Листування з розпорядчим відділом департаменту православної церкви та відомості про єпископів України, 03.09.1918-23.01.1919, 27 арк.

Міністерство Ісповідань Української Народної Республіки № 3 Міністерства Вероїсновань Української Народної Республіки по департаменту. Православній Церкви Відділ розпоряджень ДІЛО Персональний склад впіскопів на Україні (Листування та відомості щодо складу епископів на Україні) Почалось 3 вересня 1918 року. Кінчилось 25 січня 1919 року. Здано в архив Центральний Державний історичний Архів УРСР м. Харків 35 екземплярів + 10 — листах 21 21 Епіскопи України: №2 Пімен - Подолський і Врацлавський 34 Олексій - Волинський на Чернігівщині- 36 Ямросій - Вінницький на Поділлі 32 Феодор - Старобільський 3 Николай - Стародубський на Чернігівщині 9. №3 На 10 грудня МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ УНР Листування з розпорядчим відділом департаменту православної церкви та відомості про склад єпіскопів на Україні. З вересня 1918р.- 23 січня 1919 арк. 27 арк. Телеграма МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ Департамент Драг. Харк. КІЄВ МІНІСТРУ ІСПОВІДАН 9951 Вх. Від. № 1030 КІЄВ КАМЕНЦЯ ПД НР 207, 21,2,16,51., Н. ЛЗ *) Прийнята до 191 л. отз № Прийнято Разр. Скінка слога. Подана. м. м. м. Службовий оплати: 477 водо 2К НІ, ВЕРЕСНЯ ЕПАРХІАЛЬНИМ СОБОРОМ ДУХОВЕНСТВА ТА МІРЯН 181, ГОЛОСОМ ПРОТИ 39, ОБРАН ПТМЕН ЄПІСКОПОМ ПОДІЛЬСЬКИМ Н СЕКРЕТАР РАДИ МОРАЛЕВИЧ *) Приймання. Вз службових заголовків телеграми, приєднано: 1) вимір телеграми, 2) число слогів, 3) число місяця і ч. часу у надуті подачі. МІНІСТЕРСТВО Ісповідань Департамент Прав. Цер. Відділ Запалювання ЕПИСКОПУ ПИМЕНУ Вересень 4 дня 1918 р. № 673/2325 м. Київ Повідомлений телеграмою про обрання Вас Епар- хіальним Собором (та мірян на Подільську еписко- пію щиро вітаю Вас з сим обранням та бажаю дов- гої і плідної праці на користь Українській Пра- вославній Церкві. В. о. Міністр Ісповідань Мирошни Телеграмма. МІНІСТРУ ІСПОВЕДАНІЙ КІЄВІ КИЇВ КАМЕНЧИКА 614,37,5/9,10/31/- АЗ *) Прийнята 20.191 г. отв № 9 Принято Телеграфъ. ФО ВІДОМОСТЬ КИЇВ КАМЕНЧИКА 614,37,5/9,10/31/- АЗ *) Прийнята 20.191 г. отв № 9 Принято СЕРДЕЧНО БЛАГОДАРЮ ЗА ПРИВІТСТВІЄ І ЛАЖЕЛАННЯ С ТВЕРАМ УЛОВАНІЯМ! НА МИЛОСТЬ ПОМОЩІ БОЖІЙ НОВУ НЕДОСТОИНСТВУ ПРИЕМЛО, НА СЕБЯ ВЕЛИКЄ МНОГОТРУДНЕ ВРЕМЯ УПРАВЛЕНИЯ ЛОДОЛЬСЬКОЇ ЦЕРКОВІЮ, ДЛЯ БЛАГА КТОРОЙ ГОТОВ ОТААТ ВСЄ ЗВОИ СИЛЬНЕПИСКОП ІЗМЕН 407 *) Приймання. Въ службовому заголовкі телеграми, прийнятій на б-н, зоотакаємо автографь, значеніе чисель по порядку слідуючее: 1) номеръ телеграмы, 2) число садьб, 3) число місяця и 4) часъ и минуты подачи. ДО МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ. I-го Вересня цього року въ 3 годині дня під голо- суванням ВАСИЛЯ, Епіскопа Канівського, I-го Вікарія Київської єпархii, відбулось Епархiальне Зібрання ду- ховенства, та мирян Подільської Єпархii в катедрально- му Соборi в м.Кам'янцi на Подiллю для виборів канди- датів в Епіскопи на осиротілу Катедру Поділля. Всіх мандатів було пред'явлено 224, з котрих один пред'явник був усуний мандатною комісією, а трое не явились на зібрання по нездужанню. Таким чином в Зібранні з'явилося для голосування 220 депутатів. По відкритті Зібрання Голова Епіскоп Василь повідомив про одержаний ним наказ Святійшого Патрі- арха, та Священного Синоду, котрим йому доручено вчини- ти вибори Епіскопа на Подільську катедру. Разом з тим Епіскоп Василь ознайомив Зібрання з вставленими законом правилами виборів. Обрана мандатна комісія доложила про здобутки повірки нею мандатів членів Зібрання, при чому, за винятком одного, уповноваження всіх з'явившихся призна- нi й мандатною комісією, й Зібранням вірними. Потім членам Зібрання були роздані бланки ви- борчих карток, з пропозицієй писати на кожнi картцi імя тільки одного кандидата. Так записані картки вкла- дались виборцями, покликаними по виборчому спискові в дві скриньки. Після цього картки були підсчитанi й виявилося, що всіх карток було вложено 220. На них були написані: 1/ Епіскоп Пімен Балтський на I8I к. 2/ " Прокоп Лисаветоградський на I6к. 3/Епископ Серафим, бувший Катеринобургский 9 к. 4/ " " Димитрій Уманський на 6к. 5/ Архієпископ Тихін, бувший Курський на 6 к. и 6/ " " Митрофан Донський на 2к. Про здобуток оголошено Зібранню, котре схвильовано проголосило "аксіос!". По пропозиції Голови Епископа Василя рішено запросити обраного Епископа П і м е - н а в катедральний Собор для спільної відправи молебствів. Для цього обрали посланців від кожного повіту з духовенства, та мирян до Преосвященного Пимена і як він з'явився, то Його зустрінув священик Каленик Рудич з привітанням, на що схвильований Епископ сказав свою відповідь на краєвид явики Христа учніям на морі Тиверіадським, послі чого, началась відправа молебствів, котре співав дуже схвильований увесь народ. Виборне діловодство вручене Голові Епископу Василю для представлення Висші Церковні Власти на затвердження. Маючи на увазі, що Епископ Пимен хотя і не українець, але прихильний до України, а також вибори Його, як Голови Українського Собору ставились іспитом для Поділя то його не могли не вибрати. З огляду на це, з свого боку, прошу Міністерство признати вибори і затвердити П і м е н а, Епископом Подільським. На допомогу Йому належить назначити вікарних єпископів з українців, щоб не могло в дальшому життю бути якої небудь пригоди. Секретар Консисторії Іван Морачевськ N 13504 5 вересня 1918 р. ДО ПАНА МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ Української Держави Секретаря Полтавської духовної Консисторії рапорт. Маю за честь повідомити, що Преосвященний Геофан, Єпископ Полтавський і Черкась- кий, і цього Вересяня виїхав з -Полтави до приму в відпуск по 1 лютня за для поправки здоров'я, передав уряд єпархієй Преосвященному Геодо- ру, Єпископу Прилуцькому, вікарію Полтавської єпар- хії. Секретар Полтавської духовної Консисторії Гробешко- № 18 "2" Вересяня 1918 року. ДО МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ ДЕРЖАВИ УКРАЇНСЬКОЇ. Секрітаря Харківської Духовної Консисторії Донесення. Маю честь повідомити Міністерство Ісповідань що 29 Вересня ц'ого року скінчився тимчасово-кірвувавший Харківською єпархією Епископ Старобельський Неофіт. Преосвященний Неофіт відбув із м. Харків до м. Хорошева 5-го Вересня ст./ст. до Хорошевського дивочного монастиря, тут совершил всенощное бдініе , а на другий день Божественную Литургію по випадку храмового праздника памяті Чуда Св. Архистратига Михаила в Хонех. Із Хорошева Владика, будучи уже хворим, відбув до м. Змієва, відкіль 7 вересня зробив крестний ход до Височиновського монастиря і тут 8 вересня прослужив Божественную Литургію, 9-го Вересня побував у Спасовом скіту , а 10-го Вересня вернувся до м. Харків перестав приймати прохачів і зліг в ліжко і, як я уже сказав що після довгочасної слабіст і тихе скінчився 29-го Вересня ц'ого року в ІІ часов вечера. Тіло почившого було одіто в архієрейські одежді 30 -го Вересня ранком і при співі : "Веленою морскою". перенесено въ Крестовоздвиженскую церкву, I-го Жовтня тіло перенесено в Озерянську церкву і тут був від- служен парастос , а 2-го Жовтня була відслужена заупокійна літургія Тимчасово керуючим Харьківською Епархією Єпіскопом Митрофаном, а після літургії відбулось ховання Преосвященнейшаго Неофита в Арсенієвської церкви монастиря в Архієрейской погребальні Сергій Котоманов Петр Лебедев. 344 1925 Ноября 19 р. В. П. И. СЕКРЕТАРЬ ХАРЬКОВСКОЙ ДУХОВНОЙ КОНСИСТОРИИ. Жовтня "18" дня 1918р. № 342. г. Харьковъ. Згідно обіжнику Міністер- ства Ісповідань від 4 Вересня цього року під № 102/2331, маю честъ надислати зразок журнала Харківської Епархіяльної Предз' іздної Коміссіи. Секретарь Г. Лебедь ЖУРНАЛ № 56 Соединенного Заседания ХАРЬКОВСКОЙ ЕПАРХИАЛЬНОЙ ПРЕДСЪВЗДНОЙ КОМИССІИ, ДУХОВНОЙ КОНСИСТОРІИ И ЕПАРХІАЛЬНАГО СОВѢТА. Октября 15/2/ дня 1918 года. Исх. № 387, подъ предсѣдательствомъ Преосвященнаго Митрополита Епископа Сумскаго. СЛУШАЛИ: Резолюцію Его Преосвященства, Преосвященнѣйшаго Митрофана, Епископа Сумскаго, на журналъ предсѣдальной Комиссии отъ 1 Октября /18Сент./ сего года за № 55. по вопросу о томъ, какой именно Епархіальный органъ долженъ заняться дѣломъ епархіи о желательномъ ей кандидатѣ на Харьковскую Архиерейскую Каѳедру и дѣломъ подготовки Епархіальнаго Собора /Съѣзда/ для производства выборовъ Архипастыря. На семъ журналѣ резолюція Его Преосвященства отъ 5 Октября /22Сент./ за № 2183, послѣдовала такая: "Я еще не видѣлъ указа Св. Патріарха; но если онъ имѣется, тогда дѣло подготовки выборовъ поручается и о съѣздѣ для сего избранія принять слѣдующее: I/Кандидатовъ укажетъ Соединенное заседание Консисторіи. Епархіальнаго Совѣта и Предсѣдальной Комиссии. ПОСТАНОВИЛИ: Вслѣдствіе необходимости поспѣшить съ выборомъ Архипастыря для нашей епархіи, оставшейся безъ главнаго Архиепастиря уже 5 мѣсяцевъ, когда, за смертью Преосвященнаго Неофита, одному Преосвященному Митрофану приходится нести все время управленія обширною епархіею, - в цѣляхъ скорейшего времени на вопросъ всей епархіи чрезъ благочинническіе съѣзды, столь нынѣ зарудительные и дорогостоящіе / какъ заслуженные и дорогие члены Комиссии Прот. Н. Красинъ . А.Д. Феменко и др./, - по вопросу объ указаніи епархіей кандидата на Архиерейскую каѳедру и о съѣздѣ для его избранія принять слѣдующее: I/Кандидатовъ укажетъ Соединенное заседание Консисторіи. Епархіальнаго Совѣта и Предсѣдальной Комиссии. СЛУШАЛИ: засѣданіи членъ Московскаго Все- российскаго Собора и Предсѣдат- ной Комиссии Ал. Д. Оменко. снова, какъ и въ засѣданіи I-го Октября /18 Сент./ н. года, под- твердилъ , что онъ внезъ изъ Москвы , вмѣстѣ съ другими ука- зами и указь Св. Патріарха съ указаніемъ его кандидатовъ на Харьковскую каѳедру , но гдѣ онъ нинѣ - онъ недопумѣваетъ, предпо- лагая , что онъ утерянъ или по- хищен большевиками при вскры- тіи всѣхъ пакетовъ на границѣ Украины. Было оглашено также част- ное письмо Члена Собора и "редсѣдальной нашей Комиссии противняхъ Епархіальнаго Женскаго Учи- А. М. Станиславскаго, съ указаніемъ лица; 3/ Консисторія сдѣлаетъ на то, что Свят. Патріархъ ждетъ циркулярное распоряженіе благо- отъ нашей епархии указанія его чиннымъ епархіи о немедленномъ по кандидата на каѳедру. Преосвя- получении онаго, образований бла- щенный Штрофанъ заявилъ, что онъ гочинническихъ съѣздовъ , на коихъ находитъ неотложнымъ немедленно примѣнительно къ правиламъ Свѣз - приступить къ опросу епархіи о довь и Собраній, отпечатаннымъ въ ея кандидатъ на каѳедру и вообще № 29 "Церковныхъ Вѣдомостей" за къ подготовкѣ выборовъ Архипа- 1917 г. и къ правиламъ "Объ Евр- стнря, такъ какъ онъ остался на хіальному Управленіи". избрать епархіи одинъ, и съ возможнымъ его потребное количество / по чел. заболѣваніемъ, епархія съ много- отъ клира и по чел. отъ мірян/ численными дѣлами достанется выборщиковъ - депутатовъ на Епар- безъ правящаго Архіерея . хіальный Соборъ; при чемъ на Ок- руженныхъ съѣздахъ духовенства и мі- рянъ могутъ обмѣняться мнѣніями о желательныхъ кандидатахъ на Ад- хієрейскую кафедру, како вне кан- дидати могут быть приняти ю внимание во время самаго Епар- хіального Собора; благочинническіе Съѣзды должны быть введу по епар- хіи произведены къ I-му Декабря с.г., а акты объ избраніи выбор- щиковъ - депутатовъ должны быть посланы за Предсѣдную Комисію /отнюдь не привозимы съ собою, на самий Соборъ заблаговременно, не позднѣе , 10-15 Декабря с.г.. Говаришъ Предсѣдателя Комиссіи Прот. Петръ Скубачевскій. Члены Протоіерей Іоаннь Знаменскій. Комиссии Протоіерей Петръ Вишняковъ. и Соединеннаго И. Дагаевъ. Собрания Священникъ М. Слущкій. Секретарь Комиссіи и Собрания Прот. Д. Поповъ. На подлинномъ резолюція Его Преосвященства отъ 3/16 Октября с.г. послѣдовала такая: " Утверждается ". Съ подлиннымъ вѣрно Секретарь Д. Лебедевъ Свѣряль Столоначальникъ Бронштейнъ ВІДОМСТВО ПРАВОСЛАВНАГО ІСПОВІДАННЯ КІЄВСЬКА ДУХОВНА СЕМИНАРІЯ ПРАВЛІННЯ 28 жовтня 1918 р. № 1699 г. Києвь. До Міністерства Ісповідань. Правління семінарії має честь по- відомити, що Ректор семінарії Архимандрит Амбросій, Указом Свят. Патріарха та Свящ. 25 серпня Синоду від 7 вересня 1918 р. під № 2765, призначен Епіскопом Вінницьким, вікарієм Подільської єпархii. В.о. Ректора Семінарії Андрієвич Секретар Правління Ст. Лобачев МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ Департамент № 10 28 жовтня 1918 р. Вз. заг. № 4235 ЧНБЕЗОВИЙ ОФІС 44 10 507. 39 М. І. ДЕПАРТАМЕНТ по СПРАВАХ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ Відділ Росопрісвяч Лисогород 2 дня 1918 г. № 969 До Департаменту. Духовної Освіти. Департамент по справам Правос- лавної Церкви при сьому надсилає для відома копію повідомлення Правління Київської Духовної Семинарії від 28 жовтня о.р. під № 1699 про призначен- ня ректора семінарії Архим. Амвросія епископом Виницьким, вікарієм Поді- льської Єпархії. Директор Департаменту Росорочевський 3. Начальник Відділу Лободовський ЕПАРХІЯЛЬНІ ПРЕОСВЯЩЕННІ. I. По Волинської Єпархії. 1. Евлогій, Архієпископ Волинський та Житомирський. 2. Агапит, Архієпископ Катеринославський та Маріупольський. 3. Антоній, Митрополит Київський та Галицький. 4. Лимен, Єпископ Подільський та Брацлавський, керуючий Подільською єпархією. 5. Теофан, Єпископ Полтавський та Переяславський. 6. Митрофан, Неофіт, Єпископ Старобільський, Тимч. керуюч. Харківськ. єпархією. 7. Платон, Митрополит Херсонський та Одеський. 8. Холмська Колегія, Київ Тургенівська, 17,7 9. Пахомій, Єпископ Чернігівський й Ніженський. 13/12 Антроповиць Кіевській і Галицькій. М. І. ДЕПАРТАМЕНТ по справах Православної Церкви 16 Грудня 1918 р. Вх. заг. № 1970 Ет відпину № 684 МИНИСТЕРСТВО ВСЕБІДАВ Департаменту Святого Урядового 1918 р. Вх. заг. № 4223/65 Вх. Від. № О ПРЕВОСХОДИТЕЛЬСТВУ, Г. МИНИСТРУ ИСПОВІДАНІЙ. Им'я честь увідомить Ваше Превосходительство, що указані Св. Патріарха утверджень въ должности Епископа Подольськаго и Брацлавскаго избраний на эту каѳедру Подольскимъ епархіальнимъ собраниемъ Преосвященный Имензь Епископъ Валтскій, и назначенъ на должность викариныхъ Епископовъ - Волынскаго /вновь учрежденному/ Службу Харьковской епархіи и Винницкаго - Подольской епархіи Архимандритъ Алексій, настоятель Мѣлецкаго монастыря Волынской епархіи, и Амвросій, ректоръ Кіевской Духовной семинарії. Архимандритъ Алексій рукоположенъ въ сань Епископа Волынскаго въ Києвѣ 14 Октября ст. ст., Архимандритъ Амвросій - тамъ же 21 Октября въ сань Епископа Винницкаго. Сообщаю о семи Вашему Превосходительству, им'я честь покорнѣйше просить о признаніи помянутыхъ Преосвященныхъ Епископовъ въ ихъ должностяхъ въ государственномъ порядкѣ. Призывая на Вась Божіе благословеніе, им'я честь быть 5/18 Ноября 1918 года. М 3460. СВЯЩЕННЫЙ СОБОРЪ ЕПИСКОПОВЪ ВСЕЯ УКРАИНЫ. Милостивый Государь. Священный Соборъ Епископовъ въ засѣданіи своемъ 23 ноября/6 декабря с.г.имѣлъ сужденіе о замѣненіи двухъ викаріатствъ: I/ перваго Старобѣльскаго Харьковской епархии и II/ второго Стародубскаго Черниговской епархии, - и , по бывшихъ сужденіяхъ, благословилъ быть: I/ Преосвященному Феодору, Епископу Прилуцкому, викарію Полтавской епархии, Епископомъ Старобѣльскимъ, первымъ викаріемъ Харьковской епархии; и II/ Ректору Черниговской Духовной Семинаріи, Архимандриту Николаю /Могилевскому/, Епископомъ Стародубскимъ, вторымъ викаріемъ Черниговской епархии, съ оставленіемъ его въ должности Ректора Черниговской Духовной Семинаріи. Сообщая о семъ Священный Соборъ Епископовъ всея Украины ины имѣетъ честь просить Ваше Превосходительство войти съ Его Превосходи-представленіемъ къ Ясновельможному Пану ГЕТМАНУ о признаніи тельству,Госпо- и въ государственномъ порядкѣ: I/ Епископа Прилуцкаго Феодорa - Епископомъ Старобѣльскимъ и II/ Архимандрита Николая - Епископомъ Стародубскимъ и о послѣдующемъ увѣдомить Священный Соборъ Епископовъ. ПРЕДСѢДАТЕЛЬ Священнаго Собора Епископовъ всея Украины За Секретаря 25/8 ноября 1918. № 19/392. Справка. Епископъ Старобѣльскій ФЕОДОРЪ Епископъ Феодоръ / Лебедевъ /родился въ 1871 г., окончилъ дух. академію въ 1904 г., 8 мая 1911г.-Епископъ Сумскій, викарій Харьковской епархіи, 17 октября 1917 г.-Епископъ Прилукскій. Архимандритъ НИКОЛАЙ Архимандритъ Николай родился въ 1877 г., окончилъ Екатеринославскую Дух. Семинарію 1898 г., состоялъ учителемъ второклассныхъ школъ до 1903 въ 1903 г. поступилъ въ число братій Ниловой пустыни Тверской епархіи, въ 1907 г., - студентъ Московской духовной академіи, курсъ коей окончилъ въ 1911 г., въ томъ же году-помощникъ инспектора Московской Духовной Академіи, въ 1913 г., - инспекторъ Полтавской семинаріи, въ 1915 г. - инспектор Черниговской дух. сем. въ 1916 г. за-вѣдывавшій Иркутской Церк.-учит. семинаріи и настоятель Иркутскаго монастыря и архимандритъ, въ 1917 г. - Ректоръ Черниговской духовной Семинари За Секретаря Священника С. Гора Письменный Епископъ Варлаамъ. къ № 13/392. До Міністерства Ісповідань. Маю шану повідомити Міністерство Ісповідань що Епі- скоп Амбросій прихав в Вінницю й помістився в соборному будинкові, як доносить Консисторії Вінницька міська Упра- ва, від 14 листопаду. Получена від Амбросія й перша резо- люція о призначені Кулаковського на посаду псаломщика в с.Цекинівку, Ямпольского повіту. Указь Патріарха Тихона о призначені Архимандрита Амбросія, Епископом Вінницьким одержан в Консисторії 5 листопада. Секретар Подільської Духовної Колегії Іван Миральвич N20122 22 листопад. 1918 року. КИЇВ МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ КОПІЯ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ СОЮЗУ КІЄВЪ ЧЕРНИГОВА № 4286,38,27/12,12,1- ДОВІДАВШИСЬ ПОСТАНОВУ ЦЕРКОВНОГО СОБОРУ ПРО ХІРОТОНІЮ НА: ПИСКОПА: РЕКТОРА ЧЕРНИГІВСЬКОЇ СЕМІНАРІЇ НИКОЛАЯ ФІЛІЯ ЦІОНАЛЬНОГО СОЮЗУ ЗНАЮЧИ ЙОГО АНТИУКРАЇНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВИЗНАЄ НЕМОЖЛИВИМ ПРИЗНАЧЕННЯ ЙОГО ЕПІСКОПОМ НА ВКРАЇНІ = ГОЛОВА ФІЛІЙ КОНОВАЛ СЕКРЕТАР ГОЛИК - ДО ПАНА КОМІСАРА МІНІСТРСТВА ІСПОВІДАНЬ Директора Департаменту по справах Православної Церкви Д О К Л А Д . В держученому мені Департаменті залишається без розгляду ходата"ство Митрополита Київського і Галицького Антонія від 5/18 Листопада с.р. під № 3460 і Священного Собору Єпископів Всієї України від 25 Листопада - 8 Грудня під № 19/392 про визнання в державному порядкові єпископів,що призначені Ви- щою Церковною Владою на єпископські катедри в українських єпархіях,а саме: 1. Пимена, збраного Епархіальних вібранням духовенства та мирян 1-го Вересня б.р. і затвердженого Свят.Патріархом Московським на катедру єпископа Подільського й Брацлав- ського; 2. Олексія, призначеного указом Свят. Патріарха Московського на новоутворену катедру єпископа Волчанського, вікарія Харьківської єпархії; 3. Амвросія, призначеного указом Свят. Патріарха Московсько- го єпископом Винницьким, вікарієм Подільської єпархії; 4. Феодора, переведеного Священим Собором Єпископів Всієї України 6 Грудня ц.р. з Прилуцького вікаріатства Полтав- ської єпархії, на катедру єпископа Старобільського, віка- рія Харьківської єпархії; 5. Миколая, призначеного Священим Собором єпископів Всієї України 6 Грудня ц.р. на катедру єпископа Стародубсько- го, вікарія Чернігівської єпархії; Зазначені ходата"ства порухують дуже важливе питання, поки що не розв'язане в Українській Народній Республіці - про форми, в яких має виявлятись стосунок держави до обсаження церковною владою церковних посад. Розв'язане сього питання в як мога скорішому часі вимагається інтересом нормаль- них взаємовідносин поміж Державою та Церквою. Долучаючи коротеньку справку про стан справи в західно-європейських державах - дозволяю собі висловити гадку, що на підповід- ної форми означення стосунку держави до обсаження церков- них посад було б державне признання /в порядку адміністра- тивному/ настановлених церковною владою осіб. скоро супроти них не виявилося жадних фактів, що свідчили б про їх шкід- ливість в державно-громадянському відношенні. 28 грудня 1918 р. № 57. Обсадження єпископських катедр церковною владою та взагалі Настанова нею церковних достойників за жди була натуральна і з істоти речі завсігди буде предметом найпильнішої уваги в боцку держави. Але в личевною хибою було б гадати, що причиною сей зацікленості є ті державно-правні функції, всіляки приймилеї, які вдебільшого сполучено в Єпископським достойнством по державах, де немає відокремлення церкви від держави - або що до сього спричиняється фак державної дотації церквам. Ці усі моменти суть лише наслідками - краще б сказати naturali становища церкви яко публічно-правної організації в державі. Церква може бути публічною організацією в державі при цілковитій відсутності усіх вищезазначених моментів. Суть публічно-правної природи церкви зі становища держави полягає у тому, що держава визнає церковну владу, що діє в власного, а не дорученного державою права, аналогоїчного своїм суверенній владі публічною урядовою, а не приватно спільковою владою; правний порядок церкви визнається державою за складову частину публічного порядку що стоїть над приватно-правним порядком, але зовсім не вичерпується державно-публічним правом; органи церкви-публічними органами, їх акти-актами публічними, однак не державними, а лише аналогоїчними державним. З факту під порядкування суспільного життя церкви публічному праву впливають: виключення для внутрішніх церковних спорів Державно-судового шляху, уділення органам церкви адміністративного примусу супротичленів, надання урядовим актам церковних органів підвищеного авторитету та публічної віри, кваліфікована карно-правна охорона церковних інтересів тощо. Доки церква буде признаною державною публічною організацією-доти державна влада матиме інтерес в одній, що відбуваються в організмові (в окрема в обсяженні урядів), котрий здійснює у власних межах признану державною публічною урядову владу. За часів системи Державної церковності держава означувала своє відношення що до обсяження епископських катедр то що, в формі затвердження епископів на їх урядах (Франція органіч. арт. 19; Єлизавет-Лотарінгія Баварія, Саксонія). Ся форма була цілком натуральною для церковно-політичної системи, що зміщуючи порядки державного та церковного життя-вбачає у церковній владі частину державного суверенитету. При сій системі церква була публічною організацією, але не самостійною публічною організацією в державі, а публічною організацією держави, її органи-органами державними. З розвитком ідеї правної держави та свободи церковного самоурядування у властивій церкві-сфері-відношенне державної влади до обсяження церковною владою епископських катедр та що-набирає інших форм. Повсолі з'ясовується думка, що акт обсяження церковних посад є власною справою церкви і що кінечне відношення до сеї справи державної влади не може прибирати форм якого-небудь активного вмішання та співурядування в сій справі. Іменно такою формою є затвердження державною владою церковних достойників на їх урядах, бо тут акт надання церковного уряду повстає юридично лише через позитивну співучасть держави. Тільки з менту затвердження державною владою церковний достойник може законно виконувати ті функції, що становлять зміст поняття церковного уряду. Отже державним актом надаються права церковної юрисдикції-явище недопустиме зі становища правної держави, гаслом которої є свобода внутрішнього урядування церкви. Між іншим Прусь- кою конституцією ще 1848 р. право затвердження державної владою настанов на церковні уряди було скасовано. В конституції 1850 р. відповідне місце каже "касується право наречення, предложення, виборів та затвердження при обса- женні церковних урядів, о скільки се право належить державі і не покоїться на потранаті, або особливих правних титулах" (арт. 18) ( порів. арт. 18 закону 1873 р. 15 квітня). Що права законом з 18 червня 1875 року сей артикул (як і артикул 15/ що править про право церкви за самоурядування під законним наглядом держави) було внесено, але се знесенне викликане було тимчасовими умовами культур капфу, які навряд чи можна узгляднати в меті принципової конструкції. Сучасна державна-церковна система висовує замісць активної співучасті Держави в обса женні єпископських катедр негативне право не до дотичнокандидатів на церковні уряди взагалі як так зв. духовні, себ- то ті, що мають змістом культові, пастирські функції та уряди, що мають змістом функції юрисдикційні. Се право здійснюється державою через заряди, що являються посередницькими органами між державою та церквою (Міністерства культів то що). Вільшість сучасних західно Європейських законодавств стоїть на становищі австрійського закону (7 травня 1873 року) артикул 3 якого гласить "обса жене Архиєпископів та Єпископів, далі каноникатів по всіх капитулах зарівно іменуванне Епископських генеральних викаріїв відбувається таким родом; про особу, яка мається на меті відносно намічених урядів, належить подавати до відома державного заряду культів. Супроти не може відбутись обса женне або і менування (порів Пруськ. зак. 1873 р.) Духовна влада повинна подавати до відома відповідних державних зарядів відомості про кандидати на уряди: в провінції загально-адміністративним органам, / якій за браком окремих органів Міністерства культів то що виконують функції місцевих органів остан- нього напр. Абверпрезидент в Прусії ( в роді губерніального комісара) в центрі заряду культів ( Австрія) Гессен-Міни- стерство Внутрішніх Справ/. Що до здійснення державок пра- ва veto -то законодавства поділяються на дві категорії. Законодавство першої категорії ( в Німеччин-південних дер- жав ) не обмежують державну владу жадними умовинами, ( якщо супроти революції тимус грати влагані ); Законо- давство другої категорії вимогають від державної влади по- давати при закладанні veto -причини ( Прусія і Саксонія): небажаність даної особи в громадянському або політичному відношенні ( Гессен ! державно-громадянському); вимогається подання фактів, що свідчать про ганебне поводження вимораль- ному та державно-громадянському відношенні ( Австр.закон 1874 р.) особи, супроти котрої закладається . Стано- вище законодавств другої групи натурально, більш відповідає вимозі правомірности діянь державної влади. В звязку з сею вимогою стоїть право відповідної церковної влади оскаржити по належності veto державного органу (напр. в Австрії на Landesbehörde Міністру культів, в Прусії так зв. суд для духовних Справ.). Для закладання veto які законодавства вставляють певний термін ( Прусія зак 1873 р.). Виплив термину має здебільшої той ефект, що церковна влада дістає право обсадити уряд; ( напр.Баден, Австрія;) і де котрі за- конодавства вимогають для осалення позитивної заяви з боку державної влади про те, що вона не має нічого проти кандіда- та на церковний уряд. На решті виникає велике принципове пи- тання про державно-правній ефект неузгодлення з боку цер- ковної влади державного veto В розвязанні сього питання в сучасних законодавствах намічається тем два напрямки, що випливають з різних принципів двох державно-церковних систем: державної церковності та державної зверхности над церквою. В законодавствах, вбудованих на принципах державної церков- ності, або споріднених із ними принципах - неузгодлення з боку церковної влади державного veto потягає за собою ціл- ковиту недійсність настанови на уряд не тільки в держав- ний, але й в церковній сфері (Заборони давати науку віри, уділяти сакременти). (Прусія закон в 13 травня 1873 року § 17; 1874 року § 4 Боварія, Ольденбург ). Теоритично се становище намагаються виправдати тим, що особа, котра є небезпечною для держави, може вжити свого високого духов- ного авторитету супроти держави, виконуючи чисто церковні функції. Сі міркування мають де яку олущність, але більш відповідаючим сучасній правосвідомості уявляється той погляд, що доцільним є відрізняння державного боку церков- них урядів од церковного і що тому невзгляднення церков- ною владою державного vco потягає за собою недійсність обса ження в сфері державній: припиненне платні з держав- ної скарбниці і недійсність урядових актів, котрі нале- жать до державної сфери та делеговані державою церкві, або взаґалі мають державно-громадянський ефект ( освяченне шлюбів). На такому становищі стоїть законодавство Саксо- нії та Австрії. Австрійський закон 1874 р. арт.8 гласит, що церков. уряд в разі неузгладнення церквою державного vco розглядається яко вакантний для державної сфери і правительство має подбати про те, щоб ті справи, які пе- ренесено державним законом на пастиря, виконувались іншою особою, Вище наведене доводить, що відношення сучасної дер- жави до церковного обса ження церковних урядів може від- буватись лише в формі негативного права vco відносно кандидатів на церковний уряд (в дусі Австрійськ. законо- давства) але жадній спосіб не в формі затверження або на- віть „одобрения" державною владою осіб, яких призначається церковною владою, бо акт надання церковного уряду повинен здійснюватись юридично лише позитивною дільністю церкви, а не держави ( як от в випадку навіть одобрения кандидата державною владою: й тут акт надання уряду повстає юридич- но лише в наслідок конкуруючої позитивної діяльності держави. Отже "затверджене ", "одобреннє" суть остатками старої системи державної церковності, якере не можна заховувати надалі. Намісць затвердження та „одобрення" повинно стати-коли немеє підстав для чебо державно прав- не признання акту кастапови на церковний уряд церков- ною владою. Призначене в порядку державному надає цер- ковному достойникові значніше урядовця публічно-прав- ної організації в виде зазначенному розумінні та в зазна ченим вище державно-правним ефектом. Всев Радевич МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Української Народньої Республіки Січня/10 дня 1919 року м. Київ. ДО ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. Постановою Директорії Української Республіки з 10 січня ц.р. усунуто з посади тимчасово керуючого Київською Єпархією Никодіма, Єпископа Чигиринського. З огляду на те, що відсутність керуючого єпар- хією відбивається шкідливо на інтересах та вимогах су- часного церковно-єпархіяльного життя взагалі і з окре- ма на руху біжучих церковно-громадських справ єпархії, Міністерство Культів вважає за необхідне прохати Висо- ку Директорію Української Народньої Республіки укава- ти єпископа, який має керувати Київською єпархією і до якого Міністерство Культів буде звертатись по від- відних справах. МІНІСТР КУЛЬТІВ Липа Свіщенний Собор епископовъ всей Украины декабря 20 дня 1918 г. А 88 г. Києва Затримати відповідь до вирі- шення справи який чином буде йти призначення на вільні посади Х/24 Н. Мироновъ Деп. Зав. Справ. 23 Укрнц 1918 г. № зал. Х 5603 Ім. Прал. Церкви Січня 11-го 1919 р. № зал. Х 66 вт. тіг. А 39 Господину Міністеру Исповідань Української Церкви. Священный Соборъ епископовъ всѣхъ Укра- ины слушали: сообщеніе и д. Представителя Священного Втора епископовъ, Преосвященнаго Митрополита Веронскаго и Одесскаго Платона, на о пострадавшихъ 4/17 и 5/18 сего декабря правительственныхъ арестахъ Преосвященного Митрополита Киевского и Галицкаго Антонія и Преосвященнаго Архієпископа Волынского и Митрополичаго, управляющаго Великой спархіей, Звологи. Постановили: Въряд до освобожденія церк. подъ ареста и возвращенія на свои каѳедры Преосв. изменныхъ Митрополита Антонія и Архієпископа на вѣлой поручить управленіе Киевской спархи- ей Преосвященному Никодиму в письмову или ринекомъ, второму викарію Киевской спархіи; Вольнеков спархієн - Преосвященному Ваддєю, Епископу Влади мір овольнекому, першому ви- карію Вольнекої спархії, и Холинског спархій - Преосвященному Фоннєй, еписко- пу Кременецькому, второму викарію Вольнекої спархії, управляющему Полт- ским упраздні Украинской Церкви, о цели донести Его Святейшеству Святейшему Патріарху Миколи, послать указъ Преосвященных Никодима Или- ринскому, Ваддєю Владими ровольнекому и Фоннєй Кременецькому и утвердить 1. Министра Исповіданій Украинской Церкви. И. д. Председатель Священного Собора епископовъ Митрополит Платонъ за секретарь епископъ Варлаам В оригиналом зигно: > Старший діловод Иос. Окейдь Сім'я 16 груд. 1919 р. В. П. И. АРХІЄПИСКОПЪ Минскій и Туровскій. 4/17 січня 1919 г. Губ. г. Минськъ. ДО ПАНА МІНІСТРА КУЛЬТІВ. Патріярхом Московскимъ Тихономъ було доручено, згідно зъ представліннямъ Міністерства Ісповідань, Преосвященному Діонисію, Епископу Кременецькому, наглядати тимчасово за церковними життями в трьохъ повітахъ Мінської Єпархії / Річицькому, Мозирському та Пінському/. Це питання було порушено Міністерствомъ задля того, що українські повіти Мінської Єпархії нібито не могли мати зносинъ зъ Мінськомъ, який бувъ в німецькій оккупації, чого в дійсності не було. Позаяк тепер оккупації нема, та до того я сам меш- каю зараз на Україні, то не має ніякої потреби, щоби за частиною моєї Єпархії наглядав Епископ Діонисій. З огляду на се прохань ВАС, ПАНЕ МІНІСТРЕ, рахувати уповноваження еп. Діонисія по нагляданю в вищенареченихъ повітахъ скін- ченими, та по церковнимъ справамъ цихъ повітівъ зноситися зо мною, яко з епархіяльнимъ архієреемъ, як було перше, до ок- упації. Я сам — українець родомъ й маю певну думку, що моє керування церковними життями цихъ повітівъ не буде воро- жим та нехосенним для Української Церкви та Української Республікі. Прохая, як мога в недовгім часі, повідомити про роспорядже- ня ВАШЕ по цьому питаню мене та Єпископа Діонисія. Георгій, Архієпископ Мінський та Тар ровський. У. Н. Р. МІНІСТР КУЛЬТІВ. Січня 25 дня 1919 року. № 222... м. Київ. ДО ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. Маю за честь надіслати при цьому на розпоряджен- ня ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ листування в справі відозви Митрополита Одеського Платона до Українських Єписко- пів, від 7 Січня б. р., про організацію в Одесі Вищого Церковного Управління. МІНІСТР КУЛЬТІВ Липа МІНІСТР КУЛЬТІВ Української Народньої Республіки Січня, 23 дня 1919 р. м. Київ. ВАШЕ ПРОСВЯЩЕНСТВО, МИЛОСТИВИЙ АРХІПАСТИРЮ. В свій час Міністерство Ісповідань звер- талось до Петріарха Тихона з пропозицією до- ручити Преосвященому Дионисію, Епископу Креме- ненькому, тимчасово наглядати за церковним жи- тям в трьох українських повітах Миколької Єпа- хії /Річицькому, Мозирському та Пинському/ з огляду на те, що зазначені повіти тоді немали зносин з Митрополією, який пребуває за кордоном України. Поважає тепер зазначені повіти увільн- ено від німецької окупації, а Ви ВАШЕ ВИСОКОПР- ОСВЯЩЕНСТВО, до епархії якого належать ці п- віти, перебуваєте зараз на Україні,- Міністер- ство Культів вважає за необхідне, аби церковні корупання цими повітами знов прорадилося ВА- ШИМ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВОМ, яко Епархіальним Архиєреєм, в котрим Міністерство Культів на д- лі прорадити зносини в належних випадках. Про зазначене одночасово з ним повідом- лено Синодальну Контору в Київі. Прохажчи святих молитов ВАШИХ, маю за честь честъ бути ВАШОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВА МІНІСТР КУЛЬТІВ - Липа МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ № м. Київ. 191 р. ДО МИТРОПОЛИТА ХЕРСОНСЬКОГО ПЛАТОНА. В відповідь на листа ВАШОГО од 18/21 грудня ч. 90, цим сповіщаю ВАС і прошу взяти на увагу, що весь уклад Вищого Церковного Управління, як його вироблено на Українськім Соборі, ще не затверджений Державною Владою, а через те Собор Епископів може мати значення лише в сфері виключно церковних відносин і не єсть інституція, яка б мала державне право. З огляду на це, такі постанови Собору епископів, як доручення керувати єпархіями, про що Собором Епископів надсилаються уже і укази / л. 9/20 грудня, ч. 88/, не мають правного значення. По суті Міністерство Ісповідань нічого не має проти того, щоб обрані члени Собору виконували письмово керуючи епархіями свої функції, про що епископи одержать повідомлення від Міністерства. Комісар МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ виконувач функцій керуючих єпархіями, про що ім од міністерства буде надіслано письмо. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 21 Фонду № 1042 Пронумеровано 24 (двадцять чотири) + 936 = 36 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: 3 серпня 2000 р. Підпис ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі повертання підпис, дата підпис, дата 26.10.00 Л 14.02.03 Іван 25.03.02 Федун 19/08-02 Гурої 19.03.03 МТЗ 7.10.04 Коваль 5.06.04 Роман 16.04.2008 Остапчук Дігор 9/09 09.04.09 С Під час видачі повертання підпис, дата підпис, дата 03.08.00 Ф 31.12.2000 М 20.03.02 Федун 8.04.02 Гурої 11/08-02 Гурої 24.03.03 Коваль 14.10.04 Д.І. 5 обов'язок перз 18. УКСО ВГ ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: Опра́ва: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 10.09 2008 В даній од. зб. № 21 фонду № 1072 оп. № 1 пронумеровано 27 (фаджамт синьо) з них літерні №№ пропущені №№ 10 08 1988 р. Катищ 18.12.89 Родів' 21.12.89 Родів' 1603/95 Гедер 2403/95 Борз + Центральний державний архів міністерства внутрішніх справ України ПЕРЕВІРЕННО 13.11.95 Л. Дата 24.06.96 Підпис Центральний державний архів міністерства внутрішніх справ України ПЕРЕВІРЕННО 13.12.95 Л. Дата 10.01.96 Підпис Центральний державний архів міністерства внутрішніх справ України ПЕРЕВІРЕННО 13.12.95 Л. Дата 04.05.96 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 24.05.96 Підпис Маскевич Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 24.05.96 Підпис Маскевич 12.03.97 Глишко 3.04.97, Адлер Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 12.06.97 Підпис Маскевич Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 8.07.97 Підпис Глишко 24.08.97 Глишко 6.10.97 Глишко 19.11.97 Глишко 20.11.97 Глишко Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 25.01.98 Підпис Глишко Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 5.02.98 Підпис Глишко Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 28.04.98 Підпис Глишко Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 30.09.98 Підпис Глишко 13.08.99 Глишко 16.08.99, Рідкевич