Журнал та протоколи засідань Комісії з розроблення Конституції УНР, 1920, 66 арк.

ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Міністерства Революції і Соціалістичного Будівництва МРС, УРСР м. Харків Ф-1065 С 2 арх. 296 РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Журнали та протоколи засідань по виробленню конституції УНР 1920 рік на 66 арк Фада Караджих Міністрів Колегія по виробленню конституції Матеріали до вироблення конституції 1) змурками, копії і друки Погайло 2 березня 1920р. Закінчено 1 лютого 1920р. 66 ПРОТОКОЛ. засідання комісії по виробленні конституції У.Н.Р. з дня 2 вересня 1920 року в м. Тарнові гот. Бристоль. 4.2. ПРИСУТНІ: як голова Андрій ПІКОВСЬКИЙ і як члени: проф. АНХЕЛЬМАН, Доктор Степан БАРАН, Іосип ВЕЗІЛКО, Михайло БІЦІНСЬКИЙ, Віктор ЗА- ВАДСЬКИЙ, ілья ЗОЛОТНИЦЬКИЙ, Іван КОБЗА, Олександр ЮВАЛЬЄВСЬКИЙ, Ми- хайло КОРЧИНСЬКИЙ, ПАНХУГ-КРАСНИЙ, Микола ЛІТВІЦЬКИЙ, Доктор Степан БІЦІНСЬКИЙ і Федір МЛЯНІН. Головує міністр ПІКОВСЬКИЙ, тимчасово пише протоко Доктор БАРАН. Початок засідання о годині 10.30 перед полуднем. Михайло КОРЧИНСЬКИЙ докладає іменем підкомісії. В підкомісії що до основного питання потреби конституції і пере- ведення були голоси поділені. Члени підкомісії Докт. БАРАН, ВЕЗІЛКО, БІЦІНСЬКИЙ і КОРЧИНСЬКИЙ були той думки, що комісія має опрацювати про- ект нової конституції одне й проект про Державну Раду /передпарламент як окрему главу Конституції і що Рада народ. міністрів по можливості як найскорше оголосити закон про повну конституцію, між тим коли члени під- комісії і Літвіцький остововали окрему думку що проект про Державну Ра- ду й спосіб її вибору має докінчити понередня комісія і що тільки цей проект може стати законом, між тим коли вироблення нинішньою комісією проект конституції має бути тілько матеріалом що його внесе правитель- ство до майбутньої Державної Ради, яка остаточно ухвалить конституцію на думку У.Н.Р. Нижче членів підкомісії попередня комісія може дальше іст- нувати а риччю самого правительства буде управлінити справу з істну- ванням двох комісій. Дальше підкомісія висказала думку що голова комісії допросив лис- т глави отриманого одного отриманого вчора о биньківських груп товно поодноки політичні організації що не стоять на радянських ґрун- ті до висилки своїх представників до комісії і то навіть до цих груп, що зараз в ній мають своїх представників, а крім того віднісяся в ціл справи до партії Укр. есерів і до жидівських партій, що однак не може припиняти праці комісії. Голова комісії в порозумінні з комісією може в кінці покликувати персонально визначних знавців Державного пра- ва коли о таких запропоновано. Що до техніки нарад підкомісії пропонує вибір одного докладчика в особї Д-ра БАРАНА для цілої комісії, полішаччи вибір содокладчиків са- мому отрові нарад в комісії, коли о там появилось окреме відмінне від докладчика засадничє внесення для оборони якого треба о-окремого со- докладчика. В кінці згадані вище чотирі члена підкомісії виказали думку, що комісія сама має ухвалити основні засади Конституції, які можуть вліти в проект і донерва описля приступити до вибору одного зі заголошених проєктів як основного, на підставі котрого будуть вести- ся наради - згідно приступлення до вироблення зовсім нового проекту. МІСЬКА ЛІТВИНИЧА, до докладу и ДОРИНСЬКОГО ДОДАЄ, що на його дум- ку основні засади Конституції треба поперед подати на розгляд і за- твердження Ради Народн. Міністрів, а сама комісія може приступити до розрізки проекту Конституції доперва тоді коли Рада народ. міністрів затвердить основні засади конституції. ПИЛЯД-КРІОНИ й каже, що до запрошення до участі в працях комісій пред- ставників жидівських партій, то переведення цієї справи належить поліши- ти голови комісії в порозумінню з освідиком. ВІКТОР ЗАВДОБИМ й е за тим, щои до комісії покликати представників укр. то вариства правничого, яке тут має свого представника в особі п. Да- шенка. Д-р. ОТІЛАН БАРАН противиться тому, щои до комісії покликувано окремо представника укр. товариства правничого, коли в самій комісії е аж сімох правників-можна о хію запросити осоисто якого визначного знавця Дер- жавного права. ОДИН БЕЗМІЛКО противиться рівно ж покликанню представника укр. правни- чого товариства, оо тоді о треба покликати до комісії представників укр. наукових, культурних, економічних і професійних організацій. МИКОЛА ЛІТВИНИЧА залявляється да покликання до комісії представників всяких українських громадянських організацій. УХВАЛЕНО доручити голові комісії, щои до участі в працях комісії за- просив представника укр. есерів, а в порозумінню з п. Красним представни- ків жидівських партій, що одначе не має спинувати дальшої роботи комісії. МИХ. КОРЧИНОВСЬКИЙ ставить внесення, що докладчиком від комісії орано Д-ра Барана. Внесення прийнято і орано докладчиком від комісії Д-ра ба- рана. міх. Корчинський вносить, щои комісія виробила для себе правильник наряд. міх. Корчинський противиться цьому внесенню, кажучи що вироблювання такого правильника спинить на яки съ час праці комісії, яка свої нара- ди може вести и без окремого правильника, послуговуючися загально при- нятим парламентарним звичаям, потім п. Бєзпалько своє внесення пофас. міх. Корчинський вносить, щои доручити голові постаратися в раді на- родн. міністрів о відпущенні відповідних коштів на витрати комісії и на техничний апарат. Внесення прийнято. міх. Корчинський підкреслює з натиском політичний характер нижньої комісії, а тому до цеї комісії має належати також не тілько справа повної конституції, отже и проект про державну раду и верховну владу, але також і вироблення самої виборчої ординації для Державної ради. микола Літвінський задаляє, що супроти такого становища, коли о ни- жній комісія перебрала на себе всіх проектів, про які говорив попе- редній осідник, то містування попередньої комісії було би злипне а тому в цій справі мусить сказати своє слово Ради народ. міністрів- тим ойльше, що значна часть членів попередньої комісії входить в нову а тим самим була б неможливість рівночасної праці обох комісій. мосип Бєзпалько висказує погляд, чи не було б вкаваним попередню комісію влучити в нову і утворити окрему підкомісію для справ вибор- чої ординації Держ. Ради. д-р. Стміан Баран висказує погляд, що супроти колізій між двома ко- місіями належить скасувати попередню комісію, а новий комісії як ко- місії з характером політичним, до якої покликано представників полі- тичних кол доручити вироблення повної конституції, виборчої ордина- ції до Держ. Ради и тимчасового закону про Верховне управління, що не було ніякої суперечності и розойтности в цих законах. микола Літвінський противиться такому поставленню справи, як це ро- бить д-р Баран. міх. Корчинський вносить щои нижня комісія виробила текст пов- ної конституції отже и глави про Держ. Раду, причому за Державною Радою, як передпарламентом признається повноту законодавчої влади, а дальше та ж сама комісія виробила проект закона про виборчу орди- націю Держ. Ради і щои ці закони війшли в життя-в кінці щои про- сити Раду народ. міністрів, щои вона вияснила и вирішила справу іс- нування двох комісій - о як досі, моє кращини, що одна одну думае перехітрити. МИКОЛА ЛІТВИЦЬКИЙ полемізує з п. Корчинським, що комісія, де він голосує не хоче перехіднувати нинішньої комісії. ПІНХАС КРАДНИК заявляє за виясненням справи існування двох ко- місій через раду Народ. міністрів, а що до внесення п. Корчинського то е противник тому, шои предчасно за Державною Радою призnavати пов- ноту законодавчої влади. Й-р СТІЛАН мішко каже, що і в попередній комісії були голоси, до яких і він належав, але які остали в меншості, що належить вирочити повну Конституцію, а не тільки де які глави. Не належить одначе нех- тувати праць попередньої комісії і виробленої нею проєктів влучити в Конституцію. ГОЛОВА НІКОЛЬСЬКИЙ оголошує розв'язність порядках на задачі й ком- петенції нинішньої комісії і від сеое ставить внесення: комісія до- ручає голові звернути увагу Правительства на те, що робота комісій при м-ві Внутр. Справ і робота Конституційної комісії можуть по питанням про Державну Раду й Державну Владу розв'ятись в основних точках, причо- му затрачується подвійну працю, а тому вважає несохідним, щоб рада на- род. міністрів вияснила й вирішила справу існування двох комісій, а дальше внесення п. Корчинського, шо нинішній комісії доручити вироблен- ня тексту повної Конституції - отже й глави про Державну Раду і вибор- чої ординації, до Державної Ради, які рівночасно входять в життя одним законом. - ом вже звісній виконують однаковою думкою елемента мача М.К.Р., - ом мр філософського погляду на роботу комісії, яка прийняла вже - ікон сільськогосподарських законів, що нинішній комітет може зробити в ігорі - енддо розробленою конституцією. Голова Криворізької міськради, яка виконує - оор, піднімається звичайно до інших оточенням в якості одногодинного - на цьому засідання закінчено о год. 12.45 полуд., а слідуюче засідан- - ня комісії визначено на пополудне на 6 год. в салі засідань Ради народ- - них міністрів. - коп токет ближчих різноманітних поглядів, якщо вони не будуть чинити. Ура - оновеледе щомісяця, умовно, щоб зберегти мотивовану думку про розроблення - - вдго урочення однією тією ж акторкою кількома високими і ступенями в - - одну вою іншій п. звичайно, що якщо гім ноор і праць, якщо більше - - ої удачно виконання акторкою елементарних законів, то додав удача мтво - - емній цілі видати конституцію, щоб жо одногодинного ходу кількості - . використовування За голова комісії Михайло Ближенький Секретар Юрій Гогельч ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р.від 2-го Вересня 1920 року. Ч.3. Головує А.Ніковський. Присутні:проф.Айхельман,д-р Степан Баран,Йосип Безпалко,Михайло Ві- лінський,Віктор Завадський,Ілля Золотницький,Іван Кобза, Олександер Ковалевський,Михайло Корчинський,Лінахс Красний,Іван Ли- па,Микола Літвіцький,д-р Степан Мішко і Хведір Хімняк. Секретарював:Ю.Білиць. Засідання відчинено о год.6-30" вечора. I. Слухали й ухвалили журнал засідання Комісії Ч.I. 2. Доктор Баран пропонує зазначити головні точки проекту Конституції і подав ці точки в проекту Конституції,/в прилозі 35 точок з проекту/ Ці всі точки п.Референт поділяє на п"ять головних: I-а точка:Устрій самої Держави-республіканський,демократичний,харак- тер його парламентарний,2/принцін федеративний,3/принцін автономній окремих земель України,4/зовнішній характер Де- ржави:державній геробарми.мова,5/номенклатура-Українська Республіка,6/повнота влади-загалу горожан,7/організація цієї влади:-вся законодавча влада належить до однопалат- ного Сейму,обраного на підставі 5-и членного голосовання, до хвилі його скликання до Державної Ради /Передпарламент/ 2-а точка:ЦЕРКОВНА СПРАВА-автокефалія православної церкви в границях У.Н.Р.з осібним Патріархом.Повна рівноправність всіх релі- гійних визнань на Україні,але треба гарантії,що вони не будуть суперечні інтересам Держави,що не нарушає в свою чергу повної свободи їх внутрішнього устрою. 3-я точка: Права і обов"язки горожан Української Держави:I/ рівноправ- ність всіх горожан,знесення привілегій шляхоських титулів. 2/жиноцтво користується всіми правами чоловіків,несе ті-ж обов"язки,крім військових.3/зрівнення прав чужинців з пра- вами горожан У.Н.Р.,4/право приватної власності,5/справа аграрна,6/справа соціяльного законодавства:окрема охорона людської праці. 4-а точка: Організація законодавчої влади: I/повнота влади передпарля- менту обмеження тільки в одному напрямку, а власне заборона зміни основ демократичного устрою, 2/скликання Державної Ра- ди, права і обов"язки її членів /3/утворення через Державну Раду окремої Контрольної Комісії /4/право притягнення до відне повідальності членів Правительства за делікти. 5-а точка: Голова Держави; компетенція Його: права і обов"язки /2/органі- зація Міністерств, 3/забезпечення права самоурядування, 4/ор- ганізація Суду: незалежний і справедливий, 5/справа військово: проголошення загальної військової повинності, означення прав і обов"язків Голови Ради Міністрів та інших міністрів. П.Безпалко пропонує вести загальну дискусію, а не по точ- кам окремо; під час дискусії можуть виявитися і інші проекти. Далі п. Безпалко пропонує припинити засідання, щоби можна бу- ло ознайомитись з вищезазначеними 35-ю точками з проекту, зреферованими п.д-ром Бараном, і перенести засідання на слі- дуючий день. Далі п. Безпалко пропонує телеграфічно виписати з Відня та Варшави Конституції Австрійську, Чешську, Німецьку та Польську. П.Літвицький пропонує заслухати і інші проекти. П.Ніковський та п. Корчинський висловлюються за те, щоб кожний хто має свою систему, той може представити її до дискусії. Ухвалено виписати зазначені п. Безпалко Конституції. Засідання закінчено о год.7-20" вечора. Чергове засідання 3-го Вересня о год.10 ранку, в пом. Реа- льної школи.- Голова Михайло Вілішти Члени: Секретар Юрій Тюліч ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р.від 3-го Вересня 1920 р. Ч.4. Головує Андрій Ніковський. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Йосип Безпалко, Михайло Вілінський, Ілля Золотницькій, Іван Кобза, Олександр Ко- валевський, Михайло Корчинський, Піхас Красний, д-р Степан Мішко, Хведір Хімняк і Іван Липа. -Секретарю Ю. Віліць. Засідання відчинено о год. 10-45" ранку. 1- Слухали та ухвалили Журнал засідання Ч.2 з поправками п.Красного, Кор- чинського і Безпалко. 2. П.Ніковський пропонує обговорити порядок дня. П.Безпалко пропонує вести генеральні дебати над 35-ю точками проекта, предложеного п.д-ром Бараном, з тим, що під час дискусії вносити і други. П.д-р Баран пропонує розділити вищеазначені точки предмету дискусії на 10 відділів. По пропозиції п.Айхельмана ухвалено перерву на 10 хвилин, щоби перечитати перед дискусією 35 точок проекту д-ра Барана. По перерві бере слово п.Безпалко: Бесідник застерігає перед оптимизмом, з яким взялася ініціативна група за переведення в життя наміченого проекту Конституції. Ні міжнародні обставини, ні фактичний стан нашої реальної сили-війська,-не дозволяє нам братись до цієї праці з великим оптимизмом, не звертаючи уваги вже на те, що сама суть законопроекту, як і гарантії його переведення в життя, стріну-ться з тяжкими противенствами. Бесідник виходить з 4 головних заложень, які мусять присвітлювати при утворенні нашої конституції:1/усунення всього того, що в інших конституціях виявалось не визнедатним для модерної демократичної Держави. 2/увага на здобутки перебутої революції. 3/увага на своєрідні територіальні, національні і соціальні умови України. 4/нав'язання на дотеперішніх державно-правових умов, які нададуть закону характер певної тимчасовості; 1/Що до самої суті Конституції бесідник заступається за односистемну ад- міністрацію через вибір тої адміністрації народом з правом затвердження представників цих властей через Центральний Уряд, себ-то зміщення центра- льних адміністраційних органів органами виборними автономними. 2/За законодавчою ініціативою і правом референдума широких мас народу для всіх автономично-законодавчих тіл і законодавчої ініціативи для всіх все- 3/Засадничче проголошення власти власності націй на землю водини с ли і підземельні богацтва. 4/ Обмеження приватньої власности. 5/Проголошення прав національних меншостей. 6/Затвердженя здобутків робітництва. 7/Відлучення церкви від Держави. 8/ Виборна система при назначенню публічних функціонарів. 9/Докладне ознaчення справи міра і війни. 10/Проголошення засад військової організації. Д-р Степан Мішко: завжкає,що державний устрій У.Н:Р.має бути республіканський,демок тичний.Вся влада походить від загалу цілого народу і за ним залиш еться не тільки джерело сили для влади народу проявляється на ві через Сойм,референдум і народню законодавчу ініціативу.Соїм-це наї ща законодавча влада,складається з одної палати.Право вибору так є тивно,так і насивно,належить кожному горомадянинові У.Н.Р.без ріжн ці пола,віроісповідання ,національності і соціяльногоположення.Ак тивне право вибору повинен мати кожний,що скінчив 20 років життя.П сивне,коли осягне 25 літ.Вибори відбуваються на засаді рівного,заг льного,тайного,безпосереднього і пропорціональноговиборчого права. Компетенція Сойму не обмежена.Крім законодавчих функцій,бюджету,за конів про побір новобранців і т.к.належить до Соїму,виповідження в ни і заключення миру. Що до референдума,то кожний законопроект,кожна постанова може бу: подана на народне голосування,1/коли цього зажадає сам Сойм,2/Рада Міністрів і Президент,а за референдумом освідчиться також певна скі лькість Послів,3/коли референдума,що до певного законопроекту,або і станови зажадає певна Конституція зазначена кількість виборців.Пра- во голосування підчас референдума має кождий виборець. Законодавча ініціатива народу повинна бути збережена.Вона може проявитися в двох формах:1/певна скількість виборців може захадати від законодавчого органу видання нового закону,або зміни дотепереш- нього-тоді цей законодавчий орган є зобов"язаний виготовити відпові дний законопроект і піддати його на народне голосування,2/певна скі лькість виборців може сама предложити готовий законопроект,який та- кож надається на народне голосованнє. Законодавчим чинникам залишити однак право предложення разом з тим проектом і свого власного, коли не годить на проект, вироблений ви- борцями. На всякій випадок громадянство не може бути позбавлене цього так важного свого права і впливу на державне суспільне життя У.Н.Р. Церков по думці д-ра Мішко має бути відділена цілковито від Держави, бо тільки та Держава увільниться від шкідливого впливу клерикалізму і панування сектарських доктрин. Церков повинна бути автономним, релігійно- моральним інститутом, опертим на загальних правних основах. Шкідливого антидержавного впливу духовенства не можна позбутися через автокефалію православної церкви в патріархом в Києві. Впрочим по думці бісідника сю справу може вирішити тільки собор всього духовенства, свіцька влада без співучасті, духовенства не має до цього права. Дальше обговорюває бесідник принцип, на якому опиратиметься будова У.Н.Р. Принцип цей повинен бути федеративний, з забезпеченням широкої автономії тих територіяльних частин, що ввійдуть склад У.Н.Р. Правда при- нцип централізації в сучасний момент може був-би більше доцільний, але треба прийняти на увагу ці різниці політичного, правно-державного, соці- ального, економичного та побутового характеру, які на протязі довгих літ вплинули на окрему кристалізацію державно-суспільного життя цих частин. Внутри цих автономичних частин належить задержати принцип широкого самоурядування, бо тільки тоді ціла суспільність візьме участь в будо- ві нашої Держави. Микола Літвицький: спиняється на 3 і 4 точках тез проекту п.д-ра Барана. Находитсь супереч- ність між цими двома тєкками і тим, що д-р Барани мав на мети в Консти- туції зафіксувати все, що здобуто революцією. Було-б шкідливим, каже да- лі, п. Літвицький, коли-б ці точки було-б внесено: взяти умову між Куба- ньою та Україною, котрим визнається самостійність обох країн. Можна обме- житись першою точкою, коли-б додати ще про соборність. Треба построїти Конституцію так, щоб громада могла дати участь в державній праці, а не бу- бувал тільки виконавцем розпоряджень. Певний справ мусить бу- ти зазначений, висшим ієрархіям належить контроль. Для збільшення авто- ритету проекта Конституції треба винести його на санкцію Предпарляме- нту. При першій можливості зізвати Державну Раду, ледекретувати проєкт Конституції, а не передавати на санкції до Ради Міністрів та Голови Де- ржави. П. Корчинський: констатує, що між поглядами п. Літвицького та д-ра Барана немає істот- них росходжень, що до федерації, то погляд п. Литвицького базується на непорозумінню. Він зрозумів ніби хтось силою примушує інші Укра- інськи Держави з нами федеруватися, тоді як в тези д-ра Барана вип- ливає, що федерація Українських Держав встановлюється як право, як привілегія, яких не мають держави чужонаціональні. Така позиція не виключає сонзу зоднонаціональною Державою /пр. Кубань/, про що тур- бується п. Литвицький. Що до погляду п. Безпалко, щоби не робити револ- люції, а залишитись при тому, що ми зараз маємо..... П. Корчинський до- водить, що треба назвати речі своїми власними іменами: візьмемо те старе, як членів Директорії Макаренко та Швеця, ніхто не стоїть за цим старим, коли можна сказати, що проти нас елемент радянський, що він не піддержує цього старого інститута. Тут мається на думці втя- гти в словесний зодат істнуючий стан річей, а це не можна розгляда- ти ні як революція, ні як контрреволюція. Професор Айхельман: основні питання порушені всіма конституціями і мають місце в про- екті д-ра Барана. Але ті 35 вищезазначених точок є мінімум, котрі треба доповнити, основним принципом будівництва і національної дер- жави, є повне і послідовне проведення демократично-республіканських основ. Це будівництво належить починати з низу. Таким низом є грома- да сільська. При такому будівництву Держави зустрічається дві сис- теми. Перша система є адміністративно-федеративна, коли вищеземська одиниця наділяється лише певною, визначеною по пунктам з боку Дер- жавної влади компетенцією. Друга система, котра мусить бути прийня- та при будівництві Української Держави - федеративно-політична, коли вищій земській одиниці наділяється державна влада з усіма її фу- нкціями, але за винятком тих державних справ, котрі конституцією ві- днесені до вищого, так званого федеративно-державного з'єднання. При цій системі маємо поділ: на землі, повіти, волості, громади. При цій федеративно-державній організації мається дві законодавчі па- лати: 1/земська федеральна палата, 2/федерально-державна Рада; кож- на земля має власне законодавство, свій парламент, кожна земля ви- рішає одно чи двопалатну систему, кожна земля має державну владу за винятком того, що перенесено до федерального парламенту. Повіти мають право видавати обов'язкові постанови, чим забезпечується ви- конання їх потреб. Законодавча ініціятивна належить до всього населе- нення. Санкція закону належить не тільки до парламенту федерально- го, але і до більшості парламентів. Виконавча влада надається колегії з трьох осіб, котра має право догляду і затвердження, але активне право препоручається Міністе- рству. Суд : організація суда передається землям; організується вищий касаційний суд для земель, котрі приєднуються до нього, на началах гарантій мінімума судових установ Рос.Імперії 1864 року. Контроль федерально-державний, нежалежний при участи представ- ників громадянства, він підлягає тільки референдумові. Коли парла- мент не згодиться з постановою контролю-останній може звернути- ся до референдума. Фінанси : державна монополія установлюється при участи Центрального Парламенту, але де-які можуть проходити через рефе- рендум. Військо : право організації війська належить федерально- державному парламенту, котрий призначає комплект війська. Цей ком- плект заповняється в першу чергу добровольцями, а за браком від- повідної кількості людей допускається примусовий побір. Всіх ко- заків та командний на половину залишається в своїх землях. Закони : друк та публікація законів муїсть провадитись так, щоби закони були відомі всім. Право свободи громадянина: а/свобода релігійних визнань, кожне з котрих має свій устав,-релігійна пропаганда т-а зневаження за- бороняються, б/свобода цивільного шлюбу, хрестин та погребеній. Далі проф. Айхельман рахує неохідним встановлення цивільного законодавства та закон про громадянство. По пропозиції п.Красного чергове засідання призначено на 4-е Вересня о год.10 ранку, Гот."Бристоль". Засідання закінчено о год.I-35" по полудні. Голова Михайло Винниченко Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У. Н. Р. 4-го вересня 1920 року. Ч. З. Головує п.Білінський. Присутні: Проф. Ойхельман, Д-р Степан Баран, Лосин Безпалко, Ілья За- вадський, Ілля Золотницький, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Ми- хайло Корчинський, Нінхос Красний, Іван Липа, Д-р С. Шіпко. Секретаре В. Біліц. Засідання відчинено о 11 години. Слухали і ухвалили журнал засідання ч. З. Генеральні дебати продовжено: 1. Н.Нінхос Красний: Більшість Комісії мала у віду, що цей законопроект про Конституцію У.Н.Р., котрий Комісія має виробити, піде на ухвалу Ради Народних Міністрів, а далі на затвердження Голови Директорії і має стати законом це до скликання Установчих Зборів У.Н.Р. Така точка погляду з'обовязує Комісію не виходити за межі певних рамок. Булоб іначе, коли б цей проект призначався до Установчих Зборів Тому цей законопроект мусить по суті своєї бути таким щоб Голова Директорії та Рада Народних Міністрів мали під собою цілком правний ґрунт для його ухвали і затвердження. Ми маємо три моменти, котрі мусимо прийняти, як руководяки при розробці проекту Конституції. Перший момент-прийняття Центральною Радою Конституція У.Н.Р.Ця Конституція безумовно існує, бо жодним авторитетним чинником її не було внесено. Конституція Центральної Ради в основних розділах своїх дає відповідь майже на всі засадничі питання, котрі були підняті в наші генеральні дискусі. Якщо ми маємо цей основний закон, то ми мусимо покласти його в основу нашої праці. Ми можемо його доповнити лише тим, що вимагається сучасним переходовим періодом нашого державного життя і це не буде йому суперечити. II момент - Директорія. В справі Верховної Влади Трудовим Конгресом та Директорією внесено нову Державно-Правну дозву. З цим моментом ми мусимо рахуватись. Справедливо доводить член Комісії Іван Безпалко що ми неможемо тепер йти на який небудь революційний алях. Ми мусимо стояти на правно-державному ґрунті і продовжувати його. III Момент - Права Національних Меншостей на Україні. Ні Комісія нама, ні Рада Народних Міністрів, ні Голова Директорії не можуть вносити змієння в те, що знаєть закони У.Н.Р. в цей справі Закон про Національно-Персональну Автономію, прийнятий Центральним Радою 9 Січня 1918 р. і внесений в Конституцію Центральної Ради, як одна з основних підвалек істнування У.Н.Р., мусить залишатися в повній силі. Голова Директорії, котрий в своїй присязі присягав також берегти волю національних меншостей, і Рада Народних Міністрів, котра в своїй декларації з'обов'язалась до того, не можуть від цього відходити. Треба щоб національним меншостям, що населяють Україну, було ясне, що в цій республіці вони будуть мати весь комплект прав, котрий забезпечить їм дійсну рівність, і по народ український невідступить від святочно проголошеного ним з'обов'язання на право їх на національно-персональну Автономію. З огляду на все вище згадане І. Красний рахує необхідним щоб Комісія поклала в основу своєї праці прийнятий Центральною Радою основний закон про конституцію У.Н.Р. і доповнила його тими моментами, що вимагаються сучасним переходовим періодом нашого державного життя і що не будуть йому су-перечити, останнісь весь час своєї праці на строге послідовному правно державному ґрунті. II. Ковалевський находить, що проєкт Проф. Фехельмана виходить з доброї волі людей, котрі хотять абдувати державу, але на погляд п. Ковалевського будування Української Держави визивається виключно необхідністю, при чому будування це мусть бути з гори-вниз. Далі п. Ковалевський застосовлювався на окремих моментах. До до Верховної Влади, то п. Ковалевський говорить: верховна влада мусить істнувати в такій формі, щоб задовольнити середньому настрою, але натурально революційні прийоми не мусть мати місце. З окрема до до сучасного момента п. Ковалевський рахує, що Директорія не істнує. Ілюструє тим же прикладом, наведеним п. Красним з високою догоїр Цельці в Українському-тут мав місце договір не з Директорією, а з народом, бо коли б Польща заключила договір з а не з народом - то даної його не виконувала, а тому не слідує боятися, що можна втратить правний ґрунт, коли не рахуватися з цим моментом "Директорією". - що до суверенітету народу, то так як його з'ясував п. Безпал- ко виходить, що законодавча ініціатива мусить належати цілим організаціям, кооперативам, професіональним союзам-то це буде перешкоджати діяльності Уряду, котру будуть нормувати слою проектів виге зазначених організацій. Розуміється завоєвання революції мусить мати місце. що до приватної власності, то п. Ковельський стоїть за збереження основної засади. Право влас- ності мусить бути зазначено в необхідними обмеженнями. - що до прав меншостей, то п. Ковельський висловлюється про- ти національно-персональної автономії і пропонує внести в Кон- ституцію право широкої культурно-національної автономії. Доктор Степан Баган пригадує, що досі зголошено три проекти Конституції У.Н.Р., а саме проект Всеукраїнської Національної Ради, яку вже виложив і обороняв в 35 важливих точках промовець іменем президії Всеукраїнської Національної Ради і які звісні присутнім. Звісний є також і проект Конституції У.Н.Р. ухвалений центральною Радою, яку тут вніс Міністр Красний, а сасади третьо го проекту, до його внесено на Комісію, оборонив подрібно сам ii внесковдазець і творець Проф. Ойхельман. Промовець д-р Баган не торкається проекту Всеукраїнської Національної Ради, полізячи це поєдиноким членам Комісії, зазна чую тільки, що зі всіх трьох проектів проект Всеукраїнської На- ціональної Ради є найбільше реальний, збудований на варець європейських демократичних конституцій, а при тому самий демо- кратичний і звязаний з нашим життям. Цей проект на думку про- мовця повинен стати основою Марод Комісії, яка в ньому може поро бити відповідні зміни і доповнення і на його підставі виробити остаточно свій власний проект конституції Української Держави. - що до проекту Центральної Ради, то він створений на приханці виказує дуже значні хвили і ща до змісту і ща до принципної фор- ми і на кожний випадок, колис він став основою праці Комісії, то треба би його від початку до кінця переробити, додати до нього де-які нові розділи, усунути всесім розділ про національні союзи проголосивши тільки засаду національно-персональної автономії зглядно національної культурної автономії для національних меншостей і змінити всю номенклатуру поодинакових інститутів, як і створило пізніше життя. Така робота різнялась би власті восторг нир всім нового проекту. Що до проєкту проф. Айхельмана, то передовсім має цю основну хибу, що замість в коротких реченнях декларувати основи Державного устрій і прав та обов'язків горожанина, входить дуже часто в подробиці, що належать до права цивільного карного, процесового, адміністраційного і т.д. Обхоплюючи життя горожанина від народи і хрестин як до смерті і похоронів. Був би це тотистий збірник законів в різних сторін якого знання вимогало б окремих довгих студій. В це науковий трактат, а не ясна і коротка кодифікація найважливіших засад державного устрою і прав та обов'язків горожанина, а тим самим є мало практична вартість проекту як такого що мало б "лятись" з цим, що утворило, або творить життя на нашій землі. Основними (цікаво) устрою Українська Держава по проєкту проф. Айхельмана є створення кількох десятків держав, зв'язаних в собо у федерацію з центральними федеральними установами. Не будучи в заголі противником федеративного устрою Української Держави. Промовець вказує такий устрій за передчасний, тим більш, що за конодавчі функції вищих законодавчих міс (sui generis) можуть перейти на нижні, а навіть на Три автономічне адміністраційні, як повіті або волосьті, через до витворивсько безперервний компетенційний спір і шкодливая мозаїка в законодавстві. Федерація і Автономія в звичайному розумінні можна перекести тільки так, як це зроблено в арт. 2 і арт. 3 проєкту Всеукраїнської Національної Ради. Федеральний устрій Проф. Айхельмана нарадує в значній мірі устрій, проект думов Мих. Драгоманів, а який знову зближений до устрою держави по реценті анархістів. Широке, як надто широке пристосування референдума і всенародної ініціативи для використання безпосереднього впливу народних мас на законодавство, адміністрацію, а навіть судовництво, перехо- дить все, що знається сучасні конституції. Гадані оба інститути можуть існувати хиба в маленьких державах як швейцарські кантона, що є менші від наших повітів, або в малих державі як Швейцарія, ще вдосовене числом населення від Східної Галичини. Найновші конституції пр. німецька на які вливає соціалістичний світо- гляд, обмовують референдум і всенародню ініціативу до кількох найважливіших справ - стке в практиці зводять її до нулі, зали- шаючи еластичну законодавчу владу за собами, а право законо- давчої ініціативи за собами і правительстями. По проекту Проф. Ойхельмана в українській державі відбувалися безпостанні всенародні голосування, що в практиці не далося би перенести з огляду на відсутність потрібного часу у горожан як і на не- личенні копти, що получені з перенесенням такого референдума. Немаловажний є і зглек на внутрішній спокій, якого потрібува тиме довгий час українська держава для своєї внутрішньої кон- солідації, а який бував би до хвиля порушуваний безпостанними голосуваннями і озапереривною агітацією, яку могли би викори- стати на свою користь елементи зорожі українській державності - височа пятихвостка для спромогу даташові горожан впливати на державні справи у відповідний спосіб. Промовець зі засадни- чих і в не більшій мірі з практичних можливих противиться за- воленню референдума і всенародньої ініціативи. Організація органів державної влади - а навіть і суду-птуч- на і не підповідає вимогам нашого життя. Безпостанне вмишу- вання в долю в справи адміністрації зробило тут безладдя і заміськ справжніх адміністраторів прийшли би до голосу і вла- ди звичайні демагоги і то в хвилі, коли треба класти основи під державну будівлю. Для органів державної влади про- ект Проф. Ойхельмана залишає замало самостійності і незалежно- сті, а вводячи майже абсолютну децентралізацію, поабавляє в ге- ри можливість трізко злучити в собою подинакі частини держави в хвилі її творення і при відсутності політичного вироблення і дуже слабого почуття карности і солідарності у нашого гро- мадянства. Невідповідне є залишення колегії на чолі держави заміськ одного президента. Совсім непотрібно пропонується в трохи зміненій формі недасної пам'яти інститут директорії. Будучи сам прихильником можливо дирекої самостійності у ор- ганів самоврядувань, промовець противний проектові Проф. Ойхел мана, о скільки дей авторитет державної влади зводить май- же до нуля, а наче навіть найвищим органам самоврядуван- ня признає в певних умовах право видавання законів. Само- врядування належить построїти так, щоб була можливість пов- ної співпраці державних чинників з чинниками самоврядуван- ня. Організації армії не можна опирати в першу чергу на до- бровольцях, а тільки пізніше на примусовій рекрутазії. Тре- ба просити як раз протягом і створити здисципліновану армію. Промовець є противний цьому, щоб проголошувати православ- ну релігію як першану і вволити які небудь релігійні пе- ремонії при сповненні державних актів. – Український Дер- жавні треба проголосити засаду рівності і рівноправності всіх істнуючих в Державі віросповідань і залишити їм внутрішню автономію в рамках загальних державних законів. Численність з фактом, що до православної церкви належить більшість укра- їнського населення і що вже проголошено автокефалію право- славної церкви на Україні, треба до автокефалії проголосити в конституції в окремім розділі, не підносачи однаково право- славної церкви до значення державної. Треба проголосити забезпечення права на культурний і на- ціональний розвій для національних меншостей. Треба дати їм сільце, як це робить проект Проф. Сихельмана, але знову не так, як це зробив проект Центральної Ради, що для кожної національної меншості творить державу в Українській держа- ві. Права сьогодні по проекту Проф. Сихельмана розроблені до світлих подробиць. Приміром, непотрібно введене там поста- новки про ведення метричальних книг, про спосіб уряджування похоронів і т.п.-справи для яких не місце в конституції. Одним словом проект Проф. Сихельмана може бути дере- лом, з якого можна черпати деякі інститути, але у обробле- ній формі, але до цього, щоб він міг творити підклад практич- них прав Комісії, він не надається. Спілля промовець, як локладник Комісії відповідав пооди- ноким промовцям, що забирали слово в генеральній дискусії. до теперішньої форми Верховної Ради /Голова Директорії/, яку обставили п.п. Безпалко і Красний, відповідно, що цей інститут не має за собою приличного уґрунтування і треба його замінити головою /президентом/ держави. Що до референдуму і всенародньої ініціативи, за якими стояли п.п. Безпалко і Мішко, сказав те, що сказане в доповіді про цю справу в проекту Проєкт Сихольмена. Так само є промовець проти розділові держави від церкви, як цього бажав би Доктор Мішко. Не можна вводити державної церкви, треба всі церкви узнати за рівноправні і автономні по своїм канонам, але Церква повинна застерегти собі до-який вплив на церковне життя. Не можна сприяти власності і літської розуміти так, як це розуміє п. Безпалко, а в значенні звичайним. Прилучається до поглядів п. Корчинського в його відповіді на виходи п. Штитницького в справі федерації і автономії. Нелемісуве з п. Красним що до його виповідей про закон Центральної Ради з 9 січня 1918 р. про національно-персональну автономію і заявляється за проголошенням взагалі національно-культурної автономії для національних меншостей. Годиться з виходами п. Ловальського що до порушених ним справ. В кінці радить промовець усталити спірні точки, над якими треба переговорити в повній Комісії подрібну дискусію, їх вирішити, виборати редакційну підкомісію, що обробить рішення і виробить всього проект конституції, послуговуючись при роботі тим а трьох знесених проєктів, які 11 буде задаватися найвідповіднішим. Озсідання закінчено о 4 г.30 кв.- чергове засідання о 8 год. вечора 4-го Вересня. Голова Комісії Михайло Білінський член МЕРІАД ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 4-го вересня 1920 р. ч. 6. Головує п. Міхайло ВІЛІНСЬКИЙ. присутні: проф. Ейхельман, д-р Степан Баран, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пимас Красний, Іван Липа д-р Степан Мінко, Федір Анняк. Секретарює: Ю. Вілинць. Засідання відчинено о 8 год., 45 хв. веч. п. ВІЛІНСЬКИЙ рахує, що загальну дискусію скинчено. п. КРАСНИЙ заявляє, по експозе докладчиків не вистачає, необ- хідно докладно ознайомитись з цими проектами. п. ВІЛІНСЬКИЙ рахує необхідним в формальних причинах зачитати всі проекти в порядку їх внесення, а власне: 1/проект національ Ради, - /проф. Ейхельмана і -/центральної Ради. п. ЛІТВІНЬКИ стоїт проти відчитання сих проектів, яке не д можливості зафіксувати увагу на певних моментах конституції. Будь-як доцільним обрати підкомісію, котра ознайомилася би з гол вними точками всіх проектів і представила їх до обміркування комісії, котра вирішила б які точки взяти за основу. п. КОРЧИНСЬКИЙ пропонує на сьогоднішньому засіданні заслу- хати всі проекти, після цього комісія має вирішити потрібна чи не потрібна підкомісія. п. КРАСНИЙ стоїть за вибір підкомісії, котра мусить з"ясува- ти засадничі підстави з пред"явленних проектів і дебатів, післ чого комісія почне обговорювати всі обрані підкомісією точки. п. КОВАЛЕВСЬКИЙ стоїть за вибір підкомісії, але погоджується з порядком п. Корчинського, що питання про підкомісію відкладає ться до відчитання проектів. п. ВІЛІНСЬКИЙ ставить на голосування слідуючу пропозицію: комісія приступає на сьогоднішньому засіданні до відчитання проектів в порядку їх внесення, а питання про підкомісію відкла- дається на кінець відчитання. П. ЛИПА і д-р МІНКО вносять поправку, що відчитання проектів в перевести не в порядку їх внесення, а в слідуючим: 1/проект Центральної Ради, 2/Національної Ради і о/ проф.Айхельмана. На голосування поставлено пропозицію п.Білінського, котру комісією ухвалено в поправкою п.Липи і Мінко. Комісія приступає до відчитання проекту Центральної Ради, по скінченню котрого вислухала проект Національної Ради. Засідання закінчено о год.10-45".- Чергове засідання 5-го Вересня о год.4 попол.- Голова Михайло Омелянович Члени: Секретар Григорій Біліць ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 6-го вересня 1920 р. ч. 7. Головує: п. Михайло БІЛІНСЬКИЙ, Присутні: проф. Ейхельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа д-р Степан Мішко. Засідання відчинено о 4 год. 50 хв. веч. Проф. ЕЙХЕЛЬМАН відчитує проект Конституції. О 7-й год. оголошено перерву до 8-ої год. 30 хв. Після перерви проф. ЕЙХЕЛЬМАН продовжує відчитання свого проекта, по закінченню котрого п. Голова закриває засідання о 11-й год. веч. Чергове засідання 6-го вересня 10 год. Отель Врістоль. Голова Комісії Михайло Білінський Секретар Горій Твіліц ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 6-го вересня 1920 р. ч. 8°. Головує п. Міхайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: п. проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Носип Безпалко, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Іван Кобза, Олександр Кова- левський, Михайло Корчинський, Піхлас Красний, Іван Липа, д-р Ст пан Мішко і Цилла Пилипчук. Секретарє в. Віліц. Засідання відчинено о 10 год. 35 хв. I. ВІЛІНСЬКИЙ оголошує два внески, котрі ставити на голосо- вання. Перше д-ра Барана: комісія рішее котрий з трьох виголошени нарисах проектів конституції має війти як основа дальших дебатів при чому порядок слідуючий : 1/проект Національної Ради, 2/проф. Айхельмана, ./Центральної Ради. По приняттю проекту як основного- комісія приступала до обговорення після глав та статей. Друге п. Міністра Красного: обрати комісію з представників розбіжних поп- лядів, котра має вділити засадничі точки, котрі розглядаються Комісією; комісія все має вирішити як і в точек взяти за основу. II. д-р БАРАН здіймає свою пропозицію голосуванням пропози- цію п. Красного відложено. II. д-р Баран в виду відлогення проно- пропозиції п. Красного пролонує комісії ворішити, який проект по- ставити за основу. II. КРАСНИЙ просить занести до протоколу, що п. д-р Баран не- ред голосуванням зняв свою пропозицію, а зараз видвигає її вдру- ге. Що до порядку, то хоч комісія висловилась не вибрати підко- місії, але це не вирішено, що розпочати роботу треба з того, що якись проект покласти в основу. Алі п. Красний домолить , як можна ставити який небудь про- ект за основу, коли не вияснено засадничих начал, що бажає як видко більшість членів. Сам хід дебатів вивів цілий ряд нових точок. А тому п. Красний пропонує, щоби комісія приступила до об- міркування по основним точкам, а потім вирішила б що за точки взяти за основу. I. КОРЧИНСЬКИЙ рахує, що який би плях не взяла комісія все однаково доводиться зостановлюватись на конній поодинокій точці. Всі точки, які б не були зазначені в тому проекті, який би пали за основний, неминуче повстануть в процесі наших робот. Розходження тільки в тому, коли буде обговорення цих останніх чи одразу чи далі на протязі нашої роботи. П.ВЕСОЛІКО підтримує пропозицію п.Красного, бо інакше буде перевага одному проекту а втім і одній групі. Безпрестрастно буде коли ми розробимо щось нове. П.Мішко докаржується той за точки попереднього промовця. Ми чуємо мати плани, положити послідовні принципи і далі розвивати їх. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ: який би проект не буде покладений в основу правил, но той середній проект, котрий буде вироблено комісією, буде цілком новий. З5 точок все одно виплинути при обміркуванню того чи іншого проекту. Булоб доцільним міркувати як скелетом якимось одним проектом. П.КРАСНИЙ: відповідь олога п.Ковалевському говорить, що на попередньому засіданні п.Ковалевський підтримував його, п.Красного, пропозицію, а сьогодня виступає проти. читання проектів це була формальність і ніхто не міг з ними серйозно ознайомитися-ніхто не мав проекта на руках. Ми всі хочемо прискорити справу. Як положено якийсь проект в основу, підкомісії не знають провідних думок комісії, комісії будуть дарма працювати. Між тим зараз підкомісія з'ясувавши 7-10 точок масть їх комісії на рішення. Залити проект П.Р. за основний ми повинні бути по всьому проекту. Так само серйозні читання директорів власності і забезпечення прав національної меншості, чи покласти в основу будуть самостійності У.Н.Р. федеративно-адміністративний принцип-чи демократично-централістичний. Іначе може повстати питання про дальню участь деяких членів в комісії . А тому пропонує єдино розумний шлях-обміркування спочатку принципів. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ: вносить компромісову пропозицію. Ми переглядаємо всі пункти, внесення підкомісією. Під час перечитання кожного пункта комісія висловлюється-чи є цей пункт засадничий. Всі признані засадничими пункти роздивляються коли більшість їх лежить в плану якогось проекту, то цей проект береться в основу, чи створяться новий. Нові факти додаються. П.ЛИМА: пропонує розбити всі проекти на 2 групи і рішити який ляже в основу. П.ВІЛЕНСЬКИЙ ставить на головування: по кладе комісія в основу дальнійших міркувань. тания про той чи іншій проект злити, а міркувати над тими точка- ми/а також на непредбачини новим/що до питання про підкомісію ,то не відкладається поки комісія не обговорить і вирішить які точ- ки засадничі, ітоді вирішить чи потрібна ця підкомісія. П.ВІЛІНСЬКИЙ ставит на голосування пропозицію п.Ковалевського, котра прийнята поправкою п.Корчинського, 1.КОВАЛЕВСЬКИЙ читає ці 55 точок. Комісія установила слідуючі засадничі точки:1/Форма державного Устр 2/Організація Верховної Власти,3/Однопалатна Система,4/Предпарламент, 5/Правительство,6/Самоврядування-Адміністрація,7/Суд,8/Оборона Дер- жави,9/Власність,10/Охорона людської праці,11/Церковь,12/Національ- ну меншості /Національно-Персональна Автономія/ Комісія приступає до обговорення 1-ої точки I. ФОРМА УСТРІЮ ДЕРЖАВИ. П.ВОЛЯНКО стоїть за демократичний, республіканський і парламентар- ний устрій. Голову держави мусить вибирати народ ............ а му- сит бути задержаний але не для цілої держави, бо технічно не мож- ливо його переведення. -рмішо обстоює принцип referendum від цього демократичного принципу комісія не може відступитися. Трудності переводення referendum ...., але його переводити в спеціальних випадках. З конституцію му- сить бути внесений принцип законодавчої ініціативи-ми мусимо раху- ватися з волею народу, дати можність народу висказатись свій погляд. П.КОВАЛЯ пропонує задержати принцип законодавчої ініціативи на- роду і висловлюється проти referendum'a II.КОВАЛЕВСЬКИЙ: Форма державного устрію була висловлена україн- ським народом через його органи Трудовим Конгресом та Центральною Радою. Ця формула демократична- виведена зиттями. Ми не можем відки- нути то що виведене зиттями, а з другого боку приймати то що зит- тям відкинуто. засідання перенесено на 7-му години веч. Голова Комісії Михайло Вілінський Член Секретар Герой Таліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. від 6-го Вересня 1920 р. Ч.9. ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РЕДАКЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. мій 6-го Вересня 1920 р. ч29. Головує п.ВІЛЕНСЬКИЙ . Присутні: др. Ахельман, -р.Остапан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Олександр Ковалевський, Іван Подза, Михайло Корчинсь- кий, Інхас Красний, Іван Лина, -р.Стапан Мішко. Секретарєв .Мідіц. Засідання відмінено о 8 год. 25 хв. вечера. Комісія продовжує обговорення І-ої точки. П. КРАСНИЙ: щи хочемо будувати справжню демократичну державу. Найбільше серйозним моментом-начали на яких ми маємо будувати державу...Красний говорить проти будівництва на федеративних на- чалах, що ілюструє слідуючи моментами: 1/Україна рівно населена в більшості українською нацією; в меншості є зрелською, польською, в-руськом, а з другого боку ні одна губернія не населена в меншо- сті українцями. З огляду на це нема кордінальної підвалини будувати Україну на федеративних началах, але психологія населення Укра- їни такова, не вимагає будови держави на федеративних началах. Україна як була цілком вільна, цілком підлеглою, що має психологич- ний грунт населення бути проти федералістичної будови. Необхідно будувати державу, котра буде зрозуміла для всього населення. І.н. існування окремих законів обмеження країн не було б зрозумі- ло населенню. П. КРАСНИЙ: рахує, що система будівництва має бути послідовна республікансько-демократична Проф. АХЕЛЬМАН: рахує центральну систему не задовольняючей. Центральне влада мало звертає увагу на міста. Селянин останні роки розгаковує на самопомич, він не кірить начальству. Треба звернути увагу на політичне виховання народу. Проф. АХЕЛЬМАН: отстоює проведення принципа народнього су- веренітету. до пропозиції п.Ковалевського зашись промовив припинено -р.БАРАН: Перше всьго ми мусимо сказати яке міжнародне становище держави.-що до цього-то держава Самостійна і Незалежна //що до внутрішнього державного устрою:-то мусимо числитися з реальними обставинами і принцип федеративний може бути при- нятий тільки до таких окремих земель, як Кубань... Очевидно, що Українська Держава не може бути однопольною і частина держави мусить розширити компетенцію не тільки на за- дачі адміністраційні-також і легісаційні -р. Варан пропонує голосувати над 4 точками. Перші дві не визивало особливих дебатів, що до третьої та чет- вертої то пролонує злучити в внесеннем проф. Айхельмана, що внутрішній "устрій Української Держави має бути федеративно- державним". П.ДІЛІНСЬКИЙ ставить на голосування пакті-й та - що принято комісією що до 3-го та 4-го пункта то з'ясовує дві про- позиції: а/як стоять у докладчика, в/за додатком проф. Айхельма- на до слова "автономії" слова політичної. Пакти 3-й та 4-й прийняті з додатковим проф. Айхельмана. Комісія приступає до обговорення -ої точки. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕРХОВНОЇ ВЛАДИ П.БІЛІНСЬКИЙ : з попередніх міркувань видно, що дискусії підлягає питання хто буде на чолі держави: одна особа чи ко- лектив. Проф. ААХЕЛЬМАН: пропонує формулювку, що на чолі викон- навчої влади стоїть президент. П.КРАСИЙ : треба мати на увазі те, що істнує на Україні, те по будь-як бажання створити Українська Республіка потребує президента республіки. Обирається тим же шляхом, як і парламент, себ-то на підставі виборів всього населення України, чого ви- мають слідуючі моменти: президент репрезентує Республіку, є верховний воєвода озброєної сили, в певних випадках має зносини з представництвом закордоном. Президент не відповідає перед парламентом, а через те і народом, котрий вибирає парламент-а тому президент мусить кибіратися народом. Головою держави є- часного менту -е директорія. Об вирішити що справу остаточно- треба не підходити від правового ґрунту. В Конституції ми пред- бачаєм ряд тимчасових моментів. На цей тимчасовий стан ми му- симо рахуватися з існуванням директорії. Голова директорії не має права за відсутністю правового ґрунту линить права остальних членів, як фіксуємо те що маємо і передаємо всі права директорії-Голові ,директорії-чим ми не порушено прове- лення послідовно-правного началa, до Голова „директорії- і не його правий стан. П. КОРЧИНСЬКИЙ: не визнавати за Президентом в Парламентарній Республі- ці активної,самостійної ролі в державних справах, що в нас, як згодку- ється всі промовчі,відповідним за всю роботу державну есть Правитель- ство й тому не виявляється ні з якого боку потрібним, щоб Президент обирався безпосередньо народом, а не Парламентом. Іншічі істоти не зна- їсть відповідального перед Парламентом Правительства, і сам Президент відповідав за політику,але не перед Парламентом, а виборчики, тому там вибори Президента не Парламентом,а іншими,спеціальним виборчим орга- ном. О до директорії й формулі, на чолі держави стоїть директорія в осо- бі її Голови О. Петлори" для правника ясно,що права публічні не можуть передаватися по довіренностям, як це зробили л. к. Шептицький „директорії Мака- ренко й Евень. Тому інститут "директорій в особі її Голови" есть цілко- вито не правний, тому триматися нам цього інститута не приходиться. За- мінною назву "директорій в особі її Голови", назво "Голова Держави". Голова держави буде найч-мінімум прав. Коли ми примемо в засаді прин- цип Парламентарний, то кожний акт Голови держави муєть бути зі згодою відповідного Міністра, а тому гарантій, що вибори Парламентом, а не через народ, до особи не потрібні. Особа Президента залишається в комплектом прав де-сільки декоративного характеру і великої ролі не відгорає. Це то- кається сучасного стану річей, а з окрема погляду т.Красного-то л. Красо- ний базується не на фактичному -а на правному стані. Боїться переки при переході в одного правничого інститута до другого Фактическі коли ми визнаєм право Голови Держави за Роловою директорії- то тим муємо визнати і директорію. Но до цьоговго моменту то ми маємо не більш факт передачі по довіренности двома членами Голови „директорії. І.малко додержується погляду -Голова Держави -Президент, вибирається всім народом. о до директорії, то з нею зірвати, бо вона не істнує, бо пра- ва передачі своїх прав не мала. Всідник виходячи з законошення, що вся вла да походить від народу і за ним залишається, залвиле, що вибір Голови де- ржави муєть бути застереження цілому народові. Голова держави, є виконав чим органом-законної влади, яка не інаже і детально підлегить до зага- лу цілого народу. Тому логично народ в цілості і безпосередньо повинен вибирати Голову Держави, а не через Союм,або яку іншу форму позсередніх виборів-бо тільки то її буде виявлена властива його воля, а Голова держа- ви в цей спосіб вибраний буде фактично правдивим репрезентантом тої во лі. Голова Держави повинен бути один. Колегіальний принцип в виді Дирек- торії не виправдав надії народу з моментом, коли члени Дерикторії пе- ренесли свої права на Голову іректорії,-до того не мали права-ця по- слідня фактично перестала істнувати,а юридичне й поняття стала фік- цією. В виду того, що ми вже тепер маємо тільки одного представника Верховної виконавчої влади в особі п. Головного Стамана,касуючи Дери- кторію,ми тільки легалізуємо фактичний стан,який в сучасний момент у нас істнує. де хто з принципіальних мотивів,бесідник освідчається проти директорії. Бесідник зайляється за Однопалатною системою народнього представ- ництва,бо тільки тоді воля його буде відповідати волі цілого народу і буде дійсним висловом його народних інтересів і бавань-при двопалат- ній системі воля низової палати фзв"язана з волею вищої палати і тому воля народа,виявлена через його представників,є обмежена,а такий стан в творже умоги, що стоять на перешкоді в досягненні дійсного пов- ного народнього суверенітету. Влада народнього представництва має бу- ти повна,необмежена. Виходячий однак з засади, що суверенність в У.Н.Р. е загал цілого народу і по вся влада походить від нього і за ним за- лишається не тільки de jure, але і de facto; треба забезпечити то- му к народа, як дійсному суверенові, вплив на державно-суспільне жит- тя не тільки шляхом виборів своїх представників, а безпосередньо через референдум і право народньої законодавчої ініціативи. Бесідник покли- кується на свою промову в справі референдума і народньої законодавчої ініціативи-казе дальше, до коли відібрати то право народа,то в таким випадку, принцип народнього суверенітету є народієм і бікцією пустою разом без форми і змісту. Тому ми, продовжує бесідник, не можемо й не маємо права ливати нарід того управління, що йому справедливо не тіль и де jure, але і de facto належиться. П. КРАСИМІЯ факт передачі Трудовим Конгресом влади Директорії-не ма- ло юридичний грунт. П. КОРИНЬСЬКИЙ торкнувся, чи могли два члени Директорії мати довірен- ність Голові-але не було не так-це було в порядку постанови Директорії і ця постанова підписана і Головою Директорії. М.с ми мусимо бути обе- режні, de jure не звивати з правничої послідовності"в-а фактически на- дати Голові Директорії ті права і повну влади, котрі ми маємо надати Президенту. П. ЛИЛА: нема жадної партії,котра не постановила-б, що Директорія ість нувати не мусять. П. ВІЛІНЬСЬКИЙ -додержується погляду, ще з директорією не треба рахуве тися.Трудовий Конгрес затвердив поіменно всіх членів Директорії й члена від Галичини, а тому жадної передачі прав бути не може. Член Директорії Андрієвський, усунутий від влади, може заявити, в винадку визнання дальшого Директорії, - себе членом директорії. Проф. АНДЕЛЬМАН додержується погляду, що Головою виконавчої вла- ди-Колегія. Д-р ПАРАН : в справі конструкції верховної влади всі члени Комісії крім проф. Айхельмана, стоять за одну особу-Президента. При чому п. Крас- ний пропонує, що б Головою Держави залишався Голова Директорії. По до вибору, то одні стоять за вибір Голови Соймом, другі за безпосередній вибір всенародним голосуванням. Конкретний внесок д-ра Барана що до цієї точки, розділяється на три пакта: 1/а /васада, що на Голову Держа- ви І особа-Президент, б/на чолі держави-Колегія в з 3 членів, 2-а /Голову Держави вибирає Сойм, с/Голова Держави вибирається всенародним голосо- ванням, 3/ тимчасово Головою держави є Симон Петлюра до хвилі перевибі- ру перших Парламентарним тілом. Комісія приступає до голосування цієї точки окремо по пактах. 1/ Голова Держави є одна особа -Президент-прийнято, 2/ при голосован- ні пакта, хто вибирає Президента, голоса Комісії поділилися: 6 за, 6 про ти, першої пропозиції, що Президент, вибирає Сойм, так і 6 за, 6 проти другої пропозиції, що Президент вибирається всенародним голосуванням, а, тому Комісією ухвалено розрішення цього пакта перенести до слідую- го засідання. 3/пакт, що тимчасово Головою Держави є Симон Петлюра до хвилі перевибіру перших Парламентарним тілом, прийнято. Засідання закінчено о год.10-45" вечора. Чергове засідання 7-го Вересня о год.10 ранку. П. Корчинський і п. д-р Міцко мають представити свої формулювки Голова Михайло Грушевський Члени: Секретар Юрій Токліч УРЯДА ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО ВИРОБЛЕННЮ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 7-го вересня 1920 р. ч.10. Головує Міхайло БЛАГОВІЩКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Солотницький, Олександр Ковалевський, Михайло Корчинський, Николає Красний, Іван Липа, д-р Степан Шінко. Секретарю: П. Білій. всідання відчинено о 10 год.45хв. .ВЕЗНАЛКО вносить позачергову заявку; п. Везналко долагає, що комісія кладеться з представників від партій. Кожний мусить мати мандат від централ партії, якого представником є п. Везналко зараз відсутствує, а тому Везналко не має дерективів від партії, ноби заступити її при розрі- знні такої важкої справи. І Везналко сподівається, що централ партії береться на цих днях і дасть мандат чи Ному чи другому представнику і прийняв участи в комісії в імені партії. п. ВЕЗНАЛКО просить комісію звернути увагу на слідуючі справи, котрі коть велике значення. І /Організація військових // делегація Уряду чи справа консолідації демокр.громад. сил о до порядку п. Красний з огляду на те, що при заяві п. Везналко не уло представників всіх партій-стоить за те, що комісія обміркує цю заяву, коли зберуться всі представники партій /члени комісії/ і про- ить п. Везналко залишатися до вирішення цієї справи. п. ЛИПА: комісія не складається по принципу партійному, але запропону- вались політичні дімці. По внеску п. Білінського комісією принято обговорювати що справу кінці засідання. п. ЛИПА: рахує необхідним доводити до відома громадянства про хід засідань в комісії. п. КРАСНИЙ: Накладаю пропозиція п. Липи є правильна, але для того пропоную робити че- робити з додаванням трьох застереженням. п. БІЛІНСЬКИЙ: презідіум комісії є замалый. Голова та секретар, а му пропонує осібну підкомісію котраб і занялась повідомленням гро- дянства о ході праці. Комісією ця пропозиція прийнята і обрано п. Ко- левського, Красного, д-ра Барана, Корчинського і по пропозиції п. Крас- зго головувати в ній надають п. Ковалевському. Комісія приступає до обговорення 3-ої точки. П. КРАСИЙ: справа по парламенту, - член формулу, та однопалатну систему об'єднуваннях членів комісії. Об'єднує нас і думка, що вся повнота Парламенту і тільки йому, доб не було б чинників, котрі могли урядувати не залежно від Парламента. Компетенція Парламента мусить охоплювати всі галузі життя. Строк на який вибирається Парламент це 3 роки. Д-р п. БАРАН: конкретний внесок: 1/однопалатна система Парламента по більшові формулі /вся повнота влади належить Парламенту. Проф. А. КЕЛЬМАН: прийняття такої формули позбавляє можливості референдума і законодавчої ініціативи з/внесок відомств формул державу парламенту. Комісія приймає в слідуючий резолюції: 1/Однопалатна система і центральний по 5- и членної формули 2/Вся повнота законодавчої влади належить Парламенту. Комісія приступає до обговорення 4-ої точки. ПРЕДПАРЛАМЕНТ. Д. КОРЧИНСЬКИЙ: Предпарламент має таку саме владу як і державний сойм, але не має права зміняти Устрій держави. Проф. А. КЕЛЬМАН: стоїть за те що, Предпарламентивне права як змінити так і зменшати права громадської свободи. П. КРАСИЙ: встановлюється на питання яка компетенція Предпарламента 1/чи також як Парламент ... чи обмежена. На погляд П. Красиного, кона мусить бути обмежена і тільки тоді можна вирішити що из'яти з компетенції Предпарламенту, коли ми будемо мати компетенцію Парламенту. 140 до справи про склад Парламента, то комісія зокрема останавливається на цьому питанні. П. ЛИНА стоїть за те, що предпарламенту належить повна влада-права Парламента, з обмеженими зміни конституції. Д-р БАРАН: за державною Радою призначається вся повнота влади державного Сойму за винятком зміни самостійності і незалежності У.Н.Р., за винятком демократично-республіканського устрію, за винятком зміни глибких прав і обов'язків горожан, /а в тим прав національних меншостей/, в тим числі зміни односистем.-двухсистем. палати і обмеженням 5-и гл.формули голосування. П. КОРЧИНСЬКИЙ: пропонує, щоб за комісією залішити про - П. КРАСНИЙ пропонує в додаток обмежень д-р Варана обмеження прав національних меншостей. П. БІЛІНСЬКИЙ: ставить на голосування 1/пропозицію п. Липи, як охвачуєчу пропозицію д-ра Варана, за 6 голосів, 2/ за висок д-ра Ва- рана 6 голосів. По пропозиції п. Красного, комісія ухвалила остаточне розрішення цього питання перенести на ближче засідання. Комісія переходить до обговорювання 5-ої точки. ПРАВИТЕЛЬСТВО. П. КОРЧИНСЬКИЙ: виставляє принцип відмінчальності правительства. П. КРАСНИЙ: треба зазначити, що ініціатива утворення правитель- ства належить Парламенту. Проф. А. ЛЕЛЬЧАН: пропонує зафіксувати момент…………… і від президента, котрий призначає, увільняє; організація Суду, котрому підля- гають Міністерства. Д-р ВАРАН вносить: Правительство іменується й звільняється Президентом Республіки на посадах Парламентарізму. В справі відмі- чальності його мусить бути в організації окремий Буд для злочинів службовими, так і за політичну діяльність. Комісія приймає 5-у точку у формуліровці п. локладника, і приє ступає до обговорення 6-ої точки. ЗАМОВРЯДУВАННЯ І АДМІНІСТРАЦІЯ. П. КОРЧИНСЬКИЙ: Вся повнота в державних справах належить Парла- менту державним органам, вся повнота в місцевих справах-органам са- моврядування. Органи самоврядування вибираються населенням по 5-и членій формулі з тим щоб поставити як можна ліше до цеї справи і саму дрібну сільську організацію. Адміністрація іде поступово з вер- ху з низ, коли ми хочемо щоб правительство правило. Нарід вибирає Пар- ламент, котрий формує правительство, правительство поступово формує адміністрацію. Проф. А. ЛЕЛЬЧАН і органи місцевого самоврядування роблять все, що заходять потрібним, але мусять не переходити норм. Витання про дрібну оцінку не треба підкреслювати. Д-р ВАРАН вносить і вся місцева влада адміністрації крім ви- конавчої поліцейської влади, залишається за місцевими органами само- врядування, з окрема економичні, санітарні, шкільні та інші. Розширена компетенція найвищих органів самоврядування, з окре- ма компетенції СЕЛЬСЬКИХ ГРОМАД АПРЕЛЯ - в органів виконавчих й розпорядчих, збудованих на 5-ти членній ви- борчій системі. Органи виконавчі в самоврядуваннях є виборні. Держав- на адміністрація будуються не на принципі номінації. Комісія переходить до обговорення залпи п. Безпалько. Ухвалено: заслухавши залпу п. Безпалько, Комісія приймає до відома та переходить до чергових справ. Чергове засідання о год. 5 полол. 7-го Серпня. Засідання закінчено о год.1-05" полол.- Голова Михайло Вінкевич Члени: Секретар Горій Кісіц Ж У Р Н А Л Комісії По Виробленню Конституції У.Н.Р. Ч.II, 7-го вересня 1920р. Головує п.Михайло Вілінський Присутні проф.Ейхельман, Д-р Ст.Варан, Віктор Завадський, Ілья Золотницький, Олександер Ковалевський, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Кобза, Д-р Липа, Д-р Мишко і Пилип Пилипчук. Секретарює Ю.Віліц. Засідання відчинено о 6-й годині вечора. Комісія приступає до обговорення точки 7-1 "Суд". Др.Варан дає слідуючу формулювку: зовнішня форма вироку судового во імя Республікі. Принцип номінації судей за виміком тих випадків, що предбачені законом. Незміняємість інстанцій непереміщення судей. Судді поступають лише во ім'я законів. Принцип Єдиної Вищої Касаційної Інстанції для цілої Держави. Комісія приймає без дискусій точку 7-му в редакції докладчика Дра Варана і переходить до обговорення 8-1 точки "Оборона Держави". П.Ковалевський зазначає, що Начальним Вождем мусить бути Голова Держави, тоді армія буде аполитична; часта зміна Головного Вождя озброєних сил Держави - відбивається в негативний спосіб на ведення військових справ Держави. Військо мусить бути регулярне, що не обхідно, коли доводиться не тільки творити Державу але й обороняти її. Мусить бути проведений принцип особ, яз кової загальної військової повинності. Докладчик Др Варан намічає слідуючи пакти: 1/загальна повинність, 2/регулярна армія, 3/Начальний Вождь-Голова Держави - на час війни командування доручається фаховому генералу. Проф.Ейхельман рахує необхідним додати принцип територіального розміщення новообраниців і вносить відбуття повинності проходить по можливості на території на бору, з тим, щоб відома частина командного складу була-б з народжених на цій території. П.Красний вносить поправку до внесення Дра Барана, з власне, що на час війни Президент Республіки затверджує командуючих армії одного з кандидатів по пропозиції Ради Міністрів. Комісія приймає в слідуючий формулюванні принцип за гальної військової повинності й принцип регулярної армії "Начальник Вождьом армії є Голова Держави, а на час війни командування дієвої армії доручається фаховому генералу, призначеному на предложення Правительства Голово Держави". Додаток проф.Біжельмана комісією відклюнено. Комісія переходить до обговорення 9-ї точки "Приватна власність". П.Ковалевський стоїть за збереження основної засади. Право власності мується бути зазначено з необхідними обмеженнями. Питання про земельну власність 1 реформу повинно бути розвязаним правим органом, приймні Державною Радою. Др Баран підкреслюючи необхідність задержання принципа приватньої власності, як основи державного устрою, при ципа котрий окреми закони можуть порушити, вносить слідуючу формулюванку: залишається засада приватньої власності. Повне або частинне вивласнення, або обмеження приватньої власності - має місце з огляду на державно-публічну або суспільну потребу, або з економічних причин в способі що опреділяють або опреділять окремі закони. Вивласнення або обмеження провадиться за відшкодування в формі й високості які установлюють окремі закони. П.Корчинський вносить додаток, що обмеження приватньої власності має місце також в інтересах соціяльної справедливості. По пропозиції п.Красного- п.Білінський ставить на голосування, що внесок п.докладчика не торкається земельно питання, котре муєть бути обговорено окремо, що комісіек приймається. п.Красний пропонує внесок докладчика розбити на окремі частини й голосувати по цим абзацам. Комісією голосуванням прийнято внесок Дра Варана з додатком п. Корчинського, що до обмеження приватної власності в інтересах соціальної справедливості 1 з поправкою п. Красного, котрою замість слова "відшкодування" ставиться - "справедливе винагородження". Комісія переходить до обговорення Земельної Справи. Др Мишко рахує необхідним зазначити в конституції знесення великої власності. Хоча велика власність юридично існує, але фактично не існує і одібрати подільної землі від селян не можна. Цей момент знесення великої власності мусить бути зазначений, бо в противному разі ворожі елементи використають його. Ліси, Др Мишко, рахує безумовно державною власністю. п. Ковалевський стоїть за те, щоб справа аграрної реформи була передана першому законодавчому тілу, яке зафіксує факт переходу землі до селянства і урядкує ті норми, на підставі котрих ця передача мала місце. п. Корчинський висловлюється за те, що в конституції мусить бути проклямовано, що перехід землі в руки селянства закріпляється як факт. Землі, по думці п. Корчинського, залишаються в руках селянства, а правні форми переходу 11 установлюються першим законодавчим тілом. п. Пилипчук пропонує розрізнення аграрного питання відложити до парламенту. п. Білінський рахує, що з приняттям принципу попереднього бесідника, зноситься можливість існування принципа установленого законом Директорії, на підставі котрого кожий може володіти мінімум ом 15 десятин землі. п. Кобза пропонує скасовання великої власності й вибрання норм віднести до першого парламентарного Др Варан вносить: проголосити принцип знесення більшої земельної власності так публічно як і приватно, щоб цю землю як фондом земельним задовольнити малоземельне й безземельне хліборобське населення. Форму й спосіб мається управлінити дорогою окремого земельного законодавства. п.Корчинський вносить: Земля, що в наслідок революції перейшла до селянства творить земельний фонд і надалі земля остается в руках селянства, а правні форми й спосіб переходу мають бути унормовані окремим законом. Проф. Ейхельман вносить додаток до внеска п.Корчинського, що "ті землі які селяне в селах використали" творять земельний фонд і т.д. Більшість голосів комісією прийнято цю точку в редакції докладчика Дра Варана. п.Красний утримався від участі й голосування в земельній справі по причинам особого характеру, що виникає з того, що він є представником єврейського населення. Засідання закінчено о 8-й годині 10хвилин.- Чергове засідання 8-го вересня о 10-й годині рано. МИХАЙЛО ВІЛІНСЬКИЙ. Ішова Михайло Філіпович Секретар Юрій Твіліц ЖУРНАЛ Засідання Комісії По Виробленню Конституції У.Н.Р. ч.12, 8-го вересня Головує п.Михайло Білінський Присутні: проф.Ейхельман, Др.Варан, Віктор Завадський, Пін- хас Красний, Михайло Корчинський, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Іван Липа, Др.Ст.Мишко. Секретарке Юрій Біліц. Комісія приступає до обговорення 10-1 точки "Охорона Праці". Др.Мишко/звертає увагу на те, що робітниче питання на ряді з аграрними питанням в сучасний момент, є одним з найважніших соціальних питань. Праця, цей одинокий йд чинник витворювання дібр в цілі задоволення людських потреб, постепенно визволяться з путів капіталізму і вибирає собі належну пошану і все сьогодні перевага пра- ці над капіталом прибирає реальні форми і недалекий час повного її триумфу. Робітництво в цілім світі орга- нізується до боротьби за лучші умови праці - проте при вирішенню питання про охорону праці ми. мусимо мати це на увазі й піяти на зустріч визвольному рухові робіт- ничої класи. В першій мірі треба усунути експлоатацію людської праці й встановити карну відповідальність на експлоататорів. Дальше треба забезпечити робітниче на- селення перед перевагою підприємців-капіталістів і вит- ворити лучші умови праці: Средства, що ведуть до цієї цілі є слідуючі: 1/ Заборона праці дітям нище 15-го року життя. Той період життя має бути посвячений примусовій на- уці. 2/ Заборона нічної праці жінок та малолітніх робітни- ків; тих послідних також в тих галузях промислу, що є шкідливі для здоровля. 3/ Встановлення мінімум заробітної платні; критеріям для дні означення мінімума заробітної платні є вар- вартість средств, необхідних для задоволення своїх і своєї родини потреб. 3/ Встановлення максимального дня праці в поодиноких галузях промислу - не більше однак, як 8 годин денно 4/ Опіка права робітників, їх здоровля й життя. 5/ Забезпечення утримання робітників, їх жінок та ді- тей на випадок хворости, каліцтва, старості, безробіт тя та смерти. 6/ Цілковита свобода організації робітництва й бороть- би о ліпші умови праці й життя. 7/ Свобода страйків, коаліцій, союзів і т.д. 8/ Утворення в поодиноких промислових закладах, фабри- ках, копальнях 1 т.д. робітничих комітетів фабричних для репрезентованнй й оборони професійних інтересів робітників, евентуально для участі робітників в заряді підприємства-окремий закон означить компетенцію й опо- сіс вибору тих комітетів. 9/ Обов'язкове встановлення роз'ємних судів /промисло- вих та третейських/, зложених в половині з робітників 1 в половині з підприємців- для вирішення спорів між робітниками а підприємцями. 10/ Контроль держави: назначенню достаточного числа виборних фабричних інспекторів по всіх галузях народ- ного господарства й повирення надзору фабричної інспек- ції на всі підприємства, що користуються наемним трудом не виключаючи державних службовників і домашньої при- слуги. 11/ Встановлення правильного, достаточного й з'органі- зованого санітарного надзору на всі галузі промислу. Санітарні відносини мусять бути в цей спосіб урегульо- вані, щоби життя й здоровля робітників було забезпечено. 12/ Організація безплатної лікарської помочі ато ліка- рів, шпиталів, лікарств 1 т.д. 13/ Організація має хорих. 14/ Організація через органи місцевого самоврядуван- ня бжра посередництва праці по найму місцевих і прихо- дячих робітників /Вираз праці/. 15/ Установлення карної відповідальності за порушен- ня законів про охорону праці. Тільки сповнення вищих постулатів-закінчує про- мовець-часть можність робітникам створити лучші умо- ви праці й життя й забезпечити їх перед експлуатацією зі сторони підприємств-капіталістів. Докладчик Др Баран вносить: 1/ Людська праця й людське здоров'я і життя стоїть під особливим охоро- ною законів; 2/ За державою забезпечується право кон- тролю умов праці що до винагороди за наявну працю, за робітниками право організації робітничих сонзів ста- новить 1 право заключати колективні контракти; 3/свобода страйку; 4/право держави творити роз'ємчі суди; 5/ охорона малолітніх робітників і жінок, а з ок- рема матеріальства; 6/матеріальне забезпечення робітни- ків на випадок недуги, каліцтва, старості й смерті; 7/ видання особої службової прагматики відносно дер- жавних службовників. По пропозиції п.Красного комісія голосує по абза- цам і приймає вищезазначені 7 точок з слідуючими поп- равками: що до пакта 4, де слово "право" замінено на "обо- в'язок". Комісія обговорює ІІ точку "Відношення Держави до Церкви". п. Ковалевський не находить можливим в цьому пи- танні посилятися на принцип Західної Європи, бо там церков не несе ворожих ідей. Українська церква мусила бути провідником бороть- би за визволення українського народу. За час револю- ції церков не йшла в цьому напрямку, почалась бороть- ба церкві з державою, що довело до повного розрива. Коли стояти на грунті будування держави, то 1 в питан- ні що до церкви -церков мусить бути одержавленою. Православна церков , котра об'єднує сільськість україн- ського народу не може займати теж саме становище як і інші. Др. Мико стоїть за відділення церкви від Церкви, що звільняє Церкву від кlerикального впливу. Духовенство на Україні знаходиться під російським впливом. Воно вороже ставилось як при справі відділення Української церкви від Російської, так і в справі істнування України як незалежної держави і піддержувало реакцію. Православна церква не повинна мати якихось осо- бих привілей. Всі релігії рівноправні, жадної церкви державної - нове відлучення церкви від держави - це основні точки погляду Дра Мико. Проф. Ейхельман відрізняє відношення держави до церкви й відношення до духовенства. Всі вирокання мають свободне внутрішнє управління, але це не значить, що православна церква , як домінуюча на Україні, від- діляється від Держави. Треба поставити її в свободне положення, а не відділяти від Держави. Привилегія православної церкви - грошова допомога від Держави, що, правда, можливо й для інших віровань. п.Корчинський: церков на Україні може бути чи І/ державною, чи 2/ відділеною. Державна церква ще дуже зв'язана з монархичною ідеєю, не повинна мати місця на Україні. Що до православної церкви відділеної від Держави, то п. Корчинський зазначає що мораль не дає змоги йти шляхом зведення церкви на характер прават- ного товариства. В особливий Держави мусить бути сво- бідна й церков, мусить бути сприятливе відношення до віруюченьДержави - особливе положення може мати православна церква. Інтереси Держави вимагають засво- печення автокефалії церкви, та паралізування то- го тягнення духовенства до Москви. п.Красний задержується того погляду, що не тро- ба проголошувати відділення церкви від Держави; треба зазначити, що на Україні істнує Українська Пра- вославна Церков. Всі інші віролюбідання на Україні вільні.- Др.Баран висловлюється проти проголошення якої не- будь церкви пануючою, бо коли об'явити такою право- славну, то не буде прівілею для греко-католиків до яких належить частина свідомих українців. Далі Др.Баран вносить слідуючу формулу: 1/ В Українській Церкві нема Державної Церкви; 2/ Проголошується Автокефалія Православної Церкви; 3/ Проголошується принцип рівноправності й рівноправ- ності визнаних істнуючими законами віросповідань; 4/ В границях законів Церковом визнається внутріш- ня автономія, для кожного істнуючим законами виз- наного ісповідання; 5/ Для релігії, що їх Церквою 6/ Забезпечується конному свобода віри й сумління і свобода зміни релігії; 7/ З причини свого ісповідання ніхто не може відмови- тись від сповнення публічних обов'язків; 8/ Нікого не можна змушувати до виконання релігійних обрядів, або належати до якого небудь віроспові- дання. Комісією всі пакти прийнято в вищезазначеній редак- ції п.докладника Дра Барана. п.Красний вносить заяву, що цілком співчуваючи автокефалії православної церкви на Україні, не рахує можливим приймати участь в голосованні, як не на- лежний до цієї церкви. п.Ковалевський вносить додаток, що Церква бере на себе обов'язок матеріальної допомоги православно- му духовенству. Проти цього додатку висловлюється: Др.Баран, п.Липа і п.Красний. п.Красний вносить поправку до додатку п.Ковалев- ського- "православна і всі визнані законом іспові- дання одержують від Церкви кошти на своє утримання". Додаток п.Ковалевського комісією відхилено. П. Корчинський вносить заяву, що стоячи за тим, що про- вославна як і другі ісповідання - одержували-б ут- римання під Держави, голосовав проти з мотиву, що на це не місце в конституції. Додаток п. Красного – був евентуальний, з огля- ду на те, що внесок п. Ковалевського відпов.- додаток п. Красного на голосування комісії не переходить. Засідання закінчено о 1-й годині 20 хвилин. Чергове засідання о 6-й годині вечора. МИХАЙЛО ІДІНСЬКИЙ Ішова Михайло Філіппович Секретар Юрій Гігліз ЖУРНАЛ засідання Комісії по Конституції У. Н. Р. від 8-го Вересня 1920 року Ч. ІЗ. Головує п. Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександер Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук. Секретарєв Юрко Віліц. Засідання відчинено о год. 6–30". П. Ковалевський вносить позачергову заяву: на попередньому засідан- ні Комісією було прийнято дві точки: І/ що на Україні нема Державної церкви і 2/ рівність і рівноправність релігій в Державі. Поясняє друга точка виключає першу, то з формальних мотивів можно ці точки перего- лосувати і випустити першу. П. Вілінський заявляє, що всі статті виробляються для Комісії і таке повторення немає значиння, бо остаточна редакція буде надана при постательному відчитанню. П. Липа заявляє, що Комісія зараз виробляє не текст Конституції, а засадничі точки, щоб в дальньому порівняти з другими предложенними проектами Конституції. Д-р Баран не находить противолежностями між цими двома точками і рахує можливим відкинути першу точку, бо друга виключає першу. П. Красний висловлюється за те, щоб викреслити першу точку. Проф. Айхельман свідчить, що в конституціях взагалі не зазначається "що Державна церква не існує". Як що Комісія це-зазначить–то це буде вбоя в руках большовиків для піднесення релігійного, а потім противо- державного руху. Д-р Мішко висловлюється проти переголосовання, бо Комісія повинна признати необхідним переглянути всі свої резолюції, або триматись прийнятих уже резолюцій. Комісія логично розвиває принцип, що нема Державної церкви, але є рівноправність всіх віроїсповідань. Германська Конституція має пункт, де зазначено, що нема ніякої Державної церкви. Поступила пропозиція припинити дискусію. Докладчик д-р Баран пропонує зчернення першої засадничої точки "нема Державної церкви на Україні", що Комісією приймається. Д-р Мішко просить занести в протокол, що він голосує проти і засте- регая votum separatim в цій справі. П.Липа вносить пропозицію: "на потреби церкви Держава відпу- скає відповідні кошти. Д-р Баран рахує неможливим вставити пропозицію п.Липи, коли прийнято уже, що нема Державної церкви. П.Красний вносить пропозицію, що "Держава відпускає певні ко- шти на православну церкву і у відповідній пропорції на інші релігії та віросповідання, котрі визнані істнуючими законами. Проф.Амхельман зазначає обовязок Держави підтримувати всі релігії, бо всі вони дають моральне виховання населенню.Держа- ва не може давати утримання церкві, розмова може іти лише про допомогу.Весідник вносить пропозицію, що "Держава і общественні управління приходять в матеріяльною /грошовою/ допомогою релі- гійним віросповіданням, які мають в цьому потребність/нуждy/. П.Ковадевський рахує пропозицію п.Красного приємлею. П.др.Мішко висловлюється проти пропозиції.Конституція, каже п.Мішко, дає право кожному належати до церкві; коли хто належить до тої, чи другої церкви, то він і несе добровільно звязані з тим тягарі.Коли ж примушувати всіх нести тягарі, то тим самим при- примушувати кожного належати до церкві. Прийняв цю постанову, Комісія в скритому виді визнає Державну церкву. По припиненню дискусії приставлено на голосування пропозицію викладчика д-ра Барана:Держава приходить з матеріяльною допомо- гою релігійним віросповіданням, що істнують в Державі і виз- нані істнуючими законами.Ця пропозиція дістала меншість голо- сів.Комісією прийнято пропозицію п.Красного: "Держава відпускає певні кошти на православну церкву і у відповідній пропорції на- иньші релігії та віросповідання, що визнано істнуючими законами. Д-р Мішко просить занести в протокол, що він принципово проти цього пункту і голосував проти. Комісія переходить до обговорення 22-и точок: "Права національ- них Меншостей". П.Красний підкреслює той трудний момент, коли йому приходить- ся виступати в Комісії в цій справі, головним чином через те, що він бачить в Комісії представників майже всіх українських пар- тій і не бачить представників єврейських партій,-але пам'ятаючи, що український народ завжди справедливо вирішував справу наці- ональних меншостей,він є певний,що голос його не залишиться оди- ноким,знайде піддержку у представників українського народу. Про національно-персональну автономію протиники її кажуть,що вона утворює Державу в Державі.На погляд п.Красного мирне спів- життя на одній території де-кількох націй є можливим лише при персональній автономії,через те,що справи національні рішались самою національностю,не виносились в державні інституції і не утворювали зайвих моментів для конфліктів.Що до суті автономії, ми маємо ряд держав,котрі ємали в собі цілий ряд держав,але вони і до цього дня цілі / Сполучені Штати /.З другого боку ми маємо вразок Росії,Австрії,котрі хотіли створити тюрму народів і котрі при першому іспиту розлетілись.Тому не є небезпечним,ко- ли Держава дає кожній національності певні права,бо предпід прав встановлюється Парламентом,а не самою нацією. Що до національно-примусового оподаткування,на це має право на- віть волость. Залишається закон,котрим розрішається виходити з Союзів,а тому в Союзі залишаються члени тільки по добрій волі і тим самим під- лягають оподаткуванню лише по добрій волі. Е цілий ряд справ,які повинні находитись в руках єврейської національності. Істнувавший в старій Росії інститут казовних равлінів е скасований,але метрикація,яка була в їх руках,повинна залишитися в руках єврейського населення.Органи національно-пер- сональної автономії повинні занятися цією справою тим більш,що інститут казовних равлінів не відповідає бажанню і настрою єв- рейського народу.2/справа Усемерен-шки ,що торкається 90%-95% єврейського населення,теж повинна бути в руках органів національ- но-персональної автономії.3/кладбища;9-го Січня Центральною Ра- дою були встановлені права меншостей на національно-персональну автономію.Після затвердження цього закону,як що б на Україні не було анархії,не було б погромів- Україна могла мати співчуття з боку українського та 'мирового єврейства-22 мільйонів єврейства могли б працювати на користь українських справ.Найкращим доказом сімпатії до української справи-миморандум американських євреїв, представники котрих були на Україні.Не можемо не рахуватися з ак том, виданим Петлюрою до війська, в кодрому було засвідчено співчуття та активна допомога єврейства уряду. Далі, орган демократичної української Думки "Наш Шлях" від 9-го Червня 1920 року свідчить, що єврейство підтримувало українську національну культуру під час окупації Камянця поляками. В єврействі є певні симпатії до українського руху, - тому слід зберегти закон про національно-персональну автономію, виданий Центральною Радою. Справа національно-персональної автономії є настільки серйозна, що тільки Парламент скаже по цьому питанню своє рішуче слово. Ми повинні схронити statu quo . Коли ми находимось за кордоном України, коли неможливо переведення в закон Українську Конституцію, то неможливо не рахуватися з відгуком незадоволення євреїв всього світу. Український народ в лиці Парламенту дав персонально-національну автономію і тільки він може її відмінити. Гетьман відмінив національно-персональну автономію, але українські народ в лиці Директорії поновив. Віктор Завадський перш за все зробив два застереження: 1/ що він виступає виключно як член комісії, яко правник, а не як член Центрального Комітету партії соціалістів-федералістів і 2/ що під виразом "національно-персональна автономія" він буде розуміти той її розмір та обшір, що висловився в законі Центральної Ради з 9-го Січня 1918 року. Промовець звертає увагу, що революційні вибухи в силу інерції завжди далеко сягають за реальні межі і хочуть здійснити ті ідеали, яких можна буде зреалізувати через де-кілька століт. Так було в Французьської революції, так трапилося і з великою Російською. Українська революція висунула також один з ідеалів-національно-персональну автономію, якої поки ще нема ніде у світі. Ідея її народилася в головах нечисленних вчених і ще ніде не була випробована. Робити експерименти з нею під час будови Української Держави дуже небезпечно: коли такі стали держави, як Англія, З'єднані Штати, Франція і могли би дозволити собі такий експеримент, то Українська Держава занадто слаба, щоби робити се. Для сталих Держав се була би тільки невдала спроба, а для Української може і загибель. Промовець нагадує історію та обстанови, в яких народилася та стала законом національно-персональна автономія: з початку відродження української нації в м. Києві, в сьо му надзвичайно вросіщеному місці, до свого факту усі меншості Київа поставилися дуже вороже і от провідникам української ідеї приходилося йти на уступки ним. Се і був перший штовчок для висунення ідеї національно-персональної автономії. Як закон, вона була прийнята в ненормальних умовах 9-го Січня 1918 р., під гуркіт гармат сольшовиків, що вже підходили до Києва, а члени Центральної Ради одною ногою були вже в автах. Обміркування закона не відбулося, і він був прийнятий без преній. В друге 27-28 Квітня 1918 р. Центральна Рада вже знає, що німці її розгонять і ось вона в кванному порядку проводить Конституцію У.Н.Р., при чому включає туди повність закон 9-го Січня 1918 року, навіть не кодифікуючи його, через що в Конституції є посилка на компетенцію "Генерального Секретаріату", яко з той час вже не було, а істнувала де-кілька місяців Рада Народних Міністрів. Се все свідчить, що закон про національно-персональну автономію проходив в ненормальних умовах. Далі Завадський спиняється над виразом, як ого прикладають до національно-персональної автономії: "Держава в Державі". На думку промовця се не цілком вірно, ось се є десять держав в одній Українській, тому, що Центральна Рада застерегла право десяти народностей; а через те, що народностей на Україні є 48, то можна навіть припустити, що таких держав буде таке ж число, себ-то: 48. Для розуміння Держави потрібні 3 елементи: народ, влада і територія; в даному разі народ є, влада також є, і при тому влада в державному всеукраїнському масштабі: застерігається Парламент, установці збори, урядування, законодавча діяльність, сюжет і все се в державному масштабі; що до третього елементу, то він також є-територія-і територія, яку буде обороняти не той, народ виключно, що користується з права національно-персональної автономії, а також і українці з походження і всі остани меншості. Промовець зауважає, що при національно-персональній автономії український громадянин має менш прав і менш борониться в соку державних апаратів; так українській громадянин-українець з походженням-вибирає у Парламент та Установчі Збори тільки один раз, а член національно-персональної автономії-два рази: і в свій Парламент і в українській. Таким чином він має більш політичних прав за українця з походження; потім такого українця боронять тільки сую-українські державні апарати, як-то: суд, адміністрація, він має користь тільки від українського самоврядування та офіційної ола- годинності, а члена національно-персональної автономії, крім своєї сторони також і національні його апарати, себ-то: в українській Державі краще забезпеченні інтереси та права не українців з походження. Очікується також промовець і на утворенні національних міністерств, яку находяться і в ідейному авязку в національно-персональному автономію і в юридичному, бо в законі 9-го Січня 1918 р. застерегається за національними союзами право представництва перед державними установами, що і виливається в форму національних міністерств. Промовець вважає неможливо, щоби міністри національних справ брали участь в Раді Народних Міністрів У.Н.Р., бо ідучи логичною дорогою треба допустити в Раду міністрів з 10-12 українських міністрів, всіх 48 міністрів національностей, що заселяють Україну. Наведені думки переконують Завадського, що забезпечувати права меншостей в формі національно-персональної автономії абсолютно неможливо і неозпечно для Української Держави і тому треба шукати іншої форми. Промовець пообереться того, що б національні союзи, скупчивши великі гроші не витратили їх проти Української Держави, а се при наявності цілої сітки плямових організацій на Україні уявляє з себе ірізну небезпеку. Особливо це загрожує Україні в бою її валеклих ворогів-москалів. Тоді вони будуть вести війну не тільки зовнішню, а скориставшись з своєї організації будуть вертивати Українську Державу і з осередку. П. Ковалевський: оуваве іноді таке положення, щоб побіч з нацією, надією, яка опреділяє характер Держави, є ще інші нації. Один з них заселяють певну територію, другий-такої території не заселяють. І коли в першому випадку находиться менш-більш легкий вихід, в формі національно-територіальної автономії, а то й формі сфедерирування поодиноких країн територіальних одиниць, в другому випадку-вихід не так просто знаходиться. Нехай може дістатися менш від того, чого домагається, але забезпечуються інтереси цілого, Держави; все вона дістає більш від того, що може дати Держава-й тоді інтереси цілого можуть опинитися в великій небезпеці. Зараз ми стоїмо перед вирішенням саме такого питання: по-біч з українською нацією, правним господарем нашої землі,-живуть нації: жидівська, московська, польська й інші. Як має бути відзнан- чене іхне публічно-правне становище й чи є необхідність його відзначати? П.Красний тут зазначив, що воно вже определено за- коном 9-го Січня про національно-персональну автономію, якої він є оборонцем і послідовним прихильником, бо, як він зазначив в сво- їй промові, кожна нація має право на вільне життя в межах даної держави. А з цією засадою цілковито погоджуюсь. Але одна річ-за- сада, принцип, друга-практика, дійсність. Вироблюючи тези, що мусять входити в основу Конституції, ми мусимо керуватися виключно тою ді- йсністю, тою державною необхідністю, яка випливає з реальних від- носин громадянських сил в країні, яка випливає з сьогоднішньої дійсності, з того, що фактично витворилося на Україні в процесі трьохлітної ії боротьби за своє визволення. Щож витворилося фак- тично на Україні в сфері національних відносин? П.Красний каже, що витворилася національно-персональна автономія. Думаю, що він помиляється. Є дійсно закон прот національно-персональну автоно- мію, але немає самої автономії. Росіяне цього закону не здійсни- ли, поляки також і навіть його не здійснили самі жиди. І що це так про це 'свідчать слова самого п.Красного. В уарґументування необ- хідності національно-персональної автономії-приймаймі-жидівської, він послався на три моменти: метрикацію, каширне мясо й кладбище. Скажу, що всі ці три моменти цілком вичеркуються формулою: "наці- ональним меншостям забезпечується право на культурний й націо- нальний розвиток." Як очевидно, п.Красний чогось не договорив, і тому підійдемо до самого закону 9-го Січня про національно-персональну автономію. Раніш від цього зупинимося на компетенції національних органів. ІІ установлює сама нація, при чому на разі розходження між нею державою, вибирається погоджуюча комісія на паритетних началах з представників національних установчих зборів і всеукраїнських установчих зборів. Мимо того, що держава прирівнюється в своєму значенні до меншості, - вона абсолютно не гарантована від того, що в цю погоджуючу комісію не увійде більшість членів даної на- ції, бо парламент не може ділігірувати своїх делегатів з боку їх- ньої національної приналежності. Себ-то держава не гарантована в всвоїх правах, в забезпеченні своїх істотних інтересів. Далі... право податкування членів даної нації-дуже небезпечне право, бо воно обмежує компетенцію держави й зміцнює націю, змі- цнює її опірну силу. Але закон 9-го Січня ще побільшує незале- жність націй в особі їх національних союзів. Він говорить, що со- юзи мають право на одержання певних коштів "з загальних засо- бів У.Н.Р. і органів місцевого самоврядування". Що ж ми маємо? Я, українець, даю кошти не тільки державі, але й певній національ- ній меншості, при чому я вористуюся певною підтримкою тільки в боку держави, бо, приміром, жидівські національні органи допомага- ють лише своїм членам. В такий спосіб утворюється подвійність обовязків для громадянина української національності й подвій- ність прав для громадянина всякої іншої національності. Що національні союзи й їхні органи претендують на поширену компетенцію, це випливає з того, що закон 9-го Січня називає ці органи Державними. В такий спосіб ім надається публічно-правовий ний характер. Побіч в Українськю Державою стає держава іншої національності, що має свої установчи збори, свою адміністрацію, своє правительство-словом всі атрибути своєї державності. І ця державність, як ми вже бачили, ліпше охороняється, ніж основна де- ржавність, українська, бо вона не залежить від держави, бо вона ви- ступає як рівноправний їй синий. Не тільки непорозуміння між установчими зборами даної національності й Українською Держави, але й непорозуміння між органами держави й органами національ- них союзів розвязуються третьою стороною. Коли все це й є національно-персональна автономія, то ми повинні не сказати, що така автономія шкідлива для держави, що вона прини- жує державу, а за ті політично-соціальні умови, які панують на Ук- раїні, навіть загрожує самому істнуванню держави. Можливо, що нації зміцняться, що вони зможуть навіть утриматися в ріжних обставинах , але держава наша на таких принципах ніколи не збудується; вона завжди буде слабішою від націй. І чому так-сильні держави, світо- ві держави, не йдуть в цьому напрямку й не будувалися на таких підвалинах, а наша держава, зруйнована, знищена, ембріональна-мусить все віддати другим, нічого не залишивши собі? Це не є демократизм бо демократизм не є нечуванням здорового сенсу, національно-де- ржавної самоохорони, самоохорони того народу, який бореться за свою свободу, за свою державну незалежність і який хоче не тільки здо- бутти цю незалежність, але й її зміцнити. Нарешті, момент моральний, п.Красний казав про те, що зазначин- ня прав національних меншостей в межах менших від національ- но-персональної автономії викличе недовірря в іхнього боку, принаймні, в боку жидівського населення. Його спитав: а до цього часу було довірря в боку жидівського населення? Адже було дано національно-персональну автономію, було дано ще 9-го Січня 1918 року і щожчи пішло жидівське населення за українською ідеєю? Жидівська буржуазія мріяла про демократично-буржуазну Росію, а жидівській пролетаріят не тільки мріяв, але й просто йшов за большевиками, виразниками Совєтської Росії. Що це так, свідчать факти: в українській армії немає жадного жида, як і серед урядовців державних установ, за винятком, може, самого п. Крас- ного й його двох-трьох товаришів. А в складі Совєтської армії є цілі жидівські полки, не говорючи вже про совєтські установи на Україні, які майже виключно складаються з жидів. Ми знаємо про ті жертви, які несло жидівське населення на Укра- їні в ім'я московського большевизму, а де ті жертви, що воно їх несло на користь нашої спільної батьківщини -Української Держа- ви? Чи нагадувати про недолюльність московського населення на Укра- їні, про його активні боротьбу з ідеєю української державнос- ти? В силу цих мотивів, я й мої товариші по народньо-республікан- ській партії, як члени цієї Комісії голосуватимемо проти включення принципа національно-персональної автономії в число ос- новних засад Української Конституції.- Засідання закінчено о год.9-30". Чергове засідання 10-го Вересня о год.10.- Голова Михайло Вілінський Члени: Секретар Ігорь Гіліч ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО ВИРОБЛЕННЮ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 16-го вересня 1920 р. 4.14. Головує п. МІХАЙЛО БІЛКІВСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля-Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Імлян-Пилипчук. Секретарєв Юрій Білік. Засідання відчинено о 10-й год. 30 хв. ранку. Зачитано та ухвалено журнали засідань 6, 7, 8, і 9. Продовження дискусії що до персонально-національної автономії. П. КОРЧИНСЬКИЙ констатує відсутність в комісії однієї думки, що до розрішення питання про національно-персональну автономію і атмосфера притястей, що все складає за короткий час дебатів кругом питання про національно-персональну автономію, може полегшитися як тим, що цього інститута - це ніде в світі не випробована, так і тим, що тут в комісії здебільшого засідають люди, що є взаємними застереженнями справляться до нього, що виділися з рук Центральної Ради. Може до цих причин належить також народження відцінення по-рух в національних світоглядах - виходячи з націоналістичних юридичних нації, будують своє вільне життя на прагненні самоозначення як до відокремлення, в окрему державу. Право самовизначення належить тим націям, що не займають відрубаних географічних просторів і бажають змін, і полягає обмеження - їх права на самоозначення: їм нікуди віддалити- ся, воно не можуть утворити окремої держави, значить, мусить зале-жатися підданцями тієї держави, на просторах якої живуть. Оное право на самоозначення вони єдиноють в формі, що в теорії, а у нас і в практиці дістала назву "національно-персональна автономія". Противників Національно-Персональної Автономії заликує те, що це держава в державі. Вбачають, що воно в тім, що закон 9-го січня 1918 року допускає установки збори Національного Основу, які, в окремій погоджуючій комісії, складеній на партійних началах в "Інженер- ми Українських Установах" зборів мають встановлювати компетенцію Національного Основу. До цих же заперечень стосуються також такі, як публічно-правовий характер Національного Основу, виключне право його органів представництва в справах нації. Промовець погоджується з деякими живими закону,9-го січня,але закликає обмірковувати справу національно-персональної автономії, не навязуючи декларативної заяви про що до діючого закону; як не навязували ми декларативних залв про волю другу, слова і т.н., де законами,що зараз ці справи нормують. Слова "держава в державі" слово, без реального змісту. Навіть закон 9-го січня остаточне рішення про обсяг ділан- ня національних союзів залишає за Українським Парламентом. А то ж може предустити, що Український Парламент може зробити шкідливе для Української Держави. Нічого справного з державного погляду не показують 2 Національні Установчі Збори, назвати його Національною Радою, чи З'їздом Представників Громад, ведено, що союз буде опікуватися тими справами, які Йому виділять Сама Держава; наприклад діл. Моркунтуна бачимо, як то для цілої нації але, що ще не визнає легального представництва. Українська Держава зобов'язалася тільки органи обібрані цілим населенням, вважати за дійсний вислів волі нації; не буде на прути представництва авантюрництва. Це-експеримент каже мій друг Завадський. Але не ми його зробили, коли боїмося експериментів, хоча Його і зроблено, але наслідків шкідливих ми від цього не бачили. Це зроблено, кажуть, в часи смертельної небезпеки для України. Не забувайте, каже промовець, тоді ж проголошено й самостійність нашої держави. Не забураймо, що есть національні меншості, що мають сусідів-соплеменників, можуть вони завести військові навіть організації не легально. Промовець нагадує, що Польща не знає Національно-Персональної Автономії, а большовицька армія по всіх місцях, здається, знаходяться дужні для неї військові організації. В нас десятки націй, всі будуть мати своїх міністрів, що в кабінеті твордт більшість. Промовець нагадує, що навіть в законі з дня 9-го січня немає ні одного слова про національні міністрів; на думку промовця інститут національного міністра з принципу національно-персональної автономії не випливає, а навіть йому суперечить. Олександру Олександровичу Ковальському здається не допустимим, що органи Національного Союзу являються органом публічно-правового характеру. В цім же має жодної загрози, отже промади, земства, міста тоді носять публічно-правовий характер, що влого чи страшного, що справки єврейської культури, доброчинності то що опікуватиметься органи публічно правні. Адже вони не безконтрольні. Буть Адміністраційний Суд, через який Адміністрація може застерегти себе від великих ушкоджень органів Національного Союзу за межі законності. Не будемо тут, на Тарновському грунті зводить рахунків з меншостями. Нациї мають природжені права і їх заснукувати не треба. Промовець пропонує проголосити в Конституції право меншостей на національно-Персональні автономії. Д-р МІШКО /Персонально-Національна Автономія/ Д-р Степан Мішко забираючи слова, заллив, що йому зрозуміла обережність п.Міністра Красного, однак не може нік акрозуміти пристрасті апріористичного тріумфу противників Персонально-Національної Автономії. Промовець оспірює погляд члена комісії п.Завадського, який твердить, що ідея персонально-національної автономії не є стихійним вислідом еволюції національних стримань, а чимось штучним, що не має свого узасадження ні в історії ні юридичної основи, такий погляд каже промовець в своїй основі є безпідставний і не згідний з історією. Ідея націоналізму опинилася в часи Наполеонських воєн-цілий між вик-це вік визвольної боротьби націй. Ця боротьба виявлялася на виформах залежно від державного устрою даної держави і від горожанських свобод, що їх затягнено в конституційних державах, як приклад аналізує промовець відносин національної боротьби і визвольних націй стримань в Австрії і в Росії. В Австрії боротьба велась цілком ясно. Однак тут Австрійське Правительство придержуючись принципу "devide et impera", використувала цю боротьбу для своїх цілей. В Росії з причини австектної форми правління боротьба була таємна, підпольна, але все таки вона велась і приберала ті або інші форми. Ідея націоналізму і визвольних стримань осігнула свою кульмінаційну точку в доктрині Монрос про самоозначення націй. Принцип самоозначення народів був тим чинником, що розлокив Австрію і Росію. Не большевизм, як де-які думають, знищив Росію, а стриманні визволені народів, що до того часу мучились в Російські тюрми народів. Ідея націоналізму, яка до революції крилась в душі поневолених народів, виділилось з цілою силою і кожний народ проголосував свою державно-Національну незалежність і творив свою незалежну державу - на тій підставі і Український народ в IV універсалі проголосив свою самостійність і незалежність. Однак утворення національних держав є найідеальнішим розмежуванням одної нації від другої не маєть можливості виділити цілковити всіх членів одної нації від другої. Національні меншості все таки залишаються-щод з ними зробити, чи може піти слідами російських державних чинників і ста-ратися і старатися знищити національні меншості, які змушені залишитися на території чужої держави. Такий метод не до-веде до цілі. Зрозуміла це добре Центральна Рада і тому проголоси-ла персонально-національну автономію законом з 9-го січня 1918 р. є це історичний факт, з яким ми не можемо не числитися на підставі того закона поодинокі нації построїли своє національне життя-зни-щити цей акт значить ніти по лінії реакції і лишити національні меншості добре набутих прав. Закон з 9/1 1918 р. становить ту крі-дичну основу, якої не хоче бачити п. завадський-справді деякі промов-ці виступили проти закона від 9-го січня 1918 р., стараючись доказа-ти, що закон цей не важний. Погляд цей безпідставний. Коли закон до своєї важності потребує 1/цоб його ухвала відповідна законодавча влада 2/щоб його оголошено в способі законоприписаний. Закон від 9-го січня 1918 р. ухвалила Центральна Рада. Ци останим була законодавчим тілом України і цього факту певно ніхто не буде оспорювати. Цей закон оголошено опісля в Вістинику Законів Ради мі-ністрів за 2/19 1918 р. значить всі вимоги важності його виконані і від цього моменту набрав обов'язуючої сили. Цього факту змінити не можна. Коли противники персонально-національної автономії виступають проти закона з 9-го січня 1918 р. то повинні виказати його недостат-ки і ту небезпеку, яка грозить державі. Закон 9-го січня залежне національним меншостям вирішити свої національно-культурні і державно-правові відносини через Національ-ний бок, що є для них законодавчим тілом. Крім цього заспокоє їх матеріальні потреби з державного фонду. Цей факт служить противником національно-персональної автономії за підставу проти неї і закона з 9-го січня 1918 р. Вони добамують в тім факти державу в державі. По-гляд цей не має крідичної підстави бо тут нема тих основних чинни-ків, потрібних до поняття держави, як такої, ще е верховної влади, а є тільки нарис національної меншості. Правом національно-пер-сональної автономії творять тілько корпорації, схожі з публічно-прав-ним характером. Кожній корпорації запевняється автономія в межах ос- новних законів томуто і національним меншостям, як такими "торго- раціям забезпечується свобода автономного урегулювання своїх внутрішніх державно-правових і національно-культурних справ і інтересів. Уряди національних меншостей є державними урядами і стоять під доглядом Верховної Державної Влади У.Н.Р. Національний Соз-це законодавче тіло для встановлення обов- язуючих постанов для даної національної меншості. Оно може ука- зати постанови згідно з постановами основних законів У.Н.Р., і обов'язує тільки членів тої національної меншости колиб між по- становами Національного Созу, а основними законами була яка су- перечність, то спір вирішає Окремий Суд. Як раз цей Суд дає нам гарантію, що національна меншість не ухвалить ніяких антидержав- них актів, бо колиб це зробила то вже в дорозі судовій будуть анульовані. Признаючи національні меншості, як корпорації з публічно-прав- ним характером, мусимо їм дати можливість або шляхом самостійного опорядковання покривати свої матеріальні потреби, або виділити пев- ні суми з державного фонду на ті цілі, тому що національні меншо- сті платить податки до Державної Окварбниці-слушна річ, що повинні задовольняти свої потреби з державного фонду-, бо в протилежному ра- зі поносити подвійні тягарі.- Як дальший заміт праці національно-персональної автономії під- носить й противники вороже відношення національних меншостей проти Української Державності і незалежності. Правда, що це так було, але треба зрозуміти психологію тих націй, які в стадії творення і кри- сталізації ідеї про Українську Державність і незалежність, не мог- ли "пока що" з тою для них новою ідеєю погодитися і думали про відбудову єдиної неділимой Росії, однак чи через відібрання наці- онально-персональної автономії ці національні меншості стануть для нас білше льояльні. Напротив вони не маючи правного забезпечен- ня національно-культурного і державного-правового становиска в У. Н.Р.-возмутяться за підпольну роботу і тоді зрозуміла річ будуть працювати проти Держави в тому, коли не хочемо витворити на теріто- рії У.Н.Р. другої Македонії, цього вічно вибухаючого вулькану, муси- мо забезпечити як слід національні меншості. Промовець закінчуючи свою промову-заявляється за національно-пер Голова Комітету Михайло Вілінський Члени Секретар Юрій Теліць ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 10-го Вересня 1920 року. Ч.І5. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Олександр Ковалевський, Ілля Золотниць- кий, Іван Кобза, Пинкас Красний, Михайло Корчинський, д-р Степан Мішко, Іван Липа. Секретарює Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6. Продовження дискусії. П.Кобза розглядає права меншостей на національно-персональну автономію; з окрема зостанавляється на жидівській, нації. Громадянство жидівське в загалу своєму ста- виться неприхильно до Української справи. Були випадки навіть ворожого відношення /наприклад факт зради і стреляння в тил Українських військових частин/. З другого боку п.Кобза відмічає Каманецький період, коли жидівський нарід дійсно мавав Українсь- кої державності і йшов за нею. При об"ективному розгляді, ми му- симо прийти до висновку, що жидівська нація не більш шкідлива, як і всяка друга. Д.Кобза стоїть за проголошення в Конституції прав меншостей на персонально-національну автономію, компете- нцію котрої остаточно вирішить перше законодавче тіло. Проф.Айхельман пропонує бити обережними в розрішенню п итання про національно-персональну авто номію. Проф.находить несправе- дливим поміщення в законі 9-го Січня статті, котрої МИКІНКИ дає- ться подвійна охорона прав меншостей. В той самий же час, коли задоволення культурних і общественних потреб меншостей забе- зпечується Конституцією, закон цей дає в друге не забезпечення. Було б несправедливо тому підкреслювати права меншостей, що до українського населення. Коли я говорю про національно-персональну автономію, то перед моїми очима стоїть не п.Красний, або Ревуцький чи Гольдеман і не Комісія наша, а цілий народ український і жидівський. Там, по селах, де купно живуть у такий згоді оба ці народи, там автено- мія ця вже фактично істнує. Я згоджувюсь з п:Корчинським в його трактуванні національно-персональної автономії і зовсім прилу- чаюся до такої автономії для меншостей. Однак я противник за- кону 9-го Січня, бо там сказано зовсім не те, про говорить п. Корчинський і п.Красний. Я голосую за національно-персональну ав- тономію, але проти закону 9-го Січня. П.Красний відповідає п.Пилипчуку, котрий додержується погляду що союз на підставі прав національно-персональної автономії може повести антидержавну роботу і зазначає, що держава може обмежити компетенцію союзів і затримати де-які рішення союзу. П.Красний звертає увагу на те, що один з противників персона- льно-національно автономії п.Завадський заявив в Комісії, що він виступає не як член Централу С.Ф., в той же час коли нац.- перс. автономія була внесена іменню С.Ф. А.Шульгиним. Кажуть, що закон 9-го Січня був прийнятий якось швидко-але треба зазна- чити, що нац.-персон. автономія мла поступово. Були віце-секрет- секретарі, котрі потім було переведено в секретаріат, а потім міністрів Національних справ. Далі закон 9-го Січня був опублі- кований й Квітні-себ-то прошло досить часу для його кваліфі- кації. Попередні бесідники зазначають, що державу буде боронити український нарід, а не національні меншості-але Конституція каже, що всі нації мають обовязок охорони держави. Противники нац.-персон. автономії кажуть, що нац.-персон. автономія буде ба- зею для організації повстання і інш., на це п.Красний відпові- дав, що сама Конституція, котрою забезпечуються права союзів-мо- же дати ту ж підставу. Що до представництва національного сою- зу, те п.Красний находить цілком зрозумілим, що держава повинна знати, що коли звертаються до неї особи з заливами, відповідають інтересам і бажанням націй. Що до погляду на можливість істну- вання 48 міністрів, то законом про меншості передбачається трьох міністрів. Дерікторія поновила закон 9-го Січня, відмінений Ге- тьманом, а з міністерств національних встановила лише єврейсь- ких справ. П.Красний підкреслює, що справа нац.-персон. автономії є тяжка для того, хто є представником меншостей по міркуванням тактичним. По цим міркуванням зазначає п.Красний, він утримався в розрішенню земельної справи. Комісія ухвалила той пакт, кот- рим земля передається тільки хліборобському населенню, а тому єврейство на підставі цього закону не буде мати землі. І питан- ня про еміграцію знов підіймається, а з ним виникає питанн-я, хто буде переводити іі.Органи нац.-культурної автономії не зме- жуть заниматися цією справою, а держава не буде утворяти окре- мих органів.П.Красний зостановлюється на другому моменті-пог- ромної хвилею на Україні зруйновано біля трьох четвертей населення.Звідци питання-хто буде заниматися цими справами.Коли б цим занималися органи нац.-культурної автономії-це зруйнує життя єврейської нації і на підставі законів про союзи, не можли- во організація таких товариств, котрі б занималися цією справою, бо брак грошей не дасть цієї змоги.Що до подвійного асигнування на грошей-то ці гроші йдуть на певні зазначені законом справи. Крім того,зразчае п.Красний,закон 9-го Січня є деклеративний, котрий предбачає окремі закони,що будуть декладно охоплювати справу нац.-персон.автономії.П.Красний відповідае п.Ковалевсь- кому, котрий казав, про двох рівнорядних чинників-п.Красний не находить тут рівнорядності, бо поки Парламент не скаже остаточне свого слова-вся підготовча праця не є закінчена.Погоджуюча Комісія також немає права виходити за межі національної справи.Важний е не факт істнування цієї Комісії, бо її законом можна скасувати-важний мент-що останнє слово належить Парламенту.Далі п.Красний зазначае, що комісія преддчае територіальну автономію, що дає тим самим можливість істнування і пер.-націон.автономії.Що до божань єврейського народу, то скликаний при Гетьмані єврейський парламент зі 125 депутатів висловились за нац.-персон.автономію.Сім єврейських партій на Україні висловились також за нац.-персон.автономію.П.Красний,на заявлення п.Ковалевського, що і до погромів було вероже відношення єврейського народу, вказуєщо з початку ідея самостійності визивала неприхильне відношення з боку ріжних українських партій, а тому зрозуміло, що одразу не можна найти симпатій і у євреїв.Коли ж справ самостійності пішла на голосування, то представник єврейства голосував також за неї. Коли принцип національно-персональної автономії буде від- кинутий, то це затруднить боротьбу середнього єврейства проти євреїв-большовиків. П.Красний підкреслює, що жадна громада не скемпроментувала себе.Що до участі єврейства у війську, то п.Красний підкрес-- ліє ой антисемітічний дух в армії, котрий не дає змоги єв- реям вступити до війська. Ми не знаємо, коли буде проведено в життя Конституцію, але проголошений принцип національно-пер- сональної автономії возбудить національний рух-Конституція має проголобити, що на території України забезпечується пра- во "національно-персональної автономії для меншостей." Засідання закінчено о год. 10. Чергове засідання ІІ-го Вересня 1920 року. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Гордій Тюльчук МУ РН А Л засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. II-го Вересня 1920 року. Ч.16. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко і Гилип Пилипчук. Секретарює Юрко Біліць. Засідання відчинено о год.11. На попередньому засіданні дебати що до справи про національ- но-персональну автономію скінчено, а тому на сьогоднішньому вно- сяться пропозиції: 1/Кожна з населюючих Україні націй має право в межах Українсь- кої Народньої Республіки на національно-персональну автономію. До цеї пропозиції п.Красного-п.Білінський додає:обсяг націона- но-автономичеського життя має остаточно установити Державний Совіт.2/Пропозія п.Завадського:всі національні меншості,що насе- ляють Україну,мають право на національну культурну автономію, закон про яку видасть парламентарне тіло.Закон про національ- но-персональну автономію зноситься.3/Пропозіція п.Ковалевсько- го:національні меншості мають право на автономію,обсяг і характ тер якої зазначається окремими законами.Перед голосуванням пере- рва на 10 хвилин.По перерві на голосування поставлено пропозі- цію п.Красного,за котру голосували:п.Білінський,Красний,Корчин- ський,Кобза,Липа і Мішко /6/,проти голосували:п.Айхельман,За- вадський, Золотницький, Ковалевський, Пилипчук /-5/. На голосування ставиться друга половина пропозіції п.Завадсь- кого,що ді закон про національно-персональну автономію 9-го Сі- чня зноситься.Перед голосованим просить слова п.Красний,котрий стоїть за залишення цього закону тим більш,що на його погляд, Конституція зазначає тільки засадничі начала,Парламент остаточ- но установить компетенцію,що Конституція не може відміняти за- конів.Погляд п.Красного підтримує п.Корчинський,котрий не нахо- дить гарантій,що до вічного істнування цього закону,що Парламе- нтом він не буде змінений.Закон 9-го Січня не є Конституція,Ра- да міністрів може його відмінити, П.Липа не находить можливим щоб в конституції була відміна закону 9-го Січня. За пропозицію п.Завадського голосували: Ковалевський, Завад- ський, Золотницький, Айхельман і Гиліпчук /5/, проти голосували: Красний, Корчинський, БілінсЬкий, Мішко /-4/, утримались п.Нобза і Липа. Прийнято пропозицію п.Завадського, що закон 9-го Січня зно- ситься. Відчинено дебати, що до останньої прийнятої Комісією пропози- ції про знесення закону 9-го Січня. П.Красний вказує, що зі снесенням закону 9-го Січня залишає- ться пусте місце. На підставі цього закону істнували громади, котрі також мусять бути скасовані. Далі п.Красний находить не нормальними ті обставини, в котрих відбулося голосування Комі- сією цеї пропозиції, бо просили перерви, щоб обміркувати внесені пропозиції, що показує, що вони були не цілком зрозуміли. П.Липа заявляє, що він стоїть за персонально-національну авто- номію, але проти закону 9-го Січня. Що б не було пустого місця, то пропонує залишити закон 9-го Січня тимчасово обсяг діяль- ності його поширити на всі нації. П.Завадський не находить пустого місця зі скасуванням закону 9-го Січня, бо меншості будуть користуватися всіми громадськи- ми правами, предбаченими конституцією. П.Красний вносить пропозицію про переголосовання пропозиції про закон 9-го Січня і вказує на факт перегосоввання, що мав мі- сце при обговоренні справи ісповідань. П.Липа заявляє, що йому не було ясним постановка справи, а тому він утримався при голосуванні. П.Білінський ставить на голосування пропозицію, що до перего- лосоввання поставновки про знесення закону 9-го Січня, що Комісі- єв відклюнеться. П.Красний вносить позачергову заяву, рахуючи, що Комісія, котра тільки що прийняла постанову, котрою меншостям дається право на національно-персональну автономію, пришла в повну суперечність, що насує закон 9-го Січня, бо тим самим дає пусте місце і супе- речить постанові, що обсяг національно-автономного життя остато- чно вирішає Державний Сойм, а тому не могла відмінити цього за- кону. П.Красний не находить можливим надалі залишатися в Комісії по внесенню цієї заяви п.Красний залишає залу засідання.Заяву п.Красного Комісія приймає до відома. П.Мішко вносить позачергову заявку:з огляду на те,що Комісія по виробленню Конституції не є тілом законодавчим і проте не має права касувати сбовязуючих законів, я.Мішко, залишаюсь да- лі в Комісії і закладає проти цієї ухвали, ко- трою відмінено закон 9-го Січня. П.Ковалевський не находить підстав для виходу п.Красного з Комісії, бо інтереси меншостей, представником котрих є п.Крас- ний, вимагають його присутності.Постанова про національно-персо- нальну автономію прийнята більшістю Комісії, котра могла обсто- яти і закон 9-го Січня. П.Білінський вносить пропозицію, котра урегулює переходовий момент.Надії, що вже здійснили своє право на національно-персона- льну автономію в реальних формах, зберегають їх, а дальшійшому зреалізуванню керуватимуься законом, що його має видати парляме- нтарне тіло.Інші надії здійснюють своє право на підставі тогох виробленого закону. Комісією ця пропозиція відклюнена /4/-4/. П.Кобза подає заявку про свій вихід з Комісії з мотивів, що зне- сення закону 9-го Січня руйнує здобуття революції що до прав меншостей.- Засідання закінчено о год.1-30" .- Чергове засідання о год.6 вечора. Голова Комісії Михайло Білий Члени: Секретар Юрій Тіліч ПРОТОКОЛ засідання Комісії по виробленню Конституції Української На- родньої Республіки з 11 Вересня 1920 р.- 7/7 Вечірнє засідання. Починається у 9-тій години. Головує заступник Голови Комісії Михайло Білінський. Присутні члени Комісії: Степан Ба- ран, Оттон Фихельман, Михайло Корчинський, Іван Липа, Ілля Золотницький, доктор Мишко, Віктор Завадський.- Іван Липа робить позачергову заяву: в ранішньому засіданні було одночасно прийнято, що Національно-Персональна Автономія мусить увій- ти в конституцію якo принцип, а з другого боку на теперішній час за- кон про ск автономія з 9 Січня 1918 р. касується; таким чином, мало того, що сі двi резолюції пішли всупереч одна другому, де і виникає порожнє місце після прийняття тези про скасування законa з дня 9 Січ- ня 1918 р.; крім того по другому питанню, що до залишення в силі тих реальних форм, в якi вже вилилася національна-персональна Автономія, голосування тез не дало виразних наслідків, бо за залишення голосува- ло 4 особи і проти теж 4.- Кінці позачергової заяви Іван Липа вносить пропозицію обира- ти спеціальну комісію для полагодження сього протиріччя і з'ясуван- ня невиразності. Член Комісії Михайло Корчинський також бере слово для позачерго- вої заяви і каже, що конституційна комісія всупереч бажання Уряду ут- ворена, що се є перемога громадських кол і що на них тепер лежить від- повідальність довести сь працю до кiнця. Вихід двох членів Комісії з 11 складу дуже підрізує значення Комісії. Особливо тяжко мусить від- битися вихiд Міністра Єврейських Справ Красного. Корчинський просить звернути увагу, то перший раз в історії Української Державності одбу- лася зустріч поміркованих кол українського та єврейського громадян- ства і до спільної мови не було знайдено. Се він промовець мусить підкреслити, не роблячи з сього жадних висновків. Доктор Мишко. По думцi промовеця вихiд панів Красного, Безпалко, та Кобзи, як представників перших політичних партій та громадянства дуже і дуже тяжко відіється на Комісії по виробленнi Конституції. Коли не буде змінений метод і не винайдеться якогось способу компромісово полагоджування спорів, то поступенно всi члени вийдуть зі складу Ко- місії, треба прете йти середньою дорогою і освітлювати всi сторони пи- тання. Ми прайсеме-говорить промовець в аномальних відносинах на те- ріторії чужої держави. У виду того неможливо є покликати до Комісії представників всіх партій і представників національних меншостей, по заселють територію У.Н.Р. Тому то ми, вирішуючи про права національних меншостей без їх участі-не можемо нищити того, що пляхом революції здобули собі і що їм законним порядком признано і не можемо переміняти в гнобленнях а гнобителів бо колеса історії змінити не дається. Тільки строго демократичний, республіканський державний устрій з пироким забезпеченням прав національних меншостей, і всіх здобутків революції, дасть нам можність закріпити нашу владу на Україні. Промовець звертає дальше увагу членів Комісії на те, що урядова Комісія для виготовлення законопроектів про тимчасове верховне управління та порядок законодавства і законопроекту про Д.Н.Раду припинила свою роботу з огляду на роботу нашої Комісії, що взяла собі за задачу виробити законопроект також і по питанням, які мала вирішити урядова Комісія. Коли ж знова ми в наслідок спорів, не доведемо нашої роботи до кінця, в такий випадку ми готові знайтись на території У.Н.Р. без конституції і законів про Д.Н.Раду, а такий стан дальше неможливий. З тих то мотивів, промовець підтримує думку п. Липи що до утворення погоджуючої Комісії, яка знайшла би точку виходу з злочинного положення і дала можність дальшого пропонтування начатої праці. Член Комісії Долотницький протестує проти внесенного додатка, що до переходового моменту Комісії; по його думці, коли сказано основний закон про Національно-Персональну Автономію, то тим самим скасовано і все те, що було зроблено на підставі свого закону; все, що буде зроблено для полагодження справи є обхід закону; Долотницький звертає увагу, що касуючи тільки основний закон і залишаючи ті, що випливи з нього, утруднюється становище парламенту. Краще зразу покінчити з цією справою й не перекладати на Парламент. Заступник Голови Відіньський гадає, що жодного протиріччя в даному питанню ще до скасування закону про Національну-Персональну автономію і закону про утворення єврейських общин нема; закон про Автономію сказовано тому, що він містить в собі багато антидержавного елементу і передбачає вигід першані форми державного істнування; закон же про общини се є низка стадія національного розвитку і його скасування закону про Автономію абсолютно не торкається. Член Комісії Багач зауважає, що єврейська обшина мінно зв'язана з релігією і гарантії забезпечення свого вона яко має в конституції; по за сим ще залишається права мови та шкільництва; власне кажучи закон про Національно-Персональну Автономію не гарантує сих останніх прав; в ньому говориться за Парламент, а гарантій мови і шкільництва не має. Само по собі слово Автономія це нічого не значить, треба дать йому конкретний зміст; по думці промовця треба забезпечити в конституції тільки гарантії мови та шкільництва і права на ці в публічному житті; промовець не бачить причин, щоб сих гарантій не можна було підвести під вираз "Національно-Персональна Автономія". Член Комісії Професор Фіхельман категорично висловлюється проти вираза автономія, бо він сам по собі не має значення, а зловживання під сим прапором можуть бути. Член Комісії Завадський підтримує думку про обрання комісії для полагодження справи що до залишення тих форм реальних, в які все Національно-Персональне Автономія вилилася. Приймається резолюція про обібрання комісії; пропонують Завадського, Липу, Ковалевського і Барана. Доктор Мишко пропонує Барана, Корчинського, Золотницького та Ковалевського; Корчинський зрікається всіої кандидатури. Приймається більшість голосів перша комбинація, се-то Завадський, Липа, Ковалевський і Баран. Далі знову розглядається питання про обрання голови Держави, тому що до вирішення ссі справи на попередньому засіданні комісія не прийшла. Член Комісії Липа висловлюється за обрання Голови Держави через Сойм, а не всенародним голосуванням, бо середь парламента скоріше можна знайти відповідну людину, то, таким чином, більше гарантій, но не пройде в голови держави випадкова особа, до самий процес обрання через всенародне голосування дуже складний і дорогий, і по більшість конституцій знає форму обрання як раз через парламент. Вибор Голови Держави: Доктор Мишко. Промовець пригадаючи свою попередню промову, висловлюється за обрання Президента через всенародне голосування. Президент як найвищий представник верховної виконуючої влади і репрезентант республіки на вні мусить бути висловом волі всього народу, по заселю територія У.Н.Р. Та воля всього народу може в цілій своїй повності виявитися тільки через всенародне голосування. Справді про- цес собрання Президента через всенародне голосування є складний, але того не треба боятися коли цього вимагає добро Держави. В виду тих то засадничих мотивів-закінчує промовець-буду голосувати проти вибору президента через Сойм. На голосування поставлено дві пропозиції: перша-вибір голо- ви держави через Парламент і друга-вибір через всенародне голо- сування. Приймається перша пропозиція голосами: професора Яхельмана, Корчинського, Завальского, Сілінського, Ларана, Липи, всього 6 голо- сів. Проти голосують Болотницький і доктор Микко. Доктор Степан Микко з огляду на вислід голосування зголосує проти прийняття ухвали. Ставиться під розгляд та дискусія питання про референдум як метод в державному будівництві та житті. Це питання на поперед- ніх засіданнях не було остаточно розв'язано бо однакова кількість голосів висловилася і за, і проти. Доктор Микко забирає голос і заявляє, що вже кілька разів го- ворив в стороні референдума і законодавчої народньої ініціативи. Ми зазначили - коли промовець,-що устрій державний в У.Н.Р. має бути демократичний. Відкинено пропозицію про вибір президента через всенародне голосування, обмежено безпосередній вплив наро- да на державне і політичне життя. Коли тепер позбавимо ще грома- дянство України здійснення народнього суверенитета і виявлення волі через референдум і законодавчу народню ініціативу, в такім випадкі принцип демократизму У.Н.Р. стане чистою фікцією, німою фразою без форми і змісту. Не треба-каже промовець-послугува- тися фразами, але престижно надати кожному поняттю реальний зміст. Живемо в часах, в яких не можна не числитися з волею народу.-Про- мовець буде голосувати за референдумом і народною законодавчою ініціативою. Професор Яхельман висловлюється за широке уживання рефе- рендума, бо через се найкраще здійснюється суверенітет і воля народа. Дувакть таки випадки, що і голова держави і сам Парля- мент побажає звернутися в порядку референдума по народу; абсо- лютно немає рації позбавляти їх такої можливості. Особливо ре- ферендум треба галичити при зміні конституції і для справ зако- нодавчої ініціативи. Член Комісії Лупа проти референдума, бо воля народу завжди фактично виявляється через органи місцевого самоврядування і ця воля всім буває відома, бо до парламента звертаються з деле- гаціями, петиціями, телеграмами. На голосування ставиться пропозиція – прийняти референдум, як метод державного управління. За прийняття голосують дві особи: проф. Охельман та доктор Мишко. Проти голосує Завадський, Білінський, Баран, Липа, Корчинський, Солотницький. Доктор Степан Мишко зголосував проти референдуму Ставиться під дискусію справа про права предпарламенту. Що суті голоса ніхто не забирає. У дві пропозиції: перша предпарламент немає права зміняти кон- ституції, і друга – пана Корчинського – що вся повнота влади на- лежить предпарламенту, за винятком двох справ: суверенности Держа- ви та Церковної влади. Перша резолюція при голосуванні дала 4 голоси проти 4-х. Друга прийнята більшістю 5 голосів, проти 2, при одному, що втри- мався. Алі голосується поправка-додаток професора Охельмана, що пред- парламент не має також права зміняти виборчого закону. Сей додаток відкидається 6-ть голосами проти трьох. Засідання закінчується об 11-тій годині в ночі. Слідуюче призначається на 5 з половиною годин у вечорі, в день 12 березня 1920 р. Голова Михайло Білинецький Члени Секретар Ігорій Теліць ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р 12-го Вересня 1920 року. Ч.18 Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман, д-р Баран, Ілля Золотницький, Віктор За- вадський, Михайло Корчинський, Олександр Ковалевський, Іван Ли- па і д-р Степан Мішко. Секретарює Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6 вечора. Д-р Липа від імені погоджуючої Комісії вносить пропозицію: І/забезпечується національним меншостям право національно-ку- льтурного розвою.2/Окремий закон /про національно-персональну автономію/для національних меншостей визначить точне їх прав ва в школі і публічному життю. При чому п.Липа зазначає,що дру- гий пенкт може бути в двоякій формі з виразом:про нац.-перс. автономію -без нього. П.Ковалевський находить льогичне несогласовання,що в першом- му пункті не упомінається націон.-перс. автонемія, а в другому може стояти. П.Ковалевський препонує викреслити цей вираз. П.Корчинський находить,що пропозиція полагоджуючої комісії, котра складалась з противників нац.-перс.автономії,стелть да- леко від того,що вже прийнято Комісією власне нац.-перс.автон. П.Ковалевський препонує поставити на голосування пропозицію п.Липи. П.Білінський не находить з формальних причин можливим ста- вити на голосування. П.Завадський не находить заперечення в тому,щоб доповнити та змінити не тільки деталі пункту, а взагалі питаня про нац. персональну автономію. П.Білінський нагадує,що Комісія прийняла постанову про нац. персональну автонемію, що завданням комісії погоджуючої буде зреалізувати переходний момент. П.Липа заявляє,що на його погляд,погоджуюча комісія не при- йняла на увагу прийняти пленумом пункт про нац.-персон.автоне мію і препонує обрати нову погоджуючу комісію, проти чого вис- ловлюється п.Білінський. П.Корчинський і п.Завадський висловлюю ться за можливість переголосовання. Проф.Айхельман препонує відкласти справу нац.-персональної автономії до моменту зізду всіх чи більшості КК членів Комісії. П.Ковалевський погоджується з пропозицією проф.Айхельмана, але препонує не зазначати цього, а заняться ще раз цим питанням при постательному відчитанню. П.Корчинський находить необхідним зазначити це і вносить пропозицію:Комісія застерегає за собою ще раз розглянути справу про нац.-перс.автономію при укладанні відповідних статей Конституції.Комісією пропозиція відключено /5 -5/. П.Білінський читає прийнятті Комісією дванадцять точок. Тези ці прийнято Комісією більш відповідають проекту Національної Ради.П.Білінський препонує обрати редакційну Комісію котра при укладанню тез в статті,мало б,як сітку,проект Національної Ради. Д-р Мішко препонує зіставити вільнну руку редакційній Комісії котра мусить прийняти ті ж 12 точек,які ухвалені Комісією. Комісія обирає редакційну підкомісію в склади:д-р Баран, Завадський,Корчинський і д-р Мішко. Засідання закінчено о год.8-30" вечора. Чергове засідання 14-го Вересня о год.5-30" вечора.- Голова Комісії Михайло Білінський Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 12-го Вересня 1920 року. ч.18 Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман, д-р Баран, Ілля Золотницький, Віктор За- вадський, Михайло Корчинський, Олександр Ковалевський, Іван Ли- па і д-р Степан Мішко. Секретарює Дрко Біліц. Засідання відчинено о год.6 вечора. Д-р Липа від імені погоджуючої Комісії вносить пропозицію: І/забезпечується національним меншестям право національно-ку- льтурного розвою.../Окремий закон /про національно-персональну автономію/для національних меншестей визначить точно їх прав ва в школі і публічному життю. При чому п.Липа зазначає,що дру- гий пенкт може бути в двоякій формі з виразом: про нац.-перс. автономію -без нього. П.Ковалевський находить льогичне несогласовання,що в першом- му пункті не упомінається націон.-перс.автономія,а в другому може стеляти.П.Ковалевський препонує викреслити цей вираз. П.Корчинський находить,що пропозиція полагоджуючої комісії,к- котра складалась з противників нац.-перс.автономії,стелть да- леке від того,що вже прийнято Комісією власне нац.-перс.автен. П.Ковалевський препонує поставити на голосовання пропезицію п.Липи. П.Білінський не находить з формальних причин можливим ста- вити на голосовання. П.Завадський не находить заперечення в тому,щоб доповнити та змінити не тільки деталі пункту,а взагалі питаня про нац.- персональну автономію. П.Білінський нагадує,що Комісія прийняла постанову про нац.- персональну автономію,що завданням комісії погоджуючої було зреалізувати переходний момент. П.Липа заявляє,що на його погляд,погоджуюча комісія не при- йняла на увагу прийняти пленумом пункт про нац.-персон.автономі мію і препонує обрати нову погоджуючу комісію,проте чого вис- ловлюється п.Білінський. П.Корчинський і п.Завадський висловлюють ться за можливість переголосовання. Проф.Айхельман пропонує відкласти справу нац.-персональної з автономії до моменту зізду всіх чи більшості КЗ членів Комісії П.Ковалевський погоджується з пропозицією проф.Айхельмана, але пропонує не зазначати цього, а заняться ще раз цим питанням при постательному відчитанню. П.Корчинський находить необхідним зазначити це і вносить пропозицію:Комісія застерегає за собою ще раз розглянути справу про нац.-перс.автономію при укладанні відпе- відних статей Конституції.Комісією пропозиціям відключено /5 -5/. П.Білінський читає прийнятті Комісією дванадцять точек. Тези ці прийнято Комісією більш відповідають проекту Націо- нальнної Ради.П.Білінський пропонує обрати редакційну Комісік котра при укладанню тез в статті,мала б як сітку,проект На- ціональної Ради. Д-р Мішко пропонує зіставити вільнну руку редакційній Комісії котра мусить прийняти ті ж 12 точек,які ухвалені Комісією. Комісія обирає редакційну підкомісію в складі:д-р Баран, Завадський,Корчинський і д-р Мішко. Засідання закінчено о год.8-30" вечора. Чергове засідання 14-го Вересня о год.5-30" вечера.- Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Герой Тейль УКРАЇНА ЗАСІДАННЯ КОМІСТІ ПО ВИРОБЛЕННІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 14-го вересня 1920 р. Ч.19 Головує п.ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Іван Липа, д-р Степан Мітко. П.ВІЛІНСЬКИЙ: з "посвуг хід одного з по передніх засідань, на котро- му вирішувалась справа національно-персональної автономії і причи- ну виходу з комісії Члена комісії п.Кобза. Причина виходу на пог- ляд п.Вілінського -е тільки непорозуміння, котре виникло з того, що п.Кобза рахував, що з внесенням закону 9-го січня руйнується едо- буття революції що до прав меншостей, а в окрема єврейства -але в дійсності всі ці здобуття зазначені в законі про здійснення общини, закон, котрий не є відмінений - а тому п.Вілінський рахував необхід- ним запросити п.Кобза що до з'ясування непорозуміння: П.КОБЗА зазначає, що одержав листа від п.Вілінського, він прий- мов виклики це непорозуміння, котре мало місце на попереднім за- сіданню п.Кобза пропонує переглянути справу національно-персональ- ної автономії в присутності представників меншостей.п.Кобза про- понує не зазначати, що закон 9-го січня касується -а декларативно проголошені права меншостей на національно-персональну автономію і поки закон не унормує їх-меншості використовують те, що во- ни фактично здобули під час революції. Не буде той середній шлях, додержувати котрого пропонує п.Кобза. П.Кобза указує на те консті- туція вкличне викличе багато преній не й в Раді Міністрів, а тому треба ідти цим середнім шляхом. П.ВІЛІНСЬКИЙ зазначає, що колиб проект конституції навить і не. бів прийнятий Урядом але він залишиться для покоління, що має знач- ння. Що до запроси п.Красного, п.Вілінський находить, що навряд чи задовольнить п.Красного перерішення в такій формі як цього пропо- нуєл.Кобза. П.Красний, зазначає п.Вілінський, може провести до конця закон 9-го січня, тоді Міністерство Єврейських справ може зізвати єврейські установчі збори -т.р. поставити українські установчі або- ри перед фактом і тоді скасувати закон 9-го січня буде трудно. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ, находить що не пункт про національно-персональну автономію буде причиною не затвердження, скоріш таким пунктом буде про директорію і кнш де які пункти не будуть прийняті в одного боку Урядом, а з другого Головою Держави. Вони зніпять ці пункти нададуть їм свою редакцію-за що в кінці вони мусять відповідати перед Державною Радою. Комісія мусить трацювати не залежно від того чи приймуть представники других партій. Більшість комісії ухвалила національно-персональну автономію, при остаточній редакції. Треба зазначити всі завоєвання револ- люції, але не відходити від головних принципів; остане слово ко- місія може сказати при формулювачі. П. ЗАВАДСЬКИЙ вказує, що причиною вихода з комісії п. Кобая було знесення закону 9-го січня, котрий на погляд п. Кобая внесло руй- націю в життя меншостей-але в дійсності додає п. Завадський, ці- лі руйнації не мусять бути, бо всі здобутки єврейства під час революції забезпечені другим невідмінним законом про єврейські общини. Проф. АЛЕКСАНДР находит, що ухвалені комісією 12 точек-це дирек- тив, котрий редакційне комісія мусить комбінувати, котрий не явля- ється обов'язуючим текстом і остаточне слово не за пленумом. Ніх час постаткового читання п. ЛИПА зазначає, що громадянський об'язок припускив його голосувати за персональну автономію: проте закон 9-го січня для п. Красного із всес конституції має значення лише цей закон. П. ЛИПА находит поводження пукрасногó яко представника гро- мадянства легковажними. П. Липа не находит захопляючими мотива- вами виходу п. Кобая. Ціли рік громадянство домагалось можливості висловити свої думки, в кінці добилось цієї можливости-а тому ви- ходити з комісії не , бо громадянський логв обов'язує бути до кінця не залежно від рішення комісії. В своїй позачергові заяві п. Липа нагадує, що комісією ухвалено підкомісію для повідомлення громадянства о ході праці в комісії. П. ЛИПА цікавиться що все зроб- лено в цьому напрямку. П. ВІЛІНСЬКИЙ указує, що з технічних причин ще нічого неможливо було зробити. П. ВІЛІНСЬКИЙ пропонує обірватк ре- дакційну комісію, котрий і доручити справу повідомлення громадлян- ства. Комісією ухвалено склад підкомісії: п. Ковалевський, Корчинський, Липа і Золотницький. Д-р МІНКО пропонує обговорити справу знесення смертної кари, та цензуру.-бо ці два пункти не поміщено серед тих 12 точок котрі праці підкомісії.На одному засіданні підкомісії відмовила Д-р Мітко поміщення окремих пунктів про смертну кару та цензуру-з мотивів,що нема ухвали пленума.Д-р Мітко находився це обмеженням підкомісії і просить роз"яснення. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ,находить що внесок Д-ра Мітко в негативній формі має місце в L в позитивній формі наприклад:правила о свободі слова. П.БІЛЯНСЬКИЙ находить,що послідність справ примушує додержуватись вище зазначених ІІ точок,але во всякім разі пленум комісії має останнє слово,а тому все,що буде найдено необхідним під час ходу праці,може бути прийнято на узагал і доповнено при постатійному відчитанні. Засідання зачинено о 8 год.30 хв.вечора Чергове засідання 19-го вересня о 6 год.30 хв. вечера. ГОЛОВА КОМІСІЇ Михайло Вілінський ЧЛЕННЯ: Секретар Герцель Біляч ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБКІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 14 вересня 1920 р. Ч.20. Головує п.ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф.Айхельман, Віктор Завадський, Михайло Корчинський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Андрій Ніковський, Пилип Тимчук Секретарка Юрій Біліц. Засідання відчинено о 6 год. 30 хвил. вечора. Комісія приступає до постательного відчитання проекту при чому статті відчиняться в порядку, пропонованому проф.Айхельманом. І артикул приймається комісією в слідуючій редакції: "Українська держава є самостійною і незалежною державою з демократично-респуб- ліканським на основах парламентаризму устроєм і має назву: Україн- ська Народня Республіка". 2 артикул /9/ По пропозиції д-ра Липи слово горожани змінено на громадяни. По пропозиції п.Ковалевського Державний Сойм змінено на Державну Раду. І артикул прийнятот комісією в редакції: "Повнота влади в Українській Державі належить загалові її грома- дян, що здійснює ся владу в справах законодавчої через Державну Ра- ду, в справах справедливості через незалежні суди. 3 артикул /10/ приймається комісією в редакції п.Корчинського: Державна Рада є однопалатним тілом, що вибирається на підставі за- гального, рівного, безпосереднього, таємного права голосування з до- держанням принципа пропорціональності. 4 артикул : вирішує помістить окремим артикулом про територію, але складення цього артикула по черзі 4-го відкладає на одно з ближчих засідань. До цього артикула віднесено артикул про кордони Держави. 5 артикул /3/ п.КОВАЛЕВСЬКИЙ пропонує викреслити цей артикул. п.ВІЛІНСЬКИЙ рахує неможливим викреслення його з причини, що цей артикул є зазначений в основних точках. п.КОРЧИНСЬКИЙ рхує вицезазначені 12 точок тільки деректів, що комі- сія може змінити. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ перед голосуванням його пропозиції подає мотиви на чому базується його пропозиція. П.Ковалевський находить, що підкомі- сія зробила... сія зрозуміла ширше цей пакт ніж його було зазначено в основ- них точках.Що до формулювання цього артикулу то її п.Ковалев- ський находить не задовольняючей:а окрема застакавляється на виразі "більш географічні частини"-де находить не крите- рія,що до поняття які частини є більші.алі п.Ковалевський,на- ходить,що законодавство мусить прияти на увагу значну різни- цю во всіх галузях життя Право-Ілівобержної України. I це приняття на увагу виявиться не в тому,щоб давати авто- номію-а в тому,що самоврядуванням поширює права. прнніпа II.КОРЧИНСЬКИЙ стоїт за проголошення політичної автономії . II.МІЛКО на приведених мотивах п. Ковалевського базує про- тивуденний погляд і висловлюється за задержання цього артикулу. На голосування поставлено пропозицію п.Ковалевського,що комісі- єм відключено. При дальньому обговоренню цього артикула п.Липа пропонує викреслити слово політичної. II.ПИЛИЧЧУК не находить можливим говорити о федераційних принціпах при розбіжності інтересів на Україні.Пропонує віднести цей пакт до відомчу самоврядування. Пропозицію п.Липичучка відключено.Артикул 5 приймається в слі дуючій редакції: "Ті частини Української Держави,що виявляють окремі культурно-господарські інтереси,одержать місцеву автономію з власною краєвою радою,по видаватиме закони в справах місцевого значення.Державна Рада Української Держави вирішить зміст сей ав- тономії і визначить обсяг діляння Краєвих Рад. Артикул 6 /2/ приймається комісією в слідуючій редакції "Території Українських земель,що під час нинішньої великої револю- ції утворили у себе окремі державні організми,мають право злучи- тися на засадах федерації з Українською Народньою Республікою в один спільний державний організм,коли сього загадає їхне законода- давче тіло.Окремий основний державний закон визначить на сей ви- падок обсяг діляння спільної влади законодавчої і судової. На сей випадок буде для всіх спільне право громадянства. Артикул 7 /8/ приймається з поправкою п.Ковалевського що до сло- ва службовики на урядовці. "Всі державні установи і державні урядовці Української Держави но- сять назву республікансько-українських". Після редакційних поправок комісією приймаються артикули 8, 9,10, та II.-. Засідання замкнено о Ігодині 30 хвилин вечора . Чергове засідання 20 вересня о II годині ранком. ГОЛОВА КОМІСІЇ Михайло Вішневець ЧЛЕНИ Секретар Горій Білєць засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р.20-го Вересня 1920року.Ч.21.– Головує п.Михайло Вілінський. Присутні:проф.Айхельман,Виктор Завадський,Ілля Золотницький, Іван Липа,Михайло Корчинський,д-р Степан Мішко і Пилип Гиля- чук. Секретарю Юрій Віліц. Засідання відчинено о год.12. Комісія продовжує дальнійше відчитання статей проекту. Зачитується 12 артикул:відносно православної церкви. Проф.Айхельман пропонує не зазначати про патріярха,бо це відно- ситься до догматики,що опреділити необхідність цього інституту. П.Липа стоїть за задерження точки про патріярха,що має політичні значення,бо за відсутностю особого патріярха в Київі,Українська церква і духовенство будуть тягнутися і валешати від Москви. Артикул 12 після поправок приймається. Зачитується артикул 13,що до громадянства. П.Корчинський пояснює,що термін І-го Липня 1914 року є прийнят підкомісією з мотивів,що до того дня не було ще масове перегру- повання людей в авязку з війною. Проф.Айхельман пропонує зазначити,що окремий закон має бути видано в розвиття цього артикулу. Артикул 13 приймається Комісією. Після дискусії та редакційних поправок приймається артикул 14 Зачитується артикул 15,що приймається в редакції п.Корчинсь- кого. Засідання закінчено о год.І-30". Чергове засідання 20-го Вересня о год.8-30".– Голова Михайло Вілінський. Члени: Секретар Юрій Віліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по реформі Конституції У. Н. Р. 20 Вересня 1920 року. Ч.22. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Михайло Корчинський, Іван Липа, дер Сте- пан Мінко і Пилип Пилипчук. Секретарю: Юрко Білиц. Засідання відчинено о год.8-45" вечора. Комісія продовжує відчитання статей проекту. Після дискусії та редакційних поправок приймаються артикули І 6 і 17. Зачитується артикул 18. Д-р Мінко вносить поправку "доставити до суду, який протягом 4-8 годин мусить його вислухати та вирі- шити, чи задержати діли під арештом." Цю поправку відклоноено. Артикул 18 приймається. Зачитується артикул 19. Д-р Мінко вносить поправку "кара сме- рті, тілесної кари, цивільна смерть і всяки кари, що нарушають гі- дність людей, як також віддалення громадянина за кордон-вносить- ся. Ця поправка Комісією відклоноеться. Артикул приймається Комі- сією, при чому п.Мінко голосує проти, що просить занести в прото- кол. П. Корчинський просить занести в протокол, що редта членів Ко- місії голосувала проти поправки д-ра Мінко, не тому, що обстоюва- ла смертну кару, а тому, що це зазначено в артикулі в виразі: "га- небна кара". Після дискусії та редакційних поправок приймаються артикули: 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 29.- Засідання замкнено о год.10-30". Голова Михайло Вілінський Члени: Секретар Юрко Білиц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 21-го Вересня 1920 року. Ч.2 З. Головує п.Михайло ВІДІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Звадський , Ілля Золотницький, Михайло Корчинський, д-р Степан Мішко і Іван Липа. Секретаре Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.1-й. В своїй позачерговій залпі п.Корчинський доводить до відома Комісію,про свій від'їзд з м.Тарніва. Заяву п.Корчинського прийнято до відома. Комісія приступає до дальнійшого відчыбання статей проекту. Після редакційних поправок приймається артикул 30. Зачитується артикул 31.Після довгої дискусії артикул приймає- ться в редакції п.Липи. Зачитуються і приймаються артикули:32,33 із 4.- Засідання замкнено о год.2-10". Голова Комісії Михайло Відінька Члени: Секретар Юрій Твіліц ВУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р.21-го Вересня 1920р. Ч.24. Головує п.Микайло ВІТІВСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Віктор завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковелевський, Іван Липа, Д-р Степан Мішко і Пилип Пилипчук. Секретарю Фрко Віліц. Засідання відчинено о год.6-20" вечора. П.Липа в позачерговій заяві повідомляє Комісію, що п.Кобза відмовився від дальшої участі в Комісії в мотивів не перетинення Комісією питання національно-персональної автономії. Комісія приступає до відчитання проекту до що артикула 36-охорона праці. П. д-р Мішко пропонує свою редакцію, як і до всіх артикулів цього відділу. П. Вілінський відчитує проект п.Мішко. Комісія залишається при редакції підкомісії. Вносяться поправки. П. Мішко вносить поправку, щоб додати до слова "охорона"-особливу, а також додати участь Держави в забезпеченню робітництва на випадок недуги, смерти та іньш. Пропозіцію п.Мішко відклонено. Артикул 36 приймається в редакції підкомісії. Зачитується і приймаються артикули 37/38 /, 38/39/ і 39/40/. По пропозиції проф. Айхельмана Комісією ухвалено два нових артикули в слідуючій редакції: Арт.40: Держава охороняє інтелектуальну працю та витвори її. Арт.41: На кожного громадянина покладається, не порушуючи його особистої вільності, моральний обовязок використатисвої духовні та фізичні сили в спосіб, як торо вимагає добро загалу. Артикул 42 що доправ лемнішостей приймештоває "помісень в слідуючий федерці", вільноїть національну і культурну розвову для громадян месцюнальних лемнішостей, забезпечується у всіх відромленнях що не емперегать таємності держави. Вужений заїм визначити превва їх в певній ми публічному фенттю." В голосуванню приймали участь: пр. Чикеліш, Завадський, Липа, Ковалевский?, Пашинцук та Ткінсовий. Артикул 42 прийняти одноголосно Засідання залежено о год. 8-10 вечора Імова Юсісії Сергєтар держ. Гінц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 21-го Вересня 1920 року. Ч.25. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф.Айхельман,Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко і Пилип Пилипчук.- Секретарю Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.9 вечора. Комісія продовжує відчитання статей проекту.Після редакцій- них поправок, прийнято артикули:43,44,/30/,45,47,46,48,49/53/, 50 і 51.- Засідання замкнено о год.II-10". Голова М.Вілінський Члени: Секретар Ігорь Твіліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 22-го Вересня 1920 року. Ч.26. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Козелевський , д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук, Хве- дір Хіжняк і Іван Липа.- Секретарке Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.0 - 45". Комісія продовжує відчитання статей проекту. Артикул 52/99/. П.Мішко вносить пропозицію, що оголошення виняткового стану робить Рада міністрів, по попередній ухвалі Парламенту, а під час перерви сесії-Голова Держави на контрасигновкою Ради міністрів. Проф.Айхельман вказує на ті випадки, котрі вимагають негайного переведення виняткового стану, тоді як пропозиція п.Мішко не дає змоги для цього. Пропозицію п.Мішко відхилено. Після редакційних поправок артикул 52 приймається. Артикул 53 приймається в редакції проф.Айхельмана. Комісія ухвалила назву Предпарламента "Державний Сойм". Приймаються артикули:55/56/, 56/57/. 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, що до артикула. 66/67., п.Мішко пропонує викреслити його в мотивів, що цілком ясно, що всі члени Парламенту будуть говорити на мові Українській, врозумілій для всіх. Поправку п.Мішко відхилено. П.Мішко просить занести його оголошення думки в цій справі. Артикул 66 приймається в редакції Прийнято артикули 67 і 68.- Засідання замкнено о год.І- 40". Голова Комісії Михайло Вілінський Секретар Юрій Толіз ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 22-го Вересня 1920 року. Ч.27. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевській, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Палипчук і Хвєдір Жміяк. Секретарке Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.8-25"-вечора.- Після дискусій та редакційних поправок приймаються артикули:69,70,71,72,73,74,75,76,77,78,79,80,81,82 і 83.- Засідання замкнено о год.10-30"-. Голова Комісії Михайло Вілінський Члени: Секретар Юрій Віліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 23-го Вересня 1920 року. 4.28. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук, Хведір Хіжняк. Секретарює Шрко Біліц. Засідання Відчинено о год.ІІ-30". Комісія продовжує постательне відчитання проекту. Приймається артикул 84. Що до бютжетного періоду, зазначеного в артикулі 85, проф. Айхельман пропонує введення строку, на якій залишається ос- танній бютжетний закон у випадку, коли Державний Сойм не ух- валить нового закону. Голосуванням цю пропозицію відкинуто Комісією, при чому п.Хіжняк та п.Мішко вносять окрему думку, що од необхідності внесення цього строку. Після редакційних поправок артикул 85 приймається. Після діскусії та поправок приймаються артикули:86,87 і 88.- Обговоренна артикулу 89 відкладається до слідуючого засі- дання, на котре запрошено представника Державного Контролю. Приймаються артикули:90,91 і 92. Зачитується артикул 93. Пропозиція п.Пилипчука. переписання від кого приймається петиції, як це зазначено в редакції під- комісії, відклонено Комісією. Артеқул 93 приймається в редак- ції п.Липи. Приймаються артикули 94 і 95. Зачитується артикул 96: поправку п.Липи, що для висловлен- ня недовірря міністрам потрібно налічність двох третей кво- руму, Комісією відклонено. Після діскусії та редакційних поп- равок приймаються артикули:96,97 - і 98.- Засідання замкнено о год.І-30". Чергове засідання 23-го Вересня 1920 року о год.6 вечора. Голова Комісії Михайло Вілінський Секретар Юрій Талець ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 23-го Вересня 1920 року. ч.29. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.:Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Зрлотницький, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук і Хведір Хіжняк. Секретарює Юрко Білиць. Засідання відчинено о год.6-10" вечора. Комісія приступає до дальнійшого відчитання проекта. Після обговорення та редакційних поправок приймається артикули:ІОІ,І02,І03 і І04. Обговорення артикулу 105 відложено до часу розглянення відділу про Голову Держави.П.Ковалевський вносить пропозицію:зазначити в Конституції,що вона зобовязує в днем і ї оголошення,поки Державна Рада іі не змінить,чи видасть другий закон.Комісія відкладае обговорення цієї пропозиції до часу обговорення артикулу 154.Артикул 106 приймається без поправок.Артикул 107 приймається з поправкою п.Ковалевського:"що Голова Держави може бути кожний громадянин українського походження православної віри. Артикул 108 в редакції підкомісії віднесено до артикула ІІ8. Після редакційних поправок Комісія приймає артикул підкомісії яко артикул 108. Приймається артикул 109.Що до артикула ІІОп.Ковалевський пропонує відкинути кінець його /що до Державної Ради/, бо це передбачено артикулом 154.Комісія приймає артикул ІІО. По пропозиції п.Ковалевського артикул ІІ2 розбито на три окремих,котрі після редакційних поправок прийнято Комісією під ч.ч.:ІІ2,ІІ3 і ІІ4. Після обговорення приймаються артикули:ІІ5,ІІ6,ІІ7 і ІІ8. Засідання замкнено о год.8-45". Чергове засідання 24-го Вересня 1920 року.о год.10 ранку. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Селаретир Юрій Тімчук ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 24-го Вересня 1920 року. ч.30. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пи- липчук і Хведір Хіжняк. Секретарює Врко Білиць. Засідання відчинено о год.ІІ-15". Розглядається артикул 105, котрий після редакційних поправок приймається Комісією. Зачитується артикул ІІ9, що приймається з додатком відносно дальнійшого порядку обрання Голови Держави. Після ознайомлення з розділом що до Ради міністрів, Комісія в змінює його назву на "Правительство", що більше відповідає по сути. Після дискусії та поправок Комісією приймається артику- ли:І20 та І21. Після редакційних поправок та викінення третього уступу, приймається артикул 122. Зачитується та приймається артикул І23. Зачитується артикул І24: після обговорення вносяться поп- равки: замість згодою Голови Держави-"Державного Сойму", заміст державних секретарів-"товаришів міністрів", після чого артикул приймається. Після обговорення та редакційних поправок приймаються арти- кули:І25,І26,І27,І29,І28 і І30. Зачитується артикул І31, котрого 4-й уступ вставляється ок- ремим артикулом під ч.І32. і приймається Комісією. Артикул І32 приймається з додатком відносно об"єднаної Ради. Зачитується залва члена Комісії п. Золотницького, що з огляду на його від "ізд по службовим справам до Варшави, він де-кілько день не зможе бути присутнім на засіданнях Комісії. Залву п.Зо- лотницького прийнято до відома. Засідання замкнено о год.2. Чергове засідання 24-го Вересня о год.6 вечора.- ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 24-го Вересня 1920 року. Ч.ЗІ. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Пилип Пилипчук, Олександр Ковалевський, Хведір Хіжня і Івн Ли- па. Секретарю Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-30". Комісія продовжує постательне відчитання проекту. Артикул 133 приймається в редакції проф.Айхельмана. Артикул 134: в першому обсязі викреслюється:"що у визначенім в законі обсязі ділання рішаються постійно". В третьому обсязі додається, що вибори до установ самоврядування переводяться "на підставі пропорціональності". З цими поправками артикул 133 приймається Комісією. Зачитується та приймається артикули з редакційними поправ- ками:І35,І36,І37 і І38. В артикулі І39 зміняеться:в справедливості на "у виконаної правосудності". Що до третього абзаца-п.Липа пропонує задержати редакцію підкомісії, що звер- хня влада може хвилево усунути суддю, що приймається Комісією. Артикул 140 приймається з додатком, що окремий закон для суддів, визначить їх права та обовязки. Зачитується та приймається артикули:І41,І42 і І43. Зачитується артикул І44. Приймається пропозиція п. Ковалевсь- кого, що до зміни назви:народня оборона на "оборона Держави". Артикули:І44,І45,І46,І47,І48 і І49 після редакційних поправок приймаються Комісією. Артикул 150 приймається зі зміною назви:міліція на "поліція". Артикул І5І приймається з додатком п Ковалевського, що до при- сяги Голови Держави. Артикули:І52,І53,І54 і І55 приймаються в редакції п.Ковалевського. Артикули:І56,І57,І58 після редакцій- них поправок приймаються Комісією. Комісія приймає артикул 4-й в редакції п.Пилипчука, при чому п.Липа голосує проти і закла- дає Засідання замкнено о год.8-45". Голова Комісії Михайло Білінський Секретар Юрій Ганч ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 25-го Вересня 1920 року. Ч.32. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Виктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Липа,д-р Степан Мішко,Пилип Пилипчук,Хведір Хижняк і Євген Донищевський. Секретарю Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.ІІ. Комісія розглядає артикул 89 відносно контролю.П.Данишевський,представник Державного Контролю,запрошений Комісією яко фаховець,находить конструкцію цього артикула взятої з пруської Конституції,що не відповідає сучасному життю.Утворення найвищої Контрольної Комісії не потрібно,бо поруч з нею є Державний Контроль. П.Пилипчук пропонує вибір контрольору всього вибору Ради міністрів. П.Білінський пропонує,що контрольор вибирається Парламентом,в склад кабінету не входить і не уходить з відставкою кабінету.Недовіра може бути висловлено Парламентом. Після дискусії артикул 103 приймається повний в редакції. Комісія переходить до обговорення артикула 133 відносно самоврядувань,що приймається в редакції проф. Айхельмана.- Засідання замкнено о год.I-30". Чергове засідання 27-го Вересня 1920 року.о год.ІІ ранку. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Юрій Голець ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробленню Конституції У.Н.Р. 27-го Вересня 1920року. Ч.33. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Кова- левський,Іван Липа,д-р Степан Мішкр,Пилип Пилипчук і Хве- дір Хіжняк. Секретарює Крко Біліц. Засідання відчинено о год.ІІ-30". Комісія розглядає проект текста присаги Голови Держави та членів Державного Сойму, складений проф.Айхельманом. Після зачитання та редакційних поправок текст присаги Ко- місією приймається.Комісія переходить до обговорення артику- ла 103 про Найвищий Народний Суд,проект котрого представлено членами Комісії проф.Айхельманом і п.Завадським.В цьому проекті п.Завадський пропонує назву замість "Найвищого На- роднього Суду"-"Окремий склад Найвищого Касаційних та Адміні- страційних Суддів для розсуду злочинів вищих осіб Українсь- кої Держави". П.Липа пропонує замінити назву особистий склад Найвищого Суду.П.Пилипчук пропонує окремим абзацом в артикулі 69 заз- начити підлеглість членів Державного Сойму Найвищому Суду за злочини по стану членів Державного Сойму,що Комісією при- ймається в редакції п.Завадського.Після обговорення 103 ар- тикула змінюється назва і приймається нова "Найвищий Держав- ний Суд."Після редакційних поправок артикул 103 приймається Комісією. Засідання замкнено о год.2. Чергове засідання 27-го Вересня 1920 року о год.6 вечора. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Юрій Татіч ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 27-го Вересня 1920 року. Ч.34. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук і Хведір Хіжняк.- Секретарю Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-30". Д-р Мішок вносить додаток що до сесій Державного Сойму, де сесії поділяються на чергові та позачергові. Проф.Айхельман не розділює в такий спосіб сесії, а про- понує, щоб перерва між сесіями була б не більш 6 місяців. Після обговорення і формулюванки та редакційних попра- вок пропозиція п.Мішко що до сесій Державного Сойму при- ймається Комісією. Друга пропозиція п.Мішко: під час припинення громадян- ських свобод і введення виняткового стану- Державний Сойм збирається автоматично в зазначений термін. По обговоренню цієї пропозиції Комісія її відклонює. Д-р Мішко закладає Комісія приймає додаток до артикулу 60 що до приняття присяги членами Державного Сойму. Комісія приймає внесені проф.Айхельманом додатки до артикулів 147,32 і 42:- Засідання замкнено о год.9-304. Голова Комісії Михайло Білинський Члени: Секретар Юрій Глишч ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції УНР. 28-го Вересня 1920 року. ч.35. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Іван Липа,д-р Сте- пан -Мішко,Олександр Ковалевський,Пилип Пилипчук і Хведір Хіжняк. Секретарює Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-15". Зачитуються журнали засідань ч.5,20-33,що приймаються Ко- місією.Комісія переходить до другого постательного відчитання статей проекту,при чому з з поправками статистич- ної комісії.В першому артикулі викреслюється "у всьому",в другому артикулі-виправляється загалови на "загалу",в 4-му артикулі п.Липа закладає Др-Мішко закладає В 13-му артикулі зміняється вираз-в хвилі-на "з хвилі".Дода- ється солово-як-"як що вони"дроживали менш як пять років". П.Ковалевський пропонуе додати:"з хвилі проголошення незале- жної Української Народньої Республіки,що принято Комісією. Слово-цего-заміняється на "сього".В артикулі 14-му в другому абзаці викреслюється слово "мінка".В артикулі 15-му частина відносно знесення привілеї поміщається другим уступом,рівно як частина що до прийняття чужоземного ордера-третім уступом. Проф.Айхельман пропонуе слідуючий порядок:артикул 15-й скла- дає:а/І-й уступ І5-го артикулу,б/артикул 17-й,в/артикул 16-й- що приймається Комісією. П.Ковалевський пропонуе артикул 16-й відносно прав жинок- викінуто,бо це є зазначено з початку артикула І5-го,куди від- несено цей 16-й артикул.Пропозиції п.Ковалевського відклонено. при чому при голосованню артикула І5-го в цілому п.Ковалевсь- кий голосував проти не по змісту артикула,а останньої його редакції. В артикулі 23-му зміняється вираз-має місце-на "відбівае- ться".Що доартикулу 24-го на голосовання Комісії подається абзац відносно дня одночину, що приймається в новій редакції підкомісії. В артикулі 25 зміняеться слово-заглянених-на "зачинених." -не противні-на "несупуручні". В артикулі 26-му зміняеться слово-закласти-на "заснувати". В артикулі 34-му зміняеться слово-завести-на "встановлювати". Комісія відкидає окрему назву для під"одділу-охорона праці. Комісія ухвалила не уживати у всіх випадках апострофу. В артикулі 43 слово-високости-заміняється на "розмір". Приймається додаток проф.Айхельмана до артикула 44:форму і спосіб, а також умови......"В артикулі 46' зміняеться вираз:вина-городити шкоду-на "відшкодувати за збитки." Артикул 47 приймається в редакції проф.Айхельмана-всі громадяне мають право заснувати спілки та товариства, як і скликати збори, що не перечать карним законам і публічному безпеченству. Окре мий закон визначить порядок користування з цих прав. В артикулі 50 слово-притягнено-заміняеться-"покликано"- Відчитання припинено на артикулі 53. Засідання замкнено о. год.9 вечора.- Чергове засідання о год.6 вечора 29 Вересня 1920 року. Голова Комісії Михайло Білинець Члени: Секретар Герш Твіліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 29-го Вересня 1920 року. Ч.36. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Іван Липа,Хведір Хіжняк,Олександр Ковалевський,д-р Мішко і Пилип Пилипчук. Секретарює Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-35". В артикулі 55 викреслюється-основний Державний. Проф.Айхельман вносить додаток відносно тимчасової перерви сесії,що пропонує як додаток до артикулу 58.У формулярівці п.Липи та п.Завадського з поправками Комісії додаток цей при- ймається:"Тимчасові перерви на час не довший як 10 днів і не більший як двічі можуть призначати Голова Держави,або Державни ний Сойм.Перерви на більший час призначається за спільною зго- дою Голови Держави та Державного Сойму." Що до артикулу 61 проф.Айхельман пропонує додати строк на який вибирається Голова Сойму,товариші та секретарі.Комісія відносить цю поправку до правильника.Друга поправка проф.Ай- хельмана,що до утворення Державним Соймом Комісій-приймаєть - ся в слідуючий редакції:"Ці комісії можуть з постанови Державн ного Сойму продовжувати роботу,що на них покладено і під час перерви між сесіями." Третім уступом 61 артикулу приймається додаток проф.Ай- хельмана що до невирішених справ з перервою сесії Державного Сойму,в слідуючий редакції справи що розгляд їх не заявлено в біжучу сесію з постанови Державного Сойму переноситься на ро- згляд наступної сесії.Що артикула 62 проф.Айхельман пропонує зазначити недійсність статей правильника на випадок суперечно- сті їх основних законів.Проти висловлюється п.Завадський та п. Білінський.Пропозицію відклонено. Проф.Айхельман пропонує додати до 63 артикулу що можливості обжаловання рішення Сойму,що до уповажнення вибору члена Дер- жавного Сойму-відклоноено Комісією. Проф.Айхельман пропонує залишити назву Державний Сойм тільки в початку артикулів, а далі вживати тільки Сойм. П.Пилипчук вносить додаток до артикулу 64, або в наслідок, щотього зазначено в артикулі 60. В артикулі 68 проф.Айхельман пропонує зазначити, що правильник опреділитить випадки невиплати утримання, що Комісією віднесено до окремого закону. Комісією приймається додаток п.Завадського до артикулу 70:"карно-судове слідство припинено на час важності мандату".Комісією приймається додаток проф.Айхельмана:"ці постанови не прикладаються до карної відповідальности, члени Державного Сойму, коли він є редактором періодичного, або не періодичного видання."Приймається додаток проф.Айхельмана до артикула 75,що право законодавчого почину має кожний член Державного Сойму, коли його пропущено підписами 10 членів. По пропозиції п.Ковалевського в артикулі 78 змінено строки на 7 та 14 днів.Проф.Айхельман пропонує зміну порядку артикулів 82,84,85 та 83-що Комісією відклонено. Проф.Айхельман пропонує додаток що до ухвали видатків фінансового законодавства під час перерви сесії.Н.Мішко висловлюється проти.П Липа висловлюється за можливість подібних розпоряджень Ради міністрів, але з обмеженням, щоб не доводити до конфліктів з Державним Соймом.Пропозицію п.Айхельмана відклонено. Приймається додаток проф.Айхельмана що до артикулу 97:"судові та адміністраційні установи і самоврядування на жадання Комісії Державного Сойму зобовязані подати відомості необхідні для в'ясування справ,зазначених Комісією, а рівно подати для неї потрібні діла та документи.- Засідання замкнено о год.9-30". Голова Комісії Михайло Білшенко Члени: Скоропетер Юрій Таліць ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 30-го Вересня 1920 року. ч.37. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук і Хведір Хижняк. Секретарю Дрок Біліц. Засідання відчинено о год.10-30"-. Зачитуються протоколи 13 та 14, що приймається Комісією. Комісія продовжує друге постательне відчитання проекту. В артикулі 103 слово-реченець-змінюється на "час". Пропозицію проф. Айхельмана викреслюється другий абзац артикулу 104-відкленено Комісією. В артикулі 105 в другому абзаці викреслюється: "сам чи має місце." Приймається додаток внесений проф. Айхельманом до артикулу 106 в слідуючий редакції: "Голова Держави має вищий догляд за законністю урядування." В артикулі 113 закреслюється кінець його від слова-оскульки-. В артикулі 119 в третьому абзаці додається: "після того, як складе." В артикулі 130 викреслюється слово-цілковито.- Що артикулу 131 Адміністраційного Суду проф.Айхельман вносить пропозицію організації Адміністраційного Суду на судових принципах, що приймається в редакції п.Ковалевського: "на судових засадах". В артикулі 136 заміняється слово: "видається" на-проголошується-. Приймається додаток до артикулу 143: "екремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого касаціонного суду." В артикулі 146 приймається зміна: "Української Держави та непорушності її кордонів." Приймається додаток до артикулу 151: "згідно з артикулом ІІ9". В артикулі 153 викреслюється-про устрій Української Держави." В артикулі 154 приймається зміна: -сього основного Державного закону/Конституції/. Засідання зачинено о год.9. Чергове засідання о год.6 вечора І-го Жовтня 1920 року. Голова Комісії Секретар ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 30-го Вересня 1920 року. ч.38. Головує п.Михайло Вілінський . Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Липа, д-р Степан Мішко,Пилип Пилипчук і Хведір Хижняк.- Секретарю Юрко Бідці. Засідання відчинено о год.6-10"- Зачитуються журнали засідань ч.ч.15,16,11,18,36 і 37,що приймається Комісією. Вноситься пропозиція що до розрішення трусів, в будинку Державного Сойму за згодою Голови Державного Сойму. П.Ковалевський вносить поправку що до згоди презідії Державного Сойму на переведення трусу. Голосуванням пропозицію прийнято в редакції:"в будинку та помешканню трус,вилучення і арешти можуть відбутися тільки зі згодою Голови Державного Сойму." На голосування поставлено прийняття проекту в цілому,що Комісією приймається одноголосно.- Засідання зачинено о год.8-30"-. Голова Комісії Михайло Вілінський Члени: Секретар Юрій Твіліч Ж У Р Н А Л засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. "І "Жовтня 1920 року. ч.39. Головує п.Михайло Білінський. Секретарює Юрко Білиць. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Олександр Ковалев- ський, д-р Степан Мішко, Іван Липа, Хведір Хіжняк і Пилип Пилипчук. Засідання відчинено о год.6. Ухвалене: представити Раді міністрів текст проекту Консти- туції і протоколи засідань. 2/Через окрему делегацію в складі: Голови Комісії, заступника Го- лови п.Білінського, та членів Комісії: п.Ковалевського вручити п.Головному Отаману текст виробленої Конституції. 3/Довести до відома Ради міністрів, що Комісія находитсь необхі- дним присутність заступника Голови та членів Комісії Проф.Ай- хельмана і п.Ковалевського при розгляданню і затвердженню про- екту основного державного закону.. 4/ Архив передати в розпорядження Голови Комісії, Міністра Зако- рдонних Справ. 5/Комісія постановила звернутися до Уряду, аби їй було доруче- но вироблення закону про вибір до Державного Сейму, рахуючи це найважнішою вимогою часу. 6/Зредагування естачне протоколу і передачу всіх матеріялів Комісії-Комісія доручає презідії. 7/Позачерговам заява п.Ковалевського: П.Ковалевський констатує, що завдяки праці Комісії, повернення на терени Українськи буде більш раціональними. Звертає увагу, що вся праця шла тихим нормальним шляхом, завдяки надзвичайно так- тевному і умілому головуванню п.М.Білінського. По дорученню па- ртії висловлюють подяку п.Білінському, до чого приєднуються і всі члени Комісії. 8/П.Білінський підкреслює, що ця робота Комісії буде історичною пам'яткою, що залишиться в життю, незалежно від того, чи буде прий- нято проект Закінчує свою промову п. Вілінський висловленням подяки всім членам Комісії.- Голова Комісії Секретар Євген Баглій ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. "І" Жовтня 1920 року. ч.39. Головує п.Михайло Білінський. Секретарю Юрко Білиць. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалев- ський,д-р Степан Мішко,Іван Липа,Хведір Хижняк і Пилип Пилипчу Засідання відчинено о год.6. Ухвалено: представити Раді міністрів текст проекту Консти- туції і протоколи засідань. 2/Через окрему делегацію в складі:Голови Комісії, заступника Ре- леви п.Білінського,та членів+Комісії:п.Ковалевського вручити п.Гелевному Отаману текст виробленої Конституції. 3/Довести до відома Ради міністрів,що Комісія находить необхі- дним присутність заступника Гелеви та членів Комісії Проф.Ай- хельмана і п.Ковалевського при розгляданню і затвердженню про- екту основного державного закону.. 4/Архив передати в розпорядження Голови Комісії,Міністра Зако- роднених Справ. 5/Комісія постановила звернутися до Уряду,аби їй було держче- но вироблення закону про вибір до Державного Сейму,рахуючи це найважнійшою вимогою часу. 6/Зредагування останнього протоколу і передачу всіх матеріялів Комісії-Комісія доручає презідії. 7/Позачерговам заява п.Ковалевського: П.Ковалевський констатує,що завдяки праці Комісії,повернення на терени Українськи буде більш раціональними.Звертає увагу,що вся праця шла таким нормальним шляхом,завдяки надзвичайно так- товному і умілому голевуванню п.М.Білінського.По дорученню па- ртії висловлюють подяку п.Білінському,до чого приєднуються і всі члени Комісії. 8/П.Білінський підкреслює,що ця робота Комісії буде історичною пам'яткою,що залишиться в життю,незалежно від того,чи буде прий- нято проект Закінчує свою промову п.Вілінський висловленням подяки всім членам Комісії.- Голова Комісії Секретар Юрій Гільц ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 296 Фонду № 1065 Пронумеровано 667 (шестсот шістдесят сім) аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошур, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: "6" лютого 2007 р. 30.04.2008 Підпис ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) " " р. Підпис