Чорнові матеріали комісії для перекладу Святого письма, богослужбових книг. Тексти Євангелія, перекладені українською мовою, 26.09.1919, 65 арк.

Міністерство історичних Украської Народної Республіки. Федераційний дуковий обвітим Каменець. Першові матеріали Роману для перекладу святого письма і богослуж- бових книгок - теже вваженіс перек- ладей українською мовою почато 26 вересня 1919 р. Центральний Державний Історичний Архів УРСР м. Харків 05.08.62 МІНІСТЕРСТВО ВІРОСЛОВІДАНЬ УПР Чорнові матеріали комісії для перекладу святого письма й богослужбових книжок, тексти євангелія, перекладені українською мовою 26 вересня 1919р 63 арк. ПА П К А З текстами Святого Письма в котрих вже знаті чисті копії. Мим Геповдриш 26 сентября 1919 года, Запитуючий Міністерство Ієновідам про утворення Київської Перемови Св. Письма і Богослужбових Книжок на українську мову. 1. Утвердити з 1-го жовтня 1914 року при Міністерстві Ієновідам Комісію для цього утворення: Ієновідам Св. Письма і Богослужбових Книжок на українську мову. 2. Надати право Міністерству Ієновідам видавати віршовану і не віршовану книгу для перекладу св. Письма і Богослужбових книг на українську мову. 3. Затвердити згодом дозволою чинити це Комісією, і відповідно до Ієновідам Святої Книги. 4. Видавати з Комісій Київської з 1-го жовтня 1914 року... на цю Комісію суму в 2000 копій на щорічну переписку. 5. Закон чи письменні в митті по тилу грамоти. Министр Ієновідам Турч. I. Олександр 26. IX. 1919. Пояснення Записка до Законопроекту про переклади та видавництво свідомих і богослужбових книг для узгодження між Католиками при Міністерстві Споживань С.М.Р. Церковно-релігійне життя українського народу завжди цілком було зв'язане з Життям та літературою; кращі представники української Церкви завжди підтримували в народі ідею національної само-свідомості й навіть в тяжкі часи політичного занепаду спонукали його перебиватись до устрою своєї "політично" самостійності на підвалинах національної свідомості. В церквах України не так ще давно мучила українська мова, а св. Письмо там читалося і служба була відправлена з личного для українця рідною вимовою. Проміжки народом і його пастухами був міцний союз любови, бо пастир був рідний йому духом і походженням, був для нього пастирем, який душу свою полагає за вівці свої. Але так було лише до того часу, поки не вело Вкраїну та на церковне життя її не наклала тяжких кайданів пунзелена влада. Тоді почалося нищення всього того, що могло нагадувати українцю про його національну індивідуальність, про лого славне минуле, що можна роз- допрікати в його серці сонячну надію майбутнього відродження і зволів. Добре розвинені, як у всь- ому вану мат церква в змістії української, принесли наступники поганя і тут порядкувати в тому напрямку, щоб з національною церквою зробити денациональну, людськову. Для цього бачи, як відомо, скасовані української богослужби: книги, забо- ранені вживання під час відродження служби Божою". Св. Письма українською мовою, заборонили навіть дотравляти про це щось з українського вище- дного, важливі церковно-адміністратив- ні посади замінили вихідцями з московщини. Маленькі церкви на пасідних землях малих закладень для всіх відроджень: церква на Україні робиться провідником люксвадської батька. В огляду на це в сучасний момент, коли почалося відродження національ- ного життя України і устрічно її буття, як самостійної держави, не можна залишати в ній без належної уваги такого могутнього фактора, як змінити церковне. А тому перед міністром Веневідомою ставиться Заповід завдання вели- сельної волі - повна реорганізація цього життя на основах першої та всіх національних. Виконати забвлене. Завдання він мав, з одного боку, знищення всього того, що в цьому житті на протязі віків зроблено було в інтересах його «націоналізації», а з другого — внесеним в нього таких елементів, які могли б поставити його на шлях свідомого національного розвитку. Такий ізраїл мав мати не тільки в інтересах відродження національної церкви, але й в інтересах збудування самостійного політичного життя, оскільки таке збудування можливе лише при умовах широкого та всестороннього розвитку національної само свідомості народу, його причинності до рідного краю, до своєї культури і одразу в головніших глибинних цілей культури — до рідної мови. Не торкаючись тут того, що повинно бути й буде зроблено за-для знищення в церковному житті українського народу елементів «націоналізації», я завжди міг, що Зароб з'явився цілком необхідним і незаймним поданням про українізацію нашого церковного богослужіння. Розпорядження в цьому напрямку були зроблено. Не одного розпорядження тут ще буде мало. Взагалі Україна, існує людський уряд великих баланси налагодити по всіх кутках, покликаностей на те, що українізація богослужіння не можлива, повали не мав українських перекладів богослужбових книжок, немає євірників українських проповід і т. п., а тому, кажучи вини, треба користуватися російськими московськими виданнями. Але я припустити останнє, що значить за- кривати очі на ворогу для України роботу москварадів і навіть допома- гати їм Отже, щоб даний український народ могли вість хвалити Бога на рідній мові, і святим словом підтримувати в ньому певність в його національ- ній індивідуальності, всесвітньої телеграфу до світла дали свої голоси, щоб і в храмах Бо- га був бачив, що живе український народ, життя його може і мить вон буде, для цього треба, щоб служба Бога відправлялась на рідній нашій мові; по українських богослужбових книжках. Але, на жаль, таких книжок досі не має. Тому і виникла непевна потреба перекладу їх, а ця потреба вимагає необхідність негайної таном скласти коліс'ю для цього перекладу. Однак, перекладом одних тільки бого- службових книжок обмежитися не може- мо, бо треба, щоб і в долях українські міг і могли проповідати на рідній мові; і академією відповідати або і релігійну комуну логічними письменами. А тому одразово з перекладом Богослужебний книжок, в склад яких входить і св. Письмо, треба, з одного боку, підбати про переклад молитов- ника та окременьиків, а з другого - про складання українського літньо- крижного релігійного вмісту. Ця справа також повинна фініти в завданні вищевгаданої комісії". Маречні, щоб обновити та озд- ровити промову в українській церкві, поставити "і" на певній релігійно- національній шлях, треба видати зразкові промови, а також провести конспекти, додерджуючись яких пан- омці мали б звичай в кожній промові: розкривати перед своїми слухачами не тільки загальні релігійні теми, але й національно- історичні та національно побутові. Погляд і про це має підбати. Мякші чинни. Колись повинна зро- бити переклад св. Письма, богослужебний книжок, молитвника й академічників, скласти Зразкові промови, приливи конспекти на цілій рок (на відкрив видання прот. Дженка), скласти по- пулярні книжки релігійного вмісту й т. і. Зовнішнє завдання комісії перек- бачає вже в склад її. Значаючи, з одно- го боку, на те, що св. Письмо старого завіту треба зробити Беросередньо з єврейського та арамейського тексту, а Нового Завіту зі своїх сирійських копійок з єрецького (при допомозі латинською Кульгана), а з другого доку-примінанням на увагу, що правдивість перекладу залежить від правильного розуміння тексту, яке не можливе без знання біблійної і церковної археології, і сторії Загальних і церковних, тобто всього колисі повинні обов'язково ввійти знавці мови: єрецької, латинською, старо- єврейською, з арамейською, слов'янською, та церковною біблійні" "археології", - Основи біблійного уявлення та історії Богослуження. Далі, переклад повинен бути не тільки точний дрібнолистою, але в цілому випадках новість і подібність, а тому в склад кнісії" необхідно запропонувати кращий Загальний переклад мови та се-ляків вгоршку українських пісменників і павлів. Пропоную склад мови "книги" об- межити 9 постійними (методами), які працювали? енергійно й вимагано приєднували свої сили щоб святі роботи". Але ми побачимо розширення робота надзвичайних волі, вижко і не легко, тю пропоную багатшими за собою право запрошувати до них осіб, які, на мій погляд, були в ко- релені для справи. й моїх працю- вам на межах призначення, і тільки надсилали до колисії "Свої" роботи. Щоб притягти до праці в колисії кращі наукові сили, з протягом при- дбання їм майна, яка вважається в законопроекті: Іншама. Кожну книжку св. Письма або б- богослобу, яка буде перешкодена в колісії, після розгляду її і ухвалення вищою церковною владою (синодом), повинна буде знову бути надійніше нагоркувана в місцевих приходах і повістити по церквах Європи. Також у великих кількостях примірників необхідно буде нагоркувати в розміщенні світлини пунців і потрібних книжок разом з її дивою Велисту. Росповсюдження видань колісії вижн- кає переконливість примітивним при ній ще окремий апарат для розміщення книжок і т. и, як що мовля погру- бувава книги, які залучені в закон- проект. Користь при самій колісії повинна бути канцелярська, питання якої маючи забажанні в загально- приємній. Звичайно на надзвичайному в бі- блічний час уродженець на папер і на державному приклада, а також взо- млі на дорожинку вищих, яка ви- повнення здійснюється могла б призначити особам, що про- зробатимуть в колісії і роблять при ній інші пунців, я пропоную я нещоб просити про автент- бакну на виникалих завдань ко- Саф на будівництво місці" 5.000.000 карбованців, і на збудування міста "Комуніст" до усього видаємо необхідні видатки, що дозволяють сума в будинок створення (або ж кількості без) може повернути з прибутку за продаж вугілля комуністії. Миронов Демидович Ткачук І. Орлов ВЕЛИКОДНЯ НЕДІЛЯ — на літ. діяння 1,1-8 Розділ І 1. Перше оповідання написав я, Геофіле, про все, що став Ісус Чинити і навчати 2. аж до дня котрого вознісся Давши через духа святого ф заповіт апостолам, котрих вибрав, 3. передними Указався живим по своїх мукак у многих ознаках, со- рок днів являючи ся їм і розмов- ляючи про царство Боже. 4. і зібравши ся з ними, заповів їм, щоб не виходили з Єрусалиму, та ждали обітування Отця, що чу- ли від мене. 5. Іоан бо хрестив водою, а ви маєте хреститися в дусі Свя- тому по нёмногих сих днях. 6. Отож вона зійшовшися, спи- тали його кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш ти зно- ву царство ізраїлеві? 7. І сказав до них: не вам зна- ти часи і доби, що отець поло- жив у своїй владі; 8. та приймете силу, як зійде Святий Дух на вас, і будете ме- ні свідками у Єрусалимі і по всій Юдеї і Самарії і аж до краю землі. 7. І, се промовивши, як дивились вони, знявся у гору, і хмара вая- ла його від очей їх. 10. І, як вони пильно дивились на небо, як він віходив, аж ось два муки стали перед ними в білій оде- жі, 11. атре і сказали: мужи Галілеєсь кі, чого стоїте і дивлячись на небо: що божнє є Сей Ісус, узятий буд вас на небо, так прийде, як виділи ви його, сло- дичоре на небо. 12. Тоді вернулись вони в Єрусалим звіри, званої Оливною, що подля- зу Єрусалиму на суботній день хо- 10. і ввійшовши зійшли на гірниця, де пробували Петро та Іків, та Іоан, та Андрій, Филип та Хома, Варфоломій і Матвій, Яків, Альфіїв та Симон Зилот, та Мда лковів. 14. всі вони пробували одностайно в молитві і благанні з лінками и Мариею матір'ю Ісусовою, и з братами його. 15. і ставши тими днями петро посеред учеників, рече, (було ж число людей разом до сто двадцять 6:) 16. мужи брати, треба було справдитися писанню того, що прорік дух святий устами Давидовими про Іуду, що стався проводарем тих, котрі схопили Ісуса. 17. бо нелічено його до нас, и прийняв був до служіння серо. 18. Сей чоловік прийшов поле за на- городу неправедну, и, впавши сторч, троснув на двое, и вийшло усе нутро іого. 19. И відомо стало усім домучним 6 єрусалимі, так що провзано поле тее власною ровіркою їх акельдама, чи-то се-го сказати: поле крови. 20. написано бо в книзі псалм: пе- лай оселя іого спустіє, и нелай пл- чебе за мене то не домує в ній, а догляд її нелай прийме інший. 21. Треба ж, щоб із мужів, що сходилися із нами по всяк час, як входив и видо див між нами Господи Ісус, 22. почавши від хрещення Іванового до дня як іого взято від нас, був один из сих укупі з нами свідком во- скресення іого. 23. й поставили двох: Іосифа, звано- го Варсавою, котрого звали також юсом, та матвія. 24. й молячись казали: ти, господи, що знаєш сердця всіх, покажи одного з сих двок, котрого вибрав сен; 25. прийняти дело служення сєго і апо- стольства, від котрого відступив муда, щоб їйти в своє місце. 26. Й кинули жереб про них; і впав жереб на матвія; и прилючено іого до апостолів. Розділ ІІ 1. А як скінчився день п'ятдесятниці, були всі одностайно в купі. 2. Й роздався з разу рук з неба немов би дуйко витру мов би од вічного душного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи 3. Й явились їм поділені язики ,нє бисорняні, и він на кожному з них. 4. Й сповнились усі духом святим и почали розмовляти іншими мовами, як дух давав їм вимовляти. 5. Домували ж у друсалями жиди, люди пообожні, з усякого народу під несом. 6. Як же роздався цей голос, зійшлося множество, и стрівожились: бо чув ю кожен, що вони говорять іх розмовляють 7. Здумілися ж усі і дивувались, гово- рячи один до одного: не всі оче сі, що розвовляють, Галилеєці; 8. Як же се чуємо кожний власну ровір- ку свою, в якій родились, 9. Пар'яне і Мидяне, и Іламити, що живемо в месопотамії і в Ідее і Капа- докії, і Понті, і Азії., 10. і Фригії, і панфилії; в Еріпті, в сторонак Ливи'ських, що коло ки- винеї, и захож Римляне, и миди, и чо вовірчі проземні, 11. Критяне і Араби, чуємо, що вони роз мовляють нашими мовами про величе бо же? 12. Здумілися ж усі і в озмпірі кавали один до одного: що се має бути: 13. Інші сміючись казали: що ходим вином повпивались. 14. Ставши з петрою в одинадцятьма, вони підніс голос свій і промовив до них: Люде мешканці Юдейські, и всі жителі Єрусалимські нехай се відомо вам буде, и вислуха- те слово моє. 15. Ви бо не пьяні, як думаєте: бо пре- тя година дня. 16. А єсть те, що пророк пророк іоїла 17. И буде останнього дня, паполе мор зіллю и духа мого на всяке тіло; и про- рокуватимуть сини ваші і дочки ваші, і юнги молодяк ваші видіння бачитимуть, и стар- шим вашим сни снитимуться 18. І на моїх і на знущань моїх віллю в ті дні духа мого, і пророкува- тимуть. 19. І дам чудеса в горі на небі, і озна- ки внизу на землі: кров і огонь и дим мовукури: 20. Сонце обернеться в темряву, і місяць у кров, перш ніж прийде день Господень великий и світлий. 21. І буде, що всякий, хто призиватиме имя Господнє, той спасеться. 22. Мужи ізраїльські, вислухайте сі слова: Ісуса назорея, чоловіка, від Бога просла- вленого між вами силами и чудесами, и оз- наками, які робив через нього Бог серед вас, як і самі знаєте, 43. серо, призначенням редом і провідем неможливим виданого, ви-волями руками безза- коннія, приговодивши воїни. 44. Котрого Бог воякресив, розв'язавшись бо- тень що й і смерти, а не можуємо бути двері смертямко - оо не було можливе вдер Бержати його ханим тому жити від ней. 45. давид бо платить про него: мав я гос- пода перед очима завжди: бо він по пра- храбрує вичі в мене, щоб я не залитався. 46. Ім звеселилося серце моє, і зрадів язик мій, ще и тіло моє оселить в на- дії. 27. бо не заставиш души моєї в пеклі, ані даси святому твоєму видіти зглиння. 28. (Одинив ся мені дороги життя; спов- ниш мене радощами перед лицем твоїм. 29. мужи брати, нащо говорять дивно до вас про праотця Давида, що ємер и поховано іого, и грій його у нас до сего дня. 30. дувши = пророком и знаючи, що Клить- бою клявся йому Бог, що з плоду нього пересел боги миловіть інсодаръвє нижі його на тілу вдійме Христа сякі- на престолі його, ви, (пробидівшы сказал їм про 31. предвидівши благоваж про воскресення не був понимано душі його в Аристове, що душе його не зоставлена в загнело батюш тмінуд. пеклі, а тіло не виділо сотління. 32. Єго Ісуса воскресив Бог; ему всі ми свідки. 33. Правицем к божому рознішись и облту- ванне святого духа прийнявши від отця, вилив заяв се, що ви тепер бачите и чуєте. 34. Бо Давида зійшов на небеса, а сам Каже Господь: Рече господь господеві моєму: Сиди не правиці в мене, 35. доки положу ворогів твоїх підніж ком ніг твоїх. 36. Твердо — некай знає весь дім Ізраїлів, що господом і Христом зроб створив цього Бога, серго Ісуса, котрого- ви роспяли. 37. почувши це, помякли сердцем, і сказали до Петра та до інших апосто- лів: що ж робити нам, мужи брати: 38. Петро же рече до них: покайтесь, некай окреститься кожен з вас в ім'я Ісуса Христа на потавлення гріхів і приймете дар святого духа. 39. дня вашої обітниці. і дн. діте вашіє 1/40 кого тільки не і для всіх далеких, скільки їх пок- личе Господь Бог Ваш. 40. І іншими многими словами свідчував учиняв належне і напоминає наголошує: Опасайтеся вс всіх руду. зебод соро розговорного кодла. 41 ато я залоби прийняв слово його До них охрестились; и пристало того дня душ тисяч за три. 42. пробували ж у науці апостольскій і в єдинні і в переломлен свідчуванні и в сощенні и ламанню кліба і в молит- вах. 43. дур же на кожній душі страх, и ба- гато чудес и ознак робилось через апо- столів. 44. И всі, віруючі були в купі, и все 45. и продавали частки та достатки, і ділили їх на всіх, як кому було тре- ба. 46. І щодня пробували одностайно в чер- краші кріт, і, ламлячи по домах хліб, прий- мали молитву та мали м'ярч в радості й простоті серця, 47. Хвалячи Бога и маючи ласку у всеро народу (Господь же прибавляв спасення - ків Розділ III 1. Петро та Іоан ішли в купі до церкви на молитву о милістю дев'ятій годині. 2. І несено одного чоловіка чоловіка, що був кривий від утрої матері своєї, яко кладено щодня перед церковними дверима, звана карнина, просити мило- сти в тих, що входили в церкву. 3. Побачивши він Петра та Іоана, що хоті- ли ввійти в церкву, просив милостині. 4. Споглянувши ж Петро на нього з Іоаном смєхъ рече: подивись на нас. 5. Він же дивився пильно на них ,спо- діваючися що від них прийняття. 6. Рече ж Петро: Срібла та золота нема в мене; а що маю, те тобі даю. В имя Ісуса Христа назорея встань и ходи. 7. І, взявши його за праву руку, звів уго- ру, і зараз його ноги й коліна окріплились 8. І нидскочивши став, та ходив, і ввійшов до Крашу з ними в церкву, полоджаючи, та ска- чуки, та хвалячи Бога. 10. А знали іого, що се той, що для милости- ні сидів коло гарних дверей церковних, и сповнилися страхом и дивом, над тим що сталося іому. 11. Як же держався сцілений кривий коло петра та Іоана, збігся до них увесь на- род у ходник званий Соломонів, дивуючись. 12. Побачивши вочим петра азвався до наро- ду: мужи израїляне, чого ви чудуєтеся на це? або чого так пильно на нас дивитеесь мов он своєю силою або побожністю зро- били ми, щоб ходив він? 13. Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог отців наших, прославив Сина свого Дзу- са, що ви видали та відреклялись іого перед цилатом, як судив він від- пустити його. 14. Ви з святого і праведного від- реклась, и просили дарувати вам чоло- віка душогубця, 15. а князь життя усилли, которого вы воскресив з мертвих; тому ми свідки, 16. І через віру в имя його, що вицінило бачите и знаете, окрещено има його, і віра, що через Него, дала іому се сці- ленне перед усіма вами. 17. І тепер, брати, знаю, що через нез- нання зробили ви, як і князь ваші. 18. Бог же, що наперед звістив устами всіх пророків своїх про муки христові, так і виховав. Із. покаїтеся — і наверніться, щоб очи- стилися від гріхів ваших, як прийде цукорого час покріплення від лиця господнього. най заповідаю вам Ісуса Христа, 21. котрого мусить небо прийняти аж до часу новонастання всього, що влаголав дорустами всіх святих своїх пророків віку. 22. моєсей бо до отців промовив: що рока підійме вам господь дор ваш із бра- тів ваших, як мене. Щого слухайте у всьо- му, що влаголатиме вас. 23. буде т, що всяка душа, котра не слу- хатиме пророка того, порубиться з наро- 24. І всі пророки від Самуїла і після нього , скільки їх промовляло, також наперед пробіцали що очовіщають про дні ові. 25. Ви з сини пророків, і завіту, що поло- жив Бог в отцями нашими, пляролючи Авраама- ві: І в насінні твоїм благословенні будуть усі народи землі. 26. Вам найперше піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав іого благословенний вас, щоб кожен одвернувся від лукавства свого. лав Бог устами всіх святих своїх пророків од віку. 22. Мойсей бо до отців промовив: Що проро- ка підійме вам Господь Бог ваш из братів ваших, як мене. Сего слухайте у всєму, що глаголатиме вам. 23. Буде ж, що всяка душа, котра не слуха- тиме пророка того, погубиться з народу. 24. И всі ж пророки від Самуїла и після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про дні сії. 25. Ви ж сини пророків, и завіту, що полож- жив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові И в насінні твоїм благословенні будуть усі народи землі. 26. Вам найперше піднявши Бог Сина свого Іисуса, післав іого благословляю- чи вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого. ГОЛОВА IV Як же вони промовляли до народу, приступи- ли до них священики та старшина церковна та Садукеї, 2. сердячись, що вони навчають народ и проповідують в Ісусі воскресення з мертвих. 3. І наложили на них руки, і віддали їх за сторжу до ранку, бо вже був вечір. Белого тил 4. Многі з них, що слухали слово, уві- рували; було число людей вірних тисяч з пять. 5. І сталось, зібрались у ранку князі їх та старші, та інсьменники в Ерусал лимі, 6. та Анна архіфрей, та Каїфа, та Іоан, та Александр и скільки було з родини архиєрейською, 7: і, поставивши їх посередині, питали: Якою силою, або яким имям, робили ви це? 8. Тоді Петра сповнившись Духом Святим, сказав до них: Князі людські та старші Из- раїлеві, 9. коли в нас що допитуються про добре діло (зроблене) недужого чоловіка, з чим цей ознався; його врятувано, най відомо 10. то нехай знане буде всім вам і все- му народові Израїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви роспяли, а і що його Бог воскресив з мертвих, ним цей стоить перед вами здоровий. II. Це камінь, зненажений від вас бу- дівничих, що ставел головою угла; в голову рогу 12. и нема ні в кому другому спасіння: бо і нема іншого имя під небом, даного людям, щоб ним спасатися нам. 13. Як же небачили вони сміливість Петра та Іоана, и постерегли, що се люди неповнені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, 14. і, бачивши чоловіка з ними стоячого спіленого, не мали нічого сказати проти. 15. Звелівши ж їм вийти з раді, радились між собою, 16. говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усім ясна, що немає у Ерусалимі, і не можемо відректи. 17. Тільки ж щоб більше не ширилось діяще між народом, то законом закажемо їм, щоб більше не говорили в имя нікому з людей. 18. І, покликавши їх, заповіли їм зовсім не говорити ані навчати в имя Ісусове. 19. Петро ж та Іоан, озвавшись до них, рекли сказали: судить: Чи праведно перед Богом слухати вас більше, як Богу? Бо не можемо інше не говорити. 20. Не можна бо нам того, що виділи що чую, не говорити. І що гуме, 21. Вони ж заказавши відпустили їх, не зважаючи на них не вигадавши їх би шовни нічого, за це їх покарати! задля народу: бо всі прославляли Бога за те, що сталося. 22. Було бо більш (сорока) років чоловікові тому, на якому стала ся ознака еля сцілення. 23. Відпущени ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. 24. Вони ж, вислухавши те, одностайно підняли голос до Бога і промовили: Владико, ти єси Бог, що сотворив небо, и землю, и море, и все, що в них; 25. Котрий устами Давида, слуги твого промовив: Чого збунтувались народи, и люде задумують марні речі? 26. Повстали нарі земні, і князі зібрались докупи на Господа і на Христа його. 27. Бо зібралися справді на святого Сина твого Ісуса, що намаєтив еси, и Ирод, и Понтайський Пилат з нераними і людьми Израїльськими, 28. зробити, що твоя рука и рада твоя наперед призначили статись. 29. И нині, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам твоїм з усякою вдягою промовляти слово твое, 30. и простягай руку Твою на спіленн- но, і нехай ознаки и чудеса стають ся через имя святого Сина твого Ісуса. 31. А як помолились вони, захиталося місце, де зібрались, і сповнились усі Духом святим, и промовляли слово Боже з одвагою. 32. Множество ж вірних мали одно сер- це и одну душу; и ні один, що мав, не казав, що се іого, а було в них усе спіль- не. 33. І з великою силою давали апостоли свідчення воскресення Господа Ісуса, і даска благодать велика була на всіх їх. 34. Та в недостатку ніхто між ними не був: хто бо був власнителем земель або домів, ті продаєш приносили гроші за продане, 35. та й клали у ногах у апостолів, и роз- давали кожному, як кому треба було. 36. Іосия ж, названий від апостолів Варна- ва (що єсть перекладом син Бради), Ле- вієнь, родом Кипріот, 37. мавши поле, продав та й приніс гроші, та й положив у ногах апостолів Один же чоловік, на ім'я Ананія, з Савірою, жінкою своєю, продав маєток. 2. та І приховав з ціни, за дові- дом жінки своєї,та, принісши якусь части- ну, положив у ногах у апостолів. 3. Петро же рече: Ананіе, чого сповнив Сатана сердце твоє, щоб обманити святого Духа та приховати з ціни за землю? 4. Хиба, що ти мав, не твоє воно було? і продане, не твоїй власті було? На що положив еси в твоєму серці діло таке? Ти обманяв не людей, а Бога. 5. Почувши ж Ананія слова сі, упав і помер духу; і обняв страх великий усіх, що чули се. 6. Уставши молодні, взяли його и винісши поховали. 7. И сталось, годин через три після се- го увійшла жінка іого, не знаючи, що сталося. 8. Озивався ж до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона же каже: Так ,за стільки. 9. Петро же рече до неї: Як се, що змовились вивн спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чо- довіка твого; то й тебе винесуть. 10. Упала ж зараз у пори іому, та й зітхнула - ставши пиршва духа. И ввійшовши молодні, знайшли її мертву, и винісши поховали коло чоловіка її. II. И обняв страх великий усе церкву и всіх що чули про се. 12. Руками ж апостольськими стачись ознаки и чудеса в народі многі, (їй бу- ли одностайні всі в ходнику Саломоновім. 13. З інших же ніхто не важився приставати до них, тільки величав їх народ. 14. (И прибувало більш віруючих у Господа, множество чоловіків і жінок.) 15. Так що виносили на улиці недужих, и клали на постелях та ліжках, щоб як ітиме Петр, хоч тінь отинила кого з них. 16. Сходилось же множество з околичних міст до Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, и всі спілялись. 17. (Оставши жархиерей и всі, що з ним (то- веї, що належали до начки дійня єреєв Садукейська), сповнились зави- запалом, 18. и наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у промадетку темницю. тякнуді 19. Ангел же Господень одчинив у но- 20. Ідіть, і ставши промовляйте в церкві до народу всі слова життя сего. 21. Вислухавши ж увійшли в ранні до церкви, та й навчали. Прийшовши ж архієрей і ті, що з ним скликали раду и всю старшину синів Израїлевих, і післали в вязницю привести їх. 22. Слуги ж прийшовши на знайшли їх за отвором у темниці, й вернувшись оповіли, 23. говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усікою осторожністю і сторожі стояли жід знадвору стоялих перед дверима, та відчинивши нікого в середині не знайшли. Коли же бачить апостол (X) . 24. Почули ж слова сії священник и старшина церковній та архієреї, еумнівайтеся що нік, що воно таке було. 25. Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкідали в темницю, стоять в церкві і навчають народ. 26. Тоді прийшовши старшина з слугами привели їх без примусу: боялись бо народу, щоб не покаменував їх, їх палінням. 27. І привівши їх, поставили перед радою і запитав їх архієрей, первосвященик 28. кажучи: Чи не заказом же заказував ГОЛОВА У 27. И привівши їх, поставили перед радою: и спитав їх архієрей, 28. кажучи: Чи не заказом узаказане вам, щоб не вчити в ім'я Єс., І ось оповинили ви Єрусалим наукою вашою, хочете навести на нас кров чоловіка Бога. 29. Відповів Петро і апостоли, кажучи: Вільне треба коритись Богові, не людині. 30. Бог отців наших підняв Ісуса, що ви вбили, повісили на дереві. 31. Сего Князя і Спаса зробив Бог правицем свого, дати покаяння Израїлеві и оєм бдгусте манення гріхів. 32. І свідки цьому в словах їх чи і дух святий, котрого дав Бог тим, хто корить- ся Цому. 33. Вони ж почули зазначени гнівом, і радилися, щоб убивати їх. 34. Уставши ж у раді один фарисей, на имя чичиння Гамаліїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звільнив на часину вивести апостолів. Всі короткий час 35. і сказав своїм: Мужи Израїляне, вважайте собі на людей їхих, що маєте робити. 36. Бо перед сими днями встав Тевда, кажучи, що він хтось такий: до нього пристало число людей з чотиреста іого віто, и всі хто слухав його, розійшлись и обернулись у ніщо. 37. Після нього встав Дія Галилеєвський під час перепису, і потяг за собою доволи народу. І цей загинув, и всі, хто слухав його, россинались. 38. А тепер кажу вам: Відступіть від людей сих и останьте їх; бо коли від людей раде-ся замир цей або діло яке буде, то обернеться в ніщо: 39. Коли ж від Бога, то не зможете знищити та побороти їх, бо противниками Всемогутнього не зро- Житись вам. 40 Послухали іого, та покликавши апостолів вони же лів побивши заказали їм говорити в имя Ісусове, та її відпустили їх. 41 Вони ж пішли веселі і нераді до за Томою. Жуса сповіщений пам'яту прийшлі имя його удостоїмось бути вневоленими 42. И цілий день не переставали вони у в церкві, і по домах навчати и благовістувати Ісуса Христа.. ГОЛОВА VI 1. У тих днів, як намношилось учеників, було нарекання вченим на Євреїв, що у поденному служенні не дбать про вдовиць їх. 2. Прикликали їх дванадцять апостолів, щоб промову учеників роки: Не личить нам, покинувши слово Боже, слугувати при столах. 3. Випросили та брати сім мушів на добрій службі повних духа свято- го та мудрості; котрих поставимо на св. попрі. 4. Ми ж у молитві і в служенні слова пробувати можемо. 5. І підобралось слово всій громаді: і вибрали Стефана, чоловіка повного віри і духа святого, та Филипа, та Про- хора, та Никанора, та Тимона, та Парме- на, та Николая, нововірця з Антиохії. 6. Котрих поставили перед апостолами, і помолившись поклали вони руки на них. 7. І росло слово Боже, і чимноюєлось число учеників у Єрусалимі великих, велике множество священників корилось вірі. 8. Стефан же, повний віри і сили, зробив сна чудеса і ознаки великі на народі 9. Устали дяки з школи Хеваної Лис- бертиців, та Киринейців, та Александрій- ців и тих, що з Індики і Азії, через спекоту в Стебаном. 10. І не задоволилися проти премудрості і чужа, яким відповідали. 11. Тоді нав'язували їм ледв, щоб казати, що кули ми його, де він промовляв слово Боже на Носсей Йогоре. 12. І підбурювали народ і старшину у ньо- менників, і напали схопили його, і при- вели до юрії, остріжно. 13. І поставили крики свідків, що каза- ли: Сей чоловік не перестав слова на крови Мойсея серед явилося і проти за- кону: 14. Чули до ми, як він казав, що Ісус На- гореї сей зруйнує місце се і перемінить зичаї, котрі Мойсея передав нам. 15. І дивлячись пильно на нього всі, що сиділи в раді, виділи ліце його як-би ліце ангела. ГОЛОВА VII Каже тоді архієрей: Чи справ- ді се так? 2. Він же рече: Мужи батьки, слухайте. Бог слави явивсь отцеві нашому, Авраамові, як був у Месопотамії, перш ніж оселився він у Харані. 3. І рече до него: вийдій з землі твоєї, і з родин твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. 4. Тоді вийшовши з землі Халдейської, оселився він у Харані, а звіттіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. 5. І не дав іому насліддя в ній ні на ступинь ноги, а обіцяв дати іому її в дер- жаву і насінню його після нього, як не бу- ло в него дитини. 6. Глаголав же Бог так, що буде насінне його захожам у землі чужій, і поневолять його, и мучитимуть чотирьорста років. 7. І нарід, у котрого вони будуть рабами, скаже Бог, і після того вийдуть вони, та служити- муть мені у місці сьому. 8. І дав йому завіт обрізання; и так породив Ісаак, та й обрізав його росьмого дня; а Йоак породив Якова, а Яків дванадцять патриархів. 9. А патриархи через зависть продали Іосифа в Египет; и був з ним Бог, 10. і визволив його з усякого горя його і дав йому ласку та премудрість перед фараоном, царем Египецьким; и настановив його той правителем над Египтом и над усією господою своєю. II. Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отці наші. 12. Почувши Яків, що є хлібу в Єгипті, послав отців наших найперш. 13. А другого разу був ніякий Іосиф да братів своїх; і стався знаним Фараонові рід Іосифів. 14. Піславши Іосиф, прикликав батька свого Якова и всю родину свою, сімдесят и пять душ. 15. Прийшов Яків у Египет і вмер, він і отці наші, 16. І перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам піною срібла в синів Емора Сихемового. IV. Як же наближався час обітування, котрим клявся Бог Авраамові, ісцароди намнохувев у Єгипті, 18. ад ночи настав иний цар, що не знав уже Іосифа. 19. Сей, житрий проти роду нашого мучив отців наших, щоб викидали дітей своїх, щоб не бути їм живими. 20. Того часу родився Мойсей, и був угоден Богові; годовано його три місяці в хаті батька іого. 21. Як же викинено його, взяла його дочка Фараонова и вигодувала його собі за сина. 22. И навчивсь Мойсей усієї Египецької мудрості, був дурний у словах і в ділах. 23. Як же сповнився йому сороклітній час, зажало серце його видати братів своїх, синів Израїлевих. 24. І, побачивши одного обмеженого, уступився за нього, тай помстився за озмженого, вбивши єгиптянина. 25. Думав він, що зрозуміють брати іого, що Бог іого рукою дає 'ім спасіння; вони не зрозуміли. 26. Другого ж дня явився 'ім, як бились, и приводив 'їх до нездання, говорячи: Мужи, ви брати; за що ви обмажаєте один одного? 27. Той що обміняв ближнього, відпихнув його, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею над нами. 28. Чи мене хочеш убити, як убив вчора Єгиптянина. 29. Титіж же Мойсей за словом сим, й зайшов у землю Мадияльську; де породив двох синів. 30. А як уплило борок років, явився Йому в пустині під горою Синаєм ангел Господень у поломи огняного куща. 31. Мойсей же побачивши дивувавсь видінню; ле же проступивв він, щоб придивитись, роздевся голо- Господень до нього. 32. Я Бог Отців твоїх і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затримавшися же Мойсей, не вдражився при- дивлятись. 33. Рече ж Йому Господь: Разаю обувья ніг твоїх: бо місце, на якетрому стоїш, земля свята. 34. Бачивши Гави в муку народу мого в Єгипті, і тому стогнення його чую, і зайшов визволити його. А тепер иди, пішлю тебе в Єгипет. 35. Сего Мойсей, котрого відцуралися вони, кажучи: хто: тебе настановив князем та суддею над нами? сего Бог князем і збавителем післав рукою ангела, по явився Йому в кущі. 36. Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті і на Чорному морі і в пустині борок років. 37. Це ж той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить Вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; його слухайтеся. 38. Це той, що був у чорній в пустині з ангелом; котрий промовляв до нього на горі Синаї, та з отцями нашими, не прий- няв живи слова дати нам. 39. Котрому не хтили слухнянними бути оці наші, а відпих- нули, и обернулись серцем у Єгипті, 40. говорячи Аронові: зроби нам богів, котрі б ішли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту не знаємо, що сталося з ним. 41. І зробили тельця в дні —, і приносили посвяти, і доти пішалися ділами рук своїх. 42. Відвернувся ж Бог і попустив їх клянятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хто заколене та посвяти приносили ви мені сорок років у пустину, демо- Иералів? 43. Ні, ви надіяли немет Молохов и зоро Бога вашого Ремфана, боявань, що поробили на поклоненне і; и пересе- лю я вас ділям Вавилона. 44. Самот свідчення бум у віців наших у пустині, як звелів той, хто плавалась Мойсєеви зробити ієре по веер- що він неві, яки* бачив. 45. Петрий того ж бальші отці наші їхнерли з Іисусом у Державу неген, що прогинав Рог від лиця ватців наших, ам до днів Давидових. 46. Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти немет для Бога Якового. 47. І Соломон збудував йому Дім. Фрама 48. Чільки ж вишній не в рукотворних церквах живе, як слараже пророк: 49. Небо мені престол а земля підножок ног моїх; який х храм збудуєте мені? рече Господь, або яке місце відпо- чинку мою? 50. Хто не моя рука зробила рое це? 51. Люде тугошні и необрізані сердем і ушима, ви заводи Духови святому противитесь; як батьки Ваши так і ви. 52. Кого з пророків не гонили батьки ваші? и повбивали тых, що неперед-вищажи про прихід "раведника, котрого ви тепер зрадниками и убийцями стелило. 53. Ви прийняли закін через роспорядки ангелів, та її не хоронили його. до держави іного, 54. І чудувши Хриз, запалали серцем своїм, и спреготали зубами на ньго. 55. 55. Він же будучи повний Святого Духа, впоглянувши на небо, побачив славу Богу, и Ісуса, стояще по правой руці Бога, 56. і сказав: Ось видить небеса відчинені, и Сина чоловічого, стоящего по правиці у Бога. 57. Вони ж закричали голосом великим, позатулляли уші свої, та й кинулись одностайно на нього, 58. і випровадивши за город, укаменували їего; а свідки поклали одяг свою у ноги молодця, званого Савлом, 59. і каменували Стефана, молячогося и глаголающего: Господи Ісусе, прийми дух мій. 60. Приклонивши ж коліна, закликнув голосом великим: Господи, не постав ім сего за гріх. И, ще промовивши, умер. стийв. ГОЛОВА VIII Савло же похвалив убійство його. Ста- лося з того дня велика гонення на цер- кву Єрусалимську и всі пересипались по землях Юдейских та Самарийских, окрім Апостолів. 2. Поховали ж Стефана побожні люди и зробили великий плач по ньому. 3. Савдо ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікуючи чоло- віків і жінок, передавав до в'язниці. 4. Котрі ж пересипались, ходили благо- вістуючи слово. 5. Филіп же прийшовши в город Самарийсь- кий , проповідував їм Христа. 6. І вражав народ на слова Филіпові одностайно, слухавши і бачивши ознаки що він робить творив. 7. З мноних бо, що мали духів нечистих, виходили вони ревучи великим голосом; і багато під росслаблені і криві сцілялись. 8. І сталися радості великі в городі тому. 9. Один же чоловік, на имя Симон, пребував перше у городі , чарував и дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. 10. На нього вважали всі від малого до старо- го, кажучи: Цей есть велика сила Божа. II. Вважали — на нього через те, що доволі часу чарами дивував їх. 12. Як же увірували Филип, що благовіст- вав про царство Боже й імя Ісуса Христа ехрестились і чоловіки й жінки. ІЗ. Симон же і сам увірував Й ох- рестившись пробував у Филипа , я, видівши ознаки и чудеса великі, дивувався. 14. Почувши же апостоли в Ерусалимі, що прийняла Самария Слово Боже , послали до н них Петра та Іоана. І5. Котрі прийшовши молилися про них, щоб прийняли Духа Святого, 16. † Ще бо ні з кого з них не зійшов, а тіль ки охрищені були в імя Господа Ісуса. І7. Тоді клали руки на них, й прийняли вони святого Духа . 18. Видівши ж Симон, що положення рук апо- стольських , дається Дук святий , приніс ім грошей, І9. кажучи: Дайте й мені владу та- ку, щоб на кого я положу руки, прийняв Ду- ха святого. 20. Петро ж рече до нього: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель: бо дар Бо- жий думав еси за гроші здобути. 21. Нема для тебе частини, ані долі в ре- 22. Покайся ж у ледарстві сому твоїй, та благай Бога: мене відпуститься тобі думка сердця твого. 23. Покайся же у ледарстві 23. Бо в жовчі гіркости і в увагу пургат зі неправди вини тебе. 24. /Ознався Симон та й каже : Моліться ви за мене Господу, щоб ніщо не прийшло на мене, що ви сказали. 25. Ті ж, що свідчували, глаголавши слово Господнє, повернулись у Єрусалим, і в багатих місцях слах 68 Самарийських благовістували. 26. Ангел же Господен промовив фили на дорогу: Устань, та йди на полуднівень на дорогу, що йде з Ерусалиму в Гази; як бина пуста. 27. І вставши пійшов; і ось чоловік із ЕТІОПІЇ, євнух, вельможа Кандакеї, цариці Етіопської, що був над усім скарбом її; він приходив поклонитись до Єрусалиму, 28. і вертався, і сидячи на возі своїм читав пророка Ісаю. Гекігов, 29. Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза цього. 30. Приступивши же Филип, почув его, що читав пророка Ісаю, и рече: Чи розумієш, що читаеш? 31. Він же каже : Як бо можу , коли ніхто не наведе мене? И просив Филипа, щоб влізти і сів з ним. 32. Місце ж письма, що читав, було Геке: Вівче на заріз ведено його; і як ягня перед тим, хто стриже його, без- голосе, так не відкриває уст свих. 33. У приниженню цього суд його взято, рід же його хто з'ясує? бо береться з землі життя його. 34. Ознався ж евнух, и каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк влаголе се? чи про себе, чи про іншого кого? 35. Відкривши же Филип уста свої, і по- чавши від писання сего, благовістував йому Ісуса. 36. Веретаючи ж дорогу, прибули до води и каже евнух: Ось вода; що боронить мені ох- реститись? Гекігов, 37. Рече ж Филип: Коли віруєш усім серцем, то можна. Ознавшися ж, каже: Вірую, що Єин Божий Исус Христос син Божий. 38. И зволів зупинити воза; и війшли о обидва в воду, і Филип і евнух; і охрестив його. 39. Як же вийшли з води, Дух Господень відряв уздов ухопив Филипа, и не бачив його більш євнух: і ход пішов бо дорогою своєю радуючись. 40. Филип же опинивсь ув Азоті, и проходячи проповідував по всіх городах, аж доки прий- шов до Кесарії. Розділ ІХ. 1. Савло що дійшучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, приступивши до архиєрея, 2. просив від нього листів у Дамаск до синагог шкіл, щоб, коли кого знайде, що пути того будуть, чоловіків і жінок, звязавши попри- водив до Єрусалиму. 3. Ідучи ж був близько Дамаску , аж ось осяяло його світло з неба, 4. і, впавши на землю, чує голос, рла- голючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? Я той скажів: 5. Наже ж: Хто єн Господи? Господь же рече: Я Ісус, кетрого ти гониш. Труд- но тобі проти рожна перти. 6. Уватруєшись та стуманівши, сказав: ж: Господи! що хочеш, щоб зробив я? А Господь до нього: Устань, та йди в город; і екажеться тобі, що маєш робити. 7. Люде ж що йшли з ним, стояли замовкнені, ослопівши чути голос, нікого не бачивши. 8. Устав же Савло з землі; як же відкрились очі іому, нікого не бачив; вели ж його за ру- ку, та привели в Дамаск. 9. И був Він три дні невидющим, і не їв і не пив. 10. Був же один ученик у Дамаську на имя Ананія; и рече Його Господь у видінні: Анание. Він же каже: Ось я Господи. II. Господь же до нього: Уставши йди на улицю що зветься Простою, та пошу- кай у хаті оди Савла , на имя Тарсянина, ось бо він молиться. I2. И внедів у видінні чоловіка, на имя Ананію, що (ніби) ввійшов і положив руку на нього, щоб прозрів. ІЗ. Відказав же Ананія: Господи, я чув від багатьох про чоловіка сеє, скільки він зла- шкав він заподіяв святим твоїм у Єрусалимі; I4. и тут має владу від архиерея взяти всіх, хто приймає імя твоє. І5. Рече же до нього Господь: Іди: бо ще у мене вибраний збор, не-вибрана посудина, щоб нести ім'я твее- перед народами і поран, и царів і синів Израїлевих: I6. (Я бо покажу йому, скільки мусить він бити за імя моє терпіти. І7. Пішов Ананія, ввійшов у господу- та, по-оживши на нього руки рече: Савле брате, Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою Ішов вон, послав мене, щоб ти прозрів и спов 18. И зараз із очей іому мов би луска спало, и прозрів того часу, и вставши охрестився. 19. Й прийнявши їжу, покрепівся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днів кілька. 20. И зараз по школах проповідував Христа, що се Син Вожий. 21. Дивувались усі, хто чув і казали: Чи се не той, що перубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, и сюди на те прийшов, щоб звя- завши їх вести до архиереїв? 22. А Савло вбивався в силу та в силу, і перемагав жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос. 23. Як же сповнилось доволі днів, змовились жиди вбити його. 24. Довідався Савло про змову їх. А они стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити. 25. Взявши ж його ученики в ночі, впусти- ли через отину, попускаючи в коші: Кили Савло до Єрусалиму. 26. Прийшовши же ієре-ученики в ніч то пробув пристати у учеників; та всі боялись 27. Варнава ж, прийнявши його, повів до апо- столів, і росповів їм, як він дорогою видів-Багат Господа, і як він влаголав йому, и як у Да- маску від важно — проновідував имя Ісуса. 28. И виходив и вихо ДИВ з ними в Ерусали мі, і линіо чу мовляв на їжі Господа Господа. 29. И вдва жно проповідував имя Господа Ісуса и розмовляв и змагався з Еленяниами; а вони лагодились ббити його. Комж 2011-19,50 30. Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його до Тарсу. 31. Церкви ж по всій Юдеї и Галелейи и Са- мареї мали в-конній будучись і ходячи в страсі Господнім, а святкою святого Духа повне намнохувались. 32. Стало ся ж, як проходив Петро через усі прийшов і до святих, що проживали в Лидді. 33. Знайшов же там одного чоловіка, на имя Енея, що належку лежав, вісім років, котрий і був він був рослаблений. скозь сцільве 34. И рече йому Петро: Енея, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. И зараз устав. 35. И бачили його всі, що жили в Лидді та в Сароні, котрі навернулись до Господа 36. (Була ж в Іоппії одна учениця, на имя Тавита, що перекладається зветься Сарна. Вона була повна добрих учинків і милостині, що робила. 37. Сталося ж, що тими днями занеду- жавши вмерла вона. Обмивши ж її, положили в горниці. 38. Як же близько була Лидда від Іоппії, то ученики почувши, що Петро там, післали двоя чоловіків до нега, просячи, щоб не за- гаявся прийти до них. 39. Устав же Петро та й пішов з ними. Як же прийшов, повели його в горницю; і обсту- пили його всі вдовиці, плачутн и показу- ючи одяг у і шмаття що розправляла, бувши з ними, Сарна. 40. Випровадивши ж Петро усіх и прикло- нивши коліна, молився, і, обернувшись до тіла сказав: Тавита, встань. Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сила. 41. Подавши їй руку, підвів; ІІ; покликавши святих та вдовиць, поставив її перед ними живу. 42. І відомо сестало по всій Іоппії, і многі увірвало в Господа. 43. Сталося ж, що доволі днів пробував він у Іоппі у одного Симона Кожемляки. ГОЛОВА Х Був же один чоловік у Кесарії, на куріння ім'я Корнелій, сотник з роти званої Італійсь- кою, 2. побожний і богооблавливий, з усім домом своїм: подавав він багато милостині народові и молився всякого часу Богові. 3. Видів він у видінні ясно, коло дев'ятої години ангел Божий ввійшов до нього і промовив йому: Корнелію! 4. Він же, глянувши на нього, злякався, нека- ув: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостині твої вонагадались перед Богом. 5. Пішли тепер у Іошию людей та приклич Симона, що прозивається Петром. 6. Він гостьє в одного Симона кожомляки, що хата его над морем. Цей скаже тобі, що і ти сплиш як вих маєш робити. і дій побіг. 7. Як же підійшов ангел, що глянував до Корне- лия, покликавши він двох слуг своїх та побож- ного воїна з тих, що стерегли його, 8. и розказавши їм усе, післан их до Іошії. 9. Назавтре ж, як були в дорозі і наб- лижались до города, зійшов Петро на покрівлю помолитись коло шостої години. 10. Став же голодний и забажав їсти; як же го- тували, нашів на нього захоплення. II. і бачить не бо відчинене, и що сходить до неро посудина якась, наче обрус великий, на чо- тирьох кінцях зв'язаний у спусканняся на землю. І2. В котрому були всякі чотироногі землі, і падає місцево и звірі, и повзучі, і птиці небесні. I3. И роздався голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їм. І4. Петро ж каже: Ні, Господи: ніколи бо не їв я нічого поганого або нечистого. 15. А голос знов у друге до него: Що Бог очистив, ти не погань. І6. Сталося се тричі; и взято знов посудину на небо. I7. Як же вумнівався в собі Петро, що бе за видіне було, що видів, аж ось двє чоловіки, пос- лані від Корнелія, роспставши про Симонову господу, стали коло офами; І8. и покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на призвіще Петро? I9. Коли ж думав Петро про видінне, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе. 20. Вставай, зіди та йди з ними не розбира- ючи: бо я послав їх. 21. Зійшовши ж Петро до чоловіків, посланих до нього від Корнелія рече: Ось, я кого шукаєте Що за причина, для котрої прийшли? 22. Вони кажуть: Корнелий сотник чоловік праведний, і богобоязливий, і доб- рой слави між усім народом юдівським був наставлений від ангела святого пок- ликати тебе в господу свою и послухати сліве від тебе. 23. Закликаючи ж їх участи. Назавтре ж вийшов Петро з ними, і деякі з братів з Іоппії пійшли з ним. прийшли до господа 24. А другого дня увійшли в Кесарію. І Корнелий не дожидав їх, скликавши родину свою и друзьких приятелів. 25. Як же влодив, зустрилися іого Корнелий, унарії та і й уклонився. прийшов до господа 26. Петро не підвів іого, говорячи: Встань: я такий же чоловік. Бо я і сам голова. 27. И, розмовляючи з ним увійшов, и знахо- дить мноних, що посходились. сплив 28. І рече до них: Ви знаєте, що не родиться чоловікові юдовинові приєтавати або прихо- дити до чужоземця. Та мені Бог показав, щоб нікого поганином або нечистим чоловіком не звав. прийшовши до 29. Тоді я не відмовляючись прийшов поклика- ння. Питаю ж оне, для чого покликали мене? 30. І сказав Корнелій: Четвертий день тому як постив я аж до цієї години, а в дев'ятій годині молився в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одязі, 31. і рече:Корнелію, вислухана твоя молитва і милостині твої згадано перед Богом. 32. Пішли ж до Іоппії та поклич Симона, що зветься Петром. Він гостьє в господі в Симона кождяки, над морем. Котрий приймовши плаго- латиме тобі. 33. Зараз оце і післав я до тебе, и доб- ре зробив єси, прийшовши. Нині ж усі ми перед Бо- гом стоїм, слухаючи все, що зволено тобі від Бога. 34. Відкривши ж Петро уста рече: Не правди постерегаю, що не на лицє дивиться Бог, 35. а в кожному народові, хто боїться його и робить правду, приймель йому. 36. Слово, що післав синам Израїлевим, бла- говістувачи спокій через Ісуса Христа (єе Господь усіх), 37. ви знаете слово, що було по всій Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Іоан, 38. Ісуса з Назарета, як намастив його Бог, Духом святим і силою, котрий ходив, роблячи доб- ро та сціляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з ним 39. І ми свідки всього, що він робив і в землі Іудейській, і в Ерусалимі; котрого убили і повіси — ли на дереві. 40. Сего воскресив Бог третього дня, і дав їйому свідчення єврейним, 41. не всєму народові, а свідкам наперед вибра- ним від Бога, нам що 'Іли та пили з ним по вос- кресенню його з мертвих. 42. і наказав нам проповідувати народові і свідкувати, що він призначений від Бога Суддею живим і мертвим. 43. Про сего всі пророки свідчать, що вся- кий, хто вірує в нього, відпущення гріхів прийме через имя його, бажаючи, що вірує в нього. 44. Ще, як промовляв Петро слова сії, на- шов Дух святий на всіх, хто слухав його. 45. И здивувались ті, що були від обрізан- ня, котрі прийшли з Петром, що і на ненарод Дар Свя- того Духа вилився. 46. Чули бо їх, що розмовляють мовами и величать Бога. Тоді ознався Петро: не пустити до 47. Чи може хто борення води, щоб воним охриститися, котрі Духа святого прийняли, як и ми? 48. И звелів 'їм охриститися в имя Розп'ядне. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів. ГОЛОВА ХІ ТОЛИ Почули ж апостали та брати, котрі ще були в Юдеї, що й негане прийняли слово Боже. 2. І як прийшов Петро в Єрусалим, змагались з ним ті, що від обрізання, 3. кажучи: Що до людей, обрізаних немаючих , хо- див єси і їв з ними. 4. Почавши ж Петро виложив їм радом, говорячи: 5. Був я в городі Іоппії молився й бачив в захепленню видінне: посудина якусь, що сходи- ла, неначе обрус великий по чотирох кінцях спускано з неба, і прийшов аж до мене. 6. Зазирнувши в неє поглянув і бачив чотиро- ногих землі, и звірів, и нова-них, и птиць небесних. 7. Чув же я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. 8. Я ж сказав: Ні Господи : бо ніщо погане або небисте ніколи не вкодило в уста мої. 9. Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань. 10. Це сталося тричі, і знов потягнено було на небо. II. І ось зараз три чоловіки прийшло в господу, де я був, послані з Кесарії до мене. 12. Сказав же мені Дух іти з ними, нічого не розби- раючи. Пішли ж зо мною и шість братів, и ввійшли ми в господу до чоловіка. 13. І звістив нам, що видів ангела в господі своїй, що став і благолав йому: Пішли в Іоппію людей! та поклич Симона, званого Петром. 14. Він благолатив слова до тебе, котрими спасеся ти и весь дім твій. 15. Як же став я говорити, найшов дух святий на них, як (на нас у почині) 16. Згадав я тоді слово Господнє, як благолав він: Іоан христив водор, а ви будете христитися в Духом святим. 17. Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що у- увірували в Рспода Иуса Христа, то хтож я та- кий, щоб міг заборонити Богові? 18. Вислухавши це, замовкли, и просили Бога, хочу говорячи: То-й неганам дав Бог покаяння життя. 19. Ти ж, що посипались від ренення, що сталось за Стефана, пійшли аж до Фікое, Кипру і Антиохії, нікому не проповідуючи слова, тіль- ки одними судами. 20. Вули ж деякі з них юдо-з Кири и Анти- охії, говорили до Елекаєв, благання Господа Иуса. 21. І була рука Господня з ними; і велики число увірувавши навернулись до Господа. 22. Дійшло ж про них слово до слуг церкви, що в Ерусалимі, и післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохії. 23. Котри прийшовши видівше ласку Божу, зрадів і молив усіх, щоб у поставленню серця пробували в Господі. 24. Бо був чоловік добрий повний Духа святого й віри и прихильності доволі народу до Господа. 25. Вийшов же Варнава до Тарсу шукати Савла, і, знайшовши його, привів його в Антіохію. 26. Сталося ж, що вони цілий рік збирались у церкві, і навча- ли багато народу и вднали учеників Християнських на перших в Антіохії називалися христианами. 27. Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Анти- охію. 28. Ставши ж один з них, на имя Арав, віщував духом, що велика голодеча має бути по всій волинні, котра ж стався за Клавдія цесаря. 29. І учеників же , скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї. 30. Що і зробили, піславши до старших чере- руки Варнава та Савло М. ГОЛОВА ХІІ Під той же час здригнув пар Ірод руку, щоб замовити што мучити деяких в церкви. 2. Вбив же Якова, брата Іоанова, ме- чем., 3. і, бачивши, що се подобається Іудеям, постановив схопити й Петра.(Бу- ли ж дні опрісноків). 4. І схопивши його, посадив у ткмни- до в'язниці що, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після Пасхи ви- вести його перед народом. 5. Стережено же Петра у темниці; держа ж молитва до Господа ж без перестану молилає Богу за нього. Добаче (за кого, між богами). 6. Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночі Петро між двома воїнами , ско- ваними двома залізами; а сторожі перед дверима стерегли темницю. 7. І ось Ангел Господень став перед ним, и світло засяяло в будинку; і торкнувши ж у бік Петра, підніс його, роз- риви: Уставай боржії. І поспадали найдени зализа з рук його. 8. І рече ангел до нього: Підпережась та підвежи постоди твої. Зробив же так. І повернувся до мого виглям на себе одяг того рече тому: Надінь одежу твою, та йди за за мною. 9. И вийшовши підшов слідом за ним і не знав що єс правда, що сталося через и дивалась мену, яко ангела, думав же що видінне бачить. ведіння. 10. Минувши ж першу сторонжу и другу вони до прийшли до залізної веріт, що вела в город до міста виги котрі сама собою відчинились ім; и - вийшовши пройшли одну вулицю, і за- раз відступив ангел від нього. II. І прийшовши Петро до себе, рече: Тепер знаю я справді , що післав Господь ангела свого, и вирвав мене з руки Иро- дової и від усего дожидення народу Уділись- нє наро. І разглянувшись 12. И міркуючи прийшов до хати Марії матері Іоана, званого Марком, де мневі багато гимало зібрадись и молились. 13. Як же постукав Петру сінешні дво- рі, вийшла послухати дівчина, на имя Рода, 14. І, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинили дверей, и вбігши сповістила що Петро стоїть під дверима. чи не звороблена ти ? 15. Вони ж сказали до неї; Збежоволила всек. Вона ж таки говорила, що єсть . Вони ж казали: Се ангел його. 16. Петро же не переставав стукати; а відчинив 17. Махнувши ж їм рукою, щоб мовча ли, оповів їм, як Господь вивів його з тем- нини і сказав: Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І вийшовши пійшов у друге місце. 18. Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами; що сталося з Петром. 19. Ирод же, потрбувавши його, і не знайшовши, судив сторожів, та й звелів бодвести їх. І перейшовши з Одеї в Кесарію, жив (там). 20. Лютував же Ирод на Тиран та на Сидонян. І вони прийшовши ж одностайно до нього, і намовивши власта ,парського постельника, просили примиріння; бо земля їх живилася від парської. 21. Призначеного ж дня Ирод, одягшись у царські шати і сівши на престолі, промовив до них: 22. Нарід же покликував: Голос Бога а не чоло віка. Раптом 23. Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і ззійш іого чарвак и затхнув духа. 24. Слово ж Боже росло и множилось. 25. Варнава же те Савло вернулись до Єрусалиму (по дмтогії) сповнивши службу, и взявши з собою Іоана, званого Марком. ГОЛОВА ХІІІ Були ж у церкві, що була в Антиохії, деякі пророки та вчителі, Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукій Киринейський, та Манаен, зрощений із Іродом четверовласником, та Савло. 2. Як же служили Господеві та постили спільно, Дух святий: Відлучить мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав їх. 3. Тоді попостивши та помолившись, і поло живши руки на них, відпустили їх. 4. (Вони ж послані від Духа святого, прийшли до Селевкії), а звідти відпливли до Кипру 5. І, бувши в Саламині проповідували слово Боже по школах юдейських; мали ж із собою Іоана за слугу. 6. Пройшовши острів аж до Пафа, знайшли одного чарівника, юдейського лже-пророка, на ім'я Елімена Вар-Ісуса, 7. який був у етарості Сергія Павла чоловіка розумного. Цей ,покликавши Варнаву та Савла бажав слухати слово Боже. 8. Противився ж ім Еліма чарівник ( так бо перекладається імя його): шукаючи відвернути етаросту від віри. 9. Савло ж (він же і Павло), сповнившись святим Духом, і подивившись на нього, ІО. рече: Ой ти повний усякої дітлочів і всякого зла, сину диаволів, вороже всякої правди, чи(ніколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні? ІІ. Єще ж рука Господня на тебе: і будеш сліпий, і не бачитимеш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява і оденячись шукав хтоб-його провів за руку. ІЗ. Тоді видівши староста, що сталося, увірував, дивуючись наукою Господньою. Коли ж Павло і той що був з ним, вийшли з Лада ІЗ. Пустивши ж из Пафі ті, що круг Павла, прийшли в Пергію Панфилльську; Іоан же , відлучившись від них вернувся до Ерусалиму. І4. Вони ж, мерейшовши з Пергії, прибули до Антіохії Пісідийської, і ввійшовши в шко- дз субітного дня, несідали. І5. Як же прочитано з закону та пророків, післалы старшина шкільна до них реворячн: Мужи брати, коли маєте слово утішення до лю- деї, то промовте. І6. Вставши ж Павло і повівши рукою рече: Мужі Израїльські, богобоязливі слухайте. І7. Бог (народу Ізраїльського) вибрав отців наших, и підняв у рору народ, як був він захожим у землі Египетцькій, і рамям високим вивів їх з неї. 18. І до сорока літ редував їх у пустині . 19. А зруйнувавши сім народів у землі Ханансь- кий, понадав ім землю їх. 20. А після вого літ з чотириста і пятьдесят давав(им) суддів, до Самуїла пророка. 21. А потім забажали вони царя, и дав им Бог Сау- ла, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок літ. 22. А відсунувши його підняв їм Давида за царя, котрому у рече свідчився: Знайшов я Давида сина Есеєвого, чоловіка до серцю моєго, котрий вчинить усю волю мою. 23. Із нього ж насіння підняв Бог по обітванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса, а літо природом з 24. перед котрего проповідував Іоан хресенник покаяння всьому народові Ізраїловому, він говорив мене вперті! 25. Сповнивши ж Іоан путь свій, рече: Хто я, думаєте? Я не той, який мене Той, що приходить за мною, котрому я недостоїн обувати шлідки ніг розвязати. Поболю у нього. 26. Мужі брати, синове роду Авраамового, и всі, Бог беребожливі між вами , вам слово спасіння повелано. Тою спасіння. 27. Ті бо, що живуть у Єрусаламі, і князі їх вигнавши його , зачудивши, сьотиши, мовлячи, що їх гегає о не зрозумівши чого т розлід прероних, читання що-суботи, сповнили їх, завудивши іору. 28. і, не знайшовши ніякої вини смер- ти, просили Пилата убити його. Було вдято він виконав. 29. Як же скінчилося все, що про цього писано, знявши з дерева, положили у гробі; 30 Бог же воскресив його з мертвих. 31. Много дні являвся він тим, що прихо- дили з ним з Галилеї до Єрусалиму; вони свідки його перед людьми. 32. А ми (вам благовістуємо) Себітування, дане отцям, обітн увага цього 33. що Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши воскресивш Ісуса, як і в другій псальмі написано: Я не син мій; мій ось ти; я сегодні родив тебе. 34. А що воскресив його з мертвих, що більш ніколи не має вертатися на згідління, то так вларолав: що дам вам свята Держава. святе Давидове бірже. 35. Тим і в іншій (псальмі) влароле: Багати, Не дає євтому твоєму видіти згідління. 36. Давид же послуживши своєму родові божій волі, умер, і положено його до батьків цього, і видів згідлінне; 37. А Його ж Бог підняв, не видів згідління. одну відомо 38. (Відомо ж нехай буде вам, мужи брати, що че- рез Мого вам прощення гріхів проповідується; 39. і від чого не могли ви у законі Мойсеєвім в Нім що вірує, справдитися, тому всякій віруючий оправдується. 40. Глядіть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророках: 41. Дивіться, гордівники, та дивуйтесь, так малюйте то ч змик а і 1 поневолите, бо діло роблю і з усіх вас, Олло що ви йому не діло, котрому не увіруєте, коли хто розкаже вам. чи о 10 разів вам сильніші 10-й дні То 42. Як же виходили з школи їхня, промов- лування зараз кляка на очо вони говорили йм дяли їм перше другу суботу елова ої мої самі слова. 43. Як же розійшлось школа, тоді чнорі з багато годів жидів і побожних нововірців ини слідом за Пав- лом та Варнавою, котріт розмовляючи з ними, напоминали переконувати їх, щоб перебували в благодаті божій. 44. А другої суботи мало не всіх народ зіб- ралося слухати слово Боже. А Багатьми годі побачили наповнення, 45. Видівши ж жиди народ, сповнились завзяттєв могу, що дійсно збодить, суперечували та небожившись. и перечили речам Павла, суперечуючи та хвалили. 46. Озбавшиє Павло та Варнава, сказали: До вас треба було перше промовити слово боже; коли ж себе нелідними вважною прийняття вікинули ви його і визнавте життя вічного. то ось обертаємось до народу гусинців. 47. Так бо заповів нам Господь: А поста- вив тебе світлою поганам, щоб був ти на спасінне аук до краю землі. 48. Слухаючи ж нораде, раділи, и про- славляли слово Господнє, и увірували, скільки було їх призначено до вічного життя. 49. Розносилось ж слово Боже по всій тій стороні, прийші і побачення 50. Мови наустили побожних жінок моги мислі втіш и перших у городі, із знайшли гоцінне на Павла та Варнаву, та й вирвали їх із гряниць своїх. 51. Вони ж, обтрусивши порох з ніг своїх на них пішли у Іконію. 52. Ученики ж сповнились радощами та святим Духом. ГОЛОВА ХІСЬ. 1. Сталося в Іконії, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Юдіїв і Геленів. Треміл. 2. Невірні ж жиди підіймали і озлобляли душі юдеан на братів. 3. Доволі часу пробували, будьжно промовляючи про Господа, що свідчував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса розбиднені руками їх. 4. А поділились натовп породенький; и одні були з Іконійських дам, а другі з апостолами. 5. Як же індивес заколот поган та їдів в князях, щоб зневажити і покаменувати їх, Калінкин. 6. Довідашись постачали з городи Лікаонській, Листру та Дервіку в рокодич, 7. и там благовіствували. 8. А один чоловік єдиний у Лістрі сидів нездужавши на ногах, кривий бувши від уроди матері своєї, который ніколи не ходив. 9. Він чув, як «авесо» говорив; а той подивився на нього і, постерігши, що має віру, щоб одужати, 10. рече голосом великим: Устань просто на ноги твої! І підскочив ходити. 11. Народ же дивівся, що зробив Павло. Назнав голос свій, говорячи по-лакаонські: Боги, уподобившись лю- дям, зійшли до нас. 12. Наарали ж Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом: бо він був проводирем слова. (Іого ідя) стоять 13. Жрець же Зевса, що був перед городом їх, пригнав вівши воли з вінками до ворів, хотів зробити поверт ра- зом з народом трапити чертобу. 14. Получивши ж апостоли Варнава та Павла, роздерли одежду свою і вбігли, покликуючи між народ, її насуре: 15. Глаголання Мужи, на що це робите. Ім такі схемі люди, як ви; благовіствувємо вам, щоб від сих пучних рій навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. 16. Він у минулі часи попустив усім народам ходити своїми дорогами. 17. Тільки ж не оставляв себе без свідчення, роблячи добро: даючи дощ з неба і доби врожайні, уповнення їжою й радощами серця наші. 18. И, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не при- носили їм невиду, чертобета що в кожному іншому до Дому. 19. Прийшли ж з Антиохії та Іконії розбійники, на чужих ши народ, у вимонуваньки Павла, виболікли геть з горо- да, дуляючи, що він умер. 20. Як же обступили його ученики, устав ввійшов у город, а на завтра вийшов з Варнавою в Дервік. 21. І благовістувавши про цю сім'у, і навчивши мно- тих, вернулись вони з Лістра, з Іконії, у Антіохію, написаннями стояли в 22. укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати-у до багатьма утішанням належить вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. 23. Рукоположивши ж їм пресвітерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрор що в нього воєн не увірували. 24. І, перейшовши Писидію, прийшли в Цанфилія. прибуття до їх пустодивових [Готськи] до 25. А глаголаємь в Пергії слово, прийшли в Аталію, до дри 26. А відсія попилили в Антіохії, звідкіля передан- ні благодати Божій на діло, котре сповнилось багатьма. мєсо 27. Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали, ве, що зробив Взг із ними, і як він одчинив ногам две- рі віри. 28. Пробували ж там час немалий з учениками. х-х-х-х-х-х-х-х-х Поприходивши де-які з юдеїв, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсєєвому, не можете спастися. 2. Одже, коли почалася суперечка і немале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава і де-які инші в них пішли до апостолів та пресвітерів до Єрусалиму за-для цього питання. 3. Одже вони послані від церкви, проходили Фінікію та Самарію, оповіда- ючи про навернення чужинців; і справляли великі радощі всім братам. 4. А як прийшли до Єрусалиму, прийняті були від церкви й апостолів і пре- світерів, і сповістили про все, що Бог з ними зробив (і як відкрив чужин- цям двері віри). 5. Повстали ж де-які з єреси фарисейської, що увірували, кажучи: що тре- ба обрізати та наказати, щоб додержували закону Мойсєєвого. 6. І зібрались апостоли та пресвітери, щоб розглянути цю справу. 7. По довгій розвазі, (вставши Петро), сказав до них: Мужі брати, ви знаєте що з перших днів Бог між нами вибрав мене, щоб з моїх уст чужинці чули слово Євангелія та й увірували. 8. І Бог, що знає серця, посвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам, 9. і не розрізнив нічого між нами і ними, вірою очистивши серця їх. 10. Одже тепер чого спокушуєте Бога, щоб наложити те-ярмо на шию учени- 30. кам, що ні батьки наші, ні ми не здоліли нести. II. Але ми віруємо, що спасемось благодатю Господа Ісуса Христа, так са- мо як і вони. 12. Умовкла ж уся громада, і слухали, як барнаву та навла оповідали про те, ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між чужинцями. 13. Як же вмовкли вони, озався Джаків, говорячи: мужі брати, вислухайте мене. 14. Симен оновів, який перший Бог впливався, щоб прияти з чужинців людей в ім'я своє. 15. Із цим погоджуються слова пророків, як написано: 16. По тім знеп навернуся, і відбуду єруйновану еніні давідову, і руйни відбудую знов і манувати її, погалодую його. 17. Щоб повістали в людей шукали Господа, і всі чужинці, що на них прзване ім'я моє, каже Господь, що творить сце все. 18. Знені од віку Богові всі діла його. 19. Через те суджу, що не треба (тих утрудняти), що від чужинців поверта- ються до Бога; 20. А написати їм, нехай цураються ідольських гидот, та роспути, та давленого, та крови /і нехай не роблять лишим, чого не хочуть собі/. 21. Мойсей бо від стародавніх родів має по містах тих, що його проповіду- ють, читання по синагогах що-суботи. 22. Тоді апостоли й пресвітери з усією церквою ввели послати до Антіо- хії з назвом і барнавою вибраних з-межи себе мужів: Флу, названого Вар- савою, та Силу, мужів значних серед братів, 23. написавши через руки їх так: Апостоли та пресвітери і брати братів з чужинців, що в Антіохії, і в Сирії, і в Кілікії, видавством грунвятання. 24. Як-ож-бо чули ми, що де-а170 в між нас-вишовши, потрівожили вас словами і перевертаючи душі ваші, говорили, щоб обрізувались та микону- бати, того ж їм не наказували; 25. то зволилось нам, зібравшись одностайно, післати до вас вибраних мужів з любими нам Варнавою та назвом, 26. людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. 27. Одже післалі ми Юду та Силу, а самі оповістять про те усно, 28. зволилось-бо святому духові, та й нам, ніякої тягару більш не накла- дувати на вас, сприч (свого кінечного): 29. Щоб цуратися жертв ідольм, та крови, та давленого, та роспути. і-не- 30. Нослані ж прийшли до Антіохії і, зібравши громаду, подали несляння. 31. Прочитавши ж вони єраділи з тої втіхи. 32. Кда ж та Сила, і самий бувші пророками, / багатьма словами втішили бр братів і утверділи. 33. Пробувши ж / там якийсь/ час, відпущені були з миром од братів до апостолів. 34. А Силі звелийся зістатись там / тільки Кда подався до Єрусалиму/. 35. Павло ж та Варнава пробували в Антіохії, назваччи та благовістуючи слово Господне з багатьма іншими. 36. А по кількох днях сказав Павло до Варнави: Повернувшись, #вдвідаємо братів наших по всіх містах, де проповідували ми слово Господне, як вони маються. 37. Варнава ж рап-з собою уйти Іоана, званого Марком. 38. Павло ж уважав, що не годиться брати з собою того, хто відлучився від них в Панфілії, і не пішов з ними на діло /що вони на його були послані/. 39. Одже постала суперечка, так що вони розлучились між собою; і Варна- ва, взявши Марка, поплив до Кипру. 40. А Павло, вибравши Силу, вийшов, доручений (благодаті Божій) від бра- тів. 41. Проходив же Сирію і Кілікію, утвердуючи церкви. XVI. І прийшов він до Дервії та Листри; і ось був там один ученик, на ім'я Тимофей, син однієї жінки, вірної Єдеанки, а батька Еллина. 2. Про його свідчили брати, у Листрі їх Іконії. 3. Павло схотів, щоб той пішов з ним, і взявши обрізав його за-для Єдеїв, що були в тих місцях: знали бо всі батька його, що був Еллин. 4. Як же переходили містами, то наказували їм заховувати устави, що постановили апостоли та пресвітери в Єрусалимі. 5. А церкви утверджувались у вірі, і збільшувалися в числі що-дня. 6. Як же проїхли Фригію та Галатійську етерену, заборонив їм Святий Духа промовляти слово в Асії. 7. Прийшовши до Місіф, поривались йти в Віфінію, але їх не допустив іх. 8. Черейшовши Мизію, прийшли до Троади. 9. І явилось уночі видіння Павлові: з'явився один чоловік, македонець, бла- гаючи його і говорячи: Прийди до Македонії і поможи нам. 10. Як же він побачив видіння, гарячо ми зажадали піти до Македонії, зро- зумівши, що Господь покликав нас благовістувати їм. II. Пустившись тоді в Троади, приєпли ми в Самофракію, другого ж дня до Неаполі, 12. а звідтіля до Филип, що есть перше місто тієї частин Македонії, сада. Пробували ж ми в цім місті кілька днів. 13. А суботнього дня вийшли реть з міста над річку, де здається була моли- товня, і посідавши, говорили до жінок, що посходились. ГОЛОВА ХVІ. перейшовши ж Андіполь та Аполонія, прийшли в Солунь, де була школа жидівська. 2. По звичаю своєму, ввійшовши до них Чавав, три суботи розмовляв з ними з писання, 3. виказуючи і доводячи, що треба було Христу пост- раждати і воскреснути з мертвих, і що ве Христос Ісус, котрого я звінно вам. приходив. 4. І де-які з них увірували, та й пристали до цав- ла та Сили, і побожних Еленни велике множество і жі нок значних немало. 5. Забудучи невірні люди, а назбираючи рульмляв, якихсь поганих людей і зробивши купу, забунтували на рд, і напавши на хату Йсонаву, шукали їх, щоб виве- сти перед народ. 6. Не знайшовши ж їх поволокли Йсона та кілька бре тів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколо- чили-неленну, і сюди чи поприходили; 7. Йсон прийняв їх; і всі вони ідуть проти устазів кесеревих, говорячи, що єсть иний цар Ісус. 8. Стривожили ж вони нарід і городську старшину, що чули се. 9. І взявши поруч у Йсона та в інших, відпустили їх. 10. Брати ж зараз у ночі вислали євела та Силу з Ве- рію. Прибувши вони /туди/, прийшли у Жидівську школу. II. Сі ж були благородніші від тих, що в Солуні; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня роз- бираючи Писанне, чи так воно є. Очі Бого 12. Інорі — з них увірувало; і з Елленських жі- нок поважних і з чоловіків немало. 13. Як же довідались ті ще в Солуні, Жиди, що і в Вергії проповідується від Павла слово Боже, то при- йшли й сюди, бунтуючи народ: 14. Зараз же післалі тоді брати Павла, щоб ішов ніби над море, а Сила та Тимофеї зосталися в Тес. 15. Ті, що провожали Павла, привели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сили та Тимофея, щоб як найскоріші прийшли до нього, пішли. 16. Як же дожидав їх Павло в Атинах, кипів дух Його в йому, бачивши перед собою ідолыство. Очі він змогав витерти 17. Розмовляв же в школі з Жидами та з побожними, і на торг у-дня з тими, з ким доводилося. 18. Де-які ж з іллюріїв Епікуреїв та Стоїків зма- галися з ним; і де-які казали: Що хоче цей балакай а ини (Медан): бін до оказати, инші ж: Здається, буде проповідником чужих богів. Бо благовістував їм Ісуса та воскрес- ення. 19. І, схопивши його, повели в Ареопагу говорячи: Чи можемо знати, що все-таки за нову таку науку про- повідуєш. 20. Чому бо пось вносим в умі намі; то хочемо знати, що всно має бути. 21. Усі бо Атаняне і захожи чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. скажов 22. Ставши к Павлу посередині Арепагу, рече: з усього бачу Мужи Атаняне, не-чему-адже, що ви вельми по- божні. 23. Бо, ходячи та дивлячись на поклонення валі, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомо- му Богу. Кому ви не відаючи поклоняєтесь, того я проповідую вам. 24. Бог, що створив світ, і все в йому, сей неба і землі Господь не в рукотворних храмах дому, нігло не питається 25. ні від рук чоловічих служення приймає, дознає-Не маєш чи нужда в чом: сам бо дає всам життя, і дихан- не, і все; створив аго з усім, 26. і робить з однієї крови весь народ чоловічий, щоб жили на всьому лиці землі/ відграничилиши напер- перед призначені часи і границі домування їх, перебувають чи не відгуком пасе і лишає не дуже бути, 27. щоб шукали Господа, чей поцукать його та зайд- дуть хоч недалеко /він/ від кожного з нас. з ним мучесмот 28. Чим бо живемо и доживаемо, і єсть, які з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. 29. Бувши ж-оця Божим родом, не муємо думати, що божество неже на золота, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. Сопалинскъ въ комитетѣ: Гурьевскій, мѣр. Гу. Р. I, 3-й дн. в числѣ рус. сс. 10, 12 Смирновъ, п. устебл.. Зав. бдз. взы. (изъ имп. вд.) Исполи) ем. 19 Каротин Евгеньевъ ХІ Агр. с. киево сг. 15. Мр. Над. и-а. бдз.), XI (блощан) ст 16. — ст 18 — Крупенскій, Депл. мѣса. Агр. бдз. ХХІ, взы. 2.) Омекъ Муфес — сг. 22. Изб. Агр. Ком. прис. 21— ст. 36. До публики міръ: Недѣльникъ, члнкъ Тер.- 39.... не похваче 16. що дня 57. Щодня Узагалі бюджету о держави. На одноруб. 4... і землі, і винограду, і вола 3 А 3 чи не ... або 3 ... податку уповноваженого їх. 5 армія = 60 тис. 2. Узагалі на 1916 р. Каро Духовенства АРО СЬБЗДА НАПИСАНІ 62 1072 оп. № 1 65(шістдесят п'ять) +203б = 85 з них літерні №№ 27а, 28а пропущені №№ "10" "08" 1988 р. Котин Ліцо д/сл. 15.01.09 Е сканувавш 6.10.09 Єнд Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕСВІРЕННО Дата 27.03.95 Підпис Котин Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕСВІРЕННО Дата 27.03.95 Підпис Котин+ 18.12.95 20.12.95 Супер Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕСВІРЕННО Дата 04.05.96 Кашуба Б/п 28.03.97 Бешко 1.04.97 Альєв