Документи Посольства УНР в Німеччині: політичні та економічні відомості, військові повідомлення, 09.01.1920-28.12.1920, 1036 арк.

6 2. Zur Regelung des militärischen Beschaffungs- und Lieferungszwecks nach dem Grundsatz des wirtschaftlichen Ausgleichs unter den Ländern wird eine Ausgleichsstelle gebildet, in der die Landesregierungen vertreten sind. Falls für das gesamte Beschaffungs- und Lieferungszweck ein Reichsamt gebildet wird, so wird diesem eine Ausgleichsstelle für die militärischen Bedürfnisse angegliedert, die aus Vertretern der Länder besteht. 3. Zur dauernden Verbindung mit den Landeskommandanten können die Landesregierungen eine Landesdienststelle bestimmen, die der Landeskommandant zur Beurteilung aller Fragen heranzuziehen hat, welche die landsmannschaftliche Eigenart und die wirtschaftlichen Interessen des Landes berühren. § 15 Im Falle öffentlicher Notstände oder einer Bedrohung der öffentlichen Ordnung hat die Wehrmacht auf Anforderung der Landesregierungen und der von diesen bestimmten Behörden Hilfe zu leisten. Das Erfragen soll nur ergehen, wenn die eigenen Kräfte nicht ausreichen. Es ist an die Reichsregierung, im Falle dringender Gefahr an den nächsten militärischen Befehlshaber zu richten. Dem Erfragen ist stattzugeben, wenn nicht schon der Reichspräsident sich die Verfügung über die Truppe im besonderen Falle vorbehalten hat. Selbständiges militärisches Einschreiten ist nur zulässig, wenn die Behörden durch höhere Gewalt außerstande gejagt sein sollten, das militärische Einschreiten herbeizuführen, oder wenn es sich nur um Zurückweisung von Angriffen oder Widerleglichkeiten gegen Teile der Wehrmacht handelt. III. Pflichten und Rechte der Angehörigen der Wehrmacht. § 16 Die Zugehörigkeit zur Wehrmacht dauert für 1. die Soldaten vom Tage des Diensttritts bis zum Ablauf des Entlassungstags, 2. die Beamten der Wehrmacht vom Tage ihrer Ernennung bis zum Ablauf des Tages der Entlassung aus dem Amte. § 17 Wer in die Wehrmacht als Soldat eintreten will, verpflichtet sich auf zwölf Jahre zum ununterbrochenen Dienste im Reichsheer oder in der Reichsmarine. Die Ansprüche auf Gebührenrechte richten sich nach dem Beförderungsgesetz und dem Haushaltsgesetz. § 18 Nach Ablauf der zwölfjährigen Dienstverpflichtung sollen die Unteroffiziere und Mannschaften in der Regel entlassen werden. Die Absicht der Entlassung ist ihnen wenigstens drei Monate vor dem Entlassungstage bekanntzugeben. Geschieht dies nicht, so gilt der Vertrag auf ein weiteres Jahr verlängert, sofern der Verpflichtete nicht seine Entlassung verlangt. Stehen die dienstlichen Verhältnisse einer sofortigen Entlassung nach Ablauf des zwölften Jahres entgegen, so können die Verpflichteten noch über diesen Zeitpunkt durch das Reichswehrministerium im Dienste zurückbehalten werden. - 7 - § 19 Während der zwölfjährigen Dienstzeit ist der Vertrag für Unteroffiziere und Mannschaften unkündbar, unbeschadet der Befugnis, die vorzeitige Lösung des Vertrags bei Änderung der bürgerlichen Verhältnisse auf dem Dienstweg nachzusuchen. Das Reich hat dagegen das Recht, den Vertrag zu lösen 1. durch Kündigung unter Einhaltung einer Frist von drei Monaten, wenn der Verpflichtete a) die zur Ausübung seines Berufs erforderlichen körperlichen oder geistigen Eigenschaften nicht mehr besitzt und nach militärärztlichem Gutachten eine Wiederherstellung der Dienstfähigkeit innerhalb Jahresfrist nicht zu erwarten ist, b) nach dem Urteil seiner Vorgesetzten die für seine dienstliche Verwendung nötige Eignung nicht mehr besitzt. In diesem Falle ist vor Ausspruch der Kündigung die Genehmigung des Divisions-(Marineflotillen-) Kommandos einzuholen; 2. durch fristlose Kündigung, a) wenn sich herausstellt, daß der Verpflichtete zu den Personen gehört, die nach den Gesetzen und Ausführungsbestimmungen nicht in die Wehrmacht eingestellt werden dürfen, b) wenn der Verpflichtete durch rechtskräftiges Urteil mit Degradation oder mit einer Freiheitsstrafe von mindestens drei Monaten oder wegen Vergleichs gegen Militärstrafgesetzbuch § 138 bestraft wird, c) wenn gegen den Verpflichteten ein gerichtlicher Beschluß ergangen ist, durch den er für fahnenflüchtig erklärt wird. Die Kündigung gilt in diesem Falle mit der Veröffentlichung des Beschlusses über Fahnenfluchtserklärung im Reichsanzeiger als bewirkt, d) wenn der Verpflichtete entmündigt oder unter vorläufige Vormundschaft gestellt wird. Kündigungen nach Nummer 1 und 2 sind während der ganzen Vertragsdauer jederzeit zulässig. Die Bestimmungen der Nummer 2 finden auf Unteroffiziere und Mannschaften, die nach Ablauf der zwölfjährigen Dienstverpflichtung weiterdienen, keine Anwendung. § 20 Gegen Kündigungen nach § 19 steht den Betroffenen innerhalb einer Frist von 14 Tagen der Einspruch an den Reichswehrminister zu. Wird der Einspruch für begründet erachtet, so gilt die Kündigung als nicht erfolgt. Die Entlassung darf in allen Fällen erst erfolgen, wenn die Kündigung durch Ablauf der Einspruchsfrist oder durch Zurücknahme oder Zurückweisung des Einspruchs unaufhebbar geworden ist. Die Entlassung gilt jedoch als erfolgt a) in den Fällen des § 19 Nummer 2c mit dem Tage der Kündigung, b) wenn das Dienstverhältnis durch ein auf Entfernung aus dem Reichsheer oder aus der Reichsmarine oder auf Dienstentlassung lautendes Strafurteil oder durch Erkenntnis der Wehrberufskammer vorzeitig gelöst wird, mit dem Tage der Rechtskraft der Entscheidung. § 21 Den Unteroffizieren und Mannschaften soll während ihrer Dienstzeit eine vorbereitende Ausbildung für den Übergang in bürgerliche Berufe nach besonders aufzustellenden Grundfragen gewährt werden. 8. § 22 Jeder Angehörige der Wehrmacht kann nach Maßgabe seiner Fähigkeiten und Leistungen zu den höchsten Stellen gelangen. § 23 Der Offiziersberuf soll Lebensberuf sein. Während der ersten 25 Offizierdienstjahre — bei Anwärtern, die bis zum Tage der Beförderung zum Offizier eine Dienstzeit von mehr als 4 Jahren zurückgelegt haben, während einer Gesamtdienstzeit von 29 Jahren — ist ein Ausscheiden aus dem Dienste nur möglich, soweit der Abschied auf Grund des § 24 erteilt wird. Der Offizier hat vor seiner Beförderung hierzu eine schriftliche Verpflichtung einzugehen. Nach Ablauf der Verpflichtungszeit kann der Offizier seinen Abschied beantragen, der zu gewähren ist, soweit nicht die dienstlichen Verhältnisse einer sofortigen Entlassung entgegenstehen. § 24 Der Offizier kann aus dem Dienstverhältnis unbeschadet der Dauer der Dienstverpflichtung entlassen werden, a) wenn er die zur Ausübung seines Berufs erforderlichen körperlichen oder geistigen Kräfte nicht mehr besitzt und nach militärärztlichem Gutachten eine Wiederherstellung der Dienstfähigkeit innerhalb Jahresfrist nicht zu erwarten ist, b) wenn er nach dem Urteil seiner Vorgesetzten die für seine dienstliche Verwendung nötige Eignung nicht mehr besitzt, c) wenn in seinen bürgerlichen Verhältnissen eine wesentliche Änderung eingetreten ist. Die Entlassung zu a und b erfolgt auf Antrag oder von Dienstes wegen, die Entlassung zu c nur auf Antrag des Offiziers. Sofern der Offizier in den Fällen a und b nicht selbst die Entlassung beantragt, so teilt ihm der Chef der Heeresleitung oder der Chef der Marineleitung wenigstens 3 Monate vor dem in Aussicht genommenen Zeitpunkt der Entlassung mit, daß seine Verabschiedung beantragt werden wird. Die Gründe sind ihm hierbei zu eröffnen. Gegen diesen Bescheid kann der Offizier innerhalb einer Frist von 14 Tagen Einspruch beim Reichswehrminister erheben, auf dessen Gutachten der Reichspräsident endgültig entscheidet. § 25 Das Ausbruchs der Entlassung bedarf es nicht, wenn das Dienstverhältnis durch ein auf Entfernung aus dem Reichsheer oder aus der Reichsmarine oder auf Dienstenentlassung lautendes Strafurteil oder durch Erkenntnis der Wehrberufskammer vorzeitig aufgelöst wird. Der Tag der Rechtskraft der Entscheidung gilt in diesen Fällen als Entlassungstag. § 26 Die Verfolgung der ausgeschiedenen Soldaten und ihrer Hinterbliebenen richtet sich in allen Fällen nach den Vorschriften des Wehrmachtverfassungsgesetzes. - 9 - § 27 Der Reichspräsident kann ausscheidenden Angehörigen der Wehrmacht die Berechtigung zum Tragen einer Uniform mit einem für Verabschiedete vorgeschriebenen Abzeichen widerrufen gewähren. § 28 Die Angehörigen der Wehrmacht bedürfen der Genehmigung ihrer Vorgesetzten a) zum Betrieb eines Gewerbes für sich und innerhalb der Dienstgebäude auch für die Hausstandsmitglieder sowie zur Übernahme einer mit einer Vergütung verbundenen Nebenbeschäftigung. Für die Beamten bleiben im übrigen die Bestimmungen des § 16 des Reichsbeamtengesetzes unberührt, b) zur Verheiratung. Diese Genehmigung wird in der Regel nicht vor Vollendung des 27. Lebensjahres erteilt. Gegen die Verweigerung der Genehmigung nach Buchstabe a und b ist die Beschwerde zulässig. § 29 Für vermögensrechtliche Ansprüche aus dem Dienstverhältnisse steht der ordentliche Rechtsweg offen. Der Klage gegen das Reich muss die Entscheidung des Reichswehrministers vorangehen. Die Klage muß bei Verlust des Klagerechts innerhalb einer Frist von sechs Monaten angebracht werden, nachdem die Entscheidung des Reichswehrministers dem Beteiligten bekanntgemacht worden ist. Hat eine dem Reichswehrminister nachgeordnete Dienststelle Entscheidung getroffen, so tritt der Verlust des Klagerechts auch dann ein, wenn nicht der Beteiligte gegen diese Entscheidung binnen gleicher Frist die Beschwerde an den Reichswehrminister erhoben hat. Der Reichsfiskus wird durch die für den Standort zuständige Intendatur, nach Beendigung des Dienstverhältnisses durch die für den letzten Standort zuständige Intendatur des Beteiligten vertreten. Steht oder stand der Kläger unmittelbar unter dem Reichswehrminister, dem Chef der Heeresleitung oder dem Chef der Marineleitung, so wird der Reichsfiskus durch den Reichswehrminister vertreten. Zuständig sind die Landgerichte ohne Rücksicht auf den Wert des Streitgegenstandes. Die Verhandlung und Entscheidung in letzter Instanz wird im Sinne des § 8 des Einführungsgesetzes zum Gerichtsverfassungsgesetz dem Reichsgerichte zugewiesen. Die Entscheidungen der militärischen Dienststellen darüber, ob Dienstunbrauchbarkeit oder mangelnde Eignung im Sinne des § 19 Nummer 1a und b und des § 24 a und b vorliegt, ob die Voraussetzungen zur vorläufigen Dienstenthebung vorliegen, sowie darüber, ob und wie lange ein Soldat nach Ablauf der Dienstverpflichtung im Dienste zurückzuhalten ist, sind für die Gerichte bindend. § 30 Die Angehörigen der Wehrmacht können die Übernahme des Amtes eines Vormundes (Gegenvormundes, Pflegers, Beistandes) oder einer ehrenamtlichen Tätigkeit im Reichs-, Landes- oder Gemeindebedienst ablehnen. Zur Übernahme ist die Genehmigung des Vorgesetzten erforderlich, die nur aus zwingenden dienstlichen Gründen verlagt werden darf. Gegen die Verweigerung der Genehmigung ist die Beschwerde zulässig. 3 § 31 Die Angehörigen der Wehrmacht haben über Dienstangelegenheiten, deren Geheimhaltung erforderlich oder von den Vorgesetzten angeordnet ist, Verschwiegenheit zu beobachten, auch nachdem das Dienstverhältnis aufgelöst ist. § 32 Die Angehörigen der Wehrmacht dürfen sich innerhalb des Dienstbereichs politisch nicht betätigen. Den Soldaten ist die Zugehörigkeit zu politischen Vereinen und die Teilnahme an politischen Versammlungen verboten. Für die Soldaten ruht das Recht zum Wählen oder zur Teilnahme an Abstimmungen im Reich, in den Ländern oder in den Gemeinden. Die Vorschriften des Friedensvertrags vom 28. Juni 1919 über die Berechtigung zur Teilnahme an den darin vorgesehenen Abstimmungen bleiben unberührt. § 33 Nichtpolitischen Vereinen dürfen die Soldaten angehören, sofern nicht die Zugehörigkeit zu einzelnen dieser Vereine aus Gründen der militärischen Sucht und Ordnung verboten wird. Solche Verbote dürfen nur von den Standorts- ästen und Schiffsstommmandanten oder den diesen vorgesehen Stellen erlassen werden. Gegen das Verbot der Zugehörigkeit zu einem Verein ist Beschwerde bis zum Reichswehrminister zulässig. Die Soldaten eines Standorts, eines Truppenteils oder der Besatzung eines Schiffes oder Schiffsverbandes dürfen sich untereinander mit Genehmigung der Vorgesetzten versammeln und vereinigen. Die Genehmigung ist zu erteilen, wenn die Versammlung oder Vereinigung ausschließlich wissenschaftlichen, sportlichen, Wohlfahrts- oder Unterhaltungszwecken dient und die militärische Ordnung nicht gefährdet wird. § 34 1. Rechtswillige Verfügungen in erleichterter Form (Militärtefamente) können errichtet werden a) in Kriegszeiten, b) in denjenigen Bezirken, in denen Maßnahmen gemäß Artikel 48 der Reichsverfassung unter Heranziehung der Wehrmacht getroffen sind. 2. Militärtefamente können in diesen Fällen errichtet werden a) von den Angehörigen der Wehrmacht und den nach dem Militärstrafgesetzbuch den Militärgesetzen unterworfenen Personen, solange auf sie die Fälle der Nummer 1a und b zutreffen. Die Befugnis beginnt mit dem Zeitpunkt des Verlassens des Standorts, in Kriegszeiten auch mit dem Beginn eines Angriffs auf den Standort oder einer Belagerung des Standorts. Tritt der Zustand nach Nummer 1b im Standort ein, so beginnt die Befugnis mit dem Zeitpunkt der Anordnung der Maßnahmen, b) von den Kriegsgefangenen und Geiseln, solange sie sich in der Gewalt des Feindes befinden, c) von den Personen, die zur Besatzung eines in Dienst gestellten Schiffes oder sonstigen Fahrzeugs der Reichsmarine gehören, sowie für andere an Bord genommene und daselbst befindliche Personen, solange sich das Fahrzeug außerhalb eines inländischen Hafens befindet. 11 3. Militärtestamente sind gültig errichtet, a) wenn sie vom Erblasser eigenhändig geschrieben und unterschrieben sind, b) wenn sie vom Erblasser und zwei Zeugen oder einem oberen Beamten der Wehrmacht oder einem Offizier eigenhändig unterschrieben sind, c) wenn über die mündliche Erklärung des Erblassers von einem oberen Beamten der Wehrmacht oder einem Offizier unter Zuziehung zweier Zeugen oder noch eines oberen Beamten der Wehrmacht oder Offiziers eine schriftliche Verhandlung aufgenommen, dem Erblasser vorgelesen, von ihm genehmigt und von dem oberen Beamten der Wehrmacht oder dem Offizier und den Zeugen — oder dem weiteren oberen Beamten der Wehrmacht oder Offizier — unterschrieben ist. d) Gemäß Nummer 3 c aufgenommene Verhandlungen haben bezüglich ihres Inhalts und der Zeit der Aufnahme die Beweiskraft öffentlicher Urkunden. e) Bei den gemäß Nummer 3 a oder b errichteten Militärtestamenten spricht die Vermutung für die Richtigkeit der angegebenen Zeit der Errichtung. f) Wird ein Militärtestament in Zeiten der Nummer 1 a und b oder zwei Wochen nach deren Aufhören einer Militärbehörde übergeben oder wird es in einem Feldnachlaß gefunden, so spricht die Vermutung für die Errichtung während des die erleichterte Form zulassenden Zustandes. g) Militärtestamente verlieren die Gültigkeit mit dem Ablauf eines Jahres von dem Tage ab, mit dem der Erblasser die Fälle der Nummer 1 a und b aufhören oder an dem er als Kriegsgefangener oder Geisel aus der Gewalt des Feindes entlassen wird, bei den in Nummer 2 c genannten Personen mit dem Ablauf eines Jahres von dem Tage ab, an dem das Fahrzeug in einen inländischen Hafen zurückkehrt oder der Erblasser aufhört, zu dem Fahrzeug zu gehören. Der Ablauf der Frist wird durch die Unfähigkeit des Erblassers zur Errichtung einer anderen letztwilligen Verfügung und dadurch gekennzeichnet, daß nach Aufhören des die erleichterte Form zulassenden Zustandes dieser für den Erblasser wieder beginnt. § 35 Die Naturalbezüge der Angehörigen der Wehrmacht und die an Stelle der Naturalbezüge gewährten Entschädigungen bleiben nach Maßgabe des § 12 Nummer 8 des Einkommensteuergesetzes vom 29. März 1920 (Reichs-Gesetzbl. S. 359) und des § 19 Abs. 7 des Verfassungsgesetzes vom 30. April 1920 (Reichs-Gesetzbl. S. 805) steuerfrei. Das Diensteinkommen von mobil oder an Bord von Schiffen der Reichsmarine außerhalb der heimischen Gewässer verwendeten Angehörigen der Wehrmacht kann für die Dauer dieser Verwendung zu direkten Steuern nicht herangezogen werden, sofern die Dauer dieser Verwendung mindestens einen Monat beträgt. IV. Übergangs- und Schlußbestimmungen. § 36 Die Angehörigen des früheren Heeres, der früheren Marine, der früheren Schutztruppen, der früheren anerkannten Freiwilligenverbände, der vorläufigen Reichswehr und vorläufigen Reichsmarine werden, wenn sie bis zum Abschluß 3* 12 der Bildung der Wehrmacht in diese eingestellt werden, unter Anrechnung der verbrachten Dienstzeit übernommen, jedoch sind für die Gebührenfeste das Beförderungs- gesetz und das Haushaltsgesetz maßgebend. Offiziere und Deckoffiziere verpflichten sich vor der Übernahme zu einer Dienstdauer bis zum vollendeten fünfundvierzigsten Lebensjahre. Unteroffiziere behalten ihre früheren Dienstbezeichnungen und Dienstgrad- abzeichen, haben aber keinen Anspruch auf dienstgradmäßige Verwendung. § 37 Zu den im § 2 genannten Angehörigen der Wehrmacht treten vorüber- gehend die Soldaten der Heeres- und Marine-Friedenskommissionen, die sich in Haushaltsstellen dieser Einrichtungen befinden. Sie können bei Verminderung oder Auflösung der Kommissionen, auch wenn die Voraussetzungen des § 19 Nummer 1 und des § 24 nicht vorliegen, vorzeitig aus dem Dienste entlassen werden. In diesem Falle werden sie nach dem Offiziers- entschädigungsgesetze vom 13. September 1919 (Reichs-Gesetzbl. S. 1654) be- ziehungsweise dem Kapitulantententschädigungsgesetze vom 13. September 1919 (Reichs-Gesetzbl. S. 1659) oder dem Offizierspensionsgesetze vom 31. Mai 1906 (Reichs-Gesetzbl. S. 565) beziehungsweise dem Mannschaftsversorgungsgesetze vom 31. Mai 1906 (Reichs-Gesetzbl. S. 593) oder dem Reichsverfassungsgesetze vom 12. Mai 1920 (Reichs-Gesetzbl. S. 989) abgefunden." Eine Dienstverpflichtung bis zum fünfundvierzigsten Lebensjahre haben nur die Offiziere eingegangen, die beim Inkrafttreten dieses Gesetzes zur Weiterverwendung in der Wehrmacht be- stimmt sind; die Entlassung dieser Offiziere richtet sich nach den allgemeinen Be- stimmungen. § 38 Die Angehörigen der Wehrmacht gelten als Militärpersonen, und zwar die Soldaten als Personen des Soldatenstandes im Sinne der bisherigen gesetzlichen Vorschriften. § 39 Das Militärstrafgesetzbuch vom 20. Juni 1872 wird dahin geändert, daß die Verfehlung in die zweite Klasse des Soldatenstandes durch Dienstentlassung erfolgt wird. Gerichtlich erkannte Dienstentlassung an Stelle der Verfehlung in die zweite Klasse des Soldatenstandes hat außer dem Verluste der Dienststelle den dauernden Verlust der Orden und Ehrenzeichen zur Folge. Im übrigen wird § 39 des Militärstrafgesetzbuchs aufgehoben. § 40 Die Reichs-, Landes- und Gemeindebehörden sind verpflichtet, die Militär- behörden bei Anfragen über den Verwund der sich meldenden Freiwilligen sowie bei Nachforschung und Wiederergreifung von Angehörigen der Wehrmacht nach unerlaubter Entfernung, Fahnenflucht und Entweichen zu unterstützen. § 41 Der § 850 der Zivilprozessordnung ist wie folgt zu ändern: 1. in Nummer 5 sind die Worte „der Sold und“ zu streichen, anstatt „Soldaten“ ist „Mannschaften“ zu setzen, 13 2. als neue Nummer tritt hinter Nummer 8 hinzu: 9. Das Diensteinkommen der Unteroffiziere und Mannschaften der Wehrmacht, 3. im zweiten Absatz dieses Paragraphen ist statt Nr. 7 und 8 zu setzen: Nr. 7 bis 9. § 42 Die zur Ausführung dieses Gesetzes erforderlichen Bestimmungen erläßt der Reichspräsident, bezüglich des Abschnitts II Landsmannschaft und der §§ 21, 28, 30 und 32 mit Zustimmung des Reichsrats. § 43 Abgesehen von der bereits in Kraft befindlichen Abschaffung der allgemeinen Wehrpflicht und der auf ihr beruhenden Bestimmungen tritt dieses Gesetz mit dem 1. Januar 1921 in Kraft. Um gleichen Tage treten außer Kraft: 1. das Gesetz, betreffend die Verpflichtung zum Kriegsdienst, vom 9. November 1867 (Bundes-Gesetzblatt des Norddeutschen Bundes S. 131), 2. das Gesetz über die Rechtsverhältnisse der Reichsbeamten vom 31. März 1873, §§ 120 bis 122 (Reichs-Gesetzb. S. 61), 3. das Reichsmilitärgesetz vom 2. Mai 1874 (Reichs-Gesetzb. S. 45), 4. das Gesetz, betreffend die Ausübung der militärischen Kontrolle über die Personen des Beurlaubtenstandes, die Übungen derselben sowie die gegen sie zulässigen Disziplinarstrafmittel, vom 15. Februar 1875 (Reichs-Gesetzb. S. 65), 5. das Gesetz, betreffend Ergänzungen und Änderungen des Reichsmilitärgeges, vom 6. Mai 1880 (Reichs-Gesetzb. S. 103), 6. das Gesetz, betreffend Änderungen des Reichsmilitärgesetzes, vom 31. März 1885 (Reichs-Gesetzb. S. 81), 7. das Gesetz, betreffend Änderungen der Wehrpflicht, vom 11. Februar 1888 (Reichs-Gesetzb. S. 11), 8. das Gesetz, betreffend Änderungen des Reichsmilitärgesetzes, vom 27. Januar 1890 (Reichs-Gesetzb. S. 7), 9. das Gesetz, betreffend die Wehrpflicht der Geistlichen, vom 8. Februar 1890 (Reichs-Gesetzb. S. 23), 10. das Gesetz, betreffend die Erfragverteilung, vom 26. Mai 1893 (Reichs-Gesetzb. S. 185), 11. das Gesetz, betreffend die Friedenspräsenzstärke des deutschen Heeres, vom 3. August 1893 (Reichs-Gesetzb. S. 233), 12. das Gesetz, betreffend die Kaiserlichen Schutztruppen in den afrikanischen Schutzgebieten und die Wehrpflicht derselben, vom 18. Juli 1896 (Reichs-Gesetzb. S. 653) mit Ausnahme der Bestimmungen unter §§ 5 bis 17, 13. das Gesetz, betreffend die Friedenspräsenzstärke des deutschen Heeres, vom 25. März 1899 (Reichs-Gesetzb. S. 213), 14. das Gesetz, betreffend Änderung der Wehrpflicht, vom 15. April 1905 (Reichs-Gesetzb. S. 249), 15. das Gesetz über die Friedenspräsenzstärke des deutschen Heeres vom 27. März 1911 (Reichs-Gesetzb. S. 99), 16. das Gesetz zur Änderung des Reichsmilitärgesetzes vom 14. Juni 1912 (Reichs-Gesetzb. S. 391), 14 17. das Gesetz, betreffend die deutsche Flotte, vom 14. Juni 1900 (Reichs-Gesetzb. S. 255), in der Fassung vom 27. Juni 1912 (Reichs-Gesetzb. S. 435), 18. Artikel I des Gesetzes zur Ergänzung des Gesetzes über die Friedenspräsenzstärke des deutschen Heeres vom 3. Juli 1913 (Reichs-Gesetzbl. S. 496), 19. das Wehrgesetz für die Schutzgebiete vom 22. Juli 1913 (Reichs-Gesetzb. S. 610) mit Ausnahme der Bestimmung unter § 16, 20. das Gesetz zur Abänderung des Reichsmilitärgesetzes sowie des Gesetzes, betreffend Änderungen der Wehrpflicht, vom 22. Juli 1913 (Reichs-Gesetzbl. S. 593). 21. das Gesetz über die Abschaffung der allgemeinen Wehrpflicht und die Regelung der Dauer der Dienstverpflichtung vom 21. August 1920 (Reichs-Gesetzb. S. 1608). Begründung Die Wehrverfassung des Deutschen Reichs muß in Ausführung des Artikel 79 der Reichsverfassung und in Übereinstimmung mit dem Teil V der Bestimmungen des Versailler Vertrags und dem Abkommen in Spa neu geregelt werden. Um ein einheitliches Ganzes zu schaffen, sind die Bestimmungen des Gesetzes über die Abschaffung der allgemeinen Wehrpflicht und die Regelung der Dauer der Dienstverpflichtung vom 21. August 1920 (Reichs-Gesetzbl. S. 608) in das vorliegende Gesetz übernommen worden. Die allgemeine Wehrpflicht, die natürliche, der geschichtlichen und freiheitlichen Entwicklung des deutschen Volkes entsprechende Wehrverfassung, die jedem Deutschen in Fleisch und Blut übergegangen war, ist gemäß Artikel 173 jenes Vertrags zu erzeugen durch eine an längst überwundene geglautete Zeiten erinnernde Werbung von langdienenden freiwilligen Soldaten. Diese grundlegende Änderung erfordert eine entsprechend durchgreifende Neugestaltung aller auf die persönliche Stellung des Soldaten, seine Gebühren und seine Verforschung bezüglichen Bestimmungen. Es gilt dabei, den schon aus der Geschichte und aus den Erfahrungen anderer Länder bekannten Gefahren des Wehrsystems entgegenzuarbeiten, die insbesondere im Hineinfrömmen fragwürdiger Existenzen bei der Werbung, dann in der Abstumpfung der langdienenden Leute und schließlich in der Schwierigkeit ihrer Überführung in das bürgerliche Berufsleben nach vollendeter Dienstzeit zu suchen sind. Durch gute wirtschaftliche Lebensbedingungen muß der Zug zum freiwilligen Eintritt so belebt werden, daß eine strenge Auswahl möglich wird; durch gründliche allgemeine wie militärische Weiterbildung ist den Freiwilligen während ihrer Dienstzeit eine im ganzen Volke geachtete Stellung zu schaffen und schließlich ist ihre spätere Verforschung so vorzubereiten, daß sie in gesicherter und angemessener Weise ihr Fortkommen finden können. Das Ziel der Wehrgesetzgebung muß sein, dem deutschen Volke die zu seinem Schutze im Innern und an den Grenzen nötige Wehrmacht zu geben, soweit, als es im Rahmen des Versailler Vertrags und der Vereinbarungen in Spa möglich ist, und gleichzeitig den Volksgenossen, die den zukünftigen Soldatenberuf ergreifen, die sichere Grundlage zu bieten, auf denen sie ihre Aufgabe erfüllen und die allgemeine Achtung genießen können. Die bereits erfolgte Abschaffung der allgemeinen Wehrpflicht ist ihrer Bedeutung entsprechend gleich im Anfangsparagraphen des Gesetzes nochmals zum Ausdruck gebracht und dabei gesagt, daß die aus dem Reichsheer und der Reichsmarine bestehende Wehrmacht aus freiwillig eintretenden Soldaten gebildet werden soll. 16 Der Ausdruck »Soldat« umfaßt hierbei im Gegensatz zu den Beamten ausnahmslos alle für den Waffendienst bestimmten Angehörigen der Wehrmacht; er ist also gleichbedeutend mit dem bisher in der Gesetzgebung üblichen Begriffe »Person des Soldatenstandes«. Im § 43 Nummer 1 bis 21 werden außerdem die auf der Wehrpflicht beruhenden Reichsgesetze noch ausdrücklich außer Kraft gesetzt. Der § 1 enthält ferner in der Vorschrift, daß alle Angehörigen der Wehrmacht die deutsche Staatsangehörigkeit besitzen müssen, eine notwendige gesetzliche Einstellungsbeschränkung. Die bisherigen gesetzlichen Bestimmungen über die Unfähigkeit zum Dienste im deutschen Heere und der Marine (§ 31, § 34 des Reichskriegsgefechbuchs, § 32 des Militärstrafgesetzbuches) bleiben in Kraft. Im übrigen wird das militärische Dienstverhältnis in den §§ 16 bis 35 behandelt. Es beruht auf einem öffentlich-rechtlichen Vertrage, der durch Annahme einer von dem zum Eintritt bereiten Manne abgegebenen Versprechungserklärung seitens der militärischen Dienststelle zum Abschluß kommt. Das militärische Dienstverhältnis der Soldaten beginnt jedoch nicht bereits mit dem Abschluß dieses Vertrags, sondern nach § 16 Nummer 1 erst mit dem Tage des Dienstantritts. Demgemäß ist auch die Beendigung des Dienstverhältnisses von dem Bestande des Vertrags insofern unabhängig, als die Zugehörigkeit zur Wehrmacht in allen Fällen bis zum Ablauf des Entlassungstages dauert (§ 16 Nummer 1). Hiermit ist für die Anwendung der auf der Zugehörigkeit zur Wehrmacht beruhenden strafrechtlichen, disziplinaren und sonstigen Sondergesetze die notwendige Bestimmtheit geschaffen. Der Eintritt erfolgt im übrigen nach § 17 für alle Freiwilligen ohne jede Ausnahme unter gleichen Bedingungen, entsprechend dem in § 22 aufgestellten Grundsatz, daß »jeder Soldat den Marschallstab im Tornister trägt«. Für die Angehörigen des früheren Heeres, der früheren Marine, der früheren Schutztruppe, der früheren anerkannten Freiwilligenverbände sowie der vorläufigen Reichswehr und der vorläufigen Reichsmarine, die bei der Bildung in das neue Reichsheer eingestellt werden, mußten jedoch im § 36 hinsichtlich der Verpflichtungsdauer Ausnahmen zugelassen werden, da andernfalls die Aufstellung und Ergänzung der neuen Wehrmacht praktisch nicht durchführbar sein würde; übrigens auch den Angehörigen der vorläufigen Reichswehr und der vorläufigen Reichsmarine gesetzlich ein Vorzugsrecht zugesichert ist (§ 2 Abs. 4 des Reichsgesetzes über die Bildung einer vorläufigen Reichswehr vom 6. März 1919 — Reichs-Gesetzbl. S. 295 — und § 2 des Reichsgesetzes über die Bildung einer vorläufigen Reichsmarine vom 16. April 1919 — Reichs-Gesetzbl. S. 431 —). Die von dem Einretenden zu übernehmende Verpflichtung muß nach Artikel 174 des Friedensvertrags auf eine ununterbrochene Dienstzeit von 12 Jahren gerichtet sein. § 17 macht demgemäß den Eintritt von der Übernahme einer solchen Verpflichtung abhängig. Für Offiziere schreibt der Friedensvertrag im Artikel 175 ferner eine Mindestdienstzeit von 25 Jahren vor. Daher müssen sich nach § 23 die Offizieranwärter vor ihrer Beförderung zum Offizier auf eine ununterbrochene Dienstzeit von zunächst 25 Jahren verpflichten. Hierbei ist also die regelmäßige Vorbildungszeit von 4 Jahren nicht eingerechnet. Ist diese ausnahmsweise überschritten, so kann die erneute Verpflichtung nach § 23 entsprechend heraufgesetzt werden, jedoch nicht unter eine Gesamtdienstzeit von 29 Jahren. Diese Bestimmung dient in erster 17 — Eine den Offizieranwärtern, die wegen mangelnder allgemeiner Vorbildung beim Eintritt einer längeren Vorbereitung als der regelmäßigen 4jährigen bedürfen. Da in beiden Fällen die Verpflichtung auf eine ununterbrochene Dienstzeit erfolgen muß und da ferner die Zahl der vor Ablauf der Verpflichtung Aus- scheidenden nach dem erwähnten Artikel des Friedensvertrages auf 5 v. H. im Jahre beschränkt ist, kann dem Verpflichteten während der Dauer der vertragmäßig übernommenen Dienstzeit ein Recht, den Vertrag durch einseitigen Willensakt (Kündigung) zur Auflösung zu bringen, nicht eingeräumt werden. Dagegen bleibt ihm die Möglichkeit unbenommen, bei Änderung des bürgerlichen Verhältnisses wegen einer vorzeitigen Lösung des Vertrags im beiderseitigen Einverständnis vorzeitig zu werden (§ 19 Abs. 1 und § 24, c). Derartige Anträgen wird die militärische Dienststelle, wenn fachhaltige Gründe vorliegen, innerhalb des nach dem Friedens- vertrage zulässigen Abgangs entsprechen. Das Nähere soll im Ausführungswege geregelt werden. Nach Ablauf der 12jährigen Dienstverpflichtung werden die nicht in die Offizierlaufbahn übergegangenen Unteroffiziere und Mannschaften in der Regel entlassen, da eine längere Fortsetzung des Dienstverhältnisses über diese Zeit hinaus, von Ausnahmen abgesehen, die Truppe für ihre Aufgaben ungeeignet machen würde (§ 18 Abs. 1). Der Entlassungstermin kann ausnahmsweise hinausgeschoben werden, wenn die sofortige Entlassung im dienstlichen Interesse nicht durchführbar ist (§ 18 Abs. 3). Bezüglich der Offiziere ist dagegen nach Ablauf der 25jährigen Dienstverpflichtung eine Fortsetzung des Dienstverhältnisses nach Maßgabe des § 23 Abs. 2 vorgesehen, da hier einer solchen Fortsetzung grundsätzlich keine Bedenken entgegenstehen. Der Soldatenberuf ist also für die Mannschaften und Unteroffiziere nur als Durchgangsberuf, für die Offiziere dagegen als Lebensberuf anzusehen und zu bewerten. Aus diesem Grunde ist das Offizierdienstverhältnis im Entwurf durch Beschränkung der der militärischen Dienststelle zustehenden Kündigungs möglichkeiten dem Beamtendienstverhältnis in größerer Weise angenähert als das Dienstverhältnis der Mannschaften und Unteroffiziere, während anderseits die Verfolgung der letzteren nach vollendeter Dienstzeit auf der Grundlage ausgebaut ist, daß sie schon während der Dienstzeit für einen bürgerlichen Beruf ausgebildet werden (§ 21). Während nach Vorstehendem das Dienstverhältnis für den Verpflichteten innerhalb der Vertragsdauer unkündbar ist, muß auf der anderen Seite die militärische Dienststelle die Möglichkeit haben, Soldaten, die wegen mangelnder körperlicher oder geistiger Kräfte dienstunfähig geworden sind, oder die die zur Erfüllung der ihnen obliegenden dienstlichen Aufgaben erforderlichen geistigen Fähigkeiten nicht mehr besitzen, vorzeitig zur Entlassung zu bringen. Diesem Gesichtspunkt dienen die Vorschriften § 19 Nummer 1a und b für Unteroffiziere und Mannschaften und § 24a und b für Offiziere. In den gesetzlichen Voraussetzungen dieser vorzeitigen Kündigung besteht hierbei kein Unterschied; sie sind für Mannschaften und Unter- offiziere die gleichen wie für die Offiziere. Nur das formelle Verfahren weist mit Rücksicht darauf einige Verschiedenheiten auf, daß der Offizierberuf als Lebensberuf zu bewerten ist. Unter die im § 19 Nummer 1a und § 24a behandelte Dienstunfähigkeit fallen nur Tatbestände, die der ärztlichen Begutachtung unterliegen. Es handelt sich hier also um körperliche oder geistige Erkrankungen, die den Betroffenen zur Aus- 18 übung des Dienstes in der Wehrmacht untauglich machen. Der Zustand der Dienstunfähigkeit ist nach diesen Vorschriften durch ein militärärztliches Gutachten festzustellen, das sich gleichzeitig darüber auszusprechen hat, ob eine Wiederherstellung der Dienstfähigkeit binnen Jahresfrist zu erwarten ist. Wird diese Aussicht verneint, so erfolgt nach § 19 Nummer 1a die Kündigung des Dienstverhältnisses unter Einhaltung einer Frist von 3 Monaten, nach § 24 aber die Benachrichtigung, daß die Entlassung des Offiziers zu einem mindestens 3 Monate nach dieser Bekanntgabe festzusetzenden Zeitpunkt in Aussicht genommen sei. Eine Sicherung des Soldaten gegen Willkür ist erforderlich. Sie wird erstreckt durch die einschränkende Bestimmung des § 19, 1b Satz 2, durch den Einspruch gegen die Kündigung und gegen die Absicht der Entlassung. Gegen die Kündigung steht den Angehörigen des Unteroffiziers- und Mannschaftsstandes nach § 20 der Einspruch an den Reichswehrminister, gegen die Bekanntgabe den Offizieren der Einspruch nach § 24 letzter Absatz zu, über den der Reichspräsident, der nach Artikel 46 der Reichsverfassung die Offiziere zu entlassen hat, endgültig entscheidet. Die Entlassung darf in beiden Fällen erst erfolgen, wenn die Kündigung oder die Bekanntgabe durch Verkündung der Frist oder durch Zurücknahme oder Zurückweisung des Rechtsmittels unanfechtbar geworden sind. Von der Dienstunfähigkeit unterscheidet sich die im § 19 Nummer 1b und § 24 b behandelte mangelnde Eignung dadurch, daß es sich hier nicht um die Beurteilung von körperlichen oder geistigen Gebrechen und vergleichen, sondern der Leistungsfähigkeit des Verpflichteten handelt. Mangelnde Eignung im Sinne dieser Bestimmungen liegt daher vor, wenn die Leistungen des Verpflichteten, die zur ordnungsmäßigen Erfüllung der ihm obliegenden Aufgaben erforderlich sind, nicht oder nicht mehr ausreichen. An Stelle des ärztlichen Gutachtens tritt demgemäß hier die dienstliche Beurteilung der militärischen Vorgesetzten. Das förmliche Verfahren ist dabei das gleiche wie bei der Entlassung wegen Dienstunfähigkeit. Ausdrücklich hervorgehoben muß werden, daß moralische Defekte, Begehen strafbarer Handlungen oder Verstöße gegen die militärische Disziplin usw. nicht hierunter fallen. Machen derartige Tatbestände die Entfernung eines Soldaten aus der Wehrmacht notwendig, so kann die Auflösung des Dienstverhältnisses entweder durch rechtskräftiges Strafurteil oder durch rechtskräftiges Erkenntnis eines besonders für die Wehrmacht zu bildenden Gerichtshofs oder, sofern es sich um Mannschaften und Unteroffiziere handelt, auch durch fristlose Kündigung nach Maßgabe des § 19 Nummer 2a, b und c erfolgen. Die Auflösung des Dienstverhältnisses durch strafgerichtliches Urteil tritt nach den bestehenden Gesetzen ein, wenn auf Entfernung aus dem Heere oder der Marine oder auf Dienstentlassung erkannt ist, wobei zu bemerken ist, daß nach § 39 die Strafe der Verlegung in die II. Klasse des Soldatenstandes, da die Voraussetzungen ihrer Durchführung fortgefallen sind, künftig der Strafe der Dienstentlassung gleichgestellt wird. Die Zuständigkeit des für die Wehrmacht in Aussicht genommenen besonderen Gerichtshofs, der aus Soldaten bestehen soll, wird sich auf solche Tatbestände erstrecken, die den Betreffenden wegen seines Verhaltens in oder außer Dienst unwürdig machen, den Beruf eines Soldaten weiter auszuüben. Er ist also in seinem Wesen den Disziplinargerichten für die Beamten nachgebildet. Die von ihm auf Auflösung des Dienstverhältnisses erlassenen Erkenntnisse werden in gleicher Weise wie die oben- - 19 - genannten Strafartteile mit ihrer Rechtskraft ohne weiteres das Ausscheiden aus dem Dienstverhältnisse zur Folge haben. Eine besondere Entlassung findet also in diesen Fällen nicht mehr statt. Der Tag der Rechtskraft der Entscheidung gilt als der Entlassungstag (§§ 20b und 25). Während das Dienstverhältnis der im Lebensberufe stehenden Offiziere infolge strafbarer Handlungen oder unwürdigen Verhaltens ausnahmslos nur durch ein strafgerichtliches Urteil oder ein Erkenntnis des vorstehend genannten besonderen Gerichtshofs gelöst werden soll, erscheint es geboten, der militärischen Dienststelle gegenüber den noch im Mannschafts- und Unteroffiziersstande stehenden Soldaten zwecks Reinhaltung der Wehrmacht von sittlich-minderwertigen Persönlichkeiten eine etwas freiere Hand zu lassen. Zu diesem Zwecke ist im § 19 Nummer 2 den militärischen Dienststellen ein fristloses Kündigungsrecht für bestimmte, im Gesetze genau umgrenzte Fälle vorgesehen. Die Möglichkeit einer fristlosen Kündigung soll hier nach bestehen, wenn sich nach der Einstellung herausstellt, daß der Verpflichtete zu den Personen gehört, die nach den Gesetzen oder den Einstellungs-vorschriften nicht hätten eingestellt werden dürfen. Mit den gesetzlichen Bestimmungen sind hier die oben bereits erwähnten Vorschriften des Reichsstrafgesetzbuchs und des Militärstrafgesetzbuchs über die Unfähigkeit zum Dienste im Heere und in der Marine gemeint. Der häufigste Fall der Anwendungen dieses Kündigungsrechts wird der sein, daß der Eingestellte hinsichtlich seiner Vorfragen unwahre Angaben gemacht und sich dadurch die Einstellung erschlichen hat. Die Bestimmung wird also auch dazu dienen, die sich zur Einstellung Meldenden von unwahren Angaben abzuschrecken. Die Möglichkeit der fristlosen Kündigung ist ferner gegeben, wenn eine rechtskräftige Befragung mit Degradation oder mit einer Freiheitsstrafe von mindestens 3 Monaten oder eine Befragung wegen Diebstahls oder Unterschlagung nach § 138 M. St G. B. erfolgt ist. Ein Degradierter hat in der künftigen Wehrmacht keine Aussicht, wieder zu höheren Stellen zu gelangen. Eine Freiheitsstrafe über 3 Monate entzieht ferner den Betrafen ein Vierteljahr lang seinen dienstlichen Verrichtungen, so daß schon aus finanziellen Gründen, abgesehen von den Erfordernissen der Manneszucht, die Möglichkeit der sofortigen Entlassung gegeben sein muß. Das gleiche gilt von der unter § 19 Nummer 2e behandelten Fahnenflucht. Die Sonderbestimmung hinsichtlich der Kündigung ist wegen der Unmöglichkeit ihrer dienstlichen Bekanntgabe notwendig. Hierzu tritt noch der auf anderem Gebiete liegende Fall unter Buchstabe d, bei dem ebenfalls die dienstlichen Interessen die Möglichkeit einer sofortigen Lösung des Dienstverhältnisses erforderlich machen. Um eine möglichst gleichmäßige Praxis zu gewährleisten, wird im Wege der Ausführung näher geregelt werden, unter welchen Voraussetzungen die militärischen Dienststellen von diesem fristlosen Kündigungs-rechte Gebrauch machen sollen. Da überdies auch in allen diesen Fällen nach § 20 der Einbruch an den Reichswehrminister gegeben ist, wird auch hierdurch die Einheitlichkeit der Handhabung gewährleistet. Die Verfolgung der ausscheidenden Soldaten und ihrer Hinterbliebenen richtet sich in allen Fällen nach den Bestimmungen der Verfolzungsgesetze (§ 26). Der vorliegende Entwurf beschränkt sich auf die organisatorischen Bestimmungen und wird durch gesetzliche Bestimmungen über die Verfolgung und die Errichtung des im vorstehenden erwähnten besonderen Gerichtshofs ergänzt werden, die der größeren Über- - 20 - sichtlichkeit wegen in besonderen Gesetzen behandelt sind, aber, wie ausdrücklich her- vorzukehren ist, mit den grundlegenden Bestimmungen dieses Entwurfs in untrenn- barem Zusammenhange stehen und daher gesetzgeberisch auch nur als ein Ganzes behandelt werden können. Zu § 31 ist — dem § 11 des Reichsbeamtengegeses entsprechend — die militärisch unerlässliche Forderung erhoben, daß die Angehörigen der Wehrmacht über Dienst- angelegenheiten, deren Geheimhaltung erforderlich oder von den Vorgesetzten ange- ordnet ist, Verschwiegenheit zu beobachten haben. Während die vorstehend behandelten, das militärische Dienstverhältnis be- treffenden Bestimmungen auf die Herstellung einer möglichst leistungsfähigen Truppe aus den besten Teilen der Bevölkerung gerichtet sind, suchen die Vorschriften des § 32 einer andern, mit einer Freiwilligentruppe erfahrungsgemäß verbundenen Gefahr vorzubeugen. Der Grundsatz, daß die Politik dem Heere ferngehalten werden muß, gilt für eine solche Truppe noch in weit höherem Maße als für ein auf der allgemeinen Befristung beruhendes, also alle Schichten der Bevölkerung umfassendes Heer. Eine Freiwilligentruppe, die nicht über den Parteien steht und dem Parteietriebe entzogen ist, trägt den Geist der Zersetzung von vornherein in sich. Eine politisierende Frei- willigentruppe bildet für Reich und Volk keinen zuverlässigen Schutz, sondern eine feste Gefahr. Diesem Gedanken entsprechend ist auch bereits eine Beschränkung der Grund- rechte für die Angehörigen der Wehrmacht im Artikel 133 Abs. 2 der Reichsverfassung vorgesehen. Der § 32 ist die Ausführung hierzu. Der Ausschluß jeder politischen Betätigung innerhalb des Dienstbereichs wird als eine selbstverständliche Forderung zu erachten sein, wobei übrigens zu bemerken ist, daß der Begriff Dienst- bereich im weiteren und nicht nur in räumlichem Sinne zu verstehen ist. Die Not- wendigkeit des im Abf. 2 dargestellten Verbots der Zugehörig- keit zu politischen Vereinen und der Teilnahme an politischen Versammlungen ist eine selbstverständliche Folge des Absatzes 1. Daß sich die Soldaten ferner unterein- ander, d. h. innerhalb der Wehrmacht selbst, nur mit Genehmigung ihrer Vorgesetzten versammeln oder zu irgendwelchen Zwecken vereinigen dürfen, wie Abf. 2 des § 33 vorschreibt, folgt unmittelbar aus der Natur des militärischen Dienstverhältnisses und der militärischen Befehlsgewalt und ist im Interesse der Erhaltung der Disziplin und Kameradschaft unbedingt zu fordern. Zur Sicherung gegen willkürliche Hand- habung dieser Bestimmung wird bestimmt, daß unter gewissen Voraussetzungen die Genehmigung zu erteilen ist. Nichtpolitischen Vereinen dürfen die Soldaten dagegen ohne weiteres angehören, falls die Zugehörigkeit nicht aus Gründen der militärischen Zucht und Ordnung verboten wird. Eine einschränkende Bestimmung bezüglich des Verbots bezweckt ebenfalls Sicherung gegen Willkür. Sehr weitgehend, wenn auch im wesentlichen mit dem bisherigen Rechte (§ 49 des Reichsmilitärgesetzes) übereinstim- mend, könnte dagegen infolge der veränderten innerpolitischen Anschauungen auf den ersten Blick die Bestimmung des § 32 Abf. 4 erscheinen, wonach das Recht zur Teil- nahme an den Wahlen und an Abstimmungen — die Abstimmungen auf Grund des Friedensvertrags werden von diesem Verbot nicht betroffen — in Reichs-, in den Ländern und Gemeinden für die Soldaten ruhen soll. Diese Forderung entspricht dem § 2 des Reichswahlgesetzes vom 27. April 1920 (Reichs-Gesetzbl. S. 622). Wenn man die Ausübung dieser Rechte den Soldaten belassen wollte, so würde man auch agitatorische - 21 - Einflüsse auf sie und politische Bewegungen in ihren eigenen Kreisen mit Erfolg nicht hindern können. Sie würden nicht vor dem Kaserntor haltmachen, sondern durch die Soldaten, sowohl Offiziere wie Unteroffiziere und Mannschaften, in den dienstlichen Bereich, auf den Exerzierplatz und in die Kasernenstuben hinüber- getragen werden. Wenn das Wahlrecht nicht ruhen würde, könnte der Soldat nicht gehindert werden, sich nicht nur eine politische Anschauung zu bilden, sondern sich auch einer Partei anzuschließen. Dazu aber müßte er Versammlungen besuchen und sich mit anderen über Parteipolitik aussprechen können. Und damit wäre dem Seite der Verfegung in der Wehrmacht für und vor geöffnet. Nur durch volle Durchführung des Grundgesetzes, daß die Wehrmacht über den Parteien steht und daher am politischen Kampfe nicht teilnimmt, kann das erreicht werden, was zum Wohle des Ganzen unbedingt erforderlich ist, dem Reiche eine in allen Lagen er- gebene und zuverlässige Macht zur Durchführung der Anordnungen der Regierungen zu sichern. Abgesehen von diesen durch die Umwandlung der Wehrmacht in ein Freiwilligen- heer bedingten Vorschriften, macht das militärische Dienstverhältnis und die Zu- gehörigkeit zur Wehrmacht noch einige, in den §§ 28 und 30 niedergelegte Sonder- vorschriften notwendig, die im wesentlichen aus dem bisherigen Rechte übernommen sind, wobei zu bemerken ist, daß sich diese Vorschriften auch auf die Beamten der Wehrmacht beziehen, die mit den Soldaten nach § 1 des Gesetzes die Angehörigen der Wehrmacht bilden. § 28b schreibt in Übereinstimmung mit dem bisherigen Rechte vor, daß ein Angeschwiger der Wehrmacht zur Verheiratung der Genehmigung der vorgesetzten Dienststelle bedarf. Von dieser Beschränkung für das künftige Frei- willigenheer abzusehen, ist aus praktischen und finanziellen Gründen ausgeschlossen. Die Verwaltung muß auf die Zahl der Verheirateten in der Wehrmacht einen maß- gebenden Einfluß ausüben können. Die näheren Bestimmungen über die Voraus- setzungen, von denen die Erteilung dieser Genehmigung abhängig ist, werden im Ausführungsgesetze getroffen werden. Auch § 28a, wonach der Betrieb eines Gewerbes für Angehörige der Wehr- macht genehmigungspflichtig ist, entspricht dem bisherigen Rechte (§ 43 N. M. G.). Hinzugefügt ist, daß auch eine Nebenbeschäftigung der Genehmigung unterliegt, wenn sie mit einer Vergütung verbunden ist (§ 16 Reichsbeamtengeg). Im § 30 ist ferner, ebenfalls wesentlich in Übereinstimmung mit dem bisherigen Rechte, den Angehörigen der Wehrmacht im Hinblick darauf, daß sie in ihrer beruflichen Tätigkeit schon im Dienste der Allgemeinheit stehen, das Recht eingeräumt, das Amt eines Vormundes (Gegenvormundes, Pflegers, Beistandes) und einer ehrenamtlichen Tätig- keit im Reichs-, Landes- oder Gemeindebedienst abzulehnen. Zur Übernahme derartiger Ämter bedürfen sie der Genehmigung. Die bisherigen Steuervorteile der Militärpersonen sind dagegen in Abweichung von dem bisherigen Rechte nicht aufrechterhalten, sondern sie werden, der wirtschaft- lichen Not des Vaterlandes und den veränderten Einkommensverhältnissen der Soldaten Rechnung tragend, im § 35 auf die Befreiung der Naturalbezüge und der an ihrer Stelle gewährten Geldabfindungen von direkten Steuern beschränkt. Nur für das mobile Verhältnis und bei Dienstleistungen an Bord von Schiffen der Reichsmarine außerhalb der heimischen Gewässer muß an der Befreiung des gesamten Diensteinkommens 6 22 von direkten Steuern für die Dauer dieses Zustandes oder dieser Dienstleistung festgehalten werden, da hier die militärischen Interessen den finanziellen vergehen müssen. In Ausführung des Artikel 129 Abs. 4 der Reichsverfassung ist ferner im § 29 bestimmt, daß für vermögensrechtliche Ansprüche aus dem Dienstverhältnisse der ordentliche Rechtsweg offen stehen soll. Im Abf. 1 wird zum Ausdruck gebracht, daß auch das Reich wegen solcher Ansprüche den Rechtsweg beschreiten kann. Die Bestimmungen der folgenden Absätze sind den entsprechenden Vorschriften des Reichsbeamengesetzes § 149 ff., die sich in der Praxis gut bewährt haben, unter Berücksichtigung der besonderen Verhältnisse der Wehrmacht nachgebildet. Für die Beamten der Wehrmacht bleiben nach wie vor allein diese Bestimmungen des Reichsbeamengesetzes maßgebend. Endlich ist in diesem Zusammenhang noch das im § 27 festgesetzte Recht des Reichspräsidenten zu erwähnen, ausscheidenden Angehörigen der Wehrmacht die Berechtigung zum Tragen einer entsprechenden Uniform widerruflich zu verleihen. Auf diese dem bisherigen Rechte (§ 7 R. M. G.) entnommenen Gnadenbeweise jetzt zu verzichten, er scheint nicht angebracht, da man sich hierdurch eines nicht zu unterschätzenden Mittels zur Hebung des Ansehens der Wehrmacht und des Zustroms an Freiwilligen begeben würde. Andererseits kann die Verleihung nur unter Widerruf erfolgen, um Mißbräuchen wirksam entgegentreten zu können. Die Bedenken, die früher gegen eine solche Widerruflichkeit der Verleihung geltend gemacht sind, dürften nunmehr fortfallen, da der Widerruf des Reichspräsidenten künftig wie alle übrigen Anordnungen ebenfalls der Gegenzeichnung bedarf. Nicht näher geregelt findet im Entwurfe die Vorschriften über die Handhabung der Manneszucht und die Beschwerdeführung sowie über die Pflichten und Rechte der Vertrauensleute. Wenn sich auch nicht verkennen läßt, daß gerade die Aufrechterhaltung einer straffen Manneszucht in dem künftigen Freiwilligenheer eine der wichtigsten Aufgaben bilden wird, so ist es auf der anderen Seite zu beachten, daß es sich hierbei um die Regelung von Tatbeständen handelt, die in fortwährendem Fluße sind, die also dem praktischen Bedürfnis anpassungsfähig erhalten werden müssen. Daher ist von einer gesetzlichen Festlegung abgesehen und im § 9 dem Reichspräsidenten die Befugnis zur Regelung im Ausführungswege gegeben. Die Bestimmungen des Friedensvertrags und die Vereinbarungen in Spa beschränken sich aber nicht auf die Anordnung, daß die Wehrpflicht abzuschaffen ist, sondern sie treffen auch über die Stärke des künftigen Reichsheeres und der Reichsmarine sowie über ihre Einteilung bestimmte Vorschriften. Diesen Vorschriften tragen die im § 2 enthaltenen Bestimmungen über die Stärke der Wehrmacht und die in §§ 3 bis 6 über die Einteilung des Reichsheeres und der Reichsmarine getroffenen Festlegungen Rechnung. Die angegebenen Stärken stellen Höchstzahlen dar. Vorübergehend treten hierzu noch die im § 37 erwähnten Soldaten der Heeres- und Marine-Friedenskommissionen. Anschließend hieran gibt § 7 die Grundlage der militärischen Befehlsführung und des militärischen Vorgefegentverhältnisses. Die Befehlsführung kann hiernach nur von gefehmäßigen Vorgesetzten ausgeübt werden. Die Hervorhebung des Reichspräsidenten und des Reichswehrministers im Abf. 2 ist deshalb erfolgt, um klarzustellen, daß sie die Eigenschaft von militärischen Vorgesetzten im Sinne der 23 militärischen Gesetze und Verordnungen auch dann haben, wenn sie nicht dem Soldatenstand angehören. Neben den vorstehend erwähnten Bestimmungen des Friedensvertrags wirken nun aber auch die Veränderungen, die sich durch den Neuaufbau des Deutschen Reichs im Innern vollzogen haben, auf die künftige Gestaltung der Wehrmacht ein. Die Verwaltung des Heeres ist nunmehr nach Artikel 79 der Reichsverfassung auf das Reich übergegangen. Damit sind die bisherigen Kontingentsverwaltungen in Fortfall gekommen. Gleichzeitig enthält der genannte Verfassungsartikel die Anordnung, daß die Regelung der Wehrverfassung des Deutschen Volkes unter Berücksichtigung der besonderen landsmannschaftlichen Eigenart einheitlich erfolgen soll. Die diesem Grundsatz Rechnung tragenden Vorschriften sind im Teil II unter der Überschrift „Landsmannschaft“ zusammengefaßt. Sie beruhen auf einer mit den bisherigen Kontingentsstaaten unter Zuziehung Badens vor Verabschiedung der Reichsverfassung getroffenen Vereinbarung — s. Anlagen — der die damalige Reichsregierung ausdrücklich zugestimmt hat. Der Grundgedanke des landsmannschaftlichen Aufbaues ist im § 12 gesetzlich näher festgelegt. Er besteht im wesentlichen darin, daß, soweit praktisch durchführbar, in jedem Lande aus Landsangehörigen zusammengesetzte und aus ihnen dauernd ergänzte geschlossene Verbände — Division — oder Truppeneinheiten gebildet werden. Halten die Länder es für erforderlich, daß zur Wahrung der landsmannschaftlichen Eigenart eine besondere militärische Dienststelle geschaffen wird, so können sie nach § 10 die Einsetzung eines besonderen Landeskommandanten verlangen. Dieser Landeskommandant wird aus der Zahl der Offiziere der Wehrmacht durch den Reichspräsidenten auf Vorschlag der betreffenden Landesregierung ernannt. Er versteht seinen Dienst als Landeskommandant im Nebenamte neben seinen sonstigen Dienstpflichten. Seine Befugnisse sind im § 11 näher festgelegt. In Ausübung dieser Befugnisse ist der Landeskommandant der Landesregierung nicht unterstellt und nicht verantwortlich. Für den Fall, daß eine Landesregierung auf einen Landeskommandanten verzichtet, sollen die dem Landeskommandanten zugedachten Aufgaben im unmittelbaren Benehmen zwischen Reichs- und Landesregierung durch eine besonders zu schaffende Landesdienststelle erledigt werden. Nach Nummer 9 der Weimarer Vereinbarung ist die Schaffung einer Ausgleichsstelle zur Regelung des Beauftragungswezens vorgesehen. Da die Verhandlungen über die Bildung einer allgemeinen Reichsstelle noch nicht abgeschlossen sind, mußte die bedingte Haftung gewählt werden. Zur Wahrung dieser wirtschaftlichen Interessen der Länder find außerdem im § 14 unter Nummer 1, 2 und 3 noch einige Sonderbestimmungen getroffen. Der § 13 sichert der Befehlsgewalt die Möglichkeit, die vorübergehende Entsendung von Truppen innerhalb des Deutschen Reichs auch unter Durchbrechung des im § 12 aufgestellten landsmannschaftlichen Grundsatzes vorzunehmen, wenn dies aus besonderen Gründen notwendig ist. Anschließend ist im § 15 das Recht der Länder und polizeilichen Behörden geregelt, die Wehrmacht zur Behebung öffentlicher Notstände und zu polizeilichen Zwecken in Anspruch zu nehmen. 24 Eine weitere mit der innerpolitischen Neuordnung des Staatswesens in Zusammenhang stehende Vorschrift ist in dem § 8. enthalten, der die Bildung je einer aus Wahlen hervorgehenden Heeres- und Marinekammer anordnet, die dem Reichswehrminister als beratende und begutachtende Organe zur Seite stehen. Hierdurch wird eine Mitwirkung jedes Soldaten der Wehrmacht an den seine Interessen betreffenden Gesetzesvorlagen gesichert und ihm ermöglicht, Anregungen und Wünsche an berufener Stelle zum Ausdruck zu bringen. Im Gegensatz zu diesen durch die Neuordnung der innerpolitischen Verhältnisse bedingten Vorschriften bestehen die im § 34 enthaltenen, die Militärtestamente behandelnden Bestimmungen im wesentlichen in der Aufrechterhaltung des alten Rechtszustandes (§ 44 des Reichsmilitärgesetzes). Soweit die Änderungen nicht lediglich redaktioneller Natur sind, beruhen sie in der Hauptsache darauf, daß die oberen Beamten der Wehrmacht in ihrer Bedeutung nunmehr mit den Offizieren bei der Aufnahme des Testaments gleichgestellt sind (Nummer 3b und c). Zu den übergangs- und Schlufbestimmungen ist, soweit sie nicht in vorstehendem bereits behandelt sind, noch folgendes zu bemerken: Der § 38 dient zur Beseitigung von Auslegungsfragen, die sich bei Anwendung der bestehenden Gesetze auf die Angehörigen der Wehrmacht daraus ergeben könnten, daß diese Gesetze in ihrem Wortlaut noch der alten Einteilung des Reichsmilitärgesetzes in Heeresangehörige, Militärpersonen und Personen des Soldatenstandes folgen. Durch die Vorschrift wird klargestellt, daß die Angehörigen der Wehrmacht zur Gruppe der Militärpersonen des bisherigen Rechtes zu rechnen sind. Auf sie finden mithin nicht nur die für die Angehörigen des Heeres oder der Marine, sondern im besonderen auch die für die Militärpersonen erlassenen Bestimmungen Anwendung. Die Beamten der Wehrmacht sind hierbei als Militärbeamte, die Soldaten als Personen des Soldatenstandes zu behandeln. Der § 40 soll einem praktischen Bedürfnis abhelfen. Der § 41 unterwirft das Diensteinkommen der Mannschaften und Unteroffiziere, das bisher dem Pfändungszugriff überhaupt entzogen war, außerhalb des mobilen Zustandes in gleicher Weise der Zwangsvollstreckung, wie dies schon bisher bezüglich des Diensteinkommens der Offiziere der Fall war. Die Änderung wird durch die veränderten Einkommensverhältnisse bedingt. Die nach § 43 Nummer 2 aufgehobenen Vorschriften des Reichsbeamtengesetzes betreffen das Disziplinarverfahren vor den Militärdisziplinarkommissionen, dem bisher die Militärbeamten unterworfen sind, die ausschließlich unter militärischen Befehlshabern stehen. Derartige Beamte wird es in der Wehrmacht nicht mehr geben, da der Reichswehrminister zugleich militärischer und Verwaltungsvorgesetzter ist. Eine besondere Instanz für diese Beamten aufrechtzuerhalten, ist daher nicht mehr erforderlich. Abgesehen davon entspricht auch die Zusammenlegung der Militärdisziplinarkommissionen, da sie in ihrer Mehrheit aus Offizieren bestehen, nicht mehr den veränderten Anschauungen. Nach Aufhebung der Sonderbestimmungen der §§ 120 bis 122 werden also künftig auch die Beamten der Wehrmacht ausnahmslos ben 25 allgemeinen für alle Reichsbeamte geltenden Vorschriften über die Einleitung und Durchführung des förmlichen Disziplinarverfahrens unterworfen sein. Die zur Ausführung des Gesetzes erforderlichen Bestimmungen soll, seiner Stellung als Oberbefehlshaber der Wehrmacht entsprechend, nach § 42 der Reichs- präsident erlassen, hinsichtlich der §§ 10 bis 15, 21, 28, 30 und 32 mit Zu- stimmung des Reichsrats, weil diese Bestimmungen die Interessen der Länder berühren. - 27 - Anlage 1. Weimarer Vereinbarung Die zwischen Vertretern von Preußen, Bayern, Sachsen, Württemberg und Baden in den Monaten Februar bis Mai 1919 in Weimar geführten Verhandlungen haben zu folgendem Ergebnis geführt: Preußen, Bayern, Sachsen, Württemberg und Baden sind dahin übereingekommen, daß unter Aufhebung aller unter ihnen und mit dem Reiche bestehenden Verträge, Abmachungen und Reservatrechte auf dem Gebiete des Heerwesens das künftige Reichswehrgesetz die vollkommene Einheitlichkeit des deutschen Heerwesens gewährleisten muß. Bayern, Sachsen, Württemberg und Baden halten es jedoch für erforderlich, daß die Interessen ihrer Länder durch Aufnahme der nachfolgenden Grundsätze in das Wehrgesetz zu wahren sind. 1. Die aus den genannten Staaten ergänzten Truppenteile bilden je einen in sich geschlossenen Verband, an dessen Spitze auf Verlangen des betreffenden Staates ein Landeskommandant zu stellen ist, dem die Wahrung der Landesinteressen obliegt. 2. In diesen Verbänden sollen die unteren Führer- und die Beamtenstellen in der Regel, die höheren Führerstellen nach Möglichkeit mit Landeskindern besetzt werden. Vor der Ernennung, Beförderung, Verlegung und Verabschiedung der Offiziere und Beamten find die Landeskommandanten gutachtlich zu hören. Die Ernennung des Landeskommandanten und des ihm beigegebenen Heeresverwaltungsbeamten erfolgt auf Vorschlag der betreffenden Landesregierung. 3. Die Verbände sind grundsätzlich im eigenen Lande unterzubringen, der Reichspräsident hat jedoch das Recht, in besonderen Fällen Truppenteile außerhalb ihres Landes oder landfremde Truppen in einem anderen Lande vorübergehend zu verwenden. Handelt es sich um eine dauernde Unterbringung, so ist die Zustimmung der betreffenden Landesregierung einzuholen. 4. Bei Neuauflage, wesentlicher Veränderung oder Auflösung von ständigen Befestigungen oder von Truppenübungsplätzen find die wirtschaftlichen Interessen der Länder zu wahren und bementprechend die Landesregierungen rechtzeitig zu hören. 5. Das Recht der Landesregierungen, Truppen zu polizeilichen Zwecken und bei öffentlichen Notständen in Anspruch zu nehmen, ist zu wahren. - 28 - 6. In der Bezeichnung der Truppenteile und Behörden ist die landsmannschaftliche Zugehörigkeit zum Ausdruck zu bringen. 7. Die Landeskommandanten und die obersten Heeresverwaltungsbeamten sind verpflichtet, die landsmannschaftliche Eigenart und die wirtschaftlichen Bedürfnisse des Landes zu berücksichtigen. Sie haben die landesregierung auf Wunsch fortlaufend über alle wesentlichen Vorgänge ihres Geschäftsbereichs, namentlich auch hinsichtlich der in Siffer 2 behandelten Angelegenheiten zu unterrichten. Zur dauernden gegenseitigen Verbindung kann die Landesregierung dem Landeskommandanten einen aus Landesmitteln besoldeten Vertreter beordnen, der zur Beurteilung aller Fragen hinzuziehen ist, die die landsmannschaftliche Eigenart und die wirtschaftlichen Interessen des Landes berühren. 8. Die Landeskommandanten üben folgende besondere Befugnisse mit Zustimmung der Landesregierung, unbeschadet der Aufsicht des Reichs, aus: a) die Standorte der ihnen unterstellten Truppenteile innerhalb ihres Gebiets zu bestimmen, b) den Ertrag aus dem Lande nach Maßgabe der allgemeinen Ertragsverteilung des Reichs zu regeln, daß die landsmannschaftliche Zusammengehörigkeit in der Truppe zur Geltung kommt; c) die landsmannschaftlichen Abzeichen im Rahmen der vom Reich be- stimmten Grundformen und Grenzen zu regeln. 9. Das Beschaffungsweisen soll so geregelt werden, daß die Grundsätze für die Beschaffung und die Verteilung auf die einzelnen Länder durch eine Ausgleichsstelle festgesetzt werden, in der die genannten Staaten vertreten sind. Soweit die Beschaffung selbst durch Verwaltungsorgane der Wehrgebiete erfolgt, können ihnen fachmännische Beiräte von den Landesregierungen bestellt werden. 10. Die Anstalten und Betriebe des Reichsheers sind soweit als möglich auf die Einzelstaaten zu verteilen. 11. Den genannten Staaten sollen auf Anfordern zu ihrer Vertretung im Reichsrat Offiziere nach ihrer Wahl zur Verfügung gestellt werden. 12. Ins Reichswehrministerium werden, wie zu allen oberen Reichswehrbehörden, Offiziere usw. aus allen Teilen des Reichs herangezogen. Die Landeskommandanten in den genannten Staaten sollen bei der Vorbereitung wichtiger Gesetzesvorlagen und Vorschriften gehört werden. 13. Eine den landsmannschaftlichen Bedürfnissen rechnungtragende Ausübung des Begnadigungsrechts wird gewährleistet. 29 Am 29. Juli 1919 wurde von den gleichen Vertretern in Weimar übereingekommen, am Schlusse folgenden einschränkenden Zusatz für die kleinen Staaten anzufügen: Unter den an der Vereinbarung beteiligten Ländern besteht Einverständnis darüber, daß sich die ursprünglich ins Auge gefaßte Bildung von landsmannschaftlichen Truppenverbänden infolge der inzwischen in Kraft getretenen Bestimmungen des Friedensvertrags in Sachsen, Württemberg und Baden nicht mehr durchführen läßt. In diesen Ländern werden daher an Stelle der geschlossenen Verbände landsmannschaftlich geschlossene Truppeneinheiten gebildet werden. Der dienstälteste Befehlshaber dieser Truppeneinheiten des betreffenden Landes wird als Landeskommandant die in vorstehender Vereinbarung genannten Befugnisse sinngemäß ausüben, soweit die Verhältnisse es gestatten. 30 Anlage 2 Kriegsministerium Nr. 562/19 Wei. Weimar, 17. 6. 1919. Die Reichsregierung hat sich mit der zwischen den Vertretern von Preußen, Bayern, Sachsen, Württemberg und Baden getroffenen Vereinbarung in der an- liegenden Fassung einverstanden erklärt und zugesagt, der Nationalversammlung ein in diesem Sinne abgefaßtes Reichswehrgesetz vorzuschlagen. gez. Reinhardt 31 Anlage 3 Erklärung des Preußischen Kriegsministers in der 70. Sitzung der Nationalversammlung vom 30. Juli 1919 zum Antrag des Verfassungsausschusses, Artikel 79 des Entwurfs einer Reichsverfassung wie folgt zu fassen: „Die Verteidigung des Reichs ist Reichssache. Die Wehrverfassung des deutschen Volks wird unter Berück- sichtigung der besonderen landsmannschaftlichen Eigenarten durch ein Reichsgesetz einheitlich geregelt.“ Reinhardt, Oberst, preußischer Kriegsminister: Meine Damen und Herren! Die Regierung ist mit dieser Änderung voll- kommen einverstanden. Der Grund für die abweichende Fassung in der neuen Art gegenüber der alten liegt darin, daß dazwischen die Annahme des Friedensvertrags lag. Als wir seinerzeit die alte Fassung beraten hatten, war noch Hoffnung vor- handen, daß unser Heer doch eine solche Größe haben würde, wie es unseren zu- künftigen bescheidenen Bedürfnissen entsprochen hätte, und daß die einzelnen Länder in sich geschlossene Wehrverbände haben konnten. Diesen Wehrverbänden konnte eine ziemlich große landsmannschaftliche Selbständigkeit gewährt werden. Inzwischen war es notwendig, hierin Einschränkungen eintreten zu lassen, und dem trägt die neue Fassung Rechnung. Gleichwohl ist die Reichsregierung mit den Ländern übereingekommen, daß auch im zukünftigen Heer, auch wenn es nicht gelingen sollte, den kleineren und mittleren Ländern geschlossene Militärverbände zuzuteilen, die einzelnen Truppenein- heiten, die in einem bestimmten Landesteil untergebracht sind und sich aus diesem ergänzen, landsmannschaftlich zu gestalten und eine besonders enge Beziehung zwischen den dort stehenden Truppenteilen und den dortigen Regierungen zu schaffen. Über diese Ausgestaltung der Landsmannschaften wird die Reichsregierung dem Hohen Hause die nötigen Vorschläge in dem künftigen Wehrgesetze vorlegen, und sie wird sich dabei auf eine Vereinbarung stützen, die sie während dieser Verfassungsarbeiten mit Bayern, Sachsen, Württemberg und Baden geschlossen hat und deren Inhalt junggemäß auch auf die übrigen Länder Anwendung finden wird, mit denen die Grundzüge im Staatenauschuf bei der ersten Lesung dieses Artikels besprochen und über die Einigkeit erzielt worden ist ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 780. Берлін ... дня 10 березня 1921. До п.Голови Директорії й Головного Отамана Військ У.Н.Р. Квітень 1921 року ОДЕРЖАНО Липень/19 днів 1921 р. В. П. /МЗ/ Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати до Вашого розпорядження приложені до сього нові інформаційні матеріали: 1) № 117: Військово-політичні відомості (нім). 2) № 118: Держави південно-східної Європи (філ). 3) № 119: Східна політика Болшевиків (укр). 4) № 120: Інформації (нім). 5) № 121: Реферат Гутмана на конференції в Бремені (укр). 6) № 122: Розміщення червоних військ на За- ході й на Північних Заходах (укр). 7) № 123: Відомості з Радянської Росії (нім) 8) № 124: Політичні інформації (нім). 9) № 125: Огляд політичної ситуації в Німеч- чині за січень 1921 р. (укр). 10) № 126: Радянська Росія (укр). 11) № 127: Військово-політичні відомості (нім) 12) № 128: Господарські відомості з Радянської Росії (нім). 13) № 129: Звіт Григорєва про становище в Ні- меччині (укр). 14) № 130: Польща в половині лютого (нім). 15) №131: Червона Армія (нім) 16) №132: Українські інформації (укр) 17) №133: Інструкція заступникам Радянської Росії (нім) 18) №134: Інформації (укр). Одержання цих матеріалів прохається ласкаво потвердити. Повіреній у справах У.Н.Р. у Німеччині NACHRICHTEN AUS SOWJETRUSSLAND. Auf der Petilowschen Fabrik in Petersburg werden haupt- sächlich Lokomotiven und Geschütze repariert. Zur Reparatur einer Lokomotive sind 6 Tage erforderlich. Die Reparatur von Geschützen verläuft ausserordentlich langsam und schlecht, es kommt oft vor, dass noch geledene Geschütze auf der Fabrik abge- laden werden und dort infolge Unvorsichtigkeit explodieren. Auf der Fabrik kommen oft Streiks vor, sowohl Teilstreiks als auch Massenstreiks, wogegen die Bolschewiki nicht viel tun können. Über 500 Arbeiter erscheinen fast täglich nicht zur Arbeit so- dass nur eine ganz geringe Anzahl von Arbeitskräften täglich beschäftigt ist. Die Obuchow Fabrik beschäftigt z.Zt. etwa 2 000 Arbeiter und repariert Geschütze, Maschinengewehre,Gewehre und sonstige Feuerwaffen. Auf der Kolpino Fabrik arbeiten 2 000 Mann. Im Laufe des Oktobers wurden über 31 000 Pud guten Stahls hergestellt. In den Alexandr w Werkstätten sind 3 000 Mann beschäftigt. Monatlich werden 9 Lokomotiven und 40 Waggons repariert. Alle übrigen Fabriken in Petersburg haben eine äusserst geringe Produktion, was auf eine geringe Anzahl von Rohstoffen zurückzuführen ist. In der Hauptsache sind die Fabriken auf 2-3 Monate mit Holzmaterial versorgt. Sie bemühen sich aber ihre Heizvorräte zu vergrössern, da die Fabriken sonst stillgelegt werden. In diesem Jahr ist Petersburg mit Heizmaterial besser versorgt als im vorigen Jahr. Die Einwohner bekommen nur kleine Heizmaterialportionen, jedoch werden sie ihnen ziemlich regelmässig verteilt. Während des Oktobers trafen in Petersburg 138 Waggons Naphtha, 21 Zisternen Petroleum und 16 Zisternen Schmier- öl ein. Die Garnison von Petersburg ist entwaffnet worden, die Garnisonen von Rassen und Mischnej Nowgorod werden gerade entwaff- net. Die Truppen dürfen nur beim Wachdienst waffen tragen. Diese Massnahme ist getroffen worden, weil die Haltung der Truppen immer noch unsicher ist und man einen neuen Aufruhr vorbeugen will. In Kolpino haben in letzterer Zeit mehrere Streiks statt- gefunden, welche noch nicht beendet sind. Die Forderungen der Arbeiter sind rein wirtschaftlicher Natur. Die Stimmung unter den Peterburger Arbeitern ist im allgemeinen eine solche, dass jederzeit ein Massenstreik zu befürchten ist. Die aufrührerische Bewegung in Moskau hat jetzt nach den vielen Artillerierungen und Erschiessungen nachgelassen, hat jedoch nicht vollständig aufgehört. Die Agenten der Sozialrevolutionäre arbeiten unter der Hand weiter. Das Zentrum der gesamten Auf- ständebewegung ist jedenfalls in Moskau. Wegen der unsicheren Lage in Moskau hat die Sowjetregierung in letzter Zeit 4 Züge mit Wertgegenständen (Gold, Silber, Diamanten us.) nach Peter- burg übergeführt. - 2 - 344 Zur Zeit befindet sich auf dem Nikolai bahnhof in Petersburg ein Extrazug, bei dessen Ankunft der Bahnhof abgesperrt war. In dem Zug ist eine Telefon- und Telegraphenstation eingerichtet worden. Es wird daher angenommen, dass Lenin und ein Teil des Rats der Volkskommissare in dem Zug wohnt, da es in letzter Zeit in Moskau zu unsicher war. Die Sowjetregierung wird einen Teil ihres Programms in Bezug auf Verbot des freien Verkaufs von Lebensmitteln aufgeben müssen. Am 1. Dezember soll der Handel in den kleinen Magazinen wieder gestattet werden, Das Handelsrecht soll zunächst den zur Arbeit untanglichen Personen und den Frauen der Rotarmeeangehörigen er- teilt werden. In Petersburg sind wieder viele Kommunisten zu den Kursen eingezogen worden. Bei der ersten Sowjetartilleriekursen ist eine zweite Klasse eingerichtet worden. Die Kurse haben eine Vorbereitungsklasse und eine sogen. Frontklasse. 70% der Teilnehmer an den Kursen haben eine Durchschnittsbildung. In letzter Zeit trafen in Archangelsk 15 englische Lokomotiven ein, welche bereits der Nikolai bahn übergeben wurden. In Smolensk soll eine neue Armee aufgestellt werden in wel- che auch polnische Kriegsgefangene "freiwillig" eingestellt werden. Genauere Angaben über diese Armee sind noch nicht einge- troffen. Das Kriegskommissariat in Petersburg teilt mit, dass an eine Demobilisation der Roten Armee jetzt nach dem Siege über Wrangel nicht zu denken wäre, schon deswegen, weil das Transportwesen viel zu zerrüttet ist, um die entlassenen Mannschaften in ihre Heimat zu befördern. Es ist daher geplant worden die Armee in ihren jetzigen Bestände zu belassen und sie in Arbeitsarmeen umzuformieren. Die Arbeitsermeen sollen zum Bau von Eisenbahn- strecken, zum Holzfällen, zum Verladen und Ausladen von Waren und ähnlichen Arbeiten verwendet werden. Alle bolschewistischen Behörden und leitenden Kreise betonen, dass Sowjetrussland stets eine schlagfertige Armee zur Verfügung haben müsse und diese augenblicklich am besten in Form von Arbeitsarmeen gehalten werden könne. Ferner teilte das Petersburger Kreiskriegskommissariat mit, dass in Raum Smolensk, Witebsk und Vohilew Truppenkonzentrationen stattfinden. Als Grund wird angegeben, dass dort Bauernauf- stände, welche auf Balachowitsch's Propaganda zurückzuführen sind, erartet werden. Über das grosse Fest in Petersburg zur Erinnerung an den Ausbruch der Revolution wird berichtet, dass die Sowjetregierung "strangstens" "nicht befohlene" Demonstrationszüge auf den Strassen verboten hat. Die Regierung war darüber unterrichtet worden, dass die Arbeiter der Obuchov Fabrik einen grossen Demon- strationszug gegen die Sowjetregierung organisieren wollten und dafür schon Fähnen und Plakate mit den Aufschriften: "Schluss mit dem Bürgerkriege, fort mit der Todesstrafe" bereitgestellt hat- ten. In letzten Augenblick gelang es den Fabrikskommissaren, die Arbeiter von diesem Umzug abzuhalten. Die Aufstände in Sibirien haben sich über Omsk und Aktju - binsk nach Tomsk, Tara, Ishin und Kurgan ausgebreitet. Immer grössere Teile der Bauernbevölkerung werden davon ergriffen. Der Grund zu diesen Aufständen ist nur die Getreiderquisition der Regierung. Wegen der furchtbaren Hungersnot hatte sich die Regierung an die sibirische Republik gewandt, ihr 100 Millionen Pud Getreide und 5 Millionen Pud Saaten zu überweisen. Der in Blagoweschtschensk zusammengetretene Kongress der Repräsentanten Sibiriens beschloss auf Grund der schlechten Lebensmittelge- schilderten die Forderungen der Sowjetregierung abzuschlagen. In- folgedessen ist die Sowjetregierung gezwungen gewesen dorthin Truppen zu schicken und das Getreide zu requirieren. Darüber sind die Bauern natürlich erbittert und widersetzen sich dieser Massnahme. Auch in Kubangebiet kämpfen die dort stationierten roten Truppen mit den Kubankosaken. Der Chef der Kubankosaken ist der General Chwostikoff. Er verfügt über 9000 Mann Korntruppen - 3 - und hat sich an den Bergstrassen an der russischen Grenze festge- setzt. Wegen des herzschenden Lebensmittel mangels in Moskau und Petersburg hat Lenin diesen beiden Städten Lebensmittellüge unter verstärkter militärischer Bewachung geschickt. In Moskau soll der örtliche Rat der hungernden Bevölkerung ohne Einver- ständnis der Regierung Lebensmittel verteilt haben. Dafür soll nun der Moskauer Rat vor Gericht gezogen werden. Die vor einiger Zeit von der Sowjetregierung befohlene Volkszählung hat ein recht trauriges Resultat gezeitigt. Man hatte angenommen, dass wenigstens die Landbevölkerung während des Krieges und der Revolution zugenommen hätte. Doch ist dieses nicht der Fall gewesen, auch die Landbevölkerung hat abgenommen. Die Stadtbevölkerung ist um 30% gesunken. Z.B. hat sich die Bevölkerung von Moskau um 44, diejenige von Petersburg um 71% vermindert. Der Oberbefehlshaber der russischen Truppen, Kameneff, hat infolge des Sieges über Wrangel als Gnadenbeweis von Trotzki ein Steinhaus an der Kusnezkij Brücke in Moskau als Geschenk erhalten. Über diese Schenkung ist ein offizielles Dokument von der Ratsregierung ausgefertigt worden. Dieses ist das erste Mal, dass die Sowjetregierung einem Bolschewiken Privateigentum offiziell zubilligt. Es sind ferner Nachrichten eingetroffen, dass der Banden- führer Machno im Süden Russlands mit den Bolschewiki sich wieder vereinigt hat und augenblicklich die Verbindung Zentralruss- lands mit der Krim zerstört. Er will verhindern, dass die auf der Krimhalbinsel befindlichen roten Truppen nach Russland zu- rückkehren. Einen Gerücht zufolge, welches bisher nicht bestätigt worden ist, soll Trotzki nach Einnahme der Krim dort einen 10 Tage langen unbegrenzten Terror für seine Truppen erlaubt haben. Auch sollen alle weissen Generäle, die in die Hand der Bolsche- wiki fallen, sofort erschossen werden. In letzter Zeit sind aus Dänemark Blei und Steinkohle nach Russland eingeführt worden, auch hat Russland aus Schweden eine grössere Anzahl Henden erhalten. Aus dem Fernen Osten sind Nachrichten eingetroffen, dass die Truppenteile des Generals Semenoff und Kappel, welche nach den letzten Kämpfen sich in die Mandschurei zurückgezogen haben, von den Japanern entwaffnet worden sind. Die bolschewistische Regierung in Werneudinsk wird gleichfalls alle dort noch befind- lichen Partisanentruppen (Reaktionäre) entwaffnen. Die bolschewistische Propaganda ausserhalb der Grenzen Sowjetrusslands wird hauptsächlich durch die Handelsdelegierten und Sowjetrepräsentanten aufrecht erhalten, indem sie mit den örtlichen politischen Organisationen in Verbindung treten. Diese Organisationen werden durch grosse Geldmittel unterstützt, wobei fast ausschliesslich mit Zarenrubeln gezahlt wird, welche über- all höher im Kurse stehen, als die Duma- oder Lenirubel. Für diejenigen Staaten, mit welchen man augenblicklich in Friedens- verhandlungen steht, wird ein ausserordentlich grosses Kedre von Agitatoren und militärischen Leitern ausgebildet. Diese Agita- toren und militärischen Leiter müssen militärische Kurse und die rote Akademie des Generalstabes durchgemacht haben. Auch alle polnischen, finnischen, lettischen, rumänischen und tschechischen Agitatoren müssen ebenfalls einen dieser Kurse absolvieren, um späterhin nicht nur als Agitator, sondern auch als Organisator der kommunistischen Streitkräfte in den verschiedenen Ländern zu fungieren. Die Propaganda im nahen Osten wird vermittelt der türki- schen Nationalisten und durch die mit ihren Schicksal unzufrie- denen Völkerschaften geführt. Zahllose russische Agitatoren sind nach Kleinasiens über den Kaukasus geschickt worden und haben dort einen fruchtbaren Boden vorgefunden. Über die bolschewistische Propaganda in Deutschland wird berichtet, dass die Bolschewiki nur mit den linken Unabhängigen und den Kommunisten in Verbindung stehen. Die Hauptpfäden der Propaganda laufen bei der Rigaeer bolschewistischen Friedensdele- gation zusammen. - 4 - Das Zentralexekutivkomitee in Moskau hat kürzlich eine Verfugung erlassen, wonach in Auslande "Ausserordentliche Untersuchungskommissionen zur Bekämpfung der Gegenrevolutionäre" ein- zurichten seien. Diese Filialen der Moskauer Ausserordentlichen Kommission sollen hauptsächlich die im Auslande lebenden russische "Gegenrevolutionäre" bewachen. Die letzten Verluste der Bolschewiki im Kampf gegen Wrangel betragen 200 000 Mann an Toten und Verwundeten. Die Beute in der Krim berechnen die Bolschewiki auf 30 Milliarden Rubel. WIRTSCHAFTLICHE NACHRICHTEN. Sowjetrusslandes Transithandel über Estland. Seit dem Schluss des russisch-estnischen Krieges haben folgende Waren nach und aus Russland estnisches Territorium bis aus 1. Dezember 1920 passiert. Einfuhr nach Russland. FUD. TONN. Salz 51 192 839,5 Nahrungsmittel 23 516 385,7 Leder und Lederwaren 83 330 4,3 Holz 281 4,8 Kurzwaren 188 3,1 Papier und Druckereierzeugnisse 28 666 470,1 Textilwaren, Stoffe, Stifel 37 396 613,3 Stahlwaren und Werkzeuge 88 844 1.053,0 Andere Eisenwaren 48.888 801,08 Blei- und Kupferwaren 102.959 1.688,5 Landwirtschaftliche Maschinen 34.311 592,7 Instrumente und Apparate 4.285 70,3 Schleifsteine 20.448 335,5 Stinkohle 89.670 1.142,8 Mineralöle und Fette 6.375 104,8 Andere Öle 272 4,5 Gummi-er-und Gummischuhe 1,237 20,3 Chemikalien 94.521 1.550,1 Verschiedene Waren 35.877 589,4 Ausfuhr aus Russland. Fournierholz 145.288 2.382,6 Flachs 89.777 1.133,0 Verschiedene Waren 1.402 23,0 Das aus Russland ausgeführte Fournierholz gehört der Firma Luther in Raval und wurde von dieser in London mit Beschlag belegt. Reparaturprogramm des landwirtschaftlichen Inventars. Der Rat der Volkskomissare richtet seine besondere Aufmerksamkeit auf die Reparatur des landwirtschaftlichen Inven- tars, da die eigene Produktion und die Zufuhr aus dem Auslande lange nicht den Anforderungen entsprechen. Zu diesem Zweck sind in den 19 produzierenden Gouvernements eine Reihe von Gouverne- ments- und Bezirkswerkstätten für mittlere und Kapitalreparaturen zu einer Stossgruppe zusammengefasst worden. Ein Teil dieser Werk- stätten sind beweglich. Es ist vorgesehen worden, diese Werkstät- ten in erster Linie mit Metallen, Drehbänken, Instrumenten und Lebensmitteln für die Arbeiter auszurüsten. Gleichzeitig sollen - 5 - Spezialisten und qualifizierte Arbeiter zu Kadres zusammenge- stellt werden, welche dann auf die verschiedenen Werkstätten ver- teilt werden. Ausserdem werden technische Kurse über Reparatur von landwirtschaftlichen Maschinen eingerührt. Auf Grund statistischer Angaben müssen in den 10 oben erwähnten Gouvernementen etwa 20% aller Erdarbeitungsmaschinen, 2,5% aller Eggen und etwa 30% der Sämaschinen repariert werden, von denen seinerzeit schon 10% einer Kapitalreparatur, 40% einer mittleren und 50% einer kleinen Reparatur unterzogen wurden. Der kleine Prozentsatz der Eggen, welche der Reparatur unterlie- gen, erklärt sich daraus, dass etwa 25% aller Eggen Holzpflöcke haben und daher von den Bauern selbst repariert werden. Wenn man auf eine Kapitalreparatur durchschnittlich 10 Pfund Metall rechnet, auf eine mittlere 5 Pfund und auf eine kleine 2 Pfund, gebraucht man zur Ausrüstung des Programms 150 000 Pud Metall und 115 000 Pud Heizmaterial. Aus verschiede- nen Orten treffen jedoch Angaben ein, welche über eine ausser- ordentlich schwache Versorgung der Reparaturwerkstätten für land- wirtschaftliche Maschinen mit Metall berichten. Infolgedessen soll eine grosszügige Organisation zur Sammlung von überflüssigem Metall in allen Gouvernementen eingerichtet werden. Papier - Industrie - Sowjetrusslands. Vor dem Kriege fabrizierten ungefähr 140 russische Papier- fabriken mit 25 000 Arbeitern durchschnittlich 24 Millionen Pud Papier jährlich, wobei jeder Arbeiter 900 Pud herstellte. Während des Jahres 1920 arbeiteten 20 000 Arbeiter in den Papierfabriken Kaukasus Sowjetrusslands. Es wurden 2 Millionen Pud Papier hergestellt, wobei also auf jeden Arbeiter 100 Pud entfallen oder neunmal weniger, als vor dem Kriege. Der Niedergang der russi- schen Papierindustrie wird in der Hauptsache der mangelnden Leitung dieses Industriezweiges zugeschrieben. Ausrüstung der Armee. Auf den Moskauer staatlichen Fabriken, welche für die Aus- rüstung der roten Armee arbeiten, wurde in der Woche vom 18. bis 25. Dezember Folgendes hergestellt: 7.416 Mäntel, 1.193 Halbpale- tots, 2.978 Sommerröcke und dazu 2.460 Sommerhosen, 580 Brustwär- mer 1.198 andere Brustwärmer, 20 Paar wattierte Hosen, 1.023 Schlafröcke, 331 Berchenhemden, 1.500 Barchentunterhosen, 42.220 Leibhenden, 2.828 Matratzen, 200 Kissenbezüge, 800 Helme, 3.211 Kopfbedeckungen für die Marine, 7.015 Kopfbedeckungen für die Armee, 3.150 gestrickte Wintermützen und 2.630 Fellmützen. Sammlungen von Baumwolle in Sowjetrussland. Nach den Angaben des allrussischen Rats für Volkswirtschaft waren bis zum 1.Oktober 1920 3.797 000 Pud Baumwolle aus Turke- stan abtransportiert worden. Zur gleichen Zeit bleiben in Turke- stan noch ein Vorrat von 5.145 000 Pud Baumwolle übrig. Es wird besonders betont, dass die gesamten eben erwähnten etwa 9Millio- nen Pud Baumwolle fast ausschliesslich aus Überschüssen der letz- ten Jahre bestehen. Wenn nun der Rest der Baumwolle verteilt wird, steht die Textilindustrie Sowjetrusslands neuerdings vor einer ausserordentlichen Krise, falls nicht die Frage der Aus- satz und der Realisation der Baumwollernten in nächster Zeit reguliert wird. Im Frühling 1920 gab die Kooperative in Turkestan an, dass 115 000 Dessjatinen mit Baumwolle besät seien; nachher stellte es sich jedoch heraus, dass es nur 103 000 Dessjatinen waren. In früheren Zeiten wurden in Turkestan 813 000 Dessjatinen jährlich besät, als ist die besäte Fläche um 5/8 Mal zurückgegangen. Die Sammlung der Rohbaumwolle von diesen 100 000 Dessjatinen müsste normalerweise 5 Millionen Pud Rohbaumwolle ergeben. Der Turkestan sche Rat für Volkswirtschaft gibt jedoch die Ernte infolge de - 6 - kalten und regnerischen Herbstes nur auf 2½ Millionen Pud Roh- baumwolle an. Mit den Resten der Rohbaumwolle der Ernte von 1910 (etwa 900 000 Pud) erhöht sich diese Summe auf 3,4 Millionen Pud Rohbaumwolle, welche etwa 1,1 Millionen Pud Baumwollfasern ergeben. Es müssten eigentlich noch die Vorräte von Buchara und Chiwa hinzugenommen werden, doch stellt man sich dazu äußerst kritisch, da selbst schon die angegebene Ernte in Turke- stan von 2,5 Millionen Pud Rohbaumwolle wahrscheinlich auch nicht den Tatsachen entspricht und zwar hauptsächlich deswegen, weil die gesamte Organisation nicht richtig arbeitet. Das End- resultat ist, dass die Textilindustrie Sowjetrusslands bis zum Frühling 1922 (Zeitpunkt an welchem die Baumwollfasern der Ernte von 1921 eintreffen) ausser den vorhandenen und teilweise schon den Fabriken übergebenen 0 Millionen Pud Rohbaumwolle, im ganzen nur etwa 1 Million Pud Baumwollfasern erhält. Es wird nun die Frage aufgeworfen, was die Ernte von 1921 ergeben wird. Der Samenfond ist derartig, dass 1921 nicht mehr als 125 000 Dessjatinen besät werden können. Bei den aller- günstigsten Bedingungen kann diese Fläche eine Ernte von etwa 2 Millionen Pud Baumwollfasern ergeben. In der Praxis treffen et- wa 25% der gesamten Ernte nicht an den Ablieferungsstellen ein. Infolgedessen erhält die Textilindustrie Sowjetrusslands bis zum Frühling 1923 ausser dem Bestande der vorher erwähnten 2 Millionen Pud, 2½ Millionen Pud Baumwollfasern. Bis zur Revolution verarbeitete die russische Textilin- dustrie jährlich 22 Millionen Pud Baumwollfasern, in einzelnen Jahren betrug diese Zahl auch 25 Millionen Pud. Auf die indu- striellen Unternehmungen welche sich auf dem Territorium der russischen Sowjetrepublik befinden ( ausser Polen und den Ost- seeprovinzen) entfielen 16 Millionen von dieser Gesamtzahl. Tur- kestan gab in den letzten Jahren vor der Revolution 10 bis 12 Millionen Pud Baumwollfasern. Auf diese Weise kann eine günsti- ge Aussaat 75% des Bedarfs der Textilindustrie Sowjetrusslands decken. Der Allrussische Rat für Volkswirtschaft hat ein 5 jähri- ges Programm aufgestellt, um allmählich wieder die früher besä- te Fläche besäen zu können. In gleicher Weise hat die Haupttex- tilverwaltung ein Produktionsprogramm für das Jahr 1921 ausge- arbeitet. In Turkestan ist ein Baumwollkomitee gebildet worden, und die Aufmerksamkeit aller der wirtschaftlichen Zentren ist jetzt besonders auf das Wiederaufblühen der Baumwollindustrie gerich- tet. Jedoch haben die Arbeiter dieser Industriegruppe nicht das geringste Interesse an dem Erwerb ihres Arbeitszweiges, daher werden die professionellen Verbände ermahnt, möglichst eingehend in dieser Richtung auf die Arbeiter zu wirken. Es wird hervorgehoben, dass in Turkestan gerade in der Baumwollin- dustrie noch wenig vom Einfluss der Sowjetmacht zu bemerken ist und die Kaufleute und Agenten der früheren Zeit auch jetzt noch dort ihr Wesen in ungünstiger Weise treiben. Daher müsse zunächst einmal mit diesen Leuten aufgeräumt werden. Trotzki erwähnte in einer seiner Reden auf dem 8.Räte- kongress i Moskau, das 40 000 Wagen Bahnstrecke mit 3.000 Brücken während des Krieges zer tört worden seien und 18.000 Telephon- und Telegraphenapparate von den Stationsgebäuden ent- fernt wurden. Die mittlere Reparatur von Lokomotiven sei im Jahr 1920 folgende gewesen: Im Januar wurden 258 mittlere Reparaturen an Lokomotiven ausge- führt " Februar " 306 " " März " 520 " " April " 633 " " Mai " 708 " " Juni " 847 " " Juli " 1035 " " August " 1042 " " September " 1074 " " Oktober " 958 " " November " 805 " Das Abflauen der Tätigkeit in den Eisenbahnwerkstätten während des Oktobers und Novembers wird darauf zurückgeführt, dass während dieser Herbstmonate weniger Arbeiter zur Stelle gewesen seien und nicht genügend Lebensmittel vorhanden waren. Über die russischen Konzessionen. Trotz des Proteststurmes der Kommunisten gegen die Erteilung irgend welcher Konzessionen an ausländisches Kapital, treten in letzter Zeit wieder Gerüchte über russische Konzessionen in Erscheinung. So hat Sowjetrussland tatsächlich die Absicht Kamschatka an ein amerikanisches Konsortium unter Vanderlin zu verpachten. Ein bolschewistisches Blatt schrieb kürzlich über Kamschatka, dass dort ausserordentlich viele Naturreichtümer vorhanden seien. Unter anderem gibt es in Kamschatka Steinkohle und Naphtha, welches die Amerikaner für ihr geplantes Flottenbahnprogramm nötig hätten. Ausserdem gibt es dort noch Gold, worüber die Amerikaner allerdings besser orientiert wären, als die Russen selbst. Die Amerikaner wünschen Garantien gegen die Nationalisierung von amerikanischem Eigentum innerhalb des Konzessionsgebietes und freie Einfuhr amerikanischer Arbeitskräfte und der nötigen Materialien nach Kamschatka. Ausserdem wollen sie dort eigene Eisenbahnen, Telegraphen-und Telephonleitungen u.s.w. bauen. Die Amerikaner verpflichten sich ihrerseits einen gewissen Prozentsatz der Jahreseinnahmen abzugeben, wogegen sie die erworbenen Produkte exportieren wollen. Eine Annullierung des Vertrages sei nur durch ein Schiedsgericht mögliche. Die Schiedsgerichtsfrage stehe jedoch noch offen. Ferner wollen die Bolschewiki an die Engländer den südlichen Teil der Kola Halbinsel verpachten, letztere wollen dort die Waldgebiete und Mineralien exploitiere. Es sind auch Gerüchte aufgetaucht über Verpachtung verschiedener Teile von Nordsibirien, des Kaukasus und der Ukraine an die Engländer, doch scheint letzteres den Tatsachen nicht zu entsprechen. An den Amerikaner Goldstone sollen weiterhin Konzessionen auf Gerbstofffabriken in Südwestsibirien erteilt werden, die die deutsche Farbstofffabrik Interessengemeinschaft soll Konzessionen auf Anfertigung von Farbstoffen und pharmazeutischer Waren erhalten und die deutsche Firma Gebrüder Steinberg wiederum Konzessionen auf Lederfabriken. Definitive Uebereinkommen sind bisher nicht abgeschlossen worden. Die Konzessionsbedingungen umfassen u.a. die Verpflichtungen für die Inhaber, in kürzester Zeit neue Fabriken zu bauen, diese einzurichten und in Betrieb zu setzen, den Gang der Arbeiten zu regeln und zwar so, dass die Firma so viel wie möglich, jedenfalls nicht weniger als ein bestimmtes Quantum der im Vertrag angegebenen Produktionsmenge an die Sowjetregierung zu liefern hat. Provisorisch werden während der Konzessionsperiode den Konzessionsinhabern Fabriken mit vollem Besitzrecht zur Verfügung gestellt. Die Sowjetregierung verpflichtet sich, Rohmaterialien und Heizmaterial zu festen Preisen zu liefern. In einigen anderen Konzessionen wird eine bestimmte Periode für die Dauer der Konzession festgesetzt, wobei die Sowjetregierung sich verpflichtet, 5 Jahre vor Ablauf der Konzessionsfrist die Konzessioninhaber davon zu benachrichtigen, wann der Vertrag seine Gültigkeit verliert. Im Falle der Einstellung eines Betriebes wird alles nicht amortisierte Eigentum (Gebäude, Maschinen und Rohmaterial welches vom Auslande geliefert wurde) von der Sowjetregierung vollständig ersetzt werden. Am 6. Dezember 1920 wurde die grosse Uraler Fleischbearbeitungsfabrik mit vollständiger Ausrüstung in Betrieb gesetzt. - 8 - Am 2. Dezember ist die Verbindungsbahnlinie Zaraskoje Ssalo-Moskau beendigt worden. Die Linie hat für Petersburg in Bezug auf Beheizung grosse Bedeutung, da sie auf einer Strecke von 117 Werst noch nicht angetastete Waldkomplexe berührt. Ebenfalls ist die Linie Okulowke - Torakije beendet worden. Mit dem Bau der Strecke wurde im Mai 1910 begonnen. Gesichtspunkte für die Aufklärung gegen Sowjetrussland. Schon seit längerer Zeit wird die Verlegung des militä- rischen Schwergewichts an die Westfront erkennbar. Hier sollen nach teilweise unverbürgten Nachrichten stehen: § 1. a) I.Gruppe im Mil.Bezirk Petersburg, Wahrscheinlich Stab der 7.Armee, 8.Schützen-, 3 Kav.- Divisionen. Dislozierung längs der Bahn nach Welikija Luki. Stab 7.Armee in Welikija Luki.Stärke 45 000 ? b) Eine stärkere Kav.-Gruppe zwischen Sebesk und Polotzk. Zu welcher Armee gehörig nicht bekannt. Stärke 20 - 25 000 Mann. c) Eine Gruppe im Raume Witebsk -Smolensk -Mohilew.Etwa 15 - 18 Schützendivisionen. Stab der 3.Armee in Witebsk bestätigt. 5.und 15. Armee wird auch noch in diesem Raum angenommen. Bestätigt: die Schützen-Div. No. 44,49 Unbestätigt die Schützen - Div. £0. 4,27,28,30,60, Kav.-Div. 2,3,10. Es fehlen die No. von 8 Divisionen deren No. festzu- stellen wären. Ueber laufende Verstärkungen dieser Grup- pe liegen Nachrichten vor. Es sollen sich hier auch stärkere rote polnische Truppen befinden. Gesamtstärke der Gruppe etwa 90 000 Mann. d) I. Gruppe deren nördlicher Flügel etwa bei Mosyr, deren südlicher Flügel bei Kamenez-Podolsk zu suchen ist. 12., 14. und 18. Armee hier neuerdings bestätigt. Angenommen etwa 14 - 15 Schützen - Div. e) I. Gruppe an der bessarabischen Grenze. Sie gehört viel- leicht noch zur 14. Armee. Etwa 6 -8 Schützen-Div., No. nicht bekannt. Stärke 30 - 40 000 Mann? Bei der Gruppe d) und e) sind bestätigt die Sch.-D-v. No. 7,8,10,18,17,24,41,45,48,57,58,60. Angenommen werden dort noch die Sch.Div.No. 14.22,31,38, 42,43,47, deren Feststellung erforderlich ist. Kav.-Div. No. 8,17 Kuban-Kas.Div. §2. Südfront Ob die an der Westfront unter a) aufgeführte Gruppe dort- hin gehört oder schon zur Südfront, ist nicht bekannt. Oberkommando der Südfront in Charkow, dazu gehören sicher: a)I Gruppe im Küstenschutz: von Tiraspol bis Cherson, 51. und 52. Sch.-Div. unter der 8.Armee, Stab in Cherson. 4.Armee, Stab in Sewastopol. b)Die 13. Armee: Stabsquartier unbekannt. c)Wahrscheinlich Teile der 8.Armee (Donezgebiet ), anderer seits liegen Nachrichten vor, dass der Stab der 8.Armee in Grossny liegt. Gruppen b) c) etwa 10-12 Ecg.-Div. , Nummern nur teilweise bekannt. Bestätigt in jüngster Zeit nur: Sch.Div. 1.15.; der Nachprüfung bedürfen die Sch,-Div. 2,3,5. Pressemeldungen sprachen von einer Verschiebung der 6.Armee an die W.-Front! Das Reiterkorps Budjenny scheint nicht mehr in der Krim zu sein. Teile sollen bei der Gruppe d) der West- front aufgetreten sein. Dann wurde wieder die Anwesen- heit Bedjenny'scher Truppen in Baku gemeldet. Nicht un- wahrscheinlich ist, dass die Truppen Budjennys gegen- wärtig zu Requisitions- und Strafabteilungen in der Ukraine verwendet werden. Da sie als Stosstruppen der Armee gelten, lässt ihr Auftreten an irgend einem Teil der Front auf An - - 8 - griffssichtten schliessen. Es muss daher geklärt werden, ob sich bei der unter b) bezeichneten Gruppe an der Westfront Budennysche Reiter befinden oder ob sie etwa an irgend einem anderen Punkt der Nordwestfront in aller Stille bereitgestellt werden. Stärke der Südfront etwa 60 000 Mann. Kaukasus. Es soll die 8.Armee anstatt der 9. im Raum von Grosny stehen. §3. Die Rote Armee. Verteilung. Die obere Heeresleitung befindet sich anscheinend augen- blicklich in Moskau selbst. Oberkommandierender ist Kameneff. a) Westfront. Stab in Smolensk.Kommandierender Tuchatschewsky. Stabschef KUR. Zur Westfront gehören 1)Petersburger befestigter Rayon. In ihm sind folgende Verbände bekannt: besondere Baschkiren-Brigade; I. Territorial-Brig.; I. Kav.-Br.; Teile II. und 56. Div.; I. und II Petersburger I.R.; 10.Res.Br.; I. estn. Kav. Rgt.; 34 Estnisch. Batt; 2) 7.Armee. Es gibt noch unbestätigte Nachrichten über die Auflösung des Stabes der 7.Armee. Der Stab muss in Pskow oder Welikija Luki angenommen werden; Gros der Truppen längs der Bahn Petersburg -Welikija Luki; die Armee kann etwa 8.I.D. und 3 K.-D. stark sein. Kommandierender Sarabaew. 3) Die 3.Armee. Stab in Witebsk. 4) Die 15.Armee, wahrscheinlich weiter Östl. in Reserve. Kommandeur Lausrewsky. Stabschef Taranowsky. Zu beiden Armeen gehören etwa 15.I.-D. Darunter :44.,40.,4.,27.,28.,30.,39., Kav.Div. 2.,3.,10., auch rote polnische Verbände sollen bei dieser Gruppe sein. 5) 16. Armee. Stab vielleicht in Mosyr. Es sollen stehen: in Polvik: 15.21. Inf. Div.; I.Houbitz-Div.; In Lepel: 18. Div.; 13. Brig.; in Orscha 17. Div.; Minsk: 45., Div.; Bobruisk:8. Div.; Gomel:47. Div.; Mohilew:8.,45.,17. Div.; Witebsk: 4.,5.,0.,13. Div.. 6) Eine Kavallerie-Gruppe von etwa 20 - 25 000 Mann im Raume Polozk-Sebesch. Kommandeur wahrscheinlich Gai. Raum der Westfront von Petersburg bis Pripjat. Stärken: Petersburg und 7.Armee etwa 45 000 Mann. 3.15.,16. u. Kavallerie etwa 60 000 Mann. b) Südwestfront. Vom Prijat bis Tiraspol am Dnjestr. Stab in Kiew. STÄRKE etwa 40 000 Mann. 12. Armee Kiew. 14.Armee viel- leicht in Winniza. Stärkere Kavallerie-Gruppe in der Ukraine. Zu den Armeen gehören etwa 13 Divisionen. Eine stärkere Gruppe von 6 Divisionen steht geschlossen an der bessarabischen Grenze. Unter anderen gehören zur Südwestfront die I.D. 7., 10.,16.,24., 41. 48., 57.,58.,90.;K.D. 8,17 und Kубан-Косакен. Anzunehmen sind im Hinterland i.D. 14., 22.,31.,38.,42.,43.,47. Ob die Kavallerie die Armee Budjenny ist, ist nicht festgestellt. c) Südfront. Stab Charkow. Kommandeur Frumke. Raum von Tiraspol bis Bostow a.D.. 6.Armee Cherson.In letzter Zeit verlautet, dass 8.Armee an die Westfront geht. 4-Armee Sewastopol; 13. Armee in der Ukraine, vielleicht Ekaterinocalaw im Kampf mit Aufständischen. Im Küsten- schutz Tiraspol -Cherson 51. und 52. I.D. Ausserdem bestätigt: I.D.I. 15., vielleicht auch 2,3,5.,ganze Gruppe etwa 10-12 Div. stark ca. 60 000 Mann. d) Kaukasusfront. Oberkommando Rostow a.D., Feldstab in Baku. 9. Armee vielleicht in Sewastopol gegen Aufstände in Kuban u. Terek und Georgien. 8.Armee Grosny gegen Daghestan und gleichzeitig arbeitet zur Oelgewinnung u. Transport. II. Armee Baku, Hält Aserbeidjan in der Hand, beherrscht Kaspie- sches Meer. Etappe in Astrachan. Auch gegen Georgien. 10.Armee wahrscheinlich in Erivan gegen Armenien und Persien. Führung mit Kemal. Stärken können nicht angegeben werden. e) Turkestan. Nur wenig reguläre Truppen, anscheinend nur 2Divisio- nen. Dazu örtliche Kavallerie-Formationen. Baschkiren. Sehr un- abhängig von Moskau. Oberkommandierender Sokolnikoff. Detache- ments bis auf das Hochland von Pamir vorgeschoben. f) Sibirien. 5.Armee Irkutsk. 5-7 reguläre Divisionen. - 10 - Oertliche freiwillige Truppen. Zusammen ca. 80 000 Mann. Kommandeur Krasnoschtschekoff. Beherrschten Gebiet bis zum Amur - denn östlich Japans. g) Reserve-Armee. Wolga. Raum Kasan. Stärke etwa 100 000 Mann. h) Arbeitsarmeen: 1. u. 2. Armee. Davon wahrscheinlich eine im Ural, die andere im Südkaukasus. II. Organisation. a) zur Demobilisation werden i- Dezember So-daten und Matro- sen des Jahrganges 1885 und aller Älteren mit unbeschränktem Urlaub in die Heimat entlassen.Abrtransport konnte wegen Trans- portschwierigkeiten noch nicht ganz durchgeführt werden. b) Die Jahrgänge 1880, 87 und 88 wurden aus der Armee ausge- schieden und zu Arbeitsgruppen zusammengestellt. Sie sollen mit unbeschränktem Urlaub entlassen werden, wenn die Entlas- sung der Gruppe a) durchgeführt ist. Gruppe b) soll möglichst bis 1.Mai entlassen sein. c) Jahrgänge 1892 u. 93 u. vielleicht auch 04 u. 05 sollen im Laufe des Sommers bis zur Ernte entlassen werden, falls es die politische Lage erlaubt. Diese Entlassung soll auch davon abhängen, ob die anderen Jahrgänge sich vollständig stellen und die Deserteurc sich alle wieder melden. d) Neueinziehungen sollen nicht stattfinden, aber die Mobil- machung der aktiven Jahrgänge soll schärfer durchgeführt wer- den. e) Alle Beurlaubungen und Entlassungen beziehen sich nur auf die Mannschaften. Offiziere, Beamte, Aerzte usw. werden nicht entlassen. Die Stäbe werden so verstärkt, dass der Kommando- bestand für Reserveformationen vorhanden ist. f) Für die Flotte trifft vorläufig nur Absatz a)zu, Weiteres wird noch geregelt. g) Die Bestimmungen über die Organisationen des Milizheeres sind noch so allgemein gehalten, dass Einzelheiten nicht ge- geben werden können. Jedenfalls bleibt die Feldarmee beste- hen. Die Zahl der Divisionen wird verringert, dafür aber die Gefechtsstärke auf Kosten der Verpflegungsstärke gehoben. h) Es werden neue grosse Kavallerie-Verbände aufgestellt. Aus der Ukraine werden über 50 000 Pferde requiriert. Man scheint kommende Operationen hauptsächlich mit Kavallerie durchführen zu wollen. Die Kavalleriegruppen werden von Budenny, Gay u. Mikalsky kommandiert. §4. Telegramm von Moskau I an alle. 25.I. - x27 I.12.nachts (russ. Kartext). Die japanische Regierung führt fort, ihre Truppen i- Gebiet der Republik des Fernen Ostens zu belassen und unterdrückt, gestützt auf ihre Kriegsmacht jede Selbständigkeit der ört- lichen Bevölkerung und unterstützt verbrecherische Elemente. Die örtlichen Behörden haben nicht die Möglichkeit, die Ord- nung wieder herzustellen, weil der Kommandierende der Japani- schen Truppen mit solchen Verbrechern, wie es der Ataman Semenoff und seine Banden sind, sympathisiert. Die Regierung des Fernen Ostens weist auf eine ganze Reihe von Einmischun- gen japanischer Truppen hin und schlägt zur Einführung gegen- seitiger friedlicher Beziehungen zwischen beiden Staaten der japanischen Regierung vor, dass das Oberkommando der japani- schen Truppen in Wladiwostok sich nicht in die inneren Angele- genheiten Russlands einmischen und auf die Unterstützung ein- zelner Gruppen der Bevölkerung in ihrem inneren Kampf verzich- ten solle. Angesichts der Ruhe im Gebiet und der Einsetzung einer starken Regierung soll der Termin für die Zurückziehung der japanischen Truppen bestimmt werden, und gestützt auf das Vorhandensein der japanischen Mission auf dem Gebiete der Republik des Fernen Ostens, besteht letztere darauf, dass Tokio eine diplomatische Mission der Regierung des Fernen Ostens aufnimmt, damit die politischen und wirtschaftlichen Beziehun- - 11 - gen, begründet durch Verträge zu gegenseitigem Nutzen und gegen- seitiger Freundschaft zwischen dem japanischen und russischen Volk möglichst rasch eingeführt werden. Die Regierung des Fernen Ostens erhielt die Nachricht, dass die Japaner sich der Fischereien am Unterlauf des Amurs in Nordasachalin und in den Küstengewässern von Kap Lazarew bis Dekast? bemächtigt und sie einer japanischen Verwaltung unter- stellt hätte. Die Regierung des Fernen Ostens sandte der japani- schen Regierung einen Protest gegen diese Vergewaltigung, die ein Eingriff in die Rechte des russischen Volkes und seine territoriale Oberhoheit ist. Dieses Vorgehen steht im krassen Gegensatz zur feierlichen Erklärung der japanischen Regierung, dass sie die Rechte des russischen Volkes, seine territoriale Integrität und Souveränität achten werde. §5. Von Moskau I an Alle. I.12. 9.40(russ. Klartext). Der Abtransport der Reste der Banden Semenow ist unter dem Druck der Japaner eingestellt. General Wischnewsky und seine Gehilfen kaufen in Charbin Ausrüstung, Munition und Waffen ein, um neue Abteilungen aufzustellen. 5.Februar 1921. POLITISCHE INFORMATIONEN. 31. 1.21. Ohne Zweifel haben die russischen Rechtsorganisationen enge Fühlung zu Budapest und Belgrad, nicht aber zu England und Frankreich; zuverlässige Verbindung nach Sowjetrussland hin besteht nicht und die von dort hier einlaufenden Nachrichten kommen nur gelegentlich über die Grenze. Früher indessen hat durch Markovs Agenten Fühlung mit der russischen Provinz bestanden, dagegen nicht oder nur mangelhaft mit den russischen Zentren. Die Rechtsorganisationen bemühen sich hauptsächlich darum, grössere Mittel flüssig zu machen. Doch wird deutscherseits auf die Versuche garnicht reagiert. Diesbezügliche Anfragen werden von Stinnes beispielsweise garnicht mehr beantwortet. Daher heisst es in den russischen rechten Kreisen durchweg, Stinnes wäre "Jude". Einer der tüchtigeren Mitarbeiter der russischen Organisation Kaiserallee 80 ist ein gewisser Klimov. Er arbeitete seinerzeit im ND der Denikinarnee, reiste dann mit Pototski in den Süden und kehrte in dessen Auftrag mit 60 000 Mk. nach Berlin zurück, um hier seinen ND zu organisieren. Klimov hat vortreffliche Beziehungen zu den grossen Finanz-und Industriekreisen Deutschlands. Aus russischer Quelle: 1) Die russischen Offizierverbände in Berlin haben sich zusammengeschlossen. An der Spitze des Verbandes soll General Arsenjew treten. Auch Oberst Ewald, der zu Arssenjew Fühlung hat, ist an der Sache beteiligt. 2) Biskupski arbeitet in engerer Fühlung mit dem rechten russischen Zentrum, wie er übrigens auch selber bestätigt. Sein Arbeitsziel ist folgendes: 1. will er grössere Mittel flüssig machen und 2. sich an die Spitze der antibolschewistischen Bewegung stellen. Er hat Fühlung zu Ungarn. So hat er dem vorerwähnten Pfeil Empfehlungsschreiben an die Führer der ungarischen Rechtsorganisationen gegeben. Wie aus russischer Quelle verlautet, soll sich der russische Kommissar Peters längst schon in Deutschland aufhalten. Er lebt in Dresden und beschäftigt sich dort als Kunstmaler. Politisch soll er sich garnicht betätigen. Dserschinski soll verlangt haben, dass Peters aus Russland ausge wiesen werde. Peters hat in den höheren Sowjetkreisen niemanden, auf den er sich hätte stützen können, und daher gelang es Dsershinski auch, ihn zu Fall zu bringen. Zunächst ging Peters mit der Absicht um, im Dezember nach Russland zurückzukehren, blieb dann aber auf dringendes Anraten eines gew. Smirnow in Deutschland. Peters erhält von der Sowjetmission eine Pension in Betrage von 0 000 Mk. monatlich. - 2 - 2) Die Kier befand sich offiziell damit, Deutsche und Russen für die rote Armee zu werben, die alsdann über Lettland nach Sowjetrussland befördert werden. Dickern hat in Stettin folgende Agenten: 1. Schlem Goldberg ( Albrechtstr. 1 bei Kölke) 2.Golowanow 3. Duwanski 4. Bodde 5. Bruskus 6. Rewkin 7. Kurganski Die O Letzten genannten haben keinen festen Wohnsitz. Ausserdem arbeitet für Dickern noch ein gew. Robert Bickert, der seinerseits zum englischen Kommunisten Mac Manus Fühlung hat. 1) Grigorjew Militäragent der Sowjetregierung, wohnt Hauptstrasse 4 bei Dr. Kirschner. Folgende Personen sind Grigorgjev Grigorjew unterstellt: Ingenieur Schonin, Nikolsjew, der Offizier Tomson, Brussilowski und Kommissar Shelubowski. Grigorjew hat sich hier über die Organisation der roten Armee auf dem Laufenden zu halten. Er soll dafür Sorge tragen, dass die gegenseitigen Beziehungen möglichst gute sind, soll auch zwei den deutschen Führern nach Möglichkeit vermitteln. Ferner soll er die Versorgung der Roten Armee möglichst zu haben suchen, deutsche Offiziere anwerben, vorwiegend frühere Soldaten, resp. solche, die sich in Not befinden. Diese Offiziere können auf Wunsch auch in die russische Rote Armee eingestellt werden und werden dorthin unter dem Vorwand, sie seien russische Kriegsgefangene, befördert. Ausserdem soll Grigorjew einen militärischen ND organisieren, hauptsächlich zwecks Erstellung der militärischen Pläne der deutschen und russischen rechten Kreise, aber auch der Entente missionen. Ziel des ND ist, allen Versuchen, eine weisse Armee auf deutschem Territorium zu organisieren, vorzubeugen. Das Material dieses ND wird von der linken Presse veröffentlicht werden und die linken Parlamentarier werden diesbezügliche Immediat anfragen im Reichstag stellen. Grigorjew hofft, die deutsche rote Armee bereit zu haben, wenn im Frühjahr die bolschewistische Offensive gegen Polen und Rumänien beginnen wird. Zum 1.2. wird eine Zusammenkunft der deutschen Führer der roten Armee in Hamburg oder Stuttgart geplant; auch russische Vertreter sollen hinzugezogen werden. 3) Pansenstrasse 49/2 ist ein bolschewistischer Agent namens Köllikow abgestiegen. Er ist in der vorigen Woche in Berlin eingetroffen und hat bereits auf kommunistischen Versammlungen geredet. 1) Aus russischer Quelle: In der Fension Rones wohnt Prof. Archangeloki, der von den Bolschewiki nach Deutschland kommandiert worden ist. Angeblich studiert er die neuesten deutschen Erfindungen; doch befasst er sich ohne Scheu mit bolschewistischer Propaganda und ist voll Lobes über die Einrichtungen und das Leben in Sowjetrussland. 2) Das Büro der 3.Internationale befindet sich in Berlin Reichenbergerstr. 118. Geleitet wird das Büro von Anziswitsch; Mitglieder sind Rostermak, Selik (Oesterräicher) und Sibowitsch (deutscher Jude). Die genannten sind gleichzeitig Kouriere zwischen Berlin-Paris. Das Büro hat Fühlung zu allen europäischen Zentren und ist das sogenannte Propagandabüro für Westeuropa unterstellt. Ausser dem genannten Büro gibt es in Berlin, Dresdenerstrasse 110 noch eine Unterstelle der 3.Internationale, die hier von Losowski begründet und von Sinowjes bestätigt worden ist. Kositsenlieder sind: Leon Hirt, Berljach, Hedwisch, Rechmann, Erich, Münchmann, Alfred Lichtenstein. Hermann Hein.Dieser Stelle sind zwei Unterstellen angegliedert: Kopenhagenerstr. 74 (bei Glische) und Meinzerstr. 8 . In den Unterstellen ist viel Propagandaliteratur untergebracht. 3) In der russischen Sektion der KPD spielt ein Dr.Schleifstein eine hervorragende Rolle. Sowohl die russischen als die deutschen kommunistischen Kreise begegnen ihm besonders vertrauensvoll. Man nimmt an, dass Schleifstein am Fedorowskis Stelle, der ausgewiesen wurde, rücken wird. - 3 - 4) Litwinow soll zu Sowjetgesandten in Reval ernannt werden. Gurwski soll zum Chef aller Sowjethandelvertretungen und Ein- kaufsstellen in Westeuropa ernannt werden. Andern Nachrichten zufolge wird G. überhaupt abgesetzt werden, da er sich in Reval Veruntreuungen hat zu Schulden kommen lassen. Wie aus russischen Kreisen verlautet, hat sich die rechte russische Gruppe gespalten und zwar folgendermaßen: 1. eine nicht strenge monarchistische Gruppe, 2. Monarchisten, die die Regierungsschaften der Revolution beibehalten wollen, d.h. das Land soll den Bauern gehören, 3. eine neutrale Gruppe, welche die beiden erstgenannten anfeindet. Merkov soll sich der Gruppe 2 anschließen. Auch ein Centrum hat sich gebildet; die militäri- sche Abteilung wird von Pototski und Jesereinow geführt. 2) Biskupski äusserte unter anderem er habe mit Ludendorff voll tändig gehoben. Auch in Bayern findet er keine Unterstüt- zung, dagegen scheinbar in Ungarn, wohin er vor etwa 3 Wochen gereist war. Allerdings wäre er von den Ungarn nicht finanziert worden, was damit motiviert wurde, dass die Ungarn von den Franzo- sen abhängig wären. Biskupski sagte u.a., dass seine Arbeit von der "Wolja Rossija" (Karakaskis Organ in Prag) richtig referiert wäre. Viele Mitarbeiter Biskupskis lassen ihn im Stich, so auch Sjalin. 3) Garkos Adjutant Pantschulidsew und Tolstoi-Miloslawski (früher Chef der politischen Abteilung bei Koltschak, suchen mit dem Fürsten Tumbair- Malinowski Verbindung aufzunehmen. Tolstoi- Miloslavski soll zwar eine energische Persönlichkeit, doch intri- gant und ziemlich unfähig sein. Vermutlich suchen sowohl Pant- schulidsew als Tolstoi Verbindung zu Tumbair, weil er der Vertre- ter des einzigen russischen Geistes ist, wo monarchistische Ord- nung aufrechterhalten wird. Da Tumbair kein deutscher kann und mit den Verhältnissen in Berlin wenig vertraut ist, ist seine Lage ziemlich schwierig. Er soll hauptsächlich nach Berlin gekommen sein, um Handelsabkommen mit deutschen Firmen zu treffen (in sei- nen Auftrag sollen bereits 14 Händler nach Ostasibirien verfrachtet worden sein.) Aus russischer Quelle verlautet, dass V.G. Orlow für den Staatskommissar Walasman arbeitet. Bartels meinte, Orlow wäre ein vortrefflicher Kenner des Polsscherismus. Auch Orlow seiner- seits bestätigte gelegentlich einer Unterredung am 13.d., dass er enge Fühlung zur Staatskommissariat habe, und dass er durch Verzittlung des Komtes Bartels seine Kourierpost erfinde. Orlow wohnt in Charlottenburg (Königsberg 00/1 bei Heide) unter dem Decknamen Oberst Grigoriswitsch Borowij. Offiziell gilt er als Nachrichtenchef des russischen Generalstabes (Wrangel). Ausser seinen Beziehungen zu Litauen, zur Baltikum, Polen und Finnland hat er auch seine Agenten in Frankreich, England und Italien, dann zur Tschechoslowakei, Serbien usw. bis hin nach Konstantinopel. Sein Agent für Italien ist der vielfach genannte Gravenhof. Es ist anzunehmen, dass zwischen Orlow und Gutschkow enge Fühlung besteht. Das Geld wird vermutlich von Bachmetew (Amerika) durch Gutschkow weitergeleitet. Orlow erwartet demnächst einen genaues Warissok der aus Konstantinopel in Berlin eintreffen wird und noch eine Persönlichkeit, deren Name er nicht nennen wollte. Orlow war kürzlich in Prag, Wien, Paris, wo er zu Barzew Fühlung nahm und i London. Er meinte, der russische ND habe bisher kolossale Summen verschoben und so gut wie keine positiven Ergebnisse gezeigt. Auch heisst es, Orlow habe eine Zusammenkunft mit der englischen Filmdirektor (nennen Tomson?) gehabt, der seinerseits freund- liche Beziehungen zu Weissen haben soll. Die Berliner Agenten Orlows sind Bumakin und Krajjin. Ausröitsch wird ihm vermutlich - 4 - den Kontakt zur russischen Delegation und Mission geben. Asapewitsch ist vertrauter Mitarbeiter Gutschkows. Oriow sprach sich nicht gerade freundlich über V.I. Gladysch aus, die bekanntlich zu Bartels und Burzew Führung hat und gegen die Deutschen intrigiert. Burzews Stellungnahme wäre nicht unbedingt deutschfeindlich. Durch einen seiner ehemaligen Agenten der Geheimpolizei in Kiew oder Odessa hat Oriow Kontakt zu den Berliner bolschewistischen Kreisen aufgenommen; die Verbindung wird durch zwei Angestellte Korps hergestellt, deren einer Buchmanow hieß. Man soll Oriow versprochen haben, ihm Einblick in die belsche-wistische Kourierpost, die an Tschiitscherin adressiert ist, zu geben. Die Meldung wird unter Vorbehalt weitergegeben, da Oriow gelegentlich die Farben dick aufzutragen liebt. Er zeigt, wenn man in England mit den Bolschewiki verhandelte, so lediglich nur, um die Arbeitermassen zu beruhigen. Über die allgemeine Lage wäre eine Persönlichkeit, welche am 12.12. v.S. aus Petersburg abgereist ist, zu berichten: Die Lage hat sich gegen früher gebessert; in Sonderheit hätte die Intelligenz nicht mehr so zu leiden wie früher. Der Winter war, was Lebensmittelaufschwung und Heizmaterialien betrifft, wieder allen Erwartungen leichter, als der vorhergegangene. Die Sowjetregierung hat alles nur mögliche getan, um die Intelligenz zur Arbeit hinzuzuziehen. Der Terror hat fast ganz aufgehört; es muss von der Ausserordentlichen Kommission verhaftet zu werden, muss tatsächlich etwas Gravierendes vorliegen. Ende 1920 wurden alle Juristen mobil gemacht und in der Ausserordentlichen Kommission eingestellt. Da nun die Gerichtsbarkeit in berufenen Händen liegt, machen sich auch Anzeichen von Gesetzmässigkeit bemerkbar. Überhaupt scheint sich die Intelligenz in ihre Lage gefunden zu haben. Das Geld ist entwertet; man zahlt in natura. Mitunter entfallen auf eine Person 8-9 Lebensmittelanteile (Rationen). Durch Dekret wurde das Eigentumsrecht auf Wohnungen und Einrichtungen anerkannt. Das Leben der Arbeiter und Bauern ist über die Massen schwer. Die Gefängnisse sind überfüllt mit Sozialrevolutionären und Menschenken. In den Gouvernementen Tanbow, Simbirsk und Pensa war Missernte; die Sowjetregierung sieht sich nicht in der Lage, der Not dort abzuhelfen und hat diese Gouvernements sich selber überlassen. Die Bevölkerung dort beziffert sich auf etwa 6 Millionen. Eine durchgreifende Hilfleistung würde lediglich zur Folge haben, dass die Bauern hungern müssten und dass die Zufuhr nach den Städten unterbunden würde. Mit einem Aufstande im Innern des Reiches kann garnicht gerechnet werden: Das Volk hat es scheinbar gelernt, sich in die neue Ordnung zu schicken. Moskau meldet am 21.1. Über die chinesische Politik: Die chinesische Regierung hat der japanischen erneut vorgeschlagen, Verhandlungen zur Beseitigung des chinesisch-japanischen Vertrages von 1910 zu beginnen und begründet ihre Aufforderung damit, dass die Rätemacht sich weder mit China noch mit Japan im Kriegszustand befindet. China übernimmt die Verantwortung für die Aufrechterhaltung der Ordnung auf der ostchinesischen Eisenbahn. Moskau 27.1. Die Öffnung der chinesischen Grenze gegenüber der Republik des Fernen Ostens, sowie die Wiederaufnahme des Eisenbahnverkehrs auf dem Abschluss Mandshuria - Tschita wird durch Drohungen der Japaner und der reaktionären Partei in Peking behindert. Die Eröffnung des Eisenbahnverkehrs wird nach dem Abschluss des japanisch-chinesischen Abkommens erwartet. Bei den Wahlen zur Konstituante der Republik des Fernen Ostens erhielten die Kommunisten 147 Plätze, die rechte Partei 19, - 5 - die Menschewisten und Sozialrevolutionäre 30 und die, die keiner besonderen Partei angehören - 78. Moskau berichtet um 24:1. Der Minister für Auswärtige Angelegenheiten der Republik des Fernen Ostens, Krasnoschtschekow, wandte sich in einer Erklärung an die japanische Regierung, in der darauf hingewiesen wird, dass die japanische Regierung trotz ihrer vielfachen Erklä- rungen, dass sie in Sibirien keine territorialen Bestrebungen hat, ihre Truppen nicht zurückziehe, trotzdem eine Beruhigung im Lande eintritt. Die Nationalversammlung in Wladiwostok hat trotz der ziemlich durchsichtigen Drohungen des Kommandierenden der japani- schen Truppen unter unterdrückender Mehrheit beschlossen, die Regierung des Fernen Ostens anzuerkennen. Auf dem ganzen Gebiet der Republik herrscht Ordnung und das friedliche Leben, die Frei- heit der Arbeit und das Eigentum aller Bürger sowie der ausländi- schen Unternehmer ist gewährleistet. Unter diesen Bedingungen erachtet die Regierung der Repu- blik des Fernen Ostens ein weiteres Verweilen der japanischen Truppen auf russischem Gebiet als ungerechtfertigt und besteht auf der Notwendigkeit schnellerster Zurückziehung der Truppen. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА У.Н.Р. В БЕРЛІНІ. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОЛЬСТВА УКРАЇНИ ЯКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 126 ОГЛЯД ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ. (За січень 1921 року) Берлін, дня 2.лютого 1921 р. Початок нового року 1921 приніс у політичному жит- тю Німеччини нову хвилю горячкового напруження, якого вона не переживала від часів перед підписанням версайського мирну в 1919 році. Увага Німеччини сконцентрована довкола поставленому Антантою на дневнім порядку питання виконання Вер- саїського миру, яке містить в собі дві головні конкретні справи: 1) остаточне обеззброєння Німеччини, 2) воєнне відшкодування. Становище Антанти в обох цих справах здефініоване в рішеннях конференції Найвищої Ради, відбутої в Парижі 24 - 29 січня ц.р. Ці рішення становлять вихідний пункт для дальшого розвитку подій в тій справі. Одначе заки подамо висліди конференції, розглянемо перш усього коротко найважніші події, які її попередили. Справа обеззброєння Німеччини виринула на дневнім порядку в звязку з тим, що дня 1. січня 1921 р. минав риченець, до якого Німеччина була зобовязана виконати наложені на неї обовязки. Найважніші між ними були такі: 1) обмеження постійного війська до 100.000 і поліції до 150.000, 2) видача всєї зброї й амуніції, яка була в розпорядженню держави, 3) обеззброєння цілого населення і передача сконфіскованої зброї Антанти задля зніщення, 4) розвилання й обеззброєння всяких до- - 2 - бровільних громадських організацій військового і поліційного характеру. Дня 31 грудня м. р. Франція звернулася з нотою до Німеччини, в якій закинула Німеччині невиконання цих обо- вязків в багатьох пунктах. Виміна нот, яка була наслідком цих закидів, дала багато цікавого матеріалу про дійсний стан ні- мецької збройної сили. А саме: стан війська Німеччини виносить дійсно 100.000, а стан поліційних сил 150.000, при чому орга- нізація поліції має характер льокальний, а не загально-держав- ний. З военного знаряддя Німеччина віддала Антанті біля 50.000 гармат, поверх 5,000.000 крісів, 60.000 скорострілів і 20.000 мінометів. Обеззброєння населення дало такі висліди: 932 гармат, 18.067 скорострілів, 1.620 машинних пістолів, 2,201.584 крі- сів, 78.325 револьверів, 85.616 ручних гранатів, 46.241.899 патронів. Головні закиди Франції зверталися одначе не проти стану постійного війська й розмірів обеззброєння населення, як головно проти добровільних організацій військового характеру в Німеччині. Ці організації, відомі під різними назвиськами, як "Орген", "Віргервер", і т.д., представляють у Німеччині ве- лику силу, яка на випадок потреби може заступити цілком доб- ре постійне військо. Їх головна сила в Баварії й Східній Прусії. Німеччина опиралася дотепер розвязанню цих організа- цій, вказуючи на їх необхідність з огляду на можливість внү- трішніх заворушень, та обмежувалася дотепер до контролі стану їх зброї і т.ин. Франція поставила домагання безумовного роз- вязання всіх цих організацій. Це питання й було головним пред- метом нарад на поризькій конференції. Англія виступила в цій справі в ролі посередника. Вона заявила, що Німеччина у вели- кій мірі виконала вже свої зобовязання та признала деяку необ- хідність добровільних організацій на найближшу будучність. Цьо- му становищу Англія треба приписати компромисове полагодження справи обеззброєння. Рішення конференції про - довку ртъ Німеччини час до відданя решти зброї до 28. лютого, а до розвязання добровільних організацій до 30.червня - 3 - ц.р. Одначе до 31 березня вони мають віддати всю тяжку зброю й дві третини ручної зброї. Коли справа обеззброєння Німеччини буде полагоджена компромісовим шляхом, то в питанню воєнного від- шкодовання рішення парижської конференції принесли Німеччині пригноблюючу несподіванку. Як зазначено було нами в попередньому огляді, відбулася була в середині грудня кон- ференція антантських і німецьких знавців для підготовання рі- шень в справі відшкодовання, а в середині січня мала відбути- ся нова нарада цеї конференції. Справа, здавалося б, пішла на шлях спільних переговорів і умов. Антантські знавці предста- вили Німеччини 41 питань про фінансове положення Німеччини й її економічну силу, а німецький уряд випрацював на ці питання свої відповіді. Делегація Німеччини на найближчу конференцію знавців мала бути збільшена новими представниками німецького промислу (Стінес) і робітництва (Леффнер), Про парижську кон- ференцію Найвищої Ради було в Німеччині загальне переконання, що вона справою відшкодовання або цілком не буде займатися, або обмежиться тільки до загальної виміни думок. Те саме під- тверджували те ж вісти з антантських країв майже до останньої хвили так, що від парижської конференції рішень в справі від- шкодовання ніхто не очікував. Коли отже вже само поставлення цеї справи на дневнім порядку конференції було для Німеччини несподіванкою, то тим більшою несподіванкою був зміст рішення конференції в цій справ- ві. Як відомо, Німеччина з першу домагалася сама означення за- гальної суми відшкодовання. Те саме кадання поставив був на брюсельській конференції знавців її представник Бергман. Цьо- му противилася Франція, з її боку виступив на конференції знав- ців делегат Сейду з таким проектом: загальна сума відшкодован- - 4 - ня має бути визначена пізніше. Покищо Німеччина має давати через пять літ по три міліярди золотих марок не в грошах, але в натураліях. Ця вартість буде пізніше відчислена від загальної суми відшкодування. На цей проект Німеччина спершу не згодилася але згодом почала чимраз більше примирюватись з ним. Проти без- проволочного визначення загальної суми відшкодування почали під- носитися заміти, що з огляду на настрої у Франції ця сума буде мусила бути в даній хвилі визначена дуже високо та, що ліпше бу- де підіжджати. Коли отже новий міністер-президент Франції Еріян запитав 18-го ц.м. урядово німецького представника в Парижі Ма- ера, чи німецький уряд прийме за основу проект Сейду, Маер заявив готовість Німеччини під деякими умовами. В тім самім часі англійський представник в Берліні заявив офіціяльно в Міністерстві Закордонних Справ, що Англія, яка спершу теж не погоджувалася на проект Сейду, не буде робити ніяких перешкод переговорам на його основі. Відповідно тому всьому німецький делегат Бергман, який весь час переговорював в Парижу з французькими представни- ками, дістав нові інструкції: переговорювати на основі проекту Сейду. Тим чином, в хвилі зібрання парижської конференції Най- вищої Ради, за згодою Франції, Англії і Німеччини проект Сейду став основою переговорів у справі відшкодування, а питання озна- чення загальної суми відшкодування було відсунене на дальший план. На тлі такої ситуації можна зрозуміти враження в Німеч- чині, коли паризька конференція поставила на дневнім порядку пи- тання відшкодування й рішили його, не вичікуючи вислідів дальших конференцій німецьких і антантських знавців, і то власне на осно- ві докладного визначення загальної суми відшкодування. Рішення Антантської конференції в цій справі такі: Німеччина має запла- тити Антанти загального відшкодування двіста двайцять шість мілі- ярдів золотих марок. Ця сума платна від першого травня 1921 року в 42 річних ратах в такій висоті: в перших двох ратах по два мі- ліарди, в дальших трьох роках по 3 міліярди, в дальших трьох роках по 4 міліярди, в дальших трьох роках по 5 міліярдів і в останніх - 5 - 31 роках по 6 міліярдів. Крім того має Німеччина платити через 42 роки 12% вартості свого вивозу. Задля виконання свого зобо- вязання має Німеччина дати Антанті безпроволочно бони на загаль- ну суму відшкодовання, кождий з них в висоті піврічної рати і платний в день платності даної рати. Німеччині дається право заплатити цілу суму відшкодовання або її частину відразу. В та- ким випадку дістане Німеччина дисконто, а то до 1. травня 1923 р. 8 %-тів, від 1 травня 1923 до 1 травня 1925 6 %-тів, а від 1 травня 1925 р. далі 5 %-тів. Німеччини не вільно без дозволу Антанті робити ніяких кредитових операцій по за власними межа- ми. Гарантією виконання зобовязань Німеччини є всі добра й дже- рела доходу держави і поодиноких її країв. З окрема мають бути такою гарантією німецькі мита, тому Німеччина не має права їх обнижувати без згоди Антанти. Всі німецькі митові доходи бу- дуть стягатися окремим генеральним комісарем, визначеним німець- ким урядом за згодою Антанти. - На випадок невиконання умови може Антanta 1) сконфіскувати в цілості або в частині дохід з нім- ецьких мит. В такім випадку може Антанта, перебрати в свої ру- ки сама заряд і стягання мит. 2) Антanta може вимагати далі від Німеччини підвищення тариф або видання інших зараджень зад- ля збільшення доходів, врешті 3) коли б це було потрібне ан- тантські правительства видали б інші зарядження, які вони бу- дуть вважати оправданими. Ці постанови паризької конференції, подані до відома німецькому урядові вправді тільки як проект, над яким мають бу- ти переговори, викликав у Німеччині загальну констernaцію. Пи- тання, задля чого Антanta вернула назад до означення загальної суми відшкодовання і хто є головним актором в рішеннях конфе- ренції, оговорюється в політичних колах Німеччини з великим оживленням. Одначе ясної відповіді на це не можуть дати поки- що навіть ті німецькі представники, які були підчас нарад кон- ференції в Парижі, як Маер і Бергман. Делегат-знавець Бергман - 6 - це на два дні перед остаточним рішенням конференції мав пере- говори з представниками французького уряду на основі проекту Сейду, і про вміну становища Антанти не було бесіди. З усіх здогадів і комбінацій найбільш поширений погляд, що це рішення запало під впливом Англії. Цікаве мотивовання цього погляду подав Георг Бернгард у берлінській "Фоссіше Цайтунг." Він вка- зує на постанову конференції, яка призначає Німеччині велике діс- конто на випадок, коли Німеччина заплатить ціле відшкодовання відразу. Коли б Німеччина захотіла б це зробити, тоді її прийд- еться заплатити замість 226 міліярдів золотих марок велього бі- ля 100 міліярдів зол. мар. Інтерес Англії був у тім щоб Німеч- чина рішилася заплатити відразу цілу суму й затягнути задля цього позичку, яку фінансувала б Англія й тим робом здобула со- сі безмежний вплив на німецьке економічне життя. Свій план Ан- глія перевела, по думці Бернгарда, з питомою її зручністю.Льойд Джордж наклонив Францію до означення загальної суми відшкодован- ня, але коли прийшло до означення висоти цеї суми, він виступив проти Бріяна, опонуючи проти надто високих домагань Франції. Тим чином коли остаточно буда вирішена висока сума, у Франції це принято як перемогу французьких планів Бріяна над Льойд Джор- джом, а в Німеччині остало переконання, що Льойд Джордж боронив на конференції Німеччину. Так отже Англія не стягнула на себе невдоволення ні у Франції ні в Німеччині, а заразом добилася цього, що було її планом. Рішення парижської конференції були прийняті в Німеччині з загальним протестом. Становище Німеччини до них під безпосе- реднім вражінням можна зхарактеризувати як безумовне відкинення їх. Одначе треба рахуватися з тим, що Німеччина буде мусіти ос- таточно на них згодитися та що до гострійших конфліктів з цього приводу не прийде. При всім огірченню німецької суспільности про можливість зірвання переговорів з Антантою й конфлікту ніг- де не говориться, ані в крайніх лівих ані те ж в правих колах. За те Німеччина буде старатися вплинути ще всіми способами на - 7 - зміни цього рішення й тому Міністер Закордонних Справ Сімонс у своїй першій заяві в німецькім парламенті підкреслив на пер- шому місці, що рішення Антанти це тільки проект та що німець- кі делегати будуть запрошені для переговорів. Під враженням згаданих подій зовнішньо-політичного ха- рактеру уступили поки-що на дальший план питання внутрішнього політичного життя Німеччини. Під впливом рішення паризької кон- ференції замітне у внутрішньому життю Німеччини де-яке відру- хове сконсолідовування політичних сил, Крім того вплинуть вони безперечно на скріплення правих націоналістичних струй. Пока- жеться це правдоподібно вже при найближчих в и б о р а х д о прусського союму, які зазначені на 20 лютого. Рі- шення Антанти дасть очевидно правим партіям дуже сильний мате- ріал для виборчої агітації. Серед робітництва продовжується дальша безпощадна міжпартийна боротьба, наслідком чого замітне знач- не ослаблення його активності. З початком січня до поважних розмірів виріс був рух серед німецького урядництва, зокрема серед залізничників, за підвищення платень. Цю акцію хотіли використати комуністичні кола до організовування генерального штрайку й політичного перевороту в Німеччині. І справді вступне голосування серед залізничників дало 124.500 голосів за штрайком а тільки 18.500 проти. Одначе переговори, ведені представниками уряду, довели до повного порозуміння що- до жадань урядників і залізничників і цілий рух покінчився мирним шляхом. Німецький Уряд згодився на значну підвищенку платень, яка принесе державі й поодиноким німецьким країнам коло 8 міліярдів марок нових видатків на рік. У звязку з акцією залізничників і урядників вибухли в де-яких місцевостях надренського промислового району частинні штрайки, підготовані комуністами, одначе вони були скоро лікві- довани. У місті Фленсбург у Шлезвіку прийшло було 4 січня до комуністичних заворушень з приводу убиття поліцією одного з провідників комуністів, при чому було вбитих 10 і ранених 20 осіб. Замітне, що в Цим випадку як і в інших випадках спроб - 8 - комуністичної акції, обі соціяльно-демократичні партії висту- пили згідно з протестом проти шкідливої тактики комуністів, розбиваючи сили робітництва та нарахуючої його на непогрібні жертви. Робітничий рух Німеччини потерпів велику втрату че- рез смерть Карла Л е г і е н а , голови Загального Німецько- го Професіонального Союза. Під його рукою цей союз виріс у мо- гутню організацію, яка останніми роками почала висуватися що- до значіння поперед політичних робітничих організацій. Під час "пучу" Каша в березні 1920 року Легіен зі своїм союзом пер- ший раз виступив в іменні робітництва до переговорів з урядом, в політичних справах та подиктував був урядові т.зв.8 пунктів в яких були зібрані мінімальні політичні домагання німецького робітництва. Приняття цих пунктів урядом покінчило було тоді генеральний штрайк німецького робітництва, викликаний Каповим пучем, та піднесло ще більше значіння Професіональному Союза. В цих пунктах був між іншим забезпечений Професіональному Со- юзові вплив на такі чисто-політичні справи, як творення кабі- нету міністрів. Зріст сили й значіння Союза це діло у великій мірі Легіена. Його наслідником назначений Теодор Л я й п а р т ... 1 ... ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 128 WIRTSCHAFTLICHES AUS SOWJETRUSSLAND. 0. 2.21. Über Ankauf von landwirtschaftlichen Geräten berichtet Moskau am 3.2.: Das Volkskommissariat für Landwirtschaft hat im Auslande angekauft und zum Teil schon erhalten: Pflüge ………………………………………… 70 000 Eggen ………………………………………… über 4 000 Mähmaschinen ……………………………… 8 000 Ausserdem sind bestellt worden: Sensen ………………………………………… 3 000 000 Mähmaschinen ……………………………… 10 000 Rechen ………………………………………… 10 000 (einspännige) Dreschmaschinen ………………………… ca. 40 000 und viele andere Geräte. Über die Industrie im Ural berichtet Moskau am 3.2.: Obwohl ein Teil des Heizmaterials im Gebiete des Süd- urais an die Eisenbahnen abgegeben wird, wird das Produktions- programm vollständig durchgeführt und die Arbeit in den walz- werken verläuft günstig. Im Mennerschen Werk wurde das Produk- tionsprogramm im Laufe der letzten 5 Monate bis zu 140% durch- geführt. Die Versorgung mit Heizmaterial in Russland wird zu- sehende schlechter. Moskau berichtet am 3.2. über ausserordent- liche Massregeln zur Besserung der Lage folgendes: Der Rat für Arbeit und Verteidigung hat in der Heizma- terialfrage der Eisenbahnen festgestellt, dass die Lieferung von Kohle für die Eisenbahnen im Monat Januar nur zur Hälfte ausgeführt wurde. Auf eine baldige Besserung in nächster Zeit kann nicht gerechnet werden. Auf allen Linien und Strecken mit Ausnahme des Turkestans droht in der Versorgung mit Holz im April eine bedeutende Verschlechterung einzutreten. Der Rat für Arbeit und Verteidigung hat daher beschlossen, eine bevollmächtigte Kommission unter dem Vorsitz von Afanasjew und Vertretern des U.K.P.S., der Hauptheizungsabteilung, des Hauptfeldkomitees für Arbeit zu bilden. Die Kommission soll alle Brennmaterialquellen kontrollieren, ebenso die Aussichten für die nächsten Lieferungen von Brennmaterial, eine Reihe von Massnahmen für die Verstärkung der Anfuhr von Holz an die Haupt- eisenbahn-und Schifffahrtspunkte, entscheidende Massnahmen zur Beseitigung der Hindernisse treffen, die vorgemerkten Pläne zur Versorgung mit Brennmaterial durchführen und die Fragen - 8 - der Ausgabe des Brennmaterials an das Eisenbahn- und Wassertrans- portwesen kontrollieren. Zur Bereitstellung und Abfuhr von Brennmaterial, sowohl Holz als auch Kohle ist das Organisationsbüro des Zentralkomitees zu ersuchen, ein Zirkular mit der Unterschrift der Mitglieder des Organisationsbüros und des Hauptkomitees für Heizung heraus- zugeben, um die Kommunisten und die übrige Bevölkerung zur Heran- schaffung des Heizmaterials zu mobilisieren. Das Präsidium des allrussischen Zentralvollzugskomitees wird gebeten, eine Verfügung herauszugeben, wobei die Verantwortung für die Massnahmen der Durchführung der Mobilisation zur Bereitstellung und Heranschaf- fung von Heizmaterial dem Gemeindevollzugskomitee aufzuerlegen ist, unter Androhung der Verhaftung im Falle der Nichtausführung der Verhandlungen. Über die Lage des Bergbaues in Sowjetrussland berich- tet Moskau 3.2. Aus den Berichten der einzelnen Bezirke ist ein Bild der Lage unserer Bergwerkindustrie zusammengestellt worden. Im Jahre 1913 wurden in ganz Russland 580 000 000 Millionen Pud Eisenerz gewonnen, im Jahre 1920 dagegen nur 8 Millionen, da die wichtigsten Bezirke im Süden Russlands nicht gearbeitet haben. Kupfer wurde in Jahre 1913 60 Millionen gewonnen, im Jahre 1920 dagegen nur 220 Pud. Die Arbeitaleistung der Bergarbeiter im Jahre 1920 schwankte zwischen 25 -40% der vorkriegszeitlichen Norm. Diese Zahlen zeigen, wie stark bei uns die Metallgewin- nung gesunken ist und wieweit wir leisten müssten, um wenigstens die vorkriegszeitliche Höhe zu erreichen. Die Gewerkschaftsver- bände streben jetzt danach, um ihre Bedeutung bei der Organisa- tion der Produktion zu erhöhen. Jetzt, nach Beendigung dieses erfolgreichen Kongresses muss der Verband der Bergarbeiter durch seine Arbeit im Kampf gegen den wirtschaftlichen Zerfall bewei- sen, dass die Bergarbeiter an der Produktionsfront arbeiten sollen und können. GANEZKI , der Vertreter der Sowjetregierung in Riga, teilte der Moskauer "Iswestija" unter anderem folgendes mit: Alle Schichten der lettischen Bevölkerung wünschen die Erneuerung der wirtschaftlichen Annäherung an Russland, der let- tische Minister für Handel und Industrie, Bersinsch, teilte mir sein Programm bezüglich Russlands mit und sagte, in Lettland befände sich eine ganze Reihe von Fabriken, die bereit seien, mit der Arbeit zu beginnen. Bersinsch sprach seine Bereitwilligkeit aus, Moskauer Wünsche in der Frage des Durchgangsverkehrs sowie auch gewisser Privilegien in den lettischen Häfen zu erfüllen. Bersinsch schlug vor, Russland solle einen besonderen Vertreter beim let- tischen Handelsministerium ernennen. Das Ministerium für innere Angelegenheiten erklärte sich mit dem Erscheinen einer russischen Zeitung in Riga einverstan- den, die Nachrichten über das Handels- und Wirtschaftsleben bringt Nach Ganezkis Meinung bedeutet alles dieses, dass die lettische Regierung ihre Politik richtig erfasst. In Zusammenhänge mit der neuen politischen Lage in Lettland ist der lettische Rubel um 10% gestiegen. Eine Moskauer amtliche Meldung von 31:1. besagt: Die Ziegelproduktion im Gouvernement Kaluga hat sich im Jahre 1920 vervierfacht. Einer der Gründe für die Hebung der Produktion ist die regelmässige Ausgabe von Lebensmitteln für jedes Tausend fertiggestellter Ziegel. Es ist bezeichnend, dass nunmehr Moskau zu dem früher - 3 - so sehr bekämpften System der Akkordarbeit zurückkehrt. Bezeichnend für die Verpflegungslage in Russland ist folgende amtliche Moskauer Nachricht vom 2.2.21. Das Flennus des Moskauer Sowjets hat angesichts der schwierigen Verpflegungslage bei dem Rat der Volkskommissare den Antrag gestellt, die einigen Bevölkerungsschichten bewilligten ausserordentlichen Verpflegungsrationen zu streichen. Wie wenig die Moskauer Angaben über die günstige Entwicklung der Textilindustrie der Wirklichkeit entsprechen, beweist folgende amtliche Moskauer Nachricht vom 2.2. 21.: In Petersburg wurde mit grossem Erfolg die Herstellung von Kleidern aus Abfällen, Lappen und kleinen Resten unter Zugebung einer geringen Menge guten Materials eingerichtet. Die erste staatliche Fabrik zur Ausnutzung der Abfälle hat in Laufe des 7-8 stündigen Arbeitstages mit 2 Arbeitschichten etwa 200 Halbpelze, 150 Hosen und etwa 200 Uniformen ausgebessert. In Petersburg gibt es 14 Unternehmen, die die verschiedensten Schneidereibfälle verwerten. Aus Tschita wird mitgeteilt, dass eine Gruppe amerikanischer Kapitalisten mit russischen Kaufleuten einen Vertrag abgeschlossen hätten zu ecks Verkauf amerikanischer Kohle an Rußland. 50 000 Tonnen Kohle wurden schon aus Amerika auf norwegischen Schiffen ausgeführt und sollen an der Murmanküste abgeladen werden. Moskau meldet: Der 8. Räterkongress hat beschlossen, die Herstellung von Gusseisen in Südrussland im Jahre 1921 auf 25 Millionen Pud zu bringen. Diese Menge übersteigt unsere bisherige Erzeugung fast um das Zweifache. Der Herstellungsplan ist bereits ausgearbeitet Das Schwergewicht der Aufgabe ist auf das letzte Drittel des Jahres gelegt, in welcher Zeit fest die Hälfte der Gesamtaufgabe erfüllt werden muss. Moskau 30.1. 1) Die Abteilung für Seidenindustrie des Turkestan hat im Jahre 1920 etwa 30 000 Pud Cocons gesammelt. Aus dieser Menge wird man 2 250 Pud Seide herstellen können. Die Abteilung für Seidenraupenzucht im Turkestan hat neue Züchterreien eingerichtet in Merw und Askabad, sind Unterrichtskurse für die örtliche Bevölkerung eröffnet. Es sind neue Abteilungen zum Ankauf der Seide in den einzelnen Ortschaften des Turkestans eröffnet worden. 2) Die Eisenbahnwerkstätten haben in der zweiten Hälfte des Jahres neunmal mehr ausgebessertes Lokomotivenmaterial in Betrieb gestellt als in der ersten Hälfte. Im ersten Halbjahr wurden 32 Schneepflüge in Betrieb gegeben. Moskau drängt die Berliner Mission energischer zu sein in der Anwerbung deutscher Spezialisten für Russland und die hierfür ausgeworfenen Gelder auch wirklich zu diesem Zweck zu verwenden. -4- Moskau verbreitete am 27.1. folgenden Funkspruch: Die wissenschaftlich - technische Abteilung des Obersten Volkswirtschaftsrates hat ein Übereinkommen mit deutschen und osteuropäischen Gelehrten abgeschlossen über einen ständigen Austausch wissenschaftlicher Werte zwischen Russland und dem Westen. In Deutschland wurde ein Büro für ausländische wissen- schaftliche Technik bei der wirtschaftlichen Vertretung unserer Regierung eingerichtet. Dieses Büro hat schon ein Buch eines russischen Arbeiters herausgegeben, welches von der Technik elektrischer Maschinen handelt. Die bedeutendsten deutschen Gelehrten kamen diesen Unternehmen gern entgegen und Prof. Einstein sandte einen Brief, in welchem er die russischen Genossen herzlich begrüßt und ihnen verspricht, sein möglichstes zu tun, um den Zusammenhang zwischen den deutschen und russischen Arbeitern der Wissenschaft herzustellen. Über die Fortschritte der Elektrifizierung in Sowjet- russland berichtet ein Technologe als bezeichnendes Beispiel: Die Prochowwerke in Moskau hatten ihre Arbeit einstellen müssen. Man hatte die Kessel in eines der zunächst gelegenen Dörfer ge- schafft und sie dort für eine elektrische Anlage mit vieler Mühe umgebaut. Nun hatte das Dorf elektrischen Strom, allein nur für die Dauer von 3 Tagen, da das Heizmaterial ausging. Die Bauern weigerten sich Holz anzufahren. Zeitweilig also musste der Betrieb eingestellt werden. Als man die Anlage wieder in Gang bringen wollte, fehlten die Leitungsdrähte und kleinere Maschinenbestandteile, die inzwischen von den Bauern gestohlen worden waren. Gliederung der südslavischen Armee. Anlage zu Südslavien Stand vom November 1920. 1. Armee. Sumadja Div. Drina Div. Timok Div. Theiss Div. Donau Div. J.R. 4. J.R. 5. J.R. 9. J.R. 7. J.R. 2. J.R. 12. J.R. 6. J.R. 14. J.R. 33. J.R. 8. J.R. 19. J.R 17. J.R. 20. J.R. 34. J.R. 18. 2. Armee. Cete Div. Adrian.Div. Vrbas Div. Bosni.Div. J.R. 28. J.R. 11. J.R. 43. J.R. 10. J.R. 29. J.R. 13. J.R. 44. J.R. 15. J.R. 38. J.R. 32. J.R. 47. J.R. 45. 3. Armee. Bitelj.Div. Vardar Div. Kossovo Div. Morava Div. J.R. 25. J.R. 21. J.R. 23. J.R. 1. J.R. 26. J.R. 22. J.R. 30. J.R. 3. J.R. 27. J.R. 24. J.R. 31. J.R. 16. 4. Armee. Esscy.Div. Save Div. Drau Div. J.R. 40. J.R. 35. J.R. 39. J.R. 42. J.R. 36. J.R. 41. J.R. 48. J.R. 37. J.R. 46. Командующий Директоръ ОДЕРЖАНО /1920 г./ ВХ.Ч./52 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ГОСПОДАРСТВУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. ЗВІТ ТОВАРИЩА ГРИГОРЄВА ПРО СТАНОВИЩЕ В НІМЕЧЧИНІ, ВИСЛУХАНИЙ РАДОЮ К.И.Д.4 СІЧНЯ 1921 Р. Ознайомившись докладно з діяльністю нашого представництва в Німеччині і звертаю увагу на слідуючі факти: Питання про полонених на котре наше офіційне представ- ництво з самого початку свого істнування авертало найбільшу увагу, виглядає в настоячий момент ось як: На території Німеч- чини мається тепер не менше 100.000 полонених. В протилежність істнуючому погляду, я повинен констатувати, що вони знаходять- ся у виключно добрих умовах: мають змогу доїсти заробляти, до- сить добре харчуються і взагалі знаходяться в цілком задоволь- нющих обставинах. Завдяки цьому більшість з них підпало під вплив дрібно-міщанської буржуазності і зовсім не бажають мі- нати своє китта. Обставини забезпеченою дармоїдства стали ду- же сприячим ґрунтом для ворожої нам агітації зрадників та де- зертирів, значна кількість яких дісталась навіть за останні чае- си до Німеччини. Все це утворило незвичайно невигодні обстави- ни в таборах. Приходилось боротись з масовими небажаннями під- лягати владі представництва та повертається до Росії. Немалу шкоду зробила діяльність білих, які встигли за своє коротке го- сподарювання утворити свої клітини в таборах. Але головна шко- да походить, як я вже казав, від дезертирів з Червоної Армії які, розповсюджуючи різні небелиці, закликали не вертатись до Ро- си. Надзвичайно важливим питанням для нас було досягти необхід- ного контакту з німецькою таборовою владою і я повинен кон- статувати що тов. Копп блискуче виконав це завдання. Завдяки його надзвичайно влучній акції табори фактично опинились у нас в руках. Інша справа, що тов. Копп не зумів використати це досвід показав (табор Залцведель – тов. Гай) що - 2 - твердість те енергією можна було досягти настрою і порядку. В інших таборах цього не було, і руйнуючий фермент білої пропаганди звіли собі міцне гніадо. При істинних умовинах відправка полонених загубила всяке значення, бо вивозити деморалізованих дармоїдів і ворожі нам елементи - лише безглузне видавання грошей. Цо до вербовки спеціялістів та інтелегенції досягнені нікчемні результати. Порівнюючи діяльність неофіціяльного представництва для вербовки німців з працею офіціальних для вербовки росиян і беручи на увагу, що перші працювали в незмірно тяжких обставинах, мимоволі приходим до висновку, що праця не ведена бума з потрібною енергією та умінням. Торкаючись того опору, з яким нам прийшлося зустрічатись, не можна не завважити, що він був зовсім незначний і виявив цілком в сміхотворні форми: арештів дрібних агентів або просто осіб ніякого відношення до праці не маючих, ніякого відношення до праці, або конфіскації дрібних і неістнуючих сум. У нашій праці в Берліні представництво не відчувало абсолютно ніяких перешкод: нам курьери проїздили весь час через Німеччину по всіх напрямах; що до розпорядження переведеннями сумами та кож не було жадних перешкод. Дойшло до того, що вдалось почасті скористатись кредитами залишеними Гоффе. Але знов так само як із полоненими тов. Крім не зумів використати своє положення, так і тут, прекрасно налагожені взаємовідносини з владою не привели до конкретних політичних або економічних вигод. Не дивлячись на те, що грошей було досягть, доводиться чути постійні і справедливі протести з боку організації Західно-європейського Секретаріату пропаганди та інших організацій підкладних в грошових справах дипломатичному представництву. Невідповідна ощадність погіршила неорганізованний та неналагоджений стан господарчого боку, наприклад гроші переховувались в Брауншвейгу, в сефі професіональної організації, висилались згідно з конторисами до Берліну, де і ви- - 3 - плачувались спеціальним відділам; отже часто бували випадки, що каторги не відповідали дійсній виплати або останню затри- мували або зовсім відмовляли в ній. Таке становище привело до того, що між партійними ор- ганізаціями і представництвом утворився глибокий антагонізм при істнуванні котрого спільна праця неможлива. Тов.Копп, завдяки тій поміркованій угодовій лінії, ко- тру він повів, досягнів потрібного контакту з німецькими урядо- вими інституціями і цього від нього не можно відійняти.Але в той момент коли це становище треба було використати і перейти до акції,він не зумів відмовитись від лінії пасивної згоди і не досяг, краще сказати, не пробував навіть досягнути можливих і необхідних результатів що до використання обставин. Розуміється, в момент польської офензиви, транспорти з військом, матеріалом та військами не були пропущені через Ні- меччину.Але, коли взяти на увагу величезні розміри підготовчої праці, досягнені результати прямо нікчемні. Становище в Німеччині попало у хибне коло: Угодова лінія підготовала грунт але ради неї довелося відмовитись в той момент, коли вони були потрібні і можливі.Коли червона ар- мія стояла під Варшавою, тов.Копп не зважився рискунути, наслід- ком цього, з одного боку було продовження старого досить спри- яючого становища, з другого - інтернування 80.000 чоловік. Ми думали, що вдасться використувать і зберегти, але то сама помір- кованність і обережність стали цьому на перешкоди. Ми свідомо помирились з цим рахуючи на вигоди що до торгівлі та концесій. Результати вже самі по собі плачевні, коли взяти на увагу при- несені для них жертви. З одного боку платоничне задоволення свідомістю, що як би ми захотіли використати помірковану Німеччину, з другого, втрата живого контакту з периферією, деморалізація повертарих- ся полонених і втрата нами свого авторитету серед пролетарсь- ких мас. Не можна закривати очі на те, що положення погіршало: - 4 - маси ухиляються в бік дрібного міщанства,угодові елементи ка- піталізму, на котрих грали, до того безпомочні і непотрібні, що цілком безглуздо на них далі рахувати.Едине,що може не допо- могти справі, це швидка і радикальна переміна всього напряму політики наших Берлінських представників. Марчи за свій обовязок звернути особливу увагу К.И.Д. на те, що на рази це можливо зробити революціонізацію пролетар- ських мас, і це є єдине, що дасть змогу використать становище і не поведе до того, щоб вся зроблена праця пропала дурно. Не торкайчись надзвичайно важливої праці в Шлезку і на Рейні, я повинен підкреслити, що рента Німеччини також дуже важлива.Коли нарешті відмовитись від паліятівних заходів, став- ших хроничними в Берліні, і просто йти до єдиної можливої і пра вильної мети революціонізації, успіх в Німеччині є цілком мож- ливий.Едине, що може стати йому на перешкоді, це продовження ни ні істнуючого становища річей і відома від конкретних і реаль- них можливостей ради досягнень в будучому.Коли безсторонне зва жити становище, то приходиш до висновку, що теоретично наше ста- новище в Німеччині дуже задовольняюче.Зовнішнє становище дуже тяжке і, рано чи пізно, приведе до цілковитої руйни, уряд безсиль- ний, армія доведена до мінімума і ще не поправилась морально від розгрому, єдина реальна сила в руках пролетарських мас, з ко трими нам чес і таки завжди можно буде порозумітись.Капіталізм який завдяки Версальському мирові, стоїть на краю руйни, не має жадної фактичної сили. Правда не дивлячись на це все, на протязі останніх трьох місяців, ми не посунулись ані кроком наперед.Але це ціл- ком зрозуміло, бо при істнуючих обставинах, що до підготовчих за ходів, ми вже досягли всього, чого взагалі можно досягти.Обстави ни не розвиваються далі, бо ми не беремо ініціятиву на себе, а тільки змінення обставин може дати грунт для поступу наперед. INSTRUKTION AN DIE VERTRETER DER SOWJETREPUBLIK. Aus russ. Quelle geht folgende Nachricht ein: Am 8.II. fand in Moskau eine Plenarversammlung aller Sowjetvertreter in Westeuropa statt; auch Volkskommissare waren zugegen, so Tschitscherin, der Chef der Westabtl.-Karaschun, Chef der Ostabtl. Radek, Chef für Propaganda Bjele Kun. Folgende Sowjetvertreter waren erschienen: Krasskin, Kopp, Reich, Litwinow, Gukorskij und Joffe. Verlesen wurde die Resolution des "Sownarkom" und Tschitscherin verlas die Instruktionen an die Vertreter der Sowjetrepublik. In einer einleitenden Rede wies Tschitscherin darauf hin, dass nun endlich die Möglichkeit bestünde, die Arbeit der Sowjetvertreter zu systematisieren, die Organisation zu zentralisieren und einen allgemeinen Plan auszuarbeiten. Auch stellte er fest, dass die innere Lage der Republik ungemein schwierig wäre und sprach die Hoffnung aus, dass Rettung nur zu erhoffen wäre, wenn die Probleme der auswärtigen Politik richtig gelöst würden. Den ausländischen Vertretungen werden alle Mittel zur Verfügung gestellt werden, um ihre Arbeit erfolgreich führen zu können; auch wird alles Störende, wodurch die Arbeit bisher gehemmt wurde, beseitigt werden. Nach Verlesung der Instruktionen berichtete Joffe auf allgemeinen Wunsch über den Gang der Friedensverhandlungen. Allen Anwesenden wurden Kopien der Instruktionen einge händigt. Auch wurde über die Ausführbarkeit des Planes in seinen wesentlichen Grundzügen verhandelt. Nur Radek hätte einige Bedenken. Am 9.Februar fand eine zweite Sitzung statt. Radek, Chef der Ostabteilung, legte den Aktionsplan der Sowjetregierung für den naher und ferneren Osten vor. Russ.- föder. Sowjetrepublik N.K.J.D. 6.Februar 1921 № 723 . Moskau . (Uebersetzung) Zweite Kopie . Streng vertraulich. An die Chefs der Diplomatischen und Finanzvertretungen im Westen, sowie an die Vertreter der Sowjetrepublik in England, Deutschland, Italien, und der Tschechoslowakei. Der drei Jahre währende, siegreich geführte Kampf an den Innenfronten gegen die Agenten des Weltimperialismus hat mit einem völligen Siege der Arbeiter und Bauern Russlands seinen Abschluss gefunden. Dank diesen Umstände stehen wir nun dem - 2 - imperialistischen Kapitalismus , der sich bisher hinter Denikin, Koltschak und Wrangel verborgen gehalten hatte, Aug' in Auge gegen- über. Mit diesem Kapitalismus werden wir nun in offenen Kampf tre- ten müssen. Wir müssen zugeben, dass der Augenblick für uns denkbar ungünstig ist. Das Land liegt nach ununterbrochenem siebenjährigen Kriege ganz darnieder; die Rote Armee ist noch lange nicht auf der wünschenswerten Höhe; 1 Volke macht sich sehr begreiflich Ueber- mütung bemerkbar; endlich kann in anbetracht der Schwierigkeit des sozialen Umbaus des ganzen Staatswesens nicht über die erforder- lichen technischen und materiellen Kräfte verfügt werden. Unter solchen Umständen hilft die ganze Zukunft Russlands davon ab, ob wir es verstehen werden die allgemeine politische Lage in Europa klug für uns auszunutzen. Es versteht sich ohne weiteres, dass wir in keinem Falle auf einen dauernden Frieden mit dem kapitalistischen Westen rechnen können. Der Krieg wird nun nicht mehr auf dem Schlachtfeld, sondern auf wirtschaftlichem und moralischem Gebiet weiterhin ausgefochten werden. Die Erfahrung der letzten sechs Monate hat uns gelehrt, dass wir nicht darauf rechnen können, durch aktive Propaganda eine Revo- lution im Westen hervorzurufen und auf diese Weise die russischen Arbeiter und Bauern zu entlasten. Zielbewusst betriebene Propagan- de wird natürlich früher oder später ihre Wirkung nicht verfehlen, doch können wir nicht damit rechnen, durch diese Propaganda eine baldige wesentliche Erleichterung unserer Lage herbeizuführen . Durchaus grundlose Phantasterien einiger allzu optimistischen Parteimitglieder haben uns auf falsche Wege geleitet und/nur Schaden angerichtet. Es hat garkeinen Sinn, die Fehler von Mün- chen und Budapest zu wiederholen. Gegenwärtig haben sich die Ver- hältnisse der Westmächte konsolidiert und revolutionäre Putsche irgendwelcher Art können nur schaden. Andererseits möchte ich auf ein bemerkenswertes Zusammen- treffen aufmerksam machen: Genosse Krassin zieht auf Grund seiner Londoner Eindrücke den Schluss, dass die wirtschaftliche Lage Englands schlecht ist; er neigt zur Annahme, dass es um vieles bequemer ist in Handelsbeziehungen mit Deutschland zu treten. Genosse Kopp nimmt auf Grund seiner Berliner Eindrücke an, dass Deutschland in wirtschaftlicher Hinsicht so sehr darniederliegt, dass man vornehmlich mit England rechnen müsse . Dieses Zusammen- treffen ist durchaus nicht zufällig. Die wirtschaftliche Lage Europas ist überhaupt hoffnungslos. Gleichviel zu welchem Stand- punkt wir uns bekennen wollten - überall finden wir im wirtschaft- lichen Leben dasselbe unerfreuliche Bild vor. Die allgemeine Lage ist aussichtslos, dass weder einzelne Länder , noch ganz Europa auf friedlichem Wege einen Ausweg finden dürften. Die Kompromiss-Tendenzen des bourgeoisen Sozialismus, etwa als Völkerliga gedacht oder sonstwie , haben ihren Benkrott zur Genüge erwiesen. Der Friede von Versailles ist noch weniger wert als jener Papierfetzen, dessen Verhichtung im Jahre 14 zum Weltkonflikt ge- führt hat. Wenn wir versuchen wollten, die unvermeidliche Ent- wicklung der politischen Lage eines beliebigen europäischen Staa- tes -beginnend mit den englisch -amerikanischen Differenzen bis zu den Komplikationen auf dem Balkan hin zu untersuchen, so würden wir bald davon überzeugen, dass fast jeder Staat von äusseren Komplikationen bedroht ist, die zu einer kriegerischen Lösung füh- ren dürften. Niemand ist mit der in Europa bestehenden Ordnung zufrie- den, auch kann niemand damit zufrieden sein und potentiell stei- gern sich bedrohliche Kriegsmöglichkeiten. Die bourgeoise Diplom- tie wird bald nicht mehr in der Lage sein alle die akuten und immer wieder zurückgestellten Fragen zu lösen. Eine Lösung der unentwirrbaren Lage, in der sich nun die europäischen Staaten be- finden, kann nur durch einen Krieg herbeigeführt werden, zu dem alle -obschon unbewusst und entgegen allen anderslattenden Beteue- rungen - dennoch hindrängen. Hierher gehören Frankreichs verzwei- - 3 - fekte Versuche, uns in einen Krieg mit Polen zu verwickeln. Die französische Diplomatie erkennt eben deutlich, dass mit einer friedlichen Lösung im Osten - die Probleme im Westen in ein akutes Stadium treten dürften und dass dann ein Krieg zwi- schen den kapitalistischen Mächten unvermeidlich wird. Unsere Aufgabe ist vor allen Dingen darin zu suchen, jeden Versuch, uns in einen sinnlosen Konflikt zu stürzen, ab- zuzweisen. Komplikationen sind unvermeidlich, doch müssen wir instande sein, sie in unseren Sinne auszunutzen. Um das zu können, müssen wir nach Überall hin freie Hand haben. Ich hoffe, dass die polnische Frage bald gelöst sein wird. Nicht nur im Hinblick auf unsere innere, sondern auch im Hinblick auf unsere äussere Lage ist ein Krieg mit Polen zweck- los. Eine Fortsetzung dieses Krieges wäre gleichbedeutend mit einem Siege der französischen Diplomatie. Wenn es uns aber, trotz aller Bemühungen, dennoch nicht gelingen sollte, den Krieg zu vermeiden, so werden wir uns dazu in vollen Bewusstsein entschliessen, dass auch ein leichter und vollständiger Sieg keine Lösung der wesentlichen politischen Probleme unserer Westpolitik bringen wird. Die Vernichtung Polens würde uns dazu nötigen früher als wünschenswert den europäischen Schauplatz zu streiten, was für Deutschland allerdings, nicht aber für das vertraut wäre. Mögen die führenden Politiker in Deutschland und Frank- reich ihre Taschenspielerkünste betreiben, mit den Waffen klir- ren und 1 letzten Augenblick doch wieder nachgeben, was sie lediglich tun, um sich ihre Ministertorteufelies zu erhalten - früher oder später muss es doch zu einem Konflikt kommen - und wir müssen unsere Arme für diesen Augenblick frei haben. Die Lage würde sich durchaus nicht verändern, wenn dieser Konflikt etwa nicht auf Deutschland - Frankreich be- schränkt bliebe, sondern beispielsweise England-Amerika beträfe. Die organischen Ursachen, die den Differenzen zwischen den beiden letztgenannten Ländern zugrunde liegen, können uns ohne Zweifel ebenfalls zu statten kommen. Wir rücken jener Augenblick immer näher, da die Diplomatie des Kapitalismus - historisch folgerichtig und vielleicht sogar bewusst gezwungen sein werden, Dumheiten zu begehen und unser ganzes Streben muss darauf gerichtet sein, sie hierin nicht zu verhindern. Deutschland bedarf der moralischen Unterstützung. Wir werden sie ihm geben. Es bedarf einer gesicherten Ostgrenze; wir wer- den sie ihm zusichern. Frankreich wünscht uns hilflos zu sehen; Wir müssen also diese Hilflosigkeit zu zeigen verstehen. Eng- land will uns exploittieren,- wir werden ihm die Möglichkeit hierzu geben. Wir müssen es erreichen, dass der Schwerpunkt von uns nach Westen hinüber verlegt wird. Mögen sich die europäi- schen Diplomaten die Köpfe darüber zerbrechen, unlösbar Auf - gaben zu lösen. Wir werden immer noch Zeit finden, das entschei- dende Wort zu sprechen. Unsere Vertretungen müssen es vor alles darauf absehen, ihre Position an Ort und Stelle zu festi- gen. Zunächst haben wir ja noch Zeit zu unserer Verfügung und wir müssen diese Zeit dazu benutzen, den Boden für uns vorzube- reiten. Es ist unvorteilhaft für uns, wenn man uns fürchtet und unsere Macht übertrieben bewertet,- man muss uns vergessen. Ziel unserer Arbeit hat zu sein: offizielle Anerkennung unserer Vertretungen, Entwicklung der Handelsbeziehungen, allmähliche Weiterführung der Propaganda und Vermehrung unseres Ansehens bei Proletariat. Was die Handelsunternehmungen betrifft, so bin ich weit davon entfernt, unlösbare Aufgaben zu stellen. Allen ist es klar, in welchen Grenzen sich der Warenaustausch bewegen kann. Aber die politische Seite dieser Angelegenheit ist so wichtig, dass wir sie auf das ernsthafteste ins Auge fassen müssen. Die Aufteilung Russlands unter die Westmächte nach Einflusssphären und die Möglichkeit einer Exploitation unserer natürlichen Reichtümer durch die Westmächte wäre in gewisser Hinsicht eine Lösung der europäischen wirtschaftlichen Krise. - 4 - Die Sowjetregierung steht auf der Wacht der Interessen der Arbeiter und Bauern; sie hält es nicht für zweckmässig unter den gegebenen Umständen den Westmächten die Hoffnung zu nehmen, als könnten sie auf friedlichem Wege von Russland Besitz ergreifen. Europa durchlebt gegenwärtig eine Periode der Warenentwertung. Das erklärt auch zur Genüge das fieberhafte Bestreben Absatzgebiete zu finden. Wir müssen nun die Hoffnung auf die Realisierbarkeit dieser wünschenswerten Regeln halten, suchen durch Anbahnung von Handelsbeziehungen. Die Kapitalisten werden in der Hoffnung sich ein neues Absatzgebiet zu erwerben, bedeutende Mengen an billigen Waren nach Russland werfen. Den Markt werden sie sich sowieso nicht erobern; die Waren werden uns aber zustatten kommen. Auch gesetzt den Fall, dass einige der mas gebenden Politiker dieses erkennen sollten, wird sie die innere wirtschaftliche Lage dennoch nötigen Warenaustausch zu suchen. Auf diese Weise könnten Handelsverträge im gegebenen Augenblick ausser einem ganz bestimmten politischen Nutzen, auch durchaus reale Ergebnisse zeitigen. Wenn man nun noch an einer Politik der Festigung und Vorbereitung weiterhin festhält, so müssen dennoch die Möglichkeiten ausgenutzt werden, die sich aus den Widersprüchen und Konflikten auf nationaler Grundlage ergeben. Von diesen Gesichtspunkten aus wäre ein besonderes Augenmerk auf die gegenseitigen Beziehungen der neuen Entente zu richten. Lässt sich auch darüber streiten, ob der Versailler Vertrag lebensfähig ist, so ist das Abkommen von St.Germain doch jedenfalls ganz unhaltbar. So dürfte beispielsweise die Regelung der ungarischen Verhältnisse sicher zu einem militärischen Konflikt führen, in dem auch bei der gegenwärtigen Lage der Dinge Italien hineingezogen werden wird, was wiederum zu einer europäischen Krise führen könnte. Die aktive Arbeit der Vertretungen muss darauf gerichtet sein, die bereits vorhandenen nationalen Gegensätze noch mehr zuzuspitzen. Aber die Festigung unserer Lage im Westen auf Grund der günstigen Wendung der Verhältnisse im Falle eines europäischen Krieges, genügt noch nicht, um das uns gesteckte Ziel zu erreichen. Es bedarf einer klugen und intensiven Arbeit, um den Gang der Ereignisse zu beschleunigen. Im gegenwärtigen Augenblick ist es uns vorteilhaft Zeit zu gewinnen um den Boden vorzubereiten; man muss aber in Betracht ziehen, dass alles in diesem Sinne nur mögliche im Verlauf eines halben Jahres getan sein wird, und dann dürfte eine weitere Verzögerung nicht mehr vorteilhaft sein. Die Erfahrung hat uns gelehrt, dass wir bei Erreichung eines Maximums und bei weiterer Verzögerung des günstigen Augenblickes nur an Boden unter den Füssen verlieren. Die vorbereitende Arbeit muss so geführt werden, dass ihr Abschluss gewissermassen der wechselnden allgemeinen Lage entspricht, sofern diese eine weitere Entwicklung oder den Übergang zu aktiver Tätigkeit ermöglicht. Nach Prüfung der Lage im Westen können wir wohl damit rechnen, dass die vielen nicht gelösten politischen Fragen, dass die wirtschaftliche Krise, die gebieterisch einen Umbruch der gesamten Industrie verlangt, in der nächsten Zukunft zu einem Konflikt der kapitalistischen Staaten führen wird. Sollte sich die Lage aber verändern und eine Verzögerung eintreten, so werden wir das Hauptgewicht unserer diplomatischen Arbeit auf den Balkan verlegen müssen. Diese Lösung wäre für uns weniger vorteilhaft, da im nahen Orient die Möglichkeit bestünde, den Konflikt zu lokalisieren, der die Spannung der gesamten Atmosphäre nur entlasten würde, ohne doch der rechte Blitzebleiter für die gesamte europäische Lage zu sein. Ich habe bereits die erforderlichen Schritte getan, um unsere diplomatische Tätigkeit in der angedeuteten Weise zu organisieren. In aller nächster Zeit werden unsere Vertretungen in Bulgarien und Rumänien offiziell in Aktion treten können; in Griechenland, Konstantinopel und in Jugoslawien arbeiten wir, obschon im Geheimen, so doch erfolgreich. Es sind ausserordentliche Massnahmen getroffen worden um unsere Arbeit eben in - 5 - dem Sinne auszubauen, dass die auswärtigen Komplikationen mög- lichst verschärft werden. Man braucht daran nicht zu zweifeln, dass diese Arbeit zu befriedigenden Ergebnissen führen wird, die Gefahr liegt aber hauptsächlich – wie schon bemerkt – darin, dass es den Grossmäch- ten gelingen könnte, den Konflikt zu lokalisieren. Amerikas neu- trale Stellungnahme in dieser Frage und die absolute Uninteres- siertheit Deutschlands im nahen Osten – compliziert die Lage. Die Arbeit muss so geführt werden, dass der englisch-französische Konflikt und ebenso die französisch-italienischen Interessen mög- lichst zugespitzt werden. Objekt ist die Lage Griechenlands.Hier besteht in der Tat die Möglichkeit, wenn auch nicht die Balkan- krise zu einem europäischen Konflikt aufzubauschen, so doch damit die Ursache für eine noch grössere Entfremdung der Ententestaaten untereinander zu schaffen. In diesem Sinne hätten die Vertretun- gen in England und Italien zu wirken. Je weiter man nach Osten rückt, desto gewichtigere Probleme tun sich auf, die ihrerseits zu einem Zufall der Grossmächte bei- tragen werden, was bei unserer Arbeit in London, Paris und Rom wohl berücksichtigt werden muss. Die Interessen der Westmächte sind derart verwickelt, dass es unter den gegebenen Umständen nicht möglich ist etwas Bestimm- tes vorauszusagen. Im Allgemeinen wird man sich an folgende mög- liche Kombinationen zu halten haben: eine englisch-japanische An- näherung würde Amerika bedrohen, eine englisch-deutsche enthielte eine Bedrohung Frankreichs; eine italienisch-griechische Annähe- rung wäre ein Gegengewicht zur Politik England und Frankreichs im nahen Osten; durch eine polnisch-französische Annäherung wird Deutschland unmittelbar bedroht; eine tschechisch-rumänische An- näherung wäre gegen Ungarn gerichtet u. s. w. Der "Sonnarko" hat eine Neuge taltung der diplomatischen Vertretungen im Sinne einer andern Zoneneinteilung, wie sie vom Kerkonid in Vorschlag gebracht wurde, bestätigt. Unsere Vertretun- gen werden im Sinne der Parteiarbeit und der technischen Arbeiten nach wie vor autonome Rechte haben, werden aber die diplomatischen Instruktionen unmittelbar von den leitenden Stellen einer der drei Zonen erhalten. Nur eine energisch geführte Arbeit aller Vertretungen, wie auch der einzelnen Parteimitglieder kann dazu führen, dass wir das uns gesteckte Ziel auch wirklich erreichen. Die Rettung des sozialistischen Vaterlandes fordert, dass wir das kapitalistisch- imperialistische Europa, das uns bedroht, endgültig vernichten. Nur wenn wir die Gesamtlage diplomatisch und sei es auch nationalistisch verwerten, wird es uns gelingen eine unserer Par- teiarbeit entsprechende Plattform zu schaffen , um den Sieg der Arbeiter- und Bauern-Regierung sicherzustellen. Unterschrift (Tschitscherin) Gegengezeichnet G. Karachun. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОБ'ЄКТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 381 РОСІЙСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ. 9.II.1921. Красін, підчас свого перебування в Берліні і переговорів з Гарусом, на запитання останнього яке в будучим становище на польсько-російському фронті, заявив, що не може дати гарантій на мирне розв'язання питання. На совітську російську місію переведено з Стокгольма раз 32, вдруге 91 мільйонів марок; переводи на Дейзебанк. З-їй поверх будинка/місії Коппа займає бувший кур'єр російського посольства імператорських часів Вікінг, де він служив 15 років і став канцелярним урядовцем. Нині він в цілковитому довір'ю у Коппа. Через його помешкання є вхід в інше, де по 5 - 6 годин вечора збираються урядовці по закінченню урядування і зібрання затягуються до півночі. З агентурних відомостей в цим помешканні - боро пропаганди. Большевицькі агенти через спекулянтів скуповують по-льові телефони та кабелі. По даним агентурі до Берліну прибула спеціальна комісія з завданням зрєзувати діяльність місії Коппа. З перших кроків виявились значні шахрайства і крадіжки при участі совітських урядовців від вищих (Рейх, Вройде, Родін т. інші) до дрібних канцелярських. Члени комісії заявили прохання всім, хто приймав участь в торговельних справах з большевиками допомогти їм розслідувати. - 2 - На минулому тижні, через бюро вербовки на Луїзенштра- се 28 було відправлено 120 кваліфікованих робітників німців. Всі вони, по умові дістали працю на півдні Росії. Особливі льго- ти обіцяні спеціялістам виробу оптичних стекол. Совєтська вла- да має намір відкрити таку фабрику в південному горнозаводсь- кому районі. Знавці сумніваються, чи здійсниться улаштовання такого заводу, якого не було в Росії і за мирні часи. По агентурним даним місцеві представники "білої Ро- си" дістали з Парижа розпорядження воєми силами перешкодити організації російських біженців в Німеччині. Причин тому було ніби то дві - 1) страх, що "росийський" Берлін може в будучому грати більшу роль ніж "росийський" Париж і 2) Французи дуже бояться германофільства з боку росиян. Таке розпорядження діс- тали Шліппе, Голмстен, Боркіт. В утвореному тут "союзі помочи офіцерам бувшої росий- ської армії" стало відомим, що полковник Сіяльський, бувши на слу- бі у військовій делегації (у Голмстена) ввійшов через свою жінку, в звязок з Копом і повідомляв останнього про все, що ро- билося в місці. По розслідуванню, питання буде передано на суд товариства офіцерів. Сіяльський, як відомо, вже давно вийшов з мі- сця. По агентурним даним бойшевики заняті завданням скомпромітувати всіх ім відомих активних робітників антиболь- шевицького табору. Дотеперішні засоби, напр., розкриття через білу пресу "білих змов" успіху не мали. Через те постановлено провокувати ворогів тим, що ніби то відомі особи стоять у них, у бойшевиків на службі. Провокація має робитись через спеціаль- них агентів, котрі будуть послані в праві організації, а також через праву пресу. Отже треба бути особливо обережними коли річ йде про бойшевиків з правого табору. - 3 - Англійці, з Малколмом на чолі, ведуть саме переговори з деякими представниками "білих". Робиться це виключно з метою провокаційної - а власне підірвати "білим" кожну можливість організуватись або активно виступати. Необхідно бути обережним бо переговори з боку англійців мають виключно шпигунські зав- дання. Буржинского виїздали з Німеччини за польський шпіонаж; місія відмовляється від нього, як від агента. Одночасно німецька поліція цікавиться діяльністю бар. Енгельгерда і гр. Борха, як осіб бувших близькими до Буржинского, навіть його агентами. З тих самих відомостей Буржинский за останні часи зближився з Авало- вим і мало не обцяв гроші на якесь пpедприємство задумане ним. Арешт складів Магдебурзької Комуністичної організа- ції в Стендалі викликав паніку серед російської секції. Ці скла- ди були головним центром комуністичних вузлів (Магдебург, Браун- швейг, Стендаль). Провал складів зруйнував на довго плани кому- ністів, хоч не виключена можливість несподіваного виступу з ме- тор попередити ворога. Такий настрій панує серед комуністичної молоді, солідні робітники ставляться негативно до планів висту- пу. Американський журналіст Штернер, котрий приїхав з Нью-Йорка, робить спроби обєднати в міжнародній союз робітників преси. Штернер розробляє це питання разом з Філіпом Прайсом і має на меті утворити базу для "Роста" (Рос. телегр. Агентство). Відділ такого союзу вже ніби то істнує в Празі. Берлінська со- вітська місія підтримує цю організацію грімми на які бойшеви- ки саме багаті. Крім того большевики ведуть сильну агітацію за поворот інтелігенції з еміграції до Росии. "Голос Росии" ніби - 4 - то збільшив розміри газети на значну (спеціальну) з цією метою дану субсидію. Крім "Голосу" бойшевики дали грошей також газетам "Новая Жизнь", "Мир и Труд", видавництво "Скиф" і т.д. з метою помирити закордонну російську колонію з совітським режимом. В таборі Вінсдорфа ведеться сильна агітація за вирування офіцерів в Литву з метою вступати там в білоруські партизанські відділи. Перші партії, що вже поїхали туди, сповіщають про добри умови служби, але є відомості що серед відділів ведеться бойшевицька пропаганда під впливом котрої розвивається дух при-миренства. По даним агентури в Москві саме тепер ідуть наради всіх закордонних совітських представників завдання котрих вияснити тактику представництва на будуче. Зізд наче б то вибрано на бажання конференції в Бремені, котра постановила відділити інтереси і тактику партій від представництв. В звязку з цим виник ряд технічних питань, котрі потребують розглядання і докладів з місця Українське радянське представництво за кордоном буде стояти в звязку і працювати разом з російським совітським. 15-го лютого мають приїхати на місце представники радянської української республіки. Кандидатами навичені: Мазуренко, Таборовський, Иконников, Мануільський, Панек, Татарчук і військові агенти: Свічин, бувш. офіцер Генер. Штабу і Богданович, бувш. російський кадровий полковник. Хто буде призначений поки не відомено. На Берлін кандидатів троє - Мазуренко, Иконников і Мануїльський. В совітських колах все більше і більше говориться про можливий виступ правих котрі наче б то дуже до того готуються. В партії комуністів ніби то є звісти, що в Німеччину повинні приїхати деякі особи бувшого Імператорського Дому котрі стануть на колі руху. В звязку з тим в К.П.Д. тривожний настрій; є страх, що 5 - зпроба правих буде успішна бо "пролетарські сили тепер саме роз- порошені і її ще уявляють тої могутньої скелі на котру в марті 1920 р. розбився Капп. По відомостям Большевиків переговори в Ризі умисне за- тягаються до моменту плебісциту в Шлезьку. Польща неминуче вмі- шається в справу голосування озброєною силою і в Шлезьк підуть польські добровольці. Окупаційний корпус через недостачу сил, відступить залишивши всі зброя. План цей ніби то вироблений фрак- цузами. В Шлезьку вибухне повстання котре стане сигналом для на- ступу на Польщу Червоної Армії. По агентурним відомостям до Берліну приїхав відомий чекіст Анохин, був головою чека в Саратові та в Харькові. Разом з ним приїхали: Грузенберг, Вухманов, Сопляков (Желізновський), Развянский і Гордон. Всі приїхали наче б то в дипломатичних та господарських справах, в дійсності вони утворили новий відділ всеросійської чека. Анохин замінить собою наче б то проф. Гизе у котрого вони опинились. Діяльність їх розтягається на цілу Ні- меччину, особливо на Баварію та окуповані території по Рейну. Праця вестиметься в зв'язку з діяльністю полк. Григорєва. З розпорядження німецької влади за межі Німеччини ви- силається за большевицьку агітацію Іван Потапов, котрий служив в технічному відділі місії на Люцовуфер 1. Якийсь Коханский (Шарлотенбург, Віцлеbenштрасе 12 у Цафрам) працює польським шпигом; він німецький підданий, видає себе за студента і каже, що служить в німецькому червоному хрес- ті. Нідчас ліквідації складу в Стендалі установлено, що од- ну з головних ролів в організації складу грав Федор Германович - 6 - Шах; він недавно приїхав з Росії, був головою Совдепія німець- ких робітників та солдатів. В пансіоні Крєфт, на Курфюрстендаам 26 живе Шелерович жид, большевицький агент по торговельним справам. До нього часто ходять большевицькі жиди агенти, серед них недавно приїханий з Росії Цглус, живе на Томазіусштрассе 12. В Берліні недавно засновано "Союз скалічених військо- вих", головою, він же і фундатором - Треве, секретарь Енс, обидва офіцери російської армії. Треве стоїть близько до Коппа. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 886. Берлін 16 березня _1921. До п.Голови Директорії Головного Отамана Військ У.Н.Р. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Липня 19 дня 192/ р. вх. ч /01/ Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати Вам при цьому слідуючі нові інформаційні мате- ріяли: 1) № 135: Російські організації. 2) № 136: Інформації (нім) 3) № 137: Огляд політичної ситуації в Німеччині. Повіренний у справах У.Н.Р. у Німеччині ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА У. Н. Р. В БЕРЛІНІ. 7 ОГЛЯД політичної ситуації в Німеччині. ( Листи 1921 р.) ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 134 Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО в. ч. /08/ Верлін, 5. Березня 1921 року. Через цілий місяць Лоти політичне життя Німеччини опановували дебати над рішенням останньої конференції Найвищої Ради в Парижі та приготовання до конференції у Льондоні, на якій Німеччина мала дати своя відповідь. Для лснійшого зрозуміння подій перейдемо коротко не раз головний зміст рішень парижської конференції. Рішення парижської конференції відносилися до двох справ: а) обеззброєння Німеччини, б) воєнне відшкодування. У першій справі парижське рішення обіймали рішуче домагання повного виконання давнійших умов щодо цілковитого обеззброєння німецької держави й її населення з тор однору уступків, що гечинець для розв'язання добровільних організацій військового характеру, як "Віргервер", "Орген" і ин., продовжено до 30.Червня к.р. У справі відшкодування антантська конференція предложила Німеччини проект, опертій на таких основах: Німеччина має заплатити відшкодування, яке складається з двох частин, а саме: а) докладно означеной суми, платної в піврічних частих через 42 роки у загальній висоті 226 міліярдів золотих марок, і б) з оплат неозначеної з гори висоти, які мають рівнятися 12 % вартості щорічного німецького експорту, те ж через 42 роки. Всеста цих оплат, після рахунку правдоподібності, виносила би річно 1-2 міліярдів золотих марок. Для забезпеки виконання цих зобов'язань мала б Німеччина дати Антанті бони на загальну суму першої частини відшкодування. Кожний з тих бонів має мат - 2 - висоту піврічної заплати і є платний в день платності даної заплати. Для забезпечення другої частини відшкодування Антанта мала б право переводити гостру контролю експорту Німецчини. Як дальну гарантію заплати відшкодування антантські рішення перед- бачають заряд митових доходів при помочі генерального комісара, назначеного Німеччиною і затвердженого Антантою, а на випадок потреби цілковите перебрання заряду митами Антантю. Рішення Антанти в справі обезброєння Німеччини не викликали великого спротиву серед німецької сус- пільності з виником одної Баварії. Міністр Закордонних Справ Симонс у своїй першій промові після парижської конференції від- ділив цю справу виразно від справи відшкодування та заявив, що дальше обезброєння буде виконане в дусі "льояльного признання зобов'язань, принятих Німеччиною у мировій умові". На тім самим становищі станула те ж конференція всіх президентів-міністрів сортних німецьких держав, яка відбулася зараз після цього в Бер- ліні. Через те несподіванкою було, коли кілька днів пізніше Ба- варський уряд і партії більшості в баварським соємі виступили з домаганнями, щоби справа обезброєння була те ж поставлена на дневнім порядку льондонської конференції. Це викликало коротку внутрішню кризу між німецьким державним урядом і баварським урядом, яка скінчилася заявою баварського уряду, що він уважає питання задержання баварських добровільних організацій житевор справою для Баварії, але піддається в цій справі постановам державного уряду. Цей епізод дав в результаті тільки нагоду тверджити змагання реакційних кругів Баварії до сепаратистичної політики, але рівночасно виказав те ж сильну опозицію проти неї в демократичних і робітничих колах Баварії, особливо її північ- них частин, які виступили з загрозою відірвання від Баварії, ко- ли вона не піддасться рішенням державних функцій. У справі відшкодування, яка звернула на себе головну увагу, німецькі урядові і громадські кола ста- нули одноцільно в непримиримій опозиції. Міністер Симонс у сво- їй промові в парламенті означив становище німецького уряду до цих рішень Антанти такими словами : " ми не можемо прияти рі- - 3 - шень Антанти як основи дальших переговорів. Ми будемо пробувати тепер виробити нові пропозиції й будемо ждати на запрошення Антанти". В цій короткій заяві Симонса міститься виразне означення тактики Німеччини в справі відшкодування. Вони відкидають пропозиції Антанти, але запрошення на конференцію приймуть і будуть старатися там вплинути на зміну рішень. Заяви всіх партій німецького парламенту, крім комуністів, зложені по промові Симонса приєдналися в основі до становища уряду та різнилися між собою більше тільки своїм тоном більшої або меншої непримиримості. Комуністи використали цю нагоду, щоб домагатися союзу з Совітською Росією й утворення одного революційного фронту. Крім згаданої промови в парламенті Симонс виголосив ще кілька публічних промов у справі відшкодування, які викликали знову ряд заяв представників антантського табору. Ця словесна суперечка дала багато важного матеріалу для вияснення становища обох сторін. Симонс підкреслював у своїх промовах консенсус-вентно банання Німеччини виконати в межах можливості свої зобов'язання та її готовність предложити зі свого боку відповідні контр-пропозиції. Про їх зміст у промовах Симонса не було ніяких конкретних даних. Із загальних виводів можна було тільки вносити, що вони будуть опиратися на таких основах: Німеччина вже не буде опиратися означенню загальної суми відшкодування згори й буде тільки настоювати на значне обниження її висоти. Натомість вона буде всіми силами боронитися перед другою частиною відшкодування, то-бто перед 12 % оплати від вертості німецького вивозу. Одноким джерелом, з якого Німеччина може черпати засоби для заплати жаданої суми відшкодування, є її вивіз. Перша частина рішення Антанти, вимагаюча заплати 226 міліардів золотих марок, вимагає отже як найсильнішого збільшення вивозу, друга частина їх своєр 12 % даниною цей вивіз унеможливлює. Ії наслідком було б піднесення цін експортованих товарів і тим самим обмеження експорту. З промови Симонса видно далі, що Німеччина рада б платити як найменше золотом і покривати відшкодування натуральними і прадами. Симонс підкреслює виразно го- - 4 - тovість Німеччини помагати працер й технічною допомогою при відсудові Франції й Бельгії,врешті дуже замітне підкреслення Симонса значиння Сходу для виконання зобовязань Німеччини.У своїй промові,виголошеній у Штутгарті,Симонс заявив:"коли на- ші вороги рахують на те,що Німеччина через збільшення вивозу зможе зібрати величезні суми на заплачення відшкодовання,то її мусить залежати на тім,щоб спрямувати німецьку промисловість з власних ринків на С х і д . Замісць того здається одначе, що Антанта й тут хапається своєї політики душення й старається унеможливити навязання економічних зв'язків Німеччини зі схід- ними державами". Із промов антантського твору найважніші були про мови Льойда Джорджа, виголошені в парламенті і на публічному зібранні в Бермінгені.В його промовах впадало в очі підкр- вання,що Німеччина виконала вже дотепер багато з Версайської умови. Він ствердив, що обеззброєння Німеччини переведене майже цілковито,що Німеччина віддала кольосальні маси військового матеріалу,віддала свої кольонії, а врешті маси сиріцьв,кораб- лів і вугля. Сама Англія дістала вже від Німеччини вартостей на сотки мільйонів фунтів стерлінгів. Вартість відданого мате- ріалу обраховують Німці на понад 20 міліардів золотих марок, і хоч цей обрахунок надто високий, то не дається заперечити, що Німеччина зробила вже багато. Що до дальших зобовязань Німеч- чини, то тут треба звертати увагу на одне: є велика різниця між тим, чи Німеччина має заплатити всі дійсні кошти війни, чи вона має платити в межах своєї здібності. Яс- на річ, що Німеччина може заплатити/відшкодовання тільки в розмі- рах обмежених її власною виплатністю, тому головне питання ле- жить не в тому, як великі були воєнні кошти всіх антантських держав, але: як далеко сягає виплатність Німеччини. Коли будемо вимагати неможливого, скзав Льойд Джордж, не дістанемо нічого, бо війно коштувала більше, як може заплатити котра-небудь держава. Ці слова Льойд Джорджа зверталися не тільки проти опозиційних голосів в самій Англії, як більше проти гострих нападів на па- рижські рішення у Французьким парламенті. Французьки посол -5- Тардіе виступив, наприклад, у своїй промові з такими образунком: сума відшкодовання, заплачена Німеччиною на основі парижських рішень, може виносити вже браз з 12 м-вор оплатою від вивозу через 42 роки разом 310 міліардів золотих марок або 136 мілі- ярдів зол.Франків.На основі умови в Спа, Франція має дістати з того 52 %, то-б-то 71 міліардів Франків. В дійсності вона потрібує на пенсії 58 міліардів, на покриття воєнних шкід 143 міліярди, разом отже 201 міліардів Франків. Так отже для неї самої треба б підвиспити відшкодовання на 130 міліардів Фран- ків. Із важніших відгуків парижських ухвал в полі- тичному світі треба занотувати не два факти: 1) протест ан- глійської робітничої партії проти цих ухвал. Маніфест партії виданий в цій справі, заявляє, що від тягарем такого відшкодо- вання німецький народ стратив би цілковито змогу купувати но-небудь закордоном та мусів би обмежуватися на свою власну продукцію. Наслідком цього через 42 роки англійський ринок не мав би доступу до Німеччини, а це викликало би не більше безробіття й нужду в Англії, як це є тепер. 2) Протест бира міжнародного професійного союза в Амстердамі такого змісту: "з організованих робітників вважають потрібним і оправданим воєнне відшкодовання Німеччини. Однак вони протестують проти домагань, які віддають робітництво Середньої Європи на протяз одного покоління в неболо, здержують економічну відбудову Ев- ропи, загострюють ненависть між народами та приносять зниження культури." Чекарчи на запрошення на конференцію в Льондо- ні, німецький уряд рішив прийняти запрошення під топ умовом, коли на цій конференції будуть розглядатися й Його пропози- ції. Це своє становище зазначив він в офіціальній відповіді на запрошення того змісту: німецький уряд приймає запрошення на льондонську конференцію в тим певним переконанню, що на цій конференції будуть піддані під наради також німецькі контр- пропозиції. Для підготовання цих пропозицій була зібрана ок. Рема комісія знавців, яка радила під проводом міністра Симон - 6 - та замикаючи свої наради перед від'їздом делегації до Льондону, заявила в своїй публічній декларації, що вона згоджується зі становленням державного уряду, який у своїх пропозиціях іде аж до меж німецької виплатності. Перше засідання льондонської конференції відбулося: 1. Березня ц.р. під проводом Льойд Джорджа. На його засів заб- рав перший голос Міністер Сімонс, як провідник німецької деле- гації та предложив конференції німечки к о н т р - п р о - п о з и ц і ї . Їх вміст у головному такий: теперішня вартість жаданих Антантою річних оплат сум, платних через 42 роки, вино- сить по відтягненню пропонованого Антантою дисконта у висоті 8 % річно - 50 міліярдів золот.марок. Німечка делегація жада- ла, щоби від сеї суми була відрахована вартість того матеріалу який Німеччина дала дотепер Антанті на основі мирової умови. Німеччина пропонує, щоби для означення вартості цього матеріа- лу була утворена окрема мішана комісія знавців. Решта, яка ос- тане по відтягненню від загальної суми 50 міліардів золотих марок вартості відданих матеріалів, буде творити суму відшко- довання, яке мало б бути же заплачене Німеччиной. Німеччина пр понує, щоби на цю суму оула дана ін міжнародня позика. Задля того пропонує Німеччина на найближчий час видання позики на 8 міліардів золо.марок, яка могла б бути підписувана на всіх міжнародних фінансових місцях та була б вільна від оподатко- вання. Для такої позики Німеччина дасть все потрібне забезпе- чення. Окрім цеї позики Німеччина зобов'язується платити через найближших 5 років річну оплату в сумі 1 міліарда золот.марок, яка була б покрита передовсім в натураліях. Далі заявляє Ні- меччина свою готовність помагати працер при відбудові зруйнова- них околиць. Останок відшкодовання, непокритий це першою пози- кою й річними оплатами, має бути опроцентований на пять відсот ків (5 %). Сплата цього останку має бути унормована пізніше по амозі також шляхом міжнародних позик. - Далі звертається німецькі пропозиції проти 12 %-вої оплати від вивозу, признан- чи Антанті в засаді право користати з економічного піднесення Німеччини, в першій мірі з піднесення її експорту, але без бли- - 7 - ного означення способу. Для виконання цих пропозицій німецька делегація ставить одначе дві передмови: а) що голосування в Горішнім Шлеску випаде на по- ристь Німеччини та що він лишиться при Німеччині, 1 б) що будуть усунені всі перешкоди в міжнародних економічних зносинах та переведена система економічної свободи та рівноправності. Після цей промови Сімона Льойд Джордж алокив коротку заяву, що німецькі пропозиції полягають на його думку на цілковитим нерогумінно викор ситуації, та закрив засідання з тим, що на найближчому засіданні представники Антанти дадуть своє відповідь. Скликання цього засідання сподівається в най- близших днях. Серед найбільшого напруження та підготовань до льондонської конференції відбулася в Німеччині подія, яка буде мати велике значення для дальнього розвитку внутрішньої й зовнішньої політики Німеччини. Є це вибори до прусського ейму, переведені дня 20 лютого. Виборча агітація відбувалася під безпосереднім вражиннями парижських ухвал, які давали мож- ливо найліпший матеріал для розбудовування націоналістичних пристрастей та поширення реакційних кличів. Через те можна було рахувати, що з виборів випадуть переможцями реакційні пар- тії, які докладали всіх зусиль, щоб використати загальне обу- рення. Вислід виборів був одначе у цілому великою несподіван- кою. Об'ї крайні праві партії дістали вправді значно більше голосів, ніж при попередніх виборах до прусського установчого зібрання в 1919 році, але в порівнянню до останніх парламен- тарних виборів 1920 року скількість їх голосів не збільшила- ся. Абсолютна більшість голосів впала знову на коаліційні партії: соц.дем.більшості, демократів і центру, які картъ тек запевнену більшість мандатів в соймі. Остаточний вислід голо- сування був такий: голосувало разом 15,951.338. З того одер- жали: соц.дем. - 4.171,286 голосів, центрн - 2.964,202 " - 8 - демократи – 977.463 голосів нім.націонали –2.892,667 " незалежні соцд.1.055,023 " нім.нар.партія 2.266,587 " комуністи – 1.207,695 " господ.партія 187,345 " крім того одержали полки 12.271 голосів,християнська народна партія 13.982 гол.,данці біля 3.000 гол.,рента розбити голоси: Вибрані: німецькі націонали 73 (дотепер 50) нім.народня партія 56 ( " 21) центрин 83 ( " 94) демократи 25 ( " 68) соц.дем. 1.01 ( " 145) незалежні соц.дем. 28 ( " 23) комуністи 30 ( " 0) економічна партія 2 ( " 0) вельфи і ин. 6 ( " 3) Новий союз має разом 414 послів, з того на коаліційні партії припадає 219, на опозиційні 198. Нижчелядки Приглядаючись ближче розкладові голосів в міщанським і соціалістичних таборах,зауважуємо: міщанські реакційні пар- тії збільшились контом демократів і центра. Особливо патія де- мократів сильно упала, але так було вже при парламентарних ви- борах в червні 1920 року.В соціалістичному таборі в порівнянні до попереднього пруського національного зібрання бачимо упадок соц.дем.більшості і зріст незалежних та комуністів. На ділі, коли ваяти для порівнання останнє голосування до німецького парламенту,побачимо, що пересунення голосів відбулося цим ра- зом в іньшому напрямі. Соц.демократична партія, яка при парля- ментарних виборах потерпіла була великі втрати, ким разом піш- ла значно вгору. Ії голоси збільшилися контом партій незалеж- них соц.дем., яка рівночасно велику частину своїх голосів му- сіла віддати комуністам. Так отже коли з парламентарних вибо- рів партія незалежних вийшла була майже рівно сильна з партією - 6 - соц.дем.більшості, то з теперішніх сеймових виборів вона вийшла майже чотири рази слабша. Однак поминаючи ці всі пересунення не рішучого значіння, треба на загал ствердити, як результат виборів слідуєче: напруженна ситуація, під вражінням якої відбувалися вибори, не кинули нас німецьких виборців ані в руки реакції ані большевизму. Вони заховали далі холоднокровність і повну здертаність супроти крайних правих і крайних лівих кличів. Це дає певні вигляди, до дальшого розвитку Німеччини піде шляхом демократизму та до передовсім в теперішніх переговорах з Антантою Німеччина піде шляхом здертання миру. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ С НІМЕЧЧИНІ. № 167 ІНФОРМАЦІЯ. I. Докладна записка члена В.Ч.К. II. Різні інформації. I. Докладна записка члена В.Ч.К. Анисимова посла- ного для розслідування подій в лютому в Тур- кестані. До чр. Ком. для боротьби з контр-революцією. Представляючи при цьому листування і слідчий матеріал по ліквідації опроби командуючого Черв. армією в Туркестані Куропат- кина і білогвардійського отамана Дутова з свого бою знаходжу потрібним додати: На підставі всього зібраного матеріалу очевидно, що розрухи в Туркестані, котрі конкретизувались в середині січня с.р. в пер- шу змову проти сов. влади, прийняли загрозливі міри задовго до того, що Куропаткин заявився в Ташкенті. Члени Національного Тур- кестанського Комітету, розігнаного в свій час Денікіним, котрі лишились на місцях весь час, провадили ворожу нам діяльність. Ко- ристуючись тим, що завдяки підчаленості від центру і мирному пе- реході влади в наші руки, не було зроблено ґрунтовної чистки і перевірки інтелігенції, вони находили змогу навіть серед сов. слухачів розповсюджувати свій шкідливий мислив і підготувати вип- лопробу очищення сов. влади. Велике розповсюдження бандитизму, котрий прикривається на- ціоналістичними гаслами і розкол серед нагометанського духовен- ства особливо релейно висловлений в кінці листопаду м.р., утво- рили надзвичайно напружену атмосферу, дуже сприяючу для підготов- ки знову. Рештки армії отамана Дутова, котрі весь час ще стоять в районі Кульджи–Аксута Кангару, не раз переходили кордон і весь час загрожували озброєним нападом. Білі елементи підтримували весь час звязок і через них мали зносини з представниками анг- лійської військової команди, яка весь час підтримувала звязок і постачала Дутову Фроні 1 абор. - 2 - Тим не менш можна з повністю сказати, що білогвардійські орга- нізації Ташкенту, Коканду і т. д. ніколи не зважились би виступити самостійно і вся мета їхньої праці направлена була на те, щоб ді- стати піддержку на зовні. Велика популярність Куропаткіна і його дуже великі зв'язки з місцевим населенням, розуміється, зараз по приїзді його до Ташкен- ту, повели до цілої низки спроб з боку білогвардійців втягти його у свої наміри. Я повинен завважити, що Куропаткін довго відмовляв- ся від участі в змові, хоч перший час його перебування обставини були в значній мірі більш сприятливі ніж в лютому. Куропаткін одначе, з голоду не насторожених головних ініціато- рів руху був офіцерів Медякова і Туракова, згодився увійти в зва- зок з Дутовим. Він післав довірення людей в Кальку з дорученням увійти в зв'язок з англійською командою і інших для того, щоб увій- ти в контакт з отаманом Семеновим і генерал Ложицьким. Популярність Куропаткіна серед частин, які він формував, була надзвичайно велика і утворила дуже серйозне становище. Повстанці рахували стягнути до Ташкенту, до ченгу найбутнього повстання, безумовно вірні ім 18,21 та 27 Туркест. стр. полки. Спираючись на них, молося на душці розпоча- ти переформування ренти мало певних, а точні погляду повстанців, че отин лінійної піхоти і чекати підходу Дутова, котрий вів перегово- ри з різними начальниками частин зубельної кінноти і рахував на те, що вони приєднаються. Отаман Дутов післав свого начальника шта- бу генерал Зелінского до отамана Семенова за контактами, позаяк громадя, переданих англійським капітаном Грагамом (8.000 ф. ст.) не було до- сить. Наскільки удалося установити, Зелінський дістав від Семенова громадя, але повідавшись про те, що змова розкрита, десять знак по доро- зі між Утром та Тискимон. Як діяльність повстанців досі не була розкрита, для мене ціл- ком не зрозуміло. Відкидаючи цілком думку, що частина відповідальних робітників Ташкентської Ч.К. грала подвійну гру, прямо не можливо злеувати як цілком отрі махінації заставались нерозкритими. Через те, що поворот Зелінского затримався, постановлено було пере- сунути термін призначений для виступу (20 лютого) і Куропаткін без посереднє післав до Семенова кап. Кириєва; 16 лютого, завдяки часли вому випадку, Кириєва затримано було при переході кордону, коли він - 5 - же вертався і віз листи від Семенова. Завдяки цьому знову була розкрита і весь матеріал було розкрито і доведено до відома тов. Заліта, який щойно приїхав з Москви. Становище тим не менш було се- рйозне, позаяк фактично Куропаткин був господарем становища в Таш- кенті і найменша спроба до ліквідації викликала б виступ. В такий серйозний момент тов. Заліт виявив цілковиту присутність духа і тільки завдяки його енергійним і цілком відповідним заходам уда- лося уникнути серйозних ускладнень. Довівши до відома в Оренбурзі про найбутні заходи і діставши санкції, він приступив до здійснен- ня єдино можливого при істнуванні обставин плану ліквідації. З огляду на те, що арештувати Куропаткина при істнуючих засо- бах не удавалося можливо, прийнялось жити цілісного калів. Змов- ці були несподівано захоплені 1 дельна ліквідація не зустріла ні- яких труднощів. Всі учасники були арештовані і віддані до розпоря- дження Оренбурзької Ч.К. Находжу потрібним при цьому підкреслити цілковиту правильність акції тов. Заліта, позаяк, з одного боку акція Ташкентської Ч.К. сама потребувала розслідування, з другого боку становище миналося загостренням, позаяк широкі розміри повстання на давали змоги відразу ліквідувати всіх учасників. 10 серпня, себ то майже одночасно з мірами зробленими в Таш- кенті, ІІІ Туркестанський "Отряд особого назвначення" під командою тов. Мичуріна перейшов кордон і блискучим кавалерійським набігом захопив Кульджу. Не дивлячись на чисельну перевагу Дутовців їм не вдалося зробити спір. Самого Дутова вбито, нтаб захоплене 1 части- ни, які були при ньому, розпорошене. Завдяки наслідкам енергічної і вмілої діяльності тов. Заліта, становище в Туркестані значно поліпшилось і найбільша небезпека повстання минула. Тим не менше становище і далі лишається дуже се- рйозним. Банди Унгерна господарюють і далі в Монголії як хотять, роблять моральну і фактичну піддержку повстанцям прикордонної по- лоси. Анненков, користуючись цим, весь час переходить кордон і ро- бить набіги на кількасот веретов вглиб нашої території. Марш до свого розпорядження величезні гроневі засоби здобуті грабівницт- вом, повстанці приваблюють до себе багато невсідних елементів. Не- достаточно охорона кордону, що дає змогу піддержувати звязок із ту болями населенням, є постійною загрозою можливості підняття на не- цілолалетичному ґрунті ворожого нам повстання. - 4 - До того це засоби, котрі стоять до розпорядження місцевих організацій, цілком недостаточні. Політика східних пропагандистів, котра весь час заграє з активними елементами маганетанства, без сумніву дасть колосальні наслідки в нашій закордонній праці, але не можна закривати очі на те, що на лінія може загрожувати найбезпечнішим для нас наслідками в Туркестані. Тільки при малетному оборудуванню організацій, котрі стоять на чолі охорони порядку і боротьби з контр-революцією, можна досягти порядку і сталого становища, котрі нам необхідні власне в Туркестані. Підписав АНІСИМОВ. II. Річні інформації. Копи поїхав до Союзенії Сов. уряд все більш і більш віддаляється від принципів Інтернаціоналу, маючи на меті виключно державні інтереси та йдучи на компроміс з населенням проти перших комуністів. Події в Плеску не кинулись совітські поле, які дуже їх оподівалися. Деякі турботи викликала остання міністерська криза, що понятно було зі хвавого обміну телеграм та курерів між Копом та центром. Боялись перейти праворуч курсу німецького уряду і вже налагодження німецько-російських відносин. Торговля пішла добре, зроблено договори з фірмами: Ленц, Крупс, Сіменс-Шукерт, Шукерт-Покте, Товариство нагребурських заводів та ин. Фірми згодилися післати свої відділи до Росії не пізніше 1 серпня, а до 1 січня 1922 розпочати працю під умовою доставки в Росію контами сов. уряду, необхідного числа нінців-робітників спеціалістів. Фірми дістають низку гірничих концесій, на термін 50 років, в Західному Сибиру та на Уралі для добування сирівця. По договору 30% добытків концесіонери мають право ввозити без мита і по зменшеній тарифі. В звязку із згаданою найбутньою конференцією в Берліні чи в скопликах всіх закордонних сов. представників, агентура думає, що ніби то до Берліну приїхали Радек, Іоффе і Гілерсон (?). Гілерсон ніби то заминить Копа, котрий виїздить до Південної Америки. По другим відомостям з сов. джерел, Копп поки що залишається. Гілерсон має майже цілком замінити склад своєї місця, котра до останнього чоловіка програлась. Красів в приватній розмові (це цілком певно), тут говорив з розпу- - 5 - код, що справа большевиків гине: 1) не має грошей, 2) всі до того зdemоралізувались, що не має на кого покластись. С.-р. працють в Росії дуже інтенсивно, вся їх енергія направлена на пропаган- ду в Червоної армії. За прикладом большевиків вони хотять зdemо- ралізувати армію, а потім скинути цілу систему. Боткін після то демісіону: Веретенников має сконцентрува- ти під своїм керуванням всі офіціальні установи з центром пік- лування про емігрантів, себ то дипл. представництво російського комітету. Цельтен 16 та кн. Біскуповский поки що грошей не дістав. Він в нужді, про що го дорив Йосип Шагер Сомов (СУВН.офіцер) і живе в борг. За нього дуже працює бар. Таубе, котрий доказував в засіданні (закритому) організації клубу, що для Біскуповського необхідно добути грошей. Офіцери монархично-чистичного напряму полю. Потоцького з ідуть до Росії пропагандувати. В.И. Гладишвихала до Парижу. Там має бути національний з'їзд (всі напрями, крім соціалістів /лівих/ і крайніх правих). Бурцев цілком розчарувався у Французах, дивиться на Німеччину. В звязку з визнанням сов. влади в Пвечії, дипломатичному представнику Рулькевичу прийшлося ліквідуватись. Іноді відзнача- ть його такт: передавши справи молодому помічнику (Плансон) - Рулькевич тихо виїхав до Італії. Іноді не виключили його із списів дипломатичних представників. По шведським відомостям Японія сильно виявила свої найкра- щі дружні настрої по адресі антибольшевицької Росії. В Японії після то формується уряд з Принцом Ол. Петра Ольденбурзьким, але Фактично всім буде керувати, з правом мало не диктатора -Гон- датті; був Сібірським генерал-губернатором. Між іншим Унгерн- Штернбергу почастило захопити большевицький транспорт золота на 60 міліонів. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 170 НІМЕЦЬКА ЗВІДКА ПРО ПРАВІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СХІДНІЙ ЄВРОПІ. I. Російські монархічні організації. II. Праві діячі. III. Звід в Райхенгало. Російські монархічні організації. З ріжних добре поінформованих джерел, можна було установити слідуюче про приготування до конгресу російських монархістичних партій в Райхенгало: Центральний комітет здається має свій осідок в Берліні. На чолі його стоять Марков II, князь Шірінський-Шахматов і барон Таубе. Військовим спеціалістом Комитету є генерал Віскупський. Для приготування конгресу Берлінський Комітет вислав Николая Тальберга до Балканських Держав, звідки він повернувся до Берліну по довшому перебуванню, особливо в Білгороді та Атенас. Він ..рацював серед російських правих груп в Балканських Державах аж до Константинополя і навернув їх до участі в конгресі. Серед чильних людей, котрі приїдуть з Балкан до Німеччини, називають Київського Митрополита Антонія. Барон Таубе взяв на себе звязок з польськими ко- лами і з Парижу має ..рибутти до Райхенгало на конгрес коло 10 делегатів з Треповим на чолі. Загальною тенденцією Берлінського Комітету є об'єднання всіх політичних монархістичних груп і тут гадають, що підготовча пра- ця до конгресу так добре удалася, що на цей раз приведе не до розриву, як звичайно, але до об'єднання. Щоби дістати від німецького Міністерства Закордонних Справ дозвіл на візь всім делегатам разом, було сказано, що тут розходиться о конгрес господарчих союзів, але цю думку треба було по- кинути і сказати в Міністерстві чисту правду. На це им дали вка- зівку, щоб учасники конгресу брали поодиноко дозвіл на візь і то- ді ім не робитимуть перешкод. В російському Комітеті думають, що німецьке Міністерство Закордонних Справ не спавиться неприхильно - 2 - до Конгресу, бо російські демократичні партії беруть участь в кон- гресі, скликаному Бурцевим в Парижу, і позаяк цей конгрес матиме цілком антинімецький напрямок, то робляться спроби задержати при- наймні частину російських політиків прихильними до Німеччини. Ро- сійський комітет запевняє весь час, що його першою метою буде не втручатись у внутрішні німецькі справи і що про них на конгресі і мови не буде. Тенденція Центрального Комітету безумовно прихиль- на до Німеччини, але ця прихильність до Німеччини не мусить стати підставою до переговорів, бо не можна рахувати на те, що всі пред- ставники погодяться на тім пункті. Центральний Комітет все ж запев- няє, що конгрес не зробить жадної постановки, яка б, з якого то не було огляду, була шкідливою Німеччині. Центральний комітет доручив генералу Біскупському заснувати в йе "великоросійських правих колах" відповідні національні комі- тети, котріб утворили для країн з не великоросійським населенням напрям тісного зв'язку з монархічною Великоросією. Так напр., були засновані український і білоруський комітети. Берлінський цент- ральний комітет додає, що, особливо при заснуванні Біскупським української секції, були вибрані не ті люди, що треба. Також що до безумовної певності Біскупского в центральному комітеті немає цілковитої єдности. Біскупський мав далі доручення встановити зв'язок з німецьки- ми правими групами. Тому що він вже давно стоїть в добрих відноси- нах до Людндорфа і до Бауера, то йому легко було увійти в зв'язок з сагатьма людьми, але проте тісного контакту з одною з найбільш значних німецьких груп не досягнено. Що до фінансування конгресу, то Біскупському пощастило зрелалізувати кошти на підставі чисто економічних порозумінь на будуче в південно-німецьких фінансових колах (Крамер-Клет'ї Аугсбург-Нірнберг). Треба уважати за певне, що Берлінський Центральний Комітет далекий від того, щоб втручатись у німецькі справи і що передовсі- тут немає жадного наміру провокувати німецький правий пуч! А до того чільні люди центрального комітету цілком певні і прихильні до Німеччини. Щодо Біскупського, то його обличчя абсолютно не ясне а від осіб української секції можна сподіватись найгіршого. Отже великих надій на висліди конгресу не слід покладати. Тимчасова дата початку конгресу призначена на 28 травня, але - 3 - ще не певно чи всі члени зідуться на цей день. Підготовча праця до конгресу російських правих партій під- тримана з німецького боку головно фон Шейбнером-Ріхтером. Він здо- був дозвіл від баварського уряду і дозвіл на в'їзд від Міністерст- ва Закордонних Справ. Він працював рука в руку з Біскупским. В ба- варських колах значення конгресу було тим трохи за високо оціне- не і через те треба було признатись, що учасники конгресу не є представники більших груп, але приватні люди без жадних доручень. З другого боку не треба забувати, що в конгресі бере участь ціла низка обіб, імена яких мають добру славу і політичне значення. Спис всіх учасників це неможливо було дістати. З числа правих емігран- тів в Німеччині до Райхенгалю поїхало багато таких, які безумовно не мають ніякого значення, почasti поїхали також їхні жінки, як се- кретарки. Чимало відомих і не без значення людей, на присутність яких в Райхенгалю рахували, зісталось в Берліні, бо не мали ніякого довірря щодо успіху конгресу. По публічним відкриттю конгресу в Райхенгалю, було утворено комісії, засідання котрих закриті. В політичній секції має насампе- ред бути рішене питання, чи більшість учасників стоїть на точці У "єдиної неділимої Росії", чи згоджується на федеративний устрій. На випадок останнього рішення, на конгрес буде закликано національ- ні комітети "не великоросів", на випадок іншого рішення - їх не закличуть. Спеціяльна секція має займатись питанням престолонаслідства. Здається, що найбільше виглядів має великий князь Димитрій Павло- вич, бо інших кандидатів зголосилось досі мало учасників. Представ- ником великого князя на конгресі здається є генерал Голіевський, дуже спритна людина. Конгрес повинен далі зайняти місце що до питання, чи буде рос- сійська монархістична партія, коли прийде колись в Росії до втернє вимагати військового відшкодування від Німеччини. Розуміється, спо- діваються, що більшість представників стоїть на тій точці, що пар- тія мусить відмовитись від військового відшкодування. На цей пункт головно клалась вага при пропаганді за конгрес, бо через відмовлен- ня монархістів від військового відшкодування, Німеччина дістає в подарунок 280 міліардів. Демократи в Парижy здається настоюють на цій вимозі від Німеччини. - 4 - Конгрес має призначити фінансову комісію, котра спільно з німецькими фінансовими колами має забезпечити кошти для дальшої партійної праці. Розуміється підкреслюється, що передовсім повинна бути переведена підготовча праця, щоб запевнити участь Німеччини в економічному відбудування Росії, але певно в першій мірі розходиться о те, щоб дістати наразі потрібні кошти. Переконані прихильники Німеччини на конгресі рахуються з сильним відпором по різних питанням від Росіян з Сербії та Франції. Чи може бути осягнене повне порозуміння, стоїть під великим сумнівом. Праві діячі. МАРКОВ II (Николай Евгеневич) бувший повітовий маршалок в Курській губернії, переконаний монархіст правої орієнтації, проте старається пристосувати свої принципи до політичної ситуації, не міняючи своїх переконань. Він почав свою політичну працю тим, що 1905 р. виступив за обєднання правих і по емозі сид прайцовав сам в тому напрямі. Він один з тих, що заснували "Союз Русского Народа" і був вибраним у всі Думи, де був провідником крайніх правих. Пар- тія стояла під протекторатом царя і мала безпосередній контакт з Міністерством Внутрішніх Справ (Департаментом Поліції), як партія що підтримує державний лад. В Думах Марков вів розумну і до- цільну політику, виступав раз у раз за дружні виступи з Німеччиною, бо це було єдиним шляхом до утримання монархії. По за Думою, в самому населенню, він вів жваву пропаганду за свої ідеї і гру- пував коло себе елементи, котрі в потрібному випадку готові були виступити озброєно за монархічні ідеї. Але організаторських здіб- ностей, у вишрму значинню цього слова, він не мав, а також не зумів зберегти партію від небажаних елементів, через те партійна дисципліна була незадовольняючою. Дурне враження робили "крестні ходи" котрі він уряджував, та постійні телеграми до царя з висловами "вірнопідданих чувств". Коли в Росії сталась революція, то вияви- лось, що ці крайні праві не лише не боронили трон, але навпаки перебігали цілими купами до большевиків (розуміється тут іде мова про неосвічений елемент партії). Коли політична ситуація 1916 р. в Росії загострилась, Марков вихав з Петербургу до Фінляндії. Російський Департамент Поліції був у постійному контакті з ним і - 5 - Фінансував його і їйого пресу на 240.000 руб. річно. Марков жив у Фінляндії на фальшивий паспорт на імя Свясенка. Одним з найбільших співробітників Маркова був Варанський (Соколов), котрий стояв з ним у звязку з 1905 р., і був секретарем "Союза Русского Народа". А що Марков редагував у Фінляндії ультра реакційну газету, проти нього повстали соц.рев. і дискредитували його перед фінським урядом. Його мало-мало не видали большевикам. Тоді Марков подався на північно-західний фронт, де жив в Ямбурзі під призвіщем капітана Черняка. Він там видавав газету (разом з Лукіним, котрий тепер в Ризі), де виступав більш або менш за погроми. Тоді поїхав до Нарви, де нав'язав відносини з Ал. Дм. Хомутовим. Він мав намір тоді організувати на етапах офіцерів монархістів, а тоді кади Юденіч візьме Петербург, захопити владу в свої руки. Хомутов у свій час втік з Києва до Білостоку, а звідти перейшов до Юденіча. Підчас бойових дій Марков розвинув жваву діяльність, але не мав тісної організації. До нього часто звертались бувші члени партії, напр., сільські вчителі прості селяни, залізничники, але він не давав їм жадних інструкцій. Це безумовно було помилкою, бо тоді партія мала певний вплив в центральних губерніях, на Волзі, в Москві, в губ. Вятській, Пермській та Архангельській, а також коло Петербургу і Петрозаводську, а особливо серед простого народу. Тоді з Марковим працював один Теплінський, член Державної Ради; він здається тепер у Фінляндії. Марков старався установити контакт між Юденічом та Бермонтом, але останній ухилився і взагалі поставився до відпоруника Маркова неприхильно. Тоді Марков приїхав до Риги де став у звязок з Римськими-Корсаковим, коли той мав намір скласти уряд в Усть-Двинську (разом з Держукіним та инш). Марков жив там під прибраним іменем капітана Гагаріна. Звідти поїхав до Мінхену, де зустрівся з Цегловітовим, Григоренком, Пеликаном та инш. Нарешті він осівся в Берліні, де стоїть на чолі російських монархістів, хоч треба сказати, що Соколов-Варанський інтригує проти нього. БІСКУПСЬКИЙ має репутацію дуже здібної, власолюбивої та честолюбивої людини; гроші грають у нього завсігди головну роль. Це за малоду виявився цей його нахил грати першу роль. Це виявилося вже тоді, коли він був молодим офіцером лейбгардії кавалерійського пол - 6 - ку, де він противно традиціям зібрав коло себе групу офіцерів. Це бажання висуватись наперед було помітно у Біскупського на протязі цілого життя, але власно з того нічого не вийшло. Так напр. в Київі він мав цілу низку планів з котрих нічого не вийшло. Також в Одесі він не міг нічого досягнути, хоч його оправдують тим, що тоді в дійсності нічого не можна було досягти. У всякім разі планими він сягав далеко, хотів що найменше стати гетьманом. Також пізніше, ні в Царгороді, ні в Берліні Біскупському нічого не вдалося зробити. Такі історії як от з Мочалевским, руйнували йому його дальші наміри. Люде, котрі Біскупського добре знають, думають, що йому, не дивлячись на його розум та здібності, через те нічого не вдасться, що він насамперед постійно оточує себе нікчемними людьми, бо очевидно бойться, що розумні і солідні люди можуть держати його в тіни і він втеряє вплив. Другор порядок є те, що в рішучий момент він звичайно починає хитатись. Таким чином Біскупський не має також потрібної популярності і коли знаходить піддержку, то не завдяки своїй особі, але з чисто матеріальних причин. ЕВАЛЬД. Незадовго перед упадком гетьмана Евальд приймав жваву участь у формуванні офіцерів у Київі. Він і перед тим мав контакт з правими, але нічим не виявляв себе. Евальд був добре при- нятий Вальбергом. Коли розпочалася військова акція проти Петлюри, він працював у генеральнім штабі. Евальд найдовше з усіх зіставався у Київі; одні кажуть що він ховався, другі запевняють, що він міг там жити цілком спокійно і за часів Петлюри і за большевиків. Тоді йому пощастило пробратись через Сов. Росію і вступити до армії Оденіча. Вже в Київі говорили про нього, що він не завсігди чисто поводиться з державними грошами. Евальд не міг довго втриматися в армії Оденіча. В кінці 1918 р., чи в початку 19-го, його звільнено з посади Гдовського їй мійського команданта за розтрату (розходилось о 200.000 руб.). Коли армія Оденіча була розбита, Евальдові вдалося дістати посаду в ліквідаційній комісії армії; при цьому він також розтратив великі суми. З цих коштів він ніби то дав Маркову 1 1/2 міліона марок на парийні ціли, чим можна пояснити його запевнене становище в Берлінській групі, яке він і досі ще має: як представник Маркова у Мінхені він дістає 3.000 М. - 7 - місячно.Бувші офіцери армії Єденіча думашть, що Евальд має звязок з большевиками і не можуть йому подарувати що він присвоїв собі велику суму, котру дістав для евакуації офіцерівПозаяк ці гроші не були виплачені, бувші офіцери мусили заошатись в Єстонії в дуже тяжких обставинах, багато з них навіть були видані большевикам. В Берліні Евальд займав один час посаду в Російськіи Добро- дійнім Товаристві, котрим керувала п. Вайдман. Також тут Евальд не був дуже чистий на руку з грішми, але зумів зберегти своє становище в товаристві. Цілком вороже до нього ставиться Шолкін, про котрого до речи теж недобре й говорять. БУТЕНКО був міністром шляхів при гетьмані. Пізніше він також зустрічався з гетьманом, але не міг з ним порозумітись і його мож- на вважати противником гетьмана. Без сумніву він весь час був і тепер стоїть в контакті з Біскупським; працював для Французів; осо- бисто не викликає довірря. Як був на Подільській заливниці присвоїв собі гроші. В Київі грав подвійну гру, дурив гетьмана і підтримував Петлюру. Навіть „артійні спільники останнього казали, пізніше, що Бутенкові не можна довіряти. Запевняють що він працював у Київі як французький агент. Як він подався до демісії, за ним слідкували і удалося установити, що він стояв у звязку з Петлюрою і в людьми, ко- трих мали за агентів Антанти; у нього мали зробити трус і й уже бу- ло дано наказ арештувати, але тодішній міністр Кіссяковскій відкли- кав наказ. Найблизший співробітником Бутенка в Берліні був офіцер ТАРГІН, бувш адютант генерала Жермана, шефа гетьманського швабу. Таргін поїхав до Парижу і звідти листується з Бутенком. Про свої відносини до Французів Бутенко раз у раз заперечує, але його при- хильність до Німців нічим не доказана. Бутенко, хоч і хитрий, але не розумний і не спритний і коли Французи використовують його, то ли- ше як підагента. Чи він і досі для французів працює - не доведено. З Скоропадським він мав контакт, як той ще був отаманом українських козаків і готував переворот. ІМАЛЯРЕВСЬКИЙ - журналіст, був підчас війни співробітником мос- ковської газети "Русское Слово", жив тоді в Петербурзі і переїхав на Україну в літі 1918р. Скоропадського знав він мало, але жінка - 8 - Скоропадського, Софія Петровна, була в добрих відносинах до Маларевських ще в Петербурзі. Гетьман призначив Маларєвського начальником преси свого штабу. В Київі Маларєвський не вів широкозадуманої політики, він обмежувався тим, що висловлював свій погляд коли гетьман питався його. Особисто Маларєвському нічого не можна закинути, він здібний, добрий спостерегач, чистокровний Росіянин, ніколи не брав участи в українських організаціях та партіях, ніколи не переслідував виключно українських інтересів. З гетьманом мав звязки також і в Берліні, редагував рукопис його мемуарів; тоді вони розійшлися. Він знає Полтавця і Бутенка, але не приймає участи в їхній політиці, хоч його кілька раз до того запрошувано. Він є співробітником "Голосу Росії", дає також приватні лекції. Маларєвський не належить дуже ні до якої партійної організації; замолоду він був соц.рев., був також арештований і емігрував за кордон. Від соц.рев. давно відійшов; йому коло 38 років. Конгрес в Райхенгалло. Наслідки зізду Російських Монархічних груп дарться до певної міри оглянути. В Райхенгалло зібралося біля 130 делегатів. В за критих засіданнях комісій брали участь тільки дійсні члени, а до відкритих засідань були допущені всі члени. Підготовча праця до конгресу була так добре зроблена, що праця на конгресі пройшла без жадних непорозумінь. Для обговорення різних питань утворено 7 комісій, але ці комісії не були складені з певних членів, а кожен з учасників мав право брати участь і слово на засіданнях комісій. Берлінська група, котра підготувала зізд, трималась з початку на жаднім плані, але потім, завдяки добре переведеній тактиці та суворій дисципліні групи, її вдалося дістати рішучий вплив. Підготовча праця до конгресу так добре вдалася, що всі монархічні групи, від абсолютистів до парламентаріїв приймали в нім участь, цим була виключена перемога прихильників абсолютної монархії. В конгресі приймали участь також люди, котрі перше не стояли цілком на монархічному ґрунті. Православна церква була представлена митрополитом Антонієм та архиєреєм Евлогієм. Прибуло спеціально на конгрес також два представники білих організацій в Сов. Росії. Під час конгресу виявилося, що різні стоячі в сторони - 9 - групи мали краці звязки з Сов.Росією як Берлінська група.Добрі звязки з Сов.Росією мали здається також і представники духовенст- ва. Хоч як добре була зроблена підготовча праця,все ж таки не було можливо привести до цілковитого обєднання всіх різнородних напрямів.Через те резолюції зізду колягають здебільшого на компро- місах та на відсуненню останнього рішення. В двох комісіях,в комісії для державної відбудови та комісії для виробу тактики монархічної партії,було поставлено питання,хто має зайняти російський трон.Спроби окремих членів представляти персональні інтереси різних великих князів були одкинуті.В оста- точній резолюції сказано,що не випадає монархістам говорити про престолонаслідство в Росії,поки не відомо з певністю про смерть царя та наслідника престолу,та про місце перебування брата царя. Партія стоїть на строго легетимістичній точці погляду.Головною особою царської родини постановлено уважати царицю-матір,і через те постановлено послати до неї делегацію від зізду,складену з ми- трополита Антонія,міністра Трепова та генерала Безобразова і про- сити царицю висловитись,котрому із членів дому Романових вона пер- сонально,або родина нарада доручають заступати інтереси трону та пануючого дому.Цей заступник має різніце бути регентом чи тим- часовим заступником царя,вибраного волею народу. Провідною думкою участі народу у відбудові державної консти- туції та уряду має система "Земського Собору" народного представ- ництва,головним чином від селян,на патріярхальних підставах та під великим впливом Церкви. Що до відбудування Росії як політичної одиниці постановлено, що утворення держави в державі не є допустимо,але переведення цев- ної децентралізації правління є неминуче.В тій ціли буде розвинен на з одного боку система самоуправління окремих губерній,з друго- го боку буде обєднано губернії у воєводства,напр.,Малоросійське воєводство,не Україна.Про конфедеративну Росію не було мови і на- ціональні комітети не великоро сійської національності не були по- клікані до Райкенгалю.При внутрішній відбудові держави сподіва- ються на ведику допомогу Церкви і представники духовенства були - 10 - в цім напрямі гідні довірря; але, коли в одній комісії було підне- сене питання про можливість обєднання православної церкви з римо- католицькою, православні епископи стали більше стриманими. Вони ставляться дуже гостро проти цього. В комісії для закордонних справ, головою котрої є сенатор Тау- бе, установлено, що російська монархістична партія, котра буде Ро- сію на монархічній основі, не може рахувати на допомогу закордо- ну. Представники, котрі прибули з Англії здається дістали певні лі- нії англійської політики, котрі тісно звязані з вибором певного ве- ликого князя, на наслідника престолу. Допомога Англії при таких умо- вах була відкинена. Сенатор Марков запропонував висловити формаль- ний протест проти Версальського миру. Цей протест був прийнятий з додатком Трепова, що він відноситься лише до пунктів Версальського договору, котрі торкаються Росії. Економічна комісія утворила підкомісію, котра має постійно працювати над німецькими індустріяльними питаннями в звязку з еко- номічним відбудуванням Росії. При цім було установлено, що відносно сього відбудування, Росія не настільки задежна від закордону, як це закордоном думаютъ. В Росії не розходиться о череповнення російсь- ких ринків продуктами чужоземної індустрії, але далеко більше о відбудування російських продукційних засобів. В широких масах ро- сійського населення немає потреби до закордонних товарів, ані до ріжного роду предметів розкоші, як це показалось в Німеччині по вкі скінченню війни. Позаяк експортна здібність Росії з початку буде ду- дуже обмежена, треба буде дбати про те, щоб обмежити також імпорт. Велика потреба буде в технічних закордонних силах. Була здається утворена також військова комісія для розгляден- ня всіх військових антибольшевицьких питань. Керування цією комі- сією, здається, не було доручене Віскупскому. Виконавчим органом для переведення резолюцій зізду буде Най- головніша Рада, до якої вибрано 3-ох членів: сенатора Маркова, кня- зя Шірінського-Шахматова та бувш. члена Думи Масленникова. Для вико- нання своїх завдань, може ця Рада сама кооптувати інших членів. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 612 УКРАЇНСЬКІ ІНФОРМАЦІЇ. Бездротові звідомлення. З Москви до всіх.12 травня. Український Народний комісар для сільського господарства Мануїльський повідомляє з Харькова Раду Нар.Комісарів України про стан засіву.Засів озимих пшень разів більший ніж торік.Особливо сприяв збільшенню площі засіву декрет нар.комісарів про податки натурою. З Москви до всіх.16 травня. Центральний виконавчий комітет звелів Головному Комітетові Текстильної Індустрії вислати на Україну на протязі одного тижня 4 міlionи рушників мануфактури та ......ниток.Головний комітет для забезпечення паливом дістав наказ вислати на Україну до 1-го червня 501 цістерн а до 15.червня 651 цістерн нафти. З Москви до всіх.25 травня. Національна українська Рада довела до відома, що Рада розвивається, тому що Народна Республіка національних соціалістів пересуває істнувати.Призначено ліквідаційну комісію, на чолі якої стоїть відомий український уповноважений Кушніра. Львівські газети обвинувачують Петлюрівців в тому, що вони вербують серед інтернованих козаків та старшин Петлюрівської армії охочекомонних до французьких чужоземних легіонів. З Харкова до всіх.24 травня. В Києві почався процес, який має величезне історичне значення.Голубович, Голова Ради Міністрів Центральної Ради та інші особи обвинувачуються в величезних злочинах проти українських робітників та селян.Найвищий Надзвичайний Трибунал Української Соціалістичної Республіки прибув з Харкова до Києва для ведення цього процесу.Обвинувачує головним чином Мануйльський, боронить - 2 - Тубин.Акти обвинування містять в собі докладну характеристику різних складів урядів Української Народньої Республіки, а також партій українських Соціалістів-Революціонерів, особливо з часів розпаду Центральної Ради 1917, 1918 рр., коли вона робила спробу в борзі з монархістичними російськими офіцерами та класовими організаціями великоzemельних поміщиків стати озброєною силою та кривавим терором на перешкоді утвердженню влади робітників та селян. По втечі Ради уряд У.Н.Р., з Голубовичем на чолі, увійшов у контакт з німецьким та австрійським військовим командом і забезпечив собі їхню піддержку в дальшій боротьбі проти українських робітників та селян, котрі боролись за совітську владу. В актах обвинувачення міститься далі опис діяльності Голубовича при заключенні Берестейського мирну, котрий привів до окупації української території....(кінця немає). З Москви до всіх. 26 травня. Народний Комісар Закордонних Справ України, Раковський звернувся до Французького уряду з нотою протесту проти піддержки, яку французький уряд робить для українських контр-революційних організацій. Четини армії Петлюри, розброєні в Польщі, реорганізуються за допомогою французького уряду. Французький уряд має намір вимагати від урядів австрійського, угурського та німецького, щоб вони видали українські гроші до розпорядження українських білогвардійців. Банди Петлюри забезпечуються грішми від французького уряду для дальших спроб палити українські міста та села. Український уряд надіється, що французький народ не дозволить своєму урядові продовжувати горожанську війну та пльондрувати та палити Україну. Київ, 30 травня. Надзвичайний Трибунал оповіщає присуд в справі обвинуваченого Голубовича. Трибунал визнав українських Соціалістів-Революціонерів винними в державній зраді і участи в білогвардійському рухові на Україні. Крім того взято на увагу, що Голубович та інші обвинувачені, яко члени своєї партії, дали отверто обіцянку боротися проти совітської влади. Голубовича присудили до інтернування на 10 років - 3 - в концентраційному таборі з тим, що кара може бути зменшена до 5 років. З Миколаєва до всіх.30 травня ХІХ (початку немає.) .....дав характеристику відносин Директорії до Антанти.Остапенко потверджує, що Директорія продала Україну Французькій буржуазії. Остапенко оповідає цілу низку характерних моментів, коли він, з доручення Винниченка поїхав з делегацією до Одеси для переговорів з Французькою головною командою. Заступник Французького Головнокомандуючого полковник Фрейденберг прийняв делегацію буквально слідуючи ми словами: "Коли хочете вести переговори, то перш ніж умови буде зміщена Винниченка і Петлюри." Остапенко повернувся до Києва, щоб повідомити про це Винниченка. Останній послав представникам Французької команди в Одесі, через мінку генерала Матвеєва, 5 міліонів рублів. Тоді ми знов поїхали до Одеси. Фрейденберг на цей раз прийняв нас цілком інакше. Нам було сказано, що з нами можна вести переговори, як з етнографічною одиницею. На запитання голови Трибуналу Остапенко категорично потверджує ці факти... Винниченко ... члени Директорії .... Державний Банк ..... 5 міліонів для пани Матвеєвої спеціально для підкупу Французької команди. Тільки цим Остапенко полегше змінений той посуд Фрейденберга. З Праги до Москви. 2 червня. До Раковського Харьків. (дуже пильно). Сповіщаю вдруге призвіще членів Гранатріаційної комісії для України: Голова Місії Ярослав Загер, члени: Ярослав Коляр і Владислав Иала. Я ще вашого рішення, Місія готова до від'їзду. Як що до 8 червня від вас не буде відповіді, то припускаю що немає жадних перешкод до їх від'їзду і дам візу. Прошу дати розпорядження, щоб на польсько-українському кордоні місія була дана найдальше ідуча під держава, бо місія йде через Польщу і має вже польські візи. Разом й прошу дати відповідь відносно торгової місії. Прага, 31 травня Левицький. - 4 - З українських кол повідомляють, що бувший гетьман дістав великі суми грошей - кажуть 21 міліонів; в російських колах також про це говорять, причим додають, що Скоропадський та його прихильники жаво працюють, щоб дістатись знов до влади на Україні. (Бездротове звідомлення) З Москви до веіх.5.червня Румунія відмовилась дозволити Петлюрівському Урядові перейти на румунську територію.Наразі Петлюра веде переговори з Францією про прийняття Української Армії до легіонів чужоземців.Львівська преса попереджає його перед цим кроком і пропонує козакам скористатись з амнестії даної совітським урядом і вернутись на Україну. ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 1950.... Берлін ...дня 4. липня .... 1921. До п. Головного Отамана Військ У.Н.Р. Тарнів. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Липня 29 дня 1921 р. Вх. ч. 1731 Дипломатичний Відділ Посольства У.Н.Р. у Німеччині має за честь переслати до ласкавого розпорядження слідуючі нові інформаційні матеріали: 1) № 176. Видроповсюджених охоронних дорад 2) № 177. Становище в Сібиру та на Далекому Сході 3) № 178. Угода між ген. Сдачобим і Бармашом та Полтавцем-Остряницер. і просить звернути особливу увагу на останнє число, з огляду на його важність. ПОВІРЕНИЙ У СПРАВАХ У.Н.Р.У НІМЕЧЧИНІ ПОСОЛ: ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПО ОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. СТАНОВИЩЕ В СІБІРУ І НА ДАЛЕКОМУ СХОДІ. Газети з Республіки Далекого Сходу сповіщають, що становище в Республіці все більше і більше загострюється. Телефонний зв'язок між Іркутськом та областю Вайкальського озера перервано. Причиною цього є повстання залізничників на Вайкалі, через брак харчових за- собів. Залізнодорожна лінія оберегається частинами червоної кінності, яка надзвичайно жорстоко поводиться з місцевим цивільним населен- ням, однімаючи од нього останні харчові запаси. Багато робітників і урядовців на залізниці вже покинули свої місця так, що деякі участ- ки залізниці стоять цілком без догляду. На Амурі становище бойовиків дуже кепське: на північ від Благовіщенська, по берегах Амура, вештаються добре узброєні банди хунгузів, котрі грабують населення і успішно боються з частинами червоної армії. Там також попадаються кінні антибойовиків заго- ни козаків, котрі дуже шкодять сов. владі. В частинах червоної війсь- ки там стоїть, панує масове дезертирство. Частини вислані для бо- ротьби з дезертирами, зустрічають озброєний опір і то не тільки з боку дезертирів, але й з боку робітників і селян. Крім того вздов- ж Амура наступає ген. Савельєв з частинами білогвардійських військ, перед якими червоні відступають. Згідно дальнім звідомленням з Ялотуровську, Ішимі, Тарі, Тоболь- ську, Тюмені та Шадринську вибухли повстання. Коло Ординська і Мед- ведівки, в Ново-Миколаївській окрузі, червоні війська понесли тяжкі втрати. В Черновських вугільних шахтах кільки разів вибухли штрайки. Через пониження вугільної продукції, пасажирський рух на залізни- цях дуже скорочено. З Чити в напрямі до Манджурії циркулює денно лиш один потяг. В Нерчинській окрузі панує цілковита анархія. Туди з Чити по- слано війська революційної народньої армії, щоб відстановити поря- док, але досі ім того не вдалося зробити. З Центрального Сібіру прийшли звідомлення про наступ генер. Белова з частинами білогвардійців; дезертири з червоної армії при - 2 - стартъ у великій скількости до його військ.Головний Штаб черво- ної армії перенесян дн з Оська на Урал. В Троцьку підчас повстання 6 і 18 стрілкові повстання були розброєні повстанцями і пристали до останніх.Швидко по тому 38. артилерійська бригада також приєдналась до повстання.В Томську вибухло повстання в 26.Стрілковій дивізії,посланій туди проти повстанців. Троцький дав наказ вислати 6 і 7 сов.армії на Урал,звідки вони мають наступати на Іркутськ,щоб очистити територію від пов- станців та білогвардійців.Останні,з ген.Шільниковим напали на сов.Республіку в Чіті.Частина залізнниць між Байкальським озером і Чітою,ніби то ще в руках червоних військ. В звязку з подіями на Далекому Сході има ген.Каппеля часто часто агадувалось в російській і закордонній пресі.Багато газет подає відомости,що ніби то ген.Каппель знаходиться у Владивосто- ці,а тимчасом ген.Каппель вже більше року як умер.Підчас великих сібірських походів,себ то щоди,коли армії відступали зі східного Фронту,ген.Каппель відморозив собі нрги між Красноярською та Ман- ськом і крім того тяжко застудився.Швидко по тому він дістав тяж- ке запалення легенів і вмер 26.січня 1920р.,не доїхавши до міста Тулунa.Останки його були перевезені до Чіти,де його урочисто по- ховали.Отже не є можливим,щоби ген.Каппель був у Владивостоці,де можуть буви лише його прихильники,котрі називаються "каппелевці". Що ж уявляють собою "каппелевці"?Щоб могти відповісти на це питання,треба сягнути трохи дальше назад.По скінченню війни з Ні- меччиною,ген.Каппель перенісся до Самари на Волгу.Весною 1918 р., коли це місто було від большевиків звільнене,ген.Каппель органі- зував відділ з урядовців,студентів,гімназистів,офіцерів та солда- тів,повів наступ з ними і взяв одно місто за другим:Сенгелей,Сім- бірськ,Казань і т.д.Відділ його поповнився в значній мірі різни- ми людьми з населення поволзьких міст.Коли Казань мусила бути евак- уювана,частини ген.Каппеля перейшли до Кургану для поповнення і озброєння.Частини щут були сформовані в корпус,під назвою 1.Вол- зький корпус.Цей корпус вкладався в 3-х дивізії,Самарської,Сім- бірської та Казанської і тоді вже всі називались "каппелевцями". - 3 - Ген.Каптель командував Вользьким корпусом до листопаду 1919р.,себ- то майже до евакуації Омську.Тоді"Його призначено командалтом 3-ї армії,до котрої також належав і Вользький корпус.В середині грудня того самого року адм.Колчак призначив ген.Каптеля командуючим ар- міями східного фронту,після зміщення ген.Сахарова,та відмовлення від цього посту ген.Войцеховского.З цього часу і ам до своєї смер- ти,ген.Каптель стояв на чолі армій східного фронту.Завдяки цьому почали перше червоні,а тоді і всі називати загальню назву "кап- пелевці" всі рештки армій східного фронту.Ця назва так прицепим рась,що стала цілком загальною. Після того,як рештки армій східного фронту,т.зв."каппелевці"у під командом ген.Войцеховского,зробили печуваний в історії відступ через цілий Сісір,до Забайкальської округи прибуло з них 35.000 люду.Тут вони були нащвидку реорганізовані і обєднані з частинами ген.Семенова.Ген.Войцеховский дістав головну команду.Війська ген. Семенова були сформовані в 1-й корпус,а з "каппелевців" було сфор- мовано 2 корпуси,2-ий під ген.Вержбицьким,3-й під ген.Молчановим. Хоч отамана Семенова було призначено головним командуючим,він не має нічого спільного з військовою командою,але стояв на чолі ци- вільного уряду. В Забайкальській округі війська повинні були відпочити.Але ці надії не сповнилися:червоні йшли по їхнім слідам і скоро пока- залися перед Читою так,що "каппелевці" мусили розпочати боротьбу і на короткий час врятували від большевиків останнє сібірське "біле" місто.Підчас ціеї боротьби,ген.Войцеховского заступив ген.Лохвиць? По коротким часи червоні війська відпочали трохи від поразки під Читою.Вони поставили собі за мету очистити Забайкаля від "бі- лих"Семеновських військ і це їм удалося.Тут треба зауважити,що оте ман Семенов та його прихильники не мали жадного авторитету серед міського населення.Цим також можна пояснити,що червоні зайняли,по- рівнюючи,легко і швидко,не лише Читу але й ціле Забайкаля. З евакуацією Чити почався для "каппелевців"другий великий сі- бірський похід,котрий привів їх нарешті до Приамурського краю.Тут вони скинули большевичький уряд у Владивостоці,заняли міста Влади- восток,Нікольськ,Спаси т.ин.,і цим забезпечили своє дальше істну- вання. На чолі військ тепер стоїть генерал Вержбицький. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. УКРАЇНА. Посвідчення довіреного А. і Б. № 178 Верлін, 30.VI.1921 р. А. зустрівся в кінці січня 1912 р. з Шейбнер-Ріхтером, котрий вже тоді працював в Біскупським. Тоді ці пани мали також звязок з Скоропадським, котрий перервався після того як переговори з ним в Мінхені скінчились безрезультатно. По переговорах між А. і Шейбнером виявила потреба об'єднання можливо ширших українських коп., А., котрий так само як і Б. виступав перед Шейбнером як відпоручник ген. Сляцова (наступник Ерангеля), взяв на себе об'єднання українських груп. Він доручив працю полковнику Кейхелю, котрий установив звязок між Полтавцем та Бармашом. А. поїхав з Полтавцем до Мінхену і познайомив його там із Шейбнером. При цьому Шейбнер показав папер, на котрому ген. Людендорф посвідчує йому, що він знайомий з діяльністю Шейбнера і погоджується з його політичною працею. Шейбнер запропонував Полтавцеві написати доклад про свою політику. Полтавець це зробив і тоді Шейбнер звів його з одним паном, котрий виступав як представник Людендорфа (Др.з невідомим призвіщем в національному баварському костюмі). В розмові виявилося, що цей пан зустрічався також із Скоропадським, але Шейбнер явно перервав його слова відносно цієї зустрічі. Полтавець буде об'єднаний допомога. В початку лютого Шейбнер приїхав до Берліну і пішов з Полтавцем до Бармаша. Цей останній мав вже тоді посвідчення підписане ерцгерцогом Вільгельмом під іменем Василя Вишиваного, що Бармаш є представником Національної Української Ради для Німеччини. Полтавець тоді дістав через Бармаша таке саме посвідчення, як військовий уповноважений. Ерцгерцог запросив уже ласкаво їх обох до Відня. У Полтавцеві не було тоді ніяких грошей, а Бармаш навпаки мав до розпорядження великі кошти. Він сказав, що має свої гроші у Швеції і дістає звідти проценти, але можна було установити, що грошові суми посилатимуться йому з Копенгагену. Потому, як було заложено більшу українську групу, повинен був А.з доручення Шейбнера установити звязок цього союзу з Сляцовим. Бармаш взявся за це дуже пильно. А. мав намір тоді установити звязок між Слащовим і Сов. владою, щоб дати можливість решткам Врангелівської армії з Французьких таборів до Кемаля або на радянську Україну. Сов. влада мала повірити у цілковите підлягання Врангелівців, але в дійсності Слащов - 2 - мав спільно виступати з українськими повстанцями. Про цей дійсний план з українського комітету знав лиш один Бармащ. А. зустрічався тут з Копном і Бродовським. Його пропозицію прийняли дуже серйозно і з Москви прибув спеціальний уповноважений, котрий називався Ельський. Цей Ельський здаєть- ся був значною людиною, бо поводився з Копном майже як з підвладним і при решту членів сов. Місії в Берліні і Відні кияни називав Жидами, хоч сам був Жид. А. обговорив з цим Ельським, що поїде до Константинополя а Ельський поїде за ним. Отже А. виїхав на кошти Ельського до Константино- поля і там йому удалося охмурити цілком Слащова до свого плану і діста- ти від нього далеко йдучі уповноваження для себе самого і для В. Коли А. вернувся до Берліну Ельський був у Відню і він поїхав до нього. Ельський згодився з його діяльністю добре його фінансував і тоді сам поїхав до Константинополя для безпосередніх переговорів з Слащовим. А. дістав від нього доручення наглядати за укр. групою в Берліні і берегти їх від Французького шпигу. Він мав бути в контакті з Ельським через берлінсь- ку місії і мав дістати в Берліні кредит. А. приїхав до Берліну і разом з В. заключив IV-й розуміння з укр. організацією, котра при цьому назвалась "Головна генеральна управа національного союзу вільних укр. козаків" доповнене 6.IV. додатковим договором. Порозуміння підписали А. і В. і Лев Вармащ. Додатковий договір підписали А. і В., а також Лев Бармащ і полк. Полтавець-Острянинця. Додаток 1.і 2. А. стояв у звязку з Бродовським із сов. Місії і цей звів його з якимось Степановим (Розенблюм). В розмові з основним згадано було прізви- ще Бармаща і виявилось, що Степанов дуже добре освідомлений про діяльність Бармаща та його звязки. А. мав тоді враження, що між Степановим а Вармащем був якийсь зв'язок. Ельський телеграфував з Константинополя "унова добре скинчилась" отже його переговори із Слащовим були успішно доведені до кінця. А. повинен був їхати до Константинополя. Спершу Степа- нов заявив, що подорож непотрібна, потім затримував його різними можливи- ми викрутами, взявся також передавати звідомлення А. до Ельського до Мо- скви, але затримував, як було установлено, доклади А. в Берліні. А. і В. по- становили поїхати до Москви, позаяк вже мали довідки звід. Степанов за- певняв, що їм ця війна вже не дійсний і з Москви не згоджуються його від- вити. А. і В. звернулися безпосередньо іншим шляхом до високопоставлено: особи в Москві і надійшов явидко дістати новий довір на в'їзд. - 3 - Тимчасом Бармаш іншим шляхом вів ту саму тактику що Степанов. Він обіцяв А., що дасть йому кошти на подорож до Москви, але раз-у-раз знахо- див інші причини щоб унеможливити цю подорож. В квітні запропонував Бармаш стати в контакт з правими мінецькими колами, що також було бажанням Слацова. Бармаш запропонував для цього гр. Ревентлова, з котрим був добре знайомий. Одного дня він повів А. і В. до Ре- вентлова, де було також двох інших панів для переговорів, котрі були пре- доставлені як ген. фон Сеект і майор фон Беттіхер. Це було між 5-м і 10 кві- тня. Бармаш прочитав доклад про становище на Україні і запропонував під- няти повстання в Галичині проти Поляків, чим Поляки були б примушені взя- ти свої війська з Обер-Плезьвої границі. При цьому Бармаш предложив кар- ти і точні плани і запевняв що його організація може взяти на себе ви- конання. Ці переговори не привели до остаточного рішення. Бармаш дуже прихильно до Німців і проти Поляків. Тимчасом почалась вербовка до вільних козаків в Німеччині, Чехо- словаччині і на Угорщині. Кошти для цього здається йшли через Шейнера, але Бармаш сам іздав багато, як він казав за грішми і був двічі у Відні, Мінхені та Празі. Тоді також був заснований національний комітет, котрий складався з ерцгерцога Вільгельма, Бармаша, Полтавця, Бутенка та Полетики. Бармаш ввів Бутенка в комітет. Бутенко працював тоді в тісному контакті з Віскупським і постійно іздав з ним між Верліном та Мінхеном. Полтавець і Бармаш дістали нові посвідки, підписані Василем Вишиваним на міцному пергаментному папері. В розмовах вони згадували, що ерцгерцог дістав для своєї праці значні кошти з Іспанії. Бармаш придбав велике авто, в котро- му іздав на великі подорожі, напр., до Мінхена. Лев Аполонович Бармаш сам в розмовах признавався, що його батько був Жид, але вихрещений. Бармаш оповідав сам, що він дав матеріал гр. Ревентлову для його статті проти Скоропадського. Бармаш здається має зв'язки у високих правих колах на Угорщині. - 4 - Порозуміння. Низченідписані, а іменно: пп.Ф.Гомейер і Ф.Проше яко головноуповноважені ген.Слащова- Кримського, військового Головнокомандуючого військами Врангеля з одного боку, і п.Вармаш, згідно предъявленому мандатові, політичний представ- ник і разом член Генеральної Управи Українського Союзу Вільних Козаків включно Відділів Повстанців на Україні і їх гранничних областей , з друго- го боку прийшли сьогодні, 3. квітня 1921 р. в Берліні до слідуючого пор розуміння: 1. Пан Вармаш, повідомляє про найбутні кроки ген.Слащова і про перегово- ри ведені в тій ціли з урядом відомим обрі сторонам, заявляє свою цілко- виту згоду з ними і своє бажання прийняти в них участь як офіційна особа. 2. П.Вармаш зобов'язується підприяти кроки, одобрени всіма підписаними під цією згодою, до приготовлення бази для переговорів з цим урядом. 3. П.Вармаш зобов'язується не вступати в жадні звязки а яко-небудь вла- док, партією або політичною групою, без відома підписаних під цією згодою і про всі зроблені ним кроки докладно і правдиво повідомляти ш.Гомейе- ра і Прое. 4. П.Вармаш зобов'язується визнати без застережень, ввівних при своїм вступі в переговори з названим урядом, основну точку Прийняття всіх ген. Слащових. 5. пп.Гомейер і Прое зобов'язуються, що вони вживатимуть у тій самій фор- мі, в якій ж их вживає укр. Союз заступлений п.Вармашем, з боку названого уряду запевнені гарантії ген.Слащову і його армії. 6. Пп.Гомейер і Прое зобов'язуються повідомляти постійно і правдиво підписаних під цією згодою про дальший розвиток Слащовської акції. 7. Пп.Гомейер і Прое зобов'язуються притягти до діяльної участі п.Вар- маша, при дальших кроках, котрі вони робитимуть для розвитку згаданої акції в напрямі порозуміння. 8. Пп.Гомейер і Прое зобов'язуються, розпочати безпосередні переговори урк. Союзу з названим урядом, як тільки буде готова для них підстава. 9. Обидва контрагенти зобов'язуються додержати абсолютно у тайні данне порозуміння. -5- 10. Зміни і розширення цього порозуміння можуть бути переведені одноголосним бажанням обох контрагентів. 11. Це порозуміння передбачає доповнення додатковим договором між названими учасниками. 12. При недодержанні одним із контрагентів якої-небудь точки вище- наведеного договору, має другий право вимагати спільної наради на протя- зі 10 днів. Коли б вона не відбулася або не довела до порозуміння, то угода буде розв'язана на відповідальність винуватого. Верхів, 3.VI.1921 р. Підп. Лев Бармаш, Еміль Ф. Проше Гейнц Ф. Гомейєр. Додатковий договір. На підставі 11-точки угоди 3 квітня 1921 р. між членами Головної Генеральної Управи Українського Національного Союзу Вільних Козаків пп. Л. Бармашом, котрий є рівночасно його політичним представником, і поляк Полтавцем-Острилицею з одного боку і ш. Гомейєром і Проше, згідно пред'явленого мандату уповноваженими діячами Слащова-Кримського, військовою Головнокомандуючого військами Врангеля з другого боку було заключено слідуючий додатковий договір: 1. Ген. Слащов-Кримський зобов'язується визнати незалежність і самостій- ність України та Головну Генеральну Управу Українського Національно- го Союзу Вільних Козаків як будучий законний уряд України і зобов'язу- ється негайно передати це руки п. Бармаша для Головної Генеральної Управи це визнання спеціальним письмом документом. 2. Ген. Слащов-Кримський визнає себе союзником України і зобов'язується вірно виконувати всі договори заключені від його імені його уповноваже- ними. 3. Ген. Слащов-Кримський годить ся і буде підтримувати, щоб всі українські частини, як і поодинокі старшини і козаки, на просторі Західної Європи, Балканів та Кавказу, буди об'єднали в особливий укр. корпус. Головнокомандуючий і цілий командний і адміністративний апарат будуть призначені Головною Генеральною Управою. 4. Ген. Слащов-Кримський дбає, щоб під час переорганізації його військ на території України, вони не плутались у внутрішні справи України між укр. армії. -6- 5. Головна Генеральна Управа визнає себе солідником ген. Слащова і зобов'язується так само вірно виконувати всі порозуміння заключені її уповноваженими. 6. Головна Генеральна Управа зобов'язується давати ген. Слащову-Кримському всюку допомогу і військову піддержку для його завдань і планів відносно Великороссії. 7. Під час переходу військ Ген. Слащова-Кримського через територію України Головна Генеральна Управа бере на себе завдання підтримувати порядок, організацію краєвої адміністрації і забезпечення фронту та транспорту військ. 8. Головна Генеральна Управа бере на себе забезпечити спеціальним умовою повиннішніше задоволення необхідних потреб армії ген. Слащова-Кримського під час її перебування на укр. території. 9. План походу буде вироблений ген. Слащовим-Кримським в порозумінню з укр. головною командою. Берлін, 6 квітня 1921 р. Підп. Лев Вармац, Полк. Полтавець-Остряниця, Еміль Ф. Проше Геінц Ф. Гомейер. Канцелярія Головного Отамана ВІЙСЬКУ Української Народньої Республіки 6 Серпня 1921 р. ч. 1210 ОТМЕНА С до Вищезгаданої Директорії З повагою звертаємося до Вас за відомостями про погодження та прийняття наступних постановок: (1) Повернення армійських Полковник Відгірь Командир Резерву Вищевказаний Директорії СЕРЖ. НО Серпень 6, 1921 р. 1895 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ З НІМЕЧЧИНІ. № 180 I. ПЛЯНИ АНГЛІЇ НА РОСІЮ. II. ПОЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД. I. Плани Англії на Росію. Три цілком різні джерела, німецьке, англійське та одно із совітсь- ких кол, повідомляють про німєцько-англійські плани експлоатації Росії: Виходною точкою цього наміру є англійська політика, котра, в інтере- сах своїх колоній та сфери впливу в Азії, не бажає утворення там якої б там не було сильної держави, а хоче по можливості безпосередньо ви- користати для себе багатьва російської території. Не останню роль у цих намірах грає бажання Англії, пляхом притягнення Японії до співро- бітництва, зміцнити цим свого союзника. Ця ідея і переведення її у жит- тя особливо тепер, коли вияснилось, що англійська промисловість, особли- во та, котра може бути використана при відбудуванні цілком зруйновано- го, позбавленого інтелігентних робітників, російського господарства, не є у стані сама виконати це завдання. Необхідність притягнення примисло- вих кол іншої чужоземної держави стала очевидною. При виборі співробітників в цьому напрямі Англійці керувались по- двійною точною погляду: в першу чергу необхідністю великого організа- торського хисту, а з другого боку умовою цілковитої підвладності цього співробітника домінуючій політиці Англії. Обидва ці моменти здавались підходящими для притягнення до цього німєцької промисловості, взявши також на увагу сприяюче географічне положення цієї держави і відповід- но улаштовані шляхи комунікації. Що токается самого об'екту - Росії - то була винесена постанова, яка сама собою випливає з вищесказаного: по можливості не допускати в Росії утворення державності, особливо обе- рігаючи її від національних стимулів. Англія, перше ніж яка інша держа- ва, зрозуміла неможливість переведення в життя того соціалістичного ран, про котрий мріяли колись стоячі у владі російські комуністи. Лік- відація большевизму, як форми правління, ніколи не входила у завдання англійської політики. Ліквідація повинна була прийти сама собою. В дій- - 2 - сности було потрібно подбати заздалегідь про підходящого наступника совітському режимові. Виходячи з цієї думки треба було оберегти Росію від контрреволюції, наслідком якої на чолі держави міг стати національ- но-монархічний уряд, котрий без сумніву поставив би собі завданням, збе- реження політичного та господарського суверенітету Росії. В інтересах Англії було б утворення уряду, від котрого не можна було сподіватись опору наміченого Англією планові. Сам сов. уряд із своїми методами, зав- нішньою та внутрішньою політикою, також не був задовольняючим Англію фак- тором. Чим більше, на протязі останніх років економічної катастрофи Ро- сії, стоячи коло влади люде почали сумніватись у відповідності проголо- шених ними гасел, котрі привели до розколу в урядових колах на радика- лів та реформістів, тим більше наближався момент переведення в життя задуманої в Англії еволюції, опираючись на партію реформістів з Леніним на чолі. Англійці заздалегідь подбали про утворення розвідочного апарату, щоб бути в курсі справ в Росії, користуючись людьми, входящими в склад совітського уряду, але не большевиками (спеціялістами). Одним із таких інформаторів є Красин. З огляду на те, що Красин це задовго до війни служив у Сіменса та Шуккerta в Берліні і був у тіснім звязку з голов- ними представниками німецької промисловості, головним чином з найбільш підходящим для англійських намірів концерном Стінеса, стало можливим позондувати заздалегідь ґрунт для притягнення німецької промисловос- ти до реалізації англійських бажань. Красин мав у цій справі розмову з Карлом Ферманом, представником концерну Сіннеса, переїзджаючи Берлін кілька місяців тому назад, а також з банкіром Ландауном і уповноваженим заводів Сіменс-Шуккерт. Місія Красина мада величезний успіх. Більш або менш інтернаціональна орієнтація, або принаймні чисто промислова полі- тика німецьких великих промислових концернів, яка, під натиском Версаль- ської умови опинилась у тяжкому становищі, піддалась пропозиціям Краси- на, не дивлячись на істную різницю та видиму неможливість співділан- ня англійських та німецьких інтересів. Коли Англія здалося, що розвиток подій у Росії пішов настільки на- перед, що можна було б приступити до переведення в життя задуманого плану, Англія заключила з совітським урядом відомий усім торговельний договір і придбала цим, як держава, певний вплив в розпорядженні, коли б великий, Росії. Німецьке суспільство в перший момент не зрозумілк - 3 - цілого значення цього далекойдучого, розумного і багатого наслідками кроку англійської політики. Тільки притягнені Красним до співробітництва з Росією німецькі кола відчули важність цієї поції. Вони знайшли потрібним піти за прикладом Англійців і впинути на німецький уряд, щоб він заключив з Росією такий самий договір, відмінний лише у тому, що Німці, обговорюючи певні торговельні питання ухилялись від трактування політичних. Тим часом план еволюції большевизму та економічної експлоатації Росії придбав конкретні форми на різних таємних урядових нарадах цих держав, які мали місце почасти у Льондоні, почасти в Москві, в присутності представників німецьких та англійських промисловців та Крашина. Представником з німецького боку був вищезгаданий Ферман. План їх слідуючий: еволюція сучасного російського уряду до поміркованого, цілком залежного від ласки Англії, повинна статися шляхом усунення від влади партії Троцького і змінення, готової до компромісів партії Леніна. Головним чином треба усунути самого Троцького, Зиновєва та Чичерина. Щоб уникнути внутрішніх непорозумінь під час еволюції, треба зробити натиск на партію Леніна в напрямі утворення поліцейської армії з інородців та повільної демобілізації червоної армії. Щоб посолодити гірку долю приговорених до вигнання провідників совєтського уряду, Англійці дадуть їм вільний проїзд до вибраних ними самими місцевостей в англійських колоніях або в Південній Америці і гарантуючи їм недоторканність осіб та награбованого майна. Очистивши сов. уряд Красин стане на чолі Сов. Нар. Ком-у і розпічне формування коаліційного міністерства з діячів названих Англією та інших соціалістичних партій, надавши таким чином новому міністерству фарбу поміркованого соціалістичного уряду. Англія зі свого боку, разом із своїми німецькими союзниками, зобов'язуються відбудувати економічну рутину Росії шляхом підвезення товарів першої потреби, а в першу чергу від будувати транспорт і запобігти голодові та недостачі палива. За ці прислуги новий російський уряд зобов'язується відступити великі концесії англійським та німецьким синдикатам та виплатити всі дореволюційні борги Франції. Борги Франції в Англії в свою чергу дають цій останній право на експлоатацію концесій, даних за рахунок боргів Франції. Для більш інтензивної експлоатації країни, остання буде поділена на три сферип впливу: - 4 - а) СІВІР (всі землі по той бік Уралу) – сфера впливу ЯПОНІЇ. б) ЦЕНТРАЛЬНА РОСІЯ чи ВЕЛИКОРОСІЯ – сфера виключного впливу Англії в) ПІВДЕННА РОСІЯ і се б то УКРАЇНА, ДОН та КАВКАЗ – передається для експлоатації німецьким промисловим синдикатам. Як уже сказано/вище, в переговорах, котрі привели до вироблення цього плану та заключення договору, уряди заінтересованих держав не брали, для того, щоб зберігти можливість заперечувати які б то не були чутки. Роли держав обмежується лише заключенням офіційних торговельних договорів, котрі можуть бути пояснені іншим способом, даючи змогу представникам великих промислових синдикатів виробити деталі та добитись впливу на новий російський уряд, посілько того вимагає задуманий план. Постановлено, при досягненню певного ступня стадії еволюції, примусити Леніна поїхати до Берліну та Льондону для заключення уже з урядами дальших економічних та політичних договорів, чим участь даних урядів в задуманому плані станеться цілком автоматично. Уже тепер з деяких фактів, напр. усунення Зіновєва та інших прихильників партії Троцького, видно, що задуманий план повільної еволюції сов уряду починає переводитись у життя згідно з бажаннями Англії. Істнують певні відомості, що III. Інтернаціонал переводиться з місця свого народження, Москви до Праги або Відня. Це означає, що Ленін відмовився від думки насадити ідею всесвітньої революції та ідейного боротьбешевизму. Ці відомості потверджуються також наказом всім закордонним представництвам Совдеппі припинити від нині всякку політичну агітацію. З вищесказаного випливає явний намір Англії перетворити цілу Росію в англійську колонію, зміцнити на сході свого союзника Японію, шляхом надання їй права на експлоатацію Росії і нарєшті використати німецький промисловий апарат для англійського капіталу. II. Політичний огляд. Англо-японська згода очевидно буде підписана і автоматично продовжена. З цим фактом рахуються Франція і Америка. Франкофільські групи Англії очевидно не досить сильні щоб змінити цей напрям і їх виступ ледви чи змінить стан річей. Для Франції одкривається широке поле для зближення з Америкою. Успіхи Французів у цим напрямі вже знову дали наслідки. На предложення французького генерального штабу американському - 5 - Військовому Міністерству удалося дістати згоду Сенату на переорганізацію Канадійської Військової округи та надання посланій туди французькій Місії найширших уповноважень. Французький генеральний військовий штаб захоплює надзвичайно швидко в свої руки військову організацію Америки. Американське Військове Міністерство запропонувало французькому Військовому Міністерству прислати до Америки триста французьких офіцерів та унтерофіцерів спеціялістів по авіації та важкій артилерії. Ворожі Франції американські кола в даний момент горячково готовляться і хотять стати на перешкоди франко-американському зближенню, але англо-японська згода є занадто великий плюс французькій політиці. Становище у Малій Азії безумовно примусить Англійців до активного виступу проти Кемалістів. Льорд Керзон веде переговори по малоазійським питанням з Б Вріяном, гарантуючи йому широкі уступки у франко-німецькій політиці. Особливо заваджає Лорду Керзону те, що по англійським відомостям, Марокко ледве чи перейметься ідеями баканими для Франції, але навпаки там переважають симпатії до Кемалістів. В той самий час граф Сфорца дуже оптимістично настроєний відносно італійських колоній в Америці. Хоч Англійці випускають Керзона говорити з Вріяном і заявили, що на розмови ці, з огляду на слабість Льойд-Джорджа, ледве чи можна дивитись інакше як на приватну розмову двох дружніх сторін, тим не менш все говорить за те, що Льойд Джордж, пославши Керзона, бажає всіма силами дати Французам максімум гарантій перед рішенням пльезького питання і об'єднати його з рішенням Малоазійських справ. Уже тепер видно, що події на Далекій Сході не очистять атмосфери у Малій Азії, позаяк вони з самого початку зустріли негативне відношення всіх російських політичних груп, а крім того були паралізовані надзвичайно умілою пропагандою антияпонських американських кол, які повернули цілу справу так, що японські представники в Парижу, Льондоні та Вашингтоні були примусені виступити з офіціяльними поясненнями, що вони в даному випадку невідповідальні. Ця заява сталася на бажання англійського кабінету, себ то того самоочотрий їх убажав. Це свідчить про велику невдачу Англії в російській політиці а також псує відносини з Америкою, де кола Вандерліма очевидно захитують сов. уряд, використавши це для нової атаки проти Англії. Вандерлім показав далі, що подібні виступи свідчать про нахил Японії до заволодіння Сібіром в той час, як Токіо не відмовляється від бажання дістати і остров Ял. Коли Вандерлімові і не пощастило дістати дозвіл Красину на в'їзд до Америки, то він буде і далі вести боротьбу, широко використовуючи піддержку близьких - 6 - Йому кол і всіх тих, хто завжди стояв у опозиції до Японії. 652 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № //// Людвіг Квессель. КРИЗА В НІМЕЦЬКІЙ ФІНАНСОВІЙ ТА ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ. Я публікую ці міркування, бо вони освітлюють хід думок континентальних політиків. "Tagebuch" тут тільки трибуна. Хто слідкував критично за дебатами про бюджет в Рейхстагу то дістав враження що, хоч в них приймали участь бувші рейхсканцлери та міністри, великі річеві риси дебатів потонули в нутних квиллях партійно політичної боротьби. Ця картина стає тим менш по-тішаючою коли взяти на увагу, що бюджет 1920., котрий ліг в основу дебатів, показав найбільш оптимістичному слухачеві, що фінанси дер-жави стоять перед катастрофою. Катастрофа наших державних фінансів рівночасно уявляє собою катастрофу нашої зовнішньої політики. Навіть той, хто ставиться цілком неприхильно до всіх декламацій про суворість Версальського Мир-ового трактату та побічних йому договорів, розглянувши тягар, наложений на нас переможцями, прийде до переконання, що ми не зможемо виконати Версальські мирові умови. Це видно з слідуючого розрахунку бюджету для виконання мирового договору : Видатки для виконання Версальсько-го договору та попередніх і побічних йому договорів. 1. Видатки для виконання Мирового договору і попередніх до-говорів : а) Виплати натурою як от вугілля, фарби, амоняк, пароплави, машини і т.ин.) б) Знищення військового знаряддя та самих машин для ви-робу військового знаряддя ; - 2.- ц) Виплати державою Прусії за постачені ву- гілля та залізничний матеріал на підставі договору про завішення зброї ; д) Виплати за ліквідації за кордоном ; е) Виплати Комісії відшкодування,антантським комісіям,кошти по регуляції кордонів,пен- сії в Альзас-Лотрингії...........................25 000,0 міл.М. 2. Кошти на утримання англо-французьких окупа- ційних військ............................................15 000,0 " 3. Кошти утримання високої Комісії держав пе- реможців...................................................20,0 " 4. ДОПЛАТА ЗА РІЖНИЦЮ в дорожнечі пароплавів відступлених переміщцям..............................40,0 " 5. Видатки на роботи по знищенню мін та відступлені дітаки.......................................................241,3 " 6. Видатки на роззброєння німецького населення......200,0 " 7. Видатки на вигнанців зі страчених територій.....178,8 " 8. Відшкодування для німців з колоній..................255,0 " Разом........................................... 41.440,3 м.М. Цих 41 міліардів,на які Рейхстаг повинен дати згоду,постав- лені міністром фінансів у надзвичайний бюджет не через те,що во- ни туди належать,а через те,що їх нізвідки покрити.Видатки внесе- ні в надзвичайний бюджет виносять загалом 52,5 міліарди марок.По- залеж ніхто добровільно нічого державі не позичає,то ця позичка за- повіджена в бюджеті,може бути лише примусовою позичкою,яку оголо- сив державний банк і про яку в биржевих відділах наших великих га- зет вже так багато за 1 проти писалося.Але кабінет в останню хви- лину знов ухилився від прийняття цього радикального засобу.В мему- ари з 13. листопаду міністр фінансів сповіщає Рейхстаг,що на міс- це передбаченої примусової позички для покриття наших зовнішніх зобов'язань,повинні негайно бути зроблені збори "надзвичайних жертв - 3.- державі та прибутку майна за часи війни". Що ці засоби можуть да- ти в найкращім випадку тільки 1/4 суми, потрібної цей рік для виплати по мировому договору, це ясно кожному знайомому з фінан- сами. Отже і в цім році ми зможемо виконати наші закордонні зо- бов'язання головним чином тільки а допомогою друкарського станку. А хто хоче як так орієнтується на заплутаних стежках валютної проблеми, той знає, що виконання мирового договору з допомогою друкарського станку в решті решт значить не що інше, як зменшен- ня реального прибутку великої кляси живучих з платні та удер- жання, так само, як неурегульовану реальну експропріацію рентних верств. Коли придивитись ближче до завдання переведення наших зов- нішніх зобов'язань, то треба розрізнити ті, що все повертаємуться на протязі близького десятирічча від тих, що мають переходящий ха- рактер. Тепер же лишається вважати, щоб ці точки цьогорічного бю- джету для виконання мирового договору, які мають переходящий ха- рактер, вимагали відносно незначних сум. Так що нічого сподіватись зменшення видатків. Швидше навпаки. Бо видатки для виконання миро- вого договору зросли з 17 міліардів у 1919 році до 41 міліарду в 1920 році. Також мало може бути надії на покриття видатків для виконання мирового договору через податки. У всякім разі правда, що др Вірт доводить дохід з податків в цьогорічному бюджеті до 42 міліардів. Тільки ж д-р Вірт сам заявив у засіданні Рейхстагу 23 вересня, що його кошторис прибутку заподатковання "стоїть лише на папері". Видатні фінансові знавці думають, що навіть звичайний бюджет дасть дефіцит в 10 міліардів. Як би так сталося, то вихо- дить слідууча картина : Дефіцити 1920. 1. Звичайний бюджет...........................10 Цілл.М. 2. Надзвичайний бюджет.........................50 " 3. Транспортний бюджет.......................18 " - разом........................................78 Мілл.М. - 4.- Фантастична висота дефіциту показує нам, що ми можемо викона- ти мировий договір тільки примусовою позичкою. Але ж щорічне пов- торювання примусових позичок на суму 41 міліард марок є не що інше, як радикальна експропріація німецької буржуазії і німецької серед- ньої класи, яку могли б перевести держави переможців самі, як би вони, згідно з вичайниму імперіялістичному методу, поставили б Німеч- чину під фінансову контроль, але для якої кожний німецький уряд був би за слабий. Отже німецькі представники в Брюсселю і в Женеві мусі- тимуть заявити переможцям, що на далі Німеччина може дати лише того, що вона дала в 1920 році. Немає ніякої підстави сподіватись, що Франція задовольниться такою заявою. Хто читає "Темпе" той знає, що орган з "Куай д, Орзай", який має в своїм редакційним штабі найвизначніших фінансових знав- ців, постійно намагається представити німецьку Республіку дуже з датною виплатити. Панове з "Куай д, Орзай" занад- то розумні, щоб вірити в те, що вони велять писати. Вони знають, що республіканська Німеччина, відносно до того, що вона мусить платити у всякім випадку не є здатна виплатити. Вони також напевне рахують- ся з німецькою невдачністю до виплати і зробили в цьому напрямі свої заходи. Хто хоче зрозуміти будуччину Німеччини мусить вийти з и того факту, що Англія в мирових переговорах в Німеччиню і австро-угорсь- кими державами відмовилася від своєї доте- перішньої європейської континентальної політики "рівноваги влади". Справедливо підносить І.І.Рьдорфер (котрий, перше, як "права рука Бетман- Гольвега", а тепер, які радник для зовнішньої політики президента Е- берта грає не останню роль в німецькій зовнішній політиці), в своїй найновішій праці ("Три крізи") той факт, що мирові договори з пере- моженими народами дають основу "французькій гегемонії над Європою за згодою Англії". При справедливій оцінці Британських зовнішніх по- літиків, (до яких - до речі сказати - запевно не належить надмір- - 5.- но перецінений в Німеччині Дж.М.Кейнео), котрі завше вміли "ро- зуміти континенти", не треба мати зарозумілість думати, що Льон- дон не знав, що робить, коли згоджувався на мирові договори в Вер- сальї, сен-Мермені, Тріяноні, та Севрі. Як відплату за згоду на геге- монію, Льондон напевно забезпечив себе таємним договором про від- мову Французів від всякого, небезпечного для Англії, озброєння фло- ту та підводних лодок. Не треба забувати, що основою сердечного по- розуміння /Антенте Кордіяле/ був також таємний Французько-англій- ський договір про флот. У всякім разі хід війни підводними лодками з певністю довів, що для Англії, з огляду на вигідне географічне положення Франції, відмова Французів від великої кіль- кості підводних лодок, є просто життєве питання. З другого боку військова техніка світової війни переконала Льон- дон, чого стара європейська політика не може бути переведена, як перше невеликим військом наємників. Через це бажанням Англії стало замість рівноваги влади (баланс офф повер) повести політику Французької гегемо- нії над Європою. Розуміється в Льондоні завжди бу- дуть вважати, щоб Франція мала повні руки до діла в Європі і не заважала б Англії в Африці та в Азії. Хто сумнівається в цій пе- реміні англійської політики в Європі нехай вкаже на європейську континентальну державу, яка б могла утворити рівновагу могутньо- му французькому мілітаризму. Такої держави більше немає. Що Англія хоче постійно держати Німеччину розброєною показали гнівні промо- ви Ллойд-Джорджа в Спа при питанню про розброєння. Англія не хоче рівноваги влади, вона хоче французьку гегемонію на континенті. Вар- шава, Прага, Білгород і Букарешт визнають французьку гегемонію як підставу своєї державної безпечності. Рим і Атені не ставляться до неї вороже. Шлях Німеччини до Варшави, Праги, Білгорода та Букареш- ту, навіть до Атен і Риму, йде тепер не через Льондон, а через Париж. Кожна сторінка мирового договору, продиктованого Німеччині та її союзникам, заявляє, що Англії, коли вона досягла своїх великих імперіалістичних цілей, світової держави від Капа до Кааро і від - 6.- Каіро до Калькути, обридла рівновага влади, обридло активне втру- чання в європейські заколоти. Обмежена гегемонія, яку один нарід з 40 мільонів може мати над Європою не здається в Льондоні не- безпекою. Розуміється, там також знають, що Німеччина буде примуше- на обявити в Брюсселі і в Пеневі свою нездатність до виплати і що Франція тоді заявить претензію на відшкодування. Також що до характеру відшкодування то про це в Льондоні також знають. Там не помиляються яке має значіння утворення Французького посоль- ства в Мюнхені, заборона приєднання Австрії та підтримування се- паратистичних інтгрів в Рейнських землях. Коли Франція, силой сво- єї, Англією утвореної, гегемонії розв'яже німецьку державу, Південну Німеччину обєднає з Баварією, Ваден, Вюртенберг, гесен і прусські Рейнські землі обєднає в новий Рейнський Союз, то через це бри- танська світова держава не завалиться. Навпаки, англійська політич- на економія справедливо навчає, що модерній індустрії потрібні великі національні обшари для збуту, щоб могти успішно конкурува- ти на світовому ринку. Коли Франція розв'яже Німеччину, німецька конкуренція зменшиться для Англії. Крім того, в Льондоні знають які німці діти в зовнішній політиці і як давні легко буде для Фран- ції зробити Ірландію з Рейнського Союзу. Через те в Льондоні і диву дивляться на французькі плани з прихильністю, бо бажають щоб Фран- ція, за кошти Німеччини, була зайнята і затримана в Європі на про- тязі слідуючого десятиріччя. Мені тепер здається, що Німеччина могла б уникнути своєї сум- ної долі, до якої мусить привести фінансова катастрофа і зв'язана з нею катастрофа зовнішньої політики, як би вона могла отверто, ясно і рішуче приєднатись як акт вний член до континентальної Європи, стоячої під гегемонією Фран- ції. Це передбачає союз оборони Німеччини з Францією, такий, як колись після війни 1866 р. розвита Баварія повинна була заклю- чити з Прусією, визнавши прусську гегемонію. Позаяк Прага, Білгород, Варлava, Атени і Рим або добровільно визнають гегемонію Франції, або не роблять їй опору, то з цього міг би утворитись Союз євро- - 7. - пейських держав на підставі міжнародних договорів, яким колись до 1860 року, був Німецький Союз під австрійською гегемонією. Мені вже вчувається крики обурення тих, які сподіються від Англії рятунку Германії. Коли царь Миколай 1916 р. для того, щоб вирівняти шлях до миру з Німеччиною заключив союз оборони і напа- ду з Японією проти Англії та Америки, германофіла Штормера наста- новив міністром-президентом. Сазонова усунув, а Сухомлінова казав замкнути до Петропавловської кріпості, то я, в порозумінню з колом прихильників "Соціялістіше Монатсгефте", закликав до негайного по- розуміння з царською імперією ціною відмовлення від планів на ок- райні держави та від всіх аспiraцiй на близькому сходi. Тодi орієн- тована на Англію публіцистика осміяла нас як "наївних мрійників" та обявила напівзрадниками. Тепер, як і в 1916 р. ходить о долю Німеччини. Такий Німеччини, яка визнає гегемонію Франції і яка дасть всі га- рантii за те, що в будучинi матиме тільки остільки честолюбства щоб під приводом Французів працювати для осягнення миру і добробуту на континенті, такий Германiї Франція може з легким серцем подару- вати тих 20 міліардів видатків на окупацію Рейнських земель, мілі- арди, якi так обтяжують буджет Німеччини і не збогачують Францію. Коли Німеччина не визнає гегемонii Францii, до якої Англія призна- лась у всiх мирових договорах, i коли вона не стане активним чле- ном континентальної Європи з Францією на чолі, то, позаяк вона не здатна до виконання мирового договору, подiл її неминучий. Цього по- дiлу Германii, не визначаючи його гегемонii, прагне Париж і з ним до- сить легко помириться Льондон. ("Дас Тагебух", щотижневий берлінський журнал під редакцією Ст. Гросмана, Ч.50. від 24. грудня 1920 р.) ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 142 РОСІЙСЬКІ ЕМІГРАНТИ В БОЛГАРІЇ. Політичні настрої та життя російської кольонії. (З правих джерел.) ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ: Петрєв Александр Михайлович – посол, родом з Курщини, син нотаря. До революції служив в консульських справах; Сазонов мав його за знавця ближнього Сходу. При Керенському по- пав в Петроград товаришом міністра закордонних справ. Жонатий з Таганрожською худорянкою. Демократ, людина не дурна. Без сумніву стоїть близько до кадетських організацій. Основна точка його по- гляду – дипломати є представники Російської державності, а не голова російського білого уряду (Денікіна, Врангеля). При переїз- ді Бурцева через Софію, надзвичайно запобігав перед ним. По при- ізді до Болгарії завів одразу звязок з демократичними болгарсь- кими партіями, що з боку консервативних партій викликало до нього неприхильне відношення. Стоїть близько до Французів. Право наст- роєння росіянам не дає піддержки. Богоявленький – бувший віце-консул в Філінополі, при Керенському – директор повідомлюючого бюро Мі- нист. Закорд. Справ в Петербурзі. Права рука Петрєва. Демократ. Дубянський – секретарь, правовід, до серйозної праці нездатний. Сергєєв – син придворного протопресвітера, не дуже розумний, тримається добре. Холодковський – правих переконань. ВІЙСЬКОВА МІСІЯ. Ген. Вазмітінов – військовий агент, бувший військовий міністр у Врангеля. Безумовно твердих правих переко- нань. Може бути використаним для допомоги в праці монархістам, але знаходить передвчасним відкрито викидати монархічний стяг. - 2 - В дуже напруженних відносинах з Петряєвим. Іваненко - Александрийський гусар, жонатий з дочкою Д.Трепова, швагер Врангеля.Нерозумний, дуже самоупенений, через близький родинний звязок з Врангелем.Про нього дав хорошу рекомендацію А.П.Струков. Поруч.Кордуньян - завідує контр-розвідкою. Має звяжи в болгарських колах,може бути використаним. ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ. Фельдман Леонтій Евгеньевич - Уповноважений. Жонатий з небогою Сипягіна б.помічник ст.секр.Державної Ради, прав.напряму і думок; розсудливий,розумний, тактовний і обережний. Павлов Ал.Ник.Секретарь, скромний, добрий працьов- ник, політична фізіономія мало вияснена. ЗЕМСЬКИЙ СОЮЗ. Зилер - уповноважений, син б.подільського Губ. Го- лова Волоколамської Земської управи, Комісар тимч.ур.По Москвов. губ. - Кадет.Майже найблизьчий звязок з Львовим та Виробовим.Со- юз має великі кошти, але не було випадку щоб він допомагав правим російським елементам.Всі видавані допомоги попадають до рук де- мократич.елемент. Валік . Херсонський землевласник, член Одеської Су- дової Палати, має нахил до кадетів, нав найблизьчий звязок з міні- стром юстіції уряду Врангеля - Таганцевим, котрий обвинувачував Сухомлинова. Раєвський - бувш.Управляючий одною з Казенних Палат,з нахилом до кадетів. СОЮЗ ГОРОДІВ. Уповноважений ген. Арцишевський за часів Гетьмана, був призначений Моловим уповноваженим в Одесу, жонатий з актрисою. До праці людина зовсім не здібна, більше піячить, може пошкодити своїй глупості. Союз має дуже невеликі кошти, діяльність культурно-просвітна, значиння і впливу майже не має. Мартиновський - Фелікс Леонід. Член Одесь- кої Судової Палати. В свій час Українець. Грає деяку роль, але не - 5 - уявляє собою серйозної сили і впливу не має.Кадетствує. РОСІЙСЬКО-БОЛГАРСЬКИЙ КОМІТЕТ. Складався в січні 1920р.З початку на чолі комітету сто- яла жінка адмірала Покровського був градоначальника м.Миколає- ва, Лідія Хрисанфовна, уродж. Мосолова з збіднілої родини. Грала роль представниці російської аристократії і розповсюджувала ві- домості про близькість до царської родини. Жінка видатного ро- зуму і їй вдалося обєднати в комітеті російські прави кола, а також притягти до комітету представників консервативної болгар- ської партії "Народняків". В комітет також входили адм. П о к - р о в с ь к и й і В.В. С к а р ж и н с ь к и й. Завдяки від- сутності необхідного такту комітет тепер попав в руки кадетів. Всіми справами керують прив. доц. Новоросиїйського Універсітє. О г у р а , напів Болгарин, проф. З а р у с и н ж і представ- ник Земського Сорзу Валик. Російсько-болгарськ. Комітет є органом немаючим жадного авторитету і в більшості до його складу нале- жать люди кадетських поглядів і готові помиритись з соціялістам- ми. "ОБЩЕСТВО ЕДИНЕНИЯ РУССКИХ" В БОЛГАРИІ. Складалося в серпні 1920р. Методом організаторів цього те- вариства було від зруйнувати під прапором непартійності навкруг себе праві російські елементи в Болгарії, що з початку ім удало- ся. На останніх виборах в правління пройшли небажанні елементи, тимчасом удається провадити революції бажані правим елементам. Так напр. зроблено різкий випад проти "Учредиловців" і винесе- но постанову піддержки Ген. Врангеля. Товариство організує свої філії в ріжних місцевостях де окупчені біженці; так установлено звязок з однородними групи біженців у Варні, Рущуку та Бурга- сі. Не дивлячись на те, що перша мета товариства не зовсім вико- нана, все-ж воно є найбільшою правою організацією російських біженців в Болгарії. Голова М о л о в . Товариші голови: Кн. О б о - л е н с ь к и й Н.Л. бувший Харковськ. губерн. і Проф. Новорос. - 4 - Університету. Янишевський - тепер монархист, але з дуже лівим ліберальним відтінком.Члени Микулін В. Ст., Голова Одеської Судової Палати - правий; проф.Київськ.Унів.по катедрі міжнароднього права. Богаєвський - правого напряму, дуже релігійний; відомий по своїй праці в Київі під час революції, де відважно висловлював свої праві переконання.Адм.Покровський, був градоначальник м.Миколаєва, морський міністр при Гетьмані - правих переконань. Трупов - інженер, голова торгово-промислової секції, політичне обличчя не вияснено, але у всіх разі правих думок. Брунст - служив в Центр.Управ.Мініст.Землед., агроном, лівий. До переводу до Мініст.Землед. усунений Харьковськ. губернат. з посади губернськ.Агронома. Кандидати: Вишневський Ал. Андр. - правий, але має зв'язок з українськими течіями.В за- сіданнях управи приймає участь, як представник Борзу Інвалідів, полков.Абрамович (див.нижче). "Общество Единения" не має жадних грошевих коштів. СОЮЗ ІНВАЛІДІВ - заклад. в грудні 1920. Голова Полков. Абрамович, піхотний армейський офіцер, дуже діяльний, правих переконань, твердих військових поглядів, приймає діяльну участь в ініціативній групі нового офіцерсько-го союзу.Союз по своїм завданням був примушений допустити в своє коло небажаний елемент.Абрамович відділяє небажані осіб від активної праці, загальний напрям Союзу можна рахувати кон-ституційно-монархичним і перейнятим національним російським духом.Політичного значіння Союз не має, займається тільки по- ліпшенням істнування інвалідів. ДУХОВНЕ БРАЦТВО. Архимандрит Тихон - Інспектор Київської Духовної Академії, настоятель посольської церкви, завдяки своїм правим переконанням стоїть одиноко серед духовенства. Князь Львов (жонатий на Стахович), друг Ейле- - 5 - ра служить у видавництві, займається виключно релігійними питаннями. Князь Трубецький - приват-доцент Моск. унів., лівий монархіст. Брацтво улаштовує духовні бесіди і уділяє де-яку добродійну допомогу. РОСІЙСЬКО-ВОЛГАРСЬКИЙ РЕЛІГІЙНО-ФІЛЬОСОФСЬКИЙ ГУРТOK. На чолі стоїть о.І. Шавельський, протопресвітер Військового та Морського Духовенства і о.Рождественський - Марінського Палацу. Шавельський - лівого напряму, не чужий до масонських організацій, займає ворожу позицію відносно Євангелія. Шавельський і Рождественський улаштовують зібрання, на котрих робляться звідомлення політичного характеру при участі кадетів - проф. Грима та Соколова. Архімандр. Тихон через свої переконання стоїть в стороні від цього гуртка, де все духовенство гуртується навколо Шавельського. Завдяки епископу Платону, ім удалось одержати гору над Тихоном, котрий не бачить допомоги і піддержки від посла Петряєва. ПРОФЕСУРА. З огляду на те, що в Болгарії легко дістати заробіток тут скупчилась велика кількість російських професорів, котрих Болгари зустріли дуже гостинно. Ними утворено в Софії медичний факультет. Користуючись у Болгарії відомим авторитетом і довірям, професура могла б зробити велику користь, але професорська колегія погрузла в спорах та інтригах, так що політично однаково настроєні люди працюють цілком не солідарно. Була спроба до їх об'єднання в певнім лівім напрямі, але ж невдачна. Загальний настрій професури цілком пасивний і безвольний, прави елементи стараються стати можливо дальше від політики. ПРАВА ЧАСТИНА ПРОФЕСУРИ. Проф. Рейн - бувш. лейб-медик. Проф. Реньенкампф - Новоросійськ. Унів. Проф. Маньковський - Новорос. Універ. Проф. Богаєвський - Київськ. Унів. Проф. Паснов - Київск. Духовн. Акад. політична фігура останнього ще не вияснена. - 6 - Проф Груздев, - Новорос.Унів.бувший лікарь двора В.К.Олександра Михайловича. Проф. К. Трубецкой - Москов.Унів. лівий. КАДЕТСТВУЮЧІ. Проф. Гримм - Петерб.Унів. Проф. Соколов, Янишевський - Ново- російськ.Унів. ЛІВІ. Проф. Воробєв - Харківськ.Унів. Проф. Завьялов - Новорос.Унів.бувший комисар Тимчасов.Уряду в Одесі. ГРУПА ІНЖЕНЕРІВ. Обєднуючою людиною цеї групи є Ауербах, Влад. Алекс., гірний інженер, син власника ртутної промисловості на Ка- теринославщині, тов.Міністра Торгу і Промисловості при Гетьмані. Приймав участь в Одесі в Державному обєднанню кінця 1919р.Кадет, котрий годиться на Установчі Збори. В плив російських большевиків у Болгарії досить значний, іхніми коштами живуть і місцеві кому- ністи.Є комуністичний клуб, де одержуються радянські часописи. Провадиться пропаганда серед російських полонених, які легко їй піддаються.На місцевих селян пропаганда має мало впливу.Всюди, де згуртовані російські біженці, істнують комуністичні кліточки ("ячейки").Напів-офіціальним представником російських большеви- ків є Каліфарський , який прибув для евакуації поло- нених до Совдепія.Він часто їздив з Варни до Одеси.Він також приймає листи для пересилки до Росії.Болгарський уряд рішучих заходів проти большевиків не вживає.Каліфарський зараз виїхав до Одеси.Він одправив два пароплави з росіянами до Одеси. Істнує безпосередній звязок з Совдепіем через Варну, куди постійно прибувають парусники з Росії. Російських біженців у Болгарії зага- лом коло 7.000 душ.З них у районі Варни живе 2000,у районі Тир- нова 500,у районі Бургасу - 3000 (кримська евакуація),у Софії - 7 - з околицями - 1000.У Новім Загорі є для біженців інвалідний дім Склад біженців дуже сирий, всі кращі елементи помалу розсідяться до інших держав.Настрій біженців у Варнськів і Бур- гаським районах - большевицький; постійно виникають суперечки й невдоволення між ними та місцевими російськими інституціями. Були спроби утворити на місцях виборні комітети, щоб паралізува- ти діяльність органів Червоного Хреста.Настрій біженців Тирнов- ського району - значно кращий. Матеріальне становище біженців дуже тяжке.Допомога, яку дає Червоний Хрест, не вистачає; вона зводиться головним чи- ном до поліпшення у харчуванні та одязі.В особливо тяжких умовах живуть біженці Бургаського району, які в кількості 3000 прибули порівняно недавно з Криму й були стрінуті болгарами дуже не- прихильно. Умови життя дуже кепські через брак помешкань і сані- тарної допомоги.Один час сюди приходило багато біженців із Ча- талджи, звідки вони приходили пішки, бо життя в Чаталджі було цілком неможливе. РОСІЙСЬКО-ВОЛГАРСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО В СОФІЇ. Голова видавництва - М о л о в Рущу Георгієвич - ро- лі абсолютно не відограє.Найбільший вплив і значіння мають: Ж е г у л і н (курський поміщик) - займає посаду директора, лі- вий, С у в ч и н с ь к и й П.П.- політично фізіономія не ви- яснена, проф.Грімі - кадет, проф. С о к о л о в - кадет, міністр пропаганди у Денікіна, Л е в е н с о н - представник "Посл.Но- востей" у Болгарії, нарешті три брати А п у х т і н и - особли- вої ролі не відограють.Видавництво безумовно кадетське й дру- кує твори виключно кадетських письменників. Г а з е т а " Р о с с і я " - виходить тричі на тиждень.Заснував її Паліцин (військовий агент), гроші одержано від Денікіна.На чолі стоїть сотник Іловайський.Напрям газети - вихваляти все, що діялося в Криму.З почину проф.Богаєвського в Варні виникла Газета правого напрямку.Літом зазета висловилась проти якої-небудь угоди з Польщею чи Україною, на що Іловайський та Грімі одповіли погрозою, що коли газета не відмовиться від протестів проти угоди з Польщею та Україною, то Врангель це га- - 8 - зету закріє. В осени видання газети було перенесене з Варни до Софії, але незабаром вона була змушена припинитись. УКРАЇНЦІ. Представником Гетьманського уряду був Шульга (з Полтавщини, Роменського повіту). Секретарем був Драгомирецький (урядовець деп. Дух. Справ неправосл. ісповідань у М-ві Зак. Справ). Коли на місце гетьмана прийшов Петлюра, Шульга й Драгомирецький почали писати один на другого доноси, наслідком чого було призначення Драгомирецького представником Української Республіки. На словах він дотримує російської орієнтації, але під час успіхів Петлюри він закликав до себе людей з України, видавав їм рапорти й мало не добився свого визнання Болгарським урядом. Першу роль серед українців відограє якийсь Макогон відомий/ своєю участю в Петлюрівській діяльності в Києві. Крім Драгомирецького відограє ще де-яку роль й Шульга, навколо якого також гуртується українці. Шульга іздав до Криму, де користувався великим впливом в українських колах. Він каже, що йому однаково, чи буде Росія монархією чи республікою, аби Україна була самостійною. Крім цих двох груп є ще українська група, котру підтримує поризький український комітет Моркотуна; з цею групою підтримує зв'язки Молов. УКРАЇНА. Повідомлення довіреного А. і В. Вермін, 30.VI.1921. А.зустрівся в мінці січня 1941 р. з Нейснер-Ріхтером, котрий ще то- ді працював в Білокупським. Тоді ці панни мали також звязок із Скоропадсь- ким, котрий перервався після того, як переговори з ним в Мінхені скінчили- ся безрезультатно. По переговорах між А. і Нейснером виявилась потреба в об'єднанні можливо ширших укр. кол. А. котрий так само як і В. виступав по- ред Нейснера як відпоручник ген. Слацова (наступник Брангеля), взяв на себе об'єднання укр. груп. Він доручив працю політ. Кейхелю, котрий установив звязок між Полтавцем та Бармашом. А. поїхав з Полтавцем до Мінхену і пов- найомив його там із Нейснером. При цьому Нейснер показав папер, на котро- му ген. Ледендорф повідомує Йому, що він знайомий з діяльністю Нейснера і погоджується з його політичною працею. Шейснер запропонував Полтавцеві написати доклад про свою політику. Полтавець це зробив і тоді Нейснер звів його з одним паном, котрий виступав як представник Ледендорфа (др.з невідомим призвіщем в національному баварському костюмі). В розмові вия- вилося, що цей пан зустрічався також із Скоропадським, але Нейснер навідко перервав його слова відносно цієї зустрічі. Полтавець була об'єднана допомо- га. В початку лютого Нейснер приїхав до Верміну і пішов з Полтавцем д Бармаша. Цей останній мав вже тоді повідомлення підписане ерцгерцога Віль- гельма під іменем Василя Вишваного, що Барман є представником Націонал ної Української Ради для Німеччини. Полтавець тоді дістав через Бармана таке саме повідомлення, як військовий уповноважений. Ерцгерцог запросив ду не ласкаво їх обсяг до Відня. У Полтавця не було тоді ніяких грошей, а Бар- ман навіть мав до розпорядження великі кошти. Він казав, що має свої гро ші у Мюнхені і діставає звідти проценти, але можна було установити, що гроші ві думи посилаються Йому в Копенгаген. Потому як було заложено більшу українську групу, повинен був А.з доручення Нейснера установити звязок цього союзу із Слацовим. Барман взявся за це дуже шильно. А. мав намір тоді установити звязок між Слацовым і сов. владою, щоб дати можливість повернутись ренткам Брангелівської ар- - 2 - нії з французьких таборів до Канади або на Радянську Україну. Своєю чергою мала повірити у цільовите підлагання Врангелівців дале з дійсності Спа- цов мав спільно вступати в укр.повстанський. Про цей дійсний план в укр. комітету звав лише один Барман. А.зустрічався тут з Конном і Бродовським. Його пропозицію прийняли дуже серйозно і в Москви прибув спеціальний уповноважений, котрий називався Ельський. Цей Ельський здається був знач- ним членом, бо поводився в Конном майже як з підвладним і ренту членів сов.Місії в Берліні і Відні називав Мидман, хоч сам був Унд. А.обговорював з ним Ельський, що поїде до Константинополя а Ельський пойде за ним.Отже А.виїхав на кошти Ельського до Константинополя і там йому удалось охи- лити цілий Спацова до свого плану і дістати від нього далекоючі упов- новаження для себе одного і для В.Коли А.вернувся до Берліну, Ельський був у Відні і він поїхав до нього.Ельський згодився з його діяльністю, добре його фінансував і тоді сам поїхав до Константинополя для безпосе- редніх переговорів із Спацовим.А.дістав від нього доручення нагадати за укр.-групою у Берліні 1 березня 11 від французького впливу.Він мав бути у контакті з Ельським через Серпіньку нісів і мав дістати в Берлі- ні кредит.А.приїхав до Берліну 1 разом з В.заключив З.ІV.21.перегульні з укр.-організацією, котра при цьому називалась "Головна Генеральна Управа Національного Собору Вільних Українських Козаків",доповнене С.ІМ.долат- ковим договором.Перегульні підписали А.1 Н.1 Лев Барман.Додатковий до- говор підписали А.1 Н.а також Лев Барман і Полтавець-Острянця. Додаток 1.1 2. А.столк у зв'язку з Бродовським із сов.Місії і цей звід його із лишнім Степановим (Розенблєт).В розмові в останнім згадано було призви- ще Бармана 1 з'явилось, що Степанов дуже добре освідомлений про діяльність Бармана і його звязки.А.мав тоді враження, що між Степановим і Бродовським був якийсь зв'язок.Ельський телеграфував з Константинополя "унова добро спілкувалась", отже його переговори із Спацовим були успішно доведені до кінця.А.повинен був їхати до Константинополя.Спершу Степанов заявив, що поперед непотрібна, потім затримував його різними необливими викрутами, звалив також передавати звідомлення А.до Ельського до Москви, але затри нував, як було установлено, докладні А.в Берліні. А.1 В.постановили їхати до Москви, позали вже мали довід на від'їзд.Степанов заявив, що він уже не дійсний і в Москві не згоджується його відвідути.А.1 В.звернулися безпосередньо іншим шляхом до високопоставленої особи в Москві і наді- - 5 - взявши швидко дістати новий дозвіл на в'їзд. Тимчасом Барман іншим членом зів ту саму тантику до Степанова.Він осічав А.що дасть Кону кошти на подорож до Москви,але раз-у-раз знало- див шкіл причини щоб унеможливити цю подорож. В майзені запропонував Барман стати в контакт з прамими німецькими колами,що також було бажанням Слацова.Барман запропонував для цього гр. Ревентлова,в котрий був добре знайомий.Одного дня він повіз А.і Б.до Ревентлова,де було також двох інших панів для переговорів,котрі були представлені як ген.Ф.Сеєнт і майор Ф.Веттіхер.Це було між 5 і 10 квіт- ня.Барман прочитав доклад про становище на Україні і запропонував підпи- ти повстяння в Галичині проти Польщі,чим Поляки були б примусені взяти свої війська з Себер-Слазької гранци.При цьому Барман предложив карти і точки пляни і запевнив,що його організація може взяти на себе виконання. Ці переговори не привели до остаточного рішення.Барман ставився дуже прихильно до Німців і проти Польщі. Тимчасом почалась вербовка до вільних козаків у Німеччині.Чехосло- ваччини і на Угорщині.Конти для цього здається йшли через Лейхнера,але Барман сам їздив багато,як він казав за грішми і сув даймі у Відні,Нім- чені та Празі.Тоді також був заснований Національний Комітет,котрий скла дався з ерцгерцога Вільгельма,Бармана,Полтаця,Бутенко та Полетики.Бар- ман ввів Бутенса в комітет.Бутенко працював тоді в тісному контакті з Віскуповским і постійно їздив з ним між Верміном та Нікхеном.Полтацевць і Барман діставали нові повідоми,підписані Василем Вишнанним на місцевому пер- гаментному папері.В розмовах вони згадували,що ерцгерцог дістав для своєї праці значні кошти з Європи.Барман придбав велике авто,з котрому їздив на великі подорожі,напр.до Міхена.Лев Аполонович Барман сам в розмовах признавався,що його батько був вид,але виправданий.Барман опові- дав сам,що він дав матеріал гр.Ревентлову для його статті проти Скоро- падського.Барман здається мав зв'язки у високих правих колах на Угорщині. -4- Порозуміння. Нижепідписані, а іменно: шт.Ф.Гомейер і Ф.Проне яко головноуповноважені ген.Слацова- Кримового, військового Головнокомандуючого військами Врангеля з одного бо ку, і п.Барман, згідно предъявленому мандатові, політичний представник 1 разом член Генеральної Управи Українського Сонду Вільних Козаків вико- чно Відділів Повстанців на Україні і їх граничних областей, з другого бо ку прийшли сьогодня, 5.травня 1921, в Берміні до слідуючого поро- зуміння: 1.Пан Барман повідомляє про майбутні кроки ген.Слацова і про переговори ведені в тій цілі в урядові відомих обох сторонах, заявляє своє цілковиту згоду з ними і своє бажання прийняти в них участь як офіційна особа. 2.п.Барман забов'язується підприяти кроки, одобрені всіма підписаними під цією згодою, до приготовлення бази для переговорів в цім урядом. 3.п.Барман забов'язується не вступати в жодні звязки з якою небудь владною партиєю або політичною групою, під відома підписаних під цією згодою і про всі зроблені ним кроки докладно і правдиво повідомляти шт.Гомейера і Проне. 4.п.Барман забов'язується визнати Сев застержень, при своїм вступі в пере- говори з названим урядом, основну точку досягнену між ген.Слацовым. 5.шт.Гомейер і Проне забов'язуються, вивати у тій самій формі, в якій їх викрає укр.Совет, заступлений п.Барманом, в Соку названого уряду гарантії запевнені ген.Слацова і його армії. 6.Пп.Гомейер і Проне забов'язуються повідомляти постійно і правдиво під- писаних, під цією згодою про дальший розвиток Слацової акції. 7.Пп.Гомейер і Проне забов'язуються притягти до діяльної участі п.Бармана при дальших кроках, котрі вони робитимуть для розвитку згаданої акції в напрямі порозуміння. 8.Пп.Гомейер і Проне забов'язуються розпочати безпосередні переговори укр Совету з названим урядом, як тільки буде готова для них підстава. 9.Обидва контрагенти забов'язуються додержати абсолютно у тайні данне по- розуміння. 10.Зміни і розширення цього порозуміння можуть бути переведені одноголос ним бажанням обох контрагентів. - 5 - 11. Це порозуміння передбачає доповнення додатковим договором між незави- сними учасниками. 12. При недодержанні одних із контрагентів якої-небудь точки вищенаведе- ного договору, другий має право вимагати спільної наради на протязі 10 днів. Коли б вона не відбулася або не дозвола до порозуміння, то угода бу- де розірвана на відповідальність винуватого. Верлінг, 5.VI.1921. Підп. Лев Барман, Еміль Ф. Проше Гейц Ф. Гонейер Додатковий договір. На підставі 11-точки угоди 3 квітня 1921 між членами Головної Генеральної Управи Українського Національного Союзу Вільних Новаків та. Л.Барманом, котрий є рівноправним його політичним представником, 1 поле. Полтавець-Соціаліст з одного боку і ш. Гонейером і Проше, згідно прелімненого мандату, уповноваженими ген. Слацов-Кримського, військового Головнокомандуючого військами Бран- геля з другого боку було заключено слідуючий додатковий договір: 1. Ген. Слацов-Кримський зобов'язується визнати незалежність і самостій- ність України та Головну Генеральну Управу Українського Національного Союзу Вільних Новаків як суддичий законний уряд України і зобов'язується негайно передати на руки п. Бармана для Головної Генеральної Управи це визнання у формі спеціального письмового документу. 2. Ген. Слацов-Кримський визнає себе обов'язком України і зобов'язується вір- но виконувати всі договори заключені від його імені його уповноваженими 3. Ген. Слацов-Кримський розітлє 1 буде підтримувати, щоб усі укр. військо- ві частини, як і поодинокі старшини й козаки, на просторі Зах. Європи, Вал- канів та Кавказу, були об'єднані в особливий корпус. Головнокомандуючий і цілий командний і адміністративний апарат будуть призначені Головною Генеральною Управою. 4. Ген. Слацов-Кримський дбає, щоб під час перебування його військ на території України, вони не шукалися у внутрішні справи України ні укр. армії. 5. Головна Ген. Управа визнає себе обов'язком Рен. Слацов і зобов'язується такожо вірно виконувати всі порозуміння заключені 11 уповноваженими. -6- 6. Головна Ген.Управа зобов'язується давати ген.Слащову-Кримському всім допомогу і військову підтримку для його завдань і планів відносно Великої короєлі. 7. Під час переходу військ ген.Слащова-Кримського через територію України Головна Ген.Управа бере на себе завдання підтримувати порядок, організацію краєвої адміністрації і забезпечення фронту та транспорту військ. 8. Головна Генеральна Управа бере на себе забезпечити спеціально умови задоволення необхідних потреб армії ген.Слащова-Кримського під час її перебування на українській території. 9. План походу буде вироблений ген.Слащовим-Кримським в порозумінні з укр.головною командою. Берлін, 6 квітня 1921 р. Підп.Лев Барман Полк. Полтавець-Остряниця Еміль Ф.Проне Гайнц Ф.Гомейер. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 479 PRESSEAUSZUG AUS BOLSCHEWISTISCHEN ZEITUNGEN. Die "Moskowsk. Iswest." vom 22.Mai veröffentlicht folgende Angaben über den Zustand und die Gewinnung der Rohstoffe in Sowjet- russland (aus den Vorträgen auf dem 4.Kongress der Räte der Volks- wirtschaft): " Die u. gemblklichen Salzvorräte stellen nicht mehr als 1,3% des Jahresbedarfs dar. Die Kupfergewinnung befindet sich in einer katastrophalen Lage, in Jahre 1920 wurden genau 0,5% des Ge- winnes der Vorkriegszeit gefördert. Die Bleiförderung beträgt zur Zeit 2,3% der Vorkriegsförderung. Die Gewinnung der Chromerze be- läuft sich auf .8% der Vorkriegsgewinnung. Das Benzolbassin lieferte im Jahr 1920 nur 12% der Vorkriegsgewinnung. Der Baum Baku gab 80% Naphthe der Vorkriegsgewinnung. Ferner wurden im Jahr 1920 nur 8,2% Platin der Vorkriegszeit gewonnen. In Jahre 1921 heit man nicht mehr darauf, dass auch nur 82 der Platinsgewinnung vor den Krise geleistet werden können. An Gold wurden in Jahre 1920 5% der Vorkriegszeitgewinnen (ohne Ostalbirlen.) Die "Ekonomitscheskaja Shien" vom 24. Mai schreibt Folgende Über die ernste Lage Sowjetrusslands:" Die wirtschaftliche Lage der Republik wird immer ernster und ernster. In Donaxbassin spitzt sich die Verpflegungslage immer mehr zu und hat sich im Vergleich zum Jahre 1920 äusserst verschlechtert. Die Produktionsaussichten in diesem Jahre sind äusserst gering. Ein wichtiger Zentrum unserer Metallbearbeitungsindustrie, Petersburg, hat i. Je re 1921 seine Arbeit fast vollständig einge- stellt. Alle Programme der metallindustrie sind erheblich vermin- dert worden. Die Metallindustrie in Sonderheit ist vor einer Kata- strohe wahrscheinlich nicht mehr zurückzuhalten. Die Arbeit in der Textilindustrie geht äusserst langsam vor sich. In letzten Drittel von 1920 hatte sich die Textilindustrie etwas erholt, davon kann man jetzt jedoch nicht mehr reden, die Aussichten für dieses Jahr sind äusserst schlecht. Die "Moskowskije Iwesitije" von 7.Juni veröffentlicht einen Artikel von Serebrjakoff über die Goldgewinnung in Siberien. Serebrjakoff schreibt Folgenden: "Auf der letzten Sitzung des Allrussischen Zentral Exekutiv - 2 - komites ist die Notwendigkeit betont worden, auf jede Weise die sibirische Goldindustrie wiederaufzurichten, welche in der Vor- kriegszeit bis zu 3000 Pud Gold jährlich gab. Es wurde erwähnt, dass im Jahre 1920 75 Pud Gold gewonnen worden sind und für das Jahr 1921 eine Produktion von 275 Pud Gold vorgesehen worden ist. Nach der Berechnung der wirtschaftlichen Größe Sibiriens wird aber die Gewinnung eines Solotniks ( = 1/4 Solotnik Gold) kosten. Daher wurde betont, dass die Goldindustrie augenblicklich nicht unterstützt werden kann und hierbei auch erwähnt, dass die Goldbetriebe in Leng- gebiet nicht unter den Zerstörungen der Revolution gelitten haben. Weiterhin sagt Serebrjakoff, dass die Goldindustrie bei einer genü- genden Versorgung mit Lebensmitteln wieder zum Erwerblöhnen gebracht werden kann, dazu wären ungefähr 200.000 Pud Brotgetreide notwendig. Zum Schluss des Artikels spricht Serebrjakoff noch die Vermutung aus, ob sich die sibirischen Ingenieure nicht durch englisches Gold be- stechen lassen." Denn um ist es bekannt, dass sich der frühere Director des Lena Goldgebietes, Ingenieur Maloszoff, auf Anweisung seiner englischen Vertrauensleute in China aufhält und sich von dort aus bemüht, das Lenagebiet für seine Zwecke auszunutzen. Er hat so- gar versucht, Verhandlungen über Erteilung von Konzessionen auf dem Lenagebiet einzuleiten. Deswegen ist er Gedanke nicht von der Hand zu weisen, dass die Stillegung des Lenagebietes zu den Plänen des Maloszoff gehört und die Berechnungen der sibirischen Ingenieure auf Bestellung der englischen Aktionäre erfolgt sind. " Machowik " vom 27.5.1921. Der Machowik vom 27. Mai bringt folgenden Artikel unter dem Titel "Unter Kontrolle stehende Güter": " Die Erteilung von Konzessionen und die Abgabe von Land in Lacht ruhen bei vielen Arbeitern Unzufriedenheit und Enttäuschung hervor. Diese regen sich, wenn sagt, dass bei uns wieder die aus- ländischen Kapitalisten und früherer Fabrikbesitzer aus Russland werden, dass also alles wieder so wird, wie früher!" Bei einer solchen Auffassung der Konzessionserteilung ist ein derartiges negatives Verhalten diesen gegenüber vollkommen natürlich. Es zeigt wiederum einmal, wie tief der Missgunst das kapitalistische Bewusstsein unter den russischen Arbeitern aufgefasst hat. Andererseits dient es als deutlicher Beweis dafür, dass alle Versuche und Anstrengungen der Menschewiki und Sozialrevolutionäre, die Arbeiter von neuem unter das Joch des Kapitalismus zu zwingen, zu niemals führen können. Es ist jedoch ein Missverständnis, wenn man meint, dass die Konzessionserteilung zu Kapitalismus zurückführen wird. Was bedeutet überhaupt eine Wirtschaft des Kapitalismus? Dieses bedeutet nicht nur, dass die Unternehmen und Fabriken den Kapitalisten unter- stellt sind, sondern auch, dass diese in dem Lande selbst durch einen längen Gehorsam und kein bürgerliches Recht herrschen. "Dass sie über die Arme verfügen, die sie gegen die Arbeiter aufrichten, ferner dass die Kapitalisten ihre Gerichte, Schulen u.s.w. haben. Nur unter solchen Umständen können die Kapitalisten wirtschaften. In dieser Weise haben sie früher bei uns geherrscht und so herrschen sie augenblicklich auch in den anderen Ländern. Durch die im ausländische Firmen genannten Konzessionen räumt die Sowjetregierung nicht nur keinerlei Herrschafts- rechte ein, sondern schränkt deren Tätigkeit in Sowjetrussland durch gewisse für uns vorteilhafte Verträge und Bestimmungen ein und stellt schliesslich ihre ganze Tätigkeit unter die Kontrolle des gesamten Arbeiter- und Bauern-Sowjetapparates. Bei einer bürgerlichen oder gemischten Regierung sind die Kapitalisten tatsächlich die Herren. Unter der Sowjetregierung wor- - 3 - werden die Kapitalisten, mit denen sie Sowjetmacht bestimmte Ver- träge abschliessen wird, jedoch nicht die Herren, sondern nur unter Kontrolle stehende Gäste sein. Wenn diese «Gäste» sich in unserem Hause nicht so benehmen werden, wie es uns gefällt, können wir sie augenblicklich forthagen. Folglich sind die Konzessionen und Verpachtungen keine Rückkehr zum kapitalistischen System, sondern eine Ausnutzung der ausländischen Technik und Unternehmungs- energie im Interesse Sowjetrusslands. Infolge der Rückständigkeit und katastrophalen Zerrüttung Russlands nach dem 7 jährigen Kriege ist es gezwungen, zu diesem Mittel zu greifen. Eine derartige Ausnutzung der Kapitalisten wird selbst- verständlich sehr kostspielig sein; die daraus zu ziehenden Vorteile werden diese Kosten jedoch bei weitem übersteigen. Daher muss man die Sowjetmacht unterstützen und festigen, damit diese in vorteil- hafter Weise mit den Gästen verfährt". "Krasnaja Gazeta" vom 31.5. 1921. Am 25. Mai traf in Batum der Dampfer "Melonie" mit 45 000 Pud verschiedener Waren für die Nephthaindustrie ein. "Petrogr. Prawda" vom 31.5. 1921. Der Rat der Volkskommissare hat 10 Milliarden Rubel zur Verbesserung der wirtschaftlichen Lage der Kurorte in der Krim assiginiert. Weitere 10 Milliarden Rubel wurden für Bauarbeiten in der Republik zur Verfügung gestellt. Auf einer Sitzung des Volkskommissariats für Verpflegungs- angelegenheiten und des Volkskommissariats für Aussenhandel wurde Folgendes beschlossen: Für 85 Millionen Goldrubel will der Staat Gebrauchsgenstände im Auslande einkaufen, um diese gegen Nahrungs- mittel einzutauschen. Davon sollen für 35 Millionen Goldrubel land- wirtschaftliche Maschinen und Werkzeuge eingekauft werden, für 25 Millionen Goldrubel Manufakturwaren, für 15 Millionen Goldrubel Eisenartikel, für 5 Millionen Goldrubel Galanteriewaren und für 5 Millionen Goldrubel Schlenleder. Bis zum 15. Mai wurden aus Astrachan und Zarizyn weitauf- wärts 48 853 000 Pud Nephthaprodukte befördert, davon 28 520 000 Pud Masut, 6 441 000 Pud Nephtha, 3 380 000 Pud Betroleum, 2 246 00 Redxkzantyxox44ixx999xxFxdxFdpxhkhxy3xxxQxxxxxxRexxwxxxx Pud ver- schiedener Oele und 282 000 Pud anderer Oele. Bis zu demselben Zeitpunkt trafen in Astrachan ein: 23 898 000 Pud Nephthaprodukte; die Ausfuhr aus Astrachan übersteig also die Einfuhr um 14 Millionen Pud. Die Regierung hat folgendes Dekret am 24. Mai erlassen: 1) Der freie Tausch, Ankauf und Verkauf der bei der Bevölkerung nach der Ablieferung der Naturalsteuer verbleibenden Produkte der Landwirtschaft wird hiermit gestattet. Der freie Tausch, Ankauf und Verkauf wird hiermit auch auf die Gegenstände der Haus-und Kleinindustrie ausgedehnt. Anmerkung: Dieses bezieht sich jedoch nicht auf diejenigen Ma- terialien und Gegenstände, für welche bereits andere spezielle Ver- - 4 - Verordnungen der Zentralmacht erlassen worden sind. 2) Der freie Handel dieser Produkte wird sowohl einzeln Bür- tern, als auch kooperativen Vereinigungen gestattet und darf auf Strassen und Bazaren und auch an anderen Orten ausgeführt werden. 3) Diejenigen Produkte, welche durch die wirtschaftlichen Orga- ne der Sowjetmacht hergestellt worden sind oder sich zu deren Verfü- gung befinden, werden dem Warenfond der Republik übergeben und wer- den nur nach den Anweisungen von Artikel 4) in handel veräussert. 4) Der Warenfond der Republik wird vom Volkskommissariat der Verteilung verwaltet und wird hauptsächlich durch kooperative Organi- sationen ausgestattet werden. In einzelnen Fällen können diese Waren auch durch eigene Personen gehandelt werden, welche sie in kommis- sion nehmen. Vorher ist jedoch ein Vertrag mit diesen Personen abzu- schließen. 5) Der freie Handel auf Märkten, Bäzaren und anderen Orten wird durch besondere Dekrete der zuständigen Behörden geregelt. Moskau, Kremi, 24. Mai 1921. Lenín. Am 30. Mai traf in Petersburg das Schiff "Regina" mit 1 007 Tonnen Heringe und das Segelschiff "Kapela" mit 1 015 Tonnen Heringen aus Revel ein. Die Heringe werden in Revel von Dampfer "Fischer" an Bord genommen worden. Vom 1.Januar bis zum 1.Mai trafen über Jamburg in Sowjet- russland mehr als 3 Millionen Pud Waren ein, davon 1 198 Waggons mit landwirtschaftlichen Maschinen und Werkzeugen, 770 Waggons Nahrungs- stoffe, 412 Waggons mit verschiedenen Papier 318 Waggons mit Klei- dung und Schmuck, 203 Waggons mit Kleiderstoffen, 190 Waggons mit eisernen Bauteilen für Eisenbahnen, 127 Waggons mit Leder, 66 Wag- gons mit Dungmitteln, 115 Waggons mit Samen, 20 Waggons mit Gummi- stiefeln u.s.w. Aus Sibirien wird mitgeteilt, dass sich die Handelsbele- gungen in der Krim äusserst schnell mit den Auslande entwickelt haben. In den letzten 2 Wochen trafen in Sewastopol 17 Felucken (türkische Segler) aus Konstantinopel und Anatolien ein. Die Felucken brachten Medikamente, Kohle, Holz, Manufakturwaren und Zitronen mit. In den letzten Tagen trafen in Kustoria 4 Felucken mit denselben Waren ein. Gleichfalls traf eine grosse Menge Garne ein. In Bujstoria traf auch das erste mit offizieller Erlaubnis fahrende englische Schiff aus Konstantinopel ein. Der Dampfer brachte rückkehrende Angehörige der wrennellen Armee mit, gleichfalls Warenmuster, welche uns von ausländischen Industriellen als Austausch gegen Rohstoffe angeboten werden. Mit dem Schiff traf gleichfalls der Vertreter einer grossen englischen Firma ein und soll so mit den Vertretern des Volkskommissa- riats für Ausserhandel in der Krim einen Vertrag ab, nach welchem die Firma innerhalb 14 Monate 50 000 Pud Steinkohle, 100 000 Pferd Schuhwerk, landwirtschaftliche Maschinen, Lastautomobile, Fischer- beigeräte u.s.w. liefern muss. In Krasnoarmjask (früher Jalta) traf die englische Yacht "Betzy" mit Medikamenten ein. Aus Kleinasiien trafen in Krasnoarmjask zwei Schoner mit Waren ein. Die Gesellschaft "Obtorg" hat mit dem Boy linschlichten des Aussenhandels in Rostow am Don einen Vertrag abgeschlossen, nach welchem sie für den Bedarf Südrustrusslands Waren für 35 Millio- nen Francs liefern wird. Eingeführt werden sollen folgende Waren: - 5 - Landwirtschaftliche Maschinen und Werkzeuge, allerlei Instrumente, Töne, 8 Millionen Arschin Stoff verschiedener Sorten u.s.w.. Die erste Partie Waren im Wert von 10 Millionen Francs wird in 2 bis 3 Wochen in Noworossijsk eintreffen. Als Deckung für diese Waren dienen hauptsächlich Tabak, kohlensaures Kali, Benzol und B rsten. Die Gesellschaft "Obtorg" hat einen ständigen Vertreter für Nowo- rossijsk bestimmt. "Petrogr. Prawda" vom 2.Juni 1921. Die gesetzgebende Versammlung der Republik des Fernen Ostens hat mit Stimmenmehrheit folgendes Landgesetz angenommen: 1). Jegliches Recht eines Besitzes von Land, Wald, Wasser oder deren Reichtümer (Bodenschätze) wird im Gebiet der Republik des Fernen Ostens für immer aufgehoben. 2) Alles Land, in wessen Bearbeitung es sich auch befin- det, wird ohne irgend welchen Ersatz als Besitz des arbeitenden Volkes, als Staatsfond erklärt. 3) Das Recht der Benutzung des Landes ist durch besonde- re Gesetze geregelt. Am 1.Juni trafen in Petersburg die ausländischen Schiffe "Pemarn" mit 10 000 Tonnen Heringe und "Margret" mit 7 000 Tonnen Heringen ein. Am 2.Juni wird das Schiff "Ilmenau" mit 3 000 Tonnen rotem Kupfer erwartet und am 3.Juni der Dampfer "Atel-Yer" mit Mehl und Fett. "Petrogr.Prawda" vom 3.Juni 1921. Politisch. Die "Prawda" bringt einen Auszug aus der französischen Zeitung "Humanité" vom 27.Mai. Dort wird Folgendes geschrieben: Die/revolutionäre Bewegung in der französischen Armee nimmt immer mehr zu. Aus allen Gegenden des Landes treffen dauernd neue Mache richten über Meuterei der neumobilisierten Mannschaften und der Reservisten ein. Die 35. Artillerie-Brigade zog mit Plakaten "Fort mit dem Kriege" unter, die Musik spielte die Internationale. In Kreteil(?) zogen 200 Soldaten mit den Rufem "Fort mit dem Kriege, gibt uns Brot" in den Strassen umher. Ferner meuterte das 21.Köle- nialbataillon, das 33. Infanterie-Bataillon. 2 000 Mannschaften des 14. Dragoner-Regiments, welche ins Ruhrgebiet abtransportiert wer- den sollten, zogen mit revolutionären Liedern aus den Kasernen her- aus und aefillierten vor roten Fahnen. Das in Nantes einquartierte 3. Dragoon Regiment zerstörte die Kasernen und zog mit roten Fahne auf den Strassen umher. In Orleans wurden Offiziere misshandelt. Gleichfalls waren Meutereien im 63. Infanterie-Regiment in Mainz. Auch in Trier und in Belfort haben ernste Unruhen stattgefunden. Es wird mitgeteilt, dass der Rat der Volkskommissare be- schlossen hat, ein Staatsmonopol auf das Salz einzuführen. Die Petersburger Gouvernementskommune hat für den Han- delsaustausch im Gouvernement Petersburg Folgendes festgesetzt: 1 Pud Roggen - 1/2 Pud Gerste, 2 Pud Hafer, 3 Pud Kartoffeln, 5 Pud Heu, 10 Pud Stroh, 6 Eier Milch, 5 Pfund Butter, 1 Pud Tzorog 150 Bier, 15 Pfund Fleisch, 10 Pfund getrocknete Pilze und 5 Pfund getrocknete weisse Pilze. - 8 - Ferner ist 1 Pud Roggen - ½ Sense, 1 Sichel, 1/15 Pflug mit einem Pferde, 1/3 einer Zimmermannsbeils, 20 Schleifsteine für Senser 5 hülzerne Harken, 2 eiserne Harken , eine eiserne Schaufel ohne Stiel, 5 Pfund Schuur, 10 Pfund Salz, 4 Hufeisen, 12 Hufesennägel, ½ Felle, 1 eiserner Eimer, 1 Zinkheimer,1/5 Pfd. Wagenschmiere, 20 Pfund Teer, 10 Pfund Petroleum, 30 Schächtein Streichhölzer, 1 Arsch Sitz, 10 Lampengläser, 3 Zwirnrollen, 4 Pakete Nadeln, 8 Tapeten - stücke, 100 Blatt Zigarettenpapier, 800 Zigaretten oder 1 Pfund Tabak. «Krasnaia Gazeta» vom 4. Juni 1921. Wirtschaftliches. Nach Angaben des Volkskommissariats für Aussenhandel sind in der ersten Hälfte des Mai in Russland 17 505 000 Pud verschiedene Waren eingetroffen, darunter 685 000 Pud Lebensmittel und 230 00 Pud landwirtschaftliche Maschinen und Werkzeuge. Im Mai ist also bisher der grösste Import aus dem Auslande gewesen. Professor Lemenosoff ist wiederum ins Ausland gefahren, um elektrische Artikel für die Eisenbahnen einzukaufen. Alle bisher in Petersburger Hafen eingetroffenen Schiffe sind gelöscht worden. Es trafen im ganzen 32 150 Tonnen Heringe ( - 320 000 Pud ) ein. Heute wird ein Schiff mit Kupfer aus Triest erwartet. Krasin soll sich Folgendermassen über die russischen Konzessionen ausgedrückt haben: Wir führen bereits 8 Monate lang mit den Franzosen Verhandlungen über Exploitation des Urals. Was Stinnes betrifft, hat er bisher keinerlei Konzessionen in Sibirien erhalten. Er interessiert sich besonders für die im Gouvernement Kursk entdeckten Erlager. Zur Zeit verhandelt die Sowjetregierung über den Vorschlag einer italienischen Firma auf Konzessionen in Armenien. Seit Beginn der Navigation sind in Petersburg 150 000 Pud Masut auf dem Wasserwege eingetroffen. Während des Mai trafen in Petersburg 843 000 Pud Masut, Naphtha, Petroleum, Benzin und Schmieröle per Eisenbahn ein. «Mechosik» vom 11. Juni 1921. In Odessa traf der Dampfer «Kamilo Gilber» mit amerikanischer Kohle ein. Es werden in nächster Zeit noch mehrere Dampfer mit Kohle aus Amerika erwartet. Seit Eröffnung der Navigation wurden aus Saratow nach Nishni Nowgorod 320650 Pud Salz abgesandt. Von den Salzgewinnungsorten sollen in Zukunft täglich 85 Waggons Salz über Rostow gesandt werden. -7- Im Rayon Kusnezk in Sibirien wurde die Anwesenheit von 15 Trillionen Pud Kohle festgestellt. Dieser Kohlenvorrat ist 1 ½ Mal so gross, als der englische Kohlenvorrat und 15 mal grösser als der Kohlenvorrat im Donzabassin, welches ganz Russland mit Kohle versorgte. Wenn jährlich ebensoviel Kohle gewonnen wird, wie im Frie- den in ganz Russland gewonnen wurde, d.h. 2 Milliarden Pud, reichen die Kohlenvorräte in diesem Bassin 7500 Jahre. Allein im Raum Telben wurden 600 Milliarden Pud Kohle festgestellt; dieser Rayon allein könnte also Russland 1500 Jahre lang versorgen, wenn jährlich eben- so viel Kohle gefördert werden würde, wie vor dem Kriege. In der Raum Kusnezk ist bereits eine Arbeitsarmee konzentriert worden, die mit der Förderung der Kohle begonnen hat. Einzelne kohlensäubern lie- gen fast an der Erdoberfläche. Im Herbst will man den Bau einer neu- en Eisenbahnstrecke bis Kusnezk beendigen. Bis zur selben Zeit sol- len in Kassilewsk, Prokopje und Tschistjakoff 15 Millionen Pud Koh- le gewonnen werden, davon sollen 12 bis 14 Millionen Pud Kohle bis zum 1.Januar 1923 gefördert und der sibirischen Eisenbahn und den Fabriken im Ural abgegeben worden sein. Ausserdem sind im Rayon Telbes noch grosse Eisenlager festgeste- stellt worden und in der Nähe von Ssemipalatinsk Mangen. „Petrogr. Prawda“ vom 11. Juni 1921. Politisches. Auf dem zweiten internationalen kommunistischen Frauenkongress hielt die deutsche Abgeordnete Klara Zetkin eine grosse poli- tische Rede. Am 2. Juni um 11 Uhr abends traf der Dampfer „Llieneu“ unter englischer Flagge mit 3 005 Tonnen Kupfer in Stangen und Barren aus Triest ein. In den letzten drei Tagen trafen auf der Petersburger Zollsta- tion 40 Waggons mit landwirtschaftlichen Maschinen und 1 Waggon mit Schuhwerk aus dem Auslande ein. Am 2. Juni ist der Dampfer „Falka“ aus Liverpool mit 2 150 Tonnen Mehl und 100 Tonnen Fett aus Petersburg ausgefahren. Gleich- falls ist der Dampfer „Gudrun“ mit 8 000 Tonnen Heringe aus Yarmouth nach Petersburg unterwegs. Die Zeitung gibt an, dass vom Mai 1920 bis zum Januar 1921 also in 8 Monaten, 3 970 Waggons mit Importwaren in einem Gesamtge- wicht von 2 325 327 Pud in Russland eintrafen. In den ersten 4 Mona- ten von 1921 trafen in Russland 4 770 Waggons mit Importwaren in einem Gesamtgewicht von 3 001 500 Pud ein, davon im April 2 370 Waggons. Von dem Gesamtgewicht war 458 071 Pud landwirtschaftliche Maschinen, 22 902 Pud Reserveteile dazu, 177 000 Pud technisches Material, 11 000 Pud elektrisches Material, 220 000 Pud Eisenbahnmaterialien, 170 030 Pud Kämmen Schuhwerk, 348 942 Pud Kartoffeln, 80 544 Pud Samen, 159 613 Pud Heringe (dieses bezieht sich auf die ersten 4 Monate 1921) Daraus ist zu ersehen, dass die wichtigsten Gegenstände, wie landwirt- schaftliche Maschinen, in den ersten 4 Monaten von 1921 fast in der- selben Anzahl eingeführt wurden, als in 8 Monaten von 1920. Die Gesamteinfuhr von Eisenbahnmaterialien erhöhte sich in den 4 ersten Monaten von 1921 um 300%. In den ersten 20 Tagen des Mai war der Import ebenso gross, wie der des ganzen Aprils. Falls die Revaler Aussenhandelsstelle nicht so grossen Mangel an Eisenbahnwag- gons leiden würde, wie es augenblicklich der Fall ist, würde der Im- port nach Russland erheblich zunehmen. Infolge des augenblicklichen Übelstandes muss ein Teil der Exportwaren in den Lagern liegen blei- ben und kann erst nach und nach abtransportiert werden. - 8 - "Krasnaja Gazeta" vom 14. Juni 1921. Wirtschaftliches. Die "erste Arende". Der Gouvernements Volkswirtschaftsrat von Rybinsk schloss mit dem Ingenieur Klijutschin einen Vertrag über Kanalisations- und mechanische Arbeiten an den Wolgestationen und an den Stationen bei Rybinsk selbst ab. Klijutschin muss eine mechanische Einrichtung zur Entleerung der Schiffe bauen, ferner Einrichtungen zum Umladen von Waren von eines Schiffes auf das andere, Ausrüstung von 6 Elevatoren und 3 grossen Mühlen während der Navigationsperiode. Bei von breitspurigen Eisenbahnstrecken in verschiedenen Richtungen u.s.w. Ein Teil dieser Arbeiten muss bis zum 1.August d.J., der andere Teil bis zum 1.April 1922 und später fertig sein. Als Verdienst erhält der Ingenieur 403 der Gesamtkosten. Zum Export liegen in Kasan und Nischnij Nowgorod 800 000 Ziegenfelle bereit. In Orenburg werden weitere 300 000 Ziegenfelle bereitgestellt. In der ersten Hälfte des Mai wurden im Raum Jekaterinburg 22 507 Pud Eisen, 30 420 Pud Kupfer, 150 000 Pud Zementkupfer und 2 000 Pud Chromit gefördert. Es arbeiteten im ganzen 1 628 Arbeiter und 212 Beamte. Die Peterburger Fabriken "Artur Koppel" und "Lessner" haben ihre Arbeit wieder aufgenommen, gleichfalls alle 4 Tabakfabriken. Auf der ersten Tabakfabrik sind 2 507 Arbeiter beschäftigt, auf der zweiten 2 075, dritten 2 044 und auf der vierten 385 Arbeiter. Die Zigarrenfabrik beschäftigt 278 Arbeiter und hat ihre Tätigkeit gleichfalls aufgenommen. In nächster Zeit soll eine spezielle Handelsdelegation nach der Türkei gesandt werden, welche ihren Sitz in Konstantinopel nehmen wird. Die Delegation soll Fischereimaterial, Medikamente und Automobilteile einkaufen. Außerdem beabsichtigt das Auslandschandelkommissariat in der Krim 3 lz aus der Krise gegen türkisches Brot einzutauschen. "Nachowiz" vom 15. Juni 1921. Wirtschaftliches. Die Regierung der Republik des Fernen Ostens hat mit der amerikanischen Firma "Vinta" eine Konzession auf Geldegewinnung im Fluss "Iga", Nebenfluss von Azur, erteilt. Die Konzession läuft auf 18 Jahre, wobei die Regierung das Recht hat, die Konzession vor Ablauf des Termins wieder zurück zu kaufen. 300 Werst von der Stadt Otdorok sind Steinkohlenlager entdeckt worden. An einzelnen Stellen liegt die Kohle fast an der Erdoberfläche. Bis zum Gewinnungsort besteht eine Verbindung - 9 - längs des Flusses Kerr. Dort ist ebenfalls gelber Ocker und Eisenerz festgestellt worden. In der ersten Hälfte des Juni trafen in Petersburg 168 000 Pud Mais auf dem Wasserwege ein. In Petersburg treffen täglich durchschnittlich etwa 23 Waggons mit Lebensmitteln mit Marschroutenzügen ein, in Moskau 47. "Bednota" vom 15. Juni 1921. Am 7. Juni wurde die Arbeit auf der Golodajewsker Papierfabrik in Petersburg wieder aufgenommen. "Petrogr. Prawda" vom 15. Juni 1921. Am 11. Juni um 10 Uhr abends traf der Dampfer "Heidig Fischer" unter deutscher Flagge mit 8 000 Tonnen Heringen in Petersburg ein. Am 13. Juni um 11 Uhr abends traf der Dampfer "Falka" unter schwedischer Flagge aus Liverpool im Petersburger Hafen ein. Augenblicklich werden in Hafen 3 ausländische Schiffe gelöscht. Der Dampfer "Ilmenau" fährt am 15. Juni nach England ab. "Petrogr. Prawda" vom 16. Juni 1921. Politisches. Aus Tschita ist die Mitteilung eingetroffen, dass die Pekinger Regierung offiziell die Vertreter der Republik des Fernen Ostens anerkannt hat. Der Oberkommandierende der japanischen Truppen in Rußland Wladiwostok, General Kumare, hat sich dahin geäußert, daß die japanischen Truppen noch 1. Laufe dieses Monats an andere Orte Ostsibiriens gesandt werden. Die finnische Delegation, welche seinerzeit in Moskau war, schlug der Sowjetregierung den Ankauf von landwirtschaftlichen Maschinen, Milchprodukten, Holz und Papier vor. Auch will Finnland russische Lokomotiven reparieren. Am wenigsten annehmbar ist das Angebot auf landwirtschaftliche Maschinen, da der finnische Preis 100% höher ist, als der deutsche. Wirtschaftliches. Der freie Kartoffelhandel ist in folgenden Gouvernementen gestattet: Astrachan, Wolga, Woronesh, Nowgorod, Petrosawodsk, Orenburg, Tscherepowetz, Tschelebinsk, Jaroslawl, Ufa, Tambov, Kostroma. - 10 - Kostroma, Wladimir, Homel, Saratow, Rybinsk, Jekaterinburg, Nischnij Nowgorod,Pskow, Deutsche Kommune,Karelisch. Kommune, Baschkiren und Tschuwaschen Republik. Am 15.Juni gegen 8 Uhr abends traf das deutsche Transport- schiff "Herbert Horn" mit 1 032 russischen Kriegsgefangenen aus Stettin in Petersburg ein. " Machowik" vom 16. Juni 1921. Wirtschaftliches. Die Tabakfabriken haben in Petersburg im Mai nur 18 Tage lang gearbeitet. Während "en ganzen Mai wurden 714 172 500 Rauch- einheiten hergestellt. Einzelne Unternehmen in Petersburg, welche z.Zt. nicht arbeiten werden entweder an Kooperativvereinigungen oder an Privat- personen verpachtet werden. Diese Unternehmen werden zuerst der Kooperativabteilung des Peter-burger Sowjets der Volkswirtschaft übergeben, welche ihrerseits Verträge mit einzelnen Personen oder Organisationen abschliessen wird, die beweisen können, dass sie diese Fabriken und Unternehmen in Betrieb setzen können. Über die Denationalisation der Kleinindustrie und Haus- industrie wird Folgendes geschrieben: "Die neue Politik im Gebiet der Regulierung der Klein- industrie und Hausindustrie gibt die Möglichkeit auf dem Wege der Denationalisierung verschiedene kleine Unternehmungen auszunutzen, welche dem Staate augenblicklich nicht absolut notwendig sind. Die Petersburger Kooperativabteilung sieht in nächster Zeit die Denationalisierung einzelner kleiner Unternehmen der chemischen Industrie vor. Denationalisiert werden diejenigen Unternehmen, welche augenblicklich nicht arbeiten und deren Besitzer sich verpflicht- ten, die Fabrik wieder in Betrieb zu setzen. Es werden alle Mass- regeln ergriffen werden, um die infolge der Denationalisierung mögliche Verschleppung von Fabriksausrüstung zu verhindern. Am 15. Juni traf aus Moskau der elektrische Zug des Ingenieurs Machonin in Petersburg ein. Der Zug hatte die Strecke von Moskau nach Petersburg in 12 Stunden zurückgelegt, wobei nur 4 mal angehalten worden war. Der Zug war in Moskau etwa einen Monat lang gewesen, in welcher Zeit eine spezielle Kommission, an deren Spitze der Chef des Verkehrs-essens Dsershinskij stand, meh- rere Fahrten auf den nördlichen Eisenbahnstrecken unternommen hat to. Das Erfindungskomitee beim HC-chsten Rat für Volkswirtschaft hat die Konstruktion des elektrischen Zuges geprüft und den Zug als eine grossartige Erfindung bezeichnet. In nächster Zeit will man eine ganze Serie solcher Züge in Petersburg und Moskau her- stellen. Einzelne elektrische Teile sollen im Auslande einge- kauft werden. Seit dem 1.Januar 1921 bis zum 15.Juni sind im Peters- burger Gouvernement 72 000 Pad Fische gefunden worden. - 11 - Am 14. Juni wurde mit der Lösung des Dampfers "Finnland" begonnen, welcher kürzlich in Petersburg eingetroffen ist. Das Schiff hatte eine Ladung von 270 Kisten Schweinspeck, 40 Kisten Schmalz, 90 Tonnen Kußfleisch, 2 700 Kisten Seife und 32 700 Säcke weisses Mehl. Man beabsichtigt zwischen Nowaja Ladoga und Swanka eine Eisenbahnstrecke zu bauen. Die Eisenbahnstrecke soll auf dem linken Ufer des Wolchow gehen. Über die Verhandlungen mit der finnischen Delegation wird noch Folgendes mitgeteilt: Die Finnländer haben vorgeschlagen, täglich 20 000 Flaschen Milch nach Petersburg zu schicken. Die Zeitung schreibt dazu, dass dieser Vorschlag um so wertvoller ist, als Finnland selbst grossen Mangel an Milch hat (die Finnland Butter exportiert hervorragend hier absolut kein Mangel an Milch). Ferner sollen zunächst 50 000 Kubikfaden Holz nach Petersburg abtransportiert werden, welche schon seit Jahren am Ufer des Ladogasees aufgestapelt sind. Außerdem wollen die Finnländer 200 000 Schaufen liefern, weiterhin 500 000 Pud Papier. Die Petersburger Arbeiterkooperation schickt nach Charkow 180 000 Arschin Manufakturwaren, 15 000 Arschin Spitzen, 125 000 Nadeln, 36 Kisten Fensterglas und 10 000 Feuerzeuge, als Austausch gegen Mehl. Für diese Summe wurden 98 000 Pud Mehl geliefert. "Petrogr. Pravda" vom 17.Juni 1921. Politisches. Am 25. Juni wird in Bielgorodschensk eine Volksversammlung des Priamurgebietes zusammenberufen, welche die Konstitution der Republik der Fernen Ostens bestimmen soll. Am 11. und 12. Juni trafen in Petersburger Hafenzollamt 80 Waggons mit ausländischen Waren aus Jamburg ein, darunter hauptsächlich landwirtschaftliche Maschinen und wirtschaftliche Geräte. Am 14. und 15.Juni trafen weitere 13 Waggons mit ausländischen Waren ein. Am 15. Juni lief das deutsche Schiff "Heidwig Fischer" aus Petersburg aus. Außerdem liefen einige lettische Schiffe, darunter "International" (früher "Kobelsaff") aus. Letzteres war mit Holz beladen, welches in Bremerhaven ausgeladen werden soll. In den nächsten Tagen wird ein deutsches Schiff mit landwirtschaftlichen Maschinen erwartet. Im Petersburger Hafen befinden sich folgende vollständig in Ordnung befindliche Schiffe des Seetransports, welche zur Abholung von Waren ins Ausland gesandt können: "Iransheit" 15 705 Tonnen, "Karl Marx" - 4 825 Tonnen, "Swoboda" (Freiheit) - 1 850 Tonnen. Am 20. Juni wird der Dampfer "Rase Luxembourg" (3 800 Tonnen) - 12 - nach der Uchj Lugabueht auslaufen, um dort 1 000 Kubikfaden Holz zu laden, die in Kronstadt gelöscht werden sollen. Der Rat der Arbeit und Verteidigung hat ein Dekret erlassen, nach welchem die verschiedenen Industriezweige folgende Prozentsät- ze ihrer monatlichen Gewinnung und Produktion an den staatlichen Warenfond abgeben müssen: Die Unternehmen der Seifenindustrie müssen monatlich 4% ihrer Produktion abgeben. Die Glas-, Porzellan- und Fayencefabriken geben monatlich 5% ihrer Produktion ab. Hierbei wird bedeckt, dass der Prozentsatz bis auf 6% erhöht werden kann. Von der Salzgewinnung in Pers werden monatlich 12% abgegeben. Die Salzbergwerke in Ilczk geben 4% ab, die übrigen Salzgewinnungs- orte (Baskuntachaksee, Krim, Sibirien) geben 3% ihrer Gewinnung ab. Bei der Naphthaindustrie verhält es sich folgendermassen: In Grosny werden 4% aller Naphthenprodukte abgegeben, dabei soll aber nur Petroleum geliefert werden und zwar 1 Pud Petroleum auf jede 400 Pud Naphthenprodukte. Im Raum Baku wird 1% der Petro- leumgewinnung abgegeben. Die Steinkohlenindustrie scheidet folgende Normen für den Warenfond aus: Moskauer Bassin 312 000 Pud Kohle oder nicht mehr als 50% der monatlichen tatsächlichen Gewinnung. Urel 280 000 Pud monatlich. Kusnezbasin: 250 000 Pud monatlich, Turkestan nicht mehr als 5% der monatlichen Produktion. Die Haupttheeverwaltung liefert monatlich 24% ihrer Monats- produktion. "Machowik" vom 17. Juni 1921. Politisches. Am 17. Juni wird der 3.Kongress der kommunistischen Inter- nationale eröffnet, es werden im ganzen 1000 Delegierte erwartet. Die deutsche, französische, italienische und tschechoslowakische Kommunistische Partei sind auf dem Kongress mit je 20 Delegierten vertreten. Wirtschaftliches. In Moskau und Iwanowo Wosnessensk sind 331 landwirtschaft- liche Traktore aus Amerika eingetroffen. 300 Traktore sind auf der Fabrik "Cleveland" angefertigt, Typ "Cleycrak", und 31 Traktore auf der Fabrik "Rumel". Die Traktore Typ "Cleycrak" haben 24 P.S. "Petrogr. Prawda" vom 18. Juni 1921. Politisches. Am 17. Mai wurde der 3.Kongress der kommunistischen Interna- tionale in Moskau eröffnet. Die Feierlichkeiten wurden in einer Ferade der Moskauer Garnison und Kursanten eröffnet. Trotzki nahm die Parade ab und hielt darauf eine Rede über die Bedeutung der kommunistischen Internationale und der Roten Armee im Kampfe für die Prinzipien des Weltkommunismus. Späterhin hielten die Vertreter Frankreichs, Englands, Deutschlands und anderer Länder gleichfalls Reden. Die Zeitung teilt mit, dass die Bauernschaft im Primur- gebiet äusserst erregt über den weissgardistischen Umschwung in - 13 - in Wladiwostok ist, und bereits Parteienabteilungen zum Kampf gegen die weissen Truppen organisieren. Wirtschaftliches. Bei der Eröffnung der 3 Allrussischen Beratung über die Verpflegungslage hielt Lenin eine Rede über die neue Wirtschaftspolitik und führte u.a. Folgendes aus: Die augenblicklich stattfindende Sitzung wird durch 2 Umstände hervorgerufen: 1) Die kolossale Missernte von Brotgetreide und Futtermitteln, welche eine grosse Gefahr für die Republik darstellt und 2) der Uebergang zur wirtschaftlichen Politik. Man muss sich vorbereiten, von jetzt an eine vollständig andere wirtschaftliche Politik zu führen. Die Sowjetmacht muss die gesamte Staatsarbeit auf eine andere Grundlage stellen, indem die Bauernwirtschaften um jeden Preis wirtschaftlich besser gestellt werden müssen. Zum ersten Male beginnt bei uns in diesem Jahre die Verpflegungskampagne ohne schwere Bürgerkriege, obwohl auch hier bemerkt werden muss, dass es keine feindlichen Heere ausser der in der Republik des Fernen Ostens beginnenden japanischen Intervention gibt. Aber auch der Uebergang von Kriege zum wirtschaftlichen Aufbau bringt zahlreiche Schwierigkeiten bei der Zerrüttung des wirtschaftlichen Apparates und des Transportwesens mit sich. Ausserordentliche Schwierigkeiten haben wir bei der Umformierung der Armee auf die Friedensarmee. Es ist kaum zu erwarten, dass die Umformierung der Armee bis zum 1. September durchgeführt sein wird, wie dieses vorgesehen worden war. Die augenblickliche Beratung über Verpflegungsangelegenheiten hat eine besondere Bedeutung. Sie hat nicht nur die Versorgungsfrage zu entscheiden, sondern auch verschiedene neue Aufgaben, welche umgehend ins Leben gerufen werden müssen. Lenin unterstreicht weiterhin, dass die Hauptaufgabe dieser Beratung die ist, allen Genossen klar zu machen, dass der neue Umschwung in der Politik ernstlich erwogen ist und keinerlei Ein-änderungen mehr gemacht werden können. Die Politik führt dazu einen grossen staatlichen Lebensmittelfond zu gründen, ohne den die Wiederbelebung des Handels nicht erfolgen kann. „Wir alle müssen davon überzeugt sein, dass das Fundament der Verpflegungspolitik durch die Ausführung der Steuern gebaut wird. Es ist jedoch schwierig, die gesamten 100% der Natursteuer einzutreiben, da die Ernte ausserordentlich schlecht sein wird. Wir hoffen jedoch, dass ein möglichst hoher Prozentsatz wird eingesammelt werden können. Ein wichtiger Faktor ist weiterhin der Warenaustausch. Auf diesen muss besondere Aufmerksamkeit gerichtet werden. Es muss hierbei auf die besonderen Forderungen eines jeden Ortes eingegangen werden und auf die Bedingungen der einzelnen Landbesitzer. Gegen die Lebensmittelaufkäufe muss ein entscheidender Kampf geführt werden. Bürokratie darf hier nicht herrschen, doch muss eine ordnungsmässige Regulierung bei der Absendung der Waren stattfinden. Bei einer solchen Veränderung der wirtschaftlichen Politik ist auf eine Wiederherstellung des Handels und der Industrie zu hoffen. Alle Unternehmen und Fabriken können nicht versorgt werden. Lebensmittel werden nur diejenigen Fabriken erhalten, welche uns unumgänglich notwendig sind. Unternehmen, welche wir brauchen, welche uns aber nicht unumgänglich notwendig sind, dürfen nicht auf Kosten des Staates gehalten werden.“ Das Volkskommissariat für Finanzangelegenheiten teilt zur allgemeinen Kenntnis mit, dass jegliche Ausgabe von Wertsachen, welche sich in Safes, in Kassen, im Lombard oder sonst wo befinden, für immer aufgehoben ist. - 14 - Ziffern der letzten Statistik. Aus dem Berichte des Genossen Michailoff über die Arbeit der statistischen Abteilung erwies sich auf der Sitzung des Moskauer Zentral Exekutivkomitees, dass die Bevölkerung Moskaus in den letzten Jahren erheblich abgenommen hat. Im Jahre 1917 waren in Moskau 2 043 000 Menschen, Ende August 1920 1 058 011 Menchen. In Jahre 1917 waren 1. Gouvernement Moskau 1 717 000 Einwohner, nach der letzten Zählung 1 502 000. Die Gesamtbevölkerung der russischen Republik zählt annäherndlich 133 Millionen Menschen. Seit den Jahren 1914 ist die Einwohnerzahl um 12 Millionen Menschen zurückgegangen. In Moskau gibt es 228 000 Beamte, während im Jahre 1897 in ganz Russland 225 000 Beamte vorhanden waren. Der Brotverbrauch in Moskau hat die Tendenz zu steigen. Im Jahre 1919 erhielt eine Person täglich etwa 1,00 Pfund, im Jahre 1920 1,12 Pfund, d.h. mehr als vor dem Kriege. Im Jahre 1918 war das Brot hauptsächlich nur in freien Handel zu haben, im Jahre 1920 erhält die Bevölkerung 60% des Brotbedarfs durch die Sojjetbehörden. Im Jahre 1919 erhielten die Arbeiter in Moskau 10 cts 15% weniger Brot als die Beamten und andere Einwohnergruppen. Im Jahre 1920 erhielten alle Arbeiter mehr Brot, als alle anderen Gruppen. Bis zum Kriege erhielt eine Person 2'750 bis 2'800 Kalorien täglich. Im Jahre 1919 2'100 und im Jahre 1920 2'500 Kalorien. Die Gesamtsterblichkeit war in Moskau vor dem Kriege 23 Todesfälle auf 1'000, 1918 23 auf 1'000, im ersten Halbjahr 1919 50 auf 1'000. Im zweiten Halbjahr 1919 60, im ersten Halbjahr 1920 45 und in zweiten Halbjahr 1920 28 auf 1'000 Die Vergrösserung der Sterblichkeitszahl erklärt sich dadurch, dass die spanische Krankheit und der Flecktyphus viele Opfer gefordert haben. Auf 1'000 Personen kamen 20 Eheschliessungen in Moskau vor, d.h. 4 mal mehr als vor dem Kriege. Etwa 1/3 der Neugeborenen werden nicht getauft. Die Saatflächen haben sich in Moskauer Gouvernement im Vergleich zum Jahre 1917 um 77'000 Dessjatinen verringert. Im Jahre 1916 waren in Gouvernement 180'000 Freiheitspferde vorhanden und 235'000 Kühe, gegenwärtig 235'000 Kühe bei den Bauern und 11'000 Kühe bei den Sowjetwirtschaften. Im Vergleich zum Jahre 1917 hat sich die Zahl der Schafe um 10'000 vermehrt und die Zahl der Schweine um 11'000 vermindert. Am 17. Juni trafen in Petersburger Hafen die Schiffe "Renfield" und der englische Drei master "Poland" mit Konsul en aus England ein. "Krasnaja Gazeta" vom 18. Juni 1921. Wirtschaftlichen. Am 17. Juni traf in Peter burger Hafen das deutsche Transportschiff "Alix Ilgen" aus Rotterdam ein. Die Ladung bestand aus Bohnen. Gegen 6 Uhr abends traf das schwedische Transportschiff "Quarum" mit Heringen aus Yarmouth in Petersburg ein. Weiterhin wird der Dampfer "Jugend" mit einer Ladung Bohnen aus Rotterdam erwartet. In den drei Wochen der Navigation sind 15 ausländische Schiffe in dem Peterburger Hafen eingetroffen. - 15 - "Ekonomitscheskaje Shisn" vom 18. Mai 1921. Lage der Metallindustrie. Augenblicklich/ stehen in Süden Russlands alle Fabriken der Schwerindustrie anser drei kombinierten Unternehmungen ( Jusoska, Makedjewka und Petroskaja). Das Produktionsprogramm für 1921 der Fabriken i. Zarizyn und Nikolajewsk iri weiterhin einge- schränkt werden müssen. Im Zentrum ist eine Verkürzung der Arbeit der Fabriken der Schwerindustrie festzustellen, zum Teil auch vollständiger Stillstand, z.B. die Twersche Waggonfabrik "Felsers" In Petersburg steht eine Reihe wichtiger Fabriken & Putilowfabrik auf verschiedenen anderen Fabriken wird die Arbeit in einge- schränktem Masse fortgesetzt. Im Jahre 1920 wurden in ganz Russ- land 3 100 000 Pud Gusseisen verfertigt, was 2½ der Vorkriegs- produktion ist. Die Produktion für 1921 wird nicht größer als 10 Millionen Pud Gusseisen sein (4% der Vorkriegsproduktion). Eine solche Lage der Metallindustrie kann nur als "Krech" bezeichnet werden. Mangel an Arbeitskräften in den Fabriken. Die "Ekonomitscheskaje Shisn" berichtet, dass es trotz aller Massnahmen nicht gelingt, die Zahl der Arbeiter so weit zu erhöhen, als es das Produktionsprogramm erfordert. Die Arbeiter der Staatsbetriebe, welche weder durch die Tarifsätze, noch durch die Naturprämien befriedigt werden können, erreichen das Existenz minimum für sich und ihre Familien nur deren Überstundenarbeit in der Kleinindustrie. Die Übermäudung der Arbeiter zieht also eine ausserordentlich niedrige Produktivität der Staatsbetriebe nach sich. Die Bauern der Umgegend erscheinen nur infolge der in Auserei gestellten Naturlieferungen und spaerer Vergünstigung gen auf den Fabriken, um entweder den Fabriken alles Mögliche zu entwenden, oder sich dem Arbeitszwang zu entziehen. Dadurch wird die Fabrikarbeit desorganisiert. Die Masse der Bauern liegt wie eine schwere Last auf dem Föritbudget und wirkt als ein Parasit. Auf diese Weise kommt die Produktivität der besten Arbeiter nicht zur Geltung. Naphthagewinnung. Die "Moskowsk. Iwesl." vom 18. Mai schreibt Folgendes über den Verfall der Naphthalindustrie.: Im Juli 1920 wurden 1 332 Bohrlöcher exploriert, im April desselben Jahres 802. Was die Bohrungen enbetrifft, kam man monatlich auf 5 000 Faden. Im Januar 1920 wurden 537 Faden durchbohrt (67 Bohrlöcher) in August 70 Faden (88 Bohrlöch r), in Dezember 47 Feden 4 Fuss (59 Bohrlöcher), in Februar 1921 58 Faden 4 Fuss (51 Bohrlöcher). Die augenblickliche tägliche Naphthagewinnung beträgt im ganzen 445 000 Pud. Der Wasserstand in den Schichten steigt dauernd, z.B. hat sich der Wasserstand in Bibi- Elbat von 1914 bis 1917 um 1 Faden erhöht. Von 1917 bis 1920 stieg das Wasser um 34 Baden. Arbeiterzahl in den Petersburger Fabriken der Schwerindustrie. Die "Ekonomitscheskaje Shisn" vom 19. Mai veröf entlicht folgende Angaben über die Arbeiteranzahl auf 10 Petersburger Fabriken der Schwerindustrie im ersten Viertel von 1921: Die Zahl der qualifizierten Arbeiter vom Januar bis zum April 1921 fiel von 7565 bis 6 823 (10%), auf den Putilow und Ishorawor- ken von 5 482 auf 4 452 (20%). Die Gesamtzahl aller Arbeiter betrug im Januar 12 030, im Februar 11 850, im März 12 018 und zum 1. April 11 223. Der Prozentsatz an qualifizierten Arbeitern war am niedrigsten auf den Putilowwerken (58,2%), am höch- sten auf der Fabrik Robert Krug (63,0%). - 18 - Erzgewinnung. Die »Ekonornitscheskaja Shisna« vom 20. Mai berichtet Folgendes über die Erzgewinnung im ersten Viertel von 1921. In Raus Bogoslawsk-Kutinsk wurde nur in den Auerbäch- Gruben gearbeitet, die Pokrowsk Gruben arbeiteten nicht. Von September bis zum Dezember 1920 war der monatliche Durchschnitts- ertrag 103 ,3 tausend Pud, vom Januar bis zum März 1921 73 000 Pud. Im Raus von Jekaterinburg wurde gearbeitet, der Durch - schnittsertrag vom September bis Dezember 1920 betrug hier 140,0 tausend Pud monatlich, vom Januar bis zum März 1921 205,0 tausend Pud. In SEDural betrug der monatliche Ertrag Ende 122 143,9 tausend Pud, augenblicklich jedoch 150 000 Pud. Im Raus Wjetka war der monatliche Durchschnittsertrag Ende 1920 48 000 Pud, augenblicklich 40,1 tausend Pud. In Raus Priolksk ist eine bedeutende Verminderung der Produktion festgestellt worden, in drei Monaten wurden dort 350,3 tausend Pud gewonnen. Im Raus Tula beträgt der durchschnittliche Kautsertrag 203 tausend Pud. Im Raus Kriwoj Rog und Nikopol ist die Lage absolut hoffnungslos. Es wurden dort allerlei Massnahmen ergriffen, die jedoch zu keiner- lei Resultat führten. Nachfragegewinnung im Jahre 1921. Die »Ekonornitscheskaja Shisna« vom 20. Mai berichtet Folgendes über die Arbeit der Naphtha-Industrie im Jahre 1921: Im Jahre 1921 kann man in Baku auf eine Gesamtgewinnung von 155 130 Millionen Pud rechnen, es gibt dort in ganzen nur 840 in Betrieb stehende Bohrlöcher (zu Beginn der Nationalisierung waren es 1 518) Monatlich werden etwa 48 bis 58 Sachsen durchbohrt, an- statt 1 400 Sachen vor dem Kriege. Die Erträge von paraffinfreiem Naphtha im Raus Grosny werden für dieses Jahr auf etwa 25 bis 30 Millionen Pud eingeschätzt. Paraffinnaphtha wird etwa 40 bis 45 Millionen Pud gewonnen werden können, anstatt der vorgesehenen 83,5 Millionen. Zukünftige Perspektiven auf dem Gebiete der Industrie. Unter diesem Titel schreibt die »Ekonornitscheskaja Shisna« vom 20. Mai: "Die in der nächsten Zeit vor sich gehende Entwicklung der Industrie wird wahrscheinlich folgende sein: 1) die staat- liche Industrie wird nur auf die allrwichtigsten und gesundesten Unternehmungen beschränkt werden, welche in Anwendung der des Staate zur Verfügung stehenden Werte und Arbeitskräfte bald gute Resultate zeitigen können;2) der Konzessionsinhaber als Pionier und Erbauer einer Grossindustrie im Lande; 3) die Privatinitia- tive in der Kleinindustrie". Weiterhin geht die Zeitung zu den industriellen Kooperativen über und sagt: "Die industriellen Ko- operative stellen ihren Wesen nach die Ergänzung des Kleinkapi- tais dar, diese müssen frei sein und vom Staate aus nur durch wirtschaftliche Einwirkung reguliert werden. Die Entnationalisie- rung der Kleinindustrie lässt sich als einfachsten und leichtesten verwirklichen, indem der Staat Unternehmungen an Arbeitertels, Genossenschaften, kooperative oder, im äussersten Falle an ein- zelne Personen mit Initiative verpachtet." Die Gründe, welche zu einer solchen Umwälzungskreisen antreiben, werden folgenderma- ssen erklärt: "Im gegebenen Augenblick haben wir uns schon deut- lich und bestimmt zu eigen gemacht, dass es keine Grundlagen gibt, um auf eine unverzügliche Lösung des im Westen heranreifen- den Umwälzungskreisen zu rechnen. Die Notwendigkeit der Decobilisierung der meisten Unternehmungen, der Mangel an Ausrüstungen und der allgemeine Rückerschritt der Technik in unseren staatlichen Unter- nehmungen im Vergleich zum Westen, verringert in hohes Grade die Bedeutung unserer verstaatlichten Unternehmen als eines Streit- punktes für die Wiederherstellung und die Entwicklung unserer In- - 17 - Industrie. Die Berechnung unserer staatlichen Ressourcen und die Bestimmung des Bedarfs an Einfuhrwaren haben uns ein derartiges Verhältnis unserer Ausfuhrmöglichkeiten zur Einfuhr von Ausrüstungsgegenständen gezeigt, welches uns die ernste Möglichkeit raubt, mit einem Waren austausch mit dem Auslande als einer Quelle zu rechnen, welche es uns ermöglicht, die Industrie des Landes ausschliesslich mit Staatskräften wieder herzustellen. Durch dieses Eingeständnis erklären die Bolschewiki ganz offen, dass sie ausser stande sind, ihre Industrie wieder aufzurichten und zur Privatindustrie wieder zurückgreifen müssen. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 180 I. ПЛАНИ АНГЛІЇ НА РОСІЮ. II. ПОЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД. I. Плани Англії на Росію. Три цілком різні джерела, німецьке, англійське та одно із совітсь- ких кол, повідомляють про німечко-англійські плани експлоатації Росії. Виходячи точною цього напряму є англійська політика, котра, в інтере- сах своїх колоній та сфер впливу в Азії, не бажає утворення там якої б там не було сильної держави, а хоче по можливості безпосередньо ви- користати для себе багатства російської території. Не останню роль у цих намірах грає бажання Англії, шляхом притягнення Японії до співро- бітництва, зміцнити цим свого союзника. Ця ідея і переведення 11 у кита- та особливо тепер, коли виявилося, що англійська промисловість, особли- во та, котра може бути використана при відбудуванні цілком зруйновано- го, позбавленого інтелігентних робітників, російського господарства, не є у стані сама виконати це завдання. Необхідність притягнення приємело- вих кол іншої чужоземної держави стала очевидною. При виборі співробітників в цьому напрямі Англійці керувались по- двійною точною погляду: в першу чергу необхідністю великого організа- торського хисту, а з другого боку умови цілковитої підладності цього співробітника домінуючій політиці Англії. Обидва ці моменти здавались підходящими для притягнення до цього німечкої промисловості, взявши також на увагу сприянче географічне положення цієї держави і відповід- но улаштовані шляхи комунікацій. Що токается самого об'єкту - Росії - то була винесена постанова, яка сама собою випливає з вищесказаного: по можливості не допускати в Росії утворення державності, особливо обе- рігаючи її від національних стимулів. Англія, перше ніж яка інша держа- ва, зрозуміла неможливість переведення в життя того соціалістичного рад, про котрий мріяли колись столиц у владі російські комуністи. Лік- відація батьківщину, як форми правління, ніколи не входила у завдання англійської політики. Ліквідація повинна була прийти сама собою. В дій- - 2 - сності було потрібно подбати заздалегідь про підходячого честиника совітському режимові. Виходячи з цієї думки треба було оберегти Росію від контрреволюції, наслідком якої на чолі держави міг стати національ- но-монархічний уряд, котрий без сумніву поставив би собі завданням збе- реження політичного та господарського суверенітету Росії. В інтересах Англії було б утворення уряду, від котрого не можна було сподіватись опору наміченого Англією планові. Сам сов. уряд із своїми методами, зав- нішньою та внутрішньою політикою, також не був задовольняючим Англію фак- тором. Чим більше, на протязі останніх років економічної катастрофи Ро- сії, столиці коло влади люди почали сумніватись у відповідності проголо- жених ними гасел, котрі привели до розколу в урядових колах на радика- лів та реформістів, тим більше наближався момент переведення в життя задуманої в Англії еволюції, опиравшись на партію реформістів з Леніним на чолі. Англійці заздалегідь подбали про утворення розвідочного апарату, щоб бути в курсі справ в Росії, користуючись людьми, входящими в склад совітського уряду, але не сольшевиками (спеціалістами). Одним із таких інформаторів є Красин. З огляду на те, що Красин це задовго до війни служив у Сіменса та Шуккерта в Берліні і був у тіснім звязку з голов- ними представниками німецької промисловості, головним чином з найбільш підходящим для англійських намірів концерном Стінеса, стало можливим позондувати заздалегідь ґрунт для притягнення німецької промисловос- ти до реалізації англійських бажань. Красин мав у цій справі розмову з Карлом Берманом, представником концерну Сіменса, переїжджаючи Берлін кілька місяців тому назад, а також з банкіром Ландгауном і уповноваженим заводів Сіменс-Шуккерт. Місія Красина мала величезний успіх. Вільно або менш інтернаціональна орієнтація, або прийманні чисто промислова полі- тика німецьких великих промислових концернів, яка, під натиском Версаль- ської умови опинилась у тяжкому становищі, піддалась пропозиціям Краси- на, не дивлячись на істную різницю та видиму неможливість опівдлан- ня англійських та німецьких інтересів. Коли Англії здалося, що розвиток подій у Росії пішов настільки на- перед, що можна було б приступити до переведення в життя задуманого плану, Англія заключила з совітським урядом відомий усім торговельний договір і придбала цим, як перша де жива, повний вплив в розпорядженні, колись великій Росії. Німецьке суспільство в перший момент не зрозуміло - 5 - цілого значення цього далекодіючого, розумного і сагатого наслідку кроку англійської політики. Тільки притягнені Красним до співробітництва з Росією німецькі кола відчули важність цієї події. Вони знайшли потрібний піти за прикладом Англійців і вплинути на німецький уряд, щоб він заключив з Росією такий самий договір, відмінний лише у тому, що Німці, обговорюючи певні торговельні питання ухилялись від трактування на політичних. Тим часом нині еволюції соцьєвизмму та економічної експлоатації Росії придбав конкретні форми на різних таємних урядових нарадах цих держав, які мали місце почасти у Львові, почасти в Москві, в присутності представників німецьких та англійських промисловців та Красина. Представником з німецького боку був вищегаданий Ферман. Пали їх слідуючий: еволюція сучасного російського уряду до поміркованого, цілком залежного від ласки Англії, повинна статися шляхом усунення від влади партії Троцького і звільнення готової до компромісів партії Леніна. Головним чином треба усунути самого Троцького, Виновева та Чичерина. Щоб уникнути внутрішніх непорозумінь під час еволюції, треба зробити натиск на партію Леніна в напрямі утворення поліцейської армії з інородців та повільної демобілізації червоної армії. Щоб посолодити гірку дою приговорених до вигнання провідників совєтського уряду, Англійці дадуть їм вільний проїзд до вибраних ними самих місцевостей в англійських колоніях або в Південній Америці і гарантуючи їм недоторканність осіб та награбованого майна. Очистивши сов. уряд Красин стане на чолі Сов. Нар. Ком-у 1 розпачне формування коаліційного міністерства з діячів названих Англією та інших соціалістичних партій, надавши таким чином новому міністерству Фарбу поміркованого соціалістичного уряду. Англія зі свого боку, разом із своїми німецькими солдниками, забовязуються відбудувати економічну руйну Росії шляхом підвезення товарів першої потреби, а в першу чергу від будувати транспорт і запобігти голодові та недостачі палива. За ці при слуги новий російський уряд зобов'язується відступити великі концесії англійським та німецьким синдикатам та виплатити всі дореволюційні борги Франції. Борги Франції в Англії в свою чергу дать цей останній право на експлуатацію концесій, даних за рахунок боргів Франції. Для більш інтензивної експлоатації країни, остання буде поділена на три сфери впливу: - 4 - а) СІБІР (всі землі по той бік Уралу) - сфера впливу ЯПОНІЇ. б) ЦЕНТРАЛЬНА РОСІЯ чи ВЕЛИКОРОСІЯ - сфера виключного впливу Англії в) ПІВДЕННА РОСІЯ і се б то УКРАЇНА, ДОН та КАВКАЗ - передається для експлоатації німецьким промисловим сіндикатам. Як уже сказано вище, в переговорах, котрі привели до вироблення цього плану та заключення договору, уряди заінтересованих держав не брали для того, щоб зберігти можливість заперечувати які б то не були чутки. Роль держав обмежується лише заключенням офіційних торговельних договорів, котрі можуть бути полегшені іншим способом, давши змогу представникам великих промислових сіндикатів виробити деталі та добитись впливу на новий російський уряд, поскільки того вимагає задуманий план. Постановлено, при досягненню певного ступня стадії еволюції, примусити Леніна поїхати до Берліну та Льондону для заключення уже з урядами дальших економічних та політичних договорів, чим участь даних урядів в задуманому плані станеться цілком автоматично. Уже тепер з деяких фактів, напр. усунення Зіновєва та інших прихильників партії Троцького, видно, що задуманий план повільної еволюції сов уряду починає переводитись у життя вгідно з бажаннями Англії. Істнують певні відомості, що III. Інтернаціонал переводиться з місця свого народження, Москви до Праги або Відня. Це означає, що Ленін відмовився від думки насадити ідею всесвітньої революції та ідейного бойовизму. Ці відомості потверджуються також наказом всім закордонним представництвам Совдепії припинити від нині всякку політичну агітацію. З вищесказаного випливає явний намір Англії перетворити умову Росії в англійську колонію, зміцнити на сході свого союзника Японію, пляхом надання їй права на експлоатацію Росії і нарешті використати німецький промисловий апарат для англійського капіталу. II. Політичний огляд. Англо-японська згода очевидно буде підписана і автоматично продовжена. З цим фактом рахуються Франція і Америка. Франкофільські групи Англії очевидно не досить сильні щоб змінити цей напрям і їх виступ ледви чи змінить стан річей. Для Франції одержується широке поле для зближення з Америкою. Успіхи французів у цим напрямі вже знову дали надійки. На предложення французького генерального штабу американському - 5 - Військовому Міністерству удалося дістати згоду Сенату на переорганізацію Канадійської Військової округи та надання посланії туди французькій Місії найширших уповноважень. Французький генеральний військовий штаб закоплює надзвичайно швидко в свої руки військову організацію Америки. Американське Військове Міністерство запропонувало французькому Військовому Міністерству прислати до Америки триста французьких офіцерів та унтерофіцерів спеціалістів по авіації та важкій артилерії. Ворожі Франції американські кола в даний момент горячково готовляться і хотять стати на перешкоді франко-американському зближенню, але англо- японська згода є занадто великий плюс Французькій політиці. Становище у Малій Азії безумовно примусить Англійців до активного виступу проти Кемалістів. Льорд Керзон веде переговори по малопривійським питанням з Е Бріяном, гарантуючи йому широкі уступки у франко-німецькій політиці. Особливо заваджає Лорду Керзону те, що по англійським відомостям, Марокко ледве чи перейметься ідеями бажаними для Франції, але навпаки там переважають симпатії до Кемалістів. В той самий час грає Сфорца дуже оптимістично настроєний відносно італійських колоній в Америці. Хоч Англійці випускають Керзона говорити з Бріяном і заявили, що не розмови ці, з огляду на слабість Льойд-Джорджа, ледве чи можна дивитись інакше як на приватну розмову двох дружніх сторін, тим не менш все говорить за те, що Льойд Джордж, пославши Керзона, бажає всіма силами дати Французам максимум гарантій перед рішенням плезького питання і оседнанти його з рівнем Малоазійських справ. Уже тепер виконує, що події на Далекому Сході не очистять атмосфери у Малій Азії, позаяк вони з самого початку зустріли негативне відношення всіх російських політичних груп, а крім того були паралізовані надзвичайно умілою пропагандою антияпонських американських кол, які повернули цілу справу так, що японські представники в Парижу, Льондоні та Вашингтоні були примусені виступити з офіційними поясненнями, що вони в данному випадку невідповідальні. Ця заява сталася на бажання англійського кабінету, себ то того самого, який іх Сакав. Це свідчить про велику невдачу Англії в російській політиці а також псує відносини з Америкою, де кола Вандерлім очевидно захоплють сов. уряд, ви користавши це для нової атаки проти Англії. Вандерлім показав далі, що подібні виступи свідчать про нахил Японії до заволодіння Сібіром в той час, як Токіо не відмовляється від бажання дістати і остров Ял. Коли Вандерлімові 1 не пощастило дістати дозвіл Красину на в'їзд до Америки, то він буде і далі вести боротьбу, широко використовуючи піддержку близьких - 6 - Йому кол і всіх тих, хто завжди стояв у опозиції до Леніні. 6/16 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 181 ВІДОМОСТІ З СОРІТСЬКОЇ РОСІЇ. Загальне становище. Відколи оголошено свободну торгівлю, настрій населення в деякій мірі став більш заспокоєним; в Москві цілком, в Петербурзі лише почasti. Позали декрет про свободну торгівлю дає право торгувати лише дуже невеликій кількості осіб і то в дуже обмежених ринцях, торгівля миродилась у контрабанду. Ті особи, котрі не мають права на торговлю, вживають підставних ладей, що знову дає владі можливість арештувати незаконних торгівців та реквізувати товари. Таким чином свободна торгівля стала поволі спекуляцією, особливо у Петербурзі. В Москві відкрито далеко більше крамниць ніж у Петербурзі і навіть повідомлено каварні. В Петербурзі починають щойно відкриватись окремі крамниці, а саме: капелюхів, ближанці та різного дрібного краму. Ціни на харчові продукти ніяк не впали: 1 ф. хліба коштує 3.500 руб. мило – 5-6 тис. руб., масло 6-45 тис., овочини 15 тис руб., картопля 2 тис. руб., пиво молока – 2.500 руб., оселедець – 4 тис.руб. Отже вільна торгівля в межах дозволених сов. владою, нічим не поліпшує продовольчі справи. На складах харчових продуктів найбільше немає запасу сіл. Повстання дуже перешкоджають привозу харчів і продовольчі поїзди, що виїхали нісель тому з Петербургу і досі не повернулись. Єдина надія на доставку харчів покладається на закордонні пароплави, з котрих деякі прибули уже до Петербургу. Заборони. З огляду на зменшення пайків, незадоволення робітників сов. владою заново зрощено замісць 2 1/2 ф. хліба на 2 дні, що саму кількість видавати тепер на 5 дні і то не завжди. З другого боку незадоволення менша полонити численними робітників особливо в кінці травня з наслідком штрейків та маніфестацій. Тепер більшу частину арештованих все випущено. На засіданню петербурзького виконавчого комітету була стверджена висловлена гадка, що при очуванні харчових умовах робітників праця на фабриках не є можливою. Щоб уникнути дальших штрейків робітників було відпущено 26,5 до 13,0 на право на огородах. Крім того усім робітникам досьонь двох- - 2 - новий віддук за вибілком тих, що працюють в експедиції Державних залізниць на пероні, на шинах та хлібопекарнях. Крім браку палива, зниження малин та пониження роботоздатності робітників, продуктивність фабрик дуже низька не тому що старі правління фабрик у багатьох випадках не істнуєть; вони найже всі дістають там- но плати від будь-яких власників, і те далеко більше ніж платна сол. влада. Вужні зворини досягають цим того, що правління фабрик не видає загалом спріщ, а намагаються чого-то із звільнує. Часто також бувають випадки, що емісійність малини інших фабрик не нічого не варті спріщі. Цим сур- мі власники фабрик сподівались, по упадку соб. влади знайти свої фабрики більш менш готовими до праці. Не давно в окремих випадках власники фабрик у Петербурзі дістали у Німеччині пропозиції допомогти та піддержки фабрикам на оглядок першими влади. Відкриття знову. В початку червня в Москві було відкрито знову, організовану кадетською партією, в наслідок чого всі сувші члени партії, ніж ними проф. Оленбург, були арештовані; 60 душ учасників знову, були розстріляні. В Петербурзі досліджують недавно відкриття знову. Уряд хоче долор- нати в таємниці цілу знову. В Петербурзі в зв'язку з цим арештовано двої 500-300 осіб. Між арештованими є багато інтелігентів, будь-яких офіцерів, червоноармейців та робітників. Дослідження розвалити цільовий відділ для ни- щення мін, бо він в цілому цього своєму очолі приймав участь у знову. Пізніше арешти приймали такі розміри, що "Червоний Комісар" потребувала від Автономального Відділу в один день 40 грузових автомобілів для перевезення арештованих. Наверненням знову, Аптечна недавно бай- ки Братської. Військові звідомлення Роки 1900-1901 перебували в усіх етапних пунктів до військових частин на фронті. Всі звільнення від військової служби дуже скоро контролюється. Не робиться вибілку навіть для осіб маленьких до 1900-1901, а замяток в Революційних Трибуналах та комендаурах. Згідно з відомостями з Військового Комісаріату в Петербурзі, мається план в недовгої необіднувати всіх до 43-року життя до робітничої армії, щоб на знива мати потрібних робітників. Війська "саран" перейменовано у війська "Червоний Комісар". - 3 - Ці частини саме тепер переформовуються для того, щоб мати цілком нові війська. В армії установлено межу віку: полковий командант не може мати менше ніж 40 років, ротний командант — не меншо 30 років. Недавно відбудована засідання СовНацРади, оголошено спеціально з ініціативи Вухарина. На засіданні обговорювалось внутрішнє положення в сов. Росії, особливу увагу звернено Судо на чиленні повідомлення Виконавчих Комитетів, які в початку травня надходять до Центральної Ради про розрухи через недостачу харчів, напр. в Саратові, Орлі, Ізі, Рязані, Вологоді, Тамбові, Боронежі, Челябінську, Курську та ин. В розрухах бере участь не лише цивільне населення але також численні військові частини через повну Армії. Згадується слідуючі військові частини, котрі брали фасоль в створенню повстання: всі полки 7-ої стрількової дивізії, від 55—63; стрількові полки 126, 129, 131, 134, 148-ої стр. дивізій; 209 і 212 полки 24-ої стр. дивізії; 340 і 342 полки 58-ої стр. дивізії; 343 і 344 полки 59-ої стр. дивізії; всі полки 46-ої стр. дивізії. Бойові сутнини бувають не лише між військовими та цивільним населенням, але також внутрішні між самими військовими частинами, особливо комуністичними та некомуністичними. 7-ма стрількова дивізія мала бути виконана в кінці травня з Гомеля до Річчини для утихомирення розрухів. Коли в самому Гомелі вибухли розрухи, то дивізія залишалась на місці. Тоді 11-та кавалерійська дивізія, 6.000 людей, вступила до Гомеля (невідомо звідки). Генерала Тухачевського, що недавно командував брільєвницькими військами проти Кронштадту, призначено головним командуванням 12-го армію, котра рперує проти Антонова. Військові частини цієї армії стоять в губерніях Курській, Боронезькій та Назаринославській. Антонов недавно зайняв Ерланек. Проти нього вислані війська з Москви. Релігійний рух в Росії. В Парижині виступив чоловік Іліодор з новими церковними гаслами. Загально визнаний факт, що між російським населенням помічається велике повирення релігійного буття. В Саудзбі Божий в церкві тепер порослене землі, винесено церковний спів за пороблено різні інші зміни. В Москві тепер відбувається урочисто Служба Божа в церквах, озари церковні свята знов відновлено 1-й святкувань дуже урочистого. Духовенство признаває, що церковні прибутки за останні часи значно збільшились і церква не так нуждається в допомозі. - 4 - сель в громких це недавно. Особливо багато праці має духовенство по селах, бо простий народ звертається масами до духовенства. Большевики не могли знищити загальний релігійний рух, не дивлячись на численні жорстокі спроби. Тому вони пробують тепер використати релі- гію для своїх млини: цілей і для того вигукання собі монаха Іліодора. Цей Іліодор заснував у Царицині нову церкву і назвався єпископом Цари- цина та всеросійським патріархом. Недалеко він там держав проповідь, більш політичного характеру ніж проповідь. В промові він проголосив много літ провідникам соціалістичної революції та вічну побіду сов. влади. Мимо- мим він сказав слідуюче: "Коли ви не можете досягнути царства божого на землі, то не досягнете його і на небі". Совітська преса приємчує ції промови статті повні ентузіазму і запевняє, що така релігія має у не- чим верствам російського народу. Большевицька преса вже від якогось часу пише, що досі тільки незначна частина духовенства поставилася проти очевидного напряму церкви і тих нових перемін у Службі Божій. Цим большевики хотять викликати вра- жиння, що ніби перешна позиція духовенства та й церкви загалом, виходить від самого духовенства. В дійсності ж воно так, що большевики використовують незадоволених а поміж духовенства для своїх цілей, щодро платять їм, обіцяють високі посади і через них хотять ввести нову релігію у Рос- сії. В цьому черзі Іліодору вони найбільш олучнене знайдли. Але не можна оповідатися, що большевики матимуть користь із цієї нової релігії. Хоч по- ни запевняють, що їхня нова релігія знаходити на сели перед селянами не опічуття, але сельське населення завжди вороже ставиться до боль- шевиків, щоб прийняти цю нову релігію. Петербург. Війська петербурзького гарнізону дуже неповинні та робить вели- ка пропаганда проти сов. влади. Цілком певно можна покладатися лише на один єдиний комуністичний Усаталон "Чрезвичайной Коміссії", котрий скла- дається з 250 людей. На ціліці не можна покладатися; конвікарісти та різ- ні Ради, як і перше, охороняються постами з кулеметами. По відносинам з Військового Комісаріату, окремі військові частини петербурзького гарні- зону будуть заміщені більш повинними з Південної Росії. - 5 - Боротьба з повстанцями. З Мюллян вислано на південь панцирні полади та авіаційні частини з комуністичними військами, спеціально до Тембовської та Саратовської губ. У Саратовській губ. повстанці зайняли Сердобський та Петровський повіти. В Лузькій окрузі антибольшевицькі повстанчі загони успішно бороть- ся з озброєними військовими частинами, висланими проти них. Взагалі в бо- вітських колах всі думки, що урядові не так скоро удасться справитись з повстанчими руком, бо багато військових частин зовсім непевні і перехо- дять до повстанців. Цілком певні війська не можуть бути вислані на бо- ротьбу з повстанцями, незалежно через це большевицькі центри будуть цілком без захисту. Закордонні справи. Тимчасово заборонено вивіз неслів через естонський кордон з при- чини великої опекуляції. 10 червня до Петербургу прибула польська Місія. Цей могти виплатити замовлення закордоном, виробляється перазі в енепедіції Державних Палерів дуже багато фальшивих білетів. Бо золотий запас швидко пінчиться. Фальшиві білети перевозяться курорами закордон, або переповідься контрабандою до Швеції. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ № 183 NACHRICHTEN AUS DEN BANSTAATEN. Zusammengefasster Überblick über die militär-politische Lage in den Rand- staaten, unter Zugrundelegung hier vorliegender Nachrichten und des Berichtes № 40 v. 24. 8.21. I. Lettland. Als ein Sieg inneren Radikalismusses stellt sich der zu Anfang des Monats erfolgte Sturz des Cabinets Ullmanis dar, dessen Begründung in dem sich als praktisch undurchführbar zeigen- den Agrargesetz zu suchen ist. – Angesichts der Gefährlichkeit der andauernden kommunistischen Wühlerien und in Abwehr des scharfen politischen Druckes von Moskau, einigte sich die lettische Konstitu- ante Mitte des Monats auf die Bildung eines kleinbürgerlichen sozia- listischen Koalitionskabinetts, einschliesslich der Rechtssoziali- sten, mit dessen Bildung der Bauernbündler, bisheriger und auch weiterhin verbleibender Aussenminister Meierowicz beauftragt wurde. Die Uebernahme der Geschäfte eines Landwirtschaftsministers durch den Volksparteiler Samusel, gleichzeitig stellvertretender Minister- präsident, einen erbitterten Deutschenfeind, ruft in den baltischen Kreisen die grössten Befürchtungen hervor. – Im Programm der Aussen- politik des neuen Kabinetts sieht dieses ein eine Hauptaufgabe den Abschluss wirtschaftlicher und politischer Verträge mit den näch- sten Nachbarn Estland, Litauen und Finnland vor, und ferner erst eine günstigere Gestaltung der Beziehungen zu Polen, Sowjetrussland und Deutschland. II. Litauen. Die Forderungen der Polen, Zulassung von Vertretern der Wilnaer Polen zu der Brüsseler Konferenz in der Wilnafrage, führte zum stärksten Widerspruch der Litauer und schliesslich zum Abbruch der Verhandlungen. Der Antrag der Polen soll zunächst ge- legentlich der nächsten Sitzung des Völkerbundes zur Beratung kom- men. – Infolgedessen hat sich die Stimmung wie in Kowno bezw. Litauen stark verschlechtert. Es wird mehr wie je mit einer gewalt- samen Entscheidung dieser Frage v. n. seiten Zeligowakis (Polen!) und inneren polnischen Aufständen gerechnet, da Zeligowaki die ge- - 2 - geforderte Evakuierung des Wilnagebietes dahin zu umgehen versucht, daß er seinen Truppen durch Einkleidung in Zivil den Deckmantel einer für die Freiheit kämpfenden Masse gibt.- Mit einer erfolgreich- chen Abwehr durch das litauische Militär kann infolge starker polni- scher Durchsetzungen, insbesondere im Offizierkorps, Disziplinlosig- keit und geringem Kampfwert der Truppen, nicht gerechnet werden. Be- zeichnend ist, daß der bisherige Oberbefehlshaber Schukowski im Zusammenhang hiermit, auf Grund seiner unverkennbaren Orientierung für Polen, bereits zum dritten Mal »beurlaubt« wurde. Die Stellung des Oberbefehlshabers wird jetzt durch den militärisch unfähigen, aber deutschfreundlichen Oberst Katje bekleidet. III. Memelgebiet. Im Zusammenhang mit einem etwaigen gewaltsamen Eindringen Polens in Litauen wird auch das Schicksal des Memelgebiets wieder akut und läßt die Frage offen, ob ein niedergekämpfter Litauer die bisher gezeigte Widerstandskraft gegen das Versuchera Angebot »einer litauisch-polnischen Union«, mit der Belohnung der Einverleibung des Memelgebietes, auch weiterhin aufrechterhalten wird.- Die Propaganda polnischer Ortsansässiger im Memelgebiet, mit dem Ziele, dieses über Litauen in den besitz Polens gelangen zu lassen wird energisch betrie- ben und findet seine äussere Bestätigung in den vermehrten Ankauf von Grund- und Bodenstücken durch polnisch gesinnte Elemente. IV. Polen. Die Kriegshetze gegen Deutschland in Verbindung mit der oberschlesischen Frage ist umso mehr im Wachsen begriffen, je mehr in Polen der Eindruck besteht, daß trotz des erfolgreichen Aufstan- des in Oberschlesien durch die Haltung Englands die oberschlesische Frage doch nicht voll in polnischem Sinne gelöst werden könnte. Es ist daher auch wohl kaum damit zu rechnen, daß Polen sich einer nicht voll befriedigenden Entscheidung der Entente fügen wird.- Die innere Lage Polens zeigt infolge des weiteren Falles der polnischen Valuta und der weiter bestehenden Ernährungsschwierigkeiten keiner- lei Aussicht auf Besserung, doch wird sie durch Ablenkung der Massen auf nationale Ziele (Oberschlesien) zurzeit stabil gehalten. Das Schliebergeschäft nach dem ausgehungerten Rußland soll zum Schaden der eigenen Volksernährung in den östlichen Grenzgebieten in voller Blüte sein. Die im Frühjahr dieses Jahres beginnende ost-westliche Transportbewegung polnischer Verbände scheint mit Ende Mai beendet worden zu sein. Nur nach der oberschlesischen Front im geringem Um- fange und auch nach der litauischen Front wurden wiederholt Verschie- bungen kleiner Einheiten bezw. zusammengestellter Kommandos gemeldet. Die früher erwarteten Abtransporte eines Teils der noch an der Nord- ost- bzw. Ostfront befindlichen Divisionen hat sich bisher nicht be- stätigt. Auch konnten im nordwestlichen Teile der Provinz Posen die früher dort von anderer Seite gemeldeten Truppenteile nicht mehr festgestellt werden.- Trotz dauernder gegenteiliger Veröffentlichun- gen des polnischen K.M. in der Presse hat die Demobilisation in den Wochen des vergangenen Monats keinerlei Fortschritte gemacht. Noch immer sind die Jahrgänge 07 - 01 und Teile des Jahrganges 08, sowie besonders in der technischen Truppe eine grosse Anzahl von Mannschaften älterer Jahrgänge unter den Waffen. V. Freistaat Danzig. In den letzten Wochen passierten wieder er- hebliche Mengen polnischer Kriegsmaterielle den Hafen Danzigs.Beson- ders auffallend sind die grossen Mengen von Sprengstoffen und Pulver welche angeblich für Oberschlesien bestimmt sein sollen. Mit Recht verwehrt sich die Danziger Presse gegen derartige umfangreiche Sprengstofftransporte, welche den gesamten Hafenverkehr aufs Höchste gefährden. Die Polnisierung Danzigs macht weiter erhebliche Fort- schritte. Auch leitender Danziger Kreise scheinen sich mit dem Gedan- ken vertraut gemacht zu haben, daß die völlige Angliederung Danzigs an Polen nur noch eine Frage der Zeit ist. Man wagt infolgedessen polnischen Übergriffen nur noch zögernd entgegen zu treten. - 3 - Die Finanzlage Litauens. Von den baltischen Staaten weist einzig und allein Litauen eine mehr oder weniger stabile Finanzlage auf. Der Mangel einer eigenen Währung kommt Litauen noch wie vor zugute. Im Handelsverkehr mit Deutschland zeigen sich die Vorteile der Beibehaltung der alten Währung. Im Ganzen befindet sich in Umlauf Papiergeld im Werte von 1 Milliarde, hauptsächlich deutsche Mark und Ostrubel. Die früher im Umlauf befindliche russische Zarenwährung ist fast gänzlich verschwunden. Der Haushalt Litauens schloss im Jahre 1920 mit 783 050 000 Mark Ausgaben und 684 000 000 Mark Einnahmen ab, das ist mit einem Defizit von 84 000 000 Mark, die durch eine innere Anleihe gedeckt wurden. Die Haupteinnahmequellen waren direkte und indirekte Steuern in der Höhe von 217 Millionen Mark (Besteuerung von Alkohol, Streichhölzern und Tabak, 25 Besteuerung von Wildern aus Privatbesitz, Erbsteuer us.w.) und Staatsmonopole (Flachs etc.) im Betrage von 220 Mill. Ausenanleihen hat Litauen sehr wenige. 100 Millionen schuldete Litauen Deutschland, die als Entschädigung für die aus Litauen ausgeführten Güter ähnlich wie das zur Zeit der Okkupation ausgegebene Ortspeld als fristig se unverzinsliche Anleihe betrachtet werden. Ausserdem hat Litauen noch in Amerika eine Anleihe von 5 Millionen Dollar zu verzeichnen, die aber als innere Anleihe betrachtet werden kann, da sie von den in Amerika lebenden Litauern gedeckt wurde. Eine innere 52 Anleihe wurde ferner im Jahre 1919 in der Höhe von 30 Mill. Mark ausgegeben, die aber gänzlich amortisiert ist. Seine günstige Finanzlage verdankt Litauen zwei Umständen, erstens dem Überschuss der Ausfuhr über die Einfuhr - 1920 wurden nach Litauen Waren im Werte von 428 756 541 Mark ein- und im Werte von 502 791 133 Mark ausgeführt, der Überschuss betrug somit 81 Mill. und zweitens der Entlastung Litauens von den Gesamtschulden Russlands und die Übernahme des entsprechenden Anteils bei Friedensschluss mit Sowjetrussland. Aus der estnischen Presse. Zeitung "Poslednijs Iwesstija" vom 28. Juni. Helsingfors. Sowjetrussland wird von Epidemien bedroht. Die "Iwesstija" teilt mit, dass die Choleraepidemie in Rostow am Don und im Kuban einen sehr ernsten Umfang nimmt. Fälle von Cholera sind ausserdem noch vorgekommen in Mariopol, Kursak, Woronesh, Orel und Tambow. Im Moskauer Gouv. wurden 23 Erkrankungen festgestellt. Die Sterblichkeit ist eine enorme. Wühlerarbeit der Bolschewiki in Finnland. Der vor kurzer Zeit arretierte Kourier des Zentralkomitees der finnischen kommunistischen Partei teilte mit, dass für die nächste Zeit die Hauptaufgabe darin bestehe, Unruhen im Norden Finnlands, Schwedens und Norwegens hervorzurufen. Der Hauptorganisator dieses Projektes ist der Kommunist Kussinen. Zeitung "Päevaleht" von 27. Juni Paris, den 25. Juni. Die "Poslednija Nowosti" bringen folgende Daten über die Grösse des sowjetrussischen Heeres: Frontsoldaten - 900 000 Bajonetts, 100 000 Sabel, Reservetruppen - 600 000, technische Truppen - 840 000 Mann. Die Kavallerie ist gut geschult und die Disziplin Eadelles, Schwere Geschütze besitzt Russland 850 Stück, leichte 1700 Stück, Berggeschütze 800, M.G. 14 000. Die schwere Artillerie ist vollkommen Kampffertig. Der rote Generalstab besteht zu 72% aus früheren zaristischen Generalstabsoffizieren. - 4 - Zeitung "Poslednije Iwshestija" vom 23. Juni. In Bukarest traf eine polnische Delegation ein, um mit Russen einen Handelsvertrag abzuschließen. Zeitung "Päevaleht" von 23. Juni. Der estnische Transithandel mit Russland in den ersten 5 Monaten des Jahres 1921 (seitens des estnischen Handels- und In- dustrieministeriums) verlief wie folgt: Nach Russland: Salz ................................................... 0,5 Tonne. Lebensmittel............................................ 22341,8 " Saatgut.................................................. 3627,1 " Leder und Lederwaren................................. 930,3 " Holzwaren............................................... 1,0 " Papier und Drucksachen............................... 500,1 " Textilwaren und Fussbekleidung...................... 6810,0 " Stahl................................................... 400,0 " Stahlerzeugnisse und Werkzeuge..................... 1321,2 " Eisenwaren.............................................. 2883,5 " Zinn, Kupfer, Aluminium............................... 1001,8 " Ackergeräte und Maschinen........................... 1244,4 " Maschinen und Transportmittel....................... 5156,9 " Instrumente und Apparate............................. 405,1 " Glas und Steinzeug.................................... 30,3 " Mineralöl und Fette................................... 937,7 " Andere Öle und Fette und ihre Derivate.............. 554,2 " Gummiwaren............................................. 90,8 " Chemikalien............................................ 4573,1 " Gemischte Waren....................................... 1260,3 " Aus Russland, Flachs .................................................. 205,2 " Handelsabkommen zwischen Finnland und Sowjetrussland. Die Unterhandlungen zwischen der finnischen Papierverei- nigung und der russischen Handelsdelegation haben zu einem posi- tiven Resultat geführt. In den letzten Tagen ist ein Kaufvertrag über Lieferung von 8000 Tonnen Papier verschiedener Art unterschrie- ben worden. Die Lieferung umfasst Zeitungs-, Konzept- und Schreib- papier verschiedener Art. Die Waren wurden innerhalb von 2 Monaten frei Eisenbahnstation Systerbäck geliefert. Das Papier ist im Ganze für 30 Millionen Mark verkauft worden. Die Finnlandsbank er- hielt von Sowjetrussland Gold zu einem bestimmten Preise und zahlt die entsprechenden Summen in Mark an die betreffenden Banken, mit denen die Verkäufer in Verbindung stehen. Die nach Russland ver- kaufte Papierwaren sind bereits früher schon hergestellt worden und befinden sich in Lagern. Auch hat die Metallindustrie einen grösseren Verkaufs- kontrakt mit der russischen Handelsdelegation abgeschlossen. Die Fabriken in Billings und Marienfors haben für 4 Millionen Mark Ach- sen verkauft, die unmittelbar geliefert werden müssen. Weiter hat die russische Handelsdelegation eine Partie amerikanischen Speck für 480 000 Mark und Erbsen für 500 000 Mark eingekauft. In nächster Zeit wird Finnland Hanf, Flachs und Bor- sten in Russland einkaufen. - 5 - Gegen der Reparatur der russischen Eisenbahnwagen in Finnland ist noch kein Übereinkommen getroffen worden. Augenblicklich finden in Helsingfors Verhandlungen mit Estland statt. Man hofft, dass in kurzer Zeit ein Handelsabkommen mit Estland abgeschlossen werden kann. Finnische Filme. Die Presseabteilung des finnischen Außenministeriums hat bei der finnischen Filmgesellschaft Films bestellt, welche die finnische Natur, das Volksleben und die wirtschaftlichen Verhältnisse Finnlands darstellen. Über die Papierindustrie soll ein besonderer Film aufgenommen werden. An die finnischen Vertreter im Auslande sollen Kopien dieser Films gesandt werden, damit diese mit ihren Propaganda machen können. Gleichzeitig soll in Finnland ein Filmarchiv mit Bildern von verschiedenen finnischen Gebieten eingerichtet werden. NEH Die Filmgesellschaft wird in nächster Zeit mit der Aufnahme dieser Films beginnen. Zunächst werden 4 Expeditionen ausgesandt, die aus je 2 Personen bestehen, einem Photographen und einem Ge hilfen. Die erste Expedition ist bereits nach Ostfinnland abgereist und soll die Holzflüssungen im Kolrajoki und im Vuoksi aufnehmen. Die zweite Expedition begibt sich in den hohen Norden, wo vor allen Dingen die Lachsfischerel, aber auch die Natur und das Leben in Lappland und im nördlichen Osterbottnen, gleichfalls die Gegend von Rajama bis Uleaborg abgebildet werden soll. Die dritte Expedition reist nach dem südlichen Oesterbottnen und Savolax, um bauernschaftlich landwirtschaftliche Motive aufzunehmen. Die vierte Expedition fährt nach Süderstrinnland und rilat dort die ysturschönheiten der Küste und die finnischen Schären. Außerdem sollen noch andere Orte aufgenommen werden, wie z.B. Sveaborg. Der Finnische Ausenhandel 1. Mai. Wert zu augenblicklich geltenden Preisen in Millionen Mark. Import Export Mai 1921 ………… 340,4 …………….. 138,0 Mai 1920 ………… 208,0 …………….. 197,5 Januar Mai 1921 ………… 1.273,5 …………….. 468,2 " " 1920 ………… 1.106,0 …………….. 490,0 Wert nach den Preisen von 1913 in Millionen Mark. Mai 1921 ………… 32,0 …………….. 10,8 Mai 1920 ………… 10,8 …………….. 32,8 Januar Mai 1921 ………… 101,8 …………….. 34,1 " " 1920 ………… 102,9 …………….. 52,0 ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇН:ЬНОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 185 ДОПОВНЕННЯ ДО № 176 МАТЕРІАЛІВ ДИПЛОМА- ТИЧНОГО ВІДДІЛУ. Копія. Оповістка. Отож подається до загальної відомості, що закордоном утворився Ініціативний Комитет по відновленню Вільного Козацтва. Комитет ставить своєю ціллю вести серед української еміграції пропаганду ідеї Вільного Козацтва й закріплювати цю пропаганду організаційно в формах, на яких позволятимуть обставини емігрантського життя на чужині. Розпочату роботу закордоном Комитет буде старатися перенести в найближчому часі до краю, щоби в згоді з відповідними національними політичними чинниками причинитися до створення під прапором Вільного Козацтва сили, так потрібної для оборони краю від зовнішніх ворогів і устновлення тревалого внутрішнього ладу. З осіна Комитет буде дбати про поліпшення долі наших полонених та про заспокоєння їх культурних потреб, попираючи творення серед них просвітніх, гімнастичних і інших товариств Вільного Козацтва. В своїй діяльності Комитет буде навязувати до традицій славного Війська Запорізького, а основами своєї праці уважатиме постанови Все-Українського з'їзду Вільного Козацтва з дня 5.ковтня 1917р. в Чигирині. Провізоричним осідком Бюро Комітету є місто Берлін Н.4. Предер- штрассе 2, куди й просимо звертатися за інформаціями. Берлін, дня 22.X.1920 року. За Бюро Ініціативного Комітету по відновленню Вільного Козацтва: ГОЛОВА: К.Повхачький. СЕКРЕТАР: П.Романовський. - 1 - Копія. ВІДОЗВА ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ ПО ВІДНОВЛЕННЮ "ВІЛЬНОГО КОЗАЦТВА". Волею Всеукраїнського Козацького З'їзду від 3-го жовтня 1917 р. в місті Чигирині на Київщині, в числі до тисячі козацьких посілів від 40.000 укр.козацтва, була утворена Українська Козацька Рада, як головний військово-організаційний орган укр.козацтва. Визначивши себе організацією аполітичною, не маючи ніяких орієнтацій, крім власної української та вважаючи себе по приміру своїх великих прадідів авангардом боротьби за волю України, укр.козацтво через своїх посілів постановило ухвалити слідуючі пункти, на грунті яких бажає вести дальшу працю і організацію: 1. Самостійна, незалежна Україна. 2. Змагання до отримання усіх укр.земель в одній незалежній укр. державі з наданими місцевої автономії тим, на яких по місцевих умовах та традиціям не зможуть розповсюдитись загально-державні закони. 3. Звільнення України від окупуючої її московського війська та урядових інституцій. 4. Перехід всієї влади на Україні до укр.національного уряду, який би складався тільки з вірних синів України, що працює своєю показали вірність українсько-національній державній ідеї та своє розуміння потреб селянства та робітництва. 5. Створення на Україні державного ладу, форму якого повинен вирішити сам народ через обрану ним державну раду (Сейм) і під виборчий закон не позбавив прав виборчих цироків верств селянства, козацтва та взагалі укр.громадянства. Стоючи на цьому принципі козацтво буде боротися з усікою ворожою силою, яка тим або іншим способом захоче насильно накинути Україні небажаний народові Уряд. 6. Такому урядові Козацтво погайно стане до допомоги по забезпеченню внутрішнього твердого ладу та спокою, покладаючи в грунт своєї праці справедливе й рішуче, але людське відношення до всіх громадян України, визначивши одночасно за неукраїнськими меншостями належні їм національні права. Козацтво також буде боротись проти диктатури якої-небудь партії. 7. Не порушуючи суспільної рівноправності усіх станів і власів на Україні, Козацтво має на меті опертись на найбільш численні соціальні - 2 - елементи укр.населення хліборобське селянство та козацтво і тому обст- вятиме здійснення широкої земельної реформи в порозумінню негайного передача законним порядком до власного володіння великих маєтків ма- лоземельному на безземельному селянству та козацтву. 8. В робітничому питанню Козацтво надає забезпечення робітничому класові 8-годинного робітничого дня,соціальну самодіяльність та охоро- ну праці перед визиском. 9. Від сучасного Уряду Центральної Ради та збудованні укр.козаць- кого війська на грунті його історичних традицій для боротьби за волю України і національні права укр.народу.Військо повинно уявляти з себе однолічну бойову формацію під умілим та відповідальним проводом наказ- ного гетьмана та обєднане однодушним статом за волю України й народу, залишучи ведення політики в руках помилканого уряду та народнього представництва. 10. Розважарчи сучасне міжнародне становище,в якому знаходиться Україна,козацтво вважає необхідним сполучити усі свої сили та одностай- но стати до оборони України перед великим посяганням ворогів,але відки- даючи втручання у військові справи політичних партій. 11. З щирим козацьким серцем та братнім привітом звертається Укр. Козацтво до братів козаків Кубані,Тараху і Дону,які наділяли своїх делегатів на з'їзд укр.козацтва і бажає,аби згода та міцний союз ліг на вічні часи між усіма козаками. 12.Укр.Козацтво,обираючи Генеральну Козачу Раду,надає їй право кооптації необхідних членів та зміни свого внутрішнього урядування по тим або іншим вимогам,видавати накази та розпорядження по козацькому війську,сходити в договори та порозуміння з різними організаціями,які не противні укр.ідеї і в метах котрі не противні зазначених козацтвом, а також загальному укр.народові та Україні. Затвердивши постанови своєї діяльності та статут організації ко- зактва на містах,В'єд уповноважив обібрану ним козачу раду передати ці постанови урядові Центральної Ради,що козача рада й виконала 10.ков- тия 1917р.Звернувшись до міста свого постійного перебування,Вілої Цер- ки,козача рада згідно статуту,укваленого з'єдом,розділила територію України на конові та полкові округи і приступила до організації козац- тва на містах,під проводом відповідних отаманів кожної округи.При коза- - 3 - чій Раді були утворені відділи 1) оперативний, 2) пересування козацьких військ, 3) постачання, 4) технічний, 5) організаційний, 6) інструкторський, 7) культурно-просвітний та агітаційний, 8) пресовий. 20 жовтня 1917 р. почали уладкуватися козацькі провіти та кооперативи по полкових округах, інструкторська та агітаційна школи в Білій Церкві, Виходити центральний орган козацької Ради "Вільний Козак", під редагуванням відомого укр. пи- сьменника Модеста Левицького, п. Кенаша. 2-го листопада 1917 р. під час Ки- рієнківщини Козача Рада на підмогу урядові Центральної Ради висилає до Київа пять полків: Сілоцерківський, звенигородський, уманський, черкась- кий та перелазьовський. 10-го листопада 1917 р. козача рада скликає з'їзд полкової старшини, який виносить відчінність по організації козацтва та піддержує всі накази та розпорядження по війську. 25-го листопада 1917 р. три козацькі загони по наказу козацької ради виступають на піддержку військам Центральної Ради в боротьбі проти большевиків про першому їх наступі на Україну. Правобережний загін до 12 тисяч іде до першого укр. корпусу (Винниця, Жмеринка, Коростень), лівобережний до 10 тисяч - до третього укр. корпусу на Бахмач. Запорізький до 6 тисяч - до Гайдамаць- кого кошу на Одесу. В грудні 1918 р. запорізький загін силом до 2 тисяч, козача рада висилає на сполучення з військами уряду під Хитомір, яким керував генеральний старшина козацього війська полк. Балбачан. Загін бе- ре Вердишів і Йде на Київ. 27 квітня 1918 р. з встановленням гетьманської влади, Козача Рада продовжує вести свою працю по організації козацтва. Універсалом гетьмана України від 16 жовтня 1917 р., козацтво утри- мує всі права і вольності скасовані маніфестом царя Катерини 1772- 1778 р. З цього часу при козачій раді утворюється Генеральна Військова Канцелярія під проводом першого організатора козацтва генерального пи- саря Полтавця-Острянніці, до якого переносяться всі вищеназвані відділи як до органу виконавчого, залишаючи Раду органом законодавчим. Утворюється козацьке Братство Покрови Запорозької Вожої Матері, на чолі з козацьким архімандритом Арсенієм, яке вступає братиками в коза- цьке військо. Поруч з центральним органом козацьої Ради "Вільний Козак", починає виходити тижневик-журнал "Козацька Думка" під редагуванням ге- нерального старшини Льорченка. Україна поділяється на 8 козацьких округів, які на 12 полкових округів, полків на 6 сотенних округів, в го- лові яких стоять конові, полкові та сотенні старшини. На 20 січня 1919 р. козачою радою призначається з'їзд Великої Військової Козацької Ради для - 4 - обговорення та створення законів та положень про внутрішнє військове та адміністративне урядування укр.козацтва, а також про формування ко- закьких полків та умовини в них служби.Постановлена на твердий ґрунт козача Рада за дуже короткий час можна сказати Слєсучче перевела справу перебудови та організації козацтва.При кінці жовтня 1918р. всі намічені інституції уже працювали, а до середини листопаду 1918р. по військовим реєстрам генерального писаря рахувалось більш як 100 тисяч козаків се- мей, не рахуючи тих, які ц кожним днем вписувались до козацтва у великій кількості.Агітація велась інтензивно, десятки тисяч відозв Козацької Ради розсилались по всім козачим округам, пів мільона статутів про поло- ження козацтва та його організації були розсілані генеральною канцеля- рією в ґрудині місяці 1918р.Під проводом Директорії не дано закінчити почату козачом радою по створенню та організації укр.національного ко- зачого війська.Розуміючи всі ті обставини, які склались при гетьмансько- му урядові, козача Рада розуміла також і те, що внутрішня боротьба при відсутності сталого війська й адміністрації, дезорганізованості має та погрози зовнішніх ворогів, які готові були кинутись на Україну, не дове- де до доброго кінця і через те видала відозву припинити межевобну бо- ротьбу, яка є гибельна для України та полагодити справу мирним шляхом. Відозва була оголошена за підписом усієї генеральної старшини й комо- вих отаманів. В цій боротьбі козацтво стало на бік охорони ладу та спо- кою по містах, попереджаючи руйну. Таким чином сталось те, чого боялась козацька Рада.Московські большевики скористувались неорганізованістю та ослабленням від внутрішньої соротьби укр.народу і в друге прийшли на Україну.Разом з цим продовжувалась офензива Львів, що раніше була роз- почата проти Галичини, потім наступив на Україну Денісів.Боротьба ве- лась на три фронти, яка довела Україну до руйни далеко гіршої чим та, яка сталася у XVII століття. Грізний та тяжкий цент вимагав надзвичайного хисту та енергії від Верховної Влади.Проте Директорія не знайшла в собі ні здібності ні во- лі згуртувати 1 використати всі сили України і козацтва з окрема. Вона віддала інтереси державні інтересам партійним в жертву, не допускаючи видалення корисної військової ініціативи фахових національно-перекона- них членів та старшин укр.козацтва. Таким чином козача Рада мусила усу- нитись від праці, по створенню сил для боротьби за ті ідеали, які поста- новило козацтво. - 5 - Але ж боротьба не покінчена, вона продовжується і нині тим же по- зацтвом на окрівавлених степах України. Але вона проходить пора підпра- ми козачої Ради, як і поза впливами військової влади уряду, російної і дезорганізованої. Обставини боротьби на Україні вимагають громадської ініціативи та творчості і в наслідок цього ініціативна група в складі частини старих своїх членів і в складі частини нових, засіданням від 4. вересня 1920р. постановила відновити свою діяльність закордоном не першої можливості переїзду на Україну в справі організації розпорядження козацьких та національно-культурних сил. Опираючись на завойоване трох- літньою боротьбою право укр. народу бути державним господарем на своїй власній землі і в переконанню, що козацтво розуміє це більш всього, іні- ціативна група буде йти до своєї мети шляхом і засобами уквальними ко- зацьким відом від 3-го жовтня 1917р. в місті Чигирині, об'єднуючи козаць- кі та взагалі національні сили і використовуючи найвищий дозвіл періо- ду великої боротьби України за свою незалежність, опираючись тільки на власні сили укр. народу та козацтва. Отже в ім'я будучності і життя укр. народу, ініціативна група кличе всі національно-культурні сили до об'єднання в одне укр. козацьке това- риство. Козак, це є оборонець свого краю і народу та його волі і хто се- бе уважає таким, той є козак, не дивлячись на те, чи захищає він незалеж- ність своєї держави й народу менш чи одовом чи культурно-просвітною, чи громадською працею, бо пора, яку ми переживаємо, це велика загроза долі всього укр. народу. Тому настав час залишити всікі партійні роздори: Україна кличе всіх під старі бунчукки й знамена до об'єднання та праці, коли вадаємо її волі і волимо стати дійсними правдивими господарями на своїй землі. За ініціативну групу по відновленню "Вільного Ко- зацтва". Підчає всесвітньої боротьби народів, коли держава стала на державу Брат на брата, на наших очах етих іншим маком іспорілі стряслись три ве- лики революції, під ударами котрих розпалася Російська та Австрійська держави, а трету з їх Німеччина мусила підписати мир подиктований ій Антантою. Але з уложенням цієї згоди світова війна оказалась далеко не - 6 - екінченого, а перемінивши тільки форму, перенеслась на широкий терен бувшої російської імперії, куччі одночасно з собою і долю тих народів, які вона ли до національно-державної будови свого краю. Повстання цієї боротьби на сході полегшується лише тим, що Антанта переногти Німеччину на заході, не зуміла перейти в дальнійшому одноцільним фронтом до утворення нових перспектив політичної і економічної найбутності Європи і її поєднаної спільники в даному часі виступають лише як окремі держави в метах за- безпечення і виснаження своїх власних інтересів. Англія відтакви Німеччину від світового ринку, хоче зміцнити своє становище в колоніальному світі і через те шкодитиме утворенню на сході Європи великої політичної сили, яка б загрожувала її інтересам в Персії, на Кавказі, в Афганістані та інших далеких частинах сходу. Франція, не маючи змоги обезсполити Німеччину остільки, щоб вона перестала бути для французької нації небезпечним противником, шукає на сході Європи сильної політичної опільнника, щоб цим забезпечити собі палежну стратегічну обстановку, а разом вратувати свої міліарди, що розставлені у російських підприємствах. Америка найменше зацікавлена в політичних та економічних справах сходу Європи, тому її найбільш зрозумілі принципи президента Вільсона. Польща і Румунія, захопивши добрі шмати територій на сході, при слабості своїх національно-політичних сил, не можуть претендувати на яку-небудь значну роль, коли на сході повстане велика політична сила. Німеччина відрізана від своїх колоніальних ринків, шукає собі економічної і політичної допомоги на сході Європи, базуючись на давніх там своїх зв'язках і настрою народних мас на час війни та революції. І от тепер, коли всі народи заходу шукать розв'язання патилітньої боротьби на сході, бувший коловоє сходу Росія лежить розбитий і виснажений соціалістичними експериментами; жорстокою боротьбою народів за свої національні, культурні та економічні домагання. Московський большевизм мріє про імперіалістичну соціальну революцію. Те круги которие Росію ..... Правд кола мріять про попередній монархістичний престиж колишньої Росії, а молоді національні організми про ідею свого національного відродження та утворення національних держав. Змучені довголітньою війною народи Європи в національних своїх інтересах будуть різні політичні та економічні комбинації зі сходом і втіх комбинаціях Україна, як б частина території була Росія з погляду економічного та територіального владенься раз-у-раз головним чинником політики і стратегії не вільки - 7 - московського большевизму але і держав заходу. В час війни Німеччина охоче пішла на допомогу Україні, бо через це мала надзвичайну користь базу, перед цим же Антанта обіцяла великі блага Україні, аби тільки вона тримала непорушними свої південні та південно-західні фронти. Вольшеви- ки сунулись на Україну в надії зміцнити свої позиції на рахунок багатств України. Інші російські кова основою відновлення Росії бануть теж у на- лежному використанню економічних і людських ресурсів України. Таким чи- ном значення України в сфері міжнародної політики величезне. Але брак національної свідомості в широких народних масах, розпорошеність укр. національних сил, нерозуміння соціалістичними партіями національно-по- літичних і економічних завдань всього народу в цілому, не дають змоги Україні виявити своє справжнє обличчя і силу. До того ж персональний склад укр. дипломатичних місій, за не дуже великим виником, не відпові- дає своєму призначенняю. Діяльність про... місій привела до того, що Укра- їну не тільки не знають, а навіть де знають, то гублять до неї добре по- чуття. Таку ситуацію дуже влучне використовує Москва, Румунія ти Польща проти укр. націон. державності, наслідками чого до певної міри зявився опанування територій большевиками та звільнення претенсій Польщі й Руму- нії в Правобережній Україні, Галичині, Буковині та Васарабії. В даний мом мент наше становище треба признанти критичним, не зважаючи на великі стра- тегічні та політичні умови в Польщами і Румуніями сучасного уряду, через те, що перший рішучий удар для укр. державності може статись як-раз з цього боку, бо ніхто так як Польща і Румунія не зацікавлений в цільнови- тій політичній та економічній ізоляції України і вони прагнуть в про- щ до порозуміння з російськими політиками з метою остаточного розділу території України. В безупинному послідовному наступі на Україну москов- ської радянської влади, яка нищить все українське, ми бачимо прояву сув- ного російського імперіалізму, котрий з упертю коротовість єдиної Ро- сії, яку розшарпала Антанта "колишній спільник", або поділили інородці, що були під її владою. Тому укр. народ в основу своєї державності кусить покласти міцний економічний і національно-політичний фундамент, без яко- го чужі ворожі сили будуть спикуватись ще не раз знести ідею укр. дер- жавності і тим погрожуватимуть істнуванню самої укр. нації. Таким фунда- ментом, центром живих творчих сил на Україні, є хліборобське козацтво і селянство та національно-промислові елементи, з їх непохитними впога- ми правного твердого ладу, на основі власності та демократизму і лише - 8 - ці елементи можуть бути нічого підвалиною будучої упр.держави і на- ціональної ідеї, бо пролетаріат і велика буржуазія, а погляду національ- ного, є чужі не Україні, бо байдужі до упр.національно-державних змагань. Козацтво ж хліборобський клас європейський по суті, а тому пасивний в початку революції, як про те свідчить історія всіх революцій, мусить ска- зати і скаже своє остаточне слово на прикінці революції і те слово на довгі роки вирішить справу укр.Нац.Держави. І коли економічні інтереси цього класу не будуть зв'язані з нац.-політичними інтересами, то укр.нац. справа і державність будуть на довго подавлені ворожими силами сусідів, які мають яскраво визначену нац.-імперіалістичну окраску. Що ж робилося досі для свого козаць-хлібороба та промисловця? Увесь час нехтували йо- го релативними і глибоко демократичними інтересами, хитали всіма можливи- ми засобами, віками засвоєнене його психологою право власності на зем- лю, підмачись соціалістичною фразіольорією та кохались в поглубленню революції. Руйнували народне господарство, викликали на боротьбу хлібо- робське село з голодним містом, провадили різні опроби соціалізації й націоналізації землі, монополізації промисловості та торгуг і єдине що зробили цим - зруйнували укр.нац.Фронт і відірвали коріння укр.нац.-х ідеї та державності. Через це в даний момент диктатура соціалістичних партій на Україні може менше усього сприяти зростові творчих сил зміц- ненню ії економічного добробуту та порятунку укр.державності. В надзви- чайно трудній зовнішній та внутрішній ситуації правуючи соціалістичні кола не мають ні певної програми, ні певної тактики. Всю їхню політику й національно-державну роботу розраховано на недолгий час, поза тим не вони живуть сільше віроп в чудесне спасення України. За два роки бороть- би м їїрмовки з большевиками, коли укр.державності не раз погрожувала цілковита загибель, наші кола з сучасного уряду стали просто фаталіста- ми, а не людьми з широко виробленими державними поглядами. Під націоном згаданих вище міжнародних політичних та економічних факторів, годі ду- мати про можливість чудес, треба відкинути всякий фаталізм і спокійно аналізувати міжнародне і внутрішнє сучасне становище України, викидаючи з цього поперед уявлі думки, та вузьке партійні інтереси. Після такого аналізу, Укр.Нац.Вільно-Козаче Товариство не може не бачити того, що ни- ні стоїмо перед могилою укр.нац.державності, а може навіть занепаду на довший час національно-культурного відродження України. Отже через те У.Н.В.К.Т. зважає своїм обов'язком довести до відома всіх укр.патріотів, - 9 - що інтереси укр.нації зараз вимагають: 1) Об'єднання всіх творчих укр.нац.сил для оборони нац.одності укр. народу та звдання поодиноких укр.земель для відбудови укр.держави згідно з бажанням поодиноких 11 частин; 2) Встановлення твердого нац.правного ладу і горонанетва на Украї- ні конечні форми котрого має встановити укр.нац.союм. 3) Закріплення законним порядком на основі твердої власності за седлінством та козацтвом України всіх земель, занятих та оброблюваних ни- ми за час революції з тим, що проведення задоволення інтересів бувших землевласників приймає на себе держава. 4) Реального забезпечення трудових інтересів робітників та вироблен- ня відповідного робітничого законодатства. 5) Створення укр.нац.козацького війська, яке повинно звільнити укр. землі від окупації та чужих пасильних завзятів. 6) Боротьба проти всіких замахів та чужостраних інтервенцій против них інтересам укр.народу. 7) Оказання правного захисту та допомоги укр.еміграції, полоненим та військовим і цивільним інтернованим в чужих державах. 8) Праці в повному контакті з тими європейськими державами, котрі ви- знаючи незалежність України, дадуть їй необхідну піддержку в боротьбі за відновлення власної державності. 9) Праці в тісному контакті з нац.організаціями, які переслідують тіж мети відносно до склавшихся держав на терені Росії в метах забезпе- чення своєї самостійності, становлення твердого ладу, миру та законності. КОНСТИТУЦІЙНА ПАРТІЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІЛЬНО-КОЗАЧОГО ТОВАРИСТВА. I. Основні завдання. 1) Об'єднання в сучасний цент всіх творчих укр.нац. сил для оборони нац.одності укр.народу та звдання поодиноких укр.земель для відбудови укр.держави згідно з бажанням поодиноких 11 частин. 2) Гадачи, що зі склавшогося сучасного для України важкого стану може винести тільки тверда влада, яка могла би організувати культурні та фізичні сили для боротьби з большевизмом на Україні. Встановити спо- ній та скликати союм, У.Н.В.К.Т., зазначає, що в збудування такої влади по- - 10 - вінно оказатись на нац.-історичних традиціях до кoнецьного встановлення Срійом остаточних форм правління.Персона та уряд,котрии буде доручено встановлення твердої влади,повинні користуватись одночасно довіррям як з боку укр.кол,так і з боку світових держав,показк тільки при ціх умо- винах Україна може бути вратована. 3)2 огляду на склавшіся ворожнечі та різних непорозумінь межи сусідними націями та Украиною,У.Н.В.К.Т.має взяти на себе прoдeдeння мирової політики в цьому питанні,аби потім довести до порозуміння та со- юзу з Україною ці нації. 4)Уникаючи всякого шувінізму,У.Н.В.К.Т.одначе буде боронити ті нац.-історичні права укр.народу,котрі являються непорушною Його власніс- тюX мв і на котрі яскраво вказує його історія. 5)У.Н.В.К.Т.Суде прагнути до повного та широкого освітлення укр. питання,як у себе на Україні так і по інших державах,щоби цим встанови- ти правдиве відношення до нац.-історичних прав укр.народу. 6)У.Н.В.К.Т.Суде прагнути викликати та встановити саме тісне куль- турно-економічне зближення з усіма державами світу,щоб цим встановити приятельські відносини та підняти культуру та промисловість власної країни.Окрім того Товариство прикладає всі засоби до того,щоб Україна не завилась перепоною економічних та торговельних зносин межи світовими державами та іншими націями,межуучими в Україною. 7)У.Н.В.К.Т.,щоб заставитись зовсім незалежним ні з якого боку,має перебувати до часу звільнення території України у якій небудь нейтраль- ній державі,але для зв'язку та освічення укр.питання на Україні та в інш ших державах буде мати там свої відділи. 8)У.Н.В.К.Т.закликав всіх здібних до державного будівництва Укра- їнців-патріотів об'єднатись навколо Товариства і стати до праці твердиx ділових форм правління,опираючись на Нац.історичних традиціях нашого не- скінченного минулого,котрі змогли би виратувати Україну від руйни,вигна- ти ворогів,силкати Союз і цим встановити кoнецький спокій та мир в кра- їні та з сусідами; II.Основні права козаків та громадян. 9)Всі Українці по національності на основі наших історичних тради- цій повинні називатись козаками (громадяни).Всі остатні національності знаходилися на території України з приняттям ними укр.громадянства згідно встановленому урядом закону,мають іменуватись просто громадянами - 11 - 10) Всі укр.козаки та громадяни без різниці їх полу, віросповідан- ня та національності, повинні бути рівними перед законами України, пра- ва і переваги кляєвої рівниці повинні бути скасовані. 11) Державною вірою повинна бути свята віра Христова, але кожному козакові та громадянинові повинна бути забезпечена свобода світості та віросповідання. Відправлення великих релігійних та соціолюмебних обря- дів повинно бути свободне. 12) Кожному повинно бути надане право висказувати словесно і в часописах свої думки. 13) Всім укр.козакам та громадянам повинно бути забезпечено право складати спілки та громади не питаючи на те дозволення, а тільки регі- струючи себе по встановленній законом черзі. 14) Всім укр.козакам та громадянам повинно бути надано право роби- ти прилюдні зібрання для оговорення різних громадських справ. 15) Всі урядовці та службівники в державних установах, виключаючи військові секції, повинні мати право зібрань та спілок, але тільки по пи- танням взаємодопомоги. 16) Персона і будинок кожного повинні бути незаймані. Вхід в приват- ний будинок та груп повинні бути тільки в випадках встановлених зако- ном. 17) Кожному укр.козакові та громадянинові повинна бути надана сво- бода пересвіду та виїзду за кордон. 18) За замах та агітацію проти України шляхом словесних чи пись- менних засобів, винуваті в цьому мусять відповідати перед судом по всій суверості законів. III. Внутрішній лад України. 19) Україна повинна бути Ретманцією (республікою, річно-посполи- тою). Зважаючи на се, У.Н.В.К.Т. буде стояти на принципі відродження Укра- їни історично-демокретманської влади. Але приймаючи на увагу випад- ки історії, де дейні з ретманів знаходились під впливом чужоземного втручання перевертати дійсне розвинені демокр.принципів ретманської влади, встановленої і кріпленої самим укр.народом, Товариство, аби попе- редити та викорінити це, на завжди знаходились необхідним, щоби особливим законом України були стверджені на все права і переваги ретманської влади. 20) Законодавча влада повинна належати союзові, який має складатись - 12 - з однієї палати народних представників. 21) Народні представники повинні вибиратись на основі загального, рівного та таємного голосування укр. козаків та громадян грамотних, що- чих 25 літ від роду, не опорочених судом та не позбавлених прав укр. гро- мадянства. 22) Кождий виборчик маючий 30 років від роду грамотний повинен одер- жати право бути обібраним в усі державні установи. 23) Головою України та всього уряду має бути Гетьман, котрий обира- ється Соймом довжинотьбо 1 носять титул Великого Гетьмана Усієї України обох соків Дніпра та військ Чорноморських і Запорозьких. Йому підлягає вел військова і адміністративна влада України і він відповідає у своїй діяльності тільки перед народом і Соймом. Під час війни Гетьман може пер- сонально не керувати військами, а передати ці функції Наказному Поход- ному Гетьманові або Війську Походному Отаманові. 24) Як виконавчу владу гетьман обирає раду Генеральних Секретарів котрі відповідні у своїй праці однаково перед Соймом і гетьманом. 25) Сойм обиравться на 5 років і повинен встановити розпис прибут- ків та видатків України та мати контроль за законністю та доцільностю праці усієї вищої та низької адміністрації. 26) Ні один закон не стверджений соймом як би він не іменувався і від кого б він не походив, не повинен мати сили закону. 27) Прийнятий соймом закон двічі може бути припинен гетьманом, але в третій раз повинен бути ним санкціонований. 28) В своїйому внутрішньому управлінню Україна повинна бути поділена на староства (провінції), де в голові кожного з них має стояти старос- та, якому повинна належати вел адміністративна влада в своїйому старостві 29) Староства повинні бути поділені на землі або повіти, де в голові кожного з них повинен стояти старшина. 30) Волосни, сільські й місцеві громади повинні керуватись своїми ви борними місцевими війтами. 31) При кожному з видепоіменованих адміністративних центрів має бу- ти обібрана рада, провадження й контролю котрої повинні належати тільки культурно-господарчі діла. 32) Ради обираються: сільські й місцеві - загальним сходом, волосни- сільськими радами, повітові - делегатами волоських рад, старости - делега- тами повітових рад. - 13 - 33) По цістях адміністративно-господарча влада повинна належати міс- ській думі, а по охороні спокоя й ладу отаману городських козаків. Ціста, які мають більш 100 тисяч населення на основі особливого законодавства повинні отримати самоуправління. 34) Загальна охорона спокоя й ладу і усій державі має належати дер- жавній владі. IV. Суд на Україні. 35) Найбутній суд України повинен керуватись не вільним загально- державними законами, але й народньою совістю, стосуючись до кожного окре- мого випадку. Принцип вибороності і незалежності суду повинен бути про- ведений як найширше від Мирового до Генерального суду. 36) Верхнім судом на Україні має бути генеральний суд (Сенат), скла- даючийся з генеральних суддів, найближчим завданням котрого повинно бути до скликання сойму повній перегляд законів і складення проекту нових, на основах не суперечачих самобутності, історичним традиціям та нац.свободи укр.народу. V. Скарб України. 37) До скликання сойму У.Н.В.К.Т. вважає необхідним установити при генеральному секретаріаті скарбу - Скарбову Раду з генеральними підскар- бим на чолі для перегляду бувш.державних видатків і в метах знайдення не продуктивних по своїм розмірам та причинам видатків уряду а також вишу- кання не обтяжуючих населення нових джерел прибутків. VI. Земельне питання на Україні. 38) Ставки твердо на принципі переходу до дрібного хуторського го- сподарства У.Н.В.К.Т. вважає, що всі панські землі, заняті та оброблювані селянами та козаками за час революції, не повинні бути відбирані урядом для повернення їх бувш.земельним власникам, а тільки повинні бути зарегі стровані. В тих випадках, коли великою площі перевищає встановлену за- коном норму володіння козака-хлібороба, лишок повинен бувш відібраний в частина другого громадянина. Вся ж останина частина землі повинна перей- ти до власного володіння селянами або козака на основі твердої законної власності. Проведення задоволення бувш.землевласників, держава мусить взяти на себе. 39) Монастирські, удільні та церковні землі, мають перейти в держав- ний земельний фонд і з них мають бути наділені ті козаки та громадяне, які боролись за відбудову укр.держави. - 14 - 40) У.Н.В.К.Т. вважає також необхідним щоб уряд по звільнених території України скликав в найближчий час повітові та провінційні земельні ради в пропорційнального числа представників для обговорення і виготовлення проекту передачі лишку земель коловземному та безземельному громадянству України, а також головну земельну Раду для вироблення на цих основах закону та негайного переведення його в життя. VII.Робітничє питання на Україні. 41) У.Н.В.К.Т. вважає необхідним реальне забезпечення трудових інтересів робітників та вироблення відповідного робітничого законодавства, для чого уряд по звільненим території повинен в найближчий час скликати робітничу комісію, котра виробила б і перевела в життя цей закон. VIII.Українське козацьке військо. 42) До кінечного вирішення військового питання, стале військо повинно бути замінено вільно-козачими кадрами охочекомонників, в числі необхідним для створення і потрібний мент потрібної величності укр.козацького регулярного війська. 43) Військо повинно бути збудоване на історичних принципі козацької України, чим буде сповні відповідати територіальній та міліційній системі. 44) Головою всіх козацьких військ має бути його Ясновельможність Великий Гетьман усієї України, обок соків Дніпра та війсьм Чорноморських та Запорозьких. 45) Ген.Військ.Секретаріат являється найвищою виконавчою військо.-адміністративною владою усього укр.козацького війська. 46) При гетьмані на основі історичних традицій повинні знаходитись сердючні та компанійвійських полки. 47) Для обдумання і обговорення всіх важливих військо.-адмін.та стратегічних питань, при гетьмані повинна знаходитись ген.військ.старшина по призначенню гетьмана, складаюча особою ген.військ.реду, ділам котрої відає ген.військ.Канцелярія від урядування ген.Погара.Канцелярія являється одночасно і штабом гетьмана. 49) Україна в військо-управлінню повинна бути поділена на козові, загонові та полкові округи, де в голові кожного округи повинен стояти загонний, козовий та полковий отаман. Округи відповідають адміністр.поділової України, з ради котрих мають виходити всі вище означені отамани. 49. Всі отамани являється безпосередньою старшинною підлеглих ім - 15 - округ та військ.частин (від-корпус)загон-дивізія)поли-полис і відповідні за названня і дисципліну в них. 50)Кадри полків повинні бути розташовані в головних містах своїх полкових округ і носити їх назвиою.Підчас походу кождий з них має А виділяти три черги. 51.Речинець військ.служби для вільно-козачких олочекомонників та постійних кадрів повинен бути встановлений особливим військ.законом. 52)Для полежнення реєстрації належачих для призву козаків,полки ві округи повинні бути поділені на сотення і знаходитись в відомі сотенним отаманів. 53)Цо торкається порядку організації та утворення регулярного ко- зацького війська,то це має бути обговорено особл.законами України. 54)Українська мова повинна бути державною і все діловодство та навчання повинно вестись на ній.Подача прохань та заяв як писаних так і словесних повинна бути допущена на мові прохача. 55)У.Н.В.К.Т.знаходить бажанням,аби всім укр.козакам та громадянам було по можливості в найкоротший час забезпеченої отримання шкільної освіти до 16 років включно на державні кошти.З часом побільшення шкіл повинно бути встановлене обовязкове навчання дітей від 8-16 років в школах бажаних родиною дитини. 56)Всі був.державні вищі,середні та низчі школи повинні перейти до відому укр.уряду й навчання в них повинно бути поступово ведено на укр.мові. 57)Укр.урядом повинні бути вжиті всі заходи того,аби в найшвид- чий час була відроджена Укр.Академія Наук.Також уряд повинен попіклуватись і про те,аби в кождій провінції були відчинені укр.учительські інститути,як з загально-освітними так і спеціально-фаховими відділами. 58)Уряд повинен подбати про те,щоби в найкоротший час на Україні були отворені спеціальні аразкові курси,які змогли би запобігти на перші часи недостачі певних спеціалістів в господарському та технічному відношенні.До сього як інструктори можуть дуже на перші часи прида- тись чужоземці. 59)Поступово повинна бути встановлена безпосередня зв'язь для полеження переходу від низчої ступені навчання до вищої. 60)Повинно бути надано право пісцевим укр.організаціям утворити у себе елементарні школи для дорослих,народні укр.бібліотеки,професійні - 16 - курсів, вільно-козачі спортивні, стрілецькі та соціально-гімнастичні гро- мади і інші організації та установи, сприяючи фізичному, умовному та мо- ральному розвиткові народу. 61) У.Н.В.К.Т. буде також піклуватись про те, аби уряду України було гарантовано всім населенням її націям приляглих громадянства опріч пов- ної громадянської рівноправності на рівні з українськими правом культур- ного самовизначення як то: повну свободу вживання різних мов у громад- ським життя, свободу основання різного роду шкіл, зібрань спілок та уста- нов, маючи метод заховання та розвиток мови, літератури та культури кожної нації" і т.п. РЕГЛАМЕНТ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІЛЬНОГО КОЗАЧОГО ТОВАРИСТВА. I. Тактичні постанови. 1) Для осліплення зазначених в статуті цілей У.Н.В.К.Т. буде обєдну- вати коло себе всі елементи населення України. Щоб обстежити порядок і законність з боротьбою проти анархії, яка руйнує підставу народнього го- сподарства, та державності дрібних і середніх козачків хліборобів, та про- мисловості, а для цього вживатиме всіх заходів що до нац.пол. виховання народу та свідомих укр. козаків патріотів, провадитиме організацію народ- для забезпечення йому добробуту, порядку і законності. 2) Буде брати участь через своїх заступників в роботах урядових і громадських установ та організацій. Братиме активну участь у всіх вибо- рах до законодавчих установ, державних або громадських інституцій, взяв ставлячи і переводячи своїх кандидатів; вживатиме всіх законних заобі- пологічної боротьби в цілях оборони та зміцнення укр. державності. 3) Буде входити в зносини з урядовими та громадськими установами, сільськогосподарськими, торговельними та промисловими організаціями по всім питанням, які торкаються завдань та діяльності Товариства. 4) Даватиме допомогу до утворення різно сільсько-господарських, ко- оперативних, кредитових та щадно-позичкових товариств і установ, як рів- но й утворювати такі самі відьно-козачі товариства та установи. 5) Буде скликувати козацькі з'їзди та конференції, організувати та проводити видавництва, які допомагатимуть зміцненню та розвиткові діяль- ності Товариства. - 17 - 6) Буде перепроваджувати анкети і збирати статичні данні по всіх галузях сільського господарства на Україні. 7) Буде вживати на підставі закону всіх заходів, які допомагатимуть розвиткові Товариства та будуть зміцнювати добробут його членів. 8) Буде входити в згоду, спілки і бльоки, коли знайде того потрібним з різних партіями та організаціями для здійснення завдань товариства. 9) Буде твердо і непохитно додержуватись принципів демократизму, правного ладу, а також основних принципів свого програму. 10) Буде захищати стояти на ґрунті легальності і ухилятись від аван- турницьких способів боротьби, бо такі засоби можуть шкодити зростові то- вариства та значенню його в державному будівництві, скомпромітувати йо- го в широких колах людності й зашкодити нац.-державній гетьманській ідеї. 11) Представники товариства повинні брати участь в роботі місцевих самоуправлень на місцях, мійських та земських і захищати стояти в обороні законності і ладу та підкреслювати і освітлювати основні завдання У.Н. В.К.Т., стараючись об'єднати коло товариства всі місцеві інтелігентні сми- ли здатні до державної праці. 12) З не-українськими партіями підтримувати контакт остільки, оскіль- ки вони на ворожій нац.-державним домаганням укр.народу та поступали У.Н.В.К.Т. 13) Не піддержувати жадного контакту і не входити в жадні порозум- міння з партіями, що стоять в обороні велико-земельно-власницьких інте- ресів. 14) В справі земельній і економічній столти в обороні дрібної зе- мельної власності як основи нашого господарства й державности та дома- гатись остаточного знесення великої земельної власності, що була головною причиною аграрної анархії; підкреслювати і розъяснювати при великій нагоді, що земельну справу можна розв'язати тільки в зв'язку з піднесенням фабрично-заводської промисловості та агрікультури, а також забезпеченим нац.-державних прав укр.народу, якою казліна своєї землі і розпоряджина свого господарства; підпирати ідею викупу велико-власницьких земель не з причин моральності і справедливості, до покриадження поміщицьких інте- ресів, а тільки з причин фінансових інтересів держави, бо тільки таким шляхом можна врятувати нашу валюту в середині і на зовні і полодити кінець процесові самочинної примітивної девальвації, яка всерм вагор па- - 18 - де на трудове селянство, козацтво, робітництво і трудову інтелігенцію. Громова катастрофа загрожує нам як натуральний наслідок надмірної про- дуктивності революційного грошового станка. Вона обезцінить усі грошові знаки, поставити нарід у скрутне становище, бо не буде завищо купити у чужих краях потрібного нам краму та інших виробів. Крім того приймаючи ідею викупу, ми підриваємо заміри великоzemельних реакціонерів до пово- роту старого режиму і рятуюємо наше селянство та козацтво від помсти, а народне господарство від руйни. Державні, кабінетські, удільні та монас- тирські землі складатимуть державний фонд, з якого будуть наділятись борці за Україну та їх родини; мусимо подолагати всіма силами розвит- кові нац. промисловості і ремісництва та обєднувати представників їх на грунті професійно-економічних, закладаючи промислові і професійні орга- нізації; допомагати розвиткові кооперації взагалі, бо кооперація скрі- пляє економічне становище нашого народу і робить його більш організова- ним в боротьбі з експлоатацією чужинців; допомагати розвиткові культу- ри, загальної технічної освіти яко підвалини розвитку народнього госпо- дарства. 15) Що до сучасного моменту, то треба пам'ятати що нинішній час є ча- сом переходовим і що ся переходовість накладає на нас такі обовязки столти на сторожі принципів нац.-культурних здобутків укр. народу, обороняючи їх перед цілим світом. Ці обовязки може і мусить виконати Вільне Козацтво України. 16) Не називати товариства буржуазним, але лише демократичним, яким вона в дійсності є, бо слово буржуазний розуміється у нас не економічно і історично, а по обєвательськи і може зашкодити популярности товарист- ва у колах котрі не розуміють правдивого значення слова "буржуазний". 17) До того часу, поки уряд не стане твердо на принципах нац. Держа- ви і не перестане бути низько-партійним, ухилятись від участі в ньому на вищих керуючих посадах, аби не творити фінції буржуазного уряду і не давати крайнім лівим партіям нагоди в їхніх помилках і експериментах складати вину на буржуазний уряд і пропагувати нову революцію, бо це руйнуватиме і без того ще не міцні підвалини законності, порядку і дер- жавности. 18) З огляду на те, що У.Н.В.К.Т. твердо і непохитно стоїть на прин- ципі відновлення на Україні традиційної, історично-демокр. гетьманської влади, ми мусимо скрізь пояснювати широким народним колам, що Ідея укр. - 19 - Гетьманства не є нова і являється антінаціональними явищем, як то оголо- дають соціалісти, а навпаки нею зв'язані найкращі доби нац.єдності укр. народу і найвищий політичний розвій нашої Держави,1 що з упадком 11 ми загубили як нашу державність, так і те, що зветься нац.традицією і творчі рить могутність та культурний розвій держави.Отже зважаючи на те, чи му- симо звернутися знову до цих форм правління,1 тоді як колись Гетьманти на завиться символом єдності укр.народу, репрезентованого в особі традиц націон. і незмінно обіграного доживотнього великого гетьмана України, який стане понад всіма партіями та класами і таким чином завиться ре- гулятором киття і розвою могутності нашої Держави. 19) Столти в контакті з усіма партіями, що твердо стоять на грунті загально зазначених принципів демократизму, аби скріпляти нові підвали- ни нац.-державного і економічного киття нашого народу. II. Організаційні постанови. 1) В потрібних пунктах закорд. держав по дорученню генеральної Ради У.Н.В.К.Т. через мужів довірря, засновується відділи УНВІТ, які переводять свою працю згідно статутові товариства і особливим інструкціям ген. Ради Порядок закладання сих відділів обговорюється в інструкціях наданих му- жам довірря. 2) На Україні в кожному губерніальному центрі по дорученню ген. Ра- ди У.Н.В.К.Т. через мужів довірря, утворюються губерн.Управи, повітові і волосні управи утворюються через мужів довірря губерн.управ. 3) Для придбання нових членів необхідно використовувати вселкі зв'язки кооперативні, земські та інші зібрання, скрізь освітлюючи програму і тактику УНВІТ. На селянських та козацьких з'їздах виступати з резолюці- ями нашої програми. Велкої агітації з демагогічними виступами, приваблен- ня членів великими обіцянками різних блях і т.и., рішуче уникати і забо- роняти. 4) Кожен член Товариства повинен дбати про зріст товариства та йо- го зміцнення. Волосні управи повинні зв'язуватись і інформуватись про своє киття не тільки зі своїми повітовими управами, але з волосними або і подинокими особами з волостей та інших сумежних повітів. Повітові управи повинні бути у зв'язку не тільки зі своїми губерніальними управа- ми, але і іншими повітовими управами в губернії і сумежних губерніях, а також своєчасно інформувати свою губ.управу про діяльність та станови- ще на місцях, давати точні адреси своїх мужів довірря по повітах, аби на - 20 - випадок бездіяльності місцевих центрів не знищувалися впливи ні губерн.управлень та її організаціями.Губерн.управи мусять держати безперервний контакт з генералом УНВКТ та іншими губ.управами. 5) Приймаючи нових членів уважати, аби вони не скомпрометували себе в часі революції діяльності в крайних лівих партіях або не шкодили укра.нац.життю. 6) Великі відозви дотично основних принципів програми й тактики товариства в цілому не можуть видаватись без згоди її відома ген.Ради У.Н.В.К.Т. 7) Генеральна Рада Товариства відповідно до обставин подає губерн. Управам відомості про стан внутрішньої та зовнішньої політики для звідомлення в цій справі всіх організацій, які об'єднуються коло губерн.центрів Таки самі звіти подаватись й окремим відділам УНВКТ істнуючим закордоном 8) Згідно на місцях і праця мусять провадитись по одному певному планові під керовництвом губерн.і повітових управ, твердо додержуючись основних принципів програми й тактики УНВКТ. 9) Позитивні організації і товариства повинні старатись нахилитись до товариства всі здорові сили нац.інтелігенції та духовенства, та мати на увазі всіх людей здатних до адміністративної чи іншої державної роботи на місцях, яких можна буде використати в інтересах цілого народу. Про наслідки в цьому напрямі негайно доносити голові губерн.Управи. 10) Закордонні відділи УНВКТ керують окрім статуту особливими інструкціями генеральної Ради. 11) Всі організації товариства і поодинокі його члени повинні дбати про збільшення колтів товариства і для того акуратно сплачувати членські внески і намежну по статуту частину надсилати в черзі своєї підлеглості до видних управ.Уважати на те, що для повирення ідей товариства, необхідно буде буде видавати пресу й літературу, а також що при майбутніх виборах для агітації потрібні будуть великі кошти, для того необхідно збирати крім членських внесків добровільні жертви від членів товариства і осіб, що йому співчувають. 12) Для збільшення коштів товариства необхідно тримати тісний звязок з іншими кооперативами. В істнуючих кооперативних організаціях члени товариства повинні брати маву участь і старатись, аби вони сільно призначали колтів на культурно-просвітні цілі, бо це допомагатиме культ. і крім нац.праці товариства. - 21 - 13) Раз на місяць а в випадках особливо важних і частій громадян, повітові губ. управи в порядку підлеглості повинні складати короткий звіт про своє фінансове становище і стан організації та надсилати їх через губ. управи до ген. ради УНКЕТ. 14) Столичи в обороні прав і порядку на місцях, волосні, повітові, губ. управи товариства повинні негайно повідомляти генеральну управу про всі беззаконства провінціональної адміністрації, аби ген. Рада могла виплатити в видих урядових колах і домагатись притягнення до відповідальності законопорушників. ЧЛЕНСТВО 15) Членами товариства можуть бути козаки й козачки укр. нації (громадяни й громадянки) не молодші 21 року, не позбавлені судом горожанських прав, котрі поділяють завдання товариства і письменно зобов'язуються виконувати всі правила, вимоги й обов'язки передбачені статутом товариства та підлагати всім інструкціям і розпорядкам своїх безпосередніх і вищих управ, а головно Генеральної Ради. Кількість членів товариства не обмежена. 16) Прийом членів товариства відбувається на підставі заяви бажаючого вступити до товариства по постанові відповідної управи в окрузі якої постійно проживає прохач. До заяви повинне бути приложена рекомендація трьох членів товариства. 17) Кожен член товариства може виступити з Товариства подавши про це писану заяву управі того відділу, до якого він належить. 18) Члени товариства, яким призначений строк не заплатили належного членського внеску, уважаються за вибившихся з товариства. 19) Члени товариства, які пошкодили товариству або не відповідають його завданням, можуть бути виключені зі складу членів товариства установою двох третих голосів членів управи, до якої вони належать. Коли член якого думати виключити з товариства, побажає дати свої пояснення, то його повинні вислухати. 20) Внески, які зроблені до каси товариства членам, що вибувають зі складу товариства, не повертається. 21) Члени, які виступили зі складу товариства, можуть бути ново прийняті в товариство, коли про це буде ухвалено постановою більшості двох третих голосів членів відповідної управи. 22) Наколи якої небудь управою будуть скликані збори членів това- - 22 - рітва, то кожен член товариства має тільки один голос, якого ніхто не може передавати нікому іншому. КОНТИ. 23) Конти товариства складаються: з вступного внеску, із членських річних вкладок, з прибутків від капіталів та йайна товариства, з прибутків від торговельних та промислових підприємств товариства, а мертв на розвиток діяльності товариства. Розмір вступного та членського внеску ухваляють відповідні управи в залежності з потрібним на рік для товариства контами. Контторис видатків на рік складається управами товариства і подається на затвердження ген. управи. Товариство має всі права юридичної особи і тому має право набувати, купувати, продавати, закладати, арендувати, брати до свого керування на підставі істнуючих законів воле- не майно рухоме і нерухоме, складати великі умови, бопти на себе великі обов'язки, які дозволяються законом, одержувати спадщину по духовні, позивання та відповідати по судах і мати також всі інші права юридичної особи, визначені законом. Ці права Ген. Управа в мірі потреби може передавати своїм управам. КЕРУВАННЯ СПРАВАМИ УНВКТ ТОВАРИСТВА. 24) Представництво УНВКТ і керування справами його та загальних на- прямом діяльності товариства належить головному органові товариства ген. Управі, яка в потрібних випадках видає особливу інструкцію головам підлеглих їй відділів та управ. 25) В потрібних випадках Ген. Управа УНВКТ може передавати керування справами товариства та загальний напрямом діяльності в більш широкому масштабі кожній з підлеглих її управ. 26) УНВКТ поділяється на відділи закордонні, що об'єднують Українців в межах відповідних держав, губерніальних, що об'єднують - межах губерній, повітових-в повітах, волосні-в волоси, мійські-в містах. 27) Кожний відділ товариства проводить свої господарські справи, що торкаються його, яко філія самостійно. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ УПРАВ. 28) Управа кожного відділу керує його справами, боронить інтересів, як і являється його законним і управленим заступником перед владами, громадськими організаціями, всякого роду установами, веде всі операції - 23 - відділу, приймає і виплачує гроші, слідкує за цілістю і витратами грошей, які є в його розпорядженні, порядкує всім рукописи і переломним майном від відділу, складає всякого роду умови і зобов'язання, наймає і увольняє служа- щих, складає інструкції і зобов'язання у всіх галузях діяльності свого відділу, а також складає проекти необхідних змін в керуванню товариства, які вносять на розгляд і затвердження ген.Управи. Векселі і інші борго- ві зобов'язання, умови, контракти, завіреності і т.п., підписують голова і скарбник відповідної управи. Всі листування всі справах відповідного від- ділу товариства провадиться за підписом голови та секретаря. Кожна управа відповідного відділу має печать з написом: Управа Українського На- ціонального Вільно-Козачого Товариства (волосна, мійська, повітова, губер- ніяльна, краєва, закордонна) з зазначенням волості, повіту, міста, губернії, краю закордонного. Ген.Управа має печать з написом: Генеральна Управа Укр.Нац.Вільно-Козачого Товариства Всієї України. КОНФЕРЕНЦІЇ. 29) Для вирішення окремих питань, що будуть виникати з політично-де- жавного укр. нації і потребують негайного порівнення, ген.Управа буде скла- кати конференції Товариства, або давати з приводу цього розпорядження відповідним відділам. Конференції можуть бути надзвичайні, закордонні, краєві, губерніяльні, повітові. 30) Право участі в конференціях мають: На надзвичайний всі члени Ген.Управи, голови закорд., краєвих та губерн. управ. На закордонній, згід- но окремим інструкціям голови закорд. відділу, та краєвих і губерніяльних всі члени краєвої і губерніяльної управи та голови підлеглих їм повіто- вих управ. На повітових - всі члени повіт. управ та голови підлеглих їм волосних управ. Мійські конференції скликаються згідно планові вирошен- го головою мійською відділу і ствердженою Ген.Управою. 31) Постанови конференції в черзі підлеглости надсилаються для роз гляду та затвердження Ген.Управи. На випадок спішності постанови можуть бути надіслані безпосередньо в Ген.Управу. РЕВІЗІЙНА КОМІСІЯ. 32) Ревізійні комісії є органами контролю над діяльністю виконав- чих органів товариства, для докладної ревізії діловодства, рахівництва, скарбниці, майна і взагалі всякого роду цінностей. Ревізійні комісії для закордонних, краєвих і губерніяльних управ призначаються Ген.Управою - 24 - для повітових і волосних - губерніальном або краєвом Управом Комісії складаються не більш з трьох осіб, інструкції їх праці затверджуються відповідно з вищеуказаним управ. СУД ЧЕСТИ І ПРИДИЧНЕ БЮРО. 33) При всіх відділах Нац. Відьного Козачого Товариства засновуються сн товариські суди чести і придиичні бюра, статути яких затверджуються Ген. Управом. КЛЮВИ . 34) При всіх відділах У.Н.В.К.Т. засновуються нац. козацькі корби, в мстах уплатовування вечірок, викладів, спектаклів і т.и. Статути їх виробляються відповідними відділами і затверджуються Ген. Управом. ЛІКВІДАЦІЯ ТОВАРИСТВА. 35) У.Н.В.К. Товариство ліквідується, коли того забажать не менш трьох четвертин всіх відділів товариства. При ліквідації майно та кош- ти товариства передають в одну з укр. громадських, військових або про- світніх організацій. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ВІДДІЛ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ В НІМЕЧЧИНІ. № 184 NACHRICHTEN AUS SOWJETRUSSLAND. Wirtschaftlichen. Die «Neuk. Prawda» vom 27. Juni veröffentlicht folgende Artikel von Smilga unter dem Titel «Heizmaterialfragen»: 1) Das Donetzbein in Todesgefahr. Die gewaltigen Anstrengungen der Republik, welche auf die Wiederherstellung Russlands verwandt werden, sind nicht umsonst gewesen. Alle Nachrichten, welche bis zur letzten Zeit aus dem Donetzbein eintrafen, sprachen von einer Erweiterung der Organisation der Verwaltung, von einer grösseren Produktivi- tät der Bergarbeiter, von einer Gewinnung von etwa 30 Millionen Pud im April. Diese Nachrichten flössen wieder allgemeinen Mut ein und man hofft auf eine allgemeine Besserung der Lage. Im Mai begann jedo wider eine Verschlechterung. Die Produktion sank auf 24 Millionen Pud. Infolge ungenügender Le- bensmittel (es sollen nur 60% der sog. «Hungerration» geliefert worden sein) und infolge der Feldarbeiten wurde die Zahl der Arbeiter eingeschränkt und die Produktion umgestellt. Im Juni kommt es bereits zur Katastrophe. Die Lebensmit- tel reichen nicht aus. Infolgedessen müssen 70 Schachte ihre Arbeit einstellen. Der Rat der Arbeit und Verteidigung kann auch im Juni nicht mehr als 30% der niedrigsten Ration für das Donetzbein ausgeben, weil die allgemeine Lebensmittelliege zu kritisch ist. Die negative Bedeutung dieser Tatsachen ist für das Donetzbein ungeheuer. Wir wissen genau, dass solche Wunden bei unserer Armut sehr langsam heilen. Bei einer solchen Lage leu- fen die Arbeiter auseinander, die Maschinen verfallen allmählich und das, was sich sonst in Monaten erholt hat, verfällt hier in einigen Tagen. Es ist unumgänglich notwendig den Zerstörungs- prozess bei seinem Beginn zu erhalten, sonst wird es zu spät. Ferner ist es notwendig, dass die schwache Energie derjenigen Behörden, welche dem Donetzbein helfen sollen, eine neue An- regung bekommt. Der Bergarbeiter im Donetzbein hat bewiesen, dass er fähig ist, seine Produktivität zu erhöhen. Also muss die Repu- blik auch imstande sein, diese Produktivität an der richtigen Weise zu unterstützen. Was ist nun zur Rettung aus dieser Lage geschehen? Es ist den Donetzbein Gestattet worden, einen Teil der aus einem - 2 - Kohle gegen Leben mittel einzutauschen. Ein anderer Ausgang war nicht vorhanden. Es ist nur schade, dass sich die Früchte dieser Operation erst im Juli oder August zeigen werden. Das ukrainische Volkskommissariat für Verpflegung realisiert 30% seines Amtansch- fands für die Arbeiter der Donetzbasin. Weiterhin ist gestattet, dass die Bergarbeiter selbst diese Operation vornehmen. Dieses ist aber nicht genügend. Es ist unbedenklich notwendig, dass die allgemeine Aufmerksamkeit des Staates auf das Donetzbasin gerichtet wird, dass die Sowjetbehörden sich wieder einmal an das Donetzbasin erinnern und endlich einssehen, dass die Rettung der russischen Industrie in der gesamten Republik mit der Wiederher- stellung der Kohlenindustrie im Donetzbasin zusammenhängt. 2) Naphtha. Wie ich von Kohlen sprach, betonte ich die grosse Organisa- tionssarbeit, welche im Donetzbasin vollbracht worden ist. Dasselbe kann man auch von Baku und Grosny sagen. Mit Hilfe örtlicher Mit- tel ist viel getan worden, fast alles. Der Fehler liegt nur darin, dass Baku und Grosny keiner übergeordneten Stelle unterstellt sind. Zur Wiederherstellung der Naphthaindustrie müssen wir denselben Weg beschreiten, den wir beim Donetzbasin eingeschlagen haben. Die Rettung der Naphthaquellen in Baku vor Überschwemmung muss eine allgemeine staatliche Aufgabe sein. Die Republik hat in dieser Be- ziehung aber noch nicht Genügendes geleistet. Dieses ist insofern nicht zu verstehen, als das Naphtha in Baku auf Mineralstoffe eine grosse Rolle spielt. Solange das Donetzbasin seine Produktio nicht erhöhen kann, wird die Bedeutung des Naphthas für die russi- sche Volkswirtschaft in den nächsten Jahren ebenso gross sein, wie die Donetzphile. Die augenblickliche Lage der Naphthaquellen kann in folgen- der Weise charakterisiert werden: Baku durchflutet die Agonie, im fester Organismus von Grosny ist ein Zittern zu bemerken. Ich muss hier offen erklären, dass eine solche Lage der Naphthaindustrie eine Sorge für Sowjetrussland ist, noch mehr, die Tragödie der Quellen in Baku schreit zum Himmel. Ein Land, wel- ches eine aus mehreren Millionen bestehende Armee zu versorgen und fast die halbe Welt an der Front zu schlagen versteht, kommt mit der Verpflegung von 50 000 Naphtharbeiter nicht zurecht. Eine grössere Unordnung kann man sich nicht vorstellen. Ich behaupte, dass die Republik in Bezug auf Arbeitskräfte und Versorgung dieser mit allen möglichen alles Zunahme im Gebiet der technischen Versor- gung mehr viel tun kann. Dasjenige, was im vorigen Jahr für das Donetzbasin getan worden ist, muss in diesem Jahr für Baku und Grosny gelten werden. 3) Holz. Ich will hier nur kurz auf ein Dekret des Rates der Arbeit und Verteilung hinweisen, welches nicht unbedacht übergangen werden darf. Ich meine das Dekret, dass die Bevölkerung sich selbst Holz beschaffen darf. Ich gebe mir den guten Rat, dieses Dekret vollständig auszunutzen und möglichst viel Holz zu schlagen, sonst muss man den kommenden Winter wieder frieren. Der Staat wird alt seinem Vorrat nicht die Forderungen der Bevölkerung decken. In erster Linie wird der Bedarf der Eisenbahnen gedeckt werden, dann derjenige der Industrie, der kommunalen Wirtschaften u.s.w. 4) Torf. Bisher spielt der Torf eine vollständig nebensächliche Rolle in der allgemeinen Heizmaterialbalance der Republik. Als örtliches Holzmaterial spielt er jedoch eine grosse Rolle in zentralen und im Petersburger Rayon. Dieses ist allgemein bekannt. Die Torfproduktion begannn dieses Jahre äusserst glänzend. Wenn man nach dem Beginn der Kampagne urteilt, müsste man hoffen, dass anstatt der im vorigen Jahr gesonnenen 60 Millionen und Torf in diesem Jahr etwa 130 Millionen Pud Torf gewonnen werden können. Die Torfgewinnung ist eine Saisonarbeit, die dau 2 bis 2½ Mo - 3 - Monate durchgeführt werden kann. Um diese zeit vollständig zu nutzen zu können, müsste die Arbeit so eingeteilt werden, dass diese ohne Unterbrechung fortläuft. Hier fehlt es aber wiederum an allen möglichen Sachen, Lebensmitteln, Kleidung und an Geld. Infolgedessen werden wir etwa 25 Millionen Fuß weniger erhalten, als vorgesehen worden ist. Zustand der Säten am 1. und 15. Juni in Sowjetrussland. Nach Angaben der statistischen Abteilung wurden die Säten am 1. und 15. Juni folgendermassen eingeschätzt.(die Schätzung erfolgte nach dem Fünfzehn-System, wobei die Zahl 5 eine gute Ernte voraussetzt, 4 eine Ernte über dem Durchschnitt, 3 eine Durchschnittsernte, 2 eine Ernte unter dem Durchschnitt und 1 eine schlechte Ernte.) Gouvernement: Zum 1. Juni. Winterroggen-Hafer. Zum 15. Juni. Winterroggen-Hafer. 1. Archangelsk……………………………...2,1………………..2,0…………………..3,0………………..2,4 2. Norddäni………………………………….3,1………………..3,4…………………..3,2………………..3,0 3. Wologda…………………………………..2,0………………..2,0…………………..2,3………………..2,0 4. Tscherepowetz……………………………2,8………………..2,4…………………..2,5………………..2,0 5. Nowgorod………………………………….3,2………………..2,9…………………..3,2………………..2,5 6. Plesken……………………………………3,3………………..2,8…………………..3,4………………..2,7 7. Witebsk……………………………………5,1………………..2,4…………………..3,1………………..2,8 8. Smolensk………………………………….2,8………………..2,6…………………..2,0………………..2,2 9. Hoesi………………………………………3,0………………..2,7…………………..3,1………………..2,3 10. Weisarner Republik……………………...3,0………………..2,7…………………..2,0………………..2,5 11. Twer………………………………………3,0………………..2,7…………………..3,0………………..2,0 12. Jaroslaw………………………………….3,1………………..2,5…………………..3,0………………..2,7 13. Rybinsk……………………………………5,0………………..2,3…………………..3,0………………..2,6. 14. Konstama…………………………………2,3……………………….–………………………2,8………………………– 15. Iwanowo-Wosnessensk……………………3,5………………..3,3…………………..2,7………………..2,2 16. Wladimir………………………………….3,1………………..2,3…………………..3,0………………..2,1 17. Moskau……………………………………2,0………………..2,7…………………..3,0………………..2,5 18. Kaluga………………………………………3,2………………..2,4…………………..3,1………………..2,3 19. Brjansk……………………………………3,2………………..2,8………………………3,4………………………2,3 20. Nischnij Nowgorod……………………….2,3………………..2,0………………………1,8………………………1,3 21. Wjetka………………………………………1,3………………..2,0………………………1,4………………………2,0 Durchschnittlich: 2,9 2,6 2,8 2,3 2) Schwarzeergebiete: Rjasan……………………………………….2,5………………..3,1………………………1,8………………………1,8 Orel………………………………………….3,3………………..3,1………………………3,0………………………2,3 Kursk………………………………………..2,6………………..2,7………………………2,3………………………1,9 Tschernigow………………………………….2,2………………..2,0………………………2,5………………………1,7 Woronesh…………………………………….2,6………………..1,9………………………2,3………………………1,8 Pensk………………………………………..1,8………………..3,0………………………1,4………………………1,3 Saratow……………………………………….1,5……………………….–………………………1,1………………………1,1 Mittlere: 2,4 2,3 2,0 1,6 3. Ukraine: Wolhynien…………………………………..3,9………………..3,8………………………3,8………………………3,7 Kiew…………………………………………4,0………………..3,8………………………3,7………………………2,5 Tschernigow………………………………….3,8……………………….–………………………3,3………………………2,9 Charkow……………………………………..2,6………………..2,0………………………2,3………………………2,5 Alexandrowsk……………………………….1,8………………..2,5………………………1,5………………………1,6 Nikolajew……………………………………2,2………………..2,7………………………1,0………………………1,0 Durchschnittlich: 3,0 3,1 3,8 2,5 - 4 - Kris.............. 2,3.........2,3.......1,2.....1,9 In den nicht Schwarzergebieten ist der Zustand der Win- terzeiten am 15.Juni in Durchschnitt derselbe geblieben, Die Früh- jahrsstätten haben sich in allgemeinen verschlechtert. Im Schwarzergebiet haben sich die Hintersaaten und beson- ders die Frühjahrsstätten seit dem 1. Juni verschlechtert und zwar ist augenblicklich eine Ernte unter dem Droschentritt zu erwarten. Auch in der Ukraine hat sie der allgemeine Zustand der Garten verschlechtert. Als Hauptgrund der Verschlechterung der Saaten ist mangeln- der Regen angegeben worden. Im Wolgagebiet und besonders im Süd- sten Russlands eine Überhaupt keine Niederschläge gewesen. Die in letzter Zeit eingegangenen Nachrichten aus Sowjet- russland geben noch kein klares Bild über den tatsächlichen Stand der Bewässerung und Reorganisierung des Heeres. Die Grösse Russ- lands und die ungeheuren Schwierigkeiten, mit denen infolge der katastrophalen Verkehrslage der Verwaltungsmaterial zu kämpfen hat, lassen es natürlich erscheinen, dass von einer programmässigen Durchführung des Entwicklungs-und Reorganisationsplanes keine Rede sein kann. In der Kräfteverteilung mehrer sich die Anzeichen, nach denen sich der militärische Schwerpunkt Russlands nach Süden (Turkestanfront und Kleinasiens) und nach Osten (Kasakbrien) ver- schieben haben soll, wobei natürlich schon aus verkehrstechnischen Gründen, mit einer Entblösung der Westfront nicht gerechnet werden darf. Diese selbst muss aber, - soweit die vorliegenden Nachrichten ein Urteil zulassen - z.Tt. als nicht operationsfähig angesehen werden, doch beweist wie erum die noch fortdauernde Aufstellung französischer Verbände, (let., lit.peln.und arielisch-galizi- scher Formationen), dass Sowjetrussland die augenblickliche militä- rische Altpause zur Vorbereitung besonderer militärischer Aktionen ausnützt. Nach Angaben der in Moskau befindlichen Vertretung der Republik des Fernen Ostens war die Lage im Primoskiy Gebiet am 1. Juni folgende: Die Gewalt befindet sich in den Händen der Pri- moskiy Regierung, welcher gegenüber sie die Japaner negativ ver- halten. Die Ausstellung von Waffen zwecks Organisierung einer Miliz wurde verweigert. Die Merkulowski Regierung verfügt über 800 Bajone- nette, in Wladivostok und 354 Bajonette in Kirovsk -Ussurijsk. Die Regierung ergreift Massregeln zur Ankündigung von Beziehungen mit der japanischen Regierung und hat bereits einen bevollmächtigten Si- diplomaten nach Peking gesandt. Bei einer Unterdrückung des Bevöl- kerungs der Republik des Fernen Ostens, Zeitlin, mit den Vertre- tern der Japanischen Diplomatie äussersten letztere, dass die Ereig- nis e im Primorskiy Gebiet keinerlei Einwirkung auf die Beziehun- gen Japans mit der Republik des Fernen Ostens haben dürfen. Zeitlin äusserte sich später in der Weise, dass die Japaner die gesamte Schuld dem japanischen Militärkommando zuschreiben und ihre Neutral- ität bei den äußerlichen Ereignissen im Fernen Osten betonen. Aus Moskau ist nach Riga mitgeteilt worden, dass die Sowjet- regierung infolge des Plans einer Bildung eines baltischen Verban- des Wusserst beunruhigt ist. Tschitscherin hat infolgedessen sämt- lichen diplomatischen Vertretern im Auslande befohlen, den Zustande konzert eines solchen Verbandes nach Möglichkeit zu untergraben. Von allen Dingen soll der Eintritt Russlands, Polens und Finnlands in d Verband verhindert werden.

Документи Посольства УНР в Німеччині: політичні та економічні відомості, військові повідомлення, 09.01.1920-28.12.1920, 1036 арк. — частина 1/6

Розпізнаний текст