Доповіді та листування з Міністерством закордонних справ і дипломатичними місіями УНР про визнання УНР та надання допомоги від Аргентини, Японії, Швеції, Ризький договір, 01.04.1921-01.10.1921, 209 арк. — частина 3/3

5 вересня 92/1 Постов До Пана Міністра Справ Закордонних. В Парижу пробуває французь Водрі, який, як відомо вже кілька раз прислужився нашій справи через свої виступи в французькій пресі. В звязку з цим ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ доручив мені просити Вас, Пане Міністре, подати нідлеглим Міністерству Пресовим Відділам директиви для надсилання п.Водрі, на зазначену нижче адресу, відповідних матеріалів для використання й поширення в французькій пресі. Адреса - Albert Baudry. Paris 18, rue Youfflot. Начальник Канцелярії Конгрегація Міністрів Справ Закордонних МІСІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ч.993. Високоповажний Пане Міністре, Надсилаю Вам копії моїх наказів і мушу зауважити слідуюче: I. Я переконався, що Пан Галяфре є для мене дуже користний робітник. За часи графа Тишкевича це виключно дякуючи йому в Делегації велося нормальне діловодство і касова відчотність / яку до речі я знайшов був в повному порядку /. П. Галяфре знає добре французьку мову, добре і швидко пише на машині, так що він та п. Коваленко, мої два співробітники, справляються з усією перепискою Місії / переписка дуже велика і часто спішна /. Панові Галяфре я доручив також справу з візами, і він уже заслужив довіря у тих урядовців М.З.С., які завідують цими справами. Взагалі п. Галяфре дуже працездатний, скромний, коректний і щирий працьовник. Я його залишив при Місії не як аташе де ля міссіон / це в дипломатичному світі посада стажерів/, а як аташе а ля міссін, це посада, яку може займати і людина з певним становищем. Зробив я це з огляду на те, що п. Галяфре займав в делегації посаду радника. В Місії ж я хочу обов'язково залишити посаду радника вакантною для кращих часів, щоб тоді запросити людину з певним стажем. З грошового боку справа налагоджена так, що я виплачу панові Галяфре, той мінімум, на який може прожити в Парижі чоловік. Одже, я дуже прошу затвердити п. Галяфре, яко аташе а ля міссіон в Парижі з І-го Травня 1921 року. До І-го Травня п. Галяфре, згідно з моїм першим наказом, заставався яко радник 5-делегації для ліквідації справ. Разом з п. Коваленком та п. Галяфре я все ж можу провадити більш менш нормальну роботу Місії. 2. Я не вхожу в список Місії п. Трубецького і ніякого наказу про нього не пишу, хоч персонально і немаю нічого проти кн. Тру- бецького.Але я вважаю для себе, яко Голови Місії, неможливим прияти в склад Місії кого б не було без попередньої на те моєї згоди. На- діюсь, що Ви одчислете від Місії кн. Трубецького і небудете настоя- вати на внесенню його в список Місії. Коли ж Ви, Пане Міністре, бу- дете на цьому настоювати, я муситиму просити Вас звільнити мене зі служби. По суті ж п. Трубецький є абсолютно зайвий в Парижі при сучасних відносинах і нашому матеріальному стані. 3. Про кн. Кочубея надсилаю окремого приватного листа до п. Голов- ного Отамана. Тут же скажу тільки слідуюче: призначення п. Кочубея з відкомандірованням до нього урядовця є надзвичайно небезпечне, щоб не сказати більше, явище. Коли б ми не знаходилися в такому над- звичайно тяжкому крізісу, я б не задумався над тим, що мені робити і подався б до дімісії; зара же стараюся полагодити якось справу. Небезпека ж полягає в тому, що може знов утворитися дві делегації в Парижі, позаяк Ви даєте повноваження людині, яка не підлягає пря- мо Голові Місії. Коли ж Ви, Пане Міністре, ознайомитись з моїм ли- стом до Пана Головного Отамана, а також персонально перебалакаєте в цій справі з п. Генералом Дельвігом, — Ви побачете, яка велика не- безпека криється в цьому призначенні по самій своїй суті. Я мусів уже коректно, але цілком категорично, заявити кн. Кочубею, щоб він без порузнміння зі мною і без моєї прямої згоди не робив жадних устних і письменних виступів, не подавав би ніяких мемуарів та т. и., це трохи роздратувало князя, хоч я, скільки можу, заспокоюю його. Вихід з цього становища є тільки такий: а/ Міністерство Закордонних Справ не дає в Парижі жадних доручень кн. Кочубею інакше, як через Голову Місії. На цьому я, Пане Міністре, категорично ностоюю і в ви- падкові, коли б це моє прохання на далі не виконувалось, я фактично не зможу нести відповідальність за наші справи в Парижі і муситиму демісіонувати. б/ Кн. Кочубея необхідно спеціальним дкеретом Головного Отамана пе- ревести з радника Мініст. З. С. на посаду почесного радника по вій- ськовим справам при Місії в Парижі. Разом з тим треба, на мій погляд, щоб він свої повноваження повернув і одержав на томісць лист від Пана Головного Отамана на французькій мові з приємними словами і з проханням обороняти незалежність У.Н.Р. і оповідати чужен- цям про те, яке у нас є славетне військо і що потрібно для нього. Чому саме про це треба сказати, Вам, Пане Міністре, стане ясним з мого листа до п.Головного Отамана.Але Воже борони писати, що кн. Кочубей повноважується вести з кимсь переговори.Словом,я верта- юсь до того,що вже писав в Травні місяці, і дуже дивуюся що п.Мі- ністр зважився, не бачивши особисто кн.Кочубея,дати йому такі повноваження. 4.Грошовий відчіт, перешлю трохи пізніше, бо не встиг його скласти.Приблизно ж можу сказати, що Місія в середньому витрачала менш 9 тисяч місячно.Решта грошей пішла на ліквідацію делегації. Для себе і для п.Коваленка я вже давно недобираю платні і винен собі і п.Коваленськом] вже великі гроші.Але поки що ми мріємо тільки про задоволення наших біжучих самих скромних потреб,що б мати змогу підтримувати Місію. 5.Надсилаю Вам також наказ про п.Мазада.Він робить для Місії неоціннимі послуги, але в 1.000 франків я оцінюю тільки редагуван- ня ним всіх нот,мемуарів,заміток,листів.П.Мазад не тільки реда- гує,але і сам складає, і, дякуючи йому, наші писання написані дуже добре і разом в тим простим французьким стилем,що безперечно підіймає наш престиж.Не маючи змоги виплачувати повністю 1.000фр. я признаймі встановив цю платню, щоб він мав право при кращих об- ставинах вимагати від Місії те,що він дійсно заслужив. Прийміть, Пане Міністре, запевнення в цілковитій пошані і від- даності. О.Ш ульгин /в.п./ З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу МЕМУАР передачи П. Арсєніві Вріанов і, Голові Ради Міністрів, і Міністрові Закордонних Справ п. Олександром Шульгим о м. Годовому Місці У.Н.Р. місія У.Н.Р. в Парижі має за шану звернути увагу Голови Ради Міністрів, Міністра Закордонних Справ, на три питання: I. Справа фондів, депонованих Українським Урядом в Банках Центральних Держав. 2. Сучасне становище на Україні і змагання її Уряду. 3. Політика в Східній Європі. I. СПРАВА ФОНДІВ. по договору, заключеному в 1918 р. поміж Україною, з одного оку, та Німеччиною і Австро-Угорщиною, з другого, останні в особя- залися доставити продукти фармачні і особливо землеробські ма- шини в обмін велику кількість хліба і предметів першої потреби, які Україна мала достарчати Центральним Державам. Ці останні не змогли виконати своїх обов'язань. Українське правительство да- ло свою згоду та дозвіл на купівлю хліба і предметів першої по- треби на Україні за виплату грішми. Однаково українське населен ня відмовилося приймати паперові гроші німецького та австрійсь- кого банків. Чому 10-го вересня 1918 р. Центральні Держави підпи- сали в Києві з Україною конвенцію на купівлю 1.600 мільйонів кар сованців /Українська монета / за відповідну суму в казначейських обонах та паперах /марки і корони/, всі ці гроші були покладені в Державні Банки Берліна, Відня і Будапешту. В той час Україна мала на ощучому рахункові в Німецько- му Банкові 400 міліонів німецьких марок і в Банкові Австро- Угорському 158 міліонів корон. Така конвенція за Україну мала підпис Міністра Торґу уряду Гетьмана Скоропадського і фонди були здепоновані в вище згаданих банках правительством Гетьмана . Як відомо, після загального переміря революція Укра- їнською народна заставила Скоропадського зректися /14/XII - 1918 р./.У той самий день,Правительство Гетьмана передало свої права в руки ДИРЕКТОРІЇ ,репрезентованої через їїГолову П Е Т Л Є Р У ,який тим самим став роспорядчиком фондів, зде- понованих в Австро-Угорщині і Німеччині. На решті, в 1919 р. ДИРЕКТОРІЯ кілька разів роспоряджалась активно-що до сум, здепонованих в Австро-Угорському Банкові.Однаково,пізніш, Центральні Держави поклали севвестр на фонди Української Дер- жави. Незважлядаючи на це,з Австрією та Угорщиною, згідно зак- люченим договорам в цими державами,на протязі 1919 р. та 1920 було сплачено 25 міліонів корон Україні. Дві нових конвенції були заключені в цьому році і тексти їх були переслані Реп- раційній Комісії. Що торкається Німеччини, жадна згода не могла бути вреа- лізована по причинах,які я виклав в своєму заключенні в мему- арі від 24 червня о/р. Українське Правительство сподівалося одержати ці гроші з допомогою Франції, заходи в цій справі вживав ще мій пред- містник Граф Тишкевич . 26 червня я мав честь бути принятим п.Перетті де Ля Рока,який мені сказав,що Міністерство Закордон- них Справ була адресована Репраційній Комісії Нота віднос- но фондів України,здепонованих в Німеччині.Ця вустріч дала мені до зрозуміння,що відомості,данні п.Директором Справ по- літичних були не точні.Нота по цьому питанню стверджує,що фонди здепоновані були в золоті,як гарантія Верестського миру, та в силу цього договору . П. Переті де Ля Рокко сказав мені також, що в силу Версальського договору, що до Фонду, після розгляду Репараційної Комісії, мали бути видані Німеччині на схоронці Комісії. Ми цілком згодні в тим, що Німеччина повинна повернути ці фонди, і ми кілька раз протестували проти виплати якій-он то не було іншій країні фондів, які належать моєму Урядові і тілько йому одному. І ми сміємо сподіватися, що після всіх інформацій, які я маю за честь докласти М.З.С.Франції,Міністерство займеться питаннями вахисту фондів, через Репараційну Комісію. Я рахую своїм обов'язком звернути увагу п. Президента на ефект, який могла-би зробити на моїх сопатріотів ініціатива Франції по визволенню усіх фондів неоспоримих для мого Уряду. Секвестр, наложений Німеччиною на ці гроші є цілком розглядаємий нами, як акт ворожні. Будьо дуже шкода, коли поступок Франції розглядався о так само нашою молодою Республікою, влісоко франкофильською. В дійсності, очі і увага всіх на Україні що до цих фондів зірять, що Французьке Правительство, визнає за Українським правителством цілковите право на ці фонди, одержить мандат одержати від Німеччини і їх хоронити депонованими до того часу, коли, по згоді між Францією та Україною, частинна цих грошей повинна була бути видана на потреби нашого Уряду і да невідкладні потреби наших ойменців. II. .Сучасне становище на Україні. Коли законний уряд Росії був скинений революційною хви- лею і коли її бушний шер, пересаджений в матроса, утік за - кордон, законний Уряд України, будучи зоовязаний двічі оберігати кордон перед ворогом, увесь час зобірив своє істнування і виконував свої функції, не перестаючи виконувати свій обов'язок, він керував завади ооротьбою з озороеними руками проти завоєвників і граоїмляків. Законний Уряд України складається з: ДИРЕКТОРІЇ, яка репрезентується 11 ГОЛОВОЮ ГОЛОВНИМ ОТАМА- НОМ С.П.ЕТЛЮРОМ. РАДИ МІНІСТРІВ. Головою якої є П.Прокопович, Заступником п. Лівцький і Міністр закордонних Справ п. Нікоський. РАДИ РЕСПУБЛИКИ-ТИМЧАСОВОГО ПАРЛАМЕНТУ, в якому представле- ні всі партії, земства, кооперативи і кшті, Головою її є Професор Чолівський. Правительство Українське має своєю метою: ВИЗВОЛЕНИЯ УКРАЇНИ від окупації червоних оольшовиків Со- літської Росії. ВСТАНОВЛЕННЯ ПОРЯДКУ НА УКРАЇНІ. СКЛИКАННЯ УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ . Таким росом: Першим завданням нашого уряду є визволен- ня рідного україна від оольшовиків. Боротьба проти останніх почалася в кінці 1917 р.Після кількох місяців перерви /час окупації Німецькою/, ця боротьба відновилася, коли ГОЛОВНИЙ ОТАМАН ПЕТЛЮРА став на чолі національної армії /14-го грудня 1918 р./ Війна проходилась п. ПЕТЛЮРОМ складом три періода: в 1919 р., без допомоги жадної з боку союзників -проти ооль- шовиків і в той же час і проти Денкінна, який не захотів вити в переговори з Українським Правительством, ставлячись до нього вороже. В 1920 р./21 квітня/ Українське Правительство під- писало конвенцію з Польщою і згідно з нею почало спільну компанію проти Совітської Війська. Після прелімінарія в Ризі і розгрому Врангеля, Українсь- кі Армії зупинилися самі в оборотьої з оольшевиками. Не маючи ворог і досить амуніції, щоби втримати регулярний обороно- фронт, але рішаючись на довшу оборотьбу, ГОЛОВНИЙ ОТАМАН П Е Т Л Ю Р А наказав провадити партізанську війну. Чому на Ук- раїнській землі, війна проти оольшевиків, керуєма нашим уря- дом законним, в сучасний мент провадиться на цілім оскарі. Далеко від того щоб відойти охоту Українцям. Чотире роки кривавої оборотьби проти Московської Росії не зменшили їх патріотичних почувань і сажання вибороти соці національ- ну немалежність. В дійсності оольшевики посидять лише великими міста- ми, де вони тримають залоги. Незвичнікі міста, а особливо села цілком вільні від їх влади. Але що остаточно звільнятися ук- раїнцям оракуе зороя, Іще оракує також і організованої регу- лярної сили. Правительство Українське і його Шеф П Е Т Л Ю Р А доручили мені тяжку місію довести до відома Франції, що ове 11 матеріальної допомоги, ми воачаємо зараз ольш нім коли, оборотьбу дуже ускладненою і що її не затягувати, вимагаючою одґато краві і засобів. Правда, як мені не раз було сказано в Міністерстві Закордонних Справ матеріальна допомога не може бути дана Францією не тілько (принциповим міркуванням, скільки тому що вони не росполагають необхідними кредитами на таку акцію. Однаково уже чілько через одну моральну допомогу Франція могла-би також нам допомогти і морально в той спосіб, що во- на могла-о одлегчити одержати фонди, які нам належать і які секвестровані Німцями. III ПОЛІТИКА В СХІДНІЙ ЄВРОПІ Еволюція режиму Совітсько Російського нам здається цілком неможливою. Навпаки, нам здається цілком ясним, що цей режим ортодоксальної діяччини і сліпого розрушення має скоро зникнути. Хто його змінить? Наше знання Росії, наші інформації про події, які навували в самій краєві і панують і зараз, стан в якому прорухають Російські емігранти, які не мають жадної між собою згоди, все це нам доказує, що в сучасний мент не має такої сили російської, яка-б була здійснена взяти і утримати владу. Анархія зорганізована, страшні наслідки якої ми очимо в сучасний мент, дасть щоб фатально не коли й змінить анархія наорганізована. З рештою немає нічого неможливого, що від цієї другої системи анархії не зможе вийти сили, яка б була в стані встановити певну владу. Однаково на протязі дій анархії і навіть коли ця влада буде реалізована, Росія не буде в змозі повернути всі свої старі провінції. Встановлення Єдиної Неділимой Росії ніколи не буде можливе. Одним з двох величезних фактів самих видатних, котрих Східна Європа була театром, в час великого світової війни є відродження Польської нації. Другий факт заключається в волі проклямованої великих Українським народом розпоряджати самому своєю долею, волі озверерви молодечеству мої голосом землі і кривавої оборотьбою. До свого часу Франція спералася на сході Європи лише на Польщу і Румунію. Ця група, досить міцна, не зможе для Франції бути рішучим барьером, наколи не буде до неї приєднана Україна. Істнування Польщі, розположеної між Росією, все ольш і ольш орієнтуючись на Німеччину, та Німеччиною самому, не може бути засвідчено без істнування України , міцної великої та вільної. Через собою цих трьох націй, до яких приєднуються цілком натурально держави, що розположені по Чорному Мореві і само собою Республіки Кавказу, Франція буде мати на оливньому Сході бар'єр з своїх солдатиків і приятелів. Він буде міцною гарантією проти негативного впливу російської реакції і проти всіх можливих евентуальностей в Європі Центральній. 21-го квітня 1920 р.Українське Правительство підписа- ло з Польщою союзний договір, по котрому Польща визнала Україну і відмовилася від воїл Українських теренів що знаходяться на схід від 11 сучасних кордонів. З другого боку Українське Правительство заключило до- говори союзні з своїми оратами на Кубані, і приятелями Дону, а також з російською групою, під головуванням Савинкова, який формально визнав незалежність України. парешті Українське Пра- вительство піддержує найкращі відносини з своїми сусідами Ру- мунами і здається накануні вступу в сами широкі зносили з республіками Кавказу. Звертаючись нині до Франції, Українське Правительство не порушує питання політичне чи економичне, скільки прохає моральної підтримки. В.М.З.О. Ц. Перетті де Ля Рокка і п. Гренард казали мені не раз, що Франція рішила не вмішуватися в внутрішні Російські справи. Це з тих причин вона відмовляє нам в допомозі в сучасний мент. Але ми ствер- джуємо категорично спільного з внутрішніми російськими справа- ми Україна проголосила свою незалежність в 1917 р. і українсь- ка вдячність ніколи не заоуде, що представник Франції при Ук- раїнським Урядові п. Генріх Тиоуі перший відвідав нашу молоду Республіку. І дуже легко встановити, що в сучасний мент Україна окуп- лована червоним військом складеним з москалів, латишів, китай- ців і інших елементів чужих Україні. Тому Українське Правител ство вимагає від Російських Совітів =виходу= з України ці червони війська. На цій підставі мій уряд має за шану проси- ти моральної підтримки від Франції. Ол.Шульгин /в.р./ З оригіналом перекладу згідно 3/VIII- 1921 р. Париж. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужознісни. "5 "Вересня 1921р. ч..1963./5333. до Пана Керуючого Справами Ди- ректорії. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому для докладу Панові Голові Директорії копію телеграми від Пана Посла Р.Смаль-Стоського в І-го Вересня ц.р.№ 2316.- Переклад з німецької мови Телеграма копія 556 134 Берлін 1/1 1921 Повернувся з Карльсбаду до від Славинським привітав я з'юн- стичний конгрес і успішно переговорував. Славинський, виїжджає в неділю до Тарнова. Приїзджає правдоподібно десятого вересня до Тарнова. Телеграфуйте по маю взяти зі собою 2916 стойцкий Завжди ваш, За Нар. Ком. Віт. П. Сімп До Міністерства Преси і Пропаганди. Канцелярія ДИРЕКТОРІЇ має за честь надіслати при цьому для використання "Українпрес" копію телеграми нашого Посла в Німеччині п. Смаль-Стоцького з дня 1-го вересня ц/р. Постоя 1149 загальний 7 вересня 94 Штепарев (ср) В.І. Начальник Канцелярії Милавський Начальник Відділу У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ "7" вересня 1921 р. ч .5348 Канцелярія Директора ОДЕРЖАНС для 192/ вх. ч. 1246. Панові Керуючому Справами Директорії У.Н.Р. Міністерство Закордонних Справ має честь передати зміст телеграми Від Пана СТОЦЬКОГО для докладу Панові Головному Отаманові, який звучить так: "Берлін 4/VIII/ Міністру Нікозькому Тарнів Зольдінгер Марголін повернув як раз з "арижу з важними справами". Як що впорядкує формальності приїде в неділю у Тарнів 2335 СТОЦЬКИЙ " М.б.о. Міністр Закордонних Справ Остапенко Начальник Канцелярії Міністра Г.Данилю До Шана Міністра Справ Закордонних. 8 вересня 921 Постову Маю за честь повідомити Вас, Пане Міністре, що, ознайомившись з копією мемуару, який подав Голова Дипломатичної Місії в Парижі п. Шульгин 3-го серпня ц/г Голові Ради Міністрів у Франції п. Бріянові в справі фондів, здепонованих в Банках Центральних Держав, в спр справі становища на Україні та політики що до Східньої Європи,-ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ цікавий знати, чи надісл ло Міністерство Закордонних Справ цього мемуара для інформації інших наших послів. Керуючий Справами У.Н.Р. МІНІСТРЬСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ "5" вересня 1921 р. ч. 1665. до Карпату. вх. ч. 108 до Пана Керуючого Справами Директорії Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Вручено дна 192 р. ВХ. Ч. 1249 Міністерство Закордонних Справ має честь пересла- ти при цьому відношення Посольства У.Н.Р. у Відні від 30/VIII. ч. 1665 по належності. П. в. о. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра ПОСОЛЬСТВО Української Народньої Республіки у Відні Wien, IV. Allee gasse 29. Дня 30. серпня 1921. 19... ч. 1665.. До Пана Керуючого справами Директорії У.Н.Р. в місці постю. У відповідь на Ваше відношення з дня 21. липня 1921, ч. 952-а, в справі поширення серед наших емігрантів в Ав- стрії книжки п. Певного „За волю та державність", Посоль- ство У.Н.Р. в Австрії має честь довести до Вашого відома, що воно набуло сю книжку через Фірму Ґольдшмідт у Відні і по одержанню якої поширити її серед наших емігрантів а також серед полонених козаків та українських старшин в Ав- стрії. В.о. Посла У.Н.Р. в Австрії: Підарський в.о. Секретар Посольства: Овчинік МІСІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ № 996. Таємно. Париж 25 Серпня.1921 року. ОДЕРЖАНО Відомості про випуск цінних паперів, що були надані на зберігання у Міністерстві закордонних справ України. До Пана Міністра Закордонних Справ У.Н.Р. Пане Міністре, В відповідь на відношення Мін.Зак. Спр.ч.5194, з дня 2-го Липня, яке було одержано нами тільки 23 Серпня, маю надіслати Вам рапорт п.Шумицького в цій справі. До цього рапорту маю додати тільки те, що я сам абсолютно не міг займатися цією справою. З огляду на зміну становища на біржі і дозволу ввозити цінні папери, я теж гадаю, що необхідно передати до Парижу решту цінних паперів і особливо ті, про які говорить п.Шумицький. П.Шумицький повідомляє про ціни на ці папери, які він зараз тримає. П.Шумицький не думає, щоб він міг реалізувати більш, як 40 тисяч франків, а я дивлюсь ще далеко песімістичніше на справу. Позаяк же П.Міністр і сам Пан Головний Отаман в листі на моє імя і на ім'я п.Шумицького з дня 9 Квітня 1921 року Ч.614 дають дозвіл задовольнити з цих сум біжучі потреби Місії моєї та Аргентинської, то нам не прийдеться з цих сум нічого переслати до Державної Скарбниці, бо цих грошей навряд чи вистарчить на одні біжучі потреби двох місій. З правдивою повагою і відданістю О.Шульгин./в.п./ З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу Копія з Копії Його Екцеленції Пану Голові Дипломатичної Місії в Парижі. На висловлене Вами бажання отримати від мене в зв'язку з га- питанням п. Керуючого Міністерством Фінансів справоздання про справу реалізації російських 5% паперів, маю за честь повідоми- ти про слідуюче: В Варшаві я отримав паперів на загальну суму не 4.000.000 рублів, а 3.850.000 рублів, на що мається відповідні розписки. Показав велика кількість цих паперів мені була видана в мілких купюрах / по 50 руб./, то це склало остільки великий пакунок, що я не рішився взяти з собою все і залишив п. Міністру Стем- повському, який мав їхати до Парижу мегайно за моїм паперів на суму міліон сто сімдесят п'ять тисяч руб. / 1.175.000 р./А таким чином я привіз до Парижу лише 2.574.000 руб. / Сто тисяч руб. військового займу мною були зреалізовані у Варшаві в дов- воду п. Міністра Зак. Спр., аби покрити видатки на подорож та перший час побуту в Парижі/. В Парижі справа з їх реалізацією стоїть так: в 1918 році був заборонений ввоз до Франції всіх російських цінностей, а вся налічність, яка була в той мент у Франції, була простемпе- льована і зареєстрована французи. Мін. Філан. Отже погалк ці папери, яких я привіз, не були проштемпельовані, і ще більш, у них були обрізані купони / чим вони обезцінювались більш, чим на половину/, их можна продати лише напів-легально випадковому покупцю через мілких ціржових агентів. Треба додати, що ці папери, навіть і штемпельовані на біржі в Парижі не котируються. Ціни за них в найкращому випад- кові можна дістати слідуючи: за зайом свободи по пів сантима за рубль, за внутрішній і військовий займ, приблизно 2 з поло- виною - 2 три чверті самтимів за рубль. Тому загальна сума яку в найкращому випадкові можна буде одержати за них, не пе- ребільшує 40-45 тисяч франків. Зараз становище покращало, і являється надія зреалізува- ти як ці папери так і инші, які має Уряд, бо гараз заборона ввозу російських паперів у Францію відмінена. Але це треба ро- бити зараз, позаяк великий наплив цінностей безумовно збавить ціну. Підписано Л. Шумецький Повірений в Справах У.Н.Р. в Аргентині. Найкраще було б одержати залізничні акції, які котируються дуже високо. З оригіналом згідно: Секретар О.Коваленко /в.р./ Париж 25 Серпня 1921 р. З копією згідно: Начальник Дипломатичного Відділу Копія О.Я.Шульгину, Голові Дипломатичної Місії У.Н.Р. в Парижі і М.Я.Шумицькому, Представнику У.Н.Р. в Аргентині. З суми, яка буде виручена після реалізації процентових паперів, переданих Мініст.Фінансів через М.А.Шумицького, певну суму для найбільш невідкладних потреб по утриманню обох представництв, можна утримати негайно повідомивши про це Міністерство Закордонних Справ для належного оформлення установленим шляхом./підписано/Петлюра в.р. 9/IV 1921року Ч.6І4. З оригіналом згідно:Секретар О.Коваленко.Париж 25 Серпня 1921 року. З копією згідно: Начальник Дипломатичного Відділу У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин "6" вересня 1921 р. 5344. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Велеть 8 дня 192 р. В. '126/ До Пана Начальника Канцелярії Директорії Департамент Чужоземних Зносин має честь переслати при цьому матеріали на французькій мові від п. Гольви Дипломатичної Місії в Пари- жі за ч.ч. 7-14 / прислані Вами при відношенні ч.III10/, а також черновик перекладів. Через брак часу і машинок не можна було передруку- вати. Прохається після використання переклад повернути.- Директор Департаменту Чужоземних Зносин Начальник Дипломатичного Відділу У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужез. Зносин " 25 " серпня 1921 р. п. ОМАЛЬ-СТОКЬОМУ. Одночасно з Вами повідомленням з 15-го серпня ч/р. ч. 2198 про Ваше і п. Зарановського побажання в Коппом, Російським большовицьким Представником в Берліні, на його приватному помешканні, до Пана Го- ловного Отамана поступили нідомості, які розповсюд- жуються російськими большовицькими часописами і об'я- вами, з літерами забілляки в дзйм і вершок, - про капітуляцію Головного Отамана Петлюри перед Совєтсь- кою Владою на Україні і про доручення Вам і "Міністру Фінансів" Зарановському - увійти в переговори з Коп- пом на поданих умовах. Коппі з цих большовицьких обяв, прокломацій і від- читів мітінгових виступів большовицького керовника Затонського при цьому Вам пересилається. З приводу цього Вам була надіслана телеграма 24-го серпня, копія якої тут долучено, в наказом категорич- но спростувати ці провокаційні чутки, що цілком сва- вільно розповсюджуються большовиками. Важко, що большовики використали Ваш візит до Коп- па, щоби взяти його підставою видуманої ними байки про капітуляцію. Ваш візит до Коппа був дуже необережний. Без особливої інструкції від Міністра Закордонних Справ Ви не мали права рішитись на це. Навіть прийняти Копла усе- бе Ви не мусіл и без відповід- ної інструкції. Пан Головний Отаман дуже занепокоєний і незадоволений цією необережністю і вимагає "щоби Міністерство Закордон- них Справ зажадало негайно пояснень" від Вас з приводу поданих про Вас в большовицькій пресі вісток. Мушу до цього сказати, що мені на цьому докладі у Па- на Головного Отамана довелось вислухати самі різкі докори від Пана Головного Отамана з приводу Вашої необережності, а власне, що "Ви псуете йому справу". Тому пропоную Вам прикласти всі старання, щоби по мож- ливості загладити враження цієї неприємної для Вас і дуже шкідливої для українських інтересів справи; прислати, як і вимагає Пан Головний Отаман, відповідне пояснення і пові- домити - який відгук мала ця большовицька провокація в ні- мецькій пресі і які Вами взяті заходи для спростовання большовицьких провокаційних чуток. Ваша телеграма з 23-го серпня ц/р. одержана в слідуючо- му вигляді: "Іду в Марголіним / далі одно слово незрозумі- ле - / Карлсбад...." і т.д. Повідомте, що власне викликало у Вас потребу без відпо- відної інструкції поїхати на Сіоністський Конгрес у Карлсбад Сіоністи, по нашим відомостям, не є впливові ні в політичних ні в фінансових сферах. Дуже бояся, щоби Ваша участь на Конгресі не оказалася би хибним кроком. Було би досить, що- би поїхав туди один Марголін для інформаційних, а коли б оказалася потреба, агітаційних цілей. ЛП 6.0. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ (підпис) Директор Департаменту Чужоземних Зносин До Міністерства Закордонних Справ. З наказу Пана Керуючого Справами ДИРЕКТОРІЇ Канцелярія ДИРЕКТОРІЇ має за- честь повернути при цьому переклади /в чернетках/ матеріалів, одержаних від Голо- ви Липльоматичної Місії в Парижі О. Шульги на під ч.ч.7,8 і 9 і просити, коли ці пе- реклади будуть надруковані, не відмовити надіслати до Канцелярії ДИРЕКТОРІЇ по од- ному примірнику кожного з них. Начальник Канцелярії Начальник Відділу МЕМОРАНДУМ ПРО ПРАВА УКРАЇНИ НА УПЛАТУ АВСТРІЄЮ СУМ, ЩО ВОНА УКРАЇНІ ВИННА ЗГІДНО З КОНВЕНЦІЄЮ 17/І-1921 РОКУ. По конвенції, заключеній між Німеччиною і Австрією з одного боку і Україною з другого ця остання мусила дати взіржа і про- дукти Центральним Державам в обмін на мануфактуру, то що і на хліборобські машини. Центральні Держави не могли виконати обо- в'язки обміну, то Уряд У.Н.Р. дав згоду на купівлю взіржа на Ук- раїні за гроші. Але українське населення одмовилося приймати банкноти німецькі і австрійські, і ось тому була заключена кон- венція між Україною і Центральними Державами 10/ІХ- 1918 року для закупки І.600 мільйонів карб. гарантуючи цю суму сумам, що находяться в банках державних Берліну, Відня і Будапешту. Отже в сучасний мент Україна має в Австро-угорському бан- кові суму в 158.400:000 корон. В меморандумі, поданому п. Бріану 24/VI при цьому указана сума в 400.000.000 мар. нім., здепонова- них в Райхсбанкові в Берліні. Конвенцією 17/І - 1921 року між Представниками Австрійсь- кого Уряду і У.Н.Р., Австрія може виплатити в сучасний мент: 51.422.000 корон Урядові У.Н.Р. Ця конвенція є дуже вигідна для Австрії, тому що більша частина цієї суми в 51.422.000 корон буде одпущена різним австрійським торговельним спілкам. Крім чого, Україна, одержуючи цю суму, зобов'язується віддати Урядові Австрії облігаціями казни на суму в ІІІ.822.000 корон. Це питання було поставлено перед Секцією Комісії Репара- цій, яка є у Відні для того, щоби Уряд Австрії отримав необхід- ний дозвіл. Комісія, визнаючи істнування боргу Австрії Україні, вирі- шила віддати питання, на коченне вирішення, Комісії Репарацій у Парижу. Після невеликого експозе історії України в 1917 р., буде легко опреділити, що фонди ці всі, що є у Німеччині і в Австрії, згідно з Конвенцією 10/ІХ 1918 р. належать У.Н.Р. і її законному Урядові, на чолі якого стоїть Головний Отаман Симон Петлюра. I. Істнування У.Н.Р.проклімовано в 1917 році з того часу історія У.Н.Р. знає 3 періоди: Перший - період Центральної Ради 8/IV 1917 року -28/IV 1918 року літом 1917 р. був зформований перший кабінет Міністрів,який прийшов зразу за згодою Тимчасового Уряду у Петрограді,на чолі з Керенським /повне відділення України від Росії сталося тільки 9/1 1918 року/.Між Державними Секретарями цього першого кабінету, находилися п.Симон Петлюра,зараз Голова Директорії,який мав тоді портфель військових справ,і п.Олександр Шульгин,якому було дові- рено Міністерство Закордонних Справ.В Грудні 1917 р.,два представ- ника країн Антанти,п.Генерал Табуй,представник Франції і п.Гене- ральний Консул Берн,-Великої Британії,були акредитовані їхніми урядами при Українському Уряді. II. На протязі другого періоду Української історії,Центральні Держави визнали Україну і окупували її територію.Великі земле- власники,спираючись на їхніх військах,об'явили яко Голову Держа- ви Гетьмана Скоропадського.Центральна Рада була розігнана ні- мецькими багнетами;багатьох міністрів було арештовано.Скоропад- ський був при владі з 29/IV по 14/XII 1918 року і його представ- никами власне була підписана конвенція 10/IX 1918 року. III. Третій період української історії починається з моменту революції проти Гетьмана Скоропадського і німецької окупації. Під час цієї окупації,Симон Петлюра був призначений Головою Земства Київщини і пізніше,Головою Союзу всіх Земств України. Ця посада визначила Петлюру,як шефа опозиції проти Скоропадсько- го.15/XI 1918р. Національний Союз всіх політичних партій прокло- мував Директорію,як верховну владу,що мусить заняти місце геть- манату.Місяць після /14/XII 1918р./гетьман Скоропадський від- рікся і його Уряд,актом 14 Грудня передав свої повноважності в руки Директорії,таким чином другий Уряд і його Голова, Голов- ний Отаман Петлюра,зробилися законними спадкоємцями гетьмана і правами володарями всіх фондів вдепонованих в закордонних 2. банкак урядом Гетьмана. В січні 1919 р., Національний Конгрес, де знаходилися майже усі члени Центральної Ради, підтвердив Владу Директорії. IV. Всі населення, всі Державні інституції зараз же визнали владу Директорії, так само, як всі закордонні Представництва України, що були вислані Гетьманом Скоропадським. Ці останні продовжували функціонувати по сей день. Уряд У.Н.Р. в сучасний мент має пред- ставництва в Парижу, Льондоні, Римі, Брюсселі, Варшаві, Букарешті, Празі, Берні, Царгороді, Софії, Берліні, Відню і Будапешті. При Мировій Конференції Україна репрезентувалася Делега- цією, яка була принята в 1919 році Радою Чотирьох. Ця сама Делега- ція представляла свої домогання в Парижу, Сан-Ремо і в Спа. Украї- на поставила свою кандидатуру до Ліги Націй в Женеві, маючи на увазі вступ до Ліги Націй. Правильність цього прохання була визна- на Комісією 3" ізду, але прийняття України, як і всіх інших Держав, повставших на території бувшої Росії, була відкладена. Всі дипльо- матичні і головні політичні акти України викладені в меморанду- мі, зредарованим Генеральним Секретаріатом Ліги Націй і опублі- кованім цим -же між документами 3" ізду /число 88/. У. Директорія виконує свої обовязки без перерви. У 1919 році, перед інвазією України, червоними військами, Го- лова Петлюра об"явив війну Совітській Росії. Ця війна велася завзято не дивлячись на всякого роду труд- нощі: брак амуніції і технічного приладдя, з одного боку, і з другого боку, дипломатичні ускладнення і військові несподівані події. Переговори, початі Головою Петлюрою У Одесі, з Військовою Французькою Місією, були перервані евакуацією цього міста, якому загрожувала червона армія. Польська офензива, якою командував Генерал Галлер, проти Української Західньої Республіки /Галичина/ барато багато пошко- дило боротьби з Совітською Росією, одтягуючи від цієї боротьби польські і галицько-українські війська. Тим часом Президент 4. Петлюра заняв Київ /Серпень 1919 року/. Виникло нове ускладнення: генерал Дєнікін заняв лівий берег Дніпра і двинувся на Київ в той момент, коли Президент Петлюра входив туди. Дєнікін рішуче одмовився порозумітися з Україною і визнати її незалежність, він кинув свої війська на війська Петлюри і війна спалахнула між Україною і армією Дєнікіна. Бойовики, ко- ристаючись з цієї трагичної незгоди, зайняли Київ; після страшенно тяжкої боротьби проти червоних і добровольців Дєнікіна одночасно, Петлюра вирішив переговорювати особисто з своїми західними сусі- дами. Він доручив свої війська командуванню Ген. Павленко і вихав до Варшави. 21 Квітня 1920 року була підписана Конвенція у Варшаві між Польщею і Україною. Уряд Директорії був визнаний Польщею, як закон- ний і правий Уряд України. Польські війська у 1920 році почали війну проти большовиків, маючи на правому фланзі армію У.Н.Р., на чолі якої стояв Президент і Головний Стаман Петлюра. Ці армії, наступаючи заняли Київ; але контр-наступом ворог примусив союзни- ків відступити і російські війська кинулись на Варшаву. Відомо, що патріотичний героїзм поляків і рішуча інтервенція ген. Вейгана подолали червоні війська і затвердили побіду. В той самий час, Головний Стаман Петлюра, повів наступ проти большовицької інвазії і авільнив великі обшари територій Волині, Поділля і Київщини. Коли ж раптово Польща підписала прелімінарі в Ризі і коли Брангель раптом вихав до Царгороду, війська совітів, відтягнені з двох фронтів, змогли концентрувати їхні зусилля проти України, тоді коли Головний Стаман Петлюра був примушений здемобілізувати більш як 75.000 своїх козаків ізза браку рушниць і амуніцій. Зменшена до 45.000 козаків, не маючи як 100.000 патронів, Армія У.Н.Р., не дивлячись на свій відважний відпор, оказалася в неможли- вому стані продовжувати війну регулярної армії; він ввів до Поль- щи біля 30.000 козаків, де вони були обезброєні, залишивши за со- бою тяжку роботу керувати на рідній землі народом, що повстав, і підтримувати партизанську війну, яка ніколи не припинялася і ні- коли не була такою живою і так могучою, як зараз. Повстанці одночасно ведуть боротьбу, щоби визволити Україну 5. з під червоного ярма і щоб ек consолідувати У.Н.Р. Вони визнають Головного Отамана Симона Петлюру, як Голову Республіки, популяр- ність якого на Україні є безмірна і загальна. VII. Було сказано вище, що Директорія керувала законно без перер- ви до сьогоднішнього часу з моменту вирічення гетьмана Скоропад- ського. Але відбулися де-які зміни в составі Директорії. Вона ма- ла в початку 5 членів. В 1919 році, двое з них подали до демісії. Двоє других, скоронюючи їх титули диктаторів, находяться зараз у відпустці по особистим причинам, доручили всю владу Симонові Петлюрі. Голови Директорії і Головному Отаманові військ У.Н.Р. Голова Директорії де-який час керував справами У.Н.Р. вкуп- з Кабінетом Міністрів, тому що військові події, що відбулися на Україні, не дозволяли зібратися народовому представництву. На чаль перед наступом большовицьких військ у Листопаді 1920 року Уряд Республіки мусів пройти на Польську Територію- /у Тарнов, Східна Галичина/, в той час коли, як ми вже сказали , ця частина армії була розбробена. Рада Міністрів рішила скласти Конституцію і виробила проект закону що до Ради Республіки /тимчасового Парламенту. Голова Республіки Симон Петлюра затвердив цей закон, по якому Рада Республіки обняла законодавчу владу, перед якою Уряд є відповідальний. Рада складається з Представників усіх партій, що істнують на Україні, представників усіх організацій і головних інституцій представників усіх національних меншостей /польків, жидів і т.д. Рада мусила функціонувати до моменту коли буде можливим скликати правильний Парламент. 22-го Лютого 1921 року у Тарнові, було перше засідання Ра- ди Республіки, яка на протязі трьох місяців, проводила свої ро- боти і виробила багато важних законів. 25 ВЕрезня 1921 року, Новий Парламентарний Кабінет Міні- стрів був сформований під керуванням П. Прокоповича; п. Ливиць- кий, який до того часу був Головою Кабінету, був призначений Заступником Голови і отримав портфель Міністра Юстиції, п. Андрі Ніковський-Міністра Закордонних Справ і ген. Павленко -Міністра 6. Військових Справ. Рада Республіки висловила повний вотум довірря цьому ка- бінетови,вислухавши докладрацію п.Прокоповича. В наслідок ситуації,що утворися після підпису трактату між Польщею і Урядом Совітів,Рада рішила перервати свої засі- дання,і на останньому засіданню /Квітень 192Ір./вона прийняла закон що формування Ради,яка має назву Малої Ради. По цьому закону Мала Рада складається з Представників усіх партій Українди, і вже виконує функції Ради Республіки,тому ио пленуми ціні останньої Ради не будуть можливі. VIII. В рапорті з 8/IV 192Ір.,адресованім до Генерального Секре- таріату Комісії Репарацій,п.Беат,юридичний член цієї Комісії, кратко описавши про період гетьманату /див.наш параграф 2/, пише без всякого переходу:"після вищезгаданної епохи,політична організація Українського народу перенесла значні зміни.Після довгої боротьби проти большовицької влади Південна Росія на- ходиться зараз уся під окупацією червоних військ.Не дивлючись на контр-революційний рух,який є у де-яких районах,офіціальна влада в Київі,здается являється частиною Совітської органі- зації. Так п.Беат обійшов мовчанком усі події,що ми висловили у розділах 3,4,5,6 і 7. Крім того,ми мусимо сказати в якій степені Україна є "окупованною" большовиками і вияснити фразу неясну п.Беат: "офіційна влада у Київі здається,являється частиною совіт- ської організації". Само собою розуміється,що,коли большовики захоплюють яку небуть країну,вони обявляють себе готовими визнати її права і її незалежність.Таким чином вони визнали "ole jure" Україну і примусили других, в ким вони пертрактують,визнати її Вони,як вони кажуть,домагаються тільки "візволити країну од свого буржуазного Уряду".Позаду своєї армії,вони пригото- влюють завжди Совітський "Уряд".Таким способом вони сформу- вали "Уряд" такого сорту,для Польщі,який,на щастя,не зміг при- 7. бути до неї. Так вони сформували "Уряди" для Азербейджана і Гру- зії. Так само вони зробили і для України. Дійсно, істнує /у Харькові/, так званий "Уряд" "народніх ко- місарів" на чолі з п. Раковським, чоловіком болгаро-румунського походження, інтернаціонального агента Леніна. До того треба зау- важити, що ні один з цих комісарів не є українець: вони всі приєд- ні Москвою. Усі українські партії і навіть і крайні ліві, стали сильно в опозицію режиму терору, що прийшов з півночі. Селяне України абсолютно не приймають комуністичних ідей, бо вони є дріб- ні землевласники. З другого боку, іхнє національне почуття не може винести чужого вемного ярма. Слушно добавити, що большовики являються тіль- ки грабіжниками, одні маючи збіжжа і інші богатства України, нічо- го не даючи в обмін. Вони установили чи пробували установити у всіх місцевостях України, куди вони дійшли, режим національних і особистих репресій, яких абсолютно не можна винести і які мали результатом все більше і більше збільшення, вже і так великої, популярності законного Уряду У.Н.Р. і Симона Петлюри. Ця ненависть наїздників пояснює постійність, об'єднання і си- лу українських повстань, які зуміли локалізувати большовицьку вла- ду тільки у великих городах і на великих залізницях. Зараз в орор уже не осмілюється йти на село, як що не має невеличкої армії. Тому то й більшість повітів, усі села і майже усі середні міста мають незалежну /або майже незалежну/ від влади окупантів адміні- страцію. Вірно є сказати, що "Уряд" на чолі з п. Раковським не що ин- ше, як Генеральний Штаб Червоних Військ Окупації на Україні, і не можна вважати висловлений вище режим в місцевостях України, оку- пованих військами, інакше, як режим терористичний Військової Окупації. Всі доклади, всі звідомлення, що приходять з України, підтвер- джують цю істину. Проте, п. Раковський сам й підтвердив жорстокость декретів і наказів, які він опубліковав на Україні, і якими він загрожує населенню в симпатії до повставших патріотів, як він ка- же, "сандитів". Ось витяг з одного з цих декретів: 8. -"I.-Усякий начальник банди,а також і співучасники-обявлені поза законом.Всякий бандит,будучи взятим в полон,буде розстріляний на місті,яко ворог Уряду робітників і селян. 2.-Близькі родичі бандита будуть заарештовані,як заложники і направлені в концентраційні лагері.Майно бандитів і їхніх близьких родичів буде конфісковане на користь бідних місцевих селян. 3.-Села,що помагатимуть бандитам,постачати їм чи знаряддя,чи коней,чи охотників,будуть блоковані і покарані.Кари будуть слідуючі: а/контрібуція натурою; б/контрібуція грошми; в/конфіскація майна; г/бомбандировка села і д/цілковите знищення їх." /Документ зборів ч.214,Ліга Націй,16-го Грудня 1920 року і ст.3/. IX. х/ В вищезазначеному докладі,п.Беат також пише: "Істнує,у всякому разі,друге політичне представництво,яке повстало після подій в Галичині по розвалі Австро-Угорщини. Національний Український Комітет,який сформувався у Львові,як назвав себе "Урядом Західнього обєднання".Але такоз з часу окупації Східньої Галичини поляками,будучи позбавленим всякої влади вони утримують у Відню Посольство,що зараз носить назву Посольства У.Н.Р.". І далі добавляє: " Дуже річ ясна - це те,що"Уряд У.Н.Р." ніколи не знаходився ні в якому зв'язкові з провінціями бувшої Росії /Київ,Харків, Одеса/". Після того всього,що ми вже сказали в цьому меморандумі,вже непотрібно повторювати,що Уряд У.Н.Р. і Директорія виходять, х/В меморандумі поданому до п.Дріана цього уступу /1Х/ бракує. 9. власне, з Великої України, себ то з України, яка була колись частиною бувшої Росії. Але потрібно сконстатувати, що п. Беат опуштав дві абсолютно різні речі: У.Н.Р., на чолі з Головою Ди- ректорії Петлюрою і "Українська Західня Народна Республіка", офіційно визнана як "Галицька Республіка". В той час коли перша, та, що була колись частиною бувшої Росії, була об'явлена в 1917 році " Галицька Республіка" існує тільки з часу розвалу Австро-Угорщини /жовтень 1919 року/. Доби краще показати повалки, ароблені п. Беатом, ми мусимо викласти в декількох словах дуже коротку історію "Галицької Республіки". Під час розвалу Австрії, українці Галичини утворили Національну Раду під голсуванням доктора Євгена Петрушевича. Ця Рада утворила, Державний Секретаріат Української Західньої Республіки. 4-го Січня 1919 року було оголошено з"єднання обидвох Українських Республік на підставах, що гарантували кожній майже цілковиту незалежність. Майже с початку свого утворення "Галицька Республіка" находилася в стані війни з Польщею, яка в наслідок наступу Ген.Галлера, заняла всю Галичину і отримана пізніше від Верховної Влади мандат на утримання цієї окупації. Армія і Уряд Галичини перейшов /літом 1919 р./ на Велику Україну /у Кам'янць, який був ставкою в той час Директорії/ і прийняв частливу участь в боротьбі з большевиками. Але цей союз Урядів обидвох Україн не був довгий. Розрив почався з капітуляції галицьких військ перед Денікіном; і він наступив в новій мірі після згоди Голови Петлюри з Польщею, яку "Національна Рада" "Галицької Республіки" вважає за свого смертельного ворога. Незабаром після цих подій, Національна Рада осіла у Відню, де вона мала вже Посольство, яке п. Беат зплутав з Посолеством, яке князь У.Н.Р. має так само у Відні. Національна Рада Галичини продовжує підіймати перед Лігою Націй і Верховною Радою протести перед мандатом, що дали Польщі щодо до Галичини, і домагається утворення незалежної Республіки Західньої України. Отже, є очевидним, що "Галицька Республіка" і її Національна Рада не можуть мати жодних претензій на фонди, зделовані урядом Скоропадського в той час, коли Галичина ще була частиною Австро-Угорщини. Іо. П.Бат вказує сам на розділ 205, § 5 Сен-Жерменського договору, розділ який фігурує і в конвенції 17 - го Січня 1921 р. підписаних між Україною і Австрією, і він констатує дуже точно, що Австрійсь- кий Уряд постановив, що його зобов'язання що до України увійдуть в кадри військових боргів, зазначених в розділах, і що тому він може визнати себе винним, зрідно в духом розділу 205, в чому тільки ва- падксові, коли Україна не одержить жадної частини бувшої Австрійської території. Про те, ось орігінальний текст § 5 врадання розділу:"на зазна- чені держави, за винятком Австрії, не буде накладено жадних зобов'я- зань що до військових боргів бувшого Австрійського Уряду, чим це полягало би ці борги, але ні Уряд цих держав , ні їх підданці, не могуть, ні за якомусь разу ставити їхніх вимог іншим державам, також і Австрії, за військові борги, в тому разі, коли ці держави або їхні підданці являються власниками боргових зобов'язань". Це налкради доводує, що Національна Рада Галицької Республіки" як представителька колишньої австрійської території не може підійма- ти жадних претензій на згадані фонди, здепоновані в Австро-Угорському банкові. До того ця Національна Рада вважається як спадкоємиця Ав- стрії і в тій якості вона подала недавно негу Ради Амбасадорів що до ліквідації Австро-Угорського банку. Х.*) Отже ми бачимо, що єдиний законний Уряд України - в директорія. Ми бачили також, що цей Уряд є єдиний спадкоємець Уряду Скорос- падського що його прав на фонди здепоновані останнім в Австро-Угор- ськім банкові. В певний те, що в майбутньому ні один Український Уряд не за- ме ні під яким мотивом претендувати на те, що Австрія не мала права підписувати конвенцію 17.І і платити суму в 51.422.000 корон причасному Українському Урядові. З другого боку дуже необхідно взяти на увагу розділ 2 цієї Кон- венції. По цьому розділові Австрійський Уряд має виплатити слідуючим х/ В коморандумі поданому п.Бріанові 24.6 замісць цього розділу /х/ уміщено розділ, який долучається до цього додатково. /додаток ч.... / 11. способом суну Україні /в коронах/: 1. У виконання замовлень шкільних підручників вроблених Подарогичною Місією V.H.P.: Австрійські фірми за друг шкільних підручників……………………………12.750.000 Друкарні Крістоф Рейсеров і СІ………….. 2.250.000 2. У залагодження претензій Спілки Імпорт тє і Експорт "ОСТ" у Відню, які пренайї мусять бути перевірені і прийняті контр- агентом України: максимум…………… 4.000.000 3. Увадагодження претензій Спілки Імпорт і Експорт /Омнія/ у Відню ……………..27.922.000 4. Український Місії по справам військового -полонених / Укр.Черв.Хрестови/……… 2.000.000 5. На утримання українського Посольства у Відню і на допомогу збігцям- українцям, виданої кщм Посольствам ……………… 2.500.000 І а з о и всього 51.422.000 Ця таблиця показує, що тільки 4.500.000 австр.корон була була видана на руки Представникам Українського Уряду, 2.000.000 корон мусять піти Червоному Хрестові і 2.500.000- українському Посольству яке є уповноважене прийти на поміч українським емігрантам. Що торкається решти цієї суми, то таблиця показує, що вона буде видана австрійським фірмам / і безпосередньо їхнім представникам/. Кінчаємо представленням останнього аргументу, проти тези п. Всака, який боїться, що нізніще "новий претендатор" може домагатися виплати зазначеної суми. Є певним, що жадний Український Уряд в майбу тньому не зможе навіть і думати про вимоги залагодити рахунки, які дов- волить Україні виплатити своїборги у Австрії і допомогти / але, на 12. жаль, в дуже малій степені незмінній нужденності своїх біжен- ців/. Підписали: Олександр Шульгин, Повноважений Міністр Голова Нісії У.Н.Р. у Франції. 4 липня 1921 р. Париж. Почність переказу свідчень Слободянина Урядових особистих даних Мос. С. ВИТЯГ з меморандуму що до прав України на фонди, здепоновані в ні- мецьких і австрійських банках вгідно з конвенцією 10/IX 1918р. ....." Отже ми бачимо, що єдиний законний Урядом України є дирек- торія. Ми бачили також, що цей Уряд є єдиним спадкоємцем Уряду Скоропадського що торкається його права на фонди, здепоновані остан- нім в Німецькому і Австро-Угорському банках. Центральні Держави реагували різно що до цього: Австрія і Угор- щина в 1919 році поклала в свої банки відповідні суми, на процент яких були заключені в Урядом У.Н.Р. договори: з Австрією 17.I-1921р і з Угорщиною 23.2 - 19.1 р.; сучасне виконання яких залежить тілько від рішення Репатраційної Комісії в Парижі. Одначе Німець- кий Уряд вербальною нотою з 10/IV 1919 року сповістив Посольство У.Н.Р. в Берліні, що: "Міністерство Закордонних Справ має честь повідомити Посоль- ство У.Н.Р., що Державний банк отримав інструкції прийняти випла- ти по рахунку українських сум до остаточного упорядкування зобов'язань, що істнують між Німецькою Імперією і Україною". З того часу мав місце обмін вербальними нотами між Міністер- ством Закордонних Справ і Українським Посольством, в яких це остан- нє настоювало, щоб його було повідомлено про мотиви цього рішення з метою того обміну.Український Посол багато разів інтервенцував пе- ред Міністерством Закордонних Справ в цій справі. Це останнє мотивувало згадане рішення слідуючими причинами: а/ контр-претензіями Німеччини до України за знищення Німецького майна і зрубу військового майна під час одступу німецьких військ, б/претензіями німеччини до Українського Уряду за збитки, понесені німецькими підданими на Україні з причини окупації червоними мо- сковськими військами. Це торкається п.а/ - Український Уряд пропонував багато разів упорядкувати взаємні претензії; Україна могла би згодитися на те, тим паче, що її власні претензії за знищення українського майна під час німецької окупації незрівнянно перевищують т.зв.конр-пре- тензії Німеччини. Цілком позбавлені всякої підстави мотиви другого п.б/. бо ясно що червона московська армія ввійшла на Україну як окупаційна армія, отже являється противником; по договору в Гал відповідальними за незаконні вчинки і за збитки, причинені під час окупації іншими державами або іншим національностям є окупаційний Уряд / в данному випадкові Совітський Уряд Москви/, а не держава, територія якої окуповані і влада якої не респондовується на окуповані території; - отже треба було б, щоб Німеччина направляла свої відповідні домагання по адресі Совітського Уряду Москви, не маючи права обвинувачувати в цьому Український Уряд. Ясно із висловленого, що жадний мотив є висловлених Німеччиною ще до свого відмовлення заплатити Українському Урядові свій борг 400.000.000 марок нім. не є перевірений міжнародним чи загально визнаним правом. Отже мусять істнувати інші причини для цього насильного і свавільного вчинку. В дійсності вони мають підстави політичного характеру, а саме: 1. Голова сучасної директо рії України Головний Отман Симон Петлюра був на чолі української Національної Опозиції проти Ретьмана Скоропадського, якого підтримували Німці. 2. Симон Петлюра підняв проти останнього революцію і утворив армію, яка примусила Скоропадського відректися після того, як його Уряд здав повновласність на руки директо рії. 3. Сучасний Уряд заключив конвенцію 21/IV 1920 р. в Польщі і уставив дрункественні зносини в Румунію; ці приводи породили у Німеччині велике недовір'я. Неправдиві заходи Німецького Уряду на предмет блокади українських грошей мусять вважатися як наслідок несприятельного політичного ставу Німеччини. Ці заходи мали на меті позбавити можливості Уряд Симона Петлюра пеклуватися своєю армією і ввести необхідну мануфактуру на- селенню України, це власне дружнественна послуга, яку Німеччина оказала московським бойовикам. 24 червня 1921 р. Париж. Олександр Шульгин Голова Місії У.Н.Р. в Парижі. Згідність перекладу свідчує: Начальник Дипломатичного Відділу MEMOIRE CONCERNANT LES DROITS DE L'UKRAINE SUR LES FONDS DEPOSES DANS LES BANQUES ALLEMANDES ET AUTRICHIENNES SELON LA CONVENTION DU 10 SEPTEMBRE 1918 Pourquoi et comment les sommes en litige ont été déposées dans les Banques allemandes et Austro-hongroise Suivant la convention conclue entre l'Allemagne et l'Autriche-Hongrie, d'une part, et l'Ukraine d'autre part, celle-ci devrait livrer des quantités importantes de blé et de matières premières aux Puissances centrales, en échange d'articles de fabrication finie, et notamment de machines agricoles. Les Puissances centrales n'ayant pu remplir les ob- ligations de cette convention d'échange de marchandises, le Gouvernement Ukrainien leur accordait la permission d'acheter du blé et des matières premières dans l'Ukraine contre payement en argent comptant. Mais la population ukrainienne refuse d'ac- cepter les billets de banque allemands et autrichiens; et c'est pour cette raison que le 10 Septembre 1918 les Puissances cen- trales ont signé avec l'Ukraine une convention pour l'achat de 1600 millions de Cartovanetzes (monnaie ukrainienne) contre des sommes équivalentes en bons du Trésor et en espèces (mark et couronnes), toutes sommes déposées dans les banques d'Etat de Berlin, de Vienne et de Budapest. C'est ainsi qu'à cette heure, l'Ukraine a en dépôt dans le tank allemande 400.000.000 marks et dans la banque austro- hongroise, de bons du Trésor se montant à 158.400.000 couronnes Par un bref exposé de l'histoire de l'Ukraine depuis 1917, il est facile de prouver que les fonds, déposées dans les - 2 - banques d'Etat des Puissances centrales, à la suite de la con- vention du 10 Septembre 1918, appartenant à la République Dé- mocratique Ukrainienne, et à son Gouvernement légitime, con- stitué par le Président du Directoire et Ataman en chef Simon Petlioura. Fondation et débuts de la République - I - La République Démocratique Ukrainienne a été proclamée en 1917. Depuis lors, l'histoire de cette République comprend trois périodes: La première période est celle de la Rada Centrale (Par- lement révolutionnaire, 8 avril 1917 - 28 avril 1918). C'est ainsi dans l'été de 1917 que fut formé le premier conseil des Ministres, lequel prit le pouvoir avec le consentement du Gouvernement provisoire de Pétrograd, présidé par Kérensky (la séparation complète de l'Ukraine et de la Russie ne devait avoir lieu que le 9 Janvier 1918). Parmi les secrétaires d'Etat de ce premier cabinet, se trouvaient M. Simon Petlioura, actuel- lement Président du Directoire, qui assume le portefeuille de la guerre, et le signataire de ce mémoire, M.Alexandre Choul- guine à qui fut confié le ministère des affaires étrangères. En décembre 1917, deux représentants des pays de l'Entente, M. le Général Talouis, pour la République Française, et M. le Con- sul Général Bagge, pour la Grande Bretagne, ont été accrédités par leurs Gouvernements respectifs auprès du Gouvernement ukra- inien. - 3 - L'hetmanat de Skoropadsky II Durant la seconde période de l’histoire de la République Ukrainienne, les Centraux reconnurent l’Ukraine et, aussitôt, leurs troupes occupèrent ce pays. Les grandes propriétaires fonciers, s’appuyant sur les troupes, proclamèrent comme chef d'Etat l’hetman Skoropadsky. Le Rada Centrale fut dispersée par les baïonnettes allemandes; plusieurs ministres furent arrêtés. Skoropadsky reste au pouvoir du 29 avril au 14 décembre 1918, et c’est par ses représentants que fut conclue à KIEV, avec les CENTRAUX LA CONVENTION DU 10 SEPTEMBRE 1918. L’abdication de Skoropadsky et la remise du pouvoir entre les mains du Directoire présidé par Simon Petlioura. III La troisième période de l'histoire de la République Ukrainienne s'ouvre par par la révolution contre l'hetmanat de Skoropadsky et l’occupation allemande. Durant cette occupation, Simon Petlioura avait été nommé Président des Zemstvos du Gouvernement de Kiev, (élus par le suffrage universel). et, plus tard, président de l'Union de tous les Zemstvos de l’Ukraine.- Cette situation unique désignait Petlioura comme le chef de l’opposition contre Skoropadsky. Le 15 Novembre 1918 La Ligue Nationale de tous les partis politiques proclama un Directoire comme pouvoir suprême devant prendre la place de l'Hetman. Un mois plus tard, (14 Décembre 1918) L’HETMAN SKOROPADSKY ABDIQUAIT, et son Gouvernement, par un acte portant la date du 14 Décembre, resigna ses pleins pouvoirs entre les mains du Directoire. C’est ainsi que celui-ci et son Président, l’hetman en chef Petlioura, devinrent les SUCCESSEURS LEGITIMES DE L'HETMAN ET LES AYANTS-DROIT POUR TOUS LES FONDS DEPO- - 4 - SES DANS LES BANQUES ETRANGÈRES PAR LE GOUVERNEMENT DE L'ETAT. En Janvier 1919, un Congrès National, dit Congrès tre- veilliste, où se retrouvaient presque tous les membres de l'en- cienne Rada, confirmait les pouvoirs du Directoire. Le représentation de l'Ukraine à l'Etranger - IV - Toute la population, toutes les institutions d'Etat ont immédiatement reconnu l'autorité du Directoire, de même que toutes les Légations et Missions envoyées par l'ietmen Skoropadsky à l'Etranger. Celles-ci ont continué à fonctionner régulièrement jusqu'à ce jour. Le Gouvernement de la République Ukrainienne a, actuellement, des Légations ou des Missions à Paris, à Londres, à Rome, à Bruxelles, à Varsovie, à Bucarest, à Prague, à Berne, à Constantinople, à Sofie, et à Berlin, à Vienne et à Budapest. L'Ukraine a été représentée auprès de la Conférence de la Paix par une Délégation qui a été reçue en 1919 par le Con- seil des Quatre. Cette même Délégation a présenté ses reven- dications à Paris, à San-Ramo et à Spa. L'Ukraine a posé sa con- didature auprès de la Société des Nations, à Genève, en vue d'entrer dans cette société. La régularité de cette demande a été reconnue par la Commission de l'Assemblée; mais l'admission de l'Ukraine, comme celle de tous les autres Etats, détachés de l'ancienne Russie, a été ajournée. Toutes les relations diplo- matiques et les principaux actes politiques de l'Ukraine sont exposés dans le Mémoire rédigé par le Secrétariat Général de la Société des Nations et publié par celui-ci parmi les docu- ments de L'Assemblée (n° 88). - 5 - La guerre de l'Ukraine contre la Russie des Soviets, en 1919, et ses complications. Le Directoire a exercé jusqu'ici son pouvoir sans aucune interruption. En 1919, devant l'invasion de l'Ukraine par les troupes rouges, le Président Petlioura dut proclamer la guerre contre la Russie des Soviets. Cette guerre fut menée courageusement malgré des difficultés de toutes sortes; manque de munitions et d'appareils techniques, d'une part, et, d'autre part, complications diplomatiques et événements militaires inattendus. Les pourparlers entamés par le Président Petlioura à Odessa, avec la Mission militaire Française, furent interrompus par l'évacuation de cette ville que l'armée rouge menaçait. L'offensive polonaise, commandée par le général Haller, contre la République Ukrainienne Occidentale (Galicie), a nui beaucoup à la lutte contre la Russie des Soviets, en retirant de cette lutte les forces polonaises et celles de l'Ukraine occidentale. Néanmoins, le Président Petlioura, réussit à reprendre Kiev (Août 1919). Une nouvelle complication surgit: le général Denikine occupe la rive gauche du Dniéper et marche vers Kiev. Au moment même où le Président Petlioura y effectuait son entrée, Denikine se refusait absolument à s'entendre avec l'Ukraine et à reconnaître son indépendance; il a tiré sur les troupes de Petlioura, et la guerre entre l'Ukraine et l'armée de Denikine s'en suit. Les bolcheviks profitant de ce désaccord tragique réoccupèrent Kiev. Après une lutte extrêmement dure contre les rouges en même temps que contre les volontaires de Denikine, Petlioura prit la résolution de traiter - 6 - ter personnellement avec ses voisins occidentaux. Il confia ses troupes au commandement du Général Pavlenko et partit pour Varsovie. La convention avec la Pologne, la campagne Polono-Ukrainienne en 1920 et la guerre de pertisans- Le 21 Avril 1920, une convention fut signée à Varsovie entre la Pologne et l'Ukraine. Le Gouvernement du Directoire était reconnu par la Pologne comme le gouvernement légal et régulier de l'Ukraine. L'attitude des Bolcheviks ayant déclaré la guerre de la Pologne contre la Russie des Soviets, les armées polonaises commencèrent la campagne de 1920 avec, à leur droite, l'armée de la République Démocratique Ukrainienne, dirigée par le Président et Ataman en chef Petlioura. Ces armées prennent l'offensive, s'emparèrent de Kiev; mais une contre-offensive de l'ennemi réussit à repousser les alliés, et les troupes russes se ruèrent sur Varsovie. On sait que l'héroïsme patriotique des Polonais et l'intervention décisive du général Weygand défirent les troupes rouges et assurèrent la victoire. Dans le même temps, l'Ataman en chef Petlioura avait repris l'offensive contre l'invasion bolchevique et avait délivré les astres territoires de la Volhynie, de la Podolie et du gouvernement de Kiev. La Pologne ayant brusquement signé les préliminaires de Riga et Wrangel s'étant embarqué subitement pour Constantinople, les troupes des Soviets retenues sur le double front purent concentrer leurs efforts en Ukraine, et cela, au moment même où l'Ataman en chef Petlioura était obligé de renvoyer dans leurs foyers plus de 75.000 de ses soldats, à cause du manque presque total de fusils et de munitions.- Réduite à 45.000 combattants - 7 - et ne possédant plus que 100.000 corteoucles, l'armée de la Répub- lique Ukrainienne, malgré son obstiné courage, se trouvait dans l'impossibilité de tenir la campagne. L'atamen en chef se résolut à interrompre la lutte de l'armée régulière; il désarma en Polo ne une trentaine de mille hommes de cette armée, laissant au reste le soin de diriger sur le sol natal le peuple insurgé et de sou- tenir une guerre de partisans qui n'a jamais été aussi vive et aus- si puissante qu'en ce moment. Les insurgés mènent à la fois la lutte pour délivrer l'Ukraine du joug étranger et pour consolider le République Démoc- ratique Ukrainienne. Ils reconnaissent comme chef de cette Répub- lique l'Atamen en chef Simon Petlioura dont la popularité en Ukraine est général et indiscutable. Le Directoire, la Rade de la République et le Conseil des Ministres - VII - On l'a vu plus haut: le Directoire a exercé sans interruption depuis l'abdication de l'Hetman Skoropadsky, le pouvoir légal qu'il exerce encore. Mais certains changements se sont opérés dans la composition du Directoire. Celui-ci comprenait tout d'abord cinq membres. En 1919, deux d'entre eux démissionnèrent. Deux autres qui, tout en gardant leurs titres de directeurs, se trouvent en ce moment en congé pour des raisons personnelles, ont confié tout le pouvoir à Simon Petlioura, Président du Directoire et Atamen en chef des armées ukrainiennes. Le Président du Directoire ne dirigea, pendant un certain temps, les affaires de la République qu'avec le cabinet des ministres, et cela parce que les événements militaires qui se dé- roulaient en Ukraine ne permettaient pas de réunir une assemblée représentative. Malheureusement, devant la ruée des troupes bol- - 8 - chevistes en novembre 1920, le Gouvernement de la République dut passer en territoire polonais -(à Tarnov, en Galicie orientale) en même temps que celle des troupes qui, comme nous l'avons dit, furent désarmées. A la faveur d'une tranquillité relative, le Con- seil des Ministres décida de compléter la Constitution, et il élabora un projet de loi concernant la Rada de la République (Parlement provisoire). Le chef de la République : Simon Petlioura confirma cette loi d'après laquelle LA RADA DE LA REPUBLIQUE EST INVESTIE DU POUVOIR LEGISLATIF DEVANT QUI LE GOUVERNEMENT EST RESPONSABLE. La Rada se composeddes représentants de tous les partis existant en Ukraine, des représentants de toutes les organisations et institutions importantes, ainsi que des représentants des dif- férentes nationalités qui sont en minorité en Ukraine (le Polonais les Juifs etc.) La Rada devait fonctionner jusqu'au moment où la convo- cation d'un parlement régulier deviendrait possible. Le 22 février 1921, à Ternov, eut lieu la première sé(- ance de la Rada de la République qui, pendant trois mois, a pour- suivi régulièrement ses travaux et a élaboré plusieurs lois essen- tielles. Le 25 Mars 1921, un nouveau Cabinet parlementaire des Ministres fut formé sous le présidence de M. Prokopovitch; M. André Livitzky qui jusqu'alors avait présidé le Conseil, était appelé à la vice-présidence et recevait d'EXX le portefeuille de la Justice; M. André Nikovsky recevait celui des Affaires Etran- gères, et le Général Pavlenko celui de la Guerre. Le Rada de la République a voté sa confiance complète à ce cabinet, après avoir entendu la déclaration de M.Prokonovitch. - 9 - A la suite de la situation créée par la signature du traité entre la Pologne et le Gouvernement des Soviets, la Rada décida d'interrompre ses séances et, dans sa dernière séance (avril 1921) elle adopta la loi concernant la formation d'un Conseil qui prit le nom de Petite Rada. D'après cette loi, Le Petite Rada comprend des représentants de tous les partis de l’Ukraine, et elle remplira le fonctionnement de la Rada de la République tant que les séances complètes de cette dernière Rada ne seront pas devenues possibles. Le soi-disant Gouvernement de l'Ukraine soviétique dirigé par Rakovsky. - VIII - Dans un rapport portant la date du 8 avril 1921 et adressé au Secrétariat Général de la Commission des Réparations, M. Beate, adjoint juridique de cette commission, après avoir parlé sommairement de la Période de l'Etat (voir notre paragraphe 2) écrit sans aucune transition: "Or, depuis "l'époque ci-indiquée, l'organisation politique du peuple "ukrainien a subi des changements considérables. Après de "longues luttes contre le pouvoir bolchévique la Russie Méridionale se trouve actuellement occupée dans sa totalité par les armées rouges. En dépit du mouvement contre-révolutionnaire qu'on annonce de certaines régions, les "autorités officielles de Kiev paraissent faire partie "de l'organisation soviétique". Ainsi M. Beate a passé sous silence tous les événements que nous avons exposés dans les paragr. 3,4,5,6, et 7. Au surplus nous sommes obligés de dire dans quelle mesure l’Ukraine est "occupée" par les bolchévistes et de mettre en lumière la phrase vague de M. Beate: "Les autorités officielles de - IO - Kiew paraissent faire partie de l'organisation soviétique". Il est bien connu que lorsque les bolchevistes enve- lissent un pays, ils se déclarent prêts à reconnaître ses droits et son indépendance. C'est de cette façon qu'ils ont reconnu "de jure" l'Ukraine et qu'ils la font reconnaître par tous ceux avec qui ils traitent. Ils ne demandent, disent-ils, qu'à "libérer le pays de son "gouvernement bourgeois". Sur les arrières de leur armée d'invasion, ils préparent toujours un "gouvernement" soviétiste. C'est ainsi qu'ils avaient formé un "gouvernement" de cette sorte pour le Pologne, lequel, heureusement, n'a pas pu arriver jusqu'à ce pays. C'est ainsi qu'ils ont créé des "gouvernements" pour le Azerbaïdjan et la Géorgie. Ils ont fait de même pour l'Ukraine. Il existe, en effet (à Kakow), un soi-disant "gouver- nement" des "commissaires du peuple", présidé par M.Rakovsky, homme d'origine bulgaro-roumaine et agent international de Lé- nine. Au reste, il est à remarquer qu'aucun de ces commissaires du peuple n'est de race ukrainienne: tous viennent e Moscou. Tous les partis Ukrainiens, y compris ceux qui appar- tiennent à la plus extrême gauche, sont violemment opposés au régime de terreur apporté du nord. Les paysans de l'Ukraine sont absolument inaccessibles aux idées communistes parce qu'ils sont de petits propriétaires fonciers et individualistes. D'autre part, leur sentiment national ne peut supporter le joug étranger. Il convient d'ajouter que les bolchevistes se sont tout de suite comportés comme des pillards brutes, enle- vant le blé, raflant les richesses de l'Ukraine, sans rien donner en échange. Ils ont établi ou essayé d'établir dans toutes les lo celtés ukrainiennes où ils ont pénétré un régime d'oppression - II - nationale et personnelle tout à fait insurmontable et qui n'a eu pour résultat que de augmenter de plus en plus la popularité déjà énorme du Gouvernement légitime de la République Ukrainienne et de Simon Petlioura. Cette reine de l'envelisseur explique la permanence, la généralisation et la fureur des insurrections ukrainiennes qui ont réussi à localiser le pouvoir bolchevique dans les seules grandes villes et sur les grandes voies ferrées. L'ennemi n'ose plus aujourd'hui s'aventurer dans les campagnes s'il ne dispose d'une réelle force armée. C'est ainsi que la plupart des districts, que tous les villages et que presque toutes les villes mobiles possèdent leur administration indépendante (ou a peu près indépendante) de l'autorité des occupants. C'est dire en toute vérité que le "gouvernement" présidé par M. Rakovsky ne peut pas être tenu pour autre chose que la quartier générale des troupes rouges d'occupation en Ukraine, et qu'on ne peut considérer le régime imposé dans les localités de l'Ukraine occupées par les troupes rouges que comme un régime terroriste d'occupation militaire. Tous les rapports, tous les témoignages qui nous parviennent, arrivent de l'Ukraine, confirment cette vérité. Du reste M. Rakovsky lui-même le confirme par la férocité des décrets et des ordres qu'il a fait afficher dans l'Ukraine opprimée et par lesquels il menace les populations suspectées de sympathie pour les patriotes insurgés qu'il traite de "bandits". Voici un extrait d'un de ces décrets: I°.- Tout chef de bande, aussi bien que ceux qui en font partie sont déclarés hors des lois. Tout bandit fait prisonnier sera fusillé sur place comme un ennemi du Gouvernement des ouvriers et des paysans. - 12 - 2°.- Les proches parents du bandit seront saisis comme "des otages et dirigés sur les camps de concentration. Les " biens des bandits et de leurs proches parents seront confisqués au profit des pauvres paysans de l'endroit. 3°- les villages qui aideront les bandits en leurs fournissant soit des véhicules, des chevaux, ou des volontaires, seront bloqués militairement et punis. Les punitions seront les suivantes: a) contribution en nature; b) contribution en argent; c) confiscation des biens des paysans riches; d) bombardement des villages et e) leur anéantissement complet". (Document de l'Assemblée n° 214, Société des Nations, 16 Décembre 1920 - p.3). - IX - Nous l'avons vu: le seul Gouvernement légal de l'Ukraine est celui du Directoire. Nous avons vu également que ce Gouvernement est l'unique successeur du Gouvernement de Skoropadsky en ce qui concerne les droits sur les fonds déposés par ce dernier dans les banques allemande et austro-hongroise. Les Puissances centrales ont agi depuis d'une manière différente: l'Autriche et la Hongrie ont en 1919 au moins remboursé les actifs de Couronnes en espèces et ont au sujet des actifs de bons du Trésor conclu avec le Gouvernement Ukrainien les traités: l'Autriche le 17 Janvier 1921 et la Hongrie le 23 Février 1921, dont l'exécution à l'heure qu'il est, ne dépend que de la décision de la Commission des Réparations à Paris. Cependant le Gouvernement allemand par sa - 13 - note verbale du 10 Avril 1919 a communiqué à la Légation de la République Ukrainienne à Berlin le suivant: "Le Ministère des Affaires Etrangères a l'honneur "d'informer la Légation de la République Démocra- "tique Ukrainienne que la banque de l'Empire a "reçu l'instruction à suspendre les payements pour "compte des actifs ukrainiens jusqu'au règlement "définitif des obligations subsistant entre l'Em- "pire allemand et l'Ukraine". Depuis ce temps un échange réitéré de notes verbales avait eu lieu entre le Ministère des Affaires Etrangères et la Légation Ukrainienne, dans lesquelles celle-ci a insisté à être informé des motifs de cette disposition respectivement à la faire abolir. L'envoyé Ukrainien à Berlin est intervenu à plusieurs reprises dans ce sujet aussi de vive voix au Ministère des Affai- res Etrangères. Ce dernier motiva la disposition mentionnée entre autres, par des raisons suivantes: a) Contre-pré- tentions de l'Allemagne à l'Ukraine pour la destruction des propriétés allemandes et pour la perte de matériel à l'occasion de la retraite des troupes allemandes; b) prétentions de l'Allemagne au Gouvernement Ukrainien pour les dommages subis par les nationaux allemands dans l'Ukraine et causés oar les troupes d'occupation de l'armée rouge de Moscou. En ce qui concerne le point a), le Gouver- nement Ukrainien a proposé à plusieurs reprises de rég- ler les prétentions réciproques; l'Ukraine pourrait y consentir d'autant plus, que, ses propres prétentions pour la destruction de propriété ukrainienne pendant - 14 - l'occupation allemande sont incomparablement plus élevées que les soi-disant contre-prétentions de l'Allemagne. Parfaitement dénué de fondement est le point b), vu que notamment l'armée rouge de Moscou est entrée dans l'Ukraine comme l'armée d'occupation, donc comme l'adversaire de guerre; aux termes de la Convention de la Haye, est responsable des actions illégales et des dommages causés pendant l'occupation à d'autres Etats ou à leurs nationaux le Gouvernement de l'occupation (en ce ces le Gouvernement des Soviets de Moscou) et non l'Etat dont les territoires ont été occupés et dont le pouvoir ne s'étend pas sur les territoires occupés; il faudrait donc que l'Allemagne dirigeât ses réclamations y relatives à l'adresse du Gouvernement des Soviets de Moscou et n'eut pas le droit à en rendre responsable le Gouvernement Ukrainien. Il appert de cet exposé qu'aucun des motifs allégués par l'Allemagne pour son refus de payer au Gouvernement ukrainien son actif de 400 millions de marks est justifié selon le droit international ou le droit commun. Il faut donc qu'il existe d'autres raisons pour cet acte violent et arbitraire. En effet elles sont de nature politique, à savoir: I) Le Président du Directoire actuel de l'Ukraine l'Ataman en chef Simon Petlioura, était à la tête de l'opposition nationale ukrainienne contre l'Hetman Skoropadsky, qui fut soutenu par les Allemands. 2) Simon Petlioura a organisé la révolution contre ce dernier et a créé une armée qui avait obligé Skoropadsky d'abdiquer, après que son Gouvernement avait remis le pouvoir entre les mains du Directoire. - 15 - 3) Le Gouvernement actuel conclut la convention du 21 Avril 1920 avec la Pologne et s'arrangea aussi à l'aimable avec la Roumanie; ces arrangements firent naître en Allemagne la plus grande méfiance. Les mesures injustifiées du Gouvernement allemand au sujet du blocage des actifs ukrainiens doivent être considérés comme suite de cette mauvaise humeur politique de l'Allemagne. Ces mesures poursuivaient le but de soustraire au Gouvernement de Simon Petlioura la possibilité de pourvoir au besoin de l'armée et d'importer les marchandises nécessaires à la population de l'Ukraine, c'est donc un office d'ami que l'Allemagne a rendu aux bolchévistes moscovites. Le 24 Juin 1921 PARIS ALEXANDRE CHOULGUINE Chef de la Mission de la République Ukrainienne à Paris. Copie. Excellence, J'ai l'honneur de vous présenter un mémoire concernant les fonds de l'Ukraine déposés par le gouvernement ukrainien dans la Deutsch-bank à Berlin. La conclusion de ce mémoire montre les grandes difficultés qu'a le gouvernement ukrainien pour rentrer en possession de cet argent. L'argent en question serait pourtant de la plus grande utilité et même de la plus grande nécessité pour secourir les réfugiés de l'Ukraine, tant nationaux de langue et d'origine ukrainienne que polonais, juifs et russes ressortissants de notre pays. Ces derniers ressortissants étant très nombreux, le secours qui leur serait apporté par notre gouvernement serait une première solution de la question soulevée tout récemment devant le Conseil de la Société des Nations au sujet des réfugiés russes en général. A ce propos, je ne crois pas qu'il soit tout à fait inutile de vous rappeler une note parue dans le numéro du T o L p 8 portant la date du 2 juillet 1931, et qui annonçait qu'un certain ... Iarkotoune, président d'un soi-disant comité national ukrainien à Paris, " a présenté à la Société des Nations un mémoire sur l'organisation de l'aide aux réfugiés russes et ukrainiens". Je dois prévenir Votre Excellence que ce I. Iarkotoune n'est considéré par aucun groupement, par aucun parti ukrainien comme ayant le droit de parler en qualité d'Ukrainien. Ce soi-disant "comité national ukrainien à Paris" se composé de deux ou trois individus seulement, lesquels sont soutenus par de l'argent fourni par les ennemis de l'Ukraine. Au reste, je joins à ce pli une note que je viens d'adresser à Monsieur Briand, Président du Conseil des Ministres, ministre des affaires étrangères de France. En terminant cette lettre, il me paraît nécessaire de prier Votre Excellence de ne pas oublier que le Gouvernement Ukrainien et le Président Silon Petlioura sont restés et restent toujours à leur porte; en dépit de tous les malheurs qui ont frappé notre pays. C'est dire que ce gouvernement, dont je suis actuellement le représentant auprès de la Société des Nations, a seul le droit de faire entendre sa voix ou non de l'Ukraine. Si, d'ailleurs, le moindre doute pouvait exister à cet égard dans un esprit quelconque, je me permettrais d'invoquer le très précieux témoignage de Votre Excellence, publié comme document de la haute assemblée pour le 1928, et j'attirerais aussi l'attention sur les pages de 2 à 10 de mon mémoire ci-inclus (concernant les fonds). J'ose espérer que vous voudrez bien mettre les pièces ci-jointes sous les yeux des très honorables membres du Conseil de la Société des Nations. Et, en vous remerciant, je prie Votre Excellence d'agréer la nouvelle assurance de ma plus haute considération. Paris, le 7.VII, 1921. (Signé) Alexandre Choulguine, Représentant de la République Démocratique Ukrainienne auprès de la Société des Nations, Chef de la Mission de l'Ukraine en France. MISSION de la République Ukrainienne Paris, le 30 Juin 1921 Excellence, Il ne me semble pas tout à fait inutile de compléter mon mémoire du 24 juin, que j'ai eu l'honneur de remettre au Ministère des Affaires Étrangères, entre les mains de M. Drenart, car des brefs renseignements concernent un certain M. Herkotoune qui se donne comme président d'un prétendu Comité national ukrainien. M. Herkotoune paraît s'intéresser très vivement aux Fonds déposés par l'État ukrainien dans les banques austro-hongroises et allemandes. Il a fait insérer à la première page du temps, à la date du 21 mai, puis à la seconde page de ce même Journal, à la date du 1 juin deux notes identiques à quelques chiffres près, et dans lesquelles il annonce qu'il a adressé à Votre Excellence un mémoire relatif à ces fonds. Ces deux notes contiennent des erreurs fondamentales: M. Herkotoune dit que les fonds en question ont été déposés par le Gouvernement de la Rade Centrale "comme garantie de la paix de Brest-Litovsk". Or, comme j'ai eu l'honneur de l'exposer dans mon mémoire ces fonds ont été en réalité placés dans les banques des empires centraux par le gouvernement de l'Ukraine Skoropadsky, en conséquence de la Convention signée à Kiev le 20 Septembre 1918. M. Herkotoune devrait mieux que personne se rappeler ce fait, car il était à cette date le secrétaire particulier de l'hetman Skoropadsky lui-même. Son Excellence Monsieur Aristide BRIAND Président du Conseil des Ministres Ministre des Affaires Étrangères PARIS En second lieu, le président du prétendu Comité national ukrainien affirme que les fonds susdits ont été séquestrés par les Alliées. Or, il est inutile de faire remarquer à Votre Excellence que ces fonds ont été séquestrés par les Allemands et non par les Alliés. Enfin M. Merkotoume feint de croire que ces fonds ukrainiens ne retournent dans les mains ukrainiennes qu'il fait semblant de considérer comme hostiles à l'Entente. Toutes les personnes qui ont bien voulu examiner la politique de l'Ataman en chef Petlioura, Président de la République Ukrainienne, et de ses ministres, ne sont rendu très facilement compte que cette politique, basée sur une alliance juridique avec la Pologne et sur une entente de fait avec le Roumanie, s'est toujours orientée vers les Grands Alliés et n'est pour cela même que le gouvernement allemand a mis sous nos mesures les fonds que l'Etat ukrainien lui avait confiés. Le légèreté, pour ne pas dire incurance, avec laquelle M. Merkotoume a rédigé sa double note au journal Le Temps suffit pour montrer qu'il serait difficile d'attacher quelque importance aux allégations de ce président du prétendu Comité national ukrainien. Quelques simples renseignements biographiques achèveront de peindre M. Merkotoume. M. Merkotoume, qui avait commencé à se faire connaître dans l'emploi de secrétaire particulier du l'Ataman Choromsky, se tourne après la chute de son chef, vers l'avocature et successeur de celui-ci, l'ataman en chef Petlioura auquel il jure de soutenir l'indépendance de l'Ukraine. Plus tard, se trouvant à Paris, M. Merkotoume essaye d'entrer aux service de la Délégation ukrainienne, et (notamment) nommément, il s'ad- - 3 - ressa dans ce but, à maintes reprises, au signataire même de cette note, lequel était alors membre de cette Délégation. Celle-ci crut prudent de répondre négativement au désir exprimé par M. Markotoune. Le Président Petlioura ayant approuvé la décision de la Délégation, M. Markotoune promit de ne venger, non seulement contre le Président de la République ukrainienne, mais contre l'Ukraine tout entière. A cet effet, il se tourna contre les ennemis les plus avertis de notre pays. Il se mit à leur service, obtint d'eux de l'argent et, en compagnie de deux ou trois de ses camarades, fonde un "comité national ukrainien" dont le but le plus clair était et est de disqualifier l'Ukraine, selon le vœu et la direction de nos ennemis. Ceci dit, il est inutile d'ajouter que M. Markotoune n'est considéré par aucun groupement, par aucun parti ukrainien comme ayant le droit de parler en qualité d'Ukrainien. Au reste, M. Markotoune ne connaît même pas la langue ukrainienne. C'est là le moindre de ses défauts. Le plus grave est que les Ukrainiens ont le droit de lui reprocher d'être un agent à la solde de groupements russes impérialistes, peut-être même bolchévistes. Veuillez agréer, Monsieur le Président, l'assurance de ma plus haute considération. ALEXANDRE CHOUKARINE Chef de la Mission de la République Ukrainienne EMBASSY OF THE UNITED STATES OF AMERICA L'Ambassadeur des Etats-Unis d'Amérique présente ses compliments à Monsieur Alexandre Choulguine et a l'honneur d'accuser réception de sa Note du 6 août lui transmettant copie du mémoire au sujet de l'Ukraine remis à Son Excellence Monsieur le Président du Conseil Suprême à Paris. Monsieur Herrick a lu ce document avec grand intérêt. Paris, le 9 août 1921. Monsieur Alexandre Choulguine, etc., etc., etc. I39 rue de Longchamp Paris COPIE. Paris, le 10 Août 1921 Monsieur Alexandre CHOULGUINE , chef de la Mission de la République Ukrainienne en France, adresse ses hommages à leurs Excellences les Représentants des quatre Républi- ques Caucasiennes: d'Arménie, d'Azerbeidjan, du Caucase du Nord et de Géorgie et leur accuse reception de la déclaration qui précise les bases du l'Union de leurs Etats dans les domaines politiques et économiques. La République de l’Ukraine a suivi avec la plus vive sympathie toutes les phases du rapprochement des quatre Républiques du Caucase, et elle se rejoint et se félicite du grand événement qui couronne leurs intelligents et patriotiques efforts. Jamais plus belle occasion ne s'est offerte de rappeler le vieil adage: l'union fait la force. Et M. Choulguine avec le Gouvernement qu'il représente nourrissent l'espoir que des relations de plus en plus étroites s'établiront entre les Républiques Caucasiennes et l’Ukraine. Лист № Представників Кавказьких Республік в Парижі Liste des documents concernant les droits de l'Ukraine sur les fonds déposés dans les banques allemandes et autrichiennes d'après la convention du 10 Septembre 1918, présentés à Monsieur Briand, Président du Conseil des Ministres, Ministre Des Affaires Étrangères de France. -I- Mémoire de Monsieur Choulguine, chef de la Mission Ukrainienne.- -II- ANNEXES I.- Convention du 10 Septembre 1918 2.- Acte d'abdication de l'Hetman Skoropadsky. 3.- Arrêt du Conseil des Ministres de l’Ukraine. 4.- Document N°3 de l'Assemblée de la S.d.N. 5.- Document N°.4 de l'Assemblée de la S.d.N. 6.- Note présentée par la Délégation Ukrainienne à Spa. 7.- Démenti de Mr. Choulguine. 8.- Chronologie des Evènements en Ukraine. 9.- "Les problèmes de l’Ukraine" par A. Choulguine Liste des documents présentés à la Commission des Réparations par Monsieur Alexandre Choulguine, Chef de la Mission de la République Ukrainienne à Paris, Ministre Plénipotentiaire. I.- Note à Son Excellence Monsieur le Président de la Commission Des Réparations. II.- Mémoire concernant les droits de l'Ukraine sur paiement par Autriche des sommes qu'elle lui doit en vertu de la Convention du 17 Janvier 1921. ANNEXES. I) Convention du 17 Janvier 1921. 2) Convention du 10 Septembre 1918. 3) Acte d'abdication du Hétnan Skoropadsky. 4) Arrêt du Conseil des Ministres de l’Ukraine. 5) Document N° 88 de l'Assemblée de la S. de N. 6) Document N° 214 de l'Assemblée de la S. de N. 7) "Les Problèmes de l'Ukraine" par A.Choulguine. 8) Chronologie des principaux événements en Ukraine. 9) Note présentée par la Délégation Ukrainienne à Spa. 10) Démenti de Mr. Choulguine. II) Traduction de la Note de Mr. Petrouchevitch. LISTE des documents présentés à Son Excellence Très Honorable Sir Erik Drumond; Secrétaire Général de la Société des Nations par Monsieur Choulguine, Représentant de l'Ukraine auprès de la Société des Nations. I Lettre de Monsieur Alexandre Choulguine. II Annexes 1°. Mémoire concernant les droits de l’Ukraine sur les fonds déposés dans les Banques Allemandes et Autrichiennes. 2°. Copie de la Convention relative ajustements financiers. 3°. Acte d'abdication de l'Hétman Scoropadsky. 4°. Arrêt du Conseil des Ministres de l’Ukraine. 5°. Copie de la Note présentée à Son Excellence Monsieur Aristide Briand, Président du Conseil des Ministres de France. КОПІЯ ТЕЛЕГРАМИ ОДЕРЖАНОЇ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАК.СПР. З НАРЬГОРОДУ 22 Вересня 1921 р. Перевод. НИКОВСЬКОМУ ГОТЕЛЬ ЗОЛЬДИНГЕР ТАРНІВ ПОЛЬЩА. Скандалні справи з Азаріаном Бабакіаном, які вимагають негайної виплати стоп. Починається процес визнання немовляча Пришлить гроші перед 30-м Вереснем. Телеграфуйте відповідь Прешу щиро і категорично. Токаржевскі Карашевич. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин "28" вересня 1921 р. ч 2076/5543 на ч. ІІ58 Міністерство має честь повідомити Вас, Високоповажаний Пане, для докладу панові Голо- ві Директорії, що копії мемуару, який подав п. Голова Дипломатичної Місії в Парижі 3. серпня ц.р. Голові Ради Міністрів Франції п. Бріанові в справі наших фондів, здепонованих у банках Центральних Держав,- Міністерство Закордонних Справ не розсилало нашим Послам з огляду на фізичну неможливість виконувати своєчасно всю переписку через навал актуального листування та через дуже обмежений штат машиністок. Одначе в міру можливості згаданий мемуар буде розсиланий нашим Представництвам за кордоном.- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЦАРЬГОРОДІ. 25 Серпня 1921 року. Ч. 470. Надсилаючи при сьому до Уряду п.Секретаря Посольства В.При- ходька, якому доручаю дати поленення від-до фінансових справ Посольства та одержати належні Посольству кошти, маю честь в додаток до моїх попе- редніх листів подати обрахунок потребних коштів для виплати боргів Посольства, які складалися помимо його волі, починаючи ще з часів буви. Посла Оуковкина. Ще в минулому році, не одержуючи від Уряду коштів на утримання Посольства, бувши Посол Лотоцький мусив був виїхати до Міністерства За- кордонних Справ, залішивши мене з 4-го Вересня 1920 р. своїм заступ- ником. Не ракушчи дрібних боргів та недоплачене удержання урядовцям Посольства, скороченого фінансовими обставинами вже в кінці 1919 року до 4 чол.,-одні головні борги Посольства складали вже на 24-е Вересня 1920 р. суму - 5644-80 тур.лір. А саме: Ворг Ванкові………………………………………...2644-80 Ворг Високій Порті………………………………..2000- Недоплачена аренда помешкання по І.Х.1920…..1000- 5644-80 Лише з початку Серпня 1920 р. вдалося п.Послові Лотоцькому добути в Міністерстві 8204-27 тур.лір і переслати Посольству разом з наказом п.Кер.М.З.С. А.Лівінького про призначення мене Уповноваженим Міністром Тимч.Керуючим Царгородським Посольством при скороченому складу Посольства до двох чол./себ-то мене та п.Секретаря Пос-ва При- ходька/та при асігнуванні утримання з І-го Червня по І-е Ковтня 1920. Вищесказаний строк мав на увазі п.Посол Лотоцький в своєму док ладі, в якому він домагався одержати(від М.З.С. 16.600 тур.лір для виплати боргів та для задовольнення Посольства по І-ше Ковтня 1920 року. До Міністерства Справ Закор- донних. м.Тарнів. Копія директорії ОДЕРЖАНО Вересень 28 дня 1921 р. Вх. ч. 1378 Замісць 16.600 тур.лір п.Послові Лотоцькому вдалося одержати з Міністерства лише 8204-27 тур.лір, а саме: І/ Готівкою 800 тис.карб. та 25 тис.п.м. що дало…………………………1900 дол. 2/ Асігновкою на 11.000 тур.лір,яка була оплачена лише на половину……………5883-25 дол 7783-25 дол. що дало……8204-27 т.л. Таким чином І-го Червня 1920 року я прийняв Посольство,маючи лише в касі 8204-27 тур.лір,коли загальна сума головних боргів ви- носила вже ІІ.710-06 тур.лір,не рахуючи 2000 дол.,позичених По- сольству нашою Місією в Бухарешті. Як би не віра моя в то,що недоплачена п.Послові Лотоцькому сум приблизно в 5000 тур.лір по асігновті Мін.Фін. буде негайно виплаче- на,-я не мав би права ні брати на себе керування Посольством,ні ре- презентувати Уряд при таких обставинах. Так саме я рахував тимчасовим якщо намаз п.Кер.Мин.Зак.Отр. А.Лівіцького про скорочення склада Посольства з І-го Червня 1920 р до двох чол.при складах по старим штатам та при умові,що видатки на удержання Посольства з І-го Червня 1920 р. не можуть перевищати 800 тур.лір на місяць крім видатків на помешкання. Запевнення в тому телеграмами,що справа Посольства буде полагор- жена в строк,я,замісць ліквідації Посольства І-го Лютня 1920 р.,ко ли скінчився контракт на помешкання,знову заарендував для нього по- мешкання на один рік,чекаючи від М.З.О. відповіді на свої доклади про збільшення складу урядовців та прийому відповідних коштів. Але замісць грошей та збільшення складу Пос-ва мною було одер- жано 20 Грудня 1920 р.ч.4120 повідомлення Міністерства про н о в е с к о р о ч е н и я Посольства /ніби-то на підставі мого про- екта/ з І-го Вересня 1920 р. до одного чол.,та про асігнування на утримання Пос-ва з того ж числа по 700 тур.лір на місяць,рахуючи в тому числі кошти на аренду помешкання. Одержаннй лист від Фінансової Агентури з обіцянкою негайно ви- планувати належні гроші на підставі свого наказу підтверджував по- відомлення Міністерства,яке на мій протест своїм листом від 22-го Січня 1921 р. ч.1094/404 знову підкреслило попередню постанову,на- вязуючи мені іл авторство та обіцяючи в решті перегляд ії Радою Міністрів. До цей пори я не мав ні тільки повідомлення про те, що вирішено встановлено штати та оклади для Царьгородського Посольства, маю робити з Секретарем Посольства Приходьком, одним із співробітником, який з 1-го Вересня 1920 р. лишається ніби-то звільненим в повітрі без пояснення причини, але й навіть до сього дня я не одержував з Міністерства мілких грошей, хоча б на рахунок не виплаченої всігною ки від 10 Травня 1920 р. ч.14/284. З повідомлення Мін.Зак.Спр. про його діяльність за жовтень місяць 1920 р. я бачу, що доведення складу Царьгородського Посольства до одного чоловіка та скорочення його удержання до 700 т.л. на місяць мусять бути якимось непорозумінням, коли рахувати, що в Царьгороді існує не Місія, а дійсне Посольство 1-го кл., яким воно було утворено ще в 1918 році, офіціально визнано та принято Турецьким Урядом. Цілком зрозумілим уявляється скорочення величезних Місій переведене Міністерством в Листопаді 1920 р. у Варшаві...........до 8 осіб на 294.000 п.м. у Пвайнарії..........до 6 осіб на 10.000 ш.Фр. в Чехії...............до 5 осіб на 53.000 ч.к. в Парижі.............до 5 осіб на 27.750 ФР. в Італії...............до 4 осіб на 12.350 т.л. в Бельгії та Гол..до 3 осіб на 4.200 рульд. Але нічим не можна пояснити скорочення Посольства в Царьгороді з 7 до 1 чрл. на ....700 т.л. при той роботі яка лежала і лежить на ньому. Подібно тому, як стоїть справа що до складу Посольства та його штатів, затягається до сьогодні часу справа надсилки Посольству коштів. Одже цим моїм листом я мушу сконстатувати той факт, що на протязі підлогого року, не вважаючи на численні накази про присилку Царьгородському Посольству грошей, ні один не був виконаний державними установами. З Липня 1920 року по сей день Посольство не одержує ніяких коштів, в той час, коли інші представництва У.Н.Р. задовольнюються досить регулярно. Можливо, що по думці М.З.С. істнування Посольства в Царьгороді не випликається необхідністю. Тоді треба справу це вирішити негайно, повідомити Турецький Уряд про мотиви відкликання Посольства, та лівідуючи чи його, приналежнік поплатити борги і дати членам Посольства можливість з честю для Держави виїхати з Туреччини. 1-го Квітня кінчається строк аренди помешкання Посольства, не оплаченої Урядом за цілий рік. Намити помешкання без грошей Посо- не може, не може ні ліквідуватися, ні виїхати без сторонньої великої допомоги. Я прошу М.З.О. негайно розглянути справу Царьгородського Посольства і видати п.Секретареві Посольства в.Приходьку потрібні прошляком я доручаю вирішити шлях і спосіб їх переправки негайно до Царьгорода. На І-ше Говтня 1921 року борги Посольства складають суму ІЗ.482 тур.ліри 38 I/₄ піастр., а саме: Решта боргу Рос.для Зовн.Торг.Банкові з 1/4 на 30 Червня 1921 р...........................................1766-90 Борг Високій Порті..........................................2000- Борг за аренду помешкання по І.Х.1921,за воду за 1920 та 1921 рр. та за електричність..................3300- Ворг за аренду меблів по І.Х.1921...........................228-50 Борги членам Дипльом.Корпусу в Царьгороді...............725- Борги приватним особам......................................595- Утримання урядовцям Посольства з І Оцня по І Говтня 1921 р. по складам Червня 1920р...........................4452- Борги по канцелярії та кани.витрати по І.Х.21..................150- 13.217-40 Борг Українському Червоному Хресту...........................264-83 I/₄ разом ..13.482-38 ¹/₄ Вищевказанена сума необхідна для розрахунку Посольства на І-ше Говтня 1921 року та для ліквідації його сучасного становища. В тому випадкові,коли б Мін.Зак.Спр. вважає потрібним залишити Представництво Я.Н.Р. в Туреччині,мойому заступником необхідно видати в першу голову кошти на аренду помешкання з І-го Говтня с.р. за рік наперед та гроші на утримання Посольства згідно мойому проекту,зазначеному в мойому листі до Мін.Зак.Спр. від 9 Січня 1921 р. ч. ІІ7. Л. Токарєвський Карамевич В.Г. Уповноважений Міністер Керуючий Посольством в Царьгороді. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЦАРЬГОРОДІ. 22 Серпня 1921 року. ч.47-1. Прикладаючи при сьому рапорт п. Генерального Консула У.Н.Р. на Кавказі Л і о н я к а та Віце-Консула в Батумі п. З а с я д к а в справі можливого відчинення діяльності Генерального Консультства У.Н.Р. в Царьгороді, Посольство в додаток до попередніх своїх лис- тувань має честь подати до Міністерства в сій справі свої висновки. Відчинення окремо від Посольства в Царьгороді Українсько- го Консульства на підставі Консультського Протокола, на час до зак- лючення Консультської Конвенції поміж Україною та Туреччиною, викли- кається необхідністю: 1/ Використати час на випадок заключення Туреччиною мирно- го договору з Антантою, яким передбачається повалення берестейсько- го мирного договору, наслідком чого буде анулювання істнуючого в Туреччині Українського Посольства та його права відчинити провізо- річні консульські установи без спеціальних угод з Туреччиною. 2/ Запобігти повному перерві дипломатичних зносин У.Н.Р. з Туреччиною на випадок, коли фінансові обставини примусили б Уряд відкликати з Царьгорода Посольство. Відчиняючи, на підставі нової угоди, незалежно від Берес- тейського міра, українські консульські установи, дипломатичне пред- ставництво можливо буде б сполучити в особі одного Посла на Балка- ні, включаючи туди і Туреччину, а в Царьгороді залишити Генеральне Консульство, яке могло б піддержувати зв'язок України з Туреччиною і бути тою організацією, потреба в якої в Царьгороді, завдяки буден- ням, уявляється до крайності необхідною. 3/ Підтримати перед окупаційною владою Антанти Українсь- кого Представництва, яке трактується іншими, як провізорична установа випиннувша без усної легітимації, подібно тому, як істнують в Царьго- роді, складені явними порядком консульства та місця нових держав них утворень, не визнаних Туреччиною. З другого боку офіціальне відчинення Консульства У.Н.Р. припинило б величезну домогання інших самочинних анти-державних організацій, як напр.Укр.Нац.Комітета, про заснування в Парижгороді Українського Консульства, ніби-то за відсутностю такого зі сторони Держави. Що до кандидатів на посаду Генерального Консула У.Н.Р. в Парижгороді, то Посольство в матеріальному боці рахує найбільш користним призначити одного з прикомандированих до Посольства та евангових з Канказу наших Консульських Представників. Що до п.Генерального Консула Л.Лісняка, людини дуже поважної по своєму віку і службовому ста у по Фінансовому Відомству, Посольство гадало-б найбільш допільним використати його, як фінансового фахівця по його спеціальності в центральній установі Міністерства Фінан-сів.Незначна чужих мов можливо буде перешкаджати п.Ліснякові виконним функції Генерального Консула в Парижгороді. Що до п.Засядка, то попередні його права в Батумі лише в ранзі Віце-Консула, не дає можливості зайняти Йому посаду Генерального Консула в Царьгороді.Бистачаще знання мов та досвід в консульських справах п.Засядка, людини без вищої освіти, дає Йому право бути лише Консулом, а коли не буде визнано потрібним, то тільки як викон.обов. Генерального Консула, яка посада мусить бути, до призначення відпов. особи,вільною. При призначенню п.Засядка в Царьгород, необхідно одночасно дати право і п.Ліснякові, який діє по ділов до мебрштва і потребує при своїмому віку і посаді, поваги і співчуття. Маючи на увазі брак фахівця по Фінансовим справам, Посольство гадало-б, чи не можливо було-б прикомандирувати п.Лісняка, як радника по фінансовим питанням до нашої Місії в Бухаресті по згоді розуміється з п.головою Місії Матвійовичем. У такий спосіб можливо було-б використати наших урядовців і дати їм можливість перебути чол. час, не загинувши тут без засобів для життя та опіки Держави. По до штатів пропонуемого Консульства в Царьгороді, то Пос-во завжде було проти непомірних скорочень штатів і складів урядовців наших Представництв за кордоном, яке відбивається головним чином на продуктивності праці, як і зовні на репрезентації Держави. Тому не втручатись в детальний розгляд прикладаємих проектів , які по суті уявляються мінімальними, Посольство гадає можливим для Міністерства виробити свій окремий кошторис на підставі подаваемих в зв'язку з загальним фінансовим станом Уряду, намітуючи одначе, що потрібні для істнування Консульства кошти, мусять бути надіслані на- перед і в розмірі не менш як за 6 місяців наперед. Всі папери відносно підпису Консульського Протоколу та його підпису, а також відносно уповноваження Генеральному Консулу, Посольство вислало до Міністерства попередньою поштою. Уповноважений Міністер Керуючий Посольством в Царьгороді. До Пана Уповноваженого Міністра Керуючого Посольством У.Н.Р. в Царьгороді. Генерального Консула на Кавказі Лісняка Левка. Докладна записка. Маючи на увазі проект Посольства відчинити в Царьгороді окреме Генеральне Консульство з дорученням мені взяти на себе керування Його справами, маю честь повідомити, що я не згоджуюся при умові асигнування та надсилки потребних коштів наперед за 6 місяців. Тяжке фінансове становище Уряду вимагає нині зменшення видатків на утримання такого Генерального Консульства і я раджу, що при сучасній дорожчечі в Царьгороді кошти на утримання Його можуть бути менш ніж 325 тур. лір на місяць крім одноразової допомоги на заснування Консульства в сумі 300 лір. Вищезазначена сума на утримання Консульства складається в такому кошторисі: Генеральний Консул…………………100 т.л. Секретар………………………………50 т.л. Кавас……………………………………35 т.л. Капцелярські житрати………………40 т.л. На помешкання………………………100 т.л. всього на місяць.. 325 т.л. Таким чином по моєму обрахунку при відчиненні Генерального Консульства в Царьгороді необхідна надсилка критів строком на 6 місяців в сумі 1950 тур. лір а разом з одноразовою витратою на меблі т.н. - сума 2250 тур.лір. 23 Серпня 1921 р. Генеральний Консул Лісняк в.р. Копія. 19238 644 До П. Секретаря Посольства У.Н.Р. на Туреччині В. Приходька. Згідно Вашої пропозиції зробленої мені сьогодня, повідомляю, що на мій погляд, відкриття Консульта у Царгороді буде вимагати слідуючі кошти: на їм помешкання, світло і вода…………125 т.л. на їм нештатного Секретаря та посільного. 100 т.л. капцеляріїні витрати……………………… 50 т.л. платня Консулові…………………………..125 т.л. разом …………………400 т.л. Узявши на увагу ту дорожнечу, яка існує у Царгороді й те що Консулово прийдеться мати усе м де яке представництво, заз- начені суми являються мінімальними, надіоланий аванс повинен бути переслан по рахунку не менш як на шість місяців. В.О. Віце-Консула м. Батума У.Н.Р. 21 Серпня 1931 р. Емпен Засядко в.р. 400 х 6 = 2400 л ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В ЦАРЬГОРОДІ. 29 Серпня 1921 року. ч. 477 Від Вересня 1920 року до сього часу, себ-то від від'їзду П.Е. пана Посла О. Лотоцького, коли керування справами Посольства обсяв п. Токаржевський - Карашевич, Посольство послало до Міністерства числені доклади і повідомлення по всім справам, які в кожному окре- мому випадкові мали для Держави і безпосередньо для Посольства зна- чення. Об'ємним наказом з 2-го Червня 1920 року ч.36/1132 з Вин- ниці Міністерство Закордонних Справ вимагало таких докладів кожне шість місяців і подавало певну схему. Одне ця схема, як зовсім невід- повідна для дії свого Посольства і подумана запевне для якоюсь тим- часової надзвичайної, лише для справи "визнання" посланої Місії, По- сольством У.Н.Р. в Царьгороді не може бути взята під увагу. Оспеціальні доклади ч.641/691 з 11 Червня, ч.834 з 11 Вересня ч. 892 з 15 Жовтня, ч.901 з 5 Листопада, ч. 1032 з 25 Грудня 1920 р. ч. 181, ч.182 з 18 Лютого, ч. 189 з 20 Лютого, ч.212 з 4 Вересня, ч.237 з 20 Вересня 1921 року повідомляли про всі події і положення в Царь- городі до того часу, коли можна було передбачити радикальну зміну обставин так завдяки підписаної Бекір-Семі Веєм, ангорським Послом, умови в Антантю, невдачам греків в Малій Азії, очікуваним подіям на Україні, як і завдяки припиненню праці Посольства, примушеною лікві- дуватися за відсутністю коштів. На протязі сих шести місяців положення змінилося мало, але події не розвернулися так, як цього можна було очікувати в Вересні. Уч- доведене до жахливого стану Посольство продовжувало свою працю, по- вичаючи дрібненьки гроші на щоденнє істнування, і мило до сей пори надією, що в решті Міністерство подумає про долю офіційного Представ- ництва і почуттям патріотичного обов'язку, яке не дозволяло членам Посольства перекреслити все зроблене і покинути свій пост. Умови Бекір-Самі Вей дали мало наслідків. Про діяльність нового ангорського представника в Парижі Ахмед-Реуф Вей / дуже добрий особистий знайомий п. Керуччого Посольства/ майже не чути. В Анатолії вінна продовжується з перемінним щастям. Відсутність кідаючися у вичвмін на Україні заставляє забувати про нею. Больше випадки маневр в голодом і світовою допомогою вириває нам а тим більше Брангелеві до які козири з рук, а виснаження і стомлення еміграційним киттем під риває серед біженців, яким ми не допомагаєм, всякую повагу до нашого Уряду, так саме ,як і до Брангеля. Рівночасно росте лише ненависть до Анталиї. Реального, конкретно цікавого для нас за останні 5 місяців сталося в Царьгороді дуже мало, хиба в окремих деталях безпосередніх обовязків і що-денного киття Посольства. В докладі з 4 Березня 1921 року ч.212 говориться про складення річного справоздання про діяльність Посольства, що мав передати особисто Уповноважений Міністр п. Токаржевський Царашевич, коли йому буде дана змога виїхати з Царьгорода і прийняти Його демісія. Сьогодня се справоздання продовжено на 5 місяців і за'має пері в 25 Березня 1920 до 25 Серпня 1921 року і складено воно по слідуючій схемі: I/ Зносини з Високою Отоманською Портою. 2/ Внутрішнє та зовнішнє положення в Туреччині. Двір. Урядові кола. Суспільство - відношення до України. 3/ Справа Автокефалії Української Церкви. 4/ Зносини з воїма чужими Представництвами в Царьгороді і справи безпосередньо з ними зносинами звязані. 5/ Справа Брангеля і обсервація діяльності росіян в Царьгород 6/ Опіка над українськими громадянами в Царьгороді. 7/ Інформування Міністерства Справ Закордонних і зносини Посольства з іншими Представництвами У.Н.Р. за кордоном. Зносини з Високою Отоманською Портою. На протязі цього часу змінилося в Царьгороді 4 Кабінета Міністра/ Кабінет Саліха-Паші, /третій Кабінет Дамада-Феридя-Паші, в/ другий Кабінет Тевфіка-Паші і г/ третій Кабінет Тевфіка-Паші. В першому і третьому з них Міністром Закордонних Справ був Сефа-Вей, бувши ший Рур. Потом в Сафії дуже добрий знайомий п. Керуччого Посоль вом в Царзгороді, в другому сам Великий Візір Дамад-Терід-Паша, в останньому - Маршалок Ахмед-Івет-Паша, один з членів Турецької Мн- рової Делегації в Березю Литовському. Крім часів Дамада-Теріда Паша від Квітня до кінця Жовтня 1920 року / моли антантофільськи і вич- куючи наказу чи дозволу з Льондону або Парижу Уряд волів не дип- ляти своїх поглядів що до України/ зносини з Міністерством були пос- тійні і як найбільш інтензивні. Порта яка дала "К. п. Лотоцькому перед його від'їздом позику на 3 місяці, згодилася не упоминатися так швидко, Справа підписання Консульської Конвенції, а за відсутністю упов новаженої особи і не одержаннем відповіді з Тарнова - протоколу була Міністерством уважливо розглянута. Міністерство допомогало в переговорах що до улаштування різьничих колоній для збігців, давало Посольству всякі санітарні та військові потребні інформації, обмінюло допомогти в посилці до Антори неофіційних представників нашого Уряду, дуже зацікавилось складеним Міністрові Сефі-Бейові меморіалом про погляди Українського Уряду на політику на Величному Сході, в решті у відповідь на листа "Е. п. Міністра Ніковського з 30 Листопада ч. 852 дало агреман на призначення дійсним Послом Уповноваженого Міністра ТТокаржевського Карашевича і обцянука належного церемоніального при- йому. Все це доказувало, що Висока Отоманська Порта трактує Уряд Української Народньої Республіки, як законний , визнаний і запріявлений, а його Представництво, як захопше і офіціне. Як виразні докази сього були переслані до Міністерства: 1/ Меморандум поданий Міністрові Се- фі Бейові, на який від него одержав Керуючий Посольством дуже чемного листа виражаючого своє зацікавлення і про який вів з Сефою Веем дов- гу балачку під час його візита в Посольстві. 2/ Відповідь Сефі Бей на лист "Е.пана Міністра Ніковського. 3/ Проект Консульського Про- токола складений Міністерством і переданий особисто Посольству Рагиб-Баки Веем,Начальником Відділу Політичного Департаменту. Численні балачки з Міністрами Ахмед-Івет Пашою, Сефі Веєм /те пер Міністер Рільництва, Торгу і Промислу/, Товаришами Міністра - Ахмед Решид Веем і Пейжі Веем, були. Великим Візіром Алі-Різа Пашою / тепер Міністер Внутрішніх Справ/, численними Директорами Департа- ментів і Відділів і іншими урядовцями Великого Візірату і Міністерст- ва - все це підтверджували, закріпляючи поки що повсавлені практичних наслідків нормальні дипломатичні зносини поміж Україною і Отомансь- Дніпропетровська область Польща, проливи - окуповані Антантою. Тракія, Омірна заняті греками. В Анатолії Війна і грецька армія заняла Ескі-Шехір і Афін-Ки Гісар, дуже важливі пункти в глибині країни. Приготовляються грецькі десанти на Чорноморському побережжю. Розголошуються погрози дійти аж до Ангори. Тим часом армія Мустафа Кемаль Паша зовсім не знищена. Кемаль Паша користується надзвичайною популярністю, вся Туреччина чи може йому допомагає, бажає побіди і нарікає на нерішучість ув'язнено в Царгороді Уряду і Султана. Зносини Уряду з Ангорою залежать пільну і допомогу зруйнованому населенню. Невизначний турецький промисловий і торгова підупала. Відчувається нервовий і пригноблений настрій, викликаний непевним положенням і зростаючою дорожчею. Болезневим Туреччини не розуміють і не бажають, але Росія вважається одинокою реальною проти-антантовською силою. Гнучка і вичкусна турецька дипломатія є завжди однаковою, чи представляє Царгородський Уряд, чи Ангору - працює завжди згідно для одної мети: визволити батьківщину в чужинні і заховати всю територію. Англія трактує Туреччину, як обе дійсної колонізації чи приналежності економичної експлоатації. Франція і Італія вважають що треба Туреччини поблагати, але щоб вона за це залишилась стороною до воріт Європи. Сварки між англійцями, французами та італійцями не дають Туреччини тої реальної користі, на яку рахував Кемаль Паша і все більше і більше називає ідея панісламського Союзу./двічі вже збиралася в Ангорі звід представників ісламських народів/. Англія хоче перешкодити втіленню цієї ідеї знищення Туреччини, на старшої і найбільш організованої ісламської держави. Франція і Італія гадають лагідністю дійти до тої самої цілі. Німецькі агенти не пересилають працювати тут і в Ангорі, куди сивається через Росію. Симпатії державних кол Туреччини безумовно звертаються до них. Недавно Болгарія, яка все більше і більше стає зближитися з Кемалем посилали до Ангори одного члена Парламенту, але вони не робиться дії на Росію, яку вважають за велику силу і від якої вичинують радість. Посольство, яке настовавало від року на необхідності посилки представника до Ангори отримано відчуває брак інформації звідтам яких завдяки своєму положенню не завжди може мати. Оучасни! Двір завдяки самому Султанові виразно англофільським. Султанові здається це зручним манером а диктується він йому його ненавистю до партії Едности і Прогресу і всього напрямку політики небіжчика Султана Нахмеда V. Султана переважно не люблять за його хворобливу нервозність і часто нерозуміння національної думки. Сваряться з ним з нього приводу навіть його дочки і зяті. Серед царигородського товариства його називають гусаком. Тейрім Паша тримається, як голова Уряду, завдяки своїй особистості повазі і спо- рідненню з Султаном /син його - зять Султана/, і тому що був пос- лом в Льондоні. Тому довіряють і націоналісти, і англомани і том рахується з ним Антанта. Інакше давно би Двір його усунув, поши- кавши назад Дамад-еріда Пашу- швагера Султана. З Двора Посольство заховувало добрі зносини з елтем Султана Ізмайл-Гані Бей ефенді, з першим адютантом Авні Пашою /грузин кн. Лордкіпанідзе/, з першим камергером Яхвер Пашою і його родиною, з церемоні-мейстром Ґуад-Савеґе Беєм і т.д. Началь ці всі зносини щоб бути постійними і більш тісними мусили" с викликати великі видатки на благодійні установи, які знаходяться під опікою Двора, і на самі приняття, як не нормально буває в інших Посольствах- на це не було коштів і навіть з цього приводу виникали для членів Посольства неприємності, коли треба було відмовляти в запрошеннях. Трое окремо стоїть наслідник Престола Приць Абдул-Меджид Веенди, людина дуже енергійна, повна здібності і освічена, містець малар і композитор, при тому вільноволи", який користується величез ною популярністю серед національного воєства. До нашого Посольства ставиться з самого початку дуже прихильно. В літку 1920 року прий- мав пано Лотоцьку, а Керучний Посольством скілька разів був прийня тий на своїм приватних авдієнціях. На новий рік через адютанта Рухді-Бей прислав окремі побажання. Справами України ввагалі дуже цікавиться. Ідея Чорноморського Союза має в ньому великого при хильника, як він говорив сам і як передавав Керучному Посольством адютант його Нірад-Бей. Турецьке суспільство, як взагалі всі східні народи і сує пільства трохи прижиттю матеріального: справами України, яка не представляє для нього реальної вартості /не може наприклад бити греків/, але відноситься переважно при- хільно. Щоб мати змогу постійно припоминати про своє існування пропагандою в турецькій пресі, широкою інформацією товариства, то можна би було викликати більше зацікавлення, але Посольство не ма- ло на це ні державних, а ні власних грошей і члени Посольства опромоглись лише заховати добрі зносини з де якими представниками двірської і урядової аристократії, професорами Університету, скіль- кома військовими і їх родинами. Християнські кола в Ларггороді /вірмени і греки/ та жиди сті ляться до Посольства індиферентно, або вороже, бо знаходяться під великим впливом антантських військових та російських біженців. Одначе коли-б і тут на пресу були відповідні гроші можна би що опиню, оперту переважно на незнання наших справ, змінити. В нему По- сольство мало нагоду переконатися в своїх зносинах з де-якими пре- ставниками банкірських, журналистичних та комерційних греко-вірмено- видівських кол. Справа Автокефалії Української Православної Церкви. В справі Автокефалії Української Церкви найбільше було зроб лено Й.Е. п.Посолом Лотоцьким. Запевнення і обіцянки які були дані тодішнім Заступником Патріарха Високопреосвященим Доротеєм зобов'я зували Патріархат і надалі. В дійсності для тутешнього грецького духовенства і Патріархату, се в справа лише політична. Канони, якими Патріархат закривається, мають лише формальне значення і коли б у нас була дійсна сила, незалежність від Московського Патріархату, себ-то Автокефалію фактично встановити і закріпити, то Ларггородсь кий Патріархат би негайно благословив. За макчися спеціально цею є справою Керуючи Посольством склав Небіжчиковій Високопреосвященному Доротеєм меморіал не в Повтні 1920 року і одержав від нього пов- торення всіх обіцянок визнати Українську Церкву Автокефальною, коли внутрішнє положення на Україні цілком виясниться, то значить, коли Українська Церква буде дійсно Автокефальною. До такого самого вис- новку доводили довгі балачки з двома членами Святішого Сінода- Митрополитом Дарданельським і Секретарем Сінода і першим драгоме- Новий Заступник Патріарха Преосвященний Микола, вибраний після смерті Доротея, на двох авдієнціях запевнював Керуючого Посольства про свої найліпші почуття, обіцявав все, що може згідно з канонами зробити, а свою ласкавість доказував приславши раз з візитом Великого Вікарія, а другий раз був в Посольстві сам з своїм камергером і другим драгоманом Патріархату. Перевести негайно справи Автокефалії неможна, але необхідно постійно про нею нагадувати і найважніше потрібно, щоб не робило Луковенство наше так, як Посольство радло це в осени прошлого 1920 року. Перешкаджає традиційний вплив Росії, який і тепер російські ієрархи стараються не загубити /присутність де який час в Царьгороді російських епископів, одержання листа від Патріарха Тихона з Москви/ Крім того Патріархат оглядається на відносини Антанти до України. Все-ж таки зносини з Патріархатом залишаються добрими. Зносини з всіма чужими Представництвами в Царьгороді і справи безпосередньо з цими зносинами звязані. Справа зносин з Представниками різних Держав в Царьгороді була поставлена зовсім нормально, себ-то закредитованими при Високой Портію Представниками Посольство заховувало зносини і ділові, і товариські згідно з своїми прямими обовязками. А в Представниках, прибувших сюди під опікою Антанти переважно ділові, крім окремих нечислених винятків. Три Високи Комісаріати Антантські оцінно ставляться зав-де негативно до України і її Представників, а приватно Французи ставилися зав-де добре, італійці переважно теж а англійці індеферентно. Коли виникали які-небудь справи звичайно конкретно-льокального характеру: пашпортові, оборони покривжених українців, дрібної допомоги, в яких Посольство зверталося з нотами чи особисто , його домагання завжде були задовольнені, крім надзвичайних випадків. В Французькому Комісаріаті головним чином після відізду Високого Комісара Де-Франса і приїзду нового - генерала Пеле, відносини до Посольства стали ще більш куртуазними, хоч треба признати, що і попереду Радник Посольства бар. де-Курсель і військовий Аташе Полковник Ружье зав-де допомагали Посольству. Дуже добрі зносини звязували за весь час Посольство з Кведським Посольством де Посол і Радник давали зав-де Керуючому Посольством докази приязні і цікавились справами україни Пе за бунного Посла переведеного тенер до Дармали бар.д"Ан- карсверда. Посольством була порушена справа допомоги Шведським Червоним Хрестом присилкою ліків, що вдається мало добрі наслідки. Заступаючи в Дарьгороді інтереси Волгаої Шведське Посольс во мало для нас велике значення в цілому писні практичних справ добрі зносини з всіма Його членами і урядовцями давало можливост вирішувати їх в багатьох для нас спосіб. Голандське Посольство, яке зараз заступає інтереси Австрії т Угорщини, завдяки добрим зносинам з Послом завжди йшло в кожній справі на кожну нормальну допомогу. Таким чином Посольство своїм переправляло, коли була необхідність і матеріальна вмога, українськ их громадян до Болгарії, Угорщини і Австрії. В кожному випадкові де тільки не від тутешніх представників Персії, Румунії, Греції, Польщі, Чехії і Сербії залежало. Посольство з всіма завело і підтримувало нормальні, ділові і товариські на мовідносини, мало все чого бажало. Брак грошей на власне, хоч би в біднішє життя, перешкаджало членам Посольства бувати часто у их ших членів Дипломатичного Корпусу і приймати їх у себе, але всі "Іх візити були нормально прийняті завжди віддані /крім Епископа Комісара Апонії/. В зв'язку з Польсько-Українським союзом минулого року і ох тичною в чоло тутешнього польського Представника п.Міністра "-] Іодка, зносини в прошлому році поміж нашими Посольствами були ч тільше, як тепер , коли ми умисне трохе від них стримуємося. В звя з черноморсько-балтійськими комбінаціями на будучину, Посольство старалось підтримувати завжди зносини і звязки в грузинськими, бе' джанськими, вірменськими, допськими, кубанськими, білоруськими литовськими представниками. Нерухомі Посольством мав не раз дов балачки з Представниками казначейских горпів /повстанців/, а коли литовські і білоруські Представники звернулися офіціально п няти їх для обговорення можливості порозуміння і спільної акті юди-6 цього вимагали обставини, Посольство улаштувало для них і останці гроші чай на пів-приватного характеру, щоб не надавати зносинам непотрібного поки-що вигляду. В реальному закінченню черноморсько-балтійських справ : но в зв'язками Міністе ства, одержаними 4 Серпня 1921 року, п Оправа Брангеля і обсервація діяльності росіян в Царьгороді. На протязі всього май-же півтора-річного періоду Посольство мусило вести скомпліковану і безупинну боротьбу з всіма брангелевськими установами і російськими колами, про що повідомляло Міністерство і доказувало: 1/ По Брангель не має ніякої а ні моральної, а ні військової сили. 2/По для нашого Уряду і всіх українців визнавати Брангеля, як голову законного російського Уряду, вести з ним переговори, добиватися від нього визнання, це є понижуватися, зменшувати наш престиж і шкодити собі. 3/ По ми повинні відкидати всякі спроби Брангеля, позаяк одноким визнанням нам, поки-що, російським Урядом є болячевими, з якими ми знаходимося у війні. 4/По в решті можемо погодитися на спільну військову акцію з Брангелем, відмовляючись від усіх політичних баланок, бо нема з ким. Про це Посольство писало до Міністерства, а головним чином до Місії в Букарешті, звідки дійшли відомості, що ведуться якісь незрозумілі і лише шкідливі переговори з представниками Брангеля. В звязку з цим Посольство оголосило протест проти діяльності самозванця Бондаренка, який видав себе за Представника Уряду Р.Н.Р. при Брангелі, перешкаджало подорожі до Уряду Полковника Ноги, людині без принципів, самочинно кинувшися посаду Українського Консула, та Полковника Загороднього, який і так не дойхав, бо промив тут данні тому Брангелем на подорож гроші. Тому -то при всіх беляках з чужинцями Посольство підкреслювало своє негативне відношення до Брангеля і всеї взаємодії з ним концепцій. Коли Брангель шов від побіди до побіди, то чужинці дивувалися нам, а коли він зупинився в Царьгороді, всі признали повну рацію. Найбільше вороже до України настроєний, вічно сточений росіянами, відмовляючись від великих анонсів з Посольством, був Брангельський Високий Комісар Декрано, який двічі видав Уповноваженому Надпослу-Виркучему Посольством візит, признав в балачці з Польським Послом Іодисом свою повагу однomanітностю поведінки Представників України. Тепер так само Посольство продовжує вести свою лінію сталийчісь цілком індоферентно до Врангеля, "Русского Світа. Уряду, Місії, Консульства и т.п. У всіх справах що з ними звязані Посольство звертається до французів, як до їх, до тихчасових омі- кунів. Їжодять нам росіяне надзвичайно. Маючи гроші, підтримують свої благодійні установи, ширять пропаганду серед українців-ді- женців, які з погляду національного є дуже хиткі. Багато росіян одержало посади по різним антантським установам/-"Американській Червоний Хрест", "Паспортне бюро", "Міжнародня Поліція". -/ і при кожної нагоді дошкуляють українцям, які примушени до цих установ звертатися. Боротися з всім цим було б не трудно, бо своїми кра- діжками та поведінкою росіяне вже всім остогидли, але до цього ротьби потрібно мати свої установи, певну кількість людей, яких Посольство утримувати не має матеріальної змоги. (Опіка над українськими громадянами в Царгороді. В справах звязаних з надзвичайним забільшенням кількос- ти українських громадян в Царгороді після кримської ева- куації, Посольство запромоглося лише виправити коло 1000 чол. біженців до Галичини та кілька сот порозтикати по іншим кра- їнам , хоч і це приходилось дуже важко, бо Посольство само ні- якої допомоги не могло дати, а завдяки росіянам українці ні- де її не одержували. До військових, зібраних в Раліполі, не маючи спеціально військового представника, а ні коштів, а ні розпоряд- ження Уряду, Посольство не могло підступити і таким чином ко- ло 10 тис. дуже здатних до армії людей досі знаходиться у Врангеля і під його опікою. В кінці пройшлого року Посольство заручилося допомогою французького військового адмаш Полк. Руже, головнокомандуючи Ген. де-Бургон і Шарпі, мало обіцяне французами /Адмірал Дю- Меніль/ і американцями / Адмірал Бристоль і Секретарь Коміс- ріату Белін /пароплави лише треба було приступити до негайної військової реєстрації і організації і переправки куди небудь в иные місце. Високий Комісар Ген. Пеле і Ген. Шарпі погоди- лися цілковито з поглядами Посольства, що армію Врангеля, треба розкласти на її складові частини і перевести офіційно не положення цівільних біженців. Про се Посольство писало і до Місії в Букарешті, і до Міністерства, але ніякої допомоги, ніякої вказівки, а ні своєчасної, ще рік тому присилки військового ата- ше чи цілої комісії , не добилося. В близькому звязку з справою українських громадян в Царь городі знаходиться принципіальна справа української флоти, про яку в окремих докладах Посольство не раз повідомляло Міністерств. Службовці і моряки Русько-Дунайського Пароплавства зверталися не раз до Посольства через одного з агентів Царь-ва п. Лебедєм, з проханням захистити їх від своєвільних розпоряджень Уряду Фран- геля. Прилучивши цю справу до справи флоти вааллі, яка тимчасо- во знаходиться в руках французів, Посольство зверталося нотами до Грандукського Комісаріату з протестом проти своєвільної про- дажі торговельних пароплавів де личим урядовими Франгеля, в про- ханнім захистити Русько-Дунайське Царь-во від грабіжників і три мати всю взагалі українську флоту під своєю опікою. Всі матері- яли по справі флоти були передані до Міністерства і до п. Адм. Остропрадського. Посольство гадає, що ця справа мусить бути пору- шена безпосередньо в Царжі. Рівночасно з збільшенням біженців з України в Царьгороді різні авантурники почали закладати: відділ Моркотунівського Ко- мітету /Адіасевич, Дальковський/, Лупанов, Терапіано, Поостриганев/. Обєднання федералістичних партії України / Бульга, Чубинський/, Федералістичний Клуб /Полк. Гроослав Нога з братом/, Влагодійні спілки для збирання офір /Сахно-Устимович, Зозь-Кравченко/, Сільсь- ко-Господарський Союз, зареєстрований в Російському Консульстві / Родзянко /. Комитет спасення України / Адіасевич, Богомолець, При- осовський/ почали зноситися в Спадових , з Красноюм, навіть про- бували звязатися в буди. Гетьманом Окоропадським, дачи большевик- ким агентам, яких тут працює сила, поле для своєї арітапії. Вороть ба з всіма федералістичними точками поміж розкитанням, безпрін цінним елементом українського громадянства, який прибув в Цриу а також боротьба з большевиками агентами/-обійна місія "Уді ша", "Клипович,-Колбановських"/- складала одно з головних завдань Посольства. Зступати офіційно в боротьбі в авантурниками Посоль- ство не взяло можливих щоб не пошкодувати гідності "Риду і сво еї рідності. Одне були жити всякі засоби для освітлення перед громадянством дійсної діяльності цих груп, їх умов в Гореманнини та іншими російськими найчорнішими "неделітами" і перед малими значення турецькими і окупантськими колами їх повної нікчемності як особистості, так і в значенню публічної роботи. Вся праця цих уст- нов і розвиток їх розбивалися о власну нечесність їх членів або о недовірря і тихий отраїк громадян, попереджених Посольством. В теперешню хвилю, як наслідок всього вище сказаного, ні одна з тих установ ніякої діяльності не проявляє. Засланий Адіасевичем По- митет спочатку України вислав через Рідень до Уряду делегатів для порозуміння /Присовський/, Постриганев, був тов. Мін. Морск. Оправ./. Дальковській з Лупаковим бунц-то закладають при французької кон- тр-розвідці Інформаційне бюро. Сільсько-Господарський Совєт нічого май-жи не робить, а благодії ні спілки зачинилися в скандалом з приводу покрадених грошей. На то місць Посольство допомогло заснувати Відділ Укр. Чер- воного Хреста, який, коли буде мати засоби, перебере цілком опі- ку над біженцями. 12 Серпня відбулися установчі збори в присут- ності п. проф. Михайла Парашука. Головою Відділу був вибраний був Укр. Ген. Консул в Петербурзі п. Сергії Веселовський, якому Уповно- важений Міністер Токарєвський Карашевич передав вої свої упов- новаження Українського Червоного Хреста. Вважаючи дуже небезпечную большевицьку пропаганду серед до роспушки не раз доведених біженців, Посольство не раз виступало проти діяльності офіційної большевицької місії Кудіша, яка собі предбала українських співробітників /Евг. Єлипович, Сергій Трух- лик і інші представники Дніпросоюзу - доклад Пос-за 20 Травня 1921 р. ч.341 / і різних таємних, як Колбановський, полк. Брага. Николаєнко, Касімова, Кричевський і інші. Ці виступи вирахалися в протести проти торговельних умов в пресі і в балачках з фран- цузьким Високим Комісаром і військовими. Все ж таки наслідком большевицької пропаганди багато бі- женців похало до українських портів і не перестаєть від'їзд- жати і тепер, хоч переарештовання і вивезення батьок офіційних і неофіційних пропагаторів, самі успіх пропаганди значно змен- шило. Інформування Міністерства Оправ Закордонних і вносин Посольства з іншими Представництвами У.Н.Р. за кордоном. Повна відсутність коштів, неможливо важке сполучення з Мі- ністерством, брак або запізнення інформації , вказівок і розпо- ряджень/поста з Бересня 1920 р. була привезена п.проф.Парашуком в Серпні 1921 року/робили працю в Посольстві надзвичайно важко. Не раз Пос-во не знало що відповідати на запити своїх-же грома- дин, не раз мало надзвичайні труднощі в дипломатичних зносинах з чужинцями, які в де яких справах більше знали, як Посольство / напр.з посланою без відома, як би в секреті перед Повольством Місією до Брангеля і з балачками в Букарешті/.Посольство,яке не мало змоги цього собі пояснити і сповіщаючи свої обовязки по загалько прийнятим дипломатичним правилам і в рамках міжнарод- нього права і наказів Мін-ва - не знало що йому робити.Пос-во старалося завжде сповіщати Міністерство про свою працю,про всі події,які на думку Пос-ва мали для Держави значення. Сполучатися,немаючи змоги нікрго послати /скорочене до сміш- ного Посольство У.Н.Р. в Царьгороді, хоч Представництво І-ої кля- си, складалося з Д вох осіб/, обтяжене працею,коли по 600 чол: в день бувало в Посольстві,було дуже важко.По-во пробувало пере- силати свою пошту через польських кур'єрів і Дипломатичну Місію у Варшаві,що йшло дуже довго, але в кожному разі швидше,як через Букарешт, де пошта Посольства, як би умисне, затримувалася на ці- лий рік. Ніякі домогання в це' чи іншої справі не давали наслід- ків, а доводили лише до виміну прикрих, в ніяких товариських зносинах недопустимих листів. Таким чином праця Посольства, помимо що р розвивалася, як праця повноправного, визнаного і виробившого собі належну позагу державного Представництва, не могла дати позитивних наслідків, бо в Посольстві,крім доброї волі, широких намірів і ду- же малих особистих сил, нічого потрібного не було. Допомоги ажні від Уряду, які від тих Місій і урядових осіб, яким на це були да- ні ВИСОКОНАГОВНИМ ПАНОМ ГОЛОВНИМ ОТАМАНОМ і Урядом виразні нака- зи, не отримувало, маючи право гадати, що про його істнування Мі- ністерствер Справ Закордонних забуло, або що в Міністерстві зовнішніх справ не береться під увагу положення офіційного закордонного Представництва Держави і тих норм міжнародного права і кодексу товариського життя, якими то представництво мусить керуватися, щоб дійсно виконувати поглядні на нього обовязки. В звязку з цими обставинами п.п. Токаржевський Карашевич і Приходько в Березні с.р. подали до Міністерства прохання про звільнення їх з займаємих ними посад, на що до цеї пори Посольство не одержало виразної відповіді. Уповноважений Міністер Керуючий Посольством. МЕМОРАНДУМ З СПРАВИ РУСЬКО-ДУНАЙСЬКОГО ПАРОПЛАВСТВА. Після революції в були Росії та в повстанні нових дер- жав на її території, установився звичайно той порядок, що до роз- порядження кожної держави, до остаточного визначення точної частин її власності, поступало те майно, яке на той час перебувало на її території. Так саме стояла справа і відносно тих пароплавів, які були приписані до річних портів. Таким чином флоти Чорного Мо- ря, що базувалася в портах українських, вважалася належною Укра- їнській Державі. Такого погляду притримувалося також "Земленне Правительство" а Черевським на чолі в своїх баланцах з Українсь- кою Центральною Радою. В 1918 році по наказам усіх командирів портів на всіх ко- раблях, приписаних до українських портів, було піднесено українсь- кого прапора, під яким ті кораблі ходили аж до середини 1919 ро- ку, коли їх безправно захопило командування ген. Денікіна, почав- шого війну проти України. З фактом приналежності Українській Державі чорноморської військової та торговельної флоти рахувалися не тільки всі па- роплавні Товариство, що перебувають на території України і скла- далися на українські капітали, але й представник Вищого Команду- вання морських сил на Сході, високий Командар Франції, Адмірал Амет, який 26-го Листопаду 1918 року склав з представником Укра- їнської Держави в Туреччині, Уповноваженим Міністром п. Оуковиним спеціальну угоду, що до користування Командуваннем Французьких морських сил українською флотом Чорного Моря. На підставі цеї угоди "радянське Командування мало право користуватися воям вільними від контрактів торговельними паро- плавами для транспорту і харчування союзних військ, перебуваючи на Україні. Русько-Дунайське Пароплавство було задовго до війни закла- дено Російським Правительством на території України і до сеї пори істнує на підставі спеціального Положення від 1903 року, як самос- тійне предпріемство на особливих комерційних підвалинах, по суті справи належало до революції в 90 % Російській Казні, а з 1918 ро- ку в тому ж характері перейшло в розпорядження Українського Пра- вительства, під контролем якого Правлінне Пароплавства продовжува- ло керування його справами до евакуації Одеси. Тому частина паропла- вів Його, мобілізована ще в часи війни Російським Урядом, була де- мобілізована Українським Правительством, а яхта "Вел.Князь Алек- сандр Михайлович" була надіслана, як стаціонер, до Парыгороду в роз- порядженні українського Посла в Туреччині. На підставі видезазначеної угоди Українського Правительства з Адміралом Аметом від 26-го Листопаду 1919 року частина пароплавів Русько-Дунайського Пароплавства / "Вел.Кн.Александр Михайлович", "Русь", "Адм.Кашеринов", "Румынія", "Моряк" і "Усіх"/ була пере- дана в розпорядження "ранцузького Командування, а в Травні 1919 ро- ку, після окупациї большевиками українських портів, була повернута представником Правління цього Пароплавства, членові Правління Кн. Аматуні, - членя Правління Контр-Адмірал Іон-Патон і Іванов лиш- лися на Букраї ні. Піддержуючи тісний контакт з Правительством ген. Денікіна та перебуваючи на службі при його армії в Червоному Урості та Земсь- кому Союзі, Князь Аматуні, не рахуючися з Українським Правительством трактував Русько-Дунайське Пароплавство державним російським пред- пріемством, підлеглим виключно владі Денікіна, який в той час непрац но перебрав всю черноморську флоту від Французів та примусив до Червня місяця замінити на всіх кораблях українські прапор росій- ким. Такі обставини та поведінка представника Пароплавства кн. Ама- туні дали можливість ген. Лукомському, бувшому в Парыгороді на чолі представництва Правительства ген. Брангеля, самочинно призначити нове Правління та використати Пароплавство в приватних цілях. Наказом від 14.5.1920 ч.141 Начальника Постачання, я.о. На- чальника Управління Торгу і Промисловості у ген. Брангелю, вище начено Правління Русько-Дунайського Пароплавства в ки.Аматуні п чолі було усунено, а затверджено нове в складі Голови Правління і Курило, та членів- Адмірала в одстанці Бострема і п.Пімі, признач них ген. Лукомським в Парыгороді по власному вибору в осіб, які , той пори нічого не мали спільного з Пароплавством. Оправа про неправне усунення ваконого Правління Пароплавства була піднесена ки.Аматуні на розгляд фінансово-економічного "Со- віщання" в Севастополі, сниканого в лютні 1920 року ген.Бранге лем, яке визнало факт призначення нового Правління неправним і п тановила негайно усунути Парыгородське Правління та призначити 1 візію його діяльності. Наступивша в скорому часі евакуація Крима не дала можливості перевести це постанову в життя і нове Правління Пароплавства до цей пори керувало справами Пароплавства в повному контакті з ген Брангелем. Усунення майже усіх старо-служачих Пароплавства, які скупчили ся після евакуації Крима в Парыгороді і складають більш 80 % укра їнських громадян, викликало протести з їх боку, які було направле як до ген. Брангеля, так і до Високих Комісарів "Франції та Англії Українське Посольство в Парыгороді також зверталося до "фран цузького Комісаріату, піддержуючи права старих служачих Пароплав ва, які стоять на тому погляді, що експлоатація пароплавів мусять бути передана в руки старого Правління та виборних від служачих. При допомові та ходатайству англійців французьким Комісаром утворена зараз Комісія, в яку увійшли членами 2 представника від Французького Командування та від ген.Брангеля завідуючий торго- вельною флотою ки.Лівен та Начальник фінансової Частин п.Ралабан Ця Комісія, не вирішивши до сеї пори остаточно права старого Правління на керування справами Пароплавства, призначала, що 90 % ак- цій Русько-Дунайського Пароплавства належить Казні, а решта 10 % ватним особам. Тим часом 5 пароплавів, які стояли в Парыгороді, вал то французами під опіку, розпулено команди і поставлено на якорь в Золотому Розі. Не рахуючись з утворенням Комісії нове Правління Пароплавства продовжує викладати всіх заходів щодо реалізації майна Пароплавства, маючи на увазі лише власні інтереси. З початку це Правління висунуло проєкт заснування Славно-Сербського Товариства з метою продажу або акціонування пароплавів Русько-Дунайського Пароплавства в тим, щоб передати Товариству все майно, а гроші або акції поділити поміж своїми людьми. Проєкт цей не був підтриманий французькою владою і залишився не здійсненим. Дати Правління запропонувало Пароплавство Румунському Лойдові, але не виконало своїх зобов'язань. Лойд відмовився від договору і добивається виплати Пароплавством неустойки в 70 тис. фр. Так само невдало переводиться Правлінням здача в аренду окремих пароплавів, які дають лише збитки Пароплавству. За 8-9 місяців служби Пароплавства не виплачено утримань. Команди пароплавів "Гуманія", "Лоїх", "Адм.Кашерининов" і "Русь" мусили були звертатися до Російського Консульського Оду та забезпечити свої протензії арештом пароплавів. Виділив діяльність Правління п.Куріла в решті звернула увагу і ген. Врангеля, який цими днями призначив від себе нове Правління в складі Голови п.Грмакова, бувш. Управляючого Русько-Дунайського Пароплавства і членів - п.Тимрода, бувш. директора Рос. Общ.Пар. і Торг. та п. Черногорчевича. Діяльність нового Правління направлена зараз головним чином проти французької опіки над Пароплавством і справи скупчиння всього майна Пароплавства в Румунії, для чого все почалося переговори з Румунською Владою. Треба зауважити, що майно великої вартості Русько-Дунайського Пароплавства крім пароплавів, яких більш 20, та барж, яких більш 100, складається з нерухомого майна, будівель, механічних майстерень та резервуара для гасу на 150 тис. пуд. в Румунії, головним чином в Реніф, Галаці, Ізмаїлі та Кілії. З Реніл Пароплавство має земельні участки також великої вартості, закуплені Правліннем ще до війни для закладення та будівлі там власних доків. Кині все майно Русько-Дунайського Пароплавства після події останніх років розрізано і перебуває під кермом різних осіб. Після окупації бойовиками України частина пароплавів лишилася в Одесі, Херсоні та Іннополі та багато барж для транспорту збіжжя на Дніпрі. Все це майно попало в руки бойовиків. Черукоме майно, будівлі, майстерні та сільсь 60 судів лишається в Румунії та по Дунав під керуванням старих агентів Пароплавства, як п. Лонаки в Брашлі та п. Андріанова в Галаті. Решта майна Пароплавства, яке складається з 6 судів /пасажирських пароплавів - "Бел.Кн.Александр Михайлович", "Дмитрій Немеринников", "Русь", вантажного - "Морик", пас.-буксирного-"Румунія" та буксира-"Уопль"/, перебуває зараз в Парггороді, крім пар."Русь", якого арендаторами взаємствовано в Александриї. При такому стані річей іншіше питання про негайне втручання в справу Пароплавства Українського Правительства, яке єдине має право розпорядитися справами ти майном Русько-Дунайського Нароплавства в спосіб найбільш користний для України. Могуть бути дві пропозиції - аби залишити всі кораблі, які перебувають в Парггородському рейді, під опікою Французького Командування з тим, коли настане слушний для Української Держави час, відібрати всі пароплави назад, закривши інші озим фактом передачі пароплавів під опіку Французів право власності на ні мораблі за Українською Державою перед владою Антанти. Друга пропозиція має на увазі при допомозі старих службників Пароплавства звільнити пароплави в Парггороді від опіки Французів і перевезти їх до Румунії до моря було-б заснувати тверду базу для експлуатації судів Пароплавства та поповнити діяльність предпріємства під контролем та участю Українського Правительства. 22-го Серпня 1921 року. Парггород. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужих Зносин. "28" вересня 1921р. ч. 209/5560 Кай члена Директорії ОДЕРЖАНО вх. ч. 1388 До Пана Керуючого Справами Дип- ректорії. Міністерство має честь переслати для докладу Панові Голові Директорії конію повідомлення п.Керуючого Справа- ми Дипломатичної Місії в Будапешті від 15/IX ц.р. б справи 600-ї ричниці з дня смерти Данте. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин У.Н.Р. НАДЗВИЧАЙНА ДИПЛОМА- ТИЧНА МІСІЯ В УГОРЩИНІ "15" вересня 1921р. Ч.756 Копія До Міністерства Закордонних Справ Української Народньої Республіки. На обіжник Ч.І968/5338 з 5 вересня б.р.Надзвичай- на Дипломатична Місія має за честь подати до відома, що І4 цього вересня,з нагоди 600 річного ювілею з дня смерті Данте,від Надзвичайної Дипломатичної Місії УНР. було делеговано Радника Місії Л.Кобилянського та в.о. Секретаря Місії Д-ра Д.Галкова,які прибули до італійсь- кого Посольства в Будапешті та висловили представни- кам Італії і всій італійській Нації привіт від імені Українського Уряду,Українського Народу та Української Місії.Представники Італії були дуже зворушенні,щиро дякували за привіт та шану і обіцяли про це негайно сповістити свій Уряд в Римі. Голова Місії Полковник В.Сікевич/в.п./ З оригіналом згідно: А.Сікіч Начальник Дипломатичного Відділу У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужозн.Зносин. "18" вересня 1921р. ч.20.95./5766 Міністерство має честь повідомити Вас, Високоповажний Пане, що перераховані в Вашому відношенні від 22/IX ц.р.№1218 три доклади п.Голови Дипломатичної Мі- сії в Празі Міністерство одержало вже /21/IX ц.р./безпосередньо з Праги.- У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз.Зносин. "30 вересня 1921р. ч.857/ 882. На № 1217. Кан. сьорія Директорії СДЕРЖАНО Новий 1/92 р. Вх. ч. 1402 Таємно. 639 219 До Пана Керуючого Справами Директорії. Певідомляючи про виконання розпорядження Пана Головного Остамака про висилку в Генеральний Штаб зазначених в Вашому відношенні з 22/IX ц.р. відомостей, Міністерство має честь пояснити, що всякі відомості про військових українців за кордоном им завше пересилалися до Пана Військового Міністра для відома.- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ /Директор Департаменту Чужоземних Зносин Кочерга У Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин "4" жовтня 1921 року ч...859. У Відповідь на відношення ч.І024 з 15/ѴІІІ с.р. Міністерство Закордонних Справ має честь пе- реслати для докладу Панові Голові Директорії копію відношення Посольства У.Н.Р. у Відню з 10/ІХ 1921р. ч.36І в справі висилки з Австрії п.п.Мазуренка і Шрага.- Копія. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. у Відні Дня 10 вересня 1921 року 4.361 До Міністерства Закордонних Справ. У відповідь на відношення від 20 серпня с.р.ч.755 відносно висилки з Австрії п.п.Мазуренка і Шрага По- сольство У.Н.Р.в Австрії має честь сповістити, що вице- званиченим особам дійсно було пропоноване вихати в зазначений строк, а потім дана була підстречка від'їзда для полагодження своїх справ - на їх прохання.Мазурен- ко виїздить на Україну, де йому пропонують місце про- фесора в Київському Політехнікумі чи в Хар'ковському Технологічному Інституті, а Шраг це невідомо куди, бо повернувшись до Відня з командировки на Україну Че- чіль, який був посланий туди від закордонної делегації української партії лівих ес-ерів під проводом Грушеве- кого, що стоїть за Українську Соціялістичну Радянську Республіку /УСРР/ і проти Української Народної Респуб- ліки, заявив своїм однодумцям, що з поворотом на Ра- данову Україну треба почати,- В.о. Посла у Відні Сидоренко /в.п./ Секретарь Троєцький /в.п./ З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу В одповідь на Ваше відношення від 26/IX 21 р. ч. 1243 маю честь Вас повідомити для докладу Панові Голові Директорії, що допомогти як п. Засядку так і п. Лісняку, що перебу- вають зараз в Таборі Міністерство через відсутність одповідних коштів не має можливості. Навіть невеличка допомога тому що її треба видавати в турецьких лірах виносла би в польсь- кій валюті дуже значну суму.- У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департ. Чужоземних Зносин "8" листопаду 1921 р. ч.291/1080- Панові Керуючому Справами Директо- рії Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО дня 192 р. Вх. ч. 1535 У відповідь на ч.II7І з І4/ІХ ц/р Міністерство має честь пере- слати при цьому копію меморандумів /влучених для більш вручного ознай- омлення разом/, поданих 24/ІV ц/р п. Шульгиним до п.Бріана , Голови Ради Мі- ністрів і Міністра Закордонних Справ Франції, і 4/VII ц/р - п.Голови Репа- раційної Комісії в Парижі; копію ноти до п.Бріана і Голови Репараційної Ко- місії з 30/VІ ц/р і копію ноти пода- ної п.Дрюмондові , Генеральному Сек- ретареві Ліги Націй , в 30/VI ц/р , - в справі наших фондів, здепонованих в Австро-Угорському і Німецькому Банках .- МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин 1927 р. Чернігів Вд. Ошад Справа про міжнародну стано- вище УНР і Запорозькій Повіттям її Краю вступив до Міністер- ства Закарпатської Справи М.Колесник (без підпису) ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ Головний Отаман Військ У. Н. Р. Мсси Корін М.-Леное 1921 р. З зазерних інформації відомо, що мікрополія Шевченко виїхав до Америки у Болгарії. Трохор М. З.-Сар. аби вона дала чинення дирек- тиви нашій лінії з Чашмири бейтова, Остру- відбивання Шевченко, який мешкає у Меліловою тільно інформатора Ураз по виступи Шевченко у Америці. До насніжки літо Григорович дам Видатки за місяць червень. Пресово Виро . копон 66.000.- Червоний Хрест на липень " 100.000.- Посольство у Відні " 111.000.- Міністр Андрії Луцьки" " 32.000.- На чакунок богу Міністерства Фінан- сів зворот Гіркі " Омня" . . . . . . 8,000.000.- Удомлення мобі канцелярії на липень " 35.000.- Місія в Палац-ІІ на липень зважаєн. Гранк. 2,400,- Місія в Угорщині на липень Угорськ. копон 50.000.- Різні допомоги були. Урядовцям та членам Місії " 50.000.- Італі"ському журналі стояв Пескарцолі лінів 2,600.- Милий маєстро поете! Дістався мені в руки писаний Вами лист в якому жадаєте обміну Вашої Трибуни на нашу. Не маю потреби Вас запевняти, що з радістю Ваше бажання вдоволимо, але хочу висказати передовсім велику радість з тої випадкової зустрічі. Я також вступив в Трибуну від 15/ХІІ 1920, де завидую східним відділом, опріз інших відділів. Не часопис видавали капіталістами, але она більше демократична ніж на пр."Чеське Слово", яке тепер після мого виходу, ря провадить політику проти українську та старорус-софільську. Дуже мене тішить, що находитесь в "Українській Трибуні" яка меж імпонує своїм змістом та формою. На жаль наша "Трибуна" не одержує ще зі, зробить з ласки свої заходи в адміністрації, щоб нам щоденно висилали. Саме перед 2 місяцями одержав я від пана Л.з Варшави фотографії, які являються для мене милом згадкою про Вас. Буде нагода, не забудьте навістити Прагу, та зі мною побачитесь, буду радуватись Вашою гостинною. Пан Ржепецький був правда в Празі, але не повідомив мене, а наша зустріч була би для української справи дуже доцільною. Як раз тепер у нас якась українофобська хвиля. Ведуть сі головним робом Клбофачівні та народні демократи. Але помимо того українофільство запустило в Чехословаччині так глибоко коріння, що москвофільський рух затушований, хоч його супроти українства підпирають часто урядові органи. Сам одначе вірую, в повну побіду української справи, я переконаний в тому, що Українці дочекаються само-стійності скоріше ніж вдасться відновити "єдину недзелімую" яку так блискучо в Парижі будув Моркотунівці та продажня московська шляхта. Але Українці мусять бути краще підготовлені до рішучої хвилі, ніж дотепер. Можу Вас запевнити, що тутешнім руским есерам залежить не менше від большевизму, на ліквідації Українства. Всі "Русские" проти Вас, цонарменьше закордонні. Ми чеські українофілі будемо вельми щасливі, коли українська демократія об'єднається в цю над міру важну хвилю. Я переконаний, що українські справи будуть ма- ти більший успіх, коли соціялісти всіх партій (опріч комуністів) погодяться поміж собою - ніж коли будуть шукати згоди з соціяліс- тами руськими. Уявить собі, як печально не нас впливає коли Ваша соціялістична еміграція в Чехословаччині поміж собою ворогує, та навпаки тіснить сорз з руськими есерами вступає. Мусимо Вам ска- зати, що такими постунками дуже себе уникаєте в очах Чехів, що шкодять престижу України. Руські есери не Ваші приятели, та я знаю які їх впливи в нас в Чехах проти України та Українцям. То саме роблять они в Франції та в Англії. На мій погляд Українцям треба зднатись в сорзі тільки поміж собою та уникати всяких зносин з своїми соперниками. Не писавби Вам про ці річі, коли б не дакт українських есерів з руськими в Празі. Пан Шаповал є для мене на мій погляд незрозумілим оптимі- стор, коли може вірити в побіду української справи в сорзі з ру- ськими есерами, та при цьому не вірити в можливість згоди україн- ських демократичних партій. Коли не осягнете якнайскоріше сполучення всіх демократичних сил, будете заскочені Москвою. Так отже з'єднання української демократії є бажаним чеських Українофілів. Коли це зробите докажете світу, що вся Україна, всі Українці в своїх змаганнях за самостійність стоять всі як один. Аж до того часу будуть побідниками Ваші неприятелі в Празі, Парижі та в Льондоні, тим, що звертать увагу на Ваше безладдя. Зробить Шановний Маестро все що можете, щоби українська журналіс- тика підготовляла це українське об'єднання, та будьте переконані, - 8 - обязывать Украину своими договорами так, как что не подлежит никакому сомнению, фактически т.наз. советское правительство на Украине лишено здесь действительного суверенитета над стра- ною, а только бродит по отдельным местностям Украины, занимая самое большее одновременно не более 5% всей территории Укра- ины, и украинцами постоянно перегоняется с одного места на дру- гое. Это не есть прочная государственная власть, которая может быть признана за субъект международного права. Ясно по этому что никакого договора вообще в другими государствами совет- ское правительство на Украине от имени Украины заключать не могло. ТОВАРИЩ МИНИСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Сл подп. и печатью відповідно: Овчаров що і з нашої сторони дочекаєтесь якнайшвидільш успішної допомоги. Сердечно стискаю Вам руку та бажаю всього найкращого Вам Альойз Крейчі. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 1018 Фонду № 1429 Опису № 2 Пронумеровано 225 (двісті двадцять п'ять) аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів шокний д. ч28-49, 131, 141, 142, 221, 222, 223 225 Документи із згасаючим текстом: 05. 04 19 97 р. Підпис Воронець ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) не мікро/96,110, 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- 21.01.05 р. Л.Єм. 14.11.05 р. А.Єм. 30.09. ТідопвнасказфВр | 14.12.92 Міцк | | Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- ВІДМІТКИ ЛАБОРАТОРІЇ Консервація: | Справа: | Мікрофільмування: ---|---|--- (Дата) (Підпис) | 11.06.92 Романенко (Дата) (Підпис) | 5.4.91 П. | | (Дата) (Підпис) 27.07.05 Фр