Відомості про постачання 9-ої пішої дивізії; доповідь про стан влади на місцях; газета «Селянська громада» тощо, 01.08.1919-10.1919, 13 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичного Будівництва МВС УРСР м. Харків фмр 1696 опм 1 одсх 13 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичного Будівництва МВС УРСР м. Харків фмр 1696 опм 1 одсх 13 Аркуш використання Рокг 1696 Опис 1 стора 13 1. Кевалчук М.А. витяги 13.10.04 2. Зарецька О.О. енти 18.04.06 3. Борсак Т.Л. - б - 10.04.13 13.12.2016р Міфченко Ст 24, 10, 2018 Верховський Ігор 06.09.2019 Ляскович Р.С. ~ Відомості про посідання 9-ї пішої дивізії кінних, возами, зброєю. Додаток про етапи влазу Пенільбори на місцях в селах, про вороже відміщення селян- єливо (в службі у тих точках "Селянською промаго" за 1919 р 28/IX В. О. Дергачеву інспектора постачання Гос. збірці 780 19 вересня 1919 року м. Миколаїв Державному інспектору Гос. збірці Рапопті Повідомляю, що 14 вересня в мешканні був такий випадок. У жовто-світлими варіантом у стоячому будинку постачання А. Байдема без грошей здійшав у його кімнату, і отримав розумний випадок, що ведеться до вогню, і Котягів один привіз за олійкову селекцію Рудзутові. Нехай потрапить петаньське засоби у будинку Байдема, який мав від суду Ареф'євського і був поручений управлінню постачанням. Відповідно до цього вогню Крал-Малинка і Простополенець урядовцю Кати Тодевіч з Кракова, який був у кімнаті Байдема, уздовж Мойсейка робив доньки Байдема. Увійшовши в кімнату Байдема, я побачив тобто, рухи в будинку. У Сідністі на це Байдем ставитися за свої місця, котрим був у дому погано. Малинка у друге кімнату робив зв'язок по Байдема став дошкодити натомість. У володів пістолет Стед, Малинка вистрілив із свого вапняка і Байдем упав. Зразу було мілам за лікарський котрий прибув туди з Кракова і розставляв вогонь Байдема, які були в кімнаті будинку присутні. Уздовж Мойсейка Байдем, Здебільшого Степановський Урядовію Молсенка Володимиру було додано зробити розслід в справі Єшвайва і було повідомлено військового оглядача міста Надрімірської армії. Малевсієм Фендерова призначено вищесказаному свідком. Миш Байдача, передано в військовий штаб таля. Про випадок повідомлено атамана на ділізії Полк Федче, Іван Музджар НАЧАЛЬНИК ПОСТАЧАННЯ 9-1 німог діателі ЗАЛІЗНИЧНИКІВ Частина Загальна "4/ Серпня 1917 р. ч. 38 м. Проскурів. ПОЛУЧЕНО. ВЕН-4 1919 Вх. № 284. Нану Дер'явному Інспектору 9-ої пімої дивізії Залізничників. при цьому надсилав відомості про склад чинів, коней, возів та зору дорученого мені постачання.- КОДАТОР: Дві відомості.- ПОЛКОВНИК Шимшик ДІЛОВОД Волош ВІДОМОСТЬ. Про склад чинів постачання 9-ої пішої дивізії Залізничників. Назва рангів | по спи су | на лицє | Примітка ---|---|---|--- Старшин... | 3 | 3 | Нач. Постачання і 2 до доручень. Урядовців... | 5 | 5 | Канцеляристів | 6 | 6 | Козаків... | 46 | 19 | 7 чоловік в шпита лі. Начальник Постачання. Полковник Олійніков Діловод Гайда. ВІДОМОСТЬ. Про склад коней, возів та збруї постачання 9-ої пішої дивізії Залізничників. Назва | Кількость | Примітка ---|---|--- Коней | 15 | 3 них: 3 купленых постачанням і 12 шт. одержаних від ремонтної комісії Ч III. Вричка. | 1 | Куплена постачанням Возів парних. | 5 | Одержані від підволочиського Річового складу. Парної упряжі 6 комплектів | 6 | Т е м Недоуздків з поводками. | 29 | Т е м Сідел. | 1 | Куплене Ностачанням Начальник Постачання Полковник Абрамчук В. Діловод Гетман Бойовий склад 9 пішої дивізії залізничників. Таємно. Зразок Ч. 1. | Назва частини | Старшин | Підстаршина | Козаків навпіл | Багнетів | Шабель | Рушниць | Коней | Кулеметів | Гармат | |---|---|---|---|---|---|---|---|---|---| | | Важких | | | Гаубичних | | | Легких | | Утвід - ||12|5|125,95|6|58|39,4|-|-| | 1- пілк ||29|49|446,335|22|377,93|12|-|-| | 2 - пілк ||26|40|342,318|28|340,108|9|-|-| | 3 - полк ||34|29|200,145,13|157,52|5|-|-| | Гарматний полк |10|29|264|-|105,188,10|-|8|-| | 9 технічний короть ||9,13|105|-|-|457,23|-|-| | Окрема Кияна сотня |6|1|32|-|20|48|40|-| | Никола Рідстаршина |12|26|246,192|10|46,30,6|-|-| Гармат Панцерних самоходів Панцерних потягів Самохолів Набоїв рушничних | Снарядів | Місце ростушовування частини | Хто керує частиною | Примітка ---|---|---|---|--- Гранат | Шрапнелей | 1500 |-|-|-| 26000 |-|-|-| 24000 |-|-|-| 10000 |-|-|-| 8000 |100|400|-| 1944 |-|-|-| 7400 |-|-|-| 5433 |-|у Тімшані та Рітмань, повідомлення про це видається на 2-й пілк. |Всі пілки зв'язані з 958-ю дивізією|До 1000 1000 |-|-|-| 1000 |-|-|-| На штабі 6 9 сотник (підпис) Змагловий Смірнов радничний та інш. Овтіння Тугрелев 4,438 11 листопада 1919 року. д. Армія Инспектира 6/4 96 чл. 76 2о 3 6 РІЧНИКЪ Нарчання в козаками (1-го полку Залізничників) з 12-го по 19-ї серпня 1919-го року 8-до 81/2 8 І/2—10 10—11 11—12 12–3 3–5 Гімнастика Стійка, завороти упражнені в рушницю § 50-54 від 59-61 Мунт. ст. Обов'язки військово служащих та козака Гарнізонний устав призначення варті Вартовий начальник вартовий підстаршина, старшина розводу варти Гімнастика Рух чоти § 61-70 муштровий устав Знайомство з рушницею нараза частей рушниці Обов'язки вартового начальника, вартового чи наказу виконує вартовий Гімнастика Вишнукування чоти § 70-84 муштров стат. Обов'язки козака в лаві § 152, муштр. ст. Полевий нараду австали обов'язки начальника полевого караула і начальника застави Гімнастика Навчання чоти § 84-90 Окремий полевой караул, обов'язки часового і підчаска Походна застава довори, обов'язки старших в ходорі Гімнастикн Нарчання чоти § 90-94 муш. стат. Стрільба розсипний лад § 159-170 муш. штат. Суть військової дістінпини Дістінпинарный статут Гімнастика Полто ре н і е п р о й д е н н о г о Оригінал підписав: Командир Полку Поляковник ДУТЕЛЬНИЙ. З оригіналом згідно: Поляковий Значковий Чотаръ Нокштюр У. Н. Р. Державний Інспектор 9 пішої ЗАЛІЗНИЧНОЇ ДІВІЗІЇ " " 1919 р. м. Дармія. ГОЛОВНОМУ ДЕРЖАВНОМУ ІНСПЕКТОРУ. Д О К Л А Д Влада на місцях при фронтовій полосі не проявляла жадної активної праці. Завдяки тількі, що влади (політичні) не організовані так волостини як і сельські не відносяться до своєї праці так як треба а то-не проявляють жадної активності а навіть в деяких волостях та селах відноситьсяться вороже. Після большевиків на занятих нами територіях переїзбрано сельські та волостні управи залишаючи їм інструкції-держитиви їхньої праці, але ті всі папери з наказами та інструкціями лежать собі спочиваючи, а ті котрим повірене сидять собі сім'я душать та вичікують корось. Селяне не поїнформовані, що таке біля них дійтсь, незнають що мають зробити, та в котру сторону іти, кому співчувати. Для того ті селяне не можуть, а ні незнайют як виконувати дані їм закони. Прізбірка збіга могла бути як слід виконаною і зібра-ною, коли комісари заставляли або наказували селянам це зробити. На приклад: на участку 9 дивізії в селах Ямпільського повіту мало де зібрано а то тому що Повітовая Земельна Управа не висилає своїх інструкторів, ко-тріб за цею справою слідили та довели до цілі. Про збірку одежи селяне тоїж полоси навіть і не знають чи які закони були дані Головним Отаманом, Коли на сходах за-питуєш чи у Вас те-то-те-то зроблено, то одержуєш котрку і ляконичну відповідь "ні", чому запитуєш тому що не знали". Старости і волостні старшини зовсім не на своїх місцях. Тоді залитаєм, а що роблять Тилові етап-ні Коменданти . Тилові Коменданти щоб не задавати собі виликої праці,висилають своїх представників та робитни-ків на ті місця де вже все зроблено. Наприклад, 9-й Тиловий Етапний Коменданта зайнявся в Тиманівській волості зібрати наказану одежду, але Тиманівська волость є в районі школи підстаршин 9 дивізії, там інспектор школи зібрав одежду і чоботи, а другі річі, як вою та коні, повірив Комендантури. Коменданта одинак не думає заня-тись цією роботою. Кілька разів запитував його інспектор школи, що буде зроблено в підводами і кіньми, котрі ма-ють бути призначені в Тиманівській волості для Армії, але відповіді не одержував і та справа ним залишена. Дороги і містки в його районі стоять не направлени, наприклад в Тиманівці, Красногірці і Ар. селах. Під час молодого об-їзду до району 9 дивізії не зустрічав малье ні одної школи де б відбувалась наука, а люде і влада на місцях відноситься зовсім пасивно і навіть банджую. В правді вчитилів нема в багатьох селах і тому нема кому подбати про ту так важку справу, а Повітові Вчительські Спілки протривши баґачко членів забранні в відсюди не можуть самі а ні теє не мають змоги матиснути що можуть поста-ратись та заспокоїти кожну школу. В тих-е селах де е вчитилі, то селянство не хоче сприйняти школи і на про-хання вчитилів не звертаєть уваги і тим самим заставляють вчитилів кидати школи та шукати їмніх заняття. Представники нашої Інспектири боруться є такої несвідо-мость селян, заставляють їх до преси, до поправи шкіль-них будинків і направляють їх до регулярного життя. Е се-ла котрі зараз по моєму об"їзді зовсім прибрали миний вид; Селяне поправляють школи, посилають за вчитилами, роблять сходи, відчитують спільно газети та вирішують пикучі питання. Наприклад: Тиманівська волость села Ви- У. Н. Р. Державний Інспектор 9 пішої ЗАЛІЗНИЧНОЇ ДІВІЗІЇ "КОВТНЯ 1919 р. Ч М. дармінського ГОЛОВНОМУ ДЕРЖАВНОМУ ІНСПЕКТОРУ. Д О К Л А Д . ВЛАДА НА МІСЦЯХ: Влада на місцях при зростовій полосі не проявляла жодної активності праці. Звичайки тільки, що влада (політична) та організація вих волостні як і сельські не відносяться до своєї праці так як треба а то не проявляють жадної активності, а навіть в деяких волостях та селах відноситься вороже. Після большовиків на землях територіях перейовано сельські та волостні управи залишаючи їм інструкції-директиви іхньої праці, але ті всі папери а наказами та інструкціями лежать собі спочиваючи, а ті котрим повірено сидять собі сім'я лучати та вичікуют корось. Селяне не поінформовані, що таке біля них дітєся, незнають що мають зробити, та в котру сторону іти, кому співчувати для чого та селяне не можуть, а які незнайют як виконувати дані им закони. Прозорка збіжна могла бути як слід виконаної і зібра- нов, колиби комісари заставляли або наказували селянам не зробити. Розпорядження на участь 9 дивізії в селах Дмпільського повіту мало де зібрано а то тому що Пові- това Земельна Управа не висилає своїх інструкторів, ко- тріб за цю справу слідили та довели до цілі. Про збірку одея селяне тоїк полоси навіть і не знают ми які закони були дані Головним Отоманом, Роли на справах за- питуєш чи у Вас те то (не-то зроблено, то одержує ко- ротку і лаконічну відповідь), чому запитуєш, тому що не знали". Старости і волостні старшини зовсім не на своїх місцях. Тоді запитаєм, а що роблять тилові етап- ні коменданти. Тилові коменданти щоб не задавати собі виликої праці, висилають своїх представників та робітни- ків на ті місця, де вже все зроблено. Наприклад, 9-й Ти- ловий Етапний Комендант замість в Тиманівській волості зробити наказану одеях, але Тиманівська волость є в районі школи підстаршин 9 дивізії, там інспектор школи зібрав одея і чоботи, а другі річі, як вози та коні, повірив Комендантурі. Комендант одинак і не думає вали- тись цією роботою. Цілька раз запитував його Інспектор школи, по буде зроблено а підводами і кіньми, котрі ма- ють бути призначені в Тиманівській волості для Армії, але відповіді не одержував і та справа ним залишена. Дороги і містки в його районі стоять не наравленні, наприклад в Тиманівці, Красногірці і др. селах. Під час молодої об- їзду в районі 9 дивізії не зустрічав малюк ні одної школи дея відбувалась наука, а люди і влада на місцях відноситься зовсім пасивно а навіть байдуже. В правді вчитилів немає в багатьох селах і тому нема кому подбати про та так важку справу, (а Повітові Вчительські Спілки потративши багачко членів забораних в військо, не могут самі а ні дея не мають змоги надиснути що можуть поста- ратись та заспокоїти кожну школу. В тих-же селах де е вчитилів, то селянство не хоче справляти школи і на про- хання вчитилів не звертають уваги і тим самим застав- ляють вчитилів кидати школу та шукати иных заняття. Представники моєї Інспектури боряться з такою несвідо- мостю селяна, заставляють їх до працідь-поправки шкіль- них будинків і направляют їх до регулярного життя. Є се ла котрі зараз по молодої об'їзді зовсім прибили ишній вид: Селяне поправляють школи, посилают за вчитилами, роблять сходи, відчитують спільно газети та вирішують пікучи питання. Наприклад: Тиманівська волость села Ви- СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА Часопис для селян, робітників і козаків. Ч. 15. Неділя 28 Вересня 1919 року. Ч. 15. Ціна 6 гривень. Виходить один раз на тиждень АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: Винниця-на-Поділля, вул. Богдана Хмельницького Ч. 10. Наш часопис висилається до кожної волості. Кожний вчитель, кооператор, комісар, кожний свідоміший громадянин Дусить дбати про те, щоб газета не пропадала марно, а щоб кожний з цих примірників перечитало як найбільше людей. Кожний грамотний мусить перечитати й пояснити всім неграмотним. Один-два примірники мусять завше висіти на видному місці у во- лості, щоб кожний міг перечитати. Вже 2 роки Народній Раді України землю і волю вимагає. В грудні 1918 р. петлівцям С. Петлюри забороняли бути народними батьковими, але не могли затримати волю і залогу ворога удалялося про- гнати нашій славній армії. Та за- мість большовиків широкі простори нашої родної землі забрав царсь- кий генерал Девікін. За його долями іде ледаче панство, яке хоче надалі панувати над нашим Наро- дом, як панувало за царя та за гетьмана... Армія Девікіна вертає землю і відбирає громадське права у робітника. Девікін не дозволяв Українському Народові вчитися в школі рідною мовою, народний український язик вигонявся із дер- жавних установ, українські книги палили, нищить українську коопе- рацію та всі культурні і госпо- дарські товариства, жорстоко пере- слідує українських лікарів. Росій- ське панство намагається шибени- цями, катуванням і розстрілами вірних синів України держатися на нашій землі. Українське Народне Правительство не хоче забирати чужі землі, а обороняє тільки свій Рідний Край. Щоб відвернути во- рожий наїзд на Українську Землю, вища Команда об'єднаного Над- дніпрянського і Наддністрянського Війська хотіла переговорами при- мусити добровольчу армію покинути територію України, але — замість якої-небудь згоди — безпощадним терором проти національного і де- мократичного українського руху, приказав про наступ у нарешті дяне, повинні дати своєму Війську людей, харч, одежду, бо поруч з пра- вами, свободами і вигодами, які одержує громадянин від держави, він повинен виконувати і обовязки, без чого ніяка держава не може стояти. Народна Влада України знає, що об'єднане Військо над- дніпрянське і Наддністрянської України, селянство, робітництво та України, демократія — незалежно вся шира демократія — постійно Дівізине поста- чання. комуністами в Росії. Держава і Правительство Української На- родньої Республіки не може допу- стити, щоби чужинці падали пану- вали над нашим Народом. В цей річучий час нашої боротьби за визволення, вища влада Українсь- кої Народньої Республіки оповіщає, що закони про передачу землі в руки трудового селянства та закони ро- бітничі ліцьатися в повний силі незмінно і ненару- шимо. В найближчому часі буде скликано, вибраний на основі всенародного, рівного, безпосеред- нього, тайного і пропорціонального виборчого закону, парламент України з правами уста- новних Зборів, якому має належити вся влада у Самостійній Українській Народній Республіці. Народня Влада України буде до кінця боротьби за нашу державну незалеж- ність, свободу і народні соціально-економічні ре- форми. Ми, Директорія і Правительство Соборної Української Народньої Рес- публіки, звертаємося до нашого Вій- ська, селян, робітників і всього На- роду України в закликом, непохитно боротися за демократичні здобутки української революції. Ви, Грома- Народе України! „Настав слуш- ний час“. Всіх хто має силу і любов до Вітчизни, в кому не згасло стре- млення до Землі і Волі, всі, кому дорога демократична, єдина, Со- борна Українська Республіка, ста- вайте до посліднього рішучого бою з нашим ворогом. Народня Влада Української Республіки певна, що боротьба всієї Вій- ська і пралек всієї демократії України визволило нашу Рідну Землю від нових гетьманців і ні- коли не даме їм запанувати над вільним українським народом. Директорія Української Народ- ної Республіки: Голова Директорії і головний атаман С. Петлюра. Президент Західної Області Української Народньої Республіки Д-р Петрушевич. Член Директорії: Проф. Шведь, А. Макаренко. Голова Ради Народних Міністрів: І. Мазепа. Державний Секретар: Л. Шрам- ченко. В м. Кам'янці Подільському дня 24 вересня 1919. СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. Ч. 15. Близькі завдання Славетна Вкраїнська армія звільнила велику частину терену Української Народної Республіки від окупантів - большовиків і загляким цьому настав час подбати про устрій цього терену, подбати про збудову спокойного порядку на рушні, в яку перетворило Україну панування большовиків-комуністів. Як же мусимо ми будувати наше життя і хто саме це мусить переводити? Бо не дивиться на те, що військові події ще не скінчились весь час не жде и вимагає від нас напруженої роботи. Наш су-часний соціалістичний Уряд зараз важає всіх заходів до того, щоб наладити нормальне життя, щоб дати вільно зігнути людності, яка населює Україну. В першу чергу війводні заходи що до відновлення авіазу з закордоном, звідки ми можемо одержати все, в чому почуваємо велику потребу, як то: сіль, мануфактуру, машини і т. п. Подруге - йде напружена робота по збудові міцного адміністративного апарату по внутрішньому управлінню країною. Большовицьке панування одразу в Україну від усього світу і до центру знищило творчу роботу Уряду. Директорія У. Н. Р. що до налагодження добросусідських відносин з нашими близькими сусі- дами. Все, що було зроблено в цьому напрямку зруйновано і напочатку Урядові все пришлось починати заново. І в цьому напрямку уже багато зроблено. Українські місії за кордоном ауміли заглиблення держави світу українським питан- ням і ще є загалом нашого визнан- ня, й разом з тим і налагоджен- ням добрих відносин, які нам так потрібні. Подивімося Українські діячі, які перебувають закордоном також працювали і добрали про за- хист українських інтересів, наслідком цієї праці було визнання ми- ровою соціалістичною демокра- тією української самостійності. Таким чином за кордоном напе становившись є більш міцним піж було до цього часу. Зав'язалися дипломатичні зносини з закордоном, а це є ознакою того, що не забаром будуть відновлені зносини торгівельні і почнуться товаробміни. Але все ж таки за кордоном напе становившись буде цілком міцним лише тоді коли внутрішнє своє ста- новище змінено, заведемо спокій і порядок і утворимо нормальне життя. Для цього необхідно заличити ті релі, які большовикам зробили Україні. Крім цього, треба остаточно знищити большовизм, треба утворити міліцію, яка б дійсно охороняла спокой, необхідно перевести земельну реформу, поліпшити життя робітництва, це все питання які стоять на черзі дня, вирішити яких потрібно негайно. Соціалістичний Уряд знає, що тільки до об'єднання всіх демократичних сил України є порятунок і в цьому напрямку вжити заходи зазараз всі соціалістичні партії національних меншостей об'єднались з Українськими партіями і ставлять до активної творчої праці. Але на перешкоди до всього цього стоїть знов російський імперіалізм. Червоних розбітних большовиків змінсь червоноармейських банд Україну грабують золотопородні бан- ди російських офіцерів. Анархію та безладдя яке породив большо- визм продовжують розповсюджувати Денікіни. Не встигла Українська народна армія протистояти роздійникам, як з'явився другий. Ще не зовсім скинуто большовиків-ке армо, як пани уже забираються накинути нам на шию армо панське. В цьому ми мусимо показати, що ми є дійсно сильні, то безладдя, ким би воно не поширювалось, нам не до вподоби, що звіт працемує над усім світом і ще як вигнали большовиків, так виживаемо і Ден- кінів, бо і перші і другі хотять нас лише грабувати і руйнувати те, що ми будемо. Всі, як один, мусимо зараз ста- ти на допомогу нашому урядові в його творчій праці по зміцненню нашого внутрішнього становища від цього залежить наше визнання за кордоном. І коли во їма порядку во ім'я правди соціалістичний уряд покличне всіх набороту зворот- гами, працюючого люду України, всі, хто стоїть на перешкоди твор- чій роботі, уряду, мусять звітні з шляху. Уряд виконує свої близькі за- дання по налагодженню внутрішньо- го життя України, звільняючи її від чужоземної окупації. Це є ба- жання Українського народу і уряд переведе це в життя. Пе з близькі завдання кожного чесного грамадянина У. Н. Р. допомогати урядові в його роботі. Коли ми всі будемо це випонувати, то пе- ремога буде наша і Україна „без хлопа без пана“ стане незабаром реальнею дійсністю. I. Юрківський Війна з месковськими наїздниками. Большовики поєднались з ден- кинцями. З військового міністерства повідомляють: з полів на фронті виявилося, що в той час, коли пив- дена большовицька група про- ривається на Коростень і наша міська вели з ними уперті бої, денкінські війська зовсім не пе- реходжали большишкам вико- нувати свої завдання. Одночасно нащі війська вели уперті бої з к.- ростенською большовицькою гру- пою і денкінці не тільки не ста- вили цій групі перепон, але пав- пали посилково бронепотягів по шосе Кайв - Житомир ще допомо- гали большовицько-коростенській групі. Коли розпорощена нашими військами піденно большишенька група пройшла лінію Кайв - Фастів і ледве не з'єдналася з Коростен- ською групою, в цей час відділи добровольчої армії починала по- суватися вперед в напрямку до нашої боєвої лінії. З цього можна зробити висновок, що добровольча і большовицька армії працюють в повним контакті для знищення Української Держави. Такий чином перед нашим славетним військом утворився фронт большишенько- денкінський. УТА Большовики під Києвом. Нас повідомляють з Козятини, що у вівторок 23—IX. большовики зробили напад на Хвастів і захо- пили містечко та станцію. Добро- вольчий штаб весь вирвано. Боль- шовики просунулися єдальні і захопили Мотовилінку. Відділ Махно між Хвастовом і Білою Церквою відрізав добровольчі частини. УТА Перша сутічка з денкінцями. Боротьба з добровольчими рос- почалася активно. 19.IX о 8 годині ранку, загін кінного в кіль- кості 50 чоловік N кінного зали- шичого полку ветули в бойові су- тічки з денкінцями місля того, як денкінське командування своєчасно не дало відповіді українсь- кій делегації відносно встановлен- ня демаркаційної лінії. Наш загін лише у 20 чоловік із хорошими старшини і козаків оточив добро- вольців 50 всіх бойов і забрав в полон 271 чоловіка, переважно старшин, з гірською добрічою; а са- ме: 200 гарних ковей з сідлами, гармати з кільких новинців уряджін, батальйон тармашних і рушничних набоїв, шаблі, пішаки, марабини і иные. В цій операції особливо льний участ брали лозливник Аркас і сотник Циренко. УТА Селяне не слухаються Денкінсь- ких наказів. Оголошена добровольчим командуванням мобілізація на право- бежений України не має ніякого ус- піху, бо селянство відмовляється і тикає в українську армію. УТА Селяне повстають проти Денкінка. На лівобережній України зараз панує величезний терор з боку добровольців до українців. Укра- їнська інтелігенція залишає лівий берег і тикає до нас. Селянство повстало і на кожному кроці це- репиходжає праці добровольців. Надто помітно повстання в Коби- льничому, Кременчуцькому, Золо- тонішському і Лубенському пові- тах Полтавщини. Селянство у. Га- нійки в кількості 400 чоловік на- пало на Кобилляки і обезорило до- бровольчий гарнизон. Між Знамен- кою - Полтавою - Лубнями повстанці де-кілька разів руйнували за- лізницю, а тому добровольці на коліях призначили спеціальні кінні патрулі. За повстання де-які села спалили добровольцями. В Харькові і Полтаві визначи переповнені арештованими селянами. На селах чекають вивозлення і приходу українського війська і Петлюрою на чолі. УТА ч. 15. СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. 3. Селяне проти Денікіна Дня 16 вересня в селі Винниця Васильківського повіту на сході селян всі громадянє села одно- стайно і без мійного стороннього впливу поставились гостро проти Денікіна і виявили бажання зараз же зі своїм ватажком Сухотою взя- тись за зброю, підже селяне-вже брали участь проти большовиків. Батажок Сухота дав своє козацьке слово, що він вільме активну участь в справі захисту України од мос- ковських чорноствених банд. Повстанці прибуваютъ До штабу № групи українсь- ких військ майже кожний день приходять повстанці — селяне з своєю зброєю і прохають штаб за- лічити їх до українського війська для боротьби з денікінцями і боль- шовиками. Галичане і Денікин. Український соціал-демократичний орган у Львові „Вперед“ в номері з 15-го вересня поміщає статтю Ми- коли Гайцевича під заголовком: „Самостійність України“. Зміст її такий: Провідною метою галицьких українців під теперішню хвилю може бути лише самостійна Ук- раїна з Києвом як столицею. Ли- ше тоди, коли в серці України— Київ заб'ється могутній пульс самостійного українського життя, видіє історія України і цілого схо- ду Європи з теперішнього часу на ясний і ревний шлях. Що до Денікіна, то Українці ніяк не мо- жуть входити в жадий компроміс і переговори з Росією, яка виграла смерть визволеним націям. УТА. Українському народові. До згоди всі! В ясній блакиті Палач зірка золота, Брати, розрадою розвіті, То слє нам свята мета. Вставай!, в кого душа жива, Шпкуйся до лави лава, Уже минає ніч кривава, Вже слє нам зоря-нова. До згоди всі! Богат павколо Ще чуття гук і рев гармат, Але зростає наше коло, Сдамається вже в бритом брат. Вставай!, в кого душа жива, Шпкуйся до лави лава, Уже минає ніч кривава, Вже слє нам зоря нова. Паш ясніші меч — братерство І згода! Ми ним подужаємо всіх, Ми благо нашого народа Збудуем на кістках своїх. Вставай! в кого душа жива, Шпкуйся до лави лава, Уже минає ніч кривава, Вже слє нам зоря нова. Життя і смерть тобі, Україно, Ми без визнань віддало, Ми силні всі зберем в єдино, Вороже злипнемо прмо. Вставай! в кого душа жива, Шпкуйся до лави лава, Уже минає ніч кривава, Вже слє нам зоря нова! Л. Старияць-Черняхівська. 31 серпня 1919 р. (в день заняття Київа Українським Республіканським військом) "У" До населення всієї Соборної України. Селяне, робітники і весь Народе України! З подиву гідним завзяттям ось уже два роки Українські Військо оббиває напади то червоних, то чорних ворогів, що насовуються з Москви, аби підбити під своє пану- вання Український Народ. Голод і нужда, що часом дово- диться терпіти, не зневірили обо- ронців свободи нашої Республіки й міцною стіною стоять вони все так само віддано і ціпро перед на- пором, спершу большовицьких, а тепер добровольчських банд крі- ва на робота котрих ще не забута. Тисячі ограбованих господарств, спалені села, люди, що живими за- конувались в землю, згавтловані дівчата,-убити батьки, брати і сини — всі ці злочинні вчинки, як живі стоять перед очима нашого много- страдального народу. Безсоромно, обгудливо, брехливо підходять ці нові кати й, підкрива- щись, силкується задавити нас, силкуються скористати з тих успі- хів, що ними покрило свій Славний шлях наше Військо. То називаючи нас большовиками а котрими білос до повної побли наше Вояцтво, то проститажуючи свою кривду руку до порозуміння, щі нові хижаки всь- кими способами старайться захис- стити чужу національну напому народові московськую аграро чорно- сотенців й забезпечити її пану- вання над долею Українського Народу. Важкий шлях, Народе України, до твоєго щастя. Терпимі встига- ють його Твої вороги і як дикі звірі вичкують хвилі, коли клину- тись на тебе і своїми забрудненими пазурами впітись в Твоє молоде тіло й святи з нього Твоє святу кров. А Ти, зневіреній її втомле- ний блукаєш серед цього бруду чуток, провокацій, підслесливих общинок, котрі тілько респорощують Твої сили й розбивають дух Твий. Зневіррю, розчарований не може бути місця в часи, коли на довгі літа вирішується Твоя доля Твоє щастя і Твій добробут. Тилько міль, єдність та тверде вепохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом. Твердо памятай і віруй, що Верховний Уряд Твій —та Міністри ним призначені, розпочавши бороть- бу за інтереси Народу України проти кляті сетьмашинців и подо- вання непридатний та ворожий нам большовикам, не припинять оборони проти всіх насильників, будь то большовицькі чи добро- вольчеськи банди грабіжників, доки не забезпечать повної свободи, незалежності та доброту Народові України. Верховний Уряд Республіки, Директорія, — під моїм головуван- ням, складається з членів-профе- сора Ф. Швеца та А. Макаренка. Між Директорією та Радою Народ- них Міністрів пашує повна згода й порозуміння що до правування державною нацією. Вороги народу ширять всяки брехливі чутки про наш Уряд та його завдання й цілі, а тому отоло- шую, що теперішнє Народне Мін- істерство Української Республіки е в такому складі: Голова Ради На- родних Міністрів і Народний Мініст Внутрішніх Справ Ісаак Мазепа, Народний Міністр Земельних Справ Микола Ковалевський, Народний Міністр Фінансів Борис Мартос; Народний Міністр Праці Безпалаю, Військовий Міністр Положник Петров, Міністр Юстиції і Керуючих Міністерством Закордонних Справ Андрій Ливицький, Народний Міні- стр Шляхів України Сергій Тимо- шенко, Народний Міністр Господар- ства Інженер Микола Шадлун, Народний Міністр Здоров'я і Опі- кування Дмитро Одрина, Народний Міністр Пошт і Телеграфів Пали- вода, Народний Міністр Преси й Інформації Теофан Черкаський, Міністр Культури Іван Огієнко,-Мі- ністер єврейських Синаг Красний і Державний Секретар Левко Шрамченко. Найтяжча хвиля боротьби не гунінила праці Українського Пра- вительства на користь та добробут Ватжківщини. Уряд Української Народньої Республіки, знає що всє, що здобуто Українським Народом в революційній боротьбі, повинно належати народові і тому, щоб абдукувати мідну та вільну Україн- ську Республіку, в програм своєї діяльності покладає такі підвальнки: Перша підвальна: самостійність і незалежність Української Народ- ної Республіки,-щоб ніхто в близьких та далеких сусідів не замахувався на наші самостійне державне життя та добробут Укра- їнського Народу. Друга підвальна: передача зе- мель каденних і всіх великих власників без викупу ко рух селянства. Третя підвальна: цілковите за- безпечення робітничої класи, як того вимагають інтереси самих ро- бітників та інтереси Республіки, в годинний робочий день і стра- хування робітників. Четверта підвальна: загальне, рівне, таємне, безпосереднє, пропор- ціональне право оббрати своїх представників до всіх Установ Народньої Влади. П'ята підвальна: мир, добре спів- життя зі всіма народами світа та завзяття з ними торгівельних збо- сив, щоб забезпечити українське населення всім необхідним: крамом, силкою, нафтою, шкірою, залізом, матерією і т. п. 4 ЗЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. Ч. 15. Щоб остаточно збудувати та за- вершити будівлю Української Дер- жави, Уряд Республіки при першій мозі, скличе велику державну раду — яка провестяся Українським Парламентом а установчими функ- ціями, до складу якого увійдуть представники самих широких кол українського громадянства. Цей Парламент, а не хтось інший, розглянусть справу нашого держав- ного устрою і дадуть нарешті спо- кій, лад і силу державі. Військо Українське, обороняючи Інтереси народу, мусять провадить і далі визвольну боротьбу. Разом з цим боряться й наші брати Га- лицькі Українці (а не австрійки, як клянуть дурні люди); борятесь, щоб спільними силами здобути крашу долю для всіх нас, синів Соборної Єдиної України. Селяне, робітники і весь народе Україні! Не вірте новим окупантам Укра- їни, денікінським добровольцям. Це ті „гетьманці“, які вторік ка- тували Вас контрбундом, тілько в іншій шкури. Вони разом з ро- сійськими поміщиками та жандар- мами хочуть знову захопити Вас в панське ярмо, відбрати від Вас землю, вони хотять знову завести царизм, який душив нас сотні літ. Ці чорносотенні роспускають чутки, нібито ми, Українці йдемо разом з пмми. Це брехня! Будьте свідомими, не йміть віри нікому, хто дурятиме Вас, що ніби Петлюра і його війська вже нема, що українська справа вже заги- нула. Петлюра, Українське Республі- канське Військо, Українське Соціалі- стичне Правительство є! Вони нити- муть і працюватимуть доти, дони жи- тиме лицарський — свободолюбивий На- рід Соборної України і це добре да- дуться в знанні всім його верогам. Не тратьте ж духу, шукайте правди в своїй громаді і знайте, що за Вашою допомогою всіх на- ших ворогів буде розтрощено в пень, а ми, залапувавши у своїй сторонці, збудуємо таку державу, де ми,—Нарід сам, буде правити своїм життям. Розум і совість, зброю і праця— запоруку цьому. В Ставні Року 1919, дня 17, м-ця вересня. Головний Отаман всіх Військ Української Народньої Ре публіки. Петлюра. В царстві чорної сотні. В Одесі. БІРЗУЛА 23—IX. В Одесі від- булася мобілізація всіх учнів, сту- дентів і бувших старшин: Мобілі- зованих виряжать для формуван- ня в Новоросійськ. Тепер в Одесі окрим 2000 Кримців, що приїхали з Симферополя на пароплави „Шил- ка“ жадних сил більше нема. Гру- зинське консульство вихило до Грузії Восьми-годинний робочий день на всіх фабриках, газдах та інших майстернях, а також пош- тово-телеграфних установах ска- совано. Демократичні думи і про- фесійні спілки в Одесі, Миколаєві та Херсоні закриті. В інтересах від- будови єдиної неділимої Росії зак- рито також всі українські гімназії і школи, заслосні та інші україн- ські організації. В церквах на лугургі поминають Колчака і Де- нікіна і співають „многоя лета“. Сома руського народа видновив свою та- чебну діяльність; так само в охранка, що переіменована на контрордку. УТА. Погроми на Денінинцями. Київська газета „Об'єднаннє“ містить-вистку з Ніжина про жи- дівський логором, улаштований у місті добровольцями. Погром про- довжується де-кілька днів. Жертв налічується до 300 чоловік. Між ними є поважані в місті лікарь Пострянак, равин Хейм та багато інших. УТА. Денінинці заборонили співати „Ще не вмерла Україна“. Добровольчим командуванням офіційно заборонено виконування українського гімну „Ще не вмерла Україна“ під загрозою суворої від- повідальності (УТА). Рятування українського шкіль- ництва. В Київі відбурається наради українських кооперативних уста- нов з приводу опірання на своє утримання всіх українських няж- чих, середніх і вищих шкіл у звязку з виданим наказом за Ч. 22 Маєвського. В заявку в виданням наказом ген. Май—Маєвського про препі- нення видачі коштів на українські школи полтавські кооперативні установи асигнували на фонд на- ціональної освіти 12,000.000 грив. УТА. Румунія проти Денікіна. Румунський королівський уряд, одержавши ультиматум Денікіна відносно убільняння Бессарабії, має обговорювати його на своїмму ва- сіданні. Відношення до убільнятума уряду і населення саме негативне. Майже кожний день приходять в Бессарабію епалаони румунських військ з старого королівства. Тран- сльванії і Угорщини. Настрий ді- сплінірованих військ надзвичайно чайно бадьорий. Війська добре обмундирувані і добре озброєні відправляються в район Дністра, переважно в район Бендер. Кон- центрація військ викликала ульти- матумом Денікіна про убільняння Бессарабії. УТА. Вольновики вивозять хліб з Волині. В сучасний мент большовики вивозять стратмну силу хліба в Волинь на Москвінку, для чого призначені спеціальні обросони за- гони червоноармейців. Сельне свої- ого хліба не дають большовикам, але останні, тримаючи в руках зброю, забирають хліб силом; навіть при- мушують селян вивозити його на влашних підводах до вокзалів. З Мозиря і Коростеня большовики доставили на Волинь багатько по- рожих вагонів і нагружавши їх зібом. Селяне почали захищати свій хліб зі зброєю в руках і ор- ганізують повстання. УТА. 3 діяльності Правительства Допомога населенню, яке по- страждало від військових подій анархії та карних експедицій. Директорією Української На- родньої Республіки 12 квітня с. р. затверджено ухваленого Радою На- родних Міністрів закона про дер- жавну будівельну допомогу насе- ленню Української Народньої Ре- публіки, яке постраждало від вій- ськових подій, анархії та карних експедицій. На видбудування зруй- нованих селищ населенню ви- дається повніч безвідсоткові, як грошима, так і матеріалами, разом на суму не вище 30.000 грив., як для сільських, так і для міських господарств. Позачка видбається на 15 років, повертається одно- разово або щорічними внесками. Сиротам та вдовам тих, що за- гинули на театри військових подій, або від анархії та карних експе- дицій на місцеві особливий інст- рукції Міністерства. Земельних Справ, що має бути видана, поло- вина решті видачою позики, після зараховань зазначених в п., г.“ но- станової губернільної наради може бути заличена як безпово- ротна допомога. Умови користування землею за- пасного земельного фонду під озимину в 1919 році. Міністром Земельних Справ 12 вересня 1919 р. затверджено такі умови користування землею запас- ного земельного фонду під озимину в 1919 році: 1. Повітні Земельні Управи по- винні негайно скликати з'їзди представників Волоських Земельних Управ, на яких має бути встанов- лений останній строк, до якого безземельні і малоземельні селяне можуть брати землю з запасного земельного фонду під озимий посів на 1919 рік. 2. Коли до визначеного з'їздом строку землі запасного земельного фонду, призначених в данній місцево- сті для засіву озиминною в 1919 р. не будуть розібрані безземельними та малоземельними селянами. Пові- товим Земельним Управам нада- ється право давати землю під ози- мий посів в 1919 році всім бажаю- чим без обмеження кількості зем- лі але на тих умовах, на яких була роздана земля під охрану в цій-же місцевості безземельними та малоземельним селянам. Ч. 15. СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. 5. 3. За користування землею з запасного земельного фонду при значеного Повітовими Земельними Управами під озимий посів в 1919 році селяне платять Український Народний Республіки 4 січн. При кмітка: Повітовим з'єднанням представників Волоських Земельних Управ надається право, в залежності від місцевих умов господарювання і якості землі, зменшувати частину врожаю, належну Українській Народній Республіці, одначе з тим, щоб частина ця, при самих несприятливих умовах була не менш 8-го снопа. Ремонт шосейних шляхів. Директорією 93-го сього вересня затверджено закон про асфальтування в розпорядженні Міністерства Шляхів 28 мільйонів гривень на ремонт шосейних шляхів. Догляд за незгайним ремонтом шосейних шляхів вже доручено головному інспекторові Шляхів п. Філіпчукові. «Р. Г.» Селянські з'їзди. Літинський повітовий з'їзд вітає Головного Отамана. Головний Отаман отримав таку телеграму: «Літинський повітовий згд приносить щиру синовську подяку Тобі, Велично Соборної України, славетній батьку, за тяжку працю, яку несеши на терністім шляху визволення від катів рідного краю. Всі сили покладем за для того, щоб під Твоїм проводом визволити український народ з під ярма чужинців і поміщиків-панів. УТА. З'їзд в Латичеві. 31-го серпня 1919 року в м. Латичеві відбувся повітовий селянський з'їзд. Під час з'їзду завітали представники уряду. Представники Уряду зробили доклад про сучасний момент. Повітовий Селянський З'їзд, заслухавши доклад про діяльність Уряду щодо вітая його як єдиного оборонця прав трудового народу і висловлює упевненість, що тільки він доведе велику справу будування держави до кінця і забезпечить право трудів селян і робітників.2) З'їзд щиро вітає славне невереможене республіканське воювання на чолі з Головним Отаманом Петлюрою, яке своєю краюною захищає право народу і, рішуче підтверджуючи необхідність цієї боротьби, заявляє що допомагатимемо йому в цій боротьбі всими засобами. 3) Селянський Повітовий З'їзд щиро вітає невтомного борця за волю Українського селянського батька Грушевського, як першого громадянина У. Н. Р. виступившого до боротьби за право трудового народу і численне бажання бачити його на чолі Українського Трудового селянства і робітництва. 4) Латичевський повітовий селянський з'їзд щиро вітає Володимира Винниченка, як дійсного заступника і борця за волю України і трудового народу. „Тр. Гр.“ Натеринославці проти зрадницької політики москалів. Катеринославці, що покинули свою країну перед большевицькою навалою, збравшись на нараду 5-6 вересня і заслухавши інформації очевидців Київських подій, а також інформації з різних місцевостей України, висловили: 1) Країне обурення в приходу неврозумілої втрати сердя нашої Батьківщини — Києва, здобутого кров'ю кращих синів України. 2) Впевненність в тім, що буде переведено негайне слідство з природу віддачі Києва, і що виконавці понесуть саму сурову кару. 3) Неминучу впевненість, що причини всіх наших невдач і зла входять від тих фаховців — москалів, котрі, як парув навушником, заснували всі папи як військові так і цивільні установи, займають немало відповідальних посад, свідомо саботують, гальмують і руйнують наше молоде державне будівництво. 4) Певну надію, що урядом будуть вжити всі заходи до негайного усунення фаховців - москалів зі всіх посад. 5) Що-ж до навали Деникина на територію України, то Катеринославці винесли свій горячий протест і вірять в те, що Українське Правительство подбає про належну організацію народу, щоб дати отсім імперіалістичному прагненню нашого віковичного ворога — москалів. „УТА.“ КООПЕРАЦІЯ. III. Сільсько - господарська кооперація. *) Наша країна, як країна найголовніші хліборобська, повинна була мати добре розвинену сільсько-господарську кооперaцію, тим більш, що феодальний устрій ) в земельній справі, котрий існував у нас до революції, ставив в страшенно скрутне становище міліони незаможних селян. Але завдяки самодержавно-поліцейському режиму, котрий більш вогтю боявся усвої громадської організації, в 1911 році по-усій бувши Росії було лише 273 сільськогосподарських кооперативів, в той час, коли в такий маленькій країні, як Данія, було 2779 кооперативів. Цікаво зупинитись тут трохи на сільсько-господарській кооперації в Данії й її впливові на життя селянства. В Данії усе сільське господарство ведеться виключно через належні кооперативи. Навіть яйця продаються не інакше, як через спеціальні для цієї мети „яєчні“ кооперативи. Завдяки цьому, не глядачи на те, що в Данії земля куди гірша, ніж у нас, Данський *) Див. „Сел. Громада" ч. 9 і 14. ) Феодальний устрій — такий господарський лад, коли найбільшу частку в громадському житті мають земельні власники. Реп. селянин і отримує від свого господарства в десять разів більш, ніж з такого ж господарства наш селянин. Тепер, коли провадиться земельна реформа, сільсько-господарська кооперація особливо має велике значення й в неї є досить велика й значна праця. До цього часу великі маєтки поміщиків оброблювалися в найкращим робом. В цих господарствах користувались різними технічними засобами оброблявання землі, як то: молотки, віялки, навіть парові плуги були майже у всіх поміщиків. Усе це давало можливість панові одержувати від десятини землі куди більш хліба та іншого зерна, ніж селянин, котрий обробляє свою землю плугом. Розуміється, що окремий селянин не може накупити собі досить інвентарю, необхідного для більш менш культурного господарювання. Навіть селяни, котрі розуміли усе необхідність користуватися молотками та іншими культурними засобами в своєму господарстві, не мали жадної можливості зробити це, бо не було грошей. Одному селянинові неможливо купити молотилку, а богатом це зовсім легко. Одному неможливо дістати паровий плуг, а ціле село це, безумовно, зуміє вробити. Ось для цього потрібно організувати сільсько-господарський кооператив; кожний член цього кооперативу вносить певну суму й таким чином складається необхідний капітал для покупки інвентарю. Молотилка, трактор, або щось інше, що купується за громадської кооперативу, е, звичайно, загальною властістю й усі користуються цим. Ще одно дуже важке питання, яке виникає в зв'язку з земельною реформою, й на яке сільсько-господарська кооперація відповідає дуже гарно. Що будуть робити, з так званими, культурними господарствами, яких треба оброблявати великими силами і які неможливо ні в якому разі розділити між окремими селянами? За для оброблювання цих господарств потрібно організувати сільсько-господарські кооперативи, в склад яких входять декілька родин з одного села, по можливості. Й оброблюють це господарство загальними силами, а користь від нього правдиво ділять між собою. Сільсько-господарські кооперативи, об'єднавшись в центральний організації, мають також великий вплив і на товарообмін не тільки в своїй країні, але навіть і по-за кордоном, бо ці об'єднання продають усі продукти виробництва своїх членів безпосередньо Центральним об'єднанням других галузей кооператив, тоб то споживчої СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. Ч. 15. Що діється за кордоном? Визнання самостійності України. Севастопольська газета „Юг Рос- сіи“ надрукувала таку телеграмму. В Місті Константинополі лікують в прибудові признання України са- мостійною державою. Про це була повідомлена українська делегація в Парижі. Представляє російської делегації в Парижі Драгомиров вніс з причини цього протест на мирній конференції. В Константи- нополі платять за 2 укр. гривні 10 карб. керенками. Українці-полонені в Чехії Українська соціал-демократична газета «Вперед», що виходить у Львові, повідомляє, що у Чехії організується українська бригада із повертаючих з Італійського по- лопу наших воєнів. Бригада має вже тепер 6000 козаків, а дальші доповнення мають відбутися на Угорській Україні. Р. Г. Українці в Америці. Українці в Америці, згуртовані в Українським Народним Комітеті, удаштуюють по всіх великих і ма- лих містах маніфестаційні вича в справі незалежності Української Республіки і збирати фонди для рідного краю. «У» Поляки обдурили Мирову Конфе- ренцію. Сенатор Корч, член комісії за- кордонних справ умістив в війсь- ковому журналі „Військова Фран- ція“ пікаву статтю про Польщу та Україну, в кортій зазначає факт тисячолітньої боротьби України проти польського імперіалізму і заявляє, що мирову конференцію поляки обдурли, коли дістали довів на окупацію Східної Гали- чини, котра в краєм українським. УТА. Вбивство адмірала Нолчана. Бухарештівська газета „Орієнт“ від 15 вересня Ч. 230 повідомляє про те, під-то адмірала Колчака забито його ж козаками. Забито його за те, що народ був незадо- волений його деспотизмом і реак- ційністю. При яких обставинах і в якім місті виникло вбивство, газета не повідомляє. Повстання в Ірландії. З Амстердаму нас повідомляють, що а Ірландії надходять відомості про-те, що там вибухло повстання. Республіканська партія видала ві- дову. Англійське правительство ви- сдало великі озброєні сили до міст, вахопленних повстанцями. Між пов станцями та англійським військом і поліцією дійшло в кількох місцях до озброєння сутичок. Повстанці нанесли досить велику шкоду анг- лійському війську. УТА. Що говорить Отаман Зелений про себе і своїх козаків? Сими днями до Кам'янця при- їхав славний провідник повстанців Отаман Зелений. Співробітникам газет Отаман сказав: «Селянин-робітник є Трищля на Крімщині. Називаю себе так, бо- крім землі, біля якої працював мій батько, знаю ще й стодарство і працював до 1907 року в залізнич- ному депо у Києві. В час перебу- вання у Київі був членом росій- ської партії с.-р., але скоро її за- лишив через непорозуміння з за видавання книжок на українській мові. Після виходу з російської партії я працював в українській с.-р. партії разом з Миколою Заліз- няком та Максимом Ковалевським. Перший раз арештований в 1907 році і просидів в тюрмі 3 мі- та інше, й тим самим приносить велику користь громадянству, про- зводителю й споживачу, велику користь, бо дає можливість запо- бігти силу усяких посередників. Так само центральні об'єднання сільсько-господарських кооперати- вів закуплюють разом велику кіль- кість різних річей, потрібних в сільському господарстві, й дають можливість селянам купувати ці річ по значно-дешевшій - що. Крім цього, сільсько-господарські кооперативи, організовавши зраз- кові поля та-станції, де показують як найліпше оброблювати землю, як культурні на якій землі ліпше родяться і тому подібне, а також рідких пунктів, де показується, як поводитися з худобою, птицею і т. д., приносить величезну користь се- лянству й учат його яким робом вести своє господарство, щоб від нього було селянинові найбільша користь. IV. Ми бачим усю силу, яку має кооперація й ту користь, яку можна отримати від неї. Чого ж цього ми не примічаємо у нас? Воно ж і у нас є ріжні кооперативи, да їх і чимало у нас, особливо споживчих, чого ж це ми до цього часу ще не бачили їхнього впливу на наші еконо- мічне життя?... Чого у нашій еко- міці кооперацію а її великиими поліпшеннями нашого страшеннога сучасного становища? От того, що у нас є багато кооперативів, а нема кооперації, у нас є багато різних пайщиків, але немає кооператорів!!! Власне каждучи, й у нас є досить гарні й свідомі кооператори, але це усе одиничні, а маса... в має нема жад- ного розуміння кооперативної ідеї, жадобої кооперативної свідомості. Маса ще не зрозуміла усього зача- чення кооперації в економичній боротьбі й житті. Що ж треба робити для того, щоб це зв'язне, страшеннє для нас, вникло? Виховати в народі коопе- ративну свідомість; дати широким масам урозуміти досить кооперацію. Цю працю починати треба прямо з шкіл. В школах необхідно орга- нізувати одночасово спеціальними уроками кооператори, також і ко- операціви, деб школярі з малих літ приучали наше громадянство до суспільного господарства й життя й до коопераців. Це ро- биться за кордоном і принесе там дуже велику користь. Але „поки сонце зійде, — роса очі висіє!“ Поки це покоління виросте, наше економічне життя зведе нас геть-геть кули, відклял буде, певно, дуже трудно верта- тися! Для того, аби наші трудовий нарід урозумів кооперативну ідею, необхідно негайно організувати спеціальні коопераційні курси. Районні спілки-кооперацівні по- винні негайно приступити до ор- ганізації рухомих кооперативних курсів, котрі б іздили по селах. Крім цього, у нас, в Кам'янці, де скучимось тепер досить велика сила різних коопераційних і ваа- гали громадських організацій й де є стільки кооперативних об'єднань, необхідно негайно приступити до видавництва кооперацівного органа періодичного і організувати ви- давництво спеціальної кооператив- ної літератури. Потрібно організувати в кож- ному більш менш значному місті коопераційний клуб, який ваймає- ся-6 просвітньою діяльністю в ко- оперативному напрямку. Особливо ми порадили-6 місцевих коопера- торам заснувати тут *) такий клуб; «н пряміс би величезну користь напому коопераційному руху, углубляв би і розвивав коопера- тивну свідомість між селянством і робітництвом. Поки ми будемо темні, несві- домими, ми не зуміємо використу- вати ніякої ідеї й навіть найліпша думка людей —КООПЕРАЦІЯ прий- ме (на жаль уже приняла) такі форми, що вамість користі вона приносить й принесе нам тільки шкоду. Ось же для того, щоб не було надалі того, що ми бачили досить в нашій кооперації, хай свідомі коопераціори почнуть проводити пляхом лекцій спеціальних збірень навіть вечерів, середь широ- ких мас народних ідеї кооперації, хай понесуть до них не тільки форму кооперацівну, но головнийш ідею! Днше тоди ми будемо певні, що кооперація будучь дійсно ор- ганізація, гаслом котрих є: УСІ ЗА ОДНОГО, ОДИН ЗА УСІХ! (Києвц.) 3. Фраткнин. *) В Кам'янці. — Ред. Ч. 15. СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. 7. сій, другий раз — в 1908 р. за належність до російської партії с.-р. Тоді ж по суду був відправлений, як висланець у Архангельську губ., де і пробув 3 роки. Після заслання був забравий на військову службу в 127 пішній Путивльський полк, в якому був і під час війни. З початку оволодіння я постійно працював по українізації війська, був постійним членом нашого пол- кового комітету, був делегатом на всіх трьох Всеукраїнських Ібільсь- них З'їздах. „Укр.“ Я і мої козаки сьогодні — будем битися за визволення Укра- їни від всіх її ворогів. Ми свідомо йдемо під орудою Уряду, який скуччує біля себе най- більші народні сили. Що до майбутнього устрою Укра- їни, то я можу тільки сказати, що будуть стоять за ту владу, яку утворить народ. Я приїхав до Кам'яниці, щоб осо- бисто звернутися до Головного Командування по справі отримання грошей та одежи для війська. Мій притяд не має на меті ніяких справ політичного характеру. Моя майже єдина мета визволити Україну з під ярма ворогів. Це переконання моєї моїх козаків. Ми не складемо зброї поки сам наряд вільно не зможе утворити ту владу, яку сам хоче. Настрій козаків і всього населе- ння, бо повстанці — це саме населе- ння, зараз надзвичайно гарний і від проводили самих буде зале- жати, направити та організувати ті народні сили. Наприклад зараз при відступі від Київa по моєму наказу було оголошено селянам припинити подзв'я хліба до Київa. І не дивлячись на те, що бійцівне населення дуже страждає від того добровільна блокада Київа три- мається і зараз. Отаман заявив, що він розбив війська Денікіна — в 7 боях і що , надалі буде битись з ним, щоби показати зненацьки на- роду до цієї влади. Не дивлячись на те, що війська Директорії утри- муються від сутічок з Денікінця- ми, ки повстанці цілком свідомо б'ємося з ним На печі. 14 Хоч пролежав я цілий свій вік на печі Але завше я був патріотом, За Вкраїну мою чи то в день, чи в ночі. Мов серце сповнялось клопотом. Бо та піч не чужа, українська та піч, І думки надігна мені рідші; То мій луг дорогий, Запорожжя то Січ Тільки в форми прибралась вигнані. Пиші предки кидись за для крайо свого Труд важкий піднімали на плечі; Я ж умо-тепер боронити його І служити, не зазначи в печі. Еволюція значна зайшла від часів, Як батьки боронились війною, Замись куль і шабель у нових ділянок Стало слово горяче за зброю. Може зброя така оборонить наш край, Але з нею пренесенька робота Ще підслухав слово якесь поліції. І в холодну завдасть патріота. Та мене почуття обов'язку своїх Потягає служити народу; Щоб на душу не виник мінь зрадництва гріх, Я знайшов собі добру методу. Так негай же працюють словами і пером Ті, що мають дві шкури в запаси... І розваження так, я віддався цілком Праця тій, що єдине на часі. За волю Республіки. + Кузьма Корж Мик. Ковалевський в газ. „Труд Громада“ пише з приводу смерті Коржа: „Серед вісток з замученого ворогами Київа посіпала до нас вістка про те, що чрезвичайною розстріляно Кузьму. Корж... За весь час комуністичної окупації Кузьма Корж був в Київі, не пере- иниваючи своєї праці по органі- зації повстання проти комуністів. Він чул і приєднувався до страж- дань народніх і дбав про те, щоб надати народним настроям реальну форму. Видатний організатор і добрий знавець нашого селянства вин давно стояв на чолі селянського руху, керуючи боротьбою селянина за кращу долю. Переконаний соціаліст-революціонер, він вмів передбачати труднощі, які лежать на шляху здійснення соціальних реформ. Тому малежить (привзяли) дуже влучним запитання загально- партійної конференції про те, що треба добре обміркувати, який викуп в земельній справі краще платити — грошевий чи крізьвий. Кузьма Корж був одним з пер- ших працювників партії Україн- ських Соціалістів-Революціонерів. Богато сил і хисту положив він для організації партійної справи в Катеринославщині. В Центральній Раді він відгравав значну роль, яко знавець селянського життя і аграрної справи. І ось, тоді саме, коли республі- канська армія стояла під Києвом і здавалась, що визволення близько — Коржа разстріляно. Нестало дорогою товирша ви- датного громадянина і соціаліста. Хай же всі, кому дорога пам'ять Кузьми Коржа,—в подвійному енер- гієм кинуться з боротьбу за народ, за соціалізм, за Україну“. + Отаман Соколовський. В піч з 7 на 8 серпня біжучого року в с. Горбільові Радомищь- ского повіту на Київщині забито обороня селянських прав Отама- на повстанців Соколовсь- кого. Не в бою, а потайки, — за угла— настягала нагла смерть отамана. Покійний під'яв відхода від м. Макарева росташував в с. Горби- льові своїх козаків на одночинок, з тим щоб знову кинутися до бою. Поставив на підступах сторожу, тільки не залишив варти біля теї хати де сам думав спочити. Про себе отаман завше менше всього дбав. Чим скористувались запродани душі. В піч через війна в ту кім- нату де знаходився отаман було кинуто 6 бомб і не стало лицаря! Залишились клапті від нього, та надії в душогуби отримати від большовиків-кляю сегтяч кар- бованців, які обіцнян за голову отамана. Покійний був сином селянина, родом з під Радомишля. За часи війни служив праорщиком піс- до революції, користувався цирою нопанної солдати. Проти большовиків виступив ще в березні — через кілька день після того, як комуністи вступили до Радомишля. З того часу не біж- чик уперто бився з ними, розбивав їх полки, равв зважає між ворожи- ми військами, псував залишні колії в напрямках Коростень — Знягель і Житомир — Коростень. Його загони, як вихрі, перека- дались від м. Бишова на Київщині до Новгородка Волинського на за- ході, і з півночі од с. Кухарів до Корсіма на південь. Бойовий район покійного отамана розлягався на 150 верст в довжину і на 75 верст що до ширини. Тут отамана всі знали, надзви- чайно шанували, та допомагали — хто чим міг. Особливо потрібна була ця допомога отаманові на вперші часи його виступу проти большовиків коли він мав не біль- ше 30 козаків — своїх односельців. В останній час їх личилось кля- ко тисяч, крім окремих груп Бо- лини, які теж підлягали покійному отаману. Семья Соколовських понесла ве- ликий жертви на вівтар визволення України. Ще весною загинув в бою з комуністами меньший брат ота- мана. Тепер настав його час! Залишилась що сестра — гімна- вістка, яка теж бере участь в по- встанні на протязі всього часу в за- гонах небіжчика нарівні з козаками. „Тр. Гр.“ 8. СЕЛЯНСЬКА ГРОМАДА. ч. 15. На таємних думках, ти на мріях палих, Я роботу народню обмежув; Ти за теж для добра земляків дорогих Я без мрій і хвилин не влежу. І у мріях скликаю численні полки З тих, що стаин за край свій охочі, Слово-ж маю на те, щоб ховати думки, Як що зраджують ім мої очі. До письменства я кляну,- зов- чільно в думках; Щоб світило над-нашет нічно, Хоч на жаль, маній киїжку народню в руках Я признав невбаченого рачю. О, країно мої! я зовнав свій лязк, Щоб кохати безмежно йдю. Але в грудях не можу я здр- жати крик У годину твого повілєго. „Ще стоїть Україна! Не вмерла бона, І вмрати не має охоти; Кожна тіч українська фортепа міцна, Там на чатах лежать патріоти" Слава ж нам! бо коли дуж народу погає, Не стерпіючи свого лиходійства, То по йому хоч по два при- мірники з нас Дочекають нового століття. Слава нам! хочби вмерла Вкраїна колись, І слід буде легко шукати; А щоб краще на вік ти сльди збереглись Буде зроблено в нас пренариста. В. Самійленко. Листування Редакції. Тихонові Мельникові, с. Селя- щє: Гнівань на Полтаву і ня- шк и м: Ваш вірш слаб, не підходить до Сел. Громади. Пишіть краще про те, що робиться у Вас в селі, чим шквятяться селяни і чого їм недомагає. Ворогів республіки під суд. Перше засідання Надзвичайного Військового Суду. Дня 13 вересня, відбулося у Вин- ниці 1-ше засідання надзвичайного військового суду. Першим була вислухана справа робітник фабрики «Ястреб. Роз- марук», якого обвинувачували в тім, що він знаємо, що в боль- шовицькій Чрезвичайної Комісії, анушаються і розстрілюють людей, проникав в. родини українських старшин, якщіпон, заарештовував їх, одпроваджував в Чрезвичайку, де їх і розстрілювали. На суді вия- вилось, що підсудний заарештував таким родом старшину Савицького, якого було розстріляно по дорозі в Київ, і по вакаузу Чрез- вичайки заарештовував і вартуював старшину Радзієвського, якого та- кож розстріляли у Винниці. Дуже также важливі зробили очевидця розстрілу Са- вицького-Курплювича, який чудом спасся в той мент, коли повинні були в нього стріляти. Після майже 2-х годинної пе- рерви, суд вині приговор, яким Розмарук присуджено на 20 ро- ків каторги. Суд, як було видно, терпеливо і матко старалася вия- снити всі дані «за» і всі «проти», з повним бажанням виявити правду, а не так, як це робили больши- вийські трибунали. «Ш.» Народня освіта. Українські гімназії. В Винницьких українських гім- назіях почався шкільний рік 18 вересня. Склад 1-ої гімназії: ша- готовчі класи; черна, друга і тре- та; основні класи: Іа, Іб, ІІб, III і IV. (клат 2-ої гімназії: V кд., V рівньоб. (реальний); VI і VII. «Ш.» Вища початкова школа в Зятиківах. В Зятиківах відбувся сельський сход, на котрім головним штанням порядку було відкриття м. Зят- ків'яних вищої початкової школи. По цій справі виступало декілька про- мовців, котрі з'ясували яку освіту даватиме ся школа і т.-пнш. Після цього селянам було запрошовано, що коли вони бажають мати таку школу, то повинні дати на утри- мання її на 1919—20-й навчальний рік 50.000 карб. Пропозиція була поставлена на голосування й одно- голосно прийнята селянами. Вони сказали, що по першій вимозі за- значена кількість грошей буде ви- брана і здана по належності. «Ш.» Всячина. «Це не наші люди». Прочув додько, що в Київ Козаки вкраний, Запріг коня, тай погнав З сином до столиці... Везе дядько до базару Хліб, масло, сметану. — Продам, дума, своїм людям. Таи на їє-погляну. А може ще і Отамани, Нобачу Петлюру, Бо й я його гриціній лаяв, Звичайно, що з дурь!... Дойжже до городу. — Шож то за морока: На жадного українця Не вбачає око! Скрізь «моси», «совітери»: Золото-по-они, Генерали похжають — Надути борони... — Чи не вбеско Петлюрине? Став одяжко питаю. — Да Петлюри, а что, дядя, Везьмо продавати? — Та продати везу дещо Тільки я не знаю. Як нёмас унрайців Назад повертаю. — Что ти, дядя, схаменняся, Ми теж за Україну, Та зи нашу Єрсь святую, Матушку єдину. — Вертий, хлопче, назад коні, Це не наші люди Продавати на базарі Нічого не будем!... „У. К.“ С. Іванченко Головне Інтендантське Управ- ління — просить всі господарські союзи, кооперативи і окремих осіб, котрі бажають взяти на себе заго- товку сушеної огородини для Української Народньої Армії, пода- ти заявки, в котрих зазначити: 1) Скільько, якої городини може бути заготовлено. 2) В якій строк єдно. 3) По якій ціні за один пуд. 4) Укупова та інше. Кожна заявка повинна бути оплачена гербовими марками на вісім гривень. Редакція просить товаришів — читачів прислати дописи про своє життя, як на фронті, так і по селах, враження і заняттями про все, що їх цікавить, і всяки свої твори; мистецтв неба на одній сторінці листків і так, щоб можна було прочитати. Кожний дописувач мусить підписувати своє ім'я, при- звище й адресу або синсувати ці відомості для редакції на окремому листкові. Видання Мін. Преси У. Н. Р. Друкарня Польська у Винниці. ЦЕНТРАЛЬНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції Будівництва Харків 29/1 66 року (Посада, підпис) ДАФР УРОР Переписчик Подпись Скумін ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 13 Фонду № 7696 Пронумеровано 13 (принадлежить) +5/8 = 18 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ 8 Вкладення Брошури, газети: арх п-14 Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: « 7 » 70 2еоур. Підпис Окесенсук ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) зб. 1, 11, 12, 13, 14 « » р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата 8.10.04 Косм 14/1004р/КГ-2 18.04.06. 18.12.2016 Голова 47/13/2016-г 23.02.2018 Білий 49/34/18 2018-г 05.09.2019 Кадді 4/09/09/17 Під час видачі підпис, дата ВІДМІТКИ РЕЄСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: Опра́ва: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис)