Протоколи засідання колегії Делегації УНР в Парижі, 04.06.1919-21.10.1920, 57 арк.

Українська Національна Республіка Копії протоколів засідань кз колегії делегації Українсь- кої Народної Республіки в Парижі про політичне ситуацію, окупацію Великої Печерли, торговельний договір з Америкою та орг. питання. нагад 4 червня 1919 р. записано 20 червня 1919 р. кіл Ярицьких Український філіал інститута Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б) ПАРТИЙНЫЙ АРХИВ фонд № 48 оп. № 48 ед. хр. 16 Протокол засідання колегії делегації У.Н.Р. з Парижі від 4 червня 1919 року. Присутні: пп. Мелухин, Томашевський, Матишенко, Кушнір, Ві- товський, Лозинський, Ісаєвич, Зархі. і оловує: п. Сидоренко. Секретаре: п. Дідушок. На черзі дня: 1./ Сучасне політичне становище, 2./ Пропози- ція Дра Голубовича що до окупації Галичини Чехами, 3/. Торговельний договір з Америкою. 4/ Організаційне питан- Дідушок: Читає олержану п. Сидоренком декларацію кабінету Мар- тоса в питаннях внутрішньої і закордонної політики, листа од мі- ністерства закордонних справ, листа од ур坟ського віленсько- го посольства в справі Курдиновського. Міністерство закордон- них справ повідомляє про створення експозитури цього міні- стерства у Відні, як контрольного органу над всіми місцями У. Н.Р. за кордоном. В декларації нового кабінету зазначено голов- но три пункти. Самостійність України, повний нейтралітет і зах- ва проти всякої інтервенції з якоїби вона сторони не виходи- ла, єдність українських земель і вліци широка демократична- база у внутрішній політиці опера на системі рад. Лист віден- ського посольства виявляє справу Курдиновського. Курдиновсь- кий виїхав на переговори до Варшави з дорученням п. Бачинсько- го будучи разом з Мациевичем в Одесі при кабінеті Остапен- ка уповноваженим Директорії дав таку повноважність Курдиновсь- кому. Курдиновський приїхав у Відень і не звав п. Ліпинсько- го не виїздити до Варшави до того часу, доки не одержить вка- зівок з Парижа, рали не послухався і другого дня виїхав в Зар- шаву. Але як виясняється, переговори в Варшаві зірвані, через- то також і на поїздка не є все актуальною. Приймається до відомості з заміткою, що колиби довелося 2. намим дипльоматам говорити в офіціяльних колах про цю справу, вони повинні ці відомості мати на увазі і заперечити мандат Курдиновського. Сидоренко: "ами одержана радіо п.Голубовиче з пропозиціями антанті скупувати Галичину чеськими військами.Чехи дали вже свою згоду але при цьому заявили, що на таку окупацію вони мусять мати зг згоду союзників.Без такої згоди скупування неможлива. Матяшевко: Інтяльна піднесене тут п.Голозь не таке просте, як нам здаться...Чусимо мати на увазі, що похід чехів на галичину все таки являється вишуванням в нами справи.Телеграма одержана нами під п.Голубовича має такий загальний характер, що для то го, аби гут в Парижі почати в цьому напрямі якусь роботу нам треба перш за все вияснити.Чи документ пересланий п.Голубови чем відповідає дійсності, чи дана і які умови поставлено нами чехам і які умовим поставили вони нам з цієї справи, бо я не думаю, аби вони для наших гарних очей і сантименту годились на ж допомагати і вредті, узнанти, що самі чехи думають про це справу. Постанова: Дру Левинському доручається вести цю справу і війти в переговори з чехами. Меліхин: Торговельний договір, як вияснилося може бути заключений офіціально тільки українською делегацією, а товариство про не- тре були в нас на останньому засіданні Балачки являється при ватною інституцією, нами створеною і яка підлягає тільки нам. Воно складається з 5 членів, в тому 2 українців і 1.француза а двое американців.Не комісія нами уповноважена.Постанови цієї комісії важкі, коли буде підпис українця.Колити всі несе нам уряд.До першого серпня товари нами закуплені остануться на схороненні у американців.До цього часу нам треба підшукати тут і Франції складів і американці перевезуть ці товари в 3. За доставлені на Україну товари товариство одержує від нашого уряду 3%. Американці можуть доставити нам 1/.одержу на 200 тис. сяч душ по 35 доларів, 2/.медикаменти великого роду, 3/.Воєнну зброю - мало 4/.автомобілі /які можна в Румунії переміняти на зброю і про постаранства Француз, який входить в нашу комісію/, 5/.железари, 6/.заправи, вагони, льокомотиви то що. Нами не все предложено окремідній описок на 10 мільйонів доларів. Сидоренко: Договор не можемо заключити, але головне натягнути до нам робити в товаришах, коли до серпня не можна їх буде доставляти на Україну. Тут треба очікувати великі гроші за склади і перевезення товарів, а в нас грошій нема. По цій справі забирали це голою пп.Таманенко, Пелухин, М. Зархі, Матюшенко і др. Постанова: 1/.вилонити, чи підходить наші повноважності, 2/ старатися, аби перевозку однавести як найбільше, дохід на Україну можна буде доставити, 3/.постаратися одержати кошти від нашого уряду на цю справу. Вертатить до обговорення політичного становища. Вітовські: Ми находжимося зараз в дуже скрутному становищі. Зв'язку з урядом нема і ми не знаємо, чи зроблено цокобуть в цій справі. На засідання делегації члени дипломатичної секції ніякого сім не являють, багато робиться на власну руку без згоди і відома делегації. Ми одержали відомості від нашого уряду і нам дуже важко, аби наші дипломати були не розсіяних. Ми вислали ноту до рядк 4-х, будемо на зв'язку з цьому спілчаносі. Тим часом в Галичині полики повели ефензиву нас своїм розбиди і таким чином все те що нами було тут роблене, ті запевнення і надії якими нас тут годували стоять в противовстві до того дійсного становища і позиції, яку зачали сорванки до нас. Сидорен: Справа кур'єрів дуже важка і заходи в цій справі роблять- 4. Справу цю я передав п.Панейку, але не маю ще од нього відомо- стей, що в цій справі зроблено. Що до присутності наших дипло- матів на зборах делегації то тут є мала аномалія, але не треба ба забувати, що вони бігають мають побачення і балачки і що на засідання всім не все можуть приходити. Але в цьому напрямі я вживу заходів. Натомін: Ведемо досить неорганізовані балачки. Нам треба говорити по сутті, так, що наші дипломати не тільки не приходять на збори а фактично їх бойкотують доводить до повного безладдя в нашій роботі, яку підтверджує і сам п. голова. Справа з Радою 4-х зовсім не посувається і ми не знаємо, що в цій справі ро- биться і чи загалом ми ненебудь робитися. Ми одержали відповід що наша нота одержана, даліше на авдієнції нам було сказано, що справа одкладається до приїзду падеревського. Падеревський вже тиждень в Парижі і я не можу припустити, аби він до цього часу не говорив і не робив чогонебудь в цій справі. Нілсудський теж вже дав одповідь. Таким чином Рада 4-х має все дані до ви- рішення справи. Нам треба домагатися побачення з Радою, аби вил яснити справу. Звичайно, що це неможливо, коли ми самі в повній дезорганізації і дезорієнтації. Постанова: Колегія домагається, аби на засіданнях являли- ся дипломатична секція. Вади 4-х написати ноту в справі гали цько-польського конфлікту в які домагатися вияснення стано вища і зеднання українських земель. Президент делегації: Секретар: Колеги! Потокол засідання колегії делегації У.Н.Р. в Парижі від 6 червня 1919 року. Присутні: пп. Панейко, Шелухін, Шульгин, Мрґолін, Лозинський, Ісаєвич, Заркі, Матюшенко, Кушнір, Вітовський. Головував: п. Сидоренко. Секретарював: п. Дідушок. На черзі дня: 1/. Інформації про сучасне політичне стано вище, 2/. Торговельний договір з Америкою, 3/. Організа- ційні справи. Засідання починається в 3 год. дня. Панейко: Останніми днями я займався головно Галичиною і Ву- ковиною. З америк, англ. і італ. делегаціях довідався, що в пре позиціях мира Австрії нашу справу звірінено не в нашу неко- ристь. Вуковину поділено на дві частини. Антанта жадає од Ав стрійців, аби одну частину Вуковини /границя ріка Прут з Чер нівцями/ було одступлено Румунії, другу частину буковини і Галичину було одстіплено під вплив антанти і в її розпоря- дженні. Я протестував у Італійців проти достави ними поля- кам тяжкої артілерії. Вони заявили, що це мале непорозуміння і що вони вживуть заходів в цьому напрямі. У всіх делегаціях жадав припинення походу поляків на Галичину. Мені заявлено, що поляки вже дістали гострий наказ припинити похід. Спра- ва арместису з поляками вже погребана і нема мови про те, щ аби можна було їх завернути на лінію арместису. Протестував також проти масакри і мені заявили, до боруть це на увагу і поляки будуть упімнені. Мене запевнили також, що заняття поляками Галичини зовсім ще не перерішає справи приналеж- ності державної Галичини до Польщі. По всім делегаціям по- творено комісій, які займаються цими справами. Американці ве 2. Протокол дили мені поставити домагання до Аліє, аби в Галичину було послано комісію нейтральних вчених, які на місці повинні розв'ядити нашу справу, бо поляки подають зовсім фальшиві дані і таким чином дезорентують союзників. Робота в цьому напрямі ведеться дуже широко, ми досталиємо всі статистичні дані до східної Галичини і маю надію, що дечого можна бу де добитися. По відомостям з гихе делегацій питання давньої Россії і Австро-Угорщини не будуть так скоро вирішені, відно сини там ще на стільки не сконсолидовані, що вони ще не ско ро вирішаться. Аліє думають про нейтралізацію Галичини з американцем як комісаром на чолі. Він мавби теж права голо- ви держави. Раз побачення з Сеніобосом і Понлеве. У них є мала група людей, які не є завдоволені політикою сучасного уряду і ради опозиції вони заявляються проти великої Пльші відбудови єдності Россії. Але в серйозність їх переконання не вірю, бо це тільки тактичні ходи і група ця зовсім не- впливова. Шелухін: мені попала в руки тайна переписка Сазонова з Союзни- ками ведена ще в 1915 році. І коли поглянути на те, що роб- лять аліє зараз з Галичиною і Гуковиною і порівняти з тим договором Сазонова, то ясно, що переводиться дословно все те, що в договорі сказано. Одступають Румунії Вессарабію і частину Гуковини, відбудовують Велику Польщу, все по старо му плану. Що до заняття чехами Галичини, то треба зазначи- ти, що по відомостям, які в мене мається з американських кол там думають, що хоч комбінація можлива, але араз зовсім не здійснима. Конфлікт поміж чехами і мадярами з одного боку і загострення відносин між гинж чехами і поляками з другого боку не дають змоги реалізувати цього плану. Висилка чехів в Галичину означалаби провокацію поляків і ослаблення фронту проти Німеччини. Шульгин: У мене нічого конкретного нема. Загальний настрій дуже ж поганий. На знати про що говорити і нема вже з ким говорити. За гально треба сказати, що наші справи стоять дуже зле, хоч можли- во ситуація це поправиться. В мене переконання, що елтanta пе- реводить і переведе всі собою намічені плани так відбудови Ве ликої Польщі як і давньої Росії. Ці й плани мусять бути дове- дені до остаточного абсурду і можливо доперва тоді вони поч- нуть з нами серйозні балачки. Дотепер цього не було і я не на- діюся, чи скоро буде. Маргол: Мав балачки з громадськими і комерційними колами Фран- ції. В останніх часах вони почали говорити вже про деякі кон- кретні справи і пропозиції/торговельні відносини, концесії то що/ і в мене врахіння, що намічається певний поворот з нашу сто- рону. Навіть один з великих комерсантів заявив, що є можливість нашого визнання. Крім цього мав балачки з Авксентієвим і Вишняком пред ставниками Всеp. Устан. Зборів. Розмови велися на теми спільного порозуміння і спільної тактики проти Колчака. Вони заявляли, до стоять твердо на всер. уст. зборах, і що вонo має вирішити націо- нальне питання в Росії. Через те також ми заявили їм, що на та ких пропозиціях ми не зйдемося і перервали дальші балачки. За галом з так зв. російською демократією не можна зовсім догово- ритися. Мав також балачки з Маклаковим і треба підкреслити що він від остибся до справи зовсім інакше. До плану порозуміння і спільної акції він ставиться дуже серйозно. Згоден, аби ство- рити російське правительство, яке найде вже порозуміння з поо- динокими народами давньої Росії. 4. Матюшенко: В основі мої інформації зовсім сходяться з інформаці- ями др Панейко. Я мав балачку з одним із секретарів мирової конференції. Справа Галичини україно-польського конфлікту була предметом кількоразових нарад Ради 4-х і конференції мира. Питання розглядалося там тільки зі становиска тимча- совості. Абсолютно - по словам цього ж секретаря - нема о- бов'язків поляки одержали Східну Галичину в Румунії цілу Буковину. Спірне тільки питання що до Львова, де є можли- вість передачі його полякам. Остаточно справа це не вирі- шена, але треба зазначити, що конференція мира в своїх мір- куваннях виходила все з погляді єдності українських земель припускається, що територія східної Галичини війде з вели- кою Україною як складова частина російської федерації. Чи так воно буде годі сказати. Справа з заняттям Галичини че- ками по пропозиції галицького секретаріату - по словам се кретаря - ірреальна. Пропонується нейтралізація під конт- ролем Ліги народів. Справа України в питанні Колчака така- сама як і других народів давньої Росії. Поляки через свій виступ в Галичині третять вже впливи. На конференції стави лося маніть питання про припинення в доставі Польщі зброї і харчів, але тут заходять великі комплікації, бо полякам грозять Німці і на цьому вони зараз весь час і грають. Ар- мія Галлера - по наказу конференції повинна буть вищофа- на з Галичини. Первоначально домагання поляків висилки ар- мії Галлера через Мадярщину, аби вдарити нам в спину не по вів ся і найшов сильний опір з конференції, через те вони вислали цю армію через Німеччину. Заміння, що справа Галичи ни розглядається конференцією і до ця остання хоче варіш ти її в змислі армейську комісії гон. Роти. Радить послати 5. Вільсону поту і добиватися побачення з ним. Ялях для цьо го найкраще через генерала Боту. Зархі : В одній з делегацій мав змогу читати текст дословний ноти посланій антантю Колчаку. В ноті дійсно нема згадки про Україну і Білу-Русь. Решта про всіх говориться в ноті. В ті же делегації Йому вдалося узнати, що наступ на Петроград а задержано через те, що Колчак не хоче, аби Фінляндці перші війшли в Петроград і він не погоджується також з визнанням самостійності Фінляндії. З другого боку і Америка, о ержав ши великі концесії від большевицького уряду не годиться з планом походу на большевиків. Сєсідник був у японській де легації, але там нічого не можна було узнати. П о с т а н о в а: Комісія по арместису зробить заходи, аби через генерала Боту добитися побачення у Вільсона. Поста вити на засіданні созза держав давної Росії домагання ви- сили спільної ноти в справі Колчака і жадати визнання цих держав самостійними. Торгов. до- говір. Мелу- хин: Переговори в справі торговельного договору з Америкою вже закінчено і все, що потрібне було заготовлено. Нами пред ложено список товарів, які нам потрібні на 10 міліонів дола- рів. На більше не предложено, бо американці поки що не хотіли одкрити більшого кредиту. Договор підписано нашими двома чле нами: Тимошенком і І. Петрушевичем, двома американцями і од- ним французом. Прийнято до відомості. Організ.спра- ви. Дідушок: Од певного часу намічається в нашій делегації абсолют ний брак єдності. Не говорю вже про те становище, яке витворилося поміж політичною і дипломатичною секціями. Я під ходжу до питання з боку чисто організаційного. Дійшло до то- го, що зараз мається в делегації два зовсім окремі бюра з своїми помешканнями, всьою регістартурою, своїми печатками, висилається ноти і заяви без відома делегації, і таким чином вводиться повний розвал в нашій організації. Вся відповідальність за технічну сторону і організацію делегації паде звичайно на мене як секретаря. Через такі обставини, я і ніхто з секретарів не може брати на себе відповідальності за те все, що робиться. Вчера мав я слідуючий інцидент з п. Томашівським. Коло 6 годин мені подано телеграму, підписану Др Панейком а приносену п. Томашівським для висилки в Рим. На моє велике здивування я побачив, що на телеграму приложено зовсім нову і нами не приняту і не нашу печатку. На мій запит, що це за печатка і якої вона делегації п. Томашівський одповів, що це печатка нашої делегації і що ми її казали заготовити. Я заявив, що такої печатки нами не було ухвалено і я телеграми не висилав. Те саме сконстатував я на підписах нот висиланих бюро Дра Панейка, де говориться про якусь екстраоринарну місію в Парижі, тоді коли наша урядова назва є делегація. Доводжу це до відомості Колегії і прошу це справу вияснити. Панейко: Я висню справу. Справа Галичини, для якої я був посланий в Париж є дуже важна. Мені приходиться висилати маса телеграм по цій справі. На почті хадають паспорта або печатки. Деколи приходиться висилати телеграми ночами, а наша делегація урядує лиш днём і це дуже тормозить справу. Ми покористувалися старою печаткою, яка була мані передана п. Левицьким в Швейцарії. О до підпису п. Томашівського, то це також мале непорозуміння. На листі писаним п. Томашівським як відповідь одному з французьких професорів не було підни 7. су, а лиш дочіплена візитна карточка п.Томашівського, заготовлена в Швейцарії тоді коли це наша делегація називалася надзвичайною місією. Машиністка так і переписала підпис. Матюшен: Тут діло не в цьому малому інциденті, а в цілій системі, яку од певного часу починається переводити п.Панейком. З інцидва том справа виясняється. Тактом є, що в нас координації роботи нема. Випадково довідується делегація про друге бюро, яке не ві домо для кого і для чого закладене, тим більше, що ми маємо за- резервоване помешкання на випадок, якби делегація поширилася і нам льокаль був за малий. Виходять ноти, про які ми довідуємся випадково і після висилки їх. Систематична відсутність п.Панейка на наших засіданнях, яка ведеть в формі якогось бойкоту являється достаточним доказом і ґрунтом для всяких підозрінь В цей момент, коли наше становище таке трудне, нам треба єдино- сти і дружньої роботи. Ми свого часу жадали вияснення справи і п. голова обіцяв нам його дати, поговоривши з п. Панейком. Досі цього не зроблено. Панейко: Коли вже справа до цього дійшла, то я скажу слідуюче: Мимо того, що я є містоголова делегації, я одночасно являюся держ. секр. зак. справ галицького уряду і попри справи загальні я маю і свої галицькі застережені самим секретаріатом. В галицьких справах я маю право виступати сам і без делегації. Технічна сторона делегації поставлена дуже зле, наші секретарі дуже за няті, вони фізично наявіть не мають змоги допильнувати технічної сторони, а одношвідного надійного персоналу теж нема. Справа галицька вимагала пильної роботи і нагайної і я мусив на це найти помешкання. Це приватене помешкання п.Томашівського, де я примістив і галицьке бюро. Що до сутті справи, то практика по казала, що висилати ноти, які бувають обговоровані на засідан 8. них тратять на своїй вартості що до часу і змісту, бо опізняють- ся і вносяться ріжну коррективи які деколи псують ноти. А ноти треба деколи висилати нагайно і часу на широкі балачки нема. Но я мушу підкреслити, що мої ноти абсолютно не виходять поза межі загальної нашої лінії і я бере за них повну відповідальність так перед урядом як також і перед делегацією. Вони все будуть по давані до відомості делегації. Що до моєї присутності на зборах то мушу зазначити, що легко бувати на зборах, коли у кого нема стільки роботи і бігання як у мене. Я людина нервозна, приходить ся вислухувати перед ріжними людьми всякі неприємні речі, які мене до того мучать, що а просто хворію. Дуже часто я занятий на переговорах і не можу являтися на засідання. Маргол: Наші засідання до того часу одбувалися все ранком, а це час коли дипломатична секція як найбільше працює і тоді дійсно так ко приходити на засідання. Але ми вже встановили дні, в яких при- сутність всіх можлива і справа наладиться. Шелухин: Корінь лиха в нашій недружності, і в браку доброї органи зації. Кожному приходиться працювати самому не питайчи про це других. Для цього перш за все треба реорганізувати канцелярію означити точно дні засідання і на засіданнях бувати. Зархі: Що розлад є і то розлад засадничий, про не ма ніякого сумніву. Мені довелося почути від одного з наших видатних чле- нів, він тут присутній, що виходить так, начебто дипломати взя- ли нижчий монополію на всю політику, роблять все на свою руку ве дуть балачки, про які ніхто нічого не знає і скривають перед другими членами навіть делегації те, що ними робиться. Таке ста- новище мусить довести до розкладу. Рудницьк: Секретаріят поставлено в неможливе становище. Роботи ду- же богато, кожний з членів приход ить дає ріжні записки і ноти і кожен хоче аби все було оброблено нагайно. На Що до тверджень п. Панейко, що вся справа з боро і з п. Томашівським мале непорозуміння, то я зазначую, що коли нота з цієї письмом п. Том. попала в мої руки, я запитав його письменно про те який має бути підпис і завважав, що це можливо помилка. На це одержав письменну відповідь, що це не помилка, але так має бути./предкл. лист Томш../Пп. члени делегації дають неопрацьовані елаборати, а маленькі записки і нотатки, які називаються оригіналами нот і нам приходиться сидіти цілими годинами розбирати ці записи і додумуватися, чого хотів референт чи автор Маргол: Тут говорено про кирість зі сторони дипломатів. Як що ходить про недирість то вона на всякій випадок не по стороні дипломатів а радше других членів делегації. Навпаки, ми докладаємо про все дуже подрібно називаючи навіть людей по іменам. Лозинськ: Не хотів забирати слова, бо вважаю дискусію зовсім зайвою. Вона не доведе до ніяких позитивних результатів. Делегація це хор, і вона так як хор мусить працювати. Такого хору в нашій делегації нема. І я коли повернуся на Україну поставлю домагання перед нашим урядом і Національною Радою і постараюсь, аби цю делегацію розвязано. Яктом є, що довіря нема, нема також спільності акцій. З хвилею мого і тов. Вітовського в Париж, я стрінувся з повним нашим бойкотом. Бойкот почався від Дра Панейка а відтак звичайно поширився і на цілу дипломатичну сенцію. Я приїхав сюди в справах арместису. Др Панейко веде справу на свою руку і мене не повідомляє навіть по тим тимже справам армстису, за якими я сюди приїхав. Коли Др Панейко може по справам Галичини брати на переговори п. Томашівського і малого Петрушевича, то я думаю, що я по тим справам маю повне право виступати і може бути, що в деяких випад 10. я можу сказати навіть більше ніж п.Панейко, а вже на всякий випадок більше ніж п.Петрушевич.Мною було зайніціовано переговори з москалями.Ц.-арголін на засідання,яке одбулося у нього вважав потрібним попросити п.Панейка, Шульгина і Білика, а не запросив мене.Те саме і з Маклаковим.Це один яскравий примір. В нас була постанова, що в звязку з пропозицією гал.секретарія ту треба почати переговори з Венешом.Це доручено було мені і п.Панейко.Другого дня п.Панейко заявив, що переговорів не треба вже вести, бо ним одержано нові тетлеграми з краю.Коли я запитав, які телеграми і про їх змість, я одержав одповідь, що це мене не обходить.Тим часом ми сьогодня ухвали з уст того ж самого Панейка, що він вже на завтра має побачення з Венешом.Звичайно, що така поведінка п.дипломатів не може довести до доброго і ми місто поширяти роботу звужуємо її до двох людей т.зв. дипломатичної секції і це перейшло вже в систему. -аргол: /Дуже схвильований/Увіряв Вас п.Лозинський, що в мене абсолютно й думки не було Вас оминути при переговорах, і в мене нема лихого відношення до Вас.Це, що ви говорите мене просто перажав.Я дуже занятий і як що Ви заходилиби до мене, я з великою приємністю знайомивбі Вас /Лозин: Я не малий хлопець, аби забігати і нагадувати Вам, що треба робити.Мені знайомства неважні, а важне діло./..до до Маклакова, то він зазначив докладно, з ким хоче говорити, а Керенський прийшов неожидано і я не міг Вас про це повідомити. /Лоз: А Панейка і Шульгина могли/.Коли до мене і до моєї роботи нема довіря, то мені не остається нічого як кинути роботу і піти в одставку.Я й так маю богато неприємностей зі сторони наших євреїв за погроми на Україні. Катючен: Всі балачки мають грунт тоді, коли допомагають справі.Алея II. по цим балачкам абсолютно не бачу, аби такий контакт і спіль- ність роботи намічалася. Обидві, про які тут говорено мене зов сім і думаю нікого з нас не інтересують. Треба товариськості, а корд і координації праці. Без цього всяка робота і заходи на правити справу не матимуть ніяких позитивних наслідків. Шульгін: Я все стояв за повний контакт і звязок з нашою політичною секцією і старався це й робити. Все, що важливе, я докладаю на засіданнях, але про дрібниці не вважаю потрібним говорити. На цьому балачки покінчено. Дідужок: Це одног питаання організаційного характера я хочу підне сти. Діло в тому, що делегації було асігновано великі кошти які доходять до мільйона, наявть його перевискають. На моє ім'я було теж асігновано певні суми. Гроші розходувано, а рахун- ки і одчоту нема. Моє конто в банках вже вичерпане і я не не маючи ніяких посвідок не знаю, куда і коли і як розходу- вано гроші. П. Лейтський прислав звіт, але такий неточний і не ясний, що нам треба обрати комісію, яка вияснилаби всі гро- шеві справи. Станить внесення на обрання фінансової комісії. Комісію обрано по пропозиції п. Шульгина, в якої склад у- війшли: пп. Желухін, Зархі і Матюшенко. Засідання кінчається в 8 год. вечора. Президент делегації: Секретарь: Коміс! Протокол засідання колегії делегації У.Н.Р.в Парижі від 7.червня 1919 року /пополудневе/. Починається в 3 І/2 год. дня. Присутні: пп.Окуневський, Лозинський, Вітовський, Шульгин, Матюшенко, Вітовський, Зархі, Кушнір, Ісаєвич, Фелухін. На черзі дня: дискусія над докладом п.Окуневського і листо стом п.Темницького. Головував: п.Сидоренко. Секретарював: п.Дідуплок. Сидорен: Комісія, котра провірила переслани гроші ствердила, що о держано в запечатаних листах 253.850 австрійських корон и нестемльованих і 700 фестр.корон стемльованих. Постанова: Комісія повинна скласти письменний протокол з одержаних грошей і копію передати п.Окуневсько му. Нота Пет- Дальше заслухано ноту от.Петлюри адресовану до Ради льори. 4-х.В ноті п.Петлюра стверджує, що борба українського наро ду і охорона західньої Європи перед інвазією большевиків не находить допомоги у антанти, а навпаки цією останньою дається допомогу народам польському і румунському, які ви користовують її для борби проти українського народу. Про- тестує проти інвазії Поляків і Румунів в Галичині і на Буковині і в Бесарабії і домагається перипинення походу поляків в Галичині і Румунів в Бесарабії і Буковині і акцінці хадає звороту забраних воєнних матеріалів цими на родами у українців. Постанова: Ноту переслати по адресу з доданим і англійського перекладу ,поширити її в пресі і пересла- ти всім делегаціям. 2. Шульгин: Цитання порушень п.Темницьким в листі є такі важні, що їх без попереднього пильного і широкого обмірковання не можна вирішати. Жодна, до нема наших дипломатів, бо це в першу чергу торкається їх, це вказівки для їхньої дальшої роботи в переговорах. Просить одбити декільки копій листа, роздати членам делегації і скликати окреме для цього засідання, на якому обов'язково повинні буть присутні всі члени делегації Сьогодня ми повинні обмінятися лиш думками в загальних за рисах. Хочу зазначити, що пропозиції п.Темницького незвичайно влучні і ми можемо їх вважати просто інструкцією для нас. Своєз пропонуваній п. Темницьким дасть нам змогу через Чехів посунути нашу справу. Досі дивилися на нас і так і ставилися з певним недовірям в колах антанти. Чехи як нам відомо, це дитина антантою виплекана і через те також союз з ними дасть їм нам цю допомогу, якої ми шукаємо для наших справ. До мене особисто, то я радий, що на ші люди починають вже здійснювати плани, які були мені найбільше симпатичні і які я вважав найбільш для нас підходячими. Своєз з Чехами дасть нам спромогу повести широку дипломатичну і стратегічну війну проти поляків і таким чином ми зможемо врятувати Галичину, створити базу для на мої оборони перед нападами поляків і румунів. Дідушок: Я не погоджуюся абсолютно з думками перебесідника. Листа п.Темницького ми ніяк не можемо лічити інструкцією для нас. В ньому я бачу лише те, що наша делегація не сповняє як слід своєї інформаційної роботи наших одноподальних кол і лист цей вважаю чистим непорозумінням. Я переконаний що коли би у нашого уряду були точні інформації про те все що тут робиться в Парижі, про ті всі наміри і плани, ми не поставалиби таких листів з таки и пропозиціями. Я не пере- 3. думав що як слід пропозицій п.Темницького, але моє перше вра- жіння, що наті комбінації ми ніяк не можемо пити. Поїздки на- ших делегацій в Чехію одна за другою нагадують мені поїздки всяких представників в Бересте литовське в 1917 році. Відношу вражіння, що наш погром в Галичині якось занадто перелякав на ших політиків. Думаю, що справа Галичини ще зовсім не вирішена і поляки ще не є її сталими посідачами. Ми ще не знаємо, як у- ложаться відносини в найближчій будуччині. Зараз ми маємо три головні сили, які ведуть з собою свій спір. З одного боку боль- шевики, які ніяк ще не побиті, з другого боку Німеччина, яка починає вже виходити на арену світової політики і з якою нам треба рахуватися і реакційна антанта, яка ставиться до нас з зовсім негативно. Через те зараз вибірати нам такі тісні союз неможливо, а навіть шкодливо. Що пронує нам п. Темницький. Пе- дачу нас в повну залежність від Чехів, тих самих чехів, які є так само слабі як ми. На місце цього ми навіть не забезпечи- ли собі іхнього признання нашої самостійності і підпертя з іхнього боку. Навпаки, по словам наших делегатів, що приїхали з Праги, можна думати, що чехи погодяться на самостійну Гали- чину, але їх становище що до давньої Росії зовсім неясне і те там переказає думка федерації. Що ми можемо одержати від Чехів з союза з ними. Абсолютно нічого, бо вони висилають нас до Па- рижа до тої самої антанти, яка держить нас тут вже кілька мі- сяців і не хоче з нами говорити. По тим міркуванням я думаю, що нам нема чого занадто ангажуватися з пропозиціями п. Темни цького. Лозинськ: Мені здається, що позиція п. Шульгина і п. Дідушка по- милкові. Ми ведемо реальну політику. І через те як з одного боку ми не можемо йти сліпо на повний і тійсній союз з чеха- ми, так з другого боку ми не можемо пропозіцій п.Темницько- го зовсім одкидати.Союзників нам шукати треба і ми їх муси мо найти.Безперечно в одного і другого бесідника є доля правди, але я думаю, що ми повинні зачати балачки з чехами хоч вони в даний момент не повинні носити такого занадто о- бов'язкового характера. Матюшен: Ідтає п.Окуневського, що зараз діється в Чехії, якими си- лами вони зараз розпоряджають, яку допомогу вони можуть нам дати. Окунев: Одповідає, що війська у Чехів богато, але біда в тому, що у них зовсім нема воєнного знадряддя і що вони чекають до- помоги антанти, яка має їм вислати і набої і гармати. Як вия вилося, то чехи забрали у наших військ, що перейшли до них 2.000 коней і дуже нас за це дякували, бо в них не було чим перевозити армат на позиції.У відповіді п.Дідушку заявляє, що з подібними думками виходили деякі люди і на пражському засіданні і там їм було сказано, що хто находить сьогодня другу орієнтацію, той повинен усунутися і чекати свого ча- су, але ми повинні зараз користати з моментa і ставити на карту все. Або виграємо з антантою, або пропадемо.Іншого вихо- ду зараз немає. Й. Шульгин приєднується до думок бесідника. Засідання покінчено в 6 год. вечора. Президент делегації: Секретарь: Копія! Протокол засідання колегії делегації У.Н.Р. в Парижі від 9 червня 1919 року. Присутні: пп. Шелухин, Окуневський, Шульгин, Зархі, Матюшенко, Лозинський, Вітовський; Ісаєвич. Головує: п. Сидоренко. Секретарює: п. Дідуков. На черзі дня: Політична ситуація в звязку з пропозиціями мін.зак.справ Темницького і наша тактика. Сидоренко: Засідання це ми скликали спеціально на те, аби обгово- рити і приняти певні дипломатичні кроки в звязку з ли- стом п. Темницького. Для цього звичайно потрібно, аби на за сіданні були присутні члени дипломатичної секції так, як це питання в першу чергу торкається наших дипломатів для їхньої дальшої роботи. На жаль наші пп.члени дипломатич- ної секції не явилися, через те я ставлю пропозицію одкла- сти це засідання на завтра. Пропозиція приймається і збори закриваються. Президент делегації: Секретар: Коніг! Протокол засідання Колегії делегації Української Народньої Республіки в Парижі від 13 червня 1919 року. присутні: Шелухін, Марголін, Панейко, Зархі, Матю- шенко, Кушнір, Вітовський, Лозинський, Бульгін. Головував: п. Сидоренко. Секретаревав: Дідушок. Порядок дня: 1/. Інформації про загальне політичне станови ще, 2/. Фінансова допомога грецькому посольству, 3/. Пози- ка латишській делегації суми 50.000 фр. 4/. Візучі спра ви. Марголін: Повідомляю, що одержав листа від секретаря лондонської місії п. Вішнцера, що він виїздить все в Лондон і таким чином поїздка наших членів делегації в Лондон - по за- прощенні п. Стаховського являється зайвою. Бесідник мав балачки в останніх часах з різними англій- ськими і американськими політиками і відніс загальне вра враження, до справа нала покращала. Поворот в нашу корист був замітний перш за все в балачках з американцями. Ба- лачки ці весь час оберталися біля питання автономії, а питання зводилися головним чином до того, які зміни в но ті антенти до Колчака моглиби завдовольнити нас україн ців. На наші заміти, що питання автономії чи федерації є дуже неточно формуловане і що москалі розуміють це як шлях до єдиної Росії і що в ноті до Колчака зовсім нема згадки про Україну, наша делегація одержала одно- відь, що англійці і американці розуміють автономію в са мих широких межах /приклад Канади/ і що непіднесення пи тання про Україну в ноті Колчака вони вважають великою 2. ошибкою, але сам Вільсон і англійські дипломати стоять за автономію і розуміють її як повну самостійність. Інтересна була також замітка одного з членів американської делегації що - мовляв - хай Франція не думає, що Україна це виключна сфера впливів Франції. Ми /америк./ також заінтересовані в ваших концесіях а перш за все в залізодорожних. Зараз одначе становище зовсім змінилося. Колчака визна- но і ми поставлені перед довершенням фактом. Весідник заяв- ляє, що має з цього приводу деякі конкретні пропозиції, я- предложить опісли. Ісаевич: Мав балачки з офіційним представником групи Сазоно- ва і вони дуже незавдоволені політикою Англії і Америки що до Росії, добачаючи в ній дволичну гру. Говорив і з фран- цузькими кооператорами і всі вони стоять також на федера- ції давньої Росії. Панейко: Проф. Томашівський заготовляє великий статистичний ма- теріал що до східної Галичини. З англійськими і американсь- кими підкомісіями по справам Галичини ведуться наради при нашій співучасті. Нам вдалося все переломити цей фальшивий погляд цих людей на питання Східної Галичини, який панував до цього часу завдяки роботі поляків. Певне одно, що члени цих підкомісій стоять все на нашому грунті і заявляють, що з своєго боку зроблять все, аби вияснити справу в дійсно- му відношенні сил у Східній Галичині. Вони все погодилися з тим, що у східній Галичині більшість є абсолютно по сто- роні Українців. Є богато проектів що до Галичини, між іншим проект нейтралізації. Цей останній находить найбільше при- хильників. Намісником Галичини мавби бути - по цьому проек ту - американець. Весідником одержано також одповідь Віль- сона на ноти від 6 і 11 с.м., в якій Вільсон заявляє, що са 3. сам він і Рада 4-ох дуже добре розуміють серйозність справи Галичини, займаються цією справою з найбільшою енергією і на діється, що через скоро визначення меж вони зможуть загалоди ти спір міх Українцями і Поляками. Сидорен: На загальному засіданні Союза самостійних держав давно і Росії постановлено спільний виступ в справах що торкають ся давної Росії в звязку з призначенням Колтака.На останньо- му засіданні було обрано дві комісії юридичну і військово- технічну.Комісії працюють при нашій співучасті.В юридичній комісії є од нас представником Др.Лозинський,який дасть ко- роткий звіт з роботи комісії.В справі приняття в Союз пред ставників Дону і Кубані ведеться вияснення питання і важно сти мандатів цих представників і виясняється питання,чи ці держави стоять на грунті сам стійності,чи федерації.Діло в тому, що становище цих держав неясне,вони подають заяви,що стоять за федерацію а ми створили союз,який твердо стоїть на самостійності.З ріжних боків ворожих нам таборів ведеть ся агітація і переконування,аби ми погодилися на федерацію і таким чином приступили до відбудови давної Росії.Ці комбі нації дуже хитрі і для нас небезпечні.Ми твердо постановили і перевод мо в життя самостійність наших держав,і ми пере- конані,що справу виграємо.Другу позицію займають Дон і Ку- бань.Нам заявляють, що вони за самостійність а тимчасом Де- никин,користуючися допомогою Англії повів війну проти малев кої Грузії і її грозить розбиттям.Йоми до омагають в цій акції кубанські козаки.Через те також і в Союзі нашім є ва- гання що до приняття.Але як що виясниться,що вони за самосі стійність,вони будуть приняті. Матюшен.:Це питання дуже важне і нам треба буде Його докладно ро- зібрати, хочби навіть на окремому засіданні.Раніше одначе нам 4. треба заслухати доклад п. Лозинського. Лозинськ: Представники Союза зійшлися для обговорення питання політичного і воєнного Союза поміж Латвією, Естонією, Литвою Україною і Грузією. Справа ця дуже широко через те розділена й на дві частини і обрано дві комісії: Воєнно-технічну і юридичну. Сьогодня було засідання юридично-політичної комісії на якій заслухано було проект спільної ноти до конференції мира в справі Колчака. Іншими питаннями далі постане вдно робити в будуччині можливо часто спільні виступи від Союза і добиватися визнання самостійності. Завтра нота ця буде послана всім делегаціям, ними обговорена і в понеділок підписана і передана конференції мира. Нота писана є в загальному тоні і ми можемо її прийняти. Сидорен: П. Окуневський говорив з Крамаржом і завтра побачиться з Бенешом. Зараз же він говорить сам, а ойсля, коли діло вийде на більш конкретний шлях дальші переговори будуть вести Др Панейко і Лозинський разом з п. Окуневским. Загальне його вражіння од балачок з Крамаржом незавдоволююче. /Др. Панейко: Це добре, хай побачать, що славноїльство добре тільки в пра- зі а тут не так легко його реалізувати./ Інформації і доклади прийнято до відомості. Справа грець наш посол в Греції Матулевський вже декільки разів кого пос. і по зики Лотинам. послав на моє ім'я телеграми з проханням дати йому мате Сидоренко: ряльну допомогу так як його посольство опинилося без грошей і йому грозить скандалом. Директорія - по останнім відомостям - асігнувала для всіх посольств гроші на дальші три місяці. Невно асігновано і для грецької місії. Боєж таки можливо вони це грошей не дістали і на знати чи зможуть скоро дістати а через те треба їм якусь суму післати. Латишська делегація звернула з проханням позичити суму 50.000 фр.яку вони зобов'язуються віддати через два мі- сяці. В дискусії по цьому питанні забирали голос пп. Белухін, Сидоренко, Матюшенко, Марголін, Ділумок і др Зархі. Постанова: Вислати Матушевському для грецької місії суму 25.000 фр.а Лотишській делегації позичити суму 25. до 30.000 фр.Преведення постанови доручається Презідії Вертатъть до обговорювання політичної ситуації. Марголін: Зараз самий підходячий момент, аби до виїзду Вільсона послати Йому рішучу ноту в нашій справі. Нота повинна бу- ти названа до справи Колчака і покликаючись на його пункт кти повинна домагатися од нього одповіді. Матюшенко: З пропозіцією Марголіна зовсім згоден, але чи не можна- би нам використати і других чинників для нашої справи. Бо їм відомо, що в американському сенаті є велика опозиція проти Вільсона. Чи не можнаби нам туди звернутися. Й це справи як слід не передумав, але піддаю таку гадку. Лозинський: Ноту Вільсону ми послати повинні і вона повинна бути сильна, але дия зі становища наших прінципів і не така, яка виступалаби різко проти самого Вільсона. Бо до думки п. Матю- шенка то ми цього робити не можемо. Ми є офіціяльна делега- ція, звертаємося до нього як представника держави, але нам абсолютно не можна вмішуватися у внутрішні справи Америки в їхню партійну боротьбу. Коли є змога це викоритсати в пре- сі то треба це зробити. Постанова: Ноту до Вільсона вислати. Заготовити цю ноту доручено п. Марголіну і дру Лозинському. Вертатъть до обговорення питання вступу Дону і Кубані в Союз держав давньої Росії. Матюшенко: Засадничо ми нічого не можемо мати проти вступу Дону і Кубані в союз, чим більше держав тим для нас краще. Але настоювати на їхньому вступі не має чого, коли вони самі на цьому не настоють. Їх позиція в справі самостійності дуже неясна. Якщо навіть вони і не підуть з нами, то це з певного боку для нас і краще. Рада 4-ох буде мусити над цим призаду матися і таким чином наше діло посунеться. Чи війдуть вони в кол Созз чи ні, нам неважно. Важно, аби вони заняли ясну позицію в питанні самостійності. До Дону в мене повне недовіря, а до Кубані полунедовіря. Кубанці йдуть з Денікиним і бить Грузію. З зали Вича ясно виходить, що самостійність вважають вони лише переходовою стадією до федерації, а через те доки вони будуть триматися дотеперішньої лінії нам з ними не по дорозі. /Бульгин перечить словам Матюшенка, немовби Вич в своїй ноті виходить з засади федерації. Матюшенко читає ноту і доказує, що Вич дійсно говорить про федерацію./. Бульгин: Ми зробимо велику помилку, коли не приймемо в Союз Донна і Кубані і я з думками п. Матюшенка абсолютно не годжусь. Така позиція нічим не оправдана, ані нашим державним інтересом, ані такою нашою тактикою тут в Парижі. Україна, аби жити як держава мусить находити собі союзників і через те не зважаючи на сучасне становище, ми мусимо їх приняти в Союз. Україна без Дону і Кубані буде окружена зі всіх боків ворогами і її тяжко буде жити. При їх допомозі, ми і нашу справу посунемо вперед. Категорично висказуюся за прийняття. Сидоренко: Тут мало непорозуміння. По перше ми самі не вирішаємо, чи прияти їх в наш Союз, про це рішають представники всіх зацікавлених союзних нам держав, а по друге питання зво- 7. диться до того, чи підуть вони по нашій програмі і чи згодяться виступати як самостійні держави і боронити цієї самостійності. Кушнір: Звичайно, що коли Дон і Кубан не згодні з нами, ми не повинні насильно до нас притягати. Але це питання треба вирішити в само- му скорому часі. Факт, що вони зараз шукають опори і нам важко втягнути їх в цей Союз і найти собі друзів. Треба рахуватися з тим, що ми як держава будемо мусіти жити в певних союзах. План Приняття Дона, а з окрема Кубані в наш Союз зробить на Кубані ці підйом сепаратистичних стемлін і таким чином ми забеспечимо се- бе перед Деникиним і в дальшій мірі і перед Колчаком. Шелухін. Я стою на юридичному грунті. Ми не маємо права їх не приймати бо наш уряд визнавдон самостійною державою, вислав туди своїх дипльоматичних представників і таким чином ми не можемо йти в розріз з постановами нашого уряду. Коли ми будемо од себе одки- дати Кубань, це погіршить наше становище, бо таким чином, кони бу дуть мусіти кинутися в другий бік за союзниками. Іхня тактика також в сучасний момент ясна. Деникин їх придушив і іншого вихо ду зараз для них неаме. Заява Вича зрештою ясно говорить, що вони стоять за самостійність. Через те я за приняття. Зархі: Я читав ноту Вича і в мене враження, я так ії зрозумів, що до самостійності вони підходять з федерації. Але тут питання друге, що нам зашкодить як що ми приймемо їх в Союз. Чи справа на на скористає з цього, чи ні і з такої точки треба до цієї справи підходити. Сидорен: Сучасне наше становище, це нам девятий вал, який ми мусимо побороти під знаком самостійності. Проти нас, згладно проти на- шої самостійності ведеться зараз завзята боротьба і звичайно в таких моментах нашим союзником можуть бути лиш ті люди, які стоять на такийсамій позиції як ми. Тимчасом Дон і Кубань мають 8. своєю відноні базою федерацію, а через те нам дуже тяжко з ними йти вкупі. Це погубить нашу самостійність. Лозинськ: Балачки поставлені на неправильний шлях. Окріме питання, чи ми визнаємо Дон і Кубань, а зовсім окреме, чи визнає їх Союз цих держав. Ми могли би їх визнати або ні це Союза зовсім не торка- ється. Союз стоїть твердо на самостійності, а коли Дон і Кубань хочуть приступити, повинні підписати нашу спільну ноту і таким чином вони, очевидно, стануть вже на нашій позиції. Бітовськ: В такому скрутному становищі, в якому знаходимося ми зараз кожний союзник добрий, бо це допомагає нашій справі. Через те не находжу причин, приняття або неприняття Дона і Кубані. Як що вони заявлять, що хочуть приступити до нашого Союза ми повинні їх приняти. Приняття може бути здійснене через підписання ноти, які ми висилаємо в мирову конференцію в справі Колчака. Марголін: Для мене неважно, що буде говорити Бич через літ 10. В сво- їй ноті він дійсно в будуччині передбачає федерацію. Але і ми та кож не знаємо, чи через літ 10. ми не будемо стояти на зовсім другій позиції, ніж та яку ми займаємо зараз. Зараз Бич заявля- ється за самостійність, отже він в даний момент наш союзник і через те треба його приняти. Те саме з Доном. Справу оставлено не вирішеною, але більшість годилася з тим що це питання торкається не так нас, як рішення представників всіх держав союзу. Одначе наш представник повинен попирати при няття цих держав в Союз. Шульгін і Марголін заявляють, що колий навіть Кубані не принято, то на їхньо думку вона аж надто добре себе самовизначила, аби її трактувати як самостійну державу і на такий випадок вони остаються при окремій думці. -Дрібниспра: На питання п. Матюшенка, як стоїть справа з меморіялом, п. ви: Шульгін відповідає, що меморіял вже вигляджений на стільки, що з неділі можна буде вже дати його до друку. Шелухін повідом- ляє, що карта вже готова і передана Савченку в друкарню. Сидорен: В нас є вже змога давати малі замітки і артикули про ук- раїнські справи у французьку пресу. Справу цю треба організувати, треба заготовляти матеріали для газет. Ставить пропозицію об рати комісію, яка мала би займатися заготовкою матеріалу для пре си. Внесення прийнято і обрано комісію, в склад якої увійшли Др. Лозинський, Шелухін, М. Кушнір і Шульгин. Засідання закінчено в 8 год. вечора. Президент делегації: Секретар: Дідченко Протокол: засідання Колегії делегації У.Н.Р. в Парижі від 14 червня 1919 року. Присутні: пп. Мелухин, Марголін, Шульгина, Лозинський, Вітовський Татарченко, Зархі, Ісаєвич, Кушнір. Головує: п. Сидоренко. Секретарює: п. Дідущок. На черзі дня: Прийняття ноти до Вільсона. Марголін: одчитав проект ноти заготовленої ним, яка має бути послана нашою делегацією Вільсону ще до його від'їзда в Америку. Нота з цілому приймається з поправками: Поправки: Лозинського місто признання самостійності і Директорії до скликання української конституанти прийнято "визнання са мостійності і її найвищої влади Директорії". Шульгина: В ноті не згадано про Поляків. Додати: "ведемо непосильну боротьбу проти большовиків і витримуємо атаки созників антанти поляків". Прийнято. Матюшенко: уступ про Рос.уст. збори і наслідок голосування на Україні замінити вислідом виборів в українські установчі збори і лиш про них говорити. Прийнято. Прийнято також поправку його що до вставлення пункту про злуку Галичини з Україною. Постанова: Ноту з поправками приймається, доручається Презідії як найскорше її вислати. Нота повинна буть послана всім делегаціям. Матюшенко: одчитав ноту спільну соза держав і вона приймається без поправок. Президент делегації: Секретарь: Протокол засідання Колегії делегації У.Н.Р. в Парижі від 17 червня 1919 року. Присутні: пп. Шелухин, Марголін, Колосовський, Бульгин, Лозин- ський, Матюленко, Вітовський, Ісаєвич, Кушнір, Окуневський Вігарі, Зархі. Головує: п. Панейко. Секретарює: п. Дідушок. На черзі дня: доклади про сучасне політичне становище. Зачитав протокол попереднього засідання. Марголін: Протокол написаний в загальних зарисах надзвичайно до- бре і докладно. Але я хотів би звернути увагу, що про деякі сір справи, як прим. переговори з амер. про концесії пишеться в протоколі дуже докладно, а це в даний момент може для нас не тільки не корисно, але й шкодливо. Протокол може попасти в небажані нам руки і з нього можна було би про все узнати. Через те я думаю на будуче про такі справи писати в про- токолах лише загально, а не так подробно. Дідушок. Протокола перш за все відомі тільки членам нашої де- легації і вони поза межі цієї останньої не виходять. Пропу скати в протоколах те, що саме для нас найважнійше неможли- во, бо тоді вони тратять свою вартість і тоді нема чого зо всім їх писати. Такі спроби були вже мною зроблені і вияв- ляється, щотакий протокол не є протоколом. Ісаєвич: Ми можемо найти вихід, що ухвалимо наші протоколи се- кретними і таким чином не буде небезпеки в їх розповсю- дженні. Ці уваги приймаються секретаріатом до відома. Протокол приймається. 2. Колосовськ. Мене призначено було членом воєнно-технічної комісії в союзі наших держав. Комісія одбула вже два засідання. На першому засіданні були представники Білорусів, Литви, Латвії, Естонії. На засіданні заслухано доклад ген. Кондратовича в справі створення єдиного боєвого фронту проти бойовиків. Створення такого союзу дасть змогу жадати од антанти допомоги так матеріальної як і моральної. Вище командування цілого фронту повинно лежати в руках якогось французького генерала. Представники всіх наших союзних держав погодилися з цим за виміком Литви, але як ми описля узнати, то відмова Литви мала більш особистий характер в відношенні до ген. Кондратовича, який до цієї пори стояв на службі у Литовців а тепер перейшов до Білорусів. Представник Литви мотивував свою заявку тим, що у них немає звязку з своїм урядом, що в них немає одповідних вказівок і з засідання вийшов. Сам ген. Кондратович робить пражння досить некорисне з політичною боку. Він не тільки не самостійник, але наїсть дуже маєр поступовий чоловік, що найвище федераліст. Я вважаю, що в питанні нашої федерації і союза з Білоруссю нам треба бути осторожними всім ними входити, бо це в даний момент для нас важко, але я не вірю в тривалість цього союзу. Друге засідання цієї комісії носило все більш діловий характер. На засіданні розглядалося воєнне становище цих наших союзників. Як виявилося, то у Білорусів війська зовсім немає. У них був один полк, але й цей перейшов на сторону латишів. Але білоруси вже одержали од антанти дозвіл на формування свого війська з бувших полонених, які находяться в Німеччині. Литва розпоряджає силами до 50.000 військ з головнокомандуючим ген. Луковським. З цього всього 1/3 має зб зрою, решта резерв. Ніякої акції проти большевиків вони не при німають, займаючи вичікуюче становище. Латиші не могли зараз д ти точних відомостей, бо в них нема звязку з своїм урядом. Е- стонці мають дві групи. Перша з них це армія національна, і во на стоїть на ґрунті самостійності Естонії, добре озброєна, ниніш в кількості 20.000 душ. Друга група, це т.зв. Русский експедицій ний корпус ген. Юценчича. Група чисто реакційна і вона не маєні чого спільного з Естонцями. В Естонії вона має лиж базу і роз вячеться з Єтсонією, як лиш вийде за її межі. Ген. Кондратович ставив також висесення, аби в цю комбінацію втягнути поляків і румин, але з нашого боку найшов повний відпор. Тесаме заявили і Литовці, що доки поляки сидять на нашій території, ніяка з и ними згода неможлива. В цьому напрямі має ген. Кондратович вислідити ґрунт. Вітовс: Відношу вражіння, що ген. Кондратовичеви залежить більше на вирятуванні його майна від большевиків ніж на союзі. Це що передав нам п. полковник доказує, що в дійсності військ нема, а як що і е то їх позиція дуже непевна. План Кондратовича ми можемо викоритсати, аби таким чином заінтересувати антантну, ав але передумовою такої спільної акції може і мусить бути попе реднє визнання самостійності цих держав. Без цього визнання ми нем незручно йти на такі комбінації, бо антантa дасть нам доп помогу, піде по нашому плану, але так нас присяде, що ми не змо жемо рушитися і тоді буде переводити свої плани відбудови Ро сії. Без попереднього визнання ми не можемо йти на це. Ісаєвич: Я стверджую для виксення справи, що комісія ца вибрана союзом тільки для техничного оброблення питання а не для пер говорів і ген. Кондратович не має права з кимнебуть перегово ривати. Мелухин: Я думав, що Білоруси вступаючи в наш союз дадуть нам допомогу як вже не матеріальну то бодай моральну. Зараз я переконувся, що цього немає. Ними ведеться непевна лінія, інтелігенції в них дуже мало, широкі маси зовсім не свідомі і вони при першій нагоді підуть на федерацію і проти нас. Нам треба держатися осторожно і використати їх лише як політичний чинник тут в Парижі Коли їх організує ген. Кондратович, то вони напевне підуть проти нас. Кушнір: Чи витягта дає цим другим народам якінебудь допомогу це од но питання і другекільки є ще в прибельтійських краях німець ких військ і чи вони боряться проти большовиків. Колосвоск: В Латвії є одна дивізія нім.військ, формована по частях з давніх військ, по частих з німецького населення Латвії. Командує цією дивізією ген. фон дер Гольц. Спочатку вони йшли разом з Латишами, але тепер почали вибуватися у внутрішні справи Латвії /на спілку з німецькими бароками/. Зараз латиші до магаються виводу німців з Латвії. В Литві німців нема. Ані антантна ані німці не дасть цим народам някої допомоги. Маргол: Я вже в Одессі переконався, що далеко більше свідомості є у губенців ніж у Білорусів і я не розумію, чому в союз прийнято білорусів, а робиться перепони Кубанцям. Ісаєвич: По відомостям з литовських кол. німці, які були на Литві по- магали большевикам. Маргол: читає листа од секр. укр. місії в Лондоні Вішніцера, в якому цей доносить, що помістив статтю про українські справи в "На- ціональ- тіденде". Стаття була передрукована в Швейцарських газетах Говорив також з Брандесом і наслідком цеї розмови була стаття Брандеса про Україну для час дуже прихильна. Вішніцером заготовляється до друку книжка про Україну і єрейське питання. Просить переслати матерал. Прийнято до відома. Переговори з чехами де не скінчені. По майому дорученні- яке я одержав в Празі, я був у Крамархв і Бенеша. Крамаржовий переказав справу і преложив намі пропозиції. Разу же я побачив що у нього якби вже була готова одповідь на те все, що я говорив. На мої засіви що до славянства і здіснення наших пропозицій, Крамарж взовсім не реагував. Він заявив лиш, що він і чехи славяне, що ми менші славяне, натякав на германофільст во наме і заявив даліше, що з тим нам треба рахуватися. На мій заміт, що в Празі думають трохи інакше і що в нас в цьому на прямі е все певна кооперація з окрема що до північної Угор щини, Крамарж заявив, що вони тобто чехи зроблять все потрібне і без нашої допомоги і співучасті. В нього є проект всеславян ського союза заготовлений ним в торі австрійський і він цей проект скоро предложить і буде реалізувати. Загалом мушу заз начити, що цим візитом я дуже розчарований. Був також і у Бен еша. Цей прийняв мене дуже тепло, заявив, що наші пропозиції для чехів дуже приємні і було би дуже приємно, аби вони були і дальше континувані, але зараз чимебіть нам допомогти вої ни не можуть. Зараз така ситуація, що всяка наша спільна коо- перація проти поляків неможлива і антантa на це ніколи не згодиться, бо це спровокує поляків і відносини, які й так по гані ще більше погнодять і самим чехам. В справі наших війсь які передалися на чеську територію він також нічого не може зробити, треба, аби нашою делегацією було написано листя в ції справі, повести справу на офіційний шлях і коли він одержить вказівки од всього уряду буде могти почати заходи перед антантoю. Про окупацію Галичини чехами не може бути зараз мо ви. Дідушок: Ставлю конкретне внесення, аби дальші балачки з чехами за б. всім перестати говорити, а продовжувати з ними балачки лиш в справі наших військових частин, котрі перейшли чеську територію. Шелухин: Такого внесення ми не можемо прийняти. У всіх народів є свої Крамаржі, але не треба забувати, що в них є також і Массарики, з якими ми мусимо говорити. Коли ми не будемо р говорити з чехами, почнуть з ними балачки поляки, а ми не можемо допустити до чесько-польського союзу. Скуневс: Я виконую лиш доручення передані мені в Празі і свою роботу я мушу продовжувати. Мені дано точні інструкції і вказівки, по яким не тільки міністер закордонних справ, але й Директорія стоять на тому самому грунті. В Празі було о- держано телеграму писану в тому ж дусі і це підтверджує також лист п. Темницького. Я не знаю, по скільки делегація має право вирішати справу, чи вести переговори з чехами чи ні. Мені здається, що делегація може лиш виконувати вказівки уряду. Дедухин: Зривати переговорів немає чого, хоч і я переконаний, що Вітовськ: вони нам нічого конкретного не дадуть. Нам перш за все важливо за наших людей, які находяться зараз на території Чехії і яких чехи можуть вжити там де вони самі захотять. І за цю головно людий нам требе хлопотати. Я думаю, що ми повинні згодитися з пропозицією Бенеша і одповідне письмо в справі наших людей вислати. Дідушок: Я не думав мотивувати свої резолюції, але так як виходить мале непорозуміння я хочу сказати декільки слів в її обороні. Мою резолюцію треба розуміти в тому змислі, що ми не повинні дальше вести балачок в точках намічених п. Темницьким зи. в справі конкретних предложень чехам конфедерації і других союзів. Ми достали од чехів тут в Парижі через 7. п.Окуневського повиній одпор і вказівки, що в цій плоці нам ні чого у них шукати.Ще раз підкреслюю, що листа п.Темницького в не можна вважати вказівкою для нашої делегації, бо він вказує ясно на непоінформованість.Постанови директорії і нашого уряду ду у нас нема, а найвтъ, якби і була, то ми не виконуємо тут ма шинально того, що нам наказує уряд. Ми мусимо і орієнтуватися і по тим обставинам, які є тут на місці. А вони наказують нам балачки з чехами перервати. Панейко: Ми являємося тут делегацією на мирову конференцію і пере говорювати з чехами, писати ноти в цих конкретних справах не можемо.На це є наш уряд і посол в Празі, який може і повинен поробити одповідні кроки перед урядом чеським, а коли там бу де згода, то вже їх посольство тут буде робити дальшу акцію по вказівкам свого уряду. Окунев: Я погоджуюся з думкою п.Панейка по стільки, що дійсно, ко ли ми винесемо справу перед мирову конференцію, справа піде на шлях міжнароднього права і закона, наших людей антантa на каже вважати полоненими і видістати їх буде дуже тяжко. Та- кого листа повинен вислати дійсно наш посол в Празі. Матюшенко: Ми повинні повідомити Прагі про наші переговори тут в Парижі, але одночасно написати п.Славинському, як справа стоїв в дійсності.Там можуть мати всякі надії на цей союз з чехами і на переговори з ними. Треба їх попередити, що нам нема чого надіятися на ті плани, бо чехи через свою власну слабість не можуть нам нічого допомогти. Конференції мира цією справою не можна абсолютно займати. Пульгин: Я по причинам формальним заявляю, що пропозиція п.Дідуш- ка не може бути давана на голосування. Твердження п.Дідушка, що лист п.Темницького приватний а не урядовий невірні. П.Тем- ницький являється міністром закордонних справ, про це нам від 8. домо.Ми не маємо точних вказівок од Директорії це вірно, але міністр закордонних справ являється представником уряду і йо го думки, тим більше в таких важких питаннях являються не дум ками приватними а урядовими. Дідушок: Колиби навіть уважати листа п.Темницького урядовим, то й вже на основі докладу п.Скуневського ми одержали занадто бо гато матеріалу і даних, аби дальші балачки перервати.Що одпові ли нам чехькі представники в Парижі.Один з них зовсім катего рично заявився проти нас,вів себе на мої думку найвіть образ ливо, другий одіслав наших представників до Праги. І так одні висилають нас з Праги в Париж а другі з Парижа в Прагу.Черг те я підтримую свою резолюцію. При голосуванні резолюція п.Дідушка одержала 3 голоси проти 4-х при одному неголосуючому. Засідання закінчено в 7 год.вечора. Голова Зборів: Секретарь: Зовем генералів! Протокол засідання колегії делегації У.Н.Р. в Парижі від 20 червня 1919 року. Присутні: пп. Шелухин, Шульгин, Матюшенко, Лозинський, Вітовський Марголін, Ісаєвич, Зархі, Кушнір, Окуневський, Головує: п. Сидоренко, Секретарює: п. Дідуков. На черзі дня: Сучасне політичне становище. Др Панейко повідомив, що лежить хворий в ліжку і на засідання на не може прийти. Лозинськ: Я прошу висвітлення в слідуючій справі. У вчерашній газеті "Тан" появилась наша постідка кста з зазначенням наших дома- гань. Але одночасно з тим було в тій же газеті стверджено, що в наших колах є повне завдоволення з промови Пішона в Пар- ляменті французьким. Як відомо Пішон говорив лиж про Федера цію і відбудову єдиної Росії, про Україну сказав, що її нема що вона являється видумкою німецького врешті, що політика Франції мусить довести до відбудови Росії. Прошу Президію встановити слідство, чи і хто давав такі заяви редакції "Т" Як що дійсно з нашого боку було давано такі заяви я прошу виточити проти цих осіб слідство, а як по нами не було да- вано цих заяв про ду вислати відповідне спростування в ре дакцію "Тан". Сидоренко: Запитання незвичайно важке. Відносно того в мене є ли сти і заяви різних людей, які з обуренням починають говори ти і протестувати проти політики, яка ведеться нібито певною частинкою делегації, а яка стремиться до феодерації. Справу з ред. "Т". веде п. Шульгин, який дасть нам вияснення. Шульгин: Я дуже радий постановкою питання на порядок дня, але не дивує форма постановки цього питання. Виходить таке на- чебто я був виновником цієї замітки з "Т". П. Лозинський ак 2. старий і досвідчений журналіст повинен знати, що кореспон- денти дуже часто помішують самі свої замітки, на які ніхто з заінтересованих не може впливати. Я бачусь досить часто з ко респондентом "Т". але вчера і післявчера я не мав змоги з ним побачитися. Замітка мене незвичайно обурила і я сьогодня був в редакції і розслідував справу. Там злосив я самий рішучий протест проти цієї замітки. Там одержав я одповідь, що ця зам- ка являється заміткою самої редакції. При цьому мені було за значено, до "Т". як офіціоз не може писати проти своєго міні стерства, закордонних справ і або ні будемо містити свої ста ті, нім і погоджуватися з нами, або вони зовсім перестануть р про нас писати. Замітку редакція вважає тактичним ходом проти самого Пішона. Він дійсно говорив про Україну самі негативні слова і аби це не виходило так дуже різко проти нас, редакція вважала, що таким чином зм'ягчить цю справу. Такі ходи вони вз робили в справах других народів і держав і вони виходили ім на користь. Те саме і з нами. Маргох: Перед польою цієї замітки був у мене і Дра Панейка ко- респондент "Т". і він порушив цю справу. Редакція находиться через промову Пішона в дуже тяжкому становищі, бо дохи Пішон говорив загально про Росію, вони могли про нас все містити і писати. Але раз він торкнувся України і то в негативному зми слі, ред. "Т". як офіціоза поставлена через те в дуже тяжке сти новище. Пропозіція замітки вийшла од ред. "Т". Я категорично запротестував проти такої постановки питання, але Др. Панейко відмісся до справи трохи інакше. Він залвив, що розуміє добре становище редакції і що треба найти якусь формулу перехода. Тоді ми почали диктувати йому цю формулу перехода, в якій бу ло зазначено, що Пішон пішов на Федерацію, на якій українці вже давно стояли, будь-ягадка про Кирillo-мeфo дiєвське брат во, про Драгоманова і т.д. Про делегацію в замітці не було сла- ва згадки. Показалося, що кореспондент викинув все, що ми йому р говорили, а помітив лиш те, що Йсму хотілось. Ще раз зазначую, що я висловлювався категорично проти цього, але другу позіцію зай мав Др Панейко. Жаль, що його нема тут, він можливо переказавби ті мотиви, якими кермувався він при нахслженні формули переходу Я думаю, що замітка не така, як нас ставлять. Бо там говориться, з Кушнірим з Панейко у гробені, але зайшл загально, що Ніжок стоїть за федерацію. Який мене проєкт рероризован аби поговорити при статерфайт Сидор: Значить ви говорили з ред."Т" до поси замітки. Маргол: Так, але ми категорично настоювали на нашій редакції. Й вж вже сказав, що Панейко зайшов вихід./Ділум. Так, і дійсно маємо вихід/. Шульг: Ред."Т". знає напевно, то ми всі проти федерації. Марг. В ред."Т" вважають це геніальним кроком. Сидор: Да, відносно того нас геніально вбили. Кушнір: Я точу підкреслити один момент. Доміж нами самими є чутки не тільки чутки, алей балачки, що одна частина делегації, з ок- рема сою. Їєчер. лае авнси на федерацію. І на цьому грунті є ня навіть чутки, Які говорить, що Сидоренко за самостійність, а др друга частина на федерацію. Вчерашня звістка в газети являється пілтверджнням цих чуток. В других делегаціях які до цього часу йшли все з нами і дійшли навіть до союза ці звістки ви- кликали велику тривогу і не підриває їхне дипломатичну робо ту. Вони самі заявляють, що не знають як їм держатися з нами і чи їм йти з нами. На це ми мусимо аварнути увагу, бо з одно го боку на цьому грунті будуть непорозуміння, а з другого бо ку не дуже якодить нашій справі. І недопустимими, аби ми розво дились в кемій загальній політичній лінії. Нам треба пено опре ділити, чи можна загалом говорити про федерацію, чи може краще з огляду на сучасне політичне становище зовсім про неї не го 4. ворити.На всякий випадок промовчувати нього факту не можна, бо наші вороги його вже використовують. Зархі: В мене по цьому питанні дуже важний і интересний матерял. Я ставлю питання, чи не обмежувалась мене делегація до розібрання цієї справи, а друге питання, чи загалом нам можна говорити про федерацію чи ні. Лозинськ: Коли я ставив свій запит, я не хотів і не хочу, аби ціла дискусія йшла так широко. В цій справі є дві сторони і про них я сказав слідуюче: Перш за все ми не є кабінетом з делегацією і через те ми не можемо вкріпувати тут питання, чи говорити про федерацію, чи ні. Ми маємо лиш виконувати те, що нам доручили. Директорія і наш уряд. Доки Директорія, Національна Рада і наліп Уряди не дають нам уповноваження говорити про і можебуть робити в напрямі федерації, ми мусимо стояти і боронити позиції самостійності. Хто з членів делегації не має ніякі стільки політичної совісті, і вищер жаности, аби стояти на цій позиції, той повинен уступити і чекати другого моменту, коли прийде односвідний уряд з цією новою політичною лінією. Через те також я стояв за розібрання лише цього одного інциденту з ряд."Т". Тим, що ряд "Т" помістила це замітку, ми маємо досить сильна нота про самостійність втратила цілковито своє значіння, бо це означає повне одступлення від ноти, зведення її до нолі. Л. Марголін каже, що воно не таке старше. Звичайно, в порівнянні з тим, що робить на Україні і з Україною в цілому, цей малий інцидент не старший. Але для нашої дипломатичної роботи тут в Парижі, це гриб. Краще було бовсім нічого не мітити, бо то-ди можна було думати, що нас бойкотують, що це наші вороги. А коли все наші дипломати рішили виступати, то треба було абсолютно тільки протестувати. Друга сторона справи, це заява, чи вияснювання нашої делегації. Після пояснення п. Марголіна, як старий журналіст мушу ска 5. зати, що редакція "Т". мала повне право помістити таку замітку. Її заява про те, що ми були федералистами і лиш обставили нас змуси ли станути на грунт самостійності, значить, що коли ці обставини зміняться ми підемо знова на федерацію, що кипраді з того, що Пілон також став на точці логики федерації і о думає, що ред. "Т". мала право і могла взяти на свою совість поміщення таксі за мітки. При цьому муку зазначити, що в обставинах п. Маргол. багато неточностей. Перш за все Кир.Меф. братство і Драгоманов розуміли федерацію всеславянську, дуже широко і не гувну московську. Я ві- ре і не сумніваюсь в добру волю наших дипломатів помогти справ лі, а де муку зазначити, що з іхнього боку буле справу поведано в дуже великою неосторожністю. Треба будло мати на увазі, що ми всі таки маємо ворогів і цьому самому кореспондентови "Т". не можна так без застережень довіряти. Я модифікую своє внесення: Делегація заслухавши вмнення пп. Марголіна і Шульгина приймає їх до відома і стверджує, що їх формациї давали ними в зв'язку з заміткою ред. "Т". були дуже не- осторожні. Маргол: Ми говорили дійсно в дусі слів п. Ловинського. Ми взяли добре і знаємо, яку федерацію розуміє і Драгоманів і Кир. Меф. братство. Замітку написала ред. по своїй вподобі і проти нас, з с- крема проти нової волі, бо як я ще зазначив, є категорично проте стував. Мушу зазначити, що коли в нас вийде постанова не говорим волосім про федерацію, то тоді дан так, що ведуть зараз переговори нема змоги вести дельше роботи. Про федерацію говоримо не ми а гі з ким ми говоримо. Про федерацію, ми говоримо в тому дусі, який був іноз зазначений в моєму листі до Сельбі, значить, найпр перше треба бути самостійним, а опісля говорити про федерацію. При цьому заявило, що коли в нас нема довіря, то ми уступимо і д дано місце другим нашим членам, які може будуть краще поведуть 6. справу. Шульгин: Я буду говорити про трьом пунктам. I./Мушу зазначит, що до ко- респондента "Т".в нас є на стільки довіря, він має супроти нас невні зобовязання, що ойму можна було довіряти і таке вияснення давати. Він сьогодня передімною виправдувався і заявив, що готовий є це направити. 2/. як справу виправити, чи через поміщення го- строї і категоричної статті за самостійність, на яку ред."Т".да ла свою згоду, чи в формі інтерв'ю зі мною або з кимнебуть з чле нів делегації. Я стоявби за інтерв'ю і таким чином ми виправили би цю помилку. Нам треба рахуватися з тим, що ми можемо втратити звязок з "Т". а такий звязок в сучасний момент нам дуже важкий. І хоч як нам на прикро, що таке сталося, я думаю, що ми повинні не рвати з ред."Т". і справу виправити по моїй пропозиції. 3/. Говорю зараз за себе. Я маю на стільки мужества, що колиби в мене були други /федеративні/ а не самостійницькі думки, я прийшовби і про сказавби перед делегацією. З моєї дощеперішньої політичної діяль ності всім добре відомо, що я ніколи не криви серцем, а говорив і робив все одверто. Колиби я не погоджувався з лінією нашого у ряду, я сюди не приїхавби. Мої розходження можливі лиш в тактиці але ніколи в основних питаннях. Я підкреслюю, що весь час моєї ро боти в Парижі, я стояв на самостійности і її обстоював. На днях я предложу Панам мою брошуру, де я головним чином боороню цієї позіції самостійності. Але прошу мене зрозуміти, що коли доводить ся говорити з нашими ворогами і явними федералістами, які про справу питать я мусив давати одповідь. Одповідь моя все була така, що зараз треба визнати самостійність України а про будуччи ну вирішать Українські Установчі Збори. Здається, що це позіція яку може і мусить форонити кожен наш член делегації. Колиж нема до мене довіря я заявляю, що я уходжу. Я вже давно постановив твердо вийти з делегації, бо не бачу координації роботи. В мене 7. е дійсно конфлікт з п.головою і я буду одкритим і скажу, що до ки він буде головою, для мене нема місця в делегації. Мушу при цьому зазначити, що в головних питаннях ми з собою сходимось, але але в методах роботи, ми дуже розходимося. П.голову, я вважаю чесним і порядним чоловіком, але в поведінці і веденні справи в занадто різким і гострим і робота по його методах неможлива. Я сказав максимум того, що міг сказати про моє відношення до го лови. Я не перечу і знаю, що в мене є хиби, але кожен мусить приз нати, що я чоловік щирій і одвертий. Через те заявляю, що по цим причинам я рішив з делегації вийти. Я вніс вже заяву до Директо рії, справи мою зачати покінчу і уйду. Шелухин: Всі ми в дуже тяжкому становищі. Нам треба рахуватися з п тими психологічними настроєми, серед яких нам приходиться пара цювати. Звичайно ми мусимо в нашій роботі використати і зиськ кати максимум того, що можна серед даних обставин зискати. І т так, коли ми говоримо з чужинцями про федерацію, то через те, що вона іх найбільше зараз інтересує і про неї найбільше пита- ють. Я знаю це прекрасно по своєму власному досвіду і верез те думаю, що нам дуже треба рахуватися з психологією тих лю- ади, яким ми говоримо. Нам звичайно треба доказувати, що фе дерация неможлива і через що саме неможлива. Піти на плях фе дерациї ми ніяк не можемо і про него ніхто і не говорить. Але не треба забувати, що ми маємо дуже хисткий грунт, на якому при ходиться працювати і це в першу чергу треба мать на увазі. Матюшен: З дотеперішніх балачок і з замітки "Т".висновок один. Нас опльовано і то з нашою допомогою. Я розумію, що коли це робило бися без нас, то тоді ми і морально і перед чужинцями були би виправдані, бо знали би, що це роблять наші вороги. Але коли ро- биться так, що виходить наша і допомога і співчуття, то це все зовсім недопустимо. Я погоджуюся вповні з думками п. Лозинсько- 8. неясно і незрозуміло, чому ред."Т". надала тиксі замітки і чому наші дипломати вхodили з ними в балачки. Кожному ясно, що ред. "Т". не піде про к Пішона і з тим треба було рахуватися. А через те також наша відповідь могла бути лиш одна: Робіть як знаєте, а ле ми рішучо проти такого роду заміток. Боятися того, що "Т". пере стане про нас писати нема чого. Мих знаємо, що "Т". може лиш пере друковувати замітки і статті, котрі не підуть в розріз з політи ком франц. уряду і з тим нам треба було рахуватися. І вважав коло сельною помилкою, що ми почали говорити і давати пояснення. Вихо- дить таке, що нин "Т". зіграв прекрасну гру і то гру для себе ко рисну, бо ця замітка вказує лиш на те, що думки газети були нірні і що помилку робимо ми. З цього липній висновок: Не можна в нашій дипломатичній роботі послуговуватися такими слизкими методами. Звичайно, що ми не можемо попадати в країнності, зн. огороджувати себе лиш кличем самостійності таї тільки, але ж не можна знову тилитися перед кожним і йти йому по стрічку в його думках і ці- лях. Оподіватися, що "Т". буде мустити передовиці про нашу самості ність і її боронити наявно досягти того, що він без всяких заміток буде помідати наші ноги. Через такі як остання замітки, ми наноси мо дізорієнтадцію і з наші політичні кола а також і в кола за- приязнених з нами народів. Зарки: З того, що говорив п. Мульгина виходить, ще і я так це розумію що деколи можна говорити не го, до людина думає, бо противник ду має инакше. Можливо, що нам доведеться скоро тесаме почути. Перед двома днями було надруковано письмо п. Марголіна до Сельбі. Лист був заготовлений в Лондоні. З листа надрукованого нашим пресовим Бюро я уваж, що цілого листа не опубліковане. В ньому ощудено декільки фраз, які на мою думку внесли дезорієнтадцію і могли да- ти привід до замітки ред."Т". Всідник читає пропущене в листі місце, де говориться, що на Україні є це зараз різні течії, одні 9. за самостійність другі за федерацію і що це невідомо, котра з тих течій в будуччині візьме гору. В ред."Т". я узнав, що в редак- ції е певне зовсім вражіння, що в налій делегації нема одності них поглядів що до самостійності і що в нас є члени, котрі зма- гають до федерації. Можливо, що замітка звязана з цим, можливо і друге. Дальше, я узнав, що сам Вільсон і другі члени конфер. мира знають дуже докладно розходження думок нашої делегації. Можли- що пускаються лиш такі слухи, але раз таака можливість є нам треба справу вияснити. Маргол: П. Зархі процитував вірно це письмо і воно дійсно в париж ській редакції пропущено. Але я зазначую, що письмо це перед мо им виїздом в Лондон я читав п. Голові і другим членам делегації і п. голова був не згоден з цим посліднім реченням. Але не треба забувати, що Сельбі, представник мін. зак. справ Англії е дуже ве- ликим сторонником єдиної і неділимої, і Деникина і я хотів дати Йому змогу перейти на наш бік, захитати його віру в єдину неді лимму. Для нас важно Його позиськати, бо він в дійсности веде по літику що до Росії. Можливо, що п. Зархі будучи на моємум місці в Лондоні запротестувавби краще і повівби справу краще. Моя 20 літ на громадська робота і практика казала мені Йди таким шляхом. Я вважаю, що ми ефреї не повинні занадто висуватися вперед, бо це в даний момент шкодить українській справі. Через те також я був проти поїздки моєї і Дра Зархі другий раз в Лондон і це е причина, чому я противився поїздці Дра Зархі в Лондон. Зархі: Я також тієї думки про Сельбі, що п. Матролін, але я зазначаю що політика Сельбу, це ще не політика Лойд Джоржа і це треба бу ло мати на увазі. Дідушок: Я вповні погоджуюся з п. Лозинським. Діскусії над нашою само стійністю нема чого зводити. Тут для нас шлях ясний. Через те і я ограничуся лиш до інциденту з ред."Т". Я не думаю зовсім, аби 10. хтонебуть з нас не дозвіряв нашим дипломатам і сумнівався в цірости їхніх добрих намірів. Про це може бути балачки. Але мей ні здається, що ми трохи розходимося в методах. Ми мусимо скон- статувати факт, що наші дипломати взажали і пробували одного методу і саме говорити про федерацію і таким чином поліпшити нашу справу. Щах инши воятки показав, що підносити питання фе- дерадії, не тільки піднесити поважно але й згадувати про його в даний момент для нас дуже небезпечно. Наші вороги використали ли і використовують його зараз проти нас. Я свято переконаний, що тут в Парижі по всім тим даним які в нас маються ми нічого не добився. Галичину оддало полички, правда, це говориться, що остаочне вирімення прийде пізнійше і що окупація Галичини по- лаками це тільки тимчасова, але на ділі воно виходить всесім инакше. Ми бачимо, що лих згадка про федерацію використовується тут всіми для знищення нашої державності. Мало того, на моє дум- ку говорення з нашого боку про федерацію в даний момент губить нам не тільки нашу державність а губить нас навіть як народ. Хоча признать, що з нашого боку зроблено помилку, і це понадлу- ку треба справити. Нам треба тут возвати другими методами. Ми до цього часу ще стояли на певній вистої і з нами хоч трохи рахувалися до того моменту, доки ми не говорили про федерацію. Нас не ризнавали, але нас боялися. А зараз коли ми зійшли з цьо- го шляху, бачимо як про нас вже починають говорити. Коли ми має мо тут загинути, то враще загинути з честю, а не так як ми поча ли робити, до гинемс при нашій таки допомозі. Лозийськ: Дискусія заналто вже вичерпала матеріал і виконила справу Я думаю, що дискусія ми повинні покінчити без постанови. Хочу ще на прикінці звернути увагу на одно. Мені абсолютно незрозум- мілої являються дивними погрози про уход. Про це тут не слід II. нам говорити.Це рішає лих наш уряд і ми немаємо тут на це права аби складати такі залви.Доки Директорія не дасть нам одставки, доти нам нікому не можна уходити.Через те я не розумію зовсім п Шульгина.В такий критичний час уйти дуже легко.Але державна муд- рість лежить в тому,аби видержати на становиску і найти цей спіл ний шлях роботи.Мотиви п.Шульгина можуть бути дуже важні,але їх треба дати на вирішення Директорії. Заявка Марголіна в справі переговорів з ри- боловцями: "Чи" Так мали замову Шульн: Заявляю,що про свій ухід з делегації я рішив ще давно.Ін- цідент з ред."Т".є для мене маловажний.Не треба забувати,що ми не тільки урядовці У.Н.Р.але вткож і громадські діячі.І коли я в вважав,що серед даних обставин я працювати не можу,то я мав пов- не право уступити.Колиби наша делегація мала певні методи праці і їх проводила,то певен,що через рік два,наша справа може бути поставлена краще так само як прим.справа Поляків.Я не граюся ні- чим.Вже два місяці я бачу,що в нашій роботі нема гармонії,але я думав,що все таки ще поправиться і я хдав.Зараз я дальше пра- цювати не можу.Я нія не можу погодитися з поведінкою і методами роботи п.голови. Маргол: Балачки про федерацію,я ще раз підкреслюю виходять на од нас,але од ходий з якими чам доводиться говорити,а через те та- кож і ми мусимо в наших переговорах про неї говорити.Діло не в тому,але можливо в методах,як слушно заявив п.Дідущок.Я погоджу юся з думкою п.Дідушки,що в даний момент нам дуже небезпечно на віть згадувати про фетерацію.Можливо,що обставини зміниться і то ді маннийди можна буде про це говорити.Можливо й те,що ми трохи помилилися в нашій послідній роботі,але всех таки не ми почали говорити про федерацію а ми мусили лиш реагувати на неї.Що до ду мок піднесених п.Шульгіним в справі його розходження з методами борби його і п.голови то я нушу зазначити,що воно дійсно так є. 12. Я не хочу цього ставити в заміт п.голові, але мушу підкресли- ти, що в тутешніх колах до нього відношення всіх, з ким доводить ся говорити і стрічати просто неможливе. /Сидор: Ви не говоріт мені загальниками, я прошу Вас говорити хто проти мене і що го ворить, бо такої балачки я не розумію. Маргол, називає декільки імен з поодиноких делегацій і франц. уряду. Виходить гостра ба- лачка поміж пп. Сидоренком з одної і Марголіним і Пульгіним з другої сторони. Марголін продовжує дальше: Дайте мені скінчити мою думку. Я не думаю, щоби воно так було в цілому, але з тим треба рахуватися, що дійсно такі настрої є. Я думаю, що загалом ми все ім надсіли, таємно надсіли я як і другі наші члени і тут треба нових людей. Я не хочу через те сказати, що ми повинні зовсім вийти. Ні. Я хочу, аби грохи примирити становище, яке зараз витворилося. Моя пропозиція зводиться до того, аби я, пп. Панейко, Пульгин і Сидоренко виїхали на короткий час в одпуск, роботу повинні вести через той час наші політики і таким ча ном ми самі пийдемо до себе і можливо до тоді найдемо змогу працювати. Сидорен: Коротьба, яка ведеться вже од довгого часу поміж мною і по літичною секцією з одного боку і дипломатичною секцією з дру гого боку зводилися весь час іменно до питання тактики. Всі ми стояли на самостійності української держави. Але так як ми сто яли на ній твердо і не хотіли до пускати навіть балачок про вженебуть друге вирішення справи, дипломати наші хотіли пере- хитрити антенту і почали в цьому напрямі працювати. Почали за- мовчувати про самостійність, згладко не давати такого одпору в дипломатичних балачках, який в даний момент був конечний. Від- носно того в мене є кілька примірів, які підтверджують мої дум ки. На нараді яку мала наша делегація в Ради 4-х, коли на за- 13. питання одного з членів Ради, куди ми хочемо, чи під Москву чи під Польщу, я заявив ясно і определенно, що ні під одних, ні під других. На це я почув слова п. Шульгина, який розлучливим голо- сом заявив, що наша справа через мою заяву пропала. «Не доходить вже до наглості. При побаченні з Клемансо п. Шульгин пропонує мені залишитися через те, що я різко ставлю питання самостій- ності. А не зважаю на це наглость і після, але постановив нічо- го не говорити. Шульгин протестує проти слів наглость і Сидо рекно їх бере назад./ І я звичайно як і дуже побачив ганебну картину. Говоримо про все, але обережно не сказано ні слова про те, чого добивається український народ, не було слова про вашу самостійність. Шульгин: ми вирішили говорити лих про сучасні становище, а не чинити справи самостійності. Марголін говорив і про самостійність./ Воротьба ця на нашу Єда вже довго і во на загострується. Проти мене, згладно проти моєї позиції відно- сно самостійності поведено п. дипломатами кампанію, щоб мене зробити нелюбляним і таким чином мати звальну руку в іншій ро боті. Мене не люблять. Я питав хто і дістав відповідь, що не люб лять мене вороги самостійності і то не люблять мене через те що я ясно і определенно ставив питання. Нам треба зараз бе- ротися за самостійність, а не піддавуватися, ми мусямо вести ш шу українську лінію, а не антантофильську. Нам треба робити те, що нам вигідно, а не те, що вигідне Франції, чи Англії. Саме ро- бота всі панове дала вже нам дуже сумні наслідки. Зараз в такі непевні революційні часи, лих юність і определенность питань рівнає справу. Нам відомо добре, що в Парижі пущено цілу масу агентів, які мають завдання спровокувати нас і наших срежа- ків, ді малі народи! В цей зважене момент, д. Марголін, не зважаю чи на те, що всі наші союзники малі народи стоять твердо на ш 14. мостійності і що вони її боронять а вкінці, що в цьому напрямі Йде повна наша з ними координація не найшов нічого ліпшого, як піти і мати одвагу говорити з ними про федерацію в всеросійську му масштабі.Звичайно, що це мусило і їх захитати в нашу ширість політичної лінії. Ваша тактика дала той результат, що нам вже гро зить розбиття нашого союзу, якого все таки найбільше ще бояться москалі і який ще може нас рятувати од всяких Колчаків. Це все результати Вашої роботи. Замітка в "Т", це наслідок роботи і ба- лачок Панейка і Марголіна, бо кореспондентові не треба зовсім ж згадувати про всіки федерації. Уряд послав нас боронити самостій ність. Ви її не бороните через те , що її промовчуєте. Всякі про- позиції федерації треба розбивати, ясно і определено, а не строї ти глязки, як це ви робите. Я реасумую висце сказане: В українсь- кій делегації, кожен член делегації мусить боронити самостійно сти У.Н.Р. не заводити ніяких балачок про федерацію, навпаки ста в тися на кожному кроці розбивати всі плани про федерацію. Марг. і Шульг.: Ми своєї лінії міняти не будемо, вона сходиться з думка ми висловленими п. головою. Ми можемо що найвище уйти. Вітове: Кидав кілька слів правди в одну і другу сторону. Перш за все зазначую, що ми галичане привикли так, що презідія не повин- на запускатися в дискусію і балачки з присутними на зборах, бо тоді не можна вести ніяких зборів. Не розумію п. голови, чи його останні слова треба розуміти як резолюцію, чи як приказік це при приказ, то тоді нема над чим дискутувати, а резолюція може бути вinesена лиш загальними зборами. П. Шульгин каже, що він уступає. Уступити не велика штука, але я запитаю, чи підготовлено п. Шуль- гиним заступників, чи взято когонебудь з других членів делегаці аби зазнайомити з тими справами, які досі були ведені. Я з жалем мушу сконстатувати, що нашими дильомагами не було нічого зробле 15. но, аби робота мала була координована. Навпаки, богато квазує д на противне становище. Сидорен: Резюме мною предложено, це звичайно певна форма наказа. Хр з ним не годиться, той повинен вийти з делегації. Уваги п. Зітов ського вважав совсім слушними. Правда наші дипломати вели себе себе занадто осторожно і відношенні до других членів делегації. Це особливо було помітно у п. Марголина і Кульгина і я робив їм нераз з цього приводу увагу. Вони все старалися тримати якось таємно і скрито в своїх руках. Маргол: Фактам деякі слова п. Сидоренка недопустимими на зборах, але не буду про них говорити. Жені важна справа. Тут мале непорозуміння. Перш за все я хочу зазначити, що у всіх делегаціях політичні радники є іменно на те, аби робити підготовчу роботу для дипломатів. І по сутті вони повинні нас дипломатів знайомлявати з людьми і різними справами. В нас ділс стоїть навпаки. Заміт немовби я недопускаю знайомства невірний. Я знайомлю кожного кому це цікаво. Але я не можу бігати за людьми і довити їх для насильного знакомства. Я ще раз зазначаю, що Товариші не завдоволені моєю роботою в уїду. Матюшенко: Аби дискусія не була без результату, деякі висновки треба втягнути. З орема я хочу зазначити, що п. Марголін істордився, що метод ними взятий не дав позитивних наслідків а назпаки дав богато негативного. Наші всі балачки говорять про те що ми в самого початку не станули на правильний шлях в нашій роботі, значить не пішли по інструкції Директорії. Перш за все зазначую, що богато вини й по стороні голови, який старався на весь час концентрувати все в своїм і тільки в своїх руках. Дальше в основу нашої організації Директорія поставила принципи єдності і рівноправності. Ми народ молодий, в нас нема це 18. цієї бюрократичної драбини і поділу праці на які покликується п.Марголін.Через те атюж Директорія висунула принцип колегія ності і нам треба було його придержуватися в нашій роботі.Наші дипломати станули на другий шлях,млях концентрації всієї робо ти в собі і вони силом самого факту мусили в цьому всему загу- битися.І через те ми вели до боротьбу,ми хотіли все звести на правильний шлях.Боротьба ця довела до того,що ми зараз маємо. І одинокий вихід в положення,це перш за все держати інструкції значить в нас нусить єдність і координаованість праці і рівне правна відповідальність всіх за роботу. Бульг: Як нам поправити справу зараз.Я підтримую своє внесення,аби було помідено інтервю з киясь з наших представників.В інтер- ніх повинно буть означене,що наша делегація стоїть твердо на становищу єдності наших земель і на самостійности нашої держ. ви.Активних,чи зробити це в імені чи без іншої. Сидор: Ми повинні вислати спростування від імені делегації в "Т". Дідухов:Коли ми надикнемо формальне спростування од делегації,то це буде пудттвердженням,що в нашій делегації є дві течії.Вистар- чать інтервю./Лозинський і Бульгин тех за інтервів.Сидор.бере своє внесення назад/.Спростований має бути в нашім бюлетені. Цульг: Наші передавали через третю особу що полем хотять говорити з нами в справі военного союза з ними.Не іх проект.при цьому у було означене,що це не переліває справи політичної.Не було ще до засідання Ради 5-х де не внати було их вирішать нам) границ «роду вказівок,де і як в цій справі робити. Дідухов: Тут читанин дуже проще і х думка,до всі погодяться з та- кою думкою.Полякам залишені,що ми можемо з ними говорити лиш те ді,коли вони вийдуть у народі з шкі.Кажимо щодо часу. Голова: ?.Сиворенко В.р. Секретарь: Петровичевська Вр. ОДВЕРТИЙ ЛИСТ. Тяжке становище знов складається для УКРАЇНИ з подіями останніх днів. Нова "Скоропаддина" що інспірується невтомними агентами бувшого гетьмана, яких ми бачили вже в Київі в 1918 році, готується за кулісами столиць Європи. Червона хмара большевиків знов вирисовується на обрії України з ліквідацією польсько-російського фрон- ту і наша Армія вже відразає жорстокі атаки скупчених большевицьких полків, що направлені на "Петлкровський" фронт для ліквідації УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ На півдні, на виходах з Криму стоїть третя сила. Ми не знаємо що вона несе нам: згоду, або денікінський ніж в спину. Момент є критичний. Назріває щось рішуче і тверде як життя... І в цей історичний мент, в якому наш люд виборке собі остаточно своя волю, в якому після довгих много- літніх змагань він стане, завдякучи тільки собі, ве- ликим європейським вільним народом, одно тільки затри- мує його на сій славній дорозі - це роз'єднання тих, що повинні бути його провідниками. Яко один з найстарших літами, а може найстарший з представників України, позволяю собі піднести голос і закликати усіх чесних представників нашої інтеліген- - 2 - ції , особливо за кордоном, до спільної акції, занехання партійної чи особистої боротьби - до з'єднання коло одного прапора - "САМОСТІЙНОЇ ВІЛЬНОЇ УКРАЇНИ" Лад наш і ми з ним бачимо його в руках Петлюри, не- відступного представника найкращих і найбільше реальних його ідеалів. Відкиньте хоч на який час, всі його противники, те що могло Вас від нього ділити. Невже святе діло, окуплене крівлек нашого війська і нашого люду буде нищитись перед опінією цілої Європи нашою партійною чи особистою бо - ротьсок?! Перед всім мені бажано судов бачити разом з Петлю- ром тих найвидатніших старих діячів УКРАЇНИ, що відійш- ли від нього вліво і вправо, хто по міркуванням партій- ним, хто політичним... Одже і Соц.-федералістам слід взе відкинути перестарілий оклик і думку про федерацію. Я певен що вони стоять за самостійність не яко гасло нез- розуміле вже "через самостійність до федератії" - але яко гасло великого народу свідомого самого себе і своєї мети... Лад український переконався що ні Совітська Україна - Раковського, ні царська - Скоропадського не дадуть йому волі. Відвернімося з погордою віх їх агентів, забудьмо про ту ганьбу нашу, а понад їх ганебну комедік яку маємо перед собою, гляньмо дальше - на страшну трагедію нашого -3- війська і люду - і з почуттям сильного і повного пат- ріотизму, національної і високої гідності і чести, подаймо соці кріпко руки для великого діла у велику хвилину яка ніколи нам вже не повернеться... (Василь Маркевич) 21 лютого 1980. Париж. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 14 Фонду № 1429 Пронумеровано 57 / п'ятдесят сім / (цифрами і прописом) Опису № 5 аркушів з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошурн, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів Документ з затухаючим текстом: 21 «серпня 1987 р. Підпис Жмачек ДЛЯ ПІДШИВКИ ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- 08.04.91. А | 2004/95/4033+ 1304195/63- | 2702/84/Надія 04.11.96 Борис | 18.04.03 Урл/ 15.04.03 АТС | 15/3 95, 97-01 22.04.2008 Павел | підписов., д. стан | 14.01.09 шт | Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: ---|---|--- (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | 15.04.91-6 | | сканування (Дата) (Підпис) | | 17.03.09 Суд