Листи полонених Армії УНР в Болгарії, Туреччині до Головного Отамана військ УНР С. Петлюри про прийняття їх до Армії УНР , 1921, 8 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЖЕРЕЛІВ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичного Будівництва МВС УРСР м. Харків ФКР 10782-2 ОДОХ 199 ЦЕНТРАЛЬНИЙ Д РЯДАЧИЙ АРХІВ археологічного історичного фонду МВС УРСР м. Харків 661 8 28701 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Листи полонених армії УНР в Болгарії, Туреччині до Петлюри про прийняття їх до армії УНР І92Ір. на 8 арк. Генеральний Штаб Армії УНР Культурно-Освітня Управа. ДЕЛО № Листи полонених українців в Болгарії Гогречини до Петлюри про приєднання їх до армії УНР. Начато 15 травня 1941 р. Окончено _ 194 г. На листах КАНЦЕЛЯРІЯ Головного Отамана військ Східно-Народньої Республіки 21 Квітня 1921 р. До Начальника Культурно - Освітнього Відділу ГУГШ. При цьому надсилається копія листа Пана Головного Отамана до нашого вояцтва в Туреччи- ні і Болгарії та копій 3-х листів, надісланих до Пана Головного Отамана - для розповсюдження по таборам інтернованого війська У.Н.Р. Додаток: Листування на 6 аркушах. Начальник Канцелярії, Адміністратор Виноградов Начальник Загального Відді- лу, Поручник Солишевський НАЧАЛЬНИКУ Культурно-Освітньому Г? у. Г. В. "---" травня 1941 р. Повідомляється, що надіслані Вами листи до п. ГОЛОВНОГО ОТАМАНА інтернованих українських вояків з Сордії, Болгарії та Туреччини, а також листи п. Головного Отамана до них, розвідані Культурно-Освітнім Відділом Г.У.Г.В. всім Начальникам Ливізій з просьбою ознайомити наших вояків з цими листами в відповідний спосіб. Пн: ПОЛКОВНИК Альшевський -7- не довели ні до чого, великих тілесних нема. Тільки по перерозі за Україну гарантія їхніх життєвих явищ би цукр, збіжжя, сирої вина, а ли Українське Правительство казало про не гуг, же мали своєї терито- рії, то ми не представляли для них реальної сили. Розрахунком цього являються ті організаційні, ті батареї, Копія. До Головного Отамана Війська У.Н.Р.Симона Васильовича Петлери Закинуті недолею до Болгарії, ми - українські повстанці старі січовики та збігці не змогли вжитися з російськими збігцями, та іхніми керовниками, які вимагали від нас зректися нашої національності та примушували міняти наші паси на ро- сійські, щоб одержати від російського червоного хреста допомогу. Коли ми звертались до американців та болгар, щоб допомогли нам улаштувати своє помешкання, російські спекулянти від місії та червоного хреста /Петрась - Фельдман/, весь час робили переш- коди та інтриги. Але, коли ми без усякої допомоги в руині бара- ків збудували собі чипурененьку білу хату, американці та болга- ри побачили, що українці дійсно здібні до організації та пра- ці /бо живуть чистіше як росіяне/, не повірили російським ін- триганам і стали, приймайми болгари, допомагати нам. Маючи власну хату, закладаємо майстерню /до якої американці обіцяли дати машини/ щоб наші люди могли гуртуватись та не запобігали перед нашими ворогами. Але, як сонце пригріло, лани завезені, настала повстанців добра, не можемо вже. Батьку, сидіти, робота до рук не йде, тягне на рідну Україну знов битися з проклятими наїздниками. Де - які більш нетерплячі пробували самовільно продертись на Украї- ну, але в Румунії їх зарештовано, як казали ті, що повернули назад. Дай дозвіл нам Батьку, переїхати на наш терен. Не можна чекати, коли чуємо що-дня як наші брати там б'ються а ми тут марно на чужій землі час гаємо. При нашій громаді заснувалась "Січ" у яку вступив найтвер- діший що до боротьби, елемент, який чекає в першу голову дозвіл їхати. Читаючи останній універсал і твій заклик до нас, ми пев- ні, що ти здійсниш свою мету, як найскорше покличеш нас до себе і не даси загинути на чужині. Голова Громади Отаман "Січі" Пол- ковник /підпис/, Писарь громади В. Живодар, Військовий писарь "Січи" Крупицький. 5 квітня 1921 року М. Софія. Ч.78. З оригіналом врідно: Начальник Загального Відділу Військово - Похідної Канцелярії Головного Отамана Війська У.Н.Р.. Поручик Копія. Посольство У.Н.Р.у Царьгороді/Туреччина/ Гурток українців табора "Бернадот" при м.Сан-Стефано 25 лютого 1921 р. Отаману Коша Низових Запорізьких козаків і повстанчеських рухів на Катеринославщині п.Рєміву. Шановний Пане Отамане. Дозвольте Вам висловити щиру подяку за те,що своїм приїз- дом до табору дали можливість нам звернутись до Головного Отамана Українських Республіканських військ Симона Васильо- вича Петлюри в листом,в якому ми з'ясуємо наше тяжке стано- вище,скачемо про свої надії і побажання і в якому ми Отаману,як рідному батькові в Туреччині чуючи нам землі рухне- мо: "Чуєш,батьку...оро могутнього слова "Чуй"ми чекаємо і на- нього покладаємо всі надії.Бас,пане Отамане,ми давно знає- мо,як чесного козака і певні,що Ви негайно надішлете намо- го листа до Головного Отамана. Вельмішановний Пане Отамане, Симон Васильовичу. З далекої чужої землі,- в Туреччини ми маємо щастя Вас вітати,одину нашу надію,нашу пораду,найкращого сина і за- хистника нашої рідної Неньки - України.Тяжкі обставини примусили нас жити там,де діди наші і прадіди добували сла- ву козацьку на диво всьому хрещеному люду і визволяли тих, котрі,як і ми тепер,страждали в мурах і тяжких кайданах в Турецькій неволі.Не турки нас заневолили,а ті наші,бодай би не згадувати недавні спільники - росіяне,котрі віками шма- тували не тільки наш край,нашу неньку Україну,а і наші ду- ги.Зараз наші душі і тіло окуті холодними кайданами,навкру- ги непросвітня темрява серед якої чутні тільки клекіт зграї хижих воронів - ворогів нашої України.Холодно,тяжко,брудно. Кругом оточили нас вороги,але ми маємо надію,що Ви,Пане Отамане,син рідної Неньки - України за части і волю якої Ви боретеся,не забудете і нас невольників і,як славетні запорожці роскуєте ланцюги якими скували нас наші вороги - росіяне.Благаемо.скоріше нас приєднати до славного війська козацького,в яким ми підемо визволяти наш рідний край,на- шу Неньку - Україну. Голова громади І.Доростенко.Секретар А.Мойсійха. З оригіналом згідно: Начальник Загального Відділу Військово - Похідної Канце- лярії Головного Отамана Війська У.П.Р., Поручник Далеръ "Санжак" "Тепе" при ст.Хадем - Кіой /Туреччина/ 24 лютого 1921 року. Ч.10. Копія. Посольство У.Н.Р.у Царьгороді /Туреччина/. Отаману Коша Низового Запоріжського козачества і повстанчеських рухів на Катеринославщині па- ну Реківу. Шановний пане Отамане. Дозвольте прохати Вас допомогти нам надіслати цього листа до на- шого рідного батька Головного Отамана Симона Васильовича Петлюри. Гадаємо,що Ваше щире серце козачке буде кращим дедактом того,що наш ще прохання буде виконано Вамі,бо здається не в першій раз ми звер- таємось до Вас і за цей мент знаємо ми Вас,як найкращого повстанче- ського Отамана,котрий на протазі З річної боротьби ні разу не зміняв своєї політики,а завжди йшов в однім напрямку до шляху збудування самостійного існування нашої Батьківщини Неньки України і заявки ви- совували усі ті слова,котрі тільки вимовляли.Вітаємо Вас від щирого свого серця і надсилаємо Вам свої найкрщі бобажання.Міцніш же дер- кіть наш рідний жовто - блакитний прапор нашої Самостійної Батьківщини.Ми Ваща допомога.Досить тільки Вашого руку,як і раніш щоб існуучи в цей мент в дуже тяжких физичних а ще гірше моральних обставинах,кожний мент,кожну годину згодни без едного слова знову стали до боротьби за наш обездолений край.На нашім боці Бог та правда.З його допомогою ми побідили. Вельмишановний Пане Головний Отамане. Українці,табор "Санжак - Тепе" це одного з тих таборів,в котрих розташованна в сучасний мент армія Врангеля на Туреччині,повертаєть ся до Вас.Вельмишановний Пане Отамане зі своїм вітанням від цього козацького серця та самими найкращими побажаннями на шляху Вашої чудової велетної праці,такої праці,котрої гадаємо весь світ ще не бачив,навіть ми не помилилось,коли скажемо,що наперед більше і не побаче,таку енергійну людину,котра так уперто і неповоротно тихими, але міцними кроками,без чужої доймоги,будучи ізольований від усьо- го світу в невеличком духом,вірних синів нашої Батькі- вини Йдете до мети самоіснування нашої Неньки України. Не дивуйтеся,Пане Отамане,читаючи ці рядки.Не гадайте,що ці ряд- ки намальовані якими небудь хитроумами ума.Ні...Ви дуже помилитесь нам Батьку коли Вам прийде така думка,але покладайчись на Вас Пане Головний Отамане,як на геніяльну людину,котра так обережно виховал наша заплакана мати Україна,гадаємо,що прочитавши ці рядки.Ваше спочуття скаже Вам,що це повертається до Вас,невні сини України, достойні призвища - козаків. Так,тату,так...Вибачте,що будемо й надалі кликати Вас так,але ц є дійсно правда.Всі ми,котрі повертаємось до Вас,були в рядах рідн нам армії,на чолі котрої Ви стоїте до останньої години.Але остен- ні події Листопаду 1919 року примусили нас по різним умовам лиш тись рідною нам армії.Не дай Боже подумати,що зрада Уряду нашої Держави,примусила лишитись можливости провадити й далі боротьбу за нашу Батьківщину.Великий гріх візьмете Ви нас себе на рідний Бать- ку,коли будете так гадати про своїх нещастних дітей.А хто ж то ми, ті,котрі збудуть себе Вашими дітьми і яким шляхом опинились у воро- жій Вам армії. А ось хто ми тату..Вільшість з нас у 1919 році попало у полон до росіян,-де хто з нас був захоплений раненим,але є і таки,котрі попали зовсім здоровими.Ми не станемо кривити душу,бо це не до обличча українському козакові,а скажемо одверто,що є і таки,котрі не були під пранором У.Н.Р.але велетня участь приймали у повстай- ніх проти ворогів України.Навіть є і таки,котрі зовсім не були в наших рядах і примусово служили у ворожий нам російській армії, але увесь час мріяли попасти до своєї Української Республіканської Армії.Наприклад той,хто по дорученню громади пише цього листа до Вас,Вельмишановний Пане Отамане,був захоплений раненим біля Казя- тина.Увесь час спочатку українського руху працював на його корист перше в бригаді Отамана Натієва,до Ретьманщини,а після цього у об- бістим кійним куріні смерті Полковника Д.яченка і в повстанчеських загонах Отамана Реківа,штаб котрого знаходився у селі Чертомлику на Катеринославщині.Прочитавши ці рядки Ви бачите тепер хто повер- тається до Вас з вітанням.Так що більшість а нас опинилась у воро- жій армії ненароком і мала в неї загального тілько стільки,оскіль вона антиболовицька а не більш.І от тепер ми не боимчись одверто оповідаємо усім і кожному хто тільки бажає знати,що ми громадяне Української Народньої Республіки, що ми тільки випадково, та дякуючи ріжним кепським за для нас справам та обставинам повинні були слу- жити у ворожій нам армії, і тепер оповідаємо усьому миру, що нам не Росія - Троцького не преславута Росія єдина Денікина не потрібна що ми є дійсно українські громадяне, котрі усіма силами підтримують сучасний Уряд У.Н.Р. на чолі котрого стоїть Головний Отаман Симон Васильович Петлюра, це б то той Уряд, котрий веде Україну до само- стійного існування і котрий один має право балакати від громадян України в усім світому повалк тільки його підтримує увесь українсь- кий народ. Ні яких врангелів та їх блюдолизів Моркотунів ми не ба- жаємо і знати, бо гарно їм там за російські кошти у комфортабельних сальонах Парижу вирішувати наше національне питання, у той час, як наша армія в Головним Отаманом, дає уме що найкраще навить своє жит- тя, або здобути вільність та самостійність своєму рідному краю. Так ось що скажуть народні українські кола Вам п. Моркотуне: "Геть зрадни че поганий та котрий хто в тобой, в нашого важкого, але чесного шляху боротьби за незалежність нашого краю. Не будь Йдом бо подависся тими срібниками, котрі одержуєш за свою працю від росіян." Ось що кажуть вірні сини України, Пане Отамане. Наша головна мета, це боротьба, боротьба з усіма тими, хто тільки стоїть і буде стояти на перешкоді нашої загальної мети. Допоможіть же нам, Вельмишанов- ний Головний Пане Отамане, вибратись з Туречцької неволі та російсько тюрьми. Дайте нам можливість знову стати до боротьби за наш обездо- лений край. Допоможіть нам добратись до наших братів, - до тієї дорогої нам армії, на чолі котрої Ви працюєте уже три роки. Не один раз ми повертались до Вашого Пана Посла у Царьгороді, - він уже доб- ре познайомився з нами і обіцяв нам допомогти всім чим тільки мож- на, аби добратись до наших братів але ми порішили ще звернутись з ним проханням і до Вас і гадаємо, що Ви не залишили нас тут на да- лекій Туреччині, а допоможете нам стати до братів, котрі стоять на захисту нашого Уряду і Батьківщини. Прийміть же останнє вітання від трох сот старшин та козаків табора "Санжак - Тале" на Туреччи- ні Хай допомога Вам Бог на шляху нашої тяжкої боротьби за самоісну- вання нашого рідного краю. Вітайте від нас наших братів, - знаємо ми що не солодко зараз приходиться їм, але хай терплять ми прийдем на допомогу. Хай не пускають в рук нашого жовто-блакитного прапору, але ще міцніш держуть його в своїх руках. На нашім Боці Бог і прав- да і це дає нам чесним синам України боронити свій край до загину: Ліпше загинути ніж піти під ятмо московщини. Слава Вам, наш Пане Отамане. Слава Вашій праці. Вірні сини України ніколи не забудуть того, хто перший підняв пра- пор зі зброєю в руках і в гаслом "Хай живе самостійна та Демократи- чна Україна. Слава козацтву. Слава Уряду. Уповноважений громади Сот- ник Голубів. Голова громади Ю. Лебідь. Секретарь Левченко Скарбник Триценко. З оригіналом згідно: Начальник Загального Відділу Військово-Похідної Канцелярії Голов- ного Отамана Війська У.Н.Р., Поручник СТРАЖДЕННІ СИНИ СТРАДНІКА - НАРОДУ, СЛАВНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВОЛЯЦТВО. Лиха доля змусила нас, після півчвертарічної боротьби ві споконвічним ворогом нашим москалем за державну незалежність нашого народу, за його права і волю, голодних, голих і босих, без жадної допомоги в бою цивілізованого світа-чи то одєжи- ною, чи то зброєю, чи ліками, стікаючих крівлям, залишити нашу рідну землю. Як і колись дідам нашим, запорожцям, що боролися за віль- ність свого народу і краю, доводиться і нам стикатись по чу- ких землях, терплячи і голод і холод і переносити тяжку тургу за рідними степами, хатками та землицею, що з діда-нрадіда поливалася крівавим потом. Ще більше гнобить нас, ще більше стискує болем біль серця, при думці, що на нашій землі панує зараз споконвічний ворог наш, москаль, що сотки тисяч кращих наших людей; батьків, сес- тер та синів наших вивозиться москалами до далекого Сибіру, та на дикий і холодний півострів Мурман, а що на Україну ти- сичами переселяється Москва... Скрізь по світі пороскідала нас злая доля: і в Румунії, і в Болгарії, і Сербії, і Туреччині і, навіть, в далекому Егип- ті... Скрізь ми є і, як казали мученики-діди наші е ми й там, "куди ворон кості не доносить"... Десятки тисяч нас, що складали Українську Республіканську Армію, на чолі зі мною і Урядом У.Н.Р. перебуває зараз в Поль- щі, знає про Вас, перебуваючи по інших землях, вояки і очікують тільки слушного часу, щоби зібрати всіх вас до купи і разом [!]ти визволяти Матір із неволі. Ви розумієте, славне вояцтво, що коли б зібрати всіх до купи було лише в нашій волі, то давно би уже ділили ми разом і горе і нужду. Тяжко зараз і навіть неможливо зібратися нам всім, принаймні хоч на одну, яку-будь землю, але ми віримо, що такий час настане і що він уже близько. Мною і Урядом У.Н.Р.вживаються всі заходи в напрямку в'єдинен- ня всіх нас,роскіданих по чужих землях,з,осібна-я про матеріальну допомогу.Але-ж самі ви знаете,як тяжко убогому щось здобути... Віра в справедливє наше діло,ріками пролита по всій Україні свята наша кров,свідомість того,що про нас на Україні думать,нас там очікують,присилаючи до нашого Уряду посланців - вістунів, є запорукою того,що не довго зісталося ще нам чекати,що близький час,"Як потече стріками кров ворожа у Чорне морє" і "Домоляться на волі невольнічі діти". Тим часом всім нам,починаючи від козака і кінчаючи найвищою стар- рібно вчитись і вчитись.Треба бути готовими,щоб на руїнах ворити нову,велику,міцну і богату Україну.Треба,щоби ми в до рідного краю освіченими,культурними,підготовленими праці державного будівництва вкин громадянами.Муштруйте звуйте старшинські й підстаршинські школи;курси/школи/неграмот- них школи та курси фахові. На Україну неповинно повернутись ні одного неграмотного.Є Старшино. На тобі лежить велике завдання і відповідальність перед Вітчизною за підлеглого тобі козака. В імені перебуваючого на території Польщі і на Україні війська У.Н.Р.,дякую братів,по-за цими землями сущих,за надіслане мені з таборів:"Санжак - Тепе"/Туреччина/,"Бернадот" /при місці Сан - Стєфано.Туреччина/і громади "Січ" Софії /Болгарія/ привітання. З,окрема в імені війська Голову гуртка українців табору "Бернадот" п.І.Форостєнка і Секретаря цієї громади п.А.Мойсіяха,Голову грома- ди табору "Санжак - Тепе" п.Ю.Лебідя та членів ради цієї громади п.н.Лерченка та Гриценка і уповноваженого громади,сотника Голубіва і Голову Софійської Січі,Полковника Филоновича,писарів;/п.п.В.Жи- водара і Крушицького. Привітання передав до відому всього війська. СЛАВА ВІЛЬНІЙ І НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ! СЛАВА II ЛИШАРСЬКОМУ БОЯЦТВУ! Підписав Головний Отаман Війська У.Н.Р.ПЕТЛЮРА. Ствердив Начальник Військово - Похідної Канцелярії Головного Отамана Виговський. З оригіналом згідно: Начальник Загального Відділу,Канцелярії,Поручник ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 195 Фонду № 1048 Опису № 2 Пронумеровано 8 (вісім) + 1 = 9 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошур, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: " 14 " 04 2010 р. Підпис ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) " " р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата підпис, дата Під час видачі підпис, дата підпис, дата вигр. 9104 14.04.10 ВІДМІТКИ РЕЄСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація Оправа: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 14.04.2011 О.В. Підпис