Політичні інформації Посольства УНР в Німеччині №№ 54-144. Том 1 , 09.1920-04.05.1921, 280 арк. — частина 1/2

Толовне Управління Генерального Штабу УНР. Закордонний відділ. ДЕЛО № Політичні інформаційні по-сольства УНР в Чехословаччині. від 54 до 144 рр. 1920 р.-1921 р. том Тий Начато в вересні 1920 г. Окончено 4 травня 1921 г. На листах Центральний Державний архів Закарпатської області і Служби державної безпеки України 736с/1078 2 190 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Політичні інформації посольства УНР в Німеччині №54 до 144 за 1920-1021рр том І-й вересень 1920- 4 травня 1921р. на 280 арк. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 54 ПАССВОРТ СЕРГІЯ БРАНДЕЛЯ НА ПЕРЕМІ ТРАВНЯ с.р. Конін-Штадт 10/IX Марковська дзвінка 10.000 сервізів. Корниловська линейка 7.000 " Дроздовська дзвінка 7.000 " Німеччина колоністи 800 – 1.000 " Збірний батальйон полк 600 – 900 " Військові школи 1.000 – 1.500 " Різні старшинські, жарні, парти- занські та запасні полки 10.000 " Германський Кейтц 1.200 – 1.500 " Галичина 200 – 300 " Київ Кінота. 1-й Старшинський Дроздовський полк 1.000 – 1.200 " 2-й і 5-й Дроздовські полки 800 – 900 " 1-й Крипський Мусульманський полк 700 – 800 " Без панел, наполегливий без зброя. Нуранць 4.000 – 5.000 " Донці до 10.000 Матросський екіпаж 2.000 – 3.000 Гармати. Перекоп – 2 танки та 5 легкіх батарей 45 гармат Корч – 1 танка та 2 легкі батареї 30 " Танковий Відділ. Севастополь – безформов див. до 50 танків без команд 1-й та 2-й танкові див. в Перекопі 12 танків. -2- Рівні нештатові та технічні частини до до 10000 душ ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ 60 -70000 душ. РОЗТАШОВАННЯ. Перекоп – Карковських 3 полки, 1 кінний Дроздовський, Німецькі кольоністи, енгера, нерий та другий Дроздовський полки. Чугу- євська військова школа. Джанкой – Пінч-1 баталіон, Карлі Відліні, Танковий дивізіон та 3 панцерних полки. В-прогози Арбатської острівки – Кубанці. Мик Сімферополем та Джанкою – Корніловці /в резерві/. В Балаклаві – Донці. В Севастополі – 2 Дроздовських полки та в Балаклаві – галичане. Рента розташована по різних місцях Криму. Рівні старі полки, як Сімферопольський, Олексіївський та інш., знижені засоби, а де-як- навіть зі штабами. Недоситки їх перевезено в Корніловський та Дроздовський полки. ІНТЕНДАНТСТВО. Донінівське інтендантство розформовується, нового не неналагод- жено, запасів нема. САНИТАРНО-МЕДИЧНИЙ ВІДДІЛ: Санітарно-медичний відділ узагальнений дуже погано /багато хво- рих на плямистий тиф/. Намори не можна лікувати по всьому Криму нав.ліків також немає. МОРСЬКІ СИЛИ. Дрейфут "Генерал Алексеєв", бунка "Воля". Крейсер "Генерал Корнилов", Сувний "Каруль". Контр-мінносців та міноносок, здатних до бою – 8-10. Підводних човнів Зі старої флоти канонерських човнів Перероблених в різних пароплавів 1 барж на конці до 20 штук. -3- Транспорт"Березань. Пароплави Дніпропольчої та Комерційної флоти до 50. Вугілля флота немає, а постачання є тільки закордонне і то в обмеженій кількості, так що для перевозки десятку може бути заготовлено не більше як 8-10 пароплавів з запасом палива. За відсутністю палива ескадра стоїть на рейді, а на побережжі Одеса-Очаків-Кавказ стоять тільки номерні міноносці. Блюкувати побережжя вважається неописним, що ж до блокади Керченської протоки, Таманського півострова і темрока, то вона підтримується трьома баржами двома канонерськими човнами і 1 міноносцем, які стоять більше на рейді, та батареями в Епікале / в Брянським заводи / та кріпості Керч; Сама кріпость Керч знищена і боєвого значення не має. В Севастополі останні батареї та військові кораблі були знищені ще за німців. Що до приватних комерційних пароплавів, то вони стоять або в Царгороді, або в інших закордонних портах і не повертаються до Криму, боячись реквізіції. ПЕВНІСТЬ. Маркізовські частини складаються із старих кастових ставин, переважно гвардійців і вагалі представників буржуазної класи. Наступні перед них монархичний - це душа контр-революції. Корниловці. Останні поповнення мобілізованими полтавцями та харківчанами змінили стару окраску корниловців, в національному відношенню в де-яких частинах 65-85 процентів українців, в 6 сотні першого корниловського полку до 30 % були га дамак, настрій українсько-малоруський; з великою охотою перешли б до Петлюри. Старшинський склад на 80 % контр-революційний, рента пасивна і пригноблена. Дроздовці ківні - пілниці, грабіжники, кокаїністи, настрій бандитський; в перших та 2-м підних полках старшинський склад контр-революційний. Козаки здебільшого з полонених червоноармейців, але жорстока дисципліна примушує їх битися. Німці-кольоністи - хоробрі контр-революціонери. -4- Круплянинський лівий полк – тек контр-революціонери. Зсірний вихоровий полк – настрій напівреволюційний, багато панкерів і гараздами скрайли до «односних земель». Кубанці – національно-революційні, мають залки в Українському Кримовому Краєво Радо. Донці. – дезорганізовані, настрій панелевий, пригнічений, без зброї, без кавей; по подросельної армії охвальства ворога, став- ман Богомольський авторитету не має. Парілом Керчи – революційний. Блінки Фалоту. На крейсері "Керчіль" та на дредноуті "генера- Алексеєв", вони поміняли безумовні контр-революціонери; рента радоїлного українці-революціонери. Ренте частин – курки, з військового боку нічого не варді, а з політичного пасовани. ШТАБ ВРАНГЕЛЯ. 1 Згос міститься в Севастополі, в готелі "Місц". Штаб добре орга- нізований, стару генеральську нестріб ринкують, переважно енер- гійна активне колою колишнього генерального штабу. Начальник Штабу Генерал-майор Махров/. ПРЕСА. Через коротку цінну пільної преси немає. Найбільше часослов "Ірмискій Всю жів" – соціал-грангенельської нахідженняних- патріотичного напрямку. ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. УКРАЇНСЬКА-КРИМСЬКА КРАЄВА РАДА . Складається з 5 українських со- ціалістів революціонерів на чолі з головою Лихосом. На натя- жних залків в Україні та з Ц.К., закон не маєчи інформації Рада досяг стоїть на плахерні підтримування Директорії. Залики Рада має з кілька Кримом. Рада істнує незалежно. -5- Професійні сили істнують, з організовані обре, в стріл революційний. Комуністичні організації належе знищені, але все ж, не завжди чи на великий терор, комуністична егзіка попередньо, особливо серед робітників Керч та Сімферополя. ТАКТИКА БРАНГЕЛЯ І НОВИЙ НАПРЯМОК ПОЛІТИКИ. 23-го березня н.р., коли Денкін зразок, а точніше був усунений з посади і передав владу Брангелю, враз стало видно по перших кроках роботи Брангеля переміну в політиці і організації контр-революції. Перш усього, були звільнені всі українці з влади та од відповідальності за державну владу, за яку приймав Денкін. Українців, яких обвинувачували в участи в повстанчих руху, запускали на Україну, а більш здібних випрошували до Ітаку Брангеля, де їм пропонували і кошти і зброю, які вони прийняли активну участь в боротьбі проти комуністів, при чому їм офіційно повідомлялось, що їх запрошується держава влада, якої тепер знову тенер замість всі істну народна армія. Народна армія не худе боротися ні з якими протикомуністичними організаціями; вона впливає всі національності, земля негайно перекладає себе вихову селянам і негайно переходить до всіх протикомуністичних організацій своїх представників, щоб об'єднати їх в один фронт. Взагалі народна армія має не міті одно: "очистити від червоної мечети Росію". Таким способом ставок Брангеля диправити на Україну до 50 осіб з порученими підняття повстання а для переговорів з Петлюрою посавно генерала Керел, полковника Ногу та полковника Загороднього. До полків через Російський Національний центр післано Савинова, Часніловского, Мілякова та інш. Каб Брангеля був найвищим планом сформований з служби генерального штабу, які були в Міністерствах за час Центральної Ради за гетьманців на. З більш відомих у Каблі працює генерал Присовський, полковник Дорнан, Сімферопольський, Колинець та Сазно-Усти- -6- поліц. Начальник політичного Відділу полковник Сімінський та гене- рал квартирмейстер полковник Дорожан зважили мені, що проти мене є багато обвинувачень, як у державній вправі, так і в інших зло- чинозах, але, не знайшовши ні цього, вони звільнили мене від кара і тільки прохали, чого б це не викликало, їсти до згоди в укра- їнськими повстанчими організаціями. Вони такі жовті заявляли, що вони знайомилися з ра озами, а яких відбувалось повстання. Я не- респективно до всієї цього операції не винен від мене. Навіть ті приналежні, які при Головного повстанчого штабу були не-відомо наше підсилу, для них не були такий центр. Наприклад, коли я по- чив питати про організацію Зеленого, то полковник Генерального Взабу Бурцевич і полковник Пулібов вразу поправили мене в моїх помилках, кажучи, що перший з них прокляв сам 3 місяці в Тріпіл- і спавський назва в Бероньківських Сніжком /який служив у Зеле- ного зв'язков/. Я тут переконався, що штаб Врангеля підібрано з людей, знайшов своє діло і по цій ланці будуть провадити працю ріс- ля наперед вароблесого плану. Пали цей зв'язок ось до чого: Каже контр-революційні організації по всій Росії і Україні які проводять агітацію в напрямку політики й вигляду, воно підго- товлять для себе приєднання груп. Законними територіями Наприпа жини, вони будуть забезпечені на звіну хлібом, при чому на ділі сальний переласться земля. Благодарячи в озени на Перекоп, вони цим самим доведуть справжню вість об'єднання їхніх агентів, що за- л дійсно переласться народові. Можна ж надію, що комуністична влада своєю політикою на Україні викликала невдоволення селянства 1 національного елементу і по протес конфліктної влади зв'язати ся в формі повстання, водя тоді підгруп у наступ. Покажов Денкін на вони не зробили, так більше, що сам у Врангеля не менше ніх було перед наступом у Декініва. Сам Врангель - переконаний монархіст і цілком залежить від монархічної організації. Так, разом постанова Врангеля затверджу- ється старим "Правителю-заступник селахов", який урядує в перед- -7- місті Ялті — Никандрі. Благородна монархічна організація існує таємно і має своїй терористичний відділ. Філії монархічної організації розкидані по всій Росії, а криму з гільди П.К. З членів цього Ц.Н. мені удавалось установити бывшеника Востокова у статусе редактора "Вечернего Времені" — Су оріна. Терористичний відділ завершено має центральне в Царгородолі. В склад централі входять Брауде /в Летому 1916 року при Центральній А при Регімантні був начальником втлу контр-розвідки/ і Михайлов /Голова Царгородольского Відділу сензу монархистів/, в 1910 році служив у радянській консультатурі при коменданті Цорей в Києві, а в квітні в Київському Надзвичайному/. Брав містяться в Царгородолі, шпиталь Парфі,7. Пропагандою ідеї підлягає Востоков, який участвував лекцій в Криму, на нотрик я був 2 рази. Брав ке, а линя анальний в 1910 року, коли я здавав йому посвіду начальника контр-розвідки, скажа мені обверто, що Абивето Рабола та був. Начальник Девікінського Пасу — орела Романовського — ліго при іхвої організації /Романовського втіто в поненканні Російського По- сольства в Царгородолі, серед білого дня в примусності Девікіна і оголених людей; всадця-Російська старина, селюдно ажки; за- ходи низькоробової поліції по розлученню вмінці не дала малих наслідків; англійці заворотували Брауде, але заходили організа- ція він був звільнений. Могли як вбивства Рабола: активний український самостійник революціонер; генерала Романовського перекидався пряд- монархічної організації/. Орган цієї організа- ція німецької. На Причерноморських островах миве виключно розфільована суркувала, яка засобового належить до монархічної організації. Кількість суркувала Царгородолі — 25.000 душ; Серед них багато відомих арлозократів, як вияв Голіцин, Івань Лівен, Даров Менглен та інші. Останніми часами вони за допомогою американського червоног креста заложили "російський надзв", олераляли велику кількість кон- сервів та одекл і провадять монархичну пропаганду. Пенія можна операти тільки по рекомендації. -8- На Севастопільській релі на пароплаві "Річка", на більших в Черноморських пароплавів, погружено 50 міліонів золотої валю- тн 1 на 3 міліарди процентових паперів та облігацій меротко- орочної полички, на кілька сот тисяч микаловських грошей, далі чи мало золота 1 п'ятини, а також золоті і діамантові церковні цінності. Ресту загружено муков, вовків і тяглини. В Криму всі внасть, по коли б справа Брангеля була програш, толі цінності, оскільки 1 активні елементи війська будуть відправлені до Сарпії Тамчасом до Сербії карты були відправлени ті панцирники, креюс- ри, міноносці і пароплави, на яких чинці та Французькі впевували напини. Закордонний Російський національний центр в Парижі, який підтримує Брангеля, має філію в Царгороді. Представником центру в Царгороді є Гуревич, співробітник "Завернеї змани". Він запро- сив мене 1 ставана Броженця до себе. В його поселканні були члени центру - Риопцкий, графиня Паніна і Родзянко, які запро- понували утворити ініціативну групу "Комітету зелляння держави утворені Росії". Попар до словник текст внесеної резолюції: "Ко- мітет об'єднання государзьвенных образований Росії имѣть цілью звернене діла борби съ аваркіей, начатого государством ними властями орени, ихь свободний об'єдинається въ союзное Федеративне аи конфедеративное, но объединенное государство. Будучи Росія, обезпечував права свободно-об'єднанихся въ ней народовь, долж з бити суверена на своїй території Росії 1914 года, за исключением Польди и Финляндіи и во означення Української Галиція". Коли був уз орені такий комитет, то центр забезпечує з боку американців велику грошей досвогу, а перед релектором "Обмого Діла" въ Парижі Бурцевин було 6 унито заке- дія, щоб він залпив своє навчанню проти українського руху. Як раз у Гуревича був тоді секретар Вурцова, Виктор Топоров, котрий повертаєвся в Криму, одержавши від Брангеля великі кошти для виживання "Обмого Діла". На таких засіданнях з інформаційною метою я був разів за -9- три, при чому переконався, що це не рільне і на волю, як про- довження політики Брангеля. Таких чином, вчорашні неприховані централісти озгодили гадаться на федератів і конфедератів, а там недалеко згодяться і на самостійність, як залишити бельсь- ків, а в них і революцію. Чи контр-революції пощастило здійснити її мрії, не покаже судничність, але контр-революція зорганізована дуже добре і більш, ніж коли-небудь, загрожує революції. п.г.х Чи не Герасименко погодився всі вирішення для Нижнього- Якщо читати? СТАНОВИЩЕ АНТАНТИ І ФРАНЦІЯ НА БАЗАНАХ. Туреччина. Турецькі повстанці в останніх часах захопили всю територію валатської Туреччини, а в Червні пішли в наступ з Російською Червоною армією. В останніх днях Червня повстанці заняли на Анголійському передовому вугільному районі Бунгулдан 1 попереднє в залози посередині Марморового моря і вже підходили до Скитари; на- селі досягали все до Бринцьких островів, километрів у 12 від Цар- городу. Послані Антантою для припинення наступу колоніальні війська в складі 162 та 103 французьких колоніальних полків цялися перейшли на бік повстанців і тільки успішні грецькі війська на лівому боці привели повстанців відлітити від Царгороду кило- метрів на 40. В Царгороді і в Фракії війська Антанти мало, оле- більшого це колоніальні кадри; якби не мали ось тра протоки, то заснути Царгороду було б питанням нількох днів. Всі певні в тому, що Антанта довго не утримається і мусятиме залишити Туреч- чину. Все частіше викриваються тепер знову на логоть проти Ан- танти і султана. Участь у змовах приймають але більшого військові 1, вищі кола турецької інтелігенції. В 20-х числах Червня мешканці султана Антанти та султанського уряду призупинено до смертної кари за участю у повстаннях більше 30 осіб, а того часу половина ста- рих міністрів. До росій турки становиться досить добре, до українця враде, особливо турецька інтелігенція і старшини. Зі свого боку усвідомлені за розвиненням тем депонованих туркам, навіть приймають участь в їхніх повстаннях. По обчисленню зміни не турків в інших левих боротьбах до 6.000 українських та російських солдатів, а їхніх більше 3/4 старшин. Керуючий повстанням Кіаніль-Пана все дуже великий вплив на всі турецькі кола. Белград. У Волгарії загально існує комуністична партія /тюнки/, -2- вла має великий вплив на російнців та місцеве населення. В од- ній Сорбії історія б комуністичних газет та 2 журналів, місто Сорбія розділене на райони, де за них не менш ніж варться мізинг. В Болгарській парламенті є 30 % комуністів. Селянство дорганізовано в селянську аграрну партію. Таке розгалуження зе- мельного лизання, як у Росії, в Болгарії являється неможливим по характер селянської класи дрібно-буржуазний. Як оглядаю, так і комуністична партія орієнтується тільки на волю Росії. І з тої і з другої настрої національ-селянсь- ке чини, – наву велике об револ проти Антанти, Румунії та Сорбі ан із греція. Навтім недалеко, що за допомогою Росії відберуть зем- лі, утриманні під час війни. До переговорів російської озапляться ореє. До українців – ніяк. Сербія. Комуністична партія Азтує легально, але жила зі менші, ніж у Болгарії. Російницько революційно-комуністичне, в овля- ство, докучки власності великих, навіть середньої земельної власності 1 тому, що в Сербії немає дворів великої кількості, до рев- люції ставиться іншорентно. Нацирія – національно-демократич- ний. Російницька та селянська орієнтація так на Велику Росію, а туди за Буржуазія – на Французьку росію. Економічне становище Сербії дуже зле, особливо біля старих кордонів, де під час війни арумовано закладання, мости, фабрики лес, по викликало зняття. У раз великої країн інтелігентних ель – дуке багато посад директорів гімназій, агрономів, навіть-конів Росіянинові залишати російські сіменця. Ранкляннянники без паспорту Брангеля в Сербії мали неможна. Його премтовують, та прикуємо висилання до армії Франція. Пухлін, був редактор "Киевлянина", лежив у підгороді зе- менський сорв в програмах "Земля – селянам, влада – народу". Пок що сота нічка себе не проявив. Н.Р. Румунське військо зараз числить коло 350.000 мужів. З того числа по-над 200.000 сконцентровано на Російським кордоні. У Кишиневі міститься команда армії Поповча. До армії належать з півдня на північ: 3,12,5,4 і 2 піхотні дивізії, сприч того, 2-а кінна дивізія. Ця група стоїть у районі Галац-Кіліл-Акерман-Вен- дері до Могилева-Подільського. На захід сполучується армія Ло- песку, до якої належать: 7 і 8 піхотні дивізії і 11 піхотна бри- гада. Команда цеї армії міститься в Ялах, армія стоїть у районі Могилів-Снятин до Семигородської границі на північ од Кімполунга Далі на захід стоїть Семигородська армія в складі 17,18 і 21 піхотних дивізій. На границі в районі Керезмецо - Мармарош - Сигет стоїть причислений до цеї групи військовий відділ полков- ника Радулєца, який складається з кількох одділів гірничих стріл- ців. Головна команда Семигородської армії міститься в Кляузен- бергу. На Румунсько-Угорській границі на південь од Мункача до Мароша стоїть група Тейси з головною командою в Великім-Варежи- ні. До цеї групи належить з півночі на південь: 1 кінна бригада, 2 стрілецька дивізія, 22 піхотна дивізія, 2 кінна бригада і 1 стрілецька дивізія. У Банаки, сеє-то в районі Тиссвар-Версеч до Турн-Северину по-над Дунаем стоїть банальська група з 19 та 23 піхотних дивізій і 5 стрілецької бригади. Уздовж Румунсько-Болгарської границі стоїть з заходу на схід 1-а, 11-а і 9-а піхотні дивізії, далі по-над Чорним морем 15 і 10 піхотні дивізії. На південь од Бухарешту стоїть може ще 2 дивізії в районі Турна-Магуреле до Сілістрії, як погранична варта. У самім краю, сеє-то в районі Букарешт-Вожкани стоїть у -2- резерві 13 і 14 піхотні дивізії та 12 бригадна піхотна бригада. Константин Іллєвський. Дославія. Військо Дославії поділене на 4 групи. З них 3 армія зі штабом в Ужгороді обороняє кордони проти Південної Албанії, Греції та Болгарії. 2 армія зі штабом у Сараеві боронить північно-албанську границю і стоїть у Чорногорії, Герцеговині і Далмації. 1-а армія зі штабом у Нойзаці боронить кордони проти Румунії і Східної Угорщини. 4-а армія зі штабом в Аграмі боронить західно-Угорську, Австрійську та Італійську границі. Про склад і чисельність цих армій див. допану таблицю. Чехо-Словаччина. Чехо-словацьке військо складається із 180.000 фронтових воїнків, у тим числі майже 2/3 у Східній половині краю, і 120.000 душ окупаційних військ, отже всього коло 300.000 воїнків. Уздовж польського та угорського кордонів од Керезмецю до Пресбургу /або Течена/ стоять 10 дивізій. У Богемії та на німецьким і австрійським кордонах стоять тільки 5 дивізій. Угорщина. Угорське військо мало в червні всього 100.000 душ, котрі були поділені в 4 піхотні дивізії і 1 кінну дивізію. Дальші частини утворюються. Австрія. Австрія не має ніякого війська, лише коло 30.000 душ народньої оборони, котра являється поліцією безпекности і групою самооборони соціал-демократичної партії, але ніякого бойового значення не має. Військо Брозлавії. I армія. Дивізії 1 2 3 4 Бригади 1 2 3 4 5 6 7 8 Піхотні полки 34 26 37 24 29 56 27 7 25 43 23 59 54 61 20 8 II армія. Дивізії 5 6 7 8 Бригади 9 10 11 12 13 14 15 16 Піхотні полки 5 33 21 36 46 52 11 28 6 47 22 46 45 50 12 44 III армія. Дивізії 9 10 11 12 Бригади 17 18 19 20 21 22 23 24 Піхотні полки 59 13 41 57 3 30 19 35 64 14 51 62 4 35 38 56 IV. армія. Дивізії. 13 14 15 16 Бригади. 25 26 27 28 29 30 31 32 Піхотні полки 1 31 9 15 42 58 17 32 2 48 10 16 60 63 18 49 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 1119. № 94 Militärisch-politische Nachrichten. Über die militärische und politische Lage in Ostsibirien konnte aus wohllunterrichteter Quelle folgendes festgestellt werden: Ssemjonow hatte Ende September einen Vorstoss nach Westen unter- nommen, bei welchem Werchne-udjinsk erobert und der Beikalsee erreicht wurde. Es ergab sich, aber schon bei diesem Vormarsch, dass die Truppen die Gruppe Woizechowskij unzuverlässig waren. Sa es nun dxx in der Ab- sicht Ssemjonows lag, zur Entlastung Wrangels möglich viel rote Trup- pen auf sich zu ziehen, so musste zuerst eine vollständige Reinigung seiner Armee erfolgen. Daher liess Ssemjonow nur die unzuverlässige Gruppe Woizechowskij an der Front stellen hinter diese im Raume Tschita und die zuverlässige Gruppe Kappell und liess seine eigenen guten Kerntruppen eine rückwärtige Stellung in der Linie Daurija-Borisijsa au- fuss Onn einnehmen. Die Bolschewiki zersetzten sehr bald den Geist der Leute Woichowskis so, dass diese bereit waren, gegen Ssemjonow sich zu erheben. Daher räumte Ssemjenow schon Anfang Oktober Tschita von aller Vorräten, Magazinen und Verwaltungsvorrichten, welche hinter die Linie Daurija-Borsija zurückgenommen wurden. In Tschita selbst verblieb Ssemejonow mit einem kleinen Feldstabe. Am 20.10. brach der Aufstand aus und die Gruppe Woizechowskij wendete sich gegen die Truppe Kappell, welche am 21.10 Tschita räumen musste. Die Aufständischen folgten der abrückenden Kappelttruppe nach Osten längs der Bahn und kamen bis zur Station Aga. Die Nachricht aus Moskau, dass hierbei grosse Beute ge- macht wurde, kann nicht wahr sein, da die Linie schon evakuiert war. Aga selbst ist nur eine Haltestelle ohne Ausweichegleise. Inzwischen rückten die guten Truppen Ssemjonows vor und hielten den Vormarsch der Aufständischen an. An der Bahn ist Ssemjonows Hauptstellung bei der Station Olowjanaja. Die Meldung der roten Armee von der Einnahme dieser Station am 21.10. kann nicht richtig sein, da Olowjannaja von Tschita 220 Werst und von Aja noch 80 Werst entfernt ist. Der Führer der Aufständischen ist Krassnatschkow – richtig Tebelson – der Oberkommissar von Werohne-Udinsk. Der tiefere Grund für dieses Unternehmen Ssemjonows liegt in dem Wechsel der japanischen Politik im Juli dieses Jahres. Die Japaner zogen damals ihre Truppen aus Ssemjenows Hinterland zurück, erklärten ihre Neutralität, versicherten aber gleichzeitig Ssemjonow ihrer ak- tiven militärischen Hilfe, falls die Bolschewiki ihn angreifen und durch einen Vormarsch die japanischen Interessen in Istsibirien und der Mandschurei gefährden sollten. Es scheint, dass Ssemjonow diesen Bündnisfall künstlich herbeiführen wollte. Tatsächlich liegt auch schon eine Nachricht vor, dass drei japanische Divisionen nach Westen vorrückten. Ssemjonows Vertreter in Japan war im Juli in Tschita. Er schrieb von dort an seinen Stellvertreter in Tokio Ende Juli einen Brief, in welchem er sagt, dass es leicht möglich sei, dass in absehbarer Zeit eine Räumung von Tschita eintreten werde. Man solle hierüber sich nicht erschrecken, da alles nach einem gut vorbereiteten Plane ge- schehe und da man in der Umgebung Ssemjonows bestimmt damit rechne, bald darauf ganz Ostsibirien fest in seiner Hand zu versingen. Hiernach scheinen also die Moskauer Nachrichten über die völlige Zerschmetterung Ssemjonows sehr verfrüht zu sein. № 1150. 8.11.20. Über die militärische und politische Lage in Ostsibirien konnte als Ergänzung zu hies.Meldung № 1119 v.30.10.20 folgendes festge- stellt werden: - 2 - Nach einem telegraphischen Bericht vom 2.11. aus Tokio, welches die Berliner Japanische Vertretung erhielt, entspricht die Meldung 1119 vollständig den Tatsachen. Ende Oktober hat Ssemjonow wieder die Offensive ergriffen und hat die Station Aga (in Meldung 1119 versehentlich Kaja geschrieben) wieder eingenommen. Der Führer der mongolischen Truppen Ssemjonow Baron Ungern-Sternberg hat sich amtlich von Ssemjonow getrennt, um einen Neutralitätsbruch durch Ssemjonow zu vermeiden. er hält auf eigene Faust. Mitte Oktober hat er von Dauria aus einen Vormarsch in die Mangolei angereten. Dieser Vormarsch wird schon durch einen englischen Funkspruch gemeldet und es werden ihnen politische Ziele unterstellt. Dieses ist nicht der Fall, sondern der Zweck ist ein rein strategischer. Ungern-Sternberg traf bei Troitzko-Sawsk an der Selenga auf eine starke bolschewistische Kolonne, welche anscheinend zu Propagandazwecken nach Urga marschieren wollte. Er vernichtete diese Kolonne, die grösstenteils aus chinesischen bolschewistischen Truppen bestand. Die Kolonne Ungern-Sternberg soll gegen den Südzipfel des Baikalsees einschwächen und dort die Bahn zerstören, um die Bolschewiki um Tschuta von ihrer Basis abzuschneiden und dieselben dann zwischen zwei Feuer zu nehmen. Nº 1128. 2. 11. 20. In Wilna sind von den Truppen des Generals Zegligowski nur ein Bataillon und eine Schwadron zurückgeblieben, die andern Truppen sind an der litauischen Front. Es ist ein e städtische Miliz aufgestellt worden. Gerüchtweise verlautet, dass im Bezirk Ssuwaki französische Truppen in polnischer Uniform erwartet werden, damit die dort stehenden polnischen Truppen nach Richtung Wilna andirigiert werden können. Am 18.d.Mts. traf die französische Militärmission in Litauen auf dem Bahnhof Wirballen ein. Dorg befanden sich eine grössere Anzahl Deutscher, die zur litauischen Armee wollten. Die Ententemission legte sofort bei der litauischen Regierung Protest gegen die deutschen Freiwilligen ein, dem die litauische Regierung stattgeben musste. Nº 1127. 2. 11. 20. Der neue englische Kommissar für Litauen, Herr WILSON, wird am 28.d.Mts. in Kowno erwartet. Die Mobilisation in Litauen geht weiter. Der litauische Semj hat in seiner Sitzung vom 20.d.Mts. das Gesetz betr. die Mobilisation der studierenden Jugend vom 19. Lebensjahr ab in 3 Lesing genommen. Befreit sind nur die Studenten, welche mindestens 5 Semester hinter sich haben. In Wilna herrschen 3 Richtungen: Kosciatowski, der Führer der 2 Division wünscht lediglich die Wahlen zum Wilnauer Landesparlament zu betreiben. Die Nationaldemokraten sind für die Okkupation ganz Litauens mit Kowno. Die Weissrussen in der Wilnaer Regierung wünschen eine litauisch-weissrussische Republik, General Zeligowski hat Eisenbahnmaterial aus Polen erhalten, leugnet dieses jedoch ab und erklärt, das Material den Litauern bei Landwororo abgenommen zu haben, was aber nicht auf Wahrheit beruht. Die Polen setzen die litauischen Kriegsgefangenen vielfach wie der auf dreien Fuss, weil die Polen angeblich nicht Krieg gegen Litauen führen. Nach litauischen Nachrichten erwartet man im Memelgebiet stärkere Truppenbelegung. General Zeligowski hat folgende Personen als Mitglieder der regierung berufen: Als Direktor des Departements für den Landesschutz Oberst Leon BOBICKI; für auswärtige Angelegenheiten IKANOWSKI, Inneres ABRAMOWITSCH, Arbeit und Gemeindewohl MIECZYSŁAW ENGEL; Versorgung WLADIMIR IWANOWSKI; Handel, Industrie, Wiederaufbau SCHOPA; Verkehr und öffentliche Arbeiten GARESCHTOFF. Die Truppen des General Zeligowski haben nach der Besetzung von Wilna 12 litauische Minister aufgefordert. Bis zum Abtransport standen die Litauer unter dem Schutzböder französischen Mission. Wilna selbst macht einen toten Eindruck, die jüdische Bevölkerung ist zum grössten -3- Teil ausgewertet. Der Mangel an Lebensmitteln wird immer grösser. Nº 1138. 4.11.20. Der Waffenstillstand zwischen PETLURA und den Roten scheint tatsächlich abgese losten zu sein. Andererseits liegt aber bestimmt auch ein Abkommen zwischen Petljura und Wrangel gemeinsamer Operation vor. Ssawinkows Truppen, welche von diesen dem Wrangel'schen Oberbefehl unterstellt wurden, sind in zwei Gruppen geteilt. Die Nordgruppe unter Balachowitsch operiert im Raume südlich Minsk selbständig. Die Südgruppe unter Peremykin, bei welcher sich auch sehr gute Kisekenformationen befinden, untersteht dem ukrainischen Oberkommando und operiert im Raume Korosten-Kowno. Das Verhältnis zwischen Wrangel und Ssawinkow scheint aber kein Ungetrübtes zu sein. Die Armee Ssawinkows soll tatsächlich über 100 000 Mann stark sein und er soll mehr Fronttruppen haben als Wrangel, daher auch eine massgebendere Stellung anstreben. Die Lage der Kommunisten in der Ukraine ist verzweifelt. WYNNYTSCHEKNO reist von Moskau nach Prag und Wien, um weitere Unterstützung zu finden, hatte aber keinen Erfolg. Selbst die ukrainischen Kommunisten sind gegen die landfremden Moskauer Gewalthaber RAKOWSKI und MANUIKSLY. Augenblicklich herrscht in der Ukraine ein vollständiges Chaos. Niemand weiss, in wessen Hand Kiew eigentlich ist. Es ist möglich, dass Ssawinko und Wrangel Petljura bei der Wiedereroberung der Ukraine helfen wollen. Beide sollen sich mit ihm auf „conföderativer - Basis geeinigt haben. Der Rückzug der Truppen Wrangels aus Nordtaurien geschieht anscheinend, um sich anderswo, vielleicht auf dem äussersten linken Flügel einsetzen zu können. Nº 1151. 6. 11.20. In Ergänzung zu hies.weldung v. 4.11.20. konnte folgendes festgestellt werden: Die russische Gruppe BALACHOWITSCH operiert im Raume um Pinsk. Sie ist etwa 30 000 Mann stark, besteht aber zum grossen Teil aus Partisanenabteilungen und die weissrussischen Freiwilligen. Der Zweck der Operationen soll die Befreiung Weisrusslands sein. Ein sehr grosser Kampfwert darf dieser Gruppe nicht beigemessen werden. Die Angaben über die Stärke der Gruppe PEREMYKIN schwanken zwischen 40 und 70 000 Mann. Die Organisation dieser Truppe ist eingeteilt. Bei der Truppe Peremykin befindet sich eine Kubankosaken-Brigade. Diese Brigade gehörte früher zur Roten Kavallerie-Armee Budennys, als sie dort den Befehl erhielt, an die Wrangelfront zu gehen, verweigerte sie den Gehorsam und ging zu den Polen über. Hierdurch entstand das Gerücht vom Uebertritt Budennys selbst zu den Antibolschewisten. Es bestätigt sich, dass die Gruppe Peremykin dem ukrainischen Oberkommando untersteht. Über die militärische Lage in der Ukraine ging aus russischer Quelle die Nachricht ein, dass die Freikorps von Tjutjunik Kiew umstellt und abgeschnitten haben und dass Seleni, Uman eingenommen hat. Odessa soll auch ganz abgeschnitten sein und die Wasser- und Elektrizitätswerke sich schon in den Händen der Aufständischen befinden. Nº 1152. 6. 11.20. Persönlich ! Nicht veröffentlichen ! Nach wohllunterrichteter russischer Quelle besteht volles Einvernehmen nehmen zwischen Wrangel, den ukrainischen Aufständischen und Petljura. Ausser der offiziellen Vertretung Petljuras befindet sich in Sewastopol eine Vertretung der ukrainischen aufständischen Organisationen (Spilka (?) unter Norkotun. Zur Befestigung des Verhältnisses zwischen Wrangel und Ssawunkow soll der General Jussefowitsch, früherer Stabschef Wrangels zu Ssawinkos unterwegs sein. Es scheint, dass von Seiten Frankreichs augenblicklich mehr Wert auf die - 4 - Unterstützung Ssawinkows als auf die Hilfe für Wrangel gelegt wird. Deshalb muss Wrangel sich Ssawinkow geeignet halten, wenn er auch persönlich einer Zusammenarbeit mit ihm ablehnend gegen- über steht. Wrangel hat jede Werbetätigkeit in Bulgarien und Serbien zu Gunsten Ssawinkows eingestellt, für Ssawinkow arbeitet in diesen Ländern der Professor Odinez mit grossen Mitteln. Ssawinkow soll hierfür von Frankreich 140 Millionen Francs erhal- ten haben. Nº 1154. 6. 11. 20. Persönlich ! Nicht veröffentlicht ! Von Münchener Industriellen und politischen Kreisen (Deutsch- ukrainische Gesellschaft u.a.) wurde im Sommer eine Handelsde- legation in die Krim abgeschickt. Diese Delegation, zu welcher 12 deutsche Herren gehören, ist nach einigen Reiseschwierigkei- ten im September in der Krim angekommen. Sie wurde dort zuerst mit einigem Misstrauen aufgenommen, da die Russen, welche diese Reise vermittelt hatten, nicht einwandsfreie Persönlichkeiten waren. (Kommissarow, Schtscheglowitw, Grigorenko, Pelikan). Die Deutschen wussten bald dies Misstrauen zu zerstreuen, indem sie von allen massgebenden Persönlichkeiten empfangen worden waren. Trotz der grossen Wohnungsnot wurde ihnen ein eigenes Haus zur Verfügung gestellt. Ein Einspruch der französischen Delegation, welche weniger gut einquartiert war, hiergegen wurde von Wrangel persönlich abgewiesen, welcher hierbei äusserte, Franzosen und Deutsche seien beide nur Gäste in der Krim und seien ihm gleich willkommen. Die deutsche Delegation arbeitet in wirtschaftlichen aber auch in politischen und militärischen Fragen, hat sich der Kolonisten angenommen und übt im Ganzen eine von allen guten russischen Kreisen hochgeschätzte Tätig- keit aus. Leiter der Kommission ist ein Herr Wagner, eines der rührigsten Mitglieder ist ein früherer Hauptmann von Steubner. Von Hamburg aus ist im Sommer eine wirtschaftliche Dele- gation nach Ostsibirien abgereist und Anfang Oktober bei Sswmjonow angekommen. Vertreter sind in ihr die Firmen Rickmers, Lahusen, Dröge und Anserson. 16. 11. 20. LAGE DER ROTEN ARMEE ANFANG NOVEMBER 1920. Aus gut informierten Quellen konnten über die rote Armee folgen- de Feststellungen gemacht werden: An der Westfront sind verbliebene Reste der 3., 4.,15. und 18. Armee, im ganzen 10 - 12 Schützen-Divisionen und etwa 3 Kav.Div. Ob die 5. Armee noch an der Westfront ist, ist zweifelhaft. Mit ihrem Abtransport nach Sibirien muss gerechnet werden. Die Gefechtsstärken der Armee an der Westfront waren am 4.Nov.: 4. Armee - 7100 Bajonette, 400 Säbel, 3. " - 8400 " 120 " 15. " - 10800 " 300 " 16. " - 9700 " 400 " Zur 16. Armee gehört seit einigen Tagen auch die Süd-Mosyr-Gruppe mit 18 00 Bajonetten und 90 Säbeln. Die Armeen stehen in der oben an- gegebenen Reihenfolge von Norden nach Süden im Raum von Drissa bis südlich Mosyr. An der Südwestfront stehen die 12. und die 14. Armee mit etwa 3 Sch.Div. und einer Kav.Abtl. Die Stärken der 12. Armee waren am 4. Nov. 11 100 Bajonette und 240 Säbel, die der 14. Armee 9000 Bajonette und 500 Säbel. Die Gesamtstärke der Westarmee ist also etwa 40 000 Mann, die Gesamtstärke der Südwestfront 21 000 Mann. Hierzu kommt noch eine selbständige Kav.Abt., deren zuteilung nicht bekannt ist in Stärke von 2800 Säbel. Die gesamte Gefechtsstärke der West- und Südfront be- trägt also 34 000 Mann. Die Verpflegungsstärke ist natürlich eine höhe- re. Ein wohllunterrichteter bolschewistischer Offizier nahm als Durch- schnitt die Gefechtsstärke nur als 1/4 der Verpflegungsstärke an. Alle anderen Truppenteile, welche früher zur West- und Südfront gehörten, besonders die 1. Kav.-Armee und die Kav.Armee Budenny sind an der Südfront. Die Gliederung an der Südfront ist nicht so genau festzustellen. Es befinden sich in ihr Teile der 3., 4., 12., 14., 15. und 16. Armee, welche vom Westen genommen sind, dann die 13.Armee, welche ursprünglich an der Südfront war und endlich von Osten herangezogene Teile der 8. und 9. Armee. Dazu kommen noch die beiden obengenannten Kav.Armeen, sowie Teile Machnowscher Banden. Festgestellt konnten an der Südfront 12. I.Div. und 4.Kav.Div. Abtransportiert wurden noch in der 2.Hälfte des Oktobers 7 I.Div. und mehrere Kav.Div. fraglich ist die Anwesenheit von 4.I.Div., somit könnten sich an der Südfront im ganzen etwa 23 I.Div. und 10 Kav.Div. befinden mit einer gesamten Gefechtsstärke von 120 - 140 000 Mann. Die Kav.Armee Budenny zählt in den ersten Tagen des Novembers 11 000 Säbel, die 2.Kav.Armee, auch an der Südfront anzunehmen ist, war 7000 Säbel stark. Im Kaukasus sind Reste der 8. und 9. Armee verblieben, ausserdem müssen wir die 10. und 11. Armee im Südkaukasus und Persien annehmen. Bestimmt festgestellt sind auf der Kaukasusfront 7 Inf.Div. und 1 Kav. Div. wahrscheinlich sind aber im ganzen 8 Inf.Div. und mehrere Kav. Abteilungen vorhanden. Die gesamte Gefechtsstärke der Truppen im Kau- kasus ist auf 40 bis 50 000 Mann zu schätzen. In Sibirien müssen wahrscheinlich eine Arbeitsarmee und eine Reserve Armee annehmen, letztere kann aber auch schon im Raume der Wolga stehen. Zusammen können diese Formationen höchstens 100 000 Mann stark sein. In Ostsibirien stehen an der Selenga etwa 3 - 5 regu- läre rote Divisionen in der Stärke von vielleicht 15 000 Mann. Inzel- schen können dort 2 weitere Divisionen angekommen sein. Ebenfalls be- finden sich Teile der 5. Armee auf dem Transport nach Sibirien. Ausser- dem kämpfen in Ostsibirien gegen Semjonoff freiwillige Partisanenab- teilungen, welche aus der Landesbevölkerung rekrutiert wurden und Leute welche früher einmal zu Kolttschak und Semjoro selbst gehört haben. Die Stärken dieser Abteilungen sind als sehr schwankend anzunehmen. - 2 - Unbekannt ist augenblicklich der Verbleib von etwa 17 Inf.Div. Ein Teil derselben wird zur Reserve-Armee gehören, andere stehen im Norden längs der lettischen, estnischen und finnischen Grenze und im Murmangebiet. Endlich gehören hierhin die Garnisonen von Moskau und Petersburg. LAGE DER POLNISCHEN ARMEE ANFANG NOVEMBER 1920. Aus gut informierten Quellen konnten über die polnische Armee folgende Feststellungen gemacht werden: Die polnische Armee ist augenblicklich 25.Inf.Div. und 8 Kav. Brig. stark. Die Ettatsstärke einer Inf.Div. muss mit 14 100 Mann und die einer Kav. Brigade mit 3 500 Mann angenommen werden. An der litauischen Front stehen augenblicklich 2 polnische Gruppen 1. Die Gruppe Zeligowski im Raume von Swenziany bis Lida einschliesslich. Auf dem Nordflügel stehen die 3 Legion Div. Im Raume Wilna die 1. und 2. weissrussisch-litauische Div., die 7 I.D. und die erste Freiwilligen Div. Im Raume Orany-Lida die 4.I.D.,die beiden weissrussisch-litauischen Div. sind in Wilna zu 1. Zentral- litouischen Armeekorps unter Rzankowski formiert worden. Nach Westen schliesst sich an diese 1. Gruppe an, 1) Die Gruppe Grodno-Suwalki, das 3.Armeekommando unter Sikorski. Zu ihr gehören von Osten nach Westen folgende Formationen: Die 11. I.D. wahrscheinlich die 5.I.D. bestimmt die 17. I.D. und auf dem linken Flügel die sibirische Bri- gade. Zur ersten Gruppe gehören stärkere Kav. Verbände. In Reserve steht die Potalenski-Sch.Div. und vielleicht die 15.Div., welche aber möglicherweise im Abtransport nach Polen begriffen ist. An der russischen Front sind nicht viele reguläre polnische Verbände mehr geblieben. Von Norden nach Süden stehen im Raume von Polotsk bis südöstlich Kowel die erste L.Div. die zweite I.D. dann wahrscheinlich die 8. I.D. Die weiter südlich folgende 16.I.D. ist im Abtransport, weiter folgen die 18.I.Div., die 13.I.Div. und die 12.I.Div. Die 14.I.Div. ist auch als abtransportiert anzu- sehen. An der oberschlesischen Front muss man die neuformierte 21.Inf. Div. im Raume nördlich Krakau annehmen. Ausserdem stehen noch etwa 17 000 Mann wohl organisierte Ortwehren. Längs der Grenze gegen Westpreussen und Ostpreussen stehen die Grenzwach-Reiterregt. 5.4.3 und 6. Im Ganzen kann man die Stärke der polnischen Fronttruppen auf etwa 500 000 Mann schätzen, die der Ersatz-und Etappentruppen auf 150 000 Mann. Vor der polnischen Front operieren gegen die Bolschewiki ver- schiedene russische Freiwilligenverbände. Die augenblickliche ge- naue Stellung derselben ist nicht genau anzugeben. Ihr Tätig- keitsbereich scheint erst südlich Minsk zu beginnen. Den nördlichen Flügel bilden die 2 Gruppen unter dem jüngeren Labachowitsch, südlich Minsk und unter dem älteren Bulak Balachowitsch im Raume Pinsk-Mosyr. Die Gefechtsstärke beider Truppen zusammen wird nicht mehr als etwa 20 000 Mann betragen. Es handelt sich hier um Partisanenabteilun- gen, wieweit die Unterstützung dieser Abteilungen durch die polni- sche Heeresleitung geht, ist schwer festzustellen. Jedenfalls hat die polnische Heeresleitung wohl auf Drängen von Moskau aus einen Befehl herausgegeben, wonach der Aufenthalt dieser Gruppe und das Werben für sie, sowie die Aufstellung von Ersatzformationen für dieselben auf polnischem Territorium streng verboten ist. Weiter südlich folgt eine Gruppe der russischen Freiwilligen-Volksarmee unter Peremykin mit einer Kuban-Kosaken-Brigade unter Jakowlew.Die Stärke dieser Verbände kann auf etwa 50 000 Mann geschätzt werden. Es handelt sich hier um besser organisierte Abteilungen mitregel- mässigen Regimentsverbänden unter anderem gehören hier in 3 I.R. 1 Kav.Rgt. und ein Pioneer-Battl. welches im August im Lager Skalmir- schitza durch General Glasenapp organisiert wurde. Diese Truppen, welche ebenso wie die Leute der Balachowitsch unter Mitwirkung der politischen Gruppe Sawinkows und französischen Geldes aufgestellt wurden, bekamen ihre Ausrüstungen und Bewaffnungen von den Polen, sie haben meistenteils amerikanische Uniformen und englische Ge- wehre erhalten. Die Ausrüstung mit Mänteln und Stiefeln ist nicht sehr gut. Der Geist der Truppe ist wohl kaum als besonders gut anzusprechen, viele Leute sind nur eingetreten um aus den polni- - 3 - sch en Internierungslagern herauszukommen und mit der festen Ab- sicht, entweder zu desertieren oder zu den Roten überzulaufen. Die polnische Armee verfügt über etwa 30 Panzerzügen und 60 bis 80 Tanks. Von einer Demobilisierung der polnischen Armee kann noch nicht gesprochen werden, wohl sind bisher die Jahrgänge 1885 bis 1889 ganz entlassen worden. Von den Jahrgängen 1890 bis 1892 sind die Leute zur Entlassung gekommen, welche sich in den Depots und bei den Ersatztruppenteilen befanden, von den Fronttruppen sind diese Jahrgänge nicht entlassen worden. Der Jahrgang 1912 ist auch ganz entlassen worden. Bei den Freiwilligenformationen werden auch weit- gehende Entlassungen durchgeführt, es sollen alle studierenden, Leh- rer und Geistlichen entlassen werden, dann alle Leute bis zum Jahrgang 95 von der Infanterie und Artillerie. Bei der Kav. werden keine Entlassungen vorgenommen. Eine Munitionsfabrik wurde in Warschau gegründet, sie soll aber Munition aller Art erst im Frühjahr liefern können. Eine Posensche Maschinenfabrik, welche zur Munitionsfabrikation umge- stellt wurde, liefert jetzt schon kleinere Mengen. Im Ganzen hat na- türlich Frankreich mehr Interessen daran, seine alten Munitionsbe- stände an Polen abzulassen als dort Munition fabrizieren zu lassen. 21 ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 2074 Берлін 6-го жовтня 1920. До Закордонного Відділу Генерального Штабу Військ Української Народньої Республіки. Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. в Німеччині має за честь переслати до Вашого розпорядження приложені до сього інформаційні матеріали: 1/ № 59:- Договір між Врангелем і козачими урядами. 2/ № 60:- Інтерновані большовицькі війська в Східній Пру- сії. 3/ № 61:- Інформаційні матеріали про Лотву й Литву. 4/ № 62:- Військовий звіт. 5/ № 63:- Військовий звіт з табору Арис /про стан больше- вицької армії/. 6/ № 64:- Переговори між Фінляндією та Совітською Росією. 7/ № 65:- Інформації про Совітську Росію, Крим, Польщу та инші окраїнні держави. 8/ № 66:- Військовий звіт /Польсько-Українсько-большовиць- кий фронт/. 9/ № 67:- Відомості про Совітську Росію, Німеччину й Фран- цію. 10/ № 68:- Вісти з Совітської Росії. 11/ Літера I:- Інструкція для збирання політичних інформа- цій, принята до керування в Дипломатичному Відділі Посольства У.Н.Р. у Німеччині. 12/ Літера II:- Нота в.о.Посла У.Н.Р. у Німеччині д-ра Стоц- кого до Японського Посла в Берліні в справі "Зеленого Клину" /в додатку записка англійською мовою/. Усі зазначені матеріали висилаються строго довірчо. В.о.Посла - Радник DIPLOMATICHNII VIDIL POSOЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. 6388% A.G. № 108 19.11.20 MILITÄRISCHE NACHRICHTEN ÜBER SOWJETRUSSLAND. Nach der Vernichtung Wfängels gewinnt die russische Westfront wieder erhöhte Bedeutung. Balachowitsch meldet Verstärkungen vor seiner Front bei Kalenkwititschi an der Bahn. Trotzki hat erklärt, dass Verstä- rkungen an die Westfront angegangen seien, dass eine Offensive gegen die russische freiwillige Volksarmee bevorstande. Nach- richten sind erwünscht über Stärke und Gliederung der russi- schen freiwilligen Volksarmee. Von wo und auf welchem Wegen erhalten sie Unterstützung? Wie ist die Ergänzung organisiert? An der West- und Südwestfront zusammen wird hier gegen- wärtig mit etwa 15 bis 18 sowjetrussischen Schützen-Divisionen gerechnet. Festgestellt waren noch im Oktober die Nummern 4,6,8,10,12, 15,20,21,22,24,25,27,29,32,44,48,52.55. Die Kavallerieformationen waren in der Hauptsache an die Südfront abtransportiert. Wie ist es möglich daß aus den Resten der 3.4.15.16. 12 und 14 Armee neue Armeen formiert werden. Über die 4 und 12 Armee liegen Nachrichten bereits vor die darauf hindeuten. An der Wrangelfront Sch-Div.Nr. 26,37,38,40,42,46,9,12,32, 2,3,5,41,57,30. Reiter Armee Busjenny und eine 2. Reiter Armee warschein- lich Reste Gai. Mit Abtransporten von der Wrangelfront nach Westen muss ge- rechnet werden. Es ist daher Klärung erwünscht über folgende Punkte: 1) Finden an der gesamten Westfront Umgruppierungen oder Neuformierungen statt? 2) Welche bisherigen Armeen sind daran beiteiligt? 3) Wie verteilen sich die bisher bekannten und etwa nue zu for- mierenden Armeen auf die West- und Südwestfront? 4) Welche Armeensind von der Wrangelfront dorthin verschoben? 5) In welchen Abschnitten stehen die einzelnen Armeen: Achten auf Auftreten von Divisionen von der bisherigen Wrangelfront! 7) Finden irgendwo auffallende Massierungen statt? Besonders an Kavallerie? Achten auf etwaiges Wiederauftreten der Bud- jennyschen Reiterei! 8) Wo ist die 5. Armee verblieben? Welche Divisionen gehören zu ihr? Über die Reserve-Armeen im Wolga-Gebiet wurde bekannt, dass ein grosses Truppenlager bei Kasan bestehen solle, wo die Ausbildung von truppen aller Waffen erfolge. Etwa 200 000 Mann dort, auch Flugzeuge. Es scheint demnach, als ob die Anshi- bildung der Neuausgehobenen nicht mehr in den einzelnen Regiments-Ergänzungs-Bezirken, sondern im Kasaner Lager erfolge Das würde auch die Verpflegung vereinfachen! Nachrichten die Keine bestätigung dieser Annahme bringen könnten, sind erwünsch In Merw in Turkestan wird das Oberkommando einer sowjet- russischen Armee erwartet. Aufklärung über Stärke, Zusammen- setzung. Oberkommando dieser Armee erwünscht. Die Sowjetpresse bringt Nachrichten über Unzufriedenheit und Unzuverlässigkeit eines Teiles der roten Armee. Bezieht sich das auf Fronttruppenteile oder Truppen im Innern? Ein- zelangaben erwünscht. Der Zustand der roten Armee, ihre Ver- pflegungs- und Bekleidungslage muss dauernd verfolgt werden, ebenso Nachrichten über die Lebensmittelversorgung der Bevöl- kerung und der Eisenbahnlage. Berlin 20.11.1920 Eine polnische meldung aus Warschau vom 19.11. (B.z.a.M. 19.11.20) bringt Nachrichten von einer Neuaufstel- lung und Verschiebung der Sowjettruppen. Diesen meldungen - 2 - Meldungen zufolge lässt Kameneff, der Leiter der Krimfront, von sei- nen dort konzentriert gewesenen 30 Divisionen nur noch 11 an Ort und Stelle. Von den übrigen 19 sind 8 nordwärts abmarschiert, wo sie sich nördlich von Proskurow mit dort gegen Pelljura kämpfenden Trup- pen vereinigt haben. Proskurow ist bereits in russischen Händen, und seit gestern ist die Bahnlinie Proskurow-Podwolotschiaka bereits unterbrochen. Die Roten Truppen stehen nunmehr unmittelbar vor der polnischen Zbrutschlinie. Ferner wird von Ansammlungen der Sowjetarmee an der sogenann- ten russischen Nordwestfront berichtet. Nach vorliegenden siche- ren Meldungen konzentrierten sich die Sowjetrussen längs der drei Linien Wjasma-Smolensk-Orscha, Welisch-Perjetschje-Smolensk Mohilew und Witebsk-Smolensk-Karatschew. Um den Knotenpunkt Smolensk sind gegenwärtig bereits rund acht, zwischen Witebsk und Arscha vier, zwischen Orscha und Mohilew drei Divisionen aufgestellt, im ganzen also 15 Divisionen, die täglich weiter verstärkt werden. Es ist wohl kaum zu erwarten, dass diese ansehnliche Truppenmasse lediglich ge- gen geringen und lose Verbände von Balachowitsch verwendet werden soll. Ob neue oder unmittelbare Gefahr einer roten Flut gegen Polen be- steht, mag vorerst unentschieden bleiben. Aber man tut gut, die Tat- sache ausser acht zu lassen, dass schon gegenwärtig von der süd- lichen Zbrutschlinie bis Witebsk im Norden gering berechnet 30 Divisionen der Roten Armee nicht allzuweit von der polnischen Grenze stehen." Für die an der Krimfront versammelten Divisionen kann die Zahl 30 stimmen, wenn man die Kavallerieformationen mit einrechnet. Nach den Berechnungen der Abteilungen standen dort am 1.11 herum 19-23 Schüt- zendivisionen und etwa 10 Kab. Div. Von dort können bereits Anfang November Truppen weggezogen sein, Die Eroberung der Krim wurde vernehmlich durch Kavallerie ausgeführt Erwähnt wurden in den Berichten besonders die 1. und 2. Kav. Div. das Reiterkorps Budjenny. Es kann also auch schon Kavallerie Anfang November abtransportiert sein. Acht Divisionen sollen nordwärts in die gegen nördlich Prosk- kurow geschafft sein. Transportwege: Entweder Eisenbahn Cherson- Snamenka-Fastow-Kasatyn-Schepetowka, oder Aleksandrowsk-Lossowja- Poltawa-Kiew-Berditschew. Dauer des Eisenbahntransports rund 6-7 Tage (40 Züge, Eisenbah fahrt 2 Tage.) Fussmarsch 3-4 Tage, Zusammen 12 Tage. Unter der Annahme, dass der Abtransport am 5. 11. begann, könnte am 17. 11. 8 Divisionen nördl. Proskurow versammelt sein. Die Abteilung nahm im Abschnitt Korastan-Dnjestr bisher etwa 6 Sch. Div. an; ob stärkere Kav-Verbände dort verblieben waren, war fraglich. Demnach könnten in diesem Raum jetzt 14-15 Sch.-Div. u. ei einige Kav-Div. vorhanden sein. Was die Truppenversammlung an der Nordwestfront im Raume Wi- tebsk-Orscha-Mogilew-Smolensk anlangt, so handelt es sich wohl um die Reste der S.4.15. und 18 Armee und um die 5 Armee, die hier neu gruppiert und umformiert werden sollten. Die mit 15 angegebene Zahl der Divisionen würde mit den hier vorliegenden Nachrichten über einstimmen. Danach würde die polnische meldung, die gegenwärtig 30 Divisi- onen an der gesamten Westfront annimmt, recht haben. Die Gesamtstärke der Truppen an der Westfront, die Anfang Novem- ber mit rund 80 000 Mann angenommen war, könnte sich um rund 40 000 Mann erhöht haben. Nach der Warschauer Meldung sollen von den 30 an der Krim- front versammelt gewesenen Divisionen 11 dort verbleiben; 8 sollen bereits abtransportiert sein, es bleiben also noch 11 verfügbar, die auf der Westfront eingesetzt werden können, wenn sie nicht teil- weise im Kaukasus oder in Sibirien Verwendung finden. EINTEILUNG DER SOWJETBEHOERDEN (Wiborg 15.11.20) Rev.-Kriegsrat d.Republik Vorsitz: Trotzki Vertreter: Eklanski Oberbefehlsh.Kameneff Feldstab (Gen.Stab) (Hauptquartier) Frontstäbe Stäbe d.Armeen u.d.befestigten Rayons Stäbe d.Divisionen u.d.befestigten Unterrayons Brigade Stäbe Regimentsstäbe Allruss.Hauptstab( Chef:Gen.Ratal (Gen.Stab) Komissar: Schamanow) Stäbe d.Militärkreise(Petrograd,N.Düna westl.Kiew,Moskau Charkow,Priwolstki, Ural,Westsibiren Sibirien) Kreiskriegskommissariat Gouvern.Kriegs Komissariat Bezirks Kriegs- Kommissariat Kreisinspekteur d.Infanterie, Gemeinde Kriegs- Kavallerie, Kommissariat Artillerie u. Ingenieur Truppen. Stab (Mob. Front u.Operati- ons Abt) Truppenchef Zentralkommission z.Kampf gegen d. Deserteurwesen Kreiskommission z.Kampf gegen d. Deserteurwesen Gouv.Kommission z.Kampf gegen d. Deserteurwesen Verwaltung Sanit.Wirtschafts Abt.Ingen.Abt. Milit.Stellung Reservetruppen- teile Bezirkskommissi on z.Kampf gegen d.Deser- teurwesen. Rat der Verteidigung und Arbeit (Lenin) Ausseroerdentl.Bevollmächtigter Rat d.Verteidigung z.Versorgung der Armeeen (Rykov) BekleidungsamtVerpflegungsamt. Besondere Verpfle- gungskommission der Front Milit.Heereslager Abt.z.Versorgung d.Front Abt. z.Versorgung der Armee Besondere Verpflegungskommission d.Armee Besondere Verpflegungskommission der Division ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 105 ОРГАНІЗАЦІЯ МАХНА. Про Махна й його організацію двоє пошукують перекар- ні й здебільшого фантастичні звіти. Особливо багато фантас- тичного оновляється про Махна вкордоном, де за браку прав- дивих відомостей в України підносяться всі чутки й куска- ється думи в ледачому, а нині працьовитісній побробиця. Наве- лені далі зіхонності про організацію Махна, передані особою, яка безумовно заасугоє на довір'я й яка персонально знайомилась зі спра-вою, являться первим опросом даних дійсний образ того, що реально уважає з себе сам Махна й його організація. "Революціонер". Період, коли Махно був влінним провідником і навчим госпо- дарем своїх організацій, давно вже минувся. Нині зовсім говорити про організацію, яка корегується популарні іменами Махна і в лінії сам Махно являється в країні якадку тільки рівноправ- ним членом. Дума й мовок махновської організації - це "ре- волюціонер" бать армія сатана Махна", який складається з представників різних анархістичних організацій. "Рево- люціонер" складається з 5 луд : Голова - відомий американ- ський анархіст Волан (вихованець з Росії, нині), людина з ак- торов об'єктів й неоторонньо розвинена, надзвичайно талановитий чоловік і вдібний організатор ; він є делегатом групи анар- хістів-експлікацій. Делегатом од анархістичної групи "Пасар" є Варен, відомий озер працює в Катеринославі за часів Центральної Ради, - так добрий агітатор і організатор. Од групи анархістів-конуністів у "революціонер" сяре участь Артема а далі в склад "совєту" входять делегати від групи анархістів- індивідуалістів (призвіще невідоме) й від "капцювських анархіс- тів України" (прізвище так невідоме). В нійшні квітні 1920 р. - 2.- офіціально приєднались до Махнівської організації т.зв.українські ліві с.-р., причим'од ц.к. цеї групи в "революціон- віт" увійшов лідер групи Патушинський (з Києва). Кометенція "революціон-віта". Кометенція "революціон-віта" - найже необмежена.Він засідує оперативною,агітаційною й культурно-просвітньою справою,спливає літниги й селянські в'язди,ділити награбоване,вихає офіціальний орган "Извѣстия революціон-та армії батька Махна" (російською мовою).До речі тут буде зазначити,що при організації Махна видається це один орган російською мовою "Побать",але нена ні одного органу українською мовою. Військова організація. Основою військової організації Махна являється постійна група,яка складається в першу лінію з 1000 вершників - людей переважно з карними инкулами,котрим тратити нема чого ; вони мають дуже добри коні,котрим заплитанти у хвости і ривки старшинські погони,георгіївські хрести та інші старшинські відзнаки.Далі до групи належать роле 500 танчелок (ловозок),на яких сам фурман і картовий коло нього узброєні рушницями,а поздаду єкдять два кулеметники з 1. кулеметом. Нарешті,ціла артилерія цеї постійної групи складається з пости 3-дюймових гармат,запряжених 8 віньми козна.Зарядних личків немає,й небої возяться просто на тачанках.Піхоти взагалі нема. Поставлення там ніякого.Через таку свою організацію й через одоутність вського обозу ця постійна група може робити переходи в 50-60 верет за одну ніч,так що за нею не може угнатись ніяка регулярна армія. Зв'язок з селянами. Диктучи праці "революціон-ву",ця постійна група тісно зв'язана з селянською мадність дуже великого -5.- району, який охоплює міста Мелітополь, Бердянськ, Маріуполь, Пологи, Олександрівськ, Гунійполе й ціле побережжя Азовського моря. По селах усього цього району істнуєтъ нахнівські організації, а також у селян ведені охопила не тільки легка обробка, а навіть кулекети й гарматні набої. Кількість набоїв особливо велика, бо з одного Бердянську при нападі Махна на це місто 15.10.19. вивезено й заховано по скошених селях більше 1 мил. гарматних набоїв. Популярність Махна. Махно користується серед селян дуже великою популярністю головно тому, що він ніколи не дозволяв грабувати селяни, навіть за середньо заможних. За всі продукти, які махнівці беруть у селян, вони платять або грішки або натурою, себ-то мануфактурою та іншими награбованими по містах товарами. Для прикладу досить на- вести такий факт. Коли в квітні 1919 р. Махно захопив Бердянськ, Маріуполь, Пологи й Олександрівськ, то в цих містах було вздо- буто 50 мил. мішків, заготовлених під зерно для Антанти, далі величезні склади мануфактури, обмундирування, харчів, літаків, само- ходів та іншого добра. Це все було вивезено й роздано околишнім селянам, а коли 28 жовтня того ж року добровольці повернулись до Бердянську, то, не зважаючи на труси й страшні репресії, ім ні- чого не пощастило знайти в розграбованих запасів. Таким чином влада Махна - поспільки її можна так називати - є одинокою, яка нічого у селян не бере, а тільки дає, тому не може бути й нови про те, щоб селяне видали членів махнівської організації, тим більше, що найже ціле селянство зазначеного району належить до цієї організації. Воєнна тактика. Така тісна зв'язаність з селянською людністю дає Махнові змогу додержувати зовсім особливої воєнної так- ти в і якої ніхто другий наслідувати не може. Коли план напа- ду на який-небудь наперед намічений пункт зістає узьваження -4.- "революціоном", тоді до махнівських організацій, які лежать в околиці навиченого пункту, посилається "звязки" з повідомленнями, що приблизно такого-то дня "постійна група" Махна має прибути в той район. Прибуваючи на місце, Махно завжди застає змобілізованими" великі селянські сили, а коли потреба в них зникає, тоді вони наче розпливаються в повітрі. Постійна ж група, дякуючи своїй малій численності й легкости в переходах, завжди втікає від переслідування, усі таке переслідування загрожує. Блискучий доказ раціональності цей своєрідної воєнної тактики Махно дав під час своїх операцій проти добровольчих військ. Зпочатку Махно розбив під Уманью офіцерський Сімферопольський полк з 3,1/2 тисяч душ, далі він заняв цілу низку місцевостей, і на 5-ий день "армія" його складалась уже з 50 тис. душ. Переслідувачи ж далі, він дійшов до Катеринославу, причим ні один панцирний потяг не міг від нього врятуватись. Тоді для ліквідації Махна з Криму вирушили частини корпусу ген. Слєщова, а з харківського фронту було зннято 2-гу дивізію Пкура й Корниловський полк. Коли ці сили підійшли до Катеринославу, то від Махна вже й сліду не було, бо всі мобілізовані селяне по- розходились, а сам Махно зі своєю постійною групою відступив у напрямі Херсону, зробивши за півтора дні перехід у 160 верст. А через два тижні він взяв Катеринослав, причим знов нав армію в 20 тис. душ. Таким чином, зліквідувати Махна зараз найже неможливо, хіба що для того довелося б винищити всіх селян і неполити всі села в районі приблизно 500-600 верст. Ідеологія. Ідеологія Махна, утворена під безпосереднім впливом ідеології "революціонта", є виразно анархістична. Махно вважає большевиків і ціле московське "комисародержаво" ( як він називає большевицьку владу ) лише безумовно контр- -5.- революційним.Большевики захопили владу обманом і ведуть революції фальшивою дорогою.Завданням революції має бути організація світу без признаків якої-небудь політичної влади, а на чисто господарських підвалинах.Місцеві господарські організації повинні об'єднуватись у своє господарське рад і бути найвищим господарським органом у житті інтернаціональної людності. Ці погляди сам Махно й члени "революціонерства" постійно розвивали на мітингах і селянських з'їздах.З особливою яскравістю було розвінчено принципи махнівської ідеології на мітингах, оголошених 22. і 26. жовтня 1919 р. в Бердянським нісельким театри.Тут говорилося,ніж іншим,що організація Махна має зв'язки з анархістичними організаціями всього світу.Боли почне не той дійсона світова революція,то вона піде тільки дорогою синдикалізму,а не соціалізму.Нема Махна, - говорилося також, а є тільки організація Махна.Як казав Волін,армія вірить Махнові лише постільки,послільки він веде її до світлого ідеалу анархії,коли ж він зрадить цьому ідеалові,то виро також умер зрадник-Григорьєв.Махно стоїть під тильним доглядом "революціонерства",бо коли насі йтимуть за ним сліпо,то він зробиться Наполеоном,а цього не повинно бути. Сам Махно казав : "Вратва ! (махнівці не кажуть "товариш", "товарищ", а кажуть "братва", браток") - не вірте нікому, навіть мені,не вірте ніякій політичній владі,а вірте тільки своїм власним колективам.Через світову війну господарське життя так зруйновано,що ніхто політична влада його не відбудує.Можуть його відбудувати лише самі працюючи насі : на-що годувати всіх буржуїв і дармоїдів ?... Махно й українство. Махно - непримиримий ворог усіх партійних груп,як соціалістичних,так і правих,але допускає в своїм організацію поодиноких бунших меншевиків,со-ерів і навіть большевиків,аби во- - б.- ни тільки відреклися від своєї партійності. До Петлюри Махно також ставиться явно вороже. Певлару, Денікіну, Врангеля Махно ставить на рівну висоту й вважає їх усіх контр-революціонерами. До національного українського руху Махно ставиться з повною байдужістю, хоч сам добре балакає по-українськи й не забороняє своїм людям так балакати. Більшість махнівської кіноти навіть називає себе запорожцями й носить гайдамацьке вбрання, але під національним оглядом це не має ніякого значення, особливо як згадати, що в тій кінності є багато бувших царських старшин і що найже всі вони алькоголики й кокаїністи. Захоплених добровольців, крім мобілізованих, махнівці не лишають живими. Старшин винищують до-ноги, так саме буржуазія. В Бердянську й Маріуполі махнівці висадили в повітря взявниці та арештні доми, повипускаючи наперед усіх в'язнів, а на руїнах поналіплювали написи : " взорвано по приказу батька Махна, як перешиток старого времени"... Грабують махнівці легально й нелегально, але останній переслідується дуже суворо, й коли хто зловиться на нелегальнім врабжі, то за це є одна кара : смерть на місці. Біографія і портрет. Махно народився в містечку Гуляйполі, в Таврії. Як він сам каже, відбував каторгу за збивство поліцая й вже тоді належав до анархістичної організації. Він невисокого росту, має міноче обличчя, безусий, волосся носить довге як до плечей. Убрання но- сить "зашитного" коліру, черевики з обмотками й сиву шапку, а поверх убрання носить розкішний бобровий кожух. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 115 POLEN UND RANDSTAATEN. (Uebersicht über die Zeit von Oktober bis Dezember 1920) Militärisches. 1. Kampfhandlungen und Kräfteverteilung. Nach der zweiten Niederlage des russischen Nordflügels in den Gefechten bei Baranowitsch und Lida Ende September drangen die Polen zwischen den Pripjatsümpfen und der Bahn Lida-Polotzk schnell vor. Auch weiter südlich, in den Pripjatsümpfen, in Wilhynien und in der Ukraine, wichen die Russen fast kampflos nach Osten aus. Am 18. 10 trat der am 22.10 in Riga abgeschlossene Waffenstillstand in Kraft. Die Polen hatten bis zum 18.10 die allgemeine Linie Mogilew-Polodzk-Zmerinka (in diesem Abschnitt Ukraine unter Pawlenko) - Chmjelnik-Ostlich-Novograd Wolhynsk-Oljewsk halbwegs Pinsk-Mohyry – westlich Minsk-Molodetschno-Dissna (an der Düne) erreicht. Sie standen also in dem weiten Abschnitt zwischen der Bahn Tarnopol- Odessa und Molodetschno, namentlich in der Ukraine und Wolhynien, östlich der im Rigaer Vorfriedensvertrag am 12.10 festgelegten neuen Grenze gegen Russland (Karte) Die im Waffenstillstandsvertrag festgesetzte Räumung des von den Polen östlich der Grenze besetzten Gebietes, die am 18.10 beginnen sollte, wurde von den Polen bis Mitte Dezember hinausgezögert. Dadurch verschafften sie den auf ihrem Südfügel eingesetzten Ukrainern, die zu den Verhandlungen in Rige nicht zugezogen waren, und den in Polen aus russischen Kriegsgefangenen aufgestellten Verbänden in Wolhynien, am Pripjatj und im Gegend Minsk. Die Ukrainer und die freiwillige russische Volksarmee konnte Boden gewinnen, so lange die polnische Armee noch in den von ihr erreichten Stellungen die Flanken der einzelnen, getrennt vorgehen - den antibolschewistischen Abteilungen decken. Die Länge änderte sich jedoch mit dem Abzug der Polen auf die neue Grenze. Den durch den Waffenstillstand und dann durch das Zurückgehen der Polen entlasteten Bolschewiki gelang es, die Ukrainer und die freiwillige russische Volksarmee bis Ende November mit schweren Verlusten über die polnisch-russische Grenze zu werfen, wo sie die Polen entwaffnen mussten. Über die neue Grenze stiessen die Russen nicht nach. Zur Zeit herrscht an der polnisch-russischen Front Ruhe. Die Polen haben seit dem Waffenstillstand 8 Iar. Div. und einige Kav. Brig. an der Front gegen Russland belassen. Reserven für den Nordabschnitt könnten sie angesichts der sich in Gegend Witebsk bildenden russischen Kräftegruppe den zur Zeit noch an der Front gegen Litauen eingesetzten Verbänden entnehmen. Die polnisch-litauischen Kämpfe, die sich im Anstoss an den polnischen Vorstoss Ende September über litauisches Gebiet gegen den russischen Nordflügel bei Grodno im Gebiet von Suwalkienspannen, wurden für dieses Gebiet durch einen Waffenstillstand am 2.10 abgeschlossen. Dafür setzten die Polen jedoch die durch den günstigen Verlauf der Operationen gegen den russischen Nordflügel freigewordene Kräfte zur Wiedergewinnung von Wilna ein. General Zeligowski steils mit den beiden weissrussischen litauischen Divisionen gegen Wilna vor und nahm Wilna fast kampflos mzm am 9.10. Um die polnische Regierung zu entlasten, entrichete General Zeligowski in Wilna eine mittellitauische Regierung. Den Anforderungen des Völkerbundes, Wilna wieder zu räumen, kam Zeligowski nicht nach. Polen unterstützte ihn durch Entsendung der an der Front gegen Russland freigewordenen Kräfte so dass bis Ende September 13-15 Divisionen und einige Kavalleriebrigaden gegen Litauen bereitstanden. Verstärkungen der Bitauer im - 2 - im Gebiet westlich Wilna gaben Zeligowski Ende Oktober den gewünschten Anlass zu Angriffen, die jedoch erfolglos verliefen. Auch ein am 18.11. auf Wilkowir wiederholter Vorstoss scheiterte. Da die erhoffte Unterstützung der polnischen Angriffe durch Lettland ausblieb, Lettland vielmehr die anfänglich polenfreundliche Haltung aufgab und sich Litauen näherte, wurden die polnischen Vorstösse eingestellt, am 30.11. durch Vermittlung des Völkerbundes ein Waffenstillstand geschlossen. Über die Zugbrückigkeit des Wilnaer Gebietes soll durch Volksabstimmung entschieden werden. Neben den Misserfolgen in den Kämpfen gegen die Litauer und der Veränderten Haltung Lettlands kann die wachsende Bedrohung des Nordabschnittes der russischen Front durch die Bolschewiki und di im Hinblick auf die bevorstehende Abstimmung in Oberschlesien beobachtigte verstärkung der Front gegen Deutschland die Polen zu einer vorläufigen Einstellung der Feindseligkeiten gegen Litauen bewogen haben. An der gesamten Westfront Polen gegen Deutschland (von der oberschlesischen Grenze bis zur Ostsee) wie an der Grenze Polens gegenüber Ostpreussens waren bis Anfang Oktober nur Grenzwachreiterformationen in geringer Stärke eingesetzt. Reserven waren nicht vorhanden In den an die Front grenzenden Gebiete lagen nur Ersatztruppen. Dieses Gebiet änderte sich jedoch bereits in der ersten Oktoberhälfte, an der Westgrenze Polens. In der oberschlesischen Grenze traten irreguläre Formationen (P.O.W.) auf, die Mitte Oktober eine Stärke von rund 10 000 Mann erreichten. In der Provinz Polen wurde von der Ostfront 1 Res. Inf. Brig. zu 3 Regimentern verlegt, eine gleiche Zahl in Posen selbst aufgestellt. In der zweiten Oktoberhälfte wurden die irregulären Truppen durch weitere Kräfte, auch durch Marschtruppenteile, auf 17 000 Mann verstärkt. Im November begannen die Antranporte geschlossener Verbände von der Ostfront und die litauische Front an die oberschlesische Grenze nach Posen, nach Westpreussen und nach dem Westteil Kongresspolens (s.Karte) An der oberschlesischen Front trafen weitere Marschtruppen aus Posen und Westpreussen ein. Die in Oberschlesien gebildet auf 40 000 Mann zu schätzende P.O.W. wurde durch Stusstruppe der polnischen Armee verstärkt. Die polnische Regierung hat versucht, den Antransport geschlossener Verbände an ihre Westgrenze durch die beabsichtigte Demobilisierung dieser Verbände zu erklären. Diese Erklärung ist nicht richtig. Es haben sich bisher Entlassungen aus den aktiven Truppen, die einer Demobilisierung auch nur entfernt gleichkämen, nicht feststellen lassen. Auffällig ist weiter, dass geschlossene Verbände nur an die Westgrenze und die anschliessenden Gebiete nicht in den Ostteil Polens verlegt wurden. Die Trupperverschiebungen in den Westteil Polen lassen sich also nur mit der Vorbereitung eines Angriffes auf Deutschland erklären, der bei einem für Polen ungünstigen Ausfall der oberschlesischen Abstimmung die Gewinnung dieser Provinz zum Ziel hat. Hierzu wird sich voraussichtlich die oberschlesische P.O.W. unterstützt durch die gesamte polnische P.O.W. bei einem für Polen nicht günstigen Ausfall der Abstimmung in den Besitz Oberschlesiens zu setzen versuchen. Starke Teile der polnischen Armee werden dann so bereit gehalten werden, dass sie die in Oberschlesien befindliche P.O.W. durch Vorgehen auf Oberschlesien von Osten und Norden her unterstützen können. 2. Ersatz-Organisation. Der Ministerpräsident Witos erklärte am 23.11. im polnischen Landtag, dass sieben Jahr Enge entlassen sind. Diese Erklärung trifft nur in gewisser Hinsicht zu. Entlassen wurden bisher ganz die Jahrgänge 85-89, ferner aus den Ersatztruppenteilen (aber nicht aus den Fronttruppen) die eingezogenen Mannschaften der Jahrgänge 90-94 und 01 und 02. Ausserdem gelangten von den Freiwilligen zur Entlassung: neben den Jahrgängen 85-89 die Jahrgänge 01 und 02, ferner die Infanteristen und Artilleristen der Jahrgänge 90-96 - 3 - sowie die Schüler und Lehrer höherer Lehranstalten und die Studen- ten. Da die Jahrgänge 85–89 sich zum grössten Teil bis zu ihrer Entlassung in den Ersatztruppen und nicht in den Fronttruppen befand den, so werden die fronttruppen von den Entlassungen nur wenig be- rührt. Die Entlassung einer grösseren Anzahl freiwilliger trifft in erster Linie die Freiwilligenverbände, deren allmähliche Auflösung infolge Mangels an Offizieren und infolge ihrer Zusammensetzung fast durch- weg aus Beamten, höheren Schülern, Studenten u.s.w. bereits im September bes hlossen war. An Freiwilligentruppen waren bisher 23 Infantr. Regtr. (Nr.über 200) 9 Kav. Rgtr. (Nr.über 200) und 2 Feldart. Regtr. bekannt geworden. Die Infanterie Regimenter zählen jedoch im allgemeinen nur 102 Bataillone. Zu den Freiwilligentruppen gehören ferner zum Teil mit Nummern über 100, von denen 24 Inf. Rgtr. mit je 1–2 Bataillonen und 2 Kav. Rgtr. festgestellt wurden. Die Massen dieser Regimenter gehören wahrscheinlich zu den Reservetruppen, die im allgemeinen auf die einzelnen höheren Verbän- de verteilt sind und nur zum geringen Teil zu Reserveverbänden (Res. Inf. Brigade, bisher 3 bekannt) zusammengefasst wurden. Es ist mög- lich, dass bei weiteren Entlassungen die Reservetruppen nach und n aufgelöst werden. Dass die gesamten Entlassungen nur als vorübergehend angesehen werden müssen, beweist eine Nachricht, nach der die Mannschaften ihre Waffen behalten. Als eine weitere Massnahme zur schnellen Durch- führung ihrer Mobilmachung aller Kräfte in Posen und Westpreussen ist die Beibehaltung und Vervollkommnung der Bürgerwehr in diesen Gebieten anzusehen. Zur Zeit sind Bestrebungen im Gange, um die POW., die Schützenverbände und die Sokolverbünde Pösems und West- preussens enger an die Bürgerwehr anzuschliessen, um gegebenenfalls eine gemeinsame Verwendung dieser Organisationen mit der Bürgerwehr erzielen zu können. 3. Stand der Bewaffnung. Munitionslage. Die Bewaffnung zeigt noch immer grosse Verschiedenheiten. Ausbau der z.Zt. i. allgemeinen nur 6 Batterien in jedem Regiment zählenden kongresspolnischen Feldartillerie zu 9 Batterien in jedem Feldrtrl. Rgt. wird angestrebt. Anfang Oktober traften über Danzig aus Frank- reich Minenwerfer in solchem Umfang ein, dass in jedem Inf. Rgt. eine M.W. Kompanie aufgestellt werden konnte . Der Nachschub von Munition über Danzig hält en. An Munition scheint z.Zt. kein Mangel zu herrschen. Am 20.11. wurde in Warschau die erste grössere Muniti- onsfabrik Polens eröffnet. Sie dürfte erst im frü jahr 1921 voll betriebsfähig werden. 4. Stimmung in der Armee. Die an den Kämpfen an der litauischen Front beteiligten kongress- polnischen Truppen haben sich im allgemeinen schlecht geschlagen. Die Bevorzugung der Freiwilligen bei der Entlassung hat die Kriegs- und Dienstmüdigkeit eines Teils der eingezogenen Mannschaften gestei- gert. Infolge der immer schlechter werdenden Verpflegung und der zu- nehmenden Tourung herrscht in einem Teil der Truppe Misstimmung. Ihr wird durch eine Propaganda entgegen gearbeitet, die eine Verbesser ung der schlechten wirtschaftlichen Lage Polens durch den Erwerb Oberschlesiens verspricht. Ein Erfolg dieser Propaganda ist zunächst in der Entsendung von Stosstruppen nach Oberschlesien selbst und von Formationen zur Verstärkung der P.O.W. an der Grenze Oberschle- siens zu erblicken. Die Propaganda kann sich kurz vor der Abstimmung zu einer Kriegshetze gegen Deutschland steigern, die ihre Wirkung namentlich bei den ehemals deutsche Polen nicht verfehlen dürfte. 5. Offizierskorps. Eine Anzahl Generäle und der ehemals russischen und österreichi- schen Armee, sowie zahlreiche Stabsoffiziere sollen zwecks Verjün- gung der höheren Offiziere demnächst verabschiedet werden. Die Notwen digkeit einer Vereinheitlichung und besseren Durchbil ung des zusam- mengewürfelten Offizierskorps ist erkannt worden. Massnahmen hierzu wurden aber bisher nicht ergriffen. - 4 - VERHALTNIS POLENS ZU DEUTSCHLAND. DIE OBERSCHLESISCHE FRAGE. Die bevorstehende Abstimmung in Oberschlesien hat eine lebhafte Agitation in Polen ausgelöst. Polen sieht in dem Erwerb Oberschlesiens die letzte Rettung vor dem drohenden wirtschaftlichen Zusammenbruch. Die polnische Organisation in Oberschlesien werden verstärkt, Truppen bereitgestellt, alle Vorbereitungen getroffen. Polen rechnet offensichtlich mit einer für Polen ungünstigen Abstimmung, da die polnische Presse die zeitlich getrennte Abstimmung der in dem ausserhalb Oberschlesiens wohnenden Abstimmungsberchtigten nach Oberschlesien zu einer gleichzeitigen Abstimmung berechtigter und damit den Sieg des deutschen Elements in Oberschlesien. Über die Abstimmungszeit und die Abstimmungsorte stehen noch Verhandlungen bevor, die durch die Ententenote vom 30.11. mit dem Vorschlage über getrennte Abstimmung hervorgerufen wurden. Die Hetze, die Polen mit der oberschlesischen Agitation gegen Deutschland treibt, die Schwierigkeiten, die es immer wieder dem Durchgangsverkehr durch den westpreussischen Korridor macht, stehen im schärfsten Gegensatz zu den wiederholten Versuchen der Polen, juro ein Wirtschaftsabkommen mit Deutschland zu besiegeln. Die deutsche Wirtschaftssperre gegen Polen zu beseitigen. Die polnischen Annäherungsversuche an Deutschland sind durch den Mangel Polens an Industrieprodukten diktiert, zeigen damit das Mittel, das dem durch den Verseller Vertrag geknebelten Deutschland allein übrig geblieben ist, um seinerseits einen Druck auf Polen ausüben zu können. Der nach den Bestimmungen des Versailler Friedens abzuschliessende polnisch-Deutscher Vertrag wurde am 9.11. von Vertretern Polens und Danzig unterzeichnet, Danzig am 15.11. zur Freiheit erklärt. Danzig bleibt militärisch und wirtschaftlich von der polnischen Herrschaft befreit. Jedoch ist den Polen vom Völkerbund ein Kontrollrecht über sämtliche Verkehrswege und das Anrecht auf den militärischen Schutz der Freistadt bei einer Bedrohung der über Danzig nach Polen laufenden militärischen Zufuhr zugestanden worden. Die letztere Bestimmung könnte Polen später den gewünschten Anlass zu einer längeren Besetzung Danzigs geben. Die am 9.12 gewählte Regierung Dazigs wurde aus den deutschen Rechtsparteien gebildet. Die Polen und die Linksparteien haben sich an der Wahl nicht beteiligt. DIE POLNISCH-RUMÄNISCHEN UND POLNISCH-UNGARISCHEN VERHANDLUNGEN. Durch Wake Jonescu, dem rumänischen Ministerpräsidenten, wurden Anfang November in Warschau mit Polen Verhandlungen über eine Konvention zwischen Polen und Rumänien geführt. Hinter diesen Verhandlungen stand Frankreich. Durch eine polnisch-rumänische Verbindung die dann durch den Anschluss Lettlands, Estlands und Finnlands an den polnisch-rumänischen Bund vergrössert werden sollte, wollte Frankreich den alten Plan der Abschnürung Russlands durch einen russland-feindlichen Staatenbund von der Ostsee bis zum Schwarzen Meere verwirklichen. Der Plan misslang jedoch. Die Sonderinteressen Polens im Nordwesten einerseits, die Sonerinteressen Rumäniens in Mitteleuropa, namentlich Tschechin gegenüber, liessen die Verhandlungen ergebnislos verlaufen. Polen hat damit vorläufig auf eine Verbindung mit Rumänien verzichtet. Es scheint dafür in letzter Zeit eine Annäherung an Ungarn zu suchen. Ende November fanden zunächst in Warschau Verhandlungen wirtschaftlicher Art mit einer ungarischen Delegation statt. Die Vermutung liegt nahe, dass bei dem Gegendat Ungarns und Polens zu Tschechin die jetzt angeknüpften Verbindungen zwischen Ungarn und Polen auch in militärischer Hinsicht befestigt werden. Innenpolitik. Nach der Beseitigung der russischen Gefahr lebten die Parteikämpfe wieder auf und vergrösserten wie bisher die Arbeiten des Landtages der trotz zweijährigen Bestehens des polnischen Staates immer noch nicht dem Lande eine Verfassung gegeben hat. Nach langen Kämpfen wurde im Oktober die Gründung eines Oberhauses (Senats) beschlossen dass nach der Absicht der Regierung infolge seiner Zusammensetzung - 5 - aus ernannten und erählten Mitgliedern des Äusseren und namentlich der inneren Politik die bisher fehlenden Streitigkeiten geben soll. Der genat wird von den linken Parteien heftig bekämpft. Sie verlangen seine Zusammensetzung aus nur gewählten Mitgliedern, wodurch der Senat nur dem zerspaltenen Landtag nachgebildet würde. Die Form der Zusammensetzung ist noch nicht entschieden. Hierüber soll erst im Januar beraten werden. Der Angriff der linken Parteien gegen die rechten in der Senatsfrage wurde mit denen verquickt, die auf grund der schlechten Finanz- und Verkehrslage gegen die hierfür verantwortlichen Minister der rechtsstehenden Nationaldemokratie geführt wurden. Die Nationaldemokratie zog darauf ihre Minister aus der Regierung zurück und trat damit aus dem Regierungsblock aus. Zur Zeit stützt sich die Regierung nur auf die Linksparteien. Sie verfügt daher nur über eine ganz schwache Mehrheit. Weitere Reibungen und Regierungsumbildungen sind namentlich im Hinblick auf die gespannte äussere Lage jederzeit möglich. Die Unterdrückung der Deutschen nimmt ihre Fortsetzung. Die Mehrzahl der deutschen Schulen wurde geschlossen. Von den deutschen Zeitungen dürfen nur die den Polen genehmen erscheinen. Den deutschen Besitzern und Ansiedlern droht bei einer option für Deutschland die Gefahr, von Grund und Boden vertrieben zu werden. Mit ähnlichen Mitteln wie bisher gegen die neutschen, werden die Polen gegen die Nichtpolen aus den jüngst im Osten erworbenen Gebieten vorgehen. Ansiedlungen polnischer Soldaten als Befestigung des Polentums im Osten sind im grösseren Umfange vorgesehen. WIRTSCHAFTSLEBEN. Tiefstand der polnischen Mark, Verpflegungsmangel und darniederliegen der Industrie und des Handels, nicht nur in den vom Weltkrieg berührten Gebieten, beweisen, welche grossen inneren Schäden den der polnische Imperialismus neben dem schlechten Arbeiten des Bantennaparates verschuldet. Von 80% der deutschen Mark im Frühjahr 1920 ist die polnische Mark trotz des Rigaer Friedens auf fast 11% der deutschen Mark gesunken. Eine Verbesserung der Valuta scheint ausgeschlossen zu sein, da Polen nicht nur die Zufuhr von Auslandsindustriartikeln, sondern auch auf Verflegungseinfuhr angewiesen bleibt. Die Ernte war schlecht. Grosse Bestände sind im Osten P- lents durch die Russen vernichtet worden. Polen musste infolgedessen mit hohen Unkosten Getreide in Rumänien und Amerika einkaufen. Bei der schlechten Finanzlage des Staates muss ein grosser Teil der Kosten auf die Verbraucher abgewälzt werden, die Preise werden daher steigen. Auch die bisher noch leidliche Fett- und Fleischversorgung muss sich verschlechtern und verteuern, da grosse Viehbestände durch Seuchen verloren gingen. Die schlechte Verflegungslage und die damit verbundene Vertuerung des Lebensunterhaltes führte vielfach zu Lohnforderungen, die in ihrer Höhe sich allmählich den in Russland üblichen Löhnen anpassen. Streiks bei Versagen der Forderungen waren die Folgen der wirtschaftlichen Verfahrenheit. Es liegt auf der Hand, dass die Entlassungen aus der Armee die wirtschaftliche Lage noch verschlechtern und die Zahl der Arbeitslosen vermehren müssen. Die schlechte, wirtschaftliche Lage Polens wird sich/ die Propaganda der Bolschewiki zunutze zu machen versuchen. Ob sie Erfolg haben wird, steht indes dahin. Vorläufig lenkt die polnische Presse und die polnische Propaganda das Volk noch mit Erfolg von den verzweifelten Zuständen im In-ern Polens ab durch die Verhissung dass mit der Einverleibung Oberschlesiens Polens gesunden müsse. POLITISCHES-AUSSEN POLITIK. Die polnisch-russischen Verhandlungen Unter dem Druck der zweiten Niederlage des Nordflügels der Front gegen P- len und der Bedrohung des Donez-Gebietes durch Wrangel gaben die Russen in Riga den Polen nach. Die Russen verzichteten auf ihre Forderungen nach einer Beschränkung Polens im Osten auf die Sprachgrenze und erklärte sich mit einer russisch-polnischen - 8 - Grenze einverstanden, die durch den Korridor nach der Dünne Russ- lands von Litauen und damit von Westen Europas abschneidet, die for- melle weissrussische und ukrainische gebiete von Russland ab- trennt. Am 12.10 wurde der Waffenstillstands- und Vorfriedensver- trag in Riga unterzeichnet. Der Waffenstillstand trat am 19.10 in Kraft; die Ratifikationsurkunden des Vorfriedensvertrages wurden am 2.11. in Libau eingesetzt uscht. Die Niederlage, die die Russen mit dem Rigaer Vorfrieden erlitten, waren jedoch nur eine scheinbare und vorübergehende. Der Rigaer Vorfrieden war nur ein Schachzug der Russen ihren Gegnern gegenüber. Sie schalteten Polen aus, um sich mit aller Kraft auf Wrangel, an den gefährlichsten Feind, stärken zu können. Mit der Vernichtung Wrangels änderte sich die Weltung der Russen auf der am 14.11. in Riga begonnenen endgülti- gen Friedenskonferenz. Die Russen suchten nach Gründen, die eine Revision des Vorfriedens ermöglichen. Ihre Armee wird so gruppiert, dass sie gegebenenfalls eine Revision des Vorfriedens erzwingen kann. Um für die neuen Rüstungen gegen Polen Zeit zu gewinnen, schlep- pen die Russen die Verhandlungen hin. Die Verhandlungen über Gefan- gen austausch und Entschädigung leisten dieser russischen Taktik Vorschub. Das Vorgehen der bald von den Russen beseitigten Freiwilli- gen russischen Volksarmee und der Ukrainer aus polnischen Gebiet gab Anlass, Polen den Bruch des Vorfriedens vorwerfen zu können. Die Polen haben die ihnen erneut von Russland drohende Gefahr erkannt. Am 15.11. verlangte der polnische Aussenminister in einer Note von Fusslansch die Festsetzung des Zeitpunktes für den endgültigen Friedenschluss und baldigen Anrüstung. Die Russen antworteten ab- lehnend und hinsen ihrerseits diplomatisch zur Offensiv-ve über. Sie machen die Polen für alle Übergiffe an der russisch-polnischen Front, auch für alle weiteren übergrieffe Zeligowskis verantwortlich und lassen keinen Zweifel darüber, dass die erneute Zwischenfälle mit einem Abbruch der Verhandlungen beantwortet würden. Dass einen Ab- bruch der Verhandlungen jetzt aber die Wiederaufnahme der Feindselig- keiten folgen kann, ist anzunehmen. VERHAELTNIS POLENS ZU LITAUEN UND LETTLAND. Dem Vorstoss des Generals Zieligowski auf Wilna am 9.10 schien ein allgemeiner Angriff der Polen auf Litauen in Verbindung mit einem lettischen Angriff von Norden her folgen zu wollen. Die Lage änderte sich jedoch, als Lettland in der Erkenntnis, dass Polen nach der Niederlage Litauens an die Erwerbung des Litauer Hafens und Lettgallens, der gebiete um Dünsburg, dachte, von Polen erbrückte. Die Aenderung der lettischen Politik führte dann zu einer Annäherung Lettlands zu Litauen. Alle Versuche Polens und Zieligowskis, Lettland wiederzugewinnen, scheiterten. Lettland liess Polen wissen, dass es bei einer Vorstoss auf Kowno Lettland an der Seite Litauens finden würde. Die politischen und militärischen Misserfolge gegenüber Litauen und die beginnende Verlegung des militärischen Schwergewichts an die deutsche Front veranlassten Polen zur Einstellung der peinseilg- keiten gegen Litauen. Am 30.11. trat ein Waffenstillstand in Kraft der bisher von den Polen gehalten wurde. Ueber die Zugehörigkeit des zwischen Polen und Litauen strittigen Gebietes in Wilna soll eine Volksabstimmung entscheiden. Über die Form der Abstimmung und die Grenze des Abstimmungsgebietes wurde von dem Völkerbund und wird jetzt noch in Warschau verhandelt. Die Polen werden bei der Abstimmung in Mittellitauen mit ähnlichen Mitteln arbeiten wie in Oberschlesien. Das Auftreten von P.O.W.-Formationen im Wil- naer gebiet weist am besten darauf hin. RANDESTAATEN. Die Anträge Estlands, Lettlands und Litauens um Aufnahme in den Völkerbund wurden von der Völkerbundskonferenz abgelehnt. - 7 - 1. Finnland. Am 14. Oktober 1920 wurde der Friede zwischen Finnland und Russland unterzeichnet, er ist russischer eits am 23.10 finn- scherseits am 12.12. ratifiziert worden. Danach ist das Petschen- ga-Gebiet Finnland zugesprochen worden, die Bezirke von Repola und Porajärvi sollen unter Anwendung des nationalen Selbstbestim- mungsrechtes Ostkarelien einverleibt werden. Finnland und Russland verpflichten sich, die Neutralisierung des finnischen Meerbusens und der Ostsee zu unterstützen. Daneben enthält der Vertrag eine Anzahl Bestimmungen über den Seeverkehr, Neutralisierung der Insel und dergl. In der Galandfrage hat die juristische Kommission des Völker- bundes erklärt, dass die Frage der souveränen Zusammengehörigkeit internationales Gepräge habe. Die Auffassung ist vom Völkerund gebilligt worden. Der finnische Reichstag hat am 19.11. das Sprachgesetz angenom- men. Danach ist in den schwedisch-finnischen Gemeinden die Amts- sprache zweisprachig, in den übrigen Gemeinden nur denn, wenn 10% Bewohner einem anderen Sprachstamm angehören. Das finnische Budget für 1920 sieht Ausgaben von 2.332 295 37 finnische Mark vor. Ein Teil des Hafens von Helsingfors ist als Freihafen für den Durchgangsverkehr nach Russland erklärt worden. Die Deutsch- freundlichkeit Finnlands hat sich trotz englischen und französischen Einflusses weiter gestärkt. 2. Estland. A. Militärisches. Die Stelle des Oberbefehlshabers wurde abgeschafft. Die ent- sprechenden Befugnisse sind an den Minister des Innern übergegan- gen. Ein Antrag auf weitere Verringerung des Heeres (z.Z.noch 3 Inf. Div. und 1 Panzerzug-Div.) würde von der Regierung angenom- men. B. Innere Politik. Infolge der beabsichtigten Zuteilung von Gütern an besonders bewährte Militärpersonen demissionierte das Kabinett Tõnissen. An seiner Stelle trat unter Vorsitz des Ministerpräsidenten Plip ei- ein nur aus der Arbeitspartei gebildetes Kabinett von 6 Ministern. C. Äussere Politik. In der äusseren Politik macht sich in der letzten Zeit der englische Einfluss besonders geltend. England vertritt in Zukunft Estland in allen denjenigen Staaten, in denen Estland keine eigene Vertretung hat; die englische Sprache wurde auf den est- nischen Schulen als erste Fremdsprache eingeführt. Polen beschloss am 1. Dezember Estland de jure anzuerkennen. 3. LETTLAND. A. Militärisches. Die Demobilisierung der lettischen Armee wurde infolge des Vormar- sches Zeligowskis gegen Litauen eingestellt; es befinden sich z.Zt. die Jahrgänge ab 1895 unter den Waffen. Die Hauptkräfte der lettischen Armee sind in der Gegend Dünburg versammelt. Über den Stand der Organisation der 5. Div. liegen nähere Nachrichten nicht vor. B. Innere Politik. Die gerüchte von dem Sturz der Regierung Ulmanis haben sich nicht bestätigt. - 8 - Mit Amerika wurde ein Handelsabkommen auf Lieferung einer grösseren Anzahl von Lokomotiven, Eisenbahnwaggons und sonstigen Eisenbahnmateriel in Gesamtwert von 25 000 000 Dollar abgeschlossen. C. Aeusserere Politik. Durch das Verhalten Polens bei der Besetzung Wilnas durch Zeligowski sah sich Lettland gezwungen, in der äusseren Politik von Polen einzurücken. Lettland erblickte in dem Vormarsch Zeligowskis eine Gefahr für Bettgallen und schloss daher am 27.11. ein militärisches Bündnis mit Litauen. Vertröter Zeligowski, die zur lettischen Regierung entsandt waren, wurden von dieser abgewiesen. 4. LITAUEN. A. Militärisches. Am 9.10. wurde Wilna nach Rückzugskämpfen durch Zeligowski besetzt. Infolge der gefahr weiteren Vordringens Zeligowskis wurde die Mobilisation angeordnet, die jedoch nicht inhaltlich durchgeführt worden ist. Von der in Aufstellung befindlichen 4 Div. sind die Infanterie Regimenter Nr. 10 und 9 formiert, die Bildung des Inf. Rgts. 12 ist noch nicht vollendet, ebenso ist ein neues Kav. Rgt. in Aufstellung (Reiter Rgt.2) Ob es sich hierbei nur um Neuaufstellungen infolge der Mobilisation handelt oder ob diese Formationen auch für den Friedensheer beibehalten werden sollen, lässt sich noch nicht erkennen. Die gesamte Artillerie, deren grösster Teil in den Händen der Polen gefallen war, wird neu organisiert. Über Stärke beabsichtigte Gliederung und dergl. ist nichts bekannt geworden. Augenblicklich dürfte die litauische Armee über 5-6 leichte Kanonen und 1. Haubitzenbatterie verfügen. An Neuaufstellungen voraussichtlich nur für die Dauer der Mobilisation; sonst bisher bekannt geworden: Freiw. Inf. Rgt. "Eiserner Wolf" § 1 Battl.formiert, 2 Battl. in Aufstellung), Freiw.Reiter Rgt. "Wolf" (Stärke nicht bekannt), "Weissruthenisches Batl." (2.Komp.formiert, 2.Komp. in Aufstellung), eine Anzahl Partisanen-Abteilungen (Stärke und Gliederung nicht bekannt) Gebildete Ostwachen wurden in "Schützenbund" zusammengefasst, die weiteren Wöhrer organisiert. B. Innere Politik. Zur Vereinheitlichung der Regierungsgeschäfte trat an die Stelle der bisherigen Regierung ein Direktorium unter dem Vorsitz des Aussenministers Purycki. Dieses Direktorium siedelte nach Kowno über. C. Äusserere Politik. Durch Intervention der Entente im polnisch-litauischen Konflikt soll in dem strittigen Gebiet von Wilna eine Volksabstimmung stattfinden. Um hierbei Wilna den Litauern möglichst zu erhalten, ist das litauische Direktorium mit weissrussischen Kreisen in enge Beziehung getreten. Mit einem weissrussischen Komitee wurde ein Abkommen getroffen, wonach dieses sich verpflichtete, dafür zu sorgen, dass die Weißrussen im Abstimmungsgebiet für Litauen stimmen. Dafür erhielt das weißrussische Komitee die Genehmigung seinen Sitz in Litauen zu nehmen. Litauen verpflichtet sich, die Bestrebungen der Weißrussen nach Kräften zu unterstützen. Bei den Verhandlungen des Völkerbundes über die Abstimmung versuchte Litauen neuerdings, die Stadt Wilna von der Volksabstimmung auszuschliessen. 1½ tir. Stengrund Naken Tjyl Hinchlasing Bönschel Posen 2¼ tir. 2 Res. Brig. 1 Kat. Brig. Kreuzstechan 4-5 tir. Warrschan 2-4 tir. Täerzig 6× Stengrund, Rüba Regt 3. Stengrund, Recker Kgl. Infanterie-Regt. 4 Tirsainen 3 Kat. Brig. 8 tir. 2 Kat. Brig. 15-18 tir. 14 120-150 mm Obusier Storgrenk Holz 14-15 tir. Lamy Tilske До Закордонного Відділу Генер.Штабу У.Н.Р. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 780. Берлін ...дня 10 березня, 1921. Запорожець Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати до Вашого розпорядження приложені до сього повні інформаційні матеріали: 1) М117: Військово-політичні відомості (нім). 2) М118: Держави південно-східної Європи (нім). 3) М119: Східна політика Болгарики (укр.). 4) М120: Інформації (нім). 5) М121: Реферат Гутмана на конференції в Бремені (укр.). 6) М122: Розміщення червоних військ на За- ході й на Північних Заходах (укр.). 7) М123: Відомості з Радянської Росії (нім). 8) М124: Політичні інформації (нім). 9) М125: Огляд політичної ситуації в Німеч- чині за січень 1921 р. (укр.). 10) М126: Радянська Росія (укр.). 11) М127: Військово-політичні відомості (нім). 12) М128: Господарські відомості з Радянської Росії (нім). 13) М129: Звіт Григорєва про становище в Ні- меччині (укр.). 14) М130: Польща в половині лютого (нім). 15)М131: Червона Армія (нім); 16)М132: Українські інформації (укр) 17)М133: Інструкція заступникам Радянської Росії (нім) 18)М134: Інформації (укр). Одержання цих матеріалів прохається лескаво потвердити. Повіренний у справах У.Н.Р. у Німеччині ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО СОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 117 Militär-Politische Nachrichten. Bericht über die russische Sowjetfront vom 12. November 1920 bis zum 12. Januar 1921. Nach Friedensschluss mit Litauen, Polen u.a. Staaten , nach Besiegung Wrangels, Petljuras und Balachowitscha, scheinen die Bolschewiki sich zurzuruhem. Defacto bereiten sie neue Operationen vor. Trotzdem die Armee mobilisiert wird, (tl. neuausgearbeitetem Etat, ist sie um 60% verringert worden), sind auch in den neuen Eta- tosten von Gehilfen der Chefs der Truppenteile und der verschiedenen Abteilun en vorgesehen, um im falle der Notwendigkeit neue Truppen- teile zu bilden.Dieses lässt sich noch daraus schliessen, dass die Offiziere und des verwaltungspersonal nicht demobilisiert werden, sondern zur Unterstützung der Brigaden herangezogen werden. Die demo- bilisierten Soldaten werden gleichfalls nicht nöglig entlassen sondern in die Reserve und in die Arbeitsdrushinen überführt. In Russland findet eine starke Agitation für den Eintritt in die Rote Armee statt. Werbezüge mit roten Fahnen fahren im Lande umher, dar- aus lässt sich schliessen, dass die Bolschewiki die Armee mit dem besten material von Freiwilligen auffüllen wollen. In ganz Russland wird offen davon gesprochen, dass noch in diesem Winter eine neue Offensive gegen den Westen einsetzen soll. Vor dem Frühling ist die offensiv nicht zu erwarten, da bis dahin die Organisation der Armee noch nicht fertig ist.Aber es werden die Wintermonate für die günstigste Zeit für einen Angriff gegen die Polen gehalten, da man hofft,dass zu dieser Zeit in Deutsch- land die Anhänger der III. Internationale sich erheben werden.Wie zur Bestätigung hierzu, treten im Osten von Minsk neue gutausgerüstete Truppenteile der Sowjetarmee ein; ausserdem ist bekannt,dass eine Truppenverschiebung von anderen Fronten nach dem Südwest- und den Westfronten stattgefunden hat. In Lettland kursieren Gerüchte über einen neuen bolschewistischen Anfall.Letzteres erhellt aus der Zusammenziehung von Sowjettruppen an den Grenzen Lettland und Estlands. DIE FRONTSTAEBE. Nach den letzten Nachrichten war die verteilung der russischen Sowjettruppen folgende: 1) Stab der Westfront in Smolensk; daselbst seine Abteilungen: 1)Revolutionskriegsrat und der Stab des Kommandeurs der West- front !Kommandeur der Front ist der frühere Stabsrittmeister des Generalstabs- der Offizier Tuchatschewsky. Chef des Stabes ist K u c k). 2) Der Ausserordentliche Bevollmächtigte der Sowjets der Arbei- ter- und Bauernverteidigung für die Versorgung der Armee und der Flotte der Westfront.Der Bevollmächtigte dieser Abtei- lungen war N i k i f o r o f f, jetzt W o l y n s k y. 3) Die Verwaltung zur Versorgung der Westfront 4)Die Verwaltung der Ingenieurversorgung der Westfront (Chef Ingenieur L i i l e n f e l d). 5)Verwaltung der wriegswirtschaftlichen versorgung 6)Stab der Luftschiff-Flottille der Westarmee (Kommandeur der frühere Offizier T a t a r s c h e k o. 7)Besondere Abtei lungen. Ausserordentliche Militär-Kommission. (Chef »M e d j w e d j) bei der Abteilung befinden sich ein Zug mit besonderer Bestimmung, etwa 1000 Mann, 4 Motorräder, eine Eskadron Kavallerie und eine Batterie. - 2 - 8) Automobilverwaltung der Westfront, Kommandeur der frühere Offizier L e p i n. 9) Lastauto Abteilung (47 schwere und 4 leichte) 10) Autokommando (18 leichte und 6 schwere) 11) Politische Abteilung (bei der Abteilung politische Lehrkurse, Politisches Institut.) Der westliche Militärbezirk ist mit dem Stab der Westfront verbunden. Die Reservearmee der Westfront gehört gleichfalls zum Bestand der Westfront. Stab der Südwestfront ist in Charkow. Stab der Südfront ist in Jekaterinoslaw. Chef der Front ist P r u m k e; er ist Mitglied der kommunistischen Partei bereits seit 1904-5. Er hat an der Moskauer Revolution aktiv teilgenommen und war auf lange Jahre hinaus zu schwere Arbeit verurteilt. Bei der Februarrevolution 1917 wurde er als Vortreter Weißrusslands in den ersten russischen Sowjet gewählt. Zur Zeit Kornilows war er Chef des Stabes der revolutionären Streitkräfte, 1918 war er Kommandeur der zu jener Zeit im Ural operierenden 4. Armee. Stab der Kaukasus-Front in Rostow am Don. VERTEILUNG DER ARMEE UND DER DIVISIONEN Pskow: Stabd der 7. Armee (Chef früher Generalmajor S a r u b e j ew). Stab der 1.Petersburger Territorialbrigade (das 1. und das 2.Regiment sind an der estnischen Front, das 3.Regiment in Pskow. Stab der besonderen Baschkirisch Brigade, Stab des 1.estnischen Kav. Rgt. (600 Mann) Stab des 84. Eisenbahn-bataillons (für inneren Dienst). Südlich von Pskow (in Ostrow) Stab des 1.Baschkirischen Rgt. und 3 Eisenbahnzüge. Weliijke Kuli: Stab der 15. Armee (einige Abteilungen befinden sich in Witebsk). Kommandeur K o r k. Ein Teil der Division ist an die Südfront transportiert, wo sie anderen Armeen zuge teilt sind. Die Armee hat zwei Divisionen die sich im Raume von Teropow und Witebsk befinden. Witebsk: Stab und Raum der 3. Armee. Einige Abteilungen der 25. Armee, 3.und15. Armee zusammen zählen etwa 20 000 Mann. Eine dieser Armeen wird aufgelöst. Im Raum von Witebsk befinden sich die 5.8.13. Division. Südwestlich von Wibesk steht die 18 Divi on. Außerdem befinden sich in Wi- tebsk der 2. Kav. Rgts. (Kommandeur der 3.Armee L a s a r e w s k y; Chef des Stabes T a r a n o w s k y. Polozk: Stab der 16. und 21. Division. Mohiljew: Stab und Raum der 10. Armee. Zum Bestande der 10.Armee gehören Die 8.47.45. und 17. Division, von denen die 8. Division sich in Bobrinsk befindet, die 47. in Homel, eine in Minsk und die letzte in Mohiljew.(In Orscha ein Teil der 17. Division). Der 16. Armee ist zugezählt der 35.Panzerzug (3 Panzerautos). In letzter Zeit zählt die 25 Armee 35 - 40 000 Mann. Homel: Stab und Raum der 8. Armee /4. Armee. Kiev: Stab der 12. Armee. Winnitz: Stab der 14.Armee. Jekaterinoslaw: Stab und Raum der 13.Armee. Jekaterinodar: Stab der 9. Armee. Mineraljnye Wody: Stab der 10. Armee. Wladikawkas: Stab der 8. Armee. Irtusk: 5. Armee. In Westsibirien befinden sich nur eine Division aus 9 Regimentern bestehend. Kommandeur der roten Armee in Sibirien ist E o k. Petrograd: 7. besondere Armee. Im ganzen zählt das rote Heer bis 10 Armeen. - 3 - 22.1. 21. EIN AUFSTAND IN TURKESTAN. Im Fergana Gebiet kommen unter der örtlichen Bevölkerung immer öfter Aufstände vor. Sie arbeiten im Einklang mit Wassilky Dones. Die Aufständischen haben das Andischanskiische Gebiet überfallen, indem sie die Eisenbahn zwischen Andischan und Dusseljan-Abad zerstörten.Rußische Offiziere arbeiteten als Instruktore der Aufständischen. Der Ataman der Orneburger-Kosaken Dutow, der sich in China befindet, hat seine Bereitschaft erklärt, beim Sturz des Bolschewismus mithelfen zu wollen. 22.1.21. Laut Nachrichten aus dem Kaukasus waren Ende November am Terek folgende aufständischen Truppen tätig: 1) im Bereich von Kieljar und Mosdoka die Truppe des Obersten Fedjuschkin, aus 8000 Kosaken bestehend, sie nahmen die Station Prokladnaja und zwei Panzerzüge fielen in ihre Hände; 2) im Gebiet Batalpashinsk die Abteilungen des Generals Ssultai Kolotsch-Giroj und des Obersten Kloschblow; 3) die Abteilung von Kosaken im Gebiet von Narsan. Auf der Linie Wladikawkas-Grosnij gab es immer wieder Aufstände, auf die mit ungleichlicher Grausamkeit unterdrückt wurden. Nach Einnahme von Dörfern der Einheimischen haben die Bolschewiki die Bewohner nach dem Norden vertrieben und die Dörfer mit Rotarmisten bevölkert. In Wladikawkas waren gar keine Rotgardisten mehr – alle kämpften gegen die Aufständischen. Die Garnison von Wladikawkas besteht aus Reservisten, 18-17 jährige Beerren des Orlowschen und Rjansanschen Gouvernements, die ganz abgerissen sind. Im Gouvernement Stawropol kommen immer öfter Aufstände unter den mit den beständigen Requisitionen unzufriedenen Bauern vor. MILITÄR-POLITISCHE NACHRICHTEN AUS RUSSLAND. 1. Um in Lettland festen Fuss zu fassen, haben die Bolschewiki der lettischen Regierung angeboten, das Eisenbahngleise von der russischen Grenze bis nach Libau umzubauen und weiter zu machen. Die Schienen soll die Sowjetregierung Lettland liefern. Ausserdem erbieten sich die Bolschewisten, die Reinigung der Dünä zu unternehmen. Die Unkosten sollen von der Sowjetregierung bezahlt werden. 2. Der ganze Oberlauf der westl. Düna ist von den aufständischen Weissrussen besetzt. An der spitze stehen die Studenten der landwirtschaftlichen Universität von Goretz und ein Bauer, der den beinamen »Baren Kuisch« trägt. Zwischen Kreisk und Borisow operieren 8000 Aufständische, die gut bewaffnet sind und M G's und Geschütze haben. Diese Truppen, die unter der Losung »Hoch die unteilbare und unabhängige weissrussische Republik« vorgehen, haben herum gegen die Bolschewisten und die Polen. 3. Die Kubanische Rada hat einen neuen Ataman gewählt, den General Naumenko, der nach Konstantinopel kommen soll. 22.1. 21. Über eine Spannung zwischen Sowjetrussland und China berichten folgende Moskauer Nachrichten v. 16.1. Das Volkskommissariat für Auswärtige Angelegenheiten wand sich an die chinesische Regierung mit einer Protestnote anlässlich - 4 - des feindlichen Vorgangs chinesischer Behörden gegenüber dem Centralverband in der Mongolei. In Urge haben die chinesischen Behörden alle Wertsachen des Zentralverbandes sich eingeignet, die Pferde weggenommen, den Geldsack erbrochen, die Kasse mit mehreren Millionen Rubel an sich genommen und verschiedene An- gestellte des Zentralverbandes getötet. An der Grenze von Tur- kestan besetzten chinesische Behörden Rütegebiet. Beim Fluss Ulkud hindern die Behörden die Bevölkerung daran, dass sie das Wasser des Flusses zur Bewässerung der Felder benutzen. In ihrer Note erklärte die Räteregierung, sie sei davon überzeugt, dass die chinesische Regierung die nötigen Maßnahmen zur Beseitigung ähnlicher Zwischenfälle treffen und alle stattgefundenen Fälle untersuchen werden. Helsingfors, 19.1. Nach den letzten erhaltenen Nachrichten sind grosse antibolschewistische Bewegungen in Kiew im Gange. Am 10 Januar haben sich die meuternden Soldaten der ukrainischen Roten Armee, denen sich die Arbeiter und Eisenbahner angeschlossen haben, durch einen Überfall des Arsenaals und der Umgebung der Stadt bemächtigt. Die Kommissare und zahlreiche Sowjetbeamte flohen nach Bachmatsch, nördlich von Kiew wo sie die Verstärkungen erwarten, die von der Moskauer Regierung ausgesandt sind, um die Lage wieder herzustellen. Gleichzeitig veröffentlichte die Moskauer Sowjetpresse eine Reihe von Nachrichten über die Tätigkeit der Roten Truppen im Abschnitt Semiretschins in Turkestan gegen aufständischen Banden, die wohl bewaffnet sind und hartnäckigen Widerstand leisten. Mehrere Dörfer wurden im Verlauf der Kämpfe zerstört. Für den Fall eines Friedensschlusses zwischen Polen und Sowjetrussland wird das künftige Personal der Sowjetmission bereits genannt. Sowjetgesandter soll Joffe werden, Gesandter der Sowjetukraine - Manuilsky oder Masurenko; Gesandtschaftssekretär - Tomaschewsky, Militärrattaché Sytin oder Gurewitsch. 1) 20.1.21. 1" russischen Kreisen geht das Gerücht, Kopp würde demnächst von der deutschen Regierung offiziell anerkannt werden und in das russische Botschaftspalais übersiedeln. Eine Besichtigung der Räumlichkeiten haben bereits stattgefunden. 20.1.21. Die diplomatische Verbindung zwischen Persien und Sowjetrussland werden aufgenommen. Als Vertreter Russlands geht ein gewisser Rotstein nach Teheran. Warschau 17.1. Der polnisch-österreichische Handelsvertrag vom 17.3.20 wurde ergänzt. Polen führt nach Oesterreich aus; 81 000 Tonnen Kohlen, 10 000 Petroleum, 150 Waggons frische Eier und 8000 Zent 5 - Zentner Holz. Diese Waren müssen von amtlichen Verkaufsstellen der polnischen Regierung gekauft werden. Oesterreich führt nach Polen aus: 400 t Sprengstoffe für Gruben, Oel, technisches Material für die Petroleumindustrie, 250 t Stahl, 40 t Eisen, 1000 t. Apparate Maschinen und Werkzeug für gruben und Fabriken, 100 t. Kupfer, 35 Lokomotiven 550 Waggons, elektrotechnisches Material für 40 Millionen polnische Mark, 1000 t Druckpapier, chemische Erzeugnisse, Leder u.s.w. Oesterreich repariert 500 polnische Lokomotiven. Die dann nötige Kohle ist in der aus Polen eingeführten einbegriffen. 19.1.21. Der Vertreter der anatolischen Regierung in Moskau Abduraman Bey reiste am 18.1. von Moskau nach Afghanistan. Der afghanische Gesandte in Moskau Machomet Chan benachrichtigte den Gouverneur von Herat von dieser Reise und bittet den türkischen Gesandten zu unterstützen. 18.1.21 Gutschkow ist nach Amerika gereist und soll sich von dort später nach Ostasien begeben. Seine Reise steht in Verbindung eines internationalen Planes zur Bekämpfung des Bolschewismus. Die internationale Polizei zur Abwehr der bolschewistischen Propaganda ist anscheinend schon organisiert und Deutschland ist auch an ihr beteiligt. Der Plan einer milit. Intervention in Rußland besteht bei der Entente weiter fort und soll evtl. auch mit Hilfe Deutschlands (in Anlehnung an den Hoffmannschen Plan) durchgeführt werden. Die Hauptschwierigkeit bietet nur noch die Finanzierung des Unternehmens. Die Reste der Wrangeltruppen werden für diese bevorstehende Aktion umorganisiert. Wrangel persönlich wird ausscheiden. Es ist kaum zu erwarten, dass die Vorberitungen einer grosszügigen internationalen militärischen Aktion vor Ablauf von 6-7 Monaten beendet sein werden. In massgebenden Ententekreisen herrscht die Absicht, dass die Bolschewiki Polen nicht angreifen werden und dass vor dem Spätsommer keine Ereignisse eintreten werden, die eine schnellere Aktion gegen Russland erforderlich machen würden. 17.1.21. Riga 15.1. Die Proklamation der westruthenischen Sowjetrepublik wird in nächster Zeit erwartet. Diese Republik wird unter anderem die Bezirke von Smolensk und Witebsk miteinschliessen und wird ein Bundesstaat Sowjetrussland sein. 20 solcher föderativer nationaler Republiken sind schon durch die Sowjetregierung organisiert worden 17.1.21. Die allgemeine Lage in Polen verschlimmert sich zusehends. Von patriotischer Begeisterung ist nichts mehr zu spüren. Die Arbeiterschaft ist entschieden gegen die bürgerliche Regierung und wünscht Einführung des Sowjetsystems. Besonders lebhaft treten die Eisenbahner für die Sojjet ein. Bekanntlich haben die Bolschewiki mit besonderem Nachdruck unter den Eisenbahnern Propaganda getrieben. Die Regierung hat sich gespalten und zwar in Anhänger und Gegner eines Krieges mit Sowjetrussland. Die Bauernschaft - 6 - wünscht den Frieden erhalten zu wissen. Die Arbeiter sind für den Krieg, um durch die sicher zu erwartende Niederlage der polnischen Armee, dem Proletariat zum Siege zu verhelfen.- Die Armee ist vollkommen demoralisiert; die Desertionen erreichen ge- radezu phantastische Ziffern. Die Soldaten verkaufen militä- rische Bekleidungsstücke und Waffen. Polen bietet ungefähr das- selbe Bild wie Russland zu Beginn 1918 14.1. 21. Die bessarabische Regierung, an dessen Spitze Majewak steht, befindet sich z.Zt. in Shmerinka samt der bessarabischen Stossstru- pe, die aus bessarabischen Flüchtlingen formiert wurde, die Truppe wird von Ditscheskul kommandiert. An der polnischen Front werden polnische rote Truppenteile, die der Bjielostoker Regie- rung unterstellt sind, zusammengezogen. Im Norden an der letti- schen Grenze hat sich eine Regierung Stutschka gebildet, in Jamburg wird die 5. internationale Division formiert, die sich zumeist aus lettischen Kommunisten, aber auch aus Deutsch-Balten, die nach Sowjetrussland flüchteten, zusammengesetzt. Im allgemei- nen erinnert die Lage an den Vormarsch Pjatakows gegen die Petl- hua Ukraine nach dem Sturz des Hetmans. Man rechnet in Sowjet- kreisen mit Bestimmtheit darauf, dass es im Frühling zu einem Kriege kommen wird. 14.1. 21, Streiflichter auf die Art der russischen Demobilisation wirft ein Referat auf einer Sitzung der Moskauer parteilosen Konferenz am 8.1., in welchem gesagt wird: Viele werden auf fristlosen Urlaub entlassen, d.h., wenn es nötig ist, werden sie wieder einberufen. Der fristlose Urlaub kann zur Entlassung führen, das hängt von der jungen Genera- tion ab. Wünschest Du eine endgültige Entlassung, so sorge zu Hause dafür, dass die jungen Leute nicht desertieren. Damit hilfst Du der Rätemacht. Auch im Rücken der Front muss der Bauer den Familien der Rotgardisten helfen. Die Frage des kurzfristigen Urlaubs für die in Heeresdienst verbleibenden ist abschlägig entschieden worden, weil dadurch Verkehrsstockungen entstehen würden, welche die Rückkehr der Entlassenen hindern würde. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 1/8 Die südosteuropäischen Staaten Oktober - Dezember 1920. ALLGEMEINER ÜBERBLICK. Wirtschaftliche Isolierung ist das Kennzeichen des wirtschafts- politischen Zustandes der südosteuropäischen Staaten seit ihrer Neu- bildung. Die Isolierung findet ihren Ausdruck in der gegenseitigen Absperrung der Grenzen. Die politische Grundlage dieses Zustandes ist die Zerteilung des europäischen Südostens nach dem Nationalitätenprinzip. Daneben finden sich noch weitere Gründe: Die wirtschaftlichen Kräfte der einzelnen Staaten sind durch den inneren Aufbau gebunden. Rechtsgrundlagen für den gegenseitigen Verkehr fehlen noch, das traditionelle politische Misstrauen, das die Völker der österr.-Ung. Monarchie und des Balkans schon vor dem Kriege in Spannung hielt, kommt bei Sicherung der Beute aus dem Krieg verstärkt zum Ausdruck. Andererseits macht die trostlose Eisenbahnlage der meisten Staaten und das Daniederliegen des Donauverkehrs jeden grosszügigen Durchgangsverkehrs unmöglich. Diese Isolierung bringt nicht nur im Südosten das Wirtschafts- leben zur Erstarrung, sondern erschwert auch den Wirtschaftsverkehr mit Mittel- und Westeuropa. Die wenig gern gemilderte Fortsetzung der wirtschaftlichen Blockade kam besonders gegenüber den ehemaligen Verbündeten Deutsch- lands, Oesterreich, Ungarn und Bulgarien, zum Ausdruck. Erst in den letzten Monaten trat eine gewisse Lockerung dieses Zustandes ein. Mit Österreich, von dem keine Kraftäusserung mehr zu be- fürchten ist, traten zuerst Tschechen, Serben, dann die Rumänen in wirtschaftliche Beziehungen, die möglicherweise mit politischen Zu- geständnissen Oesterreichs an die Kleine Entente verknüpft waren. Die Aufnahme von Wirtschaftsbeziehungen mit dem militärisch schlag- fertigen Ungarn und dem immer noch misstrauisch beobachteten Bulga- rien gestaltet sich schwieriger. Andererseits schufen die Staaten der Kleinen Entente, Tschechoslowakei, Südslawien, Rumänien, eine Art höherer wirtschaft- licher Einheit. Griechenlands wirtschaftlicher Schwerpunkt liegt auf der See. Das Hinterland seiner Häfen an der mazedonischen und thrakischen Küste ist aber noch in wirtschaftlicher Erstarrung. Deutschland schloss Wirtschaftsverträge mit Oesterreich, Ungarn und der Tschechoslowakei. Die Verträge mit Oesterreich und Ungarn bedeuten eine Erneuerung der Rechtsgrundlagen des Wirtschaf- tsverkehrs unter Anpassung der früheren Handelsverträge mit den ehe- maligen Verbündeten an die jetzigen Verhältnisse. Der Vertrag mit der Tschechoslowakei ist der erste Versuch Deutschlands, mit einem der Entente verbündeten Staate auf der Grundlage der Gleichberech- tigung in geregelte Beziehungen zu treten. Alle bisher geschaffe- nen wirtschaftlichen Vereinbarungen sind aber mehr oder weniger Wün- sche geblieben; denn das wirtschaftliche Leben kann noch nicht in seinen natürlichen Bahnen pulsieren. Um den auf die Dauer unhaltbaren wirtschaftlichen Kampfzu- stand ein Ende zu setzen, regte die amerikanische Sektion der Re- parations-Kommission in Wien den Gedanken an, die südosteuropäischen Staaten mit Polen, Deutschland und Italien an einem Beratungs- tisch zu vereinigen. Eine mitteleuropäische Wirtschaftskonferenz, die nur auf Handel, Verkehrswesen, Finanzen, Grossindustrie und Bankwesen sich beschränkt, soll Vorraussetzungen und Möglichkeiten eines wirtschaftlichen Zusammenarbeitens der südosteuropäischen Staaten unter sich und mit Mitteleuropa prüfen. Ob die Überwindung aller Widerstände der auseinander strebenden Staaten gelingt, ist fraglich. Die Erweckung des Wirtschaftslebens im Südosten ist eine europäische Frage. Wirtschaftliche Gründe drängen nach einer höhe- ren Einheit, die über der jetzigen Vielheit der südosteuropäischen Staaten steht, politische Gegensätze lassen die Erreichung dieses Zieles fast unmöglich erscheinen. - 2 - Die Grossmächte der Entente gingen daran, wirtschafts- politisches Einflussgebiete im Südosten Eu- ropas sich zu sichern. Frankreich wählte Ungarn als Feld seiner Betäti- gung. Französisches Grosskapital suchte die ungarischen Bahnen in seine Gewalt zu bringen. Die beherrschende Lage des ungarischen Eisenbahnnetzes sollte ausgenützt werden, um den Verkehr innerhalb Südosteuropas, wie zwischen dem Westen und dem nahen Orient zu überwachen. Der Plan Frankreichs, sich eine wirtschaftliche Monopolstel- lung zu verschaffen, scheiterte an dem Einspruch Englands. England's Interessen erstreckten sich auf Seeherrschaft und den Weg nach dem Orient, also auf Griechenland, die Meerengen, die rumänische Küste mit ihrem ölbereichen Hinterland, die rumäni- sche Flotte und den Donauweg. Die Zukunft der Donau, die künftig von der Mündung bis Ulm internationalisiert ist, wird der internationalen Donaukommis- sion anvertraut. Deren engerer Ausschuss tagt jetzt schon unter englischer Leitung. Grosse Pläne knüpfen sich an den Donauweg. Deutschland be- gann mit den Vorarbeiten für den Grossschifffahrtsweg Rhein - Donau. Die Tschechoslowakei beabsichtigt, Elbe-Oder mit der Donau zu ver- binden. Südslavien will eine leistungsfähige Bahn von der Donau nach der süddalmatinischen Küste legen, um seinen süddalmatinischen Häfen ein produktives Hinterland zu geben. Rumänien vermehrt die Erdölleitungen von den transsylvanischen Alpen nach den Donauhäfen. Englisches Finanzkapital steht hinter dem Plan, die Donau bis Pest für Seeschiffe fahrbar zu machen. Englisches Kapital beherrscht die drei grössten Donaudampfschiffahrt-Gesellschaften. England sichert sich durch eine Marina kommission, die das Kommando der rumänischen Flotte führt, die Überwachung der Donamündung. Die Adriafra ge wurde durch den Vertrag von Ra- pallo gelöst. Italien ist von dem seiner Ostflanke drohenden Druck befreit. Es errang militärische Vorteile, starke, natürliche Gren- zen und die für Beherrschung der Adria wichtigesten Inseln. Giolitti verzichtete in weiser Mäßigung auf das norddalmatinische Gebiet und verhütet dadurch die Zersplitterung der militärischen Kraft Italiens. Südslavien brachte Opfer im Interesse seiner nationalen Ei- nigung. Es rechnet mit der Hilfe der Zeit, mit dem Drang des serbi- schen Volkes nach Westen, mit der jetzt schon einsetzenden Slavi- sierung des italienischen Grenzgebietes. Italien sieht den wirtschaftlichen Erfolg des Vertrages da- rin, dass es Südslavien als Durchgangsland für den italienischen Wirtschaftsverkehr nach den Küsten des Ägäischen und Schwarzen Mee- res betrachten kann. Die Annäherung an Ungarn bezweckt die Ausdeh- nung des wirtschaftspolitischen Einflussgebietes noch weiter nach Osten. Ein weiteres politisches Ergebnis des Vertrages von Rapallo scheint die Annäherung Italiens an die Kleine Entente zu sein, nicht um dieses Staatsystem der Gefolgschaft Frankreichs zuzufüh- ren, sondern um die Stellung Italiens gegenüber Frankreich zu stär- ken. Die Kleine Entente hat in ihren Grundlagen und in ihrer Zusammensetzung keine Aenderung erfahren. Der Versuch der französischen Politik, die Kleine Entente auf der Grundlage der un- bedingten Unterstützung Frankreichs fester zusammenzuschliessen und zu erweitern, misslang. Die diesem Zweck dienende Rundfahrt des rumänischen Ministers des Äussern, Take Jonescu, in den Hauptstädten der Grossen Entente, dann in Prag, in Warschau, Belgrad und Athen blieb ohne Erfolg. Polen lehnte seinen Eintritt in die Kleine Entente ab mit Rücksicht auf den unausgetragenen Streit um Tschechen, Griechenland behält sich freie Hand vor, zeigte aber Neigung, mit Rumänien gegen Bulgarien sich zu verbinden. Bulgarien bemühte sich bisher vergeblich um Anschluss. Die Aussichten für einen Donaubund unter habsburgischer Spitze sind schlecht. In Oester- - 3 - reich und Ungarn bestehen starke Gegenströmungen gegen eine Ver- einigung beider Länder unter Habsburg. Die Versuche, Bayern vom Reich abzusplittern, bleiben erfolglos. Tschechen und Serben drohen mit Krieg für den Fall der Wiedererrichtung der ehemaligen österreich-ung. Monarchie in neuer Form. Die griechische Königsfrage spielt in ihren Auswirkungen vor allem in das Gebiet der Mittelmeer- und Ori- entpolitik hinüber. Auch hier tritt der Interessengegensatz der europäischen Grossmächte der Entente zutage. Türken und Griechen sollen gegeneinander ausgespielt werden. England und Italien sehen sich mit der Rückkehr des Königs abzufinden, Frankreich steht dem König Konstantin ablehnend gegenüber. Frankreich empfindet die Rückkehr des Königs als einen Schlag gegen das französische Prestige im Orient und befürchtet eine Bedrohung der französischen Stellung in Kleinasien durch den König. Die äussere Politik Griechenlands wird auch unter dem neuen Herrscher nicht wesentlich sich ändern. Ob die Behauptung der jetzigen Grenzen des Reiches möglich ist, wird von der Haltung des Heeres abhängen. - 4 - TSCHECHOSLOWAKEI. Militärisches. Friedensgliederung. Anlage 1. a) Höhere Kommandobehörden. Ministerium für nationale Verteidigung mit Generalinspektion der Armee, Generalstab, Inspectionen der Waffen und des Militär-Erziehungs- und Bildungswesens 4 Korps Kommandos Nr. I-IV, 12 Inf.-Div.-Kommandos Nr. 1-12 (Nr.8 in Aufstellung), 24 Inf.-Brig.-Kommandos Nr. 1-24 (Nr.15 und 18 in Aufstellung) 1 Kav.-Div. Kommando Nr. 3, 6 Kav.-Brig.-Kommandos Nr. 1,2,4,6,7,8, 6 Feldart.-Brig.-Kommandos Nr. 1,3,4,5,6,8, 3 schw.Haub.-Brig.-Kommandos Nr. 18, 17, 20, 3 Geb. Art.-Brig.-Kommandos Nr. 9, 11, 15. 3 schw.Art.-Gruppen-Kommandos Nr. 10, 11, 12 1 Spezial-Art.Brigr.Kommando Nr. 123. b) Infanterie. 48 Infanterie-Regimenter Nr. 1-48, je 3 Bataillone (12 Komp.) und 1 M.G.-Komp., 4 Gebirgs-Infanterie-Regimenter Nr. 1-4, 4 Feldjäger-Regimenter Nr. 151, 154, 159, 162. Geb.-Inf.-und Feldjäger-Regimenter zu je 4 Batl. (18 Komp.) und 1 M.G.-Komp. 10 Grenz-Jäger-Bataillone gerade Nr. 2-20, je 4 Komp. Die Zuteilung von Grenz-Jäger-Bataillonen auf Rädern zu grösseren Kavalleriekörpern ist für den Kriegsfall beabsichtigt. Besondere Gebirgsbrigaden bestanden bisher, werden aber aufgelöst. Die Stärke der Infanterie-Brigaden ist ungleichmässig, ein Ausgleich bei fortschreitender Organisation möglich. Die Verminderung der auffallend starken 4.J.D. wird, wie anzunehmen,nach Aufstellung der 8.J.D. erfolgen. c) Kavallerie. 12 Kavallerie-Regimenter Nr. 1,2,3,5,6,7,8,9,0,11,13,14,19. Das Kavallerie-Regiment hat 6 Reiter-, 1 M.G.Esk., 1 Pionier-, 1 Telegraphen-Zug. Jedem Korps ist eine Kav.Brige unterstellt, dem I. Korps ausserdem die Kav.Div. Nr. 3. Die bestehenden 4 Korps-Kav.Brigaden sollen im Laufe der nächsten 4 Jahre verdoppelt und zu den Kav.Divisionen Nr. 1,2,4,5 ausgebaut werden. Die neuen Kavallerie-Regimenter sollen die fehlenden Nummern zwischen 1 und 20 erhalten. d) Artillerie. Die Organisation der Artillerie ist noch nicht abgeschlossen. 1. Feldartillerie. Die bestehenden 6 Feldart.-Brig.-Kommandos sollen entsprechend der Zahl der Inf.Div. auf 12 erhöht werden. Nach Abschluss der Organisation wird jede Feldart.-Brig. im Frieden aus 1 F.K.- und 1 F.H.-Regiment bestehen. Die Feldart.-Brig. Kommandos unterstehen zurzeit noch den Korps und werden den Divisionen von Fall zu Fall zugeteilt. Ihre spätere Unterstellung unter die Inf.-Div. ist anzunehmen. Die 12 F.K.-Regimenter Nr. 1-12 je 4 Batterien zu je 4 Geschützen und die 12 F.H.-Regimenter Nr. 51-62, je 4 Batterien zu je 4 Geschützen, sind zum Teil noch nicht vollständig aufgestellt. Stämme sind für alle Batterien vorhanden. - 5 - 2. Gebirgs-Artillerie. Die Geb.Art.-Brig.-Kodos, sind zurzeit noch mit den Feldart.-Brig.-Kdos. vereinigt und unterstehen wie diese den Korps und zwar: Gelb.Art.-Brig.-Kdo.11, vereinigt mit dem Feldart.-Brig.-Do. 5,dem II. Korps, Geb.Art.-Brig.-Kdo. 15, vereinigt mit dem Feld-Artl.-Brig. Kdo 3, dem III. Korps. Die Organisation ist bis auf wenige Batterien, die den planmässigen Friedenstand noch nicht erreicht haben, durchgeführt. Die beiden Geb.Art.-Regimenter 201 und 202 (je 6 Batterien) waren bisher den Gebirgs-Brigaden, die aufgelöst werden, angegliedert. Die Zuteilung je einer der 12 Geb.Art.-Abteilungen Nr 251-262 (je 2 Geb.-K., 1 Geb.-H.-Batt.) zu jeder Inf.-Div. scheint beabsichtigt gewesen zu sein. Organisatorische Aenderungen werden sich durch die Aufstellung der Infanterie-Begleit-Artillerie, die aus der Gebirgs-Artillerie hervorgeht, ergeben. 3. Infanterie-Begleit-Artillerie. Die Organisation liegt noch in den Anfängen. Die Infanterie-Begleit-Artillerie wird durch die Infanterie-Begleit-Artillerie-Abteilungen Nr. 230-234 aufgestellt. Diese Abteilungen gehen aus den Gebirgs-Artillerie-Abteilungen gleicher Nummer hervor. Die bisher fehlenden Abteilungen 233 und 234 werden möglicherweise aus einem der beiden Gebirgs-Artillerie-Regimenter gebildet. Die Aufstellung der Infanterie-Begleit-Artillerie erfolgt für das ganze Heer durch diese 5 Abteilungen. Sie übernehmen die artilleristische Ausbildung, verwalten das gesamte Gerät für Frieden und Krieg und sorgen für Ersatz. Ihrem Wesen nach sind sie Rahmenformationen für Ausbildung und Ersatz. Jedes Infanterie-Regiment und jedes Feldjäger-Regiment soll einen Infanterie-Geschützzug zu 3 bezw. 4 Halbzügen zu je 2 Geschützen erhalten. Nach Abschluss der artilleristisch-technischen Ausbildung werden die Infanterie-Geschützzeuge den Infanterie- bezw. Feldjäger-Regimentern überwiesen und diesen unterstellt. Die Gefechtsausbildung der Begleit-Artillerie ist Aufgabe der Infanterie. Zur Unterstützung in der Ausbildung werden der Infanterie und den höheren Kommandobehörden Spezialisten zugeeilt und zwar: dem Inf.-Rgts.-Kommandeur der Kommandeur des Inf.-Geschützzuges, dem Inf.-Brig.-Kommandeur der Artilleriereferent, dem Artillerieführer der Division der Art.-Brig.-Offizier für Inf.-Begleit-Artl., dem Korps-Kommando der Korps-Stabs-Offizier für Inf.-Begleit-Artl. 4. Reitende Artillerie. Die beiden reitenden Artillerie-Abteilungen 401 und 402 unterstehen noch dem reitenden Art.-Brig.-Kdo. Nr. 2 Dessen Umwandlung in ein Feldartl.-Brig.-Kdo. und die Angliederung der reitenden Abteilungen an Feldart.-Brigaden ist geplant. Die reitende Artillerie soll um drei weitere Abteilungen gleichlaufend mit der geplanten Vermehrung der Kavallerie verstärkt werden. 5. Schwere Artillerie. Die Organisation ist noch nicht abgeschlossen. Die schwere Artillerie untersteht im Frieden den Korps. a) Schwere Haubitzen-Abteilungen. 10 schwere Haubitzen-Abteilungen Nr. 101-105 und 107-111, je 2 Batterien zu je 4 Geschützen, sind in 3 schwere Haubitzen-Brig. Nr. 16, 17, 20 zusammengefasst. Die Aufstellung weiterer 2 Abteilungen und eines Brigade-Kommandos ist geplant. Die Zuteilung einer Abtlg. zu jeder Inf.-Div. ist für den Kriegsfall vorgesehen. Die Abteilungen entsprechen nach Wirkung und Beweglichkeit den schweren Feldhaubitzen-Bataillonen der deutschen Kriegsdivisionen. - 6 - b) Spezialartillerie. Die Sonderbrigade Nr. 123 umfasst 3 Abteilungen: Nr. 151 - 4 Batt. 10,4 cm-K. zu je 2 Geschützen, Nr. 152 - 2 Batt. 12 cm-Universalgeschütze zu je 4 Geschützen, Nr. 153 - 4 Batt. 18 cm-K. zu je 2 Geschützen. Die Brigade scheint als pferdebespannte Heeresartillerie-Gruppe gedacht, die nach Bedarf Inf.Div. zugeteilt wird. 6) Flakartillerie. Die gesamte Flakartillerie ist automobilisiert. Sie umfasst 3 schwere Flakabt. ilungen Nr.1-3 zu je 6 Batterien zu je 6 - 12 cm. schweren Flak. Jeder schweren Flak-Abteilung ist eine leichte Flak-Abteilung zu je 2 Batterien zu je 6 - 8 cm-Flack angegliedert. Die Gesamtzahl der Batterien beträgt 24. 7. Minenwerfer. 3 schwere Minenwerfer-Abteilungen Nr. 1-3 und 3 Minenwerfer- Abteilungen Nr. 351-353 sind dem General-Inspekteur der Artillerie unmittelbar unterstellt. Die Minenwerfer-Abteilungen sollen künftig Feldart.-Brigaden unterstellt werden. Es ist anzunehmen, dass im Kriegsfall entsprechend der Organisation der ehemaligen k.u.k. Armee der Divisions-Artillerie eine Minenwerfer-Batterie angegliedert wird. Pioniere. Das I. Korps verfügt über 1 Genie-, 2 Pionier-, 2 Sapp.Bataillon- ne, das II. über 2 Genie.-, 3 Pionier-, 2 Sapp.-Bataillone, das III. über 1 Genie-, 4 Pionier-, 5 Sapp.-Bataillone. In der alten österr.-ungar. Armee waren die Pioniere besonders im Feldpionierdienst, die Sappeure im Festungspionierdienst ausgebil- det. Die Genie-Bataillone scheinen technische Spezialformationen mit Sonderausrüstungen zu sein. Die Zahl der Brückentrains entspricht der Zahl der Inf.Div. Die Ausstattung mit Scheinwerferzügen ist reichlich. Luftstreitkräfte. Die Organisation der Fliegertruppe wurde im Frühjahr dem franzö- sischen Oberst Gerard übertragen. Beabsichtigt war die Aufstellung von 30 Fliegerkompagnien mit 1350 Flugzeugen. Im Herbst lieferte die heimische Flugzeugindustrie die ersten militärischen Flugzeuge. Die Fliegewaffe ist technisch und organisa- torisch noch in der Entwicklung. Ballonkompagnien in nicht bekannter Zahl wurden errichtet. Nachrichtentruppen. Die Organisation scheint noch h der Entwicklung zu sein. Bekannt ist für xxx jede Inf.-Div. 1 Telegr.-Komp. Fahrtruppen. 5 Trainbataillone Nr. 1 - 5, je 1 beim I., II., III. Korps, 2 beim IV. Korps. An Kraftfahrtruppen ist bisher bei jeder Inf.-Div. 1 Kraftfahr- komp. aufgestellt. Im ganzen sollen 15 Kraftfahr-Komp. zu je 150 Kraftfahrzeugen errichtet werden. Für den Kriegsfall ist die Aufstellung eines freiwilligen Kraft- fahrkorps (Personenkraftwagen) und eines freiwilligen Montorfahrer- korps vorgesehen. Das dem I. Korps unterstellte Elektro-Bataillon ist eine aus 12 Stammzügen bestehende Kraftfahr-Formation zur Einrichtung und Be- dienung elektrischer Licht- und Kraftanlagen. -7- Das Friedensheer zeigt den Charakter eines sehr erweiterungs- fähigen Rahmenheeres! Die grosse Zahl der Verbände verringert zwar die Frontstärke und erschwert die kriegsmässige Ausbildung. Dieser Nachteil fällt aber zzzz für die nächste Zeit weniger ins Ge- wicht, weil genügend kriegserfahrene, ältere Jahrgänge vorhanden sind. Andererseits erleichtert die grosse Zahl der Stämme die Mo- bilmachung und die Aufstellung zahlreicher Feldformationen, für die etwa 1 Million Wehrpflichtiger zur Verfügung steht. Organisatorische Änderungen im einzelnen sind auch weiterhin zu erwarten. Die Kampfkraft der Infanterie stützt sich auf das 1.M.G. Die Bedeutung der schw.M.G. ist zurückgetreten, nur mehr das Re- giment verfügt über 1 M.G.Komp. Die Ausstattung mit Artillerie ist reichlich. Die Unterstel- lung der Div.-Artillerie (F.k., F.H. schw.F.H.) unter das Korps ist nur vorübergehend. Die Masse der schweren Artillerie bildet die Korps-Artille- rie; bemerkenswert ist, dass diese völlig mit Kraftzug ausgerüstet ist. Der Rückstand in der Organisation der Artillerie hat seinen Grund in dem teilweise noch bestehenden Mangel an artilleriestischem Gerät. Dieser wird durch die zzzz angestregte Tätigkeit der heimischen Rüstungsindustrie und durch die Unterstützung von sei- ten Frankreichs in absehbarer Zeit behoben sein. Auffallend ist die Stärke der Kavallerie, die im Laufe der nächsten vier Jahre auf 5 Kav.-Div. gebracht werden soll. Die Eigen- art möglicher Kriegsschauplätze - die polnisch-norddeutsche Tiefebene, die Niederungen der Donau und Theiss - die minderwertige Bewaffnung der Heere der Nachbarstaaten und die Erfolge grösserer Kavalleriekörper in den polnisch-russischen Kämpfen mögen hierfür mitbestimmend gewesen sein. Der Aufbau der Luftstreitkräfte und Kraftfahrtruppen auf einer schon im Frieden zahlenmässig starken Grundlage entspricht neuzeitlichen Forderungen. Auch hier werden die Mängel der tech- nischen Ausrüstung mit französischer Hilfe in nicht zu langer Zeit ausgeglichen sein. Vermutliche Verteilung des Friedensheeres. Anlage 1. I. Korps Prag J.D. 1 Prag } Nordwestböhmen J.D. 2 Pilsen } J.D. 3 Prag ? II. Korps Leitmeritz J.D. 3 Leitmeritz } Nordböhmern J.D. 4 Königgrätz { III. Korps Brünn J.D. 5 Budweis } Südböhmen J.D. 6 Brünn } J.D. 7 Olmütz } Mähren J.D. 8 Troppau ? ( Schlesien IV. Korps Kaschau J.D. 9 Pressburg } Slowakei J.D.10 Besztercze- bannya? ( Karpatho- J.D.11 Kaschau } Ruthenien J.D.12 Ungvar } Ersatz des Friedensheeres. Am 12. Oktober rückten die für das Friedensheer bestimmten Rekruten bei ihren Truppenteilen ein. Auf Grund des Wehrgesetzes werden zur aktiven Dienstleistung im Jahr 1920 herangezogen: A. Fteiwillige, - 8 - B. Die ausgehobenen Angehörigen der drei stellungspflichti- gen Jahrgänge 1900, 1899, 1898 und zwar a) jene des Jahrganges 1900 auf die Dauer von 2 Jahren b) jene des Jahrganges 1899: 1. falls ihr schon geleisteter aktiven Dienst ein Jahr nicht übersteigt, auf 14 Monate, 2. sonst auf ein Jahr, c) jene des Jahrganges 1898 auf 1 Jahr aber nur, falls ihr schon geleisteter aktiver Dienst 1 Jahr nicht übersteigt. C. Falls hierdurch der Friedensstand nicht erreicht wird, ausnahmsweise Angehörige des Jahrganges 1897 oder älterer Jahr- gänge bis 1892 einschliesslich, falls ihr schon geleisteter ak- tiver Dienst 6 Monate nicht übersteigt. Der Zahl nach sind die drei Jahrgänge 1900, 1899, 1898 im Friedensheer ziemlich gleichmässig verteilt, vor dem 12.10. war schon ein Teil dieser Jahrgänge als landsturmpflichtig einberufen worden. Jahrgang 1900 am 12.10. eingestellt 30 000, vor 13.10. einge- stellt 18 000 (unausgebildet) (ausgebildet) Jahrgang 1899 " 18 000 " 33 000 " 1898 " 6 000 " 44 000 Die Zahl der gesetzlich zum aktiven Dienst noch verpflichteten Legionäre soll etwa 18 000 betragen. Darüber hinaus dient eine Anzahl freiwillig im Heere weiter. Der Rest ist entlassen. Demobilmachung. Die Entlassung der letzten über den Rahmen des Friedens- heeres hinaus noch mobilen Jahrgänge 1896 und 1897 soll Ende Febru- ar 1921 beendet sein. Erst zu diesem Zeitpunkt, der mit der Been- digung der Rekrutenausbildung des Friedensheeres zusammenfällt, ist die Demobilmachung endgültig abgeschlossen. Stärke. Eine 200 000 Mann sich nährende Heerestärke wird auch für die nächste Zeit anzunehmen sein. Die Überschreitung der planmässigen Friedensstärke - 150 000 Mann (8090 Offiziere, 141 910 Unteroffiziere und Mann- schaften, 30 543 Pferde) - ist dadurch begründet, dass die Demo- bilmachung noch nicht beendet ist, ein Teil der aus dem fernen Osten eingetroffenen Legionäre nicht entlassen wurde, der Stand an Offizieren (12 000 ) und Unteroffizieren erhöht bleibt und die Abwicklungsstellen aufzulösender Verbände noch bestehen. Das Zahlenverhältnis der Nationalitäten im Herr soll anfangs Dezember folgendes gewesen sein: Tschechen und Slowaken 110 000 Mann 59% Ruthenen 6 000 " 3% Polen 4 000 " 2% Deutsche 56 000 " 28% Magyaren 15 000 " 8% 181 000 Mann LEGIONAERE . Am 13.November landete der letzte aus Wladiwostok anbeför- derte Transport der russischen Legionäre in Tiest. Damit ist das tschechische Auslandsheer in seiner Gesamtheit in die Heimat zu- rückgekehrt. 53 000 russische Legionäre wurden aus dem fernen Osten zurückbefördert, gleich hoch, wenn nicht höher, darf die Zahl der französischen und italienischen Legionäre angenommen wer- den. -9- Die Rückkehr der Legionäre aus Frankreich, Italien und dem Balkan begann schon im November 1918 und setzte sich weit in das Jahr 1919 fort, der Rücktransport der russischen Legionäre aus Ostasien begann im Juli 1919. Mit dem Jahr 1920 wurde die aufbauende Arbeit für das neue Friedensheer auf der Grundlage der Verschmelzung der Legions- und Heimattruppen eingeleitet. Diese Organisationsarbeit ging unter Wahrung der Vorrechte der Legionäre vor sich. Diese sollten den Kern des Heeres bilden, auf die die Tradition der neuen, nationalen Armee zurückgeführt werden. Die Disziplin der französischen Legionäre wurde noch im Jahre 1919 hervorgehoben. Allmählich machte sich ein Gegensatz zwischen den russischen und übrigen Legionären fühlbar. Die russischen Legionäre, noch mehr als die übrigen auf Wahrung ihrer Sonderrecht bedacht durch den langen Aufenthalt in Sibirien in der Disziplin gelockert und scheinbar teilweise auch bolschewistisch beeinflusst, waren nicht unbedingt mehr in der Hand ihrer Führer. Gewerkschaftliche Organisationen, die schon in Asien sich gebildet hatten, stellten den Zusammenhang auch mit den entlassenen Legionären her und übernahmen die Verfolgung der Sonderbestrebungen der Legionäre in der Armee. Die Tätigkeit dieser Bünde griff auch auf das innerpolitische Leben über und suchte dieses in national-chauvinistischem Sinne zu beeinflussen, sehr zum Schaden der Disziplin des Heeres und des gedeihlichen Zusammenlebens der Nationalitäten im Staate. Die Wahl von vier Vertretern der Legionäre ins Parlament, die diesen zugestanden worden war, steht in den nächsten Monaten noch bevor. FRAZÖSISCHE MILITÄRMISSION. Eine Anzahl Offiziere der französischen Militärmission darunter mehrere Generale, die Infanterie-Divisionen kommandieren, scheiden nach Ablauf ihrer Vertragspflicht in der nächsten Zeit aus dem tschecho-slowakischen Heer aus. Auch der Chef des Generalstabes, General Pelle, tritt von seiner Stellung zurück und soll nach Pressenachrichten zum französischen Oberkommissar in Konstantinopel ausersehen sein. Seine Aufgabe, Organisation des Friedensheeres und Vorbereitung der Landesverteidigung, ist im grossen Rahmen beendet. INNERER ZUSTAND. Bemerkenswert sind in den letzten Monaten drei Erscheinungen: Die Musterung der Rekruten im deutschen Sprachgebiet und in der Slowakei stiess an manchen Orten auf Widerstand, der mit Gewalt gebrochen werden musste. Viele deutsche Wehrpflichtige entzogen sich der Stellung durch die Flucht über die Grenze. Ein Putsch der Legionäre am Nationaltag - 28.Oktober - in mehreren Städten Deutschböhmens begann mit dem Sturz deutscher Denkmäler und endete mit rohen Gewalttätigkeiten gegen die deutsche Bevölkerung. Diese Ausschreitungen pflanzten sich auf Prag fort und führten zu einem plötzlichen, heftigen Aufflammen der nationalen Leidenschaft und Zusammenstösse zwischen Tschechen und Deutschen. Die Bewegung nahm in kurzem aber eine Richtung an, die dem Bestand der Regierung und des Staates gefährlich zu werden drohte. Ein Einlenken von beiden Seiten setzte der Bewegung ein Ziel. Über 200 Vertreter der Legionärgewerkschaft tagten Ende November in Prag. Die Entschließungen und Forderungen dieser Tagung in politischer und militärischer Beziehung stehen auf dem Boden des radikalen Sozialismus. Diese Erscheinung, wenn sie auch nicht zu verallgemeinern sind, deuten darauf, dass die nationalen Gegensätze im Heer ungehindert weiterleben und dass Staatsautorität und militärische Kommandogewalt gegenüber den Legionären nur schwer sich durchzusetzen vermögen. Die völlig freie politische Betätigung der Armee, die seiner- - 10 - zeit von der Regierung bewusst zur Beeinflussung der Wahlen in ihrem Sinne ausgenutzt worden war, hat schädlich auf den Geist des Heeres gewirkt. Die militärische Leitung hat das er- kannt und ist entschlossen, das Wahlrecht der Soldaten aufzuheben. Eine unverlässige Haltung der Truppe während der kommunisti- schen Unruhen in der ersten Dezemberhälfte wurde nicht bekannt. Politisches. INNERE POLITIK. Soziale Bewegung. Die soziale Bewegung findet eine breite Grundlage, da mehr als die Hälfte der Bevölkerung mit Industrie, Handel und Gewerbe beschäftigt ist. Die Frage der III. Internationale führte zur Spaltung der sozialdemokratischen Partei. Innerhalb der tschechischen Sozialdemokraten zeigte eine Mehr- heit Neigung zum Anschluss an die III. Internationale. Trotzdem kam es nicht zu einer scharfen Trennung, nachdem eine kleine, aber rührige kommunistische Partei abgesplittert war. Die deutsche Sozialdemokratie lehnte die III. Internatio- nale mit Mehrheit ab. Die Spannung zwischen tschechischen Sozialdemokraten und Kommu- nisten führte in der ersten Dezemberhälfte zu einem gewaltsamen Zusammenstoss in Prag und zu dem Versuch der Kommunisten, den Ge- neralstreik auszurufen. Örtliche Unruhen pflanzten sich von Prag nach dem Kohlendistrikt von Kladno, dem Hauptsitz der Kommunisten, und einigen anderen Industriebezirken. Die verstärkte Haltung der weitaus grossen Mehrzahl der Arbeiter unterstützte die Regierung in der Aufrechterhaltung der Ordnung. Die Regierung griff energisch durch. Der Versuch der Kommunisten scheiterte. Nationale Gegensätze. Der Zustand innerer Unruhe in der SLOWAKEI ist unverändert. Die Spannung mit Ungarn und der dadurch hervorgerufenen halbe Kriegszustand tragen dazu bei, noch mehr aber die Unzufriedenheit eines grossen Teiles des plowakischen Volkes mit den tschechischen Regierungsme- thoden. Es ist fraglich, ob die Tschechen auf die Dauer mit dem Aus- nahmezustand regieren können. Trotz der gespnten inneren Lage der Slowakei und der dadurch bolschewistische und magyarische Propaganda gerührten Losreissungsbestrebungen erscheint aber ein Ausgleich zwi- schen Tschechen und Slowaken möglich. Die Gemeinschaft der Rasse und des Sprachstammes können die Grundlage dafür bilden. Schärfer kam der Gegensatz zwischen DEUTSCHEN und Tschechen zum Ausdruck. Anlass war ein Legionärputsch in deutschen Städten Nord- böhmens am 28.Oktober. Er hatte zur Folge, dass der Völkerstreit wie im alten Oesterreich aufs heftigste entbrannte. Bei Beurteilung der deutschen Frage in der Tschechoslowakei ist zu bedenken: Die völkische Überlegenheit der Tschechen mit Ein- rechnung der Slowaken ist nicht sehr gross - 6½ Millionen gegen nahe- zu 4 Millionen. Das deutsche Sprachgebiet bildet eine geschlossene Sprach- und Kultureinheit, die das tschechische Siedlungsgebiet in einem brei- ten Streifen zangenförmig umschliesst. Das deutsche Sprachgebiet ist das an Erzeugnissen reichste Ge- biet des tschechoslowakischen Staates, die Textil- und Schwerindu- strie dieses Gebietes nahm in der alten österreich.-ung.Monarchie weit aus die erste Stelle ein. Andererseits bilden das deutsche und tschechische Sprachgebiet in ihrer Gesamtheit von natürlichen Grenzen umschlossen, eine geo- graphische und wirtschaftliche Einheit. Der tschechoslowakische Staat ist ohne das deutsche Sprachge- biet lebensunfähig. Der Ausgleich zwischen Deutschen und Tschechen ist zu einem Lebensproblem dieses Staates geworden. -- 11 -- AEUSSERE POLITIK. Im Verhältnis zu den Nachbarstaaten trat keine wesentliche Aenderung ein. Bemerkenswert ist der Abschluss eine Wirtschaftsvertrages mit DEUTSCHLAND. Die Lösung der Tschechischen Frage durch die Botschafterkonfe- renz wird von POLEN und Tschechen nicht als endgültig betrachtet. Eine bedrohliche Spannung trat wegen dieser Frage zwischen Tscbe- chen und Polen nicht ein. Das politische Interesse für RUSSLAND ist gross. Neben einer sehr rührigen Sowjetvertretung unter Gillerson befand sich in Prag eine Hauptwerbezentrale Wrangels. Kerenski hielt mit den russischen Sozialrevolutionären (Gegner der Bolschewisten) eine Tagung, in der über die Einheitsfront aller russischen Emigranten beraten wur- de. Die auf Einladung der Sowjets nach Russland entsandten Ver- treter der tschechischen Gewerkschaften brachten den gleichen un- günstigen Bericht über die innere Lage Sowjetrusslands wie die Ver- treter der deutschen U.S.P. Ein von Sowjetrussland der Prager Re- gierung angebotener Geheimvertrag gegen Polen wurde abgelehnt. WIRTSCHAFTSLEBEN. Staatshaushals 1921. Der Voranschlag des Staatshaushaltes für 1921 schliesst rech- nungsmässig ohne Fehlbetrag ab. (1920: 2½ Milliarden Kr., 1919 : 4 Milliarden Kr. Fehlbetrag.) Ausgaben: Einnahmen: ordentliche 9172 Millionen Kr. ordentliche 12057 Mil.Kr ausserordentliche 4932 " " ausserordentliche 2050 " Kr 14 104 Millionen Kr. 14107 MillKr Dazu kommen staatliche Investierungen im Betrage von 3053 Millionen Kr. Diese enthalten hauptsächlich Ausgaben für Bahnbau- ten und rollendes Material. Die Deckung von Investierungen ist durch Aufnahme von Krediten beabsichtigt. Diese Investierungen können als Verschleierung eines Fehlbetrages aufgefasst werden. Heereshaushalt 1921. ordentliche Ausgaben 1257,- Mill. Kr. ausserordentliche Ausgaben 1111,- " " Gesamtausgaben 2368.- Mill.Kro. ausserdem: Militärpensionen 64,9 Mill.Kr. Sushilfen für Pensionäre 25,9 " " Einzelheiten des Heereshaushaltes: Personalbezüge 524,49 Mill.Kr. Unterbringung 31,19 " " Naturalienbezug 644,- " " Remonten u. Fuhrwesen 64,9 " " - 12 - Artillerie 388,- Mill. Kr. Bauwesen u.Transport 184,1 " " darunter; Marine 14,2 Mill.Kr. Luftschiffahrt 68,5 " " Kraftfahrwesen 57,- " " Bekleidung 306,8 Mill. Kr. Sanitätswesen 90,- " " Allg.Auslagen 111,46 " " darunter: Waffenfabrik 27,5 Mill. Kr. Brünn Kohlenförderung. Steinkohle Braunkohle im ganzen 1913: 14,3 Mill.t 23 Mill t 37,3 mill. t 1919: 10,4 Mill.t 17,5 Mill. t 27,9 Mill. t Der Rückgang der Gesamtkohlenförderung beträgt 25%. - 13 - OESTERREICH. Militärisches. Vermindерung der Wehrmacht. Die Verminderung der durch den Friedensvertrag zugebildeten Wehrmacht wurde an zwei Stelleneerwogen. Die Reparations-Kommission trat dieser Möglichkeit aus finanziellen Gründen näher, die christlich soziale Partei aus politischen Gründen. Auf die durch den Antrag von St.Germain festgesetzten Höchststärke von 30 000 Mann sollte verzichtet und die Reichswehr auf die gegenwärtige, erheblich unter dieser Zahl liegende, tatsächliche Stärke beschränkt werden. Dafür würde die Verstärkung der bisher verlässigen Polizei und Gendarmerie auf Kosten der unbeweglichen, unverlässigen und politisch einseitig gerichteten sozialdemokratischen Wehrmacht ins Auge gefasst. Dieser Plan stösst auf heftigen Widerstand der sozialdemokratischen Partei, die die Wehrmacht als ihre eigene Schöpfung bezeichnet. Aussicht auf seine Verwirklichung besteht nur, wenn die gegenwärtige Regierung sich eine genügend starke Stellung erringen kann. Ein Zwang zum Abbau der Wehrmacht wurde seitens der Entente nicht direkt ausgeübt, wohl aber wies die Reparationskommission auf Ersparnisse im Heereshaushalt hin. Nach Pressemeldung besteht in Tirol Neigung zur Einführung einer Miliz in Anlehnung an das traditionelle Standeschützensystem. Staatsamt für Heerwesen. Das Staatsamt für Heerwesen wurde dem Ministerium des Innern unterstellt, der bisherige militärische Leiter dieses Amtes, Oberst Körner, provisorisch mit der Führung der Geschäfte des Staatssekretärs für Heerwesen beauftragt. Bewaffnete Organisationen ausserhalb des Heeres. Die Bildung von HEIMWEHREN hat in allen Ländern Fortschritte gemacht. Diesen gegenüber ist auch ein Anwachsen der Arbeiterorganisationen eingetreten. Politisches. INNERE POLITIK. Verfassung. Aus dem Ringen der beiden grossen Parteien, der christlich-sozialen und sozialdemokratischen, dem der Gegensatz Bundesstaat - Einheitsstaat entspricht, ging eine rein bundesstaatliche Verfassung hervor. Bund und Länder sind gleichberechtigt. Der Nationalrat (bisher Nationalversammlung) hat weitergehende Befugnisse als der deutsche Reichstag. Er kann sich nur selbst auflösen. Er oder sein Hauptausschuss bestellt, wie in England, die Regierung. Der Bundesrat, entsprechend dem deutschen Reichsrat, ist nicht eine Vertretung der Landesregierungen, sondern der Länder selbst. Er geht durch Wahl aus den Landtagen der einzelnen Länder hervor. Der Bundespräsident wird vom Nationalrat und Bundesrat, die zur Bundesversammlung zusammentreten, gewählt. Sein Wirkungskreis ist stark entpolitisert. Er besitzt weder den Oberbefehl noch Verfügungsgewalt über die Wehrmacht. Über das Heer verfügt der Nationalrat. Das einfache, gleichartige, einheitlich bevölkerte und ausser Wien überwiegend agrarische Staatswesen Österreichs hätte die gesunde Grundlage für einen Einheitsstaat geben können. Der bundesstaatliche Apparat, wie er geschaffen wurde, ist kostspielig und schwerfällig. Das Verfassungswerk ist noch unvollendet. Das Problem der exzentrisch gelegenen, industriellen Bundeshauptstadt Wien mit 1/3 der Gesamtbevölkerung des Staates wurde wirtschaftlich und steuerpolitisch - 14 - nicht gelöst. Kultur- und Verwaltungsfragen sowie die finanzielle Auseinandersetzung zwischen Bund und Ländern wurden dem neuen Parla- ment überlassen. Wie stark die gegen den Einheitsstaat wirkenden Kräfte sind, beweist die Annahme der neuen Bundesverfassung durch den Landtag von Oesterreich mit dem Vorbehalt: "Solange Oesterreich als Bundes- staat vereinigt und ein lebensfähiges Staatsgebilde bleibt", und der Antrag Vorarlbergs beim Völkerbund auf Anschluss an die Schweiz. Wahlen zum Nationalrat. Die Wahlen vom 16.Oktober auf Grund der neuen Verfassung erga- ben einen kleinen Rück nach rechts und einen völligen Misserfolg der Kommunisten. Die Regierungsbildung stiess auf Schwierigkeiten, da die Sozial- demokraten einer Koalitionsregierung sich versagten und in Opposition traten, die bürgerlichen Parteien über keine tragfähige Mehrheit ver- fügten. Schliesslich kam ein Beamtenministerium mit christlich-sozi- alem Einschlag unter dem christlich-sozialen Bundeskanzler Dr.Mayr zustande. Die Wahl des Bundespräsidenten stiess auf gleiche Schwierigkei- ten. Aus ihr ging ein ausserhalb der Parteien stehender Sozialpoliti- ker, Dr. Hainisch, hervor. Soziale Bewegung. Die Spaltung der Sozialdemokratie für und gegen die III. Inter- nationale vollzog sich in Ruhe. Die Anhänger der III. Internationale sind erheblich in der Minderheit. AEUSSERE POLITIK. Volksabstimmung in Kärnten. Die Volksabstimmung im Kärntner Abstimmungsgebiet bei und süd- lich Klagenfurt, die wie in Schleswig zonenweise durchgeführt wurde, brachte schon in der ersten, völkisch gemischten Zone die Entschei- dung für Oesterreich, so dass die Abstimmung in der zweiten Zone ent- fiel. Ein Versuch der Südslawen, durch Einmarsch von Truppen in das umstrittene Gebiet unmittelbar nach der Abstimmung eine gewaltsame Lösung herbeizuführen, blieb erfolglos. Oesterreich verzichtete be- wusst auf Anwendung gewaltsamer Gegenmassnahmen. Die Entente vertrat den Standpunkt des Rechtes und veranlasste die Serben zur Zurückzie- hung ihrer Truppen; die Bereitstellung italienischer Truppen an der Alpengrenze mag dazu beigetragen haben. Anschlussfrage. Die von Oesterreich beantragte Aufnahme in den Völkerbund ist gesichert. Die letzte Tat der verfassungsgebenden Nationalversammlung war die Annahme eines Gesetzentwurfes, dass innerhalb 6 Monaten vom 1.10. 20. ab eine Volksabstimmung über den Anschluss an Deutschland statt- zufinden hat. WIRTSCHAFTSLEBEN. Finanzkrise. Die finanziellen Mittel des Staates sind nahezu erschöpft.Sie reichen nicht aus,um das Brotgetreide für Hanuar und Februar 1921 zu beschaffen. Der Fehlbetrag des Staatshaushaltes für 1920/21 wurde im Okto- ber auf 12½ Milliarden Kr., zwei Monate später vom Finanzminister der neuen Regierung auf mehr als 25 Milliarden Kr. veranschlagt. Die Staatsschulden betrugen am 30. Juni 1920 59 Milliarden Kr. Mit einer Erhöhung auf 100 Milliarden bis zum Ende des Finanz- jahres wird gerechnet. - 15 - Ernährungskrise. Das Brotgetreide für Januar 1921 war anfangs Dezember nicht vorhanden. Die Verpfändung der staatlichen Gebelinsammlungen, um 60 000 t Getreide zu erhalten, wurde für den äussersten Notfall geplant. Der englische Vorsitzende der Wiener Sektion der Reparations-Kommission hat einen ausführlichen Sanierungsplan der Pariser Kommission vorgelegt. Es wird darin ein ausserordentlich hohes Interesse des internationalen Kapitals an dem Wiederaufbau Oesterreichs ver- ausgabt. Ob diese Annahme zutrifft, ist fraglich. Auch ein etwaiger Abbau der Wehrmacht soll berührt sein. UNGARN. Militärisches. Anlage 1. GLIEDERUNG DES HEERES UND MILITÄRISCHE EINTEILUNG DES LANDES. Das Heer ist in 7 gleichmässig zusammengesetzte Inf.-Div. und 1 Kav.-Div. gegliedert. Das Land ist militärisch in 7 Militär- (Honved-) Distrikte eingeteilt: I. Budapest II. Stuhlweissenburg (Szekesshehervar), III. Steinamanger (Szombathely), IV. Kaposvar, V. Szeged, VI. Miskolcz, VII. Debreczen. Jedem Distrikts-Kommando unterstehen neben der im Distrikt un- tergebrachten Inf.-Div. alle bodenständigen militärischen Rinrich- tungen. Bisher lag in jedem Honved-Distrikt ausser der Inf.-Div. noch eine Reserve-Gendarmerie-Formation (10-12 Bataillone Infanterie). Diese Formationen verschwinden in ihrer jetzigen Gestalt, anscheinend um den Bestimmungen des Vertrages von Trianon entgegenzukommen. Sie sollen zur Auffüllung des Standes der regulären Truppen (Errichtung 4.Komp. bei den Inf.-Batln.) verwendet, zum Teil entlassen, zum Teil in Arbeitsformationen umgewandelt werden. Die Truppen sind im allgemeinen gleichmässig über das Land ver- teilt. Truppenteile mehrerer Divisionen liegen in der Hauptstadt. Stärkere Artillerie ist auf den Truppenübungsplätzen Raysmaskar und Orkény, vermutlich im Wechsel zur Ausbildung, zusammengezogen. Stärke. Ob die bisherige Stärke des Heeres von etwa 130 000 Mann durch Auflösung der Reserve-Gendarmerie-Formationen erheblich vermindert werden wird, ist fraglich. Möglich ist, dass diese Verbände in neuer Gestalt erscheinen. Der Abbau des Heeres auf die durch den Vertrag von Trianon fest- gesetzte Stärke von 35 000 Mann ist für die nächste Zeit wenig wahr- scheinlich, wenigstens so lange nicht, als Frankreich ein Interes- se daran hat, über die militärische Kraft Ungarns für den Fall neuer Verwickelungen mit Sowjetrussland zu verfügen. Politisches. INNERE POLITIK. Die KOENIGSFRAGE ist eng mit der inneren und äusseren Politik - 16 - verknüpft. Drei Richtungen sind zu erkennen: a) Die legitimistische Richtung. Sie betrachtet den ungarischen Thron nicht als erledigt und erklärt für den Fall einer Königswahl nur die des früheren Kaisers Karl für zulässig. Sie hält an der Pragmatischen Sanktion von 1732 fest – Personalunion zwischen Ungarn und den Ländern der ehemaligen österreichischen Reichshälfte – und verkörpert damit den Grundsatz der Wiedererrichtung der habsburgischen Doppelmonarchie. Der von Frankreich gewünschte Donaubund bezweckt das gleiche. b) Die Richtung des nationalen Königtums. Sie hält am Legitimitätsprinzip, d.h. an der Erbfolge des Hauses Habsburg mit der Einschränkung fest, dass der künftige König auf alle Thronansprüche ausserhalb Ungarns verzichten muss. c) Die Richtung der freien Königswahl. Sie ist gegen eine Beschränkung der Wahl auf die Dynastie Habsburg und tritt für einen König aus nationalem Geschlecht ein. Die Zahl der Anhänger der einzelnen Richtungen ist nicht klar zu übersehen. Ob die Kleine Entente die Rückkehr des Kaisers Karl mit Krieg beantworten würde, ist fraglich. Militärische Drohungen sind für diesen Fall zu erwarten. Die Grosse Entente hat seit Februar dieses Jahres keine Stellung zur Königsfrage genommen. Ihre damalige Erklärung, dass die Rückkehr der Habsburger nach Ungarn unerwünscht sei, kann nach den Ereignissen in Griechenland kaum mehr als bindend betrachtet werden. Italien zeigt besonderes Interesse an einer Verständigung mit Ungarn. Dem wirtschaftspolitischen Einfluss Italiens sollen dadurch die Wege gebahnt werden. Die Ratifikation des Vertrages von Trianon durch das Parlament erfolgte am 13. November, nachdem ein Ultimatum der Entente der Verzögerungspolitik der ungarischen Regierung ein Ende gesetzt hatte. Das Ministerium Telecki trat zurück. Der Grund ist zu suchen einerseits in der bedingungslosen Ratifikation des Friedensvertrages. Andererseits bestand in der inneren Politik seit Monaten ein Gegensatz zwischen Regierung und Parlament. Die Regierung duldete, weil ihr der Wille oder die Macht fehlte, eine Nebenregierung von Elementen, die der Armee nahe standen und in die Rechtssicherheit des öffentlichen Lebens gewaltsam eingriffen. Die Mehrheit des Parlaments trat in Opposition, die Bildung von Mittelparteien in liberalem Sinn, die die extremen Richtungen von rechts und links abstossen, ist im Gang. Auch die Stellung zur Königsfrage und Agrarfrage ist auf die Parteibildung von Einfluss. Ein neues Ministerium, wieder unter Telecki, trat Mitte Dezember zusammen. AEUSSERE POLITIK. Die Annäherung FRANKREICHS an Ungarn während der russisch-polnischen Krise im Sommer dieses Jahres folgte eine merkliche Abkühlung, als die Gefahr vorbei war. Weitergehend waren die Absichten der französischen Wirtschaftspolitik. Frankreich suchte sich eine wirtschaftliche Monopolstellung in Ungarn zu schaffen dadurch, dass es das ungarische Eisenbahnnetz in seine wirtschaftliche Gewalt bringen wollte. Am Einspruch Englands scheint dieser wirtschaftliche Plan Frankreichs gescheitert zu sein. Ungarn behält die enge Fühlung mit Frankreich bei. Es erwartet zum mindestens, dass die Erfüllung der militärischen Verpflichtungen des Friedensvertrages mit Duldung Frankreichs sich verzögert, so lange Frankreich einer etwaigen militärischen Unterstützung Ungarn gegen Sowjetrussland zu bedürfen glaubt. Die Annäherung an Polen in der Form wirtschaftspolitischer Verhandlungen wurde weiter gefördert. Auch das liegt in der Richtung der französischen Politik. -17- RUMAENIEN. Militärisches. Demobilmachung. Die Demobilmachung ist nicht nicht beendet. Gegenwärtig stehen unter Waffen die ausgebildeten Jahrgänge 1896, 1897, 1898. Der Jahr- gang 1899 wurde am 1.November eingezogen. Heeresgesetz. Die Thronrede zur Eröffnung der neuen Session des Parlaments im Dezember kündigt die Vorlage eines Gesetzentwurfes über Organisation und Ersatz des Heeres an. Marine. Der zur Reorganisation der Marine berufenen englischen Marine- mission wurde Kommandogewalt über die rumänische Flotte verliehen. Diese Massnahme erregte Misstimmung im rumänischen Offizierkorps. Politisches. SOWJETRUSSLAND. Der von England, Frankreich, Italien und Japan unterzeichnete Vertrag über den Anschluss Bessarabiens an Rumänien wurde von Sow- jetrussland nicht anerkannt, weil die Vereinbarungen ohne Anteilnahme Russland getroffen worden waren. Die Versuche Tschitscherins zu Frie- densverhandlungen mit Rumänen unter Teilnahme der Ukraine zu kommen, zogen sich bisher ergebnislos hin. Für Russland bleibt das wesentliche dass seine Flanke gegen Rumänien gesichert ist. Daher das Bestreben, an dem bestehenden Zustand nicht zu rühren und seine feindliche Ge- sinnung gegen Rumänien zeitweise zu beweisen. GRIECHENLAND. Die rumänische Prinzessin Elisabeth verlobte sich mit dem Kron- prinzen Georg von Griechenland, und Prinz Karol von Rumänien mit Prin- zessin Helene von Griechenland, einer Tochter des Königs Konstantin, ein Zeichen der politischen Annäherung beider Staaten. Suedslavien. Militärisches. Lage in Albanien. Es fanden nur örtliche Kämpfe statt. Aufstand in Kroatien. Trotz scharfen Eingreifens von serbischen Truppen gelang es nicht, der Aufstandsbeewegung völlig Herr zu werden. Kroatische Deser- teure schlossen sich zu Freikorps, zu sogenannten grünen Kadern, zu- sammen und unterstützten die Bauern in ihrem Kampf gegen die serbi- schen Truppen. Einfall in das Kärntner Abstimmungsgebiet. Nachdem die Abstimmung in Kärnten ungünstig für Südslavien ausge- fallen war, fielen Mitte Oktober südslavische Bataillone auf Weisung - 18 - der Landesregierung Laibach und ohne Wissen der Regierung in Bel- grad in das Gebiet ein. Auf Vorstellung der Ententemächte in Belgrad wurden diese Truppen zurückgezogen. Besetzung des im Friedensvertrag von Neuilly von Bulgarien abgetretenen Gebietes. richti Ohne vorherige Benachrichtigung Bulgariens besetzten die Südslaven Anfang November die ihnen im Friedensvertrag von Neuilly zugewiese- nen Grenzgebiete von Zaribrod, Bosileograd und Strumitza. Gliederung der Armee. Anlage 1. Gliederung der Armee nach dem Stand vom November siehe Anlage zu Südslavien. Die Bezeichnung der südslavischen Divisionen mit Nummern scheint nur vorübergehend gewesen zu sein. Gliederung bei der Mobilmachung. Die Mobilmachung der südslavischen Armee ist ebenso wie früher bei der serbischen Armee in der Weise gedacht, dass jede Friedens- division zwei weitere Divisionen, je 1 Div. II. und III. Aufgebots, aufstellt. Vorerst ist allerdings im Mobilmachungsfall wegen Mangel an Waffen und Ausrüstung nur mit Aufstellung der Divisionen II. Auf- gebots zu rechnen. Zur Führung der Divisionen II. und III. Aufgebots sind 2 bei den Friedensdivisionen vorgesehene Brigadegenerale ge- dacht, von denen bis jetzt nur einer vorhanden ist. Ausstattung der Infanterie mit M.-G. und Inf.-Geschützen. Jedes Inf.-Battl. ist mit einer M.G.-Abt. und 1 Inf.-Gesch.Abt. und jeder Inf.-Zug mit einem 1.M.G. ausgestattet. Bildung einer Grenztruppe. Die Bildung einer Grenztruppe ist angeordnet. Die Aufgabe die- ser neuen Formation ist militärische Sicherung der Landesgrenzen, Spi- onageabwehr, Unterstützung des Gendarmerie- und Finanzdienstes. Die Grenztruppe bildet einen Bestandteil des Heeres. Nur in Fragen des Zolldienstes bekommt sie Anweisung vom Finanzministerium. Sie glie- dert sich in Abschnitte, die Regimentern, und in Unterabschnitte, die Bataillonen entsprechen. An der Spitze steht ein Div.Kdr. Die Offizie- re ergänzen sich aus dem aktiven Offizierskorps und die Mannschaften aus Freiwilligen. Die Mannschaften müssen sich zu dreijähriger Dienst- zeit verpflichten, haben aber sonst keine weiteren Verpflichtungen zu aktivem Heeresdienst. Rekruteneinstellungen. Die Rekruteneinstellungen bei der Kavallerie und Artillerie erfolgen im Januar und bei der Infanterie im Februar n.J. INNERE POLITIK. Die Parlamentswahlen Ende November brachten den in erster Linie zentralistisch gesinnten Parteien, den Demokraten und Altra- dikalen, nicht die erhoffte absolute Mehrheit. Der vorliegende Ver- fassungsentwurf des südslavischen Staates, der die Verwaltung rein zentralistisch durchführen will und der die Abschaffung der einzel- nen Landtage und Landesregierungen vorsieht, hat somit jetzt wenig Aussicht auf Annahme, zumal die Altradikalen nicht abgeneigt sind, dem Föderalismus einige Zugeständnisse zu machen. Die kroatische Bauernpartei, die auf Errichtung einer selbstständigen kroatischen Republik hinarbeitet, erzielte grosse Erfolge. Auch die kommunistische Partei brachte es auch zu ansehnlichen Erfolgen. Sie erhielt etwa 143 aller Sitze. Die kommunistische Partei in Südslavien ist bisher jedoch noch nicht mit dem Terror aufgetreten wie in andern Ländern. Sie ergänzt sich zum Teil nicht nur aus Besitzlosen, sondern aus be- - 19 - sitzenden Klassen, die mit den bestehenden Verhältnissen unzufrieden sind. Montenegro setzt seine Bemühungen fort seine Selbständigkeit zurückzuerohalten. Sein Antrag, in den Völkerbund aufgenommen zu werden, ist allerdings abgelehnt. WIRTSCHAFTSLEBEN. Die Slovenen und Kroaten haben allein die wirtschaftlichen Folgen der südslavischen Zugeständnisse an Italien zu tragen. Durch die Aufgabe von Fiume werden Slovenen und Kroaten ihres natür- lichen Ausganges zum Meer beraubt. Bewusst sucht überdies die Regierung in Belgrad den wirtschaftlichen Schwerpunkt des Landes nach Süden zu verschieben. Dies kommt deutlich zum Ausdruck in dem Projekt der für Südslavien lebenswichtigen Donau- Adriabahn, die von Belgrad nach Cattaro in Aussicht genommen ist. BULGARIEN. Militärisches. Neuordnung des Heeres. Das Heer wurde bis zum 1. Dezember auf den Stand zurückgeführt, wie er im Friedensvertrag von Neuilly vorgeschrieben ist (8 Inf.-Rgt., 5 Kav.-Rgt., 5 Feldartl.Abt. und 4 Pionier Batl. mit zusammen 20 000 Mann). Auf Antrag wurde Bulgarien von der internationalen Ueberwa- chungskommission gestattet, über diese Zahl hinaus weitere 697 Offi- ziere vorläufig noch im Heer zu belassen, um den Uebergang der Offi- ziere in andere Berufe zu erleichtern. Die Regierung bemüht sich über- dies eifrig, die Offiziere in andern Berufen unterzubringen, u.a. wurden den ehemaligen Offizieren Vergünstigungen beim Studium auf der Universität zuteil. Die Auswahl der Offiziere bis auf die höheren Offiziere für das neue Heer erfolgte durch das Los. Ein im Oktober vom Kriegsministerium erlassener Aufruf zum freiwilligen Eintritt in die Armee gemäss Friedensbedingungen hatte geringen Erfolg. Neuordnung der Gendarmerie. Die Umbildung der Gendarmerie auf den im Friedensvertrag von Neuilly vorgesehenen Stand (13 Grenzschutzkompanien und 14 Gen- darmerie-Batl. mit zusammen 13 000 Mann) ist noch nicht durchgeführt. Die Zahl der Formationen und die Gesamtstärke bleibt noch unter dem Stand von 13 000 Mann. Zur Ausbildung der noch fehlenden Gendarmen sollen in Kürze Schulen eingerichtet werden. Arbeitspflicht in Bulgarien. Zum Leiter des in Bulgarien gesetzlich eingeführten allgemeinen Arbeitsdienstes wurde eine ehemaliger General Rousseff ernannt. Seit Oktober fanden Einberufungen von Arbeitsdienstpflichtigen in grösser- rer Zahl statt. Die nach dem 1.Oktober 1920 in die Heimat zurückgekehr- ten Kriegsgefangenen wurden von der Arbeitspflicht befreit. Gegen die Absicht Bulgariens, die Arbeitsdienstpflichtigen in Arbeiterbataillo- ne zu organisieren, erhob der Botschafterrat am 10.Dezember Einspruch, da dies eine Verletzung des Friedensvertrages sei. Neuer Generalstäbschef. An Stelle des Obersten Midileff ist Oberst Nojkoff zum Gene- ralstäbschef der Armee ernannt worden. Anklage gegen bulgarische Heerführer. Die Regierung entschloss sich, mehrere angesehene bulgarische Heerführer wegen Verschuldens an dem unglücklichen Ausgang des Krieges unter Anklage zu stellen. - 20 - Verzicht des Feindbundes auf Auslieferung von sogenannten Kriegsverbrechern. Der Feindbund nahm sein Ersuchen auf Auslieferung von sogenannten Kriegsverbrechern an südslavische und griechische Gerichte zurück. Schaffung der Stelle eines bürgerlichen Generalsekretärs im Kriegsministerium. Neben dem wär bürgerlichen Kriegsminister wurde auch noch die Stelle eines Bürgerlichen Generalsekretärs im Kriegsministerium geschaffen. Ausgaben für das Heer. Für das Finanzjahr 1920/21 betragen die Ausgaben für das Heer 538,1 Mill. Lewa, eine Summe, die etwas höher ist als ein Sechstel der Gesamtstaatsausgaben. Politisches. INNERE POLITIK. Die Regierung Stambulinski versuchte die breiten Massen des Volkes durch Verbesserung ihrer sozialen Stellung für sich zu gewinnen. Ein Agrargesetz will durch Beschränkung des Grundbesitzes auf 30 Hektar vielen die Möglichkeit des Länderwerbs geben. Ein Gesetznüber Enteignung der großen Gebäude in den Städten soll dem Staat die Möglichkeit geben, seinen Wohlfahrtsaufgaben in vollem Masse nachzukommen. Gesetze über scharfe Besteuerung des Besitzes stehen in Aussicht. AUSSEERE POLITIK. Ministerpräsident Stambulinski befindet sich zurzeit auf einer Reise zu den Hauptstädten der grossen und kleinen Entente. Bei der grossen Entente bewirbt sich Stambulinski um finanzielle Unterstützung und bei der kleinen Entente um den Eintritt in diesen Bund. Der Antrag Bulgariens auf den Eintritt in den Völkerbund ist genehmigt worden. WIRTSCHAFTSLEBEN. Ein Rückgang der Preise macht sich bereits auf, den verschiedensten Gebieten bemerkbar. Die langsam sich bessernnde Wirtschaftslage kommt auch in einen Steigen der bulgarischen Devise zum Ausdruck. GRIECHENLAND. Militärisches. Verteilung der griechischen Kräfte. Unter den Fahnen steht noch immer ein Heer von annähernd 200 000 Mann. Diese Kräfte verteilen sich wie folgt: In Kleinasien 7 Div.mit zusammen rd.100 000 Mann " Thrazien 2-3 " " " " 25 000 " " Südabbanien 1 " " " " 8 000 " " Mazedonien 2-3 " " " " 18 000 " " Altgriechenland 3-4 " " " " 30 000 " - 21 - Lage in Kleinasien. Seit dem letzten Vierteljahrsbericht waren Fortschritte der Griechen auf kleinasiatischem Boden nicht mehr zu verzeichnen. Nur kleinere örtliche Kämpfe fanden statt. Seit dem Stillstand der Operationen verschlechterte sich die Stimmung der Truppen. Nicht unerhebliche Meutereien fanden insbesondere bei Truppen im rückwärtigen Gebiet statt. Die Fronttruppen erwiesen sich im allgemeinen als noch zuverlässig. Bei den Parlamentswahlen, an denen das Heer auch teilnahm, kam die Kriegsmüdigkeit offen zum Ausdruck. Trotzdem die Smyrna-Armee mehr noch als andere griechische Truppenteile stark mit Venizelisten durchsetzt und eine Beeinflussung in venize-listischem Sinne durch offene Abgabe der Stimmzettel sichergestellt war, stimmten vier Fünftel dieser Armee gegen Venizelos. Nach dem Sturze von Venizelos verpflichtete sich das neue Kabinett Rhallis zu einer baldigen Demobilmachung, um dem auch vom ganzen Volk gehetzten Wunsch nach Beendigung der kriegerischen Handlungen nachzukommen. Die Demobilmachung würde eine starke Herabsetzung der Smyrna-Armee zur Folge haben. Ob diese verminderten Kräfte auch nur die im Friedensvertrage von Sevres Griechenland zugesprochenen Smyrna-Zone halten können, erscheint zweifelhaft. Entlassung der venizelistischen Generäle und Wiedereinstellung der Anhänger Konstantins in die Armee. Kurz nach Bildung des Kabinetts Rhallis wurden die in höheren Kommandostellen befindlichen Anhänger von Venizelos ihrer Stellung enthoben, wie z.B. die Oberkommandierenden in Kleinasien und Thrakien. Ersterer wurde durch General Papulos ersetzt. 8 Generale und über 1200 Offiziere, die seinerzeit von Venizelos wegen ihrer Treue zu Konstantin entlassen worden waren, wurden wieder eingestellt. Neuer Kriegsminister. Im Kabinett Rhallis übernahm Gunaris, ein Nichtmilitär, das Kriegsministerium. Politisches. INNERE POLITIK. Bei den Parlamentswahlen im November erlitt Venizelos eine vernichtende Niederlage und musste die Regierung an das aus den bisherigen Oppositionsparteien gebildete Kabinett Rhallis abtreten. Die von neuen Kabinetts veranstaltete Volksabstimmung über die Rückberufung von König Konstantin ergab eine überwältigende Mehrheit für ihn. Konstantin kehrte am 19.12. nach Athen zurück. WIRTSCHAFTSLEBEN. Die veränderte politische Lage wirkt auch unmittelbar auf das Wirtschaftsleben zurück. England und Frankreich kündigten Griechenland die ihm zur Durchführung seiner kleinasiatischen Aufgabe gewährten Zuschüsse. Die griechischen Finanzen erleiden hierdurch eine erhebliche Verschlechterung. Gliederung der südslavischen Armee. Anlage zu Südslawien Stand vom November 1920. 1. Armee. Sumadja Div. Drina Div. Timok Div. Theiss Div. Donau Div. J.R. 4 J.R. 5. J.R. 9. J.R. 7 J.R. 2. J.R.12. J.R. 6. J.R. 14. J.R. 33. J.R. 8. J.R.19. J.R. 17. J.R. 20. J.R. 34. J.R. 18. 2. Armee. Ceta Div. Adriat.Div. Vrbas Div. Bosni.Div. J.R. 28. J.R. 11. J.R. 43. J.R. 10. J.R. 29. J.R. 13. J.R. 44. J.R. 15. J.R. 38. J.R. 32. J.R. 47. J.R. 45. 3. Armee. Bitolj.Div. Vardar Div. Kosovo Div. Morava Div. J.R. 25. J.R. 21. J.R. 23. J.R. 1. J.R. 26. J.R. 22. J.R. 30. J.R. 3. J.R. 27. J.R. 24. J.R. 31. J.R. 16. 4. Armee. Essey. Div. Save Div. Drau Div. J.R. 40. J.R. 35. J.R. 39. J.R. 42. J.R. 36. J.R. 41. J.R. 48. J.R. 37. J.R. 46. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇН БЮ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 119 СХІДНА ПОЛІТИКА БОЛЬШЕВИКІВ. 1. Умова з турецькими націоналістами. 2. Східні клуби. 3. Інструкція для пропаганди на Азіатському фронті. 4. Доклад комісара Еліави. I. Умова з турецькими націоналістами. З уповноваження Ради Народних Комісарів Радянської Російської федеративної Республіки особливо-уповноважений по справам близького Сходу – Радек і з уповноваження Уряду Турецького великого національного зібрання в Ангорі, народний комісар закордонних справ Ахмет Мухтар зобов'язались : 1.) Взаємно координувати кроки червоної армії та армії Турецького Національного Зібрання в поступі на південний Схід від кордонів бувшої Російської та Турецької імперій. 2.) Сферою суверенного впливу кожної з Республік, які заключать умову, буде колишній кордон Росії та Турції з корективами зробленими угодовою Комісією по призначення Верховного Командування червоної та Турецької Національних армій. 3.) На випадок конфлікту між частинами армій Турецького Національного Збрання та Персидської Червоної Армії обидві сторони звертатимуться до посередництва революційного Комітету Червоної Армії. 4.) Цивільна адміністрація по обидва боки передбаченого параграфом 2 кордону належить виключно центральній владі кожної з республік, які ввійшли в згоду. Конфлікти релігійного характеру по-лагоджуються на принципі взаємності. 5.) В місцевостях зайнятих наново військами обох республік установляється адміністрація, передбачена постановою Конференції - 2.- Східних Народів в Баку парагр. 16,17,18,31,32 і 39. 6.) Органами Цивільного Уряду, до вибрання місцевих рад, бу- де колегія комісарів призначена Ревкомом Червоної Армії та На- ціональної Ради Турецької Армії в рівній кількості з головою, призначеним Ісполкомом Національної Ради Східних Народів. Увага. В сільських аульних та хуторських комісаріатах ко- легія складається з трьох чоловік (один - черв.арм., один - турец. націон.арм., один по призначенню Ісполкома Ради Східних Народів) в вілаетах - з пяти (два - черв.арм., два турец.нац.арм., один - по ф призначенню Ісполкома) ; в округах з семи-девяти (три - черв арм., три - турец.нац.арм., один - три по призначенню Ісполкома). 7.) Військова адміністрація місцевостей зайнятих арміями обох республік складається з російсько-турецьких етапних коменда- тур по призначенню штабів обох армій. 8.) Реквізіції, реалізація обозної повинності, апробізація армії паливом та водою рнш переводиться інтендантством турецької національної армії переважно. 9.) Апробізація армії амуніцією, знаряддям та військовими запасами (розрахунок на пять армейських корпусів по тридцять дві тисячі кожний) переводиться штабом червоної армії східного фронту з запасів по перепису до 1.грудня 1920. 10.) Апробізація технічним реманентом (самокатами, самолета- ми, та частинами до них), а також горючими оліями (бензин, бензолъ горючі сумішки, нафта), та змазочними оліями з одного боку, кінським складом, вручними транспортами, верблюдами, мулями, волами, обозним транспортом (гарби, мажари) з другого, переводиться на принципах взаємності згідно постанові цунувальної комісії та інтенданств обох армій. Уповноважений Совнаркома По уповноваженню Тур. Р.С.Ф.Р. Вел.Нац.Зібр. в Ангорі РАДЕК Ахмет Мухтар, Народний ВОЛЬСЬКИЙ Комісар закордонних справ Мустафа Міазин Карбекир Політком ЕЛІАВА Паша Мачабері уповнова- жений лазів, Субко-Хан уповноважений курдів. КУЧУКХАН , Політком СІМІН , Трапезунт-Сиваш, 27.Х.1920. - 3.- II. Східні клуби. Марш на меті обєднання емігрантів,з народів близького і середнього Сходу,на грунті національного відродження та оборони культури та незалежности,патріотами співчувавчими ідеї пансла- візму,головним чином турецькими націоналістами,було спроектовано утворення сіти клубів по всім європейським центрам,в тій надії, що своїм впливом та звязками ці клуби сприятимуть реалізації та переведенню в життя ідей проголошених Великим Національним Зібран- ням в Ангорі. Бажання,через обєднання та організацію проживарих на Захо- ді Турків,Єгиптян,Індійців та інших східних народів,утворити силь- ний апарат для боротьби з авторами Сєврського миру,давно істнува- ло у Турецьких націоналістів.Офіціяльні та неофіціяльні представ- ники Радянської Республіки обрахували це бажання і зробили всі заходи щоб використати цей,зовсім чужий им по ідеї,рух в потріб- ному для них напрямі.В жовтні минулого року питання це дебатувалось в Исполкомі Східних Народів,вибраному на зізді в Баку.В звязку з цим в Західну Європу було командіровано управляючого східним відділом комісаріяту закордонних справ Вознесенський.Ему було доруч- чено обїхати Берлін,Відень,Венецію,Рим і по можливості Париж та Лондон.Метою його подорожи було установити потрібний контакт з ви- датними представниками східної еміграції,дати им можливу піддержку для організації сіти Східних Клубів,поставити ці клуби в повний контакт з офіціяльними та неофіціяльними радянськими представни- ками і перевести реалізацію плану таким чином,щоб радянський у- ряд мав можливість використати Східні Клуби в своїх власних ці- лях. В даний момент здійснення цього плану можна рахувати закінче- ним.У всіх європейських центрах,в котрих є східна еміграція іст- нують такі клуби.В Берліні його заснували : турок Чекиб-Арелан- Паша,професор Таунгла - єгиптянин та д-р Пиллай - індієць.Чле- нами клубу входять Есуф-Бейдбувший адютант Енвера-Паші і Сауд- Мирза-Хан.З цього списку видно,що завдяки посередництву совіт_ - 4.- ських представників удалося обєднати представників еміграції трьох головних народів близького і середнього Сходу. Другими словами те, що на місці до того часу не було досяг- пан- нено і було головною перешкодою для розвитку Ісламитського ру- ху, тепер вже переведено в життя в цих клубах і завдяки цьому організація їх в великим кроком наперед. В обєднанню емігрантів ці клуби грають також дуже важну роль. Центр їх у Венеції і на чолі цілої організації стоїть доктор Алі-Елай, який проживає там по паспорту Ефраїма Калі-Сарахана. Цей Алі-Елай є видатною постаттю в відродженню Сходу. З походження індієць, доктор Оксфордського університету він виявив себе видат- ним проводиром під час повстань сімнадцятого року в Індії. Наскільки можна судити по Берлінському східному клубові, то відносно контакту з совєтськими представниками нічого кращого не можна бажати. Зробивши в свій час моральну та матеріальну під- держку організації клубів совєтські представники мають уже те- пер дуже добри наслідки. Не торкаючись вищезгаданого завдання, яким керувались при утворенню клубів, треба завважити, що тепер совєт- ський уряд має змогу підтримувати звязок з східними країнами, які лежать в сфері впливу держав Антанти, не тільки прямим шляхом че- рез Кавказ та район занятий Кемалістами, але також окружним шля- хом через Західну Європу. Через західно-європейські східні клу- би іде неприймливий звязок і піддержка діячам, які співчувають боль- шевицьким намірам на сході, чи то в Єгипті, чи в Турції, чи в Ін- дії. За останній час в цім напрямі іде інтензивна праця. Беручи на увагу, що в цій праці східні клуби суть не основою, а передаточ- ною інстанцією ії як що постановити цю інтензивну активність в звязок з недавно заключеним договором між совєтською республікою та турецькими націоналістами, то можна мати серйозні причини спо- діватись дуже активних виступів большевиків на Сході в найблиз- чому будучому. - 5.- III. Інструкція польовим отрядам Пролеткульту та особливим відділам Ревкому другої та третьої категорій, який зна- ходиться в розпорядженні Повітковому близько-азіатського фронту. 1.) Вся агітаційна праця концентрується виключно в руках проводирів політичної пропаганди кожного бойового участку фрон- ту не менше дивізії. Всі підвладні органи повинні точно і без за- перечення виконувати розпорядження вищих інстанцій, пам'ятаючи, що тільки координація спільних виступів може дати позитивний ре- зультат. 2.) При організації клітин інструктор повинен притягнути до активної праці представників місцевого духовенства, не рахуючись з рангом останнього, і всіма заобами підтримувати в нім револь- ційний ентузіазм з тим, що центр диховного життя - мечет одночасно була 6 центром і революційної пропаганди. 3.) Суворо приписується ставитись з повною повагою до релі- гійних обрядів та ритуалу, як магометан, так і персів, магометан- суннітів, браманитів, ламайтів та інших сект та вірувань племен пів- денної Азії. 4.) При зносинах з кочовими племенами Малої Азії та Персії вживати всіх заходів, щоб увійти в тісний контакт з особами та родами, близькими до голови племени або роду, з тим, щоб клітина ут- ворена в центрі і центри агітаційний та адміністраційний совпа- дали. Приписується безумовна повага до звичаїв кожного племени, як би вони не суперечили поглядам комуніста, приймані до моменту цілковитого зрелюціонізовання або центру або періферії. 5.) При зближенню до кордонів Індії уникати зносин з група- ми та клітинами індійського сектору, головним чином гірськими ін- дійцями, з огляду на надзвичайну племенну та кастову ворожнечу, яка існує між індійцями та прикордонними курдськими та перськими племе- нами. - 6.- 6) Паралельно з організацією партійних клітин, максимум уваги інструкторів звертається на утворення переходних груп чисто націоналістичного характеру, куди необхідно признати найбільш інтелігентних, але по своїй класовій приналежності глухих до соціальних питань, представників окремих впливових родів та родин. При належній увазі ці організації будуть найкращим осередком пропаганди. 7) Найбільша обережність приписуєтьсяся при зносинах з європейцями, особливо англійського походження, хоч би навіть не було сумнівів в їх безумовно комуністичному світогляді, а також лазами, врізними вірменами та айсорами. 8.) Конкретний відповідальник інструкторів Кокний з відповідних агітаторів, не задовольняючись курсовою підготовкою, повинен насамперед цілком точно ознайомитись з усіма особливостями периферії в котрій буде розвиватись клітина. Найменша помилка з його боку буде безумовно зарахована і може відразити периферію, яка складається з уважних, недовірливих, хитрих та вороже до всього європейського настроєних елементів. 9.) Неточність виконання даної інструкції веде до відповідальності по революційним законам військового часу. Москва, 9 листопаду 1920 р. Завідувач Інструкторським відділом ЛАГОРІО Члени Колегії пропагандистів : ТЕР-АРМИШАНІ, РАМАТАРАН РАНА, МІДЖАБЕКОВ. - III.- - 7. - IV. Доклад комісара в справах федеративних радянських рес- публік Закавказзя, Малої Азії й Туркестану, члена цент- рального Комітету партії комуністів і члена Ісполкома московської Ради робітничих та селянських депутатів тощо. Еліява, відчитаний Бременському з'їздові Західно-Європей- ського Секретаріату 28 грудня 1920 р. Товариші ! Я тішуся тим, що можу привітати вас саме нині, ко- ли закінчується наша тяжка праця. Я прохав дозволу відчитати доклад поза чергою, бо завтра я мушу бути в Роттердамі, але відомості про насідки праці, з якими я вас познайомлю, відшкодують тов. Гутмана за відступлену чергу. Я почну з першого дня по моїм приїзді з до- ручення Совнаркома до наших володінь в Малій Азії, власне з серп- ня 1919 р. Коли мені разом з товаришами Броїде, Бокієм, Купгишовим та Сафаровим було доручено розпочати творчу працю в Туркестані та Фергані, тільки що відбитих від наступальних банд білогвардій- ців з півночі та англійських наємників з півдня. Не криюся, що при- бувши на місце, ми впали в розпукку, бо побачили надзвичайно багатий край, багацтвом рівний Єгипту та Індії, доведений непереривною війною до останнього ступня руїни, побачили населення настроєне вороже, не лише до незрозумілого йому комунізму, але й до всього російсько- го, познайомились з чисто музульманським рухом, відомим під назвою "басмачества", який обхопив цілий феранський оазис. Момент нашого приїзду стався мало не разом з моментом головного повстання му- сулман, доведених нездібними керовниками совітської політики до цілковитої роспуки. Правда, були оправдуючі обставини, вдвa роки ве- лась непереривна війна на фронтах Асхабадському та Оренбурзькому з півночі, і Памирському та Ферганському з півдня, два роки край був відрізаний від політичного центру - Москви і був під керуванням виключно місцевих робітників без потрібних директив від Совнар- кома, котрі повели радянську політику занадто прямолінійно не ра- хуючись з виключністю місцевих умовин і характером людності, яка стоїть цілком під впливом фанатичного духошенства й вихована стро- го в догмі Шаріяту і Агату. Надмірна ретельність місцевих радянських - 8. - робітників повела до переходу на китайську територію цілих кир- гизьких, а на перську туркменських племен. Ні з одним осередком сусідніх держав зв'язку не було, навіть у Бухарі й Хиві не було наших представників, а працьовали далі консульські представники дореволюційного часу. Все треба було будувати наново, а насампе- ред треба було утворити обставини, в яких була б можлива праця з місцевою людністю, яка в Туркестані складає 96 %. Для цього нам би довелося прикласти випробований вже спосіб компромису і, вико- риставши час, утворити квітни, які дали б швидко радянський вла- ді континент відданих, переконаних і дільних комуністів з Сартсь- кої, Туркменької та Текинської молоді. Це стало неоцінним помічю в в творчій праці нашої комісії. Найтяжчими були, розуміється, переш- коди продовольчі та транспортні. Брак зерна, дров, вугілля, зруйнова- ний водорозвід, недостача технічного персоналу, робила завдання майже майже неможливим до виконання. Справа ускладнювалася ще нальотами банд Іргаш бей, Мадажин Бека, та інших "басмачів", котрі верховодили по степах, далеко від міст та більших сіл. Транспорт майже не функ- ціонував і населення, котре при нормальних нормальним засіві, жило і перше виключно привозним хлібом, буквально голодало. Але друж- німи зусиллями червоних військових частин, та з допомогою деяких впливових киргизьких родів, почастило ліквідувати "басмачів" і сяк-так налагодити підвоз. Агітаційна праця посовувалась паралельно. Розуміється, ні Москва, ні ми, - Турко-комісія не вірили ілюзі- ям, що Туркестанські мусульмани готові до прийняття соціалізму, але проте вірили і знали, що ті самі мусульмани, на випадок їхнього, хо- ча б тільки зверхнього прилучення до большевизму, можуть відіграти для большевиків роль мосту до сусідніх східних країв і таким чи- ном утворити політичні труднощі антанті, а в першу чергу Англії. Наша агітаційна сіть розвинулась і галузі її вже далеко пройшли в Афганістан а звідти до північної Індії. На перший червоний Зізд в Самарканді, в лютим 1920 р. прибули делегати не тільки з Памиру, Афганістану, Гималайських племен, але з глибини Індії, з Мадрасу, Делі, Мадагора, Калькути, Бомбея і навіть Цейлону. Там вперше я поба- чив яким міцним цементом може бути ненависть до гнобителів, як, ра- - 8.- ди осягнення великої мети визволення, забуваються вікова, пле- менна та релігійна ворожнеча, забувається кастова ріжниця. До 1500 делегатів здавалось бути злиті в одно тіло, думали спільну думку, захоплювались одною ідеєю - були національно вільними, вирвав- шись з тенет політичного та соціального рабства, в якому їх три- мали в Туркестані - Царська Росія, в Індії - ненавистна мічан- ська Англія. І завважте, товариші, що ніхто не агітував в Індії і навіть не сповіщав про майбутній з'їзд і тим цінніше те, що лише по чуткам, 1000 пригноблених, некликаних, шукаючи соціальної правди, прислали до нас своїх представників, котрі з безоглядною відвагою добрались через подвійну пшнадросторожу англійців, через непрохо- димі гори, часто пішки, до нової Мекки мусульманського сходу - до Самарканда. День з'їзду був урочистим днем, днем нашої перемоги. Залишав на боці деталі з'їзду, з ним Ви д знайомі з справоздан Тактичний з'їзд в Самарканді дав несмислими вигоди : ми дістали живий зв'язок з цілою Індією із Південною Персією, а звідти змогу безпосереднє знестись з Турцією, Аравією та Єгиптом. Національне Зібрання в Ангорі відіграло рішучу роль в ділі об'єднання мусул- манської частини з'їзду і послужило підвалиною для утворення тут же на з'їзді "Союзу визволення Сходу", організації, в руках якої ни- ні знаходиться Туркестан, і через котру Москва керує працею цілого складного агітаційного апарату в Середній і в Південній Азії. Еми- сари "Союзу", розіслані з'їздом по всіх оазисах Туркестану, Монголії, до магометанського Китаю, Гималай, Пенджабу та Індії з проповіддю визволення Сходу, скрізь зустрічали велику симпатію, піддержку міс- цевих організацій та реальну допомогу. Іншим завданням було обєд- нати численні місцеві партії, братства та організації, в єдине братство Третього Інтернаціоналу, під прапором священної війни пригноблених з гробителями. Наслідки їх праці виявились в найблиз- чому дні : Першою впала цитаделя мусульманського абсолютизму - Хива. Хан мусів утікати в Кобуль, а в Хиві утворився перший совіт, який заключив союзний договір з Р.С.Ф.Р., котрий яскраво підкрес- лює свідомість хивинських товаришів та їх відданість комунізму. В Хиві комуністичний рух під прапором пам'-Іслямізму прийшов до -10- Афганістану.Всі спроби еміра припинити його розповсюдження не привели ні до чого, а відновлення на грунті спільної боротьби, дружніх відносин до Англії відштовхнули придворні кола від дво- ру. Це було тільки на користь нам. Нашою силою було мусульманське духовенство, яке користується необмеженим впливом на маси і фа- натично віддане ідеї відродження Сходу. Ще в літку офіціальне пред- ставництво Туркестанської федерації не могло легально проїхати через Афганський кордон, а в осені, в Кобулі уже установлюється ра- дянська радіостанція. Емір, правда нижком, приймає совітську делега- цію і дозволяє таджиикам переходити Афганський край кордон, тоді як таджики заявляються самураями комунізму в Туркестані і їхні табо- ри стануть осередками нашої пропаганди. Ці зовнішні "дипломатичні" успіхи були наслідком політичних успіхів на внутрішньому туркестанському фронти. "Союз відродження Сходу" виділив організації "Сомольвостока" (соціалістична молодь сходу). Цей союз, проповідую виященої війни притяг в ряди червоної армії шлемена каракиргизів, таджииків, текинців, туркмен і, розумієть- ся, Сартів. Зведени в бойові частини ці добровольці дали 60.000 най- кращої в світі кінноти, і ці війська цілком знищили "басмаєство". Ще Транспорт почав налагоджуватись, розпочалась експлоатація краснош- водської нафти, оладожено водопровід і поїзда ходять без кон- воїв. Адміністративний центр знов переведено до Ташкенту. Самарканд лишився партійним та агітаційним центром, звідки слова нового ру- ху, зрозумілого всім трудящимся, розносяться по цілому мусульмансько- му сходи та Індії. Тут же працює найкраща школа пропагандистів, куди організа- ції Індії посилають своїх членів. При трьохмісячному курсі з берез- ня 1920 р. з школи випущено біля 3500 цілком підготованих інструк- торів, з них : 930 індійців, 416 таджииків , 152 каракиргизів і туркмен, 1250 сартів, текинців та афганців, 41 кавказ. мусудман, 270 хиванців та бухарців і дві- три сотні монголів, тиберців, персів, курдів та инш. Головну увагу зверталось на представників Індії і туди посилались цілком закинчених соціалістів. Курси в Самарканді мають відділи не тільки в Туркестані але й на цілій території півд - 11.- південної Азіи до Хини.Найбільше цінними суть курси в Делі та в Бенаресі; засновані недавно, вони блискуче працюють мало не на очах у англійців.Осьде мправоздання Делійської організації : заснована в липні 1920 р. коло 15 листопаду нараховувала 91 ти- сяч дійсних членів, які платять членські вкладки.Грошима зібра- но 120.000 фунтів, регулярний місячний прибуток - приблизно 15 тисяч фунтів.Великі жертви були внесені від низки цехів, які прис- тали до комунізму.Каса була і є в блискучому стані.Ці засоби доз- волили роспочати цілком самостійну пропаганду серед населення середньої Індії і навіть перекинути сіть до Індохини і на остро- ви малайського архіпелагу.Велику допомогу інструкторам роблять монашери та духовенствояке дає до розпорядження "Союзу Відро- дження Сходу" всі свої впливи і зв'язки.В англійських володіннях ми обезпечени ; там зовсім не довелося дбати про про утворення скелету організації, налагожування технічного зв'язкового апарату все це було готово на місці.Наші емісари входили в звязок з цент- рами індійських національних організацій, передавали мандат, об- мірковували деталі згоди і не було випадку щоб їхні кроки зуст- річали опір.Навіть такі групи, як "Союз великого обєднання", який гуртує чисто буржуазні, націоналістичні групи тубольного суспіль- ства, і той ввійшов в контакт з нашими емісарами, в Калькуті і ве- де переговори про координацію акції.Наші сили в Індії ми ще не показуємо, але коли прийде час, у нас будуть не сотні тисяч, а мі- ліони борців і невичерпані засоби.Джон Бул це знає і вже нині скалить безсилью зуби дивлячись на уздейку, якою ми загнусдаємо його в Індії.Тяжка праця була на Кавказі : 1/ тут цілий час не можна було налагодити їх транспорт через непреривні повстання та партизантську війну; 2/ кулаки-козаки і селяне північного Кав- казу, зіпсовані агітацією білих, та соціялістів угодовців особли- во, весь час саботували всі реформи радянської влади. Вузький націоналізм окремих кавказьких племен, якими керу- ють меншевики та соціялісти революціонери, розколов маси на непри- миримі групи про обєднання яких не можна було й думати.Геро- -12,- ічні зусилля наших пропагандистів не давали ніяких наслідків; розрубавши Гордіїв узел Кавказького питання лишалося тільки чер- воній армії.Найкращим з кавказьких державних утворів був Азер- бейджан, заселений турко-татарами досить загитованими і турець- кою агентурою та й нашими інструкторами.Нашими козирями тут,крім, розуміється,пан-ісламійського питання,була в провінції - армяно- татарська ворожнеча,а в містах головне в Баку,нестримано нахабне поводження англійців котрі змінили турецький гарнізон. В Баку,столиці Азербейджану,ворожнеча до чужинців обєднала всі нації за вийнятком армян,котрі стояли під особистою протекцією англійців.В лютому,бакинська комуністична організація звязалась з гірськими групами,перськими партизанами і мала глибокі галузі в провінції.Момент для військового наступу з метою похитати у тубольців престиж непобідимої антанти був вибраний влучно.Рейс нашої ескадри в Ендели,десант в Реті з наступом дали на південь в Персію : десантна операція в Дербенті та Петровську і одночас- ний рух червоної кавалерії Жлоби до цих пунктів і дали на південь, приходили при ентузіязмі цілого пролетарського населення та сві- домої турецької інтелігенції.Були правда конфлікти,але лише з окре- мими бандами гірських князів або з дезертирами добровольчої армії, але вони кінчалися завше щасливо для нас,з огляду на цілковите співчуття до нас з боку місцевого населення.Утворення совітів в Баку було наслідком цієї операції.Отже на Кавказі зявилась чер- вона база : почалась підготовка до зізду народів Сходу,котрий по- винен був би закінчити справу роспочату зіздом в Самарканді і цілковито обєднати увесь ближній схід.Головним завданням цього зізду було обєднати народи закавказьки на ґрунті загальних про- летарських інтересів і досягти цілковитої згоди з турецьким на- ціональним урядом в Ангорі.Мені випала честь бути посланням Сов- наркомом до Ангори для передачі запрошення на зізд,прелімарного розроблення питань,які мають бути розглянемі на зізді та переда- чі подарунку Пролеткульту турецьким комуністам. Очевидна спільність інтересів наших і турецького національ- ного уряду,свідоме відношення турецьких політиків до завдань і - 13.- мети совітського уряду на сході,звели підготовчу працю до міні- мума і на зізді довелось тільки редагувати договір,який забезпечує повну згоду двох сусідніх республік по питанням ближнього сходу. Головним спірним пунктом було питання про Арменію,але і во- но було розвязано в бажанім для нас напрямі.Дашнакчакани,які взя- ли були відносно нас напрям непримиримої політики повинні були пійти на компроміс.Правда,це було лише ліве крило,але воно нас- тільки збільшилось що,як що не кількість,то активність,було цент- ром всіх політичних стремлінь Арменії і могло з певністю говори- ти від імени робітничої та селянської периферії,яка інстинктово стоїть на грунті третього інтернаціоналу. Конференція в Баку була найважнішим етапом революційних до- сягнень на сході.Вона зафіксувала нашу моральну перемогу і з цьо- го моменту Р.С.Ф.Р. цілковито стала в очах народів сходу оборон- цем від грабіжницького імперіялізму антанти.Між іншим,опріч нашої енергії неменше нам допомагали політичні помилки наших противни- ків,головним чином Англії,яка пустила греків в серце турецької Анатолії і поставила національний турецький уряд,який згуртував навкруг себе всі енергійні,революційні і дієздатні елементи ту- рецької інтелігенції,у безвиходне становище,з котрого був тільки один вихід : шукати тіснішого контакту з нами.Ми знали і знаємо, що турецькі політики ідуть з нами лише з тактичних міркувань,вик- ликаних реальною необхідністю,тaiй трудно було сподіватись еволю- ції до комунізму від султанських генералів вихованих на "квасному" патріотизмі,які наскрізь пройшли мілітаристичними традіціями ні- мецьких та французьких військових шкіл,але ми знаємо,що діставши дозвіл вести свою партійну працю,наші інструктори та пропагандис- ти зуміють зробити периферію настільки свідомою,що рано,чи пізно вона продиктує своїм націоналістичним проводирам вимоги відповід- ні третьому інтернаціоналові.Конференція в Баку пройшла при вели- чезному піднесенню всіх присутніх.Згода між турецьким урядом і урядом Сов.Респ. була підписана.Для остаточного деталізування до- говору,Радек,Вольський і я були командірувані Совнаркомом до Си- васу і до Ангори,де підписали згоду,яка остаточно усуває можли- - 14.- вість яких-небудь конфліктів між обома дружніми республіками. В осені 1920 р. політична мапа Закавказького краю була су- цільно червоною, з незначними оазисами жовтого коліру - Арменії та Грузії - але ми знали, що це питання тільки кількох місяців, коли карта буде цілком одної червоної фарби. Як ви знаєте уже зда- лася Арменія, обхоплена з півдня турками, а з півночі та сходу червоною Азербейджанською армією. Уряд, зневірившись в допомозі Ан- танти, теж здався і його заступив Радянський уряд. Конфлікт з турка- ми був полагоджений арбітражом Совітського уряду і, таким чином, тут була отримана перемога, не тільки формально політична, але й моральна, бо Совітський уряд своєю інтервенцією урятував населен- ня від війни, і відновило престіж Росиї в очах армянського населен- ня, зневіреного в чим-небудь допомогу. Я дивлюсь на Радянську Армені ю як на найважніший, в недалекому будучому, політичний фактор, кот- рий гартиє домінуючу роль в справі розвитку на сході соціяліс- тичного руху. Борьба з Дашнакцаконами не робитиме труднощів, бо вони, як с.р. в Росії занадто скомпромітовані в очах мас. Центром згоди все ще лишається моя рідна Грузія, правда лише зовнішнє, бо маси вже одступились од своїх політичних проводирів і переросли їх. Я вірю, що весна 1921. буде весною соціяльного від- новлення і мого рідного краю, і тоді цілий схід, обєднаний III.Ін- тернаціоналом, розбивши кайдани вікової неволі вдома, залізною ру- кою допоможе увільнитись своєму пригніченому братові - Західному пролетаріятові. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ БЮРО НАРОДНОЇ РЕС УБЛИКИ В НІМЕЧЧИНІ № 120 INFORMATIONEN. 17.1. 21. Der Angestellte der Sowjetmission Timofejew, früher Leutnant der russischen Armee, ist in diesen Tagen aus Paris nach Berlin zurückgekehrt. Er war nebst 5 anderen in die Krim abkommandiert worden, um in der Wfängelsarmee zu agitieren. Die übrigen 5 sind in Paris geblieben. Wie aus russischer Quelle verlautet, wird bolschewistische Literatur im Gepäck deutscher Heimkehrer nach Deutschland hinübergeschmuggelt. Einer der Angestellten der deutschen Regierung in Sowjetrussland (in Narwa) soll diesen Schmuggel organisieren und nach Kräften fördern. So wurden im Dezember v. J. durch Vermittlung des Mitglieds der russisch-kommunistischen Sektion Kabanev now 4 Kisten bolschewistischer Literatur nach Deutschland geschafft und nach Berlin, Lützow Ufer 1 zugestellt. Kabanows Adresse ist: Berlin, Melchiorstr. 15, Zimmer 6. Er ist einer der tüchtigsten bolschewistischen Agenten und Mitglied der KPD. Einmal wöchentlich pflegt unter seiner Leitung Versammlungen stattzufinden. Versammlungsort ist gelegentlich das Restaurant Gottfried Afeiffers, Melchiorstr. 13. Vor Kurzem soll ein gew. Rattenfeld (v.d.Kopmission) Arbeitslosen Unterstützung ausgezahlt haben, unter der Bedingung, dass sie sich in die rote Armee einstellen ließen und Mitte Januar nach Sowjetrussland gingen. Rettenfelds Gehilfe ist der deutsche Jude Goldschmidt. Das Geld gelangt an folgenden Stellen zur Ausgabe: 1) Berlin N Danzigerstr. 71, Local-Klub, 2) Schönleinstraße 24. (Restaurant) 3) Skalitzerstr. 59 (Rest. Stahl) 4) Getsemanestr. 5 bei W. Völker. An ca. 1000 Personen sollen an den obengenannten Bedingungen Unterstützung ausgezahlt worden sein. Auch im restaurant "Schwarzer Adler" in der Vorstadt Berlinan wurden von einem gewissen Schuplowij Unterstützungen gezahlt. Als das Geld nicht langte, wurde sofort an Kopf hierüber berichtet und eine gew. Rosa Kohem brachte denn die fehlende Summe. Unterstützt wurden hier ca. 800 Personen. 1) Aus russischer Quelle unter Vorbehalt: Der Schauspieler Rattow (in Schall und Rauch) und die Runitsch (Filmschauspielerin) sollen bolschewistische Agenten sein. Retow hat s.Zt. in Charlow heftige antibolschewistische Propaganda geführt, dennoch wurde er, als er später nach Moskau reiste, nicht verhaftet. In Moskau ist Rattow im Kommissariat für auswärtige Angelegenheiten gesehen worden. In Berlin soll Retow zusammen mit der Bolschewistin Maria Kiss arbeiten, die ihrerseits zu einem gewissen Kaiser (Nukölln, Reddustr. 65) Führung hat. 2) Aus Wien ist Alexandrowski (Chef der Sowjetmission in Berlin eingetroffen und zwar zu dauerndem Aufenthalt. 3) Arno Schöler, bekannt als eifriger deutscher Kommunist, wohnt Breslauerstr. 0. Er arbeitet zusammen mit der Jüdin - 2 - Jüdin Hirsch. Durch ihre Hände werden bolschewistische Gelder zur Unterstützung von Kriegsgefangenen Russen geleitet. 4) Der in Deutschland wohlbekannt Kommunist L ein arbeitet lebhaft an Vorbereitungen für einen kommunistischen Putsch, der zum 1. März ds. Jhrs. geplant wird. 5) In Berliner Sowjetkreisen verlautet, dass demnächst eine Revision der bolschewistischen Mission stattfinden werde und zwar auf Grund folgenden Tatbestandes: durch Kopp Vermittlung waren in Deutschland Sensen gekauft und über Reval nach Sowjetrussland expediert worden. Bei der Uebernahme der Ware erwies sich, dass die sensen aus Eisen und nicht aus Stahl angefertigt waren. 6) Reinbintz (Siegesmundstr. 5) sympathisiert mit den Bolschewiki. Er hat nahe Führung zu Baron Malzahn vom A.A. und auch engeglicb zu Minister Simons. Bei Reibnitz hielten sich z.Zt. Radek und auch Kopp versteckt. Unmittelbare Führung besteht zu einer gewissen Frau Weber (Fürstenhof, Zimmer 353). Die Weber lebt mit dem bekannten Schweizer Sozialisten M o o r (sehr vermögend, Freund von Lenin und Trotzki) zusammen. Die Weber hat nahe Führung zu den Bolschewiki. Aus russischer Quelle: Vor einigen Tagen ist in Berlin ein sehr bedeutender bolschewistischer Kommissar Schukowski mit seinem Sekretär und einigen Kommunisten angekommen. Jetzt erwartet man eine neue Mission. Der erste von dieser Gruppe, ein Spezialkurier Buchanow ist schon in Berlin eingetroffen. Die anderen Mitglieder sind schon aus Lettland nach Stettin ausgereist. Gutschkow reist, wie aus russischer Quelle verlautet, nach Amerika. In Amerika hält sich z.Zt. ein Russe Bachmetew auf (nicht zu verwechseln mit dem ehemaligen zaristischen Botschafter) der seinerzeit von der Kerenski-Regierung hingeschickt wurde als diplomatischer Vertreter. Bachmet soll über ein Kapital von ca. 30 Millionen Dollar verfügen, die seinerzeit von der russischen Regierung für militärische Bestellungen überwiesen worden waren. Gutschkow ist mit Bachmetew eng befreundet. Die Presse brachte in letzter Zeit Nachrichten über die bevorstehende Verlegung der Sowjetregierung von Moskau nach Petersburg. Die Absicht wird von den Sowjetvertretern im Auslande nicht geleugnet und damit begründet, dass man mit der Organisation soweit sei, um an den Sitz der alten Regierung zurückzukehren. Die eigentlichen Gründe für den Umzug sollen in der sowjetfeindlichen Stimmung der Ukraine zu suchen sein. Insbesonders im Gouvernement Tschernigow liegen Anzeichen für stärkste Aufstände vor. Die ungewisse Haltung Polens und der übrigen Randstaaten lässt die Möglichkeit zu, dass die Bahn Moskau-Petersburg nicht immer benutzbar sein wird. Petersburg selbst wird durch Schützengräben stark befestigt. Über den Termin der Verlegung verlautet noch nichts. PAPIERINDUSTRIE SOWJETRUSSLANDS Vor dem Kriege fabrizierten ungefähr 140 russische Papierfabriken mit 25 000 Arbeitern durchschnittlich 24 Millionen Pud Papier jährlich, wobei jeder Arbeiter 960 Pud herstellte. Während des Jahres 1920 arbeiteten 20 000 Arbeiter in den Papierfabriken Sowjetrusslands. Es wurden 2 Millionen Pud Papier hergestellt, wobei also auf jeden Arbeiter 100 Pud Papier entfielen oder 8 mal weniger als vor dem Kriege. Der Niedergang der russischen Papierindustrie wird in der Hauptsache der mangelnden Leitung dieses Industriezweiges zugeschrieben. - 3 - STAND DER ZUCKERPRODUKTION IN RUSSLAND. Am 1. Oktober 1920 waren 170 Zuckerfabriken betriebsfähig (gegen ca. 500 in 1915) Im Laufe des Jahres 1919/20 wurden von diesen 170 Zuckerfabriken 10 579 705 Pud Zucker geliefert gegen 129 578 485 Pud Zuckeer in 1915. Von der produzierten Zuckermenge entfallen auf die Ukraine 9 456 874 Pud. Die fabrikanlagen fast sämtlicher Zuckerfabriken befinden sich in einem völlig verwa- losten Zustande. Das zur Bestellung der Zuckerrübenpflanzen so notwendige Pferdematerial ist so gut wie völlig verschwunden. Be- sondere traurige Zustände herrschen auf den ukrainischen Zucker- fabriken. Die kommende Zuckerrübenente droht sehr mangelhaft auszu- fallen, da fast gar keine Rübensamen vorhanden sind. Der Bericht bezeichnet die Lage als katastrophal. Nur mit grösster Mühe ist es der Regierung gelungen 125 000 Pud Rübensamen aufzutreiben. Nichtdestoweniger hofft die Regierung im Jahre 1920/21 13 000 000 Pud Zucker zu gewinnen. Der Bericht schliesst mit den Worten: "In Anbetracht dieser Zu- stände wird unsere Zuckerrproduktion im Laufe von mindestens 2 Jahren nicht imstande sein, auch nur den zehnten Teil der Bedürfnisse der Bevölkerung Russlands zu befriedigen. Von einer Ausfuhr ins Ausland kann selbstverständlich in absehbarer Zeit nicht die Rede sein. Die Lage der Zuckerproduktion kann sich aber wesentlich besser falls die Zuckerfabriken wieder in Privatbesitz übergeben werden." AGRESSIVE ABSICHTEN DER SOWJETREGIERUNG. In Rowno (Wolhynien) hat sich neuerdings ein ukrainisches- galizisches Komitee gebildet, dass sich in engsten Beziehungen zu Moskau befindet. Seine Aufgabe ist, anlässlich der bevorstehenden Volksabstimmung in Ostgalizien Propaganda für den Anschluss dieses Landes an die Räterepublik zu treiben. Wegen der polenfeindlichen Haltung der ostgalizischen Landesbevölkerung hält man in Russland den Erfolg der Abstimmung für gesichert. Dessen ungeachtet wird an der galizischen Grenze eine ukrainisch-galizische "Rote Armee" aufgestellt. Auch das Reiterkorps Budennys ist von der Wrangelfront an die galizische Grenze verschoben worden und konzentriert sich im Gebiet von Rowno. Die Anwesenheit Bela Kuhns und sämtlich nach Russland geflüchteter ungarischer Kommunistenführer in Budennys Hauptquartier (Bela Kuhn bekleidet den Posten eines politischen Kommissars) deutet auf die Möglichkeit eines Einfallversuches der Russen nach Galizien und Ungarn hin. Über antibolschewistische Unruhen in Russland und in der Ukraine wurden von russischer Seite folgende Nachrichten verbreitet: 1) Ukrainische Kavallerietruppen, die im Rücken der Roten unter Führung des Hetmans Gul operieren, haben die Stadt Starckom- stantinoff besetzt. 2) Auf der Fabrik von Briansk sind grosse Arbeiterunruhen ausgebrochen. Die Stadt befand sich mehrere tage in Händen der Aufständischen. Die aus Moskau angekommenen Truppen haben den Aufstand unterdrückt. 300 Arbeiter sind erschossen worden. 3) wie aus Odessa gemeldet wird, sind Unruhen gegen die Sowjet- regierung ausgebrochen. Der Aufstand verbreitet sich über die ganze Küste von Schwarzem Meere. 4) Die Eisenbahnstation Rasdelnaja auf die Linie Kiew-Odessa ist vom Hetman Tjutjukyk besetzt. Die Städte Uman und Tarasttscha im Gouvernement von Kiew sind vom Hetman Mordalewitsch besetzt. Die Sowjetgarnisonen sind vernichtet, Kommissare erschossen. 5) Die ukrainischen Kavallerietruppen unter Führung des Hetmans Tjutjukyk und des Obersten Sirka haben Elisawetgrad und Bobrinetz besetzt. Unter den Bolschewisten hat das Erscheinen der Truppen eine grosse Panik hervorgerufen. Aus Elisawetgrad sind die Truppen nach Süden gezogen und haben die Eisenbahnstation Dolinskaja ge- nommen. Die sogen. "Truppen des Todes" des Hetmans Schewtschenka - 4 - haben die Stadtz. Gololisk neben Kiew besetzt. Aufständische ukrainische Truppen nähern sich Kiew. DIE RÄUMUNG DER KRIM. Da über die Niederlage Wrangels und die Evakuierung der Krim die widersprechendsten Nachrichten hier eingelaufen sind, wird hier der Bericht eines militärischen Sachverständigen, der die letzten Vorgänge in der Krim als Augenzeuge beobachtet hat, wiedergegeben. "Unter Nachrichtendienst war über alles, was in Moskau vor sich ging, vorzüglich informiert. Die Instruktionen, die die polnische regierung ihrem Delegierten Dombsky nach Riga mitgegeben hatte, waren schon am nächsten Tage der bolschewisti- schen Heeresleitung in allen Einzelheiten bekannt. Am selben Tage noch erfolgte der Befehl, sämtliche Reserven der roten Westarmee gegen uns zu werfen. Im Laufe eines ganzen Monats war der gesamte Eisenbahnverkehr auf den russischen West-und Süd- bahnen eingestellt. Alles was die Bolschewisten an freigeworde- nen Truppen hatten, konzentrierten sie an unsere Front. Dagegen war die polnische Front in jenen Tagen vollständig ent- blösst. Auf unsere 5 Inf. Div. waren die Roten 23 und unsere 3000 Reitern stellten sich 80 000 gegenüber. Durch ein ge- schicktes Gegenmanöver gelang es General Wrangel am Anfang der Kampfeshandlungen einen Teil der bolschewistischen Truppen von ihrem Gros abzuschneiden und zuzulagen. Darauf jedoch trat ein Ereignis ein, mit dem wir nicht gerechnet hatten. Machno ging mit seiner ca. 20 000 Mann starken Truppe auf die seite der Sowjets über. Unsere Rückzugslinie war im höchsten Grade gefährdet. Gen. Wrangel gab den Befehl auf den Isthmus zurückzugehen. Die Bolschewisten folgten uns auf den Versen. Im Laufe von 7 tagen konnten wir vier Stel- lungen, die durchschnittlich 10 mal von den Roten gestürmt wurden. Unsere Verluste waren sehr schwer. Wir büßten 50 % des Bestandes unserer Mannschaft ein. Unter solchen Umständen beschloss Wrangel, die Krim zu räumen. Der Evakuationsplan war schon längst von General Schatiloff ausgearbeitet worden. Alles was an Schiffsräum in den Häfen der Krim vorhanden war, wurde beschlagnahmt. Der Rückzug der Armee erfolgte in grösster Ordnung. Wrangels Generalstab hatte vier Rückzugslinien angegeben, die zu den Schwarzmeerhäfen Sewastopol, Jalta, Kertsch und Feodissia führten. Im ganzen sind auch der Krim auf 140 Schiffen ca. 200 000 Menschen evakuiert worden: 80 000 Offiziere und Soldaten und 120 000 Beamte und Privatpersonen. Sämtliche Verwundete und kranke Offiziere konnten mitgenommen werden. Zurückgelassen wur- den, auf ihren eigenen Wunsch 15 000 kranke Soldaten. Als einer der letzten bestieg General Wrangel das Schiff. Lettland. Militärisches. Die Marine ist bedeutungslos. Der Befehlshaber ist ein Graf Keyserling, deutsch organisiert. Die "Flotte" besteht aus 4 zerlegbaren Motor-Booten mit M. G. und 10-12 Bugsier-Dampfern mit Revolver-Kanonen und M.G. Zur Flottenabteilung gehören 40-50 Offiziere und etwa 1000 Mann. Den Offizieren geht jede Fachkenntnis ab. - 5 - Estland. Militärisches. Zur estnischen Flotte gehören: 3 Minenboote (36 Knoten) - Nowik-Typ- mit je 12 Minen-Rparaten 8 Geschützen und 10 Minen. 2 Kanonenboote (8 Knoten) in schlechtem Zustand. je 2 120 mm Geschütze: je 4 75 mm Geschütze. Befehlshaber ist Baron Salza (?), russenfeindlich. Moskau berichtet am 12.1. über sein Verhältnis zu Georgien: Weil die Regierung von Georgien den Vertrag mit Räteruss- land gebrochen hat, indem sie uns die wertvollsten russischen Schiffe, die sich in Wrangels Besitz befanden und in Häfen von Georgien liegen, nicht herausgeben will und Repressivmassnahmen gegen Mitarbeiter der Rätevertretung in Georgien ergriffen und das Übereinkommen mit Georgien über Freilassung und Verfolgung der Kommunisten in Georgien, nur deshalb, weil sie dieser Partei angehören, nicht erfüllt, den Paragraphen des Vertrages über den Durchtransport von Waren durch Georgien gebrochen und die russische Flagge in Batum beschimpft und zugelassen hat, dass in Batum der Kurier unserer Mission ausgeraubt wurde, deshalb stellen päterusland und Aserbeidschan ihre Nachtlieferungen an Georgien ein. Die Regierung von Georgien beschloss, das Eigentum der russischen sozialistischen föderativen Sowjetrepublik und der Republik von Aserbeidshan in Georgien zu konfiszieren.Am 17 Januar versiegelten Beamte einer besonderen Behörde von Geor- gien alle Niederlagen unseres Zentrosofus und die Kassen und beschlagnahmten alle Waren der Räterepublik. Lettland. Wirtschafts-Politisches. Die Finanznöte der lettischen Regierung dauern an. Die Verhandlungen mit der Forthington-Gruppe sind bislang ohne Erfolg. Der Vertreter der englischen Gruppe hatte seiner Zeit erklärt, dass englisches Kapital sich mit 1/3, französisches mit 1/3 und Stinnes sich ebenfalls mit 1/3 beteiligen. Vorher hatte Stinnes durch Fehrmann nach Riga mitgeteilt, dass er es abgelehnt habe, sich an der Exploitation Lettlands zu beteiligen, da der in Frage kommende Waldbestand nicht Staatssei- gentum, sondern wiederrechtlich den deutschen Grundbesitzern konfisziert sei. Um so grösseres Befremden erregten die Mitteilungen des eng- lischen Vertreters in den deutsch-baltischen Kreisen. Durch Ausscheiden der französischen Firma sind England und Stinnes neuerdings zur Hälfte beteiligt. An sich ist den deutschen Grundbesitzern eine deutsche Betei- ligung sehr willkommen. Sie erwarteten in diesem Falle aber, dass man in den Vertragsbedingungen ihre Rechte der lettischen Regierung gegenüber zur Geltung gebracht hätte, um sie nicht völlig zu ruinieren. Es erscheint aber ausgeschlossen, dass die lettische Regierung mit den Engländern-Stinnes abschliesst, da die Bedingungen einer Erpressung gleichkommen. Ausserdem steht es fest, dass die eng- lische regierung sich z.Zt. für Lettland garnicht interessiert. Zu erwähnen ist die Gründung einer Holzhandelsgesell- schaft, die reichsdeutsche Kreise für die Holzausbeutung Lett- lands interessieren will. In erster Linie wurde der Name Hugen- berg genannt. Von ihm erwartet man, dass er neben einwandsfreiem kaufmännischem Verhalten, die deutschstämmigen Interessen berück- sichtigen wird. Hauptsächlich denkt man daran, die Gutsbesitzer selbst als Liquidatoren ihrer bisherigen Haber heranzuziehen. - 6 - Das gänzliche Versagen der Entente in wirtschaftlicher Beziehung hat auch in Lettland eine starke deutsche Orientierung gezeitigt. Ulmanis betonte neuerdings die Notwendigkeit des wirtschaftlichen Anschlusses an Deutschland. Die praktische Durchführung dieser Absicht dürfte auf Schwierigkeiten stossen. An Rohstoffen kann Lettland nur Holz und Flachs liefern. Deutschen Unternehmungsgeist stehen jedoch viele Wege offen. Es gibt Oertlichkeiten, die neben Torf für die nötigen Kraftanlagen die Einrichtung von Brennereien, Sägewerken, Ziegeleien, Kalkbrennereien u.s.w. ermöglichen. Auch die Zusammenfassung gleichartiger Kleinbetriebe durch Gesellschaften soll erfolgversprechend sein. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 121 РУКОПИСНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ОРИГІНАЛ НИЖЧЕНАВЕДЕНОГО ЗВІТУ ПОХОДИТЬ З АНГЛО-РОСІЙСЬКОЇ АГЕНТУРИ В БЕР- ЛІНІ, ДЕ ВІН УБАГАЄТЬСЯ ЦІЛКОМ АВТЕНТИЧНИМ. 26.1.1921. Витяг з реферату нефа пропаганди та інформації в Че- хословаччині, Гутмана (члена большевицького західно- європейського секретаріату), проголошеного 31.12.20., з нагоди конференції в Бремені. Референт робить огляд загального становища посільки во- но залежить від позиції зайнятості Малор Антантов.Александровський, каке він, справедливо покликався на те, що не випадало би оцінювати становище Австрії виключно з погляду того, як виглядає в самій кра- їні. Це саме треба сказати також і про Чехословаччину. У великім разі можна сказати, що в Чехії та Австрії большевики пустив міцні корі- нні, тоді як в Угорщині підготовча праця успішно розпочата. Також в Брославлі та Руминії большевицький рух в даному випадку міг би бути добре використаний. Не треба думати, що праця чеських комуністів не дала спо- дівання наслідків, навпаки, дійсний центр ваги большевицької праці лежить в Чехословаччині: все те одне, що там працювали такі видатні сили як Бенеш, Рунір, Петрлік, говорять за те, що ця праця не може бути перейменена. Все у вересні було цілком ясно, що потрібно лише невеличкого зусилля, щоб викликати потрібну активну дозрілість чеського пролетаріату, - робітничі маси чекали лиш гасла, щоб ак- тивно виступити. З тактичних мотивів треба затримати дальший ре- - 32 - волюційний розвиток чеського пролетаріату, що в ніякім разі не зна- чить, що треба відмовитись від плодів положеної там праці. Гутян, так само як Гілберон лею бачили, що дійсні пере- нходи лежать не від внутрішньої, але від зовнішньої політики. Прага могла с Сути провідним центром, не тільки для Чехословаччини, але й цілої низки інших держав. Зрештою, очевидно, що праця, обмежена на саму Чехословакію, без огляду на розв'язання закордонних завдань, як наприклад галиць- ко-українське, українсько-бесарабське, угорське питання, а найчасті- шер практичної оцінки і використання внутрішніх спірних питань Ма- лої Антанти, була б зовсім неадекватною. Найсамперед малося до діла з українським питанням. На че- хословачкій території зібралось багато тисяч українських біженців Тут розходиться не о розпорядженні окремі особи, але о компактні вій- ськові частини. В таборі в Яблоннім, в округі Угород, та вздовж че- хопольського кордону утримались рештки численних українських форма- цій, які під натиском польської офензиви перейшли були на чеську територію. Першим завданням свідокої большевицької праці було вико- ристати, що можливості в большевицькому напрямі, внутрішній дух укра- їнського руху. Крім того праця товаришів Сидоренка, Шмеліка і Багро- ва в Угороді дала дуже добри наслідки в цілій Угорській Руси. Зав- дання праці веденої на протязі минулого півроку стало не тільки но- жливим зібрати зі українські елементи, які природно мають накин до большевизму, але також охизити до большевизму буржуазні партії, як н.пр. групу Петрушевича, яка виступає за самостійну Галичину. Нам удалося, не міняючи політичного складу керуючих кол, захопити в свої руки цілий апарат, а саме через зведення надійних большевицьких сил. Кур'єри, які робили зв'язок між окремими групами, злученими з галицьким комітетом, та їздили з Праги до Лондону, до місця д-ра Левицького та в інші місця, були большевики. Завдяки тим обставинам, - 3 - що представник др.Петруховича був також в Спа, було нежливим також там, мати своїх людей. Льойд Дюорд, який, з огляду на непогодування з Францією, протегував Галичан, і не думав, що він тут має до діла з большевиками. Історія колись зуміє оцінити той факт, що нам, завдяки цим обставинам, удалося значно змінити своє становище в Англії. В та- кий спосіб він і з Праги могли вимушуватись в європейську політику. З другого боку наша праця була головним чином направлена на підтримування Винниченка та груп, які до нього прилучаються. Знач- ними успіхами можна рахувати численні утечі з лагеря в Тухлі, та з ін- ших політичних лагерів. Пропагандна література ("Нова Доба"), достав- лена в свій час Варшавським з Відня, зробила великий вплив на інор- мовані українські військові частини. У Січовиків, які в свій час пе- рейшли від Петлюри та Денікіна до большевиків, а від них до Польщі, грунт був добре підготований. Завдання большевицькому плану на кола Петруховича, удалося почасті обезпечити склад комітету, почасті при- стосувати його до Сольшевицького напряму. На разі на чеський терито- рії летнує значка червона українська армія, яка в даний момент може виступити активно. З допомогою приєднаних в Берліна товаришів україн- ської секції, Тарануки, Вариводи, Іванова, Вондаренка, Тишуків, Петренка, Літвіцького та інших удалося в Угорщина розвинути квалу пропаганди діяльність в Галичині та в Буковині. Завдання газети: "хоч больше- вицька, але таки односпільна Україна" удалося змозити також найбільш тичніших українців. Як що вміл Павленка та Петлюринський рух могли так легко бути здійсненним, то це завдяки веденню так пропаганди. Наскільки нам удалося запрати буржуазні партії ясно вид- но з того, що ніх, через посередництво товаришів Бардака, який ідив в посвідков журналіста Берлінської пропагандної місці, могли мати зва- зок з Ревалом та Рігою і звідти діставати гроші. На Угорщині справа стоїть не так добре. Через сільний терор та переслідування угорських комуністів було цілком неможливо утри- мати організації які там існували; наша праця була там головним чином направлена на те, щоб зорганізувати угорських втікачів і летн їм змогу повернутись до Угорщини. Праця в Пресбурзі мала завданням - 4 - згуртувати рештки комуністичних організацій, але все таки не удалось утворити в периферіях. Зізналася лише організація Рудянського, але й вона не так здатна до праці, як можна було б бажати. Центром праці в Угорщині є наразі Клодно. Комітет III. Інтернаціоналу, який обнинав Чехословакію, Австрію та Угорщину, є живим центром, а провідники праці на Угорщині — товариші Віранн, Коначі, Ігельт уявляють собою остан- не прибічнице угорської комуністичної партії. Чехословакія заступається Перонек, Тумеско (Пушейко), Петрілкасалац; нашим уповноваженим є Зо- пенштейн, який в дійсності веде цілу працю. Не можна завривати очі на те, що становище комуністів на Угорщині є тяжке; але ми маємо переконані в тому, що помилки наших ворогів та переміна становища в сусідніх державах дозволять почати знов нашу активну політику на У- горщині, щоб бути озброєними в рішучий момент. Без сумніву закордонне становище Угорщини скоро доведе до того, а поки цо треба чекати. З огляду на обставини, ми мусили хотілось нам того чи не хо- тілося, втручатись в європейську політику. Центральне положення Праги примушувало нас думати про те, щоб мати контакт з цілого низкою інших держав, мочити розвинути квазу дипломатичну діяльність і використати в нашім напрямі комуністуру утворену непорозуміннями серед налої Ан- танти. Ворожнеча між Чехословакією та Угорщиною, між Югославією та Ав- стрією, наренти між Югославією та Італією, отвиряє широке поле діяль- ності. Мала Антанта, яка в дійсності взагалі нічого не об'єднує, нам не тільки користна, але прямо потрібна. Ми всіма силами дбаля про звень- вання малої Антанти і тепер наша праця обмежується тим, щоб удержати 11 на височині, на якій вона стоїть. Через постійний контакт з Віднем Грацом та Загребом, ми могли вислати наші Форпости аж до Адріанополя. В Югославії наша праця іде дуже добре наперед. Ми маємо постійне і швидке сполучення з товаришами Дричем та Барером. Треба згадати ли- нам багато допомогла активна праця д*Ануцію в Філме. Через нього ми нали змогу легко пересилати гроші до Югославії. Я того погляду що то Водовозов дуже добре зробив коли власно підтримав д*Ануцію. Плоди того ми тепер покиваємо. Загалом можна сказати, що закордонне становище, наскільки це можливо при даних обставинах, лежить в наших руках, а внутрішнє на - - 5 - нами в достаточній степені опрацьовується. Я ні на хвилину не сумніваюсь, що Чехословакія в потрібний момент переведе добре свою роль Форпоста світової революції. В кінці треба сказати, що наша праця проходить при найкращих обставинах які тільки можливо собі уявити. Наші грошові потреби завжди і цілковито задовольняються. Крім 7 ланків золота, які нам удалось перевезти в осени через Штетин, товариш Водовозов пропонував кілька разів перевести кожну бажану суму в італійській валюті. Праця нашого офіціального представника в Празі, Гілерсона, стоїть вище всякої похвали. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 122 РОЗМІЩЕННЯ ЧЕРВОНИХ ВІЙСЬК НА ЗАХОДІ І НА ПІВНІЧНОМУ ЗАХОДІ. Центрон військ, зібраних на північному Заході є місто Пеков. В Пекові стоїть також штаб 7-ої армії на чолі з Комаром був- шим ген.м. Зарубаєвим. Крім того в Пекові розміщені штаб першої територіальної бригади; штаб першого і третього територіальних полків; штаб першої башкирської кінної бригади; штаб першого естонського кавалерійського полку; штаб другої башкирської кінної бригади; правління 62-го залізничного батальону. В Пекові та його околицях розміщені слідуючі частини: I і II полки першої територіальної бригади на естонському кордоні . 1400 сагн. III полк першої територіальної бриг.(Пеков) 800 " Башкирська кінна бригада(Пеков). . . . . . 1800 шаб. I естонський кінний полк (в околицях Пекова) 600 " VII естонський кінний полк(Пеков). . . . . 700 " 2 роти 62 залізн.(Пеков). 200 сагн. 2 роти (в околицях Пекова) . . . . . . 200 " В Острозі – штаби I і II башкирських піших полків.Частини: II башкирськ.піхотн.полк(в Острові). . . . 2000 сагн. II " " (в околицях Острова)800 " Чотирі ескадрони кінноти (в околицях) . . . . 600 " III башк.піхот.полк(з с.Вілобори). . . . 1900 " Великі Луки. Штаб 15-ої армії, Комари, Сувий штабо-роз- ністр комуніст, користується довіррям "революціонв'ята".Ч.К. 15- тої армії формує комуністичні клітини для балтійських провін- цій та Польщі. Авто-база армії, при ній чотири бронемашини. Вагали 15-та армія стоїть на особливо добрему рахунку.Дві латинські дівізії, які входять в її склад переведені на південь в додачу тамошнім гарним відділах. - 2 - Полоцк. Штаб III армії. Комари-Лазаревський Натарн Тара- новський. Штаб 16-ої дівізії, штаб 21-ої дівізії. 16-а дивізія (и.Полоцк) . 3500 багн. 21-4 дивізія (и.Клещев) . . . . . . 4000 " VII армія зле обмундирована і демобилізована. У Вітебську розміщені штаби 5-ої,6-ої,8-ої,13-ої та 18-ої дивізій, входячих в склад III армії. 5-а піша дивізія . 4000 багн. 6-а " " . . . . . . 3500 " 8-а " " . . . . . . 3500 " 13-а " " - 4500 " 18-а " в складіж. . . . . 5000 " II-й кінний полк (Вітебськ) . . . . 1200 шабель I-й кінний полк (коло Освейського Вера)1200 " Тимчасово I-II кін.додано до V-ої армії. Стан обмундирован- на задовольняючий. Себек. Штаб залізничного відділу; два ескадрони кінності; 154 пішки полк. Смоленськ:Штаб західного фронту, командуючий фронтом бувший шт.розмістр Тухачевський. Начальник штабу фронту Кук.Центр фор- мування й поповнення прибуварих в півдня та Сибіру частин. В ра- йоні Смоленська коло 150.000 багнетів. Пайок воїх частин розміщених в показаних районах: 1 1/2 ф . хліба 24 золотника . . . . . кропів 6 " . . . . сала 8 " цукру 1/2 " чай 6 " соли 3 " тютюну 4 " борошна. - 3 - Матроси дістати 1/2 ф. хліба більше ніж інші частини. Відколи знищене інтенданство, про обмундирування двоє уповноваженний оборони, помичниками котрого єуть: 1) губерні- льні інспектори та 2) армейські інтенданти. В поковельному ра- йоні (губернільдський інспектор Барановський) мобілізовано всі заводи та фабрики (в Пекові,Поркові та Великих Луках, всього 18) Поковельский відділ постачає що місяця: Шпилі ..................6000 пар білизни...........40000 черевиків...............8000 комплектів теплих 16000 Крім того істнує повинність(для кінок) для заготовлення певної кількості білизни. Для приведення в порядок обову при- тягнено кустарні сили. Не дивлячись на всі заходи для обмундирування армії, во- на все в ликому становищу, бо червоні солдати продають все об- мундирування мушкам за кайб. В Пекові та Острові ведеться ашмина заготовка мяса, що дни забивать до 1000 голов скотини. СТАНОВИЩЕ ЧЕРВОНОЇ ФЛЬОТИ. В Кронштаті стоять дредноути: "Петропавловов" і "Полта- ва"; лінейні кораблі "Республика" і "Гражданин" та недобудован ний крейсер "Святлака". Командир флотського скінажу був ком. II рангу Успенський. Ледовзька Фльотілія: Всі міленосці другого дівіріону в Пе- трозаводську. Гармати знаті, німи на борті. Онежська Фльотілія: всім канонерок з куламетами та гар- матами Точкса. Командуючий Панкержанський. - 4 - Петроград:Морський штаб, командуючий флотом Раскольников живе в Петрограді. Стоять броненосці:"Андрей Первозваний" і Тангут", дредноут "Севастополь"(на Келі); міноносці "Новик", "За- сілка", "Азарт" в цілковитім порядку.Крейсери: "Россія","Рюрик","Аврора" без артилерії, котру послано на фронт. Брандвахтенну службу несе посильний корабель "Кредет". Обмундирование матросів дуже добре, навчання пішки строєм провадиться дуже активно. СТАНОВИЩЕ ЛАТВІЙСЬКОЇ АРМІЇ. На випадок озброєного конфлікту з большевиками, латвійська армія ослаблена большевицькою пропагандою не буде в стані робити той опір який від неї можна було б сподіватись як від доброго боєвого матеріалу. Причини тому слідуючі: шкідливий вплив на пограничні частини суцідства з червоною армією; діяльність партії соціал-демократів в гарнізонних частинах в запілля; непридатність офіцерського складу; всі згадані причини утворюють як найкритий ґрунт для большевицької агітації. Як на безумовно надійні частини можна рахувати на 13 Туку-ський полк (Курляндської дивізії) і Партізанський полк(Летт гальськ.дівізії.) крім того істніють окремі роти, ескадрони і батальйони, де офіцерський склад крацій і зумів утворити сильну здорову атмосферу; до таких здорових частин треба віднести приблизно 25% армії. Обмундирование добре, озброєння задовольнююче але дуже рівно- родне, кінський склад - лихий, апробізація - задовольнююча, обучення - неадовольнююче, боевого настрою немає. До району Великі Луки ст.Західна Двина, в кінці грудня 1920 р. прибуде 10 батерій (по 4 гармати) артилерії. NACHRICHTEN aus SOWJETRUSSLAND. Auf der Potilowschen Fabrik in Petersburg werden hauptsächlich Lokomotiven und Geschütze repariert. Zur Reparatur einer Lokomotive sind 6 Tage erforderlich. Die Reparatur von Geschützen verläuft außerordentlich langsam und schlecht, es kommt oft vor, dass noch geladene Geschütze auf der Fabrik abgeladen werden und dort infolge Unvorsichtigkeit explodieren. Auf der Fabrik kommen oft Streiks vor, sowohl Teilstreiks als auch Massenstreiks, wogegen die Bolschewiki nicht viel tun können. Über 500 Arbeiter erscheinen fast täglich nicht zur Arbeit so dass nur eine ganz geringe Anzahl von Arbeitskräften täglich beschäftigt ist. Die Obuchow Fabrik beschäftigt z.Zt. etwa 2 000 Arbeiter und repariert Geschütze, Maschinengewehre, Gewehre und sonstige Feuerwaffen. Auf der Kolpino Fabrik arbeiten 2 000 Mann. Im Laufe des Oktobers wurden über 31 000 Pud guten Stahls hergestellt. In den Alexandrow Werkstätten sind 3 000 Männer beschäftigt. Monatlich werden 9 Lokomotiven und 40 Waggons repariert. Alle übrigen Fabriken in Petersburg haben eine äusserst geringe Produktion, was auf eine geringe Anzahl von Rohstoffen zurückzuführen ist. In der Hauptsache sind die Fabriken auf 2-3 Monate mit Holzmaterial versorgt. Sie bemühen sich aber ihre Heizvorräte zu vergrössern, da die Fabriken sonst stillgelegt werden. In diesem Jahr ist Petersburg mit Heizmaterial besser versorgt als im vorigen Jahr. Die Einwohner bekommen nur kleine Heizmaterialportionen, jedoch werden sie ihnen ziemlich regelmässig verteilt. Während des Oktobers trafen in Petersburg 138 Waggons Naphta, 21 Zisternen Petroleum und 13 Zisternen Schmieröl ein. Die Garnison von Petersburg ist entwaffnet worden, die Garnisonen von Kasan und Nishnij Nowgorod werden gerade entwaffnet. Die Truppen dürfen nur beim Wachdienst Waffen tragen. Diese Massnahme ist getroffen worden, weil die Haltung der Truppen immer noch unsicher ist und man einem neuen Aufruhr vorbeugen will. In Kolpino haben in letzterer Zeit mehrere Streiks stattgefunden, welche noch nicht beendet sind. Die Forderungen der Arbeiter sind rein wirtschaftlicher Natur. Die Stimmung unter den Petersburger Arbeitern ist im allgemeinen eine solche, dass jederzeit ein Massenstreik zu befürchten ist. Die aufrührerische Bewegung in Moskau hat jetzt nach den vielen Arretierungen und Erschiessungen nachgelassen, hat jedoch nicht vollständig aufgehört. Die Agenten der Sozialrevolutionäre arbeiten unter der Hand weiter. Das Zentrum der gesamten Aufstandsbewegung ist jedenfalls in Moskau. Wegen der unsicheren Lage in Moskau hat die Sowjetregierung in letzter Zeit 4 Züge mit Wertgegenständen (Gold, Silber, Diamanten usw.) nach Petersburg übergeführt. - 2 - Zur Zeit befindet sich auf dem Nikolaibahnhof in Petersburg ein Extrazug, bei dessen Ankunft der Bahnhof abgesperrt war. In dem Zug ist eine Telefon -und Telegraphenstation eingerichtet worden. Es wird daher angenommen, dass Lenin und ein teil des Rats der Volkskommissare in dem Zug wohnt, da es in letzter Zeit in Moskau zu unsicher war. Die Sowjetregierung wird einen Teil ihres Programms in Bezug auf Verbot des freien Verkaufs von Lebensmitteln aufgeben müssen. Am 1.Dezember soll der Handel in den kleinen Magazinen wieder gestattet werden. Das Handelsrecht soll zunächst den zur Arbeit untätigen Personen und den Frauen der Rotarmee soldaten er- teilt werden. In Petersburg sind wieder viele Kommunisten zu den Kursen eingezogen worden. Bei den ersten Sowjetartilleriekursen ist eine zweite Klasse eingerichtet worden. Die Kurse haben eine Vorbereitungsklasse und eine sogen. Frontklasse. 70% der Teil- nehmer an den Kursen haben eine Durchschnittsbildung. In letzter Zeit trafen in Archangelsk 15 englische Lokomoti- ven ein, welche bereits der Nikolaibahn übergeben wurden. In Smolensk soll eine neue Armee aufgestellt werden in wel- che auch polnische Kriegsgefangene "freiwillig" eingestellt werden. Genauere Angaben über diese Armee sind noch nicht einge- troffen. Das Kriegskommissariat in Petersburg teilt mit, dass an eine Demobilisation der Roten Armee jetzt nach dem Siege über Wrangel nicht zu denken wäre, schon deswegen, weil das Transportwesen viel zu zerrüttet ist, um die entlassenen Mannschaften in ihre Heimat zu befördern. Es ist daher geplant worden die Armee in ihrem jetzigen Bestande zu belassen und sie in Arbeitsarmeen umzuformieren. Die Arbeitsarmeen sollen zum Bau von Eisenbahn- strecken, zum Holzfällen, zum Verladen und Ausladen von Waren und ähnlichen Arbeiten verwendet werden. Alle bolschewistischen Behörden und leitenden Kreise betonen, dass Sowjetrussland stets eine schlagfertige Armee zur Verfügung haben müsse und diese augenblicklich am besten in Form von Arbeitsarmeen gehalten werden könne. Ferner teilte das Petersburger Kreiskriegskommissariat mit, dass im Raum Smolensk, Witebsk und Mchilew Truppenkonzentratio- nen stattfinden. Als Grund wird angegeben, dass dort Bauernauf- stände, welche auf Balachowitschs Propaganda zurückzuführen sind, erwartet werden. Über das grosse Fest in Petersburg zur Erinnerung an den Ausbruch der Revolution wird berichtet, dass die Sowjetregierung "strengstens" "nicht befohlene" Demonstrationszüge auf den Strassen verboten hat. Die Regierung war darüber unterrichtet worden, dass die Arbeiter der Obuchow Fabrik einen grossen Demon- strationszug gegen die Sowjetregierung organisieren wollten und dafür schon Fahnen und Plakate mit den Aufschriften:"Schluss mit dem Bürgerkriege, fort mit der Todesstrafe" bereitgestellt hat- ten. Im letzten Augenblick gelang es den Fabrikkommissaren, die Arbeiter von diesem Umzug abzuhalten. Die Aufstände in Sibirien haben sich über Orsk und Aktju - binsk nach Tomsk, Tara, Ishin und Kurgan ausgebreitet. Immer grössere Teile der Bauernbevölkerung werden davon ergriffen. Der Grund zu diesen Aufständen ist nur die Getreiderquisition der Regierung. Wegen der furchtbaren Hungersnot hatte sich die Regierung an die sibirische Republik gewandt, ihr 100 Millionen Pud Getreide und 5Millionen Pud Saaten zu überweisen. Der in Blagoweschtschensk zusammengetretene Kongress der Repräsentanten Sibiriens beschloss auf Grund der schlechten Lebensmittellage Sibiriens die Forderungen der Sowjetregierung abzuschlagen. In- folgedessen ist die Sowjetregierung gezwungen gewesen dorthin Truppen zu schicken und das Getreide zu requirieren. Darüber sind die Bauern natürlich erbittert und widersetzen sich dieser Massnahme. Auch in Kubangebiet kämpfen die dort stationierten roten Truppen mit den Kubankosaken. Der Chef der Kubankosaken ist der General Chowstikoff. Er verfügt über 9 000 Mann Kerntruppen - 3 - und hat sich an den Bergstrassen an der russischen Grenze festge- setzt. Wegen des herrschenden Lebensmittel mangels in Moskau und Petersburg hat Lenin diesen beiden Städten Lebensmittelzüge unter verstärkter militärischer Bewachung geschickt. In Moskau soll der örtliche Rat der hungernden Bevölkerung ohne Einver- ständnis der Regierung Lebensmittel verteilt haben. Dafür soll nun der Moskauer Rat vor Gericht gezogen werden. Die vor einiger Zeit von der Sowjetregierung befohlene Volkszählung hat ein recht trauriges Resultat gezeitigt. Man hatte angenommen, dass wenigstens die Landbevölkerung während des Krieges und der Revolution zugenommen hätte. Doch ist dieses nicht der Fall gewesen, auch die Landbevölkerung hat abgenommen. Die Stadtbevölkerung ist um 30% gesunken. Z.B. hat sich die Bevölkerung von Moskau um 44, diejenige von Petersburg um 71% vermindert. Der Oberbefehlshaber der russischen Truppen, Kameneff, hat infolge des Sieges über Wrangel als Gnadenbeweis von Trotzki ein Steinhaus an der Kusnezkij Brücke in Moskau als Geschenk erhalten. Über diese Schenke ist ein offizielles Dokument von der Ratsregierung ausgefertigt worden. Dieses ist das erste Mal, dass die Sowjetregierung einem Bolschewiken Privateigentum offiziell zubilligt. Es sind ferner Nachrichten eingetroffen, dass der Banden- führer Machno im Süden Russlands mit den Bolschewiki sich wieder vereinigt hat und augenblicklich die Verbindung Zentralruss- lands mit der Krim zerstört. Er will verhindern, dass die auf der Krimhalbinsel befindlichen roten Truppen nach Russland zu- rückkehren. Einem Gerücht zufolge, welches bisher nicht bestätigt worden ist, soll Trotzki nach Einnahme der Krim dort einen 15 Tage langen unbegrenzten Terror für seine Truppen erlaubt haben. Auch sollen alle weissen Generäle, die in die Hand der Bolsche- wiki fallen, sofort erschossen werden. In letzter Zeit sind aus Dänemark Blei und Steinkohle nach Russland eingeführt worden, auch hat Russland aus Schweden eine grössere Anzahl Hemden erhalten. Aus dem Fernen Osten sind Nachrichten eingetroffen, dass die Truppenteile des Generals Semenoff und Kappel, welche nach den letzten Kämpfen sich in die Mandschurei zurückgezogen haben, von den Japanern entwaffnet worden sind. Die bolschewistische Regierung in Werneudinsk wird gleichfalls alle dort noch befind- lichen Partisanentruppen (Reaktionäre) entwaffnen. Die bolschewistische Propaganda ausserhalb der Grenzen Sowjetrusslands wird hauptsächlich durch die Handelsdelegierten und Sowjetrepräsentanten aufrecht erhalten, indem sie mit den örtlichen politischen Organisationen in Verbindung treten. Diese Organisationen werden durch grosse Geldmittel unterstützt, wobei fast ausschliesslich mit Zarenrubeln gezahlt wird, welche über- all höher im Kurse stehen, als die Duma- oder Leninrubel. Für diejenigen Staaten, mit welchen man augenblicklich in Friedens- verhandlungen steht, wird ein ausserordentlich grosses Kadre von Agitatoren und militärischen Leitern ausgebildet. Diese Agita- toren und militärischen Leiter müssen militärische Kurse und die rote Akademie des Generalstabes durchgemacht haben. Auch alle polnischen, finnischen, lettischen, rumänischen und tschechischen Agitatoren müssen ebenfalls einen dieser Kurse absolvieren, um späterhin nicht nur als Agitator, sondern auch als Organisator der kommunistischen Streitkräfte in den verschiedenen Ländern zu fungieren. Die Propaganda im nahen Osten wird vermittelt der türki- schen Nationalisten und durch die mit ihrem Schicksal unzufrie- denen Völkerschaften geführt. Zahllose russische Agitatoren sind nach Kleinasiens über den Kaukasus geschickt worden und haben dort einen fruchtbaren Boden vorgefunden. Über die bolschewistische Propaganda in Deutschland wird berichtet, dass die Bolschewiki nur mit den linken Unabhängigen und den Kommunisten in Verbindung stehen. Die Hauptfäden der Propaganda laufen bei der Rigaer bolschewistischen Friedensdele- gation zusammen. - 4 - Das Zentralexekutivkomitee in Moskau hat kürzlich eine Verfügung erlassen, wonach im Auslande "Ausserordentliche Untersuchungskommissionen zur Bekämpfung der Gegenrevolutionäre" einzurichten seien. Diese Filialen der Moskauer Ausserordentlichen Kommission sollen hauptsächlich die im Auslande lebenden russische "Gegenrevolutionäre" bewachen. Die letzten Verluste der Bolschewiki im Kampf gegen Wrangel betragen 200 000 Mann an Toten und Verwundeten. Die Beute in der Krim berechnen die Bolschewiki auf 30 Milliarden Rubel. WIRTSCHAFTLICHE NACHRICHTEN. Sowjetrusslands Transithandel über Estland. Seit dem Schluss des russisch-estnischen Krieges haben folgende Waren nach und aus Russland estnisches Territorium bis zum 1. Dezember 1920 passiert. Einfuhr nach Russland. PUD. TONN. Salz 51 192 830,5 Nahrungsmittel 23 516 385,7 Leder und Lederwaren 83 330 4,6 Holz 281 4,6 Kurzwaren 188 3,1 Papier und Druckereierzeugnisse 28 666 470,1 Textilwaren, Stoffe, Stiefel 37 396 613,3 Stahlwaren und Werkzeuge 68 644 1.093,0 Andere Eisenwaren 48.888 801.08 Blei- und Kupferwaren 102.059 1.688,5 Landwirtschaftliche Maschinen 34.311 562,7 Instrumente und Apparate 4.285 70,3 Schleifsteine 20.448 335,3 Steinkohle 69.670 1.142,8 Mineralöle und Fette 6.375 104,6 Andere Öle 272 4,5 Gummiwaren- und Gummischuhe 1.237 20,3 Chemikalien 94.521 1.550,1 Verschiedene Waren 35.937 589,4 Ausfuhr aus Russland. Fournierholz 145.288 2.382,2 Flachs 69.777 1.133,9 Verschiedene Waren 1.402 23,0 Das aus Russland ausgeführte Fournierholz gehört der Firma Luther in Raval und wurde von dieser in London mit Beschlag belegt. Reparaturprogramm des landwirtschaftlichen Inventars. Der Rat der Volkskommissare richtet seine besondere Aufmerksamkeit auf die Reparatur des landwirtschaftlichen Inventars, da die eigene Produktion und die Zufuhr aus dem Auslande lange nicht den Anforderungen entsprechen. Zu diesem Zweck sind in den 12 produzierenden Gouvernements eine Reihe von Gouvernements- und Bezirkswerstätten für mittlere und Kapitalreparaturen zu einer Stossgruppe zusammengefasst worden. Ein Teil dieser Werkstätten sind beweglich. Es ist vorgesehen worden, diese Werkstätten in erster Linie mit Metallen, Drehbänken, Instrumenten und Lebensmitteln für die Arbeiter auszurüsten. Gleichzeitig sollen - 5 - Spezialisten und qualifizierte Arbeiter zu Kadres zusammenge- stellt werden, welche dann auf die verschiedenen Werkstätten ver- teilt werden. Außerdem werden technische Kurse über Reparatur von landwirtschaftlichen Maschinen eingeführt. Auf Grund statistischer Angaben müssen in den 19 oben erwähnten Gouvernement etwa 20% aller Erdarbeitungsmaschinen, 2,5% aller Eggen und etwa 30% der Sämaschinen repariert werden, von denen seinerzeit schon 10% einer Kapitalreparatur, 40% einer mittleren und 50% einer kleinen Reparatur unterzogen wurden. Der kleine Prozentsatz der Eggen, welche der Reparatur unterlie- gen, erklärt sich daraus, dass etwa 25% aller Eggen Holzpflöcke haben und daher von den Bauern selbst repariert werden. Wenn man auf eine Kapitalreparatur durchschnittlich 10 Pfund Metall rechnet, auf eine mittlere 5 Pfund und auf eine kleine 2 Pfund, gebraucht man zur Ausrüstung des Programms 150 000 Pud Metall und 115 000 Pud Heizmaterial. Aus verschiede- nen Orten treffen jedoch Angaben ein, welche über eine ausser- ordentlich schwache Versorgung der Reparaturwerkstätten für land- wirtschaftliche Maschinen mit Metall berichten. Infolgedessen soll eine grosszügige Organisation zur Sammlung von überflüssigem Metall in allen Gouvernements eingerichtet werden. Papier - Industrie - Sowjetrusslands. Vor dem Kriege fabrizierten ungefähr 140 russische Papier- fabriken mit 25 000 Arbeitern durchschnittlich 24 Millionen Pud Papier jährlich, wobei jeder Arbeiter 960 Pud herstellte. Während des Jahres 1920 arbeiteten 20 000 Arbeiter in den Papierfabriken Russlands Sowjetrusslands. Es wurden 2 Millionen Pud Papier hergestellt, wobei also auf jeden Arbeiter 100 Pud entfallen oder neunmal weniger, als vor dem Kriege. Der Niedergang der russi- schen Papierindustrie wird in der Hauptsache der mangelnden Leitung dieses Industriezweiges zugeschrieben. Ausrüstung der Armee. Auf den Moskauer staatlichen Fabriken, welche für die Aus- rüstung der roten Armee arbeiten, wurde in der Woche vom 18. bis 25. Dezember Folgendes hergestellt: 7.418 Mäntel, 1.193 Halbpale- tots, 2.798 Sommerröcke und dazu 2.400 Sommerhosen, 580 Brustwär- mer, 1.168 andere Brustwärmer, 20 Paar wattierte Hosen, 1.023 Schlafröcke, 331 Barchenthemden, 1.500 Barentunterhosen, 42.229 Leibhemden, 2.628 Matratzen, 200 Kissenbezüge, 890 Helme, 3.211 Kopfbedeckungen für die Marine, 7.013 Kopfbedeckungen für die Armee, 3.150 gestrickte Wintermützen und 2.630 Fellmützen. Sammlungen von Baumwolle in Sowjetrussland. Nach den Angaben des allrussischen Rats für Volkswirtschaft waren bis zum 1.Oktober 1920 3.797 000 Pud Baumwolle aus Turke- stan abtransportiert worden. Zur gleichen Zeit bleiben in Turke- stan noch ein Vorrat von 5.145 000 Pud Baumwolle übrig. Es wird besonders betont, dass die gesamten eben erwähnten etwa 9Millio- nen Pud Baumwolle fast ausschliesslich aus Überschüssen der letz- ten Jahre bestehen. Wenn nun der Rest der Baumwolle verteilt wird, steht die Textilindustrie Sowjetrusslands neuerdings vor einer ausserordentlichen Krisis, falls nicht die Frage der Aus- saat und der Realisation der Baumwollernten in nächster Zeit reguliert wird. Im Frühling 1920 gab die Kooperative in Turkestan an, dass 115 000 Dessjatinen mit Baumwolle besät seien; nachher stellte es sich jedoch heraus, dass es nur 109 000 Dessjatinen waren. In früheren Zeiten wurden in Turkestan 613 000 Dessjatinen jährlich besät, als ist die besäte Fläche um 5/8 Mal zurückgegangen. Die Sammlung der Rohbaumwolle von diesen 5 Millionen Pud Rohbaumwolle ergeben. Der Turkestan sche Rat für Volkswirtschaft gibt jedoch die Ernte infolge des - 6 - kalten und regnerischen Herbstes nur auf 2½ Millionen Pud Roh- baumwolle an. Mit den Resten der Rohbaumwolle der Ernte von 1919 (etwa 900 000 Pud) erhöht sich diese Summe auf 3,4 Millionen Pud Rohbaumwolle, welche etwa 1,1 Millionen Pud Baumwollfasern ergeben. Es müssten eigentlich noch die Vorräte von Buchara und Chiwa hinzugenommen werden, doch stellt man sich dazu besserer kritisch, da selbst schon die angegebene Ernte in Turke- stan von 2,5 Millionen Pud Rohbaumwolle wahrscheinlich auch nicht den Tatsachen entspricht und zwar hauptsächlich deswegen, weil die gesamte Organisation nicht richtig arbeitet. Das End- resultat ist, dass die Textilindustrie Sowjetrusslands bis zum Frühling 1923 (Zeitpunkt an welchem die Baumwollfasern der Ernte von 1921 eintreffen) ausser den vorhandenen und teilweise schon den Fabriken übergebenen 0 Millionen Pud Rohbaumwolle, im ganzen nur etwa 1 Million Pud Baumwollfasern erhält. Es wird nun die Frage aufgeworfen, was die Ernte von 1921 ergeben wird. Der Samenfond ist derartig, dass 1921 nicht mehr als 125 000 Dessjatinen besät werden können. Bei den aller- günstigsten Bedingungen kann diese Fläche eine Ernte von etwa 2 Millionen Pud Baumwollfasern ergeben. In der Praxis treffen et- wa 25% der gesamten Ernte nicht an den Ablieferungsstellen ein. Infolgedessen erhält die Textilindustrie Sowjetrusslands bis zum Frühling 1923 ausser dem Bestande der vorher erwähnten 0 Millionen Pud, 2½ Millionen Pud Baumwollfasern. Bis zur Revolution verarbeitete die russische Textilin- dustrie jährlich 22 Millionen Pud Baumwollfasern, in einzelnen Jahren betrug diese Zahl auch 25 Millionen Pud. Auf die indu- striellen Unternehmungen welche sich auf dem Territorium der russischen Sowjetrepublik befinden (ausser Polen und den Ost- seeprovinzen) entfielen 16 Millionen von dieser Gesamtzahl. Tur- kestan gab in den letzten Jahren vor der Revolution 10 bis 12 Millionen Pud Baumwollfasern. Auf diese Weise kann eine günsti- ge Aussaat 75% des Bedarfs der Textilindustrie Sowjetrusslands decken. Der Allrussische Rat für Volkswirtschaft hat ein 5 jähri- ges Programm aufgestellt, um allmählich wieder die früher besä- te Fläche besäen zu können. In gleicher Weise hat die Haupttex- tilverwaltung ein Produktionsprogramm für das Jahr 1921 ausge- arbeitet. In Turkestan ist ein Baumwollkomitee gebildet worden, und die Aufmerksamkeit xxx der wirtschaftlichen Zentren ist jetzt besonders auf das Wiederaufblühen der Baumwollindustrie gerich- tet. Jedoch haben die Arbeiter dieser Industriegruppe nicht das geringste Interesse an dem Emporblühen ihres Arbeitszweiges, daher werden die professionellen Verbände ernannt, möglichst eingehend in dieser Richtung auf die Arbeiter zu wirken. Es wird hervorgehoben, dass in Turkestan gerade in der Baumwollin- dustrie noch wenig von Einfluss der Sowjetmacht zu bemerken ist und die Kaufleute und Agenten der früheren Zeit auch jetzt noch dort ihr Wesen in ungünstiger Weise treiben. Daher müsse zunächst einmal mit diesen Leuten aufgeräumt werden. Trotzki erwähnte in einer seiner Reden auf dem 8.Räte- kongress in Moskau, dass 43 000 Werst Bahnstrecke mit 3 000 Brücken während des Krieges zer tört worden seien und 10 000 Telephon- und Telegraphenapparate von den Stationsgebäuden ent- fernt wurden. Die mittlere Reparatur von Lokomotiven sei im Jahr 1920 folgende gewesen: Im Januar wurden 258 mittlere Reparaturen an Lokomotiven ausge- führt " Februar " 306 " " März " 529 " " April " 633 " " Mai " 798 " " Juni " 847 " " Juli " 1035 " " August " 1042 " " September " 1074 " " Oktober " 958 " " November " 838 " 105 - ? - Das Abflauen der Tätigkeit in den Eisenbahnwerkstätten während des Oktobers und Novembers wird darauf zurückgeführt, das während dieser Herbstmonate weniger Arbeiter zur Stelle gewesen seien und nicht genügend Lebensmittel vorhanden waren. Über die russischen Konzessionen. Trotz des Proteststurmes der Kommunisten gegen die Ertei- lung irgend welcher Konzessionen an ausländisches Kapital, treten in letzter Zeit wieder Gerüchte über russische Konzessionen in Erscheinung. So hat Sowjetrussland tatsächlich die Absicht Kamschatka an ein amerikanisches Konsortium unter Vanderlin zu verpachten. Ein bolschewistisches Blatt schrieb kürzlich über Kamschatka, dass dort ausserordentlich viele Naturreichtümer vorhanden seien. Unter anderem gibt es in Kamschatka Steinkohle und Naphta, welches die Amerikaner für ihr geplantes Flottenbau- programm nötig hätten. Ausserdem gibt es dort noch Gold, worüber die Amerikaner allerdings besser orientiert wären, als die Russen selbst. Die Amerikaner wünschen Garantien gegen die Nationalisie- rung von amerikanischem Eigentum innerhalb des Konzessionsgebie- tes und freie Einfuhr amerikanischer Arbeitskräfte und der nöti- gen Materialien nach Kamschatka. Ausserdem wollen sie dort eige- ne Eisenbahnen, Telegraphen-und Telefonleitungen u.s.w. bauen. Die Amerikaner verpflichten sich ihrerseits einen gewissen Pro- zentsatz der Jahresreinahmen abzugeben, wogegen sie die erworbe- nen Produkte exportieren wollen. Eine Annullierung des Vertrages sei nur durch ein Schiedsgericht möglich. Die Schiedsgerichtsfra- ge stehe jedoch noch offen. Ferner wollen die Bolschewiki an die Engländer den süd- lichen Teil der Kola Halbinsel verpachten, letztere wollen dort die Waldgebiete und Mineralien exploitiere. Es sind auch Gerüch- te aufgetaucht über Verpachtung verschiedener Teile von Nordsibi- rien, des Kaukasus und der Ukraine an die Engländer, doch scheint letzteres den Tatsachen nicht zu entsprechen. An den Amerikaner Goldstone sollen weiterhin Konzessio- nen auf Gerbstofffabriken in Südwestsibirien erteilt werden, die die deutsche Farbstofffabrik Interessengemeinschaft soll Konzes- sionen auf Anfertigung von Farbstoffen und pharmazeutischen Waren erhalten und die deutsche Firma Gebrüder Steinberg wieder- um Konzessionen auf Lederfabriken. Definitive Übereinkommen sind bisher nicht abgeschlossen worden. Die Konzessionsbedingungen umfassen u.a. die Verpflich- tungen für die Inhaber, in kürzester Zeit neue Fabriken zu bauen, diese einzurichten und in Betrieb zu setzen, den Gang der Arbei- ten zu regeln und zwar so, dass die Firma so viel wie möglich, jedenfalls nicht weniger als ein bestimmtes Quantum der im Ver- trag angegebenen Produktionsmenge an die Sowjetregierung zu lie- fern hat. Provisorisch werden während der Konzessionsperiode den Konzessionsinhabern Fabriken mit vollem Besitzrecht zur Verfügung gestellt. Die Sowjetregierung verpflichtet sich, Rohmaterialien und Heizmaterial zu festen Preisen zu liefern. In einigen anderen Konzessionen wird eine bestimmte Periode für die Dauer der Konzession festgesetzt, wobei die Sowjetregierung sich verpflichtet, 3 Jahre vor Ablauf der Konzes- sionsfrist die Konzessionsinhaber davon zu benachrichtigen, wann der Vertrag seine Gültigkeit verliert. Im Falle der Einstellung eines Betriebes wird alles nicht amortisierte Eigentum (Gebäude, Maschinen und Rohmaterial welches vom Auslande geliefert wurde) von der Sowjetregierung vollständig ersetzt werden. Am 8. Dezember 1920 wurde die grosse Uraler Fleischbear- beitungsfabrik mit vollständiger Ausrüstung in Betrieb gesetzt. - 8 - Am 2. Dezember ist die Verbindungsbahnlinie Zarskoje Sselo–Moskau beendigt worden. Die Linie hat für Petersburg in Bezug auf Beheizung, da sie auf einer Strecke von 117 Werst noch nicht angetastete Waldkomplexe berührt Ebenfalls ist die Linie Okulowka – Torakije beendet worden. Mit dem Bau der Strecke wurde im Mai 1919 begonnen. Gesichtspunkte für die Aufklärung gegen Sowjetrussland. Schon seit längerer Zeit wird die Verlegung des militärischen Schwergewichts an die Westfront erkennbar. Hier sollen nach teilweise unverbürgten Nachrichten stehen: § 1. a) I.Gruppe im Mil.Bezirk Petersburg. Wahrscheinlich Stab der 7.Armee, 8.Schützen-, 3 Kav.-Divisionen. Dislozierung längs der Bahn nach Welikija Luki. Stab 7.Armee in Welikija Luki.Stärke 45 000 ? b) Eine stärkere Kav.-Gruppe zwischen Sebesk und Polotzk. Zu welcher Armee gehörig nicht bekannt. Stärke 20 – 25 000 Mann. c) Eine Gruppe im Raume Witebsk–Smolensk–Mohilew.Etwa 15 – 18 Schützendivisionen. Stab der 3.Armee in Witebsk bestätigt. 5.und 15. Armee wird auch noch in diesem Raum angenommen. Bestätigt: die Schützen-Div. No. 44,49 Unbestätigt die Schützen – Div. №. 4,27,28,30,60, Kav.-Div. 2,3,10. Es fehlen die No. von 8 Divisionen deren No. festzustellen wären. Ueber laufende Verstärkungen dieser Gruppe liegen Nachrichten vor. Es sollen sich hier auch stärkere rote polnische Truppen befinden. Gesamtstärke der Gruppe etwa 90 000 Mann. d) I. Gruppe deren nördlicher Flügel etwa bei Mosyr, deren südlicher Flügel bei Kamenez Podolsk zu suchen ist. 12. 14. und 18. Armee hier neuerdings bestätigt. Angenommen etwa 14 – 15 Schützen - Div. e) I. Gruppe an der bessarabischen Grenze. Sie gehört viel leicht noch zur 14. Armee. Etwa 6–8 Schützen-Div., No. nicht bekannt. Stärke 30 – 40 000 Mann? Bei der Gruppe d) und e) sind bestätigt die Sch.-D-v. No. 7,8,10,18,17,24,41,45,48,57,59,60. Angenommen werden dort noch die Sch.Div.No. 14.22,31,38 42,43,47, deren Feststellung erforderlich ist. Kav.-Div. No. 8,17 Kuban-Kas.Div. §2. Südfront Ob die an der Westfront unter a) aufgeführte Gruppe dort hin gehört oder schon zur Südfront, ist nicht bekannt. Oberkommando der Südfront in Charkow, dazu gehören sicher: a)I Gruppe im Küstenschutz von Tiraspol bis Cherson, 51. und 52. Sch.-Div. unter der 6.Armee, Stab in Cherson. 4.Ar mee, Stab in Sewatopol. b)Die 13. Armee: Stabsquartier unbekannt. c)Wahrscheinlich Teile der 8.Armee (Donezgebiet ), andere seitens liegen Nachrichten vor, dass der Stab der 3.Arme in Grossny liegt. Gruppen b) e) etwa 10–12 Keg.-Div., Nummern nur teilweise bekannt. Bestätigt in jüngster Zeit nur: Sch.Div. 1.15.; der Nachprüfung bedürfen die Sch.-Div. 2,3,5. Pressemeldungen sprachen von einer Verschiebung der 6.Armee an die W.-Front! Das Reiterkorps Budjenny scheint nicht mehr in der Krim zu sein. Teile sollen bei der Gruppe d) der Westfront aufgetreten sein. Dann wurde wieder die Anwesenheit Budjenny'scher Truppen in Baku gemeldet. Nicht unwahrscheinlich ist, dass die Truppen Budjennys gegenwärtig zu Requisitions-und Strafabteilungen in der Ukraine verwendet werden. Da sie als Stosstruppen der Armee gelten, lässt ihr Auftreten an irgend einem Teil einer Front auf An - - 9 - griffsabsichten schliessen. Es muss daher geklärt werden, ob sich bei der unter b) bezeichneten Gruppe an der Westfront Budennysche Reiter befinden oder ob sie etwa an irgend einem anderen Punkt der Nordwestfront in aller Stille bereitgestellt werden. Stärke der Südfront etwa 60 000 Mann. Kaukasus. Es soll die 8.Armee anstatt der 9. im Raum von Grosny stehen. §3. Die Rote Armee. Verteilung . Die oberste Heeresleitung befindet sich anscheinend augen- blicklich in Moskau selbst. Oberkommandierender ist Kameneff. a) Westfront. Stab in Smolensk.Kommandierender Tuchatschewsky. Stabschef Kur. Zur Westfront gehören 1) Petersburger befestigter Rayon. In ihm sind folgende Verbände bekannt: besondere Baschkiren-Brigade; I. Territorial-Brig.; I. Kav.-Br.; Teile II. und 53. Div.; I. und II. Petersburger I.R.; 19.Res.Br.; I. estn. Kav. Rgt.; 64 Estnisch. Batt; 2) 7.Armee. Es gibt noch unbestätigte Nachrichten über die Auflösung des Stabes der 7.Armee. Der Stab muss in Pskow oder Welikija Luki angenommen werden; Gros der Truppen längs der Bahn Petersburg -Welikija Luki; die Armee kann etwa 8.I.D. und 3 K.-D. stark sein. Kommandierender Saraebew. 3) Die 3.Armee. Stab in Witebsk. 4) Die 15.Armee, wahrscheinlich weiter östl. in Reserve. Kommandeur Lasarewsky. Stabschef Taranowsky. Zu beiden Armeen gehören etwa 15.I.-D. Darunter :44.,49.,4.,27.,28.,30.,09., Kav.Div. 2.,3.,16., auch rote polnische Verbände sollen bei dieser Gruppe sein. 5) 16. Armee. Stab vielleicht in Mosyr. Es sollen stehen: In Polvik: 15.21. Inf. Div.; I.Heubitz-Div.; In Lepel: 18. Div.; 13. Brig.; in Orscha 17. Div.; Minsk: 45., Div.; Bobruisk:8. Div.; Gomel:47. Div.; Mohilew:8.,45.,17. Div.; Witebsk: 4.,5.,6.,13. Div. . 6) Eine Kavallerie-Gruppe von etwa 20 - 25 000 Mann im Raum Polozk-Sebesch. Kommandeur wahrscheinlich Gai. Raum der Westfront von Petersburg bis Pripiat. Stärken: Petersburg und 7.Armee etwa 45 000 Mann. 3.,15.,16. u. Kavallerie etwa 90 000 Mann. b) Südwestfront. Vom Pripiat bis Tiraspol am Dnjestr. Stab in Kiew. Stärke etwa 40 000 Mann. 12. Armee Kiew. 14.Armee viel- leicht in Winniza. Stärkere Kavallerie-Gruppe in der Ukraine. Zu den Armeen gehören etwa 13 Divisionen. Eine stärkere Gruppe von 6 Divisionen steht geschlossen an der bessarabischen Grenze. Unter anderen gehören zur Südwestfront die I.D. 7., 10.,16.,24., 41, 48., 57.,58.,30.;K.D. 8,17 und Kuban-Kosaken. Anzunehmen sind im Hinterland I.D. 14., 22.,31.,38.,42.,43.,47. Ob die c) Kavallerie die Armee Budjenny ist, ist nicht festgestellt. Südfront. Stab Charkow. Kommandeur Frumke. Raum von Tiraspol bis Bostów a.D.. 6.Armee Cherson.In letzter Zeit verlautet, dass 6.Armee an die Westfront geht. 4.Armee Sewastopol; 13. Armee in der Ukraine, vielleicht Ekaterinoslaw im Kampf mit Aufständischen. Im Küsten- schutz Tiraspol -Cuerson 51. und 52. I.D. Ausserdem bestätigt: I.D.I. 15., vielleicht auch 2,3,5., ganze Gruppe etwa 10-12 Div. stark ca. 60 000 Mann. d) Kaukasusfront . Oberkommando Rostow a.D. , Feldstab in Baku. 9. Armee vielleicht in Sewastopol gegen Aufstände in Kuban u. Terek und gegen Georgien. 8.Armee Grosny gegen Daghستان und gleichzeitig arbeitet zur Oelgewinnung u. Transport. II. Armee Baku, hält Aserbeidjan in der Hand, beherrscht Kaspis- ches Meer. Etappe in Astrachan. Auch gegen Georgien. 10.Armee wahrscheinlich in Erivan gegen Armenien und Persien. Fühlung mit Kemal. Stärken können nicht angegeben werden. e) Turkestan. Nur wenig reguläre Truppen, anscheinend nur 2Divisio- nen. Dazu örtliche Kavallerie-Formationen. Baschkiren. Sehr un- abhängig von Moskau. Oberkommandierender Sokolnikoff. Detache- ments bis auf das Hochland von Pamir vorgeschoben. f) Sibirien. 5.Armee Irkutsk. 5-7 reguläre Divisionen. - 10 - Oertliche freiwillige Truppen. Zusammen ca. 60 000 Mann. Kommandeur Krasnoschtschekoff. Beherrschten Gebiet bis zum Amur - dann östlich Japaner. g) Reserve-Armee. Wolga. Raum Kasan. Stärke etwa 100 000 Mann. h) Arbeitsarmeen. 1. u. 2. Armee. Davon wahrscheinlich eine im Ural, die andere im Südkaukasus. II. Organisation. a) Zur Demobilisation werden in Dezember Soldaten und Matrosen des Jahrganges 1885 und aller älteren mit unbeschränktem Urlaub in die Heimat entlassen. Abtransport konnte wegen Transportschwierigkeiten noch nicht ganz durchgeführt werden. b) Die Jahrgänge 1886, 87 und 88 wurden aus der Armee ausge- schieden und zu Arbeitsgruppen zusammengestellt. Sie sollen mit unbeschränktem Urlaub entlassen werden, wenn die Entlas- sung der Gruppe a) durchgeführt ist. Gruppe b) soll möglichst bis 1.Mai entlassen sein. c) Jahrgänge 1892 u. 93 u. vielleicht auch 94 u. 95 sollen im Laufe des Sommers bis zur Ernte entlassen werden, falls es die politische Lage erlaubt. Diese Entlassung soll auch davon abhängen, ob die anderen Jahrgänge sich vollständig stellen und die Beserzteute sich alle wieder melden. d) Neueinziehungen sollen nicht stattfinden, aber die Mobil- machung der aktiven Jahrgänge soll schärfer durchgeführt wer- den. e) Alle Beurlaubungen und Entlassungen beziehen sich nur auf die Mannschaften. Offiziere, Beamte, Ärzte usw. werden nicht entlassen. Die Stäbe werden so verstärkt, dass der Kommando- bestand für Reserveformation vorhanden ist. f) Für die Flotte trifft vorläufig nur Absatz a) zu. Weiteres wird noch geregelt. g) Die Bestimmungen über die Organisation des Milizheeres sind noch so allgemein gehalten, dass Einzelheiten nicht ge- geben werden können. Jedenfalls bleibt die Feldarmee beste- hen. Die Zahl der Divisionen wird verringert, dafür aber die Gefechtsstärke auf Kosten der Verpflegungsstärke gehoben. h) Es werden neue grosse Kavallerie-Verbände aufgestellt. Aus der Ukraine werden über 50 000 Pferde requiriert. Man scheint kommende Operationen hauptsächlich mit Kavallerie durchführen zu wollen. Die Kavalleriegruppen werden von Budenny, Gay u. Mikalsky kommandiert. §4. Telegramm von Moskau I an alle. 25.I. - XXI I.17.nachts (russ. Kartext) Die japanische Regierung führt fort, ihre Truppen im Gebiet der Republik des Fernen Ostens zu belassen und unterdrückt, gestützt auf ihre Kriegsmacht jede Selbständigkeit der ört- lichen Bevölkerung, und unterstützt verbrecherische Elemente. Die örtlichen Behörden haben nicht die Möglichkeit, die Ord- nung wieder herzustellen, weil der Kommandierende der Japani- schen Truppen mit solchen Verbrechern, wie es der Ataman Semenoff und seine Banden sind, sympathisiert. Die Regierung des Fernen Ostens weist auf eine ganze Reihe von Einmischun- gen japanischer Truppen hin und schlägt zur Einführung gegen- seitiger friedlicher Beziehungen zwischen beiden Staaten der japanischen Regierung vor, dass das Oberkommando der japani- schen Truppen in Wladiwostok sich nicht in die inneren Angele- genheiten Russlands einmischen und auf die Unterstützung ein- zelner Gruppen der Bevölkerung in ihrem inneren Kampf verzich- ten solle. Angesichts der Ruhe im Gebiet und der Einsetzung einer starken Regierung soll der Termin für die Zurückziehung der japanischen Truppen bestimmt werden, und gestützt auf das Vorhandensein der japanischen Mission auf dem Gebiete der Republik des Fernen Ostens, besteht letztere darauf, dass Tokio eine diplomatische Mission der Regierung des Fernen Ostens aufnimmt, damit die politischen und wirtschaftlichen Beziehun- - 11 - gen, begründet durch Verträge zu gegenseitigem Nutzen und gegen- seitiger Freundschaft zwischen dem japanischen und russischen Volk möglichst rasch eingeführt werden. Die Regierung des Fernen Ostens erhielt die Nachricht, dass die Japaner sich der Fischereien am Unterlauf des Amurs in Nordsachalin und in den Küstengewässern von Kap Lasarew bis Dekast? bemächtigt und sie einer japanischen Verwaltung unter- stellt hätte. Die Regierung des Fernen Ostens sandte der japani- schen Regierung einen Protest gegen diese Vergewaltigung, die ein Eingriff in die Rechte des russischen Volkes und seine territoriale Oberhoheit ist. Dieses Vorgehen steht im krassen Gegensatz zur feierlichen Erklärung der japanischen Regierung, dass sie die Rechte des russischen Volkes, seine territoriale Integrität und Souveränität achten werde. §5. Von Moskau I an Alle. I.12. 9.40(russ. Klartext). Der Abtransport der Reste der Banden Semenows ist unter dem Druck der Japaner eingestellt. General Wischnewsky und seine Gehilfen kaufen in Charbin Ausrüstung, Munition und Waffen ein, um neue Abteilungen aufzustellen. 5.Februar 1921. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 184 POLITISCHE INFORMATIONEN . 31. 1.21. Ohne Zweifel haben die russischen Rechtsorganisationen enge Fühlung zu Budapest und Belgrad, nicht aber zu England und Frankreich; zuverlässige Verbindung nach Sowjetrussland hin besteht nicht und die von dort hier einlaufenden Nachrichten kommen nur gelegentlich über die Grenze. Früher indessen hat durch Markovs Agenten Fühlung mit der russischen Provinz bestanden, dagegen nicht oder nur mangelhaft mit den russischen Zentren. Die Rechtsorganisationen bemühen sich hauptsächlich darum, grössere Mittel flüssig zu machen. Doch wird deutscherseits auf die Versuche garnicht reagiert. Diesbezügliche Anfragen werden von Stinnes beispielsweise garnicht mehr beantwortet. Daher heisst es in den russischen rechten Kreisen durchweg, Stinnes wäre "Jude". Einer der tüchtigeren Mitarbeiter der russischen Organisation Kaiserallee 80 ist ein gewisser Klimov. Er arbeitete seinerzeit in ND der Denikinarmee, reiste dann mit Pototski in den Süden und kehrte in dessen Auftrag mit 60 000 Mk. nach Berlin zurück, um hier seinen ND zu organisieren. Klimov hat vortreffliche Beziehungen zu den grossen Finanz-und Industriekreisen Deutschlands. Aus russischer Quelle: 1) Die russischen Offizierverbände in Berlin haben sich zusammengeschlossen. An der Spitze des Verbandes soll General Arsenjew treten. Auch Oberst Ewald, der zu Arsenjew Fühlung hat, ist an der Sache beteiligt. 2) Biskupski arbeitet in engster Fühlung mit dem rechten russischen Centrum, wie er übrigens auch selber bestätigt. Sein Arbeitsziel ist folgendes: 1. will er grössere Mittel flüssig machen und 2. sich an die Spitze der antibolschewistischen Bewegung stellen. Er hat Fühlung zu Ungarn. So hat er dem vorerwähnten Pfeil Empfehlungsschreiben an die Führer der ungarischen Rechtsorganisationen gegeben. Wie aus russischer Quelle verlautet, soll sich der russische Kommissar Peters längst schon in Deutschland aufhalten. Er lebt in Dresden und beschäftigt sich dort als Kunstmaler. Politisch soll er sich garnicht betätigen. Dserchinski soll verlangt haben, dass Peters aus Russland ausge wiesen werde. Peters hat in den höheren Sowjetkreisen niemanden, auf den er sich hätte stützen können, und daher gelang es Dserchinski auch, ihn zu Fall zu bringen. Zunächst ging Peters mit der Absicht um, im Dezember nach Russland zurückzukehren, blieb dann aber auf dringende Anraten eines gew. Sainow in Deutschland. Peters erhält von der Sowjetmission eine Pension im Betrage von 9 000 Mk. monatlich. - 2 - 2) Dickern befasst sich offiziell damit, Deutsche und Russen für die rote Armee zu werben, die alsdann über Lettland nach Sowjetrussland befördert werden. Dickern hat in Stettin (folgende Agenten: 1. Schles Goldberg (Albrechtstr. 1 bei Kölke) 2. Golosanov 3. Duwanski 4. Bodde 5. Brusks 6. Rewkin 7. Kurganski). Die 8 Letztgenannten haben keinen festen Wohnsitz. Ausserdem arbeitet für Dickern noch ein gew. Robert Bickert, der seinerseits zur englischen Kommunisten Mac Manus Fühlung hat. 1) Grigorjew Militäragent der Sowjetregierung, wohnt Hauptstrasse 4 bei Dr. Kirschner. Folgende Personen sind in Krimm bei Grigorjew unterstellt: Ingenieur Schonin, Nikolajew, der Offizier Tomas, Brussilowski und Kommissar Shelubowski. Grigorjew hat sich hier über die Organisation der roten Armee auf dem Laufenden zu halten. Er soll dafür Sorge tragen, dass die gegenseitigen Beziehungen möglichst gute sind, soll auch zwischen den deutschen Führern nach Möglichkeit vermitteln. Ferner soll er die Versorgung der Roten Armee möglichst zu haben suchen, deutsche Offiziere anwerben, vorwiegend frühere Soldaten, resp. solche, die sich in Not befinden. Diese Offiziere können auf Wunsch auch in die russische Rote Armee eingestellt werden und werden dorthin unter den Vorwand, sie wären russische Kriegsgefangene, befördert. Ausserdem soll Grigorjew einen militärischen ND organisieren, hauptsächlich zwecks Erstellung der militärischen Pläne der deutschen und rusischen rechten Kreise, aber auch der Ententemissionen. Ziel des ND ist, allen Versuchen, eine weisse Armee auf deutschem Territorium zu organisieren, vorzubeugen. Das Material dieses ND wird von der linken Presse veröffentlicht werden und die linken Parlamentarier werden diesbezügliche Immadiatenfragen in Reichstag stellen. Grigorjew hofft, die deutsche rote Armee bereit zu haben, wenn im Frühjahr die bolschewistische Offensive gegen Polen und Rumänien beginnen wird. Zum 1.2. wird eine Zusammenkunft der deutschen Führer der roten Armee in Hamburg oder Stuttgart geplant; auch russische Vertreter sollen hinzugezogen werden. 3) Päsenenstrasse 48/2 ist ein bolschewistischer Agent namens Köllick abgestiegen. Er ist in der vorigen Woche in Berlin eingetroffen und hat bereits auf kommunistischen Versammlungen geredet. Aus russischer Quelle: 1) In der Pension Ronea wohnt Prof. Archangelski, der von den Bolschewiki nach Deutschland kommandiert worden ist. Angeblich studiert er die neuesten deutschen Erfindungen; doch befasst er sich ohne Scheu mit bolschewistischer Propaganda und ist voll Lobes über die Einrichtungen und das Leben in Sowjetrussland. 2) Das Büro der 3. Internationale befindet sich in Berlin Reichenbergerstr. 118. Geleitet wird das Büro von Anzimwitsch; Mitglieder sind Rostermak, Salik (Oesterlicher) und Simowitz (deutscher Jude). Die genannten sind gleichzeitig Kouriere zwischen Berlin-Paris. Das Büro hat Fühlung zu allen europäischen Zentren und ist dem sogenannten Propagandabüro für Westeuropa unterstellt. Ausser dem genannten Büro gibt es in Berlin, Dresdenerstrasse 118 noch eine Unterstelle der 3. Internationale, die hier von Losowski begründet und von Sinowjes bestätigt worden ist. Komiteemitglieder sind: Leon Hirt, Berljach, Hedwitsch, Mechmann, Erich, Bünchenn, Alfred Lichtenstein, Hermann Hein. Dieser Stelle sind zwei Unterstellen angegliedert: Kopenhagenerstr. 74 (bei Glicke) und Mainzerstr. 6 . In den Unterstellen ist viel Propagandaliteratur untergebracht. 3) In der russischen Sektion der KPD spielt ein Dr.Schleifstein eine hervorragende Rolle. Sowohl die russischen als die deutschen kommunistischen Kreise begegnen ihm besonders vertrauensvoll. Man nimmt an, dass Schleifstein an Fedorowskis Stelle, der ausgewiesen wurde, rücken wird. - 3 - 4) Litwinow soll zum Sowjetgesandten in Reval ernannt werden. Gurewski soll zum Chef aller Sowjethandelvertretungen und Ein- kaufsstellen in Westeuropa ernannt werden. Andern Nachrichten zufolge wird G. Ehrbaupt abgesetzt worden, da er sich in Reval Veruntreuungen hat zu Schulden kommen lassen. Wie aus russischen Kreisen verlautet, hat sich die rechte russische Gruppe gespalten und zwar folgendermassen: 1. eine nicht strenge monarchistische Gruppe, 2. Monarchisten, die die Errungenschaften der Revolution beibehalten wollen, d.h. das Land soll den Bauern gehören, 3. eine neutrale Gruppe, welche die beiden erstgenannten anfeindet. Markow soll sich der Gruppe 2 anschliessen. Auch ein Centrum hat sich gebildet; die militäri- sche Abteilung wird von Pototski und Jereinoff geführt. 2) Biskupski äusserte unter anderem er habe mit Ludendorff vollständig gebrochen. Auch in Bayern findet er keine Unterstüt- zung, dagegen scheinbar in Ungarn, wohin er vor etwa 3 Wochen gereist war. Allerdings wäre er von den Ungarn nicht finanziert worden, was damit motiviert wurde, dass die Ungarn von den Franzo- sen abhängig wären. Biskupski sagte u.a., dass seine Arbeit von der "Wolja Rossij" (Kerenski) Organ in Prag) richtig referiert wäre. Viele Mitarbeiter Biskupskis lassen ihn im Stich, so auch Sjatin. Gurkos Adjutant Pantschulidsew und Tolstoi-Miloslawski (früher Chef der politischen Abteilung bei Koltsohok, suchen mit dem Fürsten Tumbair-Malinowski Verbindung aufzunehmen. Tolstoi- Miloslawski soll zwar eine energische Persönlichkeit, doch intri- gant und ziemlich unfähig sein. Vermutlich suchen sowohl Pent- schulidsew als Tolstoi Vereinigung zu Tumbair, weil er der Vertre- ter des einzigen russischen Gesetzes ist, so monarchistische Ord- nung aufrechtzuerhalten wird. Da Tumbair kein deutsch kann und mit den Verhältnissen in Berlin wenig vertraut ist, ist seine Lage ziemlich schwierig. Er soll hauptsächlich nach Berlin gekommen sein, um Handelsabkommen mit deutschen Firmen zu treffen (in sei- nem Auftrag sollen bereits 14 Deppfer nach Ostfibrizien verfrachtet worden sein.) Aus russischer Quelle verlautet, dass V.G. Orlow für den Staatskommissar Weiszen arbeitet. Bartels meinte, Orlow wäre ein vortrefflicher Kenner des Bolschewismus. Auch Orlows seiner- seits bestätigte gelegentlich einer Unterredung am 13.d.M., dass er eine Führung zum Staatskommissariat habe, und dass er durch Vermittlung des Konsuls Bartels seine Kurierpost empfinge. Orlow wohnt in Charlottenburg(Königsweg 60/1 bei Haide) unter dem Decknamen Oberst Grigoriewitsch Borowij. Offiziell gilt er als Nachrichtenchef des russischen Generalstabes (#Angel). Ausser seinen Beziehungen zu Litauen, zur Baltikum, Polen und Finnland hat er auch sein Agenten in Frankreich, England und Italien, dann zur Tschechoslowakei, Serbien usw. bis hin nach Konstantinopel. Sein Agent für Italien ist der vielfach genannte Gravenhorf. Es ist anzunehmen, dass zwischen Orlow und Gutschkow enge Führung besteht. Das Geld wird vermutlich von Bachnotew(Amerika) durch Gutschkow weitergeleitet. Orlow erwartet demnächst einer gewissen Worissokki der aus Konstantinopel in Berlin eintreffen wird und noch eine Feruglichkeit, deren Namen er nicht nennen wollte. Orlow war kürzlich in Prag, Wien, Paris, wo er zu Burzew Führung nahm und in London. Er meinte, der russische ND habe bisher kolossale Summen verschulden und so gut wie keine positiven Ergebnisse gezeitigt. Auch heisst es, Orlow habe eine Zusammenkunft mit dem englischen Polizeidirektor (neuens Tompson?) gehabt, der seinerseits freund- liche Beziehungen zu Weiszen haben soll. Die Berliner Agenten Orlows sind Damaskin und Krejlin. Asarewitsch wird ihm vermutlich - 4 - den Kontakt zur russischen Delegation und Mission geben. Aserewitsch ist vertreuter Mitarbeiter Gletschows. Orlov sprach sich nicht gerade freundlich über V.I. Gledysch aus, die bekannt- lich zu Bartels und Burzew-Führung hat und gegen die Deutschen intrigiert. Burzews Stellungnahme wäre nicht unbedingt deutsch- feindlich. Durch einen seiner ehemaligen Agenten der Geheimpoli- zei in Kiew oder Odessa hat Orlov Kontakt zu den Berliner bolsche- wistischen Kreisen aufgenommen; die Verbindung wird durch zwei Angestellte Korps hergestellt, deren einer Buchmanow heißt. Man soll Orlov versprechen haben, ihm Einblick in die bolsche- wistische Korrlerpost, die an Tschiitscherin adressiert ist, zu geben. Die Meldung wird unter Verbeamt weitergegeben, da Orlow gelegentlich die Farben dick aufzutragen liebt. Er meint, wenn man in England mit den Bolschewiki verhandelte, so lediglich nur, um die Arbeitermassen zu beruhigen. Über die allgemeine Lage weiß eine Persönlichkeit, welche am 12.12. v.J. aus Petersburg abgereist ist, zu berichten: Die Lage hat sich gegen früher gebessert, in Sonderheit hätte die Intelligenz nicht mehr so zu leiden wie früher. Der Winter war, was Lebensmittelzufuhr und Heizmaterialien betrifft, einer alles Erwarteten leichter, als der vorhergegangene. Die Sowjetregierung hat alles nur mögliche getan, um die Intelligenz zur Arbeit hinzuziehen. Der Terror hat fast ganz aufgehört; es von der Ausserordentlichen Kommission verhaftet zu werden, muss tatsächlich etwas Gravierendes vorliegen. Ende 1920 wurden alle Juristen mobil gemacht und in der Ausserordentlichen Kommission eingestellt. Da nun die Gerichtsbarkeit in berufenen Händen liegt, machen sich auch Anzeichen von Gesetzmässigkeit bemerkbar. Über- haupt scheint sich die Intelligenz in ihre Lage gefunden zu haben. Das Geld ist entwertet; man zahlt in natura. Mitunter entfallen auf eine Fern 8-9 Lebensmittelanteile (Rationen). Durch Dekret wurde das Eigentumsrecht auf Wohnungen und Einrichtungen aner- kannt. Das Leben der Arbeiter und Bauern ist über die Massen schwer. Die Gefängnisse sind überfüllt mit Sozialrevolutionären und Verschwörern. In den Gouvernements Tambov, Simbirsk und Pensa war dissezierte; die Sowjetregierung sieht sich nicht in der Lage, der Not dort abzuhelfen und hat diese Gouvernements sich selber überlassen. Die Bevölkerung dort beziffert sich auf etwa 3Millio- nen. Eine durchgreifende Hilfeleistung würde lediglich zur Folge haben, dass die Bauern hungern müssten und dass die Zufuhr nach den Städten unterbrochen würde. Mit einem Aufstande im Inne- ren des Reiches kann garnicht gerechnet werden; Das Volk hat es scheinbar gelernt, sich in die neue Ordnung zu schicken. Mokken meldet am 21.1. Über die chinesische Politik: Die chinesische Regierung hat der japanischen erneut vorge- schlagen, Verhandlungen zur Beendigung des chinesisch-japani- schen Vertrages von 1918 zu beginnen und begründet ihre Aufforde- rung damit, dass die Rätemacht sich weder mit China noch mit Japan im Krieg zustand befindet. China übernimmt die Verantwor- tung für die Aufrechterhaltung der Ordnung auf der ostchinesi- schen Eisenbahn. Mokken 27.1. Die Öffnung der chinesischen Grenze gegenüber der Republik des Fernen Ostens, sowie die Wiederaufnahme des Eisenbahnverkehrs auf dem Abschluss Mandschurien - Tschita wird durch Drohungen der Japaner und der reaktionären Partei in Peking behindert. Die Er- öffnung des Eisenbahnverkehrs wird nach dem Abschluss des japa- nisch-chinesischen Abkommens erwartet. Bei den Wahlen zur Konstituante der Republik des Fernen Ostens erhielten 31 Kommunisten 147 Plätze, die rechte Partei 19, - 5 - die Menschewisten und Sozialrevolutionäre 30 und die, die keiner besonderen Partei angehören - 78. Moskau berichtet um 24:1. Der Minister für Auswärtige Angelegenheiten der Republik der Fernen Ostens, Krasnoschtschekow, wandte sich in einer Erklärung an die japanische Regierung, in der darauf hingewiesen wird, dass die japanische Regierung trotz ihrer vielfachen Erklä- rungen, das sie in Sibirien keine territorialen Bestrebungen hat, ihre Truppen nicht zurückziehe, trotzdem eine Beruhigung im Lande eintritt. Die Nationalversammlung in Wladiwostok hat trotz der ziemlich durchsichtigen Drohungen des Kommandierenden der japani- schen Truppen unter unterdrückender Mehrheit beschlossen, die Regierung der Fernen Ostens anzuerkennen. Auf dem ganzen Gebiet der Republik herrscht Ordnung und das friedliche Leben, die Frei- heit der Arbeit und das Eigentum aller Bürger sowie der ausländi- schen Untertanen ist gewährleistet. Unter diesen Bedingungen erscheint die Regierung der Repu- blik der Fernen Ostens ein weiteres Verweilen der japanischen Truppen auf russischem Gebiet als ungerechtfertigt und besteht auf der Notwendigkeit schneller Zurückziehung der Truppen. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА У.Н.Р. В БЕРЛІНІ. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 196 ОГЛЯД ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ. (За січень 1921 року) Берлін, дня 2.лютого 1921 р. Початок нового року 1921 приніс у політичному жит- ті Німеччини нову хвилю горячкового напруження, якого вона не переживала від часів перед підписанням версайського мирну в 1919 році. Увага Німеччини сконцентрована довкола поставленого Антантою на дневнім порядку питання виконання Вер- сейського миру, яке містить в собі дві головні конкретні справи: 1) остаточне обеззброєння Німеччини, 2) воєнне відшкодування. Становище Антанти в обох цих справах здефініоване в рішеннях конференції Найвищої Ради, відбутої в Парижі 24 - 29 січня ц.р. Ці рішення становлять вихідний пункт для дальш- го розвитку подій в тій справі. Одначе заки подамо висліди кон- ференції, розглянемо перш усього коротко найважніші події, які її попередили. Справа обеззброєння Німеччини виринула на дневний порядку в звязку з тим, що дня 1. січня 1921 р. ми- нав риченець, до якого Німеччина була зобовязана виконати нало- жені на неї обовязки. Найважніші між ними були такі: 1) обмежен- ня постійного війська до 100.000 і поліції до 150.000, 2) від- дача всієї зброї й амуниції, яка була в розпорядженню держави, 3) обеззброєння цілого населення і передача сконфіскованої зброї Антанти задля знищення, 4) розвалання й обеззброєння всіких до- - 2 - бровільних громадських організацій військового і поліцейного характеру. Дня 31 грудня м. р. Франція звернулася з нотою до Німеччини, в якій закинула Німеччині невиконання цих обо- в'язків в багатьох пунктах. Виміна нот, яка була наслідком цих закидів, дала багато цікавого матеріалу про дійсний стан ні- мецької збройної сили. А саме: стан війська Німеччини виносить дійсно 100.000, а стан поліційних сил 150.000, при чому орга- нізація поліції має характер льокальний, а не загально-держав- ний. З воєнного знаряддя Німеччина віддала Антанті біля 50.000 гармат, поверх 5.000.000 крісів, 60.000 скорострілів і 20.000 мінометів. Обеззброєння населення дало такі висліди: 932 гармат 18.067 скорострілів, 1.680 машинових пістолів, 2,201.584 крі- сів, 78.325 револьверів, 85.616 ручних гранатів, 46.241.899 патронів. Головні закиди Франції зверталися одначе не проти стану постійного війська й розмірів обеззброєння населення, як головно проти добровільних організацій військового характеру в Німеччині. Ці організації, відомі під різними назвиськами, як "Оргеш", "Біргервер", і т.д., представляють у Німеччині ве- лику силу, яка на випадок потреби може заступити цілком доб- ре постійне військо. Їх головна сила в Баварії й у Східній Пруссії. Німеччина опиралася дотепер розв'язанню цих організа- цій, вказуючи на їх необхідність з огляду на можливість внү- трішніх заворушень, та обмежувалася дотепер до контролі стану їх зброї і т.ин. Франція поставила домагання безумовного роз- в'язання всіх цих організацій. Це питання й було головним пред- метом нарад на поризькій конференції. Англія виступила в цій справі в ролі посередника. Вона заявила, що Німеччина у вели- кій мірі виконала вже свої зобовязання та признала деяку необ- хідність добровільних організацій на найближчу будучність. Цьо- му становищу Англія треба приписати компромісове полагодження справи обеззброєння. Рішення конференції про - довжується Німеччині час до віддання решти зброї до 28. лютого, а до розв'язання добровільних організацій до 30.червня - 3 - ц.р. Одначе до 31 березня вони мають відлати всю тяжку зброю й дві третини ручної зброї. Коли справа обеззброєння Німеччини буде полагоджена компромісовим шляхом, то в питанні воєнного від- шкодовання рішення паризької конференції принесли Німеччині пригноблюючу несподіванку. Як зазначено було нами в попередньому огляді, відбулася була в середині грудня кон- ференція антантських і німецьких знавців для підготовання рі- шень в справі відшкодовання, а в середині січня мала відбути- ся нова нарада цеї конференції. Справа, здавалося б, пішла на шлях спільних переговорів і умов. Антантські знавці предста- вили Німеччині 41 питань про фінансове положення Німеччини й її економічну силу, а німецький уряд виправдовував на ці питання свої відповіді. Делегація Німеччини на найближчу конференцію знавців мала бути збільшена новими представниками німецького промислу (Стінес) і робітництва (Лейнер), Про паризьську кон- ференцію Найвищої Ради було в Німеччині загальне переконання, що вона справою відшкодовання або цілком не буде займатися, або обмежиться тільки до загальної вимоги думок. Те саме під- тверджували те ж вісти з антантських країв майже до останньої хвили так, що від паризької конференції рішень в справі від- шкодовання ніхто не очікував. Коли отже вже само поставлення цеї справи на дневнім порядку конференції було для Німеччини несподіванкою, то тим більшою несподіванкою був зміст рішення конференції в цій спра- ві. Як відомо, Німеччина з першу домагалася сама означення за- гальної суми відшкодовання. Те саме жадання поставив був на брюссельській конференції знавців її представник Вергман. Цьо- му противилася Франція, а 11 боху виступив на конференції знав- ців делегат Сейду з таким проектом: загальна сума відшкодован- - 4 - ня має бути визначена пізніше. Поки що Німеччина має давати через пять літ по три міліярди золотих марок не в грошах, але в натураліях. Ця вартість буде пізніше відчислена від загальної суми відшкодовання. На цей проект Німеччина спершу не згодилася але згодом почала чимраз більше примирюватись з ним. Проти без- проволочного визначення загальної суми відшкодовання почали під- носитися заміти, що з огляду на настрої у Франції ця сума буде мусила бути в даній хвилі визначена дуже високо та, що ліпше бу- де підіждати. Коли отже новий міністер-президент Франції Бріян запитав 18-го ц.м. урядово німецького представника в Парижі Ма- ера, чи німецький уряд прийме за основу проект Сейду, Маер заяви готовість Німеччини під деякими умовами. В тім самим часі анг- лійський представник в Берліні заявив офіціально в Міністерстві Закордонних Справ, що Англія, яка спершу тек не погоджувалася на проект Сейду, не буде робити ніяких перешкод переговорам на його основі. Відповідно тому всьому німецький делегат Бергман, який весь час переговоряв в Парижу з французькими представни- ками, дістав нові інструкції: переговорювати на основі проекту Сейду. Тим чином, в хвилі зібрання парижської конференції Най- вищої Ради, за згодою Франції, Англії і Німеччини проект Сейду став основою переговорів у справі відшкодовання, а питання озна- чення загальної суми відшкодовання було відсунене на дальший план. На тлі такої ситуації можна зрозуміти вражіння в Німеч- чині, коли паризька конференція поставила на дневний порядку пи- тання відшкодовання й рішили його, не вичікуючи вислідів дальших конференцій німецьких і антантських знавців, і то власне на осно- ві докладного визначення загальної суми відшкодовання. Рішення Антантської конференції в цій справі такі: Німеччина має запла- тити Антанті загального відшкодовання двіста двайцять шість мілі- ярдів золотих марок. Ця сума платна від першого травня 1921 року в 42 річних ратах в такій висоті: в перших двох ратах по два мі- ліарди, в дальших трьох роках по 3 міліярди, в дальших трьох роках по 4 міліярди, в дальших трьох роках по 5 міліярдів і в останніх - 5 - 31 роках по 6 міліардів. Крім того має Німеччина платити через 42 роки 12% вартості свого вивозу. Задля виконання свого зобо- вязання має Німеччина дати Антанті безпроволочно бони на загаль- ну суму відшкодовання, кождий з них в висоті піврічної рати і платний в день платності даної рати. Німеччині дається право заплатити цілу суму відшкодовання або її частину відразу. В та- ким випадку дістане Німеччина дисконто, а то до 1. травня 1923 р. 8 %-тів, від 1 травня 1923 до 1 травня 1925 б %-тів, а від 1 травня 1925 р. далі 5 %-тів. Німеччині не вільно без дозволу Антанті робити ніяких кредитових операцій по за власними межа- ми. Гарантією виконання зобовязань Німеччини є всі добра й дже- рела доходу держави і поодиноких її країв. З окрема масть бути такою гарантією німецькі мита, тому Німеччина не має права їх обнижувати без згоди Антанти. Всі німецькі митові доходи бу- дуть стягатися окремим генеральним комісарем, визначеним німець- ким урядом за згодою Антанти. - На випадок невиконання умови може Антanta 1) сконфіскувати в цілості або в часті дохід з німе- нцьких мит. В такім випадку може Антанта перебрати в свої ру- ки сама заряд і стягання мит. 2) Антanta може вимагати далі від Німеччини підвищення тариф або видання інших заряджень зад- ля збільшення доходів, врешті 3) коди б це було потрібне ан- тантські правительства видали б инші зарядження, які вони бу- дуть вважати оправданими. Ці постанови паризької конференції, подані до відома німецькому урядові вправді тільки як проект, над яким мають бу- ти переговори, викликав у Німеччині загальну констернацію. Пи- тання, задля чого Антanta вернула назад до означення загальної суми відшкодовання і хто є головним актором в рішеннях конфе- ренції, оговорюється в політичних колах Німеччини з великим оживленням. Одначе ясної відповіді на це не можуть дати поки- що навіть ті німецькі представники, які були підчас нарад кон- ференції в Парижі, як Маер і Бергман. Делегат-знавець Бергман - 6 - це на два дні перед остаточним рішенням конференції мав переговори з представниками французького уряду на основі проекту Сейду, і про зміну становища Антанти не було бесіди. З усіх здогадів і комбінацій найбільш поширений погляд, що це рішення запало під впливом Англії. Цікаве мотивування цього погляду подає Георг Бернгард у берлінській "Фоссіше Цайтунґ." Він вказує на постанову конференції, яка призначає Німеччині велике дисконто на випадок, коли Німеччина заплатить ціле відшкодування відразу. Коли б Німеччина захотіла б це зробити, тоді її прийдеться заплатити замість 226 міліардів золотих марок всього біля 100 міліардів сол. мар. Інтерес Англії був у тім щоб Німеччина рішилася заплатити відразу цілу суму й затягнути задля цього позичку, яку фінансувала б Англія й тим робом здобула собі безмежний вплив на німецьке економічне життя. Свій план Англія перевела, по думці Бернгарда, в питому її зручністю. Льойд Джордж наклонив Францію до означення загальної суми відшкодування, але коли прийшло до означення висоти цієї суми, він виступив проти Бріана, опонуючи проти надто високих домагань Франції. Тим чином коли остаточно буда вирішена висока сума, у Франції це принято як перемогу французьких планів Бріана над Льойд Джорджом, а в Німеччині остalo переконання, що Льойд Джордж боронив на конференції Німеччину. Так отже Англія не стягнула на себе невдоволення ні у Франції ні в Німеччині, а заразом добилася цього, що було її планом. Рішення парижської конференції були прийняті в Німеччині з загальним протестом. Становище Німеччини до них під безпосереднім враженням можна зхарактеризувати як безумовне відкинення їх. Одначе треба рахуватися з тим, що Німеччина буде мусіти остаточно на них згодитися та що до гострійших конфліктів з цього приводу не прийде. При всім огірченню німецької суспільності про можливість зірвання переговорів в Антантю й конфлікту ніде не говориться, ані в крайніх лівах ані те ж в правих колах. За те Німеччина буде старатися вплинути це всіми способами на - 7 - зміни цього рішення й тому Міністер Закордонних Справ Сімонс у своїй першій залві в німецькім парламенті підкреслив на пер- шому місці, що рішення Антанти це тільки проект та що німець- кі делегати будуть запрошені для переговорів. Під враженням згаданих подій зовнішньо-політичного хар- akterу уступили поки-що на дальший план питання внутрішнього політичного життя Німеччини. Під впливом рішення паризької кон- ференції замітне у внутрішньому життю Німеччини де-яке відру- хове сконсолідовування політичних сил, Крім того вплинуть вони безперечно на скріплення правих націоналістичних струй. Пока- жеться це правдоподібно вже при найближчих виборах до пруського союму, які зазначені на 20 лютого. Рі- шення Антанти дасть очевидно правим партіям дуже сильний мате- ріал для виборчої агітації. Серед робітництва продовжується дальша безпощадна міжпартийна боротьба, наслідком чого замітне знач- не ослаблення його активності. З початком січня до поважних розмірів виріс був рух серед німецького урядництва, зокрема серед залізничників, за підвищення платень. Цю акцію хотіли використати комуністичні кола до організовування генерального страйку й політичного перевороту в Німеччині. І справді вступне голосування серед залізничників дало 124.500 голосів за страйком а тільки 18.500 проти. Одначе переговори, ведені представниками уряду, довели до повного порозуміння що- до жадань урядників і залізничників і цілий рух покинчився мирним й шляхом. Німецький уряд згодився на значну підвищену платень, яка принесе державі й поодиноким німецьким країнам коло 8 міліярдів марок нових видатків на рік. У звязку з акцією залізничників і урядників вибухли в де-яких місцевостях надренського промислового району частинні страйки, підготовані комуністами, одначе вони були скоро лікві- довани. У місті Фленсбург у Шлезвіку прийшло було 4 січня до комуністичних заворушень з приводу убиття поліцією одного з провідників комуністів, при чому було вбитих 10 і ранених 20 осіб. Замітне, що в Цим випадку як і в інших випадках спроб - 8 - комуністичної акції, обі соціально-демократичні партії висту- пили згідно з протестом проти шкідливої тактики комуністів, розбиваючи сили робітництва та нарахуючи його на непотрібні жертви. Робітничий рух Німеччини потерпів велику втрату че- рез смерть Карла Л е г і е н а , голови Загального Німецько- го Професіонального Союза. Під його руком цей союз виріс у мо- гутню організацію, яка останніми роками почала висуватися що- до значення поперед політичних робітничих організацій. Під час "пучу" Каппа в березні 1920 року Легієн зі своїм союзом пер- ший раз виступив в імені робітництва до переговорів з урядом, в політичних справах та подиктував був урядові т.зв.8 пунктів в яких були зібрані мінімальні політичні домагання німецького робітництва. Приняття цих пунктів урядом покінчило було тоді генеральний штрайк німецького робітництва, викликаний Каповим пучем, та піднесло ще більше значення Професіонального Союза. В цих пунктах був між іншим забезпечений Професіональному Со- юзові вплив на такі чисто-політичні справи, як творення кабі- нету міністрів. Зріст сили й значиння Союза це діло у великій мірі Легієна. Його наслідником названий Теодор Л я й п а р т ...1... ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ РЕС УБЛИКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 126 РАДЯНСЬКА РОСІЯ. Огляд за час жовтень-грудень 1920 р. Військові звідомлення. Загальний огляд становища на фронтах. В початку квітня на західному фронті всі почали припинення. 12.X. підписано в Ризі звільнення зброї і разом з тим переривання між Радянською Росією та Польщею. Командування червоної армії мало тепер звільнені руки, проти Врангеля. Підготовча праця до походу на південь почалась ще під час війни з поляками; 20.X. почався наступ. 13-та червона армія, яка ціле літо стояла проти Врангеля, була для цього виділена частинами 12-ої і 14-ої з південного фронту, та частинами 6-ої та 9-ої армій з/навказького фронту. Здається були утворені нові військові частини. Коло 20–23 Стрілкових дивізій з 100-120 тисяч солдатів були вібрані наново до них додано пінні дивізії Буденного, коло 10.000 населень та вільні банди Махна, котрі двоє сильних проти Соціяльної Росії, але перед самим початком операцій прилучились до Червоної Армії. Червоні сили були розділені на три групи, котрі наступом на Берислав, Нікополь та Пологи повинні були відкинути війська генерала Врангеля від Криму і знищити їх. Головним завданням було видною захопити перешкоди Перепонський та Саванський. Визначні становище загрозливим, головне командування Врангеля почало відступати з Таврії, коли стався наступ Червоної Армії. Атака на східну групу Червоних, між Бериславом та Переполом з одночасним прикриттям від наступаючого ворога з півночі, Врангель вдалося вивести свої головні сили через Саванський. - 2 - перешийок на півострів, втративши тільки біля 3000 чоловік та 50 гармат. Але за закріпленням перешийками, які загально раху- вались дуже низькими, Врангелівські війська продовжались дуже не довго. Внутрішні дисципліна, порушена все підчас відступ- лення, була зруйнована пропагандою та пропозицією капітуляції до самих військ, коли командування не згодилось на це пропо- зіцію большевиків. Проте, залишення обох сторін показують, що червона кіннота перервалась 12.XI. через Перепольські Форти- бкації не без крізних боїв. Але 13. вони досягли все водною го залізничного пункту Дніпров, де відходить лінія на Корч. Та- ким чином дальший опір припинився був неможливим. Червоні війська без бою увійшли 15.11 до Сімферополя, а 17-го до Се- ваstopолю. З повідомлення Троцького видно, що військова здобич складалась з: 52.000 полонених, 277 гармат, 7 панцирних поїз- дів, 100 локомотивів, 32 автомобілів, 7 панцирних вагонів, 34 пароплави і крім того чоленний військовий матеріал. Заключені запаси зерна доходили, згідно звідомлень з різних дверей, до 45.000 тон. Але червоному командуванню не вдалося здобути чорно- морський флот, ні військовий ні торговельний. Генерал Врангель вивіз 120-150 тисяч втікачів на 130 пароплавах,(з них тільки 7 військових). Решту армії, число якої офіційно звідомлен- ня Врангеля подає на 70.000, переведено до Чатальджі,Галіполі та Демосу. Пізньо російський уряд розв'язано. Генерал Врангель задержує це командування над військами. Чи вони судуть реор- ганізовані чи зовсім розпущені, залежить від постанови Антан- ти та російських антибольшевицьких кол, які тепер самі обод- нувалься в Парижу в Національний Комітет. - 3 - Після успішних операцій проти Врангеля слідуючи завданням Сольцевицького командування, було знищено банд Петлюри з генералом Павленком на чолі, та Балаховича. Дивізії, не потрібні тепер на південному фронті, між ними частини кінної армії Буденного, було переделено на південно-західний фронт. Операції проти Петлюри почалися в середині листопаду. Подвійним охопленням з півночі та з півдня, 30-40.000 група українців була знищена за десять днів: 12.000 попало в полон, коло 15.000 перейшло на польську територію, де їх було розброєно. Певдко по тому війська генерала Балаховича, які були відкинені з Північка до Мазира, спіткала та сама доля. Коло Мазира їх розбивали 1 тоді по одинці розбивали; 6-7 тисяч лишклося в російському полоні, навелика купка з проводиром на чолі, уратувалась на польську територію. Червона армія. Розміщення сил: а) Петербурзька військова округа: приблизно 8 стрілкових та 3 кінних дивізії. б) Західний фронт від Полоцька до Прип'яті: 5,4,5,15 Армій, з них тільки 3 Армії недавно потверджено; Вітебськ-Смоленськ-Могилів (райони) - 15-16 стрілкових дивізій коло 90.000 чоловік. ц) Південно-західний фронт: від Прип'яті до Дністра: 12, 14, 16, армії; 14-15 стрілкових дивізій. Частини кінної армії Буденного. Коло 60.000 чоловік. д) Південний фронт. Південна Україна, Крим, Донецька та Донська округи. 15 та 16 армій; частини кінної армії Буденного. В заздольних червоної армії, під час операцій проти Врангеля згадувалося ще про 4 та 6 армії. Можливо, що з південного - 4 - заходу та кавказького фронту були перенесені частини під шта- сами (підчас польського походу на північно-західному фронті) та 6 (деся голодне командування Білопороської військової округи) армій, утворених для спеціальної мети. З обєднаних проти Врангеля з початком офензиви 23 стрілкових та 7-10 кінних дивізій. Є стрілкових та частина кін- ноти Буденного, були перенесені на західний фронт. Можливо, що звідси також були відтягнуті сили на кавказький фронт. Тепер на південному фронті може бути 10-12 стрілкових дивізій, та XXI кілька кінних дивізій, коло 50.000 - 60.000 чоловік. Кавказький фронт: (Кубанський та Терський край, Азер- бейджан, північно-східна Арменія) 9.10 та 11 армій. 6-10 стріл. дивізій, кілька кінних дивізій, коло 60.-70.000 чоловік. З них 9 здається стереже залізницю на південь від Ростова до Петро- ська, 14-та від Петровська до Баку. Частина 11 і 10 армій сто- ять в Азербейджані на армянським кордоні, а здається також в північно-східній Арменії. Поповнення помітно також 1 тут. Туркестан. Одна армія, оголошена командування якої в Мерві. Про 11 силу нічого не відомо. Сісір. Одна армія про яку немає близьких відомостей; коло 7-8 регулярних стрілкових дивізій; крім того, на схід від Байкалу - частини червоних добровольчих військ, коло 15-20 чоло- вік. По Белзі від Казані до Царіцина стоїть резервна армія по складу якої належить здається 8 робітничих армій. Коло самої Казані є великий військовий табор, пересічно 100.000 чоловік. Навчання солдатів для поповнення здається переводиться головним чином тут, а не в округах для поповнення; полків; це також по- лежує карчування. Організація. Згідно висловам проводирів армії повинна бути навово ор- - 5 - ранізовано; непевні військові частини треба розкасувати, кваліфі- ковані робітники старших років нуольть бути відокремлені в робіт- ничі частини. Число дивізій повинно зменшитись на 2/5 але число батальонів повинно лишитись те саме. Заходи, які на звернені пор- яд повинні робити вражіння що армія зменшується, в дійсності означають збільшення своєї сили. На місце двох істнуючих 70 дивізій зі слабким складом, по переведенню переорганізації, рахуватимем 50-60 дивізій з нормальною силою.9.000 чоловік на дивізію. При навчанню їх нуольть бути використані всі найновіші досягнення для засвоєння артилерії та технічних засобами нуольть бути вико- ристана адобрча під генерала Врангеля. Численні розквізації коней (30.000 на одини Укра- їни) так само, як організація особливого курсу для старших кавале- рії показує на збільшення та удосконалення мінності. Становище. Велика частина армії стоїть не під вражінням роз- грому в Польщі. Трапляються бунти з приводу недостачі харчів та одягу. Для боротьби з ними вживаються швидкі сильні "певні" части- ни. Події на етупні "повності" повів до утворення управлільова- них частин. До цих, здається, належить корпус Буденного. Його ма- ють за ударну частину армії. Наскільки, не рахуючи ці спеціальні формації, номуть бути утворені частини здатні до операцій через, переведення вищеогаданої переорганізації, не дається це сказати. Заходи для цього все робляться. Для підприємств з обмеженою не- тов бойової частини червоної армії вже й тепер істнують. Що до одягу та амуніції, то за вийнятком адобрчі від Врангеля, ніщо по сути не покращало. - 6 - Політичні звільнення. Внутрішня політика. Це рано весяно між населенням почались розрухи. Вони посо- ли обкопили цілу центральну Росію, Україну, Північний Кавказ, У- ральський край, північно-російські губернії та Західний Сибір.Тут розходиться не о планомірно ведений рух, але о поодинокі зливи, які не стоять в зв'язку одно з одним. Вони мали причину в примусо- вих реєваціях харчів совітською владою, котра в критичному ста- новищі після польського розгрому нудила задовольнити голодні міста та армії. Характерним для становища був вираз Леніна, що Совітська Республіка це ніколи не переживала такої зарчової кризи, коли на- віть армія голодує. Заходи зроблені урядом мали ці наслідки, що в 400 мільйонів пудів зерна потрібно для прохарчування населення до 1-го листопаду було зведено 100 мільйонів пудів. Але це лише четвер- та частина. Але коли б на протязі віни через непогоду або інші при- чини харчі не можуть бути привезені, то система державного забез- печення була так розпланована, що насамперед має вимерти з голоду населення з тих округ, які найбільш заважають совітському урядові. Перейняття військовою владою забезпечення харчами припинило в се- редині листопаду ці розрухи. Але цим не зумівно причини незадово- лення. Спроба помирити всю й місто була зроблена урядом у Москві. Представники робітництва та селян зустрілись на конференції, але пр практичні наслідки цієї спроби досі нічого не чути. Політичне значення селянських повстань не треба прибільну- вати. Завдання віддаленим та яким ополученим немає можливості ут- ворити спільну та планомірно ведену організацію. В часу польського розгрому збільшується пропаганда соціал революціонерів. Праця їх здаться не лишилась без наслідку. У в са- нім разі совітський уряд доїться цього нового внутрішнього ворога І" його методів боротьби 1 попереднє проводив уряду перед терори тичними - 7 - тичними акта ми соціал-революціонерів. Цих останніх не злакать масові кари ні смерть заключення в концентраційних таборах. В совітській пресі скарги на те, що прірва між урядом та населенням все побільшується займають все більше і більше місце. Серед населення росте незадоволення з приводу нерівності в умовах життя та зросту бюрократизму. Також в папучній комуністичній партії повстав розкол між тими, хто дає накази і тими хто їх виконують і незадоволення останніх виявляється дуже гостро. Серед робітництва ясно починається перехід з комуністичної партії до "беврардій- ниг" до збіральства всіх незадоволених елементів. Воєнний Всеросійський Совітський Конгрес, оголошений на 23 й грудня, повинен дати вихід цим внутрішнім напруженням. Уряд, із визначними, що становище також, хоче також окласти відповідальність на мирні плечі. Центральним пунктом перед буде питання про концесії захороненим капіталістам. (Умови див. Прилога 1.) Для совітського уряду віднача чужинцям останніх засобів країни для експлоатації, є єдиним завоєм покласти основи внутрішнього відбудовування. Але одно повідомлення про це викликало скрізь гострий опір з боку робітників; так що наперед можна передбачати бурні непорозуміння на конгресі. Совітський уряд сподівається через концесії зміцнити торговельні зв'язки з захороненим і як дальший наслідок досягнути цим впливом мирових переговорів які повели б за собою визнання совітської Російськи. Зовнішня політика. а) Відносини Радянської Росії до окраїнних та до захоронених держав. Миро́вий договір з Фінляндією було підписано 14.X. Цим були доведені до кінця вусилля совітського уряду стати в мирні вносини з північними окраїнними державами. Польська війна закінчилаь 12.X. миро́вим договором в Ризі. Під національно-оприячих військового та внутрішнього становища 1 КМ - 8 - цінов неживості вести операції проти найбільш небезпечного на ра- зі ворога Врангеля, совітський уряд прийняв такі польові умови. Вони цілком відрізали Росію від Заходу, віддали Польщі великі тер- риторії з населенням огортим по російським і тим утворили стан, який в собі має початки нових ускладнень. Перемога Червоної Армії над Врангелем дуже змінила війсь- кове і політичне становище Радянської Росії. З захопленням Криму останнє територія, яка могла бути базою ворогів коаліції попала в російські руки. Донецький Басейн і зв'язок з Кавказом були запевне- ні. Слідком за перемогою над Врангелем було очищення України, вик- цення Валаховича, який аї своєю так званою добровольчою народною армією та соціал-революційною пропагандою хотів пробити бреш до совітської Росії. Для використання цього становища починається в кінці лю- топаду в російській закордонній політиці нахил до об'єднання, обміни людей левать на заходи та підземному сполу. На заході совітський уряд хоче селити в найближчий час сильно вигодний мир з Польщею, нім тої, який дає перемира в Раді. Найважливіше йому попрібен зв'язок з Литвою, яка одкриває шлях до Німеччини. Тимчасово переванні остаточні мірові переговори знов роз- початі 23.11. неперед не посувались. Відносини в зв'язку з Віль- ною утворили таку атмосферу розвиненого недовір'я. В офіціальних нотах та висловах своєї мірової делегації Совітська Республіка ан- гелює свою волю не допускати імперіалістичної політики Польщі відносно її сусідів. Протестується проти втручання Ліги Народів в спір за Вильну, а посилна озброєння найбільших частин на опір- ну територію вказається підготовкою до нових ворожих виступів про- ти Радянської Росії. Дипломатичні кроки підтримуються військовими приготован- нями. На просторі Вітебськ-Смоленск-Могильов стягнена військова група, про зміцнення якої поступають постійні відомості. Непотвер- джені пресові повідомлення говорять також про недавне переміщення - 9 - З Стрілкової та З Кінної дивізій в окрузі Пеков-Петербург. З окраїни дермав доноситься побожання про офензивні наміри совітської Роси. Московським проводили розходитель головне о те, щоб залакати ворогів. Вони при тому ракуть також на тяжке внутрішнє становище Польщі, яке вони ще надійться ослабити пропагандою і практично оцінить становище Антанти, яка не погоджується між собою по питанням окраїних дермав і так само мало як і торік в літі, ноже дати мілітарну допомогу Польщі. Мирне розвивання, шляхом переговорів було б очевидно бажаним для Совітського уряду. Немилості опільної мирової конференції при участі Антанти може бути іншим остаточним завданням. Чи вони допустять до рішення справи озброєних силом залежить від успіхів переорганізації червоної армії. Частини 11 здається ще готові для акцій з обмеженою метою. Поруч з усиллями поліпшення становища Польщі лево видно бажання робити перешкоди утворенню нової ворожої коаліції і повернення ректків армії Врангеля на 11 службу. З цієї метою були звернені до Болгарії, Єро-Славії та Греції пропозиції про установлення нормальних відносин з цими державами і то під прикриттям протесту проти приняття ними втікачів з армії Врангеля. З Румунією почалися переговори про миревий договір, які хоч і не довели їй ще ні до яких практичних наслідків, проте примусили Румунію рахуватись під повним оглядом з Совітської Росиєю. Український Радянський уряд прилучився до цього кроку Москви і крім того запропонував мир та- ком урядам Естонії, Латвії, Чехії, Турції, Франції, Італії, Австрії та Німеччини. На південному сході російська зовнішня політика досягла значного успіху на Кавказі. Арменія, залишена Лігом Нацодів звернулась до Совітської Роси. Отже московський вплив не тільки об'ємне Георгію з трьох боків, і стається унепожливити вплив Антанти, але відіграє рішучу роль в розваленню турко-вірменських відносин та - 10 - зближається з Мустафою Кемаль Пашою. Навпаки на Антанту в цих кра- ях значно зміцнився. Тут також починається діяльність акції для підтримання політичних впливів. Поліпшення військово-політичного становища Совітської Ро- си не лишилося без впливу на захоронні держави. Вже в середині листопаду підкреслював Льойд-Джордж в про- мові в Гілдролі, необхідність заключення мир у Росії: в пресі ста- ли часто посторатися відомості про близьке відновлення торговель- них зв'язків. В кінці листопаду англійський кабінет постановив від- новити торговельні зв'язки і послав в Москву проєкт договору, який лиш незначно відмінявся від порозуміння заключеного в червні. Після того як Новосильський уряд видав проект про концесії, якими він хоче використати конкуренційну заардюсть цілого закордо- ну, він не так спішить з уступками однієї якій-небудь окремій держа- ві. Згідно відомлення преси переговори знову стали на мертвий точці. Франція ли і перше стоїть на точці невизнання Совітської Росії. Чи вона остаточно відмовилась від своїх старих планів про утворення коаліцій окраїнних та сусідніх держав проти Совітської Республіки, це не зовсім ясно. Але здається, що навіть і тут пере- важає погляд, що зніщення Совітського Уряду не може бути досягнено боротьбою за ви. Франція перебрала на себе догляд за армією Вран- геля. Чи вона буде розкасована згідно бажання англійців, чи трима- тиметься готовою на великий випадок - це не рішено. В питанні про торговельні зносини Францу)ький уряд не робитиме перешкод приват- ній ініціативі. Барто завзяття позиція Франції на заоїданню Ліги II родів в питанні про російські окраїнні держави. Тут вона приєдналася до думки Америки, яка, як відомо, виступає за заставлення Росії в ста- рих кордонах. Американський уряд вімовляється від політичних та торгово- - 11 - вельних зносин в Росією під більшевицьким урядом, але тільки слі- дує за розвиненням подій і дбає, щоб американський торговельний світ не втратив можливості для поміщення своїх капіталів в судуч- чинні. Чичерін оповідається переміни офіційних відносин до Амери- ки, від переміни президента, що і висловив в іскровій телеграмі. Тимчасом совітський уряд заключив контракт з приватним синдикатом капіталістів на чолі яких стоїть Вандерлін, на право виключної експлоатації Східного Сибіру на схід від 160 степ. разом з Камчат- ков на 60 років. За те синдикат забов'язався фінансувати російські покупки в Америці на суму 500 мільонів доларів. Японський уряд на підставі заключеного після війни договору, по якому Японії нале- жить право експлоатувати води на східно-сибірських берегах заливи протест у Вашингтоні проти цього договору. Американський уряд хоч і відмовився через це підтримувати 1 дати своєї згоду на договір але японсько-американське напруження цим ще більше заглибилося. Події дають приклад як Москва використовує захардненних дермав. В Німеччині також заснувалось товариство для вироблення шляху для торговельних відносин. Перуч з офіційною закордонною політикою, яка головним чином перевалідує заступлення чисто російських інтересів, виступила на перший план в критичний момент після польського розгрому по- літика III. Інтернаціоналу, з пропагандою світової революції. Тут ясно виступило бажання озброєння акцій за кордоном для облегчення становища у Росії. З другого боку пропаганда російських емігрантів також загострилась в цей самий час. Особливо діяльні були партії наде- тів та офіціал-революціонерів. Тоді коли перші підтримували голов- ним чином Врангеля, останні під проводом Савінкова організували російську добровольчу народну армію в Польщі. Під проводом Бала- ховича вона повинна була ввести повстанчий рух в Відрувсі під гаслом: удержання радянської системи але боротьба проти проводирі - 12 - комуністичної партії. Після погрому Ерангеля і Петлюри це підпри- ємство було легко звільновано і організація Савінкова розплавана. Нині пробують заокупувати в Парижі Національний Комітет ликий повинен охопити антибольшевицькі кола і провести об'єднані ак- ції до спільної негти. Після того як перервались переговори через небажання соціал-революціонерів працювати з буржуазними партіями, утворення Національного Комітету провалиться не на практичному прин- ципі, а в членів Думи, членів Національного Зібрання та відомих по- літиків. Слід було звернути увагу на виступ Мімонова під час перего- ворів, який отовр за те, щоб відмовитись від дотеперішнього способу боротьби, основаної на зовнішніх озброєних втручаннях, за те щоб розсилати армію Ерангеля і експедиції Національний Комітет з тих груп, які стоять на ґрунті мартовської революції 1917. Це були б очевид- но ті кола, які в сей час стояли за Антанту і за продовження вій- ни з Німеччиною. Досі це нічого не виконано; також немає згоди про допомогу Ерангеля. б) Україна. В Україні після усунення Ерангеля, Петлюри та недавнього вищення Санд Махна, росте вплив радянсько-українського уряду в Харкові. Про справжню володіння краєм проте не може бути й мови. Пасивний опір, який Совітська система зустричає скрізь серед селян, особливо сильний в південній Росії, завдяки дальшому пошуку розвою приватної власності та істнуванню в зв'язку з цим заможного осели- ства ворогого комуністичним ідеям. Необмежене володіння північним берегом Чорного Мора з точ- ками опори в Криму, одначе Совітській Республіці перспективу на сільський валю на держави Чорноморського Басейну. Бо до військової Флота то сельських людей чи 6 попав до рук здатний до виконку ко- рабель, а з різно одних транспортних пароплавів коло 34. ц) Кавказ. Поборювання Совітської Росії щоб Антанта не використала Ге- - 13 - оргію вихідними пунктами зернової компанії, привели до обміну нота- ми між георгійськими та совітськими урядами в якому совітський у- ряд не лише ніякою оцінки в тому, що кожну опробу оператив на Антантну зважати ля зерновий акт відносно Совітської Республіки 1 відповідно на нього реагуватиме. Згадана в іншому місці прилу- чення радянської армії так звичайне становище Росія на Кавказі, що Георгії лише з великими труднощами удасться уберегтися від Носковського впливу. Економічний договір про видачу нефти в Баку, який сама тепер підготовляється, буде також використано для по- ширення політичного впливу в Георгії. Совітський уряд запевнить собі право контролю виходу на місці виходу відновленого нефтового проводу в Батумі і силу контракту робить залежною від умов цо всі порти Батуму стоять під необмеженою владою Георгії. д) Туркестан і Сібір. Наскільки видно з дуже окули відомостей про Туркестан, у- рочисто об'євлена пропаганда на Конгресі в Баку про звільнення східних народів від англійського армії, не показала досі бажаних наслідків. Практичний наслідок поводження червоною при переворо- тах в Бухарі та Хиві був той, що емір Афганістану внов звернувся до англійців. Він запрошено англійську владу в Індії замінити до- говора розпочати не в ліхку переговори про відновлення добросус- вільських відносин. З другого боку большевицька делегація що перебуває в Кабу- лі. В повідомленні головноекономічного Туркестанського Совітсь- кої армії, Сокольникова говориться про досягнення спеціальних відділами армії Памірської височини, чим червона армія наближається он о добрий шлях до індійського пролетаріату. Тут розходиться й очевидно про дурність пропаганди. Загалом можна винести враження, що Туркестан провадить більш свою владну ніж московську політику. - 14 - В західно-сібірських степах Семипалатинської округи, в області горішньої течії Осі та Енисея совітській владі дуже загрожує повстанчий рух. Повстання проводиться Кіргізами та степовими Татарами але також російськими поселенцями та козаками. Військові проведені - генерали Анєнков та Цербанев. Коли з них Семенов, а решти "Кого/ війська перейшли на хинську територію, зникла головна перешкода до об'єднання окремих урядів східного Сибіру. В Читі зібралася конференція яка висловила себе за провинцію для тимчасового водення справ "Республіки Далекого Сходу", яка й обмала урядування областю від Байкалку до Тихого Океану. Всі озброєні совіти один на цім просторі підлягають об'єднаному головному командуванню при уряді в Читі. Міністром президентом Республіки Далекого Сходу вибрано сель- новика Красногрудова, який був доці головою Верхнеудинського уряду. Через це неосновний зв'язок на далекому Сході значно збільшився і додаває тепер до них Приморської області. Там переважають покище буржуазні тенденції, які підтримуються японською окупаційною владою. Семенов і частина його війська була переведена до Приморської області. Останні бої з військами Семенова які втекли до Манджурії привели до обміну вот Ясаки з хинськими урядом. Ясака при цьому не тільки запропонувала військову допомогу для знищення А війська Семенова на хинській території, але совітські російські відділи, в погоні за ними були все перейшли на хинську територію, але були відкинуті з огляду на відмову хинського уряду. Бажання зв'язати з переговори в Хінс найшло свій вираз в Мировій пропозиції в зв'язку з якою Московський уряд вимагає від Хинського заборонити перебування на хинській території та припинити виплату колишнім російським царським урядовцям в Хіні, виключається проти екстериторіальності російських громадян в Хіні та за знесення громадян обов'язків хинського уряду в ча- - 15 - у Вокзального повстання. Головним пунктом стоїть передача хинському урядові слідно хинської залізниці. Хина вдається ставитися дуже обережно до спроб Со- вітської Росії до зближення. Хоч в Москві недавно перебувала хинська делегація, але Пекинський уряд вальна прелетати інших держав, бо вона не має офіційного характеру. З відстанням залізниці вільно до Харбина, охорона хинської слідної залізниці аж до самого Харбина переходить до хинських військ. Уряд цілої лінії включно до станції "Погра- нична" на російський. Місцеві звичають буржуазні кола, бажання чи затримати залізницю за Росією, очевидно шукають піддержки у Японії. З другого боку Хина хотіла б розв'язати старий залі- зничний договір і вступити в цілювите володіння залізничними лініями, які переходять через хинську територію. Совєтська Росія яка вважає себе правним спадкоєцем в вище згаданому договорі, і в цьому підтримує. Проте хинський уряд не зважу- ється, з огляду на великі держави, використати цю піддержку; бо ці останні під фірмов консорціума чотирьох держав (Англія, Франція, Америка, Японія) хотіли б взяти в свої руки залізни- цю і поставити її під контролю інтернаціонального комітету в якому Хина у великім разі була б представлена. Консорціум має повне намір обмежити по можливості прерогативи Японії на Сибірському континенті, а може також забезпечити будь-який не- большевицький Росії її права. У великім разі, рівносторонність інтересів які тут зустрічаються підносить питання хинської за- лізниці далеко вище знамення хинської проблеми. Крім залізниці Владивосток - Харбін, Японія зайня- ла своїми військами частину приморської області; з Миколаєвсь- ка на Амуру війська будуть перенесені на Сахалін. Такий чином Японія буде в стані мати рішучий вплив на розвиток події в Республіці Далекого Сходу. - 16 - ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ. Згідно з промовами державних проводирів поліпшення еко- номічного становища країни під час цієї "перединки" є питан- ням істнування Совітської влади. Опубліковані числа, з яких видно поліпшення в окремих галузях треба розглядати з цієї точки погляду. Коли буде помічено збільшення продукції напр. в будуванню транспортних засобів, в забезпеченню паливом, в текстильній індустрії, то воно може статись лише за рахунок другої галузі, бо загальне економічне становище лишається ду- же тяжким навіть відповідно залежні самих представників сібір- ської влади. Причини цього - брак робітників, мала працьови- тість, брак харчів та сирого матеріалу заставаться 1 надалі. Деякі з найголовніших галузей промисловості дають та- ку картину: Горючі матеріали: Вугілля. З совітських угольних районів тут беруться під роз- вагу: Казна, Урал, Сібір та Московський район. Ці райони сво- єю незначною продукцією та віддаленням від головних центрів мають майже місцеве значення. Головний вугольний район Донець- кий байсен давав до війни 70% цілої вугільної продукції Росні. Продукція тепер в порівнянню з мировими часами впала на 63%. Продукція 1920 р. в порівнянню з відповідними місяцями 1919 р. показує зменшення о 40%. Число робітників 1913 р. було - 162.000 чоловік, а в 1919 р. - 111.000 чоловік, в 1920 - 94.000 чоловік. При зусиллях які робить уряд для піднесення продукції в Донецькому байсені, можливе якеся поліпшення, але рівного значення воно наразі не може мати. - 17 - Нафта. Продукція в головному районі в Баку дуже впала в зв'язку з політичними змінами. Перехід нафтового району до Совєтської Росії не прийшов повілшення, про яке совєтська преса сповіщала, що й видно в чисел про нафтову продукцію в Баку в літі 1920 р. - травень 1920: 16 міл. пудів, червень 1920: 14 міл. пуд., липень 1920: 12 міл. пуд., 1 – 15 вересня 1920 р. 5 міл. пуд. Річна продукція 1909 р. була 450 міл. пуд. Сповнення нафти в різних губерніях тісно зв'язана з пароплавством на Волзі. Через недостачу пароплавів та неможливість ремонту тих які є, транспортна здібність дуже впала. В 1920 р. по Волзі всього повинно було бути перевезено коло 147 міл. пудів. З Астрахані було вивезено 84 міл. пуд., а в 1907/08 280-300 міл.пудів. Дрова. Для залізниць, палива для приватних господарств, а по час- ти для індустрії середніх та німичих окруж, в одному радіо подається, що на цей рік в розпорядженні мається подвійна кіль- кість проти минулого/ року. Перевірити це неможливо. Відомо, що 1919 р. індустрія по частин припинилась через брак палива, а населення примушене було ламати дерев'яні будинки для опалюван- ня помешкань. В Метальовій індустрії продукція те- пер рівна 3% тому, що вироблялось перед війною, а число браку- ючих робітників подається 200.000 чоловік. В Текстильній індустрії сподівається поліпшення в зв'язку з надією на привезення бавовни з Туркестану, в якій випадку всі фабрики почнуть працювати по мусить да- ти 50% продукції мирних часів. Треба заважити що в цьому головному районі для продукції бавовни, через брак зернового хлібу, починається у великій мірі перехід від культури бавовни до культури зернового збіжжя. - 18 - Сільське господарство. Знищення маєтків великих власників і перехід землі до селян привели з собою значення засівої площі і продукції. Характерно те, що така аграрна держава як Росія хоче закупити в Америці мін іншими важливими товарами також харчові продукти,молочні та м'ясні консерви. Слідуюче порівняння дає картину продовольчих можливостей тепер і колись: в 1903 р. зібрано було 5 3/4 мільярдів пудів зерна; вивіз зерна 1909 р. (крім Сібіру) - 760 міл. пуд. сивів зерва в кількості сільсь менш значній тепер не істнує належних забезпечення хлібом міст та армії зустрічає труднощі. На 1920/21 потрібно зібрати 480 міл. пуд. До 1 Листопаду 1920 зібрано 100,1 міл. пуд. Пропаганда для звезення збіжжя ведеться особливо жарко: околицям що в свій час виконали свій обов'язок, видателсь "орден червоного прапору." КОНЦЕСІЇ. Концесії чужинцям очевидно знайшли своє перше практичне переведення в киття у відданню в аренду Камчатки Американсько-му сіндикатові Вандерлін. Згідно по відомленням преси Росія має намір дістати за пимчасове відступлення від цієї далеколежачої території, яку вона сама не може експлоатувати, мін іншими олідувчі цінності: 100 океанських пароплавів, 2000 річних пароплавів, 500 електричних локомотивів, 1000 літаків, 2500 особових вагонів, 5000 товарних вагонів, 5000 трамвайних вагонів, 3000 телеграфних апаратів, 1000 електричних станцій, 100.000 тон сталі, 50.000 машинок до писання, 15 міл. пуд. урізля, 25.000.000 пар черевиків, 3 міл. пуд. цнір, 7 міл. пуд. льону та прядива, та харчових продуктів на 100 міл. пуд. - 19 - Американський уряд як вже згадано в політичній частині, вимовляє поки що дати своїм санкціям усюму договору. Гідні довіри люди, що недавно вийшли з СРСР. Рос- сії, дивляться на становище в країні як на дуже тяжке. Думка про швидку катастрофу цілої системи все частіше і частіше зяв- ляється в закордонній та внутрішній пресі. Певним є те, що / внутрішнє становище нічим не поліпшилось, навпаки є видно на- хил до погіршення. Проте розмі в країні утримується терором над пригніченними, голодом та нуждою змучення і ослабленням на- селення, а на зовні - уникли використанням слабості і необе- днаності своїх противників та істнуючою неосвідомленістю міро- датних кол за кордоном що до дійсних засобів і розмірів сили совітської держави. Ця неосвідомленість дозволяє їм вести політику залеж- кування при допомозі якої вони і тепер мають намір виплисти з глибини розгрому. Проводирі там мають багато сили волі і її не гальмують думки про те, що багато доведеться втратити. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ПОЛЬСЬКА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 127 MILITÄR.- POLITISCHE NACHRICHTEN. 12.2.21. Russische rechte Kr ise nehmen folgende Rote Truppen - ver teilung an der Westfront an: Die Bolschewiki haben von Peterburg bis Odessa ca. 600 000 Mann konzentriert. Das Gesamtheer zerfällt in zwei ungleiche Gruppen: eine aktive Gruppe – op. 450 000 Mann nördlich von Polessje, d.h. von Petersburg bis Mohilew und eine passive Gruppe von ca. 150 000 Mann, die das kolossale Gebiet von Mosyr bis Odessa besetzt hält. In Moskau werden weitere 15 Divisionen bereit gehalten. Aus dem Gesagten geht hervor, dass die Nordgruppe für eine Offensive hauptsächlich infrage kommt. Die sogen. Westfront, d.h. das Nordheer zerfällt in 4 Armeen und einzelne Kavalleriegruppen – 10 Divisionen, 3 dieser Armeen, nämlich die 3., 8. und 15. sind so aufgestellt, dass sie durch einen kurzen Vorstoß nach Estland und Lettland vor- dringen können, derart, dass ein Keil zwischen Estland und Lettland getrieben wird, während die 15. Armee zwischen Lett land und Litauen keilförmig zu stehen kommt, wodurch auch die Flanke Sheligowkis bedroht wird. Die Kavallerie, in Ganzen 10 Div., ist längs der lettändischen Grenze aufgestellt und soll offenbar möglichst weit ins Land vordringen, gegebenen- falls auch die Hauptstädtte besetzen. Wenn man bedenkt, dass Lettland über eine Armee von nur 12 – 15 000 Mann verfügt und dass die Strecke bis Riga nur ca. 200 km lang ist, so dürfte dieser Plan glaubwürdig erscheinen. In Gegen haben die Bolschewiki an der estnisch-lettischen Grenze ca. 125 000 Mann aufgestellt und 10 Kavallerie Div. demgegenüber verfügen Lettland und Estland zusammen über höchstens 50 – 60 000 Mann. Die grösste Gruppe bildet die 15. Armee die im Dreieck Wjasma, Witebsk, Mohilew aufgestellt ist – ca. 150 000 Mann, wozu noch die russisch-polnischen roten Truppen als Vorhut kommen. Wahrscheinlich beabsichtigt das rote Oberkommando durch ein rasches Vorrücken der 3., 8. und 14. Armee und mit Hilfe der grossen Kavalleriemassen Estland und Lettland zu überrennen, um dann erst mit allen verfügbaren Kräften gegen Polen vorzurücken. Hieraus dürfte folgen, dass die 7.Armee, die an der polnischen Grenze aufgestellt ist, sich zunächst passiv verhalten und nur das Vorgehen der nördlichen Heeresgruppen decken wird. In der Tat ist die 7.Armee in Dreieck Wjasma – Witebsk – Mohilew in günstiger Stellung und wird sich unter den obwaltenden Umständen gut halten können. Sollten die polen zum Angriff übergehen, so steht zu erwarten, dass die Vorhut bei Minsk dem ersten An- prall solange standhalten wird, bis entscheidende Gegenmassnahmen getroffen sein werden. Die Dünä und der Dnjjr sind vor - treffliche natürliche Schutzlinien für die rote Armee. Die Südgruppe ( bis Odessa) wird sich aller Wahrscheinlichkeit nach passiv verhalten und die Grenzlinie gegen Polen und Rumänien decken. Aus gut unterrichteter russischer Quelle wird mitgeteilt; - 2 - dass auf Grund von Nachrichten aus Moskau in Berliner Sowjet- kreisen fest angenommen wird, dass die russisch-polnischen Friedensverhandlungen zu einem befriedigenden Ergebnis füh- ren werden. Aus Moskau wird auf das Bestimmteste versichert, der Friedensschluss wäre beschlossene Sache und würde unter aller Umständen zustande kommen. Die Berliner Sowjetmission hat bereits eine ausführliche Liste über den künftigen Bestand der russischen Gesandtschaft in Warschau. Hiernach wird Joffe Mitte Februar als Chef der Gesandtschaft in Warschau eintreffen; sein Gehilfe und gleichzeitig Vertreter der Sowjetukraine ist Mancilski od. Masurenko, Gesandtschaftssekretär Konstantin Tomaschewski, Militäragent Sytin (ehem. Generalstäbler) Handels- agent Gurewitsch. Diese Mission wird den Frieden unterzeichnen und dann wohl auch dauernd in Warschau bleiben als offizielle Vertretung der Sowjetregierung. Obwohl Joffe über Danzig freie Verbindung nach Polen hatte, fiel es ihm doch schwer, auf diesem Wege die kommunistische Bewegung in Polen zu leiten. Man ist der Ansicht, dass der Augenblick für ein aktives Vorgehen der polnischen Kommunisten bald kommen wird und rechnet mit der Revolutionsreife des polnischen Proletariats. Die Formierung einer polnischen roten Armee im Rayon Polosk schreitet fort. Die sogen. Bjielostoker Regierung besteht noch wie vor und befindet sich eben dort, – tritt aber kaum oder gar nicht aktiv in den Vordergrund. An der Front ist übrigens keineswegs völlige Ruhe einge- treten. Lebhaftere Bewegung richtet sich im Südwesten bemerkbar in der Richtung Galizien – Bukowina. Hauptsächlich ist hier die ukrainische rote Armee in Aktion. U. Schmerinka heruwerden Stossgruppen der ukrainischen roten Armee konzentriert, geleitet vom bekannten Dr. Majewski. Ziel der Aktion ist, einen Keil zwischen Rumänien und Polen zu treiben. Die militärische Aktion geht unter dem Schlagwort „Befreiung Bessarabiens“ vor sich; man rechnet damit, dass es gelingen wird, auch die Bevölkerung aufzu- wiegen und hofft, Freischärlerbanden organisieren zu können. In Sowjetkreisen ist man der Ansicht, dass ein Eingreifen der Roten Armee ins Hoheitsgebiet der kleinen Entente unbedingt erforderlich ist und wohl im Frühjahr 1921 stattfinden wird. Mit Bezug auf bolschewistische Angriffsabsichten von zuverlässiger Seite aus Litauen berichtet: Die Frage, ob die rote Armee angreift, wird z.Zt. auch von der Sowjetregierung kaum beantwortet werden können. Die Rüstungen der roten Armee deuten fraglos darauf hin, dass Trotz- ki mit der Möglichkeit neuer Kriegshandlungen rechnet. Ob und wann sie einsetzen, hängt in der Hauptsache von der politischen Lage der Randstaaten ab. Die Furcht Polens vor einem bolschewistischen Angriff ist nicht gering. Sie wird verstärkt durch die günstige Annahme der bolschewistischen Propaganda in Polen selbst. Diesem Umstan- de hat die Entente, insbesondere Frankreich, bereits Rechnung getragen. Um eine gewisse Macht dem Bolschewismus entgegenzusetzen zu können, wird von französischer Seite ein litauisch-polnisches Bündnis angestrebt, das seinen Hauptausdruck in einer Militär- konvention finden würde. Als Lhun wird den Litauern Wilna ange- boten. Die Franzosen stützen sich bei diesem Plan in Litauen auf die kleine Partei der Progrossisten, die aus der besten Intelligenz bestehend Zikkan sich national gesinnt, aber fremdem Ein- fluss nicht unzugänglich ist. Der Plan scheint wenig Aussicht auf Erfolg zu haben, da die grosse Menge der national empfinden- den Litauer keinen Zweifel hegt, dass eine Militärkonvention zur Durchsetzung der litauischen Armee mit polnischen Elementen füh- ren müsste. Womit der Grundpfeiler des litauischen Staates ver- nichtet wäre. Andererseits hat sich in letzter Zeit die polnfreund- liche Tätigkeit des Vatikans so stark entwickelt, dass die litau- ische Regierung gegen die Intrigen von Rom schärfste Verwahrung eingelegt hat. In diesem Zusammenhang muss gesagt werden, dass die stärkste litauische Partei, die auf rein nationale Grund - 3 - die stärkste litauische Partei, die auf rein nationaler Grund- lage steht, von der Geistlichkeit geführt wird. Zunächst betei- ligt sich die Geistlichkeit an der Stellungnahme der Regierung gegen den Vatikan. Ob Rom eine solche Haltung auf die Dauer dulden wird, bleibt abzuwarten. Die bisherige Entente litik hat in den Randstaaten aus- serordentlich günstig für eine deutsche Orientierung gewirkt. Deutschland aber als Bundesgenosse wenig bieten kann, scheint zunächst ein Zusammenchluss der Randstaaten (ausser Polen) im Entstehen zu sein, denn auch in Lettland beginnen die polnischen Ausdehnungsgelüste ungemütlich zu werden. Die Wilnaer Frage bedeutet einen weiteren Zündstoff in dem Verhal- ten Polen - Litauen - Sowjetrussland. Die Sowjetregierung ist sich noch nicht im Klaren dar- über, ob die rege Propaganda in den Randstaaten ebenso wie in dem übrigen Europa in Ernstfalle den gewünschten Erfolg haben würde. Ebenso wichtig und ausschlaggebend bleibt für Moskau die polnische Taktik in der oberschlesischen Frage. Berücksichtigt man ausserdem die ungeklärte Lage in Süd- russland und die Aufstandsbewegungen gegen die Sowjetregierung, so ergibt sich auch mit ziemlicher Klarheit, dass von endgül- tigen Angriffseichten Moskau noch nicht gesprochen werden kann. Rechnen muss man z.Zt. nur mit der Tatsache, dass die rote Armee nach Kräften reorganisiert und kriegsbereit gemacht wird. 1) Aus russischer Quelle wird gemeldet, dass der ehemalige russische Generalstabsoffizier WASSILJEW als Mittelmann zwi- schen den Deutschen und Eiduk gedient hat. 2) BURSHINSK I ist, wie aus russischer Quelle verlau- tet, aus Deutschland ausgeflogen, da er für den polnischen ND gearbeitet hat. Ausserdem interessiert sich die deutsche Polizei auch für Baron Engelhardt und den Grafen Nik. BORCH, weil die beiden genannten Persönlichkeiten feste Verbindung zu Burshinski gehabt haben und seine Agenten gewesen sein sol- len. Aus derselben Quelle wird gemeldet, dass Burshinski in letzter Zeit auch zu Awalow-Bermond fühlung gehabt hat. 3) Die Beschlagnahme der Depots der Magdeburger Kommunisten in Stendal hat zu einer Panik in der russischen Sektion ge- führt, denn gerade diese Depots waren kommunistische Zentren (Magdeburg, Braunschweig, Stendal). 4) Die ukrainische Sowjetvertretung im Auslande wird mit der russischen Sowjetvertretung Hand in Hand arbeiten. Zum 15.2. wird die Ankunft der Ukraine Sowjetvertretung in Berlin er- wartet. Als Kandidaten werden genannt: Masurenko, Taborowski, Ikonnikow, Manuilski, Pennok, Tataritschuk und als Militäregent Swjetsch in (früherer Generalstabsoffizier) und Bogdanowitsch(russisch Oberst). Für Berlin werden drei Kandidaten genannt: Masurenko, Ikonnikow und Manuilski. 5) Iwan Potarow (Küstrinerstr. 28 a) Angestellter der polschewiistischen technischen Kommission, Lützowufer 1, ist aus Deutschland ausgelesen worden. 6) Ein gew. Kochanski, wohnhaft Charlottenburg, Witzlebenstr. 12 bei Schaffen, i.t polnischer Agent. Er ist deutscher Reichsangehöriger und gibt vor, Student zu sein. Wie aus den Kreisen der russischen Sektion der KPD ver- lautet, hat Lange , der Sektionsvorsitzende , zuverlässig erfahren, dass die Abberufung Kopp's nahe bevorsteht. Als seine - 4 - Nachfolger werden. Krasin oder Gillerson genannt. Gillerson genießt in deutschen kommunistischen Kreisen grosses Ansehen in anbetracht seiner erfolgreichen Tätigkeit in der Tschechoslowakei. Man nimmt an, dass Gillerson im Sinne der bolschewistischen radikalen Linken wirken wird, während Kopp bisher seine abwartende Politik verfolgte. Über Kopps Tätigkeit in Berlin hat sich Radek wie folgt ausgesprochen: Ueberschauen wir die Meldungen aus Berlin in ihrer chronologischen Folge, so müssen wir feststellen, dass unsere Erwartungen stets getäuscht worden sind. Auf Grund der kürzesten Koppschen Meldungen waren wir zur Annahme berechtigt, dass er von Deutschland offiziell anerkannt werden würde. Man machte uns den Vorschlag, um abwartend zu verhalten, weil verschiedene Handelsverbindungen in Aussicht stünden; hierauf sind wir eingegangen und haben nun doch nichts erreicht. Es ist hoch an der Zeit, dass wir die abwertende Politik aufgeben und unser Ziel fest ins Auge fassen. Unsere Parteigenossen waren müssen uns darüber klar sein, dass wir nicht länger warten können." In einer anderen Rede erklärt Radek, es wäre nicht möglich, länger zu warten, selbst wenn das deutsche Proletariat die erforderliche Revolutionsreife nicht hätte. Über das hinverbrannte Deutschland hingegen muss die Revolution nach Westeuropa vordringen." Aus russischer Quelle: 1) In Amerika (Brasilien, Argentinien) wird der Kampf gegen den Bolschewismus mit grosser Energie geführt. Besonderer Sorgfalt wird dem antibolschewistischen ND gewidmet und grosse Mittel hierfür ausgeworfen. Die Regierung sorgt dafür, dass sich keine Gruppen von unzufriedenen Elementen bilden können; für die Arbeitslosen wird gesorgt; grosse Mittel zur Bekämpfung der Armut stehen zur Verfügung. 2) Krasnoschtschokow, der an der Spitze der ostibrischen bolschewistischen Regierung steht, heisst mit seinem eigentlichen Namen Sobelin. Er ist Jude und hat früher ein Bordell in Wladiwostok unterhalten. 3) Ergänzend zu der Meldung über den Grossfürsten Dmitri Pawlowitsch (s. hies. Nr. 230 vom 31.1.): eine Persönlichkeit, die zur Tänzerin Koralli Fühlung hat, teilt mit, dass die Beziehungen des Grossfürsten zur Koralli keineswegs aufgehört haben. Falls der Grossfürst für die Thronfolge nicht mehr in Frage kommen sollte, soll er die Absicht haben, die Koralli zu heiraten. Jedenfalls ist er ihr sehr zugetan. 4) Wie in Sowjetkreisen verlautet, ist es in Moskau in der Centralregierung zu einer bedenklichen Spaltung gekommen. Die Gruppen um Bucharin u. Losowski, Schljapnikov, Kresinski, Zessewitsch, Wolski u.a. bilden die radikale Linke und haben es verstanden, unter den der Partei zugehörenden Arbeitern für eine rücksichtslose Durchführung der Weltrevolution Stimmung zu machen. Ausserdem stehen auch die roten Offizierschulen in Moskau unter dem Einfluss der Linksradikalen. Bucharins Losung "fort mit der Demobilisation und den Uebergang zu einer Volksmiliz" findet auch im Kommandobestand der roten Armee lebhaften Widerhall. Trotki führt ein Doppelspiel, neigt aber mehr dem Linken zu, als der Gruppe um Lenin, der sogen. Gruppe der "Elektrifikatoren und Reformisten". Die Reibungen innerhalb der Partei schägen die Parteipolitik auch in der Provinz. Jedenfalls ist festzustellen, dass die innere Lage infolge der Spaltung ernst ist, und dass es möglicherweise zu einem Umsturz auf dieser Grundlage kommen kann. - 5 - 5) Neuerdings kehren viele russische Kriegsgefangene, die bereit nach Sowjetrussland abgeschoben worden waren, wieder nach Deutsch- land zurück und suchen um Einbürgerung nach. 6) Burzow wird in diesen Tagen in Berlin erwartet. Aus russischer Quelle: 1) In Berlin ist ein neuer antibolschewistischer ND von ehemaligen Offizieren der Bermondterme organisiert worden. An der Spitze dieser ND steht der russische Oberst von Dreling mit seinen zwei Söhnen. Dreling soll früher Gendarmerieoffizier gewesen sein. Ferner arbei- ten noch in dieser Organisation zwei Brüder Hoerschelmann, Leutnant Butkowitsch, Rittmeistr. Rosenberg und Oberst Krusenstjern. Karitän Neporoschni meint, Arbeit ziel dieser Organisation wäre, antibolsche- wistischer ND und überhaupt Beobachtung sämtlicher in Berlin bestehen- der russischer Organisationen. Als Mitarbeiter dieses ND könnten noch ermittelt werden: Wassili Wassiljewitsch Kister ( N 11 d.4581) und Vladimir Bock (Düsseldorferstr. 48). Die Mitarbeit des Obersten Krusenstjern spricht dafür, dass Ententekreise an diesem ND stark interessiert sind. 2) Die russischen Rechten(Keiserallee) sind mit Mme Weidemann auseinander. Sie wollten nämlich von der gen. Dame aus dem Fond für wohltätige Zwecke 60 000 Mk. für politische Zwecke haben. Frau Weidemann verlangte nun die Einberufung einer Plenarversammlung und erklärte, dass sie es vor ihrem Gewissen nicht verantworten könne, diese Summe herzugeben, zumal die Rechten sich weniger mit Politik als mit Trinkgelagen abgäben. Das Haus Kalerallee 80 hat Büranski- Sokolow gekauft, offenbar aus dem Markowschen Fond, vielleicht aber auch mit eigenen Mitteln. General Krassnoff ist unlängst von den Franzosen eingeladen gewesen, die ihm zu verstehen gaben, dass man im kommen- den Frühjahr mit einem neuen Kriege zwischen Polen und Rumänien ge- gen Sowjetrussland rechnen könne, und das in diesem Kriege auf Sei- ten der Polen auch einige der Randstaaten teilnehmen würden. In diesem Falle wäre es sehr wünschenswert, wenn auch die Truppen des Generals Wrangel wieder Verwendung finden würden. Dann fragten die Franzosen gen. Krassnoff, ob er die Führung dieser Truppen übernehmen würde. General Krassnoff meinte, dass die Truppen General Wrangels vollkommen unfähig wären und zu gar keinen Kämpfen mehr zu benutzen seien. Jetzt sei es ganz unmöglich, eine kampffähige weisse russi- sche Armee aufzustellen, da erstens keine geeigneten Leute vorhanden wären und zweitens kein Geld, denn eine kampffähige Armee müsse minde- stens 1 Jahr lang eine gute Schule durchmachen, gut gekleidet sein und mit richtigem Gelde besoldet werden. Krassnoff hat das Angebot abgelehnt. Nach Moskauer Angaben beträgt nach den letzten Zählungen die Bevölkerung Sowjetrusslands 133 Millionen, wovon 60 % auf die städ- tische Bevölkerung entfallen. Moskau verbreitet am 4.2. folgende Nachricht: In der Nachbarschaft sammeln der weissgardistische General Stscherbakow und die Atamane Ammenkow und Dutod, die schon mehrfach von der rohreicheren roten Armee geschlagen worden sind, mit Unter- stützung der Engländer von neuen weissgardistische Banden zu einem Überfall auf Turkestan. Am 2.2. berichtet Moskau amtlich über Mitteilungen Kopp's in Moskau: Aus Deutschland traf in Moskau der bevollmächtigte Vertreter der russischen sozialistischen föderativen So jetrepublik, Kopp, ein, der mitteilte, dass Deutschland um sehr viel geben könne, trotzdem seine Industrie während des Krieges sehr gelitten hat und trotz der Kohlenlieferungen. Deutschland kann unseren Transportwesen in bedeutendem Masse durch Verbesserung unserer Transportmittel, Stärkung unserer Produktion innerhalb des Landes und intensiver Auswertung der Naturschätze Russlands helfen. Wir haben in Deutschland schon Lokomotiven und Ersatz- teile für solche bestellt. Nach Beseitigung einiger formeller Hindernisse wird diese Bestellung bis zu der anfänglich in Aus- sicht genommenen Anzahl von 1.000 Waggons erweitert werden. In Deutschland ist bis jetzt ein nur wenig beschädigter Apparat ge- blieben, der nötig ist, um die Industrie wie er aufzubauen, nämlich Techniker, Ingenieure und andere unbeschäftigt, gelernte Arbeiter. Viele von ihnen wollen nach Russland kommen. Das er- öffnet uns eine weite Aussicht für die Hebung der Produktion unseres Landes. In nächster Zeit wird die Organisation der gegen- seitigen Handelsvertretung bändet sein. Über die Frage der Kriegsgefangenen erklärt Kopp, dass in Deutschland nicht mehr als 50.000 russische Kriegsge- fangene übrig seien, die schon im Sommer nach Räterussland zu- rück transportiert werden würden. Moskau meldet am 3.2. amtlich über Armenien: In ganz Sowjetarmenien sind die Sowjetorgane mit ihren Unterabteilungen in den Ortschaften der muselmannischen Bevölke- rung in Tätigkeit. Neben der armenischen Sprache ist die tartari- sche gleichfalls anerkannt worden. Eine Zeitung "Kommunist" wird in armenischer und russischer Sprache herausgegeben. Die Stras- sen sind mit künstlerischen Flakaten, Bildern und Aufrufen ge- schmückt, was ein ungewohntes Schauspiel darstellt. Durch eine Verfügung des allrussischen Zentralvollzugs- komitees sind zwei neue autonome Republiken gebildet worden, näm- lich die autonome sozialistische Republik von Daghستان und die autonome sozialistische Gebirgsrepublik. Das Gebiet der Republik von Daghstan umfasst das früher Gebiet von Daghstan mit den Kreisen Awarak, Amdijsk, Gunibsk, Kaviminsk, Kajteno-Tabaserinsk, Tjurinsk, Samurak, Teni-Chan- Schura. Das Gebiet der Gebirgsrepublik umfasst die Bezirke Tschetschenzkij, der aus den früheren Bezirken Wedensk und Grosny besteht, dem rechts vom Terek gelegenen Teil des früheren Kreises Sunhinsk, Inguschetien mit dem Kreise Nasranowskij, Tschesstien und dem westlichen Teil des früheren Bezirkes Sunshinsk mit dem Bezirke Wladikaskas. Aus russischer Quelle ging folgender Bericht eines russi- schen Bolschewisten hier ein: Die Haupt- Etappe unserer Erfolge im Osten war die Bakuer Konferenz. Sie stellte unseren moralischen Sieg fest, und von diesem Moment an stand die russische Räteregierung in den Augen der Völker des Ostens endgültig als Beschützerin vor dem räuberi- schen Imperialismus der Entente da. Viel hängt unserem Erfolge die Politik Englands beigetragen, die die Griechen in das Herz des türkischen Anatoliens hineingelas en und die nationale türki- sche Regierung, welche um sich die energischsten und revolutionär- sten, arbeitsfähigen aus der Zahl der türkischen Intelligenz - 7 - gruppiert hat, in eine aussichtslose Stellung hineinzwang, aus der es nur einen Ausweg gab: der innige Kontakt mit uns. Wir wussten und wissen, dass die türkischen Politiker nur aus taktischen Erwägungen, hervorgerufen durch reale Notwendigkeit, mit uns gehen, es ist ja auch von den Generälen des Sultans schwer eine Evolution zum Kommunismus zu erwarten, da sie im Geiste des krassen Nationalismus, durchdrungen von der militärischen Tradition der deutschen und französischen Kriegsschulen erzogen worden sind, jedoch wissen wir, dass nach dem erhaltenen Recht der freien Parteiarbeit unsere Instruktoren und Propagandisten es verstehen werden, die Peripherie zu einem so weiten Verständnis zu bringen, dass sie früher oder später beginnen wird, ihren nationalistischen Führern Aufgaben zu diktieren, die den Aufgaben der 3. Internationale entsprechen. Die Konferenz von Baku vollzog sich unter einer gewaltigen Begeisterung aller Anwesenden. Der Vertrag zwischen der Räteregierung und der türkischen nationalen Regierung wurde unter schrieben. Zur Ausarbeitung der Details des Vertrages wurden Radek, Wolski und ich nach Siwatsch kommandiert, wo der Vertrag, welcher jegliche Konflikte zwischen den freundschaftlichen Republiken ausschliesst, endgültig unterzeichnet wurde. Im Herbst 1920 wäre es möglich gewesen, die Karte Transkaukasien fast durchweg durch die rote Farbe zu bezeichnen, mit Ausnahme einiger kleiner Oasen gelber Schattierung -Armenien und Georgien. Wir wussten, dass es nur die Frage einiger Monate ist, bis die Karte ganz rot gefärbt sein würde. Als erstes ergab sich uns Armenien, welches im Süden von den Türken und im Norden durch die rote Armee Aserbeidzhans umfasst wurde. Die Regierung, die die Hoffnung auf die Hilfe der Entente aufgegeben hatte, ergab sich uns und wurde durch eine Räteregierung ersetzt. Der Konflikt mit der Türkei wurde durch den Vergleich durch unsere Räteregierung beigelegt. So wurde hier hauptsächlich ein moralischer Sieg durch uns erfochten, da die Räteregierung durch ihr Eingreifen das Land von den Schrecken des Krieges befreite und das Prestige Russlands wieder herstellte, in dem Augenblick, wo die Armeier jede Hoffnung aufgegeben hatten. Ich sehe auf das Rätearvenien wie auf den Hauptfaktor der baldigen politischen Zukunft, welche eine dominierende Rolle in der Sache der Entwicklung der sozialen Lehren im Osten spielen wird. Der Kampf mit den Dschanakzaken stellt keine grossen Schwierigkeiten in den Weg, da diese wie die Sozialrevolutionäre in Russland sich zu sehr in den Augen der Massen kompromittiert haben. Das Schwergewicht der Einigung liegt in meiner Heimat Grusien, jedoch nur äusserlich,da die Masse schon von ihren politischen Führern zurückgegangen ist und sie überflügelt hat. Dieser Frühling wird ein Frühling der Erneuerung Grusiens sein, und dann wird der ganze Osten unter der 3. Internationale vereinigt, nachdem er die Jahrhunderte alten Ketten des Kapitals zerbrochen hat. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 128 WIRTSCHAFTLICHES AUS SOWJETRUSSLAND. 0. 2.21. Über Ankauf von landwirtschaftlichen Geräten berichtet Moskau am 3.2.: Das Volkskommissariat für Landwirtschaft hat im Auslande angekauft und zum Teil schon erhalten: Pflüge ………………………………………… 70 000 Eggen ………………………………………… über 4 000 Mähmaschinen…………………………………8 000 Ausserdem sind bestellt worden: Sensen …………………………………………3 000 000 Mähmaschinen…………………………………10 000 Rechen (einsrännige) …………………………10 000 Broschmaschinen ……………………………… ca. 40 000 und viele andere Geräte. Über die Industrie im Ural berichtet Moskau am 3.2.: Obwohl ein Teil des Heizmaterials in Gebiete des Süd- urels an die Eisenbahnen abgegeben wird, wird das Produktions- programm vollständig durchgeführt und die Arbeit in den Walz- werken verläuft günstig. Im Mannerschen Werk wurde das Produk- tionsprogramm im Laufe der letzten 5 Monate bis zu 140% durch- geführt. Die Versorgung mit Heizmaterial in Russland wird zu - sehends schlechter. Moskau berichtet am 3.2. über ausserordent- liche Massregeln zur Besserung der Lage folgendes: Der Rat für Arbeit und Verteidigung hat festgestellt, dass in der Heizma- terialfrage der Eisenbahnen festgestellt, dass die Lieferung von Kohle für die Eisenbahnen im Monat Januar nur zur Hälfte ausgeführt wurde. Auf eine baldige Besserung in nächster Zeit kann nicht gerechnet werden. Auf allen Linien und Strecken mit Ausnahme des Turkestens droht in der Versorgung mit Holz im April eine bedeutende Verschlechterung einzutreten. Der Rat für Arbeit und Verteidigung hat daher beschlossen, eine bevollmächtigte Kommission unter den Vorsitz von Afanasjes und Vertretern des U.K.P.S., der Hauptheizungsabteilung, des Hauptwalzkomitees für Arbeit zu bilden. Die Kommission soll alle Brennmaterialquellen kontrollieren, ebenso die Aussichten für die nächsten Lieferungen von Brennmaterial, eine Reihe von Massnahmen für die Verstärkung der Anfahrt von Holz an die Haupt- eisenbahn-und Schifffahrtspunkte, entschiedene Massnahmen zur Beseitigung der Hindernisse treffen, die vorgemerkten Pläne zur Versorgung mit Brennmaterial durchführen und die Fragen - 2 - der Ausgabe des Brennmaterials an das Eisenbahn-und Wassertrans- portwesen kontrollieren. Zur Bereitstellung und Abfuhr von Brennmaterial, obwohl Holz als auch Kohle ist das Organisationsbüro des Zentralkomitees zu ersuchen, ein Zirkular mit der Unterschrift der Mitglieder des Organisationsbüros und des Hauptkomitees für Heizung heraus- zugeben, um die Kommunisten und die übrige Bevölkerung zur Heran- schaffung des Heizmaterials zu mobilisieren. Das Präsidium des allrussischen Zentralvolkskomitees wird gebeten, eine Verfügung herauszugeben, wobei die Verantwortung für die Massnahmen der Durchführung der Mobilisation zur Bereitstellung und Heranschaf- fung von Heizmaterial dem Gemeindevolkskomitee aufzuverlegen ist, unter Androhung der Verhaftung im Falle der Nichtausführung der Verhandlungen. Über die Lage des Bergbaues in Sowjetrussland berich- tet Moskau 3.2. Aus den Berichten der einzelnen Bezirke ist ein Bild der Lage unserer Bergwerkindustrie zusammengestellt worden. Im Jahre 1913 wurden in ganz Russland 580.000.000 Millionen Pud Eisenerz gewonnen, im Jahre 1920 dagegen nur 8 Millionen, da die wichtigsten Bezirke im Süden Russlands nicht gearbeitet haben. Kupfer wurde im Jahre 1913 69 Millionen gewonnen, im Jahre 1920 dagegen nur 220 Pud. Die Arbeitsleistung der Bergarbeiter im Jahre 1920 schwankte zwischen 25 -40% der vorkriegszeitlichen Norm. Diese Zahlen zeigen, wie stark bei uns die Metallgewin- nung gesunken ist und wieviel wir leisten müssen, um wenigstens die vor kriegszeitliche Höhe zu erreichen. Die Gewerkschaftsver- bände streben jetzt danach, um ihre Bedeutung bei der Organisa- tion der Produktion zu erhöhen. Jetzt, nach Beendigung dieses erfolgreichen Kongresses muss der Verband der Bergarbeiter durch seine Arbeit im Kampf gegen den wirtschaftlichen Zerfall beweis- sen, dass die Bergarbeiter an der Produktionsfront arbeiten sollen und können. GANEZKI , der Vertreter der Sowjetregierung in Riga, teilte der Moskauer "Iswestija" unter anderem folgendes mit: Alle Schichten der lettischen Bevölkerung wünschen die Erneuerung der wirtschaftlichen Anhäherung an Russland, der let- tische Minister für Handel und Industrie, Bersinsch, teilte wir sein Programm bezüglich Russlands mit und sagte, in Lettland befinde sich eine ganze Reihe von Fabriken, die bereit seien, mit der Arbeit zu beginnen. Bersinsch sprach seine Bereitwilligkeit aus, Moskauer Wünsche in der Frage des Durchgangsverkehrs sowie auch gewisser Privilegien in den lettischen Häfen zu erfüllen. Bersinsch schlug vor, Russland solle einen besonderen Vertreter bei let- tischem Handelsministerium ernennen. Das Ministerium für innere Angelegenheiten erklärte sich mit dem Erscheinen einer russischen Zeitung in Riga einverstan- den, die Nachrichten über das Handels- und Wirtschaftsleben bringt Nach Ganezkis Meinung bedeutet alles dieses, dass die lettische Regierung ihre Politik richtig erfasst. In Zusammenhang mit der neuen politischen Lage in Lettland ist der lettische Rubel um 10% gestiegen. Eine Moskauer amtliche Meldung von 31:1. besagt: Die Ziegelproduktion im Gouvernement Kaluga hat sich im Jahre 1920 vervierfacht. Einer der Gründe für die Hebung der Produktion ist die regelmässige Ausgabe von Lebensmitteln für jedes Tausend fertiggestellter Ziegeln. Es ist bereichend, dass nunmehr Moskau zu dem früher - 3 - so sehr bekämpften System der Akkorderarbeit zurückkehrt. Bezeichnend für die Verpflegungslage in Russland ist folgende amtliche Moskauer Nachricht vom 2.2.21. Das Plenum des Moskauer Sowjets hat angesichts der schwierigen Verpflegungslage bei dem Rat der Volkskommissare den Antrag gestellt, die einigen Bevölkerungsschichten beschränkten ausserordentlichen Verpflegungsrationen zu streichen. Wie wenig die Moskauer Angaben über die günstige Entwicklung der Textilindustrie der Wirklichkeit entsprechen, beweist folgende amtliche Moskauer Nachricht vom 2.2.21.: In Petersburg wurde mit grossem Erfolge die Herstellung von Kleidern aus Abfällen, Lappen und kleinen Resten unter Zugabe einer geringen Menge guten Materials eingerichtet. Die erste staatliche Fabrik zur Ausnutzung der Abfälle hat im Laufe des 7-8 stündigen Arbeitstages mit 2 Arbeitsschichten etwa 200 Halbzeile, 150 Hosen und etwa 20 Uniformen ausgebessert. In Petersburg gibt es 14 Unternehmen, die die verschiedensten Schneiderabfälle verwerten. Aus Tschita wird mitgeteilt, dass eine Gruppe amerikanischer Kapitalisten mit russischen Kaufleuten einen Vertrag abgeschlossen hätten zwecks Verkauf amerikanischer Kohle an Räterussland. 50 000 Tonnen Kohle würden schon aus Amerika auf norwegischen Schiffen ausgeführt und sollen an der Murmanküste abgeladen werden. Moskau meldet: Der 8. Rätekongress hat beschlossen, die Herstellung von Gusseisen in Südrussland im Jahre 1921 auf 25 Millionen Pud zu bringen. Diese Menge übersteigt unsere bisherige Erzeugung fast um das Zweifache. Der Herstellungsplan ist bereits ausgearbeitet Das Schwergewicht der Aufgabe ist auf das letzte Drittel des Jahres gelegt, in welcher Zeit fast die Hälfte der Gesamtaufgabe erfüllt werden muss. Moskau 30.1. 1) Die Abteilung für Seidenindustrie des Turkestan hat im Jahre 1920 etwa 30 000 Pud Coccons gesammelt. Aus dieser Menge wird man 2 250 Pud Seide herstellen können. Die Abteilung für Seidenraupenzucht im Turkestan hat neue Züchtereiern eingerichtet In Nerw und Askabad sind Unterrichtskurse für die örtliche Bevölkerung eröffnet. Es sind neue Abteilungen zum Ankauf der Seide in den einzelnen Ortschaften des Turkestan eröffnet worden. 2) Die Eisenbahnwerkstätten haben in der zweiten Hälfte des Jahres neunmal mehr ausgebessertes Lokomotivenmaterial in Betrieb gestellt als in der ersten Hälfte. In erstem Halbjahr wurden 02 Schneepflüge in Betrieb gegeben. Moskau drängt die Berliner Mission energischer zu sein in der Anwerbung deutscher Spezialisten für Russland und die hierfür ausgeworfenen Gelder auch wirklich zu diesem Zweck zu verwenden. - 4 - Moskau verbreitete am 27.1. folgenden Funkstrich: Die wissenschaftlich - technische Abteilung des Obersten Volkswirtschaftsrates hat ein Übereinkommen mit deutschen und osteuropäischen Gelehrten abgeschlossen über einen ständigen Austausch wissenschaftlicher Werte zwischen Russland und dem Westen. In Deutschland wurde ein Büro für ausländische wissen- schaftliche Technik bei der wirtschaftlichen Vertretung unserer Regierung eingerichtet. Dieses Büro hat schon in Buch eines russischen Arbeiters herausgegeben, welches von der Technik elektrischer Maschinen handelt. Die bedeutendsten deutschen Gelehrten kamen diesem Unternehmen gern entgegen und Prof. Einstein sandte einen Brief, in welchem er die russischen Genos- sen herzlich begrüßt und ihnen verspricht, sein möglichstes zu tun, um den Zusammenhang zwischen den deutschen und russischen Arbeitern der Wissenschaft herzustellen. Über die Fortschritte der Elektrifizierung in Sowjet- russland berichtet ein Technologe als bezeichnendes Beispiel: Die Prochowwerke in Moskau hatten ihre Arbeit einstellen müssen. Man hatte die Kessel in eines der zunächst gelegenen Dörfer ge- schafft und sie dort für eine elektrische Anlage mit vieler Wf he umgebaut. Nun hatte das Dorf elektrischen Strom, allein nur für die Dauer von 3 Tagen, da das Holzmaterial ausging. Die Bauern weigerten sich Holz anzufahren. Zeitweilig also musste der Betrieb eingestellt werden. Als man die Anlage wieder in Gang bringen wollte, fehlten die Leitungsdrähte und kleinere Maschinenbestandteile, die inzwischen von den Bauern gestohlen worden waren. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОТОСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. ЗВІТ ТОВАРИЩА ГРИГОРЄВА ПРО СТАНОВИЩЕ В НІМЕЧЧИНІ, № 129 ВИСЛУХАНІЙ РАДОР К.И.Д.4.СІЧНЯ 1921.Р. Ознайомившись докладно з діяльністю нашого представництва в Німеччині я звертаю увагу на слідуючі факти: Питання про полонених на котре наше офіційне представ- ництво з самого початку свого істнування звертало найбільшу увагу, виглядає в настоячий момент ось як: На території Німеч- чини мається тепер не менше 100.000 полонених. В протилежність істнуючому погляду я повинен констатувати, що вони знаходять- ся у виключно добрих умовах: мають змогу досить заробляти, до- сить добре харчуються і взагалі знаходяться в цілком задоволь- няючих обставинах. Завдяки цьому більшість з них підпало під вплив дрібно-міщанської буржуазності і зовсім не бажають ми- нати своє життя. Обставини забезпеченої дармоїдства стали ду- же сприятливим ґрунтом для ворожої нам агітації зрадників та де- зертрів, значна кількість яких дісталась навіть за останні часи до Німеччини. Все це утворило незвичайно невигодні обстави- ни в таборах. Приходилось боротись з маєтковими небажаннями під- лигати владі представництва та повертались до Росії. Немалу шкоду зробила діяльність білих, які встигли за своє коротке го- сподарювання утворити свої клітини в таборах. Але головна шко- да розходить, як я вже казав, від дезертирів з Червоної Армії які, розповсюджуючи різні небелиці, закликали не вертатись до Ро- си. Надзвичайно важким питанням для нас було досягти необхід- ного контакту з німецькою таборовою владою і я повинен кон- статувати що тов.Копп блискуче виконав це завдання. Завдяки його надзвичайно влучній акції табори фактично опинились у нас в руках. Інша справа, що тов.Копп не зумів використати це становище. Досвід показав (табор Залцведель – тов.Гай) що - 2 - твердістю те енергією можна було досягти настрої 1 порядку. В інших таборах цього не було, і руйнуючий фермент білой пропаганди звіли собі міцне гніздо. При істнутих умовинах відправка полонених загубила всяке значення, бо вивозити депоралізованих дармоїдів і ворожі нам елементи — лише безглузне видавання грошей. Що до вербовки спеціалістів та інтелегенції досягнені нікчемні результати. Порівнюючи діяльність неофіційного представництва для вербовки німців з працею офіціальних для вербовки росіян і беручи на увагу, що перші працювали в незмірно тяжких обставинах, мимоволі приходиш до висновку, що праця не ведена була з потрібною енергією та умінням. Торкачись того опору, з яким нам прийшлося зустрічатись, не можна не заважити, що він був зовсім незначний і виявлявся цілком в смихотоврні форми: арештів дрібних агентів або просто осіб ніякого відношення до праці не маючих, ніякого відношення до праці, або конфіскації дрібних і неістнутих сум. У нашій праці в Берліні представництво не відчувало абсолютно ніяких перешкод: наші кур'єри проїздили весь час через Німеччину по всіх напрямах; що до розпорядження переведенними сумами та ком не було жадних перешкод. Дойшло до того, що вдалось почasti скористатись кредитами залишеними Гоффе. Але знов так само як із полоненими тов. Кріп не зумів використати своє положення, так і тут, прекрасно налагожені взаємовідносини з владою не привели до конкретних політичних або економічних вигод. Не дивлячись на те, що грошей було довіть, доводиться чути постійні і справедливі протести з боку організації Західно-європейського Секретаріату пропаганди та інших організацій підвладних в грошових справах дипломатичному представництву. Невідповідна ощадність погіршила неорганізованний та неналагоджений стан господарчого боку, наприклад гроші переховувались в Брауншвейгу, в сефі професіональної організації, висилалися згідно з конторисами до Берліну, де і ви - 3 - плачувались спеціальним відділам; отже часто бували випадки, що котьориси не відповідали дійсній виплаті або останню затри- мували або зовсім відмовляли в ній. Таке становище привело до того, що між партійними ор- ганізаціями і представництвом утворився глибокий антагонізм при істнуванні котрого спільна праця неможлива. Тов.Копп, завдяки тій поміркованій угодовій лінії, ко- тру він повів, досягнів потрібного контакту з німецькими урадо- вими інституціями і цього від нього не можна відійняти.Але в той момент коли це становище треба було використати і перейти до акції,він не зумів відмовитись від лінії пасивної згоди і не досяг,краще сказати,не пробував навіть досягнути можливих і необхідних результатів що до використання обставин. Розуміється,в момент польської офензиви,транспорти з військом,матеріялом та військами не були пропущені через Ні- меччину.Але,коли взяти на увагу величезні розміри підготовчої праці,досягнені результати прямо нікчемні. Становище в Німеччині повало у хибне коло: Угодова лінія підготовала грунт але ради неї довелось відмовитись в той момент,коли вони були потрібні і можливі.Коли червона ар- мія стояла під Варшавою,тов.Копп не зважився ризнути,наслід- ком цього,з одного боку було продовження старого досить спри- лячого становища,з другого - інтернування 80.000 чоловік.Ми думали,що адалься використувать і зберегти,але то сама помір- кованність і обережність стали цьому на перешкоді.Ми свідомо помирялись з цим рахунки на вигоди що до торговлі та концесій. Результати вже самі по собі плачевні,коли взяти на увагу при- несені для них жертви. З одного боку платоничне задоволення свідомістю,що як би ми захотіли використати помірковану Німеччину,з другого, втрата живого контакту з периферією,деморалізація повертаючих- ся полонених і втрата нами свого авторитету серед пролетарсь- ких мас. Не можна закривати очі на те,що положення погіршало: - 4 - маси ухилились в бік дрібного міліанства,угодові елементи ка- піталізму, на котрих грали, до того безпомочні і непотрібні, що цілком безглуздо на них далі рахувати.Едине,що може ще допо- могти справі,це квідка і радикальна переміна всього напряму політики наших Берлінських представників. Маючи за свій обов'язок звернути особливу увагу К.И.Д. на те,що на разі це немливо зробити революціонізацію пролетар- ських мас, і це є єдине,що дасть змогу використать становище і не поведе до того,щоб вся зроблена праця пропала дурно. Не торкаючись надзвичайно важливої праці в Шлезву і на Рейні,я повинен підкреслити,що решта Німеччини також дуже важлива.Коли нарешті відмовитись від паліативних заходів,став- ших хронічними в Берліні, і просто йти до єдиної можливої і пра вильної мети революціонізації, успіх в Німеччині є цілком мож- ливий.Едине,що може стати йому на перешкоді,це продовження ни ні істнуючого становища річей і відома від конкретних і реаль- них можливостей ради досягнень в будучому.Коли безоторонне зва жити становище,то приходиш до висновку,що теоретично наше ста новище в Німеччині дуже задовольнююче.Зовнішнє становище дуже также і,рано чи пізно,приведе до цілковитої руїни,уряд безсиль ний,армія доведена до мінімума і ще не поправилась морально від розгрому,єдина реальна сила в руках пролетарських мас,з ко трими нам чое ж таки завжди можно буде порозумітись.Капіталізм який завдяки Версальському мирові,стоїть на краю руїни,не має жадної фактичної сили. Правда не дивлячись на це все,на протизі останніх трьох місяців,ми не посунулись ані кроком наперед.Але це ціл- ком зрозуміло,бо при істнуючих обставинах,що до підготовки за ходів,ми вже досягли всього,чого взагалі можно досягти.Обстави ни не розвиваються далі,бо ми не беремо ініціативу на себе,а тільки змінення обставин може дати ґрунт для поступу наперед. 154 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 130 POLEN MITTE FEBRUAR. 19. 2.21. Oberschlesische Front. Die 6.Div. wurde bestätigt, jedoch sollen sich I.R. 10 und 17 nicht in ihren Heimatorganisationen Tarnow (I.R.13) und Rzeszow (I.R.17), sondern in Raume Bielitz-Wadówice befinden. I.R. 12 wird erneut mit Teilen bei Auschwitz gemeldet. Teile der 21. Div.(Teile I.R. 87 und 89) sollen von Olkusz nach Krakau verschoben worden sein. Von der fraglichen, früher mit No. 23 bezeichneten Div. wurde I.R.01 (angeblich nur Oberschlesier) in Saybusch gemeldet. Ul.R.11 liegt angeblich in Chrzanow und der 4.Div.(I.R.10) in Teschen befinden. Erneute Nachrichten vom Auftreten von Teilen der 10.Div. (I.R.31) in Krakau und der 4.Div.(I.R.10) in Teschen Wehrscheinlich handelt es sich um Abgaben dieser Regimenter. Für die Verlegung geschlossener Truppenteile der 4.und 10. Div. an die oberschlesische Front fehlen bisher einwandfreie Anzeichen. Nachrichten über Verlegung der 18.Div. nach Krakau und Umgebung bedürfen der Bestätigung. Die Div. wurde zuletzt am 25.1. an der Ostfront festgestellt. Für die Werbung Oberschlesier zum Eintritt in die polnische Armee liegen Meldungen vor. Wahrscheinlich sollen aus ihnen besondere Stosstrupps gebildet werden. Posen. Keine Veränderungen in der Unterbringung der 14. und 17. Div. sowie der 7.Res.Brig.(23.Div.) I.R.59 (15.Div. soll von Hohensalza nach Krotoschin verschoben werden. Tank wurden in Posen(Lager) bestätigt. In Hohensalza wird angeblich eine Panzerautoabteilung für die oberschlesische Front zusammengestellt. Westpreussen. Im Westabschnitt sind z.Zt. eingesetzt: Von der Küste bis südöstlich Lauenburg: Et.Formationen (Et.Wachbatt. 3/VIII u. noch Teile der Warschauer E Batl.) (Ablösung durch Teile I.R.83 steht angeblich bevor.) Anschl. bis südöstl.Bütow :III./I.R. 63. " " Östl. Flatow: I. und III./I.R.88. " " Fliehne:Et.Wachbatt. 2/VII. " " südöstl.Dieses noch Teile eines Et.Wachbatt.V Sturmbatl.(IV.)/I.R.63 soll in Borent, II./I.R.63 und I.und II. I.R.83 noch in Thorn liegen. I.R.04 der 10.Div. befind - 2 - sich in Graudenz . Von der sib. Brig. wird I.R.1 in Newe. I.R.2 in und um Pr.Stargard gemeldet. Das bisher nicht bekannte Artl. Rgt. der Brig. liegt in und um Zertheus. Ostpreussen. Im Abschnitt Soldau- nordöstl. Graudenz wurde I.R.65 bestätigt: Truppen im Westteil Kongresspolens. I.R. 21 der 8.Div. wird erneut in Warschau (Heimats- garnison) gemeldet (W.U.54) Feststellung, ob auch die übrigen Truppen der 8.Division in die Heimatstandorte verlegt wurden, ist erwünscht. Die 11. Div. wird mit den I.R.28 und 31 in Lodz, mit I.R.29 in Tomaszow gemeldet. Nachprüfung erforderlich. Die 1.Leg. Div. wurde durch Leg. I.R.1 . und Leg.I.R. 5 in Warschau bestätigt. Auch Leg. I.R.2 der 2.Leg. Div. soll sich in Warschau befinden. Nach einer bisher noch vereinzelten Nachricht scheinen Teile der 5.Div. in Lemberg zu liegen. Die Div. war seit einige Zeit fraglich. Nachprüfung obiger Nachricht ist erwünscht. Organisation. Das Artillerie Rgt. der Sibirischen Brigade zählt an- geblich 3 Abteilungen zu je 4 Xfrenz.) Feldkanonen und einer schweren Batterie. Mannschafts -und Pferdebestand der Batterien sind vollzählig. Ulanenregt. 14 gehört zur 6.Kav. Brigade,(F.P.25) Ulanenregt. 21 der 3. Kav.Brigade (F.P.44); 9.Kav,Brig. hat den F.P.38. F.A.R.16 (18 Div.) soll z.Zt. 3,S:Z.R. 10 (18 Div.) nur 2 Batterien stark sein. Das Ermlandisch- Masur. Freiw. Regt. sowie die Freiwil- lige I.R.263 und 383 wurden angeblich aufgelöst bis auf Stämme der letzten beiden Regimenter, die beim I.R.53 bestehen blieben Die Masse der im Sommer 1920 aufgestellten Res. und Freiw.R. und F.A.R. scheint aufgelöst zu sein. Ueber die Verwendung der Freiwl. Kav. Regt. herrscht noch keine Klarheit. Die Umbildung der Inf.Batl. zu 3 Inf. und 1 M.G.K. ist bei der 14. und 17. Div. durchgeführt. Die Posener 7.Res. Brig. ist zu einer Div. (Na 23,F. P.49) ausgebaut. Stärken, Ersatz. a) Die Komp.Stärken beim I.R.63 betragen durchschnitt- lich 100 - 120 , beim I.R.58 150 - 180 Mann. Die Inf. Komp. der sib. Brig. sollen z.Zt. nur 25 - 30 Mann zählen. Es ist möglich, dass die bisher in den Regimentern zahlreich vertrete- nen Kongresspolen beurlaubt oder abgegeben wurden und dafür später Westpreussen oder Mannschaften aus Polen eingestellt werden. Eine Auflösung der sib. Inf.Regimenter ist wenig wahr- scheinlich, da das Artl. Regt. der sib. Brig. auf Kriegsstärke geblieben ist. b) Ministerpräsident Witos erklärte am 27.1. im Land- tag, dass die Beendigung der Kriegshandlungen die Einleitung der Demobilmachung auf breiter Grundlage erlaubt. Das Demobilmachung programm gehe bis zum Frühjahr 1921 durch, bis zu welcher Zeit zur endgültigen Festsetzung des Friedensstandes geschritten werden könne. Die Demobilmachung werde 60% der Soldaten, von denen der grösste Teil bereits entlassen sei, umfassen. Die Of- - 5 - Offiziere würden um 25% verringert werden. 50 000 Pferde würden en die Landwirtschaft abgegeben werden. Von der Demobilmachung seien ausgeschlossen: Die für Grenzbewachung notwendige Kavallerie, die Pioniere, die techn. Truppen, die Kraftfahrtruppen und die Gendarmerie. Hierzu ist zu bemerken: Z.Zt. stehen noch die Jahrgänge 88 - 00 und Teile des Jahrganges 95 unter den Fähnen. Ihre Mannschaftszahl genügt, um die aktive Armee in ihrem bisherigen Bestande kriegstark zu erhalten. Die Masse der "demobilisierten" Mannschaften ist nicht entlassen, sondern nur fristlos beurlaubt worden, zudem lassen mehrfache Nachricht- ten auf die geplante Wiedereinziehung beurlaubter Mannschaften und Einstellung ungeldenter Mannschaften schliessen. Auffällig ist ferner, dass die technischen Truppen, deren Ersatz sich vermutlich aus dem ganzen Gebiet Polens re- krutiert und deren schnelle Ergänzung demnach schwierig ist, sowie die Kavallerie nicht demobilisiert werden. Ein umfangreicher Verkauf von Pferden und Fahrzeugen, der bei einer Demobilmachung erfolgen müsste, hat sich noch nicht feststellen lassen. Eine in der Presse am 30.1. veröf- fentlichte Verfügung des K.M. erlaubt nur eine Verleihung von entbehrlichen Truppenpferden an Landwirte, die jedoch nicht über 40 km vom Standort des Truppenteils entfernt wohnen dürfen. Die Pferde können also in kurzer Zeit wieder zur Truppe heran- gezogen werden. Eine Entlassung oder fristlose Beurlaubung von Offi- zierern hat bisher noch nicht stattgefunden. Ein Funkbruch vom 3.2. aus Warschau besagt zwar, dass die fristlose Beurlaubung der nicht aktiven Offiziere angeordnet sei, dieser Funkspruch steht aber im Gegensatz zu der Mitte Januar veröffentlichten Verfügung, nach der die nicht im Dienst befindlichen Offiziere der Jahrgangsklassen 79 -88 in Kongresspolen und Galizien, der Jahresklassen 80-05 in Posen und Westpreussen zum Heeresdienst einberufen werden. Die von den Polen angegebene Absicht einer Demobili- sierung der Armee ist durch die bisherigen Maßnahmen noch nicht verwirklicht worden. Hierzu müsste eine weitgehende Verminderung der Armee bis auf die gesetzlichen 2 aktiven Jahrgänge statt - finden. Die Beurlaubung weiterer Jahresklassen (08,07,06) soll zwar geplant sein, der Beginn der Beurlaubungen ist jedoch noch nicht bekannt gegeben worden. Sicher erscheint dagegen die Pressenachricht zu sein, nach der im März der Jahrgang 1901 wieder eingezogen werden soll. Dieser Jahrgang bildet ab 1.1.21 mit dem Jahrgang 1900 die aktiven Jahrgänge der Armee. Auch die- jenigen Mannschaften der Jahresklassen 98 - 00, die noch nicht volle 2 Jahre gedient haben, rechnen solange als aktiv, bis sie ihrer Dienstpflicht genügt haben. Der bis 31.12.20 als aktiv geltende Jahrgang 00 ist zur Reserve übergetreten, verbleibt aber mit den Reservejahrgängen 98,97,96 noch weiter unter den Fähnen. Die Neueinteilung der Jahresklasse hat mit dem Gang der Beurlaubungen nichts zu tun. Sie ist nur mit Rücksicht auf die Anrechnung der Gesamtdienstzeit auf spätere Übungen usw. getroffen worden. Die 14.1. und 9.Division wurden mit dem Orden viruti militari ausgezeichnet. Personalien. Als Kommandeur der sibirischen Brigade wird General Silmann genannt. Flugplätze. Fristlos beurlaubten Fliegern ist noch Verfügung des K.M. vom 30.1. erlaubt, sich auf den Flugplätzen in Warschau, Krakau, Lemberg, Posen, Bromberg und Graudenz weiter zu bilden. - 4 - 27.2.21. Deutsche Front. Oberschlesien: 3.Div. I.R. 12 in Sosnowice gemeldet. Nach- richten über Antransport weiterer Truppen liegen vor. Genannt werden: 5.10.4.7. und 13. Div. Bestätigung ist abzuwarten. 1 Batl. Russen traf in Sosnowice ein, 1 Eskadron Russen in Bendsin. Posen. Grenzwachreiter 4,5,7 bisher in Lissa wurden nach Hohensalza abberfordert. Dafür kamen Wlanen 215 (18.Div.?) nach Lissa. Weitere Truppen der 15.Div. werden in Lissa erwartet. I.R.32 wurde von Bromberg nach Bojanowo verlegt. Also Zusammen- ziehung der 15.Div. an der posenschen Grenze Südgrenze. Dorthin sollen auch Teile der 17.Div. aus Posen Stadt in Lager gehen. Stärkere Belegung in Kempen festgestellt. Abschnitt Kempen- Lissa wichtig. 23.Div. aus 7.Res.Brig. gebildet. Div.Stab und Telegraphen Komp. 7.in Schwersenz. I.R.150 Bromberg, I.R.155 Samter. I.R. 167 Weilstein. Art. Bromberg, Sanitäts-Komp. u. Kolonnen in Buk u. Gretz. Die Inf. Regt. sind durch Mannschaf- ten des aufgelösten I.R.302 aufgefüllt worden. Freiwili. Feld-Art. Regt. 214 wird aufgelöst, steht im Raum Samter-Obernik. I.R. 58 soll von Samter nach Wreschen verlegt sein. Westpreussen. I.R. 63 u. 66 der 13.Div. im Grenzschutz betätigt Gerüchte über Eintreffen von Ul. Rgt. 18 in Konitz noch unbe- stätigt. In Thorn sollen 3000 Mann der ehemaligen Wrangel- Armee angekommen sein? Wozu?. Ostpreussen. Weichsel-Bischofswerder I.R. 84 im Grenzschutz. 2) Kongresspolen: I.R. 101 der 22. Div. in Warschau bestätigt. 3) russ. und lit. Front: Nichts Neues. 4) Ersatz: a) Nach Presse können Offiziere, die nicht weiter die- nen sollen, fristlos beurlaubt werden. b) Nachrichten über Beurlaubung 96, 97,08 bis Ende März. Ein- stellung 01 soll im März erfolgen. Klärung nötig. c) Urlaub für Frühjahrsbestellung soll in besonders dringenden Fällen in der Zeit vom 1.3. bis 20.4. bewilligt werden. Ausbildung: In Culm eine neue Führerschule für Offiziere u. Fähn- riche in französischen Vorschriften. Dort auch M.G. u.M.W.Kurse Polen. a) gegen Deutschland. Oberschles. Front. Die Grenzwachen(Grenzdivision?) werden durch besonders gute Mannschaften verstärkt u. einem besonderen Inspekteur mit den Befugnissen eines Brigadekommandeurs unter- stellt. Die Verlegung eines höheren Kavallerie-Verbandes in Gegend Krakau wird erneut gemeldet. Weitere Nachrichten vom Ein- treffen von Verstärkungen von der Ostfront (5.7.12.13.18 Div.?) und einer Russen-Formation in Stärke eines Bataillons in Sosno- wice werden gemeldet. Posen. Stärkere Belegung des Raumes na Kempen bestätigt. Jedenfalls 23.Div. die Mitte Februar dort eintraf. I.R.155 Kempen. I.Batl. im Grenzschutz. JR.187 in und bei Ostrowo. Fle. J.R. 159 in Schildberg. Artillerie nordwestl. Kempen. Von der 15.Div. wurde J.R. 50 (von Hohensalza kommend) in Krotoschin festgestellt. Demnach sind von der 15.Div. 2 Rgtr., deren Garnisonen Bromberg und Hohensalza sind, an die Posener Südfront verlegt worden. Es scheinen auch noch weitere Truppenzusammenziehungen dort stattzufinden. 161 - 5 - Westpreussen: Die bisher östl. Lauenburg eingesetzten Teile War- schauer Et. Btl. werden durch II./ J.R. 63 abgelöst. Sonst unverändert. Entsprechung: Grenzabschnitt Weichsel-Soldau durch J.R. 04 und J.R. 05 besetzt. b.) Kongresspolen Die 10.Div. ist sicher in ihren Heimatbe- zirken Lodz verlegt. c) Litauische Front. Umgruppierungen innerhalb 19. u. 20. Di Angriffabsichten sind unbestätigt. 2.Leg. Div. um Grodne. Mittellit. Kav. Brig.-Ulanen 211, 213, 218 soll durch 2 Kavallerie Regimenter (Aus.1 Jazda taterka) verstärkt worden sein und nordwestl. Wilna stehen. Die 8. Kav. Brig. gehört zu Feldpost 13 aber zur Gruppe Zaligiwsky. d) Russische Front. 7.Div. soll in Gegend Seiny stehen, Ge- rüchte sagen, dass sie Mitte März an oberschles. Front gehen soll. Organisation: a) Im franz.-poln. Abkommen vom 10.2. Reorganisation der poln. Armee und Erweiterung der Rechte der franz. Mil- Mission bestimmt. b) Ausser 1. Kav. Div. besteht eine 2.Kav. Div. (Ende Januar um Wladimir Wolhyn . Gliederung unbekannt.) c) Anfang Februar trafen über Danzig etwa 90 Flugzeuge, mehrere Lastautos und viel Munition ein. d) In Lodz sollen demnächst Pferde gegen Bezahlung abgegeben werden, aber nur an Landwirte, die in unmittelbarer Nähe wohnen und keine Pferde haben. Personellen: Generalleutnant Rzondkowski, bisher Kommandeur 10. Div. wurde Kdr. Lodzer General. Oberstleutnant Pierkucki, bisher Kdt. von Posen wurde Kdr. der Bürgerwehr des Be- zirks Posen. Ersatz: a) Die entlassenen und beurlaubten Leute der Jahre 1885 - 1902 müssen sich zwecks Neueintragungen und Umtausch der bisherigen Papiere sofort auf den Bezirkskommandos melden. Beurlaubte Mannschaften, die arbeitslos sind, können bei den zuständigen Truppenteilen wieder eintreten. Ist mit erstgenannter Massregel die Einziehung beurlaubter Leute vorbereitet? Die 2. Massregel wird wohl aus innerpolitischen Gründen getroffen sein. b) Beurlaubung der Jahrgänge 03,07 und 08 ist bisher noch nicht befohlen worden. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 131 DIE ROTE ARMEE. 1. Februar 1921. I. Verteilung. Die Oberste Heeresleitung befindet sich anscheinend augenblicklich in Moskau selbst. Oberkommandierender ist Kamenew. a) Westfront. Stab in Smolensk. Kommandierender: Tschatschewski. Stabschef Kuk. Zur Westfront gehören: 1) Petersburger befestigter Rayon. In ihm sind folgende Verbände bekannt: besondere Baschkiren Brigade, 1.Territorial Brigade, 1.Kav. Brig. Teile 11.und 56.Div. 1.und 2.Petersburger I.R.-19.Res.Brig. 1.estni- scher Kav. Rgt. 84.Eisenbahn Batl. 2.) 7.Armee. Es gibt noch unbestätigte Nachrichten über Auflösung des Stabes der 7.Armee. Der Stab muss in Pskow oder Welikije-Luki angenommen werden. Gros der Truppen längs der Bahn Petersburg-Welikije-Luki. Die Armee kann etwa 8 I.D. u. 3 K. D. stark sein. Kommandeur Sarschnew. 3.) Die 3.Armee. Stab in Witebsk. 4.) Die 15.Armee, wahrscheinlich weiter östl. in Reserve. Kom andeur 3.Armeé Lasarewsky. Stabschef Teranowsky. Zu beiden Armeen gehören etwa 15 I.D. Darunter: 44.49.4.27. 28.30.36 K.D.: 2.3.13. Auch rote polnische Verbände sollen bei dieser Gruppe sein. 5.) 18.Armee. Stab vielleicht in Mclir. Es sollen stehen: In Poleck: 15.21.I.D. 1.Haubit- zen Div. In Lepel: 18.Div. 13.Brig.In.Orscha: 17.Div. Minsk: 45. Div. Bobrinsk 8.Div.Gomel 47.Div.Mohilew : 8.45.17.Div.Witebsk: 4.S.3.13.Div. 3.) Eine Kavalleriegruppe von etwa 20-25000 Mann im Raume Poleck-Sebask. Kommandeur wahrscheinlich Gai. Raum der Westfront von Petersburg bis zum Pripjat. Stärken: Petersburg u. 7.Armee etwa 45000 Mann. 3.15.18. Armee u. Kavallerie etwa 90000 Mann. b) Südwestfront: Vom Pripjat bis Tiraspol am Dnjestr. Stab in Kiew. Stärke etwa 40000 Mann. 12.Armee Kiew. 14.Armee vielleicht in Winniza. Stärkere Kavalleriegruppen in der Ukraine. Zu den Armeen gehören etwa 18 Divisionen. Eine stärkere Gruppe von 6 Div. steht geschlossen an der bessara- bischen Grenze. Unter anderen gehören zur Südwestfront die I.D. 7.10.13.24.41.48.57.58.60.K.D. 8.17.u.Kuban Kosaken. Anzunehmen sind im Hinterland I.D. 14.22.31.38. 42.43.47. Ob die Kavallerie ruppe die Armee Budenny ist, ist nicht festgestellt. c). Südfront. Stab Charkow. Kom andeur Framke. Raum von Tiraspol - 3 - bis Rostow a.D. 3.Armee Cherson. In letzter Zeit verlautet, dass O.Ar mee an Westfront gehe. 4.Armee Ssew atolpol. 13.Ar mee in der Ukraine, vielleicht Ekaterinoslaw im Kampf mit Aufstän- dischen. Im Küstenschutz Tiraspol-Cherson 51 u. 52. I.D. Ausserdem bestätigt I.D. 1.15. vielleicht auch 2.3.5. Ganze Gruppe etwa 10 - 12 Div. stark, ca. 60 000 Mann. d). Kaukasusfront. Oberkommando Rostow a.D. Felâstab in Baku. O.Ar mee vielleicht in Stawropol gegen Aufstand in Kuban und Terek u. gegen Georgien. 8.Armee Grosny gegen Daghesten u. gleichzeitig Arbeiten zur Oelgewinnung und Transport. 11. Arm e Baku, hält Aserbeidjan in der Hand, beherrscht Kaspisches Meer. Etappe in Astrachan. Auch gegen Georgien. 10.Ar mee wahrschein- lich Eriwan gegen Armenien und Persien. Fühlung mit Kemal. Stärken können nicht angegeben werden. e). Turkstan. Nur wenig reguläre Truppen, anscheinend nur 2 Divi- sionen. Dazu örtliche Kavallerie-Formationen. Baschkiren pp. Sehr unabhängig von Moskau. Oberkommandierender Scholkinow. Detachements bis auf das Hochland von Pamir vorgeschoben. f). Sibirien. 5.Ar mee Irkutsk. 5 - 7 reguläre Divisionen. Örtlich freiwillige Truppen. Zusammen ca. 60 000 Mann. Kommandeur Kracznotschakow. Beherrschten Gebiet bis zum Amur - dann östlich Japaner. g). Reserve-Armee. Wolga. Baum Kasan, stets auf Stärke von etwa 100 000 Mann gehalten. h). Arbeitsarmeen. 1.u.2. Armee. Davon wahrscheinlich eine 1.Ural, die andere im Südkaukasus. II. Organisation. a). Zur Demobilisierung werden im Dezember Soldaten und Matrosen des Jahrganges 1885 und aller älteren mit unbeschränktem Urlaub in die Heimat entlassen. Abtransport konnte wegen Transportschwie- rigkeiten noch nicht ganz durchgeführt werden. b). Die Jahrgänge 1886, 87, 88 wurden aus der Armee ausgeschieden und zu Arbeitsgruppen zusammengestellt. Sie sollen mit unbe- schränktem Urlaub entlassen werden, wenn Entlassung der Gruppe durchgeführt ist. Gruppe b soll möglichst bis 1.Mai entlassen sein. c). Jahrgänge 1882 u. 03 und vielleicht auch 94 und 95 sollen im Laufe des Sommers bis zur Ernte entlassen werden, falls es die politische Lage erlaubt. Diese Entlassung soll auch davon ab- hängen, ob die anderen Jahrgänge sich vollständig stellen und die Deserteure sich alle wieder melden. d). Neueinziehungen sollen nicht stattfinden, aber die Mobilmachung der aktiven Jahrgänge soll schärfer durchgeführt werden. e). Alle Beurlaubungen und Entlassungen beziehen sich nur auf die Mannschaften. Offiziere, Beamte, Ärzte pp. werden nicht ent- lassen. Die Stäbe werden so verstärkt, dass Kommandobestand für Reserveformationen vorhanden ist. f). Für die Flotte trifft vorläufig nur Absatz a zu. Weiteres wird noch geregelt. g). Die Bestimmungen über die Organisation des Milizheeres sind noch so allgemein gehalten, dass Einzelheiten nicht gegeben werden können. Jedenfalls bleibt die Feldarmee bestehen. Die Zahl der Divisionen wird verringert, dafür aber die Gefechts- stärke auf Kosten der Verpflegungsstärke gehoben. h). Es werden neue grosse Kavallerie-Verbände aufgestellt. Aus der Ukraine werden über 50 000 Pferde requiriert. Weitere Pferde- depots werden angelegt. Man scheint kommende Operationen haupt- sächlich mit Kavallerie durchführen zu wollen. Die Kavallerie- gruppen werden von Budenny, Gay u. Wikulski kommandiert. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 131 DIE ROTE ARMEE. 1. Februar 1921. I. Verteilung. Die Oberste Heeresleitung befindet sich anscheinend augenblicklich in Moskau selbst. Oberkommandierender ist Kamenew. a) Westfront. Stab in Smolensk. Kommandierender: Tschetschewski. Stabschef Kuk. Zur Westfront gehören: 1) Petersburger befestigter Rayon. In ihm sind folgende Verbände bekannt: besondere Baschkiren Brigade. 1.Territorial Brigade, 1.Kav. Brig. Teile 11 und 58.Div. 1.und 2.Petersburger I.R. 19.Res. Brig. 1.estnischer Kav. Rgt. 64. Eisenbahn Batl. 2.) 7.Armee. Es gibt noch unbestätigte Nachrichten über Auflösung des Stabes der 7.Armee. Der Stab muss in Pskow oder Welikije-Luki angenommen werden . Gros der Truppen längs der Bahn Petersburg-Welikije-Luki. Die Armee kann etwa 8 I.D. u. 3 K. D. stark sein. Kommandeur Sarschaew. 3) Die 3.Armee. Stab in Witebsk. 4.) Die 15.Armee, wahrscheinlich weiter Östl. in Reserve. Kommandeur 3.Armee Lasarewsky. Stabschef Teranowsky. Zu beiden Armeen gehören etwa 15 I.D. Darunter: 44.40.4.27. 28.30. 60. K.D.: 2.3.18. Auch rote polnische Verbände sollen bei dieser Gruppe sein. 5 ) 16. Armee. Stab vielleicht in Moiyr. Es sollen stehen: In Polock: 15.21. I.D. 1.Haubitzen Div. In Lepel: 18. Div. 13. Brig. In Orscha: 17.Div. Minsk: 45. Div. Bobrinsk 8.Div. Gomel 47. Div. Mohilew : 8. 45. 17. Div. Witebsk: 4.5.3.13. Div. 6). Eine Kavalleriegruppe von etwa 20 - 25 000 Mann im Raume Polock-Sebesk. Kommandeur wahrscheinlich Gai. Raum der Westfront von Petersburg bis zum Pripjat. Stärken: Petersburg u. 7.Armee etwa 45 000 Mann. 3.15.18. Armee u. Kavallerie etwa 90 000 Mann. b) Südwestfront: Von Pripjat bis Tiraspol am Dnjestr. Stab in Kiew. Stärke etwa 40 000 Mann. 12.Armee Kiew. 14.Armee vielleicht in Winniza. Stärkere Kavalleriegruppen in der Ukraine. Zu den Armeen gehören etwa 18 Divisionen. Eine stärkere Gruppe von 8 Div. steht geschlossen an der bessarabischen Grenze. Unter anderen gehören zur Südwestfront die I.D. 7. 10.13. 24. 41. 48. 57. 58.60. K.D. 8.17. u. Kuban Kosaken. Anzunehmen sind im Hinterland I.D. 14. 22.31.38. 42. 43. 47. Ob die Kavalleriegruppe die Armee Bodenny ist, ist nicht festgestellt. c). Südfront. Stab Charkow. Kommandeur Framke. Raum von Tiraspol - 2 - bis Rostow a.d. 6.Arme Cherson. In letzter Zeit verlautet, dass 8.Ar mee an Westfront gehe. 4.Ar mee Ssewatopol. 13.Ar mee in der Ukraine, vielleicht Ekaterinoslaw im Kampf mit Aufstän- dischen. Im Küstenschutz Tiraspol-Cherson 51.u. 52.I.D. Ausserdem bestätigt I.D. 1.15. vielleicht auch 2.3.5. Ganze Gruppe etwa 10 - 12 Div. stark, ca. 60 000 Mann. d). Kaukasusfront. Oberkommando Rostow a.d. Feldstab in Baku. 9.Ar mee vielleicht in Stawropol gegen Aufstand im Kuben und Terak u. gegen Georgien. 8.Ar mee Grosny gegen Dagestan u. gleichzeitig Arbeiten zur Oelgewinnung und Transport. 11. Armee Baku, hält Aserbeidjan in der Hand, beherrscht Kaspisches Meer. Etappe in Astrachan. Auch gegen Georgien. 10.Ar mee wahrschein- lich Eriwan gegen Armenien und Persien. Führung mit Kemal. Stärken können nicht angegeben werden. e). Turkestan. Nur wenig reguläre Truppen, anscheinend nur 2 Divi- sionen. Dazu örtliche Kavallerie-Formationen. Baschkiren pp. Sehr unabhängig von Moskau. Oberkommandierender Sokolnikow. Detachements bis auf das Hochland von Pamir vorgeschoben. f). Sibirien. 5.Ar mee Irkutsk. 5-7 reguläre Divisionen. Oertlich freiwillige Truppen. Zusamm en ca. 60 000 Mann. Kommandeur Kracznotschekow. Beherrschen Gebiet bis zum Amur - dann östlich Japaner. g). Reserve-Ar mee. Wolga. Raum Kasan, stets auf Stärke von etwa 100 000 Mann gehalten. h). Arbeitsarmee. 1.u.2.Ar mee. Davon wahrscheinlich eine im Ural, die andere im Südkaukasus. II. Organisation. a). Zur Demobilisation werden im Dezember Soldaten und Matrosen des Jahrgangs 1885 und aller älteren mit unbeschränktem Urlaub in die Heimat entlassen. Abtransport konnte wegen Transportschwier- igkeiten noch nicht ganz durchgeführt werden. b). Die Jahrgänge 1886, 87, 88 wurden aus der Armee ausgeschieden und zu Arbeitsgruppen zusammengestellt. Sie sollen mit umbe- schränktem Urlaub entlassen werden, wenn Entlassung der Gruppe a durchgeführt ist. Gruppe b soll möglichst bis 1.Mai entlassen sein. c). Jahrgänge 1892 u. 93 und vielleicht auch 94 und 95 sollen im Laufe des Sommers bis zur Ernte entlassen werden, falls es die politische Lage erlaubt. Diese Entlassung soll auch davon ab- hängen, ob die anderen Jahrgänge sich vollständig stellen und die Deserteure sich alle wieder melden. d). Neueinziehungen sollen nicht stattfinden, aber die Mobilmachung der aktiven Jahrgänge soll schärfer durchgeführt werden. e). Alle Beurlaubungen und Entlassungen beziehen sich nur auf die Mannschaften. Offiziere, Beamte, Aerzte pp. werden nicht ent- lassen. Die Stäbe werden so verstärkt, dass Kommandobestand für Reserveformationen vorhanden ist. f). Für die Flotte trifft vorläufig nur Absatz a zu. Weiteres wird noch geregelt. g). Die Bestimmungen über die Organisation des Milizheeres sind noch so allgemein gehalten, dass Einzelheiten nicht gegeben werden können. Jedenfalls bleibt die Feldarmee bestehen. Die Zahl der Divisionen wird verringert, dafür aber die Gefechts- stärke auf Kosten der Verpflegungsstärke gehoben. h). Es werden neue grosse Kavallerie-Verbände aufgestellt. Aus der Ukraine werden über 50 000 Pferde requiriert. Weitere Pferde- depots werden angelegt. Man scheint kommende Operationen haupt- sächlich mit Kavallerie durchführen zu wollen. Die Kavallerie- gruppen werden von Budenny, Gay u. Mikulski kommandiert. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В КИЄВІ № 132 УКРАЇНСЬКІ ІНФОРМАЦІЇ. Москва подає від 23.I.: В Карпатах та в Східній Галичині вздовж галицько-чехословацького кордону іде жорстока партизанська війна між українськими населеннями та польськими окупаційними військами. Польське командо висилає війська проти повстанців. Бутенко повідомляє, що план Біскупського було зраджено не Лінкольном, а якимось Мадиром ім'я котрого не установлено. Сам Бутенко/ хотів посбачитись з колишнім Гетьманом, але не був прийнятий. Зеленівський та Крига поставилися до нього дуже неприязно. Гетьман дожидає приїзду Палтова. Бутенко працює в тім напрямку, щоб забезпечити собі в будучій Росії міністерський пост, а тимчасом займається посередництвом в торговельних справах, при чому має також контакт з бойовиками. Матеріальне становище Бутенка не можна саме назвати блискучим; він каже що має вигляди на блискучу справу в Польщі але на яку йому потрібно мати 5000 марок. Гетьманці роблять спробу знову притягти делкі кола, які з ними перше працювали. Гроші для цього муєли ввідкись приплисти звідки 1 в якій кількості не можна було установити, але о думка є багато не може розходитись. Тому була заснована нова газета яку фінансує гетьман Скоропадський. Технічним керовником є Скоропис; він притяг до співробітництва також і Палтавця, проти якого дуже настроєний Зеленівський. Уже й виявилося, що Палтавець зложив цими зв'язками 1 його відсунули від редакції газети. Зеленівський називає Палтавця і Барнаша шахраями і брехунами. Він був радий якби можна було обок вивезти з Німеччини. Хто це стоїть близько до газети – не удалося установити, але це легко можна буде зробити по підписаному листу жертв на - 2 - на Червоний Хрест, який відкрила газета і на початку якого стоїть Скоропис. Зеленівський думає, що Віскупелький та Бермондт обидва суть одурені брехуни. Вони тепер хотіли дістати гроші з Москви але повернути ті гроші проти Москви. Але позаяк в інших організаціях суть люди, які стоять в тісному зв'язку з Москвою, то ці "праві" організації слугать широю Москві так само як і "Чека". Зеленівський переконаний що Віскупельский стоїть на покиляй пло- щі і остаточно приставе на/конку комбінацію. Провідною думкою політики Скоропадського є: сподіва- тись, що може колись буде крає, вичикувати, не розвивати акції затримувати тільки найгірших членів і бути інформованими. ВЕЗДРОТОВІ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО УКРАЇНУ. 3 Варшави до всіх. 20.2.6.25. ранку (польський текст) Загони отамана Махно зайняли Катеринослав і насилля- ються до Криму. В Єлисаветграді з розпорядження Махно розстрі- ляно 300 комуністів, а виконавчий Комітет в цілому складі був повішений. З прихильників Махно було організовано нову місцеву Раду. 3 Парижу до Москви. 23.2 - 5.30 ранку (франц.текст) Газета "Ла Полонь" оповіщаючо рух проти большевиць- ких комісарів розширилося на цілу Україну. В Барі гурт озброєних селян напав на Сольцевицький комісаріат та на бюро господарсь- кого відновлення. Селяне завинилися в жеретових вчинках: 5 комі- сарів було спалено живими, а одного розпали. 3 Праги до всіх. 23.2.1.00 дня (франц. текст) Зі Львова "Трібуна" сповіщає, що уряд Раковського в Харкові оголосив по всій Україні мобілізацію тубольців і чу- - 3 - жинців у віці 18-30 років.Але місцеве населення скрізь робить опір насильній мобілізації до Червоної армії. На всіх дверцях складається паливо для локомотивів. Крім того бойовики улаштовують скрізь численні військові депо і організують етапну службу, що наводить на думку що бойовики мають наміри розпочати на всю війну. З Варшави до всіх 28.2 - 9.00 вечора (польськ.текст На Болині вибухло антибольшевицьке повстання. З Лісєви до Праги. 25.2 - 4.17 ранку (Франц.текст) З Москви повідомляють, що на Україні вибухло селянське повстання під проводом Махно.Повстання обхопило також губернії Оренбурзьку та Тамбовську і простяглося аж до Тюмені в Сібіру. Для заспокоєння населення совітський уряд звелів видати підвищений хлібний паїлок. 4 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ СІ РЕС УБЛИКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 123 INSTRUKTION AN DIE VERTRETER DER SOWJETREPUBLIK. Aus russ. Quelle geht folgende Nachricht ein: Am 8.II. fand in Moskau eine Plenarversammlung aller Sowjetvertreter in Westeuropa statt; auch Volkskommissare waren zugegen, so Tschitscherin, der Chef der Westabtl.-Karachun, Chef der Ostabtl. Radek, Chef für Propaganda Bjela Kun. Folgen- de Sowjetvertreter waren erschienen: Krassin, Kopp, Reich,Lit- winow, Gukorskij und Joffe. Verlesen wurde die Resolution des "Sowjarkom" und Tschitscherin verlas die Instruktionen an die Vertreter der Sowjetrepublik. In einer einleitenden Rede wies Tschitscherin darauf hin, dass nun endlich die Möglichkeit be- stünde, die Arbeit der Sowjetvertreter zu systematisieren, die Organisation zu zentralisieren und einen allgemeinen Plan auszu- arbeiten. Auch stellte er fest, dass die innere Lage der Repu- blik ungemein schwierig wäre und sprach die Hoffnung aus, dass Rettung nur zu erhoffen wäre, wenn die Probleme der auswärtigen Politik richtig gelöst würden. Den ausländischen Vertretungen werden alle Mittel zur Ver- fügung gestellt werden, um ihre Arbeit erfolgreich führen zu können; auch wird alles Störende, wodurch die Arbeit bisher ge- hemmt wurde, beseitigt werden. Nach Verlesung der Instruktionen berichtete Joffe auf allgemeinen Wunsch über den Gang der Friedensverhandlungen. Allen Anwesenden wurden Kopien der Instruktionen einge- händigt. Auch wurde über die Ausführbarkeit des Planes in sei- nen wesentlichen Grundzügen verhandelt. Nur Radek hatte einige Bedenken. Am 9.Februar fand eine zweite Sitzung statt. Radek, Chef der Ostabteilung, legte den Aktionsplan der Sowjetregierung für den nahen und fernen Osten vor. Russ.- föder. Sowjetrepublik N.K.J.D. 8.Februar 1921 № 723 . Moskau . (Übersetzung) Zweite Kopie . Streng vertraulich. An die Chefs der Diplomatischen und Finanz- vertretungen im Westen, sowie an die Vertreter der Sowjetrepublik in England, Deutschland, Italien,und der Tschechoslowakei. Der drei Jahre währende, siegreich geführte Kampf an den Innenfronten gegen die Agenten des Weltimperialismus hat mit einem völligen Siege der Arbeiter und Bauern Russlands seinen Abschluss gefunden. Dank diesem Umstande stehen wir nun dem - 2 - imperialistischen Kapitalismus, der sich bisher hinter Denikin, Koltschak und Wrangel verborgen gehalten hatte, Auf in Auge gegen- über. Mit diesem Kapitalismus werden wir nun in offenen Kampf tre- ten müssen. Wir müssen zugeben, dass der Augenblick für uns denkbar ungünstig ist. Das Land liegt nach ununterbrochenem siebenjährigen Kriege ganz darnieder; die Rote Armee ist noch lange nicht auf der wünschenswerten Höhe; in Volke macht sich sehr begreiflich Über- müdung bemerkbar: endlich kann in anbetracht der Schwierigkeit des sozialen Umbaus des ganzen Staatswesens nicht über die erforder- lichen technischen und materiellen Kräfte verfügt werden. Unter solchen Umständen hüt die ganze Zukunft Russlands davon ab, ob es versteht werden die allgemeine politische Lage in Europa klug für uns auszunutzen. Es versteht sich ohne weiteres, dass wir in keinem Falle auf einen dauernden Frieden mit dem kapitalistischen Westen rechnen können. Der Krieg wird nun nicht mehr auf dem Schlachtfeld, sondern auf wirtschaftlichem und moralischem Gebiet weiterhin ausgefochten werden. Die Erfahrung der letzten sechs Monate hat uns gelehrt, dass wir nicht darauf rechnen können, durch aktive Propaganda eine Revo- lution im Westen hervorzurufen und auf diese Weise die russischen Arbeiter und Bauern zu entlasten. Zielbewusst betriebene Propagan- de wird natürlich früher oder später ihre Wirkung nicht verfehlen, doch können wir nicht damit rechnen, durch diese Propaganda eine baldige wesentliche Erleichterung unserer Lage herbeizuführen. Durchaus grundlose Phantastereien einiger allzu optimistischer Parteimitglieder haben uns auf falsche Wege geleitet und nur Schaden angerichtet. Es hat garkeinen Sinn, die Fehler von Mün- chen und Budapest zu wiederholen. Gegenwärtig haben sich die Ver- hältnisse der Westmächte konsolidiert und revolutionäre Putsche irgendwelcher Art können nur schaden. Andererseits möchte ich auf ein bemerkenswertes Zusammen- treffen aufmerksam machen: Genosse Krassin zieht auf Grund seiner Londoner Eindrücke den Schluss, dass die wirtschaftliche Lage Englands schlecht ist; er neigt zur Annahme, dass es um vieles begrenzter ist in Handelsbeziehungen mit Deutschland zu treten. Genosse Kopp nimmt auf Grund seiner Berliner Eindrücke an, dass Deutschland in wirtschaftlicher Hinsicht so sehr darniederliegt, dass man vornehmlich mit England rechnen müsse. Dieses Zusammen- treffen ist durchaus nicht zufällig. Die wirtschaftliche Lage Europas ist überhaupt hoffnungslos. Gleichviel zu welchem Stand- punkt wir uns bekennen wollten - überall finden wir im wirtschaft- lichen Leben dasselbe unerfreuliche Bild vor. Die allgemeine Lage ist aussichtslos, dass weder einzelne Länder noch ganz Europa auf friedlichem Wege einen Ausweg finden dürfen. Die Kompromiss-Tendenzen des bourgeoisen Sozialismus, etwa als Völkerliga gedacht oder sonstwie, haben ihren Bankrott zur Genüge erlitten. Der Friede von Versailles ist noch weniger wert als jener Papierfetzen, dessen Verhichtung im Jahre 14 zum Weltkonflikt ge- führt hat. Wenn wir versuchen wollten, die unvermeidliche Ent- wicklung der politischen Lage eines beliebigen europäischen Staa- tes -beginnend mit den englisch-amerikanischen Differenzen bis zu den Komplikationen auf dem Balkan hin zu untersuchen, so würden wir bald davon überzeugen, dass fast jeder Staat von besseren Komplikationen bedroht ist, die zu einer kriegerischen Lösung füh- ren dürften. Niemand ist mit der in Europa bestehenden Ordnung zufrie- den, auch kann niemand damit zufrieden sein und potenziell stei- gern sich bedrohliche Kriegsmöglichkeiten. Die bourgeoise Diploma- tie wird bald nicht mehr in der Lage sein alle die akuten und immer wieder zurückgestellten Fragen zu lösen. Eine Lösung der unentwirrbaren Lage, in der sich nun die europäischen Staaten be- finden, kann nur durch einen Krieg herbeigeführt werden, zu dem alle -obschon unbewusst und entgegen allen anderslautenden Beteue- rungen - dennoch hindrängen. Hierher gehören Frankreichs verzwei- - 3 - fekte Versuche, uns in einen Krieg mit Polen zu verwickeln. Die französische Diplomatie erkennt eben deutlich, dass mit einer friedlichen Lösung im Osten - die Probleme im Westen in ein akutes Stadium treten dürften und dass dann ein Krieg zwi- schen den kapitalistischen Mächten unvermeidlich wird. Unsere Aufgabe ist vor allen Dingen darin zu suchen, jeden Versuch, uns in einen sinnlosen Konflikt zu stürzen, ab- zuweisen. Komplikationen sind unvermeidlich, doch müssen wir imstande sein, sie in unseren Sinne auszunutzen. Um das zu können, müssen wir nach überall hin freie Hand haben. Ich hoffe, dass die polnische Frage bald gelöst sein wird. Nicht nur im Hinblick auf unsere innere, sondern auch im Hinblick auf unsere äussere Lage ist ein Krieg mit Polen zweck- los. Eine Fortsetzung dieseses Krieges wäre gleichbedeutend mit einem Siege der französischen Diplomatie. Wenn es uns aber, trotz aller Bemühungen, dennoch nicht gelingen sollte, den Krieg zu vermeiden, so werden wir dazu im vollen Bewusstsein entschlossen, dass auch ein leichter und vollständiger Sieg keine Lösung der wesentlichen politischen Probleme unserer Westpolitik bringen wird. Die Vernichtung Polens würde uns dazu nötigen, früher als wünschenswert den europäischen Schauplatz zu betreten, was für Deutschland allerdings, nicht aber für uns vorteilhaft wäre. Mögen die führenden Politiker in Deutschland und Frank- reich ihre Taschenstelerkünste betreiben, mit den Waffen klir- ren und 1. letzten Augenblick doch wieder nachgeben, was sie lediglich tun, um sich ihre Ministerportefeuilles zu erhalten - früher oder später muss es doch zu einer Konflikt kommen - und wir müssen unsere Arme für diesen Augenblick frei haben. Die Lage würde sich durchaus nicht verändern, wenn dieser Konflikt etwa nicht auf Deutschland - Frankreich be- schränkt bliebe, sondern beispielsweise England-Amerika beträfe. Die organischen Ursachen, die den Differenzen zwischen den beiden letztgenannten Ländern zugrunde liegen, können uns ohne Zweifel ebenfalls zu statten kommen. Wir rücken jenes Augenblick immer näher, da die Diplomatie des Kapitalismus - historisch folgerichtig und vielleicht sogar bewusst gezwungen sein werden, Dummheiten zu begehen und unser ganzes Streben muss darauf gerichtet sein, sie hierin nicht zu verhindern. Deutschland bedarf der moralischen Unterstützung. Wir werden sie ihm geben. Es bedarf einer geschärften Ostgrenze; wir wer- den sie ihm zusichern. Frankreich Wunsch uns hilflos zu sehen; Wir müssen also diese Hilflosigkeit zu zeigen verstehen. Eng- land will uns exploitiere, - wir werden ihm die Möglichkeit von hierzu geben. Wir müssen es erreichen, dass der Schwerpunkt von uns nach Westen hinüber verlegt wird. Mögen sich die europäi- schen Diplomaten die Köpfe darüber zerbrechen, unlösbare Auf- gaben zu lösen. Wir werden immer noch Zeit finden, das entschei- dende Wort zu sprechen. Unsere Vertretungen müssen es vor allen darauf absehen, ihre Position an Ort und Stelle zu festi- gen. Zunächst haben wir ja noch Zeit zu unserer Verfügung und wir müssen diese Zeit dazu benutzen, den Boden für uns vorzube- reiten. Es ist unvorteilhaft für uns, wenn man uns fürchtet und unsere Macht übertrieben bewertet,- man muss uns vergessen. Ziel unserer Arbeit hat zu sein: offizielle Anerkennung unserer Vertretungen, Entwicklung der Handelsbeziehungen, allmähliche Weiterführung der Propaganda und Vermehrung unseres Ansehens bei Proletariat. Was die Handelsunternehmungen betrifft, so bin ich weit davon entfernt, unlösbare Aufgaben zu stellen. Allen ist es klar, in welchen Grenzen sich der Warenaustausch bewegen kann. Aber die politische Seite dieser Angelegenheit ist so wichtig, dass wir sie auf das ernsthafteste ins Auge fassen müssen. Die Aufteilung Russlands unter die Westmächte nach Einflussphären und die Möglichkeit einer Exploitation unserer natürlichen Reichtümer durch die Westmächte wäre in gewisser Hinsicht eine Lösung der europäischen wirtschaftlichen Krise. - 4 - Die Sowjetregierung steht auf der Wacht der Interessen der Arbeiter und Bauern, sie hält es nicht für zweckmässig unter den gegebenen Umständen den Westmächten die Hoffnung zu nehmen, als könnten sie auf friedlichem Wege von Russland Besitz ergreifen. Europa durchlebt gegenwärtig eine Periode der Warenentwertung. Das erklärt auch zur Genüge das Fieberhafte Bestreben Absatzgebiete zu finden. Wir müssen nun die Hoffnung auf die Realisierbarkeit dieser Wünsche rege zu halten suchen durch Anbahnung von Handelsbeziehungen.Die Kapitalisten werden in der Hoffnung sich ein neues Absatzgebiet zu erobern, bedeutende Mengen an billigen Waren nach Russland werfen. Den Markt werden sie sich sowieso nicht erobern, die Waren werden uns aber zustatten kommen. Auch gesetzt den Fall, dass einige der mas gebenden Politiker dieses erkennen sollten, wird die die innere wirtschaftliche Lage dennoch nötigen Warenaustausch zu suchen. Auf diese Weise könnten Handelsverträge im gegebenen Augenblick ausser einem ganz bestimmten politischen Nutzen,auch durchaus reale Ergebnisse zeitigen. Wenn man nun auch an einer Politik der Festigung und Vorbereitung weiterhin festhält, so müssen dennoch die Möglichkeiten ausgenutzt werden, die sich aus den Widersprüchen und Konflikten auf nationaler Grundlage ergeben. Von diesem Gesichtspunkt aus wäre ein besonderes Augenmerk auf die gegenseitigen Beziehungen der neuen Entente zu richten. Lässt sich auch darüber streiten, ob der Versailler Vertrag lebensfähig ist, so ist das Abkommen von St.Germain doch jedenfalls ganz unhaltbar. So dürfte beispielsweise die Regelung der ungarischen Verhältnisse sicher zu einem militärischen Konflikt führen, in den auch bei der gegenwärtigen Lage der Dinge Italien hineingezogen werden wird, was wiederum zu einer europäischen Krise führen könnte. Die aktive Arbeit der Vertretungen muss darauf gerichtet sein, die bereits vorhandenen nationalen Gegensätze noch mehr zuzuspitzen. Aber die Festigung unserer Lage im Westen auf Grund der günstigen Wendung der Verhältnisse im Falle eines europäischen Krieges, genügt noch nicht, um das uns gesteckte Ziel zu erreichen. Es bedarf einer klugen und intensiven Arbeit, um den Gang der Ereignisse zu beschleunigen. Im gegenwärtigen Augenblick ist es uns vorteilhaft Zeit zu gewinnen um den Boden vorzubereiten, man muss aber in Betracht ziehen, dass alles in diesem Sinne nur mögliche im Verlauf eines halben Jahres getan sein wird, und dann dürfte eine weitere Versögerung nicht mehr vorteilhaft sein. Die Erfahrung hat uns gelehrt, das wir bei Erreichung eines Maximums und bei weiterer Verzögerung des günstigen Augenblicks nur en Boden unter den Füssen verlieren. Die vorbereitende Arbeit muss so geführt werden, dass ihr Abschluss gewissermassen der wechselnden allgemeinen Lage entspricht, sofern diese eine weitere Entwicklung oder den Uebergang zu aktiver Tätigkeit ermöglicht. Nach Prüfung der Lage im Westen können wir wohl damit rechnen, dass die vielen nicht gelösten politischen Fragen, dass die wirtschaftliche Krise, die gebieterisch einen Umbau der gesamten Industrie verlangt, in der nächsten Zukunft zu einem Konflikt der kapitalistischen Staaten führen wird. Sollte sich die Lage aber ändern und eine Verzögerung eintreten, so werden wir das Hauptgewicht unserer diplomatischen Arbeit auf den Balkan verlegen müssen. Diese Lösung wäre für uns weniger vorteilhaft, da im nahen Orient die Möglichkeit bestünde, den Konflikt zu lokalisieren, der die Spannung der gesamten Atmosphäre nur entlasten würde, ohne doch der rechte Blitzzableiter für die gesamte europäische Lage zu sein. Ich habe bereits die erforderlichen Schritte getan, um unsere diplomatische Tätigkeit in der angedeuteten Weise zu organisieren. In allernächster Zeit werden unsere Vertretungen in Bulgarien und Rumänien offiziell in Aktion treten können; In Griechenland, Konstantinopel und in Jugoslawien arbeiten wir, obschon im Geheimen, so doch erfolgreich. Es sind ausserordentliche Massnahmen getroffen worden um unsere Arbeit eben i - 5 - dem Sinne auszubauen, dass die auswärtigen Komplikationen mög- lichst verschärft werden. Man braucht daran nicht zu zweifeln, dass diese Arbeit zu befriedigenden Ergebnissen führen wird, die Gefahr liegt aber hauptsächlich – wie schon bemerkt – darin, dass es den Grossmäch- ten gelingen könnte, den Konflikt zu lokalisieren. Amerikas neu- trale Stellungnahme in dieser Frage und die absolute Uninteres- siertheit Deutschlands im nahen Osten - kompliziert die Lage. Die Arbeit muss so geführt werden, dass der englisch-französische Konflikt und ebenso die französisch-italienischen Interessen mög- lichst zugespitzt werden. Object ist die Lage Griechenlands. Hier besteht in der Tat die Möglichkeit, wenn auch nicht die Balkan- krise zu einem europäischen Konflikt aufzubauschen, so doch damit die Ursache für eine noch grössere Entfremdung der Ententestaaten untereinander zu schaffen. In diesem Sinne hätten die Vertretun- gen in England und Italien zu wirken. Je weiter man nach Osten rückt, desto gewichtigere Probleme tun sich auf, die ihrerseits zu einem Zufall der Grossmächte bei- tragen werden, was bei unserer Arbeit in London, Paris und Rom wohl berücksichtigt werden muss. Die Interessen der Westmächte sind derart verwickelt, dass es unter den gegebenen Umständen nicht möglich ist etwas Bestim- mtes vorauszusagen. Im Allgemeinen wird man sich an folgende mög- liche Kombinationen zu halten haben: eine englisch-japanische An- näherung würde Amerika bedrohen, eine englisch-deutsche enthielte eine Bedrohung Frankreichs; eine italienisch-griechische Annähe- rung wäre ein Gegengewicht zur Politik Englands und Frankreichs. im nahen Osten; durch eine polnisch-französische Annäherung wird Deutschland unmittelbar bedroht; eine tschechisch-rumänische An- näherung wäre gegen Ungarn gerichtet u.s.w. Der "Sonderkurs" hat eine Neugestaltung der diplomatischen Vertretungen in Sinne einer andern Zoneneinteilung, wie sie vom Narkomid in Vorschlag gebracht wurde, bestätigt. Unsere Vertretun- gen werden im Sinne der Parteiarbeit und der technischen Arbeiten nach wie vor autonome Rechte haben, werden aber die diplomatischen Instructionen unmittelbar von den leitenden Stellen einer der drei Zonen erhalten. Nur eine energisch geführte Arbeit aller Vertretungen, wie auch der einzelnen Parteimitglieder kann dazu führen, dass wir das uns gesteckte Ziel auch wirklich erreichen. Die Rettung des sozialistischen Vaterlandes fordert, das: wir das kapitalistisch- imperialistische Europa, das uns bedroht, endgültig vernichten. Nur wenn wir die Gesamtlage diplomatisch und sei es auch nationalistisch verwerten, wird es uns gelingen eine unserer Par- teiarbeit entsprechende Plattform zu schaffen , um den Sieg der Arbeiter- und Bauern-Regierung sicherzustellen. Unterschrift (Tschitscherin) Gegengezeichnet G. Karachun. ІНФОРМАЦІЇ. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 134 Людина, яка виїхала 12 грудня з Петербургу, переказує: становище населення, власне інтелігенції покращало. Зима була, що до мовливості опалу і харчів, лежше торішньої. Совітська влада притягала всіма силами інтелігенцію на службу. Терор відносно буржуїв майже припинився; щоб попасти до Чека треба було бути дійсно в чому небудь замішаним. В кінці 20-го мобілізували прис- тів і розмістили на посадах в Чека; тих хто ухилявся пересліду- вали. Коли в Чека зявивсь присті, справи прийняли інший вигляд - заявились признаки законності. Взагалі інтелігенція починає зви- кати до нових порядків. Гроші обезцінені і платять натурою, ча- сом 8-9 пайків на людину. Особливим декретом введено принцип власності на помешкання та умебльовання. Інтелігенція широко використовує декрет, розпродує меблі з порожніх помешкань і на ці гроші улаштовує нові. Моральність, взагалі, упала до останньо- го ступня. Дуже зле приходитьться селянам та робітникам. Всі тор- ми переповнені с-рами та меншевиками. Губернії Сімбірська, Пен- зенська та Тамбовська, з огляду на недорід, залишені самим собі і з розпорядження уряду хліба їм не підвозять. Розпорядження мотивовано неможливістю для совітської влади нагодувати 7-8 мі- ліонів населення згаданих губерній, а спроба зробити це повела б до того, що селяне не були б ситі і решта Росії, особливо міста, мусили б голодувати. Повстання з середини цілком неможливі: люди починають звикати до нової влади та складом життя. Центральне бюро III-го Інтернаціоналу знаходиться на Рейхенбергерштрассе 118. Завідує Анцимович; члени - Ростернок- Залік (Австрієць) і Зимович (німецький Жид), вони ж і кур'єри на званого бюро між Берліном та Парижем. Бюро стоїть в зв'язку з го- ловними центрами Європи і в своїй діяльності підвладно так зва- - 2 - ному "Бюро пропаганди для західної Європи". Крім згаданого є ще в Берліні відділ III Інтернаціоналу на Дрезденерштрассе 116 заснований Лозовським і затверджений Зінов'євим; в комітет вход- дять слідуючі особи: Леон Гірт, Берлах, Гедвич, Мехман, Еріх, Мюнх- ман, Алфред Ліхтенштейн, Герман Гейм. Відділ має два підвідділа - Копенгагенерштрассе 74 у Гліше і на Майнуштрассе р; в підвідділах багато пропагандної літератури. Військов.агент совітськ. влади Григорев живе на Фаун- штрассе 4 у дра Кіршнера. У Григорева до розпорядження слідуючі люде: інжинери Тонін, Николаєв, офіцери Томсон, Брусиловський і значний комисар Желубовський. Григорев зобовязаний бути в курсі справ організації тут червоної армії, для чого він мусить: 1) по- ліпшити взаємовідносини і помирити керовників німців; 2) поліп- шити по змозі апропізацію червоної армії; 3) вербувати офіцерів з німців підвищених з солдатів, а також з числа дуже незаможних. Ці офіцери при бажанню направляються до Російської Червоної Ар- мії куди ідуть як військово полонені. Крім того Григорев має у- лаштувати військову контррозвідку для обслідування, головн.чином, діяльності військових правих кол німецьких та російських, а також місій Антанти. Мета розвідки - попередити різні спроби до орга- нізації білих армій на території Німеччини. Вся праця розвідки по цьому питанню буде направлена до лівої преси, а члени лівих партій будуть, через своїх представників вносити, на підставі цьо- го матеріалу, напрямки інтерпеляцію до Рейхстагу. Григорев рахує підготувати німецьку червону армію до моменту неминучого весня- наступу російської червоної армії на Польщу та Румунію. На по- чатку лютого мав бути в Гамбурзі або Штутгарті звід проводирів німецької червоної армії при участі російських представників. Красін бив в Берліні ділові переговори з представником значних німецьких промисловців (товариства Рейн-Ельба-Туккерр) якимось Геруом. На всі питання Красін обіцяв відповісти коли вер- неться. - 3 - Дікери (уповноважені) веде неофіціяльно вербовку до Червоної армії німців та росіян, котрих тоді одправляє через Латвію до Росії. Агенти Дікера для вербовки ось які:1)Шлема Гольдберг - Альбрехтштрассе 1 у Кольке; 2)Пеливанов; 3)Дуван- ский Бодде; 4)Брукус; 5) Равкин, 6) Курганський. Останні шість не мають постійних адрес. При Дікерні ще є Роберт Виккерт який з свого боку стоїть в зв'язку з Мак Манусом англійським комуніс- том. Викликання Коппа до Москви було для нього несподіван- кою. По відомостям від большевиків визов ще не означає його змі- щення, говорити про звільнення Коппа ще передчасно. Совітський Уряд рахується з зв'язками Коппа в Берліні, особливо в торговель- них колах, отже коли він був би відкликаний від політичних справ, то залишуться представником в торговельних справах. Заступити Коппа може Гілерсон. Тутешня совєтська місія збільшує склад слу- жачих. Одних стенографисток та машиністок буде 110 (тепер є 62). Збільшує число канцелярських служачих для його викликає з табо- рів "певних" людей. На минулому тижні з Ревада до розпорядження місії переведено 80 мільйонів марок. В російській секції К.П.Д. починає висовуватись др. Шлейфштейн, з огляду на особливе довірря до нього вищих комуніс- тичних кол російських та німецьких. З огляду на висилку Федо- ровського сподіваються що його справа буде доручена Шлейфштейну. Літвінов призначається совєтським послом до Ревадя. Гуковський стане на чолі всіх торгово-закупочних представництв Совдепії в західній Європі. По даним інших джерел, з огляду на відкрити у Гуковського в Реваді значні зловживання - він буде цілком усунений від справ і не вернеться до Росії. Його помични- ки будуть віддані під суд. - 4 - Петерс давно вже живе в Німеччині але цілком в сторо- ні від справ. Він живе в Дрездені і малює. До від'їзду з Росиї його примусив Дзерсинський з котрим у Петерса були постійні не- порозуміння. Петерс не мав "своїх" людей в совітських вищих ко- лах і через те Дзєринський його подужав. Спершу Петерс був в ко- мандировці і хотів вертатися в грудні до Росиї але лишився за порадою якогось Смірнова, котрий попередив що його чекають в Ро- сиї великі непремености. Від місцевої совітської місії Петерс ді- стає пенсію в розмірі 9000 м.місячно. На Фазаненштрассе 48II спинився прихавший з Росиї боль- шевицький агент Калинов і вже приймав участь на зібраннях кому- ністів як оратор. Приїжджачі з Литви оповідають, що там настрій сповнений Аксельрад працює але і Уряд теж робить заходи. Населення турбу- ється концентрацією Червоної Армії на кордоні і боїться на вес- ну війни. В зв'язку г цим збільшується еміграція до Америки, куди виїздять не тільки Жиди але і тубольне населення. Харчі можно легко дістати і вони дешевші ніж в Німеччині. Литовської армії до 30 тисяч але цілком кадерних є тільки 10 тисяч. Командний склад лихий, кадрових офіцерів майже немає, найбільший % військо- вого часу і добровольці, себ то & військово зовсім не освічені люде. По даним розвідки підозріло характеризується інжинер Семеновський, його бажання проміряти в різні росиїйські та німець- кі організації - цілком явно. Кримов, що ввійшов в "Голос Росиї" з грішми, не Жид. Він управляв справами газети "Новое Время" і приймав участь у видан- ню журналу "Столица и Усадьба". Тепер саме Кримов поїхав до Лон- дону за грішми. - 5 - Фрідліб безумовно веде торгові справи з большевиками. Він обіцяв улаштувати побачення з Старковим причім той сказав, що мусить спитати дозволу у начальства. Фрідліб думає, що в пра- вих колах буде грати велику роль ген. Віскупський. Припинились всі чутки про вихід в Берліні нових газет. Кажуть тільки, що ведуться переговори про купівлю газети "Время" Колишко в компанії з Ефимовським. Власниця газети, англійка яка ще під час війни володіла тією газетою, хоче дістати 200 тисяч марок. Цими днями передаючи в "Голос Роси" для друковання облаву про нову російську книгарню на Фридрихштрасе, один з епів- робітників заявив, що слід надрукувати як найшвидше бо це є про- хання одного з большевицьких генералів. Дуже важко (але під сумнівом). Поданим агентури в спра- ві перевезення з Німеччини до Польщі амуніції та зброї від Фран- цузів працювала і тепер працює спеціальна організація з росіян. Вони перевозять на грузових автомобілях позаяк німці уважно слі- дують за залізницями. Серед учасників називать Азаревича, близь- кого до Гучкова, і Вертоградова, представника означеної організа- ції в Варшаві. Відомі три пункти концентрації засобів для пере- везення, на одному 7 грузових і 2 особових автів, на другому 4 г грузових і 1 особовий і нарешті на третьому число машин не ві- домо, але єдить 8 шоферів. Перевезення робиться під виглядом приватного руху. До цієї справи притягнена (шляхом підкупу чи ошукання) німецька інженерна (саперна) рота в Тільзіті. Де зна- ходяться пункти перевезення матеріалів через кордон польський - не відомоємо. Тепер Азаркевич пробує налагодити звязок на Ковно та Рігу, куди посилав якогось Стирко, фахового інженера- механіка. Про Азаркевича особисто - видно, що він служить якійсь інформації (можливо Орлов-Гучков) бо пробує скрізь влізти.(Шлин- - 6 - пе, де служить, офіцерський союз, спроби грати ролю серед морських офіцерів і т.д.) Група німецьких правих увійшла в звязок з якимось полковником Бучинським. Йому було запропоновано, з огляду на можливий в кінці лютого, в початку марта,правий "Пуч", прийняти участь і вияснити чим можуть помогти співчувачі росіяне. В спра- ві приймавсь участь Трейн (полковник, був у Вермондта, працює на Кайзерале 80) та Чесноков (був начальник військово-походної канцелярії Вермондта). Далі вияснено, що Бучинський і Чесноков бу- ли 24-го у якогось Німця, який має безпосереднє відношення до групи "національ-большевістен". План засновано на виступи кому- ністів котрі мають на меті не захоплення влади, а просто грабів- ництва. Цим хотять скористуватись праві. На те мається організа- ція студентів "Ейнвофер Вер". Наради робились з метою організу- вати співчувачих росиян, щоб забезпечити собі їх допомогу на ви- падок перевороту. Тепер саме уважно студіють повстання останніх часів в Росії (в Ярославлі, Лівих с.р. в Москві і т.д.). Німці з цієї організації хотять використати план Вермондта а власне, улаш- тувати місцеві повстання в Естонії, центром їх намічено місто Юрев (Дорпад). Сподіваються на організацію тут дорпадських студен- тів, котру хотять перенести потроху до Естонії, а рівно ж на решт- ки Ландесверу та Дворянський Валтійський полк. Російські студен- ти повинні будуть приєднатись позаяк їхніх батьків (на зразок большевиків) візьмуть заложниками. В результаті планується захват міста Юрева, знищення естонської влади; звідти будуть розіслані "всім" телеграми про здійснений переворот, (не рішено, ще як написа- ти) брльшевицький чи монархичний). Мається на думці захопити ра- діо-станцію та арсенал, з наміром організувати тоді військовий відділ для акції в Гдовському повіті головним чином щоб виклика- ти розрухи. Не виключається можливість спільної акції з штабом чер- воной Армії. Гроші дистануть по проекту Вермондта себ то ввій- - 7 - дуть в згоду з Рейхсбанком (?) для випуску східного рубля, ко- трі тут повинні бути знищені, а в Естонії дійсні (в книжки су- ми будуть занесені як знищені, а в дійсності послані до Естонії За Пфейлем тут слідують французи, марчи його за ні- мецького агента. Крім того Пфейля, по його словам, чекають непри- ємності як він повернеться до Сербії. У військовій місії в Біл- городі Пфейль керував паспортним відділом. З приїздом Потоць- кого - Пфейля замістив бувший жандармський ротмістр Попов, який до того веде це негласну розвідку; крім того, він служить у французів з якими, по чуткам, також тісно звязаний Потоцький. Найближчим помічником Попова є якийсь др. Мішель (з Жидів), уста- новлений агент провокатор французів. Мішель стоїть також близь- ко до Потоцького і буває в російських емігрантських колах не дивлячись на те, що всі його знають за французького шпига. Коли хто Попову особисто не подобається, він сповіщає про такого Сер- бам, посилаючись на відомості з штабу Евангеля, а в штаб пише, що дістав відомості від Сербів; в результаті останні садять також до тюрми. Місцеві офіцерські сови обєднались; на чолі хотять поставити ген. Арсенєва. З ним конкурує полк. Евальд, котрий знов почав грати ролю в монархічній групі. Дуже недобрі чутки про становище справ на Кайзералл льє 80. Зібрання має цілком характер "Нахтлокали". Римський-Кор- саков має вигляд "старого буфетчика". Елементи бувають самі ріж- нородні: говорити серезно, як в солідному клубі - не можна. Вра- міння від організації тутешніх правих і їхньої праці дуже дале- кі від позитивних. Ім, правда, удалося переконати Німців що вони центр будучої Росії і мають тепер звязок з нею і закордонними і з закордонними центрами. Що торкається закордону твердий зва- зок правих з Будапештом, Білгородом, але не в Заходом, не в Англі- - 8 - ер та Францією; зв'язків же серйозних з Росією немає; відомості беруться випадково від приїжджаючих звідти. Перше був зв'язок, особливо крім тих міст, де сиділи агенти Маркова. Центр і тоді був слабий. Головною метою правих – добути гроші. Одначе німці, вже научені гірким досвідом, мало реагують на аргументи для дістання грошей. Стінес, напр. з його групою цілком не відповідає на всі подібні прохання. Через це в правих колах його мають за "жида". Що до матеріального становища Пфейля то воно не блискуче. В Сербії він, як біженець дістає 400 динарів місячно, ту саму суму мають його жінка і мати. Живе в маєтку на повному пансіоні, дістав тут представництво від одної з німецьких фірм Активним діячем в правих організаціях є Клумов. Про нього згадувалось в зв'язку з Армією Добровольців Денікіна. Поїхавши на південь з Потоцьким він повернувся сюди з його доручення і з 60-ма тисячами на справу розвідки. У Клумова дуже великі зв'язки в значних фінансових та промислових підприємствах Німеччини. Агентура потверджує що на Кайзеральле в числі служачих є агент большевиків бувш. солдат Гопко (був вістовим у ротмистра Пермского котрий служив у Бермондта). По відомостям від групи близької до Біскупського, останній працює з центром російських правих, і сам про це говорить. Крім того він веде свою особисту акцію; наміри його: 1) дістати гроші, 2) стати на чолі анти-большевицького руху, причому він готов працювати і з білими і з сірими і з червоними, але більш слідого відтінку хто його покличе або піде за ним. Зв'язок з Угорщиною істнує; Біскупський дав Пфейлеві листи до представників угорських правих кол. - 9 - По відомостям Пфейля великий князь Димитрій Павлович вступив в Масонську ложу "Гранд Орієнт". Історія така: коли він з Персії, куди був засланий за убивство Распутіна, переїхав до Індії, англійці приставили до нього якусь "леді" (призвище неві- доме), яка цілком забрала його в руки. З ним, у великому масштабі, повторилася історія Дурново. Завданням "леді" було екомпроміту- вати Димитрія Павловича чим і можна пояснити його присутність в Египті, куди він переїхав з Індії, на англійському балі, швидко потому, як прийшли звістки про смерть царя, не дивлячись на те, що російський дипломатичний представник, мало не на вколішках, відмовляв Димитрія Павловича від цього. Під впливом тої самої англійки, разом з якою Димитрій Павлович жив напів отверто в Льондоні і в Парижі, він і вступив до ложі. Англійці зробили це наче б то тому, що в будучому на престолі им далеко зручніше ма- ти великого князя Михайла Олександровича. Відомості ці більш менш відомі бо документи в цій справі наче б то привіз лейт. Свістунов, а він дістав їх від офіцера, котрого масони скинули в Босфор. Краще всього перевірити цю історію через Каралі, Веле- рину Московського Великого Театру. В місцевих союзі адвокатів забалоторували Фрідліба, з огляду на те, що члени союзу пам'ятають, що в 1914 р. Фрідланд був, за різні брудні справи, виключений з стану адвокатів. Він бреше що скичив в Германії університет. В Америці (Аргентина, Бразилія) іде інтензивна бороть- ба з большевизмом. Асигнуються величезні суми на удержання роз- відки. Крім того власті паралізують можливість утворення кадрів незадоволених: знаходять працю безробітним, жертвують величезні гроші на поліпшення умов життя. Голова большевиків на Далекому Сході, Краснощеков, в дійсності є Жид Табельсон у Владивостоці содержав публічний дім. - 10 - По відомостях Совітської місії в Москві в центрі влади стався розкол, який може мати великі наслідки. Група Бухаріна, Лозовський, Шляпников, Креченький, Весевич, Вольський та інші; стоячи на неприймимій точці погляду в питанню здійснення світової революції шляхом активної політики в совєтській Росії, розпочали інтенсивну агітацію серед комуністичної партії і при дбали симпатій більшої частини партійних працьовників. Крім того ліві комуністи впливають на школи червоних офіцерів і на комісії політкомів. Гасло Бухаріна "геть з мобілізацією і переход до загальної міліції" користується популярністю і серед командного складу червоної армії. Троцький веде подвійну гру, але більше схиляється до лівих ніж до групи Леніна, "електрифікаторів - реформистів". Непорозуміння в центрі зле відбиваються на цілій партії і на популярності їх клітин на місцях. Становище, яке утворилось, заставило Централ. Виконавч. Комітет улаштувати партійні "двоїткиневики" в надії зміцнити партію. Нині становище дуже серйозне, бо партія почала розкладатись з середини і загрожує крахом, як що не станеться чогось надзвичайного. На весну дивляться як на рішаючий момент не тільки для Росії, але й для Заходу. Начальником особливого відділу при російській секції К.П.Д. призначено Жана Дуче, латишабувшого головою че-ка в Двинську. Дуче попав на місце Смирнова, котрий виїхав до Риги. З совітських джерел дійшли відомості, що російський уряд через своїх дипломатичних представників має намір вступити в переговори з низкою осіб, котрі перше служиди в Росії, щоб намовити їх іхати до Совдеппі з цілковитою гарантією недоторканості. Особливо хотять вербувати: військових спеціалістів і інженерів, а також людей з адміністративним етажем з бувших урядовців державних та громадських установ. - 11 - Серед урядовців совітської місії уперто говорять про умову, яка ніби то сталася між урядами Німеччини і Совдеппі. Ви- роблена координація акцій на час майбутнього плебісциту в Горіш- нім Шлеску. Як що Поляки, при мовчазній згоді Антанти, робитимуть насильство над німецьким населенням, то, по умові, там вибухне повстання, котре піде далі на захід. Одночасно, Совдеппя посуне свої війська до східних кордонів Польщі і на південь, де Польща межує з Румунією. Означені виступи будуть пояснені нотою Чичеріна, як захистом трудящихся мас Шлезьку від імперіялістичної політики Антанти в персоні її "прихвостня" Польщі. Німеччина за це зобо- вязується 1) визнати совітський уряд, 2) силою влади припинити на своїй території працю всіх антисовітських російських груп та організацій. З приводу арештів паперів у проводирів червоної армії яка комплетувалася в Німеччині, в колах близьких до "русской секції" говорять з великою осторогою. Коли захоплені лиш старі архіви, то нічого, коли ж зникли нові документи, то низці значних працьовників з секції і з партії К.П.Д. доведеться зникнути в підпілля. Думають, що відомості про німецьку червону армію прий- шли з Сербії, де, під час ліквідації центру в Білгороді, до рук вла- ди попали листування, шифри і адреси більшості центрів Європи. Крім того, думають, що була також зрада в центрі, де про все мали відомості; в Берліні повинні будуть зникнути Навроцький і др Шлафштейн. Цими днями ждуть неофіційного приїзду в Берлін з Пра- ги Гілерсона. Цілком точно установлено, що на Розенталерштрассе 38 в - 12 - Торговельній Контрол "Вулкан" є партійне бюро К.П.Д. на чолі котрого стоять Тєер і Шмідт; останній мав до цього часу контору на Клостерштрассе 92 де була рада безробітних комуністів. Нині рада, під тов самим назвою перенесена до 36 Брейтерштрассе в дворі, двері 6. В конторі "Вулкан" записуються в члени комуністичної партії і прийняття обставлено дуже суворо. Хто бажає записатись, мусить представити докази про зроблені ним для партії прислу- ги, а також рекомендувати не менш 3-ох партійних товаришів. Росіян приймають лише маючих большевицькі папери посвідчені організацією Компа. Що до вербовки до партії - велику роль грає книгарня "Роте Фане" (Анненштрассе 1). Там часто буває др Неві- ровський, котрий замовляє багато большевицької літератури на російській мові. Книгарня переповнена цією літературою. Крім того установлено секретаріят К.П.Д. Мюнштрасе 24 III; чимале помешкання де працює багато народу, в кожній кімнаті сидить по двое. З загального числа установлені: Гершке, Нейман, Пфейффер (головний по приняттю до партії), Валлат, Фрісмет, Шиндлер, Гебель, Навроцький. По даним большевиків для переведення агітаційно-політичної діяльності Німеччину буде поділено на три района: 1) Східна Пруссія - Аксельрод, 2) Південна Німеччина і Баварія - Гіллерсон, 3) Центральна Німеччина - сов. Місія в Берліні. Від других осіб з большевицьких кол передається що навпаки з Москви є розпорядження ослабити тимчасово агітаційну діяльність в Німеччині з огляду на бажання ії упаду зробити згоду з Російським урядом. З Росії до Штетину приїхало два большевицьких агенти: Волков і Ник. Самохвалов. Обидва скінчили в Москві школу курсантів і призначені совітською місією інструкторами в табори полонених. - 13 - Агентура вказує на причастність до большевицької місії прапорщика Руге, його жінки та поручика Попова. Жінка Руге служила ніби то один час гувернанткою в родині Французького адмірала, члена антантської місії, і викрадала у нього таємні документи котрі потім продавалися большевикам. Нині вони всі служать в Кустарному відділі гр. Мусиної-Пушкіної. За останній час збільшилася поворотна хвиля російських військових полонених вивезених з Німеччини. Багато з них просять приймати їх в німецьке підданство. До Берліну з Ріги мрії приїхав якийсь Вакланов, служив перше офіцером для зв'язку в армії князя Лівена. Тепер він на службі у большевиків, зустрічається в Ваклановим, Потаповим а також бував в большевицькій місії. Цими днями ждуть до Берліну Вурцева. Прибувший недавно з Росії інженер технолог оповідає свої враження від електрифікації: З Прохоровської фабрики в Москві, яка припинила працю, були вивезені в найближче село (16 дворів) всі парові казани. По великих зусиллях удалося пристосувати їх для того щоб село діставало електричний ток. Але це було тільки три дні, на четвертий діяльність казанів припинилася через відсутність палива, котре мужики відмовились привозити. Тим часом довелося залишити, а коли большевикам знов спало на думку розпочати електризацію, то виявилося, що всі проводи та інші дрібні частини були розкрадені мужиками на різні господарські потреби. В Берліні існує організація з бувших членів армії Вермонта. На чолі стоїть полковник Дрелінг з двома синами, крім - 14 - них два брати Гершельмани, поруч. Вучкович, ротм. Розенберг і полк. Крузенштерн. Зі слів Кап. Непоротивого організація освітлює ді- яльність бойовиків і взагалі політичну діяльність всіх тутешніх організацій. З числа учасників відоми ще: Вас. Вас. Кіст- нер, Володимир Бон (Досельдорфштрассе 46). Права група (Кайзералльє) цілком розійшлася з п-ні Вейдеман. Найближчим приводом було їхня нова вимога дати з зіб- раних грошей на добродійну мету, 60 тисяч на політичні справи. В результаті п-ні Вейдеман скликала загальні збори де заявила, що, по совєсти, не має права дати гроші тим більше що праві менш займаються політикою ніж піяньством та задоволенням своїх осо- бистих бажань. Тут п-ні Вейдеман наговорила непремних речей на адресу Римск.-Корсакова. Дім №80 (клуб) купив Баранський (Соко- лов) очевидно з сум Маркова, а може й на свої - казали що на- крав багато грошей. Антібольшевицька ліга а також компанія бар. Усклрома обвинувачують деякі німецькі групи в тому, що вони таємно працю- ють з бойовиками. Пробували з Коппом, але він оказався "чесним" не захтів, тоді звернулись до Аксельрода та Гілерсона. Називають майора Лізера, про нього кажуть, що йому б тільки вести розвідку, він це любить. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 880. Берлін …………16 березня…………..1921. До Закордонного Відділу Генерального Штабу У.Н.Р. У. Н. Р. (Словне Управління) Штабу Одерж. 8/III + Вх. Ч. 564. Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині несе за честь переслати Вам при цьому слідуючі нові інформаційні матеріали: 1) № 135: Російські організації. 2) № 136: Інформація (ниж). 3) № 137: Огляд політичної ситуації в Німеччині. Поверніть у справах У.Н.Р. у Німеччині ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 135 РОСІЙСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ. 9.II.1921. Красін, під час свого перебування в Берліні і переговорів з Герм., на запитання останнього яке в будучим становище на польсько-російському фронті, заявив, що не може дати гарантій на мирне розв'язання питання. На совітську російську місію переведено з Стокгольма раз 32, вдруге 91 мільонів марок; переводи на ДейтБанк. З-3їй поверх будинка/місії Коппа займає бувший курьер російського посольства імператорських часів Фікін, де він служив 15 років і став канцелярним урядовцем. Нині він в цілковитому довір'ю у Коппа. Через його помешкання є вхід в інше, де по 5 - 6 годин вечора збираються урядовці по закінченню урядування і зібрання затягуються до півночі. З агентурних відомостей в цим помешканні - бюро пропаганди. Большевицькі агенти через спекулянтів скуповують по-льові телефони та кабелі. По даним агенчурі до Берліну прибула спеціальна комісія з завданням аревізувати діяльність місії Коппа. З перших кроків виявились значні шахрайства і крадіжки при участі совітсь-ких урядовців від вищих (Рейх, Бройде, Родін т. інші) до дрібних канцелярських. Члени комісії заявили прохання всім, хто приймав участь в торговельних справах з большевиками допомогти їм роз-платати. - 2 - На минулому тижні, через бюро вербовки на Луїзенштра- се 28 було відправлено 120 кваліфікованих робітників німців. Всі вони, по умові дістали працю на півдні Росии. Особливі льго- ти обіцяні спеціялістам виробу оптичних стекол. Совітська вла- да має намір відкрити таку фабрику в південному горнозаводсь- кому районі. Знавці сумніваються, чи здійсниться улаштовання такого заводу, якого не було в Росии і за мирні часи. По агентурним даним місцеві представники "білої Ро- си" дістали з Парижа розпорядження всіми силами перешкодити організації російських біженців в Німеччині. Причин тому було ніби то дві - 1) страх, що "росийський" Берлін може в будучому грати більшу роль ніж "росийський" Париж і 2) Французи дуже бояться германофільства з боку росиян. Таке розпорядження діс- тали Шліппе, Голмстен, Боркіт. В утвореному тут "совзі помочи офіцерам бувшої росий- ської армії" стало відомим, що полковник Сіяльский, бувши на слу- бі у військовій делегації (у Голмстена) ввійшов через свою жінку, в звязок з Копом і повідомляв останнього про все, що ро- билося в місці. По розслідуванню, питання буде передано на суд товариства офіцерів. Сіяльский, як відомо, вже давно вийшов з мі- сці. По агентурним даним бойшевики заняти завданням скомпромітувати всіх їм відомих активних робітників антиболь- шевицького табору. Дотеперішні засоби, напр., розкриття через білу пресу "білих змов" успіху не мали. Через те постановлено провокувати ворогів тим, що ніби то відомі особи стоять у них, у бойшевиків на службі. Провокація має робитись через спеціаль- них агентів, котрі будуть послані в праві організації, а також через праву пресу. Отже треба бути особливо обережними коли річ йде про бойшевиків з правого табору. - 3 - Англійці, з Малколмом на чолі, ведуть саме переговори з деякими представниками "білих". Робиться це виключно з метою провокаційної - а власне підірвати "білим" кожну можливість організуватись або активно виступати. Необхідно бути обережним бо переговори з боку англійців мають виключно шпигунські зав- дання. Буржинского віслали в Німеччини за польський шпіонаж; місія відмовляється від нього, як від агента. Одночасно німецька поліція цікавиться діяльністю бар. Енгельгерда і гр.Ворха, як осіб бувших близькими до Буржинского, навіть його агентами. З тих самих відомостей Буржинский за останні часи зближився з Авало- вим і мало не соцяв гроші на якесь підприємство задумане ним. Арешт складів Магдебурзької Комуністичної організа- ції в Стендалі викликав панику серед російської секції. Ці скла- ди були головним центром комуністичних вузлів (Магдебург, Браун- швейг, Стендаль). Провал складів зруйнував на довго плани кому- ністів, хоч не виключена можливість несподіваного виступу з ме- тою попередити ворога. Такий настрій панує серед комуністичної молоді, солідні робітники ставляться негативно до планів висту- пу. Американський журналіст Штернер, котрий приїхав з Нью-Йорка, робить спроби обєднати в міжнародній ссвз робітничів преси. Штернер розробляє це питання разом з Філіпом Прайсом і має на меті утворити базу для "Роста" (Рос.телегр.Агентство). Відділ такого союзу вже ніби то істнує в Празі. Берлінська со- вітська місія підтримує цю організацію грішми на які бойльеви- ки саме багаті. Крім того бойльевики ведуть сильну агітацію за поворот інтелігенції з еміграції до Росии. "Голос Роси" ніби - 4 - то збільшив розміри газети на значну (спеціальну) з цією метою дану субсидію. Крім "Голосу" большевики дали громей також газетам "Нова Жизнь", "Мир и Труд", видавництво "Скиф" і т.д. з метою помирити закордонну російську колонію з совєтським режимом. В таборі Вінсдорфа ведеться сильна агітація за вирбування офіцерів в Литву з метою вступати там в білоруські партизанські відділи. Перші партії, що вже поїхали туди, оповіщають про добри умови служби, але є відомості що серед відділів ведеться большевицька пропаганда під впливом котрої розвивається дух при миренства. По даним агентури в Москві саме тепер ідуть наради всіх закордонних совєтських представників завдання котрих вияснити тактику представництва на будуче. Зізд наче б то вибрано на бажання конференції в Бремені, котра постановила відділити інтереси і тактику партії від представництв. В звязку з цим виник розмір технічних питань, котрі потребують розглядання і докладів з місця Українське радянське представництво за кордоном буде стояти в залаку і працювати разом з російським совєтським. 15-го лютого мають приїхати на місце представники радянської української республіки. Кандидатами названі: Мазуренко, Таборовський, Иконников, Мануйльский, Панек, Татарчук і військові агенти: Свичин бувш. офіцер Генер. Штабу і Богданович, бувш. російський кадровий полковник. Хто буде призначений поки не відомено. На Берлін кандидатів троє - Мазуренко, Иконников і Мануйльский. В совєтських колах все більше і більше говориться про можливий виступ правих котрі наче б то дуде до того готуються. В партії комуністів ніби то є звісти, що в Німеччину повинні приїхати деякі особи бувшого Імператорського Дому котрі стануть на чолі руху. В звязку з тим в К.П.Д. тривожний настрій є страх, що - 5 - спроба правих буде успішна бо "пролетарські сили тепер саме роз- порошені і їх не уявляють той могутньої скелі на котру в марті 1920 р. розбився Кіпп. По відомостям Большевиків переговори в Ризі умисне за- тагарться до моменту плебісциту в Плезьку. Польща неминуче виї- шається в справу голосування озброєною силою і в Плезьк підуть польські добровольці. Окупаційний корпус через недостачу сил, відступить залишивши всю зброя. План цей ніби то вироблений фран- цузами. В Плезьку вибухне повстання котре стане сигналом для на- ступу на Польщу Червоної Армії. По агентурним відомостям до Берліну прихав відомий чекист Анохін, був головою чека в Саратові та в Харькові. Разом з ним приїхали: Грузенберг, Бухманов, Сопляков (Мелёновский), Развинський і Гордон. Всі приїхали наче б то в дипломатичних та господарських справах, в дійсності вони утворили новий відділ всеросійської чека. Анохин замінить собою наче б то проф. Гизе у котрого вони спинились. Діяльність їх розтягається на цілу Ні- меччину, особливо на Баварію та окуповані території по Рейну. Праця вестиметься в зв'язку з діяльністю полк. Григорєва. З розпорядження німецької влади за межі Німеччини ви- силается за большевицьку агітацію Іван Потапов, котрий служив в технічному відділі місії на Людовуфер 1. Якийсь Коханский (Шарлотенбург, Віцлебенштрассе 12 у Шафрам) працює польським шпигом; він німецький підданий, видає себе за студента і каже, що служить в німецькому червоному хрес- ті. Підчас ліквідації складу в Стендалі установлено, що од- ну з головних ролей в організації складу грав Федор Германович - 5 - Шах; він недавно приїхав з Росії, був головою Совдепія німецьких робітників та солдатів. В пансіоні Крефт, на Курфюрстендаам 26 живе Челерович - жид, большевицький агент по торговельним справам. До нього часто ходять большевицькі жиди агенти, серед них недавно приїхавший з Росії Цглус, живе на Томазіушшрасе 12. В Берліні недавно засновано "Союз скалічених військових", головою, він же і фундатором - Греве, секретарь Енс, обидва офіцери російської армії. Греве стоїть близько до Конпа. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 136 INFORMATIONEN . In der Sowjetmission verbreitete sich vor einiger Zeit das Gerücht, dass Trozki entlassen werden und Pödwoiski an seine Stelle rücken solle. Hierfür ber soll seit dem 28.Februar verhandelt werden. Andererseits heisst es wieder, Trozki habe sich mit Antonow zusammengetan, um aktiv gegen den Centralsovwjet in Moskau vorzugehen. Was etwaige Unruhen in Moskau betrifft, so meinen die Bolschewiki, dass die Menscheviki und Sozialrevolutionäre Urheber dieser Unruhen seien; sie bemühten sich eine Arbeiterbewegung hervorzurufen, die dann zu einer Umwälzung führen könnte. Die Kommunisten sind aber überzeugt, dass es Ihnen gelingen wird, mit ihren kommunistischen Bataillonen die Bewegung zu unterdrücken. Ein gew. Nowomirezki (einer der Sekretäre der russischen Sektion), der sich zur Trozkigruppe hält, forderte vom Komitee eine Beratung im Zusammenhang mit den in Russland stattgehabten Unruhen, um gegebenenfalls alle zuverlässigen Sektionsmitglieder nach Russland zu schicken. Hierüber soll es zu lebhaften Erörterungen in der Sektion geführt haben, aber Alexandrowski habe das Einvernehmen wieder hergestellt. Zu einem definitiven Beschluss ist man nicht gekommen. Der bolschewistische Agent Sudoplatow ist aus Italien in Brü. eingetroffen; abgestiegen Friedrichstr. 118, Pension Rones. Sudoplatow war in der russ.Delegation, wo er über das Ziel seiner Reise mitteilte, er wäre mit "wertvollem Gepäck" aus Italien eingetroffen, dass er aber an der Grenze sicherheitshalber habe liegen lassen. Nun bemühe er sich, einen zuverlässigen Agenten hinzuschicken, um das Gepäck in die Kopp'sche Mission zu befördern. Aus russischer Quelle geht folgende Mitteilung ein, die auf Aussage eines soeben aus Moskau in Deutschland eingetroffenen Gewährsmannes (Reisedauer 6 Tage) beruhen soll: Die Rote Armee wird nicht demobilisiert; die Vorbereitungen für eine Offensive gegen Polen werden mit Energie fortgesetzt. In letzter Zeit haben 80 Bahnlinien mangels der nötigen Heizmaterialien den Betrieb einstellen müssen. Machno operiert sehr gewandt in den Südgouvernements. Die Bevölkerung in Moskau verhält sich durchaus apathisch; irgend ein aktives Vorgehen gegen die Bolschewiki ist nicht zu erwarten. Man hofft, dass General Hoffmann eines Tages mit 150 000 deutschen Offizieren kommen und den Bolschevismus stürzen wird. Die letzten Unruhen in Moskau waren Hungerrevolten, sind - 2 - aber als bald von der Regierung niedergeschlagen worden. Die Brotration ist von 1,5 Pfund auf ein Pfund herabgesetzt worden. Hunger herrscht nicht nur in den Städten, sondern auch in den Dörfern. Im Gouvernement Tula wird Brot aus Abfällen und Pferdemist gebacken. Völliger Mangel an Viehfutter; es dürf- te kaum gelingen, das Vieh bis zum Sommer durchzufüttern. Geld spielt in den Dörfern keine Rolle; nur gegen Austausch von Waren ist was zu haben. Ein Exx Decret ist erlassen worden, wonach jeder das Recht hat 80 Dessjetinen Land zu besitzen. Hauseinrichtungen gelten als persönliches Eigentum und dürfen im Falle eines Wohnungswechsels mitgenommen werden. In Sowjetkreisen hält sich das Gerücht, dass dem - nächst durch Dekret das Anrecht auf den Besitz von Häusern in den Städten wiederhergestellt werden wird. Andererseits meint man, die e Gerüchte wären nur eine Falle, um unliebsame Elemente ausfindig machen zu können. Der Winter war nicht kalt, aber schneereich; beson- ders häufiges Schneetreiben. Die soeben aus Petersburg in Berlin eingetroffenen Grosskaufleute Engelnann und Bari, Terner der Vorsitzende des deutschen Soldatenrates in Moskau , Kunde, stimmen darin in ihrem - sonst sehr differierenden Urteil überein, dass die gegenwärtige Lage in Sowjetrussland vollkommen unhaltbar ist. Das Transportwesen ist ganz zusammengebrochen. Auf Hilfe von auswärts ist nicht zu rechnen. Fabriken und Werke sind geschlos- sen. Im ganzen Lande herrscht Aufruhr. Auch die Armee wird durch- aus unzureichend versorgt und ist in allgemeinen nicht zuver- lässig. Die Sowjetregierung ist nicht imstande an diesen Zu- ständen etwas zu ändern und der automatische Zusammenbruch der Regierung muss über kurz oder lang erfolgen. Kunde meint, es würde der Regierung dennoch zunächst noch gelingen, der Unruhen im Lande Herr zu werden, obschon er zögibt, dass die Unruhen immer wieder aufflackern werden, wenn sich die Lebensverhältnis- se nicht wesentlich ändern. Die russische Militärmission berichtet, das Oberst Newjadomski in der Krim von den Bolschewiki erschossen worden ist. Zwischen Berlin und Kowno reist eine Frau Rais (Emma Liba) häufig hin und her. Frau Rais ist in Kowno wohnhaft; sie reist als Kurier für Litwinow, Axbrod und Kopp und hat für Beförderung besonders geheln gehaltener Dokumente zu sorgen. Die Rais ist Zahnärztin und Heilgehilfin von Beruf und motiviert ihre häufigen Reisen damit, dass sie Medikamente in Deutschland einkaufen müsse. Sie arbeitet auch im bolschewistischen N.D. Sie war Ende Januar in Berlin, wo sie Alexandrinenstr.110 und auch in der bolschew. Handelsmission gesehen worden ist. Auch bei Goldberg(Fasanenstr.48) ist sie gewesen. In der Finanzabtl. der bolschew. Mission herrschte am 1.März sichtbare Aufregung auf Grund von eingetroffenen streng geheim gehaltenen Nachrichten aus Moskau. Salkind meinte, es wäre wünschenswert in anbetracht zu erwartender Ereignisse, die sowohl die Sowjetmission als auch das deutsche Reich im allgemeinen betreffen könnten, einige laufende Konten in den Banken aufzuheben. Am 2.März wurden die der Sowjetmission gehö-