Листування з Міністерством ісповідань УНР про діяльність Всеукраїнської церковної ради та її чергові засідання, організацію Автокефальної Української православної церкви, церковний склад тощо. Витяги з протоколів З'їзду військового духовенства, 07.06.1920-28.12.1921, 428 арк.

-21- стель і призначається виключно з'їздом церковної осі, існуючим в атео цілі донет; уходи ходів, і "незаконний" згурт 3/ Верховним пасторем Латвії може бути тільки горожанин Латвії. Люторо 26-го за № 228 раднику Латвійської Місії Івану Задорожному видано листа з проханням написати про Державну Церкву і Синод. VI. УКРАЇНСЬКИЙ ЕПІСКОПАТ ЗА КОРДОНОМ. Міністерству штуть із Білграда слідуюче про Епіскопат за кордоном: В.Митрополіт Антоній Храповицький вараз знаходиться в Константинополі; там же Митрополіт Платон, Архієпископ Анастасій Весарабський, Еп.Никифор Кімельський, Веніамин Таврицький і Феофан Полтавський. Архієпископ Анастасій входить в склад членів Синоду при Патріархаті в Царгороді. Арх.Агапит Калеринославський був відданий урядом Денітана під суд за українську "шпилу" і його залочено в один з монастирів в Криму. Незадовго перед вичинанням Врангеля із Криму Агеши приїхав до Севастополя, де і був розстріляний большевиками. Архієпископ Олексій Дородниць помер на Катеринославщині, про що Міністерство повідомлено в Білграда. - Із Сербії штуть: І/Архієп.Вячеслав Волинський – його постачання на чолі всіх московських православних Церков в З.Європі; 2/Феофан Курський і З/Еп.Гаврил Чепур, б.Ректор Полтавської Семінарії. Еп.Гаврил навчав в Сербії в одній з женських шкіл Закону Божому, але його "за нечинну поведінку у ученицями було змулено покинути -нсп подає в описових постановленнях і датою школу; тепер він єть в монастирі, про його і «відомий церкви». -аліт нудь яком гітал. Местою шинободи С Платов шинмосоч ки Іонкошталь унцар 835,71 за оз.-28 оточей. -осі в м. Веревки 1921 року. с умілі гідні -п0 і умкодії уваження панам .дон -слуджо одеситій ві азучини утродовснім :монополох ле тансонінд осі ву вадає фандиппокод. Міночна екнопогрід. -ослії за нез інопомпинопоней а ростидожене -багатої місцова патентніка, почиші вікон -аєт шинмеки ,виконаній мирокіл. пд ,финар -А помпинейхд .Інкакоптой незооф і Іннариц -нос удоної вінову додко а шинжки місмови -нгелай тинст. хд А. Гродочкий в іважатівель -ДІН випинене! покду фінедлія ауд Іннаслакоон онемова олої є "ун ман" умопірсг за мує доски очтодовей. уважі а нідтовком в шдо я од нахійнои синча уліця ві тиннедкі ипнянчима -шопикоб фінелігозою ауд і од ,мнополого ан семон привдосрд, місоко помпінекиА. имки -кон овтодовснілі осі осн ,Інфракопшерезей :агуєм ідбоо ві - .адосткій в онемод -онцатоси отой - фикомпинській мічоки. нелжкд\I -деї кинтамолопсі хвилогомою жін іпов ля ос -асІ.пІ/С і шипаосрі позоов)8 ;Іносні.6 в пом .Пгронимо Гондакетной сотмей.б ,одної кинс -донж в міндо а Ійдсою в альян к.Гіндасі.пі уморен ав"отой елс ,уможной умосв п.кни ком итудион онемуна окуд шиншнисьг в фріжесон До Пана Міністра Справ Закордонних. Прикладаючи при цьому копію доповіді Мі- ністра Ісповідань до Ради Міністрів з 3 цього березня ч.277, а покладеною на ній революцією ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ: "Прохати Міністра За- кордонних Справ висновків з природу докладу", маю за честь просити Вас, Пане Міністре, разом з висновком вашим поворнути мені і прикла- дену копію для доповіді мєфї справи ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ. Н. Миронович Перуничий Справами М. Крип'якевич Начальник Канцелярії У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоземних Зносин " 21 " березня 1921 р. ч. 13687/520. Тарнів. Пенові Керуючому Справами Директорії У.Н.Р. Висновки Міністерства Закордонних Справ з приводу докладу внесенного паном Міністром Ісповідань до Ради Народних Мі- ністрів 3-го березня 1921 р. На ч. 460 від II/3-1921 р. Міністерство Закордонних Справ має честь предложити свої висновки в приводу докладу внесе- ного п. Міністром Ісповідань на Раду Народних Мі- ністрів / 3-го березня 1921 р./ для ласкавого до- кладу Панові Голові Директорії Головному Отаманові Міністерство Закордонних Справ стоїть ціл- ком на зайнятому п. Міністром Ісповідань в його докладі на імя Ради Народних Міністрів від 3/III- 1921 р. ч. 277 - становищі, - що роль церкви в будівництві Української Держави являється фактором великої ваги. Паралельно до завдань церкви в дер- жавному будівництві зростає також вага її націо- налізації та автокефальності. З визначених мотивів Міністерство в повним зайнтересуванням слідкувало за ходом націоналі- зації церкви, в першу чергу церков ново-повстан- ших у міру, як на це дозволяв Міністерству роз- мір його сутю політично-дипломатичної праці. Міністерство визначує, що всі побажання п. Міністра Ісповідань "міністерство все точно і по можливості негайно переказало або само або через підлеглі йому закордонні Представництва У.Н.Р., в життя. - 2 - Треба одначе зазначити, що скрутне фінансове ста- новище зазначених Представництв не все дозволяло їм іти на вустріч таким домаганням, як купівля церковних зако- нів даної країни; в другого боку цілковитий брак перекла- дачів при наших закордонних Представництвах для відпо- відних мов пр. датської, шведської, угорської і и. ро- били часто виконання доручення неможливим. Крім зазначеного належить підкреслити ще й це, що через важке фінансове становище Уряду скорочено штати по Дипломатичним закордонним Представництвам У.Н.Р. до міні- мума, так що вони ледві справляються з роботою чисто ді- лового дипломатичного характеру – і слідкування за роз- витком церковних подій даного краю, яке лежить по своїй суті на дальньому плані їхньої праці – не все може бути докладно і своєчасно переведене. Наведені п. Міністром Ісповідань приміри не все ба- зуються на реальних даних. Пр. що до подій, які мали місце в сербській церкві в році 1920-треба зав- ажити, що Югославія до останніх майже часів відносилася до ідеї української державності цілком вороже і через те не могло бути мови про вислання до Білгороду відповідної Маси. Супроти крайньої ворожості сербського Уряду до Укра- їнської Народньої Деспубліки факт привітання сербської церкви від української, міг би мати, оскільки вдалоби ся перевести його в життя, тільки дуже проблематичне значиння Вагу навязання найтісніших зв'язків з Царгородським Партіархом "Міністерство Закордонних Справ цілком визнає – одначе Міністерство не може поділяти побоювань п. Міністра Ісповідань, що перешкодою до цього могло б бути католиць- ке віроїсповідання нашого сучасного Дипломатичного Предста- вника п. Токаржевського. Назначений Урядом У.Н.Р. Представ- ник виконує свої обов'язки в ідповідно інструк- ціям отриманим від центральної установи /Міністерства За- - 3 - кордонних Справ/, при чому питання його віри, релігії і і. не можуть братись на увагу. Рівночасно Міністерство зазначує, що воно керується при призначених своїх спів- робітників тільки їх фаховим знанням та національно-дер- жавними якостями. Що торкається особи Керуючого Посольством У.Н.Р. в Царгороді, п. Токаржевського Міністерство Закордонних Справ повідомило п. Міністра Ісповідань відношенням від 16-го березня 1921 року ч. ІЗ48, що помимо католицько- го віроїсповідання п. Токаржевського; він живе в дуже приязних відносинах з Вселенським Патріархом. При тому Міністерством зазначено, що пр. Секретарь Царгородського Посольства п. Приходько, есть православний. В кінці Мі- ністерство есть тої думки, що для спеціяльних цілей в справі нашої церкви висилатимуться окремі делегації. Що торкається справ Ватикану, то Міністерство За- кордонних Справ, оцінюючи великий вплив Св. Престолу на хід політичних подій у цілому світі, прикладало все високе ку вагу до відповідних призначень наших дипломатичних Представників при Ватикані. Найкращим доказом цього єсть факт визнання Св. Престолом Української Народньої Респу- бліки як суверенної держави, що належить приписати ус- пішній і доцільній діяльності тільки Дипломатичного Пред- ставництва У.Н.Р. як такого. Скрутний грошовий стан Уря- ду У.Н.Р. мав в своїх негативних наслідках і це, що дип- ломатична праця на тамошньому ґрунті і не була конти- нуована безперервно в кбрисному напрямкові. Головою Місії У.Н.Р. при Ватикані знов призначе- ний грах Тишкевич і Міністерство має повну надію, що всій за покращанням фінансового становища Уряду, що необхідно для утримання відповідної кількості представ- ницького персоналу дипломатична праця при Св. Престо- лі принесе дальші успіхи. П. Міністр Ісповідань висловлює також побажання - 4 - щоби призначення на посади дипломатичних Представників У.Н.Р. в Царгороді та при Ватикані відбувалось за порозумінням з Міністром Ісповідань. Міністерство зазначує, що Послів та Голов Дипломатичних Місій призначує Рада Народних Міністрів УНР. – тим самим дана п. Міністрові Ісповідань повна можливість застерегти свої вимоги що до соби даного Дипломатичного Представника за кордоном. Через те відпадає конечність безпосереднього порозуміння в цій справі п. Міністра Ісповідань з п. Міністром Закордонних Справ. Цо торкається дальших побажань п. Міністра Ісповідань, ад. I,2,3 і 5, – Міністерство Закордонних Справ стоїть на такому становищі: ад. I. Дипломатичним Представникам У.Н.Р. треба ще раз вияснити відповідним обіжником Міністерства Закордонних Справ необхідність стеження за розвитком церковних подій в державах, в яких вони акредитовані та доручити їм узгляднювати і це питання при церкових щомісячних звідомленнях, пересиланих Міністерству Закордонних Справ, яке зі свого боку буде повідомляти про данні справи Міністерство Ісповідань. Що до побажань ад.2,3 і 5 Міністерство Закордонних Справ може заняти тільки негативне становище а то з слідуючих мотивів: Працю дипломатичних Представництв У.Н.Р. за кордоном обєднує і направляє центральний орган, Міністерства Закордонних Справ – і тому Міністерство не може погодитися в побажанням п. Міністра Ісповідань, щоби Дипломатичні Представники У.Н.Р. пересилали свої звідомлення хоч би і по церковному питанню безпосередньо Міністерству Ісповідань, як також, щоби Посли при Св. Престолі і в Царгороді безпосередньо ви- - 5 - конували завдання Міністерства Ісповідань. Для ілюстрації наслідків безпосередніх джерел нашим дипломатичним Представникам за кордо- ном з боку поодиноких відомств Уряду У.Н.Р. хай по- служить ось такий факт. Бувший в.о. Голови Дипломатичної Місії У.Н.Р. при Ватикані о. Франц Ксаверій Бонн був звільнений з тієї посади з днем І-го серпня 1920 р. Міністерство Ісповідань звертається безпосередньо до о. Бонна, як Представника Уряду У.Н.Р. при Ватикані в поло- вині жовтня 1920 р. і дає йому офіційні доручення. В слід за тим о Бонн, базуючись на зазначених дорученнях Міністерства Ісповідань, домагається ви- плати жалування за дальші місяці його служби. / Пись- ля фактичного його звільнення/. Так отже способу, в який п. Міністр Ісповідань підходить до цього питання, не може Міністерство Закордонних Справ прийняти - вже через те, що це вно- сить новости в принцип компетенції Міністерства За- кордонних Справ та шкодить одноцільності і скорди- нованості закордонної праці українських дипломатич- них Представництв. Це саме торкається і постулату п. Міністра Ісповідань/ад.5/, що до призначення при Місіях і Посольствах У.Н.Р. радників - фахівців по релігійним справам. Треба підкреслити, що призначування особли- вих радників - фахівців по релігійним справам при закордонних дипломатичних Представництвах У.Н.Р., було би першого того рода інновацією в праці дипло- матичного відомства взагалі і встановило б безпо- трібний прецедент, на підставі якого кожне - 6 - з Міністерств У.Н.Р. могло-б домагатися призначен- ня особливого радника-фахівця по справам свого ві- домства. Коли візьметься на увагу кількість можли- вих радників-фахівців відповідно кількості Міні- стерств У.Н.Р. то зазначене питання вже хоча-би з причин фінансового характеру являється не до зреалі- зування. Призначаючи всю вагу церковної справи як для внутрішнього державного будівництва так і для закор- донної політики У.Н.Р. - Міністерство Закордонних Справ стоїть на тому становищі, що праця Міністер- ства Ісповідань, якої наслідки можуть виявивися в тім чи іншім напрямку за кордоном, повинна цілком координуватися з діяльністю Міністерства Закордон- них Справ, як одного того чинника відповідаючого за хід політичної праці дипломатичних Представництв У.Н.Р. за кордоном. Прийміть, Вельмишановний Пане, запевнення в моїй високій до Вас пошані. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ /Директор Департаменту Чужоземних Зносин Конія У.Н.Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ "З "Березня 1921 р. ч.277 Тарнів. Прохати Міністра Закордонних Справ висновків з прийо- ду докладу. 10/III-1921р. /підп./ Петлюра . Д.Ч.3. Скласти висновки /підп./ А.Н. 12/III-21р. ДОКЛАД. Національний церковний рух на Україні де- далі набирає все більшої та більшої сили і за- хоплює все ширші та ширші кола громадянства. Церковним рухом українським зацікавилися тепер не тільки культурно-освітні й урядові кола укра- їнської, але також рух цей викликає повне заці- кавлення і по-за Україною. Національна Церква Українська з українською богослужбовою мовою крок за кроком шириться на Україні і приваблює до себе все більше прихильників. Велика світова війна та небувала руїна, принесена большовиками до нас, викликали серед Українського Народу і без того завше релігій- ного, велике піднесення релігійного чуття. Важ- кий тягар політичного та економічного гніту московського боляче відчувався в душі вільно- любивого народу українського і часто в хвилині суму, знесилений та одичав примушував його біль- ше звертати увагу на Церкву, як на єдиний зати- шок, де можна ховатися в своїми скорботами і вільно виливати сум свій, свої жалі перед Гол- гофою.... Церковний рух на Україні, коли там настане мир та спокій, прокотиться по цілій Україні і буде йти все в гору, аж до доки Церква наша не знационалізується зовсім. В державному будів- ництві і в розвою рідної культури Церкви на Україні буде відігравати одну з перших ролів. Передбачаючи все це, Міністерство Іспо- відань ставить собі завданням цілковито підро- товитися до цей справи ще тут, за кордоном. - 2 - Але великий церковний рух помічається зараз не тільки на Україні. Після великої світової війни як реакція на нечувану руйну, принесену нем, вели- кий церковний рух охопив всі землі, особливо ті, що відчували ранішетой чи інший гніт. В рухові цьому єсть багато того ж самого, що робиться зараз і у нас на Україні, а тому обов'язком Міністерства Ісповідань есть постійно стежити за цим рухом і вибірати з ньо- го все, що тільки корисне для Української Церкви і для Української Народньої Республіки. В кращі часи Міністерство Ісповідань мало свій спеціальний інформаційний відділ, який давав йому змогу бути в курсі світових церковних подій, та тіль- ки постійні пероїзд-и важке фінансове становище Української Народньої Республіки розбили цей відділ і не дають можности заснувати його знову. Але працюва- ти Міністерству, не будучи добре освідомленим у всіх світових церковних подіях, нема можливости, бо така праця була б непродуктивною. От ізза цього Міністерство Ісповідань постійно зверталося до Міністерства Закордонних Справ, аби воно наказало своїм Послам уважно слідкувати за цер- ковним рухом і сповіщати про це Міністерство Іспові- дань. Робилось це ізза того, що Міністерство Іспові- дань вважає, що нехтування і легковаження церковних справ зле відбивається на всій справі збудування Укра- їнської Народньої Республіки. Проте Посольства і до- тепер не звертають потрібної уваги на церковні справи, хоч на їх очах проходять події надзвичайної ваги. Ось декілька прикладів, які покажуть, що легко- важення церковних подій шкідливо Українській Народ- ній Республіці і що наші Посольства повинні більше звертать на них свою увагу і своєчасно повідомлять про це Міністерство Ісповідань. I. Міністерство знає, що 15-го листопаду ми- нулого року мали відбутися вибори Вселенського Патрі- арха в Царгороді. Вибори ці в церковному житті всього Сходу - факт надзвичайної ваги. Між тим Міністерство і досі офіційно не знає, чи вибориці відбулися, а ко- - 3 - ли відбулися, то кого обрано. Для Української Церкви і для Української Держави це теж факт першорядний, бо наша Церква повинна б своєчасно привітати новообраного Патріарха. Але Царгородський наш Посол мовчить, а других засобів довідатися про цей факт Міністерство Ісповідань не має. 2. В Сербській Церкві за 1920 рік сталося три надзвичайних події: 17 червня об'явлено Автокефалію, 30-го августа востановлено Патріархію і 12 ноября обрано першого Патріарха, д и м и т р і я. Привітан- ня Сербської Церкви були від усіх православних Цер- ков - навіть від москалів, мовчала тільки Церква Українська, бо ніяких відомостей про ці події не ма- ла. 3. На наших очах в Чехах відбувається церковна справа величезної ваги - організується цілком національ- на Церква, і шлях цеї націоналізації надзвичайно пов- чаючий для тєї ж роботи у нас. Але не дивлячись на всі свої заходи, детальних звісток про церковне жит- тя в Чехах Міністерство не має і досі. 4. В Латвії проголошено автокефалію православ- ної Церкви ще в вересні 1920 р., але наш представник не вважав потрібним звернути на це свою увагу і спо- вістити Міністерство Ісповідань. 5. В Женеві в 1920 р. з 12 по 19 августа від- булася прелімінарна Конференція всіх християнських Церков в справі церковного об'єднання. На з'їзд прибу- ло 150 членів, від 80 різних Церков і 40 народностей із Америки, Європи, Африки, Австралії, Індії і Япо- нії; сюди ж прибуло і 16 представників православних Церков, - Царгородської Церусалимської, Сінайської Олександрійської, Антиохійської, Грецької, Волгарсь- кої, Сербської, Румунської, і Московської. Не був дуже гарний момент Церкві Українській звернути на себе увагу, але уві - вона не була на цім з'їзді, бо про самий цей з'їзд довідалася лише в 1921 р. і то не з офіційних джерел. - 4 - Таких прикладів можна було б наводити багато, але й приведені виразно свідчають, що молода Українська Автохтональна Церква виграла б ду- же багато, коли б скрізь у всіх великих церков- них подіях світа вона своєчасно приймала чинну участь. Пасивність Української Церкви хоча б у п'яти наведених вище церковних подіях була їй на шкоду, а тим самим на шкоду і Українській Народній Республіці. Іду даліше. Вселенський Царгородський Пат- ріарх на всьому православному світі користуєть- ся великим впливом і великою повагою. Для Укра- їнської Церкви ця повага до Царгородського Пат- ріарха тим більша, що в свій час Церква Україн- ська дуже довго була під владою цих Патріархів /до 1685 р./, звідки силоміць 77 відправано до Москви. Міністерство Ісповідань ставить своїм чер- говим завданням навязати з Царгородським Патрі- архом як найтісніші зв'язки, передбачаючи в цьо- го користь як для Церкви Української, так і для нашої Держави. В цих зносинах з Царгородським Патріар- хом наш Посол в Туреччині має відгравати велику роль. Але те, що теперішній Царгород- ський Посол п. Токаржевський есть католик, бе- зумовно буде перешкодою необхідних Міністерству Ісповідань зносин з Патріархом. Взагалі, в Царгороді, де завше провадилась і провадиться церковна політика на цілий Охід, Українська На- родня Республіка повинна на цілий мати своїм Представником православного; а призначення Цар- городського Посла може відбуватися обовязково в порозумінні з Міністром Ісповідань. Друге. В міжнародній політиці Ватикан відгравав і тепер відграє дуже велику і по- важну роль. Через своїх агентів, які розкидано по всьому світові, Ватикан кріпко тримає в сво- - 5 - іх руках усі нитки міжнародної політики, дуже добре у всьому орієнтується, заа чого всі держави, навіть першорядні, дуже зацікавлені тим чи іншим відношенням до тих Ватикану. Зза того, скажемо, Фран- ція знову навязує постійні зносини з Ватиканом. Теперішній Папа Бенедикт XV, по всім поперед- ніх відомостях, прихильно ставиться до України і на- віть, як відомо, Секретарь Стану, Еміненція Карди- нал Гаспарі відручним листом до Голови Директорії С. Петлюри в травні 1919 р. визнав право України на суверенність. Міністерство Ісповідань дуже зацікавлено добри- ми і нормальними зв'язками з Ватиканом, який молодий Державі нашій міг би стати в великий пригоді. Свою прихильність до України Папа виявив не тільки виз- нанням права на суверенність України, але й матеріаль- ною допомогою. В лютому 1920 р. Папа офірував для України 100.000 лірів - в готівці і ліках. Крім цьо- го, Конгрегація для Східної Церкви при Ватикані пер- дала нашій Місії 50.000 лірів на Служби Духовенству. Де ці гроші і хто і як їх розподілив. Де справов- дання в цій справі. Чому ніхто навіть не повідомив про ці гроші Міністерство Ісповідань. За впливом Папи Римського 21 лютого 1921 р. Міністру Ісповідань Проф. І.Огієнку було особисто вручено Прелатом Носалів- ським від імені Камінецького біскупа Маньковського 200.000 польських марок на бідних українських дітей. тільки ці гроші відповідна Кмісія із промадських Представників доцільно розподілила по призначенню. В 1920 році для навязання префильних дипломатич- них зносин з Україною і для орієнтації в становищі краю Папа Бенедикт XV призначив апостольського візитатора для України в особі дуже поважного профе- сора о. І. Дженокій. Уві, і про цей факт Міністерство Ісповідань не мало жадного погідомлення. Міністерство Ісповідань дуже зацікавлене пра- вильними і постійними зносинами і звязками з Вати- каном. Але отже уже майже рік проходить, як при Ва- - 6 - тикані немає постійної Української Місії і Ватикан не використовується для наших державних цілей. Призначення Посла до Ватикану, як і до Царгороду, обов'язково повинно робитися в порозумінні з Міністром Ісповідань. На основі всього вищесказаного ласкаю прошу Раду Народних Міністрів Української Народньої Республіки винести такі постанови: 1. Доручити Міністру Закордонних Справ видати в порозумінні з Міністром Ісповідань відповідну ноту до всіх Послів У.Н.Р., в якій з'ясувати вагу церковних справ і шкодливість імного неаверення на них відповідної уваги і неповідомлення про це Міністерства Ісповідань. 2. Доручити Міністру Закордонних Справ обов'язати всіх Послів Української Народньої Республіки подавати щомісячні звіти про церковне життя держави, де їх акредитовано, безпосередньо Міністерству Ісповідань. 3. Обов'язати Послів Української Народньої Республіки в Царгороді і Ватикані систематично подавати справоздання про церковне життя при Патріархаті і Ватикані безпосередньо Міністру Ісповідань і виконувати завдання Міністерства Ісповідань. 4. Призначення Послів Української Народньої Республіки до Царгороду і Ватикану може відбуватися обов'язково в порозумінні з Міністром Ісповідань. 5. При всіх Посольствах і Місіях У.Н.Р. завести по одному Раднику, фахівцю по релігійних справах, якого призначає Міністр Ісповідань. До переведення цього в життя доручити Міністру Закордонних Справ в порозумінні з Міністром Ісповідань покласти обов'язки по релігійним справам тимчасово на одного з теперішніх радників при Посольствах і Місіях. Цим листом своїм заявляю, що коли Рада Народних Міністрів Української Народньої Республіки не прийме цих моїх пропозицій, а Міністр Закордонних Справ їх не виконає, я складаю з себе всякую відповідальність за нормальну і корисну працю по закріпленню автокефалії Української Церкви. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР І. ОГІЕНКО / в.д./ З оригіналом згідно: Зв.о., Начальника Дипломатичного Відділу Департаменту Чужоземних Зносин дяршина Біловой Гриць Волод. ДО ПАНА МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ Члена його Ради, професора Василя В І Д Н О В А Д О К Л А Д. Маю честь дати Вам справозда ння про те, що мою ароб- лено під час подорожу на Волинь в справах Міністерства Іс- повідань. Виїхав я, по Вашому наказу, о 10-й годині вечора 28 січня б.р., повернувся до Тарнова 12-го лютого, о 5-й годині ранку. Наказано мені було влаштувати в Кремінці справу висвячення в ієреї вільного слухача Богословського акультету, Кам'янецького Українського Державного Універси- тету Івана ГУБИ та ознайомитися взагалі з церковними спра- вами на Волині. Зо мною поїхав і згаданий вище Іван ГУБА. До Кремінця ми прибули в неділю 30-го січня, о 4-й годині вечора. Завдяки відсутності вугілля, від Дубна до Кремінця тоді потяги не ходили, і через те довелося їхати кіньми. Єпископа Діонисія,вікарного архиєрея Волинської єпар- хії,що заправляє церковними справами окупованої Польщею частини Волині,Холмщини та Підлесся, ми в Кремінці не заста- ли; він ще був тоді в Баршаві, куди поїхав разом з головою сокзного кооператива, тамошнім українським діячем Борисом Миколаєвичем КОЗУБСЬКИМ. На запитання, коли владика повер- неться до Кремінця, в архиерейському домі, що міститься в православному монастирі, мені сказали, що його чекають 2-го лютого, і по він повернеться одночасно з КОЗУБСЬКИМ. До по- вороту Єпископа я рішив знайомитися з тутешніми церковними справами та духовними школами: Холмською духовою семина- рією, Епархіяльною дівочою школою /"Віталієвською"/ та Кремінецькою хлоп'ячою духовною школою. Відомості збірав від духовних осіб, членів т-ва "Просвіти", перевіряючи їх документи та безпосередніми враженнями власного досвіду. Загальне становище. Оказалося,що Кремінецький владика став рішуче на ґрунтт розмосковлення проваславної церкви і на підтримання на Волині національної ідеї і закликає до цього все підвладне йому духовенство. З цією метою він випустив дві відозви "честнішого духовенства" - одну 25 грудня ст.ст. / на день Різдва Христового/, а другу 6 січня 1921 р.. Особливо цікава остання. Згадавши про велике значення національної ідеї в часи загального розрухи", владика залвляє,що і наш народ повинен в цю трудну годину свого життя опертися на свою самобітність, а його свята церква повинна підтримати своїх дітей". Свою думку підтверджує покликом на так званий всеукраїнський събор та на московського патріарха. "Отже і св. всеукраїнський собор, котрий відбувся в 1918 році, у Києві і одержав благословення Святішого Патріарха Тихона на автономне істнування Церкви Української, дозволив пастирям цеї Церкви проповідь на українській мові, пропонував давати об'яснення церковного богослуження і обрядів на тій же мові, також навчання дітей Закону Божому і не заборонив українську вимову за церковними службами". Визнаючи "жизненне значення для нашого народу переведення в життя постанови Собору об українізації Церкви", превелебний владика вважає має свій святий обов'язок звернутися до честнішого духовенства, котре по обставинам часу знаходиться тепер під моїм керовництвом, з пропозицією: негайно, де можна і хто може, приступити до виконання постанови Собору. Кажіть народові промови на його рідній мові, об'яснайте йому на тій же мові богослуження, Св.Письмо, обряди церковні і оголошуйте його слух зрозумілою вимовою церковних пісень і молитов, і він наш добрий народ зрозуміє добре ваше пе- клування про нього і в свій час щиро подякує вам за вашу пастирську любов і горливість до свого люду". Ця відозва, один примірник якої подаю при цьому, свідчить про те, що епископ Діонисій розуміє свої завдання й обов'язки відносно українського народу і сам, без примусу нашої державної влади, вживає заходів до українізації церковної служби, і хоч не говорить про вживання при богослуженні живої української мови, чого вимагає вже наше громадянство, але своєю відозвою утворює переходовий до того ступінь. 6-го січня 1921 р. епископ Діонисій наказав під владним йому духовним школам перетворитися в російських на українські /дивись його наказ Правлінню Холмської Духовної Семінарії, від 6-го січня, чер. 103/. Зважаючи на назрілу необхідність для нашого народу мати тверду опору проти різноманітних утопичних думок нашого часу "в національній течії" та на, не раз висловлене бажання влади", Кремінецький владика наказує педагогичним радам духовних шкіл "негайно приступити до українізації" кожної школи. Зараз ця українізація повинна виявитися ось в чому: а/ кожен преподаватель – українець повинен викладати свої предмети українською мовою, а учні відповідати по українському; б/ учителі та учні, по походженню українці, мусять вживати українську мову в приватних розмовах ; в/ діловодство провадиться на українській мові; г/ що до вчителів і учнів не українського походження, то "їм рекомендується в-жити всіх заходів" до ознайомлення з українською мовою". Педагогичні ради мусять розробити детальний план українізації кожної школи У архиєрейській канцелярії частково вже заведено діловодство на українській мові; є навіть печатка з українським гербом і написом: "Епископ Кремінецький". Папери українською мовою складає поки що протоіерей о. Олександр ГРОМАДСЬКИЙ; урядовці мають під руками український словник. Відбитку печатки архієрейської при цьому не випадає. Духовна Семінарія. Семінарія зветься Холмською; з'явилася вона тут у 1918 р.; міститься вона у дворі Богоявленського монастиря в Кременці, в окремому флігелі однієї з крил. Має шість нормальних класів, серед учнів більшість - чоловіки. Всі вони з Волині, з Холмщини - і всього кілька чоловік. Ректором її - архимандрит Саватій, волинський чех, що був раніше смотрителем духовної школи в Клевані /тек на Волині/ і тоді, як мені казали, звильнив з посади двох учительів- українців. Пан отець Ректора бачити мені не вдалося, він був у Володимир-Волинському на з'їзді духовенства; від о. Громадського чує, що він, архимандрит Саватій мріє попасти в Чехію, щоб там стати Єпископом. Ректору о. Саватій недавно не вдалося зв'язатися; до того був ректором недовгий час вже згаданий професор ієрей, о. Громадський, що замінив був архимандрита Сморагда, того самого, що не корився владиці Діонисієві. Коли він постійно звільнив о. Сморагда з ректору, він підняв питання про переміщення семінарії до Холма, перетяг на свій бік двох преподавателів та помічника інспектора і учнів перших двох класів; залишив за собою й семінарську бібліотеку. До Холма вони не поїхали, а переобувались до цього часу в Кременці; самого о. Сморагда тут нема, він дехто стояв у п'яти коло єпископа Володимира. Інспектором семінарії є ієромонах-Сіліп, що скінчив Петербурзьку духовну Академію 1914 року; він з Вологодщини, але вже говорить по українському, вивчає не тільки українізації семінарії, але й автокефалії Української Церкви. В цьому відношенню, він, як містик, утворив своєрідну теорію. Об'єднання колишньої Росії в церковному відношенню підготовляє ґрунт для перемоги Антихриста, бо дає можливість двом-трьом особам низької моралі, що стануть коло влади, шкодливо впливати на справі церковні; щоб цього не було, необхідно но утворити на території колишньої Росії окремі авто- кетальні церкви, через те ієромонах Фліп співчуває ідеї автокефалії нашої церкви. Серед учнів він людина впливо- ва; викладаючи в У кл. Св.Письмо Нового Завіту, він прид- бав потрібну кількість Евангелія на українській мові/си- подальний текст Холмського видання 1918 р./. Коли я <го дотого вперше відвідав семінарію о. інспектор запропону- вав мені поговорити з учнями. Така пропозиція йшла назу- стріч моїм бажанням, і тому я охоче прийняв його пропози- цію. Після лекцій пан-отець інспектор зібрав учнів в за- длі, і я більше години говорив про те, що таке україніза- ція школи та церкви і її необхідність. Учні уважно слуха- ли мене, в кінці один з вільних службачів, монастирський архидіакон, запитав, на якій мові читати євангеліє. Пачувши від мене, що на українській, він висловив опаску, щоб не було росколу. Я заспокоїв його, що даремно він цього боїться, і навів приклади відношення до української відправи селянства Камянецького повіту. Промову мою слу- хали й преподавателі семінарії. Після моєї промови висту- пив о. інспектор і, промовляючи по-українському, підкре- слив цікавість даних мною відомостей, дякував мені за промову й своє слово закінчив вигуком: "нехай живе вільна Україна". нехай живе Холмська духовна семінарія. нехай живе професор Віднов". Учні вітали мене оплесками. З іє- ромонахом Фліпом я говорив не один раз, заходив до нього і чув від нього завжди залду про готовність працювати на користь України та автокефальної української церкви. Говорив він, що в нього єть друковані праці, але в Кре- мінці їх нема. Тойже о. інспектор не раз говорив мені про необхідність моєї присутності в семінарії в положенню преподавателя, бо інакше не буде переведено українізації в семінарії. Преподавателі семінарії. В семінарії зараз є всі преподавателі, завинятком преподавателя догматики та з'єднаних в ньою предметів. Останній, з-за матеріальної скрути, взяв річний відпуск і мешкає десь у Рівному; його лекції поділено тимчасово поміж іншими преподавателями. Серед преподавателів є українці по походженню /наприклад, волиняк Данілевич, викладає літургіки та з'єднаних в ньо предметів/, є й москали; історію літератури викладає правник; всі вони пробують говорити по українському, але викладатимуть по українському мабуть не всі: покликатися на відсутність українських підручників та української богословської термінології. Найбільш свідомою з українського погляду людиною являється преподаватель церковної історії, протоієрей Олександр Громадський; він вже роспочав виклади українською мовою; про нього буде мова окремо. Преподавателі скаржаться на матеріальне незабезпечення. Вони живуть з того, що даєть учні за свою науку в семінарії, платять не вони натурою, різними продуктами, а не грішми; не диво, що вони нарікають на свою долю. Учні семінарії. Учнів семінарії не багато — всього до 50 чоловік; поміж окремими класами їх розподілено не однаково: в четвертій класі всього три чоловіка, в одному доходять їх кількість до 20. Більшість —вільні слухачі. Умови життя й праці учнів ненормальні; підручників дуже мало, бібліотеки нема. До церкви учні ходять в монастирь, де вони беруть участь в співах. Класні по- мешкання тісні й брудні: больневики попсували те, що не було зруйновано війною. Епархіальна дівоча школа. Школа ця називаєть "Віталіевською" /по імені єпископа Віталія/; зараз в ній всього 50 учениць; після Різдва чимало їх не прибуло, завдяки несприятливим умовам, і тому в першій та сьомій класах зараз всього по одній учениці, і педагогична рада мала вирішити питання, чи повинні істнувати ці класи. Мі- ститься ця школа в одному з флігелів колишнього креме- нецького ліцею. Польська влада забирає ці будинки, і через те, школа має міститися тут тільки до кінця шкі- льного року; потім вона залишається без помешкання. Преподавателі одержують платню натурою; де-хто / як предопадаватель географії Степан Громадський / з них викладають по-українському. Предсідателем педагогичної ради є згаданий вище протоієрей О.Громадський; інспек- тором класів - преподаватель семінарії М.І. Булгаков. Начальниця говорить по українському. Відсутність укра- їнських підручників ставить серйозні перешкоди пере- творенню школи на українську, хоч учениці розмовляють поміж себе по українському. При школі є склад пяти том- ної праці колишнього преподавателя Волинської семина- рії М. ТЕОДОРОВИЧА "Історично-статистическое описание церквей и проходовъ Волынской епархии". 8 випросив два примірники цеї праці - один примірник для Міністерства Ісповідань, а другий - для Університету. Перший при- мірник подано при цьому. Кременецька духовна хлоп'яча школа. Вона міститься в другому флігелі колишнього ліцею і теж тимчасово, до кінця шкільного року. В головному корпусі поляки вже заснували польську вчительську семінарію і ремонтують його; але в помешканні духовної школи вони помістили коней. "Програм школи старий підручники російські, і тому перетворити школу на українську не легко. Інші школи в Кременці. Крім духовних шкіл в Кременці істнують ще такі: комерційна /московська/, єврейська і українська - гімназія іменні І.СТЕПАНКА, дві вищих початкових школи і дві початкових, одна на передмісті а друга в монастирі. На жаль, гімназія тільки зветься українською, справді ж навчання ведеться на мові російській. Директор гімназії п. МЕДВІДЕВИЧ пояснює це тим, що школа зтримується власними коштами, себ-то тим, що збирають з учнів, переважно євреїв, що ніби б то во- роже відношення до всього українського. Виклади українською мовою ніби б то розпенуть всіх учнів-євреїв, і тоді доведеться закрити гімназію. Епископ Кременецький Діонисій. З Варшави єпископ Діо- нисій повернувся 4 лютого і в той же день о 6-ї годині вечора був я в нього; говорили більше двох годин, при- сутнім був і о. ГРОМАДСЬКИ . Перш за все зупинились на відокремленні Холмщини від Волині в церковному відношенні й підвернення її до єпископа Володимира. Холмщину одірвано з ініціативи "руськаго церковного комитету" в Варшаві, головою якого є генерал Серебренников в Черни- рівщини, що все себе українцем, хоч і вступає проти українців. Підставу для цього дали комітетові листи владик Антонія та Євлогія, що в червні 1919 р., перебуваючи у Кракові, писали православній людності в Річі Посполитії, щоб вона по справах церковних зверталася до єдиного тоді єпископа білостоцького Володимира, бо в той час Волинь ще не була окупована Польщею і вікарні архієреї Волині були це за межами останньої. Коли Волинь було приєднано до Польщі, тоді Холмщина повинна стати в залежність від заступника архієпископа Євлогія - кременецького єпископа, бо Київський церковний собор 1918 р. ухвалив, щоб церковними справами на Холмщині завідував Волинський архієрей. На цій підставі єпископ Діонисій протестував перед Міністром Визнань і Начальником Панства проти прилучення Холмщини до Варшавської єпархії. Писав він і до єпископа Володимира, щоб той прибув до Варшави для порозуміння з ним, Діонисієм, але той, Володимир, не прибув наче б то під впливом руськаго церковнаго комітета". Щоб довести Польсько- му Урядові своє право на Холмщину, єпископ Діонисій подав Міністерстві Визнань та Начальникові Панства від- повідні постанови Київського Собору 1918 р. та ухва- лені тим - же собором "приходовий устав" і "положеніе об єпархіальному управлєні". Визначив себе українсь- ким єпископом, а людність Холмщини виключно українсь- кою, єпископ домагався, щоб її було повернено до Воли- ні, а не до Варшави та Трояна. На це йому заявляли, що на Холмщині православна людність не українська, а польська. Коли він вперто залював, що, як не можливо Холмщини через щось до Волині повернути, треба утвори- ти для неї окрему православну єпархію, то тоді єписко- пові Діонисієві в Міністерстві Визнань сказали, що справу з Холмщиною буде вирішено в Раді Міністрів про- тягом біжучого лютого. На мою думку, владика Кременецький одстоював те-ж саме, а-за чого п. Міністр Ісповідань їздив до Варшави перед Різдвом, і через те я гаявив єпископові, що він одстоює українську справу, і тому Уряд Україн- ської Народньої Республіки підтримуватиме перед Вар- шавським Урядом вжиті ним заходи відносно Холмщини. Інтереси нашої державної і церковної справи вимагають того, щоб нам Уряд допоміг владиці Діонисієві. Документи Київського Собору 1918 р... Владика Діони- сій заявив мені, що він переховує в безпечному місці всі акти я протоколи т.з. Всеукраїнського Київського Собору 1918 р. і має намір видати їх окремою книжкою, правда, не всі: Друковати треба тільки те, що має ста- ле значення, всіх- же постанов тимчасового характеру /от як постанови відносно зустрічі французьского пред- ставника ЕННО, платні членів Собору, невизнання боль- шого киноводства єврейських мешканців засідання церквів і т.д./ гадає не видавати. Потрібних для цього видання грошей в нього нема, і тому він питав мене, чи наш Уряд не дасть йому коштів на це. Сам він хоче доглянути за справою видання соборних документів як оригінал, себ-то на російській мові, так і в перекладі на мову українську. Поділяючи ту думку, що, як ми не дивилися на Київський собор 1918 р., він всетаки видатне церковне історичне явище на Україні, я сказав, що буду говорити з п. Міністром про цю помогу. Коли наш Уряд призначить кошти на видання зазначених документів, тоді епископ /так він казав/ вийме їх, вибере те, що варто друку, дасть до перекладу на українську мову і підготовить їх до друку. Місце видання Кремінець, що йому було аручно керувати цією справою. Якого розміру вийде книжка, владика не міг мені сказати. Автокефалія чи автономія? Стоючи на грунті постанов Київського собору 1918 р., епископ Діонисій визнає українську православну церкву тільки автономною. За службою він поминає патріарха Тихона, а від ставленників бере присягу, що вони визнаватимуть патріарха. Він знає закон І січня 1919 р. про автокефалію нашої церкви; висловлював свій жаль, що його складено без ради з ним епископом. Я навмисно ухилявся від розмов на цю тему, щоб не загорювати відносин з архієреєм, що йде на зустріч українізації церкви. Мені здається, що час та надії примусять і його стати на грунт автокефалії. Він показував малу Польщі з окресленими місцевостями, де українська людність творить більшість. Східна половина Люблінського воєводства та Берестейсько-Польське воєводство, на його думку, може бути окремою православною єпархією, поруч з теперішньою Волинською. Цю думку епископа Діонисія треба прийняти на увагу, бо є необхідність збільшити кількість православних архієреїв /для української людності/. Висвячення вільного слухача Богословського факультету Івана ГУБИ. Про висвячення Івана ГУБИ говорив я під час першої розмови з епископом Діонисієм; я передав Йому прохання Тарнівської та Ченстохівської громад, документи ГУБИ та Вашого листа; він взяв все це від мене і, не розглядаючи паперів, заявив, що зробить Губі іспит; але пізніше, вважаючи на свідоцтво про закінчення пастирських курсів нашим кандидатом та на Вашого листа, сказав, що висвятить без іспитів. Через те, що ставленників багато, владика призначив висвячення Губи на діакона на 27 лютого, а в священики через тиждень. Губа залишився в Кремінці й готується до висвячення. Справа українізації Церкви. В неділю 6-го лютого, після літургії, владика Діонисій запросив мене до себе на чай. Зібралося те духовенство, що брало участь в архиеєрем в відправі служби Божої, меж іншими були: інспектор семінарії, смотритель духової школи, прото- ієрей О. ГРОМАДСЬКИЙ. Спочатку йшла розмова про подорож до Варшави, а потім єпископ занотував, що завдяки Його подорожі до Варшави нічого ще не зроблено для переведення в життя його наказу про українізацію церкви; тепер час приступити до виконання його наказу. Присутній тут архидіакон заявив, що українізація може повести до росколу і що українська мова трудна для вивчення; архиеєрей зупинив архидіакона, порадивши Йому вчитися, бо це необхідно. На другий день, під час мого третього візиту до владики, він пояснив, що архидіакон -волинець і українець, жив у Петербурзі, а Олександр-Невській Лаврі і зараз мріє про повернення туди – ж, і на своє лихо учив роскол. Єпископ Діонисій певен, що мають 50% населення буде проти українізації церкви, але він буде провадити її послідовно і по волі, бо це вважає потрібним для українського народу – Серед духовенства помітив я несвідомість національну; чув я розвому двох ієреїв, які говорили, що українізація в мікронот МАУП викликала «дійсно опасное» і в той же час сподіваються, що -оп в моєму під монастирський уряд признати Їм'ї соб-то духовенству, -одя Гожевіцького за Платоній пенсія. Від них не чув, що є немало свя- ов вон яке нім ієреїв, що співчувають українській справи. Вра- льшодо синіх, відомих таке: будуть вимоги з боку владики, будуть одя священики, що ретельно візьмуться за українізацію ан ят мотивованнями служби Божої; справа піде горазд, їх приклад пере- еде. Крім того зв'язкове ледачих і неприхильних до нашої справи, а -навпаки виявляють харбев таких осіб вона йтиме слабо. -з уваженням я , Архиєпископ Георгій. Епископ Діонисій казав, що -хоче повернутися з Сербії до Польщі, щоб правити -Ін отримати двома Новіцькими Минською епархії, що приєдна- вв. од вона акордив на «Ходу Річи Посполито», архиєпископ Георгій з ятою ока з просять в польського уряду дозволу мешкати в мс- ; няцькім містах Польщі; дозвіл буде дано; треба буде завязати -оточні, яких Гожевіцький виним зносий, коли він повернеться. -погодов очи словом арх. Протоїєрей Олександр ГРОМАДСЬКИЙ. Це видатна осо- отой міждає од лякутою ба серед оточення владики Діонисіл. Він з Холи- -всезен вад обов'язка єдини, скінчив Київську Академію, має вже 38 років. ; панзен мірації арх. До святого війни служив на Холмщині місіонером, -туючий , чавляв очою кимженом консисторії, редактором рікних духовних ви- -вадов екон пірвигнілодань, охороничем музею і т.д., писав немало по -невана рад видату екон історії Холмщини, під час війни перебував у рік- -каз чмої манжерон , яних місцях, виконуючи всякі доручення Евлогія, -отою са дін .знад з Платона та інших ділчів. Зараз він в Кремінці яв- -возвіджає од , якщо ляеться преподавателем семинарії, предсідателем -одиновленого з ізгублених педорагичного ради єпархіальної дівочої школи, був і , як- вду виненекол навіть ректором семинарії; по його словах, він он , пожел Мюнхей, полюбить адміністративну діяльність і багато допо- , мажує Герлаївську маґає владиці Діонисіеві в церковних справах. Він од об , яке он і оною настільки знайомий з канцелярсько-церковним діло- -ся дефо – удаєн отводством, що його намічали / так він каже/ в се- в аур ; унасвідомлен креторі московському патріярхові. Як він ставився раніше до української справи, невідомо, але в 1919 р. він починає брати в ній участь, приставши до Холмської національної ради, як секретар; він показував мені коректурну відбитку відозви цієї ради до населення, складеної ним. Він казав, що за участь в цій раді він не може тепер полювитися на Холмщині; зараз він складає для епископа Діонисія всі папери українською мовою; він є автором привезених мною двох відозв епископа і його листа до п. Міністра Ісповідань ; він же почав викладати в семінарії церковну історію по-українському і говорить по українському проповіді. Проповідь його 6 лютого я сам чув: добра проповідь, тепла, сердечна. Слухачам вона вподобалась; так говорили мені просвітлене, хвалили її й два невідомі мені священика. Прихильність владики Кременецького до українізації церкви о. ГРОМАДСЬКИЙ пояснює своїм на нього впливом. Нічого не- гарного про о. ГРОМАДСЬКОГО нечув я від просвітли, яких про нього роспитував, навпаки, вони хвалили його. Протоієрей ГРОМАДСЬКИЙ жонатий, але з жінкою давно вже не живе: вона поїхала до свого брата, епископа Анатолія ГРИСІВКА до Кавані і звідти не повернулась. У травні буде два роки з того моменту, як він мав од неї відомості, через те він хоче розвестися з нею і піти в ченці; це його бажання відоме й епископові Діонисію, який призначив його Настоятелем Боголювленського Монастиря. Пропонував я о. ГРОМАДСЬКОМУ катедру гомілетики в нашому Університеті, але він каже, що од науки вже відстав і захоплюється адміністративною діяльністю Справді, з нього був би гарний директор Департаменту або товариш Міністра Ісповідань; після Великодня він напевне приїде до Міністерства, тільки йому не хочеться розлучатися з своїм братом Степаном Яковлевичем ГРОМАДСЬКИМ, правником по вихованню, що служив колись в се- натьській канцелярії / в Петербурзі/,потім був слід- чим і мировим судьою, а зараз викладає географію в епархіальній дівочій школі, і брат бажає служити в українських Міністерствах. О. ГРОМАДСЬКИЙ один з пер- ших кандидатів на архиєрейство, на автокефалію пого- жується „кащапам“, як він каже, не довіряє; на нього треба звернути особливу увагу і використовувати для нашої справи. Різні дрібниці. Епископ Діонисій натякав на необхід- ність підкреслювати, що українська церква не є національною українською церковою. Серед членів ради Кременецької "Просвіти" є Павло Григорович ЮДЕНКО, лісовик по освіті / з знач- ком вищої школи/; він розмовляє по російському і служить в канцелярії Кременецького архієрея: місцеві українці визнають його надзвичайно користною людиною для нашої справи і навіть прихильність епископа до українізації пояснюють його іменно впливом на архиє- рея. На п. ЮДЕНКА слід звернути особливу увагу. Наскільки я помітив, о.ГРОМАДСЬКИЙ не співчуває йому. Чи не вплив п. ЮДЕНКА на епископа тому причини. Епископ Діонисій призначив своїм референтом при Міністерстві Визнань священика Василія МАРТИНА, військового священика; йому ніби то підлягають всі українські військові пан-отці. Він же чув у Міністерстві Визнань, що у Верховні буде жити православний митрополит; звідки він візьметься, не говорили. Протоїєрей Віктор КОЗЛОВСЬКИЙ. У Львові мешкає протоїєрей В. КОЗЛОВСЬКИЙ, військовий священик для православних жовнірів та офіцерів, польської армії; в військових частинах, на які він призначений, всього 72 жовніри та 2 офіцери; до нього ж звертаються й по- лонені большевики й ті галичани -москофіми, що перейшли до православія. Править він у православній церкві, що збудовано у Львові ще за австрійського панування для солдат-буковинців. Ця церква була в розпорядженні Чорновецького православного митрополита, який її зараз не врікає ще свого права на цю церкву і недавно призначив був свого священника; але польський уряд не допустив останнього, а призначив туди о. КОЗЛОВСЬКОГО, Холмицька, бувшого члена Холмської національної ради в 1918 р.. Крім о. КОЗЛОВСЬКОГО один православний військовий священик є в Дубляні й одного буде призначено до Луцьку. У Барнаї - головний священик - о. МАРТИН. З цими військовими пан-отцями необхідно мати зносини, щоб завчасно одержувати інтересні для нашого Міністерства відомості. Пан-отець, наприклад, КОЗЛОВСЬКИЙ за певняв мене про те, що він чув від п. Директора Департаменту некатолицьких визнань про намір польського Уряду утворити в Річі Посполитій православну автокефальну церков. Записки до Царгородського Патріарха. Мені доручено було зібрати у Львові матеріал для записки про автокефалію української православної церкви та видруковати двома мовами - французькою та українською - записку - заяву від різних наших організацій до Царгородського патріарха. Матеріал для записки про автокефалію зібрав, але заяви до патріарха не видруковав через те, що І/ друкарня наукового Товариства імені ПЕВЧЕНКА відмовилася ії друкувати /ніби то во на політичного змісту/, і 2/ заявики дорожнечі, в мене залишалося зовсім мало грошей, і я поспішав до Тарнова. Висновки з усього сказаного. Хоч Волинь і лежить в смугі окупації й не підлягає владі Української Народньої Республіки, але, взаарячи на етнографичний склад її, необхідно підтримувати найтісніші зв'язки з нею як напому урядові, так і громадянству. Хоч єпископ Діонисій і не визнає православної української церкви автокефальною і визнає владу московського патріарха, але через те, що зараз він став на грунт українізації церковної служби та духовної школи, треба на нього дивитися, як на архієрея українського, рахуватися з ним і користуватися його послугами в інтересах нашої справи, а в Варшаві всіма способами підтримувати його перед Урядом Річ Посполита, щоб не мала переваги ворожа до нас московська течія; негайно вжити заходів, щоб Холмщину було одірвано від гродненщини та Варшави, виключено з під юрисдикції єпископа Володимира й привернено до Волині, себ-то під владу єпископа Діонисія. Необхідно постійно підтримувати зносини з єпископом Діонисієм, підтримувати його морально, а по вмозі й матеріально, щоб видно було, що наш уряд цікавиться ним, як українським єпископом, та церковними справами на Волині. Потрібно знайомити його з тим, що робить Міністерство Ісповідань, ядопомагати йому в справі розмосковлення церковних служб. Необхідно ввернути увагу на протоієрея Олександра ГРОМАДСЬКОГО, інспектора сенцірії Державного Наха Сіліна та П.Г. КУДЕНКА користуватися їх силами та прихильністю до нашої справи і, як будемо на своїй території, запросити їх на різні посади; треба вишукувати на Волині прихильних до нашої справи пан- отців і через них за місцеві "Просвіти" переводити в життя думки та плани Міністерства Ісповідань. Необхідно посилати духовним школам, "Просвітам", іншим товариствам й поодиноким активним особам відповідну літературу та вказівки відносно розмосковцения нашої Церкви, щоб вони були завжди в курсі того, що робить Міністерство Ісповідань та Український Уряд взагалі. На цьому кінчає свій доклад. До нього додан: 1. "Приходський устав", ухвалений Київським собором 1918 року. 2. "Положеніе об'єпархіальному управлінні" - ухвалено тим же собором. 3. Друковану відозву єпископа Діонисія до духовенства з приводу свята Різдва Христового. 4. Його ж друкована відозва, від 6 січня, про українізацію церковних служб. 5. Копію наказу єпископа Діонисія, від 6 січня, 1903, про українізацію духовних шкіл. 6. Листа єпископа Діонисія до Пана Міністра Ісповідань. 7. Відтиски печаток т.зв. всеукраїнського собору в Києві 1918 року та єпископа Кременецького. Спровадження про грошові видатки під час подорожу подам окремо. Член Ради Міністра Ісповідань, проф. В. Вітвас. "18" Лютого 1921 року. м. Тарнів. У.Ч.15 Міністерство Желюзяна Березня 18 квітня. № 358 м. Маріуполь До Тама Керуваного Справами Директорії: Кан. с.-з., ія Директорії ОДЕРЖАНО Березень 23 дня 192 р. Вх. Ч. 2461. На листа Вашого від 4-го березня чого 192р. № 405, Міністерство Желюзяна має за шану повідомити Вас, що архітектон Терорії Ірошевській роботи з Пол тавицями, скликив Київську дук. Академію в 1897 році, виготовляв і був реєнтром в Книжках Дух. Сашмариєн та Петроградській духовній Академії: Оліховський Епіскопом призначено його не- Задово до революції. В 1918р. вих звершався до Всеукраїнсько- го Собору в Києві з проханням включити Миколу Епархію в склад Української Церкви. Міністр Желюзяна, Професор В. о. Дирекція Департаменту Статистики УНІТ. Міністр Історії "23" Березня 1921 року № 395. м. Капрів Високоповажний пане Сталане! При цьому надсилаю Вам копію листа мого до п.п. Холодного, Пилипенка і Магнієвського в справі виготовлення проєктів матеріалів для Українського Духовенства. Міністр Історії Професор Т. Волин У.Н.Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ --00000-- зі звітними високоповажними міністрами 21" Березня 1921 р. ВИСОКОПОВАЖНИЙ Ч. ... -акт атихолін індуції Іосифа од виконання хл кваліфікацій м. Тарнів. -од володимирського в ондічс ом створах мовляв ниндо си -законою іса итпосон інзв'язаного удонго очомаємо -унало очомаєрнінням улонево не жадують ан як -ни на викладення ом створах атихолін індуції Іосифа -сюжет думки, що «Минає четвертий рік, як український народ, -який вибився з під московського ярма, швидко про- -стує пільхом творенні національної державності. Широ- -ка ватонеюхуд огонор не стояло біло хит інепото -ка українізація охопила всі галузі державного і про -мальського життя. -индо ожкіт атихолін індуції Іосифа од Торкнулась це українізація і такої важкої -Пояченонимаючи творах вибирає, яких дія місяць життя -нас у умовдіро ля "Торгвиломож" не.т. іншою -отримання іншого ніжних ви єм ом Іноземної -бічка, що досі не привернула до себе уваги відповід- -ного патрону. Оцт народ творить Тонярк із -них урядових чинників: українські пан-отці, від- -оке сини молода аверо якою Імпет очим ого -правляючи Службу Божу в рідній мові, промовляючи в -свій же мови на кавалина, будучи часто щирими патріо- -тами, носать на грудях, як ознаку свого високого -сану - хрест московського зразку та ще й з короном -очотуд ніколи виповнення іншої -та ініціалами московського царя Миколи П. Ця обста- -вина надзвичайно неприємно вражає національні почут- -тя парафіян, спричиняється до багатьох непорозумінь -і часто використовується: ворогами українського на- -роду для шкідливої агітації. Отже з цього виходить -конечна потреба негайної зміни священичеських хре- -стів в напрямі встановлення вразків, відповідаючих -на хитуд дія мінця -виконаноста творах церкви -опропожодатор ніз унолоїм іншого ом їхній оч Іосифа -Раніше, ніж обирковувати справу згаданої -нак умовероговою ан виконоком виндою, уважає от -сод оноворінняття очей інодого підверки на іножені Всі хрести, що встановлені для духовенства в Ро- сійській Православній Церкві, можна поділити на три групи відповідно як до зразку хрестів, так і обставин їх номеня. До першої групи належить тіль- ко один зразок хреста, що згідно з постановою Ро- сійського Синоду, в'обовязані носити всі священ- ки на грудях, як ознаку священичеського сану. До другої групи належать хрести, що видавалися як на- города за службу та, наприкті, третя група - "ака- демицьких" хрестів служила для відзначення вченої степені тих осіб білого та чорного духовенства, що скінчили Духовну Академію. До першої групи належить тільки один, так всім відомий, сребний хрест восьмиконечной форми / т.зв. "раскольничий"/, на срібному ж лан- цюжкові, що має на лицевій стороні вигравірованого або різної роботи розп'ятого Спасителя, на звороті Якого видити такі слова "образ буди вірним сло- вомъ, житіємъ , вірою, любові і чистотою", а ниж- че під цими словами корона та ініціали "Н" 1896 рок. що значить хрест цей встановлено в 1896 році в царствування Миколи другого. Друга група хрестів - має два зразки: перший - встановлений за царя Павла I, що затри- ман за собою назву "наперсного"; хоча наперсними -ви означеннями милосердя отримали суть всі описані тут хрестів, бо носяться вони на грудях / "перех"/ на ланцюжкові для відокремлення їх від тих, що пришпильуються збоку, чи в петельку, але цей хрест, встановлений раніш від других, за- своїв собі що назву, як власну. Він чотироконечно- го зразку, срібний позолочений на позолоченому лан- цюжкові. На лицевій стороні його вигравіровано рос- пятого Спасителя, а на звороті слова Св. Кисьма «Благоговінному ієрею подаєт честь». Другий хрест що видавался в царського кабінету як нагорода за окремі заслуги, названий тому "кабінетським". Це хрест подібний до описаного "наперсного", розміром трохи менший з чистого золота дуже гарної роботи і на гарному золотому ланцюжкові. В окремих випадках ці "кабінетські" хрести оддобрювалися ще дорогими самоцвітами. -ки в оба од початку стоячі очоли всіх Нарешті, до третьої групи належить три зраз- -брлиаворжня пляшка ктвасом і манахкою инк ки - "кандидатський", що його носили в петельці ря -опої устаротоїній х? ставалі і зітових кин си на тоненькому ланцюжкові ті духовні особи, які мали вчену степень кандидата богословія - це чотир ожконечний срібний хрестик з промінастим сяйвом розміром не більше срібного карбованця. Подібний ж хрест тілько позолочений носили магістри богословів а доктори богословів носили хрести золотий, подіб- ний до описаного вище "кабінетського", тільки ви- ложений емаллю. Переходячи до справи українізації священ- нических наперсних хрестів, треба перш за все взя- ти на увагу те, що ця реформа, що видається на пер ший погляд справою дрібною і легкою, справді не є такою і вимагає такту та серйозного відношення, як ввагали всі реформи в справах церковних. Священни- чеські хрести першої групи не повинні бути змінені в якийсь радикальний спосіб, але мусять бути укра- їнізовані. Приміром, залишивши приблизно такий же розмір необхідно замінити його форму з восьмиконеч- ної на чотироконечну; на лицевій стороні гравіров- ка могла би бути змінена в українському стилеві, а на відвороті можна би стерти царський вензель, землі корону на державний герб та слова ви вс здорова и утєнідля оточення в розклада од писати українським правописом. ед "микстотенідан" умот Князевань, ятукеза імперо Що до другої групи описаних хрестів моцімвор "отонорови" оточено од Яннідіон тверх то ці хрести наперсний" і кабинетський", ви втодої Іондрат ежуд втоков олотопр з кирпен вход давані ва заслуги повинні бути скасовані та -ка хмельно д .Іноживця. ж умотсоз умодрат ан і замінені відповідними зравками в українському в лонкиштодомо втоєх "Імпетенідан" ір хандан дуся.>> Зза всього цього звертаюся до Вас з щи- -варе нят атижелан илудт Ротерд од Ітевей рии проханням намаловати вразки вищевазначе- вг Інажетоп я аккоон отой ой "Імпетадидіяа" - ни них хрестів і приєдлати їх Міністерству Іспо- їка .ідбосо інаохуд іт Ідоюжинак уконаненот ан по відань для ухвали. рктор ен - піаопостод втадиднем апопето унга ням мояко мто німори в житовех Яндідо Інпереможо в Яндідой .яниосодря отонбію емлію зв магіманд іаокостоб иртотілям инкоон Інверополи ік товерх -дідоп .Інтокоа втоєх викоон піаосостод яротмої з -ви кмаліт "очомастенідан" ерии отонакно од Янн .заклею някмол -немешо Тідевінтяру вважис од викдохероп -ваа сод ас щрол зборт .вітоєрх князевана хияорини теп ан коатеадна ом ,яидо ед .к он ,ет уцьку ян ит е ен ідеарпо ,шомтсн 1 мондірд солврно дилтон Іни я ,иниосондіа очопоброє от їхнат вчання і смят -инненмасо .князеворе халарпо а нидо'од іон Інглак инпіне ктуд Іннаюн ен влудт Ротерх товерх Імпер -врку итуд ятоум ека ,діоспо блилькиндяр азбика н ем Иняст оникбопи иншанкляс ,моцімвар .Інлосоіп реножимасов в ущдої отой втниме ондхдовен рімаор -аодіварт Іногото Мізевик ан ;унреноюктор ан Рон а ,казетто їноманГарду а енніме итуд кд алтон ди УНІЯ Міністр Ісповідань "13" Березня 1921 р. п. "591" м Париж Високоповажний пане Отамане! При цьому надсилаю Вам копію відношення до п. п. посів УНІЯ, що до підготовки українця До пана Головного духовенства в синоди во- Директорії — громадських школах Західньої Європи. Міністр Ісповідань Професор В додаток до речей, Акт вислову Мих. Гене. Ситу впливу і неприємностей Людина з Верховними у владі за українськими — ким шляхом Збоку працювання можна ближче взагалі. 28 червня 1921 р. Канцелярія Директора ОДЕРЖАНО Березень 1921 р. ВХ. Ч. 463 У.Н.Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ --ооосо-- А "Києво-Березань 1921р." "Підписаний від імені міністра" Ч...300 -авой отпава одна, дорож хиномоп дів оверкімов між м. Тарнів. І ...сірепоков-орной на киевкинассоф паніманиною -зріазо-окли отелед вижд поснина се ова інформація дварин Інноводія умонуталуції між лівто-пап хин ...Інкваматов Розвитерішній час на вкраїні відбувається: инабротон ернои ветвеликий церковний зрух в напрямку створення національ- ких-окопо-тов хино-української церкви. По церквах вже відновлено ста -созд оголошень ріодурадаєвиківача, скрізь заведено українську цер- -инваловани я - новну проповідь. Служба Божа правляться або з україн -му сочоною в неймевом виборі, або украйською мовою. По багатьох мі- у огтооводен ктосктах заасновуються українські церковні братства, кі -килірив х? вдуд ейснував відносления і забудування національної україн- -умошевий Іромон консько-Церкви цінціої беруть в свою руки. .аіварик овсокуд їй дяк ,оньві сзому Кодоткомучасі потрібним стане ве- -етлібо виннаси он лике число добре оснічених пап-отців для праці як -, и ітоних кіноїнімвсакій церкві, таки - напріляних посадах церковних і -одно в мочоволод мозав Міністерстві Ісповідань. Дал підготовки таких свя- ...ошеників Україна заравне наяві абсолютного нільких засо- Тонотідо овр-дін вабів: Київська Духовна Академія, а також Богословсь -вищен от "Імковини" факультет Кал'менець-Подільського державного Укра- -ва і ученолод лн Півньского Університету - двіливших богословських шко- -йконопотод химооброо линаа Вкраїни боляшевиками закрито, про всура цих -втілам ентог Тістийкіл.почастіловмірляє володу, почастя розійшла -навокуд і кірдід хинадоброо пениками тей закрито, а учительство ровігнано, пов- -щд якобе. 'мі ов ,міралогу ролйабопетікало на село. Духовну школу - -зод втоондох Іомаєні відницьУ ідю вицо?о - Вольшевиками знищено щент -ДО ПАЛА ПОСЛА. атое ідокла лі .ківкоотой хіртх релігійних українських нарід в цим ми- -апководп ,ліж хинритасленохоче, церкви одвідуютьс вірними значно більше, ніж до революції, - і потреба в священиках задовольняється різними "домашніми" засобами. А потреба ця ще збільшилася тим, що багато священ- ків повирало від помесних хороб, або забито боль- шевицькими чрезвичайками за контр-революцію... І на Україні все з'явилось дуже багато мало-освіче- них пан-отців, кі в культурному відношенні навряд чи будуть корисними своїм батьківщині... От ізза всього цього стає конче потрібним звернутися на захід, до Західних богословських шкіл для підготовки освіченого українського духо- венства. Західні духовні школи - як православні так і євпраавославні, мусять прийти в допомогу ук- раїнському люду і надати можливості перекести у його культурному духо-венству. Це буде їх звичайний . і культурний і християнський обов'язок помочі близькому своєму. Україну зруйновано, люд і духовно дичавів. -Всехристи-янська Церква не може, не повинна обійти пасивно - духо-вену загибель 40 мільонів християн,- воно мусять негайно прийти в свою допомогу в спра- ві виховання нашого духо-венства.... Коли Сербська церква під час світової війни опинилася в скрутному становищі, то церква англіканська братські прийшла їм на допомогу і вза- ла до себе, в Оксфорд, молодих сербських богословів і виховує їх на свій кошт. В Англії істнує навіть спеціальний Комітет із політичних діячів і духо-вен- ства для допомоги по вихованню сербських богословів. Во ім'я гуманності, во ім'я любови Хри- стової до 40 мільонів християнської людности це саме повинна зробити англіканська церква і україн- ському народу - взяти до себе в Оксфорд і Комбридж для виховання українських богословів. На заході єсть багато різних видів богословських шкіл, православ- В свій час Київська Українська Духовна Академія давала науку багатьом вихованцям із православних слобід'янських земель. Український Київ був центром, звідки сибір вищої науки Христової вільно світив по всіх землях православних. Чи все ж тепер ці землі не прийдуть за допомогою України і не візьмуть дітей її до себе в науку? Чи цього не зробить нам Грецька Духовна Академія на Холки, Духовна Академія в Св. ІІ, Богословський «акультет» Білгородського і Загребського Університету чи Університету Атенського, Сербськи Богослов'ї Карловичка, Св. Сави і Св. Петра в Цетиньє? Чи цього не зроблять Християнські Вищі Школи всіх європейських держав і не візьмуть до себе в науку наших вихованців? Чи цього не зроблять богословські факультети в Берліні, Лейпцигі, Геттингені, Оксфорді, Кембриджі? Кріпко вірю, що християнський мир зрозуміє духовну трагедію 40 мільйонового християнського народу і прийде йому з потрібною братською допомогою. На основі всього вищезазначеного, ласкаво прошу Вас, Високоповажний Пане После, про слідуюче: 1/ Підняти в пресі, особливо церковній, зазначену тут мою справу. 2/ Звернутися до відповідних вищих богословських шкіл і вчителів всіх заходів, аби до них було прийнято хоч де-кількох наших українських молодих людей або священників на державні кошти або на громадські стипендії. 3/ Про все це детально сповістить мене; пові- домите також, які взагалі умови вступу до цих шкіл, і чим можна буде допомогти тим особам, що не володі- ють новою школи.- з правдивою до Вас пошаною -всіх куб аїні. Якщо Імператорське міністерство освіти і науки, яка виконувала функції електорату, звернулася до Міністра Освіти та Наук у 1905 році про створення нових шкіл для української молоді в Україні. Вона була підтримана із засобами, які надавалися з державного бюджету. У 1906 році було створено 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1907 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1908 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1909 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1910 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1911 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1912 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1913 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1914 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1915 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1916 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1917 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1918 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1919 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1920 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1921 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1922 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1923 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1924 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1925 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1926 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1927 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1928 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1929 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1930 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1931 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1932 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1933 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1934 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1935 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1936 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1937 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1938 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1939 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1940 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1941 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1942 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1943 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1944 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1945 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1946 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1947 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1948 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1949 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1950 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1951 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1952 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1953 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися з державного бюджету. У 1954 році було створено ще 25 нових шкіл для української молоді в Україні. Вони були створені за допомогою коштів, які надавалися УНФ. Міністр Ісповідань "25" Березня 1921 р. ч. 394. Високоповажний пане Отамане! При цьому надсилаю Вам копію мого листа ч. 393 до п. посла в Швайцарії, щоб ви Донана Глєбова доставив відомості про Директорії УНФ Всехристиянську Конференцію в Києві. Міністр Ісповідань, Професор Т. Омельян У.Н.Р. МІНІСТР ТОНОВ ОДАНЬ "23 Березня 1921 р. ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ ПОСЛЕ. (Потрібно, аби Мін Зак Саров Суб'єкт хвилькувала Калінін сурядки в цей Оприч.) 21 між Женевою та Львовом підготовка програму Високоповажний Пане После. Утреби предстоящих клашій Чудні. Причу председателя цього прогріма між зал. Знаючи, що вони були в переробці відповідної повинні бути забавання до мене разом з Мін. Земл. Дій Державних вхалов. 23/4 В минулім 1920 році в Женеві в І2 по 19 серпня відбулася прелімінарна Всехристиянська Кон- ференція в справі об'єднання всіх християнських церков. Конференція ця для церковного життя всіх країн має надзвичайне значення. На Конференції бу- ло 150 депутатів від 80 різних церков і 40 народно- стей, із всіх частин світу; щодні прибуло і 16 пред- ставників православних церков. Це був дуже значний момент автокефальній церкві Українській звернута на себе увагу, але вона не була на цім з'їзді, бо довідалася про нього лише в 1921 році / і не в офі- ціальних, а приватних джерел/. Конференція роз'їхалась, але залишила в Женеві якусь постійну Комісію, що підготовлює Все- християнський З'їзд церков на 1921 рік. На цей З'їзд українська церква обов'язково повинна присла- ти своїх представників, згідно постанови Ради Народ- них Міністрів від 17 березня цього року. Отцім листом звертається до Вас, Високоповаж- ний Пане После, про слідуюче: І/ Зібрати всі відомості про прелімінарну Все- християнську Конференцію в Женеві І2 - 19 серпня 1920 р. і прислати ці відомості мені. 2/ Сповістити мене, коли відбудеться дальший Всехристиянський З'їзд і прислати мені всі матері- али про його. 15008 З/ Подати до Комісії по скликанню Всеукра- стинського З'їзду в Бєневі відповідну заяву про те, що потрібно на 3" Зад запросити і українську Церкву. Коли виявиться, що ліпше буде, коли б таку заяву прислав я, ва моїм підписом, прошу про це мене сповістити. З привідовою до Вас пошаном, МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор 15008 П.К.У. ВЛОГИ УЧАЙ ПРАЦЕДАТА Д УНР. Міністр Єс- повідань "30" березня 1921р. Со 429 м. Маршів Високоповажний пане Отамане! При цьому надсилаю Вам 1 приширення прохання до Пат- Ро. и Того- гіярха Царгородського, що має бути надіслане від уряду держави та духовенства українського. Міністр Єсповідань, пробесор 7. Остров Н-16 151 Кан. для директора ОДЕРЖАНО 24/3/1921 р. Ву. ч. 50 ДО ЙОГО СВЯТІЙШЕСТВА, Найсвятішого Патріярха Царгородського, Архієпископа Нового Риму. A SA SAINTETE, le Tres-Saint Patriarche de Constantinople, Archeveque de la Nouvelle Rome. Від До Його Святійшества, Найсвя- тішого Патріарха Царгородського, Архієпископа Нового Риму. Церква Царгородська була в свій час матір'ю Церкви Православної Української і передала остан- ній за часи князя українсько-київського Володи- мира Великого науку християнську, сіма Вселенсь- кими Соборами визнану, передала церковну ієрар- хію, службу Божу та Святі Таїнства, для спасіння душ християнських потрібні. Цілями віками Українська Церква Православ- на була в тісному звязку та єднанню з найсвяті- шими патріярхами Царгородськими, владі їх кори- лася, порадами їх та розумними наказами користу- валася і для свого розвитку, і для охорони від ду- шепагубних ерес в. За цей час наша Свята Церква Українська приймала з рук патріарших своїх най- старших владик та керовників, митрополитів київсь- ких, а коли наші єпископи самі вибирали собі ки- ївського митрополита, то просили в богоосвячених патріархів Царгородських всесильного благословен- ня й підтвердження обраного кандидата. A sa Saintete, le Tres-Saint Patriarche de Constantinople, Archeveque de la Nouvelle Rome. L'Eglise de Constantinople fut autrefois la Mere de l'Eglise Orthodoxe Ukrainienne et lui transmit au temps du prince Kievо-Ukrainien, Vladimir le Grand,l'enseignement chrétien,reconnu par sept Conciles Oecuméniques, la hiérarchie ecclésiastique, les offices divins et les saints Sacrements, nécessaires au salut des ames chretiennes. L'Eglise Orthodoxe Ukrainienne fut pendant des siècles étroitement attachée et unie aux Tres Saints Patriarches de Constantinople, se soumettant à leurs autorité et à leurs ordres ecclaires, profitant de leurs conseils autant pour son developpement que pour se garder des hérésies pernicieuses. Pendant ce temps, Notre Sainte Eglise Ukrainienne reçut ses plus anciens seigneurs et directeurs, les métropolites de Kiev, des mains patriarcales, et quand nos évêques eurent à élire le Métropole de Kiev, ils demanderent aux Tres Eclaires Patriarches de Constantinople leurs bénédiction souveraine et la confirmation du candidat élu. В часі найбільшої скрути та небезпеки для нашої Святої Церкви Української—в кінці XVI та початку XVII віків, коли наші владики зза лаком- ства нещасного, за панства великого зрадили бать- ківський вір і порвали єднання з святим Царго- родським Патріяршим Престолом і пішли до Риму, а оборонцями православної віри залишилися самі мирянє, згуртовані в церковні православні брат- ства,—тоді богомудрі патріярхи—Іеремія II, Кирило Лукарис та інші рішуче стали на боці цих братств і допомагали їм одстоювати від ворогів святу віру християнську. Український нарід з великою втіхою та щи- рою подякою згадує ці славні часи тісного єднан- ня любих його серцеві Українських Братств Пра- вославних з патріярхами вселенськими, і, навпаки, з сумою пригадує 1686-й р.к., коли патріярх Доси- фей погодився відмовитися від керування Право- славною Церквою на Україні і переступив це право своє московському патріярхові. Часи господарювання в нас, на Україні, па- тріярхів московських, а з 1721 р. Російського Най- святішого Синоду, принесли багато шкоди та горя нашій Українській Православній Церкві, бо ми втратили тоді свої стародавні церковні права що до вибору всього духовенства од читача церков- ного до митрополита включно, втратили свою ук- раїнську ієрархію, а примушено було нас окормляти- ся ієрархією московською, стародавні наші церковні звичаї знищено, текст наших служб церковних змі- нено, наші національні братські школи й освіту зруйновано і замінено їх московськими... Ми по- всякчасно вживали заходів зберегти й заховати все це,—та не сила була наша, бо московський цар- ський уряд відкрито гнітив нас, закидаючи, ніби ми не маємо в себе чистоти Вселенського Право- славія... І тільки останні три роки, з 1917 р. почина- ючи, дали нам можливість повернути нашій Укра- їнській Православній Церкві те, що було знищено Московкою. Політична свобода та державна самостій- ність українського народу дають йому нині повну можливість оновити й своє церковне життя. Ми зараз відновляємо по своїх церквах наші українські стародавні церковні звичаї, вироблені ще за часів Au temps des troubles et des dangers extrêmes pour Notre Sainte Eglise Ukrainienne, à la fin du XVI-me et au commencement du XVII me siècles. quand nos princes de l'Eglise par leur vie désordonnée, et leur manie de grandeur, trahissant la foi de leurs pères rompirent l'union avec le Saint Siège Patriarcal, tournèrent leurs regards vers Rome et les fidèles seuls reunis en des confréries religieuses restèrent à défendre la foi orthodoxe. Alors, les Patriarches Eclaires Jérémie II, Cyrille Loukaris et d'autres, pri- rent résolument le parti des confréries et les aidèrent à défendre la Foi Chrétienne contre leurs ennemis. La Nation Ukrainienne se rappelle avec grande joie et reconnaissance profonde les heures bienheu- reuses d'union étroite des confréries orthodoxes Ukrainiennes, chères à son coeur, avec les Patriarches Universels et se rémembre, par contre avec tristesse l'année 1686, quand le Patriarche Dosifée dut céder la direction de l'Eglise Orthodoxe Ukrainienne au Patriarche de Moscou. L'administration des Patriarches de Moscou en Ukraine aussi bien que celle du Saint Synode Russe, à partir de 1721, causèrent, tant qu'elles durèrent, beaucoup de tort et de peine à Notre Sainte Eglise Orthodoxe Ukrainienne, car nous perdimes alors nos anciens privilèges religieux quant au choix de tout clergé, du chantre au métropolite inclusivement, nous perdimes notre hiérarchie Ukrainienne et fûmes obligés de nous soumettre à l'hiérarchie moscovite, nos anciennes coutumes religieuses furent abolies et le texte de nos offices divins changé, nos écoles nationales et notre enseignement supprimé et remplacé par ceux de Moscou. Nous fîmes continuellement de nombreux efforts pour la sauvegarde de tout cela, mais les forces nous ont manqué, car le Gouverne- ment Moscovite nous persécuta ouvertement, nous accusant de ne pas posséder, soi-disant, la pureté de la foi orthodoxe universelle. Ce n'est que depuis les trois dernières années, à partir de 1917, qu'il nous fut possible de restituer à Notre Eglise Orthodoxe Ukrainienne, ce qui a été detruit par Moscou. L'indépendance et la liberté politiques dont jouit actuellement le peuple Ukrainien lui permettent aussi de reconstituer la vie de son Eglise Nationale. Maintenant nous sommes en train de rebâtir dans nos églises les anciennes coutumes безпосереднього єднання з Найсвятійшими Патрі- ярхами Вселенськими; ми правимо службу Божу на зрозумілій для нашого народу рідній мові. Але московська єпархія творить нам пере- шкоди, заважає нашій праці святій на славу Вели- кого Імені Божого. Світлий Уряд Української На- родньої Республіки ще законом 1-го січня 1919 року визнав необхідним проголосити автокефалію Української Православної Церкви, Увесь православ- ний український народ і велика частина духовен- ства визнала українську церкву автокефальною і непідлеглою московському патріархові. В числі інших громадських товариств, разом з усім українським народом, автокефалію нашої Церкви Української підтримує і Працюючи на користь православної віри, про- сить ВАШЕ СВЯТІЙШЕСТВО благословити його труди і всю церковну справу на Україні. Благослови, Богомудрий Отче, Своїм Святим Патріяршим Благословенням, Богу на славу, вселен- ській православній вірі на користь Автокефальну Українську Православну Церкву. За каноничність цеї автокефалії стоїть славний Богословський Фа- культет Кам'янець-Подільського Державного Укра- їнського Університету; він докладно з'ясував це в поданій до Вашого Святого Патріяршого Престолу записці, з змістом і побажаннями якої ми цілком погоджуємося і цілком підтримуємо їх. Нехай Святий Царгородський Патріярший Престол і тепер підтримає наші всенародні зусилля зберігати Автокефальну Православну Українську Церкву, як він допомагав їй в часи діяльності на- ших славних Церковних Братств в XVI—XVII віках Римський папський престол призначив на Україну свого легата — патера Дженокі. Благо- воліть, ВАШЕ СВЯТІЙШЕСТВО, теж призначити на Україну своїм представником Єпіскопа, щоби він повсякчасно бачив нашу горливість до праді- дівської православної віри і допомагав нам охоро- няти її в непорушній чистоті. religieuses Ukrainiennes, qui remontent à l'époque de l'union étroits avec les Très Saints Patriarches Universels, nous officions dans notre langue nationale pour nous faire comprendre du peuple. Mais la hiérarchie moscovite nous crée des obstacles, entrave nos efforts sacrés pour la gloire du Nom de Dieu. Le Haut Gouvernement Ukrainien par la loi du 1-er Janvier 1919, cru de son devoir de proclamer l'autocéphalie de L'Eglise Orthodoxe Ukrainienne. La Nation Ukrainienne entière ainsi qu'une grande partie de son clergé reconnurent l'Eglise Ukrainienne pour Autocéphale et indépendante du Patriarche de Moscou. Outre ceux qui soutiennent Notre Eglise Ukra- inienne Autocéphale d'autres institutions sociales encore défendent le principe de l'indépendance de L'Eglise Ukrainienne et Travaillant pour la gloire de la foi orthodoxe elles supplient Votre Sainteté de bénir leurs efforts et la cause de l'Eglise en Ukraine. Bénissez, o Très Eclairé Père, de Votre Sainte Bénédiction Patriarcale, pour la plus grande gloire de Dieu et le profit de la foi orthodoxe universelle, l'Autocéphalie de L'Eglise Orthodoxe Ukrainienne. La conformité des règles canoniques de cette Autocéphalie est soutenue par l'illustre Faculté Théolo- gique de l'Université Ukrainienne de Kaminetz- en-Podolie qui l'a clairement démontré dans sa notice adressée à Votre Saint Siège Patriarcal dont le con- tenu et les conclusions sont entièrement partagés et approuvés. Que le Saint Siège Patriarcale protège maintenant encore les efforts de toute Notre Nation pour resti- tuer l'Autocéphalie de L'Eglise Orthodoxe Ukrainienne, de même qu'il a aidé nos confréries religieuses au temps de leur activité au XVI-me et XVII-me siècles. Le Siège Apostolique de Rome, a désigné son légat pour l'Ukraine le père Genocchi. Que Votre Sainteté veuille bien désigner également un évêque qui soit Votre Représentant pour l'Ukraine, pour qu'il soit constamment témoin de notre zèle pour la foi orthodoxe de nos ancêtres et qu'il nous aide à la conserver pure et intacte. Просимо також ВАШОГО СВЯТІЙШЕСТВА не одмовити українському народові в хіротонії пра- вославних українських Єпіскопів, коли буде наді- слано до Патріяршого Престолу обраних нами кан- дидатів. Батьківська ласка ВАШОГО СВЯТІЙШЕСТВА до синовнопокірної Церкви Української оживотво- рить працю її, скріпити будову її і тісними узами знову звяже її з Святим Патріяршим Престолом Царгородським на віки віків. Просячи ВАШИХ Святих Молитов і Всесиль- ного Патріяршого Благословення, залишаємося на- завжди покірливими синами ВАШОГО СВЯТІЙ- ШЕСТВА. Nous supplions également Votre Sainteté de ne pas refuser à la Nation Ukrainienne la consécration de ses évêques quand les candidats, par nous choisis, seront présentés au Saint Siège Patriarcal. La bienveillance paternelle de Votre Sainteté pour l'Eglise Orthodoxe Ukrainienne qui nourrit un respect filial à Votre égard fera fructifier ses efforts, facilitera sa reconstruction, consolidera sa base, faci- litera sa reconstruction et l'unira à nouveau par des liens étroits à Votre Saint Siège de Constantinople pour des siècles. Nous nous recommandons aux Saintes prières de Votre Sainteté et nous demandons Votre Béné- diction Patriarcale Souveraine, en demeurant à jamais les très humbles fils de Votre Sainteté. У. Н. Р. Міністр Іоновічань Теребовля 30 січня 1921 р. Ре 428 м. Париж Високоповажний Пане Отамане! Про цю чоли подаю вийшли з прошаною З'їзду українсько- го духовенства, що був скликаний Міністерством Іоновічань і відбувся 13-14 березня 1921 року в м. Парижі: 1. Прийняття Господнього Омеляна 2. Про вірношень Української Церкви до Черкас. Міністр Іоновічань, Пудересдо 4-16 "Поєднану про ведення шинки тоди до Черкас, підпор. зв'язку Морфей Великобільський і жт. Розміщення 304 Капеланарія Директора ОДЕРЖАНО хн.2), дня 1921 р. БУ. Ч. 52. Всі Поляки Соломи біржерії Віття з протокою з'їзду Українського духовенства, що був скликаний Міністерством Внутрішніх Справ від 13-го до 14-го березня 1921 року в м. Парижі. — "Заслухавши доклад члена з'їзду п. Грабина про відрошення нашої церкви до України і пояснення до його листа, з'їзд постановив: коментатури драки зміцнених релігійного настрою серед нашого народу на Україні, який на пройді своєї моноголічної історії надавав незвичайно велике значення церковним справам, з'їзд визнає необхідним і користьовим для нашого державного шляху, щоб Церква Української Народньої Республіки, коли бажає бути сиротою народним і близькими до широких мас, став на грунт тільки єдина церква і держава і, вважаючи Православну Церкву - якоюсь України, до якої належить!" 85% населення України, першою серед інших визнань,- винна всіх заходів, щоб Міністерство Іноземних має повну можливість військ найпершійше провадили роботу по задоволенню релігійних потреб української народу. Питання: Голова 243зру в. об. Всевольно священника прошкірет Павло Панцевський. Числи: Прошкірет А. Фолкович, п.-о. М. Рай'яєвті, п.-о. М. Мариниць, п.-о. Т. Стлан. Предсійовники: Від Союзу Замізників України Л. Грабина. Від Во- лонного Братства Спілки Поги - Мелер. Службачих - М. Дегирешевський. Від Кирило-Методієвською брацтва - Т. Богацькі і Н. Сколацькі. Від Співробітників Фермашного Банку П. Скалацький. Від Київ- турено-Овітних Організацій - Т. Богацькі. Від Міністерства Іноземних, Міністр Усю відань, професор І. Олійко і Радник, професор В. Біднов. Секретар Лавин Богачовтъ"- зарігінаномъ виго: В. об. Нагалямина Відому Микі- симерова Усмвндам! (О. Голуботопп Витяг з протоколу з'їзду Укра- їнського духовенства, який був силканий Міністерством Ієпо- відами і відбувся 13-14 березня 1921 року в м. Маринці. „З'їзд військового духовен- ства, розкиданого з нашими коза- цтвом по різних таборах, та пред- ставники прошадливіше протягом двох днів обговорив всі ті справи, що машиємо було програмою Мі- ністерства Ієповідань, і виявили твердже бажання всіх військових пап-отців навчанню працюва- ти для релігійно-морального ви- фованим Українського Козацтва, щоб з нього вийшли вірні, неприступні барці за волю Ук- раїни та її державну неза- лежність, тісно зв'язану з авто- Кефрамією Православної Української Церкви. Повідомляючи про це Вам, Пане Головний Отамане, з'їзд вітає Вас і бажає Вам здоров'я та невтішної смергії на корисність многостра- данного Українського Народу. Нехай Господь благословить Вашу працю по боротьбі з ворогами нашого народу і зробить Вас Свій зваря- дям по будуванню Авто- кесфрамної Української Православної Церкви, яка звиверб- ся міцного підвалиною на- шої державності: тісне єднанням Держави і Церкви Єдина умова нашого наці- онального та державного випитів! Нейай певе Українська Народна Республіка! Нехай певе Головній Отаман з усім нашим Урядом! Нехай певе наше Слов'яне Козацтво! Підписали: Голова З'їзду в.об. Головного Священика Протоієрея Павло Понищевський. Мешки: Протоієрея А. Волковий, п.-о. М. Ройновский, п.-о. М. Ма- ршин, п.-о. П. Блан. Представники: Від Сочи заніз - милки України Л. Грабина; Від Сочового віця Спілки Полт. Телег. сиржаних - М. Лепрещевський; Від Кирино-Методієвської братства- П. Богаюкет' і П. Сколацькет'; Від Стародітнинов вершкового Банку П. Скалацькет'. Від Кри- турино- Освітки Доганізацій - П. Солацькет'. Від Міністерства Успадкувань - Міністр Успадкувань, професор І. Олійко і Рад- вик, професор В. Бігнав Секреїшер Павло боляють." Зарігімналимо виго: В. ов. Нагаловика Водону М. ва Гейловича М. Фотографом До Пана Голови Ради Народніх Міністрів. З наказу ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ при цьому ман- за честь надіслати Вашій В кцеленції до відома копію постанови Зізду духовенства в м.Тарнові про відношення Української Церкви до Геркві. Керуючий Справами М.Дмитрович Начальник Канцелярії До Пана Голови Ради Республіки. З наказу ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ при цьому маю за честь надіслати Вашій Екцеленції до відома копію постанови звіду духовенства в м.Тарнові про відношення Української Держави до Церкви. Керуючи Справами Начальник Канцелярії до Пана Міністра Ісповідань. відповідь на листа Валого з 4 квітня п.р. ч.455, має зачасти повідомити Вас, що Міністр що Молитви за Отцему в діловодстві Канцелярії ДИРЕКТОРІЇ немає. Мироновська Керуючий Справами Чаплинський Начальник Канцелярії 16266 до Нач. Міністра Ієновідань. Квітня м. бр. I жовтня 1908 року. згідно з П. Розпорядженням У відповідь на дата Затого, Наче Міністр, Парнів. (Схвалено Канцелярією) УНР Міністр Істовідань Київ, 1921 р. 4387 м. Керпій Високоповажний Миколо Дмитрівичу. Під час мого докладу Голова Директорії обіцяв мені розшу- Дор. Керпу- ками Малитву за Отчимку. того справили Маро проплу ур малитову приєд Дирекурії - ми мені З правдивою до Вас пошаною, Міністр Істовідань П. Олешко УНР. Міністр Історії та "13" Квітня 1921 р. С. 52а м. Тернопіль Високоповажний пане Отамане! При цьому пересилаю Вам зразки трьох пегаток українських парадів. І справдиво до Вас пошаную. Міністр Історії, професор 7. Орліць Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО 16 квітня 192 р. Вх. ч. 455 XI ПЕЧАТЬ ЦЕРКВИ СЛАВНОГО КІЇВСЬКА ЗАПОРОЖЬКОГО 1646 УНП . №16 Міністр Істовідане "12" Квітня 1921 року. "4,513" м. Мернів Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Квітня 16 дня 192 р Вх. ч. 846 Високоповажний пане Сталіне! При цьому надсилаю Вам ко- нію мого листа до Головного Військового священика пан-Овца До пана Голови Директорії Протоієрея Павла Палицького в справі потреб військового духовенства. Міністр Істовідане Професор Т. Орлик У Н.Р. МІНІСТР ГОЛОВДАНЬ -0009000- "Квітня р.1921 ч. 5!! м. Тарнів. ВИСОКОПОВАГАНИЙ ПАН-ОТЧЕ. Мені відомо про великі потреби військових церков: бракує час, антимінсів, риз, книжок... Про це нагадував і з'їзд військового духовенства, що відбувався 13-14 березня в Тарнові, і про це мається багато заяв священиків, поданих до Міністерства Ісповідань. Дбаючи про скорше задоволення цих церковних потреб, прошу вас Високоповажний Пан-Отче, як Головного Військового Священика і зі свого боку взяти це на увагу і вжити відповідних заходів для скоршого задоволення цих неодмінних потреб, без чого церкви військові не можуть в належній мірі відповідати своєму великому й певному значенню,- виконувати українського кована не тільки морально, але й національно. Повідомляючи про це, прошу Пан-Отче, звернутись до всіх начальників військових частин з відповідним листом, аби й вони своєю чергою взяли це на увагу і своїми заходами допомогли і прискорили сприяння задоволення вищезгаданих О ГОЛОВНОГО ВІЙСЬКО- потреб. ОГО СВЯЩЕННИКА. ПАН- ГІД ПРОТОІЕРЕЯ ПУНА - дати мені. Це до придбання антимінсів, то вам належить вжити заходів і просити Епископа Кременецького Діонисія, щоб він допоміг війську українському в цій справі. Міністерство ж зі свого боку, також турбуючись тим, звертається листом до Епископа Діонисія і Вам в цій справі обіцяє свою підтримку.- З правдивою пошаною до Вас МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Професор І. Олійко З оригіналом згідно: Старший Діяч Меншиків УНР Міністр Ісповідань 12 "Квітня 1921 року" ч. 344 м. Першів Високоповажний пане Сталмане! При цьому надсилаю Вам копію мого листа до п. Війскового Міністра в справі доцільності перебування Управління Головного Військового священика в м. Першові. До Пана Голови Директорії ректорії УНР Міністр Ісповідань Професор Т. О. Клима Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Квітня 16 дня 192 р. Вх. ч. 44 У.Н.Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ -:-9-:-9-:- " // " Квітня р. 1921 ч.448 м. Тарнів. ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ МІНІСТРЕ. З постанови Ради Народних Міністрів Голов- ний Військовий Священник має працювати в тісному контакті з Міністерством Ісповідань. Зараз скрізь по таборах, як ми відомо, піш- ла жвава церковно-національна праця, яка вимагає одного керування. З Петрокова керувати церковною прецепою по таборах дуже не зручно,- Тарнів для цьо- го був би значно більше придатним: до Тарнова, як до урядового українського центра постійно прибу- вають від всіх таборів післяванці і це дає змогу мати з таборами постійний звязок; в Тарнові перебуває Міністерство Ісповідань, і це дало б Головному Військовому Священнику повну змогу бути в контак- ті з ним і користуватися його порадами і вказів- ками. От за цього ласкаво прошу Вас, Пане Міністре звернути на це свою увагу і взяти заходів, аби Управління Головного Військового Священника пере- бувало в Тарнові.- З правдивою до Вас пошаною МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, Профессор Я. Олійко З урахуванням звідно: Старший Діловод Мєкендрот Копія 168 УНР Міністр Ісповідань "13 "Квітня 1921р. № 519- м. Пєршів. Високоповажний пане Отамане! При цьому пересилаю Вам ко- пію благословення Заступника Ва- менської Патріарха-Коротей Ук- раїнському народу і його Уряду. Вправдиво до Вас пошанно Міністр Ісповідань, професор І. Остапчук Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО 16 липня 192 р. Вх. ч. 448 БЛАГОСЛОВЕННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІЯРХА УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДУ І ЙОГО УРЯДУ. ЕКСЦЕЛЕНЦІЄ! Листа Вашої Експеленції з 6-го листопаду б.р., який торка- ється справ, порушених Вами з наказу Вашого Уряду, щоб Ви пові- домляли нас про релігійні потреби українського православного на- роду, одержано і прочитано на зібранні Св.Синоду. У відповідь на нього, згідно з постановою Синода, маєм честь повідомити Ва- шу Експеленцію, що Мали Велика Церква Христова поперед всього з великим задоволенням рада бачити сталість українського право- славного народу у вірі батьків своїх, не звертаючи уваги на всі притноблюючі обставини, великі біди і тимчасові політичні ано- малії і перевороти. З симпатією дивиться Велика Церква на ті всі бажання Народа, про які Ваша Ексцеленція пи- ше, які українцють нарід у такий релігійній боротьбі, і завж- ди прихилиться до всіх тих бажань, розуміється згідно в Св.Канонами, позак гармонія вчинків з правилами є обовязком всіх православних народів. З любою відповідаємо Вам і це раз повторюєм запевнення готовності нашої і Великої Церкви Христової пізнати і виріши- ти ці і інші питання, що відносяться до справ церковних і ба- жаємо, щоб ці всі наміри і скликання Собору з Божою Допомогою здійснились, як тільки закінчаться сучасні аномалії, і просимо Всемогучого Бога послали своє благословення на весь Український Нарід, Його Уряд і Вашу Експеленцію, за яких будем молитися і перебуваем Вашої Ексцеленції горячий перед Богом молитвенник і цілком прихильний Місцевоститель Патріаршого Вселенського Престолу Добровищливий Доротей. Його Ексцеленції Пану Івану із Токар Токаржевському-Каравевичу, Українському Уповноваженому Міністрові у Царгороді і т.д. і т.д. Оригіналом підпис: Станислав Липовецький УНР Міністр Історії "4" Квітня 1921 р. Ч. 452. м. Києві Високоповажний пане Останнє! При цьому надсилаю Вам Донака Гало-історичну записку про Українсь- ки Директорій чи Церковний синод. Міністр Історії, Професор Т. Огієв Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО 16 квітня дня 1921 р. РУЧ. 650 УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ СИНДОМ ІСТОРИЧНА ЗАПИСКА. 1917 року відповідно до Указу Временного Правительства Російської імперії, який був виданий 25 січня 1917 р. про звільнення церковних власностей, а також у зв'язку з тим, що на території України почалася революційна боротьба за незалежність держави, Укр. Церковний Синод вирішив утворити нову організацію церковного управління на території України. У зв'язку з тим, що в перші роки незалежності України було створено державну владу, яка не мала повної автономії у церковних справах, Укр. Церковний Синод змушений був вести переговори з новою владою про право на самостійне управління церквою. У 1920 р. Укр. Церковний Синод, у зв'язку з тим, що держава не визнала його прав на самоврядування, було прийнято рішення про створення нової організації церковного управління. У 1923 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1924 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1925 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1926 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1927 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1928 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1929 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1930 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1931 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1932 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1933 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1934 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1935 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1936 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1937 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1938 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1939 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1940 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1941 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1942 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1943 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1944 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1945 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1946 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1947 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1948 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1949 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1950 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1951 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1952 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1953 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1954 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1955 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1956 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1957 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1958 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1959 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1960 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1961 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1962 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1963 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1964 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1965 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1966 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1967 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1968 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1969 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1970 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1971 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1972 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1973 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її межами. У 1974 р. Укр. Церковний Синод вирішив утворити новий орган, який мав би представляти інтереси української церкви на території України та за її УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ СИНДОМ ІСТОРИЧНА ЗАПИСКА. дати докладні відомості про діяльність Священ- ного Синоду Української Православної Церкви, за від сутністю відповідних документів та тих осіб, що бра- ли в ньому участь, нема можливості, а тому доводить- ся задовольнятися короткими та уривчастими даними, про життя та працю зазначеної церковної інституції. Першу згадку про наш Синод здібнуємо в законі І січня 1919 р., яким проголошена верховною владою Української Народньої Республіки незалежність пра- вославної церкви на Україні від московського, або до історичного її зв'язку з російською патріархією. У цьому зако- ні зазначено склад Синоду, його правне та колоничне становище й його компетенція. Що до складу Українського Церковного Си- ноду то про це знаходимо вказівки в пункті 2-му зга- даного вище закону. Там читаємо ось що: Для керування справами Української Автоке- фальної Православної Церкви утворюється Український Церковний Синод в складі двох епископів, І протоіє- рея, І священика, І дікона, трьох мирян і одного священника від військового духовенства. До скликання Собору, який обирає в члени Синоду і подає на затвер- ження Уряду, члени Церковного Синоду призначаються Вищим Республіканським Українським Урядом". Крім того, в засіданнях Українського Цер- ковного Синоду має присутність призначенний для того Міністром ісповідань представник Республіканського Уряду, який іменується Державним Представником 1 на обов'язках якого лежить: подавати інформації, роз'ясняти закон і стежити за виконанням законів та постанов Синоду, які не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковна влада Автокефальної Української Церкви в її всім урядовим складом оплачується коштами з Державної Скарбниці відповідно штатам, установленим для цього додатково. § 6. Українська Автокефальна Церква в її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності од обов'язку, який не порушують інтересів Республіки. Державний Представник має право опротестування перед Радою Міністрів". /§ 4/. Таким чином, Український Церковний Синод складається з шести духовних осіб і чотирьох мірян, включаючи туди й одного представника Держави. Правне і каноничне становище Синоду визначається § 5-6 закону I січня 1919 року. "§ 5. Церковний Синод для керування своєю діяльністю, а також для скликання Церковного Собору виробляє накази, які вступають в силу по затвердженні їх Українським Республіканським Урядом". Отже компетенція, права і обов'язки Церковного Синоду, як державно-церковно-адміністративної установи, що мала розпочати свою діяльність на користь православної Церкви на Україні в 1919 року. Чи було переведено в Київі в життя закон про організацію Церковного Синоду, напевне сказати не можна, бо документальних даних не маємо. Словесні вісти говорять, що до Синоду було призначене архиєпископа Агапита / з Катеринославщини/ і Кременецького епископа Діонисія, викарія Волинської єпархії та Зеловного священика Армії пан-отця Антонія Матюшка, про призначення інших членів Церковного Синоду, як і про те, чи відбулося хоч одно його засідання, не довелося здобути навіть чуток, не вважаючи на те, що роспітував про це пан-отця Макарія Крамаренка та де-яких давніх урядовців Міністерства Ісповідань, що виїхали з Києва в 1919 році. Через те є нова підстава говорити ,що в часи перебування на-шої влади в Київі, в січні 1919 року, Церковного Синоду не було організовано. Хто винен в цьому - чи тодішні керовники Міністерства Ісповідань,чи військові події /большевицька навала/, сказати зараз трудно, а напевне - те й друге разом. Тільки тоді, коли наша влада перебувала з червня 1919 р. в Кам'янці-Подільському, приступлено було до утворення Церковного Синоду. Цьому сприяли: 1/ заснування в Кам'янці-Подільському Кирило-Методієвського Братства, що глурутувало ті елементи нашого громадянства, які цікавилися православно-церковними справами; 2/ пере- Із д до Кам'янця-Подільського Василя Ледківського, — вання владної урядової оголошеної мінімальної від комен- — н.м. Морова та інших осіб з Києва, які ознайомили — народу хл інженерства оп умою атаманство їхн мс Кам'янецьке громадянство в церковним рухом у Київі; "моду міжнародно-більшої низко — і 3/ привзначення Міністром Ісповідань, по рекоменда- — ції Киріла-Методієвського Братства, професора І.І. Константинімде-онохожен-онохожен не удону) оцен Огієнка, який виявив велике зацікавлення церковними — ся на атоїнакаїд мого інтересом саме он наскохту справами і розвів широку діяльність. .Укор 0101 в інформ у як намєрі Конка-оносял стонд Міністром Ісповідань І.І. Огієнком в Кам'ян- ці-Подільському поставлено було справу відкриття втаваню енаепли удони огооложено сінка-засе опп — нащого Синоду як негайну. Декретом своїм 7 жовтня — зелок О.оемам ви хинких хтимляткухуд од виком ен 1919 року Висока директорія Української Народньої онеранжир олуб удонд он ем ат-десять ктойа ім — емецій і \минималоенкелей в \ откинала впохопивавхас Православна Українська Церква Автокефальна і від — дане Рожанникоб лірвиян ріонноїй епоксат оголошен московського патриарха, як від всякого другого рінотиа рито-инап Гима Д емінеше огооложен ст їх церковного уряду незалежна". Вищою владою пови- — ас очей ондо уех коскулія мр отт і як удонд) буде "скликаний в найближчий по змозі час". Далі — львав ен ,мотур атіван мувбову рообризен он динеліс в цьому декреті говориться про Український Цер- — вді відомий рито-инап ен опп нахутаюод ом, от ва пры ковний Синод, який тут зветься вже "Священним" — сі автогето імій айнаодну хиная хмур-ел ет енідем от вереф .іноа 0101 в евній и влах'ня ем ,анадіон тут читаємо ось що: — ан кинакудофеп коар я ош, нтнаропет апстодін анжон е — мО отонаюреф . укор 0101 іміро в ід'їм и викам їхом ного Собору негайно призати до праці, на підста- пр — умоан я нинна отХ. оновоїнчого окуд ен удон — айів кр. анадікопел автогето імій анникорсни імідоа Синод в складі осіб, нами в сичи затверджених: — вераз итавало , \анлавн яндакушкод \ чіпоп їхом 5/ Доручаємо Міністрої Ісповідань, за- — ідот кяліт .мояв етуа Н от — вищепен в ондуот имей н .р 0101 инафер в влаудезен якана емен икри до виконання своїх обов'язків, представити нам для — реї інженерству од окуд омеклутежп умоча-опідеп-ін затвердження тимчасово других осіб відповідного — ей я кинакунове \ : иткісто умоаї удони оголоєю стапу. 6/ Роспочати свою працю Український Синод іяр ,ватон-демочт очоман ктнемеке іт отвентутс од — ерен \S ;кмвазно мминажер-ошалоенарн вэлкамаціи інші в атаманства мандром одво над обмеженням їхніх підпорядкувань спонукає до «Повини», устав Синоду має виробити сам Священний і виктателем вчений Синод зокупі з Міністром Ісповідань і керуватися отима умовою, жадним до Всеукраїнського Церковного Собору". Всією одп видача із «Декрет свій про непайне покликання до праці Церковного Собору Висока Директорія закінчує такими словами: «Циро сподіваємось, що Український Священний Синод відродить колишню Українську Церкву Богу на славу, таорзай Украни на користь». Зміст наведеного вище декрета свідчить про рішення Синоду щодо уряду Української Народньої Республіки взятися як до того, що залежане до цього часу церковну справу. Першим ділом в справі утворення Церковного Синоду було вишукувати тимчасових членів Синоду замість призначених, фізичних змінених радійшо, які не могли, по різних причинах, або автономної оголошенням членом через боротьбу з большиками, прибуття. Якщо в інших життєвих умовах до Кам'янця. В Раді Міністра Ісповідань немало було бажання в отома лачок по цьому питанню, трудність вирішення його залежавши ним од кола від того, що почувалися недостача придатних до того. П. д елі ки письменників у скрім, бо всі єпископи затверджені в досить кількості 26 чоловік були проти автокефалії Української Церкви. Було вирішено запросити в члени Синоду тих двох владик, що перебували на підлеглій Урядові окуду ними от Української Народньої Республіки території Поділля, це бажання докладно видається що вважав себе Епархіальним архиєпископом Пімена, що вважав себе Епархіальним архиєпископом Пімена, що вважав себе Епархіальним архиєпископом Пімена, хоч чи нам Уряду не визнав його таким, та вікарно-го архієрея, єпископат Винницького Амвросія, хоч вони дій виконала зрозуміло неприхильності відносилися до нашої не тільки церковної, але й державної справи; передбачалось, що Синод буде підніманий под роспочинення роботу навіть і в тому випадкові, коли ходя «Федорівського» владики одмовляться від праці в Синоді. Міністр Ісповідань послав їм офіційні запрошення взяти участь у засіданнях Синоду; Епископ Пімен дуже швидко витяг 8 днів, які прислав свою негативну відповідь, покликуючись на те, що без порозуміння і згоди усвоюваної церковною владою він не може взяти участь. не вважає для себе можливим взяти участь в праці -нешка) має мтмодорна Церковного Синоду. "Відповідь епископа Амвросія на- -а контакуючих і анадійшласаначної лізийше; доповтень була негативна і в -"Урбодо тих-не мотивів, що їх першого владики, при чому вжито -де) інеш од ринизим було досить гострих виразів, які свідчили про знена- -око нимиат еурійкас гудо паної держаючої влади. -но імнешка) ІмжонГарфі од духовенства нижчого членами Синоду було при- . уважо ви угод уаждері значено приват-допента Волословського факультету Ка- минець Подільського Державного Українського Університе -19 одр атмрдіао втодори протоіерея Евгимія Сіцінського, прибувшого до Ка- -лонтва вилібупеф Романця і Київа настолятада українізованого Софійского . уважо усебору, протоіерея Василя Шиківського, що був -онко столнахрдл динес тимчасово курядюща для доручень Міністра Ісповідань, -ври здеїмв удоню із начальника відділу Департаменту Духовної Освіти . в ,хвищирц хмакір ой Ректора Подільської духовної Семинарії, священника -нтуємп ,наявнашою індустрія Миколи Крамаренка ;одкійськового духовенства мав -ад окуд окмен анад ветупити до Синоду головний священик Антоній Матюк. -ека отой кнешірна атоїндугт Протоіерея В. Липківського та священ- -от од хмитадиць вретника М. Крамаренка треба звужати, що вони наказом -вжн Гінз еютає итбули відкомандировані "своїх посад по Міністерству удопп) пикр а итю Ісповідань до Священного Синоду з першого листопаду Імоддя В іпплодіцього 1919 року". ш ,идака коєд хит -без, ванідої !іротнет кнікдупцої до членів Синоду Мирли, то ними було -сихда минальхрап призначено члена, Ради Міністра Ісповідань Володимира -онрзмія вт ,минет Чехівського та ідена житії Ради, декана Богословсь- -инов рох ,лісодамн когу факультету Каменецького Державного Українського -де) вяжіт ен Гонвадер імпрацю Уонахард й еле .Ронио) -но од , ооканаддер юварно Уонахард й еле .Ронио) -он, іаодапна умот а і вті Таким чином, Церковний Синод повинен був скли- -ін .ідоню а ідец катися з двох епископів, двох протоїереїв, двох свя- -ктлаа низоорпев шеників і двох ємриан. Такий склад Синоду було намі- -оядман ежуд неміл Міністром Ісповідань і затверджено наказом Дирек- ,ет ви аонртужклю торії Української Народньої Республіки, від 8 жовтня -на людка сонаожед 1919 року, Ч.240 х/ х/ Наказа Високої директорії надруковано в газеті „Укра" на" за 8 жовтня 1919 р. Одкриття Церковного Синоду призначено було на 14 жовтня, на день Св.Покрови, коли мала одбутися й при- ємка Директорії та Ради Міністрів на вірність Україн- ській Народній Республіці. В цей день Директорія звер- нулася до українського народу в таким універсалом (Ски- дка 1919 р.). Постійно пеклучищись про найкращий стан святої Православної Автокефальної Церкви Української, визнали он кини в од і аннівраз злодтя своєю пункта бли- ми є благо заснувати Український Священний Синод і покласти на його обов'язкове ретельне стежити за чистотою Віри Православної і за відродженням Української Церкви. Роспочати працю своєї Священний Синод має 14 жовтня І 1919 року. Широ сподіваємося, що Український Священний Синод відродить колишню Українську Церкву Богу на сла- ву, Україні на користь. Основна окрім олой обов'язок у цей період із тогору єм Дам в Камянці Подільському, жовтня 14-го дня року Бємого 1919 -го". Іденьо я можникотрьої ми наведемо. Спеціальній І ли Універсал підписали всі члени Високої Директорії і Мі- ністр Ісповідань Іван Огієнко. О 4-й години по обіді 14 жовтня в Університет- ській Св.Миколаївський церкві було відправлено молебня хирмукто тети нтродіп і кинайшемоп енергія ктажу перед відкриттям Церковного Синоду. Молебня правив про- тоїрей Василій Липківський з девятьма іншими священ- од от-ден укор сісі удепотою діл од вишикухмодоси никами. Під час молебня в церкві були Члени Високої Директорії, Голова Ради Міністрів Ісак Прохорович Мазе- -онно отоноводо днедосса кмалім поокудо сар юс ає на, Міністр Ісповідань професор І.Огієнко, члени Сино- ду, за винятком обох епископів та головного військово- го священника. З місцевого духовенства було мало, хоч всьому духовенству міста Камянця й було розіслано опо- -етом отей он і анедіаопі дотоїні їміспоста в ом вишення про цей молебень. Причиною тому було негативне відношення епископа Пімена Пигова до нашої церковної справи, і пан-етні болілися накликати на себе гнів не- -овот од аднаад атндримиххр вратованом отонгзодорог ПІ від однієї синодичної угоди) отонаженій ктитором прихильного до українства владики за присутність -що її контудо власним власним, якого було зв'язано на підкритті Українського Церковного Синоду. -ніярмів атоція за відсутності ктитора та іншого, який перед молебнем протоієрей В. Липківський -раз підотворення анод йед д. ініпруючої Миколи Михайловича, що сказав горячу промову про наші церковні справи та молебвейну митат угоди в отонаженнях для розвитку необхідності церковного будівництва на Українці; при- Ротна нато Кшевський очі допроучжен синодом Сутніх здивувала заява промови, що канони церковні ідвання ,Роганського народу Іональною та Гонкивської яке втратили своє життєве значення і що з ними не і доньо Книжниця Олена Михайловича, яка була за ми треба вже рахуватися. Як виявилося пізніше, ця за- сотоворка всім нтажето онакотер зовсім не була капсул англійська з боку поважаного мижеї Іональна Михайловича як і Гонкивської, що від отня протоієрея, і була сказана без жадного порозум- і виток ПІ всі доньо Книжниця Олена Михайловича міння з іншими членами Синоду. Перше засідання Українського Церковного Си- ноду було таке ж 14 квітня після молебня. На першому -вдо як угоду уряду Іональна Михайловича, що виявилося, що епископ Пімен не візь- ме участі в праці Синоду, головою його було вибрано вид от-ПІ антак ,уможливлення іншими а на протоієрея В. Липківського, а секретарем - священни- ка М. Крамаренка. Державним Представником в Синоді -ім і Підотворення Іональна Михайловича був заснований певний року, що вгодився бути тимчасово сам Міністр Ісповідань, про- -тетноювий, а антак ПІ ідібно он іншого місця О кабінеті Ректора Університету, але ухвалено було під- видалом синодичних окунь Іональна Михайловича.С іншо лукати вкресе помешкання і підібрати штат служачих. -осп дивало андекол .Удоньо синодичної миттяжкій досеп Діяльність і фактичне істнування Синоду -ненцюв имшини вмтаков з Книжниця Піпковської продовжувалися до 16 листопаду 1919 року, цеб-то до Іональна михайловича як і Гонкивська в кибеком зер під мірним днів безхвації налого Уряду в Камянця-Подільського. -евал рикородою ПІ як і протоієрей Михайловича, що вибрано було де-які справи. Говорити -оннО кнедр ,ожвітО. І церковний адвокат ПІ ротоієрея, як ду, на яких вирішено було де-які справи. Говорити -оджовдій отонаженії вт айножне хобо мстяння вс ,УК декладно про кожну з них не можливо: нема під руками рок ,вам одні батанеюхуд отонаженії і .свинянишого от протоколів і ніяких документів; можна лише вгадати, -опо онякієвої оду К винамає атой уятанеасхуд уноден що з пропозицій Міністра Ісповідань і по його мате- енатетон окунь умот оонкрит .дневелом Пен одн пинвішя Іональна Михайловича, що вибрано було вироблено формулу поминання на Службах -ен аінт едео ан мтажнійен козаков інто-мп і ,мвдпо відозву до народу, розглянуто справу настоятеля Шар- городського монастиря, архимандрита Давида, що гово- рив проповідь проти Українського Уряду, обговоре- но справу зборів по церквах, намічено плани видав- ничої діяльності Синоду та ін. Взагалі ж праця по- совувалася мляво, не помітно було захоплення робо- тою та підйому серед членів. Відсутність епископа тут в Синоді підривала в них певність і разом з відсутністю єдності поглядів на справу та завдання Синоду гальмувала його роботу. Одні члени /пан- отець Липківський та В.М. Чехівський/ ставилися до справи гостро, радикально й революційно, другі /протоієрей Е. Сіцинський, В.О. Біднов/ - бережно, вимагаючи поступового розвязання наших церковни справ. Все це негарно одбівалося на роботі Церков- ного Синоду; засідання часто проходили в дуже пал- ких, неспокійних і небезпосторонніх дискусіях, що неуважали нерви присутнім, вели до неприємних і об- разливих виразів і кінчались майже нічим. І все таки життя брало своє, видко було, що Церковний Синод задовольняв потреби часу і згодом робота йо- го пішла б нормальним шляхом і давала б реальні на- слідки: до нього почали звертатися в різних справах ми, хоч епископ Пимен поширював різні чутки, що мали підривати авторитет Церковного Синоду. Державна катастрофа в листопаді 1919 р. обірвала коре діяльність, якої не можна було дальше проводити, бо Голова Синоду Липківський й секре- тарь Крамаренко виїхали з Камянця і тут залишилися тільки три члени, і з них один /протоієрей Е Ві- цинський/ визнав на довіру на нього Єпископом Пи- меном заборону правити службу Богу. З сказаного видно, як мало зроблено Церков- ним Синодом, і все таки він має велике значення: -відомого уряду оголосився в своєму звіті про діяльність якщо -авдма наказ оновима на перше реальна спроба нашого Уряду утворити -оп країн к інших . справжню висну Церковну владу на Україні. Треба цим -одор риненклохав олуд шляхом їхні долі. вложився атоштгдій мінську дорогу умовдіп вт мет е молад і атошепа хин и елемардіп ідонко и тут и кинадавс вт үзхрпо ан гідклен втоонде отоїнгудія -нац \ ннешу индо. утобер олод акваумалев удениО о понкивсто \мкааіхсР М.Я вт Княжокікнд енето ігрд ,онйршовед Я онапикідад .огтоот паардо оц ,онееред - \аснди д .О.А імлянідіс О.Я вереїстор\ нижокред хишия киневавод отоопцтвоо прылама -ожрій ітовор ан коовакіддо ондерек ен воє .вэрпо -ляп ємуд а кладхочри отом винасідва ;удоня отон ом хкізуксід хинноготоаведен і кинКіменовен ,кии -до ! хипиопрен од яке .мінтгомр наєвн иждуеп воє І .минвін ежам леклунік і дізяра княникас Інинкомред ом ,окуд ондма ,оаа окод вттих мст -ой ятоор модоче і үэли ибертоп амиалонедв долиО -ан іналевр д екляд і мох кн миніламун балип от ваарпо киннир в понтатреаь клерен очою од :инділе ом ,нитур ініці азлирияоп помап пожонпе рех ,ви .удониО оголокед гетиротва втвакрдіп илам .д ОІСІ ідепотока я вроотоатая визмред -евалад окуд михом ен Үекя ,атоінаклід олеи шлевріво -еряєв ІІ княжкішп. удонко аокет од ,иткдеворп понкинилаа тут і аднимай в мляхна онлэхмкй ерет -іО Я вереїстори \ нидо хан з і .икеф лтт ижпіт -нЛ мопожипід ороли ж үжед ан азанаа \Інезеніп .окуд уджкпо вткалий унообовс моном -вожрії онепдоре опам як .ондиа отохавмо б :кинирен емпке ам під мят ває і ,модокиО кин 16 Ропів До Міністерства Ісповідань. Загальний. Китая. 19 мр Тарнів. З огляду на потребу для Канцелярії ЛИРЕКТО- РІЇ більшої кількості Вістника Міністерства Іспо- відань ч.4 ласка зо просить ся про надсилання до Канцелярії 10 приміряків зазначеного числа Ві- стника. Прикарпатський Начальник Канцелярії А.Михайлович Начальник відділу ВІСТНИК МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ Української Народньої Республіки. Ч. 4. 8 Квітня 1921 року. Ч. 4. До всіх Преосвященних Архієпископів і Епіскопів на Україні. ВАШЕ ПРЕОСВЯЩЕНСТВО, МИЛОСТИВИЙ АРХІПАСТИРЮ! 1. По всіх православних слов'янських землях Служби Божіправляться з рідною вимовою богослужбового тексту; так само і на Україні цілі віки правили Служби по церквах з рідною українською вимовою і тільки останні покоління батькішок було присилувано свійською владою до московської вимови, народу українському зовсім чужої. Обороняючи волю церкви і пеклуччись про поверення їй свіцькою владою віднятого, ласкаво прошу Вас зробити відповідне роспорядження по дорученій Вам епархії, щоби—до часу остаточного перекладу богослужбових книжок на українську мову і ухвали їх відповідною церковною владою, після чого всі церкви мають перейти на українську мову—щоб до того часу всі Служби Божі, всі читання й співи в церкві, всі треби неодмінно правити з українською вимовою. Тому в слов'янській тексті повинно: 1. Букву Ґ вимовляти скрізь як І: вірую, святий кріпкий, нині і присно і во віки віків і т. ин. Але в словах ТРЬБА, ВРЬДЪ, ДОБРЪ, ЗДЬ, ИДЬЖЕ, ПРЬЖДЕ вимовляти Ґ як Е: станем добре, зде (або озьде) лежачих, ідже всі святі упоковуються, прежде всіх вік. 2. Букву И вимовляти приблизно як московське ы: Господи помилуй, благослови владико и мир всім. З окрема: а) Букву ІІ спочатку слова вимовляти як І або І: во ім'я Отця, о ізобілії плодів земних, ісповідай-теся Господеві, їм, їх. б) Закінчення датного відмінку (дательного падежа) ОВИ, ЕВИ вимовляти ові, еві: глави наша Господеві приклонімо. в) Займенники (м'ясноїмення) МІЙ, ТИ, ВСІ вимовляти мі, ті, в сі: мир ті, рцім всі.І г) Спочатку складу (слога) після голосної (гласної) в серединні слова і на кінці слова після голосної, деколи й спочатку слова букву И вимов-ляти як І (й): і со дуюхом твоїм, своїх, достоїн єси, Марії Діви, всякої плоті, іх, їм. д) Слово АМИНЬ вимовляти а м і н ь; АЛЛИ- ЛУЯ вимовляти а л и л у я а б о а л и л у я. 3. В закритому складі (що кінчиться приголосним звуком) звуки О, Е переходять в І: віль-ному же і невільному, його же царство не буде кінця, в мирі й покаянні скінчити, під твою мілость, премудрість прості, утренов дух мій; всігда, матір Бога нашого; і во віки віків, о оставленні гріхів рабів божих, всіх кінців зем-лї: о святим храми сїм, о свящим мирі, соєднить їх святий своїй церкви. В словах БОГ'ТЬ, ЖИВОТЪ, МИЛОСТЬ звук О не міняти на І. Пра-вила цього додержуватися бережно. 4. Букву Е вимовляти приблизно як московське є: небо, веселіє, себе, увесъ. Але спочатку слів і в серединні після голосної Е вимовляти як Є (йе): єдинородного, ім'я святее його, єгда, по ем Отця, всякеє диханне. 5. Звук Е після шиплячих звуків Ж, Ч, Ш, Щ і Ї, коли знаходиться перед твердим складом, переходить в О: благословенна Ти в жОнах, Матір Бога нашОго, яко пість чоловікобоєць Бог єси, час шОстий, вчОра. 6. Напис ЇА вимовляти як ІЯ: Антонія і Феодосія, во Христі діяконстві, ще молімся за вся християнські, діволя, Евангелія. 7. Склад РА вимовляти о ро, ЛА—оло, РЬ-ере, ЛЬ—оло: о городи сїм, всякім городи, сторони, всякого й супостата; о побіді, пере буванні, мирі, здо ро віл; од всякого голо-да, перед тобою, о поло нених. В словах, в українській мові невживаних або мало вживаних, залишати коротку форму; також і ВРАТА, БРАШНО і такі инші. 8. Початкове Є інколи вимовляємо як О: один, озеро, олень; вино, пшеняця і олїй і т. иле-един, единародний і др. 9. Акати, цеб-то ненаголошене О вимовляти як А (атія, ачисти), недопустимо. 10. Букву Г вимовляти як тихе латинське h: сокровище благих, Господи, благослови. Вимов-ляти Ґ як тверде латинське g (по-московському) недопустимо. 11. Букву Ц в закінченнях ЕЦЬ, ЦА і ЦУ вимовляти мнятко: чоловіколюбець, отець, тво-рець, отця, ВладичицЯ, БогородицЯ, царицях, побідносциХ, ВладичицЮ, падох ниць, вино, пше-ницю і олїй. 51 12. Сполучення губних звуків Б, П, В, М з мнягкими голосними вимовляти з Й між ними: ім'я (імйа), п'ять, пом'яни, приснопам'ятній, росп'ятого же за нас, прочеє время. В З особі множини дієслів часу теперішньо- го й будучого між губною і Я вставляти Л: да і тиї з нами славЛить, ломЛить, освяти любЛичи. 13. Групу ОЛ (з давніх тл) в середині слів вимовляти як ОВ: довгі наша, до Вжникам нащим, в доВроту дмй, ісповім молитву нашу Господеві. В минулім часі дієслів (зв' прошедшем времени глаголов) вимовляти кінцеве ЛЬ як В: не отрпнуВ м'я єси; блаженні, яже ізбрав і прияв єси, яко сподобиВ еси нас причаститися. 14. Давнікі приголосні (звонкія согласныя) в кінці слів і в середині слів перед приголосною вимовляти пророзо: хлб (а не хлп), од одра (а не отра), викїв (а не викф). 15. Сполучення ЗДН вимовляти як ЗН, СТН— як СН, ШН як ШН, КР (в корні крест) як ХР: пра з п и ків пра з н и к, че с н и й, дивола упра з п и вий, хлб наш насу ши й, че с н о го Хреста. Не- віста немев с н а я. Слово СЕРДЦЕ вимовляти серце (без д). Кінцеве Л в минулім часі після приголосної не вимовляти: воздвиг м'я, спас, простер. 16. Речівники (имена существительные) се- реднього роду на ІЕ вимовляти без І, притому приголосна подвоююеться, а кінцеве Е преходить в Я: життя, нашого ради спасіння. Ісповідує єдино хрещенняЯ во оставленя гріхів. Од Марка святого Євангелія читання. Слова, в українській мові не вживані або вживані мало, не змінювати: вськесе диханє, одложім попеченє. 17. Орудний відмінок одинини (творительный падеж единств. числа) речівників жіночого роду мнягкої одміни (на ь) на ІО вимовляти без І: віп- чачного тя милостіО, яростЮ. 18. Родовий відмінок множини (родительный падеж множеств. числа) речівників чоловічого роду вимовляти з закінченням ІВ: дянина Святих апо- столів і читання, рабїв, учителїв, святителїв, князїв. Боже отцїв наших. 19. Закінчення датного відмінку множини реч- чівників чоловічого роду ОМЬ, ЕМЬ вимовляти як АМ, ЯМ: довжик а м нашим, ангел а м своїм за- повсть заповїд я м. 20. Закінчення місцевого відмінку (предлож- ного падежа) множини у речівників муж. і се- реднього роду ЪХЬ вимовляти як АХ, ЯХ: їже єси на небесах х, о чесних дар а х, о передстоячих людях. 21. Закінчення родового відмінку одинини і причинного (винительного) множини прикметників (прилагательных) і займенників жіночого роду бй, ЕЯ вимовляти як ОІ, ЄІ: молитвами пречистої своєї Матері. Бог правди моей, милости Бож о ї. 22. Закінчення прикметників називного (име- нительного) відмінку середнього роду ОЕ вимовля- ти як ЕЄ: ім'я свят еє його, всяке еє нині житей- ське єє одложім попечене, пречист еє тіло Христове. 23. Закінчення АГО в прикметниках вимовля- ти як ОГО: і в духа свят о го, ізбави нас од лука- во го, Господа Животворяч о го, їже од Отця ісхо- дяч о го. 52 24. В прикметниках в називному одмінкові множини вимовляти И як І, а Й як ЙІ: премуд- рість, простї; всігда хранимі, оглашені иї, глави ваша Господеві приклоните; вірній, о оглашених помилсма. 25. Займенники ЕГО, ЕМУ вимовляти його, йому, СЕГО, СЕМУ—сього, сьому СВОЕГО, СВОЄМУ — своїго, своїму. ТВОЕГО, ТВОЕМУ—твоїго, твоїмуму. МОЕГО, МОЕ- МУ — мойого, моімому. ВСЕГО, ВСЕМУ— всього, всьому. ВСТІМІ—всіма. ВЕСЬ— увесь, ввесъ. ТЕБЄ—тобі, собі. КТО—хто, ЧТО—що, МНЄ—мені; і да будуть милости зо всьма вамя; слава тобі, Боже наш, сла- ва тобі. 26. Закінчення дієслів (глаголовъ) ЕШИ, ИШИ вимовляти як еш, ии: плід їх погубиш, благосло- виш, величаша. 27. Закінчення дієслів 3 особи (лица) одинини і множини ТЬ вимовляти як ТБ: да хвалить Госпо- ха, огласитъ їх, гдя поносить вам і ізженуть і рекутъ. 28. Закінчення 3 особи одинини і множини діє- слів ТЬСЯ вимовляти як ця: да святи ця им'я Твоє, воцари ця Господь во вк, яко тий утіщащя, на- сить ця. 29. Закінчення ЕТЬ в 3 особі одинини дієслів вимовляти як Е, після голосної як Є (деб-то від- гадає ть): да прийде царство твоє, да буде доля твоя, Господь помялує їх, одкриє ім Євангелія правди. 30. В 1 особі множини дієслів можна вимов- ляти М і МО (частше м о): Тобі Славу возсилав м о, під твою милость прибігаєм о. 31. В приказовому способі (въ повелительномъ наклонении) одинини на кінці вимовляти И як І: застули, спаси, помилуй і сохрани нас, благо- слови, владико. Але в приказовому способі множини в 1 і 2 особі И вимовляти як наголошене (ударяемое) і (въ мирем Господу помолямся; ще молимся о..., і сподобитися нам сличанню святого Євангелія Гос- пода Бога моїм; возлюбим друг друга, да еди- номислєм ісповімо; приклонімо, поклонимось і припадем; прийдте, поклонимося, благословьте Господа, прийміте, ядіте, вкустє, глави прикло- ніте, приступнїте (наголошений звук тут набрано великим). 32. Закінчення дієслів ОВАТИ, ЕВАТИ вимов- ляти як увати, ювати: сушим во гробах життя дар ував; царств у вати, пл ю ваху. 33. Дієслова БЫТИ, БЫЛЪ, БЫЛА, БЫЛО, БЫЛИ вимовляти бути, був, була, було, були; ЕСТЬ вимовляти єсть і є. 34. Букву Щ в діеприкметниках (причастях) на ШІЙ вимовляти як Ч: о пливаво чих, путеше- ствую чих, недугуго чих, страхду чих; ще молимся о плодоносія чих і добродію чих людях. Слова ТЫСЯЦА, ВЪ ПОЛУНОЩІ вимовляти тисяча, в полуночі. Але в словах, українській мові не відомих або мало відомих, не міняти Щ на Ч в ШІЙ: і сущим во гробах життя дарував. 53 35. Прийменник (предлог) ОТЪ, СЪ, РАС вимовляти як одъ, зъ, во, рос: оджени од нас всякого ворога, ізбави нас од лукавого, з миром ізидімо, в раї же з розбійником, зо всіма вамп, ро св'ятого же за нас. 36. Приставку ПРІ перед голосними вимовля- ти як при: при йдіте, ізбав и прияв єси. 37. Після прийменника ПО вимовляти місцевий відмінок (а не дативий): по горах, і воскресшого в третій день по писаннях. 38. Злучник (союз) И після голосного звука попереднього слова вимовляти як Й, а після при- голосного як і: о пособити й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, зо славою судити жи- вим і мертвим. Але коли на попередньому слові робиться остановка, то далі вимовляти і, а не Й: услиши, і помилуй; нині, і присно. 39. Окреєм слова вимовляти з українським на- голосом (ударенієм): бЄсіда, болізнь, боязнь, во- ра, глаголАти, ділАти, ділАтель, єМний, злоба, ім'я, ненАвисть, нЕприятель, Овтар (вівтар), похВала, сУ- дище, твОрещь, спАсіння, хвАла, царствувАти, чЕ- сний шОстий, ГосподЄві, і о сподобИтися, огнЄн- ний, непАвдячий і т. и. (наголошений звук тут набрано великим). 40. Слово ЖИВОТЪ варто б заміняти на життя, МЗДА на заплата, ЗДЬ на озьде, НЫ на нас: воспою Господа в житті моїм, все життя наше Христу Богу предадім, радуй- теся й веселітесь, яко заплата ваша многа на небесах, озьде лежачих і повсюди православних, спаси і помилуй нас. Взагалі слова застарілі, те- пер народові не зрозумілі, що вражають своєю чу- жинністю, краще б заміняти на українські. II. Лист цей видається в додаток і розвиток листа мого до всіх Преосвященних Архієпископів й єпископів на Україні з 24 вересня 1919 р. № 1082. Прохаючи святих молитов Ваших й благосло- вення, маю за честь бути ВАШОГО БЛАГОСВЯ- ЩЕНСТВА слуга ласкавий МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Професор І. ОГІЄНКО. 10 листопаду 1920 року Ч. 235. м. Кам'янець-Подільський. ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИМОВИ. Церковно-слов'янський текст на україн- ську вимову зредагував Проф. І. Огієнко. Читати є приближно, як московське є, Є як ЙЕ, И як ы, І як ЙІ. Велика буква в слові показує наголос. I. ЕКТЕНІЯ ВЕЛИКА. Свящ. Миром Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О свящнім мири і спасінні душ наших, Господу помолімся. 54 Хор: Господи, помилуй. Свящ. О мирі всього миру, благосостоянні святих Божих церков і за з'єднання всіх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святім храмі сим, і з вірою, бла- говинним и страхом Божим яко- дячих в онь, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святій, Православній Українській Церкві і преосвященним єпископи на- шим (титул по місцю перебування й єпископів, та імя його)—єстнім пресвітерстві, у Христі дяконстві, о всім причті і людях, Господу помо- лімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О Богохраним Українській Народ- ній Республіці, Головнім Отамані Симоні й пресвітлим Уряді Нащим та всім христолюбивим Козацтві їх Господу помолімся. *) Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пособити й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, Госпо- ду помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О городі сим (чи: о весі сій, чи: о святій обителі сій), всякім городи, стороні, і вірою живучих в них, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О благоростворених воздухів, о ізо- били плодів земних і временах мир- них, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пливаччих, путешествуючих, не- дугучних, страждучих, полонених, і о спасінні їх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О ізбавитися нам од всякої скорби, гниву і нужди, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагосло- венну, славну Владичину нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святими пом'янувші, самий *) Поза межами Української Народньої Республіки: „За бо- голобову в Богом бережену Україну, Уряд її та військо Госпо- ду помолімся“. 55 себе, і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. Свящ. Яко подобав тобі всякая слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину і Святому Духу, нині і присно і во віки віків. Хор: Амінь. II. ЕКТЕНІЯ СУГУБА. Свящ. Рщім всі од всєї душі і од всього помИшлення нашого рцім. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Господи, Вседержителю, Боже отців наших, молимтися, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Помилуй нас, Боже, по великій милості Твоїй, мОлимтися, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молимся о святій Православній Українській Церкві і преосвященним Епископі нашім (титул по місцю перебування й Епископії та ім'я його) і всій у Христі братії нашій. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молимся о Богохраннім Українській Народній Республіці, головним Отамані Симоні й пресвітлім Уряді Нашім та всім христолюбивим Козацтві їх, о побіді, перебуванні, мири, здоровлі, спасенні їх, і Господу Богу нашому найпаче поспішити і пособити їм в усім і покорити під нозі їх всякого ворога й супостата. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молимся о всім їх Христолюбивим Козацтві. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молимся о братіях наших священиках, священномонахах і всім у Христі братстві нашім. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молимся о блажених і приснопам'ятних святіших патріархах православних, і благочестивих правите- лях, і создателях святого Храму сьОго (святої обителі сеї), і о всіх прежде- почивших отцях і браттях, озьде лежачих і повсюди православних. Хор: Господи, помилуй (тричі). 56 Свящ. Ще молимся о плодоносячих і добродійчих у святім і всеснім храмі сім, труждаючися, поючих і перед- стоячих людях, ожидавчих од ТЕБе великої й багатої милости. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Яко милостив і чоловіколюбець Бог всі, і Тобі славу возсилаєм, Отцю і Сину, і Святому Духу, нині й присно і во віки віків. Хор: А м і н ь. III. ЕКТЕНІЯ ПРОСИТЕЛЬНА. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: господи, помилуй. Свящ. Дня всього совершенна, свята, мир- на і безгрішна у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Ангола мирна, вірного наставника, Хранителя душ і тілес наших у гос- спода просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Прощення і оставлення гріхів і перегрішень наших, у Господа просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Доброго і пОлізного душам нашим і мира мирові у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Прочеє врем'я життя нашого в ми- рі і покаянні скінчити, у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Християнської кончини життя нашо- го, безбОлізної, непостидної, мирної, і доброго одвіту на страшнім сУ- дищі Христовім просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всім святими пом'янувши, самИ себе і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. УКРАЇНСЬКА ВИМОВА ЦЕРКОВНО-СЛОВ'ЯНСЬКОГО БОГОСЛУЖБОВОГО ТЕКСТУ. ТЕРНІВ — 1921. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. До всіх Преосвященних Архієпископів і Епіскопів на Україні. ВАШЕ ПРЕОСВЯЩЕНСТВО, МИЛОСТИВИЙ АРХІПАСТИРЮ! I. По всіх православних слов'янських землях Служби Божіправляться з рідною вимовою бого- службового тексту; так само і на Україні цілі віки правили Служби по церквах з рідною українською вимовою, і тільки останні покоління батюшок було присилувано свіцькою владою до московської ви- мови, народу українському зовсім чужої. Обороняючи волю церкви і пеклуючись про повернення їй свіцькою владою віднятого, ласкаво прошу Вас зробити відповідне розпорядження по дорученій Вам єпархії, щоби—до часу оста- точного перекладу богослужбових книжок на українську мову і ухвали їх відповідною церковною владою, після чого всі церкви мають перейти на українську мову—щоб до того часу всі Служби Божі, всі читання й співи в церкві, всі треби неодмінно правити з українською вимовою. Тому в слов'янськім тексті повинно: 1. Букву ѣ вимовляти скрізь як І: вірую, святий кріпкий, нині і присно і во віки віків і т. ин. 4 Але в словах ТРѢБА, ВРѢДЪ, ДОБРѢ, ЗДѢ, ИДѢЖЕ, ПРѢЖДЕ вимовляти Ђ як Е: станем добре, зде (або озьде) лежачих, ідже всі святії упокоєваються, прежде всіх вік. 2. Букву И вимовляти приблизно як московське Ы: Господи помилуй, благослови владико, мир всім. З окрема: а) Букву И спочатку слова вимовляти як І або Ї: во ім'я Отця, о ізобилії плодів земних, ісповідай- теся Господеві, їм, їх. б) Закінчення датного відмінку (дательного падежа) ОВИ, ЕВИ вимовляти ові, еві: глави наша Господеві приклонімо. в) Займенники (м'ястоименія) МИ, ТИ, ВСІ вимовляти мі, ті, всі: мир ті, рцім всі. г) Спочатку складу (слога) після голосної (гласной) в середині слова і на кінці слова після голосної, деколи й спочатку „слова букву И вимо- вляти як І (йі): і со духом твоїм, своїх, достоїн єси, Марії Діви, всякої плоті, їх, їм. д) Слово АМИНЬ вимовляти амінь; АЛЛИ- ЛУІА вимовляти алілуя або алилуя. 3. В закритому складі (що кінчиться приго- лосним звуком) звуки О, Е переходять в І: віль- ному же і невільному, його же царствію не буде кінця, в мирі й покаянні скінчити, пд твою ми- лость, премудрість прості, утренює дух мій; всїгда, матІр Бога нашого; і во віки віків, о оставленні гріхів рабів божих, всіх кінців зем- лі; о святім храмі сїм, о свишнїм мири; соєди- нить їх святій своїй церкві. В словах БОГЪ, 5 ЖИВОТЪ, МИЛОСТЬ звук О не міняти на І. Пра- вила цього додержуватися бережно. 4. Букву Е вимовляти приблизно як московське Э: небо, вселися, себе, увесь. Але спочатку слів і в середині після голосної Е вимовляти як Є (йе): єдинорідного, ім'я святее його, є гда, по є м Отця, всякеє диханне. 5. Звук Е після шиплячих звуків Ж, Ч, Ш, Щ і Й, коли знаходиться перед твердим складом, переходить в О: благословенна Ти в жОнах, Матір Бога нашОго, яко ність чОловік, чОловіколюбець Бог єси, час шОстий, вчОра. 6. Напис ІА вимовляти як ІЯ: Антонія й Фео- досія, во Христі діяконстві, ще молімся за вся христіяни, діявола, Евангелія. 7. Склад РА вимовляти оро, ЛА—оло, РЄ— ере, ЛЄ—оло: о городі сім, всякім городі, стороні, всякого ворога й супостата; о побіді, перебуванні, мирі, здоровлі; од всякого голо- да, перед тобою, о полонених. В словах, в українській мові невживаних або мало вживаних, залишати коротку форму; також і ВРАТА, БРАШНО і такі инш. 8. Початкове Є інколи вимовляємо як О: один, озеро, олень; вино, пшениця і олій і т. и.; але: єдин, єдинорідний і др. 9. Акати, цеб-то ненаголошене О вимовляти як А (атця, 'ачисти), недопустимо. 10. Букву Г вимовляти як тихе латинське h: сокровище благих, Господи, благослови. Вимо- 6 вляти Г як тверде латинське g (по-московському) недопустимо. 11. Букву Ц в закінченнях ЕЦЬ, ЦА і ЦУ вимовляти мнягко: чоловіколюбець, отець, тво- рець, отцЯ, ВладичицЯ, БогородицЯ, царицЯх, побідоносцЯх, ВладичицЮ, падох ницЬ, вино, пиє- ницЮ і олій. 12. Сполучення губних звуків Б, П, В, М з мнягкими голосними вимовляти з Й між ними: ім'я (імйа), п'ять, пом'яни, приснопам'ятний, росп'ятого же за нас, прочеє врем'я. В З особі множини діеслів часу теперішньо- го й будучого між губною і Я вставляти Л: да і тиї з нами славЛять, ломЛять, освяти любЛячий. 13. Групу ОЛ (з давніх тьл) в середині слів вимовляти як ОВ: доVги наша, доВжникам нашим, в доVготу днй, іспОвнім молитву нашу Господеві. В минулім часі діеслів (въ прошедшемь времени глаголовъ) вимовляти к:нцеве ЛЬ як В: не отрину В м'я єси; блаженні, яже ізбраV і прияV єси, яко сподобиВ єси нас причаститися. 14. Дзвінкі приголосні (звонкія согласныя) в кінці слів і в середині слів перед приголосною вимовляти прорізно: хліб (а не хлп), од одра (а не о т ра), віків (а не вікіф). 15. Сполучення ЗДН вимовляти як ЗН, СТН— як СН, ЩН як ШН, КР (в корні крест) як ХР: пра з н и ків пра з н ик, че с н ий, діявола упра з н и- вий, хліб наш насушн ий, че с н ого Хреста, Не- віста неневи с н ая. Слово СЕРДЦЕ вимовляти серце (без д). Кінцеве Л в минулім часі після приголосної не вимовляти: воздвиг м'я, спас, простер. 7 16. Речівники (имена существительныя) се- реднього роду на ЇЄ вимовляти без І, притому приголосна подвоюється, а кінцеве Є проходить в Я: життя, нашого ради спасіння, ісповіду єдино хрещення во оставлени я гріхів. Од Марка святого Євангелія читання. Слова, в українській мові не вживані або вживані мало, не змінювати: всякеє диханіе, одложім попечен і є. 17. Орудний відмінок одинни (творительный падежъ единств. числа) речівників жіночого роду мнягкої одміни (на ь) на ЇЮ вимовляти без І: він- чаючого тя милостіО, яростіО. 18. Родовий відмінок множини (родительн. падежъ множеств. числа) речівників чоловічого роду вимовляти з закінченням ІВ: діяння Святих апо- столів читання, рабів, учителів, святителів, князів, Боже отців наших. 19. Закінчення датного відмінку множини ре- чівників чоловічого роду ОМЬ, ЕМЬ вимовляти як АМ, ЯМ: довжникам нашим, ангелам своїм за- повість, заповідям. 20. Закінчення місцевого відмінку (предлож- наго падежа) множини у речівників муж. і се- реднього роду ЇХЪ вимовляти як АХ, ЯХ: іже єси на небесах, о чесних дарах, о передстоящих людях. 21. Закінчення родового відмінку одинни і причинового (винительного) множини прикметників (прилагательныхъ) і займенників жіночого роду ЇЯ, ЕЯ вимовляти як ОЇ, ЄЇ: молитвами пречистої своєї Матері, Бог правди моєї, милости Божої. 8 22. Закінчення прикметників називного (именительного) відмінку середнього роду ОЕ вимовляти як ЕЄ: ім'я свят єє його, всяке єє нині житейське єє одложім попеченіє, пречисте єє тіло, тіло Христове. 23. Закінчення АГО в прикметниках вимовляти як ОГО: і в духа свят о го, ізбави нас од лука-во го, Господа Животворяч о го, іже од Отця ісходяч о го. 24. В прикметниках в називному одмінкові множини вимовляти И як І, а ЇЙ як ЙІ: премудрість, прості; всігда хранимі; оглашеннії, глави ваша Господеві приклоните; вірнії, о оглашених помолімся. 25. Займенники ЕГО, ЕМУ вимовляти його, йому, СЕГО, СЕМУ—сього, сьому СВОЕГО, СВОЄМУ — свойого, свойому, ТВОЕГО, ТВОЕМУ—твойого, твойому, МОЕГО, МОЕМУ — мойого, мойому, ВСЕГО, ВСЕМУ—всього, всьому, ВСЬМИ—всіма, ВЕСЬ—увесь, ввесъ, ТЕБЪ, СЕБЪ—тобі, собі, КТО—хто, ЧТО—що, МНѢ—мені: і да будуть милости зо всіма вами; слава то бі, Боже наш, слава тобі. 26. Закінчення дієслів (глаголовъ) ЕШИ, ИШИ вимовляти як еш, иш: плід їх погубиш, благословиш, величавш. 27. Закінчення дієслів 3 особи (лица) однини і множини ТЬ вимовляти як ТЬ: да хвалить Господа, огласитъ їх, єгда поносять вам і ізженуть і рекуть. 9 28. Закінчення з особи однини і множини дієслів ТЬСЯ вимовляти як ця: да святи ця ім'я Твоє, воцари ця Господь во вк, яко тий утша ця, наситя ця. 29. Закінчення ЕТЬ в з особі однини дієслів вимовляти як Е, після голосної як Є (цеб-то відпадає т'ь): да прийде царство твоє, да буде воля твоя, Господь помилує їх, одкриє їм Євангеліє правди. 30. В 1 особі множини дієслів можна вимовляти М і МО (частіше м о): Тобі Славу возсилає м о, під твою милость прибігає м о. 31. В приказовому способі (въ повелительномъ наклоненіи) однини на кінці вимовляти Й як И: заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, благослови, владико. Але в приказовому способі множини в 1 і 2 особі І вимовляти як наголошене (ударяемое) і (ѣ): миром Господу помолімся; ще молімся о..., і о сподобитися нам слишанню святого Евангелія Господа Бога молім; возлюбім друг друга, да єдиномислєм ісповімо; приклонімо, поклонімося і припадім; прийдіте, поклонімося, благословите Господа, прийміте, ядіте, вкуслє, глави приклонілте, приступілте (наголошений звук тут набрано великим). 32. Закінчення дієслів ОВАТИ, ЕВАТИ вимовляти як увати, ювати: сущим во гробах життя дар ував; царств у вати, плюваху. 33. Дієслова БЫТИ, БЫЛЬ, БЫЛА, БЫЛО, БЫЛИ вимовляти бути, був, була, було, були; ЄСТЬ вимовляти єсть і є. 10 34. Букву Щ в дієприкметниках (причастіях) на ЩІЙ вимовляти як Ч: о пливаю ч их, путешествую ч их, недугую ч их, стражду ч их; ще молімся о плодонося ч их і добродію ч их людях. Слова ТЬСЯЩА, ВЪ ПОЛУНОЧІ вимовляти тися ча, в полуночі. Але в словах, українській мові не відомих або мало відомих, не міняти Щ на Ч в ЩІЙ: і сущ им во гробах життя дарував. 35. Прийменник (предлогъ) ОТЪ, СЬ, РАС вимовляти як од, з, зо, рос (роз): од жені од нас всякого ворога, ізбави нас од лукавого, з миром ізидімо, в раї же з розбійником, зо всіма вами, росп'ятого же за нас. 36. Приставку ПРІ перед голосними вимовляти як при: при йдіте, ізбав і при яв єси. 37. Після прийменника ПО вимовляти місцевий відмінок (а не датний): по горах, і воскресшого в третій день по писаннях. 38. Злучник (союзъ) И після голосного звука попереднього слова вимовляти як Й, а після приголосного як І: о пособити Й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, зо славою судити живим і мертвим. Але коли на попередньому слові робиться остановка, то далі вимовляти І, а не Й: услиши, і помилуй; нині, і присно. 39. Окремі слова вимовляти з українським наголосом (удареніємъ): бЄсіда, бОлізнь, бОязнь, вчОра, глаголАти, ділАти, ділАтель, зЕмний, злобА, ім'Я, ненАвисть, нЕприятель, Овтар (вІвтар), похвАла, сУдище, твОрець, спАсіння, хвАла, царствувАти, чЕ- 11 сний шОстий, ГосподЕві, і о сподобИтися, огнЕн- ний, ненАвидячий і т. и. (наголошений звук тут набрано великим). 40. Слово ЖИВОТЬ варто б замінити на життя, МЗДА на заплата, ЗДБ на озьде, НЫ на нас: воспою Господа в житті моїм, все життя наше Христу Богу предадім, радуй- теся й веселітеся, яко заплата ваша многа на небесах, озьде лежачих і повсюди православних, спаси і помилуй нас. Взагалі, слова застарілі, те- пер народові не зрозумілі, що вражають своєю чу- жинністю, краще б заміняти на українські. II. Лист цей видається в додаток і розвиток листа мого до всіх Преосвященних Архієпископів й Єпіскопів на Вкраїні з 24 вересня 1919 р. № 1082. Прохаючи святих молитов Ваших і благосло- вення, маю за честь бути ВАШОГО ПРЕОСВЯ- ЩЕНСТВА слуга ласкавий МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Професор І. ОГІЄНКО. 10 листопаду 1920 року Ч. 235. м. Кам'янець-Подільський. ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИМОВИ. Церковно-слов'янський текст на україн- ську вимову зредагував Проф. І. Огієнко. Читати Е приблизно як московське Э, Є як ЙЕ, И як ы, Ї як ЙЇ. Велика буква в слові показує наголос. І. ЕКТЕНІЯ ВЕЛИКА. Свящ. Миром Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О свишнім мирі і спасінні душ наших, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О мирі всього миру, благостоянні святих Божих церков і за з'єднання всіх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святім храмі сім, і з вірою, бла- гоговінням і страхом Божим вхо- дячих в онь, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святій, Православній Українській Церкві і преосвященним єпископи на- 13 шім (титул по місцю перебування й єпископії, та імя його)—чЕстнім пресвітерстві, у Христі діяконстві, о всім причті і людях, Господу помолимся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О Богохранимій Українській Народ- ній Республіці, Головнім Отамані Симоні й пресвітлім Уряді Нашім та всім христолюбивим Козацтві їх Господу помолимся. *) Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пособити й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, Госпо- ду помолимся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О городі сім (чи: о весі сій, чи: о святій обителі сій), всякім городі, стороні, і вірою живучих в них, Господу помолимся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О благоростворенні воздухів, о ізо- билії плодів зЕмних і временах мир- них, Господу помолимся. *) В Київі моляться так: „За Боголюбиву й Богом бережену Україну, Уряд її та військо Господу помолимся“. 14 Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пливаючих, путешествуючих, не- дугуючих, страждучих, полонених, і о спасінні їх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О ізбавитися нам од всякої скорби, гніву і нужди, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагосло- венную, славну ю Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святыми пом'янувши, самий себе, і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. Свящ. Яко подобає тобі всякая слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину і Свя- тому Духу, нині і присно і во віки віків. Хор: Амінь. 15 II. ЕКТЕНІЯ СУГУБА. Свящ. Рцім всі од всЕї душі і од всьОго помИшлення нашого рцім. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Господи, Вседержителю, Боже отців наших, мОлимтіся, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Помилуй нас, Боже, по великій ми- лості Твоїй, мОлимтіся, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молмся о святій Православній Українській Церкві і преосвященнім Єпископі нашім (титул по місцю пе- ребування й Єпископії та ім'я його) і всій у Христі братії нашій. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молмся о Богохранимій Укра- їнській Народній Республіці, Голов- нім ОтАмані Симоні й пресвітлім Уряді Нашім та всім христолюбивім Козацтві їх, о побіді, перебуванні, мири, здоровлі, спАсінні їх, і Господу Богу нашому найпаче поспішити і 16 пособити їм в усім і покорити під нозі їх всякого ворога й супостата. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о всім їх Христолюби- вім Козацтві. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о братіях наших свя- щениках, священномонахах і всім у Христі братстві нашім. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о блаженних і присно- пам'ятних святіших патріярхах пра- вославних, і благочестивих правите- лях, і создателях святого Храму сьОго (святої обителі сеї), і о всіх прежде- почивших отцях і браттях, озьде лежачих і повсюди православних. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о плодоносячих і до- бродіючих у святім і всечеснім храмі сім, труждаючися, поючи і перед- стоячих людях, ожидающих од ТЕбе великої й багатої милости. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Яко милостив і чоловіколюбець Бог 17 єси, і Тобі славу возсилаем, Отцю і Сину, і Святому Духу, нині й присно і во віки віків. Хор: Амінь. III. ЕКТЕНІЯ ПРОСИТЕЛЬНА. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: господи, помилуй. Свящ. Дня всього совершенна, свята, мир- на і безгрішна у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Ангола мирна, вірного наставника, Хранителя душ і тілес наших у Го- спода просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Прощення і оставлення гріхів і пе- регрішень наших, у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Доброго і полізного душам нашим і мира мирові у Господа просім. Хор: Подай, Господи. 18 Свящ. Прочеє врем'я життя нашого в ми- рі і покаянні скінчити, у Господа просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Християнської кончини життя нашо- го, безбОлізної, непостидної, мирної, і доброго одвіту на страшнім сУ- дищі Христовім просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагосло- венную, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всімА святими пом'янувши, самИ себе і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. — ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: — № 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. № 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослужбова. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. № 4. Закони Української Народньої Республіки про Українську Автокефальну Церкву. № 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний молитовник. № 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою вла- ду вільну Церкву Українську. № 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю дру- ку Київо-Печерської Лаври. № 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. № 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. № 10. Проф. І. ОГІЄНКО. Літургія св. Іоанна Золотоустого, переклад на українську мову. № 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення живої народньої національної церкви. № 12. Проф. І. ОГЕНКО. Церковні братства на Україні і їх історія. № 13. Проф. І. ОГЕНКО. Українські церковні братства: їх організація і завдання. № 14. Проф. І. ОГЕНКО. Церковний рух на Україні № 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Україні. № 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНСЬКИЙ. Український церковний стиль. № 17. Проф. І. ОГЕНКО. Сербська церква і її змагання до одночислення. № 18. Проф. І. ОГЕНКО. Нова чесько-словацька церква і її наука. № 19. Текст поминання влади Української Нарадної Республіки. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. № 20. Проф. І. ОГЕНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Піна 5 марок. Праця в видавництві „Українська Православна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок шляхом поступають збільшення фонду Видавництва. * * Ц І Н А 25 МАРОК. * * ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЕНКА. № 19. ТЕКСТ ПОМІНАННЯ ВЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. 1921. ТЕРНІВ. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. Текст поминання Влади Української Народньої Республіки (тимчасовий). Ухвалений 14 березня 1921 р. Церковною Радою для вживання при Службах Божих. I. НА ЕКТЕНІЯХ ВЕЛИКІЙ ТА СУГУБІЙ. 1. „О святій Православній Українській Церкві і всесечнім Єпіскопі нашім (ім'я його), чеснім пресвітерстві“ і т. д. 2. „Об Українській Народній Республіці, Головнім Отамані Симоні й Пресвітлім Уряді нашім та всім христолюбивим Козацтві Господу помолімся. Примітка: Поза межами ж У. Н. Р. виголошується: „За Боголюбиву й Богом бережену Україну, Уряд її та військо Господу помолімся“. II. НА ЛІТІЇ. 1. „Ще молімся о Богом береженній Українській Народній Республіці, Головнім Отамані Симоні, о Високім Пресвітлім Уряді та всім христолюбивим Козацтві, о Державі, побіді“ і т. д. 3 III. НА ВЕЛИКОМУ ВХОДІ. 1. „Святу Православну Українську Церкву, всечесного (ім'я) Єпіскопа ...ського, священно- ієрейство й чесне діяконство пом'яни, Господи, у царстві Своїм“. 2. „Боголюбиву й Богом береженну Українську Народню Республіку, Головного Отамана Симона, Пресвітлий, Високий Уряд та все христолюбиве Ко- зацтво наше пом'яни, Господи, у царстві своїм“. 3. „Фундаторів та ктиторів Святого Храму цього, Членів (такого-то) Церковного Братства, вас і всіх Православних Християн пом'яни, Господи, у Царстві Своїм нині і завжди і во віки віків. ТЕКСТ МНОГОЛІТТЯ. 1. Благоденственне і мирне життя, спокій, роз- виток та поспіх у всьому подай, Господи, Україн- ській Народній Республіці і сохрани її на многії літа. 2. Головному Отаману Симонові, Пресвітлому Високому Уряду нашому та всьому Христолюби- вому Козацтву пошли, Господи, довгоденственне та мирне життя, тілесне здоровля, душевний спокій, поспіх та перемогу над всіма ворогами й супро- тивниками і сохрани їх на многії літа“. 4 3. „Святій Українській Православній Церкві, всечесному єпіскопові нашому (ім'я) і всім право- славним християнам подай, Господи, мир, благо- денствіе, здоровля та спасіння і сохрани їх на многії літа“. Постанова Української Церковної Ради. ПРОТОКОЛ Ч. 5. 1921 р. Березня 14 дня. Церковна Рада Укра- їнська в м. Тарнові, розглянувши Текст поминання Влади У. Н. Р., постановила: ухвалити вищезазна- чений текст і ввести його для вживання при служ- бах Божих. Голова Ради, митрофорний Прот. П. Пашевський. Члени | Прот. Ан. Волкович. | Гром. Павло Богацький, | Гром. Ф. Гудима. | Проф. В. Біднов. Секретар Свящ. М. Маринич. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Квітня „10“ дня року Божого 1921-го. № 604 Високоповажний пане Отамане! При цьому надсилаю Вам копію листа Єпіскопа Краменецького Діонісія від 24-го Верезня б.р. за 1.-221. Міністр Ісповідань Професор Г. Оглієв До пана Голови Ди- ректорії УНР Кин. д-ра Директорії ОДЕРЖАНО КВІТНЯ 192 р. ВХ. Ч. 187 в.П.и. ЕПІСКОП КРЕМЕНЕЦЬКИЙ Зикарія Волинської єпархії Березня 27 дня 1921 р. До Пана Міністра Ісповідань Української Ч.22І Народньої Республіки. Кременець Волинської губ. По сдержанню надісланої мною брошури „Українська ви- мова богослужбового-церковно-слов'янського тексту", має пану висло- вити Вам.Пане Міністру, своєглібоку вдячність за надіслання цієї брошури, вказівками якої я вже користуюся при свершенні богослужін- ня. Використуючи случай, разом з цим надсилаю і Вам постанови Все- російського Церковного Собору про вище церковне управління, в яких Ви маєте, як мені стало відомим, потребу. Призивавши на Вас і працю Воли Божої благословіння, маю за честь бути Вами, Пане Міністру, покірним слугою Епископ Діонисій. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Київна, 20 дня року Божого 1921-го. № 603 Високоповажний Пане Отамане! При цьому надсилаю Вам копію діяльності Міністерства Ісповідань за місяць Березень 1921-го року. З правдивою до Вас пошаною, Міністр Ісповідань, професор До Пана Голови Директорії У. Н. Р. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Квітень 192 р. Вх. ч. 176 ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ Української Народньої Республіки за ВЕРЕЗЕНЬ місяць 1921-го року. ДІЯЛЬНІСТЬ МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ Української Народньої Республіки за БЕРЕЗЕНЬ місяць 1921-го року. Пеклучивсъ про належний стан духовної опіки над українськими інтернованими козака- ми, Міністр Ісповідань, не дивлячись на не- сприятливі умови і різні перешкоди, скликав з, івд військових съвященників і представників культурно-освітніх установ в Тарнові. З, івд відбувся 13 і 14 березня, проро- бивши велику роботу. Протоколи з, івду до цього додаються. Головний священик військ українських Про тоцерей П.Пашевський писав Міністру Ісповідань в листі від 5 квітня ц.р. № 47: "Ті короткі хмилі, котрі я провів в Тарнові, одухаччи Вел чарівний доклад, восстануться пам'ятними для ме не на все моє життя. Це був якийсь чудовий, яслий промінь серед безпросвітної темряви, що обгорнула нас в сучасний мент". За постійних евакуацій військове духо- венство в теперішній час має дуже мало потріб них для богослуження церковних річей, - нема антимінсів, чаш, риз, книжок і т.и. З, івд вій- ськового духовенства, що відбувся 13-14 берез- ня, якраво з'ясував цю бідність наших війсь- кових церков. Міністерство Ісповідань вараз клопочеть- ся перед Головним Отаманом, Радою Міністрів . / . 4. ЗАЛОВОЛЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЦЕР- КОВ АНТИМІНСА- МИ. 5. УКРАЇНСЬКИЙ МОЛИТОВНИК. і військовим Міністерством, аби всі потреби військових церков було в найближчий час зала- годжено. Потреба в антиминсах як в військових церквах, так і в містах перебування українців біженців /Ченстохів, Тарнів/ дуже велика, а тому Міністерство клопочеться перед Еп.Діоні- сієм про задоволення ції потреби. Міністр Ісповідаль звернув свою увагу, що остра потреба в молитовнику як для шкіл, так і для козацтва і громадянства ніким досі не за- довольняється, а тому, визнаючи за цим повне значення, взяв на себе перекласти на мою ук- раїнську повного українського православного Мо- литовника. Спішаний ІЗ-І4 березня Міністерст- вом Ісповідаль 3,Зад військового духовенства підтвердив потребу і скоршу можність мати тако- го молитовника. Справа перекладу молитовника закінчена, і віддавництво "Вернигора" обіцяє взяти на себе друк і видання його. 6. МОЛИТВА ЗА ОТ- ЧИЗНУ. Тоді, як київ церкви - в цей тиждень час життя й державного й церковного - в багатьох державах мають складені свої відповідні молитви за Отчизну, наше Православна Українська Церква, хоч і давно відчувається в цьому потреба, досі стелої молитви за Отчизну не має. Звернувши на це свою увагу, Міністерство Ісповідаль вже придбало таку молитву і подасть її на затвердження Церковній Раді, для вживання в час Богослужень в Українській Церкві. Крім цього Міністерство дістало 1 сербсь- ку молитву за отчизну на такий-же випадок, який (у нас) переписує зараз У.Н.Р -3- 7. БРИТАНСЬКЕ БІБЛІЙНЕ ТОВАРИСТВО. Великий брак книжок богослужбових на українській мові, навіть тих, які уже були надруковані і поширені, як св.Євангеліє, звертається на себе увагу, і тому, щоб задовольнити скорше цій потребі, Міністром Ісповідань вжито заходів, аби книжки св.Письма, які маються на українській мові, були виготовлені для Міністерства Ісповідань за кордоном. Значить, що Британське Біблійне Товариство, видавало Біблію і Новий Завіт на українській мові, Міністр просив Головну Управу Українського Товариства Червоного Хреста на терені Польщі ще 1 лютого 1921 р. листом своїм № 87 взяти на себе посередництво звернутися до Біблійного Брит.Товариства про присилку ним нашим козакам книг Святого Письма на українській мові. З повідомлення від Головної Управи Чер. Хреста, одержаного 15 березня під Ч:385 мені стало відомим, що Головна Управа Червоного Хреста до Брит.Вібл.Товариства звернулася зі вгаданим проханням, і до Міністерства дійшли відомості, що Британське Біблійне Товариство вже закупило для потреб українських козаків 20.000 примірників Св.Євангелія на українській мові. 8. ВИСВІЧУВАННЯ СВЯЩЕНИКІВ. Зруйнування большовицькими окупантами всіх шкіл духовної освіти припинили проток нововисвячених священників, чому як на Україні, так і тут на еміграції в цей час відчувається велика потреба у висвічуванні священиків. За того Міністр Ісповідань, шляхом підготовчої переписки і вносиць заручини прихильним відношенням Еп.Кременецького Ді- / . онісія до української церковної справи, звернув- ся 28 січня 1921 року листом 4:77 своїм до нього, аби єпископ Йдучи на зустріч нашим релігійним за- доволенням на еміграції, мисливив громадянина Іва- нена Губу на священика. 5-го березня Івана Губу було на священика висвячено. Таким чином відкри- лась певна можливість зменшувати потребу в укра- їнських священиках і цим задовольняти і тепер і в майбутньому дальші потреби в висвяченні свще- ників для Української Православної Церкви. Міні- стерство Ісповідань дбає, аби й надалі були ви- свячені нові священики, і вже має для цього таких кандидатів: п. Римарчука, Ворачука і А. Другопіль- ського, які все подали відповідні про це прокан- ня до Міністерства Ісповідань. 9. ДОПОМОГА ВІД- НІМ УКРАЇНСЬКИМ ДІТЯМ. Для розподілення грошей, присланих Камі- нець-Подільським біскупом Петром Маньківським в кількості двухсот тисяч польських марок для допо- ги бідним українським дітям, Міністром Ісповідань було зібрано Комісію в різних громадських пред- ставників, яка 3-го березня 1921 року ухвалила: І/ взяти всіх заходів для з'ясування кількості ді- тей по лагерах; 2/ гроші розподілити так: для вій- ськових таборів 50%, Львова 10%, Ченстохова 22.5%, Тарнова 7.5%, і в запас 10%; 3/ установити такий порядок і умови витрати грошей: а/ гроші видава- ти тільки дітям бідних українських біженців,б/ діть- ми рахувати до 15-літнього зросту включно, в допо- могу дітям видавали річами, а не грошим; гроші ви- давали тільки в виключних випадках; г/ в першу чергу задовольнити насущні потреби дітей /одяг, взуття, їжа і т.п./ і тільки в другу чергу потре- би культурно-освітні, д/ на адміністраційні пох- /. Треби організацій ці громі, як спеціального призначення, витрачати не можна; е/ детальний відчит в інтралі при громей представки Міністру Ісповідань, ж/ при роспре- діленні цих грошей до цієї оправи закликати місцеві українські громадські організації; і 4/ вирішено, кому до- ручастся організація допомоги дітям в окремих місцях ростанування. В м.Веревні громи видано до таких міст: Для дітей українських м.Тарнова - Скарбницю Тарнівської Філії Червоного Хреста п.Д.Коломийцеву 15.000 марок поль- ських, для дітей п.Ченстохова - представнику Ченстoxив- ської Філії Червоного Хреста п.Г.Волочовій 45.000 марок польських, для дітей в таборі м.Ланцута - представнику Ланцутської філії Червоного Хреста п. Г.- 4 березня ни- дано 20.000 марок польських і 29-го березня це видано 20.000 марок польських, для дітей в таборі м.Петрокова поручинку Погребному 3.000 мар.п. і для дітей в таборі и. Каліна Генералу;25.000 мар.п. Крім того п.Міністром Ісповідань видано дридітей п.Сальваровського 1.000 ма- рок і для Здітей п.Дудко 1.500 марок поль., а всього в м. Веревні видано 130.500 марок польських. Міністр Іс- повідань 16 Березня про роспреділення грошей робив до- клад ф Раді Міністрів, яка цей доклад прийшла до відо- ма. /Журнал засідання Ради Міністрів № 33/. ІО. ОБРАЗ ВОКОЇ МА- ТЕРІ. В відповідь на листа Міністра Ісповідань від II лютого № 125, художник Поваківський прислав свій ескіз Вокої Матері. Малюнок такий: васнув скрипач. Сниться Йому, що прийшов до його Христос, взяв скрипку і почав грати. На гру посходилися пастушки в ятижками. Христа підтримує Вожа Мати, - в сорочці з литвою, боса. Фон український, на фоні гори. - Для цих цілів, які ставить собі Міністерство Ісповідань, цей образ йому не підхо- дить. Видавництво "Вернитора" згоджується видрукувати образ, коли він буде у Міністерства. II.УКРАЇНСЬ- -6- Міністерство Ісповідань ввернуло увагу, що священики на Україні носять на грудях хрест сти з коронкою та ініціалами царя Миколая II, що неприємно вражає національне почуття українських парафіян і часто спричиняється до боротьби по- корозумінь. Призначивши необхідним заміну цих хрестів на хрести національного українського стилю, Міністерство ввернулося 2 березня Ч: 242 до Військового Міністерства, щоби воно надіслало зразки нагрудних хрестів, які зразки, по відомостям Мін-ва Ісповідань, Головний Військовий Синодник надіслав до Військового М-ва. Крім цього Міністр Ісповідань ввернувся 22 березня в листами за № 379, 380, 381 до відомих українських художників п.к.Тимошенка, Холодного і Магалевського, щоби вони вмалювали зразки належних священничеських хрестів і надіслали їх на ухвалу до М-ва Ісповідань. 12. ЦЕРКОВНА РАДА. Важ данно на еміграції відчувалась потреба утворити такий церковний орган, щоб він займався вирішенням питань типично церковно-канонічного характеру, і тому між ще 21 грудня 1920 року /§ 3-й протоколу Ч.2 Ради М.Ісп. за грудень 1920 р./ було внесено і ухвалено заснували Церковну Українську Раду в Тарнові: в трьох пан-отців і трьох представників від громадських організацій. Згідно з постановою Ради М-ва Ісповідань / § 3-й протоколу Ч. 5, 17-го лютого 1921 р./ діяльність Церковної Ради в Тарнові відновлено. Перша сесія Церковної Ради, згідно в наказом /Ч:17, 12 березня 1921/ по Міністерству Ісповідань, складалась в членів: Протоєрея Павла Пащевського, протоїерея Анатолія Волковича, священника -7- ника М.Маринича і представників від громади: Голови Президії Кирило-Методіївського Братства П. Богальского, Полковника Ф.Гудима і професора Кам'янець-Подільського Державного Університету В. Віднова. Перша Сесія відношення Церковної Ради, своїми протокольними постановами 14 березня вирішила такі питання: Протоколом Ч: І задовольнила прохання Парафевки Віленченкової про дозвіл вступити їй в другий законний шлюб. Протоколами Ч: 2 і 3, розглянула прохання про розміщення церковного шлюбу Центра Батківського і Генерал-Хорунжого Івана Омеляновича Павленка. Протоколом Ч: 4, постановила на видачі заслуги нагородити митрою протоієрея Павла Лещевського, і протоколом Ч: 5, розглянули поданий Міністерством Ісповідань текст поминання при Службах Великих Вгади У.Н.Р. і Многоліття, ухвалила ці тексти і постановила звести їх для вивчення в Церквах. 13. НАГОРОДА МИТРОЮ. Вже давно відчувалася необхідність нагороджувати більш видатних своєю корисною працею українських священиків. Але відсутність відповідних церковно-церковних установ увесь час була перешкодою нормального задоволення цієї необхідності. Іще утворена ініціативою Міністра Ісповідань Церковна Рада Українська взяла на себе розвиток подібного характеру справ, і тепер Міністерство Ісповідань має свій чином можливість нагороджувати священиків. Так, постановою Церковної Ради в Тарнові, протоколом 11 Ч: 4... .14 березня 1921 року ухвалено і Наказом Ч: 18.. по Міністерству Ісповідань затверджено нагородити митрою В.об.Головного військового священика, Протоієрея Пан-отця Павла Назаревського. Про це повідомлено Міністерство Вій.. -8- відомих справ .... березня №... і протер.П. Палевського .... березня №..... 14. УКРАЇНСЬКА ВИ- МОВА БОГОСЛУЖ- БОВОГО ТЕКСТУ Постановами різних церковних з'їздів на Волині, а також наказом Єпископа Кремінє- цького Діонісія від 6 січня 1921 року на Во- лині заведено українську мову церковно-сло- венського богослужбового тексту. Про необхід- ність української вимови постановив і з'їзд Духовенства в Володимирі-Волинськім І лютого цього року. Духовенство радо хоче взятися за це справу, але як до неї приступити, не знає. Про велику потребу наказів про українську ви- мову богослужбового церковно-словенського текс- ту докладав Міністерству Проф. В.Віднов, що їздив по дорученню Міністра Ієповідань до Кре- мінця, і п.о.Іван Губа, що прожив в Кремінці 2 місяці. От вза цього, втідно постанови Ради Міністрів Ієповідань від 17 лютого 1921 року № 5 п.І § і від 24 лютого № 7 п.І, Міністер О- рієнту написав Правління української вимови, 40 §§, і додатково до них, як зразки, три ек- земпляри; ці Промила в охтенілими будуть надруко- вані в № 4 "Вісника Міністерства Ієповідань". Крім цього, для зразку в Міністерстві Ієпові- дань виготовлено утречи українською вимовою. Таким чином дни української вимови на Волині матеріялу підготовлено досить. Міністерство переглядано, що українська вимова по 40 §§,екза- денних Міністром Орієном, дасть повну змогу Духовенству в найближчий час перейти на укра- їнську мову. 15. УЛАШТОВАННЯ В М. ТАРНОВІ СЛУЖБ БО- ЖИХ. В засіданні Ради Народних Міністрів 16 березня був заслуханий доклад Міністра Ісповідь дань про асигнування II.000 мар.поль. на ула- штовання в м.Тарнові в м.м.Верезни-Квітня Служб Божих і на ріжні витрати звязані з цим, лякий доклад заслухавши, Рада Народних Мініст- рів постановила: "Асигнувати в роспорядження Міністра Ісповідань в контів Державної Скарб- ниці II.000 поль.мар. на улаштовання в Тарно- ві Служб Божих в м.м.Верезни-Квітня і на ріж- ні витрати звязані з цим". 16. ВІДНОВЛЕННЯ ІН- ФОРМАЦІЙНОГО ВІД- ДІЛУ. Міністр Ісповідань 9 березня Ч.15 ви- дав по Міністерству такого наказа: "Досвід праці за останній час ясно показав, що без до- бре поставленої інформації про церковне життя в православних і неправославних землях не мо- жлива продуктивна робота Міністерства Іспові- дань. Справа користали інформаціями в інших Міністерств, наприклад в Міністерства Закор- донних Справ, нічого не дає. За цього нака- зу відновити при Міністерстві Інформаційний Відділ в складі трьох осіб: 2 перекладчиків і одного урядовця, який вестиме справу, і виши- сати переодичні видання по одному з таких кра- їн: Чехії, Сербії, Волгарії, Польщі, Греції Германії, Франції, Англії і Америки." Зараз вживаються Міністерством заходи, щоб підчука- ти відповідних осіб, котрі могли би проводити працю в Інформаційному Відділі, а також уже маються кошти, відпущені Фінансовою Комісією для виписки церковних газет. Разом з тим Мі- ністр Ісповідань звернувся 8 березня Ч.314 з листом до Міністра Закордонних Справ, щоби посли У.Н.Р. прицбали для Міністерства Іспові -10- дань Церковні Дурнали, а також звернувся в листом до Проф.Зішківського 18 березня Ч.318, - щоб він вислав сербські церковні видання 1919, 1920, і 1921 років. Г7. ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНСЬКА АВ- ТОКОФАЛЬНА ЦЕР- КВА. Книжок по церковних питаннях, кількок ро- не видається. Українізація йде, а само духовенст- во в масі своїй, особливо духовенство московське, мало свідоме цього нашого руху. Зараз починаєть- ся помітний церковний рух на Волині, де теж абсо- лютно ніяких церковно-релігійних книжок не має. Щоби хоч до дальної міри залагодити цю справу, Мі- ністерство відкрило при собі Видавництво "Укра- їнська автокефальна Церква", яке буде шукати окремі брошури по сучасних церковних питаннях. В першу чергу будуть видані такі 10 номерів, що вже знаходяться в портфелі Видавництва: (Див. пе- рераховання цих книжок на оберт- ках видань Української Автоке- фальної Церкви) 18. ВІСТНИК МІ- " НИСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ! 1921 року, Ч:15 відновлено видання "Вістника Мі- ністерства Ісповідань". В № 4 і 5 вийдуть: "Ук- раїнська нимова богослужбового церковно-словинсь- кого тексту і Прохання до Царгородського Патріяр- ха благословити Автокефальну Українську Церкву; затверджена постанова про відпуск в розпоряджен- ня Міністра Ісповідань 7.500 полъ.мар. на подоріж до м.Кременця і назад Івана Губи, котрий має бути там висвячений во священики; затверджена постано- -11- ва про асигнування в розпорядженні Міністра Ісповідальних 300.000 поль.мар. на подорож депутатів до Царгорода, закон про асигнування 10.000 поль- мар. на улаштування Вогослуження в м.Тарнові і Ченстохові і т. п. 19. ПРОПАГАНДА АВТО- КЕЗАЛЬНИХ ІДЕЙ. З метою пропаганди автокеєзалії Української Церкви Міністр Ісповідаль Проф.І.Огієнко в суботу 25 березня виїздив до Ченстохови, де прочитав дві лекції: I/ 27-го березня: Церковне життя в Європі за минулий рік і 2/ 28-го березня: Українська Церква, її організація і завдання. Велика зала, де читалися лекції, була переповнена народом, і видно було, що лекція зацікавила слухачів. /Програм лекцій див. в відчинах З'їзду духовенства ІЗ-14 березня в м.Тарнові,що до цього доданться./ 20. ДОКЛАДИ МІНІСТ- РА ІСПОВІДАЛЬ В РАДІ МІНІСТРІВ. Міністром Ісповідальн було зроблено в Раді Міністрів доклади: 1/ Доклад 8/III б.р./Журнал Ч:30/ про 10.000 поль.мар. на вищатки по скликанню перебувачого за кордоном Українського Духовенства на з'їзд в Тарнові. 2/ Доклад 16/III б.р./Журнал Ч:33/ про розподілення 200.000 поль.мар., надісланих В-писком Польським Поділлям бідним дітям Українських біженців. 3/ Доклад 16/III б.р./Журнал Ч:33/ про асигнування 11.000 мар.поль. на парафію в Тарнові. 4/ Доклад 17/III б.р./Журнал Ч:34/ про смерть Архієпископів Олексія та Агапита. 5/ Доклад 17/III б.р./Журнал Ч:34/ про Всехристиянський з'їзд в Женеві. 6/ Доклад 19/III б.р./Журнал Засідання -12- Р.П.М. Ч:35/ - про прийомку інформації в Посольств, і, з' охрема, про неприйомку інформації в справі Ав- тогефалії Православної Церкви в Річі Посполитій Польський Заступник Голови Нашої Місії в Варша- ві. 7/ Додаток 19/III с.р./Журнал Ч:35/ про не- обхідність реальних зносів в Англіканському Церк- вос. 21. ЗАКОНОПРОЕКТИ, ЩО ВНЕСЕНІ ДО РАДИ МИ НАР.МІН-В М. Міністерством Ісповідань внесено такі законопроекти: 1/ Постанова про асигнування в роспорядженні Міністра Ісповідань 11.000 поль.мар., або 220.000 гривень на улаштовання в м.Тарнові в м. і м. Веревні-Квітні /десяти/ Служб Божих і на різні видатки звязані з цим; 2/ Постанова про асигнування в роспорядженні Міністра Ісповідань 10.000 мар. або 200.000 грив. на видачки по скликанню перебувачого за кордоном Українського Духовенства на з'їзд в м.Тарнові, і 3/ Постанова про асигнування в роспорядженні Міністра Ісповідань 84.000 мар. поль., або 1,680.000 грив. на утримання Духовенства українських парафій в м.м.Тарнові, Ченстохові і Варшаві за м. Март і Квітень цього 1921 року. 22. ЗАКОНИ, ЩО ПРОЙШЛИ РАДУ РЕСПУБЛІКИ. В м.беревні пройшли Раду Республіки і затверджені такі закони: 1/ Закон про асигнування в роспорядженні Міністра Ісповідань 10.000 мтр.поль. або 200.000 гривень на видачки по скликанню перебувачого за кордоном Українського Духовенства на з'їзд в м.Тарнові - затверджено 24 Березня 1921р.і 2/ про асигнування в роспорядженні Міністра Ісповідань 11.000 мар.поль. або 220.000 гривень на улаштовання в м.Тарнові в м.м.Беревні і Квітні Служб Божих і на різні видатки, звязані з цим, - затверджене... -13- дійно 31 березня цього 1921 року. Духовна освіта на Україні, взаємно- вицької навалки і переслідування, в цей час в такому становищі, що нема ніякої можливості в близькому часі надіятись на добре виховання й підготовку священиків для Українських Православ- них Церков на Україні. Турбується цим, Міністром Ісповідань вжи- вається ряд заходів, аби виховання й підготов- ку священиків перенести в ті держави, де це явиться можливим. I. Так в листі 23 березня Ч:390, ц.р. до п.н.Послів У.Н.Р. Міністром Ісповідань згаду- ється: про закриття большевиками всіх Духовних шкіл, Семинарій, та Академій;що припинення вза- цього притоку освіченого Духовенства; про під- несення релігійності на Україні, - що примушує звернутись на Захід до західних богословських шкіл прийти в допомогу в справі виховання на- шого Духовенства для 40-мільонового Українсько- го Народу. На зразок того, як Англіканська Цер- ква стала в братерській допомозі Сербії і взя- ла до себе в Оксфорд молодих сербських богосло- вів на виховання на свій кошт, так Захід - в Оксфорд, Кембридж - може взяти до себе на ви- ховання і українських богословів на державні кошти, або громадські стипендії. Також чи не допомагає Грецька Духовна Академія на Халки, Духовна Академія в Софії, Богословський Факуль- тет Вілгородського і Загребського Університе- ту чи Університету Атенського, чи інші? II. В листі від 23 березня, Ч.398,ц.р. до п. Посла в Італії Міністр Ісповідань Проф. I. Огієнко просить подати детальні відомості про -14- всі школи, які існують в Рилі при Ванкали, про Польський Східний Інститут, історію його заснування, його задачі, програму, котра приймається до Інституту, чи єсть емісіондії, чи могли б прийняти українці на стипендію і т.п., чи єсть філія цього інституту? Чи засновано Collegium Ruthenium.....? Як працює Gregorianum? 24. МЕНЕВСЬКИЙ ВСЕ-ХРИСТИАНСЬКИЙ З'ЇЗД. В бічум 1921 році Міністерство Існовідань дозволялось / і то не в офіційних джерел/ про те, що в Женеві в 12-го по 19-те серпня 1920 року відбулася подія величезної важливості в історичній житті – пролімінарна Всехристиянська Конференція в справі об'єднання всіх християнських Церков, коли Церква мала могла звернути на себе увагу. Але представників наших на з'їзді трохи не було, бо Міністерство не було своєчасно повідомлено про з'їзд. В цій справі було зроблено Міністром Існовідань в Раді Народних Міністрів доклад 17-го березня 6 р. Рада Міністрів доклад прийшла до відома і доручила йому звітити пераз в відповідним внесеним про делегування представників від Української Автокефальної Церкви на Всехристиянський З'їзд. /Журнал Засідання Р.Н.М. під 17/III 6 р. під ч.34/. З огляду на те, що Конференція роз'їхалась і залишилася в Женеві якусь постійну Комісію, що підготовляє Всехристиянський З'їзд Церков на 1921 рік, де обовязково мусять бути представники від Української Церкви, Міністерство звернулось до нашого Посла в Швейцарії /28/III-1921 ч.393/, аби ним було відбрано й надіслано до Міністерства відомості: I/ про пролімінарну Всехристиянську -15- Конференцію в Меневі 12-19-го серпня 1920 р. 2/ коли відбудеться дальший Всехристиянський З'їзд і З'/ аби було подано до Комісії по скли- канню Всехристиянського З'їзду відповідну зая- ву про те, що потрібно запросити на з'їзд і Українську Церкву. 25. АВТОКЕФАЛІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В РІЧІ ПОСЛ. ПОЛЬСЬК. Міністр С.Стемповський повідомив, що при- їзд Міністра Ісповідань до Варшави в кінці грудня 1920 року в справі автокефалії Право- славної Церкви в Річі Посполитій Польській був дуже користним тим, що поставив цю справу актуально і зацікавив нею всі відповідні кола. Зараз в Варшаві справу цю взяв до своїх рук п. Кутиловський і веде її добре. Міністерство Ви- заналь теж актуально взялося за цю справу і зді- рас потрібні матеріали, в чому йому допомагає п.С.Стемповський і п.Олесік. Між іншим, взято у весь матеріал в управління покійного Мін. Мінкевича. Зараз-же після Великодних Свят в Мі- ністерстві Визаналь відбудеться ряд засідань в цій справі, можливо, в скорому часі вона буде закінченою. Виявляється, що п.Кутиловський в свій час був кандидатом в директори Департамен- ту Міністерства Визаналь. Це дуже шиковний ю- риста, - Уряд польський доручив йому складати договір в Гдалськом. Листом своїм від 26 лютого № 212 /от- римано 5 березня / Білоруській Комітет сповіщає Міністра Ісповідань У.Н.Р., що "Беларуская Де- легація у палові студія м-ра р.р. вложила на руки Міністра кн. Сапеги меморіал аб Аутокефа- лії Православної Церкви у Польськай Речи - Пас- палітей. Ідея Аутокефалії Православної Церкви -16- біна прийнята прихільна". - Вересня 30 № 433 п.Ку- тиловському в Варшаві Міністром Ісповідаль післано листа з проханням повідомити, в якому стані зараз справа автокефалії. Вересня 19 Міністр Ісповідаль робив доклад в Раді Міністрів про те, що в справі автокефалії Православної Церкви в Річі Посполитій Польській він не зустрічає потрібної допомоги від Українсь- кої Місії в Варшаві /див. Журнал Засідань Ради Нар. Міністрів № 35./. 26. ЛАТВІЙСЬКА ЦЕРКВА. Латвійське Посольство в Варшаві у відповідь на запитання п.Міністра Ісповідань /під час побуту Його в Варшаві в перших числах січня/ повідомило, що Найвища Церковна Влада у Латвії належить Латвій- ському Синоду, який ні в якій залежності не стоїть від жадного Епіскопа, що с поза межами Латвійської Республіки, - /Відомлення від 24 лютого б.р.№ 1785/. Відомостей про Латвійську Церкву і Синод від Радника нашої Місії на відомлення Міністерства Іс- повідань від 28 лютого під № 268 - ще не одержано. 27. ПРИСИЛКА ПІН- ФОРМАЦІЇ ПОСОЛЬ- СТВАМИ ПРО ЦЕР- КОВНІ СПРАВИ. Міністерство Ісповідань не раз зверталось до всіх наших Посольств та Дипломатичних Місій, а- би ними надсилалися до Міністерства всі відомості що до життя Церков за кордоном. Але, на жаль, ві- відомости про життя так православних як і неправо- славних Церков Міністерство одержує більш неофіційним шляхом, а не через наші представництва.Через ір Мі- ністр Ісповідань в докладі своїм на засіданні Ради Міністрів 19/III б.р. заявив, що складає з себе від- повідальність за несвоєчасне виконання нами чинених то- чок в шляні діяльності Міністерства Ісповідань за 1921-й рік, котрі торкаються зносин з іншими право- славними й неправославними церквами. Обміркування / . -14- пр внесення, Рада Народних Міністрів постановила: 1/ Доручити Міністру Закордонних Справ підати в порозумінні з Міністром Ісповідань відповідного об'єктина до всіх Послів У.Н.Р., в якому засували вагу церковних справ при будуванні Української Держави і необхідність постійного інформування про пр Міністерства Ісповідань через Міністерство Закордонних Справ; 2/ Доручити Міністру Закордонних Справ обсов- лявати всіх Послів Української Н.Республіки подавати Міністерству Ісповідань через Міністерство За-кордонних Справ помісячно звіти про церковне життя держави, де їх акредитовано. 3/ Доручити Міністру Закордонних Справ через Послів У.Н.Р. в Царгороді і Валікані постійно збирали систематичні відомості про церковне життя при Патріярхаті в Валікані і подавали Міністерству Ісповідань необхідні для його видання матеріали. Голова Місії в Варшаві листом від 23 березня ц.р. № 245 повідомляє, що не може дати звіту про церковне життя в Польщі за 1920 рік і серед інших причин виставляє і таку: той урядовець, якому до сього часу доручалися виконання всіх справ церковного характеру", не може дати звіту по церковних справах, бо "будучи членом У.С.-Д.Р.Партії не звертав до сего часу на церковне життя особливо пильної уваги". Міністерство Ісповідань, рахуючи, що вносини в Царгородом мусять провадитись актуально, му-сить бути завжди своєчасно повідомлене про всі по- дії, що стосуються Церковних Справ. У відповідь на листа п.Міністра від 5/III б. р. Ч:103 /див.Діяльність Міністерства Ісповідань за Лютня 1921 рік/, Посольство У.Н.Р. в Царгороді -18- листом під ІВ-го Лютого б.р. під Ч:І80, повідо- мило, що після побачення в Секретарем Св.Синоду встановлено, що добре би було, щоб прислана де- путація мала на рутках постанову зібрання Духо- венства чи прохання, і коли можливо, за підписом хоч-би одного Єпископа. В кожному разі перед ви- бором Патріарха, а вибори будуть лише після Вели- кодних Свят, ця справа вирішена не буде. Про це Заступник Патріарха писав до нашого Міністра Іс- повідань /Вістник Міністерства Ісповідань Ч:3/. Що до висвічення Єпископів у Румунії, то це за- лежить лише від Румунського Примаса, який моли- во, що згодиться. Патріярх і Св.Синод ставляться до цього питання прихильно, а всі маїже російські та українські єпископи, які дуже шкодили /Митрп. Антоній, Мтр.Шалон і інші/ виздають до Сер- бії." 30. СМЕРТЬ ЗАСТУП- Гавети сповіщають /Голос Росіи № 616 НИКА ПАТРІЯРХА під 23 березня 1921 р./, що в Львондоні нагло по- ЦАРТОРОДСЬКОГО мер Заступник Вселенського Патріарха Доротей; ДОРОГИ. він прибув до Львондона боронити праве Греків, що живуть в Турції. 31. СЕРБСЬКА З Сербською Церквою підтримується добрий ЦЕРКВА. звязок і від Проф.В.Зімківського одержано ціка- ві відомості як листом так і друкованими матері- ялами. 32. БОЛГАРСЬКА Міністр Ісповідань звернувся 8-го березня ЦЕРКВА. ц.р.Ч:З17 в листом до Посла У.Н.Р. в Софії таким: "Міністерство Ісповідань зовсім не поін- формоване, що робиться в Волгарській Цркві.Ви- домості ці Міністерству дуже потрібні, а тому прошу Вас писали мені офіційні црковні болгар- ські видання за 1920 і 1921 роки". -19- 33. ЧЕСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ РУХ. Міністр Ісповідаль звернувся 8 березня б.р.Ч:З18 і З19 в листами до Посла в Чехах, щоб він подав відомості про головних проводи- рів чеського церковного руху, вважаючи, що цей рух в багатьох своїх рисах ідентичний з українським рухом і прислав чеські церковні видання за 1919, 1920 і 1921 роки і що він надіслав взагалі широкий звіт про церковне життя в Чехії за 1920 і 1921 роки і різні інформації що до цього життя. Частина цього матеріалу п.Посол Славинський уже надіслав. 34. ЗНОСИНИ З АНГЛІКАНСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ. Церква Українська, для закріплення своєї автокефальності, обов'язково повинна входити в певні стосунки зо всіма іншими Церквами, в першу чергу - православними, в другу чергу - в неправославними. Серед цих останніх Церков Англіканська займає перше місце. По думці Міністерства Ісповідаль, зносини Церкви Української з Церквою Англіканською можуть бути цілком реальними і актуальними. Провадити ці зносили можна двійним шляхом - урядовим, через Міністерство Закордонних Справ, і громадським - через церковні Вратства. За того, що зараз Церкви англіканська й американська провадять дуже велику й квазу акцію в справі об'єднання всіх християнських Церков, наперед можна передбачати певні вигоди - як церковні, так і державні - від зазначених тут зносин. Справа ця-вичайна; інші православні Церкви все давно вступили в такі зносили з англіканською Церквою. Так, наприклад, на II Конференції Сербських Адмінерейв у Травні 1919 року в Білграді заслухано було доклада Епіскопа Кар- -20- Кирівни - лоницького Імріона про допомоги й терт- ви Англіканської Церкви - Церкві Сербській, ва остан- ні 4 роки війни. З докладу видно, що Англіканська Цер Церква енергійно допомагала Церкві Сербській матері- ально, духовно і політично. По всіх англійських Цер- квах відбувалися молитви за Сербію і Сербський На- рід Англійські Священики були найенергічнішими прокана галорами сербської справи в Англії як по Церквах і на зібраннях, так і в церковній пресі і в політиці. Англіканська Церква допомагала Сербському Народові і Духовенству у нужді його припасами, одягом і гри- ми. Англійським комітетом надруковано було молитвени- ка на сербській мові для сербського війська, а тепер закінчується друкування 1000 примірників Требника і Служебника Церкви Сербській. Заложився в Англії ду- же солідний Комитет із політичних діячів і духовен- ства для виховання сербських богословів, із яких де- кто вже скінчив наук у Оксфорді. Зараз в Оксфорді учиться коло 20 сербських богословів. Заслухавши цього доклада, Конференція Серб- ських Архієрів постановила, № 45: Зміни і вно- сини / "весе и симпатии"/ в англіканськую Церковю підтримували і надалі, що поставити в обов'язок Серб- ському Синоду" /див.про це в офіційнім виданні: "Плас- ник у єдинене єрискє православне цркве" 1920 рік №: 2 ст.22/. Таким чином Сербська православна Церква у- же увійшла в постійні вносини з Англіканською Церк- вою, що дало певні вигоди і церковні і державні. Од ізза всього цього Міністерство Іспові- даль вважає цілком можливим реальні вносини Церкв Англіканської і Української. І лише важке матеріаль- не становище Української Народньої Республіки не дає змоги уже тепер процесувати до переведення в життя цієї дуже важкої справи /Лист п.Міністра Ісповідань -21- до Пала Головного Отечана від 16 березня 1920 року, під № 1304/. - Про необхідність зносин з англіканською Церквою Міністр Ісповідань робив доклада в Раді Міністрів 19 березня 1921 року /див.Журнал засідання Ради Народних Міністрів № 35./ 35. УКРАЇНСЬКІ МЕНОНИТИ. Вільность колонистів в Катеринославщині, в Меріупольському та Вердянському повітах на Херсонщині є походженням Голландії - менонити, яких на Україні рехується більш 75.000 чоловіка. Ці Менонити в 1920 році вислали до Європи і Америки делегацію, щоби шукати допомоги у своїх братів в Голландії та Америці. Вони дуже добре ставляться до Українського Національного Уряду і бажають тільки Української Влади і будуть їй підпирали. Делегація зібрала більш 20.000 доларів на допомогу не тілько своїм братам на Україні, але всьому населенню південної України без різниці національності та релігій. Ця делегація залюила певному Послу в Голландії, що вони, як і всі їх брати менонити, є во- рогами большиовиків і переконалими прихильниками України, громадянинами якої вони себе рахують. Делегація має їхати до Англії, де підніме свій голос на користь України серед своїх вишнових братів по релігії - баптистів квакерів та протестантів, що для справи України може мати дуже добри наслідки. /Лойд Джордж - баптист./. 36. АПОСТОЛЬСЬКИЙ ВІЗИТАТОР НА УКРАЇНІ - ПАТЕР ДЖЕНОКІ. Із газет відомо, що папа Римський Венедикт XV-тий давно вже призначив на Україну апостольським візитатором Проф. о.Дженоки, який приїжджав до Вершави, але попасти на Україну не зміг. По тих-же газетних чутках відомо, ніби о.Дженоки -22- зараз, в характері апостольського візитатора на Україну, перебував в Відні. Міністр Ісповідань офіційно ні разу не був поінформований про патера Дженоки і його роль, і взагалі, об'їти мовчанкою такий важливий факт церковного життя можна було тільки в тих умовах, в яких доводилось увесь останній час перебувати Уряду Української Народньої Республіки. Аби увійти в контакт в церковній справі з п.Дженоки, в той же час, не маючи офіційних відомостей" але о патера Дженоки, али про його роль та працю, про що він мусить мати директиви, - Міністр послав до нашого Посла у Відні листа від 18 березня б.р.під № 363, а проханням по- інформувати всеобщно про слідуюче: 1/ що робиться в теперішній час Ватиканом в справі підротожки про- наганди унії на Україні. 2/ Що робить в Відні Проф. Дженоки, апостольський візитатор на Україну, і 3/ За чого проф.Дженоки не вважав потрібним звязатися з Міністерством Ісповідань.. Крім цього цим же листом просилось нашого Посла у Відні в відповідний спосіб дати зрозуміти проф.Дженоки, що йому дуже корисно було-б побачення з п.Міністром Ісповідань і що це побачення треба зробити як найскорше. Відповіді на цього листа ще не одержано. 37. ЦЕРКОВНА СПРАВА НА КУБАНІ. Вересні 17 до Міністерства Ісповідань звернувся член Президії Кубанської Красвої Ради, Товариш Міністра Закордонних Справ Кубанської Республіки Ігнат Архипович Вілий з проханням дати вказівок для церковної справи на Кубані. Пояснив, що Кубанський Уряд досі не звертав жадної уваги на Церкву, але переконався, що це була тільки помилка, бо духовенство досить сильно забажало його праці. Міністр Ісповідань дав п.Вілому всі потрібні вказівки, а п.Вілий обіцяв підносити вагу церковного від- -23- 38. З'ЇЗДИ НА ВОЛІНІ. Нарешті тільки в кінці березня Міністерство отримало Журнал постанов з'їзду Духовенства і церковних старост Православної Української Церкви на Володимирщині січня 30 – І лютого цього року. По- станови з'їзду дуже цікаві: I/ Про богослужбову мову постановлено: "намовити словинський текст так, щоби тою впливовою словинську мову наближали до української мови". 2/ "Просити Духовне Прав- лення придбати Требінки Львівського видання, які мають в собі стародавні чини". 3/ "Завести обов'язково чин ввода священика у парафії". 4/ "Заве- сти в Церквах по можливості загальний спів". 5/ "Завести порядок проголошення Слова Всого за- раз після Евангелія". 6/ "Метрики вести надалі українською мовою, а також і все діловодство". Єпі- скоп Діонісій, затверджуючи ці постанови, з при- воду пункту 2-го поклав резолюцію: "Пользовання Евангелієм на українській мові розрашається, но не можеть бить одобрено і благословлено пользова- ние уніатським изданиемъ требника. Надобно в Бу- ковини искать православныхъ религіозныхъ изданій на українскомъ языкѣ, въ Подоліи и другихъ містахъ Православной, а не уніатской України." Влагочинний 6-ої Округи на Володимирщині Н.Абрамович скликав два Соборчики 10 лютого і 10 березня. На цих Соборчиках теж прийшо багато ці- кавих постанов що до українізації Церкви. 39. ЕПІСКОПИ ДІО- НІСІЙ І ВОЛОДИ- МИР. Українська Дипломатична Місія в Річі По- сполитій Польській повідомила Міністерство Іспові- дань від 22/III. № 245/3, що після пороблених Мі- сією заходів досягнуто, що шляхом мирного порозу- міння Володимир погодився передати керування Холм- -24- съкою Епархією Епіскопу Волинському Діонісію. Міністр Ісповідань, цікавлячись справами Литомирської Епархії, звернувся 7 березня з ли- стом Ч:306 до б.Товариша Головного Комісара У- ряду У. Н.Р. # правні / в травні й червні 1920р., аби він подав до відома все, що він знає про цер- ковні справи Литомирської Епархії і повідомив, де всі матеріали, що до цієї справи, просичи наді- слати ці матеріали до Міністерства Ісповідань. З одержаної 17 березня на трій лист відпо- віді стало відомим, що вдалося зломити твердість бунного тоді Епіскопа Федил і досягнути обіцянки Його на згоду помічати в Церквах Владу і Військо Української Народньої Республіки, українізувати, хоч лише вимовою українською, Служби Божі; чита- ти на українській мові Св.Евангелію, і навіть обі- цяв своїм нагазом нагадати Епархії, що Церква на Україні Патріархом Тихоном визнана автономною і лявляється не російською, а Українською Православ- ною Автономною Церквою. І дійсно, з того часу почалася де-яка ук- ралнізація навіть самої Служби Божої. Молитви за Україну, Владу і Військо її були введені скрізь, а Діловодство й проповіді провадились по україн- ському. Що до цілого матеріалу про ці справи, то вони в другій половині червня 1920 року Головним Комісарітом Уряду були передані в Канцелярію Пре- м'єр-Міністра. Міністр Ісповідань цікавився скорше мати ці всі матеріали і листом своїм 7 березня Ч:305 просив Канцелярію Прєм'єр-Міністра про пересилку їх, але, на жаль, і досі їх не прислано. -25- 41. ЦЕРКОВНИЙ РУХ НА ПОЛТАВЩИНІ. Зі слів прибутого в Полтави полковника По- сол К.Мацієвич повідомляє, що в Полтаві зараз по- мічається великий церковний рух. Місцевий Єпископ /який - не подається, але ніби не Парфеній/ від- рав збори Духовенства і мирян і запропонував їм оповити Церкву так, що б вона стала народньою, а тому й Служби Вожі країти в ній треба на україн- ській мові. З'їзд підком з пропозицією Єпископа погодився, але Духовенство завважило, що влі воно влі нерід до української мови ще не вміли, а то- му цю справу треба проводити бережно й поступово. В трьох Церквах в Полтаві /Спаській, Воскресенсь- кій і тій що на базарі/ Служба Вожа вже правиться по українському. Селянство з великою охотою пере- повиє Церкву на Базарі /коли в базарні дні і при- їздить сюди/. Цей церковний рух з міста Полтави перекинувся і на села. Заважають цьому українсько- му рухові Москали, що пайхали до міста і перенов- нили Полтаву. 42. ЦЕРКОВНИЙ РУХ В ОДЕСІ. Той-же полковник росповідав, що в Одесі в Оборній Церкві Службу Вожа править по українсь- кому. 43. РОЗСТРІЛ ДУХОВЕНСТВА. В.с. Зеленчу, в 30 верстах від Кам'янця, 18 березня розстріляно пан-отця Київентина Друго- пільського, 53 років, члена Церковної Комісійської Ради, повітового благочинного. Розстріляно ніби за те, що був Братчиком Кирило-Методіївського Вре- ства, членом Церковної Ради і що служив молодця в роковини повстання Директорії. Взагалі за те, що був "пещоровець". Про те росказує Опанас Друго- пільський, що втік в Зеленча. До того у Київенти Другопільського було три труси. Арештовано було взагалі багато священиків -26- За кого Черевчанці ручався Пімен, того випускали. Пімен живе у Проскурові, висвічує, до Кам'янця вертали бойтсья. Зараз заарештований О.Вікул, за те, що був в Кам'янці членом Ради. Церковно" Ордер на заарештування був написаний на Андрія Длугопільського, Климента Длугопільського і Петра Табінського, і був наказ також все маючи їх реквізувати. - Про цей-же самий випадок розстрілу отця К.Длугопільського повідомляє і Міністерство Внутрішніх Справ від 2 квітня ц.р.№ 185. Скрізь по Україні шириться церковний рух. Селянство підтримує своїх пан-отців. За того, що на Вкраїні Церква відділена від Держави, всі захиси церковних актів веде волость, /з повідомлення Міністерства Внутрішніх Справ № 175 від 2 квітня./. 45. СМЕРТЬ АРХІ- ЕПІСКОПІВ ОЛЕКСІЯ ТА АГАФИТА. Міністерство Ісповідань має відомості про смерть Архієпископів Олексія та Агапита. Ці відомості підтверджує також і бунший Міністр Ісповідань В.Зинковський, що перебував зараз в Сербії. Міністр Ісповідань доклав про це на засіданні Ради Народних Міністрів 17 березня б.р. і Рада Міністрів вшанувала пам'ять по них встановленням. 46. РАДА МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ. В березні місяці 1921 року Рада Міністра Ісповідань відбула I засідання 22 березня, на якому було обговорено і виписано постанови про: 1. Про задоволення потреб військових Церков. 2. Про антимінси для Церков. 3. Про прохання З'їзду Українського Духовенства /13-14-го березня ц.р. в м.Тарнові/ виклонити Привітання Царгородському Патріярхатові. 4. Про Привітання того-ж З'їзду Сербській Церкві, і Сербському Патріярхові, Головному Отаману. -27- ну і Раді У.Н.Республіки. 5. Про текст "Заздравиці". 6. Про ухвалення Церковною Українською Радою в Тарнові текстів: Поминання Влади У.Н.Р. при Служ- бах Волих, і Многоліття, і про розсилку надрукова- них цих текстів Пап-Отця Священникам для користу- вання. 47. СКЛАД МІНІСТЕРСТВА ЗА МІСЦЕМ БЕРЕЗЕНЬ 1921 РОКУ. На І -е Вересня 1921 року Склад Міністерства Ісповідань був такий: Міністр Проф.І.Огієнко,Член Ради Міністра проф.В.Віднов; по Департаменту За- гальних Справ: В.об.,Директора П.Сікорський, в.об. екзекутора В.Красницький; по Департаменту Право- славної Церкви: В.об.Начальника Відділу Ю.Грох-Гро- хольський, ст.Діловод Л.Кенський і урядовець І. ранти друкарщини Д.Квитковська, яка за відсутністю в Міністерстві друкарської машини була відкоманди- рована для праці до Державного Контролю. Згідно проханню Квитковська звільняна наказом 12 Вересня від служби в Міністерстві Ісповідань. Таким чином Міністерство Ісповідань на I квітня мало такий склад: Міністр Ісповідань, Член Ради Міністра, В. об.Директора, В.об.Екзекутора, В.об.Начальника Від- ділу і Ст.Діловод, а всього шість осіб. 48. ВХОДЖЕННЯ ПРОФ. І. ОГІЄНКА В НОВИЙ КАБІНЕТ. Проф. І. Огієнко, Міністр Ісповідань, за- пропонений в новий кабінет В.Прокоповича прийти в ньому участь на діловому принципі як Веруючий Міні- стерством Ісповідань; Веруючи вза того, що в но- вому кабінеті Міністерами можуть бути лише партій- ні люди. Проф. І. Огієнко листом своїм на ім'я Прем ера від 23 березня повідомив його, що він на це не згоден. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРО ОФЕСОР I. ОГІЄНКО "6" Квітня 1921 року. Затверджено Відомо: Старший Діловод М.Кенський У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Квітня „13“ дня року Божого 1921-го. № 587 Do Пана Голови Директорії У.Н.Р. Маю за чину пере- слати при цьому копію мо- го листа від 23 березня Б. р. під № 393 до п. Посла У.Н.Р. в Швайцарії. Къ Міністр Ісповідань, Професор Т. Олешко 16 201 Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО МІТЧАЙ 192 / р. Вх. ч. 587 М.Н.Р. - МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ГОЛОВИ ОД КТОДЕЙ \& одн уважа: 006; кондіс ізеної в удв'є С олоюжкого " 25 Березня 1921 р. де*С вн онійтон од ,ет ВИСОКОПОВАЖНИЙ ч. 343 м. Тарнів. ПАНУ ПОСЛЕ . интоізно енем ,мошон сад од мовида-п в ,днаціопої чтойнім ф о В минулім 1920 році в Женеві з 12 по 19 серпня відбулася прелімінарна Всехристиянська Кон- ференція в справі об'єднання всіх християнських церков. Конференція ця для церковного життя всіх країн має надзвичайне значиння. На Конференції бу- ло 150 депутатів від 80 різних церков і 40 народно- стей, із всіх частин світу; цюди прибуло і 16 пред ставників православних церков. Це був дуже значний момент автокефальний церкві Українській звернути на себе увагу, але вона не була на цім з'їзді, бо довідалася про нього лише в 1921 році / і не в офі- ціяльних, а приватних джерел/. Конференція роз'їхалась, але залишила в Женеві якусь постійну Комісію, що підготовлює Все- християнський З'їзд церков на 1921 рік. На цей З'їзд українська церква обов'язково повинна присла- ти своїх представників, згідно постанови Ради Народ них Міністрів від 17 березня цього року. Отцим листом звертаюся до Вас, Високоповаж- ний Пане После, про слідуюче: І/ Зібрати всі відомості про прелімінарну Все- християнську Конференцію в Женеві 12 - 19 серпня 1920 р. і прислати ці відомості мені. 2/ Сповістити мене, коли відбудеться дальший Всехристиянський З'їзд і прислати мені всі матері- яли про його. 3/ Подати до Комісії по скликанню Всеукраїнського З'їзду в Женеві відповідну заяву про те, що потрібно на 3-й з'їзд запросити і українську Церкву. Коли виявиться, що ліпше буде, коли б таку заяву прислав я, за моїм підписом, прошу про це мене сповістити. З правдивою до Вас пошаною, МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ, П. Р. О. Ф. С. О. Р Якщо ви з інших джерел отримаєте повідомлення про скликання Всесвітнього конгресу християнських церков, який має бути у Женеві, то просимо вас виконати наступне: звернутися до місцевих організацій християнської Церкви і запитати їх про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі. Якщо так, то просимо вас звернутися до них і запитати про те, чи можуть вони надати підтвердження, що вони бажають участь у цьому конгресі У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ П'ятнадцята 4-го дня року Божого 1921-го. № 692 Високоповажний Пане Отамане. При цьому надсиламо Вам повідомлення Посольства У.Н.Р. в Царгороді про смерть Місце- вого вітчима Патріаршого пре- столу Митрополита Доброєра і про вибір на його місце Мі- трополита Миколи. Міністр Ісповідань Професор Т. Вилка До Пана Голови Директорії ПОСОЛЬСТВО У.Н.Р. Царьгород І-го Квітня 1921 р. ч.243. До Міністерства Справ Закордонних. / для повідомлення мін. Ісповідань/. Недавно помер у "Бондоні дотичасовий Місцевоститель Патріаршого Престолу- Митрополіт Бруський Дорофей. На його місце Св. Синод вибрав Митрополита Кесарійського Миколу. Керуючий Посольством склав йому негайно візит, щоб виразити своє співчуття і запевнити його про бажання українського Прес- вославного Народа і держави заховати з Вселенським Патріяршим пре- столом найтісніші зв'язки. На це Високопреосвященний Микола відповів на ліпших запев- неннями і обіцянкою у всьому задовольнити бажання Української Цер- кви. На слідуючий день Великих Пропосінків Преосвященний Антінаро- рос віддав Керуючому Посольством Візит. Уповноважений Міністр, Посольством Ян Токаржевський-Кармелич. З оригіналом згідно: Ст. Діловод /підпис/ З копією згідно: Дир. Заг. Справ. У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Правда „5“ дня року Божого 1921-го. № 400 Do Пана Голови Директорії №. Високоповажний Пане Останнє! При цьому надсилаю Ваш- копію мого листа №633 до Царгородського Патріарха в справі автокефалії Української Православної Церкви. Кг. Міністр Ісповідань Профессор Т. Дзюба Банківська Директорія ОДЕРЖАНО Праця 6 дня 192/ Вх. ч. 458 ВАШЕ СВЯТИШЕСТВО, НАЧАЛЬНИКУ ПАТРІАРХУ ВСЕЛЕНСЬКОМУ! Зі всіх міст від різних українських організацій поступають до мене Прохання до ВАШОГО СВЯТИШЕСТВА благословити Українську Автокефальну Православну Церкву з численними підписами горливих до Віри Православної і Матері Великої Церкви Вселенської Українських громадян. Пересилаючи ці прохання ВАШОМУ СВЯТИШЕСТВУ, з свого боку за- значаю, що бажання благословення ВАШОГО СВЯТИШЕСТВА Автокефальної Української Православної Церкви, як своєї сестри, стало на відміну всенародним. Крізь переконання, що все-народне бажання Автокефальної Ук- раїнської Православної Церкви вво- лить ПАТРІЯРХ ВСЕЄЛЕНСЬКИЙ Богу на славу, Церкві Пра- вославній на користь, в исло в- люю ВАМ, ВАШЕ СВЯТІШЕСТВО,свої почуття великої і правдивої до ВАС пошани. Просичи ВАШИХ Святих Мо- литов і Всесильного ВА- ШОГО Патріяршого БЛАГОСЛОВЕННЯ,маю за честь бути ВАШОГО СВЯТІШЕСТВА слуга ласкавий. МИНИСТР ІСПОВІДАНЬ Української Народньої Республіки РЕКТОР Кам'янець-Подільського Дер- жавного Українського Універси- тету, ПРОФЕСОР І. Огієнко З оригіналом згодно: Старший Флорид Меншуков У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Праця „10“ дня року Божого 1921-го. № 453 До Пана Голови Директорії УНР Високоповажний Пане Отамане! Посилаю при цьому Вам, Високоповажний Пане Отамане, копію мого листа від 10 травня у р. під № 427/48 до п.п. Начальник всіх військових та - стин. З правдивою до Вас пошаною, Міністр Ісповідань, професор І. Ольвін 16 ОДЕРЖАНО Праця 14 дня 192 р. Вч. ч. 354 У. Н. Р. МІНІСТР ІСЛОВІДАНЬ. Ч: 742-9/8. "10" квітня 1921 року. м. Тернів. З постелов військових Цан-Оців на з'їзді ІЗ-14 березня ц.р. і з оферми їх заяв до Міні- стерства Ісповідань, мені відомо, що іррики війсь- кові терпить велику недосламу самого необхідного: антиалкоголізм, риз, чаш, кашок і т.н. Міністерство Ісповідань уже звернуло на це свою увагу, і в підповідних листах до Військового Мі- ністерства і до Головного Військового Спецменника я просив, аби вони, беручи до уваги потреби військо- вих церков, взяли заходів для задоволення цих пот- реб. Турбуючись, щоб церковна справа в Армії була поставлена як найкраще, отцем моїм листом звернувся і до Вас, Високоповажний Пане... Генера... ... і е..., аби й Ви, як Начальник своєї військової частини, також і зі свого боку не зали- шали справ військової церкви Вашої без прихильної і ласкової Вашої уваги. Я переконаний, що при Вашій підтримці і близь- кому піклуванні - всікі потреби військової Церкви і тісно зв'язані з ними релігійно-культурні потреби ко- зака зусеріднуть скоро задоволення на загальну ко- ристь нашої національної справи. З привітною до Вас пошаною МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР 1. Оленич У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Правда „10“ дня року Божого 1921-го. № 749 До Пана Голови Директо- рії УНР Послано при цьому Вам, Високого важний Пане Отамане, копію листа від 10-го Травня у р. за № 749 до Пана Міністра Закордонних справ. З правдивою до Вас пошаною, Міністр Ісповідань, Професор Г. Огієв Виконавчий Директор ОДЕРЖАНО Травень 14 дня 192/ р. В. Ч. 759 УНР Міністр Ісповідань Правила 10-го дня рояу Гостоподь 1921 ро № 749 Корія 210 ВИСКОНОВАНИЙ ПАНЕ МІНІСТРЕ. В відповідь на листа Вашого з 20 квітня ц.р. ч. 1534/3660 повідомляю, що конію звіту Керуючого Справами Української Дипломатичної Місії в Річі Польській Посполитія ч.245/3 від 23 березня Міністерство Закордонних Справ один раз мені уже прислало, ще 25 березня за ч.221. На ваше предложення, щоби з огляду на дуже скорочений штат співробітників представництв У.Н.Р. за кордоном по можливості не покладати на названі "редакторства праць, які б вимагали спеціального знання, а не у спеціялистів - докладних студій" погодитися не можу, бо породитися з цим, то значить спищити працю Міністерства Ісповідань. Крім цього, з такими предложеннями, які б вимагали спеціального знання, а не у спеціялистів - докладних студій" Міністерство ніколи до Представництв У.Н.Р. за кордоном і не зверталося і не збиралося звертатися. Завше проситьться тільки звичайної інформації. Ще до відповіді Варшавської Місії ч.245/3 від 23 березня, то значачу, що заява п. МИХАЛОВА не допустима після постанови Ради Народних Міністрів 19 березня /дві журнал № 35/, а те, що урядовець Місії, який ними справами відає, єсть член У.С.-Д.Р.П. і за цього "не звертав до сього часу на церковні киття особливо пильної уваги" єсть вираз недопустимий в офіційних урядових листуванні. Взагалі, лист ч.245/3 в багатьох точках своїх не точний. Скажемо, згаданих в листі інформації під п.п. 7 і кінцевого уступу/"Політичний Відділ".../ Міністерство Ісповідань ні разу не звернувало; відношення № 181, зазначеного в п. 3, не одержувало. Зазначу, що інші посли У.Н.Р., не маючи спеціального знання, добре інформують Міністерство іс- ковідань. Для цього потрібно не знання, а бажання. І взагалі вел ця справа суперечить цілком листу Головного Отамана від 8 квітня № 623 до п. Міністра Закордонних Справ і постанови Ради Народних Міністрів від 19 берез- ня. Дозволь собі повідомити Вас, Пане Міністре, що в Варшаві в урядових польських колах в церковних справах робиться зараз надзвичайно багато, робиться багато як раз такого, що стосується нас, українців /Волинь і Хол- мщина/ і нашої української культури. Зараз в Варшаві робляться такі церковні кроки, які дуже відібтесься і на нашим церковним укладі. Зза цього вважаю У.Н.Р. шкідли- вим те, що наше Представництво в Варшаві так мало уваги звертає на церковні справи. Так Місія Варшавська листом № 245/3 повідомляє, після зроблених Місією заходів до- слагнуто, що шляхом мирного порозуміння Еп. Володимир погодився передати керування Холмською Єпархією Еп. Ді- онисів". А між тим справа закінчилася тим, що Холмська Єпархія таки дісталася українообу Володимиру... Еп. Діонисій сповіщає мене, що в Варшаві готують- ся з'їзд по церковних справах, а Місія про це нічого не повідомляє... А все ж для цього ні спеціального знання, ні спеціальної підготовки не треба... Що ж до того, як листуватися з закордонними Представ- ництвами, то по цій справі у мене в Бамі, Пане Міні- стре, була в свій час певна згода і умова, - і я роблю тільки згідно цій умови. Прийміть, Високоповажний Пане Міністре, мої завез- нення в щирій і правдивій до Вас пошані. Міністр Ісповідань, Професор І. Огієнко У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Київ, "23" дня року Божого 1921-го. № 634 До Пана Голови Директорії УНР Високоповажний Пане Отамане! При цьому надсилаю Вам копію листа свого до Головно- го Військового Священника в спра- ві здійснення українських національ- них прав отців, від 22/7 р. під № 634. В великою до Вас пошаною, Міністр Ісповідань, председар 18р. вересня 1921 р. Винесений Директорії ОДЕРЖАНО Микола 14 дня 192/ р. Вх. ч. 739 У.К.Р. Міністр Сповідань Квітня, 22" дня року бойного Уд-те. № 639 До Головного Військового Свя- щенника - Митрополичого Пан.Отца протоієрея Т. Качевського. Високоповажний Пан-Отце! За останні три роки весь час пам'ятного був представа наших національних українських свя- щенників, і тим більш це буде визріватись, коли Уряд У.К.Р. вернеться на Україну. Також в: Військових Армії нашої потрібна буде й див- ма кількість щиро-українських священиків відько. ви. Отже Вдивлення писала нашого українського духовенства я надаю ваше для нас Знання), особ- ливо Зарав, коли пиш-рав ли бище стави до ширшо- го здійснення українізації та націоналізації цер- кви на Україні. Повідомляючи Вас, Високоповажний Пан-Отце, про ці мої міркування, ладно, що Зарав і Міністерству Сповідань і Головний Управи Військового Духовенства) пам'ятать все це мати на увазі і передбачиво о Задалезів турбуватися про забезпечення потрібного кількостю українсько- го Духовенства; дия мого ж Зарав треба викори- стовувати бажання грамадян-українців бути висвяченими во священики (Вбивайно, вибира таки добрих кандидатів і звертання) особливу увагу на їх національну свідомість і висвячен. нію найкращих та відповідних осіб наше- Оними допомагати; навіть в разі, коли б Варав і не було війських парадів, куди б її могина дуже прив'язаною,- для цього треба створити більше число військових пара- дів. Крім того, висланні особи, до одер- жання постійних парадів, могли б ма- ти тимчасові прив'язання для обслуго- вування тут-на ампірації. рештінних потреб наших діячів - православних українців - в Скани, Борщеві, та інших містах. В правдиво до Вас пошаную, Міністр Головігальський Огієнко. працьов. В офіційному влідно: Омажений Діловод Меншиків У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ квітня „23“ дня року Божого 1921-го. № 653. Do Пана Голови Директорії. Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Палац 16 дня 1921 р. вч. ч. 800 Високоповажний Пане Отамани! При цьому надсилано Вашій копію звітних даних зібрання Військового Духовенства та представників українських церковних і культурно-освітніх артистів 13–14 Серпня 1921 року. Кг. Міністр Ісповідань Професор А. Волош ЖУРНАЛ засідань З'їзду Військового Духовенства та представ- ників українських церковних і культурно-освітніх установ 13 - 14 березня 1921 року в місті Тернові. -1- ЖУРНАЛ засідання З'їду військового духовенства та представників різних українських церковних і культурно-освітніх установ 13 - 14 -го березня 1921 року, скликаного Міністерством Ісповідань в м. Тернополі. ВІДКРИТТЯ З'ЇЗДУ. Присутніми були: Міністр Ісповідань, професор П. ОГІЄНКО, Головний Військовий Священик Протоієрей Павло ПАЦЕВСЬКИЙ; від Запорізької Стрілецької Дівізії П.-о. Протоієрей Анатолій ВОЛКОВИЧ; від Херсонської Дівізії П.-о. Михайло РАЙНСЬКИЙ; від Київської Дівізії П.-о.Микола МАРИНИЧ; від 6-ї Стрілецької Дівізії П.-о. Петро БІЛАН; від Організаційного Бюра Союзу залізничників України інженер Л. ГРАВИНА; від Головного Вєра Спілки Почтово-Телеграфних службачих п. М. ЯСТРЕМБЬКИЙ; від Кирило-Методіївського Братства і Культурно-освітніх Організацій п. П. ВОГАЦЬКИЙ; від Кирило-Методіївського Братства і від співробітників Державного Банку п. П. СКАЛАЧЕНКИЙ; від Міністерства Ісповідань Член Ради Міністра Ісповідань професор В. ВІДНОВ, і від Культурно-Освітнього Управи Військового Міністерства полковник п. ГУДИМА. З'їзд розпочався Службою Божою, яку відправлено собором при участі хору співробітників-Центральних Державних Установ. Після літургії відправлена панихида по архиєпископах Олексієві, пом'якшому на Катеринославщині, і Арапиті, забитому бойовиками, і проспівано "вічну память" всім, хто загинув в боях за отчину,- козакам української армії, громадянам і інш.. На Службі Божій були присутні: Голова Ради Республіки п. Е- - 2 - ЦЕННО-ЧОПІВСЬКИЙ, Міністр Ісповідань І. ОГЛЕНКО, Міні- стри п. САЛІКОВСЬКИЙ, в. ПРОДОНОВИЧ, інші високі особи Уряду У.Н.Р. і багатьох народу. Після Служби Вомої в 12 роздині для Міністром Ісп- повідань, професором І. ОГЛЕНКОМ був відкритий З'їзд, при чому п. Міністром були накреслені завдання і програм пра- ці З'їзду, раніше вироблені Міністерством Ісповідань. Ознайомивши З'їзд з великою підготовчою працею, яка була зроблена Міністерством Ісповідань для україні- зації церков і духовенства на Україні, по перекладу книг св. Письма на українську мову, по організації українсь- ких церковних братств, українського Синоду, про закордон- ні заходи що-до визнання Автокефалії Української Правос- лавної Церкви, Міністр Ісповідань зауважив, що неспри- ятливі політичні обставини та постійні евакуації Уряду У.Н.Р. не дали змоги перевести в життя все цей великої підготовчої роботи. Вислухавши доклад п. Міністра Ісповідань, З'їзд дякував п. Міністра за його костомну працю на користь Рідної Церкви і побажав йому й надалі провадити свою ко- ротну діяльність на славу Української Автокефальної Цер- кви. Набажаючи від себе плодотворної праці і запро- понувавши З'їздові обрати презідію, Міністр Ісповідань за- лишив ваше засідання. Головою З'їзду був обраний Протоієрей Павло ПА- ШЕВСЬКИЙ, а Секретарем П. ВОРАЦЬКИЙ. До програму З'їзду, запрохованого п. Міністром Ісповідань, по пропозиції члена з'їзду п. ГРАБИНЯ було додано ще одну точку: Український Уряд і відношення його до Православної Церкви. - 8 - Кордон даними на 15 і 14 березня був прийнятий такий: а. Вогневий вількового духовенства. б. Доклад Міністра Ісповідань про сесію I ОРІЄНТА "Українська національна Церква, її завдання і організа- ція". в. Доклад професора В. БІДОВА: "Українська Авто- номна Церква / орденова лекція, яку Пан-Отець мавть про- читати, вирішено в 3° Заду, по таборах для козаків/". г. Заснування українських церковних Братств по вій- ськових таборах. д. Інформація з таборів Пан-Отців про духовне жит- тя козаків і про їхні духовні потреби. е. Духовна опіка над українськими козаками. ж. Лист до Царгородського Патріарха з проклятим благословенням "Українську Автономну Церкву". з. Правитання Священиці Церкви і Козову Зорбському Павлі-Раєві Дмитрові. и. Вшанування, пам'ятні починки Архієпископів Олексія і Агапита. 10. Заручування Української Церковної Ради в Торпе- ві, яке має вирішити: а/ розвалення мобілі, б/ форму поминання Влади, в/ нагороду митроп., г/ відзову Україн- ської Церковної Ради до козаків. 11. Український Уряд і відновлення Його до Право- славної Церкви. 12. Доклад п. Міністра Ісповідань: Церковне життя в православних і неправославних землях Європи за 1920 р і к. I. ПОТРЕБИ ВІЛЬКОВА ПАН-ОТЕЦЬ. "окладчиком виступив Головний Військовий Ова- нення протоїєрея П. НАЙМЕНСЬКИЙ". він ознайомив 2°Зад з одною із петаців вількового духовенства і знайомив мере- ріальним стан його. -4- Самовольницьо в сім, з'їзд виніс побажання, щоби військове духовенство в адміністративному підно- шенні підпорядкувалася безпосередньо Військовому Міні- стерстві, або його Товариству, по корупу Військово-Управлін та Військово-Науковим Управам; в церковних справах-Мі- ністром ісповідань, і в наполегливому - Українському Цер- ковному Синодові. Крім цього, з'їзд одноголосно поста- новив внести всіх заходів, аби було політично матеріаль- ний стан військового духовенства чи унармовано його прав- овою становище. а. ДОКЛАД п. МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ ПРО ЗБОР А. ОРГАНА "УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА ІЗ ЗАХИЩЕННЯ Х ОРГАНІЗМІВ". Головні точки, зазначені в докладі п. Міністра Ісповідань, були такі: Водгу. Основні принципи творен- ні національної церкви. Зола віри. Виборчість духовен- ства. Соборність влади. Церква і держава. Відділення церкви від держави. Українська духовенство. І/ Церква Українська повинна бути Автокефальною. Національний Епископат. Зносини з Православними Автокефальними Церквами. Зносини з неправославними Цер- квами. Автокефалія Православних Церков в державах, що побутали на терені б. Росії. Пропаганда Автокефальних Ідей. Церковні Драти на Україні і їх завдання. Участь Української Церкви в світових Церковних Подіях. II. Церква Українська повинна бути Національною. Зовнішня Українізація. Богослужбова мова. Комісія по перекладу св. Письма і богослужебних книгок на Укра- -5- Піську мову. Церковний спів. Церковне будівництво. Українська іконографія. Церковний Колідар. Наполізація українських Святих. Збори по церквах. Налорені Арести. Духовна освіта на Україні. Українські вихованці по європейських духовних школах. Українська проповідь. Вивчення нових священиків. Українізація монастирів. Церковна і монастирська земля. Церковне управління на Україні. Український Церковний Співд. Інструктори Міністерства Ієповідань, видавництво церковна діяльність. Британське Біблійне Товариство. Народній церковний Колідар. Літературна боротьба в горогами Української Церкви. Пожана нашим лицарям. Товариства українських священиків. Церковні З'їзди. Нагороди Українському духовенству. Військове духовенство. Політика за Отчизну. Закон Божий в школі. Братства церковні учнів. М. Неправославна Церква на Україні. IV. Закінчення. Щоб і його розв'язання. Погреб. Висновки Вислухавши доклада, 3^2ад диктуюв п. Міністра за грунтоземний і вичерпувачий доклад по питанню Українізації Церкви і просив Міністерство Ієповідань, щоби воно майново швидше видрукувало Святе Письмо та богослужбові книги зі співами до них. Зрідно докладу п. Міністра про те, що у нас є багато лицарів-козаків, які ві славою загинули в боях за Отчизну, діла й імена котрих могли б одужити вразком життя для нових поколінь, в той час, як вони зараз зовсім невідомі широкому громадянству, ухвалено: "Доручити Пан-Отцям вібра-ти по таборах відомості про темних героїв - лицарів, заповати зроблені ними діла, а призвивши їх з короткими біографіями написати на мармурових дошках / за відсутністю тих дощок,- на листах картону/ і розвішати в церквах по- стінах". -6- З. ДОКЛАД ПРОФ. ВІДНОВА: УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРква / Зразкова Лекція/. Головні точки, доложені З'їзду в цьому докладі, заключались в тому, яке значення має Автокефальна Українська Церква. З'їзд з задоволенням вислухав цей доклад і дякував докладчику. 4. ЗАСЛУГУВАННЯ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ ПО ТАВОРАХ. Було заслухано доклада протоієрея Л. ПАШЕНЬКОГО про наварілу серед козацтва Думку заснувати серед війська з метою релігійно-морального та національно-культурного виховання козацтва, Братство в честь заступниці Славного Війська Запорізького Святої Покрови. Протоієреем Л. ПАШЕНЬКОМ було також зачитано З'їздові проект Статуту Братства. По обговоренні справи було ухвалено: "заснувати Військове Братство іменні Святої Покрови в метою релігійно-морального та національно-культурного виховання козаків. Проєкт Статуту Братства, вироблений прот. ПАШЕНЬКОМ, принципово прийняти і передати для остаточної редакції професору В. ВІДНОВУ". В цій остаточній редакції Статут такий: СТАТУТ БРАТСТВА Св. ПОКРОВИ. § 1. Для морального об'єднання українського козацтва та його національно-релігійного виховання, при Дієвій Армії Української Народньої Республіки засновується Братство Св. Покрови, якій було присвоєно Церкву в селанні Запорізькій Січі. - 7 - § 4. Членами Братства можуть бути всі старшини і козаки війська У.Н.Р., як оборонці правди Божої та народньої волі. § 3. Члени поділяються на почестних, дійсних та членів-співробітників. § 4. Почестні члени вибираються з тих осіб, що володілися видатною діяльністю на користь Української Православної Церкви, Української Народньої Республіки та славного 17 Війська. Дійсними членами вважаються всі старшини та козаки Війська У.Н.Р., що вносять щорічно по карбованців і вписалися в реєстр Братствів. Членами-співробітниками являються ті невійськові громадяни, що вносять щорічно по карбованців. § 5. Для досягнення своїх завдань Братство впорядкує урочисті церковні відправи, приходні лекції та читання релігійного, морального, науково-популярного та літературного змісту, вечірки та концерти, видає часописи, книжки та листівки відповідного до завдань Братства змісту, організує курси, бібліотеки та читальні, ширить серед козактва книги біблійні, науково-популярні та т. ін. § 6. Кожен член, вступаючи до Братства, дає урочисту обіцянку: а/ забути ранішню московську звичку лаятися з матір'ю та співати московські соромнічні пісні. б/ Вживати вдруге тільки для захисту рідного Краю од ворогів, а не для насильства і грабунків мирного населення і через те не тільки самому не грабувати і не зловживати вброєю, а й інших козаків по допусканні до таких почесних вчинків. в/ Захищати од кривди та насильства слабких, беззахисних людей, особливо старих, дітей та мінок. г/ Помагати, що всі люди-діти одного Отця Небесного і брати по- нім собою і не допускати зневаження та насильства ні до татарина, ні до віда, ні до кого-нитого, а всіх їх взяти громадянами У.Н.Р. - 8 - д/ Любити свій рідний край, свій народ, свої сторочанні звичаї / пошувати старих віком, крестижаться, проходячи по-раз Церкву, молитися в ранці і вечорі, перед Їдом і після неї і т.д./, те рідну мову й підтримувати православну Автомо-альну Українську Церкву. в/ Любити те ювальти один одного, допомагати клорим, матеріально підтримувати козацьких дрових та сиріт. § 7. Кожен дійсний член Братства носить на грудях з лівого боку братського значка для постійного нагадування того, хто він і по йому треба робить: "Так нехай се світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого, що на небі" /Мат. V, 16/. § 8. Братство має благословення Патріарха Вселенського Царгородського і бере активну участь в Українському Церковному Соборі та в виборах українських православних владик. § 9. Братство має свою корогву та початку з нашином Запорізькою Покрови та написом: "Козацьке Православне Братство Святої Покрови". § 10. Справами Братства керує Рада Братства, що складається з семи чоловік: Голови, Його Заступника, писаря, скарбника та трьох радників. Голову Ради вибирають загальні Збори безпосередньо; обов'язки Заступника Голови, Писара та скарбника розподіляють по-між собою семі/ вибрані загальними Зборами/ члени Ради. § 11. Щорічно в день Св. Покрови, 1-го Ковтня ст.ст. після урочистої відправи церковної одбувається загальні Збори, що вислухують справоздання Ради про життя та діяльність Братства за цілий рік вибирають всю Раду та - 9 - трьох кандидатів в члени Ради, дають її директиви та плани роботи на новий рік, вибирають ревізійну Комісію в трьох членів, виконують всі функції найвищого керовника Братства. § 12. Загальні Збори вважаються правомочними, коли на них прибуде не менше третини всіх дійсних членів Братства. § 13. Крім звичайних річних Загальних Зборів можуть бути й Збори надзвичайні; їх скликає Рада, або в залежності ініціативи, або по бажанню не менше 25 членів Братства. § 14. Як в Раді, так і на Загальних Зборах справа ви рішається простим більшістю голосів. § 15. Кошти Братства складаються з членських внесень, прибутків од лекцій, концертів, видання та продажу літе- ратури, доброчинних жертв та т. ін. § 16. Спартини воде насову миру, переховую громі й робить витрати по постановах Ради, або в надзвичайних потребах з дозволу Голови Ради. § 17. Братство має право юридичної особи. Коли воно прикунено буде ліквідуватися, то все майно його передається якомусь іншому православному Братству, або доброчинній установі за згодою ліквідаційних Зборів." 5. Н ОРГАНІЗАЦІЯ ТАВОРИВ ПАН-ОТЦІВ ПРО ДУХОВНЕ ЖИТТЯ ЗОВАЛІВ І ПРО ЇХНІ ДУХОВНІ ПОТРЕБИ, 1 6. ДУХОВНА ОПІКА НАД УКРАЇНСЬКИМИ МОЗАЛАМИ В ТАВОРАХ. 1/ Табору Александрів. Докладний п.-о. ПАРНИЧ від Київсь- кої дільниці. Перший ном. Присутності Пан-Отця всі раді- ять і прохають слушити. Привезено Покрову церкву. Служба - 10 - Вона хоче відвідується як старшинами, так і козаками. Казання говоряться на українській мові. Відбуваються реферати на темоти Св. письма з дебатами. Брак книгок, а особливо книг Св. Письма. Потрібно видати відповідні листівки, книги потного співу. 2/ Табор Ланц у т. докладчик Н.-о. РАІНСЬКИЙ від Херсонської дівізії. Тут нема нічого: риз, книжок,- і всі заходи застаяться без наслідків. В місці є церква Князької школи в помешканні були домініканського мана- стиря. Але брати активніше та інші потрібно - не дозво- лено, щоб відправити Службу Богу в лагерях, а в місто козакам ходіти не дозволено. Польська влада прилегоджує бараки, де має бути церква і театр. Перевезено зі Льво- ва до-не зі сковзаної часовні.... А тим-часом козаки бажають слухати Службу Богу. Потрібні також книжки, листки. 3/ Табор Петроков. докладчик Н.-о. ВІЛАН, 6-07 Стрилецької дівізії. В місті є 5 церков, але місцеві Пан-Оти не дозволяють навіть шибувати без особливого на те дозволу арх. Болодимиро, який наказав на допуска- ти "Малоросійських священиків", бо вони - "сомнітель- ного православія". На це це протестували. А старшинство та козацтво склало 1.500 мар.поль. на найом дому, де б морло відбуватись Служба Богу. Церква переповнена лю- дом. Ще дав 6.000 мар. поль. на купівле ист. Тут за- сновано Культурно-Освітній гурток, Спілоче Т-во Релі- гійне Т-во. Виходить журнал "На хвилях життя". Потре- ба в книжках - велика. 4/ Табор Задовиці і Навуличі. Докладчик протоїерей А. БОЛКОВИЧ від Запорізької Стри- лецької дівізії. Помешкання для церкви нема, запропо- - II - новано правди Службу Богу в театрі, але від цього не відмовились. Панихиду по Т. МЕЧНИКОВІ відправило на площі; там же і Службу Богу правильно. Аншлаг нема. Було 200 політовнів ГЕРАШЕНКА, але їх всі розгано. Виолучання відрядлення про наших ковзаків в таборах з'їзд ухвалив: " Вести заходів для допомоги ковзакам літературою релігійно-морального національно-Культурного змісту". 3'їзд констатував безпека ковзактва мати церкви і слухати Служби Богу на рідній мові українській, і тому по питанню "якою мовою правити Службі Богу", - постановив: "Правити тільки на українській мові". Для можливо- сті на скорого переведення цього в життя - просити відповіді Державні органи ввести нервних заходів до видрукування потрібних богослужбових книгок та книжок церковного співу. 7. ЛИСТ ДО ЦАРГОРОДСЬКОГО ПАТРІАРХА . Міністром Ісповідань професором І. ОГІБНЮМ було дослідено З'їздові про вироблене в Міністерстві Ісповідань до Патріарха Царгородського Прохання на українській і французькій мовах, яке до цього додається, про благословення Автокефальної Української Церкви. Виборовши собі в залежності трьохмітній боротьбі Автокефальну Українську Церкву, українське православство має за свій обов'язок ввернутися до Вселенського Царгородського Патріярха, щоби він благословив наслідний нам здобуток - Автокефальну Українську Церкву, яка хоче бути в Церкові Царгородською, як Старою сестрою своєю, а каноничним однанні. По думці п. Міністра Ісповідань, різні українські організації. - 12 - політичні партії, установи державні, громадські, культурно-освітні і церковні, окремі парки, школи, проєктні, установи Червоного Хреста, Духовні Правління, Зібрання, 3*Зади, окремі громадські, військові частини і т. ін. повинні сотнями й тисячами покривати ці прохання своїми підписами з відомостями їх або просто в Царгород на ім'я Вселенського Патріарха/ або до Міністерства Ісповідань, яке негайно відшле їх по адресі. Підписи повинні бути засвідчені громадськими або державними Установами. Кожен по таборах. Коли-заки по таборах покривають прохання тисячами підписів - підписує все духовенство, вся старшина і все козацтво. Вислухавши текст прохання до Царгородського Патріарха, 3*Зад одноголосно ухвалив послати його по адресі 1 покрив підписами всіх членів 3*Заду. Зазначено прохання по пропозиції Міністерства Ісповідань - буде передано Святійшому Патріархові через окрему делегацію, яку надішле Міністерство Ісповідань. 8. ПРИВІТАННЯ СЕРБСЬКОЇ ЦЕРКВИ І НОВОГО ПАТРІАРХОВІ СЕРБСЬКОЇ Д И В А Т Р І Я . Міністром Ісповідань було розказано 3*Задові, що 12 вересня 1920 року в Сербії урочисто було відновлено давній Патріархат, а 20 жовтня того ж року обрано в Вілгороді на Сербського Патріарха Непрополита Дмитрія. Зважаючи на те, що одним із завдань молодої Автокефальної Української Церкви є нав'язання засоби з су- - 13 - сідніки Церкви-Сестри, Міністром Ісповідань було за- пропоновано З'їздові послати привітання Сербській Церкві і Новому Сербському Патріархові. Оголошено 3-Задом укла- дено послати ці привітання і тексти їх доручити скласти про есортам м. ВІДНОВУ і І. ОПІЧКОВІ . Текст привітання такий: "ГОРО СВЯТІ-ШЕСТЬ, ВЕЛИКИМУ ПРОТОАРХИПАСТИРЕЮ ЖИДНИНЬОМУ ОРІЄНА ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВІ ПАТРІАРХУ Д. КИЙТРІЄ. БАГАТЬ ОБ ТІЛЬНЕСТЬ, ВЕЛИКОЇ ПРОТОАРХИПАСТИ- РЕЮ ПРАВОСЛАВНОЇ СЕРБЬКОЇ ЦЕРКВИ. Вороги великого Сербського Народу, користуючись з сприяючих їм історичних умов, розшатували його терито- рію поміж кількома окремими державами і протягом довгих віків гнобили його політично, гальмували йому культур- ний розвиток і випаскували його матеріально й морально. Державно-політичний поділ Сербського Народу спричинив його церковно-адміністративному роз'єднанню поодиноких частин Православної Сербської Церкви. Завдяки цьому утво- рилося окремі православні церкви.- Сербська, Чорногорсь- ка, Карловицька, Буковинно-Далматинська та інші. Розшатований свободолюбний Сербський Народ ніко- ли не збував своєї єдності й уперто завзято боровся в своїми ворогами - гнобителями турками, мад'ярами, німцями і домагався свого об'єднання. В довгій героїчній бороть- бі Православно-Християнська віра завжди підтримувала мужність та рішучість Сербів, зморінали в них свідомість єдності й суцільності окремих Сербських земель; була їм утіхов в скрутні часи їх життя, а Православна Церква завжди була духовним проводарем та цирою учителькою всьо- го Сербського Народу; вона весь час охорняла його світ- - 14 - лам надією морального, культурного й державного з'єднан- ня. Православна Віра допомагала братньому для Українців Сербському Народові зберегти своє національне обличчя і не вимітися в воротами сусідніми народами. Морська всесвітня війна, взявши великі жертви од геройного Сербського Народу, дала йому можливість утворити єдину велику Державу Сербії, Хорватії і Сла- вонії, де Сербсько-Хорватська людність живе вільно й цілком самостійно, не значачи більше обмежень та гніту - з боку своїх стародавніх ворогів. Вільне державне життя полегшило великому Серб- ському Народові вільно організувати й своє церковне життя, досягти її релігійного об'єднання Сербської На- родності. Виновтврений Дух Единня, за благодатною до- помогою великого Архієрея Налого аріста та косланого ним Втішителя Духа Святого, зібрав во єдино Сербську, Черногорську, Карловицьку, Васко-Ремчованську та Далматинську Церкви і утворив в них єдине велике ду- ховне тіло - Святу Автокефальну Унійну Цркву Право- славну Цркву, що стоїчи на грунті заповітів Небесного патрона Сербського Народу Святого Сави, ідейно зв'язана з святою Східно-Грецькою Вселенською Церквою, матер- ні всіх Православно-Слов'янських Церков, - і в Осоді ВАГОРО СВЯТІЙНОСТЬВА з 30 лютня 1920 року має свого Богом освіт- леного ПЕРВОАРХИПАСТИРА ПАТРИ-РХА. Автокефальна православна Українська Церква, що за допомогою Всемогутньої Благородаті виникла в часи тяж- кої боротьби Українського Народу з своїми давніми мор- стоками, хоч і бланками по крові, рибителями-москалями, з власного гіркого досвіду, добро розуміє, якої - 15 - преці за нарушения сил Сербського Народу, вимагало його переховне об'єднання в тому щиро радію, що воно до- сліджено Православною Сербською Церквою. З'їзд військового духовенства Армії Української Народньої Республіки та представників церковних і культ- турно-освітніх українських уставов, що відбувся в Тер- нополі 13-14 березня 1921 р., в Особі СВЯТОЇ ЦЕРКВИ сердечно вітає всю з'єднану Православну Сербську Церкву — Патріархів всіх богослужб Архіпастирів із духовними чинами і всіх церков Сереї, Хорватії й Словенії, сердечно вітає її широ бажає духовної радості о Христі Ісусі в міцного братнього об'єднання в усіма іншими Православними Церквами Христійського Сходу. Давній ворог святого й любого серцем пам'яту Пря- вославля не спить, воде рімучий наступ на святі наші Цер- кви й пріє нампнути нам свої повоутворені догмати. Дей, Боже, всім нам сила стурнити шкідливий ворогу цей на- ступ і зберегти Апостольську чистоту міри Православної, сіме, оселенських Соборами проголошено. Колимо Госпо- да Бога, щоб ми Сербським Богослужченим Архієрейством, Пресвітерством та мирянами, мін Пастирством та Пастором з'єднаної Православної Сербської Церкви панували мир, грода та любов о Дусі Святі. Автокефальна Українська Православна Церква за- раз переживає чиму добу відсутності свого власного Національного Архипастирства: з 26 владик на Україні переважаюча більшість не ще дружно і жупи в україн- ським народом, не підтримує культурно-національного від- родження та державного будівництва нашого народу, а до- помагає його ворогам і, або, покинувши своє Паству та Блажолію, перебуває десь далеко за межами України, пи- рочи поправдиві чутки про вільномобний Український Не- - 16 - род, або, перебуваючи на території України, стоїть проти нас і працює на користь гнобителів і визволюва- телів українського народу, добо про те, щоб навіть зіру Превославну зробити запереддя державного та на- ціонального гніту Українського Народу. ДАР ВОЄН, щоб Православне Сербське Архієрей- ство завжди стояло на національному ґрунті і, вдучи стежкою Святого Сави, допомагало великому Сербському Народові розвиватися духовно на радість всіх Освітніх Зоберній та Апостольській Церкві. " Благодать Господа Ісуса Христа і любов Бога, і причастя Святого Духа нелай буде в усім на- ми". 9. ЗНАЙДЖАННЯ НАМІТИ АРХІЄПИСКОПІВ ОЛЕКСІЇ " АРАЛІТА. Н. Міністром Ієновідань було докладено звідо- ві про передчасну кончину архієпископа Олексія й Агапіта. Архієпископ Олексій Дородниць, був володимирський, прибув на Україну в 1918 р. і присту- пив до Української Церковної справи. Був Головою Все- української Церковної Ради, професором богословія в Київськім та Компанецькім Університеті. З величними трудностями добувався на свою батьківщину - на Катери- новолашину, де спочатку 1920 року й помер. Архієпископ Катеринопольський Агапіт змішівський з час перебування директора в Київі прийняв участь в українському церковному рухові. Коли директорія вий- шла з Києва, Арх. Агапіт вернувся на Катеринополь- - 17 - щину, де пізніше його було засуджено за "пам'яну" на по- куту в манастир владою доминиканів. В Осмостополі Агапіт понав до болльшевиків, після розбиття франгеля, і був ними розстріляний. II. Міністером Ісповідань було запропоновано З'єдовані монастири їх назвать встановленням. З'їзд визнавав їх на- китъ встановлення. ІО. ЗАСНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ РАДИ В ТЄРНОВІ. II. Міністером Ісповідань було докладено З'їзду про необхідність в поміч міністерству Ісповідань для розв'язання різного роду чисто церковних справ, а саме: розв'язання шкібів, вироблення форми понимання людини У.П.Р. і др., - утворити Церковну Раду. По обговоренні справи було вирішено заснувати в Тернові Церковну Ра- ду в складі трьох Нан-Остів і трьох мирян. Працю Ради вирішено проводити сесіями, заслухано і прийнято на увагу затву Кирило-Методієвського братства - дати йому право на одно місце в Церковній Раді і послати до неї свого члена по вибору. На першу сесію /бізучу/ Церков- ної Ради обрано: від духовенства Протоієрея Павла ПА- РФІЛЬСЬКОГО, протоієрея А. ВОЛКОВИЧА і Н.-о. КАРИНЦЯ; і від мирян: Й. ВОГАЛЬНОГО, М. ВІДНОВА і полковника ТУ- ДИНА. Обраний Церковній Раді П. Міністром Ісповідань було передано на звірення ряд діячних сприян, цього було укладено підлятк відосву від імена церковної Ра- ди до козачества, а складення її припоручити від імена З'їду професорам п.п. В.ВІДНОВУ і І.ОРІГНКОВІ. II. УКРАЇНСЬКИЙ УРЯД I ВІДНОВЛЕННЯ РОГО ДО ПРАВОСЛАВ'Я 101 ЦЕРКВА. Обговорювання питання про відновлення - 19 - Українського Уряду до Православної Церкви на Укра- їні, з'їзд працював чеку революції. "Заслухавши доклад члена 3-ї Ради п. ГРАДІНА про відношення нашої Держави до Церкви й полонення до ньо- го випадків членів, з'їзд постановив: "Констатуючи суттє зміцнення релігійного настрою серед нашого народу та України, який на протязі своєї многовікової історії падавав надзвичайно велике значення церковним справам, з'їзд Духовенства і представників церковних і культур- но-освітніх установ визнав необхідним і користь для нашого державного життя, щоб Уряд Української Народ- ньої Республіки, коли буде бути спроваді Народній 1 близьким до широких мас, став на грунт тісного однак- ня Церкви і Держави, і виконуючи Православну Церкву Християнську, до якої належить 85% населення, першою серед наших визнань-всіх всіх заходів, щоб Міністер- ство Головідань мало повну чинність палопоррічного працювати роботу по задоволенню релігійних потреб Українського Народу". 12. ДОКЛАД МІНІСТРА ГОЛОВІДАНЬ: ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В ПРАВОСЛАВНИХ І НЕПРАВОСЛАВНИХ ЗМІНАХ ЕВРОПИ ЗА 1920 РІК". П. Міністром Головідань було прочитано вели- кого доклада про церковне життя в Європі по такому програму. Ветуп. Наральний екод з від війни, Релігій- ний рук охопив всю Європу. 1. Натолкнення Церкви: затикали. Праця божества ХV під час війни. Метини і дипломатія. Полю і боль- шовики. Релігійний рук у Франції, Ірлії і Дівоніста. Польща . Східна церковна політика Польщі. Змагання за народній новий- - 19 - народній косцьол в Польщі. Бельгія. Ірландія. Італія. Латвія. Народня Церква у Білорусії. Висновки. 2. Протестантська церква. Данія? Литера. Голландія. Нонопітн. Америка. Адвентисти. Всеукраїнський Конгрес в денові 12 серпня 1920 р. 3. Православна Церква. Сербська Церква за 1920 рік. Сербська співпраця об'єднаного духовенства.-Шлюб вдовах спілочників. Народня церква в Молдові?. Вуковина. Цар- городська Церква. Переселідування Греція в Турції. Християнство на Сході. Троєзька Церква. Іркутлийська Церква. Гру від Латвія. Автономія Православної Церкви в Річі Посполитій Польській. Бельговини і церква. Висновки втікачі закордоном, висновки. 4. Нова чесько-словенська церква і її наука. 5. Культурні подібня перепони за 1920 рік. 6. Загальні висновки. закон Бога по школах. Християнсько-демократична партія. Чому учить українців церковне життя Європи за минулий рік... - П. Міністру Ісповідань була висловлена з'єдом подана за віброня? великий матеріал про церковне життя за минулий рік, і ухвалено: доби Пан-Остії, повернувшись до таборів, прочитати старшинам і ковакам доклади про есера 1. ОРІГІНАЛ "Церковне життя в Православних і неправославних землях Європи за 1920 р.", "Українська Національна Церква, її організація і завдання", і про есера ВІД- НОВА: "Українська Автономна Церква".- Нікола цього п. Міністром Ісповідань, професором 1. ОРІГІНАЛ було доложено про правівання з'єдовані від імен П. Головного Отамана, яке той передав через цього. 3 Зад докуме за це правівання і від седе ухвалив після до П. Головного Отамана зеку телеграму: - 20 - З'їзд військового духовенства, розкиданого з нашим ковзанством по різних таборах, то продотавши в громадність протягом двох днів обговорив всі ті справи, що помічено було програмою Міністерства Ісповідень, і висловив тверде бажання своїх військових Пан-Отців повинно працювати для релігійно-морального та культурно-національного виховання Українського Ковзанства, щоби з нього виділися вірні, непохитні борці за волю України та її державну незалежність, тісно зв'язану з Автокефальною Православною Українською Церквою. Повідомляючи про це Вас, НАШЕ ГОЛОВНИЙ ОТЦІВАНЬ, З'їзд вітає ВАС і бажає Вам здоров'я та невпинної енергії на користь многострадального Українського Народу. Нехай Господь благословить Вашу працю по боротьбі, а ворогами нашого народу і зробить ВАС своїм знаряддям по будуванню Автокефальної Української Православної Церкви, яка являється міцною підвалиною нашої державності; тісне об'єднання держави і Церкви – єдина умова нашого національного та державного життя. Нехай живе Українська Народна Республіка! Нехай живе Головний Отців в усім Нашим Урядом! Нехай живе наше святе Ковзанство! » По пропозиції Члену З'їзду п. Л. ГРОВИНИ приймається З'їздом послуга такого призначення п. Голові Ради Республіки. З'їзд ухвалив післяти привітання того міста: "До високої Ради Української Ради Народньої Республіки. З'їзд військового духовенства, по відбулося 13-14 березня д.р. – у Тернополі, ще свій цілий призив Українському Предпарламентові і, прикладаючи Боже благословення на його роботу, висловлює бажання, щоб мановні - 21 - членів визначеної Високої Установи залучили державний розвум та нертомну діяльність на користь всієї Соборної України. Український народ, змучений болячковищною неволею за конкулістичною рукою, прагне спокою і порядку та забезпечення правдивих від часів революції свобод; в числі цих свобод почесне місце займає й право на церковно-релігійне самовизначення українського народу та утворення Автокефальної Православної Церкви на Україні. Ця справа надзвичайно важлива і в державному погляді, і тому на неї потрібно звернути найбільшу увагу, щоб наве коледо народного Представництво стало на міцний ґрунт і придбало кращий-ність наших народних мас. Немає чого Рада Республіки не радість та втіху вобого Українського Народу. Слава ТВ, Провидцю та всім 12 Членам. Слава." Після цього п. Міністром Ієновідень проф. І. ОРІНКОМ було звернутося з "Задачі, що Українське духовенство, яке налічує в своїх полі багато членів, досі не має свого представництва в нинішній Раді Республіки, а той час, як організація та парал., що налічує меншу кількість людей, можуть представлення. З "Задач", обміркувавши це питання, одноголосно ухвалив доручити Міністру Ієновідень дати всіх необхідних для цього перед Урядом Республіки законів, аби духовенство Українське мало можливість надіслати своїх представників до Ради Республіки і вони допомогли утворенню і зміцненню нового молодого Народнього Республіки і Автокефальної Української Церкви. Наприкінці Міністр Ієновідень проф. ОРІНКО, повинен виконуватись на свій доклад, в якому він зв'язувався з загально-народними рисах у західно-європейських державах діяльності та - 42. - великий вплив, який придбала в парламентах і серед народу на державній мовчання та соціальну політику, Християнсь- ко-демократична партія, пропонував 3*Задові висловитись в приводу вступлення серед українського громадянства християнсько-демократичної партії. 3*Зад, обміркувавши цю питання, визнав бажання за- снування серед українського громадянства християнсько-до- мократичної партії. По закінченні програму, 3*Задом одноголосно приймається резолюція, щоба подібні 3*Зади відбувалися періодично і частіше. Висловивши подяку Міністерству Ісповідань в осо- бі Пана Міністра Ісповідань за працю, яка проводиться по українізації Церкви, а також професору ВІДНОВ 1 іншим членам 3*Заду, які на протязі двох днів перевели велику роботу. Голова 3*Заду протоієрей .НАЙКЕВСЬКИЙ, висловивши радість по 3*Заду в скорому часі знову збереться на нову оселю, об'явив 3*Зад закінченим. Оригінал підписали: Голова 3*Заду, Головний військовий священник Митрофан Протоієрей Павло НАЙКЕВСЬКИЙ. ЧЛЕНИ М: Міністр Ісповідань Професор І. ОГІЕНКО. Заперіжської Стрілецької дівізії Протоієрей А. ВОЛКОВИЧ. Херсонської дівізії священник М. РАЙСЬКИЙ. Київської дівізії священник М. МАРИНІЧ. VI-ої Стрілецької дівізії священник П. БІЛАН ПРЕДСТАВНИКИ: Організаційного Бюро Союзу валичників Укра- їни інженер Л. ГРАБИНІА. - 23 - Головного Бюро Спілки Почтово-Телеграфних службачих М. ЛОТРЕЙВСЬКИЙ. Кирило-Методіївського Церковного Братства П. ВОГАЦЬКИЙ і П. СКАЛАЦЬКИЙ. Культурно-освітніх організацій П. ВОГАЦЬКИЙ Співробітників Державного Банку П. СКАЛАЦЬКИЙ. Міністерства Ісповідань, Член Ради Міністра Ісповідань, професор В. ВІДНОВ. Культурно-освітньої Управи військового Міністерства полковник Г. ДАНИЛЯ. СЕКРЕТАРЬ П. ВОГАЦЬКИЙ / в.п./ З оригіналом згідно: Дмоводя Вквасницький У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Правда „20“ дня року Божого 1921-го. № 838 До Пана Голови Директорії У.Н.Р. Високоповажний Пане Отамане! Посилаю при цьому Вам, Високоповажний Пане Отамане, котрій ємста, надісланою мною Біску- том Каменецьким. З правдивою до Вас пошаною, Міністр Ісповідань Професор Кв. ОДЕРЖАНО 24.10.1921 р. Вх. ч. 838 Переписка з польського. Підзійш дна в травні 1921 сг 321 Доно Величному Пане Міністре, Листа Вашого від 21 дня квітня №18 отримав. Середньє співчування тяжкій нужді та Сіді, в Якій опинились Біженці-Укра- їнці В теперішній тяжкий час. Вгора влас- но один з Ксендзів моїх, що мешкають у Вар- шаві, писла розмови з його вченеленцем Нун- цієм Апостольським А. Ратті, звернув двадця мо на колонію Українців-Біженців, котра не- перевий (знаходиться) в Кельнах і де 92 дитей тримають сприйманний перестаток. В туре хви- лю написав, щоби по ознайомленні зі становища на місці, вділено було допомогу з фронду, приємного до мою розпорядження від Отця Святого. Нехай тих Кільки свій послугувать доказом, що про потреби українських дітей пам'ятають, а в будучому також без сумніву буде мати мож- ливість прийти їм з помічую. Велелюбно вигаду глибокої честі і поваги + Петро Маньковський, Вв. Переписав і з оригіна- Господин Комісарський. Відомості про звітність М. Керунов, Департаменту Ю. Готарковича У. Н. Р. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ "Правда", „...“ дня року Божого 1921-го. № 83 До Пана Голови Дирекції У.Н.Р. Високоповажний Пане Отамане! Посилають вам, Високоповажний Пане Отамане, зразки відозв та розпорядження Єпископа Кременецького Діонисія від 25/VI-1920 року, від 6/І, -15/ІІ та від 18/IV-1921 року. З праведною до Вас почесною, Міністр Ісповідань, Професор Канцелярія Директорії ОДЕРЖАНО Павло 26 дня 192 / р. Вх. ч. 935 СМИРЕННИЙ ДІОНИСІЙ, з Божої ласки єпископ Кременецький, до честнійшого духовенства. З великою християнською радістю вітаю Вас, дорогі громадяни на ниві Господній, в ті святі дні великого свята — Різдва Христова. Це свято невсипуче постійно будить в нас найкращі почуття і найдатніші вспомини, і душою чоловіка заволодіває від тих почуттів і вспоминів така яскрава радість, що так і хочеться нею з кимсь поділитись. Недаремж за старих часів ми звичайно посилали один другому праздничні поздоровлення і старалися побачитися в ці свята і перекинутися хоч кількома словами, в котрих так і почувалося, що Рожденний Христос приніс на землю мир, а серед людей вкинув іскру братської любови — «в чоловікьць благословення». І ми своїми очима бачим, що в різдвяні свята не на словах тільки, але і в життю людей водворяється мир і якась таємна згода між людьми. Коли це згадаєш, то так і хочеться крикнути на весь мір: «Люде, схаменіть, спамятайте, що ви люди, діти одного Небесного Отця, і подбайте про таке життя, якого вимагає від нас Рожденний для нас Господь». І той крик виривається з наболівшої души тим більш, що наше нинішнє життя зовсім не погоджується з ідеалами християнськими. Не треба дуже говорити про те, але нам — пастирям Церкви — добре відомо, як далеко одійшло наше життя од принесеного Христом мира. Тепер не мир і згода панують на землі, а як раз навпаки: війна всіх проти всіх і така взаємна злоба і ненависть, що дійсно один чоловік для другого лютийш овчка. Народ озвірив, здичався і в деяких місцевостях виявив себе такими вчинками, що як би втратив саме обличчя людське. Може для кого-нешого то і байдужне, але не для нас — пастирів Церкви. Рожденний нині прійшов на землю спасти „заблудшеє, горохщичное овче“, і нам дав заповідь так дбати про всякую душу чоловічу, щоби за неї і свою душу положити. Отож, чим більша на світі темрява, тим більше світа в християнському визнання своїх обов'язків повинні уявляти ми — пастирі; чим більш на світі зла і гріх, тим яскравше уявляти добро, правду і чистоту повинні ми — душпастирі. Ми добре знаємо, що народ дичає од голоду слова Божого. Де нема проповідника, там не може бути і опознання своїх обов'язків. Мусимо визнати, що не іначе як „нам спящим“ прийшов злий ворог і посіяв в душах наших песомих „плевели“. Олопятаймосяж, встаньмо всі як один і заговоримо до людей розумливим словом: „Люде, не забувайте свого небесного походження, шануйте, як ско своє, що ласка Божу, що Він нас Своїми дітьми назвав, зауважте, що Він для нас — людей зоставив небесні висоти і змистівся в малім вертепі, і зрозумійте, що ми люде, і мир і любовь міжі со- бою ми повинні мати підставою усього життя свого". Скористуємо для себе, дорогі сопастирі, ці великі свята, коли невільно змякшується сердце людске, і будемо віріти, що допоможе нам в нашій праці Рожденний нині Христос. Коли Він родився, була ще гірша темрява на землі, а що зробилося потім? Який сонц святих людей яскраво свідчить, що не даремно приходив на землю Христос! Коли будемо ціро, безкористно, ради Христа, працювати серед людей, і наша праця не зостанеться без плода, і вона буде мати свої святі наслідки: буде час і наш народ схаменеться, почue себе чадом Божим і досягне того стану, коли зможе не тільки перемогти себе, як грішного чоловіка, але досягне і до таких форм свого життя, коли стане с'вітити і другим. Ця мета повинна бути для нас— пастирів настоящою Віолеемською зорею, котра б очевидячки уявила нам все значіння варгела Христового. "Слава в вищих Богу, і на землі мир, в людях благовоління". 25 грудня 1920 року. Кременецький Богоявленський Монастирь. Друкарня Горинштейна. СМІХРЕННІЙ ДІОНИСІЙ, з Божої ласки єпископ Кремінецький. ДО ЧЕСТНІЙШОГО ДУХОВЕНСТВА. Обмеженість чоловічого ества є причиною тому, що чоловік за часу свого перебування на землі не іначе може виявити в життю образ Божий і подібність Йому, як в обмежених же формах побуту людського. Нація—то є найкраща і найдатніша форма того побуту, і от для чого кожний народ шанує своє національне походження, береже, як око своє, свої національні черти і дбає більш усього про свою самобитність та свободу виявлення свого національного духа. Найбільше значення в життю народів має національна ідея в часи загальної розрухи, коли не можуть втриматися від напора стихій навіть могутні народи і не мають на що опертися. Розруха ця несе народам гибель, ежли тільки во- ни не схаменуться і не спамятують своєї "національної" самобитності. Щоби не захлестнутися в волнах житейського моря, і наш народ повинен в що трудну годину свого життя опертися на свою самобитність. А його Св. Церква повинна підтримати своїх дітей. Отже, на св. Всеукраїнський Собор, котрий одбувся в 1918 році у Києві і одержав благословіння Святішого Патріарха Тихона на автономне істнування Церкви Української, дозволив пастирям тієї Цер- кви проповідь на українській мові, пропонував давати об'яснення церковного богослуження і обрядів на тій же мові, також навчання дітей Закону Божому і не заборонив українську вимову за церковними службами. Вважаючи на те, що тепер час вже провести в життя постанови Всеукраїнсь- кого Собору, а також маючи на увазі жизнене значення для нашого народа переведення в життя постанови Собору об українізації Церкви,—я рахую за свій святий обов'язок звернутися до честнішого духовенства, котре по обставинам часу знаходиться тепер під моїм керуванням, з пропозицією—негайно, де можли- и хто може, приступити до виконання постанови Собору. Кажіть народові про мо- ви на його рідній мові, об'ясняйте йому на тій же мові богослужіння, св. Письмо, обряди церковні і оголошуйте його слух зрозумілою вимовою церковних пісень і молитв, а він—наш добрий народ зрозуміє добре Ваше пекловання про нього і в свій час щиро подякує Вам за Вашу пастирську любов і горливість до свого люду. Господь най благословить роспочаття доброго і потрібного діла. м. Кремінець. 6 січня 1921 року. Кремінецький Богоявленський Монастир. Друкарня Гориштевна. Его Высочеству, О. Настоятелю церкви с. Кременецкаго уезда. Нект. ст. СМІРЕННИЙ ДІОНИСІЙ, з Божої ласки єпископ Кремінецький. ДО ВСЕЧЕГО ДУХОВЕНСТВА І БОГОЛЮБИВОГО ГРОМАДЯНСТВА. ХРИСТОС ВОСКРЕСЕ Ще раз судив Господь дожити нам до Великого Дня і відотнути душою за тими службами пасхальними, які заставляють забути хоч на хвилинку усяке горе і нуджу і дають змогу піднятись духом над землею. Несамохіт приходять на пам'ять малий ліг, в які так гарно почувалася в великодні свята: яка-то була радість, скільки тоді було щастя на душі! Як би мені хотілося сейчас не тільки побажати, але і надати в ваші серця тої радості і щастя! Але бачу, що сучасні менти вимогають для людей не радості і щастя, а лише хоч втіхи, розваги серед загальної розпуки. І, Богу дякувати, не трудно знайти що розвагу нам-християнам. Ми святкуємо нині Воскресіння Господа Нашого. Але Він до Воскресіння Свогої претерпів Хрест. І не тільки поніс його Сам, а казав і нам нести. І з того часу як багато хрестів несуть люди! Одні з тих хрестів мають зовнішніший характер: і подібні до хреста, який поніс Симон Киринейський: то різноманітні нещастя, скорбі, лишення, болісні та стихійні випадки; Другі хрести-хрести благорозумного розбійника, котрий в єдиній хвилині переконав своє розбійницькі почуття, переміг засилля злих страстей і став насельником раю: то наша внутрішня боротьба зі страстями і недостатками нашого духа. І ті хрести мають для нес свою мету, виконують свою ціль: через них ми почуваємо нетвердість свого земного побуту і бажаємо кращого життя, життя грацьво небесних. Хто знає: може і наші хрести будуть користними для нас, бо вже добре видно, як сумлівно і належно обсуджує над рідні і свій зовнішніший хрест-нещастя, і як не встидається каятися в своїх почуттях і гріхах духа, яких чимало було і зазначилося в хибах, та помилках народного життя, себ-то несе покірно і розбійничий хрест. А коли так, то ми не встидаємо за ті хрести нашого люду, ми навпаки чекаємо від них усякої користі. За тими хрестами ми бачимо вже і третій хрест-хрест повної, безперечної покірності волі Божій. А той хрест є Хрест Самого Спасителя Нашого, Котрий так виразно перед ним промовляє: „Не як Я хочу, Отче, а як Ти: нехай буде боля Твоя“. На тому Христі повної покірності принесена чистіша жертва Богові, така жертва, якої не могла втримати смерть,— і за Хрестом послідоволо Воскресіння. Безсумлівно, так було, є і буде зо всіма, хто прикладає свій хрест до Господнього Хреста. Коли ми с чистим сумлінням вознесемо себе на сей хрест покірності Богові, з теплим словом: „Хай буде боля Твоя“,—не втримає і нас в своїх тисках жадне нєщастя, жадна темна сила, бо за нашим хрестом світліється Чудовий Лик Воскресшого. Даруючого і нам воскресіння. Того воскресіння я від широго Архипастирського серця всім бажаю в сей день, егоже сотвори Господь, і усердно молю Воскресшого, щоби укоротив дні розпукі нашої. Нехай широко розливаються звуки пасхальних пісень, нехай говорять о радості Воскресіння церковні дзвони,— і ми в них почуємо свою радість, найдемо свою надію, зрозуміємо потаємний зміст наших обставин і умов життя. Тільки більш віри, більш єднання і взаємної любови. Для себе ж самого бажаю од вас тільки одного: щоби на мій щирий Архипастирський привіт: „Христос Воскресе“, почути серцем зо всіх сторін Ваше бадьоре, від широго ж серця виходяче: „Воистину Воскресе“! 18 квітня 1921 року. Кремінецький Богоявленський Монастир. Кремінець. Друк. В. Цвика. ВОЛИНСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ в Кременці. До Всегоснішого Духовенства. Об'ємк Ч 1. О недозвольних шлюбах. З наказу Його Преосвященства, Преосвященній- ШОГО ДІОНІСІЯ, ЕПИСКОПА КРЕМЕНЕЦЬКОГО. Волинське Єпархіальне Управління в Кременці повідомляє дух-венство Волині, що а) всі попередні розпорядження Волинської Єпар- хіяльної влади що до заперечення змішаних шлюбів мають всю силу й після 1917 року. Більш того, Всеукраїнський Церковний Собор 1918 року у Київі постановив, щоби во всіх українських єпархіях строго й не зміню утримувалися церковні правила Вселенської церкви, заперечуючі змішані шлюби православних християн з неправославними; б) всі недозволені шлюби по церков- ним правилам повинні бути зірвані, й діти від таких шлюбів повинні рахуватися позашлюбними; в) для того духовенство по- винно вільностися до шлюбовійчань з величезною обережністю й в пепевних випадках завжди повертатися за рішенням єпар- хіальної Влади. Змістом цього об'єктру Речестве Духовенство Галичії має неуклонно, під страхом консисторської кари, рукоювлятися не відступаючи од виконання його ні на один крок. Оригінал підписали Члени Управління: Архимандрит Святій. Протоїєрей Д. Кирилович, Протоїєрей І. Оснепський, Протоїєрей О. Громадський, Секретар В. Покровський. Об'ємк Ч 2. О метриках і обис- ках. З наказу Його Преосвященства, Преосвященній- ШОГО ДІОНІСІЯ, ЕПИСКОПА КРЕМЕНЕЦЬКОГО, Волинське Єпархіальне Управління в Кременці повідомляє Духовенство Волині, що: а) форми й зміст метричних і обиских книг зали- шаються поки що без зміни; б) всі церковні книги в документи мають вестись на українській мові, тільки імена в метричних писати в церковно-слав'янську вимову, а не українською в) до ізготовління спархіяльним Управлінням нових бланків для церковних документів робити запис в старих не використованих ще книгах, а де таких не мається, то завести по формі старих книг особливі зшитки, котрі давати благочинному для скрепи. Оригінал підписали Члени Управління: Архимандріт Саватій, Протоієрей Д Кирилович, Протоієрей І. Оснецький, Протоієрей О Громадський, Секретаръ В. Покровський. (Об'ємник Ч 3. О гербовий оплаті З наказу ЙОГО ПРЕОСВЯЩЕНСТВА. ПРЕОСВЯЩЕННІЙ- ШОГО ДЮНИСІЯ, ЕПІСКОПА КРЕМІНЄЦЬКОГО. Волинське єпархіяльне Управління в м. Кременці повідомляє Духовенство Волині, що а) всі прохання, котрі подаються в присутственні місця повинні оплачуватися гербовою оплатою в 15 марок, по- слідуючи аркуші прохання—в 10 марок за аркуш, додатки до прохань—в 5 марок за кожний додаток; б) ріжного роду сві- доцтва і посвідчення, а також виписи з метричних книг — в 10 марок за кожний документ. Оригінал підписали Члени Управління: Архимандріт Саватій, Протоієрей Д. Кирилович, Протоієрей І. Оснецький, Протоієрей О. Громадський, Секретаръ В. Покровський. З оригіналами згідно: Секретаря

Розпізнаний текст