Постанови РНМ УНР про асигнування коштів, про військове карно-судове поступовання та військовий судовий статут УНР тощо, 1922, 111 арк. — частина 1/2

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтня, РСФСР, м. Сєвєродонецького Будівництва МНЗ УРСР, м. Харків ФМР/1065с ОДК 2 ВДСК 533 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Будівництва МНЗ УРСР, м. Харків ФМР/1065с ОДК 2 ВДСК 533 № 111л. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Постанови Ради міністрів про асигнування коштів військових судових установ їх комперен- цію, про військове карно-судо- ве поступовання та військовий судний статут УНР 1922р. на ІІІ арк. Рада Народних Міністрів УНР Державне Канцелярія Департамент Законодавчих Справ Послання Ради Народних Міністрів про організацію військових судових участь, "IX конференцію та про військове карне-судово поєднування. Військовий судний статут УНР 820/10 сь. 2. 533 В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджує— ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ Затверджено в місці росідку Уряду 24 грудня....1922 року. В.о.Державного Секретаря З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про організацію військових судових установ, їх компетенцію та про військове карне судове поступання. 1. Доданий до цього Військовий Судний Статут про військові судові установи та їх компетенцію, про порядок передання справ у вій- ськових судах, та про винятки з загального порядку військового карного судового поступання - у халити. 2. Закони: 1/.30 травня 1918 року про військову підсудність /Держав- ний Вістник 1918 року ч.II; 2/ 21 червня 1918 року про організацію військових-судових інституцій та їх компетенцію /Державний Вістник 1918 року ч.20; 3/ 21 квітня 1920 року про де-які зміни і доповнення закону від 21 червня 1918 року про організацію військово-судових інституцій та їх компетенцію і закону 30 трав- ня 1918 року про підсудність військовим судам; 4/ 4 серпня 1920 року про поступання у Штабових Судах і 5/ "Устав Воєнно- Судебний" XXIV кн.36.В.П.І869 року вид.4,с касу вати. 3. Постанову цю, до її оголошення, прести у чинність через послан- ців. Голова Ради Народних Міністрів М. Юшкевич ГЕНЕРАЛ-ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ У.Н.Р. ВІЙСЬКОВИМ МІНІСТР. "31" липня 1922 р. ч(139.9) ДОПОВІДЬ. Додаваємий до цього проект Військово-Судного Статуту був внесений буди. Військовим Міністром Генерал-Поручником Омельяновичем-Павленко ще в березні 1921 р. в Вищу Військову Раду, де й обгово- рювався грунтовно і всебічно в засіданнях плену- ма Ради 23 і 31 березня, при чому в дискусії бра- ли участь: I. Яко докладчики: Генерали-прапорники Мошинський і Чехович. 2. Яко делегати Ради Народних Міністрів: Мініст- ри Тимошенко, Вілінський і Ковальовський. 3. Яко постійні члени Вищої Військової Ради: Генштабу Генерали Юнаків, Галкін і Синклер. 4. Яко представники Д"Армії: Генерали Омельяно- вич-Павленко Михайло, Удовиченко Олександр, Ба- зільський і Тютюнник. 5. Яко знавці правничої справи: Товариш Мініст- ра Юстиції Золотницький і Сенатор Шиянів. 6. Яко військові прапорники: Хорунжий Лоба-Лобів і Шорморянц. Наслідком обговорювання законопроєктів в цьо- му, як видно, цілком компетентному зібранні, з"я- вилась постанова Вищої Військової Ради від 31 бе- резня, в якій було зазначено: "Витайчи в запропонованому проекті Військово- Судного Статуту поступ у бік незалежності та де- мократичності судівництва - визнати однак, що в разі переведення згаданого проекту в життя зараз, військо наше не буде забезпечено тим судом, якого вимагають такі умови нашої визвольної боротьби. Через це: повернути проект Військового Судного Статуту Військо- вому Міністерстві для термінової переробки його згідно увагам, ви- словленим присутніми в засіданню представниками як армії, так і Міністерства Юстиції, а саме: І) Службовці Військової Судової Офіції під час, коли вони не виконують своїх спеціальних службових обов'язків, а також по спра- вам, що не торкаються цих обов'язків, мусять бути поставленними в такі самі умови відповідальності, які встановлені для всіх інших старшин і урядовців Військового Відомства. Вимоги статутів дисциплінарного, внутрішньої й залогової служб відносяться в рівній мірі й до службовців Військової Судової Офі- ції. Прийнято одноголосно: 2) Організація судів повинна бути пристосована до організації війська. Необхідно ввести суди при кожній окремій частині, при кожній дивізії й крім того Вищий Суд. Назва Судів мусять бути пристосована до назви військових частин Прийнято одноголосно. 3) Начальники вищих ступенів службової ієрархії, мусять судитися в звичайних судах лише за злочини загального змісту. Злочинні служ- бовці, для врозуміння яких потрібен значний військово-фаховий до- свід (особливо оперативні злочини), доручаються розгляду Вищого Суду особого складу. Прийнято одноголосно. 4) Необхідно збільшити кількість членів в так званих штабових судах. Прийнято одноголосно. 5) Кандидатура осіб судової офіції на посади Начальника Військо- вої Судової Управи і Головного Прокурора повинні обговорюватися в звичайному порядкові, а саме: з початку в Вищій Військовій Раді, а потім - у Раді Народних Міністрів. Прийнято одноголосно. 6) Мова, якою викладається Військовий Судний Статут, мусять бути 3 для всіх зрозумілою і точною, а через це всякі фільбольгичні новели мусять вживатися в статуті лише в великом обережності. Разом з цим Вища. Військова Рада звернула увагу на встановлену проектом статуту новелу - "Судний наказ" - і визнала доцільним, аби відносно цієї новели дисловили свої погляди старшини муштро- вих частин." (Вписка в журналу засідання Вищої Військової Ради Ч 10 від 31/Ш). Після цієї постанови Генерал Омельянович-Павленко передав Військовий Судний Статут на розгляд Комісії, утвореної зі стар- шин двох дивізій Вадовицького табору, котра цілковито погодила- ся з висновками В.В.Ради, а відносно запропонованої в статуті новели "Судного наказу" (відділ VI, розд. Ш) - висловилася негатив- но, вважаючи такі накази за непотрібні. По одержанню висновка Вадовицької Комісії старшин, Військово- Судний Статут з відповідним матеріалом був переданий Військовим Міністром для перероблення в Військово-Судову Управу, відкиля знов повернувся до Презідії В.В.Ради, при чому виявилося: 1) Що при переробленні статута Військово-Судовор Управою да- леко не всі висновки В.В.Ради і Вадовицької Комісії старшин були цею увагляднені. 2) Що новий, Військовий Міністр Генерал-Хорунжий Безручко ви- словився також, як і попередній Міністр, проти введення в ста- тут "Судного наказу". При склавшихся умовах Презідії В.В.Ради довелося самій присту- пити до перероблення Військово-Судного Статуту, згідно з поперед- німи рішеннями пленума В.В.Ради, що вона й виконала, взявши, крім того, на себе согласовання цього проекту з попередньо-ви- робленими В.В.Радою законами (головнішим чином з проектом за- кону про Вище Військове Управління, що знаходиться зараз в спра- вах Державної Іанцелярії). Здавалось би, що опрацювання так грунтовно, при участі компетентних представників різних галузей знання, проект Військо- во-Судного Статуту був вже цілком підготовлений для розгляду в Ради Народних Міністрів, але сталося так, що після внесення цього законопроекту знов таки новим Військовим Міністром Генерал-Хо- Грункім Павленко, до Ради Народних Міністрів він, залізь безпосе- реднього розгляду цією установою, був переданий знов таки для попереднього розгляду до Юридичної Ради. Юридична Рада розглянула Військово-Судний Статут в засіданнях своїх з 10 листопаду по 7 грудня 1921 року, при чому склад цієї Ради був такий: I. Бувші докладчики проекта в Вищій Військовій Раді - Генеральні правники Мошинський і Чехович. 2. Знавці правничої справи: Товариш Міністрів Ейхельман і Цив- чінській, Сенатор Шинів і п. Крижанівський. 3. Замісць Членів В.В. Ради - бувші службовці Канцелярії В.В.Ради і Корунки Карнауків і Полівській. 4. Представників Д"Армії і В.В. Ради не було взаємніх. Порівнюючи склад Юридичної Ради зі складом Вищої Військової Ра- ди, видно, що Юридична Рада, не маючи в своєму складі ні представ- ників Військового Командування, ні представників Генерального Шта- бу, значно уступала свою якість В.В. Ради і не могла бути компе- тентною в справах, що так близько торкаються життя війська. Правда, Юридична Рада могла використати свої технічні сили для виправлення законопроекту лише з юридичного боку, але, як видко з журналу Ради, вона, спираючись на свою попередню загальну постано- ву, розглянула законопроект не тільки формально, але й "по суті, торкаючись доцільності переведення його в життя в боку державних інтересів." Наслідком цього розгляду було те, що Юридична Рада прийняла майже всі ті пропозиції докладчиків, що в свій час були відхилені В.В.Радою, як не відповідаючи умовам військового життя і військо- вим традиціям. В останній час проект Військово-Судного Статуту був знову знову переданий на розгляд Превідії В.В.Ради, котра докладно обміркува- ла висновки Юридичної Ради і, після знесення в проект Статута де- яких поправок технічного змісту, згідно з постановами Юридичної Ради, передала мені законопроект в його первісному вигляді (згід- но постанови пленума В.В.Ради). В такому вигляді я і подаю проект Військово-Судного Статута на розгляд Високій Раді Народних Міністрів. Додаток: проект Військо-Судного Статута і пояснюча до нього записка.- Військовий Міністр і Голова вищої військової Ради, Генштабу Генерал-Поручник Юнанец ВІЙСЬКОВИЙ СУДНИЙ СТАТУТ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. Додаток до арт. І-го постанови про організацію військових судових установ, їх компетенцію та про військове судове карне поступання. ВІЙСЬКОВИЙ СУДНИЙ СТАТУТ. ПЕРШИЙ РОЗДІЛ. Про військові судові установи та їх компетенцію. Перший відділ. Загальні постанови. 1. Гудова влада у військовій офіції в справах карних належить: Військовим Судам Вищим Військовим Судам і Надвищому Судові. 2. Всі військові суди є установи колегіальні. 3. Військові суди розглядають справи по суті, вирішуючи про вину чи безвинність підсудного, а Надвищий суд стежить за збереженням достатньої сили законів та одноманітним виконанням їх у військових судах. 4. Щоб провадити слідства у визначених в цьому статуті і випадках, є при Вищих Судах Слідчі Судді. 5. Переслідування за каригідні вчинки, а також стеження за законністю карного поступання у військових судах належить до військової прокуратури. 6. При кожному Вищому Військовому Суді є Військовий Прокурор з потрібною кількістю Товаришів. У Надвищому Суді подає внески та висновки Головний Військовий Прокурор. 7. Кожний Військовий Суд та Прокурор при ньому мають канцелярію. 8. При Прокурорах Вищих Військових Судів є судові практиканти. 9. Загальне адміністративне керування над військовими судовими установами належить Начальнику Військової Судової Управи. Другий відділ Про військові суди. А. Військовий Суд. 10. Військовий Суд засновується при кожній бригаді /пішій, кінній, гарматній, активній чи запасовій або при окремій військовій інституції, що по кількості співробітників відповідає бригаді. Во- ни мають назву: Військовий Суд такої-то частини. II. Військовий Суд складається з голови Суду-особи військової су- дової офіції й чотирьох виборних тимчасових членів: двох старшин і двох козаків чи підстаршин. Б. Вищий Військовий Суд. І2. Вищі Військові Суди засновуються при дивізіях, або вищих бойо- вих одиницях, запасових бригадах та в залогах найважніших міст. ПРИМІТКА: як що в залозі засновано Вищий Військовий Суд, то в части- нах, що входять в склад цієї залоги, такого Уду не заснову- ється. ІЗ. Вищий Військовий Суд складається в голови суду, Товаришів голо- ви, Військових суддів, осіб військової судової офіції та чотирьох ви- борних тимчасових членів: двох старшин та двох козаків чи підстаршин. ТРЕТІЙ ВІДДІЛ. Про виборних тимчасових членів військових судів. І4. Кожна сотня та команда обирають закритим голосуванням двох тимчасових суддів з козаків та підстаршин своєї сотні чи ко манди. І5. Старшини кожної окремої частини, а також старшини Штабу в брига- ді і дивізії, спільно в кожній дивізії обирають закритим голосуванням, через подання записок, по два тимчасових суддів зі старшин кожної окр мої частини і всіх штабів в дивізії/бригадних і дивізійних/ І6. Обрання суддів відбувається щорічно на останніх днях грудня місяця. Начальник частини, при якій засновано суд, може зарядити вибори і дві чи на рік, коли обраних суддів забракне до кінця року. п.8 І7. Суддею може бути обраний письменний військовик, віку не молод- шого, як 21 рік, що перебуває на службі в частині не менше, як три місяці та знає Українську мову. І8. Суддею не може бути обрано військовика, проти якого порушено карну справу, або якого покарано з судового присуду в обмеженням прав. І9. Реєстри обраних суддів підписує начальник частини, що їх обра- і надсилає до Штабів бригади та дивізії, де складається загальні реєстри: в штабі бригади по бригаді і в штабі дивізії по дивізії. 20. Загальних реєстрів складається два: один на козаків та підста шин, а другий на старшин. Призвіща суддів вписується в реєстри за абеткою. 21. Складені реєстри командири бригад та дивізій надсилають по належності до військових судів, що засновані при підпорядкованих їм частинах. 22. Про кожного обраного судду, що вибув з частини надсилається повідомлення в штаби бригади та дивізії для відповідної помітки в реєстрі. Крім цього командир бригади що-разу сповіщає штаб дивізії, кого з реєстру призначено до Військового Суду. 23. З вимоги Голови відповідного Суду, начальник частини, при якій засновано той суд призначає-з реєстру за абеткою на два місяці виборних тимчасових членів до того суду по два старшини та по два козаки, чи підстаршини і крім цього ще запасних суддів по одному судді з кожного реєстра. 24. Призначені тимчасові судді, а також запасові виконують свої обов'язки і по двох місяцях, як поки не прибудуть нові чергові судді. 25. Коли тимчасовий суддя занедужає і його хороба перешкоджає йому виконувати свої обов'язки, то його можна замінити на іншого судду, чергового в реєстрі ще до того, як мине двохмісячний речінець. 26. В разі вилучення судді, для участі в засіданні по данній справі заликається запасового судду, або призначається чергового тимчасового суддю в частини найблизької до місця перебування суду. 27. Призначаючи тимчасових суддів начальник частини може оминути чергового в реєстрі судду лице з причини його недуги, відсутності в час-тині, або участі на той час в складі іншого суду. Подаччи до відома Голови суду про призначеннях до Суду тимчасових членів, разом з тим його сповіщається, в якої причини оминулось чергового в реєстрі судду. 28. На час участі в засіданнях суду тимчасових суддів увільнюється від своїх службових обов'язків і вважається в командировці. ЧЕТВЕРТИЙ ВІДДІЛ Про Надзвичайний Суд. 29. Вищою інстанцією для військових суддів є Надзвичайний Суд Української Нарадної Республіки. 30. До компетенції Надзвичайного Суду у військових судових справах нале- жать: а/справи по касаційних скаргах та протестах проти присудів,поста- новлених військовими судами; б/справи по часткових скаргах та протестах у випадках,зазначених в законі; в/справи про перегляд з приводу виявлення нових обставин тих приє- дів,які вже набрали законної сили; г/справи про притягнення до суду осіб військової судової офіції, коли це зазначено в законі; д/дисциплінарні справи про вказаних в пакти "т"осіб,у випадках,за- значених в законі; е/справи догляду за військовими судами та урядовими особами війсь- кової судової офіції; ж/справи про сперечання з приводу підсудності в зазначених в цьо- му статуті випадках, і з/питання про перенесення справ з одного військового суду до ин- шого в мотивів процесуальних: ПЯТИЙ ВІДДІЛ. Про слідчих Суддів. 31.Слідчий Суддя вважається членом Вищого Військового Суду і бере участь в засіданнях Суду. 32.Кожному слідчому судді визначається слідча ділянка,яка складається з певних військових частин та території,на якій ці частини роста- шовано. 33.Межі слідчої ділянки що до території та військових частин визна- чає Військова Судова Управа, а персональне призначення слідчих суд- дів на ділянки робить суд в роспорядці колегії. 34.У Вищих Військових Судах збільшеного складу/штат літ.Б/на одного найбільш досвідченого судду суд може покласти провадження складних та важливіших справ,не призначаючи його на слідчу ділянку. ШОСТИЙ ВІДДІЛ Про Військову Прокуратуру. 35.Керує діяльністю Прокуратури та наглядає над нею Головний Війсь- ковий Прокурор. 36. Прокурори Вищих Військових Судів безпосередньо підлягають Голов- ному Військовому Прокуророві. 37. Товариші військових прокурорів підлягають Прокурорам, до яких їх приділено. В доручених їм справах вони уповноважені до всіх служ- бових чинностей військового прокурора. В кожній справі військовий прокурор може відкликати свого Товариша і перейняти справу на се- бе. 38. Особи військової прокуратури не залежать від судів, до яких їх настановлено. 39. Особи військової прокуратури, подаючи свої внески та висновки в справах, поступовують лише згідно зі своїм переконанням та чинни- ми законами. 40. На разі військовий прокурор занедужає, або не буде на місці, його заступає Товариш прокурора. 41. На військову прокуратуру покладається обовязок наглядати за ді- яльністю контр- розвідки і військової жандармерії що до викриття переступів і злочинців та що до провадження ними актів перевіду- вання. 42. Військовий прокурор бере участь зазначеним в законі чином в усіх перевідуваннях, досудних слідствах і карних розправах про перес- тупи, що належать до компетенції військових судів. 43. Військовий прокурор повинен по своїй посаді переслідувати всі застережені публічному обвинуваченню карні вчинки та дбати, щоб військовий суд доконче перевів та вирішив справу. Він стежить, щоб взято було всіх законних заходів для виявлення правди, та щоб усунено було в законний спосіб відомі йому неправильності та тяганини. 44. Військовий Прокурор в усякому стані справи має право розглядати всі акти, та вносити пропозиції одначе так, щоб через це не бу- ло задержано поступовання. 45. Військовий Прокурор ставить пропозиції устно або на пісьмі і на кожне з них має наступити судове зарядження або рішення. 46. Всі державні установи та урядові особи повинні повідомляти вій- ськового прокурора найблизьчого військового суду про карні вчинки що підлягають публічному обвинуваченню в цьому суді. 47. Військовий Прокурор повинен перевірити всікі повідомлення про карні вчинки, але сам не переводить досудового слідства. 48. Військовий Прокурор має право звертатись безпосередньо до військо- вої влади, а також до установ та урядових осіб публічної безпекності з домаганням переслухати свідків, перевести огляд та іншé для засу- вання справи. 49. Всі установи військової та цивільної влади повинні виконувати без зволікання законні вимоги Прокурора. СЬОМИЙ ВІДДІЛ. Про канцелярії військових судових установ та про судових практи- кантів. 50. До складу канцелярії військових судів та військових прокурорів на- лежать секретарі, їх помішники та урядовці відповідно штатам. 51. На секретаря суду або на одного з його помішників покладаються обов' язки скрбника, архіваріуса, рахівника та охоронця довідних річей. 52. Кількість судових практикантів при кожному суді визначається штатами 53. Судових практикантів призначається до Прокурора Вищого Військового Суду. Вони виконують працю під його безпосереднім керуванням. 54. На жадання Голови Суду, судових практикантів відряджується до Його розпорядимості для доручення їм оборони підсудних , для виконання обов'язків секретаря та слідчого судді. Провадячи досудні слідства, судові практиканти користуються з усіх прав, що належать слідчому судді. 55. Судових практикантів, що успішно виконували свої обов'язки на протя- зі року, призначається на вільні посади Товаришів прокурора та слід- чих суддів. ВОСЬМИЙ ВІДДІЛ. Про засідання військових судів. 56. Засідання військових судів відбувається в призначеннях для них по- мешканнях при Штабах бригад, дивізій та залог, а у випадках приско- реного поступовання на місці заподіяння злочину. 57. В залі судових розправ під час суду сторонні особи містяться окре- мо. 58. Засідання Вищих Військових Судів відбуваються в роспорядчих та суд- них колегіях, а Військових Судів-лише в судних. 59. Роспорядчі колегії уряджуються: 1/для заслухання постанов дотичних військових судових установ; 2/для постанови рішень в справах про дисциплінарні кари на осі військової судової офіції; 3/для розгляду щорічних спроваджань про рух справ в судах; 4/для нарад в справах управління суду, і 5/для вирішення тих справ і питань, яких цим статутом віднесе- но до компетенції роспорядчих колегій суду. 60. Засідання роспорядчих колегій відбуваються неприлюдно. Роспорядча колегія складається не менше, як з трьох суддів: На випадок відсут- ності суддів до роспорядчої колегії закликається слідчих суддів, або тимчасових членів суду. Головує в складу колегії Голова Суду, його Товариш, чи військовий суддя. 61. Судні колегії складається для вирішення справ по суті; засідання їх відбуваються прилюдно. Випадки обмеження прилюдності судових засідань докладно зазна- чено в цьому статуті. 62. Судна колегія Військового суду складається в Голови Суду і чоти- рьох виборних тимчасових членів. В засіданні колегії повинен бути присутнім секретарь. 63. Судна колегія Вищого Військового Суду складається в двох суддів та чотирьох тимчасових виборних членів Суду. Головує в колегії гомова Суду, його Товариш, або Військовий суддя. В засіданні коле- гії повинен бути присутнім секретарь Суду чи його помішник. В разі неможливості скласти судну колегію в суддів того суду, в якому має розглядатися справа, то Начальник Військової Судової Управи може видрядити до участі в колегії суддю з іншого Військо- вого Суду. 64. Запасові члени суду в дні засідань судної колегії повинні бути на розправі, але в склад самої колегії не входять. Головуючий в колегії може з свого розсуду увільнити запасового члена від при- сутності на засіданні. 65. В засіданні Вищого Військового Суду бере участь Військовий Про- курор, або його Товариш. 66. При розгляді справ, що не вимагають висновку прокурора/він може й не бути на засіданні. 67. Під час нарад та голосування що до вирішення процесуальних питань, та що до призначення вини і визначення кари, Військовий Прокурор не може бути присутнім. 68. До засідань військових судів надсилається почесна військова сто- рожа, яку розміщується по вказівках Голови суду. 69. Для виконання розпоряджень Голови суду що до охорони порядку в засіданні суду, до його розпорядимості призначається старшина на- казом місцевого військового начальства. 70. Засідання відчиняє і зачиняє Голова суду. Коли обов'язки Голови (виконує його товариш, або військовий суддя, то він має всі права Голови суду. 71. Голова порядкує всіма діями колегії, стежучи за додержанням ладу в засіданні суду та порядку, встановленого для слухання і вирішен- ня справи. До голови звертаються всі, що мають право давати пояс- нення в справі що розглядається в суді. 72. В прилюдному засіданні військового суду всі повинні додержувати правила честності, порядку і тихи та безаперечно коритися розпоряд- кам Голови суду. 73. Як що сторона особа, що перебуває на засіданні суду, нарушує пра- вила, визначені в попередньому /72/ артикулі, то Голова суду спиняє її, а в більш важливих випадках дає наказ випровадити ту особу в залі засідання. В цьому разі голова суду, як що визнає потрібним повідомляє про вчинки військовиків їх начальство, а на цивільних осіб накладає кару чи грошову до шостн тисяч гривень, чи арешт до трьох діб. 74. В надзвичайних випадках, коли немає змоги розпізнати, хто саме ви- нен в порушенні порядку під час засідання, голова суду, як що його прикликання до порядку не впливає, може розпорядитись, щоб всіх сто- ронніх осіб було випроваджено з зали судових росправ. 75. Коли під час розгляду справи винний, або його оборонець, приват- ний обвинитель, цівільний позовник, або їх повірники нарушають при- писи 72 артикула цього Статуту, голова суду має право зробити ви- нному пересторогу, або висловити догану, попереджуючи, що в разі він ще раз провиниться, то його буде випроваджено з зали засідан- ня і справу буде вирішено без його устних пояснень. Як що винний не послухає, то його може бути випроваджено з зали росправи. 76. Приписів попереднього /75/ артикула додержується і в тім разі, коли згадані в цьому артикулі особи будуть під час розгляду справи нарушати взагалі порядок, встановлений для провадження справ у судних засіданнях /81, 84, 874 : 875/. 77. У випадках, коли хто під час засідання допуститься образливих висловів супроти цілого складу суду, або супроти суддів, що входять у склад його, чи прокурора, або зніме проти них, чи одного з них руку, або насмілиться нечемними словами, чи яким-небудь вчинком виявити до суду явну зневагу, - то суд складає про цю подію окремий протокол і передає його до належного сусіднього суду. 78. Для привернення порядку в засіданні та для забезпечення свободи і безпечності суду, голова його може вимагати допомоги військової сторони, а в надзвичайних випадках і найближчої військової частини. Такі вимоги військова влада повинна виконувати докладно і негайно. 79. Про кожне засідання військового суду складається загальний журнал, в якому вазначається: 1/ рік, місяць, день і годину початку засідання; 2/ хто з членів суду був присутнім в засіданні; 3/ які справи було розглянуто й вирішено в тому засіданні; 4/ які справи відкладено, до якого часу і з яких причин. Цей журнал після розгляду членами суду, підписує голова суду не пізніше, як в наступне засідання і стверджує секретарь. 80. Незалежно від загального журналу, в кожній справі складається окремий протокол, згідно з приписами, викладеними в цьому статуті. До цих протоколів подається ті запитання, що ставиться на вирішення суду, а прописаними на них резолюціями суду, а також прикладається і осібні думки, як що їх було подано. КЕРУВАННЯ ЗАСІДАННЯМИ СУДНИХ КОЛЕГІЙ. 81. Голова суду керує засіданнями судної колегії, доглядає за порядком пояснень, сперечень та зауважень, усувавши все, що не стосується безпосередньо до справи, не допускаючи образливих для якої-б то не було особи висловів та нарушення належної поваги до релігії, закону та настановленої влади, а також і таких пояснень та дій, які йдуть всупереч законам військової служби та дисципліни. 82. Голова суду дає кожному виннимому всі можливі засоби до випровадження. 83. Порядкуючи рухом справи в той спосіб, який найбільш допомагає зясуванню правди, голова суду може розпорядитися, щоб судне досліджування провадилось зпочатку що до одного, а потім що до другого в винних, що обвинувачуються в спільному заподіянні переступу; але він не має права заборонити кому-небудь з винних подавати зауваження, як по суті всі справи так і що до способу провадження її на суді. 84. Голова суду спинає кожного, хто в судному засіданні насмілиться висловити похвалу або нагану зложеним свідченням, чи поясненням, вступати в заборонені зносини в свідками, або іншим чином нарушувати встановлений лад. 85. Всі розпорядження, які що виходять за межі влади, що надано Голові суду, і всі постанови що до змагань та сперечань сторін можуть виходити лише від імені суду, причому в питаннях, що до порядку руху справи, суд попереду вислухує висновок прокурора. ДЕВЯТИЙ ВІДДІЛ. Про голосування у військових судах. 86. В засіданнях колегій військових судів справи вирішується більшістю голосів присутніх членів. Коли висловлюється дві або більше думок, то за основу рішення береться та думка, що об'єднує найбільше голосів. При поділі-ж голо- сів на-рівні приймається думка, що сприяє винимому, як щож те чи інше вирішення питання не нарушує інтересів ви- нимого, то переважає думка, яку обстоював голова суду. 87. Приписами попереднього /86/ артикула належить керу- ватися так вирішуючи кожне питання вокрема, як і складаю- чи остаточний висновок по справі. 88. Члени суду подають свої голоси устно, на кожне пи- тання окремо, починаючи з молодшого члена. Голова подає свою думку після всіх. Порахувавши голосно всі подані го- лоси за і проти, голова зазначає прийняте рішення. 89. Судді повинні заховувати таємність що до своїх на- рад і не розголошувати нікому, хто подав голос на користь, а хто проти винимого. ДЕСЯТИЙ ВІДДІЛ. Випадки й порядок вилучення суддів. 90. В одній колегії не можуть брати участи члени суду споріднені між собою в прямому коліні без обмеження ступ- пенів і в бокових колінах до четвертого, а своєки до дру- гого ступеня включно. 91. Суддя не повинен брати участи в обговоренні справи, а також може бути вилучений в колегії сторонами в та- ких випадках: 1/коли суддя, або його жінка, родичі прямого коліна без обмеження ступенів, а бокового коліна родичі перших чотирьох і своєки перших трьох ступенів, а також прибра- ний суддею за дитину беруть участь в справі; 2/коли суддя брав участь в перевідуванні по справі, або в повідомленні, що стало приводом до порушення справи або був членом слідчої комісії, слідчим суддею, прокурором в цій справі, або повірником одност зі сторін, або ж стає свідком в справі; 3/коли суддя підлягає, або підлягав по службі винимо- му; 4/коли суддя є опікуном одної з осіб,що беруть участь в справі, або-ж коли один з них керує справами другого, і 5/коли суддя, або його жінка, згідно з законом є найближчі спад- коємці одної з осіб,що беруть участь в справі або-ж позиваються в нею. 92.Крім зазначених випадків військовий суддя може бути ви- лученим сторонами і з інших причин, як що суд визнає їх вартими уваги. 93.Заява про відсторону чи вилучення судді подається листом, або словесно не пізніше, як під час роспочаття засідання по справі. Після цього менту така заява може бути прийнятою лише в тому разі, коли причина що до вилучення судді виявилась під час розгляду справи. 94.Вислухавши пояснення судді, який себе відстороняє, або про вилучення якого внесено заяву, та заслухавши висновок прокурора, суд виносить без участі цього судді постанову про вилучення та про заміну вилученого судді відповідним запасовим членом, а та- кож і про силу тих судних дій, в яких приймав участь вилучений суддя. 95.Постанову по цьому питанню може бути оскаржено лише ра- зом з присудом по суті справи. 96.Суддя, якому відомі причини до його вилучення, повинен про це заявити судові, на чекаючи заяви про це сторін. 97.Вилученого голову видного військового суду заступає його товариш або військовий суддя. В разі вилучення голови Військово- го Суду, справа передається на розгляд сусіднього Військового Суду. 98.Військовий прокурор повинен відсторонити себе від участі в справі з тих же причин, як і судді, передаючи виконання своїх обовязків іншій особі прокуратури. 99. Підсудимий та покривджений від злочину можуть подати до відома суду про істнування законних причин до відсторони військового прокурора, що не відсторонив себе у випадках, за- значених в 91 артикулі цього статута. Тоді суд, не спиняючи провадження справи в участі іншої особи військової прокура- тури, доводить про вчинок прокурора до відома його начальства 100. Секретарь повинен себе відсторонити від справи з при- чин, зазначених в 91 артикулі цього статуту, але невиконання ним цього обов'язку не зносить законної сили судних дій, за- писаних до протоколу, як-що певність протоколу не спростову- ється іншими причинами. ОДИНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про регулярні військових судів. 101. Приписи, що до внутрішнього розпорядку у військових судах, викладено в доданому до цього загальному регуляміні для військових судів. 102. Загальний регулямін можна відміняти лише законодав- чим порядком. ДВАНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про спровадження у військовий судовий офіції. 103. З початку року голова військового суду складає спро- воздання про рух справ і про підсудних за минулий рік, по формі, встановленій Військовою Судовою Управою. Спровадження подається до Військової Судової Управи перед 15 січня. 104. В прокуратурі складає спровадження про рух справ за минулий рік військовий прокурор вищого військового суду і подає його до Головного Військового Прокурора перед 15 січ- ня наступного за звітним року. 105. Кожна судова військова установа, подаючи спровадження викладає в ньому всі потрібні до спровадження пояснення, а також порівняння зі спровадження за передостанній рік. 106.Якщо зі справоводдя виявляється, що справ взагалі, чи справ певного роду значно збільшилось або зменшилось, то в поданні по можливості зазначається причини, в яких сталося збільшення чи зменшення справ а також прискореність чи по- вільність їх руху. 107.Начальник Військової Судової Управи, одержавши спровод- дання всіх військових судів і прокуратури, складає загальне спровадження і подає його на увагу Міністерстві Військових Сп- Справ через Вице-Міністра по справах адміністративних та персональних. ТРИНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про вакантний час у військових судах. 108.Голови, Товариші Голів та військові судді Вищого Військового Суду в мирний і військовий час користуються від- пусками на загальних підставах згідно статуту про проход- ження служби в війську Української Народньої Республіки. Хто і в яку чергу може скористатися відпусткою, визна- чає Суд в роспорядчій Колегії, важаючи щоб не було повіль- ності в рухові справ. ЧОТИРНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про порядок листування військових судів і урядових осіб військової судової офіції. 109.Військові й Вищі Військові Буди зносяться між собою і за всіма установами та урядовими особами Республіки без- посередньо, через своїх голів. 110.Листування військових судів з судовими та іншими установами чужеземних держав провадиться через Військову Судову Управу та Міністерство Закордонних Справ. ІІІ.В разі необхідності одержання яких-небудь відоно- стів від Надвичного Суду, військові суди і урядові особи звертаються до Головного Військового Прокурора. 112. Військові суди рівної інстанції дистуються між собою повідомленнями, а до Начальника Військової Судової Управи вноситься доповіді. 113. Слідчим суддям, слідчим комісіям та Військовим Судам Вищої Військової Суди дають приписи, а від них одержують доповіді. 114. Особи прокуратури листуються з тими судами, до яких їх приділено, пропозиціями, а від судів одержують службові листи; з іншими військовими судами вони листуються через преділених до них прокурорів. 115. Всі військові начальники листуються в військових судом через голову суду, а з прокурорами і слідчими суддями-безпосередньо. 116. Кожна військова судова установа і урядова особа, одержуючи від іншої установи чи урядової особи закону вимогу, повинні виконати її без зволікання і повідомити про виконання ту установу чи особу. 117. Установи та урядові особи, що не одержали по судних слідчих справах своєчасно повідомлень про виконання їх законних вимог, повідомляють про це належного військового прокурора. П'ЯТНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про призначення на службу, звільнення і переміщення урядових осіб військової судової офіції. 118. На військові судові посади призначається лише громадян Української Народньої Республіки. 119. На військово-судові посади не може бути призначено осіб: а/які перебувають під слідством чи судом за переступи, що потягають за собою позбавлення чи обмеження прав; б/які підпали по судовому вирокові позбавленню чи обмеженню прав, а також васуджені за крадіж, шахрайство, лихварство, при влашчення чи перевід дорученого майна, переховування вкрадено- 120. На посади військових суддів, військових прокурорів, їх товаришів, слідчих суддів і судових практикантів призначаєть- ся осіб з вищою правничою освітою, що були на чинній військо- вій службі в старшинських рангах не менше, як один рік. На посади секретарів та їх помішників може бути призна- чено осіб, що на службі набули досвід в провадженні військо- вих судових справ. 121. На уряди Голови Суду, Товариша Голови Суду, Військово- го Судді та Військового Прокурора може бути іменовано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або пробували в стані присяжного адвоката, чи помішника присяж- ного адвоката не менше, як чотири роки, та мають відповідний для того досвід. На слідчих суддів та Товаришів Прокурора може бути імено- вано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або пробували в стані присяжного адвоката, чи поміш- ника присяжного адвоката, не менше, як два роки, та мають від- повідний для того досвід. 122. На уряди Головного Військового Прокурора та Началь- ника Військової Судової Управи може бути іменовано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або про- бували в стані присяжного адвоката, чи помішника присяжного адвоката, не менше, як шість років, та мають відповідний для того досвід. 123. Головним Військовим Прокурором іменується особу, яку запропонує Міністр Військових Справ, атестує Вища Військова Рада та ухвалить Рада Народних Міністрів Української Народ- ної Республіки. Іменування переводиться в наказі Війську Української Народньої Республіки з дотриманням загального по- рядку,вазначеного в законі про Вище Військове Управління. І24:Начальником Військової Судової Управи,Його помішни- ком,помішниками Головного Військового Прокурора,Головами Судів, іх-Товаришами,Військовими суддями;Прокурорами та їх Товари- шами і Слідчими Суддями іменується на загальних підставах осіб яких запропонує Міністр Військових Справ,а осіб ІV й вище клас,крім того,яких,що й атестує Вища Військова Рада й ухва- лить Рада Народніх Міністрів Української Народньої Республі- ки. І25.Судових практикантів до Судів і Прокуратури,Секрета- рів та їх Помішників призначається загальним порядком з кан- дидатів,яких запропонує Головний Військовий Прокурор та На- чальник Військової Судової Управи по належності і атестує Міністр Військових Справ. І26.Кожна призначена в перше на судову посаду особа за- присягається в прилюдному засіданні того суду,до якого її при- ділено,такою присягою: "Обіцяюсь та Клянусь Всемогутнім Богом,перед СВЯТОЮ ЙОГО ЕВАНГЕЛІЄЮ ТА ЖИВОТВОРЧИМ ХРЕСТОМ ГОСПОДНІМ бути вірним Укра- їнській Народній Республіці,свято додержувати законів Республі ки,творити суд по чистій совісті:без усякого на чию небудь ко- ристь сприятельства й поводитися у всьому відповідно обовяз- ків,котрі я приймаю,пам'ятаючи,що я у всім цім повинен буду дати відповідь перед законом та перед Богом на страшнім суді Його.В посвідчення цього цілую слова й Хрест Спаса мого. АМІНЬ.Присягу замінюється для тих осіб,що не приймають її через свої переконання,урочистою,згідноюпо змісту з присягою обітницею,під словами якої вони підписуються,а осіб не хрест янської релігії,-згідно з законами своєї релігії. І27.Звільнення зі служби,переміщення до іншої судової установи чи на іншу посаду осіб військової судової офіції переводиться тією владою,від якої залежить призначення їх на 128. Голова Суду та його Товариш військовий суддя, Прокурор і його Товариш та Слідчий Суддя можуть бути переміщені до іншого Суду на таку ж посаду владою Начальника Військової Судової Управи чи Головного Військового Прокурора по належності/лише за їх згодою. 129. Увільняє у відпустку на загальніх підставах, згідно статуту проходження служби в війську Української Народньої Республіки: а/ Голів Суду-Начальник Військової Судової Управи; б / Товаришів Голів Суду, військових суддів, Слідчих Суддів і судових практикантів, прилучених до Суду в короткотермінову відпустку /до І місяця/-Голова Суду, а в довготермінову /більш І місяця/-Начальник Військової Судової Управи. в/Військових Прокурорів, Товаришів Прокурорів і судових практикантів, прилучених до Прокуратури,-Головний Військовий Прокурор. ШІСТНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про права осіб військової судової офіції. 130. Військова Судова Управа, Судді, Секретарі, Прокуратура, Судові Практиканти та приділені до Суду старшини й урядовці складають військову судову офіцію, члени якої при виконанні своїх спеціяльних службових обов'язків являються незалежними від військової влади. Вони користуються всіма правами, яких надано військовим відповідних рангів, клас і посад. Всі вимоги і правила статутів дисциплінарного, залогового і внутрішньої служби поширюються на осіб Військової -Судової Офіції в рівній мірі як і на всіх інших муштрових старшин та старшин вспомогового корпуса, але не під час виконання ними своїх спеціяльних службових обов'язків і в справах, які не торкаються цих обов'язків. 131. Особи, що займають посади в Військовій Судовій Офіції мають право на іменування і підвищення в старшинські ранги згідно істнуючих законів про підвищення в ранги муштрових старшин та старшин вспомогового корпусу в війську Української Народньої Республіки. 132. Особи військової судової офіції, під час розвідів по службі та при переміщенні, одержують гроші на подорожні витрати в тому розмірі, якого встановлено для командированих військовиків, відповідних по класі посад. 133. Військові судді та слідчі судді незмінні і можуть бути усунені з посад, чи переміщені на іншу посаду без їх на те згоди не інакше як з постанови Надвичного Суду після поступовання про каригідний чи негідний судді вчинок. СІМНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ Про догляд над військовими судами і особами військової судової офіції. 134. Догляд за безупинним і правильним переведенням справ у військових судах виконують: а/ Надвичий Суд над всіма військовими судами і всіма особами військової судової офіції, за винятком військової прокуратури; б/ Вищий Військовий Суд - над урядовими особами цього суду і над Військовими судами. 135. Догляд Вищої інстанції над нижчою переводиться в справах, що доходять до вищої інстанції встановленням порядком по скаргах, протестах, повідомленнях та з пропозицій військової прокуратури. 136. Догляд цей полягає: а/ в стеженні за скорим і правильним рухом карних справ та за докладним виконанням своїх обовязків судами та належними до їх складу особами; б/ в розясненні хиб, неправильностей та занедбання в 137. Порядком догляду вищої інстанції над низкою можуть бути виправлені лише безсуперечні нарушення точних приписів закону. Шляхом догляду не може бути змінено ті постанови та процесуальні зарядження суду, для зміни яких встановлено оскарження в порядку судової інстанції. 138. В кожному військовому суді безпосередній догляд за скорим і правильним рухом справ та за докладним виконанням урядовими особами своїх обовязків покладається на голову суду. 139. Загальний догляд за безупинним та правильним рухом справ, за докладним виконанням обовязків військовими судами та урядовими особами військової офіції, належить Начальникові Військової-Судової Управи. Він може особисто, або через свого помішника переводити ревізію військових судових установ а також вимагати відповідних пояснень і відомостей. 140. Коли під час ревізії виявиться скупчення невирішених справ, загайка в поступованні, або нарушено інші правила руху справ, то Начальник Військової Судової Управи пропонує належному судові про порушення проти винних цього дисциплінарного поступовання. 141. Ні військовий суд, ні голова суду не можуть обміркувати діяльності осіб прокуратури, але про неправильні чи протизаконні дії цих осіб доводять до відома Головного Військового Прокурора. 142. Головний Військовий Прокурор виконує догляд за одноманітним додержанням законів у військових судах та діяльністю прокуратури. 143. Особи військової прокуратури, маючи за обов'язок стежити за додержанням закону, доводять до відома голови суду та Головного Військового Прокурора про всі спостережені ними занедбання або хиби військових судів та осіб, до них належних. ВІСІМНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про відповідальність урядових осіб військової судової офіції. 144. Урядові особи військової судової офіції підпадають відповідальності або порядком дисциплінарного поступання або з присуду карного суду. 145. Порядок карного поступання проти згаданих осіб визначено в наступних розділах цього статута. 146. Приписи що до дисциплінарних кар і порядку накладання їх викладаються в наступних статьях. 147. Голова суду, його товариш військовий та слідчий суддя можуть підпасти порядком дисциплінарного поступання, без відання їх під карний суд, під наступні кари: 1/ зауваження й догани словесні або в приписі; 2/ догана в присутності суду; 3/ переміщення на нижчу посаду, і 4/ усунення з посади. 148. Право виголошувати зауваження чи догану військовому судові в цілому його складі належить Надвіщому Судові Української Народньої Республіки. 149. Право виголошувати зауваження та догани голови суду, його товаришові, військовим суддям і тимчасовим членам суду за всі занедбання та провини супроти судівських обов'язків, а також переміщати на нижчу посаду, чи усувати з посади за згадані занедбання та провини голів суду, та їх товаришів та військових суддів належить Надвіщому Судові, але переміщення на нижчу посаду і усунення з посади може наступати. 150. Право виголошувати зауваження та догани слідчим суддям за занедбання й провини по посаді належить вищому військовому судові. Усунення слідчого судді з посади і переміщення на нижчу посаду може наступити лише після постанови Надвіцього Суду. 151. На тимчасових членів суду дисциплінарні кари за занедбання та провини, що не становлять порушень суддівських обов'язків, накладається на загальних підставах, а за судові вони відповідають як судовики. 152. За антидисциплінарні та негодні Судді вчинки, що не торкаються спеціальних їх службових обов'язків кари накладаються на загальних підставах, що встановлено статутами дисциплінарними, внутрішньої і залогової служби. 153. Особи прокуратори і судові практиканти підпадають під дисциплінарні кари на тих же підставах, як і особи військової офіції, але арешт на осіб прокуратури не накладається. Військовому прокуророві належить дисциплінарна влада командира бригади, а Головному Військовому Прокуророві - влада командуючого групою в Дієвій армії. 154. Особи судової канцелярії підпадають під дисциплінарні кари з розсуду голови суду. Голови Вищого Військового Суду належить дисциплінарна влада командира дивізії, а голови Військового Суду - влада командира бригади. 155. Судові практиканти підпадають під дисциплінарні кари з розсуду голови суду, або прокурора, до яких їх прийдлено. Якщо ж після накладення дисциплінарних кар судові практиканти будуть допускатись провин, то вони усуваються з посад розпорядком Головного Військового Прокурора або Начальника Військової Судової Управи по належності. Судові практиканти під час відрядження їх для провадження слідства, за всі занедбання та провини по посаді слідчого судді підлягають дисциплінарній відповідальності на підставі 150 арт. цього статуту. 156.У всіх тих випадках, коли на дідставі попередніх арти- кулів дисциплінарну кару може бути накладено не інакше як постановою Надвищого Суду, або вищого військового суду, кару визначається після попереднього розгляду справи особливим порядком дисциплінарного поступання. 157. Дисциплінарне поступання порушується: 1/ проти голови суду, його товариша, військових суддів, тим- часових членів військових судів - постановою Надвищого Суду або пропозицією Начальника Військово-Судової Управи. 2/ проти слідчих суддів таким же порядком і постановою ви- щого військового суду, або пропозицією голови цього суду. 158. Дисциплінарне поступання не може бути порушено, як мінус рік після заподіяння провини, що підпадає дисциплінар- ному покаранню. 159. Голова того суду, якому підпорядкована дисциплінарна справа, ставить на попереднє обміркування в розпорядчій коле- гії приводи до порушення дисциплінарного поступання разом з усім дотичним цього листуванням. 160. Дисциплінарне поступання, що його почато наслідком розгляду скарги приватної особи, не може бути закрито, хоч би потім ця особа просила залишити її скаргу без наслідків. 161. Під час попереднього обміркування дисциплінарної спра- ви, суд збирає всі необхідні до справи розвідки і вимагає від виннимої урядової особи пояснення, які вона має право подати усно або на письмі. 162. Після належного засування справи, її вноситься на роз- гляд суду в розпорядку його колегію. 163. Про час розгляду справи в суді сповіщається винимого який може зв'язатись в суд і дати свої пояснення. Як що суд ви- знає потрібним, то закликає винимого до суду. Неважка винимого без причини, вартої уваги, не спиняє розгляду справи. Вистав- ляти за себе повірника не дозволяється. 164. Дисциплінарні справи розглядається в неприлюдному засіданні. 165. Суддів, що розглядають дисциплінарну справу, вилучаються з волерії на загальних підставах. 166. Розглядаючи дисциплінарні справи, суд не обов'язаний додержувати яких-небудь особливих форм. Порядок вияснення справи залежить виключно від погляду суду; але перед постановою рішення суд вислухує висновок прокурора і потім останній точні пояснення винного. 167. Як-що під час дисциплінарного поступання виявиться, що яке-небудь інше порушення чи занедбання виннимого, то суд, зважаючи на обставини, або рішає обидві справи разом, або дає новий справі окремий рух порядком, зазначеним в 156 і 159 арт. цього статута. 168. Присутньому винномуму революцію суду оголошується негайно, причому голова суду призначає день, коли буде оголошено рішення суду в остаточній формі, але в усякому разі не пізніше, як через сім днів з часу постанови рішення. Рішення оголошується при зачинених дверях. З росуду суду неприсутнього винного або закликається в суд для оголошення йому рішення, або копія рішення посилається йому на місце мешкання. 169. Засудженним надається право скаржитись на рішення Вищого Військового Суду на протязі сьоми днів з часу оголошення рішення в остаточній формі; протести прокурора допускаються на протязі того ж речинця після підписання рішення. 170. Скарги і протести подається до Вищого Військового Суду, що постановив рішення і разом зо всіма дотичними справи паперами надсилається негайно до Надвіцького Суду. 171. Про всяке рішення суду, після того, як воно набра- 176. Приписи, викладені в 174 арт., поширюється і на суддю, заарештованого за борги, або визнаного по суду неспроможного боргівника. 177. У воєнний час в негайних випадках, Начальник Військової Судової Управи може усунути з посади чи перемістити на іншу посаду слідчого суддю, проти якого порушено дисциплінарне чи карне поступання аж до скинчення справи. ДЕВ'ЯТНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ Про підсудність. I. Про підсудність військовим судам взагалі. 178. Військовим судам підлягають всі військовики за всі переступи та провини, що вони заподіяли під час перебування їх на чинній військовій службі крім осіб, зазначених в примітці до арт. 1173 цього статуту, та випадків, коли військовики за довершення переступу підпадають під інший суд. ПРИМІТКА: Військовиками вважаються старшини, підстаршини, козаки та Старшини вспомогового корпусу, які є на чинній військовій службі, або які хоч і тимчасово перебувають у війську. 179. Військовики, що перебувають в запасі армії, підлягають військовим судам: за неявку по призиву чи по мобілізації на чинну службу або до учбених зборів; б/за всі обмани та ушкодження свого здоровля і органів тіла, що вчинено з метою звільнитися назавше від військової служби або ухилитися від явки в речинець на службу чи до учбених зборів; в/за вчинені під час учбених зборів переступи та провини, що зазначені у Військовим карнім статуті та за службові переступи, що зазначені в загальному карному статуті; 1805 до законної сили, подається до відома Начальника Військової Судової Управи. 172. Коли, розглядаючи справу дисциплінарним порядком, буде виявлено такі обставини, з яких винний підлягає карному судові, то дисциплінарне поступання припиняється і підсудного віддається під карний суд згідно з приписами, викладеними в наступних розділах. 173. Коли суддю або слідчого суддю за переступ чи провину буде карним порядком засуджено на яку-небудь кару, хоч би й не сполучену зі втратою права по службі, то ця обставина подається на обміркування Надвигцого Суду, котрий після вимоги від винного пояснень, може, зважаючи на обставини, постановити про усунення його з посади. 174. Суддю, притягнутого до слідства або до суду за неслужбовий вчинок, що потягає замкнення у вязниці чи більш сувору кару, може бути тимчасово усунено з посади аж до скінчення в суді порушеної справи. При цьому додержується порядку, вказаного в 166 арт., одначе в негайних випадках Надвигцій Суд може постановити про тимчасове усунення з посади і без попередньої вимоги пояснень від винного. 175. Коли Начальник Військово-Судової Управи вбачає: 1/що суддя вчинив такі службові занедбання, які хоч і не потягають усунення його з посади з судового присуду, але по своєму значенню та кількості свідчать про невідповідність винного судді службовому становищу або про явне з його боку занедбання своїх обов'язків; 2/або, що суддя допустився по заслужбово таких протиморальних або негідних вчинків, які хоч і не були приводом до притягнення його до карної відповідальності, але суперечать гідності суддівського стату і ставши відомими загалу повабляють суддю необхідних для свого стану довірря й поваги, то про ці обставини Начальник Військової Судової Управи подає на розсуд Вищої Дисциплінарної Колегії Надвигцього суду, по одержанні від судді пояснень може постановити г/за порушення військової підлеглості та пошани ранги, а також за образу і насильство проти військової сторожі та службових осіб військової офіції, під час ношення ними /запасовими військовиками/військової уніформи. 180. Громадяне, що залічені до народного резерву /ополчення/ підлягають військовим судам: а/за неявку по призову чи по мобілізації на чинну військову службу або до учебних зборів, і б/ за переступи й провини, зазначені у військовому карному статуті та за загальні службові переступи, що заподіяні ними під час перебування на учебних зборах. 181. Після увільнення у відставку чи в запас армії військовики підлягають військовим судам лише за заподіянні ними під час перебування на чинній службі переступи та провини, що зазначені у військовому карному статуті та за службові переступи, що зазначені в загальному карному статуті. 182. Цивільні особи, крім випадків зазначених в 1147 арт. цього статуту, підлягають військовим судам лише в місцевостях, оголошених в стані війни або на стані облоги згідно з приписами, виданими для цих місцевостей /додаток до 23 арт. Т.11 "Общ.Учр.Губ:"/. 183. Військові полонені підлягають військовим судам за переступи та провини, заподіяні до передачі їх до цивільної влади. 184. Під час війни військовим судам підлягають особи, що належать до війська, мешканці ворожих країв, окупованих армією та ворожі шпигуни. 185. Належними до війська вважається: І/ цивільних урядовців різних офіцій, дух овних осіб всіх релігій та інших осіб, що перебувають на службі в різних частинах військового управління, а також у всіх інституціях та закладах, що їх засновується для потреб армії і що їх і що їх підпорядковується військовим начальникам/а то: на залізницях, водяних шляхах, в інституціях Червоного Хрес- та і т. інш./; 2/чужоземних старшин, що перебувають при армії, як що про них не буде окремого розпорядження Верховної Влади; 3/осіб, що служать по вільном у найму у військовиків, або осіб, що перебувають при війську; і 4/осіб, що посвячуються за військом з дозволу військового начальства а то: кореспондентів, постачальників, торговців, робітників, возників, провідників і т. інш. Зазначені в цій статті особи підлягають військовим судам за всі переступи та провини / що заподіяні ними під час перебування при війську чи в інституціях, заснованих для потреб армії. ПРИМІТКА: духовних осіб виключається з підсудності вій- ськовим судам у випадках, що з окрема зазначено у відповід- них законах. 186. Мешканці ворожих країв, окупованих армією, підля- гають під військові суди ті, що: а/ приймала участь в карних вчинках з особами, підсуд- ними військовому судові, і б/ заподіяли переступ: повстання проти командування армією, якому місцевість під- порядкована, або проти встановленого командуючим армією тимчасового управління та інших властей, а також всякого непослушку і опору им; шпигунства; навмисного підпалу або іншого навмисного знищення чи зіпсуття до нездатності предметів військової емуніції і озброєння та взагалі всьо- го що належить до засобів нападу або оборони, а також за- пасів виживлення й фуражу; навмисного знищення чи важливо- го зіпсуття в районі театра воєнних дій: водопроводів, мос- тів, греблі, гаті, шлюзів, опустів, криниць, шляхів, бродів та інших засобів комунікації, пересування, перепровадження і т. інш.; навмисного знищення чи важливого зіпсуття при- значених для урядового користування: телеграфів, телефонів та інших споруджень для передачі відомостей, залізниць, їх рухомого складу, знаків остереження, встановлених для без- пекності руху залізничного, водяного; і нападу на стойника, чи військову сторону, озброєнного опіру військової сторожі або особам військової чи цивільної поліції, а також убивства стійника, осіб військової сторожі та поліції. Незалежно від цього Командуючому армією, а також особам від них уповноваженим надається право віддавати під вій- ськовий суд мешканців ворожого краю, окупованого армією і за інші окремі переступи, коли це визнано буде необхідним для забезпечення інтересів армії або громадянського ладу і спокою. ПРИМІТКА: 1/ Займаючи ворожий край, Командуючий армією оголошує в наказі до загального відома про підсудність мешканців краю військовому судові за перелічені вище перес- тупи, причому в цьому ж наказі визначає додатково ще й ті переступи, за які, з огляду на обставини, визнає необхідним віддавати під військовий суд згаданих мешканців. ПРИМІТКА: 2/ При відсутності в окупованому краю місцевих загальних судів, мешканці цього краю підлягають військовим судам за всі переступи та провини. II ПРО ПІДСУДНІСТЬ Військовим і Вищим військовим судам. 187. Військовому Судові підсудні військовики за всі ті військові і загально карні переступи та провини, за які в законі чи порядком заміни, визначаються кари не вище як віддання до дисциплінарних частин чи взагалі не вище як позбавлення свободи, не сполучене зі втратою де-яких осо- бливих прав та переваг. 188. Справи про зазначені в попередньому 187 арт. карні вчинки виключається з компетенції Військових Судів в таких випадках: а/ коли в заподіянню цих вчинків обвинувачується командир куріння, або осіб, рівно з ними поставлених або старших за них; б/ коли в заподіянню карних вчинків разом з військовиками брали участь особи, що не перебувають на чинній військовій службі; в/ коли кара за вчинок сполучена з позбавленням або обмеженням права вести промисел, або провадити певного роду працю по своїй професії, і г/ коли шкода чи втрата, які заподіяні карним вчинком, перевищують 100.000 гривень. 189. Військовому Судові підсудні також військово-полонені відповідних в порівнянню з українськими військовиками рангів, до передачі їх під розпорядок цивільного начальства. 190. Під час війни Військовому Судові підсудні особи, приналежні до війська відповідних рангів. 191. Кожному Військовому Судові підлягають військовики тієї частини, при якій закладено Військовий Суд. Військовики тієї частини, при якій Військового Суду не засновано, підлягають Військовому Судові найближчої військової частини. 192. Військовики за карні вчинки, заподіяні до переходу в другу частину, підлягають судові тієї частини, в якій вони перебували на службі під час заподіяння карного вчинку. 193. Справи про карні вчинки, заподіяні військовиками, відсутніми в своїй частині, належать до компетенції Військового Суду, найближчого до місця перебування винного. 194. Якщо військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, яких заподіяно в різних місцях, то справа про ці вчинки розглядається в Військовому Суді, найближчому до міс- ця заподіяння найтяжчого карного вчинку, а коли всі вчинки однакові ваги, то в суді, найблизьчому до місця перебування винимого. 195. Співучастники в карнім вчинку, які перебувають на службі в різних частинах, судяться разом у Військовому Суді одної з тих частин, до яких вони належать, а саме: а/ в суді тієї частини, в межах якої заподіяно карний вчинок, або б/ в разі заподіяння карного вчинку по-за межами їх час- тини, - в суді тієї частини, в якій раніш розпочато справу. 196. Коли один і той же винний брав участь в карних вчинках, яких заподіяно різними особами і які належать до компетенції різних Військових Судів, то після розгляду кож- ним судом окремо підсудної йому по цим вчинкам справи, ка- ру винному визначає, згідно в правилами про збіг переступ- пів, той суд, який постановив північний присуд. 197. Вищим Військовим Судом підсудні всі справи про переступи та провини військовиків, осіб приналежних до війська, військових полонених, цивільних осіб і мешканців окупованих ворожих країв, за винятком тих справ, що відне- сені до компетенції Військових Судів. 198. Крім того до компетенції Вищого Військового Суду належить розгляд скарг на слідчі дії, пропозицій прокуратури що до провадження слідства та часткових скарг що до поступовання в Військових Судах. 199. До компетенції кожного Вищого Військового Суду належать справи про карні вчинки, яких заподіяно в части- нах, до яких приділено суд, або в межах розташування цих частин. ПРИМІТКА: Справи про Командира частини, до якої приді- лено Суд, розглядає сусудній Вищий Військовий Суд іншої частини. 200.Як що військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, заподіяних в місцях, підпорядкованих різним Вищим Військовим Судам, або коли переступ почато в межах компетенції одного Вищого Військового Суду, а доконано в місці, підпорядкованому другому судові, то справа належить до суду, найблизьчого до місця затримання винного, або до суду, в межах компетенції якого заподіяно найтяжчий переступ. 201. Коли в зазначених в попередньому /200/ ст. випадках до судне слідство переводилось різними слідчими суддями, то слідство надсилається до прокурора того суду, якому підсудна справа. 202. Військовиків за дезерцію судиться у Вищому Військовому Суді, найблизьчому до місця їх затримання. 203. Як що військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, в котрих одні підлягають Військовому Судові, а другі Вищому Військовому Судові, то справа про всі ці вчинки належить до розгляду Вищого Військового Суду. 204. Справа, що вступила до розгляду Вищого Військового Суду, не може бути передана в Військовий Суд, хоч би під час росправи і виявилося, що справа належить до компетенції Військового Суду. 205. Всіх співучастників карного вчинку судиться в одному суді, а саме в тому, якому підлягають головний винний, або в межах якого перебуває більшість винних. Але коли одні співучастники підлягають Вищому Військовому Судові, а другі Військовому Судові, то справа про всіх винних належить до розгляду у Вищому Військовому Суді. 206. Справи про малолітніх від десятого до сімнадцятого року, що їх обвинувачується в заподіянні карних вчинків разом з повнолітними, виділяється в окрему справу і розглядається окремо від справи про повнолітніх співучасників, як що в обставин справи це можливо. 207.Як що один і той же винний брав участь в карних вчинках, що їх заподіяно різними особами і які належать до компетенції різних військових судів, то після розгляду кожним судом окремо підсудної йому по цим вчинкам справи, кару винному визначає, згідно з правилами про збіг переступів, той суд, що розглядає важливіший переступ. 208. Винний у переступі, заподіяному за кордоном і підсудному військовому судові, судиться на Україні в тому Вищому Військовому Суді, що перебуває в місці осідку Уряду Республіки. Як що справа підлягає Військовому Судові, то його визнає той же Вищий Військовий Суд. 209. Коли військовик підлягає судові за карний вчинок, заподіяний за кордоном і крім цього обвинувачується в іншому переступі, заподіяному на Україні, то справу розглядається в тому суді, якому є підсудний останній переступ. ДВАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Способи розвязання сперечання з приводу підсудності. 210. Сперечання з приводу підсудності між Військовими Судами та між Військовим Судом і слідчим суддею розв'язує той Вищий Військовий Суд, в межах підсудності якого виникла справа, або до якого належить слідчий суддя. 211. В разі сперечання з приводу підсудності між Військовим Судом і мировим суддею, або судовим слідчим, справу надсилається по належності, або в мировий звід тієї округи, до якої належить мировий суддя, або в окружний суд, до якого приділено судового слідчого. Як мировий звід чи окружний суд згодяться з гадкою Військового Суду, то складають відповідні постанови, а коли не згодяться, то надсилають справу до належного Вищого Військового Суду, котрий видає відповідний припис Військовому Судові. Коли ж Вищий Військовий Суд не згодиться з постановою мирового звіду чи окружного суду, то порушує питання про сперечання з цими Судами /213арт./ між 212.В разі сперечань Військовим Судом та мировим віздом, або окружним судом, Військовий Суд подає справу до Вищого Військового Суду, який в приводу цього чинить рос- праву, згідно з правилами, вазначеними в попередньому ар- тикулі. 213.Сперечання між Вищими Військовими Судами, а та- кож між Вищим Військовим Судом і окружним судом або ми- ровим віздом остаточно розв'язує в подання Головного Вій- ськового Прокурора Надвіщий Суд. 214.Згадані вище сперечання не спиняють розпочатого по справі поступовання, але присуд в справі може бути по- становлений не раніш, як після остаточного розв'язання пи- тання про підсудність. ДРУГИЙ РОЗДІЛ Про Військово-Судне поступовання. ПЕРШИЙ ВІДДІЛ Загальні постанови. 215.Ніхто з військовиків не може підлягати судово- му доходженню за карний вчинок, не будучи притягнений до відповідальності порядком, визначеним в цьому статуті. ПРИМІТКА: не вважаються судовим переслідуванням заходи, що згідно в законами вживаються військовою та адміністративною владою для попередження переступів та провин, а також накладання кар військовим командирам на підставі дисциплінарного статуту. 216.Судове переслідування у військовій офіції пору- шується командирами окремих частин, військовими прокуро- рами, слідчими судами і покривдженими від карних вчин- ків особами. 217. В карних справах, що розглядає Військовий Суд, обов'язок повного вияснення обставин справи покладається на цей суд. Доводити винність перед судом можуть військові командири, представники поліції та інші урядові особи в зазначених законах межах, а також покривджені від карного вчинку особи, за винятком військовиків в справах про їх начальників та старшин. 218. В карних справах, що їх переводиться у Вищих Військових Судах, обвинувачення винними перед судом покладається на військову прокуратуру. В справах, що їх порушуються не інакше, як після скарги покривдженого і що їх дозволяється закривати замирення, можуть брати участь у обвинуваченні винного перед судом і приватні обвинувачателі. 219. Особу, яку покривджене карним вчинком, як що вона складає під час провадження карної справи позив про винагороду за втрати, визнається за цивільного позовника, що бере участь в справі. 220. Цивільний позовник, що не зложив позову про винагороду до відчинення засідання в карній справі, втрачує право скласти позов у військовому суді, але може скласти позов в суді цивільному /згідно з приписами 5 і 6 ст. статуту цивільного суд. поступ./ т. ХVI, Св. Зак./ Згідно з цими приписами може бути складено цивільний позов і в тих випадках, коли карне поступовання до якого позов прилучено, не можна скинчити зпричин душевної хороби винного, або нерозвуку його та коли позовник заявить військовому судові прохання припинити поступовання що до його позову. 221. Нікого не вільно брати під арешт інакше, як у випадках, докладно в законі визначених, а також не вільно тримати під арештом в приміщеннях, свідомо для того не відповідних. 222.Кожний військовий командир повинен стежити в під- порядкованих йому частинах та інституціях, щоб нікого не трималося під арештом інакше, як порядком і у випадках, що їх визначено в законі. Коли-ж військовий командир упевнить- ся, що кого-небудь взято під арешт неправильно , то або не- гайно увільнює неправно позбавленого волі, якщо його за- тримано розпорядженням підлеглої йому особи, або доводить про це до відома належного начальства. 223.Голова військового суду, слідчий суддя, військовий прокурор, або його товариш, діставши відома, що в місцях зам- кнення військової офіції, росташованих в межах їх придулу, кого-небудь з військовиків чи цивільних осіб тримається під арештом без законних до цього підстав, або без додер- жання встановленого законом порядку, повинні особисто при- бути до місця замкнення, пересвідчитись в цьому і негайно увільнити неправно позбавленого волі. 224.Голова військового суду, слідчий суддя, або військо- вий прокурор, діставши відома, що в місцях замкнення цивіль- ної офіції, росташованих в межах приділених ім військових частин, кого-небудь з військовиків тримається під арештом без законних до того підставах, або без додержання встанов- леного законом порядку, повинні негайно повідомити про це належну особу цивільної прокуратури. 225.Військові суди повинні розв'язувати справи згідно з достатним розумом істнуючих законів, а в разі неповності, невиразності чи суперечності законів, якими судимий вчинок заборонено під загрозою карі, повинні основувати свій при- суд на загальному розумі законів. 226.Забороняється зупиняти вирішення справи з приводу неповності, невиразності, чи суперечності законів; винні, що нарушили цей припис підлягають відповідальності, як за про- тизаконне занедбання влади. 227.Нікого не може бути покарано за переступ або прови ну, що належать на підставі закону до розгляду судових ін- ституцій, інакше, як з присуду належного суду. 228. В карних справах всякий відповідає лише сам за се- бе. Правило це не поширюється на ті випадки, в яких, згідно з істнуючими в законі приписами військовий командир підлягає відповідальності за противзаконні дії своїх підлеглих. Вина- городити шкоду, спричинену переступом, або провинною, за під- судного можуть бути зобов'язані і інші особи, але лише в за- значених законом випадках. 229. Судове докоження, що до карної відповідальності вини- мого не може бути порушено, а роспочате належить закрити, як що: а/винний змер, б/або уплила давність, в/або помирився покривджений з винним в зазначених законом випадках, г/або даровано вину загальною амністією, розпорядком Верховної Влади, або наказом Командуючого Армією в зазначени законом випадках. 230. Після закриття судового докоження в причині, зазна- чених в попереднім артікулі, порушенні у військових судах по- зиви про винагороду за шкоду і втрати, що спричинено переступом або провиною, розглядується тими-ж судами /680 та 907 арт.арт/ 231. В разі закриття судового докоження ранішнім, ніж бу- де зложено карним порядком повов покривдженої від карного чинику особи, цей повов може бути складено на винимого, а за його смертю, на його нащадків, не інакше, як в цивільні су- дові установи, порядком цивільного поступовання. 232. Зречений винагороди за шкоду і втрати, що спричинено переступом або провиною, не спливає провадження справи про карину відвічальність винимого. 233. Замирення в такій справі, яку згідно з законом може бути закрито мирою, увільняє винного від персональної відвічальності і разом з тим визнається за зречення винагороди, як що покривджений не застеріг собі права на ці-вільні погов. 234. Виправданого в належному суді присудом, що набрав законної сили, не може бути притягнено вдруге до слідства і суда за той же самий переступ, хоч би й виявилося нові обставини, що доводять винність його в цьому переступі. 235. Засудженого присудом, що набрав законної сили, до кари чи до стягання, не можна знов судити в тій-же справі хоч би потім і виявились обставини, що збільшують його вину. 236. Приписи, що зазначені в попередніх 234 і 235 арт.арт не поширюється на ті випадки, коли суд визнає, що постановлений раніше присуд був наслідком фальшування, підкупу, або іншого переступу. 237. Винного, про якого було закрито справу встановленним порядком, без постанови судового присуду, можна притягнути до відповідальності, як що до улику речінця задавання буде виявлено нові обставини, що доводять його винність. 238. Після закриття справи без постанови судового присуду, ії можна поновити тільки в таких випадках: I/коли після закриття справи з причини браку доводів виявляться нові доводи; 2/коли справу, що закрита з причини неподання скарги від покривдженої переступом особи, буде порушено встановленим законом порядком; і 3/коли після закриття справи з причини нерозгляду цивільним чи духовним судом превідціальних питань, на яких угрюнтовується карне доходження, ці питання буде вирішено в напрямі, що вимагає такого доходження. 239. Виявлення доводів невиновності засудженого або понесення ним кари, більшої ніж покладено законом за причини судової помилки, визнається законним приводом до поновлен- ня справи встановленим для цього порядком. 240. Віднова чести і прав невинно засудженого допуска- ється в усякий час, не вважаючи на уплив давності ні на сме- рть засудженого. 241. Як що визначення влочинності дій залежить від виа- начення встановленим порядком прав власності на нерухоме майно, або властивості непроможности винимого, то судове до- ходження у військовому суді не порушується, а порушене спи- няється до розвязання сумнівного питання в цивільному суді. 242. Виявлення переступу або провини при розгляді спра- ви в цивільному суді не звільняє військове начальство і військову прокуратуру від обовязку порушити карне доход- ження встановленим порядком, а військовий суд, - від належ- ного поступовання для визначення карної відповідальності ви- нимого. 243. Остаточне рішення цивільного суду, питань що нале- жать до його розгляду є обовязкове для військового суду лише що до певності і властивості події чи ділання, але не що до вини підсудного. Рішення цивільного суду в повову, що його розглянуто окремо в приводу припинення карного поступовання /220 арт/ ні в який спосіб не звяzuє військовий суд при постанові присуду. 244. Остаточне рішення військового суду на питання: чи вчинено переступ; чи був він діланням підсудного та якої властивості це ділання, обовязкове для цивільного суду у всіх тих випадках, коли він розглядає цивільні наслідки ділання, що були предметом розгляду військового суду. 245. Як що ділання підсудного не ставиться йому за вину, або не визнається злочинним, то це не ухиляє цивільного по- зову про винагороду за шкоду і втрати, що їх спричинено цим діланням. 246. Виправданий рішенням військового суду має право в межах, встановлених статутом карного Судового поступовання/36. Закон т. XVI, ч. I, 779-783 арт. арт./ на винагороду з приватних осіб, а також і в урядових осіб за шкоду і втрати, що сталися наслідком неправильного обвинувачення. 247. Позови проти урядових осіб військової та судово-військової офіції складаються порядком, що встановлено для стягання винагороди за шкоду і втрати, яких заподіяно розпорядженнями урядових осіб /Зак. Тимч. Рос. Ур. 8 дня 19 квітня 1917 р./36 Зак. 248. Законними приводами порушення карних справ вважається: а/ повідомлення командира окремої частини, б/ повідомлення військових, цивільних, судових або адміністративних установ та урядових осіб, в/ скарги покривджених, і г/ явка з признанням вини. 249. В повідомленнях, поданих та скргах повинно зазначити: а/ карний вчинок, час і місце його заподіяння, б/ особу, проти якої виникає обвинувачення, в/ свідків та інші доводи, г/ розмір причиненої карним вчинком втрати. 250. Подання, повідомлення та скрги з приводу карних вчинків подається або до командира окремої частини або до військового прокурора, або безпосередньо до військового суду. До суду їх можна подати і тоді, коли командир окремої частини залишив справу без наслідків. 26 251.Право порушення карних справ належить командірові окремої частини, рівним з ним та вищим від нього військовим командиром. 252.Начальники, що не користуються правами командира окремої частини, про виявлені карні вчинки доводять до відома свого бригадного командира чи відповідного начальника. Начальники, що є покривдженими в справі, можуть звертатись до суду безпосередньо. 253.Командірові окремої частини надається право порушення карних справ про карні вчинки підлеглих йому осіб, а також і не підлеглих йому осіб, коли вони заподіяли вчинок в місці, що йому підпорядковано. Таке ж право мають начальники, що до карних вчинків, яких заподіяно в підпорядкуванні їм місцевості, а також що до затриманих ними військовиків, які заподіяли карні вчинки під час відсутності в своїй частині. 254.Справи про карні вчинки, в яких брали участь військовики різних частин, можуть бути порушені разом про всіх виннимих командіром тієї частини, в межах якої заподіяно карний вчинок, а коли вчинок заподіяно по-за межами частини, то начальником залоги, чи комендантом, або ж кожним з командирів тих частин, до яких належать винні. 255.Право порушити карну справу належить командірові окремої частини також що до осіб, які вибули з частини, якщо карний вчинок заподіяно ними під час перебування в частині. 256.Про всяк у подію, що містить в собі ознаки переступу чи провини з боку військовиків, поліція повідомляє військового командира по належності, не пізніше як через добу після одержання відомості про цю подію. 257.Судові і адміністраційні установи та урядові особи доводять до відома військових командирів та належної вій- ськової судової влади про всякі виявлені в їх ділокрузі із оголошенням про засудження за певні злочини, а також про переступу та провини військовиків, що підсудні військовим судам, і повідомляють військових командирів про ті карні вчинки військовиків, що підлягають розгляду та вирішен- ню судових установ цивільної офіції. 258. Заяви осіб, покривджених від карного вчинку визна ється скаргами. 259. Покривджені приватні особи подають скарги або самі, або через уповноважених від них осіб. 260. Покривджені можуть подавати скарги на письмі або словесно. Скарги приймає командир окремої частини, або військовий прокурор або голова військового суду в усякий час. Зміст словесної скарги та час її подання за- писується в окремий акт, якого прочитується заявником, акт підписує заявник, якщо він письменний. 261. В скарзі або заяві повинно зазначати: 1/ ім'я, по батькові, прзвище та мешкання заявитка, 2/ карний вчинок, час і місце його заподіяння, 3/ виниму чи підозрівану особу та місце її пере- бування, 4/ свідків та інші доводи, якими підпирається скарг 5/ понесені заявником втрати. 6/ рік, місяць і день подання заяви чи скарги. 262. Подання заяви чи скарги не накладає на подавця обов'язку доводити карний вчинок, але він підлягає відпо- відальності за всякий неправдивий виказ. 263. Приватні особи і військовики, які не є покрив- дженими, але певно знають про заподіяний вчинок, звер- таються з заявами ... про це до належного військового командира, який повинен в цьому разі порушити справу: 264. Командир, приймаючи скаргу чи заяву , попе- реджує заявника, що за неправдивий виказ він понесе кару по закону. 265. Безнайменний пасквіль та анонімні листи не можуть бути приводами порушення карної справи, хоча можуть викликати перевірку з розсуду військового командира. 266. Залишити без руху заявлення командрів законний привід до порушення карної справи дозволяється лише в разі очевидної його безпідставності. 267. В разі залишення скарги приватної особи без наслідків, командир повинен повідомити про це заявника. 268. Коли військовий командир не вчинить належних розпоряджень з приводу одержаного від поліції, або іншої адміністративної чи судової влади повідомлення про карні вчинки підлеглих йому осіб, то згадана влада повинна довести про це до відома належного військового прокурора. 269. Подавці скарги, в разі військовий командир не порушить справи, можуть подати скаргу вдруге або до голови Військового Суду, коли справа підсудна цьому судові, або до слідчого судді чи військового прокурора, як що справа належить до компетенції Вищого Військового Суду. II. ПРО МИРОВУ РОСПРАВУ 270. В карних справах, що їх на підставі закону можна порушити лише після скарги покривдженого і що їх дозволяється закривати замиренням, переводиться попереду миру росправу, щоб схилити сторони до замирення. 271. Попередню мирову росправу переводить: а/ командір окремої частини у справах, що не перевищують його дисциплінарної влади; б/ голова Військового Суду в справах, підсудних Військовому Судові, і в/слідчий суддя в справах, підсудних Вищому Військовому Судові. 272. Мирову росправу переводиться негайно й обмежується розглядом лише тих доводів, що їх подано сторонами. 273. В разі замирення покривдженого в винним, складається про це акт, в якому зазначається умови замирення. Акт цей прочитується сторонам, виправляється по їх вказівках і підписується ними. Потім цей акт стверджується підписом особи, що переводила мирову росправу, і хорониться в справі. На жадання сторін йому може бути видано копію цього акта. 274. Справу, що закрита з причини замирення, не можна поновляти. 275. Як що замирення не дійшло, справі дається належний рух. В тих справах, що їх належить розв'язувати дисциплінарним порядком, командир окремої частини заряджує перевідування, і після засновання справи постановляє рішення в межах наданої йому дисциплінарної влади. 276. Сторона, що незадоволена рішенням командира частини, може принести скаргу на це рішення вищому над цим командиром начальникові, в порядку підлеглості. III. Про перевідування. 277. Про важку подію, що містить в собі ознаки переступу або провини, підсудних Вищому Військовому Судові, командирі військових частин та начальники інституцій повинні негайно повідомити слідчого суддю та військового прокурора. 278. Коли не має на місці слідчого судді, то командир частини чи начальник інституції, повідомляючи про подію, що містить в собі ознаки переступу або провини, разом з тим заряджує в справі перевідування. 279.Як що ознаки переступу або провини сумнівні,або як що командір або начальник не має певних відомостей про подію,що містить в собі згадані ознаки,то перше, ніж повідомити про таку подію належну судову владу,він повинен перевідчитись через перевідування,чи дійсно така подія сталася і чи є в ній ознаки переступу або провини. 280.Начальники,що мають право порушити карну справу про військовиків,діставши відома з рапортів,скрг/чи за- яв,або іншим способом про заподіяний карний вчинок,під- судний Військовому Судові,передають справу безпосеред- ньо цьому судові зі всім листуванням,як що в справі є певні відомості,хто і в чому обвинувачується та хто є свідками.Коли-ж цих відомостей нема,то згадані началь- ники заряджують в справі перевідування. 281.Перевідування заряджується також в вимоги голо- ви Військового Суду після одержання ним справи,скарги чи повідомлення. 282.Про всякe заряджене перевідування начальник сповіщає голову належного Військового Суду. 283.Перевідування заряджується військовим началь- ством: а/коли військовик нарушить закони дисципліни та військової служби,хоч би в цьому нарушенні брали участь і цивільні особи,а також коли карні вчинки військови- ків хоч і не нарушуєть закони дисципліни і військової служби,але заподіяно в місцях ,що підпорядковані вик- лючно військовому начальству; б/коли карні вчинки,що не нарушуєть законів дис- ципліни і військової служби,заподіяно хоч не в місцях що підпорядковані виключно військовому начальству,але 284.Право заряджувати перевідування належить тим військовим командирам, що користуються правом порушення карних справ /251-253 арт.арт.цього статуту./ 285.Для провадження перевідувань командiri частин чи начальники залоги, або коменданти призначають одного із підлеглих їм старшин або урядовців. 286.Не можуть провадити перевідування: а/покривдженi та свiдки в справi; б/підлеглі тій особі, проти якої виникає обвинувачення, і в/кревнi та своєки винимого, або його близькi в iнших особистих відношенях. 287.Військовий командир передає старшині чи урядовцю, призначеному для провадження перевідування, всі відомості та листування що до справи і дає вказівки що до обставин, якi належить розслідувати. 288.Перевідування має на митi: а/зясувати, який саме карний вчинок заподіяно, на кого впадає обвинувачення, та хто свідки в справі, а також б/виявити і зберігти довiднi речi, знaряддя та слiди карного вчинку. 289.Перевідувач вживає заходiв, щоб упередити знищення слiдiв переступу та збирає всi потрібнi для роз'яснення справи відомостi через розшук, огляд та роспит, не переводячи трусу i виймання в господi. 290.Труси та виймання можна переводити, в разі ко- нечної необхiдностi i лише в будинках, замешканих вій- 291.Свідчення переслуханих на перевідуванні осіб записується до протоколу стисло, без зайвих подробиць, зазначаючи обставини, лише дотичні події переступу, кожне свідчення окремо, без посилання на попередні. В початку кожного свідчення визначається ім'я, прізвище, стать, вік, адреса переслуханої особи та час переслуху. Записане свідчення перечитується переслуханій особі доповнюється відповідно зроблених нею зауважень і дається їй на підпис, а в разі неможливості або небажання підписати, про це занотовується в протоколі. 292. Осіб, що не належать до складу військової частини, не викликається до переслуху, а переслухуються в місці їх мешкання. Осіб, що мешкають по-за межами частини переслухує місцева військова або цивільна влада по належності, з вимоги начальника, що призначив перевідування. В цьому разі визнання відбирається на точці запитання, які складає перевідувач. 293. Догляд за правильним і своєчасним переведенням перевідування належить командирові частини, що зарядив перевідування і голові Військового Суду. Загальний догляд над провадженням перевідувань належить військовій прокуратурі. 294. Скарги на неправильні чинності перевідувача, подається голові Військового Суду. Він, розглянувши справу вирішує скаргу, і, в разі спостереження нарушень, повідомляє начальника частини, про які хиби треба зауважити тому, хто переводив оскаржене перевідування. 295. Закінчене перевідування подається тому начальникові, що його зарядив. 296. Після розгляду перевідування начальник або роз- вязує справу своєю владою в дісціплінарній дорозі, як що він на це уповноважений законом, або негайно надсилає його до голови Військового Суду, як що справа підсудна цьому судові. Разом з цим обов'язково надсилається документи про особистий і службовий стан винного, відомості про місце його сталого перебування та витяг зі штрафного журналу. 297. Перевідування, що його не належить передати до Вій- ськового Суду, пересилається до військового прокурора. Він або закриває справу, або видає розпорядок про доповнення перевідування. Як що ж прокурор ввачить в розслідуванні по- дії ознаки переступу чи провини, то передає справу або до слідчого судді, або коли її вповні засвоано перевідуванням до Вищого Військового Суду в актом обвинувачення. В справах про переступи, за які загрожує кара з позбав- ленням всіх громадянських прав , - обов'язково перево- диться досудне слідство. 298. Перевідування про карні вчинки, заподіяні військо- виками в місцях, що їх не підпорядковано військовому на- чальству, переводить поліція на загальних підставах, як що ці вчинки не нарушають законів військової служби та дис- ципліни, крім випадків, зазначених в лів. б 283 арт. цього статуту. 299. Поліція повинна повідомити начальника частини про розпочате нею перевідування і про передачу його до належ- ної судової влади. 300. Закінчене перевідування по справі, підсудній Вій- ськовому Судові, поліція передає безпосередньо до цього суду. 301. Про невиконання поліцією своїх обов'язків що до провадження перевідування про військовиків і про непо- дання в цих справах відомостей, яких вимагає військовий командир, повідомляється прокурора цивільної офіції. IV. Про арешт 302. Досудний арешт винимого в справі, що належить до компетенції Військового Суду, не дозволяється. 303. В справах про переступи та провини, підсудні Вищому Військовому Судові, командир або начальник, що зобов'язаний порушити карну справу, повідомляючи про заподіяння карний вчинок, повинен до прибуття слідчого судді взяти маховід, щоб по передити знищення слідів переступу та не дати можливості подозрілому ухилитися від слідства. 304. Зазначеною метою військовий командир може взяти під арешт підозрілого, так військовика, як і цивільну особу в наступних випадках: 1/ коли підозрілого спіймано на гарячому вчинку, або зараз після заподіяння переступу; 2/ коли покривжени від переступу особи або наочні свідки вкажуть певно на подозрілого особу; 3/ коли на підозрілому або в його оселі будуть знайдені певні сліди переступу; 4/ коли річ, що служать доводом карного вчинку, належать подозрілому, або знайдено їх при ньому; 5/ коли підозрілий намагався втікти, або його спіймано під час, або після утечі, і 6/ коли підозрілий не має сталого мешкання чи осілості, або нема певних відомостей, де він служить. 305. Поліція та інша адміністраційна чи судова влада повідомляючи військове начальство та військову судову владу про карний вчинок військовика, може припровадити його під арешт в таких випадках: 1/ коли упадає на нього підозріння в дезерції; 2/ коли є причина побоюватися, що винний втіче, або знищити сліди переступу, і 3/ коли підозрілого спіймано на гарячому вчинкові, або зараз після заподіяння переступу. 306.Військові командири, коменданти, поліція та інша цивільна влада, повинні не пізніше, як за добу після затримання припровадити взятого під арешт підозрілого до найближчого слідчого судді, або голови Військового Суду, разом з повідомленням про причину і підстави арешту та во всім дотичним справи листуванням. 307.Військова прокуратура протягом доби повідомляє підозрілого, взятого з й розпорядження під арешт про причини і підстави затримання та в той же речінець надсилає справу до слідчого судді. 308.Як що винного при заподіянні карного вчинку затримано в інтересі охорони ладу та безпекності, то протягом 24 годин після затримання його відпроваджується в розпорядження голови Військового Суду або слідчого судді з поясненням причин затримання. Голова Військового Суду повинен, не пізніше як за 24 години після приведення до нього затриманого, переслухати його і зробити постанову або про негайне увільнення його, або дальше тримання його під арештом до прибуття слідчого судді, та про передачу справи на відповідну підсудність. 309.Голова Військового Суду може скласти постанову про досудний арешт лише в тих випадках, коли зі справи, що підсудна Вищому Військовому Судові, або карному судові цивільної офіції, вбачається підстава побояватись, що подозріваний втіче, сховає сліди переступу, або впливатиме на свідків чи співучасників. Разом з цим береться на увагу природу заподіяного карного вчинку, суверисть загрожуючої кари, силу доводів, стан здоровля, вік, службове становище затриманого та інші обставини. 310.На постанову голови Військового Суду про досудний арешт можна подавати скаргу до Вищого Військового Суду. 311.На недодержання урядовими особами законного порядку що до арешту, арештовані можуть подавати скарги до найближчого військового суду, який не пізніше, як в дві доби повинен розглянути скаргу і винести відповідну постанову. ТРЕТІЙ ВІДДІЛ. Про досудне слідство. I. Про осіб, що беруть участь в провадженні слідства. 312. Досудне слідство про переступи та провини, що підсудні Вищим Військовим Судам, переводить військовий чи цивільний суддя слідчий, за допомогою судової влади чи поліції, під наглядом прокуратури військової чи ці- вільної офіції, кого це стосується. 313. Для провадження досудного слідства про карні вчинки, що дотичні служби, як що справа дуже складна, а також про значні події, що виникають в місцях, яких підпорядковано виключно військовий владі, можуть при- значатись розпорядком Міністра Військових Справ або Начальника Військової Судової Управи окремі слідчі ко- місії. Викладення судовий вирок мимоволі накладні комісії. В складі членів комісій має бути принаймні хоч одна осо- ба військової судової офіції. ПРИМІТКА: слідчі комісії, що до всіх своїх чинностей керуються приписами, що їх установлено для слідчих суд- дів. 314. Досудне слідство у випадках, що їх зазначено в пактах а/і 6/283 арт. цього статуту, провадить слідчий суддя військового суду. 315. У всіх інших випадках, що їх згадано в попе- редньому/314/арт. в разі, коли військовик заподіяв за- гальний карний вчинок, підсудний Вищому Військовому Судові, досудне слідство провадить судовий слідчий цівільної офіції. А.Участь військового начальства. 316.Військовий командир одночасно з повідомленням про карний вчинок пересилає належному слідчому судді чи судовому слідчому,або передає йому,як що він прибуде на місце за- подіяння переступу,всі добуті матеріали по справі,копію послужбового реєстру винимого військовика та виписку про нього з абеткового журналу чи з журналу покарань.Разом з тим військовий командир повідомляє про передачу справи до слідчого судді військового прокурора або відповідну особу прокуратури цивільної офіції,кого це стосується. 317.Як що до розпочаття досудного слідства ознаки переступу чи провини можуть зникнути,то військовий командир,викликаючи слідчого суддю для провадження досудного слідства,зобовязує перевідувача,заступити слідчого суддю, доки він прибуде,що до всіх слідчих чинностей,що їх не можна відкладати,а саме:що до оглядів, освідувань,трусів та виймань;але без формальних переслухів винимих та свідків, хиба що хто з них був би тяжко хорий або виникла небезпека, що він помре до розпочаття слідства.Виконуючи зазначені чинності додержується найпильніше приписів,що їх встановлено для провадження досудного слідства. 318.Після прибуття слідчого судді військовий командир дає зараз-же розпорядок перадати судді все дохоження і припинити дальші слідчі чинності. Б.Обовязки та обсяг влади військових слідчих суддів. 319.Слідчий суддя розпочинає досудне слідство лише маючи законний привод та вистарчаючі підстави.Про час коли одержано повідомлення військового командира,що до провадження слідства,а також про початок слідства,слідчий суддя негайно повідомляє військового прокурора. 320.Слідчий суддя своєю владою вживає всіх потрібних для провадження слідства заходів,крім тих,де владу його певно обмежено законом. 321.Переводячи слідство,слідчий суддя з цілковитою безсторонністю повинен виявляти обставини,що доводять винність винимого,як рівно-ж і ті,що його виправдують. 322.Слідчий суддя повинен своєчасно вживати,щоб ві- брати доводи,і не допускатись жадної загайки що до виявлення і заховання таких слідів та ознак переступу,які можуть зникнути. 323.Виймання і відібрання довідних річей переступу чи провини,а також річей,що їх здобуто карним вчинком, слідчий суддя робить під час виявлення цих річей. 324.Як що згідно з обставинами справи слідчий суд- да переконається,що потрібно негайно вжити заходів,щоб забезпечити грошове стягнення чи позов про винагороду за шкоду і втрати,що заподіяні карним вчинком,то про належення заборони чи арешту на маєток або майно вин- мого він склада постанову,додержуючись приписів статуту цивільного судового поступовання.Постанова ця,що до її виконання має силу однакову з відповідною постановою окружного суду/36.Зак.т.XVI Ст.Ців.Суд.Пот.арт.590 і далі/ 325.Слідчий суддя має право перевіряти,доповнювати й зности чинності,що їх вжито під час перевідування. 326.Законні подання і вимоги слідчого судді викону- ються негайно так військовим начальством,як і поліцією, а також і інституціями та особами урядовими і приватни- ми. 327.Слідчий суддя має право звертатись так до поліції 328.Як що під час виконання своїх обовязків слідчий суддя наткнеться на опір, то він має право вимагати допомоги, від цивільної і військової влади. 329.Слідчого суддю може вилучити так винний, як і при ватний обвинувач або цивільний позовник в причини, що їх вважається за законні приводи до вилучення суддів / 91 арт./Про відсторонення слідчого судді повинно заявити йому самому. 330.Незалежно від цього слідчий суддя, коли йому є ві домий законний привод для його відсторонення, повинен сам відсторонити себе від провадження слідства і донести про це Вищому Військовому Судові. 331.Суд, як що визнає приводи для відсторонення вар тими уваги, передає провадження слідства іншому слідчому судді. 332.Слідчий суддя подаючи на вирішення Вищого Війсь кового Суду подане проти нього відсторонення, не спиняє провадження слідства, але в разі відсторонення ним себе від провадження слідства, він обмежує свої чинності, до вирішення відсторонення, лише вживаючи заходів, яких не можна відкладати. 333.Слідчий суддя не закриває слідства в тій причини що винний зник, або в тій причини, що не виявлено особу, що заподіяла переступ. 334.Провадження слідства закриває лише суд. Коли слід чий суддя виявить законну підставу до закриття справи /229 арт./, або коли, через відсутність в діянні, що його розслідується, ознаків переступу чи провини, або в приводу невиявлення винного чи через цілковитий брак вібраних доводів, чи з причини недоведення події переступу, не знайде підстави продовжувати слідство то, припинивши провадження слідства, передає його прокуророві, який зі своїм висновком вносить справу до Вищого Військового Суду. В. Обов'язки та обсяг влади судових слідчих і прокурорів цивільної офіції що до справ про військовиків, підсудних військовому судові. 335. Слідства про військовиків, що перебувають на чинній службі, коли ці слідства мають провадити в зазначених в законі випадках судові слідчі цивільної офіції, розпочинається згідно з приписами статута Карного Судового Поступовання. В. Обов'язки та обсяг влади військових прокурорів та їх товаришів. 336. Військові прокурори та їх товариші самі не провадять досудних слідств, але повинні мати догляд за провадженням їх слідчими та окремими слідчими комісіями. 337. Урядовці контр-розвідки і військова жандармерія, переводячи перевідування про переступи і провадячи розшуки, підлягають військовій прокуратурі. 338. Військові прокурори та їх товариші мають право бути при всіх слідчих чинностях і перегядати на місці оригінальні акти слідства, не спиняючи тим самим руху слідства. 339. Що до всіх предметів, дотичних досліджування переступів та що до збирання доводів, слідчий суддя виконує законні вимоги військового прокурора, або його товариша, записуючи до протоколу, яких саме захо- 340.Як що виконуючи вимоги військового прокурора або його товариша, слідчий суддя наткнеться на переш- коду, то він, вживаючи заходів до виконання вимоги ос- кільки це можливо, доводить до відома особи, що поста- вили ту пропозицію. 341.Беручи винимого під арешт слідчий суддя не- гайно повідомляє особу прокуратури про підстави для такого розпорядження. Прокуратура має право вимагати щоб слідчий суддя обмежився мірою менше тяжкою, як що винимий не викликає проти себе твердого подозріння в довершенні переступу, що потягає за собою позбавлення всіх громадянських прав або втрату всіх особливих прав та переваг. 342.Слідчий суддя повідомляє військового прокурора або його товариша і про причини, через які не взято під арешт або звільнено з під арешту винимого за переступ, за який він підлягає позбавленню всіх громад- янських прав або втрати всіх особливих прав та пе- реваг. 343.Військовий прокурор або його товариш мають право пропонувати слідчому судді затримати винимого, що його суддя залишив на волі чи звільнив з під ареш- ту. Як що ж слідчому судді заважатиме виконати пропо- зицію те, що винимий не викликає проти себе твердого підозріння в довершенні переступу, що потягає за собою позбавлення всіх громадянських прав або втрату всіх особливих прав та переваг, то він, не виконуючи такої вимоги, подає про те Вищому Військовому Судові. 344.Військовий прокурор або його товариш можуть вимагати доповнення досудного слідства, згідно з їх- 345. Що до догляду за провадженням слідств, то ні військового прокурора ні його товариша не можна від- сторонити від виконання своїх обовязків, але-ж коли вони мають до винимого чи до покривдженого через переступ такі стосунки, які спричинюються до вилучення судів / 9/, то повинні самі відсторонити себе. Скарги в цього приводу на осіб прокуратури подається старшим в порядку підлеглості особам прокуратури. 346. Коли військовий прокурор, доглядаючи за провад- женням досудного слідства чи розглядаючи надіслану йому справу, виявить ознаки такого переступу чи провини, по яких ще не було розпочато розслідування, то по- рушує про них карну справу зазначеним в законі поряд- ком. II. ПРО УМОВИ ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДНОГО СЛІД- СТВА СЛІДЧИМИ СУДДЯМИ. 347. Провадження досудного слідства доручається то- му слідчому судді, в межах ділянки якого перебуває вій- ськова частина чи військова інституція, де якої нале- жить винимий або в який заподіяне переступ. 348. Слідчі судді, яких призначено для провадження надзвичайних справ, роспочинають слідство в межах під- судної Вищому Військовому Судові території, а пропо- зиції військового прокурора цього суду, а в межах всі- еї України -з пропозиції Головного Військового Прокуро- ра. 349. Слідчий суддя з законних приводів роспочинає слідство: 1/ коли карний вчинок заподіяно в його ділянці; 2/ коли переступ заподіяно в іншому місці, але виявлено в його ділянці; З/коли в Його ділянці перебуває винний чи підо- зрілий у переступі, хоч би цей переступ було заподія- но в іншому місці. 350.Слідчий суддя розпочинає слідство про запо- діяння по-за його ділянкою карний вчинок, не чикаючи вимоги про це від тих судових установ, в компетенції яких переступ чи провину заподіяно,-але обмежує свою діяльність лише тими слідчими діями, що мусять бути негайно переведені на місці виявлення карного вчинку або виявлення чи затримання винимого.Скінчивши ці дії, слідчий суддя надсилає справу, а також і винимого, як що його взято під арешт, до того слідчого судді, в ді- лянці якого заподіяно карний вчинок. 351.Слідчий суддя, в ділянці якого виявився карний вчинок, що його не відомо де заподіяно, продовжує рос- почате ним слідство аж до скінчення його, або до зя- сування де переступ чи провину заподіяно. 352.Досудні слідства повинно провадити як найшвид- че. Провадження їх не спиняється ні в свята ні в неді- лі, як що обставини справи вимагатимуть цього. 353.Коли буде потрібно переслухати кого-небудь, або- ж вчинити іншу слідчу дію в місці, віддаленем від того, де виникло слідство, то виконання цих дій покладається на іншого, найблизьчого до того місця, слідчого суддю чи судового слідчого. Переслухання військовиків та осіб морських команд, а також для провадження слідчих дій в місцях, яких підпорядковано виключно військовий вла- ді покладається з вимоги слідчого судді на військову владу, або на найблизьчого голову Військового Суду, кого це стосується у всіх зазначених в цьому арт. випадках переслухання провадиться згідно з точками запитань, що одержано від слідчого судді, який провадить справу, а 354. В місці осідку слідчого судді, хоч би воно було поділено на кілька слідчих ділянок, кожний слід- чий суддя безпосередньо переводить всі дії в справі, що виникли в його ділянці. 355. Слідчий суддя може переводити слідчі дії і по-за межами своєї ділянки, коли це потрібно для не- ганого виявлення правди. 356. Доглядає за слідчими діями в справах, що про- вадять слідчі судді військовий прокурор або його товариш того військового суду, в межах якого прова- диться зазначені слідчі дії. 357. Слідчі судді повинні надсилати військовому прокуророві відомості про час одержання і час роспо- чаття кожної справи негайно і не пізніше як через три доби після розпочаття слідчих дій в справі. III. ПРО ЗАКОННІ ПРИВОДИ ДО РОСПОЧАТТЯ СЛІДСТВА 358. Законними приводами до роспочаття досудного слідства визнається: 1/ повідомлення військового начальства; 2/ пропозиція військового прокурора; 3/ повідомлення адміністративних і судових осіб та установ; 4/ скарги та заяви приватних осіб; 5/ явка з призначеннями вини; 6/ порушення карної справи самими слідчими суд- дями. 359. Військовий командир, з повідомлення якого провадиться слідство, має право персонально або че- рез довірену ого старшину дізнаватись про стан поступовання слідства і звертати увагу слідчого суд- ді на такі обставини, які він вважає потрібними для зясування справи. В разі неуважливості слідчого суд- ді до поданих відомостей, або в разі загайки в слід- чих діях, військовий командир удається з повідомлен- ням до Вищого Військового Суду, через військового прокурора. 360. В разі потреби добути які-небудь відомості по справах, що їх провадять судові слідчі про війсь- ковиків, також в разі загайки провадження цих справ, військовий командир, якому підлягають винні, звер- тається до прокурора відповідного окружного суду. 361. Заява про карний вчинок під час заподіян- ня, якого заявник був наочним свідком, вважається за уважливий привід до роспочаття слідства, хоч би за- явник і не подавинших доводів правдивості своєї заяви. 362. Скарги визнається за уважливий привід до роспочаття слідства і в цьому не вільно відмовити особі, що потерпіла від карного-вчинку. 363. В справах, що можуть бути закриті замирен- ням, слідчий суддя, не роспочинаючи слідства, викли- кає сторони для замирення. Коли сторони замирились, то справа подається на закриття, як що-ж до замирен- ня не дійшло, то в справі переводиться слідство. 364. Під час провадження слідства, особа, що вчи- нила скаргу, має право: 1/ виставляти своїх свідків; 2/ бути присутньою при всіх слідчих діях і ставити — 365. Особа, що зложила скаргу, може просити, щоб було вжито заходів до забезпечення винагородження, на яке вона претендує. Але слідчий суддя робить розпорядження про вживання таких заходів на основі 324 арт. цього статуту, лише в тому разі, коли визнає, що прохання повзовника має на те підстави. 366. Не знайде Слідчий Суддя в пропозиції прокурора вистарчаючих підстав до роспочаття досудного слідства, то негайно подає про це через Прокурора на розвязання Вищого Військового Суду. Не знайде ж Слідчий Суддя таких підстав в повідомленні інших урядових установ чи осіб, то негайно повідомляє про це Військового Прокурора. 367. В разі явки з призначенням вини слідчий суддя може роспочати слідство, але коли признання особи спростовується відомостями, що є у слідчого судді, то він складає протокола про причини, що примусили його залишити явку з признання вини без наслідків і надсилає копію в цього протоколу до Військового прокурора. 368. Військовий прокурор та його товариш можуть порушити карну справу так на підставі відомостей, що до них доходять, як і з огляду на переступи й провини чи ознаки карних вчинків, що їх вони безпосередньо зауважили. 369. Військовий прокурор та його товариш не повинні вимагати роспочаття слідства без вистарчаючих до того підстав. В непевних випадках вони повинні дістати відомості через перевидування. 370. Слідчий суддя роспочинає слідство з власного роз- суду, коли карний вчинок заподіяно в його присутності, або коли він наткнеться на карний вчинок який зараз і умовно відбувається чи щойно відбувся. 371. Як-що під час провадження слідства про оден переступ буде виявлено ознаки іншого, що не має істот- ного зв'язку зі справою, що її провадиться, то слідчий суддя вживає заходів до збереження цих ознак, а у ви- падках, що їх визначено в законі, також і щоб перешко- дити заподіреному ухилитися від слідства, про що й доводить до відома військового прокурора; досліджуван- ня-ж цього, щойно виявленого переступу розпочинається не інакше як з пропозиції прокуратури. IV. ПРО ДОСЛІДЖУВАННЯ ПОДІЙ ПЕРЕСТУПУ А. Огляд і освідчування. Огляд і освідчування через слідчого судду. 372. Огляд і освідчування провадиться в поняттями з осіб військової і цивільної офіції, або безпосередньо слідчим суддею, або за допомогою досвідчених людей, а в місцях, підпорядкованих виключно військовій владі, нія от. крім того в присутності відповідного начальника, або кого-небудь з його призначення. 373. Під час огляду та освідчування можуть бути при- сутніми всі особи, що беруть участь в справі, але слід- чий суддя не повинен чекати доки вони прибудуть. 374. Огляд та освідчування провадиться вдень, а в ра- зі наглої потреби і ночі. 375. Переводячи огляд та освідчування, слідчий суддя звертає увагу не тільки на явні ознаки переступу, але також на місцевість та на річі, що є навколо слідів переступу. В разі потреби він робить належні вимірю- вання, а як що можливо то фотографує й зарисовує огля- 376. Про виявлене при огляді та освідуванні слідчий суддя складає протокола, по змові в тому місці, де провадиться ці дії. Все виявлене записується в тому порядкові, як воно оглядалося і виявлялося. 377. На огляд та освідування запрошуються за понятих найблизьчих мешканців: що користуються з громадянського довір'я. 378. Понятих з військовиків, що перебувають на чинній службі, призначається з розпорядку військового начальства. 379. Понятих, що їх закликається на огляд та освідування, не повинно бути менше, як два. 380. В разі огляду та освідування осіб жіночого полу, запрошуються за понятих, замужніх жінок. 381. Про понятих з військовиків, що не явилися до слідства без уважливих причин, слідчий суддя доводить до відома іхнього безпосереднього начальства для відповідного покарання. 382. Понятих з цивільних осіб за неявку без уважливих причин на слідство слідчий суддя має право покласти грошову кару не більше, як 10.000 гривень. 383. Коли понятий в цивільних осіб, покараний за неявку на слідство грошовою карою, подасть протягом двох тижнів з дня оголошення йому постанови про накладення кари, повідомлення, що він не мав змоги прибути з причини, що заслуговує на увагу, то слідчий суддя складає з його грошову кару. ОГЛЯД ТА ОСВІДУВАННЯ ЧЕРЕЗ ДОСВІДЧЕНИХ ЛЮДЕЙ ВЗАГАЛІ. 384. Досвідчених людей запрошуються в тому разі, коли для докладного зрозуміння обставин справи потрібне фахове знання чи досвід в науці, штучі, ремеслі, промислові чи в будь якій праці. 385. Яко досвідчених людей, запрошуються службовців в спеціальних галузях військової офіції, лікарів, фармацев- тів, професорів, вчителів, техніків, маларів, ремесників, скарб- ників та осіб, що довгочасною працею на будь якій іншій службі чи праці чи в якійсь галузі здобули особливий до- свід. 386. Досвідчені люди, що їх запрошуються на огляд та освідування, повинні мати всі прикмети вірогідних свідків. 387. Досвідчені люди на заклик слідчого судді повинні являтись негайно. За неявку на слідство, без уважливих при- чин, їх притягається до відвічальності. таким же чином, як і понятих /382 арт./. 388. Досвідченіх людей в осіб, що перебувають на чин- ній військовій службі викликається через іхне начальство 389. Річі, що їх належить освідувати та досліджувати через досвідчених людей, слідчий суддя спершу зовнішньо складає протокол про видимі ознаки переступу, як що вони є, а також про всі зміни, що сталися в стані цих річей. 390. Освідування через досвідченіх людей, коли до то- го не станеться особливих перешкод провадиться в присут- ності слідчого судді та понятих . 391. Слідчий суддя повинен поставити досвідченим людям на словах чи на пісьмі питання, які вони мають виришити. 392. Досвідчені люди під час освідування, повинні звер- тати увагу і на ті, ознаки, на які слідчий суддя не звер нув уваги, а між тим досліджування їх може спричинитися до виявлення дійсної правди. 393. В разі сумніву що до правильності висновку до- свідчених людей чи в разі різниці в іхніх думках, слід- чий суддя вимагає висновку від інших досвідчених людей, або звертається до вищої фах ової інституції про коман- дирування їх, або-ж, коли це мож ливо, пересилає туди саму річ, яку досліджується. 394. Оцінку майна, що його здобуто, чи зіпсовано перес- тупом, переводять присяжні оцінщики, а коли не має вмоги звернутись до них чи зробити освідчування невідшуканої чи знищеної річі, то це робиться через сторонніх людей, що мають відомості про вартість цієї річі. ПРИМІТКА: оцінку вкраденого чи зіпсованого скарбового майна переводиться згідно з встановленими що до цього правилами, після порозуміння, з відповідним начальством. Огляд та освідування через лікарів. 395. Для огляду та освідування мертвих тіл, ріжного роду ушкодження, слідів насильства та стану здоровля по- кривдженого через переступ, чи-ж самого винимого, слідчий суддя запрошує лікаря. 396. Обов'язки судового лікаря покладаються на най- близьчого лікаря Військової Офіції, а коли його не має, то на місцевого урядового або громадського лікаря. В разі відсутності останнього в причини хворості чи з иншої уважливої причини, то слідчий суддя запрошує при- ватного лікаря. 397. У важливих випадках слідчий суддя може запро- сити на освідування мертвого тіла не одного, а декількох лікарів, не виключаючи й того, що лікував помершого, коли буде потрібно засувати хід хвороби й лікування. 398. На огляд та освідування мертвих тіл духовних осіб та ченців запрошується місцеве духовне начальство або на- 399. До прибуття судового лікаря на місце, лежить мертве тіло, слідчий суддя: І/в разі сумніву що до дійсності смерті, вживає заходів, щоб оживити помершого, а в противному разі, до збереження тіла від зіпсуття та випадкових ушкод- жень; 2/ перевіряє тотожність мертвого тіла з особою, про смерть якої провадиться слідство, і 3/ про вжиті заходи складає протокола належним чи- ном. 400. Під час провадження судового медичного огля- ду, слідчий суддя, на вимогу лікаря, дає йому всі ві- домості про мертве тіло, які можуть вказувати на те, на що лікар, розтинаючи тіло, повинен звернути особ- ливу увагу. 401. Судовий лікар під час досліджування, керую- чись правилами статуту судової медицини /Зб. зак. т. XIII, Ст. Ліар., III кн. вид. 1905 р. і по продовж./ огля- дає зверхність мертвого тіла, заглибини його та отво- ри, сустави, цілість кісток і стан внутрішніх органів, а також по змозі розяснює присутнім значення кожної плями, знаку, рани, ушкодження та хворобливих змін, виз- начає ступінь загнилості та явища, що через те повста- ли, та дає відповідь на поставлені йому запитання. 402. Слідчий суддя та поняті, а також інші запро- шені на огляд мертвого тіла особи, мають право заяв- ляти свої міркування про ті дії та пояснення лікаря, що здаватимуться сумнівними. Ці міркування вписуєть- ся до протоколу. 403. Акт огляду чи свідоцтво передається від ліка- ря до слідчого судді, як що можна зараз-же за осві- дуванням і не пізніше як за три доби.. 404. В разі, коли свідоцтво й обставини слідства суперечать одно одному, або коли буде різноманітність в поглядах лікарів, чи сумнів що до правильності тлу- мачення найдених ознак, то слідчий суддя переводить освідування вдруге через інших лікарів. 405. Освідуючи мертве тіло наново, слідчий суддя доводить до відома закликаних лікарів, менту нового освідування, протокол і акт першого огляду та який час перебувало тіло в землі. 406. Слідчий суддя, не почина виймати з землі по- ховане мертве тіло, аж до прибуття лікаря. Щоб пере- вірити тотожність мертвого тіла запрошується духов- ну особу та інших осіб, що були при похоронах , а до нового освідування запрошується, по змозі, і лікаря, що робив перший огляд. 407. Коли з перших відомостей не буде зясоване, хто був померлий, тіло якого досліджується, то слідчий суддя, списавши докладно ознаки померлого, місце, де найдено його тіло та висновок лікаря про причину смер- ті, може вступити з поданням до Вищого Військового Су- ду п ро вчинення публікації. Суд дає розпорядження про публікацію в часописах, яких вибирає з власного ров- суду. 408. Досліджуючи ранн, побої, каліцтва, поламання, кастрації, зґвалтування, ушкодження здоровля, завчасних по- логів , з причини зігнання зародку чи насильства та по- дібних тому наслідків карних вчинків, судовий лікар по змозі зясовує: І/ Характер ушкодження та вплив його на здоровля особи, що ii оглядається; 2/засоби, що їх вчинено при насильстві чи ушкодже- ні, і ... 3/як давно вчинено ушкодження. 409. Акушерок не запрошується для самостійного су- дового медичного освідування жінок, але їх може бути за- клікано, як помісниць судового лікаря. 410. Слідчий суддя не буває при такому освідуванні жінок, коли доводиться оголяти ввичайно закриті частини тіла, як що ті кого оглядають, будуть вимагати, щоб його при тому не було. 411. Забороняється освідувати осіб жіночого полу инших ніж тих, на кого падає досить тверде підозріння. Освідування винимого, якого узано за божевіль- ного або з припадком хвороби, що доводить його до стану несамовитості чи до стану цілковитої нестями. 412. Коли під час слідства виявиться, що винимий за- подія карний вчинок в нездоровому розумі, або слабуючи на розлад психичної діяльності /причину/, або-ж дійшов до такого стану недуги, після заподіяння карного вчин- ку, то слідчий суддя, перевіривши це так через освіду- вання винимого судовим лікарем, як і через роспитування самого винимого та тих осіб, яким ліпше відомо характер його поведінки та міркувань, пересилає на дальше роз- порядження до військового прокурора всю справу що до цього з висновком лікаря про ступінь божевілля чи роз- ладу психичної діяльності /причини/ винимого. 413. Військовий прокурор подає зазначене в поперед- ньому 412 артикулі доходження разом зі своїм висновком на розгляд Вищого Військового Суду. 414. Освідування божевільних та причиних перево- диться трьома лікарями в роспорядчій колегії Суду, де подає свій висновок і військовий прокурор. Як що суд для розвязання питання про божевілля чи причину визнає за необхідне віддати недужного під попередній нагляд в одному з лікарських закла- дів,то свою постанову про це разом зі справою про освідування пересилає через військового прокурора до відповідного військового командира,який і дає в цій справі належний розпорядок. 415.Коли під час досудного слідства виявлено буде обставини,що дають основу припускати,що вини- мий заподіяв карний вчинок під час припадку хороби, який доводить його до несамовитости чи до цілкови- тої нестями,а також коли ознаки згаданої хороби чи причини виявляться після закінчення досудного слід- ства,але раніш, ніж його буде передано до суду,то робиться освідування винимого і справа про нього йде порядком,якого зазначено в 412-414 артарт.цього статуту. 416.Після відповідного освідування/414 арт./ Вищий Військовий Суд або постановляє про закриття судового доходження,як що виявиться,що карний вчи- нок заподіяно в божевіллі чи в стані причини,або в припадку хвороби,що доводить його до несамовитости чи до цілковитої нестями,або-ж припиняє це доход- ження,як що винимий дійшов до стану недуги після заподіяння карного вчинку і визначає,в такому разі, для згаданої особи н еобхідні засоби до перешкоди ухилитися від слідства і суду. ПРИМІТКА:коли винимі,проти яких судове доход- ження припинено на підставі цього 416 арт.з часом видужають,то освідування стану розуму у них прова- дить військовий суд,з додержанням приписів,що їх наведено в 414 арт.цього статуту. Порядок розвазання питання про те,чи винимий малолітній від 10 до 17 під час заподіяння карного вчинку робив те свідомо. 417.Коли слідчий суддя визнає за необхідне притяг- нути, яко винимого малолітнього від 10 до 17 року, то він провадить розслід і тих обставин, з яких можна зро- бити висновок, чи винимий під час заподіяння карного вчинку робив те свідомо.Розслідуючи ці обставини бе- реться під особливу вагу ступінь його розумового та морального розвитку, знання ним злочинності заподіян- ного вчинку, а також і причини, що довели його до запо- діяння переступу. 418.Слідчий суддя, зібравши згадані в попередньому артикулі відомості, передає всю справу, після скінчення слідства, до дальшої розпо рядимости прокурора, який і подав ii разом зі своїм висновком на розгляд Вищого Військового Суду. 419.Вищий Військовий Суд, після розгляду в роспоряд- чій колегії поданої прокурором, згідно з попереднім/ 418/артикулом, справи, визнавши, що малолітній заподіяв кариий вчинок несвідомо, ухвалює закрити судове доход- ження і, зі свого розсуду, вибирає проти малолітнього оден із засобів, що їх зазначено в 137 арт./по продов ден./Улож. о наказ."В противному разі повертає справу прокуророві для дальшого руху загальним порядком, до- держуючись винятків, що їх установлено для справ цього роду. 420.Про день росправи в суді над малолітнім пові- домляється його батьків, або осіб, під опікою яких він перебуває, при чому в повістках зазначається, що явка вищезгаданих осіб не є обовязковою.В разі обвинувачен- ня малолітнього за карний вчинок, що за нього в зако- ні привначено кару не менче,як замкнення у вязниці, Вищий Військовий Суд має право вимагати персональної явки зазначених вище осіб,коли це,з обставин справи, стане необхідним.Прибувшим на засідання батькам чи зазначеням особам дозволяється подавати судові пояснен- ня.На засідання викликається також і винимого,якого до залі засідання не впускається,а лише закликається для пояснень. 421.В разі,коли у суда виникне сумнів що до того, чи винимий під час заподіяння переступу розумів,що він робив, а також в разі вимоги прокурора чи прохання батьків малолітнього,або осіб,підопікою яких він пе- ребуває,на засідання суду викликається,яко досвідче- них людей,лікарів,вихователів,вчителів і взагалі осіб, що працюють та працювали над вихованням молоді, а також тих переслуханих на досудному слідстві свідків,пере- слух яких суд вважатиме потрібним для засування обста- вин справи та розумового чи морального розвитку вини- мого. 422.Як що виявляться обставини,що дають привід ду- мати,що малолітній винимий є позбавлений здорового ро- зуму,або слабує на причину,або що він заподіяв карний вчинок в часі припадку хвороби,яка доводить його до несамовитости чи до цілковитої нестями,то в розпоряд- чій колегії провадиться освідування винимого, з до- держанням правил,що їх викладено в 414 арт.цього ста- тути.Зясувавши на підставі такого освідування,що карний вчинок заподіяно божевільним чи причинним,або в при- падкові несамовитости чи цілковитої нестями,суд у ви- падках,зазначених в 95 і 96 арт.арт.,а також і в додат- кові до 95 арт."Улож о Нак".вирішує вжити проти вини- мого одного з засобів,що їх зазначено в згаданих по- становах. Б.Розшукування річей,що ними доводиться переступ. Труси та виймання в будинках . 423.Труси та виймання в хатах та в інших помешканнях для життя провадиться в разі певного подозріння,що в цих місцях переховано винимого чи предмет переступу, або-ж довідні річі,що їх потрібно для засування справи. 424.Труси та виймання провадиться при понятих та при власником будинку чи помешкання,а коли його не має,то при його дружині,або при кому-небудь зі старших його домашніх осіб,а в місцях,що їх підпорядковано виключно військовому начальству,крім того в присутності найблиз- чого над тим місцем начальника,або кого небудь з його призначень. 425.Під час трусу та виймання можуть бути присутни- ми всі особи,що беруть участь в справі,але сторонніх осіб,без згоди власника,ні в яке помешкання не впуска- ється. 426.Труси та виймання в помешканнях представників чужоземних держав провадиться не інакше,як після попе- реднього порозуміння з міністром закордонних справ. 427.До трусу в церквах,молитовних домах в мешкан- нях для молитовних зібрань,чи взагалі релігійних в будинках архиєрейських чи монастирських,а також в бу- динках урядових чи громадських інституцій ,наукових спілок,в закладах шкільних та благодійних,слідчий суд- дя приступає не інакше,як запросивши для присутності при тому,найближче начальство того управління,якому підпорядковане помешкання,що обшукується. 428.Трус та виймання відбуваються вдень,а в разі потреби дозволяється робити їх і вночі, але з умовою, щоб в протоколі було пояснено, що примусили слідчого суддю вжити таких надзвичайних заходів. 429. Понятим і власників будинку чи помешкання, яке обшукується, повинно бути обявлено в якій справі проводиться трус і з якою метою. 430. В разі потреби, місце, що обшукується, може бу- ти сточено поліцією, а при відсутності її, охороняєть- ся за допомогою приватних осіб. В місцях, що їх підпо- рядковано військовому начальству, місце, що обшукується, в разі потреби оточується військовою командою. 431. Слідчий суддя має право відкривати замкнене, ко ли власник не зробить цього з доброї волі, але в усьякому разі він повинен уникати даремного псуван- ня помешкань, що їх обшукується. 432. Розшукування в паперах заподозрілої особи повинно провадитися з великою обережністю, не розголо- шуючи обставин, що не стосуються до слідства. Відбі- рати та додавати до справи потрібно лише необхідні папери, які й показується понятим та іншим особам, що будуть присутніми під час трусу. 433. Ні урядові інституції, ні урядові чи приватні особи не можуть відмовлятися від видачі потрібних для провадження слідства довідних річей чи листів. 434. Макліри та нотарі повинні, на вимогу слідчого судді показувати йому свої книги. 435. Коли виникне потреба одержати папери, що пере- дано присяжному адвокатові з умовою тримати їх в таєм- ниці, то слідчий суддя розглядає їх разом з присяжним адвокатом, твердо додержуючись правила, зазначеного в 432 арт. цього статута. 136. Коли виникло під час переведення досудного слід- ства потреба одержати будь які відомості про поштове чи телеграфне листування, що послано від імені чи на- діслано на ім'я особи, проти якої порушено кримінальне переслідування, або отримати чи вийняти те листування, то слідчий суддя з докладною по суті цього постановою своєю та відповідною вимогою звертається безпосеред- ньо до начальника податкової поштово-телеграфної інсти- туції, який надає їй виконує цю постанову. 437. Отклик та виписка зазначеного варт. 436 листування провадиться за присутності начальника відповід- ної поштової, телеграфної чи поштово-телеграфної ін- ституції, при чому листи, покури на телеграми, що їх необхідно затримувати, нерідко пересилаються вглиб в адресу. 438. Довідні речі, а саме: концеденція, зазначала, що ими вчинено переступ, дальшів документи, ільшири громі, закріплені чи посновані річі і варані все, що на- дено під час огляду місця при труси, чи вийманні, хххх xxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxx, і що може здатись щоб довести переступу та виявити альочиння, повинно докласти описом в протоколі та за- значити обставини, при яких було відшукано і взято довідні речі. 429. Довідні речі, по змозі, має бути занумеровано, улок оно, припечаатало та додано до справи. 440. Коли довідні речі не можна буде відокремити від місця, де їх найдено, наприклад: кром на стинах будинку, на деревах і тому подібне, але їх потрібно зберегти для огляду через досвідчення людей , то слідчий суддя є зобов'язаний вжити належних заходів до забезпечення слідів переступу від якої-б то було зміни, або знищення, і, як що буде можливо, накласти печатки на місце чи на річ, де залишено сліди переступу, і доручити припинчатне догляду поліції або певних сусідських мешканців, або ж поставити сторожу. 441. Річі, що їм потрібно зробити хемічне чи мікроскопічне дослідження, береться лише в потрібній для досліджування кількості, запаковується лікарем чи фармацевтом, щоб в дорозі не могли згубитись, прийняти сторонньої домішки, або утворити хемічних сполучень з посудом. 442. Річі, що їх вкрадено чи відібрано, після відшукання їх та оцінки, повертається під росписку тим, у кого їх було вкрадено чи відібрано, як що не має особливої потреби додавати ці річі до справи: 443. На вимогу осіб, у яких взято річі, що є довідними річами, слідчий суддя повинен дати в тому росписку. У Про приведення винного до слідства і про переслухання його. Виклик або приведення винного до слідства. 444. Виннимих з військовиків, що перебувають на чинній службі, викликається до слідства через іхне начальство; про приведення до слідства тих осіб, що вже затримано, слідчий суддя звертається безпосередньо до начальника або доглядача за місцем замкнення. 445. Законними причинами неявки до слідства вважаються: 1/ позбавлення винного волі; 2/ припинення зносин під час пошести, нападу ворога, надзвичайної повіні і подібних тому непереможних перешкод; 3/наглий розор винимого через нещасливий випадок; 4/хороба винимого, що позбавляє його можливості відійти з дому, або що перешкоджає перепровадити його з місця замкнення за сторожем, і 5/смертъ, або тяжка, що загрожує смертю, хороба батьків, дружини або дітей винимого. 446. Коли не буде відшукано місця перебування винимого чи коли він втіче, слідчий суддя звертається до поліції чи до військової влади про розшук винимого. Як що вжиті поліцією чи військовим начальством заходи, що до вияснення місця перебування винимого, не доведуть до скутку, то слідчий суддя вдається до Вищого Військового Суду з поданням про розшук винимого через публікацію, порядком, зазначеним в арт. арт. 941-947 цього статуту. Після публікації, слідчий суддя може дати досудному слідству дальший рух, не очікуючи упливу речення, зазначеного в 948 арт. цього статуту. 447. Виклик до слідства винимих з цивільних осіб і приведення їх виконується згідно з 377-396 арт. арт. Статуту Карн. Суд. Поступ. 448. Коли з причини хвороби чи з інших уважливих причин, особа, що її викликається, або яку мають привести, не може явитися на слідство, то слідчий суддя, зважаючи на більшу чи менчу важливість справи, на довготривалість перешкод до явки і на свою працю по інших справах, що їх не можна відволікати, або відіздить для переслухання винимого в місце перебування його, або очікує скінчення перешкод до явки. ПЕРЕСЛУХАННЯ ВИНИМОГО. 449. Слідчий суддя повинен перше переслухання вчинити негайно і ніяк не пізніше, як за добу після явки чи приведення винимого. 450. Причини відкладення переслуху, як що його нем бу- ло вчинено протягом перших 12-ти годин після явки чи при- ведення винимого, зазначається в протоколі і копію з ньо- го видається винимому, як що він того вимагатиме. 451. Раніш переслуху винимого слідчий суддя перевід- чується в його особі та обявляє йому, в чому його обвину- вачується. 452. Питання винимому повинно ставити коротко і ясно. 453. Слідчий суддя не повинен домагатись признання ви- нимого ні обціянкою, ні хитрощами, ні погрозами, ні інши- ми подібними способами вимагання. 454. Як що винимий відмовиться відповідати на поставле- ні йому запитання, то слідчий суддя зазначивши це в прото- колі, вишукуює інших законних засобів до зясування дійсної правди. 455. Кожного винимого переслухується окремо, вживаючи заходів, щоб заподозрілі в одному і тому ж переступі не могли змовитись між собою. 456. Письменним надається право власною рукою впису- вати до протоколу дані ними словесно відповіді на запи- тання. 457. Пояснення винимого записується, наче б він сам від себе говорив його-ж словами без жадних змін, пропусків та додатків. Слова і вирази суто народні, місцеві або не добре зрозумілі, пояснюються в дужках. 458. На переслух винимого, що розмовляє на незрозумілій для слідчого мові запрошується особа, що знає цю мову. 459. При слідстві над німиими та взагалі над особами, що не можуть висловлювати своїх думок, додержується таких пра- вил: І/коли винимі не можуть подати пояснення на письмі, то переслухання провадиться за допомогою осіб, що звикли докладно розуміти іхні знаки; тоді оценира од 2/при слідстві про переступи, що потягають за собою позбавлення всіх громадянських прав, посередником при запитаннях і відповідях не допускається найблизьчих спадкоємців винимого; 3/коли слідство провадиться в місці, де є заклад для виховання глухонімих, то закликається одного з навчителів цього закладу, і 4/ті, що переговорюють знаками з глухонімими, повинні разом з тим голосно промовляти те, що глухонімі пояснюють їм. 460. Повторювати переслух слідчий суддя не повинен без особливої на те потреби. 461. Коли вік винимого може впливати на осудність вчиненого або на визначення йому карі, то пояснення його про вік перевіряється послужбовим реєстром, а в разі сумніву розвідкою з метрики, або, як що її нема, з ревізійного перепису чи з інших документів; як що ж розвідку не має змоги зробити, то вік винимого визначається в дорозі огляду його через судового лікаря. 462. Коли винимий є цивільною особою, то слідчий суддя, не обмежуючись поясненням самого винимого, завчасу збирає відомості про його особу взагалі і про те, чи не має у нього яких-небудь особливих заслуг та відзначень, а також, чи не перебував він раніш під судом і як що перебував, то який присуд винесено в його справі; але ж неодержання цих відомостей, не спиняє руху справи. 463. Слідчий суддя, переслухавши винимого, запитує його, чи бажає він, щоб йому було дано для ознайомлення слідчу розправу. ПРИМІТКА: виннимий, що під час першого переслуху не буде прохати про ознайомлення з його слідчою роз- правкою, не повзвляється надалі права прохати про це/але таке прохання в кожному разі повинно бути подане чи надіслане поштою до закінчення слідства. VI. ПРО ЗАХОДИ, ЩОБ ПЕРЕШКОДИТИ ВИННИМОМУ УХИЛЯТИСЯ ВІД СЛІДСТВА І СУДУ. 464. Особи, що перебувають під слідством, не по- винні відлучатись без дозволу слідчого судді з тієї місцевості, де провадиться слідство. 465. Щоб перешкодити виннимим в військовиків ухи- лятися від слідства та суду, вживається таких захо- дів, як що слідчий суддя визнає це потрібним: 1/ особливий догляд військового начальства; 2/ запорука; 3/ приймання застави /кавція/; 4/ домашній арешт; 5/ арешт в місцях замкнення військової офіції та тримання під арештом в місцях замкнення цивільної офіції. ПРИМІТКА: домашній арешт накладається лише на вій- ськовиків, що мешкають в окремих помешканнях, а не в спільних косарняних помешканнях і полягає в тому, що їх тримається у помешканні в виконанням або без ви- даряння ними службових обовязків, з розсуду коман- дира частини. 466. Як що винимого віддається під окремий до- гляд військового начальства, то означення самого спо- собу догляду залежить від розсуду цього начальства. 467. Тримання військовиків під арештом в місцях замкнення цивільної офіції допускається лише тоді, 468.Що до військовиків, яких обвинувачується в карних вчинках, за які, по закону, чи порядком заміни загрожують кари без жадного обмеження в правах, або лише з обмеженням де-яких прав та переваг по службі, то найбільшим заходом до перешкоди може бути віддання під запоруку. 469. Що до військовиків, яких обвинувачується в карних вчинках, за які, по закону чи порядком заміни, загрожують кари, сполучені з позбавленням де-яких особливих прав та переваг, а також здеградування в козаки, то найбільшим заходом до перешкоди може бути вимагання застави. 470. До військовиків, яких обвинувачується в карних вчинках, за які загрожують кари, сполучені з позбавленням всіх особливих прав та переваг, або всіх громадянських прав, а також кари на смерть, то найбільшим заходом до перешкоди може бути тримання під арештом. 471. Вживання зазначеного в попереднім 470 арт. заходу допускається і проти тих винних, що називають себе військовиками, але що їх особистість не може бути перевірена, навіть коли-б їх обвинувачувалось в менш важливих карних вчинках. 472. Вибираючи заход перешкоди винному способів ухилитись від слідства та суду, береться на увагу не тільки суворість загрожуючої йому кари і характер заподіяного ним карного вчинку, але також і силу доводів проти нього, можливість заховати сліди переступу, стан здоровля, вік, службове становище та інші обставини. 473. Вживаючи яко заход перешкоди, віддання під за- поруку чи приймання застави,слідчий суддя додержує правил,що їх викладено в 422-426 і 428 арт.арт.Ста- туту Кар.Суд.Поступовання. 474.Незалежно від виклику до слідства чи суду через військове начальство винимого,що за нього да- но запоруку чи внесено заставу іншою особою,також повідомляється одночасно і поручителів чи заставо- давців,щоб вони могли вжити заходів що до своєчас- ної явки винимого. 475.Як що винимий втік чи ухилився від слідства та суду,то з стягненої з поручителя,або з внесеної, яко застава суми,спершу відлічується ту квоту,яку може бути присуджено на відшкодування особи,що по- терпіла від переступу,а решту повертається до при- буток Державної Скарбниці. 476.Віддання винимого під запоруку чи залишен- ня його на волі в забезпеченням заставою не увіль- няє його від виконання припису,що його зазначено в 464 арт.цього статуту. 477.Постанова про взяття під арешт повинна міс- тити в собі докладне означення: 1/хто саме і коли склав постанову; 2/імя,по батькові та призвище національність затриманої особи; 3/переступ в якому затриманого обвинувачується чи запідозрюється, і 4/підстави до затримання. Постанову повинен підписати той,хто її складав. 478.Постанову слідчого судді про відання винимо- го з військовиків під окремий догляд начальства або про замкнення його під арешт,виконується з розпоряд- ження військового командира. Як що обрано віддання під запоруку чи під заставу, слідчий суддя повідо- мляє про це командира частини з тим щоб це було оголошено виннимому, як що сам слідчий суддя цього не зробив. 479. Постанову про затримання під арештом оголо- шується винному з військовиків в час відпроваджен- ня його до місця замкнення, але в кожному разі, не пізніше, як через добу з часу затримання його. Копію з цієї постанови передається до місця замкнення ви- нимого. 480. Коли слідчий суддя не вибере для винного з військовиків заходу перешкоди ухилитися від слід- ства та суду, або коли обраний ним захod командир частини визнає за малий, то може прохати слідчого суддю замінити обраний заход перешкоди в межах за- кону на більш тяжкий, зазначивши підстави такого про- хання. Як що слідчий суддя бачить перешкоди що до задоволення цього прохання, то не згоджуючись на нього, подає про це до Вищого Військового Суду. Коли- ж командир частини визнає, що вжитий слідчим суддею заход не відповідає, завдяки своїй суворості, умовам, зазначеним в 476 арт. цього статуту, то, не пиняючи ви- конання обраного слідчим суддею заходу, доводить про це до відома військового прокурора, або його товари- ша. 481. Суприти цивільних осіб та осіб, приналежних до війська, яких обвинувачується в карних вчинках, вживається заходи перешкоди їм ухилитися від слід- ства й суду на підставі 416–431 арт. арт. Статуту Кар- ного Судового Поступовання. УІІ. ПРО ВИКЛИК ТА ПЕРЕСЛУХ СВІДКІВ. 482. Свідків переслухується на місці провадження слідства, крім тих випадків, коли з причини хвороби чи в інших причинах, що перешкоджують явитись на слідство, буде потрібним/448арт/ переслухати їх в місці перебування, або коли слідчий суддя вважатиме це більш зручним. 483. Якщо треба переслухати багато свідків, що мешкають в одному районі, то переслух їх провадиться в кожному разі в тому місці, де вони перебувають. Учнів пансіонових шкільних закладів переслухується в цих закладах. 484. Свідків з військовиків, що перебувають на чинній службі, викликається на слідство через їхнє начальство, а інших свідків - в дорозі, зазначеній в 377-385 арт. арт. Статуту Карного Судового Поступовання. Особи, які займають штатні посади в акредитованих при Уряді України дипломатичних місцях чужоземних держав і не являються Українськими громадянами, закликаються до подання свідчень Слідчому Судді та в судових засіданнях окремими листами на імя Міністра Закордонних Справ." 485. Осіб Військової офіції, що їх викликається на слідство чи на суд, яко свідків, висилається туди негайно, за винятком випадків, коли через особливі причини не буде змоги замісць них поставити до виконання службових обов'язків інших осіб. 486. В кожному окремому випадкові, коли військові командири визнають за необхідне не звільняти потрібного свідка, вони повинні повідомляти про це своє безпосереднє начальство і слідчого суддю, докладно пояснюючи причини, що спонукали їх до того. 487. У воєнний час або при оголошенні якоїсь частини війська на воєнному стані, при утихомиренні непорядків чи повстань в Республіці, питання про те, чи можна чи не мож- на відпускати свідків з військовиків на слідство чи на суд безуперечно залежить від розсуду їхнього безпосе- реднього начальства. 488.Для явики свідків призначається, по змові, час, коли вони вільні від праці чи від виконання обовязків служби. 489.Про свідка з військовиків, що не явиться не до- вівши про законні причини, зазначені в 445 арт. цього статуту, слідчий суддя повідомляє безпосереднє началь- ство цього свідка. 490.В разі неявки свідка з цивільних осіб, що не до- веде про законні причини, зазначені в 388 арт. Статуту Карного Судового Поступовання, слідчий суддя накладає на нього грошову кару не більше як 10.000 гривень і надсилає йому другу оповістку. Коли-ж і після того свідок цей не явиться в термін і не подасть про закон- ні причини неявки, то його приводиться до слідства. 491.Як що свідок з цивільних осіб, на якого накла- дено за неявку до слідства грошову кару, подасть за два тижні, після дня обяви йому про накладену кару, посвід- ку, що він не міг явитися через уважливі причини, то слідчий суддя звільняє його від кари. 492.Свідків переслухується негайно, як тільки во- ни прибудуть. В разі якої-небудь перешкоди що до пере- слуху протягом 12 годин після явки, причини цього за- значається в протоколі, з якого копію видається свід- кові на його вимогу. 493.Під час досудного слідства свідків підводить- ся під присягу лице в таких випадках: 1/коли свідок зібрався їхати в далеку дорогу і з поверненням може забаритись; 2/коли свідок в такому стані хвороби, що загро- жув його життю, і жув З/коли свідок живе так далеко від місця провад- ження суду, що йому досить утрудливо буде прибути на суд. ПРИМІТКА: коли свідок належить до ісповідання, віроучення, чи переконання що не допускає присяги, то замість присяги дає обітницю сумлінно показать усю правду. 494. За винятком випадків, що їх зазначено в по- передньому 493 артикулі, слідчий суддя не бере від свідків присяги, але попереджує їх, що на суді їх мо- же бути переслушано під присягою і вияснює їм необ- хідність говорити правду, зо всім сумлінням. 495. Відбираючи від свідків присягу та відсторо- нюючи від переслуху під присягою, а також увільняю- чи деяких осіб зовсім від свідчення, слідчий суддя керується правилами про переслух свідків на суді /833-838 і 841-845 арт.арт./. 496. Причину відсторонення засовує слідчий суд- дя навіть і в тому разі, коли свідка переслухується без присяги, щоб мати її на увазі під час переслуху на суді. 497. Свідків допитується кожного окремо, і як що буде потрібно, то спершу при відсутності винних та осіб, що є дотичні справи. 498. Запитання й відповіді мають бути короткі й ясні. Кожного свідка запитується про його відно- сини до осіб, що беруть участь в справі. 499. Акт переслуху, що відбувся не в присутності винимого, прочитується йому. Винний має право запе- речувати свідчення, що їх подано проти нього, і про- сити слідчого суддю про поставлення свідків нових запитань. 500. Обставини, що їх наводить винний, заперечую- чи зізнання свідка, повинні бути засновані, як що ма- ють істотне значення в справі. 501. В час переслуху свідків, що розмовляють не- зрозуміло для слідчого мовою, а також, коли свідчен- ня відбирається від ними, додержується приписів, що їх викладено в 462 і 463 арт. арт. цього статуту. 502. В разі потреби слідчий суддя може наново переслухати свідка. 503. Свідків зводиться на очі в тих випадках, ко- ди це необхідно для розяснення суперечності в їх- ніх свідченнях. 504. Свідчення свідків викладається таким же чи- ном, як і пояснення винних / 456-457 арт. арт. /. В про- токолі переслуху кожного свідка зазначається, як саме дав він свідчення без присяги чи під присягою. УГІІ. ПРО ПЕРЕВІДУВАННЯ ЧЕРЕЗ МІСЦЕВИХ ЛЮДЕЙ. 505. Як що буде необхідно, для вияснення справи, зі- брати відомості про життя працю, зв'язки та поводження винимого, або як що цей останній пошлесться в своїх свідченнях що до цього на місцевих людей, то слідчий суддя провадить на місці окреме перевідування через місцевих людей. 506. Перевідування про життя, зв'язки та поводжен- ня винимого з цивільних осіб чи військовиків, що не перебувають на чинній службі, провадиться порядком, що його зазначено в 456-466 арт. арт. Статуту Карн. Судового Поступовання. 507. Відомості про життя працю, зв'язки та поводжен- ня винимого в військовиків, що перебувають на чинній службі, збирається через начальство винимого, а в особ- ливо потрібних випадках і через роспитування місце- вих мешканців, порядком, якого зазначено в попереднім 506 артикулі, але що до поведінки та до обставин, що власне до служби стосуються, необхідно звертати увагу - діло хвалення на атестацію начальства. IX. ПРО ПРОТОКОЛИ ДОСУДНОГО СЛІДСТВА. 508. Про кожну головну дію слідства списується окремо протокола. 509. Протокола складається так, щоб було достатньо знати: хто, коли, де і які саме вчинив слідчі дії, хто при тому був яко сторона, поняті, досвідчені люди, що цими діями виявлено, і які були зауваження та запере- чення осіб чи понятих, що брали в тому участь. 510. В протоколі про переслуханні зазначається: 1/переслуханих осіб, а також тих, що були при пере- слуху яко сторони; 2/відповіді переслуханих осіб, і 3/зауваження винимого або його заперечення в час переслуху, свідків. 511. Протокола підписують всі зазначені на почат- ку його особи. За неграмотних росписується, згідно зі словесним їхнім проханням, ті, кому вони доручать. 512. Протокола прочитується всім особам, що повин- ні його підписати. Коли хто-небудь з них не захоче, чи не може підписати, то про причини цього пояснюється в протоколі. 513. Крім випадків, точно зазначених в цьому стату- ті, окремі постанови слідчого судді складається лише тоді, коли це необхідно для пояснення руху слідства або розпорядків слідчого судді. 514. В постановах зазначається як час іхньо- го складання, так і законні приводи та підстави для дій, що їх вживається відповідно слідству. 515. Підчисток в протоколі та в постановах слід- чого судді не допускається, але очевидні виправки та доповнення можна робити, з тим одначе, щоб про такі виправлення і доповнення було зазначено перед під- писом протоколу чи постанови. 516. На прохання осіб, що беруть участь в справі, слідчий суддя видає їм копії протоколів та постанов: винимому неплатно, а приватному обвинувачеві чи ці- вільному позовникові - за встановлену плату. Х. ПРО ЗАКІНЧЕННЯ СЛІДСТВА 517. Після скінчення слідства слідчий суддя дає для ознайомлення виннимому, як що він того прохає, слід- чу справу /463 арт. і прим./ Коли винимого не має на міс- ці провадження слідства, то згадане ознайомлення робить- ся або через найблизьчого до місця перебування винимо- го слідчого суддю або через начальника, в розпорядимос- ти якого виннийий перебуває. Після ознайомлення слідчо- го справою, виннимого запитується: що бажає він для сво- го виправдання, додати. Після скінчення слідства про малолітніх від 10 до 17 року, додержується припису, викладеного в 476- арт. Статуту Карного Судового Посту- повання. 518. Як що винимий пошлеться на які-небудь нові обставини, то слідчий суддя повинен перевірити ті з них, що можуть мати вплив на вирішення справи. 519. Після того слідчий суддя обявляє всім, що беруть участь в справі командири частини, до якої належить винний, що слідство закінчене, і пересилає всю справу до військового прокурора. 520. Судовий слідчий після скінчення досудного слідства про переступи та провини військовиків, пересилає слідчу справу, як що справа не підсудна цивільному судові, до військового прокурора. 521. Досудні слідства про карні вчинки осіб, що їх віддаєтьсяся під суд з постанови Надвичного Суду, подається, до відповідного Прокурора, того суду. 522. Папери, що дотичні слідства, підшиваються в порядкові часу складання чи одержання, занумеровуються, завіряється на аркушах і прошнуровується за печаткою слідчого судді. Цим паперам складається реєстр, де зазначається на якому аркуші справи де й що знаходиться. XI. ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ УРЯДОВИХ ОСІБ, ВІЙСЬКОВИХ УРЯДОВИХ ОСІБ ТА СУДОВИХ ЛІКАРІВ ЩО ДО СЛІДЧИХ ЧИННОСТЕЙ. 523. Судові лікарі цивільної офіції, поліцейські урядові особи, волостні та сільські начальники за занедбання та непорядки що до військової слідчої частини підлягають такій-же відповідальності і таким же чином, як це зазначено в 483–490 арт. Стат. Карн. Судового Поступовання. Про всі такі занедбання та непорядки слідчий суддя повідомляє прокурора місцевого округного суду. 524. Про всі занедбання та непорядки під час слідства з боку військових лікарів і взагалі військових урядових осіб, слідчий суддя доводить до відома військового прокурора та їх безпосередніх начальників. На- чальники вимагають від винних пояснення і чинять на- лежний розпорядок або про покарання в дорозі діс- циплінарній або, у важливих випадках, про порушення карної справи. XII. ПРО ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ВЗАГАЛІ. А. Порядок подання скрг. 525. Особи, що беруть участь в справі, мають право подавати скаргу на кожну слідчу дію, що нарушає або зменшує їхні права. 526. Свідки, досвідчені люди, поручителі, поняті та інші особи, що їх закликається до слідства, можуть подавати скаргу лише на утиски, яких було вчинено проти них самих під час слідства: 527. Скарги на дії слідчого судді, які він вчинив сам своєю владою або з вимоги військового прокурора чи його товариша, подається до Вищого Військового Суду. 528. Скарги можуть подаватись і до перенесен- ня справи в суд. 529. Скарги можуть бути на словах, і на пісьмі. Скарги на словах вписується до протоколу. 530. Винимому, що його взято під арешт, коли він забажає подати скаргу, дається всі необхідні для то- го засоби. 531. Кожну скргу, для внесення її по належності, подається тій урядовій особі, дії якої оскаржено. 532. На вимогу особи, що подала скаргу, видається їй росписку в принятті скарги. 533.Подану скргу,з належними що до неї пояснення- ми,повинно протягом трьох день після подання надіс- лати по належності.Як щож скаргу подано на позбав- лення волі,то ii надсилається по належності протя- гом одної доби. 534.Подання скарги,до розвязання ii нi в якому разi не спиняє нi провадження слідства нi виконан- ня окремих слідчих дій. 6.ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СКАРҐ ТА ПОДАНЬ ЩО ДО ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДНОГО СЛІДСТВА. одержання 535.Після скарги з поясненням до неї,суд присту- пає до розвязання ii не далi,як в перший урядовий час в роспорядчій колегії. 536.Суть скарги і всі дотичні до неї відомості доповідає голова суду,чи з його доручення,вiйсько- вий суддя. 537.При розвязаннi скарги вимагання надсилки від слідчого судді слідчих актів допускається лише в тих конечних випадках,коли без цього неможливо обмiрку- вати внесеної скарги. 538.Особам,що внесли скаргу,дозволяється давати на суді словесні пояснення,як що вони прибули в суд. 539.Перед розвязанням скарги вислухується висно- вок вiйськового прокурора. 540.Винесену по скарзі постанову записується до протоколу,в якому зазначається ті засади,що їх було взято судом для розвязання ii. 541.Коли пiсля розгляду скарги,суд визнае за необ- хiдне передати роспочате слідство iншому слідчому судді,то в постанові визначається,з поясненням причини, 542. Винесену судом постанову оголошується особі, що подала скаргу, і виконується негайно. 543. Особа, що подала скаргу, може прохати про видачу її копії постанови. Це прохання повинно бути задоволено протягом трьох днів. 544. Пропозиції військових прокурорів, а також подання військових командирів та слідчих суддів, розглядає суд порядком, що його зазначено вище, що до розгляду скарг на слідчі дії. ЧЕТВЕРТИЙ ВІДДІЛ 545. Військовий прокурор, одержавши досудне слідство, повинен розглянути його і обміркувати: I/ чи належить справа до компетенції військової судової влади; 2/ чи переведено слідство з належною повнотою, і 3/ чи належить винного віддати під суд, чи справу можна закінчити в дисциплінарній дорозі та чи може бути справу закрито чи припинено. 546. Справу, що виникла з приватнього обвинувачення, не виключається з компетенції військового прокурора, якщо слідством виявлено такого карного вчинку, що належить до переслідування з уряду. 547. В разі значної неповноти переведенного слідства, що не дає можливості скласти докладно висновок про суть справи, військовий прокурор має право або вимагати додаткових відомостей, або повернути справу для доповнення слідства. 548. Як що при розгляді якого-небудь карного вчинку виявилися протизаконні діяння осіб, що не брали участи в тому карному вчинкові, то це не може бути приводом до повороту справи на доповнення, але мусить бути предметом окремого слідства. 549. Прокуророві забороняється під загрозою закон- ної відповідальності спиняти рух справи для доповнен- ня несутьовими відомостями. 550. Як що при збігу переступів більш тяжкого з них уже досліджувано, а для виявлення обставин менш тяжкого переступу потрібно довгого часу, то скінче- не про про більш тяжкий переступ слідство треба виділити і дати йому дальший рух. 551. Як що карний вчинок заподіяв де-кілька осіб, то хоч би де-які з них і не були ще відомі або роз- шукані, слідство про тих винних, що про них всі обста- вини засвоєно, дається дальший рух. 552. Військовий прокурор повинен дати законний рух кожному слідству на протязі тижня з дня одержання справи в мирний час і на протязі трьох день у воєн- ний час. 553. Військовий прокурор не може своєю владою змінити порядок підсудності справи, хоч би вона й набрала незаконний напрямок, ні закрити, або припи- нити слідство з причини безпідставності обвинува- чення або з інших законних причин, ні поділити пред- мети розсліду, що мають між собою зв'язок, але свій висновок про це пропонує Вищому Військовому Судові. 554. Висновок прокурора про віддання винного під суд викладається в формі акта обвинувачення. 555. Акт обвинувачення складається на підставі тих відомостей, що їх здобуто під час переведення 5205 досудного слідства чи перевідування. 556. В акті обвинувачення повинно бути визначе- но: 1/подію, що містить в собі ознаки карного вчинку; 2/час і місце заподіяння карного вчинку, оскіль- ки це відомо; 3/ранг, імя, по батькові та призвиче винимого; 4/суть доводів і висвідчень, зібраних в справі про- ти винимого; 5/визначення згідно з законом, якому саме перес- тупу відповідають ознаки діяния, що розглядається. 557. До акту обвинувачення прокурор прикладає реєстр осіб, яких на його думку повинно викликати на судову росправу. 558. Як що будь-який справі, або в справах, що ма- ють між собою тісний зв'язок, прокурор визнає, що одно діяння винимого підпадає судові, а інші діяння су- дові не підпадають, або коли в одному й тому ж пере- ступі обвинувачується де-кілька осіб і одних з них віддається під суд, а про інших належить справу за- крити чи припинити, то акт обвинувачення та висновок по інших предметах справи пропонується судові одно- часно. 559. Акт обвинувачення або висновок про закриття чи припинення карного переслідування прокурор про- понує Вищому Військовому Судові. 560. Прокурор разом з актом обвинувачення або ви- сновком про закриття чи припинення справи, викладає свою гадку що до заходів перешкодження винимому ухи- литися від суду, як що визнає необхідним змінити чи зне- сти який небудь уже вжитий для цього захід. 561. До пропозіції прокурора про дальший рух справи прикладається все слідство в оригіналі, хоч би прокурор гадав дати дальніший рух цьому слідству лише що до важливійшого карного вчинку винимого, або лише що до присутніх співучасників в переступі чи в провині. Одночасно з внесенням акту обвинувачення до суду військовий прокурор робить в належних випадках розпорядження, щоб підсудимих, що їх тримається під арештом, було переведено в те місце, де має бути судова розправа. 562. В справах, що їх провадиться порядком приватного обвинувачення, акт обвинувачення замінюється скаргою приватного обвинувателя. 563. Як що прокурор подав висновок про закриття справи, то Вищий Військовий Суд розглядає слідство лише про тих осіб, що їх притягнуто до відвічальності. В разі Суд непогодиться з висновком прокурора про закриття справи, то справа подається до Надвищого Суду. 564. Про закриту з постанови суду справу вивішується на дверях суду оголошення. 565. На постанову суду про закриття справи особи покривджені від карного вчинку і військові командири, що порушили карну справу, мають право протягом місяця з дня оголошення постанови, подати скаргу до Надвищого Суду порядком, встановленим для часткових скарг. 566. Внесення акту обвинувачення в суд є чин віддання під суд винимого. Одночасно з внесення акту обвинувачення про це сповіщається військового командира для оголошення в наказі. 567.Винимий має право оскаржити віддання його під суд на протязі сьоми день з часу одержання копії акта обвинувачення.Скаргу розглядається в розпорядчій колегії або в тому-ж суді,в який внесено акт обвинувачення,за виключеним судді,що йому доручена розправа,або в найближчому сусідньому Вищому Військовому Суді.Винимому або його оборонцеві дозволяється давати свої пояснення. ПЯТИЙ ВІДДІЛ Порядок переведення справ у Військових Судах. I. Підготовчі до судової розправи розпорядження. 568.Після одержання скарги,повідомлення,чи іншої заяви або перевідування,голова Військового Суду негайно обмірковує питання про напрямок справи і постановляє. а/або про приняття справи для переведення у Військовому Суді,як що визнає її підсудною цьому судові; б/або про передачу справи,коли вона не є підсудною Військовому судові,на законну підсудність,чи на розпорядок командира в дисциплінарній дорозі; в/або про необхідність перевідування,чи доповнення його; г/або про закриття справи,коли винимий умер,або помирився з покривдженим,як це дозволяється законом,або йому даровано війну загальню або часткову амнестію,а також коли вчинок задавнено,або коли в справі немає карного ознаків коли вчинок задавнено,або коли в справі немає карного вчинку,чи не виявлено винимого. 569.Як що голова Військового Суду після одержання справи,підсудної цьому судові,знайде,що її з причини вибуття винимого в частини,або пересунення частини у воєнний час або через інші причини,в більшю зручністю може бути розглянуто в іншім Військовім Суді,то перепроваджує її до відповідного суду. 570.Коли голова Військового Суду складе постанову про закриття справи, то повідомляє про це особу, заклад чи інституцію, якими було порушено справу. Цю постанову вони можуть оскаржити до Вищого Військового Суду. Скаргу подається через Військовий Суд на протязі тижня з дня одержання повідомлення про постанову. 571. Прийнявши справу до переведення, голова Військового Суду негайно повідомляє командира частини, щоб він про це оголосив в наказі по частині і надіслав до суду відомості, яких зазначено в 294 арт. цього статуту, якщо їх не було прикладено до справи. 572. Оголошення в наказі про прийняття справи для розгляду у Військовому Суді, до набрання присудом законної сили, не потягає для винного жадних наслідків, які б обмежували його права по службі; він лише не може бути тимчасовим членом військового суду. 573. В карних справах, що їх, на підставі закону може бути порушено не інакше, як скаргою покривдженого переступом, і що їх дозволяється закривати замирення, голова Військового Суду негайно переводить попередню росправу, щоб присогласити до замирення. 574. В разі замирення покривдженого в винним, складається про це акт, в якому зазначаються умови замирення. Акт прочитується і підписується сторонами. Після цього справу закривається з постанови Голови суду. 575. Коли до замирення не дійшло, то справі дається належний рух. 576. Після прийняття справи до розгляду в Військовому Суді, голова, на підставі відомостей, які є в справі, складає реєстр свідків, свідчення яких хоче потрібно для вияснення справи на суді. 577. З часу приняття справи до розгляду у Військовому Суді винний має право знайомитись зо всією справою, про що голова суду попереджує винного,викликаючи його до суду. 578. Винний має право подати до суду заяву про виклик додаткових свідків та про обраного ним оборонця. 579. Свідків, що їх вказали сторони, викликається до суду, як що про них заявлено завчасу; сторони можуть також запрохувати свідків безпосередньо на судове засідання. 580. Якщо викликається свідків, що мешкають далі, як 25 верст від місця судової розправи, і в справі не має їхніх свідчень, то голова суду може постановити про переслух їх на місці їхнього мешкання. Доручення про переслух дається або голові Військового Суду в місці служби свідків, або відповідному місцевому суді. 581. У військовому районі театра воєнних дій допитувати й викликувати свідків, що мешкають по-за місцем судової розправи, не обов'язково, якщо зносинам з ними перешкоджують воєнні обставини. 582. Винний може обрати собі за оборонця всякую особу обох полів, якій закон не забороняє заступити в судових правах. 583. Після виконання дій, яких зазначено в попередніх артикулах, голова Військового Суду, зважаючи на час, потрібний для прибуття викликаних на суд осіб, призначає день і годину судової розправи, про що й повідомляє командира частини, для оголошення в наказі по частині і сповіщає всіх осіб, що їх викликається на засідання. 584.Командір частини, урядові особи адміністративної офіції, а також покривджені, можуть підтримувати на суді виникшє з іхніх повідомлень і скарг обвинувачення, або персонально, або через представників. 585. Підтримувати обвинувачення на суді можуть доручити: 1/ командір частини-кому-небудь з підлеглих йому осіб; 2/ урядові особи адміністративної офіції -уповноважені ними особи; 3/ покривджені-одній з осіб, яких допускається до оборони у Військових Судах. 586. Представником обвинувачення на суді не має права виступати особа, що підлягає винимому. 587. Уповноваження підтримувати обвинувачення може бути дано в наказі, в листовнім повідомленні, або в словесній заяві на судовім засіданні. 588. Крім сторін та свідків, що беруть участь в справі, на судове засідання викликається досвідчених людей, коли для розяснення обставин справи потрібні спеціальні знання або досвід, а також перекладчики і товмачі. 589. Виклик на суд військовиків переводиться через військове начальство, а інших осіб оповістками через місцеву владу. 590. В оповістці, яку підписується головою суду, повинно бути докладно визначено, кого саме викликається, на коли, куди, в якій справі, а також наслідки неявки. II. УМОВИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ. 591. Військовий Суд розглядає справу устно і при- людно.Сторонні особи пускаються на судове засідан- ня,в кількості, яка може розміститись в помешкан- ні суду і не заважатиме правильному ходові судо- вих дій;недолітнім до 17 року перебування на су- дових засіданнях забороняється. 592.Двері судового засідання може бути за- чинено для сторонніх осіб з постанови суду, або на час окремих судових дій, або на весь час рос- прави, як що суд знайде, що прилюдний розгляд справи знезає моральне або релігійне почуття, або-ж як що згідно в заявку одної зі сторін визнає, що прилюдний розгляд справи, в огляду на тяжину та характер нанесеної образи, ставить покривдженого в надзвичайно тяжке становище. 593. До слухання справи при зачинених дверях допускається командір частини, а також інші особи по вказівці сторін, в кількості не більше, як три особи з кожної сторони. 594. Суд розглядає кожну справу по можливос- ти в одному засіданні, не перериваючи його для роз- гляду інших справ. Як що суд на законних підставах визнає за необхідне перервати засідання на більш- меньш довгий час, то має право під час цієї перер- ви розглядати і інші справи, але в такому разі при- пинену справу, після відновлення засідання, розгля- дається з самого початку. 595. Обвинуватель та винний, разом з їхніми представниками, є сторони, що беруть участь в справі, і мають при розгляді справи однакові права. 596. Особа, яка потерпіла від карного вчинку, в разі заяви до відкриття судового засідання про домагання винагороди за шкоду та втрати, що стали- ся через карний вчинок, визнається за цівільного позовника і користується правами, наданими сторо- нам, що беруть участь в справі, по всіх предметах, які стосуються до цього позову, хоча б вона й не виступала на суді яко обвинитель. 597. Сторони мають право: а/ подавати доводи; б/ відстороняти з законних причин свідків і до- свідчених людей, ставити їм, з дозволу голови су- ду питання, вказувати на суперечність в свідчен- ня свідків і прохати, щоб свідки було знову пе- реслухано в присутності або нарізно один від од- ного; в/ робити зауваження і давати пояснення на кож- ну дію, що переводиться на суді, і г/ спростовувати аргументи і міркування супро- тивної сторони. 598. Право приконешного слова як по суті справи, так і по кожному суперечному питанню, належить завжди винимому, або його оборонцеві. 599. Сторони і всі особи, що їх переслухується на суді, свій візнання і пояснення дають, стоячи і звертаючись до суду. III. Відчинення засідання та порядок розгляду справи. 600. В призначенню для заслухання справи годину, голова суду, пересвідчившись про присутність суддів і секретаря, відчиняє засідання, оголошує, яку справу має розглядатись та пропонує стороннім осо- бам зайняти призначені для них в салі місця. 601. Голова суду перевіряє, хто прибув на засідан- ня для участі в справі, яко сторона, і упевнюється осо- би винимого, а також і в тому, чи мають представники сторін відповідні уповноваження. 602. Винимий повинен прибутти на судове засідан- ня персонально, хоча б мав оборонця. Неважка його потя- гає за собою відкладення справи, і як що він не сповіс- тить суд до відкриття засідання про законні причини неважки, суд, постановляючи про відкладення справи, має право дати розпорядок, щоб винимого було приведено на наступне засідання. 603. Постанову суду про приведення винимого на за- сідання виконує командир частини, в якій перебуває на службі винимий. 604. В разі неявки оборонця, суд може відкласти роз- гляд справи, як що винимий, не маючи змоги запрохати дру- гого оборонця, буде просити про відкладення справи. 605. В справах, що їх може бути порушено не інакше, як за скарги покривдженого, неважка обвинувателя при- мушує суд відкласти розгляд справи лише в тому разі, коли причина неявки законна, і як що обвинуватель, який не прибув через таку причину, буде прохати суд до від- чинення засідання, відкласти справу. 606. Неприбуття на засідання обвинувателя в інших випадках, а також неявка цивільного позовника, не стає на перешкоді для заслухання справи. В справах про карні вчинки, що сполучені зі шкодою для скарбового, пол- кового чи сотенного майна, питання про відшкодування не виключається з розгляду Військового Суду; у всіх же інших справах неявка цивільного позовника, потягає за собою виключення цивільного позову з розгляду у Військовому Суді 607. В справах, що можуть кінчатись замиренням, нелвка обвинувателя, або його повірника, без законних на то причин, вважається за зречення від обвинувачення і тягне за собою закриття справи. 608. Голова суду Винснє, чи заявлись на засідання всі викликані свідки по справі, перекладчики та товмачі і, як що не всі явились, то хто саме і через які причини. 609. Законні причини нелвки осіб, що їх викликано на засідання, зазначено нижче в 800 артикулі цього статуту. 610. Крім випадків, зазначених в арт. 800 цього статуту, законною причиною нелвки свідків, досвідчених людей, перекладчиків і товмачів, вважається мешкання їх далі від місця, де розглядається справу, як 25 верст, або в такому місці, звідки вони без особливих перешкод не можуть явитись на судову росправу. 611. За нелвку без законних причин на свідків, досвідчених людей, перекладчиків і товмачів накладається, з постанови суду грошове стягання на прибуток державної скарбниці не більше, як 10.000 гривень, залежно від важливості справи та достатків неприбувшого. 612. Як що в наслідок нелвки без законних на те причин винимого, свідка, досвідченої особи, перекладчика або товмача, довелося відкласти засідання, то суд накладає на нього також і виплату втрат, що через відкладення справи сталися для викликаних на суд особам. 613. Особа, яка на протязі двох тижнів з дня обяви їй постанови суду про накладене на неї, згідно з 615 і 616 арт. арт. цього статуту, стягання подасть варті уваги пояснення про причини своєї нелвки, увільняється судом від грошового стягання і від виплати втрат, що сталися, завдяки відкладенню засідання. 614.Як що не всі викликані свідки, досвідчені люди, перекладчики або товмачі будуть присутні, то суд, вислухавши пояснення сторін, про те, чи можна розглядати справу без осіб, що не явились, виносить постанову або про судового відкладення засідання по справі, або про розгляд справи, не важаючи на неявку де-яких зо згаданих осіб. 615. На випадок відкладення засідання через неявку кого небудь зі свідків, свідчення яких має істотне в справі значення, суд дає розпорядок про поновлення виклику неприбувшого свідка. 616. Як що не являться досвідчені люди, перекладчики та товмачі, то суд має право замісць них викликати других осіб. 617. Свідків, що не явились через хворобу, старість або довгочасну відлучку з місця мешкання, наново не викликається. Як що ж інших свідчень в справі нема, а вони будуть визнані судом конче потрібними для правильного вирішення справи, то суд дає розпорядок про переслухання їх в місці мешкання по тим питанням, які суд поставить. Переслух свідків, що мешкають в тій місцевості, де перебуває суд, провадиться головою Військового Суду, а в інших випадках додержується порядку, встановленого в 482 арт. цього статуту. 618. Сторони сповіщаються про час і місце переслухання свідків по-за судом і мають право бути при всіх цих переслухах та користуються правами, яких надано їм в 597 арт. цього статуту, але присутність сторін, рахуючи в тому й винимого, не обов'язкова. 619. Як що викликаний удруге свідок знову не прибуде, то справу не відкладається, але ж неприбувший без законних на те причин свідок підлягає стяганню згідно з 611 арт. цього статуту. 620.Як що викликані на засідання суду особи явились, або як що неявка їх не спричинилась до відкладення за- сідання,то суд приступає до розгляду справи по суті. 621.Після засування винному сути та підстав обвину- вачення,голова суду запитує його,чи визнає він себе вин- ним в карних вчинках,яких йому закидається. 622.Винному,який визнає свою вину,голова,і,за Його дозволом,судді безпосередньо,а особи,що беруть участь в справі,через голову суду,ставлять питання,що стосують- ся до обставин заподіянного ним карного вчинку. 623.Як що признання винного не викликає ніякого сум- ніву,і як що ні судді,ні сторони не будуть вимагати даль- шого розслідування обставин справи,то суд переходить до заслухання приконешних промов сторін. 624.Мовчання винного не повинно вважатись,що він признає свою вину. 625.Як що винними не признає себе винним,або як що його признання викликає сумнів,то голова суду запрошує до сали засідань усіх прибувших свідків по справі,досвідче- них людей,перекладчиків і товмачів і ставить кожному з них попередні питання для визначення його особи і відно- син до сторін,а після того запитує сторони,чи не має у них яких-небудь заперечень проти допущення свідків та досвідчених людей до переслуху,а перекладчиків та товма- чив до виконання своїх обов'язків. 626.Не можна ставити за свідків: 1/ божевільних та причинних; 2/ духовних осіб що до того,в чому їм признавалися на сповіді; 3/присяжних адвокатів та інших осіб,що виконували обов- язки оборонців винними що до того,в чому їм признавались віродавці під час переведення про них справи. 627.Жінка, або чоловік винної особи, родичі її пря- мого коліна, а також її рідні брати та сестри можуть відсторонити себе від свідчення. 628.Не може бути переслухано, якщо свідка особу, що виконує в тій-же справі обов'язки обвинувача, як що тільки він не виступає в цій справі, яко покривджена особа, або що виконує обов'язки оборонця винно- го, або заступника обвинувача чи цівільного позовни- ка. 629.Про причини відсторонення свідків від свідчень суд не робить досліджування, але обґрунтованність чи необґрунтованність відсторонення визначається на під- ставі відомостей, що маються в справі, після поданих сторонами доводів та заяв осіб, що їх відстороняється. 630.Свідки, досвідчені люди, перекладчики та товма- чі присяги не дають, але дають обітницю виявити усю правду по щирості, при чому голова суду перестерігає їх, щоб вони, забувши про яку-б то було ворожість, друж- бу або страх, говорили лише одну правду, не збільшую- чи і не зменшуючи відомих їм обставин, а оповідаючи про все так, як воно було, а також нагадує їм про відно- відальність за кривосвідчення. 631.Після цього голова суду пропонує всім свід- кам перейти до окремої кімнати і не виходити звід- ти до виклику їх на переслух. Він вживає заходів, щоб перешкодити змові свідків між собою. 632.Довідні речі, що можуть стати в допомозі для виявлення переступу або-ж для викриття чи виправдан- ня винного, повинно бути внесено в садю засідання і покладено перед суддями, як що цьому не перешкоджа- тиме розмір або якість річей. 633. Довідні речі, після огляду їх суддями, показують- ся сторонам. 634. Свідків переслухується по-одинці. Спершу вислу- жується покривдженою від переступу, а після нього свід- ків, що підтверджують обвинувачення, потім свідків, яких виставив винний, як що додержуванню зазначеного поряд- ку не стається яких-небудь перешкод. 635. Після переслухання кожного зі свідків та досвід- чених людей, голова суду запитує сторони, чи не бажають вони заперечити на що-небудь в вислуханого свідчення, поставити які-небудь питання, або дати які-небудь пояс- нення. 636. Питання свідкові ставить спершу та сторона, згід- но з заявою якої його викликано на розправу, а потім вже й супротивна сторона. 638. Кожна сторона має право перепитувати свідків для розяснення відповіді, яку подано на запитання супротив- ної сторони. 638. Свідок не має права відмовлятись давати відпові- ді на питання, що мають виявити суперечність в його свід- ченнях або неподібність їх до відомих обставин, або до свідчень інших свідків; але він не є обовязаний відпо- відати на такі питання, що висвідчують його в якому- небудь карному вчинкові. 639. Якщо відповідь на запитання сторін не дає змо- ги докладно, зясувати суть свідчення, то голова, або, за його дозволом, судді можуть ставити свідкові додатко- ві питання. 640. Кожен свідок може бути перепитаний в присутнос- ті інших свідків та зведений з ними на-очі. 641.Кожному свідкові показується довідні речі, що дотичні суті його свідчення. 642.Як що буде потрібно вивести винимого в засідан- ня в наслідок вчиненого ним бешкету або шуму, то, після повороту його знов на засідання, голова суду повинен повідомити його докладно про все, що відбулося під час його відсутності. 643.Не забороняється вичитувати в судовім засідан- ні записаних свідчень свідків, яких не викликано агід- но в 581 арт. цього статуту, або свідків, які хоч і одер- жали завчасу оповістки, але не явились в законних при- чин, як що про це будуть прохати сторони, а також, як що суд сам визнає це потрібним. 644.Крім того, дозволяється вичитувати документи та виписки, що є в справі, або що показано чи подано сторо- нами та свідками, як що суд визнає, що означені докумен- ти стосуються до справи та що їх повинно взяти на ува- гу при вирішенні справи. 645.Після прочитання кожного з записаних свідчень свідків, а також і документів, зазначених у попередньо- му 644 артикулі, голова суду пропонує винимому та ин- шим, що беруть участь у виясненню справи, особам дати свої пояснення. 646.Як що суд, з власного розсуду, або після заяви сторін, визнає, що для правильного вирішення справи кон- че потрібно переслухати особу, що не викликана на суд, яко свідок, або перевести огляд, освідування, трус або виймання, то постановляє про виклик свідка на суд, або про переслух його на місці мешкання, а також про пере- ведення огляду, освідування, трусу чи виймання. Переслух свідків на місці їхнього перебування переводиться по- рядком, вказаним в 617 арт. цього статуту. 647.Огляди, освідування, труси та виймання в косар- нях, лагерях та інших місцях, що підпорядковані війсь- ковому начальству, переводиться на очах найблизьчого начальника того місця, або кого-небудь з його призна- чення, судом у повному складі його або одним з членів його, як що ці чинності відбуваються в тім місці, де провадиться суд, в противному разі-Військовим Судом, того місця, де потрібно перевести зазначені чинності. 648. На трус або виймання закликається власника будинку або помешкання, а коли його нема, то його жін- ку, або кого небудь зі старших домашніх осіб. 649. Сторони можуть бути присутніми при переведен- ню цих дій і користуватись правом, яке надається їм, відносячи 597 арт. цього статуту, але явка їх не обовязко- ва. 650. Огляди, освідування, труси та виймання, крім ви- падків дуже негайних, переводиться в день. 651. До участі в оглядах та освідуванні, як що для докладного зрозуміння обставин, що трапляються в спра- ві, потрібні спеціальні знання або досвід в науці, реместві, штучі, промисловій або якій-небудь праці, може бути закликано досвідчених людей. 652. Для огляду та освідування ушкодження, наслід- ків насильства і стану здоровля особи, що потерпіла від карного вчинку, або від самого винимого, запрошуються найблизьчий військовий лікар, а як що його не- ма-то всякий інший лікар. 653. Досліджуючи рани, побої, каліцтво, насильство, ушкодження здоровля та подібні наслідки від карних вчинків, лікар по змозі визначає: І/характер ушкодження і вплив його на здоровля особи, що її оглядається; 6005 2/способи,яких вжито при насильстві та ушкодженні, і 3/ як давно заподіяно ушкодження. 654.При освідуванні жінок,яке сполучається з показу- вання частин тіла,що звичайно закриті,ніхто,без згоди цих жінок,не може бути присутнім при тому. 655.Про знайдене при огляді таc освідуванні,труси чи вийманні складається акт по можливості на місці переве- дення цих дій.Все знайдене записується по черзі,як воно оглядалось і знаходилось,разом з поясненням присутніх при тому досвідчених людей і сторін.Акт підписують усі особи,що були при огляді,освідуванні,труси чи вийманні. 656.Речі,що їх найдено при оглядах,трусах і вийман- нях і що можуть бути придатними для виявлення карного вчинку та до викриття винимого,повинно по змозі доклад- но описати,з зазначенням того,при яких обставинах та звідки їх взято,перенумерувати,скласти,припекчати і прилучити або-ж доставити в суд для прилучення до справи, яко довідні речі. взято 657.Особам,що у них речі,яко довідні,дається в тому росписка. 658.Огляди,освідування,труси та виймання в місцях, яких не підпорядковано військовому начальству,переводить суд, або один з суддів,з відрядження суду при допомозі поліції. 659.В разі невиконання місцевою цивільною владою за- конних вимог Військового Суду,то Суд повідомляє про це місцевого прокурора цивільної офіції або його товариша. 660.В постанові суду про огляд,освідування,трус або виймання,повинно докладно зазначити яку дію належить пе- ревести та обставини,що її викликають.Копію з цієї пос- танови передається тій особі,що у неї переведено огляд, освідування,трус,або виймання. 661.Освідування стану розуму винних,що виявили ознаки божевілля чи причини,або недужих припадків, що доводять до нестями,або повної непритомности-пе- реводиться у Вищому Військовому Суді,або в Окружнім Суді цивільної офіції,як що цей ближче од Військово- го Суду. 662.У випадках,що їх зазначено в 646 арт.цього статуту,вирішення справи відкладається до одержання судом додаткових відомостей.Після одержання їх,роз- гляд справи роспочинається наново,як що склад суду змінився,або суд під час перерви почав розглядати іншу справу;в противному разі розгляд справи продов- жується в тієї дій,на якій він перервався,але кожен з суддів має право вимагати відновлення де-яких дій або розгляду справи зпочатку. 663.Після розгляду зібраних по справі доводів суд вислухує приконеншні пояснення сторін. 664.Сторони дають судові свої пояснення та запе- речення,додержуючись такого порядку:спершу обвину- ватель,потім цивільний позовник або їх-ні представ- ники,далі оборонець винимого і нарешті сам винний. 665.В справах,що їх роспочинається лише зі скрги та що їх можна закінчувати замиренням,голова суду на- гадує сторонам про можливість закінчити,справу,за- миренням,і як що замирення відбудеться,Військовий Суд постановляє про закриття справи. 666.Як що під час розгляду справи суд побачить, що вона йому не підлягає,то обмеживши росправу до- кладним засуванням обставин,що показують на непід- леглість справи Військовому Судові,передає її на- лежному судові. 667.На випадок виявлення під час розгляду справи нових співучасників судимого що довиршив карний вчинок,суд має право або відкласти справу для спільного розгляду ії до всіх співучасників,або-ж,продовжуючи розгляд справи що до тих осіб,супроти яких було спочатку заявлено обвинувачення,поставитись до виявлення нових співучасників згідно з 686 арт. цього статуту,як що відкладення справи може повести за собою довгу загайку в розгляді ії. IV.Постанова присуду. 668.Після вислухання сторін та остаточних пояснень винимого,судді виходять в окрему кімнату,а як що такої кімнати не має,то залишаються в салі засідання, запропонувавши поперед секретареві суду та всім присутнім особам,що не входять до складу суду,щоб вони вийшли із салі засідання. 669.До постанови присуду судді не повинні мати ні з ким ніяких зносин. 670.Дитання про вину чи безвинність винимого суд розвязує з власного внутрішнього переконання,основаного лише на сукупності обставин,яких виявлено під час судової росправи. 671.Постановляючи присуд,не повинно брати на увагу ніякого доводу,як що його попереду не було показано винимому та іншим особам,що беруть участь у виясненні справи. 672.Як що під час обговорення в кімнаті наряд питання про вину чи безвинність підсудного,Військовий Суд визнає за необхідне засувати яку-небудь обста- вину в справі через додатково переслухання свідків, або через яку-небудь іншу судову дію, то він не пос- тановляючи присуду, поновлює судову розправу, додержу- ючись вище встановлених правил та застерігаючи сто- ронам право подати додаткові пояснення що до знов переведених дій. 673. Суд видає присуд: а/або про виправдання винимого, якщо визнає, що вчинок, в якому його обвинувачувалося, не доведений, або не такий, щоб поставити йому за вину, або незабо- ронений законом під загрозою кари; б/або про увільнення винимого від суду, якщо його карний вчинок задавнівся або знято кару законом про амнестію, чи з іншої законної причини для закриття справи, і в/або-ж про покарання винимого, якщо доведено вин- ність його в такому карному вчинкові, який ставиться йому за вину, і за який не можна увільнити його від карної відповідальності. 674. Увільнений від суду без означення його вини може прохати, щоб суд визначив його вину й ту кару, під яку він підпав-би, як би в справі не виявилося законної причини для закриття карного переслідуван- ня. 675. Такі прохання подається зараз після оголо- шення присуду. 676. Як що винимого визнано винним, то видається присуд про покарання його. Суд повинен визначити кару на певному ґрунті законів, але судові надається пра- во з огляду на причини, що зменшують вину, зменшити кару на один чи два ступні, переходячи при тому і до найблизьчого роду карі, якщо в законі не має ступня 677.Крім вирішення питань про вину та кару, суд видає постанову ще й про інші наслідки карного вчин- ку та судової росправи, а саме: а/про речі, здобуті через карний вчинок і взагалі п ро довідні речі; б/про винагороду шкоди, яку понесене тією чи дру- гою стороною, і в/про повернення судових витрат. 678.Речі, здобуті через карні вчинки, повертаєть- ся їх власникові, хоч би він і не зложив жадного по- зову; але довідні речі, що мають істотне значення для справи, повертається не раніш, як після набрання при- судом законної сили. 679.Як що річей, здобутих через карний вчинок буде домагатись яка-небудь третя особа, то суд на- дає суперечникам право упорядкуватися в цивільно- му суді. 680.Військовий Суд видає постанову про розмір відшкодування лише в тому разі, коли під час пере- ведення справи шкоду чи втрати певно зясовано; в противному разі Військовий Суд, визнавши право на відшкодування, надає покривдженому право стягти шкоду чи втрати в цивільному суді. 681.Виправданий присудом Військового Суду має право на стягання винагороди за шкоду та втрати, що їх спричинено несумлінним обвинуваченням. 682.Обвинувачення визнається несумлінним, як що винний подасть про те прохання, і суд одноголосно взнає, що обвинувачення було роспочато без жадно- 63 го грунту, або підпиралося на суді вигаданими до- водами, або взагалі було явно стороннече і направ- диве. 683. Прохання про визнання обвинувачення не- сумлінним і вимога винагороди за шкоду та втрати, що виникли від такого обвинувачення, розглядаєть- ся судом, як що їх було подано раніше виходу суду до кімнати нарад для видання присуду; постанова про це, в разі виправдуючого присуду, вписується в са- мий присуд. 684. В разі подання вимоги про винагороду за шкоду і втрати, що схилились від несумлінного об- винувачення, суд вирішує про відшкодування, як що сума заявленої вимоги не перевищує 100.000 гри- вень, і як що суму втрати певно виявлено; в про- тивному разі суд, признавши обвинувачення несум- лінним, надає виправданому право доходити винаго- роди в цивільному суді. 685. Вимога признати обвинувачення несумлін- ним та винагородити за шкоду та втрати, що виник- ли від цього обвинувачення, не підлягає розгляду в Військовому Суді що до осіб, які порушили карну справу за силом своїх службових обовязків. Такі особи за несумлінне обвинувачення відповідають, як за службові карні вчинки загальним порядком. 686. Коли на судовий розправі виявляться обста- вини, що свідчать про заподіяння карного вчинку осо- бою, проти якої не порушено карної справи, а також в тому разі, коли проти підсудного виникає нове об- винувачення, що не має звязку з попереднім, то Вій- ськовий Суд, не розглядаючи цих обвинувачень по су- ті, повинен скласти про них окрему постанову, якій 687. Присуд, що постановив Військовий Суд, коротко записує голова суду в резолюцію, яку підписують всі судді. 688. В резолюції суду зазначається: 1/рік, місяць і день, в які відбувалася судова росправа; 2/склад колегії; 3/ранга, імення, по батькові, прозвище та п'єк винного; 4/суть присуду про вину чи безвинність винимого, про кару та інші наслідки карного вчинку в докладним зазначенням того вчинку, в якому визнано підсудного винним, та законів, на основі яких постановлено присуд; 5/на кого покладається виплата судових витрат; 6/винагорода за шкоду та втрати; 7/кому повертається здобуті через карний вчинок предмети та довідні речі. 689. Негайно після підпису резолюції судді повертатсь у сало засідань, де прилюдно, в присутності винимого голова суду оголошує присуд. 690. Як судді входять, всі присутні в салі засідань особи встають і вислухують присуд стоячи. 691. Виправданому винимому голова суду негайно обявляє, що його звільнено від суду. 692. Разом з оголошенням суті присуду, голова суду пояснює в який речинець та яким порядком може бути оскаржено присуд, а також про те, що особи, що мають право оскарження, можуть на протязі двох день, 693. Присуд в остаточній формі складається і копію з нього видається на протязі трьох днів, наступних після подання про це заяви. 694. В присуді в остаточній формі, крім згаданого в резолюції, зазначається: 1/ предмети обвинувачення; 2/ міркування суду що до прикладання законів, а висновок про вину чи безвинність прописується без зазначення його підстав, і 3/ докладний виклад суті присуду, згідно з розумом закону. 695. Присуд підписується головою і членами суду, що його постановили. 696. У військовому районі театру воєнних дій присуду в остаточній формі не складається. Сторонам може бути видано копію з резолюції, як вони того просять. 697. Копію з присуду і з резолюції видається неплатно. 698. По кожній справі, що розглядається судом, секретар суду списує протокол судової росправи, в якому коротко записується: а/ час початку і скінчення справи, склад колегії, ранга, імення і прізвище винимого та других осіб, що приймають участь в засуванню справи, а також предмет обвинувачення; б/ випадки неприлюдності засідання; в/виклик свідків, їх нявка та ії наслідки; г/відкладення росправи; д/вилучення і відсторона свідків, досвідних людей, перекладчиків і товмачів від переслуху; е/постанову суду про переслух нових свідків, пере- ведення оглядів, освідування, трусу, виїмання та про виправу документів; ж/накладення кари за нарушення порядку під час засідання; з/пропозіцію про замирення покривдженого з вини- мим і умови, на яких воно счнилось. і/заяву сторін про складання присуду в остаточ- ній формі і про видачу копії з нього; к/взаґалі всі иші дії, що их переводилось на су- довий росправі, в такому порядку, в якому вои чинились, а також зауваження і заперечення сторін з приводу цих дій в коротким зазначенням складених судом по цих пред- метах постанов. 699.Судь пояснень винимого та свідчень свідків, пояснень досвідчених людей та заявленъ осіб, що беруть участъ в справі записується коротко до протоколу лише в тому разі, як цього вимагатимуть сторони, або суд ви- знае потрібним та прочитується тим особам, якими вои подані і виправляються по зроблених ними вказівках, що их суд визнає вартими уваги. 700.Журнал суду підписує голова суду і секретарь. 701.Журнал та всю справу повинно показувати для розгляду сторонам і командирові частини, як що вои будуть цього вимагати і ними. У. Оскарження присудів і постанов. 702.Всі присуди Військового Суду вважається оста точними; їх може бути внесено лише в дорозі касації після скарги осіб, що приймали участь в справі. 703. Окрємо від касаційної скарги, може бути по- дано часткову скаргу. а/ на постанову суду про підсудність; б / на загайку справи; в / на накладення карі за неявку в суд; г / на неприняття касаційної скарги; д / на відмовлення поновити речинець для принесен- ня касаційної скарги, і е / на неправильне виконання присуду. 704. Право принесення часткової скарги надається кожній особі, що брала участь в справі по тих предме- тах справи, що до неї стосуються. 705. Часткові скарги пишеться до Вищого Військо- вого суду і подається в той суд, що розглядав справу, в сьомиденний речинець в часу оголошення постанови. 706. Скаргу на загайку справи може бути подано в усякий час переведення справи. 707. Подання часткової скарги не спиняє виконання оскарженої постанови суду, хіба це визнає необхідним сам суд. 708. Військовий Суд негайно пересилає часткову скаргу разом з цілою справою до Вищого Військового Суду. 709. Часткову скаргу може бути заявлено словесно. В цьому разі голова суду повинен зміст скарги запи- сати в окремий акт. 710. Початком речинця на подання скарги вважаєть- ся наступний день після оголошення постанови, як що на останній день речинця припаде свято, то кінцем 711.Речениць не вважається пропущеним, коли скаргу до його упливу послано поштою. 712 Коли речинець пропущено з уважливих причин, то суд може поновити його. 713.Підсудимому обявляється про всякую подану в його справі скаргу. 714.Касаційні скарги на присуд Військового Суду подається: у випадках і порядком що їх зазначено в 984-987 і 989-999 арт.артцього-статуту. 715.Командір частини має право подати касаційну скаргу так як інтересі обвинувачення, як і в інтересі підсудимого. 716.В справах про карні вчинки, за які, згідно з законом може бути накладено дисциплінарну кару, як що суд визначив в присуді цю кару, недопускається касаційного оскарження. VI. Виконання присудів. 717.Присуди Військових Судів набирають законної сили згідно з приписами і007-1012 ардарт цього статуту. Присуди зазначені в попередньому 716 арт., набирають законної сили після оголошення їх. 718.Присуди, що набрали законної сили, негайно надсилається для виконання начальникові тієї частини, в якій служить підсудний, і оголошується в наказі по тій частині. 719.Порядок і способи виконання присудів визначено в арт.арт.1013, 1017, 1036, і 1043-1048. цього статуту. VII. Про поновлення справ, в яких присуди набрали законної сили. 720. Виникнуть нові обставини, що доводять невинність засудженого чи фальшивість доводів, на яких основано присуд, що набрав законної сили, то справу може бути поновлено за дозволу Надвіщого Суду. 721. Законним приводом до знесення присудів і поновлення справ вважається: I/засудження за переступ і провину, яких не було і взагалі виявлення доводів невинності засудженого, або виміряння йому карм, в судовій помилки, більшої ніж призначено в законі. 2/виявлення фальшивості документів та неправдивих свідчень свідків, на яких уgruntовано присуд, і 3/постановлення присуду в справі, що не підсудна Військовому Судові, або виміряння карм, якої не встановлено в законі. 722. З проханнями та повідомленнями про поновлення справ, в яких постановлено присуди, що набрали законної сили. Звертається до Надвіщого Суду і подається до того суду, що виніс присуд. 723. Подавати прохання про поновлення справи мають право: a/засуджений або його заступник; б/покривджені від наслідків присуду особи, і в/начальник частини, в якій перебуває на службі засуджений. 724. Військовий Суд перевіряє обставини, що їх вказано в проханні чи повідомленні, і разом зі своїм висновком, що до поновлення справи, надсилає всю справу до Надвіщого Суду. VIII. Про судові витрати. 725. Судові витрати стягається: а/з підсудного, як що його визнано винним. б/або з обвинувачення, як що обвинувачення визнано несумлінним. 726. Відкладено буде судову розправу з приводу неважких небудь без законних причин, то виплату судових витрат по цьому засіданню повертається на ту особу, з вини якої розправу відкладено. 727. Приписи що до судових витрат та що до порядку їх стягання викладено в 1049-1067 і 1069-1077 арт. арт. цього статуту. ШОСТИЙ ВІДДІЛ. Порядок переведення справ у Вищих Військових Судах. I. Удосконалення винесення розпорядження Порядок переведення справ, що вступають до суду з актом обвинувачення та підготовчі до судової розправи розподілки. В 728. Кожній справі, по якій військовий прокурор вніс акт обвинувачення, суд обовязаний переглянути все і не пізніш, як на протязі 5 день, а під час війни, не пізніш, як на протязі 3 день, обміркувати в розпорядчій колегії питання про те, чи не вимагає справа яких-небудь особливих з боку суду розпорядків. Справу докладає голова суду, або один з військових суддів, якому це доручить голова суду. 729. Як що буде виявлено нові обставини, що їх не малосься на увазі під час внесення до суду акту обвинувачення, але вони впливають на дальший напрямок справи, то суд повертає справу до військового прокурора. 730. Як що суд визнає справу за непідсудну собі, а у військовому районі театру воєнних дій - за непідсудну 731.Суд вирішує всі сумнівні питання, які можуть виникнути під час розпорядчих чинностей, та які віднесені до компетенції голови суду, але цей запропонує такі питання судові на розгляд. 732. По всіх питаннях про підготовчі розпорядки суд виносить постанови не інакше, як вислухавши перед тим висновок військового прокурора. 733. Як що, після попереднього розгляду в суді слідства, буде дано справі дальший рух, то голова суду негайно дає розпорядок про видачу підсудному: 1/ копії з акту обвинувачення або зі скарги приватнього обвинувачителя, як що справа переводиться на підставі такої скарги, і 2/ реєстра осіб, що їх буде викликано до суду. 734. В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року зазначені в попередньому 733 арт. документи видається, з розпорядження голови суду, так самому малолітньому підсудному, як і його батькам, або особам, під піклуванням яких перебуває малолітній. Батькам малолітнього, або особам, під піклуванням яких він перебуває, надається право в зазначеннях в наступному 735 артикулі речинець, просити про виклик свідків і досвідчених людей, яких не внесено в реєстр осіб, що їх викликається до суду. 735. Під час видачі зазначених в попередньому артикулі документів, підсудному поясняється, що він є обов'язаний на протяг сьоми днів, під час війни на протяг 3 днів, довести до відома суду: чи обрав він собі оборонця і чи не бажає, щоб були переслухані яко свідки та по яких саме обставинах будь-які особи, крім тих, що їх зазначено у виданому йому реєстрі. Під час війни суд повинен розглянути ці заяви в роспорядчій колегії на про- 736. Підсудний дає власноручну росписку в тому, що одержав вищезгадані документи і що йому оголошено про вибір оборонця та про доповнення реєстра свідків; як що підсудний неписьменний, то таку росписку підписує особа, якій він це доручить. 737. Цивільного позовника повідомляється про внесення до суду акту обвинувачення, але він має сам клопотатись про видачу йому копії з цього акту на його власні кошти. У військовому районі на театрі воєнних дій це повідомлення цивільного позовника є обов'язкове для суду лише в тому разі, коли він мешкає в місці, де перебуває суд. 738. Цивільному позовникові не забороняється також прохати на протязі 7 днів, а під час війни на протязі 3 день після одержання ним цього повідомлення про доповнення реєстра свідків, яких закликається до суду. 739. Підсудні, яких тримаються під арештом, подають всі відомості та пояснення про вибір ними оборонців і про доповнення реєстрів свідків голові суду або одному з його товаришів чи військових суддів в помешканні суду. 740. Під час подачі підсудними зазначених вище пояснень може бути присутнім обраний ними оборонець, якщо він заявиться в призначенний для цього речинець. 741. Пояснення підсудного та його оборонця записується до протоколу. 742. Як що справа підлягає розгляду по-за межами постійного росташування суду, то голова суду надсилає документи, що їх зазначено в 733 артикулі тому начальникові, в розпорядженні якого знаходиться підсудний. 68 Пачальник, після виконання приписів 735 і 736 арт. арт. і в залежності від вказівок голови суду, або негайно пересилає росписку підсудного до Вищого Військового Суду, або ж передає її голові суду в місці розгляду справи негайно після прибуття туди суду. 743. Підсудні мають право або боронити самі се- бе на суді, або обирати собі за оборонців всякую осо- бу, обох статів, яким закон не забороняє заступати в судових справах. 744. Як що підсудний буде просити про призначен- ня йому оборонця, то його призначається з військових судових практикантів; в разі-ж браку військових судо- вих практикантів - з присяжних адвокатів, або їх поміш- ників. 745. Присяжних адвокатів або їх поміщників призна- чається лише в тих випадках, коли розгляд справи від- бувається в місці, де є окружний суд. Про призначення оборонця з числа присяжних адвокатів та їх помішни- ків голова суду зноситьсяся в головою місцевого окруж- ного суду, або в радою присяжних адвокатів, де вони є. 746. Малолітнім підсудним від десятого до сімнад- цятого року оборонця від суду призначається обов'язко- во, незалежно від прохання самих підсудних, чи їх бать- ків. 747. Для оборони двох і більше підсудних може бути призначено одного оборонця тільки в тому разі, коли оборона одного з них не суперечить обороні другого підсудного, - в противному разі кожному з підсудних повинно признати окремого оборонця. 748. Підсудні мають право перемінятися, з відома голови суду обраних ними оборонців, або просити про заміну оборонців, призначених від суду. 749. Допускаючи оборонців до виконання своїх обов'язків, голова суду дає їм дозвіл порозумітися на самоті з підсудними, що їх тримається під арештом. 750. Підсудний та його оборонець, рівно-ж приватний обвинувачель та цивільний позовник, або їх повірники мають право в усякий урядовий час розглядати в канцелярії суду оригінал справи та виписувати з нього всі необхідні їм відомості, в присутності та під доглядом секретаря суду або його помішника. 751. Військовому прокуророві не може бути відмовлено викликати свідків, що їх зазначено в акті обвинувачення або в окремій вимозі, яку він надішле в суд під час підготовчих до суду розпорядків. 752. Коли особи, що беруть участь в справі, подадуть прохання про виклик свідків, не внесених реєстр осіб, що їх викликається в судове засідання, то голова суду пролонує це для вирішення судові. Вирішуючи це питання, суд приймає на увагу, чи можуть мати значення для справи ті обставини, що мають зв'язувати свідчення цих свідків. Про відмову викликати свідків складається постанову, де зазначається підстави відмови. 753. Як що особа, що бере участь в справі на протязі не довше, як 3 доби з часу обвін про відмову суду викликати свідків, вказаних в проханні, заливити, що грошові видатки для свідків бере на себе, то негайно робиться розпорядок, про виклик цих свідків на кошт прохача, або надається йому право самому закликати їх в судове засідання, по згоді з ними. У військовому районі 69 театра воєнних дій -заяву про виклик свідків на свій кошт, особа, що бере участь в справі повинна зложити негайно після обявив ій про відмову викликати цих, свідків. Викликати на власні кошти дозволяється ли- ше свідків цивільних. 754. Після скінчення речинця, "становленого для заяви про виклик свідків, їх може бути викликано ли- ше з обставин, які щойно виявились в справі. Одначе ніхто зі свідків, що їх викликано згідно з вимогою одної сторони, або запрошено нею безпосередньо в су- дове засідання, не може бути переслуханий в цьому засіданні без згоди на це супротивної сторони, як що не було й повідомлено про такий виклик на передод- ні переслухання. 755. В зазначених 735, 738, 751-754 арт. арт. випадках свідків не викликається: 1/ коли не зазначено місця їх перебування; 2/ коли вони перебувають дальше, як за триста верст по залізниці і за верст по всіх інших дорогах від того суду, де розглядатиметься справу, але тільки в тому разі, коли суд не визнає дійсної необхідності переслухати цих свідків в судовому засіданні. Під час війни у вище зазначених випадках свідків, що мешкають по-за місцем судового засідання, викли- кається лише в тому разі, коли суд визнає конче необ- хідним переслухати цих свідків на судовій розправі. 756. Сторони можуть прохати про виклик в судове засідання крім свідків, ще й досвідчених людей для розяснення якого-небудь предмета або перевірки пе- реведеного вже іспиту. Заяви про це сторони повинні подати в речинець якого зазначено в 735 і 738 арт. арт. цього статуту. 757.Якщо хто-небудь в підсудних або свідків не розуміє української мови, то голова суду закликає в судове засідання перекладача з осіб, яких вважає за вірогідних свідків. 758.Якщо підсудний або хто-небудь зі свідків є німий чи глухий і не вміє писати, то в судове засідання викликається товмач порядком, вказаним в 458 і 459 арт. цього статуту. 759.Підсудних, їх оборонців, приватних обвинувачених, цивільних позовників, свідків, досвідчених людей та всіх осіб, що їх запрошується до судової розправи викликається до суду порядком, встановленим для викликання їх на досудне слідство. /441-447 і 484-487 арт. цього статута./ 760.В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року, про день розгляду справи в суді сповіщається батьків малолітнього винимого, або особу, під піклуванням якої малолітній перебуває. В оповістці зазначається, що яка зазначених осіб не є обов'язкова, і що їм надається право замісць себе прислати повірника. В разі обвинувачення малолітнього в карному вчинкові, за який в законі призначено кару не нижче від замкнення у вязниці, суд може вимагати персональної явки вищезгаданих осіб, якщо з обставин справи визнає це необхідним. 761.Підсудні, що перебувають на волі, повинні явитися до суду персонально, хоч би мали обраних ними або призначених їм оборонців. 762.Приватні обвинувачені та цивільні позовники можуть або явитися до суду персонально, або надіслати замісць себе повірників. 763.Одночасно з розпорядженням про виклик до суду належних осіб, голова суду призначає термін для судового засідання по кожній справі,приймаючи на увагу віддалення місця перебування осіб,що їх викликається і речинець,якого потрібно для приготовлення до оборони підсудних. 764.Про справи,що їх призначено для розгляду,складається обяву,яку вивішується на дверях помешкання суду. 765.За три дні до відчинення судового засідання кожному з підсудних надсилається іменного реєстра суддів та військової прокуратури. 766.Коли по справі,що призначена для розгляду трапиться перешкода до відчинення судового засідання в призначений термін чи через хворобу підсудного чи кого-небудь зі свідків,свідчення яких має істотне значення в справі,або з приводу інших важливих причин,то голова суду,відклавши по цій справі засідання,сповіщає негайно про відкладення справи осіб,що їх було викликано в судове засідання,і наказує вивисити про це обяву на дверях суду. 767.Відчинягти судове засідання,не зважаючи на відсутність кого-небудь із викликаних свідків,суд може допустити лише після розгляду цього питання порядком,якого встановлено нижче /797 арт./. 768.Перешкодою до відчинення судового засідання в справі також може бути хвороба оборонця підсудного,якщо до терміну засідання лишається мало часу і через це наново призначений оборонець не встигне підготовитись до оборони підсудного.В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року судове засідання не може бути відчинено у відсутності оборонця. 769.Неявка без законних на це підстав підсудного, що перебуває на волі тягне за собою приведення його до суду та виплату ним всіх судових витрат, що спричинено відкладенням засідання. 770.Неявка в суд приватного обвинувачителя і цивільного повозника або їх повірників не перешкоджає відчиненню судового засідання, але в такому разі Вищий Військовий Суд цивільного процесу не розглядає. II. Склад судної колегії для судової росправи. 771.В судній росправі повинні брати участь: 1/Два судді в тому числі голова Суду, або його товариш, або військовий суддя, яко керовник росправи; 2/чотирі тимчасових членів суду; 3/військовий прокурор або його товариш, і 4/секретар або його помішник. 772.Коли один з тимчасових членів повинен буде вийти через хворобу або з інших причин, із судної колегії до закінчення розгляду справи, та його заступить другий черговий член, то судове дослідження, всі промови в суді поновлюється з самого початку тільки в тому разі, коли запасовий чи тимчасовий член зовсім не був в салі засідання або був там не на протязі всього часу переведення справи. Розгляд справи поновлюється в самого початку і тоді, коли під час розгляду справи з причин, що за- значено в цьому артикулі, вибуде один з суддів, що зазначено в п. І попереднього артикула, та його заступить інший суддя. 773.Відлучка військового прокурора не тягне за собою перерви судового засідання, як що він замінить себе одним зі своїх помішників. 774. В разі відлучки секретаря судове засідання може продовжуватися лише після заміни його другою особою. 775. Підсудні та покривджені мають право, з законних причин, вилучати суддів зі складу судної колегії /90-93 арт. арт./. 776. Особа, яка бажає вилучити суддю, повинна доклад- но засувати підстави вилучення і подати доводи, що підтверджують необхідність вилучення. III. Умови розгляду справ в судових засіданнях. 777. Вищий Військовий Суд розглядає справу прилюдно. Сторонніх осіб допускається в судове засідання, скіль- ки їх може розміститись в помешканні суду і не зава- жатиме правильному ходові судових дій. Малолітнім до сімнадцятого року перебування на судових засіданнях забороняється. 778. Двері судового засідання може бути зачинено для сторонніх осіб з постанови суду, або під час окре- мих судних дій, або на весь час росправи, як що суд знайде, що прилюдний розгляд справи зневажає мораль- не чи релігійне почуття, або може розкрити оперативні таємниці, або ж, як що згідно з заявкою одної зі сторін визнає, що прилюдний розгляд справи, з огляду на тяжи- ну та характер нанесеної образи, ставить покривджено- го в надзвичайно тяжке становище. 779. Зачинення для людності дверей судового засідан- ня, як надзвичайну міру, повинно вживати у випадках, яких зазначено в попередньому артикулі, деще при необхіднос- ті в цьому, докладно зазначаючи в постанові суду, які саме дії мусить бути переведено при зачинених дверях і з приводу яких причин. Обміркування цього питання від- буватися неприлюдно. 780. До слухання справи при зачинених дверях допус- кається по вказівці сторін не більш як 3 особи з кож- ної сторони, та осіб з військової і цивільної судової офіції присяжних адвокатів, та їх поміщиків. 781. Присуд оголошується в усякому разі прилюдно. 782. Судову розправу переводиться устно. Винятки з цього правила допускається лише ті, що зазначено нижче. 783. Не забороняється читати в судовому засіданні пи- сані свідчення тих свідків, що не заявилися в суд через смерть, хворобу, старечу неміч, відлучку або перебування даліше, як триста верст по залізниці і за сто верст по всіх інших дорогах від місця судового засідання, а та- кож через неодержання військовиками дозволу від своїх начальників на відлучку з місця служби з приводу особ- ливих службових обставин. 784. У військовому районі театра воєнних дій не за- бороняється читати в судовому засіданні писаних свід- чень тих свідків, яких не викликано на підставі 755 арт. а також свідків, що не заявилися в засідання суду з при- воду будь-яких законних причин. Рівно-ж не забороняєть- ся читати писаних свідчень і тих свідків, про виклик яких не було заявлено, як що тільки суд визнає, що їх свідчення мають значення для вирішення справи. Крім того суд має право оголосити всякі писані доку- 785. Не забороняється читати попередніх свідчень того свідка, що заявився і був переслуханий в судовому засіданні, якщо його устні свідчення не сходяться з тими, що записано під час досудного слідства. 786. Сторонам, свідкам і досвідченим людям, щоб подати свої свідчення більш докладно не забороняється користуватись пам'ятними записками в тих випадках, коли їх свідчення містять в собі вираховування, висновки або спровадження, яких не можна утримати в пам'яті. 787. Сторонам і свідкам не забороняється також читати листів, яких вони одержали, чи документів, яких вони мають при собі, як що ці листи і документи дотичні їх свідчень. 788. Військовий прокурор та приватний обвинувачель з одного боку і підсудний чи його оборонець з другого боку користуються на судовій розправі однаковими правами. Так першим, як і другим надається право: 1/ подавати доводи для підтвердження своїх пояснень; 2/ вилучити з законних причин свідків та досвідчених людей, ставити їм, з дозволу голови суду, питання, зазначити суперечність свідчення свідків та прохати, щоб свідки було знов переслухано в присутності, або нарізно один від одного; 3/ робити зауваження і давати пояснення на кожну дію, що переводиться на судовій розправі, і 4/ спростовувати аргументи та міркування супротивної сторони. 789.Правами, що їх зазначено в попередньому арти- кулі користується також цивільний пововник у всіх пре- дметах, що торкаються позову. 790.Право приконешного слова, так по суті справи, як і по кожному суперечному питанню, належить завжди під- судному або його оборонцеві. 791.Судове засідання по кожній справі повинно про- вадити без перерви, за винятком часу, що його необхід- но для відпочинку. 792.Як що суд визнає на законних підставах за необ- хідне перервати засідання) зібрання додаткових відомостей то після одержання їх, засідання продовжується, починаю- чи з тієї дії, на якій воно було спинено. Одначе судді ма- можуть мати право вимагати, щоб було поновлено де-які судові дії, чи всю судову росправу, з самого початку. IV. Відчинення судового засідання. 793. В призначенню для слухання справи годину го- лова суду, пересвідчившись, що всі службові особи, що повинні бути присутними в судовому засіданні, зібра- лись, відчиняє засідання, оголошує яку справу має роз- глядатись і наказує ввести підсудного в зали засідан- ня. 794. Підсудний займає в зали засідання призначене йому місце, і як що він є арештований, то залишається в судовому засіданні під охороною варти. 795. Голова суду запитує підсудного, як його при- звіще та імя і як звуть його по батькові, а також про його вік, віру, національність, про службовий стан чи професію та чи одержав він копію з акту обвинува- 796. Після цього читається голосно реєстр осіб, що їх було викликано по справі як свідків, досвід- чених людей, перекладчиків та товарачів, і голова су- ду вияснює, чи зявились всі вони на засідання, і як не хто що всі, то саме і через які причини. 797. Як що не всі викликані свідки заявились, то суд, вислухавши пояснення сторін про те, чи можна розглядати справу без свідків, що не явились, вино- сить постанову, або про відкладення судового засі- дання по справі, або про розгляд справи, не вважаю- чи на невяку де-яких свідків. 798. На випадок відкладення через невяку кого- небудь зі свідків, свідчення яких має істотне зна- чиння в справі, суд дає розпорядок поновити виклик неприбувшого свідка, або примусово привести його встановленим на це порядком. 799. Як що не являться досвідчені особи, пере- кладчики і товарачі, то суд замісць них викликає інших осіб. 800. Законними причинами невяки свідків та всіх осіб, що їх викликано на судове засідання, вважаєть- ся: 1/ позбавлення волі; 2/ припинення зносин під час пошести, наступу во- рога, надзвичайні повійми, та інших подібних непере- можних перешкод; 3/ несподіваний розор через нечасливий випадок; 4/ хвороба, що позбавлює можливості відійти з до- му, або бути відправленим з місця тримання під ареш- том; 5/ смерть батьків, дружини, або дітей, або ж тяжка, загрожуюча смертю, іхня хвороба; 6/неодержання, або несвоєчасне одержання оповіст- ки; 7/неможливість відлучки військовиків, що перебу- вають на чинній військовій службі, через службові обставини, як що це засвідчено начальством, і 8/стареча неміч, а також відлучка або перебування від місця судового засідання даліше, як за триста вер- ст по залізниці та за сто верст по всіх інших доро- гах. 801. У військовому районі театру воєнних дій зві- льняються від явки в суд, крім осіб, що їх зазначено в 7 т. 800 арт. всі взагалі свідки з приводу старчої немочі, а також з приводу відлучки, або перебування їх так далеко від місця судового засідання, що для явки необхідно більш, як одну добу. 802. За невлуку без законних причин, на свідків, довідчених людей, перекладчиків і товмачів накла- дається, з постанови суду, грошове стягання на прибу- ток державної скарбниці не більш, як 20.000 гривень, залежно від достатків неприбувшого і, крім того, виплата втрат, що сталися викликаним на суд особам через відкладення справи. Правила цього артикула прикладається також і в разі неявки в суд батьків малолітніх підсудних, або осіб, під піклуванням яких перебувають малолітні, як що суд вимагав їх персо- нальної явки. 803. Зазначених в попередньому 802 артикулі осіб, якщо вони на протязі двох тижнів з дня обяви ім постанови суду про накладене на них стягання по- дадуть варті уваги пояснення про причини своєї не- явки, увільняється з постанови суду так від грошового стягання, як і від виплати витрат, що сталися, завдяки відкладенню засідання. 804. Про неявку, без законних причин, свідків- військовиків, що знаходяться на чинній службі, суд повідомляє безпосередньо начальство тієї особи, через яке викликалось свідка, для накладення, у від- повідних випадках, дисциплінарної кари за неявку. 805. Військовики, що будуть винні в неявці в суд, без законних на те причин, рівно-ж військові коман- дирі, що не зробили своєчасно розпорядку про від- правку до суду підлеглих їм осіб, підлягають, крім дисциплінарної кари, виплаті судових витрат, що ста- лися завдяки відкладенню засідання. 806. Після перевірки реєстра свідків, голова су- ду пропонує їм перейти до окремої кімнати і не ви- ходити відті до виклику їх на переслух. При цьому вживається заходів, щоб перешкодити змові свідків між собою. У. Порядок розгляду справ. 807. Після виконання всіх обрядів, що супровод- жують відчинення судового засідання читається голос- но актобвинувачення або скаргу приватного обвину- вача /562 арт./ 808. Після цього голова суду викладає коротко суть обвинувачення та запитує підсудного, чи приз- нає він себе винним. 809. Підсудному, що признає свою вину, голова су- ду і за його дозволом судді безпосередньо, а особи, що беруть участь в справі через голову суду,став- ять це питання, що до обставин заподіяного підсуд- ним карного вчинку. 810. Як що призначення підсудного не викликає ніяко- го сумніву, то суд, не переводячи дальшого досліджу- вання, може перейти до заслухання приконешних промов сторін. 811. Голова та члени суду, прокурор та особи, що беруть участь в справі, мають право вимагати, не зва- жаючи на призначення винним свої вини, переведення судового досліджування; в такому разі суд розпочинає розгляд і перевірку доводів по справі. 812. Підсудного, що не признав себе винним в пе- реступі, голова суду запитує після розгляду кожно- го з доводів, чи не бажає він /підсудний/, для сво- го виправдання дати які-небудь пояснення, або спро- стовання. Батькам малолітніх підсудних від десято- го до сімнадцятого року, або особам, під піклуван- ням яких перебувають малолітні підсудні, надається право подавати свої пояснення за підсудних. 813. Крім того, голова суду, і з дозволу його, чле- ни суду мають право ставити безпосередньо підсуд- ному питання, що до всіх обставин справи, які для них здаються не зясованими в повній мірі. 814. Мовчання підсудного не повинно вважатись за признання ним своєї вини. 815. Як що по справі є де-кілька підсудних, то кожного з них допитується нарізно, або у відсутнос- ті його співучастників, або в присутності їх, з роз- суду голови суду. 816.Протоко оглядів, освідувань, виймання та тру- сів читається в судовому засіданні лише в тому разі, як того будуть вимагати сторони, або визнають це за необхідне судді. 817.Як що суд, згідно з зуваженням сторін, або з власного розгляду, визнає, що протокол огляду не має законної певності, або належної повноти та перевірку огляду визнає можливою, то доручає одному з членів суду чи слідчих суддів перевести новий огляд. 818.В надзвичайних випадках для місцевих оглядів і взагалі для найближчого упевнення в події, коли во- на містить в собі тяжкий переступ, суд визнає в пов- ним складі на місце переступу, де й відчиняє судове засідання встановленим порядком. 819.Для пояснень освідування чи іспиту, що їх бу- ло переведено слідчим/або досвідченими людьми, суд може викликати в судове засідання зазначених вище осіб і вимагати від них докладного спровадження їх дій. 820.Досвідчених людей, що переводили судові хі- мічні чи мікроскопічні досліджування по-за місцем судового розгляду справи, не викликається в засідан- ня суду для пояснень; замість них викликається міс- цевих лікарів чи аптекарів. 821.Згідно з зауваженням сторін або з власного погляду, суд може призначити нове освідування чи досліджування через обраних ним, чи вказаних сторо- нами досвідчених людей, але з умовою, щоб вони пере- водили ці свої дії в засіданні суду, як що це буде можливо, чи прийманні подали в судовому засіданні докладне спровадження про те, що було знайдено під час освідування чи досліджування. то то, ПРИМІТКА: Освідування умового стану винних, у яких виявиться ознаки божевілля, або причинних, або недуж- них припадків, що приводять до несамовитості чи до повної нестями, переводить Вищий Військовий Суд про- тягом часу між відданням під суд і поверненням при- суду до виконання, порядком, якого зазначено в 414 арт. цього статуту. 822. Досвідчених людей не можна обирати з тих, що приймають участь в справі або закликані по спра- ві, яко свідки чи судді. 823. Досвідчені люди раніше, як давати пояс- нення в судовій справі, дають присягу чи урочисту обітницю таким же чином, як і свідків /840-846 арт. арт./ до виконання обряду присяги, чи урочистої обіт- ниці, сторони мають право відстороняти досвідчених людей, як що ті не відповідають умовам, що їх вима- гає від них закон. 824. Після того, як досвідчені люди дадуть свої висновки, ім можуть, з дозволу голови суду, ставити питання судді та сторони. 825. Довідні речі, що можуть стати в допомозі для виявлення переступу, або для висвідчення чи виправдання підсудного, належить внести в салю за- сідання суду і покласти перед колегією суду, як що цьому не буде на перешкоді величина або якість річей. 826. Довідні речі, після огляду їх суддями, по- казується підсудному і покривдженому, як що вони перебувать в салі судового засідання. 827.Коли виникне підозріння про сфальшування акту,якого ще не визнав цивільний суд фальшивим,то Вищий Військовий Суд переводить досліджування,згідно з правилами 547-554 арт.арт.статуту Цивільного Судового Поступовання. 828.Свідків,що їх відпроваджено під час відчинення судового засідання до окремої кімнати,закликається в судове засідання по одинці. 829.Першим переслухується покривдженого від переступу,хоча-б він був приватним обвинителем,або цивільним позовником,потім свідків,що їх вказано прокурором та приватним обвинувачелем, і на прикінці тих свідків,на яких послався підсудний. 830.Порядок переслухання свідків,що його зазначено в попередньому артикулі,може бути змінено,як що для виконання його стануться які-небудь перешкоди,або з особливих причин,що їх візьме на увагу голова суду. 831.Кожному свідкові до того,як переслухувати його по суті справи,ставиться попередні запитання для визначення його особи,як що буде в тому необхідність,а також для виявлення відносин його до осіб,що приймають участь в справі. 832.Після цього голова суду запитує сторони,чи не має у них яких-небудь запоручень проти допущення свідків до переслуху. 833.Не можна ставити за свідків: 1/божевільних та причинних; 2/духовних осіб що до того,в чому їм призnavалися на сповіді,i 3/присяжних адвокатів та інших осіб, що виконували обовязки обронців підсуднимих що до того, в чому їм при- знавалися віродавці під час переведення про них спра- ви. 834.Чоловік або жінка підсудної особи, родичі її прямого колина, а також її рідні брати й сестри можуть відсторонити себе від свідчення. Як що-ж не побажають скористуватись цим правом, то їх переслухується без присяги. 835.Не можна ставити за свідків під присягою: 1/малолітків, які не мають 14 років, і 2/недоумків, що не розуміють сьятості присяги. 836.Не можна ставити за свідків під присягою в тому разі, коли яка-небудь зі сторін заявить про відсторонення: 1/осіб, що їх вироком суду позбавлено всіх гро- мадянських прав або всіх особливих прав та пере- ваг; 2/покривдженого через переступ, хоча б він не приймав участі в справі, а також чоловіка його чи жінку, родичів прямого колина і рідних його братів чи сестер; 3/інших бокового колина родичів так покривдже- ного, як і підсудного третього та четвертого ступ- нів і свояків тієї і другої сторони перших двох ступнів; і 4/осіб яких одна зі сторін прибрала за дитину, чи є опікуном, чи одна з них порядкує справами дру- гого, а також тих, що позиваються з особою, що бе- ре участь в справі. 837.Не можна ставити за свідків під присягою, що підсудний відсторонить спадкоємців, яких-би то ступнів споріднення не було між ними і підсудними, та як що його судиться за переступ,що тягне за со- бою позбавлення всіх громадянських прав. 838.Не можна переслухувати,яко свідка того, хто одночасно виконує по цій-же справі обовязки проку- рора чи оборонця підсудного чи повірника приватного обвинувателя,чи цивільного позовника. 839.Про причини відсторонення свідків,суд не переводить досліджування,але про обгрунтованність відсторони вирішує на підставі-відомостей,що є в справі з доводів,що подають сторони та з пояснень осіб,що їх відстороняється.В сумнівних випадках осіб,що їх відстороняється від присяги,переслухуєть- ся без присяги. 840.Свідків підводиться під присягу в судово- му засіданні згідно з обрядом та догматам віри кож- ного,через духовну особу його ісповідання.Духовна особа вмовляє йому про святість присяги та читає відповідну присяжну обітницю. 841.Від присяги звільняється: І/духовних осіб,усіх ісповідань,та ченців,хрис- тиянських ісповідань; 2/осіб,що приналежать до ісповідань,вір і пере- конань,що не визнають присяги;замісць присяги вони дають урочисту обітницю.виявляти всю правду з чис- тим сумлінням. 842.Присяжна обітниця для свідків християнської віри має наступний текст:Обіцяю і клануся Всемогут- ним Богом,перед Святою Його Еванґелією та Живот- ворчим Хрестом,Господнім ,що,не захоплюючись ні друж- бою,ні спорідненням,ані сподіванням користи,або іншими якими-небудь замірами,я згідно з сумлін- ням виявлю в цій справі сущу про все правду і не потаю нічого,що мені відомо,памятаячи,що про все це я повинен буду відповістиперед законом і перед Богом на Страшному Суді Його. В запевнення цієї моєї клятви цілую слова і Хрест Спасителя мого.Мм і нь. Цілюючи Хрест та Евангелію,той що присягає про- мовле голосно:"клянусь". 843.Особи не християнських ісповідань та вір складають присягу такожж самого змісту,але з від- повідними до правила своєї віри змінами. 844.Не буде в місці засідання суду духовної осо- би того ісповідання,до якого належить свідок,то його підводить під присягу голова суду. 845.Перед переслуханням свідків голова суду на- гадує їм про відвічальність за кривосвідчення. 846.Крім того,осіб,переслухується без при- сяги,голова суду перестерігає,щоб вони,забувши про яку-б то було ворожість,дружбу,або страх,говорили лише одну правду,не збільшуючи і не зменьшуючи ві- домих їм обставин,а оповідали б про все так,як во- но було. 847.Переслухання свідка починається пропозицією йому росповісти)все,що йому відомо по справі,не примішуючи сторонніх обставин і не переказуючи чу- ток,що невідомо від кого Йдуть. 848.Після викладу свідком його свідчення,голова суду пропонує сторонам ставити свідкові питання що до всіх предметів,які кожна з них визнає необ- 849.Питання свідкові ставить спершу та сторона, згідно з заявою якої, його викликано на росправу, а потім вже й супротивна сторона. 850.Кожна сторона має право ставити свідкові запитання не тільки про те, що він бачив або чув, але також про ті обставини, які вказують, що він не міг бачити, чи чути того, що розповідає на суді, або ж принаймні не міг бачити чи чути так, як про це свідчить. 851.Свідок не має права відмовитись давати відповідні на запитання, що мають виявити суперечність або неподібність їх до підомих обставин або спідчень в його свідченнях інших свідків; але він не є обовязаний відповідати на ті питання, які доводять винність його в якомусь-небудь карному вчинкові. 852.Кожна сторона має право перепитувати свідків для розяснення відповіді, що її подано на запитання супротивної сторони. 853.Якщо відповідь на запитання сторін не дає змоги докладно засувати суті свідчення, то голова суду, або за його дозволом, судді можуть ставити свідкові додаткові запитання. 854.Кожному зі свідків показуються довідні речі і писані доводи, що дотичні суті його свідчення. 855.Кожного свідка можна переслухати вдруге в присутності іних свідків, або звести з ними на-очі, але в такому разі його вдруге до присяги не ставиться. 856.Свідкі, що їх вже переслухано, не мають права ви- ходити з залі засідання до скінчення судового досліджу- вання, без дозволу на це голови суду. 857.Голова суду дає дозвіл свідкові вийти з зали за- сідання суду не інакше, як після повідомлення про його прохання з приводу цього сторін, яким не забороняється при тому просити про поставлення свідкові ще де-яких запитань. 858.Як що буде потрібно вивести підсудного з салі засідання в наслідок вчиненого бешкету, або шуму, то піс- ля повороту його знов на засідання, голова суду повинен повідомити його докладно про все, що відбулося під час його відсутності. 859.Досвідчених людей підводиться під присягу, відсто- ронюється та переслухується на підставах і порядком, що їх встановлено для свідків. 860.Перекладчиків та товмачів, що їх закликано до судової розправи ставиться під присягу таким же чином, як і свідків /840-846 арт.арт/ в тому, що будуть правди- во передавати запитання та відповіді, які через них зясовується. 861.Перекладача та товмача до прийняття присяги мо- же бути відсторонено так підсудного, як прокурором чи приватним обвинувачем. Вирішує обгрунтованність відсто- ронення суд. 862.Як що підсудний німий, але грамотний, то свої зізнання та пояснення він викладено на папері; як що-ж він глухий, але грамотний, то запитання і зауваження ставиться йому письмово. В тому і другому разі написа- не прочитується голосно. 863.Після розгляду і перевірки в судовому засідан- ні всіх доводів, що їх зібрано по справі, ні одна сто- рона не має права подавати нові доводи, але як що визнає необхідним представити до діла доводи, що знов виявилися, то раніш подає про це до відома суду. 864. На новий довід, що представлено будь-якою стороною, суд обовязаний дати супротивній стороні мо- жливість приготуватися до змагання. В цьому разі за- лежить від суду, на підставі 792 арт. відкластити закін- чення судового досліджування. 865. В справах карних, що їх можна закривати че- рез замирення, голова суду вживає заходів, щоб присо- гласити сторони до замирення. Помираються сторони, то суд постановляє про закриття справи, про що запису- ється в протоколі, в якому зазначається також, як що сторони проситимуть і умови замирення. VI. Приконешні промови після судового досліджування. 866. Судову розправу закінчується промовами по суті розглянутих і перевірених доводів. 867. Приконешні промови складаються: 1/ з обвинительної промови прокурора, а в справах, що їх роспочинається не інакше, як через скргу, і мож- на закінчити замиренням, ще з пояснень приватного обвинувачеля. 2/ з пояснень цивільного по справі пововника, і 3/ з оборонної промови оборонця, або з пояснень са- мого підсудного. 868. Прокурор викладає в обвинувальній промові: истотні обставини обвинувачення в тому вигляді, в якому їх виявлено під час судної розправи та свій 796 відно ін., висновок не тільки про виновність підсудного, але од мр еде, також і про кару, яку належить накласти на нього згід- од. вдоволено з законом. емодів од ем одп задоп шіра. 869. В обвинувальній промові прокурор не пови- нен ні виставляти справу в однобічному вигляді, витя- гаючи з неї тільки обставини, що виказують винність підсудного, ні збільшувати значення доводів, що мають- ся в справі, або ваги судимого перестуду. 870. Як що прокурор визнає що для виправдання під- судного - е варті уваги підстави, то повинен, не підтри- муючи акта обвинувачення, що його спростовано під час судної розправи, заявити про те судові в свого сумлін- ня. 871. В справах, що їх може бути закінчено замирен- ням, приватний обвинувачель має право подавати судові всі ті ж пояснення, що і прокурор, згідно зі змістом своєї скарги. 872. Цивільний позовник може пояснювати і дово- дити всі ті дії та обставини, від визнання і визна- чення яких залежить його вимоги, але він не повинен торкатися карної відповідальності підсудного. 873. Оборонець підсудного засвоєв у оборончій промові всі ті обставини та доводи, що спростовують або ослаблюють поставлене проти підсудного обви- нування. Оборонець може доводити, що дії, за які обви- нувачується підсудного, не заборонено законом, або що до закону не може бути прикладено до них при- воду давності, амнестії, чи з інших причин, або ж що винагорода, яку вимагає цивільний позовник, є не- законна чи дуже велика. 874. Оборонець підсудного не повинен ні торка- тися предметів що не дотичні справи, ні дозволяти собі нарушувати належну пошану до віри, закону та встановленої влади, ні вживати висловів, образливих для будь-якої особи. 875. Підсудні обовязані під час оборони додержувати тих-же правил, що їх встановлено для їх оборонців. 876. Після викладу оборони підсудний чи його обороноцем, так прокурор, або приватний обвинувачель, як і цивільний пововник можуть подавати свої спростовування, але в усякому разі, право останнього слова належить підсудному, або його оборонцеві. 877. Після остаточних пояснень оборонця, голова суду запитує самого підсудного, чи не може він подати будь що для свого виправдання і в разі негативної відповіді, оголошує промови скінченими. 878. В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року (приконешних пояснень допускається їх батьків або осіб, під піклуванням яких перебувають під суддії. VII. Про порядок постанови та оголошення присудів. а/Складання запитань для вирішення справи. 879. Після скінчення судного досліджування та приконешних промов суд ставить запитання, що їх належить вирішити для постанови присуду. 880. Основою для запитань по суті справи повинні бути не лише висновки акту обвинувачення, але також судове досліджування та приконешні промови сторін, оскільки вони поширюють, доповнюють чи змінюють ці висновки. 881.Коли під час судного досліджування було виявлено карний вчинок, що його не предбачено в ак- ті обвинувачення, то запитань про нього не склада- ється, як що за нього підсудний підпадає, згідно з законом, більш тяжкий карі, ніж за той вчинок, що його визначено в тім акті. В цьому випадкові суд, не по- ставляючи присуду, повертає справу для досудного слідства, як що це буде потрібно, і для складання но- вого акту обвинувачення на загальних підставах про всі карні вчинки підсудного. 882.Коли судним досліджуванням було виявлено участь в судимому переступі чи провині нової особи, що її до відповідальності не притягнено, то суд, або повертає справу для досудного слідства і складан- ня акту обвинувачення про всіх співучасників карно- го вчинку, або після постанови присуду порушує по- рядком, зазначеним в 908 арт. цього статуту питання про притягнення до відповідальності осіб, що їх ви- новність виявлено на суді. 883.Запитання про те: чи зчинилася подія переступу чи була вона діланням підсудного та чи повинно її поставити йому за вину, злучається в одно сукупне запитання про виновність підсудного , як що ніхто не порушив сумніву ні втому, що подія злочину дій- сно зчинилася, ні в тому, що її повинно поставити підсудного за вину, коли буде визнано, що вона бу- ла його діланням. В разі будь якого сумніву що до якого-небудь з цих запитань, їх повинно ставити кож- не окремо, але в запитанні про осудність повинно за- значити причину, з якої ділання не ставиться за ви- ну підсудного. 884.Після головного запитання: чи винен підсуд- ний в тому карному вчинкові, що складає предмет об- винувачення,ставиться другорядні запитання про ті обставини,що зокрема збільшують або зменшують ступінь виновності.Про обставини,що впливають на визначення лише міри кари в межах одного і того-ж ступіня,запитання не ставиться. 885.Не вільно злучати такі запитання,з яких одно може бути вирішено позитивно,а друге негативно. 886.Коли подію переступу цілком доконано, то ставиться запитання про ступінь переведення лихого заміру в винність. 887.Як що «переступ» чи провині брали участь де-кілька осіб,то про ступінь участі кожного з них ставиться окреме запитання. 888.Про підсудного якум час заподіяння переступу було менш,як сімнадцять років,в кожному разі ставиться запитання,чи розуміє він те, що робив. 889.В запитаннях викладається факт переступу і суть вини підсудного звичайними словами,а не визначеннями,що наведені в законі. 890.Запитання,що їх ставить суд,викладається на письмі, прочитується голосно і виправляється або доповнюється згідно з тими запереченнями сторін,що їх суд визнає вартими уваги.В разі вимоги сторін суд дає їм час обміркувати свої заперечення і вручає їм лист запитань. 891.Суд не має права відкинути вимоги підсудного поставити запитання про причини з яких заподіянне ним не ставиться йому за вину,або з яких кару зменшується чи зовсім зноситься,як що ці причини належать до тих,що вказано в законі. 892.Запитання, які суд затвердить, вписується в лист запитань, якого підписують голова і члени суду. 6/Постанова присудів. 893.Після складення і затвердження запитань голова і члени суду виходять в окрему кімнату на нараду. 894.Під час наради там не можуть бути ні прокурор, ні секретар, ні особи, що беруть участь в справі. Слідчa справа повинна бути перед суддями весь час обради. До винесення присуду про вину чи про невинність підсудного голова і члени суду не повинні мати ні з ким жадних стосунків. 895.Судді повинні визначити винність чи невинність підсудного відповідно своєму внутрішньому переконанню, що грунтується на обміркуванні всіх обставин справи сукупно. 896.Після скінчення наради, члени, починаючи з наймолодшого, подають голоси словесно на кожне запитання окремо. Голова суду оголошує свою думку після всіх. Підрахувавши голосно голоси за і проти, голова суду проти кожного запитання вписує винесене рішення. 897.Коли підсудного визнано винним, то постановляється присуд про кару для нього. Суд обовязаний визначати кару стоячи на точній підставі законів, але разом з цим судові надається право відповідно обставин, що зменшують вину підсудного, зменшувати кару на один чи два ступні переходячи при тому і до найблизьчого нижчого роду кар, якщо в законі немає ступеня меншого, ніж призначений за карний вчинок підсудного. ПРИМІТКА: випадки, в яких згаданого в цьому 897 артикулі переходу від вищого роду кар до низ- чого, не допускається, зазначено в 150 арт. Улож. о наказ. уговорн. і ісправ./36 Закон. т. XV по про- довженню 1906 р. і в 83 арт. Військового Карного Статуту /XXII кн. 36 В. П. І869 р. вид. 4./ 898. Члени, що не погодяться з остаточним рішенням що до пристосування закону, можуть за- явити осібну думку і подати її до голови суду на письмі. Заяву про піднесення осібної думки повинно зложити в час постанови резолюції, з поміткою на ній про це та подати ще до підпи- сання докладного присуду. 899. Суд постановляє присуд: а/ або про виправдання підсудного, коли вчи- нок, в якому його обвинувачувалось, визнається не доведеним, чи таким, що його не ставиться за вину з законних причин, чи таким, якого не за- бороняє закон під загрозою кары; 2/ або про увільнення підсудного від суду, як що карний вчинок його задавнівся, або знято кару законом про амнестію, чи з іншої законної причи- ни для закриття справи; 3/ або ж, нарешті, про покарання підсудного, коли його висвідчується в такому карному вчинкові, який ставиться йому за вину і за який відповідаль- ності з нього не може бути знято. 900. Увільнений від суду без означення його вини може просити, щоб суд визначив винність його і ту кару, що на нього була-б покладена, як би в справі не знайшлося законної причини до закриття карного переслідування. 901. Ці прохання /900/арт. повинно подавати під час самого оголошення суті присуду, або після його, але-ж не пізніше, як під час обявив увільненому від суду докладного присуду суду. 902. В надзвичайних випадках, коли є особливі причини що до полегшення долі підсудного, то судові доволяться заступати перед Верховною Владою про зменшення кари до розміру, що виходить за межі судової влади /897 арт./, або навіть і про цілковите помилування підсудного, що допустився переступу, завдяки нечасливому для нього збігу обставин. 903. В разі зазначеного в попередньому /902 арт./ заступництва, суд пересилає справу до Начальника Військової Судової Управи і той разом зі своїм висновком що до змісту заступництва про зменшення кари чи помилування підсудного подає через Міністра Військових Справ справи, в яких присуд набрав законної сили, до Верховної Влади, а справи, в яких подано касаційне оскарження чи протест, до Надвіщого Суду. 904. Крім розвязання питань про винність та кару, суд виносить постанову і про наслідки переступу чи провини та судової росправи, а саме: 1/про річі, що їх здобуто карним вчинком; 2/про відшкодування за втрати, що їх понесла та чи інша сторона, і 3/про повернення судових витрат. 905. Річі, що їх здобуто карним вчинком, повертається власникові, хоча б він і не зложив ніякого позову; але довідні річі, що мають істотне в справі значення, повертається не раніш, як після набрання присудом законної сили. 906.Коли річей, що їх здобуто переступом чи провинною буде домагатися яка-небудь інша особа, то суд надає право особам, що підняли змагання, засувати свої права цивільним порядком. 907.Суд виносить постанову про суму відшкодовавання за шкоду та втрати лише в тому разі, коли їх, письмля розправи точно зясовано. В противному разі суд, застерігаючи в присуді право покривдженої особи на відшкодовавання, надає приватній особі право відзискувати його в цивільному суді, а скарбові, оприч того, і в дорозі адміністративній, після того, як суму шкоди і втрат буде остаточно зясовано відповідним начальством чи управлінням. 908.Коли судовим досліджуванням виявляться обставини, що потягають відповідальність осіб, не відданих під суд, то суд повинен скласти про це окрему постанову та повідомити належного військового прокурора що до військовиків і прокурора суду цивільної офіції, якщо це торкається інших осіб. 909.Після постановлення остаточної висновку, голосова викладає на письмі суть присуду в резолюції, яку підписують всі судді, не виключаючи й тих, що висловили думку, негідну в більшості голосів. 910.В резолюції суду зазначається: 1/рік, місяць, день коли було судове засідання в справі; 2/склад судної колегії; 3/стаття, імя, по-батькові, прозвище та вік підсудного, а як що їх де-кілька, то кожного з - окрема, і 4/суть присуду. 911.Негайно після підпису резолюції судді повертають в сало засідання, де в присутності підсудного, голова суду оголошує присуд. 912.Як судді входить, всі присутні в салі засідан- ня особи встають і вислухують присуд стоячи. 913.В справі, що вимагає довгочасної Наради про пристосування закону, дозволяється відкластипоста- нову резолюції до другого дня, про що голова суду оголошує прилюдно, але разом з цим оголошується і постановлене вже вирішення про вину чи невинність підсудного. 914.Виправданому підсудному голова суду негай- но обявляє, що його увільнено від суду, і дає розпо- рядок про увільнення його з під сторожі, якщо він під арештом. 915.Разом з оголошенням резолюції, голова суду, призначає день і годину, в які докладний присуд бу- де прочитано-прилюдно та пропонує особам, що беруть участь в справі прибути в призначенний час до суду. 916.Докладний присуд голова суду повинен виго- тувати не пізніш як в три дні, після оголошення резолюції. 917.Особи, що беруть участь в справі, повинні за- явити одночасно з обявою ім докладного присуду, чи бажають вони одержати копію з цього акту. 918.Копії з присуду видається: підсудному неплат- но, решті-ж осіб, що беруть участь в справі-за вста- новлену плату.. 919.Присуд складається в кожній справі окремо. Пишеться він згідно з встановленою формою в іме- ні Української Народньої Республіки. 920.В докладному присуді, оприч згаданого в ре- голоції,зазначається: І/предмети обвинувачення,що зазначені в акті об- винувачення чи в скаргі приватного обвинутеля,а також,що заявлені в приконешних промовах після судо- вого досліджування; 2/міркування суду що до прикладення законів,а ви- сновок про вину чи безвинність прописується без за- значення його підстав, і 3/докладний виклад суті присуду згідно з розумом та змістом закону. 921.Як що судом постановлено заступити перед Верховною Владою про полегшення засудженому кари в розмірі,що переходить за межі судової влади/897арт/ то в присуді вказується підстави для полекшення долі підсудного і думку суду що до міри полекшен- ня кари. 922.Присуд підписують голова та члени су- ду,що його постановили, і стверджує секретаръ . 923.Як що присуд не підпише один чи навіть два судді через їх відлучку чи хворобу, або з прикладу інших причин,то справу не припиняється в дальньому її рухові. 924.У військовому районі театру воєнних дій докладний присуд підписує лише голова суду, як що по справі ні він,ні хто-небудь з суддів не піднес- ши осібної думки. В/О голошення присудів. 925.В призначений час докладний присуд оголошу- ється в присутності голови суду чи одного з членів суду,прокурора чи його товариша і секретаря чи йо- го помішника.Підсудний,що його тримається за сто- 926.Оголошення присуду відбувається через прилюдне прочитання його і через видавання особам, що беруть участь в справі, копій присуду, виготовлених згідно з їх проханнями. 927.Присуд прочитується прилюдно в залі засідання, хоча б ніхто з осіб, що беруть участь в справі, не прибув в призначенний для цього час. 928.Після прочитання присуду, голова суду пояснює особам, що беруть участь в справі, в який речинець та яким порядком вони можуть оскаржити присуд. 929.Після виконання зазначеного /в 925-928 арт./ чину присуд вважається оголошеним всім особам, що беруть участь в справі, так присутнім, як і відсутнім, і з дня прочитання присуду в залі засідання вираховується речинець для оскарження його. 930.Про час та порядок оголошення присуду, а також про осіб, що беруть участь в справі і що були при цьому в суді, голова суду робить власноручно помітку на самому присуді. VIII. ПРО ПРОТОКОЛИ СУДОВИХ ЗАСІДАНЬ 931. В кожній справі, що розглядається в судовому засіданні, секретар суду, чи його помішник складає окремий протокол. 932.В протоколі судового засідання зазначається: 1/час і місце засідання, а також в якій годині воно було відчинено та зачинено; 2/службові особи, що були присутні в засіданні; 3/предмет справи, розглянемий в засіданні; 4/особи, що беруть участь в справі, а саме: підсу- дні і їх оборонцями та цивільні повноважники або при- ватні обвинувачені та їх повірники; 5/свідки, що переслухані в судовому засіданні та досвідчені люди, що давали свої пояснення; 6/всі дії, що переводились на судовий розправи в тому саме порядкові, в якому вони відбувались, і 7/зауваження та заперечення сторін в приводу цих дій, з коротким зазначенням складених судом по цих предметах постанов. 933. Протокол судового засідання повинно склада- ти таким чином, щоб з нього можна було бачити весь хід справи в суді та пересвідчитись в додержуван- ні судом тих правил, нарушения яких може бути при- чиною для скасування присуду. 934. В протоколі судового засідання не записуєть- ся свідчення та пояснення, що дотичні не до поряд- ку судної росправи, а до самої суті справи. 935. Протокол судового засідання підписують судді і стверджує секретарь. 936. Протокол судового засідання повинно писа- ти без підчисток. Підчистки та переписки в ньому, що бу- дуть зроблені, зазначається вхових крім до підпису суддями. 937. Під час оголошення присуду / 925-928 артарт. / протокол судового засідання показується для роз- гляду особам, що беруть участь в справі, а неписьмен- ними з них прочитується, якщо вони того бажають. 938. Про зауваження, що будуть зроблені сторона- ми що до неточного викладу дій, яка переводилась на суді, або свідчення, що було дане на суді, секретарь 939.Після розгляду цих зауважень, суд постанов- лює з приводу них свій висновок, який підписують судді і стверджує секретарь. 940.Встановлені форми і обряди поступовання що про них нема засвідчення в протоколі судового за- сідання, вважається за нарушени. IX. Про справи, в яких підсудні ухилилися від суду. 941.Не буде виявлено місця перебування винимо- го, або він втіче, то Вищий Військовий Суд з подан- ням слідчого судді або з пропозиції військового прокурора видає розпорядок про відшукання винимо- го через оголошення в часописі. 942.Разом з поданням чи пропозицією до Вищого Військового Суду, про розшук винного через публі- кацію повідомляється про це належного військового командира. 943.Як що-ж не буде виявлено місця перебування підсудного, або він втіче під час провадження спра- ви про нього в суді, то Вищий Військовий Суд видає роспорядок про росшукання підсудного засобами по- ліції чи військового начальства. Коли-ж вжиті полі- цією чи військовим начальством заходи до виявлення місця перебування підсудного не довели до скутку, то суд видає роспорядок про відшукання підсудного через оголошення в часописі, як що з обставин спра- ви визнає цей захід користним для виявлення місця перебування особи, що її розшукується. 944.В публікації про розшук зазначається: 1/суд з вимоги якого публікується оголошення; 2/стать, імя, по батькові, прозвище та прекмети осо- би що ii розшукується; 3/злочинство, в якому цю особу обвинувачується. До цього, додається, що кожний хто знає про місце пере- бування винимого, повинен заявити де він перебуває. Оголошення публікується в тій часописі, в якій суд визнає це доцільним. 945. Оголошення про розшук винних вивішуєть- ся на дверях того суду, що йому підсудна справа, а також на дверях відповідних поліційних установ в місцях постійного та останнього перебування вини- мих. 946. Припускається, що винний перебуває за кордоном, то про заклик його до суду можна оголошу- вати в часописах, що їх видається на закордонних Уряд мовах. Коли ж прийнятою тієї держави, в межах якої перебуває винний, повинно на підставі трактатів видавати злочинців, що втікли до неї, то разом з тим вживається відповідних заходів що до цього через Міністерством Закордонних Справ. 947. Одночасно з заходами до розшукування вини- мого Вищий Військовий Суд удається до найближчого Окружного Суду цивільної офіції, щоб з майном ви- нимого було уряджено згідно з правилами, постанов- леними в 851 та 852 ст. статуту Карного Судово- го Поступовання. 948. Не буде розшукано винимого, або не буде виявлено через публікацію його місця перебуван- ня на протязі шости місяців з часу вжиття до цього заходів, то суд припиняє справу про карну відповідаль- ність винимого до яки або затримання його. X. Про відновлення справ, припинених універсалом Вищої Влади, або через смерть підсудних. 949. Особам, що їх за переступи помилувано універ- салом Верховної Влади, без судового визначення вини чи невинності, надається право просити суд про віднов- лення справ, закритих в такий спосіб. 950. Речимець на подання прохань, зазначених в по- передньому 949 артикулі, призначається для осіб, що пе- ребувають в Республіці, чотирьохмісячний, а для осіб, що перебувають за кордоном, річний, рахуючи в обох випад- ках з дня оголошення їм присуду. 951. Коли постановляючи присуд, не можна зробити ніякого висновку про вину, або про невинність особи, з причини неодержання від неї через її смерть пояс- нень, то про це в присуді як раз зазначається, на випа- док подання родиною винимого прохання про пенсію. 952. Коли особу, що просила про відновлення спра- ви, закритої універсалом Верховної Влади, після розгля- ду цієї справи не буде виправдано, то їй вже не може бути підведено під силу цього універсалу. 953. Право просити про відновлення справ, закритих універсалом Верховної Влади, або через смерть підсуд- них поширюється і на родини померлих осіб, але родини, підведених під універсал користуються з цього права лише тоді, коли особи ці померли до уplierу речимця, вста- новленого на відновлення справи. 954. На подачу прохань про відновлення справ про померлих осіб, родинам їх дається повний речимець, виз- начений в 950 артикулі цього статуту, рахуючи цей ре- чимець з дня смерті особи, підведеної під універсал, або померлої до вирішення про неї справи. 955. При проханнях цього роду завжди повинно бути подано засвідчення місцевого начальства про час смерті особи, що перебувала під судом. XI. Порядок розгляду часткових скарг і протестів. 956. Часткові скарги та протести вищий Військовий Суд розглядає в приподонному засіданні і розвязує їх негайно після одержання. 957. Розгляд та вирішення часткових скарг і протестів у Вищому Військовому Суді провадиться згідно з приписами 535-543 артикулів цього статуту, в додержанням правил, що їх викладено в наступних артикулах. 958. Вищий Військовий Суд, розглядаючи часткові скарги та протести, обмежується лише розглядом порушених питань, не вдаючись в справу по суті. 959. В постанові Вищого Військового Суду повинно бути зазначено докладно і позитивно з яких підстав він затверджує чи зносить вповні або частково постанову Військового Суду, та про що саме постановлює замість неї, а також чим розвязує подану скаргу чи протест. 960. Після цього Військовий Суд повинен в дальшому провадженні справи додержуватись постанови вищого військового суду за винятком того випадку, коли виявляться нові обставини, що не відповідають розпорядкам Вищого Військового Суду. В цьому випадкові Військовий Суд уряджує, не зважаючи на постанову Вищого Військового Суду і доводячи про це йому до відома. 961. В постанові про неправне неприняття каса- ційної скарги призначається новий реченнєць на по- дачу скарги, не менше, як три дні і не більше, як тиждень з дня оголошення постанови про це Вищого Військового Суду. 962.Скаргу, що її повернуто, може бути подано зно- ву в тому-ж вигляді, хоч би й суд вчинив напис на ній про неприняття її. СЬОМИЙ ВІДДІЛ. Про способи оскарження та часткових постанов вищих Військових Судів. 963.Всі присуди Вищих Судів вважаються оста- точними. 964.Остаточні присуди може бути знесено каса- ційним порядком так по скаргах осіб, що беруть уча- сть в справі як і по протестах, або поданнях осіб, що їм доручено прокурорський догляд. 965.Оприч скарг та протестів, що їх подається касаційним порядком, може бути подано, у випадках, визначених нижче, часткової скарги та протесту. I. Порядок подання часткових скарг та протестів. 966.Часткові скарги та протести може бути по- дано на постанови суду окремо від касаційних скарг та протестів в таких предметах: а/що до визначення підсудності справи; перешкодження б/що до заходів щодо винимому охххххх ухилитися від суду та слідства, і в/що до способів забезпечення позову про ви- нагороду за шкоду та втрати. 967. Крім того часткові скарги може бути пода- но в наступних випадках: 1/на накладення кари за невиконання до суду свід- ків, досвідчених людей та інших осіб; 2/на неприйняття касаційних скарг; 3/на постанови суду по скаргах на слідчі дії /525 арт. Цього статуту/, і 4/на повільне провадження справи, і 5/на неправильне виконання присуду. 968. Всі інші, крім зазначених в попередніх /966 та 967 арт./, неправильні дії суду що до переведен- ня справи може бути оскаржено не інакше, як в порядку касаційному після постанови присуду. 969. Право подавати часткові скарги належить кож- ній особі, що бере участь в справі, в тих предметах справи, що її дотичні. 970. Скарги та протести на часткові постанови суду подаються до того ж суду, в тижневий ренеєнь з дня оголошення часткової постанови, або, коли її не було оголошено, то з часу переведення її в ин- ність. 971. З правила постановленого в попередньому 970 арт., виключається скарги на повільність справи і на неправне арештування винних. Скарги цього ро- ду можна подавати протягом всього часу переведен- ня справи. 972. Подання скарги чи протесту на часткову по- станову, не зупиняє виконання її, крім тих випадків, коли визнає це необхідним суд, що зробив постанову, або Надвищий Суд, до якого скаргу чи протест пода- но. 973. Проти часткової скрігі або протесту, яку пода- 974.Суд, до якого подано часткові скарги, разом зі своїм поясненням негайно подає їх до Надвіщого Суду. 975.Часткові скарги подаються на письмі чи словесно, особисто чи через оборонців та уповноважених на те повірників. 976.В частковій скарзі повинно бути зазначено: від кого її подається, де проживає особа, що подала скаргу, чим спростовується постанову суду і чого саме просить особа, що подає скаргу. 977.Словесні скарги записуються до протоколу з додержанням, що до їх змісту, правила, встановленого, попереднім 976 артикулом. 978.Початком речінця вважається день, наступний після оголошення постанови: Якщо останній день речінця припадає на свято, то кінцем речінця вважається перший наступний після свята день. 979.Речінець не вважається пропущеним, коли до упливу його часткову скаргу здано на пошту. 980.Коли речінець пропущено з уважливих причин, то відновлення його залежить від того ж суду, проти постанови якого скаргу подано. 981.Особи, що мають право на скаргу, можуть розглядати справу, а також і судову розправу суду по предмету, який оскаржується, в порядкові, зазначеному в 750 артикулі цього статуту. 982.Підсудному, якого тримається під арештом, оголошується про всякій подання в його справі про- тест чи часткову скаргу. 983.Копії зі скарг та протестів видається всім участникам справи на їхнє прохання:підсудним неплат- но, а приватним обвинувачелям та цивільним позовни- кам-за встановлену плату. II. Приводи до знесення присудів і порядок подання касаційних скарг та протестів. 984.Касаційні скарги і протести на присуди допускається: а/в разі явного порушення справжнього розуму за- кону, або неправильного тлумачення його при визна- ченні карного вчинку і роду кари; б/в разі порушення обряду та форм остільки важ- ливих, що без додержання їх неможливо визнати при- суду в силі судового рішення, і в/в разі порушення меж компетенції чи влади, яких надає судові закон. 985.Помилка в покликанні на закон при визначен- ні переступу чи провини та кари не може бути при- водом до знесення присуду, як що кару призначено ту саму, що йі визначено в законі, х оч і не в тому, на який поклибався суд. 986.В разі сукупності переступів і провин, не- правильне прикладання закону до карного вчинку менш важливого, коли ця обставина не могла мати впливу на призначення кари за карний вчинок більш важливий, не повинно бути приводом для знесення присуду. 987.Підсудний має право подавати касаційну скаргу на присуд у всіх предметах справи, у випад- 988.Військовий прокурор може подавати касаційні протести лише на ті присуди, що незгідні з висновком, який він подав, і тільки в тих предметах, по яких його вимоги не було уважено судом. 989.В тих справах, яких розпочинається не інакше, як після скарг і, які може бути скинчено замиренням, приватний обвинувачель користується з однаковою в прокурором права касаційної скарги. 990.Цивільний позовник має право подавати касаційну скаргу лише на ті частини присуду, що дотичні винагороди за шкоду та втрати; інші частини присуду він може спростовувати лише тоді, коли вони нарушають його право на відшкодування. 991.Однаково в цивільним позовником право касаційної скарги належить і тим, на кого повернено стягання відшкодування за спричинені карним вчинкам шкоду та втрати. 992.За неповнолітніх та взагалі за осіб, позбавлених можливості користуватися з своїх прав, касаційні скарги можуть подавати їхні батьки, подружжя, опікуни, або ті, у кого вони на вихованні. 993.Кожна сторона, що бере участь в справі, може просити про знесення присуду в приводу нарушення приписів, що їх встановлено лише для захисту її прав, а не прав супротивної сторони. 994.Касаційні скарги та протести на присуд подається в такий речинець і на підставі по тих же правилах, що їх встановлено в цьому відділі для подачі часткових скарг та протестів на постанови суду. 995. Проти касаційної скарги чи протесту, поданого однією стороною, друга може подати свої заперечення чи пояснення до Надвіщого Суду аж до того дня, в який призначено заслухання справи. 996. Кожному з підсудних, що їх обвинувачуєть- ся в співучасті в одному карному вчинкові, застері- гається право прилучитися до касаційної скарги, яку подав один з них, про що повинно заявити судові протягом речення, встановленого в 970 артикулі цьо- го статуту, а як що скаргу подано пізнійш, як перед трьома днями до кінця цього речення, то до упливу трьох день від часу оголошення про подання скарги. 997. Касаційні скарги та протести про карну відпо- відальність підсудного припиняють виконання цього присуду, а подання їх що до відшкодування припиняє виконання лише по цьому предмету. 998. Касаційна скарга або протест проти присуду, яким постановлено увільнити підсудного з - під арешту, не припиняє виконання по цьому предмету. 999. Після подання в належний реченець касацій- ної скарги чи протесту проти присуду Вищого Вій- ськового Суду, всю справу негай но надсилається до Надвіщого Суду. ВОСЬМИЙ ВІДДІЛ. Про поновлення карних справ, в яких присуди набрали законної сили. 1000. Подання осіб прокуратури та прохання самих засуджених або їх родичів і своїків про поновлення, в указаних в законі причин таких справ, в яких при- суди набрали законної сили, вносяться до Надвіщого Суду. 1001.За законні причини до поновлення справ вважається: I/засудження ріжними присудами кількох осіб за один і той-же переступ,та при тому такий,заподіян- ня якого одним з засуджених доводить про неможли- вість заподіяння його другим; 2/засудження кого-небудь за вбивство людини, про яку потім виявилося,що вона жила,або за інший переступ,якого не заподіяно,та взагалі виявлення доводів невин- ности засудженого чи понесення ним з судової помилки кари,більшої,ніж призначено в законі за заподіяний вчинок; 3/виявлення фальшивості документів,чи неправ- дивости свідчень свідків,на яких уґрунтовано при- суд; 4/доведене на суді що судді керувалися мотивами вигоди чи іншими особистими мотивами в тій справі, про поновлення якої заступається. 1002.Надвичий Суд попереду пересвідчується що до певності обставин,на яких основано заступництво про поновлення справи і потім,як що визнає це заступниц- тво вартим уваги,надсилає справу до суду,якому вона підсудна. 1003.Після знесення невиконаного ще присуду,вико- нання його припиняється до остаточного вирішення справи з приняттям лише заходів що до перешкоджен- ня засудженому ухилитися від суда і слідства. 1004.Поновлюючи справу на підставі доводів,що подані на користь засудженого,припиняється дальша чинність присуду і полежується доля засудженого у всьому,що не перешкоджає заходам до забезпечення явки його в суд. 1005.Як що неправно засуджений вже вмер,то після поновлення про нього справи, на суді заступає оборонець, вибраний родичами покійного, або призначе- ний від суду. 1006. Скарги та протести на присуди в поновлених справах допускається на загальних підставах. ДЕВЯТИЙ ВІДДІЛ. Про виконання присудів військових судів. I. Про набрання присудами законної сили. 1007. Присуд набирає законної сили: 1/ коли на нього не подано в установленній речинець касаційним порядком ні протесту прокурора, ні скарг осіб, що беруть участь в справі, і 2/ коли протест чи скаргу, що її подано касаційним по- рядком, залишено без наслідків. 1008. Присуд набирає законної сили або в цілому обсягові його, або тільки в де-яких частинах його. 1009. Коли присуд, що його винесено про кількох підсудників, оскаржено чи опротестовано лише що до де- яких з них, то для решти підсудних його визнається за набравшого законної сили, з часу упливу речення на по- дачу скарг, або-ж на прилучення до поданих скарг. 1010. Присуд, оскаржений тільки що до цивільного позову набирає законної сили в усіх частинах, що не до- тичні цього позову. 1011. Якщо суд просить про полеження підсудно- му кари в розмірах, що виходять по-за межі його компе- тенції, чи про помилування засудженого, то присуд, що на- 9/65 запутована подається через Міністра Військових Справ на роз- суд Верховної Влади. 1012. Про розпорядок Верховної Влади в зазначе- ному в попередньому 1011 артикулі випадку, суд, що ви- дав присуд, сповіщається Міністром Військових Справ. II. Про обов'язки влади що до виконання присудів. 1013. Виконання присуду в усьому тому, що не ви- ходить з кругу безпосередніх судових чинностей, а са- ме: оголошення підсудного виправданням чи увільненням від кари, висловлення йому зауваження чи догани на- лежить до обов'язків самих судів. 1014. Всі розпорядження що до виконання присуду, що виходять з кругу судових чинностей, віднесено до обов'язків військового начальства та військового про- курора. Військовому прокуророві видається витяг з присуду для надіслання до військового начальства і крім того, до Міністерства Військових Справ, як що присуд, згідно з 1048 арт. цього статуту повинно ого- лосити в наказі Війську Української Народньої Рес- публіки. До цього витягу не вноситься відомостей про склад судової колегії, про попередню судимість під- судного і про накладені на нього дисциплінарні кари, а також міркування суду що до прикладання законів. Коли відомостей, що містяться у витягу, буде не до- сить для правильного виконання присуду, то після по- відомлення про це військового прокурора суд видає йому копію зі всього присуду. 1015. Виконання присуду пропонується тому началь- никові чи комендантові, в розпорядимості якого пере- буває підсудний. 1016. Перепровадження засуджених до вязниці 1017. Про засудженнях до церковної або релігійної покути повідомляється духовне начальство тої віри, до якої належить засуджений. 1018. Грошові стягання, що їх накладено як кару або присуджено на відшкодування осіб, що понесли шкоду та втрати коли їх звернено на власне майно засуджених що не є в безпосередньому завідуванню військового начальства, переводиться порядком, встановленим в цивільній офіції. 1019. Коли грошове стягання звернено на платню та інше утримання засудженого то його переводиться військовим начальством, з додержанням правил, встановлених для цього в 1085-1090 арт. Статуту Цивільного Судового Поступовання. 1020. Нагляд за докладним та пильним виконанням присудів покладається на військових прокурорів. 1021. Особи, що виконують присуд, повинні достатньо додержувати його і виконувати всі згідно з присудом вимоги прокурора, через якого передається на вирішення суду всі утруднення чи сумніви, що виникли під час виконання присуду. 1022. В разі загайки або невиконання законних вимог прокурора з боку влади, що виконує присуд, прокурор доносить про це Головному Військовому Прокуророві, для залежних від нього розпорядків. 1023. Про виконання присуду військове начальство повідомляє прокурора, а він доводить про це до відома суду. III. Про порядок виконання присудів. 1024. Присуд передається до виконання негайно після того, як він набрав законної сили. 1025. Присуд, що виправдує підсудного, виконується під час самого виголошення сути /911арт./. Виправданого, що перебуває під арештом, коли його не обвинувачується, в іншому карному вчинкові, за який його повинно тримати під арештом, увільняється розпорядженням голови суду. 1026. З правила про негайне виконання присуду допускається такі винятки: 1/ в разі хвороби засудженого, яка заважає виконанню його розпоряджень над ним персональної кари, виконання присуду відкладається, аж поки він видужає; 2/ коли виявиться необхідним замінити призначену в присуді кару іншою, що їй відповідає, то аж до переведення цієї заміни виконання присуду зупиняється; 3/ коли засудженого обвинувачується в новому карному вчинкові, що підводить під кару важчу, ніж та, до якої його присуджено, то про цей новий карний вчинок переводиться особливе досліджування, а виконання постановленого присуду відкладається, за винятком, одначе, частин цього присуду що до позбавлення винного всіх громадянських прав чи всіх особливих прав та переваг, а також що до виключення його з військової служби; 4/ якщо засуджений втік, то виконання присуду про персональне покарання відкладається до часу, коли його спіймають, але відшкодування за втрати, спричинені карним вчинком і, взагалі, грошові стягання обертається невідкладно на його майно. 5/ коли стане необхідним з особливо уважливих чи службових причин спинити виконання присуду, яким засуджується до позбавлення волі, - то суд може постановити відкласти 93 кару до скінчення обставин, що стали приводом до від- кладення кари. 1027. Під час війни, відбуття кари позбавленням сво- боди, не вище, як віддання до поправчих арестанських від- ділів, переводиться згідно закону 28 вересня 1920 року про заміну кари під час війни. 1028. Присуди, що визначають дисциплінарну кару, у всякому разі виконуються негайно. 1029. Відкладення кари не поширюється на позбав- лення чи обмеження прав, що сполучене з карою. 1030. Відкладення кари не звільняє засудженого від обов'язку заплатити судові втрати та винагородити за шкоду та втрати, що заподіяно карним вчинком. 1031. Оголошуючи постанову про відкладення кари до кінця війни, голова суду, роз'яснює засудженому, що він може заслужити XXXXX звільнення від кари взірцевою хо- робистю в бою, відзначним вчинком, пильністю в службі та бездоганною поведінкою. 1032. Коли засудженого, що йому відкладено відбуття кари до кінця війни, буде до повного дарування кари знову віддано під суд, то йому визначається кару по сукупності присудів, згідно з правилами про складання кар, зазначеними в карному законі, і присуд передається до виконання негайно після того, як набере законної си- ли. 1033. В разі взірцевої хоробрості в бою або іншо- го відзначного вчинку засудженого, якому відбуття кари відкладено до кінця війни, його начальник може засту- пати по команді, щоб знести ту кару. Такі прохання роз- в'язує Верховна Влада. 1034. Після скінчення війни відкладений присуд повертається до виконання, як що не було знесено карі засудженому за його вислуги. 1035. Суд повинен визначити в присуді крім військової карі, яку відкладається до кінця війни, таку кару з загальних законів карних яка відповідає першій; цю кару визначається також в кожному разі звільнення засудженого з чинної військової служби до відбуття ним карі. 1036. Коли за переступ чи провину належить кара із загальних карних законів, то, замінивши її відповідною військовою карою з військових карних законів, суд повинен визначити в присуду, що в разі звільнення засудженого з чинної військової служби, на нього покладається кара з загальних карних законів, що визначена йому спервоначалу, а не військова, що її замінює. 1037. Від присуджених до кар, сполучених з позбавленням всіх громадянських прав чи всіх особливих прав та переваг, відбирається орден і та інші відзнаки, як що вони їх мають, а також грамоти та атестати, що особисто їм належать. Ордена та відзнаки пересилається до відповідних орденських установ з повідомленням про присуд, які повстали над підсудними, для відома та виключення їх з реєстрів. 1038. Від засуджених до переводу в дисциплінарні частини за загальні карні вчинки замісць ув'язнення в фортеці чи взаємниця цивільної офіції, а також від засуджених до здеградування з муштро- старшин вих та старшин вспомогового корпусу старшин у козаки, відбирається також орден і та відзнаки, крім медалів за участь у війнах та походах і хрестів рівного з ними значення. 1039. Засуджених, не виключаючи й присуджених до ка- ри на смерть, допускається під належним доглядом, до по- бачення з іншими подружками, родичами та знайомими. 1040. Під час виконання присуду над засудженими до громадянських кари на смерть, з позбавленням усіх прав якщо, додержуєть- ся наступного порядку: 1/засудженого на смертну кару, перед виконанням присуду, виключається з реєстрів; 2/присуди виконується призначеними для цього на кож- ний випадок окремо частинами військової жандармерії. Для цього обираються місця закриті від сторонніх глядачів. Присутність частин військ і окремих сторонніх осіб, не допускається; 3/перед переведенням карі до засудженого запрошуєть- ся духовну особу його віри, щоб підготувати його згідно з правилами цієї віри, або до сповіді та Святого причас- тя, чи тільки до покаяння та молитви. Духовна особа супро- водить засудженого й на місце карі та залишається там до виконання присуду, як він цього бажає; 4/при виконанні вироку карі на смерть повинні бути при- сутніми: особа прокурорського догляду та секретар Вищого Військового Суду та лікар для констатування смерті. 5/засуджених виряжають на місце карі під конвоєм, в закритих возах; 6/після достави засудженого на місце карі особа про- курорського догляду доручає секретареві суду прочитати в голос вирок суду, після прочитання якого передає роспо- рядження виконанням вироку командірові частини Військово- польової жандармерії, що для цього призначена; 7/після виконання цих обрядів, над засудженим виконуєть- ся кару згідно з постановою присуду: 1041. Про виконання обряду смертної карі складаєть- ся особливий протокол, за підписом того військового на- 946 чальника, що переводив до виконання присуд, присутнього при смертній карі лікаря і з посвідченнями на ньому тієї особи, що в голос читала присуд. 1042. Присуджених на катаргу, або-ж до арестанських відділів, передається до розпорядимості прокурора окружного суду. 1043. Присуджених до переводу в дисциплінарні частини, до замкнення у фортеці чи у військовій рязниці, спряджається військовим начальством по призначенню, згідно з постановами про ці заклади. ПРИМІТКА: присуджених до ув'язнення чи замкнення у фортеці, спроваджується начальством, якому вони підлягали під час суду, до коменданта фортеці не інакше, як після попередніх з ним зносин про те, чи є в підпорядкованій йому фортеці вільне приміщення. Відряжаючи до фортеці засуджених до ув'язнення чи до замкнення в ній, комендантові надсилається: 1/відомості, чи трималося особу, яку спроваджується до фортеці, під арештом після оголошення та набрання присудом законної сили; 2/послужбовий реєстр тієї особи, і 3/копію в присуду. 1044. Старшин муштрових та вспомогового корпусу, засуджених до здеградування в козаки, не залишається в старих полках і дивізіях, а переводиться до інших частин з розпорядження Міністерства Військових Справ. 1045. Присуджених до замкнення у вязниці цивільної офіції або до віддання під нагляд поліції, передається прокуророві найближчого окружного суду, якому разом з тим надсилається в копіях присуди про засудження. 1046. Коли особи, яких засуджено до катарги, або до іншого речинцевого позбавлення волі, пере- бували під арештом, то час, що уплив з моменту набран- ня присудом законної сили, враховується в речинець ка- ри. Не оскаржитъ засудження присуду, або коли присуд в наслідок скарги засудженого в порядку касаційному бу- де знесено, або зменшено кару, то час який перебував засуджений під арештом з моменту винесення присуду враховується у речинець кари, яку виміряє суд. Особам які не перебували під досудним арештом час відбуття кари рахується з моменту затримання їх для відбуття присуду, а для осіб, які вийшли з під сторожі до відбу- тя кари, що виміряв суд, час відбуття кари рахується з моменту поночного їх затримання для відбуття ка- ри. Час перебування вязнів, засудженими до реченцевого позбавлення волі, подорожі до місця призначення та з приводу переводу їх через з яких будь причин з одно- го місця ув'язнення до другого, зараховується до виз- начених ім присудом реченця кари. 1047. Для присуджених до церковної або релігій- ної покуты, рід і час покуты визначає духовне началь- ство тієї віри, до якої належить засуджений. 1048. Всі присуди Вищих Військових Судів, після того, як наберуть законної сили, оголошуються: а/ про перебуваннях на чинній військовій службі муштрових старшин та старшин вспомогового корпусу в разі при- судження їх до кар, сполучених з переміною по служ- бі - в наказах Війську У.Н.Р., а в інших випадках в наказі Військовій Офіції; б/ про козаків - в наказах тієї частини, в якій служив підсудний. ДЕСЯТИЙ ВІДДІЛ. Про судові витрати. 1049. Всі видатки по військових судових справах переводиться в суму, що їх асігновано до розпоряд- мости судів.Виконуючи присуди,видатки,зазначені в арти- кулах,що подано нижче,стягається з тих,на кого їх по- кладено судом,а всі інші приймається остаточно на кошт скарбу. 1050.З присуджених до виплати судових витрат стяга- ється: І/гроші на подорож особам,що їх відряджується для слідства; 2/гроші на винагороду досвідчених людей,свідків,пере- кладчиків,товармачів та інших осіб,у випадках і в розмі- рі,визначених нижче цього, і 3/витрати на переховування та пересилку довідних рі- чей,на переведення химичних та техничих досліджувань і на видруковання в часописах ріжних оголошень. 1051.Покликані до військових судових установ пере- кладчики та досвідчені люди,не виключаючи й лікарів, коли їх запрошується до слідства чи до суду в місці їхнього перебування,одержують винагороду за свою пра- цю згідно з приписами,визначеними в 529-531 і 860- 862 арт.арт.Статуту Цивільного Судового Поступовання. 1052.Медичні особи,що перебувають на службі,чи ліка- ри,що вільно практикують та урядовці кабінетів наукової судової експертизи,в разі покликання їх для судово- медичних досліджувань не в місці їхнього перебування, задовольняються подорожними та добовими грішми на за- гальних підставах,що їх встановлено для урядовців, яких відряжається в службових справах..Лікарів,що вільно практикують прирівнюється в цьому разі до адміністративних старшин VI класи місцевих установ. 1053.Урядовців поліції та інших,на яких закон покладає обовязки викривати карні-вчинки, а також військовиків,що виконують зазначені обовязки,в разі ви кликання їх до суду або до слідства по-за місцем служби, яко осіб, що викрили карний вчинок або підня- ли з приводу його карне переслідування, задовольняється подорожніми та добовими грішми в розмірі, за- значеному для урядовців, яких відряжається в службових справах. 1054. Свідки та інші сторонні до справи особи, в разі покликання їх до слідства та суду на віддален- ня, більше як п'ятнадцять верстов, одержують подорожні гроші в розмірі дійсної вартості переїзду одним конем в обидва кінці або платню за проїзд в обидва кінці, на пароплаві чи по залізниці в возах третьої класи. Над усе вони одержують на своє утримання добові гроші за кожний день відсутності в місця мешкання, по дійсній середній заробітній платі чоловіка. 1055. Духовним особам, що їх запрошуються до судових установ для виконання обряду присяги по за міс- цем їх мешкання, виплачується подорожні та добові гроші, так само як урядовцям яких відряджується в службових справах. В цьому разі духовних осіб прирівнюється до урядовців шостої класи місцевих установ. Крім того духовні особи, між іншим і запрошені в місці їх мешкання, одержують за відірвання від звичайної праці винагороду в розмірі за кожний день перебування в суді, по дійсній середній заробітній платі чоловіка. 1056. Власникам чи управителям вільних аптек та лабораторій, за вжити ними під час судово-химичних досліджувань реагентції, плату переводиться по особливому ціннику, встановленому медичною радою. 1057. Видатки на опакування та пересилку річовини, що підлягає химичному досліджуванню, а також на пересилку інших довідних річей, виплачується по міс- 1058. Особи, що ім доручається догляд за затриманою домашньою худобою, одержують винагороду за прохарчування її, але визначаючи розмір такої винагороди, береться на увагу й ту користь, яку зазначені особи могли мати від товарини, що віддано під іхній догляд. 1059. Витрати на видрукування оголошень про відшукання предметів, потрібних для досліджування, про знайдені мертві тіла й про відшукання заподозрілих, поповнюються з майна осіб, що їх буде визнано по справі винними. 1060. Всі прохання, пояснення, відклики та скарги в справах про карні вчинки вільні від усяких податків та гербового збору. 1061. Коли, на підставі правил цього статуту, копії з ізводових присудів, з протоколів та з інших паперів видається особам, що брали участь в справі, не інакше, як за іхні кошти, то з особи, що вимагає таких копій стягається по 2000 гри- вень з аркуша, рахуючи на кожній сторінці по двадцять п'ять рядків. 1062. Винагородження досвідченим людям, свідкам та іншим особам, що їх закликається під час переведення справ, видається по визначенню того суду, на розгляд якого справа вступила чи повинна вступати. Видачу цих грошей пере- водиться не інакше, як з вімоги осіб, що мають право на винагородження. 1063. Подорожні та добові гроші урядовим особам, зазна- ченим в 1053 арт. цього статуту, як що їх викликається в суд або на слідство з службового обов'язку видається тими установами, де ці особи перебувають на службі. Про кількість виданих на цій підставі грошей згадані уста- нови невідкладно повідомляють ті військові судові уста- нови, від яких стався виклик. 1064. Досвідчені люди, свідки та інші особи, що їх викликається під час переведення досудного слідства, як що вони бажають одержати винагороду, повинні зая- вити про це після скінчення переслуху або тієї дії, для якої їх покликано. 1065. Особи, що їх викликається до судної розправи, як що вони бажають одержати винагороду, повинні заяви- ти про це до оголошення присуду. Хто не заявить вимо- ги про винагороду його за понесені втрати до оголошен- ня присуду, про того вважається, що він зрікся винагоро- ди. 1066. Подорожні гроші, що складають винагороду, вира- ховується по встановлених тарифах на залізничі та па- роплавні квитки, а що до переїзду по грунтових доро- гах, то по поданих органами місцевої влади відомостях про дійсну вартість підводи. 1067. Особи, що переводять слідство, а також і судо- ві установи, повинні вести докладний рахунок на всі су- дові витрати. 1068. В тих випадках, коли досудне слідство, не всту- паючи до суду для розгляду вчинків винними, припиняється порядком, встановленим 334 та 553 арт. арт. цього статуту, його подається до Вищого Військового Суду, для розгля- ду рахунка на витрати, складеного слідчим, та для визна- чення винагороди особам, зазначеним в 1062 арт. цього статуту, як що вони подали про те вимогу під час пере- ведення слідства. В справах цього роду всі витрати при- ймаються на кошти скарбу. 1069. Витрати по переведенню справи про карний вчи- нок, заподіяний кількома особами, поділяється між ними в мірі участи іхньої в карному вчинкові. 1070.Головні винуватці,а саме:заводці,спільники і всі,що безпосередньо заподіяли карний вчинок,а також підмовники,відповідають у виплаті судових витрат всі спільно. 1071.Коли головні винуватці не в стані поповнити су- дових витрат,то суму цих витрат присуджується з інших учасників карного вчинку,а саме:з підсобників,попус- тителів,переховувачів та перевідників,які в судових витратах несуть також спільну кругову відвічальність. 1072.В присуді повинно бути завжди зазначено:на ко- го саме покладається поповнення судових витрат і в якій поступовності та яка частка всіх витрат припа- дає на кожного з засуджених.Але докладне вирахуван- ня вудових витрат,зі вказівкою на які предмети їх ужито,визначається частковою постановою,що іі скла- дається після оголошення присуду. 1073.Постанову з визначенням судових витрат,що їх належить поповнити,оголошується через військове на- чальство,судового виконавця,або поліцію-особам,при- судженим до виплати,або тим,що обняли їхнє майно. 1074.Коли особи,що з них вимагається поповнення су- дових витрат,визнають розрахунок неправильним,то мо- жуть подати,в двохтижневий реченець з дня оголошення ім цього розрахунку,часткову скаргу до Надвищого Су- ду,а в справах розрішених Військовим судом до Вищого Військового Суду. 1075.Коли з особи,що повинна поповнити судові витра- ти,присуджено разом з тим і відшкодування за спричине- ну шкоду та втрати,то спершу стягається з неї відшко- дування,а потім уже судові витрати. 1076. Стагання судових витрат не переводиться з майна засудженої особи, що померла до набрання присудом законної сили. Але коли засудженій помер після того, як присуд набрав законної сили, то стагання судових витрат переводиться з майна, що залишилося після нього. 1077. В разі засудження не має в чого виплатити судові витрати, їх остаточно приймається на кошти скарбу. ТРЕТІЙ РОЗДІЛ Винятки з загального порядку судового військового поступання. 1078. З загального порядку судово-військового карного поступання встановлюється винятки: I/в карних справах, що їх переводиться з участю духовної офіції, а саме: a/в карних вчинках, сполучених з порушенням постанов, що оберігають віру, або з порушенням церковних або релігійних правил, і б/в карних вчинках духовних осіб; 2/в карних вчинках по службі осіб військової судової офіції; 3/в карних справах, що дотичні ріжних частин адміністраційного управління; 4/в карних справах змішаної підсудності військової та цивільної; 5/в справах що до порушення законів про друк; 6/прискорений порядок провадження справ під час війни та в місцевостях, оголошених на воєнному стані, або в стані облоги. 7/в справах про службові переступи командирів дивізій, рівних з ними, та вищих за них начальників. ПЕРШИЙ ВІДДІЛ. В ПРО ПОСТУПОВАННЯ КАРНИХ СПРАВАХ, ЩО ЇХ ПЕРЕВОДИТЬ- СЯ З УЧАСТЮ ДУХОВНОЇ ОФІЦІЇ. А/Про поступовання в карних справах, сполуче- них з порушенням церковних чи релігійних правил. 1079. Карні вчинки, що підлягають військовому судові і що сполучені з порушенням постанов, які оберігають віру чи що сполучені з порушенням цер- ковних або релігійних правил, належить переслідува- ти загальним порядком, але з винятками, визначеними в цьому відділі. 1080. Справи про переступи та провини, за які в карних законах покладено лише церковну чи релігій- ну покуту чи віддання винного під духовний суд, підлягають виключно цьому судові. 1081. Справи про переступи та провини, за які в карних законах визначено, крім церковної або релігій- ної покути, ще й іншу кару, вирішується військовим начальством або військовим судом, і присуд надсилаєть- ся духовному начальству для призначення засудже- ному церковної або релігійної покути. Б/Карні вчинки, що сполучені з порушенням церковних чи релігійних правил. 1082. Коли під час розгляду в духовній офіції справ про порушення церковних чи релігійних пра- вил, буде виявлено карні вчинки, що підлягають вій- ськовому судові, то духовні установи повідомляють про це військову прокуратуру. Вона дає цим справам рух встановленим порядком. 1083. Справи про шлюби, що їх вчинено насильством чи обманом або в божевільному стані одної чи й обох осіб, що взяли шлюб, роспочинається у війсь- ковому суді. Присуд цього суду що до насильства 1084. В справах про многошлюбність, винними віддається під військовий суд не раніш, як після одержання від духовного суду докладних відомостей про вязання другого шлюбу, ч аст істнування першого. В тому-ж порядкові вимагається від духовного суду відомостей і в справах про кровозмішання між особами, що не перебувають в шлюбі. 1085. Справи про вязання шлюбу у випадках, недозволених в законах, вступають до військового суду після скінчення над винними духовного суду. 1086. Цьому ж порядкові підлягають і інші шлюбні справи, в яких військовий суд, після передачі їх в суду духовного, визначає карну відповідальність підсудних:— 1087. Справи по скарзі за нарушення військовиками святості шлюбу чужолюдством належить до компетенції: I/військового суду коли скривджена дружина просить про покарання винного на підставі карних законів, або 2/духовного суду, коли скривджена вдова — про хає про розбрання шлюбу та про покарання сторони винної по правилах церковних або релігійних. г/Про поступовання в карних вчинках духовних осіб. 1088. Особи духовної офіції підлягають військовому судові в тих-же випадках, в яких підлягають цьому судові й особи цивільної офіції /182 і 1147 арт.арт./ В усіх інших випадках особи духовної офіції, не виключаючи й тих із них, що служать при війську, підлягають судові: духовному чи карному судові цивільної офіції, на підставі загальних правил для судівництва про карні вчинки духовних осіб /1017-1029 арт.арт. Карного Судового Поступовання./ 1089. По справах які, підлягають військовому судові, осіб, що належать до духовного стану, судиться загальним порядком судово військового поступовання, з додержанням що до дух-них осіб та чинців де-яких особливих правил, викладених в артикулах, що йдуть нижче сього. 1090. Призначаючи слідство про підсудні Вищому Військовому Судові карні вчинки духовних осіб та ченців, військова прокуратура доводить до відома про це духовне начальство виннимих, якому надається право надсилики протягом усього часу переведення слідства всіх відомостей, що можуть спричинитися до вияснення справи. 1091. Духовних осіб та чинців може бути затримано лише в тому разі, як їх обвинувачується у важливих карних вчинках, що потягають за собою позбавлення всіх громадянських прав чи втрату особливих прав та переваг і лише у випадках конечної в тому необхідності. 1092. Духовних осіб та ченців, яких обвинувачується в зазначених вище карних вчинках, тримається під арештом окремо від інших увязнених. 1093. Так про затримання духовної особи, як і про вжиття заходів що до перешкоди ухилитися від слідства, негайно повідомляється духовне начальство, для належного розпорядку, щоб запобігти припиненню служби Вожої та виконанню духовних треб. 1094. По справах про духовних осіб та ченців, підлеглих Вищому Військовому Судові, всі слідчі акти військовий прокурор надсилає до духовного начальства виннимих. 1095. Духовне начальство, після розгляду цих слідчих актів, у двох тижневий реченець, після одібрання їх, подає військовому прокуророві свою думку що до обставин обвинувачення духовних осіб. 1096.Думку духовного начальства, разом зі своїм власним висновком, військовий прокурор подає в акті обвинувачення, що його пропонується судові. 1097. Під час переведення судової росправи, так військовий прокурор, як і підсудний та оборонець його можуть вимагати, щоб висновок духовного начальства було прочитано на суді, але висновок цей не зважує суд що до постанови того чи іншого присуду. 1098. Присуди, що визначають втрату чи обмеження прав стану духовних осіб, надсилається в копіях/відповідному духовному начальству для знесення в засудженого сану, з призначенням речення, протягом якого повинно бути доставлено повідомлення про виконання цього. 1099. Присуди, якими духовних осіб і ченців присуджується до зауваження чи догани, або ув'язнення, не сполученого з позбавленням чи обмеженням прав та переваг, надсилається духовному начальству для належного розпорядку. ДРУГИЙ ВІДДІЛ Про поступовання в карних вчинках по службі осіб військової судової офіції. 1100. Урядові особи військової судової офіції, за винятком Головного Військового Прокурора, Начальника Військової Судової Управи, та їх помішників, за карні вчинки по своїй судовій службі підсудні військовому судові. Головного Військового Прокурора, Начальника Військово-Судової Управи та їх помішників за карні вчинки по іншій службі судяться в Надвищому Судді. 1101. Досудне слідство та суд про карні вчинки, заподіяні по службі особами військової судової офіції пе- 1005 реводиться загальним порядком військового карного по- ступовання, з додержанням лише де-яких особливих при- писів, постановлених в наступних артикулах. І102. Справи про зазначені карні вчинки порушуються: 1/скаргами та заявами приватних осіб; 2/повідомленням та донесенням урядових осіб, та 3/наглядом військових судових установ. І103. Скарги, донесення та повідомлення про карні вчи- нки урядових осіб військової судової офіції, а також прохання про відшкодування за спричинену цими карними вчинками шкоду та втрати подається до тих судових ус- танов, від яких залежить відання винних під суд. І104.3 розпорядження цих же судових установ перево- диться й досудне слідство. І105. Досудне слідство і взагалі всяке досліджуван- ня по-за судом про дії голів та членів військових судових установ, або прокурорів, що до них приділено, ні в якому разі не може бути покладено на слідчого суддю чи на яку іншу особу з того суду, до якого на- лежить виннийий. І106. Осіб військової судової офіції за переступи та провини по службі, віддається під суд: 1/Секретарів Вищих Військових і Військових Судів та їхніх помішників, а також судових практикантів, постановами Вищих Військових Судів; 2/Начальника Військово-Судової Управи, та його по- мішника, Головного Військового Прокурора, Голів і суд- дів Вищих Військових та Військових Судів, військових прокурорів, їхніх товаришів, слідчих суддів, а також тимчасових членів Вищих Військових і Військових Су- дів за нарушення ними судівських обов'язків, - поста- новою Надвищого Суду.