Політичні інформації Посольства УНР в Німеччині №№ 190-217. Том 3 , 22.10.1921-30.11.1921, 204 арк. — частина 1/2

Таобне Управління Генерального штабу УНР. Закордонний відділ. ДЕЛО № Пам'ятки інформаційні по санкції УНР. в Києві сш 190-90217 Гал 3 ці Начато 22 жовтня 1946 г. Окончено 30 листопада 1946 г. На листах ИЗДЕЛИЯ ЦЕХА ШИРРОТРЕБА КОНДРОВСКІЙ ЕУМАНСКІЙ ФАБРИКИ Артикул (3-0-42-3) Цена 15 коп штука Двадцять п'ятнадцятифунтова, танза 90.8 136с/1078 2 192 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Політичні інформації посольства УНР в Німеччині №№ 190-217 т.3-ц 22 жовтня- 30 листопада 1921р. на 204 арк. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 195 ДОКЛАД ЧИТАНИЙ У ВАРНІ НА КОНФЕРЕНЦІЇ ВІЛИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. Матеріали. Германія і Український вопрос. Ведувається в насторійний момент з особливою інтенсивністю борьба германського правительства з опозицією джно германських правих політических груп, основана, главним образом на діаметрально протилежних точках зрения в вопросах вмовной политики – в частности на отношеннях к русскому и большевистскому вопросам. Правительства Бирта, унасладовавшее и с усердием продолжающее дело сближения с Москвой, сейчас, несмотря на очевидную слабость советского правительства с упорством достойным лучшаго применения, верит в то, что большевики не признающие Версальського договора, помогут Германии ликвидировать навязанный ей невыполнимыми обязательствами путем активного вмешательства в дела западной Европы. Сознавая в то же время всю Фемерность большевистской власти, правительство не может не подготавливать возстановления нормальной жизни России – конечно, под желательными для него гарантиями. Поэтому той же Гуго Стинес – фактический хозяин германских правительственных финансов, а пожалуй и руководитель всей настоящей политики правительства, которое ведет се торговия сношения Германии с большевиками, в то же время поддерживает и разрабатывает вопрос возсоздания не большевистской России. Исходя из мысли, что возстановление ей должно естественно начаться с ига, как с более богатой природными ценностями и менее посирадавшей от экспериментов коммунизма части государства, а также основываясь на ведущихся с англичанами переговорах, о разделе сфер влияния в будущей России, по которым Англия, интересующаяся главным образом лесом и льном получает влияние на севере – Стинес взял в разработку вопрос устройст- - 2 - ва германского вопроса влияния, а именно независимой от России великой Украины с гетманом во главе новообразованного государства. Верная своей исконной традиции работать лишь всецело с находящимися под их влиянием безхарактерными подставными лицами, немцы не забыли своего старого протеже гетмана Павло Скоропадского, а сын, ловкость и упорство его сторонников, группирующихся вокруг известного, как первого вдохновителя идеи самостоятельной (немецкой) Украины-гаптмана Альвенслебена, совершенно затушевали полную непопулярность и даже форменный провал личности бывшего гетмана в широких слоях украинского населения. Терпеливо выжидающие под-оддцей конъюнктуры гетманцы решили, что теперь настал момент заявить вновь о правах П. Скоропадского на бунчук и удачно провели его в реальность, претенденты на главу Украины в создаваемом Стинесом плане. Эта работа им удалась при помощи не безвестного агента Стинеса по русским вопросам сам г. Фермана. Довольно любопытно, что финансирование предварительных организационных расходов потавантере гетмана состоялось в форме содействия ему в продаже большевикам большой партии газетной бумаги, при чем на этой спекуляции гетману удалось заработать до двух миллионов марок, пошедших на поддержку его политического предприятия. Его ближайшими сотрудниками и помощниками с русской стороны являются полковник Зеленецкий и называвший себя инженером бывший жандармский офицер Крыга (Кригин). Насколько прочно чувствует себя сейчас эта группа явствует из того, что ею мобилизована значительная часть бывших сотрудников гетмана, которые в свою очередь собирают своих друзей и распределяют между ними будущие роли. Недавний приезд в Берлин метрополита Киевского и Галицкого Антония, как известно благословлявшего гетмана в момент "избрания" его в Киеве 18 года и являющегося большим личным другом П. Скоропадского взволновал его приспешников, так как митрополит Антоний участвующий в Рейхенгальском съезде монархистов сделал неосторожную попытку со- действовать объединению с гетманом, так называемой Марковской Группы которая понятно совершенно непо душе субсидирующим дело германским кругам международно европейского типа. Попытка эта была произведена через одного из сотрудников гетмана полковника Сахно-Устимовича, не сумевшего оценить закулисной стороны дела и выразилась в том, что - 3 - на основании легкомысленных заверений Сахно-Устимовича, митрополит Антоний дал рекомендательное спроводительное письмо избранной Марко- вым 2 депутации, состоявшей из полковника Бориса Потоцкаго, лейтенант Крижановского, А.Н.Павлова и др. Депутация эта была просто непринята гетманом без объяснения каких бы то ни было причин. Еино германская - главным образом Баварские круги, об'единившиеся с русскими монархистами крайнего праваго толка (группа Мар- кова 2) всецело стоят на той же точке зрения, что собирание земли русской начнется с юга, занимать однако совершенно другую платформу в вопросе взаимоотношений между Украиной и Россией, а именно полную Федерацию этих двух государств. Состоя с одной стороны из лиц, прива- длежащих к монархическим партиям, Баварская группа конечно предпочи- тает видеть главой Украины коронованное лицо - т.е. лицо императорско крови - базируясь же с другой стороны на католицизме и находясь от не него в зависимости при разрешении всех других вопросов политики гру ппы, желали бы видеть главой Украины лицо тесно связанное с Папским престолом. Исходя из исторических традиций Баварская группа не встречает возражений против кандидатуры эрцгерцога Вильгельма Габс- бургского весьма подходящаго для данного дела человека, как провед- шаго свою жизнь в Восточной Галиции, знакомого с Украинской культурой говорящего по украински и в тоже время отприска славной древней ди- настии. Будучи молодым человеком с довольно последственными способ- ностями эрцгерцог Вильгельм вряд ли мог при нормальных обстоятель- ствах мечтать о крупной политической роли, не говоря уже о роли пре- тендента на Украинскую корону. Его кандидатура обязана в очень боль шой степени деятельности отдела пропаганды при Св.престоле, ведуща- го сейчас крестовый поход на православие - за объединение церквеi. Главнейшими деятелями этого религиозно - политического движения являются католические архиепископы фон дер Рооб, и князь Шептицкий поделившие между собой работу по окатоличению западной окраины Ро- ссии - первый в районе Литвы и Белоруссии, второй - в Украине и Га- лиции. Обладая значительной поддержкой Папской казны оба архиепис- копа пытаются хотя бы путем компромисса - а именно сохранения за православными всех прежних их церковных догматов при одном непре- менном условии признания главенства Папы - получить такое влияние - 4 - на народныя маси которые обезпечило би и закрепило бы затем в их руках вср политику указанных окраин. Для них Бильгельм Габсбургскій самым подходящим человеком, так как он сделался настоящим украинцем т.е. переменил свое имя на скромное имя Василия Вишваннаго, вошел в состав галицкой армии, бился с нею против Петлюры, в 1920 году и носит звание полковника Украинских Сечевых Стрельцов. Прельщенный внезап- но открывшимся перед ним сезамом он конечно не ограничился пассив- ной ролью теоретического председента на престол в чужой авантуре, а поспешил повести активную политику т.е. завел собственную политичес- кую канцелярию, дипломатических агентов, курьеров и проч. атрибуты но- вых политических авантюристов. Любопытную его характеристику сделал министр иностранных дел Петлюровского правительства барон Василько в своем письме на имя берлинского посла Петлюри Смаля-Стоцкаго. В этом письме он ставит посла в известность, что в виду получения им сведений о том что Вышиваный отправил в Берлин своими представите- лями бывшаго генерального писаря при гетмане полковника Полтавца- Остраницу и г.Бармаша он, Василько не мог удержаться от того, чтобы сообщить В.Вышиваному, что участие означенных лиц, как пользующихся самой темной репутацией вконец компрометирует украинское национально- дело с какой бы точки его не рассматривать. В ответ на это предупре- ждение, как пишет барон Василько, он получил ответ от В.Вышиваннаго "в общих тонах австрийскаго лейтенанта", в котором последний пишет что прежде всего он ничего предосудительного о Полтавце и Бармаше не слышал и не имеет никаких оснований им не доверять, что кроме того с он им видал удостоверение только на месячный срок и поэтому буде они не оправдают его доверія он не возобновит полномочий и они лишаться таким образом автоматически своего права на представительство В.Ви- шиваннаго и наконец-в очень резких выражениях просит барона Василько не вмешиваться в чужие дела его ни с которой стороны не касающиеся. Письмо это, от 17 июня сего года, подтверждает связь и взаимный пере- плет обеих комбинаций Вышиваного и Полтавца. Дело в том, что послед- ний несомненно более или менее вел самостоятельное дело и мечтой его было стать самому Украинским гетманом. Правда немцы смотрели на него лишь как на организатора возстаній Украинских атаманов против Польши, но и эту сравнительно скромную по своим целям задачу он не сумел провести, чем в изрядной степени разочаровал немцев и иные вшел в тираж. Разработанный в свое время при участии бывшаго герман- ского представителя при Брангелевской армий г. Хомейера, ныне явля- щагося полномочным представителем в Германии генерала Слацева, агента Баварских групп д-ра Шейбнер-Рихтера, не безвредного генерала Вискупского/оба образовали для прикрытия своей политической деятель- ности в Мюнхене коммерческое предприятие под фирмой "Ауфбау", якобы ставшее себе целью содействие экономическому сближению германской и русской промышленности/ и лаконец Бармаш, как представителя Пол- тавца и украинских широких масс. План заключался в том, что в известный момент-второго возстания поляков в Верхней Силезии-должны были возрастать Украинские атаманы, а затем произойти и переворот в Кон- стантинополе при участии Кемаль-Паша, большевиков и Слацева со свои войском. Связь между Кеналь-Пашей и Слацевим организовал лично Хоме- йер в битность свор в Константинополе, а с большевистской стороной представителем явился тов. Бльский бывший в свое время уже в Констан- тинополе, уехавший затем в Москву и затем в экстренном порядке просле- довавший с помощью Хомейера из Москвы через Берлин в Константинополь к моменту предполагавшагося выступления. Когда началось возстание в Верхней Силезии и немцами был отдан приказ Полтавцу начать выступле- ние Украинских атаманов, то оказалось, что у Полтавца ничего не было сделано, деньги оказались израсходованными не по прямому назначению и возстание атаманов не произошло. В довершение несчастья англичане разгромили в Константинополе большевиков и изолировали Слацевский войска, а русская красная армия, должествовавшая на основании прямых переговоров германского правительства с Коппом открыть наступление на Польшу не сдвинулось с места. Объяснение этим неудачам было найдено в более чем близких сношениях Бармаша с большевиками и сыграной им в этом деле крупной провокационной роли. В виду всего этаго потерпевшие под ряд столько крупных политических неудач отошли на заранее приго- товленная позиции и научения горьким опытом решили вперед вести де- ло только с абсолютно надежными лицами, как Вильгельм Габсбургский. Как выше было уже сказано были предприняты вероятно под влиянием и советами германского министерства иностранных дел шаги по сближению групп между собою, однако оно не достигло даже формы предварительных -5- переговоров. Любопытно то, что во всех этих комбинациях ни разу не встречается какое либо участие представителей так называемой Западно-Украинской Народной Республики, правительство которой, находящееся в данный момент в Вене казалось бы является единственной действительно опиравшейся на широкие народные слои правда не всего Украинского народа, то во всяком случае ближайшего своего брата Галицкого народа политической группой. Известное объяснение этому можно найти в том что все вышеуказанные комбинации имели цель Великую Украину, а не самостоятельную Восточную Галицию, которую отстаивает это правительство с д-ром Петрушевичем во главе, далее в том, что это правительство стоит как известно на строго демократической платформе менее неподходящей для монархических кругов и наконец в том, что оно вероятно не намерено и не нуждается искать поддержку своим планам в Германии. Между тем очевидно ставя базой образование Великой Украины другими словами делая первый шаг к разрешению всего русского вопроса, немцы несомненно делают крупнейший политический промах стратегического значения, ибо преследуя в сущности свою главную цель - разгром Польши, они в тоже время дают ей крупный козырь в руки, так как русский вопрос сейчас ни коем образом разрешен быть не может. Разрешение же вопроса самостоятельной Галиции является делом от сего совершенно особым, почти что внутренним вопросом Польши тем менее могло бы принести немцам крупный стратегический выигрыш. Однако как указано выше Галицкое правительство очевидно не склонно вступать с немцами в какую либо политическую комбинацию, опираясь на заверения Антанты и решение Лиги Наций о признании независимой Западно-Украинской Республики. Резюмируя все выше изложенное нужно сказать, что проявляющий со всех сторон крупнейший интерес к разрешению Украинского вопроса, несомненно доказывает глубокую его жизненность, но что выполнение его теми средствами, кои до сих пор применяются, в достаточной степени безнадежны. Не подлежит сомнению, что судьба В. Галиции не может представляться безразличной для государственного мыслящих элементов русской эмиграции за границей, ибо для будущей России регулирование ее западной границы левится делом первостепенной важности. По гео- -7- графическому своему положению В.Галиция есть тот естественный коридор, который ведет в промышленную Чехо-Словакию и через нее далее связывает Россию и с остальными промышленными центрами Западной Европы. Нельзя при этом забывать, что каждому русскому Чехо-Словакия представляется естественным другом, если не союзником будущей России, между тем отношения наши с иными ближайшими нашими западными соседями ныне точно учтены. Тем более следовательно важно, чтобы коридор этот был бы действительно для постоянных сношений между двумя государствами и не мог быть заперт в любую минуту недружелюбной рукой. Положения эти не могут встретить возражений и среди самих разномыслящих слоев русской интеллигенции в В.Галициом вопросе по существу должно было бы царить полное единомыслие. Однако, под влиянием польской агитации, да и просто желания свалить с себя ответственность, в среде некоторых политических деятелей западных держав раздались голоса о нежелательности разрешить В. Галиций вопрос лишь совместно и одновременно с русским вопросом в его целом, якобы для лучшаго сохранения в этом случае интересов будущей России. Такое утверждение огромному большинству русских людей представляется глубоко ошибочным. Прежде всего необходимо с точностью установить что в противоположность вопросу самостоятельности В.Галиции, разрешаемому одним постановлением Верховного Совета, русский вопрос никоим изве "разрешен" быть не может. Русский вопрос может быть решен лишь самими населяющими Россию народностями, как мн тепер видим, путем длительной и страдальческой эволюции, причем как внутреннее положение России, так и взаимоотношения народностей этих будут проходить через самия разнообразная фазы прежде, чем достигнуть равновесия. Несомненно при этом лишь одно: из периода коммунистической диктатуры России выйдет настолько ослабленной, что восстановить свой прежний вес в Европейской политике, а следовательно и урегулировать отношения свои с близайшими соседями с запада, ей представляется весьма затруднительным. В таком ее положении ей явится крайняя нужда в том, чтобы Га- - 8 - лиций корридор в промышленную Европу был уже заранее открыт чтобы ей не приходилось экономически задыхаться в оружавшем ее кольце и выдерживать непосильную для нее борьбу за "окно в Евро- пу". По множеству спорных вопросов, возникающих между Россией и Польшей, едва ли можно надеяться Ичтобы первоначально между обои- ми соседями установились вполне дружественные отношения. Почти в том же положении находится Россия и в отношении Румынии. А по- тому для русского дела и важно, чтобы В. Галиция не находилась в этом времени в польском обладании, но успела уже скрепнуть в своей самостоятельности и наладить у себя внутри правильную экономическую жизнь. Говоря в сем случае "Россия" мы имеем в виду территориаль- ное понятие, обливающее всю область, занимавшуюся ранее Россией- ской ИмпериеюИме касаясь разграничения Великороссии и Украины. Действительно для государственно мислящих русских людей не воз- никает сомнения в том, что взаимоотношения между двумя ветвями Восточных Славян урегулируются в желательном для обеих сторон смысле и что едва ли возможно возможное возникновение на эконо- мически тесно связанной между собой территории двух враждующих государств. Итак говоря о необходимости иметь для будущей России Галиц- кий корридор заранее открытым, мы исходим из той точки зрения что выгодное для Украины окажется в этом случае благом и для Великороссии и наоборот. К тому В.Галиций и Украинский вопрос далеко не связаны неразрывно между собой ни по существу, ни по времени разрешения. Считал себя принадлежащим к Украинскому народу, но правительство З.У.Н.Р., ни население В. Галиции не принимают к крайним украин- ским русофобам, но относятся к России вполне примирительно и ви- дят на востоке главную опору будущему своему политическому су- ществованию. В тоже время они вполне отдают себе отчет , что если Украинский вопрос действительно является неотделимой час- тью обще-русского, то вопрос освобождения их из под власти Поль- ши стоит вполне самостоятельно и не терпит отлагательства в своем разрешении во избежании окончательной полонизации края и -9- исчезновения самой В.Галицкой национальности. К тому же часть В.Галиции и не мала, признает себя не украинцами, а русскими и сближение между этими двумя течениями происходит именно на национально-галицкой, а не украинской платформе. Исходя из указа занной точки зрения правительством З.У.Н.Р. и даны были рус- ским кругам заверения в незыменном дружественном его отношении к некомунистической России. Таким образом в полном контакте со взглядами правительства З.У.Н.Р. русские круги за границей рассматривают В.Галицию, как вполне самостоятельное государство и не пытаются опреде- лить его взаимоотношения к будущему русскому государству бли- же, желая иметь лишь уверенность в полном содействии Галицко- го народа тем сложениям, которые на его территории будут проис- ходить между Россией и Чехо-Словакией. Заранее устанавливать эти взаимоотношения с русской точки зрения представлялось бы и не желательным и крайне ответственным. Неизвестно, действитель- но, будет ли введен принцип Федерации в устройство будущей Рос- сии. С другой стороны возможно предположить, что при указанной слабости вначале будущей России, для нея гораздо более выгод- ным окажется иметь в соседстве с собой самостоятельное госу- дарство, с гарантированным Антантой статусом, нежели свой про- винцию, либо Федеративный штат, отстаивать который явится затруд нительным. Но значение самостоятельности В.Галиции не исчерпывается для русских соображениями о политической будущности России. Есть все основания полагать , что независимость ея сыграет важ- ную роль для самой возможности для России выйти из современ- ного ея катастрофического положения. Существование рядом с истощенными, изголодавшимися и изстра давшимися в анархии областями ига России родственной по духу и крови, но свободной, благодетельствуемой, демократической В.Галиции послужит едва ли не лучшим средством наглядной пропаганды. И, если Россия суждено освобождаться от большевизма по отдельным районам, то несомненно район, примыкающий к В.Галиции будет одни - 10 - из первых в этом отношении. Нельзя закрывать глаза на то обсто- ятельство, что неприязнь и страх перед поляками служит одной из побудительнейших причин устойчивости советской власти в правобе- режной Украине. К тому же на восточной границе Галиции несомненно разовется торговля с населением прилегающих областей советской России через голову советской власти и такая торговля также служит одним из лучших средств возбуждения в населении часной инициати- вы и чувства собственности, подавленных большевиками. В желанном кольце окружающих Россию и враждебно к ней настроенных государств откроется дверь, через которую сможет проникать дружеское без- корыстное воздействие. Нельзя забывать при этом, что для смежных с Россией областей влияние пропаганды сможет распространяться лишь с запада на восток , но не обратно. В областях этих, как мы последу видим, отрицательные примеры советского хозяйства настоль- ко близки и наглядны, что не может быть речи о том, чтобы население их прельстилось обещаниями коммунистического рая. Разрешение Галицкого вопроса после изложенных соображений может явиться толчком к вздоровлению России и поэтому, по имени русских кругов, разрешение этого вопроса и должно предоставить разрешению вопроса русского, а не следовать за ним. Но в случае оставления В. Галиции во власти поляков изложе- ния положения могут привести к совершенно обратным результатам. Как уже указано население В. Галиции поголовно настроено пока антибольшевистски. Но если перед ними встанет вопрос выбора между чужеземным насилием или присоединение к бедствующей в анархии, но родственной стране - нельзя поручиться, что это население не пред- почтет разорительного, но переходящего большевизма окончательной полонизации и бесповоротной потери национального своего лица. Этим путем влияние большевизма распространилось бы далее на за- пад и могло бы привести к новым потрясениям и вопышкам в Чехо- Словакии, Румынии и Венгрии, т.е. искусственно подкрепить угасаю- щую советскую власть. Русские эмигранты имеют все основания опа- саться, что если освобождение В. Галиции не будет выполнено запад- ными державами, то роль их в этом отношении могут принять на се- - 11 - бы болъшевики. По приведенным выше соображениям государственно мыслящие русские элементы за-границей считают немедленное освобождение В.Галиции от польской оккупации делом величайшей важности для русских интересов и не могут классифицировать все попытки от- тянуть разрешение этого вопроса путем искусственного связания его с вопросами о будущих русско-украинских взаимоотношениях, либо будущем государственном устройстве России, иначе, как стремлением, прикрываясь псевдо-заботливостью о России, сыграть в руку тепе- рещии властителям В.Галиции.И если ныне безсильна помощь брат- ям галичанам русская эмиграция, если слаба будет в первые часы ее оздоровления будущая Россия, то тем с большей надеждой взгляд да русских людей обращаются в этом деле в сторону другого занй- тересованного славянского брата-Чехо-Словаками. Русские люди полагают, что в В.Галицком вопросе интересы Рос- сии и Чехо-Словакии вполне идентичны. Действительно, по мнению Чехо-Словакии столь же необходим экономически Галиций коридор для установления теснейших торго- вых связей с будущей Россией, как необходим он и последней.Едва ли возможно сомневаться к тому же, что оба славянских государства будут, кроме экономических связаний и многочисленными общими ин- тересами.Также , как и для России, для Чехо-Словакии важно, чтобы коридор этот был открыт теперь же под егидой Антанты, а не послу- жил поводом неизделинаго, по свержении большевизма, раздора между Россией и Польшей, раздора в котором Чехо-Словакии пришлось бы занять определенную позицию.Ввидно Чехо-Словакии и скорейшее оздоровление смежных с В.Галицией областей русской территории и возможность немедленного сбыта населения изделий промышленности. К тому же сама В.Галиция, по отделении от Польши обречена на промышленный и финансовый голод, естественно уже по силе антипатии к полякам, явится не маловажным рынком для чешских фабрикатов и широким полем применения чешского капитала и технических сил. Наконец, застрахование себя от возможностей смути на своей восточной границе, могущей закончиться призванием на помощь боль- -12- шевиков и угрозой Прикарпатской Руси и Словакам, путем создания барьера из свободного В.Галицкаго народа представляется, казалось бы для Чехо-Словакии делом государственной необходимости. Конечно для Чехо-Словакии насущно важно, чтобы все изложения виголы были подтверждены реальными гарантиями и не остались лишь в сфере логических построений. На этом пути переговоры некоторых русских лиц с ответственными деятелями правительства З.У.Н.Р. дают возможность предположить, что правительство не воспротивилось бы более точному формулированию взаимоотношений между В.Галицией и Чехо-Словацкой республикой Быть может явилось бы возможным наметить основные положения будущего торгового договора, обеспечивающие интересы республики, определить участие в возстановлении В.Галиции чешских финансовых групп и т.п. Одновременно с экономическими правительством З.У.Н.Р. были рассмотрены и соответственные политические гарантии в отношении Прикарпатской Руси и иных интересов Чехо-Словацкой республики не ея восточной границе. Само собой разумеется, что ни русские ни галицкие круги не могут рассчитывать на какие либо сепаратные, идущие вразрез с желаниями великих держав Антанты, выступления Чехо-Словакии. Надежды их в этом отношении ограничиваются лишь обезпечением благожелательного отношения Чехо-Словацки при обсуждении вопроса державами Антанты и благожелательного нейтралитета в случае каких либо вооруженных выступлений отдельных польских групп после признания Верховным Советом независимости В.Галиции. Надобно при этом принять во внимание, что на территории республики находятся остатки В.Галицийских вооруженных сил, представлявшихся кадрами для будущей Галицкой армии и символизирующих независимость В.Галицкаго народа. В настоящей краткой заметке совершенно исключен был элемент моральный В жизни народов он играет однако немаловажную роль. В гла- -13- зах русских, определяя свое отношение к В.Галициуму вопросу Чехо- Словакия тем самым высказывается и по вопросу взаимоотношений своих с будущей Россией. Помощь, оказанная ею Галицкому народу уч- тена будет как помощь части многострадального населения России. И быть может Галиций коридор явится не только экономичес- ки и политическим путем связи между двумя государствами, но первым звеном тесного сближения и дружбы виднейших братьев великой славянской семьи. Прага, 20 июля 1921 года. Лев Барыш. Лев Барыш учился в Киевском Политехническом Институте и во время войны, чтобы избавиться от военной службы поступил в один из отрядов Земского Соза, работавших на Юго-Западном Фронте. В начале 18 года его отряд был переведен на Западный фронт и вследствии демобилизован в Москве. В Москве Барыш примкнул к молодому тогда течению анархистов-индивидуалистов возглавляемых Мамонтом -Дольским, кл.Ухтомским и журналистом Вольским. Среди анархистов Барыш выделился своими меджими способностями оратора и организатора. По поручению партии Барыш втечении всего 18 года не раз ездил в Киев, где вел переговоры с Украинскими анархистическими группами . Между прочим в битность в Киеве миссии Раковского и Мануильского Барыш выполнил, по поручению Мануильского и военного эксперта Ситина некоторые агентурные поручения.С этого момента приблизительно начинается связь Барыша с советскими дипломатическими деятелями. В начале 19 года он был командирован Московскии анархистами в Стокгольм на конференцию анархистов. Эта конференция не состоялась и Барыш застрял в Стокгольме, поступив в распоряжение советского представителя Воровского, при котором исполнял секретные поручения дипломатического характера. Когда Воровский и вообще все официальное советское представительство вынуждено было возвратится в Советскую Россию, будучи выслано по требованию Антанты, Барыш, в качестве секретного агента остался в Стокгольме и поступил в распоряжение только что сформированного тогда Западно-Европейского Секретариата пропаганды в составе Варшавского-Воровского, Шумахера, Александровского, Ботоцкого и Рейха. По требованию бюро Барыш обязан был перебраться в Берлин для работы в помоч представляющего секретариат в Берлине, Рейхе. Чтобы попасть в Берлин Барыш пристроился к Украинскому посольству в Стокгольме и предложил последнему переехать на Украину для получения информации с мест. Получив дипломатический паспорт Барыш приехал в Берлин, где и остался, поступив в распоряжение Александровского и Рейха. Из Берлина Барыш не раз был командирован в Прагу, Будапешт и Вену. В Будапеште он свел знакомство с неким Фенарри бывшим немецким шпионом в Румынии, Аб во время великой -2- войни. Через него он получил лаки на некоторых офицеров германского штаба в Берлине, которым и предложил свои услуги в качестве референта по русским делам. С прекращением деятельности германского генерального штаба Варшан одно время пытался работать в германской прессе преимущественно правой. В середине 20 года Варшан получил новое распоряжение от официального советского представительства, а также и от Агитотдела Секретариата пропаганды, производить разведку правых германских кругов и в тоже самое время всеми мерами стараться спутать взаимоотношения различных германских групп на почве Украинского вопроса. Познакомившись с графом Ревентловым Варшан стал у него авторитетнейшим референдом по Украинскому вопросу и вообще по вопросам русско-германской политики. Попутно Варшан поддерживал связь с Фенарри при помощи которого ему удалось достать секретный франко-чешский договор, проданный им советскому правительству за 230.000 марок. В тоже самое время Варшан занялся разведывательной работой в Украинских кругах, а его помощники проводили его задания в Будапеште в тоже самое время освещая ему тамошнее положение. В конце 20 и начале 21 года Варшан считался самым влиятельным и компетентным агентом у большевиков в делах немецких правых групп и абсолютным авторитетом в Украинском вопросе. В Праге Варшан имел лаки непосредственно к Гелерсону, от которого он получил поручение достать во что бы то ни стало копию секретного румыно-польского соглашения, каковая им и была получена от военного румынского агента в Берлине. В Украинском вопросе Варшан сыграл в последние месяцы выдающуюся роль, сумев пересорить все правые украинские течения и создать непримиримое отношение между ними и немецкими и русскими правыми группами. От большевиков им была получена задача не допустить соглашения между правыми Украинскими партиями, немцами и русскими, которое бы создало единый фронт против большевитской Украины. В дальнейшем он должен был в отдельности скомпрометировать каждую из украинских партий, доказать их несостоятельность и поставить германских промышленников перед нелюбез- -5- ность вести торговля сношения с советской Украиной. Граф Реве- ндлов на съезде в Рейхенгалле явился ничем иным, как послушным орудием в руках Бармала, который и до настоящего времени продол- жает влиять на Ревендлова, главным образом теми легендарными данными и сведениями, которые он дает графу о мировом заговоре масонов. К партии коммунистов Бармал не принадлежит. Его отношения с Полтавцем-Остраницей, Румянцевым и др. исключительно официаль- ны. Насколько известно ни тот ни другой никаких средств от Бар- мала не получали. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 196 УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ . /З російської агентури в Константинополі. 5.8.21./ Прийшли відомості про те, що коло тижня тому назад до Кон- стантинополя з Парижу повернувся голова Константинопольського Відділу Українського Національного Комітету В.Л.Даниловський. Він пробув у Парижі три з половиною місяці промивавши у помеш- канні Центрального Українського комітету С.К.Моркотуна.За ци- нулий дія С.К.Моркотун, подана дуже енергійна, талановита і сьо- вічена, часто їздив до Англії та Швейцарії і взагалі розвинув велику акцію наслідком якої сталося те, що Моркотуна прийнято до Ліги Націй як одного представника інтересів українського на- роду і по змачиня V.H.K. дуже виросло в очах провідників євро- пейської політики. Починаючи з минулої зими між Моркотуном і петлюрівцями, в особі петлюрівського Міністра Закордонних Справ Василька, єдино- го одбієного з петлюрівських діячів, почалась завзята боротьба через протесяції на "український фонд" 450.000.000 золотих марок. Ці гроші між дієтами і внесли в один із німецьких банків агідно з Берестейським договором.Гроші номінально призначались для відшкодування українського уряду за лім айки, російсько- німецьку та російську цивільнну.Ратифікація Берестейського дого- вору Берестейський мир було анульовано і ці гроші, агідно пункто- ві про відшкодування, були озвестровані Францією до розв'язання українського питання.Спір між V.H.K. та петлюрівцями був на рі- шенні/1 Ліги Націй і завдяки енергії Моркотуна, котрий опираєть- ся на впливові Французькі кола, дістав фактичне рішення на користь -2- У.Н.К. Франція володіє і надалі цим фондом, тимчасово, до відбу- дування Української Республіки, але з означених сум зароблено значні зсігновки У.Н.К. і в першу чергу комітетам в Парижі, в Америці та Царьгороді на потреби українських утікачів. С.К.Мор- котун все дістав значні суми , котрі дозволяють його головним співробітникам П.М.Могилянському та Цитовиць розвинуть свою працю на велику скало та жити дуже вигідно в Парижі. До Констан- тинополя сьодібається в недовзі грошей, а поки що Комітет під- шукує на Пері помешкання, замість старого на Панкальді. Для правильної характеристики політичного напрямку україн- ських націоналістів перш за все треба завважити що наприк цей цілком залежить особистими поглядами та волею С.К.Моркотуна вдохновителя та провідника цілого українського національного руху. По своїм поглядам Моркотун є сторонник української феде- рації на підставі майтненших зв'язків із загальною російською політикою. Його симпатії на стороні консервативних груп населення України та крупної буржуазії, але, одначе, він має за від- повідним завданням моменту маскувати буржуазну політику широ- ко ліберальною, навіть демократичною програмою , котра не від- дейних соціальних реформ. В загальних рисах програма Моркотуна дуже близька до програми українських соціалістів-федералістів котрі грали роль державної партії при Гетьмані і тепер найже цілком альянса з партією українських націоналістів. Праве крило Ц.У.Н.К. з Могилянським на чолі досі не держиться ідеї Геть- манства, але сам Моркотун ставиться до неї негативно і виступає сторонником української республіки в усталеним капіталістичними устроєм та ліберальним робітничим законодавством. Самий вибір Моркрутом своїх співробітників/Могилянський -антисеміт, Цито- виць -монархист/ не залишають жадного сумніву в тому що Морко- тун дуже негативно ставиться до ролі жидів на Україні, але за- лежність від держав Антанти примушує його уважно уникать вдо-// Форевскої політики на котру, під впливом пануючих на Україні нас- народних настроїв, перідко збиваються українські політи тромарод -3- ки. Ц.У.Н.К. стоїть у одверто ворожих відносинах з Польщею, на котрій цілком базується керовник петлюрівців Василько по поход- женню австрійський поляк. Також саме негативне відношення у Ц.У.Н.К. до групи Савінкова -Філософова.За останні часи україн- ські націоналісти зблизились з галичанами і галицький міністр закордонних справ Панейко/русофіл/ увійшов до У.Н.К. Успіх Моркотуна з одного боку, та відсутність матеріальних за- собів з другого, зробили розкол в рядах петлюрівців. Крупні влас- ники -самостійники по були перше завзятими прихильниками Петлю- ри тепер шукать контакту з Моркотуном і недалеко той день, коли біля Петлюри лишиться тільки селянська спілка та низь темні еле- менти котрих притягає Советська Україна. Великим дипломатичним перемогою Моркотуна слідє вважати право видавати дипломатичні паспорти, яке дістав Ц.У.Н.К. Один з таких паспортів Данковський привіз до Царьгороду. З російськими громадськими колами в Парижі Моркотун уста- новив добрі відносини, але під цими групами треба розуміти всіх крім правих, контактну з якими Моркотун очевидно уникає. Характерн те, що і Могилльський , котрий в царські часи належав до крайніх правих організацій і був найближчим співробітником Кістляновсько- го в бутність його міністром внутрішніх справ за часів Гетьмана тепер перемикає фронт і співробітничає в "Последних Новостях" хоч містить статті виключно по питанням жуки та естетики. З Кі- стляновським і Моркотун і Могилльський зустрічаються й далі в Парижі, але лише на грунті особистих відносин. Згідно з відомостями в Ц.У.Н.К. перед півтора місяцями в кабінеті Бріяна і у всіх впливових парламентських колах розгля- далося питання про відновлення інтервенції при допомозі Росій- ської армії котру малося направити в Румунію або в Польщу, але проект цей було покинено з огляду на категоричну відмову з бо- ку румунського та польського урядів. Перед своїм від'їздом з Парижу Данковський був у Бріяна. При- їхавши до царьгороду Данковський почав частити місцевий комітет -4- Він одразу усунув Адіасевича, Шиловського, а також цілий склад се- кретної агентури інформаційного відділу комітету. Головною причи- ною усунення цих людей було те що Адіасевич, без згоди Ц.У.Н.К. приймав гроші від англійців і повернув інформаційний відділ Кон- стантинопольського комітету по суті у діло англійської контр-роз- відки. Крім того Даньковський застався дуже незадоволеним тим, що Адіасевич закликав до секретної агентури дуже підозрілих людей як наприклад Пегунін, Мілько, Переплетенко і т.д., котрих піймали на шахрайствах, шантажах та інших негарних вчинках, які могли б скомпро- мітувати У.Н.К. На разі Даньковський має на меті зформувати новий інформацій- ний відділ головною метою якого буде організація повстанчої акції та слідкування за бойовецькими організаціями в Царьгороді та інших місцях. Уважно робив свій звіт інформатор З Маркатурки - Мати та убогі дбають охайно В Царьгороді вряд більш винне Розмовляти Степановичу, який Сьогодні Гіллаєв повинен інформувати Про Маркатурку. Повідомлення написано К. Р. О. відносно мр. все ще Ог бандит , спостереження Т. Х. Потапов 6/84 ПОЛІТИЧНІ ІНФОРМАЦІЇ. ==================== I. Нова франко-польська угода. II. Становище в Сов.Росії. III. Українські інформації. I. Нова франко-польська угода. Між Францією та Польщею заключено нову угоду. Ця угода підписана 20 липня 1921р. генералами Ніселеем та Сікорським у Варшаві. Згідно з цією угодою Франція зобов'язується посилати до Польщі війська через Гданськ на випадок конфлікту Польщі з Росією та Литвою. Число військ, інунції, а також число офіцерів головного штабу, інженерів та авіаторів буде установлено кожного разу спеціальною конференцією між обома розповсюдженими штабами польським та французьким. Набой та технічний матеріал висилатимуться за заплату, котра передаватиметься отвертий контент Польщі на Банк Франції і буде компенсована конфесіями на нафті і сіль в Галичині на 90 років. Литовське питання буде підперте Францією в напрямку самоному для Польщі і Паризький і Нідерландський Банк дістане конфесії на експлоатацію лісу на цілій Литовській території. На випадок, коли Сов.Уряд нагадає на Польщу, Франція зобов'язується вступити неред воїна сонячних держави з метою спільної експедиції, щоб покласти кінець батьківському режимові. Для цієї цілі всі російські військові частини на еміграції будуть контролюванні в Румунії. Зі свого боку Польща зобов'язується "розчинити акції, котра дасть змогу завати індустріальну територію Горішнього Шлеску до границь під назвою лінія Корфанті і зобов'язується дати перевагу французькому капіталісту перед ними в експлоатації цілої індустриї, котра буде досягти у північних руках і котра спеціальними декретами, шляхом легальної еконопропації попала в руки польських або французьких капіталістів". Цілі досягти цієї мети Франція допоможе польському урядові, шляхом своєї політичної акції, так само як і "в 1 д по в 1 д н и й" військовими заходами, до-силати здійснення своїх прав на Горішньий Шлеск. II. У тіснім зв'язку з цією угодою, наприклад і головні риси котрі були вимовленіся були подорож маршала Фока та нефа генерального штабу генерала Вейгандта до Польщі та Праги в кінці серпня або у першій половині вересня. Крім пропаганди за "престижу", подорож Маршала Фока має спеціальну мету: вживання цілих свій престиж, він має доручення остаточно зблизити Чехословаччину з Польщею та ввести Польщу в блок Малої Антанти. На місце польсько-румунської конвенції, таємні точки котрі відносились до оборони від Чехословаччини, Болгарії та Угорщини, були заключені загальний офензивний та дефензивний договір між Польщею і Румунією. Договідень та Чехословаччиною з подвійною метою: слугувати рівновагою Франції в її антизимній політиці та підпирати французькі інтереси у війні з Москвою, котра намагається не далі, як на будучий рік. Фок повинен вити цілий свій престиж і свої особисті позиції, щоб вилушити на обидва уряди в Празі та у Варшаві, щоб вирізати істную перешкоду і привести до полагодження всіх питань для заключення офен- зивного та дефензивного договору. Масарик і Бенеш передбачали труднощі, роблять двоє певну опозицію, заявляючи, що парламент не піде за ними, а огляду на те, що аванторний дух який ідуче в Польщі, утруднює со- рез Чехії з Польщами. На разі французький посол та Ерази Пільц підготовляють грунт і згідно їхнім докладам подорож Фока буде можливою з початку осені. За- ключення цієї конвенції гаряче підтримується румунським урядом, котрий може уникнути конвої мовлявості польсько-чеського конфлікту, щоб мати вільні руки на випадок війни з Росією та виконати нові зобов'язання: відносно Угорщини (нова конвенція румунсько-чеська-сербська від 5 днів); обмеження війни Угорщини, на випадок коли екс-король Карл вернувся б знова до Будапешту). - 2 - II. Становище в Советській Росії. З джерела, котре через дипломатичні зносини стоїть в постійному з Москвою, передають слідуючі відомості про становище в Советській Росії: 1) Совітська Росія та Закордон. Тактика Сов.Уряду відносно закордону стала за останні часи менш активною та вихадачою.Чичерин дав нові директиви своїм підре- ставникам за кордоном, приблизно такого змісту: "невдачність до життя європейської коаліції" цілком доведена і в Європі у "немо- на зустріч новій війні.Капіталістичні уради довели свою нездат- ність, але ми мусимо дочекатись поки рішниця між ними стануть не більші, чи не можемо спитипись перед тим, щоб так завести європей- ських дипломатів по Фальшивому еліду, щоб між ними виникли по змозі найбільші непорозуміння.Нам то нічого не варто, коли закор- доном нас бояться і наші сили занадто перецінюють .Всі непоро- зуміння між нами і закордоном повинні бути забуті.Кожному треба побігати те що він хоче.Як по німці хотять мати моральну піддер- жку, то ми її даємо.Ми обіцяємо їм респектувати ехідні кордони. Як що Французам приємно думати що ми ім заплатимо проценти, то мусимо ім це обіцяти.Як що англійці хотять нас використати, то ми повинні дати їм таку можливість.Також повинна бути наша тан- тика до заходу.На сході справи стоять інакше, там грунт надається далеко більше для активної праці.Метою комбінацій між Ангорою, Персією та Афганістаном мусить бути нале просунення наперед ни- Східні.Що торкається Польщі, то там треба буде так або поклеб- ти кінець, бо між Совітською Росією та Польщею стоять неперемож- ні перешкоди. Один високий урядовець народнього комісаріату закордонних справ казав одверто, що завдання Совітської Росії є втягти Поль- щу в якийсь саброєний конфлікт з закордоном а як вона буде до- сить ослаблена, то Росія використає момент покласти їй кінець. В Сібіру на рази силі Совітського Уряду не вистачає проти Семе нова і тому японці посовуються наперед і готуються до дальших операцій проти Москви. 2) Внутрішнє політичне становище. А) Адміністрація В російській комуністичній партії стався глибокий поділ, кот- рий все побільшується вд часу конгресу професіональних союзів в травні цього року.Ленін прочитав там доклад про спільну пра- цю надзвичайної комісії з професіональними союзами.Його тоді дуже гостро скритикував Рязанов, кажучи, що Ленін не має жадного зрозуміння для праці професіональних союзів, а вони не можуть-Я працювати аби із спеціальними комісіями.Тоді Рязанова і його однодумців було виключено на рік з комуністичної партії, але бо- ротьба між Леніном і та професіональними організаціями їде далі. В колах комуністичних провідників планується нова система управ- ління, а власне Директорія з Диктатором на чолі.На пост цього диктатора кандидатом є здається Дзержинський престиж дійсно ро- сте В) Економічне становище. Большевики перекривають господарчу країну, якої досі не не бувало.По карточці А (найбільший пайок) видається трохи хліба та овочелень, на карточку Б-Нічогісенько.Вільна торгова нічого не допомогла: спочатку ціни на харчі трохи впали, але тепер знов під неслись дуже високо-Фунт хліба коштує по най менше 4000 руб. Преса досять поширює звістки про голод.На золоте закордонне було закуплено багато технічних продуктів, котрі тепер здебільшого непотрібні. Концово - 3 - Від інанєн. До квітня 1921 р. в Совітській Росії оберталось 1186 міліардів паперових рублів. Перед початком війни цілий золотий оборот досягав 1 1/2 мільона а початком бельшовицького панування було 22 міліарди паперу. Срібний рубель, котрий почали вже чеканити, повинен замінити 13000 паперових рублів. 2) ПОВСТАННЯ. Крім розрухів на території голоду, про котрі ще немає ніяких відомостей, великі повстання були на Україні, на Волзі та в Сібіру. Причинною цих повстань мусить певно бути економична криза, всі вони мають місцевий анархистичний характер. Позаяк вони не мають спеціяльних політичної мети і не мають жадного зв'язку, отже протикарт без жадної небезпеки для бельшовицької влади. Часом вони збільшують навіть престиж Совітського уряду, завдяки легкості якого ліквідується. Проти Антонова ще й до сі стоїть велика армія. Махно здається скінчив свою долю. УКРАЇНСЬКІ ІНФОРМАЦІЇ Бездротові звільнення. З Москви до воїн. Голосно-розмовний український військовий огляд в Кремлі в розповіді сказав нім міністр Сандерсон на Україні цілими зливами. Найбільші банди все знищено. Від Петлюризму та колоновців засталися самі недобитки. На правому березі Дніпра проти попереднього числа десятки тисяч бандитів залежались не раз сильні в 1000, котрі хороняться по лесах. Найбільш на частине боєцтв на правому березі суть не українського походження. Вандити, котрі оформили вальков на польському та румунському теренах, переходять на Україну з Румунія і Польща допомагати це. На лівому березі робити банди Мельна перетворились в розсіянні селяни. Його наймальних неприятелів, як Савченко, Куренська убито, інших на Буковину Казання тяжко поранено у Махновці в олійну поїзд та кутомети. Інші тепер дуже починають найбільше звільнення чоловік. Вандити на Україні поніс великі втрати. 2 Миколаїв до воїн. Головний Комендант України Положенці, заробивши огляд польсько-українського кордону, сказав, що контрреволюційна торгівля припиняла колективні розрізи. Закордонні недостатньо мешканці вивезенься з Польща та Великій Британії, худоба і життя, а за це діставали порожні переправи для розміщення краю та нічому недоступні конкурси речі. На разі роздатий проєкт про призначення власних нагород за підкриту контрреволюції. На польському кордоні судді з'єднані контори обміну, контрабанда тоді значно зменшиться. 3 Варнали до воїн. 4 Серпня в Москві підписано мирний договір між Латвією та Україною. Повстанський рух на Україні розростався. Совітська влада хоче перевести київця за допомогою військової сили, щоб забрати силу все збіжки. Масовий і поворотний зараз з повстанцями. Військовий диктатор України Бунерев видав наказ надзвичайно суворих мір для воїн тих, хто вступить в зв'язок з повстанцями. 5 Миколаїв до воїн. 24 Серпня у Миколаїві зійшлися Голова Ради Народних Комісарів України Раковський вояк військової огляду на Україні і в Кремлі були не і відомою військовому надалі. Під час наради Раковський і Бруне звернулись до війська та до присутнього тисячного натовпу робітників та населення з промою, в котрій не сували на довгий шлях в боротьбі за розкішність місця для себе. Переговори та поразки закріпили сам дух, навіть Бруне. Тепер пролетаріат і селянство чується з заданою волею перевести допомогу голодуючим. Треба думати, що коли ми напружено свої силово переносимо голов тих само, як ми перенергли контрреволюціонерів. Раковський у своїй промові сказав часом, коли ми крок за кроком відображали волю від всього. Він описує сучасний стан торговельних переговорів і сказав, що ми можемо покладатися лише самі на себе. Раковський закликає до допомоги голодаючим це Болаї і запевняє, що ми будемо переносити, бо пролетаріат не хочеться переконатися. Під час інтерв'ю в епізодичному проєкті про міжнародне положення Республіки Раковський сказав, що свої відоми Англії Совітський Уряд закликає все два нових торговельних договори з Німеччиною та Італією. Франція і Америка, а і договір не хотів нічого про нас знати, починають тепер робитись ввічливими. Ми не боялися жадної Війни на Україні, бо немає Сенату, а мали банки ми зникнемо. Все це разом дає нам можливості відбудовувати економічне життя і переконатися рухну. 149 Antrag bei dem Herrn Hilfsrichter und Depositions-Exekutor in der jugendlichen Gemeinde Kapell - Stiefe - von Lützelsdorf, nebstdem meine Regesta K. P. Ego De ovo von Dienste nachgefordert worden 6 cingewiesen in Reformation i d mithin zu verlangen Hilfsrichter Depositions-Exekutor in der jugendlichen Gemeinde Kapell - Stiefe - von Lützelsdorf, nebstdem meine Regesta K. P. Ego De ovo von Dienste nachgefordert worden 6 cingewiesen in Reformation i d mithin zu verlangen K. P. My recents made the right and proper of the said bitter complaint from D. Ost vey Monings - etc. famme Hain nicht, Bef lid in bei Kepenkeits von Odyney 6 wird manchen Perld gebra in merklichem zustand. Also bediene (H) und den letzte anwesend) 8. Januar 1902 vermittelt jungen nachdem die Depositions-Exekutor K. P. Anmerkung: H. K. P. Gemeinde Lützelsdorf 6/75 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕС УБЛИКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 197. DIE SUEDOSTEUROPAEISCHEN STAATEN. 1. April - 30. Juni 1921. INHALT. 1. Allgemeiner Überblick………………… 1 2. Tschechoslowakei…………………….. 3 3. Österreich……………………………. 8 4. Ungarn………………………………… 8 5. Rumänien……………………………… 10 6. Südslavien…………………………….. 11 7. Bulgarien………………………………. 12 8. Griechenland………………………….. 14. Seite ALLGEMEINER ÜBERBLICK. Die Kleine Entente erwies die erste Probe ihrer Festigkeit und Wirksamkeit gelegentlich des Staatsstreiches des früheren Königs Karl in Ungarn. Das sofortige gemeinsame diplomatische Vorgehen der Kleinen Entente, unterstützt durch militärische Drohungen der Tschechoslowakei und Südslaviens, genügte, die ungarische Regierung von der Undurchführbarkeit der Pläne des Königs Karl, zu überzeugen. Die ablehnende diplomatische Aktion der Grossen Entente erfolgte erst später. Die Einigkeit der Westmächte in dieser Frage mag durch das feste und geschlossene Vorgehen der Kleinen Entente veranlasst worden sein, das die Lage rasch klärte. Die Kleine Entente erfuhr auch eine weitere Festigung durch den Abschluss formeller Bündnisverträge zwischen Tschechoslowakei und Rumänien, sowie zwischen Rumänien und Südslavien. Über das Bündnisverhältnis der Staaten der Kleinen Entente ist nunmehr folgendes bekannt: Jeder der beteiligten Staaten hat mit jedem der anderen Staaten ein Bündnis geschlossen. Der Inhalt der Bündnisverträge zwischen den einzelnen Staaten ist im allgemeinen der gleiche: Gegenseitige Bürgschaft für Durchführung der Friedensverträge, also Sicherung des Landgewinnes aus dem Weltkrieg. Verhinderung der Wiedererrichtung einer habsburgischen Herrschaft in irgend einer Form in Ungarn oder durch Zusammenschluss Ungarns mit anderen Ländern. Gegenseitige Waffenhilfe bei einem Angriff seitens Ungarns. Wirtschaftliche Meistbegünstigungsverträge laufen neben den militärpolitischen Vereinbarungen her. Das Defensivbündnis Tschechoslowakei -Südslavien wurde in Prag am 5. Februar 1920 unterzeichnet. Die Dauer dieses Bündnisses ist zunächst 5 Jahre. Das Defensivbündnis Tschechoslowakei-Rumänien wurde am 23. April 1921 in Bukarest, das Defensivbündnis Rumänien-Südslavien am 7. Juni 1921 in Belgrad unterzeichnet. Die Dauer der beiden letztgenannten Bündnisse ist zunächst 2 Jahre. Durch einen im November 1920 mit Südslavien und einen im Februar 1921 mit der Tschechoslowakei abgeschlossenen Vertrag verpflichtete sich auch Italien, im Einvernehmen mit der Kleinen Entente für Aufrechterhaltung der Friedensverträge und gegen Rückkehr der Habsburger einzutreten. Zwischen Polen und Rumänien wurde am 3. März 1921 ein Defensivbündnis gegen Russland geschlossen, das in jeder Beziehung unabhängig von der Kleinen Entente ist. Von französischer Seite jedoch wird der Anschluss Polens an die Kleine Entente sehr regelbetrieben. Österreich ist möglicherweise an dem tschechisch-südslavischen Bündnis insoweit beteiligt, als es das Durchmarschrecht und die Benutzung von Eisenbahnen für gewisse Fälle zugestand. Das Streben Bulgariens über Südslavien Anschluss an die Kleine Entente zu gewinnen, tritt in der letzten Zeit merkbar in Erscheinung. Frankreich begünstigt eine Annäherung Bulgariens an Südslavien in der Erwartung, dadurch zu einer endgültigen und friedlichen Regelung der mazedonischen Streitigkeiten zu gelangen - 2 - Zwischen dem tschechischen und ungarischen Aussenminister fand Ende Juni eine Zusammenkunft in Marienbad statt, die eine gewisse Entspannung zwischen den beiden Staaten brachte. In der Frage der Sanktionen gegen Deutschland nach dem Abbruch der Londoner Konferenz standen die Südoststaaten auf Seite Frankreichs. Ein militärisches Zusammenwirken mit Frankreich und Polen kam zunächst nur für die Tschechoslowakei in Frage. Vorbereitungen in dieser Hinsicht scheinen getroffen worden zu sein. Wirtschaftliche Zwangsmassnahmen wurden durch Südslavien, Rumänien und Griechenland gegen Deutschland verhängt. In vielen Einzelheiten waren sie aus wirtschaftlichen Interessen gemildert und wurden z.T. nach kurzer Zeit wieder aufgehoben. Die Kleine Entente muss als Hüterin der Friedensverträge in der Frage des Anschlusses Österreichs an Deutschland jetzt noch eine ablehnende Haltung einnehmen. Um so bemerkenswerter sind Aussserungen der tschechischen und südslavischen Presse, die den Anschluss Österreichs als einzigen möglichen Ausweg aus der Notlage dieses Staates bezeichnen. Diese Ausserrungen mögen im Zusammenhang stehen mit Reformideen des Ministers Benes für den Völkerbund. Darnach soll der Völkerbund, der bisher nicht den Frieden verbürgen kann, auf regionalen Interessengruppen von Staaten sich aufbauen, und der Völkerbund selbst soll zur Bildung solcher Staatengruppierungen den Anstoss geben. Das Recht, das Benes für die Kleine Entente beansprucht, will er anscheinend auch Deutschland und Österreich zugestehen, wenn die Gefahr einer Aenderung der Friedensverträge beseitigt ist. Der Hauptwiderstand gegen den Anschluss liegt bei Frankreich. Der von Beauftragten des Völkerbundes auf Veranlassung der Westmächte entworfene Plan für den wirtschaftlichen Aufbau Österreichs soll politisch ein Gegengewicht gegen die Anschlussbestrebungen bilden und durch Steigerung der wirtschaftlichen Abhängigkeit Österreichs den Westmächten ein Zwangsmittel gegen Österreich in die Hand geben. Mit der Liquidation der österreichisch-ungarischen Monarchie in wirtschaftlicher Beziehung befasste sich die Konferenz von Rom, die unter Vorsitz Italiens von allen Nachfolgestaaten: Tschechoslowakei, Österreich, Ungarn, Rumänien, Südslavien, Polen, Italien beschickt war. Die seit 20. Mai andauernden Beratungen wurden am 16.Juni vorläufig abgeschlossen und auf Oktober vertagt. Zur Regelung der zukünftigen wirtschaftlichen Beziehungen der Nachfolgestaaten unter Teilnahme Amerikas, Englands und Frankreichs war Anfang Juli eine Konferenz in Portorosa in Aussicht genommen. Die Konferenz wurde auf unbestimmte Zeit vertagt, da unter den beteiligten Grossmächten wahrscheinlich infolge Rücktritts der italienischen Regierung Giolitti z.Zt. keine Einigkeit über die im Südwesten Europas zu verfolgende Politik besteht. - 3 - TSCHECHOSLOAKEI. MILITAERISCHES. Ueberplanmaessige Formationen. Ueber die gesetzlich festgelegte Friedensstaerke (150 000 Mann,) bestehen ueberplanmaessige Formationen in Staerke von 40 Bataillonen, 40 leichten und Gebirgs-Batterien, 63 schweren Batterien, Diese Verbände sind nur Rahmenformationen mit geringer Frontstaerke; ihre Organisation entspricht der früheren k.und k. Landwehr; sie sollen die Mobilmachung erleichtern. Infanterie - Bataillon 250 Mann, Batterie 2 Geschütze. Der dauernde Bestand dieser Formationen ist noch unge- wiss. Teilnahme an militärischen Sanktionen. Nach Abbruch der Londoner Konferenz scheint ein mili- tärisches Zusammenwirken mit Frankreich durch den Generalstab und besonders entsandte französische Generalstabsoffiziere vor- bereitet worden zu sein. 80 000 Mann sollen für diesen Zweck in Aussicht genommen gewesen sein. Die beabsichtigten militärischen Massnahmen kamen nach Annahme des Ultimatums durch Deutschland nicht zur Ausführung. Rüstungskredite. Eine Forderung der Regierung von 332 Millionen für Be- kleidung und Ausrüstung wurde Ende April dem Parlament vorge- legt. Für 82 Millionen wurden Aufträge an Kriegsmaterial an die Skoda-Werke vergeben. Legionäre. Eine einheitliche »Legionärgemeinde« wurde durch den Zusammenschluss der bisher bestehenden drei Legionärorganisati- onen geschaffen. Die neue Organisation umfasst alle im Heer dienenden und schon entlassenen Legionäre. Das politische Programm des Verbandes ist ein gemässigtsozialdemokratisches. Der Zusammenschluss der Legionäre bedeutet eine weitere Stärkung ihrer bisher schon bevörzugten Stellung im Staate. Die Wahl der seinerzeit den russischen Legionären zugebilligten 4 Abgeordneten zur Nationalversammlung wurde durch Aufstellung einer Liste von 4 Kandidaten der Legionärgemeinde, gegen die andere Bewerber nicht aufraten, erledigt. Diese Wahl von Legi- onärabgeordneten ist als einmaliges politisches Zugeständnis zu betrachten. Emitpolitisierung des Heeres. Die Regierung brachte einen Gesetzantrag ein, durch den - 4 - das Wahlrecht bei den Gemeindewahlen den aktiven Soldaten entzo- gen werden soll. Damit ist, wie anzunehmen, die Frage der grund- sätzlichen Aufhebung des Wahlrechts für das Heer in Fluss gebracht Luftwesen. Das Luftwesen untersteht dem Kommando der Luftfahrttrup- pen. Die Gliederung in 3 Regimenter hat sich bestätigt. Die Regimenter sind in je 2 Gruppen zu je 3 Kompanien untergeteilt. Regiment 1 liegt mit Gruppe I in Prag (Kbel), " " II " Eger und Pardubitz, Regiment 2 liegt mit Gruppe I in Olmütz, " " II " Brünn, Troppau und Mährisch-Ostrau, Regiment 3 liegt mit Gruppe I in Neutra, " " II " Pressburg und Kaschau. In Olmütz befindet sich ein Hauptflugpark. Als Flugzeugbestand wird angegeben: etwa 340 zu sofortiger Verwendung, " 600 zur Ergänzung. Darunter ein Geschenk Englands und Frankreichs von je 20 Flugzeugen. Der Flugplatz Kbel wird mit einem Aufwand von 2,5 Millionen Kronen zum internationalen Flughafen ausgebaut. POLITISCHES. INNERE POLITIK. Umbildung der Regierung. Die Umbildung des Beamtenministeriums Cerny, das seit fast einem Jahr die Regierungsgewalt ausübt, in ein parlamentari- sches Ministerium ist beabsichtigt. Das Ministerium Cerny hat bemerkenswerte Festigkeit besonders bei Niederwerfung des kommu- nistischen Aufstandes im Dezember 1920 gezeigt. Der Grund für Umbildung des Ministeriums ist in dem Wunsch zu suchen, die Re- gierung verfassungsmässig nach parlamentarischem Grundsatz zu gestalten. Nationalitätenfrage. Die von der Regierung und dem Präsidenten Masaryk aus- gehenden Versuche, die deutschen Parteien zum Verlassen der Oppo- sition zu bewegen und zum parlamentarischen Zusammenarbeiten mit den Tschechen zu veranlassen, dauern an. Eine vom äussersten rechten Flügel der deutschen Partei en ausgehende Bewegung für eine Volksabstimmung der Sudetendeut- schen nach dem Vorbild der österreichisch-deutschen Länder fand nur ge- teilte Aufnahme. Die Stimmung für ein politisches und wirtschaftliches Zusammenarbeiten mit den Tschechen scheint allmählich an Stärke zuzunehmen. - 5 - AEUSSERE POLITIK. Sanktionen gegen Deutschland. Die Regierung war nach Abbruch der Londoner Konferenz zu militärischen und wirtschaftlichen Sanktionen gegen Deutschland entschlossen. Wirtschaftliche Sachverständige erwarteten von der Einführung von Wirtschaftssanktionen eine Krise für Industrie und Handel. Denn mehr als die Hälfte des gesamten Wirtschaftsverkehrs geht von und nach Deutschland. Das Parlament behandelte die Frage nur nach politischen, nicht wirtschaftlichen Gesichtspunkten, und war sich einschließlich der Sozialdemokraten über die Annahme einig. Die Regierung, vor die Wahl gestellt, durch Ablehnung der Sanktionen die Gunst Frankreichs zu verlieren, oder durch Annahme der Sanktionen das eigene Wirtschaftsleben zu schädigen, entschied sich aus rein politischen Erwägungen für Frankreich. Der Presse war zu entnehmen, dass die Regierung Besorgnis vor inneren Unruhen bei Durchführung militärischer Sanktionen hatte, dass aber der französische Einfluss in militärischen Fragen jetzt noch entscheidend ist. Ein militärisches Eingreifen im Zusammenwirken mit Franzosen, und wahrscheinlich Polen, war anscheinend nur für den Fall geplant, dass die Franzosen bei Besetzung des Ruhrreviers auf militärischen Widerstand stiessen, oder der Vertrag von Versailles durch Deutschland als nicht mehr zu Recht bestehend erklärt wurde. Ein Handelsvertrag mit Oesterreich wurde abgeschlossen. Vorbesprechungen für einen Handelsvertrag mit England fanden durch Minister Benes Anfang Juni in London statt. Eine Handelsdelegation aus Moskau traf im Juni in Prag ein zur Vorbereitung eines Vertrages mit Sowjetrussland. WIRTSCHAFTSLEBEN . Staatsfinanzen. Der Metallbestand des Staates beträgt 10 922 Mill. Kr. 15 Mill. Goldkronen wurden aus dem Goldschatz der liquidierten österreichisch-ungarischen Bank in Wien nach Prag überführt. In den letzten Monaten ist der Umlauf von Banknoten im Abnehmen, die Notenpresse eingestellt. Der Schifffahrtsweg Budweis-Hamburg wurde eröffnet. Der Übergang zur freien Lebensmittelwirtschaft wurde beschlossen. Die staatlichen Zuschüsse zur Ernährung sollen von wöchentlich 28 Mill. Kr. auf 16 Mill. herabgesetzt werden. Kohlenlage. Überfluss an Kohle wird in den letzten Monaten gemeldet. Ab 1.5. trat eine erhebliche Preisermessigung auf Kohle und Koks ein. Die stufenweise Einführung der freien Kohlenwirtschaft ist geplant. - 6 - OESTERREICH. MILITAERISCHES. Durchführung des Friedensvertrages. a) Der Antrag auf Belassung von 600 schweren Geschützen zur Bestückung der Donaubrückenköpfe von Wien, Tulln, Krems wurde von der Entente abgelehnt. b) Die Frage der Uebernahme der überzähligen Gendarmerie und Polizei auf den Stand der Wehrmacht ist noch offen. Der Wehrmacht fehlen an dem nach dem Friedensvertrag zulässigen Stand von 30 000 Mann 8 000 Mann. Es sind überzählig: bei der Gendarmerie 7 000 Mann, bei der Polizei 4 000 Mann, gegenüber 1913. Die Frage erhielt dadurch politischen Charakter, dass die christlich - soziale Partei für Uebernahme der Gendarmerie und Polizei sich einsetzte, um den bisher überwiegenden sozialdemokratischen Einfluss im Heer zu schwächen. Trennung des Ministeriums des Innern vom Ministerium für Heereswesen. Das Ministerium für Heereswesen war mit dem Ministerium des Innern unter dem Kabinett Mayr verbunden worden. Nach Rücktritt des bisherigen Ministers des Innern Dr. Glanz, wurde das Ministerium für Heereswesen wieder selbständig gemacht, und zum Minister für Heereswesen der christlich-soziale Abgeordnete Vaugoin ernannt, der diesen Posten auch im Kabinett Schober beibehielt. INNERE POLITIK. Finanzaktion des Völkerbundes zum Wiederaufbau Oesterreichs. Die Westmächte beauftragten in Ausführung der Beschlüsse der Londoner Konferenz, die Finanzkommission des Völkerbundes, einen Plan für den wirtschaftlichen Wiederaufbau Oesterreichs zu entwerfen. Drei grosse Richtlinien sind in diesem Plan zu erkennen: Hilfe für Oesterreich aus sich selbst heraus, Hilfe durch auswärtiges Privatkapital, Internationale Finanzkontrolle. Die Hilfe aus dem Land soll bestehen in Erhöhung der Steuern, Abbau der Löhne, der staatlichen Zuschüsse zur Ernährung, Verringerung der Beamtenzahl und Aufbringung einer inneren Anleihe. Das ausländische Kapital soll gesichert werden durch Verpfändung von Staatseinkünften (Tabakmonopol, Zölle, Forsten, Vorzugsrecht der auswärtigen Gläubiger auf öffentlichen Grundbesitz.) Die internationale Finanzkontrolle soll den Schein einer Beschränkung der Staatshoheit Oesterreichs vermeiden. Der Plan soll in einem Zeitraum von 2 Jahren durchgeführt werden. - 7 - Nicht nur die Regierung, sondern auch die drei grossen Parteien des Parlaments mussten sich für die Durchführung verbürgen. Dann erst fand der Plan die Genehmigung der Westmächte. Der Verzicht der Siegerstaaten auf alle Rechte aus Reparationsforderungen auf die Dauer von 20 Jahren wurde von der Völkerbundkommission gefordert, von England, Frankreich und Japan zugestanden, von den übrigen Staaten ist er zu erwarten. Nur Italien macht noch gewisse Vorbehalte. Die "Sanierungsaktion" wird in Oesterreich pessimistisch beurteilt. Eine wirksame Hilfe ist bisher tatsächlich nicht eingetreten. Man erwartet keine durchgreifende Aenderung, sondern ein weiteres Fortfristen des staatlichen Lebens. Die Entente erreichte durch die Sanierungsaktion vor der Welt den Anschein der Hilfe für Oesterreich, durch Verquickung der Kreditfrage mit der Anschlussfrage ein politisches Zwangsmittel gegen Oesterreich. Anschlussbewegung. Volksabstimmungen in Tirol am 24.4., in Salzburg am 29.5. brachten überwältigende Mehrheiten für den Anschluss. Die Bundesregierung in Wien nahm eine ablehnende Haltung gegen die Anschlussbewegung ein, um die Gewährung der Kredithilfe durch die Westmächte nicht zu gefährden. Die Weigerung Steiermarks auf die Volksabstimmung zu verzichten, andererseits der Druck der Grossen und Kleinen Entente auf die Bundesregierung, der Anschlussbewegung entgegenzutreten, führten Mitte Mai zum Rücktritt des bisherigen christlich-sozialen Kabinetts Mayr. Nach wochenlangen Verhandlungen gelang es, Steiermark im Hinblick auf die für Oesterreich dringend notwendige Kredithilfe zum Verzicht auf die für Oesterreich dringend notwendige Kredithilfe zum Verzicht auf die Abstimmung zu bringen und dadurch die Regierungskrise zu lösen. Ende Juni wurde unter dem bisherigen Polizeipräsidenten von Wien Dr. Schober ein Beamtenministerium gebildet, an dem ein christlich - sozialer und ein grossdeutscher Abgeordneter teilnahmen. Werden die Erwartungen nicht erfüllt, die Oesterreich an die Kredithilfe knüpft, so kann mit Sicherheit vorausgesagt werden dass dann die Anschlussbewegung mit doppelter Kraft wieder aufleben wird. WIRTSCHAFTSLEBEN. Staatshaushalt. Der Staatshaushalt für das Rechnungsjahr vom 1.7.20-31.6.21 ergab einen Fehlbetrag von 50 Milliarden Kr. Der Haushalt für das kommende Halbjahr (bis 31.12.1921) rechnet mit einem Fehlbetrag von 25 Milliarden. Gesamtschulden. Nach dem Entwurf des Bundesfinanzgesetzes beträgt der Gesamtschuldenstand rund 170 Milliarden Kr. Hiervon entfallen 53 Milliarden auf den Anteil an den staatsschulden Altösterreichs. Den Schulden stehen als Aktiven gegenüber das Anlagekapital der Monopole und Bundesbetriebe (auf 96 Milliarden geschätzt), sowie das bewegliche und unbewegliche Bundesvermögen, für dessen Schätzung noch keine Grundlagen vorliegen. - 8 - Goldschatz der österreich-ungarischen Bank. Der Goldschatz der aufgelösten österreich-ungarischen Bank in Wien wurde durch die Reparations-Kommission in folgen- der Weise verteilt: Tschechoslowakei 15,5 Millionen Goldkronen, Südslawien 7,0 " " Polen 25,0 " " Rumänien 1,75 " " Italien 1,75 " " Oesterreich Ungarn 51,00 Millionen. UNGARN. Militärisches. Abrüstung auf Grund des Vertrages von Trianon. Nach Aeusserungen des Honvedministers im Wehrausschuss der Nationalversammlung ist die Durchführung der militärischen Be- stimmungen des Vertrages von Trianon in folgender Weise geplant: a) Trennung der Armee von den Organen der öffentlichen Sicher- heit. Die bisherigen Reserve-Gendarmerie-Formationen nach Organisation und Ausbildung Infanterie-Verbände und organi- sche Bestandteile der Armee, werden aufgelöst. b) Stärke des Friedensheeres: 35 000 Mann, (einschl. 1 750 Offiziere, 2 334 Unteroffiziere). c) Organisation des Friedensheeres: 1. 7 gemischte Brigaden zu je 2 Inf. Rgtrn. zu je 3 Batl. Bei jeder Brigade: 1 selbständiges Bataillon, 1 Kav. Rgt., 1 Artl. Abtlg. zu 3 Batterien und Sondertruppen, 2. selbständige Formationen. 4 Hus. Rgt. 1 Artl. Abtl., 1 Kanonen - M.G.-Abteilung mit Kraftzug, 3 Genie -Batl. d) Die Versorgung der überzähligen Offiziere und Unteroffizie- re wird gesetzlich geregelt werden. Sie sollen im Verwal- tungsdienst, in der Staatspolizei, im Zolldienst unterge- bracht werden. Der Uebergang in bürgerliche Berufe soll durch besondere Massnahmen erleichtert werden. Die Regierung versucht Widerstand gegen die Einführung des Söldnersystems, dem die überwiegend bäuerliche Bevölkerung ableh- nend gegenüber steht. Möglicherweise duldet Frankreich, solange die bolschewistische Gefahr im Osten Europas nicht beseitigt ist, in diesem Punkt gewisse Abweichungen. POLITISCHES. INNERE POLITIK. Nach dem Staatsstreich des früheren Königs Karl trat das - 9 - Ministerium Telecki zurück. An seine Stelle trat das Kabinett des Grafen Bethlen, das sich mehr auf die kleinen Landwirte, die Partei der freien Königswahl , stützt. Ein politischer Systemwechsel erfolgte nicht. Finanzminister Hegedüs, der den wirtschaftlichen Aufbau des Staates erfolgreichversprechend eingeleitet hatte, wurde in das neue Kabinett übernommen. Die Königsfrage soll aus der Politik ausgeschaltet werden. AEUSSERE POLITIK. Ratifikation des Vertrages von Trianon. Der Vertrag von Trianon ist bereits von England, Italien und Japan ratifiziert und wird Anfang Juli auch in Frankreich ratifiziert werden. Er wird also in Kürze in Kraft treten. Die Erwartung Ungarns auf Milderung der territorialen Bestimmungen wurde nicht erfüllt. Mit der Ratifikation des Vertrages wird aussenpolitisch die Uebergabe von Deutsch-Westungarn an Österreich, und die Räumung des noch von den Serben besetzten Komitates Baranya (Fünfkirchen) fällig. In Pecz (Fünfkirchen) bildete sich unter Duldung der Belgrader Regierung aus linksradikalen Elementen, die Ungarn verlassen hatten, eine dem Kommunismus nahestehende, der gegenwärtigen politischen Richtung in Ungarn feindliche Herrschaft die sich auf das Komitat Baranya beschränkte. Verhandlungen mit der Tschechoslowakei. Die im März d.J. begonnenen wirtschaftlichen und politischen Verhandlungen mit der Tschechoslowakei, die durch den Staatsstreichversuch in Ungarn unterbrochen worden waren, wurden Anfang Juni wieder aufgenommen. Die Tatsache ist als ein Anzeichen dafür anzunehmen, dass Ungarn unter dem Druck der Einkreisung durch die Kleine Entente auf äussere Machtpolitik zunächst verzichtet, und politisch den Schwerpunkt auf innere und wirtschaftliche Festigung des Staates verlegt. Personalunion Ungarn - Rumänien. Der Gedanke einer Personalunion zwischen Ungarn und Rumänien tauchte schon während der Besetzung Ungarns nach der kommunistischen Herrschaft im Frühjahr 1919 auf. Er wurde gelegentlich der Unterzeichnung des rumänisch-südslavischen Defensivbündnisses in der Presse neuerdings erwähnt. Der Vorteil läge wohl auf Seite Ungarns: Die Umklammerung durch die Kleine Entente wäre nach der rumänischen Seite gesprengt, Die Masse des magyarischen Volkes in Rumpfugar und Siebenbürgen wäre wieder vereinigt. Die Magyaren erhielten in Grossrumänien das Uebergewicht, der politische Schwerpunkt würde von Bukarest nach Budapest verlegt. Aussichten auf Verwirklichung dieser politischen Möglichkeit bestehen in der nächsten Zukunft nicht.- RUMAENIEN. Militärisches. Der in der Thronrede zur Eröffnung des Parlaments im De- zember 1919 angekündigte Gesetzentwurf über Organisation und Er- satz des Heeres wurde bisher nicht vorgelegt. Die seinerzeit in Aussicht genommene Einführung der allgemei- nen Arbeitsdienstpflicht und einer Arbeitsarmee kam über papierne Entwürfe nicht hinaus. Es mag sich bei Erörterung dieser Reformge- danken um ein Entgegenkommen gegen politische Strömungen gehandelt haben. AEUSSERE POLITIK. Die seit langem eingeleiteten und immer wieder hinausgezoge- nen Verhandlungen zwischen Sowjetrussland und Rumänien sollen nun- mehr in Warschau beginnen. Die wiederholten Meldungen über russische Truppenzusammenzie- hungen bei Kiew und am Dnjestr erwiesen sich als unrichtig. Angriff absichten der Russen gegen Rumänien bestehen zur Zeit nicht. Ein rumänisch-tschechischer Handelsvertrag wurde am 26.4. in Bukarest unterzeichnet. Der Vertrag ist ein Bestandteil des tsche- chisch -rumänischen Defensivbündnisvertrages. Ferner wurde ein polnisch-rumänischer Handelsvertrag Mitte Juni unterzeichnet. WIRTSCHAFTSLEBEN. Verkehrslage. Betriebslänge: 12 200 km. Nach Friedensschluss: 500 fahrbereit te Lokomotiven, gegenwärtig 1200 fahrbereite Lokomotiven. Wagenpark soll für den augenblicklichen Betrieb ausreichen. Auf Hauptlinien kann täglich 1 Schnell-und 1 Personenzug ver- kehren. Getreidewirtschaft. Anbaufläche 1914: 5 139 893 ha, " 1921: 10 297 200 " Ertrag 1914: 604 235 Waggons (zu 10 000 kg) 1921: 1 161 905 " Ausfuhrüberschuss: 600 000-700 000 Waggons. Kohlenförderung. Altrumänien 1914: 253 038 t, Grossrumänien 1919: 1400 000 " Zu erwarten Steigerung auf 2 500 000 t jährlich. - 11 - SUEDSLAVIEN. MILITAERISCHES. Raumung des Gebietes von Fünfkirchen durch die Sudslaven. Seit dem Waffenstillstand im Herbst 1918 halten die Su- dslaven noch das nach dem Friedensvertrage von Trianon bei Ungarn verbleibende Komitat Baranya (Fünfkirchen) besetzt. Bei dem in Kürze zu erwartenden Inkrafttreten dieses Vertrages müssen die Sudslaven dieses Gebiet räumen. Entlassungen, Einberufungen. Mannschaften der Jahrgänge 95 - 97, die bereits längere Zeit in der alten österreichisch-ungarischen Armee gedient und seit Herbst 1918 in der südslavischen Armee dienen, werden entlas- sen. Der Jahrgang 1901 wurde Ende April d.J. gemustert. Einstel- lung erfolgt voraussichtlich im Herbst. Als aktive Dienstzeit sind 18 Monate für diesen Jahrgang vorgesehen. Offizierbedarf. Die südslavische Armee hat Mangel an Offizieren der unteren Dienstgrade. Zur Behebung dieser Lücken wurden Reserve-Offiziere zum Uebertritt zu den aktiven Offizieren aufgefordert. Bildung von Grenztruppen. An vielen Stellen der Grenze sind die aktiven Truppenteile durch die neugebildete Grenztruppe abgelöst worden. Bis Anfang d.J. waren 40 Grenztrupp-Kompanien bereits aufgestellt. POLITISCHES. INNERE POLITIK. Nach sechswöchentlicher Verhandlung wurde die Verfassung in der Konstituante am 27.6. angenommen. Die Verfassung sieht für Südslavien eine Zentralregierung mit ganz geringen Zugeständnissen an die Selbstverwaltung der bisherigen Länder vor. Die slowenischen und kroatischen Abgeordneten, soweit sie an den Parlaments-Verhand- lungen in Belgrad teilnahmen, stimmten gegen die Verfassung. Die Autonomiebestrebungen in Kroatien verstärkten sich mehr und mehr. ¾ aller in Kroatien gewählten Abgeordneten halten sich von den Verhandlungen der Konstituante in Belgrad fern. Die kroa- tische Bauernpartei unter Radić verhandelte in Agram in 3 Lesungen die Verfassung einer selbständigen kroatischen Republik. - 12 - Dem Attentat auf den Prinzregenten am 28.6. in Belgrad scheinen keine innerpolitischen Motive zu Grunde zu liegen. WIRTSCHAFTSLEBEN. Nach Voranschlägen der einzelnen Ministerien hätte sich der Gesamtstaatshaushalt im kommenden Finanzjahr auf rund 8 Milliarden Dinar beziffert. Infolge der Finanzlage des Staates setzte der Finanzminister eine Verminderung des Gesamtstaatshaushaltes auf rund 4¾ Milliarden Dinar durch. Der Haushalt des Heeres wurde von 2½ Milliarden Dinar auf rund 1¼ Milliarden Dinar herabgesetzt. BULGARIEN . MILITAERISCHES. Einstellung von Freiwilligen in die Armee. Die Bemühungen der bulgarischen Regierung, eine genügende Anzahl von Freiwilligen für das Heer zu gewinnen, sind erneut erfolglos geblieben. Um den Eintritt in das Heer auch für die meist landbesitzende Agrarbevölkerung begehrenswert zu machen, hatte die Regierung weitgehende finanzielle Zugeständnisse gemacht, z.B. Teuerungszulagen, Pensionsansprüche und Aussicht auf Anstellung im Zivildienst. Die hierdurch notwendigen Mehrausgaben gegenüber der allgemeinen Wehrpflicht betrugen rund 250 Mill. Lewa beim Gesamthaushalt für das Heer im laufenden Finanzjahr von 538,1 Mill. Lewa. Ausserdem hatte die Regierung im April die Sobranje für etwa 14 Tage mit der Weisung in die Ferien geschickt, die Abgeordneten möchten in ihren Wahlbezirken Propaganda für den Eintritt in das Heer machen. Bis Anfang Mai - von der Entente war als letzter Termin zur Einführung des Freiwilligensystems der 13.5. gestellt worden - hatten sich nach Zeitungsnachrichten nur 160 Freiwillige gemeldet. Arbeitsdienstpflicht. Auf Einspruch der alliierten Mächte finden die Einberufungen zur Arbeitsdienstpflicht nicht wie im Gesetz vorgesehen, auf 12 Monate für die männliche und 8 Monate für die weibliche Jugend statt, sondern vorläufig nur für Zeitschnitte von 10 bis 14 Tagen. Süd-Slaviens Bemühungen, die Arbeitsdienstpflicht wegen ihres militärischen Charakters ganz zur Aufhebung zu bringen, hatten keinen Erfolg. - 13 - WERT des HEERES. Die Disziplin und Ausbildung des Heeres sind als gut zu bezeichnen. Anklage gegen ehemalige Heerführer aus dem Weltkriege. General Bojadjieff, der Führer der 1. bulgarischen Armee im Weltkriege, ist als Mitschuldiger an dem unglücklichen Ausgang des Krieges unter Anklage gestellt worden. POLITISCHES. INNENPOLITIK. Ende Juni bildete Stambulinski sein Kabinett um. Eine Aenderung in der Politik tritt hierdurch jedoch nicht ein. Ausser der Bauernpartei besitzt z.Zt. in Bulgarien keine andere politische Partei weder geeignete Führer noch die notwendige Gefolgschaft, um in absehbarer Zeit die Regierung übernehmen zu können. AUSSENPOLITIK. Zwischen Bulgarien und der Angora-Regierung werden nach Zeitungsnachrichten rege Beziehungen unterhalten. WIRTSCHAFTSLEBEN. Die interalliierte Finanzkontrollkommission verlangte erhebliche Kürzungen der Staatsausgaben im kommenden Finanzjahr. Es gelang dem bulgarischen Finanzminister Turlakow, von belgisch-französischen Banken eine Anleihe von 100 Mill. Franken für Eisenbahnbauten unter der Bedingung zu erlangen, dass Materialbestellungen für diese Bahnbauten nur in England, Frankreich oder Belgien erfolgen dürfen. - 14 - GRIECHENLAND. MILITAERISCHES. OO Lage in Kleinasien. (Siehe Anl. Griechenland Bericht 31. 3.21.) Die am 31.3. im Nordabschnitt eingesetzende türkische Gegen- offensive warf die Griechen auf ihre Ausgangsstellungen bei Brussa zurück. Im Südabschnitt hielten die Griechen zunächst ihren Gelände- gewinn gegen schwächere türkische Angriffe. Am 12.4. erzielten sie sogar bei Abwehr eines stärkeren türkischen Angriffs nördlich von Afiurn Karahissar einen erheblichen Erfolg. Die missliche Lage im Brussa-Abschnitt und weitere türkische Angriffe im Abschnitt Afiurn Karahissar zwangen die Griechen Mitte April nach gründlicher Zerstö- rung der anatolischen Bahn, diese Stadt zu räumen und ebenfalls auf ihre Ausgangsstellungen bei Ushak zurückzugehen. Ein am 24.4. ein- geleiteter türkischer Angriff nördlich Ushak gefährdete die Verbin- dung zwischen der griechischen Nord-und Südgruppe. Erst nach länge- rer Zeit gelang es den Griechen, die zwischen Nord-und Südgruppe vorgekommenen türkischen Kräfte zurückzudrängen. Nach offizieller griechischer Verlustmeldung büßten die Griechen bei den beiden Offensiven im Januar und März d.J. 600 Tote und 3.400 Verwundete ein Am 30.3. verhängten die Griechen die Blockade über die tür- kischen Küsten und führten sie trotz mancher Zwischenfälle mit frem- den Mächten durch. Anfang Mai wurden von der Entente Konstantinopel, der Bosporus und die Dardanellen für neutral erklärt. Die Versorgung der Ismid- und Brussa-Front musste infolgedessen über Rodosto (Nord- küste des Marmara-Meeres) geleitet werden, was eine nicht unerheb- liche Erschwerung darstellte. Im Mai begannen die Griechen anscheinend im Südabschnitt eine neue Offensive vorzubereiten. Die Truppen in Kleinasien wurden auf 160 - 180 000 Mann verstärkt. Aus politischen Gründen wurde der Beginn der Offensive mehrmals verschoben. Ende Juni griffen aber die Türken den Ismid-Abschnitt an und zwangen am 27.8. die Griechen zur Räumung von Ismid. Am 11.6. begab sich König Konstantin nach Smyrna und von dort Ende Juni an die Front. Einberufungen, Stärke des Heeres. Ende April wurden der Jahrgang 1912 und die noch nicht ein- gezogenen Teile des Jahrgangs 1913, sowie Teile der Jahrgänge 1903 und 1904 einberufen. Z.Zt. sind unter den Fahnen die Jahrgänge 1912 - 21 in voller Stärke und Teile der Jahrgänge 1903-1911. Die Gesamtstärke der griechischen Armee beträgt 280 bis 300 000 Mann. Wiedereinrichtung des Grossen Generalstabes. Z.Zt. von Venizelos hatte der damalige Oberkommandierende in Kleinasien, General Parasakawopulos, den Grossen Generalstab zu sich hinübergezogen. Bei Rückkehr des Königs Konstantin war eine seiner ersten Massnahmen die Wiedereinrichtung des Grossen General- stabes in Athen unter General Guwélis. Dieser verstand es jedoch nicht, den dem Grossen Generalstab zukommenden Einfluss auf den Gang - 15 - der Operationen in Kleinasien auszuüben. Infolgedessen wurde er Mitte April durch General Dusmanis, dem letzten Generalstabschef Konstantins vor seiner Verbannung, ersetzt. Mit ihm kehrten eine grosse Anzahl seiner früheren Mitarbeiter, wie z.B. General Strategos in den Grossen Generalstab zurück. General Dusmanis war im Sommer wegen Übergabe des Forts Rupel an die Bulgaren zu lebenslänglichem Zuchthaus verurteilt worden. Stimmung unter den höheren Offizieren. Viele höhere Offiziere liessen sich in letzter Zeit Verstösse gegen die Disziplin zu Schulden kommen. Der gewesene Generalstabschef, General Guwelis, hielt bei Abschiednahme von den Offizieren des Grossen Generalstabes eine stark aufreizende Rede. In Zeitungen griff er seinen Nachfolger heftig an, drohte mit Enthüllungen und überreichte der Nationalversammlung zwei Denkschriften über die Ursachen der Misserfolge in Kleinasien. Eine weitere Spannung wurde in das Offizierkorps durch Wiederanstellen venezilistisch gesinnter höherer Offiziere hineingetragen. Verwendung in der Etappe, Befreiung der Muselmanen vom Heeresdienst. Gem. kriegsministerieller Verfügung werden Söhne von Familien, die ausser einem alle übrigen Söhne verloren haben, in der Etappe verwendet. Ein Gesetz, dass die Befreiung der Muselmanen vom Heeresdienst vorsieht, ist in Vorbereitung. Wert des Heeres. Die Disziplin im Heer hat sich infolge der militärischen Misserfolge weiter verschlechtert. Meutereien von Truppenteilen fanden an mehreren Stellen statt. POLITISCHES. INNENPOLITIK. Anfang April wurde der Ministerpräsident Kalogeropoulos durch Gunaris ersetzt. Gunaris ist der eigentliche Führer der königstreuen Parteien. Da er in Frankreich sehr unbeliebt ist, hatte ihn der König nicht gleich bei seiner Rückkehr zum Ministerpräsidenten gemacht. Die Stimmung in Griechenland hat unter den militärischen Misserfolgen der letzten Zeit stark gelitten. In vielen Fällen versuchte die Bevölkerung den Abtransport von Truppen nach Kleinasien zu hindern. Um der Gärung Herr zu werden, verhängte die Regierung im Mai, nach Genehmigung durch die Nationalversammlung, den Ausnahmezustand. Konstantins Verehrung beim Volk hat durch die militärischen Misserfolge nicht nennenswert gelitten. Gerüchte über bevorstehende Abdankung des Königs wurden durch Venezilisten verbreitet. Venizelos - 16 - nahm im Mai und Juni Führung mit der Londoner und Pariser Regierung auf. AUSSEN POLITIK. England, Frankreich und Italien boten Mitte Juni in Athen ihre Vermittlung in dem griechisch-türkischen Konflikt an. Griechenland lehnte die Vermittlung ab. Frankreich und Italien sind unbedingte Gegner der griechischen Orientpolitik. England versuchte äusserlich eine neutrale Haltung gegenüber Griechenland einzunehmen. Es ist jedoch damit zu rechnen, dass Griechenland bei Durchführung weiterer Pläne im Orient in erster Linie als Beauftragter Englands handeln wird. Seit Mitte Mai besteht eine nicht unbeträchtliche Spannung zwischen Griechenland und Albanien. Griechenland und Südslavien verständigen sich, gemeinsam ihre albanischen Gebietsforderungen bei den Alliierten durchzusetzen. In allen sonstigen Fragen steht Griechenland bis jetzt völlig isoliert der Kleinen Entente gegenüber. WIRTSCHAFTSLEBEN Die Finanzlage Griechenlands verschlechterte sich erheblich Mitte Mai betrugen die Staatsschulden 6 Milliarden Drachmen und der Banknotenumlauf stieg auf 2,5 Milliarden Drachmen gegenüber 1,8 Milliarden Drachmen beim Fortgang Venizelos' und 0,25 Milliarden Drachmen im Jahre 1914. Die Staatseinnahmen reichen nicht dazu aus, auch nur die militärischen Ausgaben zu decken. Im Jahr 1920 betrug die Ausfuhr 682 817 554 Drachmen, die Einfuhr 2 134 784 246 Drachmen. Reichswehrministerium Heeresleitung Allgemeines Truppenamt Statistische Abteilung. Br. B.-Nr. 2517.21. T 3 II. Berlin, den 10.Juli 1921. DIPLOMATYCHNII VIDIL POSOĽSTVA UKRAЇN'KOI NARODNOI RES'UBLIKI V NIMECHCHIN. № 198 BRITISCHES REICH Übersicht über die Zeit vom April bis Juni 1921. Politisches. Die Wirtschaftskrise, unter der England seit dem Herbst 1920 leidet, hat durch den an 1.4.21 begonnenen Streik der Kohlenarbeiter eine außerordentliche Verschärfung erfahren. Zwar blieben die Bemühungen der Bergleute, auch die bei- den anderen Teilhaber des "Arbeiter-Dreibundes", die Eisenbahner und Transportarbeiter, mit in den Streik zu ziehen und diesen da- durch zum Generalstreik auszudehnen, erfolglos, das gesamte wirt- schaftliche Leben hat aber durch die über 3 Monate andauernde Still- legung der Kohlenindustrie schwersten Schaden gelitten. Von engli- scher Seite wird der Gesamtschaden mit einer Summe angegeben, die höher ist als die Kosten des Burenkrieges. Ende Juni hat die Ver- mittlungsaktion der Regierung, nachdem sie vorher wiederholt fehl- geschlagen war, zum Erfolg geführt. Man einigte sich auf einen Normallohnssatz und eine weitgehende Beteiligung der Arbeiter am Reingewinn. Am 4.7. wurde die Arbeit wieder aufgenommen. Eine gro- ße Zahl von Gruben ist jedoch, da beim Beginn des Streiks keine Notstandsarbeiten verrichtet wurden, ersoffen. Die irische Frage hart nach wie vor der Lösung. Ende Mai und Anfang Juni fanden die Wahlen zu den auf Grund des iri- schen Home Rule-Gesetzes in Nordirland (Ulster) und Südirland zu bildenden beiden Parlamenten statt. Das Ulster-Parlament in Bel- fast erhielt, wie nicht anders zu erwarten, eine starke unionisti- sche Mehrheit, d.h. es setzt sich zum überwiegenden Teile aus pro- testantischen Engländern zusammen, die jeder Trennung Irlands von England feindlich gegenüberstehen. Dieses Parlament ist inzwischen gesetzmäßig zusammengetreten und am 21.6. durch den englischen König feierlich eröffnet worden. Einer Lösung der irischen Frage ist man damit aber um keinen Schritt näher gekommen. Zwar wurden die Wahlen auch in Südirland abgehalten, hier jedoch nicht zu dem Zwecke, um dem Home-Rule-Gesetz Genüge zu tun, sondern lediglich, um erneut den Beweis zu erbringen, dass ganz Südirlancl für die un- eingeschränkte Selbständigkeit der irischen Insel (mit Einschluß von Ulster) eintritt. Da Südirland durchaus von den Nationalisten extremster Richtung, den Sinn-Feinern, beherrscht wird, so wurden natürlich fast ausschliesslich Anhänger dieser Richtung gewählt. An einen Zusammentritt des Südparlamentes und eine Zusammenarbeit mit dem Nordparlament im Sinne des Home Rule-Gesetzes denken die Sinn-Feiner nicht; sie sind nach wie vor entschlossen, den Kampf bis zur Erlangung der völligen Unabhängigkeit weiterzuführen. Von einem Nachlassen des Bürgerkrieges ist daher nichts zu verspüren. Die englische Regierung ist bereit, den Iren ein Maß von Selbstän- digkeit zu gewähren, das erheblich über das durch das Home Rule- Gesetz ihnen zugebilligte hinausgeht, vorausgesetzt, dass zunächst eine Einigung zwischen Nord- und Südirland stattfindet. Da es sich - 2 - als aussichtslos erwiesen hat, eine solche durch unmittelbare Be- sprchungen zwischen den Nord-und Südiiren herbeizuführen, hat die Regierung nunmehr den Versuch gemacht, die Einigungsverhandlungen selbst in die Hand zu nehmen. Lloyd George hat den Ulsterführer Craig und den Führer der Sinnfeiner, de Valera, nach London einge- laden. Ob Letzterer der Einladung Folge leisten und ob die Ver- handlungen wenn sie zustande kommen, zu einem Ergebnis führen wer- den, ist sehr zweifelhaft. Immerhin bedeutet der Entschluß der englischen Regierung einen Schritt in der Richtung, in der schließ- lich einmal die Lösung der irischen Frage gefunden werden muss. Am 20.6. hat in London die "R e i c h s k o n f e r e n z d.h. die Tagung der Premierminister der englischen Dominions (Aus- tralien, Kanada, Neuseeland, Südafrika) unter Vorsitz des engli- schen Premierministers begonnen. Die Tatsache, dass auch Vertreter Indiens an den Verhandlungen teilnehmen, kennzeichnet die durch den Krieg von Grund auf veränderte Stellung dieses Landes inner- halb des britischen Weltreiches: Obwohl Indien auf dem Wege zur Selbstverwaltung erst den ersten Schritt gemacht hat, wird es doch bei der Konferenz als den selbständigen Dominions gleichberechtigt behandelt. Folgende Fragen sollen in erster Linie von der Konfe- renz behandelt werden: Die Frage der Erneuerung des englisch-japanischen Bünd- nisses. Die Verteidigung des britischen Weltreiches zur See, zu Lande und in der Luft. Massnahmen, um die auswärtige Politik aller Reichsteile in Übereinstimmung zu bringen, und Vorbereitungen für die für 1922 geplante "Reichsver- fassungs-Konferenz", bei der das Verhältnis zwischen dem Mutter- lande und den Dominions unter Berücksichtigung der durch den Krieg veränderten Lage festgelegt werden soll. Die Frage des englisch-japanischen Bündnisses führte zu umfangreichen Erörterungen, die meist hinter verschlossenen Türen geführt wurden. Erkennbar ist, dass der kanadische Premierminister sich einer Erneuerung des Vertrages widersetzte, die Vertreter der übrigen Dominions ihr nur unter Vorbehalt zustimmen wollen. Kanada, der unmittelbare Nachbar der Vereinigten Staaten, will seine Hand nicht zu einem Vertrage bieten, der dort auch bei noch so vorsich- tiger Formulierung stets als Spitze aufgefasst werden wird, und auch Australien und Neuseeland wollen unter allen Umständen ver- meiden, dass das Bündnis ihr Verhältnis zu den Vereinigten Staaten trübt, in denen sie gegenüber über den japanischen Expansionsdrang im Stillen Ozean ihren natürlichen Verbündeten sehen. Die englische Regierung andererseits legt auf die Erneuerung des Bündnisses offenbar grossen Wert, will den japanischen Bundesgenossen für die immerhin mögliche spätere Auseinandersetzung mit den Vereinigten Staaten nicht verlieren und scheint nunmehr den Versuch machen zu wollen, die Streitpunkte zwischen Amerika und Japan soweit auszu- gleichen, dass ersteres gegen den Fortbestand des Bündnisses kei- nen Einspruch mehr erhobt oder ihn sogar in irgend einer gemilder- ten Form beiträgt.- Bei der Frage der reichsverteidigung handelt es sich in der Hauptsache darum, die Dominions und Indien zu be- stimmen, sich eigene Land-, See- und Luftstreitkräfte zu schaffen und damit einen Teil der Lasten für die Reichsverteidigung zu über- nehmen, die bisher von England nahezu allein getragen werden.- Mit der Frage der einheitlichen Reichspolitik wird die Frage der ver- fassungsmässigen Stellung der Dominions zum Mutterlande angeschnit- ten, die jedoch endgültig erst auf der für 1922 geplanten Verfas- sungskonferenz gelöst werden soll. Bis zum Kriege lag die Führung der auswärtigen Politik der Dominions in Händen des englischen Kabinetts. Dieser Zustand ist bei der durch den Krieg veranlassten Änderung des Verhältnisses der Dominions zum Mutterlande nicht mehr haltbar. England hat die Dominions formell als in jeder Hinsicht - 3 - selbständige Staaten anerkannt. Diese verlangen daher Handlungsfreiheit in ihren auswärtigen Beziehungen und wollen bei allen Fragen, die die Politik des ganzen Reiches betreffen, vorher gehört werden. Die Schwierigkeiten, die sich hierbei ergeben, gehen aus Erörterung über die Erneuerung des englisch-japanischen Bündnisses klar hervor. Englands Haltung zu den Fragen der europäischen Politik, namentlich zu der Frage der deutschen Reparationen und Entwaffnung, wurde, wie bisher, stark von der nach neuen Gewaltmassnahmen gegen Deutschland drängenden französischen Politik beeinflusst. Nur mit Mühe gelang es Lloyd George, die für Frankreich für den I.b. beabsichtigte Besetzung des Ruhrgebietes zu verhindern und durchzusetzen, daß vorher ein Ultimatum an Deutschland gerichtet wurde. Die Annahme des Ultimatums seitens Deutschlands überhaupt England der Notwendigkeit, einer Massnahme zustimmen zu müssen, und der es erneut ebenso wie in der Besetzung der Rheinhäfen und der Errichtung der Rhein-Zollgrenze - eine schwere Schädigung seiner eigenen Interessen erblickte. - In scharfer Form trat der Gegensatz zwischen den englischen und französischen Politik in der oberschlesischen Frage hervor. Am 13.5. hielt Lloyd George im Unterhause eine vielbesprochene Rede, in der er den unter französischer Beihilfe ins Werk gesetzten Aufstand Korfantys in schärfsten Worten missbilligte und in feierlicher Form "fair play" für Deutschland forderte. Um dem englischen Standpunkt schärfere Geltung zu verschaffen, wurde eine gemischte englische Brigade nach Oberschlesien verlegt und der bisherige englische Kommissar bei der J.A.K. in Oberschlesien, Percival, der sich gegenüber dem französischen General Le Rond zu nachgiebig gezeigt hatte, durch Sir Harald Stuart ersetzt. Lloyd George drängte in Paris auf schleunige Entscheidung der oberschlesischen Frage durch den Obersten Rat und verlangte uneingeschränkte Wiederherstellung der Autorität der J.A.K. gegenüber den polnischen Rebellen. Beiden Forderungen setzten die Franzosen hartnäckigsten Widerstand entgegen; die Tagung des Obersten Rates ist daher bis heute nicht zustande gekommen und die Autorität der J.A.K. nur scheinbar wiederhergestellt. Was aber in Oberschlesien erreicht ist, ist zweifellos dem Drucke Englands zu verdanken, dass hier nicht etwa deutsches, sondern eigenes Interesse vertritt. England braucht ein wieder kauffähiges Deutschland und hat keine Neigung, die Konkurrenz, die ihm schon jetzt aus den deutschen Kohlenlieferungen an Frankreich erwächst, noch dadurch zu verschärfen, dass das oberschlesische Kohlenbecken ganz in polnisch-französische Hände gerät. Wie weit England bei seiner derzeitigen militärischen Schwäche und seiner Belastung mit zahlreichen anderen Problemen der inneren und äusseren Politik in der Lage sein wird, seinen Standpunkt Frankreich gegenüber schliesslich zur Geltung zu bringen, bleibt allerdings zunächst eine offene Frage. Unter den ungelösten Problemen der ausereuropäischen Politik steht das Orientproblem an erster Stelle. Weder die Orientkonferenz in London vom März dieses Jahres noch die Juni-Besprechung Lord Curzons und Briands in Paris haben die für England immer schwieriger und dringlicher werdende Orientfrage geklärt. Den Alliierten fehlen die Einigkeit, die Macht, im Orient die Lage zu schaffen, die sie wünschen. Die türkischen Nationalisten können durch die Entente oder ihre Söldner ebensowenig aus dem Sattel gehoben werden, wie seinerzeit die Bolschewisten. Darin liegt die grosse moralische Bedeutung der Vorgänge in Anatolien; deren Rückwirkung auf Klein- asien, den Kaukasus, Zentralasien, Afghanistan, Persien und Indien deutlich erkennbar ist. Die Augen der mohammedanischen Welt und Moskaus sind heute nach Angora gerichtet. England hat die Beziehungen zwischen Moskau und Angora lange unterschätzt; dieses allmählich unheimlich werdende Bündnis der beiden an sich ganz verschiedenen Welten, der sozialistisch-marxistischen der Bolschewisten und der türkisch-islamitischen der Freiheitskämpfer, die heute geeint sind durch den gemeinsamen Hass gegen England. Beide wollen aus eigener Kraft das Orientkriegsziel Englands zunichte machen. Die Meeren- und Schwarze Meer-Frage sollen endgültig gelöst die englische Land- - 8 - brücke von Aegypten über den Persischen Golf nach Indien soll zer- schlagen werden. Kemal Pascha ist es -gestützt auf Moskau- gelun- gen, sich und seine Armee zu einem äusserst unbequemen Hindernis im Triebwerk der englischen Weltpolitik zu machen (wobei er kaum noch verhüllt von Frankreich und Italien unterstützt wird). Die unmittelbar nach der Londoner Orientkonferenz von den Griechen aufgenommene Operation in Anatolien endete mit der sieg- reichen Gegenoffensive der Kemalisten, in welcher die griechische Armee auf ihre Ausgangsstellungen von Uschak und Brussa zurückge- worfen wurde. Mustapha Kemals Stellung wurde dadurch stark befest- igt. Die Beschlüsse der Londoner Orientkonferenz und das seitens des ehemaligen National-türkischen Aussenministers, Bekir Sami Bey, mit den Franzosen getroffene Abkommen ü ber Cilicien wurde von der Nationalversammlung in Angora verworfen. Das politische Programm der Kemalisten wurde in einem Nationalvertrag erneut niedergelegt: Räumung Smyrnas durch die Griechen; Thrazien muss über sein Schick- sal durch Volksabstimmung selbst bestimmen; Konstantinopel und das Marmarameer müssen gegen jeden Angriff gesichert sein; die Meer- engen sollen für den Welthandel und den internationalen Verkehr freigegeben werden; jede juristische oder finanzielle Einschrän- kung der Türkei, die deren freie Entwicklung hindern könnte, muss unterbleiben. Italien verstand es, die türkischen Gefühle zu schonen. Es verhandelte mit Angora über wirtschaftliche Fragen, verlangte keine politischen Vorteile und begann seine Truppen aus Anatolien zurückzuziehen. Frankreich trat seinerseits in neue Unterhandlungen mit über Cilicien, um die im Rahmen der französischen Orientpolitik er- wünschte Verständigung zu erzielen. Das französische Interesse er- fordert, dass die Türkei lebensfähig bleibt, damit das englische Uebergewicht in Vorderasien nicht zu erdrückend wird. Die türkische Nationalisten wünschen baldige Räumung Ciliciens von französischen Truppen, den Hafen von Alexandrette und türkische Oberhoheit über die dort zu belassende Gendarmerie. Bekir Sami, der im Auftrage Angoras zur Zeit in Paris weilt, soll das neue Abkommen über Cili- cien herbeiführen, dem ein Uebereinkommen in Finanz- und Wirtschafts- fragen folgen soll. Völlig verschieden von der Stellung Frankreichs und Ita- liens ist das Verhältnis Englands zur Türkei. Solange diese lebt, bleibt sie der Mittelpunkt aller panislamitischen Bestrebungen und damit die grosse Gefahr für die englische Stellung in Asien. Deshalb muss Griechenland, der Söldner Englands, gegen die Türken unter- stützt und müssen die Alliierten unter Konzessionen veranlasst wer- den, wenn nicht im Sinne, so doch wenigstens nicht gegen die bri- tische Politik im Orient zu arbeiten. Unter diesen Gesichtspunkten ist das Ergebnis der letzten Pariser Besprechung über das Orientproblem aufzugassen, dass den Griechen die Vermittlung der Entente zur Beilegung des Streites mit der Türkei anbot und das Aufschieben der geplanten neuen Offensive empfahl. Griechenland lehnte den Vorschlag ab mit der Begründung, dass es nicht nur Verpflichtungen gegen sich selbst, sondern auch die Mission übernommen habe, die gemeinsamen Entschlüsse der Enten- te den Türken aufzuzwingen. Zur Zeit könnten nur militärische Inte- ressen die Entscheidung der griechischen Regierung bestimmen. Es kann kein Zweifel sein, dass hinter dieser Sprache England steht, für das der Besitz der Meerengen, um den es mit eigenen Truppen nicht kämpfen kann, der wesentliche Gesichtspunkt in dem griechisch- türkischen Konflikt bildet. England spielt hier sein altes Doppel- spiel: Auf der einen Seite Beitritt zum Beschlusse der Alliierten, offizielle Neutralitätserklärung und Fühlungnahme mit den Kema- listen, auf der anderen Seite weitgehendste Unterstützung Griechen- lands. An der Smyrna-Front will Griechenland die Entscheidung mit den Waffen suchen. Mustapha Kemal sieht vertrauensvoll der Entwick- lung entgegen. Die Vertreibung der Griechen aus Ismid am 27.6., - 5 - wodurch die Nationalisten das Marmara-Meer erreicht haben und in bedrohlicher Nähe von Konstantinopel stehen, ist zum mindesten ein grosser moralischer Erfolg für die Freiheitskämpfer und kein guter Auftakt für das von König Konstantin gesuchte zweifelhafte Glück der Waffen in Anatolien. England hat durch Entsendung eines Gene- rals nach Ismid sich beeilt, den Kemalisten die Zusicherung zu ge- ben, dass die alliierten Mächte an ihrer strengen Neutralität fest- halten: ein deutliches Zeichen der Schwäche. Eine Kriegserklärung Londons an Angora wäre ein gefährliches Spiel mit den eigenen In- teressen in Mittelasien und Indien. Hinter Mustapha Kemal stehen Sowjet-Russland und die Millionen Mohammedaner des britischen Welt- reichs. Moskau hat die im obengenannten Nationalvertrag nie- dergelegten Ansprüche der kemalistischen Regierung anerkannt. Über einen neuen Bündnisvertrag zwischen Angora und Moskau in Ergänzung des im März abgeschlossenen Freundschaftsvertrages wird verhandelt. Mustapha Kemal erhält Waffen, Munition und Geldunterstützung von Sowjet-Russland. Unter der Führung Moskaus schliesst Angora mit Afghanistan und Persien wirksame Schutz- und Trutzbündnisse gegen England. Afganistan hat nach Abschluss seines Bündnisses mit Russland ein Abkommen mit den Kemalisten getroffen. Angora er- kennt die Unabhängigkeit Afghanistans an, jede Partei betrachtet den seitens eines imperialistischen Staates gegen den andern ge- richteten Angriff als gegen sich selbst gerichtet. Angora verspricht Afghanistan seine militärische Hilfe. Eine Militärmission unter dem früheren türkischen Marineminister und Oberbefehlshaber Djemal Pascha reorganisiert die afghanische Armee. Gegenüber England führt Afghanistan eine selbstbewusste Sprache. Die seit langer Zeit schwebenden Verhandlungen zwecks englisch-afghanischer Verständigung mit der Mission des Sir Henry Doobs haben wenig Aussicht auf be- friedigenden Abschluss. (Afghanistan verlangt das Recht, einen in- dischen Hafen als Freihafen für den Aussenhandel zu benutzen, über indische Bahnen Waffen nach Afghanistan einzuführen, die Zurück- erstattung der Provinz Wasiristan und die Zurückziehung des Hin- spruches gegen die russischen Konsulate an der indischen Grenze. Ausserdem besteht heftigste Opposition gegen den britischen Plan eines Eisenbahnbaues im afghanisch-indischen Grenzgebiet (Chaiber- Bahn). Auf britischer Seite wird die militärische Kraft der Afgha- nen und der unter ihrem Einfluss stehenden Grenzstämme hoch einge- schätzt. Die angloindische Presse ist daher reichlich beunruhigt über die möglichen Einwirkungen, die das Einverständnis zwischen Russen und Türken auf Afghanistan ausüben kann. Auch in Persien haben die Engländer an Einfluss ver- loren. Amtlich ist englischerseits die Räumung Persiens von eng- lischen Truppen gemeldet. Nach Moskauer Nachrichten sollen sich in- dessen noch englische Truppenkontingente in Teheran und Hamadan befinden. Das unter englischer Begünstigung eingesetzte Kabinett Zia-Ed-Din hat die Hoffnungen der Engländer nicht erfüllt. Die Engländer erwarteten seinerzeit, in Zia-Ed-Din ein Werkzeug zur Ratifkation des englisch-persischen und zur Ablehnung des persisch- russischen Vertrages erlangt zu haben. Das Kabinett verwarf indes- sen nicht nur den Vertrag mit England, sondern es weigerte sich auch, die Forderung der Engländer auf Übertragung der Heeresorga- nisation auf englische Offiziere zu erfüllen und kündigte die Kon- zession der Lynch-Gesellschaft. Durch diese Firmen, welche die Strasse von Teheran nach Ispahan und den Handelsvertrag vom Persi- schen Golf durch das Bachtjaren-Gebiet nach Ispahan kontrollierte, hatte England grossen wirtschaftlichen Einfluss auf Persien. Für England bedeutet diese Kündigung einen empfindlichen Schlag. Es sieht darin eine Machenschaft der Sowjets. Zia-Ed-Din trat zurück, um sich den zu erwartenden englischen Intrigen zu entziehen. An seine Stelle trat Ghawam es Saltaneh. Einer der interessantesten - 6 - Punkte seines Regierungsprogramms ist die beabsichtigte Einrichtung der nach dem russisch-persischen Besitz übergegangenen russischen Discont-Bank als persische Nationalbank. Die neue Regierung hat ferner eine Delegation nach Angora entsandt, die über ein Bündnis zwischen Türken, Afghanen und Persern unter Leitung Moskaus verhandeln soll. In Indien sollen die Montagu-Chelmsfordschen Verfassungsreformen, die Indien allmählich auf den Weg der Selbstverwaltung bringen sollen, sowohl in den Augen der Anglo-Indier wie der indischen Nationalisten bessere Erfolge erzielt haben, als man erwartete. Der Gedanke der Boykottierung öffentlicher Einrichtungen englischer Waren, Steuerverweigerung als Protest gegen die englische Herrschaft (die "Non-Cooperation"-Bewegung des Nationalisten Ghandi und der Mohammedaner-Führer Mohammed Ali und Schaukat Ali) wurde in gewissem Umfange von den Nationalisten in die Tat umgesetzt. Zu einer grosszügigen und allgemeinen Aktion in dieser Richtung kam es bisher aber nicht. Die nationalistische Propaganda scheint in letzter Zeit an Stoßkraft verloren zu haben. Lord Readings, des neuen Vizekönigs, Geschick zu vermitteln, scheint Früchte zu tragen. Er hat mit Ghandi mehrfach über die politische Lage verhandelt und seine Wünsche gehört. Er hat ferner mit Delegationen der über die Kalifatsfrage erregten Mohammedaner beruhigende Besprechungen geführt. Die britische Regierung scheint sich gegenwärtig in Indien stärker zu fühlen als früher, wenn auch Unruhen und Streiks noch an der Tagesordnung sind. Im Interesse der Sparsamkeit wurde Anfang Mai im englischen Oberhaus ein Antrag auf Verringerung der indischen Armee eingebracht. Der Unterstaatssekretär für Indien hat daraufhin erklärt, dass seinerzeit einer gewissen Verminderung zuzustimmen möglich gewesen sei mit Rücksicht auf die bessere Bewaffnung und Ausrüstung der Armee (statt 39 indischer Kavallerie-Regimenter sollen nur noch 21 erhalten bleiben, 132 Infanterie-Bataillone sollen nur noch 21 erhalten bleiben). Noch weiter abzurüsten sei unmöglich. Die Sicherheit des Staates müsse den Finanzen vorangehen. Am 14. Juni führte Churchill gelegentlich der Einbringung eines Ergänzungskredits von 27 Millionen Pfund für den mittleren Osten aus. Grossbritannien habe feierlich die Stellung einer Mandatarmacht für Mesopotamien und Palästina und die damit verbundenen Verpflichtungen übernommen. Mesopotamien sei das minderung der Truppenstärken und Einschränkung der Ausgaben erforderlich sei, die im laufenden Jahre noch 35 Millionen Pfund Sterling betragen. Bis 13. Juli soll eine Verringerung von 33 auf 23 Bataillone, später ein Stand von 12 Bataillonen erreicht werden. Als Regierungsform für Mesopotamien sei eine arabische Regierung unter einem arabischen Oberhaupt beschlossen worden. Emir Feissal soll von der britischen Regierung unterstützt werden, wenn er dem mesopotamischen Volk als Fürst genehm sei. Feissal traf am 24.6. in Basra ein und begab sich nach Bagdad, wohin eine allgemeine Versammlung zur Herrscherwahl einberufen ist. Sir Percy Cox, der englische Oberkommissar für Mesopotamien, wird durch geschickte Bearbeitung der Massen für eine erfolgreiche Wahl Sorge tragen. Unter Nichtachtung der französischen Einsprüche setzt England somit die beiden Söhne des Königs von Hedschas ausgesprochene Feinde Frankreichs, in Mesopotamien (Emir Feissal) und im Transjordanland (Emir Abdullah) ein. Hedschas und Yemen, Transjordanien, Mesopotamien, diese Araberstaaten sollen an den Grenzen des englischen Asienbesitzes wachsen und letzten Endes die Franzosen und jede andere Macht aus Syrien und dem mittleren Osten verdrängen. Indessen ist dieses System von Araberstaaten verdängen. noch ein recht frwürdiges Gebilde. Der Araber, aufgeklärt über die britischen imperialistischen Ziele, wird bald nicht mehr in dem Maße gegen die Feinde Englands ausgespielt werden können, wie das skrupellos im Weltkriege geschah. Die Araberkönige von Englands Gnaden werden keinen leichten Stand haben. Auch hierfür werden -7- Angora und Moskau Sorge tragen. Das Bestreben der britischen Regierung, den Zionisten in Palästina eine nationale Heimstätte zu schaffen, die Durchführung der zionistischen Ideale ohne Befragen der dortigen Bevölkerung hat sich zu einem verwickelten Problem gestaltet. 500 000 Mohammedaner und 65 000 Christen stehen der jüdischen Einwanderung ablehnend gegenüber. Schwere Zusammenstöße zwischen Einheimischen und Zionisten in Jaffa waren die Folge. Die britische militärische Besatzung im Heiligen Lande (5000 Mann) kann zunächst nicht herabgesetzt werden. Trotz der Bemühungen des englischen Oberkommissars, Sir Herbert Samuel, verschieden zwischen den Nationalitäten zu wirken, insbesondere die Araber zu beruhigen, wird es noch lange dauern, ehe das Land zur Ruhe kommt. England sieht sich hier vor eine gleich schwierige Aufgabe gestellt wie in Ägypten. Auch in Ägypten ist die Lage nach wie vor ernst; Anfang Juni fanden große Unruhen in Kairo und Alexandria statt. Sie sind darauf zurückzuführen, dass der das allgemeine Vertrauen geniessende Nationalist Zaghlul Pascha von der Leitung der Mission, die in London erneut über die ägyptische Unabhängigkeitsfrage verhandeln soll, verdrängt worden ist. An seine Stelle soll der von den Engländern gewonnene Grosswesir Adly Pascha Yegghen nach London gehen. Die Engländer haben die erwähnten Unruhen dazu benutzt, um die Notwendigkeit der Belassung englischer Streitkräfte in Ägypten zu begründen. Einer der Hauptpunkte der bevorstehenden Verhandlungen, Befreiung Aegyptens von der englischen Besatzung, wird also von vornherein ausgeschaltet. Zaghluls Voraussage, dass von den Verhandlungen nichts anderes zu erwarten sei, als eine verschleierte Fortsetzung des britischen Protektorats über das Nilland, scheint wahr zu werden. Damit aber bleibt auch Ägypten ein Herd der Unruhe und aufnahmefähig für die Propaganda vom Osten. Weder in Ägypten noch in Palästina, Persien und der Türkei ist es den Engländer somit bisher gelungen, die nationalistische Bewegung in das von ihnen gewünschte Fahrwasser zu leiten. Wenn nicht alles trügt, sind die Folgen schon heute zu erkennen: Schwindender Einfluss und schwächerwerdende moralische Stellung Gross-Britanniens im Orient gegenüber einer im Entstehen begriffenen islamitisch-russischen Machtkombination. Verteilt nach Verteilungsplan A. Reichswehrministerium Berlin, den 15.7.21. Heeresleitung Allgemeines Truppenamt Statistische Abteilung Br. B.-Nr. 2539/21 T 3 I. FRANKREICH Übersicht über die Zeit vom April bis Juni 1921. Politisches. Die allgemeine innenpolitische Lage in Frankreich hat in den letzten Monaten keine wesentliche Änderung erfahren. Nach wie vor steht das Ministerium Briand unter scharfem Druck der nati- onalistischen Kammer-Mehrheit. Eine starke Gruppe um Poincaré ist dauernd am Werke, jede Schwäche-Anwandlung des leitenden Staats- mannes in seiner Politik gegenüber Deutschland im Keime zu ersticken und für ihre eigenen Zwecke auszubeuten. Die Anstrengungen der 100 000 eingeschriebenen Kommunisten, mehr Einfluss im Staate zu gewinnen, sind bisher ohne Erfolg geblieben. Ihren anti- militaristischen Umtrieben wurde tatkräftig entgegengetreten. Ein neues Gesetz sieht für derartige Vergehen ganz erheblich verschärfte Strafen vor. Die Regierung ist im Inneren vollkommen Herrin der Lage und hat bei Führung der auswärtigen Politik nur dann ernst- haften Widerstand zu gewärtigen, wenn sie diese im Sinne der Nationa- listen nicht kraftvoll genug führt. In seinen auf Schwächung und Zertrümmerung Deutschlands gerichteten Zielen hatte Frankreich im März ein wichtiges Ergebnis erreicht: das auf der Londoner Konferenz gegebene Einverständnis der Alliierten zur Besetzung der Rheinhäfen Düsseldorf, Duisburg, Ruhrtort und zur Errichtung einer Zollschranke an der Ostgrenze des besetzten Gebietes. Damit war das Sprungbrett für die Besetzung des Ruhrgebietes gewonnen, die für den 1. Mai, dem Verfalltag der deutschen Reparationspflichten, in Aussicht genommen war und auf die Frankreich nun mit allen Mitteln hinarbeitet. In scharfer Form hielt Briand in immer wiederholten Reden der Welt Deutschlands Sündenregister vor, und die extremen Nationalisten forderten, daß Frankreich nötigenfalls auf eigene Faust handeln solle. Bei den interalliierten Verhandlungen in London, Anfang Mai, drang jedoch der französische Standpunkt, dass das Ruhrgebiet sofort besetzt und wirtschaftlich ausgebeutet werden solle, nicht durch. England setz- te es durch, dass an Deutschland zunächst ein Ultimatum gerichtet und die Ruhrbesetzung nur für den Fall der Ablehnung ins Auge ge- fasst wurde. Frankreich erhielt die Genehmigung, alle Vorbereitungen für die Besetzung zu treffen (s.u. unter Militärisches, Ziffer 2). Die Annahme des Ultimatums durch Deutschland machte die französischen Einmarschpläne zunichte. Trotz heftigster Angriffe von rechtsradi- kaler Seite gelang es der grossen parlamentarischen Geschicklich- keit Briands, sich zu behaupten. Während in der Frage der deutschen Reparationen und Entwaffnung die Einigkeit der Alliierten, durch Zurückschrauben der französischen Pläne, gewahrt blieb, kamen in der oberschlesis- chen Frage die Interessengegensätze zwischen Frankreich und England wieder scharf zum Ausdruck. Während Frankreich das gesamte Industriegebiet unter Vergewaltigung des Abstimmungsergebnisses an Polen geben und Deutschland eines Landes berauben will, das -ebenso wie das Ruhrgebiet- eine Rückkammer für den gefürchteten Revanche- - 2 - krieg werden könnte, hat England keine Neigung, ein neues Kohlen- gebiet in französisch-polnische Hände zu bringen und die Aufnahme- fähigkeit des mitteleuropäischen Marktes erneut zu schwächen. Eng- land widersetzte sich daher energisch der Ansicht, daß der unter französischer Billigung und Beihilfe erregte Aufruhr Korfantys ein fait accompli geschaffen habe, auf Grund dessen nun der größte Teil Oberschlesiens polnisch werden müsse, und verlangte Wieder- herstellung der Autorität der oberschlesischen interalliierten Kommission und baldigste endgültige Regelung der gesamten Frage durch den Obersten Rat. Der französische Politik ist es bisher gelungen, die englischen Absichten im wesentlichen zu durchkreuzen: die Autorität der J.A.K. ist nur scheinbar wiederhergestellt, da die Banden Korfantys nicht entwaffnet und jederzeit zu neuen Auf- stände bereit sind. Wann aber der Oberste Rat seine endgültigen Beschlüsse fassen wird, ist noch immer unbestimmt. Frankreich setzt dem englischen Drängen in dieser Richtung nochimmer hartnäckigen Widerstand entgegen, um Zeit zu gewinnen, den italienischen und belgischen Bundesgenossen in dieser Frage auf seine Seite zu brin- gen und in der Hoffnung auf einen Zwischenfall, durch den Deutsch- land sich Polen gegenüber ins Unrecht setzen könnte. In die Zeit, in der sich die französisch-englischen Gegensätze bezügl. Oberschlesiens fast zu einem latenten Konflikt ausgewachsen hatten, fiel merkwürdigerweise die lebhafte Erörte- rung des Gedankens eines festen Bündnisses zwischen Frankreich und England. Das scheinbare Ergebnis war, das Frankreich zur Zeit ein solches Bündnis nicht wünscht, bevor nicht der in fast allen Fra- gen der europäischen und ausereuropäischen Politik mit England bestehende Interessen-Widerstreit und die Gefahr beseitigt ist, dass mit dem Bündnis die französische Politik in Widerspruch zu der der Vereinigten Staaten von Amerika geraten könnte. In Wirk- lichkeit dürfte jedoch der hauptgrund für die französische Ableh- nung derjenige sein, dass England nicht bereit ist, den von Frank- reich für das Bündnis geforderten Preis zu zahlen, den einzigen Preis, auf den es für Frankreich ankommt: freie Hand in Europa. - In Südosteuropa wacht die französische Politik eifer- süchtig darüber, ihren Einfluss auf die Staaten der "Kleinen Enten- te" nicht zu verlieren. In der Frage des Anschlusses Österreichs an Deutschland wird dauernd ein starker Druck auf die österreichi- schen Nachbarstaaten ausgeübt. Das Ziel Frankreichs, in Osteuropa einen zugleich gegen Russland und Deutschland gerichteten Zusammenschluss aller russi- schen Randstaaten von der Ostsee bis zum Schwarzen Meere unter der Führung Polens zu erreichen, wurde weiter verfolgt. Bisher jedoch nicht mit vollem Erfolg. Esthland, Lettland und Litauen zeigen sich dem von Frankreich erstrebten Bündnis mit Polen durchaus ab- geneigt und verhandeln vielmehr über einen gegen Polen gerichteten Zusammenschluss untereinander. Rumänien aber, der Südpfeiler der Bündnisgruppe, hat sich durch festen Vertrag der "Kleinen Entente" verpflichtet. Es wendet damit sein Gesicht ebenfalls von Polen ab und kehrt es einer Mächtegruppe zu, die, wenn sie auch zur Zeit noch keine antifranzösische Politik treiben kann und will, so doch schon jetzt eine gewisse Unabhängigkeit von dem übermächtigen fran- zösischen Einfluss anstrebt. Frankreichs Verhalten Russland gegenüber ist insofern unverändert, als nach wie vor eine Anerkennung der Sowjet-Regierung abgelehnt wird. Anscheinend wird die gegen die Bolschewistenherr- schaft in Ostasien gerichtete japanische Politik von Frankreich unterstützt. Neuerdings eingeleitete Versuche, Handelsbeziehungen zwischen Frankreich und Russland herzustellen, gehen in erster Li- nie von Russland aus. Im Orient sehen sich infolge des im März in London mit den Kemalisten geschlossenen Abkommens die Lage zunächst günstig für Frankreich zu gestalten. Wider Erwarten lehnte jedoch die Ango- ra-Regierung, deren Selbstbewusstsein durch die militärischen Erfol- ge über die Griechen inzwischen eine wesentliche Stärkung erfahren - 3 - hatte, das von ihren Abgesandten in London geschlossene Abkommen ab und stellte weitgehende Gegenforderungen. Frankreich will unter allen Umständen eine Wiederaufnahme des Kriegszustandes mit der Türkei vermeiden und ist daher zu Verhandlungen und weiteren Kon- zessionen bereit. Die französische Regierung widersetzt sich fer- ner auf das entschiedenste allen englischen Versuchen, in dem griechisch-türkischen Kriege eine Parteinahme Frankreichs gegen die Türken zu erreichen. Der Gegensatz der politischen Ziele Frankreichs und Englands im Orient tritt immer schärfer zutage: Frankreich will eine Änderung des Friedensvertrages von Sevres im Sinne einer Stär- kung der Türkei auf Kosten Griechenlands und hat kein Interesse da- ran, England bei seinem Streben nach dauernder Beherrschung der Meerengen zu unterstützen. Für England hingegen ist der Besitz der Meerengen einer der wichtigsten Kriegsgewinne, zu dessen Behauptung das militärisch schwache und mit zahlreichen andern Aufgaben in der ganzen Welt belastete England die Hilfe der Griechen nicht ent- behren kann. Griechenlands Stellung in Vorderasien muss daher nach Möglichkeit gestärkt, die Türkei dagegen, der Herd der den engli- schen Asienbesitz bedrohenden panislamitischen Bewegung, muss auf jede erdenkliche Weise geschwächt werden. Scheinbar ist England zur Zeit dadurch, dass es sich mit einer vorläufigen Verschiebung des griechischen Angriffs gegen die Kemalisten und zu Verständigungs- versuchen mit diesen bereit erklärte, in die Linie der französischen Politik eingelenkt. Der wahre Grund hierfür dürfte jedoch weit we- niger der Wunsch sein, Frankreich entgegenzukommen, als die Unzu- länglichkeit der griechischen Armee für jede grosse Angriffsunter- nehmung und das Gefühl der eigenen Schwäche angesichts der sich Konstantinopel immer mehr nährenden Kemalisten.- Wie in der anato- lischen Frage, so bestehen auch in der arabischen, französisch-eng- lische Gegensätze. Namentlich die von England beabsichtigte Ein- setzung zweier Söhne des Königs von Hedjas, der Emire Abdullah und Feissal, als Könige im Ostjordan-Land und in Mesopotamien, stösst in Frankreich auf Widerstand, da beide genannten Araberfürsten er- klärte Gegner des französischen Protektorats über Syrien sind. Die französisch-englischen Gegensätze betreffend Ober- schlesien, den Orient und die Frage der Aufhebung der "Sanktionen" sollen auf der für Ende Juli oder Anfang August in Aussicht genom- menen Tagung des Obersten Rates beseitigt werden. Reichswehrministerium Berlin, den 20.Juli 1921 Heeresleitung Allgemeines Truppenamt Statistische Abteilung Br. B.-Nr.2615/21. T 3 VIII. I T A L I E N. Übersicht über die Zeit von April bis Juni 1921. Politisches. Innere Politik. Die im Mai stattgefundenen Wahlen brachten der Regierung Giolitti nicht den gewünschten Sieg des liberal-demokratischen Blocks. Die Sozialisten gingen wider Erwarten mit nur geringem Stimmenverlust aus den Wahlen hervor, die in erster Linie die Kommunisten trugen. Giolitti war deshalb genötigt, mit seiner bisherigen Koalition (Liberale-Demokraten, Radikale, Reformsozialisten und katholische Volkspartei) weiter zu regieren. Um die bisher nicht ganz zuverlässige katholische Volkspartei fester an die Regierung zu ketten, betrieb Giolitti mit Erfolg eine Verständigung zwischen Quirinal und Vatikan. Ein Mitte Juni ausbrechender Beamtenstreik scheiterte an der festen Haltung der Regierung. Infolge der scharfen Missbilligung, die die Aussenpolitik des Grafen Sforza in der Kammer erfuhr, trat das Ministerium Giolitti Ende Juni zurück. Die Innenpolitik fand dagegen bei allen bürgerlichen Parteien volle Billigung. Aussere Politik. Als Giolitti im Juni v.J. die Regierung übernahm, wurde ihm von England und Frankreich starkes Misstrauen entgegengebracht, da er sich s. Zt. gegen den Eintritt Italiens in den Krieg ausgesprochen hatte. Bei Übernahme der Regierungsgeschäfte war Giolittis Leitsatz, in der äusseren sowohl wie der inneren Politik zunächst einmal alle bestehenden Spannungen zu beseitigen. In der Aussenpolitik war die wichtigste Frage die Lösung des Adria-problems. Diese war ohne Zustimmung der Alliierten nicht möglich. Es scheint, als ob Giolitti, um diese Frage zur Lösung zu bringen als Entgelt für die freie Hand gegenüber Südslavien, sich England und insbesondere Frankreich gegenüber zur Aufrechterhaltung des bisherigen Verhältnisses verpflichtet hat. Giolittis Aussenminister, Graf Sforza, führte infolgedessen anfänglich eine Politik, die sichtlich bemüht war, jede Reibung unter den Alliierten zu vermeiden. Im Laufe der Zeit glitt diese Politik jedoch mehr und mehr in das französische Fahrwasser. Infolge dieser ständigen Abhängigkeit von fremden Mächten wurden des Öfteren nationale und wirtschaftliche Interessen des Landes verletzt. Besonders deutlich trat dies in der oberschlesischen Frage zu Tage. Die öffentliche Meinung forderte dringend Genugtuung für die infolge des polnischen Aufstandes erlittenen Verluste. Sforza erklärt in der Kammer, dass er nicht Polen für die Verluste verantwortlich machen könne. Sämtliche Wirtschaftsverbände Italiens warnten vor einer Angliede- - 2 - rung Oberschlesiens an Polen. Sforza setzt sich dafür ein, dass grosse Teile des oberschlesischen Industriegebietes an Polen fallen. Das Verhältnis Italiens zu Südslavien wurde in den letzten Monaten des öfteren durch Unstimmigkeiten getrübt, die sich aus dem Vertrage von Rapallo ergaben. trotzdem Graf Sforza insbesonde- re in der Frage des Hafens Baros (bei Fiume) den Südslaven nachgab. Zur Angora-Regierung unterhält Italien sehr innige Bezieh- ungen. Nachdem die Wahlen in Italien einen starken Rückgang der Kommunisten gezeigt hatten, trat die italienische Regierung der diplomatischen Sowjet-Abordnung in Rom weniger rücksichtsvoll als bisher entgegen, so dass es beinahe zur Abreise der Sowjet-Abord- nung aus Rom gekommen wäre. Verteilt nach Verteilungsplan A. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 3450. Берлін ...дня 24 вересня 1921. ЗАГАЛЬНА УКРАЇНА вх. ч. 192) р. Військового М-ства Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати до Вашого розпорядження приложені до цього слідувчі нові інформаційні матеріали: 1) К100. Політичні звідомлення (укр). 2) К200. Військово-політичне становище в окраїнах державах (нім). Повіренний у справах У.Н.Р. у Німеччині Посол: 1 сеннявартя У фельдм. Кеві Тен-Шаде Ф.М. Ішунєвський 14/Х ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 199 ПОЛІТИЧНІ ЗВІДОМЛЕННЯ. I. Склад військової революційної Ради і пільного штабу Р.С.Ф.С.Р. II. Думки чеського міністра закордонних Справ п. Венена про російське питання. III. Становище в Советській Росії. I. Склад військової революційної Ради і пільного штабу Р.С.Ф.С.Р. (Відомості з 15 серпня 1921 р.) Голова військової революційної Ради – Троцький Перший Секретар – Глазман Начальник першого відділу – Склянський Перший секретар – Медвєцев Начальник головного відділу – Скігольд Начальник канцелярії – Глезеров Головнокомандуючий війма арміями – Каменев Начальник пільного штабу – Лебедєв Комісар штабу – Гусєв Помічник начальника штабу – Хвошинський Його комісар – Василів Помічник начальника оперативного відділу – Григорев Начальник засоштрения армії – Халатов Комісар піхотного відділу – Шурун Начальник політичного відділу військової рев. Ради – Назаренус Інспектор піхоти – Надежний Його комісар – Рисаков Начальник санітарної частини – Вараков Голова Рев.Трибуналу – Легран Його помічник – Амкін Помічник коменданта штабу – Данилевський - 2 - Прикомандірований до військ.Рев.Ради Начальник реєстраційного відділу Військ.Рев.Ради Самсонов Начальник політичного Відд.військ.Рев.Ради Смільга При відділі Тєк Начальник відділу Білобородов Начальник фінансового відділу В.Р.Ради Горбунов Головний секретар морського Відд.В.Р.Ради Лєзгінцев Начальник Відд.військ.цензури Ігнатіев Начальник головного морськ.штабу Грейнер Його комісар Біренц Головна Упр.військ.комунікацій начальник Його Адріянов Військ.комісар відд. Екке Командант Федоров Центральна Упр.комунікацій начальник Майлук Начальня.гол.артп.Управи Дотов Окружна арт.Управа Туров Головна інж.Управа Корочевський Московська інж.Управа Ославов Гол.Управа Ген.Штабу Раттель Його комісар Сарманов Мобіл.відділ Військ.Р.Ради Шолоков Демобіл.Відділ Амагульський Комісаріят для реєстрації б.офіцерів Байдук Гол.інтенд.Управа Егоріев Окружний військ.комісаріят Бурдуков Помічник Його Ярославський Московський військ.комісар Василієв Окружний ветеринарний відділ Максимов Відділ військ.комунікацій Савченко Відділ для переформування армій Гладкий Окружна господарча управа Лоблин Гол.Управа внутр.оборони Республіки Афанасієв Гол.Управа військ.-інструк.шкіл комісарів Кіляновський Начальник управи Муратов -3- Головна Управа авіації Штаб внутр. оборони Республіки Гол.Управа залізничних військ Гол.Управа повітряної флоти Гол.Штаб Московської Охоруги Гол.військ.метеорольгічна управа Гол.Управа військ.інструкторів Військово-топографічна управа Надзвич.Комісія для заосмотрення армії Гол.Управа заосмотрення Фураком Пом.начальника Управи Гол.Секретар Гол.Ревізор Секретар Нач.гол.Господ.Управи Нач.Гол.Санит.Управи Нач.Фінансового Відділу Нач.Гол.Ветеринарної Управи Мала військ.Рада (Увага з огляду на переклад поданих відомостей з чужих мов можли- ві помилки у призвіщах і назвах установ). Акашев Волубаєв -Рімбер Дроздовський Новіков Дмитрієв Марзанін -Аузея Риков -Красін Халатов Фалеєв -Хаїм -Траубенберг Одоєвський -Зайдшнур -Абергауз Варамов Порицьський Евграфов Балканов. II. Думки чеського міністра Закордонних Справ Венеца про російське питання. (Висловлені в закритому засіданні Ради Міністрів). Відносно Росії ми не могли робити своєї політики. Я бачив свою роль лише в тому, щоб пояснити Французам та Англійцям російсь- ку проблему так, як я її розумів. Я ім нераз казав: "Дефінуйте Вашу політику, до саме ви хочете робити. Ви хочете інтервенції, дуже доб- ре, розпочинайте її і ми вам допоможемо, при умові лише, щоб интер - -4- венціл була зроблена виставляючи сили коб довести її до кінця. Коли ж ви лано спровокуете людей, а потім покинете, то наслідки бу- дуть дуже лихі, бо при невдачі ви ризикуете бути обвинуваченими в злій волі та зраді. Хіба не в такому становищі опинилася тепер Англія, над котрою висить обвинувачення в тому, що вона хоче ослабити Росію, хоче держати її як можна довше в стані безсилия. Коли ж політика інтервенції не підходить, то треба прийняти іншу політику і теж повести консевентну і рішучу акцію. Ні те ні друге не було зроблено, і тепер ми бачимо наслідки. Франція хотіла кось зробити і могла б, як би перед нею не було Німеччини, котра забирає її увагу. Про інші держави говорить не варто. Сучасне становище. Обставини з часом почали впливатись. Всім стало ясним, що больше- вики не Росія, але разом з тим прийшов до свідомості той факт, що ски- нути большевиків засобами, котрих вживано досі, не можна. Большевицький режим завузджено, але я думаю, що він витримає не найбільш час і з цим треба рахуватися. Я сачився в Лондоні в Красним і він сам згожувався зі мною, що большевицький режим насамкість до кінця. Але вся біда в тому, що незважа на це, хто з ніг його звалити. Це мертвяки, котрих нікому поховати. Це велика плода, але це є непреложний факт. Міряуючи спокійно я навіть не знаю, чи треба балати, щоб большевики впали власне тепер. Що буде, як большевики впадуть? Я думаю, що буде страшна анархія, і який би уряд не став на чолі, він не втримається і трьох місяців, він зазда- легідь засуджений на загибель, а з ним разом і всі ті, на кого він буде спиратися. Я не думаю, щоб знайшовся солідний російський політичний діяч, котрий згодився би взяти на себе тепер опадину большевиків. Не треба забувати, що до всіх, хто прийде після большевиків, будуть стави- тись прибільшенні вимоги і ненасе жадної надії, щоб ці вимоги могли бу- ти виконані. Большевики без сумніву зайдуть зі сцени, але коли і як - не знаю. Поведінка росіян. Єдине, що могло би значно прискорити кінець большевиків - це обєдна- ння самих росіян. Я часто кликав і до обезпечення, але поки що безуспішно. -5- Російська еміграція могла б зробити велике діло, але очевидно вона його не золбить, і розуміється сама від того потерпить, бо будучча Ро- сія візьме її на міро теперішні свари та озакиля. Я завше дав росі- янам нам приклад, коли під час війни об'єднались всі партії: монархісти, республіканці, націоналісти, соціалісти — для всього цього буде час поча- тків, але очевидно партійні різниці перескочять саму знанавсть до бол- шовиків. При цій умові доведеться не деякий час терпіти большевиків. Виступи проти них може й будуть, але це будуть виступати авантюристи. Зовнішні перешкоди до скорого звільнення та відродження Росії. Цих перешкод багато. Перш за все не треба забувати, що є закордо- ном люде, для котрих сучасне положення Росії вигідне. Я не хочу ска- зати, щоб це були якісь уряди, ні, це окремі політики, журналісти, фабо- канти і т. д. Як не як у багатьох склалось переконання, що Росія виклю- чена з числа активних держав на довгі роки — одні думають на 50, другі на 20. Уявить собі, що раптом процес відродження піде несподівано шви- ко, - як це поведе за собою наслідки для багатьох. Візьміть хоч би пи- тання балтійських держав, Бессарабії, Константинополя, Арменії, Грузії і т. д. питання військового відродження Німеччини і взагалі всі пункти Версальської умови. Всі м ці рішення робились без Росії, а будуча Ро- сія, без сумніву, виногатиме перегляду своєї долі. Як це все буде для багатьох небажане і небезпечне. Візьмемо хоч би наприклад Польщу. Хі- ба не може статись так, що вдень, коли в Москві утвориться новий уряд, з Варшави прийде телеграма "а як ви ставитеся до Рихської умови?". З Москви відповідати: "дайте час — це треба обдумати, обсудити." А Вар- шава знов телеграфуватиметься не можено чекати і виногато негайної відповіді. "Чи не буде це заррожувати новор війною, і в найнебезпечні- шу для Росії хвилину, коли їй треба буде поправлятись від внутрішньо біди. Польща ж буде готова до війни. Чи може відограти якусь ролю голод? Так, це велика недбезпека для большевиків, як що тільки вони не ви- користають її для нових цілей. Тут треба бути дуже обережними і я, особисто, взяв на себе ініціативу запропонувати державам і все всту- -6- лив в переговори з Англією та Францією-організувати систематичну допомогу за посередництвом Міжнародного Червоного Хреста. Допомога повинна бути зроблена, Допомога повинна бути зроблена, але ми хочемо робити цю допомогу самі і власне тим, кому ми хочемо. Я не думаю, щоб совітський уряд охоче на це пішов, але з другого боку, як це вони відмовлять, то це буде великим моральним ударом для совітського р жиму. Значить, вони бояться світла і їм краде, щоб все лишалось так, як досі було. Проте му шу сказати, що, особисто, я не вірю, щоб голод можна було значно полегшити, бо транспорт в такому стані, що ледве можна довести до Поволжська потрібні запаси. Схоже на те, що мільйони будуть засуджені на смерть і запозичити цьому буде неможливо. Міжнародна допомога голодарчому населенню. Я особисто уявляю собі цю допомогу в організації спеціальних поїздів з санітарним персоналом, з запасом медикаментів, а також окремих поїздів з харчовими запасами, але все це повинно бути зроблено самостійно, без втручання совітської влади. Допомога еміграції. Я дуже радий, що нарешті це питання можна зсунути з місця. Питання це назріло відносно недавно. Перше обставини складались несприятливо, бо на російському питанні та російській еміграції всі хотіли робити політику. Як би мене послухали у свій час, то може бути ця допомога була б організована вже три роки назад. Я раз у раз був той думки, що ми повинні робити допомогу цілор державам, як чехи, а не як одна якась партія, і всім росіянам без різниці партій. Тільки тепер це зрозуміли; надіюсь, що це зрозуміють і самі росіяне. Насамперед нас цікавить російська молодь, студенти, і тому ми поставили прийняти до вищих шкіл коло 1000 студентів. З решти ми готові прийняти 5000 чол., гловним чином на хліборобські роби, але не більше того, бо я стою на тій точці погляду, що більшої кількості ми не можемо так як слід обставити. Ми ж хочемо, щоб всі, хто до нас попаде, збовігли б гарні згадки про своє перебування в Чехії. Я на маю на думці просити на потреби, в звязку з цим і біженцями, кредит на 50 мільйонів. -7- Крім того, коли буде згода уряду, я маю на думці викликати міжнарод- но допомогу в більшому масштабі. Мені хочеться щоб питання про емі- грацію було раз на завжди розвязане. З цією метою Чехо-Словакія зап- ропонує Лізі Націй кредит в 5000 мільйонів франків з умовою, щоб реш- та зацікавлених держав, насамперед Англія та Франція, внаслід зі свого боку пропорціонально великі суми. Ці гроші повинні піти на організа- цію допомоги російській еміграції в Ого-Славії та інших держа- вах, котрі приймають емігрантів. В цьому напрямі я дав вже детальні інструкції д-ру Славику, на- шому референтові по російським спрвам в Раді Ліги Націй. Економічна інтервенція. Не можна обмежуватись сучасним. Я хочу заглянути наперед і прое- кту для Росії широкі економічну інтервенцію. Повинно приготувати великі запаси різного роду посунути їх до Росії, коли прийде сприяючий момент. Каден уряд в Росії не може розвязати це питання, його треба буде перевести в міжнародному масштабі. Чехія буде ду- же зацікавлена в скорому відродженню нормальних умов життя в Росії. і тому повинна буде прийняти в цій акції активну участь. Тепер/саме намічується підготовка різних матеріалів на сотки міл- ліонів корон і вже складаються списки всіх багатих іхати до Росії, спеціялістів та знайомих з цим краєм. Становище в Слітській Росії. Один данець, власник пароплавів, котрий в початку липня їздив до Петрограду і повернувся звідти в серпні до Копенгаги, оповідає слі- дуюче про свою подорож: Я виїхав на датському пароплаві з груйзою провіанту з Копенгаги до Петрограду. В Кронштаді нашлуму пароплаву зробили урочисту зустріч, а в Петроградському порту були прийняті совітськими представника- ми . В порту, крім нас, стояло до 50 чужоземних пароплавів, на котрих привезли закуплені большевиками товари, другі прибули по власному почину до Росії з товарами. Багато купців навантажують пароплави -88- всякою власною, котру не можна продати на інших ринках і везуть до Петрограду в надії на мінову торговлю. В деяких випадках їм платять золотом, здебільшого сало, свинина, вауття і т. д. на різьбовому роду антикварні речі, картини і т. д. з особливого фонду, утвореного з цією метою бойовиками в конфіскованих в магазинах та приватних помешканнях речей. Америка уявляє собою величезний майже необмежений ринок на такі речі і платять за них дуже дорого. Комісари заробляють на цих операціях великі гроші, торгова їде дуже добре і вивозиться навіть ста- ровинні важкі меблі, рідкі речі і т. д. Петроградський порт уже занедбано, одна лише частина для чужоземних пароплавів трохи очищена, решта ж уявляє собою "кладовище вагонеток, журавлів та інш. цілком зіпсованих і нездатних до вжитку. Відношення совітських урядовців дуже ввічливе. Мені треба було придбати декрети з різними циркулярами совітської влади про умови денационалізованого майна. Виявилося, що в редакціях газет неможливо було дістати-газети не продаються. Щоби дістати поворотну візу мені треба було перейти через контроль Ч.К., де все обійшлося до сить швидко, бо я був обережним і вважав на догляд, який було за мною роблено, а тих, хто приходив до мене на датський пароплав, агенти Ч.К. Ці не мали змоги контролювати. Загальний настрій населення в Петербурзі далекий від того, щоби назвати його "повстанчим"; всі поголовно зайняті питанням про хліб насущний, широкі маси населення цікавляться лише хлібом, опекуляцієр і перестають вірити в можливість інтервенції. Загальне враження таке, що совітську владу всі ненавидять, але всі її слухають. Лаять бойовиків одверто всі і скрізь, але на це ніхто не звертає уваги бо лаять її навіть самі червоноармейці; я бачив у порту цілий ряд оцен, де робітники на голое висловлювали незадоволення Троцьким та Леніним, та виїзловлювали надію, що година "розрахунку" недалеко. Поскільки голод загрожує Центральній Росії, загальне становище в Петербурзі не змінилось, позаяк в столиці живуть тепер виключно привозними харчами. Совітська влада вважає, що забезпечення населен- на столиці є залогом проти повстань і без сумніву дуже реально учи -9- туть дійсні обставини.На базарах в Петербурзі можна знайти все що хочете з харчів, контрабанда пронізіл з Естонії та Фінляндії перевозиться дуже крало і спецулляція йде в дуже жорстоких формах. В ній приймають участь всі: урядові і неурядові особи і коли на зовні все так, наче безпечно, в середині цілій організації цілком згнила. Поскільки сильні в Росії умови проти влади, мені не можна було випоинти, але без сумніву під большевицькою влади всі втоилися, не лише селяни, але і робітники.З розмов з ладьми овідомленими в настроях робітників млина було зрозуміти, що большевицька влада бачить більшу загрозу з боку пролетаріату ніж від селянства. По суті всі удари, які вага становища-впали на робітничу класу, а новий курс політики совітської влади, так зване устрем капіталу не вбічає робітникам нічого крім каозли.В цьому ніхто особо не ду- рить і становище наближається до такого пункту, коли зневажість до совітської влади може привести до перевороту.Червоногвардійці пере- сунуться в далеко гіршому стані ніж стара армія знепавнить до ко- муністичного командо далеко більша ніж колишня незадоволення офі- церами.Коли в офіцери були для солдатів панами, а теперішній черво- ний офіцер це все свій чоловік, котрому ніхто ніколи не подарує Його відносно вище становище.Совітська влада бачить небезпеку і в робітниках-це всі лено бачать, і в червоній армії.Робітники мають всі підстави бути незадоволеними, а в червоній армії нічо сидять "опеці", в руках яких лежить цілий організм армії.Замінити їх немає змоги і тому ім дарть різні привілеї та права, щоб зацікавити офіц- рів істнуванням совітського Аладу.Рівнозасно з цим большевики пе- реводять ідею приємплення комуністичних ідей серед офіцерів і в звязку з цим організація кадрів комуністичного офіцерства йде ду- же енергійно.Офіцерські червоні школи роскидані по цілій Росії, і совітська влада є той дужки, що на протязі трьох років армія буде звазана міцними комуністичними нитками і управляти тоді дійсну оп- ру для уряду.Передбачаючи в будучому необхідність нових установок Заходу та в овідомості сучасного такого/становища, большевики ро- -10- блять всі зусилля, щоб протягти своє істнування, по найменше 5-6 ро- ків, ракучи, до коли підросте молоде покоління, основи комуністично- го ладу будуть закріплені в Росії назавжди і з полями силами Росія здеорувати воззвиття революції. На цьому основана ціла психольо- гія моменту - і завдання наразі міститься в тому, щоб продержатись до кр-них часів. Освідомлені зі внутрішніми настроями люди не вик- лючають можливості повстання в совітській Росії і думають, що коли це почнеться то лише при допомозі червоної армії, котра по суті да- леко не "червона". З усіх змов (которые/////////) в Совєтській Росії найбільше реальним є безумовно військова непацюно дива потра, судячи з загальних тенденцій, ставиться до російських "білих" центрів закордоном і має на меті зробити механічний захват влади і не думає відступати її російським організаціям на зовні. Совєтські горішні верстви пригнічені, переконавшись в руїні всіх своїх планів. Найбільш болючі стратили голову і шукать рятунку в закоронних ко- мандировках. Хоч на зовні в Петербурзі все спокійно-совєтські кола почувавть себе мов перед бурею, будучи певними, що вона висухне рано чи пізно, але немінуче. Багато думає, що військовий конфлікт з Поль- щер-лише питання часу, але передчасно думати, що виступ може бути в осені: ледве щоб большевики зважились на операції в широкому розмі- рі раніше весни. Загальні тенденції зводяться до необхідності поширю- ти і зміцнити пропаганду, підняти авторитет совєтської влади в ка- піталістичних державах Заходу і тим полегшити військову акцію. Немає жадного сумніву в тому-в цьому я мав можливість перекона- тись, о заволи до вироблять військові матеріали, працюють і далі, і військова в Совєтській Росії - це головний фактор киття. Роль Брусил- ова важко дофінувати, але мені особисто довелося бачити кілька фільм де ліворуч від Троцького, котрий приймає військову параду, стояв Бру- силов. Це потверджили мені також і інші. Брусилов є офіціально атаме "військового комісара" і в суті його устачи творить Троцький. До речі, особисті здійснення Троцького та Леніна-це загальна тема для пльток, але на практиці у всіх публічних виступах Ленін і Троцький завше -11- підтримують один одного, і виступають швидше заздалегідь умовившись, ніж один проти другого. Опозиція Радека, Бухарина та інші не має сили, принаймні практично. Найбільше було б сподіватись, що Троцький заарештує Леніна і цим здійснить переворот. Вони по суті заповнюють один одно- го, переводять практично одно і те саме завдання. Совітська Росія, ро- зуміється, тимчасово повинна бути повернена на "буржуазну республіку" котра стане колискою інтернаціонального комунізму. Гасло "краме від- ступити частину, ніж стратити все". В цьому політика Леніна дуже кон- севативна і доцільна, хоч не уявляє собою нічого нового: він завше тримався таких поглядів і не згожуючись з Троцьким принципово, він практично завше погоджував свою /практику/ з його. Центром нервової системи організму є не В.Ц.И.К.(Всерос. Центра Исполн. Ком.) але головний штаб Червоної Армії. На віздах Троцький ви- ступав з низкою статистичних відомостей відносно різних країв, під- кресливши, що "як військовий міністр" він має інформації про все , що розвивається в Європі", бо для цього працюють спеціальні відділи штабу. Дорожнеча в Росії по суті лише відносна: за одну данську корону с листав Петербурзі 8000 руб., одно яйце коштує 300 руб., так що яйце в Петербурзі коштує 10 с., тоді коли в Данії 20-25 с. Таку скалу можна прикласти до всього. Наразі совітська влада випускає кредитки нового зразку. Вони надруковані з одного лише боку і вже не мають написів "пролетарії всіх стран зоєднуйтеся", як це було на попередніх випус- ках. Мені сказали, що в найближчим часі будинки буде віддано в аренду їхнім бувшим власникам, буде заведено платню за газ, телефон, трамваї, елізниці і ц.и. Коротко кажучи: совітська влада відступає по цілому фронту. Від очевидця роз'яснено отримано такі відомості: Радянський Уряд готується до передачі влади на Україні. В Києві тримають шпари чутки, що Голова Радянського Уряду на Україні отримав з Москви інструкції, в яких говориться також: 1) На протязі 3 місяців у всіх радянських установах ввести українську мову. 2) Замісця радянських співробітників з Москви приймати лише працюючих Українців, а Московів відправляти до Росії. Комуністичний Уряд належить Голубович і де які ймовірно особи, які разом з ним були засуджені до примусових робіт в концентраційному лагері, не відбувати цієї кари, а перебувати на посадах у Києві. Цей ряд вищих радянських урядовців мав знати особливу розмову про справі створення нового Уряду, якому Народній Комісар під ним би передати всю владу. Радянський уряд не може більше триматись на Україні, і хоч держава революційна хліба змушений вживати надзвичайних мір і вводити армію праці, все ж він не має і не може мати потрібної мочі. Оскільки во твердо постановило давати комуністам міцний опір. В районі міста Старо-Константинова в цей час розміщені такі відділи червоної армії: В місті Ст. Константинов стоїть штаб Тараненкової бригади, яка складається з 1,2 і 3 полків. Ця бригада належить до складу 44-го дивізії, до неї ж належить гарматний відділ з 16 гарматами. Зразок між окремими частинами добрий. Перший корпус червоної армії складається з 2 кавалерійських дивізій, 9 і 17. Штаб 17 дивізії стоїть в містечку Уланово; 1 бриг.-1 1-2 пол., 2 бриг.-3 1-4 пол., стоїть недалеко від міста Хмельниця, 3 брига з 6-ти полків - сильна Летніца. До дивізії належить гарматний відділ з 16 гарматами (Сильно Хмельника). В червона козацька дивізія стоїть в районі Винниці, на південному від Бродова; до неї належить 5 батарей з коло 30 гарматами (Зим.). В напрямку Бердичева посувався 45-й див., що складається з 3-х до трьох полків кожна, до того ж в гарматним відділом в 16 гармат (25 і 53-ї див. присунені близько до західного кордону. Червона армія концентрована вздовж залізничної лінії Винниця-Змеричка-Проскурів. DIPLOМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 200 Zusammengefasster Bericht über die militär-politische Lage in den Randstaaten, unter Zugrundelegung hier vor- liegender Nachrichten und des Berichtes Nr.55 v.24.6.21. I. Lettland: Die Helsingforsrer Randstaatenkonferenz hat neben wirtschaftlichen Abmachungen zu keinen Erfolgen geführt. Das von Frankreich - Polen gewünschte Bündnis der Randstaaten ein- schliesslich Polen, dessen Spitze sich einerseits gegen Russ- land, andererseits aber besonders gegen Deutschland richten sollte, um letzteres von Russland abzuschneiden, ist nicht zu Stande gekommen. Das Scheitern dieses Bündnisplanes ist auf die Haltung Lettlands und Litauens zurückzuführen, welche in einem von Polen beherrschten Randstaatenbund mit Recht eine Gefährdung ihrer politischen Selbständigkeit und nur einen Deckmantel für den polnischen Annexionismus sehen, der es diesem ermöglichen soll, sich so leichter in dem Besitz der strittigen Gebiete (Wilna, Lettland) zu setzen und letzterendes bis an die bal- tische Küste (Riga, Libau, Windau) vorzudringen. Demgegenüber war die Haltung Estlands, das immer mehr unter französischen Einfluss gerät, einem Bündnis mit Polen zustimmend, während Finnland sich abwartend verhalten haben soll. Für letzteres dürfte neben der Wahl noch immer vorhandenen Freundschaft für Deutschland nach dem durch die Aalandfrage eingetretenen Bruch mit Schweden der Umstand massgebend geworden sein, sich nicht auch noch alle Brücken nach Russland auf das es wirtschaftlich angewiesen bleibt, abzubrechen. Wenn so die Randstaaten nun- mehr vereinzelt weiter etwaigen russischen Angriffen gegenüber- stehen, so bedeutet dies z. Zt. keine erhebliche Gefahr, denn es ist kaum damit zu rechnen, dass das hilflose, durch Hunger und wirtschaftlichen Zusammenbruch darniederliegende Russland sich gegen die Randstaaten wenden und seine Flanke polnischen Angriffen preisgeben wird. Ein Angriff gleichzeitig gegen Polen und die Randstaaten dürfte jedoch die Kräfte Russlands überschreiten. Derartige gewagte Unternehmungen hat Russland auch garnicht nötig, denn auch ohne sie werden die Randstaaten, mindestens aber Estland und Lettland eine Beute des "Russland von morgen" werden. Ist dieses Russland dann ein neuerstarktes Sowjet - Russland, so wird es hierzu bei der bolschewistisch und radikal sozialistischen Durchsuchung dieser Länder, die dauernd im Wachsen begriffen sind, nur einer geringen Aktion bedürfen. Aber auch ein bürgerliches Russland wird die unont- behörlichen Ostseehäfen ohne grosse Schwierigkeiten zurückgewin- nen können.- Die innere Lage Lettlands gestaltet sich durch das dauernde Fallen der lettischen Valuta und die sich durch stel- gernde Unzufriedenheit weiter ungünstig. Nicht zumindestens trägt dazu die im Sinne der sozialistischen Gesetzgeber gänzlich miss- lungenene Agrarreform bei. II. Litauen: Die militärische Lage hat keine wesentlichen Änderun- gen erfahren. Die immer drohendere Gefahr eines polnischen An- griffes zwingt Litauen weiter, die das kleine Land schwer be- lastenden Kriegsrüstungen beizubehalten und sie - soweit mög- lich zu verstärken. Mangel an Waffen, Ausrüstungsstücken und geeigneten Offizieren ziehen hier jedoch sehr enge Grenzen und beeinflussen gleichzeitig, trotz aller Bemühungen der Zentral- stellen, den moralischen und taktischen Wert der kleinen Armee sehr. Einen stärkeren polnischen Angriff dürfte sie keineswegs gewachsen sein.- Trotzdem man sich in Kowno der schwierigen - 2 - Lage voll bewusst ist und auch die Hoffnung auf früheren Verbün- deten - Sowjetrussland - vorläufig fast völlig aufgegeben hat, bleibt man doch der bisherigen Politik, einer glatten Ablöhnung der litauisch-polnischen Union, treu und fordert die Räumung des Wilnagebietes durch Zeligowski. Infolgedessen haben sich auch die Genfer Verhandlungen zerschlagen, die weiteren Verhandlungen soll- nen der Völkerbund selbst übernehmen. Falls es überhaupt zu ei- ner Entscheidung auf dem Verhandlungsweg noch kommen wird, wird diese wesentlich von der Entscheidung der oberschlesischen Frage abhängig sein. Doch ist kaum zu hoffen, dass das gänzlich isolier- te Litauen ohne irgendwie geartete militärische, politische oder wirtschaftliche Union in den Besitz des Wilnagebietes gelangen wird, eine solche dürfte auch die neuste vorgeschlagene und für Litauen nicht unvorteilhafte Lösung der Wilna - Frage durch ein Kantonsystem bedeuten. Hiernach soll das Kownoer und Wilnagebiet zwei unter litauischer Herrschaft stehende Kantone bilden und den Polen gewisse weitgehende Kontrollrechte in Kanton Wilna einge- räumt werden.- Ob es aber überhaupt noch zu einer derartigen Ent- scheidung kommen wird, erscheint recht zweifelhaft. Alle Anzeichen deuten darauf hin, dass Polen,- falls es in Oberschlesien nicht voll befriedigt wird - mit allen Mitteln wenigstens die Anglie- derung des Wilnagebietes erzwingen wird. Unfangreich aus allen Teilen Polens gemeldete Werbungen für die Zeligowskiarmee, sowie die dort immer noch starken aktiven Kräfte lassen darauf schlies- sen, dass eine militärische Aktion gegen Kowno in greifbarer Nähe steht.- Dass in diesem Falle Lettland sein Schicksal mit dem Lit- tauens verbinden wird, ist kaum anzunehmen, da trotz gemeinsamer Interessen gegenüber Polen die Stimmung Lettlands für Litauen seit Einrichtung des litauischen Koridors bei Polan gen sehr ge- sunk. n ist. Vielleicht wird Lettland sogar eine erneute Grenz- regulierung auf Kosten Litauens nicht ungern sehen. III. Memelgebiet: Die gegen den Willen der überwiegenden deutschen Bevölkerung erfolgte Ernennung des früheren Regierungsrates Steputat zum Landespräsidenten hat ein großes Schlaglicht auf die von den Franzosen verfolgte Politik geworfen. Bestand diese bisher darin, scheinbar die Selbständigkeitsbestrebungen der Memel- länder zu unterstützen, um so destoschneller alle Bande mit dem Mutterlande zu zertrennen, so zeigt die Ernennung Steputats, dass man nunmehr, nach dem man sein Ziel soweit erreicht hat, offenbar dazu übergeht, den Grosslitauern in die Hände zu arbeiten. Die Rede des litauischen Aussenministers Puritzki in Kowno, in der er be- tonte, dass Litauen seine Ansprüche auf das Memelgebiet aufrecht erhalte, stellt somit gewissermassen das litauische Echo der Er- nennung Steputats zum Landespräsidenten dar. Doch dürfen diese Trauben für Litauen noch recht hoch hängen, denn zweifellos len- ken die Franzosen nur zu Gunsten ihrer bezw. der polnischen Poli- tik das Schicksal des Memelgebietes in das grosslitauische Fahr- wasser.- Anschinend hat auch hier bei der Ernennung Steputats die deutsche Uneinigkeit oder vielmehr die ständige Interessen- politik den Franzosen zum leichteren Sieg verholfen, da die land- wirtschaftlichen Kreise des MEMELgebietes ihre Interessen unter dem bisherigen Landespräsidenten nicht genügend gewahrt glaubten und in der Hoffnung auf eine Änderung dieser Lage der Ernennung Steputats nur ungenügenden Widerstand entgegensetzten. Die Aus- nutzung der verschiedenen politischen und ständischen Parteien gegeneinander und die Förderung der Eigenliebe führender Persön- lichkeiten durch scheinbare Unterstützung ihrer Selbständigkeits- bestrebungen sind schwerwiegende Mittel der französischen Politik im Memelgebiet. IV. Polen: Die Kräfteverteilung der polnischen Truppen hat in den Monaten Juli und August einige wichtige Veränderungen erfahren. Be stimmend für diese Änderungen waren einerseits die beiden Brenn- punkte der polnischen Front (Oberschlesien, und die litauische - 3 - Front andererseits scheinen aber auch die durch die Hungerkatastrophe in Russland für Polen drohenden Gefahren einen Druck ausgeübt zu haben.- Eine Verstärkung der oberschlesischen Front ist im wesent- lichen durch die Rückführung der zur Reorganisation ins Innre Po- lens verlegt gewesenen Insurgentendivisionen an die oberschlesi- sche Front erfolgt. Neue Insurgentendivisionen sollen in Aufstel- lung sein. Auch die Ostfront ist auf Grund obenangeführter Gesichts- punkte nicht unbedeutend verstärkt worden. Der Eisenbahnstreik in Pomerellen hat nur unwesentliche Verschiebungen herbeigeführt. Ausser Eisenbahntruppen aus dem Inneren wurden lediglich unbedeu- tende Kräfte als Sicherheitsbesatzungen in das Innere des Korri- dors verlegt.- Die geplante Auflösung der Bürgerwehr in Westpreus- sen und Posen ist wieder aufgehoben worden.- Demobilisation und Reorganisation für den Friedenstand haben weitere Fortschritte go- macht. Mit dem 22.8. ist die Friedensorganisation des Kriegsmini- steriums nach Auflösung der O.H.L. in Anwendung gekommen. Kriegs- minister bleibt General Sosnkowski, Chef des Stabes General Sikors ki. Anstelle der aufgelösten Armeeoberkommandos wurden als Frieden organisation 5Armeeinspektionen eingerichtet. Nach einer Presse- meldung soll das polnische Friedensheer 270 000 Mann, 17 000 Offi- ziere und 80 000 Pferde zählen und in 23 Inf. Div. und 10 Kav.Br. gegliedert sein. Vorstehende Zahlen dürften nicht unwahrscheinlich sein, von ihrer Verwirklichung ist Polen aber aus naheliegenden Gründen noch weit entfernt. Zwar sind die Mannschaftsstärken an- sehnend durch Entlassung der älteren Jahrgänge herabgesetzt, doc tretten hierfür die grosse Zahl von Insurgenten und Freiwilligen hinzu, die nicht in das aktive Heer einrechnen. - Auf die Ausbil- dung von Offizieren und Soldaten im Einzelnen, wie im Gefecht wird grosser Wert und Nachdruck gelegt, wobei das französische Prinzip als Muster gilt. Ob das umfangreiche Ausbildungsprogramm tatsäch- lich und mit Erfolg durchgeführt wird, muss dahingestellt bleiben, doch ist sicher mit den weitgehendsten Bemühungen der französi- schen Lehrmeister zu rechnen.- Die Ausrüstung des polnischen Hee res an Kampfmitteln muss nach den bedeutenden Zufuhren über Den- zig als im umfangreichen Masse ergänzt angesehen werden. Ueber die Stimmung und den Kampfwert der polnischen Truppen liegen nur wenige Nachrichten vor, doch ist anzunehmen, dass sich der wirt- schaftliche Tiefstand in Anbetracht der geringen Löhnung auch hier durch zunehmende Unzufriedenheit bemerkbar macht. Fälle, in denen das Militär anlässlich der letzten Unruhen zu den Streiken- den übergegangen ist, sind nicht gemeldet worden, doch scheint man den Einsatz der Truppen nur in ganz besonderen Fällen und zögernd gewagt zu haben. Dagegen ist die in Posen/Pomerellen an- lässlich des Eisenbahnstreiks angeordnete Einberufung mehrerer Jahresklassen der Eisenbahntruppen auf gänzliche Nichtachtung gestossen.- Zusammenfassend muss das polnische Heer als in der Hand der Führer befindlich und als ein der Erreichung nationaler Ziele durchaus ernst zu nehmender Gegner beurteilt werden.- Die Gesamtzahl der Marinemannschaften beträgt nach einer Pressemel- dung 248 Offiziere, und 2 000 Matrosen. Ausser den vorhandenen 9 Marinefahrzeugen treten nach einer neueren Nachricht noch 6 frühere deutsche Torpedoboote hinzu; diese befinden sich z.Zt. nach Vollendung ihrer Reparatur in England. Uebernahmekommandos der polnischen Marine haben im August Danzig auf der Fahrt dort- hin verlassen. Disziplin, Gefechtswert und seemännische Bach- kenntnisse der polnischen Marine sind nur sehr gering. Es mangelt sowohl an Ausbildungsmaterial wie auch an geeignetem Mannschafts- und Offiziersersatz. Aus Gründen des Personalmangels soll daher die polnische Regierung die Uebernahme des ihr angebotenen früher ren deutschen Kreutzers " Danzig" vorläufig abgelehnt haben. Presse und politisches Leben in Polen wird nach wie vor von der oberschlesischen Frage beherrscht. Immer wieder versichert man, dass man sich in der oberschlesischen Frage nicht vergewal- tigen lässt u. notwendigenfalls mit allen Mitteln sich selbst sein gutes Recht verschaffen wird. Es muss daher bei einem nach erfolgter Entscheidung des Völkerbundes in Oberschlesien ausbre- denden erneuten Aufstand auch mit dem Einsatz aktiver Truppen gerechnet werden. Diesen Kriegszustand dann auch auf andere Ge- - 4 - Gebietsteile Deutschlands zu übertragen scheint zunächst nicht be- absichtigt zu sein, jedenfalls liegen dafür keinerlei Anzeichen vor. - Im Osten scheint Polen, abgesehen von den Gefahren, welche der grosse Flüchtlingsstrom aus Russland mit sich bringt, militä- rische Aktionen nicht zu erwarten. Die dorthin entsandten Verbände und starken Polizeiaufgebote müssen lediglich als Sicherungsmaß- nahmen zu besseren Absperrung der langen Grenze angesehen werden. Dagegen scheinen sich die inneren Verhältnisse in Ostgalizien er- heblich zuzuspitzen. Diesem Umstande ist wohl auch durch die dort hin entsandten Verstärkungen Rechnung zu tragen. - Die innere Lage Polens lässt infolge des Tiefstandes der polnischen Mark keine Besserung aufkommen. Die Folge sind dauernde Streiks und Lebens- mittelunruhen. In Pomerellen und Posen haben letztere auch noch einen schwerwiegenden politischen Grund. Da die Aufhebung der alte Zo Grenze zwischen Kongresspolen und den ehemals preussischen Ge- bieten und die starke Ausfuhr an Getreide und Vieh aus letzteren die Hauptschuld an den dort bestehenden Nahrungsschwierigkeiten stösst, fordern Bürgerschaft und Arbeiter immer lauter und drohen- der die Wiederaufrichtung der Wirtschaftsgrenzen. Wenn die Regie- rung auch anlässlich der letzten Streiks im Korridor in diesem Punkte nicht nachgegeben hat, so bleibt die Forderung doch bestehen und wird in Kürze zu erneuten Unruhen führen. Nach zuverlässigen Nachrichten sollen diese bereits Mitte oder Ende September ein- treten und dann zum Generalstreik erweitert werden. - Die allgemei herrschende Unzufriedenheit lässt die Bewohner der ehemals preussi schen Gebiete immer häufiger an die guten früheren Zeiten zurück- denken und es ist natürlich, dass der Gedanke einer Rückkehr in den Verband des deutschen Reiches auch bei den polnischen Element- ten immer häufiger in Erscheinung tritt. Da man aber einssehen ge- lernt hat, dass der Verwirklichung dieses Wunsches die Macht der Entente gegenübersteht, so tritt an seine Stelle um so energischer die Forderung nach Selbständigkeit. V. Freistaat Danzig: Die Zufuhr an Kriegsmaterial für Polen über Danzig hat in den beiden letzten Monaten erheblich zugenommen. Ne- ben Gewehren und Munition wurde eine grössere Anzahl Geschütze und Flugzeuge für Polen im Danziger Hafen gelöscht. Das Material kam grösstenteils aus Frankreich.- Das durch den General Hayking den Polen zuerkannte Besitz-,Verwaltungs-und Kontrollrecht der Voll- spurbahn des Freistaates Danzig bedeutet den schwersten Schlag den Danziger Deutsumm seit Löstrennung von Deutschland erlit- ten hat. Sowie in politischer wie auch in wirtschaftlicher Bezie- hung sind die Folgen dieser Entscheidung nicht schwer genug ein- zuschätzen. Abgesehen davon, dass durch den sicher einsetzenden Zustrom von polnischen Eisenbahnbeamten und Arbeitern die Polchi- sierung Danzigs weiter erhebliche Fortschritte machen wird, liegt auch die Möglichkeit vor, dass mit dem Besitz der Bahnen das Ge- biet des Freistaates Danzig im Kriegsfalle mit in das polnische strategische Aufmarschgebiet eingezogen wird. - Die innere Lage Danzigs hat sich in letzter Zeit durch die Schliessung einer An- zahl früherer staatlicher Werke (Gewehrfabrik, Werft) und die damit verbundene Entlassung eines erheblichen Teils der Arbeiterschaft bedeutend ungünstiger gestaltet. Die früher nur schwache links- radikale Strömung ist im Wachsen begriffen und arbeitet mit Streiks und Gewalttaten. Sie wird zweifellos von Polen unterstützt dem daran liegt, den Senat der freien Stadt in seinem jetzigen Bestande zu stürzen. VI. Sowjetrussland: Die Rückführung der russischen Armee auf den Erie densstand, somit in geringerem Grade auch die taktische Notwendig- keit der inneren und äusseren Kräfteverteilung haben zu erheblichen verän- derungen in der bisherigen Kräfteverteilung geführt. Wenn die vor- liegenden Nachrichten in dieser Beziehung auch noch kein klares Bild über die einzelnen Militärbezirken und den Fronten unter- stellten Truppen geben, so ist doch deutlich zu erkennen, dass schon zahlreiche Verbände nach Auflösung der früheren Frönten oder aus den noch bestehenden herausgezogen und den Militärbezirken ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 801 NACHRICHTEN ÜBER RUSSLAND. I. Die Lage in Sowjetrussland. Von russischen Flüchtlingen und Polen, die sich in den Gouvernements Tambow, Kostroma und Kursk aufgehalten haben, denn aber die Sowjetgrenze überschritten, liegen eine Reihe von Meldungen vor, über die Aufstandsbewegung Antonows (Mitte August d.J.). Den Meldungen ist etwa folgendes zu entnehmen: Antonow sucht seinen Aktionskreis möglichst auszudehnen. Die Bolschewiki können nichts gegen ihn unternehmen, da die ganze Bauernschaft auf seiner Seite ist. Um Gelätransporte nach Tambov zu schicken müssen die Bolschewiki diese Transporte von bewaffneten Kommandos begleiten lassen, de die Bolschewiki weder in der Stadt Tambow noch im Gouvernement Macht haben. Als Antonow sich in Helsingfors aufhielt erklärte er, er wäre linker Sozialrevolutionär; die Soz. Rev. wollten sich nun mit ihm verbinden und verhandelten mit ihm durch ihren Vertreter Steinberg. Antonow lehnte diese Verhandlungen aber ab, wollte insbesondere mit Steinberg nichts zu tun haben, da dieser Jude wäre, und ihn infolgedessen bei seinen „russischen“ Werk nicht helfen könne. Antonows Stabschef ist der ehem. Generalstabsoffizier Alexander Pawlowitsch Medwedjew. Medwedjew arbeitet mit Antonow unter dem Decknamen eines Stabsberaters Prolin. Sein Gehilfe nennt sich Generalstabsoberst Brandt, der deutscher Generalstabsobersat sein soll und zur Armee Generai von der Goltz gehörte, als dieser sich in Helsingfors aufhielt. Durch diesen Oberst Brandt erhält Antonow reichliche Mittel von einer unbekannten Persönlichkeit, die in Wiborg lebt. Tschernow versuchte Verbindung zu Antonow aufzunehmen, doch lehnte Antonow ein Zusammenarbeiten mit Tschernow ab wegen dessen geringer Popularität im allrussischen Bauernverband. Die vorstehenden Meldungen werden auch von dem kürzlich aus Russland geflohenen Gehilfen des Kommissars Frumkin (bekannt unter der namen Frumse) den Juden Weimann bestätigt (war in bolschewistischen Diensten, unter den Decknamen Leonidov und Rosanow); ergänzend berichtete letzterer, dass die Stimmung der Bevölkerung im Norden Russlands zu den Monarchisten tendiere, dass von damit rechnen müsse, dass nach Sturz der Bolschewiki ein Interregnum der Soz.Rev.stattfinden würde, damit die judenfeindliche Stimmung der Bevölkerung sich in diesen auslassen könne. Flüchtlinge aus dem Gouvernement Kostroma hatten einen Aufruf bei sich, welcher Hinweise auf die Diktatur eines Fünfer Rates enthielt; diese Organisation soll immer sehr an Boden gewonnen, vor allem in Nordrussland, auch Verbindung haben zu ähnlichen Geheimorganisationen, besonders in Sibirien, die auch über Waffen verfügten. All diese Personen erklärten, dass es zu einem Aufstand gegen - 2 - die Sowjetregierung nur dann kommen könne, wenn die aufrührerischen Elemente sich der Roten Armee anschlossen; andererseits muss festge- stellt werden, dass die Kommunisten alle Massnahmen treffen, um die Rote Armee vor diesen unerwünschten Zuwachs sicherzustellen. Emigranten aus dem Gouv. Kursk bestätigten, dass dort Werkow II sehr populär wäre, doch habe sich im Volk der Glaube ver- breitet, Markow wäre längst gestorben. Über das Bestehen von Monarchistenverbänden und Organisati- nen im Auslande ist die russische Bauernschaft nicht unterrichtet; die Bauern glauben, es bestünden im Auslande nur sozialistische Organisa- tionen oder Organisationen der Soz.Rev. und Menschewiki, während die Monarchisten ausschliesslich in Russland selber arbeiteten. Die Nachrichten über ein Anwachsen der monarchistischen Be- wegungen in Russland beunruhigen sowohl den polnischen Generalstab wie auch Ssawinkow, denen ähnliche Meldungen, wie die hier vorliegenden, zugegangen waren. II. Russische Armee. Von russischem Gewährsmann wird folgende Meldung gebracht: Projekt der Organisation des Landheeres im Friedensetat. Mitte Mai hatte eine geheime Sitzung der russischen Armeekommandanten stattgefunden; bei dieser Gelegenheit wurde folgendes Projekt über die Organisierung, Bestand und Dislokation des Landheeres für den Friedensetat ausgearbeitet. 1.) Petersburger Militärbezirk. Zur Verpflegung. Gefechtsstärke. Divisionen. Brigaden Kav. Divisionen 1) Moskauer Mil. Bez. 113 000 50 000 2 2 - 2) Westfront. 150 000 99 000 4 3 - 3) Ukraine, Kiewscher und Charkowscher Mil. Bez. 125 000 80 000 3 1 4) Orlowscher Mil. Bez. 401 000 198 000 8 4 5) Wolga Mil. Bez. 105 000 49 000 2 1 6) Transwolga Mil. Bez. 83 000 23 000 1 1 7) Ural Mil. Bez. 100 000 58 000 2 2 8) Kaukasische Front. 85 000 31 000 1 2 9) Turkestan Front. 248 000 239 000 8 3 10) West-und ostsibirischer Mil.Bez. 45 000 - 2 - 11) West-und ostsibirischer Mil.Bez. 145 000 118 000 4 4 1600 000 934 000 35 23 14 Die Schützen - und Kav. Div. werden nach Friedensetat Littera W. formiert, die einzelnen Brigaden nach dem Brigadeetat Unus (Befehl des milit. Revolutionskomitees der Republik sub Nr. 1735/238). Bis zum 1.10. d.J. soll die ganze rote Armee auf Friedensetat - 3 - gebracht werden. Die Schützenden divisionen können einen Bestand von 2 oder 3 Brigaden aufweisen, ebenfalls die Kav. Divisionen. Im Peters- burger Wil. Bez. verbleiben die 11. und 50. Div. (je 2 Brig.) mit einem Ausbildungsregt. pro Div. und 9 Einzelbrig. 127 und 128 (Letztere ist uniformiert aus der 204. Sonderbrig.). Im Petersburger Mil.Bez.werde die dort befindliche 43.Schützendiv. nur teilweise uniformiert zur Petersburger Sondermilizbrigade (bestehend aus 3 Regtm., 1 Sonder- Kav. Schwadron, einer vereinigten Batterie, insgesamt 2228 Mann,17 po- litische Kommissare). Die Nummerierung der Div. und Einzelbrig. wird ständig verändert. Zweck der Ausbildungsregt. ist die Ausbildung eines Kommandobestandes. Anzahl der Pferde und deren Verteilung en der Front und in den Mil.Bz Pferdeanzahl bei vermeh- n.Friedensetat tem Mannschafts- Pferdeanzahl proportional d.Ar mee zum dem Menschenschaft- bestand. bestand. 1.5.21. 1) Petersbg. Mil.Bez. 38 000 29 000 14 823 2) Mosk " " 50 000 53 500 12 769 3) Westfront " " 42 000 48 000 32 878 4) Ukraine. " " 134 000 113 000 140 087 5) Orlowtscher " " 35 000 29 000 22 732 6) Wolga " " 28 000 15 000 7 878 7) Transwolga " " 33 000 33 000 16 449 8) Ural " " 28 000 18 000 10 502 9) Kaukasische Front 85 000 62 000 39 027 10)Turkestanfront 15 000 45 500 35 260 11)Sibirien 48 000 69 500 68 019 Zusammen: 534 000 552 500 482 801 Etats . Armeebefehl des Rev. Sowjets der Republik sub Na 558/88 v. 4.3.21. Die Verwaltung der Schützendeniv.bestehst aus: 1) Div.Stab, 2) Verwaltung des Chefs der Art. Div. 3) Verwaltung der Div.Ingeni- eure 4) Sanitätsverwaltung 5) verpflegungsamt 6) Versorgungsamt.7) Veterinärverwaltung 8) Abteilung der unsortierten Kommission 9) politische Abteilung, zusammen 158 Personen, 19 Trainwagen 32 Pfer- de. Verwaltung der Schützenbrig. 1) prigedestab, 2) Brig. Versorgung 3) Sanitätsabteilung 4) Veterinärabteilg. 5) Versorgungsabtlg.-zusam- men 50 Mann, 8 Trainwagen, 14 Pferde. Schützenregt. 3 Battl. Jedes zu 4 Komp., 2 M.G., Verbindungskomman- do, N.D.-Kommando, Wirtschaftskommando, Sanitätsabtlg., Badenanstalt, Rgt.s. Klub, cinematograph. In der Komp. werden 143 Mann verpflegt. Die Gefechtstärke des Regts. beträgt 1 859 Mann, 51 Trainwagen, 167 Pferde. Kav. Schützen Div. Das Kav. Rgt. hat 3 Schwadronen zu 156 Mann, 5 Trainwagen, 138 Kav. Pferde, 10 schwere Trainwagen. Die Gefechts- stärke des Regts. beträgt 550 Mann. Verwaltung der leichten Art. Abtlg. Zusammen 59 Mann, 14 Kav.Pferde 8 schwere Trainwagen. Die leichte Batterie kann vermehrt werden zu 2 Batterien à 4 ce - schützen zusammen 143 Mann. Verwaltung der vereinigten schweren Haubitzen Art. Abt. Haubitzenbatterie wird im Kriegsfall auf 3 Batterien à 4 Geschützer vermehrt, zusammen 207 Mann, 6 Geschütze, 8 Munitionskasten. 49 Kav. 78 Ar.-und 9 Trainpferde. Schwere Batterie wird im Kriegsfall auf 2 Batterien gebracht à 4 Geschütze zusammen 179 Mann, 8 Geschütze 34 Kav.- 88 Art.-und 0 Trainpferde. - 4 - Antibolschewistische Organisationen in Sowjetrussland. Die früher in den Hauptstädten bestehenden antibolschewistischen Organisationen, welche sich zum grössten Teil aus alten Offizieren und Beamten rekrutierten, haben im Laufe der Zeit immer mehr an Bedeutung verloren. Die wichtigste Petersburger Organisation ist tatsächlich von den Bolschewiki vor einigen Wochen ganz gesprengt worden. Auch der Kirche ist es nicht gelungen, in den grossen Städten Geheimoorganisationen von weittragender Bedeutung zu schaffen. Der Schwerpunkt der antibolschewistischen Organisationen liegt jetzt auf dem Lande bei den Bauern. Die Träger der Agitation waren hier in erster Linie die aus dem Bauernstand hervorgegangenen Kreufleute der Provinzstädte. Diese mussten nach Enteignung ihrer Geschäfte aus den Städten in ihre Dörfer zurückkehren und haben dort ihre ganze Schlauheit auf die Agitation unter den Bauern verwendet. Diese Kaufleute, welche zum Teil Altgläubige sind, waren von je her ein durchaus nationales und konservatives Element, und ihre Propaganda ist natürlich ganz auf extrem monarchistischer Basis aufgebaut. Es bestehen in einer ganzen Reihe russischer Gouvernements grosse Bauernverbände, welche meistens nach dem Fünfersystem aufgebaut sind und strenge Disziplin haben. Die Bewaffnung ist natürlich nicht ganz ausreichend, aber es sind Waffen und Munition vorhanden. Vor allen Dingen verfügen die Organisationen über Geldmittel auch in ausländischer Valuta, und es ist jetzt schon verschiedentlich vorgekommen, dass Emigranten, welche im Auslande im Interesse dieser Bauernorganisationen arbeiten, durch Vertrauensleute bedeutende Summen in Pfund Sterling aus Sowjetrussland erhalten. Die Leiter dieser russischen Bauernorganisationen interessieren sich stark für die Frage der Thronfolge in Russland und haben sich zur Klärung dieser Frage schon mit Köpenagen in Verbindung gesetzt. Eine grosse Rolle spielt natürlich bei diesen Organisationen auch die orthodoxe Kirche. Unter der Landgeistlichkeit ist eine bedeutende Besserung zu bemerken. Vielfach sind die Geistlichen die Leiter der Ortsverbände. Die alten rechten Organisationen «Verband von Erzengel Michael» und «Verband der wahrhaft russischen Leute» sind wieder aufgelebt, ausserdem ein Verband vom Weissen Kreuz. Unter den Leitern der Organisation wird die Frage erwogen, ob es möglich sei, vor Einführung eines neuen Monarchen in Russland eine Regentschaft durch einen hohen Kirchenfürsten (Patriarch Antoni) einzusetzen. Im Allgemeinen stehen diese sowjetrussischen Organisationen der Arbeit der Emigranten ziemlich ablehnend gegenüber, auch der Arbeit der Monarchisten. Für die Agitation der russischen Demokraten ist auf dem Lande absolut kein Boden vorhanden. Der Aufstand Antonows in Zentralrussland hängt mit den oben genannten russ. Bauernorganisationen zusammen, ist aber nicht durch sie hervorgerufen, denn die Leiter der Organisationen wissen selbst, dass sie durch solche zersplitterte Aktionen geschwächt werden. Antonow selbst, welcher, wenn er auch eine Zeit lang Beloschewik war, politisch ganz auf den linken Flügel der S.R. hingehört, ist jetzt eigentlich nicht als Politiker sondern als Räuberhauptmann zu betrachten. Die Bauernorganisationen helfen ihm nur, da durch seine Tätigkeit viele «Erlische» Kommunisten und Kommissare "liquidiert" werden konnten. Die Stimmung unter den Bauern ist sehr stark antisemitisch. Mit einem Losschlagen gegen die Kommunisten würden unbedingt Judenverfolgungen Hand in Hand gehen. IV. Russische Nachrichten-Organisationen Berlin. Über die russische Nachrichten - Organisation Orlow in Berlin könnte folgendes festgestellt werden: Orlow, welcher Staatsanwalt war, arbeitete schon zu Beginn des Krieges in Petersburg mit der Geheimpolizei und hatte andererseits gute Verbindung mit dem Finanzmann Karl Jaroschinskij, welchen er durch wirtschaftliche Nachrichten unterstützte. J. über hatte viele Verbindungen zu leitenden Männern der Entente und brachte Orlow mit diesen zusammen. Orlow war nach der Revolution verüber- - 5 - gehend in der Ukraine und wusste genau Bescheid über das Funktionieren des französischen N.D. in Kiew gegen die deutsche Okkupation und hatte auch mit dem französischen N.D. Fühlung. Orlow arbeitete später in Odessa für Danikin, in enger Fühlung mit dem französischen Konsul Ene und dem englischen Korrespondenten Dillon. Später arbeitete Orlow für Fran- gel und sass in Konstantinopel als Leiter des politischen Nachrichten- und Abwehrbüros. Selbstverständlich arbeitete er auch hier wieder in engster Fühlung mit den Engländern und Franzosen, und Orlovs Agent Liperewski war es, welcher in Konstantinopel verschiedene Deutsche an die Ententepolizei lieferte. Ein neuer Abschnitt der Tätigkeit Orlows begann, nach dem Zusam- menbruch Wrangels. O. muss damals wohl sehr gegen die Entente ver- stimmt gewesen sein und seiner Angabe, dass er dort gänzlich sich von der Entente freisagte und ins deutsche Fahrwasser überging, darf wohl Glauben geschenkt werden. Tatsache aber ist, dass O. auch von Berlin aus noch für Ententeeorgane N.D. treibt, dass er auch Fragebogen über Deutschland aus Frankreich erhält und auch bearbeitet. Er äusserte sic sogar einen vertretenen Bekenntnis über den Inhalt solcher Fragebogen, indem er sagte, Frankreich läge daran, den neuen "Freiherrn von Stein" zu finden, welcher jetzt die Organisationen des neuen deutschen Heeres, wie vor 100 Jahren aufbaue. Man interessiere sich in Paris für lächer- liche Einzelheiten, z.B. wie lange die Ausbildung eines deutschen Re- kruten dauere. Er deutete an, dass er den Franzosen falsche Original- dokumente fabrikmässig herstellte, für welche diese sehr dankbar seien. Der Mitarbeiter Orlovs, welcher diese Dokumente anfertigt, ist ein ge- wisser Weresodski. Es konnte bestimmt festgestellt werden, dass schon seit mehreren Monaten in Orlovs Berliner Büro ebenfalls bolschewistische Dokumente gefälscht werden. Die ersten Nachrichten, welche nach Orlovs Angabe Originalmaterial aus Sowjetrussland waren, und mit welchen er sich in Berlin beim Staatskommissar für Öffentliche Ordnung beliebt machte, waren durchweg Fälschungen. Bei einzelnen Dokumenten wurde an- scheinend später auch beim Staatskommissar festgestellt, bei vielen anderen aber bestimmt nicht. Das augenscheinliche Verhältnis Orlows zum Büro des Staatskommissars ist sehr gut. Zusammenfassend kann gesagt werden, dass Orlow trotzdem er nicht nur in russischen Diensten steht, sondern auch als Ententagent gegen Deutschland bezahlt wird, deutschfreundlich ist und nicht wissentlich Nachrichten an die Entente gibt, welche Deutschland irgendwie schaden könnten. Mit Bezug auf hiesige Meldung 1406 von 10.3.21 und 1527 von 27.0.21 konnte folgendes festgestellt werden: Barbarsch steht nach wie vor in guten Beziehungen zu Dmitri Ishewski und zu dessen Sekretärin, einer Baroness Ungern - Sternberg. Ishewski ist bestimmt englischer politischer Agent. Er lebte an- fang 1920 in Warschau. Damals erhielt er von dem Leiter des englischen N.D. in Warschau, Leutnant Bowe, 500 fr. Sterling um in englischem Auf- trag in Moskau an 7. Kongress der kommunistischen Partei teilzunehmen. Ishewski reiste nicht nach Moskau und gab an, dass ihm das Geld gestoh- len worden sei und zwar wahrscheinlich von einem deutschen Agent in Warschau namens Miller. Bowe wandte sich damals an die polnische Poli- zei mit der Bitte seinen Agenten Ishewski dies Geld zurückzubeschaffen. Die polnische Polizei wieder arbeitete mit einer russischen Organisa- tion eines Obersten Dolgow. Von diesem wurde der Gewährsmann dieser Meldung zu Ishewski geschickt und behielt später persönliche Fühlung zu demselben. I. machte kein Hehl daraus, dass er englischer Agent se Als dann der Gewährsmann den englischen N.D. sagte, Ishewski täusche den Diebstahl nur vor, und habe das Geld bestimmt selbst behalten, sagte der Engländer, dieses sei unmöglich, denn I. sei von ihm so gut finanziert, dass er es nicht nötig habe, Geld zu stehlen, er bekomme von ihm, was er fordere. Dieser Umstand beweist, dass I. ein Agent für besonders wichtige Aufträge ist. - 8 - Ishewski fuhr später doch in englischem Auftrage nach Moskau, hielt gute Fühlung mit den Bolschewiki, kam mit einer bolschewisti- schen Delegation nach Dorpat und lebte später in Finnland. Schliess- lich kam er nach Berlin. Während des Kronstädter Aufstandes versuch- te er in die Organisation der russischen Antibolschewisten hereinzu- kommen, indem er durch die Zeitung Rulj 5 000 M. für die Aufständi- schen stiftete. Es konnte bestimmt festgestellt werden, dass I. auch jetzt noch in englischem Dienst steht, und zwar hat er Beziehungen zu dem bekannten Agenten Paul Lukes, welcher unter der Flagge eines Korrespondenten der "Times" segelt. Die enge Verbindung des Barmasch mit Ishewski legt den Gedan- ken nahe, dass Barmasch in englischem Diensten steht. Nur so ist zu erklären, dass er so sehr gut finanziert ist. Die spezielle Aufga- be des Barmasch dürfte wohl sein, Überwachung der extremrechten deutschen Kreise und Feststellung, welche politischen und militäri- schen Machtmittel denselben gegebenenfalls zur Verfügung stehen wür- den. Es darf angenommen werden, dass Barmasch seinen Auftrag ausge- führt hat. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ У НІМЕЧЧИНІ. № 202 Замовлення 25/17-48 3+78 ДОКЛАД ДРА ВАЛЬДИАН, СПІВРОБІТНИКА ПРЕСОВОГО ВІДДІЛУ ПОСОЛЬСТВА У.Н.Р.У БЕРЛІНІ, ПРО ХІІ СІОНІСТИЧНИЙ КОН- ГРЕС У КАРЛЬСБАДІ. По попередніх докладних обговорюваннях між Повіреним у справах п.др.Стойцьким, та бувшим українським Послом у Льондоні п. Арнальдом Марголівим, і в порозумінню з перебуваючим переїздом у Берліні Послом Васильком, Українське Посольство у Берліні постановило використати ХІІ Сіоністичний Конгрес у Карльсбаді, щоб з одного боку перевести зближення з Відносним Партією, а з другого – на місці поінформуватись про відношення сіоністичних представників руху в України до ідеї Самостійної України. На моє пропозицію Посольство послало до Сіоністичного Конгресу правильний лист, в якому Конгрес було признато в гідній формі від імені Українського Уряду, а також порушено справу жидівських погромів на Україні, котрі лежать єдиним тином на українсько-жидівських відносинах. В цьому листі було зроблено оговрення признання до факту погромів на Україні і дано обіцянку, що, при повороті до нормальних відносин на Україні український народ і український уряд зроблять все можливе, щоб загати дани нанесені жидівському населенню погромами. Стиль і форма листа були основно обдумані і вибрані головне тому, що наприклад тактика, вибрана Поляками – заперечувати всі ексцеси проти Жидів, і тому не давати жадних обіцянок про відшкодовання, – зробила найгірше, як дич можна собі уявити, врахування в цілому світі, а особливо в могутній публічній опині світового жидівства. Природно, що такий лист міг бути піданим тільки від Української Дипломатичної Місії у Церазі. І дійсно, український Посол у Празі, Славінський одразу зг - 2 - дився виолати цей лист, що й було виконано і зробило добре вражін- ня на Сіоністичний Конгрес а також і на публічність. Через це удалося також завязати на Конгресі відносини з провідними людьми в Сіоністичній Партії, а також з найвидатнішими сіоністами в України. Серед останніх в першій лінії треба назвати Володимира Заботинського з Одеси, інженера Тенкіна, члена Українсь- кої Центральної Ради Гіндеса, інженера Veimkina з Одеси, відомого поета Блика, Кляймана і т.д. Крім того в політиці Жидів, розпоро- шених серед християнського населення видатну роль грають Наум Со- лопов та Лев М'ючкин, як Керуючий Комітетом жидірських делегацій в Парижі, і через те, хоч самі і не Українці, мають великий вплив на сіоністичних діячів з України. Увійти у звязок з усіма цими особа- ми, або лише з частиною, удалося не поступившись ні в чим своєї гід- ності , або гідністю українського народу. Було ясно, що я, як Жид, ні в який разі не мав моральних кваліфікацій вести розмови з Жи- дами як експонент української політики. Для цієї мети мова могла бути лише про компетентних людей української національності.Посол. Славінський не в липню дав розмови в Празі з Володимиром Заботин- ським 1 на підтралі цього поїзду, Повірений у справах у.Н.Р.Стоцьк шукав зустрічі з Заботинським у Берліні, де той просував кілька день. До цього не прийшло, бо Заботинський мусів відїхати, але дуже впливовий листом заявив себе готовим, при найбільшій нагоді, мати конференцію зі Стоцьким. Отже Славінський і Стоцький адапалось б ли відповідними особами, щоб поїхати до Карльсбаду і там, як Украї- ці, зустрітися з Заботинським, а коли випадатиме то і з іншими сіоністами з України. Метою розмови є провідниками сіоністичного руху було дох- азати, що політика української самостійності не може нести відпові- дальности за страшні експедиції проти Жидів на Україні, та установит що ідея самостійної України має в собі таку непереможну внутрішню силу, що вона неминуче перевезе себе в життя, і цим узвориться спі- лність долі між українським народом, та 3 мільйонами Жидів, котрі жи вуть на Україні. Коли дивитися з цієї останньої точки погляду, то може бут - 5 - лише в інтересі розвою юдівської реальної політики підтримувати стремління до самостійності українського народу, працювати з українськими самостійницькими партіями і, не звергаючи уваги на погроми, підготовлювати мирне співжиття з українським народом. При цих переговорах була мова про дві практичні міри: підтримання української державного авторитету та евентуальне утворення жидівської оборони, а насамперед підготовування великої санітарної допомогою акції, організованої з допомогою українського населення, котра буде допомагати, як жидівському так і нежидівському населенню. Володимир Заботинський, уже у своїх перших переговорах у Празі зі Славінським, накреслив плани жидівської жандармерії в межах українських національних військ. Не входячи в те, чи заснування такої жандармерії є можливе або бажаним, цей план Заботинського давав сильну і далеко ідучу тонку до нав'язання переговорів з ним. За кілька день перед відкриття Конгресу до Карлєсбаду приїхали п.п.Славінський та Стоцький. Я дістав завдання бути зв'язком між Українцями та сіоністами, а крім того як Жид і як сіоніст, установити як ставляться делегати від українських жидів, до української державності. 30 Серпня мала місце конференція між Заботинським та Славінським і Стоцьким, з якої оба панове винесли враження, що Заботинський, найбільше впливовий з сіоністів в Україні, широко вітає ідею самостійної України і радо готов вжити свій вплив на українських жидів в цьому напрямі. Подібне становище зайняли крім Заботинського і всі сіоністичні провідники та представники родом з України. В численних розмовах з цими панами я міг переконатися, що погроми, які досі сталися хоч і складаються на рахунок українських військових частин, навіть на рахунок уряду Петлюри, але ні український народ, а ні ідея української самостійності не можуть бути зробленими відповідальними за ці події. Всі сіоністичні делегати з України однодушно установили, що погромний рух в Польщі не може бути порівняним з тим, що був на Україні, хоч останній у своєму обсягу був далеко страшніший ніж польський. Бо в Польщі антисемітизм та погромний рух мають державний характер, тоді як на Україні ікра за напаки. Далі однодушно було - 4 - признано, що на Україні має жадної антисемітичної політичної пар- тії, так що в дійсності всім Жидам-націоналістам буде можливо, не д лячись на ті погроми, що сталися, працювати разом з усіма українськими самостійницькими партіями. В інтересі правди мушу зазначити, що Пет- лора й його уряд користуються дуже малими симпатіями серед українських Жидів, представленних сіоністами. Петлюрі насамперед докоряє безпрограмність та слабкість до своїх підлядних. Що торкається санітарної допомогої акції на Україні, то вона ще давно є об'єктом жвавих обговорень серед жидівських допомогових організацій. Матеріальні засоби до цього даруються американськими жидівськими допомоговим фондом. Виходячи точкою організації лікарів та еконедніці має бути Німеччина. Підготовча праця пішла вже досить далеко і завданням Українського Посольства у Берліні буде стати у зв'язок з відповідними особами, столичними на чолі тієї акції. Питання про Східну Галичину розглядається, граючи велику роль серед сіоністичних делегатів зі Східної Галичини. В спеціальному засіданні, під головуванням д-ра Вальдмана в Відні, східно-галицьке асамблея постановило триматися цілком нейтрально в польсько-українській боротьбі. На практиці ця нейтральність східно-галицьких Жидів означає піддержку української позиції. Від тепер ця жидівська нейтральність має бути активною, себто у всіх випадках, де перед Найвищим Радою або Радою Ліги Народів прийде мова про Східну Галичину раз у раз з'являтиметься делегація Східно-Галицьких Жидів, щоби вести акцію, як противагу до привезених полками асімільованих польських Жидів зі Східної Галичини. Лев Монкін, голова жидівської допомогової організації, із цим видатна людина у світових політичних жидівських колах, взяв на себе обов'язок слідкувати, щоб політична діяльність його організацій йшла завжди в напрямі Українських бажань. Варто зазначити, що привітання, послане Славінським до Конгресу викликало таке добре враження, що було цілком надруковано в офіційних виданнях Конгресу під спеціальною рубрикою, тоді як привітання інших урядів були подані здебільшого в скороченні. Також тре - 5 - завважати, що бажання сіоністичного земляцтва з Галичини та з по- вих українських територій, що тепер припали до Польщі, було відхилено Конгресом. Таку саму долю зустріло бажання велико-російських сіо- ністичних земляцтв об'єднатись з українськими організаціями. Перма- пента Комісія логікувала свою відмову тим, що треба звернути увагу на українську ідею 1, що треба розглядати Жидів, котрі живуть на ет- нографічній території України, як одиницю щодо до організації. Треба завважати, що сіоністичні организації в Росії і на Україні суть та- ємні організації. Всі сіоністичні делегати, як недавно вийхали з України під- креслюють слабкість большевицького режиму, вказують на те, що незначне суспільне життя протикає в опозиції до большевицького уряду і що большевики не мають жадної піддержки в населенні, без різниці націо- нальності. Чи можна сподіватися, що большевицький уряд скоро впаде, залежить від Червоної Армії, котра є єдиним опорою большевиків. Мене Гудим старший редактор Альма-матер-партійний комітет в м. Сєвєрські V Г. Фомин Укр ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 204 POLEN. I. Allgemeines. Mit Nachstehendem will ich versuchen, ein ungefähres Bild von der Lage in dem neu getrennten westl./Gebiet, besonders aber in Thern, nach "Chelst" selbst gewonnenen Eindrücken bzw. nach verlässlichen Mitgeteilten zu entwerfen. Ich beginne mit einem bei Dt. Bylan erfolgten Grenzübertritt und der damit auf polnischer Seite (Jemielnik) verbundenen Pass-und Zollrevision. Die Abfertigung ging glatt, und den Verhältnissen entsprechend, schnell von statten. Das Benehmen der abfertigenden Beamten war durchaus einwandfrei. Die Zurverbindung nach Thern ist gut; die Bahnwagen fallen, entgegen den Vorjahren 1920 durch grössere Sauerheit angenehm auf, wenn auch die eigentliche Innenausstattung der selben (Gepäcknetze usw.) noch manches zu wünschen übrig lässt. Obwohl man sich polnischerseits auch begreifliche Mühe gibt, dem Gebiet durch restlose Beseitigung deutscher Anschriften auf Bahnhöfen usw. wie überhaupt aller noch an die deutsche Verwaltung erinnernden Aeusserlichkeiten, den Anstrich eines nunmehr wahrhaft polnischen Landes zu geben, so lässt sich der deutsche Charakter desselben immer noch nicht gänzlich verleugnen, denn ganz abgesehen davon, dass man trotz der enorm grossen Absonderung Deutscher nicht allzu selten wohlbezahlte deutsche Laute vernimmt so zeigt sich besonders in der Bestellung der an den Auge des Besuchers vorübergleitenden Stadtfelder, die deutsche Kultur. Deutscher Fleiss und deutsche Zähigkeit bezw. diese beiden von Deutschland überlieferten Eigenschaften, verstehen es auch heute noch, dem durch den langjährigen Krieg nahezu völlig ausgeriebenen Boden seine Frucht abzugewinnen, obwohl es ihm an dem im Laufe der Zeit unbedingt nötig gewordenen künstlichen Düngemitteln völlig gebreicht. Wenn auch ein nicht unerheblicher Unterschied zwischen dem Stand der Saiten hüben und drüben besteht, darf man auch jenseits der Grenze auf eine über den Durchschnitt hinausgehende Ernte hoffen, sofern sich nicht irgend welche höheren Einflüsse geltend machen.- In wie weit man im allgemeinen den Bedürfnissen der Landwirtschaft behördlicherseits gerecht wird, bezw. ob und welche Schwierigkeiten sich dabei ergeben, habe ich mangels reisender Verbindungen nicht zu ergründen vermocht; Aeusserungen kleiner deutscher Landwirte lassen jedoch erkennen, dass das Los des Landmannes, den des Städters in weitere grösster Beziehung vorzuziehen sei. Das Verhältnis zwischen der deutschen und der polnischen Bevölkerung hat sich insoweit gebessert, als auch selbst - 2 - der von glühendem Fanatismus beseelte polnische Staatsbürger all- mählich einsahen muss, dass im gewissen Sinne ein Mensch auf den an- deren angewiesen ist, welche Erscheinung besonders in Handelskreise wie auch in solchen des Handwerks zu Tage tritt. Abgesehen davon, dass die Sprachfreiheit gewährt wird, kann man auch im Verkehr mit polnischen Behörden einen gewissen Takt beobachten. Ob dieser näm- lich in jeder Beziehung und gegenüber allen Teilen der deutschen Bevölke- rung Anwendung findet, wie z.B. in Rechtsfragen, Schiedssprüchen, darüber sind die Ansichten geteilt, aus der Bevölkerung heraus wer- den jedenfalls Zweifel hierin gesetzt. Behördliche Schriftstücke, wie z.B. Fragebogen für Steuererklärungen usw. sind allerdings nur in polnischer Sprache verfasst, so dass die lediglich deutsch spre- chende Bevölkerung einen Dolmetscher zu Rate ziehen muss. Aus der deutschen Verwaltungszeit her übernommene Bezirke, wie auch behörd- liche Angestellte, die der polnischen Sprache unkundig sind, be- müht man sich eifrigst durch polnische zu ersetzen. Alles in allem, nach äusserem Schein geurteilt, ist es den Polen ziemlich schnell gelungen, das Land zu colonisieren, wobei ihnen die enorme grosse Abwanderung Deutscher allzu sehr zu statten gekommen ist. Auf „die Schultern des kleinen Hülffleins Deutscher, die aus irgendwelchen zwingenden Gründen nicht abwandern konnten, bezw. wollten, ist eine drückende Last gelegt, es ist für sie zu einer äusserst schwieriger Aufgabe geworden, ihre berechtigte Lebens- usw. Interessen wirkungs- voll zu vertreten. Dennoch haben sich beherzte Männer und auch Frauen gefunden, das kleine Hülfflein einer Interessengemeinschaft festzusammenzuschliessen, um auf diese Weise das Deutschthum zu er- halten und zu pflegen, im übrigen auch dort einzusringen, wo die Lebensinteressen gefährdet sind. Das Weichbild der Stadt Thorn weist keine wesentlichen Veränderungen auf, wenn man von den fremd anmutenden Aufschriften an Geschäften usw. absieht. Ernähnungswert scheint der nunmehr er- folgte Abbau des Kriegerdenkmals, nachdem vorher schon freche Bu- ßenhände ihrer Zerstörungswut an demselben Genüge getan hatten. Nach diesem und ähnlichen Rohheitsdelikten ist es geradezu verwun- derlich, dass das Standbild der Germanie auf dem früheren Reichs- denkgebäude heute noch seinen alten Platz behauptet. – Auch die Be- festigungswälle des Stadttinners haben scheinbar ihre Besitzzweck erfüllt und sind völlig geschleift, bezw. begriffen. An ihre Stel- le sollen grosszügige Anlagen treten. Aus Mangel an Geldmitteln musste die Stadt jedoch diese, zur Beschäftigung der zahlreichen Arbeitslosen dienenden Notstandsarbeiten zum grössten Teil einstel- len, sodass man heute überall auf unvollendete Arbeit, Stein- und Sandhaufen stösst; für den Besucher durchaus kein erfreulicher An- blick. Ein Teil dieser nunmehr wieder beschäftigungslos Gewordenen soll dem Vernehmen nach, mit Geld und falschen Papieren ausgerüst zur Insurgentenarmee nach Ober- chlesien versendet worden sein. Uebe haut scheint auch in Thorn die Insurgentenarmee in Verbindung mit den Vorgängen in Oberschlesien den weitaus grössten Teil des allge- meinen Interesses einzunehmen. So hört man beispielsweise von offi- ziellen Werbebüros für diese Armee in Thorn, weiter davon, dass der frühere (deutsche (katholische) Festungs-Garnisonpfarrer Wiczynski in einer öffentlichen Volksversammlung auf dem Altst. Markt dafür propagierthabe und zuletzt werden aller Orten und auf jedwede Art öffentliche Geldsammelungen zu Gunsten Oberschlesiens veranstaltet. Man bedient sich hierbei eines alles in Aufregung setzenden, in Polen ganz besonders beliebten Poms; soweit beobachtet, war die Beteiligung bei all diesen Veranstaltungen eine äusserst rege und die Gaben, wenngleich auch nur polnische Mark, flossen reichlich.- Es zeigt sich hierbei, wie auch bei früheren Gelegenheiten, dass die Geistlichkeit in Polen immer noch eine ausschlaggebende Rolle spielt. Wenn, was kaum anzunehmen sein dürfte, die polnische Regie- rung den Insurgentenaufstand nicht billigt, so wird dieser doch und dann eben gegen den Willen der Regierung, mit welcher man übri- gens im kommerziellen Gebiet nicht sonderlich viel im Sinne zu haben scheint, durch das fanatisch aufgepeitschte Volk geschürt und nach Kräften unterstützt. Eine andere, einige Beachtung ver- dienende Erscheinung ist die gemachte Beobachtung, dass entgegen - 3 - den Vorjahren die diesjährige Fronleichnamsprozession eine weit geringere Beteiligung aufzuweisen hatte, obwohl alles mögliche auf- geboten worden war. Vermutlich ist dieses Pflaster auf den allgemein eingerissenen Vermögensstaumel zurückzuführen, durch den man sich über die Schwere der Zeit hinwegzutäuschen glaubt. Man lebt dort eben noch innerhalb dem Rausch der Befreiung aus deutschen Sklaven- ketten. Ein Beispiel dafür, das gleichzeitig bezeichnend genug für die „polnische Wirtschaft“ sein dürfte: Die Anregung hatte Gehör gefunden, als Symbol für die Befreiung Polens einen etwa 80 -90 m hohen Gedenkstein zu setzen, unter Auswahl eines, jeden vernünftig denkenden Menschen als denkbar ungünstigt erscheinenden Platzes. Nach der Gründeteinlegung, die das Aufrollen einer neuangelegten Straße in ihrer Breite, sowie Entfernung der Kanalisationsanlagen erforderlich machte und auch mit dem üblichen Pomp vor sich ging. Überlegete man es sich erst, dass das Gerüst zu diesem riesi- gen Denkmal allein schon 1 ½ Millionen Mark kosten werde und wie zum das Geld wohl aufzubringen sei. Alle diesbezügl. Vorschläge fanden scheinbar wenig Anklang oder besser, sie erschienen nicht vielversprechend, zumal das Säckel des Bürgers durch die teure Lebensweise und auch durch hohe Steuern arg in Anspruch genommen wird, da wurde plötzlich die Meinung laut, dass der gewählte Platz doch wohl nicht der geeignete wäre, da das Denkmal dort ein Ver- kehrshindernis bedeuten würde. Inzwischen scheint nun dieses völlig ohne Überlegung geplante Vorhaben ins Wasser gefallen zu sein. 2. Politisches. Die politische Lage in dem abgetretenen Gebiete steht vollkommen unter dem Zeichen der das Allgemeininteresse vol auf in Anspruch nehmenden oberschlesischen Vorgänge und ist als ge- spannt anzusprechen. Ihre Gestaltung wird im wesentlichen von der weiteren Entwicklung der oberschlesischen Vorgänge abhängen, wer an sich bestehende Fanatismus der polnischen Bevölkerung wird auf die, unter „1. Allgemeines“ geschilderte Weise auf das Höchstmass gesteigert und man hegt, vielleicht nicht zu Unrecht, in den deutschen Grenzen die Befürchtung, dass ihn die wenige, völlig wehrlose deutsche Bevölkerung im geeigneten Augenblick am eigenen Leibe zu fühlen bekommt. Weiter neigt man der Ansicht zu, dass die deutsche Regierung dem herausfordernden Benehmen Polens gegenüber auf die Dauer nicht immer mit Nachsicht wird begegnen können, u- sonst, nicht, als die Hilferufe der Deutschen in Oberschlesien immer lauter und dringlicher werden, da ihnen die interalliierte Kommission keinen ausreichenden militärischen Schutz zu gewähren instande ist, bzw. dieses nicht tun will. -Polnischerseits ist man allzu leichtgläubig sich von dem Augenblick der Einverleibung Oberschlesiens zu Polen ab, den Himmel auf Erden zu versprechen, welche Leichtgläubigkeit von den dafür erwählten Drahtziehers dann auch gebührend für agitatorische und S. zwelzwecke ausgenutzt wird. Sehr viel Staub hat die Rede Lloyd Georges im Unterhaus über Oberschlesien sowohl in der polnischen Presse, wie auch im polnischen Volke selbst aufgewirbelt: ein Sturm der Entrüstung ging durch alle Volksschichten und ich glaube annehmen zu können, das England es nunmehr mit Polen verdorben hat, man hasst den Eng- länder gleich dem „Niemie.“ Für die deutsche Bevölkerung bedeute- te diese Rede einen freudigen Hoffnungsschimmer und gab Anlass zur Verbreitung leerer Gerüchte, bei denen ein frommer Wunsch den Ver- ter des Gedankens bildete. So erzählte man sich geheimnisvol, dass eine Volksabstimmung stattfinden solle, weiter wolle England zunächst das Hoheitsrecht über den polnischen Korridor erwerben, um ihn später an Deutschland zurückzugeben u.a.m. - Jedenfalls aber steht das eine fest, dass weiteste Kreise der deutschen Be- völkerung von dem Gefühl und der Hoffnung durchdrungen sind, dass diese Gebietsteile dereinst doch wieder einmal den deutschen Mut- terlande einverleibt werden, ein leichter Moment, der manchen bra- ven deutschen Bürger über Schwere und Nöte der Fremdherrschaft hin- wegsetzen wird und ihn zusehends deren meint, sein Deutschtum zu wahren. In engster Verbindung mit den versprochenen Massnahmen der polni- -4- rechen Regierung gegenüber den Vorgängen in Oberschlesien machen sich in Volke Strömungen gegen die Regierung bemerkbar, denen auch wohl der geschickte polnische Außenminister zur Ufer gefallen ist. Wei- ter nährt man bereits früher aufgebrachten Gedanken, einer Autonome Oberschlesiens-Poens-We treußen und auch was Polen durchaus nicht verschmerzen will und kann - Osttreußen. Diese Bestrebungen sind neuerdings besonders angefacht, bestärkt durch den entsprechenden Aufruf Korfanty's, wenngleich begrifflicherweise nichts oder nur sehr wenig davon an die Öffentlichkeit dringt. Parallel hiermit lan- gen, vielleicht auch nur als ein Denkmal für die erstgenannten Bestrebungen, solche, die sich sehr und mehr in maßgebende Stellen, wie auch überhaupt eindringende Kongressen gewaltsam zu entfernen je gespricht sowie von einer bevorstehenden Revolution, die ihren Ausgangspunkt in Grondz haben soll, wo angeblich alles zum Los- schlagen fertig ist. Es ist natürlich mit großen Schwierigkeiten und auch mit Gefahr verbunden, sich nach Art und Beschaffenheit die- ser geplanten Aktion zu erkundigen, es erfordert einen längeren Zeit- raum, um hierin tiefer einzudringen. Aus diesen Gründen musste ich hiervon Abstand nehmen, zumal ich auch keinerlei Aufträge hierzu hatte. Die Atmosphäre in Polen ist jedenfalls reichlich schwül, wer weiss, ob die vielleicht fürch- terliche Entladung zu vermeiden sein wird. In die Arbeiterbewegung einzudringen, war mir aus mangel an genügenden polnischen Sprachkennt- nissen nicht möglich. Sie gliedert sich in folgende linksstehende Gruppen: nationale Arbeiterartei, Sozialisten und Wyzwolenie -gruppe. Versammlungen werden polizeilich streng überwacht, wie auch das Büro der P.P.S.(Sozialdemokratie) usw., als über Thorn der Freigzu- stand verhängt ist. Das Ruhe und Ordnung im Lande aufrecht erhalten bleiben konnte, ist wohl allein dem Machtfaktor der polnischen Re- gierung zu verdanken, den diese in der vielen Militär besitzt. Ob und inwieweit dieser Faktor ein durchaus verlässlicher ist, das müsste eine Probe beweisen, allgemein wird daran nicht mehr recht gegläubt. 3. Wirtschaftliches. Das Wirtschaftsleben Polens ist in stetem Rück- gang begriffen, was zu einem grossen Teil auf die ungeheure Geldent- wertung zurückzuführen ist. Durch die missliche Geldwirtschaft des Staates wird der Wert des polnischen Geldes immer mehr herabgesetzt, da dasselbe jedoch im Innlande seine Zahlkraft behält, lebt die brei- te Masse des Volkes eben blindlings in den Tag hinein. Es hat sich eine Art Scheinschicht herausgebildet, der die verhängnisvollsten Folgen in sich birgt. Vergnügungsstätten aller Art sind überfüllt mit genussdürftigen Menschen, des Alkohol wird gebührender Tribut gezahlt, obwohl das volke das Elend im Nacken sitzt. - Da das tat- sächlich schon bestehende Elend in den minderbetitelten Volksschich- ten kümmert sich niemand oder kaum ein Mensch. Selbst- und Gewinn- sucht sind zu Tugenden geworden. Gold wird allerwegen in Masse ver- dient, doch reicht es in den wenigsten Fällen aus, davon den kärz- lichen Lebensunterhalt ungesichert der teueren Preise zu bestreiten. Ein gelernter Handwerker verdient z.B. bei einer Stundenlhn von M.35.- (das ist schon gut bezahlt) reichlich etwa 8700.- Die kata- strophale Entwicklung der polnischen Mark im Auslande zieht das Stei- gen der Preise für Lebensmittel und Bedarfsartikel jeglicher Art ins geradezu Unersessliche nach sich; so reiht sich Glied an Glied zu einer endlosen Kette von Zahlen, die das Wirtschaftsleben in seinem Lebensmark treffen und dessen Existenz auf das schwerste gefährden. Die logische Folge hiervon ist Unzufriedenheit der Bevölkerung mit den misslichen Verhältnissen. Der ehrliche Kaufmann klagt, da er nicht weiss, welche Preise er überhaupt nehmen soll, um sich und sei- ne Familie ernähren zu können, obschon in allgemeinen fleissig und alles gekauft wird; der Handwerker klagt, weil er verdienen könnte, ihn aber zur Herstellung von Bedarfsartikeln die nötigsten Rohstoffe entweder gänzlich fehlen bzw. im Innlande sehr schwer erhältlich sind; der Arbeiter klagt und darbt, weil sein Verdiener in keinem - 5 - Verhältnis zu den Steigen der Preise steht, ähnlich letzterem ergibt es auch dem meisten und vor allem den kaufmännischen Angestellten. Bei all diesen kein Lichtblick, oder die Aussicht auf Besserung. Wenn man das sieht und soviel davon hört, fragt man sich unwillkürlich, gibt es erst diesen Chaos überhaupt noch einen Ausweg oder ist der völlige Zusammenbruch des Ganzen unvermeidlich? Fast scheint es so! Die Lebensmittelpreise sind nach deutschem Gelde umgerechnet, zumeist verhältnismäßig billig; aber als in Deutschland, dagegen sind Kleidungsstücke weit teurer. Nach Freigabe von Milch und Butter wurde letztere auf den im allgemeinen gut besuchten Wochenmärkten mit durchschnittlich M 120.- den Pfund angeboten, für die Händel Eier zählte man durchschnittlich 100.-. Ein Anzug (nicht nach Fass gefertigt) kostet 8 - 10 000 .-, ein Paar Stiefel beschen kosten 1 000 .- M., der Zentner Schle, für den man z.Zt. 205.-M. in freien Dürfen zahlen muß, soll bis zum Herbst etwa bis auf 1000.- M. steigen; das 3 Pfund Brot (Weizen mit Gerstenmehl) kostet auf Marken 30.- M. Das einzige Geschäft, das noch nutzbringend erscheint, ist wohl der Berggeschäft, denn Banken sind in Thorn wie Pilze aus der Erde geschossen und alle verfügen sie über nennenswerte Kapitalien. Die Flusschiffahrt auf der Weichsel ist bei Thorn nahezu gänzlich eingeschlafen, die früher völlig mit Kähnen und Dampfern aller Art belagerten Uferränder der wechseln liegen heute nahezu öde und verlassen da, auch wenn Holzfällerei habe ich gar nichts sehr beobachten können; während früher unzählige triffen di. Weichsel bevölkert waren, sieht man heute nur noch hier und da ein- mal einen Dampfer bzw. vereinzelte Lastkähne, ein treuriges aber bezeichnendes Bild! Zur Belebung des Handels und Arbeitsmarktes wurde am 25.Mai 21 in Posen eine Messe eröffnet, die vor aller Pr- zeuger und Kaufmann in eine Berührung bringen sollte, und um den Kaufmann zu veranschaulichen, dass er Fabrikate heimischer Industrie in großen Mengen kaufen könne. Mehr denn 1200 Firmen sollen dabei vertreten gewesen sein. Über den Ausfall dieser Messe ist mir im fernsicht nicht bekannt geworden, als meine Abreise inzwischen erfolgt war. N. Militärisches. Nach vorläufiger Schätzung ist Thorn mit etwa 15 000 Mann aus südlicher Waffengattungen zusammengesetzten Truppen be- lebt; außerdem ist eine Marine-Abteilung (Marynarka Wojenna) mit einer vermutlichen Stärke von etwa 600 - 800 Mann stationiert. Bezeichnungen der einzelnen Fraktionen habe ich mit Angabe des von der Front zurückgekehrten 18. poln. Ulanen Regts. feststellen können, ebenso auch nichts über die einzelnen Stärken. Weiter be- finden sich in Thorn etwa 2 - 3 000 Internierte der Wroclaw-Arme die ziemlich völlige Freiheit genießen, in Übrigen aber einen ziemlich trostlosen Anblick gewähren. Diese Leute, wie auch ihre Offiziere schimpfen auf das schlechte Essen, sie auch 1. Allgemeinen auf Polen; sie rechnen auf eine Verbrüderung zwischen Russ- land und Deutschland in nichtbelaschewiatischen Sinne und dann mit abermaliger völliger Aufteilung Polens. Über Bestimmung dieser Internierten war z.Zt. nichts bekannt. - Neben der staatlichen Polizei, die einen Oberkommando (Głowna Komenda) unterstellt ist gibt es dann in Thorn noch eine der früheren deutschen Bürgerwehr ähnliche Organisation, die sich aus nur katholischen Bürgern der Stadt zusammensetzt. Stärke derselben ist mir nicht bekannt. Die Ausrüstung der Truppen ist, mit Ausnahme der Marine und Spezialtruppen (technische) bedeutend schlechter, als diejenige der im vergangenen Jahre in Thorn garnisoniert gewesenen Heiler-Truppen, die scheinbar restlos fortgezogen sind. Kleider sind zerrissen und total verdreckt, Sehnsuchst und Leberzeug kann bezw. gar nicht sehr tragfähig, mit Wünsche wird die Truppe auch scheinbar schlecht versorgt, teilweise kann man den Soldaten nur noch an der einiger- maßen erhaltenen Mütze und dem ungeschnallten Koppel erkennen. An Waffen habe ich lediglich deutsche Gewehre 08 und Seitengewehre feststellen können, bei der Kavallerie aller ings könnte ich auch das Vorhandensein französischer Karabiner feststellen. -Auf Eisazlin wird im polnischen Meere noch grosser Wert gelegt, doch konnte ich nicht des Eindruckes erwehren, dass sich die Strassendisziplin verbunden mit der Grusspflicht gegenüber den Vorjahren erheblich gelockert habe. Bestätigung gab mir hierfür die Beobachtung des Einsatzes sogenannter Patrouillen in Stärke von 1 Unteroffizier und 3 - 4 Mann zur Überwachung der Strassendisziplin, die rücksichtslos jeden Soldaten, der seiner Grusspflicht vermißt bzw. nur sehr mangelhaft nachkommt von der Strasse abführte.- Wie ich unmassegeblich hörte, soll sich die Lähmung eines Infanteristen neben freier Kleidung, Unterhose und Verpflegung auf etwa 80.-4. für 10 Tage belaufen, wofür der Soldat gerade 20.71 erretten kann, die er zuvor noch in einem bezahlt hat, zwei Tagen verbraucht hat.- Der polnische Offizier macht zum grossen Teil einen guten Eindruck, seine Kleidung ist zumeist gut, weniger gut ist das Pferde- und Wagematerial, wie auch Zäumzeug, Sättel, Stütz usw. Man kann in Thorn anfallend viel französische Offiziere beobachten, denen vermutlich Organisations-und Schulsache in Heeresangelegenheiten zufallen. Von der sogenannten polnischen Weichselkriegsflotte stehen etwa 4 vermutlich Flusstorpäde, te oder Monitore, abwechselnd bei Thorn. Dieselben führen die polnische Kriegsflagge, sind vermutlich je mit einem mittleren Funkengerät ausgerüstet, sowie mit je 2 - 7,5 bzw. 9 cm. in Panzertürme eingebauter Geschützen und je 3 Maschinengewehren, ebenfalls in Panzertürmen einseitig, bestückt. Die Besatzung dieser Boote kann meiner Schätzung nach höchstens 25 - 30 Mann einschliessen. Offiziere usw. betragen. Die Marinetruppen werden besser gestellt als die anderen, auch soll das Essen dort besser sein. Man kann unter den Marine truppen sehr viel ehemalige Angehörige der deutschen Marine feststellen, die Leute führen dort ein faires Leben und verdienen daneben noch Geld. Zum Schluss möchte ich noch erwähnen, dass Nichtoptanten, also ehemalige deutsche Reichsangehörige, die ihr Optionrecht nicht ausübt haben, zu einem grossen Teil zu einer mehrmonatigen Militärdienstzeit eingezogen sind. Es handelt sich um Leute bis zum etwa 35 Lebensjahre, die bereits in deutschen Meere gedient hatten. - 7 - Die Organisation der Kavallerie scheint z.Zt. folgende zu sein: | Nr der K.Br. | Standort | Kav.- Rgtr. | Standort der Regiment | Standort der Cader u.techn. Eskadron | Reit. Artl.Abt. Nr | Standort | |---|---|---|---|---|---|---| | I. | Warschau 18.Ul. 7.Ul. | 1.Chev. Wargschau 1.Esk. Hembertow Thorn Minsk.-Maz. (vorübergehend) | Warschau Thorn Minsk.-Maz. | 1. Batt.Warsz 2." Gora- Kalvarja | | | | I. | Rowno 12.Ul. 19.Ul. 21.Ul. | Krzemieniec Rowno " | Szarosz Wlad.Wolh. Luck | 2. Rowno | | | | II. | Wilna 4.Ul. 13.Ul. 23.Ul. | Krolewszczyzna Doksyca Wilejka | Wilna Lida " | 1.-2.Batt. Wilna 3. Batt.Wi- lejka. | | | | IV. | Grodno 1.Ul. 2.Ul. 3.Chev. | Augustow Suwalki Orany | Bialystok grodno " | 4. 1.-2.Batt. Suwalki 3.Batt.Grod- no | | | | V. | Krakau 2.Chev. Bielsk (1.Schw. Bochnia) Czenstochau Krakau 8.Ul. | | Mocnla Warschau Krakau | 5. Krakau. | | | | VI. | Lemberg 6.Ul. 9.Ul. 14.Ul. | Czortkow 2.Schw. Trenbowla Tarnopol 2.Schw. Brody, Lemberg | Stanislaw Sloczow Lemberg | 6. Lemberg. | | | | VII. | Posen 15.Ul. 13.Ul. 17.Ul. | Posen Bromberg Gnesen | Posen Bronberg Gnesen | 7. Posen | | | | VIII. | Bialystok 8.Ul. 10.Ul. 11.Ul. | Ostrolenka Grzjewo Przesnysz | Garwolin Bialystok Garwolin | 8. Bialystok 3.Batt.Graje- wic | | | | IX. | Baranowitschi 25.Ul. 26.Ul. 27.Ul. | Nowogradek Stolpce Baranowitschi | Bielsk Brest-Litowsk " | 9. Barano- witschi | | | | X. | Przemysl 20.Ul. 22.Ul. 24.Ul. | 5./Sch.Dembca 3." Rzeszow 5." Przemysl 1." Zamber 3." Staszow 3." Pinczow | Rzeszow Przemysl Staszow | 10. Radymno | | | Obige Zusammenstellung bedarf zwar noch der Nachprüfung, es wird aber gebeten, den weiteren meldungen obige Gliederung zugrunde zu legen unter begründeter Angabe von Abweichungen. - 8 - Bemerkungen. 3. Schw. Ul. 7 später Nlawa 3. Schw. Ul. 18 später Strasburg 7. Ul. bleiben zunächst in Minsk-Mazowieck. Ul.R. 19 später von Romo nach Ostróg. Die Ul. Rgtr. 4,13 und 25. bleiben zunächst in den angewiesenen Quartieren. Die Kader und die techn.Schw. des Ul.Rgt. 5 sowie des Ul.Rgts. 11 sollen später nach Minsk-Mazowieck verlegt werden. Die Ul. Rgtr. 25,26,27 bleiben zunächst in den angewiesenen Quartieren. Die Kav. Brig. »Bieniakon« ist in 3.Kav. Brig. umbenannt worden Die VII. Kav. Brig. ist in IV. Kav. Brig. umbenannt worden. Die I. Kav. Brig. ist in VI. " " III." " " IX." " " ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 206 АРМІЯ ГЕНЕРАЛА ВРАНГЕЛЯ. Численність всього І-го корпуса тепер коло 20.000; цифра не постійна з огляду на дезертирства та загошення до подорожі на далекий схід. Склад дуже мішаний: 1) добровольці, 2) мобілізовані, 3) полонені червоної армії /дезертири, інженери, салдати/. Добровольці взагалі елемент найбільш надійний, решта-елемент непевний, служать більше силі та обставинам (на всіх ступенях ієрархії). Добровольців найбільш в кавалерії-коло 50% складу, в піхоті не більше 10-10 %. В кращих умовах стоїть піхотний полк (Олексієвський), складений з останків відроджених старших полків гвардії та армії. Озброєння: поголовно озброєні рушницями і холодною зброєю тільки інженерські школи, котрих є 7 (кавалерійська, артилерійська, Серпівська артилерійська школа, інженера Миколаївська школа, і піхотні-Александрівська, Константинівська і Кринлівська) всього коло 1500-1700 чоловік. Піхота має до 60% рушниць, а кіннота лише офіцерський ескадрон по одному на кождий з своїх чорирьох полків і учбені команди, що складає всього 15-20% її численного складу. Озброєння різних систем і зразків. Патронів мало, 15-40 штук на рушницю в різних частинах і 2-3 ленти на кулемет. Амуніції майже ніде немає, подекуди самодільна. Табори утримані цілком аналогічно таборам мирного часу, скрізь чистота і порядок. Харчування дуже недостаточне, порівнюючи з зімою дуже зменшене. Трудовий пайок на людину в день тепер: хліба 450 грамів, консервованого м'яса 20 гр., фасолі або гороху 8 гр. (часто замість них дають свіжу картоплю до 250 гр. або сушенну картоплю 20гр.), цукру 20 гр., олії 20 гр., кокосової олії 20 гр., чай або кофе 6 гр.. З огляду на далеку доставку (інтендантство досить далеко від табору) та очевидних технічних перешкод в дорозі, всі ці цифри доходять до людей трохи зменшеними. Це привело до поголовної розпродажі власних речей. - 3 - чей і побільшеної продажі казенних котру переоцілідуть. Штаби господаров ні частини 1 адміністрація до штабів полків включно харчуються незрів- нано вразе 1 сільське (тут значну роль грають "мертві душі"). Росклад часу: в сім з половиною години праця вогнель, політична, до обіду кунтра. В 12 годин обід. По обіді численні наради на працю по окріпленню і узаконенню табору та різні господарські роботи. До остан- нього часу були роботи по ремонту посе з лагеря до міста (всім ворог) і проводилась пузьковоїйна кінна левазація від фронтані до міста в Інтендантській влади табору. Крім того наради в місті дал уборки ву- лиць і розгрубки пароплава. Перш ніж кільця праця була дуже інтен- сивна і черевнірно тягна. Тепер ремонт посе з будуванням задляниць при- пинено до від'їзду в Сорсік. Вільний час йде на лежання одомі, приноску грів за продажу до міста, чим саджати зароблять на хитки та на харчі. Дужовні потреби залазять майже цілком незадовольнені гавести в таборі поп надать рідко і в дуже обмеженій кількості і в великих оплаченнях. Зрід- ка по святах удаються твоя "усні газери", але за підротністю досяг- чень промовців та матеріалу ці лекції мають мало успіху. Делкий усм ні: мали кореспонденти Константинопольських газет, котрі часом прий- дили до табору. В театр, але наляк, застиня цілт платна, дуже примитивно улаштований, більша частина міст столич. Кореспонденти, котрі надходили на чолі з Сургучовим, дуже низко і детально обмальбували очевидний полі- тичний момент і події останніх четирьох років, політично проводили їд ідею монархії. В конці пількової частини з кенадра футболистів - для більшості табору улюблене забава. Характерна подробиця: коли зрідка дол- лізарть гарматні вигріли (обстріл грецьких флотом наловайського побережжя або отрігання французьких вторгнень пароплавів в проливі) цілій табор імовірно ознаменується, починаються прилив бадьорості 1 енергії. Ляли в більшості суди на війні коло 6-7 років, зріднившись з бойовою обстановкою і дуже омутки за нею. Дисципліна взагалі середня, навича партізанського характеру на останні часи помічається дух "керенщини" в відношенні до саджатів. В відношенню до офіцерства дисципліна дуже звора. По ступеням стосовності армії на першому місці стоїть викере на другому кіннета, на третьому піхота і артилерія. Чисто звичайна ди- - 3 - спілка в залежності від начальника частини вимагала для проведення в життя енергійних заходів 1 озуборих мар. Взаємне відношення офіцерства до солдат взагалі нормально, за останній час серед офіцерства помічалось запобігання поруч з без- причинною часом брутальності. Відношення солдатів до офіцерів нерід- кі в кинноти в обох випадках добрі, а піхоті значно гірші взагалі до личного складу офіцерства краще, ніж до вищого. В деяких піхотних час- тинах помічається наслідь незадоволення. За останній час помічається недовіра солдат до офіцерства-аналогічно в 1917 роком, полонювської це збільшеною пропагандою різних елементів, котрі бажають зруйнувати армію. Взаємне відношення офіцерства між собою нормальне і непевність на сі страху одності, солідарності, в насилля різниці морального, духовно- го і чого півньового рівня, різниці виховання та освіти, присутності Ідейного та шкурного елементу. Відношення до англо-французів дуже негативне, під зовніш- ньою корректністю легко бачити впинаність. Дрібні інциденти: випадки окремих сійом між французькими і українськими солдатами; більших і інцидентів доєї не помічалось. Відношення до місцевого населення кор- ректне і добродушне. До Німеччини росте випадки. Антисемитизм помі- чається, але помічається також бажання паралізувати його під впливом часу. Політичні настрої завдяки рівномаєтному складу армії го- ловна тема не не змінював і не виявляв в останньому форми, тим біль- ше, що більша частина часу енергія і політично а політичні групи це не досять сформовані. Його виявляється лише одностороння напрямки- мість до соціалізму, комунізму і інтернаціоналізму. Панування знижує за тих групах, котра буде позборою протилянні опини. Групировка партії: 1) со-ери парижського напрямку-найсільш сильна організація, котра має літературу, гроші і уповноваження. За оз- останній час вони розкинули велику пропаганду соціалістичних ідей 1 роспилу армії. В останній час вони трохи обережніші. На чолі наліга- ть полковника Генштабу Бегельдя, професора танцюв в Корниловській піхотній школі, і Колпинова. Першого арестовано в місті, другого після безрезультатного труду жили не волі. Три тижня тому назад розвідков - 4 - штаба корпусу розкрито було всерівеньку змову, котра мала на меті зробити переворот на гранях реорганізації армії 17 року. По відношенню один на інші члени усунуть або знищити признані елементи, на порт Головнокомандуючого називали генерала Гуркуна. Список учасників змови, відомий в штабах, доходить до зв'язки тихо, одначе ознакою що провідники змови записували піль- ність своїх відома, і згоди, сподіваючись на дисципліну. Кілька осіб арештовано штабером, решта вийшла на волі. Вільні активні заходи з своєї штабору було зроблено лише по приїзді до Сербії. В авлаку а цьому краще на передовій розкриття змови втік генерал Достовалов, що під- мостив в одну з бальканських держав. Після розкриття змови праця цієї групи дуже обережна і таємна. Поруч з есерами прайшить: 1) французи в французькій контр- розвідці працюють російські офіцери, особи їх не виловлені, 2) під пралором пенальтів пошукати тії к самі есери, 3) під пралором петлю- ріанців - ті ж самі есери, але мало успіху. 4) помилка дуже обережна праця масонів, центр якої не виловлено. Французи використовують змови для розшляння армії: пропаганда, висилка до соціальної Росії (500 душ), до Браалії ( півтори-дві тисячі ), запикування на від'їзд до Далекого Сходу; записувалось коло 25%. Пропаганда запису до грецької армії не має успіху. З російських монархичних партій: 1) народно-монархична пар- тія - не нічим далі розвільнення своєї програми на ліктерних оновах. Представник 11 артилерійський поручик Собченко; 2) група епископа Ве- ніаміна представлена архмандритом Анастасієм-дуже замкнута, мало рухлива і упинку не має. Взаємні помічаються поворот до Ідеї монархії, навіть без стороннього впливу, але все це видаляється туманно і нелегко. Вільняктичний елемент занурюється на далекий охід, ранні 75% цілого складу йде свої домі в Галіполі, Сербії та інших місцях. Довірка до Головнокомандуючого безумовна. Сподіваються на скорий кі- нець бойовиків і потерпляче ждуть того моменту, коли їм зволять в зсіратися до Росії. Це такий момент настане-всі воєнні грибової дос- менно віразь. Люби була вогор політичні матеріальні становища, помина - 5 - було з гуцулами, по більшості лишився он в армії. Нетерпляче йдуть від- їзду до Сербії, де щодівавсьо крали харчів, нік малесенький фран- цузький пайок. Сподіваються, ще в Сербії всі будуть на службі і всі доставлятимуть платні. Найгутнього уряду в Росії ніхто собі не уявляє, але більшість вірить в монархію. В пізеті особливо були понижені зловживання при заохот- ренні чиновників і харчами. Недавно вилешенням громові зловживання в Александровському підотному полку, де був замінений генерал Гравицький та инші офіцери. Це привело до розвалу полку; генерала Гравицького бу- ло узурпено. При евакуації з Криму генерал Гуржула хтів нібито арестувати генерала Кутепова. Це утворило атмосферу недовіри в полку; утвори- лась напруження атмосфери, потрібно використовували руйнівні елементи. При їзд ген. Кутепова до ген. Гуржула і розмова між ними вилешени напоро- зуміння чужки про бачання Гуржула арестувати Кутепова не відповідали дійсності. В Зеновській уповноважений-Пухальський, відомий надзвичайно недоброзичливим підсланим відношеннями до офіцерів; в цій установі розповсюджувались чутки-пропаганда про від'їзд в різні сторони за про те, що Народній підтримує тих, хто від'їжджає. Іншими даними Пухальського побив невідомий офіцер і він співно виїхав до Константинополя. В Корниловському полку простим солдатам служить один Дамаскин (бувший етатський зоштіль, кот- рого в 1905 році за революційні погляди охланули в управління Одесь- кого градоначальника). Він вів обережну пропаганду всередньому серед западат-тепер "пого видалено до Константинополя. В першому кавалерійсь- кому полку добровольець Коп вів тиху саму пропаганду в себе в полку і в Корниловському, він мав побачення з Дамаскиним. Тенар Копа розстріляли до його підпав один офіцер за члена одеської чечна. В авіалку в опросов всередньому армій перекорот в армії ви- леннясь, що в Александровському підотному полку був 1 досвід у поручник Хетнав, котрий служив перше в армії добровольців, потім в останньому з частинами генерала Бродова до Польщі, слушно там в армії Сазанкова-Пер- минина. Звідки він втік і приєднувався до російської армії в Криму. Він весь час вів 1 телер седе обережну пропаганду на користь Сазанкова. Ч о Хетнав формальний агент Сазанкова, чи працює за свій розмір поки не - 6 - установити не вдалось. Генерал Гуркул має намір утворити самостійний загін; він дуже обережно намічає собі коло трьох-чотирьох тисяч людей, котрі готові йти за ним і з котрими він міг би перекинутись на Кавказ, об'єднати всі антибольшевицькі повстання і начати акцію за свій страх і ризик. Його віра в можливість і успіх такої акції, його часті побачення з французькими офіцерами вказують на те, що цей план робиться не без відома французів. За останній час ця діяльність генерала Гуркула стала сильна рішучою і більш очевидною. Він пустив чутки, що з огляду на відтягання од'їзду до Сербії і з дозволу Главкома будуть формуватись загони для партизанської акції головним чином на Кавказі і по одним з цих загонів буде командувати генерал Гуркул. З окремих подій в армії треба зауважити наказ Комкору з 23 травня про вихід всіх бажаючих покинути армію і перейти на стано-вище "біженців", з тим, що після певного речинної воє, що залишились в армії, за спробу залишити армію будуть карані військовими-політичними судами. По цьому наказу з корпусу вийшло коло 20%, при чому з офіцерів вийшли військові бойові спеціалісти і більш енергійні та ідейні, що тоді говорили про салдат - лягається найбільш інертний та небойовий елемент. Коли цей наказ мав мету звільнити корпус від ненадійного та небажаного елементу, переводячи його на чистий принцип "добровольчества", то він цілком не досяг своєї мети, а ввів ще більше непорозумінь. Судачі по акті "біженців" їх молна поділити на три категорії: 1) двадцять відсотків бажавших піти кути вгодно; 2) 30 % через голод із через незадоволення працею та адміністрацією своїх частин. Переход до Кемалі майже зовсім припинився, почасти не сталося через те, що всереди заманували на це аварітуру і в наслідок цього були випадки, коли на умовлених місцях втікач нікого не заставали і деякі кінчали життя самогубством, особливо офіцери, другі вертались до своїх частин. Український рух поки що замовк ці ком. Офіцерів ті салдат, котрі блукали по околицях, грецькі жандарми стали убивати; були випадки, що знаходилися в околицях трупи невідомо ким забитих офіцерів і салдат. -7- Агітація Французів за від'їзд до Батуму дала наслідки тільки серед діменців.Французи весь час стараються використати кон- ний випадок щоб розкласти армію. Відомості з Константинополя. В інтенсивній політичній розволі Павел Милков заявив, що він не криється а своїм принципово прихильним відношенням до ідеї інтер- венції.Все питання зводиться до політичної і технічної обстановки здійснення інтервенції.В переговорах з Милковим в початку липня с.р. консервативно-демократичними колами при участі групи Бурцева було за- пропоновано провіднику на-де слідуюча прелимінарна схема праці об"єд- наних антибольшевицьких сил: Генерал Врангель "Русский Совет" Група Бурцева Група і органі Алесян- ського і Чебилова. Сердечні групи генерала Врангеля Офіцерські союзи в К-ні С.Х.1 С. Преса Групи генерала Бостико і Упорникова. Російська Армія. - 8 - Миллюков висунув таку контр-схему: "Глава"/ген.майор генштаба Коловалов/. Найбутні Установи Збори Молодий талановитий генеральний штаб О Молоде енергійне офіцерство. О Державна Комісія О Колонія вільних дімениць, О Армію "Спасення Росії". Цю схему підтримує нині агентура Миллюкова в колах Військового Агента в Парижі. 97 POLITISCHE INFORMATIONEN. Die französische Politik gegenüber Russland und Polen. Ein massgebendes Mitglied einer französischen Kommission in Berlin hatte am 7.10. eine eingehende Besprechung mit Herrn Maucler, dem Präsidenten der Garantiekommission und dem General Nollet. Er berichtet hierüber folgendes: Frankreich entwickelt augenscheinlich eine starke Tätigkeit um endgültig die Ver. Staaten in sein politisches Fahrwasser gegen Russland hineinzuziehen. In französischen Kreisen sagt man, dass die amerikanischen Missionen in Russland trotz ihres äusserlich ganz charitativten Charakters nicht gleichgültig gegen die politischen Ereignisse in der Sowjetrepublik sind. Eine sehr sorgfältige Beobachtung des inneren Lebens Russlands hat sie dazu gebracht, sich schon einige ganz genaue Vorstellungen über die Lage in Russland zu machen und ihre Ansicht hierüber ist vertraulich nach Paris übermittelt worden. Die Amerikaner beobachteten besonders die Haltung der geheimen politischen Gruppen in Russland, und sie stellten hierbei fest, dass der Einfluss der Sozialrevolutionäre, auf welche die Pariser Regierung besonders rechnete, sehr viel geringer ist, als Herr Kerenski es am Quai d'Orsay dargestellt hatte. Diese amerikanischen Informationen haben die Meinungen Herrn Berthelots über die wirkliche Rolle, welche Kerenski und seine Gruppe einmal spielen könnte, seit 8 Tagen sehr erschüttert, und in den hohen politischen Kreisen in Paris beginnt man zu glauben, dass eine Revolution in Russland von innen heraus fast unmöglich wird. Man beginnt daher sich der amerikanischen Idee anzuschliessen, dass das bolschewistische Russland bezwungen werden kann durch Bewegungen welche von der Peripherie ausgehen. In Frankreich erwägt man sehr ernsthaft die Möglichkeit einer neuen antibolschewistischen Aktion von Ostsibirien her. Man hofft in Paris von der Konferenz in Washington, dass man dort die Einwilligung der Grossmächte erhalten werde, um in Ostsibirien eine wohlfundierte Regierung einzurichten mit Hilfe von Konzessionen, welche man notwendigerweise dafür an Japan und China machen müsse. Diese Idee soll durch Philipp Berhelot in Washington vertreten werden. Man möchte von der amerikanischen Regierung erreichen, dass sie bei der chinesischen Regierung interveniere, für die Möglichkeit der Rückgabe der nordchinesen Eisenbahn an Russland d.h. im speziellen Falle an die zukünftige ostsibirische Regierung. In hohen französischen Kreisen hat man die Nachricht erhalten, dass die Mission Hoover sehr ernsthafte Verbindungen mit ei- - 2 - einer grossen Anzahl russ. Kontrerevolutionärer Persönlichkeiten in Russland selbst angeknüpft hat, welche dort den Mitgliedern der Hooverschen Mission besonders in Petersburg selbst als Führer und Nachrichtenorgane dienen. Andererseits ist man in den französischen politischen Kreisen beunruhigt wegen der Haltung der Sowjetregierung Polen gegenüber. Man fürchtet sehr, dass die Moskauer Regierung mit den Ziehlungen des Goldfonds, welcher Polen durch den Ritter Vertrag zu gesichert wurde, beginnen wird, und dass überhaupt sich langsam eine Art Einverständnis zwischen den beiden Regierungen entwickelt, trotz- man sich gegenseitig mit Noten und Ultimatums beworbert. Man für- det in Paris bestimmt, dass die Haltung der poln. Regierung gegen die Sowjets nicht fest genug ist. Bei Besprechungen zwischen dem poln. Gesandten in Paris Graf Zamoiski und Berthelot hat Zamoiski zu verstehen gegeben, dass man in Polen anfängt zu denken, dass die Protection Frankreichs für Polen in der letzten Zeit schwächer wurde und dass Polen viel mehr in der Lage sei, seine Verpflich- tungen Frankreich gegenüber zu erfüllen und leichter seine Rolle eines vergessenen Postens der europäischen Zivilisation im Osten spielen könne, wenn die lebenswichtigen Fragen, welche Polen in äusserster Masse interessieren, glatt zu seinen Gunsten ent- schieden würden. Diese Fragen sind natürlich das oberschlesische Problem, der polnisch-italienische Streit und die Einwilligung der Grossmächte zur formellen Anektion von Ostgalizien. Diese, wenn auch sehr diskrete Art von Erpressung wurde von Berthelot mit deutlicher Unzufriedenheit aufgenommen und er erwiederte Zamoiski in recht scharfen Töne, Frankreich tue alles, was es könne, aber es habe anzukämpfen gegen die englische und ukrainische öffentli- che Meinung, weil es der Unge schicklichkeit der polnischen Diplo- matie nicht gelungen sei, diese für sich zu gewinnen. Augenblicklich entfaltet der Graf Zamoiski eine rege Tä- tigkeitum den Gesandten des Vereinigten Staaten in Paris zu bewe- gen, in Washington durchzusetzen, dass die Vereinigten Staaten ihre Politik Polen gegenüber mit der Frankreichs in Einklang brin- gen. In seiner letzten Unterhaltung mit dem amerikanischen Bot- schafter und Berthelot hat Graf Zamoiski versucht, zu beweisen, dass Russland alle Vorbereitungen trifft für einen in Kürze bevor- stehenden Angriff auf Polen und Rumänien, und er hat an Quai d'Or- sey Dokumente vorgelegt, welche aus Moskau und den Grenzgebieten kamen und versicherten, dass in der Ukraine 80 000 Mann rote Trup- pen konzentriert seien und nahe der bessarabischen Grenze 500 000 Mann, darunter 15 Kav. Div. mit dem Generalstab in Uman. Von Moskau wurden auf diesen Frontabschnitten grosse Massen von Munition ge- sammelt. Nach denselben Berichten schicken die Sowjets nach Weis- russland unter der Flagge von Flüchtlingen aus dem Hun-ergebiet Agenten und Soldaten der roten Armee, welche als Kern für aufstän- dische Formationen dienen sollen, die beim Heranrücken der roten Truppen zu bilden wären. Zamoiski erklärte endlich, dass die Sow- jetmilitär Karachans in Warschau alle Verhandlungen in die Länge ziehe, damit ihre Agenten gut studieren und überall in der Provinz Aufstandsherde einrichten könnten. Diese letzte Nachricht, welche erst einige Tage alt ist, hat von Neuem Wasser auf die Mühle der französischen militärischen Krei- se geflossen lassen und von diesen sind Befehle nach Warschau an Herrn von Panafieff und den General Nissel gegangen, von diesen Enthüllungen des Grafen Zamoiski Gebrauch zu machen und die noch zögernden poln. politischen Kreise zu überzeugen, dass sie sich der Ansicht des feinischen Generalstabes und der französischen Militär- mission anschliessen müssten, und diese Ansicht geht dahin, dass eine militärische Intervention gegen Russland auch im Winter, ja segar in Winter besser als im Frühjahr nötlich ist mit Rücksicht auf die Unordnung in russ. Verkehrswesen, welche der Winter noch verschärft. Gleichzeitig aber äusserte General Nollet selbst, dass es jetzt sehr schwer fallen würde, in Frankreich für Polen die für einen Krieg nötigen Kredite flüssig zu machen. - 3 - Aus russischer Quelle: Patriarch Tichon hat an den Erzbischof von Canterbury ein Schreiben gerichtet, woraufhin der Erzbischof an die engli- sche Regierung das Ersuchen richtete, festzustellen, inwieweit der hungernden Bevölkerung Russlands Hilfe erwiesen werden könne. Die Engländer haben ihrer Agentur in Sowjetrussland den Auftrag gegeben, folgende Fragen zu klären: 1) wäre eine Hilfelleistung an die Hungernden durch Vermittlung einer Organisation möglich, an deren Spitze Patriarch Tichon stünde? 2) Mit welchen Schwierigkeiten wäre zu rechnen: a. seitens der Regierung (deren offizielles oder geheime Ein- greifen.) b. seitens der administrativen Organe und der Transportorganisa- tionen. 3) Praktische Gefahren, die sich daraus ergeben, dass diese Idee durch den Patriarchen bzw. die russ. Geistlichkeit durchge- führt werden könnte. 4) Was ließe sich methodisch bei der Verwirklichung dieser Idee tun. Die englische Agentur in Sowjetrussland erstattete fol- genden Bericht: Die gesamte orthodoxe Kirche steht unter Leitung des Patriarchen Tichon und zerfällt in 50 Bistümer, die von Bischofen verwaltet werden; insgesamt gibt es in Russland 55 000 Kirchen und Gemeinden. Die Polnisch-Orthodoxe haben nur einige wenige Hauskirchen geschlossen. Den Patriarchen Tichon sind 2 Kollegien unterstellt: 1. Der heiligste Synod, der sich aus Vertretern der obersten Hierarchie zusammensetzt und sich lediglich mit kanonischen Fragen befasst. 2. der oberste Kirchenrat, der sich aus Laien zusammensetzt, fer- ner aus Vertretern der weissen und der schwarzen Geistlichkeit. Dieser Rat befasst sich mit wirtschaftlichen, finanziellen und organisatorischen Angelegenheiten. Alle griech.-Kathol.Ge- meinden bilden Verbände, die von der Sowjetregierung legalisiert sind, wobei diesen Verbänden alle Rechte einer juridi- schen Person zugesprochen wurden. In den Dörfern ist der Zusam- menschluss der Gemeinden schwächer organisiert als in den Städten. Besonders in den grossen Städten lässt die Organisa- tion der genannten Verbände nichts zu wünschen übrig. So würde dann eine Hilfelleistung an die Hungernden durch Vermittlung der Organisation des Patriarchen Tichon durchaus möglich sein. ad 2. Sollten des Patriarchen Tichon ausschliesslich liebe Voll- machten erteilt werden, um seine Hilfsaktion zugunsten der Hungern- den einzuleiten, so würde die zweifelsohne auf lebhaften Wider- stand seitens der Sowjetregierung stossen; da die Sowjetregierung fürchten müsste, durch eine solche Hilfsaktion diskreditiert zu werden; die Kommunisten würden es in keinem Falle dulden, dass die Kirche bzw. die Geistlichkeit die Rolle einer Volksretterin auf sich nehme und auf diese Weise ihre parteipolitischen Interessen schädigte. Sollte es nun der Sowjetregierung und der III. Interna- tionale nicht gelingen, diese Aktion zu hintertreiben, so wäre mit Sie erhebt anzunehmen, dass der Patriarch Tichon, die Erzbi- schofe und die andern Vertreter der russ. Geistlichkeit beschul- digt werden würden, contrarevolutionäre Pläne zu schmieden, und man würde sie, wie seinerzeit das Moskauer Hilfskomitee, verhaften. Wenn der Patriarch Tichon auch über hinreichend ge- schulte Kräfte verfügt, um die Hilfsaktion durchzuführen, so ist keinesfalls damit zu rechnen, dass die Sowjetregierung ihm ein Ver- fügungsrecht über das Transportwesen einzuräumen würde; zudem ist schlecht zu berücksichtigen, dass das Transportwesen in Russland zerf - e - so zerrüttet ist, dass es kaum möglich erscheint, die Hungergebiete hinreichend zu versorgen. ad 3. Es wäre unbedingt erforderlich, von der Sowjetregierung solche politische und wirtschaftliche Garantien zu verlangen, durch welche sowohl die Sowjetregierung selber wie auch die III. Internationale mit Sinojew an der Spitze gebunden wäre, auf jedes agressive Vorgehen gegen die russ. Geistlichkeit zu verzichten. ad 4. Um nun diesen Plan durchzuführen müsste er formel abgeändert werden und es wäre erfürscht, dass nicht die Regierung diejenigen Instanzen wäre, welche die Hilfsaktion leitete, sondern die christl. Kirche als solche, an die ja auch Patriarch Tichon sein Schreiben letzten Endes gerichtet hat. Wenn die Kirche als solche der Regierung Hilfe kommt, so wäre auf diese Weise den Kommunisten der letzte Grund den sie haben, fortzugehen und die russ. Regierung könnte gegen die russ. Geistlichkeit alsdann nicht die Anklage erheben, dass diese sich mit contrerevolutionären Strömungen befasse. Einen Kirchenkalender für 1921, der in Petersburg erscheint, ist zu entnehmen, welche Dekrete für die Kirchengemeinschaften massgebend sind; ausserdem sind in diesem Kalender Angaben enthalten über die Organisation, an deren Spitze der Patriarch Tichon steht. ad. 5. Unbedingt erforderlich wäre, dass dem Patriarchen Tichon ein kontrollierendes Organ beigegeben würde, etwa eine Delegation bestehend aus Priestern jener Kirche, welche bereit wäre, der russischen zu Hilfe zu kommen; diese Massnahme ist notwendig, um terroristische Akte und Zwangsmassnahmen der kommunistischen Partei von vornherein unmöglich zu machen. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 2710... Берлін ... 10 лютого 1921. До п. Військового Міністра У.Н.Р. Тарнів. Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати до Вашого ласкавого розпорядження на слідуючі нові інформаційні матеріали: 1) № 206. Світло в його діяльності. 2) № 209. Становище в Малій Азії. 3) № 210. Становище в Совєтській Росії. 4) № 211. Політичні звідомлення. 5) № 212. Відомості із Совєтської Росії. 6) № 213. Становище на Кавказі. 7) № 214. База с.-р. у Празі. 8) № 215. Економічні відомості з Росії. 9) № 216. Поліця й окремі держави. 10) № 217. Політичні звідомлення. Поверений у справах У.Н.Р. у Німеччині посол: Володимир ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 608 САВИНКОВ І ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ. Д О К Л А Д ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ ПОЛІЦІЇ НА ІМЯ МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. Було б великою помилкою цінити занадто високо сучасне значення політичного впливу Савінкова і сподіватись, що він буде грати в буду- чині рішучу роль в майбутньому державному устрої Росії. Для цього зібралось вже багато фактів, головна й причина, котра може зруйнувати гадки по до наслідків політичної діяльності Савинкова лежить в роз- мірі і в суті його організаційно-політичної здібності. На це вказує минула і сучасна діяльність Савинкова. Великий ідеаліст з прямим і є сильним характером і непереможною волею разом з особистою самопожер- твою — все це зробило з нього одного з найбільш видатних революційних борців з царським урядом. Граччи видатну роль в цій боротьбі на про- тязі кількох останніх років його істнування, Савинков не розробив програму організації такої влади, котра б стала на руїнах старого режиму, не передбачав здійснення свого політичного ідеалу. В 1917 ро- ці Савинков, дочекавшись здійснення свого ідеалу, не справдив тих на- дій, які на нього покладали, коли його покликали в склад тимчасового уряду. Останнім етапом політичної діяльності Савинкова була Варшава. До Польщі він звиявив лояльнє і доброзичливе відношення. В своєму органі "Свобода" він признав ризький договір тоді, коли інші політичні російські організації в Польщі і за кордоном обурені за цей акт. Він признав його тому, що не міг нічого більш зробити, користуючись гостинністю, впливом і матеріальними васобами польського уряду. Але його крім лияється відроджена Росія в формі об"єднаних штатів, а тому, хто знає, яку роль він дуже дає в цих об"єднаних штатах, Поль- щі, чи буде цей штат "Привислянським Краєм", чи чим іншим, той бачити що Савинков не гратиме видатної ролі в історії Росії. - 2 - Перебування Савинкова в Варшаві є лише один з вчинків, які його дискредитують і виявляють відсутність всякої орієнтації і вміння вибирати людей; часами Савинков робить такі помилки, котрих перше, при своєму високорозвиненому почуттю справедливості, він не допустив би. Не дивлячись на відоме минуле таких людей як Гершельма Буланов, Одинець, він роздає їм відповідальні посади в організації Російського Політичного Комітету, тепер перетвореного в евакуаційний комітет, доручає їм касу, допускає їхніх найбільш ворогів для польської держави працювати в той час, як наша країна дає цьому всьому притулок. В цілій пледі авантюрників, брехунів, політичних симулянтів у нього є лише одна людина щиро віддана - Філософов, котрий також зовсім не видатний політичний діяч, ріняється важко і за пізно, а коли помітить, що працював серед ретроградів і германофілів, то занадто пізно жена від себе самих безсоромних політичних моненників, коли вони вситягли наробити вже занадто багато помилок, скаржиться на все польській військовій владі, часто шукає допомоги і захисту проти своїх ворогів, але частіше всього бананцю пройдисвітів, користуючись довіррям, котре має Савинков у польському уряду, експлуатує ситуацію для своїх особистих рахунків, добивається усунення а часом і арешту небажаних їм осіб серед російської колонії і все це робиться для того, щоби вкрай дискредитувати Савинкова у всіх російських колах, бо це буде єдиним засобом помсти за таку довгу революційну працю Савинкова і його наслідків в Росії. Справа про так званий атентат на життя Савинкова в зв'язку з арештом генерала Пермикина цілком дискредитує Савинкова, бо він ясно показує, як легко ця людина піддається впливу і як легко її одурити. Отже, ні політичне положення і ні блискуча майбутність не чекають в будучинні Савинкова; ця людина не буде відбудовувати Росії, бо він все виконав своє завдання в розвірі, створеним дореволюційними політичними уловами і тепер йому лишається найбільш відповідна роль-письменника мемуарів про російську революцію для повчання. -і- 3 - нападків, яких помилок не треба робити, та редагувати "Свободу" або який інший ідейний політичний орган, котрий раз у раз буде висловлю вати думки лише певної невеликої групи людей, далеких від активної діяльності, хоча й перейнятих найкращими напрямами. II. Відомості з Варшави . Російська колонія в Варшаві була дуже охвильована постановою про висилку; тепер вже успокоїлись, тому що багатьох ли- шили в Польщі, другим продовжили речинець перебування 1 тільки де яким довелося виїхати. Цими днями опубліковано нове розпорядження про повторну реєстрацію всіх прибулих з Росії після 12 квітня 1920 року осіб не польської національності з забороною проживати в Варшаві, Варшав- ському повіті та повсіх губерніальних містах, а також на Волині і всіх пограничних сусідніх до Сілезії повітах. Вагали за останній час помичається збільшення репресив- ного відношення польської влади до росіян, це пояснюється головним чином слідуючими причинами: 1) приїздом до Польщі великої кількості большевиків, котрі ведуть протидержавну пропаганду, 2) справжніми пе- решкодами, які виникають через безпреривну хвилю біженців з Росії, яка постійно збільшується, і 3) недоброзичливим відношенням настро- ем до росіян та почasti страхом, котрий панує в деяких колах поль- ського суспільства, особливо правих, визвати конфлікт з совітською Росією. Страх цей особливо видно тепер, коли все збільшується пере- конання в можливості наступу з боку большевиків, на який їх штовхає голод, важке внутрішнє становище в Росії і бажання направити увагу народу на боротьбу з капіталізмом і звалити на нього відповідаль- ність за всі нещастя в совітській Росії. В відношенні до большевиків і можливість війни з ними в Поль- ських політичних колах помичається велика незгода, викликана внутріш - 4 - німи непорозуміннями партій та боротьбою їх за владу.Більшість по- літичних груп не сачить або не хоче бачити небезпеки, яка загрожує зі сходу.Помірковані партії боються внутрішніх розруш,можливих під впливом війни,особливо невдатної,рахуються з небаланим широким має воювати,з руйною держави а також не довіряють військовій пар- тії,на чолі котрої стоять люди ,близькі до голови держави,і бояться збільшення її впливу.Військова партія відноситься з меншою одіоз- ністю до війни,тим більше,що майбутні вибори до сейму (першийзако- нодавчий) і вибори президента республіки у всякому разі зменшать їх владу а також владу маршала Пілсудського, хоч би його навіть було вибрано президентом.Великий вплив на антиросійські настрої партій має той факт, що більшість з них боїться будучої Росії більше нім большевиків,не вірять в можливість мирного співжиття з незалежною Польщею та недовіряють згаданій майбутній Росії на кордони,установле- ні ризьким договором.Це має незвичайно великий вплив на відношення поляків до антибольшевицьких організацій і до большевиків,котрі єдині (крім Савинкова та його групи) визнали нові кордони Польщі. Тимчасом большевики концентрують війська:на правобережній Україні сконцентровано 25 дивізій.Недавно відкрито змову,котра під- готовляла комуністичний переворот на Волині.Центр підготовки був ни Ррррфф.в Рівному,де захоплено багато зброї і силу документів від третього Інтернаціоналу за підписом Зиновьєва,арештовано поки що 200 чоловік,з них сто сорок жидів.Польська влада не публікувала про змову і просила газети утриматись від звідомлень про змову і про аре- шти,з огляду на те,що ще ведеться слідство.В звязку з цим а також в наслідок особистих відносин маршала Пілсудського до Савинкова,Ва- лаховича та інших представників антибольшевицьких організацій,поль- ська військова влада як що не протегує,то і не робить перешкод ріж- ним різним російським організаціям,які активно працюють проти боль- шевиків. Нота Чичерина,до якої поставилась негативно вел польська преса,обурена її тоном та нечуваними досі в міжнародних відноси- нах вимогами,почасті вказувала на факти,які дійсно малит місце,Цими - 5 - днями діячі члени народньо-демократичної фракції сейму зробили письмене запитання до уряду про зловживання росіянами права велі- сту. Інтерпеляція ця знов була продиктована страхом виникати кон- флікт з большевиками, а в другого боку через партійну боротьбу та бажання росити труднощі уряду. Розуміється, це запитання дуже скріп- ло негативно Чичерина до польського уряду. Діяльність антибольшевицьких російських організацій в Польщі на останні часи дуже збільшилась. Організації ці працюють без жадного зв'язку між собою. До них належать слідуючі: група Савин- кова, виробляючи остаточно свою програму і тактику ("Програма за- щити Родини и Свобода"), старається використати повстання в Росії, наважує а ними зміни, реде пропаганду, роспочинає партізанську акцію, правда, в дуже скромних розмірах, а тим, щоб в належний момен ввести в совітську Росію свої закони, захопити владу в свої руки і закріплювати захоплені місцевості, просовуватись наперед; причому се робота ведеться не проти большевизму, як совітський лад з вільними виборами до місцевих рад, а дрібною владністю, а проти комунізму. Активні сили цієї групи діляться на два відділи: Фінський і поль- ський. Перший об'їмає Фінляндію, Карелію, Естонію і частини Латвії, на чолі цього відділу стоїть генерал Ельвенгрен і помічником у нього для Естонії лейтенант Вреде. Відділ цей є найбільш активним і організованим, насамперед тому, що Ельвенгрен сам працює, друге тому, що Фінський кордон доступний для розвідки, нарешті відділ цей має найсилкші матеріальні засоби, позал. Ельвенгрен дістава кошти не лише від Савинкова, але також від Франції і від Фінляндії. Доне- сения Ельвенгрена під час Кронштадського повстання весь час гово рили про труднощі і стримували від передчасних виступів. Одначе за останній час большевики розгрошили в Нетербурзі організації, яка працювала з Ельвенгреном, але по характеру своєму була безпартийною. З огляду на це канони на повстання там упали і тому Савинков одер- ває свій від "їзд до Фінляндії, хоч паспорти все взяти на ім'я Са- винкова. Дорентала та його жінки і двох дітей отримав ад"стантів. Польський відділ під безпосереднім керуванням В.В.Сав - її - нова (брати Б.В.) сформований і виступає трохи "кустарно": зв'язки має випадкові, головним чином з повстанцями в Білорусії, агітаторів посилають багато, але вони не заходять досить глибоко в Росію. Тепер багато агітаторів і організацій "проволилось" і сельськими розстріляли багато досвідчених і чинних робітників. Агенти дають відомості поликам і французам і від них дістають субсидії, через те часто злодійзувать і дають невірні відомості. Партизанські відділи працюють слабо і організація їх примитивна. Зарів Павлова, наприклад, пройшов недалеко до Холму Покровського, пропаганди успішної вести не міг і не пів, позаяк в відділі було всього двоє сільських інтелігентних людей, а цілий наслідок активного виступу виявився в розстрілі двох сельцянків, розвідання також зроблено не було жодної. Відділ годить завше тими самими власками, через те тиждень тому назад загинув полковник Васильєв, який пів новий відділ. Він попав в сельцянську засаду, втратив багато людей обидви і раненими і мусив відступити. Крім вище згаданих відділів формує нові військові частини в районі села Глибокого в північно-східній Польщі, під назвою "росочих дружин". Там сконцентровано коло двох з половиною тисяч людей в бувших армій Першина і Балаховича. В селі Глибокому знається відомий полковник Ерман, який дає пропуски, на підставі яких польська військова влада дає зброю і пропускає до соціальної Росії. Військова черування належить: Генералу Ярославцеву (по словам військових спеціалістів-невдійонні) - креатура Балаховича; генералу Миколаєву (креатура Балаховича, в діяльності капітан) кап. Сат. Данилову (талановитий партизан, цілком ідейний чоловік, з села Покровської губ.). Група Балаховича збудована по принципу самостійності Білоруська республіка-рук створений і почали підтриманні полкани. Балахович-старший пристав до нього як авантюрист. Його брат Іосиф бачить в звільненні Вілоруси етап до звільнення Росії. Відділ формується також під назвою робочих дружин-сільських та лісних в районі Білевичької Пуці-досі зібрано півтори-дві тисячі людей. - 7 - Відділ Балаховича користується для розвідки агентами Савинкове, про- ші дістає від польського генерального штабу. Провінники - брати Ва- лаховий і ротмистр Влин. Група отамана Ангела-жидиче російницького типу-коло 1000 чоловік, з певністю ні до кого не належить, але підтримує зв'яз- ки з українцями, Савинкови і повстанцями. Прямо в напрямі Мозиря. Що торкається останніх армій Пермикова і Балаховича, то вони цілком дезорганізовані і як бойові одиниці не існують. Савинков при наборі армії виходив з принципу об'єднання всіх протисольських, позначає генерала Врангеля, правда, не киро, але під впливом армій і держ. своїх співробітників , які мали тоді на ньо- го великий вплив. Після Кримської катастрофи Савинков відірвався від Врангеля одверто, але про це офіційально не заявляв під впливом Один- ца , хоч росповсюджував проти генерала Врангеля в Росії відозви. Для того, щоби очистити армію від небажаного елементу, Са- винков вислав за чекі Польщі а також з концентраційні табори в Донбас 1 цим зруйнував свою армію. Краща частина офіцерства була се- зумовно віддана Врангелю. Інші бойові елементи пішли з армії, частин на їх вступила в оформовані Балаховичем дружики . Особливо сильна пропаганда проти Врангеля ведеться серед козаків, не енергійно пра- цює Гнилоробов. Між іншим Гнилоробов видав горяче пропаганду само- стійність і дав наказ про церемоніальне виконання народних Донсь- кого і Кубанського гинків. Коли такі організації не вждали тепер для Савинкова, то вони лишають його змоги- в випадку виходу його військових груп з польських таборів і переходу до активних виступів-опертись на них в випадку конфлікту з представниками сілья поміркованих течій ці військові частини повстануть проти нього. Савинков не розуміє і по- силляє в село Глибоке лише після старанного фільтру, але й там ідей- них прихильників він ще не має. Савинков тепер держиться лише звяз- ком з маршалом Плещевським. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 209 СТАНОВИЩЕ В МАЛИЙ АЗІЇ. 1. Положення Ангорського уряду. Останні поразки на фронті заставили Мастава Кемаля ого – лосити загальну мобілізацію. Мобілізовані знов відправляються в Каредо армії Карабекера пані, значна частина мобілізованих дезертує. Позалк військові частини Казима пані не бажають йти на фронт до Кемалля, турецька команда робить слідуючі заходи: об- являється наказ про мобілізацію армії Карабекера пані салдат з районів Трапезунда, Бейбурта, Ердзіржана, Сиваса, Ангори та інь- ших місцевостей Анатолії, і коли салдати приїздять до дому, їх негайно хапать і під конвоєм відправляють на фронт. Одначе ці заходи тільки збільшують дезертирство. В запілля армії блу – каеть великі загони дезертирів, нападають навіть на офіційні установи і взагалі наводять паніку. Наприклад, піл Трапезундом і Бейбуртом оперує дуже значний загін греків і лазів, котрий напа ае на транспорти зі зброєю і харчами, грабує населення й навіть недавно напав збройно на один з жандармських відділів, де знайдив всі документи. Населення прифронтової території тиме- кає в середину, збільшуючи дезорганізацію і паніку. Серед насе- лення починають говорити про необхідність припинити війну, щоб унікнути цілковитої руїни. Грецьке населення арештують і відпро- правляють до Карсу. Паніку в запілля збільшують також грецькі аеропланн, які бомбардують населені пункти і запілля армії. Турки нарахували до 35 гречьких аеропланів. Вльокада греками черноморського побережжя цілком зруйну- вала турецькі військові плани і руйнуюче вплинула на дух армії -2- Позалі сухопутні шляхи в дуже лихому стані від Ерзерума до Ангори і Сиваса треба їхати майже мисць. В Трапезунді адміністративна влада заступлена новою, більш енергійною і з'ятною, котра прислана в Ангору. Стару владу обвинувачували в слабості відносно греків. До Трапезунда прибула нова Совітська Місія з жидом на чолі. Операціями курдів проти Кемаля через Султан Бек (Султанов під час великої війни був старшим лікарем одного з полків третього казацького корпусу). Він підтримує також армяно-та- тарські загони, які б'ються проти большевиків. Його підтримує Персія. З походження він курд. Повстання курдів перешкоджає Кіазима Кара Бедир пам'ят як небудь допомогти живою силою армії Мустафа Кемаля. Між Трапезундом і Батумом греки і міноросці потопили кілька пароплавів зі зброєю і набоями. Ближада ана голійського по- бережжа робиться греками дуже добре, вони не пропускають навіть фелог. Бувлі урядовці особливого відділу Грузії-Росунія, Петріа- ївіллі і Кемаларія, які виїхали з Батуму, увивши та ограбувавши багатого грека, вступили на службу в контрольний пункт Батум- ського порту. Таким чином, установився звязок між Кедія, котрий служить у Французії в Царгороді і Батумом. II. Становище в Царгороді. Націоналістичні організації виробили статут для Царгоро- ду. Багато тисяч народу записалося в членні організацій. Вони будуть направлені по звозі до Анатолії при допомозі турків. З другого боку партія "вільної згоди", опираючись на султанський двір, робить енергійні заходи проти партій націоналістів, котра дуже небезпечно розвивається, особливо в Царгороді. В цьому напрямкі треба зауважити утворення нової партії в Царгороді під назвою "Відродження Рідного Краю"/Алай Ватан/, -3- дістала вже офіційний дозвіл. Управа партії в Стамбулі. Провідником партії є Аднан паша. З членів, які заснували партію, найбільш видатні: Зівер-Бей, Ізмірлі-Газіф-Ісмаїл, Кірац, Хаджі паша Хаджі Раух і Рухді Моллах. Партія ставить собі на меті всіма силами підтримувати Султана а також розпустити Велике Національне Зібрання і скинути сучасний кабінет міністрів. Вони мають на думці добитись повороту до влади Дамада Феріда паші, которого просить вернутися до Царгороду і взяти на себе керування рухом. Турецький військовий міністр в Царгороді зробив недавно слідуючу заяву: "демісія деяких моїх товаришів по кабінету була наслідком призначення великим влазером Фаїх Нусхета Бел міністром фінансів без попереднього обговорення питання про Йог призначення в Раді Міністрів. Одначе становище міністерства тепер усталене, кабінет працює солідарно, здійснюючи вироблену з початку програму. Єдиний метод кабінета та є здійснення максимума національних надій і закріплення можливо видиче миру на еході. Націоналістичний рух, який почався вже давно, досяг тепер моменту, коли Ангора держить ДА в свої руках цілу Туреччину. Коли націоналістичний дух переможе в розпочаті боротьбі не може бути сумніву, що буде заключено почесний мир, котрий анудре Сервський договір, загрою нашого істнування. З приводу положення в Анатолії уряд знає більше, ніж було опубліковано в газетах.. тримаюсь погляду, що чим далі греки поступають наперед, тим сильніші вони наближаються до прирви. Анатолія подібна до великої бездонної криниці, котра заглубляється, починаючи від Ін-Ені-Сиваса-Еразерума. Тепер греки стоять в цій криниці і питання в тому, як вони з неї вийдуть." Міжнародною Комісією, котрій було дано завдання розслідувати питання про знущання греків над турецьким населенням, подано слідуючий доклад. Комісія точно встановила, що греки з метою забезпечення свого запілля, особливо від кемалістських загонів, методично руйнували всі мусульманські села, починаючи від лінії фронту до запіль. Комісія обвинувачує в знущаннях як грецьку так і турецьку владу. Заключення комісії редаговано слідуючим чином: "Комісія держиться тої думки, що звущання, як над християнами так і над мусульманами не гідні культур- ного уряду і що в місцевостях, окупованих греками, в знущаннях винні греки, а в місцевостях під режимом кеналістів відпові- дальною мусить бути турецька влада." Відносно Ізміда в докладі сказано слідуюче: "Доказано, що на протязі останніх двох місяців греки і турки робили по- мітки. Немає сумніву, що на території Ізмідського півострова було занотовано велику кількість з ушань, але адеться, що з боку турків їх було більше і відбув коротких, ніж з боку гре- ків." III. Відомості з Анатолії. Ава-Бугас. Ава-Бугас-послідній царгородського уряду, там стоїть загін державної жандармерії в 35 душ, далі по селам стоять ще четники Ангорського уряду. Кандре. Штаб четників стоїть в місті Кандре. Чети склада- ються головним чином з місцевих дадей, які не були мобілізова- ні, попадаються і з сусідніх територій (лязи, курди). Четники носять цивільний одяг, живуть на рахунок місцевого населення і мають власну зброю і амуніцію. Від уряду четники дістають пла- тини, але на протязі останніх 3-4 місяців їм фактично нічо- го не виплачувалось. Озброєні четники віртовками, револьверами та кинжалами. Управляються вони виборитими старшинами, але в штабах загонів є також офіцери, призначені військовою владою. Рушниці у четників головним чином системи Маузера, але за ос- танні часи є багато і російських, проданих рофейськими солдата- ми. Так в початку червня в Кевкелі (порт в 10 верстах від Кан- дре) прибула з Царгороду федога з російськими рушницями та набоями. Власник фелоги турок продав коло триста російських піхотних рушниць зі 100-125 набоями на кожну по 25-30 турець- ких лір, купували четники і цивільне населення. -5- Ангора. Ангора переповнена державними і військовими установами 15 червня в Ангорі стояла піхотна дивізія /двадцять тисяч багнетів/та дрібні кінні і артилерійські частини а також команди штабів та адміністративні установи. В Ангорі стоїть військова школа, піхотно-кавалерійська, в котрій вчаться по одному батальйону піхотних та кінних інкерів. Серед професорів в школі є кілька німецьких офіцерів. Німецькі офіцери працюють також в штабах частин Кемаля, при чому в штабі одну з найбільш видатних посад займає німецький генерал Ульман. Багато німецьких офіцерів слугить інструкторами та авіаторами, але в останніх немає апаратів і майстернь для направки старих. Російських військових членів в Ангорі немає, є лише "конвойна команда-при російській совітській місії. Совітська Місія. Совітський представник Соколов-старий комуніст. Члени совітської місії живуть дуже широко, часто влаштовують обіди, вечері і ц.н./и. Більшість членів місії 1 конвойної команди-мусульмани, добре говорять по турецьки. Салдати команди добре одягнені і озброєні, по кавлярних часте частують місцеву публіку. В Ангорі є також багато російських робітників та майстрів на набойному заводі і в ремонтних майстернях, а також чимало російських залізничників. В Ангору через Батум та Новоросійськ привозять російську зброю, амуніцію, різні військові матеріали та необхідні інструменти для майстерень. В Ангорі стоїть також "Штаб Зеленого Прапору" В цьому штабі є також від російських мусульман втборинці Хаджі Алі Бей, який користається в штабувельким впливом. Він стоїть в приязних зносинах з совітським представником Соколовим. Турки запевняють, що Ізмід було взято в мусульман Кемаля по розпорядженню штабу "Зеленого Прапору". Населення надає цьому штабу, який складається з офіцерів магометан та виборних делегатів цілого мусульманського світу, велике значення. Під Зеленим Прапором стане на думку населення, цілий мусульманський світ. -6- Трапезунд. Через Трапезунд з Новоросійська і Батумі, совітський уряд постачає Мустафа-Кемаля військовим матеріалом. В кінці червня через Трапезунд пройшли обози 38 та 42 совітських дивізії в 150-160 возів. Населення Трапезунду запевняє, що війська пройшли раніше, але скільки і де-невідомо. В Трапезунді російських військових частин немає, але охорони побережжя стольть від російського кордону до Трапезунду батареї 30 і ще одної невідомої російської артилерійської бригади. В порту Трапезунда російських військових і торгельних суден немає. Бузькоколінна залізниця зруйнована і не функціонує. В Трапезунді є совітська місія і при ній дуже нечисельна охоронна команда. В місті стоять також турецькі війська і загони четників. Місцеве населення -нази добре засвоїли собі сольшевицькі звички: крадуть і грабують без сорому. Всі лази, не виключаючи і дітей, заявляють, що вони бойовики і лаять Ангорський уряд за часті мобілізації та реквізіції. Люди, які мають змогу дістати відповідний дозвіл, переїздять до Ангори, решта живе в постійному страху і йде якогось перевороту. Іноболі. Іноболі є одне з головних баз турецької армії на чорному морі. Тут провадиться мунтра мобілізованих, тут також розстановано головний пункт для прийняття добровольців, як турків з Царгороду так і інших національностей. П'ят має спеціальний російський відділ для перевірки всіх нових добровольців армії Франгеля, Лезерри та Грузинської. На чим російського відділу стоїть сотник Чорногуб, котрий перше служив в Царгороді і тепер вступив на службу до Кемаля. На протязі місяців грудня і січня, лютого і березня через пункт перейшло коло 6 тисяч офіцерів, козаків і солдат, з котрих частина вступила до російської дивізії Султана Пухіл-Гірея, артилеристи в різні дивізії, але не до артилерії, спеціалісти та інженери в різні частини, установи, фабрики та майстерні; хто не бажав служити - тих інтерновано в концентраційні табори. Тепер, коли з огляду на північ закрито кордон, з Царгороду приходить мало добровольців, за червень через пункт пройшло всього 38 чоловік. -7- Торговля і транспорт в Анатолії.Комунікація в Анатолії в дуже лихому стані: їздити можна тільки верхи і лише пої дельким шляхам на карбі.Шосейних шляхів майже немає,залишниця в районі Ангори фун кціонує дуже слабо в наслідок відсутності матеріалів для ремонту вагонів і рельсів.Паротаги оплачуються деревом і дереваним вуглем, бо кам'яного вуглю немає.Населення заборонено переїздити з місця на місце,дозвіл видається дуже рідко.Все це недобре впливає на торговлю.У населення реквізовано коней та чулів для військових по треб.Ціни на продукти першої потреби дуже високі в три-чотири ра- зи більше за Царгородські. Відношення до Царгородського уряду і до Султану.Кемаль папа ненавидить Царгородський уряд,шейль уль Іслама він збирається по- вісити першим після завантя Царгорода.До султана він писав:"як зумієш і далі вести себе добре і не підведеш мене і всього ту- рецького народу перед Австактом,то ми тебе виберемо султаном,коли прийдемо до Царгорода".(повідомлення турецького офіцера Сурей без в Анторі)Серед народу падик х користується великою популярністю, посали при ньому воїм киновс краце і вільниця,податки також були значно менші.Загалом нарід потерплаче доцідае повороту старого уряду падишаха. Відношення до німців. До німців Кемаль ставиться дуже добре. Агенти Його запросили на службу з Берліна коло 200 німців різних фахів,переважно офіцерів і інструкторів.Всі ці відомості походять від інженера зтройника Вебера,який служить в Ангорі.Населення ставиться до німців з великою симпатією. Відношення до росіян. По словам Сурей осл,турецького офіцері який служить в Ангорі,Мустафа Кемаль ставиться досить добре до росіян,особливо якщо/т6/тб/бб11111111,але не має до них особ- ливого довірня,за винятком російських мусульман.Населення взагалі також досить добре ставиться до росіян,особливо як що знає,що то бруньовики.Це останнє полюється більшевиком од агітацією. Відношення до росії в Царгороді за останній час погіршало,появи серед народу йде чутка,що росіяне помогають грекам. -8- Совітська агітація. Між Ангорським і Совітським урядом очевидно існує якась згода спеціальна, позаяк совітські агенти ведуть в Анатолії спереду пропаганду і ніхто їх за це не переслідує, не дивлячись на те, що агітація ця не подобається владі. Совітські агенти користуються тим, що турки звичайно сидять по кав'ярнях і люблять балакати на політичні теми. Совітські агенти одверто говорять по кав'ярнях, що національне зібрання не здійснить бажання народу, бо воно все складається з бейів і духовенства і в ньому найже немає радових робітників і селян. Тому необхідно вибрати нове національне зібрання на зразок російських совітів, яке складалось би виключно з робітників і селян. В Росії, наприклад, царі і дворяне весь час воювали з турками, а коли стали на чолі робітники і селяни, то вони зразу ж зрозуміли, що власне турки їх прийняли і почали помагати їм зброєю та військом. На мель братній російський народ не може зробити туркам бажаної помочі, бо о Турції керують не селяне і робітники, а генерали і буржуї, які надто цікавляться нудями і гором народу. Росіяне прислали до Ангори велику мільйонсть золота, але не знаючи що це золото дістав солдат, робітник і селянин. Одним словом совітська агітація стремить до того, щоб переконати турецьке населення в тому, що найкращим фронтом уряду будуть совіти російського зразку. При агітації серед солдат совітські агенти користаються слідуючим способом: вони починають дивуватись, що таке завалте, хороше військо за останні десять років терпить постійні поразки, а потім починають пояснювати, що це винна виключно офіцерства і генералів, котрих необхідно контролювати через своїх солдатських представників. Настрій населення. Найже кождий турець каже собі: я брехневий" цілком не даючи собі справа в змісті цього слова, а коли к йому починають поясняти справжнє значення бельшевицької ідеології, то він завдаляє: "ні, того не можна робити, закон не дозволяє." Народ ставиться з незадоволенням до Ангорського уряду з огляду на такі податки, зв'язані з постійною війною. Одні йдуть спасиня від якоюсь реформатора, який повинен завитись, другі бачать єдине спасіння в падіннях. -9- Соціальна революція в Анатолії дуже мало правдоподібна, але Ангорський уряд і Кемаль пана можуть впасти і навіть в ближчий будучині. Мобілізація 1 настрій війська. В початку липня в Анатолії була об'явлена мобілізація, очевидно не призваних років. В багатьох місцях населення рікало в гори, щоб ховатись від мобілізації. Четники і кандари організували справжні лови таких дезертирів, при чому багатьох арештованих за хабарі потім випускали. Під впливом останніх поразок на фронті збільшилось дезертирство 1 зі стойових частин. В цьому салдати обвинувачують вичу ко- манду і офіцерів. Крім того салдати скаржаться на те, що родини їх вдома не дістають і той незначної допомоги, 5-7 лір туруць- ких на місяць, яку обіцяло урядом. Всі ці обставини в зв'язку з совітською агітацією наводять в раді армії деморалізацію і не- певність в благополучному кінці цієї війни. Судячи по настроях мас і армії, можна з великою правдоподібністю сказати, що коли Мустафа Кемаль не одержить сторонньої допомо- ги, то війна з греками буде програна. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 210 I. СТАНОВИЩЕ В СОВІТСЬКІЙ РОСІЇ. II. ВІДОМОСТІ ПРО ЧЕРВОНУ АРМІЮ. III. ІНСТРУКЦІЯ, ЯКУ ДАТЬ АГЕНТАМ РОЗВІДЧИКАМ РЕЄСТРАЦІЙНИХ ВІДДІЛІВ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ, КОТРИХ ВИСИЛАЮТЬ ДО ПОЛЬЩІ. IV. ПОРЯДКИЙ РУХ В СОВІТСЬКІЙ РОСІЇ. V. ВІДОМОСТІ ОДЕРЖАНІ З ПОЛЬСЬКОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ. Підтверджується розташування військових частин 3-х залізничного фронту в таких пунктах: 5. стрілкова дивізія м. Вітебск/бригади в районі Полоцка, Лепеля і а. Городка. 4. стрілкова дивізія м. Борисов/бригади в районах :Смолевичи/дві бригади/ і Боркеова /одна бригада/. 3. стрілкова дивізія м. Бобруйск/одна бригада/в районі Могилева і Слуцка . 8. комонний полк м. Сураж/комонний полк в районі ст.Глуск. Охорона кордонів: розташування ВійськВ Ч.К.таке плас військ-Смоленск,тоб 20 прикордонної бригади ст.Оболь,тоб 21 прикордонної бригади-Слуцьк. 20 бригада складається з 6 батальонів /150,151,152,153,15 155/.21 бригада складається з 6 батальонів/156,157,158,159,160, 161/. В прикордонні відділи входять участки двох прикордонних: батальонів.Бозташування прикордонних відділів таке: м1 прикорд.від-Полоцк/уч. батальонів 152 і 153/. m2 - Шепель ун. - 154 и 155/. m3 " Мінск/~ " 156 i 157/. m4 " Слуцк / " 158i 159/. -2- №5 прикорд.від. Пітковвічі/уч. сатальонів 160 і 161/ №3 " " Себон/ " " 157 і 151/. Червоні війська на українському фронті почали концентрацію в районах Шепетівка-Винниця-Кмеринка-Проскурів-Каменець-Подільський. В ці райони прибули 13,4,22,50,75,33, стр. дивізії і «"Днк» і Татарська кав. дивізія.Крім того, Галицькі частини, сполоні раніше в районах Умані і повіті і Черкаси-Кременчук, були наново обмундурванні, наділені великою кількістю настроїв/250 ка мріо/скорострілами й гарматами виїхали сполоними в напрямці Вапляра-Кмеринка-Проскурів.а концетре ннями в районах Кременець-Гусятин. По секретним відомостям, одержаними воєнкомами дивізії, дальша праця галичан муєть бути скерована на формування лінії Збруча і викликання в прикордонних повітах антипольське повстання. Утворить східно-галицькій радянській уряд, хоч би й фіктивний, який негайно почав вимагати допомоги від совітської Росії і України. Це поміч необхідно буде дати, хоч би для того, щоб при допомолі Східно-Галиць кого Челіба, зласти Росію від году. Число галичан в совітській армії доходить до 20 тисяч. Червоні частини, розташовані на Україні мол саране, низьать усе що можна з'єсти. Наприклад в районі Олеська, вони велили повикопувати майже всі картошки. Селище в цьому районі стратегічно обурені, були ви- падки, що окремих червоноармійців забивали. Розташування військ і їх приблизна кількість: Піхота. 25 стр. див. м. Вердичів/бриг. в районі Ковалин-Ямковець/ багнетів………………13.500 44 " " м. Житомир/бриг. в районі Староконстантинов-Полонне Лушполь це дивізія поповнила 19 стр. див. багнетів 22.000 22 " " м. Винниця/ багнетів………………12.000 9 " " м.Винниця/переформована в дивізію по охороні кордонів/багнетів………12.000 59 стр. див. м.Винниця/бригада в районі Калинівка-Янів-Хмельник / сагнетів………………12.000 75 " " м. Винниця/ багнетів………………11.000 -3- 13 стр. див. м. Імерика /сагнетів ...................12.000 бригади в районі Імерика-Бар/ 33 " " м.Імерика . Сагнетів......................215.000 12 " " м. Вапнярка / бриг. в тім не районі/сагнетів 13.000 24 " " м. Райсин /бриг. в районі Райсин-Гранов -Теплик/ сагнетів ...........................................23.500$ 45 " " м.Умань/ бриг. в районі/Христинівка-Занків-Дзеньлєлевка /сагнетів..........................................22.000 Галицькі війська заселення /м. Ненецький/.Армолиці-Гусятин/ Сагнетів ...........................................20.000 Прикордонні війська від Дністра до Мепетівки сагнетів 9.000. Всього разом сагнетів..................196.000 Кінцота. Татарська ливізія Непетівка-Бердичів набель...............2.000 Банкір.кав.бригада Бердичів "..................................2.000 2 кав. див. Проскурів "...........................................4.000 3 кав. див. Староконстантинів "..............................3.000 Дика кав. див. Каманець-Подільській ".....................5.800 17 кав. див. Летичів "............................................3.500 16 кав. див. Літин/сфори збриг "..............................3.200 Котовського/ 8 кав. див. Брацлав "...........................................5.500 4 кав. див. Аннівка ".............................................3.200 6 кав. див. Манастирище "......................................3.000 Разом шабель.................................35.400 Разом в районах концентрації рахується 196.500 сагнетів і 35.400 шабель. Встановлено стоянки артилерії:44 ливізія має артилерійський дивізіон силом пістьнацять 3" орудій, які зараз на лівому березі Случа в таких селах:Волиця,Понятовська Великі і МаліЗазулєнці. Всі частини є в повній боєвій готовності і мають знаменитий зв'язок Штаб гарматного дивізіону міститься в м.Криволого Артилерійський парк стоїть в Староконстантинів!. -4- 17.кав.див. має гарматний дивізіон склад до 20 5" орудій, розташованих коло Хмельника. 8.кав. див. має 5 батарей склад до 20 3" орудій. 45. стр. див. має 16 3" орудій. ПОВІДОМЛЕННЯ З СОВІТСЬКОЇ РОСІЇ. /виписка/ Під час приїзду штаба 1-го мінного корпусу в м. Винничи були вишити оголошення: "Бий Жидів, спасай Росію". Але після опер- вання 5 тулів керенок від нізта 1 багатьох річей та одягу погро- му не було. В Києві було вибілено в радянських установах таке офіційне оголошення: "З огляду на брак паперу 1 фард, платна претагон трьох місяців видаватися не буде" але за те дозволили напів офіційно у вільний віл праці час торгувать/спекулювать/, видавши річні командироєки для полотенців, а залізничникам відпускаючи навіть окремі вагони. Відомості про Червоної армії. 2 Кілна армія. Командувач арміє/штаб у Тіблясі/ ГНІКЕР, був штаб-капітан /був командуючий 13. радянською армією./ Начальник штаба армії був генерального штабу полковник РЕПІЗОВ. Воєнком армії КАРАБАЄВ Політом армії ПАВЛОВСЬКИЙ. Начальник політвідділа ДРУЯН. Начальник упресління Формувань МЕЛЬКОВ. Начальник загального відділу ВАНГТІН. Начальник особого відділу ПАНКРАТОВ/матрос/. -5- Укріпленням районом Олеса-Миколаїв–Очаків керує Піні, був. капітан 2. ранги. Начальник штаба морських сил Чорного і Азовського моря є Донбровелький. Морською оборонною міста Олеси керує Зикін, був. лейтенант. Головою че а Донбасу є латин ХОЛЬСТЕН, який жив раніш у Вельгі Секретарь Борисов/Бахмут/ Товаришом голови Донської облєтної чека є АКІМОВИЧ, жил /ках Ростов/ 9 радянська армія перекидається з Батума в Закаспійськ область у Персія. 11 армія перекидається із району Ваку-Тифліс в район Батум-Ка- ре. Представником радянського уряду в Ангорі є НАЧАРАНОВ, в секретаріаті того ж представництва входить– Еліава, Нікольській і Рідель. Із радянської Росії в Царгород приїхав Сольцовиць НАБОКІН, приятелями його є Бекіров, перебуваючи нині в Анатолії, а та- кож Османов і Куманов, перебуваючи в Царгороді в буреї графині Вобринської і збираючись також виїхати до Анатолії. Антонова схоплено і розстріляно під Саратовом. Його відділи групуються зараз вздовж Волги. Останнами відлівів є – Білий, Бурлак,Чалий, і Ерофєєв. Штаб 4 сов. армії розташовано в Покровському, в самому місті стоїть 33 стр. дивізія . Щодня висилаються ешелони в Сібір -6- В Царгород із Галіполі приїхав капітан Всеволод НЕВЕЛЬ / служив у Галіполі в штабі одної дивізії/. В 1918 році це генерал Невель був головою Ісполкому Георгі- євського полку в Києві і під час облоги цього міста він перей- шов в усім полком до останніх. Він довгий час служив у больно- виків на відповідальних посадах, а потім якимсь чином опинився в Добровольчеській армії. Можна думати що він є совітським агентом. Інструкція яку дають агентам розвідчикам реєстраційних відді- лів червоної армії, котрих висилають у Польщу. Необхідно вчити самих співнік заходів для виявлення: 1. Ністоперебування, функцій і призвіща керовників Білоруської Ради / Польської орієнтації/ 2. Відношення до неї польської влади, офіційне і дійсне наявні на увазі істнування активних білоруських центрів у Новімкін, Лу- пинці і інших пунктах ще не виявлених. 3. Перевірити знову зформовані і формувані полки і батальйони, та- моженні, прикордонні, їх склад численність, і приналежність до вихих одиниць. 4. В звязку з демобілізацією польської армії необхідно виявля- ти слідувачі питання: а/ в яку форму вильеться польська армія- штатний склад переходового періоду і штатний склад періоду мир- ного часу, б/ які роки служби думають залишити як для комендулу так і строєвих чинів, в/які роки і якого віку людей демобілізо- вано і оскільки не було на шляху демобілізації тертя, г/доля запасних частин з скинченням наміченої демобілізації, д/систему розвертання армії на випадок війни, е.т. чи буде в період мир- ного часу істнувати в частинах скриті кадри для згаданого роз- гортання частин, і чи буде істнувати система запасних або ре- зервових частин другої черги. 5. Істнуючу систему телеграфно-телефонної сітки / напрямки на гістралів і кількість проводів, б/ постройку нових телеграфно- телефонних магістралей, в/які магістрали в ремонти і чи підля- -7- parts Komu., g/ розташування і істнування спеціальних складів д/ розташування бал формування, е/ число заволів найотерень і ремонтно-будівничих частин , виробляючих електричне майно зазначенням їх містонаходження д/ розташування частин звязку, їх склад і організація. е/ постачання військ зв'язку, системи і кількість апаратів в учитку, ж/ містонаходження і скла радіостанцій )/організація і засоби телеграфно телефонної розвідки, и/ стан сил повітряного зв'язку . Агенти розвідчики мають доставляти документальні данні про всі розташовані частини, їх пересування, численність і т.п. вагалі все те, до транплетсьон на його участкові. Для одержання цінних відомостей , секретних і оперативних наказів необхідно просунутись у штаби, с.т. зв'язать знайомство з телеграфістами а тими особами, від яких можливо було би одержувати експерти військ. Має позпроривний догляд на всьому участкові про всі пересування військ зв'язку, с.т. а/ які частини, відкіля і куди переходять б/ ціль їх виїзду і приїзду, в/нумерація склад, принадлежність, озброєнність у численність і розташування у вашому районі, їх політичний настрій і дисципліна; також слідкування треба робить у всіх їхніх частинах, як. напр. артилерія півночі і великого роду долаткові війська . В найкоротший термін усталовити документально організацію частин Валаховича, постачання їх Польщою, істнування головного Білоруського Комітету, совєту народньої оборони батьківщини і волі, їх містонаходження, членів і черовників. Істнування, містонаходження і привідна членів Всеросійського Союза Оборони Батьківщини і Волі. Склад численність сформованих і Фоумуских відділів і полків армії Валаховича і інших, їх розташування, напрямок, нумерація і озброєння. Звернути велику увагу на польську агентуру, с.т. тільки виявити куди направляють агентів, їх призвілка місця перехождемарк. лінії, і/ необхідно дістати їх фотографії. -8- Продовольче питання; постачання частин військ, рух транспортів в лові лінії, їх перепуски здійсність, і нормальний рух потягів Організація військово громадянської влади і політичний її наст- рій. Відомості поставлять головне підтвердженням документальними дан- ними, не менше чотирьох раз вп місяць, через своїх кур'єрів. Періодично висилати найповніші газети і журнали, по можливості центрального видання. Придбати волоко ціною ехему розташування військ, мифр погра- ничностеї а головне переписку, секретні накази і розпорядження. Все це віднести в другу чергу, в першу чергу в/в звернути найпіль нійшу увагу на організацію Санд Балаховича і иних, і вилонити в Лунинці істнуючи три білоруські полки, ніси Адамовича. Необхідно як найшвидше істати закордонні 1/12 офіційні і секрет- ні інструкції, постанови, підручники для військової розвідки всіх родів зброї, аннаційної і радіорозвідки. 2/спеціальні журна- ли, коли такі є, наукові праці по військової розвідці польської армія таких ехеми булови органів військоворозвідки сусідніх з нами країн 3/ Як не істнують спеціальні якоди для підготовки керовників військової розвідки, а також окремих розвідціків, орга- нізацінізації шкіл, програм і предметів навчання.4/ Вилонити справу формування в Польщі окремих прикордонних частин. Доносить; 1. Організація служби звязку в Польщі а/ у військових частинах б/залізно-дор. і почтово-телегр. округах, в/схеми телеграфно- телефонної сітки, зазначених управлінь, станцій, напрямків магістралей і число проводів. 2/. Розташування частин звязку, їх склад і організація. 3. Розташування ремонтно-будівельних частин, баз формування , спеціальних складів і істнування їх. 4. Містонахождення і кількість заводів і майстерень виробляю- чих електро-технічне майно. 5. Організація і засоби постачання військ звязку. 6. Система і кількість апаратів які вживаються. -8- 7. Містоположення радіостанцій і їх сили. 8. Виток засобів зв'язку, аеропланів і їх витягу. 9. Організація телеграфно-телефонної розвідки і сили з засобами зв'язку. 10. Проведення нових телеграфно-телефонних магістралей. -10- ПОВСТАНЧИЙ РУХ В СОВІТСЬКІЙ РОСЛІ. З огляду на те, що обстріли виступи в сов. Рослі все здійснюється, декретом В.Ц.К. виключені концентрації судової влади всі справи, які торкаються впливу, повстань, заброшення виступів і передані в чрезвичайні комісії. Приговори будуть виконуватися без попереднього здійства, з одного лише наказу комісії. Совітський уряд змушений виділити частину активної армії фронту для боротьби з повстанцями. Так наприклад в Західнього Фронту 27 і 47 стр. дивізії вислані в район Саарі. В районі Саратова оперує також 28, 26 і 36 стр. дивізії. Більшість частин Київської військової округи пересував на подальшення повстанчого руху. Видателю драконівські закони для боротьби з народним рухом, особливо терпить населення Білорусі і України. На Білорусі комуністи палать хутори. Два старших члена омського розстріляються. Рента родини висилається в глибину Рослі. Сибірь. Війська Капеля очистили Східньо-Сибірське побережжя від сольшеників. Прибувають депутати з різних міст Сибіру з проханням аби білі війська продовжували свій наступ на Захід. Придке пересування військ на Сибір не можливе з огляду на повну деворганізацію залізничного транспорту. Вся Сибір одрізана від Рослі. Лавівичні вузли Перм-Екатеринбург-Челябінськ під загрозою повстання. В уральських районах страйки продовжуються. В Ананьєвських колональних робітників бастуют з травня. У верень-нижньо тарильських махтах робітники склали дружину і пристали до повстанців. Під командою генерала Білова повстало коло 30,000 козаків Мін Омської і Челябінської оперуть 8 селянських відділів. В Теменьському районі відділи повстанців перевищують 10.000 чоловік. Інші в руках повстанців. До Іркутська наближаються відлі Караандашвілі. Під Екатеринбургом і Уфо сполучення перетато. В Енісейській губернії оперують партізани Цеткіна. -11- Сільська залізниця втраєте. Сов. уряд в Сибіру вивезти хліба не може. Чита вимагає допомоги від Москви. Читинський уряд звернувся з відозвою до населення Дальнього Сходу, якому пропонує піднятися на боротьбу за воде Сибіру проти лінції і контрреволюції. Всі східні армії, оперуючи проти повстанців зеднані під загальним командою генерала Свечина. Центральна Росія. Великимрухом в рус Антонова.Сфера впливу Антонова -Тамбовська губернія і овейлки з нею. ВІДОМОСТІ ОДЕРЖАНІ В ПОЛЬСЬКОГО ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ. Від московських втікачів до Польщі котрі перейшли совітський кордон і прибули в Тамбовської,Костромської і Курської губерній до Варшави польській генеральний штаб одержав низку документальних даних про повстання Антонова, які стосуються до середини уІІІ.1921 р. З цих документів можна побачити таке: Сфера операцій Антонова доволі поширюється. Большевики цілком безсильні в боротьбі з ним, бо на сенці Антонова все селянське населення. Для переселення до Тамбова громадих знаків у мійську скарбницю большевики змулені призначати дуже значні військові сили для охорони, бо влади їхньої ні в Тамбові ні в губернії в них немає. З огляду на те що під час свого перебування в Гельсінфоре Антонов видав себе за лівого со-ера, то бажаючи зв'язатися з ним останні послані до нього свого представника ШТЕЙНВЕРГА. З останнім він особисто не захотів говорити і через свого ад- єтanta заявив, що він бореться з комуністами як руській і що він не може вести переговорів з лівими соц-рев., бо вони стоять на боці большевиків і по він не може з окрема балакати з ШТЕЙНВЕРГОМ, бо він мир, а тому не може помогти йому робити "руське діло" Начальником штаба Антонова є офіцер генерального штабу Александр Павлович Медведєв/котрий підтримує зносини з офіцером -12- генер. штабу Незнамовим, перебувавши за сферою спливу Антонова. Медведев працює у Антонова під фальшивою фамілією генер. шт. по Проніна. Помічником його є називаний себе ген. шт. полковник Брандтои, який в дійсності капітан лінцького генерального штабу. Який був в штабі генерала фон дер Гольца в битвості його в Гельсингфорел. Відціла й близькість цього полку Брандта до Антонова. Той же полк Брандт є джерелом допомоги Антонову, бо через нього Антонов одержує значні грошові засоби від невідомої особи, яка живе у Вигорзі. Чернов пробував зв'язатися з Антоновим, але одержав відмовлення за двоє непопулярності Чернова у Всеосійськім Селин- ськім созі, а яких Антонов заважаний. Прислані Черновим гроші Антонов не прийняв. Ці відомості підтверджує вліткий з Росії помічник управлінського військового комісара мида Фрумзина/відомого під прзвищем Ф Фрумза/-яка Гейман/ служив у бойовиках під фамілією Лео- нідов і Розанов. Останній додавив, що по відомостям совітської влади північ Росії нистроена монархічно і що він навмисно після скинення допустить по влади соціаліст-революнерів, щоб ті давали раду вилівському погромові, який станеться негай- но після винищення комуністів і їм самим дієкредитує себе в очах Росії і закордоном. Втікачі з Костромської губернії показали відозву, яка дода- дасться до цього в копії, і повинили, що зазначені у відозві пятки істнують і миряться все більше і більше і захоплюють головним чином північ Росії і що у них є зв'язок з такими и тайнми організаціями, які мають до своєї розпорядимості зброя, і в Сибіру. Всі ці особи та їхні допромені в польськім генеральним штабі полезили, що селянські повстання проти червоної армії підлять неглия тільки вступаючи до червоної армії і що кому- ністи визивають усіх заходів, аби охоронити червону армію, яка одна мількі здібна в сучасних умовах до якого б то не було ви- ступу. Утіканні з Курської Губернії запевнявали, що там серед селян -13-дуже популярне ім'я Маркова ІІ, але всі його давно рахують покійником. Жадних відомостей про істнування монархістів і їх організацій за кордоном у селен не має, і керується виключно відомостями з соф. Росії, селяне думають, що за кордоном істнує тільки організації капіталістів, банкірів, соціалістів-революціонерів, і меншевиків, монархісти ж істнують і працюють виключно в Росії. Відомості про зріт монархічного руху в сел. Росії надзвичайно занепокоїли польський генеральний штаб і Савінкова, котрому негайно були повідомлені деякі з вищезгаданих відомостей.- ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 211 ПОЛІТИЧНІ ЗВІДОВАННЯ. 1/Відомості про Англо-Німецьку умову. 2/Політичний стан в Польщі. 3/Наказ ліквідаційної комісії коали.частин Дону. 4/Польща і Фінляндія. 136 Відомості з французьких джерел про Англо-Німецьку умову про російське питання. Як додаток до англо-німецької згоди по російському питанню з окрема французьки авторитетні джерела дають слідуюче: втративши політичний вміст свого істнування і фактично росій- дане Антанта повстане нині в цілком новій групировці, стимулом якої є обиркування кардинальної для обидвох частин світа російської проблеми в Раді Ліги Націй. Англія, Німеччина і Америка через своїх представників в Раді визнали потребу і можливість як активної політики в російському питанні, так і об'єднання праці своїх міністерств закордонних справ в цій справі. Цей новий політичний курс дістав вже назву "політичної інтервенції" і початок їй зроблено переговорами голови Великобританського Правительства з представниками Совнаркомаив Льондрні Краснім. Одержані з французького міністерства закордонних справ докладні інформації говорять про першу стадію таємних переговорів так: Британський уряд, зважуючи долю англійського народу з внутрішнім станом Росії, уважливо стежив за розвиненнями комуністичної революції в країні "совєтів" і по за непоруччи під увагу факт послідовної катастрофи виголошених Леніним і Троцьким соціалістичних принципів, уряд Лейд Джорджа з приємністю завзяває безперечну для англійських обсерваторів еволюцію бельшевизму в бік визнання деяких боргових обов'язків /Совнаркомом задоволена вже за допомогою Краєна претензія Англо-Азійського Т-ва в квоті 250 міл. рублів золотою по концесіям в Центр. Сибіру/, підмовлення від націоналізації деяких галузей індустрії і торгової, що відчиняє цих закордонних концесіонерам, а також від імперіалістичних військових планів що до англійських колоній. По січ цього англійський кабінет міністрів, відповідно думкам нижчої палати, бере під увагу і користний для еволюції - 8 - сік прийняття Совнаркомом американської продовольчої помочі з її умовами. Число прихильників так званого "еволюційного бель- невизму" збільшується, по відомостям англійців, особливо в провін- ціальних Совітах північної і центральної Росії. До цієї ж катего- рії хоч і не цілком певно належить сам Ленін. Лідером нової течії англійці вважають Красіна, з котрим англійська суспільна думка вет- гла за півтора роки поподитися і настільки, що сальони багатьох консарів і деяких державних урядовців для нього тепер відчинені. В приватних і офіційних нарадах з Красіним був підготовлений ґрунт для проведення виправлених передбачених таєм- них переговорів в справі формування нового складу совітського уря- ду з Красіним на чолі. В цих переговорах Красіна є дві точки, котрі він вважає "кондіціо сіне ква нон ", а саме: залеження інститута совіті- в як норми місцевого самоврядування і скасовання великої конкуренції політичної сили соціалістичного і демократичного таборів. Прийнявши принципово ці умови Лойд Джордж виставив ніби то такі умови згоди: 1) Відновлення совітського уряду від великої агресив- ної політики що до Англії і її колоній. 2) Скасовання Комінтерна і великої закордонної пропа- ганди комунізму. 3) Усунення від влади експромтуювальних себе видів ра чолі з Троцьким і нарешті 4) Можливе погодження і співробітництво з об'єднаною партією російських монархистів, чиїх голова уряду вважає найбільш інтенсивною і найменш шкідливою для англійців силою. Другими словами, Англія готова, за допомогою Німеччини і Америки реорганізувати і відродити батьківщую /або не батьків- щую, але у великім разі не комуністичну/ Росію. Як повідомляється, Красін висловив свою згоду на всі чотири точки, утримавшись лише за приводу Троцьки що до труднощів на шляху здійснення ці мирними засобами. В справі засобів здійснення цього плану представник - 3 - з обидвох боків зупинилися на тім, що конче покрібно організувати окрему партію Красна із прихильників еволюційного большевизму, яка повинна буде за фінансовою і дипломатичною допомогою Англії, після передбіжної широкої агітаційної і організаційної роботи в рядах совтів і червоної армії, добре використовуючи повстанчий рух, довести країну до нової революції. Вся підготовча робота мусить бути дещи дуже конспіративною. Казати, що Красна ніби то висловив певність в успіхові нової революції, при умові згоди монархичних кол., які досить численні в країні совтів, підтримувати цей намір своєю співучастью у всіх фазах його істнування. Думка про запрошен- ня монархистів належить німецьким керуючим /не соціалістичним/ сферам, які мають великий вплив на всю роботу Красна. Як би не оцінювати вищезазначені переговори, можна з невністю одно сказати: Англія не погодилася і не може погодитися з найнеобезпечнішим для її істнування російським комунізмом і му- кає впахів повбутися від нього в тих політичних колах, які участь собою в цей час дві єдино визначені елітросійської суспіль- ності. Що до позиції самих большевиків тут треба навести думку тої категорії англійців, котрі скептично дивляться на все ведення цих переговорів: комуністична програма "макеншн", говорить рони, є тільки риночна "ціна з торгом" для Європи, з котрої мудри- ми торговими - іуделями тепер робиться без втрати для справи змін ка в формі так званої "еволюція" большевизму. ПОЛЬША . Політичний стан за липень і серпень 1921. Останні місяці не були сприятливими для закордонної і внутрішньої політики. Програєння в Польському і Віленському питанні час від часу зменшує довіру і надії в польському суспільстві це коаліції. - 4 - В середині Польщі збільшується дорожнеча, яка набирає все більш захливи розмірів що пояснюється збільшенням числа мешканців через перехід нелегально кордону, а також поворот збіг ців. Все це впливає на панькину населення, яке обвинувачує в цих уряд. Населення ставиться до уряду вороже. Дорожнеча викликає вимогу робітників збільшити заробітну плату, а , є знов викликає страйк, який триває в Варшаві лише 1 серпень місяця. Що до діяльності і впливу політичних партій і громадських груп, то воно видно зниження лівих, особливо крайніх, бо але забезпечени робітники і безробітні є дуже добрий матеріал для перевороту. Всі праві почали агітацію до найбутнього бойму. Вибори мають бути дуже загостренними. Комуністи і "Бунд" хочуть запропонувати свої виборчі списки в нійських районах. Поміж робітниками панує обурення з приводу виборів до "каси хворих", крайні ліві і тут провадять агітацію, бажаючи захопити це одну громадську коштів. Польські партії виставляють п'ять виборчих списків: 1. Польська соціалістична партія (П.П.С.) 2. Народна робітничая партія (Н.П.Пр.) 3. Християнська робітнича народна партія. 4. Працювачої інтелігенції (демократична партія) 5. Безпартійних (сполучений список "левиць" поз.Н.П. Ендівські робітничі партії мають організувати комісію для виявлення відношення до "каси хворих" і виставити три списки: 1. Паслєй-Сіон. 2. Єрейнгте. 3. Бунд. Ці партії повинні утворити один блок пидівських соціалістичних партій. Рух перевороту. 1. Політичні партії/Польські партії. 1. Польська соціалістична партія опозиції (П.П.С.О.) є в фазі сполучення з комуністичною партією (К.П.Р.П.). Поки це П.П. -5- С.О. має представництво в центральному комітеті П.Р.П. і в районнім комітеті працює разом з комуністами, в останні часи число лівих значно збільшується через прикрі матеріальні умови робітництва. 2. Сова комуністичної робітничої молоді об'єдналась і увійшов до К.П.Р.П. Характерно, що серед цієї партії найже одні жили і особливо великий % учнів середніх шкіл. 3. Польська комуністична робітнича партія (К.П.Р.П.) покирила свою діяльність і на сільське населення, видаючи для цього газету "Скис" (шматок хліба), тепер вже публічну. Заборонено також другу газету "Думка робітника". Вплив партії збільшився завдяки допомозі комуністичної франції Сейма з депутатом Ланчукьким на чолі, особливо поміж робітниками Варшави, Людзі і Домбровського камінно-вугільного району, де і ввагали серед професійних союзів і робітничих кооперативів. Одне з головних газет комун. партії в Варшаві є "Огніска Роботніче" і "Ціна і ляття роботника". До обидвох цих організацій приймаються ввагали всі робітники, але фактично попадаєть туди тільки прихильники К.П.Р. і П.П.С.О., члени партії П П С не приймаються. До тихн в цих установах читався доклади по соціалістичним наукам з дискусіями на політичні теми. Під час одоклада про валютний і економічний стан Польщі було зазначено, що не руйнах Польщі повстане нове могутня держава з робочо-селянським урядом. Комуністи на всіх робітничих мітингах і зборах тримаються однієї тактики: коли виявляється, що їх менше і йм бачать, що їх резолюції і списки кандидатів можуть не пройти, то влаштовують нелад, стараючись звести увагу зборів на друге питання і волокор ціною не дати ворогові перешкоджав. Ця тактика до цього часу їм вдавалася. Комуністи користаються не одним засобом агітації, це постановка на бічні відповідних п'єс з тенденціозною фабулою, де повазується неволя під час царизму з метою показати спорідненння з теперішніми часами, або боротьба робітництва в капіталом за допомогою втраїку, до переможцями бувать робітники. Ця види агітація дуже зрозуміла для робітників і хутко знаходить прихильників серед них до льозунгів, які виставляє партія. - 6 - 6/видівські партії. Видівські робітничі партії (Полеяй-Сіон,Берайнірте, Бунд)проектують згоду і утворення із свої делегацій "Міжнародної Ради видівських соціалістичних робітничих партій ".Згода ця роби- ться для поширення і вищчнення спливу цих партій з приводу набли- ження висорів до сейму і до "всех корих".Але ж ліві фланги цих партій відмовились від згоди. 1.Полеяй-Сіон(ліва) вийшла з другого інтернаціоналу і вийшла до третього Московського,вийшовши також в більш тісний зв'язок з російською партією Полеяй-Сіон, яка має в Москві свій орган "напередодні",а також з німецькою партією ( яка має свій орган 2.Берайнірте (ліва)також вийшла з 2 інтернаціоналу,але не відо- но,чи вийшла до III інтерн., чи тільки прихильна до нього. З огляду на малі надії утворення в Південній видівсь- ської держави ця партія, яка проголошує в своїй програмі левунг утворення такої держави на якій будь території, має більш виживу ніж більш реальна. 3.Бунд (ліва) все більш вороже ставиться до правого флангу своєї партії,але ж відношення до Полей Сіону подібне до відношення КПРП до ПІСО.Головна причина ворожнечи ніх правими і лівими - це "соціалпатріотизм" правих. Професійні союзи. Професійні союзи як польські так і видівські підпадають під деморалізуючий вплив комуністів.Делкі союзи все цілком ста- ли комуністичними,це:будівельний,металістів,черноробочих (поден- них).Другі союзи дуже комунізуються під впливом зсільшення йли а них членів "червоної фракції" і утворення "комуністичних гур- тків".Це:гірники(Доморовський район),текстильники(Лодзь-Пабли- ца-Кирадлов),рільничі робітничі союзи (Лєблин і прикордонна сму- га).Вищезазначені комуністичні гуртки організуються на аразол російських ичек згідно з інструкціями московських інтернаціо- нальних союзів,що до видівських професійних союзів,то в них вишив Бунда Їде навіть видиче комунізма. - 7 - Наказ по ліквідаційній комісії Управління Козачих частин, які перебувають в Польщі. Ч.35. Серпня 27 дня 1921року м.Варшава. Рідні донці! Два тижні тому я одержав наказ Отамана Всеве- ликого Війська Донського з дня 15 липня с.р. ч.НІЙ 115, надрукова- ний в червоносетній газеті "Насвіт", яка видается в Болгарії. Цей наказ опрацьований со з усіх боків донців - в Болгарії, Сербії, Чехії, Туреччини а дістав підтвердження про його істнування. Як тільки я дістав цей наказ, то зараз не вирішив з табору нач.див.полк.Попова, к-ра 1бр.В.С.Сальникова, к-ра ІІ кав.д.полку єсаула Фролова і Голову козачого делегатського зіаду єсаула Уль- янова, познайомив їм зі змістом наказу, дав їм копії, які наказав оголосити всім козакам. Після цього поручив питання про скончання зієду для обшіркування цього наказу і вирішив сам не відпові- дати Донському отаманові до того часу, поки не збіреться зіад і не скаже свого авторитетного слова що до цього наказу, чоб уник- нути великого усміху на вільне вирішення цього питання шляхи пн- таний валими предстовниками. Вчора я одержав озліційне повідомлення на про те, що козачий зіад делегатський в Острогв-Лемкінському товаристві міністра закордонних справ польської Держави не дозволено. Чекати більше я не могу і не хочу. В найближчому часі на сторінках газети "Свобода" ви прочитаєте мій лист до Донсь- кого Отамана, відповідь на всі його обвинувачення. І хай буде сором тим, хто в кутку болаливо попотить. Винен, значить полковник Гнилорисов, коли він до цього часу мовчить і не відповідає. 31 сер- пня прийду до Острогва-Лемкінського для того, щоб особисто відпо- вісти на всі питання переживаемого моменту, які вас так хвилюють. - 8 - (По відомостям, одержаним з Варшави на 20 вересня). В Варшаві перебуває зараз фінляндська військова де- легація, яка провадить з польським урядом переговори про вій- ськову конвенцію. Народи часто відбуваються в присутності само- го Пілсудського. Виробляється умова взаємної допомоги при оборо- ні і атаці, на ринок наступу бойовиків, на вечері, яку дав польський генеральний штаб в честь делегації, начальник польсь- кого генерального штабу генерал Сікорський в своїй промові підкреслив важливе традиційного прихильства обидвох об'єд- нань народів, завдяки спільному минулому і спільним інтересам в майбутньому, яке викликається несезерною з боку військових ворогів. Начальник фінляндської делегації генерал Левстрел (інспектор армії) зазначив спільність обидвох народів і ар- мій і сказав, що Фінляндія здивована тим, з якою енергією польська армія відкинула червоних зарварів. Французький генерал Муріу (заступник начальника французької військової місії ген. Кісселя) зазначив, що польська армія є гарантією миру і безпеки на Сході Європи. Польська революційна делегація до цього часу розташована в нагонах в Москві. Польське найм, яке, згідно з Ризькою угодою, мусять бути передане, охороняється бойовиками. Із совітських джерел одержано відомості, що є таємний наказ "про розсіяння" польського найма. Частину польських і литовсь- ких дивізій все переправили, а з 1500 збірок дивізій Литви, які треба звернути, вдалося дістати лише 123 збірки, але і цих бойовиків не випускають. Вагони з ними стоять ще три тиж- дні. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО: ОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 212 I. ВІДОМОСТІ З СОВІТСЬКОЇ РОСІЇ. На Волі з'явився новий стаття Стенка Белій, котрий пи- шить большиєвцькі берки і пароплави. Стенка Белій потопив коло Царичина два пароплава і п'ять барок. Всіх комуністів і совітських службачів, які були на них судах, було скинуто в воду. Стенков у роботі "Московських Известия" попереджує со- вітський уряд про небезпеку з боку далекого скоду: "Треба розда- вити гідру контр революції в екзилному Сібіру, поки во не прибули сальати Франгела до Владивостоку. Франція дістала згоду Англії в справі перевозки Франгелівських військ з Турції до скоду. Монархи не настроєна Японія пострітить своєм агром і готується до останньої опроби розвалити большиевки в Азії, але це їм не вдасться." Совітський уряд за останні часи особливо пікавиться долем Індії. Удар намічається в боку Бухари, де формуються кадри. Большевицькі війська зосереджені очевидно в Команді, Симарканзі і Гераті. Сформовані завоє для відправки Кабулу і Кандагару. Большевики водять збільшену пропаганду в Персії, Афганістані, Індії і Тибеті, де відносини між місцевим населенням і європейцями на- стільки загострились, що в найближчому будучому можна сподіватись значних конфліктів. Большевики думають, що мешканці повстання в Індії уже насипля, але провідники цього повстання відкладають йо- го для того щоби погодити свій виступ з виступами в інших части- нах магометанських кольоній. Дзержинський дав таємний наказ че-ка про труди серед "анатик дам" вищих урядових кол. В наслідок цього була арешто- вана жінка професора Ломова, завідувача закінчим транспортом. Арентований недавно кур "ер фінської комуністичної партії пові- домив, що тепер головна задача комуністів є в тому, щоб підняти - 2 - повстання в північній частині Фінляндії, Швеції і Норвегії. На пер- гляд комуніста Куусінен повстанці, продержавшись трохи, змогуть пере кнути повстання на цілий Скандинавський півострів, чим полегшать ся безпосередні вносини Советської Росії з заходом. В північній частині Скандинавії ведеться агітація і збирається зброя. Зв'язок повстанців підтримується через північну Карелію. Рада Народних Комісарів запропонувала нагряряку Тихону оселитися в Кремлі в Чудовому монастирі. Троїцько-Сергіївська лав- ру постановлено віддати іонахам. До сі тут стояли червоні війська. З справоздання про діяльність комісаріяту закордонних справ з січня до травня 1921 року видно, що комісаріят мав за цей час 4285 відповідальних агентів за кордоном. З цього числа 2938 було арештовано "буржуазною поліцією", 14 було убито, 96 виявились провокаторами і не вернулись до дому. З тих, що повернулись, 9 душ було арештовано за розтрату державних грошей, з них 7 засуджено до тюрми і 2 звільнено. Переказують, що Московський совіт купив в Англії на 3 мільйони фунтів стерлінгів річної зброї, якому вже відправлено по призначення. Коло Ріги в деяких роскішних віллах проживали літом ро- дини комісарів Йофє, Ганецького, Раскольникова, Реанера, Вейса і Осин ського. Рада Народних Комісарів постановила, щоб по великих совітських центрах щоденно публікувалися радіобюлетені про вро- жай в різних губерніях, аби заспокоїти населення. Суворий режим, введений в Кронштадті комендантом Ди- бенко викликав незадоволення серед Кронштадського гарнізону. Зіно- в'єв був змушений сформувати коло Дібенка раду з командирів па- роплавів та членів кріпостної влади, на обовязку котрої буде слід- кувати за діяльністю Дібенко. Всі матроси старше 35 років демобіл зовані. Частину великих суден, зруйнованих в марті, вже ремонтова- но. "Петропавловськ" ремонтовано. Натвей великі судна переведено - 3 - піхотні частини. Переведено питання про недоторканість совітських де- легатів.Арештувати їх можна буде тільки за згодою совітського президіума, підтвердженою загальними зборами совіту. Голова демократичного Українського народнього уряду Голубович засуджений на п'ять років до концентраційного табору. По совітських відомостях торговельна флота совітської Росії на Балтійському морі складається з 78 суден, в Вільному морі- 329, на Чорному - 322, більша частина суден потрібує цілковитого ремонту. Центр управління авіацією маєть в руках дві групи; не- залежні одна від другої, і підпадалі "Революційному Військовому совіту Республіки"-"Главвоздухофлот" і "Авіадари". "Главвоздухофлот" складається з відділів: 1. Інспектор- ський-завідує персональним складом, 2. технічний відділ-вища авіація, підпадалі: а) вища авіаційна школа, б) школа для підготовки авіаторів, Московська, Петроградська, Егорьївська, Гідроавіаційна в Самарі (Его- рівська в Нижньому Новгороді), школа мотористів-Москва і Авиатех- нікум, 3) Управління забезпечення авіації має відділи: а) прийомна частина - 4 інженера І представник фронту, б) відділ забезпечення - парки, ремонтні майстерні і майстерні поїзда в запалі. Парки: Мос- ковський має майстерню для дрібних робіт (І інженер, 10 робітників) Тут також запас смагочних матеріалів . Петроградський парк-склад: 2 інженера, 58 робітників, з них 10 кваліфікованих. Ярославський моторний . Тверський - підпадальний "Авіадару". 4. Організаційний відділ 5. Науково-технічний відділ (3 інженера, 5 лаборантів). Головне управління авіаційних заводів підпадале "Главвоздухофлоту". Заводи: Дукс-самольот в Москві. В 1915 році виробляв 300 самольтів, в 1920-20 самол., в 1921-7 (програма 60) - тип Непора і Сонвіт. Тепер є зібрані Спади і Іспані-Суїз. Леседевський: Робітників 200, з них кваліфікованих 13 Програма 1921 року - 10 самольтів "Саввірой" і 25 "Спади". Тепер Йде збірка "Саввірой". - 4 - Цетинінський: (гідроавіаційний відділ). Робітників 80 душ, кваліфікованих - 9. II. ВІДОМОСТІ З ЦАРГОРОДУ. До Царгороду з Варни прибув пароплав, на котрому була совітська місія. Ця делегація хотіла перебратись з Болгарії до Берліну, але болгари відмовились пропустити їх через своя терито- рію. З огляду на те, що за останній час було багато випадків, коли чужоземний контроль забирав у совітських делегатів золото, діа- манти та різні дорогоцінності, які вони везли з собою, бойовики почали вживати слідуючі хитрощі: вони переливали платину й роби- ли з неї кастролі, які виглядали як звичайні алюмінієві кастролі. Це стало відомим Французький контр-розвідці. До Царгороду сподіваються голову совітської торго- вельної делегації Бронислава Кудина, котрий повинен привезти від Красина особливо важні директиви. Царгородським таємним кореспондентом і інформатором єсерівських і большевицьких видань в Берліні, Празі та Парижі є арміянин Артейй Кирilloвич Валієв. Під час пересування Кудина в Царгороді, Валієв поставляв газети для совітської делегації і інформував про те, що робиться в правих колах і в штабі генерала Брангеля. Відомо, що Валієв є автором сенсаційних повідомлень, які з'явились недавно в газеті "Гайд" (видавська газета в Вар- ні) 1 "Время", "Голос Росії" про наради, які нібито мали місце в Царгороді, "Комитета Спасення Нин Отечества" в складі Криво- шейна, Лукомського, Слацова, Востокова, Климовича та інших, на яких нарадах було винесено постанови про організацію на Україні, Сі- біру та інших місцях погромів жидів. Валієв дуже хоче пролізти втимонархичні кола і серед урядовців шини установ ген. Брангеля прикидується крайнім правим - з - ми монархістом.Валієв розповідає чутки, що він іде до Парижу щоб "власноручно ліквідувати Керенського" і в який спосіб хоче спровокувати правих і вивідати їх плани.Артемій Валієв дійсно робив спробу виїхати до Парижу і звернувся за допомогою до свого далекого родича Микити Валієва, власника театра "Летучая мышь" в Парижі, але дістав від останнього одмову в дуже різкій формі. На думку Микити Валієва Артемій Валієв є людиною дуже низького морального рівня, здатної на всякі темні і неморальну діяльність Український Національний Комітет в Царгороді за останні часи енергійно розвиває свою діяльність.Комітет залучає попереднє пошенкання на вулиці Ені Чармі і переходить на Перу. Громи в Парижу привезені представником Українського Національного Комітету Данковським. Внаслідок переговорів сталося перемир'я між Данковським і групою Адіасевича, яка недавно відкололась від ко- мітету.Адіасевич знов зумів забрати в свої руки всю діяльність комітету і тепер Данковський грає роль тільки офіційного предста вита і головним чином виконує функції по зносинам з боржниками вер ховими конисарами, у котрих він користається симпатіями. Діяльність Адіасевича направлена до того, щоб по- мирити комітет з повстанчою групою, яку досі комітетне приймав через свою яскраво вдофобську політику. Разом з Адіасевичем працює капітан другого рангу Владимір Павлович Родзянко, син старшого брата бувшого Голови Дер жавної Думи.Родзянко республіканець і головним злом для Росії вважає большевизм з права 1 з ліва.Також вороже він настроєний до команди російської армії.Родзянко в газинах відношеннях з фран цузами, особливо з редактором газети "Стамбул" Пьером ле Гофом. Родзянко сам іноді містить статті в "Стамбулі", де незмінно перед стерігає перед російськими реакціонерами і рекомендує зберігати здобутки революції. 2-го вересня, вперше після значного перериву, можна було помітити жваву працю провідників "Російсько-Української" - 6 - совітської делегації .Бронислав Кудиш, повернувшись з Лондону, прийняв секретні доклади Кузнєцова, Радимовича і Буригольца.Остан- ній робив негайні розпорядження нижчим службовцям не канцеляр- ського персоналу. В перший день Кудиш без пояснення звільнив Заго- ського і припав Фельдмана. Особливи довго він розмовляв з паном Криловою, вона ж Путла,Кудиш повідомив Кузнєцова, що він цілком задоволений наслідками співробітництва з Красним. для здобутку додаткових прерогатив місцевому представництву і що по згоді з членами Британського уряду делегації буде дано деякі диплома- тичні функції ,відповідно зь чим мається на думці збільшити пер- сональний склад на чотири-пять душ по вибору Красина. Кудиш висловлюється дуже оптимістично.Оцінку мі міжнародного становища відносно Росії він давав цілком сприйому Згода міх представниками Центрального Українськ- ого Комитету Данковським і Адіасевичем закінчилась цілковитим розривом.Перша вимога Данковського до Адіасевича-заплатити спів- робітникам була Адіасевичем виконана і він дав Данковському 500 турецьких фунтів.На вимогу Данковського, щоб Адіасевич пірвав зь англічанами,останній категорично відмовився .Тоді Данковський що обвинувачує Адіасевича в зносинах з англійцями, а в проведенні англо-германської політики,направленої проти Франції,з котрою тісно зв'язаний Центральний Український Комитет.Взагалі прихиль- ники Данковського обвинувачують Адіасевича в германофільстві і в таємних зносинах з німцями. В наслідок цього Адіасевич цілком відійшов від Цен.Укр.Комитету" і утворив "Комитет Спасення України".Адіасевич має дотропорядження значні грошові засоби,які дістає від двох джерел:з англійської контр-розвідки і головним чином від редак- ції газети "Морнінг Пост". Лорд Керзон,вийшовши з складу уряду,стоїть на чол мі опозиції проти Лойд Джорджа,підставою якої є російське питан- ня.Лорд Керзон прийшов до переконання про необхідність інтервен- -7- ції. в Росії 1, мачи до свого розпорядження цілу групу лондонських газет, готує публічну опінію в Англії щодо признання необхідно- сти інтервенції.Керзон працює в цілковитому контакті з американ- цями 1-не проти того, щоб координувати свої акції з німцями, в цьо- цьому ж напрямі ведуться переговори з групою генерала Гофмана, сторонника англо-німецької згоди. Керзон зондує ґрунт в різних російських течіях, не виключаючи і російського монархичного об- єднання в Лондоні. Згідно з планами Керзона Україна повинна бути начальнов базою для інтервенції. Група Адіасевича обслуговує Кер- зона яко розвідка. По деяким відомостям на чолі Одеської че-ка стоїть син Вича, відомого члена Кубанської Краєвої Ради, капітанн Бич. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ З НІМЕЧЧИНІ. № 213 СТАНОВИЩЕ НА КАВКАЗІ. Кубань. В Бук-Дере утворилася організація Кубанського Козачого Війська з генералом Улагаем на чолі. Метод організації-звільнити з під совєтської влади Північний Кавказ,Кубань та Терську область, а також Ставропольську губернію і утворити Південно-Східній Союз. Ідея цього союзу вперше була висунена Мільковим,котрий дає кошти і дерективи організації.Звязок з Парижською групою к.-д. підтримується через обєднану Козачу Раду в Білгороді(Сербія), котрій підлягає Кубанська організація і котра має постійні і безпосередній звязок з Мільковим через члена Військового Круга Всевеликого Війська Донського Харламова.Активними робітниками організації виступають отамани військ,уряди військові а також правителі окремих народів Північного Кавказу.Організація дістала від обєднаної Козацької Ради 10,000 турецьких папер. лір сподівається нових сум від Харламова. Відношення до організації з боку представників козацьких військ солідарне .Кубанці,Терці та інші погоджуються на ідеї утворення Південно-Східного уряду та очищення своїх територій від большевиків. Організація генерала Улагая не підтримує звязків ні з організаціями генерала Шкуро,ні з Гнилорибовим,ні з сільськогосподарчим Загальним Козачим Союзом,позаяк вищегадані люди і організації працюють під прапором і на кошт партії єсерів. Ідея озброєнної боротьби з Совєтською владою і висадка десанту на Кавказьке побережжя користується великою популярністю серед рядового козацтва.Характерною вказівкою на надзвичайну -2- чайне бажання козаків вернутись до дому може бути те, що деякі козаки, котрі перше були записалися до Улагаю та Шкуро, заявляли, що вони пойдуть з тим, хто перший висадиться на Чорноморському побережу. Судячи по іменам записаним до організації генерала Ула- гаю вищих представників козацтва, можна прийти до висновку, що до організації вступили особи, з найрізнішими і навіть протилежни- ми поглядами. Відношення до організації некозаків на території Південно- Східного Союзу та інших губерній залежить виключно від твер- дого бажання цих останніх боротися з большевиками та піддержа- ти названий Союз. Що торкається взаємовідносин з Головним Командуван- ням та генералом Врангелем, то в цьому напрямі , по словам бага- тьох учасників організації, позиція генерала Улагаю не вияснена. Організація має на думці слідуючий план активних вис- тупів: буде сформовано кілька невеликих загонів , котрі ви- сядуть на Кавказькім побережжю, війдуть у звязок з повстанцями і в певний момент захоплять частину побережжя, утворивши в такий спосіб місце для висадки та пляцдарм для великого десанту, котрий називатиметься Кавказькою армією і за котрим поїде генерал Улагай. Одним з кандидатів на пост начальника штабу армії нази- вається генерала кавалерії Н.Н. баратова, котрий неофіційно приймає діяльну участь у організації. В цей час в Буцк Дере сформовано штаб, котрий дістає плат- ню. Начальником штабу призначено по особистому вибору генерала Улагаю призначено молодого полковника Думського, котрий недавно приїхав з Галіполі. В Константинопольському районі формується 4 частини : 1) загон Кубанців формує полковник Ковалевський, 2) терських козаків-генерал Цепетильників/не терец/, котрий перше командував одним з терських пластунських батальонів. Перше загон сформував есаул Літкін/терец/, але потім його було усунено, бо не мав організаційних здібностей та більшого бойово- -3- го досвіду. 3) горців організує осавул Кибилов, 4) загон з горців формує горець Маймарунов. Численність цих 4. загонів досягає тепер 500,-600 чоловік. Відділи організації стоять тепер на острові Лемносі – генерал Агоев/терец/ з 700 терських і почасті астраханських козаків. Агоєв людина правих поглядів, дуже популярний серед козаків і серед горців. В Болгарії веде акцію генерал Негоднов і полковник Зозуля- обидва терці. Перший з них не користується популярністю і стоїть в напруженних відносинах до Терського уряду через свої претензії на пост отамана війська. Головну роль грає, стоячий на чолі групи княжків з 300 козаків, полковник Зозуля; з ним терський уряд підтримує тісний зв'язок. В Сербії є також коло 300 терських козаків, на чолі котрих стоїть полковник Рощупкін, також в звязку з урядом. Місце десанту намічено між Сочі і Туапсе. Як штаб організації, так і кубанський і терський уряди підтримують зв'язок через своїх агентів з повстанцями на Тереку, Кубану, з горцями та Ставропільськом губ. Відомості звідти підтверджують загальне незадоволення сов. урядом. Ведеться діяльна агітація, організуються повстанчі відділи, висадка десанта мусить статись одночасно з загальним повстанням. Зброї, набоїв, муніції та одежі організація генерала Улагая дистане від Англії, причому вона має обіцянку, що Англія постачатиме зброю і муніцію для бази десанту. Тонаж для десанту також дадуть Англійці. Що торкається дальшого перекинення війська, то генерал Улагай веде переговори з Греками, до короля Константина послано делегацію, з проханням дати тонаж. Ліві течії серед Кубанського війська досить сильні. На чолі їх стоїть члени Ради Бич та Іванов. Розмови ведуться про самостійну Кубанську Республіку та про Кубанського Гетьмана. Серед козаків ведеться широка агітація, нпр. в Кігелійському таборі, д -4- е коло 150 кубанських возаків,агітує член Ради черкес Осман Го- тагоу,котрий втік при арешті Калабухова.Він розповсюджує агіта- ційну літературу.Праця ціеї організації обеднує досить значний контінгент кубанців,які входять в організацію генерала Шкуро. ТЕРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО. За кордоном на чолі Терського війська стоїть отаман гене- рал лейтенант Герасім Петрович Вдовенко,начальник Головного Штабу,член уряду полковник Георгій Степанович Хутієв,голова уря- ду Євген Олекс.Букановський,член уряду полк.Писаренко,завідуюч біженськими справами війська Валентин Осипович Абрамов,поміч. штабу полк.Старицький,поміч.голови військ. кругу Георгій Феофі лов.-Фальчиков і генерал лейтенант Бисаков. Всі названі особи,за винятком Баскакова та Хутієва,люде лівих переконань(між к-д та с-р)Що торкається Фальчикова,то ві с-р лівого крила,друг і однодумець кубанських самостійників,пі писав 1919 р. від імені терців розрив з генералом Денікіним.Ві грає роль в сільсько-господарчому Загально-Козацькому совзі організації,не дивлячись на назву,певного політичного характер яка має певні матеріальні засоби.Фальчиків виступає активно,нел но послав до Кічкілійського табору на агітацію підосавула Васи єва та бувшого семінара Крьчкова.Обох цих агітаторів козаки по били і Фальчиків послав їх тепер на агітацію в Чехо-Словакію. Фальчиков та його однодумці всіма силами хотять підірвати авто- ритет уряду та отамана.Особливо різко це виявилося на останньо му засіданню членів військового Кругу 14.серпня в Царгороді.Фа чиков виступив з великим докладом,в котрому обвинувачував отам на та уряд за зносини з ген.Врангелем та чорносотеним "Русски Совѣтом".Крім того він вимагав передачі влади членам Кругу та негайної посилки продовольчої допомоги козакам,які лишились в сов.Росії.Члени кругу,котрих в Царгороді та його районах 17 ду а опозиції до отамана підтримують Фальчикова.Отаман,посилаючи на особливі уповноваження від Великого Військового Кругу в Ро -5- відмовився відповідати на запитання Фальчикова.Нарада постано- вила вибрати комісію, котраб вияснила питання про розміри тазас соби допомоги населенню Терської області.Крім того нарada роз- глянула питання про здачу в аренду компанії "Ахвердов і Ко" нафтових джерел коло м.Грозного, котрі належать війську на три міл.туретьк. Фунтів.Питання проведено в позитивному напрямі, тим більше що запитані через спеціяльних курерів члени кругу та уряду, які лишилися в Тереку, а також різні групи козаків, які лишилися під сов.владою, виявили своя згоду.Тому постановлено вступити в переговори з Компанією. Два джерела вже дано в аренду на 24 роки і гроші на суму 30 міліонів франків вже лежать у військовій скарбниці.На ці гроші постановлено купити три міліони пудів зерна,мануфактури сільсько-господарчих машин і т.п. для війська.Крім того поста- новлено частину цієї суми позичити горцям для тих самих потреб про це просили правителі великої та малої Кабарди і Осетії. АРМЕНІЯ. Навернення Арменії до совітської влади сталося головним чином при допомозі представника Р.Ф.Ф.С.Р. Леграна, котрий зро- бив усе можливе для зміцнення армянських комуніст.організацій При найближчій допомозі армянських комуністів Тер-Габріеляна і Іраніса. Головна база комуністів-Александрополь та Молоканські слободи/протилежне заявше як в Азейберджані, де молокане не під- даються комунізмові./ Цікаво зауважити, що Каїзім Кара Бекир паша командуючи ке- малістичною армією, заявив національному зібранні в Ангорі, що Карс і Александрополь повинні відійти до Ангори та настоявав на тому, щоб до Москви був спеціально делегований Алі Фуад па- ша для переговорів відносно цих міст.В особливій ноті англій- ського уряду до московетского пропонується обявити плебесцит в Александрополі для вияснення становища.Відносно Карса Каїзим -6- Кара Бекир папа заявив, що на випадок передачі цього міста Москві він подає до демісії, а через те Національне Зібрання має намір залишити Карс за собою. ГРУЗИНСЬКА КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ. По за політичним відділом Р.С.Ф.С.Р. зв'язок між представниками Росії та грузинської комуністичної партії, яка складається головним чином не з грузин, підтримується якимось Кавторадзе братом офіцера грузинського генерального штабу. В Москві має вплив комісар цілого Закавказзя Орджонікідзе, голова грузинської комуністичної партії. Становище цієї партії в Грузії таке, що совітська місія, забезпечуючи її персональність, підтримує її морально і матеріально, але офіційно її не протегує, щоб не порушувати Московського договору з Грузією. Цілі партії: Розвинути національний антагонізм серед мінерельців, емеретінів та інш., при чому партія базується не на емеретинцях. Ведеться пропаганда та нацьковування серед військ національного війська на гвардію. Організація комуністичної партії буде розвинена по цілій Грузії :центр. ком., мійські комітети, повітові і т. д. Серед залізничників комуністи вербують головним чином адміністрацію для нападу на поїзди та грабунки на залізниці. В Батумі організується терористична група для слідкування за приїжджими з Константинополя та для посилки членів групи за кордон для зніщення видатних антибольшевицьких діячів. Як це не дивно, серед професійних союзів у Грузії комуністи і взагалі боляшевики симпатій не мають. Че поясниться почався тим, що професійні союзи ображено тим, що Сов. Нар. Ком. ще то- рік не дозволив візд до москви делегації грузинських професійних союзів для вироблення обєднаних уставів та обміну інформаціями. Грузинська комуністична партія має зв'язок з Ангорською -7- Комун.Партія(Трапезунд,Ризе,Бамсун). Совітська місія в Грузії. Батум:Консул Звѣрев,секретар Дадіані,контр-розвідка Пав- чинський,військово-морський відділ-Страхов,торговля-Монес. В Батуми ведеться"судовий журнал Антанті",фабрикація фаль- шивих грошових знаків/англійських та туретьк. Фунтів/, друкарня і література для чужоземних суден.Для звязку з закордоном організовано "Сова моряків ",котрий рекомендує на пароплави матросів,постачає гроші та літературу. Тіфліс:Представник-Шейнман, військово-морський відділ і контр -розвідка генерал Ситін,помичик Гранек,ген.Лебединський (інформація,шпіонаж),Рузер-зовнішній торг. Місія має до свого розпорядження величезні засоби і живе дуже добре.На даху місії велика радіо-станція ,яка працює з Москвою. Економічна діяльність місії- через Центросозз діставать для сов. Росіи закордонні товари,скуповуючи чужу валюту,золото, срібло та дорогоцінності для утворення нового"державного фонду". Скуповують зброю,книжки для інституту пропогандистів в Баку.Книжки по східному питанню виймениння,обціяно з Німеччини Всі грошові операції ведуться через " Банка Італо Кавказі- ка дисконто". Місія має в банку свого комісіонера австрійсько- го Исida Глезера. Звязок з німецьким урядом дуже тісний; з боку Німеччини Андерс ,з боку сов.Росії -Міллер. Відносини з італійською місією дуже приязні. По особистій рекомендації радника сов. місії Старка на італійську Радіо- телеграфну станцію прийняли російського механіка. УРЯД АНГОРИ В ТИФЛІСІ. Полковник Кіазим -бей представник національного зібрання -8- в Тифлісі ,людина в політичному значенню дуже слаба. Бувший інтендант ХІІІ турецького корпусу ,який зробив собі величезний маєток і тепер виключно зайнятий спекуляцією.За допомогою свого помічника Аділ-бей він видає пропуски до Азейберджану та Турцію за згодою сов.міссії.Все це робиться за величезні гроші,на що багаті бакинці охоче йдуть. З огляду на те,що турецькі гроші(ліри)на грузинські гро- ші в Карсі дешевші, ніж у Тифлісі сила спекулянтів через по- середництво Кіазима -бей ідуть для закупки валюти ,причому Кіа- зим бей не женеться брати проценти. Перед національним зібранням Кіазім бей авторитету не має і для переведення більш серйозних завдань до Тифлісу при- сilaється делегація з Ангори-Бекір Самі бей та Алі Фуад паша. Кіазим бей в своїх операціях дуже заприязнився з бувшим премером Арменії Хатісовіль ; вони разом закуповують валюту в Карсі та продають її в Тифлісі. Совітська місія,знаючи любов Кіазима бея до грошей,часто пропонує йому гроші для спекуляції,чим ставить його в залеж- ність від місії. Політично Кіазим бей намагається перевести зближення Грузинів з Ангорою,захищає їх перед совітською місією та про- тегує всі кавказькі народи перед большевиками. ПРЕДСТАВНИЦТВО НІМЕЧЧИНИ В ГРУЗІЇ. Уповноважений представник Німеччини в Грузії Ульріх Раухер є членом німецької с.-д. партії,добре ознайомлений з еко- номічними науками та комерцією,але за те слабо знає Закавказзя і тому дуже рахується з порадами свого найближчого помішника Андерса(секр.посольства)а також Дрюфеля.Андрес зайнятий розвід- кою,має зв'язок з представником Ангори в Тифлісі Кіазим беем і Трапезунтом через неофіційних курерів Фріца Матіаса і кап.Мау- -8- раха.Андерс в 1910 р. приймав безпосередню участь в організа- ції німецького шпіонажу в Грузії і після свого відізду з Тиф- лісу лишив тут своїх агентів ,між ними завидуючого німецьким військовим лазаретом в Тифлісі др.Мерцевейлера. Функції представника Німеччини в Тифлісі розтягаються офіціяльно тільки на Грузію, але неофіціяльно на ціле Закав- каззя.Радниками Раухера по справам німецьких колоній є Дрь- фель,котрий в той самий час стоїть у зв'язку з Персією.(Тахріц) через голяндського консула в Тифлісі Шмідта і нім.офіт.Мюлера (Баку), а також через одного германофіла грузинського генерала Кересельфета і його курера Енріко Шмідта.З Тифліським перським консулом Ханоль звязок підтримує Дрейфф. Що торкається німецьких колоній,то Дрюфель веде акцію через Фуйера ,редактора органа німецьких колоністів "Кавка- зіше пост" Ферера і офіцера австр.Алпальдта, а також через ні- мецький військовий лазарет. Раухер стоїть у тісному звязку з представництвом Р.С.Ф. с.р. в Тифлісі через представника бора преси сов. місії Мі- лера.По призиді Раухера першу візиту зробив президенту гру- зинської республіки,другу совітському представнику Шейнману. Раухер має інструкції: 1)підтримувати зносини з представником Р.С.Ф.С.Р.,щоб використати його для здійснення інтересів Німеччини в Закавка- ззі і головним чином витіснити економічний вплив Антанти. 2)Розвинути взаємне освідомлення про діяльність у Закав- каззі представників Антанти. 3)підтримувати найтісніші дружні відносини з представни- ками Ангори ,обцяючи допомогу Кемалю паші пересилкою до ньо- го затриманих у Росії ,Туркестані,Закавказзю та персії німец ких офіцерів та салдатів. Для цього утворено в Баку спеціяльне не бюро,котре забезпечить грішми та харчами військових,які і ідуть до Турції.Ідуть туди люде,що спокусилися на велику ж платню,авантюристи та добровольці.Через це бюро до Турції -10- ідуть комуністи для пропаганди серед кемалістів ,без відома Ні- меччини за ії рахунок. 4)Нагадати Грузії про існування Німеччини,котра перша виз- нала Ґрузинську республіку і готова підтримувати Ґрузію перед большевиками. 5)Підготовити поворот орієнтації грузинського суспільства до Німеччини шляхом пропаганди через посередництво партії ґру- зинських націоналістів і підтримувати німцьку газету "Сакар- твелос" 6)Підготовити заселення німцями колоністами Закавказ- зя. Раухер нагадує,як добре було в Ґрузії в період німецької окупації в 1918 році і порівнює здорожання життя при англій- ській окупації.З метою пропаганди грузин закликальть до німе- цьких вищих шкіл,при чому представник гарантує ґрузинському урядові,що з огляду на відсутність грошових засобів в держа- ві для того ,щоб посилати ґрузинських студентів,німецький уряд бере на себе забезпечення їх. Німецький представник має завдання підготовити вивіз си- рового матералу з Ґрузії (марганець,бавовна,рис,вовна,шкура) замість чого німеччина може дати сільсько-господарчих машин, мотори,обмундирування по цінам в гричі деяевшим ,ніж пропонує Франція і Англія. "Європейськьр-Кавказький Банк"(до війни Німецько-Кавказь- кий банк),функціонує і тепер,веде всі торгові операції з Ні- меччиною,на чолі його стоїть директор Фрик. Фірма Евразія (Європа-Азія),експедиційна контора трест Сіменс і Шукерт (директор Шмідт),контора Штукеи і Ко (дирек- тор Боровскій ,німецький поляк),комісійна контора Якобі і Зор- гаген(управляє Влюмберг) також ведуть торговельну працю з Німеччиною. Звязок з головним телер банком Ґрузії "Банка Італо Кавка- зіка німецький представник підтримує через комісіонера Гле- зеря. -11- Звязок з совітським Азейберджаном підтримує Рудольф Кайзер і Гінес.Кайзер мав контору в баку ,котра була реквізована. після того німецький представник робив заходи перед совітським азейберджанським урядом.Кайзеру фірму повернули і тепер вона служить звязком між Азейберджаном і Німеччиною. Підтримується звязок між Тавризою і Маку для здобуття перського ринку.при чому різні торговельні операції в Персії переводить німецька електрична станція в Таврязі. Німецький уряд доручив Трестеру(комісійва контора) скупити німецьку валюту ,щоб штучно повисити курс марки.І дійсно в Тавризі курс марки вище .ніж в Константи ополі на 15-20%. Німецька фірма "Дізель Атлас"дала німецькому інженеру Вольнику три міліона німецьких марок для дослідів у Горійському повіті (кам'яний вугіль 1 нафта). Вольшевики і Царгород. Звязок держить батумський совітський представник ,головним чином завідувчий військово-морським відділом Страхов і Павчинський ,під дерективи з Тифлісу (головний завідувчий відділом генерал Сигін) Представник комуністичної партії і головний діяч в Царгороді Суходом , до нього часто командируить Одоєва (секретарь совітського консула Бродського в Тифлісі1)Докладно відомо,що Одоєв був у Царгороді і одержав візу на Батум,але в бюро його впізнав один пан,котрий ранім знав його в Петрограді і про це доклав до французької контр-розвідки. Програма совітського представництва. 1)Організувати правильний звязок політичній і економичний з Царгородом.Посередником може бути грецький пароплав "Альбатрос". 2)Командіровки співробітникам давать на бланках ,вказуючи "особистий номер",без вказання праївища. 3)При посередництві співробітників курерів полегчити звязок Кемаль Паші з Царгородом. 4)Агітація серед торговельних суден на користь відновлення торгвлі з Росією. -12- 5) Організувати політичні клітини серед біженців-вран- гелевців. 6) Організувати повстання серед військової і торговельної флоти. 7) Зміцнити комуністичну клітину в Адріанополі. 8) Комуністичній партії в Царгороді наказується видавати особливі суми офіцерству для відправки до Новоросійську і Трапезунду. 9) Агітація серед офіцерства, грошова допомога, комісійні контори. 10) Зв'язок з Тифлісом і Батумом підтримує Леон Наркевич 11) Грошові і торговельні операції можуть провадитись через Центросоюз в Царгороді. 12) Організувати гречку комуністичну клітину в Царгоро- ді і мати на меті обявлення революційної влади в Смирнському вілаєті. Саме тепер в Царгороді вже організована гречка комуніс- тична партія, і її субсидує представник сов. Росії в Батумі через посредство батумської гречкої комуністичної партії на чолі котрої стоїть др. Ксантопуло і Попандопуло. Совітський Кавказ-Дагестан. Совітський режим прищеплю- ється тут дуже тяжко. Так само як в Азейдберджані, але ще в більшім ступені ми зустрічаєм тут постійні повстання осетинів ішгушів і інших горців. Розбирають зализничні шляхи, підкладають бомби під зализницю, роблять різні перешкоди совітським вій- ськовим поїздам та ешелонам. Боротьба комуністів з горцями Йде тут безпереривно, силом в горах майже нічого не можна зро- бити і совітська влада держиться лише по містам. З огляду на не неможливість боротьби з горцями большевики йдуть на великі уступки: признати автономію Дагестану, послали спеціальну де- путацію від інгушів до Москви, але всі ці уступки не задоволь- няють горців і вони шукають піддержки з боку мусульман Закав- каззя, Азейбейджану, Грузії, Кемаль-Паші. Комуністичні карні за- гони посилаються вгори лише для грабування населення і кожна - 13 - іх поява зустрічає сильний опір від добровольців інгуши. Для утворення планомірного і юдностайного повстання в Тифлісі організується гірський комітет, основателем якого є Гай- дар Бамат, котрий працює з ахметом Цаліковим і спеціальними а агентами англійської і французької місій і представником Анго- ри. Цей комітет має на меті вигнати з північного Кавказу боль- шевиків для утворення незалежної гірської республіки. Комітет вербує добровольців, головним чином мусульман, по можливості по- ходженням з північного Кавказу і скуповує різним шляхом зброю. Комітет має певних людей для звязку з внуком Шаміля Сеїд бе- ем, котрий проголосив себе імамом Дагестану і готує їх до бо- ротьби з комуністами. Сеїд бей дістає від мусульманського ко- мітету і від англійської місії в Тифлісі велику піддержку. Гірський комітет часто нагадує в своєму друкованому органі "Вільний Горець" про мету об'єднання всіх мусульман кавказців для боротьби з большевиками, при чому одверто висловлюється небажання приймати союзниками яких би то не було російських організацій ні ген. Врангеля, ні скомпромітованих на їх погляд кубанців і донців. З газети видно, що горці однаково ненавидять як большевиків, так і Денікіна і Врангеля. Горці сподіваються звільнитися від комунізму лише шляхом об'єднання мусульман та піддержки Антанти. Бизнання Антантой грузинської республі- ки стоїть горцям як більмо на очі і часто говорять вони з досадою про те, що Атanta не хотіла признати північно кавказ кої республіки. Большевики з свого боку працюють для викликання національ- ного антагонізму поміж різними племенами горців, направляючи осетин проти інгуши, терських козаків проти осетин і т.д. Гайдар Бамат, маючи на меті об'єднання мусульман, веде переговори з представником Ангори в Тифлісі полковником Кіазім беем з проханням повідомити Кемалю пашу про неможливість більше терпіти совєтський російський режим і прохав про допо- могу. На те Кіазім бей відповів, що вданий момент Ангора не мо же реально допомогти горцям, але обіцяв своє заступництво в Грузії і перед большевиками. -14- Псіхольогія горців:1) горці прихильні до Антанти і вірять у її піддержку,2)горці мають тенденцію витіснити козаків з свого краю і тому вони можуть очистити терейкі землі від боль- шевиків,але 3)горці не бажають,щоб їх втягли в боротьбу з большевика- ми на території Росії і 4)стоїть лише большевикам дати їм порівнянну незалежність, як вони стануть на їх бік швидче,як на бік люого иншого росій- ського уряду,больчись таких самих зловживань, і знущань як за часи Денікіна. Північний Кавказ і Дагестан в економічному відношенні є хліб,харчові продукти,але цілком нема мануфактури. Азербейджан. Не дивлячись на відсутність опору з боку та- тар,при переведенні совітської влади в Азербейджані теперішнє становище большевиків у Баку і взагалі в Азербейджані досить хистке.Влада революційних совітів держиться тільки по містах Баку,Елізаветполь і на більших залізничних станціях,де контін- гент з навезанняле залізничники і промислові робітники .В Ба- ку влада зконцентрована в руках відомих комісарів і рімних комитетів,на чолі котрих стоять різні матроси з Каспійського моря та партійні комуністи.Розпорядження комісарів,ч.к. і і ребтрибуналу над матросами не мають сили і вони роблять що хотять.Столичи у влади матроси і робітники комуністи займаються торговлею з Персією і Туркестаном та спекулюють,а инші робі- ники і селяне працюють на армію,на комісарів та на комінстів. Часті повстання серед татар,німців кольонистів та инші зявища в Азердейджані дуже часті ,хоч серед населення відчува- ється інертність відносно большевиків і на серйозне повстан- ня навіть серед мусульман рахувати трудно.Таке повстання може організувати або "Союз врятування Азербейджану" або мусаватис- ти.Одним з головних організаторів союзу є нафтопромисловець Гулієв.Для здержання повстання на північному Кавказі курсу- ють коло 8 бронепоїздів .Мусаватисти ,які повтікали з Персії, підтримуються Англією і пограничним населенням і при допомо- -15- зі мусульман північного Кавказу мають на меті організувати серйозне повстання, одрізавши плах большевикам в районі Гудермес - Дербент. Революційна діяльність персійських мусаватистів має чималий успіх. Східній інститут пропаганди на Сході. Під такою назвою існує в Баку інституція, яка примушує задуматись Антанту. В дійсності вона того не варта: інстигуція істнує тільки по директивах із Москви, але жадних професорів для навчання 40-60 курсантів, які записались до інституту немає. Гроші витрачаються на комісарами на інші справи. В більш серйозний орган пропаганди - це комуністичне бюро пропаганди в Персії, метою якого є за- снування комуністичних клітин що все зроблено в Казвині і Керманшахі. Туди посилають досять значні сумми грошей в англійській валюті, почasti фальшивими фунтами, які виробляються в Новоросійську та Батумі. В Персії можна бачити велике довірря до радянської влади: тегеранські младоперси-націоналісти мають віру в соціяльний рай і старий уряд мусів вихати слідом за англійськими військами. Тепер переговори з Москвою приходять до краю, в основу переговорів уходить: 1) анулювання боргу Персії до Росії, 2) анулювання російських концесій у Персії, 3) позичковий банк у Персії буде рахуватися перським за це ровітська Росія лишає за собою право пересовувати свої війська через персію у випадку війни з сусідами і персія буде стояти під російським протекторатом. Вплив большевиків на Індію про який так багато пишеться в англійських та інших газетах в дійсності як і східний інститут не має під собою жадного ґрунту. Цей рух занадто пересильшено. В дійсности большевики не мають досяить талановитих і підготовлених провідників, які зналиб Схід, тай віддалення дуже значне. Єдиним небезпечним пропагандистом для цілого Сходу можна рахувати Гравіна, бувшого совітського представника ка в Тегерані в 1918 році, котрого арештували Англійці, але по дорозі до Багдаду він утік до Афганістану. Ставши в 1918 році наркоминділом в Ташкенті, він в 1919 році організує повстання в Афганістані а тепер є совітським представником у -16- Кабулі. Характерно зауважити той факт, що в самій комуністичній партії зауважено помітну руїну: бакинські комуністи не звертають уваги на директиви з центру, праця йде механічно. Серед комуністів є розкол, висувається група, яка називає себе безпартійною, це головним чином ті, що досить нагабували і хотять стати буржуями. Військові сили в Баку: I, XI, XII і V армії. Реввоєнсовєт, бачучи руїну совітської армії, заміняє одні полки другими і для більшого успіху вибирає салдат, посилаючи армія проти мусульман, горців проти грузинів і т.д. рахуючи на боротьбу різних національностей. Промисловість Баку зійшла на ніщо, промисли не працюють, нема ні інструментів, ні механічних препаратів, цілковита руїна. В Баку, щоб дістати три фунти нафти, яку бельшевики видають на родину працівників, треба стояти в черзі по дві-три доби. -1- ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 214 ВІДОМОСТІ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ БАЗИ С.-Р.У ПРАЗІ. Заснування Празької бази. Початок с.-р.овської діяльності в Чехо-словацькній відновиться до Червня 1920 р., коли їхні найбільш видатні представники приїхали до Праги за попередньою згодою з Бенешом/М.Згода ця сталася при таких обставинах: Зимою 1920 р. Бенеш під час перебування в Паріжі, нав'язав відносини з групою "Общаго Діла", наочні на оці що на чолі цієї групи стоїть Бурцев, людина вілома своїм революційним минулим. Бенеш закликав " представників громадянства ", якими він уважав Бурцева та його найближчих співробітників до Праги, щоб разом з Чехо-словацьким урядом та за його допомогою як моральною, так і матеріальною, вести боротьбу з большевиками. Переговори Бенеша з Бурцевим наслихались до доброго кінця, як раптом соціалістична преса почала похід проти Бурцева за те, що він піддержував військову літаратуру та військові аванту- ри. В той самий час Бенеша в Паріжі одвідали найвидатніші с.-р. Керенський,Мінор ,Зензінов,(група "пур ля Росси") і заявила, що Бурцевські кола не висловлюють поглядів російського демократич- ного громадянства, представниками якого є вони с.-р., котрі бо- рються однеково як з диктатурою Леніна-Троцького так і з дикта- турою Колчака-Демікіна. С.-р.овська Формула " ні Леніна ні Колчака" сподобалась Бенешу і він був переконаний, що має діло з людьми, за спинною котрих стріть справжня демократична Росія,"грата Росія" як висловлю- ється тепер. Перервавши переговори з групою "Общаго Діла". Бенеш нав'язав зносини з Керенським та його прихильниками, алерімучої -2- відповіді гестапо не дав постанови о відкритті ціле питання президента Чехо-Словаччини Назарику. В часі док позаки Бенеша до Парижу С.-Р. з'являлися з Чехословацьким урядом і Зензінов, Мінор Лебедев та інші переїхали до Праци, куди часто навідував- ся Керенський, і заснували там головну базу с.-рів за кордоном За піддержкою Чехословацького уряду працьки с.-ри явно борони нізувалися і 12 вересня 1920 р. почали видавати свої газету "Воля Росії" ( котру Чехо-словахи мали товго за представницю російської демократичної думки), та установили зв'язок зі своїми партійними товаришами в Собітській Росії. Так швидко налагоджена організація праць с.-рів полонською зовсім не блискучими здібностями провідників партії, а виключно лише значним приливом грошей до їх рук. Матеріальні джерела с.-рів. Грошові засоби які досі о.-ри мали до розпорядження дуже знай- ні, їх треба рахувати мільйонами чеських хорон. Джерела матері- ального побробуту с.-рів буть спідучи: а) часамперел на білкучи рахунки окремих партійних робітників, за час перебування коло влади Керенського, Чернова, Лексентьєва, та інш. с.-рів було пе- реведено за кордон значні суми з Російської Державної Скарбни- ці. Деяка частина цих грошей була розтрачена довірочними людьми, але всіх таки значна частина стоїть до роспорядження працьких провідників с.-російської еміграції. б) В складі Колесніковського уряду на Далеким Сході посада міністра закордонних справ зай- мав с.-р Гуревич, котрий, при допомозі відлів чеського Легіо- банку на далеким Сході, переслав до роспорядження Лебедева, Зен- зінова, Мінора та Керенського велику суму в золотій валюті з числа золотого запасу нібраного Колчаковським урядом. Суму перес- ланного Гуревичем золота старанно ховають як самі с.-ри, так і компетентні люди з Легіо-банку; перші за причини партійної конс- пирації, другі певно через те, щоб оховоти від громадянства ти лихварські проценти, які брав банк з с.-рів за це посередництво (25-30%) Золото було привезено на власних пароплавах Легіо- банку, яких він мав 2. в) На піддержку "Воля Росії", друкування -3- с.- російськіх відповідь для сев. Росії та інші необхідні видатки Чехо-Словацькій уряд видає працьким с.- рамсусвідлі з неглас- них сум в розпорядженню окремих міністерств і самого президента Треба зауважити , що випадництво "Волі Росії" та відповідь с.-р. вельуть широко і неодмінно, заарендування для цього одну з найдо- розних працьких друкарень- Тила.г) нарешті на "благодійні" справи ви серед російської еміграції легіє-банк видає працьким с.-рам- до розпорядження "Земгора"-1.000.000 чеських корон. Перше ніж всін-вати цю суму, правління банка запитало князя Львова, чи працький Земгор стоїть в органічному звязку з відповідним орга- нізаціями на чолі яких стоїть князь Львов, чи потребує працький "Земгор" коштів і чи люде ,які стоять на його чолі заслуговують довірря. Кн. Львов дав цілком прихильну відповідь з огляду на що громі були визнані банком до цілковитого розпорядження праць- кого "Земгора". В імоверна чеська сурпля та чеське госуспільства дос.-рів. Оселлившись у Празіе.-рз стали єдиною організованою російсь- кою групою в Чехо-Словацькій. Отже не дивно по і Чехословацькій урд і чеське суспільство дивилось на цю партію як на єдину російську політичну організацію, котра вдієла робити большевикам опір і котре хоче стати коло дорожнього старта після схимення большевицької диктатур. Придбати такий помилковий та о чобо- вий поряд, Чехи власне з цієї точки погляду і дивились на росій- ську еміграцію в Чехії. Голос с.-рів мав найбільшу силу тай до цього часу не має найбільший авторитет в російських питаннях взагалі і у відношенню до еміграції зокрема. Бище було яке сказано про матеріальну піддержку, яку Чехи роблять с.-рам. Одначе уряд на цьому не спинився і пішов далі. Тут треба згадати що знаменитого с.-рівська "Забушка" Брешко- Брешковська користується великим поханом у президента Масарика з намагу якого Брешковський дана до розпорядження одна з пер- мавних відь. Завдяки незрятності голови російської політичної місії Рафал -4- -ського одвідувати у Чехії належний йому авторитет знаннянь Його в Празі звелось ні до чого. Рафальський-дипломат старої школи, який найбільш усього бояв прот зовнішній сік відпрсин а чеським урядом. Він митка людина, іде на компроміси, аби не загострива- ти відносини і виявилося, що він не є сили вести боротьбу з впли- с.-рів. Природно, що політичний вплив с.-феської бази в Празі пере- міг політичне значення російської політичної делегації.Діло на- віть дійшло до того, що чеській уряд уповноважив місцевих с.-рів в особі "Зенгора" видачати російським емігрантам паспорти. З цього природу деякі російські ділянки, як наприклад проф. Ломаков, звертались до Чеського уряду а протестами, але пр. Гірса пояснив Ломакову, що багато російських емігрантів не схиляють Рафальського, не ба- жають у нього реєструватися, а тому чеський уряд повинен був знайти інший засіб вихід. Поза к російське організоване громадянство представлялось лише в особі Зенгора, то природно, що власне цій організації належало доручити паспорти функції. Паспорти Зенгором видаються на один рік, після чого ней паспорт відуеться місцевим поліцією. Як кажуть у Празі, о перекине паспорту, себ то до кінця речінца, с.-рі не дасть відної власи особам, котрих не бажають випустити за межі Чехії. Крім того при видачі паспорту с.-рі забирають усі легітимацій- ні папери, реєструють усі приватні службові та інші відносини з часів революції. Празьк с.-рі уже з першого моменту свого розташування в Чехії користуються чеською дипломатичною валідою для своєї таємної ко- респонденції. Більше того : їх курери доставлять курерські листи від чеського міністерства закордонних справ, а іноді окремим особам видається паспорти не ма чеських підданців. Так наприклад на пароплаві "Адріан"17. серпня до Ревеля приїхав Лебедєв по чесь- кому паспорту на ім'я А.Весніна. З чеського уряду особливу увагу в."рам росольть сам президент Изарик та міністр Венец і Гірса, хоч дізнати останнього трохи сколоти. -5- Чеська суспільность довго ставилася до с.-рів з висловами великих фінпатій з епецагальної причини. Розуміється, ця увага торкається лише русофільських кол., до котрих належать усі Чехи, що були першe в Росії або мали з нею ті чи інші зв'язки. Основа на зустріч с-рім пішли і легіонери, котрі уважають свою суспільну і впавову організацію заціл. Банк легіонерів як було ще вище згадано, дав навіть суб-сідн. Відношення чеського уряду та чеських легіонерів безумовно не без користьне. Та увагу, яку вони виявляють с.-рім розраховане на будуче чеські діячі підтримують с.-рів в надії, що засоби ца партії стане при владі в Росії, як упадуть бельгевики, а тоді, а тоді з огляду на минулі заслуги перед правовим базом, чеський уряд і чеськи легіо- нери матимуть надію ліквідувати в прихильному напрямі питання про російське поводження легіонерів у Сидиру. Питання це гостре і болюче, а в Судучому може бути величезним і не- приємним для Чехії, як що різький розгледень будучий російський уряд вимагатиме належного місця ней звіту. Легіонери, на цілому своєму шляху через Росію, награбували по- льовсьальні російські боргача. На ці награбовані кошти вони відки- нили легіо-сани, а багатьма відділами, котрій несе між іншим тор- говельні справи і з сольовими пачками; тони купили 2 пароплави, 3 в'язали в цілому торговельному балансі Чехії операції легіонерів мають незначну і значну загу. Крім того легіонери необхідні сильу дорогоцінних речей, а це важливе велики запаси російського військового осмуку- ровання та зброї. Запаси ті були настільки значні, що їх купував чеський уряд для своєї армії і тепер же йз купив проф. Ломтаков для російських студентів, котрих 800 душ прийнято до чеського уні- верситету. Розуміється чеський уряд це може не рахуватися в наказаним в судучому рішенні цього питання. Платити відшкодування за грабунки легіонерів було би за тяжко, а тому і пей уряд і самі легіонери зацікавлені в тому, щоб с.-рії стали при владі, бо Керенський, Лебедев Мінор, Бензинов, та Ко запевняли уряд Венеца про забуття всіх школ -6- понесених військових легіонерів. З цієї метою в Чехії лежить на складі 58.000.000 руб., золотого для будучого російського уряду, котрі одначе укладають собою лише частину того золота, що захопили легіонери після поразки уряду емігранта-воляка. Характер с.-рівської діяльності. Дільність с.-рів направлена на: а) пропаганду, б) інформацію, в) організацію партійних кланів в Росії, г) благодійні справи. а) Пропаганда. Пропаганду с.-рів ведуть у Росії, а також і за кордоном через еміграцію. Тяжко сказати, чи багато цих прокламацій доходять по призначеннях, але всік танк деяка частина попадає до Росії, бо відомі випадки, коли большевики розстрілявали за ці прокламації. Прокламації с.-рів засобільного обвинувачують та осуджують большевиків і унітають розв'язати партійні тески. Для закордонної пропаганди у с.-рів є свій власний полемічний орган "Воля Росії" в 15.000 примірниках. З цієї кількості деяка частина посилається до Росії, ділько частина призначена для розповсюдження через еміграцію. Тірек газети дуже незначний, тому газета здобула розсилання безплатно, але більше на місця контентрації останків російської армії. Посліднє мало коптів повертає газета вище з того, що писання додіцт від неї доходить 150.-200 тисяч чеських корон, незалежно від курсу. Крім партійних цілей видання газети носить чиселособистий характер заробітку і т.д. Інформація. Інформаційний відділом у Празі корує латин Брудвін, кандидат на пост міністра внутрішніх справ; премером у губ-ойсну с.-ровському уряді (Сусе Керенський), закордонних справ Зензинов, земельних справ Чернов, військовий міністр Махін, морський Лебедев, освіти Паварев, крім того висобуття кандидатури в міністри Аксентьєва, Мінора, Гуковского, Рубановича. Інформаційна діяльність с.-рів провадиться і на території Росії, в якої вони мають безумовні зв'язки, і досить добре налагодження, а також і на еміграції. Вони мають агентів навіть серед явно ворогих їм кол. Відведення російських емігрантів часто прилучує їх йти на агритурну службу до с.-рів. Одначе -7- треба зауважити, що хоч вони і одержують за воїна-сільськогося виплатних жодних, іншій законодавчий агентурний матеріал не має великої ціни. Що до матеріалу в Росії, то він значно цінніший, бо багато партійних о.-рів, під фірмою безпартійно, пройшло в соціальні установи. За останній час Брущін став повітно цікавитись жит- тям та внутрішнім порядком останніх російської арміїта огре- ми приєдналися до Чехії офіцерами. Це пояснюється тим, що під час свого останнього приїзду до Праги, Керенській, в тіс- ному колі своїх приятелів, заявив, що ніби то Брилі зголосився підтримати інтервенцію проти сольцевиків, коли це інтервенція буде не "генеральською". З огляду на це Керенській та його при- хильники постановили установити зв'язок з деякими генералами (Махрова, Бічерахов та інш., а також 1 з Савінкових на випадок спільної праці під с.-рівським правором. Пословам газети "Русское Дело" інформація по справах російської армії с.-ри діставати від полковника ген. штабу Акінтієвського, а таке гене- рала Леонтьєва. в) Організація. З огляду на сказане у військовому відділі с.-рів котрих херує полковник Махов, приятель генерала Махро- ва, розпочато працю на випадок організації не "генеральської" інтервенції. Крім того с.-ри давно вже ведуть організаційну працю в Росії. Від активної діяльності проти сольцевиків на території сов. Росії с.-ри відновилися. За званням пропаган- ди вони не роблять жадних різничих заходів проти сольцевиків. Переконавшись, що осмія та розбіжний маси розчарувалися у соціалістах взагалі, а в с.-рах особливо, вони покладають усер своєї енадії на інтелегенцію і тому направляють усю свою енергію на вербування серед неї своїх прихильників, організу- ючи свої партійні клітини. В Росії партія с.-рів дуже розбита слаба і залежана. Одначе провідники партії Чернов, Лебедєв, Зензінов та Керенській вели переговори в Литвіновим-Фінкель- штейном , про Бормування сольцевилько-с.-рівського уряду. На початку вересня в с.-рівських колах у Празі була звістка, що 23 Серпня в Ревелі була зустріч вищезгаданих осіб, котра залиши -8- ла по собі у с.-рів добрe вражіння. Відношення другорядних с.-рівських ліній (Росозькій, Гіковській, Рубановиць, Гуревіч) до згоди з бельшевиками вдебільшого негативне. Питання це об- говорювалось під час одного з останніх приїздів Керенського до Праги і тоді більшість висловилась проти згоди з бельшевика- ми, і просили Керенського надійнути в цьому напрямкові на Чернова Мінор, Лебедева та Зензінова, котрі стоять за згоду. С.-рівські настрої. Тепер ще також судити які наслідки для цілості партії ма- тимуть ревельські переговори Чернова-Лебедева з Літвіновим. Особисті відносини проводирів дуже загострені. Во все було вид- но а листа Чернова надрукованного з совітських думерен буржуазь- ким "Общим Дѣлом". Одначе партійна дієтіпайна примушує тримати- ся вкупі і залишити особисті непорозуміння. Не так небезпечні для с.-рів особисті непорозуміння, як ті принципові загострен- ня мих щили П.К. партії, котрий залишався в сов. Росії та його частинок за кордоном, де представником Ц.К. є Чернов, Керенській Мінор, та Зензінов відокремилися від Ц.К. і розпоряджують знай- ними громадами завобами, хотять емансипуватися від впливу Ц.К. і його директив та вести сільки самостійну політику. Так наприк- лад цілком без директив Ц.К. Керенській та Авксентьев зробили кроки в напрямі до буржуазії (к.д.), що вилилися у форму паризь- кої наради. Як відомо Ц.К., котрий стоїть на непримиримій пози- ції до буржуазних партій, різко осудив ці кроки. Як згадано ви- ще згода з бельшевиками поділяється далеко не всіма членами пар- тії. г) Влагодійні справи.Влагодійні і справи цікавлять сярів по- стільки, поскільки вони дають змогу годувати своїх прихильників. Ничого серйозного в цьому напрямі не робиться і жадної допомоги російська еміграція від с.-рів не достає. "Русское Трудовое Общество" переслідує виключно партійні цілі. Празькій "Земгор" стоїть також у руках с.-рів. Головою його до останнього часу був Зензінов, тепер його заступив Гуревіч нігачена зо всіх боків людина. При "Русском Доме" "Земгор" від- -8- крив "столовку", не міг дістав кошти від Легіобанку. Справа Ідальні ведеться дуже недовго і зловживання нарешті звернули увагу чеського суспільства. С.-ри і російське суспільство. Відношення російської еміграції до діяльності с.-рів в Праги довго було насичени. Неорганізовано часа, бачучи підер- ку чеського уряду, не сила протестувати. Тепер еміграція потроху організується, з другого бою чеській уряд і громадя- ство потроху охололо до с.-рів і тону навіть серед чеського сус- пільства можна почути осуди діяльності с.-рів і обвинувачення. Чеській уряд починає звертатися до інших кол еміграції в справі наприклад студентства до проф. Ломпакова (правий). На ви- борах в комітет голодуючих с.-рі мобілізували свої сили , їх підтримали кубанські самостійники (Макаренко), а решта покину- ла залу. На 5 вересн. було призначено нові вибори на які від с.-рів не прийшли і комітет було вибрано без їх участі. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 216 WIRTSCHAFTLICHE NACHRICHTEN AUS SOWJETRUSSLAND. Heizmaterialien. Die »Mosk. Prawda« teilt folgende Angaben über die Menge des gewonnenen Heizmaterials in der ersten Hälfte von 1921 mit: Naphthagewinnung. 1915. 1920. 1921. Januar …………49 400 000 P. 21 100 000 P.; 17 200 000 P. Februar…………44 400 000 „ 19 300 000 „ 17 900 000 „ März……………49 400 000 „ 21 500 000 „ 20 800 000 „ April……………47 493 000 „ 18 900 000 „ 21 000 000 „ Mai………………49 200 000 „ 18 600 000 „ 23 100 000 „ Juni……………..47 200 000 „ 24 300 000 „ 22 500 000 „ Zusammen, 287 700 000 P. 124 600 000 P. 122 500 000 P. Kohlengewinnung. 1920. 1921. Januar ……………………27 210 000 P. 40 330 000 Pud. Februar……………………33 200 000 „ 47 550 000 „ März……………………..41 810 000 „ 51 360 000 „ April……………………..28 440 000 „ 48 540 000 „ Mai………………………32 440 000 „ 38 610 000 „ Juni………………………40 040 000 „ 29 870 000 „ Zusammen : 1 112 000 Pud. 202 640 000 P. 252 030 000 Pud. Am 1. Januar 1920 war ein Vorrat von etwa 102 Millionen Pud Kohle vorhanden, am 1. Juli waren davon noch 63 Millionen Pud übrig. Brennholzbereitstellung. 1920. 1921. - 2 - 1920. 1921. Januar .................. 962 000 cbsaschen. 960 000 cbsaschen. Februar ................. 993 300 " 828 400 " März .................... 1 053 300 " 683 800 " April ................... 810 500 " 385 900 " Mai ..................... 800 400 " 114 900 " Juni .................... 362 100 " 117 100 " Zusammen: ? 5 282 700 cbsaschen 3 000 500 cbsaschen. Die „Bednota“ teilt mit, dass die Aussicht auf Versorgung mit Holz in diesem Jahre schlechter ist, als im vorigen Jahre obgleich das erste Stadium der Holzflüssung günstig verlaufen ist. Zum Flössen waren 2 443 000 Kubikfaden Holz bestimmt, welche auch ins Wasser kamen; herausgeholt worden sind jedoch nur 815 000 Kubikfaden. Der Grund dazu liegt in der geringfügigen Arbeitsleistung infolge von Nahrungsmittelmangel und Geldmangel. Am 1.Juli waren die Waldkomitees den Arbeitern bereits 30 Milliarden Rubel schuldig (nach dreiwöchentlicher Arbeit.) Für die Arbeiten im Juli erhielten die Waldkomitees statt der notwendigen 21 Milliarden, nur 11 Milliarden, im August statt 34 nur 14 Milliarden und im Dezember statt 64 nur 12 Milliarden. Infolgedessen schuldeten die Waldkomitees der Bevölkerung am 1.September 50 Milliarden Rubel. Da nur noch kurze Zeit bis zum Zufrieren der Flüsse übrigbleiben ist und augenblicklich wegen des Zersägens der Stämme mehr Geld notwendig ist, auf dessen Beschaffung die Waldkomitees keine Hoffnung haben, ist keine Aussicht vorhanden, dass mit Eintritt des Winters genügend viel Heizmaterialien an die verschiedenen Orte transportiert werden können. Ebenso wie eine Verpflegungskrise steht auch in allerhöchster Zeit eine gewaltige Heizmaterialkrise bevor. Schiffsverkehr im Petersburger Hafen. a Die „Ekon.Shisn“ gibt bekannt, dass im Laufe der ersten 9 Tage des Septembers 17 ausländische Dampfer in Petersburger Hafen einliefen, von denen 5 aus Deutschland, 5 aus England, 6 aus Holland und 1 aus Dänemark eintrafen. Aus Deutschland wurden 218 000 Pud Schienen und Pflüge, 85 300 Weizen und 94 408 Pud Waren für das amerikanische Rote Kreuz importiert. Die englischen Dampfer importierten 168 000 Pud Lebensmittel und 520 000 Pud Kohle und Koks. Holland importierte 443 Pud Reis, 30 400 Pud Butter und 330 000 Pud Zucker, der dänische Dampfer hatte 24 200 Pud Reis an Bord. Während derselben Periode trafen in Odessa 386 400 Pud Kohle ein. Die Streichholzproduktion. In den ersten 6 Monaten von 1921 sind 348 000 Kisten Streichhölzer produziert worden; das Programm wurde mit 53,3% erfüllt. Das Programm für das 2.Halbjahr von 1921 sieht die Fabrikation von 365 000 Kisten vor, wofür 8 100 Kubikfaden Holz angefordert werden. Nachfolgende Tabelle gibt die Produktion an Streichhölzern mit Angabe der arbeitenden Fabriken und der dort beschäftigten Arbeiter an: Arbeiteranzahl. Produktion. Zahl der Durchschnittl. Fabriken. Produktion in Kisten auf 1 Arbeiter in 1 Jahr. 1914........... 21 482 4 504 000 Kisten 118 210 Kisten 1915........... 19 826 3 063 000 " 128 154 " 1917........... 10 513 1 814 000 " 80 154 " 1918........... 6 041 1 019 000 " 82 113 " 1919........... 11 835 1 008 000 " 83 85 " 1920........... 11 271 632 000 " 83 56 " - 3 - Im Jahre 1913 wurden 300 000 Kisten exportiert und 5 858 000 Kisten im Lande selbst verbraucht, wobei 22 Schachteln auf jeden Kopf der Bevölkerung fielen. Im Jahre 1920 war diese Zahl auf 4;7 Schach- teln zusammengeschmolzen. Verpachtungen. Der Petrograder Rat für Volkswirtschaft beabsichtigt folgen- de Unternehmen zu verpachten: Die chemische Fabrik "Lacksewer", die Konfektfabrik, früher "Mignon", die metallurgische Fabrik, früher "Gordikoff" und die Wagenfabrik, früher "Merkuloff". Die mechanische Fabrik "Gegen" und die Fabrik für chemische Farben, früher "Kresnowskij", wurden vorpachtet. Ebenso wurde die staatliche Strickfabrik früher "Konradiwna Engels" auf 5 Jahre ver- pachtet. Als Pachtzahlung werden 12 % der Produktion abgeliefert. (Aus "Putj" vom 9.Oktober 21.) Produktionsstatistik in Sowjetrussland. Die Mitglieder der "Russischen Konstituierenden Versammlung" in Paris haben ein Exekutivkomitee gebildet, welches Angaben über die augenblicklichen Verhältnisse in Sowjetrussland veröffentlicht. Der Finanz- und Wirtschaftsausschuss des Komitees hat an 15. September einen Bericht über die wirtschaftliche Lage Sowjetrusslands zusam- mengestellt nach den letzten Angaben der Sowjetmacht, veröffentlicht Der Bericht gibt folgendes bekannt: Das Ackerland, welches im Jahre 1913 ein Areal von 85 317 000 Dessjatinen umfasste, umfasste im Jahre 1921 nur 57 708 784 Dessja- tinen. Das mit den 4 wichtigsten Getreidearten besäte Areal (Weizen, Roggen, Gerste und Hafer) ist nur 44% des Areals von 1913. Die Anzahl des Viehs hat sich seit 1913 bedeutend verringert. Im Jahre 1913 waren 40 732 000 Stück Rindvieh vorhanden, im Jahre 1920 dagegen 33 463 000 , mithin eine Verminderung von etwa 20%. Weiterhin waren im Jahre 1920 53 812 000 Schafe gegen 79 218 000 vorhanden; diese Zahl hat sich um 32% verringert. Die Anzahl der Schweine war im Jahre 1920 + 11 770 000 gegen 16 484 000 im Jahre 1913, Die Verminderung beträgt hier also 40%. Die Fleischproduktion wird in ganz Russland auf 105 38 Milli- onen Pud im Jahre 1920 geschätzt, davon 39,17 Millionen Pud Rindfleisch 22,05 Millionen Pud Kalbfleisch, 15,57 Millionen Pud Schaffleisch und 28,09 Millionen Pud Schweinefleisch. Vor der Revolution war die Fleischproduktion in Russland mindestens doppelt so gross. Die Anzahl der Kälber hat sich von 1916 bis 1920 um 115 Millionen Stück oder um 1,3 % in 22 russischen Gouvernements verringert und um 140 Millionen Stück oder 10,5% in 3 sibirischen Gouvernements, während sich die An- zahl der Schafe in 19 russischen Gouvernements während derselben Peri- ode um 2,727 Millionen oder 29,3% und die Anzahl der Schweine in 22 russischen Gouvernements um 1,677 Millionen oder 40% verringert hat. Die Fleischproduktion der russischen Republik (ausser der Ukraine und Turkestan) wird für die Periode 1921/22 mit 25 Millionen Pud oder um 53% weniger berechnet, als im vorigen Jahre; diese Produk- tion wäre weiterhin 3 mal geringer, als im Jahre 1913, als die Fleisch- produktion 75 Millionen Pud ausmachte. Wenn man bedenkt, dass der enorme Niedergang der Produktion innerhalb von knapp 5 Jahren vor sich gegangen ist, ersieht man daraus, dass Russland vor einer kata- strophalen Verringerung der Fleischproduktion steht. Und wenn diese Verringerung weiter fortgeht, sei es als Folge einer Periode von schlechten Ernten oder als Folge der Naturkataster auf den Viehbestand, wird man nach wenigen Jahren des Faktum konstatieren, dass die russi- sche Viehzucht vor ihrem vollständigen Untergang steht. Um die Vieh- zucht wieder auf die Höhe des Jahres 1913 zu bringen sind mindestens 7 - 10 Jahre notwendig. Dasjenige, was in einer Periode von 5 Jahren s leicht zerstört worden ist, kann nur mit grossen Schwierigkeiten in 10 Jahren wieder aufgebaut werden. Der Staat müsste den Bauern in ihren Kampf gegen die schlechten Ernten darin entgegenkommen, dass er den Gedanken einer Naturalsterne auf Vieh, in welcher Form sie auch sei, ergibt. Folm letzten Kongress der wirtschaftlichen Rets hob Miljuti hervor, dass die Industrielle Lage in Russland im allgemein zu- friedenstellend sei und dass die Produktion seit 1918 nur um 30% gefallen sei. Eine Menge Nationalökonomiker opponierten jedoch da- gegen. Die »Ekon. Shilin« veröffentlichte eine scharfe Kritik der Anzeige Miljutins. Der Verfasser widerlegte seine Behauptung, dass dass sich die Produktion während jedes Jahres entwickelt hätte und hebt hervor, dass die Industrie im Gegenteil immer mehr zurückgeht. Das Jahr 1910 war schlechter, als das Jahr 1918 und 1920 war schlechter als 1913. Das Jahr 1921 begann damit, dass alle Produk- tionsprogramme strandeten und eine grosse Anzahl von Industrieun- ternehmen stillgelegt wurde. Gleichzeitig wird das Jahr 1921 mit einer vollständigen Besorgnis gekennzeichnet, nirgends je- doch ist irgend ein Aufblühen zu bezwecken. Von einer Entwicklung der Textil- und Metallindustrie zu sprechen ist absolut sicherlich die Behauptung, dass die Produktion der Industrie seit 1918 nur um 30% zurückgegangen sein soll, ist eine reine Phantasie. Während des Jahres 1920 hat sich die Industrie in keiner Weise verbessert, sondern im Gegenteil, ein Maximum von Erschöpfung und Resorgani- sation erreicht. Während des Jahres 1920 wurden an Konsumenten 1,344 Millio- nen Pud Brennstoffe gegen 2,833 Millionen Pud im Jahre 1916 ge- liefert. Der Winter 1919/1920 war in Bezug auf Versorgung mit Brennholz unvergleichlich schwerer, als der vorhergehende Winter. Die Kohlenproduktion belief sich im Jahre 1920 auf 480 Millionen Pud, etwa dieselbe, wie im Jahre 1918, aber ungefähr 20% der Pro- duktion vor dem Kriege. Die Petroleumproduktion belief sich im Jahre 1920 nur auf 220 Millionen Pud oder auf 40% der Vorkriegs- produktion. Im Jahre 1913 wurden 532 Millionen Pud Petroleum gewon- nen, 1916 – 802 Millionen Pud, 1917 – 532 Millionen Pud und 1918, 252 Millionen Pud Petroleum. Die Metallindustrie produzierte in ganz Russland (ausser Polen) im Jahre 1913–257,40 Millionen Pud Dachseisen, 1917–100,45 Millionen Pud und 1919 – 1.50 Millionen Pud. Während der ersten 9 Monate von 1920 wurden 3.70 Millionen Pud oder 25 der Produk- tion von 1913 produziert. An Halbfabrikaten wurden im Jahre 1913 263,02 Millionen Pud hergestellt, 1918 – 201,62 Millionen Pud und in den ersten 9 Monaten von 1920 – 5.45 Millionen Pud oder 3% der Produktion von 1913. Die Produktion von gewölbten Eisen belief sich in den ersten 9 Monaten von 1920 auf 3,5% der Produktion von 1913. Die Baumwollindustrie zeigt in gleicher Weise einen deutli- chen Rückgang. Im Jahre 1913 waren 0,2 Millionen Spindeln vor- handen, welche 21 Millionen Pud Garn produzierten. Nachdem Finn- land, die Ostseeprovinzen und Teilen von Russland abgesondert wurden fiel die Anzahl der Spindeln auf 7,5 Millionen. Im Jahre 1910 be- trug die Garnproduktion nur 1 Million Pud und fiel im Jahre 1920 auf 825.000 Pud, also ein Niedergang um 15%. Im Vergleich zur Vorkriegsproduktion betrug die Garnproduktion im Jahre 1920 nur 5 bis 6%. Im Jahre 1919 wurden 225 Millionen Arschin Baumwollge- webe fabriziert, davon in den Monaten Januar bis Juli durchschnitt- lich 27,7 Millionen Arschin. Während derselben Periode von 1920 wurden monatlich durchschnittlich 8 Millionen Arschin hergestellt, während des letzten Teils des Jahres erhöhte sich jedoch die Pro- duktion allmählich auf 17 Millionen Arschin im Dezember. Während des ganzen Jahres 1920 wurden mithin 118 Millionen Arschin Gewe- be hergestellt, das sind 50% der Produktion von 1919 oder 4 bis 5% der Produktion von 1910. Die Leinwandindustrie verfügte vor dem Kriege über rund 400.000 Spindeln. Im Jahre 1919 waren 205.000 Spindeln in Betrieb und im Jahre 1920 nur 144.000. Im Jahre 1914 wurden 3,1 Millionen Pud Leingarn produziert, im Jahre 1916 – 4,3 Millionen Pud, 1918– 1,3 Millionen Pud und im Jahre 1919 – 942.000 Pud oder 30% der Produktion von 1914. Im Jahre 1920 fiel die Produktion weiterhin auf 800.000 Pud oder auf 25% der Produktion von 1914. An Lein- geweben wurden im Jahre 1920 – 54 Millionen Arschin gegen 60 Mil- lionen Arschin im Jahre 1913 hergestellt, also ein Niedergang von - 5 - von 20 %. Im Gegensatz zur Baumwollindustrie war die Leinindustrie reichlich mit Vorräten versehen. In der Papierindustrie wurden im Jahre 1920 - 2.15 Millionen Pud gegen 9.08 Millionen Pud im Jahre 1913 produziert, also ein Sinken der Produktion um 78 bis 79% seit der Friedenszeit. In der graphischen Industrie war die Anzahl der gedruckten Bogen im Jahre 1920 - 2 Millionen gegen 16 Millionen im Jahre 1913. Die Produktion der Maschinenindustrie betrug im Jahre 1910 25% der Produktion von 1910. Die Bauindustrie zeigt einen grösseren Verfall, als irgendein anderer Industriezweig. Die Zuckerindustrie produzierte im Jahre 1913/14 - 83.5 Millionen Pud Zucker, im Jahre 1910/20 - 4,7 Millionen Pud und im Jahre 1920/21 - 5 Millionen Pud oder etwa 6% der Produktion von 1913/14. Die Streichholzproduktion belief sich im Jahre 1920 auf 632 000 Kisten gegen 4 157 000 Kisten im Jahre 1913, also 15% der Vorkriegsproduktion. Die Produktion der Tabakindustrie war im Jahre 1919 ungefähr 25% der Produktion von 1914. Die Produktion der Sägewerke belief sich im Jahre 1912 auf 430 bis 450 Millionen Quadratfuß Holzwaren. 1918 auf ungefähr 50 Millionen und 1920 auf ungefähr 70 Millionen oder 15% der Vorkriegsproduktion. Im Vergleich zu 1913 belief sich die Produktion im Jahre 1920 von Eisenerz auf 2,25%, von Kupfererz auf 0,6%, von Asbest auf 6%, von Magnesium auf 27% . Im Jahre 1920 betrug die Salzproduktion - 17% der Produktion von 1911. In einem bedeutenden Grade hat die Republik von alten Vorräten gelebt, welche sich bereits im ersten Halbjahr von 1920 ihren Ende neigten. Innerhalb aller wichtigen Industriezweige herrscht Verfall. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 216 POLLEN UND RANDSTAATEN. Übersicht über die Zeit vom Juli bis September 1921. POLEN. Militärisches. 1. Kräfteverteilung. Nach wie vor steht die Masse der polnischen Armee im West- teil des Landes, eine stärkere Kräftegruppe an der Front gegen Litauen. Eine wesentliche Änderung der Kräfteverteilung ist dem- nach bisher nicht eingetreten. Eine bislang bei Warschau angeneh- mene Division (1. Leg. Div.) scheint als Reserve an die Front gegen Litauen verschoben worden zu sein. Trotz mehrfacher Auslands- Nachrichten aus letzter Zeit über bevorstehende polnische Angriffe gegen Russland hat eine wesentliche Verstärkung der polnischen Kräfte an der Front gegen Russland nicht festgestellt werden können. Die an dieser Front durch Zivilbataillone, Polizeikommandos und Kavallerie verdichtete Absperrung erfolgte lediglich zu dem Zwecke, den infolge der Hungersnot in Russland erwarteten Rückwandererstrom aufhalten zu können. Eine Verlegung von Teilen der in Polen befind- lichen antibolschewistischen russischen Formationen an die Grenze, namentlich nach Ostgalizien und Wolhynien, kann stattgefunden haben. Es ist möglich, dass diese Formationen auf polnisch-französischen Antrieb die jetzige innere Krisis Russlands zu Unternehmungen im Grenzgebiet ausnutzen werden. Eine weitgehende militärische Hilfe durch Polen haben diese Formationen indes nicht zu erwarten. Die polnische Politik verfolgt wie bisher 2 Hauptziele: Den Erwerb Oberschlesiens und das Festhalten Vilnas. Trotz einer weiteren zeit- genössischen Schwächung und eines gewissen Überganges zur Friedens- organisation ist die polnische Armee zur Verwirklichung dieser Pläne bereit geblieben. Die Umbildung der Insurgenten-Formationen des 3. Aufstandes und die Bereitstellung dieser insurgentenkräfte in Obercholopien und an der oberschlesischen Grenze lassen es wahr- scheinlich erscheinen, dass Polen bei einer für Polen ungünstigen Entscheidung der oberschlesischen Frage nicht tatenlos bleiben wird. Falls Frankreich nicht etwa mit Rücksicht auf England hiergegen scharfen Einspruch erhebt. 2. Ersatz und Organisation. Die fristlosen Beurlaubungen wurden fortgesetzt und zwar im Juli für den Rest des Jahrganges 1893, im Juli und August für - 2 - die länger als 2 Jahre dienenden Mannschaften der Jahre 1807 und 1808. Im September sollten die Mannschaften des Jahrgangs 1807 ganz, die des Jahrganges 1808, jedoch ohne die an der Ostfront stehenden, fristlos beurlaubt werden. Die Befehle über die frist- losen Beurlaubungen widersprechen sich jedoch. Sie werden ferner, wie auch Beschwerden von Soldaten in der Presse beweisen, nicht rechtzeitig und nicht vollkommen durchgeführt. Zur Zeit stehen, abgesehen von den wegen Arbeitslosigkeit freiwillig weiter Dienen- den, sicher noch unter den Fähnen: starke Teile des Jahrganges 1808 und Teile älterer Jahrgangsklassen, von letzteren namentlich bei der Kavallerie, Artillerie und den technischen Truppen, ganz die Jahresklassen 1809 und 1000, starke Teile des Jahrganges 1901 und Teile des Jahrganges 1902. Ende September wurde die Einstellung der zurückgestellten und ungedienten Mannschaften der Jahrgänge 1899 und 1900 befohlen, so dass Anfang Oktober wieder ein Aus- gleich für etwaige Entlassungen eintreten wird. Nachrichten über Entlaßung eines Jahrganges bedürfen stets der genauen Prüfung, da die Dolen bisher nie einen Jahrgang in voller Stärke gleichzei- tig, sondern in Raten entließen. Hierbei wurde entschieden nach Art des Eintrittes in die Armee, ob freiwillig oder ausgehoben, Waffengattung und Dienstzeit. Der Finanzminister bezeichnete am 1.7. anlässlich der Erörterung der Finanzlage und der Kosten für die Armee diese noch "als fast kriegsstark". Der Kriegsminister bezichtigte Ende Septem- ber die Durchschnittsstärke der Armeestärke 524x600xMkam. in den letz- ten 3 Jahren auf 574 000 Mann. Legt man die Zahl von 800 000 Mann als kriegsstärke zu Grunde, so ist die Stärke der Armee zur Zeit auf 400 000 - 500 000 Mann zu schätzen, während sie nach dem Ent- wurf für die Friedensorganisation, also noch durchgeführter Demo- bilisierung, 270 000 Mann (Jahrgang 1900 und 1901) zählen soll. Be- merkenswert ist ferner, dass im August noch 41 000 Offiziere statt der für den Friedensstand vorgesehenen 17 000 im Dienst standen, weitere Entlassungen von Offizieren (zunächst 8 000) erst später erfolgen sollen, dass bei den Beurlaubungen der einzelnen Jahrgän- ge die Unteroffiziere zurückgehalten werden und dass endlich nach den bisher vorliegenden Nachrichten die Truppen, die zur Marsch- bereitschaft nötigen Fahrzeuge und Pferde behalten haben. Auch die Hilfswaffen, wie Sanitätsformationen und Fahrttruppen, befinden sich noch bei den Divisionen. Auf Friedensstand wurden Ende August die Obersten Kom- mandobehörden gesetzt. Die im April begonnene Verschmelzung des Kriegsministeriums mit der Obersten Heeresleitung wurde durchge- führt. Der Generalstab ist jetzt dem Kriegsministerium unterstellt. Von den Armee-Oberkommando blieb nur das A.O.K. 2 an der litau- ischen Front bestehen. An Stelle der übrigen Armeekommandos wurden 4 Armeesinspektionen in Warschau, Thorn und Krakau und Lem- berg eingerichtet. Eine 5. Armeesinspektion ist für Wilna vorgesehe. Die beiden Kavallerie-Divisionsstäbe wurden aufgelöst und dafür eine Kavallerieinspektion gebildet. Außerdem wurde eine Trainin- spektion errichtet. Die Errichtung der Armeesinspektionen und der Kavallerie Inspection bedeutet nur eine Umbenennung der bisherigen A.O.K.'s. Ein Teil der Infanterie-Regimenter scheint nach der Friedensgliederung umgebildet zu sein, nach der das Regt.1 Stabs- batt., bestehend aus einer Hilfskomp., 1 M.G.K., M.W.Zug, Nachr. Komp., Techn.Komp. und 3Bataillonen zu je 3 Infanterie-Kompanien umfassen soll. Auffallend ist, dass nur 4 M.G.v. für jedes Regtmer vorgesehen ist, zumal dies nicht den sonst für die Gliederung der Infanterie maßgebenden französischen Vorschriften entspricht. Die Artillerie hat in letzter Zeit eine Vermehrung er- fahren. Bei der leichten und schweren Artillerie wurden auffallend hohe Nummern (30 und darüber) festgestellt. Es ist möglich, dass neben den Division -Artillerie-Regimenten Korpsartillerie-Verbän- de, vielleicht bei jedem Generalkommando 1 leichtes Artl. Regt. und 1 schwere Artl. Abtlg., gebildet werden. Artillerie-Material ist nach den in der Zeit vom Juli bis September von Frankreich er- folgten reichlichen Lieferungen genügend vorhanden. - 3 - An höheren Verbänden scheint in Westpreussen 1 Division aufgestellt zu werden. Gliederung und verwendete Stammtruppen sind jedoch noch nicht bekannt geworden. Auch aus Posen und aus Gegenden wird die Aufstellung einer neuen Division gemeldet. Die seit längerer Zeit nicht mehr festgestellte 22. Div. scheint aufgelöst, ihre Nummer auf die 316. Div. übergegangen zu sein. Die Zoll-Formationen erden erneut umgebildet. Die aus der Etappenwech-Bataill nen herangezogenen Zollbataillone werden nach und nach aufgelöst und durch besondere, neue gebildet Zoll-Formationen ersetzt, deren Stärke an der deutschen und tschechischen Front insgesamt 13 000 Mann betragen soll. Zur Aufstellung der neuen Zoll - Formationen werden ehemalige Offiziere und Soldaten verwendet. Die durch Erlass vom 15.5. aufgelösten Posener-Wertpreussen schen Bürgerwehren bestehen als freiwillige Organisationen weiter 3. Luftwesen. Die Zahl der Landflugzeuge wurde um 17 französische auf etwa 400 vermehrt. In Lublin wurde im Juli als erste polnische Flugzeug erbaute, das jedoch auf dem Probeflug durch Absturz zer- stört wurde. Für die Friedensgliederung der Armee sind 4 Fliegerregimenter mit je 5 - 6 Abteilungen und 3 Luftschifferbataillonen vorgesehen. Die Zahl der Wasserflugzeuge stieg durch französische Lieferungen von 8 auf 47. 4. Stand der Bewaffnung und Ausrüstung, Munitionslage. Vom Juli bis September trafen über Danzig etwa 300 französische Feldgeschütze und 240 französische Revolverkenonen, mehrere schwere Geschütze sowie zahlreiche französische und englische M.G. nebst beträchtlicher Munition ein. Die Posener Artillerie-Regimenter erhielten französische Geschütze. In Sochaczew wurde eine Pulverfabrik gegründet. Waffen und Munition sind zur Zeit in Polen ausreichend vorhanden, jedoch ist die Bewaffnung bei der Infanterie, vielleicht auch bei der Artillerie, noch nicht einheitlich. Bekleidung und Ausrüstung sind noch immer nicht ausreichend. 5. Ausbildung. Die Ausbildung nach französischen Vorschriften und unter französischer Anleitung wurde bei allen Waffen fortgesetzt. Die Posener Divisionen übte je 4 bis 6 Wochen auf dem Truppenübungsplatz. Auch bei den kongresspolnischen Divisionen wurden Übungen in größeren Verbänden abgehalten. Die für August-September in Süd-Polen vorgesehenen Manöver fanden bisher nicht statt. Die Verschiebung der Manöver ist vermutlich auf die Verzögerung der Entscheidung über Oberbefehlshaber zurückzuführen. Führer und Unterführer wurden weiter in Warschau und in Sonderkursen, die von jedem Generalkommando eingerichtet wurden, ausgebildet. Besonderer Wert wird jetzt anscheinend auf die Fortbildung der Artillerie, welches Zweck besondere Wanderlehrbetriebe dienen, und auf die Ausbildung in Gaskampf und Messerverfahren gelegt. Die Ausbildung begrenzt bei der geringen Durchbildung der Offiziere und der mangelhaften Vorbildung der aus dem Osten Polens stammenden Mannschaften grossen Schwierigkeiten, die erst nach einer gründlichen Schulung der Führer behoben werden können. Die unter französischer Leitung stehende Generalstabschule entließ Ende September nach 2 jährigen Kursus als erste Schüler 55 Offiziere. 6. Stimmung. Bei den grösseren Streiks in Posen und Westpreussen im - 4 - August wurden kongresspolnische Truppen nach Posen herangezogen. Bei der in den ehemals deutschen Gebieten herrschenden Missstimmung wollte die Regierung anscheinend für einen etwaigen Einsatz eine zuverlässige, artfremde Reserve zur Verfügung haben. Der bei dem Eisenbahnstreik Ende August ausgesprochenen Mobilisierung mehrerer Eisenbahnpflege wurde seni Folge geleistet. Trotzdem die Missstimmung über die schlechte Lage auch in der Truppe Fuss gefasst hat, ist mit einem Versagen der Truppe auch der aus den ehemals deutschen Gebieten stammenden, bei kriegerischen Verwicklungen nicht zu rechnen. Die trotz gelegentlicher anders lautender Aussprüche durch und durch national empfindende Polen würden im Ernstfall ihr Vaterland nicht im Stich lassen. Erst Rückschläge können lähmend auf den Kampfwillen wirken. 7. Marine. Die polnische Marine verfügt zur Zeit über zwei Kanonenboote, 4 ehemals deutsche Minensuchboote (grosse Motorboote), eine aus Motorbooten bestehende Flussflottille der Weichsel, ein ge armierte Dampfer und ein als Schulschiff benutztes Segelschiff. 3 kleine, ehemals deutsche, bei Waffenstillstand an England ausgelieferte Torpedoboote sind auf dem Wege von England nach Polen. 3 weitere werden noch erwartet. Diese Torpedoboote werden später den Kern der polnischen Flotte bilden. Kriegsschiffe sind Putzig und Gdingen. In Putzig befindet sich eine Marineflugstation. Gdingen wird durch Anlage einer Rolle erst zum Hafen ausgebaut. Die Weichselflottille ist in Thor stationiert. Die Gesamtstärke des Personals betrug Anfang August etwa 5700 Mann, von denen etwa 4000 Dienst tun, während der Rest auf unbestimmte Zeit beurlaubt ist. Die polnischen Offiziere wurden bisher zur Ausbildung nach England und Frankreich geschickt. Von jetzt ab sollen sie nur noch in Frankreich als Instruktoren ausgebildet werden. Irgend ein militärischer Wert ist der polnischen Marine für die nächste Zeit nicht beizumessen. Für Polen erscheint eine Kriegsflotte völlig überflüssig, zumal bei seiner schlechten wirtschaftlichen Lage. Die Grundlagen, die das Vorhandensein einer Flotte notwendig machen, fehlen bei Posen gänzlich. Es sind weder eine nennenswerte Handelsflotte noch Überseeische Besitzungen vorhanden. Dann kommt, dass den Polen infolge ihrer geschichtlichen Entwicklung seeähnliche Anliegen völlig fehlen. Die Schaffung einer polnischen Marine ist deshalb wohl weniger der Lebensbedürfnissen des polnischen Volkes, als vielmehr der französischen Politik entsprungen, die bestrebt ist, auch in der Ostsee durch Polen maritimen Einfluss und Stützpunkte zu gewinnen. Der gleiche Vorgang findet sich bei der finnischen Marine, bei der sich seit einiger Zeit ebenfalls starke französische Einflüsse breit machen. Politisches. Aeusserer Politik. Polen – Deutschland . Die oberschlesische Frage. Die Insurgenten des 3.Aufstandes entsprechen der Forderung der J.A.K., Oberschlesien bis S.7. zu räumen, dem Buchstaben nach. Von der J.A.K. waren keine Massnahmen zur Entwaffnung und Auflösung der Insurgenteninformationen getroffen worden. Daher konnten sich die berschlesischengenden in Ruhe auf dem Lande verteilen, während sie aus Polen stammenden Mannschaften und Organisationen in voller Ausrüstung die Grenze Oberschlesiens er- - 5 - erreichten. Da die Polen mit der Haltung der Insurgenten während des 3. Aufstandes nicht zufrieden waren, so begann sofort eine gründliche Umrüstung und Befreiung der Insurgentenformationen. In die nach Losen und Kongresspolen zurückgezogenen insurgentenverbände wurden zahlreiche aktive Offiziere und Mannschaften eingestellt. Zur Zeit sind anzunehmen: in Oberschlesien 40 - 50 000 Mann, an der oberschlesischen Grenze von nordwestlich Czernichow bis südlich Tliss 4 Inf. Div.(arvor den Divisionen der polnischen Armee) – 24 000 – 30 000 Mann. In Posen befinden sich keine nennenswerten insurgentenkräfte mehr. Die Art der Versammlung der Insurgenten-div. in der oberschlesischen Grenze räumt die Vorbereitung eines etwaigen Einfalls XXXXXX der Masse dieser Kräfte nach dem Südteil und in das Industriegebiet gleich. Um den Polen nach Beendigung des 3.Aufstandes Zeit zur Umorganisation der insurgenten zu geben und um Zeit zur Beeinflussung der übrigen Entente-mächte in polnisch-französischen Sinne zu gewinnen, griff Frankreich zu dem alten Mittel. Es beschuldigte Deutschland der Vorbereitungen zu einem neuen Aufstand. In einer Note vom 19.7. an Deutschland wurde das zum Ausdruck gebracht und von Deutschland verlangt, ungehindert Vorbeireitung für den Durchtransport einer französischen Verstärkungs-Division durch Deutschland nach Oberschlesien zu treffen. In einer Rede vor gleichen Tage setzte Frankreich England und Italien von diesem Schritt in Kenntnis und forderte, dass der Oberste Rat erst dann zu den Beratungen über die Grenzführung in Oberschlesien zusammentreten solle, wenn die von Frankreich gewünschten Verstärkungen in Oberschlesien eingetroffen wären. Die französische Verschleppungstatik und die Absicht Frankreichs, alliiertisch in Oberschlesien stärker zu werden, dass der französische Wille sich auf jeden Fall bei neuen Verwicklungen zu Gunsten Polens durchsetzen könnte, wurde aber von England klar durchschaut und vereitelt. In dem sich nun darüber entspannenden Kampf, ob der Oberste Rat vor neuen Truppensendungen nach Oberschlesien zusammentreten sollte oder nicht, siegte England und setzte es durch, dass der Oberste Rat am 8.8.in Paris mit den Beratungen über die Grenzführung in Oberschlesien begann. Die Gesetze, die sich hierbei zeigten, waren jedoch nicht zu überbrücken. Frankreich gab zwar die Korfenty-und die Le-Rond-linie, durch die 2 Oberschlesiens an Polen fallen sollte, auf,hieß jedoch daran fest, dass etwa die zweite Sforza-Linie als Grenz-Linie gewählt werden, also neben den Kreisen Pless und Rybnik fast das ganze Industriegebiet und der nördlich anschliessende Teil an Polen gegeben werden müsse. England dagegen bestand darauf, dass Deutschland die Masse des Industriegebiets erhalten müsse. Nach der von Lloyd George vorgeschlagenen Linie sollte ausser den Kreisen Rybnik und Pless, ferner einem Grenzstreifen zwischen Georgenberg und Rosenberg, nur Byslawitz an Polen fallen. Um einen Bruch der Entente wegen der oberschlesischen Frage zu vermeiden, fand man den vorläufigen Ausweg, den Völkerbund mit der Unterzeichnung der Grenzführung in Oberschlesien zu beauftragen. Der Völkerbund soll einen Vorschlag machen, dem sich angeblich auch Frankreich unterwerfen will. Der Völkerbund trat am 29.8. in Genf zusammen. Die oberschlesische Frage behandelt mit Hilfe von Sachverständigen ein Vieler-Ausschuss, dem unter den Vorsitz des Belgiers Hygans, Vertreter Chinas, Brasiliens und Spaniens angehören. Der Vorschlag dieses Ausschusses wird von der Vollversammlung überprüft und dann von dieser an den Obersten Rat übermittelt werden. Über den Gang der Verhandlungen ist fast nichts bekannt geworden. Es ist aber klar, dass Frankreich kein Mittel ungenutzt lässt, um den Ausschuss und die Vollversammlung des Völkerbundes in polnisch-französischem Sinne zu beeinflussen. Der Erfolg dieses Treibens muss abgewartet werden. Polen führt inzwischen fort, seine weitgehenden Ansprüche auf oberschlesisches Gebiet immer und immer wieder zu betonen,durch Verpflichtigungen Deutschlands die Welt von den polnischen Nachbarschaften abzulenken. In Oberschlesien selbst ist es ruhiger geworden. Verschiedene Kreise, die von dem treiben der Insurgenten abge- - 6 - stossen wurden, und die die schlechte wirtschaftliche Lage Polens erkannt haben, scheinen jetzt den polnischen Treibereien kühler gegenüber zu stehen. Der Gedanke an einen Freistaat Oberschlesien, den jedoch weder Polen noch Frankreich kaum zugeben würden, scheint Raum zu gewinnen. Auch auf die Mitte August von deutsch-österreichischer Seite ausgegangene Versöhnungsversuche wurden von polnischen Überschleisern entgegengenommen. Das alles darf nicht täuschen. Es ist zwar möglich, dass die polnische Hetze in Ober- und Oderien an Boden verloren hat, und dass zahlreiche oberschlesische Polen für einen neuen, aus verschiedenen selbst herausbrechenden Putsch nicht mehr zu haben sind. Trotzdem können, von aussen nach Oberschlesien hereingetragen, neue Verwicklungen entstehen, wenn Warschau und Paris es wollen. Die Ententekräfte sind zur Zeit für derartige insurgente Unternehmungen nicht ungünstig gruppiert. Die Franzosen halten das Industriegebiet mit Ausnahme von Gethen und Tarnowitz, also das von den Polen erstrebte Gebiet, besetzt. Die Masse der Engländer steht nördlich der Franzosen im Nordosten Oberschlesiens. Die Italiener befinden sich in Orten an der oberen Oder, eine gesicherte Reserve in Opeln. Als Verstärkung treten 3.-8. 7. je 2 englische und französische Bataillone und 1 italienisches Bataillon ein. Ein zweites italienisches Bataillon soll folgen. Zur Zeit befinden sich in Oberschlesien: An Franzosen: 11 Batt., 1 Lex., 10 Batter. " Engländer: 8 " , 2 Batter. " Italiener: 7 " , 4 " Polen - Frankreich - England - Italien. Nach einem Gemeinsamkommen trägt Frankreich einen wesentlichen Teil der Kosten für den Unterhalt der polnischen Armee. Dafür hat Polen sich angeblich verpflichtet, Frankreich bei einer Zuteilung der Kreise Pless und Bynik und des Industriegebietes weitgehende Ausnutzung der Kohlenfelder zu gestatten. Der Plan frankreichs auf diese Weise in den Besitz der Herrschaft über den südosteuropäischen Kohlenmarkt zu gelangen und die deutsche Industrie weiter zu schädigen, wird von England bekämpft. England ist mit diesen Zielen französischer Politik nicht einverstanden. Daher bekräftigt England diese französische Politik. Italien, das unter dem Einfluss Sforzas Franzosen- und daher auch italienfreundliche Politik trieb, hat sich nach der Beseitigung Sforzas in der oberschlesischen Frage mehr und mehr den englischen Standpunkt genähert. Der Wechsel der italienischen Politik ist durch die in Italien mehr und mehr Boden gewinnende Erkenntnis zu erklären, dass Italien durch den Vorsitz Frieden von Frankreich nicht das erhalten hat, was es erreichen konnte. Die offene und geheime Unterstützung Jugoslawiens durch Frankreich in der Adriafrage und den Zufriedenrägen Italiens in Vorder- sien durch Frankreich trägt dazu bei, den sich jetzt offen bemerkbar machenden Gegensatz zwischen Italien und Frankreich zu verschärfen. Polen - südosteuropäische Staaten. Der Defensivvertrag Polen - Rumänien folgte am 1.7. ein Han elsaßmann zwischen diesen Staaten. Polen und Rumänien gewähren sich gegenseitige Verkehrs erleichterungen. Polen erhielt ferner 12 Jahre Freihäfen in Galatz und Broila. Damit sollten den Polen die Getreidekammern Rumäniens und der Wirtschaftsweg zu den russischen Schwarzenriffen erschlossen werden. Vorteile erwachsen, Polen trotzt dieser an sich günstigen Bedingungen des Vertrages zunächst nicht. Rumänien hat aus finanziellen Gründen den Überschuss der diesjährigen Ernte bereits in Frankreich verkaufen müssen. Polen ist ferner infolge Barenangels und seiner Verkehrsschwierigkeiten nicht in der Lage, den Wirtschaftsweg nach dem Schwarzen Meer auszunutzen. Bei dem Kampf Polens gegen die Aufnahme Litauens in den Völkerbund wurde Polen von Rumänien unterstützt. Mehr Friede als vor dem Wandelskommers mit Russland - 7 - kann sich Polen von einem Handelsvertrag mit der Tschecho-Slowa- kei versprechen, über den seit Ende September verhandelt wird. Polen kann von der Tschecho-Slowakei gegen Kohlen, Petroleum und Textilwaren, die für die polnische Wirtschaft dringend be- nötigten Eisen - Industrieartikel und auch Lebensmittel erhalten. Die von Frankreich gewünschte Annäherung Polens an die Tschecho- Slowakei kam indes nicht zustande. Polen stellte Anfang August als Vorbedingung einer politischen Verbindung Forderungen an die Tschecho-Slowakei, die diese nicht erfüllen konnte. Polen ver- langte nämlich eine Berichtigung der Tschecher Grenze zu Gunsten Polens, die Garantie der in Rigaer Vertrag festgesetzten rus- sisch - polnischen Grenzen, die Unterstützung Polens durch die Tschecho-Slowakei in der oberschlesischen Frage und endlich den Anschluss Tscheckiens an Ungarn und Oesterreich als Vorbereitung der Bildung eines grossen, unter französischer Führung stehenden mitteleuropäischen Staatenblocks. Dieser Block, der von Frank- reich als Gegengewicht gegen Russland und Deutschland, in ge- wisser Hinsicht auch gegen Italien gedacht ist, der also Oester- reich - Ungarn unter französischer Führung verstärkt durch Polen, Serbien und Rumänien neuerstehen lassen will, entspricht nicht den tschechischen Wünschen. Die tschechische Politik richtet sich zudem in der Ostgalizischen Frage unmittelbar gegen Polen. Tscheckien erstrebt die Freimachung des noch von Polen in Ost- galizien versperrten Wirtschaftsweges von Tscheckien nach Russ- land und unterstützt daher die Loslösungsbestrebungen der in Ostgalizien wohnenden Ukrainer. Polen - Russland. Auf französischen Druck und den Einfluss gewisser pol- nischer Kreise ist die von Polen am 14.9. an Russland gestellte ultimative Forderung zurückzuführen, nach der Russland die im Rigaer Vertrag zugesagte Auslieferung von polnischen Geiseln und Gefangenen, ferner umfangreiche Geldleistungen bis 5.10. zu erfüllen hätte. Hieran war Russland nicht in der Lage. Zweck dieses polnischen Schrittes, der übrigens nicht in der von Frank- reich gewünschten scharfen Form durchgeführt wurde und dem sich Rumänien entgegen der französischen Absicht nicht anschloss, war vermutlich folgender: Die Bevölkerung Polens sollte nach Osten abgelenkt, die innere sehr schwierige Lage Russlands durch den polnischen Schritt verschärft werden. Vielleicht wollte Frank- reich auch Polen durch Verwicklungen im Osten für die Annahme einer nicht ganz den polnischen Wünschen entsprechenden Entschei- dung der oberschlesischen Frage genötigt machen. Russland hob dem polnischen Vorgehen von vornherein die Spitze dadurch ab, dass es am 24.9. Gegenforderungen stellt. In der Antwort vom 28.9. nahm Polen eine vorschnelle Haltung an. Nach dem Gang der Verhandlungen zwischen Polen und Russland ist nicht anzunehmen, dass es in nächster Zeit zu kriegerischen ver- wicklungen zwischen Polen und Russland kommt, zumal Polen bisher keine Vorbereitungen hierzu getroffen hat. Bändelunternehmungen gegen Russland, die anscheinend mit Hilfe der in Polen befind- lichen Petljura-und Balachowitsch-Truppen geplant sind, bleiben trotzdem möglich. Polen - Randstaaten. Die Zugehörigkeit Wilnas ist noch immer nicht entschie- den. Die Verhandlungen über die Wilner Frage sollten zunächst Mitte Juli in Brüssel unter Hinzuziehung einer ortsansässigen, d.h. von Zieligowski bestimmten Delegation und damit unter für Polen günstigen Bedingungen wieder aufgenommen werden. Das Lint Litauen ab. Darauf wurde diese Bedingung fallen gelassen. Litau- en entschloss sich nunmehr zur Teilnahme an einer neuen Konferenz. Diese begann Ende August in Genf vor dem Völkerbund unter Vorsit von Hymans. Der Vorschlag einer lockeren Angliederung des Wilna Gebietes als eines selbständigen Kantons an Litauen unter enger - 8 - wirtschaftlicher Bindung Litauens an Polen wurde wiederholt, am 24.3. vom Völkerbund gut geheissen und von der litauischen Delega- tion angenommen. Polen und auch die litauische Regierung lehnten jedoch eine solche Lösung der Wilnaer Frage ab. Polen verlangt eine Entscheidung über die Zugehörigkeit des Wilnaer Gebietes durch eine Abstimmung, die natürlich nur unter polnischem Druck stattfinden kann. Litauen fordert die Anlieferung Wilnas ohne Vorbehalt. Damit bleibt die Frage in Wilna wie zuvor. Zielgowski wird sich durch keinen Völkerbundentschluss aus Wilna entfernen lassen, es sei denn, dass Wilna und Litauen eng an Polen angeschlos- sen werden. Frankreich arbeitet in dieser Richtung. Es will Litauen dafür den Besitz des Memellandes verschaffen, in dem der französi- sche Einfluss und damit der Gedanke eines Anschlusses an Litauen Boden gewinnt. Es wird dort übersehen, dass das Memelland nur den Küder für Litauen bilden soll. Wenn Litauen sich tatsächlich je auf eine enge militärische und wirtschaftliche Bindung an Polen einlas- sen sollte, so wir de es in kürze seine Selbständigkeit einbüssen müssen. Von dem Kampf zwischen Polen und Litauen um Wilna, der Polen letztlich den Weg über Litauen zur Ostsee öffnen soll, blieben die übrigen Randstaaten und auch Finnland nicht unberührt. Litauen suchte in dem Streit mit Polen einen Rückhalt in den übrigen Rand- staaten zu gewinnen. Es brachte hierzu eine Zusammenkunft mit Lett- land und Estland vom 13.-15.7. in Riga zu stande, die neben wirt- schaftlichen Abmachungen aller 3 Staaten unter einander anscheinend auch zu einer militärischen Annäherung des sich in Lettgallen von Polen bedroht sehenden Lettlands an Litauen führte. Estland dagegen sah es sich nicht militärisch an Lettland und Litauen an, sondern suchte sich Finnland und mit Finnland Polen zu nähern. Die militär- geographische Lage Estlands läßt es selbstverständlich erscheinen, dass Estland sich von der finnischen Politik abhängig macht. Für die Annäherung Finnlands an Polen war die innerepolitische Lage und der damit zusammenhängende wachsende Einfluss imklinxnnxxwaghehen Frankreichs in Finnland massgebend. In Finnland kam im April eine Regierung an das Ruder, die auch auf die Linksparteien stützt. Die Linksparteien übertragen ihren Kampf gegen die deutschfreundlichen Rechtsparteien auch auf die Aussenpolitik. Frankreich gewann in der neuen finnischen Regie- rung trotz des Widerstandes breiter, namentlich militärischer Schichten schnell Einfluss. Auf das Betreiben Frankreichs ist es zurückzuführen, dass Finnland sofort nach der Rigaer Randstaaten- konferenz Lettland und Estland zu einer Zusammenkunft nach Helsing- fors berief. Ziel dieser Konferenz war es, neben wirtschaftlichen Abmachungen Lettland und Estland militärisch an Finnland einzuschlie- ßen und diesen Randstaatenblock gegen Litauen auszuspielen, um dann über Litauen hinweg, die von Frankreich gewünschte, gegen Russland und Deutschland gerichtete Sperre von Rußnien über Polen bis zu den Ostseestäten auszudehnen. Dieses Ziel wurde noch nicht er- reicht. Lettland verhielt sich aus Furcht vor den in diesem Fall sicher zu erwartenden polnischen Ansprüchen auf einen Zutritt zur Ostsee bei Libau und auf Dünaburg ablehnend. Die Versuche, die Randstaaten ohne Litauen für Polen und Frankreich zu gewinnen, werden fortgesetzt. Die Besuche finnischer und estnischer Offizier-Delegationen in Polen im September lassen darauf schließen, dass militärische Vereinbarungen zwischen diesen Staaten und Polen zum mindesten vorbereitet werden. England steht den französischen Plänen in den Randstaa- ten und in Finnland ablehnend gegenüber, weil es selbst diese als Einfallstore nach Russland ausnutzen will. Aus diesem Grunde unter- stützt es Litauen gegen die französisch-polnischen Machenschaften. England dürfte auch zu der Annäherung Lettlands an Litauen beige- tragen haben. Der Kampf um Wilna ist demnach in seinen weiteren Auswirkungen auch ein Kampf zwischen England und Frankreich. - 9 - Polen - Danzig. Polen wurden im September durch eine Entscheidung des Ober- kommissars der Freistadt Danzig die Vollbahnen der Freiheit mit zuge- sprochen. Verhandlungen, die Danzil, sowie Abänderung dieser Ent- scheidung mit den Völkerbund führte, blieben erfolglos. Die Polen verlangten jetzt auch noch freie Benutzung des Danziger Hafens für ihre Kriegsflotte, wogegen jedoch der Oberkommissar bisher Einspru- cherhob. Am 1.1.22. soll die Teilgrenze zwischen Danzig und Polen fe- len, bis 1.4.22 soll Danzig in das polnische Wirtschaftsgebiet ein- bezogen werden. Alle diese Massnahmen bilden eine grosse Gefahr für die Selb- ständigkeit, namentlich aber des Deutschtums Danzigs. Der polnische Einfluss wird durch die wirtschaftliche Verschmelzung Danzigs mit Polen jetzt Tor und für geöffnet werden. INNERE POLITIK. Die Einführung des freien Handels mit Lebensmitteln in trotz ihrer Anarheit im Juli führte in ganz Polen zu grossen Freissteile- rungen. Dadurch wurden die bereits in hoher Masse bestehenden wirt- schaftlichen Schwierigkeiten der Masse der Bevölkerung erhöht. Auch in den ehemals deutschen Gebieten, in denen bis Anfang Juli infol- ge ihrer wirtschaftlichen Selbständigkeit immer noch bessere Leben bedingungen als in Kongresspolen und Galizien herrschten, wuchs die Not in letzter Zeit wie in dem übrigen Polen. Der Grund hierfür lag in der am 1.8. von Warschau durchgesetzten Aufhebung der bisherigen Wirtschaftsgrenze Polens und ostpreussens gegen Kongresspolen. Unruhen und Streiks waren die Folge. Sie wurden in Posen und West- preussen ebenso wie in Kongresspolen durch Lohnherhöhungen beseitigt ein Mittel, das natürlich die ohnehin schwierige Finanzlage des Staates erschweren musste und im Winter 1921/22 bei den allgemei- nen geringen Ernteertrag noch mehr verschlechtert wird. Es liegt an der Hand, dass der Zerfall der Wirtschaft, namentlich in den ehemal deutschen Gebieten, zu Vergleichen zwischen dem "Einst" und "Jetzt" herausfordert, und dass daher breite Schichten der Bevölkerung mit den jetzigen Zuständen unzufrieden sind. Gelegentlich werden auch in Posen und Westpreussen Stimmen laut, die einen wirtschaftlichen Wiederanschluss dieser Gebiete an Deutschland fordern. Daraus lässt sich aber nicht schliessen, als ob die Polen in diesen Gebieten den Angenblicke herbeisehnten, in dem sie wieder deutsch werden könnten. Was die Polen der ehemals deutschen Gebiete jetzt politisch errei- chen wollen, ist die Wiederherstellung der wirtschaftlichen und ein gewissen politischen Selbständigkeit, aber im Rahmen des polnischen Staates. Mehr nicht. Der Nationalismus ist in jedem Polen zu fest verankert, als das die Polen das, was sie erst vor kurzem nach Jahr- hundertlanger Bindung an andere Nationen erreicht haben, freiwillig aufgeben werden. Ob die Polen der ehemals deutschen Gebiete ihr obengenanntes Ziel auf friedlichem Wege oder mit Gewalt erkämpfen werden, lässt sich noch nicht übersehen. Der letzte Weg kann bei einer weiteren Verschlechterung der wirtschaftlichen Lage und weiterem Fortschrei- ten der Radikalisierung der Masse der Bevölkerung gesühlt werden. Er kann aber nur dann zum Ziel führen, wenn die Armee für den Umsturz gewonnen werden sollte. Bisher ist dies weder in Kongresspolen noch in den ehemals deutschen Gebieten der Fall. Die innerpolitischen Schwierigkeiten, vielleicht auch der französische Druck, die bisherige friedliche Politik Polens Russland gegenüber zu ändern, brachten es mit sich, dass das bisherige, aus den Mittelparteien gebildete Kabinett Witos am 9.9. zurücktrat. Ueber die Art der Neubildung der Regierung entspann sich der alte Kampf zwischen den rechten und linken Parteien. Auch Rufe nach einer Militärdiktatur wurden laut. Da die gemässigte Rechte vermutlich im Hinblick auf die schlechte Stimmung der Arbeiterschaft nicht mit de Übrigen, bisher in Opposition stehenden rechten Parteien zusammenar- beiten wollte, so wurde die neue Regierung am 29.9. unter Ponikowsk - 10 - als eine Fachregierung etwa auf der früheren, aber nach links er- weiterten Grundlage geschaffen, eine Anzahl der Minister des Kabi- netts Witos, so der Aussen- und der Kriegsminister übernommen. Das aussenpolitische Programm Poniakowskis entspricht dem der bis- herigen Regierung: Engster Einvernehmen mit der Entente und Rußni ein, Verbesserung der wirtschaftlichen Beziehungen zu der Tschecho- Slowakei, Bereitstellung der durch Polen selbst herausgeschworenen Spannung mit Russland, Aufrechterhaltung der polnischen Ansprüche auf Wilna und Oberschlesien. In der inneren Politik hat sich Poni- kowski unbedingte Aufrechterhaltung der Ordnung und die Besserung der Finanzen durch ein scharfes Steuerprogramm zum Ziel gesetzt. Ponikowski wird wegen seiner früher deutschenfreundlichen Hal- tung von der oppositionellen Rechten scharf bestraft. Ob seinen Koalitionsabien eine lange Dauer beschieden sein wird, erscheint bei dem schon jetzt begonnenen Austritt von Regierungsmitgliedern fraglich. Der bisher durch die Bildung einer Koalition überbrückte Gegensatz zwischen den rechten und linken Parteien kann jederzeit wieder aufleben und zu neuen Umwälzungen in der Regierungszusam- mensetzung führen. Siegen die rechten Parteien, so ist mit einer scharfen nationalistischen Aussen- und inneren Politik zu rechnen. Das Deutschtum in den Westgebieten, die russischen Volksstimmen der Ostgebiete werden dann noch mehr als bisher unterdrückt werden. Wirtschaft Der Kurs der polnischen Mark ist weiter gesunken. Ihr Wert beträgt heute kaum 2 deutsche Pfennig. Die immer noch von Frankreich erhoffte finanzielle Hilfe blieb aus. Die fortschreitende Entwer- tung der polnischen Mark hatte eine starke Erhöhung des Banknoten- umlaufes und Steigerung des Fehlbetrages im Staatshaushalte zur Folge. Ein Teil des Fehlbetrages soll durch eine Zwangsanleihe und Sondersteuern, die den Besitz stark fassen, gedeckt werden. Eine Besserung der Finanzlage ist ohne die sehr fragliche Hilfe des Auslandes nicht zu erwarten, eine Verschlechterung dagegen scheint fast sicher zu sein. Der Aussenhandel Polens kann sich in- folge der inneren Krisen und der Mängel in der Produktion der In- dustrie wie der Landwirtschaft nicht wesentlich steigern, trotzdem Russlands Markt Polen bei einer ruhigen Politik offen stehen würde. Die Einfuhr dagegen wird zunehmen, da die neue Ernte für die Ernäh- rung Polens trotz aller Versicherung der Regierung nicht ausrei- chen wird. Polen also wie bisher teure Auslandslebensmittel bezie- hen muss. Die schwierige und schwieriger werdende Wirtschaftslage kann im Winter 21/22 zu ersten inneren Krisen führen. Polen hofft noch auf eine Aenderung der Lage durch den Erwerb oberschlesischer Gebiete und durch die dann zu erwartende französische Hilfe. Sicher- er würde Polen gehen, wenn es sich entschließen könnte, seine bisherige feindliche Stellung Deutschland gegenüber aufzugeben und Deutschland am Wiederaufbau Polens mitarbeiten zu lassen. RANDSTAATEN Über die militärische und politische Lage der Randstaaten ist aus er den bereits in Abschnitt Polen "Politisches", behan- delten Bündnisfragen nichts zu berichten. DIE MARINE DER RANDSTAATEN. LETTLAND. Die lettische Marine ist dem Generalstab angeschlossen und dem Kriegsministerium unterstellt. Die Leitung befindet sich in den Händen ehemaliger russischer Seeoffiziere. - 11 - Chef der Marine ist Zein Graf Kayserling. Der Personalbestand beträgt etwa 40 bis 50 Seeoffiziere und 1 000 Mann, die früher der russischen Marine angehört haben. Der Bestand an Kriegsschiffen ist kaum nennenswert. Die Flotte besteht aus etwa 10 - 12 mit Revolverkanonen und M.G.'s bewaffneten Schleppern und 4 armierten Motorbooten. Die Letzten haben aber auf Grund des russisch-lettischen Friedensvertrages auf einen Teil der früheren russischen Flotte Anspruch erhoben. ESTLAND. Die estnische Marine besteht aus 3 ehemals russischen Zerstörern des Noviktyps und 2 russischen Kanonenbooten. FINNLAND. Die finnische Marine verfügt über folgende Seestrahlkräfte, die früher russische Schiffe waren. Im finnischen Meerbusen: 1 Kanonenboot, 4 Wachfahrzeuge, 7 kleine Torpedoboote, 2 Minenleger, 5 Minensuchboote, 2 Eisbrecher und 2 U.-Boote. Auf dem Ladoga-See: 3 bewaffnete Dampfer und einige bewaffnete Motorboote. Es ist beabsichtigt, zur Verteidigung der Seeküste und der grossen Binnenseen eine Kriegsflotte aus Zerstörern, Torpedoboote, Kanonenbooten und U-Booten zu schaffen. Das Personal besteht aus ehemals russischen Seeoffizieren und etwa 2 000 Mann. Anlage: 1 Schütze. -1- ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 217 ПОЛІТИЧНЕ ЗВІТОВАННЯ. У військових колах російських емігрантів в Берліні знову розпочалась сильна пропаганда за політику інтервенції проти совітської Росії. Стимул до неї дає неперечно із Франції і демократичний елемент грає далеко більш спонукаючу роль ніж монархісти. С.-Р. удалося перетягти на свій бік багатьох ге- нералів. Цим чуткам які циркулюють між російськими офіцерами розуміється не можна цілком довіряти, проте, здається, можна установити слідуюче : генерал Краснов стане ніби то на чолі повстання на Дону. На Україні військовим провідником має бути генерал Колчаков. В Румунії генерал-Брангель, в Польщі ге- нерал-Глазенап. Крім російських військових одиниць в опера- ціях має ніби то взяти участь корпус німецьких добровольців. Антантоїські війська не будуть притягнуті, але Антанта дасть ніби то довід для зборування і висилку німецьких військ до 150.000 чоловік. Останні вирушать здається ніби то із Литви і на чолі їх найсперед має стати князь Авелов-Бермондт. Навіть люди, які вірять у можливість переведення цього фан- тастичного плану, згоджуються з тим, що акція могла би розпо- чатись в найкращому випадкові квітні або в травні будучого року. Ідеї в російських колах про можливість повстання такої німецької допомогою армії- здається поділяються і навіть по- ходять від міродатих поважних німців. Не ясно кого можна реаглявати, як будучого військового провідника цілого підприєм ства. Ролю начальника генерального штабу, що до праці в Німеччині, грає полковник Поліков, котрий перше служив у Оде- ніча, тоді у Перемишліна, тепер живе в Берліні. -2- В зв'язку з цим виникає погляд сорьозних офіцерів про силу війська, котре Вермонт ефективно може організувати, як слідує. В Німеччині з російських солдатів мина моделювати 7.000 людей, а офіцери до того вже готові. Дальше 500 офіце- рів можуть бути винятків з кавалерії, але для фронтової служби нічих не можна Суде цілком покладатися. В Польщі Вермонт міг би дістати коло 7.000 людей і до того 1.500 офіцерів цілком добрих і здатних до посилки на фронт, крім того ко розпорядження Вермонта стоїть група російських офіцерів в Болгарії до 10.000 чоловік, яка утвала собою також добрих фронтових офіцерів. Далі рахувати по коло 40.000 нинів обся- вець на заклик Вермонта. Про те є сумнів чи можна для цієї армії набрати у Німеччині командний склад. Далі рахується з тим, що Вермонт власно завдяки своїм пісням зв'язкам з ними викличе, після свого вступу до Росії, сильний прилив антибольшевицьких елементів між інші генерали, що працюють в Французькому або польському допомогах. Загалом можна сказати, що люде які розробляють виненаве- дени пили найважливіші зацікаленні в або забезпечення при цій праці, свого істнування, або змінюєння своїх честолюб- них бажань. Про спільну німецького та французького капітану в російсь- ких справах можна було, через добре інформованого агента установити слідуюче: В Берліні складалась група російських цукропроизводців, котрі представляють більш 20 великих російських цукроварень переважно з підля. Справи групи про- вадить Баханович (?) київський мін., швагер Француза Петі, голова особистої канцелярії Мілера. Через ці родинні сто- сунки Баханович (?) має дуже добри зв'язки у Франції. Крім того до групи належать банкіри: Вродський князь Долгорукій та інші російські поміщики з аристократії. Метою організа- -3- ції є забезпечити істнування на кілька років російських цукрових промисловостей і запевнити відбулою і укладування цукрової промисловості в будуччм за те цукропромисловці перебивають відповідальність постачати своїм кредиторам увесь цукор, який виробляється в Судані на інші садрики. Капітал до 80 дасться розподіленими банкам. Уповноважений цього банку веде переговори з одними з французьких банків (здається Union bank котрий має пати дальш 40%. Вдасться, по ні переговори майже закінчені. В розмові в лоброполіформовання агентом (членом одної з французьких комісій в Берліні) мають слідуючи інформації: Всі акти 1 звітк про Україну, які були в англійськом Міністерстві Закордонних Справ, передані на минулім тижні до Міністерства колоній. Всі українські справи розглядаються над цим Міністерством. Один компетентний англієць висловив, що відтепер з Львову почнуться низке просування на Україну торговими агентами. На минулім тижні у Банкфра Менделеєва в Берліні підбулася конференція на якій були присутні ми німецьки міністри: Вірт, Ратенау та Розер, крім того був Сарон Ротшильд з Львову. На цій конференції обговорювали переговори між віс Ратенау з Лордон Д"Абернаном. В цих переговорах найзамперем була мова про порозуміння з Англією, яке відповідало б Віссаденському порозумінню з Львовом, а також про можливість оздоровлення Англії німецької марки. При цьому проектовано план відповідно якому Англія має постачати Німеччині потрібні сирці для виробів на російський ринок. Росія має виплачувати Англії, яка за те робитиме газони для піднесення німецької валюти. Директор державного банку Гавенштайн має поїхати до Львову для обговорення цього плану з таємними фінансовими колами. Евентуально англійський роз підтримає довговічний кредитом до англо-німецько-російська комбінація. Позвали в Львові згоджуються на -4- пляни групи Стінєса то ставляться прихільно до політики німецької "больш" партії вказати її просто англофільське Іскрова телеграма до Станкулівського, Волгарського Мініс- тра -президента та Міністра Закордонних Справ у Софії. Харков, 17 Копти 1921 року. Іскрова телеграма надана в Софії 11 Коптя подає до від- лома що болгарські власти арештували у Варні Українську Совітську делегацію з Каліфарських на чолі, яка приїхала д- для масової закупки зерна. Також подається до відома, що у делегатів знайдено очислені дорогоцінні речі частина яких походить а бувшої царської скарбниці. З огляду на те , що це повідомлення має офіціальний вигляд, український совіт- ський уряд бачить себе примудженим, висловити болгарському урядові з свого боку енергійний протест проти арешту делегації, а також проти перекручення фактів. 1. Від совітського уряду не посилалося жадної делегації до Болгарії. Тут розходиться о делегацію українського Чер- воного хреста під проводом громадянина Лівніченка, Голови Українського Червоного Хреста, людини безпартійної, яка виконувала ті самі функції, при Червоному Хресті, під ус- кими режимами на Україні. 2. Делегація не везла з собою ніяких дорогоцінностей ані коштовних речей, а особливо таких які могли б належати царській ранілії. Вона не могла закупити навіть невеликої кількості зерна, бо їх лядне стало громе" на кошти подорожі Заневнення болгарського агентства не відповідає дійсності і уявляє неприймливі перекручення фактів. Каліфарський, котрий їхав разом з делегацією, недавно перед тим виїхав був з Болгарії з російськими та українськими військовими полоненими, поворот яких відбувався за агода болгарського уряду. Тепер він привів з України цілільних інтернованих болгар .Завдання делегації Червоного Хреста полягало в -5- тому, щоб просити дозволу у болгарського уряду урядити всір на користь голодного населення України, а особливо прокати болгарських професорів, половина яких дістала освіту на українських університетах, допомогти їхнім укра- інським товаришам. Арештовані цієї делегації є порушення недоторканності Інституції Червоного Хреста, а також не- чуванним прикладом беззаконності. Український Совітський Уряд сподівається, що окреме і чисто гуманітарне завдання цієї місії не могло бути причиною цієї очевидної спроби болгарського уряду використати приїзд місії Червоного Хре- та, щоб зробити з того так звану політичну справу і прид- бати цим ласку ворогів Совітського уряду, а саме французь- ких імперіалістів і все це за рахунок тих, хто помирають з голоду та на Україні. Український совітський уряд уважає себе примушеним заявити, що, якщо делегація не буде негайно звільнена, ним будуть ареспленні відповідні заходи іколи болгарський гро- мадянин, які у великому числі перебувають на території Укра- їни, впадуть жертвою цих заходів, то цілковиту відповідальність несе болгарський уряд. Голова Ради Народних Комісарів і КомісарЗакордон- них Справ Української Совітської Республіки Раковській ГАЛИЧАНА ІГОРІВНІЙ ПЛЕСК За останні часи особливо великий інтерес, як в урядових колах, так і в широкому громадянстві викликає загострення Галицького питання. Політика Варшавського уряду за останні два роки уперто стримала до об'єднання питань Галицького з Українських. -8- Дуже серйозна антіпольська опозиція в Галичині уявляє собою Домоклів меч, який постійно висить над головою Белико Польщі. Коли відкинути Львів Перемишль та взуку смугу щіл но коло польського кордону, решта Галичини уявляє собою одну очевидно пороже до Польщі настроєну масу. Підтримуючи більш менш дружні відносини з Петлюрою та де якими нижими з наддніпрянських українців, котрі при допомозі Польщі хотят пістатися до влади, польський уряд утво рив цим невний громоствід в Галицькому питанні. Були українці вороже настроєні до Польщі, але були й таки котрі в надії на польську піддержку в українському питанню готові були відмовитися від ворожої до Польщі по літики в Галичині. За останню зіму ті дві основні гечи, котрі перше себе взаємно паралізували остаточно розкололись. Найблизчим нас лідком цього виявилося, по верхи під головуванням Петлюри, Макаренка, Грекова і.т.д. установивши за собою остаточно полонофільську точку погляду, цілком втратили грунт під собою в широких народних масах чим зробили велику прислугу Раковському та цілому українському радянському урядові. З другого боку Галичане розв'язали орбі руки і придбали самостійність акції котра дала їм змогу зайняти позицію, яка очевидно загрожує Польщі. Веручи на увагу що поляки в Галичині не мають жадного грунту і що в своїх змаганнях за автономію і цілковиту незалежність українці в Галичині зна ходять піддержку не лише в Чехії, але навіть в Англії, становище прийшло для Варшави дуже серйозний сигнал. Провідники галицького руху на чолі з Петрушевичем використали момент концентрації всіх інтересів Польщі на шлязьком питанню для висування проєкту цілковитої автономії Галичини. Проєкт це знайшов дуже серйозну піддержку в антіпольських промислових колах, рацікальних тим щоб Франція не захопила цілком Бориславського нафтового району. -7- Уже в квітні 1921 року переговори Петруженяча з англійським традом прийняли цілком конкретну форму. На базання Льондону проєкт про мале цільове автономії було внесено розгляд Найвищої Ради. Під час перебування польського міністра закордонних справ кваза Сапіга в Парижі докладно вияснилось, що питання про автономію Галичини вчаче ускладнилось і що задоволення польських протестантів в Горлінку Шлезьку неминуче поведе за собою необхідність значних уступок в Галицькому питанню. Послідовність і упертість, з якою національні галицькі групи, ще на протязі двох років, були підготовки автономального дух в Галичині створили велику серйозну місцеву загрозу польській владі. Розпоряджаючи дуже широким агентурною сіткою, яка охоплює не тільки великі центри, але й малі села, та громови, хоч і не дуже велики засоби, провідники коло згуртованих в Празі та Відні вонуть представляти наполеглий момент душе реальну силу. Велика сила біженців, які втекли від польських утисків до Чехії, дали змогу організувати владов чеського кордону цілу низку невеликих автономій, що, хоч і не уявляє собою серйозної військової сили, але у всякому разі можуть розвинути дуже значну партизанську боротьбу і заходити мелочезлення польським гарнізонам. Загострення шлезького питання і можливість конфлікту з Німеччиною при- муєла польський уряд, під натиском французьких військових колон, скоротити до мінімума галицькі гаолізони. Кращі частини польської армії (кінноти) майже цілком виведено з Галичини і з семи кінних полків тепер там лишився один для охорони границі Совітської Росії, отже на нього не можна буде рахувати на випадок внутрішніх розрухів. Частина пог- равничої сторожі вздовж чеського кордону значно ослаблено і головні з них зтягнено до Кракова. Завдяки цьому перехід границі значно полегшено і санда в Карпатях піставать попов- нення брікачами з інтернованих в таборах, які постійно -8- переходять кордон постачати населенню зброю та антиполітську літературу. Громади заобов'язали національних груп ідти в різних дверях. Не мали допомогу дає їм в цьому та березні 1945 року. Піларесон. Завдяки цьому була змога досягти широкого заобов'язання повстанців загони зброєю та організуватися. До цього моменту провідники національного руху займали вихідне становище. З одного боку сподівалися на те, що питання про самостійність Галичини удасться розрішити мирним шляхом через посередництво Англії в Найвищому Раді, з другого боку справедливо уважали свої сили недостаточними в боротьбі за польський армію. Концентрація польських сил на німецькому кордоні значно зменшила обставини і дала змогу підняття сильні енергічно галицьке питання перед Найвищим Радою. До того ж відновлення французької уряду до галицького питання трохи змінилося і французький уряд сам постановив увійти в контакт з галичанинами. В середині травня у Відні з цього приводу велися переговори, корті головним чином направлені на те, щоб гарантувати інтереси французьких промислових колон випадок коли Франція допустить відділення Галичини від Польщі. Переговори ці довгий час не приносили результатів і в наслідок їх французькі урядові агенти, які працюють в Чехо-Словаччині, різко змінили своє відношення до цілого галицького руху. Все це надзвичайно турбувало польський урядовий комітет. Не дивлячись на те що стан у Шлезвіг-Гостропе переходять в стадію кризисної хвороби і можливість одвертого озброєного конфлікту з Німеччиною однозначно, не можна не признавати, що польський уряд дуже застряг і виявив собі руки в горішньо-поляцькому питанню. Концентрація військ збройних у запілля повстанчих загонів неминуче викликає упадок духу і порушить увесь мобілізаційний план польської армії на випадок конфлікту з Німеччиною. Треба взяти на увагу, що з цією останньою