Вирізки з іноземних газет про положення в Україні, 1921, 40 арк.

Канцелярія Директорії Української Народної Республіки Інформаційний відділ. ДІЛО Інформації з преси. (газетні вирізки) 1921 р. Початок 1921р. 192 року. Закінчено 192 року. На аркушах. По описі Ч 1921 року Друкарня Б. Вайнблума. КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Вирізки із зарубіжних газет про положення на Україні. 1921 рік. == Границя між совітською Росією а Україною. З Харкова подають, що між Росією, а крайною буде витичена окрема границя. Вби- даються вже пограничні стовпи. Цілий Дон- басейн, з виїмкою округа Александрова-Гру- шевського входить в склад совітської Росії. Навіть при тій комедії не можуть росій- ські криміналісти здобутися на приличність і не рабувати України. На щось заводиться... До Львова наспіли вісті, що до поль- ської границі над Збручем прямує вісім ве- ликих ешелонів большовицького війська. Вель- шевики пояснюють сей великий рух значної кількості війська тим, що в недозві мають розпочатися великі маневри. przesiadowania, jakie ze strony bolszewików znosi ludność polska; i zwrócono się z gorącą prośbą do przedstawicieli Polski o rewindyka- cję tych ziem do Rzeczypospolitej. »Naród« podaje wyjątki z tych, przejętych przez żegroż memorjałów, pisanych przez ludzi rozpaczonych, do pisemnego wyrażenia swych myśli i uczuć nie włożonych. W memorjalach tých ozytany: »W wielu gminach i miejscowościach część Polsaków rozumiełująca, resztę podłą tysiąca- mi wiorst do Tuły, Kurska, Moskwy; dają już dobre gór fuma chleba i szklankę czy dwie wo- dy; na noc zamykają w chłodne mieszkania, odpoczynek na gołezi ziemi, którzy dający nie mogli, były wyppili, że dobijali i zarywali w ziemie, większa połowa z różnych zaśnanych chorób umierała. Te trupy, dziesiątkami do je- dnej jamy zamywali, a i nietkobnych żywcych wmiecali w jany i ziemię zasypywali. Napadają na polskie domy, całemi ziemiąmi wyryzują, mająność jest popiół obracaną. Wszystka polska najetność jest rozebrana, lasy wygrabane, bu- dowy nasze popalone, byłio rozegrane, po fol- warkach polskich nasadzone komunisty, które niszczą jak im się podoba. W neutralnej części powracających bieżeńców aresztują bolszewi- cy, w teście części neutralnej po majątkach i folwarkach chleb pospiesznie wymiotają i wy- wożą do Rosji; po drogach, po wsianch chodzą zapięci bolszewickie, którzy cenny naród na- mawiają na krwawe nazywki nad polskim lu- dem. Bojąc się przesładowań bolszewików, czynim sekretne zebrania. Dalej następuje dłuższa imienna lista ofiar bezlicznych szegłów bolszewickich Ci wyżeć ze wszyskiego zblękają się po lasach, owym »wymordowano braci i ojców«, innym »dzieli, na śmierć głodem zamrożono«, tamtym znów »starce i kobiety powiązano i razem z domem spalono, innych żywcem załkapano lub rąba- no. A najgorzej tym »wszystkim, których sy- nowie w wojsku polskim«. W prośbie do Naszeźnika państwa pisać o nie szczęśliwi ludzie: »Panie Naczelniku! Błagamy o ratunek, za- klinamy na wszystko, co jest świętego, ná tynie tej Polski, co cudem zmarztywchwała, donomocą nam. Jak wojsko polskie przyszło, my jego na kołanach witańi. Ostatnim kawa- kiem chleba się dzielili, zaraz do wejścia Ty- go, Pania Naczelnika, synów naszych wysłali, różne niesprawiedliwości chębo zniwili, a dzi- siaj co? Rce opały, jak władź i Bóg o nas zapomniał. Panie Naczelniku! Ty, mówią, z na- szych stron jesteś i kochasz ich. Ty wiesz, że my chod źle miszem po polskim, ało dobrze czu- jem, Ty nas broś. Ty nas nie oddaj bolszewi- kom, ratuj nas i dzieci nasze. »Przeczytaj ją Najpiękniejszy Panie Naczel- niku swemu namiotowi. My wiemy, oni o nas mało dbali. Ale Ty nasz, Ty zrozumiesz, Ty nam możesz dopomóc i dopomożesz, my w to wierzymy. A zwracając się dalej do Sejmu i rządu pol- kiego nietylko proszę, ale do sprawiedliwości z jekiem odwołuję się: »Polsacy, gdzie Wy jesteście, gdzie Wasze sumienia? Czy my, nie z jednej małki, nie z je- dnej krwi jesteśmy? Pocościa nas osmukiwali, pocoscie nam o granicach z 1772 r. mówili, czy po to, żeby nas na teraz większe ciępienie narażać, aby niktże zabić, zawiść. Nie pro- smy i nie błagamy, lecz o sprawiedliwości do Was nasze żony i dzieci kozyca, my także in- dzie, jak i Wy i żyć chcemy i zgródnie z posta- nowieniem Wilsona mamy prawo stanowić d naszych losach, co i bolszewicy w swoim pro- gramie głoszą... Czy Wy rozumiecie, że ta pro- śba, to jak ludzi, których dzieci umierają z gło- du? Wy sami macie dzieci. Wy to zrozumiecie, nawe dzieci umierają z głodu — naraście na sze dzieci, to Bog Was na Waszych odpłaci.. Odnaj nasze już granicę z ziemią, która szczególna dostała się do Polski, weszcie kilka nasze wiorst dalej. Předplátce na rok, a věcná lží na měsíc V DRAZE v administraci i ve hlásidlních nebo u dvou domácích Kč 24.–. Na venkov s 1 zášilku ve fle- hách nebo rukou měsaců Kč 24–. S dojí zášilkou poško me- siční Kč 26–. Telefon: cheředance, 9637, redakce 6104, 7955, admini- strace 9637. Adresa telegr.: HLIDINA, Praha. Ukrajina před osvobozením. Projez znamena Petlurou. Dovolující lidi na Ukrajině je bezdůvodně přesilované boke- viči na Vysočině. Nás zahraniční zpráv od po roznání s nizkobu- nársými povstaleckými vůdci, kteří děl na poradě a předsta- vili výrazného osvobozeného lidu. Sám Petlura, požádal to- hoto o rozvoj – hlavní znamení ukrajinské armády a německých vlád na Přejmu rady, jak známo, od počátku revoluce boj za samo- znaost Ukrajiny a je neboživský. Nikterý může kdy dají jasné vědy o tom, že byl to český podvěd- stvo, dosti znamenáním, k pře- svedení. Je Petlura jest dobro- druhém. Podle test však takového důvodněm, jakým musí být v dnešním stavu každé politické činění na Rusi, jistým je Lenín i Wrangl, a hlavně je obec podvěd- stva demokratické ruské repu- bliky. O osobnosti i práci Petlu- rovy přísnice zcela neinformo- vaný státní úředník, uvedením informace o jeho postavení a vztahu k němu. Uvedení informací o jeho postavení a vztahu k němu je důležité pro naši zásadu k dispozici pro náš list a pro československou ve- řejnost. Vím, že v české společnosti jsou skupiny, pochybující o tom, že států samostatnosti Ukrajiny nebo možná aby na nászen území zavil pohledků, kdy, de- mokratický život a svoboda. Cely východo-evropské problém není možno řešit bez posilování rozšíření otázky samo- státnosti Ukrajiny. Naše politická litera- tura i věda postupně holní materiál k odrovnání nad samostatností z důvodu historických, národnoslovenských i poli- tických. Sňovatelé a učenci, synové na- šeho národa, třetí bojili za práva přirozená větší byli působit výzvy volnou dluži- žlost této otázky. Avšak skutečnost ži- vota a neobyčejné hladové zásady ukrajin- ského národa na světlo a samostatné- nost doplnil vědecké důvody živým a působnými doklady volu. Považují za nezbytné zdůraznit jeden moment, že hranicemi již nedostatečně značenosti ruských poměrů nechápu, že re- voluce v bývalém Rusku nebyla toliko revolucí v západovropškém smyslu to- hoto slova, mělo se o ní jenom říkat rozkladu, jevilo se jako důsledek války. Ukrajinský národ jeho široké vztahy postavil se zemědělskou hospodářskou i mo- rálne zdraví, podlehl nejmenší vlivu tohoto rozvražného procesu. Sovětská armáda, že se své sovětské řešení může být jiným způsobem přiřízením činitelů; pod- nikanek zavězit počítání a pevné organizace je tedy osvobozeno se od vlivu a vlivy různých skupin. To znamená dosud, že samostatnosti. V boj neumírněné, dokon- nedosluhnuvé svýho cíle, jest nám jasno že jednotně našeho úsilí jež může a nemůže být oproveno. Na jeho země povstala teda národních silních a krusové ve smyslu státních hranic musí se označit na svý etnografický oblasti, jsou pro- svedené. Ze s mnohém tento stav, že je tovůl na území bývalé carské řeše, ma- žilo národních lidových rozhlubní velmi těsně a přátelské styky. Dívili o formu, v jaké stavy tyto budou se vytvářet, bylo by působit za nyní nezbytným běžet jest zásad, že budou zcela přítomná věc. Pro hospodářský život obnovové Ukra- jinu budou mít velké význam těsné styky s nejblíže sousedními zeměmi k Česko- slovensku, republikou Ukrajinskou a další podobná ve vysoké míře vyvýšená. Jež jim může poskytnouti významné české příslušníkům. Překonání těchto problémů bude široké pole pro uznatelnou cílovou kap- tinu. Po dobu více než třiceti let byla významná Ukrajina na svém území velmi množství zemědělských produktů, pro něj Čtvrtek, dne 3. března 1924. nimo zákaz obyvším. Odpovídalo by chytivé, kdy se přirozeně odpouští zájmům Ukrajiny a Československa, aby tato situace byla využita. Zdánlivě ježt jedno: ve svém zd- ravém neustávajícím úsilí hovořit hluboko o důležitém a černému způsobu, docházelo k Ukrajiny, následující tomu. Ze některé energie a bývě dostateč- ně ji vycházela: hlavním úkolem východního velitelství a vlády ukrajincké lidové re- publiky je, využít tohoto životného lidového hnutí v různých formách vyvýšení. Po- sou těkosti s míst silnější a ve většinách, duchyně naší vlády. Mám za to, že do- hledu doba přinese jasno do politické si- tuace východní Evropy a třeba, na kolik bezprostředně jsou můžeme hovořit o tom, že jest možné kdekoliv smíšlit s boleskými. Státní informace potvrzují rozsáhlé vojen- ské přípravy bolševického vedení na Si- roček fronte a v největších rozměrech. Vůle se třetí může stát skutečně. Zá- padní Evropa i tím stálém, jež jsou mi představili záměr o tomto národním vývoji jedno vystoupit do boje s bolševiky. Vláda ukrajinské republiky počítá s temito mož- nostmi a je jí tato připomínka. Nemůže se o tomto směru dělit a konkrétní vý- sledky, zdůraznění pouze jedno: vyhodnocení k tomu, že nechceme cestovat Evropou i přes národní první dítě a bolševické hra- dby, jak tomu bylo dosud, zahajujme ten- takto: být respektivní výsledkem silon o různých vědomostech a politickém. Přesílení s občanůmi, s nimiž se na místem území, způsobením cizím násilným a velitelst- většího. Dopravovéme tedy silné směry východní Evropy i do jeho příslušnosti životu země. Máme budoucí plány naší státní administrativy a vytvoření jsme již pevnou kousky budoucího státního správni. Je ně- kdo vše, aby bylo možno způsobit si tvrdý přesně hned prvního dne. Hlavním dále, že poměr oznak zmocňujících místních státní- tých sil jež jeho v zápase za rozvázanou názvy a zcela, jež za tři roky dovedly normální velitelství poměrů rozvinutého přesně na světovém hranici. Vytvořili a udrželi národní školy, posilující rozšíření otázky státu a hospodářského výhodo- vání země. Nevím důležitost pro naše osvobozen- vní lemu ještě skutečnost, že se nám poda- vla mezi evropskými činiteli uvedl na území míst východní a tři rostlé státní- tých, početně znamenávala existenci na- šeho národa a ukrajinské otázky. Evropa musí s ním souhlasit. Výraz míst možnost výhy mezi samostatnými evropskými stá- tními dovozům mi doplatil, že není daleko A. X. NESSEY: Případ Jiřího Kaleru. Dobrá se po několika měsících zaučeného výstupu na přednášce o samostatnosti, kterou jsem nevyslal a považoval za zásadní důkaz do činov. Jel Kaler, někdy německý dramatik neob- čitelného významu, byl při svém prvním vystoupení na svých evropských je- visech, byl zákon. Odborná zpráva hřežela. To důležité několik dnů trvalým procesem tohoto časového výstupu k jednomu roku východní- kou, neboť byly známky o svazku. Jakoby se pro- pady do ceny. Proces, který byl veřejně, dě- val až třetí krům podporované představu: Jit- kou, která byla se znamením nebo národního či světového významu. Vládce posledních měsíců vlastně třetímu ročníku samotného dne. Z víry byl od- činěny, oženil zároveň, dnes se nevzdal a při- kazoval si svého srdce. Jel Kaler byl zašten, koupen, považován. To vše je smutné, poměrně nesmírně závislé na další doby (občanů) a že tak podle jinak i pořadníkem, že bych se oceňovala nezda k ni- dání Ukrajina bude dít pro svou výhodnějšího způsobu. Západním veli- ké budou moci po- vých jedině, aby byl nějaký čas, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž nebylo možno při- níst k nebouhodnému životu. Mimo záměr mít v jejich zemích, aby pomohl pohyb mír tím jen teledy, bude-li však oznámení. Rovněž Strana 2. trovým, nynějšího vlastníka obdřevu, kterým se vyvíjí na této státní půdě mimo jiné významný pro hodnocení závodního místa. V těch hospodářských krocích, které nastala v Pancevíně v léta 1920, známém je, že proto přistihování nebylo jinak práce na státní silnici. Tato nákladní zemědělská práce, rozšířená a udržovaná všemi novými podmínkami, přinesla ještě silnější důležitost půdy vydání válcového železa za léta prvního zatčení obdobou na členěné sebohroucí přístroje ovlivňující úhradu poškození ve světelném je celá řada zdrojů s československé souvislosti. V Pancevíně rostou významné a křehké vrstevní konstrukce sociálních hnutí. „Tvoriteli se dočinili skupiny a jedni z něj jsou státní silnici při kombinaci, vypracování výdajů státní silnice pro Tiberian-Cernach tím, že si na největší podniky nabídku. Tato snaha byla také zcela až svého času křehkou rozvojem při výstavbě půdy, která se práce to, že její kombinace souvisí se souborem prvních podnikatelů. Přitom jednotlivým způsobem druhého více než třetího v roce 1920 je jak závazek, tak i anjelství a k. a že se mělo to udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce 1920, po zavedení nového systému, se mělo toto udržování ve společnosti. Tato práce byla při svém rozvoji na státní silnici významného vlivu. V roce Woj ska s owieckie na Ukrainie toną w morzu krwi i ognia. (Telefonem od naszego korespondenta). Wiedeń, 3 Lutego. (L). „Ukraińska Cen- trala prasowa" ogłasza następujące radio z Moskwy: "W guberni ki jowskiej toczy się wielka bitwa z bandytami!" (powstań- cami ukraińskimi). Ukr. Centr. pras." dodaje do tej depeszy następujące wyjaśnienie, otrzy- mane ze Lwowa. Dwie wielkie grupy powstań- ców pod wodzą atamanów Małwiienki i Le- wczenki pesunęły się zwyczajnie pod Kl. jów. Bolszewicy rozpoczęli ewakuację tego miasta. Pewstanie, kierowane przez "Komitet zbwawienia Ukrainy", rozszerza się na całą Ukrainę. Oddział gen. Sohing za- jął Perejasław na Połtawszczyźnie. Bolszewicy ściągnęli połowę wojsk z frontu polskiego i rumuńskiego i rzucili je przeciw powstań- com. Zatrząszenia to nie dają jednak oczekiwanych rezultatów, wojska sowieckie toną w morzu krwi i ognia. Pro 50 пишуть газети? Тайни Збруча. „Oazela Wieczorna" від якогось часу подає ріжні вісти зза куліс протибольшевицької акції зі сторони УНР. В останньому числі під вище наве- денням нагодовком доносить вона ось що: „В тугешніх українських кругах дуже живо обмірюють евентуальне збройне виступлення армії Петлюри проти большевиків. Хоч в тих кру- гах імя Петлюри не мало популярности від часу варшавської угоди, опінія попирає ту акцію в на- дії, що на винадок удачі протибольшевицької ви- прави, удасться усунути самого Петлюру. Тоді га- лицькі Українці цілою силою піддержали би стрем- киня Придніпрянщів в ім'я Ідеї зединеносі України. Партійна преса одержала припоручення атакування большевицької влади, а одночасно у Відні ведуть- ся горачкові переговори української еміграції з на- ціональними московськими групами. Вісткам про ЧАС СХАМЕНУТИСЬ. (Надіслана стаття.) 1. За останні часи добачуємо в деякій мірі ознаки політичного оздоровлення нашої української еміграції. Щораз частіше чути заклики до завищення партійної гризи та консолідації українського громадянства і до притягнення їх до участі в відбудові української державності всіх творчих національних сил. З часу відродження української держави і до тепер монополь державного будівництва тримали в своїх руках політичні партії. Партії складали уряд, репрезентували державу, розпоряджали державними ресурсами і керували визвольною боротьбою. Поза партіями залишалось багато освічених, державно-виходованих громадських діячів, що не мали доступу до державної роботи, бо були безпартийні, або належали до угруповань, що не мають соціалістичної військи. Політичні партії усунули від державної кермі найсвідомішу, найбільш освічену і чесну українську непартійну інтелігенцію, а натомість серед партійних робітників не наймось досвідчених державників і в наслідок їх господарювання маємо нещастя пережити тепер на чужині. За чотири роки істнування нашої державності маємо цілу низку спереткових політичних виступів та посмішних катастроф. Закордонна політика через партійних репрезентантів та спритних синекурантів вельсь дуже невдало і привела до повної ігнорації нашої справи за кордоном, а внутрішня політика під час перебування на своїх теренах ознаменувала себе лише призним співжиттям з соціалістичними партіями і цілковитою відсутністю якого-небудь зв'язку з населенням. Український уряд сидів у Камянці на Поділлю, ділив між партіями скарб та синекури, а яка-небудь Пашківська волость на тимже Поділлю уявляла з себе самостійну республіку і нічого не знала про істнування українського уряду та про його соціально-політичну платформу. Не маючи підпертя з боку населення через брак зв'язку з ним, уряд не мав змоги збудувати сильну армію і під натиском членованого московського війська був змушенний залишити своє територію. Московська окупація дуже дошкуляла українському населенню і своїм брутально-грабіжницьким поводженням та знищуванням поглибила національну свідомість українського народу до такого ступеня, що він уже сам став дбати про зв'язок зі своїм урядом і нині весь український народ простягає руки до державного центру У. Н. Р., чекаючи від нього порятунку. Але чи зможе уряд У. Н. Р. успішно використати сю телерішу сприятиливу конюнктуру, вживаючи попередніх методів державного будівництва? Безперечно ні. Тяжкий досвід, за який так дорого заплатив наш народ, повинен змусити нас відчутися від тих шкідливих методів. Серед громадянства так на еміграції, як і на Україні запанувало переконання, що треба скасувати партійні монополі та дати доступ до державної кермі найбільш досвідченим і чесним громадянам, без огляду на їх партійну приналежність. „Геть партії!“ є ни- ні саме популярне гасло серед нашого селянства. Пож уявляють із себе наші політичні партії, що за ними признаний монополь державного будівництва, і чи буде на час вирвати з їх рук сей монополь? Політичні партії, в європейському значенню сего слова, виникають в насадок диференціації суспільства, що виступає на політичну арену для оборони інтересів своєї класи та для переведення в життя певної ідеології. Не всі наші партії виникли в такому процесі і не всіх їх можна назвати партіями в правдивому розумінню сего слова. Видавна істнуюча Українська Соціал-Демократична Робітнича Партія має міцний грунт у робітничій класі і витворила певну науково-усталену ідеологію. В своєму складі вона має небагато освічених і політично гихованих працьовників. Українська партія соціалістів-революціонерів є плягтя російських с.-р. з їх туманною і утопистичною ідеологією. Нині вона розбила на кілька течій і має в своєму складі мріяників без жадного грунту під ногами. Від сей партії відмовилися ціле крило, що входило в склад борга селянських депутатів Трудового Конгресу і на весні 1919 року заснувало нову партію, селянську соціалістичну, яка спробувала звести на реальний грунт есерівську ідеологію. Проповідники сей партії по частини залишились на Україні, по частини роспородились на еміграції, а перебуваючи нині в Тарнові, публічно сеї "партії", вступили до неї щойно біжучого року, нічого спільного з ідеологією партії не мають і під пранором сей партії провадять особисті авантюри гетьмансько-хліборобського напрямку. Партії хліборобів-демократів і хліборобів-державників, се близнятва власне одної партії. Ідеологія їхніх однакова — буржуазно-класова. Різниця полягає лише в тому, що хлібороби-демократи на разі мируться з республіканськими устроїми, як переходовим даним, а хлібороби-державники прагнуть за всяку ціну зараз до монархії-гетьманату і стоять поза державним центром У. Н. Р. Партій соціалістів самостійників і соціалістів федералістів виникли в перший рік українсько-го визвольного руху, коли самоозначення українського народу ще не виявило певних форм, а інтелігенція ще не викристалізувала своїх національних змагань. Одні поборювали ідею самостійності, другі ідею федерації. Уже в січні 1918 р., коли самоозначення українського народу довершилось, ці партії втратили свою рацію буття. З того часу все українське суспільство і всі партії стали рішучо і непохитно на грунт самостійності. Крім того партії с.-с. і с.-ф. в великі вороги соціалізму і назву „соціалісти“ припинили собі з великою непорозуміння по тій причині, що в перший рік революції була мова на соціалізм. Назви с.-с. і с.-ф. залишились анахронізмом і самі партії перетворилися в процесі політичного життя, про який скажемо нижче. Партія с.-ф. об'єднує в собі чимало україн- далеких і чужих країв в цілі піднесення культури на степах дикої Московщини. Укр. комітет помочі голодуючим в Берліні. В Берліні заснований Укр. Комітет по- мочі голодуючому населенню України, Керу- вати його приєдно буде предсідник берлін- ського відділу Укр. Черв. Хреста, д-р Е. А. Сокович і містопред. Б. Ленкій і В. Фаль- файн. Уповажнений в справах У. Н. Р. в Ні- меччині д-р Р. Смаль-Стоцький заявив, що комітет заснований незалежно від укра- їнського уряду представництва укр. сусп. ор- ганізаціями в Берліні. Найважливішою зада- чею Комітету є посилка на Україну санітар- них відділів і з сего цілею мається війти в порозуміння з головою Всесур. Черв. Хре- ста д-ром Холодним, а також з Нм. і Рос. Черв. Хрестом. Прокт американсько-німецького договору. „N. Herald“ подає, що дипломатичний заступник Сполучених Держав в Берліні має одержати повновласні вистарчаючи до око- нечного управляння „німецько-американ- ського мирового договору. Сей проект при- знав Спол. Держ. ряд виникаючи з поблид прав, однак без заангажована Спол. Держав в європі, питаннях, пр. в справі визначення границь і т. д. Для ратифікації сего договору запевнень і в америц. сенаті більшість 2/3 голосів. ВОЮЮЧИЙ БОЛЬШЕВІЗМ. Фінляндський ген. штаб потверджує вістку про концентрацію червоних війск на фінській границі. Большевики занепокоєні прибуттям англ. і амер. флоти. На границі Карелії зібрали вони також вогато війск. Розпорядком міністерства Промислу і Торговлі з 22 червня с. р. публікано Державну Раду Нафтову при Міністерстві Про- мислу і Торговлі, до якої членовано м. ин- дра Яна Бая, д-ра Станіслава Плята і інж. Владислава Большого, як представників наф- тового промислу. М. ин. д-р Ротер Вателін вийшов з рибоку деалегат поодиноких торго- говельних і промислових і технічних організацій, а Якуб Девасевич як делегат робітничої Крим того входить представники отех міністерств: Скарбу, Залізниць, Публічних Робіт, Праці й Суспільної Опіки, Запр. Справа, Внутр. Справа, Справа Військових і Аерова- ції, по одному з іменованих властивого Мі- нистра. Презесом Ради іменував Міністер Промислу і Торговлі п. Владислава Другота. Перше засідання Державної Ради Нафтової визначено в лютому Міністерства Промислу і Торговлі 19, 20 с. м. II-ий III-ий Ваділ Д. Н. Рада, а також реферат бруттової рози прибув вже до Льво- ва і розпочав урядовання в палаті торговель- но-промисловій. ВОЛИНИ. (кореспондента). — Ну й як же Вам живеться? — Та хиба не бачите? Ви думаете, що господар, що має більше десятка десятин своєї землі, що мав гарне господарство, смієнство, а тепер простягає руку за куском хліба, живе? Хиба не життя? там десь в серці маленької на- лій, що лишше буде, чи думаете й далі жив би? А так „жмєт“... — Оце прихали наші „ходоки“ й розка- зують, що в нашому селі, що колись було нема- леньке господарювть уже щось з 40–45 сі- мейств. Тай то років зо два вже дома тільки пось з 10. І думаете воїн багато душне жи- вуть? Все одно хліба не мають, отак аби хоч на Різдво та на Великдень щось було... Пема звідки розживатись... — Що-ж, от хочби я. Був у тій куревий губернії. Робив, працював, дістав, як вам здається? Більше як міліон рублів! Думаю треба добиратись до дому, то треба-ж на чомусь і приїхати, сяке-таке захміття привезти, не ки- дати-ж його серед дороги... Стільки воли, во- зив... тай дома-ж ніхто його тобі не подарує, не дасть, а без нього, ну та що казать!.. А там голод в тій Курщині, хліб такий дорогий, що Господи-піятораста тисяча тисяч хліб! Ну, а їдять по хліб на Україну — там дешевше... Так от послав в свого Карпа, це, вибачайте, старший мій син, один тільки й зостався, а з трьома ви- їхав, — так, от кажу, послав я його в Таврію по хліб. Купив він його там, ціле два рази іздав, на силу 10 пудів зібрали. Ну, а вже за хліб кови купили. Дали цих 10 пудів хліба, ма- єм тепер ковичину таку як колись за „цари“ за 20 карбованців купували. Ну та той усе. Як його розживатесь у Господа милостивого, один Бог знає. Пічого-ж, пічогісенько немаю, крім цей шканни, та пари шматка то що. А тепер і ціл католіками не знати ще, яке то життя буде. Отак поговорили, побалакали ми з ним, а чим повернувшись вже мало не до дому, ко- лишнім біженцем. І стало сумно думати про будуччину. Про ту будуччину, що має кувати для себе той народ, що простягає руки за кус- ком насущного хліба, що справді немає в чого розжитись. Справа Іданська перед Ліпою На- родів. Гданський сенат одержав від Ради Лігі Народів повідомлення, що на найблизшому засі- данню Ліги розглядається мутуся слідуючи гданські справи: 1) Правне становище Поляки в Гданську. 2) Закон про набуття і зрецення прав гданського горожанства. Крім сего, коли Рада Ліги Народів одержить в пору відпові- дні матеріали, мають бути розв'язані по слі- дуючі справи: 1) Фінансова ситуація в Гдан- ську після автру господ-фін. комісії Ліги На- родів. 4) Справа рішення надкомісара ковлій в справи Бауербанку. 5) Апеляція проти рі- шення надкомісара в тих справах польсько- гданського договору, котрі належали до його круга ділянки. 6) Оборона вільного міста Гданська і звіт надкомісара в тій справі. З огляду на те, що Рада Ліги Народів займається на найблизшому засіданні передовсім розв'язкою гор. пляськ і справи, приїде Гдан- ська справа на дневний порядок Ради не скорше, як в половині вересня. ПОЛЬСЬКО-ІТАЛІЙСЬКИ ПЕРЕГОВОРИ. Між польським і італійським урядом провадяться переговори в цілі підписання договору про управління дзвінцьких зобо- в'язань, які засягнула Польща в Італії від по- чатку істнування польської держави аж до часу російської офензиви. Поділ Галичини на воєвідства — довершений! Генеральний Делегат у Львові видав до підлагаючих собі властий і урядів, кому- нікат, який з браку місця подаємо в скоро- ченню. „В примінення до законна з 3. грудня 1920 і по думці розпорядку Ради Міністрів з 17. мая 1921 перестає істнувати львівське намісництво з днем 1. вересня б. р. а в його місце входить в життя, як власти адміністра- ційно-політичні П. інстанції уряди воєвідські в Кракові, Львові, Тернополі і Станиславові. З тим днем функції політичної власти П інст. переходить на воєвідські уряди і поставлених на їх чолі воєводи.“ Що нам робити? Дещо про Раду Республіки Дня 3-го серпня припинила своє функціонуванні Українська Рада Республіки. Се припинення викликане тим, що заступлені в ній виборці політичних та громадських організацій на еміграції не зуміли зв'язатися в поглядах та як слід, відкинувши всі політичні роздори, творити державну ідею, і спричинили сим розбіжність напрямків і думок. Се не давало змоги парламентарному центрону спокійно проводити державну роботу і, як треба було сподіватися, справа закінчилася крізь правління і глибокою кризою в самій Раді Республіки. Наслідком сього правлення В. Прокоповича подалося до димісії, а до часу складення нового кабінету, технічне кермування справами ради міністрів об'явив п. Андрій Лівицький. Протягом цірічного свого істнування Рада Республіки дуже мало виявила енергії до здобуття найбільшої продуктивності в своїй праці в нинішній переживавсмий нам тяжкий історичний мент, а замість сего потратила багато дорогого часу на міжпартійні суперечки, боротьбу за міністерські теки, виливи і т. д. В таких обставинах першорядні державні справи відходили на другий план. Шість місяців уплило, а наше громадянство та інтерноване за дротами військо, що покладали великі надії на державну творчість Ради Республіки, знов стоють на роздорожжy, бо ті представники, яких вони посилали „працювати“ лише „говорили“ та „сварилися“ і... досвардились. Хосен з тих представників є нині такий, який був до грудня місяця 1920, коли ті всі представники нарікали на керму Директорії та хотіли показати їй як то повинно робитись. От і показали! Дякуємо! Се для нас наука. Лекція „піврічної праці“ Ради Республіки показала нам, що бавитися в парламенти нам тепер не на час і се нині не приведе нас до кращого, а лише буде коштувати багато марне викиненого гроша та шкодити нашій державній і національній ідеї. На се буде час коли повернемо домів, а поки що нами повинен кермувати один мудрий і сильний розум. Із сего не виходить однак, що ми мусимо здатися на ласку Скоропадського, чи Петрушевича або Вишиваного. Для сего в нас є свої чесні і випробовані провідники, що рядом великих чинів доказали любов до Неньки-України і разом з нами ділили нашу гірку долю та підставляли власне життя під Дамоклів меч за кращу нашу будуччину у будуччину наших нащадків. Такою людиною є наш славний Головний Отаман Симон Петлюра. Тільки йому можемо доручити себе без жадного вагання та пупко триматися його. І будьмо певні, що він доведе нас і нашу Україну до кращої і відродженої доби ніж усілякі Скоропадські, Петрушевичі, Вишивані; Моркотуни і К-о. Сі останні вже досить показали свою любов... „до власних інтересів“. Нашому громадянству та козацтву варто над сим заставитися: або далі бавитися в парламенти, або взятися на ново до праці — підтримувати свої примоввання, свою ідею збудовання Демократичної Нар. Республіки. Не лишним буде зазначити тут, що багато ворогів наших постараютьсяся використовувати сю нашу крізу для своїх власних інтересів. Будуть вони підсилювати своїх різних агентів та підшептувати і спокушувати, обіцяючи всіляки блага. Однак бачили ми вже нераз і не два ті їх блага і тому не повинні даватися на їх хитро сплетені тенети, а міркувати своїм власним здоровим розумом. Сей розум повинен нам підказати: женіть від себе отих шептунів і провокаторів, скоропадчиків та галицьких турків, бо вони нам добра не зробили і не зроблять. Врешті хочу лише пригадати собі і всім таким як я, мудру пословицу наших хлопів: „де багато господинь, там хата не мєтена“. Ліпше тому буде тут на еміграції, коли буде один господар, оден батько. Від Редакції: Ми містимо отею статтю, надіслану нам з Придніпрянських кругів для характеристики настроїв, які панують між нашою еміграцією, не входячи в оцінку самої справи та застерігаючи собі в відповідній часі забрати на сю тему слово. Ми уділимо однак інтересованим в тій справі охоче місця в нашім часописі. Обострення іміграції до Америки до Америки є дуже точно ви- конувані. Кождий пароплав, який прибуває до од- ного з американських портів, мусить закинути кор в віддаленю трьох миль морських від берега. Тоді прибивають на пароплав урядники і прови- юють, чи число імігрантів кожної народності від- повідає числу установленому в законі. Якщо число мігрантів дотичної народности є більше, то уряд- ники переводять між ними вибір на власну руку, і решту завертають. Місія на Кальварії. В часі великого від- пусту на Пацлавській Кальварії коло Перемишля відбудеться в днях 12–15 серпня — велика місія. Сензацийний процес в Рівнім. Перед наглим судом в Рівнім станув був підхорунжий уланів, власник дібр Ін Варановські. Він одержав в своїм часі від своєї мами 200.000 марок на за- купку інвентаря і прогуляв ті гроші у Варшаві і Рівнім. Коли йому забракло готівки на дальшу забаву, продав двом рівенським торговцям-Жидам Гедальому і Шуддерови 5 мішків цукру, яких не мав, а які мав їм передати в однім селі. Щоби піддати їм сей цукор, поїхав з ними на село, а по дорозі застрілив їх. Відтак втік до Львова, а приловлений поліцією признався до вини і зістав відставлений до Рівна. Тамошній суд оголосив вирок, переказуючий справу звичайному судови, бо убійця в часі слідства і розправи зраджував — розуміється — проявив умової хороби. Курс огородництва в Кракові дня 17 жовтня с. р., а буде требати до кінця жовтня 1922. Сей курс уряджує товариство ого- родничне під проводом проф. Бжезіньського, а має він посередний характер між середньою а вищою школою. Зголошуватися треба в бюрі товариства огородничого в Варшаві, алея Міцкевича ч. 17. Приїзд реємігрантів. В тих днях при- буда до Польщі партія ГУМОР. Каварняні політики. — Що сталося, що Льойд Джордж годиться пер так напрасно з Ірландцями ? — Ах, ти дурний... Бо польські часописи завсі- йому радили, щоби наперед полагодив свою влас- ірляндську справу, а щойно відтак пхав свій ніс до справи східної Галличини. Він послухав їх ради, с він є, як здається, мудрим чоловіком. Глядають своїх. Жмеринський Василь Петрович при- хав місяць тому з проскурівським купцем до Львова від Петра Дубаса, прошу відзвати де Ти. Хто знає його адресу то прошу дати знати до адміністра- ції "Рідного Краю" у Львові, вул. Домініканська 4. Петра Дубаса шукає його брат Гриць Дубас. Важне для П. Т. Рільників! По причині перевозових трудностей і браку залізничних возів як і з огляду на недостачу інших навозів найвищий час вже тепер замовляти щоб на чає одержати а саме: Су- перфосфат, високопроцентову томасину, наво- зовий гіпс і дуже добре діляючий та при- гожий до всякої землі і управи навіз, наво- зове вапно. Се все достарчається лише ці- лими вагонами посилок кождого рода. Будівельні матеріали: як валло до бі- леня, цемент, гіпс мурарський і штукарський, огнетрєвала абзестова дахівка і т. и. все лише в ціловоагонових посилах. Рільничі продукти: червона конопина, тимотка і инші насіння в менших і більших скількістьях зі скорою доставкою поручає про- токолована фірма А. БОДУХ Гуртівна п одаж і склад насінь, продуктів рільничих, всяких штучних навозів будівля- них матеріялів. вална, цементу, гіпсу, дахі- воє як і рільничих машин і машин до про- мислових цілей. Żywiec, Rynek 22. З огляду на брак українського кореспон- дента замовлення проситься присилати в польський, французький, або англійський мові. Друкарня Новочасна Панська 21. Українські справи Оперетковий уряд. З яким недовірям зустрінутий уенерівський ка- бінет Пилипчука, свідчать слова „Української Три- буни“. Читаємо таке: „Вже довгий час минув, як новий уряд Пилипчука став у влади, але недавно лиш „Українпресс“ повідомив про його персональ- ний склад, а програма уряду, яка звичайно оголо- шується на самому початку його діяльності, ще й досі нам не відома. Вважаємо це за помилку но- вого уряду, бо ще може ніодин не був стрінутий громадянством в такім недовірям, а може навіть і недоброзичливістю, як останній, складений в знач- ній мірі з членів партії Н. Р.". Петлюра в Ясах? Сьогодня львівська "Gazeta Roganna" доносить, що Петлюра разом зі своїм штабом находиться в Ясах. Подаємо цю вістку в двевникарського обовязку, на відвічальність ага- даного часопису. Підчас візнань цього свідка предсідник трибуналу виявляє своє невдоволення формою питань, які ставить оборона і просить оборону звертатися в питаннями до свідків за посередництвом його особи. Запити оборони, чи свідок знає про вимушування свідка Савіцької, предсідник трибуналу ухвалив. Рівно ж ухиляє питання оборонця дра Ганкевича, чи населення Слободи Золотої зверталось до регулярних польських військ о поміч проти польських міліціянтів, які в Слободі ушкодили гранатами кілька хат, між ними і Криси, та допустилися численних насильств. ЧАС СХАМЕНУТИСЬ. (Надіслана стаття.) II. Такі умови нашого політичного життя державної системи, наведені попередньо, використали особливу породу людей: сінекурян-професіоналів. Кілька таких сінекурантів-професіоналів обєднувалися в гурток, складання відповідні до мену програми, виклидали яку гасла, називали себе партією і ставили ядови вимоги дати їм місце в уряді, субсидії та інші сінекурі. Коли такі вимоги не за-волювались, то гурток-партія звичайно шанував і погрожував переходом до іншого цен-тру (Скоропадського, Раковського, Морхоту). Часто в цілях обєднання всіх відтінків українського суспільства коло одного центру, вимоги шантажистів задовольнились. Зрозуміло, що се не партія, а малочисленні гуртки авантурників - сінекурантів. Вони мають едичну ідеологію: поближче до державної скарбниці. Так гуртки і партії ведуть невпинну боротьбу між собою за владу, за місця в уряді та інші сінекурі. Річ природна, що в такий боротьбі державні інтереси занедбані. Смертельна боротьба за сінекури ведеться і в середині самої партії. Кождий стається про- чистити собі дорогу до сінекурі й усуунти зі свого шляху солідного конкурента. Якийне-будь спритний інтргант обєднув коло себе кількох товаришів і повалює розумнішого і більш освіченого товариша, щоб той не стоїв йому на перешкоді. Засадно внутрішнього життя партії стала орієнтація на дурніщого. В таких умовах партія висовує на вищі посади в уряд не видатніших і досвідчених людей, а спритних інтргантів-аналфабетів, яким пощастило усунути зі своєї дороги розумнішого. Партія виборює собі дві-три міністерські теки і обєджує людьми без жадного фаху. Партійний міністр завжди є енциклопедією і з однаковим успіхом керує кож- дим з 14 міністерств. Коли діловод засвідчив на службі свою повну нездатність і йому за- грожує звільнення з посади, то він записується до партії. Тоді він не тільки закріплює за собою посаду, але під опікою свого партійного міністра авансує на директора департаменту. Закиди такому оперетковому директо- рові вважаються за оголошення війни цілій партії, а тому не більш нікому його зачіпати і він буде міцно сидіти на своїй посаді на велику шкоду для державної справи. Таким чином замість того, щоб мати випробований за три роки досвідчений державний апарат, ми маємо уряд, складений з партійних анальфа- бетів від діловода до міністра. В повній мірі один анальфабетизм виявився в Раді Республіки. До складу її увійшли в більшості партійні анальфаєти, що вибо- роли собі депутатські місця, як сінекурі. Була невеличка частина представників від громад- сько-політичних організацій. Освічені громад- ські діячі з великим державним досвідом не мали доступу в парламент, бо вони ненародні. Достич сказати, що в Раді Республіки було лише двох правників, тоді як українське правниче товариство в одному Тарнові мав більш 40 членів. В такому складі Р. Р. на протязі шести місяців не видала ні одного органічного закону, не сказала свого слова що до державної системи й устрою. Крім за- смальцованих партійних льозунгів" та дрібазкових міжпартійних суперечок, ми нічого там не чули. За те скільки було метушні та балакання, як ділили між партіями міні- стерські теки. Секретар одног фракції зарегістрував 122 засідання, на яких обговорюва- лась криза кабінета в липні б. р. Чого не можна сподіватись від сих анальфабетів, що за- хопили державну керму „в свої руки". Не дивно, що по чотирох роках важкої боротьби за свою державність ми опинились на теренах Польщі, не дивно, що пролита кров нашого-хорошого війська пішла на марне. Алеж пора схаменутись. Пора зрозуміти після чотирохрічного досвіду, що штучно ви- творені підприємства орендари партії, обєд- джуючи уряд партійними анальфабетами-сінекурами, не збудують держави, а зведуть на нівець і ті здобутки визвольної боротьби, що нині маємо. Пора виконати партійну монополю в нашої державної системи і відбрати партіям та гурткам сінекурантів аре-ду на державну керму. Шановні партії! Благаемо вас, не зриваєте з шкільної лави партійних хлопчиків для обсадження міністерських по- сад та депутатських місць, що Вам припадають на підстави призначеного монополю; дайте їм закинути освіту! Натомість допустить до державної керми чесних найбільш освічених та з державним досвідом громадських діячів, хочоби і неналежних до ваших штучно витво- рених партій. Складений в такий спосіб уряд зможе довести до бажаного успіху визвольну боротьбу і збудувати свою власну державу. Маємо надію, що так воно буде. Останніми часами Голова Директорії Симон Петлюра, наш досвідчений державник який найбільш розуміє і болюче відчуває занепад державної справи від партійного господарювання, намагається створити діловий кабінет з найвидатніших громадських діячів, і він потрафить се зробити, коли йому допоможе наше суспільство, що зацікавлене відбудовою своєї держави, а не персональними сінекурами. Рух в цьому напрямі уже помічається серед українського громадянства. Соціаліст-федераліст Купинір-Якименко подав в „Український Трибун" з 19. с. м. проект статуту української народно-трудового республікансько-демократичного союзу, в який мають обєднатися партії с-ф., с-с., н-р., х-д., та у-н-п. Він каже: „Безперечно має підстави сучасне українське громадянство, як емігранти так і ті, що лишилися на Україні, ставитися так гостро і вороже до нашої партійної гіпертрофії, сектанства та дрібязко-вості. І єдиним виходом з цього безперечно шкідливого для будуччини України становища є утворення союзу поміж партіями на основі певної платформи". Сподіваємось, що таке обєднання партій буде мати корисні наслідки, бо зменшить партійну грязню і замість кількох аренда- рів повстане один. А це було б краще, якби новоутворений союз обмежив свій вплив на державні справи не застерігаючи собі монополії на уряд. Одначе про сей палатин може бути мова лише на еміграції, бо з днем повороту на рідний терен кінчиться панування партій. Український народ уже добре знає ціну партійному розбратові і відразу скаже своє рішуче слово: Геть партії! Наддніпрянський селянин. А що вони підготовляють молодь у військовий штуці, то се не шкодить — будемо мати готових козаків. Хто править на совітській Волині? Комфракція комячейки Волгубунаробраза складається з 4 жидів і одного гермафродита Попаденка, що називає себе Українцем і відіграє ролю гоя в жидійських руках. Комнезами крутять. Відділ комнезамів при Волгубсполкомі (в.) «Київський „Більшовик“ ч. 395 в статті під наголовком „Цікаве признання“ пише: „якийсь петлюрівський старшина доносить в містечка Скали „Рідному Холодному Яру“. З того доповстання в районі холодного Яру. З того допуск виявляється, що діяльну участь в повстанським, руху в тім районі приймали два французькі інструктори. Дописувач зі захопленням оповідає про те, що тих інструкторів зловило було радянське військо, але їм вдалося втекти і знову вступити до повстанського штабу. Там вони почали вчитися української мови, щоб стати на чолі делегацій повстанців, котра малаби від імені „Українського Народу“ їхати до Парижа просити допомоги, „немець України“. Чуєте, незаможні селяне, для чого потрібна ваша визволення від поміщиків? Не для вашого визволення від поміщиків та капіталістів, а навпаки - для того, щоб зробити з вас наймитів парижської біржі. Не давайте ж себе приспати націонал- стичним дурманом!“ Чи почуєте незаможні селяне заклик київського „Більшовика“ — не відомо, але напевно почувайте його закордонні болюще- вийці наймити-провокатори, щоб знов сфабрикувати і послати своїм покровителям нову провокацію. В. КИХ СПРАВ. в мистецтві. Т-во має намір організувати су- томистецький орган видання в приступило до підготовчої іраші. Бажаємо згуртованню наших молодих артистів як найкращого і найжвавійшого розвою. Заява закордонного комітету У. П. С. Р. Закордонний комітет української партії есерів на вистку про виїзд на Україну М. Грушевського, Шрага, Чечеля, Христюка, Жуковського і Стефана, зложив в есерівських часописах таку заяву: 1) що цей відділ відбувається без відома і згоди Ц. К. партії, а також і закордонних організацій; 2) цей з'їзд в той час, коли члени Ц. К. партії сидять в тюрмі а партію переслідують, є тільки демонстративним нетактом і зрадою партії і тому ті особи не можуть бути вважані членами партії. Під заявою підписаний закордонний комітет У. П. С. Р. ЛУЦЬК, дні 20, серпня 1921. Студенти туші інколи помагають. На наставника луцького православного бору наполити Прохора Бичковського дуже рисно поділили зміні тупі нашого дівчина і він нарази, навіть несподівано для самого бе, став промовляти в соборі до нарощення в рідній українській лові. Хоч та його мова і дуже літературна, весь нас тищить, що на рецепції з животворні, оздоровлюють разом людей і вони хоч намагаються до начавання українського язика. Дятого і сю нелітературну у примісніше нині чути, як „общепоятний сейський язык“. Про те замичається весь не рість о. Бичковського і з його власних слів, говорити по українськи від нього вимагаю обетавши, можна вивести, що до української мови ставиться в душі вороже. Тому раді о. Бичковському не стісняйте себе і не слугуйте до гіркої страни, а просто п отверто сказаю моємляв, я москаль і таким умру, як се збив наполити Олександр Обичковський, що й досі базикає московським жаргоном в українській церкві. Тоді ми будемо знайти, а ким мо до діла і вейливи привиннемо, бо є вороги великого насиддяства. Одного буде лише бажати, щоб отців москалів будь-де лено до московських церквів. Іван Справедливий Три центри. Слідчачи уважно всі заходи і зусилля державного будівництва України, як від сучасну хвилину, так і в минулому, помічаємо три угрупування, три центри державно-політичної думки. Крайнє лівий, це радянський центр. Групує він в собі ті сили, що їх видвигнула на поверхню життя велика «хідна революція», яка повалила зненавиджений царат і на його місце поклала цілий комплекс соціалістичних републік, між ними і Україну. Ідеалом лівого центру закріплення радянської форми влади на Україні, створення сильного соціалістичного Півночт, який паралізував би не тільки заходи московської чи української контр-революції, але в тій самій мірі підсикував революційний фермент на заході для нанесення остаточного удару капіталістичному ладови. Крайнє правий центр, це гетьманський центр. Чи репрезентує Його Скоропадський, чи Вишеваний, байдуже. Його ціль повалення радянської влади на Україні і заведення трудової монархії в ділячих гетьманах на чолі. Способи до оскільки цей ціл, не орентуючи на чужі держави капіталістичного Заходу, династичні всмбляції і заходи для притосовлення різних авантур. Золота середина, це републикансько-демократичний центр, в Петлюрсю, чи другим яким отаманом. І він є проти радянської влади і він звиркає оком м сторону то одної то другої держави Заходу. Його мрія це демократична републіка. Перший центр сьогодні при владі. Базується він на реєнтно-селянських масах України і по удачний ліквідації різних контрреволюційних повстань, вера являється настільки тревалим, що в успішному може завершувати основи соціалістичного ладу. Це перший і одинакий центр на Україні. Два другі центри тинькуються сьогодні за кордоном. Гетьманський розсипаний головно по німецьких краях. То вирине на поверхню Скоропадський, то в другому місці Вишеваний, а апольст гетьманського ладу України співає любезну пісню про хліборобську Україну, бо лиш вося, по його думці, завершити меже ряд змагань за державну незалежність. Гетьманці — найбільш відірвана від життя група. Її орентация вже раз схсморомітована і може бути здій-нева тільки при помочі чужої мілітарної сили, як це єже мало місце під час німецької окупації. В найнешлявішому одначе положенню находиться републикансько-демократичний центр. Вісь Його, далі уряд УНР, розбитий, еззорієнтований, схсморомітований і здеморалізований. Наче в резьбового корабля шурі, так тягають в нього його члени, хоч іще недавно потішали себе різними лісозями, мали військо, друкарню державних знаків, міністрів і сперетковий парламент. Те все розвлятається, все усувається, поляшаючи голий вістків із стигмю важкого розчарування на блидому чолі. Ідуть ще вусилля, щоби ратувати цей центр. В тому дус поміщує М. Кушнір Якименко на сторінках варшавської "Української Трибуни" статтю: "Український републикансько-демократичний союз". В цій статті підкреслює він потребу об'єднати в тому союзі широкі круги української трудової інтелігенції разом з широкими народними масами. Союз мавби бути гразком подібної організації з 1918 року, а саме Українського Національного Союзу, який викликав і удачно перевів повстання проти тетьмака. Цілю союз боротьба з большевизмом і тим у всіх гемні хліборобськими кругами, які мають гемні замисли і роблять невідомі блище приготування. Чи дума про такий союз набере реальних форм, чи загалом можна буде її перевести в життя, це дуже малонадійна справа. Псвва катестрофа републикансько-демократичного центру в тому виді, як Його представляє собою УНР, більш як неминуча. Не спасуть його ніякі проекти, ніякі на-клікування. Частина вже перейшла в гетьманський табор. Піде за нею ще багато других. Частина верне безперечно на службу українській пролетарській владі. На зрені лишається дві сили. Одна, об'єднаний гетьманський табор, що далі розклонюватися буде по закріпленнях дворах і пляни свої вивати в важливими світової реакції. Друге, це радянська Україна в влуці з іншими соціалістичними републіками Сходу. Тільки ті дві сили виступлять до рішачого бою за форми влади на Україні і тільки від нього висліду залежатиме буде, чи одна або друга форма укріпиться. Посередні сили будуть мусіли уступити. Їх змете загострюючийся в кождим днем антагонізм, який не схо-є знати, що таке невтральність, нерішучість і хитання в цей або другий бік. Лишиться альтернатива: або гетьманська будова — або робітничий молот. Петро Зюбюк, син Ігната і Анни, ур. 1869 р. в Жабо, гр.кат., жіннатий, рільник; 2) Петро Максимюк, син Миколи і Анни, ур. 28 літ., уроджений в Зеленім, гр.кат.; 3) Олекса Явішевський, син Івана і Парашки, 44 літ., уроджений в Зеленім, гр.-кат., рільник; 4) Василь Космачук, син Кузьме і Парашки, літ 39, гр. кат., уроджений в Зеленім; 5) Василь Суварук, син Івана і Ва- силлини, 24 літ., уроджений в Зеленім, гр.кат. жо- натий; 6) Юра Бусори, син Кузьми і Явдо- жи, уроджений в Василлі, гр. кат.; 7) Федь Си- жуки, син Миколи і Явдоки, уроджений в Брусту- рах, літ 54, гр.кат.; 8) Юра Гнатюк, син Про- ця і Анни, уроджений в Головах 1836 р., жонатий, гр.-кат; 9) Федь Миронюк, син Юрія і Анни, уродж. 1896 в Головах, рільник, гр.-кат; 10) Іван Дронек, син Івана і Гафії, уродж. 1891 р. в Го- ловях, гр. кат.; 11) Михайло Дронек, син Мики- ти і Марійки, уродж. 1896 в Головах, гр.кат.; 12) Микита Дронек, син Дмитра і Варвари, уродж. 1869 в Головках, рільник, гр.-кат; 13) Проць Кре- чуна, син Василя і Палашки, уродж. 1831 в Ясе- неві, го.-кат., рільник; 14) Юра Маротчак, син Івана і Парашки, уродж. 1896 в Головах, столяр, гр.-кат.; 15) Атанас Шпитчук, син Івана і Анни, уродж. 1892 в Головах, гр.-кат; 16) Дмитро По- поляк, син Михайла і Катерини, уродж. 1901 в Головах, рільник, гр.-кат.; 17) Дмитро Дронек, син Федя і Марії, уродж. 1897 в Головах, стану вільного, гр.-кат; 18) Юра Сіранчук, син Фе- дя і Марії, уродж. 1897 в Головах, стану вільно- го, гр. кат.; 19) Федь Дронек, син Івана і Анни, 56 літ., уродж. в Головах, жонатий, гр.-кат; 20) Михайло Шпитчук, син Михайла і Насті, уродж. 1890 в Головах, стану вільного, гр.-кат.; 21) Дми- тро Карабчук, син Миколи і Насти, уродж. 1833 в Головах, жонатий, гр.-кат; 22) Гнат Палань- ця, син Юри і Василини, уродж. 1889 в Яблонищі, рільник, гр.-кат.; 23) Онуфрій Паланич, син Юрка і Василини, 28 літ., уродж. в Яблонищі, гр.- кат; 24) Григорій Олійник, син Федя, уродж. 1865 в Микулінцях, лісовий стражник, гр.-кат.; 25) Ілько Дронек, син Данила і Явдоки, уродж. 1884 в Яблонищі, лісовий стражник, гр.-кат; 26) Павло Марфієвич, син Івана і Анни, уродж. 1890 в Довгополі, жонатий, гр. кат.; 27) Онуфрій Мо- каїн, син Олекси і Насти, уродж. 1902 в Головах, гр.-кат; 28) Микола Замориняк, син Ілька і Анни, уродж. 1901 в Гриняві, гр.-кат., вільного сгану; 29) Микола Зеленський, син Василя і Василини, уродж. 1893 в Головах, стану вільно- го, гр.-кат.; 30) Михайло Зеленський, син Ва- силя і Василини, уродж. 1900 в Головах, стану вільного, гр.-кат; 31) Михайло Недоходюк, син Миколи, уродж. 1892 в Головах, гр.-кат., жо- натий; 32) Василь Шекерик, син Дмитра і Па- рашки, 43 літ., уродж. в Головах, гр.-кат.; 33) Ми- хайло Горобовий, син Івана і Марії, уродж. 1896 в Косові, гр.-кат. Всі обжаловані в тому, що 1920 р. в Жабо, в Головах, Яблониці і Косові, утворили військову організацію, маючи на меті получитися в порогом і викликати на задах польської армії заворушення. Крім цього з обжалованих 11 осіб, які понинці нахо- дяться на волі: 1) Микола Бобрук, 2) Дмитро Петра- шук, 3) Василь Сорук (всі три в Жабо), 4) Федь Кочерган з Довгополя, 5) Дмитро Ка- линчич з Рожен, 6) Микола Гулейчук і 7) Федь Освецімський з Довгополя, 8) Петро Максимюк з Ясенева, 9) Василь Крамарук з Красноїлі, 10) Олекса Якібюк в Криворізні, 11) Лев Кликальло, управитель школи в Бор- тинках. Всі обжаловані в тому, що в часі розру- хів не донесли і не видали злочинців і виновників жандармерії. До розправи покликано 44 свідків: Юру Шекерика, Миколу Сливчука, Олексу Сливчука, Івана Пилипчука, Петра Янєка, Юліяна Гураля, Дмитра Шкрібляка, Збігнева Гооденкого, Василицу Савчук, Олексу Зелюника, Юрія Кушака, Олексу Ціліннюка, Івана Гучениока, Івана Явішевського, Берка Шнайдра, Івана Зузька, Дмитра Зетинюка, Якова Галицького, Михайла Петрашука, Федь Пе- Спростовання. Нас просять повідомити, що вісти про капітуляцію Головного Отамана С. Петлюри про визнання ним совітської влади, уміщені в большевицькій і в деякій закордонній пресі, є з початку до кінця цілковитою вигадкою. Ці провокаційні вісти свідчать лише райвий раз про безсилля большевицької ради, яка під тиском українського національного повстанського руху, що провадиться Україні під гаслами Української Народньої Республіки, якої ярким виразником являється Симон Петлюра, — хоче способом брешні і провокації дискредитувати дійсне представництво влади українського народу в очах світу і сим вратувати своє захитане становище. Ні Головний Отаман Петлюра, ні правительство У. Н. Р. не мають на думці провадити жадних переговорів з большевиками, що кров'ю і залізом ствердили своє безправне панування на Україні. 25. серпня 1921 ч. 83. Від Редакції: Тішитися комуніяді „капітуляцією“ Петлюри ще за рано. Скорше станеться, що ся роль вигаде на них, але Петлюра буде скромніший і не стане кричати гвалт на цілий світ, а просто скаже: Дивіться! і більше нічого. Зорин відчитав понизше на карточці дат коли вписав був сі слова. Зчергував літа й числив, що було йому тоді 19 років. Цілих літ минуло від сеї хвиля! Одинацять апостол великої віри в красу і велич життя. Були і таки часами сумніви, що правда, та не було — Юд Чиж сей дванайцятий з черги рік Зоринової життя мавби бути ним!? Ні; не на се смутився над тлінею свого батька, — за хвилю по його сконі, як умер на руках матері й його, — вона се думав без руху при маленьких білих рах своєї першої дитини, що вродилася перечасно і в тиждень пізніше вмерла, як зчахна брунька. В сумежній кімнаті дитячий голосок закликав чутно: — Татусю! Зорин відхилив двері, стишаючи їх оберезним рухом. Споза стінки висуненого на покій ліжка виглядала кругла осміхнена головка його трилітнього сина. — Ціла в золотистих, скуйовджених кучерях. В очах видно було здивовання, що тат нема на постелі, як кожного раня звичайно. Донечка, старша трьома роками від хлопця, лежала тихо побіч сплячої ще матері, — очами задуманими над досвітними сповидіаннями про які — на допити що їй снилося? — відповідала все лише з пустотливим усміхом: — Нічо алеж нічо, — скриваючи цілий чарівний світ не порочної поезії снів дитини ангельською тайною І уцілував Зорин ті дві ясні голівки з чу 7 серпня 1921. Почтову каленість сплачено гуртом. Рк I. Передплата: Місячно у Львові . . . . . . 150 к місячно в краю. . . . . . 200 к Чвертьрічно. . . . . . 600 к ЗА ГРАНИЦЕЮ: Місячно. . . . . . 480 к Полімона число. . . . 20 к Ціна одного примірника: 10 марок. ОГОЛОШЕННЯ: Редакція дрібного друку або його місце в рубриці „Оголошення“ 15 к., в „На- дисках“, в „Оповістках“ і некрологах 30 к. Між повинками і в редакційній частині 60 к. За дрібні оголошення пла- титься по 4 к. від слова; товстим дру- ком подвійно. ЗМІСТ: ЛЬВІВ, РИНОК Ч. 10. вагальної переписи населення також у Східній Галичині. Польські правительственные круги привязують до цеї переписи велике значіння, а польська преса заповідає, що ця перепись може виязати вели- чезні пересувення і зміни відносин на- селення території, на яких її переводить ся. Вислід цеї переписи має бути полі- тичним аутсом в руках польської ди- пломатії, тимбільше, що мають бути окремі рубрики „горожанство“, „надій- вальність“ і „мабуть і „державна прина- лежність“. Вже в дні 3. грудня 1919 р. пере- вели польські власти перепись у східних окупованих собою землях. Висліди її бу- ли прямо сензаційні і вказують так на спосіб переведення її, як на віродостой- ність і вельять сподіватися, що в цей спо- сіб була би переведена перепись і у Східній Галичині. На примір: виказала та перепись в ощманському повіті лише 5-9 проц. Білорусинів, а зате 68-3 проц Поляків, підчас коли научний твір про фескорів ягайлонського університету в Кракові в року 1915. Крузьанowski і Ку- манецькі „Statystyka Polski“ — виказує в тим повіті як 79-97 проц. Білорусинів а 1-74 проц. Поляків. Подібно в город- ненському повіті, поближшено процент Поляків в 5-66 проц. на 54 проц. а про- цент Білорусинів зменшено в 65-59 проц. на 33-5 проц. В повіті Ліда зменшено процент Білорусинів з 73-13 проц. на 14-9 проц., а процент Поляків збільшено з 4-67 проц. на 76 проц. і так далі скрізь по всіх повітах тих східних земель. 1919 р. — на східніх землях вже знамо. Возмим це під увагу, що на території Східної Галичини є заведений військовий стан, відносно українського населення знесено свободу зборів, свобода преси, в краю панує поліційно-мандармський режим і переводиться арештування Укра- їнців, а політична адміністрація в краю є лише в руках польських урядників, то можемо собі уявити, як тенденційно бу- ла би переведена перепись на некористь українського народа. Рубрика „горожанство“ має вика- зати, що Українці хочуть належати до польської держави, а в тій цілі ріжними репресіями і способами вмушувалось би українське населення до некорисного для себе виконання цеї рубрики. Супроти в горі наведеного подвій- сяго ставку, як рівною супроти цього що українське населення не мало би ніякою впливу і контролі над способом і віро- стю переведення переписи, протестуємо проти переведення її на території Схід- ної Галичини. Коли б вона відбувалася, вважатимемо її немірдатною до оцінки національних відносин і новим насиллям на народніх організмах, а її вислід ге- вдатною спробою впровадження в блуд світової опції. Львів дня 3. серпня 1921. За Народній Комітет: Д-р Володимир Бачинський, голова. Михайло Стругинський, секретар. УКРАЇН ло, — значиться мусіло бути. Воно мо- гло мати позитивне чи негативне зна- чення в суспільному життю, могло ви- явити корисний чи шкідливий вплив на хід подій — і лише від цим поглядом можлива його оцінка". "У. Т." зазначує, що: творці зако- на про Раду Республіки, принаймні біль- ше твереза їх частина — не робили со- бі з неї жадних ілюзій. Вони добре ро- зуміли, що representativno законодав чий орган, складений на чужині без ви- яву народньої волі і без участі в самім "парламенті" представників народу, ор- ган, заповнений здебільшого другоряд- ними партійними, муніципальними, ко оперативними й просвітними діячами та урядовцями, є цілком неприпустимим в нормальних умовах народів на представ- ництво. Розуміли вони, й те, що цей орган не в силі дати особливо поваж них та довговічних наслідків своєї зако нодавчої праці. Але разом з тим вони розуміли, що нова установа повинна істнувати, повинна що найскорше скон- струюватися й функціонувати, як вияв консолідації громадських сил, яких вій ськово-державна катастрофа розпро шила й привела в стан близький до роспуска. Вже одне те, що ідея консолі дації громадянства цілком незалежно виникла в один і той же час в різних пунктах еміграційного осідку і одночас но-ж стає перводитися в життя в анальгетичних формах — вже одне це свідчить про її життєвість". Обеднання домагалося, головно військо, яке очевидно найболючійше відчувало, як руйнуються через партійні суперечки еміграції його так дороге оплачувані здобутки. "У. Т." не спиняється на інших, так сказати, закулісних, хоч загально ввісних мотивах утворення Ради Респу- бліки. Ходило іменно о ограничення самоволі дотеперішніх керівників У. Н Р. до створення хоч би сурогату пуб лічної контролі над їх діяльністю, до котрої гремадянство не мало наймен шого довіря. Таке взаємне відношення між Головним Огаманом і Урядом з од ної сторони а Радою Республіки з дру гої зазначилося вже на на першім її за сіданню. "У. Т." дуже вузко дивилася на завдання Ради Республіки, коли пише, що "Рада Республіки своє ціло зроби ла. З одного боку вона внесла певну рівновагу й спокій в гремадське життя еміграції, набливила громадянство до у ряду й навпаки, а разом з тим через деякий час вона з цілковитою наочні стю довела, що та система й ті елемен- ти, які були покладені в основу нової державної будівлі, ні в якім разі не мо жуть розвязувати кардинальних держав них завдань, що перед нами встали". Цікаво було почути про яку систему" і котрі "елементи" тут риться. Центром Ради Республіки (саме с. ф. и. Головою Ради був Чопівський Прем'єром утворен ої впливом Р. Р. уряду с. ф. Прокоп а більшість в ньому творили також підраховуючи висліди праці. "У. Т." пише, що нема нічого ди- вного, роботи, що спроби висунути ред Р. Р. шарокі першорядні дер завдання не вдалася, але "сумним хим являється в цій справі щось і саме те, що і вразає після майже рьох років наших державних змі після стількох ударів доли, після тяжкого досвіду окремі групи на сусильства і в першу чергу по партії, а також і окремі державні не витримали існують зрілості, не шли в собі сил відсунути на задній групові рахунки. самолюбства й д ці, а на перший плян висунули об'єднує всі наші партії, що являє сучасних умовах головним і навіть ним. Справа тут не в партійності, — дає де-хто, а в відсутності політичних виховання, в тім, що багато з нас доці не вийшло з підготовчої класи. Ще раз огже доказано, що в інській еміграції в Польщі нема сад йного змислу, нема патріотизму, об'єднував би всі партії. В другий статті, "надісланій із Державного Центру", знаходимо істу та огляд праці Ради Республіки. Праця Р. Р. була надзвичайно лопродуктивна. Закон про РР. за- джено 9. січня ц. р. Фактично скли її, шойло 3. лютого, а і тоді перш, перейти до ділової роботи, майже тора місяця потратила вона на внутр не своє угруповання, щойно в бе- утворено центральний блок на привительство Прокоповича. Вся п Р. Р. була зручно введена до т дрібниць, як чисто формальне асігні ми на ту чи іншу потребу держ грошей, яких в лодатку не було, а о жання їх від Р. Р. не залежало. З трьох десятків різних запитів інтереляцій, більшість це також дг справи часто шкідливі для політичн центру. Цікавий останній уступ статті: віримо, що Рада Республі нового складу, не повторю помилок першої Ради і пережитих пість місяців в нашому жавному життю дадуть бегато матер кожному українському громадянине патрістову, як не слід приносити змі жертву ф-рмі, хоч як вона не імг з зовнішнього боку". Очевидно автор має тут на д нову Раду Республіки утворену вж України, а не на еміграції. Огляд преси. „Українська Трибуна“ про Раду Республіки. Всі спроби об'єднання української еміграції на двох протяг часу окаzu ються безуспішними. Сторона подекуди під впливом і зі страху перед вілен- ською Всеукраїнською Національною Радою тарнівського Рада Республіки не рестала також істнувати. Незайвим буде тепер почути, що двадцяться на Раду Республіки ці, що були її творцями й ос- новним так формальним як і фактичним осередком соціалістичні федералісти. З вагоди припинення істнування Ради Республіки варшавська „Україн- ська Трибуна“, начальний редактором котрої є саме Саліковський, визначний провідник с. ф.-в., бувший міністер внут- рішніх справ тарнівського уряду, мі- стить в 75. числі вступну статтю про Раду Республіки, а також окрему до- пись про історію утворення цеї Ради та огляд її вірічної праці. „Українська Трибуна“ стає на ціка- вім фаталістичним становиску, що: „Всаке історичне явище, коли воно бу- Українські справи за кордоном. Розчарування всесвіт проф. Грушев- ського. Нам пишуть: На днях подав „Вперед“, що представник лівих есе- рів п. Чечіль вернув з Совдепії „з повитивним результатом“. З замітки „Впереду“ виходило би, що Чечель був І на Україні. На ділі — його там не було. А „позитивний резуль- тат“, звичайно Чечаль з далека — і вернув над синій Дунай без охо- ти ще раз вертати в царство Лені- на й Раадовського. Професор Гру- шевський, який через кілька місяців слував сині про могутьсть на радян- ській Україні, покинув думку про поворот і взявся за писання історії літератури. Шкода, що старий про- фесор так пізно отямився зі сво- його радянського чаду. Та краще дізно, як ніколи. Мовляв місць У. Н. Р. в Празі: Віденська „Неша Правда“ до Українські справи. До кабінетної кризи У. Н. Р. „Русспрес“ потверджує наше донесення про уступлення кабінету Прокопович Ніковський. Но- вим „прем'єром" має стати А. Лівийський. Цю зміну визвано тому, бо уважають, що тільки Лівийському удасться наладнати відношення в Польщєю. В ці- лій цій справі розходитись о підмогу для У. Н. Р. і розвархунки з Польщею. Nº 32 (298) Nowe republiki sowieck HELSINGFORS, 1.2 (Russji) Izwiestja" ogłaszają dekret o u- rzeniu nowej republiki sowiek pod nazwą „Okręg autonomiczny ludu wotłaków” z niektórych wiatów gub. Permskiej i Ufims Ten sam dziennik zamieszcza dnoczesnie rezolucję zjazdu k nistów-zyrjan, którzy postan utworzyć „Autonomiczną so- styczną republ. zyrańską". Walka z powstaniem HELSINGFORS, 1.2 (Russji, Z Petersburga donoszą, że zif siły armii czerwonej przerz są obecnie na południe, przew do gub. Podolskiej i Woły dla walki z powstancami. Lin lejowa Kijów-Winnica zajęt wyłącznie przewozowaniem woj Śmierć profesora Karejew REWEL, 1.2 (Russ): Ludność pasa neutralnego rodnoje Dielo" komu Petersburgu zmarł sły profes. N. Karejew sł RÓWNO, 30.12. (Orient). Z pasa neutralnego przychodzą do po- szczególnych oddziałów wojsko- wych i władz cywilnych polskich delegacje ludności z prośbą o wzięcie ich pod opiekę i uchronie- nie przed nieustannemi grabieżami popełnianiem przez wojska bol- szewickie. Tydz Ukraincy i Polacy na Wołyńiu. Lwów, 31 grudnia (Tel. w.) Korespondent dziennika »Ridnyj Kraji« dr R. podnosi, że o- becne rządy polskie na Wołyniu są znacznie liberalniejsze, niż były za pierwszym razem. Otwiera się szkoły ukraińskie, a podczas po- bytu swego w Lwowie, obiecał premier Witos przyznanie subwenacji rządowej gimnazjom u- kraińskiemu i "Proświecie". Język ukraiński re- spektowany jest w urzędach. Zmieniają się daw- niejsze kooperatywy i w ogóle ruch ukraiński odżywa powoli. W dniach 12 i 13 bm. odbył się w Lwowie zjazd działaczy społecznych z Wo- łynia, Polaków i Ukrainców, którzy na zasa- dzie: »wołni z wolnymi« główny z równymi sta- rali się znaleźć platformę wspólnego porozu mienia między polską a ukraińską demokracją Trzaski, Everta i Michalskiego (Krak. Przedm. 13), w sekretarja- cie Związku Ludowo-Narodowego Rząd Petlury o stosunkach z Polską Tarnów, 15.2 — E. E. — Wiedniu komitetem ukraińskim przedstawiciele ukraińskich republiki ludowej nie mając i nie chcą mieć żadnych stosunków i przedstawicieli „Golenia Kra- kowskiego” co następuje: 1) dążą do stworzenia niepodległej demokratycznej ukraińskiej republiki ukraińskiej; 2) uzna- ją granice zachodnie Ukrainy tylko od Zbrucza; 3) wszelkie zatargi we wsiach między Małopol- scę uważają za sprawę wewnętrz- tzną rzeczypospolitej polskiej, nie ważny idea sojuszu z Po- biora i brać nie będą; 4) sojusz z Polską uważają za podstawę jacych ziemi ukraińskie do utworzenia niepodległej ukrainowej republiki ludowej wiedniu Ukrainy; 5) zapewnia- ją Polsce serdeczną i szczerą przyjaźń; 6) jakakolwiek fede- racje z Rosją bolszewicką czy antybolszewicka uważają za wyłączoną; 7) z istniejącym w Zbliżenie polsko-ukraińskie. Wiedniu, 20 lutego (Orient). Z kół dyplomatycznych angielskich wychodziło informacje o kierunku zbliżenia między Polską a Ukrainą. Wynika dotychczasowych ustalonych czynią prawdopodobne dojście do skutku, najpóźniej na wio- cie, porozumienie w najbardziej zasadniczych kwestiach. Porozumienie to umożliwiłoby na wypadek olenosywy bolszewickiej, wspólnej akcje wojsk ukraińskich z armią polską. In- stytucja tej ugody polsko-ukraińskiej twierdzi, że opinia kół oficjalnych warszawskich odnosi się do tego projektu przychylnie. Co do stanowiska kół ukraińskich, brak jeszcze konkretnych przedłożonej, jednak i Ukraincy uznały bezwarunkowo konieczność zawarcia ugody, widząc w tem możliwość wstrzymania nawały bolszewickiej. Próby w Kierunku nawiązania bezpośrednich rokowań zostały w Londynie podobno już pod- jęte i należy oczekiwać w ciągu następnego miesiąca przyjęcia przedstawicieli politycz- nych oraz ekspertów wojskowych polskich, za które ukraińskich do Londynu, celem dziel- tywnego załatwienia sprawy. darizuvetsya". Потяжка і Павленко у Пілсудського. З Тарнова доносить нам, що на чальник польської держави Пілсудськи по повороті з Паризя запросив до себе до Варшави Гол. Отамана Петлюру з Тар- нова і вождя надалі-Ірландської армії гене- рала Омеляновича Павленка. Між ними відбулася довгочасна нарада, в часи якої «ачальник Пілсудськи переповів свої роз- мови з керманичами Франції дотично щодоносин Польщі до Совєтської Росії і Радянської України і дотично можливості нової війни з ними на весні цього року. В кругах правительства Петлюри пере- конаний, що в весною — найпізніше у червні ч. р. — прийде до оружної рол- преви між Польщею і большевиками і *) Статут Габсбургів — Прим. Ред. е то навіть тоді, коли в найблищих часах заключено формальний мир в Ризі. Є певні відомості, що большевики приго- товляються дуже завзято до нової війни з Польщею, яку вели двома шляхами — на Варшаву з півночі через Білу Русь— Вильно і з полудня через Східну Гали- чину. На той випадок Польща обливалась дальше чинно мілдеркати Петлюру. Є не друга розмова Пілсудського з петлю- рою і Павленком на ту саму тему. Перша була перед візитом Пілсудського до Паризя, а взяли в ній участь також польські міністри Сапега і Соснковскі. Народи Українців з Наземлям Пілсудським. Притягачами наступаючої інформаціє «Укр. Вістник» — не біоре натуральне одповід- ки, але що вони звичайно мають значення за їх автентичність. Отже «Укр. Вістник» доводжує себе з Тарно- ва, зе сфер Укр. Ради Лудовей, зе Наземлям міста польського Пілсудського, по повороту з Па- риза, запрошено до сідла до Варшави головного Рамана Петлуру і водна наднепровірської ар- мії єн. Омелановича Павленка. Між ними обидва се нарада, в часах якої Наземляк Пілсудськи оповідався ім своєю розмовою з представниками Франції о стосунку Польщі до совєтської Росії і лудовей України, дотя- жаючо можливості нової вояні з ними на віс- не більшого року. В колах ради Петлури утримуює се пре- тонання, що в весні, а найпізніше в озервові прив'язає до орзенця розмов між Польща і болшевиками, а навет і втеди, гдьоби за- расто формальну полкій в Рядко. Са певне відо- мості, ще болшевики приготовують ся за- зважене до воєні з Польща, котра висіє беда йомна шляхами на Варшаву з півночі прязь Біла Русь—Вільно і з потудня празь всхо- дню Галіцію. В разі, гдьоби то настапило, Пол- ша обличала дальша сцена помоч Петлура. Існє то ще друга розмова Наземляка польського Пілсудря і Павленка на темам те- нат. Пірваша одбила ся перед вижадом На- земляка паїства до Паризя, а брали в ній участь польські міністрови Сапеца і Соснковскі. SPRAWA POLSKO-UKRAINSKA. Warszawa, 22 lutego. (Tel. w.). — Przegląd Więciorowy» dowiaduje się, że zró la microdajnego, że p. Paderewski nie uznał na wskazane zawadomieć rad polskiej, iż w listo- padzie roku ubiegłego delegacja tak zwanej Kachodniej ukraińskiej republiki ludowej z p. Petruszczewiczem i Kos. Lewickim na czele wrę- czyły sekretarzowi Ligii narodów memorandum, do- nacającej się zasadniczego rozstrzygnięcia polsko - ukraińskiego sporu, oraz zawiera- jącego oszczerstwo zarzuty pod adresem rządu pol- skiego za rzekome prześladowanie Ukrainców w Galicji wschodniej. Memorandum ten stał się podstawą dla lorda Ce- cila do postawienia sprawy tej na zasadnicie art. 11 traktatu wersalskiego na porządku dziw- nym Ligii narodów. Rząd polski dowiedział się tylko przypadko- wo o tym memoriale i rozpoczęł natychmiastowe krok! w kierunku odparcia zarzutów. Usiłowa- wania to odniosły skutek. Sprawa ruska przez kazana została Radzie ambasadorów, która przekazała ją znowu Radzie najwyższej. Spra- wa tę Rada najwyższa odtżyje ma na czas po- lnicy. Nº32 (298) Nowe republiki sowieckie. HELSINGFORS, 1,2 (Russpress) „Izwiestja“ ogłaszają dekret o utwo- rzeniu nowej republiki sowieckiej pod nazwą „Okręg autonomiczny ludu wotiaików” z niektórych po- wiatów gub. Permskiej i Ufimskiej Ten sam dziennik zamieszcza je- dnocześnie rezolucję zjazdu komu- nistów—zyrjan, którzy postanowili utworzyć „Autonomiczną socjali- styczną republ. zyrańską.“ Walka z powstańcami. HELSINGFORS, 1,2 (Russpress) Z Petersburga donosza, że znaczne siły armii czerwonej przerzucon- są obecnie na południe, przeważni do gub. Podolskiej i Wołyńskie dla walki z powstańcami. Linia ko- lejowa Kijów—Winnica zajęta jes wyłącznie przewożeniem wojsk. Śmierć profesora Karejewa. REWEŁ, 1,2 (Russpress). „Na- rodnoje Dzieło“ komunikuje, że w Petersburgu zmarł słynny historyk profes. N. Karejew skutkiem zaka- Tydzień C Wiec manifestacyjny. Dziś dn. 2 lutego o godz. 11 ra- now „Colosseum“ (Nowy Świat 19) odbędzie się wielki manifestacyjny wiec w sprawie plebiscytu. Prze- mawiać będą: ks. pos. Nowakow- ski, pos. Czerniewski, pos. Wierz- bicki. Bilety otrzymać można: w Ko- mitetie Zjednoczenia G. Śląska z Polską (Krak. Przedm. 60), w Ko- mitetie Wielkiego Tygodnia Gór- nośląskiego (Ratusz, Urząd Prze- mysłowy), w sekretariacie sekcji propagandy Komitetu Wielkiego Tygodnia, w godz. od 5—7 wiecz. (Bracka 23), w księgarniach: Nikle- wicza i Ś-ki (Nowy Świat 21), Trzaski, Everta i Michalskiego (Krak. Przedm. 13), w sekretarja- cie Związku Ludowo-Narodowego Porozumienie polsko-ukraińskie. (Telegr. wł. „II. Kuryera Codz.”) Wiedeń, 19 lutego. Z kót dyplomacji aniel- skiej wychodzi inatywata w kierunku zblí- żenia między Polską a Ukrainą. Wyniki dotychczasowych ustrońk czyń prawdopodo- bnem dojście do skutku najpóźniej na wiosnę porozumienia w najbardziej palących kwestyach. Porozumienie to umożliwiłoby w wypadku ofen- sawy bolszewickiej wsplną akcję Ukrań- ców z wojskami polskimi. Innowatory tej ugody twierdzą, że opinia kót oficjalnych war- szawskich odnosi się do tego projektu przychylnie. Co do stanowiska kót ukraińskich, to rów- nież nie ulegają wątpliwości. Zblíżenie polsko-ukraińskie. Wiedeń, 20 lutego (Orient). Z kót dyplomacji angielskiej wychodzi inatywata w kierunku zblí- żenia między Polską a Ukrainą. Wyniki dotychczasowych ustalowań czynią prawdopodo- bnem dojście do skutku, najpóźniej na wio- nę, porozumienia w najbardziej zasadniczych kwestiach. Porozumienie to umożliwiłoby na wypadek ofensywy bolszewickiej, wsplną, akcję wojsk ukraińskich z armią polską, in- tęjatorzy tej ugody polsko-ukraińskiej twierdzą, że opinia kót oficjalnych warszawskich odnosi się do tego projektu przychylnie. Co do stanowiska kót ukraińskich, brak jeszcze konkretnych przedłożeń, jednak i Ukrańcy uznają bezwarunkowo konieczność zawarcia ugody, widząc w tem możliwość wstrzymania nawady bolszewickiej. Próby w kierunku nawiązania bezpośrednich rozkowań zostały w Londynie podobno już po- jęte i należy oczekiwać w ciągu następnego miesiąca przybycia przedstawicieli politycz- nych oraz ekspertów wojskowych polskich, la- koż ukraińskich do Londynu, celem defini- tywnego załatwienia sprawy. Водалення українських і російських біженців з Больщі. В поясненню опов стки львівської дирекції поліції в днa 15 дня в р. ч. 2719/пр., пола- ємо, що після одержаних нами інформацій у Льво- ві, згладною у Варшаві, польське міністерство вну- трішніх справ ділить засадничо всіх емігрантів на двi групи, а саме: 1) особи, які в політичних причин шукали захисту в Польщі, 2) особи, які без політичних причин опу- стили Україну, згладно Росію. Останнi безуслірно мусять ошустити границi Польщі, одначе не значить це, щоби вони конче мусили виїхати в Росію, згладно Україну. Власті I. інстанції. отже староста по повітах i дирекція поліції у Львовi видавають пішпорти до виїзду та- кож в західнi держави (найлекше до Америки). Особа першої категорії прислугує право звялю, себто захисту, на полосах що є під поль- ською владою. Ця влада звабевлуче охорону їх свободи і безпеченства перед власнями, від яких вони втікали. Що особи не можуть бути виданi ра- дянській Україні згладно Росії, наколи вони зваб- там походять. З огляду на це, що розпорядок ди рекції поліції виразами „особи стеженi за політич- ні преступки” не є доволі ясний, кого властиво треба вважати за такі особи, пояснємо, що після одержаних в Варшавi відомостей не тільки особи стеженi як політичні пере-тудства, але також всi особи, які брали участь в акції проти большевиків, мають право звялю. З того становища міністерства слідує, що всі урадові УНР, дальше члени всiх військових фор- мацій, які брали участь в боротьбі проти больше- виків мають право звялю Обовязком їх є зголо- ситися у властей першої ін-танції (як вище) і до- Marszałek Foch na cześć ministrów polskich. Paryż (PAT Havas). Marszałek Foch i pani Foch wydał obiad na cześć ministrów Sapiehy, Suszkiwskiego i czeskiego min. Benesza. Prezydent ministrów Witos do Sejmu uchodźców polskiego w Pittsburgu. Warszawa, 19 lutego. (War) Prezydent min. Witos wygłosił od Sejmu uchodzielwa polskiego Stanów Zjedn. Ameryki półn. w Pitts- burgu pismo, w którym wyraził słowa po- zdrowienia i trwałej pamięci Macierzy o Ko- ОГОЛОШЕННЯ. За зміст ставлення редакції не відповідає. Почтова скрипка. Хто виявив де находяться Теофіл і Олекса Дуня, в с. Бережани, на Поділью, які емігрували, першої по Ар- гентини, Еусос Афсе в 1907 р. і другий во Канади в 1912 р. (до 1914 р. останній був в Кребеку або Моверелло) вволить ласкаво повідомити урядовця 5 п'юл сприєльної днівля Івана Макошко: Стразьково Познаńskие, табор інтернованых Українській народу № 1, оддзіал III, барак 53, Польща. Американські і канадські гаести просить о передруку. Хто виявив щ. про Івана Корпила, ящо служив в у- країнській галицькій армії, в ставляй харчівні в Ходорові, волить подати листку Іванові Керпило, село Підари, почта. Миколаї, с. Гале, п.с. В. Бірка. 1024-1-2 Хто виявив про судьбу Івана Кишка, урядовця почат- в Заріп; Сасила Сямко укінченого матер. і Ілья Сямко в Дахнова, які при відвертості українських військ мали ваги нути вволить довести на адресу: Івана Сямко, п. Заріп ад Сяною. 1012-2-3 Хто виявив де находяться Зеня-Серпівна Скрипка-Заболотній із Кагрінки, київського уряду, поласть ласкаво сього вдруге до адміністрції „Впереру”. для 5-літнього свинчка Олександра Зіковичи Мати во- мерла чакуюю 1919 р., а не муша ся на лисці добрих лю- дей. - Захоронені часнепс просить о передруку. 1022-2-2 Хто в Кигарлки, Василькова або служив „Stowo Polskie” проти політики Петлюри Вчо- ранше пополудневе число „Słowa Polskiego" (ч. 167, з дня 14. квітня) на першому місці товстими бу- ками помістило статейку, звернену проти Петлю- ри. Статейку разом з наголоком сконфісковано, а лишлися в неї тільки ті уступи: „Петлюра в характері українського отамана, надуживаючи права асило, обіджажде сальонкою, яку дає йому уряд, табори інтернованих у нас українських жов- нірів, заповідає в нашої землі підняття нової во- енної акції проти Росії, (дала сконфісковано)". В обзорнi миру жадаємо, щоби уряд негайно ви- далив Петлюру в границях польської держави, що би припинив всякі спроби організування на нашій території „українських банд" і (дала сконфіскова- но)". „Бороним миру і східних гранци, узисканих у рисковому договорі". — Від себе скажемо, що становище втехноляків до Петлюри нам не дивне. Та справді дивні й цікаві для нас сконфіско- ванi уступи в „Słow-i P.", які повиннi були поя- витися не на шпальтах „Dziennik a Ludow oro". Невдала конференція. (В справі Холмщини і Волині.) Шумно завойдена на 22, майя конференція представників холмського і волинського населення, яких запросили деякі польські соїмови посили лі- виці по індивідуальному принципу, цілком не вда- лася. Деякі запрошені делегати шільом не явились, а прибувші до Варшави особи, в числі 22, заявили, що вони не мають мандату вести якихнебудь переговорів на політичні теми. Ті українські громадяне покликувалися на факт, що від часу минувшорочної конференцій нічого невиминилось, противно, збільшилися пере- силування українського народу, про що донесла не тільки українська, але й польська преса. На тему цих переслідувань розвинулася ш- рока дискусія, підчас якої промовляли самі под- ські поси. Члени людового "зеленочене" нама галися скинути відчайливість за теперішній режим на Холмщині і Волині на пастовці, а пастовці на "зеленочене". Польські соціалістичні поси напа- дали внову на одних і других. Характеристичну було поведінка міністра Ратая. Підчас промови това, паня Васильчука з Холму, пан міністр трохи підходив до телефону, щоби няти приказ поліції арештувати цего деле- гата! При цьому пан міністр тупав ногами і бив кулаком об стіл. Тов. Васильчук звернув міністро- ви Ратевські уряд, що навіть російський генерал Трепов не поволив собі на таке поступування, коли він на авдєнції обстоловав інтереси хомсько- го населення. Індикент з міністром Ратаем вплинув в знач- ній мірі на не, що зібрані в Варшаві учасники конференції поришили, що ця конференція буде вже останньою. З Волині. Судові розправи на Волині. По селях ковельського повіту входить чим- раз частіше в звичай, що дідич спроваджують жандармів до слід і кажуть їм переводити по хатах ревізії за деревом, яке, мовляв, забрали вони з дірського лісу. По селянських подвірах спису- ється весь дерев'яний матеріал опаловий і буді- вельний і виставляється жандармами документ з по- данням довільної скількості дерева, не дивлячись, що дерево є законною власністю даного селянина. На основі такого "документу" тягається селян до суду, а коли один суд призначасть їх невинним, тя- гнуть їх до другого. Один в адвокатів дідича за- явив отверто, що хочби 19 разів обжалованого увільнили, то 20-тий раз його таки засудять. Темні, застрашені селяне суправті дідичів во- веїм безпомічні і хоч самі зруйновані після безпе- ревинних боях, мусять своїм деревом платити не- полошені шкоди. Волинські "повстанці". Від квітня ц. р. поширюють туть якісь темні індивідуа чутки про майбутне повстання на Волині. Чутки ці увеличено перед 1, мая, тому що цей день мав бути початком повстання. Хто підгото- вляв це "повстання", відомо всім. Населення спо- кійно працювало. Тимчасом поліція готовилась і робила своє. В деяких повітових містах поблис- щено її кадри, поставляно туди поліцію в інших місцевостей і роблено приготовання. Наступив 1. май. День, в якому цілый робітничий світ маніфе- стував свою солідарність з працюючими, угнете- ними і порабоченими, підраховуючи можливості ру- ки, які мусять усунути цих визискувачів. А на Во- лині? Паніка, страх, що буде? Не було нічого! День проїшов спокойно, люде сиділи по домах, вулиці всюди пусті, тишина мертва. В Кремінці арештовано кілька осіб, але в браку вини по трох днях випущено їх на волю. Пощанування прав другої мови. — Арвшти. З Острога доносять нам, що місцевий старо- ста розіслав до всіх православних парохіяльних урядів розворядок, щоби від 15. мая метрикальні книги велися тільки в польській мові, а тільки на спеціальне бажання можна писати втягні в метрик побач польської також, і в українській мові. Дня 18. м. місцева поліція арештувала в Острозі б громадян, передержала їх без найнен- шої причини 2 доби і не сказавши їм, за що саме донь арештовані, по двох добах в Острозі конфі- нувала. Деж пошанування особистої свободи? Справа риського договору. Варшавський "Robotnik" з дня 12. квітня при- носить звіт з васлання комісії заграничних справ польського соїму в справі ратифікації риського договору. Підчас звіту членів польської мирової делегації, заявив Ян Домбскі, що частина додат- кових протоколів є тайною і не буде оголо- шена. Далі доносить "Robotnik", що підчас ри- ських переговорів заявив Йоффе в справі Литви, що польська опійня дуже помилується, думаючи, що Росія риським договором уневажає лютов- сько-російський договір і проголошує в литовській справі свою беззінтересність. В Ризі совітські де- легати дуже настоговали в обрядах невимшування у внутрішній справи другої держави. Після довгих торгів, згодилися обої сторони на постанову про взаємне здержання від агітації і пропаганди про- ти себе. Підчас дискусії над звітом мирової делегації вшепольські члени комісії поставили запитання до уряду, яке є його польсько-петлюрів- ського договору. Міністр закордонних справ Сапега заявив на це, що постанови риського до- говору будуть вповні двояльно виконані, не одна- че не може перешкаджати Польщі на удлення Петлюрі і його урядові права звілю. Що діється на Волині? Читаємо в "Robotnik-y": Писали ми вже про надмужтя польських урядників на Волині; звертали ми увагу на ненор- мальну ситуацію українського населення і шкіль- ництва. Що від цей пори не покращало, прийшло навіть погіршення. В школах, наприклад, з абсо- лютною українською більшістю кажуть всім учням вчитися римо-католицькій релігії. Порушували ми також справу насилля над населенням, довершуваного при так званому від- биранню воєнної добрив. Однаком результатом кореспонденції було арештування автора через де- фензивну, за справою урядників в ній зачиплених і доміссяна слідча взаємність, після чого його увиль- нено, а справу спинено. В селі Голови, ковельського повіту, яке ле- жить над самим Стоходом і тріщи було руйноване в часі світової війни і большицьвикого наступу, найбільше вдивачується референт воєнної добрив Зигмундчик. Нема, здається, хати в селі, якої він не відвідавав, пошукувочи воєнної добрив навіть по кишеньках і футералах від перстенів. Забирається штани від хлопа, забирається біля під протекстом, що це є німецьке або російське біля, трикоти, наркивала, чоботи. Забирається бляху, так потріб- ну на дахи, сію, що правда, за гроші — та про- ти заборони міністерства військових справ рекві- рувати на знищених областях, забирається білу муку, хліб, цукерки, большицькі гроші, керенки, господарські знаряддя, меблі, хатню обстанову, загалом всею, що представляє вартість. Крім цего Зигмундчик переводить сам особисто або при по- моці своїх поплечників екзекуцій. Бьют без огляду на пол, літа і становище. Шла та діяльність референта є добре відома місцевій адміністрації. Ще в 1920 р. зверталося на це увагу начальника округу. Повідомлено ковель- ську повітову людову раду, з початком лютого вложено скаргу в полевому суду — з поданням цілого ряду фактів і свідків. Та все даремне... збавлені є можливість всякого оборони, бо томаш- ський слідчий суддя відкидає всякі подання зі сло- вами: «нехай зігнать». Боротьба за церквою. „Robotnik“ за дня 31. мав донесить: у берестейській повіті, парохії Чернавчина, у селі Вістини 17. має відбрано православному населенню церкву в сьогодні в яких умовах: товка на чолі якої стояли три католицькі священники Свер- пеля, Маліновські і Солдона, ув'язнені до церкви поздиряли образи, уважані православним населен- ням за святі, потоптали їх, підправили палицями, винесено вівтар, поломано святі ворота. Католиць- кий ксьондз увійшов до церкви, висвятив її і ви- голосив політичну проповідь на тему вічної побо- ди костела. В селі Посадові, томашівського повіту на Холмщині в великою суботу поліцаянти з Тельго- ВДПЛАТА ВИНОСИТЬ 120 марок, чвертьрічна 360 марок. вчень 240 марок, подібно в число 12 марок. Канада: 8 доларів річне, 3 долари піврічне. З твердого числа (для передплатників ол) коштує 60 марок чвертьрічно. виграваною можуть переслати гроші на такі адреси: у Українській Кооперації, Праха, II., Nm. Kamilova 6. у Німеччини ! т. д.: Wasyl Pyrich, Wien, III. у Чернівцях: Kassian Behrey, 277 West Kinney Str., Newark, у Канаді: Mykola Syrodiw, Winnipeg, Man., 120 King Str. містять по 20 марок на один петітний рядок (драбини) - Дрібні оголошення по 3 марки за слово. - Хто шукає 1 март від слова. - Оголошення більшим друком по 50% дороже. - ОПОВІСТКИ товариств, науко- гії і т. п. платяться по 2 марки від слово. ПРОЛЕТАРІ ВСІХ НАРОДІВ ЄДНАЙТЕСЯ! 6) В читальні „Просвіти“ вул. Жовківська 62 — проф. Яцкевич. 7) В читальні „Просвіти“ вул. Личаківська 113 — проф. Шах. 8) В читальні „Просвіти“ вул. Супинського 21 — проф. Радзивилов. 9) В читальні „Просвіти“ площа св. Юра — В. Олеськевича. 10) В читальні „Просвіти“ в Замарстинові — проф. Таращево. Виглядні старання Тов. ім. Петра Могили, на загаль- ні педагогічні теми гро засновання. Понеділок, 6. червня: 1) Сал тов. ім. Лисенка о 5 год. попол. — Діточе свя- то — школа дівоча і хлопчача ім. Б. Грінченка. Второк, 7. червня: 1) Діточе свято — в сиртському Захисті СС. Василь- вок, вул. Потоцького 95: Початок о 6 години. Середа, 8. червня: 1) Загальна збірка по місті, по всіх товариствах і при всіх вчених нагодах. 2) На вільному воєводі в городі Захист СС. Василь- вок о 9 год. попол. львівський пласто- вий Кш уладжує „Огляд пластового життя“. (Вступ виправлений). Четвер, 9. червня: 1) Патентність. 2) На вільному воєводі в городі Захист СС. Василь- вок о 9 год. попол. львівський пласто- вий Кш уладжує „Огляд пластового життя“. (Вступ виправлений). П'ятниця, 10. червня: 1) В селі тов. ім. Лисенка о 5 год. попол. Представ- лення — уладжують школи дівоча виділяються народна хло- пича ім. Шевченка. 2) В салі Ставропійського Музею, вул. Блажьська 11, I. пов. — „Пластова Вистава“. Субота, 11. червня: 1) В селі „Народного Дому“, о 5 год. попол. виконан- прф. д-ра Маярушкін — Образування і якостя харак- теру. 2) В салі Ставропійського Музею, вул. Блажьська 11, I. пов. — „Пластова Вистава“. Неділя, 12. червня: 1) Загальна збірка по церквах, по місті, по товари- ствах і при всіх вчених нагодах. 2) В селі „Народного Дому“, о 5 год. попол. Кон- церт — уладжують школи ім. Короля Даніля ім. Кльв.- ля, I. пов. 3) В салі Ставропійського Музею, вул. Блажьська 11, I. пов. 4) В каварні „Республіка“ — вечером сходня всіх українських громадянок і громадян. — о — „Пластова Вистава“ відчинена все від 10-1 i 4-7 попол. Всту 30 кп. Всюди вступ вільний — добровільні жертви на тяжень українське дитинство приймається з подякою. Українське громадянство взагалі участь вводить дати досяг, що робив вигу суспільно національна опіка над українською дитиною і прийняв в матеріального поміччю львівський філіп українського краєвидства товариства охорони дітей і опіки над молодою. З Волині. Соціялістична нарада на Волині. На днях відбулася в Пінську нарада групи української соціалдемократичної робітничої партії північно-західних українських земель Холмщини, Підляшша, Полісся і Західної Волині. Темою нарад було сучасне положення на всіх землях України, справа організації і відношення групи до нинішніх українських соціалдемократичних секцій і організацій. В справі відношення до польської республіки заявила ця група ось що: „Договором 22. квітня 1920 року урядом УНР. була зроблена спроба оперетися на Польщу в боротьбі проти московського найзу, цією тяжких територіальних та еко- номічних уступок Польщі. Ця справа стала фатальною в своїх наслідках для української справи, а виривши безодню пожж Західною та Східною Україною, скріпливши моральний перед очима Європи претенсій Польщі до західних українських земель, повалення московської окупації на Україні одначе не принесла. Договір Польщі з союзними в Ризі анульое взаємні вобов'язання Польщі та України, зокрема з нислення північно західних українських земель, моральне вобов'язання признати правний характер заняття Польщею західно- українських земель". Група ухвалила увійти в найтісніший звязок і співпрацю з галицькою соціялдемократією та галицьким громадянством та взяти участь в загальній краєвій конференції УСДП. З соціялістичного руху. Конференція українських соціял-революціонерів. В днях 20.—24. лютого відбулася конференція української партії соціалістів революціонерів, що керебують на території Польщі й Галичини. За найважчіше завдання сучасного моменту уважає конференція консолідацію революційно-соціалістичних сил України для завершення соціяльної революції на Україні і закріплення влади трудових рад. Виключення з партії У. С. Р. Комунікат Центр. Ком. У. С. Р. П. подає, що закордонна конференція партії виключила з партії М. Залізняка, М. Ковалевського й О. Севрюка, які, використовуючи імя партії для особистих цілей, назвали себе „Організаційним комітетом українських соц-революціонерів за кордоном", вступили під цією фломою в так звану „Всеукраїнську Національну Раду" у Відні, а тепер хочуть увійти в Раду Республіки в Тарнові, влада чого урядовець для доручень при стамані Петлюрі Гр. Лисенко намагається вгрутувати прихильників Залізняка і спілки в партію „Справжніх соц-революціонерів". Комунікат перестерігає членів партії перед цими інтргами й заклинає їх не входити з названим організаційним комітетом у ніякі зносини а всходи виявляти його самозванчість і цілковиту неприналежність до української партії соціялістів революціонерів. Справа риського договору. Варшавський „Robotnik" з дня 12. квітня приносить звіт з засідання комісії заграваних справ польською соцією в справі ратифікації риського договору. Підчас виту членів польської мирової делегації, заявив Ян Домбскі, що частина додаткових протоколів є тайною і не буде оголошена. Далі доносить „Robotnik", що підчас риських переговорів заявив Йоффе в справі Латви, що польська оцінка дуже помилляється, думаючи, що Росія риським договором уневажене литьовсько-російський договір і проголошує в литовській справі свою безінтересність. В Ризі совітські делегати дуже настоювали в обрядах невимушування у внутрішній справи другої держави. Після довгих торгів, згодившися оби сторони на постанову про взаємне здержання від агітації і пропаганди проти себе. Підчас дискусії над автотом мирової делегації втехнольські члени комісії поставили запитання до уряду, яке є його становище супроти Пєтлюри і в справі польсько-копетлярівського договору. Міністр закордонних справ Сапега заявив на це, що постанови риського договору будуть вповні льояльно виконані, це одначе не може перешкаджати Польщі на уділення Петлюрі і його урядова права а звілю. Що діється на Волині? Читаємо в „Robotnik-у": „Писали ми вже про надужиття польських уряників на Волині; звертали ми увагу на ненормальну ситуацію українського населення і шкільництва. Ніщо від цей пори не покращало, прийшло набиття погіршення. В школах, наприклад, з абсолютною українською більшістю кажуть всім учням вчитися рим-католицької релігії. Порушували ми також справу насилля над населенням, дозершуваного при так званому відбиранню воєнної досвіч. Однакомик результатом кореспонденції було арештування автора через дефензиву, за справою урядників в ній зачищених і двомісячна слідча взяння, після чого його увіль-нено, а справу спинено. В селі Голови, ковельського повіту, яке лежить над самим Стоходом і тричі було руйноване в часі світової війни і большевицького наступу, найбільше відзначається референт воєнної доброч Зигмундчик. Нема, здається, хати в селі, якої він не відвідавби, пошукуючи воєнної добичі навіть но кишеньки і футералах від перстенів. Забирається штани від хлопа, забирається біля під протектором, що це є німецьке або російське білья, трикоти, накривала, чоботи. Забирається бляху, так потрібну на дахи, сіно, що правда, за гроші — та про-ти заборони міністерства військових справ реквірувати на зншених областях, забирається білу муку, хліб, цукерки, большевицькі гроші, керенки, господарські знарядя, меблів, хатню обстанову, загалом все, що представляє вартість. Крім цего Зигмундчик переводить сам особисто або при помочі своїх полічників екзекуції. Бють без огляду на пол, літа і становище. Ціла та діяльність референта є добре відома місцевій адміністрації. Ще в 1920 р. зверталося на це увагу начальника округа. Повідомлено ковельську повітову людову раду, з початком лютого зложено скаргу в полевому суді — з поданням цілого ряду фактів і свідків. Та все даремне..." WARSZAWA ADMINISTRACJA: SZPITALNA Nr 12 RZECZPOSPOLITA Nr. 157 PRZED KOŃCEM PRZESILENIA Wiemy wszyscy dokładnie, że przesilenie z prawej ministra spraw zagranicznych, które od niejakiego podkopuje skutecznie fun- damenty naszej siły i powagi państwowej, nie ma nic wspólnego z... polityką zagraniczną. Było źle, kiedy w czasie poprzednich przesileń, w obliczu płonącego domu, kilk- ciliśmy się o sposoby ratowania. Dzisiaj istnieje stronnictwa, które nawet pozorów wybudzić się nie starają, że myślą o ratun- ku, a zajeść są zgoda innymi rzeczami. Będzie szerszy. W czterotygodniowym okresie przesilenia, najczęściej w najstarsze- nięszym dla polskiej polityki zagranicznej, trzecią o Królej najmniej serio nowości się mać na mój Bóg, zapamiętać, że wiedział nas- tępny w waszyjskim Gerny Sztok. Wilno... Uśmiech wyrazistej i ironii... „Pan jest bar- dż naiwny, mój Panie". Gdzie jesteśmy? W czasie ostatniego przesilenia we Francji i dwu ostatnich prze- sił w Niemczech, wrzela na terenie par- lamentarnym tych państw gorąca walka o programy polityki zagranicznej. U nas odbywa się to sposobem skróconym, demagogicznym. W chwacie słomn- nym, stawiany rytmetykli liczby partyjnych i apetytów zagiłby się już nietylko logika i wewnętrzna potrzeba argumentowania, ale i rzecz sama. Ze strony Klubu N. Zjednoczenia L. wysunięta została jasno i wyraźnie teza: Rozpaczliwy stan polskich interesów za- granicznych spowodowany został upadkiem powagi i autorytetu Polski na Zachodzie, brakiem pozycyjnej i konsekwentnej po- lityki zewnętrznej. Zdanie to nie jest nowe. Sprzymierzonecy. Dzieła naprawy doko- nane może tylko ktoś, do kogo miarodajne czynności na Zachodzie mają zupełnie zaufanie ze względu na decyzjęową działalność, trzybędącą Następował niezliczone kolejno wy- mienione nazwiska. To była teza i konsekwentnie z niej wy- sunięto wniosek personalny. Można było z tym wtedy, wywarwać trzeźwość, ale jed- nakże nie stało, bo nie można zaprzeczać idącej w oczy prawdzie. Odpowiedzi brzmiły krótko: Nie chcemy, nie życzymy sobie, wolimy p. Wróblewskiego... a przeszła sprawa ministrstwa spraw wewnętrz- nych. Mówi się: przesilenie obecne jest bezna- dajnie, ponieważ Sejm nas nie może zdo- być się na wyrażanie jeżeli nie stałą więk- szość. Tak to jest trudność ohyrzynia. Ale przecież w przesileniu o ministra spraw za- granicznych w takiej chwili, jak obecna, jest rzecz jedna pozytywna, jasna, wyrazista: postulaty i potrzeby polskiej polityki zagranicznej. Jeśli na tem toższe niechaj się zaz- szać bodaj teraz dyskusja, niechaj okazać się argumenty! Czy parlament niemiecki miał w czasie ostatnich dwu przesileń o prioryt jamnych wyborach? Założenie już bardzo daleko. Na ławach posłów, na których spotkał najcześniejszy ob- wiązek ratowania zagrożonych interesów państwa rozsiać się czynim i nie stara się już nawet włożyć nacisku. Założenie o cechach wyboru spraw zagranicznych toczy się poza granicę programów, przekonan zasad, a nawet lek. pozorów. Gorzecie słowa protestu, oburzenia, argu- menty, to wszystko nieprzygotowane są dla takiej sytuacji jak stokrotka. Na ustach wychowanków choćby kultury narodowej tamtej wiedeckiej wywołuje to uśmiech ironii. Wobec zagrożonych spraw naszej polityki zagranicznej załóż był dzisiaj Sejm, wypadkowej tych spraw bez argumentów, wniosek bez odpowiedzi dyskusji z zagu- bionym po drodze tematem stanowisko naj- wyżej-liejszego nieprzygotowania się dla tej wszystkich roli się z czynem wytraw- nej kultury politycznej, tak jakby jej pierw- szym warunkiem był cynizm. Spoleczeństwo jest zupełnie zdziwione i wane. Widzi ono tylko smutną zabawę na, pliki. Codzienne przesłanie z jednej na drugą stronę parę nazwisk... Jak ta za- bawa łączy się z Polską polityką zagranicz- ną, gdzie styka się z niebezpiecznymi górnolotkami? Na to nikt nie odpowiada. Także p. Wi- tow, odczuwając bez argumentów, a nawet efeł argumentowania tych nielicznych kandydatów, którzy dorosli do określonych zadań chwil dzisiejszej. Dzieje się to już ostatnim dniem przesilenia o ministra spraw zagranicznych, dokonywającego się poza polityką zagra- niczną, jej potrzebami i zadaniemi. P. Wi- tow na ostatnią chwilę. Społeczeństwo ma prawo domagać się stanowego, aby sprawa była dzisiaj załatwiona i aby było powiedzia- ne wyraźnie i głęboko dającego taka nie ina- czej się robi, jakie są potrzeby polskiej po- lityki zagranicznej i w jaki sposób stanowio- sło obrazamy tym potrzebom zadośćczeniu. Czekałmy na argumenty i słowa o polity- ce zagranicznej. Słowa te zajęcie społeczeństwo i histo- St. Strz. DNIESTR I POLSKA Zmienione warunki polityczne w Euro- pie, skutkiem których powstała Polska, stworzyły nowe ugrupowanie ekonomiczne dla państw środkowo-europejskich, o nie- zbyt wielu okrętych. Dostrzeżenie czarnoro- tu i bezwzględnych jednego z nich, była nawet wymiana urzędowych listów między rządem polskim a konsulatem Kaffy Rafa- lom de Vogelrotho. Porty polskimi był Dnistrod, poznieszy Akemen. Traktaty w Bajezetem (1439), Selimen (1510), Sztlmaniem (1525) gwarantowały wolność handlu. Z Dialogorem transporto- wanym przez błąd Dnistrod, może nawet do Hałecza, bądź drogą karawanową do Lwowa. Oskódlony uwagę zwracali na te drogi Władysław IV i Jan Kazimierz, propozycjonalne Austriaków przy porcie wolne miasto nad Dnistrod. Króczy było na skład towarów przez nasz Zygmunta Augusta, goszczony na tych drogach. Zygmunt III Waza w 1589 r. wywią- zyjną Dniestrzu; Mikołaj Mielecki nartali na poróby — zapewne o okresie posuchy— niedaleko Jampoli w projekcie załamal się. Ale Wenecjanin, znany z jego sprawy, ognio- czynny Dniestrzu; Zygmunta Augusta, goszczony na tych drogach. Tedralo oświadczył się że nieumiejętnym prze- grody za pewne beneficja. Mikołaj Pietro (1560) znowu przeryżdzał do Pol- ski dla nawiązania handlowych stosunków i uczestnictwa projektu. Poczęci, rozmowy i wiele wtedy roz- trudniały wszelkie prace państwowa pra- widłową. Izraelińcy zupełnie mrożne handlowe- go hreceniu. Morze Czarne. I tak trwało prawie przez wiek cały, aż do Trak- tatu Zorawidzkiego (1676), mocą którego zastrzeżenia był handel, ale rzadko kto chyba wtedy zaczął grawię znów wypływa sprawa zużywania Dniestrzu Podnied- ja biskup kamienski Krzysztof w memora- riale, zdolonym ministrem francuskim do Chocieusowi, dunkiernego czynu klasycy do Nassau na nowo zbudował zmierzony ko- ryto rzeki i znalezł jej pomimo łatwo da- jących się ominić przegród, zupełnie zdą- nem do zegnij. „Tylko statków brakło" — powiedział. Ale tu znów znalazła się wielka prze- szkoda: w roku 1722 odpadło Połucie, część Podola i Rata Czerwonej do Au- strii. Jak więc istniała już flotyli Polska na Morzu Czarnym, a obudera polska miała swoją powagę? Wojna podczas pożarstwa plan Defileśa i pomyślne pokonanie przez niego. Wszystko świadczyło, że Dniestr może być drogą wodną, ale znaczenia rzeki nie- doceniano. Mógł wykorzystania tej drogi dla han- dlu tkwiła jednak w społeczeństwie pol- skim i poczyn się błąd do urzeczywist- nienia już za granicami Rzpyt Polskiej. Władysław III oczekiwał spróbował gołu na pasie (1285) i udało mu się szczególnie dopłynąć do portu. Jadunek sprzedał i do dorzu powrócił. To już był fakt nieprze- rzadny i wskazujący wyraźnie, ale niezbyt jasny, nieczytelny tej części Polski, która nazwano Galicją i Lodomierzą, rząd utr- atrijaceli mało interesował się sprawą żeglu- nia. Mimo wszystko sprawa nawigacji na Dniestrze zastrzega się sama przez siebie. Kszędem (Caspari) rząd aństwacki polecił jeszcze badzi Dniestr (1758), jako niby czelowiek fachowego, bo dyrektorzy z Austrii i Rosji, potem Rosja z Polską, a w końcu upadku państwa polskiego. W inte- resie zaś Rosji nie leżało zgoda ani ekono- miczne podniesienie Polski, ani ekonomicz- ne wzmacnianie się Austrii. Szerokie plany przeszły przeboje w dzie- dzinie planów, ale wrócono natomiast do żeglugi Dniestrzu w granicach Austrii i Turcji. Urzęczytstwieniem tego projektu był niemalże Rzeczpospolita, Gospodarcze we Lwowie. Za jego pośrednictwem miała się zawiązać środka nawigacyjna, zrobiono na- wet kosztorys, ale jak się pokazało, krytał był niestety nieprzygotowany do tego zroz- umienia i interesów przedsięwzięcia. Zostarczania statków, któremu nie chodziło o to nie innego zgoda jak tylko o własne przewidywanie. W tym sposób za czasów austriackich pogrzebana została ostatnie sprawa zu- żytowania Dniestrzu jako drogi handlowej. To już stało się zawsze przed nami w in- nych warunkach i innem oświetleniu. Tur- cja wyporta została z posiadłości europej- skich. Traktat z Wiedniem, Rosja i Polska stala się bezpośrednio sąsiadką Rzeczypospolitej. A prawy brzeg Dniestrzu do morza znalazł się w posiadaniu Ru- munii. Chodzi teraz o to tylko w jaki sposób ma być rozstrzygnięta i uregulowana spra- wa żeglugi i czy wspólnie silami nie da- łyby się, w Akcencie zrobować osobne- go miasta", jak przed 300 laty radybi Wło- si, ażeby tam stworzyć punkt przeładun- kowy. Nie tem zastrzawić się warto. Nie chcemy wchodzić w to, jakie zna- czenie handlowe będzie mógł poświatlić Dniestr w dalszej przyszłości, jak te za- wej szkoda radybi. Znajdzie się na niej do Rumunii i czy nie trzeba będzie jej traktować łącznie z Rosją. Ale Bępo- ma być krótkowzroczna? Fr. Rawita Gawroński. SPÓR O CHORE PAŃSTWO W ostatnich dniach mirwa wschodnia rozrzu- na gorąco miar nad zagadnieniem duchowy- Zawsze jedna jak druga wykazują coraz wy- raźniejsze tysi w gminach „Estate Cordial" i raz po raz o zaszczytne interesy, interwencje, głosowanie. Wszystko to jest bardzo ważne. „Lekarz" przyszedł tak tu już w San Remo i w Szwajcarii poglądy polityczne, które są od- odszkodowań aby narzucić swój punkt widzenia w sprawach wschodnich. Wszystko biegnie pojawiająca sprawa śląskiej i koniecność znacznego utrzymać się strony Lloyd kogoż na razze z niemcami. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to jest bardzo ważne, ale nie ma nic do czegoś. W tym czasie nie dał się odczuć żadnych ustępstw w rzędu swojej premiery angielskiej aby uzyskać rzecz jasną dla wschodnich. Wszystko to PO NAPADZIE NIEMIECKIM UBOLEWANIE RZĄDU NIEMIECKIEGO Tel. wł. – PARTY, to czerwca. – Węzorzące dzienniki wieczorne donoszą, że ambasador niemiecki w Paryżu, dr. Meyer, udał się wczoraj przed południem do Ministerstwa Spraw Zagranicznych, celem za- komunikowania Briandowi ubolewania Rządu Niemieckiego z powodu zaatakowa- nia od działów francuskich przez bojówki niemieckie pod Wielicimi Strzeleckimi. Dr. ODPOWIEDŹ BRIAND'A Z kół zbliżonych do Rządu komunikują, że odpowiedź Brianda była udzielona w bardzo ostrym tonie. Briand zaznaczył, że w innych tych wydarzeń pod Kalinowem przy- piasek należy dużej mierze i temu faktowi, że Francja nie wystawiła dość energicznie. O WSPÓLNY KROC SPRZYMIERZONYCH Kola te oświadczyją, że sposób załatwienia niemiecki, nie jest jeszcze zadawalający. Wy- razy ubolewania Rządu Niemieckiego są tu uważane za niewystarczające. Rząd ŻADANIA ANGLII I OPINJA FRANCJI Tel. wł. – PARYŻ, 10 czerwca. – We- dle doniesienia „Tempsa” Rząd Angielski zakończył Rządu Francuskiemu w Rząd Niemiecki za pośrednictwem ambasadora angielskiego w Berlinie, iż uważa, że działanie niemieckie są niezgodne z prawami międzynarodowymi. Dalsze występowanie zbrygnych organizacji niemie- ckich na Górnym Śląsku za zbyt czerwone, wo- lec przybycia na obszar plebiscytowy wojsk angielskich. Dalszy Rząd Angielski w nocy wieczorem podjął konsekwencje wyznaczania tych zarzadzeń, umożliwiających przynajmniej nie powinna być generalnie Le Rond otrzymały instrukcje, nakazujące mu współpracę z innymi człon- P. K. PRZEGŁAD PRASY WARSZAWSKIEJ Warszawa, 11 czerwca. – Ełangan nad bataliony. — „Poranny Kurjer”, I. Po- ranna Gazeta” wypowiadały wolne: „Jacek i renna”. — Nasz Kurier” ochrona Ojca Eltera. S. J. w Krakowie Słodominowski termin na chwalenie stanowiska ministra spraw zagranicznych, który tak po- twarze długim wydali się tyleż temu, mówiąc: „nie mając jak się zastanawiać, że Związanie po- trzyka nodal niezrzedem stol. ale wszyscy zaiste- oznaczeni podczaszą się ateropolskim: Jako to bezpieczne. W trzech dziennikach poruszanych płomień stali co wczesnymy wyrażenie „krzeczoogopolity” zde- cydowano się wracać na ten nieco energiczniej. „Robotnik” pisze: „Termin ośmielidowy upłynął, a ministra spraw zagranicznych jeszcze dłonie. Czy dziś wyroczne, jak z pewnością nastąpi wybór kandy- data, twierdzić z pewnością nie można. „Odpowiedź trwają będzie ta zdawała w cieniu- błądzie ministerstwa P. Wina popołudniu karzy- dany Błiż oznaczać po dyrekcji p. Soskiły, nie przedstawili do nominalnej wybranego przez sie kandydatów, nie improwizując przeciwnik”. „Gazeta Poranna” całą więc zwała lekko na Birkę premiera Witosa, pisząc już w tonie nio- sy. „Raz jeszcze okażalo się że an p. Witos ani jego stronnictwo nie wydają czegoś clega, do którego dodały z kim mają jak, im kin raz kże- cyprzynosić ciężki mąż”. P. Wito w ciągu WYPRAWA Jakoż zdala będną się nieważnie przez dziesiąte białe Słany Tyskiej i zwozowych myśląwskiego powinności z lepą sterczy- styk świerków na połówku. Zaraz za fol- warkiem siedziałmy do rzeczki i ulechowy- szy pod wierszy jej korytem, wydzielonym się na czynie. Jednymi z nich był tylaki bez szewików. Jedniemy na przęcz; połami w stronę Pudniewiec, okrażające w ten spo- sób Iwieniece spore miasteczko, w którym siedzi zaślag bolszewicka. Większość znowu w las gęsty, zwartych i Ubezpieczenia bojowe cofnięte, bo by się przepłyć, jedzie tylko szpital, prowadzący podjął skierowany. Sktora przed nimi tylko dzieli kiedy chłodnie. Las zrodził i niegdy się kończy: stajemy na skraj w gąszczu. „Do zdziałania!” i „z koni!” Pudniewice od nas o pół wierszy. Sep- ca jedzie nierzadki my strony, czekając mi- jej powrót. Róż nie chłodnie. Świat niedo- łeko. Na wschodzie ukazuje się wyżynka lasna tasienka na samym skrajny hory- zontu i choć zastępuje ciemność. Wylegami sąsiedzki, bo dalej bywały spalane, a oso- wiatkowo parma i duszną. Zaczynam od- czuwać głód i opanowuje mię nerwowe siężenie. Zmęczeni bezsennością zacznymy szczy- ne życiami z siłami, odlani w co kto miał wyjście przez to, że dalej byłoby spalane, a oso- czuwać głód i opanowuje mię nerwowe siężenie. W pewnym momencie doszedł mia dale. Jednej doby zajął dwie dni zmierznąłe sprzeczne stanowiska – zawarć swe zwyczajnie w jego Świadomy to o słabej przeszło odwoływania- się i morznić o zupełnie bezka charakteru po- stępowego w tego związu stanu. „Ale Polska ma dość tego chłopskiego ham- dymy na czerwonych pustkowiach – w decy- dujemy dla Białygo godziny”. To wyprawianie przyszło z mstą wyzywa „Gazeta Poranna” przenosi do ustalienia, a Astorii, która nie może się komu, ni to do Włoski stają się współodpowiedzialne za chłopią Polski do przegadzania. „Szymon zaczynaliśmy wziąć krytyczny i być sztywnym”. Pod jakim adresem to pisze nieznajomy? Jeszcze ostrzej występuje „Kurier Poranny” wyprawiające się dość mocno, niżej komu, ni to jeszcze nie jest zdecydowany, niema instrukcji prawdopodobnie. Na raz dostać się mocno i stworzyć narazami wzięcie ludowym, jakim jest w zasadzie zgromadzenie konstytucyjne przy ul. Wiślejki”, a tylko jedna o wieczór z tego Saj- mu strzycieli dobra czarnego, p. J. odniosły i c- nieniowy podskrata stanu zamawiany kiero- wnikiem Ministerstwa” a nie mogący „powołać kadencji jednej i okresowej polityki”. „Kurier Po- ranny” stali tym razem jest już poważnie i szcze- gą zatrzymały biedy kresli taki obraz poznury o- bezpiecznym całym jak w chwili, w której na każde drugie polityki podjęcie, zwrocone są oczy wyjny, w której generał przekazuje się do brzegu. „Wszystkie te zjawiska nie mają nic wspólnego z prawem międzynarodowym”. W tym samym czasie, gdy na terenie rolniczym, już to w tonie rozkazującym, w której kradzie- ża i sztuczne przekazywanie do obcych siedzib poświęcone były rozwlekane po obcych siedzibach. „Oznajmuję tę notę „Temps” pisze, że silnie wyrażenie powinno być zgodne z prawem mi- ędzynarodowym, a nie założone na tym wy- padku modlitwy, o ile zostanie rozważane. „Oznajmuję tę notę „Temps” pisze, że silnie wyrażenie powinno być zgodne z prawem mi- ДЕЛЕГАТИ З УКРАЇНИ У АНТАНТСЬКИХ ПРЕДСТАВНИКІВ У ВАРШАВІ. Українська Пресова Служба повідомляє з Варшави: Делегація населення України, що прибула сюди дня 1 лютого передала тутешнім представникам антантських держав меморіал такого змісту: З великою небезпекою добрялися своди з нашої дорогої і багатої, тепер нещасної України, щоб у правительство цивілізованого світа шукати захисту і виявити замасковане опунканство, що саме тепер відбувається в Ризі від імені нас — народу України. Ми уявляємо собою всі народності нашого краю і всі його стани, а власне: Українців, Поляків, Євреїв, селян робітників міщан і трудову інтелігенцію; а наша голос з голосом цілої України. Перш за все уважаємо своїм обов'язком стверджити, що Польща веде в Ризі переговори про мир з людьми, яких ми не вибирали, які прийшли до нас дикими ордами зі сходу, сильно захопили наш край і тепер від нашого імені ведуть переговори з Польщею. Якщо Польща і Европа не знають, що незалежність совітської України фікція обрахована на обман цілої Європи, то ми змушенні голосно заявити: Так вважає совітська Україна є така сама імперіалістична Росія, що на протязі кількох століть нас гнобила. Ми стверджуємо, що в уряді совітської України українців нема а в установах нема місцевих людей. Нас меншківців України мобілізують висилати у далеку Московщину, на далекий схід і на Кавказ. Делегати совітської України — самозванці, во- ни виступають на перекір народній волі. Міста наші зруйновані, між населенням панує голод, і їх будинки в руїні, промисловість і торговля спинились, культуру їх знищено. Життя населення в постійній небезпеці, скрізь панує анархія і терор, якого уникнути ніхто не може. Людність по містах і місточках обідрана і голодна. Скрізь лютують страшні пошести. Під загрозою багнета і нагайки люди примусово роблять незабаром не потрібну роботу і вже дійшли до розпушки. Людність сил також тероризована; у неї відбирають одяг і обув, збіжжа і худобу. Наслідком цього хлібороби перестали засівати поле і розводити худобу. Багата на хліб Україна робиться також пустинною як і Московщина. Тому не дивно, що все населення України непавидить так звану совітську Україну і хоче за всяку ціну її позбутися. Показником цього являються нечисленні повстання, незасіяні поля, вигорілі села, розстріляні люди і горе, горе без кінця. Звертаємось голосно до народів Європи і свідчимо, що московський большевизм — страшне нещастя, що звалилося на Україну. Звертаємось до урядів держав Європи з протестом проти визнання совітського уряду України, за наш уряд. Не іміть віри совітським делегатам в Ризі, що ніби совітська Росія хоче миру! № 82 (221) С В С май 1921 Вопросы узких задач завтра взяты- ся (сейчас и было бы хорошо, если бы в этом отношении была принята резолюция, обязательная как правительство, так и вся его гражданские и военные органы к точным выполнению ст. пятой договора. Не может существовать в Польшаке ни один официальный орган, который хотел бы этого мог бы быть посодействовать ну- дениям такой дорогой ценой взятый мир. В статью, посвященной тому же заседанию комиссии иностранных дел Газета Варшавская пишет: «Делегаты Народно-национального со- юза пришли с теми целями, чтобы наше правительство и все компетентные органы принимали к разным усло- виям, ибо политические и неолитические В Сеймъ. Законопроект о ратификации мирного договора. 12 артикулов состоялось заседание сеймовой комиссии по ино- странным делам, на котором обсуждался Рижский договор. По едва-девятистуяющей г. Ст. Грабской отгласы законопроект о ратификации Рижского договора съглубляющего содержание: «§ 1. Сейм польский Рациональный утверждает ратификацию договора между Новой Польшей и Украиной, подписанный в Парке 18 марта 1921. «§ 2. Сейм польский Рациональный уполномочивает Начальника Государства на подписание ратификации этого договора». «§ 3. Исполнение настоящего законоопроекта поручается министерству иностранных дел. Законопроект этот был принят благожелательно представителями фракций, а по-прежнему деп Гринбаума, который открылъ, что ст. 6 Рижского договора (о перечень поданства) противоречит Всесвободному закону. На этой почве возникли прения. Г. Гриббаум требовал, чтобы прави- тельство перед ратификацией по- говоров, издало специальное распо- ряжение, перенеслающее, кто по- желает пользоваться правом переезда подданства. Тот министр Домойский заявил, что в Рижском договоре нет ничего, чемъ нельзя было бы изменить. Он не объявлено на Сов. России, это разрешение не удовлетворяло деп Гриббаума. Затем открылись продолжитель- ным прения по поводу требования в Польше Начальника Государства, Нар. Нац. Союза Скрабек, Замор- ский, Седа и ст. Грабский требо- вали отдать оставшиеся территории странных предприятий, находящих- ся в противоречии с Рижским до- говором, которые были бы посредственными интересами и могущих наоборот, причинить Польше не мало ущерб. Согласно отчету «Работника» в дальнейшем заседание протокола слушаниями обрало: Деп. Скрабек объявляет г. пред- седателя Сейма в том, что отвѣт на его вопрос о правительстве Петербурга по поводу принятия закона о Конституции, он по- кинул правительство и выразил благодарность за помощь, оказанную ими. В Скрабек обра- тился к правительствам с вопро- сам на основании правильности въ изъявлении ограничения для- тельных неотвѣтственных лицъ, которые находились в Польше и ихних обсервации армии Пе- тропавловской. Деп. Демский (польская людо- вых) противит предлагает народу, де мократам не слишком усердство- вать и не преувеличивать свою роль, находящуюся по отношению к Сов. России. Деп. Ануш не желаетъ «тобы Польша подчинилась». К 18 этого дѣла, когда она вынуждена была за отдалить съжения противни- ком Скрабека и слабо им подчи- няться. Деп. Перль (П.П.С.) отчуетъ что ему далеко приходилось брать въ свою защиту представителей Сейма, но теперь он это должен сказать от нападок г. Скрабека. Вопрос о правительстве Петербурга снимается по адресу независимой и крашены не противоположны им в своих службах Рижского договора, который совершенно ясно уста- новливает Украине. Песля требо- вания Начальника Государства, что это должно сниматься съмовской фор- мой этой независимости. Деп. Перль находитъ, что Польша может устранить с своей тер- ритории иностранцев только на основании своего ведомства и ин- тересов, а не потому что это это желали большиешевики, Г. Скрабек говорил о Петербурге, а не вспоминал ничего о Балханах, о русских реакционерах, ко- торые подавляются в Польше протестацией и безнаказанностью, а между тем совсем этого не за- мечали. Польское правительство должно точно выполнять мировой договор постоль того как он войдет в силу. Скабекъ был вынужден признать на то, как сон правительство будет во- полнять постановления о непри- щемлении во внутренних делах Польши. По свѣдѣниям Газ. Варшавской, несбы ряда деп. Скрабек (Нар. Нац. Союз), выразившего сомнения относительно интегри- тации части статей в польском военного соотношению, ре- золюцию, то министра Домойского поддерживает, что вопрос о Скрабеке. Гриббаумъ не имел иных по общему с юмиссіей по наст- раничным админ., изъявляется внутренними вопросами. Министр Сайга заявил, что вопрос этот обсуждается уже ка- бинетом и что он отвечает за экономической комиссии министерства внутренних дел. Вопросы этого разъяснения деп. Скрабека снискало резолюцию Деп. Варшавий (П. П. С.) отвѣ- тил, что он совершенно не понимает, почему правительство не может осуществить свое право оказания убождения. Министр Сайга заявил, что пра- вительство желает выполнить Рижский договор полностью и со- гласно с юсторией государствен- на и правом убеждения. Деп. Ануш (польская людо- вых) поддерживает вопрос о при- правительстве, но не может дать разъяснение государство отсюда, независимой агитации и окажемой недостаточной республиканской Мар- Затам деп. Лютославский (Нер. Нац. Союз) внес резолюцию, ко- торая была принята Сеймом, что правительство принять меры къ полной восстановления имущества поль- ских граждан и лиц, которые быдут подположить правом перечня на подданства коронных стран. Вопрос о республиканской теории потерпел убытки вслед- ствие привлечения польских дипло- матов въ Сейм, и что это не было тославского была отклонена боль- шинством самого голоса. Начальник Гар. Нац. Союза, что он считает необходимым соблюдать внести эту резолюцию на пас- кум Сейма. Деп. Ануш за разъяснение того, что выскачало вследствие за исключением деп. Гриббаума, который обсуждался съмовской теорией Скрабека. Посль ряда ке- го Первая идущие риж- ского договора. Совѣты возобновляют поло- жительные бенефиции. Будро печати министерства ин- странных дел сообществ Польское правительство стало располагает со- вершенно точными свѣдѣниями о том, что сон власти мобилизуют в Минской польских людей из числа бывших и полных эмигрантов, ожидающих там отъ еды в Польшу и принудительно включают их в состав советской ар- мии; таким образом в ночь с 6 на 7 мая были мобилизованы в Минскъ 25 мужчин и вывезены в независимом направлении. В виду того, что такое отношение к польским не нарушенным заключенного в Ри- жском договоре о возвращении на ро- дину польских беженцев, а также ников, польское правительство неоднократно обратилось к советско- му с ногой и требованием о про- наводить розыск вывезенных об обратной доставки их в Минскъ о возбуждении уголовного преследования энергичных мѣр, чтобы та- кого рода проступки в будущем не повторялись. К отъ взду Болгарского посла. Выражая свое сожаление по поводу предстоящего отъезда на публику бывшего посла в Софии М. Джарава, называемый в Софию Польско-болгарский обзор» пи- шет: Г. Маджаров принадлежит к наи- более энергичным адвитентам мо- лодого польского политиков. Ин- теллигентный, трудолюбивый и предприимчивый — он несмотря на свою молодость обратил на себя внимание своих дипломатических отношений с международными отношениями. Религиозная славянско- фон является специальным вни- манием славянской проблемы сът- нографической точки зрения, и в то же время он не может быть уважен на научные работы по- льской польской истории, опять увидеть г. Маджарова в Варшавѣ, где до сих пор исполнял толкъ ко времени вероятно упомянутое в килях. Украинская колония (в Ченстоховѣ). (От нашего корреспондента). Материалы условий жизни укра- инцев в Ченстоховѣ ухудшаются медленно, но неуклонно. В садри- ные дни, на рынок выносится всё до сих пор еще непроданных вещи почти по двойной (в углами славян предпосылкой) пары ближе. Распродажа была и других ве- щей, понятно, из двух много про- мъ возможности обеспечить себя от голода еще на три четверти дня, т. е. как раз ко слязущего ба- зарного дня. Хорошо еще, что Чен- стохов город сравнительно деше- вый. Американское У. М. С. А., в по- славшие время, пришлося за орга- низацию мастерских портняжной и сапожной. Значительное количест- во эмигрантов, преимущественно молодежи, учатся в них шитью, платья. Английский комитет помощни (В. С. Р.) также организует помощь для этой работы — пары ближе 24 дня рабочих — костеръ 24 дня ра- боты — пара богаток. Вряд ли тре- буют эти нормы каких либо изме- нений, мы говорят сами за себя. Из лекций, организованных студенческими У. В. Зодзею 21-го и 28-го марта на тему: «Концерты Словоото Товарищества», как и раньше, пользуются вполне заслуженным успехом у публики. Было в театре посеще- тельно не хлебать. Теперь больше чем когда либо приходится помы- лять о распаде каменского укра- инского классического театра, испо- лнения своих постановками и про- шлом году блестяще доказывавшего возможность возрождения и пре- образования украинского dramатиче- ского искусства, в неожиданно для широкой публики открытии К. гатые источники обновления укра- инской сцены представлены какой ду- урарской литературы. Русская Книжная Торговля Варшава, Новый Свят 72 С. СТРАКУНА СВО Среди интернированных. Пимуньцы. Здесь вышел первый номер газеты „Защита“ — сергана свободной бесшаринговой мысли". Объясняя свои задачи, редакция говорит: „Наш цели заключаются в том, чтобы дать возможность каждому лицу вид разными партий и направлений выразить себя, но только одним путем мы можем сказать всём кто мы, как мы думаем, выяснить наши на- дежды на будущее, наше место в обществе. Вторым номером, балладничим Станиславский, черпали публику заучено Вальс и Шопен. Оперная артистка г-жа Кочубей, прекрасно исполняющая один из окончательных концертов, в которых она выступает с оркестром. Давно стокосовавшаяся русская музыкальная душа по хорошей мелодии и серьезной музыке, получила полное художественное наслаждение. Глубокая благородность Союза Американской Молодежи в лицо его представителя, добравшегося мистера Кван. О журналах. „Отзывы" № 2. Тори „За про- возглашение Х. п. и Центра по „Лука не утащат!"". Под этим девизом борются интернированные с тягостным своего уголовного заключения. Лекцию перед нами два новых выпуска «апроповодных» журнала, в которых представлены интересные политические статьи и пространство о старых ошибках, о необходимости нового подхода к старым проблемам. Всем тем, кто не привык к новой власти, мы предлагаем прочитать эти статьи. Беллетристический материал разнообразен. И характерная черта — преодоление элементов романтики, даже фанатизма в журнале. За провокацией стихи г-н Вес, на мотивы Вердена, с маршем и балладой «Лука не утащат!». Рассказ г-н Аланда „Порыв" г-н Бергмана — трагедия о жизни. Остальные рассказы: Скавза „Ю. К. Л.", его же сибирская легенда „Чудо", бесчисленный ряд "Г. Малышко" — ведущий музыкальный критик, г-н Германовский, от обсуждаемой страничкой квартета и его фанатичности, уйти на крыльях стихотворения, где он так трогает по столбам с колючей проволоки, в которой важен свободная человеческая мысль. ПОСЛЕДНИЯ ИЗВЕСТИЯ. Америка поддерживает день, то теперь она хочет продолжить. З Хомщини. Насильство над православною церквою. З Холмщини нам пишуть. В селі Посадові, томашівського по- віту, числячим понад 100 українських ро- дин, а около 15 польських, стояла собі церква. Церкву цю, тепер мурвану, ще в часах панщини перед більше як 100 літами., побудував на місце деревляної церкви Поляк дідич, котрий як говорять Поляки — мав бути також майором польських військ. Церква ця в початку була уніятською, а описля за російсько- го пановання стала православною. Коли по відвороті російських військ, право- славні політи утікли, — церква стояла до тепер замкнена. Польські учительки в Посадова і польський ксьондз з Ріплина робили заходи о перехрещення церкви на „ко- сцюлек“ і можливо, що такий дозвіл одержали. У велику добу православні спровадили собі священика на посвя- чення пасок. Одначе Поляки - католики враз з жандармами не пустили їх до церкви і при цій нагоді побили кількох людей. Священик під церквою посвя- тив паску, а відізджуючи, ревно плакав зі своїми парохіянами над недолею пра- вославних. Опісля Поляки кинулися в середину церкви і поломали внутрішнє її уладження, а тепер перероблюють на „косцюлек“ і дня 15. мая ц. р. хочуть Його пересвятити. Селяне Посадова, повіту Томашів, запитували теперішній польський уряд, чи кровавий піт панщиняків, праїдів Посадова не міг спонукати дідача хочби Поляка ставитися уніятську церкву? Братів Галичан просимо о пораду. Зі свого боку вислали ми вже депутацію до православного єпископа. Посадівці. і польського війська. Матеріал №103. — Польський румунський союз. Польський союз ра- тифікував договір з Румунією, підписаний в Бука- решті. Справоздавець союму Россет заявив, що Польщ заключила вже союз з Францією, а тепер з Румунією. Після заяви Россета, союз Польщ з Румунією має військовий характер. Оби держави вобов'язуються до взаїмної помочі на випадок, ко- либи одно з них було заатаковане на східних границях. В такому випадку друга держава бу- дется уважати в стані війни і уділить своєї помо- чі. Оби держави обовязуються договором до по- розуміння в справах закордонної політики, відно- сячись до відносин зі східними сусідами. Договір заключено на пять років і можна його виповити по двох літах на 6 місяців наперед. 1. 131. разом з польським амбасадором підписа- ли торговельний договір з Румунією, я- кий полягає на удільненні взаїмного тран- зиту. Одною з важливіших точок договору є уділення Польщі права опції на протяг второго року на узисканне в Га- ляцькій і браїльській пристані теренів вільних від цла до розмірів шести тисяч квадратних кілометрів. Wielkie transporty wojenne ida z Anglii do Rosyi. Praga (E. E.). Radio „Rus Union“ donosi ze Sztokholm, że Krasin, który tedy przejeżdżał, oświadczył wobec współpracownika dziennika „Rosta“, że handlowa umowa Rosyi sowie- ckiej z Anglią miała nie tylko handlowe, tecz także polityczne znaczenie. Rosya może bez przeszkód wywozić z Anglii wszystkie towary, których wywóz nie został przez rząd zabroniony, a ponieważ wywóz broni i amuniczy z Anglii nie podlega temu ogranicze- niu, przero ma Rosya możność zakupienia jej. Nie trzeba zaznaczać, jakie fakt ten ma dla Rosyi so- wieckiej znaczenie. W Anglii mają nadmłar broni i amuniczy, a nam nic nie stoi na przeszkodzie w broń i amunicję się za- opatrzyć. Niechaj tego będą świadomi ci, któ- ry ciągle myślą o marszu z Rosją sowiecką. Трощий заповідає війну з Польщею. ПАТ. домосить з Данцігу: Пода- ють сюди з Копенгаги, що Троцький на засіданню центрального комітету в Мо- скві виголосив промову, заповідаючи війну з державами Європи, передусім в Польщею. Найближча будуччина пока- же, — говорив Троцький — що полі- тика послання Леніна була хибна. Ка- піталістична Європа нас ненавидить і ніколи нам не дасть помочи. Вона рад- ше волить, щоб Росія згинула з голо- ду. Для нас тільки один вихід а саме: звати силою те, чого нам добровільно не дають. Перший удар мусить бути звернений проти Польщі. Що чувати в світі? Російсько-англійський договір. Підписаний у Лон- доні торговельний договір між совєтською Росією і Англією має тимчасову важливість аж до заклю- чення загального мирового договору. Він входить негайно в життя. Оби сторони зобов'язуються вза- їмно не робити перешкод в торговлі і мореплав- стві. Признають собі морські права, обсявзуючі всі держави. Росія зобов'язується усунути міни в російських пристанях. Російські кораблі можуть плавати по всіх морях. Їх товари не будеться кон- фіскувати, навіть волота незвеною на заплаву за Імпорт товарів. Совєти не будуть домагатися зво- роту майне, здепонованого попередніми урядами в Англії, а Англія не буде домагатися англійського майна в Росії. Оби держави зобов'язуються запе- рестати небезпечні пропаганди, блюкади, а по- становлять підняти назад почтові і телеграфічні взаємини. Росія зобов'язалася не помагати в нічим народам Афганістану і Індії проти Англії. Заклю- чення в Лондоні договору означає, що Англія де- Z kuźni politycznej. Rząd sowiecki, Ameryka i Lloyd George. Rząd sowiecki, uzyskawszy u- mowę londową z Anglią, stara się obecnie o porozumienie z Ameryką, która z jego znanych projektach „elektryfikacji” odegrywa jeszcze większ rolę. Przewodniczący ra- dy wszechrosyjskiej Kalinin zwrócił się oficjalnie do prezydenta Hardin- ga z proponcją zawiązania układów i przyjęcia w tym celu pełnomocni- ków sowieckich, który w razie przy- chylnej dopowiedzi udadzą się na- tychmiast do Ameryki. Co odpowie Harding czy jego sekretarz stani Hughes, jeszcze niewiadomo, ale mo- żna się łomyślać jego odmownej w danej sprawie postawy z najnowsze- go oświadczenia ministra handlu Hoovera. Ten ostatni z całą stano- wczością wypowiedział się przeciw zawieraniu z sowieami umowy han- dlowej, powołując się na to, że w dzi- sięjszej Rosji ani własność ani kre- dyt niemają gwarancji prawnej, że zresztą Rosja nie ma czem handlo- wać, gdyż wszelka produkcja jest w upadku. Jeżeli oświadczenie Hoovera o- znacza e strony Stanów stanowczą odmowę na propozycję sowietów, to zadaje im ciężki cios i w znacz- nym stopniu obala ich nadzieje. Wszak niezmiordowana reklama so- wiecka opierała niesłychane rachu- by na współdziałaniu kapitału ame- rykańskiego, wszak obiecywała so- bie za pomocą osławionej koncesji Vanderlippa ostatecznie pokłócić Amerykę z Japonią i wyciągnąć stad nie tylko ekonomiczne, lecz także i polityczne korzyści. Wszystko roz- wiewa się dzisiaj w jakąś niepo- chwytną mgłę. Wielki kapitał wcale się nie śpie- szy do popierania komunistycznego systemu lub nawet do wchodzenia z nim w kompromis. Jak gdyby wtó- rując Hooverowi, Lloyd George po- wiedział pod adresem komisarzy so- wieckich parę znaczących słów. Po- stępil bez ogródek system komuni- styczny i pochwalił Lenina za to, iż ten wreszcie zrozumiał, że system ten jest absurdem i prowadzi tylko do ogólnej ruiny... W tej dwuznacznej pochwałe, któ- ra Lenin uzyskał z ust premiera an- gielskiego, ukrywała się myśl, że ob- cy kapitał w żadnym razie nie pój- dzie w służbę komunizmu, że zażą- da dla siebie uprzywilejowanej wol- ności i gwarancji bezpieczeństwa. O ile bolszewicy mu to przyznają, podpisza nieodwołalny wyrok na własny system. SZWEJOW. NOWI WYCHOWANCY CU dzoziemcy byli podejmowani entuz- jastycznie przez Akademię i swych przyszłych kolegów. Miejmy nadzieję, że Rząd nasz weźmie pod uwagę tę możliwość, która dałoby się odpowiednio dla dobra kraju wykorzystać już choćby z tej racji, że wysyłanie do Francji powoduje znaczne obciążenie skar- bu różnica kursu między lirą a fran- kiem, o ile zaś możliwe są ułatwie- nia, tem lepiej i tem taniej. Rząd wloski w ostatnich dniach podwyższył cenę chleba i wprowa- dził nowy podatek od przedmiotów zbytku. Przedmioty zbytku na ca- łym świecie powinny być w obe- cnej chwili odpowiednio wysoko o- taksowane, to też postępowanie rzą- du włoskiego nie budziłoby zdziwie- nia, gdyby nie śmieszny system na- zywania przedmiotem zbytku szczot- ki do zębów lub puszki z marmeladą. Fiskalizm wloski wysoki i stały (rzec można, że jedynie powietrze dotychczas nie zostało opodatkowa- ne we Włoszech) uciekła się często bardzo do systemów zgola śmiesz- nych; opodatkowanie przedmiotów zbytku, wyszczególnionych w spe- cjalnych wydawnictwach wielostron- nicowych, obejmuje najprzeróżno- dniejsze kategorie przedmiotów co- dziennego użytku i w żadnym razie nie należących do zbytku. Slusznie tedy jeden z humory- stów powiedział, że jeśli członkowie rządu nie myją sobie zębów, uważa- jąc to za zbytek, on jest przyzwyczajony do mycia ich, nie tylko raz na dzień, ale trzy razy dziennie, a więc trzebują komentarzy. Jednocześnie ta zostanie przez Zarząd Główny Strzeleckiego przedstawiona Pań- strowi Spraw Wojskowych. Zarząd Główny Związku Strze- Prezes (—) W. Sieroszewski, S główny (—) Niedzielski. Z powodu poruszenia przez nas funduszów pożyczonych przez b. skarb p. W. Grabskiego p. Soba zostaliśmy poinformowani z miar źródła, że obecne Ministerstwo s sprawie tej pamięta i że poczyniło kie kroki, mające na celu zabezpiec sumy. Ministerstwo otrzymało gy iz skarb polski sumy tej nie straci ma ją z powrotem w tej samej wa której została pożyczona. BEZROBOCIE W LUTY Ministerium Pracy i Opieki komunikuje: Podług danych państwowych pośrednictwa pracy było na począt go na terenie 6 województw: Warz go, Łódzkiego, Kieleckiego, Lubels Białostockiego oraz zachodniej M około 95 tysięcy bezrobotnych. częściowego zażegnania kryzysu go nastąpiła w ciągu miesiąca i ilość bezrobotnych spadła do nor dniowej, t. j. do 80 tysięcy. Z tej przypuszczalnej ogólnej lic robotnych, w ewidencji państwowy dów pośrednictwa pracy w dn. 1 r b. było zarejestrowanych 21.224 osó go 74,5% mężczyzn i 24,5% kobiet 28 Układ angielско-бolszewicki. Niemal równocześnie z traktatem ryskim u dło się bolszewikom zawrzeć jeszcze inny układ, poznany dnia nich i dla przyszłości światła znaczenia jeszcze większe niż pokój ry- ski. Jest to niemożliwe podpisany w dniu 16 tom, przez sir Roberta Homa imieniem Anglii i przez Krasnina, imieniem Rosji sowieckiej, przowierzyw traktat handlowy między obu kami państwami. Według on w życie zastosie- niast, czyli że w tej chwili mogą już stółki angielskie, nalażone wszelkim powiernym pły- nąć do pontów rosyjskich. Układ ten przypisuje do historii nietylko ze zgłębił na wiele oryginalność tej pary parteń- rów, która się w nim ze sobą związali, mięl- ty że względni na to, że jest to układ regula- jący stosunki ekonomiczne i polityczne między wadokapitalistyczną i arystokratyczną demo- kracją angielską a proletariacką i demokra- tynną arystokracją sowiecką, ale także ze względu na sposób, w jaki go zawierano. Pro- cęder ten trwał długo przeszło rok. Rokowa- nia to czuwały się, to pozwalały się nieporząd. Obfitował w najpomroczniejsze epizody np. wy rzucanie delegatów, aresztowanie w zamiar o dywadzki długiego wysokiego kontrahenta, przedewszystkim zaś lomierzyne wyrysia- nie sobie wyjścia w wymienianych i wiel- kim czasem notach dyplomatycznych. Cześć kin w swoim stylu zrównoważonego fanatyka wypisał w swych notach do Foreign Office, że Anglia jest państwowym Bichwarzny i wyszki- wany, że pełna jest wstrętnej obidy kramar- skiej jak Lord Curzon raz z celu otwartości, na jaką tylko pozwalało mu wykłowanie i na mierzy gentlemena pełnej kwii, wykazywał rzą- dowy bolszewikom, że jest rzadem rozbiójki. Pew. przekładanie i odbudowa UKŁAD ANGIELSKO-SOWIECKI Było z tem trochę kłopotu i narzekań! Przede wszystkim więc rezerwa i otwar- te furtki do wyfowania się, prócz O gwaran- cji natychmiastowego wypowiedzenia ukła- du, obwarował się Lloyd George zasada po- wzięta w zeszylnym roku przez Rady Najwyższej, według której nie mogą Sprzymierzeni wchodzić w stosunki dyplomatyczne z So- wietami, dopóki nie będą one przestrzegają w swych rządach metod cywilizacji i kultu- ry. Usłyszał zatem p. Krasin na Dow- ning Street wyrażenie i jasno: Spróbujemy djęć z wami do ładu, ale narazie — zda- leka. Istotną trzecią układu angielsko - sowiec- kiego stanowią dwie przez obie strony wza- jemnie sobie poczynione koncesje. Anglia zgadza się na rozpoczęcie handlu z Rosją, przerwanie blokady i obiecnie nie konfiskować rosyjskich zapasów złota wy- wożonych zagranicę w celach handlowych. Szwietzy zobowiązuje się natomiast po- wstrzymać się wszędzie, a szczególnie w Azji od wszelkiej propagandy antyngiel- skiej. Z obowiązków, przyjętych w układzie przez Anglię na pierwszy plan wysuwa się sprawa złota rosyjskiego. Rezygnując z konfiskaty wywożonego do Anglii złota ro- syjskiego, pozbawia się ona jedynie moż- liwości wywierania sobie i pobyciu dłu- gów znadzianych przez Rosję czarną. Przewyżył tutaj prawdopodobnie względny praktyczne rachuby. Nie mając nadziei u- zyskania od bolszewików spłatę długów dawnego rządu rosyjskiego, woła Anglicy wybuchła rewolucja, i aby próbował popierać jakiś kierunku obalania systemu, to żadnie lub tak spra- czasowa polityka Anglii i cze niezmiennym pogląd bezpieczeństwo, grożące m. że strony utrwalonego bo- szen uznawane, jakie nowe nie bolszewickie obudziło gieldskiego, było ośmieni- czone w spokojne oburzenie, czasem także znikło, ul ulbaganemu olówkowi ra wych. Ostatecznie Anglia warunek, który do wielu nią i wykonywanych pod nowej protektarki system zwyczajek w Rosji. W zam- chęce okazać się rycerzki kom, że nie będą przeciw galej propagandy w Pa- nieciefialnej propagandzie nie wspomina. Ale głównego swego o niu stłunków z Rosją s cy, Anglia, mimo wszystk nie osiągnęła. Sowietzy dość obytniemi, aby równo dnu podpisać dwa trakt giją i z Niemcami. Traktis jednak różni się tom od przekładu go niebytym wym ile wymina towarowy, za dotąd zapłacony Niemcom. cie. Tak więc, gdy po a dotąd tylko sama teoria ciągnąć korzyści z praktyk Krasin jadąc do Londyn żłoto rosyjskie, które miało być pokryciem tych długów łączną do siebie za pomocą handlu, przewidziane bowiem przez ukła- u transakcje mają dokonywać się w walucie złotej. Czy i jak szybko rozpocznie się w prak- tyce stosunki handlowe między Anglią a Sowietami przewidzieć jest w tej chwili trudno. Ze streszczonego przez Havasa wywiadu Krasina z „Daily Graphic” wy- nika, że nawet ten sposób handlu angielsko- sowieckie nie żywi zbyt różnych na- dziej. Zniszczona Rosja potrzebuje niewąt- pliwie bardzo dopływu towarów i surow- ców z Zachodu. Na przeszkodzie stoją tu taj jednak niepewne stosunki bezpieczeństwa i brak odpowiedniego aparatu prawne- go w Rosji, co czyni system stopniu może odstrzycy prywatną inicjatywę handlową na Zachodzie do transakcji na tym granie. O ile korzyści handlowe, wyplwające z układu dla Sowietów, stoją jeszcze pod zna- kiem zapytania, to z drugiej strony nie u- lega wątpliwości, że wchodzący w stosunki z Zachodem, pozbawiają się bolszewicy bar- dzo poważnego środka swej propagandy. Blokada Rosji sowieckiej przez Sprzy- mierzonech i jej zupełna izolacja pozwalają dotychczas agitacji bolszewickiej zwalać całą winę za głód i nędzę kraju na imperja- listyczną „Entente”. W obliczu układu z An- glii musi argument ten jedna z głównych podstaw bolszewickiego prestigu w wśród mas upaść. W tym punkcie dochodzimy do głównej intencji Lloyd George'a, jaka obok obojony interesów angielckich w Azji kierowała nim przy zawieraniu układu z Sowietami. Podstawową tezą angielkiego premiera w stosunku do Rosji sowieckiej jest prze- konanie, że bolszewizm może być pokonany tylko za pomocą pokojowego przenikania. Zmusić bolszewików do handlowego kon- taktu z zachodem, to znaczy otworzyć w Rosji sowieckiej pole dla swobodnej trzeja- tywy i zachwiać bolszewickim systemem rządzenia, opartym na terorze i gwałcie. Przynąć należy, że rozwój wypadków wewnętrznych w Rosji w ciągu ostatnich miesięcy sprzyja i potwierdza koncepcję Lloyd George'a pokojowej walki z syste- mem bolszewickim. Wbrew wielu przewidywanym myśl in- terwenkcji jako skutecznego sposobu zwal- czenia bolszewizmu bankrutowała. Stan wojny był dla bolszewików naturalnym sorzymierzchem, ponieważ ułatwiał im przegnane i teror w duszeniu wszelkich wewnętrznych fermentów. Dziśni wkracza bolszewizm w okres swej wewnętrznzej likwidacji. Zwycięstwo zasady renowacyjnej gospodarki na X kongre- sie partii komunistycznej w Moskwie jest jedynym symbolem tego procesu. Zawarcie układu handlowego z Anglią może się stać dalszym etapem w przecho- dzeniu bolszewizmu w nowy porządek rze- czy wywołanej koniecznościom życia i sto- sunków gospodarczych. Jest to oczywiście narazie tylko próba wykła od zewnątrz w zabitym dos- konałym gmachu gospodarki bolszewickiej. Może ona niewątpliwie przynieść znaczne wyniki, prawdopodobniejszem jest jednak to, że cena tę wyliczę szybciej pod naporem pradów, które od miesięcy już nurtują we- wntarz Rosji sowieckiej i które wytworzył sam bolszewizm, doprowadzając stan go- spodarczy kraju ad basurdom. St. Strz. UCZCZENIE POS. KORPANTGO Na ostatnim posiedzeniu Rada gmina w Zakopanem powołała na wniosek dr. Józefa Dichla następującą uchwałę: „Rada gminna, dając wyraz radości na skut- tek nomylnego wyniku plebiscytu, mianuje po- ała Wojciecha Korfanta, świetnego wyraziela i wyrwiałego pomocyćciela ducha narodowego na Górnem Śląsku, abywatellem honorowym Za- kopanego”. Czytelnikom i przyjaciołom naszego pis- ma składamy najlepsze życzenia na Świętą Wielkanocne. RZECZPOSPOLITA. Rys. 2. biewerzyński. POŚ. ABRAHAMOWICZ, Z DNIA NA DZIEŃ Dzieniuki świeckie doniosły z tryumfem swoim czytelnikom, że proletariát na Gór- nym Śląsku obwiadzał się za Niemcami i, że to założa ostateczny cios imperializmo- wi rolskiemu. Ano, dobrze przyznajnie, że nasi są siedzi, z którymi świeco zawarliśmy pokój nająz z czego cieszy. Podejrzewam je- dnak, że i tym razem jeszcze spotka ich roz- czarowanie. Sweją drogą trzeba przyznać, że my Po- lacy jesteśmy strasznym narodem. Wła- śnie przez ten imperializm. Jakże inaczej żyć by wygładził, gdyby nie nasza Abor- czność. Przedewszystkim okazałoby się, że Liga Narodów na nic nikomu nie jest po- trzebna i dawno by ją zlikwidowano. A tak musi czuwać nad Polską. Rozumienie ostateczne. Że każdy naród może mieć jakiś jeden słabszy naród, któ- ry prześladowa i uciska. Tak się już stosun- ki na świecie odbywają i to oddawno. Może to być nie, ale trudno. Obyczaj. Zeby je- dak odrzuć przeladować siłdem spokoj- nych narodów to już doprawdy zaduże. A my prześladowujemy siedm narodów. Właśnie przed chwilą liczyłem i jeszcze nie jestem pewien, czym jakiej nacji nie o- dpuścił. Niemcy, Rosjanie, Czesi, Litwini, ZWRÓT ZABYTKÓW CO ODZYSKA BIBLIOTEKA UNIWERSYTECKA W WARSZAWIE NA MOCY TRAKTATU RYSKIEGO Napomny, że Bóg jakim modrowanych słuchą. Krów wyszedł z narodu, chcesz wysad i ducha. Z grzbietu Katarzyny ocalone szczętki, Ostatnie Sierpce księgi i drogie pamiątki. Ale nam jeszcze słowo na tem nielik świeci, Sławno, które czytajmy i stercz i drzew. Którego two obrywamy ramień nie narazie: Ze Bóg nienas potęż jak ździebło pokruszy. Tysiąc nam w sercu wkręcał rytelne twarde, Tyś je wyrwał na każdej głądzi polskiej zieml. Tego i my i wnuki nie przestaną czytać I o iloż poznaczenia każdy chwili pytać. Nie pieczesz kości ojców, których mordował, A choćby jak blena z grobu ręk ich szczętki. My w każdej pięknej ziemi znajdziecie pamiątki Na cień ducha, się miotasz w ślepce szalony. Duch sam żyje i krąży nad chdie wznieśiony. Te słowa nienawiściowego oburzenia na Moska- wianach do wywołania bibliotek warszawskich w 1832 r., wypowiedziane przez Kazi- mierza Brodzińskiego w wierszu „Na zabranie bibliotek publicznych w wierszu „*” znalazły ostat- nio wzorz dziewiętnastego. „Bóg nienas potrzebę (Moskwy) jak ździebło pokruszył”, przez wiek prawie rozlegające się po Polsce całej „ha- slo oznaczenia” w czym się przybydło, polski „duch sam żyje i krąży” nad wrogą „zwniesiony” *) Po raz pierwszy ogłoszonym z rękopisu pisma A. Łuckiego w tomie „Nieznane powiady” Brodzińskiego. Kraków 1906. szwedów. Nowy wychwalany cu- dzoziemcy był podkładowani entuz- jastycznie przez Akademię i swych przyszłych kolegów. Miejmy nadzieję, że Rząd nasz wcześnie pod uwagę tę możliwość, która dałoby się odpowiednio dla dobra kraju wykorzystać już choćby z tej racji, że wysyłanie do Francji powoduje znaczenie obciążenie skar- bu różnica kursu między lirą a fran- kiem, o ile zaś możliwe są ułatwie- nia, tem lepiej i tem taniej. Rząd włoski w ostatnich dniach podwyższył cenę chleba i wprowa- dził nowy podatek od przedmiotów zbytku. Przedmioty zbytku na ca- łym świecie powinny być w obe- cnej chwili odpowiednio wysoko o- takowane, to też postępowanie rzą- du włoskiego nie budziłoby zdziwie- nia, gdyby nie śleszny system na- zwania przedmiotem zbytku szczot- ki do zębów lub puszki z marmeladą. Fiskalnym włoski wysoki i stały (rzec można, że jedynie powtórze dotychczas nie zostało opodatkowa- ne we Włoszech) uciska się często bardzo do systemem zgola śmiesz- nych; opodatkowanie przedmiotów zbytku, wyszczególnionych w spe- cjalnych wydawnictwach wielostron niegówny, obejmując najprzeróżnio- dzielne kategorie przedmiotów co- dziennej użytku i w żadnym razie nie należących do zbytku. Słusznie tedy jeden z humory- stów powiedział że kości polskie 38 II trzebuję komentarzy. Jednocześnie ta zostanie przez Zarząd Główny Strzeleckiego przedstawiona Pań- stwu Spraw Wojskowych. Zarząd Główny Związku Strze- leczny (-) W. Sieroszewski, S. główny (-) Niedzielski. Z powodu poruszenia przez nas ludność położonych przez h. skarbą p. W. Grabkiego o Sobie zostaliśmy poinformowani z miar- żródła, że obecne Ministerstwo s sprawie tej pamięci i że poczytnio kie kroki mające na celu zabezpiec smy. Ministerstwo otrzymało go iż skarb polski samy w tej samej ma ia z powrotem w tej samej w której została położona. BEZROBOCIE W LUTY Ministerium Pracy i Opieki komunikuje: Podług danych państwowych pośrednictwa pracy było na pocz. ko na terenie 6 województw: War- go, Łódzkiego, Kieleckiego; Lubu Białostockiego oraz zachodniej do około 95 tysięcy bezrobotnych rzeczywistego zakażania kryzysu co nastąpiła w ciągu miesiąca ilość bezrobotnych spadła do nor- dunekli. t. i do 80 tysięcy. Burskiej Akademii Sztuk Pięknych wywiezioniem Gabinetu Rycin z czonogo, a pozostającego pod kier. warszawskich, zaś Szarbusa, urzędnik Postels, adjunkt Uniwersytetu półte mili powierzony „rozbiór i ułożenie” Numiemiatycznego przy Bibliotece (po pod dorozem Benkowskiego). Komisarze rętterbawcy zamiesz- nym z gminami uniwersyteckich, sta wygiąć wzmaganie co do umębło- patrznie swego apartamentu, wszelki dątki związane z ich pobytom oraz z pędycy zbiorów z Warszawy obcią- tem namiestnika Paskiewicza skarb Polskiego. Najprędszej załatwiono się z gubi cin i numizmatyczny: wywiedzyli z stko jeszcze w kwietniu 1832 r. Główne czynności związane z odbi Biblioteki Publicznej układały Krą piero w połowie lipca tegoż roku, a trwała jeszcze przez 5 miesięcy, do v powo, poczem 16 lipca sam Rossovel mocy warszawskiego bibliotecarza i paru innych urzędników mielcowy do pracy nad zbibliotekowaniem księgi warszawa Przyjaciół Nauk. Prace do 14 czerwca 1832, prowadzone po dwa miesiące od wyjazdu Krasowi Zaroskiego, mianowanego po śmierci blioteki T. P. N. Bielawskiego (f p. e bibliotecarno i oświatnego ze jącej zwyczajem działaności Mi rzędnych do szczególnych poruszeń nie, dyrektorze Komisji Rządowej, Duchownych i Oświatcza Publiczne Układ angielско-bolszewicki. Niemal równocześnie z traktatem ryskim u zdało się bolszewikom zawrzeć jeszcze inny układ, posiadający dla nich i dla przyszłości świata znaczenie jeszcze większe, niż półkój ry- ski. Jest to mianowicie podpisany w dniu 16 bm. przez sir Roberta Horna imieniem Anglii i przez Krasinna, imieniem Rosji sowieckiej prowizoryczny traktat handlowy między obu temi państwami. Wobędź on w życie nastąpi miast, czyli, że w tej chwili mogą już statki angielskie, naladowane wszelkim towarem, pły- nąć do gonów rosyjskich. Układ ten przedejdzie do historji nietylko ze względu na wielką oryginalność tej pary parte- rów, która się w nim ze sobą związala, miętli ko że względem na to, że jest to układ regulu- jący stosunki ekonomiczne i polityczne między wielkikapitalistyczną i arystokratyczną demo- kracją angielską a proletariacką i demokra- tyczną arystokracją sowiecką, ale także ze względu na sposób, w jaki go zawierano. Pro- ceder ten trwał długo, przeszło rok. Rękowa- nia do rwały się, to posuwały się naprzód. Ob- fitowali w najróżnorodniejsze epizody łp. wy- rzuconanie delegatów, aresztowanie w zamian o dywatach długiego wysokiego kontrahenta, przede wszystkim zaś homeryczne wymyślania nie sobie wzajemne w-wymienianych z wiel- kim zapasem notatek do Foreign Office, że Anglia jest państwem liczniwary i wyzyki- waczy, że pełna jest wstrętniej obudny kramar- skiej itd. Lord Curzon zaś z całą otwartością, na jaką tylko pozwalało mu wychowanie i ma nieri gentlemena pełnej kwii, wykazywał rzą- dowi bolszewickiemu, że jest rzędem rozboj- ków, morderców i złodziei. I podczas gdy między odpowiedzialnymi ki- towymi polityki zagranicznej obu państw moczyli się ten miły dyałog, równocześnie w ci- szy gabinetów londyńskiego ministerswa han- dłu obliczano skrupulatnie zyski i straty, mo- gące wyniknąć dla Anglii z zawarcia układu handlowego lub niezawarcia go z bolszewika- mi. A kiedy rachunek wykazał przewyższy siarat po stronie biezawarcia, pewnego dnia dyalog trwał się i został zaistapiony łakomo- mem ogłoszeniem, że od dnia tego a dawn odcis my tej a tej między Anglią a Rosją sowiecką już wszystko dobrze... Traktat handlowy był już właściwie gotowy od blisko sześciu miesięcy. Dalsza zwłoka wy- nikała tylko ze względów natury politycznej i prawniczej. W tej zaś dziedzinie Czkerin o kazal się mistrzem w wytrwaniu coraz to no- wych sytuacji. Ostatecznie stanęło też na tem, że nie Moskwą Londynowi, ale Londyn Mo- skwie musiał się ostatni uścielnić. Polega to na tem, że sowieci przeforsowali swoje stanowi- sco, iż cały układ traci mee obowiązującą na- tychmiast; gdyby sądy angielskie przyznały prawo zadławu na pieniędzach lub towarach rosyjskich na rzecz obywateli angielskich, ma- jących jakiekolwiek pretensje do rządu rosyj- skiego z tytułu dawnych świadczeń. Rząd an- gielski był przez tego rodzaju żądanie posta- wiony w położeniu równie trudnem, jak ko- mizmom. Z jednej strony bowiem charakter i tutu prawomocności nie pozwalał mu jawnie zobowiązywać się do wywierania odpowiednio- go nacisku na wolne sądy angielskie, z drugiej strony zaś pragnął bardzo nie dać się Niemcom uprzedzić w zawarciu traktatu handlowego z Rosją sowiecką. Rząd sowiecki ojentował się dobzie w tej grze właściwy motywow angielskich i eks- ploatował ją bez litości. Już wszystko było go- towe, kiedy Krasin wrócił z Moskwy z nowem, zwierdem żądaniem, mianowicie, aby rząd an- gielski zachował wobec sowieców »życzliwo neutralność« na wypadek, gdyby przeciw nim wybuchła rewolucja, i aby w żadnym razie nie próbował popierać jakichkolwiek działań w kierunku obalenia systemu sowieckiego. Nowa to żądanie było tak sprzeczne z całą dotych- czasową polityką Anglii i z jej jak dotąd jesz- cze niezmienionym poglądem na straszone nie- bezpieczność, grożącą kulturze europejskiej ze strony utrwalonego bolszewizmu, że pierw- szem uczuciem, jakie nowe to bezcelne żąda- nie bolszewickie obudziło w duszy rządu an- gielskiego, było osłupienie, powoli przekształ- cone w spokojne odburzenie. Ale oburzenie to z czasem także znikło, utępiając miejsca nis. ublaganemu olówkowi rachmistrzów handlo- wych. Ostatecznie Anglia przyjęła także i ten warunek, który do wielu piastowanych przez nią i wykonywanych godności dodaje jeszcze nowej protektorski system sowiecki i czerso- zwyczajek w Rosji. W zamian za to bolszewicy, chcąc okazać się rycerzkimi, obiecali Angli- kom, że nie będą przeciw nim prowadzili ofi- cjonalnej propagandy w Persji i Afganistanie. O nieoficjalnej propagandzie oczywiście traktat nie wspomina. Ale głównego swego celu, aby w nawiąza- niu się szumków z Rosją sowiecką ubiec Niem- cy, Anglia, mimo wszystkie to ofiary, jednak nie osiągnęła. Sowietzy bowiem okazały się dość chytrnieni, aby równocześnie w tym samym dniu podpisać dwa traktaty handlowe, z An- glią i z Niemcami. Traktat nie miał o-sowiecki jednak różni się tam od angielskiego, że po- przędziła go nietyle wymiana not obeszłych, ile wymiana towarów, za które bolszewicy już dotąd zapłacili Niemcom 350 milionów w zło- cie. Tak więc, gdy po stronie, Anglii istnieje dotąd tylko sama teoria, Niemcy już dawno ciągą koryści z praktyki. Ostatnim razem Krasin jadąc do Londynu dla zakończenia ro- kowań, już jawnie wstąpił po drodze do Ber- lina, który zna tak dobrze. Czy i jakie korzyści ekonomiczne wyciągnę Anglia ze swego traktatu handlowo-politycz- nego z bolszewikami, jest jej rzecz. Cały świat jednak został postawiony przez ten traktat przed faktem rzeczywistego uznania systemu bolszewickiego i wykonnego go rządu Le- nina przez rząd jego królewskiej mości króla Zjednoczonej Brytanii i cesarza Indyi. W ten sposób rząd największych nieprzyjaciół ludz- kości uznany został przez rząd największych przyjaciół tej samej ludzkości. Między wielkim kapitałem aagelskim a komunizmem rosyjskim zapanowała »zgoda«, z której każdy z kontra- hentów będzie starał się wyciągnąć jak naj- większe dla siebie korzyści. Lloyd George na bankiecie politycznym w Londynie nawoływał gorąco do zjednoczenia się wszystkie kapitalistyczne sfery angielskie wskazując na ogromne niebezpieczeństwo, któ- re im grozi ze strony partii robotniczej, prze- tierającej z dniem każdym tak bardzo na si- lach, że jest bardzo prawdopodobnem. Iż na- stępny rząd królewski w Anglii wyłoni się z jej właśnie szeregow. Traktat z sowiecami nie- wątpliwie przyspieszy ten szybki rozwój wpły- wów politycznej angielskiej partii robotniczej. A jednak Lloyd George zawarł go, nie trosz cząc się bynajmniej o konsekwencje. I uczynił to z pewnością nie z lekkoomyślności lub nie- zdolności zrozumienia sprzeczności, która tkwi między celem, do którego żąda, a drogą, któ- rą do niego wybrał. Działa tu poprostu logika, rzeczy, która okazuje się silniejsza, niż nawet tak silni ludzie, jak Lloyd George. Historja napisze kiedyś dalej układu angiel- sko-bolszewickiego jako przelomowe. Z pod Giewontu. (Korespondencja «Nowej Reformy». Zakopane, 28 marca. (Ruch świąteczny i drożyna mieszkani. — Zbierstwo restauratów i kawiarny. — Sanatorium Odrzeniec. — O kupnie sanatorium na Duskiego). Święta tgerewne ol chodźiliśmy wśród większy niżej słonecznej pęgdy. Marcewe słowe uł razdzie w tej porze, zlecie cudnie ośnizczone grzbie ty dumnych Tatr, stwarzając nieprównanie unik tne panoraie. Niewykle liczny zjazd z całej Polski zabudził dzieszytni nasz demorolli paska re, pręnoszące orny w kości. Musimy tu stwierdzić, że do zawrotnej wys kości. Musimy tu stwierdzić, że Pelsze, wyjętych zupełnie z pod kontroli władz. To też dzieją się to rzeczy wprost niepojęte w zakre sie sruabowania cen. Wszystkie rozpaczywe nawody, wania luźności miejscowej i gości o opiek i kontrolę nad cennami paskazy, rabującą się o granicę: wa objełtość władz jadstwowych Jedyną wła zytnią szansą na zdrowym skutkowym ogrzaniu po wne sły spraw, jest energiczny turnistre, tutaj szy. p. Kozlowski, który dzierży silną i energetyczną rękę gospodarczą gunią i porządkuje ją na modłę wymagani uzdrowiska, gru nadającego gości z całej Polski. On też hamuje, niestety z małym skutkiem, orgię drożyny mieszkani na nachodzający sezon. Wystarczy znamionować, że za 2—3 pokoje z kuch nia na szanę działaj autochtoni od 19—80 600 ma riek — a ob dzierżynie, że mieszkań mino ta kich cen, brak zapłaty i cały ruch letniskowy za czym się kierować w stronę Chocholowa, Witowa. Poronini i innych półklińskich miejscowości. Z instytucyj, które szarza skuteczna ze wszech miar dzielności, jest «Odrożenie». Tow opieki nad mbiłzi-ą, które w sanatorium swojej nie są szacowane się na stokach dubałówki w wilhaz 515 nocznacz ajczyca lekarskiej opieki młodszej męskiej i żeńskiej Instytucja ta, pozostająca pod kierownictwem zasłużonego lekarza tutajszego dra Zychonia, oddaje niszytane usługi sprawiające leczenia klima tycznego zagrożenia gruźlicy młodzieży i chłubid sie może znakomitmi tej opieki wnikani. Zdrowy, obfitzy wikt i weraudowanie przy odpowiadaniem do zorzo lekarskim i gorypoderazym są podstawą tych rezultatów. O pożarzaniu podobnego sanatorium zabiega także „Związek nauczycielswa szkół powieszch nych”, który od roku już pertaktuje w sprawie nabycia sanatorium im. dr Dłuskieh. Związek ten otrzymał na ten cel kilkomilionową pożyczkę państwową. Ostatnia oferta Związku, wynosząca 7 milionów marek, nie została zrakceptowana przez konsorjum właścicieli sanatorium, wobec czego sprawa pozostaje w zawieszeniu. Sanatorium Czerwonego Krzyża (dawny zakład Англійській план допомоги голодуючої Росії. ГОРСИ, 21.8., (радіо). Англій- ські делегаты уже назначены и готовы принять участие в засѣ- даніях международной комиссии помощи Россіи, выдѣленной В. Совѣтом; но день созыва комиссіи еще не установленъ, и французскіе делегаты не назначены. Филипп Ллойд Крим, разработывавшій план помощи, опасается, что плохое состояніе путей со- общенія в сов. Россіи не позво- лит развить ее до желаемых размѣровъ. По его мнѣнію, слѣдова- ло бы разделить весь голодный район на участки вдоль путей, шоссейныхъ и желѣзно- дорожныхъ, если таковыя дѣйствуютъ. И высылать вперед техни- ческіе отряды, которые бы исправляли мосты и чинили дороги, чтобы сдѣлать возможной доставку продовольствія грузо- выми автомобилями. Англійское правительство уже сговорилось предварительно с правительством Совѣтовъ. Контроль европейскихъ держав должен итти в двух направленіях—вопервыхъ, через посредство комиссіи, которая на мѣстѣ опредѣляет размѣры голода; во вторыхъ, через комиссию распредѣленія, состоящую из делегатов европейскихъ держав и сов. правительства и слѣдящую за справедливым распредѣленіем продуктов и затѣм, чтобы они не использовывались в политических цѣлях. Nowa armia bolszewicka na froncie polskim. (Telefonem od naszego korespondenta). Lwów, 5 lutego. (A). W ostatnich dniach na polskim froncie zauważono postronie bolszewickiej bardzo czynny ruch wojskowy. Dowództwo sowieckie zabroniło przejazdu przez front należącym do armii w rejonie frontowym i przyfrontowym. Polityczne oddziały dywizyjne otrzymały rozkaz aresztowania wszystkich osób, które usiłowały przedostać się przez front. Nowa sowiecka armia pojawiła się na polskim froncie. Ukazały się również nowe pułki, które wchodzą w skład 6-tej armii sowieckiej. Armia ta była już zdemobilizowana i utworzono z niej armię robotniczą, która pracowała na Uralu. Obecnie, jak widać, powołano ją znów pod broń. Sowiecy w obawie przed Zachodem. (Telefonem od naszego korespondenta). Lwów, 5 lutego. (A). Centralny Komitet Galicyjski komunistycznej partii przybył w ostatnich dniach z Kijowa do Winnica. W Winnicy odbył się niedawno wiec komunistyczny, na którym przemawiał członek główny rady rewolucyjnej Aralow. Na miłynu tym, który się odbył w miejscim teatrze, oświadczył referent, że „burżuazyja” Zachodu przygotowuje na nas nowy atak. Możliwem jest, że w niedalekim czasie – twierdził mówca – zajdą poważne wydarzenia na froncie bolszewicko-polskim. Zmierzynka stała, bolszewicka podstawa operacyjna. (Telefonem od naszego korespondenta). Lwów, 5 lutego. (A). Przez Zmierzynkę przeszło w ostatnim czasie bardzo dużo wojska. Zmierzynka stała się podstawą operacyjną dla 14-tej sowieckiej armii. Opłata sztaby 147 n Норвегія визнала совітський уряд. Совєтська преса твердить, що заключений між Росією а Норвегією договір не вдносяться тільки до навязання торговельних зносин між обома державами. Норвегія признала підписуючи договори, дійсності совітський Уряд. Супроти того змове Росія ввели до Норвегії свого представника, який буде користуватись англо-французьким заступництвом. Англійська печать подчеркиває різке розходження англійского і французького правительства в вопросах о В. Силези. „Делі Телеграф“ нападає на Бриана за то, что он не выполнил „своего обязательства созвать В. Совет к 10 июля“, и подтверждает, что англійское правительство „твердо стоит на своей точке зрения — необходимости неотложного решить участок В. Силези, отмѣну санкцій и процессов военных преступников. Нота трех междусоюзных комиссаров в Верхней Силезии толкуется в Лондонъ и Парижѣ совершенно различно. По французскому толкованию, комиссары требуют присягли новых войск и скорбійшаго разрѣшенія вопроса, но главным образом, присяги войск, по англійскому — немедленного рѣшенія участка В. Силези, а если это невозможно, тогда усиления в ней Союзных войск. Аг. Рейтера сообщает, что Бриан в субботу уѣхал в отпуск, так что Совѣт не может быть созван до августа, а в августъ отдыхает Ллойд Джордж, так что это отсрочка неизбѣжна. „Тан“ возражает на это, что для такой важной надобности Ллойд-Джордж может и прервать свой отпуск. Сообщают, что Англия готовится рѣзко демонстрировать свою точку зрѣнія — путем ли публичного выступления Ллойд-Джорджа с рѣчью о Верхне-Силезском вопросѣ, или каким-нибудь иным. Политическая (Телеграфныя извѣстія собственных мѣстныхъ Ллойд Джордж об англо-французскихъ отношеніяхъ ЛОНДОН, 31.7 (Гавас). На открытомъ памятника английскимъ воинамъ, павшимъ на полѣ брани, Ллойд-Джордж произнесъ большую рѣчь, в которой коснулся и нынѣшнихъ разногласій Англии и Франціи. Невозможная вещь — говорил он—чтобы дать страны, понесшія такія колоссальныя жертвы для общаго дѣла и добивавшіяся успеха послѣ тяжкихъ страданій, пренірались теперь между собою о способъ сохраненія мира, купленнаго такою цѣной. Франція и Англія всегда умѣли найти общей путь для достиженія наилучшихъ результатовъ и нынѣ должны итти общим путемъ. Англія не стремится имѣть преобладающій или рѣшающій голос в общихъ дѣлах — это было бы с ея стороны недопустимою дерзостью—она домогается лишь права голоса наравнѣ с другими в охранѣ и поддержкѣ ни брианъ. Англія прекрасно понимает, что наибольшія жертвы по-несла Франція, и это дает ей право на особое и в первую очередь соблюденіе ея интересовъ, тѣм болѣе, что опасности, грозящія ей очевидны и ближе к ее границамъ. Историческія соображенія также оправдывают опасенія Франціи; однако же, такое ревни-вое соблюденіе французскаго ея собственныхъ интересовъ вредит безпрестрастной оценкѣ ее требованій. Если Англія сочувствует умѣренности и терпѣнію, то лишь по тому, что война выяснила цѣнность мира. Рѣчь свою Ллойд-Джордж закончил завереніемъ, что Англію заботит только, как бы Союзники, используя свою несомненную пообду и превосходство силъ, не зашли слишком далеко, и это не вызвало новыхъ конфликтовъ в будущем. має довіря до окремої зовсім неза- лежної української державності че- рез недостачу трівких природних границь від Росії. Коли б на росій- сько-українській границі були висо- кі гори або море, то Англія була найзаявятійшою поборонцею укра- їнської державності. Другою при- чиною незаінтересовання Англії у- країнською справою це неохота встрявати у великі потрясення, тим більше, що вона їх має досить в своїй імперії. Англія намагається проводити свої цілі переважно мир- ним шляхом. Зрештою, Англійці є переконані, що вони під сю пору вибрали найкращий спосіб до зві- квідовання небезпечного їм більше- визму. Одначе годиться зазначити, що Англія має всі дані з повним успі- хом допомогти справі визволення українського народу від чужозем- ної окупації і справи реставрації української державності, маючи в своїх руках найпевніший шляхи, що ведуть на Україну, а саме Дарда- нелл і Чорне Море. Опісля Англія може мати до своєї диспозиції по- трібні німецькі сили, чого бракува- тиме Франції. А сьогодня загальна відомо і вже стало непорушним аксіомою, що без Німеччини не може наступити від- будова економічного життя світа, як без усу- нення хаосу на Сході не може наступити ре- ставрація економічного життя Європи. А осередком європейського Сходу є Україна, Англія при співділанню Німців, ко- трих зне вже Україна, за котрими подекуди й тужить, котрі мають потрібні сили до привернення нор- мальних відносин на широких укра- їнських степах, котрі мають там своїх земляків на Херсонщині; — може повернути волю, добробут і щастя українському народові та рівновагу висилений Європі. Українські політики не повинні залишити нагоди дібратися до цих чинників. матеріально і по- див білбувається туси й на- леги на вилки, біля, черевики і т. п. Цими налетами облюбовано інтягенцію по тла. Відбувается ца в ної. М овльними тортурами е т. зв. суботніки. Зганяється „бур- небудь дрібні уступки на університети. Практика вказує, що перебування „pod wspólnym dachem“ української і польської молоді являється неможливим з огляду на шовіністичний настрій польської молоді і її професорів. Кожний ревміс дуже добре, яке значення має для нероду рідна школа, тому так багато енергії посвячують всі народи будові власного шкільництва. Від цього починалося відродження всіх поколінень народів. Український народ в Галичині утворює вже власними силами цілий ряд нижчих і середніх шкіл. Тепер прийшла вже черга на завершування цього будівництва утворюванням власних українських вищих шкіл. Нікому тепер і на думку не приходить домагання утраквізації одної чи другої народньої школи чи гімназії. Утраквізація — не пережиток старих австрійських часів, який ні- вують безправне перемінення доте першого утраквістичного львівського університету на чисто польський. Вписи на польські виші шко- ла неможливі без привання польського горожанства, а це потягне за собою — так як було це при державних урядниках — службу в польській армії. Зі становища творення власних вищих шкіл рішє українське студентство всі питання, які перед ним виринчають, Питання про виїзд на студії за кордон рішає зорганізовуване українське студентство таким способом, що виїзд за кордон є нічим не обмежений для тих, котрі мають за собою на повне удержання за кордо- ном. Допомогти на виїзд і удержання буде одна з даватися тільки тим студентам, котрі не можуть тут студіювати задля браку відносних українських вищих шкіл за краю, (студенти ветеринарій, вищих росів медицини і техніки, гірничої академії, вищих торговельних шкіл). Із закордону повинні негайно вернути до краю всі ці, які покінчили студії, як також ці, котрі студіюють там на публічній засоби на таких випадках, що маються і в краю («прав них філософів» п'ячаткуючи меди Під червоним кнутом. Від професора київської політехніки Володимира Кевала, який сане приїхав з Києва, довідуємося: Болшевики відчувають, що під ними значне вемля горить. З них чатко липня затягнув нову лютувати червоний терор. В Київі головною, що це стоїть у зевзьку в яремштому пестичного штабу на Труханівськім Острові. Тем мали боляванки най- ти спосіб вдеся без подивних імен. Устроюються так, що ніль симо ги краштують, а в домі ставлять ва- сидку — і забираєсть до Чека кож- ду особу, що зайде до даного по- му. В нійській Чека садить понад 5200 осіб. Поляковичи блищуть че- рвоногвардійцями — Українці. В Науковим Товаристві ім. Шевченка арештовано 18 душ, між ними муж славної поетки — Лесі Українки Катя, Кр- рилько і в Слівсько-господарським Комітеті арештовано до 30 душ, в українській місної бурж 18 мальців діячів і учителів — нестогляд Вра- лини. Арештований був директор І ої української гимназії — Дру- півський, якого випущено за пову ксю. Цікава при голова стрінула Сергія Ефремова. Довший час болшевики- ки постали думали, що він за кор- домом. Вдруге заявилися Ефремов у Київі з задійним листом від Раковського, на основі якого не можна було його арештувати за політичну повинну без дозволу голови чер- воного Сєвзаркому. Веж Ефре- мова арештовано. А коли він вика- зався листом Раковського, ченсти Тау, як його всі обхрадють і як тяжко кривдять... Якос Оксана прийшла в поля і принесла з собою вж два таких листочків. — А ну-ко прочитай, сину! — простигла їх Данилові. Той тільки глянув і зраза же сказав: — Це вже читали в нас... Вона якос не звернула уваги на те „в кас“, а тілько шльо- пильно позивалася Йому в очі і по- бачила в них якийсь чудній богинки. Хотіла спитатися — що з ним дієть- ся, але пін ратом сказав: — Книжки мої нащо сладили?.. Скопилася, як опечена. Сама не своя, розлючено закричала: — Як ти смієш так до матері казати? Ти... ти... Опамяталася. Здавила в горлі лайку і відійшла до порога. — Коли то ще було, а він ви- поминає... — сказала в голос сама до себе і не заплакала. Але на диво, Данило не підій- шов до неї і не заспокоїв її, як то він робив завжди, а молчки кийшов в хати і подався кудись. Оксана враз затихла і стала думати про своє минуле. — Боже мій! Няже покійний говорив правду? Невже він байст- рюк? — блиснула на мить в її го- з нинішом заявили, що і сод- товано не за політку, тілька за... крадж курки. Випущено старого письменника щойно за порукою 12-ти його товаришів, членів Академії Наук, які посвідчили, що Ефремов не крав курки. Між арештованими є дже: проф. політгекніка Садовський, інж. Василенко, інж. Дейнека, О. Мор з і багато інших. Що ночі розстріляно Чека 10— 15 душ. В Педагогічному Мивею в Київі зроблено виставу Ісполкому: М. н; виставлена там діярму розстріляли Чека. Найняте число розстріляних за місяць було 437. Життя в Київі коштуєра З 630,000 мішканинів перей в його остало 300.000. В ті зусилля боль- шевиків руять в тій напрямі, щоби синцити і темпеню. І нищать її матеріально й морально. Щ у тяж- дих більбується туци и на- логи на вилка, бідля, черевики і т. п. Цими налогами об'язовано і т. зв. суботніки. Згаяюсться „бур- жуаз ю“ (обертих, голодних лю- дей) на чорну роботу: чищення кулдць, мяття долізок по каєврах в привязності красноармейців, роз- вернення в засобових фогелях, і т. д. Що й казати! Для характе- ристики умови: виставлять подати ниву факти в життя світючі нау- ки в Київі. З голоду померли проф. Слагін і проф. Вад. Ер- махов. Проф. Дебрисердов (доктор лові страшна й несподівана думка Аж на ноги встала. — Ні, ні!... — шатала до се- бе. — Він спрахній.. Та й яким же він можа бути, як не справжнім... Та ж я Його породила і тільки я... Коли вечером вернувся він до дому, то Оксана цілком заспокої- лася і пішла до когось в мистечко по своїй власній справі. Данило й Олекса весталися са- мі собою і нового мовчання. Слухати, як десь далеко гуркотів грім, потім стала блискавки блискавка, а ще че- рев якийсь час зашуміла справжня буря і де кілько краплистих кра- пель дощу брязнули по шибках ма- леньких віконець. Олекса вдрігнувся і промовив: — От, щоб так у полі засту- кало!... — Ну, так що? — спитався Данило. — Страшно... — сказав Олекса і підсунувся до Данила. — Чого? — спитався Данило, але Олекса нічого йому не відповів на те. З хвилину сидли мовчки й слу- хали, як терохтить дощ по лопухах за хатою і брязкотить великими краплями по вінках, а потім Олекса знов заговорив: (Продовження буде.) Укр. Візіон. №184. Львів, 10. вересня 1921. Франція чи Англія? Оноді писали ми, що творчими силами, котрі успішно моглиб співділа- ти при реставрованню у- грайнської державности, можуть бу- ли тільки великі держави, сильні і щроможні підперти так великe ді- ло. „Простолійні“ люди можуть вовсім слушно замітити, що виска- дувати такі думки значить пого- джуватися на опановання України важдно-європейськими капіталіста- ми. На жаль, так є і так мусить бути. Ми сьогодння є глядачами див- ного явища, а саме реставрації ка- піталістичного ладу в Собітській Росії. Правда, той капіталізм нази- вається „державним“, та це ані на йот не змінює суті речi. Крім того пова „державних капіталізмом“ ви- гворюється в Росії чужий капіта- лізм, ягладно російськi комуністи просять світову буржуазію, щоби прийшла до них, щоби відродила господарське життя, так бездово- глуо знешене ними. Отже так чи инакше відбувається поверют і від- корст. Але те, що роблять росій- ськi більшевики, провідники про- дестарських мас не називають „ка- піталістичними поневоленням“. Тіль- ки пошукачку українських демокра- тичних код за чужоземною допо- могою клеймлять вони одним вгрід- ним названням. Колик приступимо до розв'язки питання: Франція, чи Англія, то справді найдемосся в дуже скруто- му положенню, яку дати відповідь. Франція має вже свою сторінку, я- ка не може збуджувати більшого довіра до французької допомоги. Ми взаємо, як за Центральної Ради прийшло в боку Франції визнання української державності, а як га- необно описля Франція відповільна від нього. Ми зважео французькi митарства в Сх. Галичини, місю ген. Бартельмі, висилку армії Галле- ра, довіл п. Клемансо на обсаду Сх. Галичини по Збручу польськими військами. У відношенню до Вел. України Франція вела політику що найменше грубощирого глядача, як не допомагала нским Вранглям від- будовувати „єдину неделяму“. Одначе і у Франції в останніх часах наступили делкі зміни настроїв що до української справи. Перш усього знаменита французька ви- відна служба що раз то приносить нові вісти про такий страшенний занепад економічної Росії, що на довгі довгі десятки літ не може бу- ти мови про зворот французьких мілрдрав. Російське „непротивлення влу“, викобує в дна душі росій- ського народа геніальний гр. Тол- стим, виказує наглядно до якого ступня повного морального і мате- ріальному взаємоду може бути до- ведений величезний доброчинній народ купкою авантюристів і експеримен- таторів. Значить, російський народ дійшов до того ступня фаталістич- ного завмертя активних елементів, що на довший час назіть не го- диться на звичайний Суддевельний матеріял. Тому й думки про „неділю“ починають все б потагати у Франції, а — навпі в лежких кругах вродується . зберегти від зарази те, що да- Таким сильним у своїйому к вдоровим елементом являється країнський народ. Другим м- том, що починає збивати Фр- анзія в положення неприязни глядача, це розчарування віде Польщі. Появки свого присл сто долін Австрію, так телер валдять вони своїо політику су- Франції. Але Французя — це тієрі. І вони раптом починають баувати, що не має вигляду те, щоби їх вклади могли на шу мету рентуватися в Пол Найменший сильнійшій відрух трогобудь із польських сусідів, віть без великого грюхоту л завалитися наприродна в ері п народів будівля. Трег'м моменти відокремлення Франції, спричи англійською політикою. На про трьох літ доводиться нам ( свідками, як Французи раз по складають карти перед всєм ним бритійським грачем. До юж Франція, котра виявля на вати себе оборонницею нар- котра колись у великій револу перша кинула крилате гасло: — бода, рівність і братерство — у ні за свободу нікому не присп ла собою за вийнятком Поли а за те багатим народам посер но чи безпосередньо накинувся ар на што і заклала невільничі п Зовсім инакше постулала Анг котра у великій мірі може похва тись тим, що багатьом народам була свободу. Отже в того я виходить, що для вирішування „ жавно-політичних справ треб. вернути до тої вихідної точкі, насильно усуваля Франція, зро шли божевільного в Вілсона, з нолявна національною справелал сти. Четвертим, може найажнішим моментом, є вперте змагання ціл- українського народу здобути с повну державну самостійність. Одначе в нас, західних Укра- пів,—треба виразно сказати: не и довіря до Франції, до її добро- лі, до її безсторонності. Ми і всім не раділиб тим надто, кол бачили Французи на своїй зем чи то на становищах військов инструкторів, чи в промислі, чи в ниде. Більше довіра маємо під оглидом до Англії. Правда, Анг- поки що менше впливує неминучих розвалу Росії, Англійці дивлять на кожду державну справу в точ погляду островян. На їх дум тільки така держава може проле жатись в своїм істинуванню, хот має повні природні гравиці. Чер те, між нимши, Англія й не вирить тривкість Польщі. Не улятає суду ру, що в інтересі Англії не е вську ціну піддержувати рестар- цію великoї Росії, свідомого творц соби небезпечного супротивника азійських групі, але в другого б ку Англія із свого становища в Чар 13. Заява Льойд Джорджа. Льон-дон. Льойд Джордж зая- вив в палаті громад, що чується щасли- вим, що дійшов до успішного виріван- ня ріжниці поглядів між Англією і Фран- цією та в справі означення речення Н. Ради. Першою справою, що буде пору- шена на конференції, є справа порішен- ня чи підмоги союзних держав вишлеть ся на плебісцитову область. В своїх пе- реговорах з Францією Англія руководи- лася тільки журбою про справедливу розвязку гор.-шлеського питання, маючи на згляді висліди плебісциту і версай- ський договір. У відповіді на запит за- явив Льойд Джордж, що справа воєн- них виновників війде мабуть також на днєвний порядок Н Ради. БОЛЬШЕВИЦЬКІ ПОГРОМИ НА УКРАЇНІ. З Женеви повідомляють Українську Пресову Службу: . Комітет жидівських делегатів в Парижі одержав від жидівської національної Ради в Польщі документи, які є доказом, що це були большевицькі війська, котрі взанятим ними областях України уладили в осени м. р. 5 жидівських погромів а саме: в Любарі, Остропою, Полоній, Чарторийську і Славуті. В цих погромах брала участь кавалерія Буденного і бригада Катовського. ПІТСБУРГ, ПА., ЧЕТВЕР. 17 "Жидівські погроми на Україні не мають зівсім ніщо спільного з українським національним рухом: навпаки головну роль в часі погромів відігравали елементи які заступають на Україні протинаціональні і протидержавні змашання. Воно лежить в інтересі жидівського населення України, щоб можливо якнайскорше відбудувати державний апарат України і занріпити його, що одиноко може статися на підставі державної самостійності України. Тому всі жидівські партії постановляють взяти діяльну участь в відбудові державної самостійності України". Балтійській океан і Севастополь. Большевистська загранична рептилія рвут и мечут против Балтійского союза, в особенности против вхождения в его состав Польши. "Новый Путь" кричит по этому поводу: Нынешняя конференция совместно с Польшей, хотя и не в Варшаве, как то-го желали польские политики, но' даже и в Гельсингфорсе, является таким обра-зом побѣдой польской дипломатии. Нельзя конечно предвидеть, но что шьется гельсингфорская конференция. Сов. ЗПМ-46 № 182.- 62 № 152 (321) Не нужно прямо сказать, что она гро-зит нарушить начавшееся было равно-вѣсіе в Балтикумъ. Еще одна побѣда польской дипломатіи, и равновѣсіе это окончательно рушится. Балтійскій союз с Польшей может быть понят Россіей только, как новая угроза ей, и в свѣтъ начинающейся вновь крупной капиталистическими циниками военной интереснія против Россіи,-нах Балтій-ским побережьем вновь должен будетъ сверкнуть меч. Когда дома страна доведена до такого ужаса, как теперь Россія предлог для того, чтобы „сверк-нуть мечем“—всегда найдется... О союзѣ балтійских государствъ. Рижская газета "Brihwa Seme" (орг. Крестьянск. Союза) возвращается к идее союза Балтійских государствъ и, указывая на участь Грузии, настаивает на безотлагательном разрѣшеніи этого вопроса. Газета считает безусловно необходимым, чтобы в союз вошла Польша. Газета пишет: „Грузія не помогло ни одно государство, не помогли Грузіи и протесты социалистов всего мира. Грузия была признана де јуре великими державами и социалиста-ми. А теперь послѣ англо-русского, нѣмецко-русского и турецко-русского договоров участь Грузіи рѣшена. Зиновьев уже спѣшит сообщить в Ревель, что вместо Грузинской „учредилики“ управляют совѣты. Сентиментализм братанія, который, как мгла, застилает нам очи, должен быть оставлен. Если нас безпоконит наша государственная будущность, нам немедленно необходимо заключить союз с Эстоніей и Польшей. Не для чего доказывать, что существование сильной Польши — гарантія существования Латвіи. Не будетъ Польши, не будетъ Латвіи. Надѣ-яться на Литву и ждать ее мы не можем. Если Литва теперь не может присоединиться, тогда пусть произойдет союз без Литвы, но только пусть будет он заключен“. Запоздавшія грамоты. Перед нами постановления об'единенного союза атаманов и предсѣдателей правительства Дона Кубани и Терека от 26 и 31 мая 1921 года. В этих документах до конца исчерпан извѣстный спор официальных представителей казачества с Врангельским, Русским Союзом" и поставлена посѣдняя точка над цѣлой эпохой вооруженной борьбы с россійским коммунизмом на югѣ Россіи. Оставляя в сторонѣ оцѣнку этих любопытных постановленій по существу я не могу не отмѣтить одной характерной детали которая мпь, как непосредственому участнику и наблюдала великой трагедии казачества, дает лишний и яркій штрих для понимания и отъёта на волнующий вопрос: кто же, какія силы поставили в прошлом многострадальных казаков в несчерпимо положение между тяжкими молотами безпрерывных ударов большевистских армій и жесткой наковальной идеологіи и политики важдѣй антибольшевистского фронта. В постановленіи: 26 мая мы, между прочим, читаем: «Ново-россійская, а затѣм Крымская катастрофа показала, что русскіе элементы около главнаго командования не сумѣли справиться с впавшей на их долю тяжелой задачей. Вмѣсто добросовестного безпристрастнаго исканія разумных государственных путей к возрожденію в Россіи мира покоя, тика вдохновлялась часто сословными, партійными и классовыми интересами. Вмѣсто сурового долга и законности пышно расцвѣли своекорыстіе, каскадъ и произволъ. Благодствіе этого борьбы за освобожденіе родины от народовителей не встрѣтила в народѣ должнаго сочувствія и принесенных жертвъ оказалось безплодными». Мы бы хотѣлось спросить у авторов этого историческаго документа: какъ и когда они дошли до своем политическом мышленіи к такой убійственной ошибки поступков и дѣйствій своих только вчерашних друзей и союзников? Если бы я получил отвѣт, что такое мнѣніе сосрѣло давно, но чько злой рок и сила обстоятельствъ не позволили его стакой думы. -ад вмилликов оль "левину внО мпшн кндо иннодорд утжом превосо и цвѣтеплюсо до лизия -ве"лекрд моле и нвкіллосс юни исчерпывающей откровенностью высказать, я просто бы назвал постановления объединенного казачьяго союза вапоздавшими грамотами, имѣющими красноручный расписок в безсилии и политической бездарности руководителей казачества. Если же рѣшеніе так отчетливомъ манифестировать перед лицом всего цивилизованнаго міра свои подлинныя чувства и той «камарильи", которая густым роем окружала и Деникина и Врангеля, явилось свидѣтельством отрицательных результатовъ переговоров о вхождении в "Русскій Совѣт" представителей казачества на найбстных условіях, то мнѣ поволительно задать официальнымъ представителямъ казаков другой не менѣе серьезный вопрос. Что предпринял бы обединенный казачій союз в Константинополи, если бы имѣл грубаго пика солдатскихъ, ганомот от Врангельского "Русскаго Совѣта" он получил бы хотя и внезапно, но наружку дружески притянутую руку. Неужели официальные представители казачества нашли бы для себя возможнымъ участвовать в "Совѣтъ" той категории людей, которые они сами так отчеканено заклеймили в вышеприведенной цитатѣ своего постановленія? Неужели и дальше продолжали бы стремиться к единству сил, борющихся против большевиков, не исключая и того разряда смы, дѣятельность которыхъ на мнѣнію авторов запоздавших грамот была направлена по линіям "своекорыстія; насилія и произвола"? Затѣм в другом мѣстѣ: Атаманы и правительства Дона, Кубани и Терека за все время гражданской войны никогда не помышляли об отдѣленіи от Россіи и созданіи независимаго казачьяго государства. Это правда. Дѣйствительно, во всѣ моменты казачьей борьбы, когда шумѣли и волновались круги рада, когда Верховный казачій круг выносил постановленія о созданіи "сознаго государства" и один из подписаныхъ постановлений об'единеннаго казачьяго совѣта был предсѣдателем комиссии по выработкѣ конституціи этого самостоятельного государств, атаманы и правительства, исключая кузбасцев, как гранитная скала стояли на стражѣ надёжности "Единой". Но теперь у нас 1921 год. За казачеством в прошлом стоит три года чудовищной борьбы, море крови, слез и великих страданій. И если в 1918 году можно было не расшифровывая бросать крылатое сакраментальное слово России, то в 1921 году из самой глубины измученной казачьей души может прозвучать суровый вопрос: Какой Россіи? Быть можетъ Деникинской со стаей славных Драгуновых, Лукомских, приват-догентов Соколовых и др., со всѣми аттрибутивными помѣщичье - дворянскими вожделеніями? Или Россіи Врангеля с Кривошешенымъ и Камючевым на чефь, и тайнымъ, но радостнымъ надеждами монархистов?! Такой Россіи казачество не нужно, точно также не пойдет больше казак умирать за Россію Керенских и Черновых, если послѣдніе рискует ее создавать по рецепту "Усмурения" взбунтовавшихся народностей и возвращения их в оттой дом на началах принудительной федерации. Запоздавшія грамоты и с этой точки зрѣнія постановленія объединеннаго казачьяго Совѣта, ибо жизнь казаков ушла впередъ от политическаго катекиниса Атаманов и предсѣдателей правительства Дона, Кубани и Терека. Вот бьет и ключет она горячим ключем даже за совѣтским рубежом в нестерпимой обстановкѣ "мертвой власти" всего живого коммунистами и выковывается там даже мысль о новой третьей Россіи. Россіи, как свободномъ союзѣ совершенно равноправных государствъ, в системѣ которыхъ будетъ место и Тихому Дону и полной Кубани и бурному Тереку, об'единенныхъ в свою очередь между собой в крѣпкий, экономически-мощный юго-восточный союз. М. ГНИЛОРЫБОВ. БОДА ГАЗЕТА ПОЛИТИЧЕСКАЯ, ЛИТЕРАТУРНАЯ И ОБЩЕСТВЕННАЯ. РОДИНУ И СВОБОДУ. (уг. Машалковской) ОРТАХ (1-ый этаж) АРТИСТ ОПЕРЫ Б. В. Покровский дает уроки пению. Постановка голоса. Прохождение оперного репертуара — За- пись: понед., сред., пятн. 12—1, втор., четв. 7—8. ТВАРДА № 57, кв. 1. как стоявшему на самом верху, было конечно известно, что воз- рождающейся России угрожает то Сегодня в номере: События в Константинополе.—Аресты коммунистов.—Арест советско- го миссии.—Новое пограничье граница.—Аресты коммунистов в Б. Силезии.—Борьба с коммунистами в Сербии.—Вопрос о санкциях в германском рейх- стаге.—Конец английской стачки. СТАТЬИ: Одна грусть — ПЕРЕДОВАЯ. Ещё о Керенщина—БОРИ- СА САВИНКОВА. Запоздавший грамматик — М. Н. ГНИЛОРЫБОВА.—На лету.—Ярославская трагедия — М. С. ЯХ. Казачий делегатский съезд—М. Н. ГНИЛОРЫБОВА. Политическая Новости. (Телеграфы извѣстія собственных корреспондентов и сообщения мѣстных агентств.) МИНИСТЕРСКІЙ КРИЗИС В ИТАЛИИ. РИМ, 4.7. (И. Э.).—Де Никола отказался от составления кабинета. Король возложил эту миссию на Бонори, которого поддерживает Дюэлитти. К ВОЗМУЩЕНИЮ ВОЕННЫХ ВЫБЫТКОВ ГЕРМАНИЕЙ. БЕРЛИН, 4.7. (И. Э.).—Французская комиссия гарантій, послѣ двухнедельного пребыванія в Берлинѣ, вернулась в Париж. И формировалась свои выводы и рѣшенія в 5 нотах, посланных германскому правительству. Первая нота определяет денежный взнос Германией за первый год уплаты в 300 миллионов марок золотом. Вторая требует новых цифровых данных об экономическом положении Германии. Третья оставляет за комиссией гарантій исключительное право взиманія налога с германского вывоза—если денежные требования Антанты не будут удовлетворены иным путем. Четвертая постановляет, что ко ЦЕНЫ ОБЪЯВЛЕНІЯ: За одну строку печати: На первой стр. 50 марок, срѣднія тегота 39 марок, на четвертой стр. 30 мар. междія за слово 3 к. ПОЛИСКА: в Польшѣ в мѣстѣ 39) мар. за границу 409 мар. Цѣна номера 15 мар. В Болгаріи 1 ц. 50 кц. Сербія ½ дин Германіи 1 ц. 20 кц. Румыніи 1 ц. 59 к. Австрія 10 кр. Франція, Бельгія, Поль- царія и Константинополь 2½ с. Ближайшіе сотрудники: Б. В. Савинковъ, Д. С. Мережковскій. З. Н. Гиппиусъ, Л. В. Философовъ. А. А. Дикго-Деренталь. Собственныя корреспонденты: В Польшѣ и за границей Адрес редакціи и контрою: Новый Свят № 22, кв. 47, тел. 1589-31 Редактор принимает от 12 ч. до 2 ч. (см. Рукописи не возвращаются. ЛОНДОН, 1 июля.—В виду трудного финансового положения Австрии, по заявленію тов. министра иностранных дѣл Гармсгорта и памятных общинъ, Великобританія, Франція, Бельгія, Япония, Сiam (Пеко-Славакія), Греция и Польша принципиально выразили готовность отказаться на 20 лѣт от использования права распоряжения государственными имуществами Австрии, которые, по мнению договора, являются залогом об опечении претензій к Австріи. Мая 1921 г., изд. Год II ЦЕНЫ ОБЪЯВЛЕНИЙ За одну строку печати. На первой стр. 50 мкр., следы текста 30 крар, на чет- вертой стр. 30 кр. между текстом и сбоку 3 мк. ПОД ПИСКА: в Полтаве в члены 39) мар. за границей 409 мар. ЦЕНА НОМЕРА 15 МАР. В Болгарии 1 к. 50 кп., Сербия ½ дин, Германия 1 м. и 20 кр., Румыния 1 д. 59 б. Австрия 10 кр., Франция, Бельгия, Швей- цария и Константинополь 23 с. ДУ. Номеръ -есты коммунистов.—Арест советско- Аресты коммунистов в В. Силезии, опрос о санкциях в германском рейх- ОВАЯ. Еще о Керенщнѣ—БОРИ- СЪ — М. Н. ГНИЛОРЬВОВА.— На дней делегатский съезд—М. Н. Новости. корреспондентов и сообщения Это было первое выступление -раза Росена в рефлаках. Он вы- казал себя плохим оратором, чи- тали тихо и по тетрадям, но слу- чали его с большим вниманием. Господинъ его соц. Зольман требо- вал того-же, говоря, что санкций для рабочих и ряд для спе- циализированных ульмичатума ста- ет невозможным. Работа массы сего мира должны воззести про- тив них. ДЛЯ ОБЛЕГЧЕНИЯ АВСТРИИ. ЛОНДОН, 1 июля.—В виду труд- ного финансового положения Ав- стрии, по заявлению того, министра настроенных къ Гермосвраты на -тъ общих — Беликобритания, Франция, Бельгия, Япония, Сiam (ехо-Словакия), Греция и Польша, инициальное выражение 20 лет от- счета отказаться на 20 лет от -пользования права распоряже- ния государственными имуществами в Австрии, которая, по мировому государству, являющаяся залогом об за- чения претензий к Австрии. Мы доставили отчеты о за- седаниях съезда представителей от казачьей части интерниро- ванных в Польше. Эти отчеты сразу приковывают внимание хлопочество суждений на размножение, поставленным на рассмотрение съезда, на ряде костт единообразных вотумами и четкостью мысли в вынесенных резолюциях. Если принять во внимание, что выборы представителей на каза- чий делегатский съезд, как это вид- но из отчета, были произведены на основах всеобщего, прямого равного и тайного голосования по различию один делегат на сотню, причем офицеры не были выбы- дены в особую курью и избирались ми все-таки оказались 13 офице- ров и 30 казаков, то этот съезд представляет особый интерес, как истинный выразитель волн, чаяний и надежд пяти тысячной массы ка- заков, интернированных в Польше. Казачьему было позволено свобо- дно избрать любых из людей и также свободно избрания каза- ков высказывали свои суждения на съезде. Присущее казачеству чувство государственного разума не по- зволило делегатам обраться серьёз- ной дельовой съезд в безответ- ственный митинг или еще того хуже, в «совет». Не было ни съезда ни треску- чих речей, ни звонких фраз, ни рисованных собственными убиждениями. Также делегаты сумели уйти т нудного и неуклюжего «борьбо- ванья» и распыляющих водянистых революций. Спокойно поднимались казачьи избранники и неторопливо изла- гали засеянные думы, тоскливые мысли свои и раскрывали изму- ченную душу казака. Стянулись отдельные ручки ка- зачьих чаяний и надежд в обще дружных потоки и вылились в чре- звычайный характер для учета настроений рядовой казачьей мас- сы постановлений казачьего делегатского съезда. Приведу три из этих постановлений, имбующих об- ще-политическое значение. 1. Воплощая разделяльные заключенные русский и украинской демократии, казачий делегатский съезд глубоко взрыв, что это путь объединения освободительной работы с север- жением коммунизма, к торжеству правды, свободы и устроению сво- их государств на подлинный де- мократическое начало. 2. Единственным возможным путем казачество, интернированное в Польше считает: твердо и решительно отбросить путь завое- вания русского народа реакцион- ными и иностранными армиями ис- пользовать лозунг — все для на- родов и только с народом — стать на путь служения народу — помочь ему в дѣлъ свержения власти за- хватчиков революционным путём. 3. Принимая во внимание, что берега русской группы вызыва- ют с несомненностью свои мо- нархические тенденции явно враж- дебных желаний русского наро- да, что они опасаются, что их несут государствам, образовавшимся на территории бывшего рос- сийской империи, и немецко-рас- твом вывести коммунистические все языки германофильских вы- ступления некоторых отдельных иноземных казачьих групп идут в -дары с интересами демократи- ческого казачества, порождая к -ому же недоверие к казачеству со стороны братского польского народа, категорически считает ну- жным удаление из частей герма- нофильского элемента. Всё может несладкими по- казаться приведенные постановления, как несладкая иногда бывает и -въ казака, ибо лучше выделяет казак никой и шашкой в бою, чем пером или стихами. Но все же и вскритие эти постановления и идут они от самых глубин, уст- тальной души и потревоженной со- всти казачьей. Подлинная правда мысли каза- чья, затеянной во многих слу- -ях, живет в этих несказанных, в кровоточащих, революционных и в этом из силы и огромном жизненном значение. М. ГНИЛОРЬВОВ. 10 отношенію к преступному террористам, никакая правда отче- тная не будет принята и расчес- Финляндія и Балтийскій Союзъ. В бессѣдѣ представителями печати, министр Мейерович въ во просъ, почему в настоящий момент Финляндія не может присоединить- ться къ Балтийскимъ государ- ствамъ, заключающимъ между собою Союзъ, отвѣтитъ, что Финляндія медлит во-первыхъ, в виду нынеш- каго своего экономического по- ложенія—не хочет связывать себя худшими, въ Финляндіи замѣчаются два явленія, мѣшающія ее союзъ с другими Балтийскими государ- ствами, — крайняя львья партія которая опасается, что этотъ со- юзъ будет направленъ противъ Россіи, и крайнія правые, которые ориентируются на Швецію. Но принимая во вниманіе, что Союзъ мѣяет только оборонительное значеніе, оба те- ченія уже начинают мѣнять свои взгляды, и не исключена возможность присоединенія Финляндіи Балтийской Антанты. НА МОСКОВСКОМЪ СЪѢЗДѢ III ИНТЕРНАЦІОНАЛА. ГЕЛЬСИНФОРСъ, 37. (И. Э.) Жаркіе споры на съѣздѣ вызвало поведеніе нѣмецкой коммунисти- ческой партіи, которая настоятельно затяжит врея, что пришлось ограничитъ время ораторовъ получасомъ. Зино всев предложилъ дать нѣмцамъ товарищамъ три мѣсяца сроку, для созыва конференціи, которая бы дала окончательный отвѣт — со- гласна ли нѣмецкая ком. партія безпрекословно подчиняться пра- вилъ III Интернаціонала. Раде многихъ критическихъ поведеніе нѣ- мцевъ коммунистовъ, укорял их авантизмомъ и требовалъ безпре- кословного подчиненія. НА БОЛЬШЕВИСТСКУЮ МѢЛЪ НИЦУ. "Посл. Нов." получили свѣдѣ- нія, что большевики, получив по мера "Нового Времени" (бывшаго сказка), наполненные трагическимъ обвленіями, — по Всероссійскому самолереждѣ, расквели их всю ду, как доходчивый реставра- торскихъ намѣреній эмигрантовъ. ДЕМОБИЛИЗАЦІЯ И НОВЫЕ ПЛАНЫ. Заканчивается демобилизація красной арміи. Уволены офицы Арміи достигает численности 500,000 человѣкъ, комплектованныхъ в отороченъ частяхъ. Поэзъ на Троц- каго в Туркестане находилась связь с формированіемъ частей Вседу усилено инструктированіе Троцкій выбралъ в Вязьмѣ в шта- формированіи. Брусилов изда- приказъ войскамъ в связи с сооб- тія на Дальнемъ Востокѣ. РАБОЧІЕ СИНДИКАЛЫ ПО В. СИЛЕЗСКОМУ ВОПРОСУ. Два делегата, Симонъ и Жук посланныхъ въ синдикалистскихъ про- фсодіяльныхъ Интернаціонала и Верхнюю Силезію, сдѣлали слѣдующее заявленіе: Делегаты профессиональная Интернационала, возвратившись и Верхній Силезія, полагаютъ, что разрѣшеніе проблемы, поставленной нои собственнымъ в этомъ районѣ за- висит от соглашенія и согласія между рабочими обмых націй. Она считаетъ, что политика объ прессы, сторонниками которой являются нѣкоторые политиче- кіе, духовные или военные гер манофильскіе дѣятелья, является психологической ошибкой и пред- ставляетъ заразительное опасно- и очень ближайшихъ будущего. Потому рабочие должны воздер- живаться от подобныхъ взглядовъ, и болѣе того—бороться против нихъ. Подобная политика могла бы лишь превратить германскую дѣ- лу и сыграть в руку мінитари- стическимъ элементамъ, усиленная на простыхъ по поваду реалізмъ в Германіи. Польско-Россійские выдав З совітської Росії. Що роблять Кубанці? Невдоволені кубанські козаки з радянського устрою шукали захисту на північнім Кавказі. Вони прийдуть там по горах, звідки уряджують напади на народних комісарів і на комуністів. мінти на Україні Мирод 8/9/1920 р. в Празі за- гальна кубанська конференція. В відлі візьмуть участь президія надзвичайної кубанської ради, чле- ни парламентарної делегації Кубанців та представ- ники кубанських колоній за кордоном. Предме- том візду будуть такі справи: Докладні ініціатив, що комісії про положення Кубанців за кордо- ном та допомога голодуючим на Кубані, Україні і Росії. Наше нещастя від всіх боків. Берлінське „Время“ в ч. 165 польа, що нібито Вильгельм Габсбург (Василь Вишня- ний) звернувся до американських мілрдо- ря-Киддів з проєктом спасіння „російського“ жидівства від загрожуючого їм зніщення. Виставляючи себе в кандидати на гетьмана України, Вишняний просить дати йому 10 млн. доларів на організацію армії й обшоє зробити з України „обгововану землю“, до якої можуть спокійно переселятися всі Жиди. Не мала баба клохоту... дарувала Ва- силеви вишиваю сорочку. Варгаманія. Родина 1920 В „Українській Трибуні“ простує Е. Чикален- ко вітку подану нашим часописом, будьто він має станут на чолі уряду Вишняного. При цій наго- ді виповидає він своє політичне середо в той спосіб: „Я дійсно ідею співучувало концепції в п. Вишняний, якого тепер вважаю за того Варга, про якого писав у своїй статті „Де хід?“, але практично не беру участі в цій акції, бо не вірю в її успіх доти, доки до неї не приєднається наш державний центр і взагалі всі „державно-товарні елементи України“. Отже концепція Вишняного це не видумка. Вишняний, борг! в авто: В „Українській Трибуні“ читаємо: „З огляду на те, що в зв'язку з особою пол- ковника Вишняного та з того якщо, яку він та Його прибічники ведуть в Європі, шириться різні непевні чутки про неясні грошові стосунки полков- ника з представниками уряду УНР, нас просьть в авторитетних кругів донести до відома таке: Од- ніз з наших дипломатичних місій досі невеличкими сумами на конто полк. Вишняного повертає йому свій „борг“ (довг) за куплене у нього цінне авто. Ніяких інших грошових стосунків ніодно представ- ництво уряду УНР., а вище згаданим полковником не веде і не має. Вишняний і УНР. Акція Вишняного, яку він в останню час розвернув за кордоном, спричинила деякі виступи проти нього зі сторни закордонних представників УНР. Не до вподоби була ім стаття, яку Вишня- ний помістив в „Neues Wiener Journal“ а в якій під- дав критиці політичну орієнтацію УНР. Так само стрібки криги УНР, тим, що особу Вишняно- го використовують деякі закордонні гурти для своїх протигетлорівських цілей. Коли полковник Вишняний в статті поміщений в „N. W. Journal“ заявив себе полковником західної української ар- мії, перестали йому виплачувати пенсію полковни- ка армії УНР. Видень „Русспрес“ подає: В тутешніх українських кругах: го- ворть, що Василь Вишняний уже вложив свій уряд на випадок, якщо Василь Вишняний. Мина- ють дні... Збірка поезії. Ст. 32. Видень 1921 р. Чепуренсько видану збірку поезій присвятив Вишняний „борцям, що впа- ли за волю України“. Як зразок наведемо вірш присвя- чений Усам: До збру! До збру стрільці! Зірваться, ламайте кіданні З'єднаються з вашим покійні брати, І зготять народні рани... До збру! До збру стрільці! Товаришів рідних згадайте, Що мріють про волю в хонодній землі Всі сили до бою зеднайте! До збру! До збру стрільці! Велика Україна повстане І в купелі крови воскеснути мерці І разить до кричо загляне До збру! До збру стрільці! І рідку крайну спасайте! Повстаньте як вірні козацькі сини, Героями в хату вертайте! Українські справи. Уряд Вишняного. З українських кругів донесеть, що Василь Вишняний уже зорганізував свій уряд в надії, що совіти от-от упадуть. Теки міністрів дістали: Ан- дрієвський міністр закордонних справ, Лютський вірссповідання, Подетика юстиції, війки генерал Синклер, міністром шляхів Бутенко. (Русспрес.) Скоропадський при роботі. Звісний нам Моркотун, предсідатель «українського Комітету» в Парижі предложив міжнародній конференції в Льондоні меморіал в справі селянських повстань на Україні. З того документу виходить, що мірковання Моркотуна в слідуючі: «Селянські повстання є не тільки на Україні, але загалом в цілій Росії (в центральних губерніях, на Сибірі і Волзі) і мають скрізь виключно суспільний характер та викликаються чисто господарськими умовами. Причини розрухів все тіж самі: селяне бо хотять від комуністів своїх прав на посідання землі та хотять охоронити своє майно від реквізіцій та грабунків, що робиться кому- сарами; боронять також своїх родичів від жовтогвардії, як німечкової так і робітничої. В тій боротьбі народні почуття не відривають ніякої ролі, бо український селянин під історичним і народним глядом, в дуже близькій до російського хлопа. Всі (?) відозви повстанських начальників, є натхнені одним бажанням: повалення большевизму, відродження Росії й України, яка би входила в склад Російської держави, а так само обезпечення селянам владності землі. Український сепаратизм, сотворений Німцями в Берестя лютовським, має в колах українських емігрантів прихильників лише в тих кругах, які находять особисту користь в оброблюванню наявних економічних і мілітарних планів, засуджених в гори на безусловну невдачу. Реконструкція Росії в межах зазначених нотою Вільсона і то в федеративній формі, відповідає цілковито так політичним, як і економічним інтересам українського народу. Тільки відроджена й економічно сильна Росія зможе платити довги, які вона винна Антанті. Навпаки — розведення Росії вимагає нових повзочок для підтримання і загосподарювання нових держав, які будуть слабі і посвячені сил до істонування. Якби держави Антанті станули на останню програму, то спада старих і нових довгів стала би проблематичною.» Ми зі свого боку можемо одно сказати: Моркотун Українцем не був і не є та надуживає перед світом української фірми. Під його меморіалом підписавсяся залюбки теж «малоросс» Шульгин. Моркотун се політичний авантюрист, другорядний чорносотенний агент, а таке нахабство російських підливників, як в його меморіалі мусить обурити все українське громадянство та викликати всуслушний протест. Та все те ясно вказує, якого рода є робота Скоропадськів. Тому нам дивно, чому дотепер агентура Скоропадського у львові «Український Вістник» не перекруковала заяви Моркотуна на першім місці. Нам цікаво буде внати, що на ту „буржуїйську“, протиукраїнську роботу, скаже новий, соціалістичний «Вперед». Мати, яка не пильнує дітей — тратить їх і свої очі. — М. Я. Оноді принесли польські часописи за двома німецькими дневниками в сти про спосіб вирішення справи Східної Галичини через Лігу Народів. Ті самі вісти говорив, "у власній кореспонденції" з Парижа «Український Вістник» і був з того приводу сконфіскований через державну прокуратуру. Відомості ті діставшися в краю, розходяться блискавкою між населенням а кольпортовані з уст до уст і препаратовані через кожного на свій лад, роблять відповідні настрої. Онодіша львівська сіоністична «Хвіл» помістила ревеляція пражського часопису «Трибуна», про зложенню окремої комісії з представників Союзних Держав, яка мала би вадачу розслідити відносини у Сх. Галичині та предложити відповідні внесення про управління адміністрацією в тім краю. Внесення ті мають іти в тім напрямі, щоби управу Сх. Галичини передати в руки тих місцевих чинників, які мають довір'я у місцевому населенні. В той спосіб станулаби Найвища Рада на становищі самостійності Східної Галичини. Нам доносить з краю, що за дотичне число «Хвіл» плачено в деяких українських кругах по 50 мп. та що всі ті відомості викликали телєчний гахват та рожеві надії серед тих, які все ще думають, що докола східно - галицької справи обертається політико пілого світа. «Хвіл» зробила добрий інтерес, одурманена емігрантською політикою частина галицькій інтелігенції жде до дня прийду антантьскої комісії — та нам не можна мовчати. Відомості ті є вже звісні в краю, тож алише їх тут повтаряти. Ми не входимо в оцінку, чи спосіб вирішення сх-гал. справи Лігою Народів, так як його представляється в краю, є правдивий чи ні та чи в справі порушений «Трибуною» в хоч частине правди. В кождім разі константуюмо факт, що рішення Ліги Народів, яка як звісно не має жадної егзекутиви, може мати для нас лише моральне, платонічне значення, а дійсне рішення западе на Раді Амбасадорів. Яке це рішення буде і коли воно западе, годи тепер сказати. Всеж таки не маємо жадної підстави вірити в се, що Рада Амбасадорів вирішить ту справу в некористь Польщі. Бо годи припускати, щоби в хвилі, коли на Сході готуються нові події і коли справа Німеччини грозить новими катаклізмами, забиралися Союзні Держави, до вирішення сх-гал. справи в спосіб некористний для Польщі, яка будь то була становить поважний і мілітарний чинник в світовій політиці, виключно для наших гарних очей чи бориславської нафти. В політиці нема сентиментів. Тому і кумпанії! Ред. пром. №8/17-41. N°188. Ліквідація моркотунівських затій? Перед тижнем помістили ми в нашім органі протести сенатора Шелухіна ії організації українців-воєнків колишньої армії Врангля, інтернованої по таборах на Балканах, проти істнування т. зв. „Українських Національних Комітетів“ на еміграції і посягання ними на добро УНР, зложене в заграничних банках. Тепер надходять вісті, що сі протести, передані представникам Англії і Франції, мали сей успіх, що вищезазвані самозванці уставови, ворожі УНР., на домагання представників антантни закрито. Поки надійде урядове підтвердження сих вістей, подаємо їх наших читачам покищо, як ще не справджени. Тішить нас це, що і наш голос поважно причинився до ліквідації моркотунівсько-панейківських затій. протестує проти дезорганізації українського народного руху Чехословаччини. Виперед 26 квітня 1921 р. № 8/14 Українські справи. Моркотун соптра Петлюра. Як доносить "Тепрс", голова париського Українського Національного Комітету славновідомий Моркотун вислав до союзних держав, а також до вакоронної преси ноту, якої головне вістя звернене проти Петлюри. Зміст ноти такий: "В Тарнові, в Польщі існує організація українських емігрантів під проводом авантурника Петлюри, яка назвала себе самовільно українським урядом і яка отверто приступає до творення відділів з посеред людей, що втекли з України, аби приготувати похід на Україну з початком осени ц. р. Потреба іди і репресійні серединки, стосовані організацією Петлюри, яка одержує на польській території певні субвенції (около 15 мільйонів п. м.) вадержують тих людей в рядах петлюрівської армії, але є річно найбільш невпевнено, що в хвилину входу на Україну вони негайно роззбігнуться, а останки будуть розіганані українськими селянами, що боряться як проти большевиків, так і проти сепаратизму в дусі польсько-петлюрівської інвазії від вересня 1920 р. Петлюрівські відділи так розділені: 3500 людей в Олександрош, 2000 в Піяотркові, 2000 в Калушу, 800 в Вадовицях, 3000 в Лануті, 3000 в Пикулічах, а штаб в Ченстохові (?). Крім нього Петлюра просив польський уряд о запорядження в тих просторах, які припали Польщі на підставі миру в Ризі, а які замешкує українське населення, примусової козацької організації, або молодшай селян. Супроти цього Український Національний Комітет просить польський уряд: 1) ліквідувати остаточно організацію Петлюри, яка практично є без вартості, а може дати вигідні повори совітам; 2) ввільнити людей, які скоронилися з України, від визиску організацією Петлюри та створити чисто гуманітарну організацію; 3) о пов- O Galicję wschodn.ą. Tel. wł. — PARYŻ, 15 bm. Od kilku dni cała prasa francuska lewicowa zaczęła omawiać sprawę Galicji wschodniej i protestuje ciaż przeciw zatrzymaniu nadal mandatu nad Galicją wschodnią przez Polskę. „Ere Nouvelle“ zamieszcza nawet cały szereg komunikatów i artykułów ukraińskiego kieru orasowego w tej sprawie. P. K. З ВЕСНОЮ. Європейська преса від якогось часу перелючилася звістками й домислами на тему майбутньої більшевицької офензиви. Особливо російська еміграційна преса та французькі реакційні круги заявили тою справою. Наступ червоной армії мав бути поведений на Польщу й Румунію. Правда, Польща веде мирові переговори із Совєтською Росією і Радянською Україною та хоче останнє найбільшого тяжкого. Аж явно, що переговори, ведені союзниками, котрі все підкреслювали й ломили копи в обороні явно дивляться із „демократичною“ Польщею, де істину — як загально рекламують — «велико євко робітничий уряд» (робітник Дашнин- ек виправдує уступив з уряду, та має не бавов першту до нього!) навіть в загальних зарядах недавно ширшим крівам. Від часу до часу приходили вістки що остаточний мир буде підписаний в грудні, спілка в січні, кінець кінцем в лютий, а тепер вже не знайти, чи не буде випадково його підписання на март і т. д. А типичним показуються ознаки, як холода провідника російської делегації Йоффе і нині труднощі, котрі означають постійне випадковня мирових переговорів і пільноважногу остаточного мирного розуміння. Весна може принести осереднені Європи, а в вершні міри Польщі й Румунії, сподіваємися несподіванки. Чи наступ червоной армії буде вдя- разу звернений проти бокс французькіх сихних держав — проти Польщі й Румунії — це ще питання. Вправді російська еміграційна преса, як якому проголошує різноважний похід на Варшаву і була крепкою, означає переговори. Однак з Совєтської Росії є два нагрями. Один з них — воєнний має на меті продомити від запору, що стоять на шляху експан- сії комунізму на цілий світ, отже в тяжку випадку його жертвою напору будуть в тих межах — Польща і Румунія. Другий напор — більшопролетарський засут- пав таку точку поваги, що Польща і Румунія лишити її власний долі, підчувати тильки фермент недоволення, а всі сили звернута проти Румунії. Конфлікт Северської Росії з Руму- нією розграється усього ізаз Бе- зарабі. Справа Бесарабії буде викликаючи тяжкого. До Румунії мають більшевицьки жанти жалі і претензії. Румунія літом 1919 завалила польщу на Мадар- шини, реакційний румунський уряд при- мороджав важкі методи боротьби з ру- мунським соціалістичним рухом. Крім того треба мати на увазі, що Совєтська Росія не замикала в нічні дивизії росій- ської політики. Сон мрія російських царів і міністрів, є таксамо сном мрією Левина, Троцького, Зіновьева, Рикова, Вударина. А вмістом тих мрій є Царгород, Дарданелли, великий шлях у широкий світ. Запорово на тим шляху, перегоро- дою до балканського кілла і Царгорода в Румунія. Правда, Польща відгороджує Росію в д Німеччини, під час Румунії вдало роджує її від теплого моря, від зважених неволенних й нагальних балканських на- водів, від безпосередніх зносини з нього боєм російським світом. А тепер кинуло оком на теперіш- ній стан Румунії. Перед війною була Румунія олгархичною державою. До вда- ли приходили раз зберегли, раз консервативні Ліберали, представники квіття листочків. Оружувані сумні селяни ви- чалі нійні консервативисти при помоці де- мельної реформи. Та війна всходи зро- била перелом. Вона викликала проти ол- гархічних лібералів ще гранішного кон- ґурента: народ, демократію. Демокра- тичний напрям представляють собою головно сенаторської політичні кінці, виховані на грунті заклино-європейського по парламентаризму, котрий получилися із слабкою ще демократичною давньою королівства. І з могутнього селянського виросту, що розмірився в час перших загальних виборів. Новий парламент ви- ступив до боротьби проти лібералів і їхніх старих порядків. Та не було при- чинного його розміщення. Сьогодні пап жанентарну більшість представує одна особа: генерал Авреспус, Та легендарна популярність тьо чоловіка вже дужина- ється. Він чим раз більше йде на право, зберуючись до патричарм лібералів, котрі — по всім сподіванкам — мали би на весні внову обити владу. Ліберали твердять, що Румунія не доросла до правдивої демократії, бо до такої демо- кратії не має під сучасну хвилю ані слі- домости, ані операції. Єдиний вибір це: або реакція, або революція. Ліберали розуміють, що румунська революція не буде з довго піднімляться від російської, тому бажаємо завалити розправиватись в більшевизму. Проти ліберальній табору бажає сми- нути вийни з соцітами, уважаючи таку війну авангардом, котрий повиненся для Румунії повною руйною. Антиліберали думають, що зdemократизована Румунія може вирити всі спірні питання і в ну- трі держави, і з більшевиками на мірний азарог. Перш за все румунські демокра- ти прагнуть проти повороту давніх олгархічних відносин в Румунії. Румунські соціалісти пішли в підве- мелки. Всі вони майже без винятку, є комуністами. В літні місяць року викрило великий план комуністів доконати кому- нистичну перевороту у державі. Видус погрозливий, надійний в бухарештенському сенаті, вибув однодою із страйком ко- муністів в Чехах. Революційно комуни- стичний рух на Балканах ведеться по добре обдуманому плану. Ось чим більші били представлєння сучасна Румунія. Не удається наймен- шому сумніву, що вона нездатна буда в раз здобуткового конфлікту ставити поважнійшого опору добрий більше випадковий армії, розьскований завжди Дик- стра. Найбільша геска крисе в собі бага- то загадок і несподіванок. Невиключно те, що й наша країна, змучена, знищена й страждена семитільною війною, може буди втягнена в орбіту тих великих страшних подій. Невиключено, що чер- вона армія сходже вимусити перехід че- рез Східну Галичину, щоби покарати криваво реакційних Мадаршину за влада лення комуністичного руху. Певним є також, що новий похід червоной армії причиниться до зросту революційно- вольтавального фарму у всіх краях і державах. Найпріше в того валого є те, що ми поставлені в безвихідне тепер положення: бути пасивним глядачами припадкових традичних подій найновіш- шої історії. Оглада преси За Східну Галичину. Зеферована вже нами стаття „Ро- ботнера“ найшла досить голосний відпо- мін у висшепольській пресі. Ізаета Вар- шавска (ч. 25 а 26, п. м.) в статті „Во- да на млин наших енергетиків і ворога“ дуже остросу виступив проти думок і по- глядів п. Годунка. Ізаз Варш. подавши зміст відомих нашим читачам статті що- ше: „Редакція „Роботнера“ повинна стати по П. Годунку, котрий навели ми його власними словами, на начальний місці і не засмортрива її ніжним застереженням чи коментарем. З того треба заключити, що погляд висловлений в статті, відпо- відає поглядові органу ППС. на справу Східної Галичини. Персона співпосилічна концепція буда відмінна: хотіли Східну Галичину подати між Польщу і Україну, потягаючи грашово, котрий відповідалаб гориш- ному бігови Бугу, — але з тих комбинацій Українські землі не буди заключені, напавки — відхванили її. А з другого бо- ку Комітет народовий польський і міс- няче повсяка делегація в Парижі сто- ячи твердо на грунті приналежності ці лої Сх. Галичини до польської держави, виграваючи як найбільшийий аргумент спільну гранично Польщі з Румунією, умову істування польсько-румунського валу від Балтику до Чорного моря. Навіть Англійці признавали, що не може бути бески про поділ Сх. Галичи- ни, тимбільше, що проти нього промов- ляє етнографічно неконсеквентний роз- клад польського і українського елементу у Сх. Галичині, в наслідок чого є окою ці на захід від Львова з перевагою у країнського елементу і напавки, далеко на схід від Львова є полоси краю о та- кий сил польського елементу, як Терно- пільщина, Збаращення і т. п. Англійська політика пища в ниншні напавки, в на- прямі мовлявого ослаблення вузла, що вчать Східну Галичину з польською рі- чносполетою. Патеря року тому надає виступив англійський уряд в проектом територіальної політичної автономії, так ширикої, що на випадок її реалізації Сх. Галичину буда би не складовою ча- стиною польської держави, тільки окра- мим державним організмом, в деяких межах адміністративному Польщено на сеновій мандату Ліга Народів. Англійському проектови протиста- вив той французький уряд проєкт знач- но вушої автономії, котра трактувала Сх. Дописи з краю. Пустомити. Дня 7.I.1917 р. о год. 9 вечіром на схеме Різдва заїхав Антєк Бандровський (співак) на Стефана Панькевича на його власний подвір'я та ударив так сильно колом в голову, що Панькевич упав не притомний на", землю, причим вид удару, пукла чашка на голови. Панькевич борговий, править ножичком Антєк Бандровський. Війт Ізенеф Гальський (Поляк) прийшов до батька Панькевича, забрав йому перину, кони з возом і легко ря- ненного Бандровського від'їхав обмінувши тягти на підручку по шляхах. Шпиталь сейчає відповіда його до хати, бо нічого йому не бракувало. Війт захадав ще від Панькевича 400 мгр. для Антка Би- довського на папросі, горілки 1 кмд. Деталь по двох росбах тяжка 100 м. Зате тяжко раненого та з розлитою го- ловою Панькевича не залишано ані в пе- рину, не давано, ай горілки на хати, щоб помочі лікаревської уміщеного на стрижку одного дому, де сей блинага серед ка люжі крови пролежав до рана, а вече- ром від'езво до праціні сурових м. Щир Поляк і так Антєк Бандровський, котрий в заїзді напав і розбив другому голову, ходить на води, а Панькевич, котрому розбито голову, сидить в арешті за те, що по-мів себе богом. Брат Антка Бандровського, який тепер служить при польським війську, покаже в селі „героя" і в присутності жандалмерії відрукуються Панькевичам, що йду їх родини, яких те саме, аж на дні. А жандарміри на се ніч. Того самого дня напали мисцеві латинники на Василля Пакоша коло Його д-му, а полюшаний його на землю так і склададли букали по грудях і подолами пльни на руки. І все те підсвя від самими людьми жандармії, яка є в селі — одна- че простій горожан Українця кинчаться на розслідуванню та виданню справи до Осташків кілька запрошень — РАВТ УКРАЇНСЬКІ І ЗАХІРЕННІ який відбудеться 1. лютого с. буде видаватися в понеділок, для 31. січня — 34. року (видко коло паропливної кашні) від 4-6 год. вечером — При якій запрошенні миляхся. Запрошення є рівною квартко всім 4900—1— Університетська фарса. Про наради над справою «руїни синтубіна і освята над справою ого ского» університету в Схильні Галичини рення українського університету в досить варивався ній собственному, що вої Ребер-рівень під дитою 23. січня. Над радять ки засланені комісії, кон ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 114 Фонду № 1/19 40 (сорок) дев'ять Опису № 2 Пронумеровано 38 (тридцять восьмий) + 908 = 47 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ 12а, 14а - 150с пропущені №№ 30,33- шестий місяця Вкладення Брошури, газети: N/1-37 Графічні матеріали: Інші особливості документів Розборот лист № 3,5,11,14,19,23,24,37 Документи із згасаючим текстом: Ч. 04 19 91 р. Підпис Філатов ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 14.10.96 А 21.09.96 Назар 28.01.03 МГ 30.01.03 ВО Підпис на складі 12.11.08 Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата ВІДМІТКИ ЛАБОРАТОРІЇ Консервація: Опра́ва: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 12.01.09 вир НМ-9 п. Жел ствування (Підпис)