Висновок комісії, створеної постановою РНМ УНР у справі розрахунків скарбу УНР з постачальником В. Мігдалем, 10.10.1921, 7 арк.

ФА 1066, ОП 2, ДЕКХ 527 ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ДЕРЖАВНЫЙ АРХІВ Комітету державної безпеки СРСР Будівля №3 УФСБ м. Харків на 71. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Висновок комісії в справі розрахунків скарбниці УНР з поставщиком Мігдалем 1921р. на 7 арк. Рада Народних Міністрів УНР Державна Канцелярія Департамент Загальних Справ Висновок комісії утвореної посланого Ради Народних Міністрів в справі розрахун- ків скаргу УНР з поставником Лігдалом 1922р ВИСНОВОК комісії, утвореної постановою Ради Народних Міністрів з дня 20 березня 1922 року, в справі розрахунків скарбу У.Н.Р. з поставки- ком А. Мігдалом. 14 квітня 1921 року польській громадянин Вінцентій Мігдал подав Голові Ради Народних Міністрів і іншим вищим представникам Уряду У.Н.Р. дві заяви, в яких, викладаючи історію своїх договорних від- ношень з скарбом У.н.Р. по постановах для української армії, заявив цілу низку претензій на покриття своїх відшкодовань збитків, які понесені були ими в 1919 році на суму 43.123.260 парських рублів, а також різні суми в інших валютах, як буде вказано низче, а рівно на покриття збитків, по він поніс в роні 1920 в загальній сумі 41.564.375 кр.п. Претензії ці служили предметом розгляду кількох комісій, спе- ціально для того утворених, а також Радою Військової Ради, при чому по всіх цих розглядах дістав Мігдал вільмовну відповідь. Не зважаючи на це, переговори між Мігдалом та Міністерством і нанців прикнопередньому Уряді продовжувались і закінчились дня 28 квітня 1921 року поданням від Мігдала до Військового Міністерства заяви, в якій Мігдал обчислив в повній мірі всі свої вище зазначені претензії з додатком відсотків за проволоку виплати та перевів весь цю суму на американські долари, не подавши, одначе, ніяких нових доказів правості своїх претензій. Зроблено не було, як виявились пізніше, ні з метою цінзання та покриття претензій Мігдала, а цілком іншій пілі, а саме: одержання від польського уряду відколо- вань за вивезене з України майно, через песці Мігдалові прав на це відшкодовання під виглядом покриття його, ніби реально істнуючих претензій.. В наслідок цього хххвагу під латар 26 березня 1921 року було списано умову між Мігдалом і представниками Уряду У.Н.Р. з особах Заступника Голови Ради Міністрів Ім Міністра Закордонних Справ Никовського та Міністра Народнього Господарства Пилипчука, ці представники скарбу У.Н.Р. в якій уряду У.Н.Р. визнає істнування боргу ееее Мігдалові в сумі 10.835.292.000 кр.п., яка квота мала бути виплачена Мігдалові від скарбу У.Н.Р. шляхом видачі йому цесії прав на претензії скарбу У.Н.Р. до скарбу Р.П.П. на суму 10.305.299.000 мр.п. та пляхом вида- чи Мігдалові ріжних концейій на ретку признаної суми боргу |250 мл. мр.п.|. Несійний документ мав бути виданий по підписанню умови під датою 26/III 1921 року, в день 4 квітня 1921 року. Видача останнього документа не наступила. Приймаючи на увагу вище наведені обставини, Комісія виходить згремкох в опинці правних наслідків, які істну єть для скарбу У.Н.Р. по взаємовідносинах Мігдала Його з Мігдалом, окремо розглядаючи: а| претензії Мігдала, як сформульовані вони з заявах 14 квітня 1921рн- б| ті претензії, які можуть бути заявлени ним після підписання умо- ви під датою 26 березня 1921 року. Претензії Мігдала,які заявив він впопанних з дня 14 квітня 1921 як по хронологічному порядку походження, так іпо змісту своєму, по- діляться на такі групи: І. Претензії, що випливають, або зв'язуються з фактом умови, складеної між Мігдалом і етаманом Даньковим в день 24того 1919року; претензії ні обчислено п. Мігдалом в сумі 13.183.260 рублів царських, а також в інших сумаах річною валютою, як буде указано низче. 2| Претензії на суму 50.000.000 пар. руб. за майно, яке вивіз в складі Мігдала в Вілій Горки Гойко в лютому того ж 1919 року 3| Претензії на відшкодування за втрати і збитки, які поніс Міг- дал і його спільники через недодержання умови, по склада з ними інтендантська Управа в м. Станіславові дня 16 серпня 1920 року, пре женайці обчислено в сумі 19.747.000 мр.п. 4| Претензії з приводу невиконання умови, яку склала з Мігдалом тая ж інтендантська Управа дня 12 листопаду 1920 року в м. Каминці, обчислені в сумі 21.816.375 м .п. Фактичні обставини, при яких повстали претензії першої групи представляються по ланях, які подав Мігдал, в наступному вигляді: астрійський, а пізніше польській громадянин Р.Мігдал перебувавчи в початку 1919 року в Київі взявся доставити для війська У.Н.Р. рія ні матеріали і щедмети олігу вауття і харчування. 2 лютого 1919 р. в часі, коли уже закінчувалася евакуація Київа перед наступаючим мс ськовським большовицьким військом, між п. Мігдалом з одного боку і отаманом Ланьковим Іваном, який, як він заявляв, перебував в той час на посаді Голови Комісії Засмотрення армії Військового Мі- ністерства У.Н.Р., було складено умову на закуплення у Мігдала різних річей одягу взуття та корсевованного бульону для війська, разом на суму 11.900.000 пар. руб. Умову цю писав власноручно п. Мі- Мігдал польською мовою, на окремих аркушиках польової записної книжки отамана Ланькова у вагоні евакуаційного потягу, на ст. Ки- їв, в якому знаходився все тоді з своєю комісією п. Ланьков. При підписанні умови Мігдал одержав 800.000 карб. залатку. Став- ши негайно до виконання умови, Мігдал видав по його словах, 787.500 пар. руб. залатків в двом купцям і почав звозити товар на залізничний двірень. На протязі другого і третього лютого зрідно з умовою було доставлено різного товару на два міл. чотириста левяносто сім тис. пар. руб. Товар цей одержував на станції Київ уповноважений на те від Ланькова присеконсульт Сіроткин; він же видава за своїм пилписом росписки в одержанні доставленого товару, при чому 1200 шинелів на суму 60.000 руб. пар. зостались не поквитовані. Слночасно з цим здав Мігдал на запрошення отамана Ланькова на ехронення до його вагону власні річі, свої і своїх співробітників, спаковані в 19 кубрах. Річі ці в наступних по- діях безслідно згвинули. Сам Мігдал, в наслідок недосиланої ін- формації з боку Ланькова про становище на фронти, не всигр виј- хати з Київа і залишвся там, коли от. Ланьков з двома співро- бітниками Мігдала і згаданими вище річами 9 лютого о 8 год веч- ора виїхав з Київа. Перебування Мігдала під більшовиками при- несло для нього великі втрати моральні і матеріальні, який Міґ- дал обчислив в загальній сумі 13.183.960 пар. руб. та в іншій валюті, яку погребовано було в нього більшовиками, а саме: 635 тис. мр.п., 289.000 дум. руб., 2880 руб. керенських 89.500 кар. 16495 руб. золотих, 1260 зол. нім. мар. і 166.620 австр. кор. В підтвердження всіх вищенаведених обставин і основаних на них прет щетензій Мігдал, крім своєї заяви, ще дставив лите такі локази: кілька фотографичних знімків з яких-ось записів, які він називає умовою 2 лютого 1919 року і росписок Сіроткина в одержанні достав лення з лютого товарів, а також два заложених у нотаріусів свідочних зізнань бувного голови комісії Постачання армії військового Міністерства У.Н.Р. Івана Ланькова і співробітника Мігдала Антонія Малика, він же Мігдал. Розглядаючи вищі претензії, з яких складається перша група претензій Мігдал, комісія на сам перед уважає за потрібне відділити ті з них, які по обставинах справи, на думку комісії, не залежно від того дозволено чи не дозволено було б фактичне походження цих претензій, по змісту своєму не мають відношення до взаємних зобов'язань скарбу У.Н.Р. з одного і п. Мігдала з другого боку. За такі претензії Комісія вважає: ломагання Мігдала диплати 2.338.200 р. за 19 кубрів з річами Мігдала і його співробітників, які було заложено до вагона от Ланькова і які пізніше беззеліно пропали. Пояснення цю Комісія визнає приватною угодою Мігдала з Ланьковим, наслідки від якої ніякого відношення до скарбу не мають. 6] домагання Мігдал пов'ернути йому витрати, які поніс він в зв'язку з примусовим побутом своїм у Києві при більшовиках, аретом, грабунками, викупом з вязниці, утратою купецького заробітку і т.д. і які він обчисляє разом в сумі 7.535.60 пр.р. а також в інших випадках, як зазначено вище. Перечислені витрати, як би вони в дійсності і були, сталися на думку Комісії в обставинах, незалежних від Уряду У.Н.Р., під зором-окупацією, ніякого зв'язку з зобов'язаннями 2 лютого, які в той час були знищені непереможними силами | віс майор| не мають. Таким чином Комісія визнає, що усі втрати які зазначено під літера а) та б) не мають ніякого стосунку до зобов'язань скарбу, на які посилається Мігдал під титулом умови 2 лютого, а являються приватними справами Мігдала, і як такі, залишає без розгляду. Залишається з першої групи претензій Мігдал на повернення 2.497.000 кар.руб. плати за доставлений річі і 787.500 п.р. задатків, які Мігдал, як він каже, видав двом купцям для виконання умови 2 лютого. Частина цих претензій покривається все визнанням Мігдала про одержання 800.000 карб. задатку від п: Ланькова, частина в сумі 60.000 п.р. відпадає за недоведеними поквитуванням. Лишається по найбільше, приймаючи вартість карбванця і рубля на той час за р рівні 2.424.000 руб.п. З п'єї суми належить одкинути також 787.500 руб.п. залатеїв, які Мігдал дав купцям, з одного боку через те, що в підтвердження цієї суми Мігдал абсолютно ніяких доказів не дав, а з другого боку, в наслідок непереможних обставин для виконання умови; Мігдал мав право одібрати назад видані задатки і навіть по- заявляє, що ці задатки він з приводу буль яких причин олібрати не міг і вони пропали. Залишається сума 1.636.500 руб п. яких мо-ет до- магатися Мігдал, коли доведе факт істнування умови між ним і скарб бом У.Н.Р. складеною в Київі і зробленої поставки. На пілставі ма теріалів, які подав Мігдал, до цього часу, факти ці не можно вважа ти за доведені. Но перше, ні оригіналу умови і росписок, ні належ по засвідчених копій з них Мігдал не представив. Фотографичні знім ки і свідотельні зізнання, які представив Мігдал не уявляються віро рідними: обставини, в яких відбувалися події робить неправлоподіб ною саму можливість складення подібної умови доставки, а само, гр громадянин чужої держави, в чужому місті, в обставинах загальної паніки й анархії, на передодні вступу в місто ворожих військ, при істнування наказа революційної влади, по якому все військове майн но взагалось реквізованним, [свідчення Ланькова] береться і доста- вляє майже під ворожим обстрілом, військові речі з рітних, одно- му йому відомих складів, які він з рештою і не називає. Коли всек таки допустити, що нкас урода з приводу доставки між Мігдалом і от. Ланьковим в дійеності істнувала, то не можно визнати правним обформленням У записі, зроблені в польовій киицні Ланькова, чужо- земною мовою, в формі окремих, нічим не зв'язаних з собою нахтів, описаних на нескріпленних деяти клаптикак паперу, які-в кожний мент можна замінити другими і підписаних на одному з клаптиків ріжними особами, виступаючими невідомо в імені кого я в яких ро- лях. Незалежно віл того, як по навіть записи такі признати фор- мальною умовою з скарбом, то треба визнати, що подібна умова мі- стить в собі такі недодержання розв шо до такоготрола умов і такі порушення закону, які цілковито зй уневажляють, а саме: порушено заборону, яку містить в собі 1542 ат. ч.І т.х складати умови в чу чання, якщо найбільше міг розпорядитись от. Даньків в силу арт. док 2,3,4,7,10,13,14,19-70 кн., ІІ Св. Військ. Пост. до суми по най більше до 200.000 руб., відсутність застави і т.л. Коли незалежно від факту істнування контракту поставки, Мігдал довів, що він дій сно передав для війська позначеновані в його заяві річі і на ту суму яку він вказує, спираючись на умову, тоді він міг би домагатись ви- плати йому дійсної вартості поставлених річей з титули без законного зборачення скарбу у.Н.Р. за його рахунок, Локазом тому могли слу- жити поданні їм свідчення свідків, якби їх визнати підком віро- гідними; однак такої вірогідності налати їм не можна з того приво ду по і Даньків і Антоній Мігдал являються дрібми зацікавленими в справі: перший, як допустившися цілого ряду чинностей, в наслідок яких міг би відповідати не скаро, а сам Даньків, а другий - як спів- робітник і розич Мігдала [річі] його теж загинули в описаних обстави нах|. Гор до другої групи претензій Мігдала, в яку входить домагання сплати 30.000.000 кр. р. за реквізіцію, переведенну в Білій Гераві зі складів Мігдала, Комісія визнає, що претензія ця являється ціли вито голословною, нічим не підтверджею. Навіть в свідотських свід ченнях Данькова згадується лише про чутку, що до свідчення Антонія Мігдала, то таке могло бути перевірено лише після представлення тих реквізіційних квитків, які, як каже свідок зазнанні в Київі. Таким чином Комісія визнає, що в цей час і перша і друга пре тензії не мають шансів на задоволення навіть в судовому процесі. Фактичні обставини, при яких виникли претензії третьої й чет- вертої групи, сею то претензії повернення страт , заподіяних Міг- далові через невиконання з боку скарбу умов 16 серпня і 12 листопа ду 1920 г. тісно зв'язані між собою,. 16 серпня 1920 року, на ст. Станіслаїв міх Тинтендантською штавом Головної Управи постачання Мійськового Міністерства з ол- ного боку і поставщиками В. Мігдалом та Осипом Скрентовичем з друг горо було складено і полісано умову на доставку різних матеріалів річей, одягу і взуття для війська, разом на суму 56.420.000 мр.п. Умову на 17 серпня затвердив Начальник Головної Управи постачання Згідно з Цією умовою вони зобов'язувалися Міґдал і Скрентович перевести доставу матеріалів і річей партіями не менше, як 2000 мтр. сукна і 2000 кілгр. шкіри на протязі одного місяця. Виконання умови мусило поступити для поставлявків не пізніше, як через чотири дні після підписання умови і внесення від Інтендантської Управи до Краєвської білій банку Заробітничо-Господарських Спілок в Поз- нані акредитивів на ім'я поставників Міґдала і Скрентовича в су- мі 20.000.000 кр. п. В відповідь на листи Міґдала і телеграму нього з 24 червня серпня по 4 вересня включно вислані на ім'я Інтендантської Управи про заготовлений для передачі Комісії мате- ріал, Міґдал олер-ав х повідомлення "прави з 16 вересня 1921 р. № 1580 про те, по військових обставинах. Комісія для приняття за- мовлених товарів не може бути вислана в умовлені місяць; на то місце місцева пропонувалася доставити товари в місто ростачування Голов- ної Прави постачання в Станіславові, хе товари малося приняти і ви і виплатити проши. Дрб Умовлений акредитив не буввнесений. Про всі ці обставини довідались Міґдал і Скрентович прибувши особ- бисто до Станіславова 9 вересня того року. У відповідь на зая- ву їх про пояснені через невиконання умови збитки, без зазначення суми збитків, їм було зац опошовано від тієї Управи скласти нову умову на доставку сукна, яке ніл якої мав би покрити і пі збитки. На це пропозицію Міґдал і Скрентович погодилися і в ре- зультаті переговорів їх з органами постачання 12 листопаду того року в м. Камінці була підписана нова умова на доставку матеріа- лів на олег для війська на суму 232.000.000 кр.п. На другий день по підписанню цієї умови злотили Міґдал і Скрентович заяву, в якій зрікалися всяких претензій з приводу умови 16 серпня, коли б було принята від них перша партія товарів; на підставі умови 13 листопаду. В умові 12 листопаду було умілено пакт, в силу якого вона ставала зобов'язуючою лише з моменту затвердження її відповідно новою владою. Затвердження такого не наступило, а в звязку з наступив пивними подіями [залишення армією і урядом власної території] сн відпалала потреба в здійсненні цієї умови, а разом з тим і потреба в її затвердженні. Оцінюючи правну природу умови 16 серпня 1921 року, Комі- сія визнає, що хоть умова ця і була складена з порушенням цілої низки законних приписів, на що в свій час звертав увагу і представником Морського Контролю і Військовий Міністром і по крим того умова ця не була завершена в належний спосіб, оскільки не наступило затвердження її Командуючим Армією, як того вимагають приписи арт. 14 п.7, 97 п.8 та 489 Пол. про пообов'язування у війсьцях час | за відсутність граничних цін|, одна з одного-боку відсутність яких вказівок на анулювання цієї умови після перерви у виконанні її в наслідок військових обставин, а також факт при- знання договорних відносин по цій умові в дальших переговорах, як велися поміж представниками військового постачання і постачальника- ми, призводить визнати, що кінцево Міглал в добрий вірі міг зважати себе на протязі певного часу зобов'язаним перед скарбом У.Н.Р. і в наслідок цього міг перевести до якій чинності, які потяги за собою певні для нього втрати, повернення яких вин мір би домогатися від скарбу У.Н.Р. ніби за силом контракту | quasi ex contractu) І втрати Міглал визначив що подачі засві 14 квітня 1921 року в таких сумах: 1| задатки, які він втратив при замовленні товарів належними сумами, в сумі 6.077.000 м.п., 2| два пробылі з тієї суми-810.000 мр. п., 3| помічникам радльовим -544.318 мр. п, 4| по дорожні витрати по справах оберті та складання умови-76.430 м.п. | подорожні витрати при здобутті товарів -252.500 м. п., 6| кошти взярків товарів-49.800 м. п., 7| кореспонденції, телеграми і телефони-18.322 м.п., 8| страта часу від 4/VIII до 9/IV -385.800 м. п., 9| страта на товарі, заготовленому по умові, і проданому польській інтендантурі-814.200 м.п. 10| відшкодування тихх/спільників -5.643.000м.п., 11| страта купленого зиску в розмірі 8/-5.077.800 м. п., а разом-19.747.000м. п., крім того Міглал домагається повернення страти уважнення особистого його капіталу, вложеного в квоті 5.920.000м.п. в розмірі 25 % від цієї суми з дня 16/VIII 1918 року по день задоволення ходу, коштів ліквідації протензій, без зазначення суми і 50 % за проволикання сплати претензій. З усіх цих претензій, не залежно від фактичного підтвердження їх Комісія визнає за можливе згори відкинути претензії на виплату претензії зволікання, ув'язнення капіталу і коштів ліквідації, бо всі ці пре- тензії лише тоді мали б під собою підставу, колиб своєчасно, себ то в листопаді 1920 р., коли злесувалась фактична неможливість покрит- тя збитків Мігдала через пованія, він локально сформульовав свої втра втрати, належно їх підтвердив, а "ряд V.H.P. відмовив в їх виплаті Міг тим проволікання у виплаті них претензій і довгого часу тяг нотся лише з вини самого Міґдала, який не представив ніяких доказ- вів своїх літніх претензій. По до решти претензій, зазначених під п.п. І-ІІ, то Комісія гадає, що колиб Міґдал міг би довести, що втрати ці дійсно понесені їм з приводу виконання підписаної умови і то після 55 підписання в часі з 16 серпня по 9 вересня, то з числа цих претензій претен- зії, які зазначено під п.п. І,9 та ІІ а також накладні виплатки за виключенням подорожніх, зазначених нія н. 4, могли б бути визнані догові сувого працю на палетні до виплати, ко в загальній сумі складоб 18.832.740 м.п. Не той максимум якій належав би Міґдалові, як би він ловив правний порядком зазначену суму. По тих же даних, які до цього часу Міг- дал поляв в підтвердження своїх претензій по умові 18 серпня, не можно признать ні претензії обовязуючи уряд до сплати. а сама суму 12.832.740 м.п. треба виплатити за змогно передбаченому по торкається претензій Міґдала на виплату йому 91.817.375 м.п. в тако- рітних залежностей з приводу умови 12 листопада 1921 року, то Комісія визнає, що зазначені претензії цілковито безпідставні через те, що умова 12 листопада, не набравши законної сили без за- тврження 55 відповідним владою, не зобов'язувала Міґдала ні до якої чинності, а коли він і вчинив будь які заходи в виконаннє пе- умови, то робив це на власний ризик, за що скарб V.H.P. відповіда ти не мове. До того ж фактичні обставини, залеження військом і Ура- дом території України в часі, безпосередньо після заключення умови не дають можливості припускати, щоб Міґдал фактично встиг починити витрати в зазначеній сумі за той час. На підставі закону з дня 12 листопада, 1920 року про Вище Вій- ськове Управління, остаточне розв'язання спірних претензії поставши ків до скарбу покладено на Вищу військову Раду. Справа розрахунків з Міґдалом доходила до розгляду Вищої військової ради, Президія якої в висновках своїх за дня 18 серпня і 16 вересня 1921 року не знай- щла можливим поставити цю справу на розглядання пленуму Вищої Військової Ради за відсутності доказів, на яких були б обґрунтовані претензії Мігдала та данних для справедливого законного і відповід- ального інтересам держави розв'язання. І в дальнійшому розгляді справи з різних комісіях Мігдал ніяки нових доказів не подав. На підставі всього розглянутого вище матеріала, Комісія дохо- дить висновку, що в сучасному стані претензії Мігдала, як нічим не доведені, не могут потягти за собою жадного стягнення з скар- бу У.П.Р. і взагалі, приймаючи на увагу лише зміст претензії та їх властивість, не залежно від їх фактичної обоснованності, Ко- місія припускає можливість, що з цілого комплекса претензій Міг- дала, при умові належного обґрунтування, могли б послужити пред- метом стягнення в судовому процесі лише претензії по Київській поставці в сумі не звич одного міліона шестисот тридцяти помти тисяч п'ятсот руб. нар., та в наслідок умови 18 серпня 1931 року 12,832.740 мр.п. Рішенаведений фактичний і правний аналіз претензії Мігдала до скарбу У.Н.Р. доводить, що претензії ні не змушують "ряд" У.Н.І. шукати порозуміння з Мігдалом, щоб за всяку ціну погодити свої рахунки з ним для уникнення судової розправи. Ім самі відклада- вться і можливість поклади ці щетензії, як річеву основу для я дальших договорних відносин скарбу У.Р.Н. з Мігдалом, як вони виявились в умові під датою 26 березня 1931 року Снєвидна-річ, по претензії ні послужили за вихідні точки в дальших договорних від носинах не з мотивів їх річевої партості, а з цілком інших мірку- вань, які знайшли собі вислов у відповіді Міністра "Фанасів на окрему думку "ергавного" контролера в справі видачі песції Мігдалу з дня 3 січня 1922 року № Іт В-п. 4 кіе, відповіді приє Міністр. Фанасів "П.Мігдалу намічається для видачі песції приблизно на сум коло 9-10 міліардів мр.п. і головним чином тому, що при меншій сумі для Польщі справа тоді теряє актуальнє значення, бо не поз- бавляє моментів мати розрахунки з Стальобиками по нашому майну" З цього видно, що умова під датою 26 березня було складено по мотивах характеру виразно політичного, які не мають нічого спіль- ного з приватно-цівьою природою протензій Міґлала Умови під датою 26/111-1921 року представники Уряду У.Н.Р. п. п. Никольський та Пимичук пополилися: і) визнати неістнуючий борг борг державної скарбниці на користь Міґлала на суму 10.855.299.000 мр. п. і видати на покриття 10.305.2994.000 мр. п. песії на таку суму частини, польве їх відшкодовань за вивезене з України майно з тим, що якби по цесії Міґлал не одержав задоволення, то борг залишався б за державною скарбницею у відповідній сумі і з дня 26 березня до дня фактичної виплати на цю суму начислялись би 20 % річних, 9) на реєстру протензій Міґлалові в емі 150.000.000 мр. п.- конподувати право на валькні імпорт та експорт протягом кільканадцяти років різних товарів та сприйнів, 3) при одержанні від Міґлала 20 % з суми, яку б він зам. одержав від польського скарбу за рахунок цесії,- конподувати Міґлалові право експлоатації пісі і відбувань державних українських підприємств: копалень, за- ляврникъ, лісів і т.и. Робутки для скарбу У.Н.Р. по ній умові мали бути, такі: і) Міґлал передає Урядові з забрутким по цесії сум 20 %, 2) не вимагає від Уряду У.Н.Р. сплачи визнаного в цій умови боргу ат до повороту на Україну, не позбавляючи, однак, все в цей час себе права шукати забезпечення цього боргу. та стягнення боргу в д дорозі суловорого процесу на Україні. Порівнюючи зобовязання, які взаємно покладали на себе сторони по умові під датою 26 березня 1921 року і ті вироги, які вони від тієї умови для себе листавали, а також фактичну та правну силу протензій Міґлала і відношення до них Уряду, а саме недоведенність таких протензій, штучне збільшення їх через пере- лічення на чутоземну 'залату, по в промислових та фінансових ко- лах не практикується, надання Міґлалу дуже великих концесійних шв., призва ня за ним права на одержання 70 відсотків з суми, одержаної від польського уряду і тільки 50 % на користь скарбу, Комісіяххнжене застереження права стягнення боргу в разі неодер- жання від польського уряду відшкодовань шляхом цесії по суду на Україні, забезпечення цього права в сучасний момент, начислення 50 % на фіктивну суму боргу,- Комісія визнає умову під датою 26/III-1921 року в найвищій мірі не користуються для скаргу У.Н.Р. а коли прияти це умову без критичного аналізу її правої сили, то, навіть, небезпечною з цього погляду, дужежинність урядових осіб, які складли і підписали це умову належить визнати крайне легковажною і в вищій мірі необережною. Зважуючи політичні мотиви, які послугували основою для умови 26/III-1921 року, комісія, незалежно від реальної сили тих моти- вів, вагає неоправданим складення умови в тій саме формі і з тими пактами, які їх за фіктивних претензій Мігдала утворють для нього реальні права, а для скаргу У.Н.Р. таки зобов'язання. Осо- бливо не торкається відсотків х в розмірі 20 річних і приз- нання права на концесії на 250.000.000 м² і та права забезпе- чення претензій Мігдала в цей час Звертаючись до правового аналізу, умови під латом 26/III- 1921 року, комісія конституте: І по датована умова біктивним днем. З усіх матеріалів, які були на розгляді Комісії, явно вид- на що умова ця могла бути підписана не раніше, як 1 грудня 1920 року. Черпа заява Мігдала з перечисленням його претензій, вступила до "ряду" 14 квітня 1921 року; сформульовано їхні ці претензії в тому вигляді, в якому покладено їх в основу умови, на пропозицію Голови Ради міністрів з заяви Мігдала до Рійськового Міністерства в дня 26 жовтня, 1921 року, на розгляд у Ради Міні- стрів це справу поставлена було 31 грудня, 1921 року. Як заз- начено в тексті умови, підписали її "правно уповноважені предста ники відповідального уряду У.Н.Р." заступник Голови Ради Міні- стрів, Міністр закордонних Справ А. Никовській і Міністр Нарадньо- го Господарства Т. Пилипчук, "згідно затвердження Голови Директорії Вго Еспеллнції Симона Петлюри, а також ухвалили Ради Нарадних Міністрів У.Н.Р... не проставлена "все засвідчене в цій умові", як обов'язуюче У.Н.Р.". Між тим, в справу Ради Міністрів видно, що ухвалює з дня 21 грудня 1921 р. Рада Міністрів згідно доповіді міністра фінансів Т. Пилипчука про спосіб розрахунку з скарбою Річі Н.П., уповноважила президію Ради Міністрів перевести цю справу в першому обмом, в порозуміння з Легальним Контрольо- ром ром. Постанова п'я на затвердження Голови Директорії не полавалась. За превізію на той час можна зватати Прем'єр-міністра, Міністра Фінансів Пилипчука і частупника його, Міністра Закордонних Справ Никовського. Чорозуміння з Державним Контрольором не на- ступало. Таким чином? Таким чином ухвала Гади Міністрів в дня пізнійше сказована була ухвалою Р.Н.М. 26/III-1921 р. с грудня 1921 року виконана не була, особи, які умову підписа- ли, чинили це не в тих урядах, які воно в дійсності на той час співзували і не мали уповноваження, на яке посилались при під- писанні умови. Хримхтгрох На підставі вищенаведеного Комісія лоходить висновку, що умова, яку підписали з Міґдалом п.п. Никовський та Пилипчук, не є обов'язуючою для Уряду У...Р., який не уповноважував заз- начених осіб на підписання тої умови, а тому і правні наслідки цієї умови для скарбу У.Н.Р. не існують, а Міґдал, як по і мо- жемати були в ній протензії по умові під датою 26/III-1921 р. то лише особисто до п.п. Никовського і Пилипчука, які взяли Його в блуд по до своїх урядових уповноважень, а не до "Уряду У.Н.Р." Наколи б Уряд У.Н.Р. з будь-яких міркувань визнав за потріб не скористатися з тих пропозицій, які зробив Дому п. Міґдал по до одержання за його позередництвом частини відколювань за ви- вазене з України майно, то справу цю, на думку Комісії, слід було б повести на підставі нових засадах, не вчиняти надалі Міґ- далові тих прав, як не зроблено в умові 26/III-1921 р. і які не стосуються до винагородження за позередницьку працю Міґдала. З свого боку Комісія, на підставі всього розглянутого ма- теріалу і способу поводження п. Міґдала в цій справі, не вважає п. Міґдала за контрагента, підходящого для провад- ження так складної і відповідальної справи. 10 жовтня 1922 року. Гр Шинкін (пр) А. Маршанський(пр) В. Свободі (пр б) Уважаю, що в висновку Комісії адміністративних вчинків ред., індикаторних функцій міг дати 800 тисяч зрібляка на виробництво до посилання. І тому при цьому новку обмеження дипломатичних агробільних галузей. Представник Держ Контролю М.Ковальський В даній од. зб. № 524 фонду № 10685 оп. № 2 пронумеровано 7+6=13 (трикадрів) з них літер-ри №№ пропущені №№ 16 10 1992 р. Смугаєв Центральний державний архів вищих органів влади та управління України Перевірено Дата 03.05.93 Підпис п. мкр Перев. з/пн. 29.08.08 С сканувавши 11.09.08 виб 24/III-93 "Кр" Пол