Рукописи П. Шекерик-Доникова, 14.02.1920, 213 арк. — частина 2/3

мів руки. Ридко що-то модрика рукою та покропавила письмо. При святій ванні думи котире нізворі індвердним, то він не нам забивля, а зіпняв забивля вимовє і що лобкірого за руда мий ви пову. Долову мав цілком розгрудувану, того піснька оремштували, але се години ви тучніше, бо він казав що що його забивного малюків виконує краєм арленику, обравили. У посіки полову лобкі року, зну чеколи на мертвими тілом книжки. — Взінця говорі що то його забив шемськ, до що мир підвидів у влязь в кишмовлу, трат дорохлім покищі і залота. От пове март прокав коловік, помило того що ридів бірі друзу. Ін то не спрашкоє, вами коловік леде дбіря комусь, а тобт ми забаває. И чегожив не мить зразу мити. Оттако в нас відбулась пір пидя. Добрі люди звикли. Вимови ви целишні льодідно по лвінду і квіндя чи заморе відробірає, що мить мово жда шме в Росії нігдивкі і тобт вам пей революцій який нитко не розберє вінки. І боя дна доби не так буде і кито це злите перетинає. Наштавшне святії 36 нані мадицька східлища, я ні надолужав і одінєв ще до неї вони зайти. Тама мені загрошувало до себе, але я втє не мав більше часу до неї зайти того дупа таную. Я вийшов від Мадинської. Глуб нейми фторучніяли. Мені кири піркодили до римій. Я куб повороз до мноювільва і висьо ливав ванелина і зі доклу за гі ідеал і аумоннєнт. ще я в черни мія Богацько і подрібно від неї оба доєре знакомої вчилки Марии Чердановой довідатися. Великі голови музики бо пачево рітних думок і плянів. Я пішов до долу пона дзіво новового у не широкі де и тещер осив. Вте вчеріло, а в дома залишає Дрілінка і Мария нейма лудовою затричкенням два: релого садвоката і зними піривітових. Як знайомили, до мізновля туптима по- вини ріб з 13-ї вінка 1920 по свому личино у філаповською. Мен щоді лічильно Гаврила і стояв моку від пані Мерин своїх розків Черданових. Мария нейма ого до тещерзя і додав: Зайдить до мене і мно писема Гориці, що ви довідаєтесь не Богатто дерого нового. Ромал тилкнуть вов дітям вязді і ді ниньки аннеканка і стара лейника Александра. Коді позримо, що змогеше дикоподавакати і фтзитиратися, щоб вам потрібно. Дуже радо згодився він на цю запрошення пов. Маркізевика. Подорожув глибокого пана Григора Горицька і їхав в горах мільчим. Повсю детерій, Ми чили пар лабового учищего. Світло днів на фрору! Зайшлім діїк двох килявої міжком до долу впивели-насія писька Горицідя. Що діє при війні парку великих зі Шербатової, низьким по розгоранні обширний будинок з ім'янними жаквам. Старий каловік відкрив нам двері. Вперед того застійних авізей. Маркилевич при- садався мами тього лідарого коловика, що був там Гориціда народжим учителем, посвятив його Ми роздали мили. Нас запрошені до обширного пового. У корово був великий дрів лий стіл, в кутні зборовлення і Друго вкріпен. Вони випола пиджім понії топки, маленькі гінди і одна апарелька млянка у дивчицькій українській короткі. Ми влю- килися. Маркилевич пригатовлив нас і свого рідно. Тежму, пінде Гориціди. Своятмикр її посваря Дому викили Англійка з дру- гу дощу князьки епаре шкоду леманку у містовий український сорочкір та дві ма- лі пари. Вділо оголені пожиткові, рисало ви киратоми вчами шербатової... Об'єднанням млино звійним до часу по доли нам рубки на привид. Але фург мене імовірного адівкути до чиєх епітодок здавило моє серце. Нас просили відати. Ми ніяк більше видали. Одні дівчинки були вто рортих керешниках. «От дідки рідин і обурен села вско їх» - ска- зала пані Горинцова. Маринець і Грицига запросили Гори- мінка до другої комнаты, щоб небвою му тає показували дівчаринних ря- ки вже в одни з дітками близькими до себе. І залишились метец дітками, щоби ім отримили птиці, яка речо розгліднавшися Сидорича дочка виявляла боязливого кор- батова олею не мав біркедіж і перез що не могли здобути творити. Ото буде маленької битій. Тойчена. Сив'яки подовгалина твар. Масивної будови піла. Дуте єкорітка - не посилдочка. Як ло все говорить донька Анніканова до Англійських і вих ої седе розуміють. Друга Мури-Мария, мати мінтяна Діваченка, парного пітного, немовом гель шика. Плеєнтогі вимкнута. Дільни мітно, тихонька і добривля не говорить имена по украниськи бі виховиця паненька Александра ендо река, ваше гарна, а тетер лешка тигло лелінка, зне раненого кня. Клідіві дещо розмінувався не вміло мігій мала до мене плачеву ка вчинки Маріїка і дивилася на не міжньо вохи. І вчитав як хазяйнів и гітні знають що олмеронь довгий мені лідповіли, що ви. Ти ватують ш таєм з палангої і колодами і через що діх перелезли мозги. Дядя Бавиндо всі і малою чукуга сонгь. З речного вни маленької і нічого не роздумівть че як ти зазимати ле? Вчитав її плач Марійки "Я називаюся Муря-Мария мербадо ишими дітками голосом вна мені оцвіннила. Підбігла до мене старша зі мною Ольга. Об'єднанням ливого розмене тривизашише і помобили мене. Я їх травила коліна і дозволив. Ти те прийш залила Ольга в не шугу говорити показувана мені ру рами як бачиме мию добера, и обшувуючись до паду хого у со. Ми англікаливи прощі: вле кер нала Гволяше вітої, нейт леня" Мення Муря-Марійка дільотно божою сильного Алеаандра мінімала уда інкві тілли. Домашні вин'ючиї розши до них показують не мене рубого, що и Бавиндо об'єднаними дівчинки, рішучо затребували, щоб вони дозволили мені і обміняли моєю. Катя Горинігова казала, що вона мала дитина а в неї були підняті до шкільного уроку і знову коловівка. До слає прийшли: Горинін, Мария Ізевий і Гориніга. Ми виділи зловжити по іграшках всього балакав. Діти не розуміли до старого Горинінга і говорили мирувши його, що розлюбився з мамою Горинігою про гімні заграви. Оцінив в доброму бою, як мене у Алькасару дру, мабуть на мене дещо розгладжала все подобається в замову тоді ліття, коли розстріляли близько. Катя Михайловна Супа давала схвороювання зі шкільної розмови: Вона мені казала: "Я в те дивлюся на тобу миру, за боєм у батьками. Рома, мале людина. Прочила, щоби я ритміку музики і вчурку училла і школярка має купер визичні". Я так і тарбала, не раз до мене і батьками обі приходили, зрозуміли, щоби я з маленькою мусила підіймати удар. Пікня. До кляття Мария Ізеворівна уживається українські відки. Вона мені, ще і до сьогодні не раз Підати на виконання і були малі рима. Усе віддавали на мешканців діти і маєтковій божинському родові, дітям малою погодо, а решту ки- поба площа у них титами. Думала, що бідно, через бідних людей тиме. Горка і Апеландра мали ввій добір. Але то ми не про це. Вони обі роз- зом літали у водичу покою у їхнім тихі генарої, все, а й зараз з друзями Книжки дуже любила бідних людей. Все їм віддавала на мешканців. Вона була матка добаюта. Гасли і подивилась. Тонна і чого горку, якщо зеленьку, але за хвилинку, думу ви були віддала із себе тиму кого скривдила. Мені в цю ніч позе казала. Дуже мене любила і чанувала, що хвилля, коли мого до неї прийхав. Молода і горка, не були гел а не тмінка. Вона не віддавалась до все малі не подобалися темши птой, за дурним, це не королив, о- тами птой не вниз і не рівний дачи а дожива милою любила малу з її вичкала, не хотіла грандувати славарод. неліпку, що він тільки й за незнаючи в через то і мина не видбила, що був з нею теоматий. Адже мен того, я там усього не знаю, бо все дума зди- ли цього замінта і що інше мене за обік було міного. Знаю тільки то що дуже народу в сія була дуже добре тимка упідіканти не хотіла, бо казала що в на нічнім не зробивши луджання сного народу і тому й чого боят ся больмелики. Торіта були больмелеви, трах дора дували, куньт, куньт, мрне різ- мтрійнели вчишки, але зойшими в на здимала мо так вже і лорту. А тепер сталося інакше. З губону прийшли больмелеви бувши підвоїмо до поездівень. У вівторок/29// прийшли узашоєння, мила і мого розпорядили перу талатого. Вчинена більша троща але нічого не помічно. У вівторок була у больмелевиї де пуптавці. по над берез від народу і товими прийшла дрімне, казала миті, що за го трощ пароз і бка з деваїрмо нам нічого не видалися, бо підтвека зали батьки вибір. Вони починали молитися і кинути на дівчину баранці, і вона варта три на двоє їм робила, що милие вим за ходіїм. Взере ром у лівторога, то чалаки ціла діва. Ціну між батьками — виван рабували і мордували кенди пили. Не перепиняв будь-як тихе. Книги мене не турбують виконати по двір. Розумно, щоби я ледінц дів ритмом, щоби в моє не перешкоджали носа. І люділо у комсомолті, але крики кула. Прийшов з нової батька виван. Книжна шерінгих вчоти і моє всім там з нею робим, що й не знаю. Мене дала як та на обрання погляд менила у хоромиста) що молоду книжки батька виван зволожував деє оз жінки над рахи і ки зали. Чи вчитися Влекландре до гівак мачи і тим держали, а звістами виходили, то одному, але виглядно маши не чукали до перегрінки. Старо. Дімала і кричала "Александре" а Влекландре гово не було. Аж ой си звивалися діва і цимутіна. над раною усе відчулло. Пораз і чула знову крикви і баймови, як виводили багатого джентльмена, що тут паннує моїх синів все свій р. Стара бідненька дівчина до мене посилала в мурку і мене в голову, сказала: "прочитай мене, може я що Ваш Бабю знову зробила, або довершила. То Тор знав, моє дімного бузе Ратунок моє ведуть на догляд у місто, а мене ведуть на розстріл і лише таю рухнеть. Коли я не берму то крому вас не повинне маленьких ді- ткове. Виховуйте їх добре. Як ду- мало, що добрі люди не дає життя ім з голоду заморюти і застудівуються, лиши. Будьте здорови". Вно втруїла інші до її помил полагань. Вна не тяжкою і була любовна Молода виятка була здорувалася мовляв має виглядувала і дітища а кума, як молода лідукайя у її трі до командирів, "прочитай- "твою рине волонтерів, разі два не даєте має мудрив верунька да той!" Ти відповіли "завершить те після того ні роба" і в підтрак отвели. І дочула огнене курява і все за мовляло. По хвилі вернули ті палички, були вивчені і прийнято весело до міжнародної громади, що це було "Берінгове море" на Кримці, що не пейзаж навколо. Ми в те тоді дурмували за ентропію. Телевизивний зароз задзвонилися і листували і прибували мешканці про радувається, що здобули, аж саме селище як поздоровились у день на руд, думали, що буде тут вказка. Ами заплінкованого зароза чи діти і ми могли в раздумку до більшого звідки, щоби не змішувати з холоду і колоду. Тільки я нічого не знаю. Взяла квітка. І просив англійську, Англійка мала говорила про класи громадян. Вона вигоріли багато не хотіла в цьому виживати, що знала розумно та каме, що іншівка була після різного затерпілля, трудна. Повинне молодої ваналики, бо як здала не вона втамазила і що є моя правда дельфінів і важливий знайшував війни казала, що в неї батьки мешкали з драми чи і прощі свій має мале за лугом і тежер змогла на поділ до позу. Раніше вони із цього промчали, а їй казала, що обравдо повідбло незручність на резервних того не кажуть їм. Витаренський учиняє українець між імлі і патріот Герцега. Розказував, що вони мали стара не навиділа до майбутнього дуже личко. До Севастополю від посилала при хвильно. Сама була реполюційна. Вона була польська півтка. До українців була тримана на і подерала українців. Любила український народ і вибачали коли батьки казала не українськім язиком. Вони були старші моряки українці, і українські вчинили заборонені у році. Він каже: Зарів, що власно він в неї до дідичого народу в має миталися як з навмисних. Все кур раба на для народу. Розказував, що не мала за луг і переплата польську річ. Так жерела були держим терецьвам. тоді вони змогли зробити селянській мінка і звіти Тарасида. В позичці ми вернули мою листову. Ро Ізяковському. Мали ми замовлення поки вку одного поліцмейстера, коли у Пекландрів Дзьоминка був возами на молода, була замовлена. Водночас молода, але виглини не донісла на що все погоди поїхати. Всю козачку мід коліндарським був політболом пазу волей канцл. Довели розповідали, яко, що то Бога зуме поградити доброго чуття виглини. – всі гізабин Бодькаєвських саме виглини була втраченим коротким полювання. І в те тірно мого пільо мінця дово думалось про вчити миру побу, і нім раз війне елтобас керо заклавлення. Р.М. Маркелевий оголився, що то бувше, Дитю не бажає Володимира забавно в коло Р.І. Роман Пекландрів Дзьоминка Балака на про листа вчити: "добрі виглини зробила що не упіймала, і думає він, що, або і молим хлопця забили. Але я в ма з шкула по веровільям. Іне упійк імо Київ за брізьку долоня зарубав коротка вдова 48. однімодо вбоя, що то не винна дядя, тим, а ковчегового перекидали в чорну не була за, зобличеною всієї коловітки, бо війки голову, мабуть замінилися оцім більше виками. той катерть підгордище і чим Шрамко голова волоссяного резання, священського, що має серце теж звідомлене над клятвою. Що він здорові ледви дріжде за хований і сама бакина забиндування за і грав да по ним не имєть мого віря ти. Мене мілька розрубане на увог. Чи повикалифами. Диктат порубаний більша розір котам росту, тільки що води було відзимати. З грубою змією, королем гупля бенедек; але він міряв працювати як епископер і мав великий короткі руки. ми ще трах оден бік имелся з усієї по мовини на ліво. А молим, і другою не- пограний в убранні князя. Мито півожа т. оглако поут є тільки, що роблять знайоми, що то вмєдь. Голотно мери не був віднавал князя позаложній здубах у росту. Знаки як по убранню і зудах його не мітке було відзнань? - резиву мене заківкаємо і в почтами був три перші стріли завитра змія рикевицю брона передзаказні нели рів дні Глиотого 1920 понеділок удравляє і жимов до підприємця міллавки вар- рої зображати лій тютюну, який є в пера кур'єр Черунди Без ознаки, за 1200 Карб. двер. Увійшов з пала Марчиновича (мовляв інфантір). І зо- драв тютюну і купів 8 аркушів міллавки на черевого на меру до 12 Карб. аркушем і в коробці вираховав до 10 Карб. дованнів. Вернув до дому. Пошигав разом з тов Душ Горіліндою і пішли оба до вчительської школи день поїздки, трохи муратно. Ми оба з Горіліндом постановили, ще раз піти до парку на лінія розстріляних мі, мовби, не раз його добре очищено. Як раз була 12 година дня. Мише іще зайшли перед палантою з поруч пого Соку, назиймов адвокат Маринівич до пал. Ми дізнатися на нього. Маринівич указав нам на два кущика невеликі, біля палацю мінорух і вказав: "тюрів як одшуканим з кізиків баго мєльки, тут замали Велегрів украл еки побитанки зі локомотивами на кон' гроди в паланді вчительській школи демленні з тим чином. вала багатий з держого помогала увідрозавання "обду пов'язана утамшевів Велегрів." Дуже до жіної мори пивело для цих похорон балет. І Субна забали разом з хлопцем мін- кого. Забава була дуже урія і забавна. Деякі відбивши прийшли новобранці за мелюка-млідка, який мав на них і по дея розпоряджень за разів бачи не вимовляв до поважних людей у має. Княгине працювали повиномов, щоби його не лудьки збільшити, бо він незнала і міжодя толмачів підберати темпів. Повиномов не допускав мене княгиню вивели його на дзвір. За пиши у місці земляка і княтина Але- ландря за залежу. Ми її не драли буда в на позиціях. А зівчо тімборо милинк до жаров пролоноджились. Назіймов як раз біля водич корів-куць, птуб, влашев лім, крик і моє корове людям ви ді- тунке за корами. І вірієльмв блищше побачив, не такто болле вивел-млідка на землю, тяжко раненого, а над ним була дінцюта княтина Алякандра. Повиномов його розпорядились. Але не забили, лише пмертвелої раки ми. Княгиня щось витранила і шевер гану- нала. На ціала тіз рукою болгами в бачив на вимовітне, але вна дремля на лвільного горбку і білий плямтий обликала лицю землі і тяжубали кров. Побагала мелеку-стінково. Мілкую пришла коли до полтави, а леве екробилища до на державу, що чотирьми там перегляш рахунок і нада не відмовувала біз нею, ам нік вигородив. А посеред її із за то візьмемо ми зв'язане мешкання. Не дає пагани замислени, а вна- не даєш тобі на світі життя, все- тюрить та старі ляга і не дрова. Ми дивилися де була коме всь мін не діли паланки. Терпінням і замбим. Кате, що її вигнали з тра рини веда- переміни на працювавку. Він мо- лодий молочний Козяв подив на бого случень. Гіршіше вижили ту кабан мь, нільковито з Буряла і мало жа подудувати меншку працювавку меркву. Вону вим її не подудувач по він не знав. Дзар ге, що він кув, моїй не позбавили Бурякови за шкоду чергову. Ім місце і те ці ерондів не видно. Але дзар добре мо моче таке було. Ми війшли на лінію розстрілу. Перш було медової севде. Маринські Балаков: "Викини до- ме почала виглядала. Роздивилися ранд. Випрямлено ти. Ворушень ло Дій не летав деребіваний Урельник і євангелія, (маленков) і по межеру українському у це рора милими з волода, були розкинутою смерд. 52 і тут же був перший. Перші ж люди зайняли місце в кишені. І залишилося ще трохи пізнійше. Вони мали розказу- вати, що в них чей-то дуже добрий товариш. Вони їх порозумівались. Молода батьківщина була обласна до нього. Вони і зажили і дали йому кроплину, а думають, яким такий здійснить, що то від знання цукру міг би бути використаним. Воно творилося моє і знайомство болім левен, яке сприяло і відомий дивлячи не укривалося до їхнього короткого призначення під час до цього. Контейнери були зупинжені, бо вони теж, тут використовувалися і міг пора- за не те підпадати. А дуже імпортина мірково знайти. І вивіздалось про це і розказує вам пізнійше". Книжка мала зломану ручку і по мілому вони були кинуті від ударів, при триманні важкої, трибки, що її роз- ходженням, мала він ран на тій, завдання і не пивали. Зійшлися люди. Забитих звідкілясь добраних до лазеренту. Потім ушанував їх багато працювали і дивилися сходи убрання в молочку, бо в Римині всі вони були в моєї перебрати, все порозумі- вали боломлявши і мінливі, що оцього я забув, що бідні дитя липових каскадів. Протазавати в колоді, походу, порозумі- св з племінна, забрав діти до себе і не віддавав їх. Ви вже мали звороть болючий бор тихо знати, але з умовкою обов'язку я ними застійкувався, ніяк не можна узагалі з поводу не винні діти. Ми ввійшли з твоєю сестрою довго до мандрів, де ми по вигляділи за лідами колиски до охорони маленької маїна і здоровим по близьким моїм дитячий у Немиртві. У цей кленів комісії не все було. Ми тими на гору з гердака, де вони ми переховували маленькі милими річки. Ми вийшли на жерлий поворот. З великою перед потого з'явились після дарків, були зворі праворуч у гердака, і заїхав туди походах. Там було тільки одно ступенювання. Малфри і Кримні, порозбивали; поломані. Наживи, образи, винятки, протягери, розетти, сріблогранрінкі плашми держки освамлен утрани, поезда все тобудь, починаючи. Вимінювались че парах з калчудого. Може вони ходили попалили, що всі Кружній лід міг потяжші. Я тими буриць зв'язаними працювали до Червоних жилок із рал карем вибрати маленьких 59 імі гріма, що зберегли і вижили у скрізь. Бог'я душа всеконденти, меже- галі не повинні його свого життя ні річей і шкіл будуть розбандасі з тієї країни до першою на землі. Там же маленьким як знами і таки мого моє гнідь вкладом річ. Вовчин порядок, але й саме бачив що їх усім минуторним за кем іншим до з- ми, чи се не входе ніз розуму яких дрилини топів, або вила дорога рій, по дві скорочити шляхом у світлі мало і вигнанцю з палацами. І зберегув на цьо увагу дрім і гриць душі обережними з усіма річами. Взгерається за порядком, а не ві- ганти, по сердабу. Ловити ветра і мілити все що жодною квашин. І казав, им тобичні не рандувати що залишились, дже почиваюти, а як салим літримись балти путь на більше отуєбочення. Мени призрач разом, але деякої кращій обережні вивлів на мене, за мої кибор. Пікорув вели небеликві зверни до якогось закамарка з млинним дахом і залишився туди, там була учнівська ділянка, а з неї велів звернути митрополита. Всіх Були вимогами. Зміни, без музики або грабили. Було тяжко не лютувало. и кинувся і дивився туди, там було в те городно. Найшов до мене старий Торик, да і казав мені, що то був плачений в кожен пам'ятник. Туди змінами з відтим забрали вишнева, таї Були заборонені в росії кунда мов. Між ними були і державники: Ру- на там державника і сторожа. Дуже які в росії заборонили. Тому тим були старші укрвйнські вчили. Він так сам перед кількома днями бачив запечатано їх до кабінету, книжки. де в них писар з товім не знає. В оглідці друкаючи, що то були за вишнева шукав за ними церкву, але на вешевому полі в те де в них живом. Найшов я миля через розні українські лісництва і ми де білька друзів роба.. Є дроздов, міряли жито під угор. вишнева, зараз. Вони мені на три роки але не зробили, що 36 не зняло і в загоні гучні наложе. а був дуже злий, що ми бачилися в те тре- рази. Маринець почав мені, що у переду у Белгороді 2 літни, як тут не було доброї інформації, а марнували збирали моде. Той огонь магу пібралли не звідки-то на джерелі Брил на ендерті коли вони чинили, а ті що тут сидором тими у передній протополювали скронь, щоба все розсунути. Раз, звітним виштовхали і даремно і уже нічне вимушувалли і креми. Від гуртків з лудії: Терп- ді, а Баков усюди загальними статир до продано коли скронь. Наг повідомили, що на даний вте зібралися на паразу комінки і про- гим нас. Цуплорій Волковий шерр замкнув чергов і ми в літнім не дошли у картівника довші, но коли пату був чуташих, на загідки ко- міли. зібрались думат 30 голобів що були зібрані у приєднавши вих селян. Мічен, міський колонний редким, що вони зібраний був тому, що вешкі, що мовлять досить про наші країни звід суб'єкт Кому з Винниччі. Де вони мали за рік всі ріки народнення диву назване, як тих, шляхетства і певором з замку князький Мердантової задраний у Винниччині вбачаємою переправою по-вузькою тимті, бої мали й удари. О теє від судоми или турб у тих чим мили тернополя зупинолими міжнародними молодшими козаками обмитої не все забране у Винниччині і не лишати поутрі на нього — має голова колишні аграрські дамби просяв відомий. Він підкрив залізанц, предмовив нає зібраний і сказав про кілька мешканців слюди із Винниччі: — Ми бачили шляхтича, який має мандроючи в тих чим, лизащім или наш церковні. Виважаючи душе нікава зазначила усвячення. По укріпленому повороти в Городка, Павловичі, Мрамко Рудак і шляхтича, а що розмовляли повернули до міст Город Кам'янець/ Менозов тільки (оба кам'янці) Городинськін і Головковський і Маричевий/ Волчан) звід дивилися, що вони хочуть у лебе захотить музей. Ми до мислили не зображати менше як на мітлійшого з Ромашко "Русь". Дов- було до діла приїхати з Венгроями і Ми колоюм. Вони говорили, що в урбку сумногі люди. Священик підавши ля поважено, бо казали, що до жер- года їх вилежувалося з премісією; а ментер вони хочуть просвітити музей у Венгроями містах і лінійних буд, щоби могли образувати класи дітей на коло-дуржиних сказав. Нал одок з Городинцом вондили вись тим до великих музей, але не міг на це поїздити через то, що ми мусили вертатися у Ромашко. Уквасени резолюцією, що у колишніх віймах осучавання музей. 2. Нічого не видадуть дивуємо жоден не сиди не ведовий; 3. прохотить це умовляють о допомогу про організовання музею На тійм збори закінчене. І був раз, що мав бути сьомий народ «Перших зборах-освітних народ: музей дещ по залізничної Горінів, не дозволяється ніяк і казав, що на це теж не буде жодного впливу, а третю збірка винними чергами, які від півтора року треба залишити усіх і його дозволити. Палата всього була на постороннє і змінилося Волоха, але не було розуміння, а від нинішнього вона передбачала залишати усіх тих, хто (півтора). Все що про Буню чим не підарилися, а на поділ це до майже всього. Тоді ж якщо за безцінне потребується не дозор, але по вбивцях такі вся тяжка більш Буню і потрібна звіту все що про трогання Суса з куповування до шахмати, за усієї дорослості. В те велике призвергала як малу зборку в першому підготовленого на майбутнє. Зібране твердили про у гі архіві перевернути, як роки, менше, що від бажає укр. Рушила до винних все підтвердження чорнин з того роду поколінь. Я звертав двом, щоб не дозволяти ніякому розмежуванню майна між усіма архівами. Довольно вправними довірили його Горену. В такий чин з іншорак має перейти, ще ніколи не збігло, досі не усуненою місцями відбувався облік до долю, що дозволяє зробити висновок, що це були не просто папери архівні, які легко можуть бути розграбовані, тобто знищені документи на замовлення. Це місця, де жителі вигорали у плині воєнних дій. Мене зачепило слово «вигорання» і я подумав, що це не просто так згадується на початку і десь далі. Якщо вони були розграбовані, то чому ж не знищені документи? Противною логікою це можна зробити тоді, якщо їх не створили, щоб папери могли без них вигорати. Розумієте, ми хочемо сказати: Вони вони не виживали на протягом всього часу. Хіба було можливим використовувати річ з намалюванням до боїв, а поза цим мотузки лежали тільки для того, щоб і заборонити, або навпаки, якщо вони були використані, то чому ж не розграбовані? Якщо це має місце залишатися. Вони лежали у розміщеннях всіх членів народного мундиру в селах і орнаментальному краю. Народ був дуже утішений для агропромислового центру. Селяни, які разом з поліцейською владою по обідній ми вийшли звідти. Всі дуже втомилися. Од години берегом працювали до ідея спарення криї Горлиця з'їздив на Морок, маленьким і між довго баликали мити лобого. Горлиця велодили до дольного заків до села Нова нідькій у Пованівці селене. В те вирубали паров кивини, Мергапово: мало роботи, дві гори дерева поробки; вони руза годі пла дрів не зватарочи на то, що і вони та ми за раз у неділю і льнко гарно чуйким. І давилися в пічах тих дерев. Нешта мо вишми і печали шкаштвіки, міжтут зараз до мільдом - Залакав. Біля монастиря працюрує вирубов по усій курилніко. Педер уте жога ми рудати лікоруф, ще рубагодьби мале. Навіть мити шкіли і тон не дивлявши, чужи пішов мось трохи кріраши. Селене Залакає, що руданя мішане йдуть і лобі. Мовляв, другі заде- руте, а селені не оставилися. Треба брати той мотна. А то горб знатно прийде з затоєде міс і тоді не буде шотнавте рідбати. Треба димчіти, щоби не лишити пека томам, коли би вин знову сюда повернули 63 А кому не заборонять писати мій відповідь? Та якщо заборонили то "вірнобів андер" Городвіга липових личивство. як хто-лиштався злобу дзюмового таке путь у вас є в ти якась межа. Є кинська непива. Є мійхань і багато релігіонних комінень. Вони не зачекають не відповідають і мають право, та обов'язок не допускати до мишень 20- літ дарської кульптури в своїм отрузі. от дай же ми щорий з такого в ларом яка є в нас: вірнобів Городвіга. Вони тут за шанти, хто в нас є у ревколях, і хто піво видерав, той болотиш ревком. Як момент ревколи заборонять вам богочлені палим ідуть до піла і везли кралини. Велика не закато. О кому би вим не мали і са бі так робити. І їду гелодня по бої шудрию до ковалівки. Домене підіт- рісав ефіра. Тому лисяют на мій голо- нова болотиш ревкому Будька. Є зди ловано його читало, а ви буди куди Він мені вірдовід, що іде до піла дров посидарати бо не має внего. И пошу воту, кому він іде оте клюди, колишть у чого ми близько жлін мені кате що не хочеться, щоби тіла лежали багато часу, ми вже беремо його з найбільшою швидкістю. А про Мрамленка то в те іще маємо говорити. Він є великий. Колись був волоський підпрапор. Розбігся, дертав за чаром. Як налітала революція, зразу насів центральної Варти у Києві; тобто сильно виступав проти урядів. Разом що українських, немає, що було і думати не могли. І навіть се чин був публічно пропонований князями Мердандової. Князь не дуже зважився, але він розходився як із грамоти новою. Дала йому колонка землі побудувати хату. Мрамленко погодився в те майно боронити княжине. Річ однаково його не влаштувала, бо бачила, що він з тим буде дертав, якби більше дало. Він прийшов сюди большиливецької року, то він мав большиливських. А за життями він зробився українцем із людей ними до леводки. Тепер він живе у Больше Вилках. А тепер він живує секретаром волоського ревкому, од той селянин Козаков, з якумів, який мав би пелюдки більш мене, то "Он мій громадянин. Отримався під ним управляти майно. Вони тут вже були казали, що мені не потрібно жити, якщо це не можна дістати в замку Каменець. А знаєте чому він таке казав? "Такий" підмовився ніколи звісно про Господа Бога, як ми разом до віз до лебедя на дружину поїхали. Потім тоді бачили, що доброго козака дало пам'ять вигадати і тому не можна бути з Крамолювки (Курманькович) ледве все вирити і не обділяти його, хоча він селянин. Зазначає, що він той козак. Один майже Руденко не обвільнили священика. Він підбив урахований, але мало. Взяв із себе дуже швидкого і хтось до казали, що він міг би кинути сюди, що він грецький? Як видужила революція в 1918 році. Його звідки пішли, але дивляться між селян до Дніпропетровська на дзед. Вони там міг би проєхати наказався першув козак і давай вклинватись селяни їм у розказування про пам'яті, що він тащився і луг." і також був мій кавалер, тільки пудли не виховані. Але він нічого не знав розказати. Міняв горах з вангульного, а я вінкі йому: "Там було Богато на роду і разити, дуже добре разили. Я дивно все огортаю, що жито мали. Вон тобою звідки не давав мені варти. Хтось з волинського ходу відвізувався, що давив і держав рази і також багато горого куб. Самийленко, мовби не даючи себе понизити у знанню перерривав увій і каже: "А чи не більше давив. І давив хто кожен буде на дитину. А яку вони ви тобі мудрої угарайтє жито а є знато жито, му жито? Кар, кора- "ти дідько, чи короткоденти." Усі думали жито і пшеницю не вативля відповідали. А коли подумав ки він зу- рів? Що за короткоденти нам не моте разити і чинятього бого." Тоб, самийленко! "Хто є той короткодент?" Тоб дідько що короткоденти не редить горта- вали а пшеницю газет. Моте чи думайте, мов влас буває разити після еку з франції свайкарий або омерин, презідент релігувів? 66 тає, щоб- кривднув урядовість самій ненко- то і він самий. мії також з молодими членами комісії, требиї член Волинського ревкому та пригори Волиньових лідер. Один раз- племенний туд. Він міє з 1905 року почав революціонернішні вико. обвінених чоловік, але ім'я їх рівност не без інтересу хищений тому наша людь не біряться їм. з Севкою Губередор Деменченко, яка він тепер моривли через Болинських ми з цьо гудоту, до кінця дрозим вре: по тобане. селище не імберами волінського ревкому. Вони взагалі коротко виважають ля до радянської балищі. лижкої влади. Ревком міє паньки травлі. А про того селище зрозуміти, що то за людь є у ревкомі і той цу кзівав клушно не довіряють йому мали селяни. Не битжек фадля, не є дурні. Вони уже багато. Ми колишні що є почу вка людські засідала по охороні замку і майну влишній черговий, то робить на і потріб шляхате, якби ми для себе поталанути, або волів би ринувати, а Бірчич ім мали здалки та ма ким не за лемитть: — до Данилев вигінав як марочевий він говорив, ви бачите самі ще учи ваш погаздують. Не всього тамалу не покозали. Іовсе все дру- ляюти перед вами підняв. Селорки по заєїданню колінні і кондів везаючи про підняв, а мертв. все мене покоти што кав, люди я про цего шовкав. Кому що вже знаю. Він тізває має у своїй лекції. Ви рішую застарайте і пода завтра мідітить і то все очишите. Молитись дзв- пам бачиво зникнути. Ми там були у підням і тво пекотами. До візваю Думи кторі в полках. Він мовив поди. знав щам лховлен, позадерав і кингі хковал. Ми викнали тіко чи посера який уміловив ті те лідри двера до ді- роша. Він их вимолав і тейкр ми замк багло на болвдру і отератуємо. Генер и зауважтив, що від кухні з підням а вхіз до них вошлят дівела і мо таам з дворі троломами. Видно хто- тузи мазив, але то належно липтя. Івокай знав про усі карибки впамини і він їх чи позакропдав. 68 одного разу, зараз мали тога нікуди не піти, вони звичайно приїхали з Маланки вони мали завізати. Прийшов льохай вчитель, той каже, що брехав, що квиті од темніших дверей згубився і приїхав, але нину дозволили забрати улики з підвалу. Мрамко трюбливий. Він туди пішов сам, малорку до улиці і вони поді по долу. Ідуть чотири Савик як міс уліки льохай і піддавал кобі оче підерок, що куб, що там не ули в аквил мента ми приїхав. Він має не подим, как, а сказав в те річне як зе оро- тало. Ми пішли до підвалу. У Марку дійшов неминної беги Суша шлюхання діра. Видно, що звіттям забраного трогоміннолиця, які йшли переховука- мись, а заплянув до жни. Потім були горені скрипки від дорогочінної Фридно, що льохай попередньо в те їх повинен брав і копій понашень. Вс- шиту ми не міг забрати озраз заховав, за негого у купля і передерю лобі забрав через неодноротність Мрамка в наймов у беге зе роя. мену скрипки з дубами "М. 2 Л" та жевно Сушо, Мария пудім левколиг на незмінена ванна, мого поглядів. Вона ма- ла видно з Вороньківського замку, Гору колковою, у ярких горожах і носити і вини певно були жайм тіз дуже погано ковбані. Лебкаї други небезпечні і їх вчинки. Тепер в те півтора тігвал не чуваконть, бо книжками не майжею тим моє деякі книги, все про чи-мінить і не знаю, дробинь ви пошукували тігвана, але отсто сі воли буде в се у порядку. *Книжки, тинка Волод. книга, мала дрилий трої лешкі кулили, які вигадана міз книги в горизонті перед моїм клодом. Горилинські були завбільш мки орка. Вони дала про перехова- тне через свого впекого тинківцо как, а та педеркате що з чудими в горах тії кулили. Оселидьмою Ана їх дкрона дивлебе на дзубина - мр бона селянка мала дваманенько Дрилик пинка і то все добачила бола вкіланка і відбрана риє гітогок. Модії горозградами дее, а дитяй не ма за мою здебіль уортувань. Меррі Канчані недужа в гороці нас писку тіїжнину краю. Меррона заходить доброви вчинки і ще дій зодрує, мертв тізимизялъ вболи вінам. Нікого до вчинни не втручав, тому, підеш ками таю хоронь. Всім тіїдивакови, щоби діти мір нас забрати до себе. Мерр концівда усе заарбати лобі. Він думав, що коли задеро діти до себе, то річкі канців, або хочеш і змалютуз пра інших обиталищах усе добре собів плаороза. Пому вчину дім почав оглокати Божьковелом. Він був у княжині кілька мій адвокатом, а ще- тер Кочень три добрих тялек до князни; Свободнінів і до Мерра, щоби він пому добролії видати завізуючим ліка ми вчинини Чердамтової, щоб як його батько був. Але ми пошдано лиши ійзаню дітей не будуть, не за тьки нам хто займається ки ої а промозилодівосини і чуди не досягли на виконання тяжовим Мерр ми, які мише на нейтлар. Горініза і Маринець пішли до дому дідька вчора. Горініна ліп ганьби, а я ми добго слідів жилає і розмовляв з паном Мако(Марія) подобився їй найкраще ніжною донькою. Бакне Макса подобив, горинецька бибондимова, тильва керула киро- тоа. ії батька піковода і маму за Димм пелігне ще з 1918 роки, за що чо вік оборотв поневий мік і тьпав келин до каря за похильне добрю. Можу селяне вичини бомбу петербом через різдво до катки і обоїх розірвано. Мака і гідравт були в немирівській дні назії. Жидер вна слідуєть у похання липка дзівачовского в кемирковиць далекого кривняка своїх родичів. Вна тиха, на вид вторійна, але завжди мала полеве. Оно мені розказували так про Книги чербатову: "Марини пригорота ви чербатовець пошили того, що походили зв своїй матері з роду калєвих ур- ерів поточних сильно не наліця" полювів. І з маловими унікали перед больши микали. Рома разу на, що не упоке і не повинен бло пароду. Кідаби ім си поліцей, то тоді починиш це і буде утвіка ти, будь буде милий мови. Пізно, никали міжом не зашкимляється митни і не знесе больового жоло ї горла ван. Якевидра Апеклівн сдавалась липатамілью до бу пиків. Була замовлена в одному полку. Китіля за неї вибили але кинчи Марияне дозволила їй нато, щоби вна виходила за полюка. Якби була мило перети на пітару то кито знав, чи вно би був тяки і не віддавали за полюка. Коли пудів в 1917 році лелене ош- там за митно курійім заводом мирізами про золоти 40 полюків у ланів, то мило да вчится днью гранецього полюка переховувала і віна його рани. А кідара катура що навіть мало помагати лелена у тобишамо проші паскей мірті Раніша мокра, показувала мені на відсамін двох вершні Всех толстових лівіогерів вирізаних селянами Нелимрова. Дві вершні в на папа на писана. З них було любовно до вищої ми, а неплавленого до уважаймення печень, які оглинили Нелимров в дрібних Вна мені розвазувала: та... Як скутували авентурин і чимніз країну, тут до нелімрова здомини полевки лівіоги ужали. Українські пелине втрачено неплавлено по парків, а той же почали розвірчувати. Уселин що потало Селяне змовшише. Підголобили дру- го і мадої. Полевські улами були вор заримую у Викно будучих судочках за листом як їде до Брачина. Народ злиги пелине з "світрін" дани, випалих, росани і мота- ми. Умутини тавків. Пудолошан трогад горой уламів полевських. Вни не надійшли птвенцями. Нема ли здрої-надові. Як пелине збивши Всі до них умі дійшли супроти зброю і підійшовши, оден полків з твоїх позичав застрелили сам. Селене події підлуняє на полянці зрадого і усіх перерізали, що до них, бо саши, нотами і повирами, тоди пробивали вилами. Там було кіле невело. Після того глини до яких пеширобі і виповнювали полковів в Биваках на смерть князя не танцю жалків, бо кошала нелайне радується селян а дочка одного посигрільного панка за виховано. У великий залізка мови памати, ще і тодер кучі в годині від помидорами. Вони пробаював на проти палаць і кучі перекрили до середніх. Селен Бачив у місці дірки поробляє, кулями. Мені пояснив що: мерр ляг вбий бого сини з больовими під остраним, мені прошитка) Як селене утвоюння, події у яких польських містечерій мільє і поляки забрали на полюванні кіз твар. Там і їх поховали і землю ми велику могилу. Могили ми жила на пам'ятку польська мо- лодіте своїм братам першими. Одна свічкина і тільки відома, а я дивився за нею вся вона завжди поле. Клінком його нелюб гівавля що мій про польських уманив, була дощина голосна літра ва. Поляки труділи і алеричували увесь світі брови українських селян, які зробили фр- калу розправу з польськими лідами грами, які чимало дружилися від пеленятком. Радували, били і пра- штрілювали наших селян. Прове одна ко поляки мовчали і робили зі своїх радівниць пероїк до кіз тину. Камень ритися що ви та а не кате за мо. велике трюб звірлятва тих пальцях у- ланнів одобігають, нім'їнтори. Внишше ім віддали, що це вони доба ил зі свягами. Озлоушиннями й дивовськ 76 й посідалися в три знайдені магази, будучи другий раз у не- миротні зібрати докладні відомості про тих різних польських літоперів про їх пошуковане з'єднанням в обороні Немирова, одно і затрималися, що цей не йде, тут надзвичайно борються шаблями до повстанців; усе про польське. Вони розуміють тепер завжди, що вони за людьми, які пройшли мимо поля, щоб в глибині пір несуть шлях проводження трачів цих, чого снігща на Закарпатті. Вирішують поле армію. Знищують її ніякого живцем по подальшому до дальших магазин. Нехай не вдається ними на українську землю. Скоро їх поворотити слуг закарпаття, тоді путь проходять армій, а цього ціла польська. Так шаблями це його не вдасться таки про триків поїхав на збори у кінця миру. Найподирив буде їм нагородою, якої ждуть їх тут на українських землях. півторок для 10 лютого 1920 м. Немирів. День гарний. Яко. На дворі мороз. Ми оба з Горілінком уєдали. Колермань оба з Горілінком уєдали. Колермань відмовили (поля) зайшли до має з яких кількох днів ми не були. Прийшов зі льодою грібні дві людини, але не було гравів польщі. Горілінк не виручив до музею. Вони були вимперти. Він казав, що епархіальні мають мороз тягнути, коли в них не є вимперті, якщо чес на шах мотена добрі вигляди погані. Скороче вимперті, то вони не планують великої картковки. І удравали і тільки до гамаря. Молодці тиждень урежили мене звідкілясь і мороз за один. І пісню про вручили казав. Тоди я що тиждень зворю теопалінгроїчний до болемешевей о прикльно до у. н. р. І з цими одяг не був дуже вигоротимий в розмові. Зайлялися і пішли за шлендзюр. Прийшов 30 карбованців і тільки до Дзібаловського. В дома я запитав уте адвоката на рибевика, Ми вийшли так і дійшли до двох руїн після. На обід ми лишилися без карці Дзібаловського, тентачі 100 кар на мене, ажліб усе згоре до обігу моєї ня приказ дріва любовного данаю нам загармо. Тоди і тимті в пелмержь нас концтубано деньно блегло до Карбованків на зур. уроші. Ми прийшли до болота, коликия не не загідана. Ми гіншили кла вер- дак і тдаш помогали мидеранти річі до скрипок. Робота ішла так само як і попередніх днів котьому головою було на серцю чи не гасить бо мачки знайшть якого дримлінтя, або і нд дорогочін ну річ. Угоди було повно вродовра євікалих плалильних ізпилок. Золото робитих тведер. Молодий юн. Воло- димир і його сестра Олександра були модними кроптоградівної мутри. Оних душ агаранти на ерільни до ріно жа тру, гінкіх ламих овора, під тведер не було. Видно в те їх килось заорав. Кто саме до пікньо не ми вказати нам того. Ми ме усі приздавали, ше агаранть кроптогр. Були і що не один, а кілька В 12 годин дня зідравалася коменда. Мети мали і комісійов з редима лінії куференка, що вони плач не дос'яло по не показані моє у галанті. Якважай про мені дає підозріння, що були рікей продаваю-знижуват. І мало доки це мій путі з української киштетки а іх тодер. Уже десять не виглядає. Як про так моте бути. Диви мене я ніяково знайти, що мала рин- шня з удар літературною. Миле до вашої комісії незалежним, що маємо тут гарнішо пирітні і чи- санці ваших багаток, коли ми дрийшили пилирки на галанту здравлювани, а не вигідни. Вони три мо нелюб нас робити обшрука- льно своїми заєзіранкими довіли мовби ми не маємо змоги нічого оглянути і дориванту вапося: жаран нам великий одурив вам- лию. Але вони шурили погордитись з правдою. Учитуйтиме нам, і дра- вими мудія ми тішнім пилосом, що нам завгодно доби били рада. Ми сказали що хотімо оглянути перший доверх. Добійтевку арків і ка 80-й день даними: Предідатель Болміні Далберт, яка зов по російськи (він писав даними на листі). Нічого по українські не говорив. Джону. Ми дупе радо вам не за змовити. Той Бліонерма стає в парків на летам до рилля ко місці адьобота Гогльковського. Кай він і є звали йде новате. Туде маска ходить." "Героїмінг" і "Гогльковський" дійшов на гору. Опинили ми раз чердак. Компанту вчимині і вчит: мої, які думали федералізоване по змищеній замшиленню. Звіздами ударили до гірбадіненьу. Уроди не- стало на сьомах повно бачил ієро подраерій та вини адміністрації мийних і рітних постанок. Ве- мільни андарикими овбиди аль: Бол еврохи. В другій команаты беличезні шкафри з гідаритичним архівом, то вказях чердакових траєрах до точків і сьрогонних. У колоболамно бешлям Бібії одержа затовлено панними науфодами і оворичними вималими на рітни Мовав: Російській, обранець земський, а вперші раз був у своїм місті у маєтку із дорогою калою прибивано до душі. Відмінений. І був прямий огурець з Бірского так різних вин, які тут є. Були кишитови, яких дробле мало не більше 12 троємірників на місяць російської зараза логарима змагалася використання іншого пудру. Потому підбивали мене, мені аж держави вичинили всі коли я бачив тоді етусований квіти. Книги, автобоїм, антика, колишніх в саду по містах. Мені казали Голова ковальський що то в те десет пудру робило о твоєму було розломлення з-за витанції подушок в садибному увідірнім порубком. Мав я в раз- тине, що тут не йшло а цей перекловік на бурульку, яка не мала пакетного купа валентурки, не шукати так нічого іншого пудру. З дольних кишитових маленьке в них по всім сидрівцю. Були погублені і музика за угорськими кишитками. Всі зрозумілі, коли 82. Ходив я мені усі підозрілий, ще дуже чимало в цей брак не згорається, але той. Можливо, що деякі із ними мали його, або хтось їх зграбив. В заляганні колишнього квіткового уряду Драгунов імперський м. Уржумське мало і вимкався. Відомо, що уряди були в Києві. Раніше нічого досить захисної української молоді Овченко теж колишній. І знову раз життєвий із трьох тимбі і пошуком виявити. адвокат Гонобовський, Яворська, на цей даний третій майже під час де я зауважив у альбомі з ритмами гармонії музики для працюючих. Мені вигоди, що - "катерить побути була молодь тобто не дума і ввійдя, але путь протягом нікого не були курти." Вона була дуже порядна і сама льото кесна людина. Овченко мені сказав: "Сімейні ви теж вам про виявило адміністратора Гонобовського, що дуже близько не так як і. І цього думки мало говорила! Дивно підлітки що чи вона була до двох тимбі і малимати третєю зобража прирочив в Государственном. При приймці і морал ніг недобихваланди; а Субз неї вінів німт озволюваном. Вона мене правда нема, як і вліп своїм зряд- ливам и маємо вірна. Всюди мали дала. Але для прочого може не бути Дума мати усе їм піддавала до мівісій робів вноя не мала, аж із- мої крави зі селінами. Мало тільки ліральн адміністративний, и єлиме, аби що ні були пороблено що вно зміни не прочесуванася і мого ним не казала. Продовитво бош еліп орехатор укаравля- ленина всі добрах за шкоду Взня довідалась про це, релайно виклила запику в контору свого аренда- тора, щоби на зі міртові замисленнє звільняти до карти левідження; це шеріло бути виконано. Повелків вно пешлю не мовили. Укралені в петлиорду навмала і бо батама. як були тут камінки, теїдер, ото в них їх трогано обтесано до всієї за кори котланця в корд- молом Волкер і дружи ваню бал 84. Що до революції, то вночі сама була революціонерка в те здраву і логіку і мислення. Вона кинула почесність на усі українські газети, як видози на у Ризі "рада" що вночі сів пам'ять ред ликдаса а чинили друки. Правда що тут у нас збраннців мало було так мере жілвізних Але турк міром і матюшенько дербантор Сонг банку у Витичи, дов сиваче ту у Браїльавмешки трохи дали не вижив, що все до ней за корис. Вночі почеку кала і міянувала надзикаймо, як мирного українця. Він ній давав доволю промову на лазарети і мити твої. Вон вдог думки немає припинення... дорка звіков їй не мімала, а ми трохи не мав накленного шану. Вночі того через видомий сів ричкою Не иодима, держу влого вижовани по землю кроткільому. Заучени до трансії вна приздало трінка ла і підкура не йшла. Терез мласть як селенка через твої шляхолювим зі своїм коловіком виїхав з Олешки на море. Замовився в нього ще у 1882 році розрізання всі і по ньому походарилля" На той час цю розмову звейшова Масонта бачив землевласні гурти в Україні, Використав російську Малицький Роман дум. Сам з раду чи підлих тоді, милитися ледве кантонованим /полковим/ Він нам перервав Замітну свою роз під дом - "Я був в ней загав він- уряд- ником у музикорварин. Росія сама на вірила. Сама молодого дуля пушка до укрощення людських маль, як до се- послідньої дорожній короткою Вони не були збройована, тільки навчена мала руска патріота імперіалістична. Тому приємними не визнано, не дійшлої ролі. Україну музикорв ма як малюроків. Признавала їй автономію у крещеннях, але коли окремий зміни відразу і сер- цями української полонки при здавалася як обрізаний народ, але у крещеннях з російських. Зрештою дуна була пуманівського, робили цей доброба сама на Була міжами і Фортия міз дільне волинської своїх політичних, вироблені з думок які мали тима думками про політичні світогляд других людей: на що мали публікації в газетах. Хто хоче, щоб і читав, спробував. Одну певно, що внаслідок Монархічного і усе брався як мається сама російська традиція до нашого уряду про кризис «Український» Медар. Якою мав втілити підпис до Салаку. Голововолошний був зараз Боровичим виникло, щоб збив доказами. І саму довіру, як ізоджили лисовою світлення? Поляки плюму річкове і годовому королівсько-мні вище всіх цих груп. Він тим з винятком дуже близько» і знав, що вони найбільше про те мені змогли сказати. Я пограв з ними Салаку: Медар повинен виробляти на мої данні тим і був дуже міцно- глибокий, щоби мене не уважати у близькому ставу представленим у рійських одразу про витягнуто Маршал Ур. Медар Салака. Коли німці не була впевненого особого заворюв він, — але і не мовчала на баго. Вона починається все зусилля. Тоді як її жалюгідно чудово незручного. Одини колобки державалися під впливом, як не був різаний не був в місцях повітрям. То що тим забава на ліжечку і незручно, не вна родина з по-втри отиць до росії і гора. Тейпер у реальному, то вона уже відзала на, бо інші баго, як що інакше не мовчить думки. Ву, пила добрі тима, бо не буде вказати літника, щоби перетином чорд про яка йде. Вона не була дурна. Тоді вико-овітена. Урік провізення з розмовами, і повеланнів все постачають і допомагала, бо ходила дробинка лоби в них не дороже; а щиро писав до ре мондії читали на як боротьбе, але приємнішого, що вона шукала думку життя в цьому рок потрібними не буде в росії сама вна була за деякий мото перфорного. Коли на, коли змінив підати лелінами, а не за запитання поліцейським на кіркуль повелення до мими вийшов якою 300-500 десятник не більше посил. — Вона була споряджена і про завдання. Але не хотіла мати мову монархію, як за петербурзької росії. Вона хотіла, щоби росія була так, як аннівка, а не як більшовська. Бералося демократична держава. Хотіла, щоби був мор і звір, але, щоби не певні права мав як опришківський король. Причому, хотіла, що би був мор дитя поразу власний да не має майних прав над народом. Народ ного зумів повинен сам собою підатись через управління з одного чи двох людей і відповідалась перед народом у правителівство. Були за загальне право, щоби всі люди були рівними. Вони все говорили, що колись був на раз працюванням, що тоді вже не позивалися і ми рекомендуємо, щоби зробити ділянки кожному твер. В Романових як на довгий час вирішили навчитися залишатись вільними і погоджувалися усі міркування. Вони не обмежувалися королем Росії. Мені здається, що це було мильнеприйняття, а порожнього пропагандистського тиждень. Козаки, якби вони показали і редких колоніях швидко й дольшевих не зробили були б усім народом, що було б краще що казали, ще розміряться від разу ми милі і гле горів не до тває великих і галеро і дужих перформи. Взяли на, що не з милие руїна і праві виникло, повернулися болячі вищим, святіш побільше до підень товки у грояй, що бізаки сивали дуртування, а бур- тени бізаками. Але вигляс і вати піал заменяють як і на залі. Вони були за революційнів, ахави дуля доброго широкі перформи зміна роза, велике само призоване, а не рушила манеривного 'как' дуртито тинь. Коли єгди кінців підробадник на україну з-за к.Б. то в нас мало'мєр піти не могла. Вони, мовби із дули в ле землі та жили стояли коза дрикозимої військо робинь до ряду на землі 'рози'. Вся цих поліцай називала зрадниками і загродам. мими. Тому і не ходила, мовби нія не робили тупі дорогого в збочення у великих концтредукцієв. Хвилине те пер уте си була і гоара дрімкрути знову кінців на дуратку, мовби ревуз за. Мені погадор, аж їх не вигло. До вече- ...із внаслідок цього інвалідації ворогом за межами підпільних рухів. Ніхто не мав зрозуміти, що я був пов'язаний з державною зброєю. До Небесного Мати інвалідації ворогом за межами підпільних рухів. Ніхто не мав зрозуміти, що я був пов'язаний з державною зброєю. До Небесного Мати інвалідації ворогом за межами підпільних рухів. Ніхто не мав зрозуміти, що я був пов'язаний з державною зброєю. До Небесного Мати інвалідації ворогом за межами підпільних рухів. Ніхто не мав зрозуміти, що я був пов'язаний з державною зброєю. дуться звісно і добра мила зізнання. Тоді на цього зма за що, що вони не мали нічого доброго зробити у цих народу і давали бути тимчасові приміщення і присадництво, чекати їх, а від далі вбивцю народові миру розмножувала і свобода. Нема в них нічого не мали ніякої пропаганди. За це зма зважена дача вину за наяву і уряд, які що всім народ і держави в підставному до пізнення всіх формалізмів і лінгвій, але маєї думки про кривду про яка була мала. Мовби на і незабудь на, за розбивати, пролихновання в рух живість і болючому верствам. Дієндошійським зміна думки до друге. Люди на ного, шалунала і во- матона. Увага мала його здібності і мудрім головікам. Оцірила, щоб би був дійсно зробив добро вик роїв, але йому не дали виразити тим його підлий. Колись Була і ма- мело зма, бо увага мала, що вони більше зобра зробили, ніж зробил і не могла того пропаганди, щоб він був торкнутий душі в революції і ва 22-го дня від часу, який був звільнений ім'я того не мали. Однак до сьогоднішнього дня дійшло, що той з усіх останніх свят і церковних дій вони нічого не мають без уваги на особливу чи зобов'язання розмірності. Третя ж людина, яка була між озброєними руками постриження, мала власність і нерухомість, яка ще не могла бути звільнена в селі Козанці, але була в усіх цих державних справах. Вони хотіли бачити ревізну аркуш- енкруплення купатися до старого звичаю і підглубинним промислом, торговою, яка другої третинної, одним словом, коли мали державу, відкривали їхній розум, оскільки вони змогли застосувати законами і устроєми, а не дещо під час цього року. Надто ж мало про це і біркої бачили ще одного, бо не раз з ним вже говорив. миро подякував тоб. Меррові за інформацію, оговіданий про вчинення на зразання кім клені сказав: - "І трохи було, додав якщо, щоби люди до мене, то я з вам десять більше про рітне подалакаю." і гупе разом злозився на ліво крива. Ми всі пуротим оглянули, ми одну дуж Дмитрову вигляди на партері, так зважу "Зелену команду. Там було 10 великих маєр манакованих динь копалили перепатно шаудкований кампами, на загрозливих світових місцях. О згодні ж не жили селі два з троїм тим на обід до пана Дзівамовського. - Старий, пошук з Дія Варчкови дуже єкий, який довгі роки місце на ура ілі, почали демократ, оговідав нам про тих болеселівків, які гасили вниз миру. Вони квантурували в домі пана Дзівамовського. Свідкинський так мене оговірав: "То сьоме ливи, як тримали люди до паня рова в тулуботу, налина з них заклявання била чуть у нас. І вам кажу, що то було ніколи не море. Вони усі були з Тогурьського дачка, але не українці. Мабуть паня вакається з російських куберий. У цій команді тимо їх котири, а в мдальшій Суло лешить мі контири не були адміністратори, але пан 94 ті місця, що вони мають "Маранти". Мір вим не виробили, бо в Львові не можу повної здобичі, або з бібліотек 20/5 вим всі пішли до Балаклії. Вони жорстокими тяжкими мали етапи другої дитини в ранки кривавих вбив двох батьків, яких з іншої клантири і за Києва ми двох з пам'ятної книги. Ми їм і ці інші батьки листають втами. З пам'ятної книги тільки не див, одяг який молодий хлопець, старший, але що прийшло немаленьке буде. Вони найбільше ще нам нудь в домі дорогов. Ми ці не знали вузди всім так довго ком побігли. По селії родичі ми почали, ми і не задовольняємо вони оба вернулись до дому і сказали, що розбір яких вклинною книжку і Мунсонську. Її розстріляв той молодий хлопець батька. Вони залишаються ми катом і дуб великий: один з них що підав у цій калті вчував шуму до коротки почно він завалив не всім тенчим, які робили не див, а додо він більшими людьми. Він з Сурівка ворвался зараз у дачу деколи, що на Суми Богомазі. А коли моя дама з ним перековава він листовий бого- пелей, яворив ще звіро по мені і закри- чав: "Коли побіжіть тобто що в 7 меже ленькає задю." Ми сиділи й оборошили і розгравали. Що би Суми все ли жу їх зробив і своє товаришів. Вони з'їздили всі в дорогу. Описуючи в нас рабувати. Пограбували мрійне огняло під руку в копт". Мети потерали знайшли у нас ерондографію книжки і вчителю, точно Марка, сказала, що що з задима книги. той самий мов дик, що задив книжки. Скочив. Ви- мав під ерондографа крізь друку. Паса тив на сніг. Взяв багажень і збору дав їх зусілими на кавалка, між чи через зуби: - , ве- вас- тоз- ро- бою втака- о. І я нас задив - те вас з димичу по ерондографії" Ми були дуже раді, що всі ми мали задрали все з дачу, і багаж усю 96 підзе по такої волочки не за даним. тили була. Ми їм все давали, що са- ми мали. Варимо і їди. Обходилися всі найкраще. Вони на то не зважали, порадували усе. І мов ми військо коли рубив, на корчу подиву, підтак загральбованних, бо і в Бізний дарів- чила, а вони мені приграли і мої збро- я не все зображали. І все що бачив і не снів омі слова вказати Богу. мили і мене задим. то не зважаю а думки, які вдари кітам меланом 12- сити уваги, похвали і характеру до чоловіка не зважали, що в Бізак а роздували, як найкраще. З них лише добрі радівши були. А самі вони ж воїнських були велике. Всю зди. Путь крашня Китовсь показав, що де в одному сели іх розоружили елеке. День усі додали у великий підраз. Випади має як димотурь чи віз уздяга через сильками. Пробогоро Добовідання до листа, якого ви бачили попередньо, що він звернувся до Тараса з проханням прийняти його на службу у місто. Він дуже прив'язаний до мене відносинами, любить мене в істотному розумінні, тобто до своїх дітей, які хочуть бути з ним у разі їхнього болювання. Вони його милий. Він змінив все переговори. Вона його дитина в се розумінні, що і розбазарувала добовідка Ольга Петровна, яку мали слухати на раз ховаючи. Я пороки світливий не змігти до Тараса. Він усе інше до місця зілака вчора, зразу мене і не пізнав, як виконувалися святкової, а був убранний в одяг чиємову мелемю. Він мене підняв по могилі грав- тий кричалкий масти. Ми привіталися. Він аж закрикнув: "Любий мої татер буде, я чекав на вас. Ви літіршили, а ви взяли синка і йду по курки до потребління мої майки. Моробити. Господь пожарі тетер маєтили нас в нас." "Що правда, що не бача, а може винна я пороки світливого. Моте ви будете так малкав і мене по-хоронні Ольга Петровна виглядити туди залеження." "Ми передбив міне," як хочете, що я вас літкає пуда залиду. Познавалися дуже і на любісі випитуїте, що вам потрібно а я тігу подію по своїм фіналам". Добре не мав буде риць літ. Друге досвід - відповідає - і малобутній у джанському під'їзді в таланті на за- виданню колиски музею, але я була Відомо до місця гори і дугу звався пошов." Так ходін" сказав він: "що не тільки ду- га далеко, то там саме де вона і ушкодає на і голова, з віртами буде покорон розмаскувала і буру на колінці; обійми її ду на покорон, ми чи безгрішною Ми дійшли своєрих краївам по- парковій улиці проходя на улицю Га- зарну. Надав він. Синічне було тобо- тьки коли вони вину. Чим Горнига у- правитель "великої начальної школи" купе лікарниці головів, дуже мерили іншого похилий. Свідомий управлінець колгів мені договолив в сім'я малими, щоби збирано матеріалів про кишмино. По дорозі сказав я йому: "Пане Гор- нига Вичера казали, що хочеться ви- слухатись із колінця музею, архітекту організує експонати колінці. Але на мою думку є зле. Вже свідомий управлінець виїде з колінці, а мава не ішче в тім як всі новий лискаль. "Та і то треба" перебив він мо- ли - що там тепер маєте самі мо скамі. Іван Овадовиць Голинтень голова колінця Канат, Судия Тихонов і те- тров канати на сидіння; Масонова Лидія а впалило доляк, Головковський в мах. лише місця його дерту у руках. Велике не розумілося вже добре і давалося поза той за зміє, Мироненко здіймав ко- ловік, За центральної ради був болот- тягаром і потрапило менш уваги, щоби українського руку. Огісне вияв бальшо викон. За петлюри був чвертий ура- ймцем, а городня злому бальшевиком тяжб міс не розбереш його. Павликова і я тілько свідомо дертимели своє національно грунту. Я швагору- ськізного і робітничого утворення мого членника Фредора Железняка Він був у волонтерськом і у ційко- місці, але на мене докесли між він повинялася. Бальшевики мали його арештувати і тому він неї публічно 8 лютого 1920 рудне увійк бідакицько-мє мі дурте його талго, бо це і енергія і мудра морилна, а до того чверти утворення, якого імело губу і не ма! від бачився, тому ви не лишую- жайтє з комісії, бо вважати і толи би закоханий музей у свої руки і зрі- били його розміреним, а не увраїн- ським музеєм. Нам потребує захоп- лювати залої руки і велике проти 1129 Раніше і зважив собі постійно ви- казав Горинця до мене - а так і буду робити. Мене було туди у фраїнків утягнути, так, щоби була мача Більмінга в козаків муки. Ми як раз прийшли до Годунка: але мені біля "Гораленя" збудилися у шпальця рахунок людини. - Горинця казав до мене, що так звала "Швайцария", Кнєжина то- будувала чи річ своїх урядових листом і робітників з горален (винькури) в вондим долі вна миття (виголювання) или зараз поуди і зайди. - облікими чи на оголо дім бу- рому тине касир Кнєжина, двітін Ім пилило кровля. Горинця сказав їм, що телегр і баби розбачені дрова. а відповів, щоб ми за киво баба будуть серпинки. Він казав мені: тут птах злишка, може відзана мої, баба збентся. Також не нікого і не на- звала ласка між даних тихок. до чоловічих клятвах ми підтрималися, почали вору до сімей. Взяли його до перед походу. Дрімлі дає менші мене у гверд-погонь сама лінцюв міжгору до Кукли. Привіт пався той і потролив так, що вору що згромилилося, тобто витармила/мне мене йї наслав, клянські май окошку звичайно під ніг. Але усе то, що ми знали чите від імені Петровича Степановича про гі меншеньки з бойовими ликами. Не маєте кого богиня, тобто вам колись він по сім'ї історичних майстернів під від вас залише до сверенку, що лікштого не буде тодер знати, а ну як би на відповідає добрі. Відтакорилися двері кухні. Решимост Горинця а зими трохи забудь та пам'ять. Балон дивлявся червоний, Окружна твар, лелекове розмітана веселим- казань повного видану. Навіть дуже ми читали. Всім вказув будуть знати. Дома поганий мені груду і мимошна твав слив і ніяк не на руку в нас на живляє як. Чи ще довбін не ка- зав лього імені, тобто так дрімлінгова Горинця подав мали руку, потро- чався і жінок , а меншів свідчень земля. 122-го на узлі за вищим двері квітень привезено до передньої військових повороту — і прошу іти за ним? Відглинила до команди двері, ску- лийшов до середини. Команда упо- ма. Проєнто пройдрала. Поперед команда до кутка вивол вальдо- гралик, а на линії у відри мелій до- мовили до вскіз сонця, в куті головою петлама Ольга Петровна Витомиць. У кутні висів оброз, де колово має- ри Громої і людино званені, що поріла одна вискова світка білих лвіков не було. То боком далишти в кутах виділи мовиднічних дві черги з гелмрівського Монастиря і голос питання з молитвою, молитви. Трава рух погрузила виділа на льдівчику близа, кудоща ма, корнила топля. Її різка корме високи було розгумлене. Олга дія мена на мене свої горні синурки і Билетро дивилися ходою, як її перший турбочили малював си не свобід ходо в танці. Михайло зробившись на мене ізнову, отгукав. на свої очі в бій до молитвогляда, яка скоро чи та сама отима. Вона була ні на в горло уграла, и згадувався що то буде леснера поконної ампі трьоку нувче, мов вна ховалася поз у нещирої, мовби відвірнула при роз мену, тобто своєю кверу контру. І ми хотів є дійсне слугити своїм зо- ром. Удав що незглор тао ма льо уваги, Зупинився в плирітн на горбу кошель грандного рич- рочійських революціонерів, міні- лягра всії роки" Петра Видомий перез явно політику и тала не- литно в на терпкого революці - а вмалишко- терпкого сердечного гроційського птерору. — Ольга величка ричку, сухорява темна блионзила. Подовговате ми- не великий, трохи врбованти ніс. нові ощеро викрали учит. Вчи раз шики малював на своїх рисах мі- лану, завзяття і пережилиність. На чі голові був зелений коток. Робіншм одителя Тойло як пайр. Ат терез мкріру було виростити на руках. — 124) зі свійску пішли немали дівчата і ми дів малю. В душі тимтавле в мене такий гольб: чи втрали диво за мордована бла. Чи повинна вна була покуткувати за уріки кого-то, на якого не мила маши майменного сптимку, або і тільки душа противлала що голя даш і політиці: чи замордував би вій колись у рити коловік разу пільри ми не того, лео в на дужка субного тренера Миліторів Росії замор дованого в 1912 році в Києві. В душі перех тимтавлених групи полю рімую мій повірив "мн" не имиємо пеливо у здийного народу має любити і ськочив ланку перед магелептом, смертю, обернувся і вимов. Повинен за заплівого пінару до коровід. Вна заглишила флері: "проки не гірати. більш льоса. Команда мелештка, з одним вітеном і од- шим ферри якими ти уліт ще двох ліття, на яких мило не давало китого етав. Виконують тро - мінтреля. гупи було зачуку перебігти і добровільною тобою погоджується на молитву завурувався. Вона сказала: «Моя душа почуттєвірні в те бурхливе» — завурила і захворіла з відрази, що "буде наска розповідаючи все про твої молитви цього оголошувала вам повільна вина. Ви мене не маєте нічого бояти, а вас не зрозумію, а хочу залишатися тиму гре- ду на що люблю не дуже домінування російської і української революційної поча- ти моє майбутнє враження. Навіть буде дружнього що я не знаю. Тобі й богові. Можуть довіряти всі, ніхто за- писує. Могуть на зрозумілий дивного це повинно бути і потомі тодваришів і мене за не містком не вимагають життя інших, щоб викликати і тимчасово трохи попередили мене. Я маю якого-мабуть бути святі не знаю про подібні сильні, але для історичних і конечного потрібно. І починали в залишати петер усе що можливий і незмогливий, коли? і злебезнього меншого рятує себе, бо ру- шаю не дізнайся це буде не моя мінка. Від дуже втралий в замку мер Балтової шкільно писав як раз всеред трон читати, а в все а міні лелли філтрове, так, що годі довг. Владю зачинали один перекручув. другий додав: «Третій в голову не ко- ме сказати, а інші що зовсім бо- яно ся. А донько і я не мушу стріляти робити, до жидові сказати, людени хорить озбереження звірятства меж Буртегерим, вкінцо дуже болючий. Тоб поганість змикнути без всякого сліду і що менш землі землі? Вна якорійло мені мірдовіла мо- розу ліг мене. Гляма бажаю, що до одного слова убавленого деяко. — і тому в кам розказану про так мірно як зобойджа сьога мені що не раз розказувало, а звичай від- повати як подобає" Прошу усе поздоровленні і повільни або нічого від себе не додавання. "Добрі!" — відповіла в мене і донька бажала моя ми розказувала щас: «Всю селора в 1914 році лізбана а за князя Володимира Мербатова. Моя мама і княгиня Мария Уроп робив Мербатівна лише не моби лиги. Молоді обе дути любилися Великогій змучила нас титом в Не- штрові разом у пелетрою. Поруч мили мені бай: мама, я, донько, село Александро. Ми самі бідні, маємо в нас не діа. А ми любі заробляли тим-то, і була приголомшена туга в пейзажевий чинмазні, скранику 12000 і англійського збіга. Ми перебудем подоріт тут досі не швидко. Тому я бачила і своє року зашляхнути в Незмірність. дня 14/4 у суботу прийшли в гауде, ми болимо ликт до пейзажової і пейзаж зайдемо до таналки боями, як вийшов перший раз до таналки сторі- лиць центр у Александру Петровичу і Роману Александру на дістах. Одразу почали питати ще за молодого втімпілля, мило бранда. Вони поговорили болимо ликами якщо усе вказав, що ми звітилимо у замку. Князь Осі відповів що його тут давно не ма, а він тим часом плювался. Тому маливи повіреним. Закодили дони Ми іх зробили, важали інші, чини Хорин більше, як коли випало цейді. Голиме ликом її так не минали, видім авторитетно. Доборою ми знайшли. Навіть нам не зарази жи 128 на річкові а прямо "Барвінок" і не повірили, що вони не муть нас та знати всі. Тому з цього разу, коли вони прийшли як могли, мали левові бачити письменників санювого". Ам у полегшень на саме Боровлені (дня 19/ІІІ квітня 1920 р) у вечер прийшли знову нові червоноармейці до дворика один дуб мертвий лини, пролетні, пар- милий пидор з підбиваними в селку. Див зубами ділися палтком. Потім уж бойове ведення утворювали вечером забаву у по-мандовній залі. Змає тоді нічого не хори. Нараз [з] [в] той лід вигалили милими пидор і почав пить - при де я казким, білі пообробували чи рин лебе, щоби йому указати де є солома. Книга з разу не копівдя им інші. Сказав мно вин клам не знаю бо він шкодарного не знай має яс, не знає конюмий. Пидор обригав що той за казким, що не знає де є солома. Зберайся і ко- ди знамін! Не мав цього робити книга звід- брав він і пішов. Змилли в нині воїна 145 ний. Міс токотнів іти в зал, мабуть вигріли милися але жодною не пупляна. З Різько ма червоним армейськими повіт Кеняда. Різька вийшов у нашої лого баки у парку, здебільш з Ризельми любити золотний перечень з оголена. Знав мобе добрі палило і потрібив до Кня зя. Не працював того, Князь водну мі- лунку урок. Муди побігла крипта і моє сестра Миколая Петрова. Тобо- мелики їх не кончіли думали до бодакарля. Вернулися до паланти. Вони обій просили, мовби не відгі- нити близько, він нічого не мав. Таємне вияв: купити о тим не хо тіли. Як обоя заламали ро палац ми усі і вчити думали щоб ви в те розстріляли Князя.- де він погібся, тоба події не знала. Ризько жився але важкий кас зруйно дня по йордані у вівторок (20/5) - Маша і драт молодий ентомлітім закона - мили десять потапили пуплянь тіз паланки і там виділи Ризький Марія Мердакова думала мене Го- мелеви в те посторінне видання Ми малору до Винничи мербатого гівна до нас в той час не ходили, а зразу пікочи би була все повірена ще ми ближче будуть котрінки у лівторок (дослідний) мигає з гуртка винни чудовий змик. Затяг залив піс лети Гончарник озен конторти аж був засудженний як він воївав ще в революційно 1905 року, витомлений на дивання під каторги. мес контортник думка виразила моє лягав. Корчий, тогалині змик, вид мав розбіжливого і ми було поселили на Гільне Бочинки. Ми підлямкани як він говорив у лівторок менш бачили Михайла Гончарників. Мене виголений засудив на каторгу, а в мій. Коли його забили, то я не до нігали шукали ж його родинного, мовби їх усіх видимо про дотяги, тьолонтварів. Не мав ви де їх знайти. Ам певердзманської Ми їх шукали викорінення, бо дітки другого марки не могуть менш. Ром Мурятов бути листрівки як соба- ться мети содо вте почали керат по армейці потворити. Ми птрили Побили ми до університету. Ми замкнули двері від коридору. Підбігли їх зі передньої, щоби болючі синки не могли увійти. Але швидко добігали ми до них і втягнули дверима, яких болючі синки не заважали. Миттєво на парадний бік з краю коридору почалися улі. Вкоротку, стара літописниця в ньому підняла почервонілу книжку (мінус вп. Основи миру Мер- Галоба) і ще тримала подібно, як на липки і тоді читали, що буде дано. Ми в те ж дільничне покоя пели коридорні міжкуди. Мили кули на горі шукати синьки, розбивання і кропки: Щоб вони твої личи з вівчарства не се- реду (з 20-го) Гробліні що я нікого не знаю. Ми всього ми не почали. Усі були в готелі до університету. Мед ранком у переду (УВЕК) сюди мене добрі Душа майже тягнула, але болючі синки зважилися під дверима на кращий волонати. Ми були в один метр по- побі до університету. Гроблінські застудували до дверей, ми їм не вірили. Вони події отримали 132 мали двері у малу волманку. Князь Володимир і пєстра Александра Петровна з котими на колисках Івору лецтру Фонкініно, а я за ними залишкаво своєю двері. Миле моє замикнула одні двері; як Голоме вибив Дужи в те у малуїй волманці. Ми утеж ми швидко, и замикнула за собою чиментеро двери через всі ми удвікали. Ми удвоєні не заміготили, маєте тьайшнім в'язан з гоману. Почали князькно у малуїй дверець вчити. до українське ми стро молитвою шкою Давидерка, що дорозі Ми гадали з вчилленим у спів. І тодороті крано оркейнів яко підгорожила на лату ніхто нас не дужили. Ми в трьох виділи на улицю, и, князь Володимир і Александра Петровна. на литковій улиці ми розділили Іорді лідорози. Князь і Александра до гори в на прямку монастиря, а я в долину до Гоодар сонка не знав тому її богона діти. На дво ти мене, малінки два кервопло ор- мейці. Вони мене задержали: Руда при дітям дівчыбко". на базар свійну-відповіла їм: «Картофель ви ішли зі мною і своїми розмовляли. І в те довбін їх не бачила. Думала мене в них мене звісоконить. Ївши хочили звійшанця. Народ з живого тидоба з міжважами лин дрбання, як рилі ходив у похеділок ветероле вижде роз- штропляти. І голосно кричала: «Буди мені хочене жукантя! Там тю та із замку витомитьво, я зі підназо». Втой те раз трешкотив до лена і потяг. Мене бити по лицю. Сервонь армійчі всі душі мене тросертали, лейкає ві- дійших пелт. Тидоба уяв побо одного кра- орим. Розкепила з криком і повів у порог. Думала я зраду, що вни мене легуть у таланту до волондантів гербонної ар- мії. Коли ж побачила, що вни именють налангу, а почала одератися і дракає моби мене били на сус, а не будьсь у парк. Мидоба тдім і лути не ходіла. Вни мене били трібнадами крілів і поворими: «ми знаймо буда тебе вже треба десити!» Я думала їх-що злишто ви хочене ру- дитати! Тидоба відповідає: «Ми знаємо ми сь- бого і те буде». Піпали на силу мене далече баг, трібнадами крілів у парк. 136) мені мої львів, було заслуга що і я вазане ім рішую: "недійте мене до командран- та, або відтрійайте, а не шукайте мене." Всім два не двертами на тю улам, бі- мали мене дальше у гор. Тоді юз вкли керв. армії, не суб'явали вогани як мидок. Потім обазував мені лимбо пні кил воротенері, однако він вико гував зс трьох рази дані почу тиждень. Забели мене під витоки юски. З хочими за-така мидов дрінка завилени; кладися на ранило." А того не почулала. мидок і рудвим з хочими мене за пілера і посунули на землю. Рубані перв. артегу з кватків мене за гоут а мидок тягнувся, на мене, щоби змасимувати. А надрутила в світло; мили. Рубані погдай подушив мене. руби. І втої линь звовтіло мид за горло і мало бого не задашила. Він дковував земле. Майте витримавши протягом шкент; і воєний левуді краї луб, вінкали змело." А ще не дивила вигляди із землі, Коли в те у мене петерд отрійшли рубки первонко аралеву. Рукі трохи на мені траву руба, починала вразду. Ва мила з правою рукою і залишалася у землю. В тім моменті я розвінула руки, не міг чиновити довжина і летала як у пірна. Вони оба додумали мене в те забиття. Карас у парку дали є купи, поруч близькоїш. І додумала відразу, що то невже розстріляють винними марно пригоробки. Мудрів крикнув до ручок: герб армія, "Теданько ві. Тотій туда, там десь мра- вимондь як з блиснення." Вони оба подігли, і звернулася поло- да килим. Їх не виживодуло. Я підбила тало му. Вони чиновити в те знижим. І той, зандала і тішна випрямку Горачнав якто сидить біля великої куреного завода в перешина кладку терез ливав на дру- гу сторону діла шотка. Впала до моря і залишила ноги. І не могла далі ундікати, до дороги ішли болєм звички. З Горачнава до немирного. Я зайшла у мілк, над плечею, над стовом ве- да лево милина і тань середня. З панд на тропинці болім звички. На дорозі не було видно. На мостку київ влоби Клойник і швидкі на меле, й замахає на нього ручкою, щоби трохи дольше 136 Він пройшов відчай. Бачив, читав як мене в Ові князьки?» і коли відробила ми а ленцра князьки, прохано тебе біг до ендорота Івана і спросив його щоби мене звідкіля забрали, а пала не мо тод вчіти: Він нічим. За липною трохи між ендорота Іван і арсен. Забували мене в селенський вонкух і звели до шайки, бо вмови Всих душ Боливельних на бвартцера і лепела обезпечення для голоми і накриття голомого. Взиманім була винки і корова. Вони двоє між З мене голому, але я не мила боро- мили ся. В ойтанин за тролетана сама до Легера. Верером занели мене з конгу і полоски на тіль (леканку), як уже не було в даші боливельних. Мене треже забандатували і перводім в селенський огол. І так, і вере погурала на пеги. Другої днини тронцяни Надієнка Копющенко. Забандатували мене рану і тіль викор забрали енод (в дому каліральними). Верером среметер Вимагравським зробив мені перевірку. Др Піліпський був морий. Др веркасвши (муж) був за- китий етрабого у талант, так що ведь лікарів не було і першою не було коли вик- ліз розмінкутий "предок". По кінцю оговидання, я завдав письма на Дарії земноводній на якого мені відповідала. "У жалоби Петрович Столярів міг не мала горячка додержав у медико. С дня (26) лютого до того часу на суда кін- цем прийшовся. Як піднялася ви- з'ємпература вна поворота з по- рятку Дарії через самого чарового "завтрака у разців таланті, кинувши буде знадтений парадно святковий обід. На той обід було піймав Ленкін і поробляли, й іти (інших чиїх не нази- вала) обшуковувати будуть дворові (чер- майстри з чарового двору) "Більше того в горячців на не говорила. Тобто ще не була у порятку, то все розпитувалась про болючих. Де в них світло іх є і куди ідуть. Про смерть виконаній коняти в на- знама. Милле не знала про смерть книги. Знає погоду любила, Вінка за него і казала все: "Лучше, щоби са- ма за него умерла кинь вниз" тому ми й інеказали о смерти виконав Волод. 138 Во своїй вірні які майже довгий не знала. Нізнала ся з нею, ат непер як із занесли слози, трагили племе коли той біль неї. Сьогодні ву, я дума біля неї як сестра, милосердя, коли би був хлопчик вітлий і змінила ту поштовхову духана, що гі знають, або нізнаю. Но то ранено мала необхіднавши, тоді вна мені дражила, давво- ріти (міди). Коли би хлоп увійшов чутний до комнати, що я мала на пали одіз літник і шли би об'єд вали вкоряк на письр. У країні Нам дознає захворували своя, що и не знаючи хто іде пала на бід- Аробатъ і давала мрим об'євові, іло тигром. И шле одного больших вико болиня ля, який був знає на квартири. Відійшов до Германа однім недале Кого пела. Взін мене знав і ми їх пагаджили, що и не вкоря. Й сильно бог бачила як, але він, плаво бу не приходив сюди али разу. Яв уявляли лігійним болем молива, що будуть розлучені з того посвя що мають арештувати з Рівненської провинції мене, мого батька, Марковича і Шкоголева. Арешт над ними мала зробити Болемебики влада. Трим усі троє хворіли, німіюча. Але то має бути Суд не правда до нихто за гильи не шукав і не ще як. Ми обидві мали менше підграш, що вони тримають і нутії шукати в долі за кагіром, а тим часом знати думать нас обох. Говнаси я руки до двох вте підгоге били. Все буде дурне відважена." Чи вина вам не що не розказувала на про вини мене? Питайтеся і ті. Ні вна тобе більше нічого не роз казувала - казала мені даряй Акімича - лише правда казала, що куля сер Болемебики говорили до фриглаків з Лівторок 20 літня, що ви не мають ні чого проти вчинки Мердамтової. Вони смоте пинатели, лише вни мусили розстріляти родину Сидомлінків. Тому що політічні і малодушне дозволяли. Говнаси шевця Леонан дір полька армії, був у паланді Холідів задранти для себе і свої тінки пощеди вчинили і не вчнімне не хоче на полку зі дор. супутником. Дала імку команду. Вони дуже хотіли вийти поглянути крайні, буряки, бо че останньою Мовіка, Він казав, що не любить цього зуби болять. Очкимне казала йо му що вбивання не має, нівай їде до лікаря. Не було злочинного і він пік не хоче з тими дороги. тих сь, мабуть в правім палаці, не будь ковбаси. Тойльме вна під не знала, бо маєте чимий краї, що на замкнена на дачу біля да, зач вчела у команді. "Клама з додавленої черепиці" - "творила мені Дарія - тильм будуть вте жо над два роки у книжки". Не було зими зіштовхнення до долу і не знань воли не лежить поперед добиття в мій революції до дачу через боль шелвиків а тут маєт видіти постер бройкера. От все що я вам могла сказати. Моя кра- мініте Дарія вкільовно, і все. Немирів дня 12/2/1920 жорстко певерився 1 (відмінка вини між іншою війною) № 1982 - 1543 Гончаровський приїхав до села у публіку. Виробився державник в налаштів бути агентом. Всідіння мого не уходи ходити і розмовляти з тим чоловіком. Книжки заїхали до кухні, щоба полагала вогонь на пічці. Яка вказала що баче дивно, так добровільно, що інше ні прибираєть. Ви- ларшина, зробила даровано, мина маленька. Свя- жила до сусідської, щоби поговорала жінку, бо змітена вогою. Всем хербатно армейки прийшов, і який це кота не міг уважувати. Учіль пачка робити. Дам шинушили, вони би вас змура. Ми обробили. Вони не має часу сидерати. Книжки нікого не відповіда в дина агентуру і того виграла сама підмогу. Свара виникла, все з хербон. арми лягерська - маси, що має одини, що неодружні, любас били ми розмовляли і не грабували різан. Хербон по армейці прийшли той овного селяни на і ливього були. Як в них інші дороги не раз одно лево тоді не дали, здібна рота по святинам кузіраков (такова). Вони умовили вар- ка і даєтьрелив той любав. Вони не мешкай на двох книжок держати, одрійсь хербону армейки який зброї. Хербон, армейці маскетни на нього і влажніє що той вигро них одрійсь. Що селянин не оз- мив їх і не обрав зруйноває нічого не чинили. Вони того арештовали, і прибили хербо до двера. Труд лього шляху влучили. Ркнання більше і трохи на людьми не працює нія не винен коливіда. Взяв ате півакана 14 тав їх широко промили, ознайомлено між собою і помогало. Всім його розголубленим пород пам'ятного, не втяглимо дуже близько!" Вечером вони жінки нас усвідомили роздивлятися за вчителькою. Ми її зали уже трохи ми знали. Ми нічого дій- но на це не могли вгадати, бо коли ближче до сонця, то не було чого. Мілінки людини як будь-яка квітка, що ніде не було. І ми тут в неї від коли в на турі прийшла після 1869 року по минувшому часі. Вона мене не звернула, але нікого діялуреба ні з селян і робітників, що знаю за малим зерно. Противно, внас вигоралася всім родини доїр, но нічим з нею. Відомий Князь Мербатій тим джено пуду ще років. Але ближче милинки молодості. Вона залишила перебудовувати дворец, а вже не коня. Вони казали: нашо млям окульотранти та трохи на зборах, яким і чес власні турі моте бенгарнити. Милі маємо свої фірми в людях: в Винни, Тверців, імпани в кляриці, Петрограді, Москві, але не могуть переробити. Вона дуже не погодилась і втн розійшлися. Меня який час біль видно у Винниці, був головою Домаштя і заходив з рідко до неї. Але 1862 року 1862 в те місце джерело розмовляв Більше слави не приходив Взім втішатися з добрим словом, адже не малися тоді чинність по під'їздам до саду, а в на всіх була розділена Взім упер здалека мені в 1913 році: — Вже ливами не карана свиня. Тобто чи увійде курка вмале, як покрашується разом а приповнить, що клит засіржувати, або аренда магазину докарала ліво, що оборо била про це розсіяна вань, які кал писала лід себе разом у контору того маєтку, щоби виконовився філь- мичні шіз кара на дів'ятковіга молода. Вона душа Миродина за гармонія на дрова, будівля, покрівлень своїх. Кожен отважився разом свого палацертий вдоми любов не агнавали на луїво людій шкіри лево, що била робина дне, селян доброго. А міного не майже на мо злиго. Ми тим, Боже миливом по- казаним, але ви відповідали — добрі шов була не робина свого злого, але вна була однаво Драта і має лем кі Драцтва. Її треба отрати тим! Нас то залишити ми як каже сказали що випили, що над нами на дупти луд, аж над боротчуков. Вна зазана мене третій, живи й і рантував. Я жінок у молочниць рєвкоме вказаво угоди, щобі молитися з дими червоною армієй. Зароз зробив це заїдом у ревкомі полоненим. Видравши декларацію, мовби прагнення до вчинків. Вони отималися, нібито чи підляття, тіє на разниї сад. Опішна ми має сена полетяли. Декларація, від лисокного ревкома ті мина до каламбика гарнізону, був що приколинь, до Політичного бюро. Міларо і до Командира полка. у десятці вогни уважно і ливень, мічане тисячі, інтенсивніші і вмешання. Вони дрігали мутба дворова, приєдналиши все як ніз червоною армієй. Вони нам лідтвайти, що в нас тро жу крил не був благо до розробки, однаково в на Бор мушіла і мі треба рати під луд з розрізним. Каже декларація, пречина як думе, що вони з почином не будуть бачитись самі, а від да ти і міг луд народний. Командир полка і Командир полігону міт погло-погляну, дали слово кесни де цялай, що вони здорукануть, що нікого з по лід не видаленням і що в нас мотузка бути, ядрійні оно коли бна ім кінцю дитошних угоре робиться. Декларація раз різькостей атаковано до саму лірного, що виклики нікого зито не магаєть ям. оден з малих дружири клубу, яка політвеклінська казав до деялини - «Як ви думаєте і робите високопідняття раптово? Коли-то повинен бачити революціонера, який нас прилягалась разом зробив і вимав " Бенгатий відповіла - робить, побільше калитки зі своїми ділами. Ми вас прохали ми ближче мише о книжинні, ліна і книги». Тоді червоногвардійць погодився і дати- пам'ята заявила вказаними про вимаг фельга луї у червоних. Книжки з революції, щоб кубала деялини і нам заявила, мов теж чи не розгоріляється. Молодо дочка била визначити зач- на це, як реалізація говорила із книжки, і що вказала про отакий див. Стара виголиштілова зі сином лейкально громилися, прайлини входили внутрішні таи обов'я пронизіли, яким щу заборуж утекли звідти там, як ви добралась червоних з пам'ятки, розмогровано книжинні і книги. Молодий вказав Володимир Мерба тов, потросив месе, щоби я йому зро бив з вербовки тильця до посилок. Я в те днів до того плюну цього потрібно і писав усе прилагодив і віддав червоні міну лінії звозили крили, україни. 18 цілими у залізниці. Усі розголошали побіжнечерв в салі і давшися, аж найбезпечніше. У Відторок дня 20 липня 1930 у місті поринули разом з нами здоровими бодай на шляху заїздання в той же прислужник Ряклинко з дівчою і Родилю Степанідів на кару алергій і нас усіх липтаних духи мінаймали рівень залудним по розгоріл. Навпро думки залишрамило. Ми казали про неїрня пили, але вона в той біриць не хотіла. Вона казала, що то не правда, бо большиливки заручили в те деньлани ми бичами і маєм нічого не антакондя а що нас має судити народний суд. Вона вірила большиликам, що они дозертають слова. Гольшевики поставили ми на око палатки епідоротку зі шкіли ковбик із оби нас нікого не вирувати на двір однаво сервони епідорої були думки добрі і казали нам таки хтєте, що умікате кіорту. Гогачко нашої супутні утежив, але все нас влінка зашемлення. на мале мальте, прийшло бажаня дір паризона-камізелям. Ми зробили його трохи, щоб ми бігли і чули оціттями, якби був звикай вільно жити влітку. Вони не вели приїздов і вчилися од другий години диву разу до залі. Він їм висняв і навіть як чим- или, але до тої гори тобто, в ми про оцтуду не звільнилися від роздорію. Наші люди дозволили й ходити на річ. Вже оцтуду не вигоротили. Понад вечер приїхали двоє болене ликів із Торак-лана. Казали що вни мількові, а мені здається, що то був мінливий коли гара. Один з них, високий, мовчаний чоловік, німкою був похопили на кивільного, навіть так і одійти був до ківільного. Вечером зібралися трохи ликів болене ликів у підвалов в руки, а тоді там був. Мети шини був один, який маленький молодий, до котрий на дівчину. Мав не більше 16 або сімнадцять літ. Рано вчі приїхали двоє мислеників на грудку, а той ми робка питає і таки торки разити. Той молодий спока на долу. Вони сказали, що тримують 150 того убити князя мно, докіль винаїдить чи тілив скам'яніло, бо що гонитра релюмогійкере бортуй. тоді сказали хто має ветрівляти ж загуджених. Уразили погибельноти і починали, раз, два, три, до трьо наїденти. той молодий літоб на Боче і був вів раз промайнилий. Він з голоду єв. Всім його вкотішні мети себе у передину і крикнули -з тода пожариць - вілі мудобів згада Всім подали свої руку і ламу свідати руку, нараз влі розбігши яє навіть і поют молодий будре з вес. Всім верили у кінцях бутешни і мило, але у вечер не їм, бо не туря ходили, ат разо діли, як забили князь мно Скорше то чув, побіг до князя мн і сказав: "й!" разі бого вчалайтесь бо я був погідер, аж навіть уне обідра ми вонтри має вас розпиріленти. Начальня вказала ми що во шоте бутти. Всім має різними дати від народити суд і я думалою вин Зодертасть слова і не шука, має пирівняти і сами судили". Я знову їй сказав, що руб на власти світліка. Невеликі дні і чакав учителівської звідки. Постійні має просягнуте; вони досить добре, мовде. Світ виглядають нам, самі теж пустою глибокоти, і піднему угорання перегодзиму вас усіх і всі льостесягнені! Невеликі уперто відповіла – коли би мала починалими і дивними промовами, що я чекаю вигоробитися ків зі свого дому не буду нікуда, ніде, ніде у світлі. Як мало б мене розбуджувати, май інтрігуючи в моїм домі! – Молода книжка хочила читати, але не хотіла материн писати. Вона сходила до нас на залізну і при лина люби мені турешні книги, аби вна упекла, май маленько розграбивши що нічого, коби вна читала. Якщо не відповіла, що – май беруть мене, а тим не требую, що мародер і вмі за то більшовиків перед королем дому, але зі свого дому я перешлими читати не буду. Ми в теє незна милися більше, чи пам'ятавши до учителівських краще армейські туршливі до книги і закляв того – «слухай дурачу, коли хоч до кортової материн не упікали. Удивляйте в сіб розумні» 15-Геранці розпорідилось усіх. І в те ма- вся "фронду". Князь утік до своїй команди і зашукав як зі передніми тією дужої батальон. Гойльмц вте не викорив до кас. Фрунт перебрався артилерією, який спортовий на горі вказав до розс- плюй- ти молода. Крапливак. Як ко мені пеєде утікан боть роз- порідилось ранком. Вона відповіла гучно, що не може утигти, бо має не кого утікати, а в на мали не може саму зашукати. що буде змалого коли про бу- де і днепро. Вараз боліше левки дієли то по об прибудин тві два З Горанцяла залотили вороту на горі, так що вте князь не було як в пля о патій годині зробили всі ма горі крики у випеллі. Вони похали критами і вилукай в тебе був зараз горільки ти мушеш мати Микона ївку, шкер, на ливби, щамжак де то все мовано. де подбач, вери нас до позвалу. Ми купали оцінки! 18653 "Правда! В мене тобою було вже всього. Мене з кінця і видана на мій літлого. Тепер у ніймі и видала на мій хворі стовбира до падеренда, а речи той розпрашання болемилевим, то вже кину, невиданим і тепер чого не маю. Як хочеш, що я має поведу і в подвій! Всі діти в подвій, а книги залишилися на гори. Опекали у позбавлі скригала, мовби ніде не зробити копаної дороги, бо я сільну не шикає і мого, щоби твоя де вина в думу їй гонька. Закривали книжку у подвал і вин птахи добре баліши. Що вин пташ робили то а не знали. Був пільки як скригали дурне весело "є зважаючи ти шове коня, ор ськали ти шивий в тому що всі і поташими на гору. Книжки і книги залишились, ще у подвалі. Тоді їм слушно мій продовживали втеги через біркою у подвала. Голуби тідно- тими крето і моте було легке удяги, але книжки не коштали тіка 154 молода ближня трималися під рукою і казала: «Я би удержана, мені не хочеться ще вимерати, але має плакат, не хочу, а мені сталося ві саму довигадки» і тішила за книги - нега на гору до побого. — у вілім годин вечером знову прийшли двоє обо больничних з Франції: на із робили разу в зоні, дужика, снуптана публіка домал бекела і казала, що кула як пе пер больничних радини і грузди княжими Марчю, вказа Володимиря і рідно видоміти завтра ранком розгорінтя, а молоду а не кландр у звільнили, що сі втєк не розстріляють і вна кула яка під комісар чи хто бив був із Германа на сказав — «етих розгорінтя». А молоду ождавить. Влас нікого не винна, ще дуже молода і липне змейдуться ще гарна людина, вінти на викований в малому дусі! Уто- снагловили молоду ближню не розстрілювати орно почесно. — три буди за розгоріння родин Свідомішими і вкрай за тою мрією бути толковим на свідоцтві новини. Але до кінця, що Богато були таких що не хотіли ні розгортілової. Но ве- мігар помітними і під своє зборку мав уперто бути за розгортаючи книжки. Декоторі казали, що сам були в неї у тягненнях і вна Богато добра робила для бізних і морих. Уже смузба тим дуете з радіма моєю молоду Ревкільською не розгортають, бо вна атравді була добра як сама душа Бірних і смутні. — на горі в те від самої гори лекаром почали бачити святе робити ревізано. Доловно у кришматах "сердак" де були всі дорогоцінності; Гринченко, за щого і врі- бив, та збори дорогі і мовляв — Книжки не дала літне усіх екрити (сюд рубів) і мо в них помінняє все. и все куб- кату, що той отче чі трима з пудив. То в очисі було одно магикане, а вниз дубах що імало замоване. Авна их заревітавши що то вна сама парубала і за жиру на. Рви бригом на мо мо вна ореше іх обманює. Книжки і вони тьма всім видавала добровільно нічого не дору- мила али трочила. Вна взяла ще тільки, що вони не повинні приблизити і милийти, а передати народові, якщо це доброго народу. Тобто зелені люди та що не уважали. Вчителями любові дорогі і вами що було чим відчуття рвали що, а заберанні дороге пільки князя казала- шкода про рістини. Твердить мило, як є. Виповтає і повинно бути з тих ворожий". Галичевські вкригали, що позакор- пу, що їм не подобаються. Зпочували в мотиви і закривали у хвобі у кри- ги і голосами. Перване і яке їм не горилося виграла вчинки і пиння злобу в лундули і затерала. До ко- торих понеділків не було конців, то в тих їх без мили першою намами і розбивали. Золото, Дримченко існує по зпочували у мотиву. Около вже- ли життю а і Микиткафірман під- ділили вихором філіптоя. Ми що відами конопляні дороголиїв посилей з рившилися на то, Строчили бене- тинно, щоби вна позмовасила що одна нама старі прошлі інкі дорогочільни. Вона нам повинна, котрі проми закого ліка і з котрого палився на 157 що показувала монархині брилья- ти, дрипцюнки, коралі і перли мно розіставала вагадку як грамші- лій літарики пам'ятки, того вни назначили велику мешу. Вна казала, що то є її дороге, як свято пі і музеїні, та розинні полюван а не кош хочеть по найбагатшь. Вон не має майленого кравалій боровини, Големе миво не кордтім, щоб ми поми були: вни мене сказали - ужодн з ним погромчими вчителю і розчину і дійшлі в домашу. Книги і книги були літобількі, милее рупсе вищунні, то багате ви ки їх шито твордубами. І багаткою книжки мишком плавала, бо вчере на куштівкого, що квитили ом. На порі думши в сердабу була і лупкача очивбайли граи толш позді бути. Майменн багате меша мітес на голову, таке як коротя. що було викладуване золотом і сріб- ним, але за ом кваптало. Невелика казала що була у чарині в Кулмах 158 у тенет розпраці, і що події ці тут нарили дарівала. Вона нарікала тобто пошкоди той хребету карської фундаменти. Големцевик взяв то і надів то дупки на голову і сказав: на маку тобто бі дупке пасує, глини лобі." Кличники на що обурювалися і сказа- ла, що то є й дорога пам'ятка, яку моски, шише високо пошкоджені ши чи і що тобто трогати морально не має права та посилити і колбінця по екліптиці під голови. Големцевик розмовляв, якочив до шал. Приготувався сього, розірва- ї филип мсти дорослих копити. Розділило таке посилкування має много сильно болію. Але вна той не хочіла показувати через болюще виками. А вони її добукали чим ши- могли і як уміли, щоби збуджували я мазлено. а на даний має кільки болотніт. Му- лів курати болемцевиків у ваннах. Вони мали зі собою п'ять тинов. Як які то тіньки. Чвіс отудана, поштрихувен і що шукав лишти і магдівився на них. Раз вчитна з ходила на долину, щоби подивитися, хто із прилімці розбіг- ли, а хто остався їм до очній дку вірним. Рома вказала до шутанки, що в те два дни нічого не їла і не знає ми в те буде йти, котія на сушна знову на гору, де вичило були верби і чудні. Все сколи години четвертої місною прилімов помил Гоминар твіба боя великих з Горанява і Воландірочи вся того вчили що все робив, лени раз- зом пішли на мараду. Сами мене дово радили, втісни забрали зі лобого повлі курдуван, мешиних димголи, могли, розбитими як гідопти. Ми пішли на гору ніби то несиб моду до шиття, шутанку, маю щоби подивилися що тає все дія, як то чистий лодини, тороки май вички там берели в те посилі княжино як ова в голові. Вмови в те не було дуро утку. Червоне арлінгі витанад- мали душуби з гербара. Зносили на екрір і пакула. Княжини і вчитна були у святі Всі ви має надію що її не розстріляють а віддадуть тій народний суд. А коли ма- гать розстріляли, то вна хоче, щоб і її розстріляли всі дони; а не водили нікуди. Княгиня сказала що то не може, а радів микі, яке в на не підло вте не дорожнє кат робити, що клятить до очи твоїми, Вин че у вечер додужки ми княгиня мирок алергій по тільки, але вна в то не вірила, бо думала, що буде додержане, далі плюс дні лакей, що ви міддають тій народний суд. О Мислений годині все вселенсько. Взи почитали. Ми думали, що вте небезпека прошнула Нараз о мислений годині тримали мільо браєно армейців з крилими, тішим пролето на пору до вигляди. Ідеш дід несли як крики Княгиня і внетеної. Княгиня кричала "буди ми має хоче провадити. Віддай же нас тій народний вуд, а все робить над нами салімани літва! Теропоармейці крилими і доси, чи ви маємо казу. Ми мада укозіть в дорогу" другі вказали - ми вас леде молив добре вролітбом. Взи ми? 160 лет мили. Неколи не вказало у їду кількох чоловік, а коли ми натягне робили на них політику звого знання, то воне їду розстріляйте нас тут в долі, яка не почали, а не має де інде нас ми підтримаєм" Вчи критики "їди" не ограють. Ми в те досі математичні на фільмах всі в своїй долі. Недерлін не львий. Княгиня тіша подралася з курами євоїми. Молода вже жена погнулась до дверей командир де висок командрів того поїка і знала про лити: "тоба ріш командрів. Разі Бога нас уче будемо не думати. Роз зарурали, що мали нічого змогоне бузе. Повернин командир радийки З Командами ніхто не відзелався. Вже погана пошено вимкнути і ши нацидо двер- командрів.-командрів. Ой дивно кількові хтось з болю мали віб:- озмінтя пилаток і закройте не рота хай не ворушить" Роз тій пошеннії вищь на долі то поруб, через дкільки лежень і став у пікали. з княгинею і її електронні другими дверми, частинам боломе мали 162 тяглища єє до його двору. Двері були замкнені, ні. Рози їх виколото, але в'яздів нічого не був і льонинців не було. Вони утікали. Вагає болюшельник тяглища за чудівогом, или везлижими. Друга калитка мала дена пинно Марію, іншому Александру і такі мотайську зовсім не виглядає. Таня матерівка, не була ажаро тан- на звороновського двору. Яка прибуття не думе давнокорд і тима в київці, Вона замели мобилізовані горогом, якою і про цей дорогодукань. Вона нічий не як тринадцять болюшельник, виріка не- мов мергтва під трубу. Все було за- втра мелена і скривлена, а коли не знаю Чому і ті жуть розатройдене. Прийшла сюди по своїх вмерти. На клодях, єє дача всі болюшельники били прикинаданим молоду винятку. Внаявно тимале рубор за поруге. Голюшельник ві жахнули на зад до комінати, що ви в не липлялась в фронтові і не інші лікуди. Голюшельника в дороб чі брикав по руці якою вна держала ся за поруге. Княтена поїхнула і тушима ад двору- са. Голюшельник кричали: "Ні, мер- жайся не їди!" — Втой раз винятки влогоща ся за руд потягала з собою в домівку по клюдах і ска- зала: „І її не з'явившиєть, тобто мої дочки, де всі їх там і она має бути" — Княгиня і Бердичев, про такому манера мкнув повели на двір з палацу. Її князів за миши видінки, добрів ніколиш буде, в не її поведуть і коней години літне, яке боляче викри толкуєть зодрона аріри Мене Бердичев не поганить і в них нас мутаціях позалоншні до середини двору, моби ми не дивилися, бо інавільнає двіх розгоріялося. Я бачив, як по входах влодил воною дір полька зі своєго тімляко, неде два паки викдули в рукав, і увійшов до коней мити, дяк мутаціях Погуб як винили єваримося і не- рекали з болю великає перод пала покола дворі. Її постільнив куполе і львадів у війки. Побакив та не чує дру лопи того, який вчера вечером згоди як запитримити конейдів. Княгиня переконала більшою кінця їхти до політ-кома, а все вітарки, ру- ги вни єї провадили. Господа викри об- слугували її промадори. Птахи били, трування тривало довго в тілєга. Очи 164 зійшли у гору. Княгиня вже зійшла, ми її переконали. Князь і Матвієнко ішли, побігли. Нараз ми почали коней розмикати, чи один за одним. Ми все знали, що по виклику до гори, та материнському розстрілі не перебуває армія. Коли був кентлертній стрілка не знаю. То дізнався де обоз силої лодзин ранку, нараз з'явився ли бо той Болановський, що прибудує вчора з Герачмава. Догрів чи коней ри коні до карети. Накликали лук дубів побіг сімн і поїхали поворотом попер путь світлено з буртучним ідем "Герачмав" і тільки, атільки їх і Балів. Конандір розказував у Граня близька на себе його ледви ми винага ли. Вчинив ті влісурзуби зі заходу, дкладався підводу. Тодішнє кермани пошукали все потайковане добро на підводи. Вони мали багато фляг цього дівад. Називали зілле і війні підводи наладували робочим збором Княгині. За вілька Книши надбіли це, що могли розпоряджатися всіми. Вони кричали: "Бесідою нас, уже нема їх тут Де ваше державне", - погано британці роз- бивали плути в екринні миттєвих мали все на перірі. Потом ми з ходили леліве. Вони закликали якоблі вчуття і свідоме ще заберання у дворах мої залишених ля, бо то все їх, моє дарче. Тоді правда що всі підмушеви разували. Розбивали, помолчи і конний телуб мо інше міл. Вже о дев'яти годин не було від- мого з тих болючих вибів розгорі- лися княжень. Крім це пола уніка, Крийши на перебої армейська кавалерия у дві години втіляє "гут" тацували, що не прийшли скорше у взяти мо не дани би були розор- нити небільших людей. — Рят ваза- ми, що ваш народ собічено не баче і в нас все віддача, то налею і будь мріняти. Кай дж лоба була тила, у до панати зараз тримців, ар Керкаєвий, голова революції україн- ської групи. Заборонили разували і употім скорочу двері. Прийшов знову один червоний армієць до палати. Тута в те охорона відразу: Не хочіли його пускати до передпілля, бо казали що не митна разубування нічого у звірях, бо то є запалене народне добро. Червоний армієць, хто перший раз куди-небудь заборований червоним армійським розубуванням, Радянський відомий усюди митна разубування і дратує на кожному кроці. І не мало побігли залати, як пірвали: «А в мене таки шивай діти тунку мають любовної групі їх є багато». Пуєнців мене". Але тута ми, червоний в цьому будинку пірвали; також мої товариші були на фронти. Всім походив ходів не найшов і нічого не взяв. Тим дивувався моя тавариш, великий такий вданий не мають, що йому жалко, що вам їх були на збратання, то інших буди зіллюду мої пени. Не мали в цьому будинку. Тому і дам таємно ліді розум. і вберемо змінної до Миколи Га- личкого, бо в нас є Духов автентика. там був очимчук. Галичевці везав про погодки вирішено мід дівд кин галичкої армії відбудеться не у Виго кінці а у Галичі дня 14. Вирішено що всі галичевці реввоєн перешвидше до Галичі. до тами є як раз осередок і ми з п'яти чот са усі калитки і буде реорга- мізація галичкої армії. Галичевці рі- шучо настотовав, щоби А. очимчук і шов до Ривка від Галичного Рєвкому на перего ри в літраві галич. у 2-й арм. і в літраві рез. партиї: очимчук змалюваний з боран- ком і Богато молоть додолого на родній сірові. очимчук був за тими але під тими усівкем не виглядав гралишом той і літкулентові му- мить будьте пруцени з гал. армії: не можливо, щоби піса далі дійшло ніщо про дивися до майстер. очимчук уважає що не перебонав поранка я і вже від свої ідеї не змушують. тоди чуття буде коли не буде їжачи. Тим ділом, що погрі трамчо і не моте своєї праці прообедення. Ми не двою давили кв і з воротом верхти пів 12 години ночею вернулися до дому. Дня 19/7 сентября. Ранок і тільки день кінчився над Винничею врутила верховного крестья крепіллям. До заїзду до Бороди Арківа. Пам'ятай дійшов, да очиснув і Ранок Очищував з гробів доклад про викликали Гольчевськихами самітненнями підпоряд- ліг. з мурів. Післав туди Андрія. Того дня ренка чоби заборонив. Була годзір очи- шеф'їк, тійшили мен до Левандр. вигдіну вділло є з Гола годзірам до Чуд Равкому в піраті мурів. Вчинкува веронкув до дому. У Чуд Божквоми кричак і брех- канна. Прийшов приїздок. О, спітки про ранення і петлигору про переглядань українських большиликами. Дрімко підбереж молашканими синого, бо їх поща- голи. Мище тудженних. Приїздок обурений на Четиморівку власну втору. Це коли всеред брибувши з Кайіння тов. подав. и Вінка як завтрака до нього зайти, моба він мені мій че розказати. Прийшов секретар Чуд Сав. вико з ним переговорив Голадогір. Ото Аглобовік, що твердь вгоршу шту архівів збоку питали музичне душі в однієї маюка. Голохор'я заявив, що не маючи архіва, не мав держати музики чи мусилимо з берігами і житкими ста тьо, що працювали в більше всіх раз кейтс позі. Взім згодовля з ними діти до мурив'ятале мали зали шити війська воєнних для архівов. (Втера я довідався, що мене брали чи ля кштати. Голохор'я боїться мене потерав.) Я пішов до оцимубачом. Ми за мили у шури. Добив селігер нових наших праців. Дробом вазали мою очисування ім по ліган зв'єд риших, и сим'єв єво. Ми бакили ми не витрашми о тропивно чо дими. І якозаб, що паштася на малонь надбільшу гналу збретених і поредних воїнів і кишлів ми. Ми зайшли чи до комікара по миття та дом. Взім бриклюю від ліса до нацьової траси. Взім пив нам вайєтка воєнних і ми на то подилися, дав семко з кубрев. щоди тоба Глінів якого бити мури з шури. Ми не думали що не вірив, аби вим його диву Галицькій донить єв харчів, але вони не бажали, що в нім перешкоджують п'єтії, а він заміняв чоловіка за кризьба. Кав повинен звернути до колодви. Госпельський розуміли архів, що галицькі добрим пайті р. Ради казав омшербови на шевлін ферак залежа лий потір, тому потрібно посеред до виховків, а чинив що: ще усіти задеряє про тим дурети пр. ... Відом омшерба руптований проакі зде руте прилюднення". Или підішли до гал. Рев. Кучині там мало о що мірбутти але заїздає раз. Нор. мо кірдючок бо или відривши: Тим на обід, а дробиц дола поредує Галицька харича поживе, виникну тімов у архів, а в тому. Вте про тримання до леня бельготої воли. Арчів омшук. Пештой тільов до дому Ми що зомшербом дивали. Всередні в горині трималось Галицька Микола з тінкою по таке життя. М. Галицький вказав, що людина в роні на мигельни ребном виїхав на лядало до М. Галичі. Прийшов козу Музака до М. Галичі. Зародевий та гор. Галіцький Тому засідання галицького ревкому. М. Галичка і Мик. Олова від огошеною. Товка рівні де дру- ня ванн міжнеф. Вони закупили тауртіна, котр підраве які підрив Микол. Галичкий приходь на пільки засідання ще д'єво- вим в несвяшні і концент, щоби тоді по Третину без розслуханні Мик. Галич- кий залишив протест, проти та- кого аранжмента закупівлівого вогнезбро- вання. Вирішено на засіданню ленкому визнати до Києва від Данил. Орлика до плацю, який би зробив робочий щодо 100 тонн уваги з Николаєво-1920 з Головмісниками до говоритися, що так. Орлик мав бути розбитий на 4 дри лади і уділена до 4 квіт. № 4 Дри паг 12 кор. Орлик: посилання вимати в тій чині до Києва Ант. оче- музка, для ведення переговорів з горачкою з яким Ант. оцемузв добрі тив. Вимаг не посилав на цю і заявив, що вибира- ві разакальної партії піде пірмий ми а у справі гал. Ори. він не піде, бо да- рення туду саму роботу мої давнішня ще робота дентарів-пакинтів і толку нема коли й мороканьте. З приєднаною чи ново муші терапія, що і віде все сам підомага на дуго до Данилки три балівка остання Ми не посоромили про дім та вигравали. Мих. Голинський згадував, як що Богато на місяць разу вчера кида. Нехай же у вам цілішеньку партію. Маленькі озар, від голодних розчиняєм про партію. Болше бивай. Впалий командр вусо лихого дитини. Ми тіши на кай до пакт тво трошкої. Всегда давали, тим як і і їм пояснення о 12 годині в ночі розчиняє. Гриць 20-го Квітень 1920. День погідний. Опівніч у тільки до дверей обід. Арківа, а тілько у муря до бібліотеки. Там засидав малого льорома. Всім все здухав. Передов мені викої і тілько до дому. Ми шквіт сам. Дерев'ява у верху, все чистий друку, щоби мали льо за. Драли болезнявських ланіторії не сед Роти багато не трогаєм. Тримай зупин дерев'яга і кастури, що їм потрібно. Крім цього Андрій Голода ренко ді повод, привів до лобової фрешки з ре алівої пилмази (8 квітня), вкі найма мили на роботу до ерізармої браці, що би заробити ма тинта. Тоді ми за ним убив не мо. Замість будинку на кутнім. Ми в контурях почали вважати з конти ралем, долям і шваєри два друга, у підвалі на гору у бібліотеку. Довше ми збільшити льок і подорожку в Біліндер на концертвирою м'якадом. Ов погині й зійшов на вродженця із біг-тимар болікара, від оленят та міжової лімпазні в мурах діг чишиндале. Дрібною мова і очиняла. Ми в кі разом робили мо але торішнє від трохи. Від вереро прийшли всік бальчев, швакої'ка- дайне, що тоді замкнув в носе ми- ланцюг, до діс подрібно від чиняли. Не має обурено. Але ми мовчали. Одна бальчевитка польова (святра) все конділа вмеле моє вичипаннтя. Вона мала і головіва похова. Вони поводили що чиняли. Вне казали, що лишував мені тімку летти ле- ктюрали. Питала яку хату колега- ли тидібру. Моту темшилле, грам дамльвим травом" й ем'євля. Раза що польви не мору. Вельо тидібру. У штепанькій верзоналі було бо- ляго полевів, що мені вдало дід зробили. Міркував я як голови за дві доби уміння малкуватися. Вегером у сильні годині ми прив- шли троямо і тішки тильно дигучи, на біг. Ойв. Тимчук казав, що не все корить вичипане світова польвої од- кової і срізкаю трячи нас архів, а верш. Переміг усе що мав держати намови і нині фундамент та він доїхавши, третє се ма зливо працюваний. У Череп'я тимчасово до домовленості між новою. Тим був конфлікт юркового і поштінк шовентав. Зайшов я до Ількова Романського. Він дуб отищував. Мене велли розпиту туди прийшли письму, малаюк отирів і гукати о годині їхали до саду. Взнаєш чим на не було. Субота 20 III 1920 день гарний. І змінив мене до той Котляки Новодвинської, а отищував до Дорайка. А потім милими до онь. Вір нака, щоби там залишалися відту о'ними передати імені. Отою в те не було, дуб кор. Малів, Дерпінк, Мандик і Карасевий, який мене радо встрів у видавання Дерпінк провив мене, щоби я в тим'яли ми подішивав отищувати й приблизував. Рома просили, щоби він ішов з тими до Києва. Він відповів, що кому вони нічого не повізомиш орт малим буде втроре. Рома казав мене могли знайти. Він давив мене на мотле так викупити уряд не нові домовилися про кого нікого. Начинала в тим гіралі, шанда до Дорайка. (47) я міймов з Варшавою на улиці 167. Він мені Замовляв, що гуляє з Калинківця 26 грудня 1919. Там назване вреєм публічне палили. Вже раз прибудував терміхівка з докого і жони Рудова з Варшави, як ми ми переболю крепко. Вона радила на таїні заїздані, він був не сих. Вона у своїм дозволі розповідала мені про мене полотеня інтернованих чиншень у магазинах польських. Сиділи у тавок місцях ще по 45 людей з домівки розп у день випередування. По 80 прудків було в трьох днів. У купо заміни- ми червоних крепідів протяглидува мє троги тавок польської бойовий. Побачив Вільшляк відбі подравити дало Калинківцернованих. База ми що все має зачинене зледа. Терміхівка казала, що польською з родин із Пільсудських таваки да повір, щоби країнці не діяла. До країнці вже не румар відбудува тий воєнний україни давно втіло. та угоди з тава, що польщя Ви знає укр. самотнійно державною по збруї. І на місці нікого не ма, бо за пильна Калинкив Підляшке і Ваши, має пропадати до боленки, не пов'язував викор Дани Печивора мав організувати нову українську армію, яка мала боронити їх проти Болєшевиків. Усі укр. вихованці мають пургнути тиме на діяльність з будови трохи чого були реїзіденти і магічні по доротавшій сонц. На твому уряду утворені інші погодинки як не штупить кіба вище озен Печивора. Ієрархіївська обурювалась, і казала, що тут угор. Кня відомий з погідні лине до імптрол. Треба кон- рилитати з того що нам разом. Утворилося нове правлінського на двох колі ливов Михайла Левицькою в Криметів сс. ер. доротовий кервича Вараселімзтік щоди, бо не мав у влаштору, йоте, що не тіже. Він був у Галлії. Деньбіна валилась звідки вирували. Мали іого касичин, ножад днішер продерати м до пайли. Антонова Коптіла, щоби Валикева армія перейшла на свій еволюцізм. Карал. ван. видала приказ не шико мати. Валикане має не ділили, бо зналопть, що пдам іх ди розору тимі долужні, а події кідали безоручтися вседрами макки у посвейк, колби віт ду витяти в галичину дороги. Валика вле мають надію, що дому київські від Твара мешканців, яким відійшло Замислення у них, а тобто з часом починався самовпливом, хоч і лінилися даруй іншакже Замислене, щоб даліше було бачити, а не здружіє згадувати. І зима розрізновано Сигрійцьв танц. Потягнула. Вони вчора милися, морючи пал. Ревком з радом прибув. Роблять тамшнім троями. що лама проліпивав, що і в глибині Він був вам сонці танц. посеред ночі вкрай хвальною Сумасліну відображати а дали не якоїсь кенарови. І чомусь це дуже здається їх прагненням, і сказав що нічого не можу одружити полю волока, бо в мене давно нікто світлого не маю з вас. Овекомим. І працював, коли було не безпечно і копецько поїздив а те пер там знайомили храмішки, що я в те дійшле не хочу підмити своїх рук. Ходи і захотує туди. Им зима розрізновано у шурах. Вимили підлогу, за 2 коп мали з митом підлогу в зала тем мина 250 карб. а до коридору ширини 7 займання 25 рублів. Деба держава роб собственним приймом Ми поносили досі ви з підлазь. Врятувались і порятувалися лютими бурями, що починались розміткове море. З гаєв 1914-1917. там й були докладні підмітки малки Валентини і варвари з тодішніми військами до народного вою за визволення Радянства. Вони мали боязнь, що буде жорстокий і один епідемія з Калмінки. Мешкали тут. Вони казали, що увесь джерело виникає на колі з мих. Левиквій є зарозу калмінки, але переходять до личків. Пемблюру покликало до парома. Один має бути генеральним урядом виставляти видаючи укр. по другому миру переховати людність з гори Міньо у кількох полінках на шляхах трьох болемедиків. Парозу центру піде за Пемблюрою, бо болемедики роблять і провадять джерело гумера. Бажання на укр. У та личкій бойових зв'язку зупини, а перші посмічки з розуму срібрувати. Нам у верхній мірої держави в оцьому, у який калмовий видуження під час на місто берете перебувати укр. ласки ім по Пемблюру-Векоарим. Мешкає Пемблюра не була в те время, нічого, ніж ще й то усе так буде. За він як відомостям не додали Під дугою колового укріплення. Роба зростає, той ходе не вешмав укріпень, отже вищ розгорненість є. А ті мов, де земля Верером им леджим і тіклош. кам оголоїдали зумінці мої боливи з укр. військами. Метилорд заняли Лептірвілльмаву, у Виттихі пооджар Бога що ікало артпильри і омари, или гна промоть. На милаові веши Королев ті пендок Дрохи автолюбів. Споворення, що не полюван а укр. млада озамість імп рикту. Верер тогірими зумінці михона лакш промежевані. Верером висока, ограєне до мить польва. На мале дрошини тує. Дівдтає у Калимба і Оледи на землях Урах укріплення і вій року Хорд-Калер. Кодія 22/II 1920 день жолнурини-пратиш. й німов зандрі. Емс Гоон да рекван на полни Гозор ку- пили дрот для облажного архіва. зроб не було і мис за тумими, Сурштвлен "Мелос" корочку продавали до 40 парас. трімши. Сило від 400-1000 карс. левиди прімши за веркурні укр. праїмші мокор з головки колиску за керування 50 карбов си трімши. - одна держу́нка продавала сало по 60 карб. укр. Причімськъ первон. армія. Вона в нею замагала 800 карб. коптку. Він мовляв знай- лаити. Ударив єї крилам з груди і шав на баланду. Она не конійла пішм відакала і сварилась. Козала ве плаку укр. Учалили до 3000 карб, де туд поло. Сама Бірка. Коли все вси ще не селин брати повинну. проци- ану давай на селі коптку, що будь малим тебе потолкуть і ликоне купити. Гальмислий пороку у- шугунів. Сковав кріла і відамишь зібралось повно переланко армія, і мали на селин, що в ним потом див добре народа, о народ ік не ро- жумій. Коли закрігачили повинну влада, то трішми буде лютання мось з родити. Може всі повинні герпстати ся разом а як щодімо не дути добре. А пчелер прий- мсов один з багарабії і вами, що тьки де дуте тано, а не так ек тупт. Один з Базару федако каме а калу ряденка влада ся зробить путь твавого порязку, як з річними. "червон. армією" казали: «ми впродовж тиждня прилучимося фронтова». він да раз піднесе повітряні і грави, що хор. Я про все заминив, тільки до обіду. Армія. Там кортував малий шов оці мушк. Ми відповіли кортували всіх пілмати. Мене назвався головним мати чинники, земельного переку видані у житропраді. У росії думи лайдер на радянські мали автобусні військові чимої автобусу щими. Малю був злочинний, і відомий, що в них думи з ручок, російських офіцерів у мові різних окремих обрядів, а тобто попереду було сиділи школяр. тримали між ними лубліг. народ. овінки. На колії Савановича давицю ючи місця високий лабел з підлям. Ми з очимуровом мали тільки чор досідане убрав раз. Парта о 12 год. в Володаркової. Не могли жінки тільки атс раз о 12 години. Зайшли до Миколи Галицького. Тіль був зміш мрим едірими ки. Ми дійшли у Варзальського ревкому, отам глянули Дом дровяного, озаркова і чуприк вони який в те видруват з'єднання. Зупинився в Києві з малюком на залізниці, як знав у кого, Козаки мобін був дуже молодий і не втішний. Не вирив у мене партийних нарад підпер. – одне вигарання казав, що підпер Дри, мали угори збентежилися з Києва мір премітряк В. Порайко сюди до галявини армії, як він казав свого армій. Ми тяглися на параду. отимлую диверсії до зда не. Винагорований підпіль ми чуте почали сважуватись Виталинці. могли робити, повезення випускають. Підпер не лічить туди зайшими тили, бо полегли мали, добру контору розгляду і всіх пам ван переповт. Ми у вбивці бу їхати з Києв. Заряд партий зач мити і від ного імени очекують має веселити переговори, про це ми не іншовати радикалів, як приїде люди Порайко. Ухваленою доня заробовому підпису. Є чутка що полегли зачини Левинці і китав. Опера привезли влоди толстого на зважку армії, пологового. Вон тре мовкнити, щоб розангрішень 22/12) по шарахів мішок до дому зі збожжя і мішків котрих, почесав, приймав Римлянини. В інших потрібно не погано, що робити та відбиватись, як оцінювати. Але би імовір з повним серцем дару, уряд то вони мали освітлення, а вони, коли польовано, щоб не чинити уважність у рішенні разом з другими. Вересень був і у ньому теж кілька шкідливих випадків. Ми у центрі Скоропольської мали порізку, яку Катю Милімову. Вона мені розказала, що б на думку коли перший раз посунула лама. О 10 березня і заїздів до Миколи Романовича мешкає чи разом до 12 вересня. Понеділок 23/12. 1920 день погіршений: А. Омельчук мішок на даний день копор від, а мішок до архів з миру. Дикаєв доля у ближній церкві ворожої історії моїх дідичовських. Принищив коменар мешканця, що має лавандрію з п'яти копій, то, до запасу який самостійний. Мене було в Дурміні, і казав коли в те раз вчора Тореревського не викликали з миру, що бачив погану інші тоді усіх звільнення. Він казав, що ж це доля не має випадку а ми чимало з гімнастиками його не могли бачити, щоб вони робили кераміку, яка Свято-Меліхова хвиляються до села дімово. 29 кімнат дати збивав долари, наказував місця ври і перепомогуєв Відмінному. Рубля фунт молої 3/4 чалев за 350 Кард. на повзане Ви ошкодив лотки і за то замінають вказую з мирними за 50 Кард.Вони їх совєтами, Видрав 15000 кард., по 5000 фунт озаркова, ван Дробовского і Твальова. — Кримімськ. Оне мечу. То у думці з приземи, що пам'ять перебиватись і події мирно працювати Вазав він мордарив ся з Мик.Транимським нічого любовю. Нічка недез жива не узяв, святкуванні Винници не має що не драв 06 години ми обідами. І перегляд урочи Мик.Теолимському звіс озаркова з Доса Дробовского. Він писав тоді Мунтка у Київ ф-м Волеробство. Все літовий же Таннильний не виникати, що он мр мійкузь. І з деревом чули колико найбекону проєкетні. Інтрігув та жарма п'каргово. Він нараїков на Дан Ребкою, що то ми втого не увійшли до син, да то, що він голосом ім стався або браздо боли. На його місце ми знайшли поруг. Всьокника команд кондії негороди з Мангармеропа.) Вже кітк життя моє мунільного слугу замисленні тел у Винниці до сучасних імп, але со Талмов він не вжеже. Але звдій імми пойшав по бузе зподивань до Камлени, почав на неволю котрої Димів те давно. Він мовляв: «Я вкрався з тією до Миколая з Добропілья». Бережеми й отримував від Країчика, що на Купцях. Він ж у князьки розмовляв із Сігаком, який завжди мандрує до Радома, але дойшов не перешкоду, адже до Миколая він погубився. Від'їзд з тимі глибокими казками. Він мені розказував про магичну подунь із полум'ям, яке з Балашевою камина, а також до Миколаєвого кацапського Данила тихе у понеділках і липнення розом з денисівською. Демибійки вставали ошукано на катунд, бо їх маковилили, але раз троїм. Погубка зброями нікого не було, як маленький, Камін Данилович мій має погуб велике іме, по-кульбілінь і швидко тим, як на селі, так і у містах. Перед калимського армію є міра ближче Бузукатинець. Суцільні руми в'їздер гораз. Дірво дивитися не розгадал я педер Данилка згора літв. Але коли Ви удали до педер Лево- повороту, щоб ви кинули мірою задер тано полимку армією. Всесвітнього навіть забили зруйнув зволоження у цілому, можна би відправити дателю розкош, як армія Дуже молюся від душі за вашу зброю, державу. Думаю, що ви повинні помирати з пейльмого. Що до Замиглян, то він на певер садів один на цьо воєвує і не вода дула збрани і без гомлени а з часом буде до неї притягнути. Замик Раззуглий вивели навіть нашу патролю. Він не проводить садів. Мені радять тим чи за мі на збрани, бо доброго чікавого тимти, явороповільних не побачити. Таке женьо шарозу, але з раз буде. Замикла армія у Голандії. І те два лінки не озертує підмоги, а ще держить ся. І одній ли до нього зайтра зашти. Я подзвонив Корчакову Н.Н. замикав на. Він був у межені при розмірною Витинці. І звісил втрійну на дзиди 25/7 1944 у містечку. Він сказав, що вся від мітіжами у Витинці повинна бути, щоб вони захворів з містичним оглосер. За пейлер є каше як тяле, що він не драл. Душа в домі на вороб, руляло, що синьо змін Мою і тримався від Мелені на розбій. А ми маємо як узагальнити противником. І Казав, що воскрісна Вильська з Хмельницькою в Драмі, не вороб. Я подумав, що належить перекрити перехід до дому і виклав всеред зарання Рівнодарське дні 24 лютого 1920. М. Винниченко 173 день зміглися. Чесно. Відповідаю, що доручення Балтаба з 10 год дня, тільки від А. Осиповича у миру до облікового архіва. Видав папери і до архіву Ми переклали архів з нової колонії. І через покого, виникли питання на заціганні Коллві. Стареньких твором були обурені, на повна бездозвольно, яким ми не у миру, бо дії з цього приводу попереду доручів до „Буджета“. Во дійшовався, що швидко провінення втім, що не довіряють наш історичній збірці документи 03 години в мішков до пов. Миколаїв Год милого. Дістав від нього 14... тисячні за ми лично могти і марок з Н. Ч. д. с. Я вів коротеньку розмову з Миколаєм Год милким про китцю між. Він вказав що Колодзинський прибудув із Хмельницька всюди діловими тал. частинами. Годатто ще бере про петлю мору, а в тим чи ного дев'ять мотиво, що по маленькій жолобок, що використовувані для села населень, хіба що не має від польськів обале, бо дитина їде от. Рештира і забодить угор. уряд. А навіть як би і мов. рештира, що ба милкий з тої пафел, що не має нам того лого піддержувати. Господа таку угоду, що Дамлина, Вишнь, Мізинець, Коломийська і касить порідненої церкви віддала раз на все польщі; а право дерети на абсцент відгарає поїзка до Сквиравання, та на не підійде не повозить ся. Неможе позбавити ви організувати і будуть ще ліво берегу україну потом задуже у Бабинецьків. З того говорю мов тим, що буде таке, як було за Києв- шикого, що ліво береги україни буде розір, а право берега буде дольше в мішевлі і казав, що може за 25т вте не буде дольше. Коли би мені повинен зважити україну коли не пешк а граєм мис з Будуємо українську державу. Коли ми юравда, то во ляки подоба дуте еколозувати у- країну за 25ті. Но але потрібно що добачимо. Той шляхтич сказав мені, коли я його вигодив мов А. Опилицька, що завжди приходи порайко з Києва, до лівої діленься в цивізм керв'ярні. - сказав, як видно то парайко ж пер велика риба. видів де у горі, а тепер одразу лиш на гору. Але ми бидим в те рітних обставини, до решти. Перетягели моє і не. Я тільов знову у миру. Пояй да ходив до нас Сув. юв. Кан. танор Фукар проков опилицька, як виставленого о міліції для себе. Андрій Гончаренко, розбір зуяв мені про данну сину Врицькою яко і він переконав де, що в ньо діє невна і йде певер звідкис до Київ. Осім зумар виїхати з Київ, довгий місяць недез дерно Дунди. Тут було всі гравове що він мав два зок з у. к. д., і тежер мили забрати до стрім низем син птк той його не зразтуємо. Знакома швидко того всіяка зловити болю бабки і магати під суд. Тріб не то лузили мені вінне славод по обіз'ї и виков. Ми вирішили з отимуком Гончаренкою якого Крижє поранко, за міро робочого ділявання на у Київ і таєм працювати Тій польного обудженій не варто мисла жили, коливи штукть змінить Вієти кран под. урд Севкому і щоб Коли- пету комуніст партії Савченков прийш посиланову з дня 28 лютого 1930 Карвів, підписаних Непроливкин, Ману ільським, Затоньким, Крипьком, Бє Всевуд. Севковому, що всі закони видаю у с. О.Р. касують ся а обов'язують тільки дозволи Р. ер. С.Р.Р либо з української не має як змінювати. З птилиди вину дур. О це у замах на малий дертову така домашня більшого савченкову для ртних купити і змівакове, аргу не фінішує ваню. Ми обговорювали підраву, коли тут вони один з Галиче виклік провінціаль по миснував під своїм іменем. Прийшли до перекопання, що не всі робили тому, бо я змінився на вида, що в нь перед озелювання, змінить ладу тігнута в інше місце і то живу в те до другої види чинуватися сир емптуду і французів. Нам що дивноє але їм що дуже провідного швидко, як мав бій зневоли. Прийшов влас Гелентюк. Піднісся з сином до мінда. Аж піллов на "берег", а є до квітня скоро пачкового. Німці розсилали ль з Гелентюком Іваном, що в ньго розчинував про мін боротанку, що він такий дуже узглухах, що про нього, та ж не року цупла клява стрімківка у оренах сільських і на карточках вине. Важче та? Гелентюк Іван мени казав: "Ти змогли моє я старий дурул від 1944 року аж до пісцер і мають знає дуже добре. Вон був три узглуках незначними. Що узді лорнівські вимивали. Мали його за дурня і тому власна на мих складали позу тільки, що малювали лиго аб. втуда Він сам дивався коли-то все був. Ко мандант і отранив з ного цікавий. Від раз дуб новів калини до Бога і мете, де їх давіт, що вони більше не мерзуть. І добрє того не знаю, але руб, мене довго бо то за то вимшівали друкули. Пізнійше зрадили мого команданта ободу і він вийшов уже дуб, а обоз не вимігав шиївої міра пе сім, ой тобік дуб китба боро- пакки, а люди на українці різьонано ли, але чимало подалими китбу що це за мала мікала людина! Я розійшовся з Белемтюком. Мене Оворомального не не дуб в дола. І сиди з тами На пії Телізької і лесноря ми- рує. Обімолоді одошкви. Вони дуже інтерезувалися кучулями. Вергровий надійшов майтка Оворомальний прибивдався і сказав: "я пейдає відім фтало до Гвамти. тут прийшов зі свого ставки отиман Колоджинський. Всіх там льотом дільвою фригадою. Полаго див ту екради у девками і їде до Балти. Се бере о згодні візходи з Витами, міс Торилада перелував на з Хильвиком до Гвамти. Зним іде і доручник пошляд (куцун відоронець дутилів Рубовина). І дістав приказ інди згалини озали, боре мтала знадоби міжхоту маленьке окоптя 30. пов'язані з цим розмови про свої мрії. Декуди відповів я йому: "Але ж не можу іти, бо є у державній обласній архіві і маю залучення викликане в Київ. Він мене зрозумів, спустився і поговорив з Казимиром Ярославовичем. Вона не все рішень ся. Поки що я був у межах захоплення в ділових розмовах із цього. На лівому найбільшій проєктній погромовали з ним і читався на брама. Я пішов до мисливця Галичевого, бо дорозі спробував дивитись між. Зайшов з нею до понадмір тирібельного на лобор. ній умиллі. Займанний 500 корд. друку за волонтеру 100 Рарід. за півгодини я з нею потримався. Зайшов до Галичевого Миколи, була 10 година вечора. Ми вийшли разом. До того Галичевої у Дніпрівському містечку. Я змінився звідки в мене, він відповів, що той Кортус заковував від дешевих кривих. Ми поговорили про казання і були схожими на місця з Галичом Солом'янським. и посінняв між Гал. про липу-зарію. Він так розказував: І польови змазуються. Заміни етажа Константинів, Синяку, Лемків і одн єнове ж на один річні. Всім посуда- ють ля помалу, що 50 березня. Не від шань, де заберуться, там робити на тій броздорі дороги. Розоруду вид селян і закріпленого ек. Печер вим получили з дешткінними, як; відсунули поза Ватне року - Дрох ріб і так даліше. Тепер мають ві ми кронд і їзудь у контах по те рез той і дешткінки промиє відмін ля знову курс. Дешткіни, відсил у Голиме ликів Росії і поворокар Деншкін не є зліклізованні, як це поясняється божевільними. Вони головою з болюками, тепер дитин мо і пам'ятан . серед Валмака в печер досить сильно поливорівська мі кій, яка волить полівів, ким батьки ликів. Не їде зрозуміти з візьнами й Росиця. З повинні не з попереднєї дру ків, що пам'ятан , тайно від Голиме ликів жилили десятку до майбут груп від летицьких боломських не пер почали вколо дві тисячі мігранти. Вони лежали по замаданні від нашого ревко- му виду здорових чоловіків і божаків, які не дали їх показати, мротає повзано завтрака, а тим часом завтра усіх здорових чоловіків висилали до Бад- пі. Бо обава, що болячі люди по- повні замаданти чоловіки путь на фронти, а нашого заданкою є розмуду- вання і звривання поточних своїх людей, але вивезення не на та сирека Болова ревкому Годзільським, є тільки консцінічними дартиді Прикар- паття. Теоретично і на засіданнях, не однако дуже добре корегувати да. милквих божаків, і за тим, щоб у них здорових звідлини висилали на панда Чоливан натиснулося більш пероїти сім мійська. З того 3000 тижня і роз- дим у Бадпі і вколи, а 1000 з горд. ридуваних уезди і політнівальних. не однак повинно єшати. Годзьо дей лиш збруї творік 6000 гал. армі- то було так одна третя на ефронти тима туренда у три ефронтовані баші и решта була в опадах уезди. попертів найбільше ефронти, а не оставши по тій переломної морфізації генда гів. Ситє пам'ятає армія і не тобто що великий вінте і штет на раз одного розмови зіграли. Армія мене не знала, як два посвя- вилися до цього. Серед ней працюють музичне національна ідея замовлення пасиди держави. Але болячевий на не ге години тільки є ще і життя, через по- що для ворожих десяти місць до яких каління пагарм розору- тукою. Болячевий, держава в тільки хоче мети себе. А головна частина, була вгера дегельма від гольбо колондура чого ореським ранком, що не місяць калим лого приказів і посилував своїх шляхам. За навіки і вороги пивались до болячевих. Які каління перед мили до розмірій і тим ендоть ворз- телі і не хочуть вертати сюди. тому болычевики залишкі Ракан і горайко бідкливкали армія своїх діз пам'яткою ари, який мав відбуватись раз 1 марта з Балти. Вони подорожую Балин- са кількоходіду до незнають, що цеї уз 34 моменту не вирішити. Вони (дальше) константно дея горють, а не здалися робити погуті купили не має ніякої свободи а і пільки фіктація і тому не знаючи, як потрапляти їх не дехто вело укр. Там армія ще не підходила. Ми посиланнями завтра бачили з порайком скоро приїде сюди і одні люди, виїхали з ринків до пугті не мить нібо нічого нам робити. Пани Галицька розказувала про Галичину і Бог з помилками. Вона ж дила, що то викині чами крізь гори у галичи, що ми звідусіль толока "ми були обрутили поляків - говорила в нас під ідовою. Відтоді усвоїли довіз з перешинки. Мовили поляків на цирки, мелов російські короли тримати що їх везуть на плацузька. Поляки тішили нас катороги. Обсурдні нас і не був наш великий крал. Вони пропили з нас перешинки. Кіз'я роздавали клаймоверів пропили ми своїх дейканий з вішими корупціями. Зробив по-перешинку. Тому сказано, що як та перелуки касикин, то коли ні їм, але добовзилися залученнями. Ми вгозило лише у пам'ярі: козаки більше не люблять і вже усюди гиділи. Томає Були люті, армата до матраїв і ного не мить на Було перелозити, бо ми були дурні, а пойшли тим калом робили цес і вчи тому крітими. І Була погоді з деляками: виклана до болю, полевки нам візали оне, мовби им міного не бачили, що в них діється. Козаки має від незвичайних ата боранів. А тим калом безим ому, нічим, керій Були до вигод з пивду міт болесами повизати. Може ми на перековий ендайсі било більшут льдовані. Що: Було їх з коз тролювати. З реч того боявся чоловік, мовби не забили має. Прод до пойви нам не довіряли: дупка має Бокиле. Як делегації у нас поворили поувраїмлеки. Ми учні поворили поувраїмлеки, а вони до нас по польовки. Конди ризних поло- рим з нами по увраїмлеки. Отже, знаєш, мр'я тенкінка і левого на еррондті з вріком з гучі. Наші дірями мало перелазять нас не повідомили, щоб ми о вбог розповіли. Мені перешкоди і ми мали всього бути зупинені перед тим фронтом. Поляки в таке пізнє час літнє, бо не були ніякі вже думки давати довгий на фронт. Ми на силь упевнені. А їх земля чиста перепліта, але за дванадцять від нас. Правда, ми і ми в телегах мали поважання, так як от вони за погулялися. Опівні була засоблена верензуба і добрі дітина, о Коваль Чучко воїнам думав що смерть не дає обмежити ми він був у живої з поліками. За тобою по усім фронту і що була міна його кара, а ми програли граву поляки укріпилися і могли на нас продовжити знайти. Ми упіймали. На Маркантні було погано ми цеї були з ні, що залядаповнено острівцю. Вихідні не було в село жорстокий нада до керова. А у вході, було довго вимирі- ми, ми на нас не розставили. Рано ми прийшли до ворога і там знайшов пулівагом крізь омучили грація я до цеї лідки чим до хліба, так зроби- ли. Але від того часу нас коливали всі знали і мали. Коли була про острів зуба не залядовлено знайшов добр Коли кам'яної вали рукало мені ми мали зробити повалей. Довше не маємо уледв іде мої кели. Ім'я був ена завершилися ще. Робляч подібні дріб досить вигравав і колонганські тьому ми і пропрацювали. Але я не вірю, що мені зробив кольмь вересень могли подіголомно у Замичану і на телемо зі своїй землі повалей. Ми погромилися і жінки до дому. Ошмику був промовленний трьох малим подіями. Вчера гарячий. Середа дня 25/II 1920. М. Вишня. день дуже гарячий, тягіваний дощем теж а в 10 годин день пішов до обмаленого архіва. Робив там жайки до морго. Піднімав перекоподовував книжки. Тов. І. Ошику прибіг зі сьогодні до роботи пану Наталі, до нас присланий він і туда, щоби ми йому огороження шок знайти колорз де тепер міститься на вськмі новинові дідліонтери. Ошику заявив, що не має жереленьки відбивателю. Він обеном був, що він не мав де очити і ду- амто мали зрозуміти якого калорон Він зосилував пільов до забезпечення підбігілля. Він чим має озеро на єю колору. тоб. Гімалодір, Творець, міг всім втій іграви до здобривкому, щоби зайшко доса не допущений у колору. Як іграли биромишто ли, то це не зна- ти. Ми оба з очимуком поставилися вкоро має вивчупити з колори ідіз до душы и любови, сейнах чинути зі липутба, бо не має знадію своїм куто трацю. Видно яке легковаж- нань і не доцінювонь люди ванк тудрогої граци, а ній єздіндевай ево. любови ймє допомога і мигришто мо тил тешими народами, лю яко ду- гіло справа. Справа мудрів з викен- ленням пожа уник в сеє пільпень як від ряду ніті. Пій рішую доцінить що лого кінцю з вигточим не мивиго кіда на забонетах викелугь. Через пога маршукя колопальна Світ- овцева, де є позад 300 вини діміснєй кидного ліка, які клодни налетаню до рідності. У це годі в іоридзуватон до йцушиття переносити божества з мілки на місце, їх пикмати-руйнувань. Вона є обава, що колиби зовсяти обу повуралм Виннишко, то це Світінте ну радісному втомленим щої. Удериць вище розграбування і вилежується до барщини. Кожен взаємно чи договолений і уряд розділяти як еліт, то не буде не очікувано рік і події вартого буде тих тих вим. Виникли, щоби вороги збивали під час меж біблійською. І поступом крімні річі, що біблія працює з ротом них країн будуть проходити, щоби мої рідкості побачити і впорядкувати. Один день ми тільки на одвіз. То біблія прийшов до нас пов. дом. Дров'яний (посол до нас). Разом новий пок внас ні в чого невинних не має. Вмілії збори одні, що тюльки даними клемами і що жебливо іде з поливками на україну. Другі повороти що пожежа розбили і відобрали багаті мешканці лентиків надар, докладних ві- льник не має. Своєю відійшли з Валин лубкіх таланти до Гальки жілоптого, но- розни морота і збірна китаними. дав пора відійтися пражної гори та піршень. З ним іде і колишнє. Жов. Мак- дармезері Ткачук до Гальки — торай все ще не прийшав сьогодні з ки- їда. Він іде на Коростеня, мабуть приво по врочті, а отливи ам батинський 40. додравлений казав, що в селі Великій Рівці рябком пішов до млинів неподалік минулих двох днів з Болгороблянською. Потім тут же ще в селі млинів копалися, перед більшими дітьми через млинів переходили дешевінки до повсталих. Тих туди перейшло 3600 головів. Сьогодні пускають літаки, що вони наближено із надмірним кількістю млинів Великих Миколаїв. Ливків минуло милько лай. Задравлений писав, що не дачиня мля твер електрики; Стамболиць бажали про різних механіків, отима тут у Україні ж в росії. Він говорив: тут здорово краще дуже о 8 років ще більше, тут як не в Європі, що не мають, але збираєм що і мають. Не вже все так було здійснене і також не вже всі тоби думки не місяця. Хіба тефер. Міліце турі і суми не місяця. Хіба де мих усіх молодей школярів, а Сезних ким колав молоде покоління, щоби в дитині з модзільдьо. Тод і тефер тодже є милько дадеряг милого, не і за суда з ховинть кам пти бороним лог. Крім того карасе як моте, а трети шле вигури. Зазрада тут конецій одважилися про свій кор- ман до такої життя молодь ки. Всюди оже маленький змовний другий мій брат олій від мами на свято; виконуваний. Він уже два місяці брав два рази день по 15 грушок Банькової день 30 ср. Продавав це до шинків, щоб збігти дітка за баньку. Представляє власність йм за два місяці настарал за олій київ. Ми погодили. Думали мов він біжим корт його побери. А той машина мого любив. Він урік юднев і замислив пейку і рітки, бо його за не личи розпорядити. Він брав у місяць 9000 коп. І давно в Ранери склав Був у курортних тим селяне крали кувар на каніон, ву, то 10 мішків в ренм. Наші жи їм зза сив світлою по 10 мінку, мовби вки мили перекинуті через уборки кувар на свір давали медро горілки. тим гробив на один фрадрик. Туди брали орен залишали пологений михайльський Він учів з Милера у Київі. Ми його трохи пили по фрадрику. Він був друзом, щу денцями, а за два місяці ходив, виганяють утрати і їх у термопарали респравра ції. І тив зими добре. Він робив килим на фралмоване трошкей. На літо рубійка вирізував київці з рога. Затулкав ераз бами і за три теден Суп Київ цого ва вам не кремшував пролей, а продавав не верши сідам, які йому добрі були чи ми. Він родив клімці до випиткового з олова і тополонував і крібів. Срібля і золоті юдби. Рома повелими на вер- рошському пролей. Вирізував клімку на мику на суковим горелі і ограаду бійди кав по кілька десятків коралюв. Його знамя усі смичивої стайна волинь Вни йому мітовне кошами. Во він їм досить давав. Вни добрі кормилися біз нею. Все до нень заходили такий сильний грав клімка птиця у місце, а заробляв собі кілька сотні ще. Взнає вондрий климик лиріво- лись у католицькій тюрмі, там де то научився, а отіли мовив злодіїв. Вни знамя зі злодіями стільки добрі були чи ми, яким почиляли добрі краєти. І сам плив добре здатні вишковом. Він мене пераз грав ріс- сого. Ми бачили, що на вакзаню злодії обкрадали людей. Отіли климик підходив до злодіїв і дав свою наку Кож приходили головною у Варшави аеріримти до Карлова, що Харківські аерірими іх мовними і відзалим були поліцей, щоб не мати болючих В 1917 році, як у нас налагалася революція. Проголошена свобода, то у Харкові зорганізувався був комітет аеріримів (згоди і парламентарії) кинули митність, проголосили волю і маніфестації по улицях змінили думки і поклоном. Розмовляло багато тоді не кришить, як свобода то свобода, військовий власна народ у Варсаві цей враздень, звідноють і звільняються так думу, так і, і тоді бузе з нас. Ми не все виконане і ніщо не говори змінили Ми не довго говорили, огілки бин міністри щоб до розуму. А коли до очей льжка, то трактє еден з них летить доски." Ми оба келимські — Видбер дня 26 жовтня 1920. М. Винниченко. Міністри день виїхали і дошліть южні розуму. З ранку не великий погроза. Ранок подобав, на терміни веселюся гранат. Уважно митна Винниченко сказали всього тяжкі. Державлення 43. І ранком жінок до обласного архіву виї- зди і стали лідз 10-4 години працювали. до 12 години, в липавих поличі до мазар 0 13 годині прийшов до нас пов. Данило вкінці і згадав очилкування, що брехнітат елорги в Коди: тоб. Пораїко з Києва А. Оти мулі жінок на засідань конгресу і до порайка. І довгодин, з Гондари- вки, Сторотелем, учеником реальногі вілмадзі; огоною Наталкою город- лав вчителя у Більменці. В 4 години прийшов до дому зіб сір, Оти мулк не не прийшов з княтя урядовець, з Соуз Гонку казав, що тут про вважуваня болешевиками тих ринки. Пголостом хоче то Винничи мр полики жінки лійкову владу зентамовищоть, а міліціку залодить уряд у Н.Р.- Він казав що має тих лишю по продате пуд на дкр. прош 800-900 карбованків, а на болеше- личкі 3000 карбованків. Ув велоїн в конторі: Соуз Гонку що тут має бути динка влади. Вочійсько Дом- Шевики кончати ведучими пількови тю від влади укр. Борондбілів, а тава влада де Герундо згасило укр. Борондбілий не є кинена. Точніше вода не кують себе жевими пільковами у вр. Дорогобудівник не вірить. Ранцюго що через них вже на митницях двіх за- дар як шиї переправа рини на україні. Я взяв, тато Балашевськи і товсте малюнь вклад у своїх руках. Рим мо- вік нагальних міліцій уважали своїх людей. Усе групував урочище. Рако- вський знову ми пішли на верх. Пані Галинка розказувала: «Я бачив на леверця за виглядовою митницьки, лишневі, пороблені з чимдужа гравий. На вітку держав вищих завешка. Прочито за тесалані, а комундуване 800 корг федрили (у вр) трішки. Дві кисковоле пді всі мінця пдізміруть». І дімов писати до своєї бравою, прийшов огнильну. Гау велело на спорогоний. І личитав того чи він бачився з порайком. Він сього від що твак і про плюто електрику. Залакав:– «Я дімов з мурів. Порайко спрінувся вже на дороги з Миколаївсь- ких. Він нього підняв, як євою давньою шкільною повторомка і про мав покшкати мене до себе. Гауш твісне мене побіролив і дімов з р заличного порайку приварпамтя». Мало бути засідань портнів пашків дольменників "Прикордоне": там був горайко і за товстели, влітку три рази з торайком. Затонський низьки, корчавий, обалюрах, впер лінця і дотих розуміли. Поворити все то уважно. Торайко скоромляє в дорзів ми про провіндаєм. Ми пораю погіну башек. Він ужк перетролив "Пора" зі мною далахонти. Намі галичкі комуністки, ище руки поїдукали як бачили, тваву мети сама горя фділі він Дуб на зає разом парку а ж мілов, д'ї обіг у гал. Веккону кух і першув знову до гал. торбонцю до райка... не тривало засіданя. й тур як відомтав. Свінкилося заїзде торайко виймов до мене. Погрозив затонського моби він жоралатуда, грави за него, бо він іде д'їмного, як давши товаришем дею перекалахань Ми оба жінки і чини ков творим ат до жетер ходяли по дорозі. За них прийшло авто і забрало мого. Він затонський і не вдек почали де- балати, перелікнути уважно розмоваш це діти говорили про лютини. Ми вже ресував де колобко всім мовдим зв'язки письма. Думе був радий що мене видріжуть. Ми говорили з ними і про добрінку, та уж дортавну калачину. Поранко є гравді здійна людинка. Додав в російський болон, як австрійських в російський болон, аж ввесь одяг не осрічер. З того часу мене в теє ода не бачили. Микола місяць літ, як мене разії лишали. Він був дуже дивовини членом радикальної партії в Галичині. Мирий родівник. Був організатором радикальних гілек і був повітовим отраджальним літвичем у Снятени. Вдвоє огаманення літвичем у снитчені. Вдвоє ми російськими п'ято залишали він має виходір. Він перейшов дуже браво. І зробився болешевиком і вийшов у радикальної партії. Мети болешевики мав велику поддержки. Він цю працю, яку в нього ому дада- вали все ликонавдуть зв'язки. Ми перейшов у них має пільну довіру і голос. Один його бликали до ро- мово у Москву, однак він залишився у Київі, щоби працювати над зброєю Він є тілер велика риба. Начальник поголовно волам дуже любив 2. 2. Армії питав се його про лідрову україни. Він мали казав: «Хто не є вбізначення, докладно з больцелішного педерки мою помилку, той і громи не!» Дор тьо уху. Георгійсвілій зватая ака мурчилого і коротко до неї відальнь. Він вама, що ви ніколи на поминали пільно ливодяне дра імейній граві. Они не розуміють як лий гріл. У Всій є тілер бам- ли, яко працює над пильном пре дералії тих касини росії вкі в ходжень всі еклад. От дуже вибір кавказ, Рубань і так даліше. Пор волимий, щоби не нічого не радить про драїнця, бо драїнка не входить у склад земель Росії. Для драїнки буде дивотена кідна болинь, яка не задовго тьже розміті. Україну, Радянське Правительство Росії уважає так, як війму самостійність україни. Яку державу, яка має звільнення у кре дералію з росією, на вельми умовах як самостійна соцілістична україна не в те є вирішеною. українця буде ва- млайтійма, але у чередарній з воєнною. Тоби мио армія неуміли бути свідком Розп'ятання пейер творити дарая ськ армію, не доведе до замішань і зрештою з воєнним є пейер втворо- мо? Коли повинен их на твої не укр. арм. Дараз туди майзунді рітсні авантюрники з дейлморових банд і за кілька літків розвалено гліць армію і затиряти радянську війну полине україни, але і чи- лої росії. Рома вийна повінкиньо, буде і осібна укр. армія. пейер вка не є помародна, а як раз шкідлива І ним не розуміє чого питаннями- вить ся до цього борото. Хто роз- мір і ривиття ще здорового гіраву в до цей стрилянинкам іго знами. Ма до укр. Зашківої гірави, що боле мсвливи Росії і не зрозумілий ся та- вимся до має борото. Тежер вка лім ту гіраву виданнями, вни є диво ва- личної гірави українців і підвертують Повинна гамінка армії, плюс на ве- ликий час буде розділена по корпусах. Російської армії і не є мідше. Кварти- рування з тим чуттєвим разом і держава партія комуністичними духом, огін- ливими дні ендормою знову кілька пу увр. 2. Вал. армії, жоден не заберу зі лього 300 тарлин з їх у 2а до риба до міжами лійкової, щоби з них зро- бити сербонких верічерів. Зробив милість в гамінкій армії і все буде гаразд. Гоминське трактування довгий поватко гамінку армію; вал. піраву. Команди навіть тепер прийшло до порозуміння з года з по- віками, що навіщ дуже є мотивом до бажань виконати цю гадку, люби не іти туда мети Російської держави, аби не не виглядало, що всі п'ята саме здобуру вийну. І так в те бри- ганні, що бажання виконати імперійські Команди та ординації працюють у Ловові і Варшаві, то кравод. Коли пали видужне больше лежить до ді ми їм доживоттєння. не поміжкодивави драїмлєв Валинкій єдь ві'. То угоди Дальневикія не з тривалі. з реметою. Гаельмелики мали розсуде аму і зовоному ганця та линка орли, піде належжом сла Валинку. Передлівна не не буде заборня виїма, боє люді па- мітате осьбодотуляти свій бран з дір личього арма. Однаке не ріпніаванну ливи тедер ликврашньо вижить і адіж голи трояди має, голобно Неймировії. на думку позайка дальше види пром- меню ся на драїлі і подідимть. Візь капсень, що зуб не довго з мивевбі і ма уходи радинських порядок і лад узір целий ате биклижніт. Вгі аваранти на лаатені як снід. Комміс дістав виє жалоб і трачня. Комулікиваний над закодити ся о свійські позволе на чо підгоповка, але він їже меше машино дорайко заявив, що не задобжо Муду- ро з каркова 28 ерахових комісарів на україну, які і тут по-мунтодано фити над і порядок. Про Романа в його не жендав о прорер Лонгло Князя Миколу згринь Рездройка і живав. Морайко зморився драти і сказав: аби ми не знали, що за товщі в бігдовіллю; знаю, а всердь знаний, чи ви знаєте?» — так я відразу пізнав ельвів. — Бігдовів він кликнувся — й пронзив його до розпачу. Кайчи мовчав і прикуряє єм. Ми зобачили, що він падає місця. До того він здійснив і що всім не дивно, а от тоді він буде в нас шанувати. Вже так легко не йде! — Морайко казав: Ви тобто чому як кої партні, але я мав нагаду, що ви перейдете всі до того. Я імдав вам пилки, але ви про це сира ву обіцяли пообіцяли. Я Калинському Миколі малую. Він не мій морпіон мак але, він перейде до мене. І коли увійдемо зазеру у Київ і тоді завдячую вам налиш. Може вам щоб, потройною удрана, що я вас уже поціновав! — Я говорив про вас, що мушу вас задрати зі свого Київ. Він мені лігтовий, що руб про Моверовська, на думку пішому казав Кияк. Він години ви, чуда не іхали у Київ за тобто дни. Він вертав з помилки і ми злипсиво роз- зом з ним близько до Києва; При кінці нашої розмови він давав мені муз поугоди і свої погляди про Каллишку армію і моби там картою змінити і що усунути. Головною був я колись поруччика Рокальського, який роз'яв величезного жона за Наталією Ром. 2. Армія мав моби до убрання, а діти людей від того не хотіли зробити.- Пожайко швидко корото сидлився до генер. Тарнавського і казав тому, що тарновський має величезний перед Козаком. Не мішав, як і не карто з ним чиїв знову робити. Як він пощадив мене до того, що я не знаю. Меня Наталія Ромонда генерали; Тарнавський, Ливентька і міріл, та Вовалький є премш поважаними. Ревкомом і туди веліков ган ари. Авеличний ми пребудували їх у ритмі. Порайко до них вороте моби. Винить де, що будь, то я не знаю.- до кої дипломатії, яка предеріздила у Києв на той з ціркавки, повім дорич верото напитрочили і не вірити більш приграви. Ходивши до лазолишть п'ятер у Галичі і мирішить патраву, що цього за милька армії які таємно виконують Пов. А. Вишневська був у зв'язку з майстром. Вчора він ходив до тов. Миколи Розан- шевського. М. Т. розповідав про свою еміграцію з Порайтка, та про діяла між нами є, армії на кшталт підпільних інженерором, яка тепер є не вдово- лена з Порайтка, баче, що вони горди. Удар величезного товна недо- ендурима. Мав валентину, мав біля себе катороту і воли які ходили до його зайти, мусіли їх згоншувати та і він приємлив, або возавчи- кати. Не ім не погода лоїк. Ма- близько, що він нуців дупи отдо ротишт, баче киміл не знаю згоди. Я тоді у себе мовив народи партійні; не міг чувати все цю полик, щоби приємнувались до його розмов і оцінили десиду розпочиним. Вон- че го не хочеться розуміти і не ім ле погодай ся. М. Розаншевський боявся, що полюви заміни хилялики його мрігають до раннє. витуає в тру- не є невис. Грозить дамка калача. Вишневська казав мені, що Порайтко до цього ж кількох давньої друка, так що і глибоку відмовились, що розповідав кому найстарший мій прадавець. Однак про до ледачизації радикальної страждання, що справа дуже тяжка і не дивно, що вони зробили, одно тільки, що він мав на увазі лівих радикалів. Добре, що не перекидувалися. Я пішов до життям швидковної уна була в недоброму стані здоров'я, залишили мене, що сума, що больни- вики ополонили, повинні не огри- чивали у цій українській гурткові ливкам у. н. р., поляками і домашнім ми верховний перор. Женерал вна з тевта, що гідно дуже у. н. р. бачили велики розгорілися торік судьба дана, що вона втакала, а не тер прийде лівіше. Вона мільком троне стовбінкою, навіть пеленка морила. Чи все дайдже і тобаря мів гіллях українські торік розгорілися, то вна в те не шардає кого типу. Торік ще Сухо нервово предсідателем революційного з у 36 муті з Витичами один тиждень. Розказав мені вірна як добрим. Сама не знаю коли. Але він був дуже весело молодий, тут підукливо келемське поведінка з німцями. Кропоть був війна ми з Витичами". Він пішов на фронт і там його загинули, одержав червоний армейський кольор. Крізь "которим у телевід". До 20-го числа він димер. Як то було що я не знаю. Він мене казав, коли я доходила прагнення до мами: "не дивися. Побач & у Витичів" нам і волос з голови на чоло". Кілька від нікого знаних не перетворилися. Мій мене був другий, що був мрійливий товариш мого дядька Витича і він мене безперервно й пому мене вірила, бо він був дуже позиції голови. Але нічого так не випало. Але єдиною казав кіркість, тікали арештуються. Я ледва. Мене звільнили всього я мій товаришем і моє марево українське розет розділяли на мене невно педер, дуже керів Вна кого то, що була відьма на душі, ті мелені зими тягло б. Знай все уважалися коротким звістка і має том усе липнути армії поволини. Большевиком грезивий кого. прийшов до нас погору. Горючку. в тінів до покіраних мелезності ць. Лова пойменного в 10. там лизя і Заливля зі земліров Марусею до йогими верером. Відповідь о 12 години прийшов до дому їхніх атаман. Всеред міністри і та милі. Надзвичай притягли на двоє Пятниця дня 24-го 1920. м. Финники. Ванюк Михайло, з тінів до армії у шурі. Ми пішли коротку виши без атам дод горячим. До них зайшов пов. Юра Александрович, бачить не. давно видає по топорівнити. Недли мій ходити. Розказ, що має великий погод. Сьогодні трої 2000 пар домовлів. Він сам з водяною церквою був швармал 15 десятим поштою Кавказу. Ринкас плем'я туди різьба Разказ, що там парни має бути ви ті. Там мечі. Великі полковники мледвітівною, а нерідко, що при мо Дубови Гаврил. І його запрошував в мирній час на вчудження. 04 годинах в підьов з озимцетром у долу. Ми діли обід. Тогла Ольга Рома ка ма обіді тмінка мивком. Готел не могла їсти, свяжке мало бути був апетитний. Чи імен зобалання леньки розійшов. Ми звісіли вимер, "опертуювали, що про не безідка не задаво пішли "даткін" маза доїральнить ет. Вчером и пішов до Роди тел Кої. Вона була у шмілті. І з їх селя Марусю руше весело вжовів раз біг 1-8 години вечером в двох дола. Дернув до дому, тоб. очи муша дуб у Мик. Романського. Козав мною мевся в те 15 вершень ендогеніз кір ліндиля від сидором Хмеловика. Казав мені, що вони бойзали вти їв, щоби і таєм нікому не розка зукал, хто и тюльки і міжважен. Полили им погрібдим. Другого мінго не казали, що мовля има перехова мись, а таки годи. Бойзя пітмурт за нами і Рив, а з речей уїв ванц окинув в те на думка тому там треба видачати ще найменше робити звідколясь до Ви прийшли до архіву і отже усі знають, що ви тут уже, звідки і моза один. Коли колись владим ту пам'ять, тобто про себе мовити, я йому вірив, але я не думав. В Києві ж в загали були недорозуміння тут і не маю потреби себе уз важати. Тим більше, що тобто в мене повно змовчених елі мене дуже добре знають. Колись скоро не вернуся подрій, або сюди не посунуся, але ви не буду жити в тверді з Києв, щоб тоді увійшов до Немирова і там можете взагалі чи мали за яке скриватись петля гелинами перед поліцейськими". Я питав ближчих з франкузькою на розівсім переклад. Ранок менші дуся? Зеро дуже гарний, вже сяйв працю тому до 12 годин в кінці Субота дня 28 лютого 1920 р. м. Винница. День пощершій. Лекка хмуробвка. Як з вичами болото, і працював кільки день в обмалених артібі (Мури). Прийшов з візитного Толмачія, Георгіє і зон. Ми розмовляли хронку до Канади, тоді і дехто зупин мударі, приїхав кинця. На відході, я говорив з паном Толмачія. Він мав ів рому за і мов. Вимкнув сьогодні Київа. Назав, що коли він тут буде відразу приходу полевик, то він з ними не збирається оберонитися. Не хочеться мучить, кидкали ажміннями, не маю досвіду. І йому багатоїк мене не треба, але в сем поску свої поворежді вищі та зброями пилкив на мізьмінсько- Менші лев'ячих туп. В решті, коли би імели українські війська тут проводом деймори, то я би замінив їх. Віта мене казав, що має кого зразкових людей до пелах. Мота личмати моя на сьогодні, перебравши і не маю відразу треба трохи з жарким розумом тобто з мішеними ісси. З батьками вийшли на це дивля у разом відмовування. Роки недороге дорожбоду з українськими їх сила українська до яких. Налітньо після до кали в те барду з українськими державами свами. Зій малинського українця могли би відмовитись і ніколи не меншати. І звільнив неволю, щоб було не велике на українці через цього русинаря із морську по чинному не відстань. Вони скоро приймуться. З-за Києва десь між Бужанами мають відомості, що після навчання і проходу буде знати, як ціна починає справляти свого і що там робиться. В озброєнні божевільного досвіду — побороть Польщаря вже багато не великих країн, якими ми змогли його заломити, або щоб забрати їх за лопатинців, або буде пошкодження. Вони вимагають тендер письменних убранців. Мене дивували чутки, що тендер підграє між сусідами батьківських з князями, вони братимуть українців, вилезли змішано і по-старійши. І думало: якщо будуть утікати батьківських, нелегко тут дорослі думати український дух і в землі владу цього русин погоджував. Вимагали: Закоєдьте завтра до мене, або ми десять добалякалимо нікого більш ого. Вперше о 4-й вересня і до дому. Мрія вбіг їм. Мала Каменка королю, що Саша на сьогодні залишає одну коптку, яка мила на жовчений ефронд світлого друм. світлий зал убраннів було мільки пере- киджена. Розмі тілько мутива залишане в сварщини і були тутешні доля малих лис". Сьогодні мені давакали з Галичина про то, як померли маленькі доньки добрих князів про все. Ніяк не знавши, що жальські могли в те знали про армію Жоржинську Романівської і інших зал. Ревкома. Польще лише ми зобрали з пам'яток боя, які тут у Витичині їм віддалися, усіх залишали, ніколи не чим і не казали "вами коний не довтробено" дуже порно було укр. кавою рик. Верні в 16 се то петер пропого. Відказали "гроци". т. и. разаканів, свяїм перода, чи голоди Михолі, вон уте лишивав усі на дешкінки, бо по січний руре. купував з божеє виклової макової фабр. зві, що вербовки лідби по грувучим залишками Хмельника. До мене прийшов Опан Геленгова. в рини пільов до князя. Руї у Копті тешіркової. Вона і її сестра Маруся, дуте хвалила чашких українських , за пам'ятами, туди тримаючи путь. Чет коли журійного від зорі наложити мі дешкінки не було викладен поки буде лівка урбачинської бултун над і любий. Не краєм Батарга за пам'яток Від телеграфної в дімову до Миколи Михайловича, травні ми коротили у Варшаві. Пенсія казала мені, що говоривть: «У Витан- ці» не має в те долучатись ні зі тими ричково, ні здрайноване. Коли про це знать. Говорить, що дешевші на- пірають на Соломенській вулиці - мали перебувати від Миколаївки. А тільов до мискових Родимлятого. Всесо не було сніданка будь-якої пічної годин 10 вечером, тільов є до дому. Один чудово не має на вважанню, не зглазо буде тільки мику при світ- ці китадої риму. На двох хмар, но... Мені хочеться єдино на душі. Томить мене незабаром шевка зайві туди сюди. Мене троямина лиша пейне у зелені гори кучу- лички. І не знать коли бли в зачалу і тоді будь. Копійні і добре тильки рітних державник, небезпечні ї призначення, є дуте чікале. Колись Будуть гарячо милими з мене цукру. В київському виклику погляду "Рілда" з дня 27 1920 (88). Розмова із даровоселем єдиного Дуб разом з тобою. Моранькою. Іншого додатку 64. по Інодам в цій приплив тов. винищував до дачу. Він був у театрі. Одразу, мір парно підтука була, а не гарно куряч. Не має в налишніх театраї федрих укр. лик. Не карто людини до театру.- Мілкома любалий сказав Мирона Галицького тов. Омелькович, що в те відомленні з Голтви. Тим дам чане суф. і. 9. серп.) не дутє ціаро брі- пня на трьох. Порадка, видавши мені до мелю маїте порото.- тов. винищув дав виследе - "тодру сім'я рік, яку ставилися чи порото. у укр. гає армій ліваршими порядками паками. П'ятнадцяти літрів між ками тюлько їх. Він коїнда виїво більше, озняк о то, щоби мина да чи добре теплий і планула по." "тут у Витиші", которого не сьграє- елеш укр. ліваршими Долинана, котри майте тежнить ви. Михо знав пачко. Кто не темпівався з якого меню то ще уйде. Але йто темпівався ши рази тимбки, гілле б'ї за Біду. Микола по зіяв, що він фумляв сяк змлете дами пратини. Мершад ліраєми пись кулявавши. Сердюк тодхал оленовим і розписом тильки підвірно, незнаємо чайда Неділя 29/VI 1920. М. Винниченко. День мирагли, оне тежіли, касали лижеряг лошерко. В Нічорнє я пішов до обмінного ар- хіву в шури: Укладав до 3 годин додатишки "Руска Старовина" від 1890–1910 року. З усіх радянських згрів прийшли че- рнови робити до палевого штаба в миру. Це також на прудові грам "Мідількова". Затяжнули червоноїм дра- гор у землю і килими з нього боргір. 03 год. я пішов до дому. Верталися пер- шим трамваем верх арлелей, з розка- мени і жаданами на пісок зробо- ти комунальної лідівки вчорешнє. Невільні по дивних палим рубалися крадькове пір'ячка. Прийшов до дому, а читав речо- жину. Очищуємо не вернув з оба- сного архіва. Прийшов пов. Іван Галинський. Назав, що в те не задобив поїздку до Балти мами залишилися чи. Слодки прийшла дочка з Балтії до роботи на тежі перорганізованого Доминівдар- маго. Повертаючи з неї пов'язався. Придивитися він мої речениці знав, і дав полугу Боконець Кірда, він погромовські і шинот. Вернув очилку і дрімчево пов. поїхав до мене в поштамп. Михайло сказав, що він Калинівські ми він приїхав з Рисова і шукає за нимо. Дуже зрадів в них, бо є стогівом довізаний як держава новою кіг земо. Щоб ця пучака та пізнав парків в межах селена в Рисові, під час трудової конгресу. Знання отримували та в українських кидах. Він також дуб з організував улар. Годов. Парк і уходив туди за поручною болонцелевою дуб за обмірною, як майже загальна посілення в цей час. Порівняння та виробляв від землі у писанки любові. Він підтримував деликатне ро Дитячий Союз, який був недалеко Саль- малинського організаційно в Камені. Качев чи ньо. в голодній день травня 1919 р. в писанкимавові. до моїх говорень з розумільською до логу вимінило перепис, кдрінув в або по в мочиловіна двірці. Він проходив раз боржав з Калинки, Фіз елто дру тину до мочилова. І довідався, що це була його друга тімка, з якою він стежив на в російській колоні; бо пер- ма його тімка тима і нині не були мили, під Романського обуваців. У штатові він ходив, що кривильному огришенню, однак або в сім'я таємно від малих дійслявим. Він мав різко мінання від голосов. відомою життєвого досвіду ми і заслуги на прописуванні, тобто здається Гуцульського лазурину, який перекладає 1941 року. Брав да з самих перебрати Гуцульщини. Мого куріння відразу погіршував у мовчанні, робив попрацювання лідером та із багатьма. На "Гуцькому курінні" різними дивилися як низки. говорили, що погоджував звичай велетень про це на його прописування. Добре коли тих місць і лікар не робить. Другий раз були менш то див куріння різних марок, що вони підбирають і шеркуєм одні. Тоді мало було власно 60 гидориних як "дімечки". І мали найменші лозовів, та величезні води. Як справа малася що я докладніше не знаю. Але так згідно перебрання, втілення мене людини погоджував. Знаю, що моя куріння, яка табліця у бою се Суб. Учим трималися даних відомих, що більш не були вчинені у Дал. Збр. армією, кандидати розбігались, гасили лед зобробляли жени. Вінця до леда і таке овінчання що історичне виповнення. Сам погоджував Скрився да у порайнурови, як мені обов'язав, захворів на тумор і там його затримали полювання. Перед зброями читанням він з було куріння дійшовся мелодії 68 Ми мусили прибігати до доб. зобов'язанням, і бросив його розказати про своє тяжкість, що дозволити! Він завжди вліво граньку з якою різко кому рухався на с'їхала. "Дри лігворонді уважно, вийде через деякий час в мій кабінет надомили!" І: в той же пролетарська, з друченого птаха захворів на липній шкірянку і низької, в те як полегли оки до більш проакурів. Впрошуємо поїхали між не маючи даними, переписуванням! Відкинали їх до замикання, що погоробили, але не знаю. Їм з'єднання до доліз, ніч не поєднували. Скоріше інтерв'ю вами, бо ані один не дав брехеде кільких, яким пішов до даними. Впрошуємо є полегла мандрівка риця і полеглий уряд. Ніякою зря су втраїмні не мають. Полегли багато проїждж, що ними було світ праці з обов'язань драти, а в сійні по догрій вам. Не і знаю мобвим леде киселім та жана миль, а україну і укр. прошлі не види Валюту польских грошей тіркнені втручали по висото одна доляла марка між двома наїмцями барб. дур. тривими, або іншіть ов'ядрювань хором, чи мікелайевських рублів. Вилічено гроші долетої грошей, сильно їх не фадо беруть. Роз це не доляємо мої і ви вірять мо полеки, тобто не вдертань ла, другий раз, чию то ім маю дають польськими марками на укр. тривими, по брили рвунди єн. Укр. гроши зробили менші ей'оміль українську і сьдень кірятт, ми убара- ля таки нечимо буде, а молийкою верстовою, помилу в нєв немаємє єво укр. марод тейер перетила. Польки донано себе поводять, сильні етранкло ся них обурено. Польки мило реввірувати ільеззань. Індо нічого дивно в не катунд, що брашками піут до Синти торговок і за то кондеме заду- їмпенти полемку в укр. хнів. Путь да- дератонть усе болыше велики у москву а тале знову пользай до Формали. Во волі до величезних ізгуб, пундеменів та роздорів на землі. І хто видає Середнє море по всій землі і нову Бузьку Синди, найбільше величанції в городах на укрощенням Гал. увр. аришт, бо вна навмисне рек- мірувано і роздумано. Воді зазначають, що не радзьбала, але брати усіх ду- тих, що це пад менше. Зато замінена путь залишити руське величання по- чинати з міжзем'я, так як іх добутку для народження відомих ур- гіє думки великі творенці. Тоді в те повстання, щоби батьки та сама пам'ятована болонська сума розорювала надзимні мис- і касини політічні, не визначати ніякої власності над собою, викону- тина, думка оруженого громадянства. Душа тоді завжди дої мечв пе- рші. Поверні замість великої лини з димом артилеристів. Повстановлено в дерталини. Усюду чини, що влітку те, що брали учасник у повстання довгій ванна, видар інше, тільки із- том, які майже зв'язуються вими. Думи замислені ся в славах. Палені прилипши подалими листа, горади им куроду. Розпорядження, братою що дим, а мали волін, чин роздуми фт- заланки до котів товчил подолання, за вару в утішнє повстання проти них. Так уж не вимиряли. Але на місці про око, бачене сильне розгурлено, іще і ника зовсім молоду, але би їм заче все лідз плями пили. Поглянь не має мандрівки, щоб інде війство. Військо, як воно уж тако бідовий зване. Прилиже у село і лакати до пільви води змельти, та було що килло крізь надой, або дамба, ко- ми не буде змейно влеї оцітальній до і енгелев пар коров, воєв, воєни і винен. Кида, що промий. Нема про дужи знімат. Аж не розлучить сумарного килла зброї, що полки задергують і добро і худобу, та група не мотивно, модильне, його ознякени так вегера. Мірливе суть перші і багати, польки раджовити дам леньки, а че шикомляв, міт насе пеня і зграю муз поротнери і не доволення в полкай. Ману робки до силах кондозу дого мігають. І їхав ерірами, своїм без міжного працтупу. Велике меше ви безим, бказани, як і казки обійма 178 только відько, як їх дотримується всім семі. Тим гірше між ними бореться, зімлі в селах стовани київським цільком поволіт, на чиїхто міг- ся не ринов. Про дебютну з'яву уряд, теж намало, що говорять і мало хто в в тойм правди про погріб промо все говорять. З больших казень все по поворгія видно. Була раз замітка, що зворушує з'яву дивіння, як команда глибоким воголиженням, яке з довгою не мали неїді. Мені здалось, що тоді не правда того самого оголиження вислуги день вінки з тропку роба до усіє. Кілька днів зміїк через розлучення з Гавриловим пам'ятним. Потім тилу зі мною міг- ми грають оголиження. Один з того казенього логив до даних вологих моїх штабу, щоби роз'єднати прочного гранда. У больших імірар ми мінаді: алегорія всі межери ерзанкуздкі острімера. Може штабу скращуз від повік, що зворотної не знав. Зрештою імпундь брався при на прориванні укр. держави армії; а нікоим честю роблять. Європейці не довіряють українських і батальйонів, що в них з поліками туди з роботами 1947 2 кунтам, мов індивід дає який угор. уряд, але це по правда що не гнання польські казали дійсно доруч угор. армії; полкував ти він на Донбасу до угор. армії, а тим часом вини тоді їх довжки у мигри. Звідтам один утік і брав по розповідає. Другий дубаць у ланку пунті, нам повідомили, вернувся чи про угор. армію, або згриз не тут. Польським всиди судить українські є вони не міст на розум третиновічних. туди одвигають про Медвежог, а там нам вдовжили талігами на правдиві ріки про пунтенскі низьким. Колись і знав, що це все не правда, міркує кубди й не розумів ся з урядом роба. Але тоді казали, що пунт гросійські боляче велесь поводилися з українцями. Визнали угор. уряд і самоповідний збразу. Що пунт мав такі друду ельвої третинеремінськір. Ум. Р. Мазейта, та без калю. Що туди тече і далі українська ат бандити вдовж правда показала, як такових звичай на В Київі зуме погано. Вже тривалий час сухий. Тмить не має ні влогою. Рибля не відзимлене. Меломи цей і дозами ми, бо мія не зробили киньтаз, щоб і чисто про всесорали конторки логічної. На укр. Меломи навіть і по дії не мають щоби їх відверти. Розмовляв Німназія, а пейдер міркує, і тим більш дії повні садки за хором то, не не замкнути до збирачки штетко втікали на росину тішанки. Укр. переки їхують. Вусмертю льв із повним кроком. Срездивався майтена вогні джині уривок з порор з посирякою має містка дуже. Доживання і розмрілюють українців. Що був щоби контор Натури єдине любові горищоложення огрунтується російськість своєї дія преварено, як і за довірною гетему. Тільки, та рітниця, що модіро били не підкріплено маврові росії; а 198 предсер під звіримого сочилкінського. Мети дорожжевання колекційними українцями і комуністами балонцева, кали українці купи майрупент, не задовго вно мадубіть киньків на вобідку туз вісну одній проти згрудих. Укр. Господар підертвують завжто національну закра слу, а ті рушевріканою "Баємським" все перед тобої великих укр. Т.Ком. коти революційнериали, жадором дебито ровинни, як в нш не замовлені пози басонд. Щодо мить у самим Київі, вою виграємо тягне. Жеатри на граньті до що дзикереванні не перепроваджено кинькі поритки прадавнаї на ізду для прийнятних осіб, тільки дуже мутка і переветені поважних росієв. Здравами, що думе тягне втюва. Сидралино дороги; не може ніде рі- ливати. Люди вдомах приймають заляр залонь. Кемпразинні оправовані на свої молочні. Що даних горитків у дом дієм у Київі. Вже не тяло довгою валими Вони повідомляють через то, що мешканці укладаються в комнатах телізни певідки лише душеватись в домах із центральним опрівданням у біктелемайори, які є збудовані для водуку, а не для днеш. Тепер уже людство не заборонено робити. Усі душливі випускають через кілько ма у мию. Взяти улишень, синьмель, а то плаїте з котого вікна дишить. Цеоці хочуть тільки болонцелвик українські, Нераньєвого і жаркі чи ховатонь, бо не можна лякуватись з приказ усі трохи мають кидити на різні. Вжкування вкуповують про міс'їли бозить на провінцію. Овдуж лежіє на усе заборонена, вправдивка є така розвинена, як війком перед тиме. Усі кидають боїнакмляго ді випитати. Селене прикладаються не українські трохи. Тоби до їх повідомлення треба платити 800 карб. Приймаючи куки зо самовідо тільки обіця. Взере розміранив не ма бо усе позалишале ветером. Голешевим імашить свої кукни, якщо вони ді- лікають в цього. Вони жель бі 'добрі' об' їз, але тільки для шартийських людей. Кто не болонцелвик отримує на рікван контейнду шмуд з голоду. найгірше тяжелють на тім, котрі мають дуже правдивими бортури. Вони не є амі до зрізаної, амі до умової праці здібні. Вселяє в телі волення немає життя міжного доходу, млине обов'язки. Вони мусять дванадцять разів кинувати перепоару, подвір'я і чистого дому, але тільки не зійдатись, віда покоління пару кола є недорогий біля їх раху. Вони є визначеними дорожку 'мил- едонти', а не доходу у своїм домі'. Меблі, порадовані, золотарі. Бойднішні тяжкість мучить. Вони ва- теють за свою роботу підпинення подв'язки робіт, так, щоби леври ви- нести. Жедер управління має дізнань і братик, в якій одному від 'всіх' збігу. Народ кірпить, що болюче велики не у- дертають на майних галей росії, не то на українці. Узимкуються порядку деймлори з укр. військове, яке великі тяги отидали ідеї. однобокий дертухоньдрука лелення у міжкоїн- тинескій. Усі населення на певних срі повиннані, які в те з даними ми- тами. Катунки, що свідчить обв'язане у нім арманті готують довбляти працю за 184 Не знати, як буде далі з повинками. Намерено було волошевики криваватують люб'язну да відійду із місця, дуже душеривий укр. Кременець є тільов з тов. Погущака на лівою квадрату Волошевика ул. Єрза давніше я мав до 1-го походу с р. По дорозі він мені казав, що він таке не здатний на магії на укр. на ломинових Оголено, що тут має держати шлях. Нума влада не вертиться. Вийде сім май, довкі вна з моменту закріплення. Є надія, що по цей оптим ідучи національно, маєш укр. уряд і увесь народ піддержить, лише люди мали браються не буди дурні, зуміли підготовитися і використати момент. У Погущака даєт сюрімць з талков-ника Дідушка, з яким був знайомий ще з Могилова, коли вертав з розумії. Уже разом 1909. Погущаковська з друкувала Фан Марком (торгівцем) і тількою Погущака та Дідушка. Вийш обі вищо роз'яснили до пчано говорили по українськи. Дідушок і данишево, разом із Погущаком прийшли з Криворова і разом їдемо до Києва тещер. Всі троє вирішили з лігтами назад, щоба поїхати до гула у Балтову. — Дідущок казав про Київ та саме що і збожжя у 1918 році по виникненню генералам при Держторгі, він був першим командантом залиш міста Києва. Тепер приїхав з Київ. Такий же день з котирля людьми і в те подала за ним на клід Балмешевка через Вилка. На другий день, що його приїзді у Київ, питав поліц. агент, на якому турні: "Наше візьмо, ми люди прибудуть полковник Дідущок. Нам не потрібно батанти." Дідущок не пивав на цю річ і що скорше скривляв і першув з Виннича дашалків Бачилка з мінкового уряду, Государственним і Казаненком. Вони оба тягнулись у готель Контеханталь у Київ: Урлик літав новою книгою, які вбивують не киндал. Казав, що з редактором колишнього гарячих, нікого не видає, ні редагує, бо не має паперу і пронців. Він втюг не вдоволений. Мав він і вже йому однаково не мав про диву тяги, бо він є квора людини і твердить на шаніз. Він кате до нього батька яких замордували а про те правда. Його батько за помер на Хелеру. Він у загалі любить себе за думку вважається. Все дуже переписувався тоді та всі в родини чарти розповідали. получавказав, що пивтав в упряга за мене. Він казав, що и мав приїхати до Києва і не знав коли мене ще до сійго- ри не мав з Києві. Ми двоє розмову на загальні справи. Домшлек казав що тепер у Росії відбу мають не видори до виконавчого ко- мітету Росії. Вигранніс є в не Мале лий горький і інші. Святе не хочуть милерати. Видерають, миє сність. Священство і в росії ставить як берето до колекційств. Оламуністи, мають власть в росії и миє пошитих. Селя вим зовні не закидано, бо біття таме в те трох викремаємала темно ідзить помилки. Годьмовики пролели душу свої- лізачи. Забрали музичне дови- ека, але тюже задровілася єрловна армія, а прилучова як і давно, так і теперіш під малайме тему по би- тнис. Російських селянин не мігно синь повидане, він не є товим ур. дядько. Вий зараз і життя, яка в мага, за кого довбати і колу лоба ти. Скоро не до вродоби, підносить повидане Російських селянин, не великий граб. до того мінімально племени і духе. покірливий, менштв його то вин іде дивитися, але замко, за якого, що він не знає і не читає. Коли все воно, шию мовби гіндавідд' миг радування. За на- малок хліба, кілька рублів і будь-яке сад- убляння тихенько щоден без найменшого пуги шовкості. Міне Бальме викою армією іде дешевий розклад, линка дезертирів. Є чистком певно не бага- же велике не в дорташтле, навіть у панній росеї, клято на україні. Куд що все закинолася миру з полюванням, українці є сильно дужері за не гно- боленне велків. Кожаненко не є голос зовсім здоровий. Одно, що його там мало хитоминат. Він є огірений. Цього він не має, але шт камону здохавання. Живить ля краї песимійшлово на гравді, й довбім не дивуюся, що Бальме викою не стають цього на гору Вших турба прокрвавання. у містопло. Залучити на добрія, неба в цих драмах має відвіталене кінця. Годзько виш не пошкодить. Всім викорачавання упелюйте на мрій погрібна одінки. оставлендь. Так зробили з Романенка а через не вин і державно призаблескі з розмови з Тютюніковим не виглядало, Мін був тещер Галичевський. Навіть не був приєднаний до Болшевиків. Мені пригадався він перед роком у Київі, а тещер. Щодня змінив ство- пляди з гасом пилка і переконань. Я бував в них раз. Погромовець, що мов до Миколи Галинського. Замігав тоді усе тоб. очимується, тоб. Галичевський сказав мені: "Даш у Тютюнікова сама гарна колона лий зібралася. Всі увік вартоводи. Критти, віделялися між руд. Тютюніков тещер проводив бойове беквів, бо не різняв видно в те від- них пагоних крон дів. Відучка був залужив мочили, що два деяктори на кору мертвь. По му доказано, що він будуть волон- тарицю міліція Мочилена за у. к. р. Тільки коме не було амуніції на ерронді і гідроба тудиєв. Обри кав, вділи всь зовсім дракою, продав кав у. к. р. з потрійним зарядом. Родив себе ланцюг з Ромусями, на уейм мрішної у. к. р. з радивською, вілка міліціонер тає. Що зачуди на кару мертвь за то. Всім чудів. Скрився тещера виграв і доти що усе прадав. Він приїхав звада, тут його волода ганяє на армію маленьку дір поліцейським до пиздом, але який то друже, як він їздив. Були хоре. такі марвіранки усе перед розум і не бачило великих сурт на всіх домилях, що тавричі самим, як і міс обдігли. Гарна пріймка. Романський казав, що нув людей, дріб- мина десята: дві під броньоровом, по чверт побільше 14 членів. Сильне зруйно- ваних і вирізали за то, що до них повинно польської кавалерии. Поневки мертвуючи не через що і з Килимником були далі болють як інші, мовби їх ливень не поширювали від бораків. Згадав Романський, що партія гал. ко- муністів прикарпаття, Велики хули з партії Дніпропетровска. Вони є з дові- ту кафіривського, чию викрутили суб'єктивне краю малих болеровом - позе у цукорський адміністр. тут був зробився ревним болешевиком. Ми мало швидко з ним, знаючи раду є вини і голу з нього болєшевка. Вони уже казав, що він є підлягаю милим. Ще логов призвали у масиві разом на- між крутку тізенівського. Романський висівався звороб: Дженеву веселкину в те з дарком прескарденти. Всім 84-го йому. Мені це обурює. Він поробив криму і казав, що то переконання Сурмача виходити у паркани дрикордонці, яка бразде зі шахру, тоді не пройдеш мій. Тоді має бути колишній. Всі повинні рівно одержати прощі. Замовляю л'викинути з паркани. Він казав ще вирішень на до Риїва ззапаленням третини на позі Галицька і Анни з гулями. Ми всі це робимо чистого мислення. Ки вернув до зону, довірив писати дневник за місяць лютий. Про що не писав. Не вже зібрав, ознакою в доволене, що кот катились всю про іншів данки, за це незаконно з книги в село його ми старої вине, продажає іде в задумі в тих розгурханого укр. народу, до якого є різними шляхами і зв'язок. Самі о своєму самопійнім не за лемпісни. Віра є без боротьби і терпіння, та ведуки звідка нарад не виборов люб'я молитви мої не за меншою. Миє також забравова мили кусок хліба, який був о маленькому дім Дівоче гора недержави, тоді країн вдовини на вас. (нам. 14 к серпня) Розмова з Олександром Найтовським втішити надзвичайно є зразок знань, що з моту особистого лідження жінки про породження для Лейни 1920 взяли у неліпівським. Він її просив. Вона погодилась. Юрий мучав і оглянула він за личкою. І жінки, в яка подала мені руку. І пов'язувався з нею, ставалася її своїм іменем. Розмова у дитини мовав одразу про породження. "Тоді лідження роздобіття мені вже до квадро і вірно, що ви знаєте тога сучасного дня. Я зацікавлюся з буржуйських мударів. Всі думали не обходили життя іншими. Через те яби хотів мати ще найбільший дані про все по мені, моя погід в князькі, якою ви були на всім світком. І вте срата розчину і ремо даних зав. Але по барні дупе чим- хо в те 2. Того викликано глибоке вра- тине на пустелю наполене. Розмова вте лесоди прийшло створити про не великих легенді. А дещо і так зачіну, якою міраємо, щоби мати образ, ся повинні року в народі оговізані. А не мені не обхо- дило є мати і докладно працюві лінка про це. Тому що раз вже тромало зробити добрий мени не все розказати. Про огільне які мотенде забудуть, або решта інакше казати. Вно любійлю лягушка по мене. вища- пітня і розведені мене звідти перекинуло вже з першого є поведення вигорю, як вна имені довіряє і новатно ставить той до митного зачит пуд. Вка почала оговідатись. Шоби на мене не звертали уваги, ми іншими дорогого до улиці Паркової. Зайшл біля дому „малої палатки“, де теж перо післь вирогом Дамберг. Я їй жерував розмову - я не маю хорошого Волиної лестри олень, мав охоту з ва- ми балакати, не алиб орнок, бо бачи як ви були дзируєші і прибивті горем. Вс не коїйв Вас шукали. "Я в те цю мови здерають матер- ям, не знала ище нашо. Тепер уте знаю. Я вам уже потрьавді євакту, що знано. Цеї годії я не поджа ніким за дупти і кали ви мене не вчитає- тде, то я вам уже вірною і повторю. Я душе вас перетреную, мов я не зн то по українськи говорити. Думало ли мене з розуміньте" - ви невно замкани Я бач добре розумію, а що не дрозу- міло, то я подрому о виясненя. Я рів- мот не знаю ржійської мови. Я вам українець з Валигами, з Карпат і гуди породілтесь, мище одобірайте, а ми вже якось будем розуміти: тим більше що мети наші з приємним паном Мариневим, всьми дуже добре і пороз ліпень і по державній, повін нам доголоте. Мариневий звернув нам злочу мор на проти за чиненої вдани, таці має ся ревном. Могуть вас пірнути. Ми з хорошими ль до шур порту. Мариневий все накладав якщо не підходити до нас. Нам чихто не перекотував, в на балакало: «Ми не маємо де порітися і толу тільки пиття тут до своїй сестри Мінки вказди Володимира Мердатова. Ми побі за раділи ми титя і ти ил з власної браці. Святого Була уй пелекого втімназі тутешній. Уша купих плов.- Поріб тут будем дале мелливи в купь, купь має все ризентри нам. Але оділя порадили пограка і дали нам стовій. Ми думали, що так буде і його роду Княгиня не коліна утікати. В гів вказала що не купля з тробими, проти бельмевик а головніе, вна мала велику плацю на лелки, щоби всє твір і тепер шї вижне дичомотри Вна мала буди утікати, але не хотіла жада или і залімнити льв. дві, в чолатті. у гудбету (14ліпня 1920) по пандуро проникли до замку гербово арлейї. Тоди бояри і плацтуки. Плацтуки розмінілися, в не додуваній частині мала тіт, в Рогу луй тут де ми тили. Гоцуркі і Плацтуки леми себе доєрь, ніко по нам не бажали і не знущали ям над мами, вії над виниманнями. Ми думали що в нас ще не будуть даліпати. Коландір Гочуркового полка котій моби вчинили Марія Мердаттова, як птужила льому з опінкою, свою починає і вонкату на кваптиру. Княшки що не хотіла зробити. Вна вич відповіла:-, и вам відстугила дзїван пать і єли вас відентурато болкнату могі дороги меландря, то вас гідгов не лтінняє і ви не лтіннить мене. Вни узї погаш пройти з кинами ковайом. Княшки їм вірновила , що кокайли не має. Вни далрозили що будуть робити пошукованя да королого. Княшки заручила, що лтін робити пошукування, але що не даремно, бо Ковайни вже не ма. Гербонко армійні замадами любили ми бинтми ім'їх тільки вориші ліги. Вона нічого не відповідали, їо-важно поштовхана вбухни нарати інди для гербонко армійців. Що чо говорять люди і клутба, що вин бинтми казали лебе вузькоти, або, щоби вин гідини, або намілування, що все не правда, бо я були мінця как з замку, ате до впереду в ранній нічого подібного ні знала, ні слуха, ані не бачила. Зрештою, я спрігалає з винт-мови і вна мені підго проще не казали. Кутні болшевики робили клутба величні і товсте посійної мочи, а винти не раз була подія на грі з кинчикою. у вердову "трон заберано звіртим ль болшевиками розей. У пудоту, неділю і понеділок в ми ним свободної підого не казали. В понеділок (19 липня договленні) я купа ах командир болшевики поворон з рин-мляко Марійов Чригорівного(Шербатова "я дуте не шматити но, очивно Марія Григорівна йому вірною, а- і вам вірю. Див я заїто нічого не ви- бача, що ви в мене тилкуйте. Вони ми руть у свої лейтров, а не в мене, ми не в мойм дали. Ви поділиши робіть мою ко мище, ви мене нічого не обходять. Він їй казав, що був на фронті кин мій каторий заучтений за реланко цію в 1865 року видом піном. Роте пот ри роби шукав за родинною витами пінів, щоби чи зничити. Книжина має не дорозила, миме відробіла, ми вна йому вірить, що дім тоніє крильду через вийшнік У погоділок (Майка) Адальшеви- ки у великий залі, робила гадав. Ми це міли в своїй комплонті на долини з лейтров. Моя мама і брат вам я їм сказала, про розмову ва меликів з книжиною Марійов, вте вим і ковалися в тулень під то- ма того. Там они перелізли ми- ми десь, ат доби не задралися Боліше живе з палати, дня Вінка. Я і моє сестра його, ним обі були у молодими внижними в Беломань народоначної киликати в погодім містером дрібними тидок сервонко армії мав підвязані зуди вчителевого і що один з ним переболю армією. Він казав до книги, щоби книга дав полум'яка ліни, бо мою болинь зуди. Княз підтвірив, що боковими не мав, кайгде свій до лікарки і він йому за тимом дуже зуди. Княз нічого про зуди полум'я не могли помилити. тоді тидок казав до книги, щоби він зберався і іншої зими на рвір. Княз етиплял "буди іти" Тидок відповів - поватеш де я у вас палома. Лише вкороту германи. Княз зібрався і тимої зими ово ма на рвір у морн. Вищно, що горо то ці болинькили знамі; бо вам ч і квитка Александра, или ті- шим думи дивитися за вондрем вартові, що літючи на ферок манти пал не хотіли стулити. Ми меріли перегляди вебно колмнату. Вте жірко вернув книга з дарика- ний і перестрашений до маленької мнасти і гробінця: "тидок повід" мене мого його карку. П'янилися вищали. Приказав мені світнути. Він вів мене за руку і мій ковбас трешпів на тілі. Я не знав кого він так сильно трудиться, а . Вигляд приказав мені скинути залонту синьою обручкою з палеця і Моя пальто, що шатку. Все то да- Драв і взяв крізь дротякими рука ми залирил вирішити долене. Коли я тю побачив, борав вірних утікати. Він за мною винедрійш а не п'янаєв і згасев утег. Князь пішов зараз до командир боляче вижного і то все цімуська зав. Командир міби тю скочився маєв сі, казав отипати собі того больше вика що хотів князя роз- сигрітити. Він сказав до князя, "що збояр. Скороч його приловлю або ви візнаєте і мені. Дог доне мене, що в цього лейка розендрі. Іншої вік не має міжко привказу вас загипати, тю є радунок." Але ви знаєте, що са тим і повин чилося. За тифком низько у левідом не шурав. Я коли з лівторок (20), робив чи ревізию і внас вегерем. що проти де- рему ковано комннат большевиків командант, привів зілого герконно ор. мейцьв, ніт мили був і той сам шидок про котів вгера вегером розстріляти бкиди. Тоді деяк коми командант казав князеви, що в него такого мидка не ма а жетер проливліго зілого і казав про не його потрімні сходе. Рочи шуфра бить ревізию і нічого не вкрадуть. Князь бачив, що вми душ в земові з тим мидком. Ошо то певно коли коман- дір був і приказав мидковий розстріл вами князи. Князь тепер в те ливрав о нігого не говорив, про то що мідка того тидка, бо бачив, що то нігого не помите, а моте шмле потрімити. В день 20 кіння по левому винно, відбув була делячанкі від елдин, мінкан, роб- ників, телдів, роселих, полкових і іншо міген кій, о осібно говорив Шерр, у бали ливів і прочим, щоби не вигаттів бу мило, і щоби її відравти ті з народним суд. Большевики і их командром як то погодились і дозволили, що в ми княжичу Марію Мердатову з дому і сина не мусить купати. Момент бути, чи вони вдовіли, що їм нічого звора не спадаєть ся. Що до розумін вдовинтіні що всім мело се об'їдани і тойму ми вто були воєворошноюти. Майна ограмб з ховалися. Вони няме не купатися і то ми у нас лежіли в калікаті бенезе мр в ми маєм фіратам овірво се будуть казанти. Верером з вівторок (20) дню зда не симькві лавманзакти розлочими ковайли, немов то їх бачить зуби. Ковайни ніщо ім не дав, бо не було нас і виняники мотня було втєги але ими вейне тівками, бо думали що маєм нічого злиго не спадаєть ся Вони льді порадужні, а нас шляхом з підуть абс мабудьо корілі. Винне і мішане коптиме доброти виняники але вно рімуро не конбило в твікам тили більше, ню болынєвики зару кими деягаєці і не торкаютъ. Больше вилки опроротима паланту тільки з'заду, а передним входом мог було едовійно упівкати; каш би тавого ими були він