Закон УНР про поступовання в штабових судах, 04.08.1920, 18 арк.

Рада Народних Міністрів УНР Державна Канцелярія (Департамент Законодавства Справ). 1920 рік. Реєстр № 78. Закон про поступована в Штабових судах. Затверджено 4 серпня 1920 року Віст. Держ. Зак. вип.... ч..... РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР м.н.Київ,Офісна, Ревво-Ком'тету-Полільський Закон про поступовання в штабових судах 4 серпня 1920 року Іменем Української Народньої Республіки затверджую: "4" Серпня 1920 року ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ Посвідчую: Т. в. о. Державного Секретаря УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ З А К О Н П Р О п о с т у п о в а н н я в Штабових судах I. Судівництво в Штабових судах виконувати згідно з приписами, икладеними в доданях до цього правилам. 2. Додані до цього правила поступовання в Штабових судах ухвалити. 3. Закон цей оголосити по телеграфу. Голова Ради Міністрів Військовий Міністр, Генерального Штабу Полковник - 9 - Додаток до 2 ст. закону. ПРАВИЛА ПОСТУПОВАННЯ В ШТАБОВИХ СУДАХ. Перший відділ. 1. Про підсудність. 1. Штабовому Судові підсудні військовики за всі ті військові і загально-карні злочини й провини, за які в за- коні чи порядком заміни визначаються кари не вище від- дання в дисциплінарні частини чи взагалі не вище позба- влення свободи, не сполученного зі втратою де-яких прав та переваг. Примітка. Військовиками вважаються старши- ни, підстаршини, козаки й військові урядовці, які суть на чинній військовій службі, або які хоч і тимчасово перебувають у війську. 2. Справи про зазначені в першій статті карні вчинки виключаються з компетенції Штабових Судів в таких ви- падках: а) коли в заподіянню цих вчинків обвинувачуються командiri курiня, або особи, рівно з ними поставлені, або старші за них; б) коли в заподіянню карних вчинків разом з військо- виками приймали участь особи, якi перебувають на чинній військовій службі; в) коли кara за вчинок сполучена з позбавленням або обмеженням права вступити на службу, вести промисел, або займатися певного рода дiяльнiстю і г) коли шкода чи втрати, які заподіяні карним вчин- ком, перевищують 6.000 гривень. 3. Штабовому Судові підсудні також військово-по- лоненi відповідних в порівнянню з українськими військови- ками рангів, до передачі їх в розпорядження цивільного начальства. - 10 - 4. Кожному Штабовому Судові підлягають військови- ки тієї частини, при якій закладено Штабовий Суд. Військо- вики тієї частини, при якій Штабового Суду не засно- вано, підлягають Штабовому Судові найближчої військової частини. 5. Військовики за карні вчинки, заподіяні до переходу в другу частину, підлягають судові тієї частини, в якій вони перебували на службі підчас заподіяння карного вчинку. 6. Справи про карні вчинки, заподіяні військовиками, відсутними зі своєї частини, належать до компетенції Шта- бового Суду, найближчого до місця заподіяння карного вчин- ку, або до місця перебування винимого. 7. Як що військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, яких заподіяно в різних місцях, то справа про всі ці вчинки розглядається в Штабовому Суді, най- ближчому до місця заподіяння найтяжчого карного вчинку, а коли всі вчинки однакової ваги, то в суді, найближчому до місця перебування винимого. 8. Як що військовик обвинувачується в де-кількох кар- них вчинках, з котрих одні підлягають Штабовому Судові, а другі Вищому Військовому Судові, то справи належать до розгляду Вищого Військового Суду. 9. Співучастники в карнім вчинку, які перебувають на службі в ріжних частинах, судяться разом у Штабовому Суді одної з тих частин, до яких вони належать, а саме: а) в суді тієї частини, в межах якої заподіяно карний вчинок, або б) в разі заподіяння карного вчинку по за межами їх частин, — в суді тієї частини, в якій ранійш роспочата справа. 10. Коли один і той-же винимий приймав участь в карних вчинках, яких заподіяно ріжними особами і які належать до компетенції ріжних штабових судів, то після розгляду кожним судом окремо підсудної йому по цим вчин- кам справи, кару винимому визначає, згідно з правилами про сукупність злочинів, той суд, який постановив пізнійший присуд. II. Способи розвязання суперечок в приводу підсудності. 11. Суперечки з приводу підсудності між Штабовими Судами та між Штабовим Судом і військовим слідчим роз- вязуються тим Вищим Військовим Судом, в межах підсуд- - 11 - ності якого виникла справа, або до якого належить вій- ськовий слідчий. 12. В разі суперечки з приводу підсудності між Штабом бовим Судом і мировим суддею, або судовим слідчим, спра- ва надсилається по належності, або в мировий з'їзд тієї- округи, до якої належить мировий суддя, або в Окружний Суд, до якого приділений судовий слідчий. Як мировий з'їзд чи Окружний Суд згодяться з гадкою Штабового Суду, то складають відповідні постанови, а коли не згодяться, то над- силають справу до належного Вишого Військового Суду котрий видає відповідний припис Штабовому Судові. Коли-ж Вищий Військовий Суд не згодиться з постановою мирового з'їзду чи окружного суду, то надсилає справу до Начальни- ка військової судової офіції. 13. В разі суперечок між Штабовим Судом і мировим з'їздом, або окружним судом, Штабовий Суд подає справу до Вишого Військового Суду, котрий з приводу цього чи- нить розправу згідно з правилами, визначеними в поперед- ній 12 статті. 14. Суперечки остаточно розвязуються з подання На- чальника Військової Судової офіції Найвищим Судом. 15. Згадані вище суперечки не спиняють розпочатого по справі поступовання, але присуд по справі може бути постановлений не раніш, як після остаточного розвязання питання про підсудність. III Про порушення справ. 16. Законними приводами порушення справ в Штабо- вому Суді вважаються: а) повідомлення Командіра полку, б) повідомлення військових, цивільних, судових, або адміністративних установ та урядових осіб, в) скарги покривджених, і г) явка з признанням вини. 17. В повідомленнях, поданнях та скаргах повинно зазначити: а) карний вчинок, час і місце його заподіяння, б) особу, проти якої виникає обвинувачення, в) свідків та інші докази, г) розмір спричиненої карним вчинком втрати. Разом з цим до суду надсилається все листування по справі. 18. Подання, повідомлення та скарги з приводу кар- них вчинків подаються або до командіра полку, або безпо- - 12 - середньо до Штабового Суду, при чому до суду вони мо- жуть бути подані і тоді, коли командір подку залишився спра- ву без наслідків. 19. Право порушення карних справ належить коман- дірові полку, рівним йому і вищим військовим началь- никам. 20. Начальники, які не користуються правами коман- дира полку, про виявлені карні вчинки доводять до відома свого полкового командира чи відповідного Начальника. Начальники, які з'являються покривдженими в справі, мо- жуть звертатись до суду безпосередньо. 21. Командирові полку надається право порушення карних справ про карні вчинки підлеглих йому осіб, а та- кож і не підлеглих йому осіб, коли останні заподіяли вчи- нок в місці, яке знаходиться в його віданні. Таке-ж право належить начальникам залог, комендантам і відповідним до них начальникам що до карних вчинків, яких заподіяно в підвідомній їм місцевості, а також відносно затриманих ними військовиків за карні вчинки, які заподіяні останніми підчас відсутності зі своєї частини. 22. Право порушення карної справи належить коман- дірові полку також відносно осіб, які вибули з частини, як що карний вчинок заподіяно ними підчас перебування в частині. 23. Скарги покривджених можуть подаватись на пи- сьмі, або словесно і приймаються командіром полку, або Предсідателем Штабового Суду в усякий час. Зміст сло- весної скарги та час її подання записується в окремий акт, з додержанням правил, зазначених в 17 ст. цього закону. Складений акт прочитується заявникові і підписується ним, як що він письменний. 24. Приватні особи і військовики, які не є покрив- дженими, але певно знають про заподіяний вчинок, звер- таються з заявленням про це до належного військового начальника, який повинен в цьому разі порушити справу. 25. Начальник, приймаючи заявленья, попереджує за- явника, що за неправдивий виказ він понесе кару по закону. 26. Безіменний пасквіль та анонімні листи не можуть бути приводами порушення карної справи, хоча можуть викликати перевідування з розсуду військового начальника. 27. Справи про карні вчинки, в заподіянню яких прий- мали участь військовики ріжних частин, можуть бути пору- шені разом про всіх винних командіром тієї частини, - 13 - в межах якої заподіяно карний вчинок, а коли вчинок запо- діяно по за межами частин, то начальником залоги чи ко- мендантом, або ж кожним з начальників тих частин, до яких належать винні. 28. Справи про карні вчинки, що заподіяні в части- нах і установах, в яких не засновано Штабового Суду, по- рушаються таким же чином, при чому згадані в 16 ст. осо- би й установи звертаються або до Начальника частини, або безпосередньо до того Штабового Суду, на який покладено розгляд справ цих частин чи установ. IV. Перевідування. 29. Начальники, які мають право порушити карну справу про військовиків, діставши відома з рапортів, скарг чи заяв, або іншим способом про заподіяний карний вчи- нок, підсудний Штабовому Судові, передають справу безпо- середньо цьому судові зі всім листуванням, як що в справі є певні відомості, хто і в чому обвинувачується, та хто з'являється свідками. Коли ж цих відомостей нема, то зга- дані Начальники заряджують в справі перевідування. 30. Перевідування заряжується також з вимоги Пред- сідателя Штабового Суду після одержання ним справи, скарги, чи повідомлення. 31. Про всяке заряджене перевідування начальник сповіщає Предсідателя належного Штабового Суду. 32. Перевідування заряжується військовим началь- ством: а) коли військовиками порушено закони дисципліни і вій- ськової служби, хоч би в цьому порушенню приймали участь і цивільні особи, а також коли карні вчинки військовиків хоч і не відносяться до порушення законів дисципліни і вій- ськової служби, але заподіяні в місцях, що знаходяться у ви- ключному віданні військового начальства; б) коли карні вчинки, що не відносяться до порушення законів дисципліни і військової служби, заподіяно хоч не в місцях, які знаходяться у виключному віданні військового начальства, але вчинено між одними військовиками підчас справування ними обов'язків служби, і г) коли карні вчинки заподіяно цивільними особами в місці, яке знаходиться у виключному віданні військового начальства. 33. Для провадження перевідування начальники ча- стин чи залоги, або коменданти призначають кого-небудь із підлеглих їм старшин або урядовців. - 14 - 34. Для провадження перевідування не можуть бути призначені: а) ті, що з'являються покривдженими, або свідками в справі, б) підлеглі тій особі, проти якої виникає обвинувачення і в) кревні та свояки винимого, або його близькі з інших особистих відношень. 35. Військовий Начальник передає старшині, чи урядовцеві, призначеному для провадження перевідування всі відомості та листування, що до справи і дає вказівки щодо обставин, які належить розслідувати. 36. Перевідування має на меті: а) з'ясувати, який саме карний вчинок заподіяно, на кого впадає обвинувачення, та хто з'являється свідками в справі, а також б) виявити і зберігти довідні речі, знаряддя та сліди карного вчинку. 37. Перевідувач вживає заходів, щоб упередити знищення слідів злочинства та збирає всі потрібні для роз'яснення справи відомості через розшук, огляди і роспитування, не переводячи трусу і виймання в господі. 38. Труси та виймання можуть бути переведені, в разі крайньої необхідності лише в будинках, замешканих військовою частиною. 39. Зізнання переслуханих на перевідуванні осіб, записуються в істотних частинах, дотичних події злочинства, без лишніх подробиць, кожне зізнання окремо, без поклику на попередні зізнання; при цьому повинно бути зазначено ім'я, призвіще, стать, вік, адреса переслуханої особи та час переслуху. Записане зізнання прочитується переслуханій особі, доповнюється згладно зроблених нею зауважень і підписується нею-ж, а в разі неможливості або небажання підписати, занотовується в перевідуванні. 40. Особи, які не належать до складу частини, не викликаються до переслуху, а переслухуються в місці їх житла. Про переслух осіб, які мешкають по за межами частини, начальник, що призначив перевідування, звертається з вимогою до місцевої військової або цивільної влади по приналежності. В цьому разі зізнання відбирається на запитальні точки, які складаються тим, що переводить перевідування. 41. Досудний арешт винимого по справі, яка належить до компетенції Штабового Суду, не допускається. - 15 - 42. Скарги на неправильні чинності того, що прова- дить перевідування, подаються до Предсідателя Штабового Суду, котрий, розглянувши справу, вирішує скаргу, і в разі спостереження нарушень, повідомляє начальника частини, про які хиби треба зауважити тому, хто переводив оскар- жене перевідування. 43. Перевідувач за всі порушення законів і правил що до перевідування, відповідає як за службові карні вчинки на загальних підставах, чи дисциплінарним чином, чи з судового присуду в залежності від природи вчинку. 44. Догляд за правильним і своєчасним переведенням перевідування належить Начальникові частини, який заря- див перевідування, і Предсідателеві Штабового Суду. 45. Закінчене перевідування подається тому Начальни- кові, який його зарядив. 46. Після розгляду перевідування начальник або роз- вязує справу своєю владою в дисциплінарній дорозі, як що по природі вчинку бін на це уповноважений законом, або негайно надсилає його до Предсідателя Штабового Суду, чи іншої судової влади по принадлежності, як що справа не підсудна Штабовому Судові. Разом з цим обов'язково над- силаються документи про особистий і службовий стан ви- нимого, відомості про місце його перебування, та витяг зі штрафного журналу. 47. Перевідування про карні вчинки, заподіяні військо- виками в місцях, які не знаходяться у віданню військового начальства, переводяться міліцією на загальних підставах, як що ці вчинки не торкаються порушення обов'язків вій- ськової служби і дисципліни, крім випадків, зазначених в п. 6 32 ст. 48. Міліція повинна повідомити начальника частини про роспочате перевідування і про передачу його до на- лежної судової влади. 49. Закінчене перевідування по справі, підсудній Шта- бовому Судові, міліція передає безпосередньо до цього суду. 50. Про невиконання міліцією своїх обов'язків, що до переведення перевідування про військовиків і неподання в цих справах відомостей, яких вимагає військовий началь- ник, останній доводить до відома Прокурора цивільної офіції. - 16 - V. Підготовчі до судової росправи роспорядження. 51. Після одержання скарги, повідомлення чи іншої заяви або перевідування, Предсідатель Штабового Суду не- гайно обмірковує питання про напрямок справи і поста- новляє: або а) про приняття справи для переведення в Штабо- вому Суді, як що визнає її підсудною цьому судові; або б) про передачу справи, коли вона не є підсудною Штабовому Судові, на законну підсудність, чи на роспоря- дження начальника в дисциплінарній дорозі; або в) про необхідність перевідування, чи доповнення його; або г) про закриття справи, коли винимий умер, або помирився з покривдженим, як це дозволяється законом, або йому даровано вину загальною амнестією, чи наказом Вер- ховної Влади, або Головнокомандуючим, а також коли вчи- нок задавнено, або коли в справі немає ознаків карного вчинку, чи не виявлено винимого. 52. Як що Предсідатель Штабового Суду після одер- жання справи, підсудної цьому судові, знайде, що вона з причини вибуття винимого з частини, або пересунення частини в воєнний час, або через інші причини з більшою зручністю може бути розглянута в иншім Штабовім Суді, то перепроваджує її до відповідного суду. 53. Коли Предсідатель Штабового Суду складе поста- нову про закриття справи, то повідомляє про це особу, за- клад чи інституцію, якими було порушено справу. На цю постанову вони можуть подати скаргу до Вищого Військо- вого Суду. Скарга подається через Штабовий Суд на про- тязі тижня з дня одержання повідомлення про постанову. 54. Після прийняття справи до переведення, Предсіда- тель Штабового Суду негайно повідомляє про те командира полку, аби було видано в наказі по полку і доставлено су- дові відомості, яких зазначено в 46 ст., як що їх не було прикладено до справи. 55. Оголошення в наказі про прийняття справи для розгляду в Штабовому Суді, до набрання присудом закон- ної сили, не потягає для винимого жадних наслідків, які-б обмежували його права по службі, він лише не може бути тимчасовим членом Військового Суду. 56. Як що винимого при заподіяні карного вчинку за- тримано в інтересі охорони ладу та безпечності, то на про- тязі 24 годин після затримання він має бути відпровадже- ний в роспорядження Предсідателя Штабового Суду або. --- 17 --- військового слідчого з поясненням причин затримання. Предсідатель Штабового Суду повинен, не пізніше 24 годин після приведення до нього затриманого, переслухати його і зробити постанову або про негайне визволення його, або дальше тримання його під арештом до прибуття слідчого, або про передачу справи на відповідну підсудність. 57. Про досудний арешт Предсідатель Штабового Суду може скласти постанову лише в тих випадках, коли в справі, яка підсудна Вишому Військовому Судові, або карному судові цивільної офіції, є підстава побоюватись, що запідозрений втіче, скриє сліди злочину, або впливатиме на свідків чи співучастників. При цьому береться на увагу природу заподіяного карного вчинку, суворість загрожуючої кари, силу доводів, стан здоровля, вік, службове становище затриманого та інші обставини. 58. На постанову Предсідателя Штабового Суду про досудний арешт може бути подана скарга до Вишого Військового Суду. 59. В карних справах, які на підставі закону можуть бути порушенні не інакше, як скаргою покривдженого злочинством, і які-дозволяється закривати замиренням, Предсідатель Штабового Суду негайно переводить упередню росправу, аби присогласити до замирення. 60. В разі замирення покривдженого з виннимим, складається про це акт, в якому зазначаються умови замирення. Акт прочитується і підписується сторонами, після цього справа закривається постановою Предсідателя Суду. 61. Коли до замирення не дійшло, то справі дається належний рух. 62. Після приняття справи до розгляду в Штабовому Суді, Предсідатель на підставі відомостей, які є в справі, складає список свідків, свідчення котрих конче потрібні для вияснення справи на суді. 63. З часу приняття справи до розгляду в Штабовому Суді, винний має право знайомитись зі всією справою, про що Предсідатель Суду попереджує винимого, викликаючи його до Суду. 64. Винний має право подати до суду заявку про виклик додаткових свідків та про обібраного ним оборонця. 65. Свідків, яких указали сторони, викликається до суду, як що про них заявлено завчасу; сторони також можуть запрохувати свідків безпосередньо на судове засідання. 66. Як що викликається свідків, котрі мешкають далі, як 25 верст від місця судової росправи, і в справі не має - 18 - їхніх свідчень, то Предсідатель суду може постановити про переслух їх на місці їхнього мешкання. Доручення про переслух передається або Предсідателеві Штабового Суду по місцю служби свідків, або відповідній місцевій владі. 67. У військовому районі театру воєнних дій домогувати й викликати свідків, що проживають по за місцем судової росправи, не обовязково, коли зносинам з ними перешкоджують воєнні обставини. 68. Винний може обирати собі за оборонця всякую особу, якій закон не забороняє заступати в судових справах, не виключаючи й жінок. 69. Після виконання дій, яких зазначено в попередніх статтях, Предсідатель Штабового Суду, зважаючи на час, потрібний для прибуття викликаних на суд осіб, робить розпорядження про призначення дня й години судової росправи, про що й повідомляє командира полку для оголошення в наказі по частині і сповіщає всіх осіб, яких викликається на засідання. 70. Командир полку, урядові особи адміністративної офіції, а також покривджені, можуть підтримувати на суді виникше з їхніх повідомлень і скарг обвинувачення, або персонально, або через представника. 71. Підтримування обвинувачення на суді можуть долучати: 1) командир полку — кому небудь з підлеглих йому осіб; 2) урядові особи адміністративної офіції — уповноваженій ними особи; 3) покривджені — одній з осіб, яких допускається до оборони в Штабових Судах. 72. Представником обвинувачення на суді не має права виступити особа, яка є підлеглою винному. 73. Уповноваження до підтримування обвинувачення може бути дано в наказі, в листовнім повідомленню, або в словесній заяві на судовім засіданню. 74. Крім сторін та свідків, що беруть участь в справі, на судове засідання можуть викликатись досвідчені особи, коли для роз'яснення обставин справи потрібні спеціальні знання або досвід, а також перекладчики й товмачі. 75. Виклик на суд військовиків переводиться через військове начальство, а інших осіб—оповістками через місцеву владу. 76. В оповістці, яка підписується Предсідателем суду, повинно бути докладно зазначено, кого саме викликається, на коли, куди, в якій справі, а також наслідки неявки. - 19 - VI. Судова росправа. 1. Випадки й порядок вилучення суддів. 77. В одному й тому-ж засіданні не можуть брати участь судді, кревні між собою прямого покоління без обмеження ступнів, а бокового до четвертого ступня, а також своєяки до другого ступня включно. 78. Суддя не повинен брати участи в обговоренні справи, а також може бути вилученим сторонами, в таких випадках: 1) коли суддя, його жінка, родичі прямого покоління без обмеження, а бокового покоління родичі перших чотирьох і своєяки перших трьох ступнів, а також взятий суддею за дитину беруть участь в справі; 2) коли суддя брав участь в перевідуванні по справі або в повідомленні, яке стало приводом до порушення справи, або-ж був членом слідчої комісії, або довіреним одної зі сторін, або-ж стає свідком в справі; 3) коли суддя підлягає або підлягав по службі виннимому; 4) коли суддя є опікуном одної з осіб, що беруть участь в справі, або-ж коли один з них керує справами другого, і 5) коли суддя або його жінка, згідно з законом, є найближчі спадкоємці одної з осіб, що беруть участь в справі, або-ж позиваються з нею. 79. Крім зазначених випадків, військовий суддя може бути вилучений сторонами і з інших причин, якщо суд визнає їх гідними уваги. 80. Заява про відсторону чи вилучення судді подається листовно, або словесно не пізніше, як під час відкриття засідання по справі. Після цього менту така заява може бути прийнята лише в тому разі, коли причина що до відсторони, або вилучення судді виявилася під час розгляду справи. 81. Після вислухання пояснень судді, який себе відстороняє або вилучається, суд, без цього судді, виносить постанову що до вилучення і про заміну вилученого судді відповідним запасовим. 82. Постанова по цьому питанню може бути оскаржена лише разом з присудом по суті справи. - 20 - 2. Умови розгляду справи. 83. Штабовий Суд розглядає справу устно і прилюдно. Сторонні особи пускаються на судове засідання в кількості, яка може розміститись в помешканні суду і не заважатиме правильному ходові судових дій; недолітнім до 18 років перебування на судових засіданнях забороняється. 84. Двері судового засідання можуть бути зачинені для сторонніх осіб по постанови суду, або під час окремих судових дій, або на весь час росправи, як що суд знайде, що прилюдний розгляд справи знезважає моральне або релігійне почуття, або ж як що, згідно з заявою одної зі сторін, визнає, що прилюдний розгляд справи, в огляду на тяжину та характер нанесеної образи, ставить покривджено-ного в надзвичайно тяжке становище. 85. До слухання справи при зачинених дверях допускаєтьсяся командір полку, а також інші особи по вказівці сторін, в кількості не більше трьох осіб з кожної сторони. 86. Суд розглядає кожну справу по можливості в одному засіданні, не перериваючи його для розгляду інших справ. Як що суд на законних підставах визнає за необхідне перервати засідання на більш-меньш довгий час, то має право під час цієї перерви розглядати і інші справи, але в такому разі припинена справа, після відновлення засідання, розглядається з самого початку. 87. Обвинитель та винний, разом з їхніми представниками, уявляють собою сторін, що беруть участь в справі, і користуються при розгляді справи однаковими правами. 88. Особа, яка потерпіла від карного вчинку, в разі заяви до відкриття судового засідання про домагання вина-городи за шкоду та втрати, що сталися через карний вчинок, визнається за цивільного позовника і користується правами, наданими сторонам, що беруть участь у справі по всім предметам, які стосуються до цього позову, хоча би вона і не вступала на суді яко обвинитель. 89. Сторони мають право: а) подавати доводи; б) вилучати з законних причин свідків і досвідчених осіб, ставити їм з дозволу голови суду питання, заперечувати на зізнання свідків і прохати, аби свідків було знову переслухано—в присутності або нарізно один від одного; в) робити зауваження і давати пояснення на кожну дію, що виникає на суді і г) спростовувати аргументи і міркування супротивної сторони. - 21 - 90. Право приконешного слова як по суті справи, так і по кожному суперечному питанню, належить завжди виннимому, або його оборонцеві. 91. Всі, що перебувають в засіданні суду, повинні твердо заховувати правило пристойності, порядок і тишу, безперечно виконуючи в цьому відношенні розпорядження Предсідателя суду. Сторони і всі особи, яких переслухується на суді, свої зізнання й пояснення дають, стоячи і ввертаючись до суду. 3. Керування судовим засіданням. 92. Предсідатель суду керує судовим засіданням, доглядає за порядком пояснень, заперечень та зауважень, усуваючи при цьому все, що не має безпосереднього відношення до справи, не допускаючи образливих для якої б то не було особи висловів і нарушения належної поваги до релігії, закону і до встановленої влади, а що до військовиків, то й таких пояснень і дій, які йдуть супереч умов військової служби й дисципліни. 93. Предсідатель суду дає кожному виннимому всі можливі засоби до виправдання. 94. Порядкуючи рухом справи в той спосіб, який найбільш допомагає з'ясування правди, Предсідатель суду спиняє кожного, хто в судовому засіданні почне висловлювати похвалу чи нагану даних зізнань або пояснень, вступати в заборонені зносини зі свідками, або іншим чином порушувати встановлений лад. 95. Як що зроблене Предсідателем суду вмовлення не буде мати сили і після попередження особи, що нарушує порядок, про можливе вживання проти неї зазначених в цій статті заходів, то Предсідатель суду дає розпорядження про виведення єї з салі засідання, при чому, як що визнає потрібним, накладає на цю особу грошове стягання на прибуток державної скарбниці від 10 до 1000 гривень, зважаючи на достатки цієї особи. 96. На крайній випадок, коли немає змоги розібрати, хто винен в порушенні під час судового засідання порядку, Предсідатель, як що зроблене ним вмовлення не мало відповідних наслідків, може розпорядитись про звільнення салі засідання від сторонніх до справи осіб. 97. У випадках, коли хто під час засідання допуститься образливих висловів супроти цілого складу суду або супроти суддів, що входять до складу його, або підніме - 22 - проти них чи одного з них руку, або насмілиться нечем- ними словами чи яким-небудь вчинком виявити до суду явну зневагу,—то суд складає про цю подію окремий прото- кол і передає його на відповідну підсудність, при чому, як що заподіяний вчинок, згідно з загальними правилами, підлягає цьому-ж Штабовому Судові, то складений протокол пересилається до сусіднього Штабового Суду. 98. Всі розпорядження, що виходять за межі влади, наданої Предсідателеві суду, і всі постанови по змаганням і суперечкам сторін можуть виходити лише від імені суду, при чому суд, як що не буде одноголосної думки, вирішує поставлене питання більшістю голосів; коли голоси поділя- ються нарівно, то приймається думка, що сприяє винимому, як що ж те чи інше вирішення питання не нарушує інте- ресів винимого, то переважає думка, яку обстоював Предсі- датель суду. 4. Відкриття засідання й порядок розгляду справи. 99. В призначенну для заслухання справи годину Пред- сідатель суду, пересвідчившись про присутність суддів і секретаря, відкриває засідання, оголошує, яка справа має розглядатись, та пропонує сторонам і стороннім особам зай- няти призначені для них в салі місця. 100. Предсідатель перевіряє, хто саме прибув на засі- дання для участі в справі, яко сторона, і упевнюється в особі винимого, а також і в тому, чи мають представники сторін відповідні уповноваження. 101. Винимий повинен прибути на судове засідання персонально, хоча б і мав оборонця, неявка його потягає за собою відкладення справи, при чому, як що він не спо- вістить суд до відкриття засідання про законні причини неявки, суд, постановлюючи про відкладення справи, має право дати розпорядження, аби винимого було приведено на наступне засідання. 102. Роспорядження суду про приведення винимого на засідання виконує начальник частини. 103. В разі неявки оборонця, суд може відкласти розгляд справи, як що винимий, не маючи змоги запрохати другого оборонця, буде просити про відкладення справи. 104. В справах, які можуть бути порушени не інакше, як скаргою покривдженого, неявка обвинителя примушує суд відкласти розгляд справи лише в тому разі, коли при- - 23 - чина неявки законна, і як що обвинитель, який не прибув через таку причину, буде прохати суд до відкриття засідання про відкладення справи. 105. Неприбуття на засідання обвинителя в інших випадках, а також неявка цивільного позовника не стає на перешкоді для заслухання справи, при чому в справах про карні вчинки, що сполучені з ущербом для скарбового полкового чи сотенного майна, питання про відшкодування не виключається з розгляду Штабовим Судом; у всіх же інших справах неявка цивільного позовника потягає за собою виключення цивільного позву з розгляду в Штабовому Суді. 106. В справах, які можуть кінчатись замиренням, неявка обвинителя або його довіренного, без законних на те причин, вважається за зречення від обвинувачення і тягне за собою закриття справи. 107. Предсідатель суду вияснює, чи з'явились на засідання всі викликані свідки по справі, перекладчики й товмачі і, як що не всі явились, то хто саме і через які причини. 108. Законними причинами неявки осіб, яких викликано на засідання вважаються: 1) позбавлення волі; 2) припинення зносин під час пошести, наступу ворога, надзвичайної повіді та інших подібних непереможних перешкод; 3) несподіваний розор через нещасливий випадок; 4) хвороба, яка позбавляє можливості відійти з дому; 5) смерть батьків, дружини або дітей, або-ж тяжка, загрожуюча смертю, їхня хвороба; ⚫ 6) неодержання або несвоєчасне одержання оповістки і 7) неможливість відлучки військовиків, що перебувають на чинній службі, через службові обставини, яка засвідчена начальством. 109. Крім того, законною причиною неявки свідків, досвідчених осіб, перекладчиків і товмачів, вважається мешкання у віддаленні від суду на 25 верст, або в такій далечині від місця суду, що вони без особливих перешкод не можуть явитись на судову розправу. 110. За неявку без законних причин на свідків, досвідчених осіб, перекладчиків і товмачів накладається з постанови суду грошове стягання на прибуток державної скарбниці не більш 1000 гривень, залежно від важности справи та достатків не прибувшого. 111. Як що в наслідок неявки без законних на те причин винимого, свідка, досвідченої особи, перекладчика - 24 - або товмача, довелось відкласти засідання, то суд накладає на нього також і виплату втрат, що сталися викликаним на суд особам через відкладення справи. 112. Особа, яка на протязі двох тижнів з дня об'явн йому постанови суду про накладене на нього, згідно зі 110 і 111 ст. ст. цих правил, стягання подасть варті уваги по- яснення про причини своєї неявки, увільняється судом від грошового стягання і від виплати втрат, що сталися, завдя- ки відкладенню засідання. 113. Як що не всі викликані свідки, досвідчені особи, перекладчики або товмачі будуть присутні, то суд, вислу- хавши пояснення сторін про те, чи можна розглядати справу без осіб, які не явились, виносить постанову або про відкладення судового засідання по справі, або про розгляд справи, не вважаючи на неявку де-котрих зі згаданих осіб. 114. На випадок відкладення засідання через неявку кого-небудь із свідків, зізнання яких має істотне в справі значіння, суд дає розпорядження про поновлення виклику неприбувшого свідка. 115. Як що не являться досвідчені особи, переклад- чики і товмачи, то суд має право замісць них викликати других осіб. 116. Свідків, що не явились через хворість, старисть або довгочасну відлучку з місця мешкання, наново не ви- кликається. Як що-ж їхніх зізнань в справі немає, а вони будуть визнані судом конче потрібними для правильного вирішення справи, то суд дає розпорядження про переслу- хання їх в місці мешкання по тим питанням, які суд поста- вить. При чому переслух свідків, які мешкають в тій місцевості, де пробуває суд, провадиться Предсідателем Штабового Суду, а в інших випадках додержується поряд- ку, встановленого 66 ст. цих правил. 117. Сторони сповіщаються про час і місце переслу- хання свідків по за судом і мають право бути при всіх цих переслухах та користуються правами, яких надано їм п. п. 6 і в 89 ст. цих правил, але присутність сторін, рахуючи в тому й винимого, не обовязкова. 118. Як що викликаний у друге свідок знову не при- буде, то справа не відкладається, але-ж неприбувший без законних на те причин свідок підлягає стяганню, згідно зі 110 ст. цих правил. 119. Як що викликані на засідання суду особи яви- лись, або як що неявка їх не повела до відкладення засі- дання, то суд приступає до розгляду справи по суті. - 25 - 120. Після з'ясування винимому суті та підстав обвинувачення, Предсідатель запитує його, чи визнає він себе винним в карних вчинках, яких йому приписується. 121. Винимому, який визнає свою вину, Предсідатель і, за його дозволом, судді безпосередньо, а особи, що беруть участь в справі, через Предсідателя, ставлять питання, що стосуються до обставин заподіяного ним карного вчинку. 122. Якщо признання винимого не викликає ніякого сумніву, і якщо ні судді, ні сторони не будуть вимагати дальшого розслідування обставин справи, то суд переходить до заслухання приконешних промов сторін. 123. Мовчання винимого не повинно вважатись за признання ним своєї вини. 124. Якщо винимий не признає себе винним, або як що його призначення викликає сумнів, то Предсідатель суду запрошує до салі засідань усіх бувших свідків по справі, досвідчених осіб, перекладчиків і товмачів і ставить кожному з них попередні питання для визначення його особи і відносин до сторін, а після того запитує сторони, чи не має у них яких-небудь заперечень проти допущення свідків та досвідчених осіб до переслуху, а перекладчиків та товмачів до виконання їх обовязків. 125. Не можна ставити за свідків: 1) божевільних і душевно-хворих, 2) пан-отців відносно того, в чому їм признавалися на сповіді, 3) присяжних адвокатів та інших осіб, що виконували обовязки оборонців винимих, відносно того, в чому їм признавались віродавці підчас переведення про них справи. 126. Жінка винимого, родичі його прямого покоління, а також його рідні брати й сестри можуть відсторонити себе від свідчення. 127. Ніхто не може бути переслуханий, як свідок і в той же час виконувати в цій справі обовязки обвинителя, як що тільки він не виступає по цій справі, яко пов'язана особа, або виконувати обовязки оборонця винимого, або заступника обвинителя чи цивільного позовника. 128. Про причини відсторонення свідків від свідчень суд не робить дослідування, але обгрунтованність чи необгрунтованність відсторонених визначається на підставі відомостей, що маються в справі, після поданих сторонами доказів та заяв осіб, котрих відстороняється. 129. Свідки досвідчені особи, перекладчики та товмачі під присягу не підводяться, але дають обцянку виявити усю - 26 - правду по щирості, при чому Предсідатель перестерігає їх, аби вони, забувши про яку-б то було ворожість, дружбу або страх, говорили лише одну правду, не збільшуючи й не зменьшуючи відомих їм обставин, оповідаючи про все так, як воно було, також нагадує їм про відповідальність за кри- восвідчення. 130. Після цього Предсідатель пропонує всім свідкам перейти до окремої кімнати і не виходити звідти до викли- ку їх на переслух. 131. Довідні речі, які можуть стати в допомозі для виявлення злочину або-ж для викриття чи виправдання ви- нимого, повинні бути внесені в салю засідань і покладені перед суддями, як що цьому не перешкоджатиме величина або якість річей. 132. Довідні речі, після огляду їх суддями, показують- ся сторонам. 133. Свідки переслухуються по одиниці. Спершу ви- слухується покривджений від злочину, а після нього свідки, що підтверджують обвинувачення, і свідки, яких виставив ви- нимий, як що додержуванню зазначеного порядку не ста- неться яких-небудь перешкод. 134. Після переслухання кожного зі свідків та досвід- чених осіб, Предсідатель суду запитує сторони, чи не ба- жають вони заперечити на що-небудь з вислуханого зізнан- ня, поставити які-небудь питання або дати які-небудь по- яснення. 135. Питання свідкові ставить спершу та сторона, згі- дно з заявою котрої його викликано на росправу, а потім вже й супротивна сторона. 136. Кожна сторона має право перепитувати свідків для роз'яснення відповіді, яка подана на запитання супро- тивної сторони. 137. Свідок не має права відмовлятись давати відпові- ді на питання, котрі мають виявити суперечність в його зізнаннях, або неподібність їх до відомих обставин, або до зізнань інших свідків; але він не є обовязаний відповідати на ті питання, які висвідчують його в якому-небудь карно- му вчинкові. 138. Як що відповідь на запитання сторін не дає змоги докладно з'ясувати суть зізнання, то Предсідатель, або за його дозволом, судді можуть ставити свідкові до- даткові питання. 139. Кожен свідок може бути перепитаний в присут- ності інших свідків, зведений з ними на-очі. - 27 - 140. Кожному свідкові показуються довідні речі, які дотичні суті його зізнання. 141. Як що буде потрібно вивести винимого з засідання в наслідок вчиненого ним бешкету або шуму, то, після повороту його знов на засідання, Предсідатель суду повинен повідомити його докладно про все, що відбулося під час його відсутності. 142. Не забороняється вичитувати в судовім засіданні записаних зізнань свідків, яких не викликано згідно з 67 ст. цих правил, або свідків, які хоч і одержали завчасу оповістки, але не явились з законних причин, коли про це будуть прохати сторони, а також коли суд сам найде те потрібним. 143. Крім того, дозволяється читання документів та виписок, які є в справі, або вказані й подані сторонами та свідками, як що суд визнає, що означені документи стосуються до справи і їх повинно взяти на увагу при вирішенні справи. 144. Після вичитання кожного з записаних зізнань свідків, а також і документів, зазначених у попередній статті, Предсідатель суду пропонує винимому та іншим, що беруть участь у виясненню справи, особам дати свої пояснення. 145. Як що суд, з власного розсуду, або після заяви сторін, визнає, що для правильного вирішення справи конче потрібно переслухати особу, котра не викликана на суд, яко свідок, або перевести огляд, освідування, трус або виймку, то постановляє про виклик свідка на суд, або про переслух його в місці мешкання, а також про переведення огляду, освідування трусу чи виймки. Переслух свідків на місці їхнього перебування переводиться порядком вказаним у ст. 116 цих правил. 146. Огляди, освідування, труси та виймки в касарнях, лагерях та інших місцях, що перебувають під відомством військового начальства, переводяться на очах найближчого начальника того місця, або кого-небудь з його розпорядження, судом у повному складі його або одним з членів його, як що ці чинності відбуваються в тім місці, де провадиться суд, в противному разі — Штабовим Судом того місця, де потрібно перевести зазначені чинности. 147. На трус або виймку закликається хазяїн квартири або помешкання, а коли його немає, то його жінка, як що він жонатий, або хто-небудь зі старіших домашніх його осіб. - 28 - 148. Сторони можуть бути присутніми при переведенню цих дій і користуватись правом, яке надається їм згідно з 89 ст. цих правил, але явка їх, рахуючи в тому й винимого, не обовязкова. 149. Огляди, освідування, труси та виїмки, крім випадків дуже негайних, переводяться в день. 150. До участі в оглядах та освідуванні, як що для докладного зрозуміння обставин, що трапляються в справі потрібні спеціальні знання або досвід в науці, реместві, штучі, промисловій або який-небудь праці, можуть бути закликані досвідчені особи. 151. Для огляду та освідування пошкодження, наслідків насильства і стану здоровля особи, що потерпіла від карного вчинку, або від самого винимого запрошується найближчий військовий лікарь, а як що його немає—то всякий інший лікар. 152. При дослідуванні ран, побоїв, каліцтва, насильства, ушкодження здоровля й подібних наслідків від карних вчинків, лікарь по змозі визначає: 1) характер ушкодження і вплив його на здоровля особи, яку оглядається; 2) способи, яких вжито при насильстві та ушкодженні і 3) як давно заподіяно ушкодження. 153. При освідуванні жінок, яке сполучається з показуванням частин тіла, що звичайно закриті, ніхто, без згоди цих жінок, не може бути присутнім при тому. 154. Про знайдене при оглядах та освідуванні, труси чи виїмці складається акт по можливості на місці переведення цих дій. Все знайдене записується по черзі, як воно оглядалось і знаходилось, разом з поясненням присутніх при тому досвідчених людей і сторін. Акт підписують усі особи, що були при оглядах, освідуванні, труси чи виїмці. 155. Речі, яких найдено при оглядах, трусах і виїмках і які можуть бути придатними для виявлення карного вчинку та до викриття винимого, повинно по змозі докладно описати, з зазначенням того, при яких обставинах та звідки їх взято, перенумерувати, скласти, припекатати і прилучити або-ж доставити в суд для прилучення до справи, яко довідні речі. 156. Особам, у яких взято речі, яко довідні, дається в тому росписка. 157. Огляди, освідування, труси та виїмки в місцях, які не перебувають під відомством військового начальства, переводяться відповідною місцевою цивільною владою. Як що - 29 - зазначені дії переводяться в місцевості, де перебуває суд, то останній може, як що визнає потрібним, командирувати туди одного з суддів. 158. В разі невиконання місцевою цівільною владою законних вимог Штабового суду, цей останній сповіщає про це місцевого прокурора цівільної офіції або його товариша. 159. В постанові суду про огляд, освідування, трус або виїмку повинна бути точно означена потрібна дія й об- ставини, які є викликають, копія з цієї постанови пере- дається тій особі, яка переводить огляд, освідування, трус або виїмку. 160. Освідування стану розуму виннимих, котрі ви- явили ознаки божевілля і душевної хворісті, або недужних припадків, що доводять до нестями або повної непритом- ности. — переводиться у Вишому Військовому суді або в Окружнім суді цівільної офіції, як що останній ближче до Штабового суду. 161. У випадках, яких зазначено у ст. 145 цих пра- вил, вирішення справи переривається до одержання судом додаткових відомостей. Після-ж одержання їх, розгляд справи роспочинається наново, як що склад суду змінився, або суд підчас перерви почав розглядати іншу справу; в противному разі розгляд справи продовжується з тієї дій, на якій він перервався, але кожен з суддів має право ви- магати відновлення де-яких дій або розгляду справи з по- чатку. 162. Після розгляду зібраних по справі доказів суд вислухує приконешні пояснення сторін. 163. Сторони дають судові свої пояснення та запере- чення, додержуючись такого порядку: спершу обвинитель, потім цівільний позовник або їхні представники, далі обо- ронець винимого і нарешті сам винимий. 164. По справах, які роспочинаються лише після скар- ги і можуть закінчуватись замиренням, Предсідатель суду нагадує сторонам про можливість закінчити справу зами- ренням, і як що замирення відбудеться, Штабовий Суд по- становляє про закриття справи. 165. Як що підчас розгляду справи суд побачить, що вона йому не підлягає, то, обмеживши росправу докладним з'ясуванням обставин, які показують на підлеглість справи Штабовому Судові, перепроваджує справу на належну під- судність. 166. На випадок виявлення підчас розгляду справи нових спіручастників судимого карного вчинку, суд має пра- - 30 - во або відкласти справу для спільного розгляду єї що до всіх співучасників, або ж, продовжуючи розгляд справи відносно тих осіб, супроти яких було спочатку заявлено обвинувачення, поставитись до виявлення нових співучасників згідно зі 196 ст. цих правил, як що відкладення справи може повести за собою довгу загайку в розгляді єї. VII. Постанова присуду. 167. Після вислухання сторін та остаточних пояснень винимого, судді виходять в окрему кімнату, а як що такої кімнати не має, то залишаються в салі засідання, запропонувавши поперед секретареві суду та всім присутнім особам, які не входять до складу суду, щоб вони вийшли із салі засідання. 168. До постанови присуду судді не повинні мати ні з ким ніяких зносин. 169. Питання про вину чи безвинність винимого суд розв'язує з власного внутрішнього переконання, основаного лише на сукупності обставин, яких виявлено під час судової розправи. 170. При постанові присуду ніякий довід не може бути взятий на увагу, як що його попереду не було показано винимому та іншим особам, які беруть участь у виясненні справи. 171. Як що під час обговорення в дорадчій кімнаті питання про вину чи безвинність підсудимого Пітабовий суд визнає за необхідне з'ясувати яку-небудь обставину в справі через додаткове переслухання свідків, або через яку-небудь іншу судову дію, то він, не постановляючи присуду, поновляє судову розправу, додержуючись вище встановлених правил та застерігаючи сторонам право подати додаткові пояснення що до знов переведених дій. 172. Прикладаючи закон, Пітабовий суд повинен розв'язувати справи згідно з достатнім розумом істнуючих законів, а враз неповності, невиразності чи суперечності законів, якими судимий вчинок заборонено під загрозою кари, суд повинен основувати свій присуд на загальному розумі законів. 173. Забороняється зупиняти вирішення справи з природу неповності, невиразності чи суперечності законів; за нарушення цього правила винні підлягають відповідальності, як за протизаконне занедбання влади. 174. Судді повинні привертати свої думки до одноголосного рішення. Коли після належної наради судді не дійдуть до одної думки, то питання про вину чи безвинність винимого, а також про покарання його, розвязується біль- шістю голосів; при поділі-ж гол.сів нарівно приймається та думка, що полегчує долю винимого. 175. Судді подають свої голоси устно, при чому Предсідатель суду подає свій голос після всіх; він же голосно підраховує голоси. 176. Судді повинні заховувати таємність що до своїх нарад і не оголошувати нікому, хто подав голос на користь, а хто проти винимого. 177. Суд видає присуд: а) або про виправдання винимого, як що вчинок, в яко- му його обвинувачувалося, визнається не доведеним, не таким, щоб поставити йому за вину, або незабороненим законом під загрозою карн; б) або про увільнення винимого від суду, як що його карний вчинок задавнився, або знято кару законом про амnestію, чи з іншої законної причини закриття справи, і в) або-ж про покарання винимого, як що його висвід- чено в такому карному вчинкові, який ставиться йому за вину, і за який не можна увільнити його від карної відпо- відальности. 178. Виправданого набравшим законної сили присудом Штабового Суду не можна в друге притягти до суду за той же самий карний вчинок, хочби й виявились нові обставини, що доводять його вину. 179. Увільнений від суду без означення його вини може прохати, щоб суд визначив його вину й ту кару, під яку він підпавби, якби в справі не виявилося законної причини для закриття карного переслідування. 180. Такі прохання мусять бути подані зараз після оголошення присуду. 181. Як що винимого визнано винним, то видається присуд про покарання його. Суд повинен визначити кару на певному грунті законів, але при цьому судові надається право з огляду на причини, які зменшують вину, змень- шити кару на один чи два ступні, переходячи при тому і до найближчого роду карн, як що в законі не має ступня ниж- чого від встановленого за карний вчинок винимого. 182. Засудженого на кару присудом, який набрав за- конної сили, не можна знов судити в тій же справі, хочби потім і виявились причини, що збільшують його вину. 183. Крім вирішення питань про вину та кару, суд видає постанову ще й про інші наслідки карного вчинку та судової росправи, а саме: - 32 - а) про речі, здобуті через карний вчинок і взагалі про довідні речі, б) про винагороду шкоди, яку понесено тією чи другою стороною, і в) про повернення судових витрат. 184. Речі, здобуті через карній вчинки, повертаються їх хазяїнові, хочби він і не зложив жадного позву; але довідні речі, які мають істотне значення для справи, повертатояться не ранійш, як після набрання присудом законної сили. 185. Як що річей, здобутих через карний вчинок, буде домагатись яка-небудь третя особа, то суд надає сусперечникам право упорядкуватися в цивільному суді. 186. Штабовий Суд видає постанову про кількість відшкодування лише в тому разі, коли при переведенні справи шкоду чи втрати певно з'ясовано; в противному разі Штабовий Суд, визнавши право на відшкодування, надає покривдженому право стягти шкоду чи втрати в цивільному суді. 187. Невизнання вчинку злочинним або неставлення його підсудному в вину не відкидає цивільного позву про винагороду за шкоду та втрати, яких заподіяно цим вчинком. 188. В разі закриття судового переслідування з причин: смерті винимого, упливу давності, замирення покривдженого з винними або дарування вини верховною владою з загальної амнестії чи з окремого розпорядження, або з волі Головнокомандуючого, цивільний позов, якого зложено в Штабовому Суді, про винагороду за шкоду та втрати, заподіяні карним вчинком, розвязується цим же судом. 189. Зречення винагороди за шкоду та втрати, яких заподіяно карним вчинком, не тягне за собою закриття справи про карну відповідальність винимого. 190. Замирення в такій справі, яка згідно з законом може бути закрита мировою, увільняє винимого від персональної відповідальності та разом з тим визнається і за зречення відшкодування, як що покривджений не застеріг собі права на цивільний позов. 191. Виправданий присудом Штабового Суду має право на стягання винагороди за шкоду та втрати, яких спричинено несумлінним обвинуваченням. 192. Обвинувачення визнається несумлінним, як що винимий подасть про те прохання, і суд одноголосно визнає, що обвинувачення було роспочато без жадного грунту, або — 33 — підпиралося на суді вигаданими доводами, або взагалі було явно пристрастне і неправдиве. 193. Прохання про визнання обвинувачення несумлінним і вимога винагороди за шкоду та втрати, які виникли від такого обвинувачення, розглядаються судом, як що їх було подано раніш виходу суду до дорадньої кімнати для видання присуду; постанову про це в разі виправдуючого присуду вписується в самий присуд. 194. В разі подання вимоги про винагороду за шкоду і втрати, що счинились від несумлінного обвинувачення, суд вирішує про відшкодування, як що сума заявленої вимоги не перевищує 6.000 гривень, і як що сума втрати певно виявлена; в протиньому разі суд, признавши обвинувачення несумлінним, надає право виправданому доходити винагороди в цивільному суді. 195. Вимога призначення обвинувачення несумлінним і винагороди за шкоду і втрати, що виникли від цього обвинувачення, не підлягає розгляду в Штабовому Суді що до осіб, які порушили карну справу за силою своїх службових обовязків. Такі особи за несумлінне обвинувачення відповідають, як за службові карни вчинки загальним порядком. 196. Коли на судовий розправі виявляться обставини, які свідчать про заподіяння карного вчинку особою, проти якої не порушено карної справи, а також в тому разі, коли проти підсудного виникає нове обвинувачення, яке не має звязку з попереднім, то Штабовий Суд, не розглядаючи цих обвинувачень по суті, повинен скласти про них окрему постанову, котрій дає належний рух порядком, зазначеним в 51 ст. цих правил. 197. Постановлений Штабовим Судом присуд коротко записується Предсідателем суду в резолюцію, яку підписують всі судді. 198. В резолюції суду зазначається: 1) рік, місяць і день, в які відбувалась судова росправа; 2) склад колегії; 3) стать, імення, по батькові, призвіще й літа обвинуваченого; 4) суть присуду про вину чи безвинність обвинуваченого, про кару та інші наслідки карного вчинку з докладним зазначенням того вчинку, в якому визнано підсудимого винним, та законів, на основі яких постановлено присуд; 5) на кого покладається виплата судових витрат; 6) винагорода за шкоду і втрати; - 34 - 7) кому повертаються здобуті через карний вчинок предмети та довідні речі. 199. Негайно після підпису резолюції судді повертаються в зало засідань, де при відчинених дверях, в присутності винимого Предсідатель суду оголошує присуд. 200. Як судді входять, всі присутні в залі засідань особи встають і вислухують присуд стоячи. 201. Виправданому винимому Предсідатель суду негайно об'являє, що він звільнений від суду. 202. Разом з оголошенням сути присуду Предсідатель суду пояснює, в який строк та яким порядком може бути оскаржено присуд, а також про те, що особи, які мають право оскарження, можуть на протязі двох день, наступних за днем оголошення резолюції, просити про складання присуду в остаточній формі та про видачу їм копії з нього. 203. Присуд в остаточній формі складається і копія з нього видається на протязі трьох день, наступних після подання про це заяви. 204. В присуді в остаточній формі, крім згаданого в резолюції, зазначається: 1) предмети обвинувачення; 2) міркування суду що до прикладання законів, а висновок про вину чи безвинність прописується без зазначення його підстав, 3) докладний виклад сути присуду, згідно з розумом закону. 205. Присуд підписується Предсідателем і членами суду, які його постановили. 206. В військовому районі театру воєнних дій присуд в остаточній формі не складається. Сторонам може бути видана копія резолюції, як вони того просять. 207. Копії з присуду і резолюції видаються безплатно. 208. По кожній справі, що розглядається судом, секретар суду провадить журнал судової росправи, в якому коротко записується: а) час початку і скінчення справи, склад колегії, стать, імення й призвіще винимого та других осіб, що приймають участь в з'ясуванні справи, а також предмет обвинувачення; б) випадки зачинення дверей засідання; в) виклик свідків, їх неявка та єї наслідки; г) відкладення росправи; д) вилучення і відсторона свідків, досвідних людей, перекладчиків і томачів від переслуху; - 35 - е) суть зізнань винимого, свідків, пояснень знавців, заявлень і заперечень винимого та інших осіб, які приймають участь в з'ясуванні справи; ж) постанову суду про переслух нових свідків, переведення оглядин, освідувань, трусу, виймання та про виправу документів; з) накладення кари за порушення порядку під час засідання; и) пропозиція про замирення покривдженого з винним і умови, на яких воно счнилось; і) заява сторін про складення присуду в остаточній формі і про видачу копії з нього; к) взагалі всі інші дії, які переводились на судовий розправі, в такому порядку, в якому вони чинилися, а також зауваження і заперечення сторін з приводу цих дій з коротким зазначенням складених судом по цих предметах постанов. 209. Зізнання свідків, пояснення знавців, заявлення й заперечення сторін записуються коротко в журнал, прочитуються тим особам, якими вони подані і виправляються по зробленим ними вказівкам, яких суд визнає вартими уваги. 210. Журнал суду підписується Головою суду і секретарем. 211. Журнал та вся справа повинні бути показані для розгляду сторонам і командирові полку, як що вони будуть цього вимагати. VIII. Оскарження присудів і постанов. 212. Всі присуди Штабового Суду вважаються остаточними і можуть бути знесені лише в дорозі касації після скарги осіб, що приймали участь в справі. 213. Крім касаційної скарги, можуть бути подані особливі скарги: а) на постанову суду про підсудність; б) на загайку справи; в) на накладення кари за неявку в суд, г) на неприняття касаційної скарги; д) на відмовлення поновити строк для принесення касаційної скарги і е) на неправильне виконання присуду. 214. Право принесення особливої скарги надається кожній особі, що брала участь в справі по тим предметам справи, які до неї відносяться. - 36 - 215. Особливі скарги адресуються до Вищого Військового Суду і подаються в той суд, який розглядав справу, в семидневний строк з часу оголошення постанови. 216. Скарга на загайку справи може бути подана у всякий час переведення справи. 217. Подання особливої скарги не спиняє виконання оскарженої постанови суду, хіба це визнає необхідним сам суд. 218. Пітабовий суд негайно пересилає особливу скаргу разом зі своїм поясненням на ню до Бищого Військового Суду. 219. Особлива скарга може бути заявлена словесно. В цьому разі Предсідатель суду повинен зміст скарги записати в окремий акт. 220. Початком строку на подання скарги вважається наступний день після оголошення постанови. Як що останній день строку буде свято, то кінець строку вважається перший наступний день після свята день. 221. Строк не вважається пропущеним, коли скарга до його упливу послана поштою. 222. Коли строк пропущено з уважливих причин, то суд може поновити його. 223. Підсудимому об'являється про всяку подану по його справі скаргу. 224. Касаційні скарги на присуд Пітабового суду подаються: а) в разі порушения закону і неправильного його тлумачення що до визначення карного вчинку та кари за нього; б) в разі порушения чину й форми поступовання настільки істотних, що без додержання їх не можна визнати присуд за законний акт судової влади, і в) в разі порушения меж компетенції та влади, які надані законом судові. 225. Помилка в покликанні на закон при визначенні карного вчинку і кари не може бути приводом до знесення присуду, як що кара призначена та сама, яку визначено в законі, хоч і не в тому, на який покликався суд. 226. В разі сукупності карних вчинків, неправильне прикладання закону до карного вчинку менш важного, коли це не могло мати впливу на визначення кари за більш важний вчинок, не повинно бути приводом до знесення присуду. 227. Підсудимий має право подавати касаційну скаргу на присуд по всім предметам справи. - 37 - 228. Командір полку має право подати касаційну скаргу як в інтересі обвинувачення, так і в інтересі підсудимого. 229. В справах, які можуть бути порушени лише скаргою покривдженого, право касаційної скарги надається і приватньому обвинительові. 230. Цівільний позовник має право касаційної скарги лише проти тих частин присуду, які торкаються винагороди за шкоду і втрати, або якими нарушаться його право на відшкодування. 231. Однакове з цівільним позовником право касаційної скарги має той, на кого повернено стягання за спричинені карним вчинком втрати та шкоди. 232. За неповнолітніх та взагалі за осіб, які не можуть користуватися своїми правами, скарги можуть подавати їх родичі, дружина, опікуни й ті, у кого вони знахо- дяться на вихованні. 233. Кожна сторона, що приймала участь в справі, може просити знести присуд з приводу порушения правил, які постановлено лише для захисту єї прав, а не прав противної сторони. 234. Касаційна скарга адресується до Найвищого суду і подається в той суд, який постановив присуд, в той же строк, таким же чином і згідно з тими правилами, яких встановлено для особливих скарг. 235. Проти касаційної скарги, поданої одною сторо- ною, друга сторона може подати своє заперечення, або пояснення аж до дня, в який призначено слухати справу в Найвищому Суді. 236. Кожному з підсудимих, які обвинувачуються в співучасті в одному карному вчинкові, застерігається право прилучитись до касаційної скарги, що подана одним з них, про що повинно заявити судові в той же семиден- ний строк, а як що скарга подана пізніше чим перед трьома днями до кінця цього строку, то до упливу трьох день з часу оголошення про подання скарги. 237. Касаційні скарги про карну відповідальність підсудимого спиняють виконання всього присуду, а подання скарги що до відшкодування спиняє виконання лише по цьому предмету. 238. Після подання касаційної скарги проти присуду в належний строк, вся справа негайно надсилається до Найвищого Суду. — 38 — 239. В справах про карні вчинки, за які, згідно з законом, може бути накладена дисциплінарна кара, як що суд визначив в присуді цю кару, не допускається касаційного оскарження. IX. Виконання присудів. 240. Присуди Штабових Судів набирають законної сили після упливу строку оскарження, як що на протязі цього строку не подано касаційної скарги. Присуди, зазначені в попередній 239 статті, набирають законної сили після оголошення їх. 241. Присуд, оскаржений відносно цивільного позову, набирає законної сили у всіх тих частинах, які не торкаються цього позову. 242. Коли присуд, постановлений відносно де-килькох підсудимих, оскаржено лише де-котрими з них, то для всіх інших підсудимих він визнається набравшим законної сили після упливу строку оскарження. 243. Присуди, які набрали законної сили, негайно надсилаються для виконання тому начальникові частини, у віданні якого знаходиться підсудимий, і оголошуються в наказі по тій частині, в якій підсудимий перебуває на службі. 244. Із правила про нагайне виконання присуду допускаються такі винятки: а) в разі хворости засудженого, яка перешкоджає виконанню особистої над ним кари, вона відстрочується, поки він видужає; б) коли засуджений обвинувачується в новому карному вчинкові, за який підлягає більш тяжкій кари, ніж та, на яку його засуджено, то виконання присуду відстрочується до постанови присуду в новій справі, за винятком одначе тієї частини присуду, яка відноситься до обмеження прав та переваг по службі; в) в разі утечі засудженого, виконання присуду відстрочується до затримання його, але винагорода за шкоду і втрати, що заподіяні карним вчинком і взагалі грошові стягання повертаються негайно на його майно; г) коли з'явиться необхіднім з особливо важливих чи службових причин спинити виконання присуду, яким засуджується до позбавлення волі, то суд може постановити про відстрочку кари до скінчення обставин, які стали приводом до відстрочки. 245. Підчас війни у військовому районі театру воєнних дій відбуття кари відстрочується до кінця війни у всіх - 39 - справах, у яких не призначенo дисциплінарної кари, але присуд може бути виконаний, як що суд чи начальник частини визнає шкідливим залишити в частині засудженого. 246. Відстрочка відбуття кари не поширюється на обмеження прав, яке сполучене з карою. 247. Відстрочка кари не визволяє засудженого від обовязку заплатити судові витрати та винагородити за шкоду і втрати, які заподіяно карним вчинком. 248. Після оголошення присуду, по якому кара засудженому відстрочується до кінця війни, Предсідатель Штабового Суду роз'яснює підсудимому, що він може заслужити повне визволення від кари взірцевою хоробрістю в бою, відзначним вчинком, пильністю та взірцевою поведінкою. 249. Коли підсудимий, якому відбуття кари відкладено до кінця війни, буде до повного дарування кари знову відданий під суд, то суд визначає кару по сукупності присудів, згідно з правилами про складання кар, зазначених в карних законах, і присуд повертається до виконання негайно після того, як набере законної сили. 250. В разі взірцевої хоробрості в бою або іншого відзначного вчинку з боку засудженого, якому відбуття кари відстрочено до кінця війни, його начальник може заступати по команді, щоб знести засудженому кару. Такі прохання розвязуються Головним Отаманом. 251. Після скінчення війни відстрочений присуд повертається до виконання, як що не було заступництва начальства про знесення кари засудженому за його заслуги. 252. Штабовий Суд повинен визначити в присуді, крім військової кари, яка відстрочується до кінця війни, відповідаючу їй кару, згідно з загальними карними законами, причому цю останню кару призначається у всякому випадку звільнення засудженого з чинної військової служби до відбуття ним кари. 253. Коли за карний вчинок належить кара з загальних карних законів, то, замінивши єї відповідною військовою карою з військових карних законів, суд повинен зазначити в присуді, що в разі звільнення засудженого з чинної військової служби, на нього накладається зпервоначалу визначена йому кара з загальних карних законів, а не військова, яка є заміною. - 40 - X. Про поновлення справ, в яких присуди набрали законної сили. 254. В разі відкриття нових обставин, які виявляють невинність засудженого чи фальшивість доводів, на яких основано присуд, що набрав законної сили, справа може бути поновлена з дозволу Надзвичайного Суду. 255. Прохання й повідомлення про поновлення справ, в яких постановлено присуди, що набрали законної сили, адресуються до Надзвичайного Суду і подаються до того Штабового Суду, який виніс присуд. 256. Подавати прохання про поновлення справи мають право: а) засуджений або його заступник; б) покривджені від наслідків присуду особи, і в) начальник частини, в якій перебуває на службі засуджений. 257. Штабовий Суд перевіряє обставини, яких вказано в проханні чи повідомленні, і разом зі своїм висновком що до поновлення справи надсилає всю справу до Надзвичайного Суду. XI. Про судові витрати. 258. З присуджених до виплати судових витрат стягається: а) гроші на подорож особам, яких відряджується для провадження перевідування чи слідства, і б) гроші на винагороду досвідчених осіб, знавців, свідків, перекладчиків і товмачів. 259. Свідки, досвідчені особи, знавці, перекладчики і товмачі, яких закликано судом, як що бажають одержати винагороду за подорожні витрати, повинні заявити про це до скінчення судового засідання по справі. 260. Винагороду свідчання визначається лише в тім разі, як вони закликані на далекчину більш 15 верст. В цьому разі їм визнається добових і подорожніх грошей в тому розмірі, який встановлено для козаків підчас командировки. 261. Досвідчені особи, знавці, лікарі, перекладчики і товмачі одержують винагороду за їх труди по узглядненню суду від 100 до 1000 гривень. — 41 — 262. Стягнення судових витрат повертається: а) на підсудимого, як що його визнано винним; б) або на обвинителя, як що обвинувачення визнано несумлінним. 263. Як що немає винних, або засуджені особи не в змозі заплатити судових витрат, то вони приймаються на кошт скарбу. 264. В справі про карний вчинок, заподіяний де-кількома особами, судові витрати стягаються за всіх винних в рівній долі за круговою відповідальністю. 265. В разі відстрочки засідання з приводу неявки кого-небудь без законних причин, виплата судових витрат по цьому засіданню повертається на ту особу, по вині якої росправу відстрочено. 266. Коли з особи, на яку покладено виплату судових витрат, присуджено разом з тим і стягання винагороди за шкоду і втрати, то спершу стягається винагорода, а потім судові витрати. 267. Стягнення судових витрат не повертається на майно засудженого, як що він умер раніше, ніж присуд набрав законної сили. Коли-ж засуджений умер після того, як присуд набрав законної сили, то стягання судових витрат повертається на майно, яке осталось після по-койного. 268. Всі прохання, пояснення, повідомлення та скарги по справах про карні вчинки, які підлягають компетенції Штабових Судів, подаються на звичайнім папері, і все поступовання опрощується від гербової та иної оплати. 269. В присуді повинно зазначити, на кого саме повертається виплата судових витрат, і яка частина всіх витрат упадає на кожного. Але докладний обрахунок судових витрат з зазначенням, на які предмети їх зроблено, визначається в окремій постанові, яка складається після оголошення присуду. 270. Постанова про судові витрати, яких належить заплатити, оголошується через військове начальство, місцеву цивільну владу, або судових виконавців мирового з'їзду засудженим на виплату або тим, до кого перейшло майно засуджених. - 42 - 271. Коли особи, з яких стягаються судові витрати, визнають рахунок витрати неправильним, то можуть подати до Вищого Військового Суду особливу скаргу в тижневий строк з часу об'явлення їм рахунка. Голова Ради Міністрів Удрижтъ — Військовий Міністр, ГЕНШТАБУ, ПОЛКОВНИК ф 1065, оп 2, д 131 Прочерковано: 18 (восемнадцать) л. + НОБ = 35 л. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕНО Дата 5.10.88 Підпис Фотокопія: л. №2-18. подг. на м/ф; 05.10.92 Лидич м. ор 2247-93, Зас Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕНО Дата 29.04.93 Підпис В. п.мдр ЦДАВО України ПЕРЕВІРЕННО Дата 16.07.08 Підпис Св сканування 31.07.08 Єщф