Копія рукопису про підготовку повстання отамана Оскілка в Армії УНР 29 квітня 1919 р., закон уряду УНР про конфіскацію та компенсацію вартості власникам коштовних каменів, золота, платини, виробів з них тощо, 1919, 50 арк.

Копія рукопису про підготовку повстання бачана Оскілько в військах Печори, закон управлінства УНР о конфіскації і компенсації стягнених володінь ценных калків, золота, платини, изелм и документы по другим вопросам. [Копія рукопису про підготовку повстання бачана Оскілько в військах Печори, закон Бєлгорівського уряду про конфіскацію і компенсацію вартості власниками коштовних каменів, золота, платини, виробів з них і інш.] КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Копія рукопису про підготовку повстання отамана Оскілко в вій- ськах Петлюри 29 квітня 1919 р., закон петлюрівського уряду про конфіскацію і компенсацію вартості власникам коштовних каменів, золота, платини, виробів з них і їнш. на 50 аркушах АТМОСФЕРА НАДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ ПЕРЕД ПОВСТАННЯМ ОТАМАНА ОСИЛЮ. Перед повстанням Отамана 0 скілько 29 квітня 1919 року політична атмосфера настільки була напружена, що всі передчували грозу. Українське громадянство не знало нічого про ту угоду / дивись Ч.30 Українські Вісти/, яку зробили Члени Директорії: С. Петлюра і Андрій Макаренко з організаторами Кам'янець-Подільського повстання проти Директорії 22 березня 1919 року, а не знали тому, що вищегадані Члени Директорії зробили це самочинно, без відома ранні членів Директорії Андрієвського, Д-ра Петрушевича та Професора Швеця, а також без відому кабінету Міністрів і Державного Секретаря. Це вже вчинок не тільки не конституційний, а початок державного перевороту. От-же українське громадянство було дуже здивовано, коли пришов до рівного спеціальний повітря в учасниками Кам'янець-Подільського перебороту з Назепкою, Романченком і Аркадієм Степаненком на чолі і, коли ці добродії були з пошаною прийняті і ульоковані Головним Отаманом Петлюрою. Це були частини центральних комітетів українських соціал-демократів та соціял-революціонерів, що не тяглися за Директорією. Як відомо, величезна більшість членів цих партій та їх комітетів перешла до московських-большовиків під владу Троцького ще в Київі, а потім в Винниці. Таке відношення до організаторів Кам'янець-Подільського повстання було тим дивнішим, що члени президії Трудового Конгресу, які не зрадили українському народові, винесли рішучий осуд Кам'янець-Подільській авантюрі соціалістів-революціонерів та соціял-демократів, назвали ініціаторів цієї справи авантюристами, достатніми ганьби. Ця постанова президії Трудового Конгресу в свій час була видрукована в українських часописах. Головним Отаманом Петлюрою скликав нараду усіх українських партій в справі утворення нового кабінету 5-6 квітня 1919 року. Члени Центральних Комітетів С-Р та С-Д виступили з домаганням зміни складу Директорії. Мусили залишитись в новім складі Директорії в старого складу члівки Петлюра і Андрій Макаренко, а решта три члена /Андрієвським, 29 Карпенко-Шевчук і професор Швець / мусили бути змінені новими з С-Д, С-Р і Галицьких радикалов / Як відомо, сам Директорії був утворений революцією, національним союзом і затверджений Трудовим Конгресом і по констітуції не підлягав зміні до нових зборів Трудового Конгресу/, а також в домаганнях утворення нового кабінету Міністрів із партії С-Д і С-Р, с запрошенням Галицьких радикалов. На уступки не йшли і нарада партії скінчилася нічим. На цій нараді представники С-Р і С-Д, тримали- ся зухвало, свої домагання ставили ультимативно і поводились некоректно з представниками інших партій і членами президії Трудового Конгресу. Добри відносини, які до того часу були між усіма українськими партіями одразу зникли. Після вищезгаданої наради члени Директорії Петлюра і Андрій Макаренко доручили скласти новий кабінет Міністрів лівому во- ціял-демократу Мартосу, який і склав його із С-Д і С-Р, власних сил для обсадження всіх портфелів не було, то послали своїх членів на чолі з Ро- манченком шукати собі Міністрів-однодумців до Галичини. Новий кабінет Міністрів був затверджений членами Директорії п. Петлюрою і п. Макаренком, при чому п. Петлюра підписався як Голова Ди- ректорії, а п. Макаренко як секретарь, тоді як після виходу зі складу Ди- ректорії п. Виниченка новий Голова Директорії не був обраний і після постанови Директорії члени Директорії голосували по черзі. Кабінет Остапенка, не зважаючи на наказ Головного Отамана п. Петлюри не передавав справ новому Кабінетові п. Мартоса, бо рахував цей кабінет затверджений двома членами Директорії незаконним. Головний Отаман п. Петлюра прийняв заходи, щоб утворити штучний кво- рум членів Директорії і запрохав члена Директорії Андрієвського на на- раду до Здолбунова, але останній відповів, що бути присутнім на нараді в справі утворення нового кабінету без скликання усіх членів Директорії він зрікається. Сповіщаючи інших членів Директорії Головний Отаман Петлюра телегра- фував був Д-ру Петрушевичу і проф. Швецові, що новий Кабінет коаліційний з представників українських партій по загальній згоді партій, при чому 3 В телеграмі списку Ради Міністрів було названо чотирі са- мостійника-соціаліста і один соціаліст-федераліст. Цих осіб поставлено в список без їх власної згоди і згоди їх партій. Довелося добувати треті підпис під списком нового Кабінету і вик- ликати для цієї справи члена Директорії п. Швеця, що пробував в Галичині та везти цей список в Броди, куди приїхав Швець. Члени Директорії Швеця, ставлення соціал-революціонерів, останнім таки почастило хоч і з великим трудом умовити дати свій підпис під списком нового Кабінету. Члени-ж Директорії Д-р Петрушевич і Андрієвський так і не підписали цього списку. Але загального вибрання членів Директорії в справі утворення нового Кабінету так і не було. Ці акти з непереможеною логікою доводять, що в Наддніпрянщині тво- рилася очевидно свідома диктатура С-дків та С-рів через диктатуру Го- ловного Оламана Петлюри. В самих безцеремонних способі усувались от дер- жавної роботи і впливу члени Директорії, неугодні п. Петлюрі і підтримую чим його партіям С-д і С-Р. Директорія фактично перестала існувати. Та- ким чином був доконаний державний переворот. Відомо, що перед самим утворенням нового Кабінету Міністрів централь- ні комітети самостійників-соціалістів, соціалістів-федералістів і на- родних республіканців сповістило телеграмно Головного Оламана Петлю- ру, що вони до нового Кабінету, утвореного таким неконституційним спосо- бом по проєкту С-д і С-Р, своїх членів не дадуть. Може Головним Оламаном Петлюрою і керувало почуття зробити як най- ліпше, проте вищегадана неправдиво складена телеграма до членів Директо- рії проф. Швеця «Д-ра Петрушевича трактовалась українським громадян- ством як умисний намір одурити відсутніх членів Директорії і українсь- ке громадянство мнимою, видимою коаліційною Кабінету, трактовалось як полуфічне ошуканство, що не більше агуджало атмосферу і розпалковало стра- сти. Усім стало ясним, що С-д хотіли за всяку ціну захопити владу, знищити силу опозиційних партій, не рахуючись ні в якої логікою і орудієм про- х/ В Наддніпрянщині була Рада Міністрів і Кабінет Міністрів, в яких входили тільки міністри на важливих /політичних/м-в, як військових, внутрішніх опр. захордожених, земельних, фінансів........... 4 зробили свого партійного члена п. Петлюру, а С-Р-и допомогали С-Д за поділ влади. Звичайно члени партії С-С відмовились від нав'язаних їм Міністерських порфелей, а С-Р-и від Державного Секретарства. Коли приступив до влади новий Кабінет Міністрів, уже цілком лівий, бу заведений цілковитий терор проти інакомислячих. Почалася правдива оргія сваволі та насилля. Особливо в цій справі визначився Міністр Внутрішніх Справ п. Мазепа /С-Д/ і Військовий Міністр Сиротенко /С-Р/. Шаби контр-розвідки були дуже збільшені; усю свою енергію контр-розвідка направила не проти ворогів українського народу, а проти українських партій, що стояли в опозиції /Самостійники-соціалісти, соціал-федерал., Українська народ. республ. та інші/, а надто проти партії самостійників-соціалістів, як партії реальної сили. Організувалось щось на зразок большовицької чрезвычайки. Центральний комітет партії самост.-соціал. при участі соціал-федерал. і народн. республ. організував видання щоденної газети "Українська Справа", аби дати правдиве освітлення останніх кошмарних подій українському громадянству, принаймні його про все повідомити. Але газету "Українська Справа" було закрито після другого числа, з наказу Головного Отомана Петлюри. Організовану велід за тим нову щоденну газету "Українське Діло" було також закрито з першого числа, друкарня запечатана, а редакторів наказано заарештувати. Центральні комітети партії самост.-соціал., соціал-федерал. і народн-республ. послали по телегра у протест Головному Отоманові Петлюрі, але протест лишився без уваги. Таким чином опозиції закривали рота способом, якого не уживав навіть врадник ретьман Скоропадський, але хиба російські царі. Соц-Демократи та Соц-Революціонери забули про все : і про розм з большовиками і поліками і про Україну, аби тільки утримати владу і аніщити опозицію..... А справа на ронтах усе гіршала, та гіршала. В Президії Трудового Конгресу розглядалася справа з приводу того, що на військові наради, Оскільки Головним Отаманом Петлюрою, новий Військовий Міністр Сиротен- ко,/як говорилось в докладі/, в купі з своїми однодумцями, висловився за ліквідацію східного, себ-то большовицького фронту.- Опозиційні українські партії стурбувались: підозріння, що до наміру нового кабінету замирити з бойове- московськими большовиками, набрали реальних форм. Стали називати кабінет Мартоса-кабінетом ліквідації схід- нього фронту, а разом і України.- Ходять чутки, що призляно 15 травня делегація від Уряду і п. Петлюри була в Київі у большовиків, але її не прийняв в Київським большовицьким уряд. Штаб дієвої армії, прибувши з Волочиска до Рівного, вищувався до ро- боти штабу північного фронту, почув діло: війська північного фронту, що стояли як під Київом і готовились уже йти паску в Київі, мусили від- ступити аж за м. Коростень Новоград- Волинський, завдяки безглуздим ро- спорядженням, так званого штабу Дієвої Армії. Військові Українські кола почали хвилюватись. Авва загибель Волинсь- кого, а значить і останнього українського фронту, наближалась швидкими кроками. Новий /лівий/ кабінет рахувався безпосередньою причиною національного нещастя, що насувало, причиною національної гибелі. Ресло незадоволення, клик-ило, як в казані. Влизився стихійний вибух...він стався : 29-го Квітня спалахнуло повстання отамана Оскілко. ПОВСТАННЯ ОТАМАНА ОСКІЛКО.- Повстання вибухло раптом, несподівано не тільки для сподвіжників ота- мана Оскілко, а навіть діля його самого. Хоч обуріння військових кол про- ти Головного Штабу п. Петлюри було величезне, але про повстання ніхто не мислив. Вся енергія була направлена на те, щоби переконати Головного От- амана Петлюру, щоби припинити руйнующу роботу Головного Штабу. -Отаман Оскілко де кілька раз і їздив до Головного Ота-мана Петлюри в ціл справі, доводив, писав доклади і листи, що коли так піде далі, то протягом 2-3 тижднів вся територія Волині буде загублена, а східний фронт буде злики дований і доведеться шукати захисту в Галичині. /Так воно і сталося: 6 Повідомлення збулися/, але все не було марне: головний штаб і лівий кра- зінет вплив мав більший. Справа погіршувалась тим, що Оскілко по своїх переконаннях хилився не до соц-демократів, чи соц.-революціонерів, а до партії самостійників-со- ціалістів і це не давало спати соц-демократам, та соц.-революціонерам. /Дк відомо більшість військової української старшини або була не пат- ріотичною, або хилилася до партії самостійників-соціалістів.- Успіхам отамана Оскілко, який в час загальної паніки на всіх фронтах не тільки встиг з"організувати правильну і дисципліновану армію, але й е- одігнати воєрога аж до Київa, завоювавши величезну територію, стали заздри- ти. Ходили чутки, що Головному Отаманові напереду али про отамана Оскілко і про його замірі все; що тільки могла вигадати зла воля. Уже почалися інтриги, щоб не допустити, аби отаман Оскілко зі своїми військами увій- шов до Києва, аби йому не припали лаври визволителя України.- А було чого .. заздри-ти. В той час вся Україна дивилася на отамана Оскілко з подякою: до нього на Волинь тікали штаби, отамани, що розгубили свої частини, тікали міністерства, тікало все, що було свідоме на Україні. Кожному було ясно, колиб отаман Оскілко не зберіг своєї території, а програв-би її, як і інші отамани, справа України будаб скінчена, скінчена була б справа п. Петлюри і всіх іже з ним. Всі вони мусили-би приїхати з Волочиска просто під захист до Галичан в скромній ролі Наддніпрянських емігрантів.-. Ворожі нашептування на отамана Оскілко зробили своє. Очевидно було ухвалено позбавитись отамана Оскілко за всяку ціну. Але отаман Оскілко мав довірря в народних масах і у війську, - що к-реба було робити діло обачно. Цтас дієвої армії став потроху переводити в своє розпорядження резер- ви, що були в розпорядженні отамана Оскілко, аероплани / повітроплави/,, броневики. Серед війська була розвинена соціал-демократами та соціал-ре- волюціонерами шалена агітація і проти отамана Оскілко я про-ти партії самостійників соціал-стів. Було приведено до .. Рівного над 800 галицьких жандармів і поставлена під відповідну команду. Всірі отаманові Оскілко полки переводились як найдальше від його.-. Друзі отамана Оскілко попереджали його про всі ці заходи, казали що його раніше мав обезброїти, попсувати репутацію, а потім що на менше усунути, зарештувати. Але отаман Оскілко на таки ради не звертав уваги: він він вірів Головному Отаманові, вірів, що Головний Отаман Петлюра, будучи сам патріотом, цього не зробить. Всі знали, що в часи повстання на рідній Воли- ні, "організував з повстанців велику армію, взяв Рівне, Бердичив, Київ-омир, по- бив гетьманців, розброїв німців і послав війська для здобуття Києва. Всі Україна гомонила про молодого українського орла отамана Оскілко. Але до- віряли молодого отамана помилилася. Вороги були хім-ріші від його. Врешті вороги отамана Оскілко цілком підготувались і вибрали день для удара. Отаман Оскілко нічого не підозрювавши, вийшов грану на фронт в якесь загроджене місце. Через де кілька годин після його виїзду пригадить до Рів- ного Головни Отаман Петлюра, покликав де-кого з військової старшини, гово- рив з ними і передав Військовому Міністру начає Сиротенко наказ про увільнен- ня отамана Оскілко і про передачу командування російському генералу желі- ховському і разом-же від "Іжав". Над вечір того дня о 8-й годині, коли уже добре стемніло, пригадить з фрон- ту отаман Оскілко, читає наказ про свої увільнення і про негайний виїзд до Здолбунова для оправдання в своїх вчинках. Він, Оскілко, почув на собі ніби дар гроому... За що це. Воличе крутилось у нього в мозгу. Тут він зрозумів все Ворог перехитрив циру недулав ковальську душу; але він, Оскілко, мусить споку- тувати свою необачність, їхати до Здолбунова, де йому запрошуєв арешт, а може і це досвір пірше за яку вигадану провину. Усували небажану особу в способі, нечуваний для революційних часів народ- ньої влади. Отаман Оскілко довго вагався, як йому найкраще зробити в інтересах України чи їхати до Головного Отамана, чи просто емігрувати по за вплив п. Петлюри. Нарешті нарад з військовими товаришами розв'язала справу. Ухвалено було зро- бити повстання проти слабу Девої армії, але не проти верховної влади, не про- ти Директорії. З фронта військо отам. Оскілко не брав, да і не мав часу до то го: все сталося протягом де кількох годин. Залога м. Рівного в кількості до 10,000 чоловіків, комендантська сотня і галицькі жандарми перейшли на бік отамана Оскілко без на меншого проливання крови. Сповіщена по телеграфу 19 ді- візія прибутала для отамана Оскілко. На другий день на параді представники частин зі слізами вітали отам. Оскілко; а ним вони перебудили барато походив і тому вірили На Здолбунові в розпорядженні Головного Отамана було 2-3 сотні, отже отаман Оскілько мав як надто досить сили, аби пійти на Здолбунів і все роз- громити. Правда, Головний Отаман з шабом міг одійти до Дубна, а то і до К. Брод і туди стягнути війська, що може хотіли лишитися при нім, але невно і те, що сили Отамана Оскілька були досить великі, аби рахувати й на перемогу. Але отаман Оскілько побаювши, що на Здолбунові купка козаків приготовила до оборони і припускаючи цілком слушно, що головним отаманом розвіляни на кади де якім частинам, може і з фронта, ити до Здолбунова на виручку, аби уникнути проливання братської крови і порожнньої війни, уникнути ослаб- лення фронту через що внутрішню ві ну-сам аліквідував повстання. Історія скаже свій недіцепріятний присуд в ці справи. Але сухно і боли- че, що ті, які мусили б чти рядом до однієї легії, стали проти себе як вороги. Скільки аналогочних подій отбувалось і відбувається на Україні. Все це в причинок, що вся величезна енергія народу, що хоче визволитись, аде на мар- но. Все це як надто використовувалась наші національні вороги. ЧОГО ДОМАГАВСЯ ОТАМАН ОСКІЛЬКО / Джерела: послані Отаман Оскілько телеграми і радіотелеграми до Га- лицького Уряду, видані їм оповіщення до населення, до народних Управ, до селянства, до урядовців та інших./ І / До скликання всенародніх Українських Сборів, особ-то Всеукраїнського Парламенту, / після визволення України від навали чужинців/, з правами Установчих Зборів, тимчасовий президентом Української Народньої Респу- бліки мусить бути Голова Національної Ради Галицької України і Член Директорії Д-р Пєтрушевич, якому на час Національної небезпеки 9 всю повну власть. /Зробити це могла сама Висока Директорія і презідія Трудового Конгресу./ 2/ Негайно скасувати Штаб Дієвої української Армії і доручити головнокомандуючому Галицькою Армією Омельяновичу-Павленку та його штабу, керувати усіма військами Соборної України для об'єднання бо- мовного фронту і взагалі засобів оборони. ПІДСТАВИ: А/ Штаб дієвої армії втратив маєтне без боя, всю лівобережну Україну, покинув без бою Київ, дозволив ворогу розломати наш фронт на дві частини, втратив зв'язок з південним українським військом, яке мусило перейти на територію Бесарабщини і там розбратись, панично тікав /і тим наводив паніку на війська/ до Винниці, Імерики, Проскурова і Волочиска і врешті, розгубивши має все військо на інших фронтах, перебігавши на Волинь, на територію військ командуючого північним фронтом Оскілка, який не тільки був звільнений від ворога цілу Волинь, але одіграв його за під Києвом, почав руйнувати всю працю Північної Групи. В/ В штабі дієвої армії були зрадники, де операційним відділом армії" відав полковник Капустянський, переписку лього з московськими большиовиками перехопив Останній Оскілко, /уже після того, як большиовики захопили Волось і українська військова справа була маєже програна/ В/ Начальником штабу української армії була людина дуже молода /со-ник Мельник/, без належної військової освіти, абсолютно не освідомлена в штабні роботі, яка не зуміла уберегти штабу від просліплення туди зрадників і нездатних людей. 3/ Члени Директорії Петлюра і Макаренко, як люди цивільні, невійськові, в військових справах некомпетентні, мусять відмовитися від керування військовими справами. /Як відомо, член Директорії Петлюра військовим ніколи не був, а часи всесвітньої великої війни служив у Всесвітніх Земських Солдат; член Директорії Андрія Макаренко був до революції конторщиком на залізниці і так само не є військовою людиною./ 4/ Негайно усунути лівих, незаконно утворених, кабінет Міністрів / З осіб, які брали участь в Кам'янець-Подільському повстанні проти Високої Директорії / і утворити коаліційний кабінет Міністрів з усіх українських партій, як наддніпрянських, так і Галицьких, для консолідації всіх українських сил. Згадана в українських політичних партіях участь в перевороті не була, це було типове українське розуміння, безсумнівних українських патріотів, які робили повстання проти гетьмана Скоропадського. З цих даних видно, що акцію отамана Оскілко можна розглядати і судити в усіх боках, рахувати шкідливою чи корисною для України з огляду на момент, який переживала Україна, але не можна рахувати вчинок от. Оскілко і його спільників чорносотенним, реакційним, ерадницьким, як це хотіли зробити ліві українські партії Соціал-Демократів та Соціялістів-Революціонерів, аби побити свою політичну опозицію партій Самостійників Соціялістів, Соціалістів-Федералістів, Народних Республіканців та інших. ЧОГО ДОМАГАВСЯ ОТАМАН ОСКІЛКО. Джерела: послані отаман. Оскільком телеграми і радіотелеграми до Галицького Уряду, видані їм оповіщення до населення, до народних управ до селянства, до урядовців та інших/. I. До скликання Всенародних Українських Зборів, себ-то Всеукраїнського Парламенту/після визволення України від навали чужинців/з правами установчих зборів, тимчасовим президентом Української Народньої Республіки мусить бути голова Національної Ради Галицької Укра-ини і член Директорії д-р Петрушевич, якому на час національної небезпеки надати всю повну владу. /Зробити це могла сама Висока Директорія і президія Трудового Конгресу/. 2. Цегайно скасувати штаб дієвої української армії і доручити головнокомандуючому Галицькою армією Омельяновичу-Павленку та його штабу керувати усіма військами Соборної України для об'єднання бойово-вого фронту і взагалі засобів оборони. ПІДСТАВИ: а/ Штаб дієвої армії втратив майже без бою всю лівобережну Україну, покинув без бою Київ, дозволив ворогу розломати наш фронт на дві частини, втратив зв'язок з півднем українських військ, яке мусило перейти на територію Бесарабщини і тим розбратись ламично тикав/і цим наводив паніку на війська/ до Винниці, Жмеринки, Проскуріва й Волочиска і врешті, розгубивши майже всі війська на інших фронтах, перейшов на Волинь на територію військ командуючого північним фронтом Оскілко, який не тільки був звільнений від ворога цілу Волинь, але одержав його ж під Київ, почав руйнувати всю працю Північної групи. б/ В штаб дієвої армії були врадники, де операційним відділом армії відав полковник Капустянський, переписку якого з московськими бойовиками перехопив отаман Оскілко/уже після того, як большевики захопили Волочиск і українська військова справа була майже програна/ в/ Начальником штабу дієвої української армії була людина дуже молода / сотник Чельник /, без належної військової освіти, абсолютно не освідомлена в штабній роботі, яка не з уміла уберегти штабу від проскнення туди врадників і нездатних людей. 3. Членя Директорії Петлюра і Макаренко, як люди цивільні, невійськові, в військових справах некомпетентні, мусять відмовитися від керування військовими справами. /Як відомо, член Директорії Петлюра військовим ніколи не був, в часи всесвітньої великої війни служив у Всеросійським Земським солдатам/член Директорії Андрій Макаренко був до революції контрорщиком на залізниці і так само не є військовою людиною/. 4. Цегайно усунути лівий, незаконно утворений, кабінет міністрів/ з осіб, які брали участь в Кам'янць-Подільському повстанні проти Високої Директорії/ і утворити коаліційний кабінет міністрів з усіх українських партій, як наддніпрянських, так і Галицьких для консолідації усіх українських сил. 5. Жадна з українських політичних партій участі в перевороті не брала; це було типове українське революціонерство, безсумнівних українських патріотів, які робили повстання проти гетьмана Скоропадського. З цих даних видно, що акцію отамана Оскілко можна розглядати і судити з усіх боків, рахувати шкідливою, чи користьовою для України з огляду на момент, який переживала Україна, але не можна рахувати вчинок от. Оскілка і його спільників чорносотенним, реакційним, врадницьким, як це хотіли зробити ліві українські партії Соціял-Демократів та Соціалістів - Революціонерів, аби побити свою політичну опозицію партій Сацостійників Соціялістів, Соціалістів-федералістів, Народних Республіканців та інших. бачність , їхати до Здолбунова, де йому загрожував арешт, а може і ще щось гірше за яку вигадану провину Усували небажану особу в спосіб, нечуваний для революційних час сів народньої влади. Отаман Оскілко довго вагався, як йому найкраще зробити в інтере- сах України: чи їхати до головного Отамана , чи просто емігрувати по за Вплив п. Петлари. Нарешті нарада з військовими товаришами розвязала справу. Ухвалено було зробити повстання проти штабу діє- вої армії, але не проти Верховної Влади, не проти Директорії. З фронта військ отаман Оскілко не брав, да і не мав часу до того: все сталося протягом де кількох годин. Залога м. Рівного в кількоє сти до 10.000 чоловіка, комендантська сотня і галицькі жандарми перейшли на бік отамана Оскілка без найменшого проливаня крови. Сповіщена по телеграфу 19 дівізія без приховання пролива крови. На другий день на параді представники частин зі слюзами витали отам Оскілка; а ним воїн перебули багато походів і тому вірили. На здолбунові в роспорядженні головного штабу було 2-3 сотні, о отже от. Оскілко мав аж надто досить сили, аби пійти на Здолбунів і все розгромити. Правда, головний отаман з штабом міг одійти до Дубна, а то і до м. Брод і туди стягнути війска, що може схотіли лишитися при нім, але певно і те, що сили отамана Оскілка були до- сить великі, аби рахувати й на перемогу. Але отаман Оскілко, побачивши, що на Здолбунові купка козаків притотовилась до оборони, і припускаючи цілком слушно, що головним отаманом розіслані накази де яким частинам, може і з фронта, йти до Здолбунова на виручку, аби уникнути проливання братської крови і горожанської війни, уникнути ослаблення фронту через цю внутрішню війну-сам зліквідував повстання. Історія скаже свій неліцеприятний присуд в цім справи. Але сумно й боляче, що ті, які мусили б йти рядом до однієї мети, стали проти с себе як вороги. Скільки аналогичних подій отбувалося і відбувається на Україні. Все це є причиною, що вся величезна кількість виргія народу, що хоче визволитись, йде на злам. Все це аж надто використовують наші на- ціональні вороги. 16 Перед повстанням отамана Оскілко 29 квітня 1919 року політична атмо- сфера настільки була напружена, що всі передчували грозу. Українське громадянство не знало нічого про ту угоду /живись ч 30 "Українські Вісти" /, яку зробили члени Директорії С. Петлюра і Андрій Макаренко з організацорами Кам"днець-Подільського Повстання проти Директорії 22 березня 1919 року, а не знали тому, що вищезгадані члени Директорії зробили це самочинно без відома решти членів Директорії Андрієвського д-ра Петрушевича та проф. Шведа, а також без відому кабінету Міністрів і Державного Секретаря. Це все вчинок не тільки не конституційний, а початок державного перевороту. От же українське громадянство було дуже здивовано, коли прийшов до Рівного спеціальний потяг з учасниками Кам"днець-Подільського перевороту з Мазепою, Романченком і Аркадієм Степаненком на чолі, і коли ці добролії були з поманою прийняті й ульоковані головник Ота- маном Петлюрою. Це були частини центральних комітетів українських соціял-демократів та соціял-революціонерів, що це тяглись за Дирек- торією. / Як відомо, величезна більшість членів цих партій та їх комі- тетів перейшла до московських большевиків під владу Троцького це в Київі, а потім в Винниці. Таке відношення до організаторів Кам"днець-Подільського повстання було тим дивнішим, що члени президії Трудового Конгресу, які не зрадили українську народові, винесли рішучий ветоєв судд Кам"днець-Поділь- ський авантурі соціялістів революціонерів та соціял-емократів, нази- вали ініціаторів цієї" справи авантюрниками, остороньним гайбов. Ця постанова президії трудового Конгресу в свій час була видрукована в українських часописах. Головний Отаман Петлюра скликав нараду усіх українських партій в справі утворення нового кабінету 5-6 квітня 1919 року. Члени цент- ральних комітетів С-Р та С-Д, виступили з домаганням аніки складу Директорії. Мусили залишитись в новім складі Директорії є старого скла у гільки Петлюра й Андрій Макаренко, а решта трьо членів/Андрієв- ський, д-р Петрушевич і проф. Шведа/ мусили бути замінені новими в С-Д, С-Р і Галицьких радикалов /як відомо, склад Директорії є в утворе- ний революцієв /національним союзом/ і затверджений Трудовим Конгре- сом і по конституції не підлягав зміні до нових зборів Трудового Ко- гресу/ а також з домаганням утворення нового кабінету Міністрів іа партій С-Д і С-Р. є запрошеннями Галицьких радикалов. На усунки нових й нарада партій скичилася мічим. На цій нараді представники С-Р і С-Д, тримались зухвало, свої домагання ставили ультимативно і поводи- ся недоректно з представниками інших партій і членами президії трудо- вого Конгресу. Добрі відносини, які до того часу були між усіма укра- їнськими партіями обрало аніки. Після вищезгаданої наради члени Директорії Петлюра і Андрій Мака- ренко доручили скласти новий кабінет міністрів лібому соціял-демок- рату Мартосу, який і склав його із С-Д і С-Р, а позади у С-Д і С-Р. Власних сил для обсяження всіх портфелів не було, то послали своїх членів на чолі з Романченком шукати собі Міністрів-о полудинці до Галичини. Новий кабінет міністрів був затверджений членами Директорії і Пет- люра, і п. Макаренко при чому п. Петлюра підписався, як голова Ди- ректорії, а п. Макаренко як секретарь, тоді як після виходу у звіл Директорії п. Виниченка новий голова Директорії не був обраний і п після постання Директорії члени Директорії головували по черзі. Кабінет Остапенка, не зважаючи на наказ Головного Отамана ї. Пет- люра не передавав справ новому Кабінетові і Мартоса, бо рахував цей кабінет затверджений проома членами Директорії незаконним. / Головний Отаман п. Петлюра прийняв заходи, щоб утворити штучний кво- рум членів Директорії і запрохав члена Директорії Андрієвського на нараду до 3 олбунова, але останній відповів, що бути присутнім на нараді в справі утворення нового кабінету без скликання усіх членів Дирек- торії він зрікається 13 Від д-ру Петрушевичу і проф. Швецові, що новий кабінет коаліційний з представників українських партій по загальній аголі партій при чому в наведенім в телеграми списку Ради-Міністрів було названо чотирі самостійника-соціаліста й один соціаліст-федераліст. Дія ось поставлена в список без їх власної згоди і згоди їх партій. Дозволяв добувати третій підпис під списком нового кабінету і викликали для цієї справи члена Директорії п. Швеця, до проб. в Галичині, та взяти цей список в Брод, куди прийшов Швець. Член Директорії Швеця, ставлення соціал-революціонерів, останнім таки поставило хоч і з великим трудом умовити дати свій підпис під списком нового кабінету. Члени ж Директорії д-р Петрушевич і Андрієвський так і не підписали цього списку. Але загального зібрання членів Директорії в справі утворення нового кабінету так і не було. Ці факти з непереможеною логікою доводять, що в Надмірпинщині творилася очевидно свій диктатура С-деків та С-рів через диктатуру Головного Отамана Петлюри. В самий безарбітний спосіб усувались от державної роботи і вплив членів Директорії, неугодні п. Петлюрі і підтримуючи його партіям С-д і С-р. Директорія фактично перестала істнувати. Таким чином був поконаний державний переворот. Відомо, що перед самим утворенням нового кабінету міністрів центральні комітети самостійників-соціалістів, соціаліст-федералістів і народних республіканців сповістили телеграмою Головного Отамана Петлюри, що вони до нового кабінету утвореного таким неконституційним способом по проекту С-д і С-Р. своїх членів не дають. Може Головний Отаман Петлюрой і керувало почуття зробити як найнайліпше, проте вирізгадана неправдиво складена телеграма до членів Директорії проф. Швеця й д-ра Петрушевича тралтовалась українськими громадянством як умистий намір одурити відсутніх членів Директорії й українське громадянство мимою, видимо коаліційного кабінету, та трактувалось як політичне ошуканство, що це більше згучало атмосферу й розпалювало страсти. Зим стало ясно, що С-д. хотіли за всяку ціну захопити владу, аніжити силу опозиційних партій, не рахуючись ні з якою логикою і ору- дієм цього зробили свого партійного члена п. Петлюру, а С-Р-к добов: С-д. за подія влади. Звичайно члени партії С-С. відмовились від нав'язаних їм міністерських портфелей, а С-Р-и від державних секретарств. Коли присутнів до влади новий кабінет міністрів, уже цілком лівий був заведений цілковитий терор проти інакомислячих. Почалася правди-ва оргія сваволі й насилля. Особливо в цій справі визначився Міністр Внутрішніх Справ п. Мазепа /С-д./ і Дійсний міністр Сиротенко /С-Р/. Штаби контр-розвідки були дуже збільшені; усю свою енергію контр-розвідка направляла не проти ворогів українського народу, а проти українських партій, що стояли в опозиції /самостійники соціалісти, соціял.-федерал., українськ. народн. респуб./ та інші/, а надто проти партії самостійників-соціалістів, як партії реальної сили. Організовувалось боєм на зразок бойових церевичайки. Центральний комітет партії самост-соціял при участі соціал-федерал. і народн республ. організував видання щоденних газет "Українська Справа" аби дати правдиве везве освітлення останніх кошмарних подій українсько- му громадянству, приймайчи його про все повідомити. Але газету "Українська Справа" було закрито після другого числа, а наказу Головного Отамана Петлюри Організований велі за тим нову полеміку разом "Українське діло" було також закрито в першому числі, друкарня запечатана, а редактори наказано заарештувати. Центральний комітети партії самост-соціял., соціал.-федер. і народн. республ. послали по телеграфу протест головному Отаманові Петлюрі, але протест лимився без уваги. Таким чином опозиція закривали рота способом, якого не уживав навіть зрадник геть-ман Скоропадський, але хиба російські царі. Соц.-демократи та Соц.-Революціонери забули про все: і про фронт з бойовиками і поляками, і про Україну або тільки утримати владу і знищити опозицію.... А справа на фронтах уже гіршала, та гіршала. В президії Трудового Конгресу розглядалася справа з приводу того, що на військовий парламент /в Надмірпинщині була Рада Міністрів і кабінет міністрів , в яких входили тільки міністра найважливих/політичних/міністерств, як звичайно, внутрішніх справ, закордонних, земельних, фінансів.... скликаній головним Ота маном Петлюрою, новий військовий Міністр Сиро- телко тенко/як говорилось в докладі/, вкупі з своїми одноцумцями ви- словився за ліквідацію східного, себ-то большовицького фронту. Опозиційні українські партії стурбовались: підозріння ,що до намі- ру нового кабінету замірити з московськими большовиками набрали ре- альних форм. Стали називати кабінет Мартоса кабінетом ліквідації східного фронту а разом і України. /Ходять чутки, що приблизно 15 травня делегація від Уряду й п. Пет- люри була в Києві у большовиків ,але ця не прийняв київський боль- шовицький уряд./ Штаб дієвої армії, прибувши з Волочиска до Рівного, вмишувався до роботи штабу північного фронту, псував діло: війська північного фронту що стояли аж під Київом і готовились уже Істі паску в Києві, мусили відступити аж за м. Коростень і Новград Волинський завдяки безглуз- дим розпорядженням так званому штабу дієвої армії. Військові українські кола почали хвилюватись. Вина загибелі Волин- ського, а значить і останнього українського фронту, наближалась швид- ким кроками. Новий / лівий/ кабінет рахувався безпосередньою причиною націо- нального незастя, що насувало, причинор національної гибелі. Росло незадоволення, клікотіло, як в казані. Влизвися отхідний вибух... і він стався: 29 квітня спалахнуло повстання Отомана Оскілко. 14 ПОВСТАННЯ ОТАМАНА ОСКІЛКО. Повстання вибухло раптом, несподівано не тільки для сподвіжників отамана Оскілко, а навіть для його самого. Хоч обуріння військових кол проти головного штабу п. Петлюри було величезне ,але про повстання хто по мислив. Вся енергія була направлена на то,аби переконати головного отамана Петлюру, щоби припинити руйнівчу роботу головного штабу. Отаман Оскілко де кільки раз Іадив до головного Отамана Пет- люри в цій справі, поводив писав доклади і листи, що коли так піде далі, то протягом 2-3-х тижднів вся територія Волині буде загублена а східний фронт буде ліквідований і доведеться шукати захисту в Гали- чині./ Так воно й сталося,-пророкування збулися/.Але все це було и марне: головний штаб і лівий кабінет вплив мав більший. Спара погіршувалась тим, що Оскілко по своїх переконаннях хилився не до зоп.-демократів чи боц.-революціонерів, а до партії самостійни- ків соціалістів! і це не давало спати соц.-демократам та соц.-револю- ціонерам./Як відомо більшість військової української старшини, або була не партійною, або хилилася до партії самостійників соціалістів/. У спіках отамана Оскілко, який в час загальних папки на всіх фрон- тах не тільки встиг з"організувати правильну й дисципліновану армію, але й одігнати ворога аж до Київa, завоювавши величезну територію- стали заздрити. Ходили чутки, що головному Отаманові нашептували про Отамана Оскіл- ко і про його заміривсе це тільки могла вигадати ала воля.Дже почал- лися інтриги, щоб Не допустити,аби Отаман Оскілко зі своїми військами увійшов до Київа, аби йому не припали лаври визволителя України. А було чого й завдярити ! В той час вся Україна дивилась на отамана Оскілко з подякою: до його-на Волинь тікали штаби,отамани,що роз- губили свої частини,тікали міністерства ,тікало все що було свідоме на Україні. Кожному було ясно, колиб отаман Оскілко не зберіг своєї території а програв би і! як і иниші отамани, справа України була скинчена,сдін- чена буляб справа п. Петлюри і всіх,іже з ним. Всі вони мусили би При- їхати з Волочиска просто під захист до Галичини в скромній ролі Над- дніпрянських емігрантів. Ворожі напетування на отамана Оскілко зробили своє. Очевидно бу- ло ухвалено позбавитись отамана Оскілко за всякую ціну. Але отаман Оскілко мав довірря в народних масах і у війську-то же треба було ро- бити діло обачно. Штаб дієвої армії почав потроху переводити в своє розпорядження резервні були в роспорядженні отамана Оскілко,аеропланы/повітряопла- ви/,бронзивки. Серед війська була розвинена соціял-демократами та соціял-революціонерами щамена агітація і проти отамана Оскілко й проти партії самостійників соціалістів. Було привезено до м. Рівного над 500 галицьких кандармів, і поставлени під відповідну коменду. Вірні отаманові Оскілкові полки переводились як найдальше від його. Друзі отамана Оскілко попереждали його про всі ці заходи,казали, що його раннє мають обезброїти,поновувати репутацію, а потім,що най- менше усунути ,а то і заарештувати. Але отаман Оскілко на такі ради не звертав уваги:він вирів головному отаманові,вірив,що головний отаман Петлюра,будучи сам патріотом,цього не зробить. Всі знали, що в часи повстання на рідній Волині,"організував з повстанців велику армію, взяв Рівне, Вердичів Мирчимір,побив гетьманців,розбрав ними- і послав війська для здобуття Київа. Всі Україна головна про моло- дого українського орла отамана Оскілко.Але довірлива душа молодого отамана помилилася. Зороги були хитріші від його. Врешті вороги отамана Оскілка цілом підготувались і вибрали день для удара. Отаман Оскілко,нічого не підозрювачи,виїхав з рану на фронт в якесь загрожене місце! Через де кільки годин після його ви- їзду приїздить до Рівного Головний Отаман Петлюра,пекликав до кого з військової старшини,говорив з ними і передає військовому Міністру 8-иротенко наказ про увільнення отамана Оскілка і про передачу командування російському генералу Селиховському-і зараз же від'їжджає. На вечір того дня ,о 8-години,коли уже добре стемніло приїздить з фронту отаман Оскілко,-читає наказ про своє увільнення і про негай- ний виїзд до Здолбунова для опрацювання в звол. вчинках. Він,Оскілко, почув на собі ніби удар грому... За це ще! боляче крутилось у його в мозку. Тут він зрозумів все. Ворог перекитрив жиру нелукаву козацьку душу;але він ,Оскілко,мусить спокутувати свер нео- ВО БЛАЖЕННОМ УСПЕНІЇ ВІЧНИЙ ПОКОЙ ПОДАЙ ГОСПОДИ. ВСІМ В БОЗЬ УСОПШИМ УКРАЇНСЬКИМ КНЯЗЯМ І ГЕТЬМАНАМ, ВСІМ ПОЧИВШИМ УКРАЇНСЬКИМ ПИСЬМЕННИКАМ І ДІЯЧАМ І ВСІМ ТИМ, ЩО ПОЛЯГЛИ ЗА ВОЛО УКРАЇНИ-ВІЧНАЯ ПАМЯТЬ... ПРОЕКТ ТИМЧАСОВОГО СТАТУТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ПАРАФІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ АВТОНОМНІЙ ЦЕРКВІ. I. Загальні засади. 1. Паракія в складі кліру та мирян єсть окрема церковна громада, з правами юридичної особи, яка знаходиться в каноничній залежно- сті від Єпархіального Єпископа. 2. Завданням православної парафії єсть об'єднання православ- них християн на кожній місці їх перебування в одину церковну гро- маду при парафіяльній храмі та для того, аби православні люди зе посередництвом церковного кліру мали єднання в молитвах, таїнствах та християнській науці, взаємною допомогою чи один одному в досяг- ненні спасення через добре життя, діла християнської просвіти й доброчинності. 3. Складаючи окрему церковну громаду, парафія через свого єпис- копа стоїть у тіснім зв'язку зі всею єдиною, святою, соборною і апостольською Церквою, а через те повинна пильнувати єднання в вірі, забезігати єдине для всеї православної Церкви Христової - апостольське та святоотечне предання, дбати про загально-церков- ні потреби і брати увід в їх задоволенні. 4. У відношенні духовним парафія знаходиться під облікчим про- водом та керуванням свого причту. 5. У відношеннях церковно-громадських та економічних парафія має право внутрішнього самоврядування через Паракіяльне Зібрання, Парафіяльну Раду та Контрольну Комісію. 6. Коли парафія існує при певнім храмі, в територіальних межах, котрі можуть мінятися лише за згодою з іншими (запікавлени- ми) парафіями, підля дозволу місцевого Єпископа. 7. Царяїльними вважатися всі православні християне з їх сімействами, що мешкають в гранинах парафії та записані до парафіяльної книги. Право активної участі в парафіяльнім житті належить всім членам парафії, що не молодші 18 років; право пасивне — до участі в Парафіяльній Ради та Контрольній Комісії прислуговує особам, що не молодші 25 років життя. 8. Компії парафіяльни мусять сприяти розвитку своєї парафії в релігійно-моральнім та інших відношеннях, по мірі своїх сил та здібностей, беручи участь в Службі Божій, справах благодійності та во всім, до чого покличне його настоятель парафії, Народяльна Зібрання та Рада парафії. 9. З парафіями, що особливо дбають про охорону чистоти віри од лжеучень, або про поширення духовної освіти та про добре життя, в парафіях закладатимуться братства, гуртки місіонерські, релігійно-освітні, благодійні, громади тверезості і т. п. 10. З дівич та вдів, до діянь сорокалітнього віку та цілком присвятили себе на служення Церкви Христовій в своїй парафії, де-які, після клопотання настоятеля та Ради парафії, можуть бути возведенні впископом, по прикладу стародавньої Церкви, у звання дияконки. Їх обов'язки встановлюються окремими інструкціями од Вищої Церковної Влади. 11". Всі парафіяне та їх сім'ї Парафіяльному Радою записуються до Народяльної книги, форму якої встановлює Епархіальний Собор. Самі книги видавляться Повітовою Церковною Управою на 5 років, а записи в ній щороку перевіряє Влашочиння. До закінчення книги передається до парафіяльного архиву. Примітка: Проект форми до сього додається. 12. В разі переселення кого-небудь з однієї парафії на постійне мешкання до другої, такі особи одержують від настоятеля бувшої своєї парафії "перехідну посвідку", де прописуються всі відомості, які маються про дану особу в парафіяльній книзі. 12. В кінці кожного місяця причт повідомляє належні парафії про всі випадки народжень, шлюбів та смерті осіб юнопарафіяльних, які сталися протягом місяця, для одмітки в парафіяльній книзі. Епархії іноземархіальні повідомляються про це через місцеву Консисторію. 14. Свідоцтва, написані по даним парафіяльної книги, замінюють собою матричні виписки. 15. Для поховання тіл померших осіб православної віри в парафіях істнуєть кладовища на підставі встановлених для цього церковних і цивільних законів. Парафії належить догляд та піклування про чисто- ту та благопристойне утримання кладовища, для чого призначаються окремі особи. Також і закриті або спустівші кладовища знаходяться під доглядом парафії. 16. Колна парафія повинна забезпечити для своїх дітей одержан- ня релігійно-моральної освіти, для чого парафія може відкривати школи як спеціальні, так і школи загально-освітні або професійні, останні - по згоді з Міністерством Народньої Освіти. 17. Парафії мають право закладати церковні бібліотеки для на- роднього читання, відкривати читальні, подільні школи і користува- тися іншими засобами для поширення релігійної освіти, дотримуючись при сьому встановлених Церквою та Державою законів. 18. Для опікування хорих, бідних, убогих, сиріт та старців парафії впорядковують приютн, шпиталі, захистки, яслі та інші для- годійні заклади. Для більшої окутчності в цій справі, та зміцнен- ня доброчинності сусідні парафії можуть об'єднуватися й закладати спільні благодійні установи своєї окрузи. 19. Офіційним заступником парафії в справах духовних єсть на- столятель, а в справах церковно-громадських та економічних- Голова Парафіяльної Ради. 20. Парафія має свою початку з монограмою посередині та написом потрапту: "Православна парафія Церкви Св...... в (о)..." 21. Початку переховує настолятель парафії. 22. В разі необхідності змінити або доповнити цей статут новими правилами відповідно місцевим умовам якої-небудь епархії, єпархіаль- ні собори клапочуться про це перед виконанням владою, яка може дати на це дозвіл, повідомивши про зроблені зміни Міністерство Ісповідань. II. ПАРАФІЯЛЬНІ ХРАМИ. 1. Храми та каплиці будуться на кошти парафії та жертв окремих осіб із точним дотриманням всіх правил та законів, для цього встановлених як церковною, так і державною владою. 2. Охорона церков, каплиць та їх майна єсть прямий обов'язок парафії. 3. Ремонт церков та каплиць (не давнього будування) на парафіяльні кошти без зміни плану або порушення Престола у вівтарі переводиться по постанові Парафіяльного Зібрання, за відомом Благочинницької Ради та під доглядом Благочинного. 4. Капітальна перебудова церкви зі зміною в плані, а також ремонт з порушенням Престола переводиться за дозволом Інархіяльного Начальства. 5. Ремонт або перебудова церков та каплиць давнього будування пере- водиться тільки в дозволу Міністерства Існ відень (або Вищої Церковної Влади на Україні). 6. Храм в місцях зібрання віруючих для відправи служби Божої, а так- кож для позабогослужебних обрядів, а при відсутності помешкання і для виборів на церковно-громадські посади. 7. Св. Ікони, церковно-богослужебні річі та книги, що знаходяться в церкві, не можуть бути предметом користування без дозволу і благословення настоятеля. 8. У випадку закриття парафії, парафіяльні храми, приписані до нього каплиці та все церковне майно, як власність Української Православної Церкви, переходять до розпорядимості Інархіяльної влади. 9. В разі скасування самоствійної парафії а припискою її до другої храм і все церковне майно переходять до відання тої Церкви, до якої парафія приписується. При відновленні приписаної парафії, вона одержує назад все те майно, котрим користувалася вона до приписки. 10. В разі приєднання до іншої парафії тільки частини даної парафії, відокремлюються частина тратить свої права на церковне та парафіяльне майно залишаємої парафії. При виділенні частини парафії в самоствійну па- рафію, до неї може перейти тільки та частина церковно-парафіяльного майна, на передачу якої погодиться Парафіяльне Зібрання. 39. Нідписаний протокол оголошується перейням в найближчу на- ділю в Церкві або іншім помешканні, з вказанням порядку, якого мусить дотримувати той, хто хтів би оскаржити постанову зібрання. Голова Пар.Ради робить на протоколі напис про час його оголошення після чого копія може знайти в протокола коню. 40. Книга протоколів Пар.Зібр. з наміченими до неї документами пережовується в парафіяльнім архиві й повинна бути відкрита для благочинного та інших осіб єпархіального управління, як відвідуєть паразію. 41. Паразіяно, незадоволені постановою Пар.Зібр. можуть на про- ткаї місяця після оголошення постанови принести скаргу до благочин- ническої Ради. 42. Постанова Пар.Зібр., що не підлягає розгляду Іерархії, може бути виконаною й раніш сказаного в порядку паразіялій строку, коли справа з неодкладною і вирішена одноголосно або абсолютною більшістю. VI. ВИКОНАВЧІ ОРГАНИ ПАРАФІЇ: ПАРАФІЯЛЬНА РАДА І КОНТРОЛЬНА КОМІСІЯ. 1. Для постійного та безупинного ведення воїх церковно-паразіяль- них справ в комнії паразії повинна бути Паразіяльна Рада,-котра у відповідності до загальних парафіяльних зібрань єсть орган виконавчий. 2. Рада паразії складається з членів причту, церковного старости, представників паразії, обраних на Пар.Зібр. в кількості не менше 3 і не більше 12 осіб строком на три роки, і тих осіб, що звідують паразіяльними установами. 3. До року від складу Ради вибуває одна третина виборних її членів, перші два роки по черзі, а потім по старшинству обрання, і заміняють- ся новими членами. Вибувачі члени Ради можуть бути перезобрани па- разіяльним Зібранням. 4. До участі в засіданнях Пар.Рада в разі потреби може закликати а дорадчим голосом зі сторонніх осіб, що не належать до складу Ради. 5. За випадок довгої відсутності або виходу зі складу Ради членів до строку, Цер.Зібр. обирає до них кандидатів на той же строк.. Кандидат, вступивши до складу Ради, ламається в ній до строку, на який було обрано вибувшого члена Ради. 6. Голова Ради, його заступник та секретар і скарбник обираються Радою зі своїх членів. 7. Всі члени Ради працюють безплатно або де-які з них одержують платну платню по призначенню Цер.Зібр. 8. Засідання Ради скликаються голосом в міру потреби або по заяві 1/3 членів, але я не менше одного разу на місяць і визнаються відбувшимися, коли буває присутньо не менше 4 членів, в тім числі голова або його заступник, секретар та скарбник. 9. Рішення Ради постановляються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів; при рівності голосів перевагу має голос голови. 10. Кожний член парафії має право заявити Раді, особисто або листовно про поліпшення або користні для парафії справи. "О обміркуванні таких заяв, Рада робить відповідне розпорядження, а у випадках, що перевищують її компетенцію, полає справу на розгляд Цер.Зібр. 11. Парафіяльній Раді надається право догляду за релігійно-моральним станом всіх членів парафії. Рада дає братські уваги, а при недостаточності такої міри - висловлює догану, про вперті і неслухняних довладає Цер.Зібр. 12. Парафіяльній Раді надається право братського суду по справах, що можуть скінчитись звірінням, коли обидві сторони будуть згодні скоритися постанови Ради. 13. На обов'язку Цер.Ради лежить захист Св. віри православної від насуванняться на парафію або вже існуючих в ній антирелігійних та сектантських учень через особо-вибраних зі свого складу розвитків віри, а також через місіонерські гуртки братчиків та сестер. 14. На Цер.Ради лежить обов'язок слідкувати за зовнішнім поряд- ком при відправах церковних, за підтриманням благочиннів як в хра- мі так і в релігійних процесіях, на що вибирається та уповноважують- ся Радою найбільш поважні та знануваті члени парафії. 15. Парадіяльна Рада може складати окрему комісію з парафіян для догляду за напрямком освіти та виховання дітей в школах на терені парафії та для всеобічної як духовної, так і матеріальної допомоги учням і учителям цих шкіл. 16. Пар.Рада обирає окремих осіб або цілі комісії для завиду- вання парафіяльною бібліотекою, читальнею, приютами та килими устеновами парафії і допускає їх, в разі потреби, до нагайного виконання обов'язків. Остаточна затвердження таких осіб та Комі- сій належить Пар.Зібр. 17.Крім згаданого, на Пар. Раду покладається : а) піклування про збільшення коштів парафії, б) завидування церковно-парафіяль- ними капіталами та всім рухомим і нерухомим майном парафії, а також видача і повноважень на взяття парафіяльних справ у судових та інших урядових установах і на заключення актів на нерухоме майно; в/ догляд за своєчасним одержанням сум і квитків, згідно постановам II°.Зіб.; г) допомоги бідним членам парафії, відповідно їх потреб- ді та коштам парафії ; ґ) помісячний перегляд коштів та прибутко- во-видаткових документів парафії! д/ ведення загально-голосового і подоткового списків членів парафії; е/ зносини з належними уста- новами по справах парафії; є/ скликання парафіяльних зібрань на підставі вказаних вище /У,24) правил; ж/ складання і представлення Пар.Зіб. зправоздання про діяльність та кошти парафії за минувший рік і сміт на рік наступний; з/ виконання постановки Пар.Зіб.; і/пон рядка поготовка та розроблення всіх справ, що висувають на розгляд Пар.Зіб.; и) завидування всіма парафіяльними становами й парафіяльним кладовищем, о також улаштування похорону осіб, що вмирають в парафії, особливо її членів. 18. Голова Ради скликає засідання, через нарадами, пильнує за виконанням статуту, постанов Ради і Пар.Зібр., приймає вступні й підписує виходні папери разом з секретарем або скарбником по при- належності. 19. Секретар звідому діловодства та всім листуванням по справам парашії, складає, під проводом голови, протоколи засідань Ради, веде голосові та податкові списки парафій, а в тому складає разом з голо- вою Ради річне оповідання на про діяльність парафії. 20. Оскарбник приймає вступаючі суми та інші мертві, веде шнурові книги - прибутково-видаткову та матеріальну, переводить по розпорядженню голови всі грошові операції та видатки, як грішми так і річами, складає річний відчит по парафіяльній касі і взагалі відає всьою її рахунковою частиною. 21. Кожни член Ради за вчинки, зв'язані зі школою для парафіяльного майна, підлягає відповідальності по встановленому в законах порядку. 22. Діла Парашіальної Ради повинні бути відкриті для ознайомлення залогочником і всім особам, як відвідують парафію по дорученню апархіяльної влади. 23. Для парашійськи своєго заснування Пар.Гада користується парафіяльною печаткою. 24. Пар.Гада, знаходиться у складні апархіяльного начальства, користується всіма правами загальногромадянських установ, і законні її постанови та розпорядження, а також оголошені й заключені нав бажане поведінки, або через довірених актів та умови мають обов'язкове значення в силу, а через палатка цивільна влада має допомогти при їх виконанні та зазволенні. 25. Контрольна Комісія обирається Пар.Зібр. на 3 роки в складі не менш 3 осіб для контролю якості всіх виборних осіб та установ парафії. 26. В своїй діяльності контр. Комісія користується інструкцією од Пар.Зібраниня. III. МАЙНО ПАРАФІЇ. I. Ціла сукупність церковного майна рухомого та нерухомого, в межах парафії, всі капітали та кошти, звідки вони б не походи- ли, вважається власністю місцевої парафіяльної Церкви й видаткуєть ся, згідно своєму призначенню. 2. З коштів парафіяльної Церкви віділяються ті, що мають спе- ціальне призначення не утримання причту парафії. Причтове майно вільне од волких податків на потреби парафії. 3. Все останнє майно та капітали парафії знаходяться в зави- дуванні парафії, котра через Парафіяльну Гаду, разом з причтом, приймає, переховує, та відаткує ці кошти відповідно її призна- чення, згідно аі встановленими для цього правилами. 4. Видаткування церковно-парафіяльних коштів накреслюється такими статтями: а) податок на потреби загально-зархіальні та всієї Української Церкви в розмірі, який що року встановлюється на Іпархіяльнім Соборі; б) утримання парафіяльного причту; в)ут- римання та ремонт храму, видатки на одабу церковну та церковно- богослужбові потреби; г) страхування та ремонт церковних будин- ків та іншого майна; д) видатки на справи благодійні, релігійно- освітні та инь. 5. Виведені до розходу суми залічуються до запасового фонду парафії та наприкосновеного церковного капіталу. 6. Кожна парафія, як юридична особа, може приймати грошові парт- ви або набувати нерухоме і рухоме майно на своє ім'я або на ім'я Церкви без дозволу, коли видаток на цю справу не сільш 25.000 карб. і після дозволу Іпархіяльнаго Начальства в разі більшого видатку. 7. Придбане на парафіяльні кошти майно нерухоме, по постанові Парафіяльного Зібрання, може бути продане без дозволу Іпархіаль- ної Влади, коли вартість його не виносить сільш вказаної вище пор йорни. 8. На все нерухоме майно, що набувається для Церкви або парафії, IV. ПРИЧТ ПАРАФІЇ. 1. Кількість членів парафіяльного причту визначається Церква-лім Зібранням і затверджується Єпархіальним Владою. 4. В кожнім разі парафія мусить мати двох членів причту: священика та дияко. 3. Священик, а коли їх кілька в парафії, то один з них, по вибору Церква-лімного Зібрання і затвердженні Єпископа, взаємляється на- стоятелем парафії. Останин члени причту суть співробітники та помічники настоятеля по всіх галузях церковно-релігійного життя парафії. Обов'язки всіх членів причту накреслюються церковними правилами, інструкціями од Церковної Влади та умовами в парафії. 4. Всі члени парафіяльного причту ( священики, диякони та диакони) обираються Церква-лімним Зібранням і затверджуються Єпархіальним Епископом після встановленого Єпархіальним Собором церковно-каноничного іспиту. 5. Обрання члenu причту на парафіяльну посаду вважається домічним. Прим: Порядок виборів устанавлюється Єпархіальним Собором. 6. Для полегшення справи вибору Епархіальна Влада веде списки правомочних кандидатів на парафіяльні посади, але в парафії може обрати і свого кандидата, коли він задовольняємо встановленим для цього правилам, як загальним, так і мусульман. 7. Члени причту вважаються старшими членами парафії й користуються всіма правами, що встановлені для членів парафії. 8. Досвіту на священний сам обрани члени причту одержують від Епархіального Епископа в храмі обрання їх парафії. 9. Обраний член причту може бути усуненим зі свого місця тільки по постанові суду церковного чи цивільного, коли вирок останнього 23 парковна влада визнав слушним, або по домаганню парафії. 10. Постанова про усунення члена причту є марально-обов'язуючою для Єпархіяльної Влади, коли її ухвалено не менш як двома третинами всіх правомочних членів парафії. 11. Крім вироку судного, парафія не може вимагати усунення обраного члена причту, мимо його волі, раніш п'яти років його служби в парафії. Рівно ж і обраний член причту не повинен переховити до иншої парафії раніше трьох років парафіяльної служби. 12. Жила парафія не може бути без священика більше 2-х місяців. Після цього терміну, при відсутності слушних причин, Гпископу дається право приділити до парафії священика з правами, вказаними в попереднім пункті. 13. Членами парафіяльного причту можуть бути тільки піддані Української Церковної Республіки. 14. Членам парафіяльного причту, за згодою Ради парафії, не забороняється брати на себе сторонні службові обов'язки, які не наполягають Св. Православної Церкви. 15. Паразіяльний причт утримується на : 1) % в капіталів, на це офірованих, 2) кошти, відпускаеми з Державної Скарбниці, 3) видаваемі од парафії готівкою або в формі натуральної повинності (ординарія) і 4) прибутків од причтової землі. Крім цього, причт забезпечується помешканням. 16. Розмір платні та натурального утримання для членів причту точно встановлюється Парафіяльним Зібранням у згоді з причтом, про що складається підповідна угода, котра має силу, правно-обов'язкову для обох сторін як до обопільної згоди на її зміну. 17. Настоятель парафії є неодмінний член Парафіяльної Гади й почетитель релігійно-освітніх та благодійних установ парафії. У. ПАРАФІЯЛЬНЕ ЗІБРАННЯ. 1. Парафіяльне Зібрання єсть головний розпорядчий орган в парафії. 2. На парафіяльнім Зібранні обмірковуються та рішаються всі головніші питання та потреби церковно-парафіяльного життя. 3. Кожна парафія повинна пильнувати своїх парафіяльних справ. Проте, головна сила духовного справування парафіяльних зібрань мусить бути оперованою на релігійно-моральні, просвітні та благодійні пілі церковно-парафіяльного життя. 4. Парафіяльне Зібрання обирає членів причту, Парафіяльної Ради, церковного старосту (ктитора), членів Контрольної Комісії та затверджує обраних Радою на річні парафіяльні посади осіб. 5. Парафіяльне Зібрання видає копти, необхідні для потреб па- рафії, шляхом самооподаткування та роскладки, добровільних жертв, експлоатації церковного майна, карнавочних зборів, одчислення лишків в церковних сум і зі всіх тих коптів складає церковно-парафіяльний кесу. 6. Парафіяльний храм та його оздоба, парафіяльні кладовища, причтові доми та утримання причту, справи релігійної совіті, допомоги бідним парафії, сиротам бувших членів причта, та заштатним чле- нам парафіяльного причту - повинні бути предметом особливого пеклу- вання Парафіяльного Зібрання. 7. Парафіяльне Зібрання вишукує засоби до впливу на населення парафії для підвищення його релігійно-морального життя. 8. Парафіяльному Зібранню, по докладу Парафіяльної Ради, надається право братського суду громади, себ то входити в обміркування морального поводження окремих членів громади й явно заплямованих осіб позбавляти права голосу в зібраннях, вибору до парафіяльних установ і т.и., а в особливих випадках, з дозволу єпископа, навіть забороняти на певний термін присутність у храмі. 9. Для охорони віри православної Парафіяльне Зібрання приймає за- соби, що до боротьби з насовуючимися до парафії або істнувними впа Після цього професором перервано читання реферату і приступлено знов до опиту вправ. Профеcсор запитав членів студії: "що є господарська робота". Відповіді дано таки: Оден член: "Це е робота скерована на витвір вартості" 2-й член: "господарська робота є певна витрати сил для задоволення певних матеріальних потреб." 3-й член: "господарська робота е функція для задово- лення певних матеріальних потреб." 4-й член: "господарська робота є задоволення матеріаль- них інтересів свого господарювання." 5-й член: "господарська робота е певна функція стичностей фізичної і розумової енергії." Більше внесків не послідовало. В науковій праці професора, яку він почав далі зачитувати, означення моменту господарювання прийнято всь так: господарювання є певна стичність систематичного роскладу до вживання сил чоловіка певного вікового стану та тих матеріальних спроможностей /річей/, що набуто попереду і вживається за роботою. Із наведенного означення слідує, що "господарювання" е комплекс, що складається із певної ув'язаності стичностей умислових та фізичних властивостей чоловіка і прояв природи. Се е стичність матеріальних річей і чоловіка разом, як вони лучаться як певні прояви природи. Із наведенного означення також слідує, що уявленне про господарювання можна скласти лише шляхом позитивним, шляхом спостереження прояв, котрі складаються, як чоловік стає у певні відношення до стичностей матеріальних річей. Аксіома /часово/. - Як наочну річ маємо прийняти що заступники роду людського, нарівні з іншими живими творіннями, мають завше справляти певні Р для того, щоби ухиткувати природні річі та явища до заспокоєння своїх потреб в спосіб, як то походить із їх часової вподоби. Із того скарбу спостережень, який має зараз людський загал, знаємо, що Р справляє найменший червячок, коли він відшукує навколо себе спроявленности, яка пасує до властивости його природи, або коли він "шукає собі місця"; Р справляє чоловік, коли він довить рибу, охотиться на звіря, коли він горе, сіє, молотить, кує, шие,варить, пече, білить кату, садить квітки, вишиває сорочку і т.ин. При одному і тому-ж кінці наведених стичностей, що складаються у найменьшого червячка і у чоловіка, Р їх поріх- няється в способах дойднення кінця. У заступників людського роду нашої доби запримічаємо ось такі форми прояв стичностей Р: чоловік певної пори віку і здоровля найбільшу часту Р справляє не як припаде від момен- ту до моменту, а систематично в порівнанні на всі другі про- яви Р, що справджать живи творіння нелюдського роду та той же чоловік в перших своїх станах, плянує 11 на основі свого близьчого досвіду так, що коли на справу глядити з боку, то можна констатувати певне триваве слідування одної прояви чинності за другою та порядкову слідовність одного циклу в систематичних стичностях до другого циклу в такий спосіб, що перед дослідчиком проходить певний ряд чинностей, за ним дру- гий ... П - ний і далі знову зачиняється прояв чинностей, що було вперше замічено дослідником, або значить, коли дослід чик стане означати кожну проляву Р чоловіка певними знаками, то в кінці спостереження у нього складеться ряд: /2/ авс ............п а,в,с, ... .......р, ...................... авс .......... п або /2/ /сп1//сп2//сп3// .................. /спn/ /sp1/2/sp2/2/sp3/2 ............................. /спn/2 ........................................... /sp1/,/sp2/,/sp3/,.................../спn/, Кожному із числа зазначінь ряду /2/ завше можна надати певного виміру в одиницях СП. Отже можемо сказати, що властивість господарювання /оз- начимо ії знаком "г"/ є такий комплекс стичностей Р чоло- віка, де Р е функція, яка роскладається у ряд /2/. Поруч з тим, після спостережень, малимо запримітати у певного числа осіб людського загалу теперішньої доби такий комплекс стичностей прояв Р, котрий не замикається в ряд /2/ або, значить, Р, як певна функція, не розкладається у ряд /2/. Ось станемо спостерегати тез. гулянку. В певний момент нашого спостереження запримітимо, скажемо, до особа пішла в ліс чи в поле "спостерегати красу природи" чи "дихати сві- хим повітрям" чи "просто пройтись". З того сталася Р, яку зазначимо /сп /а. Через певний час спостерегаємо, що особа пішла на виставу, щоб "послухати" чи "побачити", "засві- житися". З того також стається Р, яка дає вимір /сп /с. Це через якийсь час можемо спіткати нашу особу десь в Монте- Карло, в Криму, "на курорті", де вона"дічить" нерви,"роз- важується", "тікає від хандри", "засвіжується" і т п. З того стається ряд зазначень Р і часто значної по виміру /сп /а....../сп /с......./сп /е.... В певний мент своїх спостережень сеі властивості чоловіка /зазначимо 11 ось так: "д", коли дослідчик гляне на ряд зазначінь, які він склав за час спостереження, прийде до конечної думки, що властивість "д" має лише одну споріднен- ність з властивістю "г", а саме СП, але і ся спорідненість має коротку стичність з властивостю "т"- вона в порівнянні на "г" є сильно розбіжна і хвиляста: то 11 СП містить х один ниць,то 10х, то 100х, то знов близько до нуля. Далі обидві властивості гранично порізняються між собою, як прояви різних категорій: при "г" отрачені сили чоловіка та тих матеріаль- них річей, що він вживає за Р, в кінці Р мають своє втілення в нових матеріальних річах, та проявах, при "д" х також отра чується сила і готлва попередня Р, але в кінці сих страт не настає ніякого втілення крім того, що особа заявляє, що вона "засвіжилася" чи" мало засвіхилася" або "не ростратила хандри Із спостережень властивости "д" дослідчик може скласти ряд: /sp/a.... /sp/c..... /sp/... /3/ /sp/n... /sp/a...... /sp/z.... ознаком котрого є те, що він не замикається та що по певній часті дойдених спостереженням членів не ма ніякої лрегіч- ної можности до того, аби по дойденим членам вбачати наступні виміри членів, і тому дослідчик не може сказати, що Р з властивостю "л", як функція, розкладається у ряд /3/. Отже приймемо означення господарської R, як P, в стичностях котрої складається властивості "г", і в проти́вність II не господарською Р будемо означити таку, в стичностях котрої складається властивості "л". Робота не господарська для осіб і громад теперішньої доби є хвиляста функція господарської роботи. На цьому професором перервано читання реферату до слідуючого засідання. Закінчивши перше засідання п.професор оповістив, що члени студії мають заявляти через секретаря про те, хто і що має студівати. В залежності від вступу заяв будуть призначатись засідання студій. В останнім слові професором зауважено, що студія має поважне завдання: з неї мають вийти наші професори, наші спеціалісти, які, по виході з університету, не будуть поривати своїх зв'язків в ньому і всі наукові твори свої будуть увязувати зі студією. Студія має виробити свою традицію. Затверджений 3 Жовтня 1920 року. ЗАКОН про встановлення вільного внутрішнього торгy. На скасування законів, постанов та распоряджень, які обмежували внутрішній торг постановити: § 1. З дня затвердження цього закону оголо- сити на території України повну велю внутрішнього торгу, за винятком продуктів державної монополії. § 2. Всі місцеві установи, які провадили до цього часу регуляції внутрішнього торгy шляхом видачі перевезних документів розрішень на ввез та вивіз з одної місцевості до другої, а також заборони ввозу чи вивозу з дня оголошення цієї постанови мають припинити свою діяльність що регулюванню внутрішнього торгy. § 3. Всі місцеві установи, які регулювали справи внутрішнього торгy і утримувалися на державні кошти, ліквідувати. Міністрові Народнього Господарства доручити перевести цю ліквідацію на протязі двох місяців. § 4: Закон цей ввести в чинність не телеграфу. Губ. Друкарня № 63. Від автора. Бажаючи як найшвидше задовольнити пекучу потребу нашої школи в підручниках по всесвітній історії, взявся я за складання цього підручника. Однак, працювати довелося в надзвичайно тяжких умовах під час примусової подорожі в вагонах залізниці. Матер'ялу дуже бракувало, а тому доводилося більше, ніж слід, покладатися на власну пам'ять та педагогичний досвід, а де-які розділи почали просто скомпонувати з переробки відповідних розділів московських підручників всесвітньої історії Іванова, Белярмінова та інших. Освітлення як окремих подій та з'явивш, так і всього ходу історії, зроблено мною цілком об'єктивно на підставі останніх здобутків історичної науки. Друкування книжки розпочалося раніш, ніж я гадав, і в моїй відсутності. Тим то я не спромігся навіть виправити й обробити все, як слід. В справі правопису трапилися теж деякі несподіванки. На підставі народньої вимови й письменницької традиції, наприклад, скрізь писав "Єгипет". Коректура ж видавництва, згідно правописних правил, затверджених Міністерством Освіти, подекуди виправила на "Єгіпет", і.т. и. Не зважаючи на все зазначене, гадаю, що підручник всес таки буде цілком придатним для середньої школи й стане матер'ялом для читання в вищих початкових школах. Для того, щоб друге видання цього підручника найкраще задовольнило вимоги історичної науки й школи ласкаво прохаю т.т. учителів надіслати мені по адресі Видавництва "Даістер" свої уваги, міркування й спостереження під час навчання всесвітньої історії по цьому підручнику. Н. Григориєв. СЕЛЯНЕ! Вийти з села ДЕЗЕРТИРІВ — ОНИ зрадники РІДНОГО Краю. Всі до війська для захисту Землі і Волі. ГРОМАДЯНЕ! В суботу 1 гравня, о 10-тій год. ранку повертає на Україну і завітає до Кам'янця ГОЛОВНИЙ ОТАМАН ВІЙСЬК УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ ПЕТЛЮРА. В цей радісний день хай зміцниться наша незламана віра в щасливу майбутність України, її незалежність і розвиток. Хай живе незалежна Українська Народня Республіка! Хай живе її Головний Отаман Симон Васильович ПЕТЛЮРА! СЛАВА! Комітет в справі вшанування повороту на Україну Головного Отамана Військ У.Н.Р. Друкарня Експедиції Заг. Держ. Пап. СЕЛЯНЕ! Повикопуйте рушниці і набої, дайте їх УКРАЇНСЬКОМУ КОЗАКОВІ, на боротьбу з Денікином та колу- нієтами. Отезд Ленина в Швейцарию. Ленин, этот самый Ленин, который произносил воодушевляющие речи посылает из своего салонного вагона голого и босого солдата на бой—теперь накопив достаточно денег бежал с туго-набитым карманом. на аэроплане в Швейцарию, а власть захватил бывший царский генерал Брусилов, который за деньги привезенные на неизвестном цепелине сумел избавиться от Ленина. А вами владет теперь царский генерал Брусилов вместе с Лейбой Троцким. Царский генерал и жидовский комиссар—маленькая но почетная компания. ЗАКОН про оподаткування коштовних камінців, золота і платини та виробів з них. В змін та додаток до дієвих законів, декретів і розпоряджень ПОСТАНОВИТИ: I. Золото й плата на виробах, оприч зазначених в арт.IV сьо- го закону, в монетах й зливках, коштовні камінці в оправах чи не в оправах, які до видання сього закону належать громадянам Україн- ської Народньої Республіки переходять до Республіки з виплатою власникам їх по Ігрівні: за 8,712 долей цирого золота і за 5 до- лей платини, а за коштовні камінці - по окремому цінуванню Особли- вих Комісій при інституціях Державного Банку, або при Скарбницях. II. Власникам зазначених в попередньому / I / артикулі мета- лів і коштовних камінців, які сами вноситимуть їх до інституцій Державного Банку і Скарбниць, виплачується плата на чотири рази більша, ніж зазначена в I-му артикулі сього закону. III. Громадяне Української Народньої Республіки, які б бажали залишити в своїй власності згадані в арт. I-му метали в виробах і коштовні камінці, а також усі мешканці Української Народньої Республіки, хоч би вони й не належали до Українського Громадянства, які мають вироби з коштовних металів та коштовні камінці, вносять до скарбу одноразовий податок в розмірі 30% вартості річей по ці- нуванню Особливої Комісії / арт. I /. IV. Від реквізіції та виплати податку звільняються: сьвяти со- суди в церквах усіх ісповідань, оправи ікон, натільні хрести, кол- лекції старовинних монет, шлюбні обручки, носильні серги, окуляри, різні вироби для лабораторних й технічних потреб, та медичні речі в золотій оправі, а також всі вироби, які знаходяться в музеях та колекціях наукових і просвітних інституцій. Можуть бути увільнені від реквізіції й оподаткування, по прохан- ню приватних власників, по постанові Особливої Комісії, складеної з представників Міністерства Фінансів і Містецтв, речі, які мають художню або історичну цінність. У. Коштовні метали й камінці, зазначені в арт. I сього закону, які не будуть передані до інституцій Державного Банку або Скарбниць, або за які, на підставі арт.Ш, не буде сплачений податок, конфіскуються державною владою без жадної платні. VI. Золото й плата в зливках, монетах і не в виробах, які ввозитимуться в межі Республіки після видання сього закону, не підлягають передачі до Республіки, але пред'являються при перегрізі меж України і на них митницєю видається ввозне посвідчення. VII. За вироби з золота й платини і за коштовні камінці, які ввозитимуться в межі України після видання сього закону, сплачується при ввозі податок в розмірі, зазначеному в арт.І. VIII. Коштовні метали й камінці, які не будуть пред'явлені при ввозі для оплати податку / арт.VII /, конфіскуються без жадної виплати. IX. Догляд за виконанням вимог сього закону покладається на Міністерство Фінансів та підлеглі йому інституції. X. Міністрові фінансів надається право видати правила переведення в чинність сього закону, які оголошуються до загального відома.- С П И С О К Ь населеннихъ пунктовъ Подольской губерніи Литинскій уѣздъ. Названіе волостей и населенныхъ пунктовъ. | Названіе волостей и населенныхъ пунктовъ ---|--- Багриновецкая волость. | Лука Ново-Константиновск....102 с. Багриновцы . . . . 857 | д. Медвѣдовка . . . . 51 с. Литинка . . . . 261 | с. Тессы . . . . 162 Литинскій Майданъ . . . 101 | м. Ново-Константиновъ . . 386 Сахны съ Майданомъ . . 237 | с. Яновцы . . . . 113 с. Лозны . . . . 51 | с. Зиньковцы . . . . 138 Стасьевъ Майданъ . . 106 | д. Педосы Лѣсовые и Савинъ Майданъ . . 62 | Шляховыя . . . . 92 с. Дубова . . . . 383 | с. Лисогорка . . . . 74 с. Горбовичи . . . 153 | м. Ново-Константиновъ/еврей/238 с. Лисогорка . . . 243 | Межировская волость. с. Почапинцы . . . 413 | м. Межировка . . . 320 Майданъ Почапинецкій . 246 | д. Мартиновка . . 120 Новселица Залужская . 123 | с. Коростобцы . . 168 с. Ворковъ . . . 247 | с. Севериновка . . 311 Майданъ Ворковскій . 89 | с. Чернятинъ . . 247 Кулыга . . . 183 | с. Токаревка . . 170 Колонія Кальяновка . 18 | с. Маньковцы . . 426 | с. Слободка Чернятинск.. 176 Кожуховская волость. | д. Степанки . . 307 с. Кожуховцы . . 395 | с. Мальчовцы . . 304 с. Ивчи . . 509 | с. Голодки . . 183 с. Осолинки . . 187 | с. Глинянки . . 115 Майданъ Трепова . . 132 | д. Антоновка . . 79 с. Трибухи . . 156 | д. Поповка . . 23 с. Косиковцы . . 251 | с. Втодульцы . . 217 с. Дьяковцы . . 689 | с. Рожены . . 109 с. Верезовка . . 86 | с. Слободка Межировская . 176 д. Погорѣлая . . 167 | с. Сербиновцы . . 257 с. Росоховата . . 56 | с. Лопатинцы . . . . . 210 с. Бѣликовцы . . . . . 159 с. Ровь . . . . . 132 с. Михайловка . . . . . 51 Овсянинская волость. с. Овсяники . . . . . 181 Петрани . . . . . 112 Головчинцы . . . . . 351 д. Майдань Головчинскій 13 с. Куриловцы . . . . . 266 с. Винниковоцы . . . . . 250 с. Макаровъ . . . . . 97с с. Клопотовцы . . . . . 154 Майдань Чернелевецкій .. 84с. Черн с. Чернелевцы . . . . . 113 с. Гринки . . . . . 238 с. Радовцы . . . . . 451 с. Комаровцы . . . . . 359 с. Шпирки . . . . . 73 с. Иванковцы . . . . . 294 с. Васютинцы . . . . . 179 с. Лука Барская . . . . . 320 Пилявская волость. м. Пилява . . . . . 521 с. Карповцы . . . . . 87 с. Пилявка . . . . . 204 Ильяшовка . . . . . 213 Десеровка . . . . . 144 Бабинь 7. . . . . 237 с. Бабинокъ . . . . . 83 с. Ивки . . . . . 151 Мисюровка . . . . . 166 Улисовка Русановка .. 108. Тележинцы . . . . . 83 Иванковцы . . . . . 182 с. Дашковцы . . . . . 171 с. Николаевка . . . . . 60 Александровка . . . . 48 м. Пальва /еврей/ .. 79 Сосонская волость. с. Сосны . . . . . 207 Воячинъ . . . . . 387 с. Новселіца . . . . . 231 Майдань Грузскій .. 108 Бруслиновъ . . . . . 428 Яцковцы . . . . . 152 Пеньковка. . . . . 422 Балинь . . . . . 287 д. Майдань Голосковскій .. 109 Гута Литинская . . . . 298 Искрения . . . . . 102 Дашковцы . . . . . 698 д. Лукашевка . . . . . 161 с. Микулинцы .. 404 Рожокъ Микулинецкій .. 154 Старо-Синявская волость. м. Старая Синява . . . . 291 Еридика . . . . . 279 с. Заставье . . . . . 277 с. Езефовка .. 59 с. Новая Синяка г.Ворейко 252 с. Новая Синява Моминскаго 199 с. Ильятка . . . . . 156 с. Чехи . . . . . 130 с. Щербани .. 122 с. Сіомаки . . . . . 143 с. Гречана .. 183 с. Адампольь . . . . . 121 с. Паплинцы . . . . . 348 с. Чешки . . . . . 168 с. Шпичинци .. 270 с. Старая Синява/еврей/ .. 214 Терещпольская волость. Терещпольь . . . . . 353 Зефиполь . . . . . 80 Цимбаловка . . . . . 283 Яблунівка . . . . . 148 Вичевал . . . . . 257 Березовка . . . . . 240 Севериновка . . . . 55 Игнатовка . . . . 186 Мазепинцы . . . . 116 Марьяновка . . . . 147 Скаржинцы . . . . 267 Торчинь . . . . 231 Сулковка и хуторь при. селѣ Сулковкѣ . . . 228 Семки . . . . 241 Качановка . . . . 401 Войтовцы . . . . 259 Кумановци . . . . 304 Купинь . . . . 71 Улановская волость. м. Улановъ . . . . 299 с. Пагурцы . . . . 236 с. Татариски . . . . 170 д. Чепели . . . . 59 с. Подорожная . . . 186 с. Петриковцы . . . 295. с. Смѣла . . . . 190 д. Чесновка . . . . 198 с. Лепятинь . . . . 221 д. Морозовка . . . 147 д. Воробіевка . . . 131 с. Рыбница . . . . 215 с. Маркуши . . . . 254 с. Имтинци . . . . 167 с. Зозулинцы . . . 130 с. Нустовойть . . . 147 с. Бѣлый Рукавъ . . 203 с. Сербиновцы . . . 119. с. Сіомаки . . . . 169 с. Чернятинци . . . 169 с. Воронинцн . . . 187 Хмѣльникская волость. с. Мазуровка . . . 134 с. Соколовая . . . 175 с. Порубинцы . . . 90 Кридика Хмѣльникская . 46 д. Вербовка . . . 36 с. Угли . . . . 78 с. Лозовая . . . 83 д. Лелетка . . . 84 д. Крутневъ . . . 56 с. Березная . . . 208 с. Чудиновцы . . . 177 с. Думенки . . . 260 с. Гули . . . . 76 с. Голодьки . . . 170 с. Старая Гута . . . 78 д. Новая Гута . . . 30 с. Малый Имтинкъ . 128 с. Вольшой Имтинкъ . 213 с. Филиополь . . . 95 Посел. Кушеловка . . 30 с. Широкая Гребля . 304 с. Сандраки . . . 215 с. Куриловка . . . 305 с. Клѣтище . . . 227 с. Соломирка . . . 316 с. Томашполь . . . 293 С П И С О К Ь населенных пунктов Подольской губерніи по страховой вѣдомости. Детичевскій уѣздъ. Название волостей и населенных пунктовъ. Название волостей и населенных пунктовъ. Вахматовецкая волость. с. Вахматовцы . . . . 295 с. Давидковцы . . . . 476 с. Стуфчинцы . . . . 417 с. Спичинцы . . . . 273 с. Терешовцы . . . . 494 с. Редвинцы . . . . 262 с. Маломолинцн . . . . 320 с. Игнатовцы . . . . 273 с. Пархомовичт . . . . 411 с. Пироговцы . . . . 402 с. Масіовцы . . . . 306 с. Копыстинъ в.. . . 239 с. Богдановцы . . . . 342 с. Колыбани . . . . 243 с. Ивашковцы . . . . 79 с. Клишковцы . . . . 222 с. Шумовцы . . . . 260 с. Березово . . . . 27 Войтовецкая волость. с. Войтовцы . . . . 305 с. Бохны . . . . 144 с. Майданъ Вербецкій . . 104 с. Бѣлцкое . . . . 101 м. Буциевцы . . . . 235 с. Голенищевъ . . . . 216 с. Майданъ Голенищевск. 79 д. Старая Гута . . . . 68 Майдань Мординскій . . 52 Мординь . . . . 148 д. Новая Гута . . . . 26 с. Волковинцы . . . . 570 с. Игнатіевка . . . . 375 с. Шелиховка . . . . 16 с. Єзефовка . . . . 10 Майдань Волковинецкій . 21 д. Згарокъ . . . . 159 д. Козачки . . . . 284 с. Варинка . . . . 102 д. Залетичевка . . . . 189 д. Терловка . . . . 115 д. Ревуха . . . . 24 Прис. Малоковщина . . 24 м. Снитковка . . . . 282 д. Россохи . . . . 128 д. Рудня . . . . 174 Старо-Закревскій Майданъ 57 Деражнянская волость. м. Деражня . . . . 606 д. Петровка . . . . 84 с. Гатная Деражня . . 243 д. Марковка . . . . 38 с.Малые Шпичинцы . . 175 с. Литки . . . . 127 с. Зяньковцы . . . . . . 243 д. Яблуновка . . . . . . 200 д. Шарки . . . . . . 129 д. Буцнева . . . . . . 167 с. Пилиповскій Каричинцы 247 с. Волоскіе Коричинцы . . 339 с. Галузинцы и пос.Гулякъ 415 Рымовыя Каричинцы . . . 150 Домскіе Каричинцы . . . 160 Новая Гута . . . . . . 53 Старая Гута . . . . . . 58 Новый Майданъ . . . . 52 с. Кальная Деражня . . . 274 Осикова и Бзова . . . . 39 Кальная Слободка . . . 84 Хутора Синоводь . . . . 14 с. Черешенька . . . . . 124 д. Нижнее . . . . . . 86 д. Криничное . . . . . 74 Хутора при д.Криничной 59 Женишковецкая волость. Женишковцы . . . . . 551 с. Божиковцы . . . . . 281 с. Янчинцы . . . . . 136 с. Гоголи . . . . . 150 с. Шелиховъ . . . . . 230 с. Шеинцы . . . . . 187 д. Гармаки . . . . . 432 д. Іолтухи . . . . . 382 д: Кузяровка . . . . 119 д. Ходаки . . . . . 321 с. Новыя Нетечинцы . . 247 с. Старыя Нетечинцы . 203 Зиньковская волость. м. Зиньковъ . . . . . 1034 с. Адамовка . . . . . 553 с. Станиславовка . . . 380 д. Пироговка . . . . 276 Петраши /крестьяне/. 259 Петраши ./мѣщане/. 273 с. Слободка Охримовецкая 222 с. Охримовцы . . . . 367 с. Гримячка . . . . 437 Вербка Мурованная . . 313 д. Лисовка . . . . 167 с. Сутковцы . . . . 453 с. Друтнбороды . . . 106 д. Барановка . . . . 114 Меджибожская волость. с. Ставница . . . . 478 с. Головчинцы . . . 103 с. Лисогорка . . . 300 с. Копачевка . . . 299 с. Голосковъ . . . 333 Сельдитинско-Голосков- ское товарищество . . 16 с. Русановцы . . . 228 с. Ярославка . . . 368 с. Мятковцы . . . 336 с. Трибуховцы . . 382 с. Волосовцы . . 296 с. Паньковцы . . 300 с. Лисановцы . . 301 с. Шрубковъ . . 421 с. Западинцы . . 166 с. Михунки лѣсовые . 40 Михалпольская волость. м. Михалпoль . . . 179 с. Михалпольская Гридика 23 с. Видочна съ Никитин- цами . . . . 74 с. Загинцы . . . . 547 с. Садієвка . . . . 182 с. Бебехи . . . . . 352 с. Мазники . . . . 389 с. Маниковци . . . 230 с. Яськовци . . . . 151 с. Яськовеціе Хутора. 150 с. Новоселка . . . . 121 с. Красноселка . . . 152 с. Коржовци . . . . 267 с. Лнковци . . . . . 202 с. Монастырекъ . . 153 с. Свинна . . . . . 211 с. Слободка Михалко- вєцка . . . . . 180 с. Лука . . . . . 109 д. Яновка . . . . 124 с. Королевка . . . 90 м. Михалполь /евреи/ 141 Сусловецкая волость. с. Буглаи . . . . 155 с. Вербка . . . . 274 с. Гредчинцы . . . 291 с. Горбасовъ . . . 306 с. Заволкъ . . . . 120 с. Иванинци . . . 133 с. Кудынка . . . . 218 с. Копьтинцы . . . 144 " Марковцы . . . 110 " Поповцы . . . . 218 " Рожни . . . . 154 " Сусловци . . . 281 " Свинна . . . . 81 " Чапля . . . . 147 " Щедрова . . . 167 " Крченки . . . 161 С П И С О К Ь населеннихъ пунктовъ Подольской губерніи по страховой вѣдомости. Ольгопольскаго уѣзда. Название волостей и населенныхъ пунктовъ. Вершадская волость. м. Вершадь . . . . 660 с. Слобода Пилиповка . . 252 с. Флорина . . . . 806 с. Яланецъ . . . . 632 с. Бырловка . . . . 628 с. Поташна . . . . 461 с. Сумовка . . . . 456 с. Кюмарицы . . . . 292 Войтовская волость. с. Войтовка . . . . 1031 Демовская волость. Лѣсниче . . . . 763 Романовка . . . . 283 Любашевка . . . . 141 Голдашевка . . . . 322 Якубовка . . . . 153 Михайловка . . . . 334 Волчекъ . . . . 276 Березки Чечльницкіе . . 548 Волово . . . . 340 Любомирка . . . . 701 Демовка . . . . 790 Стратіевка . . . . 856 Лабокричская волость. м. Лабокричь . . . . 669 Слободка Лабокрицкая . . 504 м. Лабокричь . . . . 171 Название волостей и населенныхъ пунктовъ. Каменская волость. м. Каменка . . . . 868 с. Кузьминъ . . . . 369 с. Грушка . . . . 388 с. Трибусовка . . . . 491 с. Окница . . . . 233 Слободка Трибусовка . . 111 с. Балганъ . . . . 418 д. Хрустова . . . . 710 д. Севериновка . . . . 211 д. Александровка . . . 22 м. Каменка /евреи/ . . 228 Колонія м.Кузьмина . . 3 Лугская волость. с. Луги . . . . 1214 с. Городище . . . . 618 с. Рудницкое . . . . 589 с. Чорноминъ . . . . 356 с. Козловка . . . . 187 с. Рыбки . . . . 151 с. Пирожная . . . . 540 Мястковская волость. с. Мястковка . . . . 739 с. Ротмистровка . . . 834 с. Высокая Гребля . . 201 с. Леоновка . . . . 226 с. Марьяновка . . . 190 Петруновка-Каетановка . . 89 с. Джугастря . . . . 540 д. Шляхетная . . . . . . 75 с. Вербка Волосская . . . . .601 с. Ольшанка . . . . . . 718 с. Горячковка . . . . . 1153 м. Мястковка /еврей/ . . 290 Ободовская волость. м. Старая Ободовка . . . 919 м. Новая Ободовка . . . 635 с. Татаровка . . . . . 225 с. Цибулевка . . . . . 589 с. Павловка . . . . . 275 с. Торкановка . . . . 648 с. Гордиевка . . . . 532 с. Демитриевка . . . 343 Тростяничкь . . . 410 Песчаннская волость. м. Песчанка . . . 878 с. Гоноровка . . . 520 с. Баштанковъ . . 737 с. Студеное . . . 821 с. Кукулы . . . 425 с. Дмитрашевка . . 749 с. Христище . . 646 с. Ствки . . 374 с. Попеляхи . . 786 пос. Рудница . . 49 с. Криклинецъ . . 672 д. Ильево-Поле . . 143 Пятковская волость. с. Балановка . . III9 с. Бандуровка . . 738 Вёлый Камень . . 368 с. Пятковка . . 954 с. Жабокричь . . 838 Рашковская волость. м. Рашковъ . . 608 с. Катериновка . . 394 с. Строинцы . . 300 д. Слобода Рашковская . . 102 д. Алексѣевка . . 356 м. Загнитковъ . . 1068 с. Волядынка . . 245 с. Подойма . . 407 с. Подоймица . . 476 м. Рашкова /еврей/ . . 281 м. Загнитковъ /еврей/ . . 61 Устьянская волость. с. Устье . . 831 с. Больш. Кириевка . . 691 Малая Кириевка . . 288 с. Овсієвка . . 564 с. Кидрасовка . . 402 с. Ольшанка Вершадская . . 257 с. Соломія . . 262 с. Солтуховъ . . 368 с. Луговая . . 284 с. Березки Вершадскіе . . 383 с. Шумиловъ . . 226 с. Маньковка . . 417 с. Крушиновка . . 323 Чечельникская волость. мє Чечельникъ . . 976 прис. Кримецкое . . 92 Вербка Чечельниковская . . 982 д. Куриневка . . 282 д. Бритавка . . 446 с. Ивашково . . 662 с. Поповая Гребля . . 479 д. Анютинa . . 72 с. Рогузка Вершадская . . 471 с. Рембовка . . 137 Чеботарская волость. Чеботарка . . 445 с. Шарапановка . . 702 с. Соколовка . . 725 с. Левковъ . . 308 с. Терновка . . . . . 52I с. Зеленянка . . . . . 283 с. Голубече . . . . . 292 д. Новоселка . . . . . I55 д. Лидовка . . . . . I49 Пос.Крыжополь. . . . 60 пос.Крыжополь./евреи/.. I2I М. Немиров 39 5/0 Вольновка. 3.I 1919. 40 Турина села Вольновки Хл. Фигуре пала та вигляди церковній 59 м. мещерів 42 The image provided is a photograph and does not contain any transcribable text. Therefore, there is no text to output. 62 У. С. С. Атаман Семен Горук. The image provided is a photograph and does not contain any transcribable text. Therefore, there is no text to output. 65 0 На спільний любову Дружби Третьяковий- Чих відкр м. Могилів-Три 48 LETOS JDEME sláva brání do křemíle vlasti naší. 1911–1912. 234 Dm ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 34 33 Фонду № 1489 Пронумеровано 50 (петаксом) + 120 = 624 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів м/в 18-23 - 46 тект м/в 39-50 - фотографії в колажах Документи із згасаючим текстом: .15 . 03 1944 р. Підпис Водовська ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 08.08.94 Бадзь 22.08.94 Микола 05.04.96 Григоров 25.04.96 Костюк 31.05.94 Амін 23.06.01 Ясєв 24.06.03 Косарев 28.02.03 Матяш 27.05.03 Новицький 26.06.03 Літвін 10.03 Ульян 8.04.03 Підгорець 09.04.2018 Федоров 29.10.2017 місця зберігання: 25.11.2008 У ВІДМІТКИ ЛАБОРАТОРІЇ Консервація: Справа: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 5.04.01 Косарев сканування 1.12.08 Єцуб (Дата) (Підпис)