Документи про злочинну діяльність за кордоном колишнього фінансового агента М. Супруна та старшого ревізора Державного контролю УНР Вронського, 17.12.1920-07.11.1921, 38 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ № фонду 1429 опису 2 справи 702 КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Про злочинну діяльність за кордоном бувшого фінансового агента М.Ф.Супруна і старшого ревізора Державного контролю Бронсько- го. 17 грудня 1920 р. - 7 листопада 1921 р. Автоматно 17-го січня. Для Голови Дирекції УНР. Матеріали ці слід зберігти для приєднання їх, разом з іншими, генерал-прокурору - при першій змозі, як річки повернемося на Україну. 17.І. 1920р. Штіпець В. І. Д. Маркова повідомляю про одержання Матеріали до справи. Ребісі "вчене Мін. Фін. УНР 2 Супруна ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ = I = ГОЛОВНИЙ ОТАМАН ВІЙСЬК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ. Трудня 9 дня 192 року. ч. 1371 м Тарнів. Копія. 2 До Пана Державного Контрольора /Копія Голови Ради Народних Міністрів Міністру Фінансів/ І Українському Посольству в Німеччині/ З матеріалів до справи ревізії агента Міністерства Фінансів У.П.Р. п.Супруна надісланих мені б.Міністром Фінансів В.Марто- сом виявляється злочинна діяльність Старшого Контро- льора Державного Контролю п.Вронського, який спричинився до величезних збитків, учнених п.Супруном. Рахуючи недопустимим перебування і до сього часу на посаді Старшого Контрольора п.Вронського, пропоную Вам негайно викликати його в Берліну до Уряду, розібрати докладно його справу і зробити мені тоді відповідну доповідь. ДОДАТОК: Витяг з матеріалів до справи ревізії агента Міністерства Фінансів У.Н.Р. п.Супруна.- Підписав: ПЕТЛЯРА./р.з./ Посвідчую: Керуючий Справами ДИРЕКТОРІЇ М.Миронович/р.з. З оригіналом згідно. Начальник Відділу Канцелярії ДИРЕКТОРІЇ До пана Міністра Фінансів Укр. Народньої Республіки. Ревізійна Комісія має за честь докласти Вам, що до 12 цього жовтня нею встановлені нижчеслідуючі злочинства в діяль- ності бувш. фінансового Агента Н.Супруна: 1/. 293.686 мар., сданих Арістарховим Супруну 28 берез- ня 1920 р. в Бухгалтерські книги не записані, хоч книги закін- чені, як те свідчать записи, 30 квітня 1920 р. 2/. 23 лютого 1920 р. виписано на видаток Капелі гульд. голл.-5.000. фактично каса не виплачувала Капелі цієї суми. 3/. 30 липня 1919 р. у Арістархова для каси Агентури було взято 50.000 мар. І-го вересня 1919 р. по журналу каси виписано в росхід 50.000 мар., як зворот позички Арістархову.. Фактично 50.000 мар. Арістархову не були повернуті. 4/. Не вважаючи на те, що Супрун був звільнений при- казом п. Міністра Фінансів з посади з 29 березня 1920 р., а уря- довці Агентури між 9 і 30 квітня 1920 р., всім їм виплатить плат- ню за травень.. 5/. В Бухгалтерських книгах маються записи про вида- чу Гасенкові двічі по 30.000 мар. Фактично йому було видано один раз. 6/. В головній книзі /14 жовт.1919 р./ мається запис про видачу Національній Раді у Львові - 491.330 корон. По кни- зі "Зіставлення валюти" та ж видача записана...391.330" кор. Така ж "помилка"/в свою пользу/ зроблена паном Супру- ном в 6.000 кор. при видачі грошей Румунській Дипломатичній Мі- сії. 7/. В Відмі між 31/У. і 4/VI 1919 р. була куплена валю- та і на це виведено в росхід І.І51.632 М.50 пф., і чомусь записа- на в марках, як то записано в книгах. Як порахувати вартість тієї валюти, по дійсному курсу, істнувавшім за той час у Відні, то вийде тільки І.031.896 мар. Таким чином II9.736 М.50 пф. приписано. 8/.При переводі нештемпельованих корон в штемпельовані по- казана втрата в 228.927 кор., тимчасом, як в цей іменно період часу нештемп.корони стояли вище ніж штемпельовані. 9/.В рахунку провізії мається запис: при покупці валюти ви- трачено І29.600 кор., більш ніяких пояснень і документів нема і не відомо,власне, при покупці якої валюти явилася ця втрата. Ревізійна Комісія Не приймає цієї суми до учиту. Аби про- вірити себе, вона звернулась до експерта Вісчеревсього ,котрий також дав висновок,що такі записи не повинні бути прийняті до учту. 10/.При допомозі німця Вісчеревсього Ревізійній Комісії вдалося встановити в деяких окремих випадках,коли були дати в книгах, дійсну вартість купованої і проданої валюти. Ревізійна Комісія стверджує, що вже в одних тільки цих, проаналізованих випадках Українська Держава потерпіла втрату на 891.000 мар. // Як найбільш яскравий приклад злочинств бувш.Ф.Агента Су- пруна - це є представлена ним книга "Зіставлення валюти". Валюти куплено, згідно з цією книгою, приблизно на 30.000.000 корон. І можете собі уявити - в ній нема ні одної дати,коли са- ме купувалася валюта! Як це назвати і для чого це так зроблено? Нема дати - коли купувалась валюта,для того,щоб не було можливості провірити справедливості тих цифр, котрі там записані. Як назвати таке наумистне діянє? Тільки злочинством. 12/.Ревізійна Комісія довідалась,що Супруном був переве- дений обмін грошей п.п.Головам Місій більш як на міліон рублів на чужоземну валюту. Ця операція в книгах не записана і Супруном не дано про неї ніяких відомостей. 13/9-го березня 1920 р. урядовцем Агентури Хомяком було одержано в Посольстві У.Н.Р. в Берліні І.756.880 гривень. Тим не менше, ці гроші в бухгалтерських книгах, котрі були закінчені 30квітня 1920 р. не записані і до каси вони не були передані. Аж кримінальна поліція винайшла їх і здала в Посольство У.Н.Р в Берліні. 14/. Фактичний перегляд грошових документів /росписок/ показав, що самовільних, цілком незаконних видатків зроблено Супруном, як виявилося до цього часу /60 підрахунків не є ще закінчений/ до І.000.000 марок і І.500.000 штепм.корон, як видно із прикладного відрахунку. 15/. Після звільнення Супруна, уже в квітні м., ним виплачено було двом бувшим урядовцям Агентури Гершуну і Гущилові ріжною закордонною валютою І20.920 мар., рахуючи по курсу дня, за подорожі за кордон без пояснення, коли саме і з якою метою ці подорожі робилися і без яких будь розрахунків і виправдуючих документів на ці видатки. 16/. Самовільно, без усякої потреби і не тільки без жадної законної підстави, а навпаки з порушенням встановленого законом порядку, виплачено Супруном братам Рабиновичам: 1/. "неустойку" при купівлі чай номінально 4.000.000 мар.нім., в дійсності коло 7.883.325 марок,, коли порахувати по курсу дня, згідно з справкою /Bücherrevisor/а Гайна, цінні папері, якими було виплачено частину "неустойки". 2/. доплату поверх умовленої в договорі ціни за чай 3.500.000 кор.австр.-. 17/. З порушенням наказу п.Міністра Фінансів, що до вищої /предільної/ціни, за яку Супрун мав право купити чай,куплено ним у Бр.Рабиновичів І.000.000.ф.чая по 93 голл.центи за один фунт російський фунт чай, при чому виплачено всі гроші готівкою, не вважаючи на те, що продавці бр.Рабиновичі порушили контракт, не дали передбачених контрактом гарантій банку, і що чай, за який було заплачено готівкою по 93 центи за фунт, в цей самий час купувався бр.Рабиновичами у Розеліуса по 67 центів за фунт, і цей іменно контракт був переданий бр.Рабиновичами Супруну, як по- квітования заключеного між ними договору.- Голова Ревізійної Комісії Д.Сокович З оригіналом згідно: Секрефар Вєлз.Кашцій Я.Сікун Комісія для переведення ревізії Фінансової Агентури УНР. в Німеччині. Дня листопада 1920 р. ч........ Високоповажаний Ворис Миколайович. Приказом п.Міністра Фінансів від Б/ХІ ц.р. всі справи ревізії, в якому би вони стані не були,мусять бути переда- ні Кредитової Канцелярії і діяльність Ревізійної Комісії закінчена. П.Міністру Фінансів докладалось, що є дуже ба- гато питань, розпочатих Ревізійною Комісією, котрі мають до І грудня не будуть скінчені, бо по ним Ревізійна Комі- сія мусить мати відповіді з Парижу, Відня, Праги, Букареш- ту, Америки і Англії. П.Міністру Фінансів докладалось, що й досі не звіре- ні 1 не виправлені цілком записи в книгах Супруна по кни- гам місцях - про видачу грошій- тим не менш наказано все припинити і справи передати Кредитовій Канцелярії.. Позаяк Ви були призначені Мін.Фін.вести судову спра- ву проти Супруна Ревізійна Комісія лічить своїм обовязком поставити Вас в курс теперішнього стану ревізії. Затверджена 13 травня 1920 року в складі трьох чо- ловік Ревізійна Комісія приступила перш всього до приємки документів. Документи сдавались дуже мливо. Наприклад зда- ча паперів по Зондер Комісіон, що можна було зробити на протягл одного тижня - провадилась два місяці і нарешті багатьох документів нема. Коли були перші переговори між Вами і п.Супруном, то через адвоката Супруна Тиктина були одержані баланси всіх сум Агентури. Всі баланси рахувались правильними документами на підставі котрих Супрун мусів передати активи -себ-то на- лічність-ротівку. Самі бухгалтерські книжки Супрун єдав тільки після довших вимог Ревізійної Комісії: 8 червня, 15 червня, 19 червня і 2 серпня. Де які книги не єдані й досі. Журнал "по американській системі", котрий був закінчений на 30 квітня 1920 року показує баланс, який значно відрізняється від того, що було єдано по першим випискам Супруна. Але після деяких запитань Ревізійної Комісії Супрун мусів знов змінити 1 цей другий баланс, написавши 18 червня 1920 року "пояснення до балансу 30 квітня 1920 року", котре по суті змінило баланс 30 квітня. В балансі 30/IV 1920 показано "недобір по каєї" --592.165 мар. Коли Ревізійна Комісія запитала п.Супруна, як можна аробити з каси витрат на 592т. мар. більш, ніж каса мала, то Супрун словесно заявив Ревізійній Комісії, що він мав прибуток на валеті, але його не можна показувати, бо по заяви бухгалтера Гуцайла по німецькому закону не можна показувати прибутка на валеті. Але далі, як почали розбиратися в справах 1 п.Супрун побачив, що можуть бути зроблені цілком правильні начоти, він змінив пояснення і вже письменно дав пояснення, що прибуток на валеті - 257.928 мар. 73 пф.Ще ж торкається до решти суми недобору, то 293.688 мар. 51 пф. були ті гроші, що звернув Арістархов 28 березня 1920. Ця стаття /сума/ по словам Супруна не могла бути втягнута до касових книг, бо обрахувало посвідку приходу. В справах переданих Арістарховим Ревізійній Комісії мається розписка Супруна в тім, що він одержав від Арістархова - 293.686 мар., таким чином посвідка була. Чому ж не було внесено в книги поступлення цих 293.686 мар. В так званій "книга Сорт за 1920 р." писаний рукопис бухгалтера Гуцайла в кінці книги мається запис: "Сальдо ви- ску......558060 мар." Яка ж цифра вірніше. Чи 257.928 мар., яку дає Супрун, чи 558.060 мар., як пише бухгалтер. Ревізійна Комісія мусила вперед скласти усі бухгалтерські книги Супруна, бо не тільки де які записи були 3. зроблені неправильно, але багато статей було рознесено не вір- но так от по пересоставленому Ревізійною Комісією балансу сума прибутку /зиска/по валюті 560.960 марок. Цей приклад яскраво Вам свідчить, на скільки правдиві пояснення Супруна і на скільки по суті не правильно велись бух гальтерські книги. Із прикладаємих протокола тадоклада Міністру Фінансів Ви можете бачити при яких обставинах велась справа ревізії і на яку загальну суму Супруни наніс шкоду Народній Скарбниці. Просимо мати на увазі, що це є далеко не остання цифра. Висновки Ревізійної Комісії зроблені тільки в тих випадках, де тільки точно встановлено злочин Супруна. В це багато випадків на дуже великі суми, по котрим Ревізійна Комісія ще не може ви- словиться, бо нема ще відповідей від де-яких осіб з Парижу. Відня, Вукарешту, Праги, Рима і т.д.- хоч вони й давно запита- ні. Тепер тільки два слова про загальну обстановку і про ті прийоми, котрі вживав Супрун. Після Вашого розпорядження, як Міністра Фінансів, про усунення Супруна з посади, не вва- жаючи на те, що Ви зібравши урядовців і звернувшись до них, закликали їх до праці - прийшлося наткнутись не тільки на ор- ганізований саботаж, але й прямо на насильство; як наприклад, бухгалтер Ляндер, поломав машинку аби не можна було надруку- вати розпорядження Міністра Фінансів. Це розуміється обсяг- ється невисокими душевними качествами Супруна, а де-якими ин- шими більш реальним факторами. Дуже цікаво в цьому відношенні таблицка, котра показує, скільки платні одержав кожний із урядовців/з січня 1919 р. по квітень 1920 року/: Супрун…………………424.350 мар. Соболів……………………146.692 Хомяк……………………..201.393 Гречанінов………………..120.540 Костюків………………….124.094 Форт………………………128.821 Либарський………………62.192 Ляндер……………………80.158 Гуцайло……………………101.101 Дудриківна………………..49.466 Гершун…………………….251.531 Вачинський/офіційально/…84.550 Бронський……………………157.477 До цього треба ще додати: коли я, Євген Сокович, звернувся до Арістархова зозалитанням, яке він мав право судучи звільнений з посади в травні платити своїйому урядовцеві Лебецькому ам за серпень це-то до І вересня 1920 р., то він відповів: "Помилуйте я спросив Супруна, он миї сказав, що платит своїм урядовцам за три місяця вперед - я сдѣлал то же самое." Як до цього ще додати, що випадково в кашеларсь- ких непотрібних паперах була найдена депеша Супруна із Ам- стердама до Хомляка, в котрій він дає розпорядження: ніяких відомостей Міністру Фінансів не давати,-то як себе держали урядовці з новим Фінансовим Агентом і Ревізійною Ком-сієм цілком ясно. В справах Супруна в справці про склад Агенгури ма- ється під числом 3 такий запис: "III ОСОБИ, ЩО ВИКОНУЮТЬ СПЕЦІАЛЬНІ ДОРУЧЕННЯ: E.I.Овандер B.I.Косаренко Ю.A.Вронський } Платія відповідно дорученням. Ці три фігури: Овандер, Косаренко і Вронський це та- кі важні співробітники Супруна, котрі вкупні з Арістарховим май- же вели всі справи Агенгури. Овандер і Косаренко вели валютові діла. Представлені Ревізійній Комісії дві книги /по Відно 1 Верліну/ записів купівлі валюти. Оби вони дуже цікаві: одна Віденська, де купленої валюти записано майже на 30.000.000 ко- ром: немає ні одної дати, коли купувалась валюта; друга, мовля- Верлінська, має дати купівлі, але ж дуже дивно: як щось, ко- мусь видається, наприклад, 20 серпня, то купівля показана під 19 серпня, іноді показується за 2-3 дня раніше. Одним словом цілком ясно оби дві книги зфариковані, підогнані до тих цифр, котрі треба було вивести. Діяльність Супруна була як раз в той час, коли колебаніе, вірніше сказати паденіє марки 1 корони бу- ли такі значні, яких раніше ніколи не було і при тім це на 5. стільки було ясно, що не треба було мати особливої фінансової здібності, аби це передбачити. Така конструкція валютових книг, коли в одній зосвіл нема дат купівлі, а в другій вона підог- нана до дня вдачі - розуміється пов'язане можливості переві- рити правильність записи 1 виклика підозріння. В одному окремо му випадку, коли промежуток між моментом видачи грошей з банку 1 видачі вже купленої валюти був всього 4 дні удалось встано- вити при допомозі Віденського Посольства 1 Девізен-Централе дійсну вартість куплених паперів: оказалась приписано більш II9.736 марок. Так само в де яких окремих випадках по Берліну при покупці, та продажу валюти вдалось встановити при допомозі Бухревізора-німця неправильні записи на суму 391.686 марок. Але це окремі випадки 1 розуміється вохи повністю не засову- вть блекучих валютових операцій. Згідно примітки Супруна за вииконання цих окремих доручень платилось по згоді, по "усмо- тріні". В бухгалтерських книгах ніде ніяких таких оплат не показано. Це розуміється не виключає того, що за ці операції платилось 1 очевидно ці платні зносилась на вартість валюти. Поважк дати купівлі валюти не були показані, а колесання ва- люти в тім часі були такі значні, що на протязі тих же бу- ли великі різниці - то розуміється ця платня спокійно покрива- лась рікницею курсу, по котрому купувалась 1 тим, що показува- лась в книгах. Випит З. стопардів! Ва Садова Це торкається до третього співробітника Агентури стар шого контрольора Державного Контролю Бронського, то немає ні одної справи Супруна, де б він цілком не входив в нел і во всій діяльності представника Державного Контроля не має ні одного випадка на протязі 13 місяців, де б він не згодився з пропо- віщами Супруна - навпаки, він своїм підписом завше покривав те, що творив Супрун. В Цьому відношенні дуже цікава заява ад- воката Супруна кетіцрата Фрея: УПЛАТА РАБІНОВИЧАМ 4.000.000 МАРОК БУЛА ЗРОБЛЕНА ПО ЗГОДІ З ВРОНСЬКИМ. До слова, в багатьох випадках доклада німецькому суду кетіцрати Воде.Тиктін 1 Фрей посилається на Вронського, як на свідка сприячого і допомога- мого ім. В справах Агентури мається таємний доклад старшо- го контролюра Вронського Фінансовому Агенту Супруну з приводу його, Вронського, подорожі до Швайцарії. Ці справи такі, що во- ни до обов'язків представника Державного Контроля ніякого від- ношення не мають. Це справа урядовця Фінансового Агента. По суті таким іменно урядовцем Фінансової Агентури – Вронський 1 стеб. Обов'язливим наказом отданим по Агентурі Супруну переде Врон- ському керування Агентурою, коли його, Супруна, не буває в Бер- ліні. Робить розпорядження банку про видачу по чекам Вронсько- го до трьох з половиною тисяч марок /не має ніяких відомостей чи використував це право представник Державного Контроля чи ні/ Коли треба заключити договір по купівлі чая в Голландії, то іменно туди іде Вронський з Арістарховим. В справі Люфт-Ре- дерей, опять таки Вронський 1 Арістархов співробітничають. Вронський по дорученню Супруна іздав в Відень, Вронський іздв по дорученню Супруна в Ваймар, Вронський з Арістарховим ведуть справу Зондер Комісіон по купівлі машин для друку машин. Що торкається до оплати труда представника Державного Контроля, то мається видач за подорож біля 23.000 марок нім. Окрім того по Зондер Комісіон виплачено Вронському 1918 р. в вересні 10.000 марок, в червні-50.000 марок. 1919 р.-в лютому 20.000 марок, в березні 10.000 марок, квітні 20.000 марок і в 1920 р. в люто- му 25.000 марок, як то все було зазначено в попередній таблиці. Чи були це які виплати представнику Державного Контроля, відо- мостів, записів по книгам нема. Треба ще підкреслити, що Супру- ном було зроблено багато цілком незаконних обмінів карбованців російських та українських гривень по державному курсу. Це було зроблено не внаслідок на те, що було ясне розпорядження Міністра Фінансів обмін робити тільки в тому разі, коли буде його, Мі- ністра Фінансів дозвіл. Звернувся один із "стал славних" Ковій з проханням обміняти 35.000 карбованців на марки по державному курсу. Супрун звернувся за заключенням до представника Держав- нога Контроля, котрий вже по аналогії давав можливість Супруму міняти громі й далі. Взагалі осмів грошей, котрим користував- ся усякий високопоставлений 1 власть-імущі персони, як напри- клад п.Темницький робився не на підставі істнувавших курсів,а по вдохновенію. Наприклад 4 жовтня 1919 року за І карб. Тем- ницькому давалось 1,04 корони, а Степаненкові в той же день 2 корони за карбованець. Одному добродію за 7.000 керзак /40 руб. достоїнства/ було заплачено 3.000 швайцарських франків. Таким чином представник Державного Контрол, котрий му- сів слідкувати за правильністю і доцільність витрат народних грошей - особливки своїх не виконував, а навпаки свою діяль- ність наніс шкоду. Цей коротенький огляд був би не повним, як би не звер- нуть увагу на так звану чайову справу. Не маючи ніяких поле- нень, не подучаючи відповідей, а саме:при переведені справи купівлі за кордоном чаю для У.Н.Р допустив такі незаконні вчинни,наслідком яких була страта державних коштів більш як на 12.000.000 кім.марок. І/.Виплатив братам Ракиновичам самопільно без всякої потреби з порушеним встановленого законом порядку під вигля- дом "неустойки" по шервій згоді 4.000.000 марок. 2/.Виплачуючи згадані 4.000.000 марок п.Супрун го- тівкою видав Ракиновичам 2.268.375 марок, а замісць решти - 1.711.625 мар.видар ім цінкі папери, дійсна ціна яких була по курсу дні 5.604.950 мар./ціка більшої частини цих паперів була напіть гарантована Урядом -як дає о тім справку німця бухре- візор/. Таким чином поверх умовлених 4.000.000 мар.по своїй волі виплатив ім ще 3.893.325 мар.нім. 3/.З порушенням наказу М.Ф., що до вищої ціни,за яку Супрун мав право купити чай, купив у Ракиновичів, 1.000.000 фунтів чаю по 93 гол.центів за од.рос.фунт. При чому усі громі виплатив ротівкою, не вважаючи на те, що продавцями Ракинови- чами було нарущено контракт, не даши предбачених контрактом 8. гарантій банка 1 по чай, за який Супрун платив готівкою по 93 цент. за фунт, в цей самий час купувався Рабиновичами для передачи Супруну у Розеліуса по 67 центів за фунт; 1 цей імело контракт в Розеліусом був прийнят Супруном, як покві- товання заключеного між ними договору. /хоть умови цього до- говору не відповідали більш вигідним для Українського Уряду умовам договору,заключеного Супруном в Рабиновичами. 4/.Виплатив так само Рабиновичам самовільно без жад- ної підстави доплату поверх умовлених в договорі за чай це 3.500.000 корон австрійських. 5/.12 березня 1920 року за чотири дні до скінчення зазначеного в договорі 6 місячного терміну доставки купленого чая з Батавії на Яві до Одеси, або іншого Європейського пор- ту п.Супрун міг скористуватися порушенням договору Розеліу- сом, бо на доставку чая в Яві потрібно до 6 тижнів, а чай це 12 березня був на Яві, розірвати збиточний договір і вимагати повернення заплачених за чай грошей. Як виявилося, чай так упав в ціні, що Супрун уже тоді не міг перепродати його на- віть за 1/2 заключеної ціни. Замісць того він звільнив фірму Розеліуса за 800.000 кім.марок від обовязку транспорту чар до Європи.Ніяк операцією п.Супрун а/звільнив фірму Розеліус від відповідальності за недоставку чая в срок, б/обезцінив ціл- ковито чай, який тепер вже мав бути прийнятий не в Одесі,або якому іншому порту Європи, а на Яві, діва 800.000 марок відступив фірмі Розеліус умовлені в договорі видатки по тран- спорту 1 страховці чар, які в дійсності, по зібраним паком послом Васильком в Голландії справкам, виносили при наймні 20 центів на кожному рос. фунті чар,отке на 1.000.000 ф...200000 гол.гульденів/3-4 мільйона марок/. Всі ці операції переведені Супрунсм не тільки з відома старшого Ревізора Державного Конт- роля Бронського, який стояв дуже близько до справ Агентури і 1 брав найдіяльнішу участь в переговорах Супруна з продавцями чар Рабиновичами, про що раз-у-раз згадується в переписці Супруна з контролюром Вронським, а в багатьох випадках з листування згоди 1 одобрення ним цих операцій. Так наприклад: І/.Договір п.Супрума з Рабиновичами по купівлі маю взагалі робились за листовкою згодою п.Вронського; 2/.Виплачено Рабиновичам "неустойку" 4.000.000/власне 788325 марок/ теж за згодою Вронського в листовій формі; 3/. "сдѣлка" по останньому договору на купівлю чая у Рабиновичів з дня 2/4 вересня 1919 р. з виплатою усіх грошей капе-ред, не вважаючи на те, що Рабиновичи не виконали умов дого-вору, не дали умовленої гарантії банку 1 передали Супруну в поквітовання цього договору свій договір з Ровеліусом з дня 16 того ж вересня 1919 року, який не відповідав умовам згада-ного договору Рабиновичей а Супруном - була переведена при найбільшій особистій участі Вронського, який з цією метою разом з Арістарховим виїздив до Амстердаму. Ця "сдѣлка" остільки порушала інтереси Уряду Української Народньої Республіки 1 протирічила умовам договору з Рабиновичами, що сам Супрун на запитання в цій справі Ревізійної Комісії про цю "сдѣлку", заявив, що він сам був хворий і що йому прийшлося рахувати-ся з тим, що все було зроблено Вронським і Арістарховим. З глибоким поважанням Голова Ревізійної Комісії Євдокія Бр. МТАЛІНСЬКИЙ Член Ревізійної Комісії УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА RÉPUBLIQUE DÉMOCRATIQUE UKRAINIENNE. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ MINISTÈRE des AFFAIRES ÉTRANGÈRES Департамент Канцелярія Департамент Відділ Міністра Section "24" Грудня 1920 " 192 м. Тарнів. № 967/1680 Його ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ І ГОЛОВНОМУ ОТАМАНОВІ ВІЙСЬК У.Н.Р. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому в перекладі на українську мову копію мотивованого ви- року Берлінського Суду в справі процесу з Супруном до ласка- вого відома. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ: в.о. НАЧАЛЬНИК КАНЦЕЛЯРІЇ МИНІСТРА: Переклад з німецької. 31.0. 100-20/11. Оголошено : 2.5.вересня 1920. підписано Крюгер Судовий писарь. В справі Міністерства Фінансів Української Народньої Республіки, заступленого Міністром Фінансів Христофором Варавновським ,Шарлотенбург,Клейстштрасе 25., Уповноважені для ведення процесу з боку позивача адвокати : Радник юстиції Д-р Иарвіц і Ботемільд в Берліні,Вудапестерштрассе 7, проти Субного фінансового агента Григорія Супруна ,Берлін-Шенеберг,Інсбрукерштрассе 35, від обвинуваченого, уповноважені для ведення процесу адвокати : Радник юстиції Тіктін, Д-р Фрей і Д-р Боде в Берліні,Потсдамершпліц, в справі наложення арешту. 19.Цивільна Камера Окружного Суду II.в Берліні в устнім засіданню від 22.вересня 1920., при участі Директора Окружного Суду таємного Радника юстиції Шнайдера та радників Окружного Суду Симонзона і Боде ухвалила : Приказ про наложення арешту від 9.серпня 1920 р. потверджується з тим додатком, що позивач має внести до 25.жовтня 1920 р. заставу в сумі 1 000 000 марок (одного мільона нім.марок). З судових контів позивач має нести 1/5,позиваний 4/5. Суть справи. Проти зазначеного в вироку, тут взятого на увагу приказу про наложення арешту, позиваний згідно § 924 цивільного судівництва, зложив протест. Позивач зробив внесення протест відкинути або зажадати забезпечення. Позиваний зробив внесення спасувати арешт або задовольнити внесення противної сторони - 2.- тільки під заставу. Позиваний заперечує партійну правоздатність і активність легітимацій позивача.Він доводить, що даний правний шлях є виключений, щоб надати правильної сили спірному вимаганню проти позиваного, яко українського урядовця.Він далі підносить, що спірна справа вже полагоджена через угоду сторін.Він заперечує нарешті вимоги й підстави арешту. Що до подробиць у відносинах сторін, то тут взято на увагу оголошений в устній розправі зміст документів, а саме з боку позивача від 9.8.20.(арк.2.актів), від 21.9.20 (арк.36.акт.) і від 22.9.20 (арк.67.актів), а з боку позиваного від 15.9.20.(арк.47 актів).Далі взято на увагу приємні заяви та інші документи, подані сторонами як додатки до актів і зібрані в мапах А.та В. Підстави вироку. Нинішня розправа має, згідно § 9 25 цивільного судівництва, тільки встановити степень законності приказу про наложення арешту від 9.8.20.(аркуш 20 актів).Виясняючи цю степень законності, суд може вимагати лише доведення вірністості вимоги, а не доказів її.Під цим оглядом повинні також розглядається питання про партійну правоздатність і активність легітимацій позивача, рівно як і питання про відповідність даного правового шляху.Рішучий суд не міг через це вдаватися тут при розгляді питання про партійну правоздатність позивача в грунтовний аналіз виникаючих при сім складних питань державного і міжнародного права.Коли ж суд прийшов до переконання, що позивач, а саме Міністерство Фінансів Української Народньої Республіки, заступлене Міністром Фінансів Христофором Барановським, може вважатись у нинішній розправі партійно-правоздатним у дусі §§ 51,55 цивільного судівництва, то для цього були виродатніши слідуючі підстави : Факт заложення Української Народньої Республіки (уряд - 3.- Петлюри) в р.1918. е відомий судові. Її дипломатичне заступництво є визнане з боку німецького уряду, як таке, й істнує це досі. За це промовляє переданий позивачем обмін нотами (додатки 10-16 у мапі А.). Яке значення для оцінки державної ніжнародно-правного становища Української Народньої Республіки мають з одного боку події на Україні – поля в інших урядів, як Винниченка, Махна та Брангеля й втрата урядом Петлюри більшої частини території, а з другого боку події зовні України, як Версальський договір, – це в подробицях тут не може розглядатися. Належні до цього запевнення позиваного в кожнім разі не можуть переконати, що все істнуюча державність згодом утратила свою правну й партійну правоздатність (приєднані заяви Клюкова від 6.9.20., Дідушка від 15.9.20., Гуцайла від 14.9.20., Вінула від 15.9.20. і знову Клюкова без дати, всі в мапі Б.). Ніякої уваги не заслуговує також вказівка, нібито позивача не визнає соціалістично-революційне бюро України (копія в мапі В.). Суперечні відомості преси про стан річей на Україні є судові зідомий, а тому не можуть йти переконуючого значення газетні витяги, подані позиваним. Таку саму вартість має передана телеграма (мапа Б.). Як що приєднана заява Клюкова від 11.9.20. каже, що після його відомостей німецьке Міністерство Закордонних Справ не визнає уряду Петлюри й що з цеї причини затримано виплату мільйонів Української Народньої Республіки, то в цій справі тут зазначається слідуюче: При невиплаті українських грошей малися очевидячки на увазі міркування чисто фінансово-політичні (згадані вище вербальні ноти в мапі А.). У вербальній ноті від 19.4.19. (мапа А) міністерство закордонних справ як-раз зазначає, що Німецька Держава не визнає того уряду, який має владу в більшій частині України. Рішаюче значення мав нарешті той факт, що виданий державною друкарнею в Берліні реєстр членів дипломатичного корпусу за червень 1920 р. містить серед формально визнаних дер- - 4.- жав дипломатичне заступництво України й на першім місці на- зиває д-ра Миколу Порта послом і уповноваженим міністром. Це й є заступництво уряду Петлюри, про який тут говориться мо- ва (прилога I. в мапі А.). У спірній справі позивач має також активні легітимації. Позиваний, український підданий, був у січні 1919 р. тодішнім міністром Фінансів Української Народньої Республіки Мартосом (з уряду Петлюри) призначений фінансовим агентом за плату й в звязку з цим, як це стає вірогідним з присяжної заяви Соко- вича від 9.8.20.(у мапі аркуш 22-й актів), одержав по-над 11 міліонів марок і 122 міліони австрійських корон. Позивач під- носить тепер, що позиваний через своє урядування ушкодив Укра- їнську державу на міліони, а тому позиваний має відшкодувати позивача. За своє урядування і за відмову здати справоздання позиваний 31-го III.20. був скинутий з посади позивачем. Ріша- ючий суд визнає високу вірогідність того, що Міністерство Фі- нансів Української Народньої Республіки, себ-то та сама уста- нова, котра призначила позиваного на його посаду, має також пра- во вимагати від нього справоздання про його урядування, роби- ти його відповідальним за те урядування і також скинути його з посади. Заперечення позиваного суд вважає непереконуючими. Ці заперечення в головних рисах ті самі, які він підносить про- ти партійної повноправності позивача, а саме заплутаність по- літичного становища. Кидаеться в очі те, що у позиваного виник- ли сумніви, що до активності легітимацій позивача, як після то- го, як 31.ІІІ.20. його скинуто з посади. До того часу він вис- тупав як урядовець Петлюрівського уряду і на підставі одержа- них від нього уповноважень. Тепер він каже, що від листопаду 1919 р. цей уряд більше не має права заступати Україну. Про ді- яльність позиваного до 31.ІІІ.20. взято під увагу присяжні заяви, копії яких знаходяться як додатки 20-24 в актах, поданих - 5 .- позивачем 22.9.20.(арк.74.), а саме присяжні заяви Мартоса без дати, Василька від 15.4.20., Василька від 13.4.20., Мірно- го від 13.4.20. і Василька від 13.I.20. У писанні заяві 6.2.20 (Прилоги 25 Актів від 22.9.20.(арк.74.) позиваний ще називає пана Мартоса Міністром Фінансів, і не заперечує його лігіті- мації, справджується тільки трудністю обрахунків. Нарешті пози- ваний хоч і зробив усні застереження що до легітимації, зак- лючив з позивачем, заступленим тодішнім міністром Фінансів Мартосом, мирову умову від 11.5.20., яка ще буде далі обмірко- вувана, Тому Рішарчий суд визнає за віригідно доведене, що по- зивач для нинішньої спірної справи має активні легітимації. Що позивач є тепер заступлений через Христофора Варановсько- го, яко Міністра Фінансів Української Народньої Республіки, це стверджується посвідченням, як вже згадано вище, визнаного ні- мецького державор Посольства У.Н.Р. від 21.9.20.(Додаток 32. в Актах позивача від 22.9.20 арк.74.). Позиваний далі підніс недопустимість даного правового шляху для розв'язання цієї справи, посилаючись на присяжну за- лву українського правника доктора Хоника, який запевнив, що, згідно російському праву, міредатному також для України, така вимога, як ця, не може вирішуватись шляхом процесу перед за- гальним судом, а підлягає дисциплінарному переслідуванню. Рі- шарчий суд визнав що гаджу спростованою роз'ясненням, основаним на докладних підставах рядника детіції Клебанського від 3.5.20 ( Дод.19.,в Актах позивача від 22.9.20. арк.74.актів), тим біль- ше, що передбачених російським дисциплінарним судівництвом за- ходів тут не можна перевести. Зрештою самі сторони очевидячки згодились в справі виконання заключеної в Німеччині мирової умови підлягати німецькому праву, після чого допустимість дан- ного правового шляху не викликає ніяких сумнівів. З думкою рішарчого суду в справі активності легітимацій і допустимості данного правового шляху стоїть у повній згоди - 6.- державноправне розізнання надзвичайного посла і уповноважено- го Міністра Української Народньої Республіки в Німеччині д-ра Порша від 12.4.20.(Додат.18.у мапи А.). Позиваний далі підносить, що спірні вимоги все полаго- джено угодою сторін.Стан справи безперечно є слідуючий : посилались на те,що позиваний збогатився з довірених йому громей і тим заподіяв шкоду Українській Державі,позивач на цій підставі одержав приказ про наложення арешту і постанову про виконання приказу від Окружного Суду І. у Берліні від 14.4.20. на суму 10 мільйонів марок (Арк.22 актів).Після то- го як на підставі цих приказів були наложені арешти,а також був призначений термін для зложення присяги,сторони і заклю- чили ту згоду,зміст якої тут заперечується(Арк.22 Актів). Рішарчий суд не мав ніякого сумніву в тім,що ця угода мала на меті уможливити ревізію урядування позиваного і тим полек- шити обрахунок сторін.З присяжної заяви радника ветіції док- тора Марвіца стає вірігідним,що під час переговорів про уго- ду, які требали багато годин, ні з того ні з другого боку не було висловлено і гадки, щоб зобов'язання позиваного що до йо- го урядування могли бути скасовані цією угодою.Навпаки,при тих переговорах не раз підкреслювалось цілком протилежне (арк. 6. і 7. актів).Позивач лише зобов'язався, як показують пункти 6.і 7. угоди,після передачі йому позиваним зазначених в уго- ді цінностей, документів і речей, зректися права на зазначений приказ Окружного суду І. про наложення арештуцьвзяти назад призначений термін для зложення присяги і вплинути на скасу- вання переслідування проти позиваного.Отже коли б позиваний навіть виконав свої зобов'язання по угоді від 11.5.20.,то це не позбавило б значення спірних вимог нинішньої розправи.Що приказ Окружного Суду І.від 16.4.20. про наложення арешту не стоїть в суперечності з данною розправою, це ней підлягає сумніву.У справі спірних вимог позивача рішарчий суд ухвалив уважати вірігідним : - 7.- 1) а.Згідно акту 2.Ревізійної Комісії (копія в мапі арк. 22 актів) позиваний 1.9.19.записав у книги виплату 50.000 ма- рок Арістархову, хоч ця сума безсумнівно не була виплачена. б.Під датою 6.12.19. в книгах записано аванс Скнаре- ві в сумі 17.647,04 М. для виплати уповноваженому від Укра- інського Червоного Хреста в Празі Мазуренкові.З поквитовання Мазуренка видно, що він одержав тільки 15.000 карб., себ-то 2142 М.85 пф., отже бракує 15.504 М.21 пф.( Акт 4.Ревізійної Комісії, копія в мапі арк.22 актів).Згідно поданій позиваним присяжній заяві Скнаря, чехському урядові, на його бажаннябу- ло виплачено 15.000 думських рублів (Мапа В.).Проти цього свідант поквитовання Мазуренка від 20.10.29, (Копія перекла- ду додаток 31 до Актів від 22.9.20.арк.74.) : " 15.000 кар- бованців сьогодня від пана Скнаря, заступника Фінансового Аген- та в Берліні, одержав."Під кожним оглядом дана запись в кни- гах є фальшива. ц.Згідно акту 5 ревизійної комісії (Копія в мапі арк. 22 актів), у книгах під датою 6.11.19. записано аванс у сумі 5000 чеських корон, який мав дістати і ніби дістав шофер Шмо- лик.Звернені Шмоліком радикові агентури Крутієві 1582 чесь- кі корони, рівні 1423 М.80 пф., в книги не записано.Присяжна за- лва Скнаря від 13.3.20.(Мапа В.), зложена цілком загально і неповно,цього факту не спростовує. д.Згідно акту 1.Ревизійної Комісії(Копія в мапі арк.22), у книгах під датою 23.8.20. записана виплата 5000 голльських гульденів, себ-то 93,175 М.,Українській Республіканській Капелі. Ці гроші виплачено не з коштів фінансової агентури позиваного, а з коштів Українського Посольства в Голландії.Це й стає ясним з листа позиваного від 5.7.20.до Ревизійної Комісії, копія яко- го, по змісту безсумнівна, долучена як додаток 28 до актів пози- вача від 22.9.20.(арк.74 актів).Присяжна заява Гуцайла від 14. 9.20.(Мапа В.) не в силі оправдати цей вчинок позиваного. - 8.- е.Згідно пункту 5 Звіту Ревізійної Комісії від 3.8.20. (Копія арк.40 актів),Радник агенгури Хомляк одержав 9.3.20. у Посольстві У.Н.Р.у Берліні 1.756.880 українських гривень для агентури позиваного.Грошей цих не записано в книги і не внесено до каси.Позиваний не заперечував,що позивач для по- вернення цих грошей мусів понести 17.000 М.страти. ф.Згідно звіту ревізійної Комісії з 3.8.20.,пункт 6. (Копія,Арк.40.актів) Аристархов передав 293.686 марок пози- ваному 28.3.20.Цю суму не записано в книги і не внесено до ка- си(той самий додаток до актів од 22.9.20.,арк.74.актів).Пода- на позиваним присяжна заява Аристархова від 14.9.20.(мана В.) не доводить нічого протилежного. 2.Міністр Фінансів Мартос у січні 1919 р.уповажнив по- зиваного заключити контракт на закупку чар,кави та інших то- варів для Української Народньої Республіки.Що до подробиць беруться під увагу копії документів від 21.1.19. й від 4.2.19. (у мапі арк.22 актів).На підставі присяжної заяви українського посла і уповноваженого міністра доктора Порша від 14.4.20. (у мапі,арк.22.актів) рішачий суд вважає за зроблене досить віригідним,що позиваний при цій нагоді заподіяв Українській Державі шкоду найменше на чотири міліони марок.Зі згаданої присяжної заяви виясняється слідуюче : Коли у позиваного не стало грошей на виплату цих великих замовлень,доставщик став вимагати відшкодовання, хоча згідно контракту то не мав права. Обмірковуючи цю справу з позиваним, доктор Порш заявив йому, що він, як юрист, не бачить ніякої правної підстави для випла- ти відшкодовання.Рівночасно він, як посол, заборонив йому таку виплату робити і взяв відповідальність на себе.Не зважаючи на це, позиваний виплатив доставщикої ніби то як відшкодовання суму в 4 міліони марок, не повідомивши про це доктора Порша. Позиваний досі відмовлявся зложити справоздання про за- - 9.- купку чар і кави.В нинішній розправі він обмежився залбою, що Українська Народня Республіка в цій купівлі не може більше мати до нього піяких претензій.З цього приводу він подав при- сяжну заяву Аристархова від 14.9.20.(Мапа В.).Аристархов у цій залві запевняє, що він бачив документ, у котрім радник Директорії "Министр Микола Ковалевський заявляє, що справа з ча- ем є закінчена і що ніяких претензій більше ні до кого нема." Спроба позиваного витолкувати це, як відмову уряду від претен- зій до нього, є невдатна.Перш за все не видно, кого має на ува- зі наведена Аристархова заява Ковалевського.Далі нема доказів, що Ковалевський мав право дати таку заяву.Нарешті не може бу- ти так просто встановлено, що в випадку незаконних вчинків, тре- ба було б також відмовитись од відшкодування.Присяжна заява Аристархова не може таким чином усунути великої віригідності того, що позиваний заподіяв позивачеві шкоду на 4 мільона марок і що він має їх сплатити. У звіті Ревизійної Комісії від 3.8.20.(Копія арк.30 ак- тів) згадується далі, що позиваний, в звязку з новим договором, котрий він заключив 2.4.19. з братами Бабиновичами на 1.000.000 фунтів чар, знов добровільно шляхом порозуміння, цілком незакон- но і безпідставно, без усякої потреби виплатив їм 3 500 000 австрійських корон і тим заподіяв шкоду українській державі на цю суму, або на 770 000 марок. З.Згідно звіту Ревизійної Комісії від 3.8.20.(Копія на Аркуші '39.Актів), позиваний все після того, як 31.3.20. Його було скинуто з посади, а 3.4.20. його про це було повідомлено, розпоряджався далі українськими державними грошми. а.5.4.20. в книги внесено запис на кінець квітня 1920 р. на рахунок прісконсульта агенгури Гершуна, що йому виплачено за "подорожі" суму в загальній висоті 58.211 марок 60 пф. Рахунку подорожних видатків при книгах немає. б.8.4.20. в книги внесено 41.235 марок 44 пф. виплачених -10.- бухгалтерові Української Фінансової Агенцурі Гуцайлові за три подорожі до Голландії та одну до Відня, одначе без специфікацій зроблених Гуцайлом видатків. Ц.В кінці квітня 1920. позиваний, як це видно з книг, що виплатив урядовцям агенцурі платню в сумі 51.282 марки. Цих урядовців за невиконанням їх службових обов'язків звільнено ще в квітні. Позиваний тим часом підносить, що він має до позивача претензії загалом на 40 550 марок 03 пф. З огляду на цю заяву позивач обраховує свої претензії так : До 1 а : 50.000 марок " б : 15.504,21 марок " ц : 1.423,80 " " д : 93.175,00 " " е : 17.500,00 " " ф : ( в округленні ) 290.000,00 " " г : ( в округленні ) 4.750.000,00 " " За : 58.211,60 " " б : 41.235,44 " " ц ! 51.282,00 " 5.368.332,05 марок - 40.550,03 " 5.327.782,02 марок. Як що в справі поодиноких сум це можуть бути значні суми, то загалом рішаючий суд прийшов до переконання, що для даного процесу в кожнім разі зроблено досить вірігідним, що позивач має право вимагати від позиваного мільйонові суми, які зараз можуть бути обраховані в висоті 5.327.782,02 марок. Згідно вже згаданої присяжної заяви Соковича, позиваному було видано з українських державних коштів найменше 11,1/2 мил. марок і 122 мил. австрійських корон. Позиваний, посилаючись на незначучі підстави, відмовляється зложити справоздання, хоч, ко- - 11.- ли б він навіть дійсно мав сумніви що до активності легіти- мації позивача, то це не перешкаджало йому дати позивачеві, котрий призначив його фінансовим агентом і для котрого він працював до свого звільнення, принаймні полелення про своє урядування. З поводження позиваного можна зробити тільки той висновок, що він має причини боятись розкриття його діяльнос- ти. Ця гадка стверджується це більше присяжними заявами Мартоса від 13.4.20., Василька від 15.4.20., Василька від 13.4.20., Мірного від 13.4.20. та Василька від 15.4.20.(Дод.20-24 в ак- тах від 22.9.20., аркуш 74 актив). З них стає віригідним, що по- зиваний, котрий до обняття посади фінансового агента не мав ніякого майна, нині має в Німеччині, Голандії, Австрії, Італії та Швеції банкові конта на багато мільйонів марок. Являється в висо- кій мірі правдоподібним, що ці конта безпосередньо або посеред- но походять з довірених йому державних коштів. Вухгалтерія фі- нансової Агентури позиваного зробила на Міністра Фінансів Мар- тоса враження хаосу (Додат.30.). Так саме висловлюється також звіт Ревизійної Комісії (копія 43 актив). Цілі великі грошові справи позиваний затаїв (Додат.21.), трансакція з 100 мільон. австрійських корон просто зробила на Василька враження нечис- тої спекуляції (Присяжна заява додат.22). При такім стані справи можна вважати як вимогу про нало- ження арешту, так і підстави до наложення арешту цілком обгрун- тованими, бо безумовно можна поборватись, що без наложення ареш- ту виконання майбутнього вироку стане неможливим або зустріне великі труднощі ( § 917. Цивільного Судівництва ). Не вважаючи на те, що дуже високі вимоги що до наложення арешту і що до підстав арешту, рішаючий суд, з огляду на те, що про висоту вимог арешту це істнують значні сумніви й що май- бутнє виконання може дати дуже неоднакові суми, а також з ог- ляду на своєрідність даного випадку, уважав за слушне, згідно § 921. Цив. Суд., зробити залежним потвердження арешту від внесен- - 12,- ня позивачем застави в сумі одного мільйона марок. Так отже і було постановлено ( § 925.II.t.Ців.Суд. ). Поділ судових кош- тів полягає на §§ 91 і 92. Ців. Суд. При цім взято на увагу, що позиваний вимагав застави в повній сумі позову, тоді як суд ува- жав заставу в сумі одного мільйона марок цілком вистачаючою. /підп./ Шнайдер. Симонсон. Воде. Виготовлено Берлін, 5 жовтня 1920. М.П. /підп./ Судовий писар Окружного Суду II. З оригіналом згідно : Берлін, 20 грудня 1920. Секретарь Посольства : До Пана Голови Надзвичайної Української Дипломатичної Місії в Італії та Швейцарії Н. Василька. З наказу ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ, маю за честь повідомити Вас, Пане После, на лист Ваш з 31 грудня 1920р., що 23 грудня м.р. Контрольора Вронського було викликано до Тарнова, а З січня ц.р. йому додатково було надіслано повідомлення від Державного Контролю про припинення доручень і негайне прибуття до Тарнова. Керуючий Справами Начальник Канцелярії Відень, 31.грудня 1920 р. LE CHEF DE LA MISSION DIPLOM. EXTRAORD. D'UKRAINE EN ITALIE ET SUISSE ГОЛОВА НАДЗВИЧАЙНИХ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ІТАЛІЇ ТА ШВАЙЦАРІЇ Пане Президенте, Дозвольте собі предложити Вам слідуючу справу 26.жовтня б.р. звернувся я до Пана Міністра Закордонних Справ з повідомленнем про те, що тут у нас ходять чутки ніби бувши у Берліні в 1919 р. та 1920 р. de jure, Державним Контрольором, а de facto співробітником Супруна п. Вронський має їхати до Уряду і з відтам вернути до Берліну з якимись новими повноваженнями. При цьому я зазначав, що надання п. Вронському будь-яких повноважень в імені Української Народньої Республіки за кордоном викличе, з огляду на його попередню діяльність , страхенне обурення поміж нездеморалізованими ще колами наших емігрантів. 15. грудня я одержав пропозицію Міністерства Закордонних Справ надіслати #ому конкретні в справі Вронського данні. Тим часом Ревізійна Комісія в справах Супруна зайнялася й справою Вронського, бо замадто богато документальних даних про каригідну діяльність останнього опинилось в руках комісії . На підставі цих перевірених даних зазначена комісія склала спеціальний доклад про діяльність Вронського і через Міністра Фінан- сів Барановського надіслала його до Державного Контрольо- ра Касачкова. 22.XII.20 р., телеграмою під № 3026, повідо- миваМіністра Закордонних Справ, що бажані в справі Вронсько- го документи везе Міністер Барановський. Але цими днями я дістав повідомлення від берлінського Посольства, що Врон- ський вже прибув до Берліну з новими повноваженнями Уряду по контролю, і вимагає як від закордонних інституцій Міні- стерства Фінансів так і від берлінського Посольства допу- стити його до переведення такого контролю. Я певний в то- му, що Міністер Закордонних Справ, на підставі мого до ньо- го відношення, порушив чи порушить справу Вронського, але я бояся, Пане Президенте, що справа ця виходить поза обсяг компетенції Міністра Закордонних Справ і інтервенція остан- нього в цій справі не зможе дати так хутко, як то потрібно, бажаних результатів. Тому дозволяю собі, додаючи до пього в копії доклад Ревізійної Комісії в справі Вронського, правди- вість наведених даних якого стверджую, як докладно знаю- ми з зазначеними там документами, просити Пана Президента справу цю прийняти до свого справедливого розгляду, бо за- лишення п. Вронського на посаді Державного Контрольора з новими повновластями, після всіх його попередніх блочинств, має привести лише до мечуваної компромітації нашого Уряду за кордоном. З глубоким поважанням завжди відданий М. Волинський До Канцелярії Директорії Канцелярія Директорії СДАРЖАНО Справка № 207 для 192 р. 23/хв. 1920 р. під «2013» було надіслано п. Вронському документи з канцеля- рії Держ. Комісаріату про негайне при- буття до м. Тарнова. 3/хв. 1922 р. під «4/10» було надіслано п. Вронському повідомлення про при- пинення документи з негайне прибуття до м. Тарнова. Директор Канцелярії За Начальника відділу: ПАНОВІ МІНІСТРОВІ ФІНАНСІВ Д о к л а д Комісії по переведенню ревізії діяль- ності б.Фінансового Агента п.Супруна. Переводчики ревізії діяльности б.Агента Міністерст- ва Фінансів У.Н.Р.,д.Супруна,Комісія не могла не звер- нути уваги на ту особливу роль,котру в усій діяльності п.Супруна грав представник Державного Контролю п.Брон- ський. Старшого ревізора Вронського Юрія призначено бу- ло на посаду за часів У.Ц.Р. наказом Державного Контро- льора Смєніва при Sonderkommission у Німеччини. Він мав переводити функції державного контролю над діяльністю Sonderkommission при закупці друкарських машин,паперу і фарбів для Експедіції державних паперів у Києві,при відправці(і всіх потрібних для цього чиннос- тей) надрукованих в Німеччині державній друкарні укра- їнських гривень,а пізніше - й при фінансових операці- ях агента Міністерства Фінансів у Німеччини п.Супруна. В своєї діяльності,згідно основній засаді держав- ного контролю,він мав бути цілком не залежним від інших,підлеглих йому з контрольного погляду держав- них установ,твердно і непохитно доодержувати законів і обсторончі інтереси державної скарбниці. Чи ж не був в дійсності,в своїй урядовій діяльності, п.Вронський,як представник державного Контролю У.Н.Р. в Німеччини ? На підставі строго документальних даних,Ревізійна Комісія установила нижчеподані факти : - 2.- І.П.Вронський з першого дня діяльності п.Супруна був властиво урядовцем фінансової агентури,підлеглий п.Агентові,Супрунові: а/ в ділах Агентури в числі співробітників її значиться Юрій Вронський (старший ревізор Державного Контролю),а платня йому призначена,в залежності від доручення,котрі йому давав його пеф.Супрун. б/ в цій своїй діяльності п.Вронський доходить до того,що,згідно наказу по Агентурі п.Супруна,стає офіційним заступником Фінансового Агента перед урядовими особами і Установами У.Н.Р.,пине на бланках Фінансового Агента до Посольства У.Н.Р.у Німеччині і підписується: "тичасово виконуючий обовязки фінансового Аген- та Ю. Вронський." в/ перед різними контрагентами У.Н.Р.,як от "Дойче Люфтредерай"(в справі відправки гривень на Україну),або Бр.Рабиновичі(в справі купівлі ча- ю) він виступає,як Агент Міністерства Фінансів, тобто в таких справах,де НАЙБІЛЬШ ПОТРІБНА була діяльність Державного Контролю,і де У.Н.Р. понесла СТРАШНІ МАТЕРІАЛЬНІ ВТРАТИ. г/ він,з наказу Супруна,"де до Швейцарії в фінансових справах - в справі продажі цінних паперів, купівлі кави,цукру,чай(лютий 1919.року) і рапор- тами,як справжній урядовець свого начальника,п. Супруна,повідомляє про виконання даних доручень. д/ він в зносинах з Німецькими Державними Установами,Міністерством Закордонних Справ і Міністерст- - 3. - вом Фінансів видає себе за "Штадттрата" (дивною про це "діло" Супруна в Німецькім Суді), котрий має повновласття від Директорії (разом з п.Суп- труном) одержувати заарештовані Німецьким Урядом наші гроші на біжучу рахунку в Райхсбанку. е/ він пише офіціально папери до Німецького Міні- стерства Закордонних Справ і підписується "з доручення Агента Міністер- ства Фінансів Вронський." (Про це Німецьке Міністерство Закордонних Справ повідомило п.Посла Порша спеціально вербальному нотою від 8.XI.1919 р.). м/ в характері Фінансового Агента і уповноваженого Директорії У.Н.Р. Іде п.Вронський, з доручення п.Супруна, до Веймару для переговорів з вищими урядовими особами Німеччини в справі звільнення заарештованих грошей.(Справоздачання п.Вронсько- го з авансів по Агентурі від 4.I.1920 р.№ 3.) з/ розпоряджається державними сумами, котрі нахо- дилися в розпорядженні п.Супруна і витрачання котрих він мав контролювати(повідомлення п.Супруном "Dresdner Bank'y", що п.Вронський має право вит- рачати 3,1/2 мільона марок, від 16.IV.1919 р № 86.). Слідів дійсного розпорядження і витрати державних коштів в ділах агентури нема. 1/ виступаючи за часів відсутності п.Супруна і його хвороби (а це тяглося місяцями), як виконуючий обов'язки Фінансового Агента, п.Вронський о ф 1 ці- яльно спинає діяльність свою, яко представник державного контролю (Пові- домлення Вронським н.Посла Порша від 24.IV.1919 р. № 96./по агентурі/ і від 1.V.1919 р.№ 93./по конт- ролю/, що він прийняв діяльність контролюра - 4.- і виконував обовязки Фінансового Агента). Це фактично означало, що п.Бронський власне во- ден і той же час був і фінансовим агентом і заступником дер- жавного контролю. НА ВСЕ ЦЕ РЕВІЗІЙНА КОМІСІЯ МАЄ ПИСАНІ ДОКАЗИ В ПЕРЕДА- НИХ ЇЇ ДІЛАХ АГЕНТА МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ П.СУПРУНА. II. Але і там, де п.Бронський виступав і діляв, як старший ревізор Державного Контролю, Ревізійна Комісія, переглянувши всі матеріали Агентури за часів Супруна, не може інакше кваліфікувати його, Бронського, діяльність, як злочинну і каригідну. Всі діла, всі пропозиції п.Супруна без ви- нятку, в тим числі без законні і зло- чинні і,п.Бронський одобряв і покривав своїми ре- золюціями і підписом. Він, муситьься думати, со участь ник і укриватель п. Супруна: 1.Перше місце в цій діяльності п.Бронського займає славнозвісна чайова справа, справа ку- півлі чаю у братів Рабиновичів. Ось в хронологіч- ній черзі головні чинності п.Бронського в цій справі : а) Пан Бронський супроти ясного змісту договору (в договорі немає нови про неустойку і взагалі про наслідки невиконан- ня договору), є упроти лених и а- казів закону (закон вимагає судо- вого процесу перед мировою згодою) підтвер- див мируву згоду Супруна з Рабиновичами, по котрій Супрун свавільно мав виплатити і вип- латив Рабиновичам 4 міл.нім.нарок, яко "неус- - 5.- тойку" (12.IV.1919 р.). б) Виплачуючи згадані 4 міліони марок, Супрун го- тівкою видав Рабиновичам 2.288.375 нар., а за- місць решти (1.711.625 нар.) - він видав їм на цю суму цінних паперів (невтральних і ан- тантських держав) по собівартості, тимчасом ко- ли дійсна риночна ціна їх на момент виплати була 5.604.950 нар. - отже фактично Супрун виплатив не 4 міл.марок, а до 7.000.000 мар., приблизно на 3.000.000 мар. більше. Пан Бронський 12.IV.1919 р. і це о д о б- р и в в мировій згоді положивши коротку але цінічну резолюцію, що умова є "д о ц і л ь - на для скарбу". Мало того. Допіро 12 квітня було "оформлено" ця "мирову умову" про "неустойку" і Рабинови- чі, діставши у Берліні готівкою 2.288.375 ма- рок, а цінні папери одержавши "на руки" наказ Супруна Амстердамському Банкові (Amsterdam- sche Liquidatiekas) видати їх Рабиновичам, - йдуть до Амстердаму і п.Бронський вирушає 18 квітня до того ж Амстердаму. Для чого ? - на- совується питання мимоволі ; що мав там робити державний контрольор? а то й заступник фінансо- вого Агента ? Не дивиться як ділилися брати Ра- биновичі... чи скільки заробляли вони на реаліза- ції цих цінних паперів. в) Згідно п.ІІ.Мирової умови купівля чаю була "злік- відована" і " договори должни почитаться уничто- женими і потерпівшими свою силу". Але надійшли вже акредитиви на Віденські ко- рони і починається знову так вигодна для дер- - 6.- кави купівля...того ж часу...у тих же братів Рабиновичів. 2-4 вересня 1919 р. заключається п. Супруном новий договір на чай, договір нечувано шкодливий для скарбу, (ціна не бувала, виплата всіх грошей наперед і т.д. - все перечить директивам старого договору). Але п. Бронський і цей договір спокійно затверджує. 4 вересня "офіційно" новий договір про чай. Рабинович згідно договору має дістати 680 тис. гульденів знову в Амстердамі. І от ни знову бачимо, як п. Бронський 9 вересня 1919 р. Йде до Амстердаму. Для чого ? Очевидно для того щоб, з деяких мотивів, бути присутнім при одержуванні Рабиновичами гульденів.... 2. Вся справа з купівлями час виразно свідчить про дуже ретельне відношення п. Бронського до неї, про його інтимне відношення до контрагентів (швидке вирішення - в один день чи може і в одну годину самих складних питань, короткі резолюції в дусі бажань п. Супруна і особливо Рабиновичів, без мотивів, без покликання на закони, на форми і норми "законів про скарбові поставки і підряди", взагалі "беззаботність по часті законів" і особливо повне нехтування інтересів державного скарбу, часті подорожі до Амстердаму з доручення Супруна). В ділі є такі Rarităt'и, до яких можна було дійти тільки такому контрольорові як п. Бронський. НА ВСЕ ЦЕ В ДІЛАХ В. АГЕНТА МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ П. СУПРУНА РЕВІЗІЙНА КОМІСІЯ МАЄ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДОКАЗИ. -7.- В злочинній діяльності б.агента Міністерства Фі- нансів п.Супруна чимале місце зайняв обмін російсь- ких карбованців та українських гривень приватним особам по державному курсу.Цей цілком незаконний об- мін,бо Міністер Фінансів дав ясне розпорядження,що обмін може робитися тільки з його,Міністра,дозволу, наніє великі втрати державній скарб- ниці.І не хто інший,як п.Вронський,котрий дозволяв такі операції п.Супрунові,(Справа обміну п.Козієві) покрив авторитетом державного контролю ві зло- чинні і шкодливі для скарбу обміни в операції п.Супруна. 3.Особливий інтерес представляють службові подорожі п.Вронського по справам б.Агента Супруна і витра- ти на сі подорожі, - він їде до Швейцарії (лютий 1919 р.),до Голландії (16 квітня 1920 р.),до Від- ня (21 травня - цікаво,що посвідка на одержа- ні на цю подорож гроші від Супруна видана 23.У.),) до Ваймару тричі (23.VII.,30.VII.,18.VIII.) і знову до Голландії (9.IX.1919.).Ні ціль,ні наслідки цих подорожей з документів Агентури установити не мож- на було.Але хронологія ця говорить дуже і дуже ба- гато.....і кошти на їх витрачені були не малі,звиш 20 тисяч марок. 4.Вронський робить навіть якіс видатки секретного характеру з доручення п.Супруна (напр.на підставі повновлади від 14.VII.1919 р. - в Берліні 2.800 марок.). 5.Не малий інтерес має й питання про платню п.Врон- ського,як співробітника для окремих доручень при бухшм агенти Супрунові.Як вище було зазначено,за - 3.- ці праці він діставав від Супруна за кожне доручення окремо. Але установити це платно п.Вронського, як і решти подібних співробітників, Косаренко і Овандер, не можна було. Останні два не мали ніякої урядової посади, несучи працю по валютним операціям агента. А тим часом їхнє винагородження ні в документах, ні в касових книгах не зазначено, так наче Косаренко і Овандер працювали на валюті з доброчинних мотивів. Отже, скільки і за що діставав такого винагородження і п.Вронський - не можна встановити. А що він таких доручень мав багато (хочби одні подорожі), то й платню за це, можна думати, діставав він від Супруна по своїм чиновним заслугам. III. Але й самі тільки службові аванси п.Вронського по контролю викликають чимале здивування : за 6,1/2 місяця 1918 р. він дістав 60.000 нар., за 13 міс. 1919 р. і 1920 (по 1.II.1920 р.) він дістав 110.000 марок. IV. Але дійшло до суду між п.Супруном і Міністерством Фінансів У.Н.Р. І п.Вронський зостався вірним і вдячним своєму шефові : він став по боці Супруна і проти Уряду У.Н.Р. (Докази цьому в Суді Німеччиному в актах процесу проти Супруна). ОТЧИМ БУВ - на основі документального матеріалу, невеличку частину котрого, з ласки своєї, передав п.Супрун Ревізійній Комісії - пан представник Державного Контролю в Німеччині, Старший Ревізор Юрій Вронський. -9.- Парафразуючи, відомі слова Французького короля Людовика ІІ.Агент Міністерства Фінансів міг би слушно сказати : "Державний Контроль У.Н.Р. в Німеччині це - Я !". А що повинна в справі злочинної діяльності п.Ревізора Бронського сказати прокураторська влада, - це залежить від п.Державного Контрольора, для представлення котрому, Ви, Пане Міністре Фінансів, і просили Ревізійну Комісію скласти цього доклада. Члени Ревізійної Комісії : Е.СОКОВИЧ М.ГАЛІН. З опрімалом згідно : ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 102 Фонду № 1429 Опису № 2 Пронумеровано 38/тридцять восьме) (цифрами і прописом) з них літерні №№ аркушів пропущені №№ 20 Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів Документ з затухаючим текстом: 20 січня 1984 р. 05 04 Підпис Железняк Розповсюдження ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 21.05.03 Косиць 1.07.03 КДЗ 4.11.05 Косиць 2/10-11.05 Б ДУЗД 16.11.05 Фр Таннушинк Асія ДУЗД 17.02.06 р Стасюк 13.01.05 Підготовка на електронку ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: *Консервація: 24 березня 2006 р. (Дата) (Підпис) Розанова. Опрацювання: (Дата) (Підпис) Есель Мікрофільмування: 4.4, 9.1. П опрацювання (Дата) (Підпис) 27.01.09 Суб