Постанови РНМ УНР. Список законів і постанов про пенсійне забезпечення, 01.06.1920-07.06.1920, 25 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Молдавської Республіки і Старо-стичного Будівництва МНС, УРСР м. Харків Ф 1068 ОП 1 ОДЗХ 305 РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР н.м.Київ, Вінниця, Возно, Кам'янець-Подільський Постанови Ради міністрів УНР. Список законів і постанов про пенсійне забезпечення І–7 червня 1920 року на 25 арк Рада Народних Міністрів в УНР. в Київ, Вінниця, Ровно, Калуш-Коломия- Лодільськ. Формування Законодавчих Синагог Постано ви ради народних міністрів в. Список законів Опекительній про неменшерів. 1 Червня 1920 року 7 Червня 1920 року Додаток до ст. І. ТАКСА за пересилку поштово-телеграфних відправок / в зміну за- кону від 14 листопаду 1918 р./ За пересилку: 1/ Оплак /бандеролів/ за кожних 15 грам, або їх частину з друками місцевих....6 гр. з діловими паперами: місцевих.....8 " замісцевих...15 " з зразками товарів мі- сцевих і замісцевих...15 " 2/ Листівок- місцевих і замісцевих..................10 " з оплаченою відповіддю............................20 " 3/ Звичайного зчиненого листа за кожних 15 грам, або частину його - місцевого.........................20 " замісцевого...........................................40 " 4/ Рекомендованої коресп.: а/ платня за вагу згідно попередніх пунктів б/ платня за заказ, як місцевих, так і замісе- вих за кожну окрему відправку...................40 " 5/ Візитових карток приватальних /як за зчинений лист....40 " 6/ Цінних листів-за кожних 15 грам, або частину їх: місцевих..............................................20 " замісцевих..........................................40 " 7/ Пакунків: а/ в межах одної губернії: 1/ до 2-х хунт. включно.........................60 " 2/ від 2 до 7 х. "..............................100 " 3/ " 7 -12 "..................................150 " 4/ вище 12х. за кожний хунт.....................20 " б/ в сумежних губерніях: 1/ до 2-х х. включно..............................80 " 2/ від 2 - 7 вк..................................120 " 3/ " 7 -12 ....................................180 " 4/ вище 12 х. за кожний хунт.....................30 " в/ через губернію: 1/ до 2-х х. вк.................................100 " 2/ від 2 до 7 х. вкл............................200 " 3/ " 7 +12 ...................................300 " 4/ вище 12 х. за кожний хунт.....................40 " 8/ За листи урядових осіб і інституцій /крім поштово-теле- графних/вагою до одного хунта місцевих і замісцевих......20 " ПРИМІТКА: платня за заказ і забезпечення на загаль- них підставах. 9/ Всі урядові особи і інституції, крім поштово-телеграфних при подачі пакунків платять намагальним підставах. 10/ Забезпечення цінних листів і пакунків: місцевих і замісе- вих: а/ до 100 грив...................................30 " б/ за кожні слідуючі 100 грив. або частину їх..20 " 11/ Переказ грошовий по пошті /місцевих і замісцевих/: а/ до 100 гр. вкл……………………………80 грн б/ за кожні слідуючі 100 гр.або частину їх…………40 " 12/ Повідомлення про одержання поштових відправок мі- сцевих, або замісцевих, за кожне……………………………40 " 13/ За яви: а/ про повернення абс затримання поштових відпра- вок, зміну адреси і т.п. від кожної відправки……50 " б/ про наведення розвідки за кожну поштову від- правку………………………………………………………30 " 14/ За доставку до дому: а/ грошових переказів і цінних листів місцевих і замісцевих………………………………………………60 " б/ пакунків до 13 кг………………………………………100 " 15/ Додаткова плата за коресп. з некладеною платнею: а/ на суму до 1000 гривень……………………………60 " б/ більш 1000 гр., за кожні 1000 гр. або частину їх40 " ПРИМІТКА: оплата приймається з накладеною платнею на загальніх підставах. 16/ За хоронення пакунків в установках для видачі адре- сатам за кожний пакунок в добу…………………………50 " ПРИМІТКА: 1. строк безплатного хоронення на- кунків по адресі місцевих мешкан- ців з добрі письма другого повідом- лення /себ-то 3 оповістки/ і для коресп. до запитання 10 день,зі дня одержання пакунків в установі.Дні свят, в які пошта зачинена на ри- хунок немприймається. ПРИМІТКА 2. чинність цієї статті не розповерд- жується на пакунки з адресою в місцевості, які знаходяться за ме- жами приставки коресп. до дому. 17/ За пересилку часописів /газет, журналів і інших періодич- них видань/береться у відсотках від оголошеної редак- цією передплати: а/ За видання, до виходять періодично, але не більш, як 1 або 2 рази в день……………………………30% " три рази на тиждень………………………………………18% " два рази на тиждень………………………………………16% " один раз на тиждень………………………………………14% " два рази на місяць………………………………………...12% " один раз на місяць………………………………………...10% " шість разів на рік………………………………………....8% " б/ за неперіодичні видання………………………………..10% 18 / За користування абонентними скриньками: а/ у Київі, Одесь, Харкові, Катеринославі, Ніколаєві, на рік…………………………………………2000 грн. б/, і інших місцях на рік…………………………………1000 " 19/ За книжки, по яким видається з пошти коресп.: а/ за річну книжку…………………………………………500 " б/ за додаткову………………………………………………100 " 20/ За передачу і доставку телеграм: а/ місцевих за слово………………………………………15 " б/ за звичайні, замісцеві, за слово……………………30 " в/ за негайні, за слово……………………………………90 " г/ подепешна плата………………………………………...50 " д/ подепешна плата за негайні в троє більш себ-то……………………………………………………..150 " 21/ За телеграми з перевіркою передачі платя подвійна. 22/ За негайні телеграми з перевіркою передачі плата в 4 рази більше, себ-то в 3 рази як за телеграму негайну і 1 раз, як за звичайну депешу. 23/ Плата за умовну адресу для телеграм на рік........5000 гр. 24. За припинення прийатої телеграми, як звичайної, так і негайної утримується...................50 " 25/ За передачу телеграм по телефону за слово............15 " 26/ За телеграми приватних і державних банків, креди- тових інституцій про виплату грошей третьим осо- бам плата береться, як за негайні телеграми. 27. За повідомлення про одержання телеграми береться як за телеграму в 10 слів з подепешньою платнью. 28. За видачу копій з телеграм,крім гербового збору, згідно уставу, незалежно від кількості слів, бе- реться...................................................100 " 29. За телеграми з копіями/з кількома адресами/до- даткова плата за кожну копію, незалежно від кількості слів.................................200 " ПРИМІТКА: Доставка телеграм посланцем/на- рочним/адресатам, що не живуть в місцевостях, де є телеграф, може провадитись лише по заявам адре- сатів з підпискою платити послан- цеві умовлену суму, або по внесен- ню при подачі телеграми відповід- ного авансу. 30. За телеграфну посилку грошей: а/ почтова плата береться згідно пункту 11 цієї такси і крім того б/ телеграфна плата за суму до 1000 гр......500 " від 1000 до 8000 грив...................750 " більш 6000 грив..........................1000 " 31. За посвідчення підпису особи, відправляючої телегра- му при подачі телеграми стягається плата в розмірі.........................100 " ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ І. МАЗЬПА МІНІСТР ПОШТ І ТЕЛЕГРАФІВ КОСЕНКО Рада Міністрів Української Народньої Республіки ухвалила закон про надзвичайні військові суди. I артикул. На території Української Народньої Республіки військовопольові суди, незалежно від того, коли вони утворені, ка- суються і касуються також усі закони, накази, правила, інструкції та обіжники про ці суди. II артикул. Ст. 1. Під час оголошення місцевості на військовому стані, або на стані облоги, можуть бути засновані надзвичайні війсь- кові суди, згідно з низчезазначеними правилами. Ст. 2. Надзвичайний військовий суд накладає за карні вчинки карі, згідно з істнуючими на території Української На- родньої Республіки загальними та військовими карними зако- нами, нарівні зі звичайними судами за нижчезазначеними винятками, а саме: Надзвичайний військовий суд накладає: 1) Нару на смерть: а) за агітацію серед військ проти Самостійної Української Народньої Республіки, шпіґунство, повстання проти влади, озброєний опір владі, розбій, убивство, грабіж, підпал, озбро- єний напад на військових, варту і цівільних урядовців, знищен- ня або поважне зіпсування, належачих до війська збройових, річевих, продовольчих та технічних складів, телефонів, теле- графів і інших родів зв'язку, будівань та прикладів, належних до військових засобів оборони, або нападку; б) за чинне нарушення військової дисципліни й підчинення (ст. 24 В. У. про карі), спір проти виконання наказу на- - 2 - чальства, як озброєний так і неозброєний (ст. ст. 106 й 107 В. У. про кари), повстання військових (ст. ст. 110 й 112 В. У. про кари), напад на стійку або військову варту (ст. 117 В. У. про кари), ушкодження на тілі й обману з метою ухи- литись від військової служби (ст. ст. 126, 127 та 127³ В. У. про кари), дизерцію (ст. ст. 128 ч. І, 131, 134 й 136 В. У. про кари). нарушення службових обов'язків під час варти (ст. ст. 154, 155, 157, 158 й 159 ч. 2. В. У. про кари), нару- шення службових обов'язків під час військових операцій (ст. ст. 243, 245, 245¹, 246, 246¹, 248, 251 й 264 В. У. про кари), переході до неприятельського війська (ст. 273² В. У. про кари й ст. 109 „Угол. Улож.“). 2) Строчну або безстрочну нагору, або арештанські від- діли, або строчну вязницю усіх родів—і грошову накру від 100 до 100.000 нарбованців: за крадіжку і розтрату скарбового майна військового відомства, за перевищення граничних цін, за спекуляцію (в тім числі і за ті випадки, котрі вказані в за- конах з 24-го липня, 30-го серпня і 17-го вересня 1918 року) та за нарушення обов'язкових постанов військової влади. Ст. З. За карні вчинки, які не караються смертю, на старшин накладається кара на 2 ступені більш чим на ко- заків по тій-же справі. Ст. 4. Надзвичайний військові суди засновуються владою командира полку та військових начальників з рівним або більшими правами, а також губерніальними, повітовими та мійськими комендантами. Ст. 5. Н дзвичайний військовий суд складається з пред- сідателя (муштрового штаб-старшини) й чотирьох членів— 2-х старшин і 2-х муштрових підстаршин або пісьменних муш- трових казаків. Ст. 6. При надзвичайнім військовим суді мають бути про- курор, оборонець та секретар. Ст. 7. Персональний склад надзвичайного військового суду причинається наказом військового начальника, котрий - 3 - утворює суд. Обов'язки секретаря накладаються на слідчого найближчого штабового суду. Прокурор і оборонець призна- чаються із ст.ршин чи козаків з вищою юридичною освітою, а при відсутності таких осіб зі стершин. Секретар повинен стежити за правильним пристосуванням як матеріальних, так і процесуальних законів. Як що він поба- чить порушення законів, то має він на це звернути увагу суду. Коли суд не узглядаєть його уваги, то секретар повинен вне- сти свою окрему опінію в протокол. Примітка: Коли штабовий суд та військова частина, при котрій є військовий слідчий, розташовані більш як на трийцять верст від місця, де мусить бути утворено над- звичайний військовий суд, то в випадках, які не допуска- ють загайки, секретарем цього суду можуть бути старши- ни, по змозі, з юридичною освітою. Ст. 8. Всі особи надзвичайного військового суду, за винят- ком секретаря, призначаються вищезазначеним начальником по по черзі, згідно зі списком. Ст. 9. Обвинувачений має право обрати собі оборонцем крім призначеного усяку особу, згідно зі Статутом Карного Судочинства, не виключаючи осіб жіночого полу. Ст. 10. Підсудності надзвичайного військового суду під- лягають усі військові й цивільні особи за всякі карні вчинки: а) які законом Української Народньої Республіки будуть пе- редані цьому судові і б) які військовий Начальник (ст. 2) з обставин часу, визнає необхідним передати на вирішення цьо- го суду; про що оголошується окремим наказом по підлеглим йому військовим частинам та людності. Примітка 1. Цей наказ має вмістити в собі: а) оз начення карних вчинків, за які буде покарано надзвичай- ним військовим судом, і означення військових частин та повітів, які підлягають підсудності того суду; б) остере- ження, аби таких карних вчинків не допускатись і в) за- грозу, що кожного, хто після цього оголошення допуститься такого карного вчинку, буде судитись надзвичайним війсь- ковим судом. — 4 — Примітка 2. Коли в даній місцевості є кілька на- чальників окремих частин, (ст. 4) то такий наказ має пра- во видати тільки найстаршій з них. Ст. 11. Всі публічні установи та уряди в окрузі началь- ника, що видає наказ про заснування надзвичайного військово- го суду, обов'язані повідомляти його негайно про карні вчинки оголошені в наказі. Примітка: Повідомлення це повинно по змозі 'місти- ти в собі а) коли й де заподіяно карний вчинок, б) на кого падає підозріння й які докази маються на це і в) місце перебування підозрілого й свідків. До цього повідом- лення додається весь матеріал до цій справи, Ст. 12. Військовий начальник, по одержанні вишезазна- ченого повідомлення, як що винуваченого спіймано, негайно видає наказ про складання надзвичайного військового суду для вирішення справи й одночасно передає весь матеріал предсіда- телеві, визначеному в наказі Від цього часу обвинувачений переходить до розпорядження предсідателя суду. Ст. 13. Коли карна справа ясна, предсідатель складає по- станову, в котрій визначає: а) пункти винувачення у фактичній і юридичній формі; б) міру перепенення; в) термін судового за- сідання—до 2-х днів по одержанні справи і г) складає список осіб, яких мається закликати со судового засідання. Ця постанова оголошується негайно винуваченому, заяви котрого записуються і прикладаються до справи. Ст. 14. В тому разі, як справа, що поступила до суду, не зовсім з'ясована й вимагає розсліду, предсідатель передає її найближчому військовому сдідчому, або старшині, якого буде призначено військовим начальником, котрий склав суд. Слідчий чи старшина формального слідства не веде, а тільки з'ясовує обов'язково на протязі найбільш трьох діб, ви- значені йому предсідателем суду питання й повертає справу предсідателеві, який дає її рух, згідно зі станнями 13 й 14 цього закону. - 5 - Ст. 15. Всі справи, що передані наказом військового начальника до надзвичайного військового суду, мусять бути розглядені на судових засіданні й вирішені кроком, або, в належних випадках постановою суду. Ст. 16. Судове засідання відкривається, по змозі, в тому місці, де був заподіяний карний вчинок. По оголошенні, яка буде розглядатись справа, суд постановлює, чи засідання буде прилюдним, чи неприлюдним. Ст. 17. Розгляд діла на судовім засіданні провадиться, по змозі, стосовно до ст. ст 572—711 кн. XXIV С. В. П. 1869 р. вид. 4. Примітка: Як що не має змоги закликати до судового засідання духовну особу, або не має її в залі засідань то предсідатель суду сам одбирає присягу від свідків і знанців. Ст. 18. Предсідатель, прокурор, оборонець, свідки та інші особи, що беруть участь в судовому засідані, користуються загальними правами, встановленими у військово-судовім процесі, згідно з XXIV кн. С. В. П. .1869 р. вид. 4, але прокурор акту обвинувачення до суду не вносить, а вичитується тільки постанова зазначена в ст. 13 ц. з. Прокурор має право замінити крайну кваліфікацію карного вчинку кожного часу судового засідання. Ст. 19. Суд має право оголошувати всі докази, документи й листування, які визнає потрібним оголосити. Ст. 20. Розгляд справи в судовому засіданні має обмежитись тими карними вчинками, для яких призначено засідання, але можна поширити його також і на інші карні вчинки, які підсудні надзвичайному військовому судові. Ст. 21. Надзвичайний військовий суд має старанно й по совісті перевірювати докази що до їх правдивості й ваги, як поодиночно, так і що до їх внутрішнього зв'язку, і вирішує по своїмому свободному переконанні. Правною кваліфікацією карних вчинків, представленою прокурором, надзвичайний військовий суд не є зв'язаний. - 6 - Ст. 22. Як що підчас наради суд найде, що справа не є з'ясована, направляє її згідно зі ст. 14 цього закону. Ст. 23. Коли суд призначає справу що до карного вчинку собі не підсудною, направляє її до приналежной установи. Ст. 24. Вироки надзвичайного військового суду мають бути обов'язково складені на письмі. Ст. 25. Вирок оголошується предсідателем прилюдно і вважається остаточним, через те не може бути оскарженим і негайно виконується розпорядження того начальника, котрим суд утворено. Цивільні особи яких не засуджено на кару смерті, віддаються цівільній владі для дальнього розпорядження. Ст. 26 Коли обвинуваченого засуджено на смерть, то його або його оборонцеві надається право звернутися на протязі не більш 6 годин після оголошення вироку до начальника, котрий склав суд, з проханням про полегшення кари. Предсідатель суду обов'язково запитує засудженого, чи бажає він подати це прохання, що записується до протоколу. Коли засуджений заявить, що хоче таке прохання подати, то предсідатель доручає секретареві записати це прохання, як що засуджений або його оборонець прохання написати не має змоги або не вміє. Ст. 27. До вирішення начальником прохання засудженого або його оборонця вироку смерті не виконується. Ст. 28. Надзвичайному військовому судові надається право в випадках переваги облегчуючих обставин кару на смерть замінити безстрочною або строчною каторгою. Ст. 29. Військовий начальник, який склав надзвичайний військовий суд має право, як про те подано прохання замінити присуджену кару на смерть на безстрочну або строчну каторгу, або тими карами, які зазначені в законі за признатий судом карний вчинок. Ст. 30. Кара на смерть виконується через розстріл. Ст. 31. Як начальника, який склав надзвичайний військовий суд, або заступника цього начальника не має в місцево- - 7 - сті, для якої він оголосив підсудність надзвичайним військовим судам, то всі його права й обов'язки по цьому закону переходять до начальника найближчої окремої військової частини, а як таксі в цій місцевості не має,—до повітового або міського коменданта. Ст. 32. Цивільного позову в надзвичайних військових судах не допускається. Ст. 33. Військовий начальник, який склав надзвичайний військовий суд, обов'язаний доставити предсідателеві суду на його бажання писаря та відповідну військову охорону й задовольнити весь склад суду добовими грошами й необхідними грошовими видатками по розрохунку предсідателя. Ст. 34. Увесь персональний склад суду одержує за весь час виконання своїх обов'язків подвійні добові гроші, які встановлені в військовий офіції. Всі особи, які брали участь у засіданні суду по визову, отримують ordinарнi добовi i грошi на проїзд по дійсній вартості. На канцелярські видатки предсідатель суду одержує аванс під свою відчитність. Усі ці видатки приймаються на рахунок скарбу. Виникаючи з приводу цих видатків питання вирішуються остаточно предсідателем суду. Ст. 35. Після передачі всіх вироків за-для виконання, надзвичайний військовий суд уважається розформованим і всі свої справи передає до найближчого штабового суду. Ст. 36. О скільки цим законом не встановлено інших правил, належить керуватись стосовно до відповідних приписів XXIV кн. С. В. П. 1869 р. вид. 4, в редакції наказів Рос. військ. офіції 1914 р. ч. 464, 1915 р. ч. 513 й 1917 р. ч. 16. Голова Ради Міністрів Чеховський. Військовий Міністр Гренків. З оригіналом згідно: Начальник Гловного Військово-Юридичного Управління. Копія з копії. ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую: "1" Червня 1920 р. ч.21. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА Посвідчую: т. в. о. Державного Секретаря Опіхімовський УХВАЛЕНА РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про заснування курсів для військових правників і асигнуван- ня на це коштів. 1. Заснувати при Головній Військовій Судовій Управі і 4-х тижневі курси військового права і військового судів- ництва для правників, що призначаються для служби у війсь- ковій судовій офіції. 2. Асигнувати в розпорядження Війською го міністра з коштів Державної Скарбниці по конторису 1920 року на улаш- товання цих курсів СТО ТИСЯЧ / 100.000/ карбованців. 3. За читання м кладів і за перевірку практичових за- влань слухачів надавати особам, що будуть брати в тому участ платно, незалежно від утримання, яке вони одержують за свою урядову працю, по пятьсот /500/ карбованців за кожну годину вишладу. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ І.МАЗЕПА ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР, Генерал-много Штабу, Полковник САЛЬЧКИЙ з оригіналом згідно: т. в. о. Державного Секретаря Опіхімовський. Копія з копії ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую: "З" Червня 1920 р. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА Посвідчую: т.в.о.Державного Секретаря Оніхімовський. УХВАЛЕНА РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про зміну внутрішнього потово-телеграфного тарифу 1. В зміну закону від 14 листопаду 1918 р. про тимчасове збільшення поштових і телеграфних тарифів ухвалити докладені до цього тимчасові такси поштово-телеграфного тарифу. 2. Доручити Міністру Пошт і Телеграфів зазначити строк переведення в життя цієї постанови. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ І. МАЗЕПА МІНІСТР ПОШТ І ТЕЛЕГРАФІВ У. КОСЕНКО З оригіналом згідно: т.в.о.Державного Секретаря Оніхімовський. ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую 7 червня 1920 року. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ Посвідчую: Т.в.о. Державного Секретаря УХВАЛЕНА РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА Про скасування постанови від 25 квітня 1920 року „про порядок поновлення влади Української Народньої Республіки в місцевостях України, звільнених від большевицької окупації." 1/ Постанову від 25 квітня 1920 року „про порядок поновлення влади Української Народньої Республіки в місцевостях України, звільнених від большевицької окупації" - скасувати з 5 червня ц.р. ліквідацію закінчити до 15 червня ц.р. включно. 2/ Всі справи і матеріали Управління Головного Комісара Української Народньої Республіки передати відповідним Міністерствам по приналежності майно - порядком вказаним Головою Ради Міністрів, а процесу відчутність - в Державний Контроль. 3/ Головного Комісара Української Народньої Республіки, його помічників і всіх урядовців залішити за штатом, з виплатою замість земляної платні, нагороди в розмірі місячного утримання з особовин. 4/ Постанову цю перевести в життя по телеграфу. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ Т.В.О. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ Іменем Української Народньої Республіки затверджую 4-го серпня 1920 року. Голова Директорії ПЕТЛЮРА. Посвідчую Т. в. о. Державного Секретаря Оніхімовський. УХВАЛЕНО РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ ЗАКОН про деякі зміни закону з дня 26-го січня 1919 року про надзвичайні військові Суди. На зміну та доповнення закону з 26-го січня 1919 року про Надзвичайні Військові Суди постановити: 1. В місцевостях, оголошених на воєнному стані або на стані облоги, а також на театрі воєнних дій, може бути засновано надзвичайні військові суди. 2. Надзвичайний Військовий Суд накладає за кар- ні вчинки кари, згідно з істнуючими на території Укра- їнської Народньої Республіки загальними та військови- ми карними законами, нарівні зі звичайними судами за нижчезазначеними винятками, а саме: I. Кару на смерть: а) за агітацію серед військ проти Самостійної Укра- їнської Народньої Республіки, шпигунство, повстання проти влади, державну зраду, озброєний опір владі, роз- бій, убивство, грабіж, підпал, озброєний напад або опір військової сторожі, знущення або значне зіпсування на- лежачих до війська збройових, річевих, продовольчих та технічних складів, телефонів, телеграфів і інших родів звязку, будівель та приладдів, належних до військових засобів оборони, або нападу; б) за чинне порушення військової дисципліни й під- леглості (§ 98 В. Кар. Статуту), опір проти виконання наказу начальства як озброєний, так і неозброєний (§§ 106 й 107 В. Кар. Ст.), повстання військових (§§ 110 й 112 В. Кар. Статуту), напад на стійку або військову сто- - 2 - рожу (§ 117 В. Кар. Стат.), ушкодження на тілі й обма- ну з метою ухилитись від військової служби (§§ 126, 127 та 127³ В. Кар. Стат.), дезерцію (§§ 128 ч. I, 133, 134 й 136 В. Кар. Стат.), нарушения службових обовязків під час військової сторожі (§§ 154, 155, 157, 158 й 2 ч. 159 В. Кар. Стат.), нарушения службових обовязків під час воєнних операцій (§§ 243, 245, 245¹, 246, 246¹, 248, 251 й 264 В. Кар. Стат.), за перехід до неприятельського війська (§ 273² В. Кар. Стат. й § 109 „Угол. Улож.“), за крадіж, навмисне знищення, присвоєння та розтрату скарбового майна чи грошей (§§ 231, 232 й 234 В. Кар. Стат.). II. Строчну або безстрочну каторгу і поверх того гро- шовий штраф від 20.000 до 1.000.000 гривень. За перевищення граничних цін та спекуляцію (за- кони 24-го липня, 30-го серпня і 17-го вересня 1918 року). III. Строчну вязницю усіх родів: За нарушения обовязкових постанов військової влади. 3. Надзвичайні військові суди закладається для роз- гляду одної або де-кількох певно зазначених справ, коли кожна така справа ясна і це вимагає докладного розслі- ду, владою командирів бригади та військових начальни- ків з рівними або більшими правами, в тому числі губер- ніяльними і мійськими комендантами губерніяльних міст. 4. Суд складається з предсідателя і чотирьох чле- нів — двох старшин і двох підстаршин, або письменних козаків. Примітка: В разі, коли загально-карний злочин, справу про який передано для розгляду над- звичайному судові, викликає заворушення та обу- рення поміж місцевого населення, до складу надзви- чайного суду, з постанови суду, може бути запрошено два представники від цього населення, які негайно обираються місцевим самоврядуванням і беруть участь в розгляді справи на рівних правах з іншими чле- нами суду. - 3 - 5. В засіданні надзвичайного суду беруть участь прокурор, оборонець та секретаръ. 6. Персональний склад надзвичайного суду, крім Предсідателя, призначається наказом військового начальника, що складає суд з підлеглих йому осіб, при чому прокурора та секретаря призначається зі старшин з вищою юридичною освітою, або знайомих з судовим процесом, і лише за браком таких осіб — зі старшин. До виконання обовязків предсідателя надзвичайного суду покликається предсідатель штабового суду, або військовий слідчий, залежно від того, який з них буде ближче до місця розправи. В разі неможливости закликати цих осіб, начальник частини призначає предсідателя з підлеглих йому старшин по можливості з вищою юридичною освітою. 7. До складу надзвичайного суду не призначається осіб, яких покарано судом замкненням у вязниці, або вищою карою, або які перебувають під судом чи слідством за злочини, що караються такими-ж карами. 8. Винний має право обрати собі за оборонця, крім призначеного, всякую особу, згідно зі Статутом Карного Судочинства, не виключаючи осіб жіночого полу. 9. Під надзвичайний військовий суд можуть бути віддані військові та цивільні особи за карні вчинки, що зазначені в ст. 2. цього закону, а також і за ті вчинки, за які військовий начальник, що має права не нижче командира дивізії, визнає, з обставин часу, необхідним передати на вирішення цього суду, про що заздалегідь оголошується окремим наказом в підлеглих йому військових частинах та об'явою до людності. 10. Наказ і об'ява мусить містити в собі: а) означення карних вчинків, за які буде покарано надзвичайним військовим судом, і означення військових частин та повітів, які підлягають підсудності того суду; б) остерження, аби таких карних вчинків не допускатись, і в) загрозу, що кожного, хто після цього оголошення допустить- - 4 - ся такого карного вчинку, буде судитись надзвичайним військовим судом. Примітка: Коли в данній місцевості є кілька начальників, які користуються правами командира дивізії, то такий наказ і об'яву має право видати лише найстарший з них, якщо цього права не дано окремій особі законним порядком. 11. Всі урядові особи і публічні установи, яким буде доведено про карний вчинок, підсудний надзвичайному військовому судові, в тих випадках, коли винимого затримано і коли маються свідки злочину або інші доводи вини підозрілого, повинні негайно повідомити про це найближчого до місця карного вчинку військового начальника, якому надається право засновувати надзвичайні суди. Правило це не відмінює чинності §§ 250, 253, 255 Уст. Суд. Кар. Примітка: Повідомлення це повинно містити в собі: а) коли й де заподіяно карний вчинок, б) на кого падає підозріння й які доводи маються на це і в) місце перебування підозрілого та свідків. До цього повідомлення додається весь матеріал по цій справі. 12. Військовий начальник по одержані повідомлення, як що воно відповідає вимогам § 11 цього закону, коли справа ясна і не вимагає докладного розсліду, негайно і не пізніше двох діб видає наказа про складання надзвичайного суду для вирішення діла, а справу одночасно передає предсідателеві суду. В тих-же випадках, коли повідомлення не відповідає § 11, справа не ясна і вимагає докладного розсліду, діло повертається тій установі чи особі, від якої одержано, і надзвичайний суд не складається. 13. Предсідатель суду, коли справа відповідає вимогам §§ 10—12, складає постанову, в якій визначає: а) пункти обвинувачення в фактичній і юридичній формі, - 5 - б) спосіб забезпечення явки до суду винимого, в) строк судового засідання — до двох діб по одержанні справи і г) список осіб, яких потрібно закликати в судове засідання. Ця постанова негайно оголошується винимому, котрий може дати до діла доводи на свою користь і прохати закликати до суду своїх свідків. Заяву винимого записується до протоколу; предсідатель суду негайно її розглядає і, в разі визнає необхідним задовольнити, робить відповідні розпорядження, а списа осіб, що мають бути закликані в судове засідання, надсилає утворившому суд начальникові, для припровадження тих осіб в суд. 14. Коли справа, яку передано до надзвичайного суду, не відповідає вимогам §§ 10—12, то предсідатель суду повертає її начальникові, яким надіслано справу, для напрямку згідно з §. 12, і надавичайний суд в цій справі вважається не складеним. 15. Всі справи, що їх передано наказом військового начальника до надавичайного військового суду, мусить бути розглянуто на судовим засіданні і вирішено присудом, або, в належних випадках, постановою суду. 16. Судове засідання відкривається по змозі в тому місці, де було заподіяно карного вчинку. Після оголошення справи, яка буде розглядатись, суд розвязує через постанову, чи засідання буде прилюдним чи неприлюдним. 17. Розгляд діла в судовим засіданні провадиться прикладно до правил поступовання в Штабових Судах. Примітка: Як що не мається змоги закликати до судового засідання духовну особу, або її нема в салі засідання, то предсідатель суду сам приводить до присяги свідків і знавців. 18. Предсідатель, прокурор, оборонець, свідки та інші особи, що беруть участь в судовому засіданні, користуються звичайними правами, встановленими у військовим судовим процесі, згідно з XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, але прокурор акту обвинувачення до суду не вно- - 6 - сить, а вичитується тільки постанову, зазначену в §. 13. цього закону. В судовім засіданні обвинувачення може бути змі- нено як з пропозиції прокурора, так і з власної ініціа- тиви суду, залежно від доводів, яких здобуто на судо- вім слідстві. 19. Суд має право оголошувати всі доводи, доку- менти і листування, які визнає потрібним оголосити, і повинен оголошувати, коли цього вимагають сторони. 20. Надзвичайний військовий суд має докладно й по совісті перевірювати доводи що до їх правдивості й ваги як поодиноко, так і що до їх внутрішнього звязку, і вирішує справу по вільному своєму переконанню. Правною кваліфікацією карних вчинків, представ- леною прокурором, надзвичайний військовий суд не звязаний. 21. Коли суд визнає справу що до карного вчинку собі не підсудною, то направляє її до належної установи. 22. Присуди надзвичайного військового суду му- сять бути обовязково складені на письмі. 23. Присуд оголошується предсідателем прилюдно і вважається остаточним, через що не може бути оскар- жений і негайно виконується розпорядженням того на- чальника, котрим суд утворено. Цивільні особи, яких не засуджено на кару смерті, віддаються цивільній владі для дальнього розпорядження. 24. Коли винимого засуджено на смерть, то він або його оборонець мають право звернутись на протязі шости годин після оголошення вироку до Верховної Влади, а в дієвій армії до Головного Отамана з прохан- ням про помилування або полегшення кари. Коли засу- джений заявить, що таке прохання подати хоче, то пред- сідатель доручає секретареві записати це прохання, як що звсуджений або його оборонець особисто написати прохання не має змоги або не вміє. 25. Прохання про помилування чи полегшення ка- ри, в разі коли суд або начальник, що склав цей суд, - 7 - знайдуть його вартим уваги, негайно зі справою через згаданого начальника надсилається до Головної Військової Судової Управи, яка зі своїм висновком подає справу до Верховної Влади чи до Головного Отамана. 26. До вирішення прохання засудженого або його оборонця присуду до кари на смерть не виконується. 27. Надзвичайному військовому судові надається право в разі обставин, що полегчують вину, замісць кари на смерть призначати безстрочну або строчну катогру. 28. Кару на смерть виконується через розстріл. 29. Цивільного позову в надзвичайних військових судах не допускається. 30. Військовий начальник, який склав надзвичайний військовий суд, обовязаний доставити предсідателеві суду на його бажання писаря та відповідну військову охорону й задовольнити весь склад суду добовими грішми і необхідними грошовими видатками по розрахунку предсідателя. 31. Весь персональний склад суду одержує за палий час виконання своїх обовязків подвійні добові або пайкові гроші, вираховуючи з того розміру добових, які одержує кожна закликана до суду особа. На винагороду персонального складу, свідків, на канцелярські та інші видатки Предсідатель суду одержує аванс від відповідного військового начальника під свою відчутність з коштів державної скарбниці. 32. Після передачи всіх присудів для виконання надзвичайний військовий суд вважається розформованим, і всі справи через військового начальника, що складав суд, передається до Головної Військової Судової Управи. 33. В разі спостереження в справі приводів до перегляду її на підставі 701 і 702 ст. XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, справу поновлюється з постанови Вищого Військового Суду, в якому і розглядається вдруге. 34. Головному Військовому Прокуророві надається право нагляду над надзвичайними військовими судами. - 8 - 35. О скільки цим законом не встановлено інших правил, належить керуватись прикладно до відповідних приписів XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, в редакції наказів Рос. Військов. оф. 1914 р. ч. 464, 1915 р. ч. 513 й 1917 р. ч. ч. 336 і 344. 36. Оголошення, що видані на підставі §. 10 закону 26-го січня 1919 року про надзвичайні військові суди, заховують свою силу і для підсудності надзвичайним військовим судам, яких буде складено на підставі цього закону. 37. Закон цей перевести в життя по телеграфу. Голова Ради Міністрів В. ПРОКОПОВИЧ. Військовий Міністр, Генерального Штабу, Полковник Сальський. З оригіналом згідно: Начальник Головної Військової Судової Управи: Підполковник Мошинський Іменем Української Народньої Республіки затверджую 4-го серпня 1920 року. Голова Директорії ПЕТЛЮРА. Посвідчую Т. в. о. Державного Секретаря Оніхімовський. УХВАЛЕНО РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ ЗАКОН про деякі зміни закону з дня 26-го січня 1919 року про над- звичайні військові Суди. На зміну та доповнення закону з 26-го січня 1919 року про Надзвичайні Військові Суди постановити: 1. В місцевостях, оголошених на воєнному стані або на стані облоги, а також на театрі воєнних дій, може бути засновано надзвичайні військові суди. 2. Надзвичайний Військовий Суд накладає за кар- ні вчинки кари, згідно з істнуючими на території Укра- їнської Народньої Республіки загальними та військови- ми карними законами, парівні зі звичайними судами за нижчезазначеними винятками, а саме: I. Кару на смерть: а) за агітацію серед військ проти Самостійної Укра- їнської Народньої Республіки, шпіґунство, повстання проти влади, державну зраду, озброєний опір владі, роз- бій, убивство, грабіж, підпал, озброєний напад або опір військовій сторожі, знущення або значне зіпсування на- лежачих до війська збройових, річевих, продовольчих та технічних складів, телефонів, телеграфів і інших родів звязку, будівелъ та приладдів, належних до військових засобів оборони, або нападу; б) за чинне порушення військової дисципліни й під- леглості (§ 98 В. Кар. Статуту), опір проти виконання наказу начальства як озброєний, так і неозброєний (§§ 106 й 107 В. Кар. Ст.), повстання військових (§§ 110 й 112 В. Кар. Статуту), напад на стійку або військову сто- - 2 - рожу (§ 117 В. Кар. Стат.), ушкодження на тілі й обмa- ну в метою ухилитись від військової служби (§§ 126, 127 та 127³ В. Кар. Стат.), дезерцію (§§ 128 ч. I, 133, 134 й 136 В. Кар. Стат.), нарушения службових обовязків під час військової сторожі (§§ 154, 155, 157, 158 й 2 ч. 159 В. Кар. Стат.), нарушения службових обовязків під час воєнних операцій (§§ 243, 245, 245¹, 246, 246¹, 248, 251 й 264 В. Кар. Стат.), за перехід до неприятельского війська (§ 273² В. Кар. Стат. й § 109 „Угол. Улож.“), за крадіж, навмисне знищення, присвоєння та розтрату скарбового майна чи грошей (§§ 231, 232 й 234 В. Кар. Стат.). II. Строчну або безстроочну каторгу і поверх того гро- шовий штраф від 20.000 до 1.000.000 гривень. За перевищення граничних цін та спекуляцію (за- кони 24-го липня, 30-го серпня і 17-го вересня 1918 року). III. Строочну вязницю усіх родів: За нарушения обовязкових постанов військової влади. 5. Надзвичайні військові суди закладається для роз- гляду одної або де-кількох певно зазначених справ, коли кожна така справа ясна і не вимагає докладного розслі- ду, владою командирів бригади та військових начальни- ків з рівними або більшими правами, в тому числі губер- ніяльними і місьскими комендантами губерніяльних міст. 4. Суд складається з предсідателя і чотирьох чле- нів — двох старшин і двох підстаршин, або письменних козаків. Примітка: В разі, коли загально-карний злочин, справу про який передано для розгляду над- звичайному судові, викликає заворушення та обу- рення поміж місцевого населення, до складу надзви- чайного суду, з постанови суду, може бути запрошено два представники від цього населення, які негайно обираються місцевим самоврядуванням і беруть участь в розгляді справи на рівних правах з іншими чле- нами суду. - 3 - 5. В засіданні надзвичайного суду беруть участь прокурор, оборонець та секретарь. 6. Персональний склад надзвичайного суду, крім Предсідателя, призначається наказом військового начальника, що складав суд з підлеглих йому осіб, при чому прокурора та секретаря призначається зі старшин в вищою юридичною освітою, або знайомих з судовим процесом, і лише за браком таких осіб — зі старшин. До виконання обовязків предсідателя надзвичайного суду покликається предсідатель штабового суду, або військовий слідчий, залежно від того, який з них буде ближче до місця розправи. В разі неможливости закликати цих осіб, начальник частини призначає предсідателя з підлеглих йому старшин по можливості з вищою юридичною освітою. 7. До складу надзвичайного суду не призначається осіб, яких покарано судом замкненням у вязниці, або вищою карою, або які перебувають під судом чи слідством за злочини, що караються такими-ж карами. 8. Винний має право обрати собі за оборонця, крім привзначеного, всякую особу, згідно зі Статутом Карного Судочинства, не виключаючи осіб жіночого полу. 9. Під надзвичайний військовий суд можуть бути віддані військові та цивільні особи за карні вчинки, що зазначені в ст. 2. цього закону, а також і за ті вчинки, за які військовий начальник, що має права не нижче командира дивізії, визнає, з обставин часу, необхідним передати на вирішення цього суду, про що завдалегідь оголошується окремим наказом в підлеглих йому військових частинах та об'явою до людності. 10. Наказ і об'ява мусить містити в собі: а) означення карних вчинків, за які буде покарано надзвичайним військовим судом, і означення військових частин та повітів, які підлягають підсудності того суду; б) остерження, аби таких карних вчинків не допускатись, і в) загрозу, що кожного, хто після цього оголошення допустить- - 4 - ся такого карного вчинку, буде судитись надзвичайним військовим судом. Примітка: Коли в данній місцевості є кілька начальників, які користуються правами командира дивізії, то такий наказ і об'яву має право видати лише найстарший з них, як що цього права не дано окремій особі законним порядком. 11. Всі урядові особи і публічні установи, яким буде доведено про карний вчинок, підсудний надзвичайному військовому судові, в тих випадках, коли винимого затримано і коли маються свідки злочину або інші доводи вини підозрілого, повинні негайно повідомити про це найближчого до місця карного вчинку військового начальника, якому надається право засновувати надзвичайні суди. Правило це не відмінює чинності §§ 250, 253, 255 Уст. Суд. Кар. Примітка: Повідомлення це повинно містити в собі: а) коли й де заподіяно карний вчинок, б) на кого падає підозріння й які доводи маються на це і в) місце перебування підозрілого та свідків. До цього повідомлення додається весь матеріал по цій справі. 12. Військовий начальник по одержанні повідомлення, як що воно відповідає вимогам § 11 цього закону, коли справа ясна і не вимагає докладного розсліду, негайно і не пізніше двох діб видає наказа про складання надзвичайного суду для вирішення діла, а справу одночасно передає предсідателеві суду. В тих же випадках, коли повідомлення не відповідає § 11, справа не ясна і вимагає докладного розсліду, діло повертається тій установі чи особі, від якої одержано, і надзвичайний суд не складається. 13. Предсідатель суду, коли справа відповідає вимогам §§ 10—12, складає постанову, в якій визначає: а) пункти обвинувачення в фактичній і юридичній формі, - 5 - б) спосіб забезпечення явки до суду винимого, в) строк судового засідання — до двох діб по одержанні справи і г) список осіб, яких потрібно закликати в судове засідання. Ця постанова негайно оголошується винимому, котрий може дати до діла доводи на свою користь і прохати закликати до суду своїх свідків. Заяву винимого записується до протоколу; предсідатель суду негайно її розглядає і, в разі визнав необхідним задовольнити, робить відповідні розпорядження, а списа осіб, що мають бути закликані в судове засідання, надсилає утворившому суд начальникові, для припровадження тих осіб в суд. 14. Коли справа, яку передано до надзвичайного суду, не відповідає вимогам §§. 10—12, то предсідатель суду повертає її начальникові, яким надіслано справу, для напрямку згідно з §. 12, і надзвичайний суд в цій справі вважається не складеним. 15. Всі справи, що їх передано наказом військового начальника до надзвичайного військового суду, мусить бути розглянуто на судовім засіданні і вирішено присудом, або, в належних випадках, постановою суду. 16. Судове засідання відкривається по змозі в тому місці, де було заподіяно карного вчинку. Після оголошення справи, яка буде розглядатись, суд розв'язує через постанову, чи засідання буде прилюдним чи неприлюдним. 17. Розгляд діла в судовім засіданні провадиться прикладно до правил поступовання в Штабових Судах. Примітка: Як що не мається змоги закликати до судового засідання духовну особу, або її нема в салі засідання, то предсідатель суду сам приводить до присяги свідків і знавців. 18. Предсідатель, прокурор, оборонець, свідки та інші особи, що беруть участь в судовому засіданні, користуються звичайними правами, встановленими у військовім судовім процесі, згідно з XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, але прокурор акту обвинувачення до суду не вно- - 6 - сить, а вичитується тільки постанову, зазначену в §. 13. цього закону. В судовім засіданні обвинувачення може бути змі- нено як з пропозиції прокурора, так і з власної ініця- тиви суду, залежно від доводів, яких здобуто на судо- вім слідстві. 19. Суд має право оголошувати всі доводи, доку- менти і листування, які визнає потрібним оголосити, і повинен оголошувати, коли цього вимагають сторони. 20. Надзвичайний військовий суд має докладно й по совісті перевірювати доводи що до їх правдивости й ваги як поодиноко, так і що до їх внутрішнього звязку, і вирішує справу по вільному своїмупереконанню. Правною кваліфікацією карних вчинків, предста- вленою прокурором, надзвичайний військовий суд не звязаний. 21. Коли суд визнає справу що до карного вчинку собі не підсудною, то направляв її до належної установи. 22. Присуди надзвичайного військового суду му- сять бути обовязково складені на письмі. 23. Присуд оголошується предсідателем прилюдно і вважається остаточним, через що не може бути оскар- жений і негайно виконується розпорядженням того на- чальника, котрим суд утворено. Цивільні особи, яких не засуджено на кару смерті, віддаються цивільній владі для дальнього розпорядження. 24. Коли винимого засуджено на смерть, то він або його оборонець мають право звернутись на протяв шости годин після оголошення вироку до Верховної Влади, а в дієвій армії до Головного Отамана з прохан- ням про помилування або полегшення кари. Коли засу- джений заявить, що таке прохання подати хоче, то пред- сідатель доручає секретареві записати це прохання, як що звсуджений або його оборонець особисто написати прохання не має змоги або не вміє. 25. Прохання про помилування чи полегшення ка- ри, в разі коли суд або начальник, що склав цей суд - 7 - знайдуть його вартим уваги, негайно зі справою через згаданого начальника надсилається до Головної Військової Судової Управи, яка зі своїм висновком подає справу до Верховної Влади чи до Головного Отамана. 26. До вирішення прохання засудженого або його оборонця присуду до кари на смерть не виконується. 27. Надзвичайному військовому судові надається право в разі обставин, що полегчують вину, замість кари на смерть призначати безстрочну або строчну катогру. 28. Кару на смерть виконується через розстріл. 29. Цивільного позову в надзвичайних військових судах не допускається. 30. Військовий начальник, який склав надзвичайний військовий суд, обовязаний доставити предсідателеві суду на його бажання писаря та відповідну військову охорону й задовольнити весь склад суду добовими грішми і необхідними грошовими видатками по розрахунку предсідателя. 31. Весь персональний склад суду одержує за цілий час виконання своїх обовязків подвійні добови або пайкові грощі, вираховуючи з того розміру добових, які одержує кожна закликана до суду особа. На винагороду персонального складу, свідків, на канцелярські та інші видатки Предсідатель суду одержує аванс від відповідного військового начальника під свою відчитність з коштів державної скарбниці. 32. Після передачи всіх присудів для виконання надзвичайний військовий суд вражається розформованим, і всі справи через військового начальника, що склав суд, передаються до Головної Військової Судової Управи. 33. В разі спостереження в справі приводів до перегляду її на підставі 701 і 702 ст. XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, справу поновлюється з постанови Вищого Військового Суду, в якому і розглядається вдруге. 34. Головному Військовому Прокуророві надається право нагляду над надзвичайними військовими судами. - 8 - 35. О скільки цим законом не встановлено інших правил, належить керуватись прикладно до відповідних приписів XXIV. кн. 36. В. П. 1869 р. вид. 4, в редакції наказів Рос. Військов. оф. 1914 р. ч. 464, 1915 р. ч. 513 й 1917 р. ч. ч. 336 і 344. 36. Оголошення, що видані на підставі §. 10 закону 26-го січня 1919 року про надзвичайні військові суди, заховують свою силу і для підсудності надзвичайним військовим судам, яких буде складено на підставі цього закону. 37. Закон цей перевести в життя по телеграфу. Голова Ради Міністрів В. ПРОКОПОВИЧ. Військовий Міністр, Генерального Штабу, Полковник Сальський. З оригіналом згідно: Начальник Головної Військової Судової Управи: Підполковник Мошинський П. М. В місяці березні с. р. минає 60 літ від часу першої вистави постійного українського театру в галицькій землі у Львові. Сумом віє від того шістьдесятиліття української сцени, бо стан української театральної справи у нас незвичайно сумний як під мистецьким оглядом, так іще більше зогляду на невідрядні матеріальні обставини, серед яких приходиться працювати українському театрові. — Найповажнійша з усіх театральних мандрівних труп Український Театр Української Бесіди у Львові — не має справжнього сталого місця осідку у Львові, бо на перешкоді цьому стоїть у першій мірі брак відповідної театральної салі. — Не має він також відповідного вивинування, артистично-технічного, бо воєнна хуртовина принесла знищення театральної бібліотеки, декорацій, костюмів і іншого театрального добра а власна театральна оркестра належить тепер до недосяжних мрій. — Передвоєнна акція будови українського театру у Львові наслідком воєнної хуртовини скінчилася всетаки придбанням гарної площі в самім осередку Львова. Для рятування справи українського театру засновано в 1923 р. кооперативу „Український Театр“ якої завданням є будова українського театру у Львові а також всестороння праця над відродженням українського театрального мистецтва. Стан дотеперішніх уділів не позволяє покищо братися за напряву. І от повстала думка використати свято шістьдесятилітнього істнування української сцени в Галичині для єї відродження. В тій цілі оголошено дні від 6 — 12. квітня с. р. „Тижднем українського театру“ — в яких то днях так поодинокі особи як усі інституції і товариства повинні приступити в члени кооперативи уладити складки на єї потреби. — Брак тих опікунсьх сил, які має театр у інших народів — мусить українська суспільність заступити своєю-ж, вже нераз практично випробованою приповідкою: „Громада по нитці — бідному сорочка.“ — Тільки треба дійсно хотіти в протягу двох років збудувати український театр у Львові і зложити на ту ціль, відповідно до свого майна культурний податок. — Коли з поміж 4 міліонів українців в Галичині — тільки 400.000 ложить зараз по одному доларови — український театр у Львові стане. Тому пересилаємо Вам заяву приступлення в члени, просимо єї виповнити і звернути на адресу: „Український Театр“ у Львові, Руська 18 І. п. вплачуючи рівночасно титулом уділу найменше один ам. долар а титулом вписового 30 000 Мп. Гроші з краю переказувати можна долученим тут чеком П. К. О. а з заграннці через Земельний Банк у Львові — Підвалля 7 або реджістрованим листом. У Львові, дня 30 березня 1924. За Кооперативу „Український Театр“. Михайло Галущинський Осип Бурачинський П. П. В місяці березні с. р. минає 60 літ від часу першої вистави постійного українського театру в галицькій землі у Львові. Сумом віє від того шістьдесятиліття української сцени, бо стан української театральної справи у нас незвичайно сумний як під мистецьким оглядом, так іще більше зогляду на невідрадні матеріальні обставини, серед яких приходиться працювати українському театрові. — Найповажнійша з усіх театральних мандрівних труп Український Театр Української Бесіди у Львові — не має справжнього сталого місця осідку у Львові, бо на перешкоді цьому стоїть у першій мірі брак відповідної театральної салі. — Не має він також відповідного вивібування, артистично-технічного, бо воєнна хуртовина принесла зніження театральної бібліотеки, декорацій, костюмів і іншого театрального добра а власна театральна оркестра належить тепер до недосяжних мрій. — Передвоєнна акція будови українського театру у Львові наслідком воєнної хуртовини скінчилася всетаки придбанням гарної площі в самім осередку Львова. Для рятування справи українського театру засновано в 1923 р. кооперативу „Український Театр“ якої завданням є будова українського театру у Львові а також всесторонна праця над відродженням українського театрального мистецтва. Стан дотеперішніх уділів не позволяє покищо братися за направу. І от повстала думка використати свято шістьдесятилітнього істнування української сцени в Галичині для її відродження. В тій цілі оголошено дні від 6—12. квітня с. р. „Тижднем українського театру“ — в яких то днях так поодинокі особи як усі інституції і товариства повинні приступити в члени кооперативи уладити складки на єї потреби. — Брак тих опікувчих сил, які має театр у інших народів — мусить українська суспільність заступити своєю-ж, вже нераз практично випробованою приповідкою: „Громада по нитці — бідному сорочка.“ — Тільки треба дійсно хотіти в протягу двох років збудувати український театр у Львові і зложити на ту ціль, відповідно до свого майна культурний податок. — Коли з поміж 4 міліонів українців в Галичині — тільки 400.000 зложить зараз по одному доларови — український театр у Львові стане. Тому пересилаємо Вам заяву приступлення в члени, просимо єї виповнити і звернути на адресу: „Український Театр“ у Львові, Руська 18 І. п. включаючи рівночасно титулом уділу найменше один ам. долар а титулом вписового 30.000 Мп. Гроші з краю переказувати можна долученням тут чеком П. К. О. а з загранці через Земельний Банк у Львові — Підвалля 7 або реєстрованим листом. У Львові, дня 30 березня 1924. За Кооперативу „Український Театр“. Михайло Галущинський Осип Бурачинський Рік 1920 Закони ч. 24-25 2-й випуск Ч. 25. Іменем Української Народньої Республіки ЗАТВЕРДЖУЮ: 12. ЛИСТОПАДУ 1920 РОКУ. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА. ПОСВІДЧУЮ: Т. В. О. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ ОНІХІМОВСЬКИЙ. УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ЗАКОН про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки. I. Про Державну Народню Раду та її склад. 1. До скликання Парламенту Української Народньої Республіки Законодавча влада в Укра- їнській Народній Республіці належить Державній Народній Раді. 2. Державна Народня Рада є тимчасовий орган Народнього Представництва з компетен- цією зазначеною в IV. розділі цього закону. Члени Державної Народньої Ради заховують свої уповноваження до скликання Парламенту, але не довше одного року. Як що через рік по скликанню Державної Народньої Ради не буде можливим скликати Парламенту, то для про- довження законодавчої роботи призначаються нові вибори Членів Державної Народньої Ради на таких же умовах, що до терміну їх уповно- важень. 3. Державна Народня Рада складається з представників населення, політичних, гро- мадських, наукових, професійних, конфесійних і кооперативних організацій і установ. Порядок виборів представників і розподіл їх числа за- значається особливим законом. 4. Список Членів Державної Народньої Ради оголошується до загального відома в уря- довому часописі. 5. Члени Державної Народньої Ради є пред- ставниками громадян Української Держави. Раз обраного Члена Державної Ради не можна відкликати і в його діяльності в Дер- жавній Раді взяти якими-небудь інструкціями. 6. Мандат Члена Державної Ради тратить силу тільки в наслідок його смерті, уневаження мандату через Державну Раду, добровільного вложення мандату, або утрати виборчого права. Про страгу сили мандату Голова Державної Ради негайно повідомляє листовною Голову Ради Народніх Міністрів, а цей через Міністра Внутрішніх Справ, до чотирьох днів по одержанню повідомлення оголошує в уря- довім часописі наказ про доповняючий вибір. 7. Міністр Внутрішніх Справ в день отво- рення Державної Ради передає їй всі виборчі акти разом з висесеними протестами. II. Особисті права Членів Державної Народньої Ради. 8. Членам Державної Народньої Ради вручає Міністр Внутрішніх Справ окремі посвідчення, що уповажнюють їх до вступу до Державної Ради. 9. Члени Державної Народньої Ради ко- ристуються всіма правами і виконують свої обовязки тільки особисто. За свою діяльність в Державній Народній Ради відповідають вони тільки перед самою Державною Радою. 10. Члени Державної Народньої Ради від хвилі обрання їх до складу Державної Народ- ньої Ради до часу, коли скінчається упова- ження, не виключаючи і перерви між сесіями, не підлягають переслідуванню, ані арештові без згоди Державної Народньої Ради, за ви- пятком експолення на горячому вчинкові. В тім останнім разі належить про це до- нести негайно Голові Державної Народньої Ради і просити дозволу на дальній арешт та даліше карно-судове слідство. На жадання Державної Народньої Ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство що до Члена Державної Народньої Ради припинено. В випадку перерви між сесіями повище право належить Голові Державної Ради. 11. Члени Державної Народньої Ради звільняються від заклику в армію та флоту Української Народньої Республіки і не потре- бують відпусток від своїх установ для участі в праці Державної Народньої Ради. За Членами Державної Народньої Ради на весь час перебування їх в нім стани захо- вуються попередні їх посади на державній і муніципальній службі. 12. Члени Державної Народньої Ради за ногляди і міркування, висловлені при вико- нанні своїх обовязків в засіданнях Державної Народньої Ради, відповідають лише перед Дер- жавною Народньою Радою. 13. Члени Державної Народньої Ради на прилюдних неприлюдних засіданнях Державної Народньої Ради і в її Комісіях користуються правом цілком свободно висловлювати свої думки, робити внески, вносити запроси, розпо- видати про одержані відомості і т. п. Як що Голова, або його заступник під час засідання добавить непристойність в поведінці Члена Державної Народньої Ради в допущених словах, вчинках чи жестах, що зачинають честь або самої Державної Народньої Ради, або Уставу, або громадянина, то віддає винного дисциплінарний карі, згідно з регуляміном Дер- жавної Народньої Ради. Покарання в такий спосіб Член Державної Народньої Ради не може бути покараний за цік вчинки по скінченні його уповноваження. Члена Державної Ради, що в своїй про- мові, або в заяві в Державній Народній Раді, нарушив права приватньої особи, може укрив- дження приятигнути до карно-судової відпові- дальності. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державної Народньої Ради. 14. Член Державної Народньої Ради не може купувати, ані арендувати державні добра, або приймати державні роботи, або достави, не може також одержувати ніякої державної концессії. 15. Члени Державної Народньої Ради одер- жують платню і інше задоволення в розмірах, що їх визначить сама Державна Народня Рада. 16. За згодою Голови Державної Народ- ньої Ради може кожен Член Ради звертатись з устним запитом до присутнього в салі Члена Уряду. III. Порядок скликання сесій та вибору Презідії Державної Народньої Ради. 17. Перша сесія Державної Народньої Ради скликається Головою Директорії Української Народньої Республіки не пізніше одного мі- сяця з мента, коли увійде в чинність закон про склад Державної Народньої Ради і порядок виборів до неї. 18. Сесії Державної Народньої Ради поді- ляються на чергові і надзвичайні. Чергові сесії збираються три рази в рік, перша в терміні зазначеному в статті 17, друга 7. травня 1921 року і третя 1. жовтня того-ж року. Про місце засідання сесії оголошується в офіційному органі за два тижні до початку сесії. Чергові сесії продовжуються два місяці. Цей термін може бути продовжений або з по- станови Державної Народньої Ради, або з ви- моги Голови Директорії, або з вимоги Ради. Народних Міністрів. Надзвичайні сесії скликаються Головою Директорії або з власної ініціативи, або по вимозі Ради Народних Міністрів, або Презідії Державної Народньої Ради. Надзвичайна сесія Державної Народньої Ради розглядає ті пи- тання, що зазначені в офіційальному оголошенні про скликання надзвичайної сесії. Після роз- гляду сих справ сесія закривається. 19. Перше засідання Державної Народньої Ради одкриває Голова Директорії, або з його доручення Голова Ради Народних Міністрів. відчитуючи паказ про скликання Державної Народньої Ради і покликуючи до тимчасового проводу нафестаршого віком Члена Державної Народньої Ради. 20. Державна Народня Рада вибирає зміж себе Голову та відповідне число його заступ- ників та секретарів. Всі вони творять Презідію Державної Народньої Ради і виконують свої обовязки як до вибору нової Презідії. 21. Державну Народню Раду можна роз- в'язати тільки тоді, коли буде обрано Парламент Української Народньої Республіки. Тим самим наказом, що розв'язується Дер- жавна Народня Рада, скликається рівночасно Парламент на першу його сесію. Перерва між розв'язанням Державної На- родньої Ради і початком першої сесії Парля- менту Української Народньої Республіки не може тривати більш одного місяця. IV. Про компетенцію Державної Народньої Ради. 22. До компетенції Державної Народньої Ради належить: а) обговорення законопроектів, що вступ- паютъ до Державної Народньої Ради від Голови Ради Народних Міністрів; б) розроблення законопроектів, які вини- кають з власної ініціативи Державної Народ- ньої Ради; в) обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обра- хунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії: г) розгляд справ про позички та інші державні зобовязання; д) контроль діяльності Уряду шляхом: 1) інтерпеляцій, 2) запитань, 3) призначення окремих парламентарних анкетних або слідчих комісій; е) розгляд відчіту Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної Скарбниці; ж) розгляд і ствердження міжнародних умов; з) оголошення війни і заключення мир- 23. Тільки Державна Рада має право означувати валюту, ухвалювати емісію Дер- жавних Кредитових білетів, та державних облі- гацій порядком, визначеним в окремім законі. 24. На жадання Державної Народньої Ради Голова Ради Міністрів, та інші члени Уряду Рік 1920 Закони ч. 24–25 2-ий випуск або їх представники мусять явитися в визна- чений час на засідання Державної Народньої Ради або її комісії, де і повинні бути вислухані негайно. Міністри, або визначені ними представники Уряду мають право брати участь в засіданнях Державної Народньої Ради, або її комісій і про- мовляти поза чергою. 25. Державна Народня Рада має право приймати петиції від громадян Української Народньої Республіки, приватних і державно- зареєстрованих товариств, кооперативів та кор- порацій і установ з публічно-правовим харак- тером. Державна Народня Рада окремою ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і жадати від них пояснень що до справ, до яких відносяться петиції. Міністри мусять дати жадані пояснення, або їх відмовити з поданням причин. 26. Державна Рада для найліпшого про- ведення своєї роботи утворює зі своїх членів різні комісії, може також установити окрему комісію зі своїх членів, щоб виснити і уста- лити спірні форми певної справи. Може надати право дій комісії визнати євідків і званців, щоб зложити свої визання перед комісією, а також право переслухувати під присягою, послуговуючись відповідними поетапованими судовою поступованням. 27. Державна Народня Рада, сама рішає про важкість опротестованих обрань членів на підставі окремого внесення своєї мандатної комісії. Член Державної Народньої Ради, що його обрання опротестовано, користується своїми правами і виконує свої обовязки до хвилі, коли Державна Рада ухвалить неважкість його вибору. 28. Рада Народніх Міністрів, або окремі Міністри, що їм Державна Народня Рада ви- словить недовіру, уступають з уряду. 29. Як що Голова або Члени Ради На- родніх Міністрів навмисне або з важкої пе- балості парушать в обсягу своєї службової діяльності основні, або інші закони, то вони відповідають перед карним Судом 30. Право обжадування належить Дер- жавній Народньої Ради. Така постанова ухва- люється Державною Народньою Радою в при- сутності найменше половини всіх її членів та двома третями голосів присутніх членів. Карне постулювання веде Вищий Суд Республіки. На випадок обжадування Державною На- родньою Радою, Голова або Члени Ради На- родніх Міністрів, мусять негайно здержатися від дальнього виконування своїх службових справ і обовязків, аж до часу, коли Вищий Суд Рес- публіки порішить цю справу. 31. В разі виправдання Судом обжало- ваної особи, вона вертає негайно до виконання своїх урядових справ і обовязків. V. Про порядок ведення справ Державної Народньої Ради. 32. Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів. 33. Ухвалений Державною Народньою Ра- дою законопроект, Голова Державної Ради разом з Головою Ради Міністрів подає на затвер- дження на протязі 7 днів Голові Директорії. Затверджений Головою Директорії законо- проект, вертає знов до Голови Ради Народніх Міністрів для оголошення через Державну Канцелярію в Вістнику Державних Законів з підписом Голови Директорій, Голови Ради Народніх Міністрів і відповідного Міністра або відповідних Міністрів чи цілої Ради Міністрів і посвідченням Державного Секретаря. Перед початком тексту закону належить зазначити, що ухвалена його Державна па- родня Рада згідно з постановами відповідних артікулів. 34. На випадок відмови затвердження за- конопроекту Головою Директорії має він про- тягом 14 днів звернути законопроект Голові Ради Народніх Міністрів з поясненням наве- денням причин, чому його не затверджено. Голова Ради Народніх Міністрів протягом дальших 7 днів відсилає незатверджений за- конопроект Голові Державної Народньої Ради, який ставить його на денний порядок найблизь- чого засідання Державної Народньої Ради. Державна Народня Рада або приймає уваги Голови Директорії, що до потреби змін в законопроекті, тоді відсилає його до відпо- відної комісії для дальнього правильного трак- тування, або приймає запов на цілості без змін. Прийнятий у цей спосіб законопроект Го- лови Державної Народньої Ради відсилає Го- лові Ради Народніх Міністрів з метою негай- ного оголошення його в Вістнику Державних Законів. 35. Законодавчі питання, що виникають з власної ініціативи Членів Державної Народ- ньої Ради, подаються до Президії її в листовий формі за підписом не менше десяти Членів Ради. 36. Всі законопроекти, що поступають в Державну Народню Раду, по обговоренню їх, ухвалюються або відхиляються нею, або напра- вляються до розроблення в комісії. 37. Інтерпеляції до Уряду або його Членів подаются в листовий формі за підписом трьох Членів Державної Народньої Ради і передаються до її Президій, для докладу в засіданні Дер- жавної Народньої Ради та в випадках їх ухвали, передаються Ради Народніх Міністрів. 38. На внесенну інтерпеляцію Уряд може відповісти негайно, або заповісти відповідь на означений термін, або в решті відмовити в від- повідній мотивованій заяві. Державна Народня Рада на окреме внесе- ння може ухвалити відцінення дискусії над відповідною Міністра на внесену інтерпеляцію. Може вона на окреме внесення ухвалити, чи вважає відповідь Міністра задовольнюючою і приймає її до відома, чи ні, або ухвалити, що переходить до дальних обговорень справ з зазначеним мотивів або без їх зазначення. 39. Засідання Державної Народньої Ради відбуваються, коли на них присутні не менш як половина Членів Ради, закликаних на дапу сесію. Рік 1920 Закони ч. 24–25 2-ий випуск VI. Про прилюдність засідань Державної Народньої Ради. 40. Засідання Державної Народньої Ради є прилюдні. Засідання Державної Народньої Ради можуть бути не прилюдні на згадання Голови Державної Ради, Членів Уряду або найменше 10 Членів Державної Народньої Ради на підставі окремої ухвали, що приймається по упущенні публікою салі парад. 41. Не можна нікого потягати до відповідальності за справоздання з прилюдного засідання Державної Народньої Ради, коли воно згідно з правдою. 42. В засіданнях комісій Державної На- родньої Ради сторонні особи не допускаються; згідно з постановою більшості комісії можуть бути закликані на засідання комісій Державної Народньої Ради з правом дорадчого голосу фаховці. VII. Про внутрішній устрій Державної Народньої Ради. 43. Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної Народньої Ради зазначаються регуляміном, який складається Державною Народ- ньою Радою відповідно цьому закону. Виробленні Державною Народньою Радою регулямін стає обовязуючим після оголошення його в Вістинику Державних Законів і для своєї важкості не потребує затвердження Голови Директорії. До ухвали Державною Народньою Радою свого регуляміну має силу тимчасовий регу- лямін, який ухвалено Радою Народніх Міністрів. 44. В випадку порушення порядку Членом Державної Народньої Ради він може бути згідно з регуляміном усунений з цього засідання, або позбавлений на якийсь час права брати участь в заняттях Державної Народньої Ради лише постановою Державної Народньої Ради. 45. Закон цей вводиться в чинність з менту його опублікування. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ Андрій Лібичький. МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Є. Саліковський. Видав Департамент Законодавчих Справ Державної Канцелярії. Рік 1920 Закони ч. 24-25 2-ий випуск Ч. 24. Іменем Української Народньої Республіки ЗАТВЕРДЖУЮ: 12. ЛИСТОПАДУ 1920 РОКУ. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ НЕТЛЮРА. ПОСВІДЧАЮ: Т. В. О. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ ОНХІМОВСЬКИЙ. УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ЗАКОН про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народним Представництвом повна Конституція, що визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльності та спиратиметься на посідовне і всеобічне аужитковання засад народного суверенітету, себто, що вся Верховна Влада безпосередньо належить народові і виявляється через Парламент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без різниці пола, національності і віри, видаватися цей закон, що визначає тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. I. Верховна Влада. 1. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом низчезазначеного розмежування та координація вищих Державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів. Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної Народньої Ради визначає окремий закон. II. Директорія Української Народньої Республіки. 2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії іменем Української Народньої Республіки: а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони; б) затверджує ухвалені Радою Народних Міністрів призначення та звільнення; в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з іншими Державами; г) видає на пропозицію Ради Народних Міністрів акти амnestії та помилування; д) репрезентує Українську Народню Республіку перед іншими Державами, за відповідальністю Голови Ради Народних Міністрів; е) покликав Голову Ради Народних Міністрів та затверджує Членів Ради Народних Міністрів. 3) Директорія має окремий цивільний лист, що ухвалюється законодавчим шляхом. 4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов'язків через хворобу, від'їзд та з інших причин, то його часово з ухвали Державної Народньої Ради заступає Голова Державної Народньої Ради, який виконання своїх обов'язків на той час покладає на Заступника Голови Державної Народньої Ради. До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в § 4 заступництво Голови Директорії надається Колегії, яка складається з трьох членів: Голови Ради Народних Міністрів. Порядкучого в Надзвичайному Комітеті цих партій, по одному від кожного. Участь в обранні Члена Колегії може брати лише така партія, яка зареєстрована в законному порядкові та існує не менш, як один рік. До складення Колегії ГОЛОВУ ДИРЕКТОРІЇ заступає Голова Ради Народних Міністрів. Рік 1920 Закони ч. 24—25 2-ий випуск III. Законодавство в Українській Народній Республіці. 5. Українська Народня Республіка упра- вляється на точній основі законів, у відпо- відний спосіб виданих. 6. Законопроекти відповідних Міністерств, що ухвалі їх Радою Народніх Міністрів, по- даються на розгляд Державної Народньої Ради через її Презідію. 7. Внесені в Державну Народню Раду за- конопроекти або ухвалюються нею самому, або передаються нею на остаточне розвязання Ради Народніх Міністрів. 8. Проєкти законів, ухвалених Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міні- стрів (згідно § 7) за належними підписами по- даються Головою Державної Народньої Ради, разом з Головою Ради Народніх Міністрів, на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки. 9. Подані на затвердження Голови Ди- ректорії Української Народньої Республіки по- станови Державної Народньої Ради або Ради Народніх Міністрів, на протязі чотирнадцяти діб, або затверджуються Головою Директорій, або повертаються до Державної Канцелярії пе- затвердженнями. Незатверджені постанови Державної На- родньої Ради подаються Головою Ради Народніх Міністрів до Державної народньої Ради на новий розгляд. Постанова ухвалена нею в тій же самій редакції набирає остаточно сили закона. 10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів (§ 7) і затверджені Головою Директорії Україн- ської Народньої Республіки, оголошуються у Вістнику Державних Законів, відповідного Голови Ради Народніх Міністрів, відповідного міністра та Державного Секретаря. 11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів, закон набирає обовязуючої для всіх силі в терміні, що зазначено в са- мому законі, а як що такий термін в законі не зазначено, то з дня одержання на місцях при- мирника Вістника Державних Законів, де закон надруковано. В самому законі може бути за- значено, що він до оголошення переводиться в життя або по телеграфу, або через посланців. 12. Ухвалені закони оголошуються Дер- жавним Секретарем і ним же зберегаються. 13. Коли Державна Народня Рада не функ- ціонує, Рада Народніх Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, що ви- магають для свого видання законодавчого шляху; ці постанови, після затвердження Го- ловою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають силу закона (§§ 11, 12). Такі постанови поступають по за чергою на перше чергове засідання Державної Ради для затвердження. У випадку незатвердження таких постанов Державною Народньою Радою вони тратять обовязуючу силу після оголошення про це на загальних підставах (§ 11). 14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обовязки її покладаються на Раду Народніх Міністрів. IV. Рада Народніх Міністрів. 15. Голова Ради Народніх Міністрів фор- мує Раду Народніх Міністрів, в склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами та Державний Секретар, останній з правом до- радчого голосу. 16. Справи, що відносяться до Міністерств, представники яких неприсутні на засіданні Ради Народніх Міністрів, не можуть вирішу- ватись в тому засіданні Ради Народніх Мі- ністрів. 17. Державний Контрольор, призначення якого провадиться порядком відповідним роз- гляду і затвердженню законів, не входить в склад Ради Народніх Міністрів, але запро- шується на всі засідання Ради Народніх Мі- ністрів в яких розглядається питання, зв'язане з інтересами скарбу, з правом дорадчого голосу і протесту. 18. В обсягу діяльності окремого Міні- стерства і належних до нього відомств тільки відповідний Міністр чи Керуючий Міністерством має право в порядку управління видавати роз- порядження, вказівки та інструкції, укладати часово умови і вирішати всі справи Міністер- ства, за своєю особистою відповідальністю перед Радою Народніх Міністрів. 19. Рада Народніх Міністрів за діяльність Уряду відповідає перед Державною Народньою Радою. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ Андрій Лібіцький. МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Саліковський. ЗАКОНИ Й ПОСТАНОВИ ПРО ПЕНСІОНЕРІВ 1. Зак. 30 серпня 1920 р. Про призначення удові полковника Мишківського - Лисавети Мишківській одноразової допомоги в розмірі 410.100 грив. і щорічної пенсії - 410.100 гр. 2. Зак. 24 березня 1921 р. Про призначення письменникові Володимирові Самійленкові постійної пенсії в розмірі платні за всіма додатк. по посаді Члена Ради Мін-ра і квилейного дару - 56.000 мар.п./одноразово/. 3. Зак. 2 червня 1921 р. Про зміну й додаток до Зак. 24 березня 1921 р. про призначення пенсії письмен. Володимирові Самійленкові. 4. Зак. 2 липня 1921 р. Про посліпшення пенсійного забезпечення Козаків-Інвалідів Армії УНР 5. Постан. Р.Н.М. 4 червня 1922 р. Про призначення пенсії вдові був. Міністра Внутрішніх Справ М.Вілімського. 6. Постан. Р.Н.М. 12 лютого 1922 р. Про призначення пенсії вдові генерала Колодія Дарії Колодій. 7. Постан. Р.Н.М. 27 листопада 1921 р. Про призначення пенсії актрисі Крів та Наминецьк. Укр. Фержав, театрів Борис-Глібськ і Ганни. 8. Козакови - інвалідови Литвинови і Згробви призначена пенсія в загальному порядку на піставі законі про пенсіонерів інвалідів. Іменем Української Народньої Республіки Затверджую: 14. Вересня 1920 року Голова Директорії і Головний Отаман військ У. Н. Р. ПЕТЛЮРА. По с в і д ч у : Т. в о. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ ПАВ. ЗАЙЦІВ. Ухвалений Кабінетом Народніх Міністрів ЗАКОН про мобілізацію в звільнених від ворога нашою армією повітах У. Н. Р. для поповнення армії. Для переведення заклику на дійсну військову службу в Українську армію громадян У. Н. Р. в повітах, котрі поступово будуть займатись нашою армією, встановити слідуючі правила: 1. До налагодження на території У. Н. Р., після заняття її Українським військом, органів Міністерства внутрішніх справ, переведення мобілізації покладається на Командуючого Армією, від котрого виходять всі належні накази, розпорядження та інструкції, відносно технічного переведення всієї справи. 2. Для поповнення Дієвої Армії ЗАКЛИКАТИ ДО СЛУЖБИ: а) В БОЙОВІ ЧАСТИНИ ДІЄВОЇ АРМІЇ — генералів . до 55 років булавних старшин (штаб. офіцерів) . . . до 50 „ старшин та урядовців . . . . . . до 45 „ лікарів медичних та ветеринарних . . . до 50 „ лікарів звінок і лікарейських помічників та сестер жалобниць (звиняючи маючих грудних дітей і беремених) . . . до 45 „ лікарейських помічників . . . . . до 50 „ хвершали медичні та ветеринарні на рівні з підстаршинами. Підстаршини і урядовців військового часу . . до 35 „ Козаків, що народилися з 1 січня 1890 р. по 31 грудня 1895 року. б) В ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ АРМІЇ — Козаків, що народилися з 1 січня 1896 року по 31 грудня 1900 року. ПРИМІТКА: від заклику ввільняються служужні і звавзані з ними установах, а також учителі всіх шкіл, але тих, що епранді функціонують, неалюмнки й урядовці державних скарбниць та податної інспекції. 3. Мобілізацію проводити по повітах поступово, після звільнення від ворога, розпорядженням Командуючого Армією. 4. Для переведення мобілізації в районі армії, весь її терен поділяється на дівізійні мобілізаційні участки, в котрих заклики, збір і прийом мобілізованих робиться розпорядженням Командирів дивізій, згідно наказу Командуючого Армією. 5. Для переведення мобілізації в життя, кожна дивізія утворює рухомо-мобілізаційну комісію. 6. В склад дівізійної мобілізаційно-прийомочної комісії входять: Голова (булавний старшина) і члени по одному від кожної окремої частини (окремого курсу), входячих в склад дивізії, прифронтовий цивільний комісар, один лікар і один представник від волості (крім того, в комісію закликаються місцеві лікари). 7. Кількість прийомочно-мобілізаційних комісей залежить від величини дивізійного району й погляду Командира дивізії. 8) Постанова прийомочно-мобілізаційної комісії про здатність присвяченого — являється остаточною. 9) Звільняються від яких на збірний пункт по мобілізації лише явні каліки (сліпі, безрукі, безногі) і то при умови представлення родичами документів про калікення. 10. На підставі вирішень прийомочної комісії, звільненню підлягаєть лише маючі льготу 1-го розряду по родинному становищу себ-то: один робітник сем'ї, коли він дійсно утримує сем'ю чо-6 і при батьках, але до праці не здатних, чи маючих більш 55 років. 11. За невядку до призиву винні притягаються до відповідальності по 129 і 134 ст. ст. Військ. Кари. Статуту. 12. У випадку втечі призваного з війська до дому, на сем'ю його покладається обов'язок не пізніше одної доби зробити заяву місцевий владі про повернення до дому а війська призваного козака. У випадку, коли така заява в зазначений термін не зроблена, то крім судової відповідальності втікача, все майно конфіскується на пійськові потреби. 13. Мобілізовані, що втікли з частин армії чи збірного пункту зі зброєю і скарбовим одягом підлягають карі на смерть, як за дзерман. 14. Всі видатки по переведенню мобілізації, а саме: добові гроші членам комісій, роз'їздні гроші, на канцелярські видатки, віднести на військовий фонд, для чого Військовому Міністерству перевести в розпорядження Командуючого Армією відповідну суму грошей. 15. Всі мобілізовані, що з'явилися на службу зі зброєю, кіньми, сідлами і власною одягової, гідному для носки, обутті й білизні, одержують за все це платню по цінах, встановленим комісіями в окремих частинах, після чого все не переходять у власність Держави. 16. Прийомочно-мобілізаційним комісіям при прийомі мобілізованих керуватись окремою інструкцією, затвердженою п. Головним Отаманом. 17. По налагодженню на місцях органів Міністерства Внутрішніх Справ, справа мобілізації, за порозумінням Міністерства Внутрішніх Справ з Командуючим Армією, переходять до сталих органів, на яких, згідно істнуючим дотепер законам, покладається переведення мобілізації. 18. Закон вводиться в чинність по телеграфу. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ, ПРОКОПОВИЧ. Заступник Військового Міністра, Генерального Штабу Генерал-Поручик Г А Л К И Н. Іменем Української Народньої Республіки Затверджую: 14. Вересня 1920 року Голова Директорії і Головний Отоман військ У. Н. Р. ПЕТЛЮ РА. Посвідчую: Т. ч. о. ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ ПАВ. ЗАЙЦІВ. Ухвалений Кабінетом Народніх Міністрів ЗАКОН про мобілізацію в звільнених від ворога нашою армією повітах У. Н. Р. для поповнення армії. Для переведення власних на дійсну військову службу в Українську армію громадян У. Н. Р. в повітах, котрі поступово будуть займатись нашою армією, встановити слідуючі правила: 1. До налагодження на території У. Н. Р., після звільнення її Українським військом, органів Міністерства внутрішніх справ, переведення мобілізації покладається на Командуючого Армією, від котрого виходять всі належні накази, розпорядження та інструкції, відносно техничного переведення всієї справи. 2. Для поповнення Дівової Армії ЗАКЛІКАТИ ДО СЛУЖБИ: а) В БОЙОВІ ЧАСТИНИ ДІВОЇ АРМІЇ— генералів . до 55 років булавних старшин (штаб. офіцерів) . . . до 50 „ старшин та урядовців . . . . . до 45 „ лікарів медичних та ветеринарних . . до 50 „ лікарів жінок і лікаревських помічниць та сестер малбільць (виключаючи маючих грудних дітей і беременних) . . . до 45 „ лікаревських помічників . . . . до 50 „ хвершалі медичні та ветеринарні на рівні з підстаршинами. Підстаршини і урядовців військового часу . . до 35 „ Козаків, що народилися з 1 січня 1890 р. по 31 грудня 1895 року. б) В ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ АРМІЇ: Козаків, що народилися з 1 січня 1896 року по 31 грудня 1900 року. ПРИМІТКА: від закінку звільняються служачі на валіщних і впаваннях з ними установах, а також учителі всіх шкіл, але тих, що спрацьовують, пеаломичні й урядовці державних скарбниць та податної інспекції. 3. Мобілізацію проводити по нових поступово, після звільнення від ворога, роспорядженням Командуючого Армією. 4. Для переведення мобілізації в райони повноважень та терен поділяється на дівізійні мобілізаційні участки, в котрих заклик, збір і прийом мобілізованих робиться роспорядженням Командирів дивізії, вгідно наказу Командуючого Армією. 5. Для переведення мобілізації в життя, кожна дивізія утворює рухомо-мобілізаційні комісії. 6. В склад дівізійної мобілізаційно-прийомочної комісії входять: Голова (булавний старшина) і члени по одному від кожної окремої частини (окремого курсу), входячи в склад дивізії, прифронтовий цивільний комісар, один лікар і один представник від водості (крім того, в коменді закликаються місцеві лікари). 7. Кількість прийомочно-мобілізаційних комісей залежить від величини дивізійного району й погляду Командира дивізії. 8) Постанова прийомочно-мобілізаційної комісії про адатність призвиного — являється остаточною. 9) Звільняються від яви на збірний пункт по мобілізації лише явні каліки (сліпі, безрукі, беанори) і то при умові представлення родичами документів про калічність. 10. На підставі вирішень прийомочної комісії, звільненою підлягатимуть лише маючи льоту І-го розряду по родинному становищу себ-то: один робітник сем'ї, коли він дійсно утримує сем'ю хоча б 1 при батьках, але до прави не здатних, чи маючих більш 55 років. 11. За невяку до привзування випини призначаються до відновлюальності по 129 і 134 ст. ст. Військ. Кари. Статуту. 12. У випадку втечі привзуваного з війська до дому, на сем'ю його покладається обов'язок не пізніше одної доби зробити заяву місцевий владі про повернення до дому з війська привзуваного козака. У випадку, коли така заява в зазначений термін не зроблена, то крім судової відповідальності втікача, все майно конфіскується на військовий потреби. 13. Мобілізовані, що втікли з частин армії чи збірного пункту за зброєю і скарбовим одягом підлягають карі на смерть, як за дзверці. 14. Всі відкати по переведенню мобілізації, а саме: добові гроші членам комісей, роз'їздні гроші, на канцелярські видатки, віднести на військовий фонд для чого Військовому Міністерстві перевести в роспорядження Командуючого Армією відповідну суму грошей. 15. Всі мобілізовані, що з'являлися на службу зі зброєю, кіньми, сїдами і власному одягови, гідному для носки, обутті й близні, одержують за все це платно по цінам, встановленим комісіями в окремих частинах, після чого все це переходить у власність Держави. 16. Прийомочно-мобілізаційними комісіями при прийомі мобілізованих керуватись окремою інструкцією, затвердженою п. Головним Отоманом. 17. По налагодженню на місцях органів Міністерства Внутрішніх Справ, справа мобілізації, за порозумінням Міністерства Внутрішніх Справ в Командуючим Армією, переходить до сталих органів, на яких, згідно істнуючим дотепер законам, покладається переведення мобілізації. 18. Закон вводиться в чинність по телеграфу. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ, ПРОКОПОВИЧ. Заступник Військового Міністра, Генерального Штабу Генерал-Поручник ГАЛК І. Н. Центральный Государственный Архив Октябрьской Революции и Социалистического Строительства УССР г. Харькова В данной ед. хр. № 305 ф. № 82 оп. № 1 числится 26 двадцать шесть +150б = 40 л. листов, 13 ноября 1968 г. Голубин (подпись) м. № 24, 25 - м/ф на разворот подг. на м/ф ; 17.09.927.году Підпис досуду 3.04.05 С Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕДАНО Дата 28.7.93. Омидар сканування 14.07.08 киб М/ф 14.03.93 Краєзнавчна друка, 2232-50000 м/ф