Доповідь (копія) голови Мінського комітету охорони інтересів і прав петлюрівських підданих про діяльність та роботу комітету; телеграми комісара Кашенева про рішення Молдовського парламенту приєднатися до Румунії, як автономна провінція, 12.04.1918, 15 арк.

Рада Народних Комісарів Української Народної Республіки, Київ. Коня доповіді голови Мінського Комітету охорони інтересів і прав промислових й земельних власників та робочу комісію 1917 р. 8 4/1063.А 4. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР, м.м.КИТОМИР, КМІВ Доповідь /копія/ голови Мінського комітету охорони інтере- сів і прав петлюрівських підданих про діяльність та роботу комітету; телеграми комісара Кашенева про рішення Молодовсько- го парламенту приєднатися до Румунії, як автономна провінція. 12 квітня 1918 р. Копія.- Голові Ради Народних Міністрів Української Народньої Республіки та Голові Центральної Ради.- Доклад Голови "Мінського Комітету Охорони Інтересів і Прав підданих Української Народньої Республіки" про- діяльність та працю Комітету з 20 Лютого від Його заснування до 23 Берез- ня с.р. Після того коли навмисними зусиллями Петроградського Большевицького уряду в лиці його мирної делегації в Бресті, справа миру була зірвана, центральні держави, як відомо, змушені були погрозою заняття столиць Великороссії та окупацією прифронтових районів заставити большевицький уряд знов приступити до мирних переговорів. Наша Республіка в той час була все в стані миру з центральними державами й культурні народи західну обіцяли їй допомогу від большевицького захвату, анархії та руйни. Проводирі большевицької політики в Білоруссії та його ту- тешня офіціяльна влада-так званий "Совет Народних Комісаров захадной Області і фронта" 17 Лютого втік з Мінську, захопивши з собою значні грошові суми. Радість населення була надзвичайна. Досить прихильно зустрінутий був ім молодий Білоруський Уряд, який зараз же по втечі большевиків почав ставати на чолі політичного життя Білоруссії перетворившись пізніше в "Народний Секретаріат Білоруссії" й оголосивши себе найвищою владою в краю. Але відсутність у Білоруссів практичного досвіту управління, брак відповідних людей здатних до творчої праці та в таких цо складних обставинах, де які хибні кроки "Народнього Секрета- ріату", може невдалий трохи його особистий склад, а головне повна відсутність реальної сили, яка б стояла за сим урядом, все се призвело до того що 18 Лютого Мінськ та його округа бу- ла "окупірована" польськими легіонами з корпусу генерала Дов- бор-Пусницького, що до того часу сидів в Зобруйську, відбиваю чись від большевиків. Се склалось 18 Лютого. В Мінську почув- ся одразу неприємний привид двоєвластія. Лінше сказати-поча- лось безсоромне ховзйнування польских легіонов, які, назираю чи себе чомуся хазяїни краю, яко частини Польської держави, почали на все накладати свою руку. Як "реальні політики" поля- ки перш усього почали безсоромне реквізування та захопленню усього того богатоніліоннаго добра, яке не могло бути увезено большовиками за швидкостю подій. Почались реквізіції грошових сум у ріжних війскових і не війскових інституцій та організа- цій, почалось грабування богатих інтендантських складів й т. и. й т. и. Місто поділене було на дві сфери впливу-східня частина-під- владна-польській комендатурі, західня-білоруській. Але Білоруський вплив був тилько на папері: у Білоруського "Секретаріату" не було не тильки, як я загдував вже, ні сили, ні відповідник людей, але не було зовсім і коштів. Не було навіть автомобіля, або хоч мотоциклетки якої у ра- спорядженню Народнього Секретаріату. Соромно і больче було дивитись на все се. І в розмові з представниками Білорусько- го Секретаріату ми справедливо показували їм, що це все на- слідок того, що діло відродження Білорусі вони від самого початку Революції не ставили на реальний шлях організації ре- альної сили, а варились у власному соці внутрішніх суперечок й дрібниць. З нами Білоруси були одверті й гостро скаржились на поликів Нам відомо було, що вони послали до Польського командування /. "меморандум" (щось в роді ультиматума) в якому намагались від поляків повернення захопленного, інакше загрожуючи оголосити їх прилюдно здирцями, які безсоромно обібрали Білорусь. Здається на поляків се великого вражіння не зробило, але певну частину грошей-щось 90 з лишком тисяч вони дістали. Такі тертя між поляками й білорусами, що відбувалась на очах усього населення не могли не вселити в душу його страх і непокій і затемнило радісне почуття, що большевицької влади з її терором і анархією вже нема. Єврейське населення й досить значна частина (бідніші верстви) населення православного ставало ніби в симпатіях до білорусів, польська колонія і решта громадян вітала польську інфозиву. В повітрі почулося наближення неминучих дільш грізних як були непорозумінь, спокій був збаламучений і тому звістка про те що близько німецьке військо, що воно підходить до Мінська і з боку Молодечно і з боку Замир'я була зустрінута усіма (крім поляків і кругів даних близьких) майже з ентузіазмом. "Народний Секретаріат Білорусі" держався вищикаючої тактики, але йвін був повний надій на будучину й радій за те що польському кількадонному напуванню прийшов кінець. Я навмисне довше затримався на з'ясуванні складної політичної ситуації в Білорусі, щоб виднішою була необхідність в самостійним виступі тут українців, яких въ той час в Мінську була значна колонія, но рахуючи сотен і тисяч українців офіцерів і козаків і в Мінську і в прифронтовій полосі. Наше становище, як підданців держави, що склала мирну умову з німцями, які йдуть походом на нашого спільного ворога-большевиків-було цілком відмінне від інших. І ми не могли допустити того щоб підданці Великої Української Республіки і її вірні сини у такі грізні й важкі часи зістались без поради й допомоги, зостались без вказівок кудо й як йти, як себе тримати й якого договатись для себе відношення за боку всіх хто тут у ці часи, мав і має вплив, значення й силу. Наші кроки повинні були бути й були обережними й розважними. Ми пам'ятали завжди, що ми відірвані від центру нашого політичного життя і коли що не будь робимо в іменні Укр. Респ., то повинні робити так, щоб по- тім за свої вчинки не вервоніти перед своєю каханою Батьків- щиною. В Мінську в той час не було нікого з офіціяльних представ- ників Українського Уряду, крім нас членів Української Війсь- кової Ради Західнього фронту (мене-голови цієї Ради, Спаськ го іі секретаря й Стасюка іі Скарбника). Як відомо Вам 7-12- 1917 року весь склад Української Військової Ради Західнього фронту був заарештований большевиками й ми сиділи під ареш- том до вищезгаданного дня 17-11-1918 року коли факт вточі у ших тирошчиків-большевиків з Мінська зробив нас вільними. Кооптувавши до себе д-я Новокацького, голову Мінської Укра- інської Громади, яка теж закірила зовсім за часи большевиць- кої влади в Мінську й звучена була зовсім припинити свою дія- льність, та одного з іі членів д-я Ситника, ми, по долгій на- роди й уважнім розміркованню, одноголосною вирішили: для за- хисту інтересів і прав українців в Мінську та його округі та як для найшвидчого повернення домів Українців, в першу чергу військових, поміч яка була так потрібна для Української армії заснувати "Мінський Комітет Охорони Інтересів і Прав піддан- них Української Народньої Республіки" в такому складі: 1) И. Лебединець Голова Комітету. 2) К. Новокацький Його заступник. 3) М. Спаський Секретар Комітету. 4) А. Стасюк. Скарбничий. 5) В. Ситник Член Комітету Се було 8-21 Лютого сього року.- Сконструвавшись Комітет скликав на 22 Лютого загальні збо- ри Української Минської колонії, на яких після короткого з'ясування громадянам того часного менту та завдань Комітету, був оголошений його склад. На сьому зібранні була офіціяльно відновлена діяльність Мінської Української Громади та обра- ний склад її. Так як ні в новозаснованім Комітеті ні в одно- вленій Громаді не було жадних грошових засобів, то нам дове- лося на цьому ж зібранні зібрати серед громадян вільні пожер- тви, з яких склалася сума щось біля 800 карб.що і були пере- дані скарбником Комітету д-ю Стасюкові. Більшь грошових кош- тів у нас не було, бо при арештуванню большевиками Українсь- кої Військової Ради Західнього фронту 7-го грудня 1917 року були пограбовані не тільки кошти Ради, але разгромлене до центу і саме помешкання з бібліотекою, меблями канцелярією й т. и., що причинило фронтові Раді збитків до 22000 карб., про що ми з під арешту подали "Совету народніх комісарів за- падної області і фронту" офіціяльну заяву, з якої після дов- гої тяганини все ж ничого не вийшло. Таким чином, Комітет з такими малими грошовими засобами станув до праці і змушений був обзаводитись всим, що йому потрібне. Прохали ми малень- кої субсидії у Білоруського Секретаріяту, але він чемусь той одволікав справу, кажучи що немає грошей, хоча німецька вла- да за кілька день пізніш при ліквідації його діяльності й знайшла у його щось більш дев'яноста тисяч (90000) карб. з яких білоруси легко могли нам позичити 2-3 тисячі карб., ко- ли ми їх про се прохали. Та Комітетові с початку здавалось, що для його вистарчить й тих 800 карб., з якими він роспочав працю, бо ми самі не могли передбачать того широкого розмаху праці, який пізніш у нас з'явився. 24 Лютого, я з своїм заступником та одним з членів Коміте- ту посітили офіціяльних представників німецької військової окупаційної влади в особі місцевого коменданта і поінформу- вали їх про заснування і завдання Комітету. У розпові вказа- ли на цілком відмінне становище тут українців та на необхід- ність відповідного до цього нашого становища до нас відношен- ня. Представник німецької влади майор цілком з нами згодився і тоді вперше був заложений фундамент нашої спільної й дружн- ої роботи в контакті й приязні з німецькою владою, який іст- нує й досі, полегчуючи в багато раз нашу працю. В першу чер- гу німецькою владою було обіцяно негайне перевезення домів на Україну всіх українців, яких тут затримали тогочасні події. Згідно з цим Комітет Охорони почав реєстрацію тутешніх укра- їнців за для видання їм посвідчень, по праву походження з території Української Республіки, в тому що вони являються підданцями Української Народньої Республіки. Діло було з'орга- нізовано так, що провіряла документи у українців Мінська Українська Громада, яка при присутності вищезгаданих умов по ходження з території України, записувала осібника в число своїх членів, беручи з нього встановлений або добровільний членський внесок й видавши в тому росписку й квиток, що така то особа являється дійсно членом Громади. Паралельно з цим в Комітеті з'явився стіл по видачі посвідчень в підданстві Української Народньої Республіки тим хто пред'яви у цей стіл картуку від Мінської Української Громади й давав свою власпору по підписану заяву в тому, що він визнає на Україні лише вла- ду Центральної Ради та її виконавчого органу-Ради Народних М ністрів. Як ми були одірвані від подій в Ридному Краю свідчитъ те, що ми кілька день назад довідались, що головою Ради Народніх Міністрів не є д-й Винниченко, а д-й Голубович. Цим пояснюєт- ся той факт, що в тексті заяв, заготовлених в той час коли ми сього ще не знали, стоїть не його ім'яня, а імення д. Вин- ниченка. /2 примірники "посвідчення" й два примірники "Заява при сьому додається/ Ті громадяни, які одержали посвідчення ./. могли бути записані при окремому столі до українського ешело- ну, який з цих осіб формується. Коли запись на ешелон доходила до певної цифри ( 600-700 душ? про се повідомлялась німецька військова влада, з якою ми завжди мали й моємо як найтісніший контакт, нам давались вагони і ешелон одправлявся на Україну. Таких ешелонів Комітетом отправлено вже чотири, загальною кіл- кістю до 2500 душ, з них звиш 2000 укр. військові-офіцери, ко- заки й медичний персонал та до 500 душ горожанського населен- ня, яке було можна вести в двох перших ешелонах і перевозка якого, починаючи з третього ешелону, тимчасово німецькою вла- дою припинена. В зв'язку з тим, що на Україну і через Україну бажало їхать багато й неукраїнців яких Комітет не міг перевозити без від- повідньої фільтрацій й рекомендацій, Комітет, по обговоренню цієї справи з німецькою владою, увійшов в контакт з Російсь- ким Офіцерським Бюро, яке заклалося в -інську з дозволу німець кої влади й почав приймати до своїх ешелонів повний % / не більше 10-% / неукраїнців (виключно військових), які з'являлис до його яко зареєстровані вже у тому Бюро, та з відповідною від його рекомендацією. (2 примірники сих рекомендацій до сьо го додав). В комітеті разом з цим з'явилося два нових стола: один відав пропусками неукраїнців через Україну, а другий про пусками неукраїнців на Україну за своїми селями. Перший стіл (пропуски через Україну), реєструючи бажаючих пройхати чере територію нашої Республіки видавав їм відповідні посвідчення, в яких зазначалось, що особа зазначена в посвідченні немає права затриматись на території Української Народної Республі- ки, а повинна їхать туди куди тут заявляє (2 примірника сих посвідчень при сьому додав). Другий стіл (пропуск на Україну за своєю селям (реєструючи особ які до його у цій справі зверталися, видавав їм посвідчення, в яких було зазначено що правдивість іхньої заяви про перебування на Україні їх сімей справджує на місці Укр. влада, яка і робить належні распоряд- міння в звязку з правдивістю чи неправдивістю данної заяви (2 примірники сих посвідчень тут додаються) Мушу зазначити що взагалі одправка українців нами робилась після як най- пильнійшої провірки данної особи, що до її політичного сві- тогляду в тому розумінню що люде співчуваючи большевизму й відомі з горожого відношення до Української Республіки та самостійної України не приймалися не тільки для перевозки, але і в члени Мінської Української Громади. Таке наше відно- шення було ще суворійшим відносно неукраїнців, од яких, особ- ливо тих що ікали на Україну за своїми сем'ями, вимагали по- свідчень що до большовицької партії вони не належать і боль- шевицької пропаганди на Україні вести не будуть. У де-яких випадках се зустрічало протесті особливо з боку неукраїнців, але з цими простотами Комітет не рахувався, вважаючи що він робить як велять йому сучасні обставини його совість та його обов'язок перед Батьківщиною. Ми не хтіли щоб через наші ру- ки на Україну проліз хоч один зайвий її воріг і думаємо, що своєю працею сього досягали. Коли німецькою владою було зроблено розпорядження про ре- гистрацію офіцерів та солдатів бувшої Російської армії, Ко- мітет рахуючи образливим для рідності підданих Української Народньої Республіки реєструватись у російського коменданта завів, знов за згодою німецької військової мади, реєстра- цію українських офіцерів та козаків у себе, що страшенно вдовольнило наших воєків та підняло в них почуття національ- ної гідності й окремошеності, особливо от Росіян. А в Комі- теті знов треба було завести два нових стола-один офіцерсь- кий, другий солдатський, де й видавались воєкам українцям відповідні реєстраційні картки. (По два примірника сих ре- гистраційних карток тут дадов). Теж було й з одібраними зб- рої, яке робилось у військових росіян, згідно з наказу ні- мецької військової влади. Українцям же було дозволено задав- ти зброю до Комітету Охорони, при чому ся зброя видавалась осібникові на руки, коли він з ешалоном від'їздів на Україну. Ще один новий стіл у Комітеті, приймаючи зброю, видавав вла- сникові іі відповідний квиток.( два примірника їх тут додає). Ось коротенький нарис і картина праці Комітету. Як видко, ми працювали в повній згоді й контакти з німецькою військовою владою, яка кілька раз вже видала Комітетові Й продуктів на українських войків (на 200-250 чоловік що-разу), богато з ко- рих прямо немали що істи. Для козаків українців було дане гар не помешкання, де вони перебували до отправки ешалонів й го- дувалися Комітетом, решта ж одержували від Комітету можливу допомогу продуктами, коли вони у нас були. Крім сього Городсь- ка Дума давала Комітетові 100, а иноді й 200 квитків на даро- ні обіди, які теж Комітетом роздавалися біднійшим з наших во- яків та громадянам. Вибачаюсь за свій може занадто широкий до- клад але се роблю тому що Комітетові й досі не пощастило зав- язати тісних зносин з Вами. Хоча ще з першим ешалоном, який ми звідціля витправили на Україну, був до Вас з відповідними інструкціями та з докладом про заснування й діяльність Комі- тету посланий член Комітету д-й Стасюк (що 27-го Лютого), але він і до сього часу не вернувся до Мінську. З третім нашим ешалоном, який ми отправили в першій половині Березіля, з та- ким же докладом і за такими-ж інструкціями був посланий на- чальник ешалону д-й Добровольський, який також й досі не вер- нувся й не дав про себе та про виконання свого завдання Ко- мітетові ніякої звістки. Не дочекавшися ні д. Стасюка ні д. Добровольського, ми, кілька день тому, подали тутешній німець- кі військові влади офіціяльну заяву з проханням послати до Вас спеціальну делегацію, або дати нам можливість знестися з Вами по прямому дротові. Відповіді на се прохано Комітет ще не од- жав й се змукає нас послати Вам цей (третій вже) доклад, який передасть Вам секретарь Комітету д-й Спаський, через котрого прохаємо передати для Комітету відповідні вказівки і інструк- ./. ції й з усім тим негайно відправити д. Спаського назад до нас, щоб знали на далі що і як робити і щоб взагалі були з Вами офі- ціяльно все зв'язані. Як видко з детального огляду праць Комітету Охорони та його завдань він в повній мірі виконував майже всі функції Консуль- ства й усіма за Консульство й личився, не дивлячись на те, що не носив офіціяльно сієї назви. Стало се, як видно з мого докладу, не наумисне, бо ми не ма- ли на се офіціяльного уповноважання, а під впливом життєвих об ставин. Життя вимогало для добра й рідності підданих Українсь- кої Народньої Республіки такої праці, яку він робив, і він тому мусив її виконувати. Тепер перед нами, коли наближається швидко кінець нашої че- гової роботи-одправки на Україну ошалонів з нашими підданцями все частішічасти висовується питання: а як же буде надалі. Звичайно, сих зайвих питань не могло б перед нами ставати, коли б ми мали від Вас безпосередні інструкції, але цього що й досі зробити не вдалося-не по нашій вині, як видно з мого докла- ду, тому ц питання ми ще раз до Вас звертаємо. Скажить нам що робить і чим бути Комітетові надалі. До сьог часу (себ-то до 23-го Березіля сего року) Комітет зробив вели- ку роботу: видно після детальної перевірки документів 3396 "Посвідчень" в піддансьтві Української Народньої Республіки, отправлено на Вкраїну звиш двох тисяч українських воєків офі- церів, солдат та медичного персоналу й 500 чол. населення горо жаньського, перевезено через Україну укр. і неукр. (війскових) 119чол., допущено на Україну за своїми сеньями неукраїнців (військ.) 113 чол., давало можливу допомогу, майже виключено харчами, багаттюм з наших громадян, напр., одих тільки кар- ток на даремні обіди видано 3810, допога хлібом, цукром, м'ясом, оселодцями й т.д., правда малими дозами, бо западто мало діста вали ки від німців харчу (чотері рази 3-х денну порцію на 200- 250 чол. що-разу) видавалось поможливості всім хто за нею звер тавол. На 23 Березня в Комітеті зареєстровано 275 офіцерів і до 600 салдат українців. Незабаром німецька влада обіцяє дати ва- гони на 5 ешалон і тоді всі вони будуть отправлені на Україну. Але на сьому праця Комітету, на нашу думку, не може увірватися Як я вже згадував вище німці тільки в перших двох ешалонах доз волили перевозку горожанського населення та селей військових українців. Потім се було заборонено і в Мінську, навіть після отправки 5-го ешалону, зістанеться до 150 семейств офіцерів, які зараз не мають прав виїхати, се приблизно, буде до 600 душ Далі, серед громадян Мінської Української кольонії мається до 200 залізничників, які взагалі не мають зараз, як не військові права на виїзд. Лічба Української кольонії в Мінську доходить до 600 душ, з яких що найменш 2/3 під'їдуть на Україну, коли се буде можливим. Одне це приблизно і значно зменшене підрахо- вання дає до 1200 душ. Але треба приняти на увагу й ті сотні, а може і тисячі українців-войків, які лишилися в прифронтовій полосі і яких немає жадної змоги ні перелічити ні зорганізува- ти. В'їзд до Мінську з профронтової полоси заборонений і всі ці українці й досі заостаються без захисту нашого Комітету, по- лишені на ласку долі. Щоб пожертвачи їм зворіт до Рідного Краю, треба-б було по більших осередках напр. Столбці, Койданово, Замір'є, Орда, Лунінець, Молодечно й т.д. заснувати підодділи нашого Мінського Комітету Охорони підданих Української Народ- ньої Республіки, які б могли там виконувати найперше завдання Комітету-перевозку домів укр. підданих. Але сього Комітет не міг і не може зробити з богатьох причин, з яких найважнійшою являється то, що праця наша носить настілкі офіціально-держав- ний характер / візьмемо хоча б видачу посвідчень в підданстві, що не може бути поширена й продовжена без Вашої згоди та санці. Коли до сього часу обставини не дали нам можливості сього зро- бити, то на далі таке становище не повинно тривати. З нами лі- чаться як з офіційною установою, й тому Комітет ми не можимо лічити чимсь приватним, а лише часткою державного механізму нашої Республіки. Так дивиться Комітет на своє завдання й у такій формі він прохає санкції від Вас і дальших інструкцій для своєї праці. Маючи відповідну від Вас санкцію й інструк- ції на дальшу працю, Комітет ширше розвине свою діяльність та скінчив би за кілька тижнів своє найважніше завдання-пе- ревозку до Краю українців Комітетові німецька військова влада не дозволяє зараз перевозити сеній військових офіцерів і коза- ків, але повні ми, що коли б Ви підтримали се наше прохання нам би у сому не було одмовлено. Дальше ж одволікання з пере- возкою сенейних волків укр. та горожанського населення до до- му, відбивається на українцях дуже зло. Допомога Комітету за- надто мізерна, щоб виключно на ній можно було істнувати."Бю- ро праці" при Мінській Громаді реєструє лиш бажаючих дістати працю, дати ж її не має змоги бо нізвідки. Як так буде далі то не забаром обхоплять всіх злидні, недостача, а то й справж- дній голод. Тай но прозумілим являється сам факт затримуван- ня тут сеї категорії українців, юли з 20-го сего Березіля на- віть росіяне мають дозвіл іхати з сем'ями через Смоленськ. Все це одразу було б позагоджено при Вашої допомоги одною си- лою Вашого авторитету, частину якого мав би з Вашою санкцією й наш Комітет. Тоді б, на мою радку, на перевозку всіх укра- інців з району Мінської Округи троєа б було не дільш 2-3 тиж- нів. З закінченням перевозки урветься головний черп праці на- шого Комітету, чи як його тут неофіціяльно називають-консуль- ства. Зістанеться тут неволика українська кольонія, яка збільш шиться чи зменшиться в звязку з тим-чиим та яким осердком бу- де Мінськ. Й тоді тільки може виникнути питання про потребу чи зайвість тут Українського консульства. Коли Мінськ буде осередком Білорусі, звичайно, потреба у йому буде, коли ж він буде прикордонним містом якоїсь іншої держави, то не ві- доно чи з'явиться в тому потреба. Але се справи високої по- литики, в обговоренню яких Комітет не має притензій входити. Ми дозволено собі висловити лише своє спостороження, як людей добро ознакошених з мисцевим життям та умовинами, що надії на самовизначення Білорусі, принаймні у близькому часі, не мають, повне, під собою ні міцного ґрунту ні надій на здійснення їх за чиєюсь допомогою. А тільки в зв'язку з цим, нам здається, мон на і треба розглядати питання про потребу чи зайвість в Мінську українського консульства. Ми ж дивились і дивимось на Комітет, як на установу, яка має навести перш усього перевезти українців домів, та захистити своїх земляків тут од різних неприємностей з'вязаних з фактом воєнної окупації. Сього ми більш-менш досягли, бо німецька військова влада виказує тут до українців цілком інше відношення, чим будді до кого: до нас тут відноситься як то і належить, як до вільних громадян вільної Держави, яка підписала почасний для себе й для других мир. Коли міркування Комітету, висланені ним в сім доклади, відповідають Ваших, коли Українська Влада також хоче як найшвидчого поверння до Краю тутешніх українців, то прохаємо Вас у цьому нам допомогти. Це зробить Ваша санкція нашого Комітету і відповідна заява про се Германському Урядові, в лиці його тутешніх представників. Тоді праці нам зістанеться вже не дагато й вона не буде такою нервово-непевною. На Вас з надією димляться всі тутешні українці, які не мають що можливості виїхать до Краю й гадають що Ви зробите іхній зворіт швидко можливим. Комітет же у 2-3 тижні, скінчивши перевозку людей, міг би передати дрібні справи, які ще тут позастануться, тутешній Українські Громаді, яка буде існувати при всякий личбі української колонії, а сам у повному своєму складі, чи частково-залежить се от Вашого розказу-міг би виїхати до Києва й Ваше распорядження. Коли ж у Вас є потреба у людях то се можна і зараз зробити. Все се залежить от Вас і од Вас ми на все тут зазначене прохаємо даскаво дати відповіді та вказівок. До того ж часу будемо як і раніше провадити на благо і добро нашої коханої України свою тут працю Оригинал у двох примірниках підписали: Голова "Мінського Комі тету Охорони Інтересів і Прав підданих Української Народньої Республіки Й. Лободинець та Секретар Комітету М. Спаський.- Телеграфъ. Съ 2/35 ИЗ ТИРАСПОЛЯ Е - 334- ВН 77-11.-5 =А9 *) Привідно 124 до 156 обст. № 25 Примітка: Ошаровъ Телеграмма. 48 НИВ ГОЛОВІ МІНІСТРІВ Шкапуцько 40 Разр. Спочатку слідч. Подана. 41 Усунення з діяльності П. № 3 Бодо 1К. = ВЧОРА О З ГОДЫНІ ВЕЧІРА МОЛДАВСЬКИЙ Й ПАРЛАМЕНТ СФАТУЛ ЦЕРИ Я В ПРИСУТСТВІ ГОЛОВЫ МІНІСТРІВ , РУМИНА МАРГІЛОМАНАЇ. ВИПІС ПОСТАНОВУ ПРІДНАТЬСЯ ДО РУМИНИ: ЯК АВТОНОМІЯ ПРОВІНЦІЯ КРАПКА ГОЛОСУВАЛИ ЗА ПРИЄДНАННЯ ЗБ КОМУ УТРІМАЛОСЬ 36 НОМА ПРОТИВ З НЕ БУЛОС НА ЗАСІДАННІ 13 КРАПКА З МЕНЬШИНСТВ УКРАЇНСЬКА НІМЕЦЬКА ТА БОЛГАРСЬКА ФАНЦІИ ЗРОБИЛИ ЗАЯВУ КОМА 4 О ЇХ НЕ УПОВЗВЖЕНО РІШАТІ ТАКІ ВАЖЛИВІ ПЫТАННЯ А Щ О ТАКЕ ПИТАННЯ РЕФЕРАНДУМ КРАПКА ГОЛОСОВАННЯ БУЛО ВІДКРИТЕ КРАПКА = 307 НОМИСАРЬ КИФИНЄВА ЯМНОВИ Й , ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 4 Фонду № 106-3 Опису № 1 Пронумеровано 8 (вхідно) + 708 = 154 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів 4 к/8 - телеграма Документи із згасаючим текстом: 13.02 1981 р. Підпис ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис