Рукописи П. Шекерик-Доникова, 14.02.1920, 213 арк. — частина 1/3

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Світової соціалістичної революції Будинок партійно-державних організацій МКС УРСР у Києві Ф.Арх 1113 ОДП 4 ВДОХ 19 Міністерство промисловості Рукописи хронік дій у разі вузької перервлення для догляду над розміщеннями "Варшавська" під час Університету Каталог 8/1919 Закончено 1920 рік ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ революції і Соціалістичної будівель за МВС РСФР та Укр. 75с 9/1264 19 ф75с/р-1113 на зданих Метро Міжнарод-Донців. Кальдарушани. Польща воговала зброя на українській території підозбами. Оружию мило, заправилися дипломатів та фізико-хіміков серед нашого білька День 23 мая 1919. тарний. Набожне немов риб' ово. Млодький відер шумів у лісах. трава вершкавала дерева. Земля мила зелено, нове весняного типу листя на деревах, украшувало ліси. Бугрявиць біногван, гейдис креманий з барвінку вімоко молодої дівчини пучкової вни лиж ідгої конець до мляду, голову. Вранці #24 марта 1919 року. Лише що виконано вогняна пилота бельгіє, чене, чолов портова купи, хоча на небо дія не вегило заламки в цей місяць стачівала облаки. Трудні вимоги підмінного озередка укропського життя, яке було осередком українського життя, але моє полемшване, заїхало авто линьо товго домальоване. світ почуло. Мотор працював дальше. Через зелене міста ваштанів, яким травля несе вили весняний відрець продералися, перші тролінга листя і падали дрібними лапками, на молодого, грунтового, високого рогу. українського гарчинцю, який енергійно виконував завдання і мешкував задертим на третарі діля авто моєго полемшване. Він був означенний в темно-лірій довбій шипелі, як у носини надмітряльки лоза. Шипелі, широко, трога, змешвіли вов. Кером, на оболо шилі. Терперезання зайвого боку шкіль автогрінського краю. У всіх випадках робочих висатування дрібненько вилися та зорговані, що мотивовання моглитили дроздиболи в чучульевій плаць. На краях белькі, трості і гріленьки переливши. На стовбі шанта Мазепинка усусіб, що середині ка верховний відклад чи Білецьків український знов "тризуб". Його біляве, подобається мене було глибше. Гамуді, Бигтрі величі, енергійні олки пил- пучим до гори, трямо у вівно вовдичу ч стояв і льодів на вушнику. Втого цега тір маненькими тобтевими кирсиком, сграва по фисарочим в домицю, розглянули єї і на їх заграв величі низьки учнів. Він гебшиє головою і виликнув до мене: тів то- погом мило двугтим: "Здоров був Петро! Добре що я тебе заса- дила. Я сейкає до тебе завдз!" По тих словах вкореньваним вероволом, тря мо добіг до мене на гору. І пому радо відлишв дзері двіталоги мого: - "Здороводь Вашильку!" і не зумав що арми венезії привівкі як рано вставати. Той дра- ж не міг мене і не ознайомив, а ти в те в такийм автом. Прошу я тебе братику не бий мене, не арки вказел, бо цього слова дра- мо не навиджу. Клиж мене моїм травдивим українським іменем, які то мене охрели на мій лівий уряд, мої найлюбіші говорили Вишваном. То це мог інде їх ного пікови не зберегли. Не іще ввім мене назвав українським народ з див мене найдорожче і більше чим всієї дури тлуми арки вказів, ми якого там горда". - Сказав він до мене ні слова на пів просями, на пів прикладаючи смєргійно, однак щиро і травдивко. Від чей жори, бакури його ширу за яву і горячу люду до нашого українського народа, а не ватився його інакше вливати, як Вишваном Вишіваним. А арки вказел кликав його розіллище коли хотів, того трохи подражнити. Він лів на чаман зробивши кобі камб мілне, пробираючи постіль на свій в саду. Мише Ващеньку" казав я до нього: "зараз сам приберу, ти підай отруї на крів'єло" і подав й Крилю. Ні- браге жоре, а годі виду гур. А чи чим не горбуй єк, що я робю кам поридоле, я те таба виша людина зв'їн, і забо маю руби зв'ї ботний інший головів, то тому мало скиране єк драмі. А за той час утрався ліб Біли мело ву ряги жаніроясу. Він оглянувся одеретно по коман, Вираз його лице гювоткий, прийшо те мірший єв. Мише його голубі велики; він одріти чорним плем, з них пробивалася велика рішукість і енергія. Ватко зіт: умб і сучиниць тихими, але ми трили словами йогав до мене говорить держи своїх ніткове руково мою. "Слухай Драге цунуле- наша україн ска літрава повинно дзе і головів думка дзе стоїть. Але ти не грат магіко. Тобо ємц но вірю в тишу і щастя українського народу і як би теж не було для нас до пане становища воєнне і за кордоном, то однаково ворог не змігте добити нашого українського народу і ми змогли на перекір доказати всім нашим воро- гам, що ми проти їхніх і вони таки збудували палючий угорну українську республіку, всякий танок і пошкодарені будуть, лише наш український народ. Це все що ми тепер перетримаємо в хвилеве, нім голосе. Ми не лиймо жада- ги на руці. Очувати рук, красти надії, і очувати свій край. Це не парно і не миро. Мовим вчалися своє тяга за кордоном, помилками пилинкеть і гробіжництво того долі і те далі від во- рогам, бо їм те українське селянство, і родівництво краще від нас. І хто впершій мірі почне найбільші терпим і голць ми його не лиймо огурити". "І з тобою в повні поточну світ передбачаєм, що гедер робить. "отому то і до тебе і прийшов "вказав він добре не зловісними голосом і говорив дуже розумно: Тільки ведуть про мене свою загору біля грама шляхами. Оруження, дешево матеріальним шляхом і тілько короткою але чинов через нашого війська і селянства. Якщо ж диви, щоб коли нас не побоять ординці шляхами, то побояться іншими. Однак же з гора тебе зачевного, що то все. Книжке і твоя ми вам не народулися, то миру на нас українських головами своїй державі лідця ні хитанкі зуби, Тольща через украничку краву миру щоб вони всі, Ми вижде мо побідоносно, лише треба нам че би держати до війни не учучавши здоровим дорогами із ворогом, хочемо для нас будь найважливий мент. Унікального нам не оглядалися. Тільки на свої власні сили То ніхто нам не дбудує нашої національної держави, гілкви лиш стали. І коли ми то, коли ми будову власними силами, то шумимо і зовнішнім, То інакше вдається нас дівбігаланцість за всій території, які нас наш укріпленний народ, на території яку здо- був вони, коли його отримав і зробив їх повідом- ники. Той тепер або раз дик не має думки скуру не полотеня. Поляки майже свого діла досягли. Антанта тоби ньоне не ви- знає, врутно коли не мили має подій. Они розвинули широку атаку міло і веруть горну підготовку роботу вна мили народи. Лікують мети нашими військом, щоби воно потягало фронт. Дезертирувало з поля бою. Тає мовляв що ви будете битися до своїх чанів і ташують наших козаків немає вовк дівчою яку його задурити і її приманко є, щоби вна не бояла ся і не втікала від нега. Угуд вми свого досягли. Розлитки ми нашу армію. Гончако є дезертирів, які не розуміють, то що втікаючи до долу в ми письм палиші помагають лякає на роботодавці, і не зваляють на те, що вам каявши ви завотовале. То бій них наших дезертирів, що якендеся до польської армії і потеме, були ся за пам'ять, а не українські інтереси. Наші козаки, свій дезертирдю дремо не розділяють того, що вони вели доброго, но й мають своє життя в пам'ятко-Буртудзині. Крім реалістичної таємні. Може не лише вони, але їх діти муть починати в польській школі, проводячи мають батьки, що залишили українську дер- тавність. Українська лютівниць не має своїх танців, а для купчинків не може здобути тако своєго ладу, лише в український фестиваль буде такий лад, де би добрі тяглося селянство і родінництво. Де би широкі пляшки і роби- ми дерева самі могли побачити, як їм буде вгодно. Тому мише розділюємо українську людьорну реалістичну, а не інакшу. Через то не проявили трох перугою дітей родин ні які свідомо, ще не ввідало провидання сроки і деярти роки. Польські, як видно з велено наведали, ранні дни лиши і бальшевиками і заклягли, ранні договір з ролунців. Вони мабуть приємну тих же польські тримала в сере (дня 23) дни матчи до леверегарія у мески годині вечером що вна підшто перед бальшевиками, об'єкт вих мілу цукульчину і покута, ать по вані мівів. Це оголошено робота польових, щоби нас ослабити і додати тим самим то- някам зробити на нас напругу." Тут в санчелавові ледвія панує безпокій. Всі унікають і не знають що робити. Готальськ наших, в гіках до кордон. І хто маю зо- кордонним наш порт, то однаково не дума 10 в гіках нікуда із свого рідного краю. Не можна лишати самого народу. Що буде вселму нашому народові, то буде і нам. А пошановув їхати сьогодн не вайно із тобою бере до мадя. Тим скоротиться у горах. Підготовити учучий і скоро трешіре лучилий час, піднят велике повстання проти наших ворогів. З годен на че драє? "запитав він мене не рішучим голосом. З годен драє Ващіно! лігтовів х-х повні ютую і з твоїми думками. Не думаю втачати абоо тих за кордо- мам. Хту тим и шкоду розом із мно ім народом. А що буде громаді, то буде Коби чиме покорше діставали в гори дівчата, там прийдуть розміри. Кутка що вин сте заклили Росів і Коломий." "Млійко! Ми пойдемо автом через Богород- ками, Делянки, Воронка. А недержаць в дорозі зароздіємо." А залишили Василья Вишнякова вмілої големшвано сам лежував залагодити девкі вапні страви. Сонечко викочилося як добрый круг на лебо і мило пригрівало. Майте не вид- - по ніде хмариньки. Бряло сява на рима людей в лінії". На улицях товно народу. Всі поручилися немов шурахи вишуравлику. Відходи ми походові сотні на еронг проти вою на мака, українські козаки міром ілько національного обовязку ішли багором зі мтівами на урах. Гогалань горячкова. евавучання ваншелабова. Серед наших де аких патріотів тримо була реззульва, як Сиго дістане ся чим покорше за воюдок. Лешка повилізала зі своїх мора, чемов- мужні із до чуба деревини веселого. Причи- нали польову ворону-орла на мачігорку, і йогами колоно говорили до полки. Вітні ще ні знаної української бірки в те лисьово сві- флими зуби і дотами потро критикувався українське правительство, за його не залагати. Мене стрінув тальований поліцей з Криворіж- кі Гниденовський, який невидно для мені, онаті прибуду із Коломиї. Він хлобав укра- їнський знак призуба, який все посилк і мовив-що я приягель українців". Говор він в те лисьово польового орла і друкає про віно з осрімер польского піюна. Я загалодив свої грави. Вернув- до долу, і обманилий їх ждні сіб на авто із тальовником учацькі Ва- лими Вишняками, ми рушимо на цукульницю, щоб там пригото- ри побитаня проти воронів нашої укра- народної реєструвійви. Проти кількох лого ворона Лька, який міні гоміт сляє слово дзирятого латого по на муж палмагійність, нашу бачу і малку зем Big 4572 1930. 15.II 1940 Мелімрів. З ранку їхали на відмаршів, що дивно, ніхто не бачив. В'їзда лідер. Равком зборив у д. Дрібановського Маннеллева. Мене запросив від папки. Витягли жо мариці гори- вм. Забулися бобдалого і нойним чай. Пливов и до середньої", що не приїхав останнє Шухевич акти мав дійсно вкращеної розлівки жилером. Виїхали ослідня 15 год. в ранці з Витичами і до Мелімріва прибудуть о 10 годині Держптиду- нем, я чикав на останнє Шухевича. В перегляді застав и тяжкого штабу. Остання повстанців Бонджа і ще двох мені не знаних моделей. Потрошил я Витичиню Залінський Равком. Зі мною зборив останнє др кику ерір Арчицьк. Він повідомив мене, що вдам. Шухевич не міг знайти грижі і доверяла о 10 годині елодня, що йно лийхав зз Витичи в поварштві, соньшка Петрика і одного Могнірчинського п'яршини, які оба вберу- ли від Боймешевиків і третер їдуть до папки ції Квм. 2. Армії до Наднідрянської армії Відповів я вам. Дзівановський, що в такім разі, як іду у Витичино і по дорозі отримую зі Шука- линки, мабуть з ними і перекидаю дещо перепово річки. Дзівановський на це погодився, а він повів до єфіру Мгмилова Дзівановського. Дзівановський в те був ночев зо у дорогу до Вит- чини, так як ми з ними вчора улюбилися. Скрізь велика. Коли, добрі, деревної маєти. Один на єфіру і двохом. Той же перепов'я з нім із єріри. Дзівановський пішов до де- ру п. Мединької дружини помічника Гусакова, яка мала з ними разом іди у Витичино. Забергати коли до тані Мединької оказал мені Дзівановський підміжання: - , що перша тані. Славися тенчилика. Тодесе як нам весело іхочи." За чверть години в те був знову у Дзіва- новський з пані Гусаковою біля озерезької. Мене відкликає на бік інженерант мов, яктої чужи Симонецька з Тиминцева прохав мене, що колиби було потрібно ли в библію не дав якій відомості із Виннича, я порадив йому, що довго Батькивщина не переслідується українців і незрозуміло добрі лудроти українців як) генер. Вон- знають Україну. То не барво марнувати мой пили і дітей повстання. Не нас мише ослаблює і не дасть з ними большие викла, жіди на тельшу. Вонамінне інтереси є це би догомляти болимовика розбійни жац мку і звільняти Винницю. Втробивши ра- зіми паличкі українці, які вступили у ро- бочу армію, програли лідраву. Він з'їхався в нові посади і заявив, що на мовити паловника Мельникя і самого Са мишенка, якби ми себе проголосили червоними повстанцями. Не безобачно з болимовиками. З бережки львівши головною дроти паловік і захованти їх на кількох діля української лідрави. Побачан- ці в міжньо себе заколотки і влаштувати до тоді мише, коли нього буде вимога потреба і інтерес українського народу. Взів діти, то дуте миру подрощався. Ми розбіг- лися. На відході поздоровились мене зал Кобзаря Мельник. Сиво на від ліворуч від Пані Гуцакової, Рена мала багра- мичко, а з нею гнільно отримав собі поги. Познакомились з нею. Пані Гуцакова отрушка, висока, білого дитяка. Сиві очі, округле милье, шипатая малі досить весела, а був радий що маю легеле товариство до Винничи. Як дзіда повернен вигляд на переді, а им в двох то заду мав вої. Скорими кроком побігли вони. Увійшо лозенко. На базарі куди им перейзона, им було повно пароду. Всі держалися на шого рогату мадьку а цукровку. Потривав Кузьмовського, щоби вінс втамув на базарі. Він зупинив вони, длізя з вої. На громках рездони били петинки була в сильна. Хміб, мало, ковба місіон. Продавали в швейках і при сто- мірках майже ламінти. Купив я 25- тисячків папір чиларетних паперів, рудо- жельних бумажок" за 50 укр. Карбованців. Брали і дешевішкі лопатки (50 парз. ук в 85 коп випуск "е-о" по каз 210 в гору, але ши- лиє по 40 Карб. за правдиві уважність. Собачок проші довгі не драли) і 10 парок ширши ків по 5 карбованців за короткого слуг. Малий тиждень около 15 мит, в якого я ву- пулав, хочів не подергі проші. Нини я йому не хотів дивінняти, біл за шпок і кричав ужеро видатки мені сказав проші. Я надрикнувався з ним проші. Ки випливав пану. Малий, але ужеро жидівку наховність мав влобі, яко огарли добрє витрудувались мене. Дівся на кріру. Ми воїхали. Тоди пози ла перед полуднем. Плямі була зола прахала моби помашу їжач, болильно гріле кріра, вна до ка котідзя не прибивала – вживаючи великих мовлявих поворотів; Най-таки прибивало. Тежер жанів не ма, иные товариші. Ось зникли до країнця, а тепер мирує п'яти зниклого країного. Коловіте до власної дришній місії ви прибилися помалу до рабою тихи". "Най-таки горячі возниць" говорила п'ятко діржимикальни м-кі Гуларова – до кого то в те чоловік) не дивились. Всі би були в землі погодня ораїнки, але боги має, щоби нова римці не відбравали до дороги. Я вказавши країнком захвальни. Він ще з дитинства, на підлішній гаск. Голос! Коби зроять помітчиливо – то я мігамо рут не хочу зомилишти на україни. Всю віролом коби иные листка і вміду з нутком за кордон. Кого б в те рут не перестава за у реформою – то не залишили ся дур хотайба возами, щоби по полі муха будь пілабати в достатках. В те раз мене на учило. Трімне не хочу отов всю жротиву Алінки він докоряв їй: "Іди жані про революцію. Що це ви так гідно шабурите сьогодні. Колись як би були луганського і мешкали почтіміснігі-революційні квитки, то що любиш на оберть чини закотівки. А тепер в те ж ово пелетивище, що ви ще не давно любили. Ви тужите, і в брак- тилі любили революцію. От багато я, сьогодні говорить, що мені біда зробити коли и вам! Біда. Що мав би докину і тобу. Як колись Хрестов казав: "Не треба отурлюв ся жродавора." "Добрість ви здорові" - перебила вона мені- і я боють була захоплена революцією, але голосна майбіт було зробити, як я вело боявся. Колись до- ви я була не замужнього. Тому два роки взагалі і теша в Києві і душа луганського Київського універ- ситету, то мені жари не було. То над шеєю не було. Я була тиха, згідна ін пересувала. Ви знаєте що за много промадами духовнули. вгледені. Її читала дуже багато була тринкільна до вичинізен а не однаково всім екинуми м'яр то я від годі стала проти революцій. І її зменали діла. Тобо від годі овреї в замк церех. Треба було ба чити, які тисячі були разі в Києві: з Білами пургали. Сміялись і казали мно в те не ма що. Мене то обурювало. Мені такої було жаро. А бакила мно не ста бо поволи держави. Все пога по заливати. Вашилєв. Тій державне розпадалось. Насту- пала рудіна - безладдя, а тилк з Бірного воригами, мого свобода все рівно і все вільно." Но я ніж немо- ма з ним погодився. Хано-таказ У Києві завадило Виколмийшико міжет. Він перебрав влагу з лвої руки. Проголошено революцією. Дало показ, що всі дами мусять бути прибрані сербо, мили траурними від загрозного каря. Вузіх долах на бальконах і вікнах че- лого Ричва висіло червоні прапори на знак революції і скинення царя. Я годі тима з одного товаришського гро- за, що мали патеральний шосери, Ви знаєте про мої зробили? - питала вна мене - що "літави джміловели" ми мали червону лого кубинку - плярила в на долі мінімум, облога ми гі на других мійти либіли з лікні пам'ят волицям і тако сердю. І не залигть червоного прапора но я лубинка мімпі рельс ніхто не дру- мує на годвань, повідала їм". - Вна трецьки погермончина і поворила за, жеро я віддала їм за полінчико Гуса вагла в оне два роби. Тоте моє не Переміни за годину. Внас бентежні майбутні не має. Взяло копирання до сім'ї землі з того ділянка під час, двох чагану. Однак корт велер з того має боротись. Синище все розібрали. Міс не знищили, бо молодші, Роби мотна до всієї продовж і вчеки. Мій ко- ловік опустив у дочівські армії й ручником. Тодько пий в часі роси якої зкушанні в чашки. Був мала, ніколи місто. Шарполога, Гогуляц і я там була. Тоді нам здере тилого. Тодько з Богомивля. Нас є йм лесеро ім, всілім, там були. Там візмала як а і з моям мужем. Він отселився зі шлього і дірозди похопля ивичко. Його був покивав денюра. Він му- тив у мене, жедер ховався, одійшов від родини за Демикінком і вону ми- їм Армії демиквіса. Тодер, але я під біг дешкіна іхова ся злобу. Книжки мі бажали, що він ретиворобець, а дедер Бач шевики кажуть, що він землевласець. Вірки цього доля. Мураєть ся ховати. Свідків бігали у ліс у домі павлово, а ч тилку у родич- тів- у Номирові. Тасан він до месна три ходьб, але дупе звернуто, щоби його не би дани. Від біса коливільки". В на руке Богмали Бачшевики, щоби гіне залишили до дороги. И чі додавились миро не мав кого боятися ідути зі мною боє мало в ні звукоменди больмешинкої, а зрештою болышевики дедер дупе людино обходжали. Вна усіх копаси. Віквдупе злинили лідер Мати Нє- ширковець і Вороновицький, ми вдрім ми на ерірі "Красноя пролетарії" або в ним має міного пе вигами. Верталися индо- ланки з базару- у Вороновицьк. Зодря творгали, га миши вайшися. Пам' Гусакова вери- лим оком міріла по ленки і бажала 15 ф вт коли дячкі раді релакації. Всім в них перед бійною були ставки та ні вони. Тобто ми позабирали, по двох разах і у лінівка велике, тепер дуже збогатилися. Ми доїхали у містечко Вороповичі була першого година. Ми лише два мерзли, на базарі було повнона роду. Ми заїхали до заїзду одного тиждя. Одна команда була війна Отрималася пилнога, друг у лузідних командах того заїзду знову бать те шильві копі. Тобто много і широду. У Вороповичах було в тіє больнишку ка вищада і говина мала каскілля перлотно армейнік, але їх ніде не було видно. Пані Гусакова півала життя на дво больнишевських. Тобто був ли дна кошт тижд. Вони вороповчаник ся до більшовиків. Совички гроші не хотів брати пільки українські. Ми того тижда курили хліб, лампочки і вовса. За 250 карб. ми вгорах досить добре жігли. О 2 годині ми вийшли з Вороновичів, на дворі було сильно сніжено. Прошов важ снігельний вітер. Киларно, коня не тріна, досить німо. По дорозі паси Гурка та поваздували мешквий маєток. Розповідали, що з Витинців на місяць вбили двох дітей, а по як усійлени бачи меблями, то в нас все залишилося. Хату замкнула і зекла згаловікам. Того ж під розмір провчало. І читер нами не знає чи їм лід до свого дому, бо бойовки. З Витинців помогли їм при з'їзди дзвілоповільни. Від мене довідався, що він теж і мушив по еко полонених. Требер залишався безперечний і сильно підмивався під убранців. Є двоє дітей у розмову і поваздалося, що в них була кисло житова вера, лише тронка ела. Дивувався я, що він брав участю у побачених грасти чотмана і доньки лівей. а прийшов до пересвідчення, що проти теть мала то брав участь, як тих із душі дороз чінків, а проти балишевських, то бою не било боротьби дідиків. По дорогі не доходили до Винничи али пройшли місця, які отовідали, що ма них на дорозі падали банки і потрапу вали їх. Наздогонили ми бальшевсь ків перь. крименців ізвах в зими на ерір, щоби наш безжальність було йати. В майже чину дорогу мав реполювер в по- готівні, як би що на нас напав. Між дорогою и отовідав імали ашердоги, вс Ваня Тулакова розповідала мені про тиття рятних пань Помінців. Крікав рик. В на розказувала ми в нелли гробі миве стара Риминка Мердагова. Наш мала 1000 десятин тих. Тетяри заш шили дівки двір. Згідького заручив ля стоплан Голльер (на арині і все во знь ви. Тому і не ривали, що він бать зземлівінними) Солма княжни тежер була по з полоду мре. Продая пошірні мої рік на протягов. Там те у Немиркові жили вся родина Дубиного гроцького пілмєстра Сомитіна. Так само князю біру і пащу. В те добереню вони ми дайшли у Вил мило. На Волансьеврій улиці залишили у свого брата Дзібаловський жанк Гулака, Ми поїхали до Залмівского ревка на Гогдана Хмелницького 2-4. Дзіваловських я виробив проходжу до дому в Немерині і обіцяв одрізнути всі зими на другий день в респаврони. Стігнення о 1 муді по пощучно. У Залмівкали Ревколя на димні залив и в те харгівно побо утворену рига Дал. Ревкома останні Гюра Ревкома, верківкан там Дуб, сьовка, Гірняц, Некелерір і дільводка Кач (полева) Меє вдрізнули тели Ревкома Залмівого дуже міро. І мішок на гору до останнаго Гірнякав, там Залмівского Ревкома, зрази дубіт із моєї жодеростец до Килимова і Драмлаба. От Вірняк тим самим зв'язаний мав свою кватиру під Ботнічними вої армії вперед Тарнавський, ВКПІМСТ та жительство електронне світло. І дреха розгірівся і дав Кронеку слідуючий звіт: - Дня 11 і 12 вінки конферував п війною з предсавниками над Змінтянового уряду Мазето прем'єр-міністрів, Суми виган міністрови криманції, Лизанівських і резерван. Пов повинком від Олекса Табленка над Дніпр армії і Вали лем чайківоком погаром Галич армії старшого для зв'язку. Мазето заявив щоби, як прем'єр мі- ністрів не могуть бачи його разами, але ванда ч будь в галицькій або надмінтяновий армії, то їх би інакше не зробив як не робить ли север пуган лісі разам із Бильшовиками. Тор інакшого виходу для армії не має. Ознака не є політико- генерального звичай. Али мирую дивись на політику в дальніх бід. Тому уряд ніде не в мінця як в суграб армії. Вони зникане, його трало не має. Армія мирують тут палима рішати сві дразне бере на себе відвіталочні. очевидно що він мусив лунити як з більшовиками. В наших інтересах розділити польську, а родини будемо поворотну". На це гоб. касібівель зажвич що чашка армії переходить на сторону большевиків і що відразу оголошено вирі- шення скоро прибуде до нього останнє шу- хенця яким поїхав, до Нак. у тал. армії де лягає від дур. гай. Овкона з Вишни. Втім чи ми все розбилися ли. 16, або 18 лого місяця прийде касібівель, коли як ми таробив на переговори з Більшо- вицями від наказної, тому що мусиме тут вишукати бірлової сильних болєше виків, а якими би могли вони нести переговори, що до тал. армії ій чілько- видного переходу на Бік) Большевиків- отам. Гірляк забив мені що деляльння наша вернула з Києва і мертвим зар милов Большевики не хочуть перего- рювати, тільки з політичними пред- ставниками Вишневих народів. Хурт би радий, щоб наказна скоро вирішила отраву і перейшла на Бік тербонних бо не миме швидкої нашої строби, бош наказна буде так довго справу відголовати раз чи рішими, що не могла малих раз вогон, другий раз в інший бік. Мама і так большеніки не вірить, а родім дільше не шує вірию." І до нас заштовхов огока. А дав пірняк нови перервав тютюну, який був у за 250 карб у земшоробі. Орам. Пірняк навіть дношило нагає на мене коли я до него посилало не знакомі дівлята." Ти перерує, може лобі життя пороманкувати, але ми не шум їх" — Кого я добі піклався тав и удаючи що нікого не пошмав. " А тій панну яка в мене логодня була й гідовім не знаю. Вона що травдя дівка гарна дівчина, але я від неї будь-де те огороткний. Вона мені наказала що тих у Вороговицях разом з то миводого синстром пошити. Сказала що в на дебе гдрінсна ма дорогу і ти віді лмав до мене. Вона жадала від мене лгітимами дівя пашиводи, я ві не знаю чи не ніяк їй дань. Разав ми завтра прийти о 6 години вечером. Я тежер вкажу мені що то за одно дівчина. Хай я знаю лужай брате - погава прохя велкрукучи посу про то говориви. 19 Мої сволини і вражіння (Вчинки з/г 1920) 20 Щоби бодай в більшості ахори не втомилися з міс- цьких лісів мого тяга, постановив я дещо розписати. Головне що снігів не будуть докладені, бо я розчудив і позалим убув до дорозі знев- шики на потавки, однак вже завше дещо при- надаю і то не одно таке що міднішіс може дуже придати ся, для миловітлення не оз- ний грави. Мої сволини зазвана „Хроніка Кам'яримана" від 24 мая 199 до 5 вересня, де ладно описані, зашитені в Романки і бтв. Луць Климшиченко, думаю що вни не протидає. Про них знає Микола Угрин Госдприймани. Таке я описав: Послідні три укр. влади в Ос- тималові. Подорож до жади, Мігарам ро- мурьвкили вистати і дорога до Годка. Розріза в румунції і визволення. Одне хуту описані по повороті з Ромунії на Україну, щоби бодай здебільше знайомився листку мого тяга на україні і рух який гур пашував. Петро Шевченко. Донинь РФ I послідні дні в колоні розмушевкім горни екара, горячих днів місяця вересня лише нам довугала. Прочо не могла було вид- мати. Вдень і вночи то 1922. Кодляк. Всі уряди не ішове дімав траї довше, отимкув бував і міцно до Благодір'я здати піому разурове. І уряд. Фнійв кай, оголився, де мене залишов нас лусізькв тиралт. Представляв яс мени: Ми дрими покорили за зроба. Й займаєм пому бок Бованлів на зроба на мільць істови. Всі ватскі громі не хотів трам, вастири, ще кляме не хочуть їх приймати. Вони огри лого заликували, але то все мє доб робленим ед. Многа став трохи не шот ивів. Що втого, що гейер бляштій бачаю як промені копи по всє без народіне. Кемись пому путине було. Вон зоробив 40 Котлів вдень, але за що дітямав да мкотлики вроду кліба. А лелодня, ког тримає громаду пинь. Я бому доказував що в гамінині далеко гірми зниженя перетиб мане народ. Де кемись буди хона чімі, там лелодня рузина - селизга рима. Вік мені казав: "Ах боте, що ні гамінане не перетили тут іх зів тяєр і млюд. За що би так імлє поку рав рак рт народ, якіми тобі і збіга вані ходять на то и пому казав не то не бажає Бога, а щоденна злида до нього добрівала повною чиєї-небудь вини. Він вселивши нам любов за мовля і нічого не відповідав. Ми з ним роззійшлися. Пішов я на базар. Тадавенчик дуже злило було, й маємо курив невеликий хлібець у Ковбаєвичах. Петра Михайла за зборка роботи мій. Поми один тиждень ніяк доштовхар- ниці хліб, але не хочів мені вказати де його купити. Його паньв один Ковбаєвич коли бін не мав поращити чоловіка ми до мотня курив хліб. Тиждень дрався. Я пішов до дому. Я зайшов до нашого товаришев ввар гіранта Андрія Гондаренка звірроб- ника обмалого хрхіла, який мав знав мене з Райкінця, а тут звідстався і дивим біг золіня 1920 року. Він сам візомий укройменець з Копеля, дві дер- гоби від Шевченкової мотни, плюс тябе у Риселі. Мав тим євого казат і дельгильну землі. Презер бін не тилить хорші на рух- му до курки. Він гам линьовий мій і досить великий. Він дуже разу розбірся про Шевченкову могилу. Мав в собі в дома пам'ятні знижки зі Шевченкою, молим. Обіцяв їх передати колись до дру- хів у Білого. В роках 1910–1913 обіцяли пам'ятку на Шевченковій могилі не вклали. Розмірки уряд не дозволив мною. З тих часів він ніяк із мене не збігався. Тому я так: в році 1912 зібравши всіх ми –, говорив він –, об'єдну- мати пам'ятку на Шевченковій мо- гилі. Дорогові (помілки) не дозволили. Ми тимчи на хоронці. Рік такою мною пішли на могилу, були незабутнє збирались там виглядати пам'ятку. Старого гадька пішали до городських моби він їм казав – дубів липи сиді, рабі в те збірають як без дозволу них це на могилі виготовити пам'ятку. Ходу Шевченкові: "Гарний хорунь виконав дуже добре свого завдання". Дорогові повірили йому і пішли на мо- гилу мешканця, а ми тим часом зібралися. Витеншильва потім довизнолили і у мороках трав пам'ятку до Шевченкові. У черв Він травився як полохидар, в городі; зібравши всі на мсьвленковій могилі, бере тудь-тії. Моге шматки під краєм дороги під імени і розходяться урочканими. А городскі віряти, що то краводзя дбіратовська йоде на могилу, одсіли мили ну, мод ніхто на нее не прислужив. Поняли рудами (перевани) до землі на імени і дерет тур. Втче як раз і в мене за кротоградом, ось городовіле- мсьв на могилі. За той час ми в червні довідкилися на межу. Зозбовили всі здобич, дорога діг підлани до Ранева здоровоняжна дамахеду, але все було по велму, ми як раз розходились з червом. "Хто замімав як тамахидами на шев- ченковій могилі"- личився його. А то в Києві було Риринко меродрібне. Троєдство яке тим оділювалось, одини зави за моя, оцідне товари ство, але чи і замшмалоги. В році 1913 було втяго доза- лено в те на пам'ять. На шевченковій могилі у разі зібраного було 13 тисяч народу з чілої України. У 1914 році вже закочила війна і не мали тривоги таляване на місцину. А у війні це все довгім зачинено". "Як є що хто там такий, що чинив Цього ченка-попава. так! Там тила його друхтила. Вна уперта, старенька Бабуся, міськ, 80 км до ніг має редер у війні у 1916 році. В на все дана мала я Мевченкового мощного. Узагробована пам'ятка. Вна з Кирило-Меодіївського друхтила рідова вана і удерманя. Знову там є Шевченкові Племенники, дуте свідони українці. Редер горів їх болешельки льшою потищим. Вни повтівали перед бать мелевськими залишилися казані п'во і рідей. Горьмисялися потами их хат тоградини казанівто і пошурудували дітє двок Племенникові зловили і дорубали на вусні. Народ до Шевченка в Котел мили відзашляли з лешкого мощного, Він мені казав що має свою родину в Києві. В те рік, яке бажаю ля з нею. Не знаю чи вона пожила, чи мала що іти. Дуже би раз дізнатись до Києва, та не має гелер змоги. Дивався його про вигу пройшко, Він мені відповів, що в те давненьке ві знає. Тона побі лічно дівчинка. Написана, казав, до нашого урядка. Тона тина на Петра Мочи, а гелер тепле з мільного воїнка комісаром не Петра Великого бо така потрібна. Я для огоротили лічно більше про що не говорив Зідравався я і пішов до Замельської Велки. На дворі випогодилося мороз. Усі- ло коня. На улицях людей мало в сього повно королю армейців. Займов здамишкого Равковичу, той був 107. Ши патрони і от. Мухелин, на боєго других гармат. Деся Вербовий до підснував три своїм гонинку. Казав що воли комуніст не змінять своя гармиви, то віли залягать як, бо весною іх мур були пелінги. Він вперше не мав кате тягнув в ом дольне ликання. Всі ривувалися, що роди Веробових галями від матерії. Вони гордо говорили, що ногою з богом ли коли билося дійшло. А казав на то, що до не мотивно, щоби болмуніти не переборили болмунки. Раз в ом і гори власти, то шукає і його ріло робити. Натоїв дікватура прощаряють. Усабливо вони би не були боляче ликання; Уколі тодер не заведуть болмунки до огіння, коли вкропиться се кондр рекомендує то буде в оме патине". Від ми знаєш Петруся-перебив дядько Веробовий - ви двої зі своїми тарпінами гадке лобі сорей, на раз такти і мури не ходя. Він хоче боляче паків, але без болмунки. І ми рад кажу, що як мур тягнуємо заведуть болмунку, то проми. Задовби великого цих перерізують. Зрештою боляче ликан уте али здивівся, щоб вим три мирової болмурки не будуть заводити. Зри штого боляче ликан будуть заводити болмунку тоді було переконувати дядька Вердова, бо він на- ще має свої мали вироблені поняття. Дядя Вердо мав двій евою розкіш, з болешевиків на корчу шайтез яку подарував йому батьківський вропа. "То говорили "мені жодарали" хвилива... дядя. А в те побі звіду он яку на цю влідь Про ще не добра звізда. Скоро дістану мене вер- мокного кубка, то я вирішу ближчу звізду. нелітної на картон і намалюю: дві руки як на радивальній звізді, серці малот і по- передини крокло. А то буде означувало: руки зрієть, серді селян, молот робітників, а правля трудову ідеологічно яка їде ра- зом знань. Так має виглядати моя доль мовицька звізда." Розмову нам перервав не знакомий чоловік, який увійшов до борга Рокволу і питав говорили призодуба. В У Рокволі призодуба не знали. Я вказав що знаю дупе добре призодуба, він тут зараз працює у Винничи. "Тоду маска де я моту його здійснути".? за а прилягав від болю дивизія. Виставо розуму вчорашнім, толкнули, схлопнули, товстими великий бур двиєкатом у долину. Щоб отро киврочи: будрина роздріжана. Горяче ми- пере, не килине пальто. Вигляд подорожньо 10. А його зовсім не знав, подумав в якій лишку, що мені сказати йому. "А ваше називання будь ласка" - вчиняв в люди моги переказати гов. Призодудови не знакомий грать змінновей. По хвилі бідловів", тоб. Призодуд довгим не знав мою називища, а подорозі врінув його зно колито і розмеше бракав переговорний з гов. Призодудом" Я догадувався, що це світловик, однак він не сказав своє іменя, тому і я дув всю ротиць, ти не з розміші провокатор. Погов димом поворини вилищляного: "а до знаю Призодуда. Батько єрігаю його на до розі, але де він тиле то не знал. Ви екотіт де він мотеть звами стрільця го, коли я його дріну, то сказав йому: Дума вас трошку - казав не знакомий. Коли врішене пивданиде до я мову дима Закинти ай, перекансьї тут в Ревкві: в зав люди зайду і довідаюся." "Добра" відповів я. "Не знаючи умови вбивства і вимог, не можу їх вирішити повністю, але дійсно тоб. Приходь до Ревколя. Я приїжджав з ним. Відкривав на білке й сказав про переконаного повірника". А та - добре що ви не вказали мені моєї адреси. Торг того знає хто ви моте бути. Тепер треба бути дуже уважним. Головнобивки моторно підсміхнулися має провокатора: "Відповів приходжу!" жодав згей Вєрбовому, що не знаючи вони заложників, забираю хай до до політкому вам. Ревковича в нас там злите знання осереднього перебор макати. Він (приходу) транж чількою пляшкою. Транж у своякій владі. Гнаць кам хто має до нього рім, хай іде до уряду. І з Приходом тільки до комуністичного пови Ревковича, де майте не було нікому і там мій дещо зниж поговорити Оширнійше дещо довіряють. Приходу вказав мені, що він про це І не передавав із Андрієм Хвилево, тобто мого приєднав до проходжих відділу, ще новинами Уризодуба головою Кульчарово- вітного Відділу.- "Одно лише бідав- говорив він - ми маємо повно вачатів змов евли. Йдут далі калікарам провбілки вацата. Граю, яка відгорна і не лиша тигнале людини. Він того ж і дочека, що в нь нас залишилося Москвищами. Він мене пивав зне хто з талим їхт мене до мого відділу поручив. І по- му відповів, що тро мене вам яко же Андрій Хвиля до він мене знає і поручив мені не ріло проводити. нараз звернув Уризодуб мого розмову на такому мою уваго. Він птов: "Ви зна єте говориш, що я кільком невеликим мо панночка Урішко з провокаціором. Вна мазить угоди. Заходи і тягачить за Голологіром. І уперо говорив з ним Андрій Хвиля і він мене вказав дите свій погляд на Голологіра. Але ж по він лише вірнеї ми довідалися. Вна скоромлене згріме, питав він: "Слухай де, вам пали, ребто єв. Яке дійсні? муть робити? Претензії більшевикам. в кома Закінче з лекаряркою у губернській коли. Ми ве разом з губернською келиєю розм Ливинтого, як це можна і вірний й мушу остерегти дівчинка Рамана, яке її викине коли вна буде нізи до кого. В на годзіх наших удрайнців заходиться з Кивіду. У кортків Павлова/млинцер Кошт і тенедраару лишував побігі. Він ракий їє, що яму тільки воби баба, а позатим ніго. В на нас усіх знає. У ментр міяк не удережешся від неї. Ви че- резміт говорили що вбих зновокомих, каг ці беретьуть яє. Сказати їй прощено: „дає мама стовкі!“ раз ми вточим на раду яку тягий форму. Слухалимо у бальшевій- вих державах, то не можемо тим палим підертувати щоден, які є троя мрого. Укінчити згело: я йому сказав: що мене кідковді вня дзивувало. Я шиле другий день як ні- люб на нову квартиру і вна в те би вірала і була у мене, тільки мене не застала. А дуте толкує, що я її не за- грав коли й на днів у мене. Я би був ці "Та кількість "Коротку" першою відповів І. Призводу", що провокаторка одним міс- ком і більше цілого. А вбачає красоч, пікови і відгуки дурних мушин." А гетеро зуміло поворотну от чго-, що "тут він розмову на че-їнкто - мовби всі, ери підомізувалися вже поротки. І праоче все серйозно говорив з больши виками. Мобибо з Андрєям Квилко. З ними Дорогобістали не мають говорити. Вони нас не визнають. Не довіряють нам. Сворійнне вразиться з больши виками що гтраву полаго рити. І думаю мрії Валичка Рому - підпиня Фарти, прикарбате, на то лі з Кокаменком, поїхавши ждер до Києва зімлить ся з Горицьком. В "Фарті" дорайка маєть рівність ми кисає як розкол. І дві телі. Одна руко Срільська а друга українська самостійниць ка. Він дедер щоби себе скріпляти зіллий ся з прикарбатами. Ошакне дорога воли нієїв прикарпаття власними силами не здертити їх, бо не має крондів і розраховує на це даний кронді. Процес мав він собі як згинар. Додали: — "Я зовсім не переку-візповів я", значить мене ново ужежених бачунків, 13 ти і раз ди обезновили ми ще тому їхали волчурі- стами. Прикинайся так деї завинде їх на них хто знає історию їх поведання". Ми оба з призодубом тішили з Реввомою. До дороги Разаб мені призодуб, що пря мо не моглимо витити. Колись він пам, то меби, якось дав колі раду. Але з другим того во все не моглимо. Що тяга з місцем свої 40 тисяч варобових лів, совє ревими трішми. Він хоче іти до Миколи Галикого, щоби воні з жартівних грошей розкивали ми- піняв пошу поведанкі гроші на чвара- ізькеї. І пошу відповів, що у колишньо омі не має дар. грошей, а зрештою " Урочи не з М. Галикого, а де жеже. Ми розійшлися. І пішов до таламчува зізнавши вд ного здоров'я, загалом в долі на Екатеринівському місці тільки мінку бала мудра. Вона мені казала, що то не був вже по тіпер тільки інфарктований. Вони уж здоров'я другий раз все проємлять у ру- дакції політвому в Ревкому, — а від неї тішов, що дорозі іхало багато бавище вищкої кабанярні парно убраної, займова у харківсько. Там мене стрілили отаман Шига- ровий, отам. Мужевий і тойів. Далій вишився, — ой магде шеверовка Шигарових прошлі мене кірани зі ми себе. а лів. Шигаровий і далій казали мені, що я сьогодні у вчерешньому тромовиці на Бальше виськвим митину. Я йм відповів. Що я не надумалось. Мушу мати з году товаришів роз- фіканій. Уколи би я тромовили, то лише вір у 2. Ревкому, але предгебавши від армії для тарорманця, о нікомо як партійна людина. Ви мушите тромовили — сказав мені кедар палив... "Ви знаєте, що брязкав з приказу, велодні ревенювання за не виконанняй дрикуазу" подітнему" я лідповів смішними: а не боюся свяги. Як екою то говорим не буду, або скату що мене бачить горло." Вони усі сміялись. Прочили мене вся залізання ревкачу палимбого об години по полудню. Але точно об годин, до сиджа на першому ватмана. Я прирік бригти на залізання тал Ривкову. Мав я ще до діла з огрем Вербовим як польвими екордником ревкачу над моїм наркованим. Керя мені заявив, що довго ревкачи не тішило мого призінення до нарківни, то в будь-який час на свій кошт. І погодився чоловік з ним. З ів обід і дімля до день триліков і тов. Онимува шкінім до доли. Казав мені що куб лесоня, що у Ривки є зідд представників уїх партині українських, і що ці парти мали вирішити при про чотрій на України. Далі мер- бомельний посада ся на ламогляння україни. Навіть дозволили їм організацію уряду армії з українського бойового на підкриття шляхом державної роботи, який тобто дійшов приєднання жителів Києва. В такій разі ми палили їм виграни слою. Тим чим би осібного уряду іншого армії то. Ми нічим оба на одіз до яви, всьогодні колови. Розборць ва тулентя мий. Вс- соком вчинної перені, картою диверсій певна шкварваних, один здіз уряд. Урій ми стояли 55 карбованців. Восьогодні рада би була люби ми кілька не зім одіз. Тоб див інших етапових, а на ще плана лиса, а того чому ми вчи й підати своїх яких пройшли, а до поведів трохи в нас не може бути шляхом інше мрими довікними одіз. Прийшов на обід жанна Олга Урійко. Вона прибігла на са знами і тішила до волинських роб. Андрія Гондаря іти одіз. Всю була мої казейли стопувалась, а зайшов з нею разом до роб. Андрій. Вна мене погалубало на жінському Прожолувала мені, щоби я піддався у місці полської мови. Вона мав замір поїхати до Теретман, а звідти до Варшави. Але це не скоро, але виглядить ся польською украничною мовою. І батько будь-що мав. Вона китая по польськи. Але поворіди ніяк не моге. І знею також теж губав. Ми говорили про учулими, як там парно, і їй розповідав о моїх чужинках. Вона була над змилай по захойлена. Одиниця, волів, дід гає рова риб'ю лобі мідкраве і почулими про горак. І одінсь жіделихатоки який цьо доопомоги. І умилно старався знею вести таку розмову. А і Вина мене очитала шкоднаю, пані заміркув, а кводав, щоб не знайо. Вона відьо била що я миру гі знаєти, бо в них не розумів і багато о шинні дуже та що далакає. Женерона пранює у вогнивої сійльно знею. Випала ми ній. І догадався що то пани Ромка якої і франції не знав. Вина тобтера дила що во вна ками, і від нас живилими з ревками, беззрівненних і о мійонату на борисень-поляки? Я много толги приїхав не вказав.30 нараз вка гляднула на мене своїми бигрими голубими очима і питала мене чи я знаю лютинка Шитаровіта в січав-Котрого, того з боривими губами? Вона трохи накнула. Я від- повів що знаю. Я його знав в те дупе давно. Тому що висю усіта не порицали 'білі по ніаб раз подобатися. В його шм'ї я мось перійозного і то мене нікавить. Св подня мені приближилися до синьо щи шлях трілодз утим. Штеуя з бтрі 'цуб' богикама і шм'їму. Відкиненого ви фвр: духодить лютинка Ши таровік. Пішув на мене і ськовтів. Подумав собі, що я така бояз революціонерова і чу ту тут у революційній межитулії? то ще втайному тоділ: Він удав, що мене не знає. А я іоби зробила до ві не винкли 'вглеа. Видалушила на него мелов до ч'йдго не дриюто. - Оділя тані земізнова Ройя ютала зни повернули як здавшим знаволилим роді і в той час зміни розмову. Я про- мовляла мови він до мене даймов. Каже: "Маска, здоровіть нього від мене і про- гідно вам він до мене заможить". Є на то того дивле. Вона далі сказала що не знаю про якого мешення при- шла до перекратного від ріну телеграми. Шедем з роботами мали ветучність до больмевих квітних вижим міріон пси."Він має три лоди якщо старає навіть є і пулер того айгараду, але вна добуда, ще раз перепиняю. А удав про нічого не знаю про мо- жливі звернув розмову на мого кого. Я дивився в на тилі. Рома йо дала мені свою озброєння, хочеш я ви- розмішне про ньо знав, удавав що не знаю. Вона мене тримала до себе і казала, що не задовго під до дороговиків та миводи, скоро раздобуде вероянки на візниста. Я пер не маю прощай. Мені пригадалися слова пригоди, що вон еказав, що я на одини товаришем хочила крепляти збігся кардованців до дому, нелю дами шалоги проци і ми аль тилі. Звідомили в на сильна гінки умови забравсив Вінницю — неділя 1920. В те ж випереджання з Франції постачалося води діврати день майже рідкісно, щоб навіть пить мерзлоту в полірові. Потуп на лінії по розмові з річними людьми, головно по розвиві з гори бегерас в долині Шкимкала дзванкового з погоню дзівочий осколки здорового, починалися і дуже тут, незначне буде мобилізу якощо невитрив. Поротьбу революції. Освідчено не випадає на підзе глот, щоби і самому не початися зовнішнього поваження! Але майже і так побудували збавлякан з державне див імперії, хто то що могли бути, щоби оцінка личина не вийшла і погодилися при помічних селян на армію традарів в нелікованням пам'яті для Війни/8го черв. 1920. Армія думала не ми, що не увійшли ближче до Революції. — прибув в клодин в Ванки. Ми з двох тисяч із п. Торінтина почувати на Газар, мешканець як рідкою, середньий мороз. Мені з Торінти, де вказав кишку вторгалися, побудовану іспанською мерзлотою. Ми тоді залишили. Увій перекрили шляхом з величного розмови мого підписування про втіленню і про її дешевка рік. Кого я не був, завжди, ніщо, тоді інші приємність у них порах народничих, укр. пасовки і магдебурзької і російської що цілільне з початкового випадку про втілення і його, що зв'язане таємно, про як личину емергенти і дотерпіння обурення, про дитячих морозу троб Знову ж таки не було війни, але одної по- мітної змінили про цю нервову та не вогн. Ксамен Марко Приторович Шербанич увійшав на позицію, має терпіти покровительство до докту Олександру, а належить сьому- парову тримає дванадцять ангелом. Саре в кінці списку моя талент і був резервним строю безпосередньо, й дуже не зворушився: прийшовши. Тут ще раз більшу нелюбову до краєвидів поглядів. В Миллерової та викував будь-яка на базарі по 55 карбованців за групу, запік дозволу. Ми зійшли до команданта лінгота о 12 годині дня. Командант мілита Бальмешевський, в розповідях, міт і кого 28, молодий, бабоєвський, низького росту, дуже енергійний і несміливий. Він зазначив: в мене пробивалися всі та що породження, як що бете змінили зважання держави. Він пам'ятав з Михайла Балашевського кілька і села. Вбивши малих, першими комуністами. Всіляких радіо-погоджень від нелюбови мілуром. Зробленням. Змалюванням в руці: більно патріотичного взуття. Вважає, що заснували всередні, сьогодні він нас в серпні уважився, провів свого повороту; чи не мав сприяти. Все що бачим буде потрібно той з розумом вам і підвозити, дали грошовий? А я вже по моїх літала й видався вершити тривалу зв'язку про цього пари мінеральної річки. о власні збереглися. В той же день держава, яка поворотом стільки по розмовам, ми всім не звернули увагу – це річі леворічні, а потрібно було викликати до Винничного Мудра бо жоден буде і чують їх хворобливих без уряду та й не дійшла ворогом для музею! Він знати повідомляв і додав: «що всі розуміли, однак не знаю ми чому це пустували люди, які хочуть мати турбітний власний музей – але ми зараз побачимо. Там зв'язання є волоський рівночін і дешевше передавалася. Не на лете, до його концентрації» Ми не той припинили. Знайшовся ми трійка панків, з камили мільна влітку були цікаві письменники полону. Ми вчорашніх діти до полону Княжини. При вході у парк ми туримося мистецтва Мерра (меш лан революційну), який особливо звався з ним. Торгінінське. Він мене знайшов приблизно за інші тільки до фамилії Розумний, побачили ми дві побачення, одна була скажена на трьох поглядах у цієї музею. Я викликаю Мерра звідноза Варвара "собаки і образив: Господи! не хочеш бути на твоїй пані вчинки. Як ми через штрафами виплизають". — Ми прийшли до Таланта, ново відремонтованого Таланта, ампір Колман, саме тривалий ішов зі шляхом перед. Знайшл обі пони. При вході до гори мали високі, яко озіння не має рівень міцними з бур'ям на плею до гори той же надолі трохи держав. Ми залишили коровин в ходом звернули на право до корідора, якщо велика гору. Ми йшли на цер тері травороз до маленького північного місця ліворота дуже тоби колонним ревками "забо бережень, вода і рігей. Які залишились, що не порадовані". У вартої було чотири моза кривавих. Ми зробили шлях. В Колмані телім. Вкуру літого гарне, погер допомагало Кріклю. Теня теги летала на навички фонтанардзю. Уряду хворих козаків у митралю. Кілька селтер мислериї мельни, пили Квалітет мербагово внаємнісі; гарячий енергійний, а роздушили безраз. На гідька влаштоване орало, як порожньо франа. Тика митайни малюнки підіграли в коптографії поважний місця книжкової і дотку. І з цікавленням прикладався на верзальну печатами. Вліте кровопролиття було вихованим друзі. Жодні лептали на лібералів та фанатиків Кнут Дампера. Врозумілі і звернулися до помилок вибачення, прогаронили. Всім мали підзволити, що добрим не походжать вони, а відродження заснованого, що власні прийняття багате та розумно, а у полівців так мали і коба від польської держави. Вони всі, чий колективний життєвий шлях, яким було обмеження відродження, що не заслуговують на те, щоб вони не вчиняли дурність і навіть не мали права. Вони, почуваючись зважено, як когось умова була поганою, то вони повинні бути вироблені на розуміння і доброта. Вони були промовлятися від колективних талантів. Вони не мали жодного права, яким мали прийняти не імперативної особи. І в них мав бути либо що не зуміли стріляти, але в собі розумнішими людьми, чоловік колишніх породжень ізгоричних років вони могли бути дуже ревною Дамбер, фронтовий пропонуванням і вам зацікавили мені, що збудується звісні колишніми урядами не виключають наказів. Щодо, воді листом, яким були дуже розумними і мали життям під час першого. Я сказав: — зберегти їх до кого вони могуть не працювати. Але він замовляв тим, яким не були добрими ізгоричними життями. Книжковий мав бути заснований на розумінні, але їх імператив не на рушіння. Написано вони поганою перекладеної в у 1834 року з літературної мови. Яка особливо була дуже тяжкою, якщо їхній роботи. Ображення і зараз поштовхом. Мали вони писати всі свої думки з манерами, або були вони Всесвітнього розуму, який не мав жодних перешкод, що колишній імператив. Скоротити пакети, орієнтованість, швидкість і якісні. Укриття прозованими. Помилки. Взявся відразу до розваження. З дрібним у чорному, що кидає мільйони сьогодні. нам позаимствували. Мігли би до дачі вести між породинами. Тому що навчений шкіл 10 років. Мітво заробляє краще електрика, бо і довбивано. Ми обійшли з с. Колманови на орелку, молотьба петала різбою з марки соба ви її шевелитимем з ринкового центру, приємно додивлялися питання. Ми тікали на гору, там не бачили. Все перепережили до порогу вигнання. Архів інша митних документів розбитий. Но якщо в Кобзівці "я навчений фірмовопрацює пучки з туди, але було нічого не бравши з даних переболело, щось ого собом она й надбно. Мені відповіли, що влітку чинили битки і воїни вищим письмом ми приєдналися звідти на лан. Ми тікали до Колманови, де було на дверях малий сине добробота як всіх погварою вмерли, не знайшла колишні революції. Це били зберегти до Колманови фірм її тодало світло через місячний шар, а працював у верху до Колманови знано, як же кинули держала вигоропоління. Ми з ними бачили, що не бажали за маленьким місце, тоді було обсяг робота. Вони погріли розбивали. Ми задержалися на дівчинах, люблі не зробити навернення вгору. Мерр сказав, що ми землі насилов, тоді яка бути грамоти з кинопрофесійних поглядами народу і подобних королів див розум поточних і виробленнях для їх відзначень. Ідея, держава, тому туди здоборюємо ходить між більшими чинами, яких більше не погоджувалися. Також мають бути рупе німці витратили дріб і її крили цим інформацією народження. Ми зійшли на ранку, Мерр сказав на руки позбавлення баромелевро. "Все баромелевро вже розбили у відгуру, тому тобі зараз я не знаю. Він що залізлися у нарочивих. Колманови молода. Облюбовані сказав: "тоді поглядаю була дуротушка і тима гарно". Мерр сказав "Лаборвій" - нічна не була дуротушка, ще власні малим дергала жіньки, які народи сама поща збройного і діркою. Це була маленька усіх, головно сини фірми. Ми всі захищались вдруге - менше лігроїв Колманови пита орлівський - як і дуротушку розум релігійного. Вон теж в жовтні Галицького не знали, що ми звідти розсилали і в Кам'янець, як і все, як коли було переповнене мериджі. В Білгород-Дністровський гарнизон тим у 1905 році; а ми мало визнали, що не виробляємо з левердя і з реалізованого, тоді як не чинно прибували, — не виникало нічого порушення. Я маю робити краще оцьому поза Габриель невеликий ТЕРУБІН Девелопмент. Ми в сім'ї зрозуміли, що вони дуже оброблені дірковані. Фармаку роздавали на іншу балаглу, і мабуть підходив на звіт, мерф лежить вдосадає. Ми розуміли. Я з помесе Дрілінською письмо муси до друкувати та мають по партії. Фармаку закинувся і забитий фонтанами. Ми виглядаємо через кабінет у прибудові, як коли була — ніяка була дуже не оброблена. Тоді знову мали на піднозі, тобто єдиний болючий викликав купку бажання робити. Фермі поробили в перлини але прийшли до вересня. Нікому не мали. Ми отримуємо зараз підсумок. Фармаку казав, що як був на пруд землянки, то були виниклі електрони тут у низку. Отже ми роздільною між лазад. Всюди фармака Ми виглядаємо з паланти кінця на оболонь, як друкальній промахи поштовхалися на цих Князівських бронях джерелами кальку. Палають мовчимо і виробляли кельн Великий. Насамперед їм приходило підмітка знадвору, порадна канція фарму було як не ликвідена. Через палаючі великих мотивових колектів. Пород 62 усипання жарту Парко високий на горбі, розбитий — Ми потрапили наркобоїн моти має указали тільки розміри кольори. Вони фармаку зробили нас погано до бензину — отже зараз у жарту в Білгацькій джерелах яка замість оба сторожів. Ми відмовляємося порушувати розум ліберті або ще працювати на землю, бо були забитими у низку. Заручницького джерела мотиву використовуються для підсумкових розмірів. даних оба бар'єри: Коли хочеш ти між двас туди радо поведено, дуже прошлю лідьор війни или вда з Терпінглос. Уз задньої сторони пам'ятки, ніборує замку ниж обійшли на передню квить (акронимову) Пчз що часів замку же не висвітлено. На березі континент з тресаного підвоїслянення. Ваша дерев'яна не висвітлена. Замковий теж був раз викликаю дубований. Вона поїхала до мондина і там бачила "пешанту" в одного Морда Англійського, дерев'яна, радо купа не зобудова вищі замок і того са що то диву будувалась на місто в останньому світі 35 аб Суб втого поордівнійлково тидєр чи о в те крв около двадцяти літ залио ми - микіменш - щорив Терпінін, яка була дивна теменичка. Дуже ламачкійна. Ніко- му не дала переконатися. На тогодані всі магатки Големлаба Поточного, перба обо Сторовомова, около п'яти мінцерів мазків лгіли, ми мали різький вигляд. Однак вна їх на їх не упина посю дар- ти. Синяно їх задовтима зниж над Земні кій. Магатки увесь забрали бале посідою перед п'яти мінцями робочими без довір. Тут входит лосгозарини орк дитеря. Вна їх ласка повилакила і тогана незо- дарити на власну руку. Вна біла завид- ючих. Не знатона мінавки. Катмуте, що маліть якого доку били. Синяне сі обира- дами. Вна залишається через жаначі на та все і пірочи не ходила лешки поїхати до еудзу Трлтала завчас булац из меленяро мсногар робо. Утонає літер що се дубований виконувало не викінте ми і шота, в те ню европе пивінці перед тималою літала робітна дів- лячого вами на китилях. Ми пове- рнулися, що поселили птахер певного місця потрібно на тарпа домину, всен з баркових мачт оголивав, що в ранній вчений, квітку листа Марко Рудич нехвиль з Вороповицька птухана тоймоги в Києві і Леве- ми в парк і казали, що бедугою мо- дотрое. Яких їх дверми не висіло до ліворуч від птахомти в парку, що приємна болина з літно, що кити- ли потрапляли оврашени і перекази, як буде чі бедугою до тарпу. Голимись ми не дали ці відомо поворотні, жами, гібнити, коли прибирали у пісок і на- носили на перед себе в парк. що Дума подвала осма тів дев'ятої в ранній дни від- не. Нараз потули як близьтрим. Голими мики меркури і ліворого не птухали до парку. Усі часи по виконанню робити, звикає гідромислів і видавали. Книжки дуже боливськ мертвим торт- майляння в те лід довга. І на все бай приходили робкі тірки, і держали на збільшенні уваги всіх незначні. Так що вна все боролася, мовби ніколи не прийдеш об'ємне мирів в домі сітранцю, або де не будь. Отже до всіх тримання тремтіння були величезні коробки, що і недоконно - прямо втрачали. Один кі однини на мирути, що булоїх птримай важко і трималися з голодом і забитими дітьми десять не матювали на то, щоб ви її втрачали, лише буде лідри, які все це та мала балки, щоби є убивці! Ми жінки відтаманти всього держав залажених молодими працюваними чоловіками поруч з зимовим боєм. Як перерізують потру на терена лененка селя, кінчається зібич і накидає ви посипали мілок. Скрютили тролики право руку. На обшаруванні до шляхці гноїв уралдок тільки і діймав колобіків зараз при вході до на палину Всі дертали на руках, що сильність су зглобленого плесним на землю. Ми тримаємо вривільна не ля. Вони Відмінно підписався. Варто було звільнити власну думку про це, щоб отримати здобуття вчительської майстерності. Дуже важливою розробкою для мене стало знайомство з ідеями В.О. Сухомлинського, який у своїй книзі «Виховання любові до праці» писав: «Дитина вперше починає думати про себе, коли її змушують робити щось самостійно». Це було для мене важливим моментом. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду підтримувати учнів у їхній думці, вони навряд чи зможуть розвиватися. Важливо було зрозуміти, що кожен учень має право на свою думку і свої погляди. Якщо я не буду пі на полінну, а Марія Гудім Левкович була в них. Князько і Бандани, як рідною воло- ду у правилі високе, а Марина Івковича в прудові і поконено їй разів на межах. Стояла всяка родинна померлість у князькій близь, навпаки, що Внамий матав Крепт і влас- лей, яке змогою токоренено в межах. Месода внятена була з далини до по- вся обмітена. Ліва руда знайома і литвикі до цілому підні — Ми звістами тільки й отримав корону (Невдається) котори чоби меки вказав хто був її вк- ряжаний, яко ока відмокнення, до синьої бідних і родитих таїв, гає до радянських. То то людям все мус, щоб вимити буди по велике одурення до мирдовників і шубово світівчуття до печальних терпінь. Він товав мені оговідати: Крепт ніхто внас і макше не здав як маємо. Вона такою була, Тзіднях що вна втрачувала до себе і підмога на ким- то та. Слухали, коли буди хворі, ми ста- рі тобма дралася усіртною сильні ні- ами не караля. А до місячних вк дуже засмучена була. Вона брала дуже велічнім і концентрованим на революційних історичних подіях, що про все добре знає розум і мудрість. Багато віддалися на породи, тодішніх була неправильно не змалювала, до уваги письмових і на озабачення руха. Протягом події дивилася їй. Синаде виглядали мудрими. А молодо та трогано була, була. Вона ніколи не ідзила на південь. Сиділа в домі, літньо працювала з синами. Всі думки робили, як відривалися її письменники. Я у війні голодна була, ми не ходила на колекторах. Вони дуже бідно жили. Княгиня козака Бога. Молода людина роздавала огірки і давала на лазарети, для хворих тобто ворогів і бідних, що військові сидять (У життєвому боїм в ці думки ми не могли бути пуд нарочито про мою мить, яка в твоїх руках помилована була) і зрозумілою сторона вже петля. збірки, та зробила на Кінг-Конґу виїзд для роботи з дітьми фія мешкай, яких не могли бути під війни. Пробувала на війні почи розумами всіх душ із селом вийшлі з цієї завали добро до гар- мо зі своїх місць і подив туда шу- ки що хиттє, баче не моя мама має міну державку малюків вед- товляр російської армії, які писа- ли до мої товляри зерромнів липтольо, з германії. Або все коб торбом за огорання добра або при хани. Вона міколи, гикому не від- мітила. Все ботудому дала і додоло- ла. Вона казала, що то є військових пільки добро мо роза і твінав на родини прибла допомога. Мама зунала божественний шлях у крим- му на мото едд і тевлю, щоб від- бути до притягання племінів із за- миш. Навіть мети ресеї держа прилипали будь якого козака зв'язаною тимприйманих ходила у липинтям 87 Virginia Avenue No 1054 Natchez Miss. в великий січень - однаково здобуло гірше! Не знаю, не знало про це. Хто мав займатися і то варилі дзвіки в маєтку, що тима я зібрався, написав Балинському про Миколи його до стадії що знаю і жінок на загіданих роботах у Варшаві. Горила була піврока вже по свому очима... На дворі гарною дорогою - Гойни Балинського ревельна крім нього не польки з релігаврами, «Вітчизняка» з них одна тема віддана за полкового Помішева, дзвікою і знався ще буї 1 ліпня. 1920 року. Вони мене задертали і загали майбутній, що пам'ятає до- велі до того, що їм доверили реставрацію і тепер то хотять залізити поведучу на Новосадку Харківно. Вони не мають з цього тихий. Кончай іти до ревко- бу, домагалися, навіщо ревком орнис до себе на етап, як Фузрашленток. Я удав що нічого про ту літраву не знаю. Хочеш добре і знав. Я їм зібрався мов нічого відомого з ревкомом не маю, бо я слухаю з читачами. Не був мені дикрут. І добра знав про це. Дже знаючи що це польська організація, акуни майда талинкі вкраїнці а не київ паньор Вони в межі додігувалися до мільку укринця Господарівського і Михайла Госпідька й сказав, що укрин мійкав до Києва і да Баланькове и узяв мою лою дов- гим не знало. Викерувився ведро біглих і звідкії до ташильного ревкош. Он раз починалося засідання. Гов. Родульський, який слухав укрин це, вся холковицьке, таликалини ніздробу засідань. Вдаман мілько робив відмитов протоколь вле- рамшого засідання. Увійшло пологу палингор лошу, шерфу др. Толозору з полевої ми- тинкі 2-1 голос. Др. Гойлозор в ніє кравц нашановлення таїчного комісара до полевої літниці, гов. легаря Лубамука, який замінень о- свідомити і підтвердити рівно мійного духа перед вогалкім жогав од разу мішатися вне або діло з гою линико менш ними божевільним вгера. Др. Гойлозор дав приказ видати вид- ровийні нове діла. Оцірвучивши їх і так огнижених вилланда до кашчика мебби не заколити заряди. А шукаму на власну руку заборонив то. Він же відповідавний лікар і командант мій нині не вільною жої походити. Казав різки ти двері і видати біля. Далі луканува починає цим командувати, робити розпорядження і видавати накази. Сього повинні дві команди і тепер хворі і вилікувальними персонал ерокації не знаю, бо це має підлягати. Тому він тракає ликнення в тій граві. Голова ревкому доклав. Радуєльний для виявлення, що тут зайшло нелюбо не порозумінтя. Того уштамовлився кол. Лукан сьвича не мали на думці дати полку ефункції полі. командора, пільки зробити його магазинером і кондюра- люрам. Капітором, моле бути тільки коливів гарнійний, на дналини шарф. Команд жартів Н.Б.у. — тому вик пропозицію на анулювання потерез- ної ухвали. А відразу конгром і згати ланітарному референтові. Вр. Гейндор поставив дами галя щоби не пайко зіткнутися між собою, ми, яка мат провіряти правдивість військов, про то що поворене, що діють. як ближній краєм. Др. Голова про це нічого не знав, але теж довідав ся не можеш того дарувати. Однак допалагає, щоби таку провірку в усіх штатних зробити. Краєм, не мотна терпіти. Всі вчелене прийнято одноголосно. По цим дровлено поїзду закідами, до рв. Подульський і палік пішов до Уб. Вожковка на матку параду. Я підійшов до головника Шипаровича погав днини розмову про такому са у Дріжко. Передав йому повзгороблене від неї і вказав, що вона має охоту з ним перебалакати. Сказав він в на завватила, що він є майнова головник Шипарович признався, що вна його гіровді здивувана. Він є знав з Романки. Гравис вікремтарного головного отамана Петюри. Знав він това дріжкового отамана Ковбальськ а тепер раттом відміріли в тупі і то ще у севреннім бальшовицькім діздім. Він коли не розумів чим кого в нас не так робить. Чи вна з провокаторською, ми мтравді хочень до голомоги палими. Я його зробив що до неї улятним. Він вказав, що іли в те жак про це думав. Вершць ров. Розуміємий і Палій, щота має нарада далі. Прикиньто до відама що мислало до баликими і на Душимчи ну тя врушико пвих людей для айтамції. Взелено літраву кукні. Китіли розділити вучню на старо- шинську; Козачьку. Гов. четар Палій кровну протилився. Він є за поділом вучні, щоби облегл ти баране, але є проти того, щоби Думи пійшчі і кірчи каргі. Каргі мушень бути для усіх однакові; як для старо- шин, так і для Козаків. Це прикиньто і постановлено отамана Шукевича цю страву на слідуючим заліганього перерування - тоб. кет. паліїв в ніч прочній малаєм. ваня воєнної ради. Від вонедої сонь зі людей має бути обрано по одному колобікові, без рітешкі ти то буде ко зав и старшинах. Правий зірд мав. Били відбудте у Вчиниці і то єк най- прорше. Котеда пасинка має дати звертане налього реня лата, В дивкучи забрав талос доветорвай- лозор. І кажав, що мей зірд має буть в те равно. Ми жчали робити реар мочило з кори, гашньвін птособом делібатно, а не здошит. Завва заве ревком. Далано накази про здер- таня відь моби не візентурами. На- кази звертула на нагальна і дрима мі'ванон данти, які прикажи ми ховали, або брили пилцім, а рови ми евоє. Муслва трос не гітого не знала. Ми тут з Ревкому малосим про перекір Доминької армій на біз сервонких, а тої армій в правді не ма. Сервонкіне багають. уватаюд птоли ное за тробовка доріб . не віда насе, а тільки силими грабують наші населення і цити вали. Уважаючи нас як полонених. Що жальше бути не могли. Бо такого пам'ятливого ми не лише нічого не здобудемо, але прямо загубимо калі себе і нашу др мію. Права вчить бути поставлена ясно і чвертю. Таємні сили будуть переходити до больших ливій, не зважаючи на наші про- говори. Отже буде для них далеко корис- ніше. Як тоб любо болинці, ні судя ли муз да." З чимими рушками були впізнані з ці ні. Галлів Піддержав своє вчення тим що він угоди має своїх людей. Треба змогти відозну і миття, розділяючи по гасетинам до певних людей які не- претривають ливір екліг, а не так, що коли недородки виголь і воєнць. Права вчить бути поставлена ясно. На таку протодимку вій погарялися здрано Колісно з готичрах, але до завтра має умовити відозну, миття і цілий тиник ливорі. До тої колізії кидрано однолюльно, пов. летара пам'ял обок Галивських Михаила і Михайла тони Приєднуємо до внесення оголошення. Наробила бійраві пропагандисти від Замінко ревкому що мінітівлях у Вин- ниці, мовби інформуювати Красноармей- ців про нас пайшан. Я вгора дуб, говорив він - то мене прямо заликували затримали моє знани таліяналь 2? тому про нас сієто не інформую їх. Тому нічого українськи не говорить. І тому в пелюдня мною граву поручився і пропоную на тобою десізміва поважного Шеверева. Забрав голос 21, так же є діло бай- лідділу прем і пропаганди. Мене сь- по там прийдено, через інтриги своїх їх я вилитувив і нікуда не випутува з промовами. Коли погрідно що я і лиштуємо, але тіж перевозилим "зарадуда" і не як мені жорди, о все представник талійного ревком на не перевозим и прибераво тоди про ще член радикальної партії. Тобто, що не хочу вилитувати дуже правдивим іншим. Давньє цю вітряну турба переповернута з публікаціями. Баньше мають бути дані розміри млини, щоби оцінки не потрапили у болізню, але не партійна людина не ввійде родини. Приєднуємо до збрання Кримтюковича новенького, який то купував ходив рок Рогульського Паміїв під час засідань до Цубовенкова. Памій що відразу з реєстрація близького: Вижил Кримтюковича, Ревком та. армії і Цубовенкова зробив Янову бо- ман даном замочи молинева. Має пам'ять 200 хорих і 1500 здорових людей головною старшин. Він теж прасрує селопи, що він беде доїздити кінцями, що розмушу острільності мі- сто з безсарадії, тому він та дає, ану пішні і одному бажанню армія не риї дуже вбороти міста молинева. Однак зна тож добре відносити мети Кримтю- ковича і зрозуміти чи плющ не могло брити. То він щоб зробити провокантою. Моменту перейти на бік розмурів а тоді і ми за нього підгові дали перед товаришами. Такої гамі гарби промелої давньої вибив. Вони почали змірінки не жінкою, але тут відразу розсіялись. Через то і ми на ніч не перейшли, а пошилися че їм до вирішного огаман Шухевич знатови добре пий. Ника Крипталовського був тронди нево. Він казав: «Я знаю Крипта ловського як не жіну изодину що знательної». Він був перерезаним авто панцирним вів. Робив рітні дрібки. Представляє себе довгою ордом краява. Що посідаєм срадрийки авті всеками, а рештом показалось що він був воді народжена гучителем. І пого насилу друкув знатови команди, позажк він мав зострій дне ля у соптика Гударя і робив дим рітни трали. Це сам волік був і у ребінор Він є шетий авантюристван. Тому ми повинні ймо чукути і зважати на лички кого іного на того міллю. чє ми рівноте жовитий скажати і дальневикам про него".- тоб. Микола Галицький заберял 20 мос і кате: "таке, але тоді ми коли промідуюмо вам галичевий роздов тут у вигото отаман пірняк. який не розігравши добре вправа займену нав Крипталовською командантам. Крипталовськи приїхав кого довбіли зіжими піднами, а жіно рівноте з інглими. тому ми його за лишили, а вправу треба розглядаєт як ліц і того гармизон перешеви з мочиска, нам ньго тейер довбіл не потрібно там. На нім нарада покінчено о 9 години веґером. Ми дійшли на берегу у реввом. Зім кашу з музвором і їх пішло до дому. Вилав невелик і повороня з очимувком, тоє з казайкою. Веґер руте таргий і малдрой Бус у селє Хоролли. С Н години в пішов єноти кворо датла електронка 2/2 1920. понеділок. Вранці голос мене Балін-Голова. Р.І. на вечері передав мені док. Миколи Гомельського документи польової арті- онки з дня 24 грудня 1919, де були дов- ладні відомості про замикання іде миківську армію та про повстанців і протопольську організацію. Доводи на Україні. Мно митіонку передав. Било, Контр розлідка щодене у Винничи. При війні грудня. Її раз втойлими, ми обміними, але прото- Залишало не викрити, бо не було часу. Повстанці утюкли перед. Доблєм вивчання, а патерн почати летарели до місця, який виявляв з- Винничи; захворів був на смерть і тепер джову мі патерн трошкіз слони. І їх задрав чобі і передав всегором дов. Антонович отимцювань, до обмайно архіву у Винничи; від батемні історичний документи та додатку підпали з роботу на україн. понеділок дня 2 лютого 1920 року з ранку мене Голіна поговвав. пов. В. О. ми шук жінка до уряду без того, що не маючи роботи в уряді керів доля і писав до 12 години дня. О 12 годині зібрався і жінка до Гал. Освітку, там зачекав генерація мігва. З голосив пошу, що шоте і до моєї казки на обід по 65 коп за обід укр. тримши вами буде пети в неї втамо. Він мені казав, що дав свої роботи, які гіентав в дарунок дня 26 грудня 1919 року ліз отаманом воєвників Шевченка. Мав тому тетер в сяги карбованки і може по три поговшити собі їхти по два обід на день, Голимлю пошу хтенься і єм. Зніг там и жінка до Замилевого пов. колу караванський отець. Там був друкувавши в редакції Канція прокарпаття. Жінкою зайшов туди волинець Кирилабе, якого вилегли до наших святих в Госараді, до Оржи і Веломлянки. де інформації і на ой начію. Додав в полку знакомих людей в Києві: Ямні, Святинські, Колоницькі, мадвір- чанечки і печенітчишкі, до кого від нього з узгодження всіми тірессень поважаних про- ти поляків, при наступні бальмевилові. на Залізну. І з них там розійшовся. Зайшов я з редакцією Червоної гидричної де дув Михайло Галинський. Там був кіль- кільки пург і люде, ново ув'ярених та ць- вех комуністичних, які дуже порятовують побого фельдтування. Вони нав зиминої моз на голову пов. Паланки, доводзуючи що бальмевилові пишать вижу кандіта- ментичну, а заводять вижу джоробра тиглянку. І таке замість данти "до по- вінду 30 здібних ереволюційних людей", ви дають трохи. Як ніхто не дають гуртільованим тілоби терупів, це є паланкаєн, трьома даромоги. Не чу- зить для бальмевилові рудного, так як це в першій мірі підкоїтало було уряд у н. о. через афак адміністративної організації.- Ми мота заважали і Баламевилові. В ливобі; в самому північному краю селом на 30000 тисяч руґровців, не бачили того жуди в те боєньковій і нього. Пред чавате лобі або не дешево і огненне віно. При тім не самі памагали, дор мовіз, де много лобі разу дана 3000 рудовців де в ньи працюють всі. Це уряд ці сточить місто Москву 18мініардк Кардованців, що місячного зберегли. Стільки вим консервацій. Огледно мо павий верставаний атаром низьких еи замашини. Усі кантідаментнівські дер жали беретердень правого величного адарату до вік з дик тих рудільно. Я не слухав до вікня дискурси, ніков з ми Хайлан Голинькин до Сименського Ревкоцу. Каргівні де залпов гдю Вербовго і других отаман Мштаровик, Михайло Гоалинкін і Олманенко вонурили за мицьки. Мети ними знову всерину на дискурсія по телем камарізму і те- рез виганки. Отаман Мштаровик, заки дубав, що через литайка тримаю обурю бала мінни світ евоїм перором. Він лизнав через витайку, але чоби були гуд, а не так, як то дійшло, що клини через дзвикайки розтрілювали людей трьома боєгуду. Коли хлоп провинився, заколював варн, то він ніколи не мав трохи того коли і розстріляють людину. Він знав один тяжкий випадок з Романом Міллинулою робою: В одній дівчині любилося двох, один з них був у через дзвикайки, а другий чи лільний. Дивина більше клямалась до того, хлібільно. Утой що був у через дзвикайки арештував його вчорашнього і через дівчину, ніхто не підставив розстріляв лього. В Боганці було тяжких випадків, що трій інші приватні обрахунки через то чи її проти через дзвикайки". Романенко, Боротись через виконавку влітка пилими: Я з потову революції шляху на "Україні. І не сидів, коли містом, через липтяння, а брало, з трокайки. Громовівки затримали усіх до краю. Туртсуазі ведуть. Партії провадять підставу роботи. Розмови повнені. Громовівки мусили устигти перо ру. До через витайних колієнь бри- водим репно і подвітю душ. Троє тувало їх. Дражнило. Не було кач ва- битися в дошитах. Панц кінчали во- ротко- розгойловали. Тепер уже не ма терез витайних колієнь. Їх за- пуганої секреатні ліддім і рево- люційні об'єднували. Тут уже роблять суди і ніяко без підставно по розподільності. І знаю один ви падок, що у Києві переловили житорівельних штіонів злоч. Виле свою і лого товаришку, вил Ско мільком доказано, що вим цьотом знищено до та такна сама арч днола яє до того. Їх не засудили на кару мертві, а на безоронні роботи. Його на 3 літ, віл за робки. До терезвикають виберали, солих їдейних людей, членів партії калцм но а однак підтвердив свої думки ізгде. "Тоді є рітні люди." Оламан Милорадовий знову закинув меб большие високи не мають доброй ор- ганізації організації. Приплирає по- ляки, погублюють ся пола ленську, а не они мають добрый агарант орга- нізаційний за діти.- Займаються сели, за селом, містом, за містом і мізра зу беруть зі собою, оте на гронкі гори дор- ганізований агарант адміністраційний і тому в них тяжко робити повинна у заїдіну, а цього вело не думали в Житом- мі і Венявкіна і не видно його леводи у большие великої влади. Ком лійка У. К. Р. занимали терезорию, повинен був бути і агарант адміністрацієвий, який би був літкою основав, немов на- вупиння занятий просторір. Мего не з роблено, селянство не данило влада і все завалилось. То саме впали іде шикіном. Він закив ширики простора звраїни. Сього агаранту не мав, нами подобували. Пішла контро ви таєт і він зававсявся. Сьогодні ми по майже саме дачили і збалили сечвання. Умійна піді моїх налятуює, але посилак ніякої влади. Чім'єла не без впливу повинен А тут у Винници де повинен бути в те етай, до проходу прокурів за миш римкою досить далеко. Ну а що тут ми даємо. Повне безмови. У те місце іншую повитков влада. Того того ворам ниль пожалиновано. Повари поковано. Мійні підкавлюють тіди не можливо з гору. Свекунське громадзізна. Шеведня ця на тромі. Не за українські то че ділячанець, а совєтські піхно не хоче прийм манди. Мим пройшлися, то не маю що та гі вугитти. Оне ша на не рази. Тя не що навіть еми старими (верінкра) бач Меленської серв. армії ідуть на базар і скуюючий милоє плятками українс- кі троми. Вимінюючи совєтські троми на українські. Ну і кам не багатьо велі не ріне дивши, що не хочите бр ити совєтські троми. Не довазує, що та осрішна кіба і пали не лірянт, щоб узертатать ся. Впере базу на базарі, одна Баба не могла вроди повітря зрозуміти ніг- червоного орлена. Він до неї кричав що голову їй розіб'є, якщо не пройшов проще, баба випустила йому пільшу на землю зімляком, розділила в його орах і сказала: "як не дам намі дурнине трохи, то за повителю біду не швидко гітати мене. А кому хочеш бити твої не бололи, закрили мина. Гонь! тоби ваг відсилу увій відбило що і ного з вас не питаєшся тут. Піртедітно ви тільки мене, які його підій, а селяне нам поважають повній клу виду. Мене упівани, але гірка буде лендити з вас щоб муч був. Ущо думайте сказав що бабі. Ніхто німов червоного орлена вк видити в тому не тьак, бо не має влади. Тов. Романенко Камуціті, дорожив зробу плюх і казав: що власть на твої думки перезбирають коління франка завданкі дорогічни з того року кондир ребелесчів і етевушній ім влі полини плюму доглигати у викоріненню тього зло. Гонь мебри деє наладжень і буде над і кривд Посміхнувся. Зелений лист на деревах тільки раз більше повідомляє. Годові місця, та не величкі надано порозбивання, ванні де не де з різька, по грах, велегдами отримує витяжки зелено-тобових, в мелінів цукру млекних за кришками. Млинг тюбкнуло, як цукор. Дерев'яні ворхілоси, ледви старий ді- дусь зі старости. Маленької урачося до відря. Вітер немов збитоглий хлюдець одриває всі гілки в зільшку, рвавши їх з дерев. Почив мого у повітря. Людугієм мили, гонким ліками та полами, метав оцінка безмилосердно на землю. Млинг укривало землю зелено-тов, плини літником. Прикрашувало вкриває красово виголоні, дублені топови, ща потовки, майже торні синовки на корнях в горах. Голубі мелеробі ліли були про білій город рившись вогі надходячий землі, голосно шумів вітер. Уравле верховани дерев. Гондро києвотим піреки топови вздами до своїх сестричі Вікки. Віка крізь ленту тимо втіш мали горами пелюв година, укрощена голубими плеерками, потовбок хищ вербалли, на більках. Тихенько шумі- чі тишма, мучногі лобо перебігні звиканого над водою влами. Ввайя вмиться за кляйти йом, пемалу, за то без перестанку поширно- вала свої румицети горами. Той усельських коліт, розведенних гора- ми і домиками пелюв зертичі кеної, що діка ночі то не ді. Та він хат в серденьких облоках, і високих вигирах над промтаслими реви на едивогі мізда, на високих будинках тір дана- ми грий в слодкі помилкою тиш. Міночнво кутано в городах катушку, досерами по нивах на збо- ках барабуді. В терелевках горіли очі у вогни- мях. Куривали дим звиканого курирвилле стовдам до гори, якіз луковіла у териличних трухі коноблі. Мучники, рудвали вінє ко- поле вориня, на малодим піками дрова на ришц до своїх ошвайб. Мартика талінки за зеленою ліною нашої сучасної вирікувала і тутиливо своголеда ми коровки своїми величкими кормили вима на потовквиш гладажоки ить вилах, які і до речи закривав годово рештфи зеленої таші в чілках. Синні мач те не витверювалися до дідами дубовий тир бувовиками, що ми ви- сак, нема по ніз бує первобічні воша ришті рогокані диви, як тенки в кормил у пидів по підлабки, випивши здорово горілки. Вівчи збивали ми до курч і то- кими, чарикками, толоками, гора- ми і долинами, як хмаро почні киш ним відром на меді; шуканці собі дріб- пельової таші; тильно щур рудорюгі малу вими ротивалися жо три землі, де ро- гова кузоба своїми величкими рогами не могла в те міного слугбнури. Толмано, але уперто надходила пізна шука- винь. Ворони дивилися ми увеликі чада і чанки Корковті пелюв тилова у гавах, відзігали кущень далеко виїнта, щоби міг знизу прошти м. Довбили ближчами, лише понар о рани леїни тураби, дубки і ракі цилі в сілі краї на зимівлю. Молодець Гучинськ розвінної феси, широковінь красного міга нового тича скоренько пролишнула, єв обм кляйдшри. Все приготовилося до зимового сну, звочинку, без найменьої гурбоди, враку. Осіння пора ще більше доравала случку Тердоболу трі двайчить три літньих леїневи мові Тердового крєда найбільшему Богачи ли на вліонанц Рікву. Він зв'ячни все не дувавали леген та очил єво попереднього року. Куркале волосся на голові в кривала не зрізачава ми єв бувало крилани, а трогта право- крика корна. Його льві, прониканні, не ликі дистріви, буди генеральні. Лице округле віленське єв шир позолочивали з гербоними чр камин рудячнями збігло доларніко. Вручка горда постава ніго тіла але пригордилась. Дзвінким, рішучим голос зрик. Він кили огтвів, почулий, що дивки є не тоть довін шо був. Влого ти но, молодосте, влого більше легіневий тию робном збита вали оцінь. Є не ма ради загодіни, шоби за формим літом не находила губора осінь, а заню строга дина, яко гедер і для гори Геордово по не було відворозу збитаного кін- меві його будьмго легіневого титя. Що він не накрутився, то не нагрошив и свого згрика середи, шоби чму ще хот до ше клиш. Позволив більно почути, не менкі его з Маріков Михайликовов, але все не було на марно. Коло горожан лич у свіщ то не вче жить си, так і слова юрики пе читали ям строгої предової герою. Предво Геордовий Шевресьє літній зучил сильний дудови тіла, високого росту, шедро ко тлекий, шпальявого лица був у своїх то становах тверди їх крики. Що раз казав у вте ніком не віркливав. Мовляв фраз яко не миране шотна, слово дорозне від річок. Що слова не має, то і понору не поїде гово рив в се тоді середу Твердовий боли не будь що хотів його переконати більш фоле дах, Він болів змушував змінити слово своє концер дане мною в равсірд лге. Оцінка дрітка Верхи гори відраз ставали кумпійші. Полоними одужіли. Вівчі на полонинах в те перед тим чем розлучіли. Худоба всі пішла із полонин у мля на оцінку. Ні трещета в те не грали на голо- пини. Не кури було і паолу вогільки, замов- или свійськів вівчарів. Затягли верби, що між молодичь і дібрат, що то літом ви- ходили в полонину на дрінджю, та за мирилися багатими до своїх головів і пеліпів. Ні крім прільких по-допет не грашили нут дикого звіра в липи; оні рев худоби не доравале в те буцьові мез- ведеві овчолення на квітє шило. Здава- лось що все тихе на полонинах зав-мерло. Підпро Шеверук-Воканків. Своє злування волонтерської українці. Найбільше Гогзпереко наслухавши гвалтів у моїй сор- цю, з мігло могло тити залишився це, вськи пос- ту коротенько описати. I Зз мілой з. о. у. н. р. зібралися предстовники у Саннелавові дни 2 літня 1919 року. День був мир- ний. Сніг падав двоєнесенквима дімлями тіла відвати. На землі будований Прикривало зем- лю жуками, димили, дімля мітнишвали. Дерева ато учинили на від тягару білої обрек Ще не зійшли сонечко в франці, що в те повно клідів було на еніць, будинки ми, ся станилалова. Тро плюзали як предстовники день лаги до укр. Національної Варн від левих Два, робіжництва і інтелігенції. Тоїм щели авергія "Повиння мілі тоги на- роду, які прибудуть на перше засідання укр. н. ц. Ради, як предстовники за посі". - У Котнового било певнішє серце. Всі уліз ми з городу піднесеним колом до гори. На уріз зібраннях Всіх зібраних на обшлаг ма- ловалися велика радість, завзяття, енергія та не- на труження проти ванн проголошення великого акту. веним то автогом уряду. Коїдодин люд полемет, вали нас, мили, чуті літе лобого. Узі зібрані та нам із заверчене віддихали в уродах проголошення Святого Українського Закона, проголошення Велико- го українського народу ми вчесі менш на- дуть вороті кордони, український народ до дов- ик лютних літ їхньої національної неволі і розбита риву зливається водно велике, мочне, шинне національне віло судорожні української Н. Республіки. З торги 10 дня 2 січня 1919 року, велика зала кіно театру виходило "Авгуря, на душній мовий забовнила ся на дої делятації укр. нац. Рада звід залишили цв'єртка. Мілька тисяч юдишка постий забовнило вибран палерій. Між юдишкою на палеріях були військові, млянківць, інтеліген- ції, міщанство, робітничество. Тоди там цв'єрта українського народу ліді таліни, були таля ості і з надмірною украни. На підвищення заїло українське правителльство на голи з предсідателем державного секретаря з. о. у. н. в. др. Халчевичем. На середині підвищення засідань президії у н. Вади на колі з др. Петрушевичем. У кінці підписалися демографи і журналісти. Вчільні коли, у першому українському парламенті стало чимо. Всі були високоповажні. Др. Петрушевич президента др. Н. Вади короткою промовою відкрив перше засідання, у якому були всім діячі і прибутки об'єднань, на- ва, слова, слова української національної Вади. Оголошено промовами Семен Вінка, др. Мочин Целевський, др. Гончаровий; др. Вітвич в першому місці. На зневажання поради повинно було тягнути з о. у. н. Речудиши із соборного українського, бо не було батманій всього українського народу, до чого прилучав наш народ цілі ганів. Втравді дума до якого обдава, ти нам аве раз в те селодня пуркимся, ти моте жірочеда трока і дірнішне згурати. Вдячно цього були ду було менше кілька одиниць. А влі речита за граних ванкум за не ташного з чувкою. Тобу щодо били визваза із судні пелення: долонавдся «Ми надали неймовірний дивування мій поборної української республіки. Ми хочемо однаково Плавані і радувани в ділянки долей і не доляю чільні нашої відчини, як під горного року в Карпатях, навіть на Кавказі і в'язанці на той економічний. Видрано завордонну колонію, якої голового обрано посла Ємеля Вінка і ми колонія вирішила закон про звузку лоборної україни у н. Ради із з. о. у. Н. Революційні на чому заведено перше заходи. Для Згідки одванайчий години зібралися в друге кіна національна Рада і письмен поетей заговшило Калгрені укр. н. Ради. Др. Петрушевич президєнт у н. Ради піддав під голосовання закон-акт звузки малими, Булавими - закарпатської україни, т.е. з. о. укр. Н. Революційні із соборного україни у н. Р. Ємеля укр. н. Ради, без дискусії прийняли цей законопроект; закордонної колонії і звавши лого через акліманню одноголосно, пов'язане ділянки. Ніколи в тимтоя не бувтав зворушений як у цьому квашину проголошення цього акту звуку. Президєнт укр. Нац. Ради Др. Петрушевич, поважно і святобливо відрихав важкий закон для українського народу-акт звузки. Після відкриття аку звучав різь поглядали зрійшеними митцями голосом тісня-укр. ними. "Все воскресіння держава". Покінчене національною школя, розпівся трохи зрійшений оклик: «Ми два, млява, млява, хай тиве вільна горба на Суверенна Українська Народня Республіка». Президент др. Петрухевич замок святочний тролобою, святочно-урочисте засідання національної Ради о годині третій по полудню дня зейни 1919 року. Всі державні члени національної Ради і всі, що приходили (в еміграції обміняли радоги, вчували паломовий доконано кторичний свят звучки укр. народна зі слюзами в гнізді зворушень. Обмінялися як і чимовавшими. Возходили всі з вірою в тиву лину горб- киї україни, повні енергії і завдяки, до борби ді звотними ворогами хтоби він не будь який. Ви ватився нама памагти або думав троломовий святі виллювання мілого народна Соборної україни. Аж звого котний українець і українка меж боронити до тягідньої катиї крови: Войов чек, майже і писав Всі зібрані на нас укр. Раді розходяться в найдалеші закутки української землі, щоби сповістити радянцю відьму всім тим булий укравим імам і держав про ухвалення акт думки чиої соборної україни. Про зникнення Кропонування нас розрізав на двоє, знамя добре що через наші теліти не дупе довгий крівавий целих народної боротьби з ворогами. Однак віра в будучність української судорогої Суверенної укр.Н. Велюдиви. Віра в тиха і силь украйського народа дозвавали зв'язки і смисл до дальшої кровавої боротьби, де мак український народ озбави ітелізація, кропиво і тим самим покадав рішенням житом. Козацького роду, який віддає думку і тіло за народну свободу. Наш український народ ступив на новий шлях, який веде від праворуч - лише лишить напеленькою вінець слави - побірка. Вукраїнським народі доскрели думка і кину петлана Мазепи здобут, або доля не буде. Розмиття родина розділинути. Дяк відрили ніжві мердни не можуть бути за велике і за ганьбі і думки мим шляхом українська піраване вмртв, не хочеться. II І на світі проголошена універсальна високоя діяч горії у н.р. в Києві 20 січня, року 1918 мав я має сть бути і грами участь всіх великих свят. Дня 20 січня 1919. Стаття волонтерської україни Київ був святою прибранній. На цих даних і день повівали українські роскішні шибо тові траєтори. На Сосрійсвій плющ поставляло на високий почуттєвий знак влади української держави "призув" прикрашенням вінкове зеленої ялинки. На околі плюща обрутили верби старинних убра, іньових вигодів та гуто заливних формат дві потримали на це свято своїх пред- ставників жосків. На кілій плющі пові- вами українські траєтори. На околі плюща борилися українські воюки мига мір. Цей плющ завдовжки є народом. Прибудучи члени діректорії на кай з рет- лород в супроводі укр. правителства таличкої держави, та гуто заливних до- слів. Сила прото царствів родина знищили на цих частинках соційської плющи із всь- мільно українського свята. Придуло українське вчительство на голі з архиперсом, на шкірополюм. Повинношувано велику кількість і червоних прапорів. Це свято гадувало в хід в Київ Богдана Хмельницького, якого Києвище вітали як видавцеля на озимі самій госрійській площі. Пам'ятник Богдана Хмельницького був окружений народом. Здавалось що менш нами ледить на всіх київських вулицях і відразу український народ своїх вчилів, які зуміли направити по блюд. Він аж тепер шокував свій гризь поглишливий супроти українського народу, малимивши на волі відразу вільний український народ, на самовизначення, во- ну українську народну релігійну. Золото верхні лобівські собор, який репсив багато важких історичних миттєвих плино українського народу шведів городи на укріплення емпу і вигову національну свідомість. День був працький. Жадано була музика тверусимала з кмара біса мука всій. – На цьому святі були до ве Галичин українці представляли. Діректори і уряд у Н.Р. Та почав чуттєвих держав з'явився від тризубом. На трохи них позичка делегація, на предста- нники від правителства з о.о. У. н. Р. на своїм місці море народу. Др. Вітвицький секретар національної Ради з о.о. у н. р. відкинув всіх злування ухилення Національною Радою дні 3 січня 1919 в Став- миславові. Як діректори головний оголошень Петлюра відкинув універсал свободної України який проголосено повну злуву і затверджено по акт національної Ради 3 січня 1919. Відносно відкинувано на цих військ со- єрійської плюсі всіх або з дня 3 січня про злуву з о.о. у н. р. і універсал свободної у н. р. який доронано повну злуву і затверджено чесною. Повністю викона мого універсальм. Вз- палила голоси трійки армат, свободних ми україну про доволання угрожає екологу злита цілого українського народу в одну у- перемне, не роздільне національне українське державне підно. По світленню порадного срібляння. Розпевалися урізькі вищі з письменних трудів, слава слава, слава, як ти ве бісова шалотий на Соборна Україна". Війни розміяє лісову музики в повітря національних ми. Все воскресли україна" під рабою київської музики. Плене шляху тішла нейов молчання ефемер, через якого відо не вийші уточки. Духовенство відправило по українськи палеву плутку. Розтуа дзвін Івана Мазепи, визначний святі звінниці голою голосив той мій украрійс' лесучи звуки свободи і Не заметили, га злуви чилого українського народу. — Погрінчення свята відбулася дефіляція київської порад, вийшов у. н. р. через Укрра Діректорию, урядом у. н. р. і державними з. о. у. н. р. які встановились на піднімленню тієї пам'ятної солтрування Мельниченкою на котрій більш Перейшли військо, гордим елітним, щоб глини і дізбатеним кропом, нелучи кри- ми знайменшими чинками на своєї вечерній українській труди. Хроників на цю картину карного війска, то був чимий зборушений, собачив них праведних борців які не на словах, а на ділі, на шляхах своїх кріпів мали пальмове далеки. Своєго народа і відкини у Н.В. Перешиня кавалерии, а за нею і артилерия, от земля що діла від болесаних артилерії. Вваза закінчилася тромового збалковання земельної управління вулиці Володимир- скій. Перший промовив головний отаман Петлюра тонім голова Дереквори Вин- ниценко, імені директори Млинц і Макаренка. Народ боротьби на дузі 1 розходився вулицями полієн "Київ" світлого каліональних укр. тиме Рте локри па' і не, тора'. Що збори надав далі дрібність сині. А з гівного долічань шукай від голони укр. артилерії". яка зборила всяку боротьбу з російськими больцю вабами дві цигунки, дилібко навалом на україну. А на заході нашні украйнці у рядах убирають по війська здобуваним гношню української та милини, Левів із руки ворога ляка. Повинен до кровавої дороги український народ не ту- тою батарею, а влого здобування. Тобто зав уже перед чішими війною, що наш у- країнський народ, який стояв чім стоїть та в нелови. Труб і Гоголи забудуть і молодші покинутим, маєте не знанний у глиді, потрапив здобути собі вою. У подрачить відворот повну луберенку українську як моглійність своїми власними силами. А не дозволити наш український народ зору, і не запотить альовійно руки, тобто не взяме паном на їїої землі, якочи рідним хаті. "Тоб у своїй хаті" своя прав- ра і мли і вою! Наш український народ не цукруєть здоровя млів начіонильного нашого шляху. З як станем разом братства & "Від вину до дому В своїй хаті теж у всім і не далило нікому. Дуже біло ми полотили за нашу волюду Урокатем щошні грати Козацького роду. Свійськи намиче не доведеться бороти за свою самогідність, то ми віщемо здобути. Так з шук кілого українського народу якім згійким борони що нам листу вами, пороги наші мит поборо ми либо нямо і дозертишь в повні. Мети українського народом не кміє і не може в те бути бор- говник. Не кміє бути рітшики, то надпідравленец, а не надпідравленец. На це закон чілого укр. народо, яким ми со- бі раз вказали, що є тільки один український народ і одна укр. луберена держава і не наша ідея і пратор дорожови і голу здобуті, або дола не бути. Ритмикня дня 10 грудня 1919. Патрик Шеверик-Дончиків. Марінка. (уривок із хроніки „Кальдарушана“) Средір Патрацук молодий господар із Наба, слабого здоров'я, дуже милий та щирий чоловік, зі свого друзівного граду поїхав у себе полковника Усусів Василь Вишваного. Патрацук бездітний. Хата в його нова, гарна й чистенька. Він радо відступив одну келюшку колишньому паков- микові Василеві. Василь постановив тут жити й зараз запрохав до себе на розмову своїх Усусів, Снєврука й Дембаба та Патрацук з дружиною. Розмова трямулася до пізньої ночі. Молоденька, мила, рум'яна як льоду цузулочка Марінка, наймичка Патра- цуків, все докидала лухих їдров до печі на вогонь, який гарно горів й очівав хату. Вона подавала воду гостям і молодцю -2- 63 малоко, щоби тільки майи змогу бути в хаті біля полковника й шв. діти на його гарні, голубі очі свої: ми чорним, як пажен, маємши ді- вочим очама, які так і горіли повною любов'ю до молодого, гарного та вродливого полковника. Пізньою ноччю гості поїралася з полковником і він поклався спати. На другий день, 30. мая 1919 року, коли пробудився пізним ранком, почував себе дуже добре, був насильний та радий плюсний класичній хаті, в якій висівав добре на звичайнім ліжку, під маленьким ловчим літничком, гарно ковризованим. Молоденька гуцулочка, чорнобрива Марійка, принесла йому воду до миття мешківки, білий ручник та привітала його лущечкою, мов ласківочко, щобе- танням вранці над ухом: - А як дуже, Васильку? - Заразд, як ім дуже? - відповів весело полковник. - Гадавка ж та ласківка ми зроб- лажниськи - Як вам сталося та що доброго хмилами? - Заразд, як вам, Марінко, сталося? - відповідав їй полковник та мило землявав до неї. Вона переконила немов Калина й по- ріка гайби в очі. На дворі падав дощ і див був не- прилітний та хмурий. Тому полковник дуже радо мартицьвав із Марінкою в хаті, яка була дуже осока до снігів і чартів. Вона просила склянка-кузулочка, не змикена, килиматима, лиша, дитина природи. Василь хмиловку мартицьвав із нею, а очіль вона вийшла зі словами: - Чинкайтє, чинкайтє! І ми колись вас добре постражу Васильку, в ночі. - Ну, ну! Добре! Тміновки поглядам! - відповів їй весело полковник оглядаючися. Полковник Василь одалував і пішов змоду відгідати слойого Усусеа, Василь Сливушка та мочена Юрка Днамбака. і не думали. Коли би думав, як би утів ви знаряддя великих здобоч і його заковати рик себе! не обіг, а по мові до першої великої розмінки, Мене побачила наша українка. Зайшла до мене. Питала мене, чи що праця про в Германії орли побували Гольмешевські Волинян, із відповідь про то не правда. Вони лише розоружують така є пункта, а не арештують. Вона мене казала, що прийшов наказ з Винничи всіх дешківників, армії публічно. І кавалія був на шко вілька днів у дешківниках ор млії, через тю пейер мереєнде не корички. Волегденьо походили як не мирівськ, українки. Мит милина була здобоча ця з новогорного нерва женеролицтва ма- рує і її поваринка донь. І війов до них в пошанку. Ми далися все лобавили Воро тили картиною бели тилу рискувано міне годов на тежи удар. Помінявши. Головна пана ваня Інна китова синього гора та похорівка українська нададала зе да- ликам, що всі мінкисють своє шилье. Вона при мо оботана самим коли втрийманим севри їх визволити. Медер і дивинди не мітте коли в ми їзунд, пів здешківном, що з Валин викони. І Дорогий Калміан і бозав, що ть- пер не має нього дія на вижу. Коли нове мирили, як бунт. Вона казала, мов доверла кілька ніть від ва- відана звізного українсько педер і вторинне не буде по рилівки, моби нього є різя. Вона не не тилькє було Борондінка за ванкологий україни. На угоду ці з дешківном, ми звалися байки сю піде. 98. І він казав, що земляків приєднала гірська дума магальна і не бачила богів та мітариш а речі на ліварних і велі чорта була проти мої змуди. З больше левками і більше впав заливан до це демократичні інтересовані очима. Всю ат міжовкима приєднувала, що все одно, що деники то і больще левки. Однаков об'єдналися що ви за інтересами чинили, як вей больше левки шторені позивко по російські і кондати, щоби зв'язування мі поворими по російським і дикам. Мені один больще левка казав, щоби в мокрали, з укривленою, бо він видовмлена армія позула. Він казав, що не було, не має і не буде утримання й болю мали оці не вибора. Не уважала коли був і арештував. Той же вин де- мокранти. Що раб'ялики розбійництво. В девугоцькі їх залишалася штупнє з такими молодими франками. Як я моту зміни погодини ви всім бачили тут у селенарах. Урбим павит, великий мекандал. За Тиме князько, ока була рід дуже бурштим малого, а не мінкого. Вна болючося більше. Закладала і удержувала чвачки і пиджитони, що за мої зваби. Мені вин народ не проповідь. Із розмін не міг роз- дум коли має мене розмрійководи! Пішло берером тімою і від панквота, що шов до Уригорія Романова Шерра лед у мі Нарбонні, де в те був Гермінс і Геопстовський. Мене зуме радо і пересилу прибіттями. Я розповів, що говорив левки, з кандатами у франкаві. Він подав дозволу до сал. Реа болю у виконці, про погорушень батьковий в мликалими, які роблять і підозру телепону за мігом у Родаковій і Музині. Ми дуже доволені розорумуюючи самим, вони підтвердили на сьогодні червоних. Пов. Шерр зробив нам гайом і липського. Певно бере у них велику Салатку про кн. Чередаву. Мінка Шерра повідомила, що вона буде переговори у відтворок 29-го з 5 год. у вечорині. Протокуємся вимагаючи битверз ізна мина в телепон, але не ходила. Молода Квітка Александра каже мені в те третій день нічого не знає, не знав як в те Судзе їсти. Нарікала, мови коченьки чи телепон, мотнади в телепон, але не мають підтвердження, а вона не дає ніякої дозволу до зв'язку. У паматні було цілком витокинено і тихо. Молода кн. Александра з ходила на розмову до вселенських служб фільмів, мови за чуптів залишився, а людь в те утій. Слуга розказувала мені, що перед перервою у відтворок вимагали і вони тина ходили у підвал з батьківськими. Верталися з підвалу на гору дольше викин залишилися їх у підвали. Слуга протокувала вимагання через ліжко з підвалу. Мотна було привезене сином, і легко йти. Молода Квітка трохи кицьки, мовби дрімали. Стара річ у відродженні била соборами: "Коли нас малює розгорнули про який збрійність, а увійкати не буде підгуза. Смертні і лікари не дозволять. Розказую декотрі, що Вареник вже майже бояться 100 Замислився тільки чим за коти, дали боя зворює лімла зими. Про знайшувань в на не вернеть. Вогняний той водяк забили дві шарушили до Мерра і екоїми, що перед ним лево полерела роба сідоми піна альга Пендрівка. Вні віривалися до чорно рика, в та дверя чітком сьорбіньо. Сварушки міши замовили три групку/деревини) Мерр усміхнувся до мене поворотні: "Я знав как- кій колись, що буде міг до твої листки змінишньо Коли би Дуб ктож моні вказав в 1908 році, що се бу- ду пологати і пограничні діти еймишвісна и би був матюков з боги і милих того. Я пера повуков у себе й ріки петер. Незабво вигодавал біль Аклендрі літомитімобій думав, ки вона днял і не бойтесь мене. Вте пане мав засиня В'Самого, а посер твое преро помилан й Жидра втомийні предрени робівлях мій мірів не був другий кар росії. Вон влаштую ду марем і рибив російов, а не щар Миколай й. В 1905 році він морал думити революцією. де- лядки тинків було ливімано і позибровлено рвсійських революціонерів. На цього було виконано зпримовованого келов замилай. Вдя революціонер виконав ми не по замах в його паматі. Він приймив, що об дієння. Прийш з'ївного банду, найдільну і най- милийшу. Він не дай дорибатили на авдіт- кію, довгий, щоб внего подаганть тут банду. Він і кинув у погавалим, наділоки яє, що мада ба твор шилона, що розрібне чійд памату втам тіна. Втой львосі він злишить лове і кну розинку еймиштінів. Томба мала итрахти налізрки. Забили що по революціонера і не фелкий оїстова думайка з робіна повідомлення у міліції паланки. В тремтінні покону відображала натяг з сім наймитарями дуже емоційною. Мене бачив, що леворади умерло майже ранко, а самого епілептика не розумів і чого йому не вдалось. Він же тільки одного разу вправив пучинь Денкент і ані першої не змінився в державному житті. В 1905 році почали революційнера бійка, має колов'яків забрали для релігійних килим прош з пупчичної ваги. Одинаково книжки через тоба пошарахали, що з нас не вродило не арешт нунали. Я працював далі в партії рос. к. роз'їзду 1906 роки був чолового терористичної партії, на заїданню нашого кругла і взяв на себе обов'язок виконання замаха на емолярія. Я втім приповіднівся до аптечного. І був у кримини риї на лозу зідзі. Прийхавши з дільниць мав її його в те удити. Однак нас по працював при від'їзді до років поварен тулами і посадили у відзолянку. Я ледві півтора року. Втім мов виходив з позорин, як зловили мого товаришів. Радярим и приготування інших замах на емолярія. Він видав мене і в другу мирі у листопаді диву півтора року. Мене мали в тел поставити через суд з'явно, що були би за лудими на кару смертю, бо заявив був мені доказами. Про цю все довідалася інш. Шер-Баньба. Вна поїхала в тій гідравлі до Петрограду до самого Сидолимпіна. Він її получав імена зв'язкових біз суду. І вийшов, в 1910 році, але роки з позорин, а в 1912 році епілептика зобили у кидь, а мейер і прийхавши з біло дільницю. Колов'як сильно змінився ви. 102 а в те часи казав козак зброї дітям: «Що майбутнє, дані-ж ще в нас видати до сік. Нинішні казали, що Ти ці пожаєшся звідти бойових кублів, а не тим працювали жіркуванням ліг не вина урядовано або на глину і здолане, як на гору. Сказав ще в нас видатися до сволинських, карка уряду. Поневів, кінців, українців, "Величору до Дем'яніна був видати на митницю та разіло семикільних, що они дуром не, за глину не зійшли розко. однако кримського на цьому Дем'янін вин завелики сварки решти брати якщо вна все коротко велювання Яка карма що Дем'янін повинен да під або майбутньому члодозу і грали народом рок, торівінниць лютне подійними і вна його сине не поїзд про помилково. Чакане ні, однако кидо би дум не зробив себе що тоб вна казала, що вселені живим треба про енти і не мовка за цього карають. Коли в нас на поганку революції кинули би рубали дум великих. Вся привітана до них; поділялась, тобто на чолово залергувався назад дорогу «казовим» об Дірні "селище" і мірою вна ближче ні вороги мі дорожня рубанки. Вна коли переправа взагалі на поганку велики завду герпія, що вина життя не лім ніт, сказала: "Вранці її не не здавали революцією прийде обваж до революції". Вер това ослабить не довготривалого віднову. Видухне революція "розбивання", думка розко, лім нітно вина ряд росі, що бу енергетика уряд іншої форми. агнока в Гомелі кавалерія розбазувала, що вже було зроблено. Волинські мешканці з тих же радів повинні були прийти із своїх сіл на польове поле і лежати донедавна, щоб вони могли упорядкувати. Вони не хотіли йти з цих місць, бо було небезпечно для них. Потім Шерова давало командира полка Говчанського убрання з євреями, "другим виходом", щоб вони могли йти до землі. Волинські мешканці не хотіли йти на цей шлях. Головні мешканці навантажилися кілька раз, але їм було дуже важко, бо вони не могли зробити цього. Волинські мешканці на вантажах і всі по землі робили погано, бо вони не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на цей шлях. Вони чекали волинських мешканців, які не хотіли йти до Говчанського. Вони були дуже незадоволені тим, що їх змушували йти на 104. а другу що то була її робота, мовби не дозволили під ім'яний промінтарик до видачі на селі. Вона не була дурна. Вона все ж хочила не тільки зробити щось для себе, але й за розходилося з її із школярів, вона прийшла вимога до мене і про все переказала на свою сторону. Морф розповідав про сад над кишенею у світло-рок дні 20 г. 1920, "З посвяги на відпорядку 19-20 г. Робота була зроблена, але я не мав її розміркованої. Він подався, мовби ного працювала і константно відповідала, але якщо було за зображенням, він знову вкорочував. Учил добрі думки. Водний класи уявляли її з руки. Вони мали не до мене, погрішним. Коли я його все видалося. Він махнув собі до мене. Розказав мені про свою пригоду: "Дружи в мене, чоби і за тим засмучувалися. Я подивився на кропоть, що попередній між ними не ликорив. Кліво почувається перед балакав з Комінаром Кандалевом і коман- діром полка. Він казав мені, що в те коли нього не сказали, що якщо перейду до роботи другої фризи, то передавалася папер озбільшень з балан- рамом міста, командантом полка і начальником комінаром. Трудився вже про кинути і дружи, щоби вони зійшли на мене. Він мені не заручили. Сказавши, мовби все трохи розумів і відразу пішов до породження луг. Після мене була в них дипломатична зв'язка з пра- озбільшень швидко малирова і дуже сильні. Прокалом о недоразливих князів. Вони йшли, що при обидва - а тірмінне, не довертали слова. Другої фризи розстріляли, і під везер коли дружи, що було мене левом міст кого-то на добре збору. Про тих мене, війлав другому дона мовби вона вийшла. Менше приказка не довіряє" Князь увік любив й змінював і вредився, що він погоромиздав. Але приплигнуло його забуття, що рік що думав, що ніщо не він. Але що був він Маркельвич іго візнав до головних судах, а що клятву змінилої підари, оголої: і вирозглядає. Браво рука бій роботи. Сумнів у селянина. Він забитий рік 20 квітня 1900 вмішаного землі мухільця. Він був вте не тварин, як конюшини. Вона його позбавила при усіх судах. Він був великий своїм, мій видворився дуже центра на мілій неліпий, а він не хоче. Він короткі, мовба в селянина, і погано рука була в нього. Князини, колись було перерозмір, про що якою моє квотно, що вона дивля матки, всі експедиції по землі: з'їздомів. Дома на, Виня і повідомила. Нераз була вижда, вони тут ми льтку за кілька днів знову були роботи і так пухнала за тим що зробили. Він був чорний, але був екритий, своїм і великий реакціонер. Одно місцевого, якщо вражав орешкування Суми линець рівним, але вгледило його знову вигученими для 9 копійок. Розмовляли розповідав, що йому розказував дії пухненний, що вимо жив болячий чи колікар, який прихов з Букалава від куз пар видрими. Він знав де не посеред долар і був коня насправжній. Справив у Кільворт (201) у селі витинку. Діти милися до нього Сильне любов. Він заброяв і дозволяв руку-вода до леде на берегу і козав, мий воде. Він все зій тибким. Він відомо разів Князь биття до салати і першовав греблях чимого жив Миколайевича світлою. Дри відповів князю своїм поворотом: «Треба бути мудрим, бо і згоронив моє коли доказувати, що в цей тиждень одного добре родина погине. За поворотом він сказав, що не треба звільняти. А новий бояр кар Домак і все казали: «Вна помилкою велося Суздальська Бортуніка і нада розграблення "місця" та поганообав на то, щоби цих князів, синів Вілів розбивши розмірнення. Вони справдоть відбули був предизамелем того революційного мудраєм вона кузов Князя, у тремтілко дині він імало знову в те жили до палаців. У Рендерній верху назад. Жив шляхом син роб і казав, що мало мантилья що в те сволоче. Вимві дімови засунени. І прилугаємерень підписав, тьнір у лодвійний". до рання жил. Ранком мігікав народ до Торганцяла, набравши нову спіру рілей дорожинних з палацами князями. той Мерр. додав що у переду дня влекли, прийшов зараз у дві години тільки розмірнення 4/3 болк уклонів. Вони казали, що князів не зусільні малоги обаву, що цей коли влекти путь лідті зроби на меду в дверях. Колись був туркес до франції, що до Зум не даєм його зробити мріядалове. Минка Шерра казала, що він палали в те мдома чорота ушавлена лічебним робковолом і нікого не в гуєваним до багати. Один керб армейки прийшов, що не хотіли в гуєваним. Він здав вероплати, що той рік не будова, щоби не позволили керб. армейкові радувати. Втим же прийшов той ж міг залишався вдома на дорожній радж Він пішов з молитви. Всі переплакали. Атрибут і вінок повороти: «Упій у святу церкву, але воно мене турбує, коли не на що». Він нічого не брав собі. Другий кер. армейсь залишок до команти викликав Волгина міра, близько півночі, яке дуже дозарез на речі електронного другим виглядом зірвав землю шоб тобі випори у корпини; зб'ємки підійшли до сусіднього храму, що ледве не був молит. а в ньому Богай не взяв на окурати до години. Ми чудилися до джанакаєвської церкви, яка ми і заламали джанакаєвський відчуття. Потролювали їх із джанакаєвських кермінів пішими до дому. На дворі був мороз. Гора, мінг ніяк не хотів іти з цим чесно відомо молитви. Коли ровень було пильне, мене дуже заїхуте. Я втрачав його виплинуло. Вони продовжували їх то тривале мене мороз і дав лідокінь зробити церковний обход, який був на дури, до кінця зобачення та на відрядження а проєкту урівню. Ми зайшли ще до дому. Старий священик мене не відав. Одовзьов стався, що книня дав мої розпізнання з божим домом. Він мій не підхопив розвиджати майном. Він був дуже довгий але очагдини. Не вонди нічого сказати, бо я за то на мене чікалась. Раз'їхали разом з квадратами до дому. Після вдарила всіляк до морозу. Вони підходили. Зібрався запитатися керць у Кабановського, який мене Серед 11/IX/20. із Немирову Кінці сонь міларний колодний двероми ля, з віндер. Довгуро ся двор". В 4 години пішли ми з Горішком до замку. Заня мале була доволі відбач. Ми зйшли по шосе на долину, до Немирова, увійшло. там було новою побудова правда прасрільних письменників. Видно ми вони дивля, тим лього ербогор. робітники вилизув зі гру у піднозі де жінки маринелина мале бути дорогоцінним авити. Водяк учень др. Нема нова льний подір і обшремо сторожами, від дорогомичим мешканців. Прийшли до зенізної тралики, її ви кинули. там була одна команда дубка надармовою музеєнної кримськими (лінка), що рятник рісей, світливій, каз, мабуть з валахії до добового в піднозі линенки. Друга команда була повна мармуролик тим і різних воє, то валармів, одне до швидкого, на льовою валахії, друге, зі сварою дубка письменного мананду летало білосвя. Видно все поцукороване і було вигляне в музеєм у кальмалоду, якою ще певеряли мали лізмуванні льгде. Розробки від дорогоцінної види були зв'язувати і донти рани. Види тихолоб повідав мені про випадково що перед гільнима робками один завигоромий дограли кинили мертвого, закармив до сусу одного ледвина за ніг, що підкрес Крадіж була дупе велика. І потолення тима залужив, без вірона виниши. Скоро вела про то довідала яс набила до меча іття розмали мене пайти мало в куревати міна дєгі відповівся. Сказав є і мрію дозволив. Крадіт була зупинена велика, а людей загубили. Тоді вона мене повела до розсунти: "Раді Єва, як тоб мови про обмислення від вас. Ви знаєте, що по-перез мене і ніякі маєзьки нічого не мав д ми покаранні." І це показувал, що я бився до Герашова і тобто викликала на звільнення. За тим раз Дімове підвоє ніч не доводилося за і магновлудзьки, чинний їх роб и ми левиця велику шкоду і бравши кілько зміна. Ми не раз виглядали всі боїмляти. Зайшли до комнати за великою силою, там вигрів два мешканці не забували. Думали, що то двері на таємно перу жана бого. Там вико навеск новго саме міднів'якриси з гайками з двору Грухольською з Вороновим, що мийті і дідмінчика в доба до огнів з деревом робіть у насії, в пешмерові. Ми вернули на велику село тюльпану гу. Сцена була знижена і обрвана. Герашин розважав, що він був по-перемогу предвод віно в ній палати, Тут не раз він повинен бов на Солих Ривлинд. Була мавна шанкора мітка. Китина іли зне танцювали. На че- ма своє був на ній виклужани не раз держи фри артистки з Підгроудзьким і Ривлевих моспорів. Тут вінами мілька і відварен біндової мави, Він був тут на 50-річному ювилеє заломлення Нелли різької димовози Вдовинець дав утальця ур. Васильов повинен сідо випити Марші триворобні, як груп-допро і оснований що сім мазки і огень землян вим закладав що нім мазко і кілька раз 50 літ в ній був перший палець на коленцю вогав з кривою одні членик в Риго, єдиний робота, підходив до винищі, а думка його підштовхувала. Він був вирощений не милим. Його граматика ми до винищі, так, що він от цю переправу лишався. Але зрозумів про він знов хто може бачити підняла і планувала на супереч поруч а він возився єх на козиркиних. Ми більше не розмовляли, що повинен ми всі люди звичайно під час до чвари не тягло. До нас заїхав щоб поміняти, ми його вийшли до безпечних так. Він казував як дроздовелам, очімляли на підніжжя — говорив дорівнює землі на протій. У випадку його через паркан що- ного на квітнидар. За це він робив 30 днів домового арешту. На нас заполювали роковини, що ми житимем, топкалися, ми відважили і грам на квітнидору. Може буде наша шко. Довідався про це батьки- ня і в не по залозила. Нікого нас не ви- пекли до відповідалося, бо що ми йо і події дум на якийсь год: пограти крізь тим. ми була тинка Романов розмовляли з Сігн! пали до пам'яті. Прийшла тинка і сюди тож. Шерра. Вона не мала дитини, але вони що все відповідали. Її батько було ками, а що певерз, коли піднімалися, що знова звірився протягом дозволило прийти мого. Рудим і віття в заїхав до каскада від робіт. Вони були одаровані сирою вагалами у Колмакові, засуджені. Мадина музейна Колмик, приказали, що без воздовж тола колміні стрибнували в облака в силу за паланку забором зем. відгоріли били прокан о замітант ум то що корп. данина му в день, бо в прибуванні ми граво в синь винути липедз. не ім коливс зхама На зарігах Ромені, біля замітантого пов орвідималювано два тихи кавади бугра мивове і монор Дентжов. Вон дви оген однов відгорпмують, ста парла колик сіграни на зарігах. Коли пусим. А бо- зак, що то „Куда і з буда.“ Два рітка бу по тим мозем Кролуги витоват, а Боромв Дентжов. На виг думе довгим. Ми пішли на обід до вано фзікано-кав до обіді і дімов до середньої мелетару. Супрінкул твам котика Вамиля з членом- ков бургово видерими гамилеви мон дор перш розоружених педер Ромені вико им в Горанкаві. Сентинь Вамиль того мене едрикул і кв зак, що твам приймем Соли мелетеві касилли 44 дивізи. Манзармерик нічого не знала, нараз приймав бальше лис- тами вонам у р'єказав, що має зрозу коз міз Дивізи розоружених в світ вам кам і твід корогулом вірність ванся до Ром- пим і до дальшого зарядження. Бо в боях бідолисти, що калитане на них нерозійда. Вамил доказував, кому мртво все не зраз да і вжеї поввала від колом фіра воли зона овес, що гає. Згорює різлив Дем кіна, зобрав одезу і він прохай калитан не би дані його підвертували. Не сидять Супрінеквас ім прийт ознав що всє мило не полюблю. Волинецький розоружився вже, но таємно перейшов, забравши 80 кавалерії. Всі взяли іменні і все, що в них було. Вчора відповідали на заслання від моторолю - ко- зав гірько ент. Ванулька-Коля не мав бути такого земля, що вони були п'яними мик оруження винуду били і не далися роззброюванню А тобто взяли всіх трохи з друго. втробуванні і не мали поведер все як ніх деоружирів до Винничики й сторожем. є пейдру, балабаєв з Вас. ривбомови вим тут літраву тобто вже був емми. Панько Рижичкий ходив до уз ревкому і нуд пардону, як голова гол. Всі бою. Вон відповіли, що наказу пози руту бати тел. кавалерии не давали не зробили по на вилку робу. Наважа по нам звернути оруження, коли ідуть і моби им завтра червоним позов у Горачків. тоб. такі ківери Ванулька, ми перекупили з Горачков, що під Больше вивчи командир вбився на розоружив, бате, що по тримав им пам'я думки, про звернення зброї. Є. відмінка зробу до тоб. Вочульсько, меб кім напиленув у фабрику, аби вони бу леде після на тримказ у Горачков. Відповіли з Винничики не мо им, о Больше вивчи, по вигороджати кавалерію те порушень і констант звідканих зброї дованнім у має здобрати, віт' годинних шляхів посилання розуміл. Котрий робить на власну руку і ще кай вінтра в голово. Дуже! Від'їзд згодом до Ім пунт повчено, якого буде не раз бігати. віз із Винничи, що до Городнява дивіться болюче викликає вимір наказ про збереження на з Доні, ми не гайно піду першому. Солдати Ванкув і всі укр. Розказу Ванкуне думали сильно не завобленні, болюче меншими кралими вимір і не миручи повчубованим. Вони казали, що не болюче виквам не видно де на здоровий. Винничи им не тюрпім, оне мо думало бути здивовані йди два пані чину, тому і перейшли болюче всіх мови щоб вони могли розбити полку і ввободити Ванкуну. Остий узгній в колумнів на шляхравчан з пов. А ошмурком у Винничи. пов. Д. Ошмурк казав, що прийшли посилки ма від Рокана з Рибка, як наче угорська держава не заслуговує. Справа у 2 армії маг бути виману коричне болючо пеленя на двох першої ділянки і назад з Рибка і здати повчення звіт. У Винничи колум однозначну музеєм пов. Ошмурк робить поорядок. Георгійзув чого на дечимальному веделю, пов. Фанкурий летить мовчання в те від звак гніт. В ніж більш подав сукцес ментку, що болюче викликає армії публіки пов. Гонадогіра із лезлічних троян. Він пише у кремляндській! Робиться як зв'язання на замовлення кород. Музей у Неллироби. — На селій вузькій ода з Горпівки та вини на рані до відвару Горпівки і що земля Марусенька має як звичайне дуже радо приїхали з Горпівки. Андриянка мадара Сона розказувала, що виїзду альмандрія евангелічна мислила. ербур, яке голос кинуло не вже так на пів. Відгори Горпівка розказував, що колище різьб- лами і золотими дзвонами. Граєра Грузовського. Конець пов'язано тимчасом дзвінок від петер. Синки чужих морозу, помилки, а земля вертався домицю. Всім селянам ще голи, щоб не мішали на шані до ризького. Вон оговігал про тимть ученець з росії. Давно учень має два найменш розділ у мінці. Крак завдув залишив паліру, щось заробляв і фалеро бросив тим вим петер. Мене зовсім тими з родиною. Розмешливий закрив руки в своїх льз- во постера минає. Що не все ви сказую, бо повідом до гінне зволоду. Банни велета себе дуже бороня легунт. Горпівка розказувала, що в Ковальській застрили на болю милям в тих сільних келих. Родина ревізьких чи концентрації борону лея. Другий елек- троїдами на корган як воду альтиметр. Больше викон залізли до долини за групним. Не дав оружия, щоб і не мав доб- лін, але большие велети казали, що вон уж тид маленьки; політрійським келих. Курор за під дупе обурили бронь лих. Одно селя- нина повіт розгорівся у мови немаємий вик дорого Біля Паланку. Меб'яна кіротінка і гілки, не на плаваласть, що не надромаша нічого не розмалило ризькогрідли. Видований море Бона очікувана ви зважувала мені, щоб доля була моїй родини. Відара князька Августа сеємбля, якою у Жана у мішаному укр. лопорку Брунсвейській генеральному одінці. я розпитував її про її тинти. Вона боялася моєї хвоїм голоубом мала вело півдосюга роту. Мала одну доньку. На чедер від дочкіа, має дітей і постороги на зв'язок речі, повні йої. Вона сама з милоду мучиться два бона по польських радах. Колись вона була молодая, гарна. Ажби її тон і від нивбила панів. Але тепер те не куповка дівчаріна. Але мінця не знаєш. Її вензя всмуркнути до рітни, бо значить що вона геся. У княгині була підверта роза. Княгиня дала їй робити драни і теж проїхало. Не залишалися їй до не мало ким манти при винтяні. Щоб нічий проїхало, ківаба зазначили. Чедер узяла се близькою до дому, але не пубавалися від дітей і малко їм покирання. Діду має морільку вензівну, яким не винній дітям приїздять на че мито походжань і мергінь. — Вна руте червоною свого жинала княгиня завінчила левами: не невда, що люді їх замордовав добра не буде малки міна нім ніжаднім винці, бо штранка не вини дупи за дурно. — Відаришким Терпірда сказав мені, що він мене бачив у хору звезд з одного фільмового ера корила Діна Івора оллия етобиля. — Її на мені все рознате докладно підпис. Коли я ми ще незов кобі Сатан, завиджав в покорні по болюдню видоминів таємства і в переп мур в залізницю до міста 10 км ранку звідусіль під'їхав. Ворка почула гарно на «Фортепьяно». Микола Мариче було приказували, що розбазарює від дуже великих про англійське і казав, що більше милки з неї зараз вийшло англійсько. Не за- добво до того думки в ми завжди ходили мимо світлом. З чималою червою, отримали пальцем награшений голос і конець авіда. Все роз'явив ся єременти маленьких емгражених куз. Бандерка-муженя вказав і нічим не кітава і не мова, бо я грубче маємо клейким. Демонстра- ція все підбився в авіснів печенькою, що змалення клевого дорожби обов'язання про кинути речі і не по дійсько, та димена перший. Ми побродили як іншими до саду. Взере дуб пешний, летав молочний емітет. Водома вильним кай Горінів пішов єва а не ще до дізна леді і тимал видчей фнарь другої стадии в рани. Управління було на так. Горінів пішов до міста, а я зійшав. не і після копаного умилено досить про Гори Гри. На дворі надав вінця підмоболер, етін Четверга 12-го 1920 м. немирої. Я сьогодні в Драведа. Горінів пішов до міста до своїх кривих. І пішов скоро до Гори Гри моби зним підня де летало у миру мо- милітова. На дворі надав вінця білальсов. подавував в житті дарів за істотні знання глибоких, подія- ми як з нею їхній батько знову до Романова де лежить на кандоферальному сину Петрика. Монастир вима- ше дали меншити. Тоді жерців, які мусили по- повнення і моєю тяжкою любов'ю чужими на- цільно місце собою. Понна в горло вбрана знову до Мелку на мене додати малим у левинській дорозі. І був в те невеликий по молодшого дор- га автобусність сестра Котович, яка не поз- трили нубки мерцький оліг; на їхої мечі ви- чилися телізни рини річковості, завжди і відомо. Водяний каламут звільного пер- хрещив як погрекає і виймав її на збіг. Вній падав даний без перешкодику. І тим був міс- комізно. Вінку не було, неймов. вони створю- ловивек за ним. Мої жаринки роботи бог- ній євши переломки. Я пішов до Балонди. Тому з'єднання було по- дина. Відартку вийшов я море Шерра. Він імов'яз з ним того ж парку на зимово. Ми прибивалися, він пісав в буди не він. Скодар моє до зону. Не казав мені правду, лижно як собірав, але я дарм був до умершої ско- мивійлен. Я був і перший охоронений не казав, що в те таєм був. Він пісав його там похорон. Він нігдоти, що дітей з рог до сину- мо... я вчиняв це він буде на покороти. Він кізновив, що мій йому не вигадав Драва, уранць публикувався докажовий гуманний бло- листіна. За то ніде імов'я тинка на долу. Ми потрощали їх. Я пішов до Валонди, там в те був Маричевського Томас Котович, оба Немирівські або коти. А Брунінавлял Торімне з'їхали в комітет не було місця. і вийшов з палати. Хоче сам не знаю я був не що війний, тим чим мене знову тям де немає била нейровна. І по виголошив зайти пуда по дорозі мідрізнув ернду граля, який як Пов перпав звідтим. Ходив знимати асар. Я вте був підгомини порою, сону. За перечуван не мій, я когось не мав емінення зайти, руда що і в леде позбаво вербовники, і коли я зайзу там, а тим ноте є гранд, маючи во войної сили. Муть думали, що я більше вас розгірнів. Гузе ім підозріні. Вни будуть більше виборотені зразок мимо як балли викам коней. Був тупо їм не коря, не розгірнів - синьєта - а чудро кід'ю ловоча їх немачито. І річим де як іди, на во- манцю. Дімов в домину по дорозі як їже до Грачнава. Олинув горазько - виптовуз ний захор, то місце де повергійшо едоми- лінку. Кладжусе в на перекоруші Пан. мабуть мав більше мина, низьче линцю Скаму 'мікоже в на киріна "то місце де мишуз звізгвілі. в на киштала хловити до леба. то все неси з тут заливе з обов'яз ним даним Дар'ї'. Северну до палоне по дорозі минаєв каєра, фнкми, яки був помантий на укр. замінаці з тіз словом яком бузе покорове. Виго данимепаля тоб. Ольга Нейровна Рин сказав не вдру пі щитнабо: пізмінне. У поманти' я ентрікнув слутамоч внижні. Мердовські Марш Михайла донька, оли був у нее крає у Паланті. Грея довг мелеках і було їх. Чес Заквіркув. а прояв його чоби вин сон, ру казав як тю дую. Рин трої феї нефлазував: Голова комісії Музєю, охороня вимагав із-за речень двірця вн. М. Чердановогі нігкрив заїд дана. На дорозку для було і відмінання королевському сільного з намір засуджених про укладення започаткування Музєю в селищах. В продовжене агрономичних майбутнього з парку і днівки бачили. Секретар Мурилов відкриття прообрав за кізання: — Всій пропозиції будь-якими на російський мови. Всі слухали і любляли. Я перший запротестував, тому що тролюва є за писана російською мовою, кам'я говорив по українській і російської мови не знаю. Голова комісії признав мені «випадковий». І замардав державне пропозицію. На ухвалено. За цього підмов з протестами іншою про дорозі се- редньої разом відповідали Городіга, за мим Гав- линов і Шрамко, які різним дозволялися на вчинення своїх пропозицій на зазначено, до протоколу по укрвайськи. Котар (Качай) Федоров, вказав що Городіга знав і російську мову, що це все орочкі зазначено до пропозиції по українськи, не по російські. Мене то вдурело до вразливості. Я не міг себе в здержання. Мети іншою і нейтральним пропозицією де острогів редакції, де я цього був. Мені, усі здравки їх рез- знаме мушлійські і уважніше, зачекувати до про- токолів пропозиції в таких мовах, в яких їх випалошують протокольні зазначили, що більше того не буде надрутилися при кинування проєкту. Коли підтримував дуже на місці землі. І коли вразив моє життя тиме на укрвнкельній землі. Якщо мали би миритись грамот і малювати нашу українську мову, а не писати навпаки колом розміття національно і національно. На це ще й відповідається Киба лише жемний народ, рада якій виконує колектурній народ малюки свого калм досить арбокат Гоньковський пока дав мені криптовідкрито петра втілення прем'єра речником міністрів, згаданому на переробку. Кто якій були написи рукого: дорогой в гукви; отда Гучки 1919. Мови дивляться матема молодому кинетичному доці Володимиро - ми зробили проєкт за Прав птв. Шерр, мудри і передані в нувах кнп тимі маркі Мердатової. На високий хлоби коніки (агронома) Яна Князева дам берта умивало за лотини в немироп, арт мовників наказу. Розідданні для цей школян доволи му збирає і парка кн. Мердатової. Покінчено загізання в дімов на обліг до т. вділа - любового. По одрів пішов на покаран олими Петроми свого штатної. Я зайшов знову до цей самої колонки де лета на покойна сина Петровича. Космогінка не велика новою вий дуже молодій, однакже не було роблення багатенько, а пришло мало людей. Золоти твільки. Ком я прийшов як раз починається оброзв'яз. Я шлях пуб Гінг двер. Два ночі (православні) лідзробили покоронку корелюмно. З рідни була твілька є- спра Александра і її кревняк Валентинко, молода дуже вийшов злочинок, адінотань 44 днів. Старший Гориця був за фава. Розміщуючи погляд пору як раз не сла і дика (Видно жалкий міжраний долір що не обмажає від душі риколоми дякоб) відомості Гермінія Діль якого учителювання з'їздив до штабу, дупе разу займався джеківством, бо і не по му припинило деякий дохід до його казначейства) ман він нагадував зобов'язання про пам'ятних давніх помилок їх двоє умілень по силах. Він мав дуже вірний чит. А це раз припинявся розмова між землеробом. Одна Меншина потроху, мети, а взяв доволіну на двір. А візьмовив її сам не знаю чому, не тоді з Богдана, як дівоче тому, що не давав бельового борого убрання Ситомиця. А відмовився мена мінною, огійки мені було тривало, коли я не кинув в землі доволіну з джерелого з Ранда-громезьким пали. А потроху не кондів вразити серця "молод" умали в покороні. Губка покороні, добрий не громить по. Немов і не брав в ним участь. на закритку доволіну посивалися між палеї. То від рушив з дорогу до тільного монастира. Своєю дольше вик лешив ер біля вороти музея. Він голосно сказав по російськи: "Ко о її долі не мопсу іти, мені тера вертатись." Перекреснив і першув ер зодому де летала покойка. Покоронний, невеликий рахід мійовсько пикон і рівнай, на коли з центрого Александрово, вогула яє помаленьку. На дворі росить огненно. Хмарною як у мішку. Урав велмилий вин. На літала не рушиліс дрібненські білі менелики. За покороним біля кам'ятко великий товщик, тармийний садицький він. Його дера м, виду Доминго, що він згризений ер до коней, які безим на ланах біло умерли. З тихе коней, ми на та імтория Борони пересиле Александра дупе кочало але і волинько. - Гриць якого дере- чали на через і він пішав у верх. Клинов претуаром Діль покору. Мала огрант імовірно ізима дайтъ не; Всє говорили, що дуже добре величного російського коня новогодньо. Ніхто не було ве, мало і звідвають. Новогодь ел яку дурек в Богу д'ївчинку, або місто світного не має з народом. Вони жаленого коняела и немилей довгий що да- ру, моби у тюваричів і. ормейків не нараджинься на ля днагопаротмоглий "о моте і сречі". В "займов у середню п'ятерку, щоби балакав з рушенними втівкими. Всі упрашали мені річей- ми Валєнка. Всі дуже не задоволені Буем з т. о., яких мо гаркани на бажанням ів за їх вогну повант з пам'ятами. Це та сама воронка коня Фашукова роби на скорочу в Річниці три диктандри йго. Елена Петрущешинка, одна з дурок відомих національ- них касних та. мандрівників. З середньої п'ятерки за покоронними походила до монастиря. Там не монастира оправорудь, був літво вирубаний чільковий великий на ман- ніка. Де колис перед вівками діяли, був паркін пайок крала монастиря і окоми; пейер впали до роботи з них, не розумних людей супиноводь нали літво либоо зрубані днівдурок. Може че менш нами всі на другі і забирали фріти дерева Ліберує дороги до монастиря, без усвяглого відування телізни ковирки з дерев'я лінчка, пилим или "неє гайок. Кріра за крізько либизни на дрова були і трохкре вратима виклубув пам'ятника без видна робота мешення ліка, тільки подрібнено для шида на ціткі кроцушки, див бедвімени синьо-мози лоденний грачі, що ми в душнім воздухі літнього Передоленькою вбивали немирівських мота- лищар. Той же негро велика боязливая кобела, з му- рів монгольця легкими як великі вори кораблі. Покоронний поліцейський раз в модив у мотоленько екі города. Над монгольцерової дзвінчики роз- починили далеко купли, шлюзували тобто дзвонів, В монгольцерових коронах нине льоди на мало плене не повернула. Могла мілья вк, мідоким біля горінг весело кличали з мене і годари, яка сильно малювала. А увійшло з подвір'я монгольця. Дві вели- кі черви, дужа твара, в який гравелим кут бу тому шине ніхто не петив. Фруна має всей її пері до орівання. Птахи зажали і чиу пенгрівцю трошити. У черві, що серед черві на вандала муз увіз- критий долобини немала сього. Там вте Драми уважні в черві, ма покороні лікар др. гар- касний (тцр) Маричевик, Госкьковський, міжнов містро і це фельдте, та багато млина хли, в ві горно київани покоронні діти. На фронт в те негеріло. Сестра сьом, Апександро Буле ваконцю підвертальному мідом, маєте не бри полка, Сисьмо видно думо на ві шині мураз і Біляр не вна не тлакала. Коли кивелина біль доща вими, щоб от мідвели, тоді вна блидала. Роздулись погліде хиловани умерлої, де мал- те в сві земно чинованою, з дивинкою мене і нея де Кого. Закрийте долобинку лікарем, на вікні ку- дари, де не має в те умованих болів, неголітних турб При закриванні віком дозволився уваж младший при- мінє світла Вейля, на близь землі оном петровсько лише чоловік заграво всього тим кото - чиїхельного улицім вого пробові жилими, а своїм днём чуда Др. серкаєвий, Маричевий, Гоньковський, Горуков'я покели дозволився на москвичеребки и шинику. При в корі до москвичера були тори світлі місце мі Немирівської трапезні розігралися ряди Великого і 26 липня 1920 року, один невеличкий гробок на вол з дону гр. Горуковського у Вознесеновому зобилида чи з дону гр. Мердатового парку у Фрунзе велика місця. з дубовим кремом забинтювання зеленими пальмами, ніж льотними деревами. Червоний книжки Марії, дочки ві Олександра погреба повної, через один гроб у тим палим редулюючи. по молодого книги Володимира, а після більш вело вінка митила з троєчної трапези Олега виволиндінової. В' сидучим не в могилу. Покали залишають землю. В Акенув лій землі на мінне трамане трури по змігала, шицяючи її у відповідну кор побі сукровою квітами гроб' жилищара, де не мла мі Болізни, як погроботи, ні зберегли, де танця одноким травлями віками щобий на дими, яка повинна раз на все дуркивше, суч не, имло і етражне, нове погребот і невез. дек ритиб иторійства на землі. Ми вийшли на подвір'я Дім кервли. Поки є ву- риб 'розмовив з адвокатами Маричевим Гоньковським і Др. серкаєвим. Олександра Петровна видобила одержа головного на дубовому креміні і під віл було єдиницький дуро ч землю своїх листків оном, яка мала розгорнути могло, ким раз відомо з дискусії. Адвокат Гоньковський дивився на Олександра як-то погано і казав, що він все це коли-небудь загладить до львівської версії. Рома відгукав, що вони з Мердановим по- любили серед них родину Видомлянських. Каже, що вам би їх тут не було, то і вигоді мерданові було б менше місця і про ці найкращі данини, які ми збивали. Лікар Др. Терковський казав нам, що в нас євреї Приємно гельмотичного. Радянська піддержала хворого власнізько усій свої жодні. Я звернув йому увагу, що на це треба брати тяжче, не залишатись і після переговору коли ми кинемо парілку, бо вона в розстрочуванні хвороби. І навіть сама отримана людина поволі похованим, а не всі сенсантів под львово. Лікар Терковський відповів, що вона не хоче іншого з цими тварями, що дивує нами, що коли хворували в монгольській літній криминальні. Отже і Мария Гусейн піднялися розговором з заразом зі здорового до сильного почування. Германи все дзвонили на розвідки у дзвінок, однаково Калебовський велить: дзвони доволі ми погурали. Половина дзвонів колонії в поволі з перегрима куперку на той жиларний небо і білого жукового покриття миру. Мої побратими довгія промовили, щоб я могла бути в теє мокри, а панчковий чудився замер змурон, але однак не повинен потріблявши. Кождир Митровський на Бога комітети підрядом боя не димнівся розмови. А говорив про це Олександр з адволюванням Гоньковським. Гоньковський давав, про відчуття на свого особистого і морального борота, крізь думки Від ознак місця оболонність був дуже збіднений і низький коловірком. Всім був друпний кореля ворота чара пливої. А власником був корел рос, а не міжковий який имє ергурубов за кора. Світлішній почав був заборонен далеко і дуже з великих перерозмір у році. Всім золотоподіб купорожник вказаний майно. Коли зменшили владу лари. Окачуючи самодержавні у році, забезпечив дралення підло біг пов'язане через народом, а не марем. За що його і за морозами, щодо душа що не робота чарекого джора. Вдруг за що мови колії обмеження их владу над народом російсь. Коли був не за мордовани людини, що дійсно лише ви був він заговорив народ уроці менш кими перерозмірами, як великий дер звався мушт повного державною св- лінською кленду і не довучився. Був до тихе канадського русім, Революції яка поща в році, в який перезде дуже плид. Усі міністрини були нело, що не були дурками ігровки, аж російську державу працювали до за- тибели про к за вроком. Головоковський казав, що він всі колись великий політичний корт свідомий мія. Фонченкої трололився через під верог- не було дурку по левиандар. Чи він колись собі нік зозумання, люби чим коловір яс мої міде стема змінили поня. Так же повинен слід і друвавши. Гоньковський казав мені, що болімельники пробили і їм адвоцатам вривду, бо це він тому висвітлів, що він вибився на адвоцата. Мейер з того заробляє не має, а одного його не роздукають мізго до повиду на іхню думку він буртуй, тому що увійшов врва підвер вразище будь-які зураволи чим упевону по думці: «могобом болю повинен бачити мий». Олег Федорович запривів. Увійшовши з чим пдара, Александра Мейерова з Др. Ієрва- Вим і Гоньковським, що марнотелитом тіша я виїмався у курт пончок імов. По заду Александра Мейерова імла по перуду. Дорога була дуже весела, й розмирівленній монкали довгі струнки в терпід. На середині дороги віз монашарадо Келимрова, а у двох зборого вихору див цей і ще знею інши розмовляли. Вона сама боявавка тиме жуть у келимрові: два рази, і мейер не має як діймати як до дому. Золото Мейеровою піднама на зовер на мейр, вран гі мороді. Чи це бравда що й ні не думе кірах. Вона взагалі була дуже ошторотна, видно тим, що усіх упевнень в на мені: не думає зоверювана думалися що я моту Бунт. Первок ормейдський синяк. Розказавши вна це погравді миттєво - • таєні чепко в риска. А поздрозумів Генри знею перштував докого недум і ліз рулям бик Хмарна. Тимно на дворі; лише від сніг видно. Ми здарою в Килимного довго кивали війн не мгероншні осередні, доби надії чини її знаками я днею погромався. В на тіша дорогу, а в восереда Всередині, вояків Ванчук, боландармов розоруженої сотні мандромери з Герасимова Болыменських полков №538, поворив з Герасимова від генерала (професора) Вацька найвільного ділення до Виткевич і Ревком купа на руки польових волунською: "Кого змінить". Герасимов тод. 2 листопада, 538 боландармов, армейців утікає звідти і забирає про майно розоруженої сотні мандромери, купа у Герасимова: 29 Копи, вухто і оружия. Про це свідчення усіх закорів в емекції (44) дев'язні з додатковою 538 болк пуд не займає держави, нота не виникло на справа з майном і розоруженням калічних купа. В. найвільного. Вояків тандармери Ванчук" А побратимов зими і дінців на улицю чинили з польовою Мало Йодовича і нітоб Александра розказували мені, що починається майже всі волинські роздуваючи пенаки в кашмарах до полянки. Перед овчарним був у них знову ланцюг від елтарима. Вони до цих закорів і генакиджів топ мовків. Один він заворив пітерам уна і гіт побарився полева пошили йому їмки до чекерозних боравів. Вони виздоровів і прийшов ім порадування. Вони ного три мним поєдинку і добре народжували. Вони тоді сказали: Камії Василькі також не тобі Марія від пуднешки В зими поворав. Але вони ли розовли, полинно пою мрв в улам копмав им мене доглядали хворого, давали мені їжі, що са тейер підз у кашмарах. Мобил у згоді з чоловеками тином а не потовачи Здрав'я і добро сьогоднішній і дінов до ламиння. а і відговів, що він потропну зраджував, велеви продати своїх братів за мисливу кобельку. Вони ж дуже мир. Отам він же буде тягнуть у замісці як чоловік, боєць, за свій народ, свою візьмуть а як рад' кам, міднітове повелення? І вирок що ми усі вернемо до палитки, але тоді; але всім на нас кричить терп. Тому чому все це що рябуватимем. То не маємо без болюда, а народу без диких і боязних людей. Не з вами сім народи, не є і з нами. А відпомагався до долу і вернув з понеділка 0-8 години вечером. Дороговий патоки до долу (Симеон) емігент. Відправивши свідчення, казав мені; моленця прийшов десена у Володими ревка Нелирова від командира Гоцунського полка, який раз підрізки виникло, також звичайно, ведмик запуджено і розстріляно, до це доводило, що на була тупу у вод. Уверній проектоюрному монах Кісилівської партії! Він мені розказував, що повали Гоцунського полку розстріляли в селищеви; много раз орловського. В Коломивці бивдень і то все не викно, АВ Купійкий болотня село монахидричка одно чоловіка замірили, за те, що він не колиє дати льво здорової води за шар- цивого болюще ликтево. Розстріляли чи батько свідок Микола Шкаротуня Нелирові. Розстрілювали і тих людей, які на порадам втра- водосвятного витрійми. Яких муками дурої. Коли не найшов, що розстрілювали без суда на місці. Написано дня 13 лютого 1920 р. М. Немирів. Десять змінних поїхало, щоб кидаючи донедогляду. Сьогодні бажар у Зеленівці і ранковим війшов із Горінівки до сім'я повернулися дещо до Витниці. Заїхав до Жиляроппинської середньої. Там був колишній Вануля. Він мені казав, що віральний розбродився нашим тендермером з Городківки не вирішився. Він кидає на останню відповідь. Правдоподібно він пов'язаний до колишнього саме із М. Витниця. Наймач ревком рішень між Хоре. На сьогодні лентов кілька відповідей з Витниці, бо перед дати толківки з Городківки в Птулітця і Перша до 60 по місцевих пасивних трьох георгіанських орденів, котрий раз поранка із Києва. У десети товківки від армії рула до залишку Равкового руля з Витницькою роботою, пішли до Коломанди мешканця із Городківки працювати на завтра о підлозі дня час до Витниці. В Калушу місцева був прибуття команданта, що від верхнього армейського і поручника. Іноректий від руля. Яворецький середнього ранку дработливий у Белізі; досягнув веселих часів, як раз тринадцять на складку один селянин і між ними ввартий, що він слугував боям за 15 тисяч карбованців. Тринадцятий вжив середнього армейського у верхньому Волочині забрав коня. Продав він "гром". Держава була з громовершними; дзеркальні копи, яких були виграні трохи за довжиною двійки. Командант провінції казав урядові: Сундук зброї і ми, він уже знай дотягнувся до тих же кораблів, зараз вони. Він зараз за ними пішов і розмірковує по літаду. Не задоволився прийшли нової вимоги кавалерії міністерства. Він не підписав. Виграв полон. Винагор на команда, який усе ще тягне, проте не хочеш розмовляти з Москвою, одесь, або непрозрачний". Продовжувався він писати. Він казав, що повороти армії укралкини. Дядько бачив зараз дуже він пізнав і тому відходив мого телеграфу. Ми все злорадно бажали про грубку звичай не допомогти своїм чинам, проте виглядає по викрутці, колишнього. Як відразу вигнала і не знало. І був радий у думці що здійснили так поводжання як, бо вони не хотіли підтримувати чин у Н.Р. або між. Тепер коли ім будуть робитися, дуже скорше з котими за оруження і ливка. Що вже купилися зі своєю братою, а будуть тоді підтримати чинів як між. Гаррінгтон трохас о відвозу, коли її приблизно даний ста завидра. Чому ж розприщовав Др. Веркальний? Я залишаюся тим ким не своїм мешканцем. Преси і протопасаду у Н.Р. Др. Веркального, він мені відповів що ні, але його особисто знаю. Я жили зобов'язання близько проїмбрати ми перешли, що їх потрібно почеркнути зберігати. Він мав розказ, що у родини Червонової, збереглася дивна нащадки граєр. Розповідала йому бабуся. Він сказав, що його розбудує зим мене. У князівській Червоновій зберігалася мила Кондратицька II до Родзинки, який був кривий з'їнчений повним. Мілими певно застрягли вбивці крові, але він їх вигородує. Він заявив, коли зімного близько потрапляючи, то поворотить і подав йому свого одразу до тяги у Винници, і проходив копець до місця заїзди. Я просив у коруптника Аворелова дозволу на перебіг з Винниці музик, коли їм. Він додав довідки мене рудима для синька ми таровито білого кита до Винниці. Я з Герцінком пішов до міста на базу Кузняв тодіри велеткі хобби по 180 коробок, щоб за хліб, за який у Винници треба бути платити все карбов. І здатність переказу Рогдовськими. Даний хліб до дому. • Перекупка мене передана і кобила за сам хліб молотками по 80 ворот, трохи моби й її вершина підгами ван на свято • Я не мав грошей. Моя колінка у мене взяти мішок взагалі новий а інші броньові чеки, у мішок не може дати копець ласся за мною перше відмінна як і вороблово, що граєт тронцем. Вона не зважає, а пішов відмайне Герцінка, подавши Колів і вулики декото на мазанці кобиля не наймов його. Відшукаєв Терпілінда на "Молоді" Діди Кальчака 18 видела. Віддав йому лімок, узяв у нього 100 в. /Карбованців/. Прийшов перелучи, чоочи і відгав і Катя, що дорожче слово молодим на шинках. Перелучка була дуже рада і звільняла всі мої й звернув шинок. Ідучи до другварки Рубінка бачив в ендринах у двох Валеран тангармів. Менш майже втіха на розицьба. Один з них радом з мене прослава у Валичкі. Вони оба були погідні, що і вони самі кале про Бан- мелювки. Наш дядя подрібний колоз із боленелика мис, який не розділяєм панельків у Валичкі. Не митела франції наш сонг з боленце ликава за чверти? Бо в ньому таке до мене не збірнено ки- лекстадськи. Всепузають трохи наших панів, самих юних дітей і дівчаток, на продуження нас на кондомну майну. Я йшов розказав відрізню про тинька Валичка • "Боленеликів у Виличкі" зажеваннє, що що все держимини чи і дик не бурують на дотрії час. Тещер пам'я воронко я і в молу • личь викарашкади у Виличкі своїм са- кі. Кідкин шарод нелко не видобров побі єли самостійною, тому і мало на звала пелька на моте тримати. Але вон ясно бірених, що им в'здобудемо виборежню інші в малими пиликами. В друкарні Волєва я зустрів злеся бого- хів, півтора туди на лежу і заніс їм до дому. Архів був тим гібальним, що поїхав за се- рів повиданній друкували відозьки повидання до селен Проти таємливий. Пейер Кронштадт повиданні Боломеливим до Немигрова і вже на малими кінцями паперу, друкує на дов- гових відозьках з другої сторони, відозьки Боломеливіс до селен Проти повидання, а з того середнього кінця їм і казав: постер- питься дитинам одну-другу відозьку разом і пошукали після одної, але за тої відозьки вже нікого не був. Следови тиди на Базарі продавали ді- вчата і гриця Іван. Мербатової, які були по- правовані у паланки і їм продають. Вони не і лінкає не ходили тих гоїлей ву- дувати, казали, що вони є розкішні, вима Мербатової. Коли даними сіта Кривовий мигав маказ зігварю млєртви дверчурки чи поградона. ві гриця вижими, до паланки, але той що пограбування не шукали його се- зу і все звертали потрібно всіх гоїлей, о буродаванні вони милися млями і даним літ на молодим і телюдами на базарі в Немигрові. В кінцю не прекладував. Наказ наказом на бож Вдомів Дзялобського біля міста Кам'янця-Подільського вони були звичайними Гоприками. Горінін палював дуже сильні, вручили йому Ватмана. Був у воєнних з'їздах диверсантів. Продав кілька грошей миськових робіт на 1200 гривень українських (дадержали йому) Ми оба з Горініном пішли до Палаця Варшавського, ми і Мор. Шербатової, я залишаю до війни, вони їх із вадінням на гори. Розгледів еропограєрів киянин, матери і дочки зованими міст. Якщо дав еропограєрів альбоми, одеських Дипамії. Не було вони еропограєрів як Морій Шербатової їхали в різних магах дитинок з обмінним артишом. Я робив з того, що вона мала за порушення брати всіх шабанських. Бидно що була цим на тенцю. арт. майстер (український) Вченко призначав мені музицистів і казав, не має нічого робити зорі за перекупляти. Сповідати Стандо про їхню музичну що була вона весела і забавна. Молодець був писать. Вно була як Котра модина. Секретар кашки музею дрожевілене, чиє й робрав конку музичного до винних чи що ніщо знакома. Річ мені бракує в гера на писав і передав шкета Вно ввідомила уряд інка. Я вказав йому що я збив. Голови Колісні Дамберга не було. Судяк той мов дрожевідав перекинувся тропокол Першого засідання, до 2-го моменту музею у ньому був і корт відбивав; Вно писать колона, то рік з Горішньою Копією поїхав в Громадську, до цього підгінну пародної облічні у Великому. Колова колосного Святощ не розмиво, далили що окорону здалати музиканти звичайними, бо не можуть плачити 10 коп. відгодину за 200 карб. В день, що би суперечило чимало. Сторону шуміть месенці, до невирішених клуба виглядає з імена й тойства коловідь На цю проодрізку, деякі класи бажали не подивитися полобно пів-восьм кореллі в те дум. Сторону задля, що озне мене звичай а не супереч робити не хочем тут, бо бояться сторона змочена добровольця, що коло (шірті) дея пала має розтаражде з жалами, так як це родини на воганку. З жалами ми оба з Горішнього Копійкивця два дівора, що могли у жаланті бажали мердабової, тільки до долу має обіг. Я був супер чоловік вимагнозів одн. Давився з панного макаро і Миколаєндрою. Ми кликали їх до львов В жіноч на місцю, одно дупе гарна тій. ділова продовжена керку на Богородиця Дивас, погану на ерота. Вона відповіла про єфунт 75 карб., на дкр. чинвий. Шукав за мирниками. Недалі візьмаймося. Ми ци продовжим до 15 Карб коробку. Розали, що доброї мирники в ми кінцярують, через Кильчичик до Мельнирова. Недавно бачили лики експерійовані письмовівські зми- рам 10 як мирників що в розс коробку, об'єднан 1920 г. 13 февраля м. Нелидово Многоуважаемый пин Игоревич-Догебий! Татьяна Михайловна, любезно согласившаяся переписать Вам протокол заседания Комиссии, просит Вас записать завтра за ней, когда Вы будете уезжать в г. Винницу. Её адрес: двухэтажное училище Ав. Резникова (рядом с домом В.С. Бурмистов) Уважающий Вас севр. коллега. Вл. Шурмелев мізок казав, що вони не дуже тягли, що Конгрескують, бо катери, що в них левелу- лянти. У Конгресових кілках не бачив об'єкту. Така незмірівка Конгресу, вно досить на 2 бей рід селян усіх, що їй потрібна і обголотувала, що вони вже релез. Тому тиждень не могли видертися конкуренції Конгресу. Я жінок до Конселяра збройних його о міжодду до Винничи. По дорозі мене відрізнули дві дівчини, які в недрію болотом імені бурилися липовий. Вони сильно читали до мене. Одна з них була тима. Вони рептовані. На разах їмні дозволи Пришкенти. Звичай заучилися одяг Бізелли. Рукі і шию Трудні. Я подумав, що то вебно бурдюк мілки дівчата урійк вудних. Консельєр учинив мене паки і зокоропурили. Він казав, що не не знав як злитися з іншого боя по до Винничи. Тут розбудувалось шевелення, що довелося посунувати на Винницю у волели. Чули гарматні стріляні. Раній кою мрвонило як почали демократичне миро брацювалась робочого народа, але певер солдати ентранжую мога яки він дакать всі це тромітварить почуває діставши владу у свої руки. Що до пошквій, що він лан або полюку туди під ситувоване пошквіб цурготи укратція, де бли Конгабтє здутих убралевськи національним. Яке це моте трьоу твоїнни дольницю, як до касів воли миліші. Довели роблять літрами сині. у елідентві Кокчевика було єдине веління одного большевика мандрювати з однога укріпленого. Чим тимть, що він брав команданта орловського. Вон прийшов сюди та залягав під лавкою з двома волосами об'їздався з дівчиною і перегриє в Зив елібогу черево. Кокчевик починає ганити і копати на елібог. Краєм самому фанти кли мазонько роз відзуватися. На весілля з і Командантом мінного орли евий, який сильно живинить і давиться ся. Вон про зу був ніколи їхоловік. Але волману його тиждень обу- тами. Він сказав, що він тиж отешили з пили рівковою мидівського узяв джею мидівських льоб. Две мо і полу шкодить джев отели поги, ютим і знову кі не чупти, а в другий мінної зриви теж пиле. Мідває відгора в тини де жит. А тиграц це рівном на руках. Вони його обутими і в озе робили що іншерели. Втн мішов зовсім но тидівель руку і прає на їх дуджу. Від Кокчевика я бійов, до середньої пелігрону. Уз Винишицька раз прошкима мандрювала до сод. стандартерні залишало. Зачував, щоб зі своєю розору темного потрібно мале відом прибуди до Винишиць. Завтра має виручити пил з мешерова. І зразок, бо кв раз булу мали добре поваритись у Винишицька — Винищов на душінно ливобу югунський берегом стріляв друкарщиню із команди мінного гарму, ма моду тил зібортву. Надрішний вонто Мок гідда сандра. І зримий цукав. Вернув до долу. Втома залишало Миколайка дуже повеленої сили кірлянд із Гермади — М. Дзімаковський дуже радо і звільнило мене від роз'їзду. Угрожав польського горілки з каламі і чотирьома та хлібом, який прибув зі лободу з Бершади. Там же осмово і моч джентльмен, тільки за українські гроші і куряники. Совєтські гроші там не їдуть. Він розказував, що келдерня Бершада ван армії збира публікації і втекла до Роменці. Не хотіло нігдаєти ся болячим ликам. Мети увірвал армійськ з вели- ке не вздовж на ендорону перебоїних. Говтато сидарши і мідрінців і до що селяк, щоби бригучи- ться від нійщо до повенючих. Другий ворює орти- дук і добрі фритади. Є замовлено 25000 армійсь лубка. У польській армії є українські вилікар у к. Всеволода, якимно працюють. І також "поляки" велети, які хочуть робити пашлян до державного больового троздушня з багато мети пашкалаами, але по- фанься на перекід до полковів і потороп до галицьких товерів довгій роде і незалежно обходяться як зра- чиками. День меринського ливного трохи мети пашкалаами. Він сам поручник укр. ван армії, тає між великих і пильних мети паш- крамами. • Він мені казав, що коли я могу мату зими ріка- ти до Бершади то зробили добрим інтерес на болермці. Котра подорож прийшла найвище 15 до 20 тисяч карбованців. Кол в цю є думка необ- ходно ікати, бо западають і розбудують до доріг Банкірії. Коли голуб'є має здружої кількавши, то сидраху довші не ма і мотки добрі тисяч. І відказався від болермцького ріка. До це мало до своє хиляння. Мене посада з'їзд батьківський. Мене зуме чікалися розмова душі. Є бачив і про зумів добре польську менторність. Повідомили мені, що разом не розпочати двір таї армію, бо чиме доки била у кількості, то вони були підтримання. Жукань рітні провокаційні вистави і могося до поштовху по укрвднні місцевих полків, які вродоми брали втєлів українськи, нещастя є мене палим і гаррід зменшити нашу війну проти поляків. Є однак вірю, що це і не удасться, бо ніхто є бояз без то чи вте за мого добре знавало. - Мене трямло за оголювання так як троє неделя підзовом повелка робота на українці. Дзікановський казав мені, що на обліку мігронь насольне повинно імп тендицію іде разом у Згоду з поглядами проти бачимеєльвай. Поляки - так він єдв добровільно відчужуватися самим сує ро буде вирвана україна і будуть очищені змійбашин. Поляки не дурні п'каптися від розу на україну. Вони мали дерпсати бачимеєльвай, щоб вони дом не чучили ся з полем. Поляки добре знають, що бач меблики доречуть великім. Велике неанти орутя перенесуть крійові повстання проти бачимеєльвай. Ликвидують їх і тоді поляки приїдуть люди ря доли з Печинського і добомитуют на україну до били мадо урядови у Н.О. Це так, а не навпаки. Дзікановський погал розказувати про вчинки на Мердамову і її дітей. Молодя Княжка Була замовлена вмогодню цівера Горукольского Вітара на че не доглядала, щоб у мо він не впадь, а інше тра ср і полю, мовна була заби, коротом поляків і польщі. Вна була за широкого автономію для поляків, але не хотіла, щоби вони відкрилися від росії і звернулися до польської держави. В'язнений Манієрень між колами мікролазника. Вона почес маніфестом утімимали. Скоро його звільнила дорога повинна до граду Городковського з Форосовиць, щоб здійснити фарінним маніфестом для батьків. Моя тінька події як раз вертала пішляком до села. Вна і не знала вдячно на свій країнський, запропонований вентерину. Ванна подія розбила кола тіньки про той маніфест. Вна все очищала, що думка чужий час нового данти і приємність городова. Ручка зняла на вагах, що вони швидкими вдусі тропки росії і князя польської держави. Що до українського маніфесту у Великодорі, то вно святинься більше приємного чим во рото, німе бачила, що вони буде зв'язана самостійність, але у переразі з росією. Мора не любила дія тьб з цими гробини що життім і князям майже вони призвід до то, що він все завнародови миротаїв на і просвітницю, а державу у пейшопоті. • Дешкіна вна любила і раділа йому, що ознако дума проти старого ретеліну зестовизну. • Троянсько шинно ненавиділо бо він мав і могла себе тоді уважати як ній дійм російських народ, щоби вся його кола стояли і правили князя. Що до гілка Ян Володимир, то він був дуже пограничний своїм. Він сам видав тростехи. запробачив у себе сильвотрику, а дия святого і князя ніяк не хотів рати, накинув за здобич. Вони були вже скутній. Усе почнув з Кулака, свідка чи свої гроші і дочки розлучилися і не довів народила, а він свої гроші і про касу балмові лейтівця зно пев у Банках закор досконально мали та що Когнійку починати. Тому дуже дитинство відразу не сма. Вони шасоби із не жили. Коли визначено за армію позичали боломешки, то гі у моїй лівторок перед розстрілом вели кузнець до мінця баломе вилам. Вна побачила сину мого на фарі і зовсім не ма, ти доча пон Дзіланобелли. Хай буде огидорець мий, бо і що так ипотуп провадити? Червонка артеву гі в фарі крісам сінега і вна пішла дали: Мені шучиння, оказался і я був оворотний обд'єка тільки, все була в Дірі; а тромеседрия Малода внятена не прямо ангел бог духати ко лимен. Всюодо знав за що і розстріляв. Вна копуть ходила в пікали, в зловили і бин. Сварій про покую 12 мгода в тверу, а вна не поїх на впікали і дочки не побачила. Там був скиш банкев, який був заплаканий вто мінцями у Катору. Він різняв про родину вищих жінів, пощаляючи їх виживань, то видно пти ливтіками, о Казі через них вижили. Пришов Гермінг дарал розмову про полеватк і поміщників та музеї. І килько перешуття ріситав гордку і важливо. Мере болиньо ганя в доріжки писання мінцю святом. Не чекає Чи от царе Дрімінг і дзіланобелли. Субота дня 14/2 1920. М. Немирів Вранці відповів до Коланда місцева знати що дуже день хмарний, але теж були сонячні. Втретє колангань шляхта орловелики за ручків, що влодаря на 10 годину ранку будуть звідвори з'їздів до реквіровани. Не було місцевих уперш та його джерела на ознакою гає. Видно прийдуть вірніше. Я пішов до цього до тима жонна женена Шида, сказали їй що ефіра вслодаря буде. І в'їздеру до Винничи - тобто у цукорізькому дознаванням. Дело почала збіраними, а пішов до коланда місцева рідності чи не має втсе гурбог. Не було. Свягізував з Маричевим, його дратами і бра- мінтом. Ми корили вучничого мелодоза. Терпіння з молодшим маричевим що щось воришу на базар. В верхньому жарту катом маричевим до гори. Від коланда місцева дійшла колонгань орловелики курків і з них концерат шля- хтюнерії серб. армейців. Влід за Коланганьом місцева бризевська трохиша вгорно орлена дала зве- логолом на ним. Тим тішна трохого з- шемело до парку, а її не відрав. Мариче- вий мені сказав, що то Ангелан дра- Вдови м'янова. Мені також було, що я не чиї злєю тоболорити мови речовин. Дати правдивого. Коли коленжев раз відре- лого душку він, оборотить змело, що її побратим і цього знакомий, яка не денно заходу до мане різней кірвідрави. Сегри вижили й участьного балакаю. і зайшов до дому і сказав Гермінду, щоби він мав див усіх в дорозу. Панна тежена Мизловна приїхала свої ріки до мене і залишила. І з нею пийшов до дороги, чи навіть на єріра ане єї не було. Коли знайшов до Коновалова, ки він би зімного не дотихе. Вони сказав, що коли єріри з'їхала не буде тобто він забирає ранком зімного боїдо до Римину. Всего був прорив, забили кадаця, що мене хочеш ви письмо. І дуже свідомо ів, щоби не підробити тільки до Величка. Зайшов до середньої. Там був чоловік Володя і жоржик вкоротку коли мінцю. Вони кинули мене дещи о реорганізації панської армії. Сказали мені на, що єріри будуть риб і викона Фамілія (чи мене одна, як раз добію мими змінній, що єріри в події до телекома Мизловного, має їх квапити. Вернувся до Холанди мінця, забрав одну підходу і поїхав до Дзікановелього. На дорозі мене здертало тілька від повинних цьк голуба. Вна казала, щоб берегли мене не буде пера на дороги, але не милим з імного говорити. Тодам чимдек погу, що я є у колишньові, вілсав її щоби вна зімного говорила і монкеби в до мене зайшов у Ковалівку. І це сказав, що пейдера вте не могу жити в Ковалівці бо яма то єріра до Викнину. Не задобив мота будь знову у Пеншар тур заїду до ного дуже радо багатий вони всі зрич батьки. Вна казала, що він закворів жалюгідно. Знав це не повинкався. Вна його русе тяжко коротше второго ж пресовий. Коли малим кивь обрадили і розуміли через него, міжвоючи його. Внаслідок цього вони всі казали: «Ніт! німця. Зараз полеглів». Вночі прошляв мене кинули до коню не близько документи з дрібковою рука, новий він вигоробів і змітався обі разу данти. І цей ведовий що я твердив те не мало вчиняло му певної мільного втиску до імена самого зливаються на думою надропними" кону і нічого не могли бути. Коли ранок є все мене. Ми розійшлися заїхав ефірою на подвір'я дзівановського Перлінга, що зовсім не був готовий, тоді мене поздравили. За Кішенько, а сивабудь вонова муси не витратити гаманцем у Великому о труї ніго не готово, я викадався з Перлінга. Додвід їхили був готовий. Купив 5 шаров мішку на мекла суда за 500 Карб. уриваним у дзіля нового подкроча і ви зими, поїкав. Дзівонова елли нікто винен не колись ни за хату, м' за вікно, що я вчено був, убтав мене а зімного і Перлінга своїм говісем. Перлінг має свої малорантури, під 12 туди вам. І що всі мусив ному помочи додвітатися на ками. Міжріч- Миш сонцяка Вачука і виклики о Глорині по погурни з немироба, на- заїм час фанайляних тудов. вид. Вачук бригдався я мало революцер. Я сказав що я, Ми деіманн тілько тори революцер. Тим- то не було в нас дорогі. Всі розорутелли: ми бачили стаємо нададу з боку Божих літів 91 внімі ланцюг у синій фарбі розмальований, індіяна розуміється і вони до поділки не можуть бути навіть звернутими на парод із землі в межі підкування і учнення. "Чому Всеволод не вийшов, або не хоче на це?" - запитував я його. "Все не можна нікуди виїздити – говорив він. Вся влада за мійкою не шину звідти парод, а мійко муцький дико не зробиться. Маленьке лише душевне і нікого не бачить. І не піра буде мінним, якщо все заберуться і відбудуть народови, бо то і так пародно, а мені ж їм хайши калитки, щоби я нічого наказа не мав. Але не маючи месеї і вбивць, що члікується на підз і до розіноду меншого змушу не долучуватися." "А як то буде телеграфа прийняти бойових листів – вчитався я його. "На ваше благо добре не могли вказати всім підніжку еко-тому щоб мусів діяти, мріяту профі будь. Всюлямським прийшли до нас мирно у суботу дня 14 квітня (чейр. св.) 1920 р. і здала найбагатші подушні і зараз закладання французьких виїзди кайлерна розта 385 боду, якого погляд на прикладність колобіка. Втім дарма – всіли митати бажаємо за розчином. 2. у князівні міла пісенька відома, але не було ні про що за молодого вояка Володимира Миродава. Князькія відповіли, що з імпомайтима ми крім лісного не має в нас отрави теня борото душини. Та в пам'ятній не видно. Полюбилися арлентували подвіч, дарку і сина і посили мідь кораблюється. Зараз у князівні зібралася дельгача, від ожерік українців, польських, лоскальних і гробітник рів, та від революції, просячи їх моби змішати нес розуму, бо всім нічого не бити під чимо весь народ за хлєк трочило і дружаг. Вони хочуть над ними луда або вин еликувати мародорнії будь який озг дить. Князя прескала, щоби сієддешній аві знатою усі і дорі і знірів для народу. Полюбилися молодими в Окоманданти мілита і комітар мело та на Конев, за русини словом пести, чакного їм не зробити, хай народ не багато кінтя. До князівні вказав комітар Коповськ мр. він держить сітід елого охорону і моби або баби не малюють коли бойлишся. А віда мо до сина Вняга, що він не ругає, що дниш ниваленг ліс, бо по друге дім. Зараз менше і мінале підходили до князівні. Просячи сі моби била утікан і вони її заберуть і скриють. Мене за кого тка хочна піти, а не не можна нікуди та й саму, а мояра не хочіла увійти тися і сказала, що вона до батьки не поїхала, і мене нізащо довідати на цьому життю зі свого дому. Коли має віто- мінеллинути яка куда, то коли погано тая в долу, але бачить, що вона наживо і мертвий не буде і нікуди не виведе. І те хочі наліково посунуться. Вже не хочіна зв'язати свій погор. Головне який почали в головні брали і мовчим, щоби вмай при ними сусідній домашньої на порі, щобік влас. Вона тоді тися також і дідькою я би вас рада пустився в сварку, але розуміли, що ми нічого не повинні, коли ми утє вилена зв'язання хиття. А Коли це є доброе народя, то його не можна брати, а тіреба для чародя оберігати! Не обурюй батьківських, Вже погано на мою врітати, щоб мно було дивля. Переховую в себе видом лінії, а Колись Канєв. казав: меритолинне заздуса його бувна збашення ніть в квартальні роботи. Мить била вирікала як людом пішо, що ін мітко не поминає 4. Головнішими зображали волинських, які були ходили. Показалося знущання повною над молодого князя. Там ім'я лежав без слуги, муріна барон погінди, дружи- ни, війни в на музей не робили усім будівлі, сама мура зовнішня йоду із зроба, а війна муріна інших. В Руденці ближче рано. Роми тоді ще повороти порожниві дуже розмовляли про цю справу на данні крізь. Тима під час виру- тіла. Ще у Вівторок з вечір, пірхори ленди не і трохи музби вони приймали а селенка їх виховався, однаково князь та не хотіла упіймати, а молоде не могла шинити ману. З Вівторок на середу (20-21/7 1920) князя вбив залишків уже мерцяна. Все зорочення моєю. Тима під час робував по Князь, на що чудурубаності. Вони сьог- ринки помилкові, дренинські новіші ми не можемо тими машиною, як то буде й надбавали. Князя почала ум і сказала: – „Я давно що приїхала до броня народу. У кого ви не знатимете про не робить собі, а озмін на цьо- й перейдьте народові.“ і дірва зі вступній мід'їримини. Вони шукали львівське молоду і надару бандитською. 93 Вночі зробили розгляд вчителем, тобто що в нас не знався. Засудили на смерть і вранці вивели і розстріляли, не чекаючи народу луда. Втікає все розпрашали і дитя прикордні злочини, що мешканць твої всіх долання і про- дим палі вбивали вважені! Ми дійшли до замку - по лапти. В кімнату оглянувся і чинов притримували на душі і м'яким отобіданим барановою. Вночі роз- мілі варанолки... І куди до цього вивчення мелованою і пторду, що вони не винні, і до того ревуцькій львовської молоди уз- ктрілени. Однаково, люби бути глибші своїх потягів, я поставив своїм завданням дати м'якого вправу правдивими; миттєво вони найду юрочні кинські робки, що зне- водорогу бояться ликей. З тим я і пішов разом з Горінковим до селища. На від- ході казав нам мартоли: "в" Катерине мною задив орен млярка, молодий кин- кина, який був менше лишній". Про коло збігав другий барановий тоб. Горінковим, як че він плем'я роз- казав. Ми туди дуже до утраплянься прохолинської місцем тоб. Ландерб. 6. генерал-передніх міністрів Більшовиків, з боротьбою у революції. Будував гроба перед своєю дочкою, який полімікався в твердому княженні і робився по мутних агрополонічного мівболо. Ми з ними приблизилися на вулицю, бо пізніше ми їх ледве в поланці бачили. Всім кинули до дому, не броячи. Поговорив з ними на розго. Гузовав Терпінко, перебрав набудь у душі мідного музея і перевонував, що не обходять його різко в передвір'ї при лейтній грім до облаження архіва і музею Винниченка. Бо тут підступи Правополонки. Або кито при цьому знову порадить, а з другого боку, буде не мати силою мартинів, бо вони будуть у Більшових музею. Він на це погодився довбітися, однако заявив що його батанки в турдамотичних липцях- дили народний музей по збиральному грімов оболонного Каралтера. Запитання Більшової агрополонічної миволи, яка має перенесення до ташати. Парку в 60 десятин, що ознакою він дає на ділянки дімкою бранця сила цього мис. Вправді жорік за радянські випадки було відведено з вищими групами 150 десятин, в одній лелі під миволу. Але про цю ідіоту її возмінь у лежан селянине, не ковтим дешево віддання під агрополонічну миволу. Він також не знав як то і тещер буде. Селяне тежки і не розуміють нак вартого для себе дія, я селенев Гузовава Терпінка з ними говорився кинув до пеньорогу. Немає ос переїхув дуже до них що Горініна вже не було, тільки був саме огороном. Пагава його розпитували про вижити радянок і її замордовання. Думав я що дім тихе в те гад "вималий вчителі" палатні, біля входу в парку, то філософ не мав дещо, як шоди на кесна і боле- турна про що вказати. Він в те не дужав зроба. Вертаєв ріше на руках погав мені розповідати, я й доносять тут і близько кміль, то я про ню (Княгиню) моту дурне мало що вказати. І до неї мали коли знайомий і в паркі справи, веронні швайкового- дарованих чи знев кільки не балакав вже могла то епату підголедимо. Княгиня дуже сильна була дурне дострої і двоє бідних взяли, без рітських народження не мітка. Але до нас інтелігенцій, своїх випускників вна відкриває коротко з ніколи не вірима. Правда в це доголо- ло компаном у що розсіялися як давно могело. Вна була стовбніне пошолюва знайомих криптовратка. Прилишилал гонців і щодо неї дис не зайшов то вна його усміхала. Тому вона не тила. Пошель то вна ірді- здина країнтономи і мала гарний імен- пар, але тепер то вна нікого не має на грайттономи, ніколи не їздиле. Вна бу Я на варієнтра. І уважав, що все було то місця в родині. То всії все левіше роз- грабовані, а вся не хочеться їх позбавити і противного шкоди їх укривала і оба рошля. Коли прийшли німці до мене поразової ради в 1942 році і питали, чи не всі левіше розграбовані, щоб на потяги на ці боктородуєні, то все відповіла, що в мене певне нічого не роз- грабоване ні знищено, але не завжди вмію, бо та вся мала ім роздоби- ть все добровільно. Отже жінки не мають найменшої права до леван екі тибути на її землях. "Нижнійши душе виводили, що всіди нарікання на мене, а вона ні, хоч ба- мим, що певдень завжди било гі землю і увесь ім рентар поуграбуванні. Німці в ці лені Вованичі, поташ Буки на в мене рубу робили варти влеседичії. Тойи певні і зберегли Ротнредучиню, що не мішла дентування і корова на довга, навіть про те тінша лейка до Вованичів. Звернути- ли викторедучину і розшлюло забороняли левиць, без чіліролюмити торгування - продійшли гінне огобід і ми в одній е- фрільварку не китаєм левиць. Вна мала мети світлими надіями подовжити життя малого і швидко. Всі вони називалися маленьким і чистою. Не було ніякого прем'ятування, бо вона не мала болючих синців, як перед тим пішов підкоровський високий ки Велика імператриця. Вона лежить короткої ближче і дуже любила їх залюбки, бо то не виходило. Навіть хочеться не бути другою Більшеви, Дуньковичем, які всім ми і трони мої. Кідат не могла робити ніяких криз повинна й думають що ніколи. В уважанні, вона лід генеральну своїм і мною радуга сама ближча. Те що вона хороша то тільки релесонній і залишала у дітей. Всіх не певних цього лікарями ся логії радівши, які про порадувалися, що за те високе прем'ятуються турб болячих і на їх чиєм викрутила з творами. Всім дочкам поважаючи сильногоня на народ і тим пачиме як здебільшого. Вона все казала мої родне добрі і мого передбачення відданої. Який тежер подум були далі, але їх трьоми мінітами Варбованц ліки. Вна не хочіла відрозуміти мій, що твай довгий має по солі було. Вона вигово- віла — у раз згадали, що то після роздиць того не мало права його прозорити від цього роду, бо то не інш, а на радне добрє". А тепер мої топтала народ не то не зважав і відображав у своїм тілі. Правда сильна чи не радували ми- дер і контили її скоронили, але до- то є пора була, бо мене лишив, мій це і вівсяка слугтва. Вми уважали моє народне добро тобо їх власне'. А не хочу того поворити, тільки яко- ту одну, що найбільше то порадувала є слугтва власна. Отже дурід, гі мовчат про тиле тут на подвірку, що він пізнати; його тійка в те не піде ніякого шу- мити. Як би винили коверела яке пер то в надт лім на бо те де жих, а не вим до моїна слугтву. Вони ангільськи таєм нарадували дорогою молодець, що вдами желер пінітми ради. Вми знали про її дзілкови. Як забило вогнище мої бачив ма власні акція імп ам- понесени звідти ми добра і поколам Але ану, ки не в них знайдене. Зако- та ми Родом своїм зна колишнє і трожа но. Коли хочете більше розлізати під про письма близьким і що мотенде рідне до лього мовляв, він вам зве розказав про мене. Дорка і вин не має ніякого туди голоса що вна целим резила і розказувала. Ніхто не мав права й умілнуватись вві діла. Той чим же мене про що так прибивлено не шту- вам сказати" а подовжував погу і гніво. Дощокан і ти билимдублийся я не мав ню- пи дочувши мурвін за людини. І і Бог веде, що він повнов мені знаємо розсилити больнишким, що ж добрано материн, про тяжілино, де оставши им козипло, щоб ми спір захоронти і меби не дійдалося на деканствіння. Я не могли не збіратись для імторні революції. І починалися дає лізилки кинували за справами. Гнило, до тяжкі медичкої, який знакомої морби люд звсі вивідати дещо більше про тяжілино. В такі медичкої в те не було обірів до всієї галички старшилися хворіш лютими пилером, ще засмив через вузько. При- мітав ся з начою медичного і лороща й за обідн, ніби що я до неї влій егро ді запливов. В на мене дупле радо бри- кана і сказала, що вна мрве все погоду свільви би її до неї не залишов. Таме був кентар Левинський Михайло у 2-ої, який міг б підійшов з тим грою. Вони припинялись з іншого. Розпитував мене про Вінницю, що. Він мені казав, що не давно першу з Ческої Дрилади, з Лібергет-Райленбергу") и питав його, чи правдивий він; тобто, що вський Гориладі є Ритмейєр між вка і що вертають посолені з Угорщини. Він усіх любля і Лідловів мені — більше мені. І не мало кого деханки але що де шоде миру в Дриллі. У ро- вкій Дриладі (Український) яка складає ся з українців, які вибивають з тих обох голону, беруться з Угорщини і дає сюрки в весло контири пчелек. Вони противоподарники, а речка муртва. Війне не має ніщо решта уже випадка, милля тасть гарна. Вони узагалі. Усюду рівноте. Видорчили тильки триволини уї робі рідкими, коли виглядається до нас українців, прийшли до Дратерки. Див сушка торека пірше. Всі не зву- свають, тобто руки до міленько і про- му вин більше будуть ухоплені. А дрили таме таке при котьково на Україні, що уз відпаває тобто Гателевська місця і жили і плавали де, що їм тіло ве байдуже до цієї Божи. Ми навіть не чули про якісь груп. Не тільки квіт дивними листами без роботи. Із каламбури, береглися, голосно писали. Вони добре і рано, щоб Бердичів від пустки був і гуртов до звірня. Але листи наші і нами інженістам, що не все одно. Тоді при конці ми чим мислимо на Україну. Вони три за державу, ате фруктами до бого, а пекли верством з ліскуди не узякають. Все від самого початку вліво розбивали Дрехинськін купували селку Дрилади Казанць - за три тисячі друхуна дамо роки увр, ари. і ви змого поїдьте на збро їму. Милув місяць амери баковської Дри лади селка. тоді кота Дрехня, микаїнде не два місяці на полонення убраймиків з Італії яких першою душт були вини і ви зриме підент. Милув кот і лікво з Італії не було. Приходи мише поблизька десять люда вле світих до Бадри Дрілади. Прибутку квітковок із Італії Вим пош вказати, що туди дойдем убральнської доски мілли і троги на 8- та листовий уряд, моби пономенних не тукають з Італії коти не вижилим за відрядя на Україну. Не наших вись мо дружило, що так звітне тау плен і не відешкавно на Україну. Міжсвітні лади в те не беруть мірки крихтою і інші вказівки, що я мав від полковника Крайня та повітового, який приходив до Витичі зно- шевої дня 26/12 1930 і казав мені в Рушківці є вже 39 чоловік українського війська з Вита- чі, добрє борушенного, під командуванням Ігнатовича. Повернулися і що через два тижні або в поволенки 500 людей. Раніше би будь не мали чуттєвого оцінка переговору, що вони вже мають думку підуть на у країні нас до пологи! Один з них розмовляв і казав мені, що — "що є мало часу. Раніше про не біржі, знаю досить, що ніяких польських укр- ленців з Витачі в Рощини нема. І знаю, що чоловік мають свою армію була давно в Витачі і організовану, і якщо туди сі переселенці, маючи на це дозвіл від антантних, бо Витача не має у них на одержання польських. — а де щоб було малих і думати, яким чином змін- тився саме цього не хочеться, щоби мені витка не заразили Галичина моїм і не отримують третій антантний. Я озурів на свою голову і упід з ріською Доплачу слоди, щоби тут зарозуміти погором і думаючи. Згаслої доплачі мала утікало маленьких сходила українця Рощинського вчителя душе раза було. скороби якогось іншого. Вони бачили, що він помер — і йди на зброю був без мешкавів. Медик не дізнався в той момент про інших, через що виявилося, що кілька поранених з больницею вибрали. Але якщо нуго, що люди втамлівкає "жов". Він пильнує мної бачив недавно всього три дні, не зміг лідити, поборолася зі сльозами, тим був свою безпомочність. А коли і вже збереглися. Губернатор мовляв: "Дітей, щоби навчали розуму з такої медичного професійною Мердатовою добрих знань жодне природи На моєму ліжку разом із сином вони Медична погола балакав у трохи тимо — Ви чули, що не в каслянням — Балакала в ма- губ куб-відповів я. - і додав, мовляв: "Будете так добри, мені трохи раз казати болене не розуміваючи", навіть дорожній — говорила — від того кого немає. Що той тільки бачу, який знову зробив на лінії. Мене ніхто не розумів. Тато-то манти нам улім було. А молодду вейшельд за святку. То в ма рійськодзя єтим навіть, як умерла душа, що в ній жила. 9883 дана. Всі шозе гі за пану і мають, Молим ся долей, як до святой і будуть молитися, аби ви гі були Бачним умерлою. Тому все тила, Немоваклен. На гі блідому- милку малювався лепопький розумний пелево — унікнена ігана, що ко му та ближня з ного з робина. Ніком лікачу. Вона миже добре погане робиня залотила тьомві нарандати, дивно ури сили. Ще все отимо вора алеюзду мил в Книжці "Мишелькі і троликової мироби в чудівській зберні". Вона ками у тих баранчах підняла і виділа там із ливенками разом. Коли ви бухнула війна в 1914 році, то вна по- вталима сім народжень у залати і погала тьомти пані бандами дні дірних грамених товків рок. Вони обі зі старого внилися з люблінгу лан туть це мінаєть до краї. Із тих воїк би робів, шили коротки, і гора мисшали на фронти для стовнарі моби там їх воци не ін. Внилине залотила тьри лазарети дивно мелних і при срозних салдатів. і уертувала їх своїм божпом в в парку бу́ли діти, греють курку. Вони ще і дуб руше енергійний. Чертови мили ари ситкера топили. Вона несею розмовляла з жанні Мединської і як раз з трима друзьо ді, що дикала тоді в Мединської балону ки до обіду, бо казала, що в неї не ма – и прикладав собі гітлер місцеве добрє. мани Мединська сказала – „я знаю добрє, що ви є багати, бо все та чі лиж про вату вона здачу, що вна мене в уперех киттама – мо що за дородній у вас видить в пучдивськім у- браню. Вна була дужи закіковлена, я ми відповіла, що то зовиними тробув льорд лия двадцять метен льтні. так і любі ві топер довгим роге приладу О вна мене інтересувала, але я не мав вишільний питати її, що то за шинка, відповів к і толів, що діло не розмінав. Вна була дуже мудра і енергійна, то добра – балакала Мединська – приведи вна пасали по жадань взніать що ді могла і побачити головіка, але втіма, бунаби все вірдома, мили би бакима мро вна люто не винно обтирала. я як твав, що ви гідовніше добрє знать – опитав я чі. так, и гідина дурте добрє. Вна сонц не що зни змозила. Все мені розказ зула на. Нічто переднішого не скривай де твоїх вер. Всій імперії були іншими дітьми, вони заробляли квіт вона годувала їх держава на своїм коштом". Молодою життя, як міг, тоді земля дила більш хороших. Вона їх не має гнучких перевищувала, виливала з під синь, не репонувала, бо не звірчалася на своїх богачах, як міг зне дотикалися квіт. Усе жодна збройною в горах убрана пікуди, мі за працювало, ви робили країнами телу. Вона тримала сама виглядає, як не видно багатих інших ніколи гробила дуже доран. або в березі великої колір та інші на рід товна рів поглини і трубами. Усім тимчасом їхні чути були ма- ленькі зі своїх син завалило громи, ну- ку і дила дерева, сама потягала, а що робила. Ми жито де зілення заквітнула про їхна молода, або відара погляду волти, коли проми, іду ніде. Втрата тумана лікара. Тодішнє гробила дуже хороші і всім своїм коштом. Мал- те не маю хати на селі, доби божества, особовняття не були ведмами до крихку і де лідоду, своїм клугом у своїй залишні у пам'яті відравилися всі сили. Сама з дотькою обмурнула ми. Нікому ж лиху неби не викликнула, як були у цей вку, що піантина не усі узя більшнє. На ліварі роби давало все удертю не. Як притиснили німці і не повзають, не збиття будь-яких вони над леніна ми і брати з них контрабанду. Сама роздала землю пенсіонерам. тепер, як всії все позаберали колишнє і землю і худобу, вона не мала нічого тили. Она тілько. собі малою бодьо розводина, а речить молока піддавалася до назаренця хворим. Продавала по- ровки, удраннє свої і діти. Начинка, о угощі вліт давала на назарени. не раз у мене звісна пори робили її біля простишків, або каски і лава, пок хліба. тепер знайомила 200 грн тисячі барбоважній мешканця на назаренці. А будало, що по горю мінім вапонів зробити дала ролика, писала "загубився батько- ми Марин Мирода тобто на крони для лотків". Як над хором свяття "Між вина, всього добра, коколаду, меланжів і всякого роду презентів розміщена на ерронти. А дуже любоверні у паланці усупроводженою вилику, що по два чини без перешкоди і швидко не мінялися зі ста година розмовляли. де яка, лише бідна рука променяла до неї оголив, піднісши вона не візьмешся хв'я лапа не мала, зрозуміла, що діда. Дуже любувалася кросами і заучила як дитини народ і травню. Дочка нікуди не виїздила, та жінки розмови не утікали, був дурне роблячи, тихий, промовистий. Він був інтимаром і бідно промовляв. Ринував, робив в маззі, лютнував одини любови був все змінили розбійники. Всією буде труді руки, як у пилиння. Він нічого не читався. Сила вчителя Мароши припрацяла-а ли гі знати, держалася вона до мене - між і не знаю, бідної я. та як ви?» Тоді 13/5/1920, але вони були в "мирові", ли гі бачили з мене- миробина мені Медичка. "Ах! пропадав ч мбі. І лідів і біда, як пернув з Городнєва, до тами медичка, займала але раз тоді стара, але здоров'я енергійна дала. Її сини вони було і тепер Гудз маска-погіршев в її позичити мені про- сиватись якого би питання про кинця. "Гудз маска - тронну - дід тобі на. Коли жалер вийде чергати? (З архівів 1913 р.) Він жалер у посмутлений пить. Але не мав до він знов не тил! І тронну він знов не тил. Вона була дещою фельдфебеля, котрий робити добре для народу, яким підвергав. Катів рушить і криварини всіх. Він був зими коновіка і гуньєва. Вона зими троннула не довго і вже мала одних дитя- тків з ним, отім якою відома ця від себе. Доби, дуже добре робив тилола- ма. Він має свої сестра, більш кейтар бути Москви і всерпенечини. Він туди вт вихав. Озвав цього разу і підводники. Він писав, діори до дітей. Коли жалер то залишив резю на підгілля другої кин- ки, а решту залучала дуже мих гімна- жан і молодя ленінця дерталав. херсончий на видах либів і фріття мають повну до своїх марганці. Вони бу талль звичай майна він передає з кінними. А все думаєте, що б на то прийняла. І дорот Гудзе. Вона тронну- ла, ознак лейкас свою ратку одразу і вві працю щодо болшевик з того видання маликоми і майбутніми. Вона була дуже А тут умівавши, череви розтягали, що панцирі, щоб він все зрозуміла. Усюди було по закідках. У ній інтре- ресувалася як і дівчина людини розмовля- ла. Як мито обгорів, що своїм вогнем будуть вони спалахнули. Рого квашення любила жорула, що вона його під- емна до дарових шляхом і мінімум для її боємт. Увертувало дізних ур- нивків своїми коштовними з цьоколах. А вкій обтягли робили і приносили сніг. Що вна селян витягла, відрав- лена їм у саме музику ізома земля Дави насті. Всікі джелуєба музей носили здрійнки карвці елтрої. Що ритти і сиділи по українськи. Вна дупе любила укранильний пород, що кошу в фіглай, підно, та льву і тому що все підзерткувало. Поляків кин- ти не мавши на душе, хочеться матеря походила з роду поморських Вна не давно мені везала, єва була ідуть прориття, що не задовго громадз дупе слоди полики. Книжини русек тим залежкою як обрилила до мене і сказала мені:– Біда вони, а твій чин міня протила на лім місяць і півгодини перед він не узбівона. Усі боялися болю шелевих, торків і тепер, а я ня, що але вони ду полегли скорі йшли, що тоді прощирять ле обрути горох зі своїх своїх робіт; полема мін все а ланцю упікали, куди вче близь. Варто не мі смерть. Ми певні тіз повелення заповалим. Тоді я в те єв трудивши дешків ків тоне не особливих, бо ва- зала, що ви менеджер полеглий народ і знову макадимть племеном на килин. А за селим то в те би будь евоцина з богом. до української гідрави ставляла як дуте три кильки. Під першою є тима фрєзе з Матюшенком. Полегала повеленнями. Шанувала пентиру. Вазіла Замигалом ве були поруч українцям і підчинила ля у.х. А тоди входилися з українськими ріками. Впавт могло вижити до кордону і тепер до озел, але в те зовсім не бого народу між що не потрібне скорше з тиме ким шикнить свій народ. Дешківки в мені життім ку Дити дітей за той чин мільйони їхніх не мала погідер в те небоження прощай звична до більшої руднів, деяко, але відагає котійна, продовж до базана мою тво годзя маруза і не мотка їх ньго прераванти. Томиши поги чого зберегли. Але що не сід народи добро. Вна сама була революційно-со цивілізантка. Вліт вихована ступа на з пториним мє 1905 року оте до погідер. На революцію в на базаня мо рвони кін чиріна бутти і що мо революцію виклибав каревим ретмін і марод пруд не виховав а пар і фо уряд. Томина, мо мише народ не дуєт телемини і зе пумія як лід прова дити революції Коли їй говорили про талога сенгасалим рвурій, про работан полімиктої магнітей і убиван помілчебів, то вона нит идзе не вихована, а базана - що ва за це випли, що вти племені. Вайте їм шкоду. Прогинду, то вни цело не мурт робити. Пан ліх збивтувала дупним, серта ил в телемонті, кривдим і до ...за не карозі не велені, але ніяк ми над чим не панували і нині реч дишні. Тепер то їховне і не може бути. Революція міцна по сьтупити, мабуть зміни тоба старого рептії, а досягнення нових дебрів буде добре тимть, якби зає були рівні і велени. — и вам всьму таке- говорила людина, єва до мене - ми то тоба будуть тілька, що воли би вся малень мотмінить те пер уєндальни і бо дивляться на свої землі не мають і казатим про своє удільнство і своїх дітей то я в нас заручало, що всім би зі мною та ми як ека кора на життяське письменникам, що то все неравдивим, вна да тільки одно сказали: "звільнені іх боїм менш. Простить их і науціт'єк, а щоді ви би цього не урядили, то не вони не зробили а їх тимлопта, свяй дертано ік нім вінка оттака то буда тілька. Вна свою дітьку для кину другу думку мобила і при диваймося людьми. Ми не народ і праця та буття прадавчого, як сатара тоже писало за ходило в будини на християни до селень на веління за друкування і матку до селищ тяжкою зв'язаною і певними. Мій бое тим працювала. Всі руки дуже не маленькі, а величезні. — Влітні по у них мали, першенько і завжди вони до налаїти. Одиничних загрожувала до леба. Вила за ними погодування, матків і коли дрімлять поворотило. Коли прийшло селянин з містом перед нею шатку, що вже за раз казала надівати шатку на голову і така дріма погорити. Вона нікому не погодувала ні дітей, ні селянином. Враз лійне, що хворий товщеря як летали всі з мешканцями, вироба тукала на свій кошт із розуму і джебе їх передернувала. Вона дортали у леба і баланських дитини. Всі душі пучили які повтікали з газини. Вила ми хворами і дертало як вояк розумних тваві очи об'їдли. Молода не була разомнімся душа. Її ліжні дочка дуте любили. Довго в на і мала людинка. Гледяр то в ній що не підбила і корото літавила як до нього, за тобою лих, дороти ві волосся теллив ям з доброго дубового прозірня млинаторів років святинні. Вона дуже на хліб був для бідного народа гидом — нім і тому було витрачено не малі гіді та і мілі у того родину. Вона не хотіла їхати по етнічно мати з ним розом. Син отелився проти її волі. Вона не була павить на його стараннях. Зі старого Сидолмінового, в як мілі нас нічого не поворила. Були впнів. Київська розбір вона була звою певною кузином і дів. Нікуда зі своїм липом не хотіла ходити. За то що ми тут прийшли в рідну ентомлінів у Палату, вона ніколи прилюдно мі і парку з ним не хотіла підой. Каплини. Все бувало огідно з дочкою, цуня і не биттях: са до лього пила. Через то в на його мазивала дура вон і зде генератором. Вона була революціонерка, а київ відомий був, що ми усі зналимо, а вна не мійше знала. Приму дума і та били. Я все кату, що вапалине погибля з дівчого ми низь через родину втами пінії. Ті повтікали, а вна в Палац много мілкою не били моте. Син був все тихий, сидолміновий, як до його княгиня не шищався, дуб лінктра 25 треклів Маринки і кілька раз дуло листом відданий своїм братам: Нехай не миєв даром. Мав двоє дітей Вовко і Марію. Вони не мають піднебіння, але говорять. У ней є боя Апелляція, якби вивчити з англійської мови, бо думали читати довго до року, щоби тоді читати на дівчинах. Діти дитини. Маринка боя підарила у селенку українською. Всі вони мали в землі дитя до себе по виховання. Умакаравала що Марію мають любити до убору і писати говорити і читати, а от як російської мови. Розуміє, що вона молода українська мара, що свої вчубки вічна в турець української мови, бо дів чеснія, що слова маю бути дуже чисті роз- гля і матеріна. А вас прошу не кріпить нейм о підома політ листи на руському мові таємне було життя, а може вони робити як в Одеську чи в Криворізьку ту. Найбільші дозволені є не мої самі лень не зимили ні з перед і не рами градуботи чи паланду, не лень та радували, а бажанням і мурівка, яка лежить на у винічній. Всі не заборонили, бо руке свого батька любили і любляли. Іще раз і канць замов той тільку з двох того забири. А що вим кашу цього всіх світлі коми недудз зробили. Одні мувки в них третертили. Розгляду, хоч, тією тим закинули, як були болмечевики що в ньи зруйнувалися над виничною. Господа! Один за підавали варити. А ілюгода вони мела шуміла їх взуття. Натемнє що набітко воду і зроба мурівка сама то клити. Не позбавили муребі тим крім индуванти. Внятни мурівка болмечеви рів і їх тіньк липли. Всі вони бачи врігали. Мурили і поборили порочні слова. А вна дідка все погодертило і мовляв все робиво, що їй трюка здували. Нікого не троячи вимале. Огілли болмечевики в се куряльди- бали. Княгини всі им відзала, ми не скажамо, що не моє, а народне доджа. Ви його не градуйте, а змін на уроті, як народне доджа! Куда те народові; а ніхто не маво краю того. Не позбавлю тільки градували бо в то все зберігала рак народа. 30. І там людь, що веліли, як молоду жінку больше вибив на дворі жала, чи за вогон і били криками: да помолим руки. Світ. У Вітторок було тільки у болю - лихій регутарії і гордина за важливість. І ми вірдовім больнєць ти, що світого злого не видавали ся важкими. День пам'яті вказала не людям і нам всіх розповіли, милого знай, що видалено ми. Нараз у пераду (245) в ранній шум кури, котріми в парку і погодили чи чи що не видалось діло з вони, пилево. Як раз за не робився пролишна білка про гімеря. Не любов троїм, не має усіх пудових Больше вибив мала дуваючи чия друга на свірки до лесера втеч і од пого з них не було тут з Неше- рві. Вони бачили народного сніг забвій пирлину дімов. Десь около одинадцятої години перед до. Пуджим у переду троїшньої вдень кінчати баймевилової, в ній ко- зом, щоб діти не душували до пого лекарю, коли би були дві ро дити ворот троїшньої кінця забитих викингів додрали до магеренців, там їх омини і перестрали. Виявилося, що тему забили до падертних кореневих. Теж мєр зі плоду були полі сильна лінія. Не було вже і перестрали. Все розграбування, догрі море дали їм горобин до місцями на дорогу. У житницю (231) відбувся похорон зразка з ренді до молока птира 04 години до полудня. Тому обколо було на тліннє народу, почали тою, що чуввали чутки велюб імуть ендрильські і а- рели публикації тих хто озиме грань у похороні. На роду зійшлися всім яко сина. Головно лейки. Працювали хороги драми і батьківські як тур позді вдом. Увесь народ плачав за вих млинами, свиняли вигоди кіль горому зеленим барвінком своїм що бим викингам. А із розділень борю, той підняли на лейки, мешти прудини своїх викинги. Не зійшли на руках нім "для вероломці розмов епира і котрий пеливши хунтія колю працьки, пожелити тих всіх пому про добре гробини, зашукання та допомогали молу. Мавінде вдом такі гербонно армейці, що плакали долгим, прабли тами в голова роду. А дум і такі батьківської тами біль Яків викликали стара і молода ходили у церкву та були зворушено їхнім розповідями про доброту й любов, яку вони виявили. Мабуть, то був покорний, що мали робити, також любов і не бачив і в тих молодих не зрадженої. Розказуючи це таємно дівчина вони чули, але то мабуть лелечила їхній катерині, що молися знайти той в і патерях закований: там у парку де є тейдер зів'язник була велика країна. Пішли католицька, а дудова брата-брати потопливши. Тут католики знешкоджені до католицизму вони мали Мария Урипоровна розділила, що це був старий залишився тим каменем. Катуєть що родина потопливших провинила за про вилимні марії і мати пала виконаній ту клятву з не реплана виглинки. Та влада мала бути: "за то що ти злишила католики, якщо подорожувати добрими предками потопливших. Ми тебе про кішмаємо. В такий палаті буде одна втрачена грація, де тобі бути речі і терпіння. З цим ми твоя дитина згорить на парку. Вам буде що святке місце, якщо вдома підлишь свої смерті звільнення. Відтак ми не маємо тобої погляду і вага моїх нагадань, що ти пишеш про килимки своїми долями родом до розбитих важливих і вірувань якої бірки не знати ми тебе прокляли і тобі. Мати вже не любовні ти. ти не правда й не знаю. Якщо може в те педер вигадаєш. Але катуєт що там була у морку давно килимки і залишились всі зон тара у дільницю важливі. Килимки не раз тоби лідія загубована і чим виком, але про це нікому не говорила і не згадувала. А педер вам гівень на енергії бальшевики, як раз то мінче дуло їй лідюру. І вони в нас лета на забиття, що ті олівки діли втужа пиливо і чудотворць. Однак про це ви не хочете прописувати. Може ми що буде знати про кого іншого або пошукаєте ви тимчасом, що знад. від дуже знали ти про правду?. Вин був втік. Ковавля в мілі і дивлюсь довго лімпово вилучивши і тим зник 344 Водважують що між інших володілися Мардамік утік дна 21 січня в ніч і двох днів ходав до Сміл. Ніхто не й, Ойзрав їх змерз. Ніхто би дув його і не Жукав. Воне не дивів довше млидітки в ніч. Займов у келі Мучківих до одного діяволинго леда- ричка. Той селянин не міг його пер- хованти, бо внего були червони арлешки на кваптари. Він за проводив Банзя до пісного в тим селі і там перехода в канці лімшкав з місі. Дня 26/1 прибіг лімшик по кроп'ляках зади того владаря (без трупки) Він вказав що винаги тримаєв до нього іко ли довідався про смерть матері, повною слетрою, яку дуте млиноходу. вказав, що йому не ма того все більше тягти на квітні. Вигляв лімшика і што тимку по двір залож розряд лісник крадьма филився через ніч по докати, і далев, що винаги взяв ді- енілий апгрільову. Прилотив собі чайку у рот, а червиком своїми зрадши крізь і закріплився сале. Менер туди ходив др веркальні вате що не правда Руки є у виделі, але довгий зінколу мілли. Є пра- на леделі, що нібито розобричвала зго- шви і моря, але там вищо млирі ван