Листування з Міністерством ісповідань УНР про діяльність Всеукраїнської церковної ради та її чергові засідання, організацію Автокефальної Української православної церкви, церковний склад тощо. Витяги з протоколів З'їзду військового духовенства, 07.06.1920-28.12.1921, 428 арк.

котрий каже, що если Бог не збудує дому, то надаремно трудять ся будівничі. Зволять Високоповажний Пан Міністер прияти виселови моєї глибокої пошани з якою остаю Григорий ХОМИШИН Еп./в.р./ З оригіналом згідно: Т.Керуючий Справами Департаментів Міністерства Ісповідань Степан Діловод Грунтя, 1921 року. ч. 2816...... 372 СВЯТО- МИКОЛАЇВСЬКЕ КАРПИ- ЛІВСЬКЕ БРАЦТВО. 25 Листопаду 1921 року. Ч. 1374 Карпилівка, Сарнів. поч. Сари, на Волині. До Високоповажного Пана Міністра Ісповідань У.Н.Р. Професора І. ОГІЕНКО. - Свято-Миколаївське Карпилівське Брацтво цим сповіщає ВАС, ПАНЕ МІНІСТРЕ, що ним 20-го цього Листопада б. р. одержано Ваш лист за Ч. 2646 і бан- дероль з книжечками ВАШОГО високодостойного видан- ня, за що Брацтво не находить слів для виразу ВАМ своєї вдячності. Уділення ВАМИ уваги Брацтву буде невгладно в серцях кожного з членів Брацтва во віки віків, і ім'я, як першого борця за Автокефалість Україн- ської Православної Церкви і її народу, во віки не загине. Брацтво і надалі просить ВАС, ПАНЕ МІНІСТРЕ, не забувати його і допомогати Йому в праці своїми розумними дказівками і своїм видавництвом. В надії ВАШОЇ великої допомоги в нашій праці, з величезною пошаною зістаємося, ВАШІ покірні слуги Голова Брацтва НЕДІЛЬСЬКИЙ /в. р./ ЧЛЕННЯ: Священик І. РУМЯЦЬКИЙ/в. р./ ПІДНОС/в. р./ Окрема ПІДНОС в. р. З оригіналом згідно: Головний Справами Департаменту Міністерства Ісповідань Кармий Діловод 373 У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „8“ дня Року Божого 1921-го. № 2897 Канцелярія Директорії СДЕРЖАНО Згідно з днів 192 р. Вх. Ч. 1748 ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ. Повідомляючи В А С, ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПА- НЕ ОТАМАНЕ, що мною вживались можливі заходи для росповсюдження видань „Української Авто- кефальної Церкви“ на Україні, подаю при цьому копії моїх листів в цій справі: до пана Генера- ла Тютюнника від 20.VІІІ ц.р. під Ч.1841; до нього ж - від 29.VІІІ ц.р. Ч.1891; до пана Поза в Варшаві від 7.IХ ц.р. під Ч.1976; до нього ж від 4.X.ц.р. під Ч.2234, і до пана Міністра Внутрішніх Справ від 28 . ХІ. ц.р. під Ч.2795,16-т. З правдивою пошаною до ВАС, МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР 7.Орлінськ Копія. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Високоповажному Генералові Серпня 20 дня 1921 р. Військ У.Н.Р.Панові Тютюнни- ч 1841. кові. Високоповажний Пане Генерале. Церковний рух на Україні і охоплює все ширше й ширше кола громадянства і викликає Його зацікавленість. Підтримуючи цей рух і зацікавленість ним, видавництвом У.А.Ц.випускаються по мірі змоги брошури, які зараз же росходяться, викликаючи задоволення духовенства і громадянства. Гадаючи, що через Ваше посередництво я зможу розповсюдити ці брошури також і на Україні, звертаюся до Вас, Високоповажний Пане Генерале, з ласкавим проханням допомогти своїми заходами в цій справі. При цьому посилаю Вам по одному примірникові уже виданих брошур і список тих, які мають бути надруковані в-близький час. Отримавши Вашу ласкаву згоду допомагати в цій справі, потрібну кількість брошур за гроші вишлю негайно по присланій мені адресі. З правдивою до Вас пошаною. Міністр Ісповідань, Професор І.Огієнко з оригіналом згідно: Володимир Діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ До Пана Начальника Патрульно-- Серпня 29 дня 1921 р.Повстанчого Штабу при Головній Ч:1891. Команді Військ У.Н.Р. Копія .346 Високоповажний Пане Генерале. Висилаю Вам при цьому по 5 примірників поки що брошур Ч 6,ІІ і 15, всього на 525 марок. Інші брошури розійшлися, але цими днями мають вийти з друку нові видання: Ч 7,22,39, і 40. Гроші ласкаво прошу пересла- ти в Міністерство Ісповідань. Що ж до передруку брошур то мені бажано мати відомості: де, яким чином, в якій кількості, на яких умо- вах і т.д... Взагалі, маючи докладніші відомості про справу передруку брошур, я негайно дам Вам відповідь. Висловлюючи подяку за Вашу готовність допогти мені в росповоєдженні видань "Української Автокефаль- Міністр Ісповідань Професор І.Огіенко/в.р./ З оригіналом згідно: Старший діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Вересня 7-го дня 1921 р. ч:1976. Копія. Високоповажному А. В. Лукашевичу. Високоповажний Андріє Василевичу.. Всі відомості з України доносять про те, що там церковний рух не тільки не спиняється, а навпаки- шириться все більше та більше. Люде, що прибувають з України, увесь час звертають мою увагу, що на Вкраїні були б дуже потрібні видання "Української Автокефаль- ної Церкви". От вза цього я щиро прошу Вас, Високоповажний Андріє Василевичу, допомогти мені передати на Вкраї- ну до Київа видання, які я при цьому Вам посилаю. Я Вас сердечно прошу послати поштою, заказним, в Київ по таких адресах /з Тернова післати не можна/: 1. Київ, Академія Наук, Бібліотека. 2. Київ, Університет, Бібліотека. 3.Київ,Софійський Собор,Бібліотека. 4.Кем"Янець-Подільський,Університет. Прибцьому посилаю Вам по 4 примірники такі видання:І,3,5,6,7,II,15,20,22 і 40. Витрачену на пересилку суму буде Вам повернуто. Прийміть,Високоповажний Андріє Василевичу,мої щирі запевнення в правдивій пошані до Вас. Міністр Ісповідань,Професор І.Огієнко /в.р./. З оригіналом згідно: Старший Діловод Любочевський У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Жовтня 4-го дня 1921 р. Ч:2234. Копія. Високоповажному Пану У.Н.Р. в Варшаві. Високоповажний Андріє Василевичу. В додаток до мого листа від 7. IX. ц. р. №1976 посилаю зновупо 4 примірники видань "Української Автокефальної Церкви" №2 і 4І і ласкаво прошу розіслати їх по тих же адресах. Про відсилку ласка- во прошу мене сповістити. Прийміть, Високоповажний Андріє Василевичу, мої мої щирі запевнення в правдивій пошані до Вас. Міністр Ісповідань, Професор І.Огієнко /в.р./. З оригіналом згідно: Старший Діловод Тихонович У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Листопаду 28 дня 1921 р. ч: 2795/16. Копія. Таємно. До Пана Міністра Внутрішніх Справ. Високоповажний Пане-Міністре. Я дуже зацікавлений, щоб видання "Української Автокефальної Церкви" найскорше та найширше були розповсюджені на Вкраїні. Знаючи, що у Вас єсть для цього де які можливості, ласкаво прошу Вас, Високоповажний Пане Міністре, допомогти мені в цій справі. Книжок в потрібній кількості видавництво дає безплатно. В разі Вашої згоди допомогти мені, прошу мене повідомити. З правдивою до Вас Пошаною Міністр Ісповідань Професор І.Огієнко /в.р./. З оригіналом згідно: Фердинанд Діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „10“ дня Року Божого 1921-го. № 2893. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО дня 192 р. вх. ч. 1730 ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ, Повідомляю В А С, ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ, що в справі збору пожертв в церквах і костелах для допомоги дітям і хворим україн- ським емігрантам в Польщі много вжито заходів і подаю при цьому копії листів в цій справі: до Епископа Закордонної Української Єпархii Преосвященного Діонисія - від 7.ХІІ ч.2892, до Кардинала Варшавського Архиєпископа Каков- ського - від 8.ХІІ.ц.р. під ч.2894, і до Еквар- хa Православної Церкви в Польщі, Архиєпископа Георгія - від 8.XII.ц.р. під Ч.2895. З правдивою пошаною до ВАС МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, ПРОФЕСОР У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ дня 8-го грудня 1921-го р. ч.2375... Копія. ВИСОКОПРОВЕЩЕННОМУ АРХІЄПИСКОПУ ГЕОРГІЮ, УПРАВЛЯЮЧОМУ ВАРШАВСЬКОЮ І ХІЛЬСЬКОЮ ЕПАРХІЯМИ, ЕКЗАРХУ ЦІЛОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ в Річі Посполитій Польській. Високодостойний Владико, Багато кращих синів Великого Українського Народу гір- кою недолею опинилися тепер на еміграції за кордонами Рід- ного Краю. Більшість українських емігрантів перебуває в Поль- щі і знаходиться в надзвичайно трудному матеріальному ста- ні. Емігранти мають при собі багато дітей, які живуть в Польщі часто в нелюдських обставинах. Гіркий еміграцнтський стан, який дорослі скращують собі міцним своїм духом і ве- ликою національною ідеєю своєю, цей емігрантський стан дуже зле впливає на еміграцнтських крижких дітей. От уже більше року діти українські перебувають на еміграції в Польщі в таких обставинах, що не повинно турбувати серце кожного хри- стиянина: діти українські не мають школи, де б вони регуляр- но і нормально вчилися, не мають потрібних книг до вчен- ня, не мають навіть молитовників, взагалі духовні діти наші дичавіють, що важким камінем лягає на серце батьків їх, і без тора заклопотаних еміграцнтською недолею. Матеріальний стан дітей емігрантських страшний: всі во- ни не взуги, не одягнені; тепер зіма, а діти наші не мають потрібного ворвання і сидять в нетоплених хатах... і три дівчинки виснажені, заморжені, бо постійно не доїдають... Чи все ж церква, заступником якої є Польщі являється ви, Високодостойний Владико, допустить, щоб ні в чому не- повинні діти гинули з голоду, або росли дикунами. Це було б противно чоловіколюбним заповітам того, хто так любив ді- тей малих.... Крім дітей, багато опинилося на еміграції українців калік та хорих, нездатних до фізичної праці; всі вони теж опинилися тепер в дуже гіркому стані і потрібують допомо- ги. Як заступник релігійних інтересів народу Українсько- го, звертаюся до Вас. Ваше Високопреосвященство, з проханням взяти під свою опіку дітей і калік українських і допомогти їм матеріально. Широ прошу Ваше Високопреосвященство благословити по всіх православних церквах в Польщі зробити збір на користь українських дітей і калік; було б дуже добре, коли б цей збір призначати на урочисте свято, скажемо, на Різдво Хри- стове. А коли б перед збором пан-отцями сказане було й від- повідне слово на користь дітей і калік, то вдачний збір був би забезпечений. Ласкавої відповіді Вашого Високопреосвященства чекатиму. Просячи ваших Святих молитов і Владичного благословення, зали- шаюся Вашого Високопреосвященст- ва слуга ласкавий. РЕКТОР Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету, Професор І. Срібко /в.р./. З оригіналом згідно: Михайло Діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСЛОВІДАНЬ. Грудня 7-го дня 1921 р. ч. 28%. Копія. 368 КОГО ПРЕОСВЯЩЕНСТВУ, ПРЕОСВЯЩЕННОМУ Д І О Н И С І Ю , ЕПІСКОПУ ЗАКОРДОННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕПАРХІЇ . ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ВЛАДИКО. Багато кращих синів Великого Українського Народу гіркою недолею опинилися тепер на еміграції за кордо- нами Рідного Краю. Більшість українських емігрантів пере- буває в Польщі і знаходиться в надзвичайно трудному ма- теріальному стані. Емігранти мають при собі багато дітей, які живуть в Польщі в недолюдських обставинах. Гіркий еміграційський стан, який дорослі скращуються міцним своїм духом і великою національною ідеєю своєю, цей еміграційський стан дуже зле впливає на крихких дітей. От уже більше року діти україн- ські перебувають на еміграції в Польщі в таких обставинах, що це повинно турбувати серце кожного християнина: діти ук- раїнські не мають школи, де б вони регулярно і нормально вчилися, не мають потрібних книжок до вчення, не мають на- віть молитовників, взагалі духовні діти наші дичавлять, що великим камінем лягає на серце батьків їх, і без того за- клопотаних еміграційською недолею. Матеріальний стан дітей емігрантських страшний: всі, вони не взуті, не одягнені; тепер зіма, а діти наші не мають потрібного вбрання і сидять в нетоплених хатах.... Діти фізично виснажені, заморені, бо постійно не доїдають... Чи вже «Церква, заступником якої в Польщі являєтеся Ви, Високодостойний Владико, допустить, щоби ні в чому непо- винні діти гинули з голоду, або росли дикунами. Це було б противно чоловіколюбним заповітам Того, Хто так любив дітей малих... Крім дітей, багато опинилося на еміграції українців калік та хорих; всі вони теж опинилися тепер в дуже гір- кому стані і потрібують допомоги. Як заступник релігійних інтересів Народу Українсько- го, звертаюся до Вас, Ваше Преосвященство, з проханням взяти під свою опіку дітей і калік українських і допомогти їм матеріально. Широ прошу Ваше Преосвященство благословити по всіх православних церквах на Волині зробити збір на користь українських дітей і калік; було б дуже добре, коли б цей збір призначати на уроцисте свято, скажемо, на Різдво Хри- стове. А коли б перед зборами пан-отцями сказано було й відповідне слово на користь дітей і калік, то вдачний збір був би забезпечений. Ласкавої відповіді Вашого Преосвященства чекатиму. Проячи Ваших святих молитов і Владичного Благословення, залишаюся Вашого Преосвящен- ства слуга ласкавий. РЕКТОР Кам'янець-Подільського державного Українського Університету, Професор І. Омєнко /в.р./. З оригіналом згідно: Директор діловод міногриць Б У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Дня 8го грудня 1921-го р. Ч. 2834 Копія. ВИСОКОДОСТОЙНОМУ КАРДИНАЛОВІ ДО РІЧІ ПОСОЛЯТСТВІ ПОЛЬСЬКОЇ АРХІЄПИСКОПУ НАКАЗЬКОМУ. Ваша Магніфіценціє. Багато кращих синів Великого Українського народу гір- кою недолею опинилися тепер на еміграції за кордонами Рідного Краю. Більшість українських емігрантів перебуває в Польщі і знаходиться в надзвичайно трудному матеріаль- ному стані. Емігранти мають при собі багато дітей, які живуть в Польщі часто в недоладках к обставинах. Гіркий еміграцнтський стан, який дорослі скращують собі міцним своїм духом і ве- ликою національною ідеєю своєю, цей еміграцнтський стан дуже зле впливає на крижких дітей. От уже більше року діти укра- їнські, перебувають на еміграції в Польщі в таких обстави- нах, що це повинно турбувати серце кожного християнина: ді- ти українські не мають школи, є с боля регулярно і нормаль- но вчілися, не мають потрібних книг, до вичислянь не мають навіть молитовників, взагалі духовно діти наші дичавість, во всяким каменем лягає на серце батьків їх, і все того зайлопостання еміграцнтською недолею. Матеріальний стан дітей емігрантських страшний: вої во- ни незрути, неодягнені; тепер зіма, а діти має не мають по- трібного їбрания і сидять в нетеплених кахлах. Діти фізич- но виснажені, занорені, бо постійно не їдять... Чи все ж церква, заступником якої в Польщі являється ти, Ваша Магніфіценціє, допустить, щоб ні в чому неповинні діти ринули з голоду, або росли дикунами. Це було б проти- но чоловіколюбним заповітам Того, Хто так любив діте... Крім тдівей, багато опинилося на еміграції українців, калік та хорих, не здатних до фізичної праці; всі вони теж опинилися тепер в дуже гіркому стані і потребують допомоги. Як заступник релігійних інтересів Народу Українського, звертаюся до Вас, Ваша Магніфіценціє, з проханням взяти під свою опіку дітей і калік українських і допомогти їм мате- ріяльно. Коли б Ваша Магніфіценція зволила написати про гіркий стан наших дітей до апостольської Столиці, то певне Святий Отець прийшов би дітям нашим з своєю звиклою щедрою до- помогою. Крім цього, для наших дітей і калік могли би в брати невну суму і Косцьоли в Польщі, коли б на це було заряджен- ня Вашої Магніфіценції. Дяскавої відповіди Вашої чекатиму. Прийміть, Ваша Магніфіценціє, мої ширі запевнення в правдивій пошані до Вас. РЕКТОР кам"янець-Подільського Українського Університету, Профессор І.Огієнко /в.р./. З оригіналом згідно: Маршалов КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 21 грудня 1918 р. ч. 154/4. м. постов. До Високоповажаного Па- на Міністра І.І. ОГІЄНКА. Високоповажаний Пане Міністре НАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ГОЛОВНИЙ ОТАМАН, озер кращи, "звілейну" звіцяту книжку видавництва Ук- раїнської Автокефальної Церкви під назвою "Мо- за українська була вже майже Церква" горучив ме- ни склясти Вам, "ане Міністре, в його імені позик за названу книжку разом з побажанням дальшого ус- піху та розвитку видавництву, про що вважаю за приємний обов'язок свій Вас, Пане "іні тре, позико- мити. Користуючись нагодою прошу прийняти вислови моєї щирої до Вас похвали. Л. Мурав'ов (к.) У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. РУДАНА „10“ дня Року Божого 1921-го. № 2900 Панові Голові Директорії, Головному Отачку, Власній Дирекції У. Н. Р. ОДЕРЖАНС Вх. Ч. 1747 ЗАМІТКА: Прошу висловити моя підпису професійною книжку у новому чині, даним її звітність за роботу Виголошена 1921 р. Пане Отачане, Молоде Видавництво "Українська Автокефальна Церква", працюючи на еміграції в дуже несприятливих обставинах, спромоглося всією таки випустити свою двадцяту книжечку-книленьку. В цей урочистий для мене день прийміть, Високодостойний Пане Отачане, що двацяту книжечку: "Мова українська буде вже мовою церкви", як знак моєї сердечної поваги до Вас. З правдивою до Вас пошаною Професор Г.О. Винниченко КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОДОВОЇ РЕСПУБЛІКИ 24 грудня 1918 р. м.постов. 386 до НАЧА МІНІСТРА ІСНОВІЛЬНЬ. Маю за честь подати нижченазвені резолюції, які ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ГРОДОВИЙ ОТАМАН зволив по- класти на позійомленнях Ваших,Пане "міністре,- 1/ на копії листа до Єпископа Станіславського д-ра Фрігорія Хомицина з 5 цього грудня ч.2835, резо- люція : "зумками цього листа згоджуємось. 2/ на позійомленні с 9 цього грудня ч.2925 в спра- ві заходів що до розповсюдження видань "Української Автокефальної Церкви" - резолюція: "Дякую п.Міністра за прийняття необхідних заходів до здійснення моїх по- 3/ На копії листа від Архієпископа Георгія, Екзарха Православної Церкви в Польщі, з 9 цього грудня резолюція: "Прошу п.Міністра депомогти Архієпископу Юрію стати Юрієм замісць Георгія, візновити йому знання української мови і повернути його на-лоне Української Церкви. 19/XII ПЕТЛЯРА." У Н Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня ... 12 " дня Року Божого 1921-го. № 302 ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ. Поcилaю при цьому Вам, Високодостойний Пане Отамане, копію листа від 9-го грудня ц.р. до мене від Екзарха Православної Цер- кви в Польщі, Архиєпископа Георгія. З правдивою пошаною до ВАС, МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР Гричу п. Митрополиту Високоправославному Георгію, святому братім митрополиту Георгія, відповідаю вам (написано українською) і повернути його на лото Україн- ської Церкви. 1921 року Канцелярія Директорії СДЕРЖАНО для 192 р. Вх.Ч. 448-387 Копія листа від Архієпископа Георгія, Екзарха всей Православної Церкви в Польщі до Міністра Ісповідань У.Н.Р. "Многоуважаемий професоръ Иванъ Ивановичъ.Сердечно бла- годарю Васъ за Вашъ привѣтъ по случаю назначенія меня экзар- хомъвсей Православной Церкви въ Польшѣ,а равно за присланныя мнѣ Вами раніе брошюр и за послѣднюю книжку Вашу: "Мова укра- инська буда вже мовою церквы".Я съ интересомъ и благодарно- стью къ автору прочиталъ ихъ. Ви, конечно, знаете, что я ничего не имѣю противъ того, чтобы народъ украинскій славилъ Бога своею ридною мовою.Я люблю ук- раинскій языкъ,украинскую пѣсню, знаю украинскихъ писателей, особеннон Шевченка.Я считаю себя украинцемъ,какъ уроженецъ Каменець-Подольской губ.Въ семьѣ моего отца-священника обыч- но говорили поукраински.И теперь я еще не забылъ украинска- го языка и могу говорить поукраински.Къ сожалѣнію не могу правильно писать,ибо никогда не изучалъ украинской граммати- ки, вслѣдствіе чего и пишу Вамъ на русскомъ языкѣ. Второй экземпляр Вашей книжки,предназначенный Вами для св. Патріарха Тихона,я постараюсь передать чрезъ Польскую Миссію по назначeнію. Будучи въ Кременцѣ, я получилъ очень хорошія впечатлѣнія отъ начальныхъ украинскихъ школъ и дѣтскаго "садка". Желаю Вамъ всякихъ милостей отъ Господа Бога.Благослове- ніе Господне да будеть на Васъ. Вашъ покорный слуга Архієпископъ Георгій,Экзарх всей Православной Церкви въ Польщѣ. 9 дек.1921 г. Варшава - Прага,Зигмунтовска 5." З оригіналом згідно: Керуючий Справами Департаменту Православної Церкви Міністерства Ісповідань Старший Діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Грудня 9 дня Року Божого 1921-го. № 2925 Кан. Директорії ОДЕРЖАНО для 192 року вх. ч. 1740 ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. ЛИКИ. Виконуючи високодостойний приказ, укладений Головою до зміцнення між нами та вашої сторони, Повідомляю В А С, ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ, що, згідно з бажанням ВАШИМ, щоби видан- ня "Української Автокефальної Церкви" як найширше були розповсюджені по Україні, мною знову вжито відповідних заходів, і подаю при цьому копії моїх листів в цій справі: до пана Міністра Шляхів - від 6.ХІІ.ц.р. під ч.2872; до бувшого Губерніального Комісара Поділля п.Степури - від 6.ХІІ.ц.р. під ч.2873; до пана Міністра Внутрішніх Справ - від 6.ХІІ.ц.р.під Ч.2874; до пана Посла в Варшаві - від 6.XII.ц.р. під Ч.2875; до пана Міністра Закордонних Справ від 6.XII.ц.р. під Ч.2876; до Голови видавництва "Книгоспілка"п.М.Аитвицького - від 6.XII.ц.р. під Ч.2877; і до Голови Волинського Кооператив- ного видавництва п.Б.Ржепецького від 6.XII.ц.р. під Ч.2878. З правдивою пошаною до ВАС, МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „б“ дня Року Божого 1921-го. № 2872 Копія. ДО ПАНА МІНІСТРА ШЛЯХІВ. 3/6 Високоповажний Пане Міністре, Особи, що побували на Україні в листопаді цього року, одноґолосно свідчать, що там відчувається надзвичайно го- стро брак всяких книгок, особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всякую ціну дати їм цих книжок. Видан- ня "Української Автокефальної Церкви", що в малій кілько- сті попали на Україну, користувалися там дуже великою по- вагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Україні для зміц- нення того релігійного руху, який там відбувається тепер. Потрібна книжка, яка б освітила все те, що робиться і нада- ла б духу тим, що ваґаються. Колиб на Україні були видання "У.А.Ц." в потрібній кіль- кості, то рух церковно-національний пішов би там вдвое силь- ніше і скоріше. От зва цього Головним Отаман листом своїм з 29.XI. по- ставив мені непремінним завданням за всякую ціну перекину- ти за Збруч як на більше число різних видань "Української Автокефальної Церкви". Тому я і звертаюся до Вас з прохан- ням про слідуюче: Чи не могли би Ви організувати постійну і систематичну переправу видань "Української Автокефальної Церкви" за Збруч при допомозі Залізничників. Я знаю, що залізничники - це міцна і поважна організація, яка постійно має добрі зв'язки з Україною. Тому я звертаюся до Вас, як до шановного представника залізничників, з ласкавим проханням допомогти мені в великій цілі справи і вжити відповідних заходів, щоби видання "Ук- раїнської Автокефаль оі Церкви" переходили на Україну. Я знаю, що залізничники ставляться прихильно до всєї моєї праці, чому я мав не раз засвідчення, тому сподіваюся від них прихильного відношення і до цього мого прохання. Нагадую, що один з залізничників, інженер Л. Грабина, бере постійну участь в Раді Міністра Ісповідань. Потрібні Вам книжки вишулю Вам по першій Вашій вимозі. Долучаю до цього копію витягу з листа Головного Отамана від 29 листопаду. Прийміть, Високо достойний Пане Міністре, мої щирі запевнення в правдивій пошані до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор І. Орієнко /від рукою/. Оригиналом згідно: Старший Діловодо Всев. Квашинський Копія. В. ГУБЕРНІЯЛЬНОМУ КОМІСАРУ ПОДІЛЛЯ Г.К. Стецурі. 391 Високоповажний Григоріє Калістратовичу. Особи, що побували на Україні в листопаді цього року, одноголосно свідчать, що там відчувається надзвичайно гостро брак всяких книжок, особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всякую ціну дати їм цих книжок. Видання "Української Автокефальної Церкви", що в малій кількості попали на Україну, користувалися там уже великою по- вагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Україні і для зміцнення того релігійного уху, який там відбувається тепер. По- трібна книжка, якаб освітила все те, що робиться і надала б духу тим, що нагаються. Коли б на Україні були видання "У.А.Ц." в потрібній кількості, то рух церковно-національний пішов би там вдвое сильніше і скоріше. От за цього Головний Отаман листом своїм з 29.XI. по- ставив мені непремінним завданням за всякую ціну пересилути за Збруч як найбільше число відних видань "У.А.Ц.". Тому я й звертаюся до Вас з проханням про слідуюче: 1. Організувати постійну і систематичну пересилку видань "Української Автокефальної Церкви" за Збруч, і 2. Організувати в прикордонних містах - Гусятині, Скала і т. п. - постійний і систематичний продаж книжок "У.А.Ц.", в надії, що дони поволі будуть пересилати на Україну. Місцеві "Просвіти", нехай, добре допомогуть в цій справі. Петрібні на організацію цеї справи видатки Вам буде видано. Щиро сподіваюся, що Ви, Баскодостойний Григоріє Калі- стратовичу, докладете своїх ставань і зорганізуйте цю справу на загальну державну користь. Один раз Ви вже були виконавці таке завдання. При цьому попочті висилаю Вам частину книжок, - опе- руйте ними по своїй ініціативі. Додаю й копію витягу з листа Головного Отамана з 29 листопаду. Прийміть, Високодостойний Григоріє Калістратовичу, мої щирі запевнення в прадивій пошані до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Профеєор І.Огієнко./вл.рукоп/. З оригіналом згідно: Старший Діловодо Всеволодовський У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „6“ дня Року Божого 1921-го. № 2874 Копія 392 З/Н ДО ПАНА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ. Високодостойний Пане Міністре, Особи, що побували на Україні в листопаді цього року, одночасно свідчать, що там відчувається надзвичайно гостро брак всіяких книжок особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всяку ціну дати їм цих книжок. Видання "Українсь- кої «Автокефальної Церкви", що в малій кількості попали на Україну, користувалися там дуже великою повагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Україні для зміцнення того релігійного руху, який там відбувається тепер. Потрібна книжка, яка б освятила все те, що робиться і надала духу тим, що вагаються. Коли б на Україні були видання "Української Автокефальної Церкви" в потрібній кількості, то рух церковно-національний пішов би там вдвое сильніше і скоріше. От за цього Головним Отаман листом своїм з 29.ХІ. по- ставив мені непремінним завданням за всяку ціну перекинути за збруч як найбільше число різних видань "Української ав- токефальної Церкви". Тому я й звертаюся до Вас з проханням про слідуюче: 1. Організувати постійну і систематичну переправу ви- дань "Української «Автокефальної Церкви" за Збруч, і 2. організувати в прикордонних містах - Гусятин, Скала і т.п.- постійний і систематичний продаж книжок "Українсь- кої Автокефальної Церкви", в надії, що вони поволі будуть переходити на Україну. Місцеві "Просвіти", певне, добре до- поможуть в цій справі. 3. Надати спеціального чоловіка в прикордонну смугу, який би Ваших і моїх указівках організував негайно всю цю справу. Коли у Вас є має відповідні люди, то й зможу дати Вам я. 4. Доручити організацію цеї справи б.Губерніальному Комісару Поділля Г.Степурі, і: 5. Відпустити потрібні на організацію цеї справи кош- ти. Широ сподіваємся, що Ви, Високодостойний Пане Мініст- ре, перейметеся думками Головного Отамана про велику ко- ристь цеї справи і в недовгому часі це постійне бажання мое, підкріплене тепер і листом Голови директорії, увій- де в життя. Широ прошу про Ваші зарядження сповістити мене. П.Степурі потрібні книжки з листом моїм, копію якого до цього долучаєм, вже вислано. Долучаю до цього й копію витягу з листа Головного Отамана з 29 листопаду. Прийміть, Високодостойний Пане- Міністре, мої ширі запевнення в правдивій поша- ні до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор І.Орієнко /вл.рукоп. З оригіналом згідно: Ліловодо Всев.Кваченюк Копія. ДО ПАНА ПОСЛА У.Н.Р. в Варшаві. Високоповажний Пане После, Особи, що побували на Букраїні в листопаді цього року, одноголосно свідчать, що там відчувається надзвичайно гро- стро брак всяких книжок, особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всякую ціну дати їм цих книжок. Видан- ня "Української "втокефальної Церкви", що в малій кілько- сті попали на Букраїну, користувалися там дуже великою по- вагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Букраїні для зміцнен- ня того релігійного руху, який там відбувається тепер. По- трібна книжка, яка б освітила все те, що робиться і надала б духу тим, що вагаються. Коли б на Букраїні були видання "У.А.Ц." в потрібній кількості, то рух церковно-національний пішов би там єдвоє сильніше і скоріше. От зва цього Головний Отаман листом своїм з 29.ХІ. по- ставив мені непремінним завданням за всякую ціну перекину- ти за Збруч як найбільше число різних видань "Української автокефальної Церкви". Тому я й звертаюся до Вас з прохан- ням про слідуюче: 1. Чи не можна було б з Варшави післати різних видань "Української "втокефальної Церкви". 2. Чи не можна було б при допомозі кооперативів пере- слати ці видання на Букраїну в як найбільшому числі. Щиро сподіваюсь, що Ви, Високодостойний Пане После, перен метеся цими думками Головного Отамана про велику користь цеї справи в і в недовгому часі зробите, що буде в вашій можливості. До цього додається копія витягу з листа Головного Отамана від 29 листопаду. Про Ваші зарядження миро прошу сповістити мене. Видан- ня Української Автокефальної Церкви"буде Вам вислано в потрібній кількості по першій Вашій вимозі. Про цю справу я писав уже Вам двічі 7. вересня...... № 1976. 4.X. № 2234., але Ви не зволили мені відповісти. Прийміть, Високоповажний Пане После, мої мирі заповнен- ня в правдивій пошані до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор I. Огієнко /вл. рукоп/. оригиналом згідно: Керівний Діловодя Всев. Квасницький У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „б“ дня Року Божого 1921-го. № 2846 Копія, 394 380 ДО ПАНА МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ. Високоповажний Пане Міністре, Додаючи до цього мого листа до п. Посла У.Н.Р. в Варшаві п. А. В. Лукашевича, ласкаво прошу наказати листа цього відправити по адресі і з свого боку підтримати моє прохання до п. Посла. Прийміть, Високоповажний Пане Міністре, мої мірі запевнення в правдивій по- шані до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Процесор І. Огієнко /вл. рукою/. з оригіналом згідно: Офіцер діловоди Всев. Квашніцького Копія ВИСОКОПОВАЖНИЙ Микола Олексійович. Особи, що побували на Україні в листопаді і цього року, одноголосно свідчать, що там відчувається надзвичайно го- стро брак всяких книжок, особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всякую ціну дати їм цих книжок. Видан- ня "Української Автокефальної Церкви", що в малий кілько- сті попали на Україну, користувалися там дуже великою по- вагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Україні для зміцнен- ня того релігійного руху, який там відбувається тепер. По- трібна книжка, яка б освітила все те, що робиться і надала б духу тим, хто ваґаються. Коли б на Україні були видання "У.А.Ц." в потрібній кількості, то рух церковно-національний пішов би там вдвое сильніше і скоріше. От тому я звертаюся до Вас, Високоповажний Миколо Оле- ксійовичу, допомогти мені за всякую ціну перепровадити на Україну видання "Української Автокефальної Церкви". Ви ма- єте тісні зв'язки з різними кооперативами, які, чує я, збі- раються посилати книжки на Україну. Чи не допоможете Ви й мені кинути на Україну видання "Української Автокефальної Церкви". Підкреслюю ще раз, що справа ця - справа великої ваги; коли видання "Української Автокефальної Церкви" зробили добре іло на Волині, то на Україні наслідки були б вдвое більші. Пустити мої видання ширше по Волині да все мене обця- ли, за що це раз Вас дякую; чекаю тільки замовлень. Прийміть, Високоповажний Миколо Олексієвичу, мої ширі заперечення в правдивій пошані до Вас. МІНІСТР ІСТОРІЇ, Професор І.Огієнко /вл. рукою/. оригіналом згідно: Виконавчий комітет діловоди Всев.Явленковський Копія ВИСОКОПОВАЖНИМУ ПАНОВІ ГОЛОВІ ВОЛИНСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО ВИДАВНИЦТВА Б.П. РЕПЕНЬКОМУ. Високоповажний Борисе Павловичу. Особи, що побували на Україні, в листопаді цього року, одноголосно свідчать, що там відчувається надзвичайно го- стро брак всіляких книжок особливо релігійних; емігрантів Бога ради просять за всяку ціну дати їм цих книжок. Видан- ня "Української Автокефальної Церкви", що в малій кілько- сті попали на Україну, користувалися там дуже великою по- вагою і попитом. Видання "У.А.Ц." дуже потрібні на Україні для зміцнен- ня того релігійного руху, який там відбувається тепер. По- трібна книжка, яка б освітила все те, що робиться і надала б духу тим, що вагаються. Коли б на Україні були видання "У.А.Ц." в потрібній кількості, то рух національно-церковний пішов би там вдвое сильніше і скоріше. От тому я звертаюся до Вас, Високоповажний Борисе Пав- ловичу, допомогти мені за всяку ціну перепровадити видання "Української Автокефальної Церкви" на Україну. Ви маєте тіс- ні зв'язки з різними кооперативами, які, чува, збираються по- силати книжки на Україну. Чи не допоможете Ви й мені кину- ти на Україну видання "Української Автокефальної Церкви". Підкреслю ще раз, що справ ця - справ великої ваги; коли видання "Української Автокефальної Церкви" зробили добре діло на Волині, то на Україні наслідки були б вдвое більші. Пустити мої видання ширше по Волині Ви вже ласкаво мені обіцяли, за що ще раз Вас дякую; чекаю тільки замов- лень. Прийміть, Високоповажний Борисе Павловичу, мої шрі запевнення в правдивій пошані до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор І.Огієнко /власною рукою/. З оригіналом згідно: Київський Діловод Рос. Квачкін У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „8“ дня Року Божого 1921-го. № 2898 ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЄ. Посилаю при цьому В А М. ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЬ, копії листів: а/від 7.Х.Ц.р. від Консисторії Україн- ської Греко-Православної Церкви в Канаді і Злучених Державах до мене; б/від 5.ХІІ ц.р. під ч.2835 од мене до Епископа Станиславського д-ра Григорія Хоми- шина. З правдивою до В А С пошаною МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Грудня 5-го дня 1921 р. ч:2835. Копія. 284 398 Його Преосвященству, Епископу Станиславівському Доктору Григорію Хомишину. Високооастойний Владико. Дуже приємно було мені одержати листа Вашого з 28 листопаду з малозв'язлуденою похвалою моєї любови до Рідного Краю. Я працюю в познім переконанні, що в палкій лю- бові до Рідного Краю і в повній відданості народу Його найбільше виконується Воля Божа на землі, за- повіджена нам Сином Його. Обмежене есттво людське найповніше може зрозу- міти Бога Праведного тільки в своїх, чоловікові найкраще зрозумілих формах національного буття. Палкий, щирий націоналізм для народу поневоле- ного єсть єдиний заєсіб врятування від повної за- гибелі. А така загибель була б непростимим свято- татством, бо кожний народ повинен виконати Волю Божу найперше стосовно до своїх національних форм. Церква Українська в старі віки була національ- ною і вільною, - і такою вона прагне стати й тепер. З церквою московською наша церква має мало спіль- ного, і тому думки В. Солов'єва, висловлені ним в його статті "la Russie et l'Eglise universelle" не стосуються Церкви Української. Заснована Апостолом Андрієм Первоозваним, Церк- ва Українська має Боже призначення стати первозван- ною, на яку покладається велика місія стати церквою першою /40 міліонів цільного глибоко віруючого на- роду/ серед всього слов'янського світу. А хто знає, чи вдруге не покличе до Христа Андрій брата свого Петра.... На знак моєї поваги до Вас посилаю при цьому нову свою книжку: "Мова українська була вже мовою церкви".Дуже цікавлять мене Ваші поважні труди. Прийміть, Високодостойний Владико, мої щирі запев- нення в правдивій пошані до Вас. Міністр Ісповідань, Професор І.Огієнко /вл.руком/. З оригіналом згідно: Старший Діловод Т.Кочубей Консисторія Української Греко-Православної Церкви в Канаді І ЗЛУЧЕНИХ ДЕРЖАВАХ. Саскатун Саск 27 жовтня 1921 Високоповажному Пану Міністру Ієновідань проф. І.Огієнку. Високоповажний Пане Міністре,Для 15 серпня б.р. ми вислали до Вас лист по адресі:"Українська Трибуна" - Варшава, а коли в кіль- ка днів пізніше довідались про Вашу докладнішу адресу, а імен- но:Тарнів, готель Бристоль, то написали здруге /24 серпня/ пові- домляючи Вас про лист висланий на руки "Укр.Трибуни". Відповіди поки що не отримали, та обставини приневолюють нас писати знову. На днях гром. Стєчкін з "Уорктон" прислав нам Вашого листа до нього від 2 серпня №1582, а вчора получили від ред."Українсь- кого Голосу" з Вінніпегу Башх два листи до "Укр.Прав.Церковно- го братства в Саскатуні", ще від 16 квітня 1921. Причини такого спізнення поки що нам не відомі, і отсім просимо вибачення о таку спізнену відповідь. Зі згаданих листів довідуємося докладніше про церковне поло- ження на Україні, як також про Вашу готовність помочи нам в нашим церковним ділі. За се складаємо Вам сердечну подяку від себе і від всіх віряних і прихильників Укр.Прав.Церкви в Америці, і моли- мо Бога, щоб Ваші змагання на полю української національної цер- кви увінчались повним успіхом. Нам церк. виник рух почався з весною 1918 року, а 18 і 19 лип- ня того ж року відбулися перші церковні наради при участі 100 де- легатів від українських церковних громад. До сього причинився головно уніатський єпископ Будка, котрий, злучившись з римо-католиками /французами і бельгійцями/ почав латинизувати греко-католицькі обряд, та вороже виступати проти вся- ких товариств та інституцій /приміром, укр.Інет.ім.П.Могили в Саскатуні - наша гордість на чумині/ котрі не носили католиць- кої марки і не підлягали його зверхності. Помагали йому в сій ро- боті французькі і бельгійські монахи "Редемптористи", котрі прий- мали греко-кат. обряд і, як священики, ішли між народ та ломаною українською мовою ширили свою ідею. Нарід обурявся та еп. Будка запевняв, що відправить чужинців так скоро, як лише дістане більше число укр. священиків. Народ повірив та з часом зрозумів, що його обмануєно, бо укр. священики не приходили, а число ревемптористів тим часом дуже скоро зростало. Політика еп. Б. стала лена всім, і передові люди почали думати над способом спинити таку, укр. інтретесам ворогу, роботу. Тим часом, положення православних українців, котрі зайшли сюди головно з Буковини, не було ліпше. Їх обслуговували священики в російської православної місії – москалі, або ємосковщені українці. В їх церквах заведено російські звичаї, а де священики були великороси, там і проповіді говорили в мові російській – для народу не зрозумілій. Не диво, отже, що і національна свідомість між українцями з Буковини менша чим між галичанами. На висше згаданих церковних нарадах рішено відбудувати українську православну церкву і злучитися в українською православною церквою на Україні, коли та буде зукраїнізована. Першим кроком для свого було засноване укр. прав. Братство, на стрі етавронгійських Братств на Україні. Виринуло питання: де взяти українських священиків і єпископа. Братство звернулось до московського єпископа Олександра і запропонувало йому взяти укр. прав. церкву під свій духовний покров до часу отримання укр. єпископа. Він згодився і підписав з Братством угоду, котрою признав укр. прав. церкву незалежною від московської, і зобов'язався надати нашу церкву під свій тимчасовий покров. Сталося, однак, що під напором московських священиків еп. Олександр зламав угоду, і виступив проти укр. прав. церкви шестирським листом. Братство сейчас звернулось до єрійського митрополита Германоса – чоловіка освіченого і наскрізь демократичного, і він приняв тимчасовий духовний провід на укр. прав. ц. Для 27 листопада 1919, відбувся другий укр. православний собор на котрім був присутнім митрополит Германос. Тоді то 17 священиків-українців з московської місії перестали до української церкви, а то 12 в Сплу ених Штатах, а 5 в Канаді. Брацтво отворило Духовний Семінар в 1919 р. і під проводом о.др.Германа, бувшого професора на чернівецькім університеті, а тепер голови Консисторії, вийшло все чотирох ідейних українських священників. Тепер, однак, в браку фондів, як також кандидатів на свящ. семінар не істнує. Укр.прав.ц. в Америці почалась на сильному національному грун- ті і є як раз спричинилося до її тенерішного и ехсподів- ного зросту. Проновіди говорились лиш на укр.- раїнській мові, в церквах заводять- ся поволі українські звича і богослужен- ня правляться українською вимовою, а в місцево- стях, де народ все праготований, апостоли і євангелія читається на українськім переводі. Українці з Галичи- ни /бувші уніяти/ приймають такі зміни радо, зате буковинські українці звикли на протязі 25 літ до московської православної цер- кви, не так скоро приймають будь які зміни, і тому між ними украї- нізація церквийде поволіше, але в нови і доволі яз- чо. Наші священники, працюючи між ними, стараються в першій мірі виробити в них національну свідомість. В Канаді є в нас тепер всього сімх священників. Роки перетя- жені працею. На одного переважає пересічно 10 парафій; - в де кот- рих богослуження відправлялись раз на три чотире місяці, коли би в нас більше священників і сім українських єпископ, число наших вірях зросли би втрое більше на протязі двох трьох місяців. Суть такі громади, що вночі в нами симпатизують, але не можуть відда- житися взяти рішучий крок, бо бачуть не замало в час духовної силі. До нас денно напливають листи з такими питаннями: "Коли ді- станете більше священників"? "Коли прийде єпископ"? "Ану ж ви не ді- стаєте ні звідки помочі і ваше діло провалиться, бо тоді станеть- ся з тими громадами, котрі пристали до Укр.Прав.ц.". Противники нашої церкви використовують наші слабі сили і воюють проти нас завзято. Дійшло до того, що "Буковина" орган московської місії в Канаді, котрий видався лиш на ревновні побожності і критика українських діяльних Українцем, органом уніатського-синоду в Канаді Укр. Церква пригорнула до себе чимало уніятів, котрі ніколи не піш- ли би були до московської церкви, і еп. Буско Тибере в середствах борби, щоби лиш осягнути своєї цілі: — знищити українську православ- ну церкву. Найбільша наша недостача це брак епископа. Будь в нас український єпископ, ми сейчас здобули би більше вірих прав. церкві і більше кандидатів на ставленників, нам не закидали би сектантство та запродам українського народу єпрійському митрополитові, як то- пер нам закидаютъ. Однакова наша надія — Рідний Край — звідки надіємося помочі: священиків і єпископа. І така поміч мусить наспіти сей час, інакше ук- православній церкві грозить, як не упадок, то дуже поволий розвит. Наші противники сіють між вірними нашої церкви зневиру, а зневира се далеко найлетіша зараза. Ми поробили всілкі приготовання видавати православний орган, та з браку фондів мусіли на якийсь час облишити. Наша просьба до Вас, Високоповажний Пане Міністре, така: вишліть нам трох ширих, енергійних та ідейних священиків — і то сей час. Як ми писали їм в першім листі, подорож оплатимо ми самі, хоч принаємося, що наше фінансове положення, в наслідок слабого урожаю за послідних два роки, дуже невідгадне. Та ми задумуємо звернутись до тих громад, котрі хочуть священиків і просити їх, щоби вони вели кола подоро- жі на себе. Коли би знайшовся священик, що міг би приїхати за свої гроші, то най іде, а тут йому звернєся. Ви повідомте нас, котрих свя- шеників посилаєте, а ми виробимо їм канадійські паспорти і зробимо все, що потрібне, щоби вони сюда дісталися. Пожадали було би, щоби на разі їхали самі, без родин, бо для одного лекше збирати паспорт. Родин- ну спровадили би пізнійше. Дальше просимо Вас, Впов. п. Професоре, робити заходи надати нам ук- раїнського єпископа. Ложаданням було би, щоби був рукополаганий царго- родським патріярхом — та се, впрочім, лишаємо для Вас. Ви повинен при- іхати сюда не пізнійше, як з весною. Літом міг би робити візиталії. Буде- те нам простити, коли пригадаємо, що тутешні обставини вимагають чоло- віка наскрізь ідейного, в доброю освітою і тактикою та здібностями. Не меншої важк е добре здоровля, бо праця тут на початках утяжлива. В одному з Ваших листів до Брацтва пишете, що в недовгому часі ду- мете випустити книжку приєднанчу укр. церкви в Америці. Ми задумуємо написати стислий та докладний огляд відродження Укр. Прав. Церкви і видрукувати в примірниках. Коли би можна, ми могли би переслати рукопис до Вас, а Ви надрукували би в Вашім видавництві п Укр. Авт. Церкви "Наша друку понесли би ми самі. В виду сього, не пишемо Вам про докладний устрій та управу нашої церкви. Скажемо лише, що він наскрізь демократичний. Коли би нам вдалось переслати до Вас згаданий рукопис, би з нього дзвідалибися про все. Прийміть, Високоповажний Пане Міністре, наші щирі запевнення в правдивій до Вас пошані. За консисторію Укр.Прав:Церкви в Кан. і Ам.О.С.В.Савчук, секретар. З оригіналом згідно: Т. Керуючий Справами Департаменту Православної Церкви Міністерства Ісповідань Листопаду 19 дня 1921 р. ч. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „15“ дня Року Божого 1921-го № 3026 Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО дня 192 р. до ПАНА ВУ. Ч. пра 403 ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ. ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ. Посилаю при цьому В А М, ВИСОКОПОВАЖНИЙ, ПАНЕ О Т А М А Н Е, копію наказу мого по Міні- стерству Ісповідань від 6-го грудня 1921 року № 76. З правдивою пошаною до ВАС МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня 6-го дня Року Божого 1921-го. № Замісць копії. НАКАЗ №76. по Міністерству Ісповідань грудня 6-го дня, року Божого 1921-го. Об'являю по Міністерству Ісповідань слідуючу Грамоту Голови Директорії Й Головного Отамана Військ і Флоти Укра- їнської Народньої Республіки від 19 листопаду 1921-го року № 1510 на моє ім'я: "Шановний Іване Івановичу.Більш двох років то- му, в порозумінні з організованним громадянством українським покликано Вас на уряд Міністра Іспо- відань . Від того часу незмінно, при всіх обста- винях, залишаєтесь Ви на своєму пості. Уважно слідкуючи за діяльністю Вашою, з вдово- ленням бачив я, що, по всяк час, при самих несприят- ливих обставинах, Ви, в повній відданості та великою любов'ю, віддавали усі свої сили, знання і енергію для справи духовного відродження українського на- роду. Завдяки видатній дбайливості та невисичній енергії Вашій, покладаються міцні підвалини для найкращого розвитку відродженої Автокефальної Пра- вославної Церкви Української: перекладено службу Божу на живу мову українську, розвинуто широку ви- давничу діяльність в питаннях церковно-національ- них, підготовляється кадр національно-свідомого ду- ховенства. Українська Церква Православна навязує зносини з Вселенським Патріархом та організовано вступає до всесвітніх об'єднань церковних. Одночас- но з цим провадиться релігійно-освітня праця серед нашого вояцтва і громадянства та задовольняються. релегійні потреби їх на чужині. Дбачий найбільше про розвиток Православної Церкви Української, не забули однак Ви і про справи інших церков і громад релігійних усіх визнань, на Україні сучих. Перебуваючи в живих стосунках з видатними представниками цих церков і громад, Ви зуміли викликати у них прихильне відношення до справи нашої державності. Ревна та вельмикорисна праця Ваша заслужила собі признання серед вояцтва і громадянства нашого і Архипастирське благословення Преосвященного Єпископа Нашого, під опікою якого перебуваємо ми на чужині; маю пеність, що таку ж вдячну оцінку, в скорому часі, зустріне Ваша праця на рідній землі у боголюбивого народу українського, що в останні роки, в особливу ревністю і високим релегійним піднесенням, власними силами, буде відроджену живу Національну Церкву. З нагоди закінченої праці Вашої по перекладу Літургії Святого Іоана Золотоустого, оглядаючись на перейдений Вами шлях державного служення, вважаю за свій приємний обовязок, в Імені Республіки, висловити Вам ширу подяку за доконану працю Вашу й побажати Вам здоровля і сил для дальших на добро народу і Батьківщини. З пошаною ПЕТЛЮРА". До цього об"являю по Міністерству це таку постанову Ради Народних Міністрів від 23-го листопаду 1921, року: "Слухал и:доповідь Міністра Ісповідань Професора Івана Огієнка. Постановили: Визначаючи велике значіння праці Міністерства Ісповідань в царині культурно-релігійній, і ті поважні наслідки, які дала ця праця для справи національно-релігійного відродження, доповідь Міністра Ісповідань прияти до відома". Об"являючи по Міністерству Ісповідань це високе визнання моєї скромної праці, як Головою Директорії, так і Радою Народних Міністрів, я мушу підкреслити, що визнання це я заслужив виключно спільною й дружньою працею всіх працьовників і установ Міністерства Ісповідань; тому визнання це я не приймаю на свою тільки адресу, а ділю його разом зо всіма своїми співробітниками й помічниками. Складаю тут свою найщирішу подяку всім співробітникам Міністерства Ісповідань, а саме: Департаментам: Православної Церкви, Інославія, Іновірія, Чужоземних зносин, Духовної Школи і Загальних Справ, Раді Міністра Ісповідань, Комісії по перекладу Письма Святого на українську мову, Духовно-Музичній Комісії, Преосвященному Епископу Нашому, Головному Військовому Охмельнику, всьому Військовому Духовенству і всім Українським Церковним Братствам; моє сердечне спасибі всім начальникам окремих військових частин, що завжди широко допомагали й допомагають праці моїй по церковно-релігійному вихованню нашого Христолюбивого Юзачтва. Щира подяка моя й всім тим прихильникам нашим як духовним так і світським, що тостійно допомагали нам в важкій роботі нашій, роботі в несприяючих, а часом і нелюдських умовах; допомога їхня завжди була реальноко й корисною. Ще раз сердечно й щиро всіх дякую. Об'являючи все це по Міністерству Ісповідань, залишаюсь в твердім переконанні, що й надалі кожний з нас буде непохитно стояти на своїм відповідальним пості, і любовно й охоче віддаватиме всі сили свої на святу працю по збудуванню міцної Української Автокефальної Церкви Богу на Славу, а Україні на щастя. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Ректор Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету, Професор У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня „14“ дня Року Божого 1921-го. № 3026 ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ. Посилаю при цьому В. А. М., ВИСОКОДОСТОЙНИЙ ПАНЕ ОТАМАНЕ, копію листа мого від 6-го грудня цього року під ч. 2886 до Епископа діо- нисія і копії листів від І2-XII. під ч. 2986 і ч. 2994-6 студії зміни з Виличева. З правдивою пошаною до ВАС МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, ПРОФЕСОР Г. Д. Білий Копія. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Груня 6 дня 1921 р. № 2886. ЙОГО ПРЕОСВЯЩЕНСТВУ, ПРЕОСВЯЩЕНОМУ ДІОНІСІЮ, ЄПИСКОПУ ЗАКОРДОННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕПАРХІЇ. Високодостойний Владико. З волі Божої багато української людності змушене було покинути Рідний Край свій і шукати притулку да- леко за межами його.Більшість цей людности опинилася на території Польщі, де в той час Ви були майже єдиним духовним Провідником православної людності.Вірні своїм батьківським вірі,православним канонам і звичаям ми відразу пригорнулися до Вас,як до Православного Владика. І вщерть наляйте правдивою любов'ю Божою серце Ваше широ й широко відкрилося донас:в емігрантах,що змушені були зза бурхливого теперішнього життя опини- тися по за рідним краєм і перебувати часто в нелюдських обставинах,в цих емігрантах Ви бачили синів своїх і по-сатьківському приняли й привітали їх. Воголошений Нарід Український,навіть опинившися за кордоном Рідної Землі,не забув своїх споконвічних православних звичаїв і продовжував і в нелюдських умо- вах вести широ національне,богобільне і побожне життя. І коли ми,цілою душею бажаючи жити екупі з право- славним Владикою,звернулися до Вас,запрошуючи стати на чолі нашої Закордонної Української Епархії,Ви в християнському любові і батьківською ласкою прийняли Українсь- ку Закордонну Епархію під свій покров,стали нашим ду- ховним Владикою і благословили нову свою Пастку. Для наших релігійних потреб було у нас мало духо- венства; потреби зростали, бо зростав релігійний рух серед українців і зростало їх релігійне піднесення. І коли ми почали звертатися до Вас з проханням висвятити потрібних нам людей чи то в діякони, чи то во священники, Ви завжди ласкаво задовольняли наші потреби і ми не відчували в себе недостатку так потрібного нам духовенства. Воголюваний Народ Український, що споконвіку був побожним і горливим в виконанні своїх релігійних обов'язків, останніми часами, в дні загального розрухи, в побожності своїй піднісся на недосяжну височину. З цеї великої побожності, з цеї палкої горливості його виникла потреба славити Бога Нашого цілою душею, цілим своїм серцем, а це можна було робити тільки в рідній мові нашій. І коли нам стало необхідним мати молитовника і богослужбові книжки в рідній мові нашій, Ви мудро зрозуміли це наше високо побожне бажання і благословили до друку потрібні нам книжки. Брати наші за кордоном, в далекій Америці, знайшли у Вас чутливє відношення до своїх релігійних справ, і Ви, як Єпископ Української Епархії, писали братам нашим до Америки своє Владичне Благословення, яке росою цілющою зміцнить духовні сили православної української людності. Стоючи на чолі церковного руху українського й будучи заступником його релігійних інтересів в Уряді Української Народньої Республіки, я маю табну змогу пересвідчитися в Вашому дуже чутливому і сердечному відношенні до всіх духовних потреб народу українського. Всі звертання до Вас ніколи не лишалися без задоволення чи то доброю порадою, чи то добрим ділом. Сьогодні я дістав Грамоту від Голови Директорії Української Народньої Республіки, в якій він дякує мене за мою працю, як Міністра Ісповідань. Цього визнання моєї праці я не можу прийняти тільки на себе, бо в багатьох справах Ви любовно і мудро допомогали мені. В імені Міністерства, на чолі якого я стою, і в імені того народу, інтереси якого я заступаю, отцем листом своїм я складаю Вам, Високодостойний Владико, свою найщирішу подяку за все те, що Вами Архипастирськи зроблено Народу Українському в імені його Закордонної Церкві. Хай Господь милостиво продовжить життя Вашого, зміцнить ваші сили і дарує Вам мудрості для дальшої широкої праці Вашої Богу на службу. Церкві Православній на користь, а Народу Українському на щастя. Просичи Святих Ваших Молитов і Владичного Благословення, залишаюся Вашого Преосвященства слугою ласковим.- МІНІСТР ІСП. ВІДАНЬ, Ректор Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету, Професор І. Огієнко /вл. рук/ З оригіналом згідно: Грудня 7 дня 1921 р. № 2884 У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. грудня 12 дня Року Божого 1921-го № 2986. Копія. 409 345 Високодостойний Владико, На сході Європи повстала нова велика сила, а саме - Автокефальна Українська Церква, яка в церковному житті світа безумовно відіграватиме велику роль. Для ознайомлен- ня з нею посилаю Вам книжки Видавництва "Українська Ав- токефальна Церква", які прошу прийняти на знак моєї правди- вої поваги до Вас. До цього додаються такі книжки: 1. Прохання до Патріар- ха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву; 2. Українська мова, як мова богослужбова. Права живої мови бути мовою церкви; 3. Українська вимова церковно-сло- в'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови; 4. Український православний молитовник; 5. Як Москва ведла під свою владу вільну Церкву Українську; 6. Як Москва зни- щила волю друку Києво-Печерської Лаври; 7. Світовий рух за утворення живої народньої національної церкви; 8. Церковна Справа на Україні; 9. Як цариця Катерина обмосковлювала Церкву Українську; 10. Молитва за Отчизну про перемогу над ворогом, що запосів Рідну Землю; 11. Як треба вимовляти бук- ву Ь в церковно-слов'янських текстах. Історія буквки Є і 12. Українська Пересопницька Евангелія 1556 р. Прийміть, Високодостойний Владико, мої щирі запевнення в правдивій пошані до Вас. Ректор Київ-Почаєвського Українського Державного Університету, Професор І. Огієнко /власною рукою/.- Оригіналом згідно: Тарасовий Діловод У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ. Грудня 12 дня року Божого 1921-го. №. 2394. Копія ВИСОКОПОВАЖНОМУ ПАНОВІ ПОСЛУ В НІМЕЧЧИНІ ДОКТОРУ СМАЛЬ-СТОЦЬКОМУ. Високодостойний Романе Степановичу. В відомій Вам справі я мав іхати до Ан- глії і побувати у Архієпископа Кентерберій- ського. В Львовопі я хотів виступити з публіч ною лекцією про Українську Церкву, яка б безу мовно зацікавила церковні круги, а це все бу- ло б на користь нашій державності. На поїзд- ці моїй дуже насторював С. В. П. Тепер бачу, що про цю поїздку, за браком коштів, думати мені не доводиться, а тому тре- ба вживати інших засобів, щоби ознайомити Ар- хієпископа Кентерберійського з становищем нашої церкви. Для початку при цьому посилаю до Архієпископа листа і видання "Української Автокефальної Церкви". Посилаю все це на Ваше ім'я і ласкаво прошу Вас листа мого, додавши до нього англійську копію, разом з книжками негай- но переслати Архієпископу Кентерберійському. Щиро прошу прислати мені точну адресу і повний титул Архієпископа. Про зроблене в цій справі ласкаво прошу повідомити мене. Прийміть, Високодостойний Романе Степано- вичу, мої мирні запевнення в правдивій повазі до Вас. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, професор І.Срієнко. Згідно: Фермий Діловод ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УРСР В даній справі № 39 Фонду № 1429 Пронумеровано 428 /четыреста двадцать восемь/ +2705= (цифрами і прописом) аркушів 65 з них літерні №№ 44а, 164а, б, в.; 181а, б, в, г, д, е, ж, з, и 182а, 239а, 281а, б, в. = 18 пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: 181, 181а, б, в, г, д, е, ж, з, ч, 182, 182а Графічні матеріали: Інші особливості документів Лен. мистецтв N 83, 99, 106, 107-10/е Усв. були л 181, 181б. Документ з затухаючим текстом: .16* січня 19 р. 4 04 91 Підпис ЖСелезнєв (Пілец) ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) об'єкт N160-не ем /ф об'єкти сид 164а, б, в. - не тони, ЗПІ-непотріб 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 16.05.96 Кашинов 150896 Квасюк 9.04.98 Грин 43 130598 Ду 13.08.04 ф. Цур 31.08.04 Бєл 15.06.05 Кошм 2/2 27.06.05 9.02.06р підп 1800 ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: Оправа: Мікрофільмування: 1.07.1991 Терещенко, Десетка 11.04.91 Мур (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) стаціваний 13.12.03 Бур (Дата) (Підпис)

Розпізнаний текст