Документи з розроблення проєкту Конституції УНР. т. 2, 1920, 163 арк. — частина 1/2

111 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Міністерства Ремонтної і Сільськогосподарської Будівництва МВС УРСР м. Харків ф/р 106872 2 ср-294 163 РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Документи по виробленню проекту конституції УНР том 2-й 1920 рік на 163 арк Рада Народних Міністрів УНР Комісія по виробленню конституції Матеріали до вироблення конституції" 1) проєкти конституції" 2) протоколи Комісії" Гом II Почато 1 вересня 1920 р. Закінчено 1 листопада 1920 р. 1634. ПРОТОКОЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. дня І-го Верес- ня 1920 року в м.Тарнові, готель "Бристоль". Ч.I. ПРИСУТНІ П.П.: Андрій НІКОВСЬКИЙ, як Голова і як член, Професор Ай- ХЕЛЬМАН, Д-р Степан БАРАН, Йосип БЕЗПАЛКО, Михайло БІЛІНСЬКИЙ, Вік- тор ЗАВАДСЬКИЙ, Ілля ЗОЛОТНИЦЬКИЙ, Іван КОВЗА, Олександр КОВАЛЕВ- СЬКИЙ, Михайло КОРЧИНСЬКИЙ, ПІНХАС-КРАСНИЙ, Іван ЛИПА, Михайло ЛІТ- ВИЦЬКИЙ, Д-р Степан МІШКО і Федір ХІЖНЯК. Головує Міністр НІКОВСЬКИЙ, протоколує тимчасово д-р БАРАН. Початок засідання год. 10 і 30" передпол. МІНІСТР НІКОВСЬКИЙ отвірає наради і подає до відома, що Рада Народних Міністрів своєю ухвалою з дня 30-го Серпня ц/р доручи- ла Йому скласти Комісію по розробці законопроекту про Конститу- цію У.Н.Р. в порозумінню з громадянськими кругами. Виконуючи це рішення Ради Народних Міністрів бесідник запросив присутніх нині членів наради, як членів Комісії по згаданому вище питанню, а на випадок своєї відсутності, доручив головування в Комісії п. Михай- лу Білінському. Кінчає пропозицію, що Комісія виробила план своєї роботи. МИХАЙЛО БІЛІНСЬКИЙ подає до відома, що в руках Правительства є проект повної Конституції, вироблений Укр.Нац.Радою в м.Кам'янці і проект про законодавчий порядок в У.Н.Р., вироблений соціялісти- чними партіями, законопроект окремої комісії про верховне управ- ління і про Державну Народню Раду-в кінці проф.Айхельман має ви- робляти свій власний проект Конституції в У.Н.Р., якого однак до- сі на письмі ще не предложив. На думку бесідника за підставу на- рад Комісії належить взяти проект Укр.Нац.Ради, як повний і най- більше зв'язаний з сучасним реальним життям. Для успішної праці в самій Комісії радить вибрати одного окремого докладчика, на яко- го пропонує д-ра Барана, а крім цього редакційну Комісію в складі слідуючих осіб: д-р Баран, Завадський, Корчинський і Красний. МИХАЙЛО ЛІТВИЦЬКИЙ підносить, що крім нинішньої Комісії істнує ще окрема комісія, яка вже виробила законопроект про верховне Уп- равління і розробляє проект закону про Державну Народню Раду та її склад. Цеї Комісії не скасовано, вона істнує дальше і не припи- нила своєї роботи. Супроти того є можлива Комісія між тими двома Комісіями і тому справу істнування двох Комісій треба основно вияснити. Попереднього бесідника доповнює в тому напрямі, що пригадує істнування проекту Конституції/виробленого в Укр. Нац. Раді, який безсідник внесе від себе в Комісію. В кінці відчитує лист проф. Айхельмана, де останній доносить, що опрацьовує проект Конституції У.Н. Р., який внесе в Комісію. ЙОСИП ВЕЗПАЛКО заявляє, що участь в нинішній Комісії бере тимчасово і тільки так довго, доки справи його участі в Комісії не вирішить його партійна організація. На думку бесідника належало-би розділити Комісію на окремі підкомісії і їм приділити до вироблення окремі частини Конституції, що знову має мати тимчасовий характер. ОЛЕКСАНДЕР КОВАЛЕВСЬКИЙ виступає проти погляду п. Літвицького, що поруч нинішньої Комісії має істнувати і продовжувати дальше свою роботу і, давня Комісія, бо це внесе тільки хаос в так важку справу, як вироблення повної Конституції У.Н.Р., коли над дє-якими частинами Конституції будуть рівночасно працювати незалежно від себе дві окремі комісії. На думку бесідника може істнувати тільки мінішня Комісія, а праці попередньої комісії мають поступити тільким як матеріал до нинішньої Комісії/при чому основою нарад Комісії має бути проект Укр. Нац. Ради. ПІНХАС КРАСНИЙ підносить, що для всіх повинно бути ясним і неспірним, що вироблений нинішньою Комісією проект нової Конституції У. Н.Р., а ухвалений після Радою Народних Міністрів, як теперешню законодавчу владою має мати тимчасовий характер і обов'язувати тільки до часу, коли Установчі Збори У.Н.Р. не ухвалять тревалої Конституції. Котрий зі зголошених проектів взяти в основу праць Комісій, це можна вирішить доперва тоді, коли Комісія уставить основні точки Конституції, для чого радить вибрати окрему підкомісію. МИХАЙЛО ЛІТВИЦЬКИЙ полемізує з виводами п. Ковалевського і заявляє, що тільки Рада Народних Міністрів окремою ухвалою може рішити, чи попередня Комісія істнує, чи ні, а до цього часу, ним така ухвала западе, істнування попередньої Комісії є на його думку неспірне. Д-р СТЕПАН БАРАН висказує погляд, що з хвилюю, коли Рада Народних Міністрів своєю ухвалою з 30-го Серпня 1920 року покликала до життя окрему Комісію з представників Уряду і громадянства і доручила їй вироблення повної Конституції У.Н.Р., тоді тим самим без окре- мої ухвали перестала істнувати попередня Комісія, якій переказа- но тільки частину Конституційних законів. МИХАЙЛО КОРЧИНСЬКИЙ підносить, що праця і завдання нинішньої Ко- місії, а навіть і її склад мають чисто політичний характер і цю об- ставину все треба брати під увагу. Вносить, щоби вибрати окрему під- комісію в складі: Д-р Баран, Безпалко, Білінський, Корчинський і Лі- твицький , яка має висланити спірні питання що до істнування двох комісій і прийти з планом дальшої роботи. Внесення прийнято, ГОЛОВА НІКОВСЬКИЙ резюмує коротко висліди нинішніх нарад і про- хає вибрану підкомісію, щоб це сьогодня по полудні зібралася і ви- конала своє завдання. Слідуюче засідання повної Комісії заповідає на слідующий день, четвер 2-го Вересня 1920 року, рано о 10 год. в гот."Бристоль", кімн.Ч.20. На цім засідання о годині 12-30" в пол. закінчено, почим всі при- сутні удаються для зняття фотографії.. ГОЛОВА КОМІСІЇ Михайло Блишкевич ЧЛЕНИ: ПРОТОКОЛ. засідання комісії по розробці конституції У.Н.Р. з дня 2 вересня 1920 року в м. Гарнові пов. Пристигаль. 1.2. ПРИСУТНІ: тк Голова Андрій Ніколевський і як члени: проф. А. ЧЕРНИЙ, доктор Отелан БАРМ, овип ЛЮБАНЬ, маха ло СИДОРОВ, віктор ВА- ВАДОВСКИЙ, пля ЄЖ ТИТІЛЬНІЙ , Іван КУЗЬМА, Олександр КУЗЬМЕНКО, меха до МРІНСЬКИЙ, ПИН ОО-КРАДА, віксол ЛІТВІЦЬКИЙ, доктор Степан міша і єдір ДЕНИС. Головує інструктор Ніна БОЛЬШІ , тимчасово назва протокою доктор А.Ч. початок засідання о годині 10.30 перед полуднем. кількість членів комісії, що складає іменем підкомісії. В підкомісію до до основного питання попрох конституції й пово- ведення була голоси поділенні. Члени підкомісії око. А.Ч., БАРМ, ВІКТОР, ВІЛІНОВСЬКИЙ і МРІНСЬКИЙ були тої думки, що комісія має опрацювати и о- ект повної конституції одно попрохка про державну Раду /Переднімплемент як окрему главу конституції і що рада народ. міністрів по можливості як на скорше оролосати вже про нову Конституцію, між тим, коли імен під комісії і літвінський сестовели окрему думку то проект по основному Ра- ду з спосіб її вибору має докінчити попередня комісія і по тільки по- прект може стати законом, між тим коли вироблення нинішньою комісією проект конституції має бути тілько матеріалом що його внесе справа дь- ство до на Думської, ермадної Ради, яка остаточно ухвалить конституцію На думку У.Н.Р. поважання членів підкомісії попередня комісія може дальше роз- мовати а річно самого Правительства буде управління справу в істну- ванні двох комісій. Далі підкомісія висказала думку щоб Голова комісії допровав до- томне неоднакові політичні організації що не стоять на розмовних груп- ті до всьляки своїх представників до комісії і то танить до цих груп, що здриж в ній мають своїх представників, а крім того віднісяться в Ки- єву справи до партій укр. осерів і до видівських партій, то олич не може прикінчувати приї комісії. Голова комісії в порозуміння з комісією може в кінці покликувати персонально мизичних знань і оскатого вра- ва коли б таких звіроподобано. Що до техніки наряд підкомісії пропонує обмір одного докладника в осоці Д-ра БАРМА для всієї комісії, політично вибір содеклажчиків са- мону огови наряд в комісії, коли б тим постиклося окреме відмінне від докладника засадниче внесения для оборони такого трева о окремого се- докладчика. В кінці згадані вище чотирі члена підкомісії виказали думку, що комісія сама має ухвалити основні засади конституції, які можуть війти в проект і доперва оцінити конституцію до майбутнього односторонньої згоди народних представників як основного, на підставі якої буде початися процес прийняття до вироблення нової конституції. П.Д.-А-М. вважається за тим, щоб перерод всього питання спрощувати на основі складу комісії, доперва оцінити прийняття до звітів інших справ. Радовський висловлює думку про те, що треба запрошується до участі в роботах комісії по одному представнику від усіх народних партій, яким не тут в Громадському зборі представникам в особистих іменах, а на фронті центрального комітету п. Шрамченко, за представників четверо головніших народних партій. П.Д.-А-М. каже, що до запрошення до участі в роботах комісії перед представниками майбутніх партій, то переведення цієї справи належить політичним радам комісії і перерозумінню в обсязі. З-П.К. Садовський зважається за тим, щоб до комісії покликати представників укр. то застава правильного, як тут має своєрідність в особистих іменах. Д-р. Степанов проти цього, бо до комісії не можна кувають окремо представника укр. то застава правильного, яких в обсязі комісії є за симом правлінням-можна б хіба запрошити особисто якого монархичного значення державного права. О.С.К. Свято висловлює проти цього рішення, бо покликання представників укр. правил чого товариства, до тоді і треба покликати до комісії представників укр. наукових, культурних, економічних і професійних організацій. П.К. Садовський висловлюється за покликання до комісії представників всіх українських громадянських організацій. УЗАЛЕЖНО доручити голові комісії, щоб до участі в роботах комісії запрошувати представника укр. зборів, а в перерозумінні в п. Дроздових представників майбутніх партій, по одному не має спинявати дальної роботи комісії. М.К. КОРЧІЙКОВИЧ ставить запитання, щоб докладником від комісії обрано Д-ра Гарвина. Якесь прийнято і обрано докладником від комісії Д-ра Гарвина. ОСИП ЄВСЕ МАЮ вносить, щоби комісія зробила для себе правильний нарад. МАХ. КОРЧИНСЬКІЙ противиться цьому вносу, кажучи що вироблювання такого правильника спинять на якісь час приї комісії, та свої нара- ди може вести й без окремого правильника, послуговуючись загальною при- нятим парламентарним звичаям дотім познанням своє внесення норм. ГІНХ-ЮР'ЯНИ вносить, щоби доручити голові постаратися в Раді на- роду. Міністерів о відпущенні відповідних концій на пітрати комісії й на тих самих звичаях прийнято. МІХ. КОРЧИНСЬКІЙ підкрокує з питиськом політичним характером нинішньої комісії, а тому до неї комісія має належати також не тільки справа повної конституції, отже й проєкт про державну раду в зерховому владу, але також і вироблення самої мисорчої ординації для євразійської ради. ВИДОЛА ЛІТВАЛЬСЬКІЙ заставляє, по супроти такого ставлення, коли б нинішня комісія переробила на себе всіх проєктів, про які поворота попе- редній введник, то містування попередньої комісії було би здійсне а тому в цій справі мусять сказати своє слово Раді народ. Міністрів- тим більше, що значна частина членів попередньої комісії входить в нову а тим самим була й неможливість різночасної праці обох комісій. ОСИП ЄВСЕ МАЮ висказує поряд, що на будь-які познаннями попередньою комісією влучити в нову і утворити окрему підкомісію для справ вибор- чої ординації дор. Ради. Д-р. СТЕЙНІ ВАРГІ висказує поряд, що зупинку колізій між двома ко- місіями вбачати складувати попередню комісію, а новій комісії як ко- місії з характером політичним, до якої покладено пролетарських полі- тичних кол доручити вироблення повної конституції, європейської ордина- ції до Дер. Ради в тимчасового закону про державне управління, що не було літкової суперечності з розбіжностями в їх законах. МІХАЙЛО ЛІТВАЛЬСЬКІЙ противиться такому постановленню справи, як це робить Д-р. Варгі. МІХ. КОРЧИНСЬКІЙ вносить щоби нинішня комісія зробила текст пов- ної конституції або й газети МАУ Дер. Раду, під час якого перешаною Радою, як переднаправленому призначається початку засідання влади, а дальше та ж сама комісія виробляла проєкт закону про виборчу ордина- ції Дер. Ради і тоді біз змоги війни и штат-в кінці трохи про- сити Раду народ. Міністрів, щоби чола визначила й директала справу іс- нування двох комісій - то як досі, мове зрешті, то одна одну думає перехитрити. МИКОЛА І ТІТІЛЬСЬКИЙ поземірує з п. Корчинським, що комісія, де він голосує не хоче перехід розвити нинішньої комісії. ПИНАЛО-БРАЛИН захваль за висновками справи існування двох комісій через Раду Народ. Міністрів, а то до засідання п. Корчинського то є протидіяти тому, який пред'явлено за державною Радою призначати повноважну законодавчої влади. Д-р СТІНГЛ ІШАК каже, що і в попередніх комісіях були голоси, до яких і він належав, але які остали в меншості, то нічим не зрозуміла нова конституція, а не тільки де тієї плями. Не належать одначе нехтувати правом попередньої комісії і вироблені їм проекти влучити в конституцію. Голос за ПІНАЛОВИЙ оговорення розважність порядку на засіданні й комітета нинішньої комісії і від себе ставить внески: комісія допускає Голови звернути увагу Правительства на те, що робота комісій при всьому внутр. Справ і робота конституційної комісії можуть по питанням про Державну Раду й державну владу реалізувати в основних стиках, причому затрачається подвійну працю, в тому випадку необхідним, щоб Рада Народ. Міністрів висловила і вирішила справу існування двох комісій, а дивлячись засідання п. Корчинського, якої нинішньа комісія доручити вироблення тексту нової конституції - отже й глава про Державну Раду і високочні організації, до державної Ради, які рівносильно входять в життя одним законом. Висновки п. Голови прийнято одностайно, а внесок п. Корчинського як додаток прийнято 10 голосами проти 4. МІКАЛА ДІТЯН-РУД захваль, що свою змінну думку буде боронити на Раді Народних Міністрів. На цьому засідання закінчено о год. 12-й полуд., а слідуюче засідання комісії визначено на понеділок на 6 год. в салі засідань Ради Народних Міністрів. Голова комісії Микола Тітільський ЧЛЕНІ: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. від 2-го Вересня 1920 року. Ч.3: Головує А.Ніковський; Присутні: проф.Айхельман, д-р Степан Баран, Йосип Везпалко, Михайло Ві- лінський, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Ли- па, Микола Літвицький, д-р Степан Мішко і Хведір Хижняк. Секретарював: Ю. Біліць. Засідання відчинено о год. 6-30" вечора. Слухали й ухвалили журнал засідання Комісії Ч.I. 2. Доктор Баран пропонує зазначити головні точки проекту Конституції і подати ці точки з проекту Конституції, /в прилозі 35 точок з проекту/ Ці всі точки п. Референт поділяє на п'ять головних: І-а точка: Устрій самої Держави-республіканський, демократичний, харак- тер його парламентарний, 2/принцип федеративний, 3/принцип автономній окремих земель України, 4/зовнішній характер Де- ржави: державний геробарми, мова, 5/номенклатура-Українська Республіка, 6/повнота влади-загалу горожан, 7/організація цієї влади:-вся законодавча влада належить до однопалат- ного Сейму, обраного на підставі 5-и членного голосування, до хвилі його скликання до Державної Ради /Передпарламент/ 2-а точка: ЦЕРКОВНА СПРАВА автокефалія православної церкви в границях У.Н.Р. з осібним Патріархом. Повна рівноправність всіх релі- гійних визнань на Україні, але треба гарантій, що вони не будуть суперечні інтересам Держави, що не нарушає в свою чергу повної свободи їх внутрішнього устрою. 3-я точка: Права і обов'язки горожан Української Держави: 1/ рівноправ- ність всіх горожан, знесення привілегій шляхецьких титулів, 2/жинцтво користується всіми правами чоловіків, несе ті-ж обов'язки, крім військових, 3/ зрівнення прав чужинців з пра- вами горожан У.Н.Р., 4/право приватної власності, 5/справа аграрна, 6/справа соціального законодавства: окрема охорона людської праці. 4-а точка: Організація законодавчої влади: І/повнота влади передпарля- мєнтну обмеження тільки в одному напрямку, а владне заборона зміни основ демократичного устрою, 2/скликання Державної Ра- ди, права і обов'язки її членів /3/утворення через Державну Раду окремої Контрольної Комісії /4/право критигнення до відме повідальності членів Правительства за дєлікти. 5-а точка: Голова Держави; компетенція його права і обов'язки /2/органі- зація Міністерств, 3/забезпечення права самоурядування, 4/ор- ганізація Суду: незалежний і справедливий, 5/справа військова: проголошення загальної військової повинності, означення прав і обов'язків Голови Ради Міністрів та інших міністрів. П. Безпалко пропонує вести загальну дискусію, а не по точ- кам окремо; під час дискусії можуть виявитися і інші проекти. Далі п. Безпалко пропонує припинити засідання, щоби можна бу- ло ознайомитись з вищезазначеними 35-ю точками з проекту, зреферованими п. д-ром Бараном, і перенести засідання на слі- дуючий день. Далі п. Безпалко пропонує телеграфічно виписати з Відня та Варшави Конституції Австрійську, Чеську, Німецьку та Польську. П. Літвицький пропонує заслухати і інші проекти. П. Ніковський та п. Корчинський висловлюються за те, щоб кожний хто має свою систему, той може представити її до дискусії. Ухвалені виписати зазначені п. Безпалко Конституції. Засідання закінчено о год. 7-20" вечора. Чергове засідання 3-го Вересня о год.10 ранку, в пом. Реа- льної школи. Голова Михайло Вілінський Члени: Журнал Засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. від 3-го вересня 1920 року Ч.4 Голова: Андрій Ніковський Присутні: пр. Айхельман, Др. степан Баран, Осип Безпалко, Михайло Білімськ, Ілля Золотницький, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Михайло Корчинсь- кий, Піхас Красний, Др. Степан Мішко, Федір Хижняк Секретарю Ю. Білц Засідання відчінено о 10г.45хвлини ранком I Слухали та ухвалили журнал засідання ч.2 з поправками п.Красного Корчи- ського, Безпалко 2 П. Ніковський пропонує обговорити порядок дня П. Безпалко пропонує вести генеральні дебати над 35 точками проекта, предложемого п. Д-ром Бараном з тим, що підчас дискусії новсити і дру- ги. п. Д-р Баран пропонує розділити вищезазначені точки предмету дискусії на 10 відділів. По пропозиції п. проф. Ейхельмана ухвалено перерву на 10 хв., щоби перечи- тати перед дискусією 35 точок проекту Д-ра Барана. По перерві бере слово п. Безпалко: Весідник застерігає перед оптимизмом, з яким взялася ініціятивна група за переведення в життя наміченого проекту конституції. Ні між- народні обставини, ні фактичний стан нашої реальної сили - війська не дозволяє нам братись до цеї праці з великим оптимизмом не звертаючи уваги вже на те, що сама суть законопроекта як і гарантії його пере- ведення в життя стрінуться з тяжкими противенствами. Весідник виходить з 4 головних заложень, які мусять присвітлювати при утворенні нашої конституції: 1/усунення всього того, що в інших конституціях виявилося нежизнездатним для модерної демократичної держави, 2/увага на здобутки перебудови революції, 3/увага на своєрідні територіальні, національні і соціальні умови України, 4/нав, звання дотеперішніх державно- правових умов, які не-дадуть закону характер певної тимчасовості; I/ Що до самої суті конституції бесідник заступається за-односі- стемну адміністрацію через вибір тої адміністрації народом з правом затвердження представників цих властей через Центральний Уряд, себ то зміщення центральних адміністраційних органів орга- нами виборними автономними. 2/ За законодавчою ініціативою і правом референдума широких мас народу для всіх автономічно-законодавчих тіл і законодавчої ініціативи для всіх всеукраїнських станових чи фахових органі- зацій як селянства так і робітництва. 3/ Засадиче проголошення власті власності нації на землю водяні сили і пездземельні богацтва. 4/ Обмеження приватної власності 5/ Проголошення прав національних меншостей, 6/ Затвердження здобутків робітництва, 7/ Відлучення церкви від Держави, 8/ Виборна система при назначенню публічних функціонарів, 9/ Докладне означення справи мира і війни, 10/ Проголошення засад військової організації. Д-р Степан М и ш к о заважає, що державний устрій У.Н.Р. має бути республіканський, демократичний. Вся влада походить від загалу цілого народу і за ним залишається не тільки de jure, de facto влада народу прояв- ляється на вні через Сойм, референдум і народню законодавчу ініціативу. Сойм - це найвища законодавча влада, складається з одної палати; Праю вибору так активно так і пасивно мале- жить кожному громадянинові УНР без ріжниці пола, віроісповідан- ня, національності і соціального положення. Активне право вибору повинен мати кожний, що скінчив 20 рік життя; пасивне, коли осяг- неть 25 літ. Вибори відбуваються на засаді рівного, загального, тайного, безпосереднього і пропорціонального в борчого права. Компетенція Сойму необмежена. Крім законодавчих функцій, бюдже- ту, законів про побір новобранців і т.и. належить до Сойму, випо- відження війни, і заключення мира. Що до референдума, то кодний законопроект, коли постанова може бути подана на народне голосування, І/коли цього зажадає сам Соїм, 2, Рада Міністрів і Президент, а за референдумом освід- читься також певна скількість Послів, З/коли референдума, що до певного законопроекту або постанови зажадає певна конституційна визначена кількість виборців. Право голосування під час референ- дума має кодний виборець. Законодавча ініціатива народу повинна бути збережена. Оне може пролявитися в двох формах: І/певна скількість виборців може зажадати від законодавчого органу видання нового закону, або змі ни дотеперішнього - тоді цей законодавчий орган є зобовязаний виготовити відповідний законопроект і підати його на народне голосування; 2/певна скількість виборців може сама предложити готовий законопроект, який також надається на народне голосуван- ня. Законодавчим чинникам залишити однак право предложення разом з тим проектом і свого власного, коли не годить на проект, вироблений виборцями. На всякий випадок громадянство не може бути позбавлене цього так важкого свого права і впливу на державне суспільне життя У.Н.Р. Церков по думці Д-ра Мішко має бути відділена цілковито від Держави, бо тільки та держава увільниться від шкідливого впливу клерикалізму і панування сентярських доктрин. Церков повинна бути автономним, релігійно-моральним Інститутом, опер- тим на загальних правих основах.- Шкідливого антидержавного впливу духовенства не можна позбутися через автокефалію пра- вославної церкви з патріархом в Київі. Впрочим по думці бесід- ника сю справу може в рішити тільки собор всього духовенства, світська влада без співучасті, духовенства не має до цього права. Дальше обговорюває бесідник принцип , на якому опиратиметь- ся будова У.Н.Р. Принцип цей повинен бути федеративний, з за- безпеченням широкої автономії тих територіальних частин, що ввійдуть в склад У.Н.Р. Правда принцип централізації в сучасні момент може був ібільше доцільний, але треба прийняти на увагу ці ріжнци пoлiтичного, прaи о-державного, соціальна економіч- ного та побутового характеру, які на протязі довгих літ впли- нули на окрему кристалізацію державно-суспільного життя сих частинх. Внутри сих автономичних часин належить задержати прин- ціп широкого самоврядування, бо тілько тоді ціла суспільність візьме участь в будові нашої держави. П.ЛІТВИЦЬКИЙ : спиняється на 3 і 4 точках тез проекту п.Д-ра Барана.Находить суперечність між цими двами точками і тим, що д-р Беран мав на меті в конституції зафіксувати все, що здобуто революцією. Було б шкідливим, каде далі п.Літвицький, коли б ці точки було-б внесено: взяти умову між Кубанью та Україною, котрим визнаєть- ся самостійність обох країн. Можна обмежитись І-ою точкою, ко- ли б додати ще про соборність. Треба постаріти конституцію так щоб громада могла брати участь в державній праці, а не була б тілько виконавцем розпоряджень. Певний комекс справ мусить бути зазначений, висших ієрархіям належить контроль. Для збіль- шення авторитету проекта конституції треба винести його на санкцію предперляменту. При першій можливості зізвати Державну Раду, дедекретувати проект конституції, а не передавати на сан- кцію до Ради Міністрів та Голови Держам . П.Корчинський: констатує, що між поглядами п.Літвицького та Д-ра Барана немає істотних розходжень, що до федерації, то погляд п.Літвицького базується на непорозумінню. Він зрозумів в ніби хтось силою при- мушує інші Українські Держави з нами федеруватися, тоді як в тези Д-ра Барана випливає, що федерування Українських Держав вста- новлюється як право, як привілегія, яких не мають Держави чужо- національні. Така позиція не виключає союзу зоднонаціональною Дердавою /пр.Кубань/, про що турбується п.Літвицький. Що до по- гляду п.Безпалка, щоби не робити революції, а залишитись при то- му, що ми зараз маємо....п.Корчинський доводить, що треба називати речі своїми власними іменами: візьмемо те старе, як Членів Ди- ректорії Макаренко та Швеця, ніхто не стоїть за цим старим, коли можна сказати, що при нас елемент радянський, що він не під- держує цього старого інститута. Тут мається на думці вдаляти в словесний зодіг істнуючий стан річей, а це не можна розгля- ладати ні як революція, ні як контрреволюція. Проф. Е й х е л ь м а н : Основні питання порушені всіма конституціями мають місце в проекті Д-ра Барана. Але ті 35 вищезазначених точок є мінімум, котрий треба доповнити, основним принципом будівництва і на- ціональної держави, е повне і послідовне проведення демокра- тично-республіканських основ.- Це будівництво належить почи- нати знизу. Таким низом є громада сільська. При такому будів- ництву держави зустрічається дві системи. Перша система е адміністративно-федеративна, коли вищеземська одиниця на- діляється лише певною, визначеною по пунктам з боку державної влади компетенцією. Друга система, котра мусить бути принята при дудівництві Української держави - федеративно-політична, коли висшій земській одиниці наділяється державна влада з усіма її функціями, але за винятком тих державних справ, котрі конституцією віднесені до висшого, так званого федеративно- державного з'єднання. При цій системі маємо поділ: на землі, повіти, волоси, громади. При цій федеративно-державній орга- нізації мається дві законодавчі палати: 1/земська федераль- на палата, 2/федеральна державна Рада; кожна земля має влас- не законодавство, свій парламент. Кожна земля вирішає одно- чи двупалатну систему, кожна земля має державну владу за винятком того, що перенесено до федерального Парламенту. По- віти мають право видавати обов'язкові постанови, чим забез- печується виконання їх потреб. Законодавча ініціатива на- лежить до всього населення. Санкція закону належить не тільки до перлямента федерального, але і до більшості парламентів. Виконавча влада надається колегії з 3х осіб, котра має право догляду і затвердження, але активне право припоручаєть- ся Міністерству. Суд: організація суда передається землям; організується висший касаційний суд для земель, котрі приєднуються до нього, на началах гарантій мінімума судових уставов Рос.Імперії 64-го року. Контроль федерально-державний, незалежний при участі представників громадянства він підлягає тільки референдумові. Коли перламент згодиться з постановою контролю - останній може звернутися до референдума. Фінанси: державна монополія установлюється при участі Центрального Перламенту, але де-лякі можуть проходити через референдум. Військо: право організації війська належить федерально-державному парламенту, котрий призначає комплект війська. Цей комплект заповняється в першу чергу добровольцями, а за браком вільповідної кількості людей допускається примусовий по-бір. Всіх козаків та командний состав наполовину залишається в своїх землях: Закони: друк та публікація законів мусить провадитись так, щоб закони були відомі всім. Право свободи городанина: а/свобода релігійних визнань, кожне з котрих має свій устав, - релігійна пропаганда т-а зневаження забороняються, б/свобода цивільного шлюбу, хрестин та погребеній. Далі проф.Е хельман рахує необхідним встановлення соціяльного законодавства та закон про громадянство. По пропозиції п.Красного чергове засідання призначено на 4 вересня о 10 год.ранку, Отель Бристоль Засіданн закінчено о І год.35 хв.по пол. Михайло Філіпенки ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. від 3-го Вересня 1920 Ч.4. Головує Андрій Ніковський. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Варан, ос. Безпалко, Михайло Вілінський, Ілля Золотницький, Іван Кобяє, Олександр Ко- валевський, Михайло Корчинський, Піхас Красний, д-р Степан Мішко, Хведір Кіжняк і Іван Липа. -Секретарює Ю. Віліць. Засідання відчинено о год. 10-45" ранку. I- Слухала та ухвалили Журнал засідання Ч.2 з поправками п.Красного, Кор- чинського і Безпалко. 2. II. Ніковський пропонує обговорити порядок дня. П. Безпалко пропонує вест генеральні дебати над 35-ю точками проекта, предложенного п.д-ром Вараном, з тим, що під час дискуссії вносити і другі. II. д-р Варан пропонує розділити вищезазначені точки предмету дискуссії на 10 відділів. По пропозиції п. Айхельмана ухвалено перерву на 10 хвилин, щоби перечитати перед дискуссією 35 точок проекту д-ра Варана. По перерві бере слово п. Безпалко: Бесідник застерігає перед оптимизмом, з яким взялася ініціативна група за переведення в життя наміченого проекту Конституції. Ні міжнародні обставини, ні фактичний стан нашої реальної сили-війська,- не дозволяє нам братись до цієї праці з великим оптимизмом, не звертаючи уваги все на те, що сама суть законопроекту, як і гарантії його переведення в життя, струнеться з тяжкими противенствами. Бесідник виходить з 4 головних заложень, які мусять присвітлювати при утворенні нашої конституції: 1/усунення всього того, що в інших конституціях виявилося не жизнездатним для модерної демократичної Держави, 2/увага на здобутки перебудгі революції, 3/увага на своєрідні територіальні, національні і соціяльні умови України, 4/нав'язання дотеперішніх державно-правових умов, які нададуть закону характер певної тимчасовості; 1/Що до самої суті Конституції бесідник заступається за односистемну адміністрацію через вибір тої адміністрації народом з правом затвердження представників цих властей через Центральний Уряд, себ-то звіщення центральних адміністративних органів органами виборними автономними. 2/За законодавчою ініціативою і правом референдума широких мас народу для всіх цивільно-законодавчих тил і законодавчої ініціативи для всіх все- українських становах, чи фахових організацій як селянства, так і робітництва. 3/Засадничє проголошення влади власності нації на землю водині сили і підземельні багацтва. 4/ Обмеження приватної власності. 5/Проголошення прав національних меншостей. 6/Затвердження здобутків робітництва. 7/Відлучення церкви від Держави. 8/ Виборна система при назначенню публічних функціонарів. 9/Докладне означення справи міра і війни. 10/Проголошення засад військової організації. Д-р Степан Мішко: завждає, що державний устрій У.Н.Р. має бути республіканський, демократичний. Вся влада походить від загалу цілого народу і за ним залишається не тільки деяке місце для виборця влада народу проявляється на вні через Сойм, референдум і народню законодавчу ініціативу. Сойм-це найвища законодавча влада, складається з одної палати. Право вибору так активно, так і пасивно, належить кожному горомадянинові У.Н.Р. без різниці пола, віроісповідання , національності і соціального положення. Активне право вибору повинен мати кожний, що скінчив 20 років життя. Пасивне, коли осягне 25 літ. Вибори відбуваються на засаді рівного, загального, тайного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права. Компетенція Сойму не обмежена. Крім законодавчих функцій, бютжету, законів про побір новобранців і т.н. належить до Сойму, виповідження війни і заключення миру. Що до референдума, то кожний законопроект, кояна постанова може бути подана на народне голосування. 1/ коли цього зажадає сам Сойм. 2/ Рада Міністрів і Президент, а за референдумом освідчиться також певна скількість Послів. 3/ коли референдума, що до певного законопроекту, або постанови зажадає певна Конституції зазначена кількість виборців. Право голосування підчас референдума має кожний виборець. Законодавча ініціатива народу повинна бути збережена. Вона може проявитися в двох формах: 1/ певна скількість виборців може зажадати від законодавчого органу видання нового закона, або зміни дотеперешнього-тоді цей законодавчий орган є зобов'язаний виготовити відповідний законопроект і піддати його на народне голосування. 2/ певна скількість виборців може сама предложити готовий законопроект, який також надається на народне голосування. Законодавчим чинникам залишити однак право предложення разом з тим проектом і свого власного, коли не годить на проєкт, виробленням ви- борцями. На всякій випадок громадянство не може бути позбавлене цього так важного свого права і впливу на державне суспільне життя У.Н.Р. Церков по думці д-ра Мінко має бути відділена цілковито від Держави, бо тільки та Держава увільняється від шкідливого впливу клерикализму і панування сектарських доктрин. Церков повинна бути автономним, релігійно моральним інститутом, опертим на загальних правних основах. Шкідливого антидержавного впливу духовенства не можна позбутися через автокефалію православної церкви з патріархом в Київі. Впрочим по думці бісідника са справу може вирішити тільки собор всього духовенства, свіцька влада без співучасті, духовенства не має до цього права. Дальше обговорюває бесідник принцип, на якому опираєтиметься будова У.Н.Р. Принцип цей повинен бути федеративний, з забезпеченням широкої автономії тих територіяльних частин, що ввійдуть склад У.Н.Р. Правда принцип централізації в сучасний момент може був-би більше доцільний, але треба прийняти на увагу ці різниці політичного, правно-державного, соціального, економичного та побутового характеру, які на протязі довгих літ вплинули на окрему кристалізацію державно-суспільного життя цих частин. Внутри цих автономичних частин належить задержати принцип широкого самоурядування, бо тільки тоді ціла суспільність візьме участь в будо- ві нашої Держави. Микола Літвицький: спиняється на 3 і 4 точках геа проєкту п.д-ра Варана. Находив суперечність між цими двома точками і тим, що д-р Варан має на меті в Конституції зафіксувати все, що здобуто революцією. Було-б шкідливим, каже да- лі, п. Літвицький, коли-б ці точки було-б внесено: взяти умову між Кубанню та Україною, котрим визнається самостійність обох країн. Можна обгеникись першою точкою, коли-б додати ще про соборність. Треба построїти Конституцію так, щоб громада могла дати участь в державній праці, а не бувала тільки виконавцем розпоряджень. Певний справ мусить бути зазначений, висшим ієрархіям належить контроль. Для збільшення автритету проєкта Конституції треба винести його на санкцію Предпарлямента. При першій можливості зізвати Державну Раду, дедекретувати проект Конституції, а не передавати на санкції до Ради Міністрів та Голови Держави. П. Корчинський: констатує, що між поглядами п. Літвицького та д-ра Варана немає істот- них росходжень, що до федерації, то погляд п. Литвицького базується на непорозумінні. Він зрозумів ніби хтось силою примушує інші Укра- інські Держави в нами федеруватися, тоді як в тези д-ра Барана вип- ливає, що федераціяна Українських Держав встановлюється як право, як привілегія, яких не мають держави чужонациональні. Така позиція не виключає созву зоднонаціональною Державою /пр. Кубань/, про що тур бується п. Литвицький. Що до погляду п. Безпалко, щоби не робити револ- люції, а залишитись при тому, що ми зараз маємо..... П. Корчинський до- водить, що треба називати речі своїми власними іменами: візьмемо те старе, як членів Директорії Макаренко та Швеця, ніхто не стоїть за цим старим, коли можна сказати, що проти нас елемент радянський, що він не піддержує цього старого інститута. Тут мається на думці втя- гти в словесний водгт істнуючий стан річей, а це не можна розгляда- ти ні як революція, ні як контрреволюція. Професор Айхельман: основні питання порушені всіма конституціями і мають місце в про- екті д-ра Барана. Але ті 35 вищезазначених кількочок є мінімум, котрі треба доповнити, основним принципом будівництва і національної дер- жави, а повне і послідовне проведення демократично-республіканських нави, є повне і послідовне проведення демократично-республіканських основ. Це будівництво належить починати в низу. Таким низом є громада де сільська. При такому будівництву Держави зустрічається дві сис- теми. Перша система є адміністративно-федеративна, коли вищеземська одиниця наділяється лише певною, визначеною по пунктам з боку Дер- жавної влади компетенцією. Друга система, котра мусить бути прийня- та при будівництві Української Держави - федерацівно-політична, коли вищій земській одиниці наділяється державна влада з усіма її фу- нкціями, але за винятком тих державних справ, котрі конституцією ви- днесені до вищого, так званого федеративно-державного з'єднання. При цій системі маємо поділ на землі, повіти, волості, громади. При цій федерацівно-державній організації мається дві законодавчі па- лати: 1/земська федеральна палата, 2/федерально-державна Рада; кож- на земля має власне законодавство, свій парламент, кожна земля ви- рішає одно чи двопалатну систему, кожна земля має державну владу за винятком того, що перенесено до федерального парламенту. Повіти мають право видавати обов'язкові постанови, чим забезпечується ви- конання їх потреб. Законодавча ініціятивна належить до всього населе- ння. Санкція закону належить не тільки до парламенту федерально- го, але і до більшості парламентів. Виконавча влада надається колегії з трьох осіб, котра має право догляду і затвердження, але активне право препоручається Міністе- рству. Суд : організація суду передається землям; організується вищий касаційний суд для земель, котрі приєднуються до нього, на началах гарантій мінімума судових установ Рос. Імперії 1864 року. Контроль федерально-державний, нежалежний при участи представ- ників громадянства, він підлягає тільки референдумові. Коли парла- мент не згодиться з постановою контролю-останній може звернути- ся до референдума. Ф і н а н с и : державна монополія установлюється при участи Центрального Парламенту, але де-які можуть проходити через рефе- рендум. В і й с ь к о : право організації війська належить федерально- державному парламенту, котрий призначає комплект війська. Цей ком- плект заповняється в першу чергу добровольцями, а за браком від- повідної кількості людей допускається примусовий побір. Всіх ко- став заків та командний на половину залишається в своїх землях. З а к о н и : друк та публікація законів мусять провадитись так, щоби закони були відомі всім. Право свободи громадянина: а/ свобода релігійних визнань, кожне з котрих має свій устав,-релігійна пропаганда т-а зневаження за- бороняються, б/ свобода цивільного шлюбу, хрестин та погребеній. Далі проф. Айхельман рахує необхідним встановлення цивільного законодавства та закон про громадянство. По пропозиції п. Красного чергове засідання призначено на 4-е Вересня о год.10 ранку, Гот."Бристоль". Засідання закінчено о год.1-35" по полудні. Голова Михайло Білінький. Члени: Секретар Єгорій Твєліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н. Р. 4-го вересня 1920 року.- ч. 5. Голова п. Білінський. Присутні: Проф. Зихельман Д-р Степан Баран, Йосип Безпалко, Ілья За- вадський, Ілля Золотницький, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Ми- хайло Корчинський, Цінхес Красний, Іван Липа Д-р С. Мішко. Секретаре В. Білід. Засідання відчинено о 11 годині. Слухали і ухвалили журнал засідання ч. З-го з туду вночі Генеральні дебати продовжено: 1. П. Цінхес Красний: Більшість Комісії мала у віду, що цей законопроект про Конституцію У.Н.Р., котрий Комісія має виробити, піде на ухвалу Ради Народніх Міністрів, а далі на затвердження Голови Директорії і має стати законом ще до скликання Установчих Зборів У.Н.Р. Така точка погляду з обов'язку Комісію не виходити за межі певних рамок. Було б іначе, коли б цей проект призначався до Установчих Зборів. Тому цей законопроект мусить по суті своєї бути таким щоб Голова Директорії та Рада Народніх Міністрів мали під собою цілком правний ґрунт для його ухвали і затвердження. Ми маємо три моменти, котрі мусимо прийняти, як руководящи при розробці проекту Конституції. Перший момент - прийняття Центральною Радою Конституція У.Н.Р. Для Конституція безумовно існує, бо жадним авторитетним чинніком її не було знесено. Конституція Центральної Ради в основних розділах своїх дає відповідь майже на всі засадничі питання, котрі були підняті в наші генеральні дискусії. Коли ми маємо цей основний закон, то ми мусимо покластися його в основу нашої праці. Ми можемо його доповнити лише тим, що вимагався сучасним перехідним періодом нашого державного життя і що не буде йому суперечити. II момент - Директорія. В справі Верховної Влади Трудовим Конгресом та Директорією внесено нову Державну Правду 46б. З цим моментом мусимо рахуватись. Справедливо доводить член Комісії Цан Безпалко, що ми неможемо тепер йти на який-небудь революційний шлях. Ми мусимо стояти на правно-державному ґрунті і продовжувати його. III Момент - Права Національних Меншостей на Україні. Ні Комісія наша, ні Рада Народних Міністрів, ні Голова Директорії не можуть вносити обмеження в те, що знають закони У.Н.Р. в цей справі Закон про Національно-Церковну Автономію, прийнятий Центральною Радою 9 Січня 1918 р. і внесений в Конституцію Центральної Ради, як одна з основних підвалек істнування У.Н.Р., мусить залишатися в повній силі. Голова Директорії, котрий в своїй присязі приєднався до цього закону, не може йому перечити, оскільки вона є основою національно-церковного життя. Всі інші майбутні закони, які будуть прийняті з цього приводу, не можуть бути протилежними до цього закону. Треба щоб національним меншостям, що населяють Україну, було ясне, що в цій Республіці вони будуть мати весь комплект прав, котрий забезпечить їм дійсну рівність, і що народ український невідступить від святочно проголошеного ним з обов'язанням на право їх на національно-церковну Автономію. З огляду на все вище згадане II Красний рад необхідним доб Комісія поклала в основу своєї праці прийнятий Центральною Радою основний закон про Конституцію У.Н.Р. і доповнила його тими моментами, що вимагаються сучасним перехідним періодом нашого державного життя і що не будуть йому суверенітету, останнім час своєї праці на строгу послідовну правну державному грунті. II. Ковалевський находить до проект Проф. Ойхельмана виходить з доброї волі людей, котрі хочуть збудувати державу, але на погляд п. Ковалевського будування Української Держави ризикнути є, виключно необхідністю, при чому будування це мусить йти з гори-вниз. Далі п. Ковалевський застосовується на окремих моментах. Що до Верховної Влади, то п. Ковалевський говорить: Верховна Власть мусить істнувати в такій формі, щоб задовольнити середньому настрою, але натурально революційні приємки не мусять мати місця. З окрема що до сучасного мента п. Ковалевський рахує, що Директорія не істнує. Ілюструє тим же прикладом, наведеним п. Красним, а вчасне доповів Польщі з Україною-тут мав місце договір не з Директорією, а з народом, бо колиб Польща заключила договір з а не з народом-то дарноб його не виконувала, а тому не слідує боятися, що можна втратить правний грунт. коли не рахуватися з цим моментом "Директорією". Що до суверенітету народу, то так як його з'ясував п.Безпал- ко виходить, що законодавча ініціатива муить належати цілим організаціям, кооперативам, професіональним союзам-то це буде перешкоджати діяльності Уряду, котру будуть нермувати силом проектів вище зазначених організацій. Розуміється завоєвання революції мусить мати місце. Що до приватної власності, то п. Ковалевський стоїть за збереження основної засади. Право влас- ності мусить бути газначено в необхідними обмеженнями. Що до прав меншостей, то п.Ковалевський висловлюється про- ти Національно-Персональній Автономії і пропонує внести в Кон- ституцію право широкої культурно-національної автономії. Доктор Олекан Баран пригадує, що досі зголошено три проекти Конституції У.Н.Р., а саме проект Всеукраїнської Національної Ради, яку вже виложив і обороняв в 35 важніших точках промовець іменем президії Всеукраїнської Національної Ради і які звісні присунім. Звісний є також і проект Конституції У.Н.Р. ухвалений Центральною Радою, яку гут вніс Міністр Красний, а засади третьо го проекту, до його внесено на Комісію, обговорив подрібне сам ii внесковдзвець і творець Проф.Зихельман. Промовець Д-р.Баран не торкається проекту Всеукраїнської Національної Ради, політаючи це поділником членам Комісії, зазна як ініціативний виникненням. Проект Центральної Ради є найбільше реальний, збудований на взірць європейських демократичних конституцій, а при тому самий демо- кратичний і звязаний з нашим життям. Цей проект на думку про- мовця повинен стати основою Нарад Комісії, яка в ньому може поро бити відповідні зміни і доповнення і на його підстави виробити остаточно свій власний проект Конституції Української Держави. Що до проекту Центральної Ради, то він створений на прихапці виказує дуже значні хиси і що до емісту і що до юридичної фор- ми і на кожний випадок, коли б він став основою праці Комісії, то треба би його від початку до кінця переробити, подати до нього де-які нові розділи, усунути зовсім розділ про національні союзи проголосивши тільки засаду національно-персональної автономії зглядно національної культурної автономії для національних меншостей і змінити всю номенклатуру поодинокових інститутів, як її створило пізніше життя. Така робота рівнялась би власті восторожно зевсім нового проекту. Що до проєкту проф. Айхельмана, то передов усім має цю основну хибу, що замість в коротких реченнях декларувати основні Державно-го устроїв і прав та обов'язків горожанина, входить дуже часто в подробиці, що належать до права цивільного карного, процесового, адміністративного і т.д. Обхоплюючи життя розкшання від народин і хрестин як де смерті і похоронів. Був би це тотожний збірник законів з різних сторін якого значення вимогало б окремих довгих студій. В цьому науковий трактат, а не ясна і коротка копфікація найважніших засад державного устрою і прав та обов'язків горожанина, а тим самим є мало практична вартість проєкту як такого що мало б "лежатись" з цим, що утворилося, або творить життя на нашій землі. Оновивши дуже устрою Українська Держава по проєктку проф. Айхельмана є створення кількох десятків держав, з'язаних з собою у федерацію з центральними федеральними установами. Не будучи в загаді противником федеративного устрою Української Держави. Промовець вважає такий устрій за передчасний, тим більш, що за конодачі функції вищих законодавчих місць можуть перейти на нижні, а навіть на рівень автономно адміністративний, як повіті або волості, через що витворивсяб безперервний компетенційний спір і шкодливая мегаїка в законодавстві. Федерацію і Автономію в звичайному розумінню можна перевести тільки так, як це зроблено в арт.2 і арт.3 проєкту Всеукраїнської Національної Ради. Федеральний устрій Проф. Айхельмана нагадує в значній мірі устрій, продуманий польмик Драгоманів, а який знову зближений до устрою держави по рецепці анархистів. Широке, як надто широке пристосування референдума і всенародної ініціативи для використання безпосереднього впливу народних мас на законодавство, адміністрацію, а навіть судовництво, перехо- дить все, до знають сучасні конституції. Згадані оба інститути можуть істнувати хиба в маленьких державах як швайцарські кантона, що є менші від наших повітів, або в малій державі як Швейцарія, ще вдаємо менше числом населення від Східної Галичини.Найновші конституції пр-німецька на які впливав соціалістичний світо- гляд,сомежують референдум і всенародню ініціативу до кількох найважніших справ -стже в практиці зводять її до нулі,зали- шаючи властиву законодавчу владу за соймами,а право законо- давчої ініціативи за соймами і правителютьвами. По проекту Проф.Эйхельмана в Української Держави відбувалися безпостанні Всенародні голосування,що в практиці не далося би перевести з огляду на відсутність потрібного часу у горожан як і на ве личезні кошти,що получени з переведенням такого референдуму. Немаловажний є і аспект на внутрішній опокій,якого потрібува тиме довгий час Українська Держава для своєї внутрішньої кон- солідації,а який бував би що хвили порушуваний безпостанніми голосуваннями і безперервними агітацією,яку могли би викори- стати на свою користь елементи ворожі українській державності Виборча пятихвостка для спромогу залучити горожан впливати на державні справи у відповідний спеціс. Променець зі засадни- чих і в ще більшій мірі з практичних мотивів противиться за- веденню референдума і всенародньої ініціативи. Організація органів державної влади-а назвить і суду-штуч- на і не відповідає вимогам нашого життя. Безпостаннє вмишу- вання з долу в справи адміністрації зробили б тут безладдя і замись справжніх адміністраторів прийшли би до гласу і вла- ди звичайні демагоги і то в хвили,коли що йко-треба класти основи під державну будівлю. Для органів державної влади про- ект Проф.Эйхельмана залишає замало самостійності і незалежно- сті,а вводячи майже абсолютну децентралізацію,позвавляє в ге- ри межність тріжке злучити з собою поздинокі частини держави в хвил ії творення і при відсутності політичного вироблення і дуже слабого почуття карности і солідарності у нашого гро- мадянства. Незвідповідне є залишення колегії на чолі держави замісць одного президента. Зовсім непотрібно продержується у трохи зміненій формі нечасної пам'яти інститут Директорії. Будучи сам прихильником межливо широкої самостійності у ор ганів самоврядувань,промовець противний проектові Проф.Эйхел мана, о скільки цей авторитет державної влади зводить май- же до нуля, а надто навіть найнижчим органам самоврядуван- ня призває в певних умовах право видавання законів. Само- врядування належить построїти так, щоб була можливість пов- ної співпраці державних чинників з чинниками самоврядуван- ня. Організації армії не можна опирати в першу чергу на до- бровольцях, а тільки пізніше на примусовій рекрутації. Тре- ба зробити як раз противно і створити здисципліновану армію Промовець є противний цьому, щоб проголошувати православ- ну релігію як державну і вводити дкі небудь релігійні це- ремонії при сповненнано державних актів. В Українській Дер- жаві треба проголосити засаду рівності і рівноправдності всіх конфесій, а також виключити будь-яке участь церковних державних законів. Числичися на той факт, що до православної церкви належить більшість укра- їнців і вони мають право на автокефалію, але не можуть проголосити автокефалію православної церкви України, треба до автокефалії проголосити в конституції в окремому розділі, не підносячи однаково право- надання і єдиного церковного заснування. Треба проголосити автокефалію православної церкви на культурний і на- ціональний розвій для національних меншостей. Треба дати більше, як це зробив проект Проф. Зихельмана, але знову не так, як це зробив проект Центральної Ради, що для кожної національної меншості творити державу в Українській Держа- ві. Права народів при проекту Проф. Зихельмана розроблені не надто чисто, але є певна ідея про це. Проте, потрібно зведено там поста- новки нови про ведення метрикальних книг, про спосіб урядування покоронів і т.д.-справи для яких не місце в конституції. Одним словом проект Проф. Зихельмана може бути джере- лом, з якого можна черпати деякі інститути, але у обробле- ній формі, але до цього, щоб він міг творити підклад практич них праць Комісії, він не надається. Опісля промовець, як докладчик Комісії відповідав пооди- ноким промовцям, що зазирали слово в генеральній дискусії. Що до теперішньої форми Верховної Влади /Голова Директорії/, яку обставляли п.п. Безпалко і Красний,відповів,що цей інститут не має за собою юридичного уґрунтовання і треба його замінити головою /президентом/ держави. Що до референдума і всенародньої ініціативи,за якими стояли п.п. Безпалко і Мішко,сказав те,що сказав в доповіді про цю справу з проекту Проф. Эйхельмана. Так само в промовець противний розділові Держави від церкви, як цього бажав би Доктор Мішко. Не можна вводити державної церкви,треба всі церкви узнати за рівноправні і автономні по своїм канонам,але Держава повинна застерегти себі де-який вплив на церковне життя. Не можна справи власності і військової розуміти так, як це розуміє п.Безпалко,а в значнішо звичайним. Прилучається до поглядів п.Корчинського в його відповіді на виводи п.Литвицького в справі федерації і автономії. Полемізує з п.Красним що до його виводів про закон Центральної Ради з 9 Січня 1918 р. про національно-персональну автономіф і заявляється за проголошенням засади національно-культурної автономії для національних меншостей.Годиться в виводах п.Ковалевського що до порушених ним справ. В кінці радить промовець усталити спірні точки, над якими треба перевести в повний Комісії подрібну дискусію,їх вирішити,вибрати редакційну підкомісію,що обробить рішення і виробить новий проект конституції,послуговуючись при роботі тим з трьох внесених проектів,який її буде задаватися найвідповіднішим.- Засідання закінчено о 1 г.30 кв.- Чергове засідання о 8 год.вечора 4-го Вересня.- ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ ВІД 4-го вересня 1920 року. Ч.6. Головує п. Михайло Вілінський. Присутні: Проф. Віхельман, Д-р Степан Баран, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа, Д-р Сте- пан Мішко, Федір Хижняк. Секретарю: Ю. Вілиць. Засідання відчинено о 8 год. 45 хв. веч. п. ВІЛІНСЬКИЙ рахує, що загальну дискусію скінчено. п. КРАСНИЙ заявляє, що експозе докладчиків не вистачає, необ- хідно докладно ознайомитись з цими проектами. п. ВІЛІНСЬКИЙ рахує необхідним з формальних причин зачитати всі проекти в порядку їх внесення, а власне: 1/проект національної Ради, 2/проф. Віхельмана і 3/Центральної Ради. п. ЛІТВИЦЬКИЙ стоїть проти відчитання сих проектів, яке не дає можливості зафіксувати увагу на певних моментах конституції. Бу- до-б доцільним обрати Підкомісію, котра ознайомилась би з голов- ними точками всіх проектів і представила їх до обміркування Ко- місії, котра вирішила-б які точки взяти за основу. п. КОРЧИНСЬКИЙ пропонує на сьогоднішньому засіданні заслу- хати всі проекти, після цього Комісія має вирішити потрібна, чи не- потрібна Підкомісія. п. КРАСНИЙ стоїть за вибір Підкомісії, котра мусить з'ясувати засадничі підстави з пред'явленних проектів і дебатів, після чого Комісія почне обговорювати всі обрані Підкомісією точки. п. КОВАЛЕВСЬКИЙ стоїть за вибір Підкомісії, але погоджується з поглядом п. Корчинського, що питання про підкомісію відкла- дається до відчитання проектів. п. ВІЛІНСЬКИЙ стаєть на голосування слідуючу пропозицію: Комісія приступає на сьогоднішньому засіданні до відчитання проектів в порядку їх внесення, а питання про Підкомісію відкла- дається на кінець відчитання. п. ЛИПА вносить поправку, що відчитання проектів перевести н в порядку їх внесення, а в слідуючим: 1/проект Центральної Ради 2/Національної Ради і 3/проф. Ейхельмана. На голосування поставлено пропозицію п. Білінського, котру Комісією ухвалено з поправкою п. Липи. Відмінка Комісія приступає до відчитання проекту Центральної Ради по скінченню котрого вислухала проект Націон. ради. Засідання закінчено о 10 год. 45 хв. Чергове засідання 5-го вересня о 4-й год. по пол. Михайло Білінський ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 5-го вересня 1920 р. ч. 7. Головує: п. Михайло ВІЛІНОВСЬКИЙ, Присутні: проф. Е хельман, Д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Кор- чиський, Пінхас Красний, Іван Липа, Д-р Степан Мішко. Секретарює: Ю. Вілиць. Засідання відчинено о 4 год. 50 хв. веч. Проф. ЕЙХЕЛЬМАН відчитує проект Конституції. О 7-ій год. оголошено перерву до 8-ої год. 30 хв. Після перерви проф. ЕЙХЕЛЬМАН продовжує відчитання свого проекта, по закінченню котрого п. Голова закриває засідання о 11-ій год. веч. Чергове засідання 6-го вересня 10 год. Отель Бристоль. є Михайло Вілинський ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 6-го вересня 1920 р. Головує п. Міхайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: п. проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Йосип Безпалко, Віктор Зава Ілля Золотницький, Іван Кобза, Олександр Кова- левський, Михайло Корчинський, Лінас Красний, Іван Липа, д-р Сте- пан Мішко і Пилип Пилипчук. Секретарє 10. Віліц. Засідання відчинено о 10 год. 35 хв. П. БІЛІНСЬКИЙ оголошує два внесини, котрі ставити на голосо- вання. Перше д-ра Барана: комісія рішє котрий з трьох виголошених нарисах проектів конституції має війти як основа дальших дебатів, при чому порядок слідуючий : 1/проект Національної Ради, 2/ проф. Айхельмана, 3/ Центральної Ради. По приняттю проекту як основного комісія приступає до обговорення після глав та статей. Друге п. Міністра Красного: обрати комісію з представників розбіжних пог- лядів, котра має вділити засадничі точки, котрі розглядаються Комісією; комісія все має вирішити як і з точек взяття за основу. Іння п. д-р БАРАН здіймає свою пропозицію голосованим пропози- ції п. Красного відложено. П. д-р Баран в виду відложення пропо- зував упропозиції п. Красного пропонує комісія воришити, який проект по- ставити за основу. п. КРАСНИЙ просить занести до протоколу, що п. д-р Баран пе- ред голосуванням зняв свою пропозицію, а зараз видвигає її вдру- ге. Що до порядку, то хоч комісія висловилась не вибрати підко- місії, але це не вирішено, що розпочати роботу треба з того, що актив проект покласти в основу. Інші п. Красний доволить , як можна ставити який небудь про- ект за основу, коли не вияснено засадничих начал, що бажає як видко більшость членів. Сам хід дебатів вивів цілий ряд нових точок. А тому п. Красний пропонує, щоби комісія приступила до об- міркування по основним точкам, а потім вирішила б що за точки взяти за основу. п. КОРЧИНСЬКИЙ рахує, що який би плях не взяла комісія все однако доводиться зостановлюватись на кожної подібної точці. Всі точки, якіб не були зазначені в тому проекті, який би взяли за основний, неминуче повстануть в процесі наших робот. Розходження тільки в тому, коли буде обговорення цих останніх чи одразу чи далі на протязі нашої роботи. П.БЕЗПАЛКО підтримує пропозицію п.Красного, бо інакше буде перевага одному проекту а втим і одній групі. Безпрестрастно буде коли ми розробимо щось нове. П.Мішко додержується той же точки попереднього промовця. Ми мусимо мати план, положити посілдовні принципи і далі розвивати їх. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ: який би проект не буде покладений в основу правці, но той середній проект, коррий буде вироблено комісією, буде пілком новий. 35 точок все одно виплинуть при обміркуванню того чи іншого проекту. Булоб міркувати як скелетом якийсь одиним проектом. П.КРАСНИЙ: відповідь слога п. Ковалевському говорить, що на попередньому засіданню п.Ковалевський підтримував його, п.Красного, пропозицію, а сьгодня виступає проти. Читання проектів це була формальність і ніхто не міг з ними серйозно ознайомитися-ніхто не мав проекта на руках. Ми всі хочемо прискорити справу. Як положено якийсь проект в основу, підкомісії не знають провідних думок комісії, комісії будуть дарма працювати. Між тим зараз підкомісія з'ясувавши 7-10 точок дасть їх комісії на рішення. Взявши проект Н.Р.за основний ми повинні по всьому проекту. Так само серйозні читання директорії власності і забезпечення прав національної меншості чи покласти в основу будуть самостійності У.Н.Р.Федеративно-адміністративний принцип-чи демократично-централістичний. Іначе може повстати питання про дальню участь де-яких членів в комісії.-А тому пропонує-одно розумний шлях-обміркування спочатку принципів. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ вносить компромісову пропозицію. Ми переглядаємо 35 пунктів, внесених підкомісією. Під час перечитання кожного пункту комісія висловлюється-чи є цей пункт засадничий. Всі признані засадничими пункти роздивляються коли більшість їх лежить в плану якого проекту, то цей проект береться в основу, чи создається новий. Нові факти додаються. П.ДІЛЯ: пропонує розбити всі проекти на 2 окремі і рішить який ляже в основу. П.ВІЛІНСЬКИЙ ставить на головування: що кладе комісія в основу дальнійших міркувань. П.КОРЧИНСЬКИЙ вносит поправку: на сьогоднішньому засіданні тания про той чи іншій проект знати, а міркувати над тими точка- ми/а також на непредбачених новим/що до питання про підкомісію ,то це відкладається поки комісія не обговорить і вирішить які точ- ки засадничі, ітоді вирішить чи потрібна ця підкомісія. 20 П.ВІЛІНСЬКИЙ ставит на голосування пропозицію п.Ковальевського, котра прийнта поправкою п.Корчинського, П.КОВАЛЬЄВСЬКИЙ читає ці 35 точок. Комісія установила слідуючі засадничі точки:1/форма Державного Устрі 2/Організація Верховної Влади,3/Однопалатна Система,4/Предпарламент, 5/Правительство,6/Самоврядування-Адміністрація,7/Суд,8/Оборона Дер- жави,9/Власність,10/Охорона людської праці,11/Церковь,12/Національ- ні меншості /Національно-Персональна Автономія/ Комісія приступає до обговорення І-ої точки І. ФОРМА УСТРІЮ ДЕРЖАВИ. П.БЕЗПАЛКО стоїть за демократичний, республіканський і парламентар- ний устрій. Голову Держави мусить вибірати народ ...............а му- сит ь бути задержаний але не для цілої держави, бо технічно не мож- ливо його переведення. Д-рМІНКЮ обстоює принцип ................Від цього демократичного принципу комісія не може відступитися. Трудності переведення ........... ...., але Його переводити в спеціальних випадках. В Констітуцію му- сить бути внесений принцип законодавчої ініціативи-Ми мусимо раху- ватися з полем народу, дати можність народу висказатись свій погляд. П.КОВЗА пропонує задержати принцип законодавчої ініціативи на- роду і висловлюється проти ................... П.КОВАЛЕВСЬКИЙ: Форма державного устрію була висловлена україн- ським народом через його органи Трудовим Конгресом та Центральною Радою. Для формула демократична- виведена життям. Ми не можем відки- нути то що виведене життям, а з другого боку приймати то що жит- тям відкинуто. Засідання перенесено на 7-мм годин веч. Голова Комісії Михайло Вілінський Члени ЖУРНАЛ засідання Комісії по розбору Конституції У.Н.Р. від 6-го Вересня 1920р. Ч ..9.. ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗВОРЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 6-го Вересня 1920 р. чо 9. Голосує п.ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Міхейло Корчинсь- кий, Пінкас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко. Секретарє Ю.Біліц. Засідання відчінено о 8 год. 25 хв. вечера. Комісія продовжує обговорення І-ої точки. П. КРАСНИЙ: ми хочемо будувати зразкову демократичну державу. Найбільше серйозним моментом-начали на яких ми маємо будувати Державу. П. Красний говорить проти будивництва на федеративних на- чалах, що ілюструє слідуючими моментами: 1/Україна рівно населена з більшості українською нацією; в меншости єврейською, польською, в-руською, а в другого боку ні одна губернія не населена в меньшо- сті-українцями. З огляду на це нема кордінальної підвалини будува- ти Україну на федеративних началах. Далі психологія населення Укра- їни такова, не вимагає будови Держави на федеративних началах. Україна як була цілком вільна, цілком підлеглою, що дає психологич- ний грунт населенню бути проти федералістичної будови. Необхідно будувати державу, котра була б зрозумілаб для всього населення. Т.н. істнування окремих законів обмеження країн не будоб зрозумі- ло-населенню. П. КРАСНИЙ рахує, що система будивництва має бути послідовна республікансько-демократична головним чином гурто будованих надпримежних України, а з федеративною системою бути для вирішення українських земель. Проф. АЙХЕЛЬМАН: рахує центральну систему не задовольняючей. Центральне влада мало звертає увагу на міста. Селяни останні 2- роки розраховує на самопоміч, він не вірить начальству. Треба звернути увагу на політичне виховання народу. Проф. АЙХЕЛЬМАН отстоює проведення принципа народнього су- веренітету. По пропозиції п. Ковалевського запись промовців припинено. Д-р БАРАН: Перше всьго ми мусимо сказати яке міжнародне становище держави, що до цього-то держава Самостійна і незалежна 2/що до внутрішнього державного строю:-то мусимо числитися з реальними обставинами і принцип федеративний може бути при-нятий тілько до таких окремих земель, як Кубань.. Очевидно, що Українська Держава не може бути одноцільною і частина Держави мусила розширити компетенцію не тільки на за-дачи адміністраційні-також і Д-р.Варан пропонує голосувати над 4 точками. Перші дві не визивало особливих дебатів. Що до третьої та чет-вертої то пропонує злучити з внесеннем проф. Айхелмана, що внутрішній устрій Української Держави має бути федеративно-державним". П.ВІЛІНСЬКИЙ ставить на голосування пакти І-й та 2-й що принято комісією що до 3-го та 4-го пакта то з'ясовує дві про-позиції: а/як стоять у докладчика, в/з додатком проф. Айхельма-на до слова "автономії" слова політичної. Пакти 3-й та 4-й прийняті з додатком проф. Айхельмана. Комісія приступає до обговорення 2-ої точки. ОРГАНІЗАЦІЯ - ВЕРХОВНОЇ ВЛАДИ. П.ВІЛІНСЬКИЙ: з попередніх міркувань видно, що дискусії підлягає питання хто буде на чолі держави: одна особа чи кол-ектив. Проф. АЙХЕЛЬМАН: пропонує формулювку, що на чолі виконавчей влади стоїть президент. П.КРАСНИЙ: треба мати на увазі те, що істнує на Україні', те що будь-як бажанням створити Українська Республіка потребує президента республіки. Обирається тим же шляхом, як і Парламент, себ-то на підставі виборів всього населення України, чого ви-могають слідуючі моменти: Президент репрезентує Республіку, є Верховний Вождь озброєної сили, в певних випадках має зносини з представництвом законодавом. Президент не відповідає перед Парламентом, а через те і народом, котрий вибирає Парламент-а тому Президент мусить вибиратися народом. Головою Держави су-часного менту є Директорія. Щоб вирішити цю справу остаточно-треба не відходити від правового ґрунту. В Конституції ми пред-бачаєм ряд тимчасових моментів. На цей тимчасовий стан ми му-симо рахуватися з існуванням Директорії. Голова Директорії не має права не відсутністю правного ґрунту линить права остальних членів. Ми фіксуємо те що маємо і передаємо всі права директорії-Голови Директорії-ним ми не порушено прове- дення послідовно-правного начала, бо Голова Директорії і це його правий стан. П.КОРЧИНСЬКИЙ: не визначач за Президентом в Парламентарній Республі- ці активної, самосміїної ролі в Державних справах, що в нас, як згоджу- ються всі промовці, відповідним за всю роботу державну єсть Правитель- ство. Й тому не виявляється ні з якого боку потрібним, щоби Президент обирався безпосередньо народом, а не Парламентом. Ці вчинки Штати не зна- ють відповідального перед Парламентом Правительства й сам Президент відповідав за політику, але не перед Парламентом, а виборцями, тому там вибори Президента не Парламентом, а іншим, спеціальним виборчим орга- ном. Що до Дерикторії й Формули, на чолі держави стоїть Директорія в осо- бі її Голови С.Петлюри" для правника ясно, що права публічні не можуть передаватися по довіреностям, як це зробили п.п.Члени Директорії Мака- ренко й Швець. Тому інститут "Директорії в особі її Голови" есть цілко- вито не правний, тому триматися нам цього інститута не приходиться. За- мінюючи назву "Директорій в особі її Голови", назвою "Голова Держави". Голова держави буде мати мінімум прав. Коли ми примемо в засаді прин- цип Парламентарний, то кожний акт Голови Держави мусить бути зі згодою відповідного міністра, а тому гарантій, що вибори Парламентом, а не через народ, до особи не потрібні. Особа Президента залишається з комплектом прав де-більш декоративного характеру і великої ролі не відгорає. Що то- кається сучасного стану рітей, а в окрема погляду п.Красного-то п.Красн ний багуеться не на фактичному -а на правному стані. Боїться перерви при переході з одного різничого інститута до другого фактическі коли ми визнаєм право Голови Держави за Головою директории- то тим мусимо визнати і Директорію. Що до правного моменту: то ми маємо не більш факт передачі по довіреності двома членами Голови директории П.МІШКО додержується погляду -Голова Держави- Президент, вибирається всім народом. Що до директорії, то з нею зірвати, бо вона не існує, бо пр за передачі своїх прав не мала. Бесідник виходячи з заложення, що вся вла- да походить від народу і за ним залишається, заявляє, що вибір Голови Де ржави мусить бути застережений цілому народові. Голова Держави, є викона- чим органом Верховної влади, яка не інакше і детально належить до зага- лу цілого народу. Тому логично народ в цілості і безпосередньо повинен вибирати Голову Держави, а не через Соїм, або яку иншу форму посередніх виборів- бо тільки тоді буде виявлена властива його воля, а Голова держа ви в цей спосіб вибраний буде фактично правдивим репрезентантом тої во лі. Голова Держави повинен бути один. Колегіальний принцип в виді Дире торні не витрачав надії народу з моментом, коли члени Директорії пе- ренесли свої права на Голову Директорії, до того не мали права-ця по- слідня фактично перестала істнувати, а юридичне й поняття стало фік- цією. В виду того, що ми вже тепер маємо тільки одного представника Верховної виконавчої влади в особі п. Головного Стамана, касуючи Дери- кторію, ми тільки лепалізуємо фактичний стан, який в сучасний момент у нас істнує. До чого з принципільних мотивів, бесідник освідчається проти Директорії. Бесідник залявляється за Однопалатною системою народнього представ- ництва, бо тільки тоді воля його буде відповідати волі цілого народу і буде дійсним висловом його народних інтересів і балань. При двопалат- ній системі воля низової палати фрв"азана в волю витої палати і тому воля народу, видвлена через його представників, є обмежена, а такий стан річей утворює умови, що стоять на перешкоді в досягненні дійсного пов- ного народнього суверенітету. Влада "народнього представництва має бу- ти повна, необмежена. Виходячи однак з засади, що суверенність в У.Н.Р. в загальнійго народу і що воля влада "походить" від нього і за ним за- лишається не тільки де-инче, але і де facto треба забезпечити то- му ж народові, як дійсному суверенові вплив на державно-суспільне жит- тя не тільки шляхом виборів своїх представників; а безпосередньо через референдум і право народньої законодавчої ініціативи. Бесідник покли- кується на свою промову в справі референдума і народньої законодавчої ініціативи-каже дальше, що коли відібрати то право народові, то в таким випадку, принцип народнього суверенітету є пародією і фікцією пустою фразою без форми і змісту. Тому ми, продовжує бесідник, не можемо і не маємо права лишати на рід того управління , що йому справедливо не тіль- ки де jate, але de facto належить. П. КРАСИЛИЙ факт передачі Трудовим Конгресом влади Директорії-це ма- ло юридичний грунт. П. КОРЧИНСЬКИЙ торкнувся, чи могли два члени Директорії мати довірен- ність Голові-але не було не так-це було в порядку постанови Директорії і ця постанова підписана і Головою Директорії. ми мусимо бути обе- режні, не зривати в правничою послідовност"ю-а фактически на- дати Голові директорії ті права і повноту влади, котрі ми маємо надати Президенту. П. ЛИЦА: нема жадної партії, котра не постановила-б, що Директорія іст- нувати не мусить. П. ВІЛЕНСЬКИЙ - додержується погляду, що з Директорією не треба рахува тюд. Трудовий Конгрес затвердив повинно всіх членів Директорії й члена від Галичини, а тому жадної передачі прав бути не може. Член Директорії Андрієвський, усунутий від влади, може заявити, в випадку визнання дальшого Директорії, - себе членом Директорії. Проф. АЙХЕЛЬМАН додержується погляду, що Головою виконавчої вла- ди-Колегія. Д-р БАРАН : в справі конструкції верховної влади всі члени Комісії крім проф. Айхельмана, стоять за одну особу-Президента. При чому п.Крас- ний пропонує, що б Головою держави залишався Голова Директорії. Що до вибору, то одні стоять за вибір Голови Союмом, другі за безпосередній вибір всенародним голосованнем. Конкретний внесок д-ра Барана що до цієї точки, розділяється на три пакта: 1/а /засада, що на Голову Держа- ви І особа-Президент, б/на чолі Держави-Колегія з 3 членів, 2-а /Голову Держави вибирає Союм, б/Голова Держави вибирається всенародним голосо- ваннем, 3/тимчасово Головою Держави є Симон Петлюра до хвилі перевибі- ру першим Парламентарним тілом. Комісія приступає до голосовання цієї точки скремо по пактам. І/ Голова Держави є одна особа -Президент-прийнято, 2/ при голосован- ні пакта, хто вибирає Президента, голоса Комісії поділилися: 6 за, 6 про ти, першої пропозиції, що Президент, вибирає Союм, так і б за, 6 проти другої пропозиції, що Президент вибирається всенародним голосованнем, а, тому Комісією ухвалено розрішення цього факта перенести до слідуючо го засідання. 3/ пакт, що тимчасово Головою Держави є Симон Петлюра до хвилі перевибіру першим Парламентарним тілом, прийнято. Засідання закінчено о год.10-45" вечора. Чергове засідання 7-го Вересня о год.10 ранку. П.Корчинський і п.д-р Мішко мають представити свої формулювки Голова Умайло Вілінський члени: УРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 7-го вересня 1920 р. вч. до квитаної у ч.10. Головує Міхайло БІЛІНСЬКИЙ. - Прибутні: проф.Айкельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Олександр Ковалевський, Михало Корчинський, Шимас Красний, Іван Дилиа, д-р Степан Мінко. - Секретаре Ю. Білиц. Засідання відкинено о 10 год. 45хв. П.БЕЗПАЛКО вносить позачергову залву; п. Безпалко полагає, що комісія складається з представників від партій. Кожний мусить мати мандат від Централ партії, котрої представником є п. Безпалко зараз відсутствує, а тому п.Безпалко не має дерективів від партії, щоби заступати ії при розрі- шенню такої важкої справи. П. Безпалко сподівається, що централ партії збереться на цих днях і дасть мандат чи йому чи другому представнику для приняття участі в комісії в імені партії. П.БЕЗПАЛКО просить комісію звернути увагу на слідуючі справи, котрі мають велике значення. 1/Організація військова. 2/делегації Уряду чи до Риги 3/справа консолідації демокр.громад.сил . Що до порядку п.Красний з огляду на те, що при залві п.Безпалко не було представників воїх партій-стоїть за те, що комісія обміркує цю залву, коли зберуться всі представники партій /члени комісії/ і про- сить п.Безпалко залишатися до вирішення цієї справи. П.ДИЛИА: комісія не складається по принципу партійному, але запрошую- вались політичні діячі. По внеску п.Білінського комісією принято обговорювати цю справу в кінці засідання. П.ДИЛИА: рахує необхідним доводити до відома громадянство про хід праці в комісії . П.КРАСНИЙ пропозиція п.Дили є правильна але для того це робити в дійсності треба з застереженням. П.БІЛІНСЬКИЙ: презідіум комісії є замалый. Голова та секретарь, а тому пропонує осібну підкомісію котраб і занялась повідомленням гро- мадянства о ході праці. Комісією ця пропозиція принята і обрано п.Ко- валевського, Красного, д-ра Барана, Корчинського і по пропозиції п.Крас- ного головувати в ній надають п.Ковалевському. Комісія приступає до обговорення 3-ої точки. П. КРАСНИЙ: справа по парламент, 5- член формулу, та однопалатну систему об'єднує всіх членів комісії. Об'єднує нас і думка, що вся повнота Парламенту і тільки йому, щоб не було 6 чинників, котрі могли урядувати не залежно від Парламента. Компетенція Парламента мусить охвачувати всі галузі життя. Строк на який вибирається Парламент це 3 роки. Д-р п. Баран: конкретний внесок: І/однопалатна система Парламента по 5 членої формулі 2/вся повнота Влади належить Парламенту. Проф. АЙХЕЛЬМАН: прийняття такої формули позбавляє можливості і законодавчої ініціативи з внесок відкласти формулювку парламенту. Комісія приймає в слідуючий редакції: І/Однопалатна система по 5- и членої формулі 2/Вся повнота законодавчої Влади належить Парламенту. Комісія приступає до обговорення 4-ої точки. ПРЕДПАРЛАМЕНТ. П. КОРЧИНСЬКИЙ: Предпарламент має таку саме владу як і державний союм, але не має права зміняти Устрій Держави. Проф. АЙХЕЛЬМАН: стоїть за те що, Предпарламентине права як змінити так і зменшати права громадської свободи. П. КРАСНИЙ: востанаклигається на питанню яка компетенція Предпарламента І/чи також як Парламент 2/чи обмежена. На погляд п. Красного, вона мусить бути обмежена і тільки тоді можна вирішити що из'яти з компетенції Предпарламенту, коли ми будемо мати компетенцію Парламенту. Що до справи про склад Парламента, то комісія закрема останавливається на цьому питанню. П. ЛИПА стоїть за те, що предпарламенту належить повна влада-права Парламента, з обмеженням зміни конституції. Д-р БАРАН: за Державною Радою призначається вся повнота влади державного Союму за виняткою зміни самостійності і незалежності У. Н. Р., за виняткою демократично-республіканського устрію, за винятком зміни глиби прав і обов'язків горожан, /а в тім прав національних меншостей, /в тим числі. зміни односистем.-двухсистем. палати і обмеженням 5-и и гл. формули голосування. П. КОРЧИНСЬКИЙ: пропонує, щоб за комісією залишити право в по- Радку розробці повноважень обмежень. П.КРАСНИЙ пропонує в додаток обмежень д-р Варана обмеження прав національних меншостей. П.БІЛІНСЬКИЙ ставить на голосування І/пропозицію п.Липи, як окватурку пропозицію д-ра Варана, за 6 голосів,2/ за внесок д-ра Ба- рана 6 голосів. По пропозиції п.Красного, комісія ухвалила остаточне розрішення цього питання перенести на ближче засідання. Комісія переходить до обговорювання 5-ої точки. ПРАВИТІЛЬСТВО. П.КОРЧИНСЬКИЙ виставляє принцип відвічальності правительства. П.КРАСНИЙ: треба зазначити, що ініціатива утворення правитель- ства належить Парламенту. Проф.АІХЕЛЬМАН: пропоную зафіксувати момент............ і від президента, котрий признає, увільняє; організація Суда, котрому підля- гають Міністерства. Д-р ВАРАН вносить: Правительство іменується й звільняється Президентом Республіки на засадах Парламентарізму. В справі відві- чальності його мусить бути з організований окремий Суд для злочинів службовими, так і за політичну діяльність. Комісія приймає 5-у точку у формулюванні п.докладчика. і приє ступає до обговорення 6-ої точки. САМОВРАДУВАННЯ І АДМІНІСТРАЦІЯ. П.КОРЧИНСЬКИЙ: Всі повнота в державних справах належить Парла- менту державним органам, всі повнота в місцевих справах-органам са- моврядовання. Органи самоврядування вибираються населенням по 5-и членній формулі з тим щоб поставити як можна ліпше до цеї справи і саму дрібну сільську організацію. Адміністрація Іде поступово з вер- ху в низ, коли ми хочемо щоб правительство правило. Нарід вибирає Пар- ламент, котрий формує правительство, Правительство поступово формує адміністрацію. Проф.АІХЕЛЬМАН і органи місцевого самоврядування роблять все, що заходить потрібним, але муset не переходять норм. Цитання про дрібну одиницю не треба підкреслювати. Д-р ВАРАН вносить і всі місцева влада адміністрації крім ви- конавчої поліцейської влади, залишається за місцевими органами само- врядування, з окрема економичні, санітарні, шкільні та інші. Розширена компетенція найвищих органів самоврядування, з окре- ма компетенції сельських громад. Органи самоврядування складаються з органів виконавчих й розпорядчих, збудованих на 5-ти членній ви- борчій системі. Органи виконавчі в самоврядуваннях є висорні. Держа- на адміністрація будеться на принципі номінації. Комісія переходить до обговорення залпи п. Безпелко. Ухвалено: розслухавши заяву п. Безпелко, Комісія приймає до відома та переходить до чергових справ. Чергове засідання о. пол., 5 понед. 7-го Серпня. Засідання закінчено о год.1-35" полудн.. Голова Михайло Пішевський Члени: володаря виконавчого комітету, членове ІІІ-го засідання п. В. - індій Радою А. Університета, колеги за міжнародної політикої відповідає від ДУО Михайло Іванов, якщо є уряд атмосфери олой певнокон - істинний думки про це і неприйняття - ент 1. звичайною, відповідно до умов у 3-х емпірії місць. - член 16-5 минувого року од випуску ВІЛАТОРІЙНА І. ВАНАСЬКИЙ -спец. звичайною держава хищником, є стопанським : Шевченко М.П. -со незмінно-хазяйство хищером і впливовим кол., начальни міністерства усіми М-З ор міністерств розпоряджень винаго, зроблено значно. анекдотами І чисто бен од емпір атмосфери певноконституції як і Імперія Мінська -дея в овогусовод оді кіраєвої мінда. Правительство ухвалює уряд, утве -чал. засідання ділій. опиняться обстеженням борони виконання як ікон, ами в ц- - емпірії овогусовод одсилання мінда, озброєння оді емпірії Індрос, тимчас. - мінорної імка - все статей виконавчого комітету певного письмо з Наказання. Корд. - от. винаго. Міроприйняття, якщо є уряд атмосфери, міністром тодолає ол - інженерної думки звичайною певною - не місця: Тріпетовим вдова країна льоном кол. І виконання Ладка р.-а. - омло письмо до міністерства за володарського, мроприйняття Токайчінкою Вовченком - інші зв. Індії, Індравіна, Імперіяною якщо є динаміка від - одно у. хищником було сімейцю хищниковим міністерством виконання і - володарською кінозадачною письмо, комитет льонових Тріпетоприйняття ЖУРНАЛ Комісії По Розробці Конституції У.Н.Р. Ч.II, 7-го вересня 1920р. Головує п. Михайло Віллінський Присутні проф. Ейхельман, Д-р Ст. Варан, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Михайло Корчиновский, Пинхас Красний, Іван Коєва, Д-р Липа, Д-р Мишко 1. Пілип Пилипчук. Секретаре Ю. Віліц. Засідання відчинено о 6-й годині вечора. Комісія приступає до обговорення точкі 7-1 "Суд". Др. Варан дає слідуючу формулювку: зовнішня форма вироку судового во імя Республіки. Принцип номінації судей за вимком тих випадків, що предбачені законом. Незмінність Апеляції неперемищення судей. Судді поступають лише во ім'я законів. Принцип Єдиної Вищої Касаційної Інстанції для цілої Держави. Комісія приймає без дискусій точку 7-му в редакції докладчика Дра Варана і переходить до обговорення 8-1 точки " Оборона Держави". П. Ковалевський зазначає, що Начальним Божем мусить бути Голова Держави, тоді армія буде аполитична; часта зміна Головного Вождя озброєних сил Держави - відбивається. в негативний спосіб на ведення військо-вих справ Держави. Військо мусить бути регулярне, що не обхідно, коли доводиться не тільки творити Державу але й обороняти 11. Мусить бути проведений принцип обов'язкової загальної військової повинності. Докладчик Др Варан намічає слідуючи пакти: 1/загальна повинність, 2/регулярна армія, 3/Начальний Рождь-Голова Держави - на час війни командування доручається фаховому генералу. Проф. Ейхельман рахує необхідним додати принцип територіального розміщення новообраниців і вносить відбуття повинності проходить по можливості на території на бору, з тим, щоб відома частина командного складу була-б з народжених на цій території. П.Красний вносить поправку до внесення Дра Варана, а власне, що на час війни Президент Республіки затверджує командуючим армії одного з кандидатів по пропозиції Ра- ди Міністрів. Комісія приймає в слідуючий формулюванні принцип за- гальної військової повинності й принцип регулярної армії: "Начальником Вождьом армії є Голова Держави, а на час війни командування дієвою армією доручається шаховому ге- нералу, призначеному на предложення Правительства Головою Держави". Додаток проф. Віхельмана комісією відмовлено. Комісія переходить до обговорення 9-ї точки "Приватна власність". П. Ковалевський стоїть за збереження основної засади. Пра- во власності мусить бути зазначено з необхідними обмеже- ннями. Питання про земельну власність і реформу повинно бу- ти розв'язаним правним органом, прийнятим Державною Радою. Др Варан підкреслюючи необхідність задержання принцип- па приватньої власності, як основи державного устрою, прий- ціпа котрий окремі закони можуть порушити, вносить сліду- ючу формулювку: залишається засада приватньої власно- сті. Повне або частинне вивласнення, або обмеження приват- ньої власності має місце з огляду на державно-публічну або суспільну потребу, або з економічних причин в спосіб, що опреділяють або опреділять окремі закони. Вивласнення, або обмеження провадиться за відшкодування в формі й ви- сокості які установлюють окремі закони. П. Корчинський вносить додаток, що обмеження приватньої власності має місце також у інтересах соціальної справ- едливості. По пропозиції п. Красного - п. Вілінський ставить на го- лосування, що внесок п. докладчика не торкається земельного питання, котре мусить бути обговорено окремо, щоб комісія приймається. п. Красний пропонує внесок докладчика розбити на ок- ремі частини й голосувати по цим абзацам. Комісією голосуванням прийнято внесок Дра Барана з додатком п. Корчинського, що до обмеження приватної власності в інтересах соціальної справедливості і з поправкою п. Красного, котрою замість слова "відшкодовання" ставиться - "справедливе винагородження". Комісія переходить до обговорення Земельної Справи. Др Мишко рахує необхідним зазначити в конституції знесення великої власності. Хоча велика власність юридично існує, але фактично не існує і одібрати подільної землі від селян не можна. Цей момент знесення великої власності мусить бути зазначений, бо в противному разі ворожі елементи використають його. Лісі, Др Мишко, рахує безумовно державною власністю. п. Ковалевський стоїть за те, щоб справа аграрної реформи була передана першому законодавчому тілу, яке звідкисує факт переходу землі до селянства і урядкує ті норми, на підставі котрих ця передача мала місце. п. Корчинський висловлюється за те, що в конституції мусить бути проклямовано, що перехід землі в руки селянства закріпляється як факт. Земля, по думці п. Корчинського, залишається в руках селянства, а правні форми переходу 11 установлюються першим законодавчим тілом. п. Пилипчук пропонує розрішення аграрного питання відложити до парламенту. п. Вілінський рахує, що з прийняттям принципу попереднього бесідника, зноситься можливість існування принципа установленого законом Директорії, на підставі котрого кождий може володіти мінімум ом 15 десятин землі. п. Кобза пропонує скасовання великої власності й вироблення норм віднести до першого парламентарного Др Баран вносить: проголосити принцип знесення більшої земельної власності так публічної як і приватної, щоб цю землю як фондом земельним задовольнити малоземельне й безземельне хліборобське населення. Форму й спосіб мається управляти дорогою окремого земельного законодавства. п.Корчинський вносить: земля, що в наслідок революції перейшла до селянства творить земельний фонд 1 надалі земля остается в руках селянства, а правні форми й спосіб переходу мають бути унормовані окремим законом. Проф. Війхельман вносить додаток до внеска п.Корчинського, що "ті землі які селяне в селах використали" творять земельний фонд 1 т.д. Більшістю голосів комісією принято цю точку в редакції докладчика Дра Варана. п.Красний утримався від участі й голосування в земельній справі по причинам особого характеру, що виникає з того, що він є представником єврейського нехліборобського населення. Засідання закінчено о 8-й годині 10 хвилин.- Чергове засідання 8-го вересня о 10-й годині рано.- МИХАЙЛО ВІЛІНСЬКИЙ. (підпис) ЖУРНАЛ Засідання Комісії По Виробці Конституції У.Н.Р. ч.12, 8-го вересня Головує п.Михайло Білінський Присутні: проф.Ейхельман, Др.Варан, Віктор Завадський, Пін кас Красний, Михайло Корчинський, Іван Кобза, Олександр Ковалевський, Іван Липа, Др.Ст.Мишко. Секретарє Юрій Віліц. Комісія приступає до обговорення 10-ї точки "О х о р о н а П р а ц і". Др.Мишко звертає увагу на те, що робітниче питання на ряді з аграрними питанням в сучасний момент, є одним з найважнійших соціальних питань. Праця, цей одинокий ул чинник витворювання дібр в цілі задоволення людських потреб, постепенно визвольається з путів капіталізму і виборює собі належну пошану 1 вже сьогодні перевага пра- ці над капіталом прибирає реальні форми і недалекий час повного її триумфу. Робітництво в цілім світі орга- нізується до боротьби за лучші умови праці - проте при вирішенню питання про охорону праці ми мусимо мати це на увазі й пійти на зустріч визвольному рухові робіт- ничої класи. В перший мірі треба усунути експлоатацію людської праці й встановити карну відповідальність на експлоататорів. Дальше треба забезпечити робітниче на- селення перед перевагою підприємців-капіталістів і вит- ворити лучші умови праці: Средства, що ведуть до цієї цілі є слідуючі: 1/ Заборона праці дітям нище 15-го року життя. Той період життя має бути посвячений примусовій на- уці. 2/ Заборона нічної праці жінок та малолітніх робітни- ків; тих послідних також в тих галузях промислу, що є шкідливі для здоровля. 3/ Встановлення мінімуму заробітної платні; критеріям для дим означення мінімума заробітної платні є вар- вартість средств, необхідних для задоволення своїх і своєї родини потреб. 3/ Встановлення максимального дня праці в поодиноких галузях промислу - не більше однак, як 8 годин денно 4/ Опіка права робітників, їх здоровля життя. 5/ Забезпечення утримання робітників, їх жінок та ді- тей на випадок хворости, каліцтва, старості, безробіт тя та смерти. 6/ Цілковита свобода організації робітництва й бороть- би о ліпші умови праці й життя. 7/ Свобода страйків, коаліцій, союзів і т.д. 8/ Утворення в поодиноких промислових закладах, фабри- ках, колальних і т.д. робітничих комітетів фабричних для репрезентовання й оборони професійних інтересів робітників, евентуально для участі робітників в заряді підприємства-окремий закон означить компетенцію й спо- сіб вибору тих комітетів. 9/ Обовязкове встановлення роз'ємних судів /промисло- вих та третейських/, зложених в половині з робітників 1 в половині з підприємців- для вирішення спорів між робітниками а підприємцями. 10/ Контроль держави: назначення достаточного числа виборних фабричних інспекторів по всіх галузях народ- ного господарства й поширення надзору фабричної інспек- ції на всі підприємства, що користуються наемним трудом не виключаючи державних службовників і домашньої при- слуги. 11/ Встановлення правильного, достаточного й з'органі- зованого санітарного надзору на всі галузі промислу." Санітарні відносини мусять бути в цей спосіб урегульо- вані, щоби життя й здоровля робітників було забезпечене. 12/ Організація безплатної лікарської помочі ато ліка- рів, шпиталів, лікарств і т.д. 13/ Організація кає хорих. 14/ Організація через органи місцевого самоврядуван- ня бюра посередництва праці по найму місцевих і прихо- дячих робітників / Вирій праці /. 15/ Гостановлення карної відповідальності за порушен- ня законів про охорону праці. Тілько сповнення вищих постултів-закінчує про- мовець-дасть можність робітникам сотворити лучші умо- ви праці й життя й забезпечити їх пере. екопльоатадію зі сторони підприємців-капіталістів. Докладчик Др Баран вносить: 1/ Людська праця й людське здоровля 1 життя стоїть під особливою охоро- ною законів; 2/ За державою забезпечується право кон- тролю умов праці що до винагороди за наемну працю, за робітниками: право організації робітничих союзів ста- новить 1 право заключати колективні контракти; 3/свобода страйку; 4/право держави творити роз'ємчі суди; 5/ охорона малолітніх робітників 1 жінок,а з ок- рема материнства; 6/матеріальне забезпечення робітни- ків на випадок недуги,каліцтва,старості й смерти; 7/ видання особої службової прагматики відносно дер- жавних службовиків. По пропозиції п.Красного комісія голосує по абза- цам 1 приймає вищезазначені 7 точок з слідуючими поп- равками: що до пакта 4,де слово"право"змінено на "обо- вязок". Комісія обговорює ІІ точку "В і д н о ш е н н я Держави до Церкви". п.Ковалевський не находить можливим в цьому пи- танню посилатися на принцип Західної Європи,бо там церков не несе ворожих ідей. Українська церков мусила бути провідником бороть- би за визволення українського народу. За час револю- ції церков не йшла в цьому напрямку,почалась бороть- ба церкві з державою,що довело до повного розрива. Коли стояти на грунті будування держави,то 1 в питан- ні що до церкви -церков мусить бути одержавленою. Православна церков ,котра об'єднує більшість україн- ського народу не може займати теж саме становище як 1 інші. Др.Мишко стоїть за відділення церкви від Держави, що звільняє Державу від кlerikalного впливу. Духовенство на Україні находиться під російським впливом. Воно вороже ставилось як при справі відділення Української церкви від Російської, так і в справі істнування України як незалежної держави і піддержувало реакцію. Православна церков не повинна мати якихось особых привілей. Всі релігії рівноправні, жадної церкви державної - повне відлучення церкви від держави - це основні точки погляду Дра Мишко. Проф. Бйхельман відрізняє відношення держави до церкви й відношення до духовенства. Дої віровання мають свободне внутрішнє управління, але це не значить, що православна церков, як домінуюча на Україні, відділяється від Держави. Треба поставити 11 в свободне положення, а не відділяти від Держави. Привилегій православної церкви - грошова допомога від Держави, що, правда, можливо й для інших віровань. п.Корчинський: церков на Україні може бути чи 1/ державною, чи 2/ відділеною. Державна церков ще дуже зв'язана з монархичною ідеєю, не повинна мати місця на Україні. Що до православної церкви відділеної від Держави, то п.Корчинський зазначає що мораль не дає змоги йти шляхом зведення церкви на характер праватного товариства. В свободній Держави муcить бути своїдна й церков, муcить бути сприятливе відношення до віруюченьДержави - особливе положення може мати православна церков. Інтереси Держави вимагають забезпечення автокефалії церкви, та паралізування того тягнення духовенства до Москви. п.Красний додержується того погляду, що не треба проголошувати відділення церкви від Держави; треба зазначити, що на Україні істнує Українська Православна Церков. Всі інші, віроисповідання на Україні рівні.- Др.Баран висловлюється проти проголошення Якої не- будь церкви-пануючою, бо коли об'явити такою право- славну, то це було б критерій для греко-католиків до них належе частина свідомих українців. Далі Др.Баран вносить слідуючу формулу: 1/ В Український Державі нема Державної Церкви; 2/ Проголошується Автокефалія Православної Церкви; 3/ Проголошується принцип рівноправності й рівноправ- ності визнаних істнуючими законами віроисповідань; 4/ В границях законів Державою визнається внутріш- ня автономія для кожного істнуючими законами виз- наного ісповідання; 5/ Для релігії, що їх Державою 6/ Забезпечується кожному свобода віри й сумління і свобода зміни релігії; 7/ З причини свого ісповідання ніхто не може відмови- тись від сповнення публічних обов'язків; 8/ Нікого не можна змушувати до виконання релігійних обрядів, або належати до якого небудь віроисповід- дання. Комісією всі пакти принято в вищезазначеній редак- ції п.докладчика Дра Барана. п.Красний вносить заяву, що цілком співчуваючи автокефалії православної церкви на Україні, не рахує можливим приймати участь в голосованню, як не на- лежний до цієї церкви. п.Ковалевський вносить додаток, що Держава бере на себе обов'язок матеріальної допомоги православно- му духовенству. Проти цього додатку висловлюються: Др.Баран, п.Липа і п.Красний. п.Красний вносить поправку до додатку п.Ковалев- ського- "православна і всі визнані законом іспові- дання одержують від Держави кошти на своє утримання". Додаток п.Ковалевського комісією відклонено. П. Корчинський вносить заяву, що стоячи за тим, що пра- вославна як і другі ісповідання – одержували б ут- римання від Держави, голосовав проти з мотиву, що на це не місце в конституції. Додаток п. Красного – був евентуальний, з огля- ду на те, що внесок п. Ковалевського відпав- Додаток п. Красного на голосування комісії не переходить. Засідання закінчено о 1-й годині 20хвилин. Чергове засідання о 6-й годині вечора. Волоба Микола Влодимирович ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У. Н. Р. від 8-го Вересня 1920 року Ч. ІЗ. Головує п. Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, д-р Степан Баран, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Циліпчук. Секретарю Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.6-30". П. Ковалевський вносить позачергову залву: на попередньому засідан- ні Комісією було прийнято дві точки: І/що на Україні нема Державної церкви і 2/рівність і рівноправність релігій в Державі. Позаяк друга точка виключає першу, то в формальних мотивів можно ці точки перего- лосувати і випустити першу. П. Вілінський заявляє, що всі статті виробляються для Комісії і таке повторення немає значиння, бо остаточна редакція буде надана при постательному відчитанні. П. Липа заявляє, що Комісія зараз виробляє не текст Конституції, а завершні точки, щоб в дальньому порівняти з другими предложеними проектами Конституції. Д-р Баран не находить противолежностями між цими двома точками і рахує можливим відкинути першу точку, бо друга виключає першу. П. Красний висловлюється за те, щоб викреслити першу точку. Проф. Айхельман свідчить, що в конституціях взагалі не зазначається "що Державна церква не існує". Як що Комісія це зазначить-то це буде зброя в руках большовиків для піднесення релігійного, а потім противо- державного руху. Д-р Мішко висловлюється проти переголосовання, бо Комісія повинна признати необхідним переглянути всі свої резолюції, або триматись прийнятих уже резолюцій. Комісія логично розвиває принцип, що нема Державної церкви, але є рівноправність всіх віроисповідань. Германська Конституція має пункти, де зазначено, що нема ніякої Державної церкви. Поступила пропозиція припинити дискусію. Докладчик д-р Баран пропонує ачеркнення першої засадничої точки "нема Державної церкви на Україні", що Комісією приймається. Д-р Мішко просить занести в протокол, що він голосує проти і засте- регая votum serenitatis в цій справі. П.Липа вносить пропозицію:"на потреби церкви Держава відпу- скає відповідні кошти. Д-р Баран рахує неможливим вставити пропозицію п.Липи,коли прийнято уже,що нема Державної церкви. П.Красний вносить пропозицію,що"Держава відпускає певні ко- шти на православну церкву і у відповідній пропорції на іншн релігії та віросповідання,кори визнані істнуючими законами. Проф.Айхельман зазначає обовязок Держави підтримувати всі релігії,бо всі вони дають моральне виховання населенню.Держа- ва не може давати утримання церкві,розмова може іти лише про допомогу.Бесідник вносить пропозицію,що"Держава і общественні управління приходять в матеріяльною /грошовою/допомогою релі- гійним віросповіданням,які мають в цьому потребність/нуждy/. П.Ковелевський рахує пропозицію п.Красного приємлеюо. П.др.Мішко висловлюється проти пропозиції.Конституція,каже п.Мішко,дає право кожному належати до церкві;коли хто належить до тої,чи другої церкві,то він і несе добровільно звязані з тим тягарі.Коли ж примушувати всіх нести тягарі,то тим самим пр примушувати кожного належати до церкві. Прийняв цю постанову,Комісія в скритому виді визнає Державну церкву. По припиненню дискусії поставлено на голосовання пропозицію викладачика д-ра Барана:Держава приходить з матеріяльною допомо- гою релігійним віросповіданням,що істнують в Державі і виз- нані істнуючими законами.Ця пропозиція дістала меншість голо- сів.Комісією прийнято пропозицію п.Красного:"Держава відпускає певні кошти на православну церкву і у відповідній пропорції на иньширедірії та віросповідання,що визнано істнуючими законами. Д-р Мішко просить занести в протокол,що він принципово проти цього пункту і голосував проти. Комісія переходить до обговорення 22-и точок:"Права націонал- них Меншостей". П.Красний підкреслює той трудний момент,коли йому приходитъ- ся виступати в Комісії в цій справі,головним чином через те,що він бачить в Комісії представників майже всіх українських пар- тій і не бачить представників єврейських партій,-але пам'ятаючи, що український нарід завжди справедливо вирішував справу націо- нальних меншостей,він є певний,що голос його не залишиться оди- ноким,знайде піддержку у представників українського народу. Про національно-персональну автономію протиники її кажуть,що вона утворює Державу в Державі.На погляд п.Красного мирне спів- життя на одній території де-кількох націй є можливим лише при персональній автономії,через те,що справи національні рішались самою національностю,не виносились в державні інституції і не утворювали зайвих моментів для конфліктів.Що до суті автономії, ми маємо ряд держав,котрі заснували в собі цілий ряд держав,але вони і до цього дня ціли / Сполучені Штати /.З другого боку ми маємо вразок Росії,Австрії,котрі хотіли створити тюрму народів і котрі при першому іспиту розлетілись.Тому не є небезпечним,ко- ли Держава дає кожній національності певні права,бо предмія прав встановлюється Парламентом,а не самою нацією. Що до національно-примусового оподаткування,на це має право на- віть волость. Залишається закон,котрим розрішається виходити з Сокові,а тому в Сокові залишаються члени тільки по добрій волі і тим самим під- лягають оподаткуванню лише по добрій волі. В цілий ряд справ,які повинні находитись в руках єврейської національності. Істнувавший в старій Росії інститут казенних равнинів є скасований,але метрикація,яка була в їх руках,повинна залишитися в руках єврейського населення.Органи національно-пер- сональної автономії повинні занятися цією справою тим більш,що інститут казенних равнинів не відповідає бажанню і настрою єв- рейського народу.2/справа Кожермного Шлец,що торкається 90%-95% єврейського населення,теж повинна бути в руках органів національ- но-персональної автономії.3/кладбища:9-го Січня Центральною Ра- дою були встановлені права меншостей на національно-персональну автономію.Після затвердження цього закону,як що б на Україні не було енархії,не було б погромів- україна могла мати співчуття з боку українського та мирового єврейства-12 мільйонів єврейства могли б працювати на користь українських справ.Найкращим доказом сімнаті до української справи-меморандум американських євреїв, представники котрих були на Україні.Не можемо не ракуватися в ак- том, виданим Петлюрою до війська, в коррну було засвідчено співчуття та активна допомога єврейства уряду. Далі, орган де мократичної української Думки" Наш Шлях" від 9-го Червня 1920 року свідчить, що єврейство підтримувало українську національну культуру під час окупації Кам'янця полками. В єврейс- ві є повні сімпатії до українського руху, - тому слід зберегти закон про національно-персональну автономію, виданий Центральн- ною Радою. Справа національно-персональної автономії є нас: льки серйозна, що тільки Парламент скаже по цьому питанню своє рішуче слово. Ми повинні схоронити Натиснув . Коли ми нахо- дились за кордоном України, коли неможливо переведення в за- кон Українську Конституцію, то неможливо не рахуватися з від- гуком незадоволення євреїв всього світу. Український народ в лиці Парламенту дав персонально-національну автономію і тіль- ки він може її відмінити. Тетьман відмінив національно-персо- нальну автономію, але український народ в лиці Директории по- новив. Віктор Завадський перш за все зробив два застереження: 1/ що він: виступає виключно, як член комісії, яко правник, а не яко член Центрального Комітету партії соціалістів-федераліс- тів і 2/ що під виразом "національно-персональна автономія" він буде розуміти той її розмір та обшкр, що висловився в законі Центральної Ради з 9-го Січня 1918 року. Промовець звертає увагу, що революційні вибухи в силу інерції завжди далеко слідують за реальні межі і хочуть здійснити ті ідеали, яких можна буде вреалізувати через де-кілька століт. Так було в французьської революцією, так трапилося і з великою Російською. Українська ре- волюція висунула також один з ідеалів-національно-персональ- ну автономію, якої поки ще немає ніде у світі. Ідея її народила- ся в головах начислених вчених і ще під не була випробована робити експерименти в ною під час будови Української Держави дуже небезпечно: коли такі стелі держави, як Англія, 3 "однані Штати, Франція і могли би дозволити собі такий експеримент, то Українська Держава занадто слаба, щоби робити се. Для стеліх Д- ржав се була би тільки невдала спроба, а для Української-може і загибель. Промовець нагадує історію та обстанови, в яких на- родилася та стала законом національно-персональна автономія: з початку відродження української нації в м. Києві, в сьо-- му надзвичайно зросійщеному місці, до сього факту усі меншості Київа поставилися дуже вороже і от провідникам української ідеї приходилося йти на уступки ним. Се і був перший штовхок для висунення ідеї національно-персональної автономії. Як закон, вона була прийнята в ненормальних умовах 9-го Січня 1918 р., під гуркіт гармат больщевиків, що вже підходили до Києва, а члени Центральної Ради одною ногою були вже в автах. Обміркування закону не відбулося, і він був прийнятий без преній. В друге 27-28 Квітня 1918 р. Центральна Рада вже знає, що німці її розгонять і ось вона в кваліфікованому порядку проходить Конституцію У.Н.Р., при чому включає туди повністю закон 9-го Січня 1918 року, навіть не кодифікуючи його, через що в Конституції є посилка на компетенцію "Генерального Секретаріату", яко в той час вже не було, а істнувала де-кілька місяців Рада Народних Міністрів. Се все свідчить, що закон про національно-персональну автономію проходив в ненормальних умовах. Далі Завадський спиняється над виразом, якого прикладають до національно-персональної автономії: "Держава в державі". На думку промовця се не цілком вірно, бо се є десять держав в одній Українській, тому, що Центральна Рада застерегла право десяти народностей; а через те, що народностей на Україні є 48, то можна навіть припустити, що таких держав буде також в число соб-то: 48. Для розуміння Держави потрібні 3 елементи: народ, влада і територія; в даному разі народ є, влада також є, і при тому влада в державному всеукраїнському масштабі: застерігається Парламент, устанець збори, урядований законодавча діяльність, бюджет і все се в державно-му масштабі; що до третього елементу, то він також є - територія - і територія, яку буде боронити не той народ виключно, що користується з права національно-персональної автономії, а також і українці з походження і всі останні меншості. Промовець зауважає, що при національно-персональній автономії український громадянин має менше прав і менше борониться в бою державних апаратів; так український громадянин - українець з походженням вибирає у Парламент та Установчі Збори тільки один раз, а член національно-персональної автономії два рази: і в свій Парламент і в українській. Таким чином він має більше політичних прав за українця з походження; потім такого українця боронять тільки суто-українські державні апарати, як-то: суд, адміністрація, він має користь тільки від українського самоврядування та офіційної бла- годійності, а члена національно-персональної автономії, крім своїх боронить також і національні його апарати, особливо в українській Державі краще забезпечени інтереси та права не українців з походження. Спиняється також промовець і на утворенні національних міністерств, яку находяться і в ідейному звязку з національно-персональною автономією і в юридичному, бо в законі 9-го Січня 1918 р. застосовується за національними союзами право представництва перед державними установами, що і виливається в форму національних міністерств. Промовець вважає неможливо, щоби міністри національних справ брали участь в Раді Народних Міністрів У.Н.Р., бо іду чи логичною дорогою треба допустити в Раду міністрів в 10-12 українських міністрів, всіх 48 міністрів національностей, що заселяють Україну. Наведені думки переконують Завадського, що забезпечувати права меншостей в формі національно-персональної автономії абсолютно неможливо і небезпечно для Української Держави і тому треба шукати іншої форми. Промовець побоюється того, що в національні союзи, скупчивши великі гроші не витратили їх проти Української Держави, а се при наявності цілої сітки плямових організацій на Україні уявили в себе грязну небезпеку. Особливо це загрожує Україні з боку її валежних ворогів-москалів. Тоді вони будуть вести війну не тільки зовнішню, а скористовавшися в своїй організації будуть варити Українську Державу і з осередку. П. Ковалевський: бував іноді таке поломлення, щоб побіч в націю, наділю, яка опреділяє характер Держави, є ще інші нації. Одні з них населяють певну територію, други-такої території не заселяють. І коли в першому випадку находиться менш-більш легкий вихід, в формі національно-територіальної автономії, а то й форми сфедерирування поєдиноких країн територіальних одиниць, в другому випадку-вихід не так просто знаходиться. Надія може дістати менш від того, чого домагається, але забезпечуються інтереси цілого. Держави; або вона дістає більш від того, що може дати Держава-й тоді інтереси цілого можуть опинитися в великій небезпеці. Зараз ми стоїмо перед вирішенням саме такого питання: побіч з українською нацією, правими господарем нашої землі,-живуть нації: жидівська, московська, польська й інші. Як має бути відна- чене іхнє публічно-правне становище й чи є необхідність його відзначати? П.Красний тут зазначив, що воно вже определено за- коном 9-го Січня про національно-персональну автономію,якої він е оборонцем і послідовним прихильником, бо як він зазначив в сво- ій промові, кожна нація має право на вільне життя в межах даної держави. А з цією засадою цілковито погоджуюсь.Але одна річ-за- сада,принцип, друга-практика,дійсність.Виробляючи тези,що мусати вважти в основу Конституції,ми мусимо керуватися включно тою дій- йсністю,тою державною необхідністю , яка випливає з реальних від- носин громадянських сил в країні,яка випливає з сьогоднішньої дійсності,з того, що фактично витворилося на Україні в процесі трьохлітної ії боротьби за своє визволення. Щож витворилось фак- тично на Україні в сфері національних відносин? П.Красний каже, що витворилася національно-персональна автономія. Думаю,що він помиляється. В дійсно закон прот національно-персональну автоно- мію,але немає самої автономії. Росіяне цього закону не здійски- ли,поляки також і навіть його не здійснили самі жиди. І що це так про це свідчать слова самого п.Красного. В уарґументування неб- хідності національно-персональної автономії-принаймн-жидівської, він послався на три моменти:метркацію,каширне мисо й кладбище. Скажу, що всі ці три моменти цілком вичеркуються формулою:"наці- ональним меншостям забезпечується право на культурний й націо- нальний розвиток." Як очевидно, п.Красний чогось не договорив, і тому підійдемо до самого закону 9-го Січня про національно-персональну автокомію. Раніш від цього зупинимось на компетенції національних органів. ІІ установлює сама нація, при чому на разі розходження між нею державою, вибирається погоджуюча комісія на паритетних началах з представників національних установчих зборів і всеукраїнських установчих зборів. Мимо того, що держава прирівнюється в своєму значинні до меншості,- вона абсолютно не гарантована від того, що в цю погоджуючу комісію не увійде більшість членів даної на- ції, бо парламент не може ділігірувати своїх делегатів з боку їх- ньої національної приналежності. Себ-то держава не гарантована в всьоих правах, в забезпеченні своїх істотних інтересів. Далі... право податкування членів даної нації-дуже небезпечне право, бо воно обмежує компетенцію держави й вміння нації, змі цяне її опірну силу. Але закон 9-го Січня це побільшує незале- жність націй в особі їх національних сомаїв. Він говорить, що с мж мають право на одержання певних коштів "в варальних засо- бів У.Н.Р. і органів місцевого самоврядування". Що ж ми маємо? Д. українець, дає кошти по тільки державі, але й певній національ- ній меншості, при чому я вористуюся певною підтримкою тільки в боку держави, бо, приміром, жидівські національні органи допомога- ють лише своїм членам. В такий спосіб утворюється подвійність обов'язків для громадянина української національності й подвій- ність прав для громадянина всякої іншої національності. Що національні сомаї й їхні органи претендують на повирену компетенцію, це випливає з того, що закон 9-го Січня називає ці органи Державними. В такий спосіб ім надається публічно-правовий характер. Побіч а Українському Державою стає держава іншої національності, що має свої устоновичи збори, свою адміністрацію, своє правительство-словом всі атрибути своєї державності. І ця державність, як ми вже бачили, ліше охороняється, ніж основана де- ржавність українська, бо воно не залежить від держави, бо воно ви ступає як рівноправний їй . Не тільки непорозуміння між установчими зборами даної національності й Української Держави, але й непорозуміння між органами держави і органами національ- них сомаїв розв'язуються третьою стороною. Коли все це й є національно-персональна автономія, то ми повинні сказати, що така автономія шкодлива для держави, що воно припиняє державу, а за ті політично-соціальні умови, які панують на Україні, навіть загрожує самому істнуванню держави. Можливо, що нації зміцниться, що воно зможуть навіть утриматися в різних обставинах , але держава наша на таких принципах ніколи не збудуються; воно завжди буде слабішою від нації. І чому так-сильні держави, світо- ві держави, не йдуть в цьому напрямку і не будуваляся на таких підвальних, а наша держава, зруйнована, ванівна, омбріонально-мусти все відати другим, нічого не валишивши собі? Це не є демократизм бо демократизм не є почувальним, здоровою, союзу, національно-де- ржавної самосхорони, самоохорони того, народу, який бореться за своє свободу, за свою державну незалежність і який хоче не тільки щоб бути це незалежність, але й її зміцнити. Нарешті, момент моральний, п. Краський казав про те, що зазначин- ня прав національних меншостей в межах менших від національ- но-персональної автономії викличе недовірря в іхнього боку, прийнаймі, в боку жидівського населення. Його спитав: а до цього ча- часу було довірря в боку жидівського населення? Адже було да- но національно-персональну автономію, було дано ще 9-го Січня 1918 року і що? Чи пішло жидівське населення за українською ідеєю? Жидівська буржуазія мріяла про демократично-буржуазну Росію, а жидівський пролетаріат не тільки мріяв, але й просто йшов за большовиками, виразниками Совєтської Росії. Це це так, свідчать факти: в українській армії немає жадного жидя, як і сер- ред урядовців державних установ, за винятком, може, самого п. Кра- ського й його двох-трьох товаришів. А в складі Совєтської армії є цілі жидівські полки, не говорячи вже про совєтські установи на Україні, які майже виключно складаються з жидів. Ми знаємо про ті жертви, які несло жидівське населення на Укра- іні в ім'я московського большовизму, а де ті жертви, що воно їх несло на користь нашої спільної батьківщини -Української Держа- ви? Чи нагадувати про недолільність московського населення на Ук- раїні, про його активну боротьбу з ідеєю української державнос- ті? В силу цих мотивів, я й мої товариші по народньо-республікан- ській партії, як члени цієї Комісії голосуватимемо проти вклю- чення принципа національно-персональної автономії в число ос- новних засад Української Конституції.- Засідання закінчено о год. 9-30". Чергове засідання 10-го Вересня о год. 10.- Голова Члени: ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 16-го вересня 1920 р. Ч.14. Головує п. МІХАЙЛО БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Пінхас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук. Секретарю Юрій Біліц. Засідання відчинено о 10-й год. 30 хв. ранку. Зачитано та ухвалено журнали засідань 6,7,8, і 9. Продовження дискусій що до персонально-національної автономії. П. КОРЧИНСЬКИЙ констатує відсутність в комісії одної думки, що до розрішення питання про національно-персональну автономію і атмосфера пристрастей, що вже склалася за короткий час дебатів кругом питання про національно-персональну автономію, може пояснятися як тим, що цього інститута ще нігде в світі не випробовано, так і тим, що тут в комісії здебільшого засідають люди, що з великими застереженням ставляться до нього, що вийшло з рук Центральної Ради. Може до цих причин належить також народження й зміцнення по- руч з національним світоглядом-світогляд націоналістичний. Юридично нації будують своє вільне життя на праві самоозначення аж до відокремлення в окрему державу. Право самоозначення належить й тим націям, що не займають відрубних географічних просторів, але в цім, і полягає обмеження їх права на самоозначення: ім нікуди відділитися, вони не можуть утворити окремої держави, а, значить, мусять зале-шитися підданцями тієї держави, на просторах якої живуть. Своє право на самоозначення вони здійснюють в формі, що в теорії, а у нас і в практиці дістала назву "Національно-Персональна Автономія". Противників Національно-Персональної Автономії залкує те, що це держава в державі. Вбачають це вони в тім, що закон 9-го січня 1918 року допускає установчі збори Національного Бойзу, які, в окремій погоджуючій комісії, складеній на партійних началах з Членами Українських Установчих Зборів мають встановлювати компетенцію Національного Союзу. До цих же заперечень стосуються також такі, як публічно-правовий характер Національного Союзу виключне право його органів представництва в справах нації. Промовець погоджується з де-якими хибами закону, 9-го січня, але закликає обмірковувати справу національно-персональної автономії, не навязуючи декларативної заяви про нею до діячого закону, як не нав'язували ми декларативних заяв про волю друку, слова і т. и., до законами, що зараз ці справи нормують. Слова „держава в державі" слова, без реального змісту. Навіть закон 9-го січня остаточне рішення про обсяг ділан- ня національних союзів залишає за Українським Парламентом, то ж може препустити, що Український Парламент може зробите шкідливе для Української Держави. Нічого страшного з державного погляду не показують й Національні Установчі Збори, назвовіть Його Національною Радою, чи З'їздом Представників Громад, важно, що союз буде опікуватися тими справами, які йому виділить Сама Держава; наприклад п. Моркутунa бачимо, як то для цілої нації але, що ще не визнає легального представництва. Українська Держава забовязалась тільки органи обібрані цілим населенням, вважати за дійсний вислів волі нації, не буде на грунті представництва авантюрництва. Це-експеримент каже мій друг Завадський. Але не ми його зробили, коли боїмося експериментів, хоча його і зроблено, але наслідків шкідливих ми від нього не бачили. Це зроблено, кажуть, в часи смертельної небезпеки для України. Не забувайте, каже промовець, тоді ж проголошено й самостійність нашої Держави. Не забуваємо, що есть національні меншості, що мають сусідів соплеменників, можуть вони завести військові навіть організації не легально. Промовець нагадує, що Польща не знає Національно-Персональної Автономії, а большовицька армія по всіх місцях, здається, знаходила дружні для неї військові організації. В нас десятки націй, всі будуть мати своїх міністрів, що в кабінеті творят більшість. Промовець нагадує, що навіть в законі з дня 9-го січня нема ні одного слова про національних міністрів: на думку промовця інститут національного міністра з принципу національно-персональної автономії не випливає, а навіть йому суперечить. Олександру Олександровичу Ковалевському здається не допустимим, що органи Національного Союзу являються органом публічно-правового характеру. В цім не має жадної загрози, отже громади, земства, міста тоді носять публічно-правовий характер, що злого чи страшного, що справаки єврейської чи польської культури, доброчинності то що опікуватиметься органи публічно правни. Адже вони не безконтрольні. Єсть Адміністраційний Суд, через який Адміністрація може застерегти себе від всякіх ухилень органів Національного Собору за межі законності. Не будемо тут, на Тарновському грунті зводить рахунків з меншостями. Нації мають природжені права і їх заснукувати не треба. Промовець пропонує проголосити в Конституції право меншостей на Національно-Персональні Автономії. д-р МІШКО /Персонально-Національна Автономія / д-р Степан Мішко забираючи слова, заявив, що йому зрозуміла обережність п.Міністра Красного, однак не може ніяк зрозуміти пристрасті і априористочного триумфу противників Персонально-Національної Автономії. Промовець оспорює погляд члена комісії п.Завадського, який твердить, що ідея персонально-національної автономії не є стійкійним вислідом еволюції національних стримань, а чимось штучним, що не має свого узасадження ні в історії ні юридичної основи, такий погляд каже промовець в своїй основі є безпідставний і не згідний з історією. Ідея націоналізму опинилася в часи Наполеонських воєн-Чили ХІХ вік-це вік визвольної боротьби націй. Ця боротьба виявлялася на вніформах залежно від державного устрою даної держави і від горожанських свобод, що їх затверджував конституційних державах. Як приклад аналізує промовець відносний національної боротьбі і визвольних націй стримань в Австрії і в Росії. В Австрії боротьба велась цілком явно. Однак тут Австрійське Правительство придержуючись принципу "divisio et impera", використувала цю боротьбу для своїх цілей. В Росії з причини арсітної форми правління боротьба була таємна, підпольна-, але все таки вона велась і приберала ті або інші форми. Ідея націоналізму і визвольних стримань осягнула свою кульмінаційну точку в доктрині Монроє про самоозначення націй. Принцип самоозначення народів був тим чинником, що розложив Австрію і Росію. Не большевизм, як де-які думають, знищив Росію, а стримлінна визволені народів, що до того часу мучились в Російські тюрмі народів. Ідея націоналізму, яка до революції крилась в душі поневолених народів, виявилася з цілою силою і кожний нарід проголосував свою державно-національну незалежність і творив свою незалежну державу-на тій підставі і Український народ в ІУ універсалі проголосив свою самостійність і незалежність. Однак утворення національних держав з найідеальнішим розмежуванням одної нації від другої не дасть можливості виділити цілковити всіх членів одної нації від другої. Національні меншости все таки залишаються-щок з ними зробити,чи може піти слідами російських державних чинників і ста-ратися і старатися знищити національні меншости, які змушені залишитися на території чужої держави. Такий метод не до-веде до цілі. Зрозуміло, що добре Центральна Рада і тому проголоси-ла персонально-національну автономію законом з 9-го січня 1918 р. е це історичний факт,з яким ми не можемо не чиолитися-на підставі того закона поодинокі нації построїли своє національне виття-зни-щити цей акт значить піти по лінії реакції і лишити національні меншости добре набутих прав. Закон з 9/1 1918 р. становить ту юрі-дичну основу, якої не хоче бачити п. Завадський-справді де-які промов-ці виступили проти закона від 9-го січня 1918 р., стараючись доказа-ти, що закон цей не важний. Погляд цей безпідставний. Кожний закон до своєї важності потребує І/щоб його ухвала відповідна законодавча влада 2/щоб його оголошено в способі закона приписаний. закон від 9-го січня 1918 р. ухвалила Центральна Рада. Ця остання була законодавчим тілом України і цього факту певно ніхто не буде оспорювати. Цей закон оголошено описля в Вістнику Законів Ради Мі-ністрів за 2/1У 1918 р. значить всі вимоги важності його виконані і від цього моменту набрав обов'язуючої сили. Цього факту змінити не можна. Коли противники персонально-національної автономії виступають проти закона з 9-го січня 1918 р. то повинні виказати його недостат-ки і ту небезпеку, яка грозить державі. закон 9-го січня залежною національним меншостям вирішити свої національно-культурні і державно-правові відносини через Національ-ний Бюро, що е для них законодавчим тілом. Крім цього заспокоєння їх матеріальні потреби з державного фонду. Цей факт служить противником національно-персональної автономії за підставу проти неї і закона з 9-го січня 1918 р. Вони добачують в тім факти державу в державі. По-гляд цей не має юридичної підстави бо тут нема тих основних чинни-ків, потрібних до поняття держави, як такої, це е територія , верховно влади, а е тілько народ. Національні меншости правом національно-пер-сональної автономії творять тілько корпорації, союзи з публічно-прав-ним характером. Кожний корпорації запевнюється автономія в межах ос- новних законів. томуто і національним меншостям, як таким корпо- раціям забезпечується свобода автономного урегулювання своїх внутрішніх державно-правових і національно-культурних справ і інтересів. Уряди національних меншостей є державними урядами і стоять під доглядом Верховної Державної Влади У.Н.Р. Національний Союз-це законодавче тіло для встановлення обов- язуючих постанов для даної національної меншості. Оно може ухва- ляти постанови згідно з постановами основних законів У.Н.Р. і обов'язує тільки членів тої національної меншости колиб між по- становами Національного Союзу, а основними законами була яка су- перечність, то спір вирішує Окремий Суд. Як раз цей Суд дає нам гарантію, що національна меншість не ухвалить ніяких антидержав- них актів, бо колиб це зробила то вже в дорозі судовий будуть анульовані. Призначаючи національні меншості, як корпорації з публічно-прав- ним характером, мусимо їм дати можливість або шляхом самостійного опорядковання покривати свої матеріальні потреби, або виділити пев- ні суми з державного фонду на ті цілі, тому що національні меншо- сті платять податки до Державної Скарбниці-слушна річ, що повинні задовольняти свої потреби з державного фонду-, бо в противному ра- зі поносити подвійні тягарі. Як дальший заміт праці національно-персональної автономії під- носять й противники вороже відношення національних меншостей проти Української Державності і незалежності. Правда, що це так було, але треба зрозуміти психологію тих націй, які в стадії творення і кри- сталізації ідеї про Українську. Державність і незалежність, не мог- ли "пока що" з тою для них новою ідеєю погодитися і думали про відбудову єдиної неділимоГ Росії, однак чи через відбрання наці- онально-персональної автономії ці національні меншості стануть для нас білше льольнн. Напротив вони не маючи правного забезпечен ня національно-культурного і державного-правового становиска в У. Н.Р.-возьмуться за підпольну роботу і тоді зрозуміла річ будут працювати проти Держави а тому, коли не хочемо витворити на теріто- рії У.Н.Р. другої Македонії, цього вічно вибухаючого вулькану, муси- мо забезпечити як слід національні меншості. Промовець-закінчуючи свою промову-заявляється за національно-пер- сональну автономію. Голова Комісії Михайло Вінниченко Члени ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 10-го Вересня 1920 року. Ч.15. Головує п.Михайло МИХАЙЛОВИЧ БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Олександр Ковалевський, Ілля Золотниць- кий, Іван Кобза, Линкас Красний, Михайло Корчинський, д-р Степан Мішко, Іван Липа. Секретарю Юрко Білиць. Засідання відчинене о год.6. Продовження діскусії. П. Кобза розглядає права меншостей на національно-персональну автономію; з окрема зостанавляється на жидівській нації. Громадянство жидівське в загалу своєму ста- виться неприхильно до Української справи. Були випадки навіть ворожого відношення / наприклад факт зради і стреляння в тил Українських військових частин /. З другого боку п. Кобза відмічає Кам'янецький період, коли жидівський народ дійсно важав Українсь- кої державності і йшов за нею. При об"ективному розгляді, ми му- ємо прийти до висновку, що жидівська нація не більш шкідлива, як і всяка друга. П. Кобза стоїть за проголошення в Конституції прав меншостей на персонально-національну автономію, компете- нцію котрої остаточно вирішить перше законодавче тіло. Проф. Айхельман пропонує бити обережними в розрішенню і итання про національно-персональну авто номію. Проф. находить несправе- дливим поміщення в законі 9-го Січня статті, котрої жидівська дає- ться подвійна охорона прав меншостей. В той самий же час, коли задоволення культурних і обществених потреб меншостей забе- зпечується Конституцією, закон цей дає в друге це забезпечення. Було б несправедливо тому підкреслювати права меншостей, що до українського населення. Коли я говорю про національно-персональну автономію, то перед моїми очима стоить не п. Красний, або Ревуцький чи Гольдеман і не Комісія наша, а цілий народ український і жидівський. Там, по селах, де купно живуть у такий згоді оба ці народи, там автоном- мія ця вже фактично істнує. Я згоджуюсь з п. Корчинським в його трактуванні національно-персональної автономії і зовсім прилу- чаюся до такої автономії для меншостей. Однак я противник за- кону 9-го Січня, бо там сказано зовсім не те, про говорить п. Корчинський і п. Красний. Я голосую за національне-персональну автономію, але проти закону 9-го Січня. П. Красний відповідає п. Пилипчуку, котрий додержується погляду, що союз на підставі прав національно-персональної автономії може повести антидержавну роботу і визначає, що держава може обмежити компетенцію союзів і затримати де-які рішення союзу. П. Красний звертає увагу на те, що один з противників персона- льно-національної автономії п. Завадський заявив в Комісії, що він виступає не як член Централу С.Ф., в той же час коли нац.- перс. автономія була внесена іменно С.Ф. А. Шульгіним. Нахуть, що закон 9-го Січня буде прийнятий якось швидко-але треба зазна- чити, що нац.-персон. автономія мала поступово. Були віце-секре- тетарі, котрі потім було переведено в секретаріат, а потім міністрів Національних справ. Далі закон 9-го Січня був опублі- кований й в Крайтні-себ-то прошло десять часу для його кваліфі- кації. Попередні бесідники зазначають, що державу буде боронити український народ, а не національні меншості-але Конституція каже, що всі нації мають обовязок охорони держави. Противники нац.-персон. автономії кажуть, що нац.-персон. автономія буде ба- зею для організації повстання і інше, на що п. Красний відпові- дає, що сама Конституція, котрою забезпечуються права союзів-мо- же дати ту ж підставу. Що до представництва національного сою- зу, то п. Красний находить цілком зрозумілим, що держава повинна знати, що коли звертаються до неї особи з залявами, відповідають інтересам і бажанням націй. Що до погляду на можливість істну- вання 48 міністрів, то законом про меншості передбачається трьо міністрів. Дерикторія поновила закон 9-го Січня, відмінений Ге- тьманом, а з міністерств національних встановила лише єврейсь- ких справ. П. Красний підкреслює, що справа нац.-персон. автонемії є також для того, хто є представником меншостей по міркуванням тактичним. По цим міркуванням зазначає п. Красний, він утримався в розрізненню земельної справи. Комісія ухвалила той пакт, кот- рим земля передається тільки хліборобському населенню, а тому єврейство на підставі цього закону не буде мати землі. І питан- ня про еміграцію знов підіймається, а з ним виникає питання, хто буде переводити іі.Органи нац.-культурної автономії не змо- жуть займатися цією справою, а держава не буде утворяти окре- мих органів.П.Красний застановлюється на другому моменті-пог- ромної хвилі на Україні зруйновано біля трьох четвертей населе- лення.Звідци питання-хто буде займатися цими справами.Коли б цим займалися органи нац.-культурної автономії-це зруйнує жи- ття єврейської нації і на підставі законів про союз,не можли- во організація таких товариств,котрі б займалися цією справою/ бо брак грошей не дасть цієї змоги.Ще до подвійного асигнування ня грошей-то ці гроші йдуть на певні зазначені законом справи. Крім того,означає п.Красний,закон 9-го Січня є деклеративний, котрий предбачає окремі закони,що будуть докладно ехопливати справу нац.-персон.автономії.П.Красний відповідає п.Ковалевсь- кому,котрий казав,про двох рівнорядних чинників-п.Красний не находить тут рівнорядності,бо поки Царламент не скаже остато- чно свого слова-вся підготовча праця не є закінчена.Погоджу- юча Комісія також немає права виходити за межі національної сп справи.Важний є не факт істнування цієї Комісії,бо її законом можна скасувати-важний мент-це останнє слово належить Царля- менту.Далі п.Красний зазначає,що комісіл предбачає територі- яльну автономію,що дає тим самим можливість істнування і пер.- націон.автономії.Ще до бокаль єврейського народу,то скликаний при Гетьмані єврейський парламент зі 125 депутатів висловилися за нац.-персон.автономію.Сім єврейських партій на Україні ви- голосились також за нац.-персон.автономію.П.Красний,на залье- ння п.Ковалевського,де і до погромів було вороже відношення єврейського народу,вказующе з початку йдел самостійності ви- визала неприхильне відношення з боку ріжних українських пар- тій,а тому зрозуміло,що одразу не можна найти симпатій і у євреїв.Коли ж справ самостійності пішла на голосування,те представник єврейства голосував також за неї. Коли принцип національно-перснальної автономії буде від- кинутий,то це затруднить боретьбу середнього єврейства пре- ти євреїв-большовиків. П.Красний підкреслює,що жадна громада не скомпренснувала се себе.Що до участі єврейства у війську,те п.Красний підкрес-- ляє ой антисемітичний дух в армії, котрий не дає змоги єв- реям вступити до війська. Ми не знаємо, коли буде проведено життя Конституцію, але проголошений принцип національно-пе- сональної автономії возбудить національний ріх-Конституці. має проголосити, що на території України забезпечується пр- во національно-персональної автономії для меншостей.- Засідання закінчено о год.10. Чергове засідання ІІ-го Вересня 1920 року. Голова Комісії Михайло Вишневець Члени: ДУРНАЛ засідання комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 11-го вересня 1920'року. Головує п: Михайло БІЛИНСЬКИЙ. Присутні: проф. Лейхельман, Віктор Завадський, дяль Золотницький, Олександр Повалевський, Іван Кобза, Михайло Корчинський, Нінас Красний, Іван Липа, д-р Степан Мішко і Вилип Цилянчук. Секретарює Юрко Біліц. Засідання відчинено о год. 11. На попередньому засіданні лебати що до справи про національ- но-персональну автономію скичено, а тому на сьогоднішньому вно- сяться пропозиції: 1/Людина з населюючих України найй має право в межах Українсь- кої народньої Республіки на національно-персональну автономію. До цеї пропозиції п. Красного-п. Білинський додає: обсяг націона- но-автономичского життя має остаточно установити державний Совіт. /пропозія п. Завадського: всі національні меншості, що насе- ляють Україну, мають право на національну культурну автономію, закон про яку видасть парламентарне тіло. Закон про національно- персональну автономію зноситься. /пропозіція п. Повалевсько- го: національні меншості мають право на автономію, обсяг і харак- тер якої зазначається окремими законами. Перед голосуванням пере- рва на 10 хвилин. По перерві на голосування поставленьо пропози- цію п. Красного, за котру голосували: п. Білинський, Красний, Корчин- ський, Кобза, Липа і Мішко /0 /. проти голосували: п. Лейхельман, За- вадський, Золотницький, Повалевський, Цилянчук /-3/. На голосування ставиться друга половина пропозиції п. Завадсь- кого, до яко закон про національно-персональну автономію з-го сі- чня зноситься. Перед голосуванням просить слова п. Красний, котрий стоїть за залийнення цього закону тим більш, що на його погляд, конституція зазначає тільки засадничі начала, парламент остаточ- но установить компетенцію, що конституція не може відміняти за- конів. Погляд п. Красного підтримує п. Корчинський, котрий не нахо- дить гарантії, що до вічного істнування цього закону, що парламе- нтом він не буде змінений. Закон з-го січня не є конституція, ра- да міністрів може його відмінити.ІІ.Липа не находить можливим щоб в конституції була відміна закону 9-го Січня. За пропозицію п.Завадського голосували:повелєвський,Завад- ський,Золотницький,Айхельман і Гилипчук / в/.проти голосували: Красний,Корчинський,Білінський,Мішко /-4/,утримались п.Кобза і Липа.Прийнято пропозицію п.Завадського,що закон 9-го Січня зн- ситься. відчинено дебати,що до останньої прийнятої комісією пропози- ції про знесення закону 9-го Січня. І.Красний вказує,що зі снесенням закону 9-го Січня залишає- ться пусте місце.На підставі цього закону істнували громади, котрі також мусять бути скасовані.Далі п.Красний находить не нормальними ті обставини,в котрих відбулося голосування комі- сією цеї пропозиції,бо просили перерви,щоб обміркувати внесені пропозиції,що показує,що вони були не цілком зрозуміли. І.Липа заявляє,що він стоїть за персонально-національну авт- номію,але проти закону 9-го Січня,що б не було пустого місця, то пропонує залишити закон 9-го Січня тимчасово обсяг діяль- ності його поширити на всі нації. ІІ.Завадський не находить пустого місця зі скасуванням закону 9-го Січня,бо меншості будуть користуватися всіми громадськи- ми правами,предбаченими конституцією. ІІ.Красний вносить пропозицію про переголосовання пропозиції про закон 9-го Січня і вказує на факт перегосовання,що мав мі- сьце при обговоренні справи ісповідань. ІІ.Липа заявляє,що йому не було ясним постановка справи,а то він утримався при голосуванні. ІІ.Білінський ставить на голосування пропозицію,що до перего- лосовання поставновки про знесення закону 9-го Січня,що комісі- єва відклюняеться. ІІ.Красний вносить позачергову заяву,рахуючи,що помісія,котрі тільки що прийняла постанову,котрою меншостям дається право на національно-персональну автономію,пришла в повну суперечність, що касує закон 9-го Січня,бо тим самим дає пусте місце і су- речить постанові,що обсяг національно-автономного життя остаточ- но вирішає Державний Сойм,а тому не могла відмінити цього за кону.ІІ.Красний не находить можливим надалі залишатися в комісії по внесенню цієї заяви п.Красний залишає залу засідання. Заяву п.Красного комісія приймає до відома. II.Мішко вносить позачергову заявку:з огляду на те,що комісія по виробленню Конститції , не є тілом законодавчим і проте не має права касувати обов'язуючих законів, я.Мішко, залишаюсь да- лі в комісії і закладає проти цієї ухвали, ко- трою відмінено закон 9-го Січня. II.Ковалевський не находить підстав для виходу п.Красного з комісії, бо інтереси меншостей, представником котрих є п.Крас- ний, вимагають його присутності. Постанова про національно-персо- нальну автономію прийнята більшістю комісії, котра могла обсто- яти і закон 9-го Січня. II.Білінський вносить пропозицію, котра урегулює переходовий момент. Нації, що вже здійснили своє право на національно-персо- нальну автономію в реальних формах, зберегають їх, а дальшішому зреалізуванню керуватимуться законом, що його має видати парламе- нтарне тіло. інші нації здійснюють своє право на підставі того ж виробленого закону. комісією ця пропозиція відклюнена /4/-2/. II.Кобза подає заявку про свій вихід з комісії з мотивів, що зне сення закону 9-го Січня руйнує здобуття революції що до прав меншостей. Засідання закінчено о год.1-30". Чергове засідання о год.6 вечора. Голова комісії Михайло Білінський члени: ПРОТОКОЛ засідання Комісії по виробленню Конституції Української На- родньої Республіки з 11 Вересня 1920 р.- Вечірне засідання. Починається у 9-тій години. Головує заступник Голови Комісії Михайло Білінський. Присутні члени Комісії: Степан Ба- ран, Оттон Ейхельман, Михайло Корчинський, Іван Липа, Ілля Зелотницький, доктор Мишко; Віктор Завадський. Іван Липа робить позачергову заяву: в ранішньому засіданні було одночасно прийнято, що Національно-Персональна Автономія мусить увій- ти в конституцію яко принцип а з другого боку на теперішній час за- кон про ср автономію з 9 Січня 1918 р. касується; таким чином, мало того, що сі дві резолюції пійшли всупереч одна другор, де і виникає порожнє місце після прийняття тези про скасування закону з дни 9 Січ- ня 1918 р.; крім того по другому питанню, що до залишення в силі тих реальних форм, в які вже видилася національна-персональна Автономія, голосування тек не дало виразних наслідків, бо за залишення голосува- ло 4 особи і проти тек 4.- В кінці позачергової заяви Іван Липа вносить пропозицію обира- ти спеціальну комісію для полародження свого протиріччя і з'язуван- ня невиразності. Член Комісії Михайло Корчинський також бере слово для позачерго- вої заяви і каже, що конституційна комісія всупереч бажання Уряду ут- ворена що се е перемога громадських кол і що на них тепер лежить від- повідальність довести ср працю до кінця. Вихід двох членів Комісії з 11 складу дуже підрізує значення Комісії. Особливо тяжко мусить від- битися вихід Міністра Єврейських Справ Красного. Корчинський просить звернути увагу, що перший раз в історії Української Державності одбу- лася зустріч поміркованих кол українського та єврейського громадян- ства і до спільної мови не було знайдено. Се він промовець мусить підкреслити, не роблячи з сього жадних висновків. Доктор Мишко. По думці промовеця вихід панів Красного, Безпалко, та Кобзі, як представників перших політичних партій та громадянства дуже і дуже тяжко відіб'ється на Комісії по виробленні Конституції. Коли не буде змінений метод і не знайдеться якось спосіб у компромисове полагоджування спорів, то поступенно всі члени вийдуть зі складу Ко- місії, треба проте йти середньою дорогою і освітлювати всі сторони пи- тання. Ми працюємо-говорить промовець- в аномальних відносинах на те- ріторії чужої держави. В виду того неможливо є покликати до Комі- сії представників всіх партій і представників національних менше- стей, що заселяють територію У.Н.Р. Тому то ми, вирішуючи про права національних меншостей без їх участі - не можемо нищити того, що шля- хом революції здобули собі і що їм законним порядком приєднано і не можемо переміняти в гнобленнях, в гнобителів бо колеса історії змі- нили не дається. Тільки строго демократичний, республіканський дер- жавний устрій з широким забезпеченням прав національних меншостей, і всіх здобутків революції, дасть нам можність закріпити нашу владу на Україні. Промовець звертає даліше увагу членів Комісії на те, що урядова Комісія для виготовлення законопроектів про тимчасове верховне управління та порядок законодавства і законопроєкту про Д.Н. Раду припинила свою роботу з огляду на роботу нашої Комісії, що взяла со- бі за задачу виробити законопроект також і по питанням, які мала ви- рішити урядова Комісія. Коли ж знову ми в наслідок спорів, не доведе- мо нашої роботи до кінця, в таким випадку ми готові знайтись на тери- торії У.Н.Р. без конституції і закона про Д.Н. Раду, а такий стан даль- ше неможливий. З тих то мотивів, промовець підтримує думку п. Липи що до утворення погоджуючої Комісії, яка знайшла би точку виходу з злочинного по- ложення і дала можність дальшого продовження начатої праці. Член Комісії Золотницький протестує проти внесенного додатка, що до переходового моменту Комісії; по його думці, коли скасовано основ- ний закон про Національно-Персональну Автономію, то тим самим скасо- ване і все те, що було зроблено на підставі свого закону; все, що буде зроблено для полагодження справи є обхід закона. Золотницький звертає увагу, що касуючи тільки основний закон і залишаючи ті, що випливи з одного утрудиненняться становище парламента. Краще разу покінчити з ці- єю справою й не перекладати на парламент. Заступник Голови Білянський рада, що жадного протиріччя в даному питанню що до скасування закону про Національно-Персональну Автоно- мію і закону про утворення єврейських общин нема; закон про Автоном- ію скасоване тому, що він містить в собі багато антидержавного еле- менту і передбачає вищі державні форми державного існування; закон же про общини се є ниця стадія національного розвоя і його скасуван- ня закону про Автономію абсолютно не торкається. Член Комісії Баран зауважає, що єврейська обшина міцно зв'язана з релігією і гарантії забезпечення свого вона все має в конституції; по за сим ще залишається права мови та шкільництва; власне накучи закон про Національно-Персональну Автономію не гарантує сих останніх прав; в ньому говориться за Шарлямент, а гарантій мови і шкільництва не має. Само по собі слово Автономія це нічого не значить, треба дать йому конкретний зміст; по думці промоція треба забезпечити в конституції тільки гарантії мови та шкільництва і права на ці в публічному життю; промовець не бачить причин, щоб сих гарантій не можна було підвести під вираз "Національно-Персональна Автономія". поєднання, якщо хоча б, останнього, останнього Член Комісії Професор Смольян категорично висловлюється проти вираза автономія, бо він сам по собі не має значення, а вловживання під сим прапором можуть бути. Член Комісії Завадський підтримує думку про обрання комісії для полагодження справи ще до залишення тих форм реальних, в які вже Національно-Персональна Автономія вилилася. Приймається резолюція про обрання комісії; пропонуєть Завадського, Липу, Ковалевського і Варана. Доктор Мишко пропонує Варана, Корчинського, Золотницького та Ковалевського; Корчинський спікається всесі кандидатури. Приймається більшість голосів перша комбінація, сес-то Завадський, Липа, Ковалевський і Варан. Далі знову розглядається питання про обрання голови Держави, тому що до вирішення сеї справи на попередньому засіданні комісія не прийшла. Член Комісії Липа висловлюється за обрання Голови Держави через -Сойм, а не всенародним голосуванням, бо середь парламента скоріше можна знайти відповідну людину, що таким чином більше гарантій, що не пройде в голови держави випадкова особа, що самий процес обрання через всенародне голосування дуже складний і дорогий, і що більшість конституцій знає форму обрання як раз через парламент. Вибор Голови Держави: Доктор Мишко. Промовець пригадаючи свою попередню промову, висловлювався за обрання Президента через всенародне голосування. Президент як найвищий представник верховної виконуючої влади і репрезентант республіки мусить бути висловом волі всього народу, що заселює територію У.Н.Р. Та воля всього народу може в цілій своїй повноті виявитися тільки через всенародне голосування. Справді про- це обрання Президента через всенародне голосування в складній, але того не треба боятися коли цього вимагає добро Держави. В виду тих то засадничих мотивів-сакінчує промовець-буду голосувати проти вибору президента через Сейм. .. які вони витягли На балотування поставлено дві пропозиції: перша-вибір голо- ви держави через Парламент і друга-вибір через всенародне голо- сування, яким згодом вони запропонують; котре умовність а їй Приймається перша пропозиція голосами: професора Йхельмана, Корчинського, Завадського, Біліньского, Гарана, Липи, всього 6 голо- сів. Проти голосують Золотницький і доктор Мишко. Доктор Степан Мишко з огляду на вислід голосування вголосує проти прийняття ухвали. Ставиться під розгляд та дискусія питання про референдум як метод в державному будівництві та житті. Це питання на поперед- ніх засіданнях не було остаточно розв'язано бо однакова кількість голосів висловилася і за, і проти. Доктор Мишко забирає голос і заявляє що вже кілька разів го- ворив в обороні референдума і законодавчої народньої ініціативи. Ми зазначили - каже промовець, що устрій державний в У.Н.Р. має бути демократичний. Відкинено пропозицію про вибір президента через всенародне голосування, обмежено безпосередній вплив наро- да на державне і політичне життя. Коли тепер позбавимо ще грома- дянство України здійснення народнього суверенитета і виявлення волі через референдум і законодавчу народню ініціативу, в такім випадкі прицип-демократизму У.Н.Р. стане чистою фікцією німою фразою без форми і змісту. Не треба-каже промовець- послугува- тися фразами, але прстивно надати кожному поняття реальний зміст. Живемо в часах,в яких не можна не числитися з волею народа. Промовець буде голосувати за референдумом і народною законодавчою ініціативою. Професор Йхельман висловлюється за широке уживання рефе- рендума, бо через се найкраще здійснюється суверенність і воля народа. Бувають такі випадки, що і голова Держави і сам Парля- мент побажає звернутися в порядку референдума до народу; абсо- лютно немає радції позбавляти їх такої можливості. Особливо ре- ферендум треба залишити при зміні конституції і для справ зако- нодавчої ініціативи. Член Комісії Липа проти референдума, бо воля народу із завжди фактично виявляється через органи місцевого самоврядування і ця воля всім буває відома, бо до парламента звертаються з деле- гаціями, петиціями, телеграмами. На голосування ставиться пропозиція – прийняти референдум, як метод державного управління. За прийняття голосують дві особи: проф. Ейхельман та доктор Мишко. Проти голосують Завадський, Білінський, Баран, Липа, Корчинський, Золотницький. Доктор Степан Мишко зголосує votum separatim Ставиться під дискусію справа про права предпарламента. По суті голоса ніхто не забирає. Є дві пропозиції: перша предпарламент немає права зміняти кон- ституції, і друга – пана Корчинського – що вся повнота влади на- лежить предпарламенту, за винятком двох справ: суверенності Держа- ви та Верховної влади. Перша резолюція при голосуванні дала 4 голоси проти 4-х. Друга прийнята більшістю 5 голосів, проти 2, при одному, що втри- мався. Далі голосується поправка-додаток професора Ейхельмана, що пред парламент не має також права зміняти виборчого закону. Сей додаток відкидається 5-ю голосами проти трьох. Засідання закінчується об 11-тій годині в ночі. Слідуюче призначається на 5 з половиною годин у вечорі, в день 12 Вересня 1920 р. Голова Михайло Вішневець Члени ЖУРНАЛ ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ ПО РОЗРОБЦІ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р. від 14-го вересня 1920 р. ч.19 Головує п.ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотніцький, Олександр Ковалевський, Іван Кобза, Іван Липа, Д-р Степан Мішко. П.ВІЛІНСЬКИЙ: з'ясовує хід одного з ро передніх засідань, на котро- му вирішувалась справа національно-персональної автономії і причи- ну виходу з комісії Члена комісії п.Кобзи. Причина виходу на поп- ляд п.Вілінського є тільки непорозуміння, котре виникло з того, що п.Кобза рахував, що з внесенням закону 9-го січня руйнується здо- буття революції що до прав меншостей, а з окрема еврейства-але в дійсності всі ці здобуття зазначені в законі про віддівські общини, закон, котрий не є відмінений-а тому п.Вілінський рахував необхід- ним запросити п.Кобзу що до з'ясування непорозуміння: П.КОБЗА зазначає, що одержав листа від п.Вілінського, він прий- шов висинити це непорозуміння, котре мало місце на попереднім за- сіданню п.Кобза пропонує переглянути справу національно-персональ- ної автономії в присутності представників меншостей. п.Кобза про- понує не зазначати, що закон 9-го січня касується-а декларативно проголошені права меншостей на національно-персональну автоно- мію і поки закон не унормує їх-меншості використовують те, що во- ни фактично здобули під час революції. Це буде той середній шлях, додержувати котрого пропонує п.Кобза. П.Кобза указує на те консті- туція включено виключне багато преїй ще й в Раді Міністрів, а тому треба ідти цим середнім шляхом. П.ВІЛІНСЬКИЙ зазначає, що колиб проект конституції навить і не. бів прийнятий Урядом але він залишиться для покоління, що має значи- ння. Що до п.Красного, п.Вілінський находить, що навряд чи задовольнить п.Красного перерішення в такій формі як цього пропо- нуйел. Кобза. П.Красний, зазначає п.Вілінський, може провести до кінця закон 9-го січня, тоді Міністерство Єврейських справ може зізвати еврейські установчі збори-т.г. поставити українські установчі збо- ри перед фактом і тоді скасувати закон 9-го січня буде трудно. П.КОВАЛЕВСЬКИЙ, находить що не пункт про національно-персональну автономію буде причиною не затвердження, скоріш таким пунктом буде про директорію і інші де які пункти не будуть прийняті з одного боку Урядом, а з другого Головою Держави. Вони змінять ці пункти нададуть їм свою редакцію-за що в кінці вони мусять відповідати перед Державною Радою. Комісія мусить працювати не залежно від того чи прийдуть представники других партій. Більшість комісії ухвалила національно-персональну автономію, при остаточній редакції. Треба зазначити всі завоєвання революції, але не відходити від головних принципів; остане слово комісія може сказати при формулювці. П. ЗАВАДСЬКИЙ вказує, що причиною вихода з комісії п. Кобзя було занесення закона 9-го січня, котрий на погляд п. Кобзи внесло руйнацію в життя меншостей-але в дійсності додає п. Завадський, цілі руйнації не мусить бути, бо всі здобутки єврейства під час революції забезпечені другим невідмінним законом про єврейські общини. Проф. АЙХЕЛЬМАН находить, що ухвалені комісією 12 точек-це директив, котрий редакційна комісія мусить комбінувати, котрий не являється обов'язуючим текстом і остаточне слово ще за пленумом. Під час постатенного читання п. ЛИПА зазначає, що громадянський об'явок примусив його голосувати за персональну автономію; проте закон 9-го січня для п. Красного із всієї конституції мав значення лише цей закон. П. ЛИПА находить поводження п/Красного-яко представника громадянства легковажними. П. Липа не находить задовольнюючими мотивами виходу п. Кобзи. Цілі рік громадянство домагалось можливості висловити свої думки, в кінці добилось цієї можливости-а тому виходити з комісії не , бо громадянський довг обов'язку бути до кінця не залежно від рішення комісії. В своїй позачергові заяві п. Липа нагадує, що комісією ухвалено підкомісією для повідомлення громадянства о ході праці в комісії. П. ЛИПА цікавиться що вже зроблено в цьому напрямку. П. БІЛІНСЬКИЙ указує, що з технічних причин ще нічого неможливо було зробити. П. БІЛІНСЬКИЙ пропонує обібрати редакційну комісію, котрій і доручити справу повідомлення громадянства. Комісією ухвалено склад підкомісії: п. Ковалевський, Корчинський, Липа і Золотницький. Д-р МІШКО пропонує обговорити справу знесення смертної кари, та цензуру,- бо ці два пункти не поміщено серед тих 12 точок метри На одному засіданні підкомісії відмовила Д-р Мішко поміщення окремих пунктів про смертну кару та цензуру - з мотивів, що нема ухвали пленума. Д-р Мішко находить це обмеженням підкомісії і просить роз'яснення. П. КОВАЛЕВСЬКИЙ, находить, що внесок Д-ра Мішко в негативній формі має місце в позитивній формі наприклад: правилам о свободі слова. П. БІЛІНСЬКИЙ находить, що поспішність справ примушує додержуватись вище зазначених 12 точок, але во всякім разі пленум комісії має останнє слово, а тому все, що буде найдено необхідним під час ходу праці, може бути прийнято на увагу і доповнено при постатьйному відчитанні. Засідання зчинено о 8 год.30 хв. вечора Чергове засідання 19-го вересня о 6 год.30 хв. вечера. ГОЛОВА КОМІСІЇ Михайло Білінський ЧЛЕНИ: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р.20-го Вересня 1920року.Ч.21. Головує п.Михайло Вілінський. Присутні:проф.Айхельман,Віктор Завадський,Ілля Золотницький, Іван Липа,Михайло Корчинський,д-р Степан Мішко і Пилип Пиль- чук. Секретарю Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.12. Комісія продовжує дальнійше відчитання статей проекту. Зачитується І2 артикул:відносно православної церкви. Проф.Айхельман пропонує не зазначати про патріарха,бо це відно- ситься до догматики,що опреділіти необхідність цього інституту. П.Липа стоїть за задерження точки про патріярха,що має політичне значення,бо за відсутностю особого патріярха в Київі,Українська церква і духовенство будуть тягнутися і валехати від Москви. Артикул І2 після поправок приймається. Зачитується артикул І3,що до громадянства. П.Корчинський пояснює,що термін I-го Липня 1914 року є прийня- підкомісією в мотивів,що до того дня не було це масове перегру- повання людей в звязку з війною. Проф.Айхельман пропонує зазначити,що окремий закон має бути видано в розвитті цього артикулу. Артикул І3 приймається Комісією. Після дискусії та редакційних поправок приймається артикул І4. Зачитується артикул І5,що приймається в редакції п.Корчинсь- кого. Засідання замкнено о год.І-30". Чергове засідання 20-го Вересня о год.8-30". Голова Михайло Вілінський Члени : ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У. Н. Р. 20 Вересня 1920 року. Ч.22. Головує п.Михайло ВІДИНОВСЬКИЙ. Присутні: Проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Михайло Корчинський, Іван Липа, д-р Сте- пан Мішко і Пилип Цилицюк. Секретар: Ювко Віліц. Засідання Відчинено о год. 8-45" вечора. Комісія продовжує відчитання статей проекту. Після дискусії та редакційних поправок приймаються артикули І 6 і І7. Зачитується артикул І8. Д-р Мішко вносить поправку "доставити д- до суду, який протягом 48 годин мусить його вислухати та вирі- шити, чи задержати далі під арештом." Цю поправку відклюнено. Артикул І8 приймається. Зачитується артикул І9. Д-р Мішко вносить поправку "кара сме- рті, тілесної кари, цивільна смерть і всякі кари, що нарушують гі- дність людей, як також віддалення громадянина за кордон-вносить- ся. Цю поправка Комісією відклюненося. Артикул приймається Комі- сією, при чому п.Мішко голосує проти, що просить занести в прото- кол. П. Корчинський просить занести в протокол, що решта членів Ко- місії голосувала проти поправки д-ра Мішко, не тому, що обстоюва- ла смертну кару, а тому, що це зазначено в артикулі в виразі: "га- небна кара". Після дискусії та редакційних поправок приймаються артикули: 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 29.- Засідання замкнено о год. ІО-30".- Голова Михайло Відино Член: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 21-го Вересня 1920 року. Ч.2 З. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський ,Ілля Золотницький, Михайло Корчинський,д-р Степан Мішко і Іван Липа. Секретарю Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.І-й. В своїй позачерговій залзі п.Корчинський доводить до відома Комісію,про свій від'їзд з м.Тарніва. Залзу п.Корчинського прийнято до відома. Комісія приступає до дальнійшого відчынання статей проекту. Після редакційних поправок приймається артикул 30. Зачитується артикул 31.Після довгої дискусії артикул приймає- ться в редакції п.Липи. Зачитуються і приймаються артикули:32,33 із 4.- Засідання замкнено о год.2-10". Голова Комісії Михайло Вілінський Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції УНР. 21-го Вересня 1920р. Ч.24. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Виктор Завадський, Ідля Золотницький,Олександр Ковалевський,Іван Липа,Д-р Степан Мішко і Пилип Пилипчук. Секретарем Юрій Віліц. Засідання відчинено о год.6-20" вечора. П.Липа в позачерговій заяві повідомляє Комісію,що п.Кобза відмовився від дальшої участі в Комісії з мотивів не перерішення Комісією питання національно-персональної автономії. Комісія приступає до відчитання проекту до що артикула 36-схорона праці.П.д-р Мішко пропонує свою редакцію,як і до всіх артикулів цього відділу.П.Вілінський відчитує проект п.Мішко.Комісія залишається при редакції підкомісії.Вноситься поправки.П.Мішко вносить поправку,щоб додати до слова "охорона"-особливу,а також додати участь Держави в забезпеченню робітництва на випадок недуги,смєтри та іньш. Пропозіцію п.Мішко відклонено. Артикул 36 приймається в редакції підкомісії. Зачитується і приймаються артикули 37/38 /, 38/39/ і 39/40/. По пропозиції проф.Айхельмана Комісією ухвалено два нових артикули в слідуючій редакції: Арт.40:Держава охороняє інтелектуальну працю та витвори її. Арт.41:На кожного громадянина покладається,не порушуючи його особистої вільності,моральний обовязок використатисвої духовні та фізичні сили в спосіб,як того вимагає добро загалу. Артикул 42 що до прав меншостей приймається комісією в слідуючій редакції: „вимоги національного і культурного розвитку для зростання національних меншостей запевнену тільки у всіх відношеннях що не суперечать єдності держави. Окремий закон визначить права із в школі та публічному життю.“ В голосуванні приймали участь: пр. Єнкевич, п.п. Завадський, Липа, Ковальевський, Кушнирук та Вілінська. Артикул 42 прийнятою одноголосно: Засідання закінчено о год 8-10 вечора Голова Комісії: Секретар: Крітєнко ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 21-го Вересня 1920 року. Ч.25. Головує п.Михайло БІЛІНОВСЬКИЙ. Присутні: проф. Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко і Пилип Пилипчук.- Секретарює Юрко Білиц. Засідання відчинено о год.9 вечора. Комісія продовжує відчитання статей проекту. Після редакцій- них поправок, прийнято артикули: 43, 44,/30/, 45, 47, 46, 48, 49/53/, 50 і 51.- Засідання замкнено о год.ІІ-ІО".- Голова Михайло Білиновський Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 22-го Вересня 1920 року. Ч.26. Головне п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук, Хве- дір Хіжняк і Іван Липа.- Секретаре Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.Ф 0 - 45". Комісія продовжує відчитання статей проекту. Артикул 52/99/.П.Мішко вносить пропозицію,що сголошення виняткового стану робить Рада міністрів,по попередній ухвалі Парлямен-ту, а під час перерви сесії-Голова Держави за контрасагновкою Ради міністрів. Проф.Айхельман вказує на ті випадки,котрі вимагають негайно-го переведення виняткового стану,тоді як пропозиція п.Мішко не дає змоги для цього. Пропозицій п.Мішко відклонено. Після редакційних поправок артикул 52 приймається. Артикул 53 приймається в редакції проф.Айхельмана. Комісія ухвалила назву Предпарлямента "Державний Сойм". Приймаються артикули:55/56/, 56/57/, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, що до артикула 66/67/, п.Мішко пропонує викреслити його з мотивів,що цілком ясно,що всі члени Парляменту будуть говори-ти на мові Українській,зрозумілій для всіх. Поправку п.Мішко відклонено. П.Мішко просить занести його увага кораблям в цій справі. Артикул 66 приймається в редакції Прийнято артикули 67 і 68.- Засідання замкнено о год.I- 40". Голова Комісії Михайло Вілішний Член: Ж У Р Н А Л засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 22-го Вересня 1920 року. ч.27. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський, Ілля Золотниць- кий, Олександр Ковалевській, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук і Хведір Жінняк . Секретарю Юрко Вілц. Засідання відчинено о год.8-25".-вечора.- Після дискусій та редакційних поправок приймаються арти- кули:69,70,71,72,73,74,75,76,77,78,79,80,81,82 і 83.- Засідання замкнено о год.10-30". Голова Комісії Михайло Вілінський Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 23-го Вересня 1920 року. 4.28. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук, Авдій Хижняк. Секретарю Вірко Біліц. Засідання Відчинено о год.11-30". Комісія продовжує постатьне відчитання проекту. Приймається артикул 84. Що до бютжетного періоду, зазначеного в артикулі 85, проф. Айхельман пропонує введення строку, на який залишається ос- танній бютжетний закон у випадку, коли Державний Сойм не ух- валить нового закону. Голосуванням цю пропозицію відкинуто Комісією, при чому п.Хижняк та п.Мішко вносять окрему думку, що од необхідності внесення цього строку. Після редакційних поправок артикул 85 приймається. Після дискусії та исправок приймаються артикули:86,87 і 88. Обговорення артикулу 89 відкладається до слідуючого засі- дання, на котре запрошено представника Державного Контролю. Приймається артикули:90,91 і 92. Зачитується артикул 93. Пропозицію п.Пилипчука від кого приймається петіції, як це зазначено в редакції під- комісії, відклонено Комісією. Артикул 93 приймається в редак- ції п.Липи. Приймається артикули 94 і 95. Зачитується артикул 96: поправку п.Липи, що для висловлен- ня недовірря міністрам потрібно налічність двох третей кво- руму, Комісією відклонено. Після дискусії та редакційних поп- равок приймаються артикули:96,97 - і 98. Засідання замкнено о год.1-30". Чергове засідання 23-го Вересня 1920 року о год.6 вечора. Іван Михайло Білінський Секретар ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 23-го Вересня 1920 року. ч.29. Головує п.Михайло БІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Зрлотницький, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пилипчук і Хведір Хіжняк. Секретарю Юрко Білиц. Засідання відчинено о год.6-10" вечора. Комісія приступає до дальнійшого відчитання проекта. Після обговорення та редакційних поправок приймається артику- ли:І01,І02,І03 і І04. Обговорення артикулу 105 відложено до часу розглялення відді- лу про Голову Держави.П.Ковалевський вносить пропозицію:зазна- чити в Конституції,що вона зобовязує з днем її оголошення,поки Державна Рада її не змінить,чи видасть другий закон.Комісія від- кладає обговорення цієї пропозиції до часу обговорення артикулу І54.Артикул 106 приймається без поправок.Артикул 107 приймаєть- ся з поправкою п.Ковалевського:"що Голова Держави може бути кож- ний громадянин українського походження православної віри. Артикул 108 в редакції підкомісії віднесено до артикула ІІ8. Після редакційних поправок Комісія приймає артикул підкомісії яко артикул 108. Приймається артикул 109.Що до артикула ІІОп.Ковалевський про- понує відкинути кінець його /що до Державної Ради/, бо це пред- бачено артикулом 154.Комісія приймає артикул ІІО. По пропозиції п.Ковалевського артикул ІІ2 розбито на три ок- ремих,котрі після редакційних поправок прийнято Комісією під ч.ч.:ІІ2,ІІ3 і ІІ4. Після обговорення приймаються артикули:ІІ5,ІІ6,ІІ7 і ІІ8. Засідання замкнено о год.8-45". Чергове засідання 24-го Вересня 1920 року.о год.10 ранку. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Юрій Томаш ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 24-го Вересня 1920 року. ч.30. Головує п.Михайло БІЛИНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Ілля Золотницький, Олександр Ковалевський, Іван Липа, д-р Степан Мішко, Пилип Пи- липчук і Хведір Хімняк. Секретарєв Юрко Біліц. Засідання відчинено о год.11-15". Розглядається артикул 105, котрий після редакційних поправок приймається Комісією. Зачитується артикул 119, що приймається в додатком відносно дальнішого порядку обрання Голови Держави. Після ознайомлення з розділом що до Ради міністрів, Комісія в змінює його назву на "Правительство", що більше відповідає по суті. Після дискусії та поправок Комісією приймається артику- ли: 120 та 121. Після редакційних поправок та викінення третього уступу, приймається артикул 122. Зачитується та приймається артикул 123. Зачитується артикул 124: після обговорення вноситься поп- равки: замість згодою Голови Держави-"Державного Сойму", замість державних секретарів-"товаришів міністрів", після чого артикул приймається. Після обговорення та редакційних поправок приймаються арти- кули: 125, 126, 127, 129, 128 і 130. Зачитується артикул 131, котрого 4-й уступ вставляється ок- ремим артикулом під ч. 132. І приймається Комісією. Артикул 132 приймається в додатком відносно об"єднаної Ради. Зачитується заява члена Комісії п. Золотницького, що з огляду на його від "ізед по службовим справам до Варшави, він де-кілько день не зможе бути присутнім на засіданнях Комісії. Заяву п.Зо- лотницького прийнято до відома. Засідання замкнено о год.2. Чергове засідання 24-го Вересня о год.6 вечора.- Голова Комісії Михайло Білинський Секретар Юрій Галіць ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 24-го Вересня 1920 року. Ч.31. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман, Виктор Завадський, Ілля Золотницький, Пилип Пилипчук, Олександр Ковалевський, Хведір Хижня і Івн Липа. Секретарє Юрко Білиць. Засідання відчинено о год.6-30". Комісія продовжує постательне відчитання проекту. Артикул 133 приймається в редакції проф.Айхельмана. Артикул 134:в першому обсязі викреслюється:"що у визначенім в законі обсязі ділання рішаються постійно".В третьому обсязі додається,що вибори до установ самоврядування переводяться "на підставі пропорціональності".З цими поправками артикул 133 приймається Комісією. Зачитується та приймається артикули з редакційними поправ- ками:135,136,137 і 138.В артикулі 139 змінюється:в справедливості на "у виконаної правосудності".Що до третього абзаца-п.Липа пропонує задержати редакцію підкомісії,що звер- хня влада може хвилево усунути суддю,що приймається Комісією. Артикул 140 приймається в додатком,що окремий закон для суддів, визначить їх права та обовязки. Зачитується та приймається артикули:141,142 і 143. Зачитується артикул 144.Приймається пропозиція п. Ковалевсь- кого,що до зміни назви:народня оборона на "оборона Держави". Артикули:144,145,146,147,148 і 149 після редакційних поправок приймаються Комісією. Артикул 150 приймається зі зміною назви:міліція на "полиція". Артикул 151 приймається в додатком п Ковалевського,що до при- сяги Голови Держави.Артикули:152,153,154 і 155 приймаються в редакції п.Ковалевського.Артикули:156,157,158 після редакцій- них поправок приймаються Комісією.Комісія приймає артикул 4-й в редакції п.Пилипчука,при чому п.Липа голосує проти і закла- дає Засідання замкнено о год.8-45" Голова Комісії: Михайло Білінський Секретар Юрій Толмач ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 25-го Вересня 1920 року. Ч.32. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Липа,д-р Степан Мішко,Пилип Пилипчук,Хведір Хижняк і Євгень Доничевський. Секретаре Юрко Віліц. Засідання відчинено о год.ІІ. Комісія розглядає артикул 89 відносно контролю.П.Данишевський,представник Державного Контролю,запрошений Комісією яко фаховець,находить конструкцію цього артикула взятої з пруської Конституції,що не відповідає сучасному життю.Утворення найвищої Контрольної Комісії не потрібно,бо поруч з нею є Державний Контроль. П.Пилипчук проводує вибір контрольору вище/ вибору Ради міністрів. П.Білінський пропонує,що контрольор вибирається Парламентом,в склад кабінету не входить і не уходить з відставкою кабінету.Недовіра може бути висловлено Парламентом. Після дискусії артикул 103 приймається повний в редакції. Комісія переходить до обговорення артикула 135 відносно самоврядувань,що приймається в редакції проф. Айхельмана.- Засідання замкнено о год.1-30". Чергове засідання 27-го Вересня 1920 року.о год.ІІ ранку. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Юрій Ганець ЖУРНАЛ засідання Комісії по виробленню Конституції У.Н.Р. 27-го вересня 1920 року. 4.33. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Біктор Завадський,Олександр Кова- левський,Іван Липа, д-р Степан Мінкр,Лилип Пилипчук і Хве- дір Хімняк. Секретарєв крко Біліц. Засідання відчинено о год.11-30". Комісія розглядає проект текста присяги Голови Держави та членів Державного Сойму, складений проф.Айхельманом. Після зачитання та редакційних поправок текст присяги Ко- місією приймається.Комісія переходить до обговорення артику- ла 103 про Найвищий Народний Суд,проект котрого представлено членами Комісії проф.Айхельманом і п.Завадським.В цьому проекті п.Завадський пропонує назву замість "Найвищого На- роднього Суду"-"Окремий склад Найвищого Касаційних та Адміні- страційних Суддів для розсуду злочинів вищих осіб Українсь- кої Держави". П.Липа пропонує замінити назву особистий склад Найвищого Суду.П.Пилипчук пропонує окремим абзацом в артикулі 69 зав- начити підлеглість членів Державного Сойму Найвищому Суду за злочини по стану членів Державного Сойму,що Комісією при- ймається в редакції п.Завадського.Після обговорення 103 ар- тикула змінюється назва і приймається нова "Найвищий Держав- ний Суд." Після редакційних поправок артикул 103 приймається Комісією. Засідання замкнено о год.2. Чергове засідання 27-го Вересня 1920 року о год.6 вечора. Голова Комісії Михайло Білінський Члени: Секретар Юрій Біліц ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.н.Р. 27-го Вересня 1920 року. Ч.34. Головує п.Михайло ЗІЛІНСЬКИЙ.. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Лина, д-р Степан Мішко,Пилип Пилипчук і Хведір Хіжняк.- Секретарю Фрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-30". Д-р Мішок вносить додаток що до сесій Державного Сойму, де сесії поділяються на чергові та позачергові. Проф.Айхельман не розділює в такий спосіб сесії, а про- понує, щоб перерва між сесіями була б не більш 6 місяців. Після обговорення і формулюванки та редакційних попра- вок пропозиція п.Мішко що до сесій Державного Сойму при- ймається Комісією. Друга пропозиція п.Мішко:під час припинення громадян- ських свобод і введення виняткового стану-Державний Сойм збирається автоматично в зазначений термін. По обговоренню цієї пропозиції Комісія її відклонює. Д-р Мішко закладає "вовчий серогатин". Комісія приймає додаток до артикулу 60 що до приняття присяги членами Державного Сойму. Комісія приймає внесені проф.Айхельманом додатки до артикулів 147,32 і 42:- Засідання замкнено о год.9-304.- Голова Комісії М. Білішев Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції УНР. 28-го Вересня 1920 року. Ч.35. Головує п.Михайло ВІЛІНСЬКИЙ. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Іван Липа,д-р Сте- пан Мішко,Олександр Ковалевський,Пилип Пилипчук і Хведір Хікняк. Секретарю: Орко Віліц. Засідання відчинено о год.6-15". Зачитуються журнали засідань ч.5,20-33,що приймаються Ко- місією.Комісія переходить до другого постательного відчитання статей проекту,при чому з поправками статистич- ної комісії.В першому артикулі викреслюється "у всьому",в другому артикулі-виправляється заголови на "загалу",в 4-му артиклулі п.Липа закладає Др-Мішко закладає востінне дегарантеесе. В 13-му артикулі змінюється вираз-в хвилі-на "з хвилі".Дода- ється солово-як-"як що вони"прохивали менш як пять років". П.Ковалевський пропонує додати:"в хвилі проголошення незале- жної Української Народньої Республіки,що принято Комісією. Слово-цего-замінюється на "сього".В артикулі 14-му в другому абзаці викреслюється слово "жінка".В артикулі 15-му частина відносно знесення привілеї поміщається другим уступом,рівно як частина що до прийняття чужоземного ордера-третім уступом. Проф.Айхельман пропонує слідуючий порядок:артикул 15-й скла- дає:a/I-й уступ 15-го артикулу,б/артикул 17-й,в/артикул 16-й- що приймається Комісією. П.Ковалевський пропонує артикул 16-й відносно прав жинок- викіннуто,бо це є зазначено в початку артикула 15-го,куди від- несено цей 16-й артикул.Пропозицію п.Ковалевського відклонено. при чому при голосованню артикула 15-го в цілому п.Ковалевсь- кий голосував проти не по змісту артикула,а останньої його редакції. В артикулі 23-му зміняється вираз-має місце-на "відбиває- ться".Що доартикулу 24-го на голосовання Комісії подається абзац відносно дня одпочинку, що приймається в новій редакції підкомісії. В артикулі 25 змінюється слово-заглянених-на "зачинених." -не противні-на "несупуручні". В артикулі 26-му зміняється слово-закласти-на "васнувати". В артикулі 34-му змінюється слово-завести-на "встановлювати". Комісія рідкадає окрему назву для під"одділу-охорона праці. Комісія ухвалила не умивати у всіх випадках апострофу. В артикулі 43 слово-високости-заміняється на "розмір". При мається додаток проф:А.Хельмана до артикула 44; форму і спосіб, а також умови......"В артикулі 46 зміняється вираз:вина- городити шкоду-на "відекодувати за збитки." Артикул 47 при мається в редакції проф.А.Хельмана-вої громадяне мають право заснувати спілки та товариства, як і скликати збори, що не перечать карним законам і публічному безпеценству. Окре мий за- кон визначить порядок користування з цих прав. В артикулі 50 слово-притягнено-заміняється-"покликано"- Відчитання припинено на артикулі 53. Засідання замкнено о год.9 вечора.- Чергове засідання о год.6 вечора 29 Вересня 1920 року. Голова Комісії Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 29-го Вересня 1920 року. Ч.36. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Виктор Завадський,Іван Липа,Хведір Хіжняк,Олександр Кобалевський,д-р Мішко і Пилип Пилипчук. Секретарює Єрко Біліц. Засідання відчинено о год.6-35". В артикулі 55 викреслюється-основний Державний. Проф.Айхельман вносить додаток відносно тимчасової перерви сесії,що пропонує як додаток до артикулу 58.У формулювці п.Липи та п.Завадського з поправками Комісії додаток цей при- ймається:"Тимчасові перерви на час не довший як 10 днів і не більшій як двічі можуть призначати Голова Держави,або Державни ний Сойм.Перерви на більший час призначається за спільною зго- дою Голови Держави та Державного Сойму." Що до артикулу 61 проф.Айхельман пропонує додати строк на який вибирається Голова Сойму,товариші та секретарі.Комісія відносить цю поправку до правильника.Друга поправка проф.Ай- хельмана,що до утворення Державним Соймом Комісій-приймаєть - ся в слідуючий редакції:"Ці комісії можуть з постанови Державно ного Сойму продовжувати роботу,що на них покладено і під час перерви між сесіями." Третім уступом 61 артикулу приймається додаток проф.Ай- хельмана що до невирішених справ з перервою сесії Державного Сойму,в слідуючий редакції справи що розгляд їх не заявлено в біжучу сесію з постанови Державного Сойму переноситься на ро- згляд наступної сесії.Що артикула 62 проф.Айхельман пропонує зазначити недійсність статей правильника на випадок суперечно- сті їх основних законів.Проти висловлюється п.Завадський та п. Білінський.Пропозицію відклонено. Проф.Айхельман пропонує додати до 63 артикулу що можливості обжаловання рішення Сойму,що до уповажнення вибору члена Дер- жавного Сойму-відклонено Комісією. Проф.Айхельман пропонує залишити назву Державний Сойм тільки з початку артикулів,а далі вживати тільки Сойм. П.Пилипчук вносить додаток до артикулу 64,або в наслідок, що його зазначено в артикулі 60. В артикулі 68 проф.Айхельман пропонує зазначити,що правильник опреділять випадки невиплати утримання,що Комісією віднесено до окремого закону. Комісією приймається додаток п.Завадського до артикулу 70:"карно-судове слідство припинено на час важності мандату".Комісією приймається додаток проф.Айхельмана:"ці постанови не прикладаються до карної відповідальности,члени Державного Сойму,коли він є редактором періодичного,або не періодичного видання."Приймається додаток проф.Айхельмана до артикула 75,що право законодавчого почину має кожний член Державного Сойму,коли його пропущено підписами 10 членів. По пропозиції п.Ковалевського в артикулі 78 змінено строки на 7 та 14 днів.Проф.Айхельман пропонує зміну порядку артикулів 82,84,85 та 83-що Комісією відклонено. Проф.Айхельман пропонує додаток що до ухвали видатків фінансового законодавства під час перерви сесії.Н.Мішко висловлюється проти.ІІ Липа висловлюється за можливість подібних розпоряджень Ради міністрів,але в обмеженнях,щоб не доводити до конфліктів в Державним Соймом.Пропозицію п.Айхельмана відклонено. Приймається додаток проф.Айхельмана що до артикулу 97:"судові та адміністраційні установи і самоврядування на жаданні Комісії Державного Сойму зобов'язані подати відомості необхідні для в"ясування справ,зазначених Комісією,а рівно подати для неї потрібні діла та документи.- Засідання замклено о год.9-30". Голова Комісії Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 30-го Вересня 1920 року. ч.37. Головує п.Михайло Білінський. Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Липа,д-р Степан Мішко,Пилип Пилипчук і Хвєдір Хиник. Секретаре Єрко Біліц. Засідання відчинено о год.10-30"-. Зачитуються протоколи 13 та 14,що приймається Комісією. Комісія продовжує друге постательне відчитання проекту.В артикулі 103 слово-реченець-змінюється на "час".Пропозицію проф. Айхельмана викреслюється другий абзац артикулу 104-відкленено Комісією.В артикулі 105 в другому абзаці викреслюється:"сам чи має місце."Приймається додаток внесений проф.Айхельманом до артикулу 106 в слідуючий редакції:"Голова Держави має вищий догляд за законністю урядування."В артикулі 113 закреслюється кінець його від слова-оскульки-.В артикулі 119 в третьому абзаці додається:"після-того,як складе."В артикулі 130 викреслюється слово-цілковито.-Що артикулу 131 Адміністраційного Суду проф.Айхельман вносить пропозицію організації Адміністраційного Суду на судових принципах,що приймається в редакції п.Ковалевського:"на судових засадах".В артикулі 136 заміняється слово:"видається"на-проголошується-.Приймається додаток до артикулу 143:"окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого касаціонного суду."В артикулі 146 приймається зміна: "Української Держави та непорушності її кордонів."Приймається додаток до артикулу 151:"агідно з артикулом 119".В артикулі 153 викреслюється-про устрій Української Держави."В артикулі 154 приймається зміна:-сього основного Державного закону/конституції/-. Засідання зачинено о год.9. Чергове засідання о год.6 вечора І-го Жовтня 1920 року. Голова Комісії Михайло Білінський ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. 30-го Вересня 1920 року. Ч.38. Головує п.Михайло Вілінський . Присутні: Проф.Айхельман,Віктор Завадський,Олександр Ковалевський,Іван Липа,д-р Степан Мішко,Пилип Палипчук і Хведір Хижняк. Секретарю Юрко Бідіц. Засідання відчинено о год.6-10" Зачитуються журнали засідань ч.ч.15,16,11,18,36 і 37,що приймається Комісією. Вноситься пропозиція що до розрішення трудів,в будинку Державного Сойму за згодою Голови Державного Сойму. П.Ковалевський вносить поправку що до згоди президії Державного Сойму на переведення труду. Голосуванням пропозицію прийнято в редакції:"в будинку та помешканню труд,вилучення і арешти можуть відбутися тільки зі згодою Голови Державного Сойму." На голосування поставлена прийняття проекту в цілому,що Комісією приймається одноголосно. Засідання зачинено о год.8-30". Голова Комісії Михайло Вілінський Члени: ЖУРНАЛ засідання Комісії по розробці Конституції У.Н.Р. "І" Жовтня 1920 року. ч.39. Головує п.Михейло Білінський. Секретарює Юрко Біліць. Присутні: Проф.Айхельман, Віктор Завадський, Олександр Ковалев- ський, д-р Степан Мішко, Іван Липа, Хведір Хіжняк і Пилип Пилипчук Засідання відчинено о год.6. Ухвалено: представити Раді міністрів текст проекту Консти- туції і протоколи засідань. 2/Через окрему делегацію в складі: Голови Комісії, заступника Ре- леви п.Білінського, та членів Комісії: п.Ковалевського вручити п.Головному Отаману текст виробленої Конституції. 3/Довести до відома Раді міністрів, що Комісія находить необхі- дним присутність заступника Голови та членів Комісії Проф.Ай- хельмана і п.Ковалевського при розгляданню і затвердженню про- екту основного державного закону.. 4/Архив передати в розпорядження Голови Комісії, Міністра Зако- рднених Справ. 5/Комісія постановила звернутися до Уряду, аби їй було держаче- не вироблення закону про вибір до Державного Содму, рахуючи це найважнішою вимогою часу. 6/Зредагування остаточне протоколу і передачу всіх матеріалів Комісії-Комісія доручає презідії. 7/Позачерговим залва п.Ковалевського: П.Ковалевський констатує, що завдяки праці Комісії, повернення на терени Українськи буде більш раціональними. Звертає увагу, що вся праця шла тихим нормальним шляхом, завдяки надзвичайно так- товному і умілому головуванню п.М.Білінського. По дорученню па- ртії висловлюють подяку п.Білінському, до чого приєднуються і всі члени Комісії. 8/П.Білінський підкреслює, що ця робота Комісії буде історичною пам'яткою, що залишиться в життю, незалежно від того, чи буде прий- нято проект Закінчує свою промову п.Білінський висловленням подяки всім членам Комісії.- Голова Комісії Секретар ПРОЕКТ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ. ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН. ПРО УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. I. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. А Р Т И К У Л I. Українська Держава є самостійною і вповні незалежною державою з демократичним, парламентарним і республіканським устроєм і носить на- зву: Українська Народна Республіка. А Р Т И К У Л 2. Території українських земель з обраними історичними, культурними і господарськими інтересами, є осібна ці, що в часи кинішньої великої ре- волюції утворили у себе окремі державні організми, мають право злучити- ся на засадах федерації з Українською Народньою Республікою в один спільний державний організм, коли цього замажає їхня законодавче тіло. Окремий основний державний закон означить на той випадок круг діляння спільної влади законодавчої, виконуючої і судової. На той випадок буде для всіх спільне право громадянства. А Р Т И К У Л 3. Більші географічні частини Української держави, що виказують ок- ремі господарські інтереси, одержать місцеву автономію з власним кра- євим Зодлом, що видаватиме закони в справах місцового значення. Дер- жавний Соїм Української Держави вирішить зміст цієї автономії і визна- чить круг діляння Краєвих Соїмів. А Р Т И К У Л 4. Границі Української Держави можна усталювати і зміняти тільки основним державним законом. А Р Т И К У Л 5. Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі. А Р Т И К У Л 6. Державними барвами Української Держави є барви синьо-жовта. АРТИКУЛ 7. Державною мовою Української Держави є мова українська. АРТИКУЛ 8. Всі державні установи і державні службовники Української Держави носять назву республікансько-українських. Право уживання державного гер- бу мають виключно державні установи Української Держави. АРТИКУЛ 9. Повновладдя в Українській Державі належить до загалу її городян, що виконуює цю владу в царині законодавчій через Державний Сойм, в царині виконавчій через Голову держави і Раду міністрів, а царині виміру і справедливості через незалежні суди. АРТИКУЛ 10. Державний Сойм Української Держави буде однопалатним тілом, що його вибирається на підставі загального, так для чоловіків як і для жінок рів- ного, безпосереднього, таємного і пропорціонального права голосування. II. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВА АРТИКУЛ 11. Православна церква в границях Української Держави є автокефальною в патріархом в Києві на чолі. АРТИКУЛ 12. Окремий державний закон означить загальні рами організації правос- лавної церкви в границях Української Держави, застерігаючи її внутрішню автономію та непорушучи канонічних постанов, означить її правне відноше- ня до держави. III. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГОРОДЯН. АРТИКУЛ 13. Всі городяни Української Держави так чоловіки як і жінки, без різниці віри, народності і походження є рівні перед правом. Зноситься всі родові, станові, дворянські привилеї та всі родові і особисті дворянські титули. Українському городянинові не вільно приймати заграничного дворянства, заграничного дворянського титулу або заграничного ордера. АРТИКУЛ 14. Українське горожанство в хвилі утворення незалежної Української держави мають: 1/Всі особи української народності, що мешкають в границях Україн- ської Держави; 2/Всі особливих народностей, що в дни першого липня 1914 р. стало найменше від року мешкали в границях Української Держави і їх діти при чому не рахуються застала замежних всі урядові і військові особи бувшої Російської Імперії, що не уродилися в границях Української Дер- жави. АРТИКУЛ 15. Українське горожанство набувається: 1/Через уродження в родичів, горожан Української Держави; 2/Жінка через подружжя з горожанином Української Держави; бувша го- рожанка Української Держави по смерті чука, або по розводі відзи- скує назад на своє жадання українське горожанство; 3/через надання горожанства покликаною до цього державною владою. Особи української народності, що поселяться в границях Української Дер- жави, не можна відмовити надання українського горожанства. Окресний закон точно означить постанови що до набуття і утрати ук- раїнського горожанства. АРТИКУЛ 16. Всі публічні уряди є рівно доступні для всіх горожан на умовах, означених в законі. АРТИКУЛ 17. Міжна в Українській Державі має всі права цивільні, горожанські і політичні марівні з мушною і рівні з ними обовязки супроти держави в винятком обовязку військової служби. Замісць цеї закон може установити для жінки окремий загальний обовязок іншої служби в користь держави. АРТИКУЛ 18. Всі узнаті державою релігійні визнання є супроти держави рівноправ- ні і рівноправні, мають право уряджувати публічні набоженства, сповнати релігійні обряди і закладати релігійні товариства; в границях законів користуються вони внутрішньою автономією. Стор.4. АРТИКУЛ 19. Члени релігійного визнання, що його досі не узвала держава не мають права до публічних набоженств в місцях замкнених воїн можуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди, не противни законові і публічній моралі. Узнання релігійного визнання, що його досі держава не визнавала, перерводиться тільки дорогою окремого закону. АРТИКУЛ 20. Вільність сумління і віри забезпечується кожному. Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинностях або обрядах. Забезпечується кожному вільність зміни релігійного визнання. АРТИКУЛ 21. З причини релігійних переконань не можна нікого позбавляти прав, що ними користуються інші горожане. Ніхто однак з горожан не може ухилитися від сповнення публічних обовязків з причини своїх релігійних переконань. АРТИКУЛ 22. Вільність національного і культурного розвою для горожан національних меншостей забезпечується. Окремим законом для національних меншостей означить точно їх права в школі і публічнім життю. АРТИКУЛ 23. Не можна нікого позбавити властивого суду. Виняткові суди допускається тільки в випадках, означених в законі, що його видано перед поповненням каригідного чину: АРТИКУЛ 24. Вільність особиста горожан забезпечується. Не можна нікого арештувати, ані піддати особистому трусові без роска в суду, в винятком схоплення на горячим вчинку і в випадках, що їх предбачає закон, та в спосіб, що його закон означає. Протягом слідуючих 48 годин належить арештованого відставити до суду, що яснійно рішає про його дальше задержання в арешті з поданим причини або пускає на воду. АРТИКУЛ 25. а) Каре переслідування і вимір кари переводиться тільки на підставі істинуючого закону. Цивільна смерть, ганебна кара і видалення українського горожанина єврея з Української Держави є не-допущені. АРТИКУЛ 26. Власність є недоторканна. Повне або частинне вивласнення може мати місце тільки з огляду на публічну і суспільну ужиточність, або з еконо- мічних причин в випадкаххта в спосіб, що їх означає закон і тільки за платою відшкодовання. АРТИКУЛ 27. Мешкання горожанина є недоторкане. Вхід до мешкання органів влади, домашній труд, забрання листів, кореспонденції, документів, друків або ин- ших рухомих предметів має місце тільки на підставі судового розказу на письмі і в випадках, що їх предбачає закон. З висліду труду належить інтересованому дати окреме посвідчення АРТИКУЛ 28. Кожний горожанин має повну волю зміни місця побуту і перенесення своїх власності в границях держави. АРТИКУЛ 29. Кожний горожанин має право вимигрувати за границю держави за ви- нятком випадків, означених в законі. АРТИКУЛ 30. Кожний горожанин має право вільного вибору звання і зарібку; опра- ничення в тім напрямі можна допустити тільки в дорозі закону. АРТИКУЛ 31. Вся людська праця, як дзерело людського істнування і культури, знах-одиться під охороною закону. Держава має право контролі що до винагороди за наземну працю і що до усвідомлін наземної праці. АРТИКУЛ 32. Забезпечуэться воля страйків за випадком випадків, означених в Стор.6. законі, що відноситься до тих родів занять, котрих перерва грозить жит- тю і здоровлю горожан. А Р Т И К У Л 33. працьовавці і робітники з рівні супроти себе. Спори між ними рішаєть- ся дорогою добровільного розм'емчого суду, або коли се неможливе, при до- помозі державних роз"емчих урядів. А Р Т И К У Л 34. Правні мідносини державних службовників грунтуються не на кождочаст- ній добровільній умові між ними і державою, а на окремим службовим законі /службова прагматика/. А Р Т И К У Л 35. Держава є обовязана винагородити горожанинові шкоду, що йому заподіяно урядованим державних цивільних або військових осіб, що не було згідне з законом, або з обовязками. Внесення позву проти держави о шкодовання в цього титулу не залежить від дозволу держави. Держава має право надати від урядовця, що заподіяв шкоду, звороту від- шкодовання, що вона його заплатила пошкодованому горожанинові. Ті самі постанови відносяться і до відповідальності самоврядування та громад за шкоду, що її заподіяно горожанам противаконним урядованим їх органів. Окреєний закон означить точно постанови, що до обовязку держави і са- моврядування та громад до заплати відшкодовання горожанам за шкоду, що її им заподіяно противаконним урядованим органів держави, самовряду- вання або громад. А Р Т И К У Л 36. Тазмищцю листову і тазмищцю кореспонденції забезпечується всім го- рожанам. Можна її нарушити тільки на підставі судового росказу і в випад- ках, означених в законі. А Р Т И К У Л 37. Вільність думки в слові, письмі, друку і в образовній формі забезпечу- ється кожному в границях, означених в законі. А Р Т И К У Л 38. Забезпечується вільність преси. Стор.7. Пресу можна піддати тільки тим обмеженням, що їх точно означає закон. Не можна завести попередньої цензури і концесійної системи на видаван- ня періодичних друків. Не можна відчалити почтового дебіту друкам, що вин- шли в границях держави. АРТИКУЛ 39. Забезпечується кожному вільность науки, навчання і наукових дослі- дів. Кожний горожанин має право валокити школу або виходавчи заклад і мийти керуватися на усілях, означених в законі. Всі приватні школи і приватні виховавчі заклади стоять під догля- дом держави. Наука в школах, що їх удержує держава, самоврядування або громада, з безплатна. Характер публічних шкіл не може бути конфесійний. Про науку релігії в народних і середніх школах дбають відповідні релігійні визнання. АРТИКУЛ 40. Наука у початкових народних школах є загальна і для всіх обов'язкова. Держава і самоврядування та громади мають подбати, щоб всі діти в шкільним віці могли користатися в цей науки. Для неписьменних в дорослім віці належить урядити окремі курси для вивчення письма. АРТИКУЛ 41. Забезпечується вільность зборів і товариств. Обмеження цього права є дозволені тільки в дорозі закону. АРТИКУЛ 42. Всі горожане мають право вносити петиції поодиноково збірно до всіх законодавчих і репрезентативних тіл, до державної влади та до самоврядувань. АРТИКУЛ 43. Горожанські права особистої вільности /арт.24/, недоторканності меж- кання /арт.27/, таємниці листової і кореспонденції /арт.36/, вільности друку і преси /арт.37 і 38/, вільности переселення і виселення /арт.29 і арт.30/, і вільности зборів та товариств /арт.41/, можна часово зави- сити для місцевостей, де таке зарадження є конче необхідним для публічно безпечності. Це може зарядити тільки Рада Міністрів за згодою Голови держави не часі війни, або коли загрожує вибух війни, або на випадок внутрішніх робурків, або масових протидержавних змов, що загрожують основним держав- ним законам, цілості держави, або безпецності городан. Це зарядження мусить бути оголошено в Вістнику державних законів за підписом Голови держави і всіх міністрів і з покликом на цей артикул. Мусить воно бути подане до відома Державної Ради, що може ухвалити знесення цього зарядження. Окрім закон про винятковий стан точно означить переведення вище- наведених засад збільшенням компетенції цивільних влад або установлень військових влад на місце цивільних. АРТИКУЛ 44. Всі городане є обовязані до вірності супроти держави. До вступлення до державної служби в чужій державі, до вступлення до чужої армії і до приняття чужого городанства мусять вохи одерати довід від тутешньої влади. АРТИКУЛ 45. Всі городане мужського роду є обовязані до військової служби. Окрім закони означать рід і спосіб, порядок і час тривання військової вої служби, звільнення від цього обовязку, винці особисті і річеві повин- ності на воєнні цілі. АРТИКУЛ 46. Всі постанови про городянські права стосуються до військових осіб всіх степенів, окрімки не противляться тому військові закони і простанови про військову карність. АРТИКУЛ 47. Всі городане є обовязані коритися основним державним законам і всім иншим законам, шанувати законну владу, улекшувати її завдання та сповняти її роскази, видані згідно з законом, сумлінно сповнювати всі публічні уря- ди так державні, як і самоврядування і громади, до котрих їх покликано, платити податки і поносити всі тягарі особисті і річеві повинності. Стор.9. АРТИКУЛ 48. Кожний чужинець в хвилі, коли вступить на землю Української Держави з вільний, стоїть під охороною її законів і користає зі всіх прав укра- їнського горожанина крім прав політичних. Окремий закон може обмежити також частинно або цілковито право на- бування через чужинців нерухомостей, промислових, гірничих, або банківських підприємств та економічних концесій в границях Української Держави. Закон означує, під якими умовами може чужинець одержати українське гороожанство. Державна влада може видалити чужинця з границь Української Держави коли він переступає її закони або стає тягарем для публічної доброчин- ності. За звичайний злочин, що його чужинець допустився за границею, можна його видати його державі на її домагання, а то на підставі ухвали тутеш- ніх судів. За злочин, що його чужинець допустився за границею в політичних причин, не вільно його видавати. Чи заходить такі причини, рішають тутешні суди. IV. ДЕРЖАВНА РАДА. АРТИКУЛ 49. Вся законодавча влада належить виключно до Державного Сойму, що його вибирається на підставі загального так для чоловіків як і для жі- нок рівного , безпосереднього, таємного і пропорціонального права голосо- вання. АРТИКУЛ 50. До хвилі включення першого Державного Сойму вся законодавча влада належить до Державної Ради. Окреємий основний державний закон означить склад і спосіб вибору Державної Ради. АРТИКУЛ 51. Державна Рада не може однак змінювати постанов цього закону що до організації влади верховної. АРТИКУЛ 52. Державна Рада мусить бути скликана, коли вибрано найменше 90 іі членів. Стор. 10. А Р Т И К У Л 53. До важности ухвал Державної Ради потреба присутності найменше 50 іі членів. А Р Т И К У Л 54. Державну Раду скликує на першу сесію і надальшні наступні сесії Голова Держави окремим наказом за своїм підписом і підписом всіх міни- стрів, до його оголошується в Вістнику державних законів. В той сам спосіб оголошується замкнення сесій і розв'язання Держав- ної Ради. Перша сесія Державної Ради мусить бути скликана не підмінше як 14 днів, числячи від дня, коли вибрано число іі членів означено в арт.52. А Р Т И К У Л 55. Державну Раду можна розв'язати тільки тоді, коли буде вибраний пер- ший Державний Сойм Української Народньої Республіки. Тим замким наказом, що його видадо в спосіб означення в арт.54, що ним розв'язується Державну Раду, скликується рівночасно перший Державний Сойм на першу його сесію. А Р Т И К У Л 56. Перше засідання Державної Ради отвірає Голова держави, або з його доручення Голова ради міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державної Ради і покликуючи до тимчасового проводу наистарного віком члена Дер- жавної Ради. А Р Т И К У Л 57. Державна Рада вибирає з поміж себе Голову і відповідне число Його заступників та творить відповідні комісії. А Р Т И К У Л 58. Рада міністрів на внесення міністра внутрішніх справ виробить і ок- лосить в Вістнику державних законів, ще перед першим засіданням Держав- ної Ради, тимчасовий правильник нарад Державної Ради. Цим правильником керується Державна Рада так довго, доки сама не ви- робить для себе нового правильника і не оголосить його в Вістнику дер- жавних законів. Вироблений Державною Радою правильник обов'язує негайно по його оголошенню в Вістнику державних законів і для своєї важности Стор. II. не потребує ствердження через Голову держави. А Р Т И К У Л 59. Державна Рада-сана рішає про важність запротестованих виборів на підставі окремого внесення своєї конституційної комісії. Член Державної Ради, що його мандат опротестовано, виконує свої права і обов'язки до хвилі, коли Державна Рада ухвалить незалежність його вибору. Міністр внутрішніх справ в дні створення Державної Ради передає їй всі виборчі акти разом з внесеними протестами. А Р Т И К У Л 60. Мандат члена Державної Ради погасає тільки в наслідок його смерті уневаження мандату через Державну Раду, добровідного зложення мандату або утрати виборчого права. Про погашення мандату, Голова Державної Ради негайно повідомляє листовим міністра внутрішніх справ, а цей до 14 днів по одержанню пові- домлення оголошує в урядових часописі доповнюючий вибір. Основний Державний закон про склад і спосіб вибору Державної Ра- ди постановляє, коли не переводиться доповнюючого вибору. А Р Т И К У Л 61. Вибраним членам Державної Вади вручає міністр внутрішніх справ окреме посвідчення, що уповноважує їх до вступу до Державної Ради. Опротестований мандат не впливає на видання цього посвідчення. А Р Т И К У Л 62. Внутрішньою і зовнішньою урядовою мовою і новою нарад Державної Ради є виключно тільки українська мова. А Р Т И К У Л 63. Член Державної Ради виконує всі свої права і обов'язки тільки осо- бисто. А Р Т И К У Л 64. Член Державної Ради одержує в часі тривання сесій добові з суми 2.000 гривень денно і вворот коштів дороги від свого місця замешкання до місця орідку Державної Ради. Користується він безплатно державними залізницями і державними Стор. 12. пароплавами. Голова Державної Ради одержує добові в сумі 4.000 гр. деню, а всі його заступники по 3.000 гр. деню. Міністр внутрішніх справ дорогою окремого розпорядку означить висо- кість і спосіб обчислювання звороту коштів дороги для членів Держав- ної Ради. АРТИКУЛ 65. Члени Державної Ради є представниками загалу горо-зан Української Держави. Раз вибраного члена Державної Ради можна відкликати. В його діяльності в Державній Раді не можна його в'язати якими-небудь інструкціями. За свою діяльність в Державній Раді підповідає він тільки перед самою Державною Радою. АРТИКУЛ 65. Члени Державної Ради користуються повною недоторканністю від хвилі, в Бістинку державних законів пользяться наказ Голови держави про скликання Державної Ради до хвилі, коли там же пользяться наказ про її роз- в'язання. Пізніше вибраний член Державної Ради користується повною недоторканністю вже від хвилі свого вибору . Перерва між сесіями Державної Ради не порушує недоторканності її членів, ани вибору презідії та комісій. В тим часі членів Державної Ради не вільно переслідувати ані кар- но-судово, ані карно-адміністраційно, ані арештувати без згоди Державної Ради, за винятком схоплення на горячим вчинку. В тим останнім разі належить про це донести негайно Голові Держав- ної Ради і просити о дозвіл на дальший арешт або дальше карно-судо- ве слідство. На ладання Державної Ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство припинене. В випадку перерви між сесіями новице право виконує Голова Держав- ної Ради. АРТИКУЛ 67. Члена Державної Ради, що в своїй промові або в залпі в Державній Раді нарушив права приватної особи, може укривдженій потягнути до кар- но-судової відповідальності. На той випадок судова влада має одержати довіл Державної Ради по дуції постанови арт.66. АРТИКУЛ 68. Член Державної Ради не може купувати, ані арендувати державні доб- ра, або приймати державні роботи, або доставки; не може рівно одержати някої державної концесії. АРТИКУЛ 69. Засідання Державної Ради є язвні. Засідання Державної Ради можуть бути таємні на жадання Голови Державної Ради, представника правительства, або найменше 10 членів Дер- жавної Ради на підставі окремої ухвали, що западає по опущенню через публіку салі нарад. АРТИКУЛ 70. Не можна нікого потягати до відповідальності за справовдання з публічного засідання Державної Ради, що є згідні з правдою. АРТИКУЛ 71. Право законодавчого почну мають: Рада міністрів, кожний з мі- ністрів а окрема і кожний член Державної Ради. АРТИКУЛ 72. Ухвали Державної Ради западають звичайною більшістю голосів присутніх членів. На зміну основних державних законів треба двох третин голосів присутніх членів. Такої самої більшості треба на той випадок, коли Голова держави відмовився ствердити законопроєкт, що його ухвалила вже Державна Рада. АРТИКУЛ 73. Ухвалений через Державну Раду законопроєкт відсилає Голова дер- жавної Ради Голові Ради міністрів; а цей до 3-х днів Голові держави до ствердження протягом 7-ми днів. Стор.14. Стерджений через Голову держави законопроект вертає знову до Голови Ради міністрів, що оголошує його негайно в Вістинку державних законів з підписом Голови держави і відповідного міністра згідно відповідних міністрів, або цілої Ради міністрів. Перед початком тексту закону належить зазначити, що ухвалила його Державна Рада згідно з постановами статтей 50, 53, 72 і 78. АРТИКУЛ 74. На випадок відмови ствердження законопроекту через Голову держави, Гол-ова держави має протягом 7-ми днів звернути законопроект Голові Ради міністрів в письмених наведеннях причин, чому його не стверджено. Голова Ради міністрів протягом дальших 3 днів відсилає нестверджений законопроект Голові Державної Ради, що ставить його на дзвінкову порядку найближчого засідання Державної Ради. Державна Рада без дискусії або приймає уваги Голови держави, що до потреби змін в законопроекті і тоді відсилає його до відповідної комісії для дальньшого правильного трактовання, або приймає на-ново в цілості без змін числом голосів, що їх зазначено в арт.72. Прийнятий в цей спосіб законопроект відсилає Голова Державної Ради Голові Ради міністрів в ціли негайного оголошення його в Вістинку державних законів за підписом цілої Ради міністрів з наведенням перед початком тексту закону, що ухвалила його Державна Рада, згідно з постановами статтей 50, 52, 72 і 74. АРТИКУЛ 75. Всі закони оголошуються у Вістинку державних законів. Голова Ради міністрів відповідає за правильне видавання Вістинка державних законів. АРТИКУЛ 76. Накази Голови держави і розпорядки міністрів, що нормують правні відносини, мають бути також оголошені в Вістинку Державних законів з наведенням на їх початку цеї постанови закону, що уповажнює їх до видання цього наказу або розпорядку. АРТИКУЛ 77. Закон входить в життя 15 днів по дня появи Вістинка державних за- Стор. 15. конів, за винятком коли в самім законі означено інший час від кот- рого закон має обов'язувати. День польви Вістника державних законів мусить бути зазначений на його першій стороні. Ця постанова стосується також і до наказів і розпорядків, що їх а зазначенокххххххих в. арт. 76. А Р Т И К У Л 78. Ніхто не може вимагатися незнакомим закону, наказу, або розпорядку, що їх належить оголошено. А Р Т И К У Л 79. Податки і публічні оплати можна побирати тільки на підставі зако- ну, що його ухвалила Державна Рада і в спосіб тамже зазначений. А Р Т И К У Л 80. Державна Рада ухвалює щорічно окремим бюджетним законом держав- ний бюджет на протяг одного року. Цей бюджет обіймає точне зіставлення всіх видаатків і доходів . В надзвичайних випадках тимчасовий бюджетний закон може обійма- ти час, коротший від одного року. Кожне переступлення бюджету вимагає попередньої ухвали Державної Ради. Означені в бюджетнім законі або в тимчасовім бюджетнім законі прошові квоти можна ужити тільки на ціли тамже зазначені. А Р Т И К У Л 81. Коли Державна Рада перед упливом бюджетного періоду не ухвалить нового бюджетного закону, тоді остає в силі останній бюджетний за- кон, а то на підставі ухвали Ради міністрів за підписом Голови дер- жави і цілої Ради міністрів. Про ухвалу оголошується в Вістнику державних законів, покликуючись на цей артикул. А Р Т И К У Л 82. Затирання державної позички, продаж, заміна або обтяження нарухо- мого державного наділа та приняття за другого державної поруки має місце тільки на підставі закону, що ухвалила Державна Рада. А Р Стор. 16. А Р Т И К У Л 83. Тільки Державна Рада має право означувати валюту, видавати державні кредитові білети та державні облігації. Окремий закон означить докладно позиці справи. А Р Т И К У Л 84. Переведенням справ зазначених в арт.83, займається Державний Банк, що його статут ухвалюва Державна Рада. Міністр фінансів має право нагляду над Державним Банком і відповідає перед Державною Радою за його діяльність. А Р Т И К У Л 85. Контролю над цілістю державної фінансової господарки виконує Державна Рада за допомогою Найвищої Контрольної Комісії, що складається з голови, його заступника і трьох членів, що їх вибрала Державна Рада на протяг 3 літ. Члени Найвищої Контрольної Комісії в своїй діяльності користуються з незалежності судді, виконують нагляд над державними договарами та складають щорічно Державній Раді окремі звіти зі закінчення всіх державних розходів і приходів, а фонди, що ними завідує держава та з загального фінансового становища держави. Члени Найвищої Контрольної Комісії не можуть однак бути її членами, ани занимати іншого державного становища; складають вони присягу суддям у руки Голови Державної Ради. Тільки Державна Рада має право відкликати і змінити членів Найвищої Контрольної Комісії. Окремий закон означить докладно круг діяльння Найвищої Контрольної Комісії і спосіб її урядування. А Р Т И К У Л 86. Державна Рада окремим законом ухвалює щорічний селянський стан війська в часи миру, з окрема число нового військового набору. А Р Т И К У Л 87. Коли Державна Рада на 2 місяці перед закінченням терміном призначення військових новобранців, що його визначає окремий закон про військову Стор. 17. повинність, не означить законом числа нового військового набору, то- ді остає в силі останній закон про число військового набору , а то на підставі ухвали Ради міністрів за підписом Голови держави і цілої Ради міністрів. Цю ухвалу оголошується в Вістнику державних законів, покликуючись на цей артикул. А Р Т И К У Л 88. Всі міжнародні торговельні і цлові умови, міжнародні умови що накла- дають маєткові тягарі на державу або на горожан держави, або заключа- ють для них правні постанови, міжнародні умови що до границь держави, врешті міжнародні мирні умови мусять бути стверджені через Державну Раду. А Р Т И К У Л 89. Громадяне держави, приватні державно, зареєстровані товариства і корпорації та корпорації з публічно-правним характером мають право вносити петиції до Державної Ради. Державна Рада окремою ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і кадати від них пояснень що до справ, до яких відноситься петиція; міністри мусять дати жадані пояснення, або їх відмовити з по- данням причин. А Р Т И К У Л 90. Члени Державної Ради мають право вносити інтерпеляції на письмі до Ради міністрів, або до продияних міністрів в спосіб, що його озна- чає правильник наряд Державної Ради. А Р Т И К У Л 91. На внесену інтерпеляцію може міністр відповісти негайно, або запо вісти відповідь на означений термін, або врешті відмовити відповіді в мотивованій залві. Державна Рада на окреме внесення може ухвалити отворення диску- сії над підповідю міністра на внесену інтерпеляцію. Може вона на окреме внесення ухвалити, чи відповідь міністра прий має до відома, чи ні, або ухвалити, що переходить над нею до дальших чергових справ з наведенням мотивів, або без їх наведення. А Р Т И К У Л 92. Державна Рада може окремою ухвалою висловити своє недовіря Раді Стор. 18. міністрів або поєдноким міністрам. На той випадок вони мусять не зволікаючи уступити зі свого уря- ду. А Р Т И К У Л 93. Державна Рада може установити окрему комісію зі своїх членів, щоб нити і усталити спірні факти певної справи. Може надати цій комісії право визивати свідків і знавців, щоб зло- жили устно як свідки своє зізнання перед комісією або як знавці свої положення на письмі, або устно перед комісією, а навіть право переслу- хувати свідків і знавців під присягою, послуговуючись відповідними постановами судового поступання. А Р Т И К У Л 94. Державна Рада ухвалюючи западає в присутності найменше половини всіх її дійсних членів, двома третинами голосів присутніх членів мо- же поставити Голову держави в стане обжаловання за головну зраду, свідоме порушення основних державних законів, або за тяжкі злочини. На той випадок Голова держави мусять негайно 'здержатися від того, щоб дальше виконувати свої урядові справи і обовязки аж до часу, коли Найвищий Народний Суд порішить цю справу: В разі увільнення від вики і кари вертає Голова держави негайно до своїх урядових прав і обовязків. Голова держави не відповідає перед звичайними карними судами А Р Т И К У Л 95. На випадок здержання урядовання Голови держави в причини що її наведено в арт.94, його права і обовязки виконує тимчасово Голова Дер- жавної Ради. На той випадок мусять Голова Державної Ради здержатися цілковито на весь час свого заступництва Голови держави від участі в проводі і в нарадах в Державній Раді. Його місце в проводі Державною Радою займає негайно його перший заступник, що на час відсутності Голови Державної Ради з повнічої причини вступає у всі його права і обовязки. Стор.19. Позиції постанови мають місце також і в тим випадку, коли в наслідок довше триваючої відсутності Голови держави в границях Української Держави або в наслідок його довше триваючої тяжкої фізичної недуги, Голова Державної Ради обіймає хвилево місце Голови Держави. Державна Рада окремою ухвалою постановляє сама, чи заходити випадок довше триваючої відсутності, або довше триваючої тяжкої фізичної недуги Голови держави. А Р Т И К У Л 96. Державна Рада ухвалює, що западає в спосіб означений в арт.94, може поставити Раду Міністрів або поодиноких міністрів в стан обжаловання за головну зраду, хабарництво, порушення основних державних законів і то свідомо чином або занехаяним, або через грубе недбалість. За прочі звичайні елоччини і переступства карного закону відповідають міністри перед звичайним карним судом. А Р Т И К У Л 97. На випадок ухвали через Державну Раду поставлення міністра в стан обжаловання, мусить він незволікаючи уступити зі свого уряду. А Р Т И К У Л 98. Особи, поставлені в стан обжаловання згідно з постановами артикулів 94 і 96, судить Найвищий Нарадний Суд в числі 12 членів. Державна Рада безпосередньо по ухвалі поставлення в стан обжаловання осіб, що їх означено в артикулах 94 і 96, приступає до вибору з поза себе 12 членів Найвищого Нарадного Суду і 2 їх заступників, визначуючи в поміж цих членів предсідника суду і слідчого суддю. Не менше як четвертина членів суду, в тим предсідником суду і слідчий суддя, та один з заступників мусять мати правничу освіту. Суддить вони тільки що справу, до якої покликана їх державна Рада. Члени Найвищого Нарадного Суду користуються в незалежності судді і мусять мати пасивне виборче право до Державної Ради; складають вони присягу судді в руки Голови Державної Ради. Рівночасово вибирає Державна Рада в поміж себе одного члена з правничою освітою як прокуратора до даної справи. Розправа має відбутися можливо як найскоріше. В часі слідства, устної росправи і проголошення вироку належить оголосувати постанови обов'язкового загального карного поступання в тим, що прокураторові не вільно зідступити від об'явлення. Засуд наступає підставі спільної тазиної наради всіх 12 членів суду і то безпосередньо по замкненню росправи, двома третинами голосів. і звучить на кару, означену в карнім законі за злочин, за якій обжалованого уважано винним, або за переступки чисто політичної натури, що не є обняті карним законом на утрату всіх політичних прав до 5 літ та меншопосібність виконувати в тим часі активне і пасивне виборче право до якого, небудь публічного репрезентатційного або законодавчого тіла. Вирок Найвищого Народного Суду є невідмінний і правосильний безпосередньо по його оголошенню. АРТИКУЛ 99. Тільки Державна Рада має право амнести у випадку, що його означує арт.98; вона постановляє про це в спосіб, що його означують артикули 94 і 96. АРТИКУЛ 100. На випадок смерті Голови держави, його добровільного передчасного уступлення, засуду по думці постанови арт.96 і 98, умислової або тяжкої фізичної недуги, що їй не можна вилічити, Державна Рада в опосіб, означений в артикулах 94 і 96 приступає негайно до вибору нового Голови держави. Державна Рада постановляє сама, чи заходить випадок умислової або тяжкої фізичної недуги Годови держави, що їй не можна вилічити. Виборний буде той, хто одержить безвідкладну більшість голосів, при чому голосування відбувається таємно. Коли ніодин з кандидатів не одержав безвідкладної більшості, приступається негайно до тіснійшого вибору між тими двома кандидатами, що при першому голосуванні одержали найбільше голосів. Голосувати можна тільки на тих двох кандидатах. Голос відданий на іншого кандидата рахується недійсний. Так само недійсними рахуються списки з тим кандидатом, що його імени або назвиска не можна відчитати. Білі списки і недокладно виповнені списки рахуються також недійсними. Вибраний буде той з поміж двох кандидатів, хто одержить безвідкладну Стор. 21. більшість голосів. В разі різності голосів рішає переб, що його витягне Голова Державної Ради. У. ГОЛОВА ДЕРЖАВИ. АРТИКУЛ 101. Верховна виконавча влада знаходиться в руках Голови держави і Ради міністрів, відповідальної перед Державною Радою. АРТИКУЛ 102. Головою Української Держави може бути кожний угорожанин, не молодший 35 років віку, що має всі права цивільні, громадянські і політичні. АРТИКУЛ 103. Голова держави відповідає за свої вчинки перед Державною Радою тільки в випадках, що їх означує арт.94 і з спосіб, що його означує арт.98. АРТИКУЛ 104. Законопроекти, що їх ухвалила Державна Рада, потребують ствердження від Голови держави /арт.75/ з винятком випадку, що його означує арт.74. Він має право видавати накази, врідно в постановою арт.76. Всі накази, що виходять від Голови держави, мусять мати підпис його і підпис відповідного міністра, що цим підписом бере на себе відповідальність перед Державною Радою за законність наказу. Винятки від останньої засади заходять тільки в випадках, що їх означують арт.108. АРТИКУЛ 105. При Голові держави буде утворена окрема державна канцелярія з державним секретарем на чолі до помочі йому в полагоджуванні всіх державних справ. Державного секретаря і вищих урядовців цеї канцелярії іменує Голова держави на внесенні Голови Ради міністрів. АРТИКУЛ 106. Голова держави скликає, отворяє і закінчує сесію Державної Ради Стор. 22. згідно з постановами арт.54 і арт.55. Це відноситься і до прийдуцього Державного Сойму в тим додатком, що наказом, що розв'язує Державний Сойм, росписується рівночасно но- ві загальні вибори до Державного Сойму в терміні не пізніше як до 75 днів від дня розв'язання. Перше засідання нововибраного Державного Сойму має відбутися не пізніше як 10 днів по переведенню виборів. А Р Т И К У Л 107. Голова держави на внесення Голови Державної Ради іменує і відкли- кує Голову Ради міністрів, а на виселення останнього всіх прочих міністрів або керуючих міністерством державних секретарів. На внесення Голови Ради міністрів за попередньою згодою Ради мі- ністрів іменує він державних секретарів. На внесення міністра заграничних справ в порозумінню з Половою Ради міністрів іменує він і відкликує дипломатичних представників, послів, вищих дипломатичних урядовців, консулів Української Держави за границею. На внесення міністра освіти і визнань в порозумінню з Головою Ради міністрів іменує епископів і вищих церковних достойників, оскіль- ки би це право прислуговувало дотепорішнім Головам держави. На внесення міністра судових справ іменує він всіх вищих суддів, почавши від членів окружного суду. На внесення міністра освіти і визнань затверджує він професорів всіх вищих шкіл. На внесення поодиноких міністрів іменує всіх вищих державних урядовців згідно з постановами відповідних законів. Надає титули і ордери згідно з постановами відповідних законів: А Р Т И К У Л 108. Голова держави є верховним воднем моїх оружних сил Української Держави на суші, морі і в повітрю. Верховне командування над дієвою армією в часі війни виконує тільки фаховий генерал. Голова держави на внесення міністра народньої оборони іменує всіх Отор.25. старшини оружної сили. Акти видані Головою держави в характері верховного воєдя не по- требують підпису відповідного міністра. А Р Т И К У Л 109. Голова держави приймає і акредитує дипломатичних представників чужих держав. Він іменом Української Держави заключає умови в чужими державами Міжнародні умови,вичислені .в арт.88 мають однак бути затвердже- ні через Державну Раду. Він виповідає війну за попередньою згодою Державної Ради. А Р Т И К У Л 110. Голова держави має право амнесіни, а то на підставі внесення міні- стра судових справ за попередньою згодою Ради міністрів,за винят- ком випадків,що їх означують арт.98 і арт.99. А Р Т И К У Л 111. Голова держави одержує з державних фондів щорічну цивільну листу. Державна Рада окремим законом означує високість цивільної листи на прочий цілого часу урядовання Голови держави.Не може вона бути зменшена або здержана. Голова держави не може мати інших побічних урядів,ані побічних доходів. Не може він бути членом Державної Ради. Головою досі чужої держави може винн бути тільки на підставі,окре- мого основного державного закону,що його ухвалить Державна Рада у випадку,означенім в арт.2. А Р Т И К У Л 112. На випадок перешкоди в урядованні Голови держави,заступає його в урядованні Голова Державної Ради згідно з постановою арт.94 і арт. 96Д- Постанови арт.110 означують, коли належить перевести вибір нового Голови держави. А Р Т И К У Л 113. Перший Державний Сойм 7-го дня по своїм першім засіданню на окре- мім,тільки для цеї справи засіданню вибере Голову держави на протяг 5 літ в спосіб, що його означують арт.94 і арт.100. Нововибраний Голова держави обіймає урядованням о 12 годині в по- лудні в місяць по своїм виборі і складає присягу в руки Голови Держав- ної Ради на чесне і сумлінне виконування обовязків, береження основних державних законів і всіх інших законів та цілості і безпеченства Української держави. VI. РАДА МІНІСТРІВ. АРТИКУЛ ІІ4. Рада міністрів виконує владу згідно з постановою арт.101. Міністри і керуючі міністерством державні секретарі з відповідаль- ність перед Державною Радою /арт.96/, кожний в своїм кругу ділання, за згід - іншість з основними державними законами і іншими законами всіх урядових -тактів Голови держави ,власних урядових актів, вкінці за законний біг справ в підлеглих їм галузях адміністрації. Крім цього Рада міністрів відповідає солідарно перед Державною Ра- . Сдою за загальний напрям політики правительства АРТИКУЛ ІІ5. Рада міністрів іменована в спосіб, як його означує арт.107, склада- еться з Голови Ради міністрів і 12 міністрів. Поодинокі міністерства з слідуючі: 1/Міністерство внутрішніх справ,2/ міністерство судових справ, 3/міністерство заграничних справ,4/ міністерств5 народньоївки,оборо- -ни,5/міністерство здоровля і опікування.6/міністерство праці,7/міні- -стерство освіти і визань,8/ міністерство фінансів 9/міністерство зе- мелних справ,10/ міністерство торговлі і промислу,11/міністерство шляхів, почт і телеграфів, і 12/міністерство публічних робіт. Тільки Державна Рада має право збільшити або зменшити число членів Ради міністрів дорогою окремого закону; тож ж дорогою установляє вона і круг ділання поодиноких міністерств. АРТИКУЛ ІІ6. Голова Ради міністрів надає напрям політиці правительства, проводить Стор. 25. на Раді міністрів і старавсья о це, щоб була однозвідність діяльності між поодинокими міністерствами. Він дбає о оголошення законів, наказів і розпорядків у Вістнику державних законів /арт.75/. Він не може бути міністром якого-небудь з вичислених в арт.115 міністерств. В разі перешкоди заступає його в проводі в Раді міністрів міністр внутрішніх справ, цього міністра судових справ, а останнього міністра за- граничних справ. АРТИКУЛ III7. При президії Ради міністрів буде утворена окрема правна секція в окремим державним секретарем на чолі, що в порозумінню з відповідними міністерствами має виробляти законопроекти і видавати правні вка- зівки поодиноким міністерствам, не порушуючи їх компетенції. АРТИКУЛ III8. Рада міністрів за згодою Голови держави може утворити в поодино- ких міністерствах по одному або кілька місць державних секретарів, що ошанує на чоло відповідних секцій в міністерствах. При міністерстві освіти і визнань будуть утворені секції з дер- жавними секретарями для справ національних меншостей. Державні секретарі мають голос в Раді міністрів тільки тоді, коли з керуючими міністерством. АРТИКУЛ III9. Міністри , а в їх заступстві державні секретарі і ини урядовці мають право брати участь в засіданнях Державної Ради і її комісій і промовляти також перед безодниками, що вже записалися до голосу. Голосувати в Державній Раді можуть тільки тоді, коли з її членами. На жадання Державної Ради, або одної з її комісій міністр нусить особисто прийти на засідання, щоб уділити їм пояснення, або вислухати їхні бажання і заяви. АРТИКУЛ 120. Поодинокі міністри і підлеглі їм уряди мають право в ціли виконан Стор.26. ня законів в своїм кругі ділання додавати роспорядки, зарадження, рокази і заборони та дадати їх виконання під загрозою пристосування примусу. А Р Т И К У Л 121. Міністри і керуючі міністерствами державні секретарі не можуть занимати йного уряду ані виконувати побічних зарібкових занять. Не можуть воїн бути членами сеьмь Голови держави. Перед обляттям уряду складають воїн присягу в руки Голови держави на вірність Українській Державі і на береження всіх її основних і всіх інших законів. А Р Т И К У Л 122. Міністри і керуючі міністерством державні секретарі мусять усту- пити зі свого уряду в випадках, що їх означують арт.92 і арт.97. А Р Т И К У Л 123. Всі державні службовники мають право до службових поборів і емери- тури. Окремий закон для державних службовників /службова прагматика/ означить їх права та обовязки, вимоги приняття до державної служби, службові класи і службові титули, дисциплінарне поступовання і спосіб їх матеріального заоомотрення. Всі державні службовники складають присягу в руки свого зверхника на вірність Українській Державі, береження її основних і всіх інших законів і роспорядків влади та береження урядової таємниці, а то пе- ред обляттям своєї служби. А Р Т И К У Л 124. Адміністрацію відділяється цілковито від судівництва. Вийде окремий закон про поступовання в адміністратційних справах. Відрі рішення нижчої адміністратційної влади має істнувати з засади тільки одна відклична інстанція. Важність рішень адміністратційних урядів можна оспорювати перед най- вищим Адміністратційним Судом, коли перед тим справа перейшла всі озна- чені в законі адміністратційні інстанції. АРТИКУЛ 125. УМІСТ ЧА Для цілої території Української Держави утвориться один спільний Найвищий Адміністративний Суд, встановленою усіма атаманами міста Цей суд буде рішати, стосуючи постадови судового поступовання про важність рішень адміністративних урядів /арт.123/, про важність рі- шенъ самоврядування, як випадок компетенційного спору між поодиноки- ми державними урядами, на випадок також спору між державними урядами і самоврядуваннями, або між самими самоврядуваннями, і у всіх випадках нарушення основних державних законів, оскільки справи не належать до компетенції властивих судів. Вироків Найвищого Адміністративного Суду не можна вже 'оспорювати На випадок компетенційного спору між судовими і адміністраційни- ми владами рішає Найвищий Касаційний Суд, при чому має він покликати до участі в розсуді і рішення не менше двох членів Найвищого Адмі- ністративного Суду. Окремий закон означить докладно який склад і компетенцію Най- вищого Адміністративного Суду. VII. САМОВРЯДУВАННЯ? АРТИКУЛ 126. УМІСТ ЧА Громади, волости, містечка, міста, повіти і вищі над ними юдиниці са- моврядування мають право в крузі діланий, що їх означує закон, само- врядувати свої справи Окремий закон розширить круг ділання сельських громад. Великі міста дорогою окремого закону можуть одержати власні ста- тутти, що розширять їх власний круг ділания і підпорядкують прямо ви- щій одиниці самоврядування. Окремий закон означить чинну і тревалу співпрацю між урядовими чи чинниками і чинниками самоврядування в повітах і вищих одиницях са- моврядування. На випадок здійснення постанов арт.2 і арт.3 законодавчу компе- тенцію в справах самоврядування буде мати кожний Сойм держави, що офедералізувалася, або кожний Краєвий Сойм. АРТИКУЛ І27. Громади, волості, містечка, міста, повіти і вищі одиниці самоврядування одержать власну репрезентацію, що ухвалюватиме самостійно в рамках, що їх обмежить відповідний закон. -14 Вибори до репрезентаційних тіл громад, волостей, місточків і міст будуть відбуватися на тих самих підставах, що вибори до Червоного Сойму, однак виборча право буде тут зв'язано довшими замежками в громаді. Вибори до репрезентаційних тіл повітів і вищих одиниць самоврядування переводяться посередньо через репрезентаційні тіла громад, во- лостей, місточків і міст. АРТИКУЛ І28. Громада, волості, місточка, і міста будуть виконувати в границях обов'язуючих законів доручення їм завдання державної адміністрації. Міста з власним статутом одержать в статуті окреме завдання державної адміністрації. Серед міст окреме статутове становище займе Київ і столиця Української Держави. VIII. СУДІВНИЦТВО. АРТИКУЛ І29. -35 Судові вироки і оренчення видаються в імені Української Народньої Республіки. АРТИКУЛ ІЗ0. Організація і круг діяльня судів не виключаючи і військових, означать окремі закони. АРТИКУЛ І31. Суддів іменує Голова Держави, оскільки відповідний закон не поста новляє інакше. Уряд судді може обміняти тільки та особа, що цілковито відповідає всім вимогам, що їх означує закон. Складають вони окрему присягу судді в руки свого зверхника; формулу присяги означить закон. АРТИКУЛ І32. В вимірі справедливості з судді цілковито незалежні і підлягають Стор.29. Тільки виключно законам. Суддю можна усунути з його уряду тільки в випадках, що їх означає закон. Зверхня влада може хвилево усунути суддю від урядовання тільки то- ді, коли рішучасно передасть його справу властивому судові. Не можна перенести суддю проти його волі на інше місце або на по- кой, хіба тільки на підставі судового вироку і в випадках та в спосіб що їх предбачає закон. Постанова останнього уступу не відноситься до тих випадків, коли пе- ренесення з судді на інше місце або на покой з потрібне в причини зміни в організації суду або зміни судових округів. АРТИКУЛ 133. Для суддів вийде окремий службовий закон для суддів /службова праг- матика для суддів/. АРТИКУЛ 134. Суди не мають права оспорювати важності законів, що їх належить оголошено, на-томість мають право рішати, чи розпорядки державної вла- ди і самоврядування видано згідно в постановами обов'язуючих законів і чи дана влада не переступила своєї компетенції. АРТИКУЛ 135. Судові розправи, так в справах цивільних, як і карних, мають бути устні і явні. Винятки від цої засади означає закон. АРТИКУЛ 136. Для цілої території Української держави утворюється один спільний Найвищий Касаційний Суд. IX. НАРОДНЯ ОБОРОНА. АРТИКУЛ 137. Всі горожане мужського роду обов'язані до служби в народній оборо- ні на суши, морю і в повітрі на підставі постанов окремого закону, що постановляє також про звільнення від цього обов'язку /арт.145/. Стор.30. АРТИКУЛ 138. Народна оборона складається зі ввичайного війська і загального опол- чення. Закон означує чисельний стан війска і флоти, морської і воздушної, в часі мира, а також час тревання чинної і запасної служби та служби в загальнім ополченні. АРТИКУЛ 139. Народну оборону можна умити тільки для обороны самостійності і не- залежности та цілости границь Української Держави. На жадання державної цивільної влади можна умити народну оборону в випадках внутрішніх розрухів, при точнім пристосованию законів, що їх видано в тій справі. Винятки від цеї засади допускається тільки на підставі закону про винятковий стан. АРТИКУЛ 140. Членами народної оборони в часі служби і поза нею не вільно відбу- вати нарад і зборів без дозволу своєї влади. Вони обовязані придержуватися строго військової карности. АРТИКУЛ 141. Члени народної оборони за переступки і злочини відповідають перед військовими судами на підставі постана окремого військового карного закону і окремого військового карного поступання. АРТИКУЛ 142. Тільки окремий закон може постановити, що військо чужої держави може перебувати в границях Української Держави, або переходити через її територію. АРТИКУЛ 143. Службу безпеченства в границях Української Держави виконує держав- на жандармерія і місцева міліція. Окремий закон означить організацію державної жандармерії і місце- вої міліції. Х. КІНЦЕВІ І ПЕРЕХОДОВІ ПОСТАНОВИ. АРТИКУЛ 144. До хвилі вибору Голови держави через перший Державний Сойм, Головою держави з Симон ПЕТЛЮРА. А Р Т И К У Л 145. Державна Рада ухвалить закон про склад і спосіб вибору Державного Сойму. Державну Раду можна розвязати доперва тоді коли вже вибрано Дер- жаний Сойм /арт.55/. Виконавча влада має по бати, щоб найскорше можна перевести вибори до"Державної Ради. А Р Т И К У Л 146. Перший Державний Сойм має приступити до вироблення і ухвалення нового основного державного закону про устрій Української Держави. Нинішній основний державний закон про устрій Української Держави обовязує як до хвилі оголошення нового основного державного закону про устрій Української Держави, що його ухвалить перший Державний Сойм. До того часу постановки про компетенцію Державної Ради обовязують державний Сойм. А Р Т И К У Л 147. До хвилі вібрання Державної Ради /арт.50/ законодавчу владу вибирає Рада міністрів в тим обмеженням, що вона не може змінювати отцего основного державного закону про устрій Української Держави і основного державного закону про склад і спосіб вибору Державної Ради. Рада міністрів обовязана поробити рішучі заходи для як найско- рішого вибору і першого вібрання Державної Ради. А Р Т И К У Л 148. В часі переходовим ,що його означує арт.І47, Голова держави з іменує і відкликує Голову Ради міністрів, а на предложення останиьо- го прочих міністрів. Рада міністрів і поодинокі її члени відповідають за своє ура- довайя перед Головою держави. Всі міністри мають рівний голос в Раді міністрів; не має биль- ше поділу на Кабинет і Раду міністрів. Кожний ухвалений через Раду міністрів законопроект мусить бути Стверджений через Голову Держави і обов'язує тоді, коли його належить оголошено. Постанови арт.147 і цього артикулу тратять правну силу в дні пер- шого засідання Державної Ради. АРТИКУЛ 149. Цей основний державний закон обов'язує в день його оголошення. АРТИКУЛ 150. Виконання цього основного державного закону доручається Раді мі- ністрів. ПРИМІТКА: Повніший законопроект ухвалила Українська Національна Ра- да в Кам'янці на Поділлю на засіданнях 9,11 і 13 травня 1920 року. Автором і докладчиком цього проєкту був Д-р Степан ВАРАН, товариш Голови Укр.Нац.Ради.- Проєкт Правительственной Комиссіи по ки- ровленню конституції Української Держави. ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. I. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. Стаття 1. Українська Держава є самостійною та незалежною державою з демократично - республіканським, на основах парламентаризму, устроєм і має назву: Українська Народня Республіка. Стаття 2. Повнота влади в Українській державі належить загалу її гро- мадян, що здійснює сю владу в справах законодавчої влади через Державну Раду, в справах виконавчої влади — через Голову Держави і Раду міністрів, в справах справедливості — через незалежні суди. Стаття 3. Державна Рада є однопалатним тілом, що вибирається на під- ставі загального, як для чоловіків, так і для жінок, рівного, безпо- середнього, таємного права голосування, з додержанням принципа пропорціональності. Стаття 4. Територію Української Держави складають: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Таврія, Катеринославщина, Полтавщина, Чер- нигівщина, Харківщина та Слобожанщина, а рівно всі інші землі, що в більшості заселяє український народ. Кордони Української Держави може уставляти та зміняти тільки Основний Державний Закон. Стаття 5. Частини Української Держави, що виявлять окремі культурно- господарчі інтереси, одержать місцеву автономію з власною краєвою радою, що видаватиме закони місцевого значення. Державна Рада Української Держави вирішить зміст сеї авто- номії і визначить обсяг ділання краєвих рад. Стаття 6. Території Українських земель, що підчас нинішньої великої революції утворили у себе окремі державні організми, мають право злучитися на засадах федерації в Українську Народню Респуб- лікою в один спільний державний організм, коли сього завждає їхне законодавче тіло. Окремий Основний Державний Закон визначить на сей випадок обсяг ділання спільної влади законодавчої, виконавчої та судової. На сей випадок буде для всіх спільне право громадянства. Артикул 7. Всі державні установи та державні урядовці Української Держави носять назву республікансько-українських. Артикул 8. Державною мовою Української Держави є мова українська. Артикул 9. Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі. Право вживання державного гербу мають виключно державні установи. Артикул 10. Державними барвами Української Держави є барви синя та жовта. Артикул 11. Прапор військової флоти є синій-жовтий з державним гербом золотої барви в лівому розі синьої частини прапора. Прапор торговельної флоти є синій-жовтий. II. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Артикул 12. Православна церква в межах Української Держави є автоке- фальною, з Патріярхом у Київі на чолі. Окремий державний закон визначить загальні основи органі- зації православної церкви в межах Української Держави, застерігаючи їй внутрішню автономію та не порушуючи канонічних постанов, а також визначить її правне відношення до держави. III. ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯН. Артикул 13. Українське громадянство в хвилі проголошення незалежної Української Народньої Республіки, мають: 1) всі особи української народності, що мешкають у межах Української Держави, і 2) всі особи інших народностей, що до дня 1. липня 1914 р. не менше, як один рік стало мешкали в межах Української Держави і їх діти; при тому сталість замешкання не визнається за урядовими та військовими особами колишньої Російської Імперії, що не наро- дилися в межах Української Держави, — як що вони до 1. липня 1914 року проживали на Україні менше, як пять років. В розвиток постанов сього артикулу має бути видано окремого закона. Артикул 14. Українське громадянство набувається: 1) через народження від батьків громадян Української Держави; 2) через подружжя з громадянином Української Держави, і 3) через надання громадянства відповідною владою. Особи української народності, що оселиться в межах Україн- ської Держави, не можна відмовити в наданню українського грома- дянства. Окремий закон точно визначить постанови що до набуття та втрати українського громадянства. Артикул 15. Всі громадяне Української Держави, як чоловіки, так і жінки, без ріжниці віри, народності та походження, рівні перед законом. Зносяться всі родові, станові, шляхецькі привилеї та всі родові й особисті шляхецькі титули. Всі публічні уряди є рівно доступні для всіх громадян на умовах, означених в законі. Жінка в Українській Державі має всі права цивільні та політичні, нарівні з чоловіком. Артикул 16. Українському громадянинові не вільно прийняти чужоземного шляхецького титулу. Артикул 17. На прийняття українським громадянином чужоземного ордеру потрібно дозволу Голови Держави. Артикул 18. Особиста вільность громадян забезпечується. Не можна нікого арештувати, ані підати особистому трусу без наказу суда, за винятком схоплення на гарячому вчинку й у випадках, що їх передбачає закон та в спосіб, що його закон встановлює. Протягом наступних 48 годин належить арештованого доставити до відповідної судової влади, яка негайно рішає про його дальше задержання в арешті з зазначенням причин, або звільняє з під арешту. Артикул 19. Карне переслідування і вимір кари переводиться тільки на під- стави існуючого закону. Ганебна кара і видалення українського громадянина за кордони Української Держави не дозволяється. Позбавлення цивільних та політичних прав, як міра кари, може бути тільки часовим. Арешт за борги не дозволяється. Артикул 20. Нікого не можна позбавити належного суду. Виняткові суди допускається тільки у випадках, зазначених в законі. Артикул 21. Подружжя, як підстава законного життя, існування і розвою народу, стоїть під охороною закона. Артикул 22. Нарівні з церковним шлюбом визнається і шлюб цивільний. Окремий закон встановить форму цивільного шлюбу. Тільки державний суд розвязує справи про розводи, законність та дійсність шлюбів. Артикул 23. Мешкання громадянина є недоторкане. Вхід до мешкання органів влади, домовий трус, одібрання листів, кореспонденції, до- кументів, друків, або інших рухомих речей відбувається тільки на підставі судового наказу на письмі та у випадках, що їх перед- бачає закон. Про вислід трусу належить видати заінтересованому копію протокола. Артикул 24. Вільність сумління і віри забезпечується кожному. Забезпечується день одпочинку в неділі та в свята, що їх ви- значено в законі. Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинностях, чи обрядах, або належати до якого-небудь віросповідання. Забезпечується кожному вільність зміни віросповідання. Ніхто з громадян не може ухилитися од виконання публічних обовязків з причини своїх релігійних переконань. Артикул 25. Всі визнані державою перед державою рівно- рядні і рівноправні, мають права уряджувати публічні набоженства, виконувати релігійні обряди і засновувати релігійні товариства; в межах закон в вони мають внутршню автономію. Члени віросповідання, що його досі не визнала держава, не мають права до публічних набоженств; у місцях зачинених вони можуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди, що не су- перечать закону та публічній моралі. Артикул 26. Порядок визнання віросповідання, що його досі держава не визнала, встановить окремий закон. Артикул 27. Кожний громадянин має повну волю зміни місця побуту і пе- ренесення своєї власності в межах держави. Артикул 28. Кожний громадянин має право емігрувати за межи держави, за винятком випадків, що їх зазначено в законі. Артикул 29. Кожний громадянин має право вільного вибору професії та заробітку; обмеження в тім напрямі можна допустити тільки шляхом закону. Артикул 30. Забезпечується вільність торгу та промисловості, ремества, а також вільність складання умов у межах діючих законів. Артикул 31. Забезпечується кожному вільність науки, навчання і наукових вислідів та дослідів. Кожний громадянин має право заснувати школу або виховавчий заклад і ними керувати на умовах, означених в законі. Всі громадські та приватні школи і виховавчі заклади стоять під доглядом держави. Навчання в школах од нижчої до вищої, що їх удержує держава, є безплатне. Окремий закон визначить порядок шкільного навчання. Характер публічних шкіл не може бути конфесійний. Артикул 32. Навчання в народніх початкових школах є загальне, для всіх обовязкове та безплатне. Держава, самоврядування та громади мають подбати, щоб усі діти в шкільнім віці могли користуватися з сеї науки. Для громадян дорослого віку уряджується курси позашкільної освіти. Школи повинні виховувати на основах моралі та розуміння громадянських обовязків. Артикул 33. Вільність думки в слові, письмі, друку та в образовій формі належить кожному. Окремий закон забезпечить здійснення сих прав. Артикул 34. Забезпечується вільність преси. Преса підпадає тільки тим обмеженням, що їх точно визначає закон. — Не можна встановлювати попередньої цензури та конце- сійної системи на видання періодичних друків. Не можна відняти поштового дебіту друкам, що вийшли в межах держави. Артикул 35. Тайну листування і тайну кореспонденції забезпечується всім громадянам. Можна її порушити тільки на підставі судового наказу. Артикул 36. Людська праця, здоровля та життя стоять під охороною законa. Зокрема закон охороняє робітників-малолітків, жіночу працю та жінок під час материнства. Державі належить контроль над організацією праці, умовами найманої праці і винагородою за неї. Окремий закон забезпечить матеріяльно робітників, або їх ро- дини, за відповідною участю заінтересованих сторін, на випадок недуги, каліцтва, старості і смерти. Артикул 37. Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови в цілі охорони та розвою праці. Поро- зуміння і заходи що до обмеження сього права визнається за прити- законні. Артикул 38. Суперечки між робітниками і працьодавцями розвязується шляхом добровільного роземчого суду, або коли се неможливо, за допомогою державних роземчих судів. Окремий закон про роземчі суди визначить їх компетенцію. Артикул 39. Правний стан державних урядовців визначається в окремому законі про службу. Артикул 40. Держава охороняє інтелектуальну працю та витвори її. Артикул 41. На кожного громадянина покладається, не порушуючи його особистої вільності, моральний обовязок використати свої духовні та фізичні сили в спосіб, як того вимагає добро загалу. Артикул 42. Вільність національного і культурного розвою для громадян національних меншостей забезпечується у всіх відношеннях, що не суперечать єдності держави. Окремий закон визначить права їх в школі та публічному життю. Артикул 43. Приватна власність стоїть під охороною закону. Власність зобовязує. Користування власністю мусить служити для добра загалу. Вивласнення, або обмеження приватньої власності, може відбутися з огляду на державну, публічну, чи суспільну потребу, або з економічних причин, а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб вивласнення, або обмеження приватньої власності як і форму та розмір справедливої винагороди визнається в окремому законі. Артикул 44. Дрібна і середня земельна власність стоїть під охороною закону. Зноситься більшу земельну власність. З неї утворюється земельний фонд, з якого задовольняється малоземельне і безземельне хліборобське населення. Форму, а також умови сього задоволення визначить окремий земельний закон. Артикул 45. Забезпечується спадкове право в межах діючих законів. Вониж визначують участь держави в спадщині. Артикул 46. Держава зобовязана відшкодувати громадянина за шкоду та збитки, що йому заподіяні урядуванням цивільних, чи військових осіб, що не було згідно з законом, чи обовязками служби. Внесення позви проти держави за відшкодування з сеї причини не залежить від дозволу держави. Держава має право стягнути з урядових осіб, які заподіяли шкоду, повернення відшкодування, що вона заплатила скривдженому. Тіж самі постанови прикладається і до відповідальності само-врядувань та громад за шкоду та збитки, що її заподіяло проти законне урядування їх органів. Артикул 47. Всі громадяне мають право засновувати спілки та товариства, як і складати збори, що не перечать карним законам і публічному безпеченнству. Окремий закон визначить порядок користування з сих прав. Артикул 48. Громадяне мають право вносити петиції до всіх законодавчих і репрезентаційних тіл, до державної влади та самоврядувань. Артикул 49. Всі громадяне зобовязані бути вірними державі, підлягати законам, шанувати законну владу, улексшувати її завдання та виконувати її накази, що видано згідно з законом, виконувати всі публічні уряди, як державні, так і в самоврядуванню та громаді, до яких їх покликано, платити податки, і нести всі тягарі та особисті і річеві повинності. Артикул 50. Всі громадяне є обовязані до військової служби; порядок по- кликання жінок до служби в цілі оборони держави визначається в законі. Окремі закони ухвалять рід та спосіб, порядок і час тривання військової служби, звільнення від сього обовязку, а також особисті і річеві повинності на військові цілі. Артикул 51. Всі постанови про права громадян стосуються і до військових осіб всіх ступнів, поскльки тому не суперечать військові закони і постанови про військову карність. Артикул 52. Громадянські права особистої вільності (арт. 18), недоторкан- ности мешкання (арт. 23), тайни листування і кореспонденції (арт. 35), вільности друку та преси (артикули 33, 34) і часово припинити на час виняткового стану. Розпорядження про се може зробити тільки Рада міністрів, за згодою Голови Держави, підчас війни, або коли загрожує вибух війни, або на випадок внутрішніх розрухів, чи масових протидер- жавних змов, що загрожують цілості держави, Основному Держав- ному Закону, або публічному безпеченню. Се розпорядження мусить бути оголошено у Вістнику Держав- них Законів за підписом Голови Держави і Ради міністрів, з покли- ком на сей артикул. Воно повинно бути подано першому засіданню Державного Сойму на його затвердження. Окремий закон про винятковий стан точно визначить переве- дення вище згаданих засад що до збільшення компетенції цивільної влади, або встановлення військової влади на місце цивільної. Артикул 53. Чужинці, що перебувають на території Української Держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах. Вони не користуються з політичних прав, що належать українським грома- дянам, з усіх інших прав вони користуються, о скільки закон не визначає для них повних обмежень. В разі відсутності відповідної взаємності в користуванні з таких же прав українських громадян у чужій державі, підданці її можуть підпасти рівнозначним обмеженням. IV. ДЕРЖАВНА РАДА І ДЕРЖАВНИЙ СОЙМ. Стаття 54. Законодавча влада в Українській Державі належить до Державної Ради, що її вибирається на підставі засад, зазначених в статті 3. Стаття 55. До часу скликання першої Державної Ради, законодавча влада належить Державному Сойму. Окремий закон визначить склад та спосіб вибору до Державного Сойму. Стаття 56. Державний Сойм не може змінювати постанов сього закону що до державно - правової самостійності та міжнародно - правової незалежності і демократично - республіканського устрою Української Держави. Стаття 57. Державний Сойм скликається, коли обрано кількість членів, що її визначить окремий закон про склад та спосіб вибору до Державного Сойму. Стаття 58. Державний Сойм скликає на першу сесію, як і на сесії наступні, Голова Держави окремим наказом за своїм та Голови Ради Міністрів підписом. Сей наказ оголошується у Вістнику Державних Законів. В той же самий спосіб відбувається замкнення сесій та розз'язання Державного Сойму. Перша сесія Державного Сойму скликається не пізніше, як за 14 день, відколи вибрано належну кількість його членів. Дальші сесії Державного Сойму поділяються на чергові та позачергові. Чергові сесії скликається два рази на рік: весною та в осені. Позачергові сесії скликає Голова Держави з власної ініціативи, або коли сього жадає Правительство, або Президія Державного Сойму, для розвязання справ, що їх зазначено в оголошенні, чи в заяві про необхідність скликання сих сесій. Державний Сойм збирається на перше засідання 15-го дня після появи наказа про се у Вістнику Державних Законів. Тимчасової перерви на час не довший, як 10 день і не більше, як двічі на кожну сесію, можуть призначити Голова Держави, або Державний Сойм. Перерви на більший час призначається за спільною згодою Голови Держави та Державного Сойму. Стаття 59. Державний Сойм можна розвязати тільки тоді, коли буде обрано першу Державну Раду Української Народньої Республіки. Тим самим наказом, який видано в спосіб, зазначений в статті 58, що ним розвязується Державний Сойм, скликається рівночасно перша Державна Рада на першу її сесію. Стаття 60. Перше засідання Державного Сойму відмикає Голова Держави, або, з його доручення, Голова Ради міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державного Сойму і покликуючи до тимчасового проводу найстаршого віком члена Державного Сойму. Після сього членів Державного Сойму складають присягу, або урочисту обітницю в руки Голови. Текст присяги: „Обіщаю і клянуся Великим Господом перед Святою Його Євангелією, що буду у всьому совісно виконувати обовязки члена Державного Сойму, найкраще, як я їх розумію, і можу виконати, що буду заховувати вірність Українській Державі, як моїй Батьківщині та Основному її Державному Закону і буду дбати тільки за добро та користь держави. В тому власноручно підписуюся“. В разі бажання той, що заприсягається, цілує Святий Хрест та Євангелію, або виконує інший відповідний релігійний чин. Особи, що не визнають присяги, дають урочисту обітницю такої же сили та змісту, але без слів: „клянуся Великим Господом перед Святою Його Євангелією“. Член Державного Сойму, який зрічеться присяги, або урочистої обітниці, тратить мандат члена Державного Сойму. Артикул 61. Державний Сойм обирає з поміж себе Голову та заступників Голови і Секретарів, та творить відповідні комісії. Сі комісії можуть, з постанови Державного Сойму, продовжувати роботи, що на них покладено, і підчас перерви між сесіями. Справи, що розгляд їх не закінчено в біжучу сесію, з постанови Державного Сойму, переноситься на розгляд наступної сесії. Артикул 62. Рада міністрів на внесення міністра внутрішніх справ виробить і оголосить у Вістнику Державних Законів, ще перед першим засіданням Державного Сойму, тимчасовий правильник нарад Державного Сойму. Сим правильником керується Державний Сойм так довго, поки сам не виробить для себе нового правильника і не оголосить його у Вістнику Державних Законів. Вироблений Державним Соймом правильник обовязує негайно після його оголошення у Вістнику Державних Законів і для своєї важкості не потрібує ствердження через Голову Держави. Артикул 63. Державний Сойм сам рішає про важнісуть запротестованих виборів на підставі окремого внесення своєї мандатної комісії. Член Державного Сойму, що його мандат опротестовано, здійснює свої права та обовязки до хвилі, коли Державний Сойм ухвалить неважність його виборів. Міністер внутрішніх справ в день відкриття Державного Сойму передає йому всі виборчі акти разом з внесеними протестами. Артикул 64. Мандат Члена Державного Сойму погасає тільки в наслідок його смерті, уневаження мандату через Державний Сойм, добровільного зложення мандату, або втрати виборчого права, або в наслідок випадку, що його зазначено в артикулі 60. Про погаснення мандату Голова Державного Сойму негайно повідомляє листовим міністра внутрішнів справ, а сей на протязі 14 день після одержання оголошує повідомлення в Вістнику Держав- них Законів про додаткове обрання. Окремий закон про склад та спосіб вибору до Державного Сойму постановляє, коли не відбувається додаткового обрання. Артикул 65. Членам Державного Сойму міністр внутрішніх справ вручає посвідчення на вступ до Державного Сойму. Опротестовування мандата не впливає на видання сього посвід- чення. Артикул 66. Внутрішньою і зовнішньою урядовою мовою і мовою нарад Державного Сойму є виключно українська мова. Артикул 67. Член Державного Сойму здійснює всі свої права та обовязки тільки особисто. Артикул 68. Члени Державного Сойму одержують постійне утримання і зво- рот коштів пути від свого місця замешкання до місця осідку Дер- жавного Сойму і назад. Користуються вони безплатно з державних залізниць та держав- них пароплавів. Окремий закон визначить розмір утримання члена Державного Сойму та його президії, а також їх подорожніх коштів. Артикул 69. Члени Державного Сойму є представниками загалу громадян Української Держави. Раз обраного члена Державного Сойму не можна відкликати. Його діяльності в Державному Сойму не можна взяти якими-небудь інструкціями. За державну зраду, злочини та провини по стану члена Дер- жавного Сойму, члени Державного Сойму підлягають Найвищому Державному Суду, на підставі ухвали Державного Сойму, згідно з порядком, що його встановлює артикул 103. За сю діяльність в Державному Соймі член Державного Сойму відповідає тільки перед Державним Соймом. Артикул 70. Член Державного Сойму користується з недоторканності від хвилі, коли у Вістнику Державних Законів буде оголошено наказ Голови Держави про скликання Державного Сойму до хвилі його розвязання. Членів Державного Сойму не вільно переслідувати ані карно- судово, ані карно - адміністраційно, ані арештувати без згоди Дер- жавного Сойму за винятком схоплення на гарячому вчинку. В тім останнім разі належить про се донести негайно Голові Державного Сойму і просити про дозвіл на дальший арешт, або дальше карно-судове слідство. На жадання Державного Сойму арешт мусить бути негайно знесений і карно - судове слідство припинено на час важности мандата. У випадку перерви між сесіями се право належить Голові Державного Сойму. Пізніше обраний член Державного Сойму користується з недоторканності від хвилі свого обрання. Сі постанови не прикладається до карної відповідальности члена Державного Сойму, коли він є редактором періодичного або неперіодичного видання. Артикул 71. Члена Державного Сойму, шо в прилюдному засіданні, в своїй промові, або в заяві в Державному Соймі, порушив права приватної особи, може покривджений притягнути до карно-судової відповідальності. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державного Сойму. Артикул 72. Член Державного Сойму не може купувати ані брати в аренду державні добра, або приймати державні роботи чи достави; не може він рівноюж одержувати державних концесій. Артикул 73. Засідання Державного Сойму є прилюдні. Вони можуть бути таємні тільки на жадання Голови Державного Сойму, представника Правительства, або не менш, як 10 членів Державного Сойму, на підставі окремої ухвали, шо приймається після того, як публіка опустила салю нарад. Артикул 74. Не можна нікого притягати до відповідальности за справовидання з публічного засідання Державного Сойму, шо згідні з правдою. Артикул 75. Право законодавчого почину має Голова Держави, Рада міністрів і кожний член Державного Сойму, коли його пропозиція підписана не менш, як 10 членами Державного Сойму. Артикул 76. Засідання Державного Сойму є дійсні в разі присутності половини обраних членів. Артикул 77. Ухвали Державного Сойму приймається звичайною більшістю голосів присутніх членів. На зміну Основного Державного Закону треба не менш, як половина голосів загального числа членів Державного Сойму. На той випадок, коли Голова Держави відкине постанову Державного Сойму, постанова ся набирає сили закона після нової ухвали її двома третинами присутніх в засіданні членів Державного Сойму. Артикул 78. Постанову, шо її ухвалив Державний Сойм, Голова Державного Сойму надсилає Голові Ради міністрів, а сей до 7 днів — Голові Держави для ствердження на протязі 14 день. Стверджена Головою Держави постанова Державного Сойму вертається знову до Голови Ради міністрів, який негайно її оголо- шую у Вістнику Державних Законів за підписом Голови Держави і відповідного міністра, чи відповідних міністрів, або Ради міністрів. Перед текстом закона належить зазначити, що його ухвалив Державний Сойм, згідно з постановами артикулів 55, 57, 77 і 78. Артикул 79. На випадок нествердження Головою Держави постанови Державного Сойму, Голова Держави на протязі 14 днів повертає її Голові Ради міністрів з письменним наведенням причин незатвердження. Голова Ради міністрів протягом дальших трьох день надсилає незатвердженну постанову Голові Державного Сойму, що ставить її на порядок денний найближчого засідання Державного Сойму. Державний Сойм без дискусії або приймає уваги Голови Держави що до змін постанови, і тоді надсилає її до відповідної комісії для дальшого належного проходження, або приймає вдруге без змін в цілості числом голосів, що їх зазначено в артикулі 77. Ухвалену в сей спосіб постанову Голова Державного Сойму надсилає Голові Ради міністрів для негайного оголошення її у Вістнику Державних Законів за підписом Ради міністрів, з наведенням перед текстом закону, що його ухвалив Державний Сойм згідно з постановами артикулів 55, 57, 77, 78 і 79. Артикул 80. Всі закони оголошуються у Вістнику Державних Законів. Накази Голови Держави і розпорядження міністрів, що нормують правні відносини, оголошуються також у Вістнику Державних Законів, з наведенням на їх початку постанови закона, що уповноважує їх на видання сього наказу, або розпорядження. Артикул 81. Закон переводиться у життя на 15-тий день після появи його у Вістнику Державних Законів, як що в самім законі не визначено іншого терміну, з якого закон має обов'язувати. Ся постанова стосується також і до наказів та розпоряджень, що їх зазначено в артикулі 80. День появи Вістника Державних Законів мусить бути зазначений на його першій сторінці. Артикул 82. Ніхто не може виправдуватися незнанням закона, наказа, або розпорядження, що їх належно оголошено. Артикул 83. Податки і публічні оплати можна побирати тільки на підставі закону, що його ухвалив Державний Сойм і в способі, в законі визначений. Артикул 84. Державний Сойм ухвалює щорічно окремим законом державний бюджет на один рік. Бюджет обіймає всі прибутки та видатки. В надзвичайних випадках тимчасовий бюджеґовий закон може обіймати час, коротчий від одного року. Кожне перевищення бюджету вимагає попередньої ухвали Державного Сойму. Визначені в бюджетовім законі, або в тимчасовім бюджетовім законі, грошеві квоти можна уживати тільки на цілі, що там же зазначено. Артикул 85. Коли Державний Сойм перед упливом бюджетового періоду не ухвалить нового бюджетового закону, тоді, на підставі ухвали Ради міністрів, за підписом Голови Держави і Ради міністрів, залишається в силі останній бюджетовий закон. Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів, по- кликаючись на сей артикул. Артикул 86. Державні позички, продаж, заміна, або обтяження державного нерухомого майна та прийняття за другого державної запоруки, можуть бути тільки на підставі закону, що його ухвалив Державний Сойм. Артикул 87. Державний Сойм встановлює валюту, дозволяє емісію кредитових білетів та державних облігацій. Окремий закон визначить докладно зазначені справи. Артикул 88. Переведення справ, зазначених в артикулі 87, належить до Державного Банку. Статут його ухвалює Державний Сойм. Міністр Фінансів доглядає за Державним Банком і відповідає перед Державним Соймом за його діяльність. Артикул 89. Контроль над цілим державно фінансовим господарством виконує Державний Контроль на чолі з Державним контролером. Голова Держави на внесення Голови Державного Сойму призначає Державного контролера. Державний контролер не входить в склад Ради міністрів і тільки в наслідок окремого вотума недовіри з боку Державного Сойма уступає з свого уряду. Державний контролер має права міністра і за службові злочини та провини відповідає згідно з артикулами 101, 102 і 103. Державний контролер щорічно подає Державному Сойму звіт про всі державні прибутки та видатки, про державні фонди і загальний стан фінансів держави. Окремий закон про Державний Контроль в Українській Державі визначить права та обовязки і організацію контролю в державному господарстві. Артикул 90. Державний Сойм окремим законом ухвалює щорічно військовий контингент під час мира, а зокрема кількість нового військового набору. Артикул 91. Коли Державний Сойм за 2 місяці перед звичайним терміном покликання військових новобранців, що його визначає окремий закон про військову повинність, не визначить кількості нового військового набору, тоді на підставі ухвали Ради міністрів, за підпи- сом Голови Держави і Ради міністрів, а лишається в силі останній закон про кількість військового набору. Сю ухвалу оголошується в Вістнику Державних Законів покли- куючися на сей артикул. Артикул 92. Всі міжнародні торговельні і митні умови, міжнародні умови, що накладають маєткові тягарі на державу або на громадян держави, або містять для них правні постанови, міжнародні умови, що до кордонів держави, міжнародні мирові умови, а також міжнарод- ний арбітраж, набирають сили тільки за згодою Державного Сойму. Артикул 93. Державний Сойм приймає від окремих громадян, товариств та установ петиції. Державний Сойм з ухвалою може передати їх відповідним мі- ністрам і жадати від них пояснень що до справ, до яких відно- сяться петиції; міністри мусять дати жадані пояснення, або в них відмовити з поданням причи, Артикул 94. Члени Державного Сойму мають право вносити інтерпеляції на письмі до Ради міністрів, або до поодиноких міністрів в спосіб, що його визначає правильник нарад Державного Сойму. Артикул 95. На внесену інтерпеляцію може Міністр відповісти негайно; або заповісти відповідь на визначений термін, або відмовити в одповіді, з наведенням мотивів. Державний Сойм на окреме внесення може ухвалити розпочати дискусії над відповідю Міністра на внесену інтерпеляцію. Може він на окреме внесення ухвалити, що переходити до дальших чергових справ з наведенням мотивів, або без їх наведення. Артикул 96. Державний Сойм може окремою ухвалою висловити недовірря Ради міністрів, або поодиноким її міністрам. На той випадок вони мусять не зволікаючи уступити з свого уряду. Артикул 97. Державний Сойм може утворювати окремі комісії з своїх чле- нів, щоб зясувати та устати факти певної справи. Може надати сим комісіям право викликати свідків та знавців, щоб вони зложили устно або на письмі, свої свідчення та пояснення під присягою, або без присяги, додержуючись відповідних постанов судового поступання. Артикул 98. Державний Сойм ухвалює, прийнятною в присутності не менш половини дійсної кількості його членів, двома третинами голосів присутніх членів, може поставити Голову Держави в стан обвинувачення за державну зраду і порушення Основного Державного Закону. На той випадок Голова Держави мусить негайно усунутися від дального виконання своїх обовязків аж до часу, коли Найвищій Державний Суд вирішить сю справу. В разі увільнення від вини та кари Голова Держави повертається негайно до своїх обовязків. Голова Держави не відповідає перед звичайними карними судами. Артикул 99. На випадок усунення від уряду Голови Держави з причин, що їх наведено в артикулі 98, його права та обовязки виконує тимчасово Голова Державного Сойму, який зобовязаний на весь час свого заступництва Голови Держави усунутися від участі в проводі і нарадах Державного Сойму. На його місце в проводі Державного Сойму вступає з усіма його правами та обовязками старший заступник Голови Державного Сойму. Артикул 100. Постанови артикула 99 прикладається також і в тім випадку, коли в наслідок довшого перебування Голови Держави за кордоном, або в наслідок його довшої тяжкої недуги, Голова Державного Сойму обіймає часове місце Голови Держави. Державний Сойм окремою ухвалою визначає факт довшої відсутності, або довшої тяжкої недуги Голови Держави. Артикул 101. Державний Сойм ухвалою, що приймається в способі, визначений в артикулі 98, може поставити Раду міністрів, або поодиноких міністрів в стан обвинувачення за державну зраду, порушення Основного Державного Закону та службові злочини. За звичайні злочини та провини карного закону відповідають міністри перед звичайним карним судом. Артикул 102. Коли Державний Сойм поставить міністра в стан обвинувачення, мусить він не зволікаючи уступити з свого уряду. Артикул 103. Особи, яких поставлено в стан обвинувачення згідно з постановами артикулів 69, 98 і 101, судить Найвищій Державний Суд. Найвищий Державний Суд складається з усіх членів Найвищих Касаційного та Адміністраційного Судів і Президії їх. Обовязки Голови Найвищого Державного Суду виконує той голова з сих судів, що довше обіймає уряд Голови суду, другий же є його заступником. Голова Найвищого Державного Суду призначає секретаріат з загального складу секретаріятів Найвищих Касаційного та Адміністраційного Судів. Для переведення досудового слідства Найвищий Державний Суд обирає з поміж своїх членів Слідчого Суддю, який в наслідок свого обрання виходить із складу Найвищого Державного Суду. В допомогу йому Голова Суду, по згоді з Слідчим Суддею, призначає одну або кілька осіб, що відповідають вимогам, які встановлені для судових слідчих. Слідчий Суддя та його Помішники користуються з усіх прав судового слідчого, а також мають право, без окремого дозволу суду розглядати та вилучати поштово-телеграфову кореспонденцію. Скарги на дії, що відбувалися під час досудового слідства, подається на розглядання Найвищого Державного Суду. Прокуратори Найвищого Державного Суду та його Товаришів обирає Державний Сойм для кожної окремої справи. Обвинувачений, його уповноваженій, прокуратор та його товариші мають право бути присутніми під час всіх актів досудового слідства; неприбуття сих осіб не спиняє біга слідства. У всьому останньому досудове слідство переводиться на загальні підставах. Після скінчення досудового слідства, справа поступає на висновок прокуратора, який разом з висновком та точною кваліфікацією інкримінованого вчинку, передає справу в Державний Сойм. Державний Сойм, розглянувши справу, може віддати обвинуваченого на суд Найвищого Державного Суду, або зовсім прикоротити справу. Коли обвинуваченого буде віддано під суд, справа за нього розглядається в судовому засіданні, згідно з Статутом Карного Судівництва. Вирок суду, про призначення підсудного винним, твориться більшістю двох третин голосів суддів, що беруть участь в постанові вироку. Після признання виновності підсудного, а також встановлення злагідняючих його вину обставин, суд визначає міру та ступінь кари, пристосовуючися до карного закону. Засуджений за провину політичної натури, якої карний закон не передбачає, присуджується до позбавлення, або обмеження права обіймати державний уряд на час не більший, як 20 років. Найвищий Державний Суд має право, визнавши звичайною більшістю голосів злагідняючі засудженого вину обставини, зменшити кару, з свого розсуду, або зовсім звільнити засудженого від кари. Вирок Найвищого Державного Суду повинно докладно мотивувати у всіх випадках. Виправдуючий вирок Навищого Державного Суду є остаточний і зараз же після його проголошення набирає законної сили. Засуджуючий вирок, як в разі, коли накладається, так і в разі, коли засудженій звільняється від неї, до виконання вироку надсилається до Державного Сойму, що має право зменшити кару, або зовсім звільнити засудженого від кари. Тільки Державний Сойм має право амністії у сьому випадку; він постановляє про се в спосіб, що його зазначають статті 98 і 101. Артикул 104. На випадок смерті Голови Держави, його добровільного передчасного уступлення, засуду на підставі статей 98 і 103, психичної, або тяжкої фізичної недуги, що її не можна вилічити, Державний Сойм в присутності двох третин обраних членів Державного Сойму, і в спосіб, визначений в артикулі 119, приступає не зволікаючи до вибору нового Голови Держави. Державний Сойм встановлює факт психичної або тяжкої фізичної недуги Голови Держави, що її не можна вилічити. Обраний буде той, хто одержить абсолютну більшість голосів; при тому голосування відбувається таємно. Коли ні один з кандидатів не одержує абсолютної більшості, приступається негайно до тіснішого вибору між тими двома кандидатами, що при першім голосований одержали найбільше голосів. Голосувати можна тільки за тих двох кандидатів. Голос відданий за іншого кандидата, уважається за недійсний. Так само за недійсний уважається картка з тим кандидатом, що його імені, або призвища, не можна відчитати. Білі та недокладно виповнені картки також уважаються за недійсні. Обраний буде той з поміж двох кандидатів, хто одержить абсолютну більшість голосів. В разі рівності голосів рішає жереб, що його витягне Голова Державного Сойму. Артикул 105. В будинку та помешканнях Державного Сойму труси, вилучення і арешти можуть відбутися тільки з дозволу Голови Державного Сойму. V. ГОЛОВА ДЕРЖАВИ Артикул 106. Верховна виконавча влада знаходиться в руках Голови Держави і Риди Міністрів, відповідальної перед Державним Соймом. Сю владу виконують вони самі і через підлеглі їм уряди. Голова Держави має вищий догляд за закононістю урядування. Артикул 107. Головою Української Держави може бути кожний громадянин українського походження, православної віри, не молодший 35 років, що має всі права цивільні та політичні. Артикул 108. Постанови, що їх ухвалив Державний Сойм, потрібують ствердження Голови Держави (арт. 78) за винятком випадку, що його зазначає артикул 69. Голова Держави має право видавати накази, згідно з постановою артикула 80. Всі накази, що виходять від Голови Держави, мусять мати підписи його та відповідного міністра, який своїм підписом бере на себе відповідальність перед Державним Соймом за законність наказу. Артикул 109. При Голові Держави є Окрема Канцелярія з Управителем на чолі. Управителя та інших урядовців Окремої Канцелярії іменує Голова Держави на внесення Голови Ради міністрів Артикул 110. Голова Держави скликає, відмикає і замикає сесії Державного Сойму і розвязує Державний Сойм згідно з постановами артикулів 58, 59 і 60. Се право йому належить і у відношенню до Державної Ради за винятком моменту розвязання Державної Ради, яке може наступити тільки на підставі постанови самої Державної Ради. Артикул 111. Голова Держави на внесення Голови Державного Сойму іменує та звільняє Голову Ради міністрів, а на внесення останнього всіх інших міністрів, або керуючих міністерствами. Артикул 112. Голова Держави іменує та звільняє вищих державних урядовців, старшин та професорів вищих шкіл, згідно з діючими законами. Артикул 113. Голова Держави на внесення Міністра Ісповідань, за гоперед- ньою ухвалою Ради Міністрів, іменує єпископів і вищих церковних достойників. Артикул 114. Голова Держави нагороджує почесними відзнаками, згідно з по- становами відповідних законів. Артикул 115. Голова Держави є Головним Отаманом всіх оружних сил Української Держави на суші, морі та в повітрі Начальне командування над дієвою армією під час війни обій- має тільки фаховий генерал, призначений Головою Держави на вне- сення Голови Рнди міністрів. Артикул 116. Голова Держави приймає та акредитує дипломатичних пред- ставників чужих держав. Він іменем Української Держави складає умови з чужими дер- жавами. Міжнародні умови, зазначені в артикулі 92, мусять бути затверджені Державним Соймом. Голова Держави виповідає війну за ухвалою Державного Сойму. Артикул 117. Голова Держави має право помилування та амністії. Право амністії він здійснює на внесення Міністра Юстиції після згоди Ради міністрів, з винятком випадків, що їх зазначено в артикулах 69, 98, 101 і 103. Артикул 118. Голова Держави одержує утримання з державних фондів. Розмір та рід утримання визначить окремий закон. Голова Держави не може мати інших побічних урядів, ані по- бічних заробітків. Не може він бути членом Державного Сойму. Голова Держави відповідає за свої вчинки перед Державним Соймом тільки у випадках, що їх зазначає артикул 98 та в спосіб, що його визначено в артикулі 103. Артикул 119. Перша Державна Рада 7-го дня після свого першого засідання, на окремому, тільки для сеї справи визначенім засіданню, обирає першого Голову Держави в спосіб, що його визначено в арти- кулі 104. Дальнійший порядок обрання Голови Держави визначить окре- мий закон, що його ухвалить перша Державна Рада. Обраний Голова Держави обіймає урядування на 15-тий день з часу свого обрання, після того, як складе присягу в руки Голови Державної Ради на чесне та сумлінне виконання обовязків, бере- ження Основного Державного Закону та всіх інших законів і цілості та безпеченства Української Держави. Текст присяги: „Заприсягаюся та клянуся Великим Господом, перед Святою Його Євангелією, та моєю дорогою Батьківщиною, що буду зберігати і піддержувати непорушність та незалежність Української Держави, совісно. як я найкраще розумію, виконувати обовязки Голови Української Держави, що волею народу їх на мене покладено, охороняючи і виконуючи Основний та інші Державні Закони, маючи до всіх справедливість і покладаючи всі мої сили і життя на добро Батьківщини. В тому власноручно підписуюся“. VI. ПРАВИТЕЛЬСТВО. Артикул 120. Рада міністрів здійснює владу згідно з постановою артикулів 106 і 111. Міністри і керуючі міністерствами є відповідальні перед Державним Соймом (арт. 96., кожний в своїм обсязі ділання, за згідність всіх урядових актів Голови Держави та власних урядових актів з законами, и також за законний біг справ в підлеглих їм галузях адміністрації. Крім того Рада міністрів відповідає солідарно перед Державним Соймом за загальний напрям політики. Артикул 121. Рада міністрів, що її іменовано в спосіб, як його визначено в артикулі 111, складається з Голови Ради міністрів і відповідних міністрів і в двоповідних міністрів. Тільки Державний Сойм має право збільшити, або зменшити кількість міністрів шляхом окремого закону; тим же способом визначає він і обсяг ділання поодиноких міністерств. Артикул 122. Голова Ради не обіймає міністерського уряду. Він надає напрям політиці правительства, голосує в Раді міністрів і пильнує, щоби було погодження в діяльності між поодинокими міністерствами, Він дбає і відповідає за своєчасне оголошення законів, наказів і розпоряджень у Вістнику Державних Законів (артикули 80 і 81, Артикул 123. При президії Ради міністрів буде отворено окрему Кодифікаційну Секцію, Окремий закон встановить її склад та обсяг ділання. Артикул 124. Рада міністрів за згодою Державного Сойму може встановити в поодиноких міністерствах по одній або кілька посад товаришів міністра. Товариш міністра має голос в Раді міністрів тільки тоді, коли Йому доручено, з ухвали Ради міністрів, заступати відповідного міністра, Артикул 125. Міністри, а з їх доручень товариші міністрів, та інші вищі уря- довці, мають право брати участь в засіданнях Державного Сойму та його комісій і промовляти позачергою. Голосувати в Державному Сойму вони можуть тільки тоді, коли є його членами. На жадання Державного Сойму, або одної з його комісій, мі- ністр мусить особисто прибути на засідання, щоб подати пояснення, або вислухати бажання та заяви. Артикул 126. Поодинокі міністри і підлеглі їм уряди мають право в цілі ви- конання законів в своїм обсязі ділання видавати розпорядження і на- кази, та жадати їх виконання під загрозою примусу і грошевих кар, згідно з правилами, Артикул 127. Міністри, керуючі міністерствами, товариші міністрів та дирек- тори департаментів міністерств не можуть обіймати інших урядів, за винятком вищих наукових та почесних, ані мати побічної заріб- кової праці. Не можуть вони бути членами семі Голови Держави. Перед обнятем уряду складають вони присягу в руки Голови Держави на вірність Українській Державі і на береження її Основ- ного та інших законів. Артикул 128. Міністри і керуючі міністерствами мусять уступити з свого уряду у випадках, що їх зазначують артикули 96 і 102. Артикул 129. Всі державні урядовці перед обняттям своєї служби складають присягу в руки свого начальника на вірність Українській Державі, береження її Основного та всіх інших законів і розпоряджень вла- ди та заховання урядової тайни. Закон для державних урядовців (службова прагматика) визначить їх права та обовязки, умови прийняття на державну службу, служ- бові ранги, дисцеплінарне поступовання і спосіб їх матеріяльного за- безпечення, включаючи і пенсію, Артикул 130. Адміністрацію відділюється від суду. Окремий закон визначить порядок поступовання в адміністра- ційних справах. Важність рішень адміністратційних урядів можна оспорювати перед Найвищим Адміністраційним Судом, коли перед тим справа перейшла всі означені в законі адміністраційні інстанції. Артикул 131. Для цілої твриторії Української Держави утворюється на судо- вих засадах один Найвищий Адміністраційний Суд. Сей суд розглядає та розвязує, додержуючися судового посту- повання, питання про правну важність розпоряджень державних і ад- міністраційних урядів (арт. 130.) та органів самоврядування, спори про компетенцію між поодинокими державними і адміністраційними урядами і самоврядуваннями, або між самими самоврядуваннями, і всі випадки порушення Основного Державного Закона, оскільки всі зазначені справи не належать до компетенції інших судів. Вироків Найвищого Адміністраційного Суду не можна оскаржити. Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Ад- міністраційного Суду. Артикул 132. Компетеційні спори між судовими та адміністраційними владами рішає Обєднана Рада, що складається на парититних началах із чле- нів Найвищого Косаційного Суду та Найвищого Адмін страційного Суду. VII. САМОВРЯДУВАННЯ. Артикул 133. Громади, волости, містечка, міста, повіти та вищі одиниці само- врядування користуються в автономії що до вирішення питань про місцеві добра та потреби в межах своєї території, о скільки державна адміністрація, або відповідна більша одиниця самоврядування не прилучила певної справи до свого обсягу ділання. Окремий закон установить докладно як прикладається сей прин- цип у відповідних подробицях, а також визначить засадничі начала що до організації установ в ріжних ступнях одиниць самоврядувань та встановить обовязковий обсяг ділання. Кожда одиниця самоврядування має автономне право призна- чати податки та повинності, що є необхідні для її урядування. Артикул 134. Громади, волости, містечка, міста, повіти і вищі одиниці само- врядування мають свої виборні установи. Вибори для загальних установ, громад, волостей, місточек і міст; будуть відбуватися на тих самих підставах, що й вибори до Дер- жавної Ради. однак тут виборче право може бути звязане довшим замешканнем в громаді, містечку або місті. Що до виборних установ повітових самоврядувань та вищих, вибори до них переводяться посередньо виборними установами гро- мад, волостей містечок, і міст на підставі пропорціональності Артикул 135. Самоврядування мусить виконувати в межах діючих законів до- ручени їм завдання державної адміністрації. Міста Київ, Одеса та Харків матимуть окремий статут. VIII. СУД. Артикул. 136. Судові вироки і постанови проголошуються іменем Української Народньої Республіки. Артикул. 137. Організацію і обсяг ділання судів, не виключаючи і військових, визначать окремі закони. Артикул 138. Суддів іменує Голова Держави на внесення міністра Юстиції. Уряд судді може обняти особа, яка відповідає вимогам, що їх визначає закон. Складають вони окрему присягу судді в руки голови судду форму присяги визначить закон. Артикул 139. У виконанні правосудності судді є незалежні і підлягають вик- лючно законам. Вища судова влада може хвилево усунути суддю від урядування тільки тоді, коли рівночасно передасть його справу належному суду. Не можна перенести суддю проти його волі на інше місце, або усунути з посади, хіба тільки на підставі судового вироку та в ви- падках і в спосіб, що їх передбачає закон. Постанова останнього устпу не стосується до тих випадків, коли перенесення судді на інше місце, або усунення з посади є потрібне з причини зміни в організації суду, або зміни судових округ. Артикул 140. Окремий службовий закон для суддів (службова прагматика для суддів, визначить їх права та обовязки. Артикул 141. Суди не мають права оспорювати важності законів, що їх в належний спосіб видано і оголошено, натомісць мають право рі- шати, чи розпорядження державної влади і самоврядування видано згідно з постановами діючих законів і чи ся влада не переступила своєї компетенції. Артикул 142. Судові розправи, як в справах цивільних так і карних, мають бути усні та прилюдні. Винятки з сеї останньої засуди визначає закон. Артикул 143. Для цілої території Української держави утворюється один Найвищий Касаційний Суд. Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Касаційного Суду. ІХ. ОБОРОНА ДЕРЖАВИ Артикул 144. Всі громадяне обовязані до служби для оборони держави на суши, морю і в повітрі, на основах окремого закону, що постанов- ляє також про звільнення від сьогого обовязку (арт. 50). Артикул 145. Озброєні сили держави складаються з регулярного війська, фльоти та загального ополчення. Закон визначає чисельний стан війська і фльоти, морської і по- вітряної, підчас миру, а також час тривання дійсної і запасової служ- би та служби в загальному ополченню. Артикул 146. Регулярне військо можна вживати тільки для оборони самостій- ності і незалежности Української Держави та непорушності її кор- донів. На жадання державної цивільної влади можна зуживати військо- вої сили в випадках внутрішньої розрухи, з додержанням законів, що їх видано в сій справі. Артикул 147. Військові в дні свят повинні мати вільний час для виконання релігійних потреб. Військовим в часи служби і поза нею не вільно відбувати на- рад та зборів без дозволу свого начальства. Вони підлягають військовій дисципліні. Аут икул 148. Військові особи на час своєї служби за злочини та провини відповідають перед військовими судами на підставі постанов окремого Військово Карного Статуту. Артикул 149. Тільки з окремої постанови Державного Сойму, або Державної Ради, військо чужої держави може перебувати в межах Української Держави, або переходити через її територію. Артикул 150. Службу безпеченьства в межах Української Держави виконує державна жандармерія та місцева поліція. Окремий закон визначить організацію державної жандармерії та місцевої поліції, X. ПЕРЕХОДОВІ ПОСТАНОВИ. Артикул 151. До хвилі вибору Голови Держави Державною Радою—Головою Держави є СИМОН ПЕТЛЮРА. Він у першому засіданні Державного Сойму складає, згідно з артикулом 119, в руки Голови Державного Сойму присягу на вір- ність Українській Державі та її Конституції. Артикул 152. Державний Сойм ухвалить закон про склад та спосіб вибору і скли- кання Державної Ради. Державний Сойм можна розвязати тільки, тоді коли вже обра- но Державну Раду (арт. 59). Виконавча влада має подбати, щоб як найскорше перевести ви- бори до Державного Сойму. Артикул 153. Нинішній Основний Державний Закон зобовязує до хвилі ого- лошення Державним Соймом з обмеженнями, зазначеними в артику- лах 5 і 56, або Державною Радою, нової Конституції Української Держави. Артикул 154. Всі артикули сього Основного Державного Закону (Коституції), що стосуються до Державного Сойму, прикладається також і до Державної Ради до часу зміни останньою Конституції) Артикул 155. До чаеу зібрання Державного Сойму законодавчу владу вико- нує Рада міністрів в межах сеї Конституції. Проект Правительственной Комісії по виробленню основного державного закону про устрій Української Держави. Основний Державний Закон про устрій Української Держави. 1.Українська Держава. Арт. 1.-Українська Держава є самостійною і незалежною республіканською на всіх підставах державою в демократичному, парламентарному і республіканському устрої і носить назву: Українська Народна Республіка. Арт. 2.-Територія українських земель є окремими-історичними, культурними і господарськими-інтересами, а осібність, що під час нинішньої великої революції утворили у себе окремі державні органи, мають право злучитися на засадах федералізму в Українську Народну Республіку в один спільний державний організм, коли свого закладає їхне законодавче віко. Окремий Основний Державний Закон визначить на сей випадок обсяг пілання спільної влади законодавчої, виконувачої і судової. На сей випадок буде для всіх спільне право верховенства. Арт. 3.-Самостійні частини Української Держави, що вимерюють окремі політично-господарські інтереси, одержать місцеву політичну автономію з власним краєвим собором що видаватиме закони в справах місцевого значення. Державний Собір Української Держави вирішить зміст сей автономії і визначить обсяг ділянки краєвих Соборів. Арт. 4.-Кордони Української Держави можна устанавлювати і змінюти тільки основними державними законами. Арт. 5.-Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі. Право використання Державного Герба мають виключно Державні Установи. Арт. 6.-Державними барвами Української Держави є барви синьо-жовта. Пропор терновельної флоти в пралор-синьо-жовтій, військової флоти-синьо-жовтій з державним гербом золотої барви в лівому розі синьої частини пралора. - Пропор терновельної флоти сінця - жовтий. Арт.7.-Державною мовою Української Держави є мова українська.- Урядові Арт.8.-Всі державні установи і державні службовики Української Держави носять назву республікансько-українських. Право вливання державного гербу мають виключно державні установи Української Держави. Арт.9.-Повнота влади в Українській Державі належить до загальног володіння Всіхна справах влади 11 горожан що виконують сю владу в чарні законодавчої через державну Собу, в першій виконавчої через Голову Держави і Раду міністрів, в начині викору справедливості через незалежні суди. Державна Рада Арт.10.-Державний Солом Української Держави буде однопалатним тілом, що згора визирається на підставі загального, так для чоло- віків, як і для жінок, рівного, безпосереднього, таємного про- перціонального права голосування. З додержанням принципа пропорціональністі. II.Православна Церква. Арт.II.-Православна церква в межах Української Держави є автокефальною, в Патріархом в Києві на чолі. Основі Арт.12.-Окремий Державний Закон визначить загальні орга- нізації православної церкви в межах Української Держави, за- стерігаючи їй внутрішню автономію та не порушуючи канонічних установ постанов, визначить її превне відношення до держави. Правадин III.Права та обовязки горожан. Арт.13.-Всі горожане Української Держави, так чоловіки, як і жінки, без різниці віри, народності і походження, рівні перед Законом. Зносяться всі родові, станові, шляхецькі привилегії та всі родові і особисті шляхенські титули. Українському горожан- нові не вільно поєднувати чоловічне шляхетство, чужоземного шла- хонього титулу, або чужоземного ордеру. Український Орден Но принципи членства в Українському Правадином церковному орду повітряно дозвол Арт.14.-Українське гороханетво в хвилі утворення незалежної Української Держави, мають: 1/всі особи української народності, що мешкають в межах Україн- ської Держави; 2/всі особи інших народностей, що до дня 1 липня 1914 року не менше, як один рік, мешкали в межах Української Держави і їх діти, при тому сталість замешкання не визнається за урядовими та військовими особами колишньої Російської Імперії, що не народилися в межах Української Держави. Арт.14.-Українське гороханетво набувається: 1/через народження від батьків-городян Української Держави; 2/мінка через подружжя з городянином Української Держави; 3/через надання гороханетва відповідною державою владою. Особи української народності, що оселились в межах Української Держави не можна відмовити в наданні українського гороханетва. Окресний закон точно визначить постанови щодо набуття та втрати українського гороханетва. Арт.16.-Всі публічні уряди є рівно доступні для всіх городян из умовах означених в законі. Арт.17.-Інка в Українські Держави має всі права цивільні, горо- ханетки і політичні нарівні з чоловіком, рівно з ним обовязки що до держави, а винятком обовязка військової служби. Замісць сей останньої закон може встановити для жінки окремий загальний обовязок іншої служби на користь держави. Арт.18.-Всі визнані державою віроисповідання перед державою рівноядинні і рівноправні, мають права урядувати публічні набож- женства, сповивати релігійні обряди і закладати релігійні това- риства; в межах законів користуються вони внутрішньою автономією. Арт.19.-Держава приходить з матеріальною допомогою правоославній церкві та її відповідні мірі іншим ісповіданням, що визнали існуючі закони. Арт.20.-Члени віроисповідання, що його досі не визнала держава, не мають права до публічних набоженств; в місцях замкнених вони 4.- можуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди, не проти він закону та публічної моралі.- Визнання віросповідання, що його досі держава не визнавала, переводиться фільки шляхом окремого закону. - Арт. 21- Вільність сумління і віри забезпечується кожному.- Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинностях чи обрядах, або належати до якого-небудь віросповідання.- Забезпечується кожному вільність аміні віросповідання.- Арт. 22 - за релігійні переконання не можна нікого позбавляти прав, що тим з них користуються книги повстане (Ніхто один в громадян не може ухилятися від сповнення публічних обов'язків з причин своїх релігійних переконань.- Арт. 23- Вільність національного і культурного розвою для коренянь національних меншостей забезпечується.)- чесна в національних майстостях, що стало оселялася в межах України, має право на національно-персональну автономію.- Устрій та обсяг зв'язаного життя для національних меншостей визначить окремий закон про національно-персональну автономію.- В школах для національних меншостей з невкраїнською викладовою мовою навчання української мови є обов'язково.- Закон про національно-персональну автономію з дня 5 січня 1918 року вноситься. Окрім закон визначить права 1х в школах і в публічному житті. Арт. 24- Нікого не можна позбавити належного суду. Виняткові суди допускаються тільки у випадках, означених в законі, що його видано перед доконанням каркідного вчинку.- Арт. 25- Вільність особиста коренянь забезпечується.- Не можна нікого арештувати, ані підати особистому трусу без наказу суду, а винятково схоплення на гарячим вчинку, і у випадках, що їх передбачає закон, та в спосіб, про якого закон означає.- Протягом наступних 48 годин належить арештованого доставити до суду, який негайно рішає про його далее задержання в арешті з поданням причин або пускає на волю.- Арт.28.-Карне переслідування і вимір кари переводиться тільки на підставі існуючого закону. - Війна-смерт, Замбна кара і видалення українського по- вника за кордони Української Держави не допускається.- Позбавлення усіх личих і політичних прав, як міра кари, може бути тільки часовим. Арт.29.-Приватна власність стоїть під охороною закону. Власність зобов'язана користуванням властності мушить слугувати доброму використанню або обмеження поватної власності має місце в галузі огляду на державну публічну або суспільну потребу, або в економіч- них причинах, а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб вивласнення або обмеження приватної власності визначається законом, якщо визначають окремі закони; вона ж відзначується або визначається також форму тяжкості справедливої винагороди. Визналається в Окремому Законі. Арт.30.-Дрібна і середня власність стоїть під охороною закону. Зноситься більшу земельну власність. З неї утворюється земель- ний фонд, а якого буде задоволено малоземельне і безземельне хлі- боробське населення. Форму і спосіб свого задоволення визначить окремий земельний закон. Арт.31.-Забезпечується вільность торгів та промисловості, ремесла, а також вільность складання умов в межах діючих законів. Арт.32.-Забезпечується право спадкове в межах діючих законів. Частка держави в спадщині, визначають дісні-закони. Арт.33.-Мешкання горожанину є недоторкане. Бхід до мешкання орга- нів влади, домовий трус, законодавчих листів, кореспонденції, документів, друків або інших рухомих речей має місце тільки на підставі оу- дового наказу на письмі і у випадках, що їх передбачає закон. Про наслідки трусу належить заінтересованому дати окреме повідомлення.- протокола. Арт.34.-Кожний горожанин має повну волю зміни місця побуту і перенесення своєї власності в межах держави.- Арт.35.-Кожний горожанин має право емігрувати за межі держави а виняткових випадків, яких зазначено в законі.- Арт.36.-Кожний горожанин має право вільного вибору, звання і заробітку; обмеження в тім напрямі можна допустити тільки шляхом закону.- Арт.37.-Людська праця та людське здоров'я та життя стоять під охороною закону. З окрема, закон охороняє робітників-недолітків, імек 1 кінок під час материнства. Держава виконує контроль над організацією праці, винахородом за звичайну працю і над умовами найманої праці й винагородою за неї. Окремий закон забезпечить матеріально робітників, які відповідають ним пристрасні заінтересованих сторін, на випадок недуги, каліцтва, старості і смерті.- Арт.38.-Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови в усіх окремих галузях праці, порушуючи й захищаючи щодо обмеження цього права всідомогується за протизаконність. Арт.39.-Суперечки між робітниками і працьовавцями різанські для добровільного роз, емчого суду, або коли се неможливо, допомоги державних роз, емчих судів.- Скремні закон про роз, емчі суди визначить їх компетенцію. Арт.40.-Правові підносини державних службовиків групуються за на кондонації добровільної умови між ними і термалом, а на окремих випадках законі/службово-практика/. Арт.41.-Держава зобов'язана винагородити промежинні школу, яку - ще добре було заподіяно урядуванням цивільних або військових осіб, що не Залежить. Внесення позві проти держави за відшкодування в своєму татуру не залежить від дозволу держави.- Чор: Держава огороняє інтелектуальну працю та витвори її, на кожною укладання поміщається/неформуючого сервісу/ пільності моральний обов'язок використати свої думки та фізичні. Держава має право надати від службовика, до заподіяння школу, звороту від шкодування, що вона його заплатила пошкодованому горожанинові. Ті самі постанови відносяться і до відповідальності самоврядування та громад за школу, що її заподіяно горожанам протизаконним урядованим їх органів. Окремий закон визначить точно постанови, що до обов'язку держави і самоврядування та громад до заплати відшкодування горожанам за школу, що її им заподіяно протизаконним урядованим органів держави, самоврядування або громад. Арт.42.-Таємничі листи і таємниці кореспонденції забезпечується від розкриття. Можна її порушити тільки на підставі судового наказу, у випадках, означених в законі. Арт.43.-Вільність думки в слові, письмі, друку і в образній формі забезпечується кожному, в межах означених в законі. Окремий Закон забезпечить порядок користування цими правами. Арт.44.-Забезпечується вільність преси. Преса підпадає тільки тим обмеженням, що їх точно визначує закон. Не можна завести попередньої цензури і концесійної системи на видавання періодичних друків. Не можна відняти полтого дебіту друкам, що вийшли в межах держави. Арт.45.-Забезпечується кожному вільність науки, навчання і наукових заслідів та досягнень. Кожний горожанин має право взяти школу або вихованця за клад і ними керуватись на умовах, означених в законі. Всі приватні школи і приватні виховавчі заклади стоять під доглядом держави. Наука в школах, що їх уперше держава, самоврядування або громада засновують. Окремий Закон визначить порядок шкільного навчання. Харктер публічних школ не може бути конфесійний. Про науку релігії в народніх і середніх школах дбають відповідні виробництва. Арт.46.-Наука в початкових народних школах є загальна для всіх обов'язкова. Держава і самоврядування та громади мають подбати, щоб всі діти в шкільним віці могли користуватися з цеї науки. Для неписьменних в дорослім віці належить урядити окремі курси для вивчення письма. Арт.47.-Відповідається тільки за зборів і товариств. Означення сього права є дозволені тільки плахом закону. Арт. 38.-Громадяни мають право вносити петиції леонинсько, або відно до всіх законодавчих і репрезентатційних тіл, до державної влади та до самоврядувань. Арт.40.-Громадянські права особистої вільності/арт.37/недоторкан- ність мешкання/арт.38/, таємниця переписки і кореспонденції/арт.35/, вільність збору та проносу/арт.арт.10, 27, 28/ вільності переселення та виоселення/арт.арт.34, 36/ і вільності зборів то товариств/арт.37/ можна тимчасово припинити на час виняткового стану. Розпорядження про се може зробити тільки Рада Міністрів за аго- дою Голови Держави під час війни, або коли загрожує вибух війни, або на випадок внутрішніх розрухів, або масових протидержавних змов, що загрожують основним державним законам, цілості держави, або безпечно- стю. Не розпорядження мусить бути оголошено у Вістнику Державних За- конів за підписом Голови Держави і всіх Міністрів, з посилком на цей артикул. Надання його бути подано до відому Державної Ради не поза межами- ти заходження сього розпорядження. О ремий закон про винятковий стан точно визначить переведення вищеназедених засад забільшення компетенції цивільних влад, або уста- новлення військових влад на місце цивільних. Арт.50.-Всі гордкани є обовязані до військової Держави для вступу на державну службу в чужій державі, для вступу до чужої армії і для приняття чужого громадянства мусять вони одержати дозвіл від української влади. Арт.51.-Всі володарі чоловічого роду є обовязані до звількової служби, першок призначення лейкож для дим служби в цих Держави визначається всіма законом. Окрім законів Української Ради і способу, порядку і час тривання вій- ськової служби, звільнення від сього обовязку, а також особисті і річеві повинності на воєнні цілі. Арт.52.-Всі постанови про громадянські права стосуються до військо- вих осіб всіх степенів, оскільки не противляються тому військові за- кони і постанови про військову карність. Арт.53.-Всі горожане обовязані кордатися державним законам і воїм иншим законам,шанувати законну владу,улежкувати її завдання та виконувати її накази,що видані згідно з законом,сумлінно сповнива- ти всі публічні уряди так державні,як і в самоврядуванню і грома- ді,до я їх покликано,платити податки і нести всі тягарі та особисті і річеві повинності.- Арт.54.-Кожний чужинець з часу,коли вступить на землю Української Держави,є вільним,стоїть під охороною її законів і користується зі всіх прав українського горожанина крім прав політичних.- Чужинець,що перебувають на території Української Держави, Окреий закон може обмежити також частково або цілковито право- Повідомляти й законах на загальність для всіх тих ставах, що не надуття через чужинцев нерухомостей,промислових,гірничих,або Концентруються в політичних прав, що належать Українським банківких підприємств та економічних концесій в межах Української Держави, з всіх інших прав воно користуються, як і кожен Закон визначить умови, на яких може чужинець набути українське горожанство. Краї відсутності відповідної взаємності в Користу банкою з тяжким землями Українських горожан, як і Державна влада, може видалити чужинця за межі Української Дкр- України Дерпеви, піддавати й засуджувати підприємств громадянськи жали, коли він переступає ці закони, або став тягарем для публічної доброчинності.- За звичайний злочин, що його чужинець допустився за кордоном, можна його видати на домогання чужої держави на підставі ухвали тутешніх судів.- За злочин, що його чужинець допустився за кордоном в політичних мотивів, не вільно його видавати. Чи маються такі мотиви рішаєть тутешні суди.- IV. Державна Рада - Державний Соїм. Арт.55.-Вел законодавча влада належить виключно до Державного Ради, що його вибирається на підставі засад,зазначених в артикулі 10-м.- 3 Арт.56.-До часу скликання першого Державного Соїму два законодав- ча влада належить Державній Раді.- Окреий основний державний закон визначить склад і спосіб вибору до Державної Ради. Арт.57.-Державна Рада не може змінювати постанов свого закону що, Державно-правової і випереджено-правової самостійності,незалежності та демократично-республіканського устрою Української Держави.- Арт.59.-Державна Рада може бути скликана, коли обрана кількість членів, що її визначить окремий основний закон державний закон про склад та спосіб вибору до Державної Ради. Той же закон визначить потребну для валості ухвал нідкність Державної Ради кількістю присутніх членів Державної Ради.- Арт.59.-Державну Раду скликає на першу сесію і надає їй наступні оцсії Голова Держави окремим наказом за своїм підписом і підпи- санням двох міністрів. Цей наказ оголошується у Вістнику Державних Законів. В той же самий спосіб оголошуються замкнення сесій і розв'язан- ня Державної Ради. Перша сесія Державної Ради мусить бути скликана не пізніше як за 14 днів, вказаних від дня, коли вибрано число членів, що визначено в окремому основному державному закону про склад та спосіб вибору до Державної Ради. Арт.60.-Державну Раду можна розв'язати тільки тоді, коли буде обра- но Перший Державний Сойм Української Народньої Республіки. Тим самим наказом, що його видано в спосіб, зазначений в арти- кулі 59, яким розв'язується Державна Рада, скликається рівночасно Перший Державний Сойм на першу сесію. Арт.61.-Перше засідання Державної Ради відмикає Голова Держави, або, з його доручення, Голова Ради Міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державної Ради і покликаючи до тимчасового проводу найстаршого віком члена Державної Ради. Арт.62.-Держава Рада обирає в поміж себе Голову і відповідне чи- сло заступників його, щоб творить відповідні комісії. Арт.63.-Рада Міністрів на внесення Міністра Внутрішніх Справ ви- робить і оголосить у Вістнику Державних Законів, ще перед першим засіданням Державної Ради, тимчасовий правильник нарад Державної Ради. Цим правильником керується Державна Рада так довго, поки сама не виробить для себе нового правильника і не оголосить його у Вістнику Державних Законів. Вироблений Державною Радою правильник обов'язує негайно після його оголошення у Вістнику Державних Зако- нів і для своєї важності не потрібує ствердження через Голову Держави.- Арт.64.-Державна Рада сама рішає про важність запротестованих виборів на підставі окремого внесення своєї конституційної комісії. Член Державної Ради, що його мандат опротестовано, виконує свої обов'язки права та обовязки до хвилі, коли Державна Рада ухвалить не- важність його вибору. Міністр Внутрішніх Справ в день відкриття Державної-Ради передає й вей виборчі акти разом з внесеними протестами. Арт.65.-Мандат Члена Державної Ради погасає тільки в наслідок його смерті, унезваження мандату через Державну Раду, добровільного зло- ження мандату або втрати виборчого права. Про поразонення мандату Голова Державної-Ради негайно повідомляє листовною міністра внутрішніх справ, а сей до 14 днів по одержанні оголошує повідомлення в урядовім часопису про додаткове обрання. Окремий Основний Державний закон про склад та спосіб вибору до Державної Ради постановляє, коли не переводиться додаткового обрання. Арт.66.-Обраним членам Державної Ради міністр внутрішніх справ вручає посвідчення, що уповноважує їх на вступ до Державної Ради. Опротестованні мандату не впливає на видання сього посвідчення. Арт.67.-Внутрішньою і зовнішньою урядовою мовою і мовою нарад Дер- жавної Ради є виключно тільки українська мова. Арт.68.-Член Державної Ради виконує всі свої права та обовязки тіль- ки особисто. Арт.69.-Член Державної Ради одерує під час сесій добові гроші і зворот коштів пути від свого місця замешкання до місця осідку Держа- вої Ради 4 назад. Користується вік безплатно з державних залізниць та державних пароплавів. Президій Державної-Ради позначається постійне утримання. Окремий закон визначить високість добових грошей членам Державної Ради та утримання її президії, а також високість і спосіб обчислювання звороту коштів пути для членів Державної Ради. Арт.70.-Члени Державної Ради є представниками заколу горожан Української Держави. Раз обраного члена Державної Ради не можна відкликати. В його діяльності в Державній Раді не можна його взяти якими-небудь інструкціями. За свою діяльність в Державній Раді він відповідає тільки перед самим Державною Радою. Арт.71.-Член Державної Ради користується з цілковитої недоторканності з хвилі, коли у Вістинку Державних Законів повідомиться наказ Голови Держави про скликання Державної Ради до хвилі, коли також повідомляється наказ про її роззивання. Пізніше обраний член Державної Ради користується з цілковитої недоторканності все від хвилі свого обрання. Перерва між сесіями Державної Ради не порушує недоторканності її членів, ани вибору президії та комісій. В тім часі членів Державної Ради не вільно переслідувати ани карно-судово, ани карно-адміністративно, ани арештувати без згоди Державної Ради, за винятком схоплення на гарячому вчинку. В тім останнім разі належить про се донести негайно Голові Державної Ради і просити про дозвіл на дальший арешт або дальше карно-судове слідство. На жадання Державної Ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство припинене. У випадку перерви між сесіями зраджене право виконує Голова Державної Ради. Арт.72.-Членна Державної Ради, що у своїй промові або в залів в Державній Раді порушив права приватної особи, може укривджений притягнути до карно-судової відповідальності. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державної Ради, посунувши постанову в артикулі 71м. Арт.73.-Член Державної Ради не може купувати, ани арендувати державні добра, або приймати державні роботи, або достави; не може вин рівнов одержувати жодної державної концесії. Арт.74.-Засідання Державної Ради є вільні. Пришодні Засідання Державної Ради можуть бути таємні (на жадання Голови Державної Ради, представника правительства або не менше як 10 членів Державної Ради на підставі окремої ухвали, що приймаєтьсяся після того як публіка опустила залу нарад. Арт.75.-Не можна нікого котягати до відповідальності за справоздання в-публічнім-засіданнях з публічного засідання Державної Ради, що згідні з правдою. Арт.76.-Право законодавчого почина має Рада Міністрів і комісій член Державної Ради. Арт.77.-Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів. На зміну основних державних законів треба двох третин голосів присутніх членів. Такої самої більшості треба на той випадок, коли Голова Держави відмовиться стверджати законопроект, що його вже ухвалила Державна Рада. Арт.78.-Законопроект, що його ухвалила Державна Рада, Голова Держави відсилає Голові Ради міністрів, а се до 3-х днів Голові Держави для ствердження протягом 7-ми днів. Стверджений через Голову Держави законопроект вертається знову до Голови Ради міністрів, що сповнює його негайно у Вістинку Державних Законів в підписом Голови Держави і відповідного міністра чи відповідних міністрів, або кілки Ради міністрів. Перед текстом закону належить зазначити, що його ухвалила Державна Рада згідно в постановами артикулів 56,57,77 і 78. Арт.79.-На випадок відмови ствердження законопроекту через Голову Держави, Голова Держави має протягом 7-ми днів повернути законопроект Голові Ради Міністрів з поясненням назвеним причин чому його не затверджено. Голова Ради Міністрів протягом дальших 3 днів відсилає нестверджений законопроект Голові Державної Ради, що ставить його на денному порядку найближчого засідання Державної Ради. Державна Рада без дискусії або приймає уваги Голови Держави що сподобали змін в законопроекті і тоді відсилає його до відповідної комісії для дальшого належного проходження, або приймає вдруге в цілості без змін числом голосів, що їх зазначено в артикулі 14. Прийнятий сей спосіб законопроект Голова Державної Ради відсидає Голові Ради Міністрів і для негайного оголошення його у Вістнику Державних Законів за підписом міністра Ради міністрів з наведенням перед текстом закону, що його ухвалила Держава Рада, згідно з постановами артикулів 57, 54 і 78. Арт.80.-Всі закони оголошуються у Вістнику Державних Законів.- Голова Ради міністрів відповідає за належну та своєчасну подачу Вістника Державних законів. Арт.81.-Накази Голови Держави і розпорядження міністрів що нормують правні відносини, оголошуються також у Вістнику Державних Законів, з наведенням на їх початку сей постанови за- кону, що усповноважує їх до видаання сього наказу або розпорядження Арт.82.-Закон набирає сили на 15-тий день після появи Вістника Державних Законів, якщо в самім законі не визначено іншого тер- міну, з якого закон має обов'язувати. День появи Вістника Державних Законів мусить бути зазначе- ний на його першій сторінці. Си-постанова стосується також і до наказів та розпоряджень, що їх зазначено в артикулі 80. Арт.83.-Ніхто не може виправдуватися незнанням закону, наказу, або розпорядження, що їх належно оголошено. Арт.84.-Податки і публічні оплати можна побирати тільки на підставі закону, що його ухвалила Держава Рада і в спосіб в законі означений. Арт.85.-Державна Рада ухвалює щорічно окремим бюджетовим зако- ном державний бюджет на один рік. Сей бюджет обіймає всі видалики і прибутки. В надзвичайних випадках тимчасовий бюджетовий закон може обій- мати час, коротший від одного року. Кожне перевищення бюджету вимогає попередньої ухвали Держав- ної Ради. Означені в бюджетовім законі, або в тимчасовим бюджетовім законі, грошеві квоти можна укити тільки на цілі тамже зазначені. Арт.86.-Коли Державна Рада перед упливом бюджетового періоду не ухвалить нового бюджетовогозакону, тоді залишається в силі остан- ній бюджетовий закон, що на підставі ухвали Ради міністрів за підписом Голови Держави і членів Ради міністрів. Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів, покликую- чися на сеї артикул. Арт.87.-Державні позички, продаж, заміна або обтяження державного нарухомого майна та приняття за другого державної поруки має місце тільки на підставі закону, що його ухвалило Державна Рада. Арт.86.-Тільки Державна Рада має право розпочувати валюту, випускати державні кредитові білети та державні облігації. Окремий закон визначить докладно згадані справи. Арт.89.-Переведення справ, зазначених в артикулі 87, належить до Державного Банку, статут його ухвалює Державна Рада. Міністр фінансів має право погляду за Державним Банком і від- повідає перед Державною Радою за його діяльність. Контроль над зміни Держави-фінансовим Веподарством Арт.90.-Контролю над нілею державної фінансової розподілки вико- вують Голова Держави, Найвищій Контрольній Комісії, що складається Голова Держави на виселення Членові Державного Сонгу, призначає В.Контролю з-голови його заступника і п'ять членів, що їх обирає Державна Рада на 3 роки. Всі Державні Контрольори не входить в склад Ради Міністрів і тільки в найбільш окремого випуска підводять з боку Члени Найвищої Контрольної Комісії в своїй діяльності кори- Державного Сонгу, честуват. Державний Контрольор має Права Міністру ствуються з права незалежности судді, доглядають за державними бор- и за виготовлення злочинів та преступних відповідностей згідно з грами-та складають Державні Ради щорічно окремі звіти зі замкнен- Арт.91, 102 і 103. Державний Контрольор відкрито туда Державному Сонгу та Загальний Стан Фінансів Держави. Члени Найвищої Контрольної Комісії мають мати особливе виборче Окремий закон постановляє про Державний Контраль в Українській право до Державної Ради, але не можуть бути членами, чи носідати Держави визначають права і обов'язки та організацію Контролю іншу державну посаду; складають вони присягу судді в руки Голови Державної Ради. Тільки Державна Рада має право відкликати і змінити членів Найвищої Контрольної Комісії.- Окремий закон визначить докладно обсяг діяльня Найвищої 16. Окремий закон визначить докладно обсяг ділання Найвищої Контроль- ної Комісії і спосіб її урядовання. Арт.91.-Державна Рада окремим законом ухвалює щорічно військовий контингент під час мира,з окрема числа нового військового набору. 92.-Коли Державна Рада на 2 місяці перед звичайним терміном по- клікання військових новобранців,що Його визначає окремий закон про військову повинність,не визначить законом числа нового війсь- кового набору,тоді залишається в силі останній закон про число військового набору, і то на підставі ухвали Ради міністрів,за під- писом Голови Держави і цілої Ради міністрів. Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів,покликую- чись на сей артикул.- 93.-Всі міжнародні торговельні вельні і митні умови,міжнародні умови,що накладають маєткові тягарі на державу або на громадян держави,або містять для них правні постанови,міжнародні умови, що до кордонів держави,протягом міжнародні мирові умови мусять бути стверджені через Державну Раду. 94.-Громадянин держави,причленні державно зареєстровані товариства, громадські,церковні та інші установи в публічно правовим характе- ром,мають право вносити петиції до Державного Сходу Політиції Д.С.І окремом ухвалою може передати повніші від- повідним міністрам і жадати від них пояснень що до справ,додки яких відносяться петиції;міністри мусять дати жадані пояснення, або в них відмовити з поданням причин.- 95.-Члени Д.С. мають право вносити інтерпеляції на письми до Ради міністрів,або до поодиноких міністрів в спосіб, що Його визначає правильник нарад Д.С. 96.-На внесену інтерпеляцію може міністр-відповісти негайно,або заповісти відповідь на визначений термін,або зробити відмовити в одповіді в мотивованій заяві.- на окреме внесення може ухвалити роз- почати дискусії над відповідю міністра на внесену інтерпеляцію.- Може вона,на окреме внесення ухвалити,чи відповідь міністра IV.- приймає до відому, чи ні, або ухвалити, що переходить до дальших чергових справ з наведенням мотивів, або без їх наведення. - 97.- Д. С. може окремою ухвалою висловити своє не- довір'я Раді міністрів, або поодиноким особам. - і" Міністраці На той випадок вони мусять не зволікаючи уступити зі свого уряду.- 98.- Державна Рада може встановити окрему комісію зі своїх членів щоб вислухати і устаткувати певні факти певної справи. - Може надати умовам комісії право викликати свідків та знавців, щоб зложили усно, як свідки, свої зізнання перед комісією або, як знавці, свої пояснення на письмі, або усно перед комісією, і навіть право переслухувати свідків і знавців під присягою додержуючися відповідних постанов судового поступання. - 99.- Д. С. ухвалює, що приймається в присутності не менше, ніж половини дійсної кількості членів, двома третинами голосів присутніх членів може поставити Голову Держави в стан обвинувачення за зараду порушення основних законів, або як інших злочинів. - На той випадок Голова Держави мусять негайно усунутися від дальшого виконання своїх урядових обов'язків аж до часу, коли Народний Суд вирішить сю справу. - В разі увільнення від вини та карні Голова Держави повертається негайно до своїх урядових прав та обов'язків. - Голова Держави не відповідає перед звичайними кримінальними судами. - 100.- На випадок усунення від уряду Голови Держави за причин, що їх наведено в артикулі 98, його права та обов'язки виконує тимчасово Голова Держави Світлана, який Робивський. На той випадок мусять Голова Держави - усунутися із- повнення на весь час свого заступництва Голови Держави від участі в проводі і в нарадах в На його місце в проводі D. C. вступає "Зовсім його вступає у всі-його права та обов'язки, як Старший Заступник Держави. 100а. Зрадні постанови карти місце також і в тім випадку, коли в наслідок дозволу перебування Голови Держави за кордоном, або в на- слідок довшої фізичної такої хвороби недуги. Голова Держави Світлана обіймає часово місце Голови Держави.- Арт. 103. Особи, яких постійно в 103 стає обвинуваченими згідно з постановами суду 98-101, і судити "Найвищий Державний Суд" Найвищий Державний Суд складають з усіх членів Найвищих Касаційного та Криміналістичного Судів і президії їх Обов'язки голови Найвищ. Держ. Суду покладаються на Голову Виконуючого Штабних судів, що довш обіймає уряд Голови Суду, який теж є його Заступником Секретарем Найвищого Державного Суду припускає Вожа сьогодні патри секретаріат з загального складу експертиз Найвищих Касаційного та Криміналістичних Судів. Делу переведення досудового слідства Найвищій Держ Суд обирає виконавчий Слідчого Судової з яких в касаціях цього обрання виходити зі складу Найв. Де. Суду В допомогу йому Штабних суду, позгоді З снігами судових робіт або кілька осіб, які відповідають вимогам, які встановлено для судових слідчих. Слідчий Суду та іншої поліцейських Користуються З цих прав Судового Слідчого, а також мають право До окремого досвіду суду розглядають та виправити поштово-телефрадову кореспонденцію. Скарги на дії, що відбулись під час досудового слідства, подаються на розслідування Найвищого Державного Суду України та його Товариству. Обвинувачений іншої адвокатської практики. Та щоб повідомити мають право прийняти всіх актів досудового слідства, не пропустивши цих осіб на спілкування з власним адвокатом. Досудове слідство переходить на загальних підставах. Мінускінський досудового слідства справа поступила на висновки прокурору, який разом з висновками та точними кваліфікацією укриміпованого вчинку передав справу Державному Сойму. Державний Сойм розглянувши справу, міг би віддати обвинувачення суд Найвищого Державного Суду, або зобов'язано прикоротити справу окремою ухвалою визначає самі, чи має місце довшій відсутність, або довша тяжка хвиління недуга Голови Держави. 101.- Ухвалу, що приймається в спосіб означенний в артикулі 98, може поставити Раду міністрів, або подино- ких міністрів в стан обвинувачення за державну зраду, хабарництво, порушення основних державних законів і то чином чи занехаланням, або через грубе недбалість. За цим звичайним злочини і переступки за провини карного закону відповідають міністри перед звичайним карним судом. 102.-На випадок ухвали через Державний Сойм поставлення міністра в стан обвинувачення, мусить він незволікаючи уступити зі свого уряду. 103.-Особи, поставлені в стан обвинувачення згідно з постановами артикулів 98-101 судить Найвищий Народній Суд в числі 12 членів. Дернеав. Соїм безпосередньо по ухвалі поставлення в стан обвинувачення осіб, що їх означенено в артикулах 98-101 , приступає до вибору 12 членів Найвищого Народного Суду і з їх заступників, визначаючи в поміж сих членів Голову суду і слідчого суддю. Не менше як четвертина членів суду, в тім Голова суду та слідчий суддя, і один з заступників мусять мати правниччу освіту. Судить вони тільки сю справу, до якої покликана їх Члени Найвищого Народнього Суду користуються з права незалежності судді і мусять мати пасивне виборче право до Д. Св Вони присягну судді в руки Голови Дер. Соїм ; складають Рівночасно вибирає Дер. Соїм в поміж себе одного члена з правниччою освітою як прокуратора до даної справи. Розправа має відбутися як найскорше. В часі слідства, усної розправи і проголошення вироку належить Держуватися постанови загального карного поступання з тим що прокуратор не може одмовитися: від обвинувачення. Вирок частуває на підставі спільної таємної наради всіх 12 19.- членів суду, і то безпосередньо по замкненню розправи, двома третинами голосів. За злочин, в якім обвинуваченого признано винним, кара виміряється згідно з карним законом. За переступки чисто політичної naturи, що не є об'яті карним законом, засуджується на утрату всіх політичних прав до 5 літ та нездатність виконувати на той час активне і пасивне виборче право до якого-небудь публічного виборчого або законодавчого тіла. Вирок Найвищого Народнього Суду є невідкличний і правосильний безпосередньо по його оголошенні. 104.-Тільки Дер Сайм має право амністії у випадку, що його означує артикул 98 і 103; вона постановляє про се в спосіб, що його означують артикули 98 і 101. 105. - На випадок смерті Голови Держави, його добровільного передчасного уступлення, засуду по думці постанови артикулів 98 і 103, умисної або тяжкої фізичної недуги, що її не можна вилічити, Дер Сайм постановляє саме, чи має місце випадок умисної або тяжкої фізичної недуги Голови Держави, що її не можна вилічити. Обраний буде той, хто одержить абсолютну більшість голосів, при тому голосування відбувається таємно. Коли ні один з кандидатів не одержить абсолютної більшості, приступається негайно до тіснішого вибору між тими двома кандидатами, що при певнім голосуванню одержали найбільше голосів. Голосувати можна тільки за тих двох кандидатів. Голос відданий на іншого кандидата уважається за недійсний. Так само за недійсний уважається картка з тим кандидатом, що його імени або прзвища не можна відчитати. Білі і недокладно виповнені картки також уважаються за недійсні. Обраний буде той в поміж двох кандидатів, хто одержить абсолютну більшість голосів. В разі рівності голосів рішає жереб, що його вибирає Голова V. Голова Держави. 106. Верховна виконавча влада знаходиться в руках Голови Держави і Ради міністрів, відповідальної перед Державним Сомлім. Цю владу виконують вони самі і через підлеглих їм урядових Українського повстання, та армій, які не молодші 35 років, що має всі права цивільні та політичні. 107. - Голова Української Держави може бути кожний громадянин, вірний не молодший 35 років, що має всі права цивільні та політичні. 108. - Голова Держави відповідає за свої вчинки перед тільки у випадках, що їх зазначають артикул 98 і в спосіб що його визначає артикул 103. 109. - Законопроекти, що ухвалені Державним Сомлім, потребують підтвердження від Голови Держави/артикул 78 /в винятковому випадку, що його означує артикул 49. Голова Держави має право видавати накази, згідно з постановою артикула 80. Всі накази, що виходять від Голови Держави, врівні-з-неєтаповим-артикулом, мають мати підпис його і підпис відповідного міністра, що ним підписаном бере на себе відповідальність перед Державним Сомлім за законність наказу. 110. - При голові Держави було утворено Окрему державну канцелярію з державної секретарською на чолі, до якої йому та інших вищих урядовців неї канцелярій. Державна канцелярія та інших вищих урядовців неї канцелярій іменує Голова Держави на внесення Голови Ради Міністрів. 111. - Голова Держави рікликую, відмінає і замінює засідь Державного Сомліма згідно з постановами артикулів 58, 59, 60. Не оточується і до державної Ради в тим додатком, що накази, що розглядають Державну Раду, різноманітно-призначаються нові загальні вибори до Державної Ради, що мають відбутися до 75 днів від дня. Це право не можна позбавити і в видрощенні до Державного Сомліма за розв'язанням, яким моментом розбігання Державної Ради ще може наступити інші тимчасові місця по виконанню державних функцій. Перша засідання новообраної Державної Ради має відбутися не пізніше як через 10 днів після перерезання виборів. 112. - Голова Держави на внесення Голови Державного Сомліма іменує та звільняє Голову Ради міністрів, а на внесення останнього всіх 112. Голова Держави іменує та звільняє вищих державних урядовців, стар- шин та професорів вищих шкіл, згідно за постановами діючих законів. 113. Голова Держави, на внесення міністра ісповідань, за попередньою ухвалою Ради міністрів, іменує єпископів і вищих церковних достойни- ків, оскільки це право належало колишнім головам держав. 114. Голова Держави надає почесні відзнаки, згідно в постановах від- повідних законів. Головний Офіцер 115. Голова Держави є Верховним Вождем всіх оружних сил Української Держави на суші, морі та в повітрі. Нагальне Державне командування над Дієвою Армією під час війни виконує тільки фаховий генерал, призначений Головою Держави на Внесення Голови Ради Міністрів. 116. Голова Держави приймає та акредитує дипломатичних представни- ків чужих держав. Від іменем Української Держави складає умови з чужими державами. Міжнародні умови, зазначені в артикулі 92, мусять бути затверджені Державною Радою. Голова Держави 117. Голова Держави має право амністії. Здійснює він це право на внесення міністра Внутрішніх Справ після переговорної згоди Ради міністрів, з винятком випадків, що їх означують артикули 69, 98, 101, 103-104. 118. Голова Держави одержує утримання в державних фондах. Високість і рід утримання визначить окремий закон: Голова Держави не може мати інших побічних урядів, аби побічних заробітків. Не може він бути членом Державного Совіту. Головний чужої держави може він бути тільки на підставі окре- мого закону, що його ухвалить Державний Совіт 117. На випадок перешкоди в урядуванню Голови Держави, заступає його в урядуванні Голова Державного Совіту згідно з постановою артику- лів Постанови артикула визначають, коли належить перевести обрання нового Голови Держави. 118. Перший Державний Рада 7-го дня після своєго І-го засідання, на окремім тільки для цієї справи призначеним засіданні обирає Голову Держави в спосіб, що його визначають артикули 105 Обрання Голова Держави обіймає урядування в день по ухвалі одного місяця з дня свого обрання і складає присягу в руки Го- лови Державного Собору на чесне і сумлінне виконання обов'язків ,береження основних державних законів і всіх інших законів та цілості і безпеченства Української Держави.- Правительство VI. Рада міністрів. 119. Рада міністрів здійснює владу згідно з постановою артикулу Міністри і керуючі міністерством, є від повідальні перед Держав- ним Соймом/артикул 96 /, кожний в своїм обсязі ділянки за згід- ність з основними державними законами і іншими законами всіх урядових актів Голови Держави, власних урядових актів, а та- кож за законний бір справ підлеглих їм галузях адміністрації.- Крім сього Рада міністрів відповідає солідарно перед Держав- ним Соймом за загальними напрямами політики.- 120. Рада міністрів, що 11 іменовано в списку, як його означує артикул 111 , складається з Голови Ради міністрів і відповідних міністрів.- Тільки Державний Сойм має право збільшити або зменшити кількість міністрів шляхом окремого закону; таким же шляхом ви- значає вони і обсяг діяльння поодиноких міністерств.- 121. Голова Ради міністрів, надає напрям політиці правительства, головує в раді міністрів і пильнує, щоб були породження в діяль- ності між поодинокими міністерствами.- Він дає за оголошення законів, наказів і розпоряджень у Вістнику Державних Законів/артикул 80,81/.- В разі перешкоди заступає його в проводі в раді міністрів міністр внутрішніх справ, цього-міністр поліції, а останнього мі- ністра закордонних справ.- 122. При президії Ради міністрів буде утворено окрему правницю секцію з окремим Законом безпечнощ і Скна, та обсяг діяльності. з відповідними міністерствами має виробляти законопроекти і і видаюти правні вказівки поодиноким міністерствам, не пору- шуючи їх компетенції. 123. Рада міністрів, за згодою Голови Держави, може утворити в поодиноких міністерствах по одному або кілька місць державних секретарів, що стануть на чолі відповідних секцій в міністер- ствах. Товариш Міністр 2 Державні Секретарі мають голос в Раді міністрів тільки тоді, коли є керуючими міністерством. 124. Міністри, а з їх заслуговти державні секретарі та інші вищі урядовці мають право брати участь в засіданнях Державного Союму і його комісій і промовляти таким-код промовами, що все запрошено до голосу. Голосувати у Державному Союмі вони можуть тільки тоді, коли є членами. На надання Державного Союму, або одної з його комісій, міністр мусить особисто прибутти на засідання, щоб подати пояснення, або вислухати бажання і заяви. 125. Поодинокі міністри і підлеглі їм уряди мають право в цілі виконання законів в своїм обласі ділання видавати розпоряджен- ня, накази і заходи та надати їх виконання під загрозою примусу: грошових кар, згідно засобів правилами. 126. Міністри і керуючі міністерствами не можуть обіймати інш- го уряду або мати побічної зарізкової праці. Не можуть вони бути членами сьоми Голови Держави. Перед обляттям уряду складають вони присягу в руки Голови Держави на вірність Українській Державі і на додержання її основних і всіх інших законів. 127. Міністри і керуючі міністерствами мусять уступити від свого уряду у випадках, що їх визначають артикули 96 і 102. 128. Всі державні урядовці мають право до службових посвід та еміратури. Окресний закон для державних урядовців/службова прагмати- ка/визначить їх права та обовязки, умови приняття на державну службу 130. Адміністрацію відділяється цілковито від суду. Вище окремий закон про поступовання в адміністративних справах. На звірення нижчої адміністративної влади має існувати в засаді тільки одна відклична інстанція. Важливість рішень адміністраційної влади, яке генерують урядових можна оспорювати перед Найвищим Адміністративним Судом, коли перед тим справа перейшла всі означені в законі адміністративні інстанції. 130. Для цілої території Української Держави утворюється один Найвищий Адміністративний Суд. Цей суд буде рішати, попереджуючи судового поступовання в важливості рішень адміністративних урядових/артикул 130/, які належать рішення органів самоврядування, на випадок компетенційного спору між поєднаними державними урядами, на випадок таких спорів між державними урядами і самоуправленими, або між самимисамоврядуванням і всіх видів порушень основних державних законів, оскільки справи не належать до компетенції належних судів. Вироків Найвищого Адміністративного Суду не можна оскаржити. На випадок компетенційного спору між судовими та адміністративними владами рішення Найвищого Касаційного Суду, при тому що він накликається до участі в розгляді і рішення не може бути з часом Найвищого Адміністративного Суду. Окремий закон визначить докладно склад 1 компетенцію Найвищого Адміністративного Суду. Арт. 131 133 121 Громади, волості, містечка, міста, повіти та вищі над ними одиниці самоврядування користуються з автономії що до вирішення питань про місцеві добра та потреби в межах своєї території, оскільки державна адміністрація або відповідна нижча одиниця самоврядування не прилучила певної справи до свого обсягу ділання. Окресий закон може докладно, як прикладається сей принцип у відповідних подробицях, а також визначить засадничі начала що до організації установ в різних ступенях одиниць самоврядування та встановить обов'язковий обсяг ділання. Кожна одиниця самоврядування має автономне право призначати податки а повинності, що є необхідні для урядовання. VII. Самоврядування. 131. Громади, волості, містечка, міста, повіти і вищі над ними одиниці самоврядування мають право, в обсязі ділянки, що їх визначає закон, самостійно рішати свої справи. Окремий закон розширить обсяг діяльня сільських громад. Великі міста шляхом окремого закону можуть одержати власні статути, що розширять їх власний обсяг діяльня. Окремий закон визначить чинну і тривалу співпрацю між державною адміністрацією і самоврядуваннями. На випадок здійснення постанов артикула 62 законодавчу компетенцію в справах самоврядування буде мати кожний соїм держави, що сфедера лізувалася, або кожний краєвий соїм. 132. Громади, волості, містечка, міста, повіти і вищі одиниці самоврядування мають свої виборні установи, що визначені в законі обсязі ділянки рішать самостійно. Вибори до загальних установ, громад, волостей, містечок і міст будуть відбуватися на тих самих підставах, що вибори до Державної Ради, однак виборче право (бути) зв'язане довшим замешканням в громаді, містечку або місті. Що До виборних установ самоврядувань в повіті і вищих одиницях самоврядування, вибори (переводиться посередньо виборними установами громад, волості, містечок і міст. На підставі пропорційного квот). Виконавчі органи самоврядування обирається згаданими виборними установами. 133. Громади, волості, містечка і міста будуть виконувати в межах діючих законів доручені їм завдання державної адміністрації. Міста з власним статутом одержать в статуті окремі завдання державної адміністрації. М. м. Київ, і столиця Української Держави матимуть окремий статут. VIII. Суд. 134. Судові вироки і постанови видається у імені Української Народньої Республіки. 135. Організацію і обсяг діяльня судів, не виключаючи і військових, визначать окремі закони. 138. Суддів іменує Голова Держави, окрім відповідних законом встановлених випадків. Уряд судді може обняти як особа, що відповідає вимогам, що їх визначує закон. Складають вони окрему присягу судді в руки голови Верховної Ради; формулу присяги визначить закон. 139. У виконанні правосуддя 137. В миру справедливості-судді є незалежні і підлягають виключно законам. Особа, яка усунута з його уряду тільки у випадках, що їх визначає закон Зверхня влада може хвилево усунути суддю від урядування тільки тоді, коли рівночасно передасть його справу належному суду. Не можна перенести суддю проти його волі на інше місце, або усунути з посади, хіба тільки на підставі судового вироку і у випадках та в способі, що їх передбачає закон. Постанова останнього уступу не стосується до тих випадків, коли перенесення судді на інше місце або усунення з посади є потребне з причини зміни в організації суду, або зміни судових округ. 140. Винагороджений службовий закон для суддів/службова прагматика для суддів/визначає їх права та обов'язки 139. Судді не мають права оспорювати важливості законів, що їх в належний спосіб обголошено, натомість мають право рішати, чи розпорядження державної влади і самоврядування вилано згідно з постановами діючих законів і чи ця влада не переступила своєї компетенції. 142. Судові розправи, як в справах цивільних, так і карних, мають бути усні та письмові Винятки з цеї засади визначує закон. 141. Для цілої території Української Держави утворюється один Найвищий Касаційний Суд. 143. Всі громадяни чинного державно-обов'язані до служби в народній обороні на суші, морі і в повітря на підставі постанов окремого закону, що постановляє також про звільнення від цього обов'язку /артикул 59 /1.- 143. Народна оборона складається зі стягової війська загального ополчення.- Закон визначує чисельний стан війська і флоти, морської і по- вітряної під час мира, а також час тривання дійсної і запасної служби та служби в загальнім ополченню.- 144. Регулярну військо воєнити Народна оборона можна учити тільки для оборони самостійності і незалежности та цілости кордонів Української Держави.- На жадання державної цивільної влади можна учити народно-обо- рону у випадків внутрішніх розрухів, з додержанням законів, що їх видано в цій справі.- 145. Членам Народньої оборони, в часі служби і по занем не вільно відбувати народ і зборів без дозволу своєї відповідної влади. 146. Вони обов'язані додержуватися військової карності. 147. Члени народньої оборони на час іншої військової служби за злочини, повинність та провини відповідають перед військовими судами на підставі постанов окремого військового карного нестую- вання.- 148. Тільки окремий закон може встановити, що військо чужої держави може перебувати в межах Української Держави, або переходити через її територію.- 149. Службу безпеченства в межах Української Держави виконує держав- на жандармерія та місцева міліція.- палців Окремий закон визначить організацію державної жандармерії та місцевої міліції - поліція X. Переходові постанови.- 150. До хвилі вибору Голови Держави Державною Радою головою Держави є Симон Петлюра: У першому загальному зборі Української Держави вирішить Українська Держава та її Конституція. 151. Державний Союм ухвалить закон про склад та спосіб вибору (Дер- жавної Ради.- Державний Союм можна розв'язати тільки тоді, коли все обрано Державну Раду./артикул 59/1 Виконавча влада має подбати, щоб як найскорше можна перевести вибори до Державного Сойму. 151. Нинішній основний державний закон про устрій Української Держави обов'язує як до хвилі оголошення Державним Соймом Зобов'язання, зазначене в артикулі 152. Основного державного закону про устрій Української Держави, що його означує артикул 157, Голова Держави іменує і звільняє Голову Ради міністрів, а на внесення остального інших міністрів. Рада міністрів і поодинокі міністри відповідають за своє урядування перед Головою Держави. Кожний ухвалений через Раду міністрів законопроект мусить бути стверджений Головою Держави і обов'язує тоді, коли його належне в належний спосіб оголошено. Постанови артикула 155 і цього артикулу тратять правну силу в день першого засідання Державного Сойму. Арт. 154. Цей основний державний закон обов'язує з днем його оголошення.- Виступи Державних Законів 155. Змінення цього основного державного закону покладається на Раду міністрів. х) Зміники встановлюють цей Конституції 154(2) Дві артикули у цій Конституції, що стосуються до Державного Сойма прикладають також і до Державної Ради до часу зміни встановлення Конституції Проект Правительственной Комісії по виробленню Конституції Української Держави. ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН Української Народньої Республіки. I. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА. Стаття 1. Українська Держава є самостійною та незалежною державою з демократично-республіканським, на основах парламентаризму, устроєм і має назву: Українська Народня Республіка. Стаття 2. Повнова влади в Українській Державі належить загалу її громадян, що здійснює своє владу в справах законодавчої влади через Державну Раду, в справах виконавчої влади через Голову Держави і Раду Міністрів, в справах справедливості - через незалежні суди. Стаття 3. Державна Рада є однопалатним тілом, що вибирається на підставі загального, як для чоловіків, так і для жінок, рівного, безпосереднього, таємного права голосування, а підтриманим принципом пропорціональності. Стаття 4. Територію Української Держави складають: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Таврія, Катеринославщина, Полтавщина, Черніговщина, Харківщина та Слобожанщина, а рівно всі інші землі, що в більшості заселене український народ. Кордони Української Держави може устанавлювати та змінювати тільки Основний Державний Закон. Артикул 5.- Частини Української Держави, що виявлять окремі культурно- -господарчі інтереси, одержать місцеву автономію в власному краєвою радою, що видаватиме закони місцевого значення.- Державна Рада Української Держави вирішить зміст сей автономії і визначить обсяг ділання краєвих рад.- Артикул 6.- Території Українських земель, що під час нинішньої великої революції утворили у себе окремі державні організми, мають право злучитися на засадах федерації в Українську Народ- ньому Республікую в один спільний державний організм, коли сього завадає іхне законодавче тіло.- Окреий Основний Державний Закон визначить на сей ви- падок обсяг ділання спільної влади законодавчої, виконав- чої та судової. На сей випадок буде для всіх спільне право громадянства.- Артикул 7.- Всі державні установи та державні урядовці Української Держави носять назву республікансько-українських.- Артикул 8.- Державною мовою Української Держави є мова українська.- Артикул 9.- Державним гербом Української Держави є тризуб золотої бар- ви на синьому тлі. Право вживання державного гербу мають виключно державні установи.- Артикул 10.- Державними барвами Української Держави є барви синя та жовта.- Артикул 11.- Прапор військової флоти є синій-жовтий а державним гер- бом золотої барви в лівому розі синьої частини прапора.- Прапор торговельної флоти є синій-жовтий.- II. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Стаття 12. Православна церква в межах Української Держави є автокефальною, з Патріархом в Києві на чолі. Окремий державний закон визначить загальні основи організації православної церкви в межах Української Держави, застерігаючи їй внутрішню автономію та не порушуючи канонічних постанов, а також визначить її правне відношення до держави. III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН. Стаття 13. Українське громадянство з хвилі проголошення незалежної Української Народньої Республіки, мають: I/ всі особи української народності, що мешкають в межах Української Держави, і 2/ всі особи інших народностей, що до дня 1 липня 1914 року не менше, як один рік стало мешкали в межах Української Держави і їх діти; при тому сталість замешкання не визнається за урядовими та військовими особами колишньої Російської Імперії, що не народилися в межах Української Держави, - якщо вони до 1 липня 1914 року проживали на Україні менше, як п'ять років. В розвиток постанов свого артикулу має бути видано окремого закону. Стаття 14. Українське громадянство набувається: I/ через народження від батьків-громадян Української Держави; 2/ через подружжя з громадянином Української Держави, і 3/ через надання громадянства відповідною владою. Особи української народності, що оселились в межах Української Держави, не можна відмовити в наданню україн- ського громадянства.- Окремий закон точно визначить постанови що до набуття та втрати українського громадянства.- Артикул 15.- Всі громадяне Української Держави, як чоловіки, так і жінки, без різниці віри, народності та походження, рівні перед за- коном.- Зносяться всі родові, станові, шляхецькі привилегії та всі родові і особисті шляхецькі титули.- Українсько-громадяниневі - Всі публічні уряди є рівно доступні для рівних всіх громадян на умовах, означених в законі.- Жінка в Українській Державі має всі права цивільні та політичні, рівні з чоловіком.- Артикул 16.- Українському громадянинові не вільно прийняти чужоземного шляхецького титулу.- Артикул 17.- На прийняття українським громадянином чужоземного ордера потрібно дозволу Голови Держави.- Артикул 18.- Особиста вільності громадян забезпечується.- Не можна нікого арештувати, ані підлати труду особисто- му трусу без наказу суда, за винятком схоплення на гарячім вчинку і у випадках, що їх передбачає закон та в способі, що його закон встановлює.- Протягом наступних 48 годин належить арештованого до- ставити до відповідної судової влади, яка негайно рішає про його дальше здержання в арешті за зазначеними причини, або звільняє з під арешту.- Артикул 19.- Карне переслідування і вимір кари переводиться тільки на підставі існуючого закону.- Ганебна кара і видалення українського громадянина за кордони Української Держави не дозволяється.- Позбавлення цивільних та політичних прав, як міра кари, може бути тільки часовим.- Арешт за борги не дозволяється.- Артикул 20.- Нікого не можна позбавити належного суду.Виняткові суди допускаються тільки у випадках, зазначених в законі.- Артикул 21.- Подруження, як підстава родинного життя, існування і розвою народу, стоїть під охороною закона.- Артикул 22.- Парівні з церковним шлюбом визнається і шлюб цивільний.- Окремий закон встановить форму цивільного шлюбу.- Тільки державний суд розвязує справи про розводки, закон- ність та дійсність шлюбів.- Артикул 23.- Мешкання громадянина є недоторкане.Вхід до мешкання орга- нів влади, домовий труд, одібрання листів, кореспонденції, документів, друків, або інших рухомих речей відбувається тільки на підставі судового наказу на письмі та у випад- ках, що їх передбачає закон.- Про вислід труду належить видати заінтересованому ко- пію протокола.- Артикул 24.- Вільність сумління і віри забезпечується кожному.- Забезпечується день одпочинку у неділі та в свята, що їх визначено у законі.- Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чин- ностях чи обрядах, або належати до якого-небудь віроспові- дання.- Забезпечується кожному вільність зміни віросповідання.-