-5-
можливість дуже серйозно рахуватися Варшава. В польських ськових колах існує певна думка , що війна з Німеччиною 1 минула і до краше навіть по-вільному запроваджувати тепер, нія клага будучого можливого зміцнення Німеччини. Генерал галь в промові до офіцерів 10 уланського полку в Лауендорфі (кол Нейнтата) виразно висловив думку що більш підходячого моме для війни споліватися тихто, світова Росія, на того думку нехай стане з огляду на свої внутрішні обставини, розпочати ворогу акцію проти Польщі. Англія ще не встигла відокремити від Антанти і вийти з під впливу Франції. Він ваагали думає цов давний мент для Польщі виключно вигідно і що комна спрос Німеччини утримати хоч би частину Дяльську поведе до одвертог конфлікту, уникати котрого Польща не повинна і не буде.
Ця думка дуже розповсюджена не тільки у військових колах але захопила майже всі близько огони до голови держави по- літичні групи.
Тому загроза серйозних ускладнень ув Галичині буде особли во неприємна для польських повінностичних кол.
Польська армія закінчила своє концентрацію вздовж німець- кого кордону. План рільновсі акції докладно розроблено. І необхідність перекинута частину армії до Галичини неминуче поведе за собою необхідність його цілковитої зміни. Зрозуміло тому , що можливість настоювати на своїх вимогах, а також певністю як і доєт, значно захигалась. В даний мент польсь- кі уряд робить заходи щоб запобігти ускладненням.Об'явлена модуляція лівських стрільців і ваагали польського населення в Галичині, котре спільно формуються в міліції. З цілор Польщ опинно направляються до Галичини поповнення для жандармерії.
В багатьох місцях Галичини було заложників та пороблено аретти. Тим не менше у Варшаві давть собі цілком ясне спра- воєдання в тому, щої заходи дуже легко були недостаточними і що доведеться вибирати „Із Шлезько та Галичагор. Тепер ціла увага польської контр-розвідки направлена на Білець та Прагу котрі переловлені польськими агентами гарліковоє зликувати
-10-
за діяльністю галицьких національних груп. Чутка ця, з'явилась у Варшаві 15 липня, по Пайлица Рейн визнала самостійність або краще сказати дуже широку автономію Галичини, армія у варшавських колах, які озлосердно стоять за підприємство Корфанти пригнічує враження. Чутка ця була настільки виразна, що навіть говорили, ніби то генерал Франко-Десятеро особисто повідомив Петруховича, що Галичині гарантовано автономія і до оголошення цієї автономії станеться непевність серця. Один з близько стоячих до голови першого лей полковника Липинський, якій грає роль постійного посередника між Німеччини та Корфанти, під враженням респондованих чуток одверто говорив, що справа стоїть дуже зле і що доведеться зробитися на компромісу постанову розпаду Горішнього Плеска.
Коли з невідомість сказали, по читанні втактиці Корфанти викликані плачеве тим, що Колю вказало на те, що на випадок загострення галицького питання він може рахувати на те що польський уряд переробитиме яких відкривлення Плеску від Німеччини воїна засобами, не спиняючись не перед чим, навіть збройним конфліктом.
СТАНОВИЩЕ В ОДЕСІ.
Знаваність до Совєтської влади загальна, особливо немає дель батьківських робітників, які вже з 1920 року. В інших районах самі комуністи признавали що мала їх може потриматись не більше як до лютого слідуючого року. Комуністи визнають всі сили, щоб переганя вкази пройти як найлегше соціалістичним партіям, позаяк з протилежному випадкові вони знають чого їм сподіватись. Батьківськи на підставі посилу сорочень з численними повстаннями, прийшли до переконання, що влада їх не може бути скінченою з середини, але думати про рано чи пізно їм буде вроздене рішучий удар елазовці якось російської армією. В цій метою вони роблять зусилля по-вру
-11-
зруйновати "врангелівців". З цією метою комуністи посилають сили агітаторів до Туреччини, Болгарії і Сербії під фірмою лотацій Червоноого Троста, ніби то для зборання коштів на коп ристь голодаючих, а в дійсності для розкладу "врангелівців". Під цією фірмою наскощо таких салатів та обліків для червоної армії. Так в кінці вересня цього року на пароплаві "Кирил Пупов" відправлено значну партію військових для червоної армії з Одеси до Одесь приблизно Троєцький і Гаванський под огляду та армія в силах на можливу різницю Румунів. З розвинок з комуністами виявилося, що в соціальних військових колах істнує план пенетрації в Румунію а в літні через Угорщину до Німеччини для оболонання з німецькими комуністами.
Червона армія в Одесь складає дуже місцево, червоноармій ці (крім комуністів) голодають і копрачати. На олотру Тролько го лише три перших ланки були добре облагнені, решта обірвали і боєї.
У Києві і Одесь майнові витрати: хліб - 7.000 р., фрукт масло- 20.000 р., цукор- 30.000, черевики-750.000 р. Терговля істнує лише з під полем, Сільські торговці не може бути їх вима га та платити за привіз і ланки. Звичайна торгова істнує лише з греками, але з того часу, як деякі стали забирати у греків золото, діаманти та платину, греки припинили торговлю. Залізничне сполучення між Києвом та Одесью істнує лише на тимчасовий поїзд ще дві доби. В полях можна попитати ливо за габар 500.000 руб., а вто-два законний довір то платить 3500 руб. Закінчені істнути лише англійським вугіллям - в Чарлуаол На поїзки, особливо з орехами, росла ть напади: независно, нім Києвом і Одесьою під часом огненого було цілий поїзд в хлібом. Золоти зломть. Закон Анатра за весь час влади Соцьявиків з 10 стараз веролання пробив один і той ніжди на азатий. На заводі "Черноморе" (тимчасовий дріб) до огню загалено по 2.000 робітників за одну соціальну вагу, тепер щення 500 родин.
В адміністрації ніякого злодою, без киша видавати лекарств на однобудь один артикуль служби, обслуговувати вина засобами.
- 12 -
і епідемія вважається не шкідливою. Тепер в Одесі і в Києві було великий телепропаганди проти українсько-самостійників. До того ж в Києві та Одесі розстріляно до 180 чоловік. Одиничний терор певенством так, що всі вони посадили знатні кримські російські повстанці, покривши увагу бойових українських русь. Дійшло до того, що навіть начальника гарнізону Одеси відомого Лисенка надали преступних чекистів через підозріння в українськості та 1 Колонатай опеція багато приїхали ратувати його. Сором чекистів попадається також багато настроювань проти совітської влади. Розгут епідемії в Одесі за останній час з'явилось багато хорих фурманків не грунті неподілених.
- 5 -
unterstellt werden. - Während die Westfront um einiges geschwächt wurde, ist hierfür eine Stärkung der Turkestan- und Kaukasusfront eingetreten. Der Grund für die starke Anhäufung von Truppen in dieser Gegend dürfte hauptsächlich wohl in der Sicherung der türkischen Grenze, vielleicht auch in einem Zusammenarbeiten mit Armenien bez. der Türkei zu suchen sein.- Für die Rückführung des Heeres in den Friedensstand wurden zahlreiche Organisationsänderungen durchgeführt bezw. befohlen. - Nach zuverlässigen Meldungen betrug die Stärke der russischen Armee am 1.6. 2 770 409 Mann. Nach dem Demobilisierungskalender soll sie bis zum 1.Juli 1.245.000 Mann und bis zum 1.8. 1 530 000 Mann vermindert werden; nach den gleichen Nachrichten wird jedoch eine Erreichung dieser Zahlen nicht erwartet. Aber auch dann wäre das Tempo der Demobilisierung noch aussergewöhnlich schnell, wenn man die Schwierigkeiten der Verkehrs- und wirtschaftlichen Lage in Betracht zieht. Wie stark der Friedensstand des russischen Heeres werden wird, ist noch nicht bekannt, doch kann auf Grund besonderer Unterlagen angenommen werden, dass sie sich zum Mindesten auf der Höhe von 1 000 000 Mann halten wird. Der Stand der Bewaffnung ist noch immer ungenügend; er erreichte im Juli für Gewehre nur 70%, für M.G. sogar nur 42% der Ettatsstärken. Der Zustand der Waffen wird als unzufrieden bezeichnet. Auch der Pferdebestand ist infolge Mangels an Futtermitteln weit unter die Etatsstärke gesunken. Insbesondere besteht die Gefahr des Aussterbens des edlen Militärpferdes. Der Oberbefehlshaber hat daher die Wiederaufnahme der staatlichen Pferzucht empfohlen. Die Verpflegung wird einheitlich von sämtlichen Armeen und Militärbezirken als ungenügend bezeichnet. Besonders fehlt es an Pferdefutter. Immerhin scheint es der Armee in dieser Beziehung im Gegensatz zur Zivilbevölkerung noch ausserordentlich gut zu gehen. Allerdings stammen diese Meldungen noch aus dem Juni, bestätigen aber trotzdem die bekannte Tatsache, dass die rote Armee zwar nicht mehr so gut wie früher, aber doch noch verhältnismässig auskömmlich ernährt wird. Inzwischen dürfte aber eine bedeutende Verschlechterung eingetreten sein.- An der Ausbildung von Offizier und Mann wird vor der Zentralbehörde eifrig gearbeitet. Die bestehenden Verhältnisse, der Mangel an Lehrpersonal und wohl auch der fehlende Wille der Truppe lässt trotzdem Erfolge aber nicht aufkommen.- Aus obigen ergibt sich, dass der Kampfwert der roten Armee z.Zt. recht gering ist. Es wird um so schlechter werden, je mehr die Hungersnot auch zur weiteren Verkürzung der Militärportionen zwingt und dadurch naturgemäss die Unzufriedenheit steigert. Inwieweit die Meldungen auf Wehrhaft beruhen, dass sich bereits jetzt der innere Zusammenhalt der roten Armee so weit gelockert hat, das sie nur noch bedingt für die Bekämpfung innerer Unruhen eingesetzt werden kann, hat sich noch nicht nachprüfen lassen.- Jedenfalls bildet die rote Armee z.Zt. kein geeignetes Instrument für Angriffsoperationen grossen Stils. Die immer wieder auftretenden Pressenachrichten über drohende Angriffe gegen die Randstaaten, Polen und auch Rumänien entbehren daher jeder Unterlage.
Über die innerpolitische und wirtschaftliche Lage Russlands sind in den letzten zwei Monaten keine zuverlässigen Nachrichten eingegangen. Die wenigen zeigen jedoch, dass die Pressenachrichten über die Hungerkatastrophe zwar teilweise übertreiben, aber im allgemeinen doch zutreffend sind. Falsch dürfte es jedoch sein, an die im Inneren Russlands in ausgedehnten Gebieten herrschenden chaotischen Zustände die Erwartung auf einen Sturz des Sowjetsystems zu setzen. Zweifellos hat jahrelange Misswirtschaft und die Missernte dieses Jahres die Sowjetregierung in eine äusserst kritische Lage gebracht. Die durch Hunger und Elend völlig demoralisierte Masse wird aber nur dann das Sowjetregime hinwegfegen können, wenn ihr Wille in eine engmaschige über ganz Russland ausgebreitete Organisation zusammengefasst ist und zielbewusst geleitet wird. Eine solche ist aber nicht vorhanden und die Sowjetregierung wird, wie die Verhaftung der Mitglieder des allrussischen Hilfskomitees beweist, mit rücksichtsloser Schärfe darüber wachen, dass eine solche nicht aufkommt. Die Sowjetregierung wird eher Millionen Hungers sterben lassen, als dass sie ruhig zusiehe wie aus der internationalen Bekämpfung des Hungers ihrer Herrschaft ein Todesfeind entsteht.
ворюється в Парижі "Український Національний Комітет" під головуванням б.Секретаря Скоропадського - Моркотуна та при участи де-яких інших діячів з гетьманської плєяди, як Могилянський/б.тов.держ.секр Цітович /з штабу гетьмана/, Максимів /морський міністр/ та інші.Комітет цей на весь світ голосить про гаряче бажання українського народу жити в федерації з Росією та всіма силами ганьбить Головного Отамана і Український Уряд. Врангелівський уряд входить з цим комітетом в тісний звязок. В той же час заявляються дружні зносини і з самим Скоропадським, адвютант останнього Зеленевський хвалиться про це в Берліні; а Гучков розповідає в "Русскомъ Дѣлѣ", що Врангелью вдалося цілковито притягти на свій бік двох кандидатів на гетьманську булаву: Скоропадського й Вільгельма Габсбурга; що готується утворення нового уряду Скоропадського з Лінінським і Палтовим на чолі, що всі помірковані кола українські переходять від Петлюри до Скоропадського і т.д. /Русское Дѣло 2/VI -20р./.
Так починаються виступи гетьмана і його діячів; поки що вони носять випадковий характер, почувається охота послужити "общему дѣлу"; та не знають на яку ступинти, чи на "самостійну", чи на "федеративну" Україну.
Мимоволі напрошуються порівняння з лицедійством тих же персонажів, що відбулося два роки тому.
Знайомі тіні заворушились на сцені. Аматори готуються до чергової вистави. Вони ще не знають, що то за мистає буде, чи знову оперетка, чи може й трагедія; на кожний випадок пробують різні ролі. Але ж скоро являється стара антреприза, ставить досвідченого режисьора; той збирає першокласну трупу, розподіляє ролі, і закипіла робота...
8 - 13 липня 1920р. відбувається в Будапешті, столиці Угорщини, таємна інтернаціональна конференція монархистів, на якій з великим проєктом реставрації монархії виступає давній приятель Скоропадського - ген.Віскупський. Це досить здібна, енергійна і властолюбна людина, за час гетьманщини сидів він у Київі, пізніше перебрався через Царгород до Берліну і весь час підтримував близькі стосунки з Скоропадським, який спочатку сидів у Швейцарії, а пізніше переїхав до Берліну.
Проєкт Віскупського був такий. Лише сем трьох великих відбулованих монархій: Росії. Німеччини і Угорщини ласть змору відродитися
тися цим, переможеним у великій світовій війні державам. Для осяг- нення цієї мети, повинні монархичні організації усіх трьох держав увійти в тісне співділання та розробити загальний план реставра- ції монархій. Що до Росії, то цей план виглядав так. В той час боль- шовики вели війну з поляками, українцями й Врангелем. Польщу Біс- купський зачислив до ворогів цього монархичного союзу, отже акція мала бути направлена на її повалення. Монархичний союз утворює свої політичний та військовий центри; останній встановляє зв'язки з різними військовими силами, що беруть участь в городянській вій- ні, чи то будуть білі, чи червоні, чи зелені, чи сепаратистичні, ли- ше крім тих, що йдуть разом з поляками. З політичних проводирів в України, треба, каже докладчик, притягти найкращих до праці і ви- користати їх вплив для спільної монархичної справи. Розуміється, ці діячі не матимуть ніякого безпосереднього зв'язку з політичним центром, а вноситимуться в ним лише через військовий центр. Далі, ро- споділяються ролі, і справа має піти так. Червона армія займає Поль- щу по кордони Росії у 1914 року, в чому їй допомагають українські повстанці; Німеччина й Угорщина, під загрозою большовизму, мобілі- зуються й виступають проти червоних; одночасно починає наступ Вран- гель, теж за допомогою українських повстанців, організованих стар- шинами монархичного військового центру; монархичні організації чер- воної армії піднімають повстання й роблять переворот; проголошуєть- ся союз Росії, Німеччини й Угорщини, відновлюються трони й династії; республіки приводяться до того стану, який вони заробили.
Згадується, як писав колись в своїй славнозвісній грамоті 15 листопаду 1918р. Скоропадський: "В цій /Всеросійській/ едерації України належить заняти одно з перших місць, бо від неї пішов поря- док і законність в краю, в її межах вільно віджили всі прикижені й пригноблені большовицьким режимом громадяне Росії..." Отже, певно й на цей раз мусила бідна Україна здобуватись на такі ж заслуги, щоб заробити панську ласку відбудованого російського трону.
Як видно, план Біскупського задуманий незле, і не вина автора, що невдалося перевести його в життя. Сталося це через те, що поляки разом з українцями розгромили червоних та без допомоги німців піг- нали їх з Польщі і України. Так ця побіда ворогів монархичного центру сплутала всі карти Біскупського. Однак сама ідея утворення монархичного центру та планової акції з притягненням кращих полів
тичних провідників України", припала до вподоби чорному інтернаціо-
налові і з першій мірі німецьким генералам Гофманові й Людендорфові
Ці провідники німецьких монархистів добре знали, як самого Біскуп-
ського, так і Скоропадського і інших персонажів з поміж "кращих пол
тичних провідників України", які могли прислужитися для спільної
справи. Треба було лише взяти всіх цих "провідників" на обрахунок,
встановити зі всіма зв'язки та розподілити ролі, щоб внову розвочати
гру. Німецькі генерали переводять це в властивою їм методичністю й
акуратністю. Нікого не забуто, всі залишаються в своїх амплуа і, кож-
ний на своєму місці, під час саме добре не знаючи своєї ролі, пра-
цюють для спільної справи.
Віскупському доручається організація російського військового мо
нархичного центру та національних комітетів українського і білорусь-
кого, а також зв'язок між цими національними організаціями й політич
ним центром. Одночасно й в повному контакті з В-їскупським працює
по організації українських гетьманських кол, з доручення Людендорфа,
агент Його Шейнер-Ріхтер, майор Гассе /6.начальник німецької контр
розвідки в Києві при гетьмані/, Альвенс-Дебен та інші фаховці в ук-
раїнських справах з німецького генерального штабу.
Для відповідної акції утворюється дві головні групи, коло цент-
ральних фігур - претендентів на гетьманську булаву - Скоропадського
й Вільгельма Габсбурга,-а по службі в українських січових стрільцях
полковника Василя Билинного,-що мають грати ролі "млихетних бать-
ків" в майбутніх руско-малоруських виставах.
Коло Скоропадського групується: його ад'ютант Зеленевський,пол-
ковник Новозацький, сотник Тревзінський,звільнений з посади Голови
Військо-Санітарної Місії УНР в Берліні, ім'єнер Крага, Винненсь-
кий,- б. головаря міністра Знутр.Сирав, барон Каоріаг, Степанківський
Данилович, та хлібороби-деревники, Скоропись-Полтуховський, Немет,
Липинський, Тимостіїв, Відопольський та інші. З російським мо-
нархистами підтримує Скоропадський звязок,крім Біскупського,що че-
рез журналіста Маляревського. Це-бувший співробітник газети "Русское
Слово", добрий знайомий дружики Скоропадського Софії Петровни. В
1918 році він був начальником відділу преси при гетьманському штабі,
а в Берліні редагує рукописи мемуарів Скоропадського. Німці дуже ці-
нять його, як чистокровного росіянина, що ніколи не брав участи в
українських організаціях і ніколи не переслідував виключно
українських інтересів", остання прикмета, звичайно, дуже цінна для
режисуемої німцями гри. Група Скоропадського з відому й одобрения
німецьких режисерів веде щиро-національну самостійницьку лінію. Ко-
ли в цій лінії згадана група занадто захоплюється своєю роллю, ро-
бить неорганізовані виступи, збивається на анатантофільський лад,
ії швидко направляють досвідчені руки на путь праведний. Так, ко-
ли Степанківський і Данилович заходились коло створення синдикату
антантських промисловців, що мав би фінансувати "самовтійницьку"
акцію Скоропадського, коли Данилович арандував для Скоропадськог
інтервью в продажній швайцарській газетці "Garrette de Loranne" інтер-
вью, в якому той почав залициятися до Антанти, то дбайлива нянка
через вірного Ваню-Панчо Скоропадського - Зеленевського скоро влік-
відувала ці блудні кроки малоросійського генерала. Данилович і Сте-
панківський були вигнані, а Скоропадського перевезено до Берліну.
Фінансування Скоропадського і його групи організували німці за до-
помогою банкіра Стінеса та південно-німецьких фінансових кол - Кра-
мер-Клет'а та Аугсбург-Ниріберґ'а.
Чорна робота в акції Скоропадського припала, як звичайно, на до-
лю "самоотвержених малоросіян" - хліборобів-з-державників. Запряглись
в німецько-російського воза ця новозалена масонсько-українська ло-
ма з усіх сил тягне його та в своєму патріотичному захваті певно й
не помічає тієї негарної ролі, яку вона відгорає, роскладаючи націо-
нальні українські кола, серед яких багато несвідомих "неискушених" в
складній політичній інтрези одиниць зірить фантасмогорії цих безсум-
півних патротів та звязує з "політичним трупом" Скоропадським, якісь
наддії на визволення України.
На німецькі громі видається в Берліні газета "Українське Слово",
на чолі якої стоять Зенон Кузеля і Жук, за допомогою цього органу по-
чиняється робота по дискредитації серед українських кол Головного Отa-
мана і Уряду У.Н.Р. та реклами гетьмана Скоропадського. Це в біль-
шій степені прислуговується для Скоропадського праця Вячевлава Лій-
пинського в збірникові "Хліборобська Україна". В своїх листах до
братів-хліборобів" цей автор, відірвавшись від життя, позабувши не-
давне минуле, почав будувати фантастичні мрії про чудодійственне пов-
стання Української держави в формі трудової монархії, збудованої на
ірраціональному принципі підсвідомої монархичної інтуїції наших се-
лян хліборобів. Слід тільки заявитись на Україні Богомданному, необ-
раному дідичному гетьманові-монархові, з нащадків старого гетьман-
ського роду /ну, кому ж, як не Скоропадському/, як наші селяне му-
ром стануть довкола нього та в якомусь захвалі, майже релігійному
екстазі, почнуть будувати свою Українську Державу - трудову монархію.
По ірраціональному методу Липинського повинні, виходить, ці селяне
в мент забуті і "панів", і "німців", і "карательні експедиції", і всі
інші сумні спогади з доби Скоропадщини та лагідненько по братньому
розвязати усі суперечки про землю, що існують у них з панами. Так,
ніби має сповнятись пророцтво, що вовк вкупі з ягням пастися буде.
Нешкідлива для здорового розуму натого селянина ця фантасмаго-
рія п. Липинського робить свій вплив на де-яких зденервованих інте-
лігентів, підготовляючи тим вдачний ґрунт для дальшої роботи інших
не менш вибагливих на засоби агентів гетьманату.
Не требають "самоотверденні малоросіяне" й іншими засобами в
своїй розкладовій роботі. Хлібороб Вілопольський проходить в Раду
Республіки та низкою непристойних та провокаційних випадів силку-
ється дискредитувати Головного Отамана та Уряд, не досягаючи однак
бажаного успіху, скоро виходить зі складу Ради Республіки і верта-
ється до своєї, "льожої" в Берліні, бере там участь в нарадах з Во-
гомданим" гетьманом, та, очевидячки, з доручення цих нарад тримає
зв'язок між Берлінською "льожою" вірних та оглашаемими хліборобськими
колами у Варшаві, що гуртуються коло був.гетьманського господаря Хе-
ненка, але не очистились ще від того гріха, що сидять вони у поля-
ків.
Використовують хлібороби для уловлення чоловіків і різні бла-
годійні товариства. Організовується, наприклад, патронат українсь-
ких кінок у Берліні п. Мирною для опіки над нашими полоненими в Ні-
меччині,- Скоропись-Долтуховський відразу пробує прибрати його до
своїх рук; гільки інтервенція представника Українського Червоного
Хреста п. Матюленка, в результаті якої цей патронат попадає під опі-
ку Червоного Хреста,- розбиває цю спробу використати благодійну
інституцію для цілей політичної інтриги.
Значну увагу присвячують хлібороби й "Божу Українок", намагаю-
чись захопити по всіх-цілях його коровництво в свої руки, щоб скла-
кати пізніше в Берліні звід представниць від цих кілій під своєю
опікою і керуванням.
В той час, коли длібороби так щиро працюють серед українських кол, Скоропадський з Віскупським та Зеленевським їздить до Мюнхена й Львіву на наради з головним режисером цілого підприємства Людендорфом. Так підтримується чинний вплив з першим джерелом "великої спільної справи".
Одночасно Віскупський продавить енергійну працю по підготовці до конгресу російських монархичних груп. Конгрес цей відбувся в Райхенваллі, в початку червня ц.р.; зіхалось до 130 делегатів з різних країн. Газети подавали відомості, що Скоропадський брав участь в цьому з'їзді. Ця звістка неправдива. Режисери, що урядили цей з'їзд, занадто обережні, щоб допустити таку нетактовність. Безпосередня участь Скоропадського в російському з'їзді - з одного боку, ввела б у спокусу віруючих в нього, а з другого - присутність цього "сепаратиста" серед вірних царських слуг більш-менш дратувала їх. Німці зробили розумніш, одночасно зі з'їздом російських монархистів в Райхенваллі вони скликали нараду гетьманських діячів в Берліні. Нитки від обох нарад тримали одні і ті ж режисерські руки, отже, й контакт між обома високими з'їздами був забезпечений і пристойність збережена.
Цікаво зазначити, що Райхенвальський конгрес виніс постанову про неможливість утворення держави в державі, натомість об'єднання губерній з одноелементним населенням, в окремі воєводства визnano бажаними: Україна, наприклад, має скласти "малоросійське воєводство". Невна річ, що ухвала цієї постанови з участю "гетьмана самостійної України" виглядала би конфузно.
Віскупський й надалі затверджений конгресом в ролі військового керовника російсько-монархичного центру.
Трохи пізніше заходилися звідоми вже нам режисери коло організації другої групи українських монархистів-коло Василя Вишваного.
Для організації цієї групи, було використано деякі тертя, що виникали поміж Скоропадським з одного боку та двома його прибічниками - б. генеральним писарем Полтавцем-Острянинцем і б. міністром шляхів Бутенком - з другого боку. Тертя ці роздуваються, як великій антагонізм, інсценірується розрив між Скоропадським і названими вище опозиціонерами і останні переходять до Василя Вишваного, та разом з ними і бувши мівле при цьому Д.Вар-
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
В даній справі № 192
Фонду № 1018
Пронумеровано: 204 (двоє розпису +536= 209 аркушів
(цифрами і прописом)
з них дітерні №№
пропущені №№
Вкладення
Брошури, газети:
Графічні матеріали:
нші особливості документів
Документи із згасаючим текстом:
Ч. 02 1999 р.
Підпис
ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ
(що зроблено і вказівки оператору)
19 р. Підпис
СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО:
Під час
видачі повернення
підпис, дата підпис, дата
4.02.2017 р.
зг. по див. 2-го 1
15.3.20 Вейрір
ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ:
Консервація: Опрацювання: Мікрофільмування:
(Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) оцифровано
5.04.2017 р.
