Копії листів і донесень Посла УНР у Франції О. Шульгіна та Головного Отамана військ УНР С. Петлюри, 01.05.1922-27.05.1922, 20 арк.

ФОМ 1065, ОБХ 2 БДСК 526 ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ АРХИВ ЖКХ г. Кирова на 204. ФОМ 1065, ОБХ 2 БДСК 526 РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Копії листів і доносень посла УНР у Франції Шульгіна і головного ота- мана 1921р. на 20 арк. Рада народних міністрів УНР Фермєвка Канцелярія Департамент Загальних Справ Конії шевів і донесень посла Шульгина і Голов- ного Ошмана Порядок 15 лютого 1923 Закінчено 24 травня 1923 Копія. В дорозі І/У 1922 р. Високоповажний Симоне Васильовичу, Вчора я закінчив свою працю в Генуї і зараз іду до Парижу. Мій від'їзд пояснюється кількома причинами. Найбільш елементарна у мене більше немає грошей. Я не пробував добути 'х', бо своє дачне перебування в Генуї при тих умовах які склалися, вважаю зайвим або мало користиним, ній же поворот до Парижу необхідним. - Головне наше завдання в Генуї- це нагадати про себе і заявити устно, через ноти і пресу, що ми протестуємо проти узурпації наших прав Раковським, що ми не визнаємо ніяких договорів які заключать бойовими в імені України і що нарешті наші повстанці вражинуть своїми порогами і тих чужинців, які під охороною болшевицьких шпигів прийдуть на Україну.- Ці загадання нашою делегацією виконані як найкраще. В цьому дуже допомогла нам італійська преса, яка є без кінця більш поступна, се сторона і сверсіона ніж преса французька. В уміненню інтерв'ю моїх і Стоцького, а також багатьох заяв допомогли мені крім Ошанського, ще тутешні українці-журналісти Млада Ліповецька і Всеволод Пебедів. Остання повідомлення яке було роздане журналістам і розіслано делегатам було взято мною з 12 "Укр. Стр." про 359 розвстріляних. Ці замітки залилась в кількох часописах. Я умістив також замітку в журналі де Генев і дуже добре повідомлення про нас дали Йое Цурікер Делунг. Ми в Стоцьким мали розмову зредактором англійського Тімес Остедом, як відомо, один з перших публіцистів Англії який стоїть в рішучій опозиції до Льойд-Джорджа. Він мені потім говорив, що написав про нашу раких справу і умистив мою декларацію в своїй газеті. Не маю ще точних відомостей, але здається і у французьку пресу де-що попало. / газета Ле Журналь і Інші /. Це до збачення то Ви все знаете про передачу генеральному секретарю конференції барону Аванцано всіх наших заяв і документів. З ним ми мали розмову, і через нього звернулись прохаючи побачення у Раки або Шанцера. Відповіді на це завду ми так і не одержали і причину - 2 - знайти не трудно. Я з більшким був у одного з італійських делега- тів барона Челезія, депутата. Він є голова мандатної комісії і я йому говорив в справі мандату Раковського. Челезія сказав, що він ставиться до бойшевиків як до бандитів, у яких плятають "скільки тобі дати, щоб ти не грабував мої товари." Персонально він проти визнання, але кориться рішенню уряду. З останнім нам зараз нема чого робить: ні одна держава так безоглядно не добивається визнання бойшевиків, як Італія/. Це гірше стоїть справа з Англією. Всі спроби Нентського і Сто- цького ні до чого не привели: Дюф-д'кора сказав, що у//х ні про віць з нами говорить, а один радник делегації який приняв Нентсь- кого дуже просив нікону про це не говорити. .. Не називаючи імен радника я про самий факт росказував Стеду, який цим дуже обурився. Я пізніше роскажу про свої розмови в Братіану і в Скірмунтом обминаючи інші менш важні, зараз я мусів би перйти до французької делегації. Політика Франції на конференції, совє нимців і Росії, перешти моє побачення з Пуанкаре і його стереси прихильність, мої рекомендації цілком персональні - все це давало мені право думати, що я знайду у делегатів Франції певну підтримку або приймнин і ува- гу. Але побачення з Кальра, другого по значенню ніслі парту, яко- го я з трудом добився, а ні трішки мене не задовольнило і я, до- сить розлютований іду до Парижу. Взагалі французька делегація склалась дуже дивно: так само як Пуанкаре зостався в Парижу, так само не послав він ні одного з тих урядовців, які до тепер в Мі- ністерстві Закордонних справ займались російськими сею то і україн- ськими справами. Коли б мене як влід зустрів Кальра, мало б смисл говорити з низьми членами делегації в Генуї але зараз це ні до чого не довело б. Пуанкаре мав оум/ послати відомого Вам нашого пр- приятеля Додрі до Генуї але потім це чомусь було несподівано од- мінено. Мали велику охоту поїхати два моїх приятелі, які б дуже нам помогли. Затримка грошей. На приїзд Бодрів я покладав дуже великі надії: саме тут він був би надзвичайно на місті. Все це припинує мене як найскорше їхати до Парижу і там в міністерстві Зак.справ безпосередньо через депутатів поставити самому Пуанкаре нашу справу так, як того вимагають нові обставини утворені на конференції. Взагалі, як це піше Чмель до "Української Справи" гірше трудно було організувати конференцію. Коли страждають від цього і офіціальні делегати, то наше становище просто неможливе. Треба було мати принаймні двох дуже спритних і дуже настирливих секретарів, які в кожиданних розвідки по всій Рівері шукаючи делегатів. Щоб відшукувати делегатів нам приходилось звонити по телефону десятки разів до одного і часто безрезультатно. Після довгих зусиль, я наприклад, дозвонився до Брантінга, який призначив мені побачення в помешканні конференції, куди мене не пропустили. Раніше він теж призначав зустріч але на побачення не прийшов, бо жив дуже далеко за містом, випадить звідти дуже рано, але таки непорозуміння виникали на кожному кроці і до неможливості утруднювали моє становище, доводячи мене до повного одчаю. Пан Ошадський, про якого я можу одвиватись тільки дуже добре, робив все від нього залежне, але саме для тої ролі яку він мусів виконувати він є найменше придатний. Загальне враження від конференції надзвичайно кепське- повин хабо, повне нерозуміння російських справ, які стоять всі ми в центрі інтересів всієї конференції. Чого хоче Дьойд Джорж. Перш небого востанись коло влади і здобути нові симпатії англійських робітників і лібералів со консерватори, як рідомо, втомились в більшій своїй частині від цього неугомонного чоловіка, експериментатора, в політиці.- Але конференція є також наслідок загальної європейської спини. Навіть у Франції часто можна почути такі міркування: "Ну що ж робити, більшевики це влада дуже погана, але, як не як, вони застаються правителями Росії вже стільки років і всі пророки, що говорили про їх скору загибель, помилялись. Росія голодує, економічно життя 11 зруйноване, це викликає економічні утруднення в самій Європі: отже треба з більшевиками говорити." Як відомо Дьойд Джорж свої бажання їхати до Генуї полснив в Лу- -4- льоні Пуанкаре, як необхідність обротись з безробіттям в англії де не працює більше двох мільйонів чоловік. Не наче б то після розмов і договору в большевиками цось може змінитись. От же коли громадська опиня просто базується на повному непорозумінні російських справ, то мимоволі питаєш себе чи не ба- вується політика урядуючих на грандіозному шантані, настільки все це нерозумно. А про те пригадую фразу Леніна про англійського і інших керовників "Вони нічого не розуміють і не можуть зрозуміти" у всякім разі зараз треба чекати поки Європа не розчарується в своєму романі з большевиками. Здається цей час не за горами. Франція упирається, але досі все ж плететься теж за Льойд Джорджем, не знаючись прямо сказати що в большевиками і не по дорозі. Вона станить різні умови большевикам сподіваючись, що останні їх не приймуть. Один момент Барту став іти на густріць, що до права власності, але тепер Франція взяла ту саму лінію що Бельгія і треба сподіватись по танці не визнає большевиків. В цьому я цілком певен. Зараз в Парижі я маю рішуче поговорити про німецько-російський а слідом і німецько-український совітський договір про ті перспективи які в зв'язку з цим виникають, реально ж розрішення напої справи, так само як це говорив і рік тому назад вбачаю тільки в двох можливостях: 1. При умові нової війни, большевики реально загрожують, що в разі неудачі в Генуї вони кинуться на Польщу або Румунію. 2. При умові їх внутрішнього розкладу. Кажуть що це теж дуже можливе, але абсолютно певен що на Україні, коли росіяне не втручатимуться з військовою організованою силою, може істнувати тільки національна влада, себ то нап Уряд. Поки ж те хдай або друге не здійснеться нам треба жити, або хоч пивотити і реально спиратись і домагатись матеріальної піддержки хоч би й приватними шляхами від тих, хто безпосередньо в налому істнуванню зацікавлений. Таких зацікавлених є на - Польща і може це більше Ру- - 5 - мунія. І мав довгі розмови з Заліським, бувш. директором по- літичного департаменту, нині послом в Римі і делегатом в Генуї. Мав також розмову з Скріпунтом, яка, так само як і перша, мала цілком приватний і конфіденціальний характер. З Скріпунтом я перебрав всі загальні навіть вільні дрібні справи наших взаємо- відносин. Він сказав, до ніякої підтримки для постачання ак- ції в Польщі ми одержати не можемо по зразу ілим причинам. Але він просить замітати собі, що він, Скріпунт, розуміє вагу на- ших взаємовідносин і необхідність першої допомоги нашій ені- грецькій в Польщі. Зараз у Польщі є великі труднощі, через це він нічого не обіцяє, але він цю справу займається і хоче в цьому напрямку щось зробити. Про це і не трохи в іншій фор- мі нія я це пишу, заговорив С. сам, а тільки додав, що коли ми до Польщі звертаємося в цих справах то не як старці, а з підняттям головою, бо у нас і в минулому є свої рахунки, де к м зільше їх буде в сьогоднішньому. Розмови і про галицьку справу і я знов звичайно не ми приймаємо певний нейтралітет, хоч від Га- личчини зрікаємось. Вся розмова видно дуже завінагала С. і тирлась не менше 40 хвилин. Вратляну зустрів мене як відомого все йому оборонця України, раніше, що в 1917 року коли ми з ним зрослися через генера- ла Коанду і в 1919 року коли ми з ним зустрічались в Парижі. Розмова посіла найбільш дружній характер: " І б не тільки хотів дати вам добру пораду як хотів сам допомогти, але не знав, не вагу, що зараз ми можемо зробити. Румунія не може направляти загальної політики, в сучасній політика є проти нас." Далі цілком одобрював наші наступки і протести в Ре- нуї, дів сказав: " Той пожив згоди напий, різниця між нами та, що мені є по губленні і я не воєрігаю, Ви ж можете бути смі- ливішими, бо вам рубити вже нічого." І прийшов до переконан- ня, що де ліл конгресні з'їзди до Румунії не мусимо поста- вити і хто зна може коли будуть більш рівний ніж в Верма- ві . В усному разі Генуезька конференція, наприкінці єть польських і май російських справи десаредої, не більш сим- -6- патії викликать до нас з бою румунів. На цьому настоку, це є тепер чергове завдання ни. Надійніча і Дельвіга, про яких Братіану до речі загодував. Натрально Братіану і Сидру чоти я дав дуже широкі інформації. 4/8. 22. Париж. Справу про мандат Раковського на скрізь порушували, особ- ливо перед Нотом - швейцарським делегатом і нині самим видат- ним представником контрольних держав. Ми и таких в цій справі говорити і з професієм з ним здається не знайомий, але я ще говорив про поперозуміння в цих посольствах. Але цю справу можна було б порушувати тільки при умові, що Франція дала о своє зго- ду. Франція ж досі не знаходиться варенти порушити українську справу, якої вона все це робився, поділяючись на росіян. Я хочу, щоб не було нелюстості: не дивились на моє побачення з Пункаре і його прихильність, я дивлючись на невеликі але все ж цілком певні мої зв'язки в Парижі,- треба не колюсальног праці, щоб здійснути фанеру. І те тільки робота в Парижі необ- хідна для того, - треба щоб обставини змінились або в напрямку роскладу бойових сил. Німецько-російський-український до- говор є одним з сприятливих обставин для того, щоб французи зро- зуміли наше значення. А щоб працювати в Парижі не обхідні гро- ші, гроші і не гроші. Не забувайте що цей рік я з погляду дип- ломатичної справи працював не копійки, не сантима. Я не можу і не мір вільно приймати людей і робити не тільки в разі край- ньої потреби, урізувши свої власні потреби, що до одягу і ина. до найкрайніших станень. І не маю преси. Пресу в Парижі без гроша не можна мати ні в якому разі, а без преси не можна абсо- лютно нічого осягнути. От через це, надаєм найбільшу вагу нашій пропаганді у Франції і нашій роботі тут, я думаю, що поглижка спірани на Польщу і Румунію, не // зовсім не перейдена, що нам це треба зробити з новою силою з новою енергією. Ног ресурси кінчаються. В турбині прийдеться закрити мі- сця, бо два останні автомобілі дають вони не ще нім я спо- -7- дівався: гарантіст представив мені рахунок не більш 2.000 на якісь репарації і я максимально одержу 14.000 і то не відра- зу . 9.000 це мінимальний бюджет, а ще невилітки борги на цей місяць, 5.000 це певно не забагато, щоб ліквідувати сесе і це двох сімейних урядовців... Году це робити різні комбіна- ції, але прошей я не вимагаю... З процесом кооператори затягнули до того, що мі приятель через якого я мав його полагодити і отримати гроші, вийшов і це все утруднює. Вчора знов зговорився з Барановським, але Горбань робить саботаж і я хочеш притрозив йому висилку із Франції і листом до ре- дакції "Укр. Справа". Невно, що уступає, але трохи піано. Надія невеликі, але головне у мене не стане грашей, щоб до- йти до виграшу процесу. Зраз знов зроблю всі приступні мені листуни в Парижі. Гандр Рансоль вже написав дуже різкого листа. Нуанкаре, дома- гачись, щоб нас підтримали. Буду в М.З.О. і т.д. Старатимусь зробити все це як найскорше, щоб приїхати це в Травні з доходом до Вас і поговорити про можливість чи неможливість моєї дальшої діяльності як з погляду матеріаль- ного так і з інших поглядів. Зоставсь з глибоким поважанням О. ПУЛЬГИН / в.р./ П.О. З цим листом прошу ознайомити і Раду Міністрів. З Оригіналом згідно: начальник Канцелярії Міністра Копія. П. Премер-Міністру А. М. ЛЕВИЦЬКОМУ. Вашим завданням, в зв'язку з подорожжю за кордон, є полагодження цілого ряду справ, що стоять перед Урядом висунутими як міжнародною ситуацією так і обставинами боротьби нашого народу на території України. Згідно з інформаціями офіціального польського телеграфного агентства меморандум нашого Уряду, вручений Президії Генуезької Конференції не був розглянутий відповідною Комісією К Конференції через те, що вона визнала себе "не компетентною" в цій справі. Ближчі і докладніші інформації що до заходів наших делегатів в Генуї і ще не наспіли і для того не можна ще зв'язувати докладно, оскільки успішною була праця наших делегатів. На підставі листа посла Шульгина і докладу посла Смаль-Стоцького я бачу, що обоє зробили все, що в їх силах лежало. Коли заходи наших представників в Генуї не дали максимальних наслідків, то це не їх вина, - бо цілий комплекс обставин міжнародного характеру не відповідає ще сьогодня інтересам нашої державності. На- прям діяльності ж наших представників в Генуї я вважаю доцільним і вірним. Вже тепер можна певно говорити про банкротство самої ідеї Генуезької Конференції. Європа після цього банкрутства попадає в черговий період політичної блукання та економічної прострації, як довго тягтись він буде, - сказати тяжко. А проте ясним стає для нас обов'язок - використати його для наших цілей державних. Вся праця як нашого центрального урядового апарату, так і представників Уряду за кордоном повинна бути обєднана і координована. За кордоном в зв'язку з цим Ви повинні зробити все, щоб цей контакт і координація праці були довершені. Наряду п.п. По- слів за Вашою та ч.Керуючого Міністерством Закордонних Справ участь вважав би доцільною і невідкладною. Протоколи цієї наради /секретні/ прошу мені представити, аби потім я в порозумінню з Урядом міг дати остаточні директиви для дальшої праці наших за- - 2 - кордонних представників. Та проте вже під час Ваших перего- ворів з послами треба звернути увагу на такі чергові завдання: а/ п.п.Посли повинні розвинути енергійну діяльність про- ти того методу розвязання міжнародних справ, яким засвоїла со- бі за останні три роки дипломатія Європейських Держав. А власне метод розвязання цих справ шляхом розгляду їх на широких кон- ференціях слід визнати взагалі не річевим, а спеціально для на- шої справи шкодливим. Успіх наш лежить на лі- нії реальних переговорів з окреми- ми державами чи окремими групами держав і ні в якому разі не на шляху так званих міжнарод- них конференцій, не доцільність і навіть шкодливість котрих, як показала конференція в Генуї, стає переконуючою. Я ясно уяв- ляю собі наші потенції в цій справі, але, не перебільшуючи їх, все ж гадаю, що лише працею в зазначеному мною напрямку можна більших осягти наслідків. б/ п.п.Посли повинні докладно засувати собі, що найбіль- шою перешкодою для визнання суверенности України є гіпнов самого імені Росії. Цей гіпнов треба розвіяти, особливо в Америці /Пів- нічній Штати/ і Франції. Справу поділу Росії треба поставити, як справу покою цілого світу, як справу Європейської рівноваги і реально-матеріальної вигоди Держав в тій конфігурації їх, що уклалась після Версальського трактату. Праця наша в зазначеному напрямку повинна провадитись шляхом 1. обгрунтування цієї ідеї в європейській пресі і журналістиці і 2. переговорів з окремими Урядами та промислово-фінансовими угрупуваннями чужоземних Дер- жав, які або вже заінтересовані в Україні, або які можна зроби- ти заінтересованими в ній. Де які конкретні уваги, дотичні цієї справи, я висловив в листі своєму на Ваше імя од 10 мая ц/р. Зміст цього листа доводить до відома п.п.Послів. Нам треба зро- зуміти, що після того, як на поверх політичних переговорів кон- ференції випливла нафта, одними "меморандумами" чи "нотами" наші дипломати не в силі будуть виконувати тих таких завдань, які Ур на них покладає в справі признання нашої Державности, а тому, мо- ля би, матеріалізація нашої дипломатичної праці за кордоном є - 3 - ії реальних наслідків. Не може/звичайно/ проводитись вона розбіжно, а навпаки, по певному плану, зарані Урядом опрацьованому. в/. Так само п.п. Посли повинні звернути увагу на необхідність завязання певних інформаційних стосунків з тими угрупован- нями чужоземними, які не знаючи дійсного стану річей на Україні чи в Росії пачуючого, часом впливають на свої Уряди в неприхильному для нас відношенню. Ілюстрацією може служити хоча би по- віція що до Совітів, Дльойд Джорджа, яку треба пояснити, як про це свідчать газетні данні, не тільки жевними матеріальними ін- тересами де яких англійських кругів в Росії, але й вимогою до нього Професіональних Англійських Союзів і К-та Робітничої Пар- тії про визнання Совітської Росії. Інформувати подібні круги про дійсний стан річей на Україні і в Росії - це наш обовязок і в ретельному виконанню його полягає успіх наших заходів перед Сві- том. Ясною річчю є використовування для подібної праці відповід- них наших політичних угруповань і партій, про діяльність котрих на жаль, в цьому напрямку, мало чути, що ні в якому разі не мож на визнати позитивним явщем і що повинно притягти до себе ува- гу Уряду в цілях скорегування діяльності наших угруповань на шлях, більш одповідаючий інтересам нації і держави особливо ж в такі переломові періоди, як той, що Його нині переживаємо. Пе- ні директиви п.послам в цій справі треба дати ясні і конкретні подати. г/. Коли б де які держави визнали Уряд Совітів, а з окре- ма ті, де ми маємо свої офіціальні представництва, ні в якому разі не треба допускати до розвязання останніх. Всіма засобами треба боротись за утримання їх, & тільки в разі випробоввання всіх можливостей, - замісць Посольств чи Місій оснувати відпо- відні громадські комітети, - уряди і статути котрих повинно так укласти і сконструвати, щоб елементи державні - У.Н.Р. були в них забезпечені, щоб ці комітети не стали іграшкою в руках дер- жавно-недисциплінованих осіб. В зв'язку з згаданою можливістю п.п.Посли повинні засувати паспортові моменти і умовини пере- бування за кордоном наших громадян, аби в цьому відношенню не допустити їх під юрідікцію совітських закордонних установ, які вдається в цьому напрямкові розвивають уже певну ініціативу. Справа ця остільки велику вагу має, що її треба поставити перед Лігою Націй, - а належні директиви, дотичні її, треба дати п.п. Міністру послу Шульгину. За здалегідь про це нагадую Вам і Уряду, вимагаючи певних кроків для полагодження порушеної справи. д/. Для більш успішного здійснення завдання, в § 6/. зазначеного, вважаю необхідним : I/ установлення тіснішого контакту в Державами, однаково в поділу Росії заінтересованими, як то: Грузія, Азербейджан, Вірменія, Кубань, а також 2/. шукання підтримки у таких, як Фінляндія, Польща, Латвія, Естонія, Румунія. Де які з цих держав, як то Польща, мають невияснене становище в цій справі, а тому все треба робити, аби вона на нашу позицію перейшла. Все, вище висловлене, торкається загальних підстав і напрямку нашої політики за кордоном. З окрема визначаю поодинчі завдання: I/. З огляду на те, що до 1000 нашої молоді перебуває в Чехії побираючи науку там, вважаю потрібним за всякую ціну утримати там нашу Місію, не допускаючи її до розвязання. І інші державні мотиви, для Вас врозумілі, вимагають затримання нашого представництва в цій державі. З огляду на те, що Чехія і Югославія суть найбільш москво-фільськими країнами, певна праця в § 6/ зазначена, тут є особливо потрібною. 2/. Командіровку послів СМАЛЬСТОЦЬКОГО хоч на де який час до Англії /з огляду на матеріальні моменти/, вважаю конче потрібною. Було би доцільним, аби вкупі з ним виїхав туди і п.НЕНТСЬКИЙ, як комерційний радник. Допускаючи можливість демісії Л.Джорджа, тим більшою вважаю потребу праці в Англії, беручи на увагу, що з новим Британським Урядом легше буде працювати нашому там представникові. 3/. В цілях поглиблення нашої праці в Італії вважав доцільним командіровку туди на певний час п.посла полковника СІКЕВИЧА, якому постійно в Угорщині нема чого сидіти, а діяльність котрого можна було більш доцільно використати в Римі. Повідомля Італії в справі Совітів вимагає контракцій, - а з огляду на те, що при занепаді бой-шовицької влади на Україні морська дорога для зносин з Європою - - 5 - в цілях торговельних - набуває особливої ваги, полк.СІКЕВИЧ, на мою думку, найбільш одповідав би найближчим майбутнім нашим інтересам - в Італії завдяки тому, що він міг би там полагодити і де які військові інтереси /постачання зброї/, з якими нам прийдеться мати до діла уже зараз, на передодні - занепаду большовицької влади. 4/. Беручи на увагу невиясненність позиції держав Малої Антанти в національних справах б.Росії, з окрема москвофільський настрій Югославії, - а до певної міри і Чехії, - я поставив би спеціальне домагання до проф.МАЦІЄВИЧА та п.СЛАВИНСЬКОГО : нейтралізувати ті впливи російські, які могла би мати Югославія на учасників Малої Антанти в справі утримання Великої Росії і доказати необхідність поділу її - в інтересах рівноваги Європи і більш забезпеченого істнування згаданих держав. В звязку з цим слід : а/ вияснити підстави чуток про міфічний договір Югославії - і навіть Румунії в армією Вранґеля і угрунтувати застереження наші проти такої евентуальності і б/ доручити нашому представнику в Софії п. ДРАГОМИРЕЦЬКОМУ і полковн.ФІЛОНОВИЧУ розвинути, оскільки то можливо, діяльність по розкладу Вранґелевської армії і організації в ній українських елементів, пристосовуючись до місцевих обставин і беручи на увагу спеціальні стосунки, які панують серед еміграції, розташованої в Болгарії. Еміграція ця вимагала би спеціальних заходів в напрямку повернення її до нашої державної концепції та нейтралізації серед неї шкодливих для нашої державної справи федеративних течій. - Переходячи далі до інших завдань, які слід би було порушити на нараді з послами, я в першу чергу висунув би спра-ву відшукання грошових засобів для 1/ заопікування цілою нашою еміграцією взагалі, а нашою армією в окрема, - і для 2/ більш успішної праці Уряду за кордоном. Справа ця не вимагає ширших пояснень, бо і без того зрозуміла. Здається мені, що після Генуезької Конференції і 11 невдалых проб "рятування Росії" певні проби в цьому напрямку могли би дати реальні результати. В звязку з цим вважав би своєчасною постановку питання про фінансування нашого Уряду в тій чи іншій - 6 - формі перед такими Урядами, як Франції і Бельгії, або Чехії. /валюта!/ Ділом такта і зручності наших послів - досягти реалі- зації поставленого завдання. Поруч з цим завданням повинно стояти обєднання цілої нашої еміграції за кордоном біля нашого державного центра, прищеплення їй державних інтенцій і координована праця для блага держави. В звязку з цим я вважав би доцільною таку міру, як реєстрація ці- лої нашої еміграції за кордоном по певному розробленому плану і запровадження ряду засобів до державного послуженства її направ- лених. Звертаю при цьому увагу на те, що така реєстрація дала би Уряду цінні данні про характер і склад еміграції; ці данні можна би було використати для потреб наших, особливо в справах фахових і консультативних, себ то там, де наш державний центр найбільш часом недостачу відчуває. Не раз я підкреслював потре- бу такої реєстрації. Думаю, що перед обличчям нових подій на Україні ця потреба відчутна буде Урядом і його інтегральною частиною: нашим посольським корпусом. Рекомендуючи Вам вжити всіх сил для обєднання нашої емігра- ції, для скупчення її біля нашого центру, бо іншого вона нездатна утворити, - для здобуття з неї максимума енергії і планової діяль- ності я одночасно вимагав би од Вас і прийняття певних засобів в спосункові до шкодливих елементів нашої еміграції, чи навіть ало- чниних. З окрема: а/ треба врешті покінчити з злочинною діяльно- стю панів АНДРІЄВСЬКОГО, ШВЕЦЯ і МАКАРЕНКА, вживши для паралізу- вання її організованої опінії нашого громадянства, поінформував- ши його, очевидно, в окремих фактах цієї діяльності, повагу, доб- ре імя і честь нашу державну плямукичих; б/ так само і діяльність певних представників української кооперації, безпечне поводження котрих з державним майном і взятими на себе перед Урядом і нацією зобовязаннями повинно знайти відповідну оцінку і ряд мір, за до- помогою котрих дальші злочини цих добродіїв могли би бути припи- неними. /Я дивуюся, чому п.п. посли виявили в стосункові до цих добродіїв таку "поблажливість"/. в/ Не повинно також ігнорувати і такого недопустимого явища, що цілий ряд наших громадян, дер- жавно недисциплінованих і дезорієнтованих, користується паспорта- ми У.Н.Р., – а одночасно дозволяє собі провадити певну гадючу пра- цю до Уряду У.Н.Р. направлену п.п.Посли не повинні в стосункові до таких елементів виявляти недбалість, коли певних державно-пе- дагогичних мір такі елементи не слухаються, то для поваги нашої і честі буде більш відповідним ізоляція їх од нас, хоча би йшли вони після цього в табор ворогів. Чим скорше закінчиться процес одсіквання непевних елементів нашої державності, тим ближче ми підійдемо до позитивних наслідків сконцентрованої енергії мораль- но і державно здорових елементів нашого громадянства, тим скорше і праця державного центру – Уряду дійде до пожиточного скутку. Кінчаючи формулювку тих завдань, які стоять перед Вами, як пе- ред головою уряду в нарадах Ваших з п.п.Послами і Представниками еміграційного громадянства, я хотів би висловити надію, що Ви пе- редасте їм і мою певність в нашу святу справу і мою незломну волю в справі провадження більшої боротьби за нашу Державність, яку я вважаю доцільною і потрібною перед обличчям незапереченого роз- кладу совітської системи на окупованій Україні, а, значить, і світлих перспектив для тих, хто, ні на що не зважаючи, переніс і зберіг і ідею нашої державності і кров'ю та великими жертвами ос- вячені традиції У.Н.Р. Петлюра /в.р./ 14/V.1922 р.б. З оригіналом згідно: Г.Союз Начальник Дипломатичного Відділу. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Канцелярія Міністра 24" травня 1922 р. ч.699... Цілком таємно. /5 Панові Державному Секретарю УНР. Вельмишановний Пане Міністре, Пересилаючи при цьому Вам: шість копій докладу п. Посла Шульгина від І і 4 травня ц.р. та вісім копій листа Пана Головного Отамана на імя п.Прем'єр Міністра, від 14 травня ц.р. Міністерство Закордонних Справ має честь просити Вас, після відповідного використання їх на Раді Міністрів повернути зазначені письма в Міністерство Закордонних Справ. Т.КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ n 27 ч 192 р. м. Госп. п. Клівко, Леровська Кого, Краєнко, Ющенківа Приходько, Сіротенко, Садовського подорожній при цьому для Волого о коломенця, Вале зв'язку, коню доповнення поза шуляття і коней лис та п. Годовного стоянка, за якою пресу відоми о наказаннях, повинен сі по- пій до , органної комісарії". Ориг. підп. В. Степанов Гр. Шевченко Державний секретарь Української Народньої Республіки "27" травня 1922 р. ч 145 м. Цілком таємно. До п.Міністра Іоповідань. Подачи при цьому для Вашого ознайомлення, Пане Міністре, копія донесення Посла Шульгина і копію листа п.Головного Остмана, ласкаво прошу після ознайомлення, повернути ті копії до Державної Канцелярії. В.О. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ НАДВИЩИЙ СУДЬЯ В даній од. зб. № 526 фонду № 1065 оп. № 2 пронумеровано 17 (семьнадцять) з них літ-рмі №№ пропущені №№ 16, 98, 10, 1992 р. Сидорак Повна бума: 1-14 Угасаючий текст: 16 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕНО 08.05.93 Плановик В. М. Ільяров до ч/з 23.03.2004 р. Космус ч/з 26.03.04 Степан Перев. гл/пв. 29.05.08 С експертиза 11.09.08 Альф 24/III-93/р/Кс