Історична довідка, доповідь Дюбрая про організацію та діяність Українського національного комітету УНР в Парижі, 1919-09.1920, 17 арк.

Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління Української РСР № Фонду 1429 Опису 2 Справи 3/1 КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Історична довідка, доповідь Добря про організацію та діяльність Українського національного комітету УНР в Парижі. 1919 рік – вересень 1920 р. "НАЦІОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОМІТЕТ" В ПАРИЖІ 17. Так званий "Український національний Комітет" закладено було в Парижі в кінці 1919 року. Як ім'я в той час на Україні ставалася величезна українська тра- гедія, а саме: Галицька армія, що поруч з наддніпрянською билася за виверження України в сольшовиками та добровольчим армією ген. де- Нікена, перейшла на бік останнього в початку місяця листопаду. Спі- льна діяльність українських фронт рухнув, наддніпрянська армія зупи- нилася в катастрофичному стані, яке повело за собою бачу поля- камам" лиць на Поділля, відступ армії і Уряду в район Фароконстан- тинів та Днібара і тимчасову ліквідацію там нашого політичного це- нтру. Галицькі політичні керманици, що депровадили галицьку армію до ген. де Никена, разом з дектатором п. Петрушевичем постачали до Відня через Румунію і там почали своє окреме від Уряду у Л.Р. політику. З початку місяця грудня галичани, що наказу диктатора Петрушеви- ча, вийшли зі складу делегації У.Н.Р на Мировій Конференції. Коли паралізувати діяльність делегації, по ініціативі п.п. Ванейка та Томашевського, вирішено було утворити в Парижі "Український Націо- нальний Комітет". З цей Комітет, аск нему прийняти більш авторитету, мали увійти не тільки Галичани, але і Наддніпрянці. Помашовський, з цією метою, увійшов в переговори з де кем в Наддніпрянців і між ними в п. Моркотуном, бувши секретарем Веймана Окоронадського. Росіяне, довідавшись від Моркотуна про цю справу, почали з своє- го боку впливати і вживати всіх заходів, щоб здійснити думку про утворення такого Комітету, майчи на меті посварити українців і ви- кликати росок делегації, чим вони гадали користуватися перед со- вєтськими проводами боротьбу проти самостійності України. Росіяне соціальні підтримавши Комітет матеріально та морально. Наміть об'єд- ли доситися від совєтських впливання Комітету, як офіційного органу Українців за кордоном. Між іншим членам Комітету була обіцяна до- сягти велика платня. Другого січня 1920 року відбувлися перші анналльні збори Комі- тету, при чому виснажилися що до складу Комітету вступають: п.п. ЛА- НЕЖКО, ТОМАШЕВСЬКИЙ, ПЕТРУШЕВИЧ, ІВАН, КУЛЬЧИЦЬКИЙ, ПЕТРУШЕВИЧ /син диктатора/, ВІДАЙ, МОРКОТУН і ЛИТОВИЧ. На цих зборах було вирішено: 1/ Звернутися з проханням до російського посольства в Парижі, щоб воно взяло всіх заходів що до визнання Комітету, як офіційного українського представництва в кордоном; 2/ Розсилати звань Комітету всім міністрам совєників і всім видатним політичним діячам; 3/ Оголосити звану Комітету на засідання так зван. "Совєщення Федератівки хв Правительств", для чого відкрити делегацію в трьох чолок; 4/ Помістити через агентство Гаваса телеграму про виступ га- личан та наддніпрянців зі складу делегації на Мировій Конференції; 5/ Поділку програму Комітету поки що не виробляти а огляду на постійну зміну діячих політичних умов, а тильки залатити про те, що національний український Комітет добивається і буде добиватися федерації Ук. війни з Наддніпрою і Неподільною Росією. Збори обирали секретарем Комітету п. Вілка, голову необрано. Підшукували якого небудь впливного наддніпрянця, аби тим надати Ко- мітетові характер Українського, а не тільки галицького. Пізнім го- ловою Комітету обірано було п. Моркотуна. Складання Комітет приступив до праці по переведенню в життя своїх постановок. По першому пунктові-Комітетов, не взагалівши на всі заходи російського посла в Парижі і Лаклаково та допомогу п. Савонова, не вдалося добитися визнання Комітету, як офіційного представництва за кордоном. Міністр Закордонних Справ Франції п. Лішон вимовив в цьому, зв'язавши, по Комітет немає уповноважень від свого Уряду, тим більш, що тут істнує офіційна делегація, а якою Міністерство знаходиться ся в зносинах. По другому пункту було роз'яснено заяву від Комітету, яка одного жадного враїння не зробила: на цьо Французькі політики подивилися, як на внутрішню справу в Українській делегації. По третьому пунктові була обрана комісія в складі п. п. Панейка, Томашевською і Моргутинка, яка оголосила в "Совмешен" заяву, прийняту досить зимно, хо- ча п. Савінков зід імені " Совмешанія" дякував Комісії за те, що "Ве- на на решті стала на новий політичний шлях і надали піде поруч з росіянами в боротьбі з ерадиками Батьківщини-сенатористами. Комітет разом з тим почав агітацію серед Українців для звільнення своїх чле- нів. В січні Комітетові вдалося перетягнути на свій бік ПРОФСОЮЗУ МОРГУТІНСЬКОГО, був з склади Міністерства Ретьмана Окоропатського. Працюючи і до цього діл Комітет увесь час використовувався росій- ськими колами для своїх цілей в найкращі чи найгірші часи нашої бо- ротьби за Українську державність. Найсільшу акцію розвинув Комітет в місяці травня 1920 року, коли після заключення Польсько-Української згоди, почався успішний наступ Польсько-Українських військ на Правобережній Україні. Росіяне, поза- чивши, що начине адміністративна звідбудована самостійної України, а при- воду цього вабили тривору, намагаючись так чи інакше цьому завадити. Видавалися в Парижі російські газети а особливо "Общее дѣло" Бурцева, були переповнені різними інсцідентами по адресі Українського Прави- тельства, а особливо головного отамана О. Петлюри і наших закордон- них представників. Щоб більш надати сили своїй агітації, росіяни закликали до праці "Національний Український Комітет", акти якого було зверсів замерзло. Російське посольство відпустило до розпоряджості Комітету досить великих коштів на пропаганду. Дякуючи цьому Комітет позбавився новими членами, а сама-з Комітет увійшли: адмірал МАКСИМІВ/був Міністр Мор- ських Справ за час року Скоропаського / КУРДИНОВСЬКИЙ /авантюрик, що з початку 1919 року самовольно видавав себе за представника уряду У.Н.Р. в Баршві/КОЧУБЕЙ /зі штабу гет. Скоропаського, кн. Кочубей, ВИШІВСЬКИЙ / тов. Міністра внутрішніх справ і. КОСТАНКІВСЬКОГО в мі- ністерстві за часів М. Скоропаського/ і пик. Комітет почав видавати свої б"лятенъ "ВМЕТЕЛЬ ДО КОМІТЕТЕ : НАЦІОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ / на французькій мові/. В першому числі цього бюлетеня, яке вийшло 5-го травня 1920 року Комітет цілком видав своє "Кредо", там були уміщені програма і декларація Комітету. Програма голосила так: 1. Бажання висловити всю великих мес Українського народу і пригадуючи боротьбу, якою відзначився Український народний рух проти централі- му царів. Національний Український Комітет буде магати до встанов- лення демократичного республіканського федеративного устроя в майбутні великі та могутні росії. 2. "З'єднання росій Українських земель під одним спільним мисцевим Уря- дом, з"єднана Україна є частиною єдиний федеративної Росії і Укр. Нац. Комітет цілком певен, маючи приклад з Америки, Англії та німеччини, що на федерація росій не ослабить а навпаки вищинить новий розвиток всіх місцевих сил великих росії". а/ "винаходи Установчі Збори від всієї росії і постійний репрезан- тативний орган, складений кіз національностей і мікрономних провінцій, Укр.Нац.Ком. буде домагатися права Укра- їни мати свій місцевий Сейм" б/ "Адміністрація місцева під керуванням місцевого Міністерства" в/ "Архив ФЕДОРА ЗАКОРДОННА ПОЛІТИКА, ФІНАНСОВА І МІЖНАРОДНА ЦЕНТРАЛИЗУЛЬНОЇ І КРЕПЛЕНИЙ ЧЕРЕЗ ОРГАН ВІД ВСЕЄ РОСІЇ". г/ " Скасування всіх систем тяжкен, відділяючих федератив- ні провінції російської держави" 3. а/"Поверненство всіх національностей, що населяють Україну". 4. "Офіційно новою державною є мова російська; для внутрішніх аносок в судах та школах За України, мова російська має тіл самі права, що і мова українська". 3 6." Вся земля селянам: визнання доконанного під час аграрної рево- люції і факти узаконення фіксації і розподілу землі між селянами збереження принципу власності є фіксацією максимума земельної власности 6. Над Укр. Ком. забачає валог миру в Мхідній Європі і єдиним засо- бом вищшуту сальмізацію- в бодідарній політиці всіх слав"ли". " С точки погляду олая диської та Української германізація Ук- раїни є необвечною не тільки в сучасний мент, але в найбутньому." 7. "Боротьба проти бельшовизму" а також і сепаратизму, яко рухів деконструктивних- і антисоціяльних". Декларація голосить так: " Український Національний Комітет, беручи на себе оборону інтересів Українського народу до організації репрезентавцій Української за кордоном, регулярно висланої, енергійне протистояє проте теж званнях Петлюровських делегацій/ предотавників партій Петлюри, центр яких в Варшаві/. Ці делегації розпоряджавться долею Українського народу в метою відділити його від рослі. Вони провадять ктерикальну політику аки поробити Україну Батикавої, і змагаються велики землеволо- диння на Україні закріпити за католицькими магнатами/ вони під- писують різні політичні умови і заключують торговельні договори від Імську наїбутньої України. Завучюючи на програму чисто республікан- ському і демократичному і під час боротьби за незалежність України і рослі в ед- ності і співпраці в демократичну в Солі Народів, Національний Ук- раїнський комітет не може внести політики реакційної інтреї в Ва- ткану та монархичної Німеччини, які створили і підтримують Укр- инськи сепаратизм. Національний Український Комітет рахує своїм обов'язком попере- дити, що жадна згода чи то політична чи то торговельна, підписана Центоріцями, не буде узаконена за дійсну майбутнім законними Ярлам України/. Все в цієї декларації та програми видно, що то за панки засили в цьому Комітеті. Це небостаток ненасного наладу Скоропадського та збагротованих Галицьких політиків, що думали своїм союзом в ген. денникінним та росуйськими реакційними силами врятувати-перш-стто- чени престиж на Україні, а другі загублену по їх власні вини,ла- личину. Треба зауважити, що ця декларація з початку дійсно зробила не- гарне вражіння с ред французьких кол., але своєчасно влятиминий входання та інформаціями про цей Комітет нашої делегації на чолі з Гр.ТЯНКЕВИЧІМ, це вражін було спаралізоване. В Парижських гаве- тах появивсяся інтер'ю Гр. Тянявича відносноо політичного фінансового та економічного становища на Україні і політики уряду У.Н.Р., яке внесло повне заспокоєння. Це заспокоєння було навіть похопстововано офіційним органом французьського Міністерства фінансів-"Ла Коте ю жур" Під час засідань мирової Конференції в місці травні в Сан-Ремо і місяці липня в Спа, на котрих як сподівалися, мало бути розв'язане скідне питання, а тим самим і Українське, представники так зв. Над. Укр. Комітету позбавилися в передніх Мирової конференції, подавали свої меморандуми і декларації, перешкоджаючи праці делегацій. Особ- ливо діяльним в цім відношенню був п. Моркотун, який виступав ввачайно як оборонець " лоневельможного" Літом 1920 року Моркотуновський Комітет старається ев-ляветкол через армію ген. Брангеля в Україну, аби і там почати дурити голову людям. Акрая в цій праці відчував потребу і ген. Брангель. Масову- вичис зі своєю армією в Криму на південь, в глубину України, ген. Брангель застрівся в сильно розвиненими національними настроїн се- линських кол і переконався, який велечезний вплив має уряд У.Н.Р. на чолі з головним отаманом С. ПЕТЛЮРОМ. Примушенний рахуватися з цим руком і внаючи в цім відношенню фатальні помилки ген. Деникіна в 1919 р. а також багатьох його використанні в своїх цілях, ген. Брангель утворює в своєму штабі відділ по Українським справам на чолі з відомим "мало- росом" ген. КЕРЕМІ. Цей останній через п. Бурцева вирішує викорис- тати Моркотуновський Національний Комітет в Парижі. В м-ч- постні п.н. Моркотун і Моглянський полягаються в Криму, засновують на кон- ти Брангеля свій орган і починають свою роботу, як серед населення, так і серед українських відділів арм .ген. Брангеля. "Одверено, але послідоване, починають нами" малороси своє працю для "єдиної не ділимої росії",не срещаючи навіть різними фальшивими інфор маціями про згоду в армії Головного Отамана С. ПЕТЛЮРИ,в якої нік- то армії ген. Врангеля іде поруч. Військова кататрофа армії ген. Врангеля в м-ці листопаді 1920 року припиняє в Криму працю т.з.Моркотунівського Комітету. Після евакуації армії і численних повстанчеських відділів на терен Туреччини та розміщення їх по різним таборам, агенти п. Моркотуна на гр- мі з Парижу від російських кол справлять тримати під своїм впливом во- Український елемент в цієї армії якій починає розбігатися хто куди. В Даргороді засновується так званий Український Національний Комітет/Фі- лія Паризьского/. Па чолі з п. А. Адабевичом і генеральним секретарем В. Данківським в участь п.Кравченка, Шкодника, і инш. Цей Комітет рі- силає в агітаційному метод своїх агентів по таборах, друкує відозанн ти- слами до "братів козаков",до повстанців України, до безпечень граждан України",до морків України, закликаючи їх до організації і зв'язку в і- мітетом. Розповсюджується в тисячах примірників декларація комітету, р- говориться,що " комітет покладає своєю метою об"єднання усіх українських земель єдиною національну державу і висловлює шире бажання,щоб Галичина, яко можна скоріше була вивезена національно і політично"./Малося на у- зі перетягнуті на свій бік Галичин, що пересування чи в армії Врангеля чи серед повстанчеських відділів/. А разом в тим в заклику до Кубанських козаків на російській мові го- зоритьться:"Пусте та кров,которая ділась,льоться і судет літвой созвдсть перушиму силез между братськими народами свободной, демократической федеративної будущей росії". Нізній засновується таки-м самі комітети в Софії,Вілграді. Розгорнувши сітку своїх організацій на Балканах,п.Моркотуну,повернувшись до Парижу в Кримської екскурсії, продовжує свою провокаційну роботу,слі- куючи за всіма подіями в Європі та на Україні, скрізь встромляючи своє нове. Розпочинається в м-ці грудні в Ліві Народів в Женеві обговорюватися спри- з прийняття України до Ліги Націй,п.Моркотуну, від імені Комітету почає за- ять в критичному проти такого прийняття. Після заключення союзничої миру з Польщею в Римі, він умівши до де- лякі газетних протест поти предпиняна до польщі де-ляких Український земел і взагале , що його Комітет не визнає цього миру. Піднімається питання про допомогу медикаментами Українському інтернов- ному війську від міжнароднього Червоного Хреста, п.Моркотуну висову прово- ству, указуючи, що ніоб-то десь там в Марселя Українці мають своє майно медичне і санітарне. Він пише протести в приходу того,що уряд УНР. хоче одержати від Кінетични та Угорщини свої кошти, рахуючи що на ті кошти має право тільки росія. Силкується він прикласти свою руку і до повстанчеського руху на Ук- раїні, закликаючи, що його Комітет провадить повстанчеську акцію,що поз- стане на майсті кадного "сепаратистського"руху, що навпаки повстанці пріют про відбудову росії і инш. несинтитості. Між живим п. Моркотуну пускаєвся і на велики фінансові афери по одер- жаню Американських стоків і инш.,але не удачно. З військових зарез в п. Моркотуном працює полковник Кульчевський, який був на службі в нашому генеральному штабу при Міністерстві п. Венич- ко. Останній фортель п. Моркотуна це уміщений им в Парижських гавета місяця дипень протест "Національного Українського Комітету",звернинших проти приготування до нової окружної інтервенції Українських сепаратисті які перебувають на терені Польщі. Комітет домагається,щоб Польський Уряд зеховував стибу нейтральність в боротьбі Українських партій. Це прифостиня Зкоропадського, під впливом російських реакційних кол очевидачий, боїться,щоб уряд УНР і військо не прийшли раніц на Ук- раїну, ніж так званий Укр.Нац.Комітет В данні думати,що агенти п. Моркотуна провадить по таборам нашого інтернованого війська агітацію за запахов козаків та старшин до колоніль- ного французьского війська,бажаючи таким чином позбавити Уряд У.Н.Р. фа- тичної реальної сили. Переклад з французької. Доклад п. Добрея про події, які сталися в Українській Делегації в Парижі, з м. Тразни по м. вересень 1920 р. В кінці м. квітня Сан-Ремо відбулося засідання Найвищої Ради, За- раз же Гра Тишкевич проголосив в парижській пресі./ / що він запрошений прибутти до Сан-Ремо, аби за- хищати українську справу. Ця позиція була неправдивою, так що в Міні- стерстві Закордонних Справ смілийся з цього нового кроку клерікаль- ного представника України, який навіть не міг найти місця в потязі, що відходив до Італійського кордону. Він виїхав на авто разом з М. Лу- мицьким і п. Галагрей. Про своє перебування в Сан-Ремо, він оголосив в англійській пресі інформацію, яка після була передрукована в фран- цузькій пресі, по которой він чиб то мав побачення з Членами Найви- шої Ради і навіть Людд-Джорджом. Тоді, як в Парижу Дніпропольська одер- жав в Сан-Ремо від одного француза повідомлення, що ні українська делегація, ні один з ії Членів, не заглядаючи на всі зроблені ними зуслілля, не могли добитися прийому. Також Галіп був запрошений при- бути до Сан-Ремо. Перед своїм від'їздом в Париж гра Тишкевич по- слав ноту Найвищій Ради і Міністерству Закордонних Справ, кажучи, що п. п. Галіп, Нелухін, Ісаєвич, Тимошенко і Зархі не мають жодних упов- новажень розвести від України, не мають більш дипломатичних паспор- тів і не повинні одержати дозволу на від'їзд з транції. Незаглядаю- чи на це ноту, завдяки політичним друзям Галіп одержав свій паспорт і виїхав в реєрвному вагоні разом з старшиною. В Сан-Ремо він був прийнятий п. п. Мільераном, Палеологом, Послом Апонії і Таке-Іонеску, які його вважали оборонцем України. Здивований присутністю п. Галіпа в Сан-Ремо і допуском його до спорті, як він сам не був поняття ніким, приписуючи видачу на- послав секретарі делегації в Париж подаром п. Добрею, гра Тишкевич дуже змісту: "Позйомте добрейші, що за браком-трощей він рахуєть- ся звільненим з І травня." Ця телеграма не була доведена п. Добрею, однаково викликала скандал серед українців, які завалили протест, на- жучи, що всяка праця є неможлива без Добрея, який тільки один знає все. Коли гра Тишкевич повернув до Парижу, 25 травня, на прохання Полковників Колосовського і Адамовича і п. п. Рудницького і Борчака, в супереч Савченко і Шумицькому, "він змінив своє рішення і листом від 27 травня просив п. Добрея продовжувати цілине співробітництво" в де- легації. В той же самий день п. Нелухін залюшив Париж і виїхав через Швацарію до Відня, куди його викликає п. Макаренко кажучи, що він не має повернути на Україну для відповідальної праці. Це був момент, коли польська армія вела наступ і коли Міністер- ство Лівийського-Нікозького повернулося на Україну. Ці успіхи могли би бути використані як в французькій пресі, так і серед політиків Антанти. Це був момент закриття Пресового Бюро і смерті газети Фран- се-Україне." Н. Савченко Директор Варо Преси, умудрився через обман та свій злий характер закрити перед собою двері всіх редакцій, не доставало тільки чекати на безінтересовну симпатію. Однаково мовчан- ка всієї преси про українців в Україну тоді, коли писали подробиці про успіхи поляків, кхххххиххахастановилася небезпечною, тоді гра Тишкевич просить п. Добрея витти всіх заходів, щоб його почателі- Хотьбі дружевал упоминали ім'я України. Завдяки диплома- тії " тоді напруковав перші сторінки з котограм- флями докладів з Камянця п. Добрея " одну і " - оголосив того, щоб боронити українську справу, гра Тишкевич, який не міг про- стити своєї невдачі в Сан-Ремо, почав компанію налагепу на Галіпа пе- ред політичними людьми Франції та Міністерством Закордонних Справ. В той час Галіп був в Монте-Карло хворий і без грошей. Він не міг на- віть боронитися. З другого бою українці в Парижу протианки політики пра, а Тишкевича, поінформовані про все, що сталося в Відні, рішили повести открыту компанію проти грача чи в кожному разі відмежитися з від неї, як ганебно. Також французькі кола були дуже зле настроєні. Так п. Брюнд, прихильник української справи, і п. де-Монзі, який хотів інтерпелювати сенат в українській справі, перестали зустрічатися з українцями, аби не бачитись з граом Тишкевичем. Був улаштований сніданок у п.Вертело, дружини Генерального Сек- ретаря Міністерства Закордонних Справ, на якому були, крім Бріона Де-Монві і інших сенаторів п.п.Галіп і Тимошенко. На жаль, п.Галіп весь час був хворий в Монте-Карло. Виздоровів- ши він перший раз появився на цьому сніданку 15 червня. Україна мо- же відмити ясним проявием цей день, бо українці не офіційні і Французь - приятелі України присвятили українській справі стилки уваги, що п.Бріон, де-Онея, Баррельо і Палеолог не тільки вислови- лись на користь українського народу, а і просили п.Галіпа надісла- ти їм доклади і засобувати їм кожний раз наші потреби. Ці потреби не можуть бути незадовольнені. Доляки не змогли утриматися в Київі і з боєм відходили. В Відні українські політики заворушились; в Па- рижі вгловорили про відклик графа Тишкевича. Французькі політикі бу- ли дуже обезпокоєні цією ситуацією і французький Генеральний Штаб, бачучи деморалізацію поляків, звернув свою увагу на Деникина і Печ- люру. Це був момент для графа Тишкевича використати цей випадок і доказати силу і безвідмінність армії Павленко. Між тим він волів не зробивши нічого в Парижу - прогулятись спочатку в Сла, де він не був ніколи принятний і де він поставив українське питання в зле ста- новище, а потім в Паде-Кале на морській курорт. П.Дюбрей, бачучи нерівнусть французьких політиків і зрозумів- ши, що на Чабережній Орсей, шукати йог і докладів, надісланих деле- ганієй Сидоренка, а з другого боку бачучи, як але і небезпечно є мовчання графа Тишкевича, посовтуював Галіпу попросити вділенні у п.Міллерандя. П.Галіп був тоді принятий спочатку п.Палеологом, а по- тім п.Вертелло, які нарешті переконалися, що українська армія змол- ла бути дуже корисною для Польщі. На передодні свого від'їзду в Ріть з п.Міллераном п.Вертелло попросив по телефону п.Дюбрей, надісла- ти йому негайно доклад, який він представив п.Міллерандя і п.Люйд- Джорджу, що звідується в Ріть і який би доказував: 1/ що армія Пав- ленка істнувала це; 2/ що вона могла би бути зміцнена полоненими ук- раїнськими в Чехословакії. Але в останньому випадкові треба було по- дати точність відомості про кількість полонених і місця, де вони пра- цюють. Між тим майже всі в українській делегації були в відпуску і було майже неможливо дати докладні відомості і тільки після спіш- них-вишуківань у французьких старшин, прибувших з польського фронту, п.п.Галіп і Дюбрей могли скласти доклад, який був переданий п.Бер- телло на даріні в суботу вечером в момент, коли він відлядав в Пайт. В слідуючий понеділок п.Міллеран оголосив в Палаті Депутатів, що він визнав Вранеля. Росіяне почували себе міцними, завдяки мовчан- ці офіційної делегації України і соперництва тихих українцями Від- ня і Парижу, використавши перші свої успіхи. Повернувши до Парижу, граф Тишкевич замісив того, щоб старатися взяти реванш з росіян шу- кав випадку щоб помститися за де-Кілька мальних успіхів п.Галіпа і звернувся з новими нотами до Міністерства Закордонних Справ та Презектори Польщі просячи вигнання його з теренів французьких. Він приявся за-чистку делегації, вигнав в неї п.п.Борчако і Лучинсько- го, а кілька днів пізніш Генерального Секретаря Рудницького. Одна- ково цей останній після де-яких пояснень і погроз повідомити про все Український Уряд, встиг залишитися на своїй посаді. В цей час була одержана з Відня телеграма, а одного боку авільничча графа Тишкевича від головування і призначачого Радником і Заступником Ро- лови Делегації, а з другого боку призначачого їй місце Комісію з трьох Членів. Це був скандал. Граф Тишкевич телеграфував в Зарнаву і чекаючи відповіді залишив Париж, відїхав до Вінеро./?/ Потім до Лондону, де між іншими англійська преса витала його з усмішкою. В той час п.п.Дюбрей і Галіп відновили переговори з Палеологом і Вер- телло, наслідки яких Вам відомі,- а саме після них Генерал Пелле, щоб військової "французької Місії в Праві, одержав наказ змінити і постачати армію Павленка. Але в "інстестерстві Закордонних Справ, де ходили чутки про нелади в ДИРЕКТОРІЇ Українській і про боротьбу в Парижі між представниками України, не знали якої триматися позиції і з одного боку, ніколи офіційно українська делегація не була ви- знаваема і коли дехто з низьких урядових поворотів в грабом Тишкеви- чем, ніколи вищі чинники не базали Його прияти. Однаково було по- ставлено конкретне запитання, чи слід балакати з представниками Ук- раїни в Парижу..Так, але які були представники України нині в Па- рижy? Чи був це грав Тишкевич? Чи не був п.Моркотун. Голова Націо- нального Українського Комітету? Чи була че нарешті Нова Колегія, призначена п.Макаренко? Всі відомості, які надходили з Відня, всу- переч тим інформаціям, які подавав до французької преси з Віннеро граф Тишкевич, здавалося свідчили про відклик графа Тишкевича і про призначення Нової Колегії з трьох членів - Гелухіна, Лучинського і Та- піла. Запитані де ким в Членів цієї Колегії що мають робити з приво- ду того, по тримався датеко від Парижу, урядовці Міністерства Справ закордонних справили, що вони не хочуть і не можуть вмішуватися в ту неприємну історію, бо українська делегація не визначена офіційно, але радять 'вступити на місце делегації і почати керувати біжучими справа- ми. 17 серпня біля 11 годин, коли в Секретаріаті знаходились - Руд- ницький, Колосовський, Голофрей і Дюбрей з'явилися Лучинський і Бор- чак, які показуючи автентичні документи, заявили, що вони одержали мандат провадити українські справи на місце графа Тишкевича, відкли- каного до своїх функцій і затребували передачі печаток і архивів. Секретар зазначив, що граф має скоро повернутись і що було б ба- жано його почекати. Але по вимозі цих двох панів, він видав им книжки і печатки, які негайно буди переселені в сосідню кімнату, куди зараз же зявивлись п.п. Вич, Колова Кубані і Галіп. В той же самий момент п. Лучинський підійшов до п. Дюбрейя і попросив його, наколи він хоче, продовжувати своє працю при Колегії і носити титул Директора Буро Преси, п. Дюбрей відповів, що він працював тільки для одного українського народу, а не для тої чи іншої особи, що тому він працював з всяким наявним дій- сний мандат і по він в охотом приняв би титул Директора Пропаганди тим більш, що цей титул був йому наданий в камянці п.п. Петлюрою і Лі- вийким. Чергайно був надісланий Міністерству лист, аби подати спис нових Членів Делегації і їх спір бітників. В цьому листі п. Дюбрей фігурував, як Директор Буро Преси і Пропаганди. В той час, коли п.п. Лучинський і Борчак перешли в сусідню кім- нату, де вони вступили в переговори з п.п. Вичом і Галіпою, поклов- ник Колосовський в самий панебовий спосіб лаяв п. Рудницького за те, що він видав документи Делегації п. Борчаку і Лучинському. Рудницький відповів, що він був простим урядовцем і що він повине був скоритися перед автентичними документами. Полковник порадив п. Ро- лобрею ніти привести поліцію, яка б вигнала п.п. Борчака, Лучинського Вича і Галіпа. П. Дюбрей просив Голофрей нічого не робити, кажучи, що на українську делегацію досить зле дивляться в Парижі, що вже ареш- ти провадились французькою поліцією проти Адамовича, Савченка і Ко- лосовського і що було би дуже важко їх зараз перевести. Парешті став ся б скандал і коли б вмишалась поліція е-багато шансів думати, що всі українці буди об вигнані з Франції. Слід би було примиритися в дружний спосіб і не провокувати скандала. До того ж граф Тишкевич має повернути того ж вечера. В дві години всі залишили делегацію крім Голофрея, який теле- графував графу, щоб він ставався втікти до Льондону. На слідуючий день п. Дюбрей, як звичайно зявився в делегації. Дво ник зупинив його при вході, кажучи, що делегація закрита і що йому напишуть, коли вона відчиниться. Лійсно на дверях висіло оголошення о тимчасовому закриттю і пралор був спущений. Зараз же п. Дюбрей з помешкання дворника телефонував секретарю п. Рудницькому, просячи йо- го дати пояснення і сказати, що він має робити. П. Рудницький відпо- вів, що він нічого не знає про закриття делегації і що він не прийде в делегацію допоки граф прийде до Парижу се-6 то за дванадцять день, на протяжі яких він рахує себе в відпусці. Дюбрей попросив тоді у нього дати й йому відпуску, на яку він має право, працюючи більш року і про яку він з ним говорив раніше. Цей дав згоду. В момент виходу п. Дюбрей зустрів п.п. Борчака і Лучинсь- ського, яких дворник також повідомив, що вхід до делегації зачинений Вони також хотіли йти шукати Комісара поліції, щоб з ним констатува- ти закриття делегації і діставали документ який би був свідком діяль- ності певних українських осіб. П. Дюбрей відсовітував їм вмішуватись в цю справу поліції, тим більш, що ще не відомо, чи дасть комісар такий документ. Вони пішли шукати Комісар., якому П. Дюбрей пояснив що річ йде просто про те про констатування факту, не маючого юридич- ного значення. В цей момент зявився п. Савченко, який прийшов перед ними, пі- шов в помешкання делегації, яке було відчинено по особливому знаку п. Голофрея. В цей же вечер п. Дюбрей покинув Париж, щоб провести кіль- ка день в своєм сембек на берегу моря. 23 серпня п. Дюбрей одержав телеграму від Міністерства Освіти з повідомленням, що він має 23 серпня відіхати в Гумунію з університет ською Місією і лист Рудницького з повідомленням, що граф повернув до Парижу, він залишився в Лондоні тільки два дні/ що він призначив Шумильського віце-президентом делегації і що цей підписав наказ про звільнення обох, його, Рудницького і п.Дюбрейя в складу делегації за предательство графа п.Галіпу. Це була брехня з боку п.Савченка, який був давно конкредентом на посаду Директора Повсі і виконував свою стару помсту. П.Дюбрей негайно послав протест і повернувся до Парижу, щоб урегульовати сі- туацію, себ-то одержати свою платню за чотрі місяці, яка з огля- ду на фінансовий стан делегації не була виплачена своєчасно і при- готовитись до від'їзду до Румунії. Але граф Тишкевич не тільки відмовився прийняти п.Дюбрейя, але і виплатити йому гроші з огляду на невелику їх кількість в каcі деле- гації; з другого боку п.п. Тимошенко, Галіп, Рудницький і всі чле- ни Дніпросовза просили п.Дюбрейя продовжувати служити Україні обі- цяючи вияснення ситуації в самому найменшому часі. П.Дюбрей зрікся від'їзду до Румунії і знову почав працювати в пресі і серед політич- них діячів, які почали з'їжджатися до Парижу на вибори Президента. На нещастя, Міністерство одержувало все більш песиместичні відомо- сти від своїх агентів в Відні про ситуацію на Україні і про дку гово- ворили видатні політики та партійні діячі, з другого боку поширювалась поголоска в Парижі що олен в Членів Делегації графа Тишкевича утік в Швейцарію,набравши з собою касу. П.Дюбрей загубив надію в можливість корисної праці в пей мент праці для України і довірря до людей, які навіть зріклися справедливо задовольнити його плат- нею за всю працю. З великим жалем і невзглядняючи на прохання залишитися з боку п.п.Тимошенка, Галіпа і Лучинського, п.Дюбрей прийняв доручення французького уряду, який рішив утворити ліней Французький в Тиллі- сі. До свого виїзду з Парижу п.Дюбрей не одержав платні і грошей, які йому належали, хоча й за кілька день перед тим граф Тишкевич одержав гроші від свого Уряду. Невзглядняючи на те, п.Дюбрей за- повнив українців, що виїжджачи, він залишається віданим Україні і в той день, коли український уряд закличе його, він буде до його послуг. Це запевнення п.Дюбрей повторює тут в своїому докладі, який він бажав, аби він був прочитаний п.Петлюрою і всіма тими, яких наклеп та обманні п.Тишкевича могли б повести в заблуд та непоро- зуміння. Дюбрей. Тифліс, Школа Французька. 27 листопада, 1920р. З копією згідно. Начальник Відділу Канцелярії ДИРЕКТОРІЇ "НАЦІОНАЛЬНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОМІТЕТ" В ПАРИЖІ. Так званий "Український Національний Комітет" закладено було в Парижі в кінці 1919 року. Як раз в той час на Україні сталася величезна українська трагедія, а саме Галицька армія, що поруч з Наддніпрянською, билася за визволення України з большовиками та добровольчим армією ген. Деникіна, перешла на бік останнього в початку м. листопаду. Сильний бойовий український фронт рухнув, наддніпрянська армія зупинилася в катастрофічному становищі, якій повів за собою взяв чолом Кам'янець на Поділлі, відступ у армії і Уряду в район Староконстантинова та Любара і тимчасову ліквідацію там нашого політичного центру. Галицькі політичні керманичи, що допровадили Галицьку армію до ген. Деникіна, разом з диктатором п. Петрушевичем повтікали до Відня через Румунію і там почали свою окрему від Уряду УНР політику. В початку грудня м. галичане, по наказу диктатора Петрушевича, вийшли зі складу Делегації УНР на Мироїй Конференції. Аби паралізувати діяльність делегації, по ініціативі п.п. Панейка та Томашівського, вирішено було утворити в Парижі "Український Національний Комітет". В цей Комітет, аби йому придати більш авторитету, мали увійти не тільки галичане, але і наддніпрянці. П. Томашівський, в цій метою, увійшов в переговори з де-ким з наддніпрянців і між іншим з п. Моркотуном, був Секретарем гетьмана Скоропадського. Росіяне, довідавшись від Моркотуна про цю справу, почали з свого боку впливати і втягати західні всіх заходів, щоб здійснити думку про утворення такого Комітету, маючи на меті посварити українців і викликати роскол Делегації, чим вони гадали користуватися перед союзниками, проводячи боротьбу проти самостійності України. Росіяне обіцяли підтримувати Комітет матеріально та морально. Навіть обіцяли добитися від союзників визнання Комітету, як о. дійного органу українців за кордоном. Між іншим членам Комітету була обіцяна досить велика плата. 2 січня 1920 року відбулися перші загальні збори Комітету, при чому вияснилося, що до складу Комітету вступають: п.п. ПАНЕЙКО, ТОМАШІВСЬКИЙ, ПЕТРУШЕВИЧ ІВАН, КУЛЬЧИЦЬКИЙ, ПЕТРУШЕВИЧ /син диктатора/, ВІЛІН, МОРКОТУН, і ЦИТОВИЧ. На цих зборах було вирішено: 1/ звернутися з проханням до російського Посольства у Парижі щоб воно вжило всіх заходів що до визнання Комітету, як офіційного українського представництва за кордоном; 2/ розіслати заяву Комітету всім міністрам союзників і всім ви- датним політичним діячам; 3/ оголосити залу Комітету на засідання т.зв. "Совєщанія Федера- тивних Правительств", для чого вибрати делегацію з трьох чоло- вік; 4/ помістити через агентство Гаваса телеграму про виступ галичан та наддніпрянців зі складу делегації на Мировій Конференції; 5/ політичну програму Комітету поки-що не виробляти, а огляду на постійну зміну біжучих політичних умов, а тільки видати, про те, що Національний Український Комітет доєднається і буде добиватися федералізму України в єдиному і неподільному Росією. Збори обібрали Секретарем Комітету Біліка, Голову не обібра- но. Піднукували якого-небудь видатного наддніпрянця, аби тим надати Комітетові характер українського, а не тільки галицького. Пізніш Роз- ловом обібрано було п. Моркотуна. Складвійся Комітет приступив до ірані по переведенню в життя своїх постанов. По першому пунктів - Комітетові, не зврядняючи на всі захо- ди російського посла в Парижі п. Маклакова та допомогу п. Сазонова, не вдалося добитися визнання Комітету, як офіційного представницт- ва за кордоном. Міністр Закордонних Справ Франції п. П ішов відмо- вив в цьому, зауваживши, що Комітет не має уповноважень від свого Уряду, тим більш, що тут істнує офіційна делегація, з якою Міністер- ство з'їждиться в зносинах. По другому пунктів було розіслано заяву від Комітету, яка од- наково жадного враження не зробила: на нь французькі політики по- дивилися, як на внутрішню сварку в українській делегації. По третьому пунктів - була обібрана комісія в складі п.п. Па- нейка, Томанівського, і Моркотуна, яка оголосила в "Совєщанні" зая- ву, принятту досить змінно, хоча п. Савінков від імені "Совєщанія" дл- кував Комісію за те, що "вона" нарешті стала на певний політичний шлях і надалі ніде поруч з росіянами в оборотній з врадниками Батьківщини - сенаратистами." Комітет разом з тим почав агітацію серед українців для збільшен- ня своїх членів. В січні Комітетові вдалося перетягнути на свій бік проф. МОГИЛЯНСЬКОГО, був в складі Міністерства геть. Скоропадського. Працюючи і до сьогодня Комітет увесь час використовувався ро- сійськими колами для своїх цілей в найкращі чи найгірші часи на той боротьби за українську державність. Найбільшу акцію розвинув комітет в м. травні 1920р., коли після заключення польсько-української згоди, почався успішний наступ поль- сько-українських військ на Правобережній Україні. Росіяне, побачивши, що починає здійснюватися відбудовування самостійної України, а приводу цього забили трівогу, намагаючись так чи інакше цьому завжди. Видав- ваємі в Парижі російські газети, а особливо "Общее Дѣло" Бурцева, були переповнені різними інсінуаціями по адресі українського Правительст- ва, а особливо Головного Офіцмана С.ПЕТЛЮРИ і наших закордонних пред- ставників. Щоб більш надати сили своїй агітації, росіяне закликали до праці "Національний Український Комітет", життя якого було зовсім замерло. Російське Посольство відпустило до розпорядимості Комітету досить великі кошти на пропаганду. Дякучий цьому Комітет поповнився незини членами, а саме - в Комітет увійшли: Адмірал МАКСИМІВ /6.Міністр Мор- ських Справ за час. геть. Скоропадського/, КУРДИНОВСЬКИЙ /авантюрик, що з початку 1919р. самозванно видавав себе за представника Уряду УНР в Варшаві/, ЮЧУБЕЙ /зі Штабу геть. Скоропадського, Ки. Ючубей/, ВИШНІВ- СЬКИЙ /тов. Мін. Внутр. Спр. І. Кістянківського в Міністерстві за часів геть. Скоропадського/ і інші. Комітет почав видавати свій бюлетень "Бюлетен де Коміте Націо- наль"Українки"/ на франц. мові/. В першому числі цього бюлетеня, яке вийшло 5 травня 1920р. Комітет цілком виявив своє "кредо", там були уміщені програма і декларація Комітету. Програма голосила так: "І. Бажаючи висловити волю великих мас українського народу і пригаду- ючи боротьбу, якою відзначився український народний рух проти центра- лізму царів, Національний Український Комітет буде змагати до встанов- лення демократичного республіканського федеративного устрою в май- бутній великій та морутній Росії". 2. З'єднання всіх українських земель під одним спільним місцевим Урядом. Зеднана Україна є ЧАСТИНОЮ ЄДИНОЇ ФЕДЕРАТИВНОЇ РОСІЇ і Укр. Нац Комітет цілком певен, маючи приклад в Америці, Англії та Німеччині, що ця федерація Росії не ослабить, а навпаки зміцнить повний розвиток всіх місцевих сил великої Росії". а/ "визнаючи Установчі збори від всієї Росії і постійний репрезентативний орган, складений з представників національностей і автономних провінцій, Укр.Нац.Ком. буде домагатися права Україні мати свій місцевий Со-м." б/ "адміністрація місцева під керуванням місцевого Міністерства." в/ АРМІЯ, ФЛОТА, ЗАКОН, ОННА ПОЛІТИКА, ІФАНСОВА І МІЖНАЦІОНАЛЬНА ЦЕНТРАЛІЗУЄТЬСЯ І КЕРУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ОРГАНИ ВІД ВСІЄЇ РОСІЇ." г/ "Окасування всякої системи таможень, відділяючих федеративні провінції Російської Держави". 3. Повне рівеньство всіх національностей, що населяють Україну." 4. "Офіційною мовою державною є мова російська; для внутрішніх вносин, в судах та школах на Україні, мова російська має ті ж самі права, що і мова українська." 5§ "Вся земля селянам: визнання доконаного під час аграрної революції факту, узаконення ліксацій і росподілу землі між селянами. Збереження принципу власності з ліксацією максимума земельної власності." 67 "Нац.Укр.Ком.-т вбачає задог миру в Східній Європі і єдиним засобом бом вимиштути балканізацію в солідарній політиці всіх славян". "З точки погляду едаянської та української германізація України є небезпечною не тільки в сучасний мент, але і в майбутньому." 77 "Воротьба проти большовизму, а також і сепаратизму, яко рухів деструктивних і антисоціяльних." Декларація голосить так: "Український Національний Комітет, беручи на себе оборону інтересів українського народу по організації репрезентації української за кордоном, регулярно вибраної, енергійно протестує проти так званих петлюрівських делегацій/ представників партії Петлюри, центр яких в Варшаві/. Ці делегації розпоряджаються долею українського народу з метою відділити його від Росії. Вони провадять клерикальну політику, аби поработити Україну Ватиканові, і змагаються великі землеволодіння на Україні закріпити за католицькими магнатами. // Вони підписують різні політичні умови і заключують торговельні договори від імені майбутньої України. Разуміючись на програму чисто республіканському і демократичному і бачаючи майбутнє України і Росії в єдності і співпраці з демо- кратією в Союзі Народів, Національний Український Комітет не може знести політики реакційної інтрги в Ватикану та монархичної Німеч- чини, які створили і підтримують український сепаратизм. Національний Український Комітет рахує своїм обов'язком непере- дити, що жодна згода чи то політична, чи то торговельна, підписана нетлорівцями, не буде уважена за дійсну майбутнім законним Урядом України." Вже в цієї декларації та програми видно, що то за панки засили в цьому Комітеті. Це недобитки нещасного нащадка Скоропадського та збанкрутовані галицькі політики, що думали своїм/з ген. Деникіним та російськими реакційними силами врятувати - перші - страчений прес- тіж над Україною, а другі - загублену по їх власній вині Галичину Треба зауважити, що ця декларація спочатку дійсно зробила негар не зраження серед французьких кол, але своєчасно вжитими заходами та інформацією про цей Комітет нашої Делегації на чолі з пр. Тишке- вичем, не враніня було спирадизовано. В П'яржських газетах появи лось інтервью гр.Тишкевича відносно політичного, фінансового та еко- номичного становища на Україні і політики Уряду У.Н.Р., яке внесло певне заспокоєння. Це заспокоєння було навіть поконстатовано офі- ційним органом французького Міністерства Фінансів "Для Коте дю Лур". Під час засідань Мирової Конференції в м.травні в Сан-Ремо і в м.липні в Сна, на котрих, як сподівалися, мало бути розв'язане східне питання, а тип самим ї українське, представники т.зв. Цац.Укр.Комі- тету появлялися в передніх Мирової Конференції, подавали свої мемо- рандуми і декларації, ператкоджаючи праці наших делегацій. Особливо діяльним в цим відношенню був п.Моркотун, який виступав, звичайно, як оборонець "ясновельможного". Літом 1920р. Моркотуновський Комітет старається звязатися через армію ген. Врангеля в Україну, аби і там почати дурити людям голову. Як раз в цій праці відчував потребу і ген.Врангель. Посовуючись зі своєю армією з Криму на південь, в глубину України, ген. Врангель зустрівся з сильно розвиненим національним настрієм селянських кол і переконався, який величезний вплив має Уряд У.Н.Р. на чолі з Голо- вним Отаманом С.Петлюрою. Примушення рахуватися з цим рухом і зн ючи в цим відношенню фатальні помилки ген. Деникіна з 1919р., а та- ком бажаючи його використати в своїх цілях, ген. Врангель утворює в своїмому Штабі відділ по українським справам на чолі з військовим "малоросом" ген.Киреєм. Цей останній через п.Вурцева вирішує вико- ристати Моркотуновський національний Комитет в Парижі. В м.юстині п.п.Моркотун і Могилянський познайомляться в Криму, засновують на кош- ти Брангеля свій орган і починають свою роботу, як серед населення так і серед українських відділів армії ген.Брангеля. Обережно, але послідовно,починають намі "малороси", свою працю для "єдиної непо- дільної Росії", не брезгаючи навіть ріжними фальшивими інформація- ми про згоду з армією Головного Отамана С.Петлюри,з якою ніби-то армія ген.Брангеля йде поруч. Військова катастрофа армії ген.Брангеля в м.листопаді 1920р. припиняє в Криму працю т.зв.Моркотуновського Комітету. Після евакуації армії і численних повстанчих відділів на те- рен Туреччини та розвіщення їх по різних таборах,агенти п.Моркоту- на на громі з Парижу від російських кол старайться тримати під своїм впливом весь український елемент в цієї армії,який починає розбігатися хто куди. В Царгороді засновується т.зв.Український Національний Комітет /сілія Паризького/,на чолі з п.п.А.Адасеви- чем і Генеральним Секретарем б.Даньківським в участь п.п.Кравченка, Шкодника і инш. Цей Комітет розслідає з агітаційною метою своїх агентів по таборам,друкує тисячі відозв до "братев казаков",до повстанців України, до "б'єнцев-граждан України",до моряків Ук- раїни,закликаючи їх до організації і звязку з Комітетом.Розповсюд- жується в тисячах примірників декларація Комітету,де говориться, що"Комітет покладає своєю метою об'єднання усіх українських земель в єдину національну державу і висловлює шире бажання,щоб Галичина яко можна скоріше була визволена національно і політично."/Малось на увазі перетягнути на свій бік галичан,що перебували чи в армії Брангеля, чи серед повстанчеських відділів/. А разом з тим в заклику до Кубанських козаків на російській мові говориться "пуста та кровь, которая лилась,льєтся и будет литься создаст нерушимую связь между братскими народами свобод- ной,демократичної, федеративної будущей Росії." Пізнін засновуються такі ж самі Комітети в Софії, Білграді. Розгорнувши сітку своїх організацій на Балканах,п.Моркотун, повернувшись до Парижу з Кримської екскурсії,продовжує свою прово- каційну роботу,слідкуючи за всіма подіями в Європі та на Україні, зкрізь встрамлюючи свого носа. Починається в м.ґрудні в Ліві Народів в Женеві обговорюватися справа з приняттям України до Ліги Націй, п.Моркотун, від імені Ко- мітету подає заяву в протестом проти такого приняття. Після заключення бойшовиками мир у поляках в Ризі, він умі- щує в де-яких газетах протест проти приєднання до Польщі де-яких українських земель і заявляє, що його Комітет не знає цього миру. Піднімається питання про допомогу медикаментами українському інтернованому війську від Міжнародного Червоного Хреста, п.Моркотун: знову протестує, указуючи, що ніби-то десь там в Марселі українці мають своє майно медичне і санітарне. Він пише протести з приводу того, що Уряд УНР хоче рдержати в Німеччині та Угорщині свої кошти, рахуючи, що на ті кошти має претенції тільки Росія. Силкується він прикласти свою руку і до повстанчеського руху на Україні, заявляючи, що його Комітет провадить повстанчеську ак- цію, що повстання не мають жадного "сепарастичеського" руху, що нав- паки повстанці мріють про відбудову Росії і їхн.несенітниці. Між іншим п.Моркотун пускаєся і на великі фінансові афері по одержанню американських стоків і инш., але не удачно. З військових зараз з п.Моркотуном працює полковник Кульчевсь- кий, який був на службі в нашому Генеральному Штабу при Міністерст- ві п.Винниченка. Останній кортель п.Моркотуна - це умішений ним в паризьких га- зетах за м.липень протест "Національного Українського Комітету" / зверненняй проти приготування до нової оружної інтервенції україн- ських сепаратистів, які перебувають на терені Польщі. Комітет домо- гаєтьсяся, щоб Польський Уряд заховував стислу невтральності в бороть бі українських партій. Це прихвостень Скоропадського, під впливом російських реакцій- них кол. очевидчки боїться, щоб Уряд УНР і військо не прияли раніш на Україну. (ніж т.зв. Укр.Нац.Комітет. Є дані думати, що агенти п.Моркотуна провадять по таборах на- шого інтернованого війська агітацію за запис козаків та старшин до колоніяльного французького війська, бажаючи таким чином позбави- ти Уряд У.Н.Р. фактичної реальної сили. "НАЦІОНАЛЬНО-УКРАЇНСЬКИЙ КОМІТЕТ В ПАРИЖІ" Як званий "Український національний комітет" закладено було в Парижі в кінці 1919 року. Як раз в той час на Україні сталася величезна українська трагедія, а саме Галицька армія, що поруч з підніприльською, бився за визволення України в большевиками та добровольчою армією рен. Деліквіна, перейшла на бік останнього в початку квітня 1920 року. Спільний боєвий український фронт рухнув, надмірприльська армія зупинилася в катастрофічному становищі, які повів за собою гадку поликам Кам'янця на Поділлі, відступ Армії і Уряду в райони Старокостантино- тинова та Любара і тимчасову ліквідацію там нього політичного центру. Галицькі політичні керманичи, що допровадили Галицьку армію до гел. Денкина, разом з диктатором п. Петрушевичем повтікали до Відня через Румунію і там почали свою окрему від Уряду У.Н.Р. політику. В початку квітня 1920 року, по наказу диктатора Петрушевича вийшли зі складу делегації У.Н.Р. на Європейському конгресі Абн патри- лізували діяльність делегації, що ініціювали п. Панасов та Томашевський вирішено було утворити в Парижі "Український національний комітет" в цей комітет, аби йому прийняти більш авторитету, мали уважати не тільки Галичане, але і надмірприлля. П. Томашевський з цим метою увійшов в переговори з де ким з надмірприлля і між ними в п. Моркутунов був секретарем гетьмана Чоропадського. Росіяне, довідавшись від Моркутунова про цю справу, почали з свого боку впливати і вживати всіх заходів, щоби адміністративно думку про утворення такого комітету, майчи на меті посварити українців і викликати роскол делегації, чим вони гадали корпоруватися перед союзниками, проводячи боротьбу проти самоствійності України. Росіяне обіцяли підтримувати комітет матеріально та морально. Навіть обіцяли доситися від союзників визнання комітету, як жії офіційного органу українців за кропом. Між іншими членами комітету була обіцяна досягти велика плава. 2-го січня 1920 року відбулися перші загальні збори комітету, при чому вияснилося, що до складу комітету вступають : п. Панасов ТОМАШІВСЬКИЙ, ПЕТРУШЕНКО ІВАН, КУЛЬЧИЦЬКИЙ, ПЕТРУШЕНКО /см ДИМІТРОВА/БІЛИЙ, МОРЮТИН і ЦИТОВИЧ. на цих зборах було вирішено: 1/звернутися с проханням до російського посольства в Києві, щоб воно вило всіх заходів по до визнання комітету, як офі- ційного українського представництва за кордоном. 2/Розіслати заллу комітету всім "міністрам солдатських і всім ви- датним політичним діячам; 3/оголосити заллу комітету на засідання т.зв."Совєцький феде- ративних Правительств" для чого впорати делегацію в трох чоловік; 4/помістити через агентство ГАВДА телеграму про якусь Галичан та надмірнанців зі сладу делегації на Мировій конференції; 5/ політичну програму комітету поки що не виробляти, а сплатку на постійну зміну біжучих політичних умов, а тільки заявити про те що Національний Український Комітет добивається і буде добивати са федерації України в єдиному і неподільному Росією. Збори обібрали Секретарем «комітету п.Білик». Голову не обі- брано. Надмунували якого небудь видатного «єднірянця», аби тим видати комітетові характер українського, а не тільки релігійного Пізнім Головою обібрано було п.Морютин. Окламання комітет приступив до праці по переведенню в киття своїх постанов. По першому пунктові - Комітетові, не заглядаючи на всі зако- ди російського посла в "арміж п.Машакова та допомогу п.Савоном; не вдалося добитися визнання комітету, як офіційного представни- цтва закордоном. Міністр Закордонних Справ Франції п.Пімон виго- вив в цьому звуженим, що комітет не має уповноважень від Осого Уряду тим більш, що чут істнує офіційна делегація в яком «Министер- ство знаходиться в аносинах. По другому пунктові було розіслано заллу від комітету, яка однаково медного країння не зробила, на що французькі політики подивилися, як на внутрішню сварку в українській делегації. По третьому пунктові була обібрана комісія в складі п.п. Панейка, Томашівського і Морютин, яка оголосила в "Совєцький" -5- заяву, приняту досить зміною, хоча п.Салінгов від імені "Соці- цанія" диктував комісії за те, що вона нарешті стала на новий політичний шлях і надали піде з поруч з росіянами в боротьбі з врадниками батьківщини - сепаратистами. Комітет разом з тим поїхав агітацію зряду серед українців для збільшення своїх членів. В сім'ї Колієвтової вдалося пере- тяти не свій бік проф. МОРИНЬКОВОГО був в складі Міністер- ства ретьмана Скоропадського. Працювали і до сьогодні для комітету весь час використовувався російськими колами для своїх цілей в наради чи навіть дні часи нашої боротьби за українську державність. Найбільшу акцію розвинув комітет в м.Тарнові 1920 р.коли після закінчення Польсько-Української згоди почався успішний наступ польсько-українських військ на «правобережній України». Росіяне побачили, що начинане здійснюватися відбудування само- стійної України, з приводу цього забли травогу, намагаючись так чи інакше плюму заволодити. Видавали в Парижі російські газети а особливо "Общее дѣло" Бурцева, були переповнені різними інфо- руваннями по адресі українського правит-льства, а особливо Голо- вного Ставка О.ПЕТЛІРИ і наших захордожних представництва. Щоб більше надати сили своїй агітації росіяне закликали до праці "національних українських комітет" киття якого буде зовсім замерло. Російське Посольство відпустило до роспоряджено- комітету досить великі кошти на пропаганду. Дикуючи цьому коміт поковився новими членами, а саме в комітет увійшли: Адмірал МАРСИМІВ /був.Міністр морських справ за час рев. Скоропадського, КУДРИНОВСЬКА / авантюрик, що в початку 1919 р. самозванно ви- давав себе за представника V.n.P. в Парижі/, ЮЧЕВИЙ /вітеб рет. Скоропадського/ ВІШНІВСЬКА /гов. міністра внутрішніх справ I.Кистяковського в міністерстві за часів рев. Скоропадського/ i інші. комітет почав видавати свій бюлетень до комітету наці- ональ України /на французькій мові/. В першому члені цього бюлетеня, яке вийшло 5 травня 1920 р. комітет цілком визнав своє "креdo" так були уміщені програма і декларація комітету. -4- Програма голосіння такі: I. Бажаючи висловити волю великих мас українського народу і приєднуючи боротьбу, якою віданачасовий український народний рух проти централізму парів ,національним Українським комітет буде вивагати до створення демократичного республіканськи федеративного устрою в майбутній волець та корутній Росії. 2/""Єдина всіх українських земель під одним спільним і вим урядом.З'єднана Україна є частиною єдиної федеративної Росії і Укр. нац. комітет цілком повинен, маючи приклад в Амери Англії та Німеччини, що на федералія Росії не ослаблять, а нав ки зміцнить новий розвиток всіх місцевих сил великої Росії. в/""єдина встановчі збори від всієї Росії і постійни репрезентативний орган, складений з представників національних стей і автономних провінцій, Укр. нац. ком. буде домагатися при України мати свії місцеві Соби." б/""адміністрація місцева під керуванням місцевого "Минстер- ства". в/""Армія флото, закордонна політика, фінансова і військова на централізуються і керується через органи від всієї Росії." г/""Овасування всього системи таможень з ділянки федеративно провінції Російської Армави". 3/ Повне рівненство всіх національностей, що населяють Україну 4/"Офіційною мовою державною є мова російська; для внутрішніх зносин, в судах та школах на Україні, мова російська має тіж самі права що і нова українська". 5/"Всі землі селянам: визнання доконаного під час аграрної революції факта, узаконення фіксації і розподілу землі між селянами. Збереження принципу власності є фіксацією належними земельної власності". 6/" нац.Укр. Ком. вбачає загол мир у Східній Європі і єдиним засобом ликвидувати балканізацію - в солідарній політиці всіх славян". 2/2 С точки погляду слов'янської та української германізація України є небезпечною не тільки в сучасний контекст, але і в майбутньому". -5- 7/ "Боротьба проти большовизму в етнічній сепаратизмі, яко рухів деструктивних і антисоціальних" Декларація голосить так: "Український національний комітет боручи на себе оборону інтересів українського народу до організації репрезентації української закордоном, регулярно впораної, енергійно протестує проти так званих позашеровських делегацій /представників партії Потьора, центр яких в Баршаві /ці делегації роспоряджаються долям українського народу з метою відділити його від Россії Вони провадять клерикальну політику, аби поробити Україну Батіжною, і змагаються великі замисловодниня на Україні закріпити за католіцькими мариатами. /?/ Вони підпи сують різні політичні умови і започинають торговельні договори від імені майбутньої України. Базуючись на програму чисто республіканському і демокра- тичному і збачаючи ма бутне України і Росії в єдності і співп ці з демократією в Сховзі народів, Національний український ко- мітет не може знести політики реакційної інтер'єрки з Батикану та монархичної Німеччини, які створили і підтримують українсь- кий сепаратизм. Національний Український комітет рахує своїм обов'язком попередити що вадна влада чи то політична чи то торговельна підписана позашеровським, не буде уважена за дійсну майбутнім законним Урядом України". Яке з цієї декларації та програми видно, що то за панки засіли в цьому комітеті іс недобитки незважного нащадка Скоро- падського та збанкрутовані галицькі політики що думали своїм совом в рен. Дешніками та російськими реакційними силами при- тувати-перші-стражений простік на Україні, а другі-запублену по їх власній вині як Галичину. Треба зауважити що ця декларація спочатку дійсно зро- била негарне враження серед французьких кол, але своєчасно внитивши заходами та інформацією про цей комітет нашої делега ції на чолі з Гр. Тишкевичем, це враження було опаралізовано. - 8 - В парикських роботах політичної інтернації Групинкення мідносно політичного, фінансового та економічного становища на Україні і політики У.Н.Р., яке внесло певне засновання .Не заело коєння було навіть постановлено о іншійм органом францусь- кого міністерства фінансів - "Да поте ди дур". Під час засідань мирокої конференції в м.травні в Сан- Іємо і в м.липні в Опа, на яких як сподівалися мали бути ро- зв'язане Східне питання , а так само і українське, представники так зв.Укр.нац.гок.появились в передніх мирокої конференції подавали свої меморандуми і декларації перешкоджаючи праці нашої делегації .Особливо діяльним в цим відношення бу в п.Морк- тун який виступав звичайно як оборонець "малопольського". Липон 1920 р.Моркотуновський комітет стається завзяття сл через армію ген.Врангеля в Українку вби і так почати дурити лядим голову.Як раз з цій пралі відчував потребу і ген.Вран- гель.Посовуючись зі своєю армією в криму на південь, в глубину України,ген.Врангель зустрівся з сильно розвиненим національ- ним настроям селянських кол і переконався ,які величезний плив має Уряд У.Н.Р. на чолі в Головному Оламаном С.ПЕТЛЯРОВ примушений рахуватися з цим рухом і знайти в цим відношенні свальний помилки ген.Деникіна в 1919 р.а також бажання його використати в своїх цілях,ген.Врангель утворив в своєму штабі відділ по українським справам на чолі з відомим "мало- росом" ген.Киреем. І як останній через п.Бурцева вирішує викори стали морконунський національний комітет в Парижі .В и.повтні п.и. Моркотун і мориланський полівисться з криму,заснуєуть на кошти Врангеля свій орган і починають свою роботу,як серед населення так і серед українських відділів ген.Врангеля.Обере жно еле послідовно починайте наші "малороси" своя працю для "єдиної неподільної Росії" не брязгаючи навіть різними сальни ими інформаціями про ароду з армією Головного Оламана С.Пе- тлири ,а якою ці дн то армія ген.Врангеля іде поруч. військова катастрофа армії ген.Врангеля в м.листопаді 1920 р.припинше в криму працю тільки Морконуньского комітету. Після евакуації армії і численних повстанчих відділів на терен Туреччини та розніщення їх по різним таборам,єренти - 7 - п."оркотуна на гроші з Парижу від російських кол стаються тримати під своїм впливом весь український елемент а нієї арм акий починає розбігатися хто куди. В Парижороді засновується так званий Український національний комітет /Філіп Парижсь- кого/на чолі з п.А.Аддесевичом і Генеральним Секретарем б. Даньківським в участь тих кравченка,Шкодника і ини.Цей Комітет розташовує в агітаційною метою своїх агентів по таборах,друкуе тисячі відов до "братських козаков" до повстанців України,до "обмеження громадян України",до моряків України,заликаючи їх до організацій і звязку з комітетом.Розповсюджується в тисячах примірників декларація комітету,де говориться по комітет покладає своєю метою об'єднання усіх українських земель в єди ну національну державу і висловлює шире бажання,щоб Галичина яко можна скоріше була власовлена національно і політично./ малося на увазі перетягнути на свій бік галичан,що перебували чи в армії франгеля чи серед повстаннечських відділкв/. А разом з тим в зв'язку до Кубанських козаків на російській мові говориться "пусть та кровь которых лилась льет і будет литися создаст нерушимую связь между братскими народами ми свободной демократичної федерацівної будучей Росії". Пізніш засновуються такік самі комітети в Софії,Вілграді. Розгорнулися сітку своїх організацій на Балканах п.Морко- тун повернувшиь до Парижу в Кримської ескуреїї,продовжує свою провокаційну роб оту,слідкуючи за всіма подіями в Європі На Україні,спризь астромлюючи свого носа. починаеться в м.пруди в Лісі народів в "еневі обговорю- ватися справа з приняттям України до Ліги націй,п.Моркотун,від іменн комітету подає заявку в протестом проти такого приняття. Після заключення большионками миру в полякам в Ризі, від умінує з де яких газетах протест проти приєднання до Поль- щі де яких українських земель і взагалі,що його комітет не виз вляє цього миру. Підіймається питання про допомогу медікментами українсь- кому інтернованому війську від "іжнародного Червоного хреста, - 8 - н.Моркотун знову протестує, указуючи, що ніби то, там десь в Марселі українці мають своє майно медичне і санітарне. Він пише провести з приводу того, що Уряд У.Н.Р. хоче одержати в Німеччині Та Угорщині свої кошти, рахуючи що на ті кошти має претензії тільки Росія. Силкується він прикласти свою руку і до повстанчес- ького руху на Україні, заявляючи, що його Комітет провадить повстанчеську акцію, що повстання не мають жодного "сепарати- стичського" руху по навпаки повстанці мріють про відбудову Росії і ин.несинитниці. Між іншими п. Моркотун пускається і на великі фінансові афери по одержанню американських стоків і ин, але не удамно. З військових зараз з п. Моркотуном працює полк Кульчев ський який був на службі в нашому Генеральному Штабі при Мі- ністерстві п. Виниченко. Останній фортель п. Моркотуна не уміщений нами в Парижсь ких газетах за м. линень , протест національного Українського Комітету звернений проти приготування до нової оружної інтер- венції українських сепаратистів, які перебувають на терені Польщі. Комітет домагається, щоб Польський Уряд заховував сти- слу незтрельність в боротьбі ікраїнських партій. Цей прихвостень Скоропадського, під впливом російських реакційних кол, очевидячки боїться щоб Уряд У.Н.Р. і військо не ніжди пришли раніш на Україну, ніж т.зв.Укр.Нац.Ком. В данні думати, що агенти "Моркотуна" провадять по таборах нашого інтернованого війська егітацію за запись козаків та старшин до колоніяльного війська, бажаючи тим чином Уряд У.Н.Р. позбавити фактичної реальної сили. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 31 Фонду № 1429 Опису № 2 Пронумеровано 14 /семнадцять/ +705 = 246 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ 13а пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів 14/1-3 - збір тихою Документ з затухаючим текстом: .16. марта 1987 р. Підпис УРКИФ Жоботовка ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 340490.Кобил 8.04.03.10х 4.04.03.ВТе. підст. д/кан 8.11-2008 р. ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: 25.06.91 п. Шепур (Дата) (Підпис) Опра́ва: 24.07.91 Наковбой (Дата) (Підпис) Мікрофільмування: 10.04.91 ледрр сканування 10.12.08 (Дата) (Підпис)