Звіт про діяльність Українського військового революційного комітету УНР з 14 листопада по 17 грудня 1918 р., 11.1919-12.1919, 8 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ № фонду 1429 опису 1 справи /3 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ № фонду 1429 опису 1 справи /3 КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Звіт про діяльність Українського Військового Революційного комітету УНР з 14 листопада по 17 грудня 1918 р. листопад - грудень 1919 р. на 8 аркушах ОЗНАЧЕНІЕ БУМАГЪ. На сколь- кихъ листвахъ Українській Військовий Революційний Комітет [вого дільничть 314-го шеста- таду по 17 грудня 1918 р.] - I - Український Військовий Революційний Комитет /Його діяльність з 14-го листопаду по 17 грудня 1918 р./ Засновання Комітету. Ще до 14-го листопаду, коли Українським Національним Собором була обрана Директорія Української Народньої Республіки для переведення повстання проти гетьманської влади з метою повернення Української Народньої Республіки, при Центральному Комітеті Української С.Д.Р.П. був заснований Український Військовий Революційний Комітет. Йому було доручено Центральним Комітетом повести інтенсивну підготовку до всенароднього повстання, як по Україні, так і в Київі. Відношення Комітету до Директорії. 1-го листопада Директорія Української Народньої Республіки по- становила виїхати за межі Києва для переведення повстання. В день від'їзду вона ухвалила залішити в Києві своїм вищим революційним органом боротьби Український Військовий Революційний Комітет. З 14 листопаду Революційний Комітет, згідно ухвали Директорії становить- ся репрезентантом 11 у Києві органам революційної боротьби за владу Директорії. З цього часу Революційний Комітет веде свою революційну діяльність згідно регулярним наказам Української Народньої Республі- ки, тримаючи з нею постійні зносини. Склад Комітету. До першого складу членів Комітету входили: М. Авдієнко, В. Чеховський, А. Пісоцький, З. Висоцький П. Галаган, І.Завгородній, М. Марченко. Після 23-го листопаду Комітет був реконструйрований в Український Революційний Комітет при Київському Комітеті У.С.Д.Р.П. В звязку з тим, що діяльність Революційного Комітету по переході більшої частини території України під владу Директорії з'осереджувалась з кожним днем переважно у Києві. До нового складу увійшли представники районів і члени Центрального Комітету У.С.Д.Р.П. в особі: В.Чехов- ського, А. Пісоцького, /Від Центрального Комітету/ та А. Драгомирецького, К.Прокопенко і Г. Че- репенко /від районів/. З поширенням роботи Комітет поповнився товаришами З. Висоцьким, В. Мартосом. В останні дві революційної боротьби в Києві Революційний Комітет був повнове- нний ще товаришами: М. Порт, В. Мазуренко, Д. Михай- лов. -2- Підготовча робота Комітету по організації розвідки і зв'язку. З першого дня істнування Комітету ним був організований стальй апа-рат зв'язку по районам Києва, з великими містами України, постійні зно-силли з Директорією, велики кадри військової розвідки, які щоденно через кадри зв'язку давали на чергове засідання Революційного Комітету вичер-пуючі відомості про розположення військових ворожих частин Іх діяль-ність, плани позиції, росположення батарей, кількість військового зна-ряддя у ворога. Систематизовані відомості по Іх перевірці передавалися до Штабу Директорії. Робота по телеграфах та залізницях. Рівночасно Революційний Комітет через Українські залізничні та поштово-телеграфні організації робітників повів широко розвідку про заходи ворожих сил в різних місцях України, а також розсилку телегра-фом відозв Директорії та своїх з закликом до негайного озброєного пов-стання проти гетьманської влади і утворення нової влади, підлеглої Ди-ректорії Української Народньої Республіки. Для координації розвідки на залізницях і телеграфові з наказу революційного Комітету був утво-рений Революційний Комітет залізниць України з пред'явників Правобе-режних, Лівобережних і Подільських залізниць. Цінну роботу повела та-кож і Головна Рада Спілки Правобережної залізниці. І в Комітеті зали-ниць як і при Раді був постійний представник Революційного Комітету. Ще 15-го листопада через зазначені організації Революційний Комітет ро-зіслав телеграфом по Україні першу відозву Директорії від 16-го листо-паду закликом до негайного повстання. Відозва була одержана в різних пунктах України і була першим сигналом до перевороту, особливо на Ліво-бережній Україні з якою Директорія і 11 штаб в перші дні були -звязані...Надто важку роль відограли в розвідці та пересилць відозв по Україні товариши телеграфісти, які не дивлячись на велику силу цен-зорів і варти на телеграфі виконували усі доручення Революційного Ко-мітету. Часто-густо вони не посилали роспорядженень Командуючого геть-манськими військами, або посилали лише не гетьманським частинам, а до штабів Українських військ, а по гетьманським військам розсилали роз-порядження протиленного змісту. Наслідки цього зле одбивались на стані гетьманців. З того часу як від Директорії був одержаний Революційним Комітетом наказ "Ізольвати Київ від усього світу" залізничники обір-вали усі дроби прямих проводів, а коли гетьманська влада стала вживати заходів щоби зв'язатись з різними містами України через передаточні дро-ти, то і ті за малим винятком були знищені. За 3 дні з 19 по 21 листопаду Київ був одрізаний від прямих зносин -3- телеграфом. До послуг гетьманського уряду був лише радіо, який пиль- но охоронявся вартю. Але вже 19-го листопаду Революційний Комітет завів своя розвідку на радіо і щоденно мав від неї усі телеграми, які гетьманська влада одержувала і посилала по радіо. До шифрованих те- леграм Революційний Комітет дістав пять ключів. Одержані таким шляхом відомості пересилались до Директорії, аж поки гетьманські радіо теле- грами не стали перехоплюватись Імеринською радіостанцією. Крім за- значеного товариші задіянчиники часто шкодили відправці гетьманських військових потягів розборкою рейсів і іншими засобами. Їм же вдалося розбити броньований потяг гетьманців, який машинистом Доленком був заведений у тупік. Агітаційна робота Комітету. Для підготовки відповідного групту до повстання в Київі Револю- ційний Український Комітет з самого початку свого існування розпочав широко агітаційну роботу серед а/робітництва, б/німецького війська, в/ частин гетьманського війська, д/і між населенням по за Київом. Усі здібні до агітаційної роботи сили були поділе ні по районам і по відповідній підготовці до агітації серед зазначених вище груп. Для цієї роботи були взяті всі активні товариші і товаришки з україн- ського студенства, які з героїчним запалом та безмежною відвагою ста- ли до агітаційної роботи і взагалі усієї революційної роботи у Київі. Вони влилось у робітничі і військові маси і не було такого доручення від Революційного Комітету за виконання якого б не взялись товариші й товаришки студенти. Найточніші данні розвідки давали товариши вій- ськові студенти, та українські старшини і козаки. Вони ж давали кадри знамених німецьку мову для агітації серед німецьких військ. В справі агітації серед німців значну роль відграли товариши галичани, які більш менш добре знать німецьку мову. Що до переведення агітації серед робітництва, те за для цього були організовані районні Революційні Комітети на Печерську, Подолі, Шулявці, Дук'янівці, залізничному районі. Кожен районний Комітет крім безпосереднього завдання переведення агітації та інформування робіт- ництва про дійсний стан річей, про суть революційної боротьби укра- їнської демократії мав ще з'організувати бойові кадри і передати до розпорядження Оперативного Штабу Комітету. Крім кадрів агітаторів Військовий Революційний Комітет повів широку агітацію як серед німців так і серед робітництва, відозвани. Потреба такої роботи зазначалась в кожному наказі Директорії до Рево- люційного Комітету. Особливо така потреба відчувалась в Київі де ро- - 4 - бітництво цілковито позбавлене пролетарської преси мимоволі інфор- мувалось про події з руських буржуазних та черносотельних газет, які на протязі цілого місяця бротьби виходили прослячені провокаційною брехнею, що до української революції і містини аншлаги "Къ оружію, къ оружію", "банди Петлюри близько". Агітація серед пінців та зносини з ними. Конечну потребу нейтралізування німецької залоги у Київі Дирек- торія зазначила ще у першому показі Революційному Комітетові, який вживав для цього шлях безпосередніх зносин і агітації серед німецьких військ їх частини, та переговорів з Совдепом у Київі. Вже з перших кроків такої роботи виявилося, що тактика совдепу, яку він займав в боротьбі української демократії з гетьманатом, не відповідає настрою та переконанням загалу німецьких військ, бо в той час, як словесна і друкована агітація виявила значні позитиви між німецькими частинами у самому ж Совдепові уповноважених української демократії зустрічала переважна більшість байдуже. Дуже непевне вів себе голова Совдепу Кірхнер, який мало звертав уваги на грунтовні заяви і вимоги уповноважених Комітету. Були звязані зносини з лівими групами Совдепу і військових частин. Успішніше пішла робота після перевибору Совдепу і вже з початку грудня представники Саксонського полку робили заяву, що вони стануть активно на боці української демок- ратії в 11 боротьбі з гетьманським урядом. В других німецьких частинах був забезпечений безумовний нейтралітет. Але це сталося лише в грудні, після довгої упертої роботи і під впливом загальної ситуації на Укра- їні, в листопаді ж правий частини Совдепу вбунт з Кірхнером удалося почасті перевести активний виступ пінців на користь черносотельної армії добровольців і цим перешкодити занять Києва українськими рес- публіканськими військами. Та самий факт цього втручання став доброю агітаційною зброєю за для вияснення провокаційності і антидемократич- ности тактики штучного поєднання німецьких революційних військ з руськи- ми реакційними добровольцями на шкоду повсташному українському народу. Контакт з демократичними партіями. Для успішного використування усіх демократичних сил у Київі Ук- раїнський Революційний Комітет через своїх уповноважених заявив стали зносини з соціалістичними партіями. Партіями був організований "Демократичний центр" у якому пред- ставники Революційного Комітету постійно одержували відомості про бізу- чу революційну роботу партій, їх боєві сили, доводили до відома пар- тії накази Революційного Комітету, сприяли виробленню спільної прин- ципової платформи і біжучої тактики в підготовці повстання і правдивої -5- інформації робочих мас через соціалістичні партії. З таким ж метою Революційний Комитет увійшов в мідні зносини з професійними робітничими союзами. Оперативний Штаб Революційного Комитету. Коли з підготовчої роботи і розвитку подій виявилась можливість і потреба революційного виступу в Києві, координованого з наступом військ Директорії на Київ, Революційний Комитет за для систематичної підготовки і керування виступом призначив окремий оперативний штаб в складі М. А в д і е н к о, М. Г а л а м а на та Г.Г о р о б ц я. Штабу Революційний Комитет передав увесь апарат звязків, розвідки, усю суму зібраних відомостей за попередні дні, сводку ворога живих і матеріальних. З' осереднення підготовку виступу у себе штаб подавав регулярно відомості про стан своєї роботи Революційному Комитетові. Під керуванням Оперативного Штабу були взяті і боєві групи соціалістичних партій. Перший виступ у Київі. Коли війська Директорії наблизились до Києва і розпочали з 19 листопада наступ на верхні позиції біля Києву, Революційний Комитет дав принципову згоду своєму штабові на переведення в найбільш сприятливий мент виступу озброєнними силами у Київі. Виступ малося перевести в строгій координації з сходом наступу на Київ. В ніч з 22 на 23 листопаду о годині ночі революційні отряди окремими групами мали наступити з різних пунктів Києва по наказу штабу. Але через несподівані перешкоди в найбільш важному стратегічному участку Києва - Печерську виступ не був переведений. Революційним отрядом удалось лише взяти Поділ, Лібедеський район де було обеззброєна вся варта, частина Старокиївського участка Дук'янівки і Курінівки. Через невдачу виступу на Печерську штаб видав о 6 годині ранку 23 листопада наказ зняти революційні караули у захоплених районах, а отрядам з захопленою зброєю роззійтись. Це було зроблено без жодних втрат з боку революційних отрядів. Таким чином виступ 23-го листопада не мав перемоги Української демократії у Києві. Але, не дивлячись на це, він мав свої значні позитиви, бо показав на ділі, що німецькі варти не противились захопленню районів українськими отрядами і охоче здавали їм зброю, а гетьманський уряд настільки був сурбований і наляканий виступом, що 23-го лютого опада витребовав з фронту особий броньирований офіцерський отряд з 500 чоловік, який потім повсякчасно пильнував Київ. Крім цього виступ показав на які сили в розумінні. Їх безоддя та межна рахувати при новому виступі і на яких можна поставити хрест. - 6 - Представництво Комітету при Директорії. Після першого виступу виявилась потреба це більшого контакту з Директорією ніж той, який був до виступу. За для цього Революційний Комітет делегував свого члена М. А в д і е л к о у ставку Директорії пестійним представником. З цього часу усі повідомлення і фактичні дані про стан ворожих сил пересилались Революційним Комітетом до Директорії через посередництво представника М. А в д і е л к а. Пересилка старшин і агітаторів до Директорії. Виконуючи наказ Директорії, Революційний Комітет з самого початку роботи заявився організацією пересилки в розпорядження Директорії кадрів військових українських старшин та всіб здібних до агітаційно-організаційної роботи. Одряди Кірпичівських добровольців старанно стежили за усними шляхами в Київ, але марно. Було організоване від 'Із- жавчим товаришам постачання свідоцтв і паперів добровольчої армії, лігнітація австрійських полонених,свідоцтв на командирські різних установ. Кому не щастило перебратись залізницею, або груптовими шляхами вибратись правобережжя, того темної ночі перевозили через Дніпро на Лівобережну Україну. Особливо інтенсивно робота по переправці старшин і агітаторів переводилась після першого виступу, коли настав великий інтервал нової підготовчої роботи і потреби в негайному виступі не було. За короткий час було переслано по над 800 агітаторів та старшин і студентів - українців, військових робітників здатних до зазначеної роботи. Другий виступ. Коли Республіканські війська Директорії розпочали свій останній наступ на Київ, Революційний Комітет ухвалив перевести в потрібний час новий виступ з метою захоплення Києва і знищення тилу ворожих сил, яким фактично для добровольчих отрядів був Київ. Інтервал між попереднім виступом і останнім наступом був десять дювгий і дав спроможність ґрунтовної підготовки. Коли українські війська наближались вщерть до Києва, а Німецький Севден, в наслідку переговорів з Директорією его- лосив свій повний нейтралитет в ніч з 13 на 14 грудня з наказу Оперативного Штабу Український робітничий і військові групи захопили увесь Печерськ з дворовим районом, Куріпівку, Шульяку, Лук'янівку і район залізниці. Рішуче значення мало захоплення Печерську і почастини Куріпівки. Коли Українські отряди під ранок 14 грудня розброли всі гетьманські отряди на Печерську, захопили генеральний штаб і військове міністерство, то штаб добровольчих отрядів довів до відома польового штабу, що війська Директорії прорвались з лівого берегу Дніпра на Печерськ. Перевірити ці відомості в польовому Штабу вже не було часу, -7- бо разом з паніком, яка почалася серед добровольців у Київі, добро- вольці з фронту цілими юрбами стали кидати фронт.На Куринівці отряди повстанців, захопивши багарем Сердюкського полку і порозумівшись з Сердюками стали палити з кулеметів і гармат у тил ворога з позицій, що були в районі Пущ-Водиці. В районі задізниць отрядом Революційного Комітету був взятий бронірований потяг. З самого ранку 14 грудня, коли вияснився успіх повстання, в зазначених вище районах цілі частини бувших гетьманських військ, як Дубенський, Радомисльський полки і окремі групи інших частин придали уповноважених Оперативному Штабові з заявами, що вони приєднуються до повставших військ. До 3 годин дня в Київі вже не лишилося боєздатних гетьманських частин. Дніпе мрби добровольців, які тікали з фронту, на- повнили собою Педагогичний Музей і там зачинились. О 4 години на ву- лицях Київа вже були перші отряди українських республіканських війск з фронту. Організація влади. Негайно по капітуляції гетьманського уряду о 8 годині вечора 14 грудня Революційним Комітетом була призначена Рада Комісарів, яко тичасова найвища політична влада у Київі до Прибуття Директорії.Си- туація менту вимогала такого акту від Українського Військового Револю- ційного Комітету. Треба було, щоби агенти зниклої влади по вищих уря- дових установах України не встигли замести сліди злочинного урядо- вання гетьманського уряду. Опріч того призначення Комісарів вимагалось потребом приведення урядових апаратів влади - міністерств в стан нор- мальної роботи. Засідання Революційного Комітету з Радою Комісарів. Для координації перших кроків в урядовій роботі і вияснення спільної тактики в ній, а також для колективного вирішення усіх принципових питань Державної ваги, які неминуче були висунуті самим фактом знищення попередньої влади і повернення державної роботи в іншому напрямкові, з 15-го грудня відбуватимься щоденні спільні засі- дання Революційного Комітету з Радою Комісарів. Прийняті постанови по примому дротові доводяться до відома Директорії і на ствердження нею. Звільнення політичних в'язнів. З вечера 14 грудня Революційний Комітет утворив спеціальні Ко- місії по звільненню всіх політичних в 'язнів з в'язниць м.Київа. До складу Комісії ввійшли: член Революційного Комітету Зіновій ВИФ ЦЬ- КИЙ та уповноважені -І.ЛОПУШЕНКО, І.ДРАЖЕВСЬКИЙ. Постановою цієї комісії до складу 11 ввійшли представники де- -8- мократичної Думи: КОВАЛЬ, та УЛЬЯНИЦЬКИЙ. Протягом двох днів Ко- місія звільнила більше 500 в'язнів, затриманих адміністративно. Відносно ув'язнених по постановам судової влади Революційний Ко- мітет ухвалив дати Комісару справ Судових наказ про негайне рос- порядження по Київській Прокуратурі, аби і такі в'язні були що найскорше звільнені. Але відносно цілого групи політичних в'язнів, затриманих постановами Судової влади, які були потрібні для не- гайної будівничої роботи Революційний Комітет винен шлях роспоряджень своїх про звільнення по кожному випадкові з окремих. Головний кон- тингент звільнених з в'язниць - жертви гетьмансько-добровольчого терору. Це учасники минулих повстань селянських, та члени укра- їнських соціялістичних партій і різних українських організацій. Для тих звільнених, які вийшли з тюрми без одягу Революційний Комі- тет організував допомогу. Чергові засідання Революційного Комітету. З 14-го грудня, коли минула потреба в бойовій роботі, то за- сідання Революційного Комітету відбуваються щоденне в справах бі- луччої революційно-подільчої роботи і виробленні сильної тактики різних соціялістичних груп, що до конструкції Державної Влади і близьких завдань Революційної Демократії. З цією метою Революційний Комітет подбав про утворення соціялістичного центру з представників різних соціялістичних партій і перше засідання Революційного Коміте- ту 17-го грудня відбулося з участю пред тавників соціялістичних партій. Відношення Революційного Комітету до Державного Урядування. На засіданні Революційного Комітету 17-го грудня по обговоренню білуччої ситуації і справи державної влади і урядування Революційний Комітет постановив: з переходом військової влади в Київі до Коман- дуючого Осадним корпусом і політичної до Влади Комісарів, Україн- ський Військовий Революційний Комітет дельшіші участи в Державному урядуванні не приймає. Член-Секретарь Українського Військового Революційного Комітету 17 грудня 1918 року. Голові Вищої Ради Української Народної Республіки т. Володимиру Винниченку 13 8-(сосиска)/8+105=9д з них: відомості про: пропущення 15.01 1991 р. 320291 справа № 28.11.07 виб вубо подг. на м/ф: Волковская 1801 ж062 Франц- оправді, січень 2006 р. м/ф 4.04.91 Сил Ол. Хоксін 20.06.1994р. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕНО Дата 23.05.2001 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕНО Дата 22.06.2001 Підпис гп УЗ 21.05.03 Камуф п/з 1.07.03. ВО-5 207/3 3.07.05 Камуф 4/3 д.м.05 Б ДУЗД 16.11.05 фд. Ул / Мем ДУЗД 6.03.06р п С-з 801/3 25.05.06р п С-з п/з 26.05.06 Б п/гсом д/екан 26.11.08 ф