Листування з Міністерством закордонних справ та доповіді про діяльність місії УНР, відрядженої до Врангеля, політичну діяльність емігрантів, ставлення Німеччини до Уряду УНР тощо, 16.02.1921-19.04.1921, 37 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичного будівництва МВС УРСР м. Харків ФМ 429, № 60, 110 КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Листування з Міністерством закордонних справ та доповідь про діяльність місії УНР, висланої до Врангеля, політичну діяльність контрреволюційних емігрантів, про відношення Німеччини до уряду УНР і гетьманщини на Україні. 16 лютого – 19 квітня 1921 р. Канцелярія Директорії Української Народної Республіки Інформаційний відділ. ДІЛО з мистецтвами і інформаціями, що до бувшого гетьмана Скоропадського. [Мистецька з міністерством Заробітних справ та соціальних справ діяльність місії, висланої до Конгресу бойових розшуків, по відношенню Німеччини до УРСР і пейшанцями на Україні.] Початок 16 лютого 1921 року. Закінчено 18 квітня 1921 року. ТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Народної Революції Соціалістичного Союзу МВС УРСР у Харкові аркушах. 1/429, ОДХ 2, ВОДХ 110 У.Н.Р. НАЧАЛЬНИК Закордонного Відділу ГУРТІ 5 лютого 1921р. ч.I47. м.Варшава. ДОКЛАД Під час мого перебування в м.Варшаві трапилося мені випадково в помежканні Ліквідаційної Комісії У.Н.Р. зустріти відомого гетьманського діяча бувшого Міністра Двора Павла Скоропадського-п.М.Ханенко. Використовуючи моє колишнє знайомство з цим паном по Київу мені удалося війти в курс і коло тих осіб, котрі зараз на руинах Врангеліади бажають збудувати нові формачі проти-більшовицького реакційно-московського типу. В перший же день моєго побачення з п.Ханенко напросився на побачення від мене бувший "Міністр по Українським Справам" при правительстві Півдня Росії відомий поводоукраїнець генерал Кірей. В п'ятора-годинній розмови з цим генералом мені удалося узнати слідуюче: I. Після провалу політичної акції Врангеля недобитки його Уряду українського походження шукають за всяку ціну зв'язку з нами, сподіваючись на можливість спровокувати наші справи собіна користь. Генерал Кірей має визначене, стисло окреслене завдання війти в курс наших справ і досягнути порозуміння на умовах Федеративної України - єдиної уступки на яку здешидувалися недавно єдино-неділими. Моє глубоке переконання що вгоди в боку "Українських елементів Врангеля на визнання нашої самостійності бути не може: "я не мислю самостійної України з штучним кордоном між си- тим по горло півднем і голодним до одичавіння московським народом II. Генерал Кірей заявив, що від імені українських елементів армії Врангеля / яких він на підставі офіційних даних обра- ховує до 75% може ствердити, що ці елементи, мовляв, влялися б до армії Головного Отамана Петлюри лише тоді, коли армія ця стала б на шлях стислої регулярізації і відкинула б "невбачотні идеа- 160 ля" самостійників. Взагалі по за його словами в тоні і вира- зах я міг собачити, що його дуже хвилює можливість висилки в нашого боку до інтернованої армії Вранґеля нашої Місії, яка б звернулася до коваків безпосередньо, минувши інстан- цію його, Генерала Кірей. Можна гадати в певності, що настрій інтернованих україн- ців армії Вранґеля цілком прихильний до нас і по першому заклику можна чекати масового перехода цих коваків до шерег нашого пійська вичайно при умові, що переход цей технічно не буде гальмуватися нашими представниками в Царьгороді і бу- де зроблено все, щоб здобути формальний дозвіл від Міжсоюзни- чеської Комісії в Царьгороді на їх перетранспортировку. Що до Кубанських коваків, яких Генерал Кірей нараховує 25% всієї армії, то на його думку вони прагнуть до своєї влас- ної Кубанської армії і ніколи не підуть за п.Іванісом, якого "я считаю специфичним провокатором, достойним наслідником п.Кутелова предавшого на уничтоження красних всю Кубанську армію". Я допідався далі, що генерал Кірей знає про нараду Петлюра-Савінків - Іваніс і ставиться до неї в обуренні і злостю – такий соня потягне за собою загальну катастрофу про- ти – большовицької акції, бо наколи перший має поважну вій- ськову організацію і піддержку сил У.Н.Р. за собою, два дру- гих нічого не мають і стратили всякий реальний грунт в масах, яких бажають репрезентувати. "Господина Іваніса кубанці не допустять в свої лагері за проволоку – на ньм кровь замуче- них, подло преданих красним кубанських боїцов". III. Генерал Кірей всю свою розмову вдавав на обуреної критиці політики Струве, Кривошеїна і Шульшина, завважаючи, що політика їх гостро росходилася з настріями армії і Гла- ковержа Вранґеля і що усунення цих елементів в російської справи є вимога невідкладна і рішуча. Схвилюваний, він по- казав мені свій доклад, в якім протестує перед Вранґелем про- чи чорної політики цих "мужів стану" що до українського пи- тання і зазначає ні перешкоди і провокації, які уживалися ими, щоб не допустить равноправія українського и русского языка" заборонити назву "україна," удушити саму ідею само- битності українського народу в "Братерській сим'ї народів бувшої і вмершої єдиної неделимої". IV. Маючи певні завдання монопольного характеру від Уряду Врангеля, він шукає можливості персональної зустрічі в Паном Голов- ним Отаманом і п. Головою Ліквідаційної Комісії. Можна було відчу- ти, що генерал Кірей є представник тої середньої течії в російсь- кім питанні, яку прагне взяти зараз Париж, щоб совмістити рух ук- раїнський з російським і його варіаціями на Савінкова і Комп. З то- на розмови видко було, що мети цієї п. Генерал не досягнув і здасть- ся в його підставними положеннями не досягне. Почувається розву- бленість серед російських кол з огляду на те, що услюжлива рука Анталя опустелась і не дає їм тої моральної і матеріяльної піддер- жки, яка єдина піддержувала у високій мірі розвій їх непримиримих імперіалістично-реакційних тенденцій. V. Характеризуючи діяльність нашої української місії, висла- ної до Врангеля, генерал Кірей зазначує, що Уряд наш не міг зроби- ти лучшого кроку до конфлікту ніж висилка делегації в такому скла- ді - Хлопчиків, на кожному кроці перешкоджуючих справі включення стратегичної згоди. "Ми гадали побачити у себе кадрових старших - представників війська У.Н.Р., людей поважних і серйозних, а нам прислали компанію молодих людей далеких від дипломатії"...... VI. Фактичні данні стисло таємного характеру подаю на словах. Сотник /підпис/. З оригіналом згідно. М.Крижановський Начальник Канцелярії ДИРЕКТОРІЇ ГЕРМАНСЬКО-РОСІЙСЬКА АКЦІЯ ПРОТИ УРЯДУ У. ГОЛОВНОГО ОТАМАНА. Викинені силою народнього повстання при кінці 1918 року в Украї- ни, гетьмансько-російські кола на протязі останніх трьох літ робили все, аби пошкодити українській національно-державній ідеї і її керую- чим чинникам. Ця акція особливо збільшувалась в часи мілітарних неуспіхів армії У.Н.Р. і тяжкого політичного становища її Уряду, коли гетьмансько-ро- сійським колам здавалося, що вже прийшов їх час. В сучасний мент тяжкого становища, в якому зупинилась армія У.Н.Р. і ії Уряд, ми як раз є свідками цеї великої акції, яка має своєю ме- тою ліквідувати наш політичний центр, зdemоралізувати наше військо і громадянство і тим прокласти собі дорогу до України. Головним центром праці бувшого гетьмана Скоропадського й його агентів є Берлін. Тут підтримують і енергійно провадять гетьманську акцію хлібороби-державники: Ліпінський, Скоропись-Йолтуховський, Кі- стяківський, Бутенко і Степанківський /останній видав в Швайцарії гетьманську часопись „Д.Україн“ через генерала Віскупського та полков- ника Родзянко, які відомі своєю діяльністю по формуванню армій Юде- ничач і Вермонта; ці гетьманські діячі тісно звязані з російськими реакційними колами, що емігрували в Німеччину: В місяці грудні за допомогою німецьких - генерала Гофмана, капі- тана Альвенс-Лебена, майора Рассе /останні два служили в Штабі ге- нерала Айхгорна під час німецької окупації України/-ім вдалося одер- жати від німецького уряду велику кількість грошей, на яку вони ку- пили російську газету „Нове Слово“ і перехрестили її в „Українсь- ке Слово“. Редакція складається з доктора Кузелі, Богдана Лепкого, Полтавець-Острянниці, полк.Новохазького, сотника М.Тревінського/ був. Голови Військово-Санітарної Місії в Німеччині/ і сотн.Луговенко. Орган цей має своєю метою агітацію за бувшого гетьмана Скоропадсько- го і дискредитацію Уряду УНР. на чолі з Паном Головним Отаманом С.Петлюрою. Мається на увазі ширити цю газету, як серед українських полонених, так і серед інтернованої в Польщі армії У.Н.Р., куди по- слані спеціальні агенти для пропаганди, а особливо в запорізькій дивізії, серед старшин якої гетьманці сподіваються знайти найбільш міцний грунт. З Берліну гетьманські кола провадять свою акцію в Парижу, у Відні та Польщі. В Парижу виступає від гетьманських кол т.з."Національний Український Комітет", душою якого є п.Моркотун, був особистий секретар гетьмана Скоропадського. В склад Комітету входять: п.п.Панейко, Томашівський, Петрушевич Іван, Кульчицький, Петрушевич /син диктатора/, Білик, Могилянський/ і кутхенків був тов.Держ.Секрет.гетьманського міністерства/ і Цитович. Був час з початку 1920 року, коли цей Комітет домагався від французького уряду, щоб його визнали офіційним представництвом Української Держави при французькому Уряді, але коли йому було в тому відмовлено, Комітет обмежився лише пустою декларацією, де маніфестувалася головна точка політичної програми Комітету, а саме єдність з Росією. Як відомо, за кільки тижнів до врангелівської катастрофи, цей Комітет вислав до Севастополя п.п.Моркотуна і Могилянського, які мали собою представляти "Українську" політичну думку при правительстві "Кра России". В сучасний мент цей Комітет працює в повному контакті з Маклаковим, Сазоновим і іншими російськими колами в Парижу, на послугах яких є також був член Української Делегації і п.Галіп. До Парижу для підтримки гетьмансько-російських акцій прибув т.з. секретар в закордонних справах був уряду Петрушевича п.Вітвицький. Самий тісний контакт гетьмансько-російські берлінські кола підтримують з Віднем-асередком української еміграції. Тут майже постійно перебувають хлібороби-демократи: Кривецький, Дорошенко, Шемет, акції яких знаходять співчуття у наддніпрянців-самостійників п.п.О.Макаренка, Міцюка, Оскілка та був члена Директорії О.Андрієвського, а також у галицьких діячів - Петрушевича, Голубовича, та Назарука. З цими останніми вони найшли спільний ґрунт - це бажання повалити Уряд У.Н.Р. та Головного Отамана. Одним з центрів, звідки вирішено провадити руйнующу роботу проти Уряду У.Н.Р. є Віденська Національна Рада, галицькі члени якої /Дністрянський, Перфецький, Мишуга, Лисяк, Микитей, Петрушевич Л.,Ливицький Л.,Майітчак О., Назарук, Підлященький, Когут, Симака, Трильовський/ працюють по вказівках п.Петрушевича, а цей по вказівках п.Скоропадського. Вирішено, що галичане офіційно поки що не будуть виступати в оборону гетьманату, чекаючи слушного менту, поки роскладаюча робота гетьмансько-російських кол не дасть своїх наслідків. Для цієї роскладаючої праці гетьманськими колами був посланий з Відня п. О. Андрієвський. Під час свого перебування в Варшаві в мі- сяці січні, п.Андрієвський силкувався обробити в бажаному йому на- прямку, а саме примусити до акцій проти Головного Отамана,- Коман- дуючого Українською Армією Генерала Омельяновича-Павленка та декого в старшин командного составу армії. Разом з тим п.Андрієвський свої- ми візитами у польських військових та політичних чинніків та Росій- ського Політичного Комітету старався доказати їм, що Тарнів з Уря- дом У.Н.Р. та ії Головним Отаманом перестали бути політичним цент- ром української справи, та що ним став Відень. Між іншим п.Андрієв- ський висовував фігуру генерала Грекова, яка мала би стати на чолі української армії, на переїзд котрого до Варшави він старався діста- ти візу. Був п.Андрієвський і в Тарнові, де шукав собі адептів се- ред українських політично-громадських кол. В сучасний мент за допомогою де-яких галичан, перебуваючих в нашому військові, гетьманці і прихильники Петрушевича стараються на- вязати зносини з нашим командуючим складом, сподіваючись за їх допо- могою роскласти українську армію. Привіща та імена тих старшин ві- домі і лише спеціальні умовини перебування в інтернуванні не дозво- ляють вжити до них належних мір. В кожному разі в цю акцію замisha- ні лише окремі особи, щож до всієї армії - старшин та козаків,-то вона, як широ-демократична і республіканська, з огидою ставиться до авантюрників і очевидно, в свій час сама росправиться з ними, як це вже не раз бувало при подібних справах. Зміцнення акцій гетьмансько-галицьких крїгів, працюючих в кон- такті і по вказівках російського чорносотенного центра в значній мірі пояснюється настрієм селян на Україні, які недозвузанчно зая- вляють про свій намір підняти весною повстання проти окупантів боль- шовиків під васлом У.Н.Р. Російсько-гетьманські кола мріють за всяку ціну використати це повстання на Україні, щоб скористувавшись народним рухом, кинути Україну в обійми чорної реакції. З цією метою вони хотять всякими силами дискредувати державний центр У.Н.Р., а окремих осіб, які ви- носили на своїх плечах увесь тягах трьохлітньої боротьби за україн- ську державність, скомпромітувати, як перед українським громадян- ством, так і за кордоном. З цією метою гетьмансько-галицькими колами сіються різні про- вокаційні чутки, нитки інтриг, якими вони хотять окутати україн- ське громадянство і армію. Все це йде з партії українських хлібо- робів-демократів, далі через збанкрутованих політиків з галицько- го осередку через Відень до гетьмана, а через нього до російських реакційних кругів. Між іншим в місці сичні поміж Скоропадським та був. диктатором Петрушевичем складена формальна таємна умова на спільну акцію про- ти Уряду У.Н.Р. та Пана Головного Отамана. На відпущені німцями кілька міліонів німецьких марок, гетьман- сько-галицькі кола почали субсидувати такі органи в Галичині, як "Український Голос", що видається в Перемишлю та "Український Ві- стник", що виходить у Львові. Цим органам поставлено завдання ди- скредитувати Уряд У.Н.Р., а особливо Пана Головного Отамана, ро- складати українську армію та громадянство, уміщенням різних прово- каційних відомостей та чуток і поширенням цих органів в тисячах примірників серед інтернованого по таборах українського війська та скупченого в Ченстохові і Тарнові громадянства. У.Н.Р. АЧАЛЬНИК акордонного Відділу ГУГШ " лютого 192Дроку ч.1976.... м.ВАРШАВА Підчас мого перебування в м.Варшаві трапилося мені випадково во в поме канню Ліквідації ної Комісії У.Н.Р. аустріти відомого гетьманського діяча бувшого Міністра Двора Павло Скоропадського - п.М.М.ХАНЕНКО. Бикорисовуючи має колишнє знайомство з цим паном по Київу мені удалося війти в курс і коло тих осіб, котрі зараз на руїнах Врангеліади бажають збудовати нові формациї противобіль- шовицького реакційно-московського типу. В прешній же день мого по- бачення з п.ХАНЕНКО напросився на побачення зі мною бувший"Міністр по Українським Справам" при правительстві півдня Росії відомий псевдоукраїнець Генерал КІРЕЙ. В півтора-годинний розмови з цим генералом мені удалося узнати слідуюче: I. Після провалу політичної акції Врангеля недобитки його уряду Українського походження шукають за всякую ціну звязку я нами сподіваючись на можливість спровокувати наші справи собі на користь. Генерал КІРЕЙ має визначене стисло окреслене завдання війти в курс наших справ і досягнути порозуміння з нами на умовах феде- ративної України - єдиної уступки на яку здецидувалися недавні єдино-неділимці. Мов глубоке переконання що згоди з бою "Українсь- ких елементів Врангеля на визнання нашої самостійності бути не може "я не мислю самостійної України в штучним кордоном між ситим по горло пірднем і голодним до одичавіння московським народом. II. Генерал КІРЕЙ заявив, що від імені українських елементів армії Врангеля /яких він на підставі офіційних даних обраховує до 75%/ може ствердити, що ці елементи мовляв вдалися б до армії Головного Отамана Петлюри лише тоді, коли армія ця стала б на шлях стислої регулярізації і відкинула б "незбиточные идеали" самостій- ників. Взагалі по за його словами в тоні і виразах я міг забачити що його дуже хвилює можливість висилки з нашого бою до інтернова- ної армії Врангеля нашої Місії, яка б звернулася до коваків безпосередньо, минуючи інстанцію його, Генерала КІРЕЇ. Можна гадати з певністю, що настрій інтернованих україн- ців армії Врангеля цілком прихильний до нас і по першому заклику можно чекати масового перехода цих коваків до ше- рег нашого Біська авичайно при умові, що переход цей техніч- но не буде гальмуватися нашими представниками в Царьгороді і буде зроблено все, щоб здобути формальний дозвіл від Між- союзническої Комісії в Царьгороді на їх перетранспортировку. Що до Кубанських коваків, яких Генерал КІРЕЇ нараховує 25% всій армії, то на його думку вони прагнуть до своєї влас- ної Кубанської армії і ніколи не підуть за П.ІВАНІСОМ, якого "я считаю специфичним провокатором, достойним наслідником п.КУПЧИЦЬКОГО, предавшого на уничтоженіе красних всю кубанську армію." І довідався далі, що генерал КІРЕЇ знає про нараду стержня - Батинст - Наші і ставиться до неї в обуренням і злостью - таких сонз потягне за собою загальну катастрофу проти-більшовицької акції, бо наколи перший має поважну вій- ськову організацію і піддержку сте 4.Н.Р. за собою, два других нічого не мають і стратили всякий реальний грунт в масах, яких балакать репрезентувати. "Господина ИВАНИСА кубанць не допустят в свої лагерь за проволоку - на нем кровь заму- ченних, подло преданных красным кубанских бойцов." ІІІ. Генерал КІРЕЇ всю свою розмову збазував на обурен- ної критиці політики СТРУБЕ ,КРИВОЖЕЙНА і ШУЛЬГИНА, за-нача- ючи що політика их гостро розходилася з настріями армії і Главковерха Врангеля і що усунення цих елементів з російсь- кої справи є вимога невідкладна і рішуча. Схвильований, він показав мені свій доклад, в якім протестує перед Врангелем проти чорної політики цих"Мужів стану" що до українського питання і зазначає ці перешкоди і провокації, які уживалися іма, щоб "не допустить равноправія украинскаго и русского языка" заборонити назву "Україна", удушити саму"ідею само- битності українського народу в "Братерській сем" і народів бувшої і вмершої єдиної неделимої". IV. Маючи певні завдання монопольного характеру від уряду Врангеля, він шукає можливості персональної зустрічі з Паном Головним Отаманом і п.Головою Ліквідаційної Комісії. Можна було відчути, що Генерал КІРЕЙ є представник той середньої течії в російським питанні, яку прагне взяти зараз Париж щоб совмістити рух український з російським і його ва- ріаціями на Савенкова і комп. З тона розмови видно було, що мети цієї п.Генерал не досягнув і здається в його підставними положеннями не досягне. Почувається розгубленість серед російських кол з огляду на те, що услужлива рука Антанти опустилась і не дає їм тої моральної і матеріяльної піддержки, яка одна піддержувала в високій мірі розвій їх непремиримих імперіалістично-реакційних тенденцій. V. Характеризуючи діяльність нашої Української Місії висланої до Врангеля, Генерал КІРЕЙ зазначив, що Уряд наш не міг зробити лучшого кроку до конфлікта ніж висилка делегації в такому складі - хлопчиків на кожному кроці перешкоджаючих справі заключення стратегичної згоди. Ми гадали побачити у себе кадрових старшин - представників Війська У.Н.Р., людей поважних і серйозних, а нам прислали компанію молодих людей далеких від дипломатії......." VI. Фактичні данні стисло таємного характера подаю на словах. Сотник Таємне. До Пана Міністра Справ Закордонних. З наказу ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ, маю за честь надіслати при цьому копію доловіді Начальника За- кордонного Відділу ІУГШ з 5 цього лютого ч. 147. Керуючий Справами Начальник Канцелярії ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 609. Берлін дна 24 лютого Таємно. 10 Копія п. Головному Отаманові Військ УНР і п. Надзвичайному Послові М. Василькові). Посольство У.Н.Р. у Німеччині одержало письмо Міністерства з дня 25 січня ц. р. Nr. СДІІ/151 в справі станомиця Німеччини до справ був- шої Росії, зокрема до У.Н.Р., і удосконалило та поширило свої дотеперішні заходи, щоб стежити за дальнім розвитком цього питання. Заки будуть виясені окремі політичні комбінації і поголошки, порушені в цьому письмі, Посольство має честь подати тепер визначення щодо загальних основ, на яких воно оперті: Кождим разом, коли на Сході починає рости небезпека нового конфлікту з бойовиками, виринав в політичному світі стереотипне питання активного виступу Німеччини в двох можливих формах: або 1) Німеччина виступить по боці бойовиків, щоб порахуватися з антантами, або 2) антанта покличе Німеччину до участі в інтервенції в Росії. Це характеристичне явище має своє глибоке коріння в почуттю, що полагодження східно-європейського питання буде вимагати скорше чи пізніше активної співучасті Німеччини, в тій або іншій формі, але під теперішню хвилю оби ці комбінації сто- ять далеко від реальної дійсності. Найкраще показалося це літом м.р., коли бойовиків армія стояла - 8 - під Варшавою і залила цілий німецько-польський коридор, столиця здобув німецького кордону. Небезпека спільної німецько-большевицької офензиви над Рейн здавалася майже певністю, а проте на ділі не було найменшого відруху навіть у комуністичних німецьких колах, навпаки Німеччина серед проявів великого занепокоєння почала мобілізувати всі сили для відперти бойовий інвал. Так само й нові комбінації треба брати з найбільшою обережністю. Тут треба мати на увазі слідуюче: 1) Про підготовку якої-небудь акції на Сході німецьким урядом нема тепер мови. Тому твердження, що "Німеччина" приготувляється до чогось або що "Німці" ведуть якусь акцію в справі Сходу - цілком довільні і не відповідають дійсності. Німецька урядова політика у східному питанні дотепер дуже мало активна. Вона обмежується використовуванням труднощів, які роблять антанті бойовики, задля зміцнення власного становища супроти неї та старається удержати звязки зі всіма чинниками на Сході, щоби не втратити ніякої можливості на будуче. Програми власної активної східної політики, до якого він ішов би пляново і консеквентно, у німецького уряду нема. Як отже з одного боку не маєть підстави балачки польської преси про тайну умову між бойовиками і Німцями, на основі якої бойовики проводять ризькі переговори аж до часу голосування на Горішньому Шлескові, так з другого боку не можна говорити про приготування Німеччиною протибоявичкої акції і не можна застановлятися навіть поважно над небезпекою нової німецької - 3 - окупації на Україні. 2) Активність у східному питанню про- являють у Німеччині тільки крайні праві і ліві кола і з ними тільки можна і треба звязувати зна- дані комбінації. Відповідно до програми і такти- ка їхньої акції йде дійсно в обох зазначених в горі напрямках, а саме: Крайні ліві (комуністи) і крайні праві (т.зв. національні большевики) сходяться разом у бажанню спільного виступу з большевика- ми проти антанти і з їхніх кол виходить клич ні- мецько-большевицького реваншу над Рейном. Відпо- відна організація на цей випадок є і в комуніс- тів і в національних большевиків, але їх реальна сила і значення невеликі і для загалу суспільнос- ти ця думка чужа. Другий клич - до участі в антиболь- шевицькій інтервенції - популярний головно в правих мілітарних колах. До цих кол треба власне віднести все те, що в письмі Міністерства сказа- но про акцію "Німців", оскільки воно в окремих де- талях відповідає правді. Ці кола, ведені групою т.зв. безробітних генералів, як Гоффман, Лютендорф і инь., проявляли в останніх часах справді оживле- ну діяльність. Можливість кооперації з большеви- ками для них не істнує, бо вони бояться самі бол- шевизму в Німеччині, а до того дуже низько цінить вартість червоної армії як союзниці в боротьбі з антантою, за те близька їм ідея інтервенції. Льогічним продовженням їх планів реставрації мо- нархії в Німеччині є, природно, для б.Росії: Цар у Москві, а на Україні евентуально - гетьман. - 4 - З важніших прольв їхньої діяльності в останніх часах треба заважити м.и. а) доклад Лидендорфа Антанти з пляном інтервенції, б) розмову генерала Гофмана зі спів- робітником берлінського кадетського "Рули" в тій самій справі, в) подібні розмови з неофіціальними і півофіціальними антантськими представниками, г) замітне зближення їх до російських монархістичних і українських гетьманських груп і ґ) піддержка цих груп значними грошевими підмогами. Для оцінки значіння цеї акції треба признати, що вплив мілітарних кол і особистий вплив згаданих генералів, осяяних німбом давньої слави, розтягається на досить значні реакційні кола, до яких, крімі офіцерства і майже цілого ні- мецького студентства, належать у значній частині доброрільни міліційні міщанські організації, як т.зв. "Орген" у Баварії. Схильність їх прихильни ків росте теж під враженням непримиримої такти- ки антанти. Але на більшу акцію в Німеччині ці кола це довгі часи нездібні. Що найбільше, вони спосібні викликати новий ефемеричний "пуч", який в кількох днях був би безумовно здавлений від- пором робітництва. Про якунебудь координацію їх планів на Сході з планами антанти не може бути тек мови, а особливо після рішень останньої па- рижської конференції прірва між ними ще поглиби- лася. Врешті велику втрату потерпіли мілітарні кола останніми часами в особі ген.Гофмана, який лежить спаралізований після удару серця, що по- - 5 - стиг його на сам Новий Рік ст.ст. підчас ново- ричної забави в товаристві російських монархіс- тів в Берліні. 4) Про акцію гетьманців у Німеч- чині треба заважати: Про які-небудь звязки геть- манців з німецьким урядом нема бесіди. Гетьман Скоропадський підчас свого останнього побуту в Берліні був прийнятий дуже холодно в Міністерстві Закордонних Справ. Так само немає підпертя тут йог представники. За те нема сумніву щодо звязку гетьманців з німецькими мілітарними колами. Гово- рять тек про їх субвенціоновання грішми. Утворен- ня гетьманського центру в Берліні треба пояснити власне в першій мірі цими особистими звязками з колишніми німецькими потентатами, голос яких у Ні- меччині бодай тепер ще дуже слабенький. Цими зна- Йомствами слашиться між ними на першому місці Скоропис, з часів свого побуту у Німеччині підчас війни. Друга причина акції гетьманців у Німеччині - це тутешні українські полонені, яких налічують тут тепер ще до 10.000 і в цій справі спеціалістом вважається Скоропис, якому доручений провід акції. Для агітації між полоненими видаєть ся тут двічі в тиждень часопис "Українське Сло- во" та робилися Скорописом заходи коло основання окремого комітету для допомоги полоненим між Йо- го патронатом, який одначе під впливом інших тут тешних громадян прийав форму організації Україн- ського Червоного Хреста. Одначе рахунки гетьман- ців на полонених не мають ніякої основи, а твер- дження про те, що уряд іде їм на руку і вже відді- - 6 - лив Українців в окремі табори це хиба тільки їх - пім дезідерії. Німецький уряд не тільки не відділив Українців від решти полонених, але не хотів робити щодо них навіть такої ріжниці, щоб дозволити їм лишитися від большевицьких транспортів і не їхати до Совітської Росії. До- перва заходами Посольства вдалося виеднати,що можуть остati тi,якi вираэно зaлялять,щo з по- літичних мотивів не хочуть їхати через больше- вицьку Росію до дому. Все ж таки треба рахувати, що до місяця виїдуть звідси всi полоненi i ли- шиться Українців всього 1 - 2000. З тих,що ли- шаться,тільки невеликий процент лишається дійс- но з политичних причин як свідомі і нотованi Українці,якi бояться їхати,решта це такi,що най- шли собі тут заняття,поженилися тощо. Очевидно, що всі вони як матеріал для агітації,а тим біль- ше до яких військових організацій цiлком неприда- тнi. Через те цiла акція гетьманців мiж полоне- ними засуджена згори на повну невдачу. До того треба зазначити,що i щодо свого складу тутешня група т.зв.гетьманців ду- же неодноцільна. Це в своїй більшостi люди,якi мають свої особисті обиди i порахунки,як звіль- ненi урядовці ріжних місій У.Н.Р.(головно колиш- ньої Військової Місії в Берліні). Все тепер цi- ла група ділиться на три виразнi частини,незгід- нi між собою. Одна з них гуртується довкола осо- би Зеленівського,друга коло Скорописа,третя най- більша коло редакції "Українського Слова". Реда- тор є Зенон Кузеля а головним спіробітником Бог- дан Лепкий.Згуртував їх був в Берлінi перший Ан- - 7 - дрій Жук для видавання органу народньої партії ("Нове Слово"), коли ж ця часопись перед двома місяцями перестала виходити, вонипоневолі опинилися при її наслідниці - "Укр. Слові". Зокрема щодо Богдана Лепкого треба сказати, що цей визначний поет і письменник – людина "не от міра сего", далека від всяких інтриг і концахтів, пише в особистій довірі до людей, не завва- жуючи, що його назвиско надуживається як фірма для піднесення чужого авторитету. Про його глибокий патріотизм і пошану до провідників У.Н.Р. немає ніякого сумніву. Сказане вистачає, щоби виленити, як низька вартість тутешньої гетьманської групи як політичної організації.(Окрім ролю відіграє це Полтавець-Остриниця, який має свої особисті аспирації до гетьманської булави). Подачи до відома Міністерства поки що ці інформації. Посольство застерігає собі подання дальших подробиць та впевняє це раз, що поробить всі зарядження, щоби далі стежити за цер справою так, що під цим згладом уряд У.Н.Р. не буде засвоєчений ніякими несподіванками. Повірений у справах У.Н.Р. у Німеччині: До Пана Начальника Генерального Штабу. З наказу Пана ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ маю за честь при цьому надіслати Вам витяг з листу Повіреного в справах Посольства У.н.Р. в Німеччині з 24 лютого н.р. ч.609 про акції гетьманців в Німеччині. Керуючий Справами Начальник Канцелярії до Івана Голови Військової Ради. З наказу ІВАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ при цьому маю за честь надіслати Вам витяг з листа Позиреного в спра- вах Посольства У.Н.Р. в Німеччині з 34 лютого ц.р. ч.609 про акцію гетьманців в Німеччині. Керуючи Справами Начальник Канцелярії У. Н. Р. Голова Директорії і Головній Отаман Військ Української Народньої Республіки "...........1920 року. ч. Ставка. Погоджуючись засновними вимовками докладу, вважаю необхідним, аби п. Президент Зробив належні Конекверкції Згідно "сигови". Звертаю увагу на абзац в якому йде річ про умову: "Андрієвський - Скоропад - сітний - Грецьків - Покирумевий і проти ладар між інформації, як наші предстовництва МЗС у Видни та Варшаві видавали відки для подороги Грецьова - Андрі- свєткою дублормами, де Задані отоби проводили Вишняну працю проти УНР? Від цього моєї подар міні безпротокольно. Далі. Ти відома премову дтячного Андрієвського так само з Парижем і Ланкури, так само майна роскладові цілі і деформаційнога працю Урядову 10 гв. Петлюра 423 У.Л.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ. Департамент Чуж.Зносів. " // " березня 1921р. ч. 88х/386 Тернів. До Пана Нерудного Справами Ради Мінорітетів УНР, для наступного докладу його вказівлції Пана Головного Спілки Політична діяльність різних груп української емі- грації, як і окремих осіб, на великий жаль та шкоду для справи української державності провадиться ча- сто в іншій площині, ніж того вимагають інтереси ми- роких мас українського народу і оперті на ці інтере- си змагання Уряду У.Н.Р. та його Представни із за кордоном. Зазначена діяльність тих груп і осіб, часто ан- тидемократична, викликана узько-груповими соціальними інтересами, а то й особистими амбіціями, переважно стремить до того, щоб найти собі опору в чужоземних громадських колах, як також і в урядах різних дер- жав, стараючись використати для своєї цілі позицію цих держав в справах розвязання східного питання вза- галі і розвязання української проблеми зокрема. Поміж проявами такої діяльності звертає на себе увагу мік инишм діяльність екс-гетьмана Скоропадсько- го та його прихильників, яка направлена до реставра- ції гетьманату на Україні. В зазначеній справі Міністерство має таки відо- мості /офіціяльного і приватного характеру/: З весни минулого року Міністерство Закордонних Справ почало одержувати з офіціяльних джерел деякі ві домості про діяльність за кордоном екс-гетьмана Ско- - 2 - ропадського та його прихильників. Згідно з цими відомостями, Скоропадський, що до то- го часу жив у Швейцарії, в березні місяці 1920 року переїхав в Берлін, де спочатку перебував в невеликому гурті людей, до якого належали полк. Зеленевський, ін- женер Крага, деякі німці, між іншими майор Рассе, б. Начальник Німецької контр-розвідки в Києві 1 п. Згодом Скоропадський через цих людей навязав зно- сини з німецькими правими кругами і віймов в близькі стосунки з ген. Віскупським і полк. Родзянко. Через Зеленевського він віймов також в зносини з правими укр- інськими кругами у Бідні. Він василав між іншими полков- ника Викентія до деяких лиць чанів Української Діе- вої Армії, але цей до України не доїхав. Часто бував Скоропадський і в деяких Антантських кругах, переважно англійських, і вживав заходів, щоб під- ти в стосунки з полками. В кінці літа до Міністерства почали доходити відо- мості і про ширму діяльність Скоропадського. Спершу це були неперевірені відповідно звістки про договір Скоропадського з Врангелем; на підставі цього договору начеб-то мав Скоропадський дістати Одесу, як базу для своїх військових операцій. Тут він мав оголосити про свій поворот на Україну і одночасно сформувати уряд на чолі з Ліпінським і Палтовим, які прокламацію з заявою, що він переводить тільки вій- ськову операцію і що, по звільненню України від боль- шовиків, передасть владу в руки Конституанти. Потім ма би Скоропадський прокламувати остаточне прилучення Галичина до України з признанням Петрушевича і т.д. На це мету мав Скоропадський одержати значні кошт - 3 - але з яких джерел - невідомо. Ці вістки, як було зауважено вище, не були перевіре- ні, але згідно з повними відомостями , їх підтвердили в Берліні ад'ютант Скоропадського полк. Зеленевський, та б.радник Посольства у Відні п. Полетика. Коли взяти на увагу акцію Моркотуна, то вістки від носно договору з Франгелем очевидно дійсності не відпо- відали, а те, що їх підтвердили Зеленський та Полетика, показує, що такий план мабуть був у самих гетьманців, але реального ґрунту під собою не мав і носив характер побажань. Потім ці всі вістки затихли. Не беручи на увагу того, чи они мали під собою яку небудь реальну підставу, чи ні, все ж тільки з поданих нище фактів видно було, що при- хильники гетьманату почали виявляти деяку активність. Так в місяці жовтні м.р. до Берліну приїздили Д.Дорошенко, О.Шевет, А.Скоропадський-Хуськовський та В.Степанківський, які перевели з Скоропадським, Зеленевським, Полтавцем і др. багато нарад і очевидно хотіли розпочати якусь акцію серед Німців; А.Скоропис дуже активно старався реабілітувати Скоропадського і вів агітацію за гетьманатом між старими своїми знайомими серед правих кол Берліну, а В.Степанківський був в цих справах навіть на авденції у Міністра Закордонних Справ Німеччини. Які конкретні наслідки дав приїзд до Берліну вищезгада- них осіб, це остались невиясненим. По пізнійшим відомостям до групи Скоропадського приєд- налися і п. Соврюк та цілий ряд інших людей. В той час Скоропадський мав досить значні кошти, через те що з маєтку його друзями в Англії був знятий арешт. Ці кошти через по відомостям досягали двіста мільонів нім. мар. В осені 1920 року Міністерство одержало автентичні відо- мості про те, що Скоропадський має в своїм розпорядженню -4- великі гро ові кошти, які він одержує в той спосіб, що видає різним французьким капіталістичним товариствам всякого роду концесії та боргові зобов'язання в датах того часу, коли він мав владу на Україні. Зазначені чужоземні товариства мають б на підставі цих зобов'язань залишати свої, підтверджені такими фальсифікованими документами, претензії до Уряду України, як тільки на Україні занапувє остаточний лад і порядок. На ці фальшовані, датовані минулим часом документи маю Скоропадський одержати гроші в французьких банках. /З цього приводу Міністерство Законодавчих Справ видало до Дипломатичних Представників У.Н.Р. циркуляр - 5/XI - 20р. №238-267, - в якому про- понувало повідомити чужоземні центральні торгово- вели та економічні організації, що того роду зобов'язання Скоропадського будуть вважатися Урядом У.Н.Р. невиконаними і будуть пересліду- ваться по силі обов'язуючих карних законів Уряду У.Н.Р./ Серед всієї групи Скоропадського на більшу активність виявили А.Скоропас, а особливо В.Степанківський, який на полі політичному чинило прислужився Скоропадському. Між іншими він, рахуючи очевидно п.Василька ледачою небезпеч- ною для акції Скоропадського, повів був в свій час проти Йосла кампанію і через Соврінка стрався поринкодити подорони п.Василька до Італії. В.Степанківський має добрі звязки з швейцарською пресою та знайомства з досить впливовими урядовими особами в Берліні, між якими на першому місці треба по- ставити п.Фон-Губерта, референта Міністерства Закордонних Справ Німеччини в Англо-Німецьких справах, а до ві- - 5 - ии - секретаря Німецького Посольства в Лондоні. Заручившися рекомендаційними листами своїх приятелів, особливо фон-Шуберта, Остапнківський виїхав з певними до- ручениями від Скоропадського до Лондону, куди приїхав під той час і д-р Панейко. Завданням Остапнківського в Лондоні було зацікавити відповідний чином Англійський Уряд, вплинути на його на користь Скоропадського і через посередництво Англії діста- ти від Румунії дозвіл і допомогу в утворенню на румун- ській території збірного пункту для військ Скоропадського По словам польських дипломатів Остапнківському здало- ся навязати в Лондоні широкі впливи. Ці скупи загальні відомості не дають змоги засувати конкретно акції Скоропадського, як і шансів на її успіх серед чужоземних кол; вони одначе свідчать про те, що геть- манці, маючи центром своєї праці Берлін, намагаються по- ставити свою справу широко і придбати собі співчуття се- ред відповідних кол також других,крім Німеччини, держав. Справи ті звернули на себе увагу Міністерства Закор- донних Справ У.Н.Р. і на основі різних других інформації вдалось установити, а більше чи меншою певністю, коли не конкретні плани, то політичні обставини, з якими геть- манці звязують свою акцію. Міністерству вдалося також засувати той напрям, в якому гетьманці розвивають свою акцію і місце її серед різних планів західно-європейських держав в справі антибольшовицької інтервенції, головно я планів Німеччини чи точніше сказати її мілітарних правих кол; бо підомо, що німецька урядова політика у Східньому питанню дуже мало активна і обмежується здебільшого тілько на використання труднощів які робляться Антанти большо- виками, для зміцнення власного становища проти Антанти, - 6 - та старається удар аби звільнити всіма чинниками на Сході Європи, щоб не втратити різних можливостей у майбутньому. Німецькі мілітарні і праві кола сподіваються, що ті чи інші форми Німеччини припаде важка роль в справі заведення ладу і порядку в Росії і на Україні, та взагалі в справі націфікації Сходу Європи. Кооперация з бойовими силами відкидається через те, що боються самі бойовики в Німеччині, а крім того дуже низько оцінюють партість червоної армії, як союзниця в боротьбі з Антантою; за те нинішні дуже близька ідея їх інтервенції на Сході. Для зреалізації своїх завдань в справі націфікації Сходу Європи, коли для того прийде слушний час, нині мають працювати, щоб установити зв'язок і доброту серед багатьох співчутливих цілому російських політичних кол та відповідних груп української еміграції. Крім того, нині почало ставлять собі завданнями посередньо вплинути на російські Політичні Комитети в Польщі і тимчасовий Уряд Білоруської Республіки. Головними політичними діячами, зв'язаними з громадянськими німецькими колами в тому напрямкові являються: 1/ В патріархах чисто російських - ген. Белобров; 2/ Російсько-українських - ген. Біскупський; 3/ Українських - екс-гетьман Скоропадський; 4/ Українсько-білоруських - б.Міністр Військ в Уряді ротманина Бутанка. 5/ Білоруських - інженер Захаревич; Праця нинішні по українському питанню головним чином ставить собі завданнями: а/ організацію блоку, складеного з українських партій центру і правих під лозунгами: "Гетьман на Україні", "Польща ворог Росії та України", "Тільки - 7 - згода з Німеччиною може врятувати Україну і Росію." б/ розклад української еміграції при допомозі німецького агенства, яке має об'єднувати людей по певним ознакам. в/ Результатом цього розкладу буде формування нових політичних груп, необхідних для проектів Німеччини /т.зв. партія "українська національна"/. г/ Тіснеєднання між певними біля неприйняттями до польського питання партіями: група Скоропадського - само- стійники-неволювники, на ґрунті німецької орієнтації. д/ Вплив на лідерів різних груп і порозуміння між воро- жими до цього часу партіями, які прийняли німецьку орієнтацію. е/ Нав'язання зносин між лідерами партії за допомогою таємних умов, якими вони взаємно зобов'язуються окремо від чого не робити /Скоропадський - Андрієвський, Андрієвський- Петрушевич, Греїхів-Оскілко/. ж/ Організацію згоди між правими українськими партіями і конархистичними російськими організаціями під лозунгом: "Ротьман на Україні, цар у Москві". з/ Підтримку, в разі думки обережну, російсько-українського єднання, яке ґрунтується на дівісі, зазначеному в пункті "ж" В слав'янських країнах /Болгарія, Болгарія, і Царгород/ це єднання організоване Ігорем Клєтківським. и/ Дискредитацію Уряду у...-.. в правому його згоди з Польщею. Що до питання Галичини, то, згідно з інформаціями, німці підтримують наче3 то слідуючи програм: 1/ Підтримка організації галицької еміграції в Чехословаччини та Австрії; 2/ Допомога в організації галицької армії в підденно-східній частині Чехословаччини через використання настроєних від носил між цею останньою і Польщею; -8- 3/ Пропаганда ідей повстання в східній Галичині в разі нападу бойовиків на Польщу; 4/ Німеччина допомагає ввести в український блок у Відні партії: Галицьку Національну і Галицьку Радикальну. Наведені плани німецьких правих кол в українській справі являються тільки складовою частиною їхнього загального плану, що до підготовчої праці для акції на Сході Європи. Ці кола на чолі з ген.Розманом / раніше він тепер спаралізований/, Людендорфом і іншими були в останні часи жваву діяльність. Значніці прояв цеї діяльності слідуючі: а/ доклад Людендорфа Антанти з планами інтервенції; б/ інтерв'ю ген.Розмана з співробітником російського часопису в Берліні "Руль" в тій же справі; в/ ряд подібних розвод з неофіціальними і півофіціальними представниками Антанти; г/ Зближення з російськими монархистичними й українськими гетьманськими групами; д/ підтримка цих груп значними грошовими коштами; Для оцінки значення цеї акції треба взяти на увагу, що мілітарні кола Німеччини і згадані німецькі генерали мають вплив на досить значні по кількості реакційні кола, до яких крім офіцерства, може всього німецького студентство, належить також значна частина добровольців міліційних цивільних організації. Під вразливим неприємною тактики Антанти кількість їх прихильників росте. На фоні планів цих кол, що до Сходу Європи, і в звязку з цими планами виступає діяльність «коронадського». Зв'язки з німецьким Урядом екс-гетьман немає, що підтверджується цілком компетентними в цьому питанні особами. Під час свого останнього побуту в Берліні Скоропадський був прийнятий в Міністерстві Закордонних Справ дуже холодно. Йи -9- він, ні його агенти не находять підтримки від Уряду Німеччина; нема од аче сумніву що до звязків гетьманців з мілітарними і взагалі правими колами Німеччини. Те, що гетьманці зробили Берлін центром своєї праці полюснується особистими звязками їх в цьому місті, особливо з ген.Гренером, б.Начальником Штабу А'хгорна і з майором Гассе, б. Начальником Німеччина! Контр-розвідки на Україні; обидва вони були активними учасниками гетьманського перервороту на Україні весною 1918 року. Особливо такі звязки має прихильник Окоропадського в Берліні А.Скоропис-Олтуховський . В Німеччині знарається гетьманці використати для своїх цілей полонених українців, яких там мається тепер до 10000 чоловік. Для агітації між полоненими видається в Берліні двічі на тиждень часопис "Українське Слово", а угоронис робив заходи для заснування окремого комітету для допомоги полоненим під його керуванням, але під впливом місцевих громадян-українців ця організація прийшла форму організації Українського Червоного Хреста. Акція гетьманців серед наших полонених в Німеччині не загрожує однако нічим серйозним, бо німецький Уряд не тільки не виділив українців від решти полонених, але зпочатку не хотів робити що до них навіть такої різниці, доб дозволити їм лишитися в Німеччині і не їхати до Совітської Росії. Тільки заходом Посольства У.Н.Р. вдалося добитися, що в поміж полонених були віділені ті, які заявили, що по політичним мотивам не хочуть їхати до дому через Совітську Росію. Та таких небагато, їх знайдеться одна - дві тисячі; з них невеликий відсоток національно-свідомих, які дійсно в політичних причин лишаються в Німеччині, більшість же таких, що не хтать їхати з особистих причин: мають службу, оселі і т.п.; для агітації всім уявляють собою невеликий матеріал. -10- Крім того, треба зазначити, що в берлінській групі гет манців немає єдності: в своїй діяльності до людей, що мають особисті обиди, скрізь зміни амбіції та рахунки, як звільнене урядовці різних місць /головно колишньої військової місії в Берліні/ і н.в. Тепер ця група ділиться на три окремих частини. Одна гуртується коло Зеленевського, друга - коло Ско-описа і т і коло редакції "Українське Слово". Зазначену голову редагував Зенон Кузеля, а половини спі робітником є н.Бордан Ленкій. Люде ці були згуртовані ра нім А.Куком для видання органу народньої партії - "Нове Влово", а після того, як на часопис вражинилася, вони перейшли в "Українське Слово". Що до Б.Ленкого, то згідно з полковими одержаними з офіційних джерел участь його можна вважати якимось на ої зумінням, бо його патріотизм і почина до України У.Н.Р. не підлягають сумніву. Окресну роль відіграє Колтавець - Остриниця, який має свої особисті аспирації до ретьманської булави, але дот них відомостей про його діяльність немає, та дедві на всі заслуговує на яку-небудь орієнтування. Пересклавши Ван.Високоповажний Пане, виценаховані ін меції до відома і для орієнтировки в справах Скоропадсь і ретьманців за короном, власне в Німеччині /свою артія ретьманці ведуть і в других державах, до мається більш чи менша кількість української еміграції/, Міністерство звідомляє Вас, що сучасна загальна ситуація в Західній Єв і становище на Україні позбавляють ретьманців змоги реал зувати свої плани і поки що вони обмежуються, як видно вищенаведеного, працею в напрямі придбання зв'язків в чу земних колах приватних і урядових, та агітацією серед -11- повідних груп еміграції. Навіть бери на увагу наведений тут німецький пл /відомосте про яки не можна прийняти без великих зас речень/, треба сказати, що плани Скоропадського, невзяв від того, в який степені вони звязані з німецькими плане при сучасній ситуації не мають за собою на німецькому гу ті нічого такого, що познаб вважати безпосередньою необ пекою для У.Н.Р. новин. В більші степені вони небезпеч а бою негативного впливу їх на нашу головно військову ем грацію, як також з того боку, що моуть стати при відпов ній комбінації в ламірами правих російських групів грун- том для всяких авантюр політичного і військового характеру. Однак, не загрожуючи безпосередньо якоюсь реальною н безпекою в сучасних моментах, досить несприятливий для неї, праця Скоропадського та його прихильників все таки шкодит в долній мірі урядові У.Н.Р. в його змаганнях нійти в близь кі стосунки з Західньою Європою на ґрунті конкретних захо- дів в Українській справі, рівно як і шкодить справі обєд- нання на ого громадянства за кордоном на ґрунті демократич- них принципів для спільної акції в справі захисту нашої дер- жавності і забезпечення національних та соціально-політич- них інтересів українського народу. При відповідних умовах і обставинах Скоропадський та його прихильники, розуміється, будуть змагатися використати свою теперішню працю для спроб тим чи іншим шляхом реалізу- вати свої плани. Через це Міністерство Зкордонних Справ просить Вас, Високоповажаний Пане, звернути свою увагу на праця і поводжен ня ретьманців в державі, де Ви акредитовані, і в разі потре- би обережно, без особого, що могло б роздуть справу до розмі рів більших ніж ця справа має в дійсності, паралізувати в відповідній спосіб заходи Скоропадського і загалі ретьман- ців особливо в колах урядових, виявляючи всю безпідставність. -12- і справжній соціальний підклад іхніх змагань. Відповідні відомості в тій справі Міністерство просить Вас, Високоповажаний Пане, ому періодично висилати.- Прийміть Високоповажаний Пане, вислови глибокої помилки. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ /Директор Департаменту Чужоземних Зносин До Пана Голови Ради Народніх Міністрів. Маю за честь подати до відома Валої Емчеленції що ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ, ознайомившись з обіжником Міністерства Справ Закордонних з ІІ цього квітня ч.СДХС /386 в справі діяльності екс-гетьмана С коро- пачського, зволив 16 цього квітня покласти резо- люції: І/ "Погоджуючись з основними висновками, вва- жаю необхідним, щоб п.Прємьер зробив належ- ні консеквенції з цієї справи". 2/ Чи відома п.Прємьеру діяльність Андрієвсь- 2660 корот та Тарлові та-машуті , так само інші оскладові цілі і дезорганізуюча працю Урядову." Мироньк Керуючи І Справами Риженський Начальник Канцелярії Світру-Кас. Від. Унів. "Книга № 1 Цін Економ. і Хозяйств. на зборість французького та м. АВ До Пана Міністра Справ Закордонних. ПАН ГОЛОВА, ІРЕТІОР I, ознайомившись з обіжни- ком Міністерства Справ Закордонних з II цього квітня ч.СХС /386, звернув увагу на уступ, в якому і вориться про умову: Андрієвський - Скоропадський- Греців - Петрушевич і зволив напазати, побо йому було негайно подано підомості, чи Влні представ- ництва М.С.З. у Вільні та Варшаві видавали візи для подорожі Грекова, Андрієвського до Варшави, де зга дані особи проводили злочинну пропаганду проти "ряду" У.Д.Р. Про визначене маю за честь подати до Вашого, На- не Міністре, згідно на відповідне розпорядження. Керуючи Справами Начальник Канцелярії Світлому-Кар. Віз. Школ ГЕРМАНСЬКО-РОСІЙСЬКА АКЦІЯ ПРОТИ УРЯДУ У.Н.Р. ТА НАНА ГОЛОВНОГО ОТАМАНА. Викинені силою народнього повстання при кінці 1918 року в Украї- ни, гетьмансько-російські кола на протязі останніх трьох літ робили все, аби пошкодити українській національно-державні ідеї і її керую- чим чинникам. Ця акція особливо збільшувалась в часи мілітарних неуспіхів армії У.Н.Р. і тяжкого політичного станошища її Уряду, коли гетьмансько-ро- сійським колам здавалось, що вже прийшов їх час. В сучасний мент тяжкого становища, в якому зупинилась армія У.Н.Р. і її Уряд, ми як раз є свідками цеї великої акції, яка має своєю ме- тою ліквідувати наш політичний центр, зdemоралізувати наше військо і громадянство і тим прокласти собі дорогу до України. Головним центром праці бузього гетьмана Скоропадського й його агентів є Берлін. Тут підтримують і енергійно провадять гетьманську акцію хлібороби-державники: Ліпінський, Скоропись-Олтуховський, Кі- стяківський, Вутенко і Степанківський /останній видає в Швайцарії гетьманську часопись "Л.Україн/" через генерала Віскупського та полков- ника Родванко, які відомі своєю діяльністю по формуванню армії Йде- ничча і Вермонта; ці гетьманські діячі тісно зв'язані з російськими реакційними колами, що емігрували в Німеччину. В місяці грудні за допомогою німецьких - генерала Гофмана, капі- тана Альвенс-Лебена, майора Рассе /останні два служили в Штабі ге- нерала Лйхгорна під час німецької окупації України/-ім вдалося одер- жати від німецького уряду велику кількість грошей, на яку вони ку- пили російську газету "Нове Слово" і перехрестили її в "Українсь- ке Слово". Редакція складається з доктора Кузелі, Богдана Лепкого, Полтавець-Остряниці, полк.Новоханького, сотника М.Тревзінського/ був Голова Військово-Санітарної Місії в Німеччині/ і соти Луговенко. Орган цей має своєю метою агітацію за бузього ретьмана Скоропадсько- го і дискредитацію Уряду У.Н.Р. на чолі з Даним Головним Отаманом С.Петлюрою. Мається на увазі ширити цю газету, як серед українських полонених, так і серед інтернованої в Польщі армії У.Н.Р., куди по- слані спеціальні агенти для пропаганди, а особливо в запорізькій дивізії, серед старшин якої гетьманці сподіваються знайти найбільш міцний грунт. З Берліну гетьманські кола провадять свою акцію в Парижу, у Відні та Польщі. В Парижу виступає від гетьманських кол т.з."Національний Український Комітет", думою якого є п.Моркотун, був особистий секретар гетьмана Скоропадського. В склад Комітету входять: п.п.Панейко, Томашівський, Петрушевич Іван, Кульчицький, Петрушевич /син диктатора/, Білик, Могилянський/ яких вже був тов.Держ.Секрет.гетьманського міністерства/ і Цитович. Був час з початку 1920 року, коли цей Комітет домагався від французького уряду, щоб його визнали офіційним представництвом Української Держави при французькому Уряді, але коли йому було в тому відмовлено, Комітет обмежився лише пустою декларацією, де маніфестувалася головна точка політичної програми Комітету, а саме єдність з Росією. Як відомо, за кільки тижнів до врангелівської катастрофи, цей Комітет вислав до Севастополю п.п.Моркотуна і Могилянського, які мали собою представляти "Українську" політичну думку при правительстві "Ага Росії". В сучасний мент цей Комітет працює в повному контакті в Маклаковим, Сазоновим і іншими російськими колами в Парижу, на послугах яких є також був член Української Делегації п.Раліп. До Парижу для підтримки гетьмансько-російських акцій прибув т.з. секретар в закордонних справах був уряду Петрушевича п.Вітвицький. Самий тісний контакт гетьмансько-російські берлінські кола підтримують з Віднем-осередком української еміграції. Тут майже постійно перебувають хлібороби-демократи: Кривецький, Дорошенко, Нємет, акції яких знаходять співчуття у наддніпрянців-самостійників п.п.О.Макаренка, Міщока, Оскілка та був члена Директорії О.Андрієвського, а також у галицьких діячів - Петрушевича, Голубовича,та Назарука. З цими останніми вони найшли спільний ґрунт - це бажання повалити Уряд У.Н.Р. та Головного Остамана. Одним з центрів, звідки вирішено провадити руйнуючу роботу проти Уряду У.Н.Р. є Віденська Національна Рада, радянські члени якої /Дністрянський, Перфецький, Мишуга, Лисяк, Микитей, Петрушевич Д.,Ливицький Д.,Марітчак О., Назарук, Підляшечький, Когут, Симака, Трильовський/ фрацюють по вказівках п.Петрушевича, а цей по вказівках п.Скоропадського. Вирішено, що галичане офіційно поки що не будуть виступати в оброну гетьманату, чекаючи слушного менту, поки роскладаєча робота геть- Для цієї роскладаючої праці гетьманськими колами був посланий з Відня п. О. Андрєвський. Під час свого перебування в Варшаві в мі- сяці січні, п.Андрієвський силкувався обробити в бажаному йому на- прямку, а саме примусити до акцій проти Головного Отамана,- Коман- дуючого Українською Армією Генерала Омельяновича-Павленка та декого з старшин командного составу армії. Разом з тим п.Андрієвський свої- ми вівитами у подьських військових та політичних чинніків та Росій- ського Політичного Комітету старався доказати їм, що Тарнів з Уря- дом У.Н.Р. та ії Головним Отаманом перестали бути політичним цент- ром української справи, та що ним став Відень. Між іншим п.Андрієв- ський висовував ігру генерала Грекова, яка мала би стати на чолі української армії, на переїзд котрого до Варшави він старався діста- ти візу. Був п.Андрієвський і в Тарнові, де шукав собі адептів се- ред українських політично-громадських кол. В сучасний мент за допомогою де-яких галичан, перебуваючих в нашому військові, гетьманці і прихильники Петрушевича стараються на- в'язати зносини з нашим командуючим складом, сподіваючись за їх допо- могою роскластися українську армію. Привіща та імена тих старшин ві- домі і лише спеціальні умови перебування в інтернуванні не дозво- ляють зжити до них належних мір. В кожному разі в це акцію заміша- ні лише окремі особи, щож до всієї армії - старшин та козаків,-то вона, як широ-демократична і республіканська, в огидов ставиться до авантюриків і очевидно, в свій час сама росправиться з ними,як це ще не раз бувало при подібних справах. Зміцнення акції гетьмансько-галицьких крігів, працюючих в кон- такті і по вказівках російського чорносотенного центра в значній мірі пояснюється настрієм селян на Україні, які недозвучано зая- вляють про свій намір підняти весною повстання проти окупантів боль- шовиків під паслом У.Н.Р. Російсько-гетьманські кола мріють за всякую ціну використати це повстання на Україні, щоб скористувавшись народним рухом, кинути Україну в обійми чорної реакції. З цією метою вони хотять всілякими силами дискредитувати державний центр У.Н.Р., а окремих осіб, які ви- носили на своїх плечах увесь тягар трьохлітньої боротьби за україн- ську державність, скомпромітувати, як перед українським громадян- ством, так і за кордоном. З цією метою гетьмансько-галицькими колами сіються різні про- вокаційні чутки, нитки інтриг, якими вони хотять окутати україн- ське громадянство і армію. Все це йде з партії українських хлібо- робів-демократів, далі через збанкрутованих політиків з галицько- го осередку через Відень до гетьмана, а через нього до російських реакційних кругів. Між іншими в місці січні поміж Скоропадським та був.диктатором Петрушевичем складена формальна таємна умова на спільну акцію про- ти Уряду У.Н.Р. та Пана Головного Отамана. На відпущені німцями кілька міліонів німецьких марок, гетьман- сько-галицькі кола почали субсидувати такі органи в Галичині, як "Український Голос", що видається в Перемишлі та "Український Ві- стник", що виходить у Львові. Цим органам поставлено завдання ди- скредитувати Уряд У.Н.Р., а особливо Пана Головного Отамана, ро- складати українську армію та громадянство, уміщеним різних прово- каційних відомостей та чуток і поширенням цих органів з тисячах примірників серед інтернованого по таборах українського війська та скупченого в Ченстохові і Тарнові громадянства. РОСІЙСЬКА РЕАКЦІЯ І ГЕТЬМАНСЬКА ІНТРИГА СІРМУ, УКРАЇНСЬКОЇ МІГРАЦІЇ. Історія гетьманату Скоропадського на "країні в 1918 році, здава- лось, колоному обестороненому мідечеві розкрила справ. На природу цього продукту спілки німецько-російської реакції. Російське, польське та зросійшене малоросійське поміщество, рядуючи свої маєтки та інші "лакомства несчасні" -привідеї свого стану на країні, знищило, в спілці з німецькою оберкомандуванням національно і вборо у своїх соціяльних стремліннях народню українську владу та залисць неї поставила на де який час фальсифі- кат української державності. Трохи пізніше до цієї спілки прилучи- лись російські капіталісти та промисловці, зорганізовані в "Прото- фісі". Заковуючи про людське око, на перші часи свого істнування де який, хоч карикатурний, аознімий вигляд національних історичних форм державності, зитвір російсько німецької реакції послідовно Кшов шляхом свого природного розвитку, логічним завершенням якого була злука в Росію та проголошення походу на "освя", для повернен- ня, коштом українського народу, зтрачених позицій реакції. У всій ціл опереткові історії, разом з генералом, "малоросійсь- кого походження" На лом Скоропадський, декоративною дігурою, що була маріонеткою в руках враданої вище спілки, нездільну роль статистів відограли і де які люди з українського національного табору, в осо- бах так званих "кліборобів" ріжних назв та відтінків. Слова народнього, повстання, скерований старими борцями за визво лення українського народу, в перших рядах яких став Симон "стюри яко Оловний Отаман Республіканських Військ, розвив недостойну гру коштом українського народу, до цензу зне одфеткову суддівню, вру- чував 11 листопада та розірнав авторів, акторів, статистів та інших персоналів цієї гри. Так повинна сторія тих, що хотіли повернути назад 11 колесо. Але одної лекції оказалось за мало, щоб скорше вчнадто приволи- ві суди 11 мрій про надавне панування над українським народом, що після першої ж лекції історії залишили їх. І ось, ми бачимо, що тіл люде, які вели свою ніченну гру "в українську державу", знову зaborушились. Російдні по ріжних закутках Європи, де який час сиділи вони тихо та приглядались тому, що діялося на «україні». Люов 1919 рік .Початок того року приніс де лку втіху цим діл- чам. Аджеж народ не хтів підтримувати своєр національну владу, що ви- ринала їх з української землі , та зно у підпав під національно чужу йому владу московських комуністів. Одавалось що народ Український не має національного почуття. Російська реакція в це повірила і пове- ла новий наступ на Вкраїну;на цей раз вже не прикриваючись в україн- ські бари,в одвертих єдино-недипличеських дормах денікісняди. Геть манські діячі ,ріжні Чубинський,Гербель,Палтови,Тулови - знову посу- нули на Україну,примостившись на цей раз при «равительстві "Укра Ро- ссій" .Сам еко-ретьман Окоропадський заходувався коло того, як би й собі взяти участь у великій справі відбудови Росії та збирається в армію юденіча корпусом командувати.Але скоро життя розбило ці ілю- віл" діячів ретьманщини та знову показало, як вросло національне почуття, українського народу, як скріпилась в ньому віра що тільки своя національна мада, олеська йому по своїх ідеалах, як національних так і соціальних, принесе йому спокій.Денікінщину вищали на Україні не московські оольшовики, а українські селяни, що поважили свою насо- дню армію в 11 рерогчному поході та почулли про істинування і бороть- оу за українську незалежність "оловного "тамана і Уряду У.Н.Р. Так миць 1919 р.Поділ ще раз довели російські реакції не- можливість повернути свої втрачені позиції на Україні в одвертих дормах московської влади.Тоді знову вертається вона до старої спроби - фальсіфікувати українську національно-державну ідею. Все спроба Франгеля показала, що ідейні провідники її в росій- ського реакційного табору почали шукати шляхів до порозуміння з національними стремліннями українського народу та використання їх для своєї справи.Під напором українських повстанців,що силою остая- вин опинилися в франгелівському таборі, наделяється Франгелем пред- ставник до Уряду У.Н.Р. полковник Мога.Розуміється, у російської реакції не було цирях намірів, що до єдиного справжнього народнього українського Уряду й через це, одночасно змиваються заходи,що при- тягнути до себе більш надійні да відповідні для цієї акції елементи. Утворюється в "арижі "Український "національний "омітет " під голоу- ванням б.Секретаря Скоропадського -Моркутуна та при участі де яких інших діячів з ретьманської пледи, як Могилянський /о.товар.дорм.секр./, Цитович /з штабу гетьмана/, чаклишев /морський міністр/ та інші комітетей на весь світ голосить про горя- че самання українського народу жити в федерації з Росією та всіма си- лами ганьбить Головного Отамана і Український Уряд. Врангелівський Уряд входить в цим комітетом в тісний зв'язок. В той же час зав"язують- ся дружні зносини і з самим Єкоропадським, адьютант останнього Зелене- вський квалітета про-це в Черліні; чучков росповідає в "Русском Дѣлѣ" що Врангель здалося цілковито притягти на свій бік двох канди- датів на гетьманську булаву: Єкоропадського і Вільгельма Габсбурга; що ротується утворення нового уряду Єкоропадського в Днинським і Чалтовим на чолі, що всі помірковані кола українські переходять від Петліри до Єкоропадського і т.д./Русское Дѣло 2/VI-20р./ Так починаються виступи гетьмана і його діячів; поки це вони но- сять випадковий характер, почувається охота послужити "общему дѣлу" та не знають на яку ступинь, чи на "самостійну" чи на "федеративну" Україну. Мимоволі напрошуються порівняння з "лицедійством" тих же персона- мів, що відбулося два роки тому. Знаючи тини заворушилися на сцені. Драматори готуються до чергової вистави. Вони ще не знають, що то за вистава буде, чи знову оперетка, чи може й трагедія; на кожний випадок пробують різні ролі. Але я скоро являється стара антреприза, ставить досвідченого режисера, той збирає першокласну трупу, росподіляє ролі, і закінила робота. 8-13 липня 1920 р. відбувається в Будапешті голиці "горщини, та- емна інтернаціональна конференція монархистів, на якій з великим про- ектом реставрації монархії виступає давній приятель "коронадського ген. Віскуновський. Це досить вдібна енергійна і зластолюбива людина, за час гетьманщини сидів він у Київі, пізніше переорався через Даргород до Черліну і весь час підтримував оливські стосунки з Єкоропадським який спочатку сидів у Швейцарії, а пізніше переїхав до Черліну. Проєкт Віскуновського був такий. Лише совз трьох линій відбудованих монархій : Росії, Чехословаччини і "горщини дасть змогу відродитися цим, переможеним у великих воєнних діяннях державам для досягнення цілі мети, позивні монархічні організації усіх трьох держав увійти в тісне співділяння та розробити загальний план реставрації монархій. Що до Росії то цей план виглядав так. В той час оольшовики зміг війну, з полками, українцями і "рангелем. Польшу Віскуновський зачислив до воро гів цього монархичного союзу, отже акцій малі бути направлена на її повалення. «Монархичний союз» творе свої політичні та військовий центри, останні встановлює зв'язки з різними військовими силами, що беруть участь в горожанській війні, чи то будуть білі чи червоні, чи зелені, чи сепаратичні лише крім тих, що йдуть разом з поліками. З політичних проводилів України, треса, має дошадник, притягти най- кращих до праці і використати їх вплив для спільної монархичної справи. Розуміється ці дінчі, не мають ніякого безпосереднього зв'язку з політичним центром, а зноситимуться з ним лише через військовий центр, чалі розподіляються раді, і справа має піти так. Червона армія займає «ольшу» по кордон Росії 1914 року, в чому й допомагають українські повстанці, німецькина й Угорщина, під загрозою большовизму, мобілізуються і виступають проти червоних; одночасно по- чинає наступ Франгель, тем за допомогою українських повстанців, орга- нізованих старшинами монархичного військового центру, монархічні організації червоної армії піднімають повстання і розбивають переворот; проголошується союз Росії. Немецькими, торшни відновляються трони й династії; республіки приводяться до того стану, який вони здобили. Згадується, як писав колись з своїй славнозвісній грамоті 18-го листопаду 1918 р. Скоропадський: «В цій /всеросійській/ єднарації України належить заняти одно з перших місць во від неї нішов порядок і законність в краю, в 11 межах вільно віджили всі припинені й пригно- слені большовицьким режимом громадяне Росії... «Отже, невно на цей раз мусила б ойдна Україна здобуватись на такі... заслуги , щоб заробит. ти панську ласку відбудованого російського трону. Як видно план Віскупнського задуманий невне, і не вина автора що не вдалося перевести його в життя. Сталося ос через те, що поліки разом з українцями розгромили червоних та все допомоги німців пі- гнали их з Польщі і України. Так ця посіда воротів монархичного цен- тру спутали всі карти Віскупнського . Однак сама ідея утворення мона- рхичного центру та планові акції є притягненням 'кращих політичних провідників України" прийшла до вподоби чорному інтернаціоналові і в першій мірі німецьким генералам Гарманові и Ледендордові . Ці про-відники німецьких монархистів добре знали як самого Віскуп- ського так і «коропадського і інших персонажів з поміт кращих полі- 34 з. тичних провідників України", які могли прислужитися для спільної справи. - Якщо треба було лише взяти ціх всіх провідників на обережнок, встаномит - охови інформацію та розподілити ролі, щоб знову розпочати гру. Німецькі генерали переводять це з властивою їм методичністю й акуратністю - оких не забуто всі залишаються в своїх силах і кожний на своєму місці, під час сам добре не знаєчи своєї ролі, працюючи для спільної справи. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лидерову - талентного Шейнбер-Ріктер, майор Гассе / б. начальник німецької контр розвідки в "Ніві при гетьмані/ Альменс Лебен та інші фаховці в українських справах в німецького Генерального штабу. - дячність до Військового комітету організації російського місцевого - о монархичного центру та національних комітетів українського і білоруського, а також зв'язок між ними національними організаціями в політичному центрі. Одночасно й повному контакті з Військовим працюють по організації українських гетьманських кол, а доручення Лид 3466 -міно бажаною виплатикульовим актом інш "найбільш зіймендівощи хинент -зомається на антиторілльський лад, і швидко виправляють досвід- (тионове монархію до вінників кісця хід нтаза емп ого-зомає -чени руки на путь прямий. Так коли Степанківський і Данилович захо- -дилися коло створення синдикату антантських промисловців, що має -сторінку в монархію та означення в од атакований кімнати -би фінансувати "самостійницьку" акцію Скоропадського коли Данило- вич аржував для Скоропадського інтервью в продажній шведарсь- -кій газеті "Gazette de Lomma", інтервью, в якому той почав зацілиться -до "танті, то доїдливая нінька черговирного Санко-Ченю Скоропад- -ського - Зеленевського скоро зліквідувала ці одунні кроки малоро- -сійського генерала. Данилович і Степанківський були вигнані, а Ско- -ропадського було переведено до берліну. Фінансування Скоропадсько- -го 1-його групи організували німці за допомогою банкіра Стінса -та південно-німецьких фінансових код - кремер-Клет" оте Аугсбург- -пфеберг"а. -зру в інших шини ст нособ оменна \ізаметої цін івін" и индивод -чорна робота в акції Скоропадського припила як звичайно, на -уолти отонакерене ойленене фати -долю, "самоствержених малоросія" - хліборобів - державників. Запри- -тись в німецько-російського води ця новоявлена масонсько-Українсь- -ка ложа в усіх сил тягне його та в своєму патріотичному захваті -хапання хинановому а іохую он а "аттаковане" непевно й не помічає тієї негарної ролі, яку вона, відгорає розклада- -ючи національної української коли, що серед дих овгато невсвідомих -"неіскушених" в складній політичній інтерв'ю одиниць виріть фанта- -кон. Нижароненеє татата "де олон : костауруїт етнаомадрепро -смогорії цих безсумнівних патріотів та влявує в "політичним пру- -ном" -Окоропадським, якіс наділ на видолення України. ономайй -на німецьки гроші видається в берліні газета "Українсько- -Слово" на чолі якої стоїть Зенон Кузель і дук, за допомогою цього -органу починається робота по дискредитації серед українських пів- -кол Головного Утамана і Уряду У.Н.Р., та реакційні петрмана Скоропад- -ського, ще в більшій степені прислуговується для Скоропадського -оно навмисне намагання нюрод "онола енхород" підсвітити -праця Вачеслава Дипинського в зоїрикові "Хліборобська Україна" -у їх умовних монархіях або нія інш Зів С.андром -В своїх "листах до братів - хліборобів" цей автор, відкривавши но- -ою місцем ізноходу еуледер інкір а міловим едуор, підриваєшись -від життя позаувших недавне минуле, почав огудувати фантастични- -мрії про чудодійственне повстання Української Лержави в формі тру- -дової монархії збудованої на ірраціональному принципі нідсвідомост -монархичної інтуйції наших селян-хліборобів. Слід тильки кивнись -на Україні Богданову, необраному дихичному гетьмано-монархові, -з нащадків старого ретьманського роду /ну кому ж як ще Скоропадсь- -комум/, як наші селяне муром стануть довкола нього та в якомусь захваті, майже релігійному екстазі, почнуть будувати свою Українську Державу – труду ву монархію. По ірраціональному методу Липинського поє винні, виходить, ці селище в мент заошті і "панів" і "німців" і "кара- тельні експедиції", і всі інші сумні спогади з доби Скоропадського -ден та, лагідненько по братньому розв'язати усі суперечки про землю, що виступують у них в панами і як ніби має сповнитись пророцтво що воїн вкупі з ляцим пастирсь буде. "Нешкідливі для здорового розвуму нашого селянина, ця фантастична- рія п. Липинського робить свій вплив на де яких здеверованих інте- лігентів, підротовляючи тим вдачний ґрунт для дальшої роботи інших вже менш вибагливих на засоби агентів гетьманату. Не, треба буть "самоствержені малоросіяне" й іншими засобами в сво- їй розкладовій роботі. Міжроб Вілопольський проходить в Раду Риспу- оліки та низько непристойних та провокаційних випадків сикується ди- скриделувати Головного Отамана та Уряд, не досягаючи однак бажаного усліху, скоро виходить зі складу Ради Республіки і вертається до сво- єї "льожі" в Берліні, де там участь в нарадах з "Богомданини" гетьма- ном, те очевидячки, в доручення цих наряд тримає зв'язок між Верміньс- кими кою "льожью" вірних та обляшаемими хліборобськими колами у Варша ві, що гуртуються коло б. гетьманського господаря Ханенка, але не очисти лись ще від того рріху, що видять воїн у поляків. Використовують хлібороби для уловлення і ріжні благодійні това- риства. Організувався, наприклад, патронат українських кінок у Берліні ц. Мірною для опіки над нешкими полоненими у пімечини Скоропись-полту ховський відраву пробує приорати його до своїх рук, тільки інтервенція п. Матюшенко, в результаті якої чей патронат представник Оркну Гербового Хреста представника Українського Червоного хреста розбаває цю спробу вико- ристати благодійну інституцію для цілей політичної інтерні. В мол Значну увагу присвячують хлібороби й "Совзу України" намалявшись захопити по всіх філіях його керовництво в свої руки, щоб скликати пізніше в Берліні з'їзд представників від цих філій під свою опікою та керуванням. В той час коли хлібороби так широ працюють серед українських кол, Скоропадський, Віскуповським та Зеленевським ідуть до Мюнхена й Ляй- пцигу на наради з головним режисером цілого підприємства Дрдендорфом. Так підтримується вживаний "зв'язок" з першим жирелом "великої спільної Справи" Одночасно Віскуповський провадить енергійну працю по під-готовці до конгресу російських монархичних груп. Конгрес цей відбувся в Гахен- вейлі, в початку червня п/р зіхалося до 150 делегатів з різних країн -місця "Газети подавали відомості, що «коропадський брав участь майбутньому "в'їзді ЦА авістка непровидив. Рекисери, що урядили цей з'їзд, занад- то обережні, щоб допустити таку нетактовність. Безпосередня участь скоропадського в російському з'їзді - а одного оку, ввела спокусу віруючих в нього, а з другого - присутність цього "сепарати- -ст" серед вірних царських слуг тільки даремно дратувала б їх. Німці -вробили розумніш, одночасно зі з'їздом російських монархистів в Рахен- вейлі вохи скликали нараду гетьманських діячів в Берліні. Питки -від обох нарад тримали одні і тих рекисерські руки, отже, контакт -між обома високими з'їздами був забезпечений і пристойність даре- -вусь мено. -Цікаво зазначити, що Генхейвальський конгрес виніс постанову про -неможливість утворення держави в деяких національностях "об'єднання тую- -рійні з одної племени, що не мають індивідуальних прав" визнало бажа- -ним: Україна, наприклад, має скласти "малоросійське воєводство" Певна -конгрес між усіма землями християнських князівств. -Відповідали вони на конфузію. -Білкупський недели затверджений конгресом в ролі військового -керовника російсько-монархичного центру. -Трохи пізніше заходились відоми вже нам рекисери коло органі- -зації другої групи українських монархистів - коло Василя Вишнякового. -Для організації цієї групи було використано деякі терміни, що -лінгвістичні якості хідною з одного оку. Тандемом його прийняли -онимаємо генеральним писарем полтавських Остринців і додаткових Рутен- -ком з другого. Терти ці роздуваються в пресі, як великий антагонізм, -інсценіюється розрив між скоропадським і навранними вище оповіщ- -операми і останні переходять до Василя Вишнякового, та разом з ним -сої бувши ще при цьому Л. Бермашом /ад'ютант Вишнякового/ і полетиком -/б. урядовцем нашого посольства у Відні /утворюють у Відні "генераль- -ну Управу українського союзу вільних козаків", що чолі з Вишняковим. -Виходячи, по репутації Скоропадського серед українських монархіст- -модельно настроєних сильно "підмочена". Німці на всякий випадок -голову коло Вишнякового другий варіант "Самостійної української -Держави". Головну роль в організації групи Вишнякова оновлено -од інастот дін од одного уніфіковане атмосферу. знайомий вже нам агент Людендорфа Шейндер-Ріхтер. Впливу лютого вій зводить Полтавця-Устриницю в Бармащем та переправляє його і Бутейка до "Ідія".Бутейко одночасно тримає тісний контакт в Біскун ським, часто їздячи з ними в справах монархичного центру до Мюнхену. Притягнута до спільної праці новоутворена група Вишиваного оде дує через Шейндер-Ріхтера спеціальні завдання. Названий агент зводить Полтавця і Бармаша в представниками командуючого Врангелівсь кими військами генерала Слацова-Кримського, німцями Е.Проне і Г. Ромером, 6 квітня ц/р в Берліні між ними представниками "генеральн ради" і генерала Слацова складається умова про спільну військову акцію на Україні.Слацов Кримський визнає самостійність України, і генеральну управління Вишиваним на чолі, законним урядом II, та обов'язується розробити плани покоду на Україну, при чому в склад його армії має увійти український корпус. Для задуманої акції Слацова німці використовують і де яких совітських агентів. Життя не показало ще, які будуть наслідки цієї нової авантюри, однак, де-які коротенькі розвідки з попередньої діяльності нового явленого друга самостійної України Слацова, а де який мірі можуть прислужитись нам для оцінки цієї дружби. В осені 1919 р. генерал Слацов відограє провокаційну роль при переговорах галичан з добровольчим командуванням, не допускаючи ні в якому разі, щоб галицька армія заступала інтереси об"єднаної української армії; через це делегація він пробує передати на каз наддніпрянській армії зібратися в місцях, які означить команда Деникинської армії для здачі зброї і майна, загрожуючи у випадку невиконання цього наказу локарати "бунтівників" по законах військового часу. Генерал Слацов позаяко просив сотника Левицького передати команді Придніпрянської армії примірників з п"ять цього "наказу." Тому, що я, пише Левицький, не приїхав в ролі кур"ера, я цей його просьби сповнити не міг та дав йому те чимко до пізнання. За те ж один примірник я захватив собі на пам'ятку щоб показати в Начальний Команді, як в світі люди "мартують" /див.О.Левицький Галицька армія на Великій Україні.Відео 1921р./Цей же мартівник в осені м.р. висовується "Царгородським Українським Національним Комітетом", в склад якого входять перший гетьманський "отаман міністр" Сахно-Устимович, Ігорь Кастяківський, Вишневський та інші 3660 гетьманські ділчі, – як кандидат на пост командуючого "укра- їнською" армією, що мала б скластись з українських елементів армії Врангеля. Цікаву відповідь дали на цю пропозицію українські певстанці, що знаходились при цій армії: "Яку б Ви армію не орга- нізовували , як би її не називали, знов Вас будуть биті, і ми допо- можемо; тільки дійсно українська армія, армія Уряду У.Н.Р., а голе вне армія, яка буде оперувати від імені Головного Отямана буже мати успіх". Як бачимо, жарти Ілацова Крипського тягнуться й далі в остан- ньому виданні набувань важкого незграбного німецького кольору. У Так виглядають акції двох головних осередків, що їх обрала німечко-російська реакція на провідників своїх планів на Україні Крім цих центрів, майже в кожному осередкові, де сидять сумної па мляти ретьманські ділчі, сяються плани визволення України. Ми вже згадували про Царгородський Комітет, крім того є ще де кілька подібних організацій на Балканах; душою їх є славнозвісний Ігорь Костянківський. Він організує єднання місцевих українських і ро- сійських монархичних організацій під дельзом "гетьман на Україні царь у Москві". Для ослаблення своєї мети досвідчена організаторська рука не обмежується окресленою вище роботою та не опускає ні одного випадку, щоб сприяти розкладові української еміграції: творять ся різні бльоки хліборобських та інших правих угруповань, проєкту ються різні комбінації поміж Окоропадським і Ядрієвським, Греко- вин, Петрушевичем і т.д.; все це йде під одними льозунгом: Польща ворог України, Росії й Німеччини, тільки згодя в Німеччину може прятувати "країну та Росію". Розвлядати всі ці комбінації нема часу й потреби. "аведений в, все вище нарис загальних напрямків цієї гетьмано-російської політики не претендує на повноту . Він складений на підставі спорадичних, а також випадкових цілком певних матеріалів і даних. Можливо що де які наведені факти дадуть змогу де яким довірливим українським патріотам иншими очима подивитися на ту складну політичну інтргру, яка ве- деться серед наших кол під загальною назвою гетьманату. Ми все вище назвали працю Фіпинського нещкідливої для се- лянського розуму – фантасмагорієм. І справді, що сказав би селянин коли б хто небудь задумав порадувати його тим, що, мовляв, ідуть ратувати його Скоропадський, або Деникінців, Улацов; що і той і дру- гий зробились щирими друзями українського селянина. Для відповіді на подібні комбінації у нього народу є одна приказка: "Не бути бабі дівкою". Але ж змучені зневірені емігранти надія, чи то урядовець чи то старшина не завжди мають в собі стільки різноваги, щоб спокійно розважити над цією інтригою і іноді, в розпуще, вони готові повірити, як писав Левицький М. "політичному трупові" Отже для цих зневірливих людей я хочу навести наприклад слова одного чумачиня, який сказав той у відповідь нашому хітроумному дипломатові, що вондував у цьому грунт, як би він поставився до того, коли б влада в нашому державному центрі перешла до рук хліборобів: -представник Донського козацтва п.К. на це відповів: "Ви имѣли бы ретьмана и имѣли би деньги, но никогда не имѣли би народа и України". Ці слова прихильного до нашої справи росіянина, донського козака, слід пам'ятати кожному українському патріотові. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 110 Фонду № 1429 Пронумеровано 34 / тридцять сімь / +1565-52 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів крекий л/д 26 Документ з затухаючим текстом: 20 марта 1984 р. Підпис УКМезняк 05 04 Петрович ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) не ч/ф 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 090896 Маньк 051196 Маньк. 15.04.03 АТГ 18.04.03 Црп/ 10.02.04 Н.Фе 25.02.04 Діт 31.01.05р ВКнс 15/01/06 13.01.09 Лідзюк вискафл. ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: !Консервація: Опра́ва: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 10.4.91. К стакування (Дата) (Підпис) 3.02.09 б/п