Огляд діяльності Міністерства закордонних справ, звіти місій УНР про роботу в Німеччині, Франції, Англії, Італії, Австрії, Швейцарії. Листування з місіями та доповіді про асигнування коштів, положення військовополонених, Російсько-Дунайській флот, списки старшин тощо, 10.02.1921-24.12.1921, 411 арк. — частина 3/3

18.XI-1921 р. 25/44 Високонаповний Пане Посол. Перше всього маю честь Вас повідомити, що гроші в сумі 500.000 п.м. одержав. З них 100.000 тис. асигнова- но на спеціальну роботу, яку мають де-які співробітники до кінця цього року виконати. Це має бути огляд міжна- родної політичної ситуації в 1921 Реці та діяльності нашого Міністерства Закордонних Справ разом з Посоль- ствами. Робота ця - дуже велика і вимагає вона окремих студій співробітників та осібного підбірання матеріалів. Частину цієї роботи думаю опублікувати. - 130.000 видав моїм співробітникам, по 5.000 на кожного, бо голед знов- того високолен-заліг між нами, і люди ходять як гіні. 40.000 видав на організацію Ідальні для урядовців, а на останні гроші Панові Міністре-/це коле 20.000 опал помешкання Міністерства/ впоряжав ви М.Васильку. кур"ерську службу. На даль одна поїздка до Варшави кош- тувала 30.000 а бажаного нам охоронного документа Вар- шавська Місія не здобула. 2. Пересилаю Вам повідомлення і комунікати та огляд подій на Україні. Це треба широке використовувати. Уже із декладів В.Коваля Ви могли бачити, що справа єврейська не в нашій колі, одначе обопільними змаганнями все таки можна цесь й зробити. Коли єврейство в закордо- ну буде давати нам хоч яку побудь моральну /коли не ма- теріальну/ піддержку, це дасть нам спроможність давати невині прикази стихійному рухові наших селян і обороняти євреїв від насильства. Нема зараз і мови про те, щоб організовані партязани наші чинили яку небудь шкоду св- релм. Отже можна з найбільшим переконанням дементувати всікі газетні звістики про погроми, намі яко-би чинені. Вельшовика справді подекуди вчиняють погроми, але це пояснюється не так юдофобством, як тим, що в євреїв це збереглось якось майно, - отже то робиться в цілях 2. грабунку. Не треба забувати, що на Україні в совітських відділах нема украЇнців, а самі за себе мескали, котрим взагалі не шкода місцевої людності. Повстанчі операції вдбуваться поки ще дуже спасливє Певне, що вдасться розвалити звсім Червоною Армію. Але це має бути після цього - трудно сказати. У всякім разі від- мовитися від керування і скористування для нас повстанним котре вибухло з стихійною і непоборимою силою, ми не може мо. Далі має наступити 1/ беретьба з недобитками Червоної армії, що будуть частинами блукати по Україні,2/ приго- товлення до конгр-удару з лівого боку Дніпра або з пів- ночі та 3/організація державного життя на Україні. Всі три моменти мабуть припадуть на один час, а це не дасть перемоги бойовикам, тільки страшну, може в світі небу- валу, анархію. З історичного погляду підходячи до справи, треба признати, що нація і в періоди анархії виконує свій національний ідеал та волю, але клекотіння цього великого казана дасться в знаки Європі мабуть на довгі роки. Неменш гуманітарний та справа пелагодження господарства Європи повинні примусити великі держави хоч самим вмішатися в ту кашу, хоч допомогти нам повести лад і спокій, бо ни цавіть не чекаючи початку спокою, навить беручись уке зме- жемо платити за допомогу принаймні хлібом та делкими си- рівцями. Інтервенції ми не просимо і не хочемо, але її не боїмось, бо можна сказати, що на другий місяць по чу- жій інтервенції доведеться звертатися до нас, як до фер- менту спокою й ладу на Україні. Мені здається, що ширака повстанча хвиля може незабар спасти, але організована партизанська армія буде довгий час боретися на Україні. Вона першим ділом зруйнує боль- шевикам весь апарат екупації та адміністративної влади, зведе до найменшого зв'язок совітських усталев між собою та знищити всю систему і всі добутки харчового податку. 3. цє все викреслює радянську владу з України. І знов, і при та- кому результаті повстання, треба уперто і настирливо вказу- вати європейським політикам справедливість нашого прогізу треба в пресі доводити злочинну сліпоту тєї політики, що нех- тує справами України і мріє її коштом відбудувати Росію. Найте на увазі, Пане Посол. Всікі звістки про те, ніби організація Б.Савінкова веде якийсь перед в партизанських апераціях абсолютно неправдиві і єсть політичне шиберство на нашій крові й роботі. В.Савінков нічого на Україні не має а це ж Росії й Білорусини, то йому не дуже легко зараз до- вести, що він там має якісь організації. Щоб скінчити з ре- сілянами, скажу, що зараз можна обіцяти всякий мир і добрі наші наміри ще до найбутньої Росії /великоруської/, але за- раз усякі спроби акції к.армії Врангеля на території України ми мусили б уважати за ворожі не в меншій мірі, як больше- вицькі, бо гасла, походження й цілі цєї армії стоять в кри- чущій суперечності із змістом нашого руху. Про це треба пепе рехати й європейських політиків. Перші міркування намі на цю тему знайдете в циркулярах Міністерства Закордонних Справ. Не смію вже більше до Вас звертатися з дорученнями, ви- конання яких в тій чи іншій стадії вимагають громових вит- рат. І так Ваша готовність на щедрість з цього боку перевищує всікі сподіванки, а при тім, Ви 4е добре знаєте Пане Посол, знаходять оцінку і призначення серед багатьох діячів нашого державного центру. Одначе що тільки можна зробити з Європей- ською Пресою - треба зробити, бо велика пауза в польській пресі та плутані звістки європейської - це бельшовицька ре- бота, котра може половину справи нам знищити. Наші комунікат висилатимуться на приватні адреси без означення, відки йдуть але їх треба негайно використовувати. Одночасно роботу недозвірря до бельшовиків слід підси- лити, для чого есть двоїть показних фактів. З"окрема всякі торговельні стосунки з бельшовиками тепер являються більше 4. ніж коли ідваємо тому, що головна база економічна для більшої виків тепер зруйнована. 3/ Істнування державного центру, не вважаючи на велику репресію з боку польського уряду та громадянства, можна не вважати загроженим. Найбільша небезпека для нас - це брак грешей. Правда, цьому правительству належить признати величез- ні заслуги в справі редукції величезного урядового апарату в 1875 чол. до 300. Поп родні уряди, обтяжені складною полі- тикою внутрі державного центру, боротьбою наших політичних і громадських груп за владу, ціли антуражем претенціозних полі- тиків та неоправданої особистої пишності й пихи, волочили за собою силу випадково набраного елементу і не могли справи- тися ні організаційно, ні морально з урядовецькими групами, серед яких пішов великий розклад і дискредитація державного центру. Під енергійним керуванням прем'єр-міністра П.Пилип- чука державний центр урятовано від роспаду та зведено число урядовців до числа 300, необхідного для збереження самої схо- ми урядового апарату, для роботи на Україні та за кордоном. Але тепер стоїмо знов перед великою загрозою з тої причини, що все всі, які були, ресурси вичерпані до самого дня і краю і тепер-надія на Бога, на випадек, на допомогу з-за кордону. З місячним бюджетом в 5 мільйонів п. марок державний центр мо- же вижити тільки для того, щоби продовжити саму традицію де- жавного істнування, а ще 5 мільйонів потрібно було би на нор- мальну роботу. 4/ В справі Пелтавця і вільного козацтва слід довести переговори тільки до моменту одержання від них офіційної пропозиції. А тоді можна кинути всякі переговори. Вільне козацтво, Василь Вишеваний, Пелтавець Острянниця Скоропад- ський не мають абсолютно ніякої грунту на Україні, а з со- бою з-за кордону ніякої оружної маси привезти не можуть. Не слід так хоче йти на зустріч переговорам, як це робить п. посел Скаль-Стоцький, бо кожний посол, як офіціальний наш представник повинен пам'ятати, що ці групи стельть на во- 5. режій нашій державі позиції і оскільки вони й далі вважають суть державного ладу на Україні справою дискусійною признаймні з ними не можна толерантно поводитись. Тим більше телеграфне повідомлення про це, з усього погляду недопустиме. Бельшо- викі так і ловлять хоч якого документа, котрий установлював би наш звязок з повстанцями і наше пробування на терені Поль- щі. 5/ Можете не сумніватися, Високоповажний Пане Посол, що звістка про хуліганський напад на Вас Виктора Піснячевського викликала тут обурення і саме щире до Вас спочуття. До речі сказати приблизно в цей саме час була проблена спроба оруж- ного походу проти мене та вчинено напад та просто фізичні тижкі рани завдано п.Міністру О.Ковалевському. Це явище одно- го порядку і записувати їх треба тільки на рахунок емігрантського роскладу та деморалізацію. Натурально навіть серед людей неприхильних до нас публічний виступ п.Піснячевського з поясненням його вчинку /суд тільки на його адресу, бо так- кого одвертого цинізма і хуліганства українські громадяне за кордоном це не проявляли. Можете бути певні, Пане Посол, що ніякої симпатії вчинок В.Піснячевського не викликав не тільки серед членів Ради Міністрів, але і взагалі серед загалу нашого державного центру. Думка про те, ніби я вислав якусь телеграму 325 листа В.Піснячевському не потрібно навіть спростовувати. Прошу Вас прийняти від мене і від п.Прем'єр- Міністра п.Пилипчука вирази самого щирого спочуття в того приводу, що Ви зробилися жертвою хуліганського нападу. На Ра- ду Міністрів з цеї справи не вносив бо не мав абсолютно нія- ких повідомлень про інцидент, на які я міг би спертися, як на автентичні. Ваша домісія з цього приводу поставила 6 Міні- стерство в немоливе становище за кордоном та ще в цей одно- відальний момент була б уступкою тим елементам, котрі нас за- раз хотіли би ослабити вивівши Вас із рядів.Отже з мотивів етичних і практичних дуже Вас прошу трактувати віден- б. ський інцидент як хуліганський напад, на який не слід поважно реагувати. Прому Вас прийняти вислови моєї щирої пожання МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ А. Ніколовський (в.р.) світу: Велика Британія, Франція, Германія КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Української народньої Республіки 31 грудня 1921 р. ч. 1560 . м. постов. Маю за честь повідомити Вас, Пане Міністре, що на доповіді повідомлення II. Посла нашого з Німеччини, в 2 цього грудня ч 2302, НАЙ ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ звіз покласти такі резолюції: а/на стор.2 проти слів "Полтавець-Острянинця" - "вказівки будуть дані додатково"; б/тамже проти уступу "в": "Подати до відома п. Стоцького, що зідозва, видрукована в "Україні" - ал шива, як і взагалі компанія Віденської "України" є майка спекулянтів, за якою ніхто не стоїт і яка уяв- вляє собою компанію карного характеру;" в/на стор.3 проти слів: "обидва занотували" - "нікаво б було знати більше щось про цю поін.ормо- ванність". г/на стор.4 проти слів: "І тут родяться дуже р до Німці" - "в якій формі думають це зробити. Слід натискувати на необхідності визести червоноу армію з України". д/на стор.5 проти слів: "на строго національній хлборобськім грунті": - "оскільки сильними є ц круги в Німеччині. Прошу інформації"; е/на стор.6 проти слів: "і перелиш Оренчукові треба все робити, щоб допомогти йому в цій справі" з/на стор.7 проти 3-го уступа: "прошу простеж ти-за незалежно рекомендувати Стоцькому дискредит (должность, имя, отчество и фамилия). Норма путевого довольствія: По грунтов. дорог. на „...........“ лошади По желѣзн. дорог. по „..........“ классу Суточныхъ по „.........“ руб. въ сутки Годь, мѣсяцъ и число. Маршрутъ Число верстъ СУММА СУММА Цѣль поѣздки По грунт. дорог. По жел. дорог. Руб. К. Число сутокъ Руб. К. зати цього звантурника, подавши належні факти про нездани громі Мазуренком." въ Черуочи Справами Микола начальник Инспелярії ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 2802. Берлін 2. грудня 1931. Вх. ч. 7468 До Першого Міністра Закордонних Справ У.Н.Р. Андрія НІКОВСЬКОГО Тарнів. (Копія п. Головному Отаманові і Прем'єр-Міністрові). Мій останній дипломатичний звіт відійшов на Тарнів дня 21 жовтня ц. р. за № 2729 а тепер маю за честь доложити Вам слідуючі справи: 1) Повстання викликало надзвичайне зацікавлення у цілому німецькому суспільстві та по всіх політичних кругах. Коли б нічого, другого не осягнено, то слідуючі політичні успіхи вже можна констатувати: демонстрація української самостійності та захистання большевицького пристріму. Це головно є дуже важне з огляду на большевицькі переговори о уділення кредитів Як Міністерство могло переконатися із пресових звітів, то всі часописи день-денно приносили вістки. Пресове бюро Посольства провадило акцію так, що обходило цілком Берлін і впливало на пресу із Штокгольму (Діманд), із Мінхена (Оренчук), із Берну (Елянський). Таким чином вся берлінська преса мала враження, що це не є якась штучна пропаганда, а що всі вістки є із певних джерел. Тому і большевики й могли надементуватися проти всіх публікацій німецької преси. У зв'язку із повстаннями пороблено слідуючі кроки: а) нота до держав. На підставі пересланих інструкцій зложив я в порозумінню із п. Послом Васильком меморіал, який головно має в ньому із чисто економічної сторони підійти до розв'язки проблеми Сходу. Справа мусила ставлятися із цеї причини так, що перебалакавши із чужими послами, вони виразно підчекували, що великі держави не мають ніякого інтересу для поодиноких частин Сходу і цікавляться тільки планими загальними. Нота була передрукована багатькома часописами -2- і "Руль" присвятив її навіть передовицю. Як мені Набоков потім сказав, то Москалі беруть нам це за дуже зле що ми стараємося сепаруватися навіть в економічних питаннях, і жадають для нас економічної відбудови перед полагодженням чи скненням большевиків. Із Відня довідується, що всякі безробітні посли, прочитавши десь уривки меморіалу, в нечуваний спосіб перекручуєть його зміст. Це все є наслідки кавярняної психології Відня. б) Вільне Козацтво. Як я в попереднім моїм звіті докладав і телеграфував, зробив Нолтацевь-Острянинця від імені Вільного Козацтва про позицію допомоги. Дотепер не маю відповіді і інструкцій. Тому я покищо дали лявіру і попрохав Острянинця о письменне предложение. Копії їх предкладаю. Полтавець-Острянинця був на авдієнці у п. Посла Василька. Посол Василько припоручив мені предкласти документи для рішення Головного Стамана і Міністра Закордонних Справ. Тому, що справа пильна, прохар о ненайне телеграфічне припоручення, чи продовжувати балачки та чи заключати якісь умови. В разі заключення, то перші транспорти відйдуть до двох тижнів. в) Віденська "Україна". У Відні вийшла на французькій мові з українською прилогою часопис "Україна" редакована дром. Козакевичом. Німецький військовий аташев прислав її негайно в Міністерство Закордонни: Справ і тут вона викликала велике обурення задля відозви ставу. На телеграфічне запитання Посла Сидоренка я ще не маю відповіді. Поясню але, це Німцям як очевидну провокацію. Ця часопись здорово охолодила прихильність німецьких кол до нас. г) Ж и д и . Особлившу увагу мусило Посольство звернути на справу із жида-ми. У "Фоссше Цайтунг" появлися дуже погані вістки із Варшави мов би то банди Петлюри і Тютюнка поверталася із зрабованими брилянтами та золотом знову у Польщу. Посол Василько зреда гув зі мною спростовання від мого імени і сам особисто поїхав до "Фоссше Цайтунг" та осягнув цей величезний успіх, що зараз на другий день це все спростована було поміщено. У жидівських часописях іде далі велика травля проти Українців та повстання. д) Відвідини. Я відвідав французького Радника Посолства й англійського і передав заяви Уряду, що е не безпека десанту Врангелівських війсь на побережжю Чорного Моря та зробив їх уважним, які наслідки цього можуть - 3 - буги. Обидва занотували собі справу й обіцяли передати урядам. Особливо із англійським Радником мав я довшу розмову і він оказався про українсь- ку справу добре інформованим. 2) Політична ситуація. Уся політична увага звернена тепер на Вашингтоську конферен- цію, якої ухвали навряд чи увінчається успіхом. Це є ста- рання держав мирно розв'язати далеко-східне питання. Ні- мецькі круги ба навіть англійські очікурт дуже мало по зитивного із того моря фраз, перебалаканого у Вашингтоні Між тим кріза німецької валютн й її ні- мецького хазяйства ще більше заострилася і у Вашингтоні вже розпочаті балачки про загальну фінансову конференці у звязку із цими плянами е поїздки Дойча, Стіннеса і Ра- тенава до Льондону. Всі ці провідники німецького хазяйського життя помимо того, що вони всілякої думки, в подробищах предкладають один план для уздоравлення німецького ха- зяйства. Німеччина жадає або мораторії або довгосрочної позички та приступлення до експлоатації та хазяйської відбудови цілого Сходу. У тому випадкові німецька промис- ловість годиться загарантувати довгі держави своїми вартостями. Тому, що завше стояв на становищі, що тре- ба старатися і використувати мирні шляхи для збудування України, я вже давно навязав із німецькими колами промис- лу та їхніми провідниками вузькі зносини. На підставі цих інформацій (гегаймрат Дойч був недавно у мене дві години на чар, таксамо директор Стіннеса) можу Вам доклас- ти слідуюче: Німці предкладають, щоби німецька, англійськ та американська промисловість перебрала відбудування східнього промислу і взагалі хазяйського життя. Для цеї ціли має бути сотворений інтернаціональний синдикат, який перебере гаранцію за російські довги і фінансуван- ня відбудови. -4- Мої змагання йдуть в ту сторону, щоби переконати всі круги, що без спокою на Україні не може бути й розмови про відбудову хазяйського життя на Сході. А тому, що їхні плани основуються на двох базах Петрограда і Одеса, вони оказують велике зрозуміння для наших антибольшевицьких змагань. Але вони дивлятьсяся на ситуацію Сходу так, що бойовики там ще і 10 літ мабуть просидять. Але комунізму більше там немає. Є тільки комуністична вивіска, за якою криється капіталізм і змагання бойових провідників та нової буржуазії утриматися при власти та при своїх матеріальних здобутках. Тому, що вони наладили хоч якийсь апарат адміністративний, це навіть було би шкідливе їх валити, бо тоді наступив би хаос на роки. Тому треба большевизм постепенно капіталізувати і чим раз сильніше тручати в ту сторону, в яку вони вже й пішли. І тут годяться дуже радо Німці від імені того синдикату і як технічні виконавці планив Його задати від бойовиків категорично упорядковання українського політичного життя. Вони годяться піти на встрічу нашим змаганням і сотворити той економічний кулах і силу для нас, яку би бойовики мусили респектувати. Щойно на другому плані є в цих колах замір притягнути й Францію до цих праць. Але дуже багатько пояснила мені заява одного впливового провідника, що міністер французький Луше переказав своя згоду приступити до синдикату, коли цей загварантує зворот французьких міліардів. Це є пояснення ворожого відношення у французькому Посольстві до нашого повстання. У цьому напрямкові іде пильна праця, якої бойовики дуже бояться, бо це є їхня Ахілева п'ята. Для характеристики психології цих провідників мушу згадати, що всі вони із певним захватом говорять про Схід. Вони кажуть, що Росія дала тільки вели- - 5 - ких поетів, музиків, балет, що навіть у большевиці вони ба- чуть якийсь творчий дух народу. Вони стрілили поза ціль, але всетаки мали відвагу стрілити. Вони шукають у больше визмі якусь крихітку здорового і кріпкихнних представляют Його нормальної реакцією на царизм. 3) Німці. У політиці німецькій щодо Сходу наступили великі зміни. Директор східного відділу Веренс уступив, а на його місце прийшов Барон Мальцан, представ- ник большевицької течії німецької політики. Очевидно це потягне за собою всякі наслідки. Треба очікувати, що Нім_ ці старатимуться знайти контакт між нашими большевиками. Скорше чи пізніше буде й большевицька місія України тут призначена. Коли наш уряд був соціялістичний, то Посольс тво шукало у кругах лівих та демократичних найти прийте- лив і другів, щоби опертися на них проти міністерства закордонних справ, де Директор Веренс проводив курс на "єдину-неділиму". Тепер всі ці круги симпатизують з боль- шевиками і чимраз більше наша польська орієнтація допо- могла в большевицькій пропаганді зробити з нас агентів французької контр-революції. Останні невдачі залишають нас без всякого підпертя, а Барон Мальцан і його курс це поганий признак. Із цієї причини Посольство стоїть перед слі- дувачою ситуацією: тому, що наш уряд, хоче національної держави і розуміє її, як хліборобську, то ми почали шука- ти контакту тіснішого та вушного із тими кругами, які так само стоять у Німеччині на строго національних хлі- боробських грунті. Це є південна Німеччина Баварія, Вір- тембергія в Бадені. Там сподіємося найти оперття проти нового большеницького курсу Міністерства закордонних справ. У зв'язку із цим був у мене на тро-годинній конференції представник національних організацій пів- денної Німеччини п. Шайбнер-Ріхтер. По довгій розмові -6- зясувалося: коли всі українські групи зєднаються в один національний фронт із прихильною для Німців орієнтацією то Німці годяться допомагати. Я добре розумію небезпеку звязуватися із Шайбер-Ріхтером, який є експонент монархістів баварських. Не буду з ним рвати, буду лявірувати і перелишу Оренчукові переводити справу обережно, залишаючи собі завше можливість виступлення. Таким чином, я думаю, ми переляємо до тої пори, аж Мальцан уступить. 4) Вишиваний - Скоропадський. Тут був більше як два тижні Вишиваний. Крутився по всіх усодах, грошей не діставав. Думає незадовго їхати у Гіспанію до свого родича. Вишиваний у мене не був із візитом і переказав тільки Лярішенком, що він ображений на мене за то, що я роздавав копії його кореспонденції із Послом Васильком, котра, як Вам відомо, велася у до- сить різких формах. Вишиваний був із візитом у Скоропадського. У цього діла стоять також не блискучо. Нарада хліборобів дала тут поділ на сфери впливу. У Відні має Ліпінський диктатурну власть над хліборобами, у Берліні Скоропис, у Варшаві Шемет і т.д. На підставі цеї диктатурної власти є і непорозуміння між берлінською групою, де Зеленевський не хоче підчинитися Скорописові. Тут приїхав тако Степанковський, який дуже часто їздить між Швайцарією, Мінхеном а Берліном. Щоби укріпити позицію Посольства проти боль шевицького курсу німецького Міністерства Закордонних Справ, я використовую в цім напрямі розмови Полтавця і навіть стараємуся невтралізувати хліборобів, бо во- ни мають часопис. Я переконав загально Німців в тим напрямі, щоби вони впливали на всіх Українців відносно єдиного національного фронту округ Посольства. Майор Гассе заявив, і цілком різко Вишиваному, що це є один шлях для осягнення успіху. -7- 5) Барановський - Коваль. Довго зволікана справа української кооперації вияснена. Коваль дуже рішучо виступив проти Барановського і поли- шив йому всю відповідальність за діла Сербіненка. А Сер- біненко із своєю діяльністю дорівнюється минулим сторін кам українських фінансів. 6) Болшевики. Ауссен працює дуже пильно. Його співробітник є Калюжний і Мороз. Він пок- ликав до себе цілий ряд українських купців м.и.Вренштаї на, Вирового та запросив навіть у справі видавництва на конференцію Симовича. Говорить про якисьто 150 манус- криптів, які хоче дати друкувати і т.д. Щось конкретне дотепер не вийшло і ніяких книжок вони не купили. Дидушок, який працює у закордонному відділі ч-к. окружив мене шпіонами і у всіх українських органі- заціях, спеціально у студентській Спілці має своїх аген тів, які доносять про настрій, плани і т.д. Студентам платить він 500-1000 марок. Його головний співробітник є Степанов. 7) Фінанси. Цього першого треба викупи ти дім Посольства від застави. П.Посол Василько поро- бив всі кроки, щоби перевести нову трансакцію та захова ти дім за нами. 8) Особисті справи. Шадлун від- їхав на професора до Любляни. Писемник Леонтович при хав із Софії в родинних справах. Мазуренко приїхав із мандатом Червоного Хреста із Праги в Берлін. Відносно Його прохан о інструкції. Ковенко є в Берліні й оче- видно не обходиться без всяких історій. Прохан прийняти вираз моєї глибокої пошани Повіренний у справах У.Н.Р.у Німеччині ПОСОЛ: Копія. Верлін, Мюцтрассе 21, Пансіон Крессе Тел. Курфюрст 81-87. 3/2/334 Високоповажаний Пане После! По обговоренню тут в Мюнхені з відповодними колами, нашої з Вами розмови з приводу можливої допомоги армії У.Н.Р.-командним та інструкторським складом; повідомляю Вас, що переведення цеї допомоги є можливе і як в найскорший час, при умові підписання відповідного договору між представниками УНР. і Загальноказачими від УНВ-КП. Проект цього договору Вам відомий і до його кінечного обговорення я можу приступити в кожен час, наколи з Вашого боку буде про це відповідне повідомлення не пізніше 1-2 грудня с/р. Окрім цього, маю заявити Вам, Пане После, про те, що Вільнокозаче Т-во стоїть на принципі відбудови Самостійної Української Держави, незалежно від яких би то не було орієнтацій партійних або особистих інтересів а через те вона оджидая всяку претендентуру, а того більш всякі революційні виступи проти істнуючого Уряду УНР. Його завдання є, показати всім партіям, що творення Держави можливо лише при спільному порозумінні та допомозі сучасному Урядові всім тим, що Йому необхідно в боротьбі за визволення нашої Батьківщини. Отже з огляду на це Т-во зауважує, що в даний мент нема ні королів, ні Гетьманців, ні панів, ні козаків а тілько Українці і ширі сини своєї Батьківщини, що готові принести все в жертву для її відбудови, і при такому лише розумінні настоящого положення може бути створена епоха аналогочна Хмельниччині. Отже національний фронт, шира допомога урядові всіх партій і класів, та та стале дисципліноване військо можуть урятувати нас. Зауважуючи про все це Вам п. После, я чекаю відповіді, щоби як найшвидше детально і кінечно обговорити всю справу. 29/XI.1921р. Зі широю повагою до Вас (підпис) Ів. Полтавець-Острянця Полоковник укр.ар. З оригіналом згідно: Берлін, дня 30 листопаду 1921 р. I. Військовий Відділ УНВКТ. бере на себе укомплектовання армії УНР. та повстанчих відділів України відповідним породу зброї, командним та інструкторським складом. II. Для урегульоввання всіх питань по комплектованню між головним командуванням УНР. і військовим відділом УНВКТ. при головному коман- дуванні республіки знаходиться представник військового відділу УНВ КТ. III. Військовий відділ УНВКТ. зобов'язується виставити командний та інструкторські кадри, головному командуванні УНР. не менше як на один корпус складу військового часу. VI. Військовий відділ УНВКТ. зобов'язується поповнити командним та інструкторським складом армії УНР. в найкоротший строк, рахуючи від 15-20 днів на перекидку кадру для однієї дивізії включно з кадра- ми для спеціальних частин. V. Військовий Відділ УНВКТ. бере на себе організацію спеціяльних військових комітетів в місцях перебування кадри та етапних пунктів по магістралям їх пересування. VI. Військовий відділ УНВКТ. зобов'язується направляти зоорганізовані по родам зброї, командні та інструкторські кадри в ті військові частини та пункти, на які покаже головне командування УНР. VII. Уряд і головне командування УНР. зобов'язуються зі свого боку дати розпорядження по всім підлеглим їм інституціям, як за кордоном так і на Україні про оказання всякої допомоги і захисту військово- му відділові УНВКТ. та його предсиявникам й уповноваженим. VIII. Головне командування УНР. зобов'язується по всім питанням комп- лектування, зноситься безпосередньо з військовим відділом УНВКТ. через його представника при головному командуванні УНР. IX. Головне командування УНР зобов'язується недопускати ніякої пар- тійної пропаганди серед командного та інструкторського складу пода- ваемого військовим відділом УНВКТ. X. Для улегчення звязку між пунктами розташовання кадрів а також між головним командуванням УНР. і військовим відділом УНВКТ. уряд УНР видає кур'єрські листи та дипломатичні паси всім тим особам, які бу- дуть надіслані в спеціальнім реєстрі військовим відділом УНВКТ. уря- дові. XI. Уряд та головне командування УНР зобов'язується регулярно вести місячну виплату грошей старшинам та інструкторам кадру, згідно додат- ково виробленим штатам, ствердженим обома сторонами. XII. Уряд та головне командування УНР. зобов'язуються виплатити аван- сом в сталій європейській валюті всі гроші, які згідно особого роз- рахунку, створденного обома сторонами мусять бути видані на організа- цію і перекидку кадрів. Гроші при відповідних гарантіях з обох сто- рін вносять в один з найповаржніших банків Європи і видавться під контролем особо складеної комісії з представників обох сторін. XIII. Настоящий договір передбачає додаткові, спеціяльні військові до- говори між головним командуванням УНР. і військовим відділом УНВКТ. XIV. Настоящий договір набирає силу лише по ратифікації його з одно- го боку урядом УНР. і з другого боку генеральною управою УНВКТ. Договір підписали: Представник Уряду і Головного Командування УНР. : Представник Українського Національного Вільно-Козачого Т-ва: КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Української Народньої Республіки 31 грудня 1921 р. ч. 1561. м. постов. до Пана Міністра Закордонних Справ. маю за честь повідомити Вас, Пане Міністре, ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ, ознайомившись з написаним Вами при листі, з 13 цього грудня під ч. 2453/6420, до дом /з копії/ Голови Дипломатичної Місії в Парижі 28.II.ц./р., зволив покласти резолюцію: "Відповідні умови слід подати до відома П.Міністра Зарубежних Справ Красного. З приводу листа Лульгина я окремо буду писати листа: Н В Т м . р . / 19...I..1921р." вз. Керуючий Справами М.Савовіч (к/с) начальник Канцелярії У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин "13" грудня 1921 року ч.2458/6420 Міністерство має честь переслати при цьому для відповідного докладу копію докла- ду Голови Дипломатичної Місії в Парижі від 28/XI ц.р. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин МІСТЯ УНР В ФРАНЦІЇ. 139, Рю де Лонгшан. Копія. Париж, 28/XI 1921 р. До Пана Міністра Закордонних Справ. Високоповажаний Пане Міністре, Вибачте, що затримався з цим звітом, між тим як після 14/XI, коли я надіслав Вам свого останнього листа, багато бачив цікавого. І. 15/XI я був у Нулена, бувшого амбасадора в Петербург. і Голо- ви Інтернац.Коміс. для допомоги Росії. З Нуленсом я зустрічався ще в Петербург. 1917 р. Тоді я був Генер. Секретарем і під час мого там перебування був запроханий п.Нуленсом на сніданок. Він дуже цікавив- ся нашою справою і посилав до Київа Пелісьє, з яким він пізніше по- сварився. На мене п.Нуленс теж був незадоволений, і я про це знав. Тепер, коли я до нього прийшов, він прямо мені сказав, що про наші відносини у нього осталися тяжкі спомини. Він інкримінував нам Бере- стейський мир / причому саме С.В.Петлюрі і мені /. Я розсказав йому нашу історію за цей час, і він з інтересом вислухав та ставив мені багато запитань. Потім нарешті він сказав: "але це минуле, ми ж му- симо думати про майбутнє; в майбутньому ж Україна і Франція мусять бути в тісних відносинах, особливо економічного характеру". Далі він оповів мені про всі вигоди французьського впливу. Маючи на увазі, що Нуленс крім того впливу, який він має в справах бувшої Росії, е ще Голова великого акційного товариства, що ставить собі завданням мати інтереси в бувшій Росії, - можна сказати, що ці його слова мають для нас великий інтерес. Далі я йому розсказав про сучасні події на Украї- ні, про їх значення, і він прохав мене бути з ним в контакти. Кон- кретно я прохав його в справі голодарчих та нагадав про ті ноти, які перед тижнем до того передав Секретареві Комісії, Пешкову. Нуленс обі- цяв поставити справу допомоги нашому півдню перед Конференцією, яка має відбутися на початку грудня в Брюсселі. 2. Того ж числа був у Перетті-делла-Рока, політичного дирек- тора в М.З.С., який підчас відсутності Брімма і хврости його заступ- ника, Боневі, фактично виконував в той мент обовязки Мін.ЗакСпр. На цей раз Перетті припяв мене дуже охоче і добре/ ходбув страшенно за- нятий/. Розмова була недовга. Я передав йому ноту, яка була надруко- вана в "Укр.Триб." /крім кінця/, котру Перетті перечитав при мені та сказав, що це дуже цікаво, і що йому вже докладав про мій поперед- ній візит до Міністерства Гренар. Далі він сказав, що не уявляє ще собі, в яку форму може вилитись їх допомога і гадає, що треба почека- ти. Франція без своїх союзників виступати не може. Далі він спитав мене, чи сконструвано вже Уряд. Я сказав, звичайно, що Уряд істнує без перерви. Але Перетті нагадав свою стару думку, що Франція буде рахуватися тільки з тим Урядом українським, який буде на своїй тері- торії. Я тоді ще не мав інформацій, що частина Ради Міністрів в осо- бі Сергія Тимошенка та ще когось /призвищ не знаю/ командирована бу- ла до Повстанчого Комітету. Я гадаю, що цей лист ще більше переконав Вас, оскільки потрібно перенести принаймні частково діяльність Міни- стерств на Україну. У всякім разі відношення Перетті далеко прихиль- ніше, ніж попереду. Я говорив, чого саме нам потрібно і чого ми че- каємо від Франції. Перетті просив мене давати постійно відомості до М.З.С. через Гренара, що я звичайно й роблю. Для характеристики на- строю в М.З.С. цікаво те, що мені говорив відомий присяж.пов.Сльоз- берг: він зустрівся з одним співробітником М.З.С. /мені він мені не назвав/, який йому сказав, що Міністерство хоче спертися на су- часний Петлюровський рух і ставиться до нього серйозно, але що Міні -2- стерство хоче діяти на вищому тільки мати економічні гарантії. Я думаю, що це більш-менш відповідає дійсності, але для реалізації цього потрібна інтенсивна праця. Відношення до большевиків, завжди вороже у Франції, тепер у всякому разі не покращало. Ноти Чичерина про борги не справили жадного враження. Віповідь Франції була досить різкою: французи цілком справедливо вимогали гарантій з боку Росії, і ці гарантії будуть у встановленні правового порядку. Коли ще весною було чимало французьких фінансистів та комерсантів, які гадали, що Їм слід би було піти по шляху Англії, то нині французи бачуть, що їх Уряд мав цільковиту рацію, і що прогадали англійці. Зараз від російських кол, дуже поважний, маю відомості, що справа інтервенції обговорювалась в Вашингтоні і що начебто знов ставилось питання про наступ на Петербург. Цікаво, що справа має рішатись не в Парижі, а в Вашингтоні і що тепер перша держава по своїйому фінансовому а звідци і в політичному значенню це - Сполучені Держави. В звязку з тим я звертаю особливу увагу на Амбасаду Сполуч.Держав; добиваюсь побачення та надсилаю листи й мемуари, спираючись на Ваше, дорученне, щоб саме я подавав до Сполуч. Держав Ваші ноти. Зараз одіслав нові повідомлення та спростовання до Агентств і Міністерства, де окреслюю організацію повстання і заявляю, що половина міністрів вже знаходиться на Вкраїні. На черзі писані доклади Ковалья, про діяльність якого пишу нижче та дві ноти: одна знов в справі військового корпусу з наших полонених, друга яко прилога до мого економичного докладу, якого я все де-кому передав, і до цього листа прикладаю. Там французьке міністерство знайде відповідь на питання про економічні гарантії, які його зараз цікавлять. Але саме головне, що треба зробити для успіху справи, це: I. Ширше зближення з громадськими колами, з депутатами та сенаторами. 2. Мати хоч частково пресу. Але й для першого і для другого треба мати регулярно хоч 12-15 тисяч франків місячно / звичайно для великої акції і ці гроші є незначні/. Тепер же, коли я хронично маю в кешені від восьми до ста франків максимум, всі ці шляхи абсолютно заказані. Побачення носять випадковий характер. Мені нігде і/на що прийняти людей. Я кожного разу підкреслюю це в листах не для того, щоб Ви мені прислали грошей / я певен, що, коли вони у Вас були, Ви і самі б це зробили/, але щоб Ви розуміли, що я можу робити тут тільки одну десяту того, що слід би зробити. Я своїх знайомств не використовую і майже не поширюю, хоч зараз при грошах і при томі інтересі, який знов з'явився др України нарешті, при тих знайомствах, які я вже маю здавна, мені було б дуже нетрудно зробити. Дипломатичних матія взагалі потребує певних коштів, але всек в де-яких демократичних державах можна працювати майже без грошей, у Франції? в Парижі дипломатичні матія без грошей це безсильно людина, яка не може навіть відповідати нашим ворогам. Отже, кінчаччи цей відділ свого листа, резюму: від Франції на цей раз добитись допомоги можна було б, але для цього потрібні кошти і без них - майже ніяких надій на успіх мати не можна. Я роблю нелюдські зусилля, щоб триматись, але я всек людина, всяким людським зусиллям е свій край. 3. 14/XI приїхав до Парижу Коваль, який мав полагодити тут справу в кооперативним майном і між іншими добитись повернення йоргу Урядові. На жаль в цьому відношенню він, поки що, нічого не добився; зате з політичного боку його приїзд є важний, і він мені своїми яскравими інформаціями та правдивим, енергійним тоном багато допоміг. Зпершу по- мічалося деяке росходження: В.Д.Коваль на мій погляд, недосить ясно підкреслював органічний звязок між Урядом У.Н.Р. і повстаннем, але тепер в процесі балачок це згладилось, і П. Коваль сам бачить, що в - 3 - Парижі зазначений момент слід конче підкреслювати раз-у раз /а взагалі дуже бояся, щоб не утворилося у нас двоєвластія між Центром Повст. та Міністерствами і через те ще раз вітаю думку про розділення Ради Міністрів на дві групи/. Перш за все я повів П.Коваля до М.З С. до Гренара/ -останній трохи розуміє по російськи/, який дуже чемно приняв нас і уважно та з великою цікавістю вислухав інформації,попросивши прийти ще й на другий день, що ми, звичайно, й зробили. Так само ми побували в Ген.Штабі, і там ще з більшою цікавістю та симпатією вислухали В.Д.Коваля. Нарешті були ми і в інтернац. Комісії допомоги Росії /Нулепса/, і П.Коваль зробив доклад про економічний стан Росії і України та спеціално про стан урожаю на Україні. Секретар Комісії Пешков був захоплений докладом і сказав, що коли ми його представимо на письмі, то Його буде прочитано на Інтернаціональній Конференції в Брюсселі. Я тут же зробив підсумки докладу, які зводилися до необхідності допомоги нашому півдневі. Цю ідею горяче підтримав П.Коваль. Четверте дуже важливе побачення, яке ми відбули разом з п.Ковалем, було з Ерліхом, депутатом міста Парижа і Секретарем Парламентської Комісії по Закордонним Справам. Ерліх майже одинокий депутат, який говоре по російському, вважається дуже компетентним в російських справах і навіть обраний головою групи депутатів, яка має завданням оборону французьких інтересів в Росії. Ерліх був в свій час і при Нулепсі, сидів у черезвичайці, був у Колчака і Денікіна. Це яскравий анти-большовик, друг Бурцева. Він прямо мені сказав, що підходить до наших справ з погляду використування України для боротьби з большевиками. Я вже раніше говорив йому про повстання, і в докладі П.Коваля Його найбільше захопила мілітарна частина: під маскою еволюції большовики готують наступ на Європу. Тей тезис П.Коваль досконально підтвердив фактами. Ерліх умляв дати Йому все це на письмі:"цей доклад може відіграти історичну роль" в історії боротьби з большевизмом/ Доклад вже написаний і перекладений мною/. Через Ерліха П.Коваль зробив таким чином доклад Комісії по Закордонним Справам. На каль П.Коваля не знає французької мови, і через те Його ширші знайомства з парламентаріями втрачують своє значнине: далі я вже сам переказую те, що стільки вже разів чув від нього. 4. Друга інтересна сторона діяльності п?Коваля в Парижі ще не закінчена, - це розмови з росіянами. 15/XI ми з ним пішли до Бурцева і мали з ним годинну розмову. Я говорив Йому в справі того, як він збирається надалі освітливати справу повстань на Україні. Я констатував, що де-які Його звідомлення про повстане були цілком добрі, але перепочатка з"Голосу Росії" про особу С.В.Петлюри міняє справу. Бурцев не доторкався дражливих тем і сказав, що нам дійсно слід перебалакати. Далі Коваль почав говорити про ситуацію в Росії і на Україні, і це цілком захопило увагу Бурцева. На цьому й скінчилося побачення. До початку повстань на Україні я не мав жадної охоти шукати контакту з російськими групами і обмежувався спорядичними зустрічами. З росіянами можна говорити українцеві тільки в ті моменти, коли за нами почуюється велика сила. Тепер цей момент наступив і я вважаю необхідним встановити контакт з російськими анти-большовиками і добитись, щоб вони нам не мішали в нашій праці. До цього часу "Общее Дѣло" - "Посл.Нов". трмали себе, за винятком де-яких ворожих заміток, досить пристойно і скоріше співчували повстанню, ніж ганьбили. "Посл.Нов". написали були дуже кепську замітку про погроми, і я телефонував з цього приводу до редактора, але далі вони самі помістили наказ-відозву проти погромів Головного Отамана і подали звістку про полк Рабиновича. - 4 - Після нашого спільного побачення з Бурцевим, яке маніфестувало нашу єдність з п.Ковалем, я прохав п.Ковала, щоб він без мене роспочав перші переговори і вказував при цьому на те, що для конкретних розмов росіяне мають звертатися до офіційного представника України. П.Коваль пішов на доклад Карташова, Голови Національного Союза, і виступав з промовою про ситуацію на Україні та в Росії, яка була вислухана з величезною цікавістю і зараз же розбила льод. Бурцев і Пасманник запрохали п.Ковала на засідання Комітету Союзу, і там вони мали докладну балачку по всім справам. Результатом в'явилися передова стаття в "Общем Дѣлѣ" під заголовком "Повстанческое движение на Украинѣ". Суть статті-спроба об'єднатися з нами на прінципі "широкой автономии". От до чого добалакались... Але стаття написана в такому тоні, що відповідь е необхідною, і не стильки для самих росіян, як для французів, котрі слідкують за "Общ.Дѣл". Я прохав п?Ковала написати лист до редакції і з свого боку написав йому схему прінципових питань, які необхідно виставити, а найголовнійше,- виставити контр-пропозіцію: ми теж підемо охоче на спільну акцію з російськими анти-большовиками, але під тією умовою, що вони визнають незалежність України. Прохав також П.Ковала поменше парламентувати в справі минулого, бо це тільки викличе з боку росіян нові нападки, які нам пошкодять перед французами. В дальньшому і я візьму участь в розмовах з де-якими представниками Союзу і поведу також П.Коваль до групи "учредиловцев", хоч на жаль, ні Авксентієва, не Мілюкова зараз тут немає. Моя мета-реальна-добитись, щоб вони не мішали, або щоби хоч менше мішали. В модивість спільної акції на грунті визнання незалежності України я мало вірю. 5. ПРЕСА ТА МОРКОТУН. Ви знаєте, Пане Міністре, що таке є Парижська преса та що треба робити, щоб вона умішала статті і замітки про нас. Отже я тут тепер абсолютно безсильний. Всеж події на Україні остільки грандіозні, що й французька преса мусила була умістити де-які наші замітки про успіхи повстанців. Навіть "Де Темп" умістило дві замітки, де констатувало успіх правда, з додатком слів: "кажуть неначебто" і т.д. Але Моркотут добре платить і міцно сидить в "Темп". Отже, слідом за двома більш менш добрими замітками "Темп" подало подлу кореспонденцію з Яс, яку звичайно писав в Парижі Моркотун з редактором відділу в "Темп", Таверньє або Шарлом Ріве. Всі засоби боротьби з ним вживан, але поки не заплатило, або поки М.З.С. не дасть формальної вказівки "Темп", як писати про наші справи, Моркотун не вгамується. НА 25.XI він улаштував тут лекцію Могилянського. На цю лекцію я, звичайно не пішов, але прохав п?Ковала, а також командирував п.Галяфре та прохав громадян теж туди піти. Могилянський читав про етнографію та атропологію в дусі майже шовіністичному до що росіян. Цілковитою діє-гармонією з відчитом було заключене могилянського, що треба федеруватися. Цей нонсенс дуже добре використав П.Коваль, який, отстоюючи самостійність, в той же час опротестував шовіністичні випади Могилянського проти росіян. Це зовсім обезкуражило моркотундів. Та самою цікавою була відповідь п.Ковала на промову та інсцідуації Моркотуна, якого він в очах аудиторії просто знищив. 6. Єврейська справа. 25/XI відбулася конференція між нами та єврейськими діячами представниками так званої "Єврейської Делегації". З боку євреїв були:д-р - 5 - Пасманік /близький співробітник Бурцева/, Сліозберг, знаменитий Грузенберг та Тьомкин, відомий єврейський діяч, автор неріємного для нас докладу про єврейські погроми. З нашого боку були П.Коваль та я. Д-р Пасманік відкрив збори, вказав, що темою обговорення є виключно українсько-єврейські відносини. Загально-політичні теми не можуть бути затронутими, бо тут з боку євреїв зібралися люди, які самі в цих справах /а тим ми побачили, що і в усіх інших, чисто єврейських/ абсолютно між собою не сходяться. Першим мав слово П.Коваль, який коротко і дуже ясно означив проблему з ІІ практичного боку: щоб запобігти погромам, ми утворюємо військовий корпус і пропонуємо єврейством в цьому допомогти, і що для боротьби з погромами необхідна організація пропаганди, яку ми передаємо цілком в їх руки. З свого боку я додав, що для будуччини необхідно також встановити якусь координацію діяльності закордоном; і звернувся до представників єврейства з проханням припинити їх анти"українську агітацію в пресі, яка нам дуже шкодить і подру- га, активно допомагати нам перед європейськими урядами в справі організації військового корпусу. Після довгих дебатів виявилося, що цю всю програму цілком приймають Грузенберг, менш рішуче Сліозберг та Пасманік /з огляду на їх відношення до Нац.Союзу/, і до якої поставився дуже вороже Тьомкин, який сказав, що "з Петлерою їм не подорозі". На це я відповів цілою промовою, доводячи, що євреї мусять рахуватися, як з фактом з тим хлопцем і урядом, який є на Україні і використовувати в своїх інтересах наші пропозиції. Далі я доводив, що С.В.Петлерю неповинен в тому, в чому його обвинувачують та вказав на його наказ в справі погромів. Цей наказ дуже вітали Грузенберг та Пасманік. Єврейські діячі обіцяли мені допомогу в справах дипломатичних і улаштували по- бачення з американськими журналістами єврейських часописів. Голивне, що заважає нашому співробітництву, це та крива репутація яку ми маємо тепер серед мас єврейства. Далі вони сказали, що вони цими днями між собою перебалакають, і ми знов зайдимось. Останнє слово було дано п.Ковалеві, який рішучими заявами закликав до співробітництва, хоч сказав, що гарантій що до погромів ми дати не можемо,- "самі побачите, що буде, треба працювати." 7. грузини. Скоро виїде до Берліна - Праги міністр Ромішвілі, з яким Ви, Пане Міністре, вже вели в свій час розмови і з яким я вів з його ініціативи поважні розмови. В Празі або Берліні він продовжить ці розмови, що почав тут. Він висловлював побоювання, чи не зарано ми виступили і чи не слід би було відкласти виступ на кінець зімі. Коли ж я росказав йому про наші методи та завдання, він буде дуже заспокоєний. Будемо у Його з Ковалем. 8. Мій приїзд все відкладається з огляду насправи і особливо грошовий стан. Останній тиждень ми живемо так, що навіть трудно в листі сказати: словом - абсолютне безгриш. На кооператорів я маю дуже мало надії. Від автомобілів же Місії /після всіх позичок/ ми можемо отримати найбільше 16.000, але цього хіба досить для того, щоб місяць прожити та ліквідуватися. Прошу ознайомити з цим листом та прилогами п.Головного Отамана. З цирим поважаннем О.ШУЛЬГИН. 3 оригіналом згідно: М.Рабинович Св. Білобод Д-р Чуд. Зе. У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН. "14" серпня 1920 року. ч.340/1698. м.Тарнів. ПАНОВІ КЕРУЮЧОМУ СПРАВА- МИ ДИРЕКТОРІЇ У.Н.Р. /Ставка/. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому -відпо- відно відношенню від 10 серпня ц.р. ч.218/Д - для ознайомлення ПАНА ГОЛОВ- НОГО ОТАМАНА копію останнього (24/VII) звід омлєння діяльності Посла У.Н.Р. у Відні п.Сидоренка.- П. в. о. МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ /ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ЧУЖОЗЕМНИХ ЗНОСИН/ ДО ПАНА МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ. Згідно циркуляра ч: 34/II30 маю честь повідомити про слідуюче: I/Прибувши до Відня 2. грудня 1919 року я з 3 грудня приступив до виконання обовязків Посла У.Н.Р.у Відні і зараз же почав робити заходи про вручення моїх вірительних грамот австрійському Урядові. Час був дуже тяжкий, бо тут провадилась шалена агітація по підно пу- ванню самостійності U.H.P. і ii тутешнього представництва -Посоль- ства- росповсюджувались чутки, що цілу Україну зайняли большовики, до яких перейшла й частина Українського Уряду, а друга частина при- мушена була переїхати за кордон; що українське військо перейшло до большовиків і т.п. і тому не може бути тут ніякого Посольства U.H.P., бо ніякої самостійної U.H.P. уже не істнує.Одночасно велись тут засідання Галицької Національної Ради під проводом п.Петруше- вича з виступом проти самостійності U.H.P. і за федерацію з Росі- єю, але всі ці заходи пронидержавних елементів були розбити фактом вручення мною вірительних грамот, яко Посла U.H.P. від ii законного Уряду і скріпленням впливів тутешнього Українського Посольства. Се вручення вірительних грамот, а значить і початок моєї офі- ціяльної дипломатичної праці, яко Посла U.H.P. датується днем 24 грудня 1919 року і в той же самий день мені було зроблено одвітну офіціяльну візиту. По тій шаленій агітації, про кінець самостійності України, за те, щоб мені не удалось вручити вірительних грамот можна було ясно побачити, наскільки вороги нашої державности ясно й добре розуміють вагу істнування офіціяльних і правних чотирьох Посольств U.H.P. (у Відні, Берліні, Царьгороди і Софії), які в самі тяжкі часи істнування нашої Держави можуть офіціяльно й повноправно одстоювати інтереси нашої Держави. Особливо се торкається до Віденського й Берлінсько- го Посольств, бо в роспорядженню тутешніх Урядів находяться конта U.H.P., які без істнування Посольств ні в якім разі не можна було добути, а при співучасті Українського Уряду й Посольств можна це робити, як наприклад, мною було одержано від Австрійського Уряду чо- тирі мільони корон на тутешній відділ Українського Червоного Хре- ста для допомоги нашим полоненим, а зараз ведеться справа про одержання п'ятнадцяти міліонів корон на друкування тут українських книжок. Крім того непотрібно забувати, що Відень, який лежить на перехрестях світових дорогах, грає й зараз, не дивлячись на те, що Австрія стала малою Державою, велика політичне значення і служить центром політичних впливів всіх великих Держав, які тут всі тримають Посольства, а не перемінили ці Посольства на менш важні заступництва своїх інтересів. То- му то на Посольства У.Н.Р., як на твердині її самостійності і державности, офіціяльність і повноправність яких не змогли знищити навіть Версальський і Сан-Жерменський мирові трактати і проїсходять такі завзяті наступи ворогів нашої державности, тоці як на наші дипломатичні Місії, які на мають офіціяльних прав, ніхто не звертає ніякої уваги. Після вручення мною вирительних грамот і занесення мене в тутешньому Секретаріаті Закордонних Справ, яко акредитованого Надзвичайного Посла і Уповноваженого Міністра У.Н.Р. при Австрійському Уряді, мною в початку січня цього року були зроблені офіціяльні візити акредитованим при Австрійському Урядові представникам всіх чужих Держав у Відні, числом коло 25, які мені відповіли також візитами, між іншими також і Французький Посол Аліве. На бушому за цим загальним прийоми закордонних Послів у державного Канцлера Геннерa між іншими Послами був запрошений і я і був на нім присутній, яко Посол У.Н.Р. Між Посольствами інших Держав і нашим Посольством тутешній державний Уряд закордонних Справ не робить властиво жадної різниці. Основою для навязання найтісніших дипломатичних зносин з австрійським Урядом являється потреба Австрії в засобах поживи і сирівця з України. Достава сих продуктів да- ла б Україні можність взяти участь з роботи репараційної Комісії для справ відбудови Австрії і улегчити таким чином скріплення наших дипломатичних зносин з Державами Антанти. При розмові моїй з Державним Канцлером Реннером, останній заявив мені, що як тільки на Україні явиться можливість почати торговый обмін, в боку Австрійського Уряду бу- дуть вжиті всі заходи для полекшення сього торгового обміну Австрії в Україні на основах рекомпенсації. Загалом Уряд Австрійський ставиться прихильно до нас і іде, по можливості, на зустріч нам. Серьозного підтримання з боку Ав- стрії в боротьбі України проти Росії осягнути безпосередньо неможна, по перше тому, що Австрія сама є тепер країне безсила, а по друге тому, що серед найсильнішої тут соціалдемократичної партії досить сильні большовицькі впливи. Перспективи будучої роботи у Відні опреділяються його ста- новищем яко найбільш висунутого на Схід Європи торговельно-про- мислового і культурного осередку Європи. Отже Австрію треба ви- користовувати яко місце здобуття для України продуктів техніч- ної і інтелектуальної продукції. Що до політичної праці, то Віден де Українська Народна Республіка є найбільш визнана в Європі, може служити вихідним пунктом для дальшої праці в Європі в на- прямку загального визнання Української Державності. 2/ Зовнішня залежність Австрії робить досить невиразними ii зовнішні та внутрішні політичні відносини. Австрія залежить не лише від Держав Антанти, а і від своїх сусідів: Чехо-Словаччини, Угорщини та Югославії, від яких вона все ще дістає більше засо- бів поживи ніж посилляє им виробів індустрії. Під впливом Антан- ти відносини Австрії до сусідів прибрали більш помирний ніж донедавна характер. Добрый врожай цього року сильно оживив тор- говельні зносики згаданих Держав з Австрією. В останніх тижнях загострилися відносини між Австрією і Угорщиною через незвичайний зріст мадьярської реакції і участь австрійського робітництва в бойкоті Угорщини, який майже цілком спинив всякий рух між двома Державами. Сей же бойкот збільшив со- ціальні контрасти в самій Австрії, бо помірковані елементи кому- нікаційних робітників, і урядовців противляться переведенню цьо- го бойкоту: Внутрішні політичні відносини Австрії розвиваються під зна- ком боротьби між соціяльними демократами та християнськими сус- пільниками; перші з них спираються на Відень, та інші промислові міста, другі ж на селянське населення австрійських провінцій. На слідком сеї боротьби вибухла недавно міністерська криза, яка мало не спричинилася до перевиборів Установчих Зборів Австрії і закінчилась компромісом. Незалежність Української Держави набула в Австрії міцні традиції не лише в офіціяльних, а і в напівофіціяльних і приват- них Інституціях Австрії. Співробітництво України з Польщею скорше піднесло, чим зменшило авторитет України в офіціяльнім Відні, але ріжно вплинуло на відношення ріжних груп австрійського громадянства до України. Австрійський пролетаріят, до якого зійшла й певна частина бувшого середнього стану та збóльшевизовані частини робітництва, настроєні вороже проти "імперіялистичного похо- ду польського й українського правительства" против соціялистич- них Республік Росії і України."Демонстрації і зібрання про- тесту, які відбувалися тут приблизно перед місцем, були на- правлені не лише проти угроської і австрійської реакції, а і проти польсько-української війни против большовиків. Наслідком такого настрою були випадки затримання залізничниками муніції і іншого військового майна, посиланого до Польщі і на Україну. Такий настрій частини робітництва треба вважати переходовим; ідея негайного заведення диктатури пролетаріяту в Австрії занепадає також як і в Німеччині. Симпатичне відношення ав- стрійських робітників до большовицьких ворогів України за- сноване головним чином на їх слабім знайомстві з російським большовизмом. В сім відношення багато користи може принести з'явившаяся у вищій мірі цінна книжка бувшого австрійського державного Секретаря закордонних справ: Отто Бауера:"Соціал- Демократія, чи большовизм", що характеризує російський боль- шовизм, яко соціялистичний деспотизм, якого ніколи не прийме се- реднє і західно-європейське робітництво. Негативно в де-якій мірі почали ставитися до України також австрійські реакційно- націоналістичні кола, які нена- видять поляків, що підбили де-які землі з німецьким населенням. Австрійська інтелігенція і торговельно-промислові кола ставляться до України прихильно, бачучи в ній терен для своєї будучої діяльності. Заголошення на службу України і торговель- ні пропозиції надходять до Посольства постійно і надходили-б масово, коли б був постійний зв'язок з Українським Урядом і ко ли божна було їх полагоджувати. З Уряд Австрії визнає самостійність Української Народньої Республіки без огляду на зміцнення, чи ослаблення української державності в боротьбі з її ворогом, показуючи тим своє переко- нання, що раніше, чи пізніше вона мусить перемогти. 4 і 5/Відношення Віденської преси до самостійності У.Н.Р. вповні льояльне, за винятком хиба бойшовитської "Die rote falne" і почасти соціял-демократичної "Avt. 15 і Aut in Pem", які іноді виступають вороже. Відношення всіх інших часописів льо- льне. Майже щоденно появляються у віденській преси невеличкі відомости й замітки інспіровані Посольством, або Українським Пресовим Бюро не підстави того сирого матеріялу, який одержує Посольство в України. Час до часу появляються й статті. Важані є тепер статті про стан засівів, промислу і торгівлі на Украї- ні в теперішній час. Та матеріялів для цього немає. Матеріали політичного характеру одержуються з України через Варшаву ду- же рідко, так що планова діяльність у преси через те не може бути такою, якою вона морга б бути при доброзичливих обстави- нах. В Посольстві істнує Пресовий Відділ, який працює само- стійно і стоїть в тісному контакті з усіма віденськими редакція- ми, кореспондентами чужих часописів, та Віденським Українським Пресовим Бюро, яке находиться тепер під контролем Посольства, але назаверх має незалежний характер. Пресовий Відділ Посольства весь матеріял цікавий для преси, який одержується Посольством обробляє й передає його Ві- денському Пресовому Бюро, редакціям німецьких і українських га- зет та кореспондентам інтернаціональної преси у Відні. З газет, які містили матеріял про Україну треба завва- жити такі: Pankesn Reckhall, Vekratt, Nem. Wies. Tagblatt, Reichsdr., Neise Heie Giese, Neye Wiin. Focanat, Mntkagart, Mithdorpot, Wiss. aig. Tz, g-ш. Нанн, авт. Ктг, Die rote falne. Що до Української Преси, то у Відні виходять "україн- ський прапор", "Воротьба" (орган Вітика), "Вода" й "Нова Доба" (комуністична). Всі ці органи ставляться більш менш вороже до сучасної політики Уряду. Тому на Віденській еміграції бачиться у громадянства така розбіжність у поглядах відносно сучасної політики нашого Уряду. 6/Ведення справ представництва по перебранню Посольства мною було сильно утруднено тим, що вони були заплутані при моїм по- переднику. В найбільшому непорядку знаходилися фінансові справи Посольства, про що свідчить протокол контрольної Комісії, який при цьому прикладається. Ведення справ утруднює також істнуван- ня тут так званого Західно-Українського Посольства з галиць- кими організаціями й політиками, що концентруються біля нього. Сі Галичане настроєні прихильно до федерації з Росією й працю- ють політично і в пресі в тім напрямі. Протидержавна в суті рі- чі праця їх змінилася особливо з початком польсько-української акції проти Росії. В останнім часі приїзжали до Відня Петрушевич, і Панейко і розвивакть сильно агітацію за федерацію з Ро- сією. З огляду на останні події Петрушевич став на самостій- ність Західно-Української Республіки. Сильно шкодять українські справи в Австрії і україн- ські большовики з "Новою Добою" на чолі, до яких близько сто- ять і ліві українські есери, що підписали відомий маніфест в "Новій Добі". Взагалі ці Панове не перебирають в засобах, щоб скомпромитувати українську Державу за кордоном, але поки що це не мало жадного впливу на відношення австрійського Правитель- ства до української Держави і її представництва. Багато клопоту Посольству робить також українська коло- нія у Відні, яка живе тут в висшій мірі нездоровим емігрантським життям; з тих майже пяти тисяч галичан, та 400-500 наддніпрянь- ців, які перебувають у Відні, ледве чи третина зайнята якоюсь продуктивною працею, чи наукою. Тому українське громадянство має тут великий нахил до росповсюдження ріжних чуток і пльоток, політиканства й большовизму. Значна частина українського грома- данства успособлена досить неприхильно до Посольства: більшість Галичан розарітованих Українським Прапором і галицькими полі- тиками, незадоволена твердою самостійницькою політикою Посоль- ства. Інші знов обурені на Посольство, яке не є в стані виплачу- вати ім запомоги, котрих вони жадають. Що до економічних заходів для українського громадянства в Австрії, то з одного боку Посольству мусили б бути поставлені до розпорядимості більші суми на допомогу громадянам, а з другого боку було бажане звільнення Австрії від зайвого українського елементу. В справі одіслання українських урядовців на Україну, Посольство послало Міністерству перед двома тижнями список урядовців, які зобов'язалися виїхати звідси, з зазначенням виданих їм на подорож грошей. 7/Внутрішня організація Посольства переведена в слідуючий спосіб: воно єднає в собі стисло політичний відділ, консульський та паспортовий відділ і інформаційно-пресовий відділ. Особистий склад Посольства оформувався наслідком багатьох персональних змін, які зайшли тут по перебранню мною справ Посольства. Через скорочення штатів я звільнив наказом з 21 лютого 1920 року заштатних урядовців: Білопольського, Пермінова, Ратгауза і наказом з 31 березня 1920 року українську друкарницю Ганну Жук. Тим же самим наказом призначено на сю посаду Івана Горобця. Згідно резолюції Члена Директорії п. Швеца, наказом з 30 березня 1920 року ввільнено канцелярського урядовця Юрія Білєця за образу Члена Ревізійної Комісії. Згідно резолюції Членів Директорії, п.п. проф. Швеца й Макаренка Перший Секретар Посольства Біленький Михайло, з огляду на те, що не повернув в поставлений йому термін до 2 год. дня 2 квітня - 51.060 доларів був звільнений з посади з відданням його карному суду. Тим же самим наказом призначено п. Миколу Троцького в о. Першого Секретаря. Згідно резолюції Членів Директорії V.H.P. був звільнений з посади від 10 січня 1920 р. Радник Посольства В. Полетика з притягненням до суду за зловживання по службі. Згідно резолюції Членів Директорії V.H. Внаказом з 6-го квітня звільнено з посади від 10 січня 1920 року урядовця Посольства Бориса Трохимовича, а відданням його під суд. Нарешті наказом з 8 квітня 1920 року звільнено з посади урядовця Посольства Михайла Ципріяновича, згідно резолюції Членів Директорії, з позбавленням його права вступу на державну службу. Оскаржений М. Біленький поповнив самогубство. Оскільки він був винен в споневіренню доручених йому грошей можна бачити з протоколу контрольної комісії, на основі якого можна посуджувати і про вину інших оскаржених Полетики і Трохимовича. Смерть Біленького і раптовий від'їзд Полетики і Трохимовича до Берліну сильно утруднили упорядкування Посольських справ, яке було ослінене з великим напруженням сил зіставших і новопринятих урядовців. Тепер в склад Посольства, поза Послом входять в о. Першого Секретаря м. Троцький. В о. Другого Секретаря Олександр Семенів, призначений наказом з 19 квітня 1920 р. Аташе Микола Вовк-Вовченко. В о. Аташе Наполеон Білгарі, призначений наказом від 8 червня 1920 року. Штатний урядовець Іван Ходженко. Зверхштатний урядовець Д-р Володимир Залозецький. Вільнонаемний урядовець Юліан Гузар, Пресовий Референт Володимир Мурський, Канцелярські функціонари: Іван Горобець, Оксана Храпко-Драгоманова, Каміла Пален і Грета Тах. При Посольстві знаходиться і юрисконсульт для закордонних Місій, в о. Бухгалтера Посольства, п. Іван Храпко і військовий Аташе, Сотник Краснопора. 8/На утриманню Посольства У.Н.Р. у Відні в 1920 році поступило від б. Фінансового агента Супруна лише 150.000 австрійських корон. Утримується Посольство згідно приложеним штатам позичково із сум військового фонду на підставі розпорядження Членів Директорії п.п. А.Г. Макаренка і п.Ф. Швеца і б. Міністра Фінансів п. Мартоса. Косторис Посольства на 1920 рік при сьому прикладається. Оригінал підписав: В о. Посла У.Н.Р. у Відні СИДОРЕНКО в.р. 24 липня 1920 року. № 2922. З оригіналом згідно: У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ. Департ. Чужоземн. Зносин. - о - "30" серпня 1920 р. ч.... / 1893 м. Тарнів. Ктиція 349 В. Степанов 87 Панорі 325 КЕРУЮЧОМУ СПРАГАМИ ДИРЕКТОРІЇ У. Н. Р. /Ставка/. Міністерство Закордонних Справ має честь при цьому переслати Вам, Вельмишановний Пане, копію письма п. Николая ВАСИЛЬКА відносно Конференції Держав в С.п.а., для ласкавого докла- ду Панові Головному Отаманові.- /Директор Департаменту Чужоземних Зносин Начельник Дипломатичного Відділу: Голова. Надзвичайної Дипломатичної Місії У.Н.Р. до Швейцарії. Спа, 17 липня 1920 року. Копія. 328 Пане Міністре, Вчора ввечері Конференція була зчинена, офіційно вона мала займатися лише розгляданим виконання постанов Версальського мирa i претензіями Антанти до Німеччини, і тому офіціальними учасника- ми Конференції мали були лише, до того ще і спеціально інвітовані Держави Антанти та Німеччина. Через це не були присутніми в Спа, наприклад не тільки Туреч- чина i Болгарія, але й Австрія, а також всі нейтральні Держави /Швейцарія, Голландія, Швеція і. и./ між іншими не було також і Америки. Тому ми не мали ніякого права, явитись на Конференцію, мали б це право лише в тому разі, як би Польща нас представила тим, як сво- го союзника. Предбачаючи, що лише в останньому випадкові наша Деле- гація може бути вислухана Конференцією про наші бажання, які, між іншим, цілком не належали до програму Конференції, я негайно після одержання Вашого, Пане Міністре, листа за ч.1225 від 24 червня і Вашого наказа за ч.1223 від 23 червня - лист і наказ я одержав З липня у Відні - відправився я до Польського Посла Шароти і по- прохав його, щоб його Правительство відповіло на слідуючі запитан- ня: I/чи бажаю для Польщі /як союзної нам Держави/ присутність нашої Делегації в Спа-. 2/коли так, то чи росповсюджується згода Польського Правительства також на мою участь в Спа /дивлячись на мою на протязі 20 років політичну кампанію в Віденському Парламенті в інтересах Галиць- ких Українців проти польської шляхти -Голуховського, Абрамовича- і вшеполяків -Гломбінського/. 3/Чи Польська Делегація в Спа одержить, чи безпосередне з Варшави, чи через Польського Посла в Відні /Шароту/ розпорядження допомог- ти нам /Українській Делегації/. Посол Шарота - , як я гадаю, навіть підтримував необхідність по- зітивної відповіді- ще З-го липня відправив мої запитання /про які я,між іншим,телеграфно повідомив також Міністра Андрія Лівийцького/телеграфним шляхом до свого Правительства в Варшаві. 8 липня він мені передав слідуючу,одержану від Міністра Закордонних Справ Саліги,відповідь: "Польське Правительство дивиться на справу Української Делегації в Спа,як на внутрішню справу Українського Правительства."Правда,до цього п.Марота додав своє як він підкреслив,приватно пораду,щоб туди поїхав як найшвидше Зміст,формально безумовно коректної,відповіді Польського Міністра Закордонних Справ незайний: "коли Українська Делегація поїде в Спа і там матиме який-небудь успіх,то це тільки може допомогти польській справі,але Польща не може зараз дати Українцям дипломатичну допомогу,тому,що це збільшило б і без того великі труднощі її." Після відповіді Салеги я,таким чином,знав,що нам треба в Спа рахувати на самих себе,себто,нас з устрінути як неінвітованих гостей,підносячих питання,яке в діаметральному контрасті з сучасною політикою Антанти,і що ми безумовно не зможемо добитись вигідних результатів.ІІ липня я прибув в Спа -бельгійську візу на в'їзд /навіть дипломатичну візу/я дістав за допомогою колеги Яковліва /який є,взагалі,одним з тих цілком немногих Голов Місій,які відзначуються діловим і точним виконанням своїх службових обовязків/особисто у Бельгійського Посла у Відні.Наша Варшавська Місія //ф// яка в першу чергу мусила-б дістати візу за допомогою Польського Правительства,навіть не відповіла на мої 2 телеграми про візу.Для більш короткого шляху через окуповану Францією частину Німеччини мені була б також потрібною й французька віза /Граї Тишкевич,як він сам мені сказав,не може французьку візу в Парижі дістати а ні для одного Українця/. Відраву ж після мого приїзду я побачив у Конференції вже там 8 день перебуваючими Панами - Тишкевич,Яковлів і Марголин-яких,дякуючи дуже тактовному поводженню останніх двох панів у відношенню до Графа, я найшов в повній згоді між собою, що ще в Відні я правдиво передбачив, наші шанси в Спа. Замальував- лася Делегація у Президента Конференції /Бельгійського Міністра Президента/, у Льойд-Джорджа, в Мільерана, у Сфорци, але ніким не була прийнята. Тишкевич був з візитом у Президента Польської Делегації Патека, але цей відпустив його з запевненням особи- стої /Патека/сімпатії до нашої справи і не віддаючи візиту, Па- тек поїхав; той самий результат мав візит Графа Тишкевича у Венізелоса, як не дивиться на р и п р о х е н у Ґрафом Фото- графію Венізелоса, яку цей йому післав. Завдяки посередництву Марголіна, Тишкевич був прийнятий Фі- ліпом Кером, першим Секретарем Льойд-Джорджа, який був з Графом дуже стриманий. Поінформуватись у французьких дипломатів Ґр. Тишкевич і не пробував, позалк в Спа були присутніми лише залямачі офіціяль- ні /урядові/ пости французи, а Граф, як він мені сам признався, з ними, а саме з Мільераном, Петитом і Камерером і в Парижі не має ніяких зносин. Він заявив, що має дружественні відносини з великими парламентарними політиками Франції, але таких не бу- ло в Спа. Правда, Граф був у Маршалка Фоша, якого велику любезність відносно його вихвалює, але дістав відповідь "що він /Фош/без- сильний......". З того, що докладав Граф Тишкевич, у мене зробилося враження, що французькі дипломати дивляться на нього як на "quainte né- gligeable", і як такого його не беруть серйозно. Я був в одному ресторані свідком, як він поздоровив урядовця французь- кого Міністерства Закордонних Справ Камерера, я почерпнов, як цей без всякої пошани і без респекту відповів на привітання.... Я додаю для Пана Міністра лист Графа з докладом Марголіна про його розмову з Ф і л і п о м К е р о м. Цей доклад, якого зміст підтвердився на другий день офіціяльним комуніке, в діло- вому відношенню, правда, нас тяжко поражає, але доказує, що Англій- ське Міністерство Закордонних Справ балакає з Марголіном серьоз ио й бере його серйозно. Але цей доклад також підтверджує, що Лон- голін в Льондоні весь час на наше становище /останній раз в по- йому докладі за ч.619 від 28 червня/ правдиво дивився. Льондон /Льойд-Джордж/ хоче з Совітською Росією або а/дійс- ного мира, б/вияснення того, що не Англія, а Совітська Росія винна за продовження війни. Для кожного з цих випадків Льойд-Джордж мусить в своїх умовах мира для Совітської Росії як можливо далі йти на зустріч. Але позаяк Совітська Росія, як Антанта хотіла-б втручитися як небудь у розв'язання українського питання, відкину- ла б безумовно переговори про мир, обходять нас/себ-то дивляться на українську справу як на внутрішню справу бувшої Російської імперії/, бо інакше англійська публічна опиня, особливо робітни- чі партії, сім'яті яких Льойд-Джордж особливо домагається/ди- вились би на його мирову акцію як не на серйозну. Коли, через відкинення так далеко зараз йдучих пропозицій, Торц- кий з своєї теперішньої ситуації нападеною поляками з нашою до- помогою попав би в позиції непримиримого імперіялиста, тоді бу- ло-б ясно робітничим партіям і Англії і всього світу, що Антанта мусить боронити Західну Європу від червоного терору, і в цьо- му випадкові ми могли б бути потріб- ними Л.-Джорджу для боротьби з большови- кам и. Таким чином, Л.-Джордж тільки тоді вернеться до питання Укра- іни, яка входила в склад бувшої Вел. Росії, коли ми йому не бу- демо більше потрібними яко уплата за мир з Совітською Росією, але буде- мо йому потрібними для війни проти большовиків. Це є моя опиня про наміри Л.-Джорджа відносно нас. Ця орієнтація Англійського Лорд-Канцлера, ще підтверджуєть- ся у нього слідуючими моментами: а/він не вірить в національну українську самосвідомість мас нашого населення; в волю і силу цих мас скинути большовицьке ярмо; ще менше в державну творчу спосібність нашої, як англійці гадають, без того дуже невелику інтелігенцію, і в відношенні до неї, так численних політичних партій, з яких більшість зареєстровано- ляється, більше або менше, за Федеративну Республіку /Винниченко, Грушевський, Липинський/. Тієї ж самої думки, між іншим, і Англійсь- кі військові. /Військовий Міністр Лорд-Черчилль/. б/він гадає, що бойовим у Росії і без того скоро мусить уступити перед іншою системою, при якій наше населення, на підставі пункта а/ охоче примириться з автономією. в/Україна, на підставі давньої внутрішньої антантської згоди, є сферою французького впливу, для якої він /Д.-Джордж/, не хоче пожертвувати ні одним англійським жовніром, особливо, позаяк ще г/через це він допомагав би Польському імперіалізму, якого в Англії ненавидять. Так що, як би Бісмарк був на місці Марголіна, нашим представником в Англії, і він не міг би змінити цього відношення Лорд-Канцлера до нашого питання, вже й тому, що це відношення базується головним чином, на розумінню й обороні /байдуже правдивій чи неправдивій/ англійських інтересів, що не підлягає ніякому сумніву, але треба віддати справедливість, що Марголіну, принаймні, вдалося зайняти таке становище в Міністерстві Закордонних Справ Лондоні, що його там автентично і правдиво інформують, себ то, його там беруть серйозно. Пряму протилежність можна сказати про Графа Тишкевича в Парижі хоч йому там було легше, позаяк він, як я ще пізніше покажу на підставі зроблених мною Віце-Президентом Польської Делегації і П-ном Пільцем заяв, міг з травня рахувати на польську допомогу, він абсолютно не змір Парижському Міністерстві Закордонних Справ завоювати собі яку-небудь позицію. Відносини з окремими йому, яко аристократу, клерикалу і антісеміту, політично близько стоячими Парламентськими діячами, він ставив вище, як відносини з офіційними правительственними інституціями, і, головне, він цілковите не використав заключену від 22-го квітня нашу згоду з Польщею, яка, одначе, має протекцію офіційної і неофіціяльної Франції. Во наша згода в Польщево мала передовсім метою добути польську допомогу у Антанті. Таким чином, в день мого прибуття в Спа я міг лише констатува- ти вищеподане і зробити з цього висновки, що: І/ треба вияснити чи Поляки ще далі хотять держувати союз з на- ми і, як так, то чи вони нам зможуть допомогти. 2/ треба Державам, учасницям Конференції, про наш погляд, поваж це не було можливим на словах, повідомити на письмі. 3/ Треба, як можливо швидше, зробити пропозицію моєму Правитель- ству. До пункта І.-го. Я пропонував, щоб Граф Тишкевич увійшов - би в звязок або з Польським Міністром Президентом, про якого гово- рилось, що він ще перебуває в Спа, або з Віце-Президентом Польської Делегації в Спа, з уповноваженим Міністром Пільцем. Граф Тишкевич гадав, що це все тому безсильне, позаяк, згідно його відомостям, обидва ці Поляки наші противники. Тому ми умовились на слідуючим: я замельдувавсь в Польській Делегації і скажу, що я прибув в Спа з Вашим, Лане Міністре, спеціальним дорученням, щоб дивитись за тим, щоб наше Делегація працювала абсолютно в цілковитому кон- такті з Польськими Делегатами. В наслідок цього я потребую від Поляків інформацій і директів. Так і було зроблено. Як відповідь на додану в копії телеграму, я був прийнятий Віце-Президентом міністром Пільцем, який мені передав слідуюче: він був 8-го квітня в останній раз прийнятий Начальником Держави Пілсудським в Варшаві, і цей в І І/2 годинній адвієнції йому пояснив, що Поль- сько-Українська згода, як для Польщі, так і для спокійного розви- нення Сходу, є життєвим питанням. - Він, Пілсудський, при всіх об- ставинах за кооперацию з Україною і через те наказує п.Пільцю вжити всіх заходів, щоби Алянтська Рада в Парижі приєдналася-б до відношення Польщі до України і визнала-б як незалежність Ук- раїни, так і теперішнє її Правительство /ПЕТЛЮРА/. Правда, Пілсуд- ський знає, що Петлюра не уявляє з себе за велику владу на Украї- ні, але у всякому разі Петлюра є єдиний фактор, з яким можна раху- ватись на Україні. Не дивлячись на це, особисті якості Петлюри та- ки, що він /Пілсудський/ має до нього найбільше довірря. Він /Пільц/ зробив все, щоб точно виконати цей наказ Пілсудського. Всі його заходи були розбиті, навіть в той час, коли польсько-українська офензива мала Київ в своїх руках, не тільки від супротивлення Англійців, але й від опозиції і Мільєрана. Зараз, коли Польська армія під давленням червоних військ мусить відходити, в Російських справах роспоряжається лише Л.-Джордж, і Поляки зараз перебувають в такому стані, що вони змушені слухатись диктату Англійського Прем'єра. Під цим враженням також Польський Міністр Президент вернув з Спа до Варшави - так само і Президент Польської Делегації п.Патек. Я відповів п.Пільцю на це таке: а/на підставі згоди 22-го квітня Польща й Україна, що торкається Совітської Росії, так звязані між собою, що вони тільки по взаємному порозумінню мають право скінчити війну. З цього виходить, що Польща теперішньо інтервенцію Англії для мира з Совітською Росією юридично має право прийняти лише тоді, коли Україна на це згодиться. - Тому Польща зобов'язана вжити всіх заходів, щоби, противно наміра Лорд-Канцлера, при Мировій Конференції, яку предположено мати в Льондоні, представники України були допущені яко повноправна партія для заключення миру. б/Завдяки державному розумові Пілсудського і Петлюри ворожнеча, яка була на протязі століть між Поляками і Українцями, припинилася, що дуже багато означає для будуччини. Згода 22-го квітня може бути для обох народів актом безподобного історичного значення, коли вона витримає так швидко вже наступивший військовий іспит. - Але, як Поляки, ледве після 3-х місяців перевернуть Варшавський договір в шматок паперу, то це означатиме знов на невідомо який довгий час фратобійчу війну сих двох народів, які у всіх відношеннях мусіли б допомагати один другому. п.Пільц відповів на мої слова, що до пункта а/, характерним рухом руки до шиї /він хотів сказати; канат накинено Полякам на шию/. Але він мусив згодитись, що я по обох пунктах розмовляв з ним цілком логично, і він прохає мене, щоб наша Делегація Йому негайно надіслала ноту, яка включала б зазначені мої думки, і він ще того самого дня /то було 14 липня/ телеграфуватиме ноту до свого Міністра За- кордонних Справ. В протилежність до опінії Графа Тишкевича, який мене попередив, що п. Пільц є особливо великий ворог польсько-української комбінації, я знайшов в п. Пільцю поміркованого розумного польського реального політика, який старається цілковито виконати доручення своїх Начальника Держави і Правительства. Я це додаю, позаяк, згідно мого враження, це є великою помилкою гр. Тишкевича, що він у травні й червні /перед польсько-українським розгромом/ не старався увійти в контакт з п. Пільцем в Парижі.-Найменше цей полекшив би тоді гр. Тишкевичу шлях до французького Міністерства Закордонних Справ, завдяки чому було б можливим інформувати безпосередньо в українського боку п. Мільєрана-і його оточуючих, в той час, як тепер джерелом для інформацій французького Міністерства Закордонних Справ суть, на жаль безсильні самі. Поляки й, відтак, наші вороги, російські партії. З Конференції з п. Пільцем можу ще, як важливе, відмітити, що той запевняв з підкресленням, що Поляки можуть згодитись на найширшу автономію Східної Галичини, але ж до останнього моменту будуть супротивитись цілковитому відірванню і і від Польщі. Нота, яку Пільц попрохав, була складена, як вона додана в копії до цього, ще в той самий день підписана нашим Президентом Графом Тишкевичем і мною доставлена п. Пільцю. До ини, 17-го липня, коли також Польська Делегація виїжає зі Спа, п. Пільц, який відповів візитом на мій візит, не одержав, як він говорить, а ні якої вказівки від свого Правительства, яка відносилася б до зазначеної ноти. До пункта 2-го: Було витснено наш порядок, як Бельгійському Міністрові Президентові, який був Головою Конференції, так і всім учасникам Конференції і в 3-х нотах, які додані в копіях. Ноти були зредаговані мною, Марголіним і Яковлівим- Президент Тишкевич згодився на їх зміст. Учора на адресу Графа Тишкевича одержана письменна відповідь бельгійського Міністра Президента /на жаль копія не у мене, але вона буде Вам безумовно надіслана з Парижу/ слідуючого змісту: наші справи підлягають до компетен- ції конференції послів альянтів в Парижі, тому було б раціональним, як би ми звернулись з цього приводу до Президента за значеної конференції - до французького Міністра-Президента Мільєрана. Ця відповідь підтверджує мою, в початку цього листа викладену опінію. Посилаючись на це відношення Бельгійського Міністра-Президента, Граф Тишкевич не міг запитав це вчора, тут в Спа у Мільєрана, коли цей зможе його прийняти. Секретарь обіцяв телефоничну відповідь, сьогодня о 11 год. Мільєран виїхав до Парижу, не давши Графу Тишкевичу а ні якої відповіді. До пункту 3-го: Через адреси наших Місій в Варшаві і в Букарешті л. Марголін і Яковлів Вам, Пане Міністре, телеграфували, що безумовно, необхідна негайна зміна Графа Тишкевича в Парижі Шульгіним. Найменше, треба було-б додати Шульгіна Графу Тишкевичу, яко За- ступника. В цій телеграмі є одна зараз пропозиція, яку можна зробити Правительству. Наша дипломатична ситуація слідуюча: коли не буде мира з большовиками, то вона буде безумовно вигід- ною, бо ми будемо потрібні Англії. Позаяк Марголін крім одного Л.-Джорджа /цей відмовляється від Конференції з Марголиним, щоб мати можливість сказати совітським представникам, що він не має ніяких зносин з Українцями/, вже тепер підтримує за всіма особами в Львовоні офіційно і неофіціально серйозні й добрі від- носини, то, натурально, він зможе в цьому випадкові зробити надзвичайно багато для нас. Але поки Л.-Джордж і Совєтська Росія ведуть переговори про мир, Марголін може бути для нас завдяки його зв'язкам в Львовоні, дуже цінним інформаційним бюром про все, що там діється - але більш ніщо... Тому мусить весь час, поки Л.-Джордж на нас дивиться як на "giant médiévale", і це як раз зараз має місце, в Парижі, зна- ходитись знаний в офіціальних французьких колах і маючий їх довірря Українець, щоб він домагався, побудити Францію добути для нашого Правительства при проектованій конференції в Львон- доні приналіжні таке місце, яке собі добула Західна Україна за допомогою Англії. Позаяк Франція залежить від Л.-Джорджа, тому, а/що й він потрібний проти Німеччини, б/що й потрібні англій- ські військові сили в Сирії, то вона /Франція/ здається, пожер- твувала й Польщу цим важливим французьким інтересам. Але сімна- тія до Поляків у Франції має за глибокі коріння, ніж щоб яке не будь Французьке Правительство осмілилося б, не дивлячись на поль- ські бажання, перейти до порядку денного. Тому мусів би наш Пред- ставник в Парижі і далі підтримувати найкраще відношення з Поля- ками й співробітничати разом з польським представництвом. Я гадаю, Пане Міністре, що після всього, що я Вам доніс в цьому докладі про Графа Тишкевича, на підставі моїх особистих вражень, що не маю більш чого долати до того, що Гр. Тишкевич ні в якому від- ношенні не відповідає необхідним зараз якостям для Першу. Я його перший раз бачив в Спа й з добрих якостей у нього знайшов слідую- чі: він безумовний прихильник самостійної України; він безумовно міцно преданий нашому Президентові Петлюрі, і, нарешті, він старень- кий Пан з дуже тонкими аристократичними манерами. Всё иное негатив- не. Дух теперішнього часу і поступову еволюцію на світі він, взага- лі собі не скільки не уявляє. Яким освіченим він з історичного бо- ку й не є соціалістичному відношенню він прямо аналфабет. Він мріє про монархію в Франції; про реставрацію старої Австро-гор- ської монархії. Він ще досі жив споминами про герцогів, князів, гра- фів, з якими він ще 40 років тому сидав в Монте-Карло. Цим пояс- нюється непорозуміння між ним і всіми Членами нашої Делегації в Парижі. Крім того, він надзвичайно доступний їсти й сплетням. На кожну ділову опозицію, він дивиться як на особисту дорожнючку... Якийсь польський член його фамілії написав про нього брошуру, то- му він ненавидить польсько-українську згоду - одним словом. Пане Міністре, я цілковито уявляю собі, що око сучасного французького дипломата не бере його серйозно. На своїй попередній посаді у Папи в Римі, в зносинах з кліром і кlerикальним товариством він був і є, вже через його майже наукову освіту в спеціяльних церков- них справах, цілком на своєму місті. Але ми мусимо негайно мати в Парижі відповідну особу й як я так і Марголін і Язовлів, певні, що Шульгін у всіх відношеннях відповідає потрібним зараз вимогам. Ми прохали Вас телеграфно, Пане Міністре, й через Варшаву й через Букарешт й через Міністра Фінансів Барамовського негайно приїхати за кордон, позаяк крім цього зараз для Парижу необхідно розпорядження, як Пан Міністр сами побачуть в цього мого докладу, наша ситуація за кордоном, взагалі, може вступити в критичну стадію, в якій негайна поста- нова шефа Міністерства Закордонних Справ може бути потрібною. При кін- ці цього мого докладу передаю Вам, Пане-Міністре, ще мою особисту подяку за Ваш лист з Проскуріва за ч:1225 від 24 червня і за Ваше так шаную- че мене довірря, висловлене в тому листі. Вашу надію на наслідки моєї праці в Спа, на жаль, я міг виконати лише в вище Вам донесеному, більш ніж обмеженому розмірі. Ваше бажання, щоб була повна згода поміж Членами Делегації, можна було цілком вико- нати, позаяк вже й серйозні ситуації і єдність, яка була між Марголиним, Яковлівим і мною, і єдине наше старання рахуватись при обходженні в Графом з його великим тщеславієм, його заспокоїли по нині. Лише сьогод- ня перед самим від'їздом його мастрій змінився, позаяк я рахував своїм обовязком Полковника Лисенка, про якого він, напевно, на підставі якоїсь денунціації, дуже але висловлювався, взяти під оборону. Пан Міністр пи- сали також в своємому листі 1225/УІ - про моє дальніше вживання, про що я собі дозволю в одночасно відсилаємо окремому листі докладно від- повісти. Звідси я, згідно прохання Міністрів Варановського та Мартоса, їду до Амстердаму, аби спробувати упорядкувати так заплутані Супруном чайну справу у Фірмі Розеліус. Взагалі я буду старатись допомогти Панам Варановському і Мартосу в усіх напрямках при реалізуванню гро- шей, позаяк в найближчому часі треба дістати гроші спеціально для Місії в Парижі і Львові. Маю за честь залишитись, Пане Міністре, з найглибшою пошаною Вашим цілковито і глибоко преданим /підпис/ Николай ВАСИЛЬКО. З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу: ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 1876. Берлін 6-го Вересня 1920. До п.Міністра Закордонних Справ У.Н.Р. Андрія НІКОВСЬКОГО. /Копія Головному Атаманові і Прем'єр-Міністрові/.– Ставка. Остання кур'єрська пошта відійшла до Вас 2-го цього місяця через хорунж. Омельченка на Тарнів. Ось тепер маю за честь доложити Вам слі- дувачі справи: 1/ Співробітник Інформативного Відділу, Ре- дактор Часописі незалежних с-деків "Фрайгайт" – п.Е. був висланий німецьким міністерством Закор- донних Справ до большовицької армії, яка наступа- ла на Польщу. Його ціль була інформативно-полі- тична. Він був у Ковні, у Вильні, у Ломжі і т.д. і при своїм повороті в Берлін дав мені сьогодня слідувачі інформації. Кажу на перед, що названий пан дуже добре визнається в українському питанню. У Минську балакав він богацько із Аксен- родом і Предсідателем Української Делега- ції Данільшевським. Першого ха- рактеризує він як плиткого фразера, другий але зробив на нього враження інтелігентної людини. Від цих двох большевиків він довідався слі- дуваче: а/ Справа миру. Большевики хочуть за вся- -2- ку ціну як найскоршого миру. Головна причина є в тім, що армія цілком знесилена і що Врангель не покойть їх лівий фланг. В слідуючих точках дебати поступили досять далеко: 1. 1. На лінію Керцона згодилися принципіально обидві сторони, хоча поляки бажали би де-нещо на Схід посунути свої границі. Литовсько-польські граничні території є ще спірною точкою. 2. Розоруження Польщі здається бойовикам як точку миру полішуть босторонь. 3. Жадання бойовиків при мирних переговорах брали участь робітники, поляки за всяку ціну відкинути. 4. Відбудову знижених територій на користь мужиків бойовики жадають тепер тільке відносно Польщі. Але поляки це відкинуть як вмішування у внутрішні справи Польщі. 5. Жадання бойовиків щоб дійстали залізницю для Бялесток-Граєво-Просткин Польща відкине, але згодиться на її свобідний ужиток для торгвлі Великоросії. 6. Жадання Польщі відносно протекторату над Балтійськими державами, Білоруссю і Україною – бойовики відкинули. /?/ б/ Дальша тактика бойовиків. Дальші кроки бойовиків на протязі слідуючих тижнів мають бути такі: найдальше до 14 день треба учикувати нову бойовецьку офензиву. Плани бойовиків є такі, щоб за всю ку ціну втягнути Литву у війну проти Польщі. І справді, при теперішній ситуації війна між Литвою а -3- Польщер навряд чи вдасться оминути. Большевики сполітяться вдертися у польський коридор, таким чином відтяти транспортн амуніції і тим самим натиснути на Антанту. Приготовання до офензиви великі. Литовський Міністр Закордонних Справ Пуриц- кис підтвердив большевицькі плани вповні. Помимо того, що большевицька армія не робить враження побитої армії і її загальний настрій є добрий, то військові знавці кажуть, що очикування большевиків осягнути нові поби- ди є оптимістичні. Побіди польської армії була виключно тактична. Побідив Французький тактик большевицький провід, але не побідив польський солдат російського солдата. Тому, очикують вони, що большевики на однім і другим місті і кинуть польську армію назад, але в решті решт Французька воєнна техніка та стратегія не уможливить большевикам Поль- шу знищити. в/ Українська справа. Аксельрод і Данільчеський заяви- ли, що вони вповні признавать попередні помилки відносно України. Тепер але думають вони, що вже найшли шлях для ціл- ковитого упорядковання цього питання. Вони сподіється, що Винніченко створить нове правительство на підста- ві коаліції українських-комуністичних та соціалістичних груп Москва перестала впливати на большевиків України і сама те- пер ім дораджує, щоби вони з Українськими большевиками та незалежниками порозумілися. Потім головною задачею буде най- ти компроміс із українськими мужиками. Це все треба як найскорше робити, бо Україна є одинока територія, з якої ще можна щось дістати та вивісти. г/ Українська большевицька делегація. На її чолі сто- їть названий Данільчевський. Окрім того є спеціальна делега- ція Західної України /Галичини/. Делегації є ціл- ком самостійні, але виступають на переговорах разом і солі- дарно. Московська делегація буде всі стремління навіть і до самостійності Галичини підпирати. До переговорів має в ко- -4- ротці приїхати Раковський. д/ Врангель. Свою головну увагу звертать вони тепер на Врангеля. По перемир'я із Польщею сейчас почнеться пере- транспортування військ на фронт Врангеля з відкіля больше- викам грозить тепер найбільша небезпека. Большевики випусти- ли вже 5 відозов для збирання добровольців. е/ Загально-політичні думки. Аксельрод каже, що боль- шевики є глибоко переконані, що всі балтйські держави і на- віть Польща є неадібні до самостійного істновання. Тепер закропеться в законодавчій політиці слідуюча ситуація: Мала Антанта, Чехія, Румунія, Югославія почасті Угорщина і Австрія, з яких головно Угорщина та Руминія по- часті Югославія роблять військові приготовання. Велика Антанта: Англія, Америка, Італія, яка не бажає дальшого продовження воєнних операцій. І зольовано стоїть Франція із Польщею, які активно воють проти больше- виків. Аксельрод радить німцям заключити негайно із больше- виками військову конвенцію, направлену проти Франції та Версальського договору. Такий політичний факт вже сам собою створив би цілком нову ситуацію і приси- лував би Францію до ревізії Версальського договору або вик- ликав би у Франції соціальну революцію. Большевики і тепер цілком з'орієнтовані на світову революцію і першим її кроком уважають цю пляновану конвенцію. ж/ Мій інформатор загалом скептично ставиться до боль- шевиків помимо своїх ліво-соціалістичних переконань. Із сво- їх особистих вражень він ще сказав, що про війська Петлюри і Уряд У.Н.Р. большевики мовчанням переходять до порядку дня. Так хотять вони і цілком з'їгнорувати польско- український договір, як якусь приватну умову групи реакціо- рів. //1/ Загалом він каже, що большевики поволі замирають 2/ Мар за честь звернути Вашу увагу, пан Міністр, що дл -5- нас було би дуже великої ваги вислати кілька молодих та з д і б н и х дипломатів у Ковно, а властиво у Вільню, куди переноситься тепер Литовське Правительство. Там перех- нається дуже богачко ниток східної політики. Там тепер пра- цюють широко американці /більше як 80 офіцерів Червоного Хре ста е там, властиво самі великі купці і промисловці/, потім е там німці, англійці, поляки, большевики і т.д. Тільки для таких місій не можна уживати дипломатів-скорочовів. МІЙ інформатор повертає на днях в порозумінню з Німець- ким Міністерством Закордонних Справ назад до Минська і я з ним лишаюсь і далі у звязку. Коли Вас які питання спеціально цікавлять, так прошу мені дати до відома і я їх переведу. 3/ Сьогодня мав я довшу політичну конференцію із Пред- сідателем Німецької Парламентарної Комісії для закордонних справ Послом - Штреєманом. Товаришував мені пан Посол Марголін. Валакали ми півтора години. На поставлене питання як відноситься німці до Сходу сказав мині Штреземан слідуюче: Німеччині полившися тепер тільки Схід. Правда із Америкою навязалися вже дуже гарні відносини і Гамбург зро- бився властиво тільки агентурою Америки. Та все таки вся на- дія е на Схід і тому вся увага політичного світа туди звер- нена. Німці рішучо ант и-б о л ь ш е в и ц ь к о н а - строєні. Внутрі розвиток пішов так, що по всіх німецьких дер жавах прийшли вже праві круги до правління, Від демократів до націонал-лібералів. Тепер у Баварії, у Вюртембергії, Ба- денщині, Мекленбургії вже всоди мішанські правительства. Независимі соц.демократи розбились тепер по повороті їхньої делегації із Совдепії на дві частини, з котрих одна назад поверне до правительственних ес-деків /Шайдеманівців/. Це внутрішнє поправіння матиме свої наслідки і в закордонній політиці. Н і к о л и не підут вони із большевиками, а всі плани е стровені на повалення большевиків. Відносно Ранштатів, то заявив він, що тепер всі бачуть -6- по політика, яку німці роспочали, таки є правильнор. Німці бажають широ самостійності Фінляндії, Балтійських Держав /оскілько вони не будуть виключно монополем англійських впливів/ далі України. відносно України записняв він що их симпатії не є фрази. Та відносно Польщі питання цілком інакше. Широки круги людей є в Німеччині, які є тої думки, що для істновання держави не вистарчає ухвала признання других держав. Та держава мусить справді мати ті в н у т- р і ш н і сили, які би розумним правлінням оправдували би істновання тієї Держави. Польща але вже раз була поді- лена тому, що не вміла, себе рядити. Це і тепер знову е факт і Польща потапає у безпляновій фінансовій господарці і шовіністичнім імперіалізму. Тому, хто знає чи вже за кілька літ Польща не буде новим питанням меж Німеччинор а тими державами, які на Сході повстануть. І хто знає, чи Познанщина не поверниться назад на Федеративних зв'язках до Німеччини, а конгресівка до Москви. На кождий спосіб зніщення Польського коритаря є питаннім життя для Німеччи- ни. Зійшовши на справу нашої німецько-англійскої орієн- тації і діставшие відносно того/ інформації від посла Мар- голіна і мене, Штреземан заявив, що англійсько-німецьке порозуміння е справді одинокор правильною оріен- тацією німецької політики і він тому не звичайно вітае такий напрямок України. 4/ Я дуже Вас прохан, Вельмишановний пане Міністр, прислати мені відносно цей точки інструкції, бо я мав би тепер нагоду почати із Штреземаном вже конкретні балачки. Штреземан е заступник Велікої індустрії і то- му треба Його яскраве антибольшевицьке становище де нещо з резервою брати. 5/ П. Посол Марголін, котрий у середу відізнає у Льон- дон процався сьогодня із референтом Сходу у міністерстві -7- Закордонних Справ бароном Мальцаном. Так як Штреземан анти-большевик і прямо радив до комбінації із Врангелем, то Мальцан цілком противно перестерегав Марголіна перед всякими порозуміннями із Врангелем! Дуже рішучо. Ви бачите отже, пане Міністре що е люди, які і инше думають, як Штреземан. Тому дуже Вас про-хар, поки Ви би мали зробити якісь далеко ідучи рішення вичикати звіту посла Марголіна із Льондону. Я із своєї сторони пришлю Вам як найобширніший матеріал із всіх кругів німецького громадянства про Східну справу взагалі. 6/ Предкладаю Вам до цього Звіту слідуючі матеріали дипломатичного Відділу: 56 - Військовий Звіт про Польщу. 57 - Східна політика /стаття писана на препоручення Францізької місії в Берліні/. 58 - Військові матеріали відносно: Естонської, Литов-ської, Фінляндської і Латишської армії. Мар за честь прохати Вас, Вельмишановний пане Пане Міністре, о інструкції відносно всіх порушених справ. В.о. Посла Радник Копія! № 1893. 8.Вересня 1920 р. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 3 Високоповажаного Пана Аріє-Кон- султа Мін.Зак.Справ МАРГОЛИНА ЛЬОНДОН. У нашій останній розмові пе єд Вашим відізда у Льондон зробив я Вам пропозицію, на котру Би погоди- лись. Тепер хотів би я Вам мої думки виложити на пись- мі й попрохати для них цінних уваг Вашого довіду.Ко- ли дистану від Вас притакурчу відповідь, то негайно приступлю до праці. Коли взяти загалом наших політичних діячів і офіціяльних представників за кордоном,то виробились, широко беручи, дві основні орієнтації відносно нашої закордонної політики. Одна – французько-польська, дру- га – німецько-англійська. Перша орієнтація дала вже деякі реальні полі- тичні факти. В їх критику не будемо входити. І із цеї політичної орієнтації треба витягнути максимум корис- ті для української справи, але не треба забувати, що вона не є "єдиноспасительна". Сама елементарна полі- тична тактика вимагає мати й резервову політичну ком- бінацію, бо тільки її істнування, тільки можливість і других державно-політичних союзів закріпляють першу комбінацію й роблять з України європейський політич- ний фактор. Але не тільки ці тактичні причини, але принци- піальні мотиви політичного й економічного характеру примушують нас уважати німецько-англій- ську комбінацію за користнішу для України. Ви й я разом переконані, що події найближчої -2- майбутності зажадать від нас переорієнтації. Вам і мені, як заступникам цієї політичної комісії, припадає як обов'язок поробити всі приготування аби, як настане відповідний час, українська за кордонна політика мала виторуваний новий шлях. Так треба нам отже цю політичну комбінацію вирвати із сфер простих не зобов'язуючих балачок і перенести на рівень політичних конкретизацій. Ви Шлях до цього є, на мор думку, слідуючи: в Англії, а л в Німеччині звернемося особисто або через посередників до міролатних: 1) офіціяльних кол, 2) політиків, 3) заступників преси, 4) заступників великого промислу й фінансів,- з запитанням, на яких умовах згодилися би Англія і Німеччина разом по розумітись відносно Сходу для його пасифікації й відбудови. При тим виходити з засади: без Сходу й його сирівців та багатств Західна Европа не може віджити. Большевизм нищити ці цінності й буше далі ще тільки тому, що на Сході продовжується це властиво боротьба між тими інтересами великих держав, які викликали світову війну. Щоб урятувати й економічні багатства й уможливити успокоєння й уздорівлення цілої Західної Европи, треба порозуміння тих великих держав відносно Сходу. Тоді тільки большевизм упаде. Дальша рівалізація великих держав щодо Сходу - це є найбільш успішне попертя большевизму. На підставі всіх цих розмов треба ясно закреслити англійські та німецькі умови. При цим користно було б звернути уваги на слідуючі точки: 1. Політичні умови: а) чи признається право самовизначення? 43- б) чи бажана на Сході федерація? в) чи бажані на Сході окраїнні держави? г) роль Польщі? д) доля Сибіру й справа Дарданеллів? 21 Секретна точка: большевизм. а) чи бажане військове скріплення окраїнних держав і льокалізація большевизму? Тому й переговори? б) чи військова експедиція? в) справа укиття Німців під англійською ко- мандою для України (як на це годився гене рал Г.О. і Г.Р.)? г) Врангель? 3) Економічні умови: а) чи поділ Сходу на сфер и впливу? б) чи економічне урівноправлення всіх держав? в) чи бажані концесії й порта, як підстава для фінансової й військової допомоги? г) справа державних боргів. 4) Версальський мир. Таким чином одержали 6 ми два меноріяли, з котрих один містив би німецькі умови, а другий-англійські. Я Вам пересилав німецькі умови в Лондон для предло- ження англійському міністерству закордонних справ, а англійські умови пересилаєте Ви мені для предложення німецькому міністерстві закордонних справ. Ви й я діс- танемо на них письменні відповіді, які нам дадуть під- ставу для дальнього посередництва. Нам припадає отже тут роль посередниц- тва, й я думаю, що вже тимсами наш пристіж дуже користає. Та справу треба буде поставити не тільки вузько-урядово, а зацікавити й пресу, й головно індуст- рію. Політична хвиля для такої акції дуже користна. По- літики бачуть, що з большовиками тяжко добалакатися й - 4 - що вони ніколи не зречуться своїх планів світової революції. Індустрія задихається, бо не має ринку для експорту товарів. Німецькі робітничі місії вернулись дуже розчаровані з Совдепії. А українська державна ідея стоїть теоретично сильніше, ніж взагалі колись, бо навіть Чичерин заговорив про "самостійну" Україну! Таким чином всі наші бувші вороги переконалися через признання Поляків і больщевиків, що українська державна ідея – це не видумка Німців і теперішня ситуація дала б нам змогу виступити як фактор посередництва. До того всього Англійці може схотять тепер ініціативу для реалізації української державності задля економічних моментів вирвати больщевикам із рук. Вельмишановний Пане После! Наша дипломатія не була багаторічними вправді обдуманих політичних акціях. Тому треба хоч тепер демо попрацювати й рятувати що можна. Вимінявши меморіяли, ми у Відні зможемо дати звіт п.Міністрові Зак.Справ для дальших інструкцій в цих справах. Ще на цім тижні починаю я в цій справі балакати з послом Штреземаном, головою парламентарної комісії закордонних справ. Прохай приняти вираз мого глибокого поважання Ваш (підп.) Стоцький. КОПІЯ. ТАЄМНО. ОГЛЯД ДІЯЛЬНОСТІ МІНІСТЕРСТВА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ЗА МІСЯЦЬ ЛИПЕНЬ 1920 р. Діяльність Міністерства в цьому періоді була утруднена евакуацією в Кам'янця-Подільського, а вслід за цим зменшен- ням персоналу Міністерства. Мило цього розвивалася вона - відповідно до обставин-доцільно:з змислі нарисів,зазначених в огляді Міністерства за місяць червень. В межах дійшли до Міністерства доклади від багатьох Посольств і Місій,які детально простудіовано і опрацьовано щоби можна було відтворити вірний образ політичного гори- зонту під теперішню хвилю. Конференція в Спа не здійснила цих завдань, яких з та- ким великим напруженням очікував весь політичний і еконо- мічний світ. Крім вимушеного зближення між німцями і Антан- тою не вирішено інших для цілої Європи так пекучих справ, між тим і спірного питання на Оході, полишаючи їх до вирі- шення майбутньої Конференції в Лондоні. На такий вислід на рад згаданої Конференції вплинули безперечно у великій ми- рі воєнні успіхи червоної армії проти Польщі. Щоб мати до- кладний образ про перебіг цеї Конференції і про діяльність нашої Делегації у ній, Міністерство звернулося з письмом від 24/VII ц.р. ч.191 до Голови Мирової Делегації Графа Тишкевича з проханням висказання його поглядів на результа- ти цієї Конференції взагалі, а в особлив для України. Мілітарна зміна потягнула за собою і зміну політичної ситуації,яка відбилась від"емно і на нашій справі,утрудни- ла.і так такжу дорогу до здійснення наших ідеалів і спричи- нила цим напруження всіх наших міродатних сил,щоб відпо- вісти вимогам сучасного менту.Тому звернуло Міністерство во свою головну увагу на відбуття тих Конференцій,які предба- чалися,щоб уможливити участь у них також і нашим відпоруч- никам: в першу чергу на економічну Конференцію Балтійських Держав в Ризі, на політичну Конференцію в Лондоні і на Кон- -2- НОТА ДО ЛАТ- ВІЇ. Ференцію в справі перемирря між большовиками і Польщею. В ноті зверненій до Міністра Закордонних Справ Латвій- ської Республіки, я висказав незмінну і велику симпатію Української Держави до Латвії, живу зацікавленність до має бутньої Конференції в Ризі і попрохав його умостити доро- гу до неї також і нашим представникам. Рівночасно уповажнило Міністерство на підставі ухвали Ради Народних Міністрів У.Н.Р. від 20-го липня ц.р. Міні- стра Внутрішніх Справ Ол. САЛІКОВСЬКОГО, як Голову Делега- ції У.Н.Р. заступати інтереси У.Н.Р. і берегти її прав та інтересів перед цією Конференцією у кожному відношенню і всіми доступними засобами, причому для допомоги призначило О. ШУЛЬГИНА, як його заступника і В. КЕДРОВСЬКОГО, як Члена Заступника Голови Економічно-Торговельної Місії у Варшаві, Добриловського і С.Л. Франкфурта вислало на Конференцію, як експертів по економічному питанню. КОНФЕРЕНЦІЯ В ЛОНДОНІ. Ак недавно цікавила Конференція в Спа цілий світ, так зараз очі кожного звернені в сторону Лондону, де між інших малаб вирішуватися доля всіх новоутворених Держав на тери- торії був.російської Імперії. Хоч правді гра, проваджена в Лондоні репрезентантами совітської Росії ускладнює стано- вище Антанти і утрудняє її приготовання до Конференції, то все таки не можна відноситися до постанови Парижа й Лон- дону на відбуття цієї Конференції негативно, а належить приготовити все потрібно, щоб дійсність нас не заскочила не приготованими. В виду цього у Міністерстві випрацьовано відповідне відношення до Голови нашої Місії у Франції і Англії цього змісту, що всі акти, меморанда, інструкції і за- леви, виготовані на Конференцію в Спа є правосильними також і на цю Конференцію. Рівночасно зі згляду на відбуванняся переговорів між делегацією совітського Правительства і Англією в справі навязання торговельних зносин між цими обома державами, при чим пропонується розплачуватися за англійські товари, що мають бути вивезені в Росію, золотом, припоручило Міністерство Голові нашої Диплом.Місії в Пари -3- жі подати офіційне повідомлення англійському Послові в Парижі в цілі дальнього передання Його Урядові, що до часу вирішення чергового питання про остаточне створен- ня нових держав на території був.Росії,Московське - Со- вітське Правительство не має права розпоряджати виключн для своїх потреб золотом,оставшимся йому у спадщині по упадку царської Росії. Розмір польщі з Сов.РОСІЄЮ. Меморандум Безмірної ваги для нашої державності є також спроба навязування переговорів про розмір, що мали початися це 30/II між Польською Річчю Посполитою і Совдепієм, а вслі за цим мають пійти мирові переговори між цими Державами Вважаючи на те, що війну проти совітського уряду провади. ли Україна й Польща на підставі договору від 22/IV ц.р. який кладе тверді основи союзу обох Республік, що у вій- ні проти Росії показали обидва народи, польський і укра- їнський, велике довіря один до одного, братню приязнь та глибоке розуміння спільності державних інтересів і по требу взаємодопомоги та непорушеного зв'язку між цими двома народами,Міністерство іменем Уряду У.Н.Р. звернуло ся до Уряду Річі Посполитої в відповідних меморандумах, за- начуючи ті основні точки можливих мирних пропозицій со- вітській Росії, які польський уряд повинен мати на увазі і при нагоді і потребі офіціально дорогою оголосити, що: I/ Українська Народна Республіка на основі принципу самозначення народів, волю українських народних мас і рі- шень вищових органів Влади на Україні і міжнародних актів і договорів істнує як самостійна держава, границі якої позначаються принципіально межами розселення її на- родів, а фактично актами Уряду і актами міднароднього зна чення. 2/ Самостійність українського народу, а також воля всх дити в ті, чи инші державні зв'язки і сполучення, рішена постановою верховних органів Влади та Уряду, має бути скр плена на Українській Установчій Раді,/конституанті/, яку скличе Уряд У.Н.Р. в певних гарантіях, а власне на демокра -4- тичних основах виборів, в забезпеченнм участи і кон- тролю у виборчих Комісіях всіх окремих партій і націо нальних меншостей. 3/ Твердо вірячи, що український народ вже непохитно виявив свою волю до державного самостійного істнування і що в значній мірі накреслив форми державно-політич- ного ладу на Україні, що й підтвердить на своїй Установ- чій Раді Уряд У.Н.Р. не допускає думки, що самостійне державне істнування України могло загрожувати тим го- сподарським і фінансовим інтересам, які давніше були до певної міри спільні Росії, Польщі і України. Тому окре- мий торговельний договір мав би не тільки усунути по- грови економічної війни, але навіть завязати живі тор- говельні стосунки між сусідніми Республіками і обмін продуктами народного господарства України і Росії. 4/ Так само Уряд У.Н.Р. як не має на думці провадити економічну ізоляцію Росії, не думає він певним окреслен- ням своїх границь відмежувати Росію від зв'язків з куль- турним світом, а саме - закрити Росії вихід до моря чи коротні шляхи комунікації через землі України до відпо- відних Західних Держав. Отже той чи інший спосіб корис- тування Росією в відповідної бази на морі чи певним на кресленням границь для вільного виходу до моря може бу- ти найдений у процесі самих переговорів і закріплений осібним актом. НОТА ДО ДЕРЖАВ І НАРОДІВ. Щоб надати нашій справі відповідне поперття і освіжк- ти її авторитет за границею, особливо при переговорах на майбутніх Конференціях, на яких мають вирішуватися справи остаточного мирну в Європі, звернувся Уряд У.Н.Р. з потрібною нотою до Держав і Народів Світу. Подаючи в ноті коротку історію боротьби Українського народу за свою незалежність почавши від Переяславського договору заключеного 1654 р. Гетьманом Богданом Хмельницьким з Московщиною, заявляє Уряд У.Н.Р., як представант Україн- ського народу, на весь світ, що той мир і спокій на сході -5- Европи, якого так бажають Держави Антанти, наступить лише тоді, коли суверенний український народ матиме право на Українських Установчих Зборах свободно вирішити долю української землі-чи має бути Україна цілком незалежною, само- стійною Державою, чи має об'єднатися з іншими державами у більший державний організм. Бажаючи лише миру й спокою для змученого і вруйнованої України, Уряд У.Н.Р. заявляє, що з радістю прийме мир, коли окупаційна совітська армія залишить територію України, коли Правительству У.Н.Р. дадуть можливість скликати на демократичних основах Українські установчі Збори, які остаточно вирішать судьбу України та установлять лад і порядок на колись благодатній-нині зруйнованій Українській землі: ДОГОВІР З КУБАНОМ. Розуміючи, що великої ваги для нашої справи є дружні і льояльні стосунки між окраїнними національними державами, що повстали на території бувшої Росії, Міністерство старається не опустити державної нагоди, сприяючи цьому стремлінню. І коли Кубанське Правительство вислало до Уряду УНР своїх делегатів для ведення переговорів політичного і економічного характеру-Уряд У.Н.Р., стоячи на принципі самоозначиння народів визнав у принципі самостійність Кубані і уповноважив постановою Ради народних Міністрів від 1-го серпня ц.р. до підписання договору між Урядом У.Н.Р. і Урядом Кубані слідуючі особи: 1/ Андрій Миколаевич ЛІВИЦЬКОГО, Заступника Голови Ради Міністрів У.Н.Р. і Голову Дипломатичної Місії в Польщі. 2/ Сергія Прокоповича ТИМОШЕНКА, Міністра шляхів в УНР 3/ Станислава Рубертовича СТЕМПКОВСЬКОГО, Міністра Народнього Здоров'я, 4/ Івана Андрійовича ФЕДЕНКА-ЧРІВСЬКОГО, Голови Економічно-Торговельної Місії У.Н.Р. ПОЗИЦІЯ З ВСТО- ННЕЮ. задовольняючи порушене Встонським Правительством питання, а саме, щоб засвідчуваними приналежності осіб до - 6 - Естонської Республіки, наше Правительство призначає повідомлення, видані естонськими представниками і Національними Комітетами на території був. Росії на Криму і Кавказі, Міністерство висказало рівночасно в ноті, зверненій до Міністерства Закордонних Справ Естонської Республіки велики симпатії У.Н.Р.до її змагань і того відрядного факту, що Естонська Республіка зуміла твердо оборонити свою державну незалежність і змогла устроїти своє самостійне буття, і зазначило свою готовність назвати як найдружніші і най- ті сніці зносини. НАШЕ ПРЕДСТАВ - Щоби запобігти хаосові, пануючому як серед української НИЦТВО ЗА КОР- колоній за кордоном, так і по ріжним Місіям, Комісіям і ДОН ОМ. Делегаціям та Агентурам, які тільки підкопують престиж У.Н.Р. серед чужинців, зарядило Міністерство у відповідних об'ємниках до своїх дипломатичних представників за границею те, що важало потрібним. В обіжнику від 28/VIІ при- поручило подати докладні відомості про спеціальні Місії, Комісії, Делегації, Агентури, назначені окремими відомствами нашого Правительства. про їх особистий склад, їх уповноваження і про їхню діяльність. Дальше, маючи на увазі, що зі згляду на різні обставини, в яких приходилося Міністерству вести свою працю і ізза браку докладних звідомлень відносно видачі паспортів з боку Українських закордонних представництва, в справі дипломатичних паспортів помітний безпорядок, аж до випадків надуживань з боку власників в закор- донних паспортів, зарядило Міністерство в об'ємнику від 27-го слідуюче: 1/ Подати до загального відома інтересованих осіб, що всі дипломатичні паспорти, видані Міністерством Закордонних Справ, Посольствами або Місіями, рахуються після 1-го вересня б.р. не важними. 2/ По модливості зібрати на протязі цього речинця всі дипломатичні паспорти і переслати їх до Міністерства. 3/ Надіслати негайно до Міністерства всі бляшки дипломатичних паспортів, які находяться в розпорядженню По- -7- сольств - Місій. 4/ Переслати до Міністерства данні тих осіб яким прислугує право користуватись дипломатичними паспортами для надіслання їм новозаготовлених Міністерством документів. 5/ Оставити на майбутнє справу видачі дипломатич- них паспортів виключно Міністерству Закордонних Справ, а приватним особам ви звати посвідчення, як звичайним го- рожанам У.Н.Р. Обіжником від 31/VII - звернуло Міністерство увагу українських закордонних представництв на те, що вони не повинні приступати до переговорів, якого б ці не були ха- рактеру, з представниками чужих держав раніш, чим будуть провірені ними докладно уповноваження даних Держав для переговорів. В справі Генерала Врангеля, що від деякого часу вжи- ває спроби підготовити грунт на те, щоби ввійти в поро- зуміння з Українським Військовим Командуванням, видало Міністерство відповідні директиви у довірочним обіжнику до наших закордонних представництв. Також у військових справах поробило Міністерство Закордонних Справ в упорозумінню з Воєнним Міністром відповідне зарядження, а саме припоручило Посольствам Ту- реччини і Болгарії та Місій в Румунії вжити всіх захо- дів, щоби військові Українські Остаршини і козаки, які зна- ходяться в більші кількості в Туреччині на Принцевих островах були як найскорше інтрадовані в роспорядження Дієвої Армії У.Н.Р. Зі згляду на заключений договір між Австрією і со- вітською Росією про повернення домів воєнно-полонених із Австрії, звернулося Міністерство до нашого Посла у Відні поробити негайно всі потрібні кроки, щоби Українці в Ав- стрії мали змогу повернутись прямо на Україну. Цоби на Конгресі Інтернаціональної Міночної Ради в Хрістіані, який має відбутися 17/IX цього року було за- ФІНАНСОВА АДМІНІ- СТРАЦІЯ. В той час, коли дипломатична робота Міністерства осягала своїх цілей в розомінню координації діяльності і закордонних представництв Республіки в політикою цілого Уряду та об'єднання творчих сил коло провідних ідей Пра- вительства, в роботі другої частини Міністерства (Депар- таменту Загальних Справ), фінансово-адміністративний бу- ли лише змагання до упорядковання того хаосу, який ство- рили різні емісарі Уряду, вислані випадком та спеціально за кордон з необмеженими уповноваженнями в сфері діяль- ності Міністерства Закордонних Справ. В наслідок діяль- ності цих агентів в сфері діяльності Міністерства Закор- донних Справ в силу даних їм уповноважень та загального нашого становища, ці чинники / прим.М. Темницький, п.Мар- тос, п. Макаренко і п. Швець/ робили свої розпорядження, призначення та звільнення по Інституціям Міністерства, постачали кошти, міняли штати закордонних інституцій і т.и. часто не знаючи і не рахуючись з попередніми рос- порядженнями Міністерства. В кінці утворилось таке стано- вище, що зараз намі представництва стратили можливість орієнтуватись, хто властиво являється для них керуючим, правним розпорядчиком, через те, що в одній і тій же справі видавались часто навіть майже одноразово різними повновласними особами без порозуміння з Міністерством і не повідомляючи Його цілком ріжні розпорядження. Тому з роспочаттям праці Міністерства в Винниці аж до часу Міністерство вживає заходів для вияснення фактичного стану Інституцій Міністерства за кордоном і прикладає всіх зусиль, щоби урегулювати ці ненормальності, які утво- рились наслідком вищесказаного. Для урегульовання справи фінансування закордонних представництв, Міністерство обіжно зажадало відомостей про штати, на підставі яких істнують представництва, про кошта, якими постачались і т.п., разом з тим вироблено обіжник про скорочення штатів і взагалі всіх видатків по утриманню. Відносно задоволення коштами представництв в цей мент, до остаточного вияснення справи фінансування їх, умовлено з командированим за кордон Міністром ші- наєців п. БАРАНОВСЬКИМ, що тимчасово він має на місці після вияснення по своїйому узглядненню задовольняти їх. При переведенні скорочення штатів та видатків по закордонним представництвам, Міністерство виходить із телепрішнього скрутного фінансового становища, заряджує скорочення всіх без винятку представництв до мінімума від 2 - 5 урядовців, в залежності від політичної ваги представництва та кількості праці. З огляду на те, що від часу перебування Уряду на території Польщі - Міністерство здобуло можливість комунікації із своїм установами за кордоном, робота Міністерства поширилась до надзвичайних розмірів. Виявилося, що виконати всю ту працю, яка стояла на черзі при помочі того надзвичайно малого апарату, який був евакуюваний з Кам'янця, було неможливо. Тому Міністерство мусило усилити свій робочий апарат. З Кам'янця евакуювалось всіх разом 13 урядовців: Міністр - 1, Товариш Міністра - 1, Член Ради Міністра - 1, Начальник Відділу - 4, Старший Діловод - 1, Діловод - 2, Урядовців - 3. Після того довелося збільшити персональний склад Міністерства до 28 осіб, з них прикомандированих від інших установ 5 урядовців. Але і цей склад порівнюючи з кількістю праці і потрібним темпом, до якого вона мусить дійти, є за маллий. Доведось всьоновити щоденну мінімум 10-ти годинну працю, не включаючи і святочних днів. До всього сказаного треба додати, що Міністерство по згоді і проханню п. Військового Міністра перейшло опікування нашими полоненими за кордоном та взагалі нагляд за всіма українськими Місіями за кордоном. В цьому вже пороблені Міністерством деякі кроки. Так Міністерством зроблені детальні зарядження, що до ліквідації установ Військово- Санітарних Місій. Назначено Комісія для перейняття справ та відчитності під голо- вуванням Д.І. ДОРОШЕНКА. Для цілості треба зазначити, що в деякій мірі перешкодою до нормального руху праці Міністерства ставали також фінансові труднощі, через що актуальні справи затримувались не раз ізза відсутності грошей, або ті перепони, які очевидно, в формальних причин ставились Державним Контролем та Міністерством Фінансів. За час праці останніх часів Міністерство було в значній мірі позбавлено волі рухів, і не могло навіть вирядити відповідно забезпечивши делегації на Конференцію Балтійських Держав під керуванням Саліковського, на що звернула увагу Рада Міністрів, додатково асигнувавши своєю постановкою відповідні кошти. ПРЕСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. Пресова діяльність Міністерства Закордонних Справ в цьому періоді йшла по тих самих витичних лініях, які накреслено в огляді Міністерства за місяць червень. Повне розуміння пресової справи з"явилось для закордонної діяльності Міністерства одним із першорядних чинників, тому, що зараз наша держава опиняючись хвилюво без території, має для піддержання української державності взагалі і українського питання закордоном з окрема тільки два фактори: 1/ Армію, що з зброєю в руці зазначує перед світом істнування Української Держави і 2/ пресу, посредством якої може вплива- ти на хід політичних подій відносно України. В сучасний момент, коли світова політична конти- ляція вказує на те, що східна проблема наближається до розв'язання і тим самим українське питання при вся- ких обставинах мусить прийти на форум міжнародної акції і рішення - пропаганда української державної ідеї мусить бути всіми способами і силами скріплена і оживлена особливо в тих центрах, які грають першу ролю в міжнародній політиці. Польща, що признала всім світом, кинула в цей мент найкращі творчі журналістич- ні сили в центри Європи і кертувала на справу пропа- ганди сотні міліонів. Уряд У. Н. Р., що мілітарно ду- же слабий - що стратив територію, мусить негайно вжи- ти самих рішучих заходів, щоби поглибити пропаганду за кордоном,- бо наближається час розв'язки питання істнування У.Н.Р. Ізва цього, що питання про пропаганду за кордоном е тісно зв'язане з завданнями і діяльністю Міністер- ства Закордонних Справ, що через свої закордонні ди- пломатичні установи до цього часу виконувало в біль- шій частині роботу у цьому напрямі, Міністерство Закор- донних Справ виготовило відповідний доклад, який буде внесено на розгляд Ради Міністрів. В цьому воно дома- гається, щоби: 1/ Оживити діяльність істнуючих пресових і інфор- маційних Бюр. 2/ Установити постійний їх зв'язок з Центральними Установами, особливо в Міністерством Закордонних Справ 3/ Використати всі наші журналістичні сили, що е зараз за кордоном. 4/ Придбати впливову закордонну пресу і визначних чужинців - журналістів, щоби відповідними статтями ін- формували європейську опинію в користь Української на- родньої Республіки, пам'ятаючи, що думка преси - це дум- ка преси - це думка громадянства, 5/ познайомлювати європейську опінію шляхом кон пресів, рефератів, лекцій і т.п.. 6/ Створити одно Центральне пресове і інформаційне бюро, яке шляхом політичних і економічних комунікатів і бюлетенів змогло б інформувати закордонну пресу про всі прояви громадянського і політичного життя У.Н.Р. 7/ Здобути вплив на одну з великих європейських телеграфних агентур. Щоби перевести згадану справу з теорії на реаль- ний ґрунт, Міністерство Закордонних Справ звернулось до Ради Міністрів з проханням ухвалити і асигнувати в розпорядження Міністра Закордонних Справ 5 ( пять ) міліонів польських марок. Тимчасово, для зреалізовування повищої думки і наяв- зання тіснішого контакту із за кордоном, Міністерство Закордонних Справ ввійшло в зносини з пресовими Євро- ми при Місіях і Посольствах У.Н.Р.і запросило до мі- ща на роботу уряду представника Віденського Пресового Бюро Відні, редактора Юрка Сербинюка, який працюючи не- офіційно при Міністерстві Закордонних Справ сліжити- ме для зв'язку в пересищі зредагованих Міністерством політичних і стратегічних вісток до згаданого бюро, а через це останне до Віденської і Швайцарської Преси. Сама діяльність Відділу Преси Міністерства Закор- донних Справ обіймає: 1/ виготовлення огляду стратегічних і політичних по- дій на Україні за останні два місяці (червень-липень) для вжитку нашого дипломатичного корпусу. 2/ Інформації закордонну про найважніші у нас біжучі політичні і стратегічні події шляхом урядових комуні- катів, телеграм і т.п. 3/ Підготовку проекту що до переорганізації пресо- вих бюро, що знаходяться при наших Місіях і Посольствах 4/ Спроби нав'язання контакту з поодинокими Центральними Установами в справі утримування коротких звітів від кожного із них. 5/ Виготовлювання письменних рефератів місцевої і закордонної преси для внутрішніх потреб Міністерства. Ад 1/ Виготовлення огляду політичних і стратегічних подій за місяці червень і липень, мимо цього, що зв'язок Міністерства із другими тстожними Установами був надзвичайно утруднений / молчаливість деяких на наші відношення/ обміло докладний аналіз стратегічного і з'ясувань на його внутрішнього і зовнішнього політичного становища. Згаданий огляд розіслано всім п.п. Міністром, Головному Отаманові, Голові Ради Міністрів, і дипломатичному корпусові Української Народньої Республіки. Ад 2/ В цілому ряді коротких телеграм до Відня, Брюсселя і Парижа, періодично інформовано наші представництва про політичне і стратегічне становище у нас. Ад 3/ Підготовка проекту буде вкоротці закінчена. Ад 4/ Контакт з поодинокими Установами У.Н.Р. нав'язано. Приходять звіти, як від цивільних так і військових установ і вони творять матеріал до втготовання оглядів, зазначених в п. І. Ад 5/ Виготовлені письменні реферати преси про біжучі політичні події розсилається п.п. Головному Отаманові, Голові Ради Міністрів і Керуючим Департаментами Міністерства Закордонних Справ для їх вжитку. ЗА МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ підписав Тов. Міністра О. Ейхельман в.р. З оригіналом згідно: За Начальника Канцелярії: У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ДЕПАРТАМЕНТ ЧУЖОЗ.ЗНОСИН "4" жовтня 1920 р. ч.....593/2392 м. Тарнів. Канцелярія Апарату 28/к 90, -7. 557 ПАНОВІ КЕРУЮЧОМУ СПРАВАМИ ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ У.Н.Р. / СТАВКА./ Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому копії листів Пана Мико- ли Василька від 2-го вересня ц.р. на ім'я Пана Міністра Ніковського і Пана Міністра Фінансів У.Н.Р.Барановського для ласкавого ознайомлення з їх змістом ПАНА ГОЛОВНОГО ОТАМАНА.- Директор Департаменту Чужоземних Зносин Начальник Дипломатичного Відділу 364 386 Копія. 254 Відень 2-го Вересня 1920 року. ДО ПАНА МІНІСТРА ФІНАНСІВ У.Н.Р. Христофора Барановського Берлін. Високоважний Пане Міністре. Маю за честь повідомити Вас про слідуюче: I/ З часу Вашого від'їзду старався я одержати від "Intar " відомості про стан нашої справи і тільки сьогодня повернувся Директор Зінцо /Мотойше ще й досі в відпустці/ і на моє телеграфичне запитання відповів,що як Державний Секретар так і Підсекретарь Венгерського Міністерства Фінансів,котрі відають нашою справою,ще на відпустці,а тому до їх повороту /а це буде через 8 день/ нічого не можна зробити. Сьогодня я був також у тутешнього Венгерського Пос- ла,який ще з Берестя -Литовського,де він був Начальни- ком Секції у графа Черніна,мій особистий приятель. З його пояснень я міг констатувати,як сподівався то- го і раніш настільки прихильне до нас відношення з бо- ку Венгерського Уряду,що я поінформував його також що до справи яку ми ведем через "Intar ".Він підтвердив мені,що дійсно в цей мент Державний Секретар та Під- секретарь Фінансів у Будапешті перебувають в відпустці, але заявив мені,що він пе клуватиметься,аби вони обидва як тільки повернуться з відпустки,вже б одержали кате- горичний наказ Венгерського Міністерства Закордонних Справ негайно звільнити нам всю решту належних нам коштів. Тому я сподіваюся Пане Міністре,що найпізніше че- рез 14 день Ви можете одержати тут у Відні решту вен- герської есконто-валюти. 2/ Справа тут у Відні все це підготовчій стадії - я правда маю надію на успіх,але щось певного буду знати тільки через декілька день. 3/Дуже зле стоїть справа з чаем,бо сьогодня гос. Ге- нуя-Трієст чай продається кило за 7 І/2 лір,себ-то на круг приблизно 100 корон,або /оден голяндський фунт = 40 дека/ один голяндський фунт за 40 корон чи 50 цен- тів. З огляду на те,що Розеліце має одержати 250.000 го- ляндських гульденів,а крім того Бозель 2.000.000 корон /30.000 голяндських гульденів/-оден голяндський фунт чая # сьогодня потушений приблизно 37 центами.Тому що фрахт з Батавії до Європи виносить приблизно 10 центів приходиться вже рахуватися з 2-3 центами надвишки на фунті.Такий гешефт натурально не цікавить фірму Бозель, а від чього і залежить продовження мого перебування в Відні,бо я все-ж таки не приминяю спроб побудити фірму перебрати чай від Розеліце,перевезти його до Європи та тут в Європі продати його за наш обх рахунок .Можли- во зміниться до того часу ціна чая,чи можно буде вже тої ді достати його до одного з українських портів.В кож- ним разі в цей час чавва справа стоїть недобре. З поваженням Василько /в.п./ З копією оригіналу згідно: Начальник Дипломатичного Відділу Відень 2-го вересня 1920 року. До п. Міністра Закордонних Справ У.Н.Р. А.В. НІКОВСЬКОГО Тарнів ВИСОКОПОВАЖАНИЙ ПАНЕ МІНІСТР, Тільки сьогодні міг я відвідати тутешнього Угорського Посла, з огляду на те, що його не було у Відні. Чого я осягнув у його в справі наших шатцшайнів / приблизно 50 міліонів/, які ще лишаються в Будапешті, п. Міністр можуть бачити із доданої мною до цього копії мого докладу на імя п. Міністра Барановського. Але я прошу Вас, Пане Міністр, не зважаючи на те, що ми маємо тепер досить обгрунтовану надію, що хутко одержимо до нашого розпорядження угорські гроші, всеж таки подбати згідно з моєю пропозицією в листі від 31-го серпня, - будь то з фондів нашого Роловного Військового Командування, будь то по займу у Польського Уряду - про гроші, що необхідні для виплати нашим Місіям на слідуючі 2 місяці, тому що п. о-волікання з виплатою угорських грошей все ще не е виключене, а через невиплату належного утримання, до великої кількості незадоволеної української інтелігенції за кордоном додається ще відповідна кількість незадоволених урядовців наших Місій... Згідно з бажанням Угорського Посла я докладно поінформував його в наших справах. Він зазначив мені, що не тільки його Міністр Закордонних Справ, як лишень він видужає / зараз робили йому операцію/, але також і Голова Держави ГОРТІ радо прийме мене і говоритиме зі мною, тому саме що спеціально Горті незвичайно цікавиться нашими справами. Для того, що би мені не прий- шлося двічі їхати до Будапешту, радить він мені поїхати туди через 8 - 10 день, коли одужає граф Телецький, чи, в разі продовження його хоробрання, буде призначений новий Міністр Закордонних Справ. Я розмовляв з ним також про нашу Місію в Будапешті і зрозумів його так, що запропоноване мною Вам, Пане Мі- ністр за іменування нашим представником в Будапешті одного з наших генералів зробило б там невдачайно добре вра- жиння і мало б своїм певним наслідком то, що як тільки ми мали би свою територію, Угорщина відразу ж надіслала б сво- го дипломатичного представника до нашого Уряду. Цей гене- рал мусив би привезти до Голови Угорської Держави Адмі- рала Горті власноручний лист нашого ГОЛОВНОГО ОТМАНА, в якому підкрес- лено було б спільне завдання обох націй /Мадьярської і Української/ боронити куль- турний світ від большовиків. Я пев- ний в тому, що Горти відповів би на власноручний лист та- ким же власним листом до нашого ГОЛОВНОГО ОТМАНА. Цим по- ясняється, Пане Міністр, моя депеша ч.2005, яку я надіслав сьогодня до Вас. Що торкається моєї поїздки до Риму, то все частіше ви- никає у мене підозріння, що мій заступник Еремів щось на- Інтригував, бо від часу відвідання ним Італійського Посоль- ства я нічого більше не чую. Але Пан Міністр можуть бути цілком спокійні, що я напротязі самого короткого часу улаш- тую собі аудієнцію у Джуліттіого і Сфорци. В справі грошей для Місії та чаю мушу я до 7-9 б.м.ли- шитися ще тут, аби описля поїхати або через Рим до Берлі- ну або навпаки до Риму через Берлін. З поваженням /Підпис/ Микола Василько. З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу УНР. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин. 5" грудня 1921 року. ч. 2419/6864. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО дня 192 р. Вх. ч. До Пана Нерічного Справами Дирек- торії. Міністерство має честь переслати при цьому для відповідного докладу копію за- гально-політичного докладу Місії у Бука- решті від 27.Х № 3104.- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин 1) Доручено, що друкований здійснити посвідчення документа про р. Молчанова як підробки в шикрух. 2) Пропоную до Міністра подбати, аби подобні ухиляти приготування чужинської і в копії, як це робить наше будівельне посольство, про що протягом позову миру про р. Молчанова. 3) Окреслі уряди з рекомендацією до військового силового та ГОЛОВА НАДЗВИЧАЙНОЇ ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ Української народньої Республіки 27-го жовтня 1921 року ч. 3104: м. Букарешт .- В настоящому своєму докладі я не спиня- тимусь на виясненню загального міжнародного поло- ження, так як воно після останньої конференції найвищої Ради антанти не тільки не вияснилось, а навіть ще більш ускладнилось і запуталось. Ті суперечки, які істнували про меж францією та Ан- глією з приводу найбільш важливих міжнародних пи- тань не тільки не було усунуто цією конференцією а скоріш навпаки вони на ній ще поглибшились. Но- вого ця конференція здається дала тільки те, що Франція на ній вперше відважилася повести твердо і рішучи свою лінію, не відступаючи навіть перед можливим розходженням з Англійською політикою. Во всякім разі це останнє зібранне Найвиш- чої Ради насильно засвідчило, що тієї згоди і об'- єднання інтересів, які утворили колишню "Антанту" вже тепер нема і що дальіша межнародна політика піде звичайним шляхом політичних і економічних ком- бінацій, відповідаючим ближчим тимчасовим інтересам тієї, чи іншої держави. В цих комбінаціях, як це безсумнівно виявилося на останніх подіях мають примати участь і Німеччина і Совєтська Росія. Про можливість таких комбінацій, їх сад і взаємно- відношення, а також їх значенне для нашої справи, я зараз не можу написати нічого більшого і но- -2- вого, порівнюючи з тим, що було меню Вам подано в мої - ому останньому докладі. Треба чекати, чи яких сь важливих подій, чи дипломатичних актів. Але це вичікуванне може забрати багато часу, бо ос- кільки це можно думати, на підставі спостережень життя, як великих держав, так і менших, завдання їх діяльности прагнуть лише до припасовання вже намічених плянів до сво- їх що-денних інтересів, а не до утворення чого сь но - вого. Європа втомила творити", казав Таке-Іонеску в своїй розмові з ген.дельвігом і О.Я.Шульгиним в Парижу, " і тому ви надійтеся на свою сили". До цього ще можна додати, аби наші сили дійсно були такі, щоб ми могли зараз вигнати большевиків і опанувати нашу територію, то нема ніжадно- го сумніву, що Європа признала б цей факт, ніякої воро- жої акції проти нас не повела, а навпаки у в нами торгу гувати, а потім і визнала нашу державність. Що ж стосуєть- ся до допомоги, то на неї сподіватися годі, бо всі те- пер мають свій клопіт і не мають інтересу, що би застря- вати в яку сь зовнішню небезпечну акцію. На мій попляд, також не можна в ближчому майбутньому сподіватися і на то, щоб які сь події, або дипломатичні акти могли поставити на чергу дня нашу справу. Справді, головне значинне певне тут міг би мати початок нової війни на Сході Європи і в першу чергу війни боль- шовиків з Польщею, або Румунією. Але як самі большовики, так і їх сусіди такої війни бояться більш як чого ин- шого і раді зробити все для того, аби визволитися від її можливості. Для большевиків вона, після їх великих дипломатич- них побід, які привели до договорів з Великою Британією, Германією, Італією, Норвегією, до умов і згоди в справі голоду з Гувером і Нансеном, це було б рівнозначним ліквідації всіх цих важливих здобутків. І відколи, вони, залишивши мрії про світову революцію і комуністичну державу, стали твердо і рішуче на шлях російської і при тим національної дер- жавності, то можна бути певним, що вони зроблять все для того, -3- щоб такої війни не було. Всі відомості, які розповсюджуються про їх наче б то глярмістські заходи, мають метою превентивні цілі,- утримати сусідів від війни, до якої бльшевики приготовлені і яку не бояться приняти. Таке іменно значинне мали і великі військові маневри, що відбулися на Україні в присутності Троцького, такий характер мають всі його промови про те, що Франція підготовляє нову війну Совітської Росії. З другого боку, і сусіди бльшевиків абсолютно не мають ніяких реальних інтересів її бажати, а навпаки їх-ня внутрішня ситуація імперативно на них покладає обов'язок триматися самої мирної політики. Таким чином сподіватися військових подій на терені, який би відчиняв для нас якісь нові перспективи, коли залишатися на грунті державного характеру межнародних відношень Совітської Росії і її сусідів, нема підстав. Правда за всім цим залигаються це можливості, які лежать за межами державних інтересів, які складаються, чи можуть складатися на грунті голодної психології в Совітській Росії, які за-лежать від недисциплінованості окремих частин червоної армії і т. ин. Але було б дуже не обережно будувати що-не-будь на цьому грунті і сподіватися що від таких випадкових причин може скластися сприйняча для нашої справи межнародна ситуація. На превеликий жаль треба зауважити, що найбільш важливі наші політичні плани завжди мали грунтом своїм цю іменно можливість військових подій, не дивлячись на те, що об"ективна дійсність, як я це завжде писав в своїх докладах, не давала для них міцних підстав. Але у нас частіш вірять усяким чуткам і непевним відомостям, як об"ективному аналізу фактів. В значній мірі, те що ми говорили відносинно війни, можливо сказати і відносинно яких-то-будь нових важливих дипломатичних актів, в яких би було постановлено на чергу наше питання. Всі обставини, як останній конференції -4- прємьєрів, Ліги Націй так і підготовки Вашингтонської кон- ференції показують ясно, що Російське питанне не буде постан- лено в тому масштабі і в тому напрямкові, як ми цього сподівалися. Його вирішення, як тепер це виявилося зовсім безсумнівно піде шляхом часткових договорів, постанов, меж- народних трактатів і т.ин. Такої конференції, на котрій бу- ло б поставлено в загальній формі Російське питанне не бу- де і сподіватися на це нічого. Грунтом всіх цих окремих межнародних актів буде Совітська Росія, яка уявляє з себе найкращу арену для боротьби окремих економічних інтересів, конкуруючи про меж себе держав і найбільш сприятливе поле для поділу економічних і політичних впливів. Російське пи- танне вирішиться боротьбою окремих держав за експлоата- цію і добу і природніх ресурсів. Ця боротьба вже почала- ся, провадиться досить енергійно і тепер на грунті голод ної кампанії ця боротьба набирає ще більш сили і фак- тично мотивованих можливостів. Таким чином, на мій погляд, в життю, як цілої Європи, так і окремих держав, що мають найближче відношення до нашої справи, не можуть в скорому часі виникнути які то будь події, котрі б мали сили здвинути нашу справу в тієї мертвої точки, на якій вона політично зараз стоїть. І на превеликий наш жаль, вона стоїть на цій точці, не як справа У.н.Р. а як справа цілком Українська, бо то суть чистіші вигадки, що варт тільки замінити Петлюру і У.Н.Р. якою сь иною організацією, чи то комітетом в Парижу, чи гетьманською компанією, то все піде гаравд, Українська спра- ва поставлена буде на чергу дня, отримає могутню зовнішнк допомогу для боротьби з большевиками. Найбільш цікаво в цій концепції те, що зовнішня допомога для боротьби в боль- шевиками прийде, по їх надіям, від тих держав, які вже давно почали розмови з большевиками. і вступили з ними в постійні відношення. Всі ці загальні положення мають цілковите своє під- тверджене в фактах і політичних подіях Румунського жит- тя і відношення Румунії до нашої справи. В двох своїх попередніх докладах я вже повідомляв Вас, п. міністре, про те, що наша справа тут йде на пониження, що це почуватеться з кожним днем, і дуже можливо, що в скоро- мому часі перед нами повстане питання, чи варт тут нам залишатися надалі, і коли залишатися, то на яких умовах. Тепер до того діагнозу, що я ставив раніше, можу додати нові факти і нові аргументи, які на мою думку, говорять про те саме, але ще більш яскраво і певно. Само по собі зрозуміло, що цей розвиток подій найбільш тісно є зв'язаний з питанням відношення Румунії до більше- виків. Як я вже повідомляв, Румунія повинна була почати пе- реговори з большевиками, бо не мала ніяких підстав відмов- лятися від них після заключення торговельного договору боль- шевиків з Англією і ратифікації Ріжського трактату. Дуже ле- гко зрозуміти, що особливих бажань у Румунії прискорювати ці переговори не було. Навпаки, всі обставини і політичного і географічного положення впливали на те, аби не мати постій- них і правних відношень з большевиками. Бо коли і при су- часних умовах большевики знаходять засоби і можливість для широкої пропаганди комунізму і большевицької революції в Румунії, то при зміні їх в в напрямку постійних торговель- них і дипломатичних зносин, вона може прийняти характер для державного порядку всім небезпечний. З другого боку і боль- шевики на підставі самих різних мотивів дуже можливо че- рез Бессарабське питання, а також через цілком природну во- рожнечу совітської організації до монархично-буржуазного ус- трію Румунії, а також інереційними і недовірре до імир- ної політики, теж не мали особливо широкого бажання приско- рити переговори. Тому вони йшли так, мляво і розвивалися дуже повільно. Ці загальні міркування підтверджуються фактами останньо- го часу, на протязі якого розвивалися ці румунсько-больше- вицькі переговори. Як це вже відомо з мого попереднього док- ладу, загальні переговори мали початися по взаємній згоді в Варшаві. Але до цього по пропозиції больщевиків зовсім несподівано почалися розмови характеру менш загального змісту на Дністровському ливані. Розмови ці почалися 9/VI і тривали коло 2-х тижднів. На чолі Румунської делегації стояв адм. Копеску, на чолі больщевицької - відомий больщевицький діяч, голова Одеського Ревкому - Яковлев. Офіційною метою цих розмов було проголошено вироблення умов користування лиманом, відновлення пароплавства по Дністру і лимнанам, а також і де яких інших більш дрібних питань. Ми маємо відомості про ці розмови з самих різних джерел: з больщевицької преси, з Румунських часописів і з оповідань людей, які близько стояли до переговорів і всі ці відомості явно свічають, що ні одна, ні друга сторона не дивилися на них, як на щось важливе і користувалися ними для цілий розвідочних. Роботи цієї делегації затягалися тим, що Яковлев що дня повинен був відлітати до Одеси, як він це пояснював по службовим обовязкам і для телеграфичних зносин з Москвою і Харьковом. два головних питання, які обговорювалися спільно, питання про поділ лиману і контроль судів так і залишилися невирішеними, бо больщевики пред'явили такі претензії, що Румуни не могли уступити. Та і взагалі вияснилося, що безапередньої якої сь загальної згоди такі порівнюючи дрібні питання не можуть бути вирішені, бо завжде залишається підозренне, що та , чи інша сторона провадить в них свої особисті і небезпечні для другого наміри і плани. Обірвалися ці розмови через те, що больщевики не могли прийти до згоди, не маючи уповноважень, йти на потрібні уступки, а зовсім не через те, як писали про це часописи, що справа дійшла до конфлікту. Навпаки, тоді-ж було вирішено обома сторонами, що розмови мають відновитися по взаємній згоді. Цікаво зауважити, що больщевики весь час вели агітацію за свій комуністичний устрій, доказуючи, що у них справи йдуть надзвичайно добре. Таким чином, перша спроба порозуміння з большиками, хоч і не дала ніяких позитивних результатів, тим часом вас- відчила фактично можливість переговорів і взагалі можли - вість встановлення якихсь сь більш менш нормальних відно- шень, аби для цього було бажанне і взаємне довір'я. Але задається ні у одної сторони їх поки що не виявилося. В скорому часі після того, большики знову звернулися до Румунського Уряду на цей раз в пропозицією дозволити приїзд до Румунії закупочній комісії, яка мала б закупити тут хліб для голодних. В відповідь на це Румунський Уряд надіслав ноту, в якій досить негативно поставився до цього предложення, заявивши, що експорт хліба є дуже обмежений, підлягає державному розпорядженню, що Румунія має велике зобов'язанне перед Францією і тільки могла б дозволити за- купку хліба з тієї кількості, яку вона повинна видати Франції. Тому большикам належить раніш звернутися до неї, одержати від неї дозвіл, а доді може бути поставлено пи- таннє і про згоду на закупку і на в'їзд Комісії. Але потім, вже після обміну нотами в справі загальних відно- шень, дозвіл цей був даний, з тим обмеженням, що комісія не може закупати пшениці і жита, а тільки кукурузу, яч- мінь, овес і т.ин. Цим обмеженням Румунський Уряд наче б то підтверджує свою попередню ноту, бо Франції він має надіслати як раз іменно пшеницю. Але головне значення в дальнішому розвитку румун- большивичських відношень і переговорів мав недавній обмін нотами по загальним питанням. На цьому ми повинні спинити- ся більш уважно, бо цей факт може бути поворотним в по- ложенню нашої справи тут. Як відомо до останнього часу большики всі свої протести відносно У.Н.Р.ввертали в бік Польщі, минуючи Румунію. Після негативної відповіді Румунського Уряду на за- явлене большиками бажання надіслати сюди свою закупку Комісію, вони зовсім для всіх несподівано подали ноту, в якій надзвичайно нахабно протестують проти ворожого відношення до них Румунії і ворожої її діяльності, направлена на боротьбу з Совєтським режимом. Ця ворожа ім Румунська акція складається з систематичної і одвертої підтримки У.Н.Р. в різних відношеннях. Румунія тримає у себе на положенню справжнього дипломатичного представництва Місію У.Н.Р., і вийшла в договорній відношення з її Урядом через посередництво голови Ради Республіки. Румунський Уряд дозволив і допомагає формуванню відділів Української армії, що мають бути авангардом наступу на Совєтську Росію. Румунський ген. Штаб одверто допомагає партізанській організації, яка підтримує постійний зв'язок з повстанським рухом на Україні. По началу Румунський Уряд віднісся до цієї ноти так, як вона і заслуговувала по своїй безгрунтності і нахабному тону. Таке-Іонеску відповів їм досить категоричною тою, де спростував всі їх обвинувачення і з свого боку подав безсумнівні докази систематичного нападу большевицьких відділів на Румунські прикордонні місцевості. В ноті приведено було порівнюючи невелику кількість фактів розбійницьких большевицьких нападів, в дійсності їх було і раніше і тепер далеко більш. В резолютивній частині ноти твердо було заявлено, що і на далі Румунія буде захищати своє право давати азіль збігцям, а також збройною силою боронити свої кордони. Цьому фактам по началу остільки не надавалось важливого значення, що Таке-Іонеску, написавши відповідь, зараз же від "ихав" закордон. В ширших же колах, як урядових, так і громадських большевицька нота і зачеплене нею питання зробили враженне досить різноманітне і складне. З одного боку , вона викликала незадоволення різних кол політикою Уряду, яка могла бути причиною нової війни, якої тут ніхто не хоче. Головним чином ці настрії панують серед сучасної парламентської більшості і різних зв'язаних з Урядом груп і уст -9- нов. лавпаки, кола, які йдуть політично і економічно за лі- бералами були обурені політикою правительства в тому від- ношенню, що вона своєю слабістю може давати привод для таких образливих для Румунії нот. З другого боку, наклепи большевицької ноти викликали незадоволення Міністерських кол, діяльністю Штаба, який наче-бто на свою власну руку занадто тісно звязався з нашою організацією і вів свою окрему "військову політику", дуже небезпечну для миру. В де-якій мірі ця нота було піднесла і наші фонди, так як в ній ясно відчувавсь страх перед нашою силою, і силой повстанців, які все зростають і зростають. Для того, аби зменшити негативні впливи і поширити їх негативні наслідки я одновидав керуючого Міністерством З.О. п. Де-Русі, з яким мав довгу і дуже цікаву розмову. В цій бесіді я вияснив, оскільки безгрунтовні їх обвинувачення, дав йому поясненне в справі номінативних вказівок ноти, зауважив на дійсні наміри большевиків, а також запропо- нував подати Румунському Уряду нашу ноту з приводу за- чіплених большевиками питань. Він дуже охоче на це по- годився і сам мені запропонував переговорити в цій спра- ві з Президентом Міністром ген. Авереску, взявши на се- бе обовязок організувати мені це побаченне. Це побаченне остільки вважалося важливим, що коли я подав заяву в Міністерство З.О. про видачу мені Міністерської легити- мації на проїзд до Польщі, куди я збираюсь виїхати, то в Міністерстві з цього приводу був великий переполох і Де - Русі по телефону викликав нашого секретаря з тим, аби передати мені своє проханне не від'їжджати до того часу, поки я не побачусь з Авереску, який мав через кілька день повернутися до Букарешту.- -10- З-го вересня наша нота була подана Міністру З.С.. В ній я спро- стував всі брехливі відомості і наклепи большовиків і одночасно пос- тавив перед румунським урядом во всій ширині справу боротьби нашого народу з большовицькою окупацією. Замість тенденційних і неправди- вих відомостів я в своїй ноті намалював картину тої великої органі- заційної праці, яку ми ведемо зараз на Україні, і вияснив чому вда- не У.Н.Р. являється такою небезпечною для большовиків. Поруч з тим я личив своїм обов'язком звернути увагу Румунського Уряду на концен- трацію большовицьких сил на кордоні Румунії і демаскувати їхні агре- сивні наміри відносно своїх сусідів. Спинився я також і на питанню допомоги гододаючим, подавши відомості про те, що Україна і в су- часному становищі могла б бути найкращою базою для цієї допомоги, аби її було звільнено від большовицького панування. Тим часом дійсно до Букарешту повернувся Авер'яку і я зараз же заявивсь у нього з проханнем призначити мені аудієнцію. З початку мене було повідомлено, що ця аудієнція буде призначена на другий день по його приїзді. Потім це все відкладувалось під різними мо- тивами, і коли я через нашого секретаря звернувся за виясненням при- чин цього відтагання аудієнції вже призначеної, то не одержав нія кої ясної відповіді, окрім того, що Прим'ер-Міністр виїжає з Бука- решту і до свого повернення він не має можливості мене прияти. Од- ночасно з цим справи наші прийали характер дуже для нас неприємний. Замісць рішучого відмовлення в дозволі на приїзд большовицької місії відбулося рішення Ради Міністрів, яким цей дозвіл був даний. Правда, приїзд її був обставлений різними умовами і гарантіями, які б запезпечували діловий напрямок її діяльності, але після вищесказа- ного обміну нот, Румунський Уряд цим ясно показував, що він йде на зустріч можливому зближенню з большовиками. Поруч з тим відносно нашій Місії відбувся ряд фактів, яким не двозначно було показано, що Уряд хоче приматися з нами дуже обережно і навіть демонстративно підкреслюючи відсутність яких то будь політичних зв'язків з нами. Генеральному Штабу було запропоновано негайно ліквідувати організаці Ген.Гулого, про що нас було повідомлено в досить рішучій і катего- ричні формі. А коли ген.Дельвіг, зараз же після свого повернути з Парижу хтів побачити Військового Міністра, чи його помішника з тим, -11- аби умовитися відносно засобів ліквідації вищесказаної організа- ції, то йому в досить нечемній формі було показано, що цю ліквіда- цію вони хтять провести без нашої участі і тому його не прияв не тільки Міністр, а навіть його помічник. В скоріж після цього ми одержали з Військового Міністерства ноту, в якій нам пропону- валось впливати на інтернованих і на збігців в тому напрямкові, аби серед них не ширилосься ворожих агітацій проти Советської Росії, з якою Румунія не знаходиться в стані війни. Всі ці факти ясно показують, що Румунський Уряд став рішуче на прут порозуміння з бойовиками і усунення всяких причин, якіб могли б давати бойовикам привід заподозрювати щирість його ба- жання підтримувати добросусідські відносини. В нашому роспорядженню знаходяться досить певні відомості, що ця зміна відбулася під безпосереднім впливом представництва тієї держави, яка дає тон такому мирному поводженню з бойовиками. З другого боку, не мож- на тут також не бачити і персонального впливу ген.Авереску, який весь час дуже стримано відносився до нас і прихильно до бойовиків, як дійсних представників Росії. І справді, коли порівняти розвиток подій в його відсутності з тим, що сталося після його приїзду, то ми відразу побачемо велику ріжницю. В той час, коли без нього ми мали надії, що вся справа прийме такий оборот, який був намічений в ноті Таке-онеску, вона під його впливом закінчила ся для нас дуже неприємно і навіть шкодливо. І раніш ми спостерега- ли, що коли розрішення того, чи іншого питання, доходить до його р рук, то воно чи затягається на якийсь безнадійно довгий час, чи прийме для нас оборот зовсім негативний. Так було з набоями, ку- півля яких головним чином не вирішена на нашу користь дякуючи тому, що вимагала його затвердження; так було і з кулеметами і т.и. Ко- ли ще ми мали підтримку попереду Англійського посольства, а шойм поляків, то він інколи уступав в своєї неприхильної позиції. Але і то робилося це все проти його особистого бажання і запевнень. Правда, одночасно з політичною депресією нашої справи та саме відбулося в російському таборі. Врангелівським представникам теж було заявлено, аби вони припинили всякі організації і пропаганду противосовітського характеру, навіть не дивлячись на те, що в но- ті бойовиків нічого не було сказано про них і зовсім не згаду- валось про їхню акцію. К слову сказати це їх дуже образило, що большовики лічать нас єдиною силою, яка уявляє в себе для них погрозу і небезпеку і зовсім ігнорують істнування Врангелівської організації. А вони тут завжди росповсюджували чутки про свою діяльність на Україні і про те, що вони мають там міцні бази і великий вплив. Все визезазначене ставить перед нами питання про ближчу майбутню нашу працю тут в зв'язку з тією ситуацією, яка утворилася для нас в зв'язку з останніми подіями, розвиток яких це не припинився і може в ближчому часі прияти для нас оборот зовсім уже важкий і неприємний. Вже в ночі Таке-Іонеску був натяк на те, що Румуни зовсім не відмовляються від переговорів з большовиками, що вони призначили для цього відповідну делегацію, яка чекає вже 4-ри місяці, поки большовики знайдуть можливість з нею зустрінутися. Всі останні події значно посунули справу переговорів і 24 вересня в Варшаві, як Вам відомо, переговори почалися. Само по собі зрозуміло, що особливого інтересу прискорювати закінчення цих переговорів у румунів нема, але під натиском інших держав вони можуть піти дуже швидким темпом. А тоді ми побачимо тут в скорому часі після цього большовицьку Місію, а вимогою нашої ліквідації. На цей випадок треба бутитзавчасно підготовленим, аби самим ужити засобів запобігти можливості бути примусово ліквідованими. Само по собі зрозуміло, що поставивши це питання я не уявляю собі його рішення в формі якогось негайного розв'язання нашої організації. Навпаки, це все повинно бути повільно зроблено і при тому так, щоби представництво наше в тім, чи іншім виді збереглося. А тільки підкреслюю, що загальний розвиток подій може поставити його на чергу і до нього треба бути своєчасно готовим, як я вже і сказав раніш, і мати розроблений детально план нової організації, що має заступити місце сучасної Місії. Такий план я маю і запропоную його персонально при своєму персональному докладі Ради Міністрів. Тепер можу тільки пояснити, що в основі цього плану покладено ідея такого самого громадського комітету, який вже утворився в Варшаві. -13- Одночасно з цим я повинен зауважити також на факти нашої дійсності такі, які можуть в той, чи інший спосіб вплинути на зміну нашої позиції, а також на відношення до нашої справи в кращий бік. В данному разі я звертаю Вашу увагу на внутрішнє політичне і економічне положення Румунії, яке може повести до повалення Уряду Авереску і організації нового, під проводом лібералів, на чолі з Братяно. Після маніфестаційного виходу опозиції з парламенту ,Уряд ген.Авереску робив різні спроби забезпечити собі співробітництво хоч одної якої то будь партії опозиції. Це йому було потрібно, бо парламент, в якому залишилася лише правяча більшість і є відсутня опозиція, губить всякую моральну і політичну силу і свій вплив в країні. Справді, державні справи, в таких умовах, робляться хатними справами одної партії і поставленого нею Уряду. Тому, після роспуску парламенту на ваканції, Авереску робив самі енергійні заходи, аби осягти порозуміння хоч з якими то будь опозиційними партіями. Але, не дивлячись навіть на дуже привабливі пропозиції, в формі Міністерських портфелів, які їм робилися таким опозиційним партіям, як партія "селянська" під проводом б.міністра Михалаке і "національній партії Трансильванії", на чолі з Маню і Вайда-Воєводою, ні одна з них не пішла на порозуміння з Урядом і залишилася на своєму попередньому рішенню не вступати до парламенту. Цю ситуацію дуже бмилово використовують ліберали, положення яких є зараз надзвичайно сильне і виграшне. Вони зуміли приврати до своїх рук провід в боротьбі проти Уряду, викинувши дуже привабливі для інших партійних організацій гасло "концентраційного Кабінету" заснованого на співробітництві окремих партій. Порівнюючи з позицією ген.Авереску і його брутальним поводженням з іншими партіями, цей новий метод боротьби лібералів має дуже демократичний і конституційний вигляд. Лібералам вже майже пощастило дойти до згоди з Маню, Іоргою, Ністором і почasti з Інгульцем. В опозиції по них залишається, як і раніш партія селянства, але вона одночасово не йде ні на які згоди і порозуміння з Авереску, якого личить градником селянської справи і селянським інтересам через його аграрний закон. -14- З другого боку, положінне теперішнього правителства стає небезпечним в політичному відношенні, тому що воно не може собі дати ради в справах внутрішнього порядку налагодження адміністрації і фінансово-економічного життя, не кажучи вже про Бєсарабщину, на якій ми спинимося трохи далі, внутрішнє положення яких нових країн, так і старого королівства ніяк не може дійти до сталого порядку і ладу. Правда, повернувши з закордону ген. Авереску заявив, що він запевнився, що не так зле стоїть справа в Румунії, бо він бачив країни, де положення далеко гірше. Воно мабуть справді так і є, але така заява дала привід для жорстокої політичної атаки Уряду і його адміністрації. Тим більш все це має рацію, що в краю скрізь панує велике незадоволення фінансово-економічною політикою Уряду і особливо тим фінансовими законами, на які воно покладало великі надії. Крім того, що редакція закону остильком була прийнята незрозумілою і неясною для переведення 14 в життя, сам закон викликав загальне недовіря населення, яке рішучо відмовляється платити податки їм накладеним більово користуються опозиційні партії в своїй боротьбі з Урядом, покликаючись на його фінансові заходи, як на головну причину катастрофичного пониження Румунської валюти. Це нижчене прийшло остильки небезпечний характер, що викликає загальне непокоїння і тривогу. Справді, коли після кінця війни в Румунії не було ні транспорту, ні законодержавного бюджету, коли 14 хліборобство і промисловість були розруйновані, то не дивлячись на це румунський франк весь час тримався досять твердо і стояв в середньому на висоті 25-30 ф.сант. В перші часи Уряду ген. Авереску він навіть піднявся був на 33 сан. Тепер обставини, як не казать змінилися на краще. Транспорт, хоч і не всісім, але в значній мірі вже є направлення, а коли прийдуть нові 300 паротягів, заказаних в Німеччині то він зовсім виправиться. Також те саме можна сказати і про промисловість, яка майже вже цілком ожила, що можна було спостерегати на виставі цього року в Бухарешті. Хліборобство країни прийшло характер нормальний, а врожай цього року був остильки гарний, як ніколи за ці останні 4-ри роки. Меж тим не дивлячись на такі сприяючі умо- ви, румунський франк все падав і падав і за останні часи вже докотився до 10 сант., чого ще ніколи не було. Оппозіція одверто підкреслює, що причини тут лежать в діяльності Уряду Авереску, який не користується довірром серед впливових фінансових кол Європи. Але, зваживши всі об"ективні данні, повинно признати, що причини ці далеко глибші і більш поважного характеру , як це уявляється румунській оппозиційній критиці. Причин цього валютного румунського становища треба шукати за межами Румунії і перш всього на тій Парижській біржі, яка має найбільший вплив на рівень валюти Європейських Держав. Перш всього серед фінансових і капіталістичних кол Парижу все більш і більш зростає незадоволення Румунією, яка не дається для цілковитого опанування її економічних ресурсів. Ні в залізничних справах, ні в нафтових підприємствах французькому капіталові не пощастило зайняти не тільки керуюче, а навіть скільки то будь значне положення. Не малу роль також відограла справа недоставки румунією 20 тисяч вагонів пшениці, яку вона туди мала надіслати, як виплату за позичку, що дала Франція Румунії. Але, на мою думку, тут має значніше не тільки виключно економічна справа, а і політична. Як я не раз писав в своїх докладах раніш, Румунія все більш і більш виформовляється від переважного панування в її політиці французьських впливів. В справі Малої Анталашті, котра направлена проти можливого відродження Австро-Угорщини також як і в справі большовицької політики, Румунія в останні часи скоріш шла під впливом Англійським, ніж Французьким. Большовики по своїму звичаю перебільшують те, що Франція підбивала Румунію і Польщу на війну з ними, але факт залишається без сумнівний, що поради більш енергійної політики відносно большовиків були, але не мали ніякого позитивного наслідку. Все це не може не впливати на курс Румунської валюти на Парижській біржі. Само по собі зрозуміло, що Уряд Румунський не міг заставатися пасивним до такого положення своєї валюти. Він вживає різних засобів для поліпшення валютного становища, як то переведення по-вик за кордоном / в Швейцарії вже закінчена справа з позикою, а в Англії підготовляється/, підвищення хлібного експорту /для -16- цієї мети складено при участі Уряду особливий синдикат банків, підзвішуються податки з метою зменшення друку папірових грошей і т.н. Але треба признати, що всі ці заходи поки що ніяких реаль- них наслідків не дали і лей Румунський все падає і інколи був ниже 10 ф.сант. Що стосується інших боків економічного життя, то воно не може не відчувати цього катастрофічного зниження валюти. Дорожче ча, яка один час менш дошкуляла населенню, тепер знову все зро- стає, а тим самим автоматично зменшується товаробмін і збільшуєть- ся товарова криза. В відповідь на це банки зменшують кредити, а комерсантн повинні шукати нових ринків, бо внутрішній став для них тісним. На ґрунті цього переговори з большовиками, відносно яких ходять цілі легенди, що всин платять золотом і бріллянтами, одержув підпертя навіть в велико-буржуазних колах. Тому, скаже- мо газети, які фінансуються такими банками, як "Мармарош і Бланк" рішуче висловлюються за мирну політику і прискоренне переговорів з большовиками. Але було б однобічним не зауважити також і на факти позитив- ного значіння, які ми спостерігаємо поруч з вище наведеними об- ставинами негативного характеру. На першому місці треба поставит: значне поліпшення транспорту, яке осягнуто в самі останні часи. Тієї руйни і безладдя, що спостерегалось порівнюючи ще недавно, вже нема. Кількість потягів постійно збільшується, рух виправляє- ться, роботи ремонтну стають все більш інтенсивними, а де-які завс ди почали випускати нові вагони останнього зразку. Поруч з цим т треба також зауважити на відновлення промисловості, як великої так і дрібної, докази чого даєть активно з'ясувала вистава в Букарешті, яка і зараз ще не закінчилась. На цій виставі насичено вже засвідчено, що той аналоз промислового життя, який спостер- гавсь ще в минулому році тепер прийшов і воно оживає по всім напр кам. Найбільш показним в цьому відновленню являється відновлення промисловості будівельної і машинової. Скрізь по всій Румунії роспочали вже будівлю нових будинків, добудоване роспочатих пере- війною і ремонт старих. З другого боку великі розміри праці маши- нових заводів показують, що йдуть замовлення на нові технічні установи в замін зруйнованих війною. На решті, треба також одмітити дуже гарний врожай цього року, який мала вся Румунія, за винятком південної Бессарабщини, де все вигоріло так само, як і на другому боці Дністра в Херсонщині. Таким чином, коли звести це все до купи, то ми повинні призна- ти, що Румунія в сучасному своєму економічному становищі являється, не дивлячись на надзвичайно сприятливі обставини і умови положення країни, яка має все для найширшого розвинення своїх продукційних сил, яка і силкується все зробити, а тим часом стогне під пресом економіч- них наслідків війни. Серед них в першу чергу треба висунути бор- говий тягар, накладений війною на всі приймавші участь в війні держави Європи на користь Америки і Ан- глії. На цьому грунті зріс і розвивається другий фактор, який пригнічує всі менші держави і який ми спостерегаємо зараз в Румунії, це катастрофична різниця валют. Навіть такі міцні в фінансовому відношенню держави, як Франція, відчувають це ярмо і вся їх економічна політика прямує до того, аби перекласти його на чиїсь інші плечі. В таких умовах надзвичайно важко і небезпечно навіть відважу- ватися на такі ризиковані виступи, якими уявляються військові акції при сучасному стані політичних відношень. Тому всякі наші заходи, які б виходили з презумпції, що меж Румунією та большовиками мусять бути війна, а тільки не зустрічають корисного для нас грунту, а на- віть натикаються на підозріле і навіть по часті вороже відношення. Де хто з наших політиків уявляє собі справу так, що варт зауважити румунам на небезпеку, яка їм загрожує з боку большовиків, навести відповідні факти і вони тоді рішуче підуть нам на зустріч. Але спра- ва, як це видно далеко складніш. Перш всього Румунії і самі знають всі ці факти і небезпеку, але вони знають де що і більш від нас і може навіть мають запевнення, що большовики воювати не будуть і що вони самі також бояться війни, як поляки і румуни. Боляться і не хті- лі, бо вона їм заборонена, під загрозою не одержати ніякої допомо- ги для боротьби з голодом. В взагалі такі справи зараз не рішають- ся розмовами, а тим більш з нами, бо вони залежать від таких чинни- ків, до яких ми не маємо доступу. Тому дуже можливо, що наша акція проти большовиків зовсім не відповідає тим загальним політичним планам, яких тримається і Румунія. Тільки якась рішуча політична зміна мала б сили замінити су- часну ситуацію на більш нам сприятливу, але це можливо тільки при умовах зміни загального європейського відношення до большовиків. Дуже можливо, що воно і прийде. Де які факти, як то обмін нотами про меж Англією та Росією, все частіше негативні заяви ділових лю- дей, що повертались з Москви і т.п., говорять про можливість цього Але така зміна не може відбутися раптово і вимагає часу. Через те і нам ні в якім разі не можно не числитися з такою ситуацією і будувати свою політику на сумнівних надіях і перспекти- вах близької війни, якої ніхто не хоче, бо вона являється небезпечною для обох сторін. Навпаки, треба брати сучасну ситуацію, як факт політичної дійсності і до неї припасовувати свої державні і політичні плани. Ці плани повинні бути розраховані, в згоді з за- гальним напрямком європейської політики відносно російського питан ня,- на те, що У.Н.Р. довший час доведеться чекати можливості пово- роту на Україну. А коли це так, то нам на пильну чергу дня треба поставити: I/ організацію економічну і культурну своїх еміграцій- них сил на принципі трудової самодопомоги; 2/ засновання ріжних підсобних смішаних економічних і фінансових підприємств в різних країнах, особливо в Польщі, Румунії, Чехії і Австрії; 3/ система- тичне вхоження наших представників до всіх закордонних організа- цій, що матимуть провадити благодійну і економічну акцію на Ук- раїні; 4/ відшукання засобів фінансувати нашу справу, незалежно від допомоги держав, звернувши увагу на приватні джерела, які лег- ше всього знайти в Америці. В такому напрямкові ми і роспочали працю, як я це і раніш пи- сав, і сподіваємось мати позитивні наслідки. На цьому я закінчую загальну частину свого докладу і перехо- жу до окремих практичних галузей нашої діяльності. I/. Політична діяльність. Дякуючи вище з'ясованим умовам безпосередня політична праця Місії не мала можливості зробити якісь певні нові кроки. Неви- разність ситуації, непевність положення Уряду і невиясненне того, хто прийде на його місце, примушувало Місію до особливої обережност Тому підтримуючи постійні зв'язки з Урядом, зо всіма головними Міні- старствами, одержуючи систематично відповіді на наші ноти, Місія почала заходи правда зовсім приватного характеру по зближенню з опозицією. Так в столиттє роковин народження старого Братіану я написав персонального листа бувшому Прем'єру Братіану, в якому вітав його з національним Святом. Потім, коли акція лібералів стала збільшуватися я наумисне мав побачення в двома хоч і незначними діячами цієї партії п.п.Елеферіу і Манулеску, які обіцяли нам підтримку, коли партія буде у влади. На підставі розмов з ними я знову запевнився, що попередні сімпатії до нас не змінились. Підтримуємо також звязки з групами Буковини на чолі з Ністором і Бессарабською з Інгульцем. Що стосується до Парламентської більшості, то вона, як і раніш ставиться до нас байдуже, орієнтуючись скоріш на большовиків. Недавно мені довелось в цьому ще раз пересвідчитися на підставі розмов з Пангалом, одним з видатних їх діячів. Орієнтуючись на большовиків, вони відносяться з недовіррям до українців і користуються ус яким випадком для того, аби це недовірре нам демонструвати. Такий випадок ми дали їм в руки самі, командировкою п.Безпалко. Він привіз в Чернівці для розміну гривні, які в нього конфіскували. А потім його приїзд з грошами був коментований офіційною газетою, як спроба повести агітацію проти румунську в Буковині, за рахунок Петлюрівського Уряду. Нам довелось спростовувати ці відомості, мати кілька неприємних розмов і на решті подати вербальну ноту. Тим часом я певен, що ніхто з цих добродіїв нашим спростовуванням не повірив. Серед інших фактів треба зауважити приїзд сюди п.Пелісьє, з якими ми зараз же постаралися встановити контакт і довідатися про його акції, а також і відношення комітету, в якому він працює, до нашої справи. Після кількох розмов з ним виявилося, що при вмілому поводженню, з ним можна дійти до порозуміння. Позаяк в можливій нашій акції на Україні матиме велике значення сучасна ситуація Бессарабщини, то Місія звернула увагу на те, аби мати постійні відомості про настрій на- селення, акцію там большовиків і т.и. Для цього Місія окрім свого представництва в Кишиневі встановила постій- ні звязки з місцевими діячами і кореспонд-ентами, які по- дають нам необхідні відомості. Згідно всьому тому матеріалу який ми маємо в додаток до часописів становище на Бесараб- щині уявляється досить небезпечним. Большовицькі банди май- же кожного дня переходять Дністро, грабують населення, за- бирають майно на свій берег і терерізують поберегову охоро- ну. Як це не дивно, але більшість населення им співчуває і чекає на них як на визволителів. Місія, як і раніш, провадила загальний догляд за справа- ми нашої Болгарської Легації. Найбільш важливими подіями останнього часу в Болгарії було скупченне в нійнових Врангелівських частинах. Окрім тих, що були розта- шовані там раніш, знову прибуло до Болгарії 8 тис. чоловік Врангелівців. Волгаре їх приняли без жадних політичних умов і з тим, що б утримання їх було забезпечено коштами, адепо- нованими в народньому банк/кові. Настрій цих частин, як це видно з донесень наших агентів цілком реакційний. Вони ски- нули з себе зовнім усякі демократичні прикриття і одверто заявляють себе монархистами. Але це в бійьшій мірі відно- ситься до вищого командного составу, бо переважна мастина старшинства і козаків схиляються скоріш на бік У.Н.Р. Що стосуєтьсяся до болгарів, то вони ніяких симпатій до Вранге- лівської кампанії не почувають і навпаки тримаються з - ними дуже обережно, як це показали приклади де-яких Святку- вань організованиних їми. Значні частини Врангелівців роз- міщено по Румунсько-Болгарському кордону і на грунті цього зростають усякі чутки про те, що це підготовляється нова інтервенція на південь Росії. Але це все звичайні полі- тичні сплітки, які не мають реальних підстав. Загальне відношення болгарів до нас залишається доброзичливим і приятельським, як про це свідчать наведені в донесеннях наших агентів факти. -21- Коли після повідомлення п. Шульгина виявилося, що місія ген.. Дельвіга не матиме бажаних наслідків, то у нас виникла думка роспочати досліди чи не можливо було б знову відновити нашу працю в Англії. На підставі повідомлень п. Меленевського, до котрого Місія звернулася за допомогою в цій справі, акція наша там не тільки можлива, але навіть бажана. Після його думки в Англії знайдуться досить впливові кола і особи, які згодилися б взяти на себе оборону нашої справи і про- паганду і. Гадаю, що він має рацію, бо навіть п. Грегорі, а Англійського Міністерства З.С., у якого Меленевський пи- тав поради в справі можливого приїзду нової Місії до Льондону , не поставився до цього негативно. По умові з ним ми намітили такий план дальшої діяльності: 1/ я складу невеликий меморандум - одвертий лист на імя п.Робертсона- Мурея, який обіцяє його помістити в одному з найкращих двох тижневиків Англії в своєю відповідь на нього; 2/ я напишу двох листів до 2-х членів Англійського Парламенту п.Томаса, члена робітничої партії, який завжди ставився негативно до сольшевизму і зараз знаходиться в опозиції до Уряду, - і п. Мак-Калам-Скота, бувшого особистого секретаря лорда Черчилля, який належить до парламентської більшості. Вони обидва цікавляться справами сходу і надішлють відповідь на мої листи з дозволом все наше листування оголосити. 3/ спробуємо вжити заходів, аби зацікавити нашою справою нову політичну групу, яка має виступити окремо на виборах в парламент, і на чолі якої стоять такі видатні діячі, як лорд Сесиль і сер. Едуард Грей. Серед політичних подій і нашої акції відносинно українців повинно звернути увагу на 2 факти: на хлібо-робсько-гетьманську агітацію, що провадиться серед наших громадян в Румунії і наші переговори в Махно. До самого останнього часу ми були поваблені від інтересу і цікавості в боку хліборобсько-гетьманських кол. Тепер в зв'язку з діяльністю зас- нованого нами "Союзу землевласників і промисловців" геть- манці вирішили звернути увагу і на Румунію. Вони роспо- чали агітацію серед наших інтернованих і членів нашого "Союзу", але поки що великих наслідків ця агітація не да- ла і мабуть не дасть, до нічого реального, окрім лайки У.Н.Р., вони пред"явити не можуть. Меж тим місія навіть при тих обмежених засобах допомагає нашим громадянам і при тому всім, не залежно від їх політичних поглядів. Переговори з Махно досять фактично виявили, що з цією групою у нас нічого спільного бути не може, а нав- паки ми повинні всі можливості і засоби ужити, аби вона зникла, як самостійна організація. Можно бути певним, що за- раз же після спільної акції проти большевиків і визво- лення від них України Махно виступить проти нас і буде руйнувати нашу державність. Наш інтерес полягає в тому, аби затримати його на довшій час за межами України, ви- користовавши його сили, що залишилися на Україні, для бо- ротьби з большевиками. Місія взяла його під свій захист, маючи на увазі спільні інтереси проти большевицької бо- ротьби, а також вважаючи його персональне прохання про це на ім'я голови Місії. Дякуючи цьому, він має право вільного перебування в Румунії і захист проти большевиків неот про його видачу. II/ Фінансово-економічна діяльність. В своєму попередньому докладі я повідомляв Мі- ністерство, що Місія для того, аби істнувати далі і під- тримувати організацію ген. Гулого, треба мати 450 тис. лейв.. З того часу пройшло вже 3 місяці і Місія ніяких коштів не отримала. Само по собі зрозуміло, що це утворило дуже критичне фінансове становище. Всі ресурси, на які Місія сподівалася, один за другим відпали по ріжним причинам, і тому довелося користуватися видадковими добутками, або приватними позичками. Як наслідок цього сучасне фінансове становище уявляється в такому виді: приватним особам і Румунським установам Місія винна 74.750 лейв, боргів членам Місія за невиплачене утримання 67.753 лей,- разом місія вже заборговала 142.503 леи. Так як ні Уряд, ні місія не мають надалі ніяких певних надій на отримання кош- тів, то Місією представляється окремий доклад, в якому пропонується повільна і спокійна ліквідація і7. Тим часом в інтересах можливого поліпшення нашої справи, а може і фінансової підтримки Місії і Уряду на ми приступлено до організації Румунсько-Українського тор- говельного товариства і банку. Нам пощастило в цьому відношенню поставити справу на цілком реальний ґрунт і знайти вже істнуючі товариство і банк, які згожують- ся приняти наші Українські гроші, випустити нові акції за їх рахунок і ці акції передати нам в такій кіль- кості, що наші представники матимуть більшість акцій. За- мість цього вони вимагають аби, товариство і банк от- римали відповідні економичні привилеї. В цій справі мною представляється окремий доклад. Місія вже давно вживала заходів, аби отримати в своє розпорядження майно Русько-Дунайського пароходства. Але до цього часу ці заходи не дали ніяких здобутків, бо навіт те майно, що поступило було до Місії тепер відтягуєть- ся налими супротивниками. Я маю тут на увазі земельний участок з найтовими цістернами в Сістові, який ми було здалі в аренду і почали вже одержувати арендну платню. Дякуючи заходам самозванного. Врангелівського правління, цей участок адміністративно у нас є забраний і ми розпочали процес, щоб його оттягати назад. Тепер нам по- щастило придбати дуже користного спільника, в особі при- ватних акціонерів цього пароходства, які одні мають без- сумнівне право на його майно. По згоді з ними ми ут- ворили своє правління, якема більш шансів в боротьбі з врангелівцями, як ми. І про це я представляю окремий доклад. III/Культурно-просвітна діяльність. За останні часи гуртками наших інтернованих почали Улаштовуватися Українські вистави і концерти. Звичайно вони викликають велике зацікавлення у місцевого населен- ня і проходять з дуже гарним матеріальним успіхом. Для то- го, аби цю справу поставити більш планомірно і придати їй характер справжнє просвітний при Місії організується особлива комісія, яка потім війде, як окрема секція в Український громадський комітет допомоги збігцям. Газету "Народній голос" за браком коштів довелося зачинити. Як і раніш Місія обслуговує свою бібліотекою громадян і інтернованих. Окрім того предплачує "Українську Трибуну", "Волю" в великій кількості екземплярів і розсилає їх по всім таборам, робітничим українським групам, а також і на Україну. Те саме робиться і з популярною літературою. IV/ Пресове бюро. Діяльність нашого пресового бюро в останні місяці від- бувалася в дуже тяжких умовах. Під впливом загальної по- літичної ситуації, переговорів з большиками наша справа стає все менш цікавою для журналістів. Відомості харак- теру анти-большевицького, в яких говориться про можливість війни з Румунією, зовсім не поміщаються газетами. Більш цікавляться різними сенсаційними чутками і відомостями з приводу Махно і нот Чичерина відносинно його. Тому про- вадити свою лінію через місцеву пресу, змішати в ній наші відомості тепер можливо лише за гроші. Так це пря- мо нам і говорять. Тим часом, ми що тижня, як і раніш, складаємо свій бюлетень і надсилаємо його всім часопи- сам і сусіднім Місіям. Окрім того двічі на місяць скла- даємо огляди політичного і внутрішнього життя Румунії і надсилаємо їх Місіям і нашим Українським часописам. У. Консульський відділ. За час, який пройшов з представлення мого останнього док- ладу видано нами нових паспортів 398, продовжено старих 50, і зібрано консульського збору 27.865 лейв. З цього за- гального числа припадає на Букарештський консультат 24.455 лейв, на Чернівецький 2910 і на Кишиневський 3500 лейв. За останні часи помічається більше зацікавлення українськи-ми паспортами, як це поміялося раніш. З одного боку вплинуло на це полегшення в одержанню віз на наші паспорти в Кана-ду і інші кольонії Англії, з другого боку рішуче від-мовленне в візах на Російські паспорти в Аргентину, Бра-зилію і по частини Палестину, на які країни на наші паспорти візи даються без затримки, дякуючи ужитим нами заходам, про які я писав раніш. Має значенне для побільшення консуль-ських зборів також і те, що наші інтерновані, котрі працю-ють на вільних роботах, почали вибирати паспорти, бо на підставі дозволу Румунської військової влади ті інтернованні, що працюють на вільних роботах, можуть перейти на загальнє не положенне збігців. На решті останнє розпоряджене Румун-ського Уряду про виселення з Бесарабщини великої кілько-сті збігців з перепесенням їх до провінцій Старої Руму-нії, автоматично підвищить анігацію і вплине на побільшене видачі паспортів. В справі урегульовання нашої консульської служби, а також закріплення за У.Н.Р. прав Українських консультів для біженців, нашому Уряду необхідно порозумитися з Комісією встановленою на цей предмет Лігою Націй і її Президентом Нансеном. Інакше може прийти до того, що нам скрізь відмов-лять в праві консультів і вся консульська служба відно-синно збігців бувшої Росії перейде до Російських рушу рук. В розвиток діяльності нашого консулята Місія бере на себе обовязок передавати гроші від Американських емігрантів їх родинам на Україні. Спроби, зроблені ними цієї передачи через большевиків, перевели їх до переконання, що долари залишаються в руках комісарів, по дуже дешевій ціні, а їх родини одержують нікчемні совітські гроші по спеціальному совітському курсу. VI. / Опіка військово-полонених. Праця в цьому відношенню провадилася Місією в тому ж са-мому напрямкові, як і раніш, при чому Місія являлася не- -26- руючим центром опіки інтерновами і збігцями, бо ніяких інших установ поки що для цієї мети не істнувало. Те- пер ми пересвідчилися в тому, що час реформувати цюспра- ву і орагізувати її на принципах самодопомоги і викори- стування для цього інших благодійних установ. Привели нас до цього мотиви політичного характеру, про які я писав ви- ще, а також брак коштів, котрі при інший організації справи можно добуті з тих джерел, що для Місії суть зачиненні. Нами намічена привийня організація Громадського Комитету Червоного Хреста, які, я гадаю, на противі місяця будуть відчинені. На опікуванню Місії знаходиться зараз в двох таборах, Фогараші і Брашові, 238 чоловік, окрім того 1100 знаходяться на вільних робтах: в муржі 750 чоловік, Букарешті і його околицях 152 чоловік, в інших місцях невеликими групами 200 чоловік. Умови платні, харчів і по- мешкання досить гарні так що, як козаки, так і старшини мають можливість робити ощадності, одягтися і в де який мірі задовбляти свої культурні потреби. Для того, аби по- легшити їм це Місія чим може допомогає їм в організа- ції вистав і концертів, доставці книжок, часописів, органі- зації .кооперативів і т.ин. Само по собі зрозуміло, що коли організується Громадський Комитет ці завдання перейдуть до нього і будуть обслуговуватися вже його спеціальними організаціями. На превеликий жаль треба зауважити, що не дивлячись на порівнюючі гарні умови істнування наших інтернованих се- ред них постійно трапляються усякі неприємні інциденти, йде дрібна боротьба персональних інтересів, яка приводить до усяких конфліктів, так що взагалі моральний стан не є задовольняючий. Справа Кравця. Як судове слідство, так і сами суд закінчилися. Кравець признаний виновним в ростра- ті грошей Місії "з заранні обдуманим наміром" і присуде- ний на 14 місяців арештанських рот в заражуваннем сроку перебування в тюрьмі до суду. Цивільна претензія наша при признана судом в повній суммі, але, дякуючи тому, що кра- вець умовився з тими добродіями, які його обмахрували, їх не видавать, наша претензія май же зараз не має грун ту. Копію судового вироку надішлемо по одержанню її з суду. На цьому кінчаю свій доклад і прошу відповідних вказівок і директив.- Голова Місії У.Н.Р. в Румунії Професор К. Маціевич/р.в./ З оригіналом згідно: Млебуш Си-Віловод 0-ту верс- Зм. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО Закордонних Справ Департ. Загальний "8" листопаду 1921р. ч.6/32 м. Тарнів. ПАНОВІ КЕРУЮЧОМУ СПРАВАМИ ДИРЕКТО- РІЇ На Ваше листування від 12/X ч.р. Ч.1315 Мініс- терство Закордонних Справ має честь повідомити, що ут ворена при Міністерстві комісія для справ Русько-Ду- наїського Пароплавства Товариства має своїм завдан- ням лише дослідування справи в цілях виясення кіль- кості майна, місця перебування, фактичних розпорядчиків експлоатації, статуту та стосунків до бойого На- ших Представників і з'ясування відношення дотичних чужеземних урядів що дот прав У.Н.Р. на це майно. Для цього Міністерство звернулось до Наших Представ- ників в Румунії, Болгарії та до Адмірала Остроградсь кого, затребовавши від них згадані відомості та їх міркування що до дальнього поступування Нашого Уряду в справі закріплення прав на це майно, а також мож- ливих способів експлоатації його. Разом з тим Міністерство звернулось до Нашої Місії в Польщі, аби по можливості в короткий час во- на довідалась про практику Наддбалтійських Держав що до пароплавів та іншого майна Пароплавних Това- рист, які в цілості чи частично належали колишній Російській Імперії. Повідомляючи про зроблені заходи Міністерство. гадає, що дальнішє практичне переведення справи ле- жить в компетенції Міністерства Народнього Госпо- дарства , куди по одержані буде направлені весь зібраний матеріал для конкретних заходів що до пе- рейняття й експлоатації цього майна.- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ : В.О. Директора Загального Департаменту: У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департ. Чужоземних Зносин "5" листопаду 1921р. ч.2306/6173 У відповідь на ч. 1290 з 6/X Міністерство має честь повідоми- ти, що п. Барановський листом ч.556 в 29/X с/р подав до відома, що він "нія- кого полковника Красноперова не знає і ніяких доручень йому не давав".- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин Копія. Львов, 10-го Лютого, 1920 р. Вельмишановний Пане Президенте! За 10–12 днів, що перебував в Львові, я не міг не ознайомитись грунтовно з деталями нашого становища в Англії, мож до тяжкого враження, а також де-яких питань наших внутрішніх відносин то про се я ще казав мої думки в листах до п.Члена Директорії А.Г.ЖАКАРЕНКА, копії котрих дозволяв собі при своєму долучити. Вам лист від 18-го грудня я мав честь одержати ще по дорозі до Англії і був дуже тронутий Вашим добіррям до моїх скромних сил. Вчора ж ми одержали від графа Тишкевича копію Вашого листа до нього від 19-го січня. Я Вам ніколи, вельмишановний Симоне Васильовичу, за весь час нашого знайомства не робив компліментів, але на сей раз не можу не висловити мого і моїх товаришів по Місці глибокого подяку перед високодержавними поглядами і думками, висловленими Вами в названих листах. Ми є в повній згоді з Вами провідними гадками що до нашої політики, якрава форма, в котрій Ви їх виложили, дуже облегшує виконання нашого завдання за кордоном. Всю увагу звертаємо тут на відносини наші до нових держав Балтики й Казказу, а також на завязання зв'язків з індустріяльними й торговельними колами Англії та Америки. Сьогодня погар нсту до Ради Конференції Мира, якої засідання починає ся завтра в Львові. Копію єї ноти долучаю. З привітанням і бажанням здоров'я і бодьорості від мене і від всієї Місці та з глибокою до Вас познаною . /підпис/ Марголін. Ч.95. Копія. Льондон, 12 Лютого, 192 Високонавний Пане Президенте! Дозвольте мені не як шефу Місії, але як старому громадянському робітнику звернути Вашу увагу на дуже важке питання в нашому внутрішньому житті. Ви знаєте, що я не маю жадного сумніву в абсолютному демократизмі і в повній відсутності антисемітизму тих, хто стоїть на чолі всього нашого урядового апарату. На жаль, не можна того самого сказати про багатьох урядовців і діячів, навіть з тих, що займають великі посади як на Україні, так і за кордоном. Стара російська школа наложила печать антисемітизму не все населення бувшої Росії, але ще більш насаждався завжди цей яд в так званій "черте оседлості". Тільки де-який час та впerta праця проти цього явища може оздоровити організм України від цієї хвороби. Це все, що я написав, Ви сами, високонавний Симоне Васильевичу, дуже добре знаєте. Але я вертаюсь в цьому листі до цієї теми в зв'язку з тими хибними наслідками, котрі дає антисемітизм в напрямку нашої боротьби за державне істнування України. Коли поставити питання, чому з самого початку Антанта, особисто Англія та й Америка краще відносились до народів Балтики та Кавказу, ніж до українського народу, то треба при розв'язанні цього питання віднести багато на дві причини: 1/ Утопізм й занадто лівий напрямок Директорії в час перебування в Києві, 2/ Погроми. Здається, що з тих двох причин найшкідливіше відбились на відношеннях до нашого руху погроми. Навіть в Польщі не було нічого подібного в порівнанні з жорстокістю та кількістю жертв погромів на Україні. Ще відношення до єврейськог питання є тепер ніби лакмусовий папер для найбільш культурних народів Європи та Америки, про це свідчить багато фактів, між іншим і остання стаття ворога українського руху Черчилля, котру до цього долучав. Правда, погроми, що поробила Денікінська армія, ще багатенько гірші, ніж погроми, що були весною 1919 року. І само собою розуміється, що ми тут, в Лондоні, робимо всі заходи, щоб з'ясувати це в Європі та й в Америці. Але цього мало; треба оздоровити наш адміністративний апарат. Вашою авторитетною декларацією про твердий намір Вашого Уряду, під Вашиим головним проводом, будувати державу силами всіх народів, мешкаючих на території України. Незалежно від такої декларації ще більш важлива і значення має би о б і к н и к Ради Міністрів до всіх відомств та й закордонних місій з вказівкою на те, що в Українській Демократичній Державі можуть займати посади тільки дійсні демократи, котрі цілком поділяють погляди уряду й є вільними від реакційної та й антисемітської спадщини старої Російської держави. Вірьте мені, високопановний Симоне Васильовичу, що я не турбував би Вас в такі скрутні часи питаннями про такий "циркуляр" але є низка фактів, з котрими мені вже прийшлося закордоном стрінутися й котрі примушують мене попередити Вас про величезну шкідливість для нашої справи різних випадків наших закордонних політиків проти того чи іншого з народів, що входять в склад населення України. Велику жоду роблять, між іншим, й випади проти галичан. Нема спору, що акція п.Петрушевича й части галичан була великим ударом для нашої справи. Але неможливо ніколи переносити помилки або гріхи поодин- -3- всіх кол на ціле суспільство, а якого велика часть стоїть вірно на програмі нашого уряду й є дуже повиточним для нашої справи. В надії, що Вам вдасться спільними зусиллями всіх наро- дів України довести до славного кінця велику справу будуван- ня Української Держави по зразку найдемократичніших Держав Заходу, лишеюсь з великим повагою Підписав А.Марголін. До цього прилучає виріки з "Тімез": промови короля, Ллойд-Джоржа й Асквіта. 28/11. 920. Голові Дімля матерної Місці У. Н. В. Стеклі". М. А. Стеблишкому У вгруповогу на мисти Чалні передано ще д-ра Борбенка мало чеснь кописати Чам у цілях перерви аудієнція та держектильних слідує: У Сітлуації на Управлінні мист, на погодові даних, які потримуються збірки, укладання. Заворучуємесь сильники не читувати не думати. З мисла вроджені до мене рудо-12/10 зв. день вирок ті великих думки, які побачив в Слово молитви нашого осмільства про 40 болишевиків, щодня, обтяжений, що коти ранця, то виходу наших військ З Всесвітньої міста! земельних листувань незайво організували бойове весну владу/ так дуже мо- ртк), то тенер де населення світовських милло, не активно до таких економічних і мілкої" негнівляти не виважає. Довго все хекав свої влади, вона невідо, що святе бистоко вселе повернутись і лад та породжувати з Крамом Укринесе. В болишевих козимують лише каудтевники військом і 12 військових Сила- окупації на -зарублянення мисив-будь милого населення нікогда не можуть. Еньо. Так стоять садрка до недосвідчення окупован- них помічали і тащ де панують болишевики де святи магіяно. Болишевицькі, грозові, жахи раду не малоїль, крім маленьких думок невоєне а наша умилля волелюб'я 1/3 тенер незаслуг младця, об симку миття і обивати звичайний учеплені; що "ми прийдамо куди і через де забезпечує себе "Нашими чрішами." Маджикливо наруктперили в Годин несень наших святкових курців: Святе димляне до управлінської влади. Не за сього та з реальних лоптях в болишевиків За управлінську власну і тенер джелепрої оголошеними сільборониками уряд не розмірковується. Будь-які ситуації на Україні така, що ми повинні бути втобовлені до того, щоб з воєною діяльністю на Україні певна військова сила, яка би ставала ель і наплюнула атмосферу для будь-якої "правої" (вогновлення її), тоді не би за то й центр на який спиралися б певні антисовітські рухи, керовані ми населенням з всіх програмами наших державних посвячених уряду. З метою сильорентного ганьбі 35-роїної вигляд місто вини валися і вони балотувались заходи. Мені хотіло би згадати краєм якщо до реалізації". Осипні мають додати на формування в повному 2-дівку. До формування муніципального в цьому не метого з б викликала К. Мазу, Елена щоб порозумітися в справі формування в Рудні- Лії. Незалежно від цього миою пунець умело до формування приказки в околицях Винників, а ще дуже того, що зроблено до формування кантини за чоловічого війська було би недопустимим. Щоб болю мешканці могли утіль воєнну справу з товщі. Спираючись на польський фронти бралася містечко запівнити формування валим і почне вдвох- кинобати наш фронти проти больше всебільки яким збільшувався у частини нами Ом. Павленка, а також до першої літру та готь витранило днів переходу Тих "частин", вникнув і сходівала з Рудні-Лії та Полєвці. Все дуже складна справа але серед них обстійвання, що скликались міста Зради Маршалевського - сушка молодих 1 копа не має враняття за пересвідченням всіх не мало науло, щоб поведу "«до чину в Польщі». В зв'язку з переведенням всі" уїт Сиркин в певній емоції і справа докладна та з прибутком якої поворив з Наличі овану близь. Так само мусили бути варгнення і крива перекази Майка Вла Рудні-Лії. Другий підлого тобто, що при днів переходу малина високих шляхом безпосереднього зміту- Канни Святого З. Мазу, Елена все-таки х) зараз перебивають в районі. Всі це кілька-Рудні Ви повинні бути про це нудною зважаючи твої майна, що є в селі". Не можемо бути урядом по такі намагання якогось 2) Взяли рахунок вентильних чорних до кропоти і розійшлися. Уделив його переказується, бо мушуть на ділянці "пам'яті" Городьби з батьківських 18) для дітей усіх чинних перепорок в нашому і шиїм колись тілько до цього прийшло. Ви знаєте, що я про кріп. збоковського божественного Уряду з пропозиціями лікарних переговорів в Загородній. До Польщі та сюди і телешевої Божественний вогонь Інфрач (Виноватий)? Яким я рад-по-ділішнього вогополігних зв'язок, уряду "Я ще помилав а Омутдини і несу посилання. Вони були певні про те, що я з цього шумоду. Я мав держатися до незалежного від настрою". Повертається крім свого та Міледжний не відважився побачити по нашому до певних переговорів з батьківських. Втім ми повинні дати ще продовження Городьби 18 зв'язку, у який вступив і нам суттє приготуваннями до неї". Яким були ви, що це одповідало би певній родині нашого квасильника. 18 тобто ми разі коли би політики, а оскільки за ними Парибаштиські держави поставили потрібно пам'ятати, щоб вони чули про переговорах свій голос імовс реалізації та вершин. 3) Сподівала сьогодні (про перші холеткаун) передачі мовою ренак вим створили класи на Україну і посуванням їх в цілому "України Я сподіваюсь, однаково і маємо "нашо" Дітей-маленьких. На вдячність уряду в цілях державного вигуання всього "Добровольності", якщо того Уряду України. Добрим вищих пам'ятних надзвичайно добрий українською мову належність "Великий" збирається і наводить діяльність моїх "заробітків" і матруплення. Також виражання цього було би нашою мовою, а не канон вже про те, що твореннями. В цілях об'єднання без того Мові намісникатися, що би збоку ми соковито і друпосилки. аєв пакріт мітя дуже землі в лісі ручою чи ке домів у селі. 4) Керівного заданню даний маєтий дико Клямтії, вітається також твору Відчина Топ 5392 приятелього болеши ручкою Урл. Звертало вашу увагу, що він сидить не в Києві, а Марфовкі до на Побуталяшні пдуть розрухи, ранць того месця Си повейтанийми. Ур. Савинськ. Укр. Рад. Клану. Немає Колегсар, Миківского з й везу під ім'ям сувал у закою спур у братаней , Я мотні що, є чайлий в неї навіть облік ВСІ колмісари Кере дуж мало і Решинуєтъ, щоб вима паго ХХН з Укр. речи , біле уважніролі Сьовий, норуде- лії, виру пруси з корки і Зарані федерацію з Росією. Це-Компанія, яка мало що репрезентує. Є кав'ятъ по Національності - чупа нашому варого Миколища мнин тє, що надають їй у мовкви. Во дого зем вся пирізма? Ту Симого московського Висівка. ДОСКІНЬКИ. І мало вгодомости - більки з Краваю не є поліція на Серед московського квіт'я Яко виєт жодо люду переконатись, що ми не в Котло-Ранільної опери. "Мине сада з горби з Дем'ятівки за левий" штрих уні притігалоди містил тму екверт неував Ряук вруй мескі? З Врага, Читерпелює в дідели, котрий? Звертало яка це увагу повністю Обміни млісій боротьбі зазначення моленці, леста Девіківи не є витаточно для вигодовання. Скітлові дарки А. Днепропетровська, яко вищерен, муреого, про закриття крейді мів. В Двійку не одноїдажити Опеслостин і проваджати МД неоруж, як селле поводомилися? доополюг Девіткову і зброяло і Урішни ві в московську розі й критує спало шляховиць недота щобо" Девікімисим або повелення ть в новолю доно всесонни в ним або змітено муз (Микола) 4 393 Зобуття, переднім "соб" і все викликало багато смути, але якщо не хочеться думати, виставкою своєї, публічної та безпосередньої пропаганди. За здоганянням його мешканців Собі — і можливо, мають на меті бути використані як верний джерело, щоб розслабити проти впливу, який дає себе почути всьому миру. Самою фактом оголошеної Святослава, навіть не більше, але змінилися думки і погляди на це питання. В перший день виходу з Грамоти, всі мешканці мали право першої потреби розшукування та прийняття Святослава, який перший мав бути побачений у своєму житті. Всі вони змогли це зробити і не могли бути використані для цього. У курдя Святий на удачі мали певні способи освітлення, якими 8-16-го числа, в будь-який день розмовляли про них, було щось зробити. Тоді той, хто з навчанням своїми мешканцями, використали більш великими на державній Докладній Випадковий поважаний Офіцер Пилипова виїхав з перепон від 5 лютого 1921 р. № 22, Орієнтина визначено наприкінці Т.Н.Р. / на висвітлення було/ це раз мимоходь Котлій виїхавши/. Ворогами за Маршала порушили перепони, що визначено: землянки різ. намово приб- ережування підійшли всім і поломали але нас дієвий Губатин Красотуна видав заяву до Апелляційного комітету з повідомлення за вис- ланими, але загнаної на запас певних буття і розмови про земельвання намово прибравши - Пвя , по нагоді нам не може виконувати свої волі. Численні заходи учинені перед Апелля- ційним комітетом зробили на свою бра- тиму і він не повідомив про нине при- земельвання свій Уряд. Всуперечні милю захо- дами позовередно (через моїх переписків) на Апелляційному Урядом, чим втратився це Пам'ятаю, що вони зробили багато чого за- мінної. Втілювувавши права організацій Пам'ятай Укренімської Ради Грибової Пашкі, даний згоден, після нашого повороту, щоб ми переправилися в відділ департаменту Пашку і дали ли загар більше чим домо- ливою планом полковниками. Взагалі не на панну похований, що в Крещатиці дво- хідля дуїв присутнє. /Надішлю умову згоди до місії даної про Агрентину./ Велика кількість полковників (близько 200,000 т.) вчинене завдяки історичним якимо представництва на консультації при- луткі. Ампіриваний Уряд охоче наділив поль- нерів земельними наділами (до 350 гектарів на душу) . - Цю землю, що була вигнана цінам, відк- ла на вимагання на 99 років. - Майже всі на- полковники винагороджені чиб Папе на про- азі пільних умов. Не думаю, щоб наша си- ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 100 Фонду № 1429 Опису № 2 Пронумеровано 4/15 /четверта тринадцять/+%66 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ 2а, 4а, 5а, 7а, 8а, 10а, 11а, 40а, б; 47а, б в, г, д, е ж, 9ча, 187а, 204а; пропущені №№ Вкладення √/406 - пустий конверт; √/187а - конверт з вищенач 1св" Брошури, газети: Графічні матеріали: Банкод - к.2, 196/156) Інші особливості документів 1./159 - зразкове перепис Документ з затухаючим текстом: 20 "марта 1987 р. Підпис Мелезняк ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- 05.04.91. Л. 14.12.92 ВЦК 0808% Казака 24.11.96 Наша 9.01.03. МГс 13.01.03 Копія 22.04.03 АТЛ 23.04.03 Копія 29.04.03 Копія 1906.03 ЦУК 29.04.04/КГ 16.08.04 Копія 27.07.05 Копія 7-25.01.05 28.11.05р МБ 23.11.06, ТПС 75. 17.06 Копія 23.11.06, ТПС 28.04.2008 Степан 93/1.98/01 м Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: *Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: ---|---|--- (Дата) (Підпис) | 21.06.91 Домеского (Дата) (Підпис) | КНУ-Ме-Ар сканування 14.07.09 Буба (Дата) (Підпис) | |