Листування генерал-хорунжого В. Петріва з Ю Тютюнником про французько-врангелівську організацію у м. Львові та відношення польської влади до УНР , 10.07.1921-16.04.1922, 9 арк.

Генеральний Штаб армії УНР. Інформаційне бюро. ДЕЛО № Листування Генерал-харунжого Вз-Петрівка, з 10. Лютюничком про Франківсько - Врангелевську організацію у м. Львові і відношення Польської влади до Українців! Начато 10 липня 1942 р. Окочено 16 квітня 1942 р. На _ листах ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Листування генерал-хорунжого В.Петріва з Тютюнником про французько-врангелів- ську організацію у м.Львові та відно- шення повільської влади до УНР 10 липня 1921р.- 16 квітня 1922р. на 9 арк. Військове Міністерство Укр.Нар.Речи. Головна Управа Генерального Штабу. Листування ген.-хорунжого В.Тетріва з Н.Миткевичем в справі діяльності партійно-повстаничного штабу в м. Львові, про французько - Врангелевську організацію у м. Львові і возз'єднання польської влади до України... ф/чвр. Арк 317 Опец мл Порано: 16 червня 1920 р. Закінчено: 29 вересня 1920 р. на барж. Генерал-Уорунжий Ирко ТІТЮННИК ч. .12... "10 "Липня 1921 р. м.постоя Львів. ТАЄМНО. Високоповажний Пане Майоре. Гоставивши собі завданням опанувати Балтійським і Чорним морями, Москва з гідною по диву послідовністю і упертістю йшла до мети. Пертя до зазначеної мети особливо енергійно провадилася впродовж XVII і XVIII століття. На шляху до опанування морями безпосередньо стояли 3 великих держави: Швеція, Польща і Турція; крім того Україна, котра змагалась збудувати свою державність. В наслідок двохсотлітньої кривавої боротьби знищена була самостійність Польщі і України, зведена до дуже незначної політичної ролі Швеція і Турція. Переможцем із боротьби вийшла Москва. Уже з початку XIX століття, вона панує над Балтійським і Чорним морями. Москва знищила своїх союзів, провадячи політику нищення одного при допомозі другого. В XIX столітті провадиться боротьба по закріпленню здобутків попередніх століть. Во славу Московсько-го імперіалізму кладуть в сьому столітті на полях битв голови 1 поляки 1 українці. В той же час національний гніт доходить до нечуваних розмірів: забороняється не тілько учитись, а навіть говорити і молитись по своєму. Початок УУ століття пробужує знову надію у поневолених народів, що час виволення їх із тюрми може ще прийти. Але тілько в кінці другого десятиліття деяким народам як Полякам та Финам, завдяки особливо вигідному збігу обставин для них, удається вирватись на волю. Обливарчись кровью провадить боротьбу за своє визволення народ Український. Історична доля посадила його на берегах Чорного моря, на багатих просторах Півдня. Москва зрозуміла, що завдання менту для неї є знищити визвольне змагання цього народу, іначе згинуть марно всі зусилля кількох століть, іначе да- ремно пропали на полях битв, здобуваччи Чорне море коло 2.000.000 трупів в 13 войнах, котрі провадились Москвою на Півдні 1. Південному Заході; даремно б за- гинули виличезні матеріальні трати, кривава боротьба багатьох поколінь; на завжди прийшлося би покинуть мр11 про великоодержавність. І Москва не випустить легко з своїх пазурів жертви. Мало того вона горить помстою до своїх вчерашніх рабів-поляків і готовиться знищити нового повставшого "в'якового врага". В теперешній політичній тактиці Москви немає ні- чого нового. Вона не робить замаху на вільність сосід- них народів, навпаки вона їх "визволяє" і милостиво бе- ре під свою "весокую руку" для оборони. Політика зда- ється не мудра, але вона дає багаті жива для нинешніх володарів Москви. В змаганнях збудувати свою державність Український народ весь час мав боротьбу на два фронти: Москва з одного боку, Польща з другого. Збройна боротьба роспоча- лась тех з XVII століття і закінчилась в початку XIX. Закінчилась... але чим? "Польща впала тай 1 нас задавила! сказав Український геній Шевченко. Більше коротко і яскраво змалювати факт не можна. Недостає ще слова поля- ка, котрий би в своєму чергу сказав: "Україна згинула але 1 ми згинули в боротьбі з нею". Москва уміла разом ні- щить Польщу через Україну. І саму Україну. Революція в Росії дала можливість і полякам і україн- цям перейти до реальної боротьби за свою вільнять. Єдава- лось що після вікової неволі вкупі,ці два вільнолюбиві народи будуть боротись за вільність свою теж вкупі. Єдавалось що уроки минулого не мусять пройти дарма. Єда- валось що е на лице всі факти для тісного союзу цих двох народів.Ро ніхто неможе зрозуміть боротьбу проти гнобите- лів, як той котрий сам гноблений одним і тим же ворогом. Але не так сталося, Не qo Варшави поїхали делегати Центра- льної Ради для того, щоби умовитись з поляками, як спільно боротись за вільність добувачи іі власними силами, а Фере- ста абі одержать ту вільність, як жебрак з рук сьогодняш- нього переможця Гогенцолерна.Дорого заплатив український народ за Берестейський трактат: все що було такжою бороть боє здобуто за перший по поваленню царяту рік закреслено в другому рокові політикою Ейхгорна і Мумма на україні 1 поставленного ними гетьмана "всієї України" СКОРОПАДСЬКО- ГО. Не буду говорить уже про річки пролитої в цьому роко- ві народньої крові, про вислані до Германії десятки тисяч найбільше національно свідомої інтелігенції, більша частина якої так і не повернулась на Україну, про вивезене майно 1.т.и. Чим була спровоцірована война між Українцями і полякам після падіння імперій Габзбургів і Гогенцолернів?Кому бу- ла потрібна ця війна? Кому вона принесла користь?-На запи- тання ці можна буде дать відповідь тілько в перспективі історії.Боротьбою вирита прірва між народами Українським 1 Польським, 1 завданням найбільших патріотів обох народів було есть і буде цю прірву засипать. Початок формування Українських військових частин на терені Польщі весною 1920 року був тєм першою жменею землі, котру кинуто в цю прірву. Пілу зиму 1919-1920 років недобитки Української армії мандрували по окупованій росіянами "нашій не своїй землі" То содай не єдиний приклад в світовій історії.По території занятої зорогом, провадяче бої майже щодня 11.000 людей пройшло коло 5.000 кілометрів впродовж п'яти місяців. Не було рожевих перспектив у цих людей. Але було не- зломнє Захання перемогти або згинуть в боротьбі за іде- али свого народу. Своєю гибелью сотворить ту легенду, котра мусила будить 1 запалювати національний дух у на- ших нащадків. Весною 1920 року прийшла вістка до цих лю- дей про формування Українського війська в Польщі. Треба було буть серед Українського війська доби бачить той ентусіазм котрий охопив всіх від генерала до козака. Треба було буть серед предгнобленого росіянами україн- ського населення щоби бачить з якою радістю світились очі при цій вістці. Вони говорили: як ? у нас, покинутих 1 забутих всім світом, одиночих в своїй боротьбі проти страшного імперіалістичного натиску, однині єсть спіль- ник? І спільник той природний спільник, котрий вкупі з нами бідував в неволі, а зараз рядом буде боротись за свою не нашу вільність..." Не потрібно говорити про ту віру в своїх спільників про той запал, з котрими боролась Українська армія поді- ляючись з Польськими арміями успіх і не успіх-всім кому то потрібно бачили їх. Але ні. Не всі бачили: не бачили цього прихильники Українсько-Польської концепції, а то- му і не оцінили; але за те, добре бачили се вороги той концепції і вживали всіх зусиль щоби зірвати спілку двох споріднених народів, маючи так багато загального в минулому і цьогочасному. Не можна було людей обрік- ших себе на смерть в боротьбі з московським імперіаліз- мом-переманити на бік видимого і знанного ворога. Тоді в час найбільшого неуспіху Польсько-Українських військ, з'явились люди із за Карпат від Праги, від Ферліна і ста- ли манить Українську армію до себе обіцяючи їй все чого могли бажать люде-герої. Але ці люди були не тільки геро- ями, вони були липарями: не пішли вони туди куди їх мани- ли, а залишились вірними своєму союзникові і в несчастт Трупи Поляків і Українців покладені разом на полях битв за вільностъ обох народів, були ток другою змєною землі, котру кинуто в прірву роз'єднання цих народів. Кров пролита разом за загальний ідеал, мусила бути це- ментом, котрому судилось здається зміцнять благородну прекрасну будівлю Польсько-Українського союзу. Загальними зусиллями військове щастя повернуто було на наш бік ми були близько до остаточної перемоги над воргом. І в той час як чорна примара на білосніжному фо- ні показалась Ріга. Годом Ріга прийняла 1 реальні форми 1 реальний зміст. Чорним серпанком закрила вона все що було чистого і святого в попередній праці. В своєму життю Українському народу нераз приходилось переживати тяжкі хвилі, будучи покинутим своїми вчорашніми союзниками, але те, що зроблено в Різі, зараз годи оцінити. Як останній акорд лебединної пісні, жалобно проривли Українські гармати; В роспочі кинулось в безнадійній бій десяток тисяч Українських патріотів, залишених вчерашніми союзниками. Боротьба не була довгою. Кінчилась вона тим, чим мусила кінчитись: хто не згинув в нерівній боротьбі, той відійшов. Відійшов, щоб злати зброю своєму союзнику полку влицарство котрого він ще зараз вірив. Від генерала до козака всі сили за дріт. В далеко не сприяючих умовах взялися поповнювати свій бойовий досвід теоретичними знаннями. В перспективі була нова боротьба проти Москви спільно з тими, хто зараз осірігав ворота таборів, аби інтерновані не могли користуватись полегченнями непредбаченими міжнародним правом. Тим часом шла інтенсивна праця по підготовці повстан- ня на всій Україні, яке мало би бути літом біжучого року. Море не задоволенною, централістичною політикою Москви, стихії, відповідною роботою організовувалось для майбутньої боротьби. На І Червня б.р.сітуація уявлялась так: І/ В таборах інтернованих добре вишилені кадри шісти пі- ших 1 одної кінної дивізії."Ці кадри мусили буть скеле- том Української армії.Вони здібні до бою негайно,одно- часово приймаючи поповнення. 2/ Організація повстання на Україні доведена до досить ви- сокого ступеня.Особливо сильно зроблена психологічна підготовка мас, яка і являється залогом успіху воєнарод- ного руху. 3/ Роскладова робота наших агентів серед червоної армії показала себе в значній мірі.Робота ця засвідчена офі- ційними докладами червоного командування як до військо- вого комісара України "руне включно. Але і зороги наші не спали і не сплять.На моральному стані Українських патріотів немогло не відбитись нега- тивно для одних перебування в таборах, для других безко- нечна повна ризку праця і боротьба на окупованій зоро- гом Україні."Цто проходить,1 перед обідрами боємми, часто голодними,на 10% хворими туберкульозом і іншими тяжкими хворобами старшинами і козаками всеа перспекти- ва надходячої зіми за дротами в таборах,при не раз у раз відповідаючим обставинам поводження таборової адміністре- ції."Цто проходить,1 перед іденерзованими чекацькими наказу про повстання масами України,встає перспектива мук ще цілого року, а може і не одного.І зороги Польсько- Української концепції використовують в повній мірі спри- яючі для них обставини і ведуть працю не покладаючи рук не розбирачись з засобами.Широкі незнання меж обіцянки ідуть як від її "Українського"радянського уряду,від Берліна і від Праги.І,треба мать цивільну відвагу ска- зать,що комплекс всіх даних впливає негативно нетілько на легкодухих але і на людей більш міцних.Ліпші ідейні борці,які неразу не залишали терену України ні на хвилю не припиняли боротьби як МОРДАЛЕВІЧ,БОГАТИРЕНКО,ПУГАЧ 1 інші переходять на бік "Українського" радянського уряду, починають орієнтуваться на Москву. Біжать до того ж уряду 1 з таборів. І всіх там ніби щиро приймають, як блудних синів. Все частіш навіть перед найбільшими ворогами Моск- ви, але патріотами України повстає питання: чи не ліпше Українському народові грати роль сорзника по відношенню до "третього Ріму"-Москви, чим гинуть в нерізній боротьбі котра навіть при удачі не дає гарантії, що цей народ не під нове ярмо. І чи не буде гнобителем той, хто "зрадив", продав москалям Україну в Ризі." А такі перспективи енер- гійно муссіруються всіма ворогами Польсько-Української концепції. Біжать з таборів і до Чехії і до Берліна. Біжать куди очі дивляться. Біжать від смерті і моральної і фізич- ної. Що ж роблять апостоли і оборонці Польсько-Української концепції. Ті, що в минулому ділами, жертвами, кров'ю уже доказали свою вірність ідеї. Ті котрі мусять відповідати заєкрах ідей. Ті котрих мусить проклясти всі 1 Бог і люди за те що не обгоронили ідеї святої і чистої.-Нічого Безправне положення Українців в Польській Державі не дозволяє нам робити нічого. А Поляки не віддають собі від- чуту/я не можу собі з"ясувати інакше/в тім що робиться. Коли так буде продовжуватися, коли негайно до місяця не будуть полагоджені помилки, які допущені Польською політи- кою і тілько Польською, буде пізно. Здоровий розум зараз запитує: "Чи не час уже припинити боротьбу." І не губить даремно ліпших сил Українського народу." Перебування дальше нашої справи на мертвій точці без скорих і радикальних рішень приведе до того що тілько той хто не вбить Україну, буде орієнтуватись на Польщу. В моїх персональних балачках з Вами, Пане Майоре, я по- давав свої побажання відносно заходів, які б могли змінить ситуацію в нашу користь. Переведення цих заходів цілком за- лежить від Польської влади, не наражаючи її на великі ма- теріальні втрати і на небажаннй в даний мент конфлікт з сесідами Польщі. Прощу дарувать мені можливо різкі вирази, але во- ни прозвиві і ширі. Надіюсь, що Ви мене не судите з те тому, що рівно як і я Ви, Пане Майоре, віддані одній і тій же ідеї. Прийміть запевнення з мої найочирші позазі до Вас. Генерал-поруккя Штомник. З серцем нашого зв'язку: Старанщик Ілліч Милітко. Відповідь на письмо Леніна Листи Васні від Згри і від Шті Г. р. Олешев. Направляю Замість дод., на кожну ви проказуєте, але тим? В той же час робота штабу настілько потрібна, що без старших членів відпов. Аргун змогли би підтримати рух митців і моряків споча в. Штатськи, К. Бернштейн і ставлять їм Орламаров Вале 14 грудня 1920 Начальник військово-похідної канцелярії головного отамана військ У. Н. Р. З наказу П. Солобна Опашана маю за шану подати до Вашого відома копію донесення п. М.Г. про французько-франгентську організацію у м. Львові; яка, неби, тій гошовлєні групти на Україні і в Росії для інтервенції. Адміністратор В. о. Начальника відділу Сойник Валерій Високосшановний Пане Генерале. Передаю звіти: розвідчий та грошовий; організаційний одсилав безпосередньо Г. О. Були часописи і документи, але того, що віз затримано і, здається запруть до табору. Офіцільно хочеть знати, що діється на Вкраїні, французи. Дуже бажаю кинути дружавний лаконичний наказ про террор. Коли є можливість надрукувати у Вас то прошу повідомити, я заготовлю текст. Зповню повагою до Вас 16/IV 22р. Донесення. Перед двома тижнями появились Врангелевські агенти в Підволочиску, Сусьятині, Токах і Білогерці, які про- вадять розвідку на бальшовицькому фронті. Мета розвідки - підробовка до Французько- -Врангелевської іншервенції на Україну є в Росію. Агенти розпоряджають важливими коштами, які одержують від Франції. Організаціями на Збручі ке- рує Штаб, який міститься у Львові на вулиці Конер- ника п. 9; він складається з французьких та вран- гелевських офіцерів і має назву: Mission Militaire Française à deux section Vadimestre. Французька преса висловлює переконання, що бальшовики уже збанкрутували і досягнені останні дні, тому два- жнаїться, що тепер на час розпогати іншервенцію. П. П. Документи В. Темнібова Мої майбутнього письма зважено повідомляють випадкове умови і залежно від думки, що було Філімоновська. Уряд У. Н. Р. надав, що він буде повинен прийняти в Кермені України, коли виконуватимуть поземельну реформу і зважаючи на імперськість з боку інших держав, яка імперською буде в Франції та між Доброми самостійною Українською народу. Тих індивідуальних додаткових чинників У. Н. Р. обов'язково сприяли вирішенню питань. Справа імперськості зменшила думку піднепрів "Аргументи Французької революції" яка мала бути переконана на останньому випадку. Викликали будемо з-за цих причин У. Н. Р. Але додаванням документів слідчого про моє умови. Справа імперськості була закрита швидко і виявилося, що Українська Державна рада мала Французьку думку. Уряд переконаний реформатором усюди - а тут саме далі. Українські в Румунії були активно зважені феміністами. /Документи 7.1 2-та 3 (29 вересня 1921 р - 7.15/7/193 і "Додаток до мого та мені Темнібова" (відповідно Філімоновська) від 16/VII 22 - після 22 вибору кімнатного). Урядом зазначено про всі додатки до Додаткового вимоги, що були укладені на місцях із залученням до Уряду та виконанням державного середнього. С. Темнібова та його ознаки А. Левинського та В. Гарасько. Меморандум 8/VII 21, пам'ятник Філімоновська у виробництві на місцях Сен. Темнібова, з ознакою Сен. Темнібова імперського та в Телеманських архивах Bemelken minat bimm box smahmm Tammaly syp syl 2 rebd mneftrm oan do meni & kons. Dokudai om eldrant nfo in aborn 3 C.C.C.P. nponn adsi vlypamg innelkenst. Wi emlmmum Syna pessaread Ten. B. Ransenn medimm Kdrenmärdan i Tn. Konjönenen mpm kem i jorln mmmlabants mi addmenen Dostyn- man 13 tenkafma ams meub nlsdunn kamp. pahldy minir mö sa sen bmmldomr. Dag numm o eneddy on in eeklenni om rjmy nplbctt mme vefg odprid und mmmlk Myzis B. Ransell ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 189 Фонду № 1048 Пронумеровано 976+526=121 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошур, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: "14" січня 2008 р. Підпис Ванця ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) " " р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: | видачі | Під час | повернення | видачі | Під час | повернення | | :--- | :--- | :--- | :--- | :--- | :--- | | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | | 04.11.2008 Овчаров | перз 18.01.09 ходи | 93 км² 9.12.07 | | | | | відповідно до підпису | | | 14.01.10 Овчаров | | ВІДМІТКИ РЕЄСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: | Консервація | Опрацювання | Мікрофільмування | | :--- | :--- | :--- | | (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | оцифрування 6.04.2011 Чуприна (Дата) (Підпис) |