Праця невідомого автора про Німеччину в роки І Світової війни (машинопис із прав.), 164 арк.

ФКР 11/34 9 ДОХ 14 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Старого Бухгалтерства МВС УРСР м. Харків ФКР 11/34 9 ДОХ 14 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Старого Бухгалтерства МВС УРСР м. Харків Міністерство преси і пропаганди Української народної республіки. м. Париж. Справа 2... Правильніше переписати роботу квіткового автора Нарано — Закінчено — ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичної Будівництва МВС УРСР м. Харків 450 Ол. 4 ОДСК 14 /413 на 164 листах В С Т У П. Німеччини програма світової війни. Тисячі чергових воєнних десантів на морському та повітряному полях. Ніж не є більш зрозумілим, а заразом зайвим, як питання: "Чому воно так сталося?" Це питання розбирається з приходом нещастя по всіх боків і зо всякого лише тільки можливого місця аж до самого краю. "Питання правдивої причини не можуть мати тут місця, бо здоровий суд не може бути даний у теперішній атмосфері, яка переповнена пристрастями та суперечностями. Цього будуть покликані молодші покоління написати ясну і справжню історію. Сьогодні можна тільки одно сказати: причини цього нещастя закорінені майже у всіх галузях державного і господарського життя Німеччини. Державний муж, як провідник законодавчої внутрішньої політики, дипломат, парламентар, звичайний горожанин і горожанка, підприємць, а в повноту також воїн, кожен з них мав владити себе в груди і скаже: "pater peccavi". Так було перед і під час війни. Майже міколи не мало звичайне народне прислів'я такого глибокого значення, як зараз: "Самопізнання є першим шляхом до поліпшення." Це, випосередково вище столичних військових кругів, висловлене самопізнання буде першою ціллю наступних студій не на те, щоб показати своє духовне виштсть після того, як сколось нещастя, тільки на те, щоб збудити занурення і га майбутнє. І певно з поміж теперішніх винуватців ніхто немає в цьому самопізнанню чистійної совісті, як Німечкий Генеральний штаб. Ні один з поміж других генеральних штабів не мав від чужинців такого отвертого пізнання, яке надавало б право на горду свідомість власної гідності, розуміється без стягнення на себе за перешкоджання самого себе. З правдивою і гордою радістю висловився граф Шліффен про свого ученика: "За котасно михто не відчується підступити до Німечкого Генерального штабу. Всі наші вороги переконані, що німецький генеральний штаб зберігає у себе здібності мудрості Сидаму і що посідає таємність побід. Ця вимушена хвала погалання тому, що противники здержувались обережно від всякої критики. Німечкий генеральний штаб не мав причини ні поборгатись, що може вплине пізнання власних помилок звійм із нього про "засліплуюче трухання", яке його більше освітлювало, чим він в дійсності був. Другою метою цієї праці є спаведливість. Загал у своїй людській хворості і фарисействві пошукує того, кого-б можна було покарати і, зрозуміла річ, надибує тих, які у цій боротьбі народів занимали найбільше видні провідники місця: Генеральний штаб та його духовні провідників. Німечкий генеральний штаб мав у себе людей, розуміється, часом і визначних мужів, але їй вони не уявляли з себе удосконалене людство і роки помилялись. Однак те, що заразу доспішним відтручуванням від себе закидают це-які обвинувачення Німечкому генеральному штабові, переходять всяки граници. Цілком заслу- П. міло, що значні помилки і невдачі подимоких осіб, не можна переносити на загальну духову пілість. Ще надто-ж безглуздим є те, по приписуванню духові визначного пометшо- го мужа помилки, яких безперечно треба шукати у державних інсти- тутах, у людях, які стоять наслідників та учеників. Про геніальні заслуги графа Шліффена виносять не захоплення крити- ки висновок, наче би він передав німецькому війську фантастичні цілі, яких не можна виконати і наче б він був виновником нещасть років 1914 - 1918. Великому духові помершого графа Шліффена, що стояв високо понад малим ділетантизмом, не судилось перевести в діло свої духові богатства. Цей дух залишився у спадщині. А коли прийшов слушний час, не було того, хто з "умів-би передати ней тестамент, а, кажучи власними словами графа, був-би трохи помазаний свяченим миром Самуїла!" Його помилки і занедбання не кидать жадної тіні на скриптично-мистецький твір цього духовного здібного старого мистця. Його пам'яті Кай буде присвячена ця студія. Нарешті, маємо студія також практичну мету. З огля- ду на теперішній військовий стан Німеччини і "Союза Наро- дів", який оголошує вічний мир, хай виглядає комусь ця студія безцільною та зайвою, однак всене таки треба звер- нути увагу німецької молоді на військові питання. Чи "Союз Народів" зуміє забезпечити світовий мир на протяг часу, є що найменше дуже проблематично. Військовий письменник одної із держав, що не брала участі в цій війні, Данський капітан "Ortved" висловився у військовій часописі "Mil. Fidskrift" приміром дуже скептично. Він признав, що "Союз Народів зможе лише зменшити вибух вели- ких конфліктів, але ніколи не зуміє їх придавити, як довго люди будуть людьми. Можливість майбутніх війн полягає більше в господарських інтересах народів, чим у їх идеалах. Світова історія дала вже цьому свої докази - такий-же спосіб, як "Союз Народів", створений був в 1815 році "Священний Союз". Він був створений в такій же атмосфері безсилля і воєнної стоми. А внутрішні потуги були споріднені тим-же, що створили в 1918 році "Союз Народів", себ-то потреба переможця зміцнити догово- рами силу констелляції, здобуток важкими жертвами майна і крови. Хай - зараз підстава "Союза Народів", себ-то матері- альні гуртові інтереси Англо-Сахськи, мала лучшу запоруку істнування, як свого часу утопічно-релігійна мрія "Священ- ного Союзу", то мимо того, про нього можна сказати те саме, що сказав Трайшке про "Священний Союз", а саме: "Не забаром показалось, що самоствістність великих народ- них держав не могла мати на цейтзай часу цілої спілки, яку створив був "Священний Союз". Вже тоді політика Англії стремила загального розрізнення. Сонний образ віч- ного спокою мав забезпечитись світовим устроєм. Так як мало могли тоді примиритись самостійність держави з цим положенням, бо самі творці цього "Священного Союзу" спричинились до упадку цього християнського подарунку, викли- кучи недовіру тайними використуваннями , то так перно III. упаде "Союз Народів" з 1919 року, бо однокомандна запорукова його істнування могло б бути либство без політики і поми- лок. Цього не можна пристосувати до "Союза Народів", як не можна було пристосувати до того соботній стар- шого "Священного Союза". Тому буде для німецького народу корисним, коли він зараз, живучи в путах, приготованих до землі, спробує що найменше забезпечити собі дурхову спадщину своєї великої військової минувшини і зробить її користю для себе. Може прийде час, коли один з його датеперішніх ворогів, помочи, подасть Йому знава меч, котрий кілька хвилин завчасно випущено з рук, уповажчи на шасть повного горя. І тоді, щоб той меч від- чув, що його держить сильна рука достойних предків. Духові скарби таких геніїв, як Клаузевиць, Мольтке, і Шліффена, яких сторожем являється генеральний штаб, що приведений зараз ворогами заходами до уступлення, передає ці скарби під охороною німецького народові, перед усім німецької молоді. Збудити цікавість до такого пінного майна, є власне практична ціль цієї книжки. А наступна генерація Німеччини заошадить творчеві цієї книжки ЧАСТЬ ПЕРША. ЗАВДАННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ПІД ЧАС МИРУ І ВІЙНИ. РОЗДІЛ I. Праця Генерального Штабу в часі миру. Мирна праця генерального штабу є підготовка до війни. Яко така має вона виконати два головні завдання: 1/ допіль- ний виріб воєнних приладів, себ-то творення і стала поліп- шення військово-бойової сили, 2/ виготовка мобілізаційних планів і оперативних нарисів на випадок війни. Ціль війни; поділа, а осягнути її можна найскорше і найпевніше через зміщення ворожих сил. Коли це послідне підготовочне праці мається для цього значення можливо добрий підклад у страте- гічних основах, то перше індроповодні праці матуть мету можливо добре виконати виникнути в стратегічних операцій тактичні завдання. Тактичний успіх, побіч цілого ряду співділяючих впли- вів другорядної важкості, як погода, пора року, географіч- ні обставини і инше, не забувавши також случайності, виражається головно чотирма чинниками, а саме: 1/провод, 2/ділання озброєння, 3/моральна важкість військ і 4/допіль- ні військові устрої обох противників. В цих чотирьох точках подані напрямки, які мають вислідити разом зазначеною першою половиною праці генерального штабу під час миру. Добро та проводу залежить від особистих прикмет і фахового виколення провідника. Поява військових геніїв, це щасливий випадок. Тому-то їх вплив, мимо його видатного значення, не буде тут ближче обговорюватись. Німеччина не була послідня, яка відчувала вагу цього питання у перших сталіях світової війни. Але ці визначні особи вибирались вище пересічних провідників, то співдіяльність їх персонально-провідничих здібностей не може бути обгово реною взагалі, бо сам генеральний штаб не мав рішучого слова при обсадженні посад. Цей виконувався переважно військовим кабінетом. За те у виборі до радників (шефа ген.штабу і інших) для провідників, мав він значнийший вплив. Ця студія буде остільки дотикатись здібностей поодиноких жидай осіб, по-скільки не буде необхідне до вияснення рішаних питань. Перед усім особливостю о суд перек воєнної справи генерального штабу, яка була треба обмежити тільки до того питання, який успіх дала перед воєнна праця генерального штабу у запевненню доброго про воду своїми допільними ховими вишколенням. Так дійшли ми до властивої області генерального штабу. Науковими фронтами у вишколення були є теоретичного бою-військова академія, яка підлягала генеральному штабові, а з практич ного-більші військові вправи. Коли перші підлягали самі безпосередньо шефові генерального штабу, то при других мав він великий вплив на уклади і їх реалізацію через старшин генерального штабу, що занимали посади по дивізіях і генеральних командах. Які забезпечений військово-боєві сили, мусів генеральн ий штаб, крім вишколення старшин, призначених на провідни ків, брати також участь у загальному вишколенню, її організації військ. Лоч на цій області випускало міністерство війми, опирались на окремі власти, формаль ні приписи, то все сама природа забезпечувала генерально му штабові великий вплив. Можна навіть сказати, що у виготовленні основних питань, що до уживання військ, а з тим і у вишколенню, розподіленню і в об'єднанні давав генеральний штаб останні рішення. Прикладом можуть послу жити глібокі ріжниці думок між тодішним шефом генерально го штабу графом Шліффеном і міністерством війни з його фаховими властями, де перший поставив внесення на теорет ня важкої артилерії для фронтових військ і переміг. Для вишколення війська являються з по-меже вище згаданих чотирьох факторів в першій мірі слідуючі два: 1/ Вартість ділання артил. і 8/моральнаннк здатність війська. Оцінити вартість ділання ворожого фасної зброї і посліднє долати ще перевагу, як раз тро таємницю, від котрої залежить правдивий шлях для тактичного ужитку військ, а тим самим і його вишколення. Випливом такого правдивого пізнання є природні стремління, розвинути ділання зброї у власнім війську в рішачу сторону, навпаки у ворога вилучити його, звертати одночасно увагу на моральний стан. На ділання об'єктивних впливать крім їх допільного тактичного ужитку, також добрий виріб і бурії. Влучний осуд в питаннях абртні має той, хто прикладає потрібну вагу до значення зброї техніки в її пілім об"ємі, значиться то", як сам занимається нер докладно. Щоб мати правдиву оцінку моральних факторів, слідує долати 8. ще знання психології мас, як також подібних рас. Відносно самої організації належить пристосувати послід- ний спомеж згаданих чотирьох факторів, себ-то допільньий військово-устра. Через нього створиться користні передумови до тактичного ужитку військ. В тим являється організація всех воєнних і передвоєнних досвідів, які робились у власній армії по чужих державах, зв'язаних з реаліза- цією всіх нових пов на технічних, господарських і прочих областях (воздухо-плавство, автомобільство, промисловість, оружжя і иш.). Організація вимагає великих здібностей в осудах і пізнання внутрішніх сполучень, обережної перевірки в обмірюковуванню різних можливостей, а також поступового духу, котрий виражається більше в ідеалах чим у перестаріли практичних стверджень. І на цій області діляння не був генеральний штаб одинокий і відбачальний робитник. Подібно як при вишколенню війська, поділяв вім свою працю з міністерством війни і його фаховими властями. Одначе припа- дало на нього як тут так і там найважніше завдання, або заограничення і усталення точки погляду, яка мала бути міродатною для впровадження чогось нового. Як Галич, то перша половина передвоєнного завдання генерального штабу, творення і вдержання військово-бойової сили, роз'язана відповідно до праці, яку виконав генеральний штаб на області вишколення провідників і війска, озбужених от-же також відповідно до успіхів на області психології і техніки, а на кінці відповідно до успіхів при опинюванню і осуджу- ванню всіх відносин і доступних досвідів при будові військо- вої організації. Таким чином дано війську тактичну вартість. Знову Стратегічна вартість війська була метою другої половини передвоєнної праці генерального штабу. Вона залежала по перше від необхарованого та масливого випадку, що в слуш- ний час мужи духово здібні, як Мольке і Шліффен, задержать провед у своїх руках, по друге від загального стану воєнно- історичного, військово-політичного, військово-географічного, словом загально фахового обравовання і виховання характеру членів генерального штабу. В решті мусили бути кріпко поставлені й приготовлені мобілізаційні плани рок-макови нириси для скорого вступлення до військових ділянь на випадок політично можливого вибуху війни. РОЗДІЛ 2. ПРАЦЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ПІД ЧАС ВІЙНИ. У війні продовжуються завдання мирного часу. Ту військо- вр-бойову силу, створену довголітньою передвоєнною працею, необхідно піддержувати і доскональвати, а підготовча праця до керування військом мусить перемитивв діло з початком операції. Це останнє завдання можна тільки загально сказати, бо воно "влазано добре, коли по влучній опинці всіх військових, господарських і політичних факторів підмосклось занегра на всіх зміненнях ясну провідну думку, коротко: воно означувати і на кінці знешити, і коли інстинкт вождів з'умів знайти в поодиноких випад- ках правдивий шлях, який би відповідав би всебічним наукам військової історії. До оцінки чисто військових факторів був покликаний сам генеральний штаб. Він мусив щиро заняться, забезпечити для цього здобуті сильні основи через тривалий догляд і провірку власних та ворожих сил, по числі, діланню оберегів та моралі, і ворожих заряджень. Під час оцінки політичних і господарських відношень, які не хоче вимагали певних і стратегічних заряджень, не торка- ючись чисто військових природи мусив генеральний штаб покладатись на одобрення фактових правительствених властей. Коли в протязі війни улаштовано при Н.В.У. відповідні власні політичні відділи, то цим переступилось дійсно межі прималежної області, однак таки зарадження опрацьуються рівночасно тим, що вони були необхідні, бо повстання з пере- конання, що призначені до цього певні устаниви не дава- ли вистарчачої допомоги. В першім завданні, себ-то вдержати військово-бойову силу, треба як і в мирнім часі розуміти поодинокі фактори: перед усім вишколення війська, тобто дальший розвиток і військового поступовання на підставі воєнних досвідів і збереження їх внутрішньої вартості; потім удосконалення військових устрій та організацій. Остання обла- сягає по-за межи державних властей, оскільки вона заласив фронтового війська, забезпечення всіх воєнних потреб, як добрів, муниції, знаряддя, одягу, харчів і инш. та на кінці використання занятих областей. Тут не мав генеральний штаб права приказувати, тільки міг ставити внесення, розуміється дійсно рішачої ваги. Натомість перша область, вишколення військ підлягала криминальнім і технічним факторам в противності до мирного часу, крім запасових військових частин, самому генеральному штабові. Важке вишколення вищих провідників, цей важкий освіт прав- мирного часу, мусив самий собою підупасти, чого не док- нано в мирний час, того не можна було надолужити під ча- війни. Цраця обмежувалась до того, щоб зарадженнями і службовими приписами, які видавала Н.В.У., забезпечити одностайні думки як також старатись о доповнення генераль- ного штабу. Тому то вишколення провідників під час війни не буде в дальшім тягу цієї студії блище обговорюватись. У слідуючих розділах будем оглядати працю генерального штабу під час миру і війни, примірнюючи їх до висилу на області проводу, вишколення війська після правдивої оцінки технічних і моральних факторів, обруження з організації. ЧАСТЬ ДРУГА ТВОРЕНИЯ 1-НІДЕРЖКА ВІЙСЬКОВО-БОМОВОЇ СИЛИ. РОЗДІЛ 8. забезпечення дослідження проводу праць генерального штабу з миру. Вищі військові провідники були звичайно приналежні до генерального штабу. Їх помічниками, які урегульовували подрібні організаційні та технічні завдання провадження, були старшини генерального штабу. Шеф генерального штабу фронтових військ був призначений завжди з генерального штабу. Їм самим являється генеральний штаб головним розсадником добрих начальників військових частин і найвищої уряди. Вишкільна праця під час миру клала основу бойового вспіху. Це було дійсно найважніше завдання прапор генерального штабу. Його успішна роз'язка залежала перед усім від здібностей покликаних фахових учительів. При вступних іспити до воєнної академії, які був першим воротами, через які мусилося пройти, оцінювались висліди іспитових прапор нільком безпартійно, зважаючи на кваліфікації, а не на особи. По кінці тривалого перебування в воєнній академії відбувався тісніший вибір академиків, які здавались найбільше здатними до виконання професійної служби при генеральному штабі. Також тут оцінювалось головно військово-наукові виконання. Крім цього, зверталось також велику увагу на характер і на загальну освіту. Про правдивість того можна спорити, що при рішенні зверталось також почasti увагу на поводження і зовнішній вигляд. Однак, щоб гвардія і кинота мали певне опереженство, як де-які сторони твердять, то трудно було його оправдати, як що воно взагалі було. В генеральному штабі мусив кожний кандидат випрацьовувати найвищі духовні завдання, з найбільшою совістю, точністю і свідомостю та відвічальності. Німецький старшина генерального штабу міг працювати, як рідко яка людина, на кождій області, однаково яке-б то покликання не було. З цим була зв'язана вправа в тактиці та так званій "малій стратегії". Отже пересичний старшина генерального штабу був взією підготовлений не тільки як кандидат на посаду провідника військових частин до командуючого генерала включно, але й вище; як рівно-ж до служби генерального штабу по дивізіях аж до армії включно, а при військовий найвищий управи до випрацьованих ресорт (уклади, нариси, проекти і инш.) Однак можна було заняти становиско шефа генерального штабу фронтових військ, найвищих начальників частин, шефа генерального штабу армії і начальника поодиноких секцій при найвищих військовий управи, вимагалось кільки сили праці, точності та доброго тактичного вишколення значно більше. Чут потрібно було мати великого звертання у загальному образованні як: в питаннях господарських, всесвітньо та державно-історичних, соціал-політичних, технічних, психологічних і иш. аз опанованими тактичними в воєнній історії мусив виробитись інстинкт вождя до великих операцій, а сама особа мусила розвинутись до духової величи, сильної волі. Однак тут осягнула праця генерального штабу менший успіх, бо які працьовники мали тяжкі умови з так званим "дрібним крамом", який своєю монотонністю з'уживав почасті нерви, як це У приміром було в залізно-дорожнім відділі. Добна паня приглушувала геніальну творчість і струмувала розбок воє вдумування, а вільного часу було за мало. Мимо того вислав генеральний штаб на поле бою несподіване число велико-умних провідників. В загальнім перегляді можна сказати, що спосібність, яка могла б з височини оглядати оперативни пoложeння, от-же яка думала-б стратегічно високо, не була так розвинена, як область середньої і вищої тактики. Ті часто іронізовані ним воєнні основи при граф Шліффея, які в карті генерального штабу творили світову війну меж кількома великими державами, а кількались написанням бригадного наказу, мали в цим відношенню ясну пиль, інше мало хто розумів їх так, як граф Шліффея. У створчому граді Генерального штабу під час сорок і чотирьох мінувшими під час миру, добре оціненим, потрібно конечно порівняти якісь проводу попередніх війн 1866 - 1870 - х р.р., з той у світовій війні та значачи ти напрям, після якої працювала школа, що була створена духовими провідниками Мольтке і Шліффея-ом. Цей напрям створений після так званої "війни в обходах" з 1870 р., який граф Шліффея признав як найвідповідніший і який має найбільше підстав на так звану "війну ришення", що вона доля все світ перший і блискучий устах у класичний старовини в битві під "Кане". Послідніми і найбільшими шиста- ми такої битви були Фридрих Великий, Наполеон I-й та "Муж Сидану". От-же метор німецької тактики і стратегії було те, щоб вогота обкружити. Це провадило до оборотньо за крила, бо вогіт стремив равно-ж до того, а шо найменше старався вдійти обкруження противника. Димусита ць обкруження, мимо ворожих протиділень, через підставні оперативні хисти, в цім лежала як раз духова здібність, яку перебрав німецький генеральний штаб світової війни від свого вчителя і провідника графа Шліффея. У своїм класичним твори "Кане" мала граф Шліффея цей науці велике значення, і каже: "Ворожий фронт не є цілью головного нападу. Не проти нього потрібно збирати маси і резерви; найголовнішим є те, щоб заломити ворожі крила. Їх не вільне шукати в крилових кінцях фронту, тільки шукати їх у цілій - глибинні і живині ворожого росташо- вання." Знова на другім місці каже він: "Рішучий бій тільки тоди можливий, як ціль нападу являється тил, а що найменше одно крило противника." Такі ґрунтовні науки мають свою дійсність у доказах воєнної історії: "Ніяк боїв, які провадив Фридрих Великий з успіхом або без, являється вже з початку стрельмляння, напасти на одно крило або тил ворога, притиснути його по можливості до трудно переходячої перепони і описля через обкруження одного або двох крил знищити." Такий самий майр пока- зав Наполеон. Кілька-годинні маневруючи марші, які заряди був король біля фронту, є вислідом кілька-дневних, а навіть і кілька тижневих маршрутів. Які ростагались часто глибокими і далекими просторами. Не оула суть того, що виливала воєнна історія музови, який умів читати в каяжні минувшини. Таке виявлення зважило свій вплив у творі: "Війна в теперішності". Тут написана провідна думка школи Шліффена про новочасні операції так: "Для осягнення рішателного успіху потрібно провадити напад з двох або і трьох сторін, от-же проти фронту і проти одного або двох крил. Такий напад є звичайно легкий для виконання для того, хто посідає велику масу людей. Але в теперішніх обставинах не можна числити на таку перевагу. Силу, якої потрібно для виконання нападу на крило, можна здобути лише в той спосіб, що ослабленнім загальним фронту". Таке зменшення сил на фронті є досить рисковане, бо противник може повести також наступ зі своєї сторони, але на це дає граф Шліффен у тім самім твої слідуючі докази: "з 144 доскональними гарматами, замість 84 меншої вартості, і з 5000 досконалішими крісами, виконав кожний корпус в десятку більше завдання, чим його попередник повного складу." Цим словом можна-би запиречити, операція на те, що думки ворога може мати таку саму силу діляння, що і своя; однак тому що розвій техніки озброєння дає в обставинах рухової війни в більшій мірі успіх в обороні чим в наступі, то погляд графа Шліффена цілком оправданий відносно війни, яку можна-взагалом назвати до фронту. Щоб можна оцінити вплив графа Шліффена і чителів його школи на доброту проводу в німецькім війську, потрібно ще взягладувалось, конче оглянути успіхи Друсько-Німецького проводу у війнах 1866 і 1870-х р.р. з точки погляду в школи Шліффена, а описи, повіяючі з Німеччиним проводом у світовій війні 1914 - 1918, можна пізнати поступ 44 літньої вишколу під час миру. Цей поступ можна оцінити найскорше тоді, коли хід думок послідує самій провидній думці военно-історичних студій графа Шліффена. Успіхи Німецького проводу в війнах другої половини минулого століття не були дуже великі. Армейські корпусні провідники робили властиво все, що тільки можливо було, щоб ті на велику скало поставлені операції Молько-го драйвування, бо не в силі були слідити за летом думок свого провідника, з причини переставших понять. Про похід проти Гановеря дає граф Шліффен такий осуд: "Успіх, який був зроблений в Друської сторони дня 28 по перемозі безчисленних трудностей, блукання і непорозумінь, по злиших маршах, великих напруженьях і недостачах, та по втраті крівавої битви, можна було осягнути вже дня 24, гладко, без неприємностей і без проливу крові, коли-б були послухали предложень Молького. Але Друські генерали як воїни відважні не були, не могли пристосуватись до ідей сивого теоретика, який ніколи не керував навіть одною сотнею. Вони держались кріпко своїх поглядів, які черпали часто не зрозуміло з наук Наполеона і з довголітніх досвідів мирних маневрів. Ці маневри не вчили їх про знищення, обкруження, переслідування і про інші фантастичні діляння. Один противник обсадить звичайно якусь позицію, другий, який має одв 10. або і два куріні до розспрядимости, нападає. Побідженний відступає, а подідник, не переслідуючи противника, зверта- ється до завдань, які призначені на слідуючий день маневрів. Також на Чехах проводив Мольдке бій. Перша армія була вислана широким фронтом в напрямі на Дитшинг. Складаємо першої армії задумав один надати цьому походові більшого значення, і тому взяв собі за ціль, побити ворога, який заняв позиції під Райхенбергом і стойть готовий до твердого опору. Щоб його побити, скупчено армію під Райхенбергом. Одначе воріг (три ескадрони), не запускаючись в бій, відтягнувсь. Двох гусарів Раленького, які спізнились, припрацьовано до побілника. Цілу першу армію в силі 98000 людей була стягнено на вузький простір довкола Райхенберга. Забеламучення в концентрації, перед якими Мольдке кожного остерігав, зазначилося. Цілу масу не можна було закватиру- вати, прохарчувати, а передед усім трудно було іф пустити в рух, а браку всякої воєнної зовалики мусила перша армія воспочати не одну акцію проти нествчного ворога під Мімхенгрецом. Вислід був як Шліффен каже: "Паса, що склада- лася з одної кинної і двох симпіних дивізій, приблизно 120000 людей і яка була скупчена безпосередньо перед очима командарна, течила тяжко від концентраційних зволожмучень, з недостачі найконечнішого і трудно було перекувати". Граф Шліффен дає глучну оцінку тодішнього проводу: "Аумка, щоб зглижити ворога, якому руководив Мольдке, була для підлеглих командармів цілковито чужа. Вони бачили свою задачу в тім, щоб скупчувати свої сили в часі, коли армії пірвали між собою зв'язок. У цим розумінню згоджувались їх думки з луком Мольдкого, тільки послідний бажав, щоб в осередку скупчених армій можна було-б також побачити ворога, знова його підлеглі допускали, щоб воріг концентру- вав свої сили на іншому місці. Під час похідних маршів поодиноких армій, можна завсіди стверджити чи потрібно запускатись в бій, чи ні." Непомітна непорядність походу, з технічних природжень, довела до того, що піхота першої армії потребувала чотирь днів, щоб вийти зі свого скупчення і переправитись через ріку Ізер. До Мімхенгрецю прикльчилась ше подібний випадок під Кнгбуцшлавом через що техніка маршу дійшла до того, що перша її лабелька, земля мали для 29 червня всього по одній дивізії, бо-то в день, коли понинні були з'явиться в повним складі), а прочі стояли ще далеко в тилу. Такі розпорядження видав командарм першої армії на пілстові жи пляму Мольдкого, де в тим самим часі можна було поставити три корпуси в ширині 85 кілометрів, заррожуючи ворогові обкруженням. Через це між воріг вив'язався з ситуації. Замість плянованної війни зншения очінного звичайну ордина- ну побілу. Дня 4-го і 5-го липня стояла австрійська армія наче стадо козлів на просторі між Тротіна - Венатик - Кенігрец- Проблус, операчись плечима до ріки Лаби. Далеко пів колом ростягнулась німенська Лабська, перша і друга армії від Скідар через Горіц, Мілетін, Кенігрсоф до Штангендофф. Було тільки потрібно, щоб перша армія 11. вдарила на фронт Проблус - Бенатик, Лабська армія на бік Кенігрец - Проблус, 4-го армія на бік Бенатік - Тро- тіна, а крім того частини по лівім березі Лаби, то Австрійці були-б цілковито обкружені на протязі 8-го липня. Замість цього, стягнула перша армія не тільки свої, але також сили лабської армії до куні, чим особобила вороже ліве крило. На праве вороже крило, де знова в браку розвідки припускали, що ворожі сили під Йозифштат будуть сильні, висунула друга армія один корпус для демонстрації, а саме два залишила безпільно між Кенігс- гоф - Штангендорф. Загрожене вороже крило поліпшено в супокон. Написаному далось Мольккові все таки, приневолити 4-гу армію до наступу на вороже праве крило, однак страта часу унеможливила вдари ворогові в тил. Через спізнені накази тратиться ще даліше на часі, а ворогові будутьсья тим самим золоті мости. Можливість до обкруження ворога була вже виключена. Також проти лівого ворожого крила влалось Молькові з великими труднощами вислати сили, але вже тільки проти кривового кінця, а не проти цілого ворожого крила. Коли почало дозрівати обкруження ворога через другу армію, виставило нальнокої кризь на середині, пласмого фронту, щоб стягнути 6-ий корпус на загрожуване місце, который зачиняв ворогові дорогу до відвороту. Мимо того, що воріг був вже засуджений на знищення. Таким поступованням скучено в решті лабську круп 1-шу і 4-гу армії перед фронтом відтягаючогося ворога. Відносно проводу під Кенігрецом висказує граф Шліффен такий саркастичний вислів: "Сон командармів здійснивсь. Всі три армії скучено в одну компактну масу на найвушні просторі. Вони можуть посуватись вперед лише кольонами. Аж тут виринає перед ними у тіль-де самій ширині ворожа лінія. Можливость до удару на крило, до обкруження або обходу вже не було. 200000 людей, скупчених на однім малім просторі, преставляють собою чудесний вид, що спомукне фриджика Кафла до такого клича: "Щоб я дав за це, всі які тут можна приказувати і зробити порядок." До виконання такої геркулічної праці на протязі кількох годин, що залишились ще до ночі, щоб опісля повести масу або хоч одну частину до наступу, не було нікого. На височини під Розберіцом зібрались всі, хто тільки почував себе стратегом, на нараду, де обговорювали питання, що властиво робили би тепер Наполеон або Гнайзенав. Єдине питання, бо ні один ні другий з тих мужів не допустити-б до такої ситуації. З того всього уквалили: "Сьогодня не можна вже нічого вдіяти." ХХХХХХХ Ідеал війни змінення, що давало саме положення ще дня 8-го липня і до якого стремила велика духова злібисть Мольдового вже з самого початку, був знищений короткою- рістю командармів і генеральних командр. Так як свого часу Наполеон усунув обсужження обох ворожих крил під Гросгершні і скупчив свої війська перед ворожим фронтом, так поступив тут командарм лабської армії, що скупчував свої дивізії перед ворожим фронтом під Неханіцом, які перед тим широко були розположені проти ворожого крила і які автоматично без вказівок командарма помаширували-б проти лівого ворожого крила, і так як свого часу Наполеон налетів на англійський фронт, так скупчила перша армія чотирі дивізії під перевезхестий вогонь у Голльвальду, чим доказалось тільки витривалість. Знову друга армія стягнула перший корпус і другу дивізію від удару на крило і посунула їх проти ворожого центра, де воріг вже і без цього мав бути знищений. Богатий на приміщення великої короля і Французького пісаря здобув собі своєю негативною науковою прихильників вільки в колах прусських провідників. Коли описля олержала друга армія наказ, перегородити дорогу вілступанцій австрійській армії через Ольміц на Відень, куди посувалась перша і ласька армії, то командарм видав такі розпорядження, що тільки передній бригади та частинам кінних дивізій вдалось захопити свого ворожого корпусу під Тобішав, а командарм вже на самій кінці на Відень. Освімо того вдалось відтрутити армію Бенедикта в низину ріки Вага, але не треба завдячити сильне першій армії, котра наступала з околиць Верна і Дрезденбургу, а не тієї армії, що була призначена до його переслідування. Та все таки мав Бенедикт це вільний шлях до відвороту через Прешбург на Відень. Тому то Мольдке хотів перегородити його дорогу перед Прешбургом, висувачи другу армію до збільшеного переслідування. Але його загадження не виконались, бо друга армія вважала більш відповідним пустити свої сили в той бік, де воріг вже був день перед тим. Граф Шліффен закінчує свій похід про похід на Чехи такими словами: "Два рази була можливість осягнути успіхи з під "Канне". Ідея для цього не дала добрих умов для прусських генералів, а тому не дала добрих умов для прусських і чудесному планові Молького. Вогонь тільки відперто. В таких обставинах ми можливо було осягнути битву знищення прийшлося залишити ворога і чекати його самознищення. Схема 8. Подібні обернені посунутки операції 1870 років. Зліва-право: Манґайм - Найц - Карлсруге могли виступити шість німецьких корпусів широким фронтом проти лінії Нанце - Цаберн, з' осереджуючись між ріками Мозел і Реном. Ворожі сили були розположені між Мерцинг - Заргемінд (чотири корпуси) і між Біч - Верт (два корпуса). До послідніх міг ще бути прилучений корпус, що формувався у вишій Ельзасці. Обидва крила групи німецької першої і другої армії висунулись досить далеко по-за ворожу групу на лінію Мерцинг - Заргемінд, а крила 3-ої армії по-за ворожу групу на лінію Біч - Верт. Чисельна перевага німецьких військ дозволяла розвинутись широким фронтом, не ослаблюючи загального фронту і не наражаючи його на невдачу. Коли-б були вирушили в похід після плану Молького вище обговореним широким фронтом, було-б прийшло на увагу в ворожому крил раз по середині між 2-ю армією і групою 18. першої та другої армій. Вислід цього був-би не вплинув на рішення загальне положення, бо навіть крило першої армії, ліве другої, праве і ліве крило 6-ї армії були-б без значних опорів посувались дальше и перед найліншим випадком були-б обкружені головні ворожі сили ще на схід від Мец, а група Мак Магона на просторі між Віц - Цаберн; у гіршім випадку могло-б обидва ще підтягнутись в полуднево-західним напрямку, одначе були-б не в силі сполучитись і випередити крилові німецькі колони. Але судьбу своє були-б незмінно стрічним далі на південь. Граф Шліффен осуджує можливості такої операції так: "До якого степеня було-б вдалося обкружені і знищити різки французькі армії та корпуси буде обговорюватись пізніше. Від свідомого та невтомного переслідування німецькими військами та корпусами залежить вислід. Як навіть багато з ворога будуть мати можливість ухилитись від знищення, то вони вже не будуть здатні до великих діл. Французьку польову армію можна-б уважати відсутною від головних операцій. Для Німців буде росходитись не тільки о Мец і та ними кріпості." 2. Знайшнувши кількома словами плавливий перебіг, каже граф Шліффен далі: "Цей вислід був даний вже в первістних вказівках Молького, щоб, виступаючи з лімії Меєнинг - Варгемин, ворога відшукати, а описля побити. Орлак а саме: перед боєм потрібно скупчувати сили, творити маси та вилучувати великі резерви." Мимо того що мали багато доріг, призначували перша і друга армії на одну дорогу навіть по чотирьй корпуси один за другим, чим виказали ворогові первісну всічливість, бо не могли використати своєї переваги. Описля скупчили вони свої сили, якими могли-б виступити широким фронтом до обкруження між віками Кодел і Сарр, провадячи одну чвертку тої-ж ширини. Але те вдалось відповідними роспоями забезпечення своїх крил. За тим скупчити шість корпусів на однім місці, в Варбюйсен. В подібний спосіб поступила третя армія, бо замість використати оперативну вигоду вже обкруженних ворожих крил між Віц і Реном, скупчила свої шість корпусів на ширині 80 кільометрів між Вайсенбергом - Лаутербургом. Дивись обкруження ворожих двох крил і ослаблення рішення, підперти ворога з лімії Верт - Шпіхери фронтовим наступом, і дали йому можливість зібрати в тилу знову своєї сили. Докази про це, по сильне переслідування опаджує нову битву, не були не тоді записані в підписку ставши генерального штабу. Рівно-ж призначене місце для кінноти під час походу не було відповідне, бо завше не мало "зв'язку з ворогом". Напрям відвороту північного ворога на Мец, не трудно було відгадати; за те про полудневого ворога були різні чутки. Що вдалось французькому ренську армії, в дальній поразці операції, обкружені в Мец, яке не мала можливості відтягнутись до Налон, дивись більше від нерішучості самого генерального штабу, чим від загаджень переслідувача. Інтересні полювання дає граф Шліффен про те, як повинно виглядати таке обкуження після озброєних поглядів, коли-б перша і друга армії, що перейшли в день 8 серпня лінію Рейнген - Захенден 14. були вирушили фронтально вперед зі своїми десятьма дорогами в західнім напрямку, зачіплюючи Мець з півночі і полудня, а крилами обходячи до смертельного обкруження між Мец і Верден. Далше каже він так: "похід «мців через віку »озгл по обох ооках Мец був у тих часах не можливий. Романдарми, які в походи на Зар збивали чотири корпуси один за другим на однім шлях, шість корпусів скупчували на фронті кількох кілометрів, узя жадну піну не рішньою-6 оссадити десятьма корпусами також не широкий фронт (40-50 кілометрів), а такими самими дорогами на другім боці ріки. Розбирали більше скупчено і глибше манірувати, а перед усім не втомляти, щоб Мец їх розлучував, боячись, щоб взагалі воріг не вдарив спільними силами на роз'єднані армії. З такими поглядами повинен був Мольке чинитись і зректись свого звичайного способу "ворога відшукати, а потім побити" навіть тоді, коли-б буле можливість скорше чи пізніше обкруження і знешити ворога своєю перевагою. Тому що обхід двох крил був не можливий до виконання, мусив Мольке рішитись до обходу на одно крило і то на праве. Замість обкруження ворога двобічним ударом ліворуч від 1зєр, рішено ви тиснути його на північ проти Люксембургії і Бельгійської границі. Причин Чолу Шмідфен задивлявся на гафу операцію Молькена, викликану через сподівання оцін своєї підлеглих, як на заряд у коней мозгове і чевне та прикила, щоб отруження здоби боків", "Наші 'власні' удержання копмів "пастра Шмідфена, в якому навич оцерадуї сильніт погоромлясь. Один меч Молькен, у Між тим командарм 6-ої армії тут не показав більшого розуміння дерективи яки видав ще генеральног штабу військової управи. Во замість того щоб виступити уна ліво вперед під першою армією, манірувала його армія цілими днями по-за першою армією. Таким разом не було ні маршових технічних трудностей, ні спізних наказів, тільки дивно догадлива спінка обставин, будьто ренська армія мала занехати з політичних причин дальший похід на Шалон і рішилась боронити Мец зі східного бою. Іра Шліден відносно таких думок, що мали місце в головній ставці князя Фрідріха Карла каже: "Похід на ріку Мозел стратегії для командарма властист. Тому, що воріг заняв сильну по-цип і мав вдвое більшу силу, не було ні дефинизких ні офензивних замірів. Наступ такого роду мав завсігди найбільші трудности. А тут мар роспочати таке ризико старай хоровитий чоловік, ще до того полово-військовий дільєтант із перемученим військом. Мимо того, що Мольке похитав головою про таку оцінку положення, князь Фрідрік Карло все таки піддержував на дальше свій погляд і мав замір протиділами очайдушному наступу ворога згідно правила: "стратегічно-офензивно, тактично-дефинизивно". Перша і друга армії мали зайняти штсьма корпусами дефензивну позицію між Чалкенбергом і Вольхемом, ожиданчи ворожого наступу, а прочі чотири корпуси мали обсадити крилову позицію між Чалкенбергом - Верні перегляду Куба 25. і звідки пати воєгорові смертельний удар в бік. До вечера 15-го серпня мусили бути за Волхенбергом, але не могли. Граф Шліффен відмовився цього каже: "Після цього снів терпілою ожиданчий Наполеон наступати на лінію Фалькенберг - Волхен, щоб з лінії Фалькенберг - Верні дістати смертельний удар. На жаль не знав він нічого про ці плани, що на нього кува- лись. Не сподівавшись такої важкої ролі, Наполеон занехав оборонні замки, коли тільки показалися перші ворожі стежі і заняв 12-го серпня нову позицію на схід від Мец. Марш Німців в днях 11-го і 12-го серпня були лаєрні. Навіть як-би воріг був рішивсь посуватись даліше в напрямі на Малон, що для нього було-б найвідповіднішє, то Наполеон не мав би часу. Бо друга армія потребувала наслід- ки своїх стратегічних фікцій девять днів до походу від ріки Зар до ріки Мозел в напрямі на полудень від Бен у від- даленню 80 кілометрів. Одначе франська армія не могла ріш- тись походу на Малон, бо це означало бала кілька днів під Мец. На очікування німецька кіннота до дня 15-го серпня. Між тим робить граф Шліффен таку гірку замітку: "Це помилка коли хтось думає, що розвідка кінноти має значення, або що вона взагалі бажана. Вищий провідник робить собі звичайно обравши приятеля і ворога, при чим відвідати особистість бажання найважнійшу роль. Коли донесення кінноти сходяться з його думкою, то з вдоволенням відкладається їх на бік. Коли суперечать, то їх цілком відкидається як Фальшнірі, чим стверджуєся, що кіннота ще раз не виконала свого призначення. Командарм другої армії по розвіяннім слу- зі під Фалькенберга і Волхена, полав цим разом в стратегічну особливість. Коли для 11-го і 12-го серпня ще думав що воріг має поввійну шклу, то зараз приписав йому роль твіка- ча надзвичайної скорості. Сили яки стверджено під Vionville і на схил від цієї місцевости, були тільки тилові стежі. Головні сили були вже на ріці Мас або навіть за рікою. Для Молького, на півстарі якого мали відкинути ворога до Фалькенберга, розумілося, що вся команда другої армії мусила посуватись навіть проти реченої армії, що отоля на південь від Вердана. От-же на вільний простір в напрямі на М.Михел вислав командарм для 16-го серпня голо- вні сили армії. Для прочищення від ворожих тилових забезпе- чень західного терену від Мец призначено два корпуси, які по виконанню своїх завдань мали рушити за головними силами через Н.М. Друга армія вкладала до собутільки два корпуси наступила кріза, яку поконано завдяки ховобрості військ і згоряннях низьких провідників. Через бездійну мерухомість слідуючого дня дала вона знова ворогові можливість вигофа- тись через Вріє - Саплан, приготовлення до наступу, який мав відбутись для 18-го серпня, занедбано тим, що висуненка ліве крило в околиці Саплан. У цім того оголив коман- дарм тієї енкому урочисте крило двох корпусів (1 і 4) держав, що були день перед тим в бою. Це спричинилось до зруйнування загального фронту армії, бо рішуче кишло мало за мало сил до обходу і мусило наверх урагованого боротьби північно-кріла. Цим разом не було заміру зректися обходу; 16. як свого часу під Кенігреном, що орієнтувавшись і головна ставка шукали зі ворожим правим крилом, яке дійсно стояло під Ст. Privat. Із початкової розвідки довела до того, що тільки половину південного фронту уважали за цілий фронт. Крім того приускали, що воріг відтягається через Вріез. Така уява ідея могла повстати тільки з браку всякої робіт- ки. Що більше, вона потягла за собою тактичні помилки відносно того граф Шліффен каже: "командуючий генерал IX корпусу Ф.Штайн, машинуючи слідом за другими корпусами, знімав по переході Рень ув часу до часу резерви позиції; Тільки по чутках довідувався він про побіди, що здобували інші. На решті опинився він перед ворогом у повний жадоби, і здобути собі славу бою і побіди. Крім того, командарм зазначив, що воріг відтягається почасті на Мец, почасті в північнім західним напрямку. Час не стояв. Коли він верхом на коні дистався задиханий на височину на захід від Верневілля і побачив, дивлячись крізь своє шкло, білі шатра ворожого табору під Монтігне ла Гранде , то з вдоволенням кликнув: "Ой! Це не всі забралися, тепер розуміємо собі обид; для них вільної дороги вже нема." Зрозуміла річ, що 9-ий корпус мусив на попашного в руки ворога повести наступ і його зни- шити. Два кур'єні 40-ої дивізії, що були вислані як передня охорона в напрямку на да Фолі не здержано, за те дивізійну і митральну артилерію висувалось поспішно батареями в права в ліво на височину між Штайнвейлер та Вріез, яких кони були вже перетомлені і не могли поспішно двигатись, непонят- нанось гіркіших слоракм. Розуміється, що воріг, який 2 знахо- дився біля Вріез і на південь від Цюго не здержувався дор- го зі своїм вогнем. Це можна було передбачити. Однак цілком несподівано було те, що також з полукиння заходу до Штайнвейлер на яких 600 метрів почали стріляти французькі батареї. Бить з права, з ліва, а також ми пів з тилу не тільки грама- тами і прапнелями, але також ройовим стріленьком вогнем, через що помесла артелерія з початку страшні страти." Командарм непосхитно придержувавсь своєї думки, мимо того, що опір ставився проти програми, упевняючи себе ворожим відворотом на Вріез, а те все що було на північ від Монтігне ла Гранде розумів як обокому охорону відтагарячисься військ і звернув увагу тільки на ворожи сили, що стояли на півден. З огляду на не, стягнув він всі сили з півночі на південь, а до рішучого обкуження залишив тільки 48-му бригаду XII корпусу. Що мало статись на лівим крилі, про не він не турбувавсь, а залишив не міркуванням дивізії, згладило бригади. Занять опереції вийшов звичайний фронтовий напад. Успіх треба приписати перевазі і пожертвованому вій- ська, а заслуга прозорливих була хиба в тим, що в успіхом осягнули рівно-ж великі та кріваві жертви. Через підлеглі генеральні команди доповнювали упера, зарадження команда ма пільком відповідним способом. Так пігнав генерал Ф.Манштайн 3-тий гардейську бригаду до наступу проти двох скритих французьких дивізій під Амамвайлер. А генералу Ф.Штайменсу видавалось, що він по відтрученню ворожої передньої охорони, розбив ворога в росип, і тому цькував піхоту, артилерію, навіть і киноту до переслідування 17. проти французьких головних окопів, зв'язаних сипася стратний вогонь. Успіх був такий, що крім величезних страт, повстала метушня корпусів і тревала безналійно до пізньої ночі. Воєїр, який би-б не мав напити себе великої перемоги на всіх місцях фронту, міг-би провалити до першорядної катастрофи. В слідуючих операціях, в яких брали участь найвищий вершок Сидану, була тільки одна нагода біля Beaumont, де можна було дати тактичні завадження. Командувач маською армією держався в тут ніпко перестарілих постанов, що перед стичором з ворогом кружувати свої сили. Так пов'язаний він був кордону на чотирьох кілометрах між Beaumont і Vauvilliers. Всім проти ворога, якого шукалось під Beaumont. Думка, щоб один корпус відправити на схід від ріки Мас в напрямі на Монсен і в той спосіб перерізати ворогових шлях до відвороту, була дурнинною, яка не могла мати місця в жад тодішнім армейським наказі. Тому тут осяглено старовиськи успіх, що по проваленням проти обох один з противників мусів уступити перед ворожою перевагою, а не перед перемогою, яка проводу. В дальшому поході на Сидан заняти рушій фронт, чим відповідали цьому сили, а в центрі перед рубом було вилучено ще один корпус (VI) та кінну дивізію і вислано в тил. Найважливішкожде Для рішучого ворога була можливість зробити 31-го серпня відтягування по Менієрс, бо він повинен яких десять кілометраїв від Сидану на південь. Менієрс по-при державному баловому пересуненню сили, і якщо створа тільки зодній дивізії. Надто не скорше могла послідна вдарити в бік масштабних кольон як-як вечером 31-го серпня, бо тому що Мак Магон рішився скупчити свої сили тісно довкола Сидану і тут ожидати покірливо своєї судьби, не можна було дальше псувати справу. Маська армія мала ще раз нагоду скупчити два корпуси після старої звички на двокілометрові фронти (до наступу проти ворожого лівого крила і, виступити своїм лівим крилом кілька годин пізніше чим праве крило сусідньої армії знова своєю правилом пізніше чим корпус гвардейський. Таке поступання довело до такого стану, що III і IV корпузи в часі ворожого стрельнія до пролому були дуже загрожені, бо він міг их збивати вправо. Коли втягнено гвардейський корпус до бок, то через скупчення сусідніх корпусів мусів вим обняти дуже широкий фронт, перерозмір теж не вистарчали йому сили, щоб перевищити вороже крило. Плюсом викликає небезпеку, що воєїр зможе повести криловий наступ. Не треба забувати, що багато них промахів виникають з небезпечності та мелевности, які на війні є найже правилом. Брак відповідних розвідоочих заваджень, якими можна усунути по можливостях зло, був головною помилкою тодішньої тактики. Але навіть облекчуюча опинка не ясної ситуації не могла простити противні завадження. Ці головні помилки робились в двох причинах: в першій мірі бойовий провід не допізнав своєї зарозумілості діляння дуба, а друга масового піхотного наступу. Федор ф.Вінен присвячує піхоти великого короля такий вислів слави: "Коли пройшов крізь всі сустави фронту сильний цвях, Валить він до землі того, що не втік, на прах." Це уважалось за святість на вічні часи і тому не зверта- лось уваги на розвій оружної техніки. Глибоко вкорінений ком- серватизм у пруськім війську, уперті приковання до перестарі- лої традиції, відключення, медоніповання нового, не є власне джерела гірких помилок. По друге, на опинатирній області бракувало розуміння науки воєнної історії. Граф Шліффен відносив пьоготикаже: "Генерація з 1870-х р.р. жила наполеонськими переказами. Те, що вои здобули для себе як стратегічний скарб із походів великого воєнного мистця, не здобуті за періоду його великих посід від Маренго до Фрілландії, тільки виняті з часу по російським дебакам. Що ули здобуто чудесним обходом, Ену широким розположенням крил, Аустерліц і Фрідландін наступами- на одно крило, Маренго наступами на два крила, цього всього вои не бачили. За те збудували в собі сильну уяву з величез- ного настулу під Дайбінгом, який відбувся дня 16-го жовтня 1813 року проти ворожої середини і кількоразових спроб під Ватерло проломити англійський фронт. Що як раз ці наступи не вдались, цього вои не бачили. Від цього часу уважали вои, що тільки скупчуванням можна осягнути побіду. Глибокими, етискними кольонами вирували в похід; вузькими, глибокими масами збірали армії. З цею наполеонською тактикою, скупченням маси, вирушили Німці на ріку Сар і Мозел. В тяжким і дуже крівавим бою мали вои проти-удару проломити ворожу позицію. Виконати це пробували вои під Gnevelotte і винесли велику невдачу. Глибокі кольони бачуть під A. Prival тонкі ворожі лінії перед собою, і не можуть до них підступити. В коротким часі всесус- тавні вои також лінії, а побідили ті лінії, що були довші та сильніше по-за ворожі крила.) Інстинктивно повернули вои до старих бойових способів Фридрика Великого: "атакуйте славно за помочью гафнат, обстріляйте картечами, а описля здобудьте вороже крило." Воєнна історія виказала бездогляда наступу і оборони. Здається один Мольдке з пруського генерального штабу пізнав не і винісь з цього правди висновки. Але його становиско не надавало йому того впливу на зарядження армій, яким міг би доповнити те, чого бракувало підляглим провідникам до повної оцінки справи. Так бачимо, що гено вироблені плани битви в обходах з двох крил під Нюйт-Зелерат, Кемпделль, Вікенбах і Десшурні і на кінці битва в обходом на одно крило дня 16-го і 18-го серпня зводиться на нещуччі і схематичні чолові бої, а штука придушується незадовольною недоученостю. І кожний раз однаковий успіх. Замість цілковитого зниження австрійських військ на Лабі, виникала конечність вести нові операції проти тих частин, що відтягнулись і творили рамки до формо- вання свіжого війська. Замість війни знищення під Вільде-Габерн дали Мак Магону можливість вивести війська з під Ворта до Калою, а не вимагало знова нових битв. Ренську армію не виперто за Мен за кордон до Аїксенбургії та Бельгії, а обмежуємо її там-же, чим зв'язано 200000 людей до облоги, а їх відсутність відчувалась пізніше оперативно дуже болючо. З такого успіху який міг-би одним ударом закінчити війну, роблено завсігди один крок на шляху до побіди на шляху до побіди, а кінця Його трудно було передбачити. Коли порівняємо загальний стан тактичних здібностей німецького генерального штабу і провідників військових частин, що з нього вийшли року 1914-го з провідниками з 1866 і 1870 років, можна сказати, що в тих трьох головних недостач посліднього періоду — стратегія глибина як в оперативнім устрої так і в битві та виникаюча з того неможливість ділання на крило, брак розвідки і в решті непристосованність техніки до тактики і терену перша з них все таки значно поліпшилась, мимо того, що наук Молького і Шліффена не дала достаточних плодів. Вардання, які виконувалися раз оперативні провідники під час світової війни, трудно видержали б критику старих мист- ців (практики забували) наукову постанову Шліффена, що в часі, коли кольони послугуються нижнім побіч себе вперед, не можна дати більш активної помочи одному із своїх сусідів, що наскочили на впертою ворога, як тим, що похід іде далі в переднім напрямку, через що воріг сусіда буде загрожений з боку або навіть з тилу, отже захищеться його в скрутне бойове положення. Таку науку забували, за те спишили в ту сторону де перевіли гармати. Уділенням тактичної помочі, занедбували дозвівачі стратегічні успіхи. таким чином третя німецька армія, даючи дня 23-го серпня 1914 року тактичну помич другій армії, стратила можливість до операци. Знова для 20-го серпня, коли третю армію кликали до помочі з правого боку двуга армія, а з лівого четверта, то командант третьої армії заставновляв довго над тим кому властиво помогати і рішесь на кинці помогти четвертій армії. Однак був-би зробив лучше, як-би не дав нікому помочі, а посувавсь чим скорше в напрямі на Рейнс. Тоди була-б армія здобула випередження, чим була-бі злегшила обі сусідні армії, а описля була-б мала можливість вларити на ворога з права або ліва, що залежало-б від ситуації. Командант третьої армії поступив проти науки Шліффена, яку під час миру через міру проповідувалось. От-же занехано випереджанче переслідування. Воріг відтягнув все без перешкоди. Знова виборбнено ординарку побіду. Але таких примірів, яки-б з непевними ситуації перехо- цували пеовідні думки і плани вищого начальства, не було зовсім. Провідні думки стратегії Молького і Шліффена про те, що жнижнєхидженняхвихобходу щоб вже в поході стремити до обходу і сконструвати точку опору на вибранім місці до боя, були загально зідоми для проводу і вжиті а розуміло. Величезна освітня праця тих двох мужів ясна, а поважна наукова праця німецького генерального штабу дала на області великих операцій свої плоди. 20. Також друга з поміж головних недостач тактики років 1866 і 1870, себ-то недостатня діяльність на області розвідки, була успішно побоєна. Можна сказати, що вислід розвідочної праці був повний. Натомість не вдалося усунути третю недостачу попередньої тактики, себ-то спосіб проведення бою тому, що було збудовано на перестарілих догмах. Оцінювання даних факторів, головно, коли вони зачепили обласні техніки і психології, слабували не в подібний спосіб як 1870 року на консервативній ставці традицій більше вартості. Це не були погляди графа Шліфена. Однак його наука впала на таку землю, в якій пруський старшинський корпус лежав у прив'язанні до старовини, перегризая слабонки за ролки, що суперечили Альшор слабостю німецького війська, яку в решті поділяли також чужоземні війська, був повний народ до закрашування сути справи; а це проминути мовчки не можна, мимо того, що генеральний штаб — найменше за мирний час — не може бути відрічальним. Жадний фронтовий старшина не може цьому заперечити. Це було стремління, щоб не виявляти по можливості мелюстачі, а військо представляти як в найкращих світлі. Причинно нього були безперечно стремління, зберегти свої особисті матеріальні обставини, або осягнути вищий старшинський степень, от-же свого рода кар'єрність. В такими явищами занимався генеральний штаб о скільки достільки воїни порушували вартість воєнної організації. В дійсності було воно так. Поминувши невинну спеціальність такого "Турка", що під час обзору надавав свої частини гарний вигляд, але і дійсно дав про її вишколення, то знову такий "congider la fortune", якого частина під час польової стрілянки і подібних справах не могла бути основою тактики чиних наук, мусів бути засуджений, бо це приносило в собою тяжкі тактичні помилки. Про школу, що виникала із незадоволених прав під час миру, сказано ширше в розділі четвертім. Такі шкоди мусив генеральний штаб пізнагати і стремити до їх усунення. А вже під час війни потрібно було таку систему дуже строго осуджувати. Однак, що протягом довгого мирного часу стало привичкою, не можна було усунути з сьогодні на завтра на полю бою. Правда, що тут не було вже вгаданих "Турків", однак, щоб своє власне "я" представити в найпризмінішій освітленні, знайшли лишні області. Регулярні справоздання про боєздатність дивізій, яких вимагала Н.В.У., зродили не в одного команданта спокусу, надати своїм частинам більш окраси, чим в дійсності було. А де ця спокуса була свідомо поборена, то ті фронтовики вже істнуючи стремління, не представляли образ за яскраво, перечеркали у справозданнях не одно "вичерпані" і "умучені" під час дороги, які воїни мусили робити почасти від дивізій через генеральні команди, командарми та військові групи до Н.В.У. А наслідок був той, що Н.В.У. бракла найбільш елементарна підстава до провадження реальної війни, себ-то абсолютна дійсність про стан військ. Тільки безпощадне протиділання відносно 21. відхилювання від дійсності на цій області так довго поки ще було на часі, було-б остерегло генеральний штаб від неправильних помилок, як не виказує перед усім нещасливий рік 1918. РОЗДІЛ 4. НІМЕЦЬКА ТАКТИКА ПЕРЕВОДУ І ВИШКОЛЕНИЯ ВІЙСЬКА . Діляння власної і ворожої форми і значення моральних факторів дать, як вже згадувалось в розділі 2-м, напрями до тактичних постановок тим самим для вишколення. Моральна вартість військової частини залежить від досвіду запасів і обов'язкового виконання. Моральна партість армії залишається на протязі мирних років приблизно на одній і тій-же самій, висоті, остільки не ділять на душу жодного довгосвітнього політичні перевороти. Інакше представляється справа діляння форми. Вона поширюється з розвоєм сучасної техніки, от-же виказує постійні поліпшення матеріального та морального діляння, і надає завжди нові форми. Види. Дальний розвиток тактичних поглядів і порядків залежить в першій мірі від розвою озброєння, техніки. Добрий технік з генерального штабу завжди має концентрувати увагу на тих, а добий письменник не перевірити опіду силу нашої озброєння діляння. Опиноване виконання постійно розвиваються величі в порівнянню до більш незмінних концептів, муситься пизнати та оцінити. В німецькім війську дув цей погляд, наслідком двох виграних війн, земало підзвичайний. Цілковитий дух переможця відвертає увагу в ід дійсності... Моральна сторона переможця приписує собі більше значення чим й належиться. Коли тактичні погляди змінюються, то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то-то Ком додаткової привернення військ до цього розуміння, яке за великий консерватизм. Цей консерватизм був також у німецькім війську досить сильно помітним. Граф Шліффен відносно мого каже: "І'єнералія з 1870 років жила наслідуваннями Наполеона." Про генералію з 1914 року можна до певної ступені сказати, що вона жила наслідуваннями 1870 років. Генерал Людендорф висловлюється про консерватизм в німецькім війську так: "Придатність для війська велика. Так було під час миру, так залишилось і під час війни." Придатність не була тільки витворена у війську, а вкримилась також глибоко в їх провідниках і вчителях. Граф Шліффен, щобибо переконався консерватизм, якому як вже згадувалось вище, творення тяжкої артилерії для масових рійськ. Одначе і граф Шліффен, нажежнішево-безумний консерватизм не зумів приду питанню консерватизму, що вкримився глибоко в трендах яких з причини великих поїзд. В тім лежить несвідома іронія, коли німецькі військові кола прив'язувались цілко до старовини і уважали себе носителями, і покровителями ж дуxу часу Фридрика Великого. Дух Фридрика Великого не був вже житездатним, мимо того, що його дуже часто підкреслювали. Поступовий король військ, який перед висухом семілітньої війни на зазначення князя Саксонії, що він ставить нечувані досвід у історії вимоги, відповів такими посмутними глузуваннями: "Я не знаю, чи вже це знатне, що я кладу велику вагу на те, бути оригінальним." Він здається перевернувся в гробі, як би побачив, що на комто його духу, вписувалось де-що в старовини, що не відповідало часу. Недопіннявання техники в користь непереможної моральної сили військ відбивалась в цілім старшинським німецьким корпуси. До жадної військової галузі, не зголошувалось так мало охотників , як до технічно-військового академії. І нав- ва "Академія Глосарів" знаменує поняття старшинського корпусу, в технічно-науковім буржоазні, як за мало відпо- відають їх соціальним положенням. А в тих військових частинах, де не згадувалось охоче про техніку, вирізано не раз почат- тя заклопотання, коли старшини так званого "другого борщі", як часто називала себе піхота і кіннота, відносились до них з вважом усмішки і погодки. Особливо артилеристь полевої артилерії з моральною відкідав від себе назву техніка. Касарний жарт, в якім можна не раз знайти здорове ядро, стверджував, що буряки, як котиться за диплем і кіньми, починає бути незносною для артилериста. Ця дійсність, що в широких колах технічного старшинського корпусу не згадувала так невдоволення, є найліпшим доказом того, що також провідні чи кола поділяли цей незначний погляд. В противному случаю були-би внесли у війську відповідне зарядження і поліпшення. На решті сами службові приписи виказують місцями не викімні технічні розуміння. Шрекман недостаточного технічного розуміння є невлучна білка суперечливих дилама. А це при ворожим оцінюванні відбивається шкідливо. Вже у 1870 році слабувала німецька тактика піхоти на самообманнання, бо свідомість перемоги здушува- ла пізнання власних помилок. Як варієрний примір може послужити напад 1-ої піхотної бригади гвардейців на місне- вість М. Оріват , який доказано для 18-го серпня. Іра Шліффен з'ясовує це так: "Бригада стояла перед тим скелито в провалі, описля висунули її на височину під вогонь артилерії. Військо лежало наче приковане до землі, однак страти були дуже великі. По двохгодиннім спочинку роздався голос командуючого до емпір вперед, що впливнуло на військо наче спасення. До наступу вирушили як нервов лінія рідка рострільна, як друга чотки сотні 2-х двох пікури ім колонами кітер тайвукруї зоб'єднувалися. В хвилини, коли осліпнули східну част міста Не Марія і почали перекидатись бригаду через глибокі рови для чого вважаючи змінку напрямку на пізвороту в ліво, як майже ліворуч, а щоб не вступити в ти- 4-ої бригади, машруруть це кусник вперед, щоб описля диванні ними сотнями і кур'єрами звітували. Страти, які були під час двохгодинного спочинку, дуже мали в порівнянню до того часу, коли бригада пустилась в рух, а під час переходу розір ослагать найвищий степень і не зменшуються під час бойового руху. Странна хмара пороху покриває густі кольори, 48. з права падять безперестанно скоростріли, розтріскується гранати, а білі гранатні хмари покривають парадне військо що преться вперед і не зветає уваги на страхття, що розтріскується з права і ліва. Вперед, вперед! напоминає безнастанно командір бригади, генерал ф. Рессл, вперед барабанять барабанщики, гранат сурмачі і вперед пнуться гренадери. Фатально, що з причин великих людських страст заряджувалися все нові передишки в все поморно мусіли крити на передорика і рівнятись. Наступні зарадження без жадного артилерійського підготовлення. Ця хвороба з 1870 року панувала ще і в 1914 році. Много наступів, особливо після осінньої 1914 року на ріпі Ізер, вказують на ті самі джерела помилок а наступу 18 сер- пня 1870 року, а саме: зрадливі недоцінення збройного ділан- ня і менізнання границь, які можна-би прикрити перед наступом піхоти. Дух фельдмаршала Мілендорфа, який під Ауерштет вислав у слабу піхоську піхоту з легковажним кличем "свіжі риби, добеї риби" на переразаного воєнта, був помітний також 1914 року. В недопізнання ворожого та всього ділання збройного творила слугусть розстрільну. Уважно оглядаючи наступи цих двох помилок був важкий технічний розуміння ще сформований піхотного стрілу до початків різних розмірів. Малатанка нападу була в 1914 році така сама як і в 1870 році. А ще війна тоді скінчилася по трьох чвертках року, то наслідки не були таки вирвані з світовий війни, голеною в послідних роках, видчулося багато брак військового пвіту, що плав жертвою консерватизмів і причини перестарі- лої тактики. Стратегічні обставини зближанняхсля війни, приневолили міненське військо до скорой і сильної офіціальні. Уда приро- да вимагала, щоб міненське військо було виконане с до найвищої степені ударної сили. Можливо, що в цьому напрямку зроблено забагато, через що не звернулось відповідної уваги на силу опору. Наслідком цього обслудного виснорку була психолого-гно-хивавча помилка Мюнхенському, вперед ручному Німцеві бракувало у пристосуванню до обставин, те посідав завзятий Француз. За те бракувала йому рішучість. Такий тактичний погляд, що надававби оружному ді- ланні вимагаючу вагу, повинен був дати німецькому воєн- кові, крім заохочення до наступу, своїм вихованням також головно те, що йому не дала психолого-гна. У душевлення до наступу мав Німець вже в природи. Натомість потрібно було кожного воєнка з "окрема виховати до найвищої само- стійності. В кождим положенню був він поставлений перед так званим "поможи собі сама". Французька армуність у використуванню тезену і в службі розвідочний мала дати німецькому жовтобокі вишколення. Навіть з зручнійшою піхотою можна було осягнути також найлучші успіхи. Озумляння, що стратегічна конечність провадження офензивної війни вимагала сліпого перетя вперед, себ-то тактики піхоти, не оправдується. Наступи німецької піхоти весною 1918 р. доказують, що піль стратегічної офензиви можна осягнути не тільки тактикою і ділянним буєм, але також зодужанням силою, себ-то людського матеріалу, може навіть Лучше на скорішому тактичному рівні знову створити укріплення. У шо в німецьким війську була, крім поняття, що майбутні війни будуть виплати стратегічних офензив силь- мого удару, також та думка, що тактика з під Н. Privat допровадить як перше так і в майбутнім до незломної пере- моги, хоч і кровавим шляхом, то вишколення профаджено так, щоб в першій мірі дати провідникам строго служчяний елемент. Замість бойового виховання впродажено бойову пресуру. Рівночасно підчеркували військові приписи за почаття обов'язку, що виховання мусить рости до самостій- ності. Військова частина стала чудотворною бойовою машинкою, яка без шерта виконувала всі завдання під кожним раглядом, а навіть і вмерзла, як довго мала прорід- ників. Вижидання такаєв виховали в бойову і підлеглих командантів не самостійність, але вкорінили ще більше расово-психологічні думки. Ці холюгия німецької такти- ки не була пілкосвто оцінена, бо з причини недопільної оцінки сформували ділання уражали їх спірділяльність за мало важку. Одна помилка тягне за собою другу. Причини цих помилок були безперечно цькування до наступів. В з недопінення ворожого друженого ділання, стали військові приписи, які вказували, що інші роди офензив, перед усім артилерія мусить промочувати піхоті шлях до побіди, мертвим словом. Значиння їх співдільності в німецьким війську не мали повного розуміння. Кумали, що провідники з'уміють забезпечити згадані недостачі своїми наказами. Так полинено пе війні, яка мала вияснити трудно- сти співділання. А шо вони були великі, ілюструється наступним: не піхота, яка скаржиться, що був брак артилерійської піддержки. На військових вправах під час миру робились це коли проби, щоб ствердити, чи завхвання поодиноких родів брунки будуть заторужою співпраці. Вислід був той, що поодинокі роди срукня працювали побіч себе. До співпра- ці бракувала головна підстава: себто взаємне пізнання. Провідники, які походили переважно з піхоти, зазначували, що артилерія повинна пристосуватись до піхоти, вазначували. Не узгляднівали того, що піхота зі своєї сторони повинна дати слушність артилерії в її самоділанню. І не могла вона дати слушності, бо для командира піхотного полку була артилерія таємничим явищем. Він немав потреби думати про те, чи артилерія буде взагалі мати час піддержувати його в його задерчивих цькуваннях. Про заняття артилерійських позицій, підготовку до стрільби, можливого ділання артиле- рії, мав часто генерал піхоти не ясні розуміння. Він повинен був часто носити більш відповідну назву "піхотний спеціяліст" про звичайни умішення артилерії в похідній кольо- не в році 1866 іронізує граф Шліффен так: "Вислід бої вирішував сильна артилерія. Щоб не дорогоцінне средство побід не за скоро з"ужити, призначували для резервової артилерії місце в похідній кольоні далеко позади. Це було також добре для провідника, коли він можливо пізно був спонуканий ужити чуже помічне средство." Хто при цих сло- вах не пригадує собі помічні средства старих бойовиків, яких кожний бойовий наказ давав артилеристам раз на завше 25. завдання, обстрілювати мостові переходи, є розвідуваним відділом ведення доброї розвідки на цих-же переходах. Цим дано помічному офіцеру на довший час користне заняття. Властиву битву провадила піхота сама. Взаємного розуміння між головними родами зброї в німецькім війську не було. До усунення цього зроблено мало, бо вважалось не дуже шкідливим. Присутність старшин- глядачів іншого роду зброї під час військових оглядин заряджували тільки для особистого познакомлення. Француз, який пізнав значення взаємного пізнання і переумову до його здійснення, вибрав звичайний шлях, щоб з'язати тактичні життеві різниці піхоти і артилерії. Він переносив старшин, ним вони були признані на службові посади, до частин іншого роду зброї. Цим осягнув він в певній мірі однополічний старшинський корпус і викорінив зло, яке виривало з браку взаємного розуміння. Такі зарядження буди не можливими в німецькім війську, бо вони жартували нарушили б традицію. В німецькій армії противно розподіл між старшинством польової артилерії і артилерією-піхоти, яке було первістно з'єднане. Все таки відчувалась французька зарядження і тому старалися наслідувати, але без нарушения традицій. Жень і тому повстала порожня копія. Меню відкомандировували генеральні команди поодиноких старшин до повнення служби по частинах іншого роду зброї. Грунтовна ріжниця до французьких заряджень ясна. Французький старшина - піхотинець, який приміром був перенесений до артилерії, став членом нової частини зі всіма відповідальностями за його службову діяльність, з тою самою консенквенцією в його дальнім шляху життя, як кожний артилерист. І так пізнав він лійсно нову службу по його здатності та окраїнних вимогах. За те в Німецьчині вважав старшина своє відкомандировку як відпуску. Напружувати свої сили було не потрібно. Бо він був пречинь гостем, супроти якого треба бути ввічливим; от-же свідомство здатності було для нього запевнене. А ще і батерії, якому він був припоручений, був радий, коли гість не мішався до справ, або щоб може керував чоткою або і цілим відділом. Та він був-би сторони Боже зіпсував гарний вид батерії. Він звичайно одержував старого коня, якому вже не шкодило падання на коліна, і так телепась біля частини. Під час оглядин мусили звичайно таких гостей показувати, але для нього був в таких випадках призначений спритний підстаршина як суфльор, а що такий до оглядин призначений "чурок" був загально знаний, то розуміється, що іспит випадав добре і з загальним признанням, але без великої користи. Війна виявила брак т співрані. Коли-б генеральний штаб був пізнав трудності піхоти в наступах в повній оцінці модерної техніки, то був-би їх усунув вже в мирний час. Інтересно, коли порівняємо боїові приписи німецького і французького війська з поперед военного часу о оцінному їх технічні і моральні світства, а також рід і спосіб, якими вони хотіли забезпечити співрані. Згадка про моральний вплив є тільки у французьких артилерії 26. ських приписах, де сказано: "Артилерія надає піхоті моральну піддержку своїми сильними і голосними вибуками, а серед ворога ослаблює своїм розтріскуванням всякую моральну силу". Підполковник Чалок кладе в своїх студіях "L'artillerie de campagne", вилікнув увагу на моральні впливи, де він поруч матеріальних перепон ставить як перегороду проти наступу піхоти також артилерійський ворожий вогонь. В цього видно, що моральні сили артилерії повинні скріплювати силу піхоти, і навпаки унеможливити бойову готовність ворожної піхоти. Підполковник Чалок відносно цього каже далі: "Артилерія, яка приміром своїм обстрілом здерує піхоту в закритих ровах і цим самим недопускає її до стрілу, виконує свої завдання найлучше. Вона не спричиняє ворогові страхи, бо він закритий, але-ж з хвилю, коли-б він упустив своє укрите становище, пранелевий вогонь наніс-би йому дуже великі страти. Страх не допускає до власного діляння." Посліднє пояснення підполковника Чалока має свої зародки і в порівнянні Нівея. Правдивість цих поглядів має вже свої практичні докази. Німецькі армії відкинули з початку цей погляд, мотивуючи, що він ставить піхоту, яка має меншу моральну захищеності вище. той, що має більшу знатність, ажким-квартетом таке розуміння можна пристосувати до всесоквартного матеріалу німецької піхоти в 1914 року, але в ніякім разі до середньо-вартістного війська в протязі довголітньої війни. Причину, чому Франція була тут більше скептичною і, як доказує війна, мала правильніший погляд, можна певно шукати в тім, що в році 1870 відчуло жахливий французьке військо на власній шкірі моральне діляння добре влучної артилерії під Сиданом (Bataille de Sedan). Німецьому війську бракували в цим вагляду власні довіди, як-е завсігди найдорогочинніші. На технічній області виказують військові суперники німецької польової артилерії певні відхилення від всіх можливостей, як-е використати тактичні вигоди вогню. Також в цим згляди дала війна науку. Накрити окопи не радо приймались." Вони можливі до використування тільки тоді, коли довгий час перебувається на однім місці, бо вимагають надзвичайних узглядень. Щоб боротьбі піхоти надати рішачкий вигляд, мусять польова артилерія, зрікаючись критик окоців, стріляти з крихких критих або і зовсім не критих. Щоб можна було обстрілювати рухомі цілі наступаючої піхоти, вимагає конечність навіть під час дефензиви частого опущення критих окопів. Врак технічних нечувань витворив тут недовір'я до провадження техніки. Супроти цього ставить французькі артилерійські командирам артилерії обов'язок повного використування технічних успособлень зброї, а військо можливо шанувати, де сказано: "Артилерія занимає переважно криті окопи." Розвій війни дав французькій артилерійській тактиці першнество, а Німців присилував до наслідування. Пужда зробила німецького артилериста техноком. В дальшім порівнянню обох стратегій, що відносяться до властивої боротьби, погляди більше ідентичні. Знова погляди відносно сутті та можливості артилерійської боротьби однакові. За те підчеркують французькі командири конечність співпраці як обов'язок самої частини: "Щоб подужати, мусять артилерія дати піхоті піддержку в точно означених моментах 27 момента, подані самим піхотою; і так само точно означені точки, які не коли призначує піхота і, які залежать від заховання ворога. З цього висновується в кождим випадку конечність, що між піхотою і артилерією мусять бути можливо тісні "зв'язки". Німецькі приписи віддають це в руки провідників частин. Німецькі розуміння самої сутті новочасної боротьби недопійквали ділання оружи в користь так званого, "піхота", а іншим разом те саме ділання перецінювали. Наступ на скріплени польові окопи недочисленної вогневої сили скорострила, а другого боку показадалось за великі вимоги до підготовлень власної артилерії. Ці облудні висновки походять із не ясних поняття про технічну працездатність модерного оружия в дійсно воєнних обставинах і проти дій нової воєнних прицілей. Психологічні помилки, які були з цим зв'язані, надали німецькій піхоті за велику ударну силу, а через що піддержка в бою іншого оружия не осягнула належного значення. Вищі порівняння можуть бути зроблені дослідженням французьську тактику ставилось вище німецької. Це було-б не вірно і не пільш студій. Вона повинна тільки добровольт но признати те, що було у ворогів лучше чим у нас. А це було пізнання значення техніки і психологічних факторів та виниканчі з того ясні оцінювання того, що могла піхота виконати власними силами. Загально можна сказати, що всього по-над всіх противників, крім знаданих помилок. За те французькі провідники держались ще наук наполеонської школи: "On s'engage partout et on voit". Дари на пілім фронти повинні вказати слабе вороже місце; на нього з справитися, удар резерви. Трофе де тановенге 1. За у Французським генеральнім штабі Відома німецька тактика обходу, збудила сильні надії на тонку німецьку лінію, яка мала дати можливість пролому, що граф Шліффен влучно характеризував: "Коли-би можна довідатися де в ворожій лінії є прогалина і де можна відшукати слабе місце, щоб в тої напрям пустити свої резерви. Цього ніхто не знає і не може знати. В такім случаю тратить вождь підставу вживання резервів. Це ілюзія, як він думає, що зможе вжити резерву там, де слабе вороже місце. Він має тільки дві можливості. Перше, що не зможе її взагалі вжити, друге, що вже її тільки для піддержки головного наступу." А небезпеку, що зі шуканням найбільш відповідного місця до пролому стратиться за багато часу і, що описля наступ буде чисто чоловий, який при своїйнім діланню дужжих оружия буде мати за повільний поступ, що от-же рішарчу анцію можна знайти аж в майбутнім, як вже крила загрожені смертельним обрушенням а цілий план знищено в самих основах , що небезпеку не задримичують, або приписують до неї за мало ваги. Це вказує на неясну оцінку находящихся факторів, а саме: не рішучість провідника, трудності чолового наступу і инш. Крім того є це викроена обмірокована система яко парала на загрожуваче німецьке обруження, от-же вже втрата половини ініціативи. Дальше вказує це несвідомість сили, щоб примусити ворога до накиненних йому завдань, а описля, з"взагучи його оперативними путами, провадити до зніщення. Німецький 28. генеральний штаб пізнав ці завдання, завдяки вишколенню, яке йому дали його вчителі. І тому вислід праці німецького генерального штабу, крім поодиноких помилок у виборі средств стоїть дуже високо по-над вислідом праці європейських найліпших, а то й франція, попала в слабу резігнацію самої справи. Розділ 5. 29. РОЗДІЛ 5. НІМЕЦЬКА ТАКТИКА ПІД ЧАС ВІЙНИ І ПІДДЕРЖКА ВІЙСЬКОВО-БОЙОВОЇ СИЛИ. Завдання, влежрати під час війни військову-бойову силу в-війську, вимагають елімінує: 1/ вдержання і поліпшення тактичної вартості, 2/ вдержання моральної вартості. Перше осягнеться беззастанним пристосованим і доповненням воєнно- го постулу на підставі досвіду про суть новочасної боротьби зі всіма її технічними і іншими можливими розвитками, як також забезпеченням відповідної кількості запасу. Послідне осягнеться через вдержання дисципліни та настрою війська, як також забезпеченням моральної сили в запасових частинах. Питання запасу будуть обговорюватись на іншому місці Угляди розділ 8-ий/. Нижчий ж Настрий фронтового війська залежить від настрою батьків- шини. В законолавчим напрямі міг генеральний штаб впливати тільки посередньо, доказуючи, що домашні власти повинні дати напрям настрою в тім розумінню, яке ним полане. Безпо- середньо мусів генеральний штаб впливати на виникаючі настре рої ріжних напрямків в причини загального воєнного положення напруження і заосмотрення фронтовика харчами і іншими конеч- ностями, а перед усім з причини почутия фронтового борця, який слідив за тим, чи начальство дає йому за його грань в порівнянню до інших участинків на війні належних поману і гідність. В цих точках могли виявити військові установи фронтових військ, почавши від головної управи до командира дивізії включно, велику діяльність. Зрозуміла річ, що тут неможливо вичислити всі ті способи, якими доходилось до душі фронтового борця і евентуально обговорити їх менше або більше користні вживання. Можна тільки зробити органи- чний видір, як взірець і то -- як все в сутті студії дока- зано -- такі, які випливали особливо з діяльності генераль- ного штабу. У своїй праві з області запотребовання воєнних вимог міг генеральний штаб по змозі поліпшувати стан харчування фронтового жолода. Загальний стан прокоридень, який оправся на довозі з загранніці, мав розуміється більші наслідки з причини цілковитого відрізання батьківщини від світа. Тим більше мусів бути признаний успіх, що виконаний на цій області. Славов, яка припадає полевим завідуручим установам за виказуування себе правдивими мистцями в органи- чення; може сміло поділитись також генеральний штаб. У своїм оправданні в жаданні відносно справидливого відношення до військових осіб, відповідно до висліду воєнних правь і жертв, відчувало лагідне почутия звичайного чоловіка з двох підставних причин велику несправидливість: в мірі роздавання воєнних винагород і трактування домашніх борців. Обидва ці питання порушують область, яка не входить в компетенцію генерального штабу. На роздачу воєнних винагород міг генеральний штаб в першій мірі вплинути, однак відносно трактування тилових борців мусів 30. він часто занимати становище противне поглядам властивих виновників. Це була римога, яка була-б піднесла то часто згадане психологоїчне питання в генеральнім штабі, коли-б воно було наприяття в бажанні розвирі. При роздачі воєнних винагород можна опертись на ті груптови засади, після котрих роздавались залізні хрести. На це відзначення глядів бачив як на властиву воєнну винагороду. Навіть більше, він усичий в ній, як також загальні маси народу, відзначення хорошого заховування перед ворогом, в супереч дійсним постановам, які мали оліноку передумову, винагороджувати воєнні заслуги в далекосяглий розумінню. Коли вже згадані почування були вже у війську збуджені, усунути їх постановами було вже не можливо, а моральна вартість війська оправдувала жертву інших інтересів. Які-б ці підстави не були і які-б воїни не мали ширі призначення, то все-таки воїни разили почуття фронтового винагороди. Відносно інших винагород, які вилаєвались окремо поодинокими краями, не було такого заклопотання. Команданти, дверів і ини капітанчики етапу, які писались скрасою цих рімних важливих відзначеннях залізному хресту, не смутли-го того боря, що лежить вже в гробі. Він добродушно висміявав іх нажирливість до такої збірки окрас і не завидував їх забавці. Інші відзначення, які немали нічого спильного з фронтом, можна було получити без обранення, проти яких відносився фронтовий жереб зорсім байдуже. Але як він побачив, що та в його очах найвища ознака, цей-то залізний хрест першої класи блескотіла на грудях привалежних до жвавих вишх птавів, які ніколи або тільки в спокійній час вивидували фронт, або що командант подьоров стерок, старшина етапу ріжпородного виду, високі урядники і ини писались цією дорогіцністю, якої він після десятиків боїв повних пожертвовання не міг ще осягнути, то в лютости тріскала в нього жовч. І це було оправдане. Помилка роспреділення лежала не стільки в постановах, як в тих, що були уповноважені до наділлювання. Де-які начальники були автогратичні, що наділявали залізним хрестом наче-б свого рода особистою ласкою замість бути свідком того, що воїни були в цім питанню припорученими найвищою воєнною управою і що их спосіб діяльности паде власне на упрау. До помочи начальникам були призначені старшини генерального штабу. Від их психологоїчного розуміння відносно душі жовка вимагалось, щоб воїни пізнавали такі тяжкі школи для настрою війська і тому мали своїм впливом, який під час війни справді не був значний, усунути таку нетактовність. Не лучалось часто, але не частіше. На загальний хід винагород повинен був шеф генерального штабу відносно значння цього питання звернути своє увагу вже в самого початку. Він мав дійсно безмежно більші і важніші діла, але був душев нічого. Коли розважено, що Колькне в 1870 році получив залізний хрест першої класи як по сбитві під Сиданом, то роспреділювання залізногого хреста в світовій війні 1914-18 прибрали прискорення, які нагадують на гальопуючі сухоти. Друге питання, відносно трактування, разило ще більше душу фронтовика, коли з де-яких причин стягали боєздатного 31. вовніра з фронтової служби. Трактування "Невідпустимих" виповнили в історії нерадісну сторінку. Це трактування мало місце переважно по півільних урядах і по військових домашніх установах, а довершилось з хвилию видачі закона про службу помочі. Завдяки державної ради використано його вповні, не роблячи різниці між службою на фронті і в тилу. Висліди з цього були глибоко сягаючі огірчення фронтовика. Генеральний штаб робив багато заходів, щоб цьому запобігти і був свідомий піei шкідливої діяльності. Генерал Айлендорф дає у своїм творі письму розумінню висліди вираз: Коли генеральний штаб не був в силі змі- нити таку обставину, то було-би психологічно добре поучи- ти відповідним способом фронт, що генеральний штаб також рішучо і слушно відкидає такі зарадження батьківщини, не звертаючи уваги навіть на небезпеку, яка могла би впасти зі сторони Н.В.У. і правительства. З цим був-би осланув більш вартісний клич серед фронтового війська, зберігаючи його інтереси, хоч і без висліду. Довіря фронтовика до його провідників було-б надзвичайно поліпилось. Другим головним чинником моральної вартості побіч загального настрою фронтового війська, була дисципліна. Німецьке військо славилося своєю дисципліною, якої другі дерлави осягнути не могли. Зарядження ут наших противників були в цим згляди менше влічні. У нас прощвітала дисци- пліна під час війни, у ворогів падала. Коли в противників побільшувались кара, у нас знешнувались помитно. З тих всіх у воєннім законі зазначених драконичних кар, ужива- лось у другому році війни дуже мало. Гардність насувала в тій мірі, в якій убувала платність запасу. Над цим потрібно було задуматись. Карна покута була притулком для фронтових трусів, а укриття перед службою помножувались. Статистика про стан дисциплінарних провин з часу цісар- ських імлинн і иных нагол, які давали загальну анестію, виказує таке велике число, що об цим треба подумати. У виготовленні військових законів немав генеральний штаб безпосереднього впливу. Їх виготовлявало міністерств війни. Опередній міністр війни генерал тай каже: "Це вже стародавнє явище, що непослух є найжевзсвідли вислідом занедбування пристосованих кар. Тільки строге задержання карної сили виявляє найбільш антике протирад ство з часів римських консулів аж до маршалка "Охм". Цим висловлює він розуміння Н.В.У., однак Н.В.У. не погоджувалась з правдивою діяльністю воєнного міністер- ства. Який далекосхидлий упадок вщенила державна влада своєї ухвалою, не буде тут розбиратись. В рамцях піei праці стверджується, що генеральний штаб в цим питанню життя зробив своє, хоч і без успіху. По обговоренню праці генерального штабу відносно вдержання моральної вартості фронтових військ, звернімся до його головнішого завдання, тобто до вдержання тактич- ної військової сили та її поліпшення. років 1915 - 1917. Природна річ, що ці роки принесли німець- кому війську тільки поліпшення в його оборонній тактиці. Першу пробу мусила оборона тактика видержати вже в 1915 р. Під час перших французьких наступів в 1915 році у так зва- них зимових битвах на області Шампань і майової офензиви під Арас, були наші укріплені польові окопи виготовлені після передвоєнних приписів. Як оборонний підклад, викопался один рів, що служив рівночасно до оборони і мешкання піхот- них мас, які скупчувались в цім вузькім просторі. Оборону лінію призначували звичайно так, щоб мати більше поле до обстрілу. Накриття проти артилерійського вогню були збудо- вані з образхованням. Військо розуміло свої бойові завдання як видержку до посліднього чоловіка, посліднього набору, як цінке прив'язання до самої місцевості, як звавтя боротьбу за кожний шмат рова. В осуди держання або страчення подіно- ких бойових відтинків не було міродайним його тактичне значення або здібність оборони, тільки моральний погляд, що це є чесний обов'язок війська не відлати борогові ані ступня з емлі, яка йому припоручена до оборони. Військо, що боролось після таких постанов, попало під час згаданих битв в 1915 р. перший раз під нечуваний досі скинцентрований артилерійський вогонь. Тут повстало поняття "Барабанного вогню". Місцеві обмеження відносно ціли -- одинокий рів -- уможливили побо- рення скупченої маси. Шире аж до останьої краплі крови німецька піхота, що перебувала в ровах, була під час артиле- рійського вогню майже цілковито знищена. Французький піхотні наступ, по невдачі під Арас на області Шампань, ростягнувся на три кілометри глибоко і вісім кільометрів широко.Ворожі провідники мали отвертий шлях до операцій, бо значних німець- ких резервів не було. Військо, що було скупчене в першім рові, зникло у лиця землі по прориві. Нездатність ворожих провідників у використуванню тактичних успіхів яскраво виявилась в перше на світ, важким джерелом ризику щоб слідуючи три роки показати ту саму нездатність. Мимо того, що ворожий усіх немав стратегічних наслідків, то вказав Н.В.У., що муситься перевірити способи боротьби. Була вимога, щоб охоронити піхоту перед ділянням ворожої артилерії. До цього стремили з одного боку скріпленням накриття; з другого боку розсипанням ворожого артилерійського вогню. До осягнення цього дала вказівки наука о кріпостях і перейшли в одноліній- них ровів до групових. Другий рів мав осягнути згадану ціль. Для німецьких частин був другий рів в дійсності мешканням, а перший служив як ранше так і тепер за властьву оборонну лінію. Таким чином неполіпшено тактику, а тільки технику в будові укріплень. Спосіб боротьби яко такий, сій в одніс- однісенким рові і підке держання навіть кожного найменшого клаптика рова, на яке не впливали жадні окремі тактичні обставини, поліпшено непорушеним. Від консерватизму, що пану- вав у німецьким війську, його опінки моральних факторів, неможна було навіть чогось іншого сподіватись. В ровах, які досить добре хоронили піхоту, очікували німецькі частини зі сторони Антанти осінних наступів. В області Шампань приготовляв маршалок мор рішальний бій; 38. під Арас виступила цим разом армія Кіченера. Противники не підвившили число своїх артилерій до тої степені, до якої дійшли поліпшення німецьких позицій через технічні поправки у відпорній силі. По Англійській стороні була причина в тому, що маршалок даремно поборював слабу діяльність воєнної промисловості. Піхотно-тактичним способом скупчили вони свої ударні сили на вузькій фронтовій полосі (кругло 45 кільометрів) глубокими ударними масами. Шкода виявилась зараз у метушні в ровах і дротяних перепонах трудно було керувати наполеонськими ударними колонами; тільки своїдналінія промонувала собі скоро плях. Тому вислід осіньої офензиви антанти в році 1945 рівняється нулю. Німецька А.В.У. схопила це за доказ, що ії воєнний спосіб, який вона внесла на поле бою, був добрий, а потрібно було тільки внести відпорід- ні поправки мах в технічній будові фронтових укріплень, щоб виключити такі невдачі, які траплялись весною. А що невдачі ворожих наступів треба було приписати переважно нападаючому, цього не помітили. Зусунення Жофр і Френша повинні були вказати на це. В 1918 році виступило німецьке військо до наступу перше. Тактика його, крім підвищення артилерійського підготовання в повним розумінню цього ділання, була мало відмінна у кріпості Верден в 1914 році. В день першого липня заняло німецьке військо знова дефензивне становище. Тактика антанти на річ Сом була та сама, як в перших дефензирних боях 1914 року. Маршалок Чреттн елясруе сами, що він, приглядаючись наконечними з височин під Нуврон на один невдачний французький наступ, відніс перший раз враження, що в будучих боях буде рішати техніка, бо похід на заході яко наступ на західний фронт буде зі сторони німецьких кріпостних рові мати вигляд кріпостної війни. Не тільки в стратегичнім , а також в тактичнім розумінню. Що невдачі скороченого поступовання в 1915 році -- в розумінню кріпостної війни -- стало це пізнання основним правилом. Західні держави пристосувались до вимог техніки скорше чим консерватизм німецького війська. Вони поступали від тепер пляново, замінюючи людей на сталь і залізо. Средствами техніки хотіли вони, шануючи людський матеріял, зломати німець- кий фронт, щоб в той спосіб промостити піхоти плях до побіди. Лід думок був влучною тактичною послідовністю описання свого рода новочасних позиційних битв і провідної ролі техніки. На області стратегії не думали об тим, що сила оборони збільшиться тим скорше, чим ширший буде фронт. "О цього пізнання прийшов маршалок Чош ам в 1918 році. Що невдачі скороченого поступовання приступила Антанта до повної облоги. І наступ вдарив на оборонців, які не відповідали на разі таким вимогам. Мі міднас оброк Верден зде бути досвід при пасну полювих укріплень повагаємого способу будування першніх ліній і дерева в бинку, ветеринарна тяжко- Кожені двадратовий кілометр власі артилерійського дрота. 34. Через величезну перемогу у воздусі побільшились різноманітні ділення ударної артилерії. Під охороною артилерійського вогню підсувалися танки, як перша нападаюча сила, а за ними вслід підступала піхота з великою кількістю кулеметів. Важливим елементом битва на Соммі стала першою битвою техніки. Влучність цих постанов ствердив тактичний успіх. На 30 кілометрів ширини вдалось ворогові проломити фронт на 12 верст глибоко. А що не послідував оперативний пролом, це вже вроджені помилки ворожої стратегії. Аж тепер зрозуміла Н. В. У., що її спосіб ведення війни вже перестарілий в порівнанню до діляння новочасної техніки. Наступила крайня пора. В битві на Соммі побігли нарешті техніка над консерватизмом. Шастям для німецької армії було те, що в цей критичний час втягнено генерала Людендорфа, організаційного генія, який став дуже поступу при Н. В. У. Доказом того, що дотеперішня тактика не відповідала часу, може послужити його власний вислів: "В тодішнім часі обсаджували передні рови густо. Криті окопи і пивниці заповнювались людьми під час ворожого артилерійського вогню. Воріг, що наступав під охороною артилерійського вогню, був в рови або селі скорше, чим успіла видобутись оборона зі своїх сховків. Глибокі рови і пивниці були не раз також судьбою для їх мешканців. Ціхоте обороняється за тісно та ціпко і була за дуже прирізана до припорученої їй місцевості, наслідком чого були великі страти. У життя физичної і душевної сили були так безмірні, що дивізії не могли довше чим кілька днів просидіти на позиції." Крім того сильно терпіли німецькі частини на всіх областях від недостачі техніки. Коли вороги старались, щоб машинами різного роду заступити людський матеріал, то німецька оборона працювала майже виключно людьми. Піднести послідню недостачу, було завданням домашніх організацій. Творчі думки нового провідника Н. В. У. створили в спільці з домашньою промисловістю те, що дуже відомо під назвою "Програма Гінденбурга." Вирівнати недостачу на чисто технічній області було завданням самого Генерального Штабу. Перш всього треба було зірвати старі засадничі поняття. Оборона не сміла бути ціпкою, тільки мусила стати рухомою. Шановання людської сили вимагали також зміни в часі, коли ворожий артилерійський вогонь зв'язував з собою великі страти. Розуміється, що такі порушення могли бути тільки хвилеві, як довго ділала ворожа артилерія. В крайнім случаї могло це так довго тревати аж поки не вирушила ворожа піхота до наступу. Опісля мусив бій кінчатись в перших ровах. Замісьць боїв в першім рові, боролись за перший рів. Зазначується з точки погляду психольгії, що ця тактика, здобути власним почином стратегічний шмат землі, вимагала дуже високої піднесененої моральної сили піхоти. В тім часі можна було не осягнути в вистарчаючий мірі, однак пізніше, як рухомість оборони прибрала глибший простір, а моральна сила військ приупала, зазначились не бажані наслідки. Можливість до відібрання страшеного шматка землі 85. мусілодне раз занехувати. Протиділати можна було тільки то- ді, як оборона була розташована глибоко в тил. Чим дальше і глибше був вбитий ворожий клин, тим мав він наскочити на сильніший і свіжіший опір. Обже оборона мусіла розподілити свої сили так, щоб чим дальше в тил, тим сильнішою була. В графічному розумінню означувала нова тактика відносно роспре- ділення бойової сили противність до теперішніх постанов. В оборонній лінії створено оборонну полосу. Дотеперішнє розташування. Нове розташування. Передня бойова лінія. Ворожий наступ. Тут провадилася боротьба після тої провідної думки, не вимагалось безумовного задержання області; вимагалось тільки тоді, коли ця страта приносить піменькому війську шкоду на довший час — приміром страте точки олановання. Ця основа мала натуральногого тільки варальне значення. В подинних випадках залежало рішення від проводу. Одначе було важно, щоб постанова задержання з моральних причин при- порученної області, чого вимагала стара школа, була скасована. Даліше мусило наступити наковання власних, як а рішень ворожих сил за помочью машин. Тому артилерійська машина, гармата, стала головним оборонцем перед початком ворожого наступу, шукати нагоди, схопити офензивним способом людей нападаючого, поки він не пустив свої машини в рух. Тут повстало поняття "Вогню зниження". В початком піхотного наступу за помочью артилерії, перебрали кулемети головну роль в обороні. У формі махивній лежали глибоко в тил розташовані скриті гнізда кулеметів. Все з нових рогів і кутів мусили кулемети встрічати наступаючого ворога і осла- блювати його сили. Але рішати мусів все-таки чоловік на підставі правила, якого не можна змінити. Коли машини оборон зломили наступ, тоді піхота оборони викидала своїм протинас- пом нападаючих. Машини могли тільки здержувати і проріджувати ворожі сили, назад здобути морги тільки люди. Відносно призначення місць для позицій був також новий погляд. Скоре і влучне ділання кулемета не вимагало широкого і вільного простору до обстрілу. Вистачало кілька десяток метрів. Будова ровів на убочу зі сторони ворога за для того, щоб мати вільній простір до обстрілу, стала злишною. Постанову, що роки забудованні на убочу зі сторони ворога, які дають виразний образ ворожий артилерії ітим самим виставляй себе на зніження, скасовано, а замість того заряджено будувати рови на убочу з противного боку горба. По зарядженні цієї тактики для бойових частин, приступил по до випрацювання вказівок для самого проводу відносно простору. Постанова для провадження оборонної війни предба- чала скорий і майже не помітний протинаступ. Предбачала, що воріг по заняттю перших ровів буде в замішанню та в неясній ситуації, ст-же момент в який можна свіжими силами 86. викинути його до попередніх позицій. Ці свіжі сили так звані уларні дивізії мали стояти вчасно до роспорядимости. Власне в нім "вчасно" були трудності. Перш всього були спірні питання про те, як далеко пускати ворога в наступі. Де-які кола були за тим, щоб протинаступ відбувався в хвилі, коли воріг замішаний ще в ровах і запутаний кодичими перепо- нами. Інші були думки так званого "протинаступу в глибини", який мав ділати з крила. Правдивим розумінням була послідня думка. Одначе шлях, до якого повинен прийти який вибрано до такого протинаступу був з початку не відповідний, бо зачиняв за далеко в тилу. Роковий протинаступ повинен був виконатись в часі, коли росходилось ще за властьту боротьбу перших рові коли воріг мав ще багато різнородних завдань. Протинаступ, що заряджувавсь далеко в тилу, приходив звичайно о заплано, як це доказує серпнева битва в 1917 роні під Верден. Вже під час походу пізнав і обстрілював воріг заміряючи протиділ ння, а коли ударна дивізія зблизилась, настала ворога вже приготовленного до бою в великою масою кулеметів і підсунени ми батареями. В таких випадках дали приписи відносно оборон- ної битви місцевим командантам вільну руку. По невдачі англійської весняної офензиви в 1917 році біля Арас з браку доброго пристосування, виявився новий спосіб боротьби як добре влучний в обороні на Ансні і на Шампань. Оборона маши- нами з "ідала так наступаючи миси, що взломала не тільки самий наступ, а паравела також до упадку вих провідника генерала Нівей. В слідуючих великих боях пристосувавсь воріг зі свого бою до нового способу оборони. Великі проломи стали майже неможливими, в тричини зручного ведення протина- ступу, почавши від сотні армії уларної дивізії включно. Наступаючий мусів дбати, щоб у випадку сильного протинасту- пу, себ-то по заняттю жирних перших окопів, мати змогу заняти становище оборони. Його наступні могли мати тільки ціль малого розміру. З такого поняття повстав наступ з обраниченою цілью. На нім розбились внова протина- ступи наших ударних дивізій, подібно як під Верден 1917 року. В битві на Фландрії 1917 року. Англійська тактика Фляндри змінила внова німецький способ оборони. Думка маніпляції рова, оборона плош у її чистій формі, повстала в битвах на Фландрії. Тут вперше навичла дійсність, що на області, де не можа викопати рова і знаходяться тільки місцями рови в яких можна скритись, не дуже-то вигідно живеться, за те не має проти себе скоонцентрованного воїнго. Артилеристъ, що нападав на піхоту, стиряв її прямо з лиця землі. На образнях, ко збирали літаки, видно ясно, що всі підвищення на землі як горськи, місцевості, кусьики лісів, оселі і инш. наче стерти з виду патеру. Де почина- лись ворожи позиції і де свої кінчались трудно було рози- брати. А вже як і знайшли грали, то було цілком неможли- во розпізнати де обсадив воріг свої лінії густо, а де рідко. В той спосіб зменшились діляння обстрілу. А тому, що на цій лійковатій області, не було критих земників, таж де-6 можна було скупчити сотні, то росташовання частин ростягнулися самі собою в тил. Тут виринула властьту вперше думка, щоб близько ворога вміщувати групами кулеметників мали нищити силу наступаючого ворога. В слідуючій полосі стояли скрито приготовані ударні резерви. Наступ, вже проріджений скритим кулеметом, мали відбити ударні резерви проти наступом з крила, використовуючи ворожі прогалини і його замішання. Ударні дивізії скисовано. Замість них заведено другоголінейні дивізії по-за властивими позиційними дивізіями. Те що інстинктивно створила частина сама на області Фландрії, стало системою приписів, роблячи ріжниця між перед полосою і головною оборонною лінією. Фронтові полоси, що не надавались своїм некористним положенням до оборони, забезпечувались перед-полосою, яка служила в спокійні часи тільки від пападу ворожих стежків знова в часі великого ворожого наступу мала опускатись. Головний відпір становила друга лінія так звана "Велика бойова полоса". В особливих випадках були такі зарядження добрі, приміром на Тотерман або на височині 204 під Верден. Для загального користування виринали великі труднощі. Дехто було казати, а трудно було рішати, коли властиво буде напад ворожих стежків, а коли великий наступ; от-же коли мусилося перед-полосу держати, а коли опускати. В обидвох випадках заряджував ворог коротку але сильну артилерійську підготовку. Щоб такі трудні рішення усунути, з'ясувало н.в.у., що згадана постанова відноситься тільки до військової управи, а для частин є технічний членець головною лінією вони занимать. Це було добре, за те розподілення стали ілюзоричними. Во ним запал рішення вищих начальників -- в регули начальство армії -- то напад ворожих стежків був відбитий, заглядко слабо обсаджена перед-полоса. Була ним заняття. Рівно-ж придумано різні системи на випадок, коли-б ворог порів наступ без жодної підготовки, як це було під Камбрє. Було добре, що практична проба відпала, бо війна для Німеччини скінчилась рухомим наступом і відворотом. При кінці звернулась німецька тактика це раз до наступу. Використання мусили ці перетворені на віртуозів-провідники і частини під взагалом оборони, повернутись раз до наступу. Міхота мусила знова скисувати попередні основні поняття. Техніка все більше і більше виробала силу вогню в рук стрільця і лучила її в машині. Головним оборонним став кулемет. Перевагу в вогні після старих наук не могла осягнути вже більше піхота. Сам піхотинець став борцем штика. Він міг власними силами боротись тильки з чоловіком. Шлях до побіди мусила його промостити машина. Все таки підготовка вогню не в силі буде здушити всяке вороже життя. Поодинокі скриті кулемети ділали дуже на наступаючу піхоту і унеможливлювали наступ або то найменше проріджувала значно розстрільну. Може не мала було навчання змоги протиділяти скритим кулеметам. До їх поборювання приділювали до тіхоти легкі батерії. Що близько під рукою були легкі бомбети і тяжкі кулемети при курінгах. Сама піхота могла співділяти крісновими гранатами. Коли за помичку враданого помічного доброго промошено майже вільний шлях, тоді могла піхота заняти здобуту область. До вимог модерного ближньомашинного бою мусила пристосуватись також тактична бойова форма піхоти. Опір в розумінню датення в нім не виконував вже більше чоловік. Вимоги, щоб висувати 28. густу розстрільну до наступу, не було. Вистачала рідкісна розстрільна, яку спіля зредуковано на маленькі групки. Можливість була ще та, що з наступу мусілось в разі проти- наступу перейти до оборони. Це завдання вимагало від насту- паючого, щоб він мав головні протисередства при собі. В той причини виряджувалось передні групи з легкими кулеметами. Відповідно до вимог, відбитий в кожнім часі відпір або навіть протинаступ, мусів наступ посуватись вперед у формі рухомої оборони в її цілім складі. Рівно-ж приділені легкі батареї, бомбети і тяжкі кулемети допомагали всіма силами передній лінії. Підготовка артилерії мусила провадитись так, щоб не зрадити несподіванки. Ні будовок скопів, ні встрілюванням не смілось зрадити наступ, а саме обстрільвання не могло бути за довге, бо воно могло дати ворогові час до протиділан- ня. Першою вимогою було те, щоб замяти бойове місце як тільки можливо пізно і зректися всякого копання скопів. Можна було будувати тільки накриття, як охорону від літаків. В рештою можна було робити тільки технічні приготовлення для обстрілу. Поруч точно виготовлених карт вимагалось ще перепровадження певних обчислень, щоб ствердити той вихідний кут, що означувала бажана ціль, взглядаючи змінні фактори як густоте воздуху, воздушну струй та недостатки самої гарма- ти, з'уживання цівки і иш. Цим науковим методам противились з початку польові артилеристи польової артилерії, бо не могли побороти старе виховання. Тяжке було завдання, прито- сувати нову науку до загального вживання по частинах. Друга вимога, щоб як найкорше знищити ворожі бойові скопи в кори- сть власно наступу, виказала, що в тім часі, не можливо було побороти ворожу оборонну артилерію. Вистарчало, осла- бити її сили. Виявалось, що не можна буде осягнути за помо- чі газів. Цим з'вязавсь наступ в погодон. Не завсігди була відповідна погода, щоб можна уживати гази до бою. Окопи, що мали бути здобуті власною піхотою, не сміли бути обстрі- львані газами, про те мусілось їх так обстрілювати, щоб при піхотнім ударі ворожа залога не була спосібною до відпо- ру. Короткий час, який був до розпорядимовстві, вимагав вели- кої кількості артилерії. Доходило до того, що висувалось скільки батерей, кілько можна було вмістити на певну область. До сорок батерей скупчувано на довжині одного кілометра. Виступом піхоти обстрілювали дальше ворожу артилерію так звані артилерійські бойові батерії, а так званні піхот- ні бойові батерії і далеко стрільні польової батерії скучував свій вогонь на передні ворожі окопи. Трудно було з'єднати ділання артилерії з піхотним наступом. В тактичних причин мусів піхотний наступ посуватись чим скорше вперед. Скупчені вогонь артилерії несмів спиневвати наступ піхоти. З другої сторони не сміла артилерія здержувати допомогу, бо в про- тивнім случаю мав воріг змогу відихнути і відперти наступ. Мира часу залежала від піхоти і майже від необчислиних факторів: перехід через витворення гарматами ями, рови, протяжні перепони, ворожий опір і иш. Численні спроби, щоб стеженням за рухом піхоти або сигналами давати знаки для артилерії, немали жадного успіху. Зайшла конечність звільни- ти темпо піхоти на один до двох кілометрів на годину. 29. З прибутком здобутого терену зменшувалось діляння артиле- рії, виключаючи малі калібри, що не могли вже стрілом досягати цілі. При кінці перестала ділати артилерія. До цього часу мусіли сильні артилерійські відділи, які від тепер були підченині дивізіям, приготовитись до рухомого бою для піддержки дальших акцій. (Це бойове поступовання вже є льогічним висновком з досліду матеріальної битви. Воно старається в одного бою ухилити власну піхоту від діляння ворожих машин, знову з дорогою боку робить старажня, що із власними машинами елеган- ти й кровавий шлях. На жаль, одна з найбільших успішних ворожих машин, танк, у нас не виказана. Про це сказано ближче в розділі 7-м. Оперативна провідна думка вимагала строго, щоб рішучий удар був в перших годинах і днях відважний і сильний. Таким тактичним станом кінчитись воєнна праця генерального штабу на області вверження військово-бойової сили. Вона всувается в загальну цілість як виключений мистецький твір, а своєю допільною перевагою над ворожою тактикою та своїми неперевищеними успіхами над противниками утільне цілу перемогу німецького генераль- ного штабу, який з'умів увільнитись в розгорнуті битви від облудних висновків мирного часу. РОЗДІЛ 6-ий. ПИТАННЯ ОЗБРОЄННЯ ПІД ЧАС МИРУ. В передвоєннім часі не виказували озброєння піхоти так багато ріжних форм, як на протязі воєнних років. Крім штика носив піхотинець тільки крис на плечі. Ця дружина осягнула по всіх великих державах, у формі не автоматич- ною стрільною зброєю, повну висоту технічної досконалості. При тодішнім стані видавалось, що дальший розвій діляння поодиноких стрілів не можливий, не роблячи крис за тяжким. Залишився ще тільки розвій вогневої скорості. Одначе після дотеперішньої конструкції було не можливо це осягнути. Більшу скорість можна було осягнути тільки витвором пів або цілого автоматичного зброєю. Не тут місця не те, щоб стверджувати , оскілько оправдав-би пізніше воєнний досвід впровадження в життя автоматичного криса, коли майже всі великі держави поосягались за великого з'уживання муніції. Тактично-технічний розвій в часі війни вибрав шлях над яким до того часу ніхто не заста- новлявсь, іменно той, що значення вогня піхоти в рішен- ню битви значно підупало. Поняття переваги вогня 40. в стріленькій битві, як передумова в наступі, зникла, піхота потребує тільки в поодиноких бойових моментах — не беручи в рахунок завдання стеж, якими передніх огорон і інше власної сили вогня до піддержування сили вогня помічного дру в. Дальші завдання переходять на кулемети і гармати, які мають промостити піхотні шлях, заслобуючи її перед ворогом , а рівночасно нищити ворожі наступи. Питання, чи відмінення автоматичного кріса відповідали мети чи ні, є таким не важким академічним спірним питанням відносно правдивого розвою, що в рамках цієї студії не може бути місця для обговорення. Вистарчити згадати, що німецька піхота мала кріс перед вибухом війни, який відповідав всім тактичним вимогам. Німецька тактика піхоти в розумінню "Пертя вперед" мала мету в противности до француза, щоб головну увагу звертати на добрій успіх вогня на малі віддалення. А це було цілком слушно. Вогонь піхоти на більше як 1000 метрів було тільки вищенням набоїв. Найважнійша і в тім часі одинока доповнилча зброя піхоти, кулемет, бував передловених роках ще у стадії розвою. Німецькі військові установи віднеслись до нього звичайно скептично, як до витворення техніки, мимо того, що російсько-японська війна вираїзно піднесла значиння цього зброю. Тому-то в початках не поставлено кулеметні частини на той ступень технічного розвою, на який вказував воєнний досід. Прочі великі держави поділяли рівно-ж ту помилку, так що для Німеччини в висухом війни не було шкідливого наслідку. В чисто технічнім "розумінню" заставновлялись над вибором між моделем легким, що мав остуджуватись воздухом і важким, щом мав остуджуватись водою. Німецьке медовірря до технічних витворів рішилось до вибору важкого кулемета тому, щоб мав сильнійш конструкицю, і мало цим разом слушність. Німецький важкий кулемет був на протязі світової війни найбільше витривалий. І не один дій завдячував свій успіх власне цій витривалості. В конструкції гармати стоїть тягар, себ-то рухомість і балістичні виконання в противнім відношенню. Не дивлячись на малу область ділания, є це незмінний закон, який буде існувати був так довго поки не власться витворити тягарові коні подвійної сили або сконструвати відповідку до ціли машину. Вітєськова управа мала про те завдання, виднайти уміло опин-кою чисельника "Виконання" і знаменника "тягар" найвищу тактичну вартість цього дробу, який відповідав-би тактичному розвою. При німецькій польовій артилерії відгравала під час передловених часів кінна чота цього дробу значну роль. Скорим чвалом і випряженням мала німецька польова артилерія, зрикавчись всяких сховків, промо-відравно піхоти шлях до побіди. В часом проваджено крити окопи для артилерії в супереч ста- рих артилеристів, що засідали по різних комісіях і не хотіли зректись "найкращої традиції". Однак, коли росходилось о рішення, забувалось на всякі штуки виходи, тоді кликалось: "На ворога, вільний простір до стрілу, чвалом!" От-же можливість до чвалу мусила бути дана. З такими обмеженнями мусів прагнувати творець, який обмежив, що сама гармата не могла мати більш ваги 1000 кілограмамів. Чим того, що де-які великі 41. держави, а в тім і Франція, зрезегнували на бистроту, а осягну- ли обсяг дальнього ділення стрілу по-над три кільометри, і мимо того, що в власній армії були здатні артилеристи, примі- ром генерал Роне, що вказували на перестарілу інструкцію та, що російсько-японська і балканська війни дали клич до нової реформи, то німецький скептицизм йшов без сумніву за далеко. В цім лежить власне гірка іронія дійсності, що жадна з поміж великих європейських держав , навіть пілого світа, не мала такі творчі фабрики зброї, як Німеччина. Але і в жадній світовій державі не роззнала новочасна продукція цього проми- слу подібного редукційного процесу, як відчула це Німеччина наслідком прапі державних техніків при іспитових артилерість- ких комісіях. Німеччина вирялила свою польову артилерію з гарматою, що стояла далеко позаді відносно діляння в порівна- нню до противників, за те мала змогу виступити часом верхом на очах ворожої артилерії. Польова гармія 98/09, створена зараз перед вибухом війни, була в чисто технічного бою не докінченним витвором, бо була за важка і за дуже складна. Однак мале число цих гаубиць не мало сили вирівняти недостачу наліть числом богатших польових гармат. Хоч і по формально- му завданням мало виконати міністерство війни, то генеральний штаб був в цім також винуватий, бо рік повинен був мати бодай дорадчий голос. Тому німецький генеральний штаб відно- сно озброєння польової артилерії у передвоєннім часі є співвинуватцем. В противним случаї повинен він був переперти новий модель гармати. Енергічно заступлені внески цього рода були-б завсігди ухвалені державною радою. Дужче виряджено р поле бою тяму артилерії. По більшій частини треба не приписати тій обставини, що цьому зброї признаємо більше значення чим польової артилерії. Технічна озброєння важкої артилерії була бездоганна. Їх велике число, що з початком війни дали рішатий успіх бою, було особистим витвором графа Шліффена. На області німецької техніки зверта- лось більше увагу на стрімкий вогонь. Зате у Франції клали більшу вагу на поземний вогонь. Розвій зброї під час війни оправдує більше послідньу систему. Причина до такого німець- кого розуміння повинна бути та сама, що була в конструкції криса і польової артилерії. Під час ворожих наступів можна було стріляти на такі віддалення, де можна було виявити вирване ділення. Під збетереженням , що не завсігди гдається і не вириняють жадні інші перепони, виказувалась більша точність у стремким вогні. З браку воєнних досвідів не мав також психольог змоги висказати свої думки. В противним случаю було-б знайшлося більше ознак, щоб увести в життя позвемнійший вогонь, який морально ділає сильнійше. Так звані французьські скорі батерії задавали своїм скоролетним вогнем більше страхіття і з'уживали більше нерви, чим повільній стрімкий вогонь. Зібравши все до купи можна сказа- ти, що крім польової артилерії, німецькі війська виступили до бою з повноздатною піхотного і кулеметного озброєнням, як також з видатною важкою артилерією, які були пристосовані до погляду передвоєнних часів. 40. ГОВДА 7-мій. ПИТАННЯ ОЗБРОЄННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ. Кріс піхотинця, як вже згадувалось в розділі 6-м, зайшов до другорядного значіння (розумітк як предмет технічно дальшої праці). Про те, що він був рівночасно тягарем для жовчарів, не буде тут говоритись. Для самого техніка піхоти лежало завдання на інших областях. В бою на Сомі дали богаті числом легкі кулемети свою зручність так у перевагу вогню при обороні, якої піхота абсолютно не могла осягнути своїми крісами, а тяжкі кулемети в браку зручності також не виказували загальної здатності у всіх видах бою. От-же німецька піхота мусіла також одержати легкі кулемети. Важкі кулемети були замало зручні в рові близько ворога і не могли бути готово до стрілу в часі, коли артилерійський вогонь переносився на інше місце. Тут потрібно було використа- ти кожну секунду, нім воріг з'умів вдертись до рова. Рівно-ж вимагав важкий модель кулеметів величезної будівельної праці, хотівші, щоб можна його бажити в передніх рвах. В нова легкій кулемет моделъ 08/15 і модел 08/18 були знаменитим оружиєм вітворо-шмінелької техніки. Другою важкою задачею піхотинця була ручна гранати, якою німецька піхота випередила своїх противників, за те крісові гранати не відповідали своїм вимо- гам. Найбільшого значіння осягнула збройна техніка на області артилерійській. Тут одержала німецька польова артилерія нову польову гармату моделъ 16 і легку польову гаубиц модель 16, за помочю яких вирівняно ділання ворожої арти- лерії, однак все ще були затяжкі. Тому-то виринула конечність творення піхотної гармати, яка своєю зручністю перевищила стару польову гармату. Досвіди війни вказали, що для важкої артилерії муситься побільшити далекосяглості стрілу. Щоруч здільшення сили поземного вогню калібрів 10,18 і 15, підвищено при гарматах стрімкого вогню через продовження цілки далеко- жажжярської сяглість стрілу. Довга і важка польова гаубиц і довгий мерзер є власне таким витвором. З чисто технічного боку, як також відносно конструкції найтяжчих гармат поземно- го стрілу аж до гармата накаменажаріку на 120 кілометрів стрільної далекосяглості, виконала німецька збройна промисло- вість велику творчість. В питанню муніції оправдався старий досвід, що кожна війна давала першинство гранати. В часом почав шрапнель зникати, почasti тому, що позиційна війна давала за молю виразні цілі, а почасти тому, що для маси молодих командан- тів батерії була стрілянина запальниками за дуже заплутана через що трудно було осягнути точність в стрілянку. В боротьбі газами перемагала німецька артилерія завсігди противників своїм вишколенням в поступованню і в пристосуванню газової матерії. От-же з чисто технічного боку видовнила вона всі недостачі мирного часу. Натомість, наслідком об"ємної воєнної імпровізації, витворилась за велика самодіяльність, а тут власне було завданням військових фахових установ, об-же також генераль- ного штабу, надати техніці певні границі. Коли в решті 48. польова артилерія мусіла працювати гарматами чотирьох типів і з тридцяти родів набоями, то це представлялося як "нездатне до війни" в приголомшенні наслідки протидії ним змоги до того передвоєнного поняття, яким руководилась іспитова артилерійська комісія. В конструкції средств до боротьби в рові дорівняла, як що не перевищили, німецька тактика ворожу не тільки в якості, але також у способі діляння створених моделів. Натомість ставить наймодернійше технічне бойове средство, танк, чорну точку в питанню озброєння німецького війська. Винно цього -- кажучи не зараз -- не є німецька промисловість. Перед усім Н.В.У. задивлялась довший час на танк, як на технічну забавку, як на спосіб мужнього страхіття, в якому недопинено моральне діляння, який став не страшною потво- рою, і з яких німецький жовнір, що має здорові нерви, обійдеться, як свого часу обійшлись його предки, старі Германці, вбиваючи дручками львів, яких пускали Римляне на них. Всі висліди цього бойового средства, якому приписують сьогодня приятелі А вороги рішаче значення , відкинула Н.В.У. з поясненням, що танкетільки страхіттям. Так було ще літом 1918 року. А це була ні більше ні менше як повна відраза до техніки ще з передвоєнних часів. Це весною 1918 року, як представили німецький Н.В.У. — дійно дуже недосконало сконструвані — німецькі панцирні вогні, бажала вона, щоб їх уживати більше до воєння муніції чим до воєння батерій або створення з них панцерних гнізд для кулеметів, як це робили наші вороги. Коли рідке росташовання німецької оборонної тактики з 1917 року доказало, що навіть найсильніші артилерійські ділянки нападаючої піхоти не в силі знищити всі ворожі кулемети, і що згушена бойова лінія кулеметами завдала наступаючій піхоті тяжкі страти і великі проволікання, то прощоро ведений техник з ворожого табору пізнав зараз, що такий доброта, якого не можливо знищити, муситься іншим способом відібрати силу діляння. Не було озменивної сили до поборювання, то мусіла дефензивна опора хоронити від цього шкідника. Не було можливо знищити німецькі кулемети, то потрібно буде одягнути передових борців у панцир. Так створив кулемет танк. Він уживався тільки як средство до наступу. Як довго німецька Н.В.У. не мала заміру роспочинати на заходи наступу, мала рацію, коли звертала більшу увагу на оборону перед танками чим на їх будівлю. Однак, коли в половині 1917 року була можливість до власних оперативних наступів, то мусілось пустити з сильним натиском в рух творення жінких частин панцерних вогнів, тим більше, що цій під Камбре в листопаді вказав виразно, що це боєве средство не може бути знижене ворожою артилерією, отже дає можливість осягнути ідеал несподіваного наступу. Воріг пізнав вказівки з бою під Камбре, а це вказали день 17-го липня і 8-го серпня 1918 року. Німецька Н.В.У. держалась і на дальше незоніковано новою думкою. Іначе було-б можливо створити бойове средство приблизно подібної вартості як збудовані літаків, що також сконструвано уже під час війни. 44. Через підрядне значення нової зброї в плані озброєння Н.В.У. не відношкільких звернулось уваги дуже на тих німецькій промисловості знаходилися конструктивних сил. Замість притягнути до праці всі вигадливі голови дотичній промисловості, передали конструкцію німецького панцерного воза, замість авто-тягаровий промисловості, проблему відділови авто-тягарових частин, от-же в руки менших фахівців, які, стоячи на державній службі, прикро- дна річ не могли присвоїти собі досвід і зручність конструкції. Коли дуже запізно притягнули згаданих фахівців до конструкції, повстали скоро придатні вози в моделях "вища Силезія" і "Тисен". В 1919 році могли воно польтись на полі бою. Коли-б це було зробилось рік скорше, то німецький наступ на заході був-би мав інший перебіг. Ті часто висловлені оправдання, що виготовку сталі в ужи- вали цілком муніційні заводи і варстати маринарки і через те брак матеріалів до будови бойових возів, не видерживають критики. Припадаючу частину маринарці у вимозі до підвод- них лодок можна було обмежити.. Будова великих воєнних кораблів була так важна як і будова бойових возів. З множества сталі, яку з'ужилось в році 1917 до будови кораблів "Боварія", "Лінденбург" і "Макензен", можна було вибудувати сотні бойових возів. Той-до цього ніби-то не вільний матеріал був-би безперечно приніс ліпші услуги, замість при першій плавній пробі поплисти для інтерновання до Скапа Флов. З огляду на те, що сильна організаційна діяльність генерала Людендорфа з уміла усунути найбільші трудності, не можна не припустити, що також відносно питання бойових возів можна-б було більше осягнути, як би Н.В.У. була вчасно переконалась в значенню цього. А що так не сталоось, відступилили це питання життя військо-технічній установі, яка вже і так створила дуже мало де-чого златного. Як хто порівняє витвір німецьких бойових возів, на яким можна було вмісти ти чотири польові гармати, а малим і скор рухомим англій- ським "Віпти" або з малим французьким "Ринолт" той здиву- еться, чому німецька недоторівнана примисловість ство- рила таке маловартне в цім так важнім питанню. Пояснення може бути тільки те, що бракувало пізнання в оцінюванню. РОЗДІЛ 8-ий ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ПІД ЧАС МИРУ. Область військової організації так різноманітна, що ціль студії дозволяє згадати тільки найважніші річі відносно приготовлень до війни. Розходиться головно о створення рамдів для "народу в зброї", який мала Німеччина вислати на випадок війни на поле бою і о організацію, яка мала заосмотрити міліонове військо запасом людей і воєнними средствами різного роду. Першим завданням генерального штабу було, щоб забезпечити 45. потрібну можливість розвинення рамців для війська мирного часу, от-же означити в оборонній предлоzi потрібне число військових частин і старшинських посад та натискати на заступство перед державною радою. Дальним завданням був виріб свого рода господарського пляну про уживання старшинсь кого корпусу мирного часу на час війни, як військової части- нин, яку не можна доповнювати і знов творити в тій мірі як рядових. Другим завданням генерального штабу було те, щоб дати підрахунок на підставі найновіших воєнних досвідів конечного запотребовання муніції ік иниших в ійськових вимог на майбітне. Крім формовання війська мирного часу, операляєь влучне певнішних згаданих питань на доцільній оцінці передбаченого часу війни. До цього обрахунку висловився старший з обидвох творців, граф Мольдке в день 14-го травня 1890 року так: "Коли ця війна, яка вже більше чим десять літ уноситься над нашими головами, наче меч Дамокля, вибухне, то трудно предбачити як довго вона потриваве і який буде її кінець. Може бути семилітна, а може бути і тридцятилітня війна." Граф Шліффен, наслідник Мольдкого, зайняв як раз противне становище і каже: "Довготривавча війна неможлива в часі, коли істнування нашії оперте на безперервній торгвлі і промисловості. На Мільки через скоре рішення війни можна пустити в рух виникнувший застій." Крім цього основного погляду, вкоріненого в госпо- дарських розуміннях, про можливість провадження довгої війни було ще й те військове поняття, що новочасним оружим средством знищиться скоро споруччі сили, через що провадження довгої війни буде виключено. Все таки граф Шліффен не відда- вся в повні цьому обманному висновку, бо каже: "Денні бойові стриати під час східно-азійської війни виносили 2 - 3% проти 40-50% під час війни Наполеона і Фридрика Великого. В Чотирнадцяти дневнім бою під Мугден стратили Росіяне і Апонци менше чим Німці і Французи в кількох годинах під Марс-ла Тюр." Чисто військову можливість до провадження довгої війни пізнав граф Шліффен добре, будучи шефом генерального штабу. Він оцінив добре високорозвинину опірну силу і житьеву витривалість оборони, які основувались на підвищенню діляння сили і на захисті польових укріплень. Одначе на східно-азійську війну задивлявся німецький генеральний штаб -- відносно Росії -- як на колоніяль- ну війну. Чут недобачено всіх житьевих потреб держави, які могли виникнути на випадок війни власнодержави. Таке поняття є також добре. Можна тільки підкреслити, що вплив світової війни на участні держави не можна виводити з пов східно-азійської, а також пізніше з балканської війни. Щоб виробити собі про це виразний образ, мусили провірити докладно всі господарські питання великих держав, заклика- ючи до помочи жах депльоматичних і комерційних знавців. Такого розуміння очевидно не було. Генеральний штаб під час миру мав дуже мало відношення до цивільних уставов. Це пістилось в цьому тяжкім питанні. Можливість, що європейські війни зможуть довго тривати в чисто військовим розумінню, відкинув шеф генерального штабу із свого рода 46. господарських причин. Все-ж таки німецьке військо мусіло старатись, щоб у хвилі, коли воно схопить за зброю, можна було ослігнути скоре дбутнє рішення. Чого перевага вибивалась на початку війни без сумніву у вишколенні і внутрішній варто- сті. Однак з часом, наслідком з'ужиття сил, припала бойова вартість всіх військ до спільно-середньої міри, а тим самим перевагу розягнуло число. Первага числа була певне не по стороні Німеччини. Воріг, що мав чисельну перевагу, виклияв житьву конечність німецького війська, вимусити скоре рішення, бо в противнім случаю не було можливості ослігнути воєнний успіх; опісля могла в найліпшім случаю утома обох противників закінчи- ти війну. Однак з тої причини, що для Німеччини була конечність як найскорше покінчити війну, не сміли творитись сумніви до дого триллої війни. На жаль було воно так. Німецький генераль- ний штаб не був підротсвлен* до довголітньої війни. З тим поставив він все на одну карту гри, на карту нестримного пертя німецького війська вперед, що мало перевагу в моральній вартості, у вишколенню і в проводі. Обчислемня збудовано на непевній підатаві. За те фактори бойової здатності військ обох сторін були оцінені як слід. Доброта проводу відгравала, як вже згадувалось в розділі першм, важку роль. На ній опералась надія німецького генерального штабу на скору побіду. Це пізнан- ня, що образунок одержав іраціональну величину, мусіло ясно виявитись і потягнути за собою конечність, щоб бодай зарядити воєнні приготовлення на випадок довголітньої війни. Тому що так не сталося, відпало приділення активного старшинського корпусу, яке предбачало своє істнування в новій теорчій праці. Страти, які представлялися скорим з'ужиткованням активного старшинства на протязі війни, є загальною звичнім. В подібний спосіб не приготовлено відповідного запасу муніції на випадок війни. Причиною була також недостаточна опінка досвідів із східно-війської війни і незвання техничних можливостей воєнчасного зброї. В прочим таки самі помилки були також і в противників. Міністер війни Штайн, як найбільше покликаний до цієї справи, каже: "На підставі досвідів із російсько-японської війни підвищено стан запасу муніції, однак в такій мірі, яку довволали муніційні склади, як рівно-ж виповнювалось прогалини, що виникали з'уживання під час миру. Ніхто не передбачав, що воєнні р'уживания наберуть такого широкого розміру, бо всі думали, що самі гармати не витримають такі вимоги. Знова виринав помилка в техничнім озброєнні питанню. Коли-б були заряджувались під час миру дійсні воєн- ні вправи, було-б не було цих недостач або бодай жежа не в такій мірі. Витривалість гарматної цівки можна було легко ствердити, а передбачачку вимогу муніції можна було бодай приблизно обчислити. До цього було необхідно зарядити бодай одноразову стрілянину після дійсно воєнних поглядів. Несміло- стя ставити жовніра на давно відому площу військових вправ, тільки мусілось дати йому можливість ділання на незнакомім терені, як то буваве під час війни. Рівно-ж було потрібно часто продовжувати поборювання цілей, аж поки не стерджено, що вохи дійсно подорені. Замість цього, уважали, що мета стрілянки осягнена, коли зрозумілось основу його ділання. 47. Крім того, щадилось дуже муніцію. Наслідки таких нескінченних вправ виявили неясність в поглядах про потрібну кількість набоїв не тільки у війську, а також в корупціях колах, як не твердить сам міністер війни генерал Штайн. Під час творен- ня армії мирного часу, як рамки до майбутньої польової армії, мусів генеральний штаб випоривати їй прогалини, що виникали із праці міністерства війни і державної ради. Провідну думку цього питання викликала можливість скоро наолижаючої війни. Німецьким мусила випередити противників не тільки в змислі операцій, але також відносно вишколення всьої народньої сили, яка тільки надавалась до військової служби. Про те, якої потрібно до великого офензиви, дає вислів генерал Фрайтаг Лоринг- говен "про дійсність того, щоб в сьогоднішніх обставинах тільки подужати ворога, який операється на народній війську, треба, щоб за боєвими частинами першої лінії йшла у слід піла з'орга- низована маса народня. Німецьке військове керування в другій частини війни років 1870/71 зменшила значно свої сили під час офензиви і відчула це не менше як свого часу Наполеон." От-же, щоб в перших початках війни дати німецькому війську перевагу числом, мусилось на випадок мобілізації всі передба- чені нове-утворені частини як найскорше послугнути на фронт, оскільки дозволяли на це комунікаційні обставини. Вони не сміли явитись на полі бою аж на рідні 4ер або на Мазурах, тільки мусили під час обкруження Антверпен і Мобеж зміцнити фронт на сході. Це мало безперечно передумову, що вони могли бути вже зложени в вишколених людей, що от-же військо мирного часу буде в силі в якийсь спосіб — чи то через збільшення військо- вих частин, чи через зменьшення службових років — вишколити всіх людей, що здібні носити озброєння. Велике число воєнних добровольців 1914 року є найкращим свідоцтвом тодішнього духу німецького, а ганебним для його військових організацій і їх творців. Військові особи, що були між добровольцями, пізнали, що політичний горизонт все більше і дільше замрачується і тому перлися до помочи. Але політика закордонного уряду, який після первих вказівок — не терпить тих, що бачуть всякі справи за чорно" — смиї малювати політичні образи тільки в рожевім світлі, не покладав перед державною радою відносно цих військових вимог достаточної ваги. А тих, що докучали своїми напівненнями, як приміром генерал Людендорф, що ставив пропос- зицію 1918 року на нову програму оборони, прямо відтручувались. Це було того, хто міг би наложити обов'язки на короткозору державну раду, яка відкинула пропозицію на посільшення військ. Генерал Фрайтаг Лорингговен висказує свій осуд так: "приставив цто народу мало в тім добре виміряну ціль, як кождий парля- мент, щоб не тратити ласки у виборців. Сього часу сказав Великий Наполеон незаперечену правду, що з малим числом можна виграти бій, але ніколи війну. До цього потрібно сильних курінів." От-же бачимо, що головні помилки генерального штабу були в тім, що змаловажено воєнні підготовлення на випадок довго- житньої війни. Знова з другого боку немав генеральний штаб спромоги використати до певної міри оборонну силу держави, за помочью якої можна бути підставу до вирівняння перших 48. помилок і осягнення скорoi побіди. РОЗДІЛ 9-ий. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ. У внутрішній відбудові польового війська розходилось о нові та конечні творення на підставі воєнних досвідів, як також о переформовання до теперішнього складу частин. Першим воєнним витвором є розбій німецьких літаків, які приставляють собою неперевищачий вислід організаційної практ і промисловості. Однак також з інші технічні частини мають сторінку слави у воєнній історії німецького війська. Відносно переформовання зазначується з добрим рислідом зменшення польових батерій в шість на чотири, за те зменшення піхотних дигізії з дванадцять на девять курінів і з дванадцять на девять батерій уражали провідники як за велике знження спільної сили боєвої одиниці. Зростаюча потреба запасу піхоти є неможливість уживати кіннот на конях в нерухомий війни викликали переформировку их на ниніо-стрілецькі полки. Кіньми виривали брак коней по інших родах обряди, а піхота одержава кваліфікативне добре скриплення. Однак в будучих офензивних завданнях на заході відбілалась важко на переформировка. При наступних боях 1918 року браку- вала кіннота до скорого використування тактичних успіхів. Було багато можливостей де кіннота могла працювати у спільні з панцировими возами, що підкреслювалось многими сторонами. Довголітня одноманітність позиційної війни приневолила очевид- но також організатора німецьких військ, забути широку область передвоєнної тактики. Другим головним завданням військової організації було постачання різного родя сухий для фронтового війська. Перше питання, це муніція. Як вже згадувалось в розділі 8-м, то на пій області багато не виконано. Тим менше може бути простим недостача муніції в перших двох роках війни. Ще 1916 року був стан муніції такий малий, що наступ під Верден пожер найже вськ, а становище в битві на Сомі було дуже грізне. Вої на області Перн в році 1914 і французьськи артилерійські успіхи в 1915 році давали виразні вказівки на те, якої кілько- сті муніції потрібно. Вина, що паде на Н.Б.З. з причини занедбання цього в роках 1915-м і першій половині 1916 ледве може бути оправдана. Аж генерал Людендорф усунув недостачу. Так, як було скупо на муніцію, так був також брак на інші воєнні потреби. Генераль Людендорф каже про не так: "Генерал Шельдмаршал Ґ'йндебург і я мусили числитись з тим недостаточним заосмотренням війська, що ми застали, а цього було дуже мало, кимо того, що міністер війни був при головній ставці і що цілий світ говорив вже о тім." В "програмі Ґ'йндебурга" сказано все, що творчий дух великого організатора Людендорфа, з умів створити. Перваяго ворога прикувалаб на завсігди німецьке військо, як щоб ми не мали спромоги вико- нати те на області промисловості, що виконувала ворожа промис- ловість цілого світа. Про невичерпані запаси средстр у ворогів можуть послужити де-які образки, що з'ясовують рівночасно воєнні потреби модерномнародного війська. На протязі битви 49. на Сомі вистріляла британська артилерія кругло 4000000 набоїв; в бою на Вішетбоген 1917 року в кількох днях 4753000 набоїв. Американська армія вистріляла в битві під Ст.Мигіел 1918 року під час артилерійського підготов- лення на протязі чотирьох годин на німецькі окопи 1800417. Коли під час німецької офензиви весною 1918 року стратила британська армія меж іншим 1000 гармат і 600 танків, то на протязі чотирнадцять днів надоложено страченню артиле- рії а замість страчених танків доставлено в тім самім часі на фронт 700 танків. ЧАСТЬ ТРЕТЯ. ПІДГОТОВКА САМОЇ ВОЄННОЇ АКЦІЇ. РОЗДІЛ 10- МОБІЛІЗАЦІЙНА ПІДГОТОВКА ПРАЦІ. Тут потрібно розрізнити військову мобілізацію від господарської. Першу можна назвати в німецькій армії взірцевою. Мобілізація військ мирного часу, похід польово- го війська, відбулись завдяки старанної підготовки без жадого інших тертя і непорозуміння. Чума, щоб виробити плям господарчої мобілізації, розбираєсь самим генераль- ним штабом, однак з браку відповідного заступства не перепроваджено її в життя. Рівно-ж впливало поняття, що війна не може довго тривати. Генерал Штайн з приводу цього пише: "Я, будучи шефом секції при генеральнім штабі, ставив перед роками кілька разів пропозицію, щоб вигото- вити точну статистику хліба перед і по зборі збіжжа під умовою, що Німеччина окружена во всіх боків. Пропозицію відкинено, мотивуючи, що держава не має сили до такого апарату і що така проба буде за дорога. Ніхто не думав про можливість такої ситуації...."Також з невійськових кругів були замітні голоси, приміром сенатор Посел в 1914 роні, але він знаходив прихильників в згаданій справ- тильки в генеральнім штабі. Його пропозицію на заснован- ня "І"осподарчого генерального штабу", що мав випрацювати німецьку воєнну господарку на випадок блъокади, відкинули міністер війни, міністер внутрішних справ і державний канцлер. Миккож біржа з свого боку вилевела на відкинення згаданої пропозиції, побоявшись, що такого рода створені державні бази збіжжя зможуть на випадок непрожару органи- чити довіз із-за кордону через що зменшиться заробіток торговельних кругів. РОЗДІЛ II. ОПЕРАТИВНИЙ НАРИС. Підставу для оперативного нарису дають розміщення політично-можливих та імовірних сил констелляції на 50. випадок воєнних конфліктів. Такі нариси виправцювує генеральний штаб в порозумінню з міністерством закордонних справ. По посідоконосній війні 1870/71 була довший час можливість до нових непорозумінь з Францією та Росією. Оперативний план тодішнього шефу генерального штабу, графа Молького, мав проти західного противника дефензивний характер. Що упливі багатьох століття почалось нове груповання держав, в якім і вибухла світова війна. Модерні війни мають переважно характер господарський. Тому-то і протидіяльність в європейській політиці, яка описав прибрала воєнну форму, належала головно до господарсько-політичної області. Сьоро процвітаюча велеко-державність Німеччини потребувала конче поширити свої господарчо-політичні області, щоб з одного боку мати довіз скріпців, а з другого боку забезпечити собі збуток власних продуктів такою дорогою, яка-б не була залежна від великої держави, що опановує море. Ця експансивна лінія вела через Дунайську монархію, полуднево-східну Європу і Левантію до Мезопотамії. Таким способом створено залізно-дорожній зв'язок між Берліном і Багдад. В цьому розвої ароджувалась неминуча противність до Росії, яка хотіла ростягнути свою історичну-експансивну лінію через Дарданеллі і славянські народи Балкану до теплої пристані на Адрийськім морі. Ідея памславієму була тільки маскою для господарчих цілей царської держави. Воличкою німецьких і російських інтересів був Царгород. В дальшім тягу господарчої політики стрінула Німеччина на інтереси другої великої держави. Келен з приводу цього каже: "Справа мається так, що левантинський зв'язок скріпить значно конкуренційну силу Німеччини; тому Англії мусить лежати на серцю, щоб цьому перешкодити; завдання Англії на цій точці е негативне, вона домагаєтьсяся Мезопотамії та Арабії не так для себе, як для того, щоб відірвати Німеччини один мерв життя. Коли-б була можливість створити новий союз або "ділеторичними" переговорами спонукати Німеччину на уступки, то це було-б найлучше. А що таке положення стремило до війни, бо Росія і Франція були готові, то Англія несміла випустити з рук таку нечувану конкургту - її корабельні гармати були-б самі почали стріляти...." Так притягнено також третього члена до союзу, Францію, яка виступила не з господарських причин, тільки з політичних почувань. Вдержати Австро-Угорщину при життю як першого члена зв'язку між Ферліном і Багдад було першим завданням Німечко-Левентинської програми. Як раз тут була властива причина до війни. Коли між Німеччиною і Росією були суперечності за Царгород, то вони були перед усім далеко за кулісами, за те непорозуміння між Росією і Австро-Угорщиною вказували виразно на конфлікт. Шідстава до світової війни була виразна. Граф Шліффен каже: "Таким способом стало ясне мелітарне положення Європи. В серединні столть неохоронені Німеччина та Австрія довкруги за валами і ровами прочі великі держави. Військо-жнишкожежжання вим положенням відповідають політичні. Між 51. державами в такі суперечності, що трудно їх усунути. Франція не забула присягу пієсти за 1871 рік. Так як " ідея відплати скликала цілу Європу до схоплення зброї, так була вона також осередком в своїй політиці. З росцві- том промисловості і торгівлі виникли для Німеччини неприкірні вороги. Ненависть до конкурента не можна усуну- ти мі отвертою цирістю, ні сердешною симпатією, як також не можна загострити дражливими словами. В Росії закорінена ненависть Слав'ян до Германців, а з приводу позички при- мушена симпатизувати з Романами і кидається в обійми тої держави, яка зараз може їй найбільше пошкодити. Знова Італія перешкоджена в кождім поширенні на захід, уважає відтручен- ня тих, що колись вдерлись через Альпи на урожайні поля Ломбардії, ще не покінчених. Одна не хоче їх терпіти ні на полудневім підгір'я ні на побережу Андрійського моря...! Положення оцінено влучно. Генеральний Штаб не віддавсь зрадливим ілюзіям ні відносно нейтральності Англії, ні союзній ширості Італії. Майбутня війна Німеччини мусила бути з двох боків. Або Німеччина мусила зректися вже згори побіди, тоді мусила-б вижидати в резігнованій дефензиві, чи сили скорше вичерпа- ються. Опісля могла-б розподілювати свої сили після потреби на східний і західній фронт. Червага Антанти мусила-б в такім випадку осягнути побіду. Одне, вдермання власної екзистенції треба було шукати в офензиві. Вже Фридрих Великий на початку семилітньої війни рішивсь з тих же самих причин до офензиви. В завданні, офензивно побороти двох ворогів одного по другим, була для Німеччини стратегична характеристика, щоб свої сили кинуті перш всього на Францію, де зелізно-дорож- на і шосейна сіть густа і пристосована до скорого руху, всупереч Росії, де комунікація замало розвинена. На початку війни було для Франції кретичне становище, бо ним наспіла майже повністю сонячна поміч Росії, була вже цілком зізольова- на. Всі військові фахівці Франції предбачали згадану небез- пеку. Тільки енергічні використування перших тижнів війни могли спасти Німеччину від умовного знешення з двох боків. Західний воріг мусив бути знешений ним мав приводитись російський велетень. Друга можливість, щоб під покришкою походу на Францію, кинутись всіма силами на Росію, нем не могла мати виглядів на рішаючий успіх. В найліпшм випадку можна було знищити російський виступ в Польщі, а опісля, опинившись перед безземежними просторами Росії, дати їй час на стягнення сил до нової офензиви з глибини. До перейднику мусила-б Німеччина використати на удар проти Франції, однак вже не можливо було-б дати такий удар, як на почат- ку війни, коли ще німецьке військо було свіже, тим більше що Франція була всетаки поважнішим противником. Крім узго- було-б потрібно залишити на західнім фронти значні сили для захисту воєнної промисловості ренських і безфальних областей, що були джерелом воєнного запотребовання, або зарядити налий наступ на Бельгію і Люксембурґію, щоб мати стратегічну фронтову полосу. Натомість могла Німеччина значно сильніше повести наступ на заході, бо 54. східна границя була Австро-Угорським військом і повільним рухом східного противника на де-який час забезпечена. От-же найближчою оперативною ціллю німецьких військ були війська за хідних держав. Удар на західні держави мусів, як вже згадувалось, з огляду на наближаючу небезпеку з російського боку, осягну- ти скоре рішення. "Війна зніщення" після науки Шліффена була тут гіркою необхідністю. Тому одинокою метою були ворожі війська. Думки подимокної осіб, особливо в колах маршалків, що першою оперативною метою повинні бути побереж- жя Французьких каналів, щоб утруднити участь Англії у вій- ні на суші, не мають стратегічного оправдання. Коли-б була виграна "війна зніщення" меже Парижом, Марною і Реном, тоді-б мала Німеччина вільну руку на Французький землі. З огляду на не була-б Англія, душа ворожого опору, відпові- даючи вимогам морської війни, обсадила Французьке побережжя при наступі на Кали перед зніщенням французького війська треба було-б зректись "війни обскурення", бо до згаданих обох течей були-б не вистачили сили. Така операція означа- ла-б резінацію відванного заміру, а позиційна війна на заході була-б виникла сама собою. В такм случаю було-б потрібно повести наступ на схід, бо конечність вимагала, щоб шукати десь рішення. Стратегічна дефензива на обох фронтак, як вище згадувалось, була-б абсурдом, бо давала-б шанси на успіх противникам. Згадана пропозиція виримула по війні, на яку впливув субстивно вже дійсний хід справи. Виримає питання яким оперативним шляхом можна найскорше і найценніше знищити вороги сили на заході. На початку війни треба було шукати підоперації меже рікою Мас в Бельгії і Німеччина-Французько-швейцарським граничним кутом. Граф Шліффен стремів до обскурення як можливо на обох, а що найменше на однім крилі. Гори Вогези і смуга кріпостей на північно-східній границі вказували, що північне крило може бути рішаючим крилом. Рівно-ж вказувала на північне крило вже згадана обставина, що ренська і весфаль- ська область мусить бути забезпечени від ділання ворожого сил. Як довго можна було шукати французьке північне крило в полудневім куті Люксембургії, була можливість перемаршом на полудне від Мастріхтер виступити до обходу. Коли вороже скупчення до виступу ростягнулось аж до полудневої Бельгії, як це правдоподібно було, то німецьке рішаюче крило спіткулло-б вже при першій стрічі ворожий наступ проти власного крила, з якого розвинувся-б описа по користнім тактичним рішенням, завдяки випуклому французь- ському розположенню, удар на вороже крило і тил. Багельна ситуація стреміла до того, що Німеччина мусила використати ти кожду годину для ослаблення рішення на заході. Перехід через бельгійські границі несмів злегкуватись, коли Німеччина хотіла використати перевагу над Францією. Мораль на шкода, яку Німеччина причинила собі зломанням бельгій- ської нейтральності, велика. Тому, що окупанія Бельгії. була на більше ні менше як військовим питанням, то в цім випадку мусили пірільні власти підчинитись військовим. Вручна дипломатія мусила, як що конфлікт був не до 53. усунення, довести до того, щоб Німеччина була тоді на яку нападати. Коли такий замір не вдався, то Німеччина мала до рішення дві можливості, як свого часу великий король 1756 року супроти Саксів, а саме: "Або, роблячи політичне дійце, заняла-б згаданий замір, або здобула-б, забезпечуючи собі плях до скорого і рішучого успіху, як не викликає Наполеон III. 1866 року і Австро-угорщина 1870 року. (Вислід) невідмовний. Фрідріх Великий викликав своїм нападом на Саксонію обурення цілої Європи. З природу чого Карліль каже: "Його великий вчинок вважали тоді не такий, що переходять всяки гранції, а його самого наплятували всерогом всього дядства." Але король став переможцем, а тим самим було право по його стороні. Німеччина війською з 1914 року повинно зректися заслуженої побіди і прийняти на себе вину за знищення миру. От-же скла е ще раз правом. Тому, що вороги таку силу вживати, є етично жваво низько, а політично мудро; а що німецькі голоски признать ім слушність, це є або ознака симпатії до ворогів, тоди не зрозуміле, або це є ознакою політичного та історичного дихання дитинства і яко таке, не заслугує на поважну відповідь. Нарис графа Шліффена був збудований на тім, щоб масу німецького війська кинути блискавкою на французького противника, що передбачав відомий французький військовий письменник, говорячи: "Défendons sur nous le bord du pantèr!" Ві строгор справедливість відносився він до стратегічних вимог, щоб укріпитися на різаним місці як найсильніше. Між Луксенбургом та Швайцарією передбачалось тільки скріплену кордонну охорону, яка складалась із запасових дивізій та оперативної групи, вилученої з головної федеральної крипости Мен. Головні маси німецького війська були посередині і на правім крилі, ускунчені до удару, передусім повинно було послуватися право крило, а огляду на відній терен. (АБ Райхлянд) мала порівнянно остерегаюча нідетації ствердженню розвідки, що воріг добить приготовленням на походу на лімір Мен - Штрасбург - Врайтал і крипости над вищим Реною облинути головний зей похід, щоб описля, пробившись між Мен і Штрасбургом, напасти своїми оперативними резервами на ворога в боку. Знова праве крило мусило сильним розмахом через Бельгію і північну Францію спішити до обкруження, щоб стіснити вже вигнуту лімір французьких військ на це вузьке просторі, відрізати від Парижу і плечикам приперти до ріки Рен і швейцарської кри для знищення. Такий план давав вели- кого, ого удача) залежала від німецького північного крила. Класова строгість, яку приподавав граф Шліффен рідносі скупчення сил на різаним крилі, зникла в його насадниках. В користь рішення мусила створитися прогалина між Луксенбургом і Швайцарією, а це викликало страх, що воріг зможе вдертись до полудневої Німеччини. Таким можливостям противилось державно-батьківське почуття пісаря, який словами генерала Тайна заступав погляд, "щоб полуднева Німеччина мусить бути забезпечена від життєворожого насту- пу!" Засте граф Шліффен був того погляду, що полуднева Німеччина мусить так само носити тягар війн, як кожна 54. маша Німенька область. Від різного відкидав щоб на пояд могли впливати також не чисто оперативні розуміння. Його великому попередникови лучилось також подібне. Був той перевістю Молькем передбачений виступ 2-ї армії з околиць Ландсгут проти Австрії в 1866 році, який мав бути запоруком оперативного зв'язку виступу лабської і першої армій між Торгав і Герлін, висунемо далеко малою в околицях Цайсе з обавки, що до Горишнього Шлеску зможуть впасти Австрійці. Крім того вислано не до помочі два корпуси перед армії. Через не стала з осереджена одинзива не чех на нелевий шлях, бо виступ розірвавсь на дві групи, які були відла- лені на 400 кілометрів одна від одної. Граф Шліффен пише про це так: "Це некористне положення неміг Мольке направи- ти. Охорону Шлеску представляли цісареви як його державно- батьківський обов'язок. Докази Молького, що пей обов'язок можна заступити офензивою на чехи, не могли вплинути переконуючо... у всіх оперативних обговореннях підправа граф Шліффен дуже гостро, коли хитання не могли віднайти шлях до стратегічної консеквенції сильной голі. Так критичну він дуже гостро пруський похід в 1757 році проти Австрії і Росії: "Тому, що король стягнув з Немерл тільки 8500 людей, а скріплену левальську армію в силі 28000 людей залишив у східних прусах, викликало катастрофу. Тих 28000 людей не були в силі вдержати провінції і не охоронили її перед знищенням однак морги його в поході на чехи прине- сти успіх, а устранив східні пруські назад влітку..." Граф Шліффен наводив слова короля, який був сам призна- ється до своєї помилки: "В решті муситься одну провінцію віддати ворогові, а рівночасно перести сильний удар проти другого ворога, присклубати до боя і всіма силами старатись Його знищити..." Цю стратегічну нудрість такого генія вложено до пляну Шліффена. Його наслідникам бракувала збідність величезної небезпеки, що могла поставати через пересування або зменшен- ня оперативних сил, а що найменше не міли опинити вже маччі пізнання. Німецько-французький кордон був на протя- зі років значно скріплений шестю і семом арміями в против- ності до того, що пропонував граф Шліффен, а саме, як найменше скріпляти кордонну сторону. Наслідник графа Шліффена не міг війтись, як свого часу Наполеон в 1812 р. під Лейсцігом, "щоб ослугнути не кілька, а бодай одну побіду". А тому, що скупчування військ не відбудись вчасно, мусили опісля стягати сили до нових форманій з інших частин, які вже мали свої завдання. Найбільше потерпіло праве крило. Воєнно мусило ворога зігнути, або само зломатись. Що другий сторони в Рейнландії стояли ворожі скупчення прямо проти рішучої операції. Головному рішенню повинна була бути користю та обставина, щоб французька перша і друга армії посунулись далеко не схід у гори Вогевині були-У далеко від зближачогося рішення в північній Франції. Чим скорше їх здержавно, тим скорше могла французька військова управа, пізнавши ситуацію, кинути їх проти німецького обходу, як не дійсно було в серпні 1914 року. Так стратив цілий виступ все своє значення, став беззмінний. 55. вітвором. Не повній думці могло послідувати тільки ке повес діло. Лишається ще приглянутись коротко до французького операційного плану, в рамках якого входили бельгійські і британські військи. Почавши з 1871 року аж до початкових передвоєнних років зазначував французький генералний штаб дефензивний виступ від Бельгії аж до моря. В році 1918, коли певність англійської помочі і реорганізація бельгійських військ поліпшили загальне становище Франції, почали думати про власну офензиву, щоб з той спосіб відібрати у німців ініціативу. Бельгійські кріпості уважав французький генераль ний штаб за вистачаючий для стягнення зліснинемецького окружения на подудле від час. Отже ополівались, що німецьке праве крило буде посуватись з Арденом і налямі на Міссіер. Йому назустріч висунули між Верден і Міссіер пять армій, а в напрямі на Гірзон групу генерала Валабрека, особливо з тої причини, що зі сторони Кель мале допомагати Англійці. Перші чотири армії приготовлено до сильного удару на Ельзасію, Льотарингію та Люксембургію для обкружения німецького полуденного крила. Обкруження мало виступити проти обкружения. Думку на межкрієсть німецьких похідних північним напрямі від ріки Мас і місцевості Самбр, злегкова- жено, аще описля пімстилось на Франції. Французький депутат Жигеранд робить власному генеральному штабові тіркі досори: "Нічого не наступимо так, як догадувався французький генеральний штаб, і нічого, на що він догодувавсь. Несполі- вання на пілій лінії. Сподівались охензиви між Бельгост і Миссіер, а воїгр виконав її між Миссіер і Діль." 56. ЧАСТЬ 4-та ПРОВОД ОПЕРАЦІЇ. Розділ Іс-й ОБРАНЦІ НА ЗАХОДІ АЖ ДО БИТВИ НА МАРНІ. Розвиток і битва в Льотарингії. Схема 4. Скупчення військ обох противників на заході довершились пляномірно. В половині серпня можна було-б розпочати операцію. Обидва сторони виготовили свої оперативні плани на "невзісній", то-бто на спірній силі бельгійських військ, що опиралась на свої кордонні кріпості. Обидва фронтові війська мали на просторі між Верден і Мец, оператись на праве крило, приступити до обходу ворожого лівого крила. Залежно від того, хто перший захавє, Франція мусила побіч скорого та користьового збройного рішення над німецьким військом в Льотарингії, з одного боку скоро здобути кріпость Мец, а нова з другого боку успішно забезпечити своє ліве крило замкненням бельгійських кордонів. Противно німецькі операції здобули першинство, коли-б оборона в Льотарингії вияржала як найдовше і, коли-б можна було скоро зломати бельгійський опір. В обидвох середніх точок виказували полуднева в Льотарингії на заході від Мец дільше тривке положення. Приближно з однаковими силами стояли в разу на гільних полях обидва противники проти себе. Оборона укріплених ліній могла ослабнути першинство як по полагодженням цього ходу. Остаточне оперативне ділання французької рішапної групи мусило перейти дві стадії. За те на бельгійській границі не було питання відносно збройного рішення на чистим полю, бо німецька перевага над бельгійських військом була гадто велика. Життя або смерть оперативних планів обох сторін залежали тільки від отрної сили бельгійських кріпостей Льтіх і Немур. І тут мусило запасти рішення скорше, чи в Ельзасці та Льотарингії. От-же рішаного "невзісне" стратегічних обчислень обох грачів була опірна сила бельгійських кріпостей. Успіх показав правдивість німецького обчислення і його факторів: вартість оборонної сили бельгійського війська і кріпостей Льтіх під той умову, що кріпостні залози не дається часу до скріплення. Мусилося здобувати тими силами, які були під рукою. Неможна було жлати на загальне скупчення військ, або на мобілізацію. Удар мусив бути вимковим учинком і виконатись у перших годинах воєнного стану. І Льтіх здобуто. Через відчинені лотоки розвилися корпуси першої і другої армій. Завдяки нездатності бельгійського війська виступити офензивно, владалось перший армії без перешкод виступити на право вперед. Дня 18-го серпня рушило скручуване крило німецького війська повним ходом на право вперед, операція на своїх осередку точку Мец. До лінії Самбре - Мас було майже вільне поле. Того самого дня приготовлялась французька ударна група до походу на Штрасбург - Мец. Вона мусила 57. ще проломити опір німецьких військ і кріпості. Оперативне першиньство було подвозначно по стороні Німеччини. Французька військова управа була певно свідома нього гіркого пізнання. Вона питягнула також великі і необхідні висновки. Занехала рішучо підставу свого вже в першій розворою зломаного оперативного плану і шукала посліпно X скорим пристосуванням, щоб перенести точку тяжості на північ і так здержати сх ензинних відпором ворожий наступ. Вздяк чому невирішення переведення в діло, що власне крило було вже замінно розбоя з німецькими кріповим військом. Всіляка французька військова управа з уміла ще здержати свої головні сили на відь бокова запинання, і, давши можливість німецькій 8-й армії від цього замінення, і, давши можливість німецькій 8-й армії здобути стратегічно безвартісний успіх над своїми переліпними частинами, заняла на півдні оперативну дефензиву, операцію з великою певністю на оборону ліній Бельфор - Епinal - Тул - Верден, чим спонукала німецьку шесту і саму армію до фронтального переслідування. Мимо того потрібно було багато часу для перекинення головні сили з полудня з під Верден на північ на ріку Сомбр і Шельду, і тому при першій сутичці обох північних крил була перевага, все-таки по стороні Німеччини. Коли німецьке рішарче крило перейшло по стороні Бельгії, то проти німецьких пять армій на просторі між Верден - Мобеж виступили тільки три французькі армії і один експедиційний англійський корпус. Крім того Французька крилова армія і британські війська, що стояли на рішарчих крилах, опинились в дуже небезпечним положення. Ріка Мас і гори Арденни відлучували їх широким простором від сусідньої армії. При першій сутичці виявилось два окремі бої по обох боках ріки Мас. На східнім полю бою був французький фронт прикований до кріпості Верден. Знову на західнім фронти вели Французька п'ята армія і маршалок Чренш окрему битву, для особлих оперативна точка тяжості була на просторі між ріками Мас і Самбр. Перша сутичка в полудневій Бельгії. Витва в куті між ріками Мас і Самбрє. Німецька Н.В.У. підчинила першу армію другій. На жаль не підчинено також третьою армію, якої оперативна область була рівно-ж на західнім березі ріки Мас. З огляду на терен, треба було на нім березі ріки провадити більш-меньш самостійну бойову чинність. З творенням більшого одностайного вишого начальства, приміром військової групи генерала Білова, був-би по німецькій сторони однопільний провід, який відповідав-би більше вимогам, чим могла не умовлявити Н.В.У. з головної ставки, що була далеко віддалена і не мала достаточного зв'язку. Нещандрін, хотіло бачити перед собою трудний відтигок на річці Самбрє, хотіло забезпечити своїм перемогу тактичною допомогою першої армії і тому відтягнувся її в напрямку Аус - Валенсін блище до себе, звідки вона мала напрямок своєю серединою на Вави. От-же до чисто стратегічного обходу була перша армія за близько підсунена під ворожий фронт. Чевно не по думці 58. Шліффена. Під час того, коли друга армія для 4 серпня з'їждалась до північного берега ріки Самбре, сила її на схід від Шарлеруа, то перша армія, яка мусіла далеким колом обходити Намур, могла вирівнятись з фронтом другої армії аж до 45-го серпня. Можливість до бодай тактичного обходу зменшена не тим, що друга армія не ждала на вирівняння першої армії, тільки перетравилась лінія крилам через ріку Самбре і присилувала боротьбу фронту до відвороту, замість вижидати на дозвівачкий обхід західнього крила. На Не східнім крилі загрожувала лише судьба французькій п'ятій армії ударом в крило і тилу в недопорівняльній тяжкій форми. Немецька третя армія прибувала приближно на Гірон. Н.В.У. не підчинила, як вже згадувалось, що армії другій армії, тільки полинено їм, щоб порозумівались відносно спільного ділання. Тому командування другої армії повідомило третю армію, що воно роспічне наступ через ріку Самбре дня 48-го серпня і просила о підкріпленні; що більше, вона предложила третій армії, що вілкриг перехід через ріку час. Чому-то третя армія не бачила причини спішитись. Коли друга армія вже дійсно стояла дня 46 серпня в повнім бою, то перша армія була не в повнім холі до фронту західнього ворожого крила. А третя армія, яка пізно дорідалась, що друга армія роспочала о 44 години наступ скорше чим було умовлено, немале вже спромоглисяй наступ приспішити. Воріг, якого заскороч чипнули, пізнав загрожуюче обкруження з двох крил і відтягнувсь ним перша армія вирівнялась і ним третя армія переправилась через лінію ріки Мас. Воріг утік, тактично побитий, а стратегічно у виборі пляжу до відвороту не стиснений до "Кане", що заповнила обтянил воєнного каста німецького проводу на просторі між Мобеж - Дівя. Друга армія очевидно не пізнавала впливні положення, може наслідком недостаточної воздушної розвідки, інакше була-б ледве предложила третій армії, що промостити їй дорогу через ріку Мас в тилу, от-же витисне ворога в перед фронту третьої армії на південь, замість зробити як раз противні від нього, себ-то вдержати ворога над рікою Самбре ним третя армія дала спертельний удар в його тил. Як би воно не запіздало положення, то була би не просила третю армію дня 48 серпня вечером, щоб та повела наступ більше не захід в напрямі на Флорен, бо чимсь ворожого протинастуку в часі, коли для третьої армії була не можливість, через 41-го серпня черевката вороже крило. Через це виграв ворой дорозі години. Також на правій крилі затягнула друга армія першу армію, а перенімення ворожих сил в лінії стратегічного обходу до тактичного співділяння, однак через заскороч власний фронтальний наступ не дано їй можливості навіть до тактичного обходу. Порівнюючи з операціями, що відбулись кілька днів пізніше на сході під Таненбергом насувается переконання, що тут на заході при лучших умовах можна було подібне осягнути, коли-б в німецьким проводі було стремління до обкруження і охоплення, як це вперто вчив граф Шліффен, і коли-б були мали перви, щоб полішити конечний час для цього розвитку. Саме вихідне положення сприяло цьому. Коли-б були знищили французьку п'ятую армію і експедиційний англійський корпус в куті між ріками Самбре - Мас, то 59. плян граа Шліффена був-би непомильно орієнтований на велику "Кітловину" між Чариком і Німецько-Швайцарським кордоном. Німецький фронт був-би описля перевишив Французький в ширині трьох армій (першої, другої і третьої армій). Тому, що Французька п'ята армія залишилась при життю, зменшила вона значно обкруження всього французького фронту, в рів- нинчі охопленні німецького фронту, який в браку сил неміг далі розширюватись. Крім того була вона посередником у звязку між Чариком, що оперативно було-б значно стратило на вартості, як би по знищенню французьких сил на захід від ріки Мас, було ліве крило Французьких військ відтягну- лось приблизно на Раймс, а не на Урн - Марну. Брак страте- гічного усилку в куті між ріками Самбрє і Мас є тому першим заролком невдачі німецького наступу в 1914 році. Провод військ, який був-би стояв близько фронту і міг би вчасно одержувати образ положення та вчасно дарвати накази до армій, мусів-би пізнати вигоду в положеннях, дивлячись з місця обсервації. Він був-би перешкодир, щоб майже цілий фронт третьої армії при безпекельно в оромий фронт вздовж ріки Мас на лінії Буар - Лаво, а натім замість цього був-би зарядив одночасно далекосяганий удар через вільний простір в напрямі на Ріаон. Наказ Н.В.У., що дозволяв третій армії, яка до цього часу була стиснена між Нацур і Дібі, переправу через ріку Мас також на південь від Дірі, щоб в той спосіб підрізати пяту Французьку армію, наспів аж рано дня 43 серпня, от-же 48 годин пізніше від початку фронтального наступу другої армії. Розкинувшись близько до подій, Н.В.У. перешкодила, щоб третя армія заряджувала вечером дня 43-го серпня спочинок для маси армії; а буде-б її перла до інтензивного удару на захід. При цьому Н.В.У. знайшла додатковий найвище відповідний час для дозріваного обходу першої армії, здержуючи другу армію від наступу. Після людського обчислення була-б владасть битва знищення. Однак німецька муніція Н.В.У., а постове в Кобленцу не мала до цього змори, я при будь-великого віддалення спізнювалась донесення з фронту і накази до фронту так, що по прибуттю не відповідали часто положенню. Так одержала приміром перша армія наказ з 40-го серпня аж вечером дня 41 серпня. От-же Н.В.У. не була в силі засягати безпосередньо в оперативне діло. Вона могла давати арміям тільки загальні напрямки походу після виса- зівок Шліффена , а подовжений розвій справи мусила полинати власним обчисленням армій. Це мудило конче провадити по чинностей, що відповідали більше місцевим тактичним обставинам, чим вимогам загального положення. Мусіло допровадити також до того, що непізнали і не використали вигоду загального положення. Так приміром не пізнавала друга армія найвідного розположення французької п'ятої армії і англійської генерала Френша, які були далеко відлучені горами Арденни і ріком Мас від француз- ської четвертої армії. Народу, щоб знищити криловий стовп ворожого загального фронту не перед загальним рішенням, не використано. Коли довідалась о тій Н.В.У., було вже запізно. Четверта і п'ята армії осягнули однаковий успіх, як німецька перша, друга і третя армії. Над Симуа і під «Онгві відкинули ворога Фронтальним наступом. Тут неможна було навіть сподіватись чогось лучшого, бо воріг був однаково за- сильний і немав відкритих крил. Широким фронтом посувались німецькі ударні армії за підтягуванням ворогом, який мусів заняти скорю позиції на північ від Жак. Ст. Квентин і під Гуїзи, на ріці Мас по обох боках Сидену і напівничним заході від Верден. ВОЇ ПІД ГУЇЗИ І НА РІЦІ МАС. 6. модібна Під час цих боїв була дня 28-го серпня нагода до опера- тивного обкруження на правій крилі німецького війська з подібний спосіб, як для 60-го серпня в куті між ріками Самбр - Мас: Друга армія, що стояла на лінії Гуїзи - Втропонт і чертверта армія по обох боках Сидену, стріпнули не упертий опір Французької п'ятой, згладиво четвертої армії. Німецька третя армія, що знаходилась по середині, мала перед собою тільки ворожі тилові забезпечення. Н.В.У. була-б могла оперативну співдіяльність третьої армії з одною з сусідн армій - стратегічно неявнішє в другої армією - так направити, що противника можна було загнати до найменше в скрутне положення. Це відносилось переважно до ворога перед фронтом другої армії, який відчував недевлеку на своїм лівім крилі. Сам генерал Данрезак нарікає на те, що даній ним окремі інструкції для англійського експедиційного корпусу, щоб той не починав ризикованої гри, мали ті наслідки, що генерал Фреш обстовяв твердо при тім, що він мусить лишитись від ворожого фронту в віддаленні двох днів маршу, вирізняючись Французькою п'ятою армією, як поки не ослабне ріку Сайне. В двох крил відкрита, була-б армія Данрезака попала в "битву зниження в якої бона вже раз з тижнем сільно ризувалась, як би до життя наступу на лівому боці Генерала Блуга, який розбив за хідний англійський корпус, прилучившись ще генерал Лаввен з переганяними переслідуванням французького правого крила. Однак цей не тільки що здернував пілив похід, але, даючи помін четвертій німецькій армії, пустивсь в противну сторо- ну. Та він навіть не міг планти вигоду положення на фронти сусідньої правої армії, а могла пізнати тільки Н.В.У. Одначе вона лишила знова, який щоб справа була своєю дорогою. Через прозьбу східного сусіда Відтягнуто третю армію від стратегічного на успіх заповіданого обходу і спрявлено в напрямі на гарматний гуркот. Знова наче через чудо виратува- лась французька армія і відтягнулась в напрямку, який собі сама вибрала. На ріці Мас по обох боках Сидену мусила німецька четверта армія зломити ворожий опір, як ойвно-ж німецька п'ята армія по обох боках Отінай. Відворот Французів наступив більше з причини загального положення, що було не визначено на лівім крилі, чим з катиску нападаючого. Це був вислід, який відпо- відав всім вимогам науки графа Шліссена. 61. Коли зломано першу основу французького опору в битвах під Монс, Шарлеруа, на ріні Симе і під Лонгві і вже була виключена на де-який час з обставини, що праве крило німецької першої армії могло випередити ворога ліве крило, як свідчать про це докази з під Руїз, Ст. Квентин, рішився генерал Фюрре до великого діла. Він замовив, вже побите військо, але не на повному розбиття, перш всього віддалити від ворога, а по ослабленню певного віддалення і часу, поставити знову до оборони. Щоб не було поновно небезпеки, що воріг зможе осіяти його крила і, щоб усунути дотеперішні невдачі, вибрав він за опірні точки для загрожених крил кріпость Верден і Шариж. У роз'важкою першої частини завдання, усунути загрозу з лівого небезпеку, йшло рука в руку стремління після стабілізації стратегічної ситуації захопити ініціативу в свої руки. До цього вибрав генерал Фюрре, пізнавши добре чутливість німецьких тилових зв'язків, вільне крило армії генерала Клуга. На натовп середня зарядила французька військова управа у ново-формованні шестої армії в околицях Ам'єн; основною цілею стратегічної бокової групи під проводом генерала Монури були вже до цього часу перекинені військові частини з Льотарингії і Вогезів. Не можна відмовити французьким арміям, що вони зручними боями тилових забезпечень уміли випофуватись з фронту і провадити свої корпуси точно після дрижтвя свого правобережного. Так була готова французька третя і четверта армії до опору, щоб не сратити тиловий стовп точку Верден і, щоб не дотриматись основ пляну Фюрре, після якого мала ініціативаперейти в руки французів. Дальше на захід, де було рівно-ж багато вільного простору до Шарижу, зборолись о здобуття часу. РОЗБИР ПОЛОЖЕННЯ ПІД ЧАС ФРАНЦУЗЬКОГО ВІДВОРОТУ На переломі місяця серпня вересня 1914 року видалалось, що розвиток обставин на північному фронті Б.Ф. операцію рішачого значення і то такого, якого не цілком не було записано на репенти Шліфена, бо замість обходу мали простосувати противний стратегічний елемент, пролом. Німецька п'ята армія вдерлась в трівкій боротьбі на захід по при Верден через гори Аргонен до тилових сполучень французької третьої і другої армій в низини Марне і Сайне. Зі сходу перся літвий наступ німецької шестої армії, стісняючи все більше і більше французьку другу армію до укріпленого берега ріки Мозел. Вже видалалось, що воріг робить приготовлення до скріпленья лінії Верден - Тул - Нансі. Пересування військ до ріки Сайне на схід від Шарижу бажали на це. Коли-б увдалось німецькі п'яті армії пролетість дальше не полуднє до Верден, Марне і Нансі, шестій армії проломитись через Труї де Шарми до порішання Мас, то можна було масу французької другої і третьої армії замкнути на просторі між Верден - Тул - Нансі. Опірна точка дворазенного боєвого фронту була би вирвалась, а з нею середина ворожого фронту. Велика прораліна відчинилась-би між горами Аргонен і Вогезів. На північ від цієї прогалини знаходилась ще гілірвала французька перша армія в лісистих бездоріжних горах Вогези. На 11 тисяч сиділа німецька сена-армія. При відповодній співдіянню лівого крила проломної німецької шестої армії можна було вчасно перервати залізно-дорожну лінію, що тяглася через Ланпрі і Діжон до нутра Франції і кінностю та сильними піхотиними частинами ослабити скоплення Візл, а може навіть Досу. В більш сприяннім випадку владось би остеткам нієї Французької армії прозертись до верхністей ріки Луарз де правдоподібно була-б вона обкружена в околиці Рисансон - Бельфорт і прилета до швайцарського кордону, віддаючись судьбі Бурбаке. Маси ударної армії Варварського князя, вдаряючи вперед в напрямі Труе, могла у спільці з німецькою першою, другою, третьою і четвертою арміями — прийнявши запевне, що п'ята армія разом з головною резервою кріпості Мец натягне обруч довкола Верден - Тул - Цанс — приготовити французькій четвертій і п'ятій арміям разом з енглійними і ново-сформован- ними частинами величезне "Кане". Чата морганя пролому через ворожу середину і виринання з того обкружения обох відірга- них половин досягали при кінці серпня найже піз, небеса, однак з дня на день приймали все більше непевний і житкий вигляд. Н.В.М. виказала цим разом охоту до нових, досі ще ніколи ближче не опінених операцій, себ-то до більшої рухомості та ініціативи чим, 80-го серпня, під час обкружения французької п'ятої армії між Модеж і Діві. Тут мала бути оперативна переставка повнішою, кількома вищими від перестудій ораного жання більше пригніченим відхиленням від перестудій ораного пляну Шлідена, чим між риками Мас і Самбре. Вона примусила четверту і ту, досі на "меньше ждає" здержану, третю армію ще дня першого вересня до скорого пертя впопадевим разомку на захід. Вчасний та незвичайний хід вперед четвертої і перед усім третьої армій в загальною голудився напрямку може дати великий успіх. На заход і схід від фронту розложени широкого французьки "Пваки". Автоколони у підході на полудневий захід... Одначе цим разом бракло творчому та широко закроєнсму хотінню средств, яких можна було знайти в великій кількості дня 80-го серпня. І в цім є дещо трагічного. Ціле роспо- ложення німецького війська забагато опералось на німецьке праве крило. Розспреділення сил не відповоділи новим завданням німецького війська, яких вимагав момент щастя, що стояв довкола Верден, і (п'ята) трудно було скоро змінити. Много того, що німецькі третій, четвертий і п'ятий арміям вдалось доплятись в першім тижні вересня майже до зорічної марне, то шестій армії бракли артилерійські средства до зломання доси незваного і несподіваного опору. 63. Вона кидалась з пожертвуванням проти приготовлених польових укріплень ворожих укріплень на східнім березі ріки Мозел і здобувала комбатантські тільки тактичні, але стратегічно незначні успіхи. Оперативне припоручене завдання не була в силі виконати, бо була першою з по-між всіх немецьких армій, яка наскочила на дійсно позиційну діїву, новий спосіб боротьби, до якого не була озброєна і через те не була в силі подужати такі трудности. Суть цієї фатальної помилки і причини її походження згадані в розділі 4-м. Так не судилось для думці осягнути здійснення, яку створив ясний погляд для вигоди положення і яку радо схопив бистрий ум. Вона залишається інтересним приміром для военно-наукових обміркувань німецького оперативного проекту, як доказ для прихильників погляду, що обхід і обкріплення не уявляють в себе успішної операції, що волить в де-яких положеннях прологом; однак більш доповненим буле-з поєднання прологом з тим обкруженням, що вириває як природа послідовності. +тий же полевий німецький фаховий колачки перед війною були захоплені вигинано стратегічним обходом, приходити ця думка пояснює до розгляду +. Слідячи даліше за господарем Н.В.У. про ворожий пологення видав впевнений, що воріг має замір відтягнути свої західні армії (французьку четверту і п'яту армії, як також британський корпус) в напрямі на Париж. Це оцінка здійснювала ставити розвинуту полем, себ-то оскуруження цілого ворожого війська на заході між Парижом і Швайцарією, до якого змагався граф Шдіффен, в архів воєнної історії, що був вигадана в новій оте- ратії, яка по розломі зв'язку ворожої армії і західної групи через пролом шестої німецької армії в напрямі на Труе, мусила мати певні необхвачення окремо відкривані ворожі половини під Парижем і між Бельфорт - Лангри. Відповодно до цього висунула Н.В.У. в день 28-го серпня має свої праве крило широким фронтом свої чотири праві армії, переважаючи Париж по обох боках, прийшов на відтинку Вердон - Ногент. В наказі Н.В.У. з дня 28-го серпня було сказано, "що воріг що найменше північна і продунева група відтягаються в пролуднево-західнім і західним напрямку," чим, доповнюючи вище згадані вказівки відносно східної групи, виявляє епізодичний погляд про вороже положення. Коли оцей погляд запротягли слідуючих днів, що розлом є тільки сном, що лінія Верден - Тул - Накси не ве занехана, що Париж не буде спасачим азилом для французьськи західних армій, тільки навпаки Париж і Верден починають бути сильними опірними стовпами, не розривного ворожого фронту, то є якийсь суїнків про вороже положення напав також цілий, після якого мало праве крило наступати по обох боках Парижу для знищення той половини армії, що там находилась. З огляду на не Н.В.У., який 2-го вересня наказала: "Грамлуа мусить бути відперти з подудневого західного напрямку від Парижа. Через армія слідує за другою і перебере опісля боюве забезпечення німецького війська..." Наказ, що був виданий по спізненім оціненню ворожого положення, ставив, вже з чисто технічних причин, дуже високі вимоги до раптом перекинного правого крила військ. Одначе 64. в наслідок спізнення не можна було і його оперативно вико- нати, а це створило зародок невдачі. Те, що думка графа Шліффена виявила в ясній оцінці значення як вину точку погляду кордонних приліпов ч, не не можна було зарядити аж на третього верезня, кілька днів перед рішанчим боєм. Противник вже скріпивсь своїм лівим крилом в Парижу і, коли німеньке праве крило посувалось на схід від Цариду, то їх ролі помінялись. Замість німенького охороняючих обходу, виступиво французький. Армія генерала Клуга натрапила не на вороже крило жінки і сік, але на фронт. Тактична помилка з дня 15-го серпня 1870 року (диви розділ 3-й) повторилась на обласні стратегічнії. Але такий розвій могла Н.В.У. передбачити. Коли вже раз занехано відпертя ворожого лівого крила під Монс, саме перешкоджено в наслідок фальшивої оцінки положення, то потрібно було подумати, що Париж як крилова опора буде становити одностайну лінію пілого фронту. Сидило до викори- стання цієї опори у ворога були. До нього дала спроба наступу французької шестої армії генерала Мокурі з околиц Аміек днів 8-го серпня при правого крила німенської першої армі виконання, мимо того, що не підлягає був слабосильний Отже з обкруження можна було пробувати дня 8 вересня тільки ще зі заходу, сягачи довкруги Парижу, або мусило стати проломом на схід від нього. До першого завдання не вистарчали вже сили німенської першої армії, головно тому, що їй віднято та в першому парису Шліффена передбачені і законом. От же залишивось не тільки пролом. Доповнивсь рішанчої стадії, пролом після плану Шліффена не міг бути переведений. От-же корінь невдачі творила вже стратегічна основа при першій стрічі обох військ, яка не була вибудована до остаточної послідовності і доцільности. Замір, що зайти ворога правим крилом до обкруження, повинен був бути провід мок думкою вже від переходу лімії Врісел - Напур. Передба- чачим розпорядженням потрібно було зарядити для дозріва- нчого удару на ріці Самбрє не тільки тактичний обхід правим крилом генерала Клуга, але також стратегічний, висуваччи далеко на захід переслідування приблизно через лімій Дуи - Перон в напрямі на Колін. А то тривале стратегічне обкру- ження мусило забезпечитись часним і висарчащим виперед- женням, а в разі конечної потреби державний фронт. Згальмувати охоту до бою було власне завдання Н.В.У.. Тоді було-б відтручення ворога на подудневий схід від Парижу після всякого можливого обчислення вдалось і то в таким віддаленню від цієї кріпости, щоб її оперативне значення як крилової порізь значно стратило на базі, як це нівіше виявилося. Замість цього вжирала Н.В.У., тільки щоб імальний план Шліффена, без духовного озановвання і не догля- нула, що як раз його оперативно-засаднична думка лишилась тільки думкою, аж поки не було запізно. Коли німенька Н.В.У. не могла узліснити давого їй напрямку стратегічної) перемагаючим проводом, то була нагода під час битви у куті між ріками Самбрє - Мас знова направити стратегичну помилку, себ-то висукати основу наступу більше на захід. Через знищення ворожої дівої крилової групи можна було-б забезпечити потрібні міра крилового перевищення. Але тому, що лімелька Н.В.У. не була в силі в цих двох керувань у властивим розумінню, наслідком завеликого віддалення від фронту, то замехано вже по другий раз розвиток подій по мисли Шліффена. По третій раз згальмувала не вже те/вище згадана єпізо- дична помилка. В опізні ворожого положення в послідовності боя під Мозе, Шарлеруа, Дікант, на ріці Синуа і біля Лонгри. А четвертий раз було то за непізнання дійсності, що первісткий замір Шліффена, зачинити кітловину на схід від Шаррику обмеженим обходом, був заскочений через розвій положення. Н.В.У. пізняла вже 40 толи пізніше, що головні Французькі сили неможливо буде відперти від Шаррику. Вона рішилась, першою огляду на те, що вже розпочате пересування правого крила дільше та ліво, поминути обхід ворожого лівого крила в заходу довкола Шаррику. Мабуть і до цього, як вже згальмувалось, були-б не гистаричні сили першої армії. З ним зреєклися врешті виб обруження французького війська між Парижом і Шрайцерем. Замість того вала соді Н.В.У. завдати неб вимусить росколення ворога між Парижом і східним кордою. От-же замість обруження зарядженого пролом і виникаюче з того обруження обидвох половин: Це виримає вираємо з наказу Н.В.У. з дня 5-го пересвя: "Воріг, що мав бути обруженний наступом першої і другої армій, твідтагрувсь і злучивсь з частинами, що стоять довкола Парижу. Висновки із дозесеє і иллих відомостей вказують вирасмо, по воріг пересилає частини з лівій Тул - Бельфорт на захід, рівно-ж вилучив військові частини з перед фронту німенької третої, четвертої і патої армій. Відтручення всього французького війська проти Швайцарського кордону життя обмеженнями і в полудневім напрямку вже неможливе. Муситься числити з тим, що для охорони столиці і до загроження німенького правого крила війська, стягає воріг значні сили до околиці Шаррику і формує нові частини. Проте залишається перша і друга армії проти східного фронту від Чарику. Завданням 8, протиділати обмеживно на випадок воро- жого наступу і помагати соді взаємно. Четверта робити спроби, як тревало відперти його на полудневий схід. Чи відчиниться шестій армії плях через ріку Мозел між Тул - Впінал. Чи тут радасться в спільні з шестою і сепою арміями відперти значні сили противника по Швайцарського кородок, ще трудно передбачити. Завдання шестої і сепої армій в перелусує те, щоб з "влягати ті ворожі сили, що знаходяться перед ними. Як найкорше повести наступ проти ріки Мозел між Тул і Впінал, забезпечуючись проти цих крідостей. Третя армія вирушає в напрямі га Труе - Вамдевр. Відповідно до положення, буде вона допомагати першій та другій арміям через ріку Сайну в західнім напрямку, або візьме участь її бор маного лівого крила в полудневому сбо полудево-східнім напрямку... 66. От-же з днем 5-го вересня закінчано оспори марису Шлифена. З наказу видно, що відносно оцінення положення, хоч і пізно, вимикли влучні вистовки. Передусім ясно виритуло пізнання необхвдків на німецькій правій крилі. Однак до пересування сил з крилового наступу на місце пролому не було вже часу. Мало-погідне зарядження, себ-то підтягнення скріплень для сходу у формі корпусної облоги в Немур (гардлейський резервовий корпус і другий армейський корпус) від рішачого криле, замість від шестої і семої армій, вплутули шкідливо на операцію Шлифена. В німець- кім центрі, тенершний оперативній точці тяжості, не скуп- чено масу. Навіть ослаблення мескіло Суті, коли має частупти до добрим рислід цього завдання. Нафаз, суд, як найже всі накази Н.В.У., спізнилий. Для першої армії вказало місце між ріками Уазн і Марною, от-же на північній березі Марни. В часи, коли лоручено наказ, перейшла ціла армія, крим четвертого резервового корпусу, "Марну і залишилась малалі на під березі. БИТВА НА МАРНІ. Генерал Фор менав першістю заміру, розпоряджання від бусм південь від ріки Марни. Ресонснимати сін. Вік мав замір затягнути німецькій війська не дальше та полудне, щоб та- кий ризик осласти їх фронтові сили. Агрлійцеви не подобалось таке велике віддалення від своєї побережжя Фландрії. От-же коли звужено німецький фронт на підставі Н.В.У., а 2-го вересня і була можливість до улару на німецькі праве крило, то Сір Дре * ренш вищавувати рандувів панама. I генерал Фор рішився; і вигадав німецького приступу на хвилястій височинні між Марною та Сеймом в Обрз, довести шестою армією генерала Могурі, англійським корпусом і лівим крилом пятої атмії удар на німецький фронт і правий бік генерала Клуґа. Вечером для 5-го вересня ослугули німецькі армії наступового крила таку лінію: західний берег Урк - Шамжі - Кулон"ер - Монтмірайл (перша армія), північний окраї від Марни дест. Говд (друга армія), Хламанж, Суд Ст. Пруа (третя армія), Вітрі ле-рансуа - СантМард (четверта армія) Мібрі - Тріокур - Консеньва (п'ята армія). Вже вечером для 5-го вересня ствердив німецький четвертий резервовий корпус, який стояв на стороні німецького правого боку на північ від Марни, французську шестою армію в околиці Дамартин. З тим відслежено перечасно "арут" генерала Форра. Самий наказ генерала Фора, що зарядив в однім дні себ-то 6-го вересня розтковий наступ і боковий удар, трудно оправдати. Нова діяльність бокового удара повинна була наступити аж тоді, коли німецький фронт буд-си змінкового в більшому місці. Тому, що група, яка була призначена до цього бокового удара, відкрило вже вечером попереднього дня, то момент несполівавки і з ним ДЕНЬ 6-ГО ВЕРЕСНЯ. Ранком дня 6-го вересня розпочався бій світово-історич- ного значення. В пальних тягу німецького походу стрінула перша і друга армії своїм фронтом на ворожий протиаступ, знова третя, четверта і п'ята армії на упертий опір, який скоро перемінився також скоро в протиаступ. Рівночасно канала далеко перемогарча французька шеста армія на четвертій резервний корпус генерала Клуга на захід від ріки Урк. (Ол.) Наступ Французької шестої і п'ятої армій перся сильним розгомом вперед, втім генерал англійські маси посувались дуже поволі, яких звернув на фільки німецький корпус генерала Марвіна, чим ослаблено головний фактор генерала Морр, себ-то середню змученої сили. Чим включено значно переловисту діяльність німецької першої армії, яка була також загрожена. Ще вечером 6-го вересня вилучили з перед англійського фронту два корпуси (другий і четвертий) і кинули проти ранкузької шестої армії. Тільки ще два корпуси першої армії (третій і дев'ятий) освяглись на полудневі від Марже у продовження правого крила другої армії, яка роста- гнулась на захід від Монтмірайл проти крилового наступу Французької п'ятої армії. Таким чином вирівняли сили проти бокового наступу не вечером 6-го вересня, завдяки чого його здержано. Воздійне повзання англійського наступу проти скріпленої німцої заслони стало тягарем французької шестої армії, бо майже підла німецька перша армія могла брати участь в протиаступі. Вже вечером першого дня бор усунено крилу на правим крилі першої армії в наслідок прогайованого ворожого наступу. Французька шеста армія боролась з попертованнями але безнадійно. Перед фронтом німецької першої армії шахували німецькі кілн дивізії влучно армію Фремша. Вони усунену несвежку, яка повстала на прогалини між північною. групою та фронтом генерала Клуга на північ від Нолом'єр, ця киберна суттєм диво Виріна, з причини слабо обсаджен- ного фронту, бо всього було два німці корпуси і один при- жаний корпус другої армії. Німецька друга армія разом з полудневою групою німецької першої армії не тільки що здержала наступ Францу- зької п'ятої армії в день 6 вересня, себ-то точку тяжести ворожого фронтового наступу, але прибрала також ініціативу з рук генерала Франшо д'Есперій. В матрямк на схід при силувало ліве крило німецької другої армії ліву половинку Французької дев'ятої армії, що була опірною точкою генерала Морр, до загроженої оборони, знова німецька третя армія, напераючи на праве крило Французької дев'ятої армії, побільшила грізне положення той-ж армії. Опісля німецька четверта армія зломила наступ Французької четвертої армії і посувалась в тяжких боях вперед. На поздушення окраю гір Аррохен завдяка німецька п'ята армія Французьку трету армію в хоршо положення. Так представляється передбіг дня 6-го вересня в головних чертах. На рині урк і на 68. північ від Марни похиливсь язичок гілки в користь генерала Клуге; описля повстала прогалина від Шамніс до ЛашертіГоши, яка завдяки поведінки Англійців перемінилась найжє в нейтральну полосу; від ЛашертиГоши аж недалеко до Верден віднято ініціативу з рук Французьких армій, а їх положен- ня стало досить хитке і то найбільше посередині, де дев'ата армія генерала Фоша розпочалево стискалась довкола Шершампну- аз. Дивлячись з точки армія не маказу німецької Н.В.У. з дня 5-го вересня, те німенька перша армія і права полори- ма другої армії виконали вповні свої дефензивні завдання сеє-то вилучили східній фронт під Парижом від впливу на озер- жих польових армій не оторані. Французька шеста армія і Англійці не виявляли все більше здатності до обмеження. Проти Французькою середини підносилось ліре крило німець- кої другої армії і третя армія пасивно, от-же відстава стго- рена не зобрій успіх до маказаного пролому. Також німенька четверта і п'ята армії, відтручуючи ворога, виконали свої завдання. ща фронти Верден - Вельфорт жжк Яшов бій. Але тому, шо перша армія, вилучивши лачером мєстого вересня два корпуси з полудневої групи (відтагнула) і на північний беріг ріки Марни, не можна було використати поло- ження. Во ним освободилось вже зломане наступаюче крило Французької п'ятої армії від великого тагару. Положення армій генерала Фрамши д'Есперий поліпшилось настільки, шо ів вистарчали сили не тільки для своєї загрозної середини, але прикувала також німенькі сили другої армії до фронту, розпочимаючи наступ на Монтмірайб (ним здержала їх від рішення під Фершампнуаз. Німецька друга армія мусила лати великі сили, шоб випорити ту повстанку через стягнення двох корпусів прогалину між її ударною групою під Севані і Фершампнуаз та між крилом первої армії, шо стояла під Ліце. Самий другий армейський корпус не вистарчав вже тепер до цього. Вилучення сил від другої армії (семий і десятий корпус) унеможливлено виконання пластивого ревлан- ня армії; пролому. Рішальний удар жжк на Фер Шампнуаз стратив з цим гчасом своє значення, бо йому відлягнено глибокосяглість. Його передіг був сильне пиявий, чим викагало цього положення. Німецьке зобовище, шо знаходилося між двома ворожими обороненими боками, при- брало з ними новий вид. На північнім крилі ворожого оборон- ного боку на заході повстала перевага, яка підповідала вже більше чим дефензивному завданню і спричинилась по того, шо середина німенької ударної групи перетворялась у зв'яз- кову налокровну заслугу. Відомість, шо Французька шеста армія полягилась на правім не дуже то сильнім крилі армії генерала Клуге, викликала у ставні першої армії піддавання, шо доручене головне завдання, себ-то охорону у правого крила, неможливо буде виконати. Зробила річ, що перша армія, виконуючи заказ Н.В.У., з дня 9-го вересня, який ше був правосильний, пересунула всі свої сили на північний беріг Марни, бо мала протиділати ма випадок тактично-офензивних Ми не бачили ніякої вогнен- ної армії сполою, оне ще "Господар" височить і дота- ді не все падає. Другий етап вже нараз стався: чиє розсипання. Все троп отримує кричачі приго- Маршрути на мінних, змінюють без відповідного негативного перелюду Перша армія і новий ви- важення. З якихось причин треба не тільки тепер місце бути безпосередньо, щоб відповідно дійшовши один чи два плацдарми виконання президента стався перший армії. ворожих замірів зі сторони Парижу. От-же в рамках наказу поступила перша армія право. Однак, що тим часом зв'язала себе друга армія власним і ворожим наступом, через що стратив для неї наказ Н.В.У. з дня 5-го вересня своє значення, і що тому весь тигар оборони бою проти Парижу ма північ від Марки мали перебрати сама лімейка перша армія, що от-же відтягування цілої першої армії на північний серіг Марки в рамках його положення, було безпідставне, що дійсність непогля предбачити ставка першої армії. До цього була-б златна тільки Н.В.У., як би вона мала можливість засягати вчасно всі інформації про положення. Однак ставка Н.В.У. не було в Люксембурзі. В дійсності здивувалась Н.В.У., коли довідалась, що перша армія відтягнула навіть два послідніх корпуси, які не вечером дня 6-го вересня боролись в плече з другою армією, тепер вже сама не похвала виконання свого, через події передчасного; але не правосильного наказу. Через не пересунулась точка тяжкості з настуту на оборону Креща. Однак Н.В.У. не мала вже вчасно змоги направити ситуацію. В словах рішись до переселення своєї ставки ближче до фронту. Вона сама себе вилучила від операній. І тому наслідки діяльність першої армії треба записати в ким- ці тільки на контро Н.В.У., яка випустила поводи в своїх рук. ДЕНЬ 7-го ВЕРЕСНЯ. Наслідки великого перетягання лімейкою другої армії своїм наступом і рівночасно оборону дать вже для 7-го вересня свої ознаки. На правий крилі військ на північ від Марки перейшла перша армія по успішній обороні до стратегічно зайвої офензиви. Фому, що до це офензиви ужито забагато сил, не стало на ліміт між Маркою і Монтмірай вмісто яких ужилось резерви другої армії на відтинку Долан між Шези і Монтмірай. З тим стратегом їх до власти- вого оперативного задання, себ-то, дос піддержки енергій першої армії. В бурливому хоробрості перлись гвардейці вперед в напрямі на Чер Шампюа, яким успішно піддержувано правий крило третьої армії. Однак засадничестактична римога, необхіднай на своїй точці тяжкості виступити з перевагою, не виконалась. Ударові бракувало джерело, з якого можна би було черпати свімі сили. Чим дальше тим більше відчувався пеміч. Брак власних сил спокукав до визичування від третьої армії, яка радо давала всяку поміч. Однак з часом затри- мітила третя армія, що воріг перед її фронтом дуже слабий, всього 3 напрямки - Армія сір 08 одна кінна дивізія зі здебільшого артилерією. Однак направити часта положення не була в силі, рідлявши свої сили на усугли суслобови. 41 не значні сили, що ростягнулись десь групами широким фронтом, немали стільки непохитної силы; щоб наступати під сильним ворожим артилерійським вогнем. Дальше на схід були сили рівноважні обох противників. Тому, що очищене 70. Маса на правім крилі стала через другу і третю армії вже зайвою, почали пересувати поодинокі корпуси і дивізії вправо. Поголом, який був-би вдавсь для 7-го вересня при нічтовідні: скупчення мас через другу і третю армії проти ворожої тонкої середини, доспів міжно до грізної можливості для лихвоє тільки можливість. ДЕНЬ 8-ГО ВЕРЕСНЯ. В день 8-го вересня продовжувались стратегічні операції На північ від Марки боролась армія Могури, ще тільки о відсіч власного розгрому. Чостійно збільшувача жінкових перевага німецької першої армії загрожувала все більше і більше лихом судьбою. Та все таки армія Могури вирятувала стратегічне загальне положення французьких пригноблених військ, які ранком 6-го вересня кинули послідні свої резерви до офензиви погромою мадії, щоб вечером того самого дня боронитись напруженними силами проти тиснення німецького наступу, який скрегойв у всіх суставах цілого фронту. Під час цього тиснення була армія генерала Могури промоволом для Французької середини, яка була вже не далеко від розгромлення. Кожний шмат землі здобутий Німцями на захід від ріки Урк аменшував сили німецької середини, яка власти- во була призначена до пролому. Противник, пізнавши влучно слабе місце на правім крилі німецької другої армії, повів сильний удар на Монтмірай. Він проливавсь, хоч і поволи, але постепенно, вперед проти фронту німецької проломної групи (корпус гвардейців другої армії і піла третя армія - Мей - Сомніа. Тому-то рішачий удар, віддаючи свої сили до помочи сусідови, став з коечності рівночасно ударом полекшення для загроженого правого крила нім. другої армії. Замість того, щоб ужити їх на вагіднім місці ворожого фронту, то був обсаджений тільки кінготом на відтимку Мей і Сомніа, пересуненою точку тяжості наступу більше на захід до Фер Шампнуаз, що рівночасно такий мити ей-виставити своє власне бокове забезпечення на небезпеку. До властивого оперативного завдання, до пролому, було менше вигідне місце під Фер Шампнуаз з причини густо розміщеної оборони. Хоч гвардейці і саксонські дивізії відперли ворога аж по-за потічок Морієн, то все таки не було мадії на пролом. Тут-то виконання наказу через першу армію, який вже стретив своє знецінення, дало тут свої гіркі плоди. Видатковий протиставлення скупість оча вже з ранку 7-го вересня, по стягненню послідніх двох коспусів генерала Клуга, уздовж німецького бойового фронту від Шезі через Монтмірай до Шалону, передавалось допомогу зліва направо, аж поки ударна група не перебрала частку завдання першої армії в хвилі, коли їй самій потрібні були резерви. Через усю вола мусила) завсідки дуже затурбо- вано поглядати вправо, замість, не турбуючись о справи сусіда, дивитись вільним оком німецької операції/половину вартості, ніс В особий зародок невдачі, якому Н.В.У. не була в силі 71. запобігти. Даліше на схід виконали німецька четверта і п'ята армії в повні свої завдання, прибковуючи тяжким боєм всі сили противника до фронту, а своїм наступом має схід в напрямі на Ст.Мігіл для 8-го вересня загнали французьке третю армію в таке положення, що їй не остало одного злишнього куріння. Знова на фронті німецької шестої і семої армій лежали оба противники завзято проти себе. Образ загального положення в порівнянні до 7-го вересня не змінив свого виду. На правім боці охорони німецьких військ дозрівала на північ від Марни посіда Пируса, на полудне від неї відрізав за те влучний ворожий удар німецьку середину, від достав резерв, так що вона все боролась напруженими силами о тактичні успіхи, але ніколи не могла сягнути остачочного пролому. На лівім боці охорони відпо- відало положення вимогам зарядженної операції. ДЕНЬ 8-ГО ВЕРЕСНЯ. В день 7-го вересня закінчились операції з 7-го і с-го вересня. І німецька перша армія побідила армію Монурі, і французька п'ята армія винесла побіду над правою полови- ною німецької другої армії. Між обидвома огнищами була незмінно майже не бойова полоса, по якій посувалась осторо- жно армія Фрейта в слід за тиловою охороною армейської кіноти. Дів крило пім енької другої армії продовжує даліше свої успіхи з попередніх днів, однак з причини пролому в полудневим напрямку припоручено їй повести наступ облегчення в західнім напрямку. Цей наступ потягнув за собою головні си- си третьої армії, так що для плянового властивого пролому в полудневим напрямку, де ворожі сили були вже зломані і відперти як в лизини Об, додишлась тільки одна дивізія (43-та резервова дивізія). На фронті німецької четвертої і п'ятої армій був незмінний стан; правда, що противник мав тактичну перевагу, однак його сили не вистарчали до операцій. Рішення великаельського дужання спало на німецьку другу армію. Вже від трьох днів мусила вона обляти завданки першій армії на 50 кільометрів широкий фронт, відбивати з права сильний ворожий наступ, вести з ліва власний наступ, і зрозуміра річ, що вона не була в силі подужати такі вимоги. Старшина зв'язку від Н.В.У., підполковник Гейш , назвав це положення "свинсьтвом". І опрірюю точкою був західний окрай місцевості Марн де Ст.Гонд, довкола якої наче на осі колихався її фронт. Тому що французьке тиснення на іі праве крило все більше і більше переважувало іі власне ліве крило, мимо помочи німецької третьої армії, то таке нерівномірне колихання згідно з природою мусило зломати вісь. Цілий фронт армії захитався і наступила конечність, щоб дня 9-го вересня ухилити цілу німецьку першу армію від головного рішення. В оперативній буdivлі Н.В.У. розваливсь нарешті чутливийший опірний бік з полудневої половини фронту, натомість друга половина ще держалась. Власна ударна група середини була топ, що мусила на кінці дати свої сили захитаній правій боковій охороні, сили, які перша армія забагато взяла на північний беріг Марни. Таким способом мусила вона в кінці сама повалитись, поглядаючи умучено на обидва країну. Це рішення не витворилось несподіваним зворотом, тільки початок був розвоєм почавши від ранку 7-го вересня. Німецька Н.В.У. не запобігла в хвили, коли перша армія почала викорчувати маказ, який в день 7-го вересня не відповідав вже положенню; не запобігла, коли генерал Клуг переправлявся через ріку Урк і, коли друга армія була під Монтміраєм в сіді, одним словом Н.В.У. не була провидиком. Трудно не висказати цього закиду. Так само трудно оправдати, що вона перенесла такий великий розрив відвічальності відносно дальшого ведення бою або відроту ма плечі одного підполковника, який був висланий на фронт для призначення з арміями. Підполковник Геньш, як не виходить із оголошення меча генерального штабу польових військ лютим 1917 року, був уповноважений, щоб на підставі власного оцінення положення в імені Н.В.У. давати маленькі макази. Про його постановку до відвороту богато спорять, часто острий способом, однак не йде за далеко. Коли Н.В.У. допустила бездіяльно до таких обставин, то положення було дійсно поважне по розторощенню правого крила німецької другої армії, яке мало проломити ворожий фронт і від чого мусило зректись саме пізненьке військо. Велике питання, чи німецька перша армія, по знешеню свого противника, могла-б вплинути рішучо. Де які сторони твердять, що потрібно було битву докінчити. Залежить від того, чи французька п'ята армія, яка вбилася клином під Шато Тері між арміями генерала Клуга і Вілова, була-б розбита між генералом Клугом, який мусив би обернути фронт, і між опірним крилом другої армії; чи може німецька перша армія була-б знайшла таку судьбу між генералами Монурі і Франши д'Еспереєй. Генерал Клуг як рівно-ж генерал Франши д'Еспереєй стояли між одним зломаним і одним ще боєздатним противником. Тому, що їх сили були приблизно рівноравні, то залежало тоди від того в кого залишилось більше сили; чи в генерала Монурі чи в правій половині генерала Вілова. Може колись, але сьогодня ні в якім разі не можна дати осуд про це. Одно видається певним. Припустим, що боротьба між генералом Монурі та Франши д'Еспереєй і генералом Клугом та Віловим була-б випала в користь Німців, то було-б в найліпшому разі пришло до рівноваги, що відповідало-б вимогам німецького оперативного плану з дня 6-го вересня. Однак помогне скріплення правого охоронного бою було-б вже не помогло нічого. Вже не було-б можливості повести помовно наступ на ворожу середину для пролому і його закінчення, бо ударне крило німецької другої армії і німецька третя армія були на вичерпанні своїх сил. Також тут було-б прийшло до рівноваги знова німецька сема армія, яка була-б виступила з під Ст.Квелтін, була-би правоподобно стріглала своїх попередніх противників у більше укріплений фронт, от-же була-б немала змоги змінити положення. 78. Коли вже не було надії, щоб осягнути для німецьких військ рішення на полуднє від Марни, то німецький Н.В.У. не входило в рахубу, щоб фронт позістав на старім місці. Перемінити на цім місці операцію на позиційну війну було неможливо, бо вільний правий оїк був за ризою, тимчасове сполучення за довгі, а Марнж заблизько. Ці знання, що по чотирядевнім проливі кроя неможна повново повести первістної оцемизви між ріками Марною і Осою, запричинилось до знаття фронту дальше в тил. Чому, що критичний стан муні- нії і вимога помочи східного боївика вказували той самий напрям, то поставку Н.В.У. -- або більше її уповноваженного -- до відвороту можна зазначити спірним оперативним питан- ням, але ніколи не дескутованим промахом. Однак пасивне відношення Н.В.У. під час величезної боротьби є помилкою першого порядку. Н.В.У. була в тих днях не істнуючою марою, але не живим і творчим духом. Чи німецькій брак відповідально- сти, чи за далеке В віддалення, най лишається ре рішенням. Такі помилки можна приписати тільки поодиноким особам, а не цілості генерального штабу. Доказувати, котра з обидвох можливостей була гальмою в проводі німецької Н.В.У. не є завданням цієї студії. Вистарчить коли ствердиться, що зрізання з другої поло- вини місяця серпня і першої половини лісля вересня 1914 р. не можна вигнорувати ів-де-костенілло, догмалістичного вишколеного генерального штабу, як це же почasti твердили на фахові кола. А радче допуститься до них або тому, що Н.В.У. відмагалась від близькості фронту, от-же вилучила се'є від впливу на рішанчe мiсце, де в такім випадку тільки вою одна могла задержати поводи в руці. Тоді не увь муж на своїм місці. Або занедбанні гріхи виринули з дійсностi, що на місце, де мало запасти рішення, не було ніякого випикаючого з цього відвіча. Історичність та захочення до рішення. Також в такім випадку не був муж на своїм мiсцi. I за те, що духовий осередок Н.В.У. призначили не після здібностей і духодності, але після зверхності i відрази до сильних характерів, як могли-6 часом ставити опір, не може бути відвічальний німецький генеральний штаб, тільки військовий кабiнет, що аргумент на таке мiсце талановитого джентель- мена з голосним тяжким розумом, який проводив умови, то й-тр Його голосний характер можна відноситься в самопізнанню власної нездатності, замість не верідних людей, як припiром резерваль-режендор. Загалом при воєнно-історичних або загально-історичних студіях нема більш маркійшої праці, як робити елегічнi розважання про те, що властиво було-би сталося, як би.... і т.д. Але тут здається буде такий перегляд більше дугаєний. Спішне перепровадження війни на два фронти було під тим застереженням, що на заході наступить скоро рішення. Невдача німецької офензиви великого розмаху в хвилі, коли вою мала довершити своє діло, е тому без сумніву переломе- вою хвилею рішанчого і далекосяглого значіння, а можна навіть сказати, що в рішенням війни взагалі. Тут масува- еться питання: "чи на невдача була неминучою?" 74. великіні тяжки завдання? Чи може бути уміння можливий вибір? Німецьчина війну виграти? По грунтовній і тверезій провірці цього можна висловитись в такім дусі: цілковите зниження, що найвище французь-ських військ, було можливе. Чи зломанням сили Французького війська можна було незмінно осягнути посіду, про це можна було спекулірувати. Англія немала ще властиво дійсної армії, але своїм завзяттям, свідомостю своєї справи, чим лучилась піля нація, виказувала неоцінену силу. Знова на сході посу-валась ще не зломаний російський велетень, а війська австрійс-кі були вже дуже загрожені. Однак за знешеним у найліпших сил інтакти в перших тяжких війни єдине дали Німецьчина назавсігди військову перевагу. Таким чином можна зредукувати питання: "чи могла Німеччина війну виграти?" на: "чи можна було Францію пізно літом 1914 року побідити?" і не муситься притакнути. Правда, що німецькі сили ледви, ледви вистарчали, завдяки зменшенням військового предложення 1913 року. Не кожний стояв на полі бою, що міг носити кріс, але істнуючі сили були-б як раз вистарчили. Внутрішня сила німецького війська переважувала недостачу числа. Справді мусилося-б тоди кинути на рішакчу точку послідній курінь. Члам графа Шліффена, щоб на рішакче крило зібрати всі головні сили, брав власне не в рахубу. Ввідси могли воїни не тільки відперти кожне загроження власного бою, але воїни могли також оценивно співді-лати, уможливлюючи німецькому правому крилу все дальше випередження, так що оточення і знищення ворога мусило наступити. Рівно-ж могли воїни послужити до пролому горожої середини. Тому, що більша часть цієї великої сили стояла в Льотаринггіяк мертвий капітал, бракувало німецькому правову крилу під-держки. Наголу, щоб знешенням сильних частин противника в куті між ріками Самбре і Мас створити перевагу на німецьким правім крилі і таким чином направити помилку, яку зроблено в Льотаринггії, не використано. І все таки пролом був не можливий, коли-б Н.В.У. було не допустила до того, щоб перша армія була-би забрала послідні сили від ударної групи. Діймо були-б бракли сили до оперативного викончення пролому, бо помилка з Льотаринггії не була ще вирівнена. А французьке військо йшло до бою з свідомостью: "Зраз або ніколи"! Ще одержане прораження не буде-б неодмінно означував пролом під Фершампнуаз було-би побільшило вже істнуюче пригноблення. Коли-б не вслідувалося битву як свою чесу, під Сиданом, то невно, що битва на Марні означалаб для французької військових звісірди бодай своєчасну битву в під Кенігрен. Переробка парису Шліффена, безчинність Німецької Н.В.У. дня 28-го серпня виключили ослаблення "битви знешення", "битви з під Кані". Везглуздма віддача сил з рішачкого крила на схід і помовне меробство на Марні спричинились до того, що не ослаблене мавить "ординарної посіди". Завзята французька воля побідила. Такими словами вияснено значення битви на Марні у французько-військовим звідомленню дня 10-го вересня 1917 року. Дивним явищем є володіння воєнного 75. частя. Генерал Жоффре, який шукав поїди в обході, знайшов успіх в імпровізованім проломі. Натомість німецька Н.В.У., що шукала рішення у проломі не осягнула його, за те ослягнено дозріваючи успіх на захід від ріки Урк через обхідний рух першої армії, яка первістно творила ключ цілого походу, але між тим залежано його. Для 8-го боротьба здійснилась трагедія німецького наступу на заході на класичнім схождім терені між дн. Марною і Обок. Думка генія не знайшла рівного духа до свого здійснення. НИМЕЦЬКИЙ ВІДВОРОТ. Для 9-го вересня мала німецька Н.В.У. замір, відтягнути тільки праві крилові армії на лінію Суасон - Фер антАрдинуа - Дорман - Епарни, за те не загрожені армії (трету, четверту і п'яту) залішити півколом по-над Шалом і Вітри лефрансуа в дотеперішній лінії, щоб в той спосіб використати як підставу до дальшої офензиви. З цього ж по лінії Вітри лефрансуа - Ревінь в битого клина можна було у співділлянню німецькою мистою армії робити спробу оточення Верден і Тул, а цей успіх, скорочуючи фронт німецької пятої і шестої армій як взагалі в своїм стратегічнім значінню, був би завсігди дав німецькому походові корисне положення. Однак правий бік був і на дальше загрожений обхідним ударом, що виливався з Парижу і, коли не було можливости скорого здобуття крі- пості Верден і Тул, виринала життєва небезпека для німецької третьої, четвертої і п'ятої армій. В дотеперішніх досвідів неможна було числити жод на скоре здобуття кріпості Верден і Тул, які вже в природи і штуки були пристосовані до впер- того опору. В другого бою, напирав на полудне від Марни природна річ Борг, що мав тактичні успіхи, отже найвига- знійше на праве крило німецької другої армії. Відворот німецькою другої армії не для 9-го вересня по за ріку Велу унеможливив становище німецької третьої армії між Шалом і Вітри лефрансуа, а послідна погтянула за собою описля німецьку четверту і п'яту армії до відвороту. З тим віднятю передумову планові, зважаючи на важливий вибух, щоб завержати що найменше здобутку кріпостну область Верден - Тул аж до Марни, як успіх німецької офензиви. В той спосіб знищено офензиву думку на пілім фронти між Парижом і Верденом. Щоб ошадити як найбільше сили для оборони, виринула провідна думка, відтягнути німецькі армії на північ, у приблизним фронти Камбре-Коппень - Рейне - Варен стояли німецькі армії на тативи сильно вигнутого лука Кренген Валуа - Ліви - Монтмірай - Мие - Вітри лефрансуа - Ревінь - Трюкур - Варен. Ця значно скорочена лінія давала можливість перед пепельною будучностю, зарядити перерозробку і відпо- чинок військ. Французьке переслідування, крім поїднної французької пятої армії, не зв'язкове, зволіканче і слабе. Однак брак енергії не був по стороні французького проводу, який показав себе під час битви досить здоровим на нерви, тільки в душі французьких військ. Їх полохливість перед мельмок ситуацією, їх кворовий страх перед засідкою, вдержував 76. пертя вперед, дарував противниківсі дороги години і тим помагали самі в будові нової опірної лінії, на якій мала скоро зломатись французько-англійська навада. Під час відвороту німецьких армій, виникнуті хви- лювання у установленню вибраних оборонних ліній є цілком зрозумілими. Перше для опору вибрана лінія, що вчитала тіль- ки в карті, вимагала на підставі оглядин терену на місці багато поправок. З приводу цього неможна робити проволоки закиду, як не де-які робили, що лінію не виставано по пересту- діованню терену, але подиктовано з карти. Для 14-го вересня німецькі армії нарешті на вибрани фронти. Аж тут майшли військові частини перші години спочинку почавши від виступу. На протязі чотирьох тижнів були вони скупчені і моделю впливали на них все нові і нові важкими. Муска під час безконечних походів в жаркі дні і в поросі утруднювала віддих, зі всіма вириваючим паністим бруханням куль, клекотінням і гуканням гранатів, гарматними хурхотіньми, скорим ракетами кулеметів, нервномірним тріскотом стрілецького вогню. Із винишених лиць вискаляла смерть свої зуби, а в зойкоті ранених відбивавсь голос недолі. І вже пересувавсь мовий образ перед очі. І знова иши. А по-над всі ці страшні переживання лумав по-над головами наче небесний клич: побіда, побіда і знова побіда. Аж поки вони для 9-го вересня не видучили себе від близь- ких замотань з ворогом. Перший раз йшлося взад. Те, що видавалось неможливим, здійснилось. Де одному хороброму жовніру пройшов мороз по-за широку, коли подумав про відверт і його наслідки. Однак в тодішнім війську панував ше скромний дух саморозумілого виконання обов'язків, підлегли нести дов загальної справи, а зайвих питань до проводу про причини не ставилось. Де німецький жовнір був поставлен в 1914 році, там виконував вім свої обов'язки до послідного, як у епертім наступі так і в незломній оборони. Ворожий наступ, який зараз був заряджений, зламавсь кроваво на непохитній німецькій витривалості. РОЗДІЛ 18-Й ВОРОТЬБА ЗА ОПЕРАТИВНЕ ПЕРЕМИНСТВО НА ЗАХОДІ. Схема 4 і 9. Коли вже раз невдалась спроба пролому між Цариком і Верденом, то німецька Н.В.У. здержала послідовно наступ на пілім фронті. Так само замехано первістний план замяття кріпостної смуги Верден - Тул, бо виказалось, що загальне положення вже загрожувало цій операції з боку. Чи в цим заляхано цілком ефективну думку на заході, чи по переміні стратегічної підстави можна буде ще раз зробити спроби, щоб дати мата французьким і англійським військам, про це не могло ще запасти рішення в часі відвороту від Марни. В наслідок цього не можна було думати під час відвороту про нове груповання військ, яке повинно б нову оперативну думку. Перш всього мусів відбутись чисто чоловій відворот. 77. Однак одна справа повинна була виявитися за приміття. Во рівно-ж як плановій офензиві так і при остаточній дефен- зиві, було зачіпною точною тільки західне крило. Тут давав вільний простір між Конгельм і Морем обидва противникам оперативну свободу. Розвиток діла залежав від того, хто перший буде мати оперативні резерви на цім крилі, будь то до офензиви, будь то до її відпертя. В німецького боку було-б не можливе по убутку сойової сили в боротьбі на Марні, тільки тоді, як би Н.В.У. зрадило повне мешкання державних діянь в Ельзасці і Льотарингії в хвилі, коли тільки запримічено перш що-удар під ґул безвиглядний. Коли-б тоді, себ-то все в послідніх днях серпня, замість аж б-го вересня, були роспоча- лись пересування всіх до дефензивного завдання злишних сил шестої і сьомої армій, приблизно пять армейських корпусів і дві кінні дивізії, на простор під Ст.Квентін, то по скінчен- ню битви на Марні міг генералполковник Ґерінген наступати звідтам і сув-би продовжив німецький фронт аж в сторону Шіеп, замість запускатись в чоловий бій на Айсні. Тим часом непізнання вигляду на успіх на укріпленім фронти на ріці Мозл тривало за довго, а коли пізнали безвиглядність, було вже запізно. На правім боці німецького фронту на Айсні, який на яких 100 кілометрів у віддалення від побережжя не був забезпе- чений і відтягнувсь від облогового корпусу з під Амтверпен на 450 кілометрів в зад, росла , як можна було сподіватись, небезпека ворожого наступу. В його обороні залишилась німець- ка Н.В.У. з разу знанню позаді, бо почала пересувати злишні сили з Льотарингії і Ельзасці на мисне рішення найменше один тиждень пізніше. Чільки завданкі перемоги німецьких військ вдалось відбити проби обходових ворожих наступів, що слідували один по другим. Ще під час переслідування за німецьким фронтом на Айсні був вже замітний, крім ворожого наступу на крило під Карлепон, також ворожий обхід через Рібекур і Ласигні. Генерал Шофер створив під Комп'єнь з двох корпусів групу для обходу і кинув її до удару через Пудон на Ст.Квентін. Як раз ще вчасно наспів німецький девятий корпус яж під заслогою німецької кінності, щоб відкинути двое сильньшого ворога дна 16-го вересня по обох боках Айсне назад на Кримп'ень. Однак цим не усунено небезпеку на завше. Дальше на північ, де кінний корпус генерала Марді- на у смішно рідокньший бойовий ліміт позвож залізної дороги Комп'єнь - Ройе - Шольне силував ворога до осторожного насту- пу, грозила небезпека. В послідній декаді місяця вересня переступила армія генерала Кастельной, що була створена під Ам'єнь французькою військовою управою, лінію Ласінь - Ройе - Шольбес. І тепер наспіли не вчасно злишні частини німецької шестої армії на північний захід, щоб заняти мисне кінності, яка вже недалеко була від знищення. Обхід генерала Кастель- ноа здержано на лінії Фрай сір Сом - Лігон - Ройе - Ласінь; який перемішивсь тут на позиційну війну. В той спосіб повстав правий кут на західнім фронти біля Мулік суТувант, чим продовжено фронт майже вдвое аж до Ніепорт, замість обняти коротший фронт до морського побережжя в напрямі на Дієн. 78. По невдачі обходу через армію генерала Кастельноу незаме- хав ще генерал Фор дн стрємління до обкруження ворожих сил. Вільна прогалина між рікою Сом і каналовим побережям муси- ла стати видовищем оперативних рухомостей; коли-б не розпоча- ла Франція, то мусила-б очинувати скорше чи пізніше життя з німецької сторони бокового удару своєго північного крила. Генерал Фор мусив використати вигоду, яку осягнув тим, що скорше стягув сили із фронту Льотарингії та Вогези. До армії генерала Кастельноу прилучено ще армію генерала Маутгуї яко повотвір, для стратегічного обкруження. В ослідніх днях вересня вирушила армія генерала Маутгуї до обходу в напрямі на Арас, Ланс і Бетгуме. Знова вдалось німецькій Н.В.У. вчасно відбити небезпечний удар. То й в Чьотарингії злишній штаб Шестої армії і кілька корпусів, які вилучено з інших участків фронту виступили як повхостформована шеста армія проти генерала Маутгуї. По впертих рухомих боях знайшов також цей повний ладій удар свій кінець в стрілецьких ровах на шляху Лаваси - Ланс - Арас - Альберт. Запаси сил французької військової управи використовувалися Даним використування можливості, обкруження німецьке північне крило, мусилося полішено британським частинам. Вже від 16-го вересня після справоздання маршала Фремша погладали англійський військові провідники з атакуваного крила на обложену кріпость Антверпен і Фландрійське побережжя. Там дозрівала рішення схильній області, що парушувала життєві інтере- реси Англії. Виникне бенедиктор, щоб шукати завдамь для Британь- ських частин виключно в Фландрії, не зважаючи на вимоги загального положення і на інтереси своїх союзників. Маршал Фремш завждав зміни своїх частин із фронту Айсне та їх пересунення в-сторону на північний захід від Діл, не зважаючи на великі крмунікаційні труднощі. З початком міся- ця жовтня виружувались британські корпуси між Ст. Пол і Газебрук, щоб потім походом через Гент вирятувати кріпость Антверпен, а рівночасно обкруження німецьке північне крило під Ла Баси. Однак дня 2-го жовтня внала кріпость Антверпен і найже перед самим рішенням мала Німецька Н.В.У. до роспоряджності війська, які увільнились зі здобуттям кріпо- сті. Крім того підсувались вже мови форманні в батьківщими. Ці сили дали німецькій Н.В.У. можливість виступити зі своєї сторони до обходу. Діве крило маршала Фремша немало ще тісною ляку з побережжям. Бельгійсько-британські частини, що здігли з Антверпену і сполучились з французь- кими територіальними частинами, стояли не на північ від північного крила маршала Фремша, який знаходився ранохі нід Газебрук. Ще була можливість до обходу. Коли німецька Н.В.У. занехала перший раз дня 5-го вересня провідний мотив, щод осягнув успіх через обкру- ження, повернула вома по невдачі плянованого руху в битві на Марні, ще раз до стратегічного обкруження. Через лінію Рент - Удинарди розливались німецькі дивізії, щоб в зв'язку з тим на лінії Чіл - Варнетом північним крилом німецької бокової олорони виступити до обкруження ворожого крила. Між тим осягнув маршал Фремш піхотою лінію Ла Баси - Флербі - Армантіер - Варнетом, а кінмото приблизо 79. простір між Іпери і Комін. На північ від Іпери стояла бельгій- сько-британська група. Обхід ударявся на обхід. Так як в механіці придержуваний рух перемінюється в теплоту, так розгорівсь тут в удару обох противників вогонь тяжких боїв, до яких перлися Німці не страхуючись перед жадною жертвою, а британське військо, значачи значення бою для Англії, ставило завзятий опір. У битві на Іпери пізнім осінню 1914 року мали Німці чисельну перевагу. За те з'явились застрашуючо скоро нові німецькі формациї, які в посвяті і відданості дійсно переважували англійських жовнірів, захвичив у воєнних досвідах Німечка Н.В.У. хотіла за всякую ціну вимусити собі дорогу через ріку Іпери. Ця воля виражалась до підлеглих в такий матиском, що викликала свого роду поквапну первовість, з чого випливали великі необачності з найбільш безпещадними розруйнан- ням людей до бойової лінії. Цей облудний похід доходив на каналі Ізер аж до абсурду. Двіт німецької молоді падав наче колосочки під час градобиття в холоднокровним вогнем англійсь- ких ровів, на які заряджено тільки поквапну неповну артилерій- ську підготовку. Німецький наступ у Фландрії мав однакову судьбу, як військо антанти на Айсні, а раніше Раварці під Кот Лорем на області Шампань. Рухому війну на заході закінчено. Розжарені маси остигли і скостеніли між північним морем і Швайцарією в лінії фронту. Через те, що німецька Н.В.У. немогла осягнути першинства в боях, які розміщувались на тій частині бойовища, вона повістала виконання до операції, то постало запевнення німецького фронту від околиць Компень важе і на схід від неї до Ройє, яке описля поширилось до Ціепорт і вимагало більше сил для обсади чим було-би потрібно до продовження фронту на Айсні в напрямі до Діеп. Тому, що головна часть каналового побережжя залишилась в руках ворога, були не передбачені наслідки воєнного залежання. Маршал Френш з приводу цього каже: "Дрипутстім, що німецьке праве крило стояло-б від жовтня 1914 року аж до кінця війни під Діеп замість в Нієпорт. Воно було-б мало в посіданні цілий департамент Па де Кале, з пристанями Діеп, Булонь, Кале і Дінкірхем включно...."Маршал Френш каже потім далі: "Думаю, що це правдиво, коли в них доказових тричин вислужено, що більш на ріці Іпери означували не менше як охорону, ба навіть зберегання британської держави. Німці мали можливості створити таке положення...." Дійсність, що сили, якими можна було-б це осягнути, залишили в Льотарингії, от-же дано антанти першинство в обороти за боротьбу, була наслідком зміни пляму Шліффена те під час виступу. В нім скупчував старий мистець там сили, де мудило запаати рішення, а операції могли розвиватись як самі хотіли, власне на правім крилі. І дійсно події свердливого фронту. В емашированим німецьких військ до Бельгії був фронт від Верден до Вельфорт другорядним воєнним театром і залишився таким аж до кінця війни. Всі рішення запали на другій частині воєнного бойовища. Що невдачу, яка повстала в того, що в рішарчі години здержали значні сили на області Льотарингії, аж поки не було заплено, осуджує сам воріг найліпше. "Френш каже: "Я не міг допустити, щоб Німці, маючи значні запасові сили, як не опісля ствердились 70. до невикористання того часу, коли ми заловго задержувались на жінці Айсі, та не звернули уваги на небезпечне положення на півночі. Однак із гідної до подиву причиною буде розважання над словами "коли" і "але". Тому, що насідники графа Шліфена, не були в силі опамувати його діяльний твір, і поставили замість первістної ясності, яка вимагала непровадження оперативного також до послідньої консенквенції, слабий і мелений розвій, в тім вкорінена трагедія німецьких військ з 1914 року. Так як вона відтягнула під час битви на Марні ливізії від німецького наступу, які мали дати послідний удар, так зрабувала вона потім безпосередньої німецьке військо від послідовних шансів, відправити стратегічні ініціативу в свої руки, а коли стверджено помилку і усунемо її, то вже було запізно (на рік пізніше) з тим була вже не до ослігнення німецька побіда на заході: Так, можна навіть сказати, що розвій битви на Марні ливізії мав вже в собі зародок невдачі в посліднім вигляди на побіду в 1918 році. Цей успіх не ослігнено через скульсть бойових сил; що були викликані з причини за дорогих фронтів і які мали по озмаку від 1915 до 1918 року. Коли-б німецьке військо було-б замало в вересні місяця 1914 року фронт на ліміт Дієп - Комп'єнь, а не на ліміт Ніепорт - Комп'єнь, то можна було-б більше ошадити боїво- ві сили. Це вужа не було-б ще запоруком, що похід на заході закінчився з повною побідою, однак все-таки були-б побільші- лись вигляди на мього. От-же в перегляді рухомої війни на заході стверджується ще раз, що марис Шліфена не містив в собі утопів, що він як раз противно по вськім липським обчисленню давав можливість до ослігнення побіди, коли-б не змінювались його способи. Так як не можна обвинувачувати старого мистця за невдачі на західнім фронті, так не можна складати вину на німецький генеральний штаб, як його пілість. Пересунення точок тяжості в оперативнім нарисі, заробки всіх невдач, безчинність Н.В.У. в місяцю Серпень і в першій половині місяця вересня, яка спричинилась до росту цих зародків, є помилками і слабостью одилиць, а не системи. Розмір 14-й день РУХОМА ВІЙНА НА СХОДІ ДО 1914 РОКУ ВИТВА ПІД ТАНЕНБЕРГОМ І НА МАЗУРСЬКИХ ОЗЕРАХ. Схема с 5. Консеквентно перепроваджений оперативний марис Шліфена зали- шив для скріпленої кордонної охорони німецького сходу зразу тільки чотирі і пів армейських корпусів та одну кінну дивізію. Цим мав генерал-полковник Притвін обсадити фронт на кругло 1000 кілометрів довжини. Перший помітний ворог, не була армія генерала Ренекампа. Для 28 серпня розвивнулись тяжкі бої біля Гумбімен. На протязі цієї битви підсунулась армія генерала Садко нова , загрожуючи глубоко правий сік генерал-полковника Притвіна. Зараз пістилась його оперативна помилка, яка не відповідала опе- ративній підставі, себ-то, що кинутись перш всього на найближче 84. столичу армію Самсонова на лінії Торунь-Данціг, не зважаючи на можливість, що армія генерала Ременкампфа зарветься аж до східних Прус. "Оложення у битві під Гумбінем було вже не до здержання. Генерал Притвіц перервав вечером дня 40 серпня битву і відтягнувсь до ріки Висли. Цей відворот ішов оскільки в зад, оскільки було потрібно, щоб вилучитись від загроження своєго бою через армію генерала Самсонова. Описав здержано його. Правдиво стратегичну операцію, щоб перш всього відкинути армію Самсонова, можна було тепер виконати тільки в великих зпізненнях, і то тільки тоді, як армія генерала Ременкампфа дасть до цього час. Коли генерал Притвіц пізnav днa 40-го серпня, що Німецька армія не посувається відбажно вперед, рішившись ще того самого дня кинути свої головні сили на армію Самсонова. Коли його усунено з посади, то план з під Таменбергу був вже виготовлений в головних рисах. Польовий Гофман, виготовчик операції, що залишивсь даліше при табі, викинчив його під управу Лінденбурга і шефа генерального Штабу генерала Людендорфа. Постанова генерала Притвіца до офензиви була цілком добра. Конечність, що в Австро-Угорщині дати безпосередню помич, вимагала вільного простору в східних Прусах. Коли б о-ма німецька армія держалась дефензивно приблизно за Вислою, то Австрія була б розтронена. Операція головних сил о-ої армії проти Самсонова була дуже сміливою, мимо того що армія генерала Ременкампфа була ще на великім віддаленню. На містя посувавсь генерал Ременкапф так повільно, що можна було ще всі сили кинути проти Самсонова. На проти вього стояв 20-й і І-й армейські корпуси, отримали не із північного крила і здійснили скріпленої кріпости в заголи. Послідні сили, які статтєно з перед фронту армії Ременкапфта, наближались на північним сході до північного бою Самсонова. В той спосіб був вже правий бік Самсона оточений півколом. Також ма його лівий бік можна було б з бази вигружаного першого армейського корпусу не трудно вдати обходом, однак коло на поміркованність армейської прави відносимо того, щоб надмірно не перетяжувати власні сили, обмежила операцію до рахунку можливості. При тім була знова операція з огляду на Ременкапфта сміливо поставлена аж до організації. Відносно консеквентно скучених сил рішаної боротьби. Перед цілим фронтом армії Ременкапфта залишилась тільки вильняжні крижид до двох бригад зредукована кінна дивізія. Сміліва гра вдалась. В середині тактично проломама, на правим боці, описля на лівім і врешті в тилу стратегично обкружена, знайшла армія Самсонова свій упадок. Од же на сході знайшла ясно передумала операція по мисли Шліфена свої викінчення, натомість на заходи між ріками Мас і Самбре в тім самим часі і під кращими умовами не використано її. Тепер мусили ще відсунути армію Ременкапфта, нім можна було приступити до облегчення Австрії на річці Нарев. Головні сили генерала Ременкапфта стояли між Фурським заливом і Милорським озером. Влова дальше на полудне не замкнув він достаточно сухопутний місток між Левентинським і Спірдинськими озерами та мочарами під Граєво. Од же лишив вільний шлях довкола свого полудневого бою. Німецька бойова лава, що стояла на лінії Ортельсбург-Вормдіт 88. виступила вперед чоловім наступом, чим вже автоматично ви- ходив обхід російсько-полудневого боку. Ременкампф вижидав флегматично наступу. Мимо того була операція 8-ої німецької армії дуже сміливою. Крім чисельної російської переваги був через сильні російські сили, що були скуччені під Осівцем та Августовом, ще загрожений бік власне того крила, що мав завдання обходу. Проти них не можна було виставити значні сили, хотівши, щоб розгім крила не стратив вартість. А час не столв. Генерал Ременкампф пізнав вчасно загрожуючу небезпе- ку на лівім боці і зарядив відворот не вижидаючи бойового рішення. Ісміт з під Августова і Осівця правдоподібно не доні пево. Відворот був заряджений дуже спритно, однак мимо того пішов з часом в розсип через сильне німецьке переслідування і армія Ременкампфа спаслась у безладдю за ріку Неман, зали- шаючи багато воєнного матеріалу і полонених. В тім самім часі, коли на заході не осяглено здійснення духового плану графа Шліфена, перепропаджено на сході опера- цію не бувалої сміливості, яка нагадує на битву «ридриха Ве- ликого біля «Игніц», одже згідно стратегичних постанов велико го мистця знайшли духово обдумане пристосування і стверджен ня. Тепер вже можна виступити проти лімії Нарев, щоб звільнит Австрійців від ворожого тиснення. ПОХІД В ПОЛЬЩІ Схема 6. Червень плянувала операція п.в.с., як поміч для Австрій ців, була повною. Проти вже не шкідливого ворога під Танем- бергом мала залиш тись 8-ма армія в цілості, а на Шлеску, як армія допомагачка , мала скуччитись всього два корпуси. Помилка роздроблення сил з Львотарінгії мала повторитись. Генерал Людендорф поставив проти пропозицію, щоб 8-ої армії переформувати до мової операції на нову 9-ту армію і в той спосіб створити одну цілість, яка була б загородкою не тільки перед російською небезпекою в полудневій Польщі та Волинню, але яка усунула б велку її можливість. Операція на середній лімії між Ременкампфом і Саволовом мала повторитись конектицією однакової сміливості. На часта вислухано генерала Людендорфа. Чотири корпуси 8-ої армії , скріплені через першу запасову дивізію, першу дивізію краєвої оборони та Черну кільку дивізію, скуччені в Австрій- ській Польщі і Гориньм Шлеску пе залож мали дороги Краків-Крайнбург і прилучено в той опосіс, має групу для обходу до лівого крила австрійських військ, корпусу Краєвої Оборони генерала Воїрш. Образ , що російські головні сили знято вздовж відтинку Сяму та пересунено на Вислоку, і, що на захід від лімії Салдомир-Варшава стверджено тільки російську кілмоту, вка- зує в сполучні з виступом Німецької 8-ої армії на певну подібність положення, яке було кілька тижнів назад на полуд- не від Марни. Так як там відтягнувсь французький фронт за Марну, так тут відтягнулись Австрійські армії за Дунаець; як там посувались вслід Німецькі удари війська, так тут російська навела; як там Френш і Момурі, так тут стояли корпус генерала Воїрі і п'ять корпусів Німецької 9-ої армії. Замість ріки Ярк була тут Висла. Однак подібність є лише в складанні місця, бо те відносно сил зараз паде в очі з місцевого положення. За те відносно сил зараз паде в очі ріжиння. Російським військам нахолилися великими масами в тилу і Німецьких військ, що стояли на Марні. Північне крило російського фронту, що ростягнулось на Сяні, мало можливість здільшувати свої сили, зате армія генерала Клуга з 6-го вересня не мала навіть приблизно тої можливості. Тут могли вживатись корпус за корпусом в глибини і проловчувати загрожене крило, аж поки воно , опираючись на Варшавську кріпость, мало б спромогу перевищуючи виступити до обходу. Коли Німецька 9-та армія з'уміла здобути для себе першиств операнції за крило чи використували часу, чи сміливим скупченням мас, то все таки вже скріплена Російська армія генерала Ременкантфа стояла завше дальше на північ. Так винається у приближних оглядах засадничих рішень оперативного положення між правим крилом Російського фронту в Галичині і правим крилом генерала Клуга. Удар генерала Монурі проти не міг приести рішення, однак як демонстрація, міг посередно приспішити його удар Німецької 9-ої армії на не залату ворогом лінію Варшава-Сандомир стягнув проти себе головні сили Російської військової прави і відтягнув їх в той спосіб з перед фронту Австрійських військ. На проти Австрійського фронту залишилась рідонька обсада без доброго забезпечення боку. Тут усміхалась дійсна можливість удару проти боку Російського фронту на Вислі. Цим вказано шлях до спільної операції Австрійських військ і Німецької 9-ої армії. Послідка як перша виступаюча, стягнула Ворожу точку тяжести проти себе на Вислі між Варшавою і Сандомиром. Опісля мали перші реверти до противофензиви, викинуту свого ворога через Сян і в дальшм наступні через лінію Ковель-Дублін зв'язуючи Російський фронт на Вислі. "Невісом" у цим стратегичним обчисленню була здатність Австрійських військ, виступити до їх завдань. 9-а армія виконала своє завдання найліпше, коли йї владось ослабнути західний берег Висли. Природна сила цього відтинку вирівнювала приблизно чисельну перевагу проти стодівамого ворога. Длямована операція була духовним використуванням данного положення, диктувати ворогові закон ділами, його первістий виступ так уладити, щоб він замінив свою міць на неміч. Російський операцівний план замиряв розірвати звязь між Німеччиною та Австро-Угорщиною. Чисто військові роздумування вимагали звернути точку тяжести проти більш небезпечного противника, себто проти Німеччини, однак в політичних пристрастей звернено її проти Австрійського фронту. Відповідно був передбачений експедиційний виступ слабшої північної групи проти лінії Торунь-Венісберг на Вислі і сильнішої полудневої групи до Галичини та через Карпати на Угорщину. Крайні крила цих груп операція має побережжю східного моря, зв'язано на нейтральності Румунії. Внутрішні ж виконувались на кріпостний простір на Вислі і Нарві. Найближча протиоперація осередних держав, пролом на Верестя-Литовське мусіла по страченню сил на кріпостях ,потасти між обидві Російські групи.Він був без вигляду,коли б не провадивсь з такими силими,щоб по здобуттю кріпостей можна рівночасно звинути обидві групи Російських військ.До цього не мали осередмі держави достаточних сил.Навіть коли Російська північна група по битві під Чалембергом і на Мазурських озерах переходово уступила,то загальне положення не зміни- лось основно.Все ще гроздила проломові на Берестя-Житовсце "війна знищення" на області Луцьк-Івано-Город-Варшава-Гродно. Конечні сили до цього мала Росія.Одже північний бік полуд- нево-російської групи не був відповідним для оперції. Тільки втиснення її полудневого бою заповідала успіх.До цього мусілось ті Російські корпуси,що стояли в Галичині, так далеко відтягнути від цього полудневого бою,щоб вони відпали як поміч,їх мусілосся пустити в рух на Берестя-Жи- товське ні-то до ослінення "війни знищення".Наступ ці- менької 9-ої армії дав Російським маказам напрямок і посу- вав Російським військом,наче фігурами по шахівниці.Провиди- ки німенького східного фронту, взяли російського провідника за поводи так,що він того навіть не запримичував. Операнції німенької 9-ої армії в звучу і австрійською першою армією на ліво від Висли роспочались для 28 вересня; на право від ріки прилучились маси австрійського війська для 4-го жовтня до наступу.Лівобережна група була більше висунена вперед.Чим осягнено мету,що очи російської військової управи звертались більше на ю.-8 днем 4-го жовт- ня збільшувались відомості,після яких російські корпуси за корпусами в Галичини,де російський фронт скоро стягнено з поза Оли,пересували на Вислу,щоб перегородити загрожений пролом на Берестя-Житовське.Навіть збільшувались ознаки, що на полудневім просторі від Варшави-Новогеоргієвськ скупчуються війська до об'ємивної біллори через Боковий удар.Одже операнції розвивались,як бажалось.Всі російські корпуси,що скупчувались між Завіхост-Новогеоргієвськ,від- тягнула німенька 9-та армія з перел австрійських військ. Дальним її завданням було щоб ослігнути за хідний берег Висли по обох боках Іван-Города. Завдання,яке взяла на себе німенька 9-та армія,виказалось таким сміливим,що потрібно було непохитного довірря до переваги власного проводу і військ,щоб його виконати без помилково.Наступати з п'ятьма корпусами проти фронту на 150 кілометрів довжими між Йозефовим-Варшавою і проти переважаючого противника,який щодня загрожував обхолом лівого боку,щоб забезпечений тільки дрома резервовими дівізіями та кінмотом,таку операцію можна вважати за самовбивство.Генерал Людендорф каже про обхід,який виливався з Варшави російськими військами так: "Коли б двадцять плян, то побіда Росії,на яку числила Антантта у своїм стратегіч- нім обдунуванню була 8 перша...." Фільки повна свідомість стратегічної та тактичної переваги могла здержати провол від перворового упадку.Розвод німенької 9-ої армії мав саме свідомість,як доказали події. Охема 66. Для 8-го жовтня стояла права половина армії між Йозефовим і Варшавою на Вислі. Мостові охорони на західнім березі Висли були ще в ворожих руках. Двіа половини дев'ятої армії загиналася вже перед Варшавою аж до Нового Міста. Ядар на Вислі могла німецька дев'ята армія викержати так довго, поки ще можна було здержувати російську навалу в лінії Варшава - Новогоргієвськ. Щоб не ослабнути, не зликалась управа дев'ятої армії перед тим, щоб вже і так тонку лінію ще більше розтягнути на північ і створити в той спосіб ударну групу. Послідком оповинення сталося на позицію, а в кінці заряджено приготовлення до незмучного відвороту. Потім дня 9-го жовтня виступила дев'ята німецька армія краласто до східного діла. Чотири дивізії вдарили на ворожий бік де були вже скучені перші російські корпуси до удару. Тяжкий удар, який у своїй стратегічній оча дуплості левво не оув ожмладий, відпер заскочені російські корпуси по-за фортепції Варшави. Вже 14-го жовтня столик Нінні близько на південь від міста. Воріг був відкинутий, чим взято йону на кілька днів южливіс приготовання до протиступу. Вже пять днів вибере німецька дев'ята армія австрійським військам через Сян і до обходу на північ. Те В же згадала "невідома" в оперативних обчислених муси- ла тепер виказати свою бартьсть. Похід дев'ятої німецької армії спричинився до скорого стягнення російських військ по-за Сян, що вплинуло автоматично на звільнення кріпості Перемишля. Під час походу до Сян збірала Австрійці дешевенькі лаври. Потім приступили воїни дня 18-го жовтня вищо спізняно проти бокової охорони російського фронту на Вислі, яка стояла за Сяном, от-же до властивого свого завдання. І цейтом австро-угорських військ пропала також їх внутрішня бартьсть, а у виратураших недобитках був вже зародок роспа- ду. Вже кілька днів стояла німецька дев'ята армія на Вислі із її ударною групою під проволом генерала Макензеа на південь від Варшави в тяжких боях. У мостових охорон з під Варшави, Кальварії, Розетці, Бамгорода, Ново-Александрова і Квзміра виржали густі російські маси. Німецькі бригади мусили собі взаємо давати ґуждекну поміч. Одначе на обручах, які створили німці навколо російських постових охорон, розбились ланбійші ворожі удари. На проти групи Макензеа зростала значно російська навалу. Вже тільки дні чеслились, коли рож роздуть німецький фронт на Вислі і розміртвся по-за "ого плеєма". Дев'ята армія відступила групі Макензеа всі сили, які ще мала до роспоряджості. Внесени на безпосередньо допомогу австрійських військ просто відкинуло Австрійська військова управа не уміла це творити "пестрі ради". Пізжше була наслєва, коли могла робити подібне. В тим часі панувала ще заздрість відносно керування власними військовими силами. Тільки німецькі дивізії з околини Йозифово згодилась австрійська військова управа звільнити. Деку за двоми виборовали німецькі корпуси все в грізній- шим положенню сполу соранжкові часам до рішачного удару. Однак вім не міг переправитись через Сян. Десять днів минуло вже від коли дев'ята армія ослігнула Вислі і статку- ла весь російський тагар на себе 2 і Сян, до поломення австрійських армії боротьби безуспішною на Сяні. 86. групи Макеєвена — вже недодержання. Однак міненька держа армія хотіла видержати до послідньої можливости, щоб все таки дати полекшу австрійським військам. Ще раз мали звикшти основи російського наступу проти бою, як для 9-го жовтня, обляжити терпливість великого князя Николая, здобути чимало сорзикові. По другім разі вда- рити на ворожий виступ і знищити його основи, було вже не між Схема 6,д. можливо. Варшавські фортепії і Висла не допустили до пововлення офензивних помічних средств з для 9-го жовтня. Замість як до тепер біля Плеска, скручено північне крило на захід вже біля Магушева. У групу Макеєвена відтяг- нено так далеко в поліднево-західнім напрямку, що воно могла зі свого бою загрожувати російському бою того під Варшавом стоячого крила обхідної групи, яка мала виступити через лінію Страхово - Св. Кримевіце. Такий чином природжено-забороняли проти бою жовтня зміни розташування Великий князь Николай, якого вже не мали за помочью якої хотів Великий князь Николай, що було вирішення. У цей час Франція знищений, одна бісів значене в розмиттях. Змова здобуто для австрійського наступу, як вищезгадано, що 6-го жовтня замотався російське наступу тяжкою групою Макеєвена під новим Пістом. Але все не безупинно для австрійського виступу, який змогли намагались у Схема 6,д. Кримевіце з розташуванням, навіть отримали перешкоди для передвиження наступності в міненьких левяті армії свій кинень. У метаматичних причинах урядженню зміну в околицях Варшава, воріг пізнав і використав. Те, що йому невдалось толі, як там стояв міненький гвардейський корпус, те вдалось тому проти Австрійців. Він посив їх 1 кинув до Радома, через що стало положення міненької левятой армії на долер- жання. Крім випливачого з Варшави російського наступу за 11 північне крило в напрямі на Сверепець, Реву і Нове Місто, прилучився не удар з Варшава проти полуднево- вого крила. Збільшилась "битва знищення". Для 27-го жовтня виділо таказ девятій армії до підвороту. Славно вигото- влена і у всіх вступних стадіях влучна операція закінчи- лась невдачею, бо її співробітник, що був покликаний до рішення, змоглася в своїм запланту. Відворот міненької дев'ятої армії йшов в загальною поздовжньо-східним напрямку по-за ріку Варту не ліній Ченстохів - Сіераде. В дальшім зв'язку на північ розтяга- лась тоненька заслова частина кордон ої сторони як до міненької восьмої армії, що стояла біля Мляви і па північ від Лік в тяжких обмах. Австрійські війська відтя- гнулись в полуднево-східним напрямку в Карпати та під Краків. Через невдачний похід в полудневий Польщі посто- рилася змов небенека, яка була вже в перших днів вересня. В нове загрожувала австрійським громадам, розпушена мінень- ких військ від австрійських через російський клин, що вбивався через Краків і Бреслав. Положення вимагало скорої напрями. Здібною до цього була тільки міненька дев'ята армія, що зборудували дві жінки-стах-Вини В реван 1914 року. 87. З дотеперішньої лінії немогла німецька-дев'ята армія виконати мове завдання. На північ від Коломки до Чистохова розтяг- женій фронті австро-угорських військ, вся сила вона як продовжен- ня на лінії між Чистоховим і залізною дорогою Лодзь - Калиш. Російське північне крило, що посувалось через лінію Кутно- Домб'є, перевищило його зазначено. Коли-6 німецька дев'ята армія розпочала відсільне офензиву, то була-6 з непевного співвідно- шення свого соратника вже наперед засуджена на невдачу. Операція могла мати рішучого успіху тільки у ворожих боку. Підставу до цієї операції, як одиничний успіх, зберіг той раптовий невля- ний удар в полудневій Польщі німецької дев'ятої армії проти страте- гічного крила першої російського плану. Точка тяжести російської полудневої групи була пересунена ударом німецької дев'ятої армії для 60-го вересня в Галичини і Вислу. І там вона залішилась. Так довгі різки німецькі уряди не завоювали овочі з її поставами, бо було сперечане при кінці вересня створення. Все це-йшла російська діє виконувала управа шляхом, які її були вказани згаданою поставовою, ще не знайшла добре обдуманого шляху для свого оперативного плану. Та, не тільки французькими прінци забулсана, але також французькою стратегією видумана основна підстава для правого крила російської північної групи, смура кріпостей Вампорол - Варшава, стратила в цим своє призначене завдання. З виступом російських головних сил через Кельни - Лодзь опустило північне крило Миколая і не хибну підпору і перебрала вже тепер в оваволі переможна роль генерал Клуга. Те, що було три кінці вересня ледве подібностю, те стало при кінці жовтня стратегічним порівнянням. По обох боках Висли визирала прогалина між смугою Варти біля Колом і полуд- вим крилом російської північної групи біля Млави. Праве крило Миколаєвича висило в воздуху. Для німецької дев'ятої армії була нагода обняти з області Торуня роль генерала Мокурі. Та все таки крил подібностей в положенню мусів вести сь поставова німецького проводу на сході не тільки за більшою сміливостью і відважальністю, чим офр, але також в її виконанням треба було перемогти крилу, якої маршалок Франції не зазнав. Куди-60 в першій кірі мав тут наступаючий величезну перевагу, коли на заході було число по стороні атакти. Перед Краковом і на кордоні Горішнього Шлеску не стояли проти того в центрі загроджуючого пролому свіжі і складні армії генерала Фоша, тільки захтвані австрійські армії і слабі на дорогий фронт розтягнуті німецькі сили. А німецька бокова група не була вложена із свіжих сил як армія Мокурі і не стояла вже з початку на своїй оперативній смуги правого крила всього війська, тільки тут мусилось вирхвати частини з фронту, які стояли тижнями в тяжких боях, і пересувати скоріш маршам через лудну країну Польщі на 200 кілометрів перетомлені війська перед фронтом переслідування. Переформовки потребувало певного часу, який мусілося виборювати із натиску ворога. Плямомірне зниження залишних доріг і шляхів від кнєжджу- ження жад Висли до державного кордону задержувало в відповід- ній мірі російське переслідування. Славний організаційний подвиг генерала Людендорфа створив із ріжкоматитих домашніх установ та зі кріпостних залог східної області в коротким часі боєздатні дивізії, чим вирівняв почастки чисельну перевагу. Тому що лиха доля пролому під Іпери і Кале не дозволяла, щоб можна було пересунути скріплення із заходу на схід, зайшла конечність, забрати сили від осьмої армії для ударної групи дев'ятої армії, щоб її ударові дати бодай приближний розмах до осліплення оперативного рішення. Таким чином проріджений фронт німецької восьмої армії не був вже в силі здергати сильною зростаючий напір Ренемкана на північній пограничнику від Дик, через що відтягалось ії крок за кроком на стратегічну позицію, що була вже приго- товлена за ланцюгом східних пруських озер і земель за наємним Лигоран. Ії бокова охорона ка південь від Сольдар, сімнадцятий резервовий корпус, що вкладався із ополченців і кріпостних залог, мусила до крайності держати ці термо- пільські ставовища проти тиснення, яке випливало з під Мляви. От-же мусила плямово стягати напроти себе ворожі сили, що стояли на північ від Висли, щоб таким чином здержати їх від операцій тимечкої дев'ятої армії. Дня 10-го листопаду стояли до виступу пять і пів корпусів та пять кінних дивізій німецької дев'ятої армії між Вартою і Вислою на кордоні щосяня. Прогед над осьмою і дев'ятою арміями передано генералполковнику Гінденбургу, як пожоду східного фронту. Стратегічна перелишка вже мишу- ла. Воріг зближавсь і роспочав бій перш всього на півночі. До половини листопада відтрутив він ослаблену німецьку восьму армію до позиції заостання Амгоран, а сімнадця- тий резервовий корпус в Мляви до Сольдар. Перед приготовле- ною до удару дев'ятою армією і перед охоронним фронтом від Кракова через Честохів до Каліча були тільки малі суттє- кн і то переважно з російської кінноти. Для 11-го листопа- да виступила німецька дев'ята армія проти Донд"е - Лович і несокочила на цілком непритомленого ворога. Операція мусила відперти російське праве крило з під Варшави і російські старання, щоб російський фронт ма- північ від Кракова, переруха на лінію Краків - Савихост. Цим мало зникнутися ті російські сили, що знаходились ко скрути Висли між Краковом і Торунем. В той причини були першою цілью заливні дороги, що провадили з Лодзя і Петрікова до Варшави. Для 17-го листопада підкресив праві три німецьких кінних королевського корпусу на захід і північ від "Одзь і стояли тан у користини бой проти сильного ворожого отору. Дальше на північ висунувсь ХІІ резерво- вий корпус через Белосток на південь, лівий криловий корпус закривав північно-кроло німецької дев'ятої армії проти ворога, що давав себе відчувати з області Новогеср- гіевськ і який не був приляваний ХІІ резервовим корпусом до фронту. Отрім точка російсько північного крила, Лодзь, була вже оточена ня в заходу, півночі і сходу. Із її зламанням зближавсь упадок російського фронту як до Кракова. Виглядало, що битва в Марки повторюється. Драматичне напруження осліпнуло точку звіту. Але в протягності до німецької Н.В.У. з дня 6-го вересня стояли російські військовий управи до розпоря- димості не вичерпані джерела сил і вона била ями корист стуватись. Малі сили німецької бокової охорони під 89. Сольда у інкронті між Краковом і Малішем вистачали, щоб вдержатись, але побоювався зазнати до себе значної порожнини сил російсько-білого управа навідносно них цілком пільну руку; могла наступ вірвати після вподоби, а вилучені сили кинутись до Варшави і Лодзя. Між Лодзем і Ловічом з'уміла за умова рука великого князя задержати під Варшавою в перше побитті російські дивізії і кинутки їх до протимастуну на Свєрежеве. Таким чином зросла нагло російська опора. Із Свєрежева вибір Кольчик повір воріг наступ у тихо XXV корпус, який боровся в тилу Лодза. На протязі кількох днів створено залізний соруч довгою корпусу, який був вже посвячений до знищення. Але тактична переграта німецьких військ втягає все глузуючу на російському вождю несподівану штучку. Той, вже окружений, вирвався і зник, потягачи за собою велику добов і більш 10000 полонених у перед очей спактелі- чного противника. Хоча тактичний успіх російського протистання був знижений, то стратегічні залишився. Російське крило сили Лодзя не поділяло судьбу генерала Клуга, а його середина від генерала Білова. Операція, яка вказувала ясність силливости і консеквентній думок Штейна, якої виконання осягли тактичні успіхи, піриважир до повільного удару французької частки армії через Надтисл і Дамартін, не зазнала заслуженого успіху, якого за те зазнала менше при злаття провідника діяльність генерала Фора. Во чисельної переваги тут не було як на Марні по стороні обкружажного, але по стороні обкружажного; що більше, перший був так обмежений у середств, що йому браку- вали найпотрібніші сили до викличення своєї волі. Вокова операція, для якої в жадим місці фронту не можливир було прив'язати ворожі сили для їх злегшення, нусила скорочувати ворожу точку проти себе і в перерв наєї втіки. Пере- вага числа ощадила великою князь битву на Марні і зробила його найбільш златним ло негативного відновлення офензиви, якої точка тяжести посумує тепер натурально через півбу- кіменької дев'ятої фрілі ще дальше на північ. Одначе дев'ята армія держала сильно вже здобуте, мимо того, що її ліве крило підвдень від Польонку було в релікних клопотах. 8 кинцем листопада завершала послідня спроба німецької Н.В.У. до операції на визиках ріки 4 пері. Чим цим стели звільні сили для уходу. Щод відмовити операцію був роспочату німецькою дев'ятою армією як 14-го листопада, бракувала вже тепер першомова вільного російського північного бою. Прогалина між Лодзем і Вислок до Варшави була вже давно виповнена силами, які 47-й корпус під Сольда у, мимо обмеживого удару на Бехафов і Нраснім не з'умів прив'язати до свого фронту. Таким чином могли скріплення німецької дев'ятої армії відперти російські війська в Лодзі і Ловича тільки чоловим наступом і тому, що австрійські виська посилали між Чемстоковом і Лодзем, за ріки Нілу, Міліцу, Равку і Вару. На північ від Висли могли російські війська держатись від Мляви і Влоцлавка. Через те був фронт у двох місцях проломаний, що створило для обох частей між Вінгородом Заведення кадетського корпусу 3 листопада, 1916 року. Офіцер вищих звань Базаров 90. і в ладлавком порамені боки. В східних прусах держалась осьма армія у своїх ставовищах сильно; в Галичині відтягну лись російські війська за Дунаець, за те невдалося по другий раз звільнити Перемишль. На ґорішнім Сяні, в Карпатах були російські війська сильно укріплені. Розвиток подій на заході почав переїсостись на схід. Місцями дрожала ше рухома війна, однак з часом завмерла, а ма її місце всту- пили смуги окопів і протяжні перепони. Хоч деспропорція числа не дала ослабнути другу битву з під Таменберга на Вислі, напріклемь від Варшави, то все таки дійсний успіх поколів в полудневій і північній Польщі є ділом першої кляси. Так як під Таменбергом знищено першу ворожу осмову до удару, так знищено полудневу групу під Вангородом і Варшавою, а одісля під Лодзем. Російський план війни, а з ним надії антантні, знищено. Дух побілив маси, Німеччина мала мужів, які уміли схоронити енергію Молького і Шліффена. Вона мала визначного мужа — Гінденбурга, енергій- ного організатора Дюлемдорфа і бистрого стратега Л'омака. Чому цим людям не передали вже на початку провід загаль- них операцій? РОЗДІЛ 15-Й 91. РОЗДІЛ 15-й. НЕРВА САМА ПОЗИЦІЙНОЇ ВІЙНИ НА СХОДІ. РОСІЙСЬКЕ ТИСНЕННЯ ПРОТИ УГОРИНИ. ПЛАНОВАНА ОФЕНЗИВА РОСІЙСЬКОГО ПІВНІЧНОГО КРІЛА. НІМЕЦЬКА ЗАПОБІЖНА ОФЕНЗИВА, ЗМОВА ВИТРА НА МАЗУРАХ. ПРИВЕРНЕННЯ РІВНОВАГИ. 0000000 Від другої половини місяця грудня 1914 року було на східнім фронті від Карпат аж до Курського заливу позиційна війна. На галицьким фронти посувався Росіяни постійно ціпками боями через окопи до хребта Карпат. Стратегічному полудневому бою союзників в Угорщині загрожував пролом. Потрібно було австрійським армійським дати німецьку поміч. Тому, що на підтинну німецької дев'ятої армії був спокій, створено з її частин німецьку полудневу армію і пересунено в Карпати в ряди Австро-угорських корпусів. Австрійська рійськова управа мала замір, злочати російське тиснення офензивно і рівноважно освободити Перемишль. Однак до перевищення ворожого крила, мимо створення німецької полудневої армії, не вистачали сили. Потрібно було старнути свіжі сили із німецьких запасових джерел. Тут були вка в дійсності створені три нових корпуси, однак необхідність, щоб такий дорогопінний матеріал пересунути в Карпати. Везлоріжні, лисисті гори полудневих Карпат були лихим вихідним становищем до наступу. Власними та силами німецької полудневої армії могла австрійська військова управа пробувати воєнного частки тільки фронтальним наступом в напрямі на Перемишль. В місяць січня виступила вона між дуклінським і ужокським просмиками до наступу, однак зараз перейшла знова до дефензиви? Також в східних прусах гатиська ворог. Великий князь Миколайчич планував, влашти окремо в Ковна і Мляви на Гравдині і таким чином знищити північну восьму армію. На місця довершувались приготовлення російської офензивної ударови, запозичає. Ті три ново сформовані корпуси і один корпус, що був вільний на західнім фронті, пересунено проти нього. Рівно-ж німецька дев'ята армія відступила свої злишні сили німецькій восьмій і новою десятій армії, яким було припоручено перепровадження офензиви. На недавно російський північний бік до бокового удару. Поділ в східних прусах, в полудневий і північний Польщі, показали, що однобічний обхід ворожого бою не може виказати тільки всього тактичні успіхи, до воїг мав завсігди не змогу вилучити себе вчасно з фронту. Упущена ворогом область представляла для нападаючого більше ідеальний чим практичний здобуток. Вима російська управа східного фронту мала при всіх операціях пім'я вибрати провідну думку, нищити ворожі сили. Вона не була заліснена в стратегічно-рішальному розкрії одночасно-му обході на південь від мазурських озер і на північ від Ольша. "Кані" битву знення не озленило. Ва те ослігено її двобічним обходом під Таненбергом. Тому вима військове управа східного фронту схопила постанову, гинусити війну зніження через комбінацію обходу і тролоку, бо для двобічного обходу, як свого часу при армії Саксонська, не було вже 95. двох вільних боків. Для комбінації було відповідне місце тобто на фронті. В Чоганізбургського степу мала виступити ударна група на Йоганнісбург, 1, створивши бокову охорону на південь, взяти напрямок поєднання ліса Августво на Гродно. Обхідна група, виступаючи з Тильцату і вдаряючи ближче по-при ріку Неман, несуться, скручуючи через лінії Столаріпень - Маріян-поль на Сувалки і Гродно, замкнути кітловину з півночі. Щоб ворогові відібрати можливість до випрощання військ, прициплено не сильний фронтальний наступ між Спірдинським озером і Гунсінен. Оперативні можливості зростали до необмеження. Коли вдасться силівий план, то в кітловинній битві загрожувало жод сильним ворожим військам перш всього те, по модути бути знешенні. Дальше був-би ворожий фронт не тільки відлучений і вигнутий, але катастрофальне зниження північного крила привело би до того, що все, що стояло на півніць від Висли на 150 кілометрів ширини, було-б в поважній небезпеці. Дійсно столи вже в тих до власної офензиви скупчених корпусів значні сили до розпорядженості. Однак, коли-б і їх втягнули у жж вир судьби, коли-б укріплена лінія на Нарві не могла-б відограти роль битви з Дьотарингії і врешті, коли-б боковий удар до якого скупчувались російські армії діля Ковна, не міг направити положення, зростала також небезпека на східнім березі Висли між Варшавою і Івангородом для тих російських військ, що стояли на лінії Варна, Равка, Піліпа і Ніда. Однак не були високо детні плани. До їх виконання потрібно було значних сил. Во російські маси, що скупчувались на Нарві і під Ковно могли дуже пошкодити боковому ударові. Аж по їх усуненню міг удар набрати безпосереднього виливу на цілий східний фронт. Однак н.в.з. не розуміла ще в тім часі, щоб у великих розмірі пересувався силами з заходу на схід. Не було того пізнання, що рухомий війні послідувала тільки коротка фаза польово-позиційної війни, а потім витворилась більше стабильна форма, чисто кріпостна війна. Коли на низинах ріки Жиж скрилися оба противники під землею, через що зникла всяка можливість оператії на боки, то повернути до операції можна було тільки тоді, коли вдасться зрушити фронтовий фронт і привести його до розсюлення. Однак він стояв сильно вмурований в землі. Щоб повести наступ на сильну укріплені лінії між пінічним морем і Швайцарією, бракували німецьким полювим військам кочені технічні средства. Йнакшеслася справа на сході. Правда і тут припинилась переходова рухома війна і тут звердився оба противники в землі, але тут держались ще більше польових форм. Тут не був це фронт так зрослій, щоб нігде не було прогалин, противно виказувався ще вільний бік, як місце до наступу. От-же тут був момент енерції істнуючої обставини ще не значний. Щоб зрушити фронт, не було ще такого отору як на заході. Однак пізнання, з якого доброчно виходило, що точку тяжості загальних операцій потрібно перенести безпроволочно на схід, не знайшло ще виразного розуміння. Аж весною 1915 року прийшли до цього розуміння. Так відограла німенька осьма і десята армії в розумінню загальних операцій тільки роль тактичного офензивного 98. проти-угору в рамках стратегічної дефензиви, а не роль опера- тивного заролка рішачо-стратегічної оффензиви, мимо того, що саме положення, як ніхто згадувалось, сприяло цьому. Виступ вдався непомітно. Демонстрацівний наступ дев'ятої армії дня 31 січня під Болімовом мимо малого успіху звернув увагу російських військ у бажанні мірі на себе. Оцілля, дня 7-го лютого 1915 року, розпочався наступ німецької боємної і десятої армій: Непогода ставила перепони майже не до посо- рення. Що зимових, сніжних буряч перших днів, які забили снігом всі гостинці і залізні дороги, перемінила відліга всі гостинні в липке шумне болото. Десять до дванадцять коней при одній гармати мучились, почувавчись за піхотою, що бродила по коліна в болоті. Колеса застрягали цілковито в болото. Тільки здобуті ворожі припаси рятували операцію. Нема слів, щоб висказати почуття похвалу і признання за пол- виги німецьким військ. Їх незаломна воля перемогла всі трудно- сти природи, їх хоробрість і боязгдатність промошували шлях операції проти значно переважаючого ворога. В першім тижні осягнула проломова група лінія Райгород 5 Лік, а обходова група лінія північного окраю: Коминтерська степу - Кальварія. Слабі частини хоронили проти військової російської групи, що стояла за Наровом і під Ровно. Однак німецький фронт немав сили, щоб розмушувати або відвороти ворожий фронт у бажанні мірі ворожий фронт до себе, відтягнувсь він до лінії Лік - на захід від Марграбова - на полудневий окрай ревітнерського степу. Найдалеше версаль німецький обхід на півночі. На південній стороні він від Райгорода і Лік тільки 5 кілометрів від боку російських військ. Російський провод схопив правдиве рішення, не відтягнути війська з право на ліво. Вони скрились скоро перед обрушенням німецької десятої армії в лісах Августовських 14-го лютого схопалось в них російське північне крило, ніж не полудневе крило отустило лінію тилороза забезпечення, опіру точку відвороту. Німецька проломова група, яка не була в силі перевищити значно вороже крило, дала російським військам спромогу до відвороту через полудневу частину ліса Августово по за ріку Вобо. Видавалось, що російське обчислення, її вереджувалось. Серединні сприяла охорона лінія на Бобр, а правому крилу у кріпості Гродно і ріка Неман. Однак зараз виказався фактор терену. Коли до 14-го лютого задержувало російське північне крило таке темпо відвороту, що німецькому обходові передалось мимо напруження всіх сил перевищити російське східне крило, то вже тепер мусив собі Росіяни викупити прибраний сховок в лісі Августов у третю маршорого успіху. Коли з його колони, які до тепер посувалися рокими лавами по гостинцях і дорогах в зад, ба навіть на поперек полями, то тепер збились в бездоріжних пралісах і німецький обхід вдарив на схід по при них і замкнув східні окраї ліса між Липськом і Сайном. Сильні удари з Гродно в тил, ній відважної рухомості не могли відверти їх зі шляху, який служив це для втікачних російських військ. Також ті помічні удари з Ровна і в лінії Нарва не могли полізати на тактичне рішення, хоча воно описля перервало рімучо стратегіч- ну будову. В послідних днях лютого знайшла смертельна боротьб 94. закинених російських корпусів в пралісі Августово свій кінець. Перша части німецької операції пересігла планово. Ворожий фронт на північ від Спірдінського озера зник. Ворог стратив кругло 150000 людей і масу воєнного матеріалу, якого трудно було надолужити. Операція вступила в другу фазу. Її стратегічне виконання треба було ще зарядити. Нім з невичерпаних припасів російської військової управи можна було а полудневої Польщі і Галичини пересунути резерви на Вуг і перейти до наступу, потрібно було німецький фронт, що стояв на північ від Висли між Влоплявном і Ломжою разом з обснаженою групою на Нарві, зрушити обходом на схід від Нарва і піл час відвороту відтяти від Нарви та енхити. Це вимагало скорого перетя німецької осьмої армії в місці Остроленки і Ломжі. Коли-б всеслігнув обхід, вже вчасно полудневу область Остроленки, то для австрійських російських корпусів, що стояли між Вислою та Нарвою, залишилася би до відвороту ще тільки залізна дорога Млява - Варшава. Але залізно-дорожній вузел, що розходився з Остроленки через Тлущ, Малкін і Лапи - Білосток на Ново-Мінськ, Сідельце і Вересть-Литовське був-би замкнений, а маса рівночасно відлята. Також ськовий похід німецької осьмої армії мусив скоро ослігнути простір через лінію Вобро і Нарва між Вижною і білостоком про обох боков дорози Осовець - Самборово - Острів. Центр тяжесті операції пересунувся від німецької десятої армії з області Августово - Тродно до німецької босьмої армії на простір - Білосток. Однак вступну операцію, виконання якої переходу через лінію Вобро, мусила осьма армія виконати вже з істотними силами, поки що тільки не скінчилась в пралісах Августово. Аж то їх закинчення могла німецька десята армія заняти становище оборони протинаступу, якого сподівались з Ковна і в разі потреби залишити приготовлене становище між Августовою і Неманом та відлати німецький босьмий армії великі сили. Вже погоршки цей операції вшепився сильно. Німецька осьма армія не могла без сприйнення відчинити ту вже з природи сильну, а через ломі ще більш утруднену мочаровату лінію Вобро. Широка мочерова полоса на західних фронти від Освіця електричними залежувала важку німецьку артилерію так, що вона була майже вилучена під наступу. А безсильного артилерійського ділання не мав піхотний наступ виглядів на успіх. Тому, що переправа через лінію Вобро не могла вдатись осьмої армії, видавалось, що воєнне частя сприяє більше армейському відділові генерала Гальвіца між Вислою і Освіцькою, який первинно не був покликаний до головної ролі. Чого наступу, по нав тільки виходив до фронту ворожих сил, здобув на схід від Мляви простір і заняв дня 48-го лютого Праєнців. Однак уже в слідуючих днях заняла стратегічна протиофензива великого князя Миколая Ціханов - Іранська. Армейський відділ Гальвіца перейшов до оборони і в боях, що тривали мільйонсць березен, зломив ворожий сильний удар. Однак до виконання цього зардання 95. забрав він не тільке праве крило босьмої армії, що стояла на північ від Домжа, але найже всі вільні сили німецької десятої армії. Рішарче крило босьмої армії не могло одержа- ти бажаного скріплення. Наступ на Осовець і лінію Вобра мусилося занехати. Дальше на північ виконала німецька десята армія, по частин сильними протинаступами, своє завдання. Операція, яка здобула в зимовій битві на Мазурах свій перший тактичний успіх, знайшла свій кінець, який був викликаний конечністю. Н.В.У. відступила -- може із-за непізнання того, що провідна думка могла передбачувати-- вишій військовий управл східного фронту таку скількість сил, щоб випередженим наступом зі стратегічно-ограниченою метою розралити приготовлення російської генеральної офензи- ви. Тоді не вдалось не пере натягненим способом у ворожій людській масі вбито сильний клин, східні Пруси увільнено остаточно від ворога. Але до стратегічної будови славно зарядженого виступу, для якого майже рідко коли дучалась користна нагода, не встарчили сили. Російський протинаступ на Нарві проти лінії Млва - Иоганісбург пожер дивізії, які звільни- лись з поля боя між Августовим і Гродном до операційних цілей. На безконечних фронтах Польщі і західної Італіччини запанував спокій позиційної війни. Заряджена личинажадаюча операція повніє надії на успіх осталла епізодом у бездоріж- них лісах і безконечних мочерях. РОВДІЛ 16-р — Діменський привентивний наступ на сходи в 1915 році. — Схема 8. В східній Галичині не було спокой. На Карпатськім фронті перейшла оффензива з рук австрійських військ знова в руки російських. Перекищил упав 49-го березня. Під час битв на Мазурах і на Нарві зростало російське тиснення. Небезпека, що воріг зможе вдертися на Угорщину і тим самим знищити австрійську державу, виринула знова. Поведення Італії ставало все більше і більше виграєння і ослаблювало опірну силу проти Росії. Положення Австрії надайшеволюмпія кризи. В половині квітня опустився армія Борсича хребет Карпат і спустилась на угорську рівнину. Видержка німецької полудневої армії, яка творила останню крилову опору, і всунення ново-сформованого німецько-бескидського корпусу, виратували ше переходову ситуацію. Спасті австрійську державу від розгрому можна було тільки рішенням на сходи, а пього вима- гало самозбереження Німеччини. До осягнення скорого рішення мусила німецька Н.В.У. пересунути на схід всі маючі та до роспорядимости сили. Що можна було зробити ще в лютім на Мазурах, не беручи на себе великого ризика на заході, до цього припилувала послідня година у хвилі, коли на заході росла велика небезпека в наступні з боку антантни. По місцевин успіху німецьких військ під Суассон - Красов, роспочали Французи в кліннем лютого наступ до пролому на області Шампань, який по короткій крізі часливо відперто. Та, очевидячи зникання опірна сила австрійських військ в Карпатах, нимагала скорого та безпосереднього облекшення. 96. Цей погляд мусів бути вибитим під час вибору місця до наступу і спонукав до всунення ново-сформованої німецької однадцятої армії між австрійську третю і четверту, арміями приблизно на відтинку Горліци - Тарнів. Демонстрацівні наступи німецької дев'ятої і десятої армій заряджено тільки для заслони правильного заміру до наступу. Ще даліше на північ вдерлися в сильною кінноти і трьох піших дивізій створений летучий корпус Левенттайнна для 47-го квітня між Неманом і побережям східного моря до Курляндії. Скоре пертя вперед і згущення наших розміщень, кілька разу прибувало на флагу, а опісля на Вільно осягнуло вповні свою мету. Москаль пересунув всі можливі сильні сили на своє крайне північне крило. В його розрахунках силний опановував себе летучий корпус на лінію Дубісса - Рудаїв, який постепенно перетворювався в нєманську армію. Ці спроби відвернули ворожу увагу від німецької одинадцятої армії. Дня 4-го травня виступила одинадцята армія до наступу і проломила несподівано ворожу лінію. В слідуючих днях поширено пролом, безпосередню мету ослаблено. Австрійський фронт злекшено. Москаль відтягався в широкім розмірі, бо проти нього випала тактична операція. На відтинку Чернівці - Варшава відступав він борючись, смикаючи битву зніщення. Череможен міг тільки фронтальним переслідуванням здобувати широкі простори, захоплювши число полонених і добычі, увільнити Церемишль, Дьбів і інше. Але рішення недосрівало і не могло таким чином повстати. Москаль мав за собою безбережний тил. Переслідувач був зависимий від можливостей постачання і мусів одного дня здержати свій похід. Операція мусила через прилучення інших наступів доповнюватись, щоб у спільні з першими наступом ослабнути обкруження та зніщення ядра російських військ. Такий вигляд мав наступити в північній російського фронту в Галичині і полудневій Польщі, от-же приблизно через лінію Верестя-Литовське - Цинськ. Найбільше відповідне вихідне місце до такого наступу фронт німецької сьомої армії, побачило перед собою на лінії Фобер такі перепони, що дальший похід був небезпечний. Направо від сьомої армії повела дванадцята армія, що створилась із армейського відділу генерала Гальвіна, власний наступ на кріпосний фронт Ново-Георгієвськ - Сомжа. Крім того — і це було рішачне — не був цей удар досить глибоко заряджений проти ворожого крила. Москаль, який був дуже спритний під час відвороту і вив'язання військ, був-би вчасно відтягнув свої сили, що стояли на захід від лінії Висли і на лінії Варшава - Завихост, на Верестя - Литовське. Це перебачувалось. Дарні лінії німецької одинадцятої і дванадцятої армій були-б зійшлися не за, а перед ворожим фронтом. На ліво від німецької сьомої армії мусила німецька десята армія вести наступ перш всього в західнім напрямку на Мінськ, щоб описля, скручуючи приблизно в напрямі на Київ, засягнути по-за мочари Дри-на Припяті. Вона мала передумову, заняти Ковно, себ-то основу ворожих 97. проти наступів. Підставу до нього приготовив демонстративний удар, що вдерся до Курляндії. Передбір удару німецької десятої армії мусів бути дуже успішним, коли власні сили вистарчали, щоб скоро пертиє вперед, а рівночасно забезпечувати свій глибокий північний бік. Однак далыше, з вимогою заняти Ковно, збільшувались потреби сил. Для доповнення операцій стояв німецький п.в. до вибору фронт дванадцятої і десятої армій. Потрібно було рішитись до наступу в північній Польщі, який вимагав менше сил, однак мусів би скоро перемінитись в фронтальний наступ і мажа наступом, що вимагав більше сил, але за те мав більше виглядів на успіх. Генерал Людендорф висказався перед пісарем за посліднім шляхом. Дивізія рішивсь по вислуханню генерала Фалькенгайна за першим. Наступ німецької дванадцятої армії вдався дня 18-го липня, як той одинадцятій армії біля Горлиц. Вже дня 17-го липня стояла вона перед Нарвом. Однак борьба за переправу через срічну лінію дала Московеві стільки часу, що він міг ше вив'язати свої війська з полуляньної чоли до дня 19-го липня і відтягнути їх за Вислу. Ті, в полуляневій Польщі наступаючі війська німецької дев'ятої армії і німецького відділу генерала Фойєрш, виборовали в боях з тиловими забезпеченими непохитні успіхи. Але також тут здержала ріка Висла і кріпостна область Варшава - Ново-Георгієвська дово дальший похід. На півночі посунулась німецька Неманська армія, властиво без жадного зв'язку з головним рішенням, далыше на схід. Крім того, що вже не було надій на обкруження в Польщі, то п.в. відкинула повново пропозицію вищої військової управи східного фронту, щоб побачити доврівального розвитку, робити спробу до перевищення через Ковно - Більно - Мінськ. Всі армії полішено в концентраційному поході приближано в напрямі на Вереста-Литовське. Німецьку одинадцяту армію скручено раптово з її перрістного ударного напрямку на північ на Мінськ. В тяжких боях переслідування потерпіли обидва противники великі страти. Мимо того умів Московель забезпечити собі свободу ділання. В переслідуванні полічувались постепенні трудності в постачанню, бо воріг знищив безпомадно запаси країни. В початком серпня остаткув демонстративний наступ німецької неманської армії лінію Понев'єць - Митава на північ від Ковно. Німецька дванадцята армія перемогла широким фронтом лінію Нарва і перлась в напрямі на полуляневий схід. Цилком проти своєї колишньої осторожності виставив себе воріг уперто на небезпеку того далеко на схід від Варшави висуненого фронту, який міг бути цілком відтятитий. Во на полудне від Варшави стояла німецька дев'ята армія вже на західнім березі Висли, «вангород був перед упадком, а австрійська четверта армія і німецька одинадцята армія заняли Холм і Люблін. Ворожа неосторожність під Варшавою здавалось, що спричиниться до так довго ожиданого обкруження, битви з нищення. Нестримне пертя вперед німецької дванадцятої армії через ріку Буг, своєю серединною в напрямі приблизно вздовж зализної дороги Остроленка - Малькен - Сідельце , мусіло б що найменше відтяти ворожі сили з Варшави і околиці. Однак воріг очистив Варшаву і Бислу аж до Івангорода в послідній годині і втк. Удар німецької дванадцятої армії був, як передбачувалось, спрямований по переході через Буг до фронтального переслідування зі заходу на схід. Надії н.в.ф. на операцію зніження, стратили скоро свої слаби основи. В послідовності занято ще Ново-Георгієвськ і Ковно. В другій половині місяця серпня занадти созвники приблиз- но фронт на захід від Золочева - на захід від Володиміра-Воли нського - Верестя-Литовське - На захід від Білостоку - Сувалки Сувалки - Ковно - Кулинки - Фрідріхштат і полудневий захід від Риги. Між Володавою і Августовим столи німецька одинадця- та армія, армейський відділ Фойєрша, німецька дев'ята, дванад- цята і осьма армії фронтом посів себе. Їх первістно змагаюча концентрація до обкруження між Верестям-Литовським і Пинсь- ком злучились вже на захід від Верестя-Литовського і стремили від тепер рівносіжно на схід. Та 8-го травня і 13-го липня планована операція скінчилась. Іншого успіху неможна було сподіватись. До фронтального удару, який заряджено на найдальше висунене місце ворожого фронту, прилучився спізнени і поверховий боковий удар. Їх точка об'єднання не могла лежати в тилу, навіть не в фронті, тільки перед фронтом зручно відтягаючогося противника. Прямим переслідуванням пересувався опісля фронт сокованив до початку вересня прибли- зно до лінії Рафалівка - Волковиск - на захід від Більна - Фрідріхштат. Тако німецька десята армія прилучилась до фронтального переслідування. Верестя-Литовське, Осовець, Гродно і Слита здобуто 8-го серпня і 4-го вересня. Коли пізно перемогло пізнання, що між Буковиною і лінією Сувалки - Мінськ не можна вже було інакше як фронтально посуватись вперед , звернулись очі німецької Н.В.Ф. на подання все перед сіма тижнями напрям генерала Льдендорфа, щоб на безмежних просторах перської держави, укласти відповідну операцію широкого розміру, а удар німецької десятої армії повести на ворожий бік далеким обходом через Вільно і Мінськ в напрямі на Київ. Коли з початком вересня Вільно російський опір на захід від Слоніма, Ліди і Вільна сильніш им, виринула думка фронтальної операції через Вільно на Молодечно - Мінськ. Дальше на північ мала неман- ська армія, яка стояла далеко висунено на схід на фронти Вількомер - Стуканці , перти на Ново-Александровськ та Дінабург і забезпечувати північний бік цього перевищення. Операція, яка по тактичним проломі мала звернути в глибоких тых на південь стоячих ворожих сил, знайшла тепер нільком відмінне положення проти того, що було а початком липня. В тім часі столв російський фронт в Польщі ще на 800 кільо- метрів роставований на захід, от-же тоді був-би удар влучив у глибину на стратегічного бік. Зараз сягав він тільки 80 кілометрів через Сморгонь на схід по-за крило. Він був тепер рівно-ж як наступ дванадцятої армії дня 13-го липня через Чарев, по верховним боковим наступом. Наступ роспочався послідньо з проломом тонкого росій- ського фронту на північ від Вільна. Коли рішуче крило німецької десятої армії владило на Сморгонь і Молодечно 99. то йому на зустріч виступили вже російські дивізії, які стягнено з російського відтягаччогося фронту з під Ліди і Слоніма і звернено на північ. Чимечка кіннота, що була вислана далеко вперед, робила всі можливості і вика зали діла не до перевищення. Але вона немогла першкодити, щоб залізна дорога Дільно-Молодечно була скорше осліненою російською піхотою чим німецькою. Отже, що був заряджений за близько до ворожого фронту, наскочив завчасно на скорс створену бокову охорону і здервся. Воріг втік, як сім неділь тому в Варшави. Силени протинаступи в Молодечно і Полоцьку присилували ударне крило німецької десятої армії, що вверлось до Білейки, до відвороту на лінії Ожер озер Нароч - Трьох Святих. По місцевих здивуваннях завмерла велика рухомість на фронти Чернівці - Дубно - Рахалівка - Пинськ - Барановичі- Крево - Нарочське озеро, захід від Дінасбург - Якобштат - південь від Риги. Ослінено уривок бажаного рішення на сході. Сила наступу російських військ зломалась на довший час. Батьківщина виртувана від інвазії. Але кінцевого рішення, яке можна було здобути тільки зніщенням ворожих мас, не ослінено. Відповідно місця до виступу цілого фронту німецької десятої армії з початком липня не викори- стано. Замість нього заряджено боковий удар німецької двана дцятої армії, який був за близько ворожого фронту, а опісля сім тижнів подібний удар німецької десятої армії на північ від Дільна в противності до первістної можливості. Одидом, як можна було перебачити, не судилось ослігнути далеко- сяглість стратегічного вимиру. Підставою цих операцій був витвір німецької Н.В.У. з року 1945, у противности до погляду генерала Людендорфа у ставні генерала Інденьбур- га. РОВДІЛ Г7-и ПОХІД НА СЕРБІЮ. Коли офензива осередніх держав проти Росії освободила австрійський фронт від фронтального тиснення, лучилась відповідна нагода, щоб знищити також небезпеку полудневого боку та плахах німецько-австрійського фронту. Політичне положення з виступом Волгарії дало можливість, вларити на Сербію рівночасно в півночі і з сходу. Перед цим обкружачим і перемагаючим наступом не могло /хорообре мале військо устояти/. З початку жовтня до кінця грудня 1945 року було воно знижене, або виперте на неїтральну область. Однак цим не усунено цілковито бокову небезпеку. Нарушенння нейтральности через антенту, створено ці поновно в Сальониках і на схід від цього, хоч зараз ще далеко від життєвих нерву осередніх держав і на дальше тільки як заролок пізніших заряджень, істнує без активної бияви життя. 400. РОЗДІЛ 10-й ПЕРШИЙ РІК ПОЗИЦІОННОЇ ВІЙНИ НА ЗАХОДІ. Схема 9. Протягом зими, 1914/15 була наслідків мали в Інші на многих місцях фронту західного оборони джерелом завзятих місцевих боїв без оперативного значення. Війська не присто- сувались ще до нових способів боротьби позиційної війни і боролись без вихої мети; дільше з почаття обов'язку, що, як вказували втрави мирного часу, не давати ворогови спокою. Пізніші так звані "спокійні фронти" ще не витвори- лись. У Фландрії, біля Діль, Лемс, Арас, на Омі і дійсне, в Шампань і Аргонен, у Вивр, на Прістервальді і Богезен вбухали на обмежений області много впертих боїв. Дня 16-го січня 1915 року поветала правдива битва з зарядженою підніс Сусон викликаного німецького наступу в огриченому метод, викинути ворога з області, яку він зайняв саперним наступом. Стратегічної мети тут не було, хоча з тої причини, що це фронт дав повний до кріпостей і характер Антанти пролонгувати німецький фронт і в дальшому тягу 1914 року. Війни закінчили те, що роспочато дня 6-го вересня 1914 року. Німечка Н.Б.У., мусила тепер числитись не тільки зі скріпле ним французьким військом, але також і з новоформованою британською армією. Та ж англійський міністр війни видповів на питання, коли властивий війна скінчиться, що він цього невже, знає тильки, що для Англії війна лише не роспочи- наеться 1915 року. Однак весняні битви залишив Британець поки що до закінчення свого сорвникової. Дики бої у Богезені француз вже з оперативними закулісовими думками. Його систематичне стрельниня за здобуттям височин панували мало забезпечити базу до пізнійшої офензиви. За те бої, що виникали на долині Випузі, на височині Комбрер, Варгонен, на височині Лорето, біля Неф Капель і Перн, стрелими переважно до поправи позицій, або служили як заслана для оперативного рішення. Тижнево тряваче багневе притотовлення, яке створило тут назву "барабанного вогню", повело за собою дня 16-го лютого проломовий удар французів на Буїер. Щого виміряно тільки на 18 кілометрів фронтової ширини. Мимо своєї колосаль- ності не виконав французький вогонь планових дрібних завдань, яких потрібно, або у кріпостях позадніх знищень всякого бороже життя. Він розпростерлявсь більше по-за позицій на тиловий терен. Тому наскочив французький піхотний наступ на твердий, отрі оставшої, ще при життю німецької піхоти. Самість здобути ріваний шатт землі першим розгоном, заплутався він зараз в тяжкі подрібні бої. Проходив охорона вогневої струм не здержувала до послідної хвилі оборону в їх скопах. Основну умову для оперативного значення наступу, то-бто успіху першого дня, не ослігнено. А з цим була рішеня його судьба. Німецька третя армія здобула на часі, стягаючи допомогу і, все більше приближуючись до ужилля силу наступу. Аж до перших 101 днів міжняк березня панували тяжкі бої на фронті між Суєн і шляхом Вім сір Турб-Черни ан Дорма, які вони тратили все більше і більше між собою зв'язок і змінились на динамічних конфліктнійніх хвилях. тяжу боротьбу за подино- ки позиційні відтинки, при чим наступаючий мав більше страт чим оборонець. Дня 10-го березня зломався кроваво- Послідній удар проти завзято вибореної так званої "біт де Масніл", два кілометри на північ від послідньої місцевості. Зимова битва на області Шампань пішла в димом як безсланна противність до зимової битви на Маурах. Що кровавий зломаний рішачного удару попала французька військова «права перш всього в стратегію "постепенного нищен- ня". Многі наступи на многих міслях фронту, мали, без страте- гічного внутрішнього зв'язку і без стратегічної та безпосе- редньої мети, ослаблювати в цілості німецький західний фронт, щоб таким чином приготувати його до кінцевого рішачного удару. Думка, все пересунути цвіт німецького війська на схід, була зародком цієї стратегії. Але вона недоповнила беззда- тність резервових формаций краєвої оборони, як також формаций ополчення. У великим розмірі битви готовлення наступу для постепенного нищення, до якого прилучились ще дня 4-го квітня ті вічно тривалі малі бої на Комбреській височині і між ріками Мас та Мозел, слабував на цей облудний висновок. На північний схід від Ст.Мігіл, в лісі Апрасон, під Флірей- в Престервальд зломався французький удар на опори німець- кої оборони як той день 8-го квітня заряджений наступ на Комбреську височину і "до Епарх." Кліщеватий наступ проти німецького війська. Мігіл, який без оперативної мети -- бо був-би вдарив на мец -- мав нищити сили німецьких західних військ "малими битвами нищення", зломався на боєзлат ності німецької піхоти. Сподіваний виступ армії Кіченера спонукав німецьку п.В.У до того, зарядити також наступ і з своєї сторони. Тактично вигідне вихідне становище для британської армії до здобуття Фландрійського побережжя був Растіон під Перн. Поодинокі бої за посідання височини 60 на південь від Цілібек були вступом до Витви. Потім роспочала, німецька четверта армія наступ на Дрі-Трахтен - Баслер, і перескочив новим воєнним средством, бойовим газом. Тактичний початковий успіх був через страшття нового бойового средства великий і порів Німців як до каналу Перн, описля дня 4-го квітня також на його західний берег до Лідерни. Антанта пересувала туди всі махчі до розпорядимості сили, щоб не стратити загрожену, позиційну лінію. Дня 8-го квітня здобув французький протинаступ над західний берег каналу. Між тим, посуну всь німецький наступ між Ланґемарк і Баслер вперед. Він посувається постепенно дальше, занимає Ст.Мігіл, Форт-Ден і Зонебек, а в перших днях травня Францберг і Віельтіе. Опісля здержується постепенно перед сильними позиціями вузької передмостової охорони біля Перн. Свою ціль, вирва- ти ворогові основу до наступу, осягнув він вповні. Антанта зарядила мотім вже по другий раз наступ в 1918 році до оперативного пролому. Адя 9-го жовтня виступили французькі дивізії між Ла Баси і Арас до наступу. До помочи мали виступити англійські дивізії біля Фестіберт і Неф Капель. Цим разом виконала французька артилерія своє завдання. Пляново поділеннм діланням збара баншила вона кусень за ку- снем 2 німецькі окопи, де була скупчена маса піхоти, яка знайшла свою смерть. Під насипами розвалених ровів. Тепер стрінули густо випливаючи маси французького піхотного наступу ще тільки маленькі групи переживших на височині Дорето, в Саринсі і Невілє-Ст. Васт. В першм розмахом вдерлась ударна маса на височину Дорето і на хребет так званої височини Вімки між Суші і Талія Черший і одинокий німецький рів здобут то. Геройські заголи держать ще ціпко з малою кількостью муніції поодинокі відтинки, як Саринсі, Невіл-Ст. Васт, Суші і Аблен - Ст. Чазер. Але між Суші і Невіл стоїть тактичний пролом перед хвилею в який він мусив перемінитись у стратегіч- ний пролом. Однак французька військова управа не зміла використати шляхливу годину. Вечером дня 9-го травня була ще можливість до пролому на Дує, бо німецька шеста армія відповідно до тодішньої тактики не мала майже жадних резерв- під рукой. Дня 10 і 11-го травня було до цього вже за пізно. Фитва тривала ще в тяжких боях ад до 15-го травня. Одиноким успіхом французької військової управи було здобуття височини Дорето і Як розміщ Саринсі. Німецькі страти були великі, а французькі не менші. Дальше на північ виборов на решті помичний наступ англійців величезною перевагою із нечуваної досі утратою людей Неф - Капель. Німецькі війська виказались в цих боях такою перевагою над незручними масами молодої армії Віценера, що німецький провод умів бути паном положення навіть проти чисельної переваги і міг зректись в пересування резервів проти англійського наступу. Таким чином страчено оперативну ціль наступу під Неф Капель. Важаний пролом недався Антанти. Генерал Шоффр умів хва- литися своєю бідою, коли він знова повернув до стратегії постепенного ниження, і зазначив, що його мета не є далеко- сягача стратегія, тільки поновний розмір. Всі виступи на перестанці гризти німецький фронт. В наступній оперативній передвищці вир"язалися від північного моря аж до Швайпарії на поодино- ких відтинках звичайні льокальні бої. На осінь призначено стратегічну офензиву. Та де тепер, в її масі готова до боя британська армія, могла перейти з ролі помочи за під Неф Капель до ролі рівного співуча. Оперативне видохування просилось саме. Від каналового побе- режжя до півночі Вердену створив німецький фронт висунений клин, якого кінець був у славнім куті під Мулін су Тувент. Від полудневого сходу Вердену тягнувся він до Швайпарського кордону, крім названного висунення біля Ст. Марґіл, дивлячись широким міжфроном прямо линійно. Рішаюча операція мусила мати за ціль не тільки здобуття куска землі, тільки зніження ворожих головних сил. А ослугнути можна не тільки через зніження у кітловинній битві. Це знали також провід- ники французьких і англійських військ, не сидячи в ногах 103. грача Шліфена. Таке „кітловина битва" виринула майже в ідеальний спосіб на висуненім фронтовим відтинку Ніепорт - Мулін су Тувант - Чоржи (на північ від Верден). Через рівночасний наступ на оба боки мусив Бастіон провалитись, а маса німецьких військ на заході мусила-б бути знищена. В той спосіб була дана в руки антанти стратегія "клішів" і вона було основою до всіх операцій, почавши від осени 1915 року до осені 1918. Перша нервовність вквала британськи м військам на наступ в Артуа, а французька на такий-же в Шампані. Чотирна дцять англійських дивізій п'ятдесятся і три французьких дивізії між Неф Капель і Арас як також між Обері і Масік мали висту- пити до генерального наступу. Поверх пять тисяч гармат до найтяжчих корабельних включно мали промити проломні місця. Однак німецьке військо старався також забезпечити себе проти поновної весняної битви на височинах Віми (гляди розділ 5-й). І його обчислення відбудувались. В значно скріплених позиційних становищах перетривало життя оборони, бо підготовча праця ворожої артилерії була за мало виконана. Правда, що в Артуа могла пробойова піхота зайняти резерви Дос і Сушн, але описля попала вона під сильний вогонь це оставших кулеметів і понесла найтяжчі страти. У величезному страху здержалась французька і англійська піхота перед ним несподіваним опором. На області Шампань виступили Французи до пробоя по тижневим барабанним вогнем між шляхами Син - Суен - Ком-Ні і Вінсір Турб - Черний ан Дормуа. Через роздавлені польові, звалиша перших німецьких окопів здобув наступ черним розмахом шмат землі, але описля виринан- ть також тут осташі кулемети і панцерні скорострільні гармати і кладуть трупою густо наступаючі маси. Пробій згальмувалось вже в перших годинах. Тільки через поодинокі прогалини німецької оборони вдалось французьким пробойовим масам здобути терен. Борг кидав дивізії другого і третього порядку, щоб використати проломи і вбитими клинами розсади- ти цілість німецького фронту. Найважчим кинулися на місце замість приступити тепер в порожній простір до операції, майже по знищенню всьої оборони, скупчились ворожі маси в густі кольони, щоб бути знищеними німецькою артилерією і кулеметами новоприбувших резервів. Через першого дня було французьке військо в посіданню німецьких перших окопів і на вичерпання своїх сил перед ним зачинене други рада-котів, надійний шлях до операції, в якім оборонець постепенно скріплювався. А його знищити міг тільки той ехе матично працюючий, тижнево-тривалий підготовчий механізм французької артилерії. В сумний домевий вечер першого дня наступу стратив французький провод надії на операції. Сильні частини бої слідуючого дня здобули Тагір, Вершену Мусон де Шампань Ферм (2 кілометри на південь від Рувруа і вершня 199 на північ від Масіж, як також жахарен Наварен Ферм, частинно Сом-Ні і Суен. Поновний великий наступ захворів в третій день на брак імпровізації, на яку розвинена тактика французького війська не була приготовлен і зломався у швидкому вогневій курві німецької оборони. 104. Ні зараджені улари до оперативних проломів, ні наступи "постепенного нищення" не зуміли використати того без сумніву в користь сходу ж. ослабленого західного фронту. Геройська відвага німецької піхоти глувала заскаженості "барабан-ного вогню" так як і скільки кратної переваги противника. Антанта не ослігнули оперативні мимо того, що саме положення манило до того. Тому рік 1915 випав в користь Німеччини, хоча й операції і не осягнули на сході остаточного рішення. Що антанти здержала переного ворожих військ, те не зумів схопити німецький провод на сході (гляди розділ 16-й). Оли вислід із того року, обтяже по сторони антанти контро військ і усірднення проводу, то по німецькій стороні обтяжує мішне контро найвищого проводу: 30-го с.е. по вислід середнього проводу, як робок і війська, у найяскравіших світлі. РОЗДІЛ 19-Й. НА ПЕРЕЛОМІ РОКІВ 1915/16. Генерал Людендорф знаменує на кінець 1915 року такими словами: "Від 1915 скінчився для нас період. На наступний рік скріпились ми; однак ще довго не все можливе і недорожде одержали ми від батьківщини. Узброєння наших противників набрали успіху. На рік 1916 мусять розгоритись страшні бої." Много обміркована генерал офензива антанти мала здійснити в минулому році розбила ії Німеччина тому, що випередила російського партнера. В 1916 році мала гра відновитись. Із сходу і заходу мали кліші антанти взяти Німеччину між свої щелепи і роздавати. На сході і на заході озброювавсь воріг. Бездільне вичикання пробою було-б для Німеччини самоубійством. В початку 1916 року побачила вона ще перехід в оперативній готовості. Могла випередити, як минулого року, одного з противників. Кому властиво малось вийти меч із рук, нім він мір його піднести до рішального удару? Чи малося закінчитись те до половини викінчене на сході; 1915 року, яким зважали тоб-то подужання Росії, чи мали німецькі війська повести удар проти противника на заході, нім він закінчив свої приготовлення? Таке відносно цього питання інтересно послухати погляду тодішнього провидника німецьких операцій. Генерал Людендорф каже: "Рішення війни треба шукати на заході, у Франції. Тут могли-б ми досить сильно виступити, коли-б Росія була побита. Мої думки звернулись до Ґумунії. Це був язичок ваги. Про її відношення мусіли ми мати ясність. Коли-б вона була прилучилась на наше тиснення до нас, то російська армія була-б рішачно загрожена у своїм боцку. Тут було потрібно осягнути велике діло. Прилучилась Ґумунія на наше тиснення до антанти, то знади ми на чим стояли. Ми могли без страха часу ділати маючи до розпоряддості військом...." Ядро питання влучує слово: "Як би Москвя був вже перешкоджено побитий." Можна доповнити: "або австрійським військам згадно новим союзником Ґумунією так зашаховані, що його наступи були-би не 105. відчулись на західнім фронті." "Гумунія не виступила по стороні німецчини. А про боєздат- ність австрійського війська осінь 1915 року не було вже сумніву. Тому-то пересунення точки тяжості на захід, не заслонюючи достаточно точку на сході, не було вже більше сміливою відзвагою, але поки що німецької Н.В.У., яка мусіла пімститись. Вруціловська оцензива, яка впала в руки німецьким військам під час кризи на Сомі, була поквітованням цього. Дальше сягаючи можна зробити горори про проти офензиви на заході тоб-то муніційний стан німеччини. Н.В.У. мусило бути ясно, якої кількості муніції потрібно, щоб можна зарядити на заході наступ до пролому і рівночасно дивитись холоднокровно на правдоподібний удар полекш в боку противника. Н.В.У. мала вже достаточні досвіди власних військ з 1916 року відносно цього питання. Вже 1915 місяця році створив "Грануз" барабанний вогонь". От-же підстава до точного підчислення муніційної потреби була дана, коли був замір повести наступу на заході. Рівно-ж були дані підчислення муніційної потреби для оборони в разі ворожої протиофензиви. Чи не обчислення було створено оптимістично, яке означало дуже за мале число, чи може воно було виготовлене добре, тільки не можна було вибороти від міністерства війни виготовлення більшої кількості муніції. Зайдужним припинванню рішення німецької Н.В.У. В першому випадку виказала вона недостаточне старання, використати дотеперішні досвіди, в другим випадку була-б вона не повела наступ з невідповідальним легковаженням і самосвідомостью недостаточного муніційного стану. Правдоподібно, що перший випадок є справжній. У всякім разі вказувала недостаточна охорона пляш на сході і муніційний стан на наступ проти сходу, коли Н.В.У. не хотіла грати "барардової грі". Між тим запало рішення на захід і то на Верден як вихідне місце. РОЗДІЛ 20-й НЕВДАЧНА ЗАПОБІГАЮЧА ОФЕНЗИВА НА ЗАХОДІ. Коли німецька Н.В.У. рішилась, розбити на заході скупчу- ючи досвід хмари, нім вони могли вибухнути, мала вона до вибору дві можливості. Або вона пробувала, вдарити безпосередньо на ворожий виступ, або вона шукала успіху зі свого боку через запобігаючий наступ на однім логідним фронтом відтинку. Мета була однакова. Це була мета, яка мала перед очима з попереднього року на сході, яку не ослігнено через стратегічні помилки, без-то зніження ворожих сил. Іншої мети не могло бути, бо Німеччина боролась, щоб осягнути скоре рішення, а не щоб відсунути офензиву антантни на слідуючий рік. Ци обміркування доказують неправдивість тих часто застудлених пояснень, що німецька Н.В.У. не мала заміру вести рішачу операцію, сед-то добути Верден і зломати ворожий фронт, тільки вона змагалась, щоб втягнути великі ворожі сили до оборони в кут під Верден , де вони мали стратити всяку енер- гію і таким чином відтягнути ударну силу антантни від планова- ної офензиви на рік 1916-й. От-же після цих поглядів була-б 106. мамн В.В., на очах тільки виборення часу, щоб, опісля в слідуючих роках, в яких були-б зібрались всі фактори числа і часу по сторони антанти, відлати себе певніше лихий судьбі. Коли не хочеться припустити, що нахил генерала Чалкенгайна до "дипломатичної тонкої стратегії" мав дійсно створити цей боязкий рішарний план, то таке долаткове полсення робить в недолі невдачі чесноту чємності. В дійсности шукала німенькі п.В.В. рішення. І вона мусіла шукати. Вона не могла його жити знайти в "постепенній битві" довкола Верден. Во коли-б французькі страти у продовженню оборони були за великі, то французька військова управа потребувала тільки опустити Верден, а тоді німенька п.В.В. була-б стратила свою "посуду Топлення" і тонко видуманий план. Отже була-б мусіла все таки шукати рішачного наступу, який осягнув би свої цілі знищення ворога. Отже наступ на Верден шукав операцію А пим, через заняття "кріпості", зробивши перший крок. Вибір кріпости Верден як точку наступу мав з чисто стратегічного погляду рішучо мось заманчивого. З забуттям кріпості була-б провадилась тилова точка, до якої був прикований як французький фронт Айсна - Шампань - Арроен, так і фронт в Льотарингії - Вогезен. Сильна твердина давала ворогови до тепер значну оперативну свободу. Не турбувшись про фронт в Льотарингії, який опирався на кріпості смугу Верден - Тул і про фронт у Вогезен, який опирался на кріпост Епінал і Бельфор, а передусім на природну силу гористої країни, міг маршал Мор скушчувати свої головні сили до рішачного удару на інших фронтах. Але з упадком опірної точки Верден була-б ціла будівля сильно укріпленого французького східного фронту провалилась, була-б підкопаною. Під час оперативної булови в такім розмірі як минулої весни на сходи, була-б безперечно велика часть французького фронту Айсна - Шампань - Арроен роздробилась, а фронт в Льотарингії і Вогезен напевне цілком проваливсь. Для нової рухомої війни був би вільний шлях з років 1814 і 1970, шуканчи рішення з полудневого крила, якого очинуло північне крило два роки назад перед ослігненям мети. Так вибрано Верден стратегічно масливо, приймивши запевне, що ударові удасться вирвати опірний стовп із сильной будівлі. Це було тактичне питання п.В.В., оцінили добре признати, що поставлені обміркування п.В.В. опинилися добрє обставини. В дійсности можна було виключити по зломанню кріпостей Літіх, Чамур і Антверпен припустити, що Фортеції Верден невдержаться довго проти найтяжчої німецької артилерії. Однак докола них стояли наче кордонні стовби вже попутані польові укріплення і укладені батерії, які, досягнув битоновою і сталевою будовою відпорну златність, стоячи перед колючими дротяними перепонами. Літіх, Чамур і також Антверпен здобуто в перших тижнях війни. Їх оборона сила була за вузька, щоб опертися проти росторощуючої сили німецьких мерзерів. Межеполе майже не було укріплене. Щодорення ворожої артилерії було легке, бо вистарчало, з "осередити воюнь на поодинокі і ясно обмежені та легкі до влучення осередні точки. Це Верден наступалось аж при кінці другого року війни і по досвідах, які антанта 107. здобула з Літіх, Намюр і Антверпен. Опір виготовлено широко і глибоко розположеною полосою через проблля і лисисті горби, які був добре скритий, використовуючи по мистецький ту для оборони ідеальну лісово-челісту країну. Французь, як добрй артилеристъ, витягнув з упадку бельгійських кріпостей влучний висновок. Чадні місцеві взько оточені оборонні позиції не могли опертись модерній важкій артилерії, бо обстрільван- ня були за сконцентрованн. Кріпостний мур відкинув і бетон підвищували ще ділання розстрікування важких гранатів. "Гут мусів наступаючий поборявти пляново не квадратові метри, а квадратові кільометри. Французький виживжджий планав добре головні завдання оборони, тоб-то роскинення ворожого артилерійського діланя. Він витягнув пізніше в ролі насту- пачого на соми льогичні висновки із цієї некинучої біди для наступаючого і розсування гармату, біля гармати, приготовив міліони гранатів. Як коли-небудь штатрова нижчий систематичного дзіє Чименький провод недопинив оборонну здатність цілої околиці довкруги кріпости Верден. Безперечно артилерійська підготовка підприємня була недостаточна і тонка. Також оборонець був недооцінений, бо пристосовувалось мірило з піл 'орліни і 'рапаїна. Але в кріпости Верден не сидів Москаль, а потім видається, що ріжниці між французьким і фляк російсь- ким артилерійським діланням не пошановано вповні. Російська артилерія не могла болячо ділати на німецькі піхоту вже через обраничені запаси муніції. Знова французька випада день і ніч густим, добре влучним вогнем, відрізувала мислями пілком від постачання дій найконечнішого, розшматовувала кожний з трудом роспочатий шик рів, слорог не допускала до відлиху. Така артилерійська сила обо- рони не була підрахована з німецького боку. Але на бракували средства, щоб її відповідно здержати, через що французькі і гармати закутували задихані німецькі крібовові війська безперестаним клубом бренькарчих кусників сталл, а тлючий чад приготовляв німецькі піхоти так зване "пекло під Верден" Так збудовано добре висраний стратегічний удар на тактично не відповіднім підкладлі, на за вузьким фронти, що роспочато і перепроваджено з недостаточними средствами. Чимо того була німецька піхота близько того, щоб довершити діло; вона підсунулася в перших боях, повзачились гранатними ямами і болотами аж під Валан фортепції Зувін послідньої від'осередку міста.1 Наказ до опорожнення східного берега був вже даний 40 ворожий сторони. Але рівночасно був за сле-бо виряджений наступ на вичерпаню своїх сил. Коли описля відкликала борнів постійно триварча битва на Сомі, зроблена ту помилку, що німецька Н.В.У. не хотіла опустити вже вдобу- тий терен в часі, коли наступ вже раз невдавсь і його відмовле ння не було передбачене. Можна здобутий терен, який не був вже основою до дальших наступів, мав ще ту умовну вартість, що своїм загроженням під Верден стягав значні ворожі сили проти себе, але цей успіх дуже заплачено дуже дорого. На здобутій області не було ні хідників, ні критих окопів. На бо ворожа артилерія пляново не до ускала до творення того і через це потерпіла німецька піхота великі страти і не могла дорівняти, власне через брак можливості скріпити технічно здобуті окопи, добре виміраному і приготовленому артилерійсь- 106. кому наступові. Генерал Людендорф призначає не також, коли був він каже: "Верден був відкритою болючкою, яка пожирала сили. Було-б краще відтягнути сили більше взад..." "Іменька офензива на Верден не з'уміла осягнути успіх перепровадженої і запобігаючої офензиви на сході весною 1915 року. Пляновий англійсько-французький наступ на Сомі правда ослаблено, але цілком не усунено. Та вже в гори не правдоподібна можливість до оперативної будови вказувала на неуспіх. А сій, де тільки з'уживались сили, не міг знищити рішення антантні до великої офензиви. РОЗДІЛ 21-й. В літі 1945 року мав господарство після того, коли невдача захистити німцьких за хідні кріпості скороченим поступованим", якщо наступ на німецький західний фронт. Як довго він мав тривати, про те антантні не могла дати вияснення. В кождим разі ж є ця операція антантні на заході, почавши від битви на Сомі аж до генеральної офензиви маршала Омна літом 1948 року, зв'язана боєвим ділом, який проваджене після тактичних основ кріпостної війни. Сильньою пробою до прориву розпочатого перш всього битву на Сомі дня 1-го липня. Вони тривала до кінця серпня. Прорив не вдався антантні, мимо того, що була часто до цього нагода. Провед антантні не вмів використати створені прогалини. Він не пізнав хвилі, в якій мусилося відсунути на бік принцип плянованого підготовлення, а висунути вперед скорість будови створеного положення. Так використав оборонець дорогий час через вороже незручність і ослаблення в будові злобутого. Вона мусила завсіди починати з початку, здобувати за кожним разом на кілька кілометрів спустошеної країни і оминала своєю тулановатор і безумною методикою ласку хвилі. Витва на Сомі була для стратегічного проводу антантні свідцтвом убожества в противності до правильностей в тактичних поглядах. По коротким спочинку розпочалась в місяці вересні повнов на бойова діяльність з початку на півночі, описи на південь від ріки Сом і ослігнула силу, яка перевищила всі дотеперішні битви. Назва "битва на Сомі" набрала в тім часі прекмету поняття, яке означало найвигіднішу новочасної боєвої шаленості. Цілими тижнями пелажтой день і ніч найрізноманітний вогонь тисячних найтяжчих гармат на 40 кілометровий фронтовий ширини, наче гром в оліскавиці. День і ніч дрожав вохдух від рівномірних гарматних вистрілів, наче гуркотня безперестанних тягарових поїздів через лунасті залізні мости. День і ніч клекотила громова була набоїв через пошматовану землю, над котрою котились повільно отруйно зеленковаті гази солунг і де смерть здусувала і роздерала всяке життя. Однак і цим разом не ослігнула антантні прориву. Вої тривали дальше аж до зими. Прорив вглублювався крок за кроком, як поки він з початком грудня не осягнув 80 кілометрів ширини і 12 кілометрів глибини. З кінцем грудня зменшилась помітно боєздатність ворожих військ. В лизу погоду лежали воїн без захисту в болотистій пустині, яка ростягнулась на 16 кілометрів в тил і по якій можна було Господину генерал-губернатору Н. В. Г., якій варто боротися з тобою монументом на честь Бунька в Магурці, Ігоря Запашного, Вірона і попередніх Деревен, місцева правління міст-заснув, коли б створити зусилля з тим Маковецька і гадобої будинки в Магурцях в Казані чи з порабською погодженням місцева в монументів та навчальній Пам'ятні; коли б бути ще відразу в 1914 р. повинен безмірний створити погодження член правління монументу Козака Нікельмана труп увійшов, Магурцький - Морозопорб - Ігор. імен замикає переговори по ним вже роки піднімалися між країнами. 109. постачати шільки з найтяжчими трудностями. Витва на Сомі злу- шилась у власнім зволіканнім перебігу, бо доплявшись донету, своєї сили була розбита неполітньою повної посвяти німецької піхоти. Уч провідника: антанти невдалось стратегічне використання тактичних успіхів, бо виконали свої завдання ремісничким шаблоном, немігчи станувати їх свободою містя, то все таки осягнули посередні успіхи. Німецький спосіб боротьби не був ще пристосований до несполівання технічних зредств, уживаних під час посліднього ворожого наступу. Тому страти були дуже поважні. Книж чисельної страти, виринула ще непевність боєздат- ності. Валечезна перегата ворожі артилерії, мілонове з'уживан муніції, рої ворожих літаків, які безперечно опановували воздух, поява татків, все це захитало німецьку піхоту, ядро німецького в ійська. Вона почувала себе оглушеном і поставленою перед такі завдання проти ворожих машин, які були по-над її силы, почувала, що її віра до провідників ставала хитною, бо ніколи не діставала відповіді на питання: "чому ми не маємо також того всього?". Також резінанця проводу, думати тільки на опановання без зарядження також зі свого боку часом протинаступу, не з'уміла устокоїти почування військ. Невисть побіди, яку німецька піхота винесла з поля бою Франції і східних Прус 1914 року, Польщі, Росії, Галичини, Сербії 1915 року, а також з під Верден, почала хитатись. Німецьке військо стратило віру в себе, на побіду. Дня 40-го серпня 1916 року призначено генерал фельдмарша- ла Інденсбурга на чева генерального штабу полювих військ, а генерала Людендорфа першим генеральним квартирмайстром. Ця нова обсада виказе чудеса.В Популярному переможцю з під Таненберга, про якого снувала вже легенда пісні непоборимости знайшло німецьке військо начальника, якого йому досі бракувало. Саме назвиско генерала фельдмаршала виривяло майже вповні моральну шкоду, яка повстала в битві на Сомі. Німецький жовнір мав просто набожне довіря до чарівного слова "Інден- бург." А з генералом Людендорфом вступила до німецької п.В.». тверда воля, свідома мети. Чи її до теперішні діляння, в якім столи назви битв на Марні, Перн, Варшаве, Вільно і на кін- ці Верден наче-8 кордонні стовпи, було-б підли иниими шляхами коли-6 творчий дух з під Таненберга і зі зимової битви на Маурах вказав їм з початку похідний шлях в полудневий та північний Польщі. Коли-6 сули повірили правдивому вождові Німеччини, тріумвірату Г'инденбург - Людендорф - Гоїман вже в 1914 ропн безмірний скаро народньої сили до вихістнування, замість передати йому два роки запізно лиху спадщину. Вплив великого організатора Людендорфа був вже помітний в по слідних тижнях битви на Сомі. Він стояв перед тяжким завданням, бо мусів осягнути як найліпше і як найскорше рівновагу німецького війська на великім бойовім фронти. Радикально вилічити можна було тільки переставкою способу боротьби на новий тактичний наступ у матеріальний битві. Але це не можна було схопити з воздуху. Генерал Людендорф відносно цього каже: "стратегічно-тактична питання жаж вдаряться одні в одних так само як всі політичні і господарські. Також тут трудно вплинути переконуючо; зважаючи на те, що поля пізнаються, а основні причини заперечуються. Тому трудно їх направити... Перш всього потрібно було розподілити сили, які відповідали б вимогам великого фронту відносно тяжкої артилерії, літаків і в доставці дивізій для змін. Розширення самостійності тих на західній фронті вже існуючих військових груп мала уможливити перше вирівняння армій в одній групі, відповідно до різних їх вимог і створити таким чином — говорили в точці нього погляду проводу — особливу владу для полення потріб армій, яка б звільнила Н.В.У. від дрібної праці у розподіленню сил. Вимогам боєвих фронтів, яких запотребовання перевищали середню міру, як приміром в битві на Сомі, могла описля Н.В.У. вирівняти через окремий додаток. Ця децентралізація вплинула надзвичайно благополучно, бо ще до тепер незвістне з уміла рука генерала Льєндорфа пустити скоро в життя, чим пошановано війська. РОЗДІЛ 66-Й. (Матеріал на сход) Літня російська офензива 1916 року мала рівночасно з офензивою західних держав на Сомі зломати німецький східний фронт. Точка тяжкості лежала в первістній тягу російської військової управи на півночі. Він сходив на око пролом між Вишневським озером і Поставор в напрямі на «ново» з рівночасним відтисненням того вже важливішого відклоненого північного німецького фронту між Свеняйми і Ригою в напрямі до побережжя східного моря. Думка була добра. Наступ припливав за ахілейською п'ятною Німеччини, на східній Пруси. Поновне загроження цей вже тяжко ушкодженій провінції мусило вплинути на німецький західний фронт більше чим всяка інша операція, що прив'язувала-б до себе сили. Крім властивого проломного удару над Чарочським озером і біля Постави, мали ше повести наступ біля Відзі, Фінабург і Якобштат, щоб в той спосіб відвернути увагу німецько-австрійських військ від властивого пролому. В місяцю березня розпочався російський наступ. Чин ослабув початкові успіхи завдяки застрашанню переваги, бо австро-німецький фронт був тонко обсаджений тільки кіннотою і краєвою оборонною. «Оголене становище залізної дороги проволокло пересунення німецьких резервів через що повстала переходова крива. На мість в'ужилася дуже скоро російська ударна сила наслідком нечуваного залежності населення. В кінці березня скінчилась російська офензива на Ровно. Чотири тижні пізніше відобрала німецька десята армія проти офензиви ого новаї стречень областей. По невдачі цього плану вже в його початкових тягах мали вважати російська військова управа вже інші фронти за піль, щоб все таки дати поміч офензиві на Сомі. Рівночасно сильні удари біля Риги, Сморгоня і Варановичі мали зрушити німецький східний фронт, щоб в той спосіб відтягнути сили із західного фронту. Перш всього мав розпочати наступ генерал Брусилов своєю армією на Волині, щоб відвернути увагу ворога від головного удару. От-же цей удар не був первістно 111. голоним підлянням. Окрема дільниця Австро-Угорщини в Тиролю, від весни 1940 року, відтягнули від східного фронту австрій- ських військ (потрібні на сили, обмеження потужності послідних. Тирольська орензива тривала дуже коротко, пізні- ше нусіли австрійські війська ставити наловажний опір. Коли тирольська орензива закінчилась безвельдно, роспочав дня 4-го липня -- отже перед битвою на Сомі -- (Генерал Врусл) лов Наступ на схід від Лунька. Австрійська четверта армія, яко стояла на тим відтинку зламала цілковито. Німецький провід плянував зараз всього, щоб здержати катастрофу перед фронтом австрійської четвертої армії на Стирі через протидар із області Окаль на полудневий бік того на Володимир-Волинський виток російського клину. Але тому, що австрійські війська підком зревегувалися з бою, а ужились скоро ті до протиначсту приготовлені німецьки сили, бо мусили фронтально задержувати російське тиснення. Чого не могла виконати австрійська четверта армія, те виконали кілька німецьких дивізій на широко розтягненім фронти. На їх волі до бою зломалася російська навала. Скоро після цього майдану заврався російський удар також на Буковину глибоко в полатливість австрійського фронту, аж під Кірлабасу і Фатарський просик. Також тут нусіли скоро пересунені німецькі війська гальмувати блям. Опісля дня 18-го червня слідував той першість як головний фактор думаний удар російського плану на південь від Барановичі. Частина краєвої оборони армейського відлілу генерала Войраша відлили Його не відлячи ані ступня земля. У дари під Нароським озером і біля Барановичі мали таку саму невдачу. Несподіваний початковий успіх на чотирі перед фронтом австрійських військ і з другого бою мала надія на похитність німецьких військ знищила російський оперативний план і переки- дула точку тяжості на південь. Можкаль створив стратегію " "м'ятного місця", значиться від руководився у розвор своїх операцій переважно млєвіськь ворожого опору і тут практика довела до того, що російська точка тяжості була в регулі спрелена проти фронту австрійських військ. У сплихи цієї страте- гії були дуже добре, бо вибудова тактичного пролому була наслід- ком безвельтності австрійських військ ослабленої боєздатности, австрійських військ звичайно можлива. Коли німецький провод весною 1948 року руководився в операції рівно-ж таким поступо- ванням (глади розділ 32-й), то воно не могло й відчитити, з тактичного успіху шлях до операції. Причина була та, що на заході вирізаного "м'ятке місце" своє похоження тільки тактичних слабостей оборонного фронту, який в тягу розвор скород зникає і з тим надавав "м'яткому місцю" твердоту інших фронтир, а навіть і більшу; натомість "м'ятке місце", яке відчинилось для російського проводу від 1940 року, було екорінене в боєздатности противника вегалі, а з тим не було перехолдовим явищем, тільки стратегічним фактором в місцевім положенню бойового фронту. Щисла нової стратегії роспочався в половині травня поновно сильний удар на Стирі. З цим розгорівся цілий східний фронт на багатьох місцях, почавши від Буковини аж до Грини. Роспочатая битва на Сомі не могла відлати сили на схід. Вимога помочі австрійських військ ослабила німецьку північну половину ІІв. забираючи послідні рекрутові запаси. На відтинку генерала Войша і на Стірі мусили німецькі куріні занамати місця утікаючих австрійських дивізій. Обруч довкола Луцька ростягнувся вже до тріскання по-за Серет, Броди, Турії і по-за Стоход. Знову пандрували однодні, зложені на скоро, німецькі полки з Курляндії, з Латвії і північної Польщі до Новела. Та тут вибухла в половини линия битва на Чивині. З Риги справлено російський удар проти ослабленого німецького фронту. Опісля послідував новий удар на Барановичі. До скаженої битви на Сомі прилучилась загальна російська офензива від Румунії аж до східного моря. Кілька сотнми каналами мали висисати рівночасно кров з німецького війська. Кріза стала не безпеком життя. Генерал Лудендорф означує положення влучно, коли він каже, що по стагненню всіх в якийсь спосіб злиних частин і частинок для австрійських військ на первістний німецький фронт між Цинськом і Ригою, остались на кругло 1000 кілометрів широкого фронту всього одна кінна бригада як резерв. На кінці мусили також турки рятувати ситуацію. Але німецький фронт від Прилати до східного моря зі всіма його тоненькими обсадами вдержався. Осколь шукав своєго шастя тільки ще проти австрійських військ. Громові бурі найтяжчих наступів вибухли поновно під Луцьком, на південь від Бродів, між Прутом і Дністром. Німецькі курини і кінні полки здержали передбутуваччя австрійських військ на вступав російську навалу. 8 кінцем серпня, перемоглось крізу, кожних київських місцевих і її пілості. Много кількох місцевих апогеях. Нездатність австрійських військ до провадження дальшої війни вплинула шкідливо на офензиву на Сомі і викликала ґумунію воєнна. Коли німецькі війська виказаля під час грізної крізи своєм перевагу над ворогом і друга та виконали чудеса відваги і непохитності, то німецький провод виказався у своїм обмеженню в недопотрівнення як викінчений мистець, бо задержав холодний спокій і силу нервів, що заслугував найвищого признання. РОЗДІЛ 48-Й Чи в жовтні і грудні 1916 року успішно ведені додаткові бої французів мід Верден вказували ясно на впавшу мораль німецької піхоти в порівнянню до західних противників, хоч недогідні тактичні обставини, зажежжанням кривих стратегій і жорстоких державних які потягнули за собою найбільші страти, оправдували цей упадок. Коли малий успіх повнонаййної роспочатої офензиви, отверте держання кріпостного ланцюжка і з тим оперативне прив'язання великих ворожих сил до кріпости також страчено, то невдача природжена. Офензиви була вже тепер скінченом дійсність. Противник майже рівночасно сумнівний аїр на моральний стан німецького війська. 113. Розділ 24. РУМУНСЬКА ВПІЗОДА. Схема 10. Воєнний виступ Румунії дня 27 серпня 1916 року відновив ту з трудом усунену небезпеку на східнім фронті. Генерал «Лендорф» виголосив про це слідуючими словами: "З виступом Румунії нас ли «арпати іньшого значення. Обкруженя нашого полудневого крил не потрібно було вимушувати між Апістром і Молдавою, бо воно мо ло тепер в Румунії широку вихідну основу і могло стати незвичай успішним..." і каже даліше: "Коли б залишились Румуни в нестря нім поході, то була-б окружена не тільки військова група князя Карла, але дорога до серця Угорщини і проти наших союзників на Балканським півострові була б вільна. І були б побиті..." Румунія знаходилася чисто оперативно між Семигородом і Бол- гарією, в не користнім вихідним становищем, скоро тільки проти неї був би рівночасно поведений сильний удар зі цих двох країн. Одже осередні держави могли використати стратегичного некористно го початкового положення Румунії тільки озензивним поступуван- ням рішучий фактор. Дефензивне вчикування було-б увільнено Ру- мунію від всякої небезпеки, дало-б їй в руки всі вигоди внутріш ньої лінії проти бездільного противника. На півночі роспочала. вона вже гру. Коли-б не вирвалося їй скоро ініціативу з рук, то це значило-б остаточне пораження східного фронту, одже осеред- них держав взагалі. Коли вдасться тільки відперти румунські сили, мерозгромлюючи їх цілковито, то загрожена судьба була-б ті ки відсунена, але небезпека упадку вже підкопаного східного фронту була-б залишилася надальше. Коли за хитане положення осере них держав знову скрилить, мусилося Румунію рішучо побити, а добри вигляди такої операції були тільки кіпочатку воєнного виступу. Негайний офензивний виступ з Олгарії і Семигорода був для осередніх держав заповідкою самовідверження. Одначи макр зібрати сили до двобічної офензиви, було зі згладу на високе напружене положення на заході і на сході для осередніх держав в кождим разі великою штуком. Ті малі малий сили в Болгарії відсунули вчасно той звілси вимірний удар через Дунай на Ву- карешт на друге місце. Перш всього мусів той сильнійший наступ із Семигорода обмажити Румунам тилову оперативну свободу. Частупові з Болгарії промостилось успішно шлях тоді, коли Ду- наєська армія обсадила Досруджу до лінії Галац-дельта Дунай і з тим румунську охорону Дуная ростягнулось майже на прдвій- но довший фронт, Орсова-уста Дунай. Оперативне поготвля тих до удару із Семигорода призначен них сил (німецька ІХ арм. і австрійська I-ша армії) проволік- лось довше чим було бажано. Платформа виступу, тобто подудневе крило австрійсько-військової групи князя Карла потягнуло ті перші призначення німецький дивізії на Румунію на свій захи- таний карпатський фронт. Нарешті видавалось, що пакл і бік Операци проти Румунії достаточно забезпечени. Німецьке військ яке на заході проливало свою кров, мусило взяти на свої плечі також карпатський і галицький фронт. Відносно відвічальности ставилось німецьким Н.В.У. таки вимоги, що вона тільки в пов- лим довіррю до спосібності своїх військ могла їх виконати. 114. Плинявий виступ союзників у Семигороді викликав грізнe по- ложення. Ще тільки у віддалені одного дня маршy стояли румунськi війська готовi до удару перед фронтом осередніх держав,яких оперативні сили ще не були готові до бою. В гли- бокім лівім боці союзників проходила тилова охорона в Карпа- тах від скаженого російського тиснення. Умili-6 Москаль і Ру муи використати вигоду положення i спільними силами вдарити зв з Молдафи в напрямi на Будапешт,тоб-то вбити клин між силами,дож приготовлялись в Семигороді до удару на Румунію і міх пленчна карпатського фронту,то мали-б виграшу гру. Оборонцi карпатського фронту були-6 кинули зброят,а силам, яки скупчувались в Семигороді, загрожував наступ з трьох боків. Тільки скорий відворот поза Тид і Чунай мiг вирятува- ти їх нелюбитки. Полудневий бік союзного фронту був-би злама вся. Будапешт, Відень, Бреслав усміхались,як тріумф побіди. Положення було дуже критичне. Але Москаль вгризься на некор рисним вілтику карпатського фронту. Знова удар Макензена на Добруджу вцілив Румунію у край серця. Небезпечний противник став покірною жертвою. Назвиско Гінденбурга було,як свого часу та великого французького цісаря, запорукою першинства в операції. Коли німецько-австрійське скупчення було в Семигородi з кінцем вересня 1916 року закінчени,то диружили його три румунські армii далеким півколом від Горшньої Маром через Чекеле Удваргели,Фогарам,Германштат до Петрошини. Они попа- ли в стратегію Шварценберга ще з початку жовтня 1813 року. Операція союзників мала складатись із наступу німецької 9-ої армii через Германштат i Кронштат в напрямi на полудне до хребта Трансільванських Альпів,яка (опісля мала) скрутити вліво на схід та з наступу австрійської першої армii від Маром Васаргелi на схід. Румунська перша армія мала бути знищена,а друга і північна армія відперта в Молдавію. Скорше вчасно виступив Альпейський корпус німецької дев"ят тої армii генерала Чалкенгайна і обійшов тече румунської першої армii біля Германштат і зачинив їй шлях до відвороту через Вотертурмський просмик. Опісля вдарила армія на фронт з півночі. Обкруження,якому загрожував тиловий і боковий на- ступ з полудня і заходу,до Вулканського та Чурдустького про- смикy, бо не були достаточно забезпечені,нагадує своїм від- ражним планом на то заррожене обкруження з під Гродна і Ломжи під час зимової битви на Мазурах (гляди розділ 15-й). Оно вдалось,мимо того,що німецька дев"ята армія проволікла Його значно з браку сил. З кінцем вересня скінчилось істну- вання Румунської першої армii. Під часалоном правого бою, що стояв проти тих на південь від Петрошини і Орсови ворожих груп,звернула 9-та армія те пер вже раптом на схід проти ру- мунської другої армii,яка стояла між Чекеле Удваргели і Фо- гараш. Австрійська перша армія прилучилася дальше на північ. Також румунську другу армію побито між Фогарам і Кронштатом, однак пляговане відпертя її на схід в напрямi на Фокшани не вдалось. Она могла виратувалась по шляхах обох боках Кронштату в напрямі на Букарешт на низину Волошини. До заняття цієї області,чого вимагала конечно воєнна господарка німецькими, 9 Новий бат. Слово 115. потрібно було-б нової операції. Між тим вдерлась дунайська армія, що складалась з Німців-Болгарів-Турків, до полудневої Добруджі, заняла мостові дунайські охорони перед Вілістрею і Тутраканом , відбила румунський удар на захід від Тутракану, який був скерований в ІІ тилці. Нова операція мусила першє всього віднайти його а описати побити. Румунське військо не було ще зломане, а крім того одержало скріплення з Росії. Точку тяжести перенесла Німецька Н.В.У. на Німецьку 9-ту армію, яка мала за собою лучні тилові зв'язки довго походу, чим армія Макензена, мимо того, що послідня мала перед собою менше перепон чим 9-та армія, перед якою стояли трансильванські пограничні гори. Крім того Дунай не обмежував — а це було описля рішачним — відбір вихідного місця до наступу так, як бездоріжні гори. Колечні сили до цієї операції німецька Н.В.У стягнула із західного фронту, який все ще горів на Сомі і поновно під Верден. Також вища управа східного фронту, яка боронилась тільки від наступу на Казаринці Вайпі та на захід від Луцька , мусила відпустити злишні сили. Операція роспочалась вглубленням удару в північний Добруджі армією Макензена, яка була готова до операції вже з початку жовтня, щоб в той спосіб відвернути очи ворога від другої частини операції цьої армії, планованої переправи через Дунай. По впертих боях кинуто ворога пахидих хвилевих корекцій по за залізну дорогу Констанца-Черна-вода , найбільші нафтові джерела зайнято. Описля перекинено головні сили армії Макензена незамітно назад на захід на ріку Дунай на південь від Букарешту. Тепер вже прийшла черга на німецьку 9-ту армію. До її наступу на Волошину була найліпшою стратегичною вихідною точкою область Кронштату або що найменше Ротентурський просиник, бо були досить близько біля Галачу, де треба було шукати відкрення румунських головних сил від Росії і Молдави. Коже пересунення точки наступу німецької 9-ої армії на захід злекшували румунам утечу на схід, коли дунайська армія не зуміла-б вчасно зачинити послідній шлях Галач-Окшани. Однак она була заслаба до цього завдання і вибрала для переправи через Дунай місцевість Свістов, яка була 300 кілометрів віддалена від Букарешту. Одже тепер виказалась некорист того, що перенесено точку тяжести операції на вихідний фронт перед яким було забагато природних перепон. І біля Кронштату і на Ротентурськім просинику були тактичні вигляди до пролому так некорисні, що Н.В.У. мусила хоч не хоч рішитись до пролому через просинки Вулканський і Чурдукський. В широковипуклій кітловині, де могли бути знищені румунські сили з Волошини, яка тягнеться від основної лінії Кронштат-Чернавода майже 300 кілометрів в глибину (приблизно біля Ярайов) на захід, висунено точку тяжести північного руху на висоту самої кітловинної підошви, нова точку тяжости полудневого руху тільки приблизно на пів так високо по над підлошу. Замісць зачинити кітловину через Кронштат і Селістрію вийшли головні сили німецької 9-ої армії не до обкруження, але проти румунських головних сил і те то в хвилі, коли тільки гірський морожий фронт пере- 115. мінивсь в основі наступу на оборону боку. І це мусило насту- пити скоро тільки німецька перша лінія перейшла вулканський просмик. А проти румунського фронту, який стояв на річці Альта збо даліше на схід рівноважно до нього ,повела армія генерала Макензена так мляво боковий удар, як свого часу в липні 1915 року армія Гальвіца проти російського крила на Вислі (глади розділ 16-й). В той спосіб не можна було осягнути на Волошині "війни зніження". Це доказує передіг операції. Дня 11 листопада проломила німецька 9-та армія славним на- ступом румунські скошти на хребті пір. Шість днів пізніше по- бито біля Таргу 20 головні сили волошинської армії, які кинено до протиноступу. Погальних штось двох столю обрушення на долішній течві ріки Альта у фронтальнім бордунайська ар- мія переправилась біля Свістова через ріку, щоб описля вчасно держатись від перевищення на відтинку Ведия і Найлод. Дня 80-го листопада осягнуло північне крило німецької 9-ої армії лінію Читешти-Кампудт-Сінай, проломова група столла на захід від Нейлов", дунайська армія близько біля Букарешту. Ні з цієї полудневого кута Семигорода ,ні з Черноводи не загрожу- вало відлагачимися румунам замкненням між Галваном і Фолшанами. Все втяжих боєвих мусили змучені німецьки війська задобувати фронтальним наступом відтинки Яломніци, Калмадуї і Бузов нарешті зломити опір біля Браили, щоб в той спосіб знайти зва- зок у фронтом на Дунай-Сереті-Тротус А теперішнього полуд- невного боку. Знищити румунські сили на Волошині не вдалось, мимо того що оперативне початкове положення обох партнерів створило до цього підставу невичайної ласки. І коли наступ німецької 9-ої армії стягнув головні сили ворога на простір Таргу 40- Крайова, побільшувалась ще на ласка. Один удар 9-ої армії з об- ласти Кронштат або такий дунайської армії в простору Тутракан- Селістрія в напрямі на Букарешт був би між Дунаєм і трансіль- ванськими лісистими горами спричинивсь до катастрофи румун- ського війська, що було против упадкові армії Савонова біля Чаненсберга. Однак оперативна точка тяжести 9-ої армії знайшла тільки один перехід на південь від Петрошини і вийшла в той спосіб з поза плечей румунського війська перед його крило, яке скоро змінилось на фронт. І друга здатна група до удару в римлі, дунайська армія, не булам призначена як точка тяжести, одже буле за слаба, щоб у великім віддаленню від опірної 9-ої армії відражитись до переходу через Дунай на більше відповідній місця. Конечність оперття тягнула її слаби сили до Свистова, повела її наступ за повільно. Як 1915-го року зійшлися ударні лінії армії Макензена і Гальвіна ще на захід від Берестя-Дитовського перед ворожим фронтом (див. розд. 16-й), так тут Макензен і Фалкенгейн на захід від Букарешту. Обидва рази вдалось ворогові втечі. Чи тут в дій- сності наслідком залізно-дорожнього положення було не можливо, поставити точку тяжести на армію Макензена і чи дійсно так було, коли потрібно було дати поміч точки тяжести 9-ої армії до пролому дальше на схід, щоб в той спосіб відрізати ворогові шлях до відвороту поза лінію Дунай-Серет. Може відчувалось те ,що генерал -фельдмаршал Гінденбург не мав взяв з со- бор до Н.В.У. духового батька стратегії вищої управи на схо- ді в під Таненсберга, з полуднево-північної Польші та з битви на Мазурах, полковника Гофмана. Найбільше правдоподібне є те, що ті до розпорядимості столичні головні сили були за- слаблі, щоб перепровадити "кітловинну операцію" вказаним способом. Верден, Сома, Стир і Буковина, це були канали, через які дилася кров німецького війська. І з огляду цих так дуже обмежених средств осягнула румунська епізода все-таки багато. Той, через виступ Румунії пролетів полудневий сік східного фронту осередніх держав, що тягнувся на схід від Кропштату до Орсово більше як на 800 кілометрів глибоко, був скоро зачинений успішним походом. Господарська область непереглядного значення була здобута. Антанта збогатила себе тяжким розчарованням. Розділ 45-й. На передомі років 1916/1917. Сила боєздатності російського і румунського війська була так потрясена, що питання на яким бойовишу шукати оперативної точки тяжести, рішилось без урахування на західний фронт. І на заході прив'язало загальне положення німецьке військо так виразно до оборони, що не було питання поновленого оперативного випередження. Кочунімейка Н.В.У. в тім згляді була зрільна від сумніву, то тяжко за те на 11 спостереженням сильній-шу курбутвійсько дуже терпіло. Стара сильне ядро пихоти зникло по більшій частині в кінцем 1916 року. Що залишилися битви рухомої війни в 1914 і 1915 р.р., те почматував досі невідомий пробойовий вогонь під Верденом і на Сомі. Стара жовнірська мудрість, що смерть забирає тільки найліпших, знайшла сумне ствердження. На місце, де дотепер стояли найхоробріші і найцвітніші старшини і рядові, визирали широкі прогалини. Що це залишилось, було середньої вартості, або навіть нижчої. І не потрясне військо було роздратоване розломним боєвимем на Сомі. Важка перевага західних держав на технічній області поставила почуття немочі на місце віри в побіду, відчинивши шлях трусливості і насилкам розуміння, що такий успіх війни безнадійний. Так уможливлено батьківському умови малодушності, байдужисть і навіть державну зраду, виллято швидко вонючу гнійку на голоснішє джерело обов'язку совісті німецького війська. Він працював широко на руку ворожої пропаганди. В осінних битвах року 1916 під Верденом виказала німецька піхота застрашаючий убуток моральної вартості. Великі страти вимагали доповнення широкого розміру. Цими випов- нярано прогалини. Але ці доповнення виходили на поле броя як маса однострійних нежовнірів. Вже чисто физично не відповідали вони тепер всіх вимогам. Молоді, мало-відживлені хлопята видержували тільки з трудом напруження позиційної війни. А батьківщина дала їм пораду, що перший обер'язком жовніра є те, щоб вдержати себе при житті. У живлювання росли значно. Посід необхідності, вести військо, що починало крушиться, як оперативний інструмент, тяжело важило на німецькій Н.В.У. пізнання, що також до-теперішні способи боротьби не відповідають вимогам. 110. Праця, яка накопичувалась перед новими провідниками Н.В.У. і обмежувалась тільки на підтримку кількох місць винагала майже надарської воли, сили і віри в нейде. Не тільки муслілося вилічити внутрішню хоробу військ, а потрібно було створити нову тактику. Велика міра відвічальності належала до того, щоб ті, до тепер виправленні совістю виграювані основи викинути і поставити новий спосіб боротьби у самостійності пілой далекосвятости цього кроку. "Перш всього мусил и вони видержати пробу воєнно. Напряти стояв противник, якого вся величезна промисловість озброєння розвинулась аж тепер до повної здібності і якого війська, переважно британські, зростили на числі. Противник, якому технічні средства мали дати тактичну перевагу, мав перевищити розмиттві на Сомі. І його війська почували себе переможцями. Черг на Сомі, описи на Дюмонт і на хребті гір Феєра бачив він майже невірно, як той лякаючи ворог осерта-вся плечима, як непереможна німецька піхота, на яку він глядів заздрістним зачуванням, піддавалась цілими полками наче стадо овець. Моральна перевага, яка до тепер була рішачою по німецькій сторони, почала поволі переходити в сторону антантни, щоб там злуччитися з перевагою числа і воєнними средствами. Сильний пробій загрожував німецьким військам, а велика журба тяжила на всіх, які мали спроможність заглядати у високе положення так, що кожний з них ставив собі питання: "Що то буде в 1917 році на заході?" Одначе весь той тягар журби і трудності не зумів забрати від провідників німецької Н.В.У. холоднокровний спокій і надліннсть, противно був для них заохоченням до більшого напруження. Із дивизією суми совістю провірник в переважних духових правах повстало на підставі тактичних досвідів минуших матеріяльних битв головне правило: проведити оборонну битру тилоборками бойовики полосами з малим числом дрлей, за те великий число машин не страхатись утрати терену, що тільки ворог поніс великі страти, а свої людей не були незалявані. Неперука наука Клаузевіца, що мета всіх воєнних маневрів підприяти мусить бути та, щоб знищити ворожі сили, ясна над преглябом: "Провадження оборонної битри". Послідне видав цей генерального штабу польових військ як перший дарунок своїм арміям. Одиноке, що можна закинути з цього преглябом від не те, що думку офензиви поставлено на другу точку денного порядку. Якщо навіть обставини не дозволяли німецькому війську на заході провадити великі наступи, то можна було в обороні ворожих наступів заряджувати битру малі випади. Однак що ініціятиву ледве збуджувала правил, хоч та вік нарушував основну науки Кляйевіца, бо найважніша частина його "Власкучий" відплатний меч була майже не згадана, остільки поступало в недоладь шляхами ажкенгайне. Старанно урегульовані пересування військ давали військам леровнівості і розмиттва, уникали розпраєння зв'язків і бажаної скріплювання їх усунення. Однаковим хистом стремилось, щоб поширення поодиноких відтинків зменшити число фронто-вих дивізій і дати боротьбом дивізіям постійну змогу до спочинку і ришколення. Поможення дивізійних кулметів дозволяло на це. На стратегічній області відносно можливого розвитку подій приготовлено тилові полоси окопів. На кінці мусілося ще подороти ворожу промисловість. Врак матеріалу і муніції, який спричинив у битві на Сомі німецькій артилері і літакам безнадійну неміч, не смів більше посторитись. "Програма Гіндебурга" планувала допомогу широкого розміру. 150000 робітників ставила німецька Н.В.У. до розпорядимости домашній промисловості. Чудова спосібність німецької техніки і великої промисловості відтоділа сподіванням, хоч і не можна було на догонити антанту не області озброєння, то вирівнялось значно тяжку неміч німецького війська в осени 1916 року. Офензивне рішення війни операюсь після розуміння міролейних ком від осени 1917 року на озброєнні підводних лодок. Сухопутне військо мало так довго видержати, поки війна підводними лодками не перетне ворожий нерв життя. Видавалось, що військо відповіст цьому завданню. Хоч його число було ослаблене наслідком пробоїв в 1916 рони, то його стійність почала під влучним променем генерала Людендорфа підноситись, а його фізичні сили скріпились під час зимових спокійних місяців. РОЗДІЛ 26-й. 140. РОЗДІЛ 26-й. ПРОДОВЖЕННЯ ПЛАНОВАНОГО НАСТУПУ АНТАНТИ НА ЗАХОДІ. Схема 9. В 1917 році мала антантa замір продовжувати плановий облоговий наступ з 1916 року, його повнове поширення на східний фронт вилучилось в цим році в області можливостей. Російська військова сила терпіла сильно від внутрішньої кризи. За те виступ Сполучених держав скривив значно ворожі сили, справді в 1917 році дільше моральна та просподарська низька знижала чи підвищували числа борнів. Цей кризис імперії не гнуло в огол професійних антант, а й на це тактично перебагато в битві на Східному фронті. В противнім случаю була-б військова управа антанти виждала на американську поміч. Та ж час на них не напирало. Війна підводниками лодками ще не натякалася на їх пальці. А до цього-вітого обмеження німецького фронту ще була далека дорога, хоч в Росії почала вже розпадатись міжковетаз будівлі. Однак антанті видавалось, що потрібно було ще тільки посліднього напруження, щоб доспівну озом з 1916 року вірвати весною 1917 року. Великим наступом, який мав бути вирішений ше сильнійшими технічними средствами як приступ на Східному фронту, то зможе проломати німецький фронт. А тоді ще не зможе захитане німецьке військо устоятись проти переможного противника на вільнім полі. Успіх видавався певним. На всіх областях була перевага по стороні антанти, не відносно числа, технічного озброєння і також моральності військ, як це її бойовий видавалось. Доброю проводу не вважала дільше рішучим чинником, якщо заради озброєння перевагу сирої маси в порівнянню до умов. Во антанті не клала великої ваги на те, щоб проти німецького проводу на оперативній області визороти вигідніше положення. В певності своєї посіди зрікалась вона найже цілковито біз засобом своїх замірів до наступу, ся-ра біз оперативними несподіванками. Іншого разу великою думкою німецькій Н.В.У. уживисть, щоб та себе добре приготовила до індивідуальних сильних ударів, коли ще взагалі не посібна до цього. Її положення було вже так і так безнадійне. Доси незнання про боєвий вогонь плянованим ного артилерійського приготовлення мувев розвити оборону. Під охороню так званого "звиняного" вогню мала французька та англійська піхота без передвижки перебігти через прірвн, які її проломали на поодиноких місцях ударні групи танків, а може як невздержний муrolом перейти німецькі окопи і забрати в полону недобитки. Рівно-ж притоларанню військам викладами, фільмами і виставами про нові танки або про великі гармати до калібру 54 сантиметри включно, як поки не ослігнено бажану певність на посіду і охоту до наступу. Самий провад антанті вирив самий з такою невірством в тактичний успіх. Артилерійська перевага доказана на Східному фронту бути ще грізнішою, в взводсі не смів з'явитись ані один німецький літак, їх панерови вози килили собі в вогню кулеметів і ручних гранат рослачливої німецької піхоти. Сама машина у її розмаїтній формі мала побідити змагання, 141. шов піхота могла прочистити бойовище, стягнути полонених і добич. Коли таки перекотився через вол з найбільшою тонкістю виготовлені перевони, то маса наших мусіла зломати і столочити найбільш духово в"організовану оборону, яка опера- лась на силі людей. Тактика і по більшій частин також стратегія антантн з весни 1917 року будувалась тільки під тою умовою, щоб бути незапереченим переконанням у матеріальній битві ще більш чим у минулім році. Во II технічна середства боротьби повинною на підстави вбиття на Сомі, а їх вплив значно підвищено. Що може противникові владалось рівно-ж технічно-скріпити силу обо- рони, що можевім буде в істанині поставити протинаступові етапом. Однаково вартісне, з цим задається не числи- лась гантача поважна. Добре ж можливість мусіла б звавити план, що операвського на праці машин. Не признавало саме пам'ятне письмо генерала Нівея, що наступу належить перервати, коли проти всякого очідання невдасться в протязі перших 48-х або найдовше 48 годин - посунуття наступу як по-за ворожі артилерійські окопи. В цієї праці французько-англій- ської військової управи, якої духовим творцем був генерал Нівей, вириває така поверххність, такий самообман про вартість боево-рішачих факторів, що вона вказує на яскравий ділетантизм. Чавь в самих рядах французького генерального штабу відчувалися найтяжчі сумніви, яких генерал Нівей запобігав тильки загрозою жодних усунень на уряду, а не ричевим доказами. Антантна пересуванням протиності до прусько-німецького консервативного ворога генетичний залежує власне відносно техніки боротьби машинами (рядки розріз 4-й), що видало воїнів, від якого вимагається тверевого переваження на всіх можливостей, погане свідоцтво. Отже антантна не старалась дальше, але осягнути найвищій йшу умову для тактичного успіху через оперативне споспільвання. Вона зазначилася вигідно при тім вже в 1915 році, що варгнути "клішеватим вибором" боки висуненого німецького фронтового дівкола, то-сто лінія Н'єпорт - Кулін су Тувант і лінія Мюлін су Ту- вант - північ від Верден та зарадити пролом приблизно в напрямі на Намур. До цього мала на ступати англійсько-французька група на Сомі, приблизна між Ласинг і Вімі, знова друга, яку створено за цвіту французького війська, між Суассон і Райме, в супроводі побічного наступу не схід від Раймс. Цілий німецький фронт від Верден аж до моря був-би знищений, північна Франція і Бельгія увільнені. Коли німецьке військо взагалі було ще здібне до створення нового фронту було-б найскорше зайняло лінію приблизна Дітх - Мец - Штрассбург - Горішній Рен. Ця вже не мова думка служила також як підстава до того на 1914 року призначеного подужання німецької кріпости у "Ранци". ІІ створено з великими болями. Провідник британського експедиційного корпусу, маршал Гайм, отерався довго навіть проти тимчасової своєї підлеглості французькій управи. Нім антантна роспочала підготовлення до наступу, стояла німецька Н.В.У. перед певною неясністю. Хоч дальше провадження "клішеватої офензиви" виглядало дуже можливим, то все самото місце урмолодженої цей кінець зробило було шукане 182. настулу значний простір. На старім місці на Сомі було вже все приготовлене до наступу. Тут міг противник виступити в кожній часі. В подібній спосіб розпоряджав француз на, обла- сти Верден вже всіми конечними засобами до наступу, так що також тут можна було сподіватись кождочасового кожночас- ного наступу, якого вже головний чи побічний удар трудно було розпізнати в перших початках. На кінці трудно було розібрати підвищену французьку діяльність в Йотарийтії і в Будгаві. Рівночасно трудно було далеко вперед означати час. На Сомі і під Верден міг наступ роспочатись в кожнім часі, а на других фронтових відтинках, що видавались загроженими, міг якколи роспочатись зараз після його спостереження. Тому-т і наказа підносно цього звучачий ворір в довірі на свою артилерійську перевагу зрікається того, щоб творити вихідне становище до наступу в дотеперішнім змислі, а старається тільки головно будувати відповідну сіть пляхів та залізних доріг і творити муніційні склади та пристані для літаків. І це могло йти дуже швидко з огляду на те, що антанта мала до роспорядимости робітниче військо. Технічне скріплення німецького війська було не в початком 1917 року тільки що в зав'язку і герцог дуже обмеження було недостатньо перед його закінченням французьким. Також бездантність німецького війська вигагала продовження спокійного часу. Так мусила німецька Н.В.У. стремити до того, щоб відсу- путивчасно наступ на пізніше, тобто відтягнути ворогові його правоподібні основи до наступу. Це був той в першій мірі вже приготовлений відтинок на Сомі, де могла притиснута північа зелена кліщь, потім відтинок по обох бою Райме-у і біля Верден, де могла рівно-ж притиснути полуднева щепела. Також тут уважомливала ворога підготовка скорий наступ. У хилятись від несполіваного можна було або відперстя ворога взагал, або добровільним пересуненням власних ліній в тил. Преше не входило в питання, бо було бажаним, щоб продовжити спокійні часи. Послідне средство можна було там видати, де до цього були вже приготовлені стратегічні лінії. Біля Верден і на області Шампань були вони за близько до передніх окопів. Відтягнення не було-б так далеко, щоб всі приготовлення противника стали безвартісними. Цій вимозі відповідала та найдальше висунена так звана лінія Сірпіда. Вона пренесла різничасно дуже посажане скорочення фронту і дала в руки Н.В.У. значні резерви та стала сана, що найменьше на найблиз- чий час, вповні спокійним фронтом і обмежила область від можливостей до наступу. Дня 4-го лютого 1917 року видано наказ, приготовитись пляхомірно до відвороту. До об"ємстої праці згороження і і сховання прилучилось ще пляхомірне ниження теренука на 15 кільометрів ширини перед новими позиціями. Дня 15-го марта були закінчені приготовлення. На противник воріг пізнав в послідних тижнях ознаки приготовлення, але його військова управа не звернула на це увагу. Коли роспочався відворот, підозрівав спанталічний противник зпершу якусь підступлу засідку, думка, яка йшо при кожнім тактичним успіху Із3. спутувала оперативну ініціятиву. Опісля, коли був зовсім певний, перся вперед, щоб потім по кількох днях остановитись перед новими окопами. Поле до наступу обмежилось тепер на Фландрію, область Арас, фронт на Лісні, Шампань, між Раймс і Аргоне та Верден. Ботарингія і Зундгав зйшли на підставі поворотного на другий план. В половині лютого в часи малого ухилу під Мезон де Шампань Ферн здобуто ворожий дивізійний наказ, який елегантно рішення. Він вказував не двозначно на великий наступ на Лісни. А на фронті, що тягнувся з півночі на південь, було більше ознак до наступу під Арас чим у Фландрії. Образ ворожого положення кристалізувався довкола "кліцеватої об'єктиви" біля Арас і по обох боках Раймс-у. Ті з кінцем марта рухливі приготовлення, які воріг провадив, як вже згадувалось в горі, майже не скрито, сунули всякий сумнів, навіть вказували на приблизне означення часу, тобто на переловинну квітня. Нова масливий удар 10-ї резервої дивізії здобув для 6-го криття на південь від Вері о Бак дорожній наказ, який описував недалекий наступ у всіх його подробицях. Коли-б німецька Н.В.У. була не поняла надто метолично у безумовну де'ензиву (гляди розлі 43-й), то була-б використала сей масливий випадок до проти наступу на ворожий сік. Однак, вона залишилась при чистих оборонних зарадженнях і скріплення загрожені ришкомандування у широкій розмірі дивізійки, артилерії і муніцією. Вона дивилась на наближаючи полії з повною надією, бо безвдатність військ була значно підвищена, а їх тактичне виколення пристосоване до сподіваного наступу. По ворожій стороні ставали вагання навіть самих командирів все голосмішні і довели до того, що дня 6-го квітня скликано воєнну раду в Комп'ене. Проти всіх заперечень з умів, знова генерал Невей іде розраї постанову до наступу, загрожуючи, що в протилежному случаю подасться до демісії. Мимо того, що армія генерала Мішелера донесла день перед тим про страту наказу. З отвертими очима приймувала французька військова управа лихий долі на вустрич, як три чверті року пізніше німецька Н.В.У. в несвідомості аради хиталась наче з визваними очима. Прикмета рожда, який вперто ростоке при своїм рішенню, належить дійсно до найсильніших, але є границі, де нарочне життя не-зачення ослаблює значічна вожда, аж полихає за ним тильки зарозумілість. Здається, що генерал Нівей ослугув і переступив таку границю. На жаль не перепроваджено в життя постанову нового способу боротьби там, де мала відбутись його вогнева проба. Піхота лежала ще в перестарілих позиціях, які були закроєні до боротьби в першім рові, от-же не була це росталоана в глибину. Крім того думала управа местої армії, що ше не наспів час ворожого наступу. Виступ артилерії був ще в стані формалій і не можна було роспочати вчасні випереджальні боротьбу артилерії. Дарні дивізії працювали поруч з будовниками резервових окопів. Аж тут для 8-го квітня перейшов воріг по коротким але сильним артилерійським підготовленням несподівано до наступу по обох боках ріки Скарп. Йому вдалось осягнути танками Ізд. на кількох місцях широкі та глибокі вломи. Сусідні підтишки, які ще держались, були обкружені і рівно знищені. Вже добералась англійська піхота до німецьких артилерійських позицій, а коли вийшла по-за область діяльності власної арти- лерії, застрягла в безвихідності. Мимо того було положення критичне. Як миглого року на Сомі так і тепер стояв воріг по властнім вломи на чистім полі. Нічого замітного не зачиняло Йому дорогу. Зараз мусило виказатись, чи він витягнув науку з попереднього року і зуміє цим разом використати успіх до пролому. Однак стратегічна наука з попереднього року прохи- нула безслідно англійські генеральні штаби. Оборонець мав час підсунути нові дивізії і сатериї. Коли британець повів слідуючого дня новий наступ, було вже запізно. Він з "умів" не побільшити тактичний облам влом, але успіх початкового розмаху не міг вже відновити, мимо того, що наступи з 22-го і з 28-го квітня та з 3-го травня були в порівнянні до першого однаково сильні. За те назвчала Німців також година новоспособоборотьби. Новий виступ англійської артилерії був вже дуже ушкоджений, бо вже в часі, коли вона мала розпочати нове вогневе підготов- лення, не служили вже рови за ніль. Німечка піхота була вже розміщена глибоко в тил. Діляння артилерії розприскалось і вистриялась. "Іхота стрінула на живих противників і мусіла здержатись. Витва тривала ще до кінця квітня, не ослаблячи стратегічного загроження першого дня. Знову для 15-го квітня роспочав Француз наступ на Айсні і на схід від Райс. Артилерійське підготовка була тут ще сильнішою чим під Арас і тривала кілька днів. Дійсно погода не була користною для наступу. На західній часті мав наступ перед собою над каналом Айсна - Марна між Брімонт і Вері о Вак та між Винтерберг і Конди такий терен, який ставив найголовнішому чиннику, себ-то танкові, тяжкі перепо- ни. Чут мусила сама піхота справитись. У довірці на діляння артилерійської підготовки і під її охороною виступила вона густими лавами до наступу, щоб цим разом забезпечити насту- пові розгін в глибину. Чим разом мусив гін випускти страте- гічний пролом. Енергія рухомості мас, подібно до старо-напо- леонських колон, мала в цьому допомогти. Однак обчислення завело. Один або другий німецький кулєнет остаявся при житті і вилияв свій дожевий вогонь в густі ворожі лави. З стратами ляких певно не осягнув жальний наступ під час цілої світової пійки зламавсь в безкадійності французький наступ вже першого дня. Місцеве здобуття терену і число полонених не могли справдати гіркої дійсности. Ідновлення наступу дня 17-го і 18-го не могли вже змінити положення. Також на східній часті, де наступ роспочавсь 17-го квітня, зламавсь він по здобутку гористої країни Моров'єр в артилерійській сборони. Німецька артилерія, яка мала бути вже давно пляко- мірно знищена, риказала також тут несподівано вогневу силу. Позаду інші заключення дедалі паралельна незначного швидкого суперечки. Надії на пролом пропали марне. Мимо того, що французький наступ був поведений з більшим напруженням як той з перед тижня англійський удар, то його тактичний успіх не мав приблизно того значення, що англійський. Досвіди 125. з під Арас і Шемін були вже використані німецьким проводом. Справидливо могла німечка й В.У. в однім з наказів цих днів сказати: "наші основні правила про битву оборони виказались добрими..." Йнакше було на противній стороні. Тут понесла тактика тяжку невдачу. Загальний досвід з над ріки Сом і припушения, що також противник не вчиться, пімстились чисельна оплата за ці пізнання була дуже дорога. По-над тридцять дивізій розкровавлявались на Аїсні. Щоби того винесла Французько-військова управа досвід, який застережено для німецької управи на день 15-го серпня 1918 року, що власне повний страт і безнадійний великих наступ, від якого сподівались рішення, потрясуве значно більше стійність війська чим нещаслива битва оборони, мимо всіх страт на терені, людях і матеріала. Дарма, що перевага була по ворожій стороні. У пад з неба не був-б такими страшним як цей "французьке військо потерпіло перову кризу, багато ольше чим німецьке військо у битві на Сомі, бо виражалась фунтами по многих військових частинах і навіть чинною зневагою про провідників. Тільки зір на спасачу Америку і енергічне та одностороннє проведення правительства могло спастись від пілковитого хаосу. В меланхолійного Фританя був моральний вплив цієї невдачі менше помітний. Але також тут були в цим взгляди великі втрати. РОСІЯ 87-й. ВСУНЕННЯ ОКРЕМІЙ ЧАСТИНИ ПРОТИ БАЗИ НІМЕЦЬКИХ ПІДВОДНИХ ЛОДОК З РІВНОЧАСНИМИ ДЕМОНСТРАТИВНИМИ УДАРАМИ ПІД ВЕРБЕНЬОМ І В КУТІ ЛАТО. Коли сильно напружени, радісні події неси втонули в кровавім багни, прийшла антanta до переконання, що вона була дальше віддалена від мети до якої стремила, чим вона сподівалась в радости іа-за побіди після успіхів 1916 року. І сили дуже терпіли на заході. А співдіяльність Росії по революції відпала пілковито, що найменше на близький час. Тепер мусила вона розважити, чи може відновити сильні удари в 1917 році з маючими до розпорядимости силами, чи ліпше підождати на помич американських військ. Однак в цим рішенню не була вона такою вільною як в перших місяцях року, не могла вже виділяти після впологи. Почавши від місяця лютого 1917 року осягнула німецька війна підводними лодками таку успішність, яка після слів одної із англійських торговельних газет викликала для Англії почавши від початку війни найбільше критичний і смертельний час. Оборона ще не була змінена, через що Англія була виставлена на небезпеку. Крім того мусів дужже бути забезпечений проїзд американських військ. Тепер антanta не надіялась рішачого успіху як два місяці тому назад, а усунення загроження цього провадження дальшої війни, вимагало загальне положення. Розходилось о те, щоб заняти бази німецьких підводних лодок на флангийськім побережжю. Мимо того, що забезпечення американських транспортів інтересувало однаково обох головних противників Німеччини, то все таки одержала оперативна мета для Англії вже через 126. саму оболгнення від англійської батьківщини цілком окремою зміною тому і її військо мусило нести головний тягар війни. Французьке військо, яке значно терпіло, могло з'обов'язатись тільки до наступів облегшення більшого розміру і до віддачі скріплень для англійського фронту. Німецька п.В. стояла по успішній обороні великих наступів знова перед невеликим положенням. Врожи обставини, перед усім вплив нещасних наступів , не були вияснені. Було отверте питання, чи і коли відновить противник великі наступи. На дотеперішніх огинах тривала битва далі, хоч вже не в одностайних великих наступів, але розбилися на сильні окремі фої. Однак в кождим часі могла вона знова вибухнути скажено. З початком червня були ознаки приготовлень до наступу в Фландрії. Ворожий наступ з околиць перш в напрямі на схід грозив боєвим ударом на височини з під Месін. І заняття було передумовою вжити до піел офензиви. До цього основного завдання приготовлявсь воріг довший час. Він підмінював тут німецькі окопи у великих розмірі та з'умів забезпечити собі під землею першинство. Що німецький сторон можна було запобігти катастрофі, або випередженим власним наступом або опущенням підкопаних ровів. Це пізнання не було можливо виконати через зручність ворожого поступовання. Німецька четверта армія осталась, сидячи наче на боці зі стрільним порохом. Дня 7-го червня 1917 року вилетів порох у воздух, а з ним і німецькі окопи. Блом ворога вже не можна було здержати. Воріг вдоловився з здобуттям височини Месін - Віч. На многих місцях західнього фронту приходило під час передишки до льокальних боїв. Вони виникали часто зі сторони ворога як не робив Англієць для обману під Арас і Ченс. Почасті наступали німці для справлення власних позицій. Дня 3-го липня виступив Англієць по кілько-двевнім яким найтяжчим артилерійським підготовленню до наступу в Фландрії. Битва у Фландрії, яка мала тягнутись все новими боями аж до місяця листопаду, роспочалась, а з нею новий уступ війни, який найбільше освітлює хоробру охоронну сил-у новоскріпленої німецької піхоти. На болотистім полі, яке подіравлено міліардами гранатів і виглядало наче мертвенька країка, що освітлена тільки місяцем, лежав оборонець. В мокрій земляні ямі, тільки синє небо над собою, в гололі, в холоді, перемочений, липким болотом обліплений. Тільки сухарами і мясом консервованим кормивсь часто цілими днями відрізаний оборонець. Ні критих окопів, де-б можна було висушитись і погрітись, ні ровів, що бодай рухом можна скрипити свої сили. Від наповненої водою гранатної ями до другої такої-ж пересувались орденанси, морщеники харчами і зміни. Завсігди в небезпеці, щоб не заблукати в цій пустині до ворога. І по над цим личним багном, що дожкулювалось до мозгу, малів пекельний вогонь тої непереглядної англійської артилерії. Чень і ніч; ніч і день. Часом хвилями відпочиваючи, описля вибухами знова схменость так, що дрожання вистрілів і ясно розбризкуючи гуки ударів виконався поспішно між собою. І по-над цим личковатим багном 127. сипавсь огневий дош під розміщених неприятелем, кидало клуби сталевих куснків та брили болота, наче платочками снігу під час зимової бурі. А отруйно зеленковатий сморід убиваччих газів посувавсь наче злосливє байкове звіря по-над розшматованою землею. В цім пеклі боролась німецька піхота не днями, але тижнями, бо навіть місяцями. Мерці і розшматоватні тіла тяжко ранених затонували в лушпин багни, увивороти з собою до гробу викривленим лицем по кельнострахття. Потрясений харкотливим кашлем і плачучо запаленими очима добивається на помачки взад газово-хорий. Чагко ранений мучивсь в невимовних болях і трудах, підсувавчись лінковатим багном до перев'язуючого дози. Потім висубувались наче з під землі болотом обклеєні постать і тупали тяжким ходом дальше. Були не свої, чи були це англійці? Що формі сталевого шелому можна було тільки з близька розпізнати. Болото одягло друга і ворога одною краскою.— Отим висував поспішні руки тої добре збережений кулємет від грязі та вогкості на берег ями. І за кілька хвилин роздавсь проникливий вогонь і вім потонув в болоті. Пав, раненний, думаючи. І тих кількох людей ожидали утрепаної ставани, потрясени горячною вагалем нервів. Ожидали, що властиво буде далі. Чи відбитий наступ також з права і ліва, чи може раптом вискове Англієнсь в тим? Сусід лежав десь там в однаковій болотистій ямі. Притого рова до нього не було. Тільки мочьк можна було тули пересунутись, чатуючи осторожнно, чи там буде схований товариш чи ворог. Чи може обидва задубіли в судорожній борьбі? Так мусила німецька піхота устковати маленькими групами і групками, мусила зносити страхття, що розривали нерви, з почуттям, щоб кожний сам за себе повинен боротись. Що цього було потрібно надавичайної людської відваги. "Німецька піхота мала іі. Потрясена військо з над Соми знайшло в їхнє назвиску Гіндленбурга сильну вір'ю. Оживлений дух генерала Лейдендорфа скріпив його фізичні сили. "Спішна оборона на Шемин де Дам скріпила самоповність. За творчу працю нових провідників німецької п.б.в. видала битва у Фландрії своє свідоцтво, Вона стала піснею хоробрости німецьких військ. Битва у Фландрії для 31-го линя розпочалась на 25 кілометрів ширини. Проти німецького фронту проваджено піхоту пацеровими вогнями, яка сигналла досі нечуваним масовим вогнем. Що німецьких льоклянних крізах владось німецькій четвертій армії дальше в тилу зломати цей наступ і загородити йому дорогу до пролому. Крім втрати терену відчувалось боляче також страту на людях і матеріялу. Дня 10-го, 16-го, 22-го і 29-го серпня слідували поновні великі наступи, які були всі приготовлені найтяжчим артилерійським вогнем і в супроводі великої кількості танків. З часом відперто цими сильними ударами німецьку бойову лінію між Меркен і Голебек на 5 кілометрів в тил. Страти були дуже великі. Однак все сидів противник перед усім його артилерія в багністій китловині під Перп. Першу часть цієї велетенської битви супроводжали кілька помічних наступів, які мали завдання зв'язати до себе ворожі сили. Вони виконали до певної міри свою ціль, приковуючи до себе головно артилерію і муніція. Так наступав Англієнь дня 130 9-го серпня під Арас, 15-го серпня біля Ченс, Француз 40-го серпня по обох боках ріки Мас під Верденом. Ване послідній наступ доказав, як в яким обсягу і з яким успіхом з"умів противник просто видіти опір німецьких позицій масовим вогнем найтяжчих гармат, чим вирівняв почасти ту під Шемінь де Дам потрясну стійність своїх військ.Діляння ударних дивізій унеможлививе він до певної степеня тим, що він давав своїй піхоті такі близьки тактичні завдання, що німецькі ударні дивізії стрічали їх вже на оборонній лінії. От-же тут і на області "ляндри" виринула по німецькі сторони думка оборони площі па лійковатим полі. По передишній вибухла дня 40-го вересня поновно битва в повний 11 силі у Фляндри. Англієць виборював собі дорогу на згадану височину Пампендел. Что мав ii в посиданню, перед тим дежав противник помітно в ногах. Своими окремими ударами з 40-го, а 41-го і 46-го вересня вдерався ворог крок за кроком впереду взаїмних тяжких боїв для обох сторін. Своєю новою тактикою, тоб-то ограличеною піллю, здобував ворог також тут такі успіхи як під Верден, на Тотев Ман і на височини 304. По кількодневнім артилерійським підготовленню слідував день 4-го, 9-го і 16-го жовтня дальші удари наступу Англійців з мене обраною піллю. Той постепенно у "ляндри" самопильно, повставший новий спосіб боротьби "передполоси" з інстинкту військ та зі свого рода боротьби на лійковатим полі, переніс тепер головні страти на сторону противника. А це було піллю німецької Н.В.У. Найвищу точку осягнула матеріальна і машинова боротьба противника дня 40-го жовтня. Генерал Хлендорф каже: "Безмірні гурми муніції, про що людській розум перед війною навіть подумати не міг, кидалось проти людських тіл, які нужджено коротали свій вік, розмішуючись в гранатних ямах. Страх на лійковаті полю перед Верденом значно побільшився. Це не було вже більше життям, а не вимовною мукою. А з болота котивсь наступаючий поволи, але постепенно і густими лавами. На передполоску влучений нашим кулеметним вогнем, злодіявся він часто, а самітний оборонець відихив. Описля підсувалась маса. Кріс і кулемет були вже обболочені. Чоловік боровсь проти чоловіка і маса мала за часто успіх...." День 40-го і 30-го жовтня, 6-го і 10-го листопада вили нові прогалини в людстві німецького війська. Описля остигла битва. Англієнь не осягнув своєї мети, себ-то прогнання німецьких підводних лодок з Фляндрийського побережжя, мимо того, що він боровсь з Англо-Сакськими завзяттями. Він вардав на це людин і машини, які перевищали число на Сомі. Він рішивсь до довго триваччого, коштовного наступу з обраною метою і на кінці Йому не вдалось. Це тільки на самій опірній силі німецького війська, але цим разом також не скорім пристосованню до тактики, яка з уміла усунути протибаттю. Пізнавши скоро небезпечну основу бойового поступовування. Оборонець мав у Фляндри 19-7 р. більше діяльних провідників, як той в 1916 році на Сомі. Все таки вийшло німецьки військо з кровавого багна у Фляндри з неминучок утратою нервової сили, яка з огляду на все жарк менше вартісні запаси меж з батьківщинки ставала непевною, 129. а саме коли узглядниться, що настрій батьківщини зближався їже від початку року скоро до точки замерзання. І він мусів скорше чи пізніше вплинути рішучо на військову силу (гляди розділ 31-й). Для 22 жовтня французи повів наступ не так званий кут Лафо. На вузькій височині біля Лафо, яка була відрізана стрімкими яругами, лежала німецька піхта в перехрестям вогні французького артилерійского підготовлення. Після досві дів з під Верден мусила бона улягти під ексцентрованим вог- нем на цим малім просторі. Місцевий провод проти виконав тому, щоб відтягнути звідтам німецькі війська, з тої причини, щоб на страти точку опанування. Також противник не тоді , як газовий обстріл тривав уже тиждень і ослабив опірну силу війська. Так вдарив наступ вже на захисти фронту відтинки і вбився глибокими клинами в оборонний полоси, використовуючи непроглядні яруги. Німецька сила армія мусила для 1-го дисто- пада відтягнути свій фронт поза канал Уази-Еліт, де вона по- вина була-б поставити після найновших досвідів головний опір ще перед ворожим наступом. В полішених позиціях на висо- чии було 6 переполосся перенесло точку тяжести страт на ворожу сторону, а з тим був-би ворог не осягнув стратегичної цілі. Життям Напімнення німецької Н.В.У. були безуспішні. Розділ 28-й. ТАНЦОВА БИТВА БІЛЯ КАМБРЕ. Рівночасно з битвою у Фландрії повів англієць ще один з помичних наступів біля Камбре. Німецький фронт видарався там досить українений від всякого несподіванок, передусім так зва- ні позиції (лімі) Зіффріде, які охоронялись глибоко протими- ми перепонами і тому задога була слаба. Після дотеперішніх досвідів потрібно було кілька дневного і сильного артилерій- ського підготовлення, хотівши повести тут наступ, одже був час перекинути потрібні сили. Але англієць злучив тут зі своїм стратегичним відхиленням тактичний експеримент. Він зрікся того, щоб артилерія підготовляла вломи і пробував промостити дорогу піхоті танками. І вдалось. Цей спосіб в порівнянні до артилерійського мар ті значної прекмети, що не вимагав знатної підготовчої праці. Танки можна було почу підсумку на віддалі до пролому. Це був ідеальний спосіб до несподіваної ефензиви великого розміру. На шастя для німецької Н.В.У. несподівавсь очевидно самий ворог дійсного успіху. Во та до влому приготовлення піхота не вистарчала до опартивної вибудови успіху. Інакше була-б повстала тяжка криза з причини ослаблення німецького фронту битвою у Фландрії і віддача сил на італійський фронт. Це було дуже не мудро зі сторони англійців виставляти новий тактич- ний спосіб боротьби противникові у генеральній пробої, як не було заміру до поважної операції. Також німецька Н.В.У. відсло- вила весною 1915 року новий спосіб боротьби, тоб-то ще газ, часно з малім розмірі, нім його вибудова виросла ужважним розкріджовування до уживання в великім розмірі для воєнного рішення (гляд. розд. 18-й). Чим разом зробив британець ту саму 130. помилку. Однак німецька Н.В.У. не використала цю невмілість. Она зачинилась у стародавнім скептицизмові проти тактично - технічних новостей, які були виразно вказані битвою під Камбре. Найменша до своїх власних офензивних замірів. Частуп був несподіваний, як ще ні один. Також перейхали німецькі позиції широким фронтом або ударними групами, піхста валила за ними. Заскочені оборонці сиділи в своїх пристано- видах наче в мишачій лапці! Резервів не було під рукою. Англійська кіннота підіхала аж до передмістя під Камбре. Нашась не слідувала її піхота. Черестрашена німецька Н.В.У.. і військова група Рупрехта кинули всі мали до роспорядимости резерви під Камбре. І цим вдалось здержати ворога до дня 23-го листопада на каналі Шельде. Тут знайдено опору проти його панцерних возів. Важність зализо-дорожнього узла в Камбре присилувала німецьку Н.В.У. до противаступу. Заряджено удари проти боків того висуненого кута піколя Мовр - Бурлан - Фонтен Н.Д.-Маснер - Ванти. 3 цим не числивсь Англієць. Він був призвича- вений, щоб по відбиття негайних противаступів, держати вже здобуте в посіданні. Тому-то мав він дня 30-го листопада заряджений армейський противаступ німецький противаступ добрій успіх. Він доказав, що підставою вдачі є несподіванка. І що науку перенесла німецька Н.В.У. на слідуючий рік. На жаль також і не ту, що танк є найліпшим і найпевнішим посередником неподіваки. РОЗДІЛ 29-Й СМЕРТЕЛЬНА ВОРОТЬБА РОСІЇ. Схема 8. Успішка політики Англії уміла поставити своїх союзників на службу загальної справи аж до пільковитого умучення. Хоч і внутрішній переворот в Росії не дозволяв, щоб можна побіч весняної офензиви на заході повести рівночасний наступ на східнім фронти і з тим відновити генеральну офензиву з мину- лого року, себто найбільш влучну форму двобічного наступу, то все таки вдалось англійській волі приєднати новий росій- ський уряд до досить вчасного наступу. Для 1-го липня вдалось повести то вже внутрішнє зломане військо до посліднього смертельного походу. Щлям російської військової управи поставив своєю точку тяжості перед фронтом у східній Галичині, який був обсаджений переважно австрійсь- кими військами. Крім того мали здержати наступи під Ригою, на озері Чароч і біля Сморгон німецькі сили від головного рішення. Головний наступ роспочато в східній Галичині перш всього між Зборовом і Бережанами сильним артилерійским підго товленням після способу західнього фронту і під проводом французьких старшин. Австрійські війська, що стояли на тім відтинку, переважно піддались. Німецькі резерви зломали удар вже слідуючого дня. Для 4-го лютого розтягнулась битва нині прохи на подуляне проти німецької полудневої армії, що стояла на ріці Чараївка. Однак російський наступ зломався на німецькій обороні з великими стратами. На кінці вдарив він ще дня 6-го липня на південний фронт від Дністра. Тому, що там стояли австрійські війська, повторилось яєшке з 1-го липня. Наступ посунувсь аж до Ломниці і тут мусили німецькі 131. війська здержувати дальший прорив, який власне був були призначені до протинаступу. Дальше на північ були всі побічні наступи безуспішні. Вони не зв'язали сил, які були призначені до давно-планованого протинаступу. Нарешті дня 19-го липня міг він роспочатись. На північ від Зборова між Стрипом і Серетом вдарив він в полудневим напрямку в бік російських наступаючих армій. Він роспочався з великим тактичним успіхом. Шість днів пізніше був вже занятий Тарнопіль і розвинулась операція. Російський фронт на північ від Дністра почав звиватись з північного крила. Опісля відтягнувся Москаль між Дністром і Варпатами. Для 3-го серпня ослаблено Збруч, а далі на південь від Чернівців занято Радивил та Кімполунг. Опісля здержано наступ через обставини тилових сполучень. Російсько-румунська проба полежі між Оточ і Путною викликала бої без стратегічного значення. В тім часі роспочалась велете- нська битва у Фландрії. Німецька Н.В.У. зрозуміла добре, який буде рішучий вплив на загальне положення, коли замість непевного становища провадження війни на сході наступить цілковите зніщення росій- ської бойової сили. Стан російського війська був вже в липневих битвах тяжко потрясений. Ще один успіх і буде кінець. Тому німецька Н.В.У. рішилась раз на завсігди зробити тут кінець. Німецький західний фронт та італійський фронт на Ізонці могли- опісля значно здобути на силі. Німецька Н.В.У. мала перші, щоб здержати від тяжко напруженого фронту у Франції ті сили, що були призначені до оголення Росії. Коли операція на Буковині скінчилась, заряджено удар біля Риги. Він був вже від давнійшого часу приготовлений. З огляду на упавшу боєздатність російського війська розпочала. Його військова управа східного фронту з тактичною силливостю. Для 1-го вересня переправились німецькі війська біля «кскол» через Двину. Тилове загроження присилувало Москаля до очищення Риги і 1-го далі на південь стоячого передмостової окремлення. Малими боями льокального характеру ростягнулись німецькі війська зі свого боку по північним березі ріки Двини аж до околиць Гинзенберг. Через заняття передмостової позиції під «Кобштат і через часливе обсадження островів ригайського заливу був Петроград в жовтні 1917 року цілковито загрожений. Бойові операції проти Росії скінчились. Російське військо роз'язалось. Другий переворот в Росії приніс большовицьке правительство і вилучив з тим Росію з рядів військових противників Німеччини. РОЗДІЛ 30-Й ПОХІД ПРОТИ ІТАЛІЇ. Одинадцята битва на Ізонцо виказала, що опірна сила австрійського війська вже на вичерпанню. Тому-то австрійська військова управа віднеслась до німецької Н.В.У. о поміч німецьких дивізій, які мали підперти перших після взірця дотеперішнього фронту в Галличині. Однак з цим не могла пого- дитись німецька Н.В.У. Віддача німецьких військ до оборони проти Італії означала-б тривале ослаблення західного фронту. 136. Віменька Н.В. могла дати тільки переходову поміч. Тому-то й удар мусів бути дуже сильний! Це силувало до оцінзиви з подібних обмірковань як в мар 1915 року проти Росії. З припоручення Н.В. об'їхав генерал Крафт Дельмензінген італійський фронт. Кілька днів пізніше було це вже оголошено в часопису "Матін". От-же несподіванка була вже утруднена. Генерал Крафт Дельмензінген заявив, що удар з Тиролю на Венедік буде найліпшим вив'язанням. Стратегічно можна це тільки одобрити. Оперативне початкове положення було подібне до румунського на Волощині. Також тут мусів наступ, чим глибше він був справлений по-за фронт головних італійських сил, осягнути кітловинне обкруження, "битву знищення". Австрійська військова управа не згодилась на цю пропозицію, мотивуючи, що трудно буде повести війська по невдачі наступу весною 1916 року на тім самім місці. Тому що Н.В. з огляду на крізу у "ляндрії не могла відлати таку скількість сил, щоб повести рішучий наступ тільки німецькими військами, мусила мимо волі підлатись цьому аргументові Н.В. Вдоволялась з тим вихідним місцем на яке годились Австрійці, щоб мати при тім бодай можливість бойей до оперативного розвою. Це було на просторі по обох боках Толмайн - у. Часний скрут в полуднево західнім напрямку, приблизно на гирло ріки Тагліяменто, заповідало що найменьше зніження італійської армії на побережжю. Щоб також відрізати ті сили, що стояли вздовж тирольського вордону було потрібно, щоб пролом поєднував скоро на захід до області Асіяго. Однак в цим напрямку було кілька рядів поперечних річних вілтинків, що гальмували наступ. Головним чинником пролому була німецька чотирнадцята армія між "дич і Толмайн. Зі дивізії, з виїмком одної, були розміщені широким фронтом приблизно рівномірно до наступу на гірський хребет західнього берега ріки Зонцо. Тільки одна однісенька (дваднацята піша дивізія) мала вбитись клином в глибину італійських позицій на шляху, що проваблив Фтоджк з Толмайн до Карфрайт-у. Зі ударний напрямок вказував по обході Менто Матакор на Цвідалю, а опісля на гирло Магліяменто. Не можна одобрити, що ударові, від якого залежало вчасне розвинення можливості до зніження італійської армії на побережжю, дано до роспорядимости тільки одну дивізію. З огляду на непроглядність яруговатої країни високорірря було конечко потрібно всунуту що найменьше ще одну дивізію як другу лінію. Права дванадцятої пішої дивізії ставила кілька разів таки пропозиції, але безуспішно. Черебір операції дав їй слушність. Скупчення були зраджені в їх подробицях з біглими австрійськими жовнирами. Мимо того не перешкоджував Італіє стисненому наступові. Вияснення до цього трудно віднайти. Він вичікував бездійно. Дня 4-го жовтня роспочався наступ. Він посувався скоро вперед. На жаль була дванадцята піша дивізія за скоро на вичерпанню своїх сил. Вона була-6 за помочью другої дивізії здобула тиловим наступом вже дня 4-го жовтня цілий гір Матакра і дальші височини на південь від цього, замість 4 години пізніше чоловік наступом. Через те осягнула ударна група німецької чотирнадцятої армії Цвідале аж в день 27-го жовтня. Італійський побережний армії подаровано дороги години. Дійсно вдерлось ліве крило чотирнадцятої армії через Удіни на Кодріопо, щоб її відтяти дорогу до відвороту Тагліаменто. Однак дня 20-го листопаду було замість цілої армії князя Аоста відтята тільки його північне крило. Шістдесят тисяч полонених залишились в руках переможця. Дня 11-го грудня осягнув фронт союзників лінію Асіаго - північний окрай Монте Грана - східний берег ІІ'яви. Як в Румунії між 1916 року так тут поставлено точку тяжості на підшову кітловини і відручено ворога чоловим тисненням. Як там не вдалось німецькій левятит армії з Кронштату, ні дунайський армії з Селістрії зачинити вузьки ворота румунської армії до відвороту (гляди розділ 44-й), так невдалось і тут зачинити бузину Асіаго - Венедік в ланцюг армії, що стояла на Ізонцо. Операція має много подібностей до тої з Румунської спіх був також подібний. Як румунське так і італійське військо ухилялось від зншення, хоч і потерпило велики страти. На ІІ'яви і перед горами Монте Грано, що охороняли італійський фронт на ІІ'яви з півночі, здержалась офензива. Умучилась чоловим наступом від Ізонцо до ІІ'яви. Після дотеперішніх досвідів не могло навіть з причини постачання інакше бути. А тут, де з початку як і тепер море була рішення на просторі між Асіаго - Асієро, бракувала така сила тяжості. Зима закінчила всі дальні плани. Італійська офензива осягнула те, але тільки те, що злекшила австрійський полудневно-західний фронт. Упадок італії, який по зншенню італійського війська на схід від лінії Асієро - Венедік мав дійсно наступити, якому сприяло саме воєнне положення, не осягнено. Ударна сила австрійських військ за скоро з"уживалась) перед кожною перепонкою. А всього не могли виконати тих кілька німецьких дивізій. Тутоторкнувся тільки з легка того, яку стратегічну і політичну далекосяглість міг мати далекосяглий упадок Італії і похід німецьких військ через Турин проти полудневої Франції. Відповідаючи кола, які мали перегляд справи, уважали упадок Франції в такім разі правоподібним, бо Клеменсо не мав в тим часі сильнє Франції в своїх руках. От-же битва зншення на північний схід від Венедік була гідна шляхетного поту. РОЗДІЛ 31-Й НА ПЕРЕЛОМІ РОКУ 1917/18. Першим рішачим успіхом в році 1917 було з одного боку те, що Німеччина відбила успішно вимірене проти нього зншення. Їй навіть вдалось вибити остаточно друже з рук противника на Сході. Справді повстав за те на заході новий воріг, однак до пілковитого розвинення його військових сил була військова перемога на заході тимчасово по стороні Німеччини, бо побила над італією успосібнила Австро-Угорщину, держати фронт на сході переважно власними силами. Другим рішачим уважаюж теж вислілом є те, що не осягнено успіху у війні підродними лодками, (гляди розділ 23-й). 136 З тим змінилось і самій основні стратегічне завдання німецьких військ на заході. Воєнно-політичний основний напрямок боротьбі за істнування німецької держави творить паралелю до життєвої трохості Наполеона. Обидва мусіли шукати свого правдивого ворога в Англії, одинокого, який стримує за холодно-обмислення, поступуванням до їх знищення. 1-ова Англія кристила звучалась у наполеонській орді членів міністерства, бо були споряджені до війни Саме Антанта нала своє середню точку в Едуард II. Те, що Наполеон писав по заключенню миру в Кампо Форміо до Галейранда; сес-то, що Ґанніл мусить знищити Англію, щоб самій не бути нер зніменною, це відносилось почавши від перелому століття по частини, а від 4-го серпня 1914 року пільковито також до Німеччини. Наполеон стримував постійно до цієї мети, пізнав та- ком правдивий шлях, коли він пише: "звернім всі нашу увагу на морепарку і зруйнуємо Англію..." Що його старання були без успіху, не зніме не правдивості його пізнання. Воно мусило відноситись також до Німеччини. Також Німеччина шукала шляху наполеонського зразку, щоб влучити Англію в її життєвий нерв, панування морем. Средством до цього з добрим виглядом на успіх була війна підводними лодками. Як довго німецьке правительство думало, що необхідно мати добри підвальнні до війни підводними лодками, так довго мусила сухопутна війна, шукати своїх завдань в охороні бази для війни підводними лодками. Було-б недолільно воєдити рівно- часово весь світ німецького війська для удару, який шукав-би рішеньня війни, звіт, якого не квада в "ілюзувала" також війну підводними лодками. О тім каже Гаузевець: "хто хоче все осягнути задобуття часу та очаженнями сили, не сміє сам підвигувати енергію провадження війни..." Коли ті з початком 1917 року покладені наддії на необмежену війну підводними лодками почали з кінцем року стіснятись, перейшло завдання воєно-рішального інструмента пільком на сухопутне військо. З огляду на дійсність, що успішний німець війни залежав зараз переглянути від сил сухопутнього іїська, мусила німелька Н.В.У. поставити собі таке питання: "чи сухопутне військо зможе виконати не завдання?" Провірка цього питання знаходиться зараз його продовження в тім: "чи обставини батьківщини дозволять на те, щоб роз'язати не питання?" Да протяг кінця цього обміркування перейшла Н.В.У. в спостереженнях і осудах властиво на її чужу область, не внутрішньої політики, розуміється як не з завданням безпосередньо вимушуватись, тільки, щоб її вплив на ті ін дані средства до ростороджності опинити влучно. По дзерелом військової сили е батьківщина. Н.В.У. мусила при спостереженнях державних, не стосунки вже вчасно прийти до підвання і по дуже часно, не перед кінцем 1917 року, що розвій державних оссукків не був до того успособлений. Щоб піддержувати волю військ до дальшої боротьби. От-же Н.В.У. стояла ще раніше перед альтернативою або вимусити зміну них обставин, поки не будуть значитьсяться поки не виринули остри протилежності, або бачучи неможливість 135. зміни, вимоги та того консенсусу. Ті в першім випадку потрібні передумови складались тіль- ки в часу перед розпочаттям програми Ріндебурга. Бо з її переведенням в життя розпочалась постійно зростаюча капітуля- ція правительства перед робітників і його безмірних домагань. Початок зробило уживання закону про службу помочи. Наслід- ком нечуваних платень заробітку зростало митарство і лихвар- ство. Коли вже ці три боліки: сило-свідомі бажання пролетарі- яту, подорожніння життєвих потреб і воєнна жалоба заску вже в "Ілісь", було вже за піяво заробити курс після зразку Алемен- со. Заходить питання, чи ще Генерального штабу, від якого сподівались, що він вчасно передбачить цей розвиток, буде в спроможні запобігти йому, і зробити те, що зробив маршал Френч. Коли приймов до переконання, що правительство батьківщини виставляє поїдку на небезпеку. Він міг не зробити, бо англійський народ взагалі не потребував говорити про питання побіди. Ціль була звичайно самозрозумілою; були тіль- ки спори про шлях, яким можна-би найлучше добитись мети. На жаль німечка Н.В.У. не могла поступати подібно. Більшість німецького народу бажала побіди, але не більшість його невидимих володарів, партійних провідників. Їх меншість, яка стремила до поїдки для кожного вдержання німецької батьків- щини як великої держави, невзначала нічого проти ознак біль- шості. А більшості не =6-ходила побіда в партійну програму. За соціаль-демократів висловився посол Штрибель вже в 1915 році отверто в газеті "Форвертс" так: "признав пільки одверто що повна побіда держави не відповідала-б інтересам соціаль- демократії." А в прускій більшості столич почасти клерикальні інтереси, добуткові і убуткові обчислення світового капіталу по-над національними почуваннями. Від національної слабкості політичних провідників Німеччини не можна було сподіватись помочи. Придушити ні виживи можна тільки змінок держав- ного устрою, типчасової диктатури. Викликати свого роля такий захід на державу, було при такій особистості володаря і його канцлера тяжке питання, майже не до розв'язання. Саму "загадку особистості" можна було говорити словами Трайшного кнігу заклинанню вблатати, піддалась остором помиком трибу- гілка з батьківської господар. Найриголійший момент відпо- вільного домагання Ц.В.У., до надання конечної ваги, був той, коли при кінці того військово-немасного року 1916 вступив генерал Фельдмаршал Ріндебург на місце жена генерального штабу польових військ. Коли вже з кінцем 1917 року не був цей момент використавий а ті вище згадані три отруйні джерела почали вже заражувати батьківщину, то Н.В.У. мусила признатись хоч і гірко, що устрій збройної сили німецького народу має ще тільки ограни- чений час життя. Коли вже таке пізнання, про це можна спорити. Генерал Ріндебург пише самий, що під час оброб- лення закону в державній раді про помічну службу прийшов до пізнання, що життя німецького народу вже не вдороє. Що сла- бування почали переходити в агонію, а до цього могли дати вказівки психольогові генерального штабу мирні революції з липня 1917 року. І без закиду мусів пізнатись цей процес 130. рокладу, коли висухла ворохобня в Маринарні осінню 1917 року як перший бояк на затроєним народнім тілі, коли державно- зрадливі посли "У.О.П."увійшли безкарно, а навіть були передре шені членами центральних партій. З цього часу мусів бути півне ний зломаний став батьківщини. До деяйністичної політики "ремції" бракувало в Вімеччині сильна рука, як довго ще не бу- ло запізно. Одже П.В.У. мусила поставити собі питання, чи бу- ла можливість до користного закінчення війни перед вчасно ще не означеною, але в певність уже не далекою катастрофою. Чи від весняної офензиви 1918 року можна було сподіватись такої можливості, чи успіх в Італії порториться також проти Англійців і Французів, про це не можа ніхто дати рішучого осуду. Вбивство у пім питанню було оцінення ще істнуюю мо- ральної вартості у війську і в народі. Тому осуд міг випасти тільки сус" ективно. Чи з'ясовує добре та обставина, що завзя- тий патріот і гордий бояка "Клендорф" не хотів рішитись до призвання урядку, тільки вшепився всіма серцевими волокнами до думки побіди. Його високому умові був власне чужий той бідний спосіб лукання батьківських духів і тупа байдужність народньої та військової маси, щоб він її міг засамути. Генерал "Клендорф" каже так опісля про це так: "Дійсно виро- блював я собі а тол не істнуючої народньої енергії за добрі виображення... Рівно-ж ясло, що німенька П.В.У. віддалась веснію 1918 р оптимістично-обсудним висновкам про боєздатність німецького війська. В дійсності вдалось виплекати свого роду бойове заохочення, але в порівнянню до подібної волі військ з 1914 року, в порівнянню до весняного потягу повного життя і сильних наче зі "Ялий пун" якою де-яких дерев у в'ялій планії осені. Кормительни воєнного заохочення, національне почуття, бракувало взагалі. Одиноким, що викликало офензиву, була надія, що зробиться всякому свистку кінцевь. Коли промайнула надія, то чинуло і всяке воєнне заохочення. Це вільно забувати, що довголіття позиційна війна здушила також у старих бояків найліпші жанвірські примети. Стіс тво позиційної війни містить в собі власне те, щоб себе скривати. Цін ! самовереження можна було тут скорше злучити з виконанням обов"язку, чим у рухомій війні. От-же він здобув значно на ж впливі: "Кожний бажав переда усій, щоб повернутись здоровим донів. Коли-б рівновчасно осягнулось такою побіду, то не було-б дуже гарно, але не можна було в подібор зв"язувати завелику небезпеку життя. Так закопала позиційна війка думку до настпуку. Вона зрушила також основи дисципліни, послуху. Коли приміром воріг здобув перший відтинок окопів, то дивізійний наказ влучав: "стражене здобуття назад". Військо допосило також чемно: "протиаступ в руху" або, коли до цього було вже за пізно: "противаступ зарядиться". Виконувалось одно з двох мало коли. Це доказає кождий фронто- жий старшина. І на свідома непослушність була величного значіння. Про цього здається не мала П.В.У. відомостей. До цього бракував зв"язок з фронтом. Припадково вислані старшини генерального штабу на фронт не могли накнути оком в такі справи. 137. Тому, що діючая при пануючій системі окраси не могли таки обставини промостити собі шлях до голови Н.в.З., то генерал «Длендорф» попав також відносно цього питання, в само- осягні, чого бажало його німецьке серце, думачи, що військова маса одушевлена його власною національною гордістю і думан- ням і тому рішиться до великого удару. А це надало йому слабови те означення "генерального газардера." В зовнішнім опікенні акторів, а перед усім впорівняння описом до висліду, здається, що цей осуд має перешене правди - в собі. А мною того є воно в повні і ніяком не справдяне. Во удана легко-думка відвага генерала «Длендорфа» була вкорі- нева в його за великий думці про маси своїх земляків. Цілу вагу атута, яку держав проти трач у своїх руках з надією зломання Німеччини, не могла обняття думка генерала «Длендорфа». Він думав, що можна виміряти границі вільного після чисто військових здібностей Німеччини, не думає, що воно сама стала з причини національного пороховиння костей тільки ще облуд- ним дуплявим тілом. А це перешкоджало йому в тому, що він не міг призватись вже перед початком весняної оленяви 1918 року, а призначався проти всіх своїх переконань дня 8-го серпня 1918 року під тисненням твердої дійсності. Резигнація миру була-б жежкоди, яке тоді неімовчною, але власна революція не видала- ся Німеччині з рук доброти, а не усунуло всякі границі ворожим вигонам. Тому, що жорстоке тиснення дійсності за довго не запізна- лось, з причини шляхотного самообману, що виринув із власної мужескої підлаги і чим підвищилося судьбу німецької сили до дихої долі початки від мирної революції, бо зрада зломала ворота і зникла вали, залишаючи замість чесної капітуляції тільки не безумовне прикорення, в тім лежить потрясаюча тра- гедія, яку вибила голосна воля генерала «Длендорфа» на немаєсть батьківщини. Коли німецька Н.в.З. прийшла до тотакунчого висліду в питанні, чи енергія власних сил не вистарчить до провадження дальшої війни, то льогічним висновком цього осуду була оренка- на, бо тільки в той спосіб безжежні можна осягнути рішення. Дефензивних можливостей вже не було. Поміц Америки, обставини батьківщини, зникаюча сила всіх союзників, це все не доаро- ляло на виждання. Досвіди з 1917 року показали, що в дефензи- ній битві з "уживаллаббільше моральна сила нійська і вигаґали більше чисельної страти, як кожний власний наступ. Отже коли ще німецьке військо було здатне, щоб дилержати оружне рішення, то воно могло цю спробу перенести скорше наступом, чим обороною. Це виказали битви в ландрії і власні наступи біля Камбре та на ріпі ізвоно. Передумова до успішного наступу була: кожду вільну диві- зію пересунути на захід і то так часно, щоб воріг не міг випередити власним наступом. Отже в інтересі воєнного рішен- ня лежало, щоб воєнний стан на сході закінчити як найскорше. Опісля можна було в чистов собість перекинута маси німецького війська як зі східного фронту на західний фронт, ненавчи неївапеки, що Москалль впаде в тяжчі як в 1917 році. 130. РОЗДІЛ 32-й. ВМІСЬКОВЕ ТИСНЕНИЯ НА РОСІЙСЬКУ РАДЯНСЬКУ РЕСПУБЛІКУ. Сама діяльностія не спромоглась в часі від 24-го грудня 1917 року до 17-го лютого 1918 року прийти до миру зі зручно, ухиляючи візьверженими большевиками представниками. Було потрібно військового тиснення, щоб уникнути дальшої страти часу, який міг підкопати рішення на заході. Най успішні- шиє средство був похід на Петроград. Рівночасно мусли бути забезпечени роспорядські джерела України. Для 10-го серпня по виповіданню перекирия вступило німецьке східне військо до походу. Воно не спіткало жадкого значного опору. По більшій часті їхали війська полідання. Для 8-го марта осягнули вони лінію Дарева - Іськова - Нижнь Полонька - Орши - Гомеля - Чарькова - Ново Черкаси - Ростів і завяли Крип. В цім дні підписали мир в Бересті Литовськім. Два дні пізніше підписала Румунія перекири у Вуїті. Положен- ня на сході вимагало, ще де-які сили до забезпечення долозу виконаного договором. По залишенню цих сил можна було більше як сорок німецьких дивізій перекинути на західний фронт. РОЗДІЛ 32-й. ВЕЛИКИЙ ВИХІД З НІМЕЦЬКОЇ ЗАХІДНОЇ КРАЇСТІ. Олк німецьке Н.В.У. схопились за рішення, що воєнне части в першій меччі в групі, мусліа вою у першій мірі вибрати місце до наступу. Відповідно розумного задумувала німецька Н.В.У. наступати можливо широкий фронтом, щоб такими рішеними зв'язати до фронту чисельні воєнні сили. На поста- нова була Дисерлінасера. Вона вилучувала слабости на які до тепер терпіли ворожі наступи, аїсаме, що вою навколо зраджували для оборони точку тяжості наступу. Момент нелег- ности і неясності зростал у ворога в величинної наступного фронту; сила рішучости його ж проводу, який мав тут владарі. Відповідніше друтий оперативної резерви; мусліа бути тяжко охмурен. Цим здобував нападачи ініціятву на кілька днів вперед. Для самого наступу були призначені чотирі фронтові відти- ники в вузькім виборі: Гландрія почавши від Перш до Ченс, фронт на лінії Зігріда, сев-то Арас - Шер, Шампань і Ботарингія. Генерал Лейдендорф дає в своїм творі осуд про ці фронти, що призначення німецькою Н.В.У. розкинувши проти наступу в Гландрії зазначились там сильні скучення ворога і трудності терену, які відсунули наступ у небажаний спосіб аж до другої половини місяця квітня. Через фронтом у Шампань і Ботарингія був горбистий терен, коїр того стояли засад першим не сильні ворожі резерви. На фронти Арас - Шер не було безпосередніх перепон ні на самій позиції, ні перед фронтом. Узгладинки було потрібно близьку перемогу старого боєвника на ріці Сом. За те протилежний воріг був тут стосунково слабий. Чисто оперативно сподіва- 189. лась Н.В.У. від наступу у Фландрії в найліпшім разі скорочен- ня фронту, як рівно-ж від наступу по обох боках Берлену. Від удару з лінії Зіґріда в напрямі на Ам'єн надіялася роскошення французького і англійського фронту. Нарешті ріш- лась німецька Н.В.У. до наступу між Круасії і Ст. Вентін, го- ловно з примусу, знаходячись там корисних тактичних обста- вин. Генерал Людендорф каже про це самий: "тактику потрібно було поставити по над стратегію..." Таке розуміння викликає думання. Воно було засноване на події, яка не мала ясно означеної оперативної мети, приміром до наступу облекшення, або демонстративного, але ніколи до наступу, який мав викликати не тільки просту операцію, але ні більше ні менше саме рішення і то так скоро, як тільки можливо. Однак вияється, що Н.В.У. мала перед очима більш посередню, чим безпосередньу стратегічну мету. Во перебачений осуд генерала Людендорфа відносно офензиви має свій вираз у словах: "Буде страшна боротьба, яка на однім місці розліч- неться на другім буде продовжуватись і забере багато часу..." Після цього видається, що генерал Людендорф хотів розв'язати своє властиве завдання - не було власне ніколи не пере- старлося вимога Клаузевіца, щоб нищить ворожі сили, або найменше різанцю обслабити свого рода стратегією підготовлення до друго- го нинішнього ворожих фронт. Разом з ваше нове несподіванка на фрон- тах, де ворог їх не сподівався, мали його загнати у застережне положення, де він з уживання свої резерви до завдання ново- поставших прошлених, саме, щоб в той спосіб підразуміти ворога, знову свої стратегічні бути мали, завдяки влучної несподі- ванки. Я стратегія ріжниться вже в основах від тої Мольткого, а перед усім Шліффена, які шукали успіх не в многих ударах, а в постепенному нищенню ворога, тільки у великім руху, в спе- ранні. Дійсно стремляв німецька Н.В.У. в 1918-році також до такої операції, але безпосередньої мети, що нею вибрана для шляху (тільки як зарада в копечній біді в разі не ослаблення операції) і дальшому тягу часу. Таким слабо зв'язані стратегічні несподіванка мусила вдатись не раз і не перший раз, як при розміщенні обурення, але кілька разів. Во з непо стояла і падала заше мета наступу поодиноких ударів, себ-то в'уживання воро- жих сил. Невдалась бронд, то змагальний успіх перемінивсь у про- тивну річ, а оперативне першеньство могло дуже легко перейти до ворожих рук. Не повинен між і від многих випадків завдання змагання о стратегичну ініціативу мусила робити спроби не раз, але кілька раз, з натуральною зменшеним виглядом на успіх. Ця постійно завелика за герафоть від необчислених Факторів пірекованим в цим випадку основного стратегії від по- одиноких ударів, які тільки постепенно мали знижувати фрон- Вони могли бути вигідні для наступаного, який не був у жад- ній спосіб обмежений відносно а "уживання сил і який мусів їх конче прийняти, бо не відповідав безконечно тяжким завдан- ням операції. Вона приміром думали б дуже англійським вій- ськовим провідникам, але ніколи німецький Н.В.У., бо перша з вище наведених передумов, себ-то недостатність відносно часу і сили, не відповідала взагалі, а друга, яка хвалилась сво 140. бідом, правдоподібно також ні. Рання оперативна піддержка генерала Клендорфа, який вже мав у своїх руках генерал Гофман, в східних прусах, Польщі та Мазурях була-б трудно одобрити. (Але на жаль залишили його на другоряднім бойовці. Цілий стан німецького війська вказував достаточно на те, щукати скорого рішення у великій операції. Отже наступ мусів мати в собі ядро "війни зніщення", Ціля цього треба було передати всім вибрати фронт до наступу. Дивлячись з комунікаційних такої точки погляду, осягать ні фронти, о які йде питання, ишу опінку. Наступ великого розміру в "Ботарингії був би скоро наскочив на сильно скріпленний відбивок між ріками Мас і Мозел. Чи наступ був би через його пройшов без стратегічно, чого вимагало головне рішення, видавалось сумнівним. Судячи крізь Верден з 1916 року фатерізаційного, більше вигляду мав удар на області Шампань проти фронту на Марні. Він був би знайшов оборонну кріпостку лінію Верден - Тул - Епінал - Белфорт і з тим був би мав подібні вигляди, як та 1916 роки проваджена офензива на Вердену (диви розділ 40-й), однак був би через вибір більш користного місця до наступу здобув значно на імовірності вдачі. Найкористнішою була-б через велику фронтову ширину двобічна офензива в "Ботарингії та Шампань. Все таки стояли перед цієї операцією по зломаному французького фронту Льотарин- гіл - Богезен широкі поля, де воріг міг зручним проводом так довго ухилитись, не запускальчись до рішачої битви, поки нападаючий був-би через трудності Х постачання і умечення військ не стратив на розгоні. Такі вказівки давав перебір операцій на сході, в Румунії та Італії. В такий раз здобув-б здобулось великий терен, але чи маса ворожих сил була-б схоплена і зніщена, видавалось менше правдоподібним. А це мусило бути меток, хотівши осягнути рішення. От-же німецька Н.В.У. мусила робити спробу, повести наступ у тім напрямку, де противник не мав би можливості ухилитись і в той спосіб присилувати його до рішачного бою. Він мусів бути притиснений до стіни, як 1870 року притиснув переможець з під Силану Французьську армію до бельгійської границі, та там і іззнешні. Як це вказує граф Шліффен у своїм стратегічним тестаменти "Кане", де він говорить пропозиції великого короля, якого були основи "притиснути противника до неперіхних перепон і потім через обкруження одного або двох крил знищити..." Цей перепонок високо 1918 року було побережжя каналу і північного моря під Кале до Аббевіль. Воно було круглою сто кільометрів віддалене від фронту. Дальше на північ схилялось побережжя за дуже на захід. Небезпека, що офензива може здержатись усім вона Ворога оперативно-географічне, розум. Проте область Ніепорт - Ст.Квентин - Аббевіль - Кале була найбільше оперативно-географічно користною для зніщення великих ворожих сил. От же цей наступ мав простір до діяльності від моря біля Ніепорт до околиць ст.Квентин .Затиснення північного ворожого крила з послідовним обкруженням цілого фронту з півночі було тактично заборонено через повень на півніц від +пери. Такому оперативному був би не був шадливий вибір, бо воріг мав би в полудневим напрямку вільний шлях. От же залишалась тільки 141. можливість пролому на якімсь місці з послідовним звернен- ням на північ і південь. В полудневім напрямку повстала передовсім оборона боку. На північ розвинувся боковий наступ проти з трьох сторін замкнених ворожих сил і то на сході від німецького фронту на південь від Ніепорт, на північ від кана- лового побережжя Ніепорт - Кап, Гріс, Нец і на захід від морсь- кого побережжя біля і на південь Булонь. Потрібно було тільки вибрати вихідне місце до пролому. Оперативно-географічно треба було сказати: чим дальше розвинувби ся бій на північ, тим вузший був би простір тої до зниження призначеной північної групи, от же тим скорше закінчивбися перший оперативний ступень. Але за те, було-б з другого боку те до знищення призначене число за мале, атим сильнішим був-би воріг до слуги фази битви. В другій фазі мусілося-б перенести точку тяжкості в німецьким проломі на дотеперішню на південь справлену оборону боку, щоб ту на південь розположену ворожу лінію звинуті з півночі приблизно до ріки Уази біля Ла-Чер або аж до Раймс. У передвидженім обміркуванню цієї другої головної операції потрібно було провірити, що ворогові було стосунково легко загородити його північне крило від пролому, як довго воно було до замкнення на вузькім просторі між Булонь - Реймс гирло Соми та фронтом Ніепорт - Арас, отже так довго доки пролом лежав на північ від лінії Арас - Аббевій. Чим дальше на південь, тим ширший був простір для дальнього звернення німецького пролому на південь на побережній лінії гирло Соми - Діеп - Ле Гавр. Ці обміркування вказували на наступ приблизно між Арас і Ст. Лвенгін в напрямі на Ам'ен, який був-би найшов крім того на лінії каналу Грозат - вздовж ріки Сом через Гам , Церон, Амен тактично користну оборону боку для операції.м Дальше потрібно було обміркувати вороже положення. Густе угруповання ворога між Перн і Ветін, його рідке між Арас і Церон вказували рівном на удар на південь від Арас. Та ж він не смів вдарити на фронт ворожих оперативних резервів, от-же на його властивий опір, мусів тим більше проломити фронт біля них. Тоді наступив-би у зв'язку з рівночасними вимушен- ними наступами на фронти, за якими стояли згадані резерви, їх розкол, себ-то загальне ослаблення ворожого опору. На кінці потрібно було ще розглянути питання постачання. Воно було найважніше, бо від нього зависіла глидина пролому, його розвій сили, от-же в загалі операція. Найбільшу част постачання занимали муніція та харчі для коней і людей. Перша себ-то муніція, яка в теперішніх обставинах осягнула казочне число, мусіла під кожним взглядом стати вповні тягарем доставки. Знова жарчі можна було в повній мірі черпати з ворожих складів і з за осмотрення країни, через яку велась операція. У Фландрії припиряв до бойовища богатий простір на ріжнородні продукти. Знова на південь від Арас аж до лінії Альберт - Шольн - Ройе не можна було числить навіть на кусник хліба. Достава в перших тижнях припоручалась виключно колбонам, от-же зависіла від добрих доріг на здобутій країні. Скрізь потрібно було аперш уперейти бездоріжну і глибоку бойову полосу. Опісля розростиралась у *Ляндрії сіть добрих доріг* а на південь від Арас приперали смуги пустинні і колишнього бойовища на Осмі. Ці дійсності повинні були повести до слідуючих обмірковань: якщо на південь від Арас виключають обставини терену, щоб доставити таку скількість муніції та харчів, яка б не вимагає далекосягаче операція, бо послід- них повинні біллота переходячої країни. У *Ляндрії може достава по кількох днях обмежестсь переважно на довіз муніції, бо харчі можна черпати по більшій частини із занятої країни. А до цих обміркованих вимог достави вистарчали доро- ги здобутої країни. Отже головним було: наступ, який не був спутаний з клопотаннями достави і мав присосувати свій до рішення справлений розвій виключно для вимог боротьби, є можливий тільки на північ від Денс. На південь від Арас буде він провадитись так сказати без запоруки можливості опера- тивної вибудови. Не мусило дати перевагу. Рішаючий удар, який мав про- водити до знищення, можна було зарядити тільки по обох боках Діль в напрямі на Кале. Мимо того, що спостереження оператив- но-географічного роду та вороже положення ставили дальше на південь ліпший гороскоп. І мимо того, що він відсувений через обставини погоди і терену біля *Діль до місяця квітня*. Коли не хотіла німецька Н.В.У. дати ворогові можливість до випереджаючого ділання, то зрозуміла, річ, що вона могла забезпечити собі ініціативу в асни*відповідним наступом на иншому фронту, приміром між Арас і Ст.Квентін. Цей наступ мусив-би тоди бути демонстративним ударом великого розміру, але не смів-би гараз ежерти цвіт ударних дивізій. Головний удар мусив-б посилувати на Пале у своїм часі. Німецька Н.В.У. рішила інакше. Вона взагалі не хотіла повести рішаючий наступ виключно на однім місці, який-би стемив саний до операції, а радше мали подинокі удари, де ласка положення на це дозволяла, само собою перейти до операції, а де не було тої можливості, мали вони ограничитись ролек помічного наступу. (удару-знищення). Ця слабкость волі до операції довела природно до того, що "тактику поставлено по-над стратегію". В питанню постачання не занято рішаючого становища. В цім стратегічним і основним поняття була вкорінена також підстава про замірене провадження наступу. Н.В.У. рішилась, щоб дальше провадження наступу було призначене головно тактичним розвоєм, витвореним "магкого місця". Цей замір відповідав вимогам помічного удару, який мав меньше обграничений наприй. Що дозволено без обмежень в рамах бойового наказу одної дивізії, корпусу, а навіть армії, бо тут напрям до великої цілі запевлечений сильною управою власне даного наказу , не може бити місце при вищій управі тільки тоді, коли воно рівно-ж привтасоване — хоч і в далеко-сягалих границях до певно виміряного опера- тивного плану. Наші вороги виказали у своїх великих наступах років 1916 і 1917 під час початкового розвою тактичного пролому замало духової рухомості, держались за дуже по рабський і не рішучо того вже раз вибраного оперативного плану. Німецька "В.У. попала у иншу крайність: вона за дуже 143. віддала себе ласні випалку і стратила з тим можливість перепровадження операції. Ато стремів до такої операції, той мусів приладнати передусім точку тяжости її, тоб-то тактичний пролом відповідно до тактичної вигоди, але пізніше з початком пролому мусілоь Йому самому дати напрямок після вимог оперативного плану. І./УДАР НА АМ"ян і МОНТДІЛ'Е. Так всаджено дня 41 карта цвіт німецького війська до пролому між Круасіль і Ст.Квенти. Дальше на пірдень мав роспочатись наступ з області Да *ер з обмеженою метою, щоб заокруглити полудневий бік на каналі Крозат і Горішній Сомі. Вдатною несполіванкою осягнув наступ успіх на тактично користній підставі, але розвинутись до операції міг тільки тоді, коли його точка тяжости здобула простір між Арас і Черен в напрямі на Аббевіль, і то скорше нім неминуча криза постачання могла наложити на нього свої пута. Точка тяжости лежала з початку у вказанім напрямку. Однак воєнне шастя створило між Горішньою Сомою і Уазон "м"ятке місце", де в тім часі ті до рішення покликані жицьк яйкариї сімнадцята і друга армії завчасно з'ужились. Напрям, в яким почав ворожий опір найскорша ломатись, вказувала вісімнадцята армія на Ройе - Монтділ"е. Але тут не було ознак до операції. Коли німецька Н.В.У. перенесла мимо того точку тяжости, предержуючи свої постановки на вісімнадцяту армію, то могла вона піддержати операцію ще тільки охоплюючи на нивдень від Ам"ян, відчиняючи дорогу як з типу тим трудно вперед посувавшись властивим двигачам пролому, сімнадцятій і другій армії. А цей обхід був за далекий. Та на полудне звернена оборона бою німецької вісімнадцятої армії ростягнулась значно в ширину. Виринуло побоквання, що ті ще не з"ужити ударні сили вісімнадцятої армії зломляться в далекій дорозі зі своєю перемученою боковою охоронною скорше, чим вони стануть оперативно-рішакчи чинником уе височині Ам"ян. Ці побоквання виразила військо- ва група німецького престолонаслідника, залєдяючи вже в перших днях наступу, що вона готова зректись тих найблизчих тактичних успіхів своєї вісімнадцятої армії і вдовольнятися обраненою ролею, бокової охорони на каналі Крозат і Соме до Черон. І ще не з"ужитих п'ятнадцять дивізій другого і третього порядку мали відчинити сімнадцятій і другій армії дорогу на Альберт і Аббевіль непосередньо невпинним обходом, але тисненням на тим самім місці. Н.В.У. не прияля що пропозицію, тільки рішила, придержуючись широ своєї постанови, пересунути точку тяжости перед "м"ятке місце" без огляду на оперативне мало вигідне місце в загальнім положенню. Іой пізніше даний доказ членами Н.В.У., що сильні дальші тиснення невдатного наступу сімнадцятої і другої армії були-б припровадили тільки до даремного про- рони, ще не видержавши тоді критики. Наступ посувався ще хоч і поволі, вперед. Ще на третий день наступу не був упешений час до створення фронту, як це дозволяла Антанта 1917 року на протязі цілого тижня між її поодинокими ударами. Однак оперативно було-б найлучше зостановити 148. вже тепер наступ взагалі на цілім фронті і ті ще не з'ужиті сили зберігти до головного удару у Фландрії. Коли вже раз сіннадцятій і другій арміям невдався власний пролом, то поміч вісімнадцятої армії могла його тільки ще проволікти. Але судьба скорого задеревіння висила вже над ним в цій пустині старого бойовища на Сомі. Надія на операцію вже не було. Тим менше можна було її осьгнути через Монтдід"е. В цім мала група німецького престолонаслідника неспірну рапію, як це доказали події. Допнявшись до життя відтинку Авр, стратила вісімнадцята армія з причини постепенного розширення фронту і вглубленням свого лівого боку своєю ударну силу, бо операція на глибоким ростанованні для постачання було віддалення від послідньої бази вигружального двірця та далеке. Ще вдалось створити плоску мостову охорону на західнім березі Авр. Тільки тепер можна було звідсіль дальним ударом на захід і описля сильним скрученням в напрямі на Ам"ен успішно надати посереднього значіння операції. Але до цього не мала вісімнад- цята армія вже більше сил; може були-б допомогли панцирні вози в зв"язку зі сильною кіннотою, переправитись через мертвую точку. Тепер вже зайшла конечність зарядити на цілім фронті передичку, чим дано ворогові час осістися. Через передбачені трудності вичерпався удар, нім він міг роспочати операцію. Він був безумовно успішним помічним ударом,"ударом постепенного нищення". Пізніше відновленнй наступ вісімнадцятої армією дня 30 марта в полудневим напрямку був оперативно безцінний, а той другої армії дня 4-го квітня в напрямі на Ам"ен безуспішним. Бракувало несподіванки. Жаджбя Судьба першої німецької офензиви була рішена. Не дивлячись на малий вигляд розвинення в операцію, не здержано її вчасно коли в одиноким напрямку, де вона могла осягнути успіх, загальмовано за рано наступ. Дальша вибудова на південь від Ам"ен була стратегічно безвиглядною із "уживала сили, які були-б до рішення на інші місці більше користні. Дух Шліффен не панував під час наступу. Але також не той з під "вангорода і Варшави. В противним случає була-б Н.В." трудно задержала фронт Алверт - Морейл - Монтдід"е - Нуайон, який здержав сили і не був вихідним становищем до дальших операцій. Успіху треба було шукати тільки на північ від Соми. Виключно прив"язанням ворожих сил загрожуючи Ам"ен, не оправдувало держання згаданого фронту. То вчасно заряджене артилерійське вороже протиділання, котрому своя на постачання слабуюча артилерія не могла протиставити нічого рівновартісного, з"ужило так скоро ті на вільнім полю лежачі сили, що не було сумніву по якій стороні понесено більше страт загальної сили за час здержання фронту під концентрацією Монтдід"е. 2/ НАСТУП НА КАЛЕ. ЖОЖЕВ По Втоми першого наступу наступила оперативна передичка. Поліпшення місцевої позиції попровадили для 7-го квітня німецьку селу армію до каналу Уази - Яс не на лінію Біханкур - Анізи ле шато, однак були без оперативного значення. Опісля наступи з обранеченою метою стали приготовити для слідуючого оперативного удару на нижній Ліс вигідну піставу. 145. Для заняття височин між Ветін і Лемс, ту много оспорювану в 1915 році височину «Орето», лівим крилом німецької шестої армії, мусілось перш всього здобути правий крилом сімнадця- тої армії височини, що лежали на схід і північ від Арас. Тому, що послідний удар не вдався, занехано також перший. Оскількоє посидання згаданих височин, що були всього двадцять кільомет- рів віддалені від нивини Ліс, могли вплинути рішаччи на наступ, що мав відбутись на річні «Ліс», є питанням про яке можна спорити. Офіцля приступила Н.В.У. до удару на лінії Газебрук - пале- яку свого часу припоручав престолонаслідник Рупрехт як найбільше відповідну до операції до головного удару. Але до цього завдання не мав він вже відповідно кількість сил, позвляк удар на «М»ян перейшов безцільно рамки помічного удару. Все таки була тут тактично добра підстава. Проти вихідного фронту «Громель - Віолен стояли маловартісні порту- гальські війська. Її, первістно між «перн і Ветін скупчені англійські маси операцівної резерви були через наступ на «М»ян сильно проріджені. Дня 9-го квітня росточавсь наступ і осягнув великий початковий успіх. Через осягнено між Ерквінген і Естер ріку «Ліс, далыше на південь Віейль Шапель і Ріхебург. В слідуючих днях посунувсь наступ в окошцю вели і передовсім до Мервіль, знову меньше на Ветін, але це не було рішачче. Точка тяжості мусила бути звернена в напрямі паркотова на гористою терену на північ від Вели і сіля Касел. На другий день наступу здобуло ліве крило четвертої армії плосковину Мейсн як перший ступінь до цього. Але східний хребет згада- ної височини на північ від Вели, Гору Кемел, здобуто аж четирнадцять днів пізніше. Це було значно за пізно. Воріг замкнув вже давно підсуненими резервами дорогу до Кесел. По бтрати площини Мейсн вирівняв він висунений фронт біля і на північ від «перн. З початком травня охляв той з поміж всіх дотеперішніх найбільше надійний удар. Найвлучнійше говорити про це ворожий осуд. Маршав «рени» осуджує ту вже в битві під «перн в листопаді 1914 року грізну можливість заняття Німцями височини «емел з його на закід розположеним пілгіррями такими словами: "Поли-б було наступило таке поло- ження, то ми всі французькі, бельгійські і британські війська були-б відтяті східно-західнею лінією, що вели на північ через Кемель, і притиснуті до моря. Коли я дивлюсь на минувше положення, то видається мені, що житьві інтереси британської держави були у великий небезпеці. Треба признатис що вже не далеко було, щоб Німечь захопив в свої руки ціле посережжя від Остенде до Гавр..." От-же пролом на «али мав знищити британське військо, а що мав значити упадок цього хребетного стовпа антантні у загальнім положенню, з огляду потрясених сил французького війська, не каже нам інший ворожий вожд: Сір Дублас Райг: "надзвичайний тягар, який несле хорошбі французькі війська в першм періоді війни, сприченині страти, все це відчувалось на протязі цілої війни..." Щдро ворожого опору треба було шукати в пале, а не в Шарижу. Одинокий стратегічний наступ, що заповідав успіх, посу- бавсь вперед дуже поволи і не міг перетворитись в операцію. 146. Во про їх судьбу рішать як відомо тактичні успіхи перших днів. Ажиниження були жахливими, особливо на південних трансостей. В тому, що вони були малі, то певно побіч неспірних трудностей багатого терену була ще головна причина недостаточного зростання військ. Генерал Людендорф з приводу цього каже: "Війська повинні були братись до діла частіше і свіжіше. Вони задержувались часто за довго у пошукуванню за харчами. Дивізії, які тут боролись, не були в тім змислі ударними дивізіями, як ті, що їх всаджено дня 41-го марта..." В тім лежить ядро невдачної операції. Н.В.У. перенесла стратегічну точку тяжості на демонстративний удар, що посувавсь через старе бойовище на Сомі, мимо того, що Йому, як вище доказано, мусів бути правдоподібно зачинений шлях до рішення, а наступ проти лінії "азебрук - Чале уважала за удар другорядної ваги. Мусило бути навпаки. 3. ОПЕРАТИВНА ПЕРЕДИШКА В МІСЦІ ТРАВНІ. Після запізнення руху перед 4м"ян і на "іс стояла німець- ке Н.В.У. перед невідкладним рішенням. Коли б вона була вже в початку шукала розв'язання своєго питання в операції, в яснім пізнанні, що тільки ще цим шляхом можна було з певністю осягнути рішення в тім ще до того користнім шматку часу, тоді мусила-б поставити собі питання, чи вона взагалі мала ще вигляд, осягнути операцію. Вудувати в основі таку саму операцію на іншім місці, після перших двох великих наступів, бракувало вже тепер сил, не дивлячись взагалі на те, що одиноком успішною базою для операції був фронт між Перн і Ст.Квентін(диви розділ 23-й). От-же операція могла остаточно розвинутись на підсаві того, ще здобутої військи на дотеперішнім бойовищі. І методу був раніше як і тепер пролом в напрямі до моря. В рахубу вихідних становищ входили ново-здобуті фронтові віддинки Немел - Ла Расе і Арас - Альберт. Ослідній з них надававсь менше до операції тому, що за його полудневою половиною лежало старе бойовище на Сомі, яке мусило відрізати операцію від всякого постачання. От-же операцію можна було шукати тільки в продовженні того дня 5-го квітня розпочатого удару на "азебрук - Чале. При цим мусила німецька Н.В.У. ясно зрозуміти, що вже тепер після першого удару навіть зі слабким оперативним успіхом будуть очи ворога звернені на "ахілекську п"яту і, що новий наступ буде мати менше користні підстави до цього завдан- ня, чим мав перший удар, який вже тоді був заслабий до осягнення оперативного успіху. Конечною передумовою було, щоб зарадити за всякую ціну помічний удар на іншім місці фронту, який-би ціляв у ворожий життєвий осередок і мав-би спроможність стягнути всі вороги сили від дотеперішнього району скупчення між Ст. Омер і Ам"ян. Рішитись на такий наступ було не легко, бо він- був-би з"ужив сили, які були-б потрібні до пізнішого головного рішення. Така повстар- ша по трьох ступенях великих ситуація не мала-б з браку вигляду на успіх. Правда, що воріг поніс під час перших двох ударів чисельно більші страти, бо приміром на 59 англійських дивізій брали участь в боях 53 дивізії, а Величий звіт за Зарплатний Тиждень № 26 з Грудня 149 Стан людей | | Стан | Крадучи | Видують | Стан | |---|---|---|---|---| | Втягнення | 19. | - | - | 19. | | Узгоджувати | 2. | - | - | 2. | | Надаючий | 20 | - | - | 20 | | Козаків | 32 | - | - | 32 | | Втягнення на Коз. пейки | 3. | - | - | 3. | | дітей | 1. | - | - | 1. | | Разом: | 77 | - | - | 77 | Гусладний Автомат Кордунець Павло 524. де-котрі з них навіть по два рази; знову з французьких оперативних резервів брала участь кругло половина. Але рано ж німецькі ударні дивізії віддали своєї найліпші сили... і вони не мали вже запасових джерел, яким була для американська армія для антантни. Тому треба було побоюватись, що по дальших до певної міри вступних наступах не вистарчить по німецькій сто- рони чисельної, а перед усім квалітативної переваги для головного удару в такій ж мірі, який був би настолько важливий, яка б була запоруковою успіху. Німецькій Н.В.У., яка внутрішньо не стояла вираєно за опера- цію, бо відійшла не дуже далеко від принципу стратегії "з уживання сил", було легше рішитись, повести наступ на інших місцях хоч і без вигляду на операцію. Про всякий випадок мусилося зарядити слідуючий удар як можливо скорше, бо передишна скріпка вала обі сторони, і — що було найважнійше — чим довше вона тривала, тим скорше здобував противник час, вирвати ініціативу до своїх рук. За всякую ціну мусилося цьому запобігти. З кінцем жовтня могли бути скінчені необхідні ще пересування військ і підготовлення до наступу. Для майбутнього демонстративного наступу були під час вибору вихідного становища покладані в основу тактичні обставини. Групування ворожих сил вказували на фронт німецької семої та першої армій. Військова група німецького престолонаслідника випрацювали кілька планів для наступу і підготовила їх. Дром наступу була сема армія в лінії Анзеле Шато - Вері о Рак в напрямі на Суасон - Чіам - Йоншері до Весл. Дільповідно до положення можна було наступ поширити на право через сему армію на каналі Уаза - Айсне і через вісімнад- цять армію з лінії Орв'єр - Нойон на Комп'ян, знову на ліво через першу армію між Вері о Рак і Райме до Весл. Н.В.У. мала замір, коли ней удар достаточній слабкий положення у "ляндриї", приступити там до операції. Такий оперативний напрям був зовсім слушний. 4. ДЕМОНСТРАТИВНИЙ УДАР МІЖ СУАСОН І РАЙМС. Дня 47-го травня роспочалася німецька сема армія підготовленні наступ між Айзеле Шато і Вері о Рак в таким тактичним успі- хом, якого до тепер ще не було. Удар перся нездержимим розма- хом в полудневім напрямку через дірковатий, стрімкий насип Шемін де Дам. Цей тактичний успіх творив ідеал вступу до опера- ції. На жаль трудно було й тут осягнути. Вона мусила скорше чи пізніше умучитись, бо не припирала протиника до "етики" Якжжа Все-ж таки цей удар мимо відвертання ворожої уваги від "ляндриї" з уживав також ворожі сили. Первістна піль, ріка Весл, буда другого дня вже далеко по-за власним фронтом. Наступ посувався без труду дальше. Це було цілком оправдане, щоб наступ посувався так далеко по-за поставлени рамці так довго, поки він не виказав таке з уживання сил, яке не відповідало більше стратегічній мети, себ-то підвернення угаги і з уживанню ворожих сил. Німецька Н.В.У. старалась осягнути частинну операцію. Тому вказала вона семій армії, перенести точку тяжесті в напрямі на Комп'ян - Крейн ан Валуа. Коли-б наступ здобув в цим напрямі простір, то він міг у зв'язку рівно-ж підготовленим наступом вісімнадцятої армії з лінії Орв'єр - Нуйон в полудневім напрямку загнати французькі сили довкола "комп'ян до "битви зніщення". Однак "ранцуз пізнав 148. добре своє слабе місце і операючись зі завзяттям на південь від Суасон і на західнім окраї ліса Віер Котере здержав успішно наступ. За те в розлучневім напрямку не здержував він німецького наступу, будучи певним, що Марна буде сама перепоною до даль- шого наступу. Дійсно не можна було дальше на південь сподіватись операції. 4-го дня осягнула південна група німецької семої армії Марну. І тут стратив наступ свій розмах. Він здобув ще на де-ляких місцях незначний простір, але так, де він мав оперативне значення, в напрямку Комп'ян і Епарне, застряг в лісах Віер Котере і в горбистим раймським ліси. До початку червня вимагало дальше дуже жертв, які не стояли у жаднім порівна- ню до все збільшаючихся страт ворога в людях і матеріялі. От-же мету з"уживання ворожих сил осягнено вповні. Також відвернено увагу ворога, бо французькі та американські дивізії, виняті з оперативної резерви антанти, вливались до Раймс і Віер Котере для охорони загрожених боків фронтів Монтдід"е - Нойон і Раймс - Арпонен. Попередніці повторився дотеперішній розвій. Артилерійський опір противника зростав з дня на день і прикив завжди більш офензивний характер та скоро послідували також сильні наступи. Як фронт Ам'ян - Нойон, так означувала тепер і лінія Суасон - Шато Тірі - Раймс ті місця цілого німецького фронту, які дуже скоро з"уживали оперативні резерви. Як з початком квітня насувалась думка, відтягнути висунений фронт на південь від Соми, бо з"уживались надмірно сили (диви розділ 23-й, точка 3), так потрібно було і тут добре розважити мішковате положення між Айснок та Марною, яке терпіло з браку достави. Залишаюче таке висунене положення на Марні, не можна було пересунути сили для привначеного головного удару у Фландрії. В місяці червні були німецькі страти більш чим ворожі. Держання цього випукло- го фронту було-б справджене, коли-б він служив як вихідне стано- вище до остаточного рішення. А що цього не було, то перебування на Марні було тільки стратегічне не користя держання здобутої землі. Не е виключене, якщі чи магічна назва "Париж" не вплинула приваблююче на Ц.В.У. В кождим разі могло-б вона рішитись тут не менше як між Ам'ян і Шони до часткового відварту і звазанного з тим ощадження сил в користь головного рішення. Зрозуміла річ, що до цього завдання можна було аж тоді присту- пити, коли розвій слідуючих наступів дозрів вже так, що оперативне першнство було забезпечене німецькому проводові. Коли положення дозволяло це, вистарчало приготовити ухвалення великого розміру, яке могло наступити в кождим часі, як весною 1917 року. Дня 4-го червня розширила сема армія свій пролом в куті між Айснок - Уазон в напрямі на Комп'ян. Описля послідував дня 9-го червня той давно планований наступ вісімнацятої армії між Монтдід"е і Парлепон на Комп'ян. Тому що семій армії, як вже згадувалось, невдалось посунутись вперед за сходу не було, хиба тільки удар для з"уживання ворожих сил. От-же коли воріг чим разом пізнав наступ і очікував його, мусило вирину- ти питання, чи вдасться завдати йому сильні страти, без тяжких жертв зі свого боку. Було-б ліпше не роспочинати наступу, бо він був тільки новим членом того довгого данцюга, ослаблених підготовчих ударів. Чим даліше тим слабші були основи для головного рішення. На решті наступила ще одна передишка. "Оновно виринула небезпека, що воріг схопить ініціативу скорше, чим німецька Н.В.У. прийде остаточно до свого рішачного удару у Фландрії. 5. ДРУГА ОПЕРАТИВНА ПЕРЕДИШКА В МІСЦІ ЧЕРВНІ І ЛИПНІ. В друге виринуло перед німецькою Н.В.У. питання, яким шляхом (вона має) даліше стреміти до побіди. Рішення стало трудніше, чим воно було в місяці травні, бо противник сил обох сторін зазначилося дуже різько. Противник попис а певність тяжкі страти, які дуже перевищали німецьки, але тільки під час руху. Що призерненню рівноваги з'уживались сили обох сторін на нових позиційних фронтах приблизно однаково. Іспанська епідемія тяжила однако во на обох сторонах. Значно упадаюча мораль, а з тим і бойова сила була значно помітна тільки по німецькій стороні. Дзерело сил німецьких військ випливало подня скупійше та чутнійше, а Антанти виприскувало сильно з нового американського буркуту". Зближалась все грізніша хвиля, в якій продукт зложень з числа та внутрішньої вартості військ міг виказати по стороні Антанти вишсть. Для осягнення рішення через операцію мала німечка Н.В.У. тільки ще шматок часу. Чим можна було приступити до головного рішення, то ще один, стратегічно-тільки підготовляючий удар, відсував його все дальше в критичне положення війносно розгор пропорції сил, відсував все більше в стадію, в якій противник міг викладати низький видерти оперативний закон з умученої руки німець- важку кого проводу. Після пропала рішача операція на завсігди. Тому вчина німецька Н.В.У. влінестись безумовно до слідуючого удару як за послідньої можливості безпосереднього шляху до рішення. Коли вона так поступила, приготовляючи в половині липня наступ по обох боках Раймс, то чисто стратегічно було це добре. В другої сторони потрібно було поділ розглянути, чи відтручення Фландрії для нового фронту було оперативно справедливе, чи той вище поданий осуд подлинних фронтів міг дати зараз для рішачої операції інший винново вислід (диви розділ 38-ий). Це є питання. Навіть злино розбирати його, бо наступ по обох боках Раймс не був вибраний німецькою Н.В.У. до рішачої операції. Вона стремлала як перше так і тепер до операції на області Фландрії, думаючи, що це одним помічним ударом промоститися скорше шлях до осягнення й. чи ще одноразове ослаблення ворожого фронту на області Фландрії могла бути покликана до рішачої битви, трудно було осудити. Але мусило бути ясно, що дальші підготовчі удари, навіть як би вони принесли найбільші страти ворожій ревервей, мусили з'ужити одночасно ті німецькі частини, які ще були як раз на те, щоб забезпечити для головного рішення найконечнійші житьеві сили. Після цього обміркування не можна одобрити постанову Н.В.У., що до головного рішення в Фландрії, яке мало роспинатися з початком серпня, зараджене вже п'ятий з черги підготовчий наступ. Він обмежував власні сили, уживаючи їх надмірно. Причини цього треба шукати більше вже згаданих недостаточних зв'язках Н.В.У. з військом і випливаччого з того перенічення власних сил (диви розділ 8-й). Могла офензива випасти біля Раймс як хотіла, могла вона противника ослабити так, що він не мав би тижнями, навіть місяцями спромогти до власної офензиви не з огляду на американську поміч не можна було цілковито ало- мати його опірної сили. Це можна було осягнути тільки операцією. Але по пяти разовим попереднім підготовленню не могла вона вже бути повнокровним ударом під час теперішнього стану німецьких сил. Це доказує вже дійсність, що скупість сил не дозволяла вже більше встановити хоч тільки приблизно те конче потрібне, бічне забезпечення наступу на загроженім фронти уасон - Шато Тірі. Головне рішення мало стати в шестий і правдоподібно поєднане помічним ударом коли-6 розвиток подій був-би дійсно на не дозволив. І німецьке військо не могло не могло вже більше ніколи набрати сил до великого рішення, це міг зробити тільки противник. "Одні німецька стратегія 1948 року не схопила жаджвий момент для осягнення головного користний момент, себ-то день 9-го квітня, відсунула вона його так далеко аж поки той точно виміряний запас сил не вичерпався. Воїми підготовчими ударами робила вона в рамах стратегії те, що генерал "Адендор" на тактичній області так дуже осуджував: "Она battaliente" "дар на Раймс був послідньо можливим варіантом німецької Н.В.У. А тому що він не зміряв до рішення, арклас невидомо Н.В.У. остаточно на операцію, нім ше маршал * ом з"упів схопити ініціятиву до своїх рук. Все таки не лежав в природним розвиткові такий наглий зворот, який в дійсності наступив дня 13-го липня. Без особливих умо- вин був - би дня 15-го липня владся німецькому наступові великий, але не рішальний успіх. Відрізання області Раймс було-б безперечно принесло ворогови великі страти. Опісля можна було приступити остаточно до операції у Фландрії. І цей друк-би, порівняно добрим початковим успіху, аломавсь ще перед осягненням своєї мети, як не можна було передбачити. Вже не було більше сил до пролому. Його судьба була через оперативно другорядні бойові ділання подібна до значно ослабленого німецького про- лому в битві на Марні 1914 року. По довшій перединці умучених обох сторін була-б потім остаточно перейшла ініціятиви до руки Антанти. 6. ДЕМОНСТРАТИВНИЙ УДАР ПО ОБОЛ ВОКАХ РАЙМС. Наступ 15-го липня мала роспочати сема армія, вдаряючи з лінії Йолгон - Курмас в загально-полуднево-східним напрямку, опісля по обох боках Марна на Впарне, знова перша і третя німецькі армії мали, виступаючи з лінії Прійне,- Тагір, посу- ватись в полудневім напрямку до Марна між Впарне і Палон. Область Раймс - Впарне мала бути відтята по обох боках Марн. Наступ був тактично трудний. Себ-то не тільки у вихідним місці семої армії, де трудно було переправитись через Марну, тільки перед уєйм у Його дальнім розвиткові. Це обтяжало значно, бо до поборення тактичної трудности в першім розмаху могла дати поміч ще густа артилерійська піддержка, однак пізніше, 151. коли наступ посунувся по-за межі артилерійського діляння, не могла вже артилерія, що посувалась за піхотою, промовувати достаточно шляху. І як раз в цим моменті були густі ліси між Дорман і Епарне тяжкими тактичними трудностями для німець- кої семої армії, знова першу армію гальмувала між Яй і Верзі ворожа артилерія, якор був наплікований горб раймського ліса. Мимо того міг бути успіх цілих можливий, і після дотеперішніх побіл могла німецька Н.В.У. в правий спосіб вирити в нього. В дійсності довідався противник про замір наступу, як також про його план. Один сотник технічної части- ни зі складу семої армії, що розвідував по Марні мостові місця до переходу і при тім попавсь у ворожі руки, був свідо- мо або через неосторожність -- переказчиком. От-же несподі- ванка зникла, а з нею проломалась основа наступу. Ця недоля була можлива, але не до передбачення. Тому дійсно тактичну невдачу не можна приписувати німецькій Н.В.У. що заносилося безпосередньо на німецький наступ, побільшувалися ознаки на грізний французький наступ з сто- рони ліса Війер Котерет. Перш усього доносили літаки, описля мали пізнати війська, що воріг встріляється, знова дня 9-го липня доніс про це агент, а на кінці звістили збірці про безпосередній танковий наступ. Німецька сема армія гляділа спобоження на свій правий бік, який під час наступу йшов на Еперни перемінивсь майже в тил. Його опірна сила була зменьшена до мінімальності, бо фронт між Суасон і Шато Тірі був в часі від 6-го червня до 13-го липня метою кругло сорок ворожих наступів, більшого або меньшого розміру. Загальна скупість сил не дозволяла на зміну в достаточній мірі. Противник старався, щоб цей правдоподібно вже від давна призначений фронт до протиофензи- ви нищити пляномірно. Також його стремління здобуття добрих обсерваййлих точок було виразне. Сема армія підчерку- вала не раз конечність, що здатність її західнього фронту до сильної боєвої охорони в передумову для наступу, що призначено на день 15-го липня; однак пропоновання дивізійні і артилерійські скріплення виконано тільки по часті. З натиском дані вказівки Н.В.У. для старшого перепровадження росташования до оборони, зарядження проти танків і ише, не могли зменшити небезпеку. Коли вже не можна було приділити сили до перепровадження цього, то накази були безвартісним паперем. Вчасно вкрай перед роспочаттям насту- пу підчеркула повново сема армія свої побожання, мотивуючи, що опаки дуже виразні і була цим разом вислухана Н.В.У. але оперативний відділ при Н.В.У. відкинув представлення семої армії як привиди. Особливо, коли 14-й липень, (французь- ське національне свято), день, який після кінця переказів агентів і збігців був призначений до наступу, минув, а удар не послідував. Видається правдоподібним, що відомості про зарядження німецького наступу на день 14-го липня вплинули на ворога так, що маршал Фош відсунув свій первістно призна- чений на ранньшу дату удар приблизно на день 14-го липня. Коли описля німецький наступ проводився, то маршал Фош відсунув також свій на пізніше, бо, хотівши мати добрий 154. успіх, мусів він вичекати не німецький наступ; він не смів зв"язувати себе днем національного свята. Але тому, що німецька Н.В.У. не знала нічого про зраду свого наступу, то ясна річ, що не наступивши сподівання примусили її віднести упередження семої армії до бак обласи байки. Цід умовою, що й наступ заскочить ворога дня 15-го липня як і раніше, могла вона з певністю налятись, що він викличе своїм несподіваним ударом на відтинку Раймс для ворога катастрофу, яка потягне за собою перш всього ті приготовлені ворожі сили, що стояли перед фронтом семої армії і в той спосіб перешкодить їм у виконанню їх первістного призначення. Також могла вона припускати прив"язання великих оперативних ворожих резервів на всіх інших фронтах, які воріг пізнав німець- кія наміри, мусів там ще дійсно залишити. То дуже відванне нескріплення західного фронту семої армії не було легковажним, як не описла виказує розвій подій. Аж через заглянення ворога в німецькі заміри стала небезпека цього нескріплення життєвою небезпекою, але по умову не могла передбачити німецька Н.В.У. Дня 15-го липня роспочався по обох боках Раймс німецький наступ і здержався по тактичним початковим успіху. Француз з"умів — переважно на області Шампань — пристосуватись до оборони після зразку німецької Н.В.У., творючи опір в тиловій великій боєвой полосі вже по-за глибоким і мало обсадженим передполем. Цей опір мав бути зразком славної проби. Німецька Н.В.У. пізнала скоро свою помилку. Вже в день 15-го липня видано наказ для здержання наступу, перед укім перший та третій армії, де наступ мав дуже малі початкові успіхи. Тільки сема армія мала ще пробувати, щоб на північ від Марна, пробиваючись через Єпарне, здобути що найменше зализнодорожний узол Раймс, як вислід наступу. Для тих сил, що стояли на південь від Марна, мали приготовитись зарядження до відвороту на північний беріг. Видавалось , що удар, який зміряв тільки до підверення ворожої уваги, осягнув свою мету. Німецька Н.В.У. звернулась вже до рішення у ляпдрій. Аж тут вирвав ворожий наступ дня 15-го липня ініціативу в німецьких рук. За довге пролікання знайшло свою зплату. Розділ 34. ПОСЛІДНІЙ НАСТУП АНТАНТИ. Коли маршал Фош переконавсь, що стан умучення Його противника вийшов до такої степені, що він мрже приступити до протифензиви, то його головною метою мусило бути скоро зниження ше знаходячихся в противника бойових сил. Через те, що Йому був дуже важко вчасно відомий німецький план наступу, то маршал Фош мав спромогу оцінити дня 15-го липня з великою певністю розподілення німецьких сил. В користь своєї протифензиви, до якої був тепер відповідний час, міг він, відкидаючи основну небезпеку майбутніх німецьких наступів, завляки втрати ним моменту несподіванки, ослабити прочі свої фронти. Він знав, що наса німецьких військ прив"язана до фронту на мішковатім відтинку Раймс та на області Шампань. От-же мусів повести цей удар 153. так, щоб як тільки можливо скоро знищити ці сили. Числа досвіду можна по мету осягнути найскорше і найпевніше через "охоплення". На області Шампань майже через рівний фронт не було до цього особливо користної підстави, за те певно між Марне та Айсною, де цьому сприяв вже самий випуклий фронт німецької самої армії. Випад з ліса між Вієр - Котерет проти Айсне і дальше в напря- мі на гаон мусив загнати масу німецької самої армії до знешення. Маршал «Ош» використав гіркий досвід свого попередника Вібеля з весняної офензиви 1917 року, недовіряючи насліпо самій машині, а правильно шукав головного рішення Оперативній несподіванці, без якої були-б машини нічого не помогли. Вихідне становище під густою заслонною лисистою країни дало цій несподіванці особливу користну передумову. Проти озензива маршала «Оша», яка мала зрушити в дальшім тягу північно-східним напрямку не тільки німецький фронт Північне море - Мондлід", але також фронт Раймс - Верден, була стратегічно добре улюженна, як рівно-ж був добре вибраний час, що виждала холоднокровно наступ німецьких армій. Ті майчи до розпоряддяності сили вистарчали впвні, мимо великих страт у попередніх боях. Німецька П.В.У. обчислила сама яких тридцять до сорок французьських боєзданих дивізій і крім того в половині липня вже наспівши двадцять і дві армер канських дивізії. Через них могли бути увільнені дальші французькі дивізії навж на спокійних ронтах і стягнені до оперативних резервів маршала «Оша». От-же ті часто роблені за- киди німецькій П.В.У., що вона своїм легковажним оптимізмом не дочислила ворожі сили, не оправданні. Але дійсно помилалась з припущенням, що ворожі резерви роскинені по всьому фронти, замість шукати их в склученню до протинаступу біля Ам'ян і Вієр Котере. Однак, як вже доказано, був цей погляд під час нормальних обставин цілком слушний. Також сміла вона надіятись від свого наступу на Раймс з умовами, що ворожі резерви мимо их великого числа не дадуть зараз противникові можливість до власної Операциї. Так як звлача на випуклім відтинку Раймс, так і вилучення ворожих резервів з інших фронтів, до яких вони до тепер були приковані, повстали наслідком зради, уневажуючи обчислення німецької П.В.У. Вона не могла навіть цього передбачити та числисть за тим, що наступить несподівана зміна. Доч і потрібно було числиться з неповним пізнанням власного насту- пу, але, що воріг міг вповні задлянути в німецькі плани , як це по пізнішім стверджено уможливила зрада, цього передбачити не можна було, бо лежало по-за межами правдоподобності. Дня 10-го липня роспочав маршал «Ош» свій сильний удар. Ті досі в незнаних масах всаджені, технічно значно розвинені панцерні вози, котились перед впрохожою піхотою в довгих, нерозри- вних лініях, яких часто трудно було доглянути в високім збіжку. Німецька оборона не була приготовлена до такого масового уживання, на широким фронтом і могла протиділати тільки скорочуючими машинами, котрі сипали вогнем на всі боки і, тратила часто нерви. Тактичний успіх наступу був великий. Цілий німецький фронт між Йоною і річкою «Ліньон» перемінивсь в руйну. Вже в слідуючих годинах і днях не могло бути ошаджене для маршала «Оша": "Небудь, Закінчато, Всім, але використати пот- дяється, що ворожа військова управа не здобула ще пізнання 154. що рішення, можна осягнути через стратегічну вибудову останнього в перших годинах тактичного успіху, мимо того, що на власній шкірі були зроблені досвіди. Вона не вміла скофити найважнішу науку з власних невдач. У всіх попередніх проломах задуже перевезала журба побоювань для основного та користного підготовлення всіх вимог до наступу -- може уникнути недостаточної бойової здатності піхоти -- чим гальмувало розвиток успіху. Після обіду дня 18-го липня і в слідуючій ночі дали ворожі війська своєму противникові можливості здобути дороги години до піддержання і скріплення розломаного фронту та до вибудови по-за ним нових позицій. Тому-то слідує удари, які не мали вже для себе моменту несподіванки, здобували тільки частинні успіхи. Ворожий пролом на Суасон відперто. Справді чисто человом противобороном, яка як звісно в "живаве" найбільше сил. Точно як в оборонних битвах 1916 і 1917 років. Оперативна відпора проти наступу, який відбувся в листопаді 1917 року била Камбрє та який уважавсь німецьким генеральним штабом як найкращим приміром високо-розвиненої, много-сторонньої оборонної тактики, не знайшов повертання. Чи бракували до цього сили і час, чи може провіл не думав про це тому, що та тактика чолові обороны перейшла вже в кров і тіло з причини довголітньої війни, хай лимиться не вияснене. В кождім разі можна було мати через протинаступ вигляд, оскільки це було можливе, щоб положення звалити і приготовити маршалови "ошу подібне розпаровання, як його попередникові чівев в 1917 році на Шемін де Дам. Чисто чолова оборона могла тільки злекшити найтяжчу крізу, віддаючи її свої найліпші сили. Мимо того було положення німецької семої армії дуже грізне, бо й одинокий в мішку шато Тірі житьевий нерв, залізана дорога Суасон - Шато Тірі, стояла вже під ворожим вогнем. Видавалось, що не буде можливо доставити до цього фронту необхідну кількість муніції та свіжих військ до оборони, через що ршилась правильність п.в.у., пересунути фронт на лінію Черан Тардинуа - Вій ан Тардинуа. Пізніше відтягнено аж до ріки Вєсл. Але перед тим треба було евакувати, як тільки можливо великі запаси на невидане Вєсл. От-же війська мусили відперти передовсім з дотеперішньої лінії майбутні велики наступи. Зближаючись потреба сил прислувала німецьку п.в.у. до тяжкого рішення, до занехання власної офензиви у Ландрії. Загальна сила не вистачала вже більше, щоб можна вести власну велику офензиву і оборонну битву великого розміру. З тим зникло оперативне рішення і то на завсігди. Німецька п.в.у. мусила призначати до цього гірку діяльність, що вона мимо того носилась з думками наступу ат-ліськовол групи киязя Альбрехта, де передусім не можна було налягатись на рішачку операцію, обернення при великому оптимізмі в оцінці власних сил. Дня 2-го серпня відтягнулась сема армія за лінію Вєсл і цим закінчилась оборона битву між Вєсл і Марною. З тим стратив маршал чо свої ціль, до певної міри стратегично елегантським способом осягнути обкруження німецької семої армії та зніщення великих ворожих сил. Однак посереднь був він майже не далеко від своєї мети, бо оборона битва між Суасон і Раймс коштувала німецькій п.в.у. стільки сил, що вона стратила мат остаточно оперативне першньство. 158. Німецька Н.В.У. мусіла запізнати, що вона не може більше рішити війну офензивним способом. Коли вже раз через силу дійсності була вимушена ревігнація насильно змагаючи і вже не далекоїло схоплення мети, закінчити успішно війну офензивним способом, коли вже німецьке військо кинело з стратегічної офензиви в дефензиву, то в цим випадку могло рішати тільки питання: "Які способи побільшують і які обме- жують опірну здатність цієї оборони?" Обць того мусів бути між військом і Н.В.У. такий зв'язок, щоб про стан вину ченого, розбитого, від великого завдання уляглого та батьківшинно розложеного війська не було таких обманих розумінь, як це було. Заходила конечність скоротити у вели- ким стилю фронт і уможливити відсвіження того між орем і горами Аргонен вичерпаного фронту, влученням оперативних резервів у потрібній мірі. Як довго не упущено добровільно того півкола німецької другої і вісімнадцятої армій, який з реігнацією на офензиву став безвартісний і через пролож- жені бойової обставини пожерав сили, то то часто вигороджували півколо німецької семої армії було тильки полови- ною рішення. Потрібно було відтягнути другу і вісімнадцяту армію на линію Зігріда. Це рішення означало в дійсності гірку відмову, вимагало надлюдських сил від провідника. Н В.У. з весни 1917 року, яка перепровадила в ясний свідошості і в запоминьмівиконанню стателінної доцільності також політично некористи зарадження як виробу на лінію Зігріда, що по 18-м диппітрудно мучився день 8-го серпня. Але Н.В.У. з 1918 року не представляла ще собі остаточно цілком ясно те, що власне перебута кріза на півмель від -есл е тільки вступом до чогось іншого. Крім рисковного діла, притримати противасильячоїся небезпеки пілий доси сильно напружений фронт не держались на вичер- пання власних сил, не звернула Н.В.У. мідповідної уваги до фронту, що був призначенний до слідуючої тяжкої проби. Романіри і старшини генерального штабу позали на відлу- га ще до весняної офензиви зарадження розглобованих бойових відтинків не відповідали, вимогам оборонної битви. Вони роспались з північного сходу до полудневого заходу, оплієнь був описля дуже не приязний і повів наступ зі заходу на схід, що можна було предбачити, і дістався в той спосіб вчасно в тил відтинків проти яких не потрібно було наступати. чолом. Коли-6 Н.В.У. пізнала-Ч ціле також загроження свого положення, була-6 цього не стерпіла. Маршал Фош не вірив ще самий в липні 1918 року в те, що сила німецького війська вже пілковито з ужита. мимо того схопив він цілком правдиву думку, не виставляти себе через змінення на небезпеку, щоб воріг знова вирвав ініціативу до своїх рук. На дотеперішнім бойовищі було неможливе вчасне продовження великого наступу, бо тилс зв'язки потрібно було не будувати. Він уявсь до старої рецепти, рецепти "кліців", і рішився до наступу проти другого боку німецького висуненого фронту під Монтдід'є. Правда, що той там командуючий генерал Гумбе і маршал Гайт донесли, що вони не мають резервів яких бима- гає великий наступ, але мимо того маршал * ош напирає на свій відважний план. З огляду на брак резервів мали і тут великі маси танків значно шанувати сили дивізій першої лінії. Де відваґа, там щастя. В день 8-го серпня повели Австралій- ці, канадці і французи між Альберт і Морейнь несподіваний наступ. Її в густій мрани підізжаючі відділи танків виконали те, що роки заповідали в день 20 листопада 1917 року біля Камбре (диви розділ 48-м). До дванадцять кілометрів по-за фронт до арборнер вдерлась англійська, піхота ще перед подулем майже без перешкод, завдяки мешаного проводу німецьких відтин- ків і з тим злучених розстановань. Через першого дня був фронт між Альберт і Шереном на Авр на чотириадцять кілометрів глибіни прорваним, от-же більше чим в тижневих боях на Сомі в 1916 році. Сім німецьких дивізій зникли. В повстанку прогалину на двадцять пять кілометрів ширини можна було кинути тільки чотирі дивізії, які були на відпочинку нажежніжних після тяжких боїв. Положення по німецькій сторони було дуже поважне. Аж тепер почали крок за кроком відтягати фронт до Ройя, що повинні були виконати це перед наступом. Тільки все тепер під ворожим тисненням побільшились надзвичайно страти не тіль- ки в людях, а і в матеріалах. І тут не міг спромогчися Англієць до відважного пролому, через що здобула німецька друга і вісімнадцята армії час, виводувати дальше меж в тилу нову, хоч і слабу лінію та згаль- мувати в слідуючих двох вороже тиснення. Та мимо того положення було дуже грізне. Обці дуже тяжких страт заскочив блискавкою німецьку Н.Б.У. несподіваний моральний упадок війська. Генерал Людендорф в приводу цього каже: "старшина генерального штабу, який був висланий на фронт, з'ясував мені стан перших стрінутих дивізій перед наступом для 8-го серпня так, що я був глубоко збентежений. Я скликав командирів дивізій і фронтових старшин до себе до Авеєнці, щоб з ними обговорити близькі події. Їх чув про діла славної хоробрості, але також про чинності, яких я каже не одверто, ніколи не міг сподіватись в німецькій армії: «Наші жонки піддавались поодиноким кінночикам, а цілі части- ни-танкам! За одному дивізією, що свяго і хоробро наступала, кричали відтягаючись частини "крв" страйколоми" і "продовжники війни", слова, які падали навіть пізніше. Старшини на многих місцях не мали вже жадного впливу, їх зривали з собою..." Генерал Людендорф витягнув з того висновок. Перевага перейшла остаточно на сторону Антанти. Думку до наступу відложив і він тепер під сукно. Але також про довгу і успішну відержку в оборонних битвах, які більше з"уживали сили, не міг він думати при такім стані військ. Той ще зимою 1917/18 істнувавши вибір між відмовою і послідньою спробою воєнного паста (диви розділ 34-й) вже відпав. Залишилась ще тільки відмова. Це значить стратегічно: затяжність бої для здобуття часу. РОЗДІЛ 85-Й НІМЕЦЬКИЙ ВІДВОРОТ. По його перших вступних сильних ударах з ліса Біер Котере і по обох боках шосе, що вела з Ам"ям на схід, перейшов маршал 157. ...до того, збудувати чинність наступу як май в найширших основах. Коли ж між Сомою і Уазою не припинилось вороже тиснення на Ройє, повів Англієць для 4-го серпня наступу перш всього на південь від Арас між Булер і Альберт; після пересунулась битва на південний берег ріки Сом до Брей. Коли і тут не вдався ворогові пролом, то його повторні-танкові наступи відперли перемучені німецькі дивізії всі таки до дня 45 серпня, накалено від Бонон. Він сам помис в цій машинній битві Недавати страти. Рівночасно вдарив Француз для 20 серпня на німецькі вісімнадцять армію в кутку між ріками Уазе та Йслою і в тяжких боях відтягнув її до вечера 21-го серпня по-за канал Уазе - Айсне. Генерал Людендорф висловлюється про цю невдачу так: "на битва закінчилась мимо всіх приготовлень знова нещастям. Церви війська не відвержували. Військо не зносило вже більше силу артилерійського вогню і танкових наступів. Це була нова поразка. Знова віднесли ми тяжкі страти, яких доповнити вже не було можливо. Також день 40-го серпня був чорним днем." Він прямо напирв ворога до дальшої оцінки... " Влами на Бопом і Шоні присилували до кроку взад. В ночі з 46 на 27-го серпня відтягнулись 17-та, 2-га і 18-та армії на каналову позицію --схід від Бопом-Церон-Несл-Нойон--. Однак все при обсадженні позицій дозволяли поодинокі вже більше не боєздатні дивізії на те, що переслідуваний ворог майже рівночасно з ними переходив через фронтові перешкоди. Це вказувало виразно на те, що дальше держання вже виключене. Для 26-го серпня пересунув англієць свою точку тяжкості на північ по обох боках Арас. Червий удар послується по кількох лініях боях до міненької позиції "Ботан". Описля для 2-го вересня впала і ця позиція жертвою танкового наступу. Поза каналом між Арле і Мевро, який здержав танки, вдалось 17-й армії знова зайняти позиції.(осередок битви) Це спричинилось до відтягнення також другої , 18-ої і 9-ої армій до позицій "Зігріда" на лінії Гузокур-Ст.Квентин-Ла Фер -Бранкур. Знова 7-ма армія мусила опустити лінію Белл і відтягнутись поза ріку Айсну, а 6-та армія зрікалась своїх квітневих здобутків і зайняла свої топередні становища. Для 7-го вересня закінчився відворот. Шемія де Дам був ще одиноким здобутком зі всіх битв наступу. Н.В.У. мусила шукати за дальшими можливостями до ухилявання, бо така певність не здержиться тако-ж перед позицією "Зігріда" (в той спосіб повстало, правда що тильки головно на палері, позиція "Германа", яка , шукаючи за природними перепонами для танків, тягнулась від Блло по-за ліс і Шельду до південного заходу від Валенсієм. Потім мала злитись через Солизим, де Лато і Гуйзе та біля Дерсі з позицією "Гундинг-Брунгильда". Ще дальше по заду росліджено позицію так звану "А = М" (позиція до тягнулась від Антверпен до Мас), від Антверпен через Шарлеруа до міве, слідуючи за каналами і малими водотоками, потім переходили по-за Мас до Чамвіер до позиції Крімгільда, яку обсадила німецька п'ята армія. На низинні Дер була вже від дорожного часу можливість опустити висунену позицію під Ст.-Меган і відтягнутись до позиції м'хеда. Ворожа ударна діяльність тривала даліше. Многі удари, які були спрямлені між Камбре і ст. Львентін, то проти позицій Зіґфріда, то зміряли від Суасон через кут Лафо в напрямі Дюом, щоб підкопати Шемін де Дам; то вибухали на мизині Веер були цілком добрі зарядження, які послідували на підставі ясного пізнання німецької слабості: брак резервів. Німецька п.р.о. не знала вже далі звідки брати сили, щоб затикати вломи на поодиноких відтинках. Всюди наступав ворог, або як видавалось приготовлявсь до удару. До цього сильно напружен- ного положення на західнім фронті прилучився ще розлом болгарського війська в Македонії. У ним вилучено Туреччину, як союзника, від осередніх держав і виставлено на знищення. З Балкану загрожував умученому «встро-угорському війську і нардови смертельний удар. Також таляя спроможність скоро до наступу. Наближалось цілковите з'їзольовання. Зі західнього фронту, що проливав кров, мусилося відбираати сили для Балкану. В другій половині місяця вересня роспочалась загальна ворожа офензива. Тіля перш, Камбре, в Шампань і мід Арголен та мас послідували тяжкі наступи. У лямдрії і Фрута вдалось ворогові осягнути кілька глибоких вломів, через що мусилося перенести фронт дальше в тил. За те на області Шампань вдалось ще раз німецькому війську осягнути великий успіх в обороні. Але на північний захід від Вердена вдерся Американець глибоко на північ Висунений німецький фронтовий клим в напрямі Шарижу все ще держався. Його кінець лежав тепер в старім куті Лафо. Все ще шукала Антантта за тим, щоб осягнути двобічний прорив в напрямі між Камр. Кліші тиснули даліше. У лямдрії здо- був 3 початком жовтня ворог безнастапнаною боями підходження до околиць Гурте. Німецька четверта армія мусила відтягнутись до позиції Германа. Дальша була німецька симпадця армія замотана в тяжкий бій біля Камбре. Вона держалась. За те німецька друга армія невстояла і була відтиснена через ле Ка- теле до Богем імусила відтягнутись до позиції Германа, пори- ваючи за собою з полудня вісіммадцяту армію, як також з півночі симпадцяту і шесту армій. Через це був вже Шемін де Дам не додержання. Також сема і перша армії відтягнулись до своїх вихідних позицій з 27-го травня. На області Шампань було все ще велике тиснення на полудневий бік німецького клина. Почо з 10-го на 11-го жовтня зарядила військова група німецького кляза відворот до позиції Гундлінг - Бругільда, який вже 13-го жовтня був закінчений. Скоро роспочалась перед новою позицією сильні частинні бої. Для 17-го жовтня повів ворог в північним напрямку від Ла Фер сильний удар проти німецької вісімнадцятої армії. З кінцем жовтня йшли бої за позицію Германа по між цілій їй довготи від Коля голянської границі до Уази. Ворог здобув район Ле Като в напрямку Ландресі. Для 25-го жовтня розбився кроваво його напад перед позицією Гундлінг. Також на фронті Бругільда на південь від Вузер і північний захід від Вердена немав ворог жадного успіху. Події розвивались так, що той на захід скерований фронт німецьких армій воріг відтручував від межи до межи в зад, як поки та незломна позиція Гундлінг - Бругільда, яка мала 158. служити головно на те, щоб як найбільше привязати до себе ворогих сил, не попала сама, як зріла овоч, в руки противника. О крок за кроком відтягаччеся німецьке військо мало здержатись на тих вже з природи позиціях "А = М". Небезпечну прогалину між Антверпен і Намір, де воріг міг повести все більш застра- шаючий танковий наступ, можна було ще опустити, завертаючи праве крило по-за охоронячу лінію Мас між Лютр - Намір. Тоді залишалось би ще слабе місце вздовж ріки на південь від Шарлевей. Також Дотарингія могла бути великим бойовим фронтом, за те Вогези з огляду на близьку зиму входили менше в рахунок. Але все таки завдяки скорочемого фронту могла німецька Н.В., вилучити сильні резерви, якими можна було, росташовуючи їх глибоко, добре забезпечити слабі місця. Крім того було-б ше можливо навіть під час великих боїв постійно держати в тилу за фронтом значні частини для повного спокою і вишколення, завдяки чого можна було значно підвищити опірну силу німецьких військ. Ті власне до фронту надіслані нові протитанкові зброї підвищили вигляд на масливу оборону. З повною надією могла німецька Н.В., виглядати в цих позиціях дальший розви- ток військових подій, тим більше, що ворога ударна сила значною слабла. Для 5-го листопаду почало німецьке військо відступати до позиції "А - М". Ще перед їх заняттям підписано перемир'я. КІНЦЕВЕ СЛОВО. Кинувши оком в минулий час, викачується німецький генеральний штаб своїй цілості як корпорація, яка під час тяжкої вогневої проби світової гігні створила все найкраще, що тільки могла створити людська душова сила на ній області. Слабості, перед якими людство не може встоятись, тяжать також на нім, але в такий малій мірі, яких не викаже жадна інша людська творчість. Так бачимо, що німецький генеральний штаб мирного часу був з німецькими військом передвоєнного часу просто зв'язаний в органічно уродженій помилці, в помилці про взаємностостосунків машини і людської відваги в суті новочасної боротьби. Німецьке військо завдячує свої успіхи з последнього походу 1870 року переважно бурливій хоробрості своїх частин, а менше допільним уживанням інших моральних джерел сили. Тим то й ство- рилася в традиції війська святість: "хоробрість під час війни", в якій шептало шемрання лавробих полявих відзначення українську пісню німецької мужності та переможності. Горда пошана до цієї святості не допускала, щоб щось чужого могло зрівнятися з рев- новарністю. Німецький генеральний штаб був дитятком цього війська і прийняв в себе вже по частини в материн молоком його віру на радісну побуду власною хоробрості. Він мусив також поділяти головні хиби поглядів німецького війська, консерва- тизм і відразу до значення техніки. Але мимо того створила його трава і співпраця, передаючім військо, якого діла зага- нали безмірні числа ворогів на заходи та сходи, в очайдушності на себе і їх силу, в пропасть розгрому. Внутрішня партість і провід німецького війська показали едизованому світові степень довершеності, перед яким слідла всяка недокінчена робота. Нижче заздрістю обмеження і ніякі брехливі ликовання із-за побід сучасних "переможців" не в силі потрясти цю горду дійсність. Щоставити таке військо на поле бою, як поставила Німеччина в 1914 році не з'умів з них ніхто, і що радісну жестокість певність хай візьме німенський народ з собою в часу, коли в Німеччині девонили дзвони, повівали прапори і старий та молодий в темну майбутність як найкращий лока з німенської сили і німенсь- кою дійсністю, як провідну в'язду обітниці. А тим, що створили в 1914 році чудо - диво німенського війська, відлати вляччу пошану і ревновання в стремлінні, яке минара єсне світло розуму відсує темряву сучасної горячкової дурійки. У своїм другім головним завданню мирного часу, у виготовленні операцій створив німенський генеральний штаб, або ліпше сказати Його славний генерал Шліфен, мистецький твір, який стоїть високо по-над критику всіх сучасних ділетантів. Стиснена ворожою перемогою могла Німеччина тильки сміливим ударом осягнути побіду. Стратегія "абуса Кунктаора, Шварценберга зі всіма її середствами осторожності була-б часто в перших тижнях мічого не помогла. Руля-б безнаййно засуджена до розгрому. А плян графа Шліфена провадив до певної перемоги на заході. Але тому, що він не міг бути звичайним буденким витвором, коли віддав він себе не в руки ремісника, але тільки в руки мистця. А мистців німенського генерального штабу з 1914 року не допустити ком судьба до слова, яка можливо справидливо відмовила німенсь- кому народові -- а не німенському війську -- долью побіди. Тому Формуюча рука мистця зістала зарезервованою для викінчення думки. Частя години розвідлось поверхховим летом. В самій війні виконав німенський генеральний штаб все, що було можливо. Промахів і помилок рішучого значіння не було. Прикрі наслідки мирного духу, що попровадили рішення танкового питання на хибний шлях, замрачували погляд одиниць. Маса генерального штабу думала інакше. Чим ближче була вона до фронту, тим виразніше. І коли провід операції не знайшов шляхів до побіди, то не були також помилки одиниць. Однак від неможливості, побідити, до катастрофального розгрому ще далека дорога. А що військо Німеччини вступило на цей шлях, не є вина генерального штабу. Рука батьківщини допровадила до нього; батьківщини, на якій лежала точка тяжкості ворожого бойового діляння, яке не в силі було на міменським фронти перегризи грамту. Народ Німеччини у своїй ширій легковірності віддав лукавий, скритий волі ворого богато менше опору, чим бойова відвага німенських військ Його безсильній люти. І між тими, які хотіли провадити німенським народом, були самі справдішні стараванці "мірні дурки", що усиха- ючись підкинув ім лукавий воріг, зиччи добре, що жадми" иший народ не попаде так без опору ії притягаючій сили як німенський. І в ряди цих добролушних фантастів уміли підшитись також такі, що були дітьми ворожого духа. Потаймі піоніри з там того боку. І так впроваджували перші несвідомо, другі свідомо убійчу отрую в серце німенського народу, що приготовляла обміркована ворожа хитрість. Аж поки Його виголодиле тіло не згубило ясний ум і в баламутних горячкових снах перемінило ворога за друга. А військо, невідлучне від народу, піддалось тій самій слабості. 161. Не сильним ударом меча з'уміла Антanta зломати німецького велителя, ще отруйною стрілою зі засідки роспалила вона його кров. І аж тоді, коли велитель поточивсь, а мозок шумний від горячки затройної крови поточивсь і впав, аж тоді зумів воріг притоптати його до землі. Влідий страх перед днем, в якім спадуть полудні з очей облуреного народу, виходить із мирної угоди. Тому повинен бути німецький народ закований у вічні рампухи. Але нічо не є вічне в історії світа. Його колесо крутиться. Що сьогодні на сполі, то підноситься завтра довбисоти від вчера. І хай вороги з ненавистного страху зв'язують німецькому народові руки, але думки його не з'уміють вони скувати. А перед ними думками про духове завішення німецького славного війська стоїть напоминаюче слово: "Що ти одідичив від своїх батьків, здобуть, щоб посідати." ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 4 Фонду № 113 Пронумеровано 167 (силу штампом копіювання) аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошурки, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: «18» 05. 2009 р. Підпис Ч ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) « » р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: | видачі | Під час повернення | | видачі | Під час повернення | |---|---|---|---|---| | підпис, дата | підпис, дата | | підпис, дата | підпис, дата | 18.06.2019 ВІДМІТКИ РЕГІСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: | Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: | |---|---|---| | (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | 5.03.2019 (Підпис) | (Ошаровський С.)