Доповідь та листування з Міністерством закордонних справ та представниками місій УНР за кордоном про взаємовідносини, підготовку повстання проти радянської влади та підтримку його з боку Західної Європи. Меморандум Всеукраїнської спілки діячів місцевих народних самоврядувань, Комітету спасіння України про Національний український комітет в Парижі, 06.01.1922-29.07.1922, 582 арк. — частина 3/4

CHEF DE LA MISSION DIPLOMATIQUE EXTRAORDINAIRE DE LA RÉPUBLIQUE DÉMOCRATIQUE UKRAINIENNE EN TCHÉCOSLOVAQUIE Prague, 25/12.1922. N.426. ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ МІНІСТРЕ. I-ме Травня для нашої Місії - рішучий день. Цього дня ми мусимо платити всі годові платні за помешкання, утримання його, то-що, не кажучи вже про нормальну плат- ню хоч би тільки вільнопаємним. У мене на те зараз нема ніяких можливостей. Всі мої спроби роздобути десь хоч невелику суму збанкрутували. Місія стоїть перед необ- хідністю ліквідування... Місяць - два тому назад на це можна було дивитись ріжно; сьогодня - це катастрофична подія і для української еміграції в Празі і для україн- ської справи в Чехословаччині взагалі. Чого не міг до - сягти пан Мостовенко ніякими способами /в цьому він признається в своєму ехроп/ , то буде зроблено на- шими власними руками. Не дуже я певний того, що Ви зможе- те перешкодити тому, надіславши Місії певну суму грошей, але я не рахую себе в праві не написати Вам про це. Я не хочу, аби мені колись хтось закинув, що я не використав всіх можливостей. Тому то я і пишу до Вас і падсилаю цього листа з урядовцем п. Стефановичем, який в курсі мі- сійних матеріальних і почasti - iнших обставин. Прийміть, Високоповажний Пане Міністре, моє найщи- ріше поваження, відданий Вам М. Славинський 28/IV. 2 Високоповажаний Пане Міністре, Пан Стефанович передав мені Ваш лист ч.№36 з 25 ц. м.Я не вважав потрібним, щоб він мені малий фінансове становище Вашої Місії позаяк для мене цілком досить ро- зуміється, багато повідомлення, що Ваше фінансове станови- ще є критичним. В такому самому критичному становищу стоять тепер всі установи У.Н.Р. починаючи з центру і для всіх я маю постачати гроші. Я роблю це охоче як довго мені це взага- лі є можливим. Але загальна сума поставлених мної вимог на стільки велика, що я, розуміється, можу дістати лише частину потрібних сум та і то з великим трудом. З цієї причини я не можу Вам переслати тепер, Високоповажаний Пане Міністре, більше ніж 10.000 чеських корон. Гроші бу- дуть переслані Вам в понеділок до Праги з доручення ту- тешнього чехословацько банкового союзу. Стоцький повернувся з Генуї і п. Стефанович, котрий дістав від нього для Вас устний звіт, сам Вам його переда- сть. Як звичайно з найбільшою до Вас, поваги Міністре, пова- гов-віддання /підпис/ Василько в.р. на Міністра Славинського. Прага. Берлін 28 квітня 1922. Дорогий Пане Товаришу, Вислухавши звіт Стоцького, прошу Вас зостава- тись в Генуї скільки Ви найдете потрібним. Як що Вам не стане грошей, котрі Ви взяли з собою на пе- ребування в Генуї, для дальнього перебування то про- шу взяти для цього з сум які Ви залишили для Вашо парижської Місії. Як тільки Ви повернитесь до Пари- жу, я зобов'язуюсь переслати Вам туди у Франках су- му яку Ви звідаткували поверх через це моє сьогод- няшнє прохання. З сердечним привітом До /підпис/ Василько в.р. Пана Міністра Шульгина. тим.Генуя. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Канцелярія Міністра " 26 " квітня 1922 року ч..590. До Пана Керуючого Справа- ми Директорії. Міністерство має честь переслати при цьому для відповідного докладу копію докладу п.Голови Дипломатичної Місії в Брюсселі.- Т.КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра Дипломатична Місія У.Н.Р. в Бельгії-Голландії 10 квітня 1922 р. ч. 221. Копія. до Пана Міністра Закордонних Справ. Маю честь при цьому надіслати о Вашого відома вирізки з часописей, що торкаються Конференції II-го, 2 І/2 і 3 /большевицького/ інтернаціоналів, яка відбулася 2-4 квітня у Берліні. на цій конференції, представник бельгійських соціалістів, п. Еміль Вандервельде, бувш.Міністр юстиції попереднього кабінету Бельгії/, з яким я особисто знайомий, на якому я передаю постійні інформації про Україну, вніс від імені II-го інтернаціоналу/ Амстердамського/, між іншим, пропозицію, щоб большевики "визнали повне право самоопреділення" для України, Грузії та Арменії , або, як пише, La Nation Belge"щоб визнали незалежність України, Арменії, Грузії." Ця пропозиція викликала протести і заперечення з боку представника большевиків Радека, який, згідно інформаціям Амстердамського Соц. часопису "Het Volk" / див "La Parole Vite" від 9/ІУ/ заявив, що "окупація большевиками України, Арменії, Грузії викликана необхідністю". Таким чином перед соціалістами цілої Європи, больши- вики через представника свого Радека в перше мусили одверто визнати як самий факт окупації України, так і те, що ця окупація викликана не внутрішніми причинами з боку України чи її населення, а тільки "необхідністю", т.е. вигодою для большевиків. Отже, ця заява має для нас першорядне значення і могла би бути використа в цілях пропаганди проти большевиків на Україні , а також і під час конференції в Генуї. Висилаю також окремим бандеролем часопис "L'Unité Belge" від 10/IV, в якому знайдене стаття про Кавказ. Між іншим там зазначено, що Лорд Курзон настоював на тому, щоб на конференції в Генуї не було піднято питання як про держави Кавказу, так і про "Фран- цузько-польський план що до України". Який це план - не повідом- лялось точно, але з міркувань автора про Кавказ можна радати, що справа йде про звільнення України від большевицької окупації. З цих двох фактів видно, який успіх мала поставлена представ- никами У.Н.Р. за кордоном " в тому числі і мною в нотах до Есль- гійського та Голяндського Урядів та до представників держав Антан- ти вимога звільнення теріторії України від окупації. Про у прияти запевнення глибокої поваги А. ЯКОВЛІВ. Голова Місії в Бельгії та Голландії. З оригіналом згідно Ст. Діловод В. Пилипчук Copie. Mon cher Professeur et Ministre, Je regrette beaucoup de n'avoir pas pu vous voir pendant votre dernier séjour à Paris. Nos entretiens à Varsovie ont été considérés par mon Gouvernement, autant que par moi-même, comme très importants. Malheureusement, je reçois de Pologne des lettres qui m'apprennent que ces entretiens n'ont pas eu les suites que nous désirions. Notre situation devient de plus en plus difficile, et même tragique. En votre qualité d'ami de l'Ukraine, je crois de mon devoir de vous prévenir encore une fois que cette situation ne saurait se prolonger longtemps; et j'appelle spécialement votre attention clairvoyante sur le danger véritable qu'il y aurait pour la Pologne que pour l'Ukraine si notre Gouvernement interrompait son activité politique au moment même où la Conférence de Genève va se réunir. Vous connaissez, mon cher Professeur, les protestations qui se sont élevées parmi les Ukrainiens à la suite de la Convention du 21 Avril. Mais, peu à peu, la plus grande partie de mes compatriotes ont bien compris que Petlioura avait raison et que notre alliance avec la Pologne était dictée par l'histoire elle-même. Or, je ne vous ai pas caché que, dans la situation actuelle, on se demande de nouveau ce que cette alliance avec la Pologne a donné à l'Ukraine. J'attire votre attention, mon cher Professeur, sur notre position vis-à-vis de la Galicie Orientale: nous n'avons jamais renoncé et nous ne renoncerons jamais à ce pays. Mais il est convenu entre nous que la solution de ce problème est soumise à une décision internationale; et dans l'attente de cette décision, nous gardons une loyale neutralité, en raison de notre amitié pour la Pologne et de notre lutte politique (et peut-être militaire dans un avenir prochain) contre notre ennemi commun: l'impérialisme moscovite, rouge et blanc. J'attire également attention sur la situation dans laquelle se trouvent les gouvernements et les représentants de la République Démocratique Ukrainienne. Vous savez comme moi que si la politique polonophile que mène notre gouvernement actuel est mise en échec par les Polonais eux-mêmes, nous serons forcés de nous écarter momentanément de la lutte. Et vous savez fort bien, mon cher Professeur, ce qui se produira alors. Les hommes de l'entourage de Skoropadsky prendront notre place et vous connaissez leur point de vue dans la question qui vous intéresse le plus: la lutte à mort contre la Pologne, pour la Galicie Orientale. Je n'ai pas besoin de vous répéter que je considère ce point de vue comme dangereux, non seulement pour la Pologne, mais pour l'Ukraine elle-même, et que j'espère que votre intervention puissante et perspicace nous délivrera, vous et nous, de ce grand péril. A la veille de la Conférence de Genève, je vous envoie copie de deux notes que je viens d'adresser à M. Poincaré et que je viens de faire soutenir devant lui. Je suis persuadé que vous approuverez, mon cher Professeur, nos déclarations et que vous agirez de toutes vos forces pour les défendre et les faire prévaloir à Genève. En terminant, je suis obligé de vous rappeler la misère dans laquelle se trouve notre Gouvernement qui est d'ailleurs - 2 - créancier de la Pologne. Vous avez partagé à ce sujet mon opinion lors de notre dernier entretien. Or, depuis lors, rien n'a été fait. Notre misère augmente; notre situation devient de jour en jour plus terrible. Et dans l'intérêt de votre cause et de la nôtre, il est indispensable que vous interveniez immédiatement. Veuillez, je vous prie, mon cher Professeur Maître, croire à ma considération la plus haute et à mon dévouement le plus affectueux. НАШЕ ПРЕЗИДЕНТІ ПАНІ І ПАНОВІ. Я надзвичайно великий Т-ву прийомів письменників Франції та це гібрання, що воно організувало на мою честь. Для мене це є правдива радість бути принятим в Т-во, що консолідує так багато великих і благородних Французів. Протягом довших років, я студіював вашу страну й прекрасну історію, як подвійний об'єкт мого восхищення і моїх спеціальних студійованих. Нати-се розуміти, а розміти - се любити, під вглядом один одного. А любля заще сучасне, я люблю ваше минуле. Я був щасливий підносити перед моїми учнями енергію, упертість з якою Вами королі організовували свої й Вашої Держави можливості. Я закончився генієм Бакого ХVІІ віка; я поділяю ентузіазм Ваших філософів. А студіював послідовно організації соціальні й економічні вашої страни давніх режимів. Я слідкував крок за кроком драматичний хід великої революції, триумф Ва-шого Бонапарта і в мінці позитивне повстання лівої серед всіх Республіки. Нання пройшло допомога мені просуміти Францію якою воно є сьогодня. Це є один з революцій і за якого я довблив собі 917 році коли я став Міністром-Справ Заграничних України прикласти всіх моїх вусиль зближити молоду Українську Республіку в благородному і великому Французькому Республікові. А мав тоді честь приймати предст. Франції при нашому правительстві Ген. Такуї і я вірив і надіявся, що я осягну успіх у моїм старанні. Но довго бажаннями приєднати "народне просвідування необ'єднав Україну. Наш льос не вирішений. Пані і Панове ви примете в моїй персоні Представника Народу Українського. Ви показуєте цьому народо-ві симпатію, що він має, беручь сміливість бути певним в цьому, в його надійних кривавих боротьби в укасним ворогом. Відромін цього вечера безумовно попаде на Україну. Коли ми будемо побічнисами, ми будемо мати безсумніву багато друзів; але ж не без цільно було б казати, що ми завжди будем блищі до тих, хто нас підтримав може бути в найстрачніших моменти нашої історії. Історія це є дама яка марширує дуже поволі, але суть епохі в яки пона пере-бігає в надзвичайно поспіхом. Ми переживаємо якраз таку епоху. Це три-чотири роки тому майже нічого не знали про Україну в Парижі. Цей вечер Ви святкуєте цю Україну. Можливо за яки 3 роки я буду в стані пригласити вас святкувати 9 березня день присвячен- ня нашому Великому ПЕВЧЕНЬОВІ, до нас у Київ-столицю вільної Укра- їни. Ми не маємо сумнівів що до пришлого. Ми собі сказали: треба побідити, треба все зробити щоб створити нашу державу. Ваша істо- рія і Ваши методи далеко різняться від українських. Но в напол- історії чуть моменти де нарід в захопленню підійшов як один, де мільони людей маршурували як один чоловік. Останній примір це перед нашими очима. Ці моменти трагічний і побідний дозволяє нам ліпше прогуміти то що наповнює зараз душі борців українських: (сміх) всесяльне любовь до своєї Батьківщини, але ми молоді, а лише мо- лоді романтичні. Ми боремось і навіть умираємо з піснями і наші пісні ви послухаєте сьогодні. Ми боремось під проводом славетно- го Героя СИМОНА ПЕТЛЮРИ, але я ми вдохновляємося в цій боротьбі нашим апостолом-поетом Тарасом ШЕВЧЕНКО. (справді) ми його чествуємо сьогодня. А вдячний другові, що голошує на цьому пібранню Маркизу ксав'є де-Магалон великому постові, великому оратору, великому французу і хай він дозволить мені на- дати - великому Українцеві. Я сердечно дякую п. Гонен-Христо невтомному організаторові навіть душі Т-ва "духів письменників франції". Пані і Панове, я відношу свій бокал на честь французьких письменників, на честь Франції і за сердечні активні стосунки в майбутньому Франції і України. MEMORANDUM du Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine. Le Conseil Suprême a décidé, le 6 janvier à Cannes, de convoquer une conférence économique européenne avec le concours des membres du Gouvernement Soviétique de Moscou, pour l'assainissement de l'Est européen. Le Gouvernement de la République Démocratique d’Ukraine salue chaleureusement la décision des pouvoirs de l’Europe Occidentale de rendre leur valeur aux principes du droit international et de restaurer l'ordre économique dans l’Est de l’Europe. Cependant il se réserve le droit de mettre en lumière les pouvoirs politiques et juridiques du Gouvernement des Soviets de Moscou. Les Soviets de Moscou tiennent leur pouvoir du coup d’Etat de bolchéviks de 1917, qui a eu lieu, comme on le sait, sur le territoire moscovite (de la Grande-Russie) et selon lequel ils ont exclusivement le droit de parler et de négocier de ce territoire. Cependant les problèmes économiques du territoire entier de l’Est européen doivent être étudiés à Gênes, et le problème principal est celui de la restauration de la production et de la consommation de sa partie la plus riche et la plus importante, qui est l’Ukraine; par conséquent, pour éclaircir la situation politique et juridique dans l'Est européen il faut établir ce qui suit: - 4 - I. Après la révolution de 1917, l'ancien Etat russe n'existe plus comme une unité politique: par la volonté de ses peuples il a été divisé en plusieurs Etats souverains: la Finlande, l'Estonie, la Lettonie, la Lituanie, la Pologne, l'Ukraine, la Géorgie, l'Arménie, qui se sont détachés de la Russie au moment où le pouvoir communiste s'est installé à Moscou. En particuliers le territoire du sud et du sud-est de l'ancienne Russie (comprenant la Volhynie, la Podolie, les gouvernements de Kiev, Kherson, Tchernigov, Poltava, une partie de la Tauride et Katerinoslav, y compris le bassin de Donetz) constitue, depuis octobre 1917 le territoire de l'Etat Ukrainien indépendant; auprès du Gouvernement de cet Etat avaient été accrédités, en 1918, le représentant français, le Général Tabuis, ainsi que le représentant anglais, Mr. Picton Bagge, et dont l'indépendance a été reconnue »de jure« non seulement à la conclusion de la paix de Brest-Litowsk mais aussi par nombre d'Etats, entre autres le Gouvernement Soviétique de Moscou. Depuis 1919 l'Ukraine est en guerre contre le Gouvernement communiste de Moscou, lequel a réussi, après le traité de Riga, à occuper avec ses troupes la plupart des villes et des lignes de chemin de fer sur le territoire de l'Etat Ukrainien, et à installer à l'abri de ces troupes, pour »administrer« le pays, un pouvoir d'occupation qui a introduit une véritable terreur. Le chef de ce pouvoir administratif est un monsieur Rakowski, qui n'a été élu, ni confirmé dans ses fonctions par aucune réunion parlementaire ukrainienne quelconque, et cependant les Soviets russes l'introduisent toujours auprès des Puissances européennes (comme de son temps Mr. Chakhray à Brest-Litowsk) comme un mandataire, pour représenter l'Ukraine Soviétique. - 5 - Par contre le Chef suprême de la République Démocratique d'Ukraine Mr. Petlura, auquel le hetman Skoropadski a formellement remis, avant sa chute, le pouvoir de l'Etat ukrainien, a été élu aux fonctions du Président du Directoire de la République Démocratique d'Ukraine, par le Congrès des Ouvriers et des Paysans réuni en janvier 1919 sur la base du suffrage universel. Mais comme ni lui, ni l'armée nationale ukrainienne, dans leur longue lutte contre les bolchéviks, n'ont point obtenu de secours de l'étranger, il a été forcé de se retirer devant l'armée commu- niste russe, supérieure en nombre, et de se réfugier avec le Gouvernement ukrainien temporairement sur le territoire d'un des Etats voisins, à l'exception toutefois du corps de volontaires qui, avec les insurgés ukrainiens continuent de se battre contre les bolchéviks en Ukraine. Par suite de cela les villes ukrainiennes et les chemins de fer sont tombés dans les mains des bolchéviks. Cependant il n'y a rien de changé car l'Otaman en chef, Mr. Petlura, Chef Suprême de la République Démocratique d'Ukraine et son Gouvernement seuls possèdent les pouvoirs pour représenter l'Etat ukrain- ien. Le peuple ukrainien n'a jamais reconnu le Gouvernement d'occupation des bolchéviks, imposé à lui par la force armée, et depuis trois ans déjà, au cours d'insurrections sans relâche, il lutte contre les usurpateurs, les bolchéviks. Le peuple ukrainien reconnaît le Gouvernement de la Répu- blique Démocratique d'Ukraine comme son seul Gouvernement légitime. Ainsi, tant au point de vue du droit publique que du droit inter- national, le soi-disant Gouvernement communiste d'Ukraine, et encore moins celui de Moscou, les deux n'étant pas reconnus par le peuple ukrainien, ne possèdent aucune base légitime de céder, aux cours de pourparlers interna- tionaux, au nom de l'Ukraine, des droits à quiconque sur le territoire ukrainien, soit de conclure des traités et contrats au nom du peuple - 6 - ukrainien, soit de prendre des engagements qui tendent à exploiter l'Ukraine dans l'intérêt évident de la Russie moscovite. Se basant sur son droit incontestable de représenter l'Etat ukrainien, le Gouvernement de la République Démocra- tique d'Ukraine déclare nuls et non avenus tous les traités, contrats et en- gagements qui pourraient être conclus ou pris par le Gouvernement bolchéviste de Moscou ou par le soi-disant Gouvernement communiste ukrainien, concernant le ter- ritoire ukrainien, et que tous les privilèges accordés par les bolchéviks aux ressortissants étrangers sur le territoire de l'Ukraine, toutes les aliénations de biens ou de droits à ces derniers doivent être considérés comme privés de tout fondement légal et par con- séquent non obligatoires pour l'Etat ukrainien. Soit le peuple ukrainien, soit un Gouvernement régulier ukrainien ne donneront jamais leur consentement à ce que le Gouvernement communiste de Moscou, n'étant jamais reconnu par le pays, profitant de sa situation d'occupant de fait de l'Ukraine, dispose des richesses nationales de l'Ukraine. Le peuple ukrainien continuera la lutte contre son ennemi national et social, le Gouvernement bolchéviste de Moscou jusqu'à ce qu'il ait chassé les occupants de sa patrie. De même il combattra, l'arme en mains, tous ceux, qui, d'accord avec le Gouvernement bolchéviste, viendront en Ukraine afin d'exploiter les richesses naturelles d'Ukraine sous la pro- tection des baïonnettes de l'armée rouge. - 7 - II. L'attitude que prend le Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine en se réservant ses droits, comme mentionné ci-dessus, lui dictera son attitude à l'égard de la Conférence de Genève et des conditions posées par le Conseil Suprême au Gouvernement de Moscou. Selon la première clause de la résolution, formulée le 6 janvier à Cannes, chaque nation est libre de choisir "son système de Gouvernement, de propriété et de vie économique." Comme il ressort de tout ce qui a été dit, le Gouvernement Soviétique de Moscou opprime le territoire de l'Ukraine par une occupation militaire et par le système communiste qui n'est pas accepté par la population, dont 95% sont des paysans, par conséquent opposés à ce système. Et ce dernier est introduit en Ukraine uniquement pour s'emparer des produits du sol, piller les récoltes, ruiner les fabriques, exporter les matières premières et les machines. Ce système est surtout caractérisé par d'incessantes persécutions, arrestations, procédés de justice arbitraires, enfin une extermination sauvage de la population entière qui, par ses révoltes sans relâche, démontre au monde entier qu'elle n'acceptera jamais le régime politique et économique, imposé par les bolchéviks et qui fait apparaître, aussi en Ukraine, les signes précurseurs de la famine. Il est incontestable que le Gouvernement Soviétique de Moscou a violé le droit international en attaquant, à main armée les territoires de la République Démocratique d'Ukraine, ce qui du reste n'est qu'une répétition du même acte de violence envers les républiques du Caucase, dont l'indépendance a été solennellement reconnue par le même Gouvernement Soviétique peu de temps avant. (Pour ce qui concerne l'Ukraine voir p.p. 14 et 15 du document 88 du 20 novembre 1920 de la Ligue des Nations.) - 8 - La seconde clause établit les garanties que doivent obtenir les res- sortissants étrangers pour leurs capitaux à l'Est européen; dans la quatrième il s'agit du commerce. Il est évident que, par suite de l'occu- pation bolcheviste en Ukraine, il ne peut y être question de telles garanties, ni du commerce. L'Ukraine dans tout son étendue n'est qu'un champ de bataille pour les insurgés qui considèrent comme leurs ennemis non seulement les agents Soviétiques, mais également tous ceux ressor- tissants étrangers qui entrent en rapports économiques quelconques avec les bolchéviks. La troisième clause traite de la reconnaissance des dettes et d'ob- ligations publiques. Ceci donne au Gouvernement Ukrainien l'occasion de rappeler que depuis le jour de sa proclamation il a confirmé la reconnaissance de toutes les dettes de l'ancienne Russie dans la part qui correspond au territoire ukrainien. Pour ce qui concerne les clauses 5 et 6, d'après lesquelles toute propagande hostile, ainsi que toute attaque contre les voisins sont dé- fendus, l'Ukraine, en particulier, mais aussi la Géorgie et l'Arménie, sont autorisées à donner le témoignage que le Gouvernement de Moscou a violé ce principe et le fait constamment. En effet non seulement ces pays sont tombés victimes sanglantes de l'occupation communiste, mais en- core les bolchéviks font de ces pays une base d'opération pour la propagande et les préparations militaires d'une offen- sive contre toute l'Europe Occidentale. Prenant en considération les conditions posées aux bolchéviks pour la Conférence de Gênes, le Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine croit pouvoir douter que les Puissances européennes puissent avoir la possibilité de reconnaître le Gouvernement bolchéviste de Moscou vu que les Soviets ne cessent pas de violer les principes établis à Cannes et, en plus, contre tout droit international, l'Ukraine continue d'être occupée par la force militaire. III. Si les puissances de l'Europe tendent sérieusement à l'aplanisse- ment réel de la crise économique par voie de restauration de la vie économique dans l'Est européen et si elles désirent obtenir des bolchéviks quelque chose d'autre que des promesses de garanties, d'ailleurs jamais tenues, il n'existe qu'une seule condition préliminaire aux pourparlers avec les bolchéviks, condition qui est la conséquence des principes établis à Cannes: et c'est la condition impérieuse de retirer l'armée rouge du territoire de l'Etat ukrainien. Quand les Soviets auront rempli cette condition, (et le Gouvernement de Moscou est à présent dans un état de contrainte qu'il sera forcé d'exécuter toute condition, posée à l'unanime par l'Europe Occidentale) le Gouvernement légal de la République Démocratique d'Ukraine, soutenu par l'armée nationale ukrainienne, pourra profiter de ses droits légitimes et reprendre dans ses mains le pouvoir dans le pays. Dans ce cas le Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine déclare qu'il est prêt à agir conformément à la volonté des Puissances européennes pour faire tous les efforts afin de pacifier le pays, et qu'avant tout il a l'intention de convoquer la Constituante; cette der- nière aura pour but d'établir la forme légale du pouvoir et de former le Gouvernement. Le Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine - 10 - déclare ensuite que, possédant la confiance de la population ukrainienne, il est prêt à prendre vis-à-vis l'Europe Occidentale toutes les obliga- tions indispensables, pourque l'Etat ukrainien, selon les résolutions du Conseil Suprême du 6 janvier à Cannes, puisse devenir un collaborateur utile de tous les Etats civilisés dans leur travail pour la régénération de la vie économique de l'Europe. Se rendant compte de la tâche difficile de la pacification du pays après la terreur bolchéviste, le Gouvernement de la République Démocra- tique d'Ukraine acceptera avec reconnaissance toute assistance provenant d'une collaboration internationale, soit militaire, soit sous la forme de contingent de police. IV. Après avoir exposé dans la partie précédente la condition prélimi- naire principale de toute action pour le rétablisse-ment de l'ordre et de la vie économique normale sur le territoire de l'ancienne Russie, occupé pour le moment par le Gouvernement des Soviets, le Gouvernement de la République Démocratique d'Ukraine se croit obligé d'ajouter que la restauration de la vie normale dans l'Est européen ne peut être atteinte que par la collaboration de tous les peuples qui habitent. ces territoires et leurs représentants qui jouissent de la confiance entièrre de la population. L'aide accordée par les Puissances d'Europe à une seule nation de l'ancien Empire russe ne peut donner et ne donnera certainement pas le succès qu'on attend. L'Estonie, la Finlande, la Lettonie, la Lituanie et la Pologne - ces parties de l'ancienne Russie à présent pacifiées peuvent fournir la meilleure preuve de ce que seule l'idée nationale peut servir de point de cristallisation - 11 - pour une nouvelle vie économique à l'Est et d'immunité contre le communisme. La seule voie pour la régénération de l'Est européen conduit à travers l'Ukraine indépendante et les républiques nationales du Caucase, et c'est: de former une large zone depuis la Finlande jusqu'au Caucase qui, en diminuant l'étendu de la plaie russe, contribuera finalement à sa guérison. V. Par conséquent toute reconnaissance aux Soviets, seuls et uniques coupables de la situation catastrophale sur le territoire de l'ancienne Russie, opprimé par eux, le droit de parler aussi au nom de l'Ukraine, place une grave responsabilité sur les Gouvernements qui, prenant part à cet acte de reconnaissance, encouragent la violation criminelle du droit, comise par le Gouvernement des Soviets. Loin de réaliser par ce moyen les résolutions formulées le 6 janvier à Cannes, les Puissances de l'Europe contribueront à la stabilisation de l'état d'anarchie et de la guerre civile permanente sur le territoire de l'Ukraine encore pour de longues années, ce qui rendra impossible toute restauration de la vie économique et condamne le pays à un état permanent de famine. Et le peuple ukrainien sera justifié de garder jusque dans l'avenir le plus éloigné, la conviction que tous les peuples civilisés du monde entier l'ont abandonné dans sa lutte avec le système criminel et inep qu'est le bolchévisme et que par leur étroite appréciation des intérêts communs dans l'ensemble de la vie économique du monde entier, ils ont soutenu la violation du droit et contribué à prolonger l'existence de ce système con- damnant à la mort des miliers et des miliers de citoyens paisibles et travail- leurs! МЕМОРАНДУМ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СПІЛКИ ДІЯЧІВ МІСЦЕВИХ НАРОДНИХ САМОВРЯДУВАНЬ. До конференції делегатів європейських держав по справах пасифікації Сходу Європи у місті Генуї, Італія. Європейські Держави - переможниці в минулій війні, по тому, як допустившись величезних помилок у своїй політиці супроти народів, що колись перебували в межах Російської Імперії, іспри- чинившись цими помилками своїми до нового поневолення народів Сходу Європи наступниками колишнього царату - московськими кро- вавими імперіалістами - більш виками, - зібралися нині в особі своїх делегатів на конференцію, щоби шукати способів до замирен- ня Сходу Європи і цим започаткувати нову добу мирного розвитку народів Східньої Європи. Бувши обранцями народу українського до Уставов Місцевого Народного Самоврядування в Українській Республіці, яку сотворив своєю волею та зусиллями народ український по поваленні російсь- ського царату, ми, як сини свого народу, що весь час самостійного істнування Української Республіки стояли в самому середовищі народного життя, а в часи другого збройного нападу імперіалістич- ної Московії на Україну з метою поновлення її поневолення в нале- зу органів місцевого народного самоврядування стали допомоги Урядові Республіки нашої, почувавши себе морально обовязаними бути там, де провадиться боротьба за незалежність і суверенність Республіки та честь нашого народу, і весь час пробуваемо на до- ручених нам становищах, поділяючи долю Уряду Республіки, пережива ючи всі зміни військового шастя разом з геройською українською армією, - почуваемось до обовязку піднести і свій голос в спра- вах такої величезної історичної ваги, як пасифікація Сходу Єв- ропи, покладаючи, що і наша думка не буде зайвою при розвязанні тих кардинальних проблем, які поставив на чергу непереможний хід історії, тим більше, що голос наш то є голос самого народа, найширших його верств, що давно вже прагне утворення умов для - 2 - мираної творчої праці. Український народ, як тільки повалено було царат московський, зараз же виявся до поновлення свого рідного демократичного ла- ду з виборними урядниками в усіх Урядах, як державних так і міс- цево-народних, земських і мійських. Для кермування своїми націонал- ними справами український народ склав найвищий свій національ- но-територіальний репрезентативний орган.- Центральну Раду України, - з делегатів від усіх земель України та значніших міст, доповнив і її представниками від національних громад національних меншостів України та увів сюди депутатів поодиноких верствов на- роду - інтелігенції, селянства, робітництва та українського во- ляцтва. Центральна Рада України організувала український народ для нового життя в національно-культурних формах, провадила спільно з російським Урядом збройну боротьбу з центральними дер- жавами в той час, коли московські військові частини кидали зброю і бандицькими ватагами повертались додому; розвязала всі найваж- ливіші справи тел оурлової революційної доби; по поваленні в Московії Уряду Керенського через повстання московського народу під проводом большовиків оголосила Українську Народню Республі- ку, організувала українську армію для захисту люду від анархії, яку намагалися викликати агенти большовицької Москви; пере- провадила в обсягу всеукраїнському вибори до Всеукраїнської Кон- ституанти - Всеукраїнських Установчих Зборів. Як своїм поступованням в часи Уряду Керенського так і по поваленні його через большовиків український народ фактами жи- вого життя свого довів, що йому яка-будь диктатура є чужою і не- навистною і що він також одкидає геть од себе будь-який максима- лізм - чи то політичний, чи національний, чи соціяльний. Це все нині є вже історією і цього ніхто і ніякими способами заперечи- ти чи перейначити не спроможеться. Одночасно з тим, як український народ творив поданими вище способами властиві йому державно-національні установи в суто- демократичних формах, на місцях, в громадах,- сельських та мійсь- ких, волостях, повітах та землях, для кермування справами місцевого народнього життя, розвитку матеріяльної та інтелектуальної чиль- - 3 - тури, а також для помочі центральному державному Урядові України, народ український організував свої виборні органи – нормуючо-ухвалюючої природи – Народнь І Ради, та контрольно- виконавчої природи – Народні Управи. Спочатку їх було сотво- рено способом делегування обранців народних од найнижших ви- борчих одиниць-громад–до вищих територіяльних одиниць – во- лостей, а од ціх до повітів і так далі, а потім незабаром, в мі- сяцях серпні та вересні персональний склад ціх земських орга- нів місцевого народного самоврядування було поновлено спосо- бом всенародного, простого, рівного та таємного вибору народ- них депутатів, в сурозмірним представництвом національних мен- шостів України. Не зважаючи на те, що Тимчасовий Російський Уряд тодішній, в метою скласти представництво в самоврядуван- нях з чужих Україні національних елементів, демагогично одки- нув в законі про вибори до місцевих народних самоврядувань ценз замешкання, надаючи таким чином активної навіть пасивно- го права москвинам та іншим инородцям, що пробували тоді в складі військових частин на території України та установах, що працювали на потреби війська, і в місцевим українським лю- дом та потребами його національного життя нічого спільного не мали, бувши елементом припадковим, і тим допустив до вибор- чих урн міліони душ виборців, що скривдило інтереси українсь- кого автохтонного населення, особливо в значніших містах скількодесяттисячними військовими залогами, – все ж ці орга- ни, особливо земські, з огляду на однодушність всіх верств ук- раїнського народу, виявили волю українського народу до творен- ня рідних форм свого національного життя в своїх рідних, йому властивих, формах. Робота, котру виконали народно-земські уста- нови на всіх ділянках місцево-народного життя була колосаль- ною. Москвини-земці, що потім втікали з Московії перед терором большовиків на Україну, не могли надивуватися маштабові, яко- сті та темпові робот, яких піднялися земсько-народні установи України, і заявляли, що в Московщині нічого подібного не мало- ся. - 4 - Постачання харчами безхлібного населення, поміц лікарська населенню, особливо інвалідам - жертвам трьохлітньої жорстокої війни, яка забрала українському народові більше синів, чим яко- му-будь іншому, дорожні і всякі инші комунікаційні будування, постачання арміям всього, почавши з Фуражу, провіанту та одягу і кінчаючи дрібними індивідуальними подарунками кожному воя- кові з найподрібнійшими предметами життєвого обходу, засоби для задоволення духовних та інтелектуальних потреб війська - оце робота самоврядування в діяльці матеріальної культури; на- ціоналізація всіх шкіл, які функціонували тоді, з початкової почавши, заснування нових початкових шкіл в махтабі, який мав задовольнити потребу загальний освіти дітей жільного віку, заснування шкіл середніх, курси для дорослих, фахові школи всіх ступенів, закладання "Просвіт", заснування Університетів та Полі технік з власного почину і на власні кошти з допомогою чи без неї з боку молодої ще тоді Республіки, власна продукція шкіль- них книжок в сотнях назв та вкількасоттисячних накладах, вида- вання своїх газет, журналів та фахових часописів - ось робота на полі всенациональної освіти свого народу, яку виконали зем- ські установи в той час - воскресення народу до свого держав- ного національного життя. В де-яких великих містах, началь, з меншим розмахом ця робо- та позначилася, в огляді на значний процент чужо-національних депутатів в мійських Думах та Управах, які не бажали працювати для українського народу і все політиканствували, намагаючись своїми резолюціями зміцнити шовіністичний Уряд Черенського, який гостро вороже ставився до визвольних змагань не державних народів, які саме тоді скидали з себе пута, наложени на їх росій- ським царатом. Але й тут напор широких народних мас України був остильки дужий, що й ці Управи мусили числитися з бажаннями української народу, щоби не наразити себе на спротив та цілковиту ігнора- цію і робили де-що на користь Українського Мійського Люду ве- ликих міст України. - 5 - Все повище наведене наочно, фактично свідчить про культурунну свідомість українського народу, правдиве розуміння ним демократичності та ворожість його до якої-будь національної виключності. Як вже зазначено вище, Уряд Центральної Ради перепровадив загальні вибори до Української Конституанти в студні місяці 1917 року та січні 1918-го років, себ - то в час, коли російського тимчасового Уряду в Керенським на чолі давно вже не було, і Московія опинилася під кровавою пятю партії большовиків-комуністів, які збройною силою розігнали Російські Установчі Збори і намагалися всіми засобами до скликання національних Зборів поневолених народів Росії, в тим числі і українського. Виборча кампанія на Україні пройшла при великому ентузіазмі всіх верств українського народу, до виборчих урн стали всі буквально, чому в де-яких округах абсентеїзму абсолютно не помічалося, голоси подано за українські національні списки, котрі зібрали за себе в більшості округ всі українські голоси, наприклад: в землі Київській за національні списки подано сливе 85% всіх голосів, що були у списках виборців; це число перевищує на 5 % процент українського населення всеї землі (без малого 80 % всього населення землі), що свідчить про те, що значна частина виборців інших національностей, а саме одна четвертина їх - подала свої голоси за списки українських національних кандидатів, солідаризуючись цим з тєю політикою, яку провадили тоді українські національні партії в Центральній Раді. Виборчу кампанію не скрізь, нажаль, було доведено до кінця: большовицька інвазія на землі Української Народньої Республіки, яку роспочали тоді в Московщині большовики - комуністи перервала в де-яких виборчих округах північно-східної України вибори (в більшості випадків не дано було змоги окружним виборчим Комісіям устатити документально число голосів, поданих за поодинокі списки, бо по наказу московських большовиків їх збройні банди при захопленні окремих пунктів нищили в першу чергу діловодства виборчих Комісій). Наслідком цього сталося те, що з трьохсот двадцяти шости (326) депутатів до Українсь- - 6 - кої Конституанти Уряд Республіки міг уважати обраними тро- хи більше 250 депутатів; - 78 % всього числа депутатів Кон- ституанти. В числі обраних депутатів національні мандати одер- жало 190 послів - українців, що виносило 76 % всього числа об- раних депутатів; депутатів інших національностей було коло 24%, що сліве точно одповідає процентові національних меншостів на Україні. Це все документально доводить, скільки є правди в твердженнях ворогів українського народу - московських імперіалістів всіх мастей -, що буцім то український народ національно несвідо- мий. Всю цю величезну роботу нараду українського по творенню своєї незалежної держави, матеріального добробуту та піднесен- ня своєї культури, в часи свого походу на Україну московських большовицьких банд систематично руйновано, нас, обранців наро- ду, земських діячів, поставлено по за межі московської законно- сті, гонено і без суду нищено. На щастя, цей раз хвилі москов- ського большовицького анархизму не залили всіх просторів Укра- їни, а похід військ нашої Республіки вкупі з арміями централь- них держав звільнив Україну од грабіжницьких банд большовиць- кої Московії. Земства знову стали до своєї роботи. Так тивало коло трьох місяців. Авантюристичний політичний переворот, ін- сценірований германським військовим командуванням, роспуск Центральної Ради і призначення генерала Скоропадського на пр- саду начальника Української Держави спричинилися до гальмуван- ня земської роботи агентами адміністрації генерала Скоропад- ського, котрі втручалися в життя і працю земських установ, без- правно реквірували їх майно, усували народних обранців з їхніх службових становищ, замикали їх до вязниць і навіть висилали до германських концентраційних таборів. Та припинити діяльність земських самоврядувань ніякі репресії та анархістичні вчинки агентів адміністрації генерала Скоропадського були не в сили, бо за рік свого існування самоврядування спромоглися скла- сти потрібні апарати, поставити до роботи відповідні фахові сили та надати роботі належний напрям і темп. Часи управи генерала Скоропадського органічних шкод земським самоврядуван - 7 - ням не вспіли заподіяти, і тепер земства провадили роботу, хоч і під адміністративним пресом, на користь широких верств укра- їнського народу. Всенародне повстання українського народу проти германського агента генерала Скоропадського принесло земським установам мо- жливість нової інтенсифікації своєї праці. Друга большовицька навала на землі України принесла ще біль- ший терор, ніж то було рік перед тим, проти земських діячів, гра- бування майна земських установ і, нарешті, скасування земського та мійського самоврядування і конфіскацію їх коштів, земель та майна. Замість народного самоврядування московські окупанти України запровадили свої експозитури в призначеними Головним Комітетом Російської Комуністичної Партії агентами на чолі. Роспочалася повна ліквідація всього, що ще уціліло по тому, як прокотилися анархичні банди московського червоного війська: шко- ли, лікарні, амбулаторії, захисти для дітей та інвалідів припиня- ди свою працю за браком коштів, службовий персонал кидав працю і шукав іншого заробітку; дороги, телефони та інші засоби комуні- кації псувалися, бо нікому було доглядати за ними; все, що можна було, агенти большовицької Москви розкрадали.... Так тривало до приходу на Україну збройних банд московських імперіялістів чорної масти - генерала Деникіна. Цей останній оголосив, що ук- раїнського народу не має, а есть "малоросійський", і тому все національно-українське поставлено було по-за законом. Цей ван- далізм Деникіна викликав таке обурення в українському народі, що він оголосив все московське на Україні під бойкотом, а в пер- шу чергу московську школу, котру почав запроваджувати Деникин замість української. Склалося таке становище, що московська ін- телігенція, яка у всьому солідаризувалася з Деникіним, щоб хоч трохи спинити запал царського генерала, вимагала не гонити ук- раїнську школу, бо це призвело б до повної ліквідації шкільни- цтва на Україні, насамперед московського. Деникин погодився до- зволити існування української приватної школи: земським та мій- ським самоврядуванням заборонено було утримувати українську на- ціональну школу. Це по думці московських "єдинонеділимців" мало 8. було допровадити до повного знищення українське національне шкільництво. Налввичальним напруженням всіх своїх сил українсь- кий народ урятовав свою рідну школу, взявши на свое утримання всі школи України через закладене для цього спеціяльне приватне товариство "Шкільна Освіта", котре працювало нелегально; україн- ські національні кооперативи також багато спричинились до ряту- вання національної школи. Всі іншш галузі земського та міського господарства агенти Денікина руйнували так, як і большовики, та без- жалісно грабували народне добро. Наслідком нападів на Україну агентів московського імперіа- лізму - комуністів та монархистів - сталася повна ліквідація земського та міського господарства України. Три роки вже Україна не має не тільки номінально, але й фактично, земського та міського самоврядування. Український на- род розвито політично, суспільно і господарчо, одібрано йому на елементарніші права і повернуто в стан найпримітивнішого життя. коли ще долучити до сього зруйнування, так звану "кому- нізацію", всіх галузів кооперативних об'єднань, то стане ясним, що жадної ділянки життя не лишилось, в якуб осорудний москов- ський наїздник не вніс би рунації, роскладу та гнилу. Всі свої потреби народ наш задоволяє способом приватних зусиль: громадяне, що мають дітей шкільного віку, утримують учителів за умовну плату, також організують медичну, ветеринарну допомогу і т.и.. Не дивниця отже, коли ми бачимо, на які страшні небезпе- ки нарaжено життя цілої української нації від стіхійних нещасть: недороду, голоду, заразливих пошестей та т.и., проти чого народ наш зовсім обезброєно і залишено безпомічним та безпорадним, а ко- муністична бюрократія московської експозитури на Україні, яка Показала несилу організувати державні апарати, не могла заступи- ти цілого організованого українського народу своїми партійними організаціями, і бадьками очима дивиться як гине обездолений народ. Тому зрозуміливою стане та глибока ненависть і безмежне призирство, які має в своєму серці український народ до свого північного гнобителя та руйника свого національного культурно- економичного життя, який провадить цю злочинну роботу, прикриваю- чи її кличами міжнародньої пролетарської солідарності та бра- терства. Весь сей жахливий стан річей на Україні міг утворитися єдине тому, що імперіалістична Московія всіх маєтків - від большовиків до монар- хистів - абсолютистів, в початті безкарностіза всі-свої історичні злочини проти народів Східної Європи та Кавказу, які вона поповни- ла на протязі останніх 200 літ, злочинів, мимо котрих культурний світ все проходив до порядку денного, мовчазно визнаючи сотворення московською експансією стан річей на вході Європи, - настириливо по- сагала зі зброєю в руках на миття та добробут українського народу, обвинувачуючи його в "зраді" Московії; руйнувала все і всіх, обертаючи набогатчу в Європі країну в пустиню, де сьогодня гинуть мільйони люду від голоду, пошестем та терору остатнілих агентів кровавої Московії. Що діялося в минулому на тлі імперіалістичних забаганок Моско- вії, про це розповідає нам історія: вона показує, як легковаж- но ставилися народи та уряди держав Західної Європи до подій на вході Європи, як цю легковажність викохано авійського диктуна в образі Московії, котрий з ідеологією свого московського посланец- тва все заключував спокій світу намагаючись повалити цілі держа- ви та підбити вільні народи, щоб стати на Босфорі, то над Спо- кійним Океаном, то над Адріатиком, то коло Персии. Нажаль, в наші дні культурний світ продовжив своє традиційне хибне поступовання су проти Московії, ба навіть більше, не тільки не поміг морально та матеріяльно народам Сходу Європи, що кровавилися у визвольній боротьбі за найсвятішє право бути вільними на своїй землі проти московських імперіалістів, а навіть матеріяльно допомагав остан- нім /Денкін, Колчак, Юденич, Врангель/ збройно посягати на миття українського народу, нищити його синів та грабувати його добро. Це було в бою культурних народів найбільшою легковажністю в ряді тих, які сталися в нашому столітті, і при тім не тільки проти на- роду українського, а також су проти інтересів самих європейських народів, бо це дало змогу московським большовикам морально вип- равдовувати себе, свій кровавий режим, в очах демократії світу, як борців проти чужих насильників, помогло їм скріпити свій кро- вавий режим у себе, в Московщині, роз'єднати громадянство всіх культурних народів та виправдовувати кроваве брутальне пневолення народів Сходу Європи, стратегічними інтересами в боротьбі проти 10. російських реакціонерів; в консеквенції своїй потягло за собою політичне знищення цих народів, що в свою чергу призвело до повної руйнації економичного життя, голоду, епідемій, що гублять народи на Сході Європи, знищило перспективи будь-якого виходу з цього становища тривалої /перманентної/ анархії та всебічного розкла- ду, словом - призвело до всього того, що сьогодня має собою вест культурний світ та заставляє уряди європейських держав підноси- ти справу про вишукання яких-будь заходів та засобів до напрям життя на Сході Європи і говорити про якісь стосунки з головними руйнниками Сходу Європи - московськими батьковиками. Одначе, щоб хто не говорив і до чогоб не намірявся справа Украї- ни, ми наперед стверджуємо, що з тих намірів нічого путнього не ви-де і не може вийти: боротьба українського народа з московсь- кими імперіялістами має в основі своїй дуже багато істотних при- чин для того, щоб він міг її припинити, не осягнувши своєї мети- повного свого визволення, політичного, національного та економич- ного. Щонад усе, система батьковицької пролетарської диктатури є абсолютною чужою для українського народа, який уважає її за щось дике та безглуздe, бо він розуміє лиш систему повного гро- мадського та державного рівноправства і весь час її практикував, як то зазначено вище; система батьковицької диктатури нагадує українському народові історично зненавиджені ним системи дер- жавного устрою - систему польської шляхецької диктатури в часи унії українських земель в Польщєю та систему боярсько-воєводській та дворянсько-бюрократичної диктатури абсолютистичної царської Московії, які спирилися на вищі верстви народу українського, з одною ли- ше різницею, що батьковицько-комуністична Московія намагає спер- тися в своїй гнобительській політиці проти України на верству соціально та культурно найнижчу, - в дійсності-х на амбестова- них в часи революції карних злочинцях; до того ж треба ще памя- тати, що український народ, як господарний домовитий хлібороб, історично погордже москвінами, уважаючи їх ледачом, бродягами та грабіжниками, що позначилося навіть в звичайній поточній мові, в якій українець зве москвина "кацапом" - бродягою, грабіжником. Що наше твердження не є порожнім, про це свідчить безперервна бо- ротьба, яку провадить український народ проти московських окупан- тів, та стихійні повстання народу нашого проти большовицької москов- ської диктатури. Ці повстання не устануть, не можуть устати, доти, доки народ український не зруйнує сил окупантів до кінця. І справа тут полягає не в тім, яким буде кінцевий вислід цієї величезньої боротьби нашого народу за свою державність, - за цей вислід ми певні: він буде позитивним, а в тім, чи станеться це визволення українсь- кого народу з-під московської окупації при зичливій допомозі культурних народів світу, чи безпереч волі культурних держав. Цей ос- танньої можливості культурні держави повинні уникнути, подавши українському народові негайну поміч в його боротьбі, щоби прискорити повне визволення України з під окупації і цим покласти край боротьбі на Сході Європи та започаткувати добу утихомирення Сходу Європи та його господарчо-економічної та державно-культурної одбу- дови. Сучасне махліве становище на Сході Європи і зв'язаний з ним почин великих держав до скликання конференції для визукання якогось вихо- ду з сучасного становища суть вислідами попереднього хибного посту- повання великих держав світу, яке вони провадили досягло змагань народів Східної Європи визволитися з під імперіалістичної Москов- щини, а саме: перше, нехтування волі народів Східньої Європи та по- частки Кавказу сотворити свої власні національні держави на основах європейського демократизму, 2/, уперта сліпа віра в можливість воск- ресити російський труп в образі колишньої "єдиної неподільної Ро- сії", чи федерації під гегемонією Москвії та підтримка збройних інтервенцій московських старорежимників - реакціонерів: Колчака, Денікіна, Юденича, та Врангеля; 3/, толерування закусів польської шовинистично-імперіалістичної шляхти на волю та землі народів українського, білоруського та литовського, що дало спромогу московським і варварам кутатися в керую оборонців народу від засікань шляхецької Польщі, спричинилося до зруйнування цих народів економічно, та потягло за собою політичне розірвання їх між Москвою і Польщею; 4/, шкод- Жива ревалізація великих держав межи собою на просторах Великого Сходу, що улекшило московським демагогам використати це становище і розвинути пропагаторську та збройну військову акцію на Кавказі і нарешті повалити кавказькі демократичні республіки та поневолити вільні шляхетні народи, що стало другим з черги, по знасилуванні українського народу, злочином Московії. Коло цього злочину культурний світ прошов мовчки, немавши жадних моральних підстав ваняти відповідне становище, бо сам не що визнавав за молодими народами право на будову власного життя і цим поставив себе на одну дошку з московськими варварами: видовище малю гідне і страшне в своїх консеквенціях для перспектив культурних народів світу! 5/ те-пер, замість перегляду методів свого дотеперішнього поступовання в справах Сходу Європи та вишукання нових ідеологично-принципових засад свого поступовання, уряди великих держав наміряються капи-тулювати перед станом річей на Сході Європи, який склався в наслідок їх власних помилок та недобре зрозумілих власних національно-державних інтересів, і цим припекати свою кволість та неспроможність для їх порядкувати справами Європи, що повинно мати історичні далекосягні негативні наслідки, наперше для самих великих держав. Цел намір визнати большовицький режим, коли його здійснить сьогоднішні володарі світу, нічого нового до того, що світ уже бачив, не додасть, культурним народам бажаних користей не принесе, большовицьких руйнників не спасе,- єдине-поможе їм ще на деякий час затримати свій кровавий режим і доручувати вшент і те, що ще не зруйновано, а народам входу Європи продовжать часи їх безправ'я, страждань та мук. Але це визнання большовиків буде вже останнім етапом на тому блудному шляху, по якому весь час плентается політика великих держав, і по цьому, муситимуть народи, нарешті, прийти до єдино правдивого, раціонального та корисного для всіх рішення: шанувати національну волю всіх народів, визнати суверенні держави цею волею народів Сходу Європи збудовані, помогти їм звільнитися від московських окупантів і зорганізуватися на основі європейського демократизму та поновити державний і суспільний лад і спокій, і таким чином започаткувати нову добу /еру/ мірного господарчо-економічного та національно-культурного розвитку, в інтересах самих поневолених нині народів і всієї культурної людності світу. 13. Зважаючи на все повище сказане, ми, діячі Місцевих Народніх Самоврядувань України, в імені народу українського, обранцями котрого ми є, заявляємо: 1/ сучасний, так званий, "Совітський" уряд України є агентурою большевицької Москвії, який працює по вказівках в Москви під кермом інтернаціонального продисвіта румунського громадянина болгарської національності Раковського, який в 1918 році, перед Германською експедицією на Україні під номінальним проводом генерала Скоропадського, дипломатично заступав інтереси большевицької Москвії так само, як нині перед державами Європи заступає інтереси поневоленої України; 2/ український народ боровся, нині бореться і не перестане боротися за своє національне-державне визволення з під московської окупації до повного осягнення своєї національної мети; 3/ ніяких актів, що підпишуть за його окупанти, не визнає і не визнає для себе правосильними, а укладатиметься дипломатично з тими, з ким уважатимемо корисним для себе це робити, і так, як це по- диктуєть тому його власні національні та державні інтереси, здійснюючи все це через свій власний національний державний уряд, котрий він склав своїм незалежним, вільним вибором на основах всенародного виявлення своєї суверенної волі. Тому, бажаючи спричинитися до пасифікації Сходу Європи, щоби поновити вільну творчу працю поневолених сьогодні народів, ми іменем Українського Народу визиваємо уряди держав, що надіслали своїх відпоручників до конференції в Генуї, припинити свою хибну, шкодливу політику експериментів супроти Москвії, занехаяти уперте нехтування визвольної боротьби народів Східньої Європи та Кавказу проти імперіялістичної Москвії, негайно визнати національно-демократичні уряди цих народів, між ними найперше-українського, закликати представників цих урядів до нарад над становищем поневолених московськими окупантами народів, вимагати у московських комісарів виводу їх військ з просторів України, в одночасну передачою узурпованої ними влади легальним представникам українського народу. 14. Тільки при цих умовах Схід Європи може заспокоїтись, народи пере- стануть збройно боротися, сотворяться умови для економично-госпо- дарчої та промислово-фінансової одбудови зруйнованої нині народ- ньї господарки на Сході Європи та поновиться так потрібну всім кооперaцію aграрних країн Східньої Європи з промислово-торговель- ними народами Європи Західньої, на добро і щастя самих нині поне- волених Москвою народів та в інтересах народів всього культурного світу.- за Всеукраїнську Спілку діячів місцевих народних Самоврядувань: Президія Спілки - Голова Ст. А. Шевченко Скарбник Шисарь П. Кривда-Вокаченка. 24 лютого 1928 року. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз.Зносин "23" березня 1922. №. 137м./447 Габіно. До Пана Керуючого Справами Директорії. Міністерство має честь переслати при цьому копію свого обіжника від "23" березня ц.р. за № 119м-135м... для відповідно го докладу. За МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин У.П.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужих Зносин "23" березня 1922 р. ч. /18м.-/35т/ 428 - 445. При обговоренні сучасного політичного становища на Україні де-які п.п. Представники Уряду Української Народньої Республі- ки при своїх офіційних розмовах висувають як найголовніші ви- моги Уряду УНР. "вирішення державного ладу України на її Уста- новчому Зібранні, виведення на цей час червоної армії і заміна нашої допомогою міжнародної міліції, суверенність Установчих Зборів і т.д. і т.д.". Такий спосіб ведення дипломатичної праці в справі нашої державності не стоїть в повній і цілковитій згоді з напрямком наміченої і не раз в обізнках Міністерства Закордонних Справ зафіксованої політичної лінії Уряду УНР. Навпаки Міністерство вважає подібне поставлення справи перед чужим форумом за хибне і недопустиме, а може навіть і шкідливим. Коли звалити, що відомим звичаєм самих росіян є підносити вагу Українських Установчих Зборів, що висловлюється з боку ос- танніх в надії, що Установчі Збори виявлять свої симпатії в сто- рону Москви і висловлюються да нем. то підчеркування того самого фактора з нашого боку означає йти росіянам якраз на руку і ро- бити їм певного роду уступки. Цей факт може стати сильним ату- том в руках російської дипломатії на нашу некористь і виклика- ти для нас небажані наслідки. Більш від'ємно може відбутися на нашій справі за кордоном підчеркування "Суверенності Установчих Зборів", бо це означає, що ми відказуємося від правності Уряду УНР. і рівночасно погод- жуємся з тим, що Уряд уявляє із себе певного роду "провізоріум". Політичні противники Української Народньої Республіки змо- жуть цілком правно покликуватися на подібні твердження коровни- - 2 - ків нашої дипломатії за кордоном і заявляти, що ми зійшли з лінії самостійності і пустилися на шлях компромісів. Для уникнення ж вських непорозумінь необхідно говори- ти лише про український Парламент, який буде скликаний по анесенню російської окупації і буде мати своїм завданням не вирішення питань про державність, самостійність та суве- ренітет, що все вирішено, а утворення і урегулювання внутріш- нього правового порядку, як і урегулювання наших міжнародних відносин. Вимога виводу з терену України російської червоної ар- мії часто мотивується в заявах наших п.н. Представників як передумова усталлення державного ладу /устрою /. Такі моти- ви вважаються Міністерством тих хибними бо можуть бути зро- зумілі так, що справа нашої державності і державного ладу /устрою/ це тільки мусять бути нами розв'язані в майбутньо- му. Ми тим, ми визнаємо себе і мусимо виступати як пред- ставники все істнуючої суверенної української держави в установленням в наслідок революційної боротьби республікансь- ким ладом. Отже в зв'язку з висловленими думками про Установ- чі Збори та їх суверенність, необхідно заявляти у відповід- них випадках, що питання про державність, суверенітет та дер- жавний лад все вирішені і що ні Уряд ні населення України цих питань навіть не порушують і порушувати не будуть. Вимогу виводу окупаційної червоної армії необхідно ви- ставляти як передумову привернення внутрішнього порядку, спокійних нормальних умови для політичного й економичного життя країни. Часто також помітно, що назва "Український Совєтський /Радянський/ Уряд" збільшує ту незорієнтованість в українсь- ких справах, яка так характерна не тільки для громадських, а навіть і міроздайних політичних чинників за кордоном. Ця назва затемнює справжній характер цього Уряду, іменно те, що він ненациональний і незаконний, а являється чужим і захва- - 3 - тів владу в наслідок окупації України Росією. Тому необхідно цей Уряд завше звати так: Російський окупаційний уряд на Україні, що зве себе "Український Совітський Уряд". Також кидається в очі неоднаковість назви, яка вживається в наших нотах і заявах, коли згадується наш Уряд і Пан Голова Директорії. Вживаються вирази "Уряд УНР", "Уряд Головного Отамана С.Петлюри", "Український Уряд на чолі з Головою Директорії С. Петлюрою" і т.п. Необхідно прийняти і вживати у всіх випадках вирази: Уряд Української Народньої Республіки /в протилежність ж до окупаційного уряду - ваконний Уряд Української Народньої Республіки/ Коли згадується верховна влада України, то вживати - Голова Директорії і Головний Отаман С. Петлюра. Коли ж говориться про обидва органи державної влади то необхідно висловлюватися - Голова Директорії, Головний Отаман С. Петлюра і Уряд Української Народньої Республіки. Все виденаведене подається до відома і для керування в майбутньому. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Ян Токаржевський-Карашевич /-/ /Директор 'епартаменту Чужоземних Зносів 3 оригіналом згідно. Начальник Дипломатичного Відділу КОМІТЕТ СПАСІННЯ УКРАЇНИ Переклад з французької. Копія. Його Ексцеленції Панові Голові Конференції в Генуї. Пане Президенте, Комітет Спасіння України має честь подати Вам долучений до цього меморандум, складений Ко- мітетом що до допущення до праць Конференції в Генуї Совітської Делегації, т.з. Української. Прийміть, Пане Президенте, вислови нашої глибокої пошани. В.БОГОМОЛЕЦЬ /в.р./ Голова. Н.АДІЯСЕВИЧ /в.р./ Секретарь 3-го Квітня 1922 року. Царьгород. Згідно з французьким текстом : Урядовець осооливих доручень М.З.С. Переклад з французької. МЕМОРАНДУМ. Комітет Спасіння України, що репрезентує за кордоном українське суспільство організоване і що є нерозривно зв'язаний з відповідними організаціями на Україні, сконстатувавши факт запрошення на Міжнародну Конференцію в Генуї представників Совітської Росії, і між іншим, Раковського, спеціального представника Совєтської України, - вважає своїм громадським обов'язком що до своєї Вітчини і що до кол суспільства, думки якого він виявляє, подати на увагу Високій Конференції слідуюче: 1. Комітет Спасіння України протестує в найбільш енергійний спосіб проти права представників Російського Уряду або їхнього наймита Раковського, болгарина по походженню, поставленого на чолі України силою багнетів, - говорити на Конференції в імені Українського народу, який не перестає боротися за своє національне визволення. 2. Український Народ вважає Раковського і Його Уряд яко пред- ставників ворожої країни, з якою Україна находиться в стані перманентної війни. 3. Тимчасова окупація території України не може служити підставою для визнання цього Уряду яко законного, як також того, що виявляє волю більшості Українського Народу, а це власне вже доведено безперестанними повстаннями на всій території України, - доведення деклараціями Уряду Української Народньої Республіки і резолюціями Українського Конгресу у Відню в лютому біжучого року. 4. Положення як України і її законного Уряду і навіть його доля - аналогічні з долею Бельгії і її Уряду під час Великої Війни. 5. Українські громадські кола, яких репрезентує Комітет Спасіння України, який в свою чергу спирається на численні повстанці організації в Батьківщині, виконують свій обов'язок, заявляючи перед цілим культурним світом, що вони не покладуть зброї до того часу, поки Україна не звільниться від совєтських військ, і що вони готові принести найбільші жертви за національне визволення свого народу. 6. Український Народ не може визнати жадного трактату заключеного в його імені Московськими комуністами. 7. Українські громадські кола твердо переконані, що до того моменту, поки народ не матиме можливості вільно висловити свою волю, жадне заспокоєння на його території не є можливим, як також неможлива жадна відбудова економічного життя. В.БОГОМОЛЕЦЬ /в.р./ Голова. Н.АДІЯСЕВИЧ /в.р./ Секретарь. Згідно з французьким текстом : Урядовець особливих доручень М.З.С. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Канцелярія Міністра "8" квітня 1922 р. ч. 473... до Нана Керуючого Справами Директорії У.Н.Р. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому копії листів п. Голови Дипломатичної Місії У.Н.Р. в Румунії від 14-го березня щ.р. і 20-го березня ц.р. до п. Міністра Закордонних Справ- для відповідно- го докладу. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра Копія. Голова Дипломатичної Місії У.Н.Р. в Румунії Букарешт 14 березня 1922 р. Високоповажаний Пане міністре, 7/III я надіслав вам листа, в якому відповідав Вам на ті питан- ня, які були Вами поставлені. Там я також звертав Вашу увагу на те скрутне фінансове становище, в якому зараз знаходиться наша Місія. Але мені здається, що я не досить ясно і конкретно Вам Його виявив. В значній мірі це залежало від того, що я сподіваюсь все ж таки отримати яку-сь допомогу від Адм. Остроградського, котрий мені 11 обіцяв дати ще в січні місяці, але ставив це під умовую полагодження своїх справ з Румунським Ллбойдом. Тепер же, після розмови з ним вчора вияснилось, що він категорично відмов- ляється кому не буде щось видати. Мотивує він це так.: тепер на- че б то багато Українських Урядів і він не знає, якому він повинен віддавати гроші. Друге, Лебідь-Юрчик заборонив йому давати гроші Місії і взагалі він не має ніяких розпоряджень з цього при- воду. Нарешті у нього після зроблених видач, рахуючи в тому і Його внески в Румунський ЛЛбойд не залишається зовсім вільних коштів і не відомо , хто кому винен, чи він Уряду, чи Уряд йому. Після цієї розмови, і особливо після того, як в ній було рішуче підкреслено, щоб Місія немала ніяких ілюзій відносно якої то будь допомоги з боку адмірала, я опинивсь перед майже зовсім безнадійним становищем Місії. Помешкання, як я Вас повідомляв, з І-го травня нема і без грошей за рік вперед Його тут не найдеш. Переносити ж Місію до готелю, або до мебльованих кімнат так не можливо, бо це ще дорожче коштує. Правда, це не вимагає великої попередньої витрати грошей взагалі, то однаково, чи платити вперед за рік, чи по тижням. Я передбачав що ситуацію ще в листопаді, коли останній раз був у Уряді і пропонував тоді діквідацію Місії в тому складі, як вона була в тим, щоб більша частина справ була передана Комітето- ві допомоги, а політичне представництво, консульська справа і т. адм. Остроградському. Але це мною пропонувалося під час Міністе- рства Авереску, яке вело справу до згоди з большевиками, і коли нам тут не передбачалося ніякої політичної праці. Тепер умови змінилися і може ця комбінація для нас не уявляється політично користюною. Тим більш, що зараз я не можу вже рекомендувати пере- дачу нашого представництва п. Остроградському по досить поваж- ним мотивам, про що я Вам напишу слідуючий раз. Таким чином/ при сучасному становищі наша справа тут стоїть дуже трагично: Місію треба всіма силами зберегти, пере- дати її нікому, а тим часом засобів для цього нема і я не знаю звідкіль їх добути, бо весь персональний кредит свій я вже ви- черпав. Гірш всього, що питання ходить про якісь 60-75 тис. леїв, котрі, аби ми мали, то я певен, що протрималися це більш року. Ставлюче це все під увагу, прошу Вас, високоповажаний п. Міністре, дати мені відповідні вказівки, що робити і можли- ву допомогу . Я ніколи не турбував би Вас нашими справами, бо я знаю, що Вам і самому дуже важко, але країна небхідність і почуття відповідальності примушують мене до цього. Прошу вірити, що аби я міг ці справи залагодити своїми силами, то я б це зро- бив би зараз, як робив це на протязі 3-х років. Тим гірше це все переживати, що може в самому скорому часі, дякуючи спра- ві Корнієнка і ми, і Уряд матимемо необхідні кошти. Чекаю на Вашу шановну відповідь і порядку. Прийміть, Високоповажаний Пане Міністре, запевнення в моїй щирій до Вас повазі і повній відданості. Голова Місії К. МАЦІЄВИЧ./ в.р./ З оригіналом згідно Ст. Діловод Т. Милицьк У.Н.Р. Надзвичайна Дипломатична Місія Української Народньої Республіки в Румунії 20 березня 1922 року м. Бухарест. Вашого листа від 17/III, ч. 318 я одержав зараз після того, як надіслав Вам коротеньке повідомлення про сучасне фінансове становище нашої Місії. Як я писав Вам раніш, я підготовлюю для Вас великий і деталь- ний доклад, в якому я вичерпуючи відпорім Вам на всі ті питан- ня, що зазначені в Вашому останньому листі. Але не чекаючи цього писку Вам зараз коротенько, бо можливо де-які відомості мають для Вас, спішний характер. В складі кабінету Братіану, окрім нього самого, ми маємо при- хильників в особі 2-х міністрів.- Войтояну і Марвеску, які вже були міністрами в попередньому кабінетові лібералів. Що стосуєть- ся до п. Міністра Дуки, то він портфель міністра З.О. прияв перший раз. До цього часу він був двічі міністром: перший раз Освіти і Культів, другий раз Хліборобства і Доменій . Між іншим він склав перший земельний закон, який встановив принцип парце- ляції великих маєтків. Це один з найбільш видатних діячів лібе- ральної партії, який користується великою повагою по за межами 11, навіть серед опозиційних кол. П. Дука разом з п. Ангелеску, міністром Освіти в сучасному уряді, уявляють із себе осіб, від- носно яких самі злі вороги - лібералів не сміють сказати нічо- го лихого, оскільки вони чесні і чисті люди. Новий Міністр З.О. повів рішучу політику знесення усяких синекур і ліквідації безчисленних місій, що розмножилися за часи війни і мирних переговорів. Політику поки що він воде попередню, зближення в Малому Антантою, але мабуть де що в скорому часі ми побачимо і нового. Оскільки він ставиться до нас і до нашої справи прихильно, я ще не всигр вияснити, бо не мав нагоди з ним переговорити. На цьому тижні я подаю свій меморандум п. Братіану і копію його персонально завезу до Міністерства З.О. і тоді пербалакаю з ним з приводу усіх принціпійних питань, які за- чеплені в меморандумі і прохатиму нам допомогти в справах нашої боротбі. Серед інших міністрів треба виділити також Константинеску, який теж являється великим прихильником самостійності України Всі останні міністри суть видатні фаховці в справах їх Мі- ністерств, але на політику не мають особливо впливу. На протязі блищого часу відбудуться мабуть зміни в кабі- неті, бо де-хто вибуде з його складу на парламентську пра- цю. будуть мабуть і нові призначення, бо ще не всі портфелі були заміщені. Для нас найбільше значіння матиме призначення військового міністра. дається буде ним Ген. Мардореску, який є відомий своїм антибольшевизмом, бо це він командував армією, яка розгромила Беля- Кунa. З українською справою він знайомий мало. Вибори вже закінчилися великою побідою лібералів, які одержали більш двох третих частин всього складу парламенту, як в Камері, так і в Сенаті. Опозиція матиме не більш ста депутатів. Вже почались заходи з 11 бюку, аби опорочити ви- бори, і навіть зірвати парламентську працю. Але ліберали зу- міють налагодити справу і якось вгамувати опозіцію. По Комітет допомоги нашим громадянам я досить докладно писав бувшому міністрові А. Ніковському. надсилав йому і проект Статуту цього Комітету, так що рін повинен бути мах в матеріялах Міністерства. Комітет має аналогичний характер і значіння з таким ж комітетами, що заснувалися все у Відню і Празі. Ріжниця між нашим Комітетом і останніми полягає тіль- ки в тому, що наш Комітет організується при постійній і близ- чій участі Місії, вийшов з 11 ініціативи, і тому не матиме ніякого опозиційного настрою відносно У.Н.Р.. По змісту свого Статуту цей Комітет матиме характер благодійного і ку- дурно-національного товариства, яке провадитиме опіку і до- помогу нашим збігцям і громадянам. До цього часу це робила Місія, але тепер за браком комітів вона надалі не має можливо- сти цю працю продовжувати і тому перекладає 11 на нашу бла- годійну інституцію, що працюватиме в повному контакті з Місією. Ми закликали до співучасті в цьому комітетові наших українсь- ких місцевих жидів, які поставилися до цього з великою прихиль- ністю, і також і де-кого в Румунського громадянства. Малося при цьому на увазі, що таким чином ми збільшимо кошти Комітету, а 'окрім того забезпечемо його від гри в політику. Статут Комі- тету ще не затверджений, хоч я його персонально подав Міністрф Войтояну. Тим часом Комітет фактично потріху працює, як ініціа- тивна група і де які кошти вже отримує. Сподіваємося що на протязі тижня ми одержимо затвердження статуту і закінчимо організацію комітету, який по всім нашим спостареженням матиме досить значні кошти для початку своєї праці. Дуже дякую Вам, пане Міністре, за те, що Ви звернули увагу на справу п. Крнієнка. Оскільки я міг, я підготовку грунті для позитивного Ті" вирішення вже роспонах. Коли я бачився в Братіану, то я звернув його увагу на цю справу і скарживсь йому, що не дивлячись на ії безсумнівність уряд Аверешку затри- мав виплату грошей під усякими предлогами на два роки. Оскіль- ки я можу розуміти, Братіану віднісся до моєї заяви прихильно і пропонував мене і скласти йому особисто записку, при чому сам при мені наказав своїмому першому секретарю, аби він коли ця за- писка поступить зараз же дав 17 ходу. На жаль я не можу цього зробити до повороту Корнієнка, який чогось так забарвився. Почав і також в цій справі розмови з де-яким фінансовими дільчами з ліберальних кол, бо може доведеться нашу притензію продати з уступкою, аби скоріш отримати гроші. Коли виясниться, що треба буде стати на цей шлях, то я зараз же повідомлю Вас, аби порозумітися з приводу розмірів усупинки, яку ми можемо зро- бити. Вправа відно ень з хліборобами зараз згубила свою актуаль- ність . П. Вілопольський витхав з Букарешту і організований ним "Союз Українських Хліборобів", який і раніш майже нічого не робив, після його від'їзду зовсім припиняв своє істнування. В результаті праці тут хліборобів дала тільки наслідки, що руйнувала наш почин в організації українських власників і промисловців і не дала нічого позитивного. Власне я сприйнявся в своєму листі до п. Ніковського через те, що лічу необхідним з боку нашого Уряду почати систематичну і планову акцію по примиренню з різними елементами того нашого громадянства, яке рішуче і широко стоїть на грунті самостійної України. Тому і Вам я б радив зробити спробу порозуміння з різними нашими, як монархічними колами, почавши зі скликання невеликої наради головних лідерів. Мені здається, що Уряд У.Н.Р. повинен стояти на такому мирному об'єднуючому грунті. Я лічу і заради говорив це одверто С.В., що до того часу, поки ми стоїмо на грунті державності, і не рахуємо себе якоюсь сектанською групою, а навпаки вважаємо, - що Уряд У.Н.Р. є дійсний державний центр України, то ми і поводитися з різними елементами повинні, як державники, а не прадстивники тільки одної якоюсь течії і боюся я, що в нашому минулому було багато в цьому відношенні зроблено помилок і ми справді більш поводилися як "Нетлорівці", а не як "У.Н.Р-рівці" і державники. Боже борони, щоб це означало, що ми цім хтіли б зменшити все величезне значення особи С.В. для нашого Українського руху, навпаки завжди і всюду ми повинні дбати про те аби його ще більш підвищити, бо це справжній наш національний інтерес того вимагає. Нема і не може бути ніякого великого національного руху без його персони і ка- ції. Тому власне як У.Н.Р. є зараз не зрівнено дужча від гетьманців, що вона має Птлюру, а вони нічого. Але повторюю тим більше ми повинні виявляти мирних настроїв і ширих заходів до усякого порозуміння. Це було завжди головною провідною ідеєю для мене і я завжди личив, що ми, представники У.Н.Р., повинні стояти поверх групових і партійних суперечок і бо"еднувати усіх, хто змагається за самостійну і незалежну Україну. на минулому тижні був в Букарешті п. Драгомирецький, якого я викликав по справам нашого Волгарського посольства. Ви мабуть знаєте, в якому становищі зараз знаходиться справа наших Сістовських цістерн. Нашого арендатора звідтіль було вики- нуто і посажено замість його контр-агента Врангелевського правління - Баршавського, який тримав їх в аренди раніш. Всі наші заходи в тим числі і поїздка генерала Остроград- ського не дали поки що ніяких реальних результатів. Мені треба вияснити, що взагалі в цій справі можна зробити. Одрім того п. Драгомирецький було витрачено на потреби Бол- гарської Легації 50 тис. болгарських левів, які ми були внесли нашим арендатором, як платню за першу І/2 року арен- ди. Зроблено це було без мого відома і дало привод усяким неприємним балачкам в бою різних осіб. На підставі тих ма- теріялів, що привіз з собою п. Драгомирецький і копію яких я Вам надішлю разом з докладом, вияснилось, що наш аренда- тор має шанси знову сісти на нашому участкові, і що гроші Драгомирецьким витрачені дійсно на потреби легації, при чо- му для себе він не взяв ні одного лева. Взагалі я повинен засвідчити, що цей чоловік, не дивлячись на всі ті наклепи, які з приводу нього розповсюджуються всякими добровільними ревізорами, працює широко і розумно на користь нашої справи: Дав я йому також інструкції в приводу підготовчої грації до Геновської конференції, але меморандум для п. Прем'єр- Міністра Болгарії Стамбулдійського я напишу сам і надіш- лю йому, переробивши відповідно той, що подаю Ератіану. Як буде хоч яка то будь можливість, то я поїду сам до Софії, але як писав Вам, за браком коштів мені це зараз не можливо поки що. Тут велике враження зробило оголошення якоїсь газети, що ми почали розмови з большевиками. Дуже дивно, як такі чутки приймаються дипломатичними колами, навіть тих джерел, що вимагають перетрактувати ххххакиввххахххбнхддкккккк все підти и- сали якісь акти з большевиками. Виходить так, що їм можна пер- трактувати з большевиками, складати з ними якісь згоди, а нам це не можливо. Певне, що я скрізь спростовую ці чутки, але ставлю завжди запитання, чому це так уявляється неможливим і чому це іменно забороняється нам в той час, коли весь світ по- чинає з ними розмовляти. З сього боку радив би Уряду опублікувати якийсь мунікат, що рішуче спростовував би всі подібні брехні. Здається відповів Вам, Високоповажаний п. Міністре, на всі запитання. Дільш докладно вони будуть освітлені мною в черговому докладі, який я надішлю після де-яких політичних побачень, що матиму в скорому часі. Прийміть, Високоповажаний п. Міністре, запевнення в глибокій моїй пошані до Вас. Голова Місії К. МАНЦЕВИЧ. З оригіналом згідно Ст. Д і л о в о д Г. Тимштру У. Н. Р. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ. 19 Квітня 1922 р. Ч 304 Вказівленні Пану Іванові Дмитрієвичу Маю за честь представити для візита повідомлення до всіх п.п. Росії і Голов Антимонопольних Комісій. Голова Ради Міністрів Олімпійський За Директор Концедрії Назаров УНР. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ "16" квітня 1922 р. Ч........... Обізнo. ДО ВОЇХ П.П.ПОСЛІВ І ГОЛОВ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ. 360 Високоповажний Пане, В імені Правительства УНР даро вітаю Вас з Великод- ними Святами і бажаю Вам успіху в Вашій тяжкій праці на користь батьківщини. З огляду на наближення моменту повного розвалу боле- шевизму на Сході Європи і на особливу заінтересованість всіх культурних держав питанням про долю бувшої Росії, прошу Вас як найчастіше подавати інформації про Вашу діяльність і про відношення до української державної справи тих держав, при урядах яких Ви акредитовані. В останні часи поширюються чутки про напружену ді- яльність груп Брангеля, про його підготовчу роботу до збройної інтервенції в соцістську Росію через територію України. Передають також, що акція Брангеля має підтримку з боку негустих держав. Особи, що близько стоять до груп Брангеля, роспускають чонусь поголоски, ніби Правительст- во УНР порозумілося з Брангелем і навіть заключило з ним конвенції проти "совітів". Прошу подати детальні інформації про заходи Бранге- ля і російських монархистів внаразл, а також про відно- шення до тих заходів з боку держави, в якій Ви акредитовані. Прошу також категорично спростувати провокаційні чутки про порозуміння наше з Брангелем. Правительство УНР має цілковите порозуміння лише з державами, що утвердилися терені бувшої Росії і зараз окуповані соцістською армі- єю чи до подібних груп московських, то Правительство У в листопаді 20 року заключило договір лише з групою С винкова, який визнав самостійність України. З групою Б. Сабинкова Правительство і надалі буде підтримувати ст сунки, до інших же течій московської політичної думки Правительство буде ставитися з застереженням доти, доки росіяне будуть поборювати стримління українського народу до незалежного державного існування і не стане одверто на шлях визнання самостійності України. Група Врангеля готує збройну боротьбу проти совітської Росії без згоди і проти волі "окраїнних" народів, і така акція московських імперіалістів повинна викликати з нашого боку рішучий і недвозначний протест. Про заходи Вами по звісту цього прошу Вас детально і регулярно інформувати Міністерство Закордонних Справ. А. ЛЕВИЦЬКИЙ ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ /в.п./ О. ЕЙХЕЛЬМАН КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ. /в.р./ З оригіналом згідно: Начальник Канцелярії Голови Ради Народніх Міністрів У.Н.Р. ГОЛОВА РАДК НАРОДНІХ МІНІСТРІВ "16" квітня 1922 р. Обінно. До всіх пп. Послів і Голов Дипломатичних Місій Високоповажаний Пане, В Вашій особі Правительство вітає Великодніми Святами місцеву українську колонію і письмово своє побажання, щоби в цей день було задуте все те, що роздрукувало наші національні сили, щоби всі громадяни українські органічно відчули, єдине для всіх нас найсвятіше завдання: необхідність спільної боротьби за державну незалежність України. Пам'ятаючи для цілого світу падає совітський режим. І ще не поховали господаря, а вже підіймають високо свої імперіалістичні голови напрошені надцями. Для російської еміграції розведення національних сил не є такими страшними, як еміграція українська1. – Росіяне при найгірших умовах збудують свою державу: чи то республіканську, чи монархичну. Для народу ж українського справа ходить про саме буття української державності. В той час, як політичні угруповання українські шукатимуть свого національно-державного центру, вагаються над різними концепціями і орієнтаціями, важко себе поборювати, всереднь української державності не сильять і несвятим свої повинуватись на російну спадщину, на багеті степи українські, що лишаються по смерті проклятої пам'яти самодержавного а потім совітського режиму. Наступає час, коли ми маємо мобілізувати всі наші національні сили, коли всі вірні сини України, без різниці віри і національності, повинні силу піднести свої розум і одностайно стати під єдиний світлий праор вільног самостійної України. Правительство У.Н.Р., що має традиції державності української в часів Центральної Ради, в цей день звертається до всіх громадян українських з розкішним закликом забути старі образи і партійні свари і пам'ятати лише про Україну. Хай всі кірні сили України, від лівих до правих об'єднаються навколо нашого державного центру для спільної боротьби проти економічного поруга. Хай військо українське, вичучене на еміграції, почне радісну звістку про давно жданий єдиний національний фронт, і в подвійних завантаженнях гуртуються до останньої подібної боротьби. Та ліндарська кров, що пролилася з наших воїнів на стелах України, та стриження цю несуть воли українські на еміграції, - вимагають одного національного фронту, вимагають об'єднання всіх національних сил навколо нашого державного центру, навколо Правительства У.Н.Р. А. ЛЕВИЦЬКИЙ Голова Вищої Ради/ Міністрів З оригіналом згідно О. ЕЙХЕЛЬМАН /в.п./ Народний Справами Міністерства Закордонних Справ Директор Канцелярії Ради Ради Міністрів Високоповажний Пане Міністре, На Вашого листа з 27 біж. квітня маю за честь до-вести до Вашого відома, що д-р Бриндзан приїздив до Буда- пешту в справах заснованого у Відні торговельного синдика- ту. Між іншим д-р Бриндзан в тутешньому клубі журналістів та письменників виголосив реферате | німецькою мовою | про сучасний стан річей на Вкраїні. На цьому рефераті були при- сутні: радник Д-р Кобилянський, поручник Галерський та ата - ше Місії Стасів. Проти українського Уряду і п. Головного Ста- мана д-р Бриндзан ніякої агітації не провадив. Був він в Будапешті шість день. Прошу Вашу Вельможність прийняти вислови моєї гли - бокої поваги й цілковитої відданості. Голова Місії Павлович Стасів До Пана Міністра Української Народної Республіки Н. Василька. У.Н.Р. МИНИСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз.Зносин "б" травня 1922 р. ч.164п./648. Міністерство має честь переслати при цьому для відповідного докладу: I/переклад відозви,яка в березні місяці росповсюджува- лась в Баварії прихильниками Бутенка і Пол- тавца-Острянніци; 2/доклад п.Консула в Мюнхе- ні № 569 і 3/копію перекладу з французької мови меморандуму до Конференції в Генуї,по- даного Комітетом Спасіння України в Царгоро- ді. Т.КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин КОНСУЛЬСТВО В МЮНХЕНІ " 27." березня 1922 р. Ч.569. Довірчо. Копія. Високоповажний Пане Міністре, В відповідь на доручення від 25 лютого № 77/264 отримана підписаним дня 25-го березня - має підписаний за честь довести до Вашого Високоповажний Пане Міністре, ласкавого відома слідуюче: Назвати призвіща всіх осіб, до котрих вишиванці зверталися за допомогою, підписаний не має змоги. Зате знає цілком певне що в літку минувшого року приїздив сюди два чи три рази Вишваваний і його адвокат Лярішенко, він же Буш. Оба вони конферували з генералом Людендорфом, відтак з тодішнім президентом мюнхенської поліції "генером", й навіть мали авдієнцію у тодішнього президента міністрів фон Кара. Це факти цілком певні. Но підписаний думає, що покище вони попали до Людендорфа, Кара і Пенера, вони мусили раніше познакомитися з керовниками тутешніх правих організацій, а саме з провідниками Оргешу, Ешеріхом і Канцлером, з де-якими виднішими членами мюнхенського "Бюргер-Вльок" - та де-якими другими тайними організаціями, котрі тоді находились на висоті свогої розвитку і мали доволі велике значиння. Дальше відомо підписаному, що вони мали побачення з лідерами тутешньої католицької партії "Байеріше Фолькспартай" гегаймратом Гельдом та д-ром Гаймом. У кого вони дістали підмогу, тяжко певно сказати, но підписаний думає що він не помиляється, коли скаже, що отримали вони ії від мюнхенської поліції, не передрішаючи питання, чи сталося це по-чи безпосередньо. Про допомогу цю знав по думці підписаного також і президент міністрів фон Кар, можливо також що і тодішній міністр юстиції Рот, но цілий кабнет як такий - в цю справу не був втаємничений. Організація "Ауфбау", котра разом з Марковим організувала райхелвальдський з'їзд перейшла після отримання грошей Вишванним на сторону цього посліднього. В ній примістились теж Бутенко і Острянниця. Перший як представник Вишванного. Праця їх зводилась до видавання пресового бюлетеню, в котрому ярко виступалось проти большевиків та пропагувалось німецько-російський союз при рівночасному відновленню в обох країнах монархії. Про Україну майже нічого не писалось, а коли це мало місце, то в та- кому провокаторському тоні, що навіть орган Вишиваного Соб.Украї- на не могла на це не зареагувати.примірники цього бюлетеню свого часу постійно пересилались Посольству в Берліні.Крім цього виро- били вони де-кілька планів відбудови Росії і України, котрі під- -писаним теж були переслані Посольству і Міністерству.Ніяких кон- кретних надій на їх реалізацію немає. Зараз, коли гроші у Вишиваного вже кінчаються,Бутенко разом з Острянницею зірвали з віденським вільним козацтвом, та вдвоє за- ложили свій генеральний комітет Вільного Козацтва,/відозву їх було свого часу теж переслано Міністерству/ надіючись,що при по- мощі цієї фіктивної організації зможуть отримати гроші не посеред- ньо від Вишиваного, а тілько безпосередньо від німців.Но заходи їх не знайшли відгуку і здається не знайдуть,не тільки тому ,що курс теперішнього уряду инший, але ще більше тому,що і Бутенко і Острянниця, як не менше і керовник "Афбау" Шайбнер-Ріхтер мають тут і в Черліні дуже підмочену репутацію.Для повності картини на- лежало б ще згадати,що як Бутенко так і Острянниця вже від 3-х місяців цілковито без грошей. Що торкається барона фон Крамер-Клетт, то він свого часу стояв дуже близько до тутешнього російсько-німецького товариства "Найедерусс ",котрому уділив навіть був підмогу, оскільки під- писаному відомо,з фондів М.А.Н. зараз, коли він вже не є прези- дентом надзорчої ради цієї фірми, контакт його зі згаданим товариством не сильний. Чи був він в зносинах з Вишиваним, тяжко ска- зати,но підписаний думає що ні. Прийміть,Високоповажаний Пане Міністре, і т.д. ОРЕНЧУК/в.р./ З оригіналом згідно: Начальник Дипломатичного Відділу У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чуж.Зносин. "9" травня 1922 р. №...1748/665. До Пана Керуючого справами Директорії Міністерство має честь переслати при цьому для відповідного докладу витяг з чергового докладу п.Голови Дипломатичної Місії в Угорщині № 256.- Т.КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Директор Департаменту Чужоземних Зносин Витяг з докладу п. Сікевича № 256. Українська псевдодиректорія-Макаренко,Швець,Андрієвський-надіслали до угорського уряду "ноту", в якій зазначає, що Міністр Н.Василько ніяких уповноважень від Українського Уряду не має і ніяких справ від імені цього останнього провадити не може.З цього приводу тим.вик.об. угорського Міністра Закордонних Справ гр.Амброзі запросив до себе Голову Української Місії полк.Сікевича,який в розмові з графом,докладно зясував йому всю справу.Граф Амброзі дуже дякував полк.Сікевичу, і сказав, що "ноту" пп.Макаренка,Швеця,Андрієвського він залишає без наслідків. Російська монархістична група в Будапешті знов розкололась:по один бік стали прибічники князя Голіцина,а по другий- князя Волконського.Ці дві підгрупи дуже ворогують між собою. До Будапешту прибув цими днями з Каліша інтригований там полк Ген.Штабу Лосев,який каже,що він був в загоні от.Тютюнника.Лосев залишився в Будапешті.Прибув також гарматчик-полк.Шатлев.Він під час світової війни,збудував в Росії дві великі фабрики гарматного приладдя та набоїв:одну- в Самарі,а другу - в Катеринославі.Полк. Шатлев пропонує, в разі потреби, свої послуги військовій владі УНР. Голова Місії Полковник Сікевич. З оригіналом згідно. Начальник Дипломат. Відділу PARIS, LE 13 / V 192 До Українського Центру. Ком. У Польщі Маю за честь переслати з доручення Пана Голови прикладені тут копії листів з проханнем ознайомити з ними Л. Гол. От. Оковеленко Секретар Місії. Проект листа П. Мін. Зак. Спр. до Посла О. Шульгина. Пане После, Уряд У.Н.Р. з огляду на технічні причини вважає неможливим, щоб у Парижі перебував Радник Міністерства Зак. Спр., який працює без певного порозуміння з Вами 1 без належного контакту з Урядом та Мін. З.С. Тому Рада Мін. дає звільненне Радникові М.З.С., Кн. Ми- жаїлові Кочубееві; я ж з свого боку прохаю Вас пере- балакати з Ки. Кочубеем від мого імені і прохати йо- го прияти на себе посаду Почесного Радника при вві- реній Вам Місці та працювати під Вашим керовництвом на користь нашої Батьківщини. Прийміть іт.д. Проект листа на ім"я Кн. Кочубея. Високоповажаний Князю, Я прошу Пана Посла Шульгина перебалакати з Вами в справі Вашої дальшої праці на користь нашої Бать- ківщини. Рада Мін. У.Н.Р. вважає неможливим, щоб істнувало в Парижі два представництва-одно в формі Місці У.Н.Р. на чолі з посолом О.Шульгиним, друге в Вашій особі, яко радника М.З.С.. Від чужинців ми маємо відомості, що це справляє дуже прикре вражіння тим більше, що Ви, Високоповажа- ний князю, незавжди додержували належного контакту, як з П. послом шульгиним, так і з М.З.С. Підкичи Ваш досвід та Ваші численні знайомства в Парижі, Рада Міністрів, знасовуючи посаду Радника М. З.С. в Парижі, разом з тим доручила мені знайти нову форму, якій дозволила б використати Ваші сили. В цій справі 1 має перебалакати з Вами П. Шульгин. Прийміть 1 т. д. Парижі, 12 / У 1922 До Пана Токарі-Токаржевського-Кара- шевича, Міністра Справ Закорд. V.H.P. Високоповажаний Пане Міністре, Я дозволив собі досі не доводити до відомості князя Кочубея його звільнення, написавши Вам та Па- нові Головному Отаманові, через які саме причини я вважаю таке рішуче звільненне ризкованим По суті я, як це Вам відомо і з моїх листів, і з моїх розмов з Вами, більш ніж поділяю думки, викладені Вами в листі на мое ім"я. Але Кочубей всє має бага- то знайомств і хоч він абсолютно не є здібний будь- -чим нам допомогти, але при сучасній ситуації він все ж може дуже пошкодити нашій справі і зосібна П. Го- ловному Отаманові, Вам і мені особливо. Все ж треба покласти кінець всім його виступам. Тим більше, що його останній мемуар до М.З.С. є ульт- ра безтактий /читав його, але копії не маю/. Отже, я прошу Вас дуже яко можна негайніше, пола- годити справу в такий спосіб: I-Наказ про звільнення заставиться в силі II-Вм будете ласкаві написати листи на мое ім"я та на ім"я Кочубея, проектн яких тут подан. Дуже мало шансів, щоб Кочубей зв'явся до праці на таких умовах. Коли ж він піде на ці умови, він не є страшний. Коли не піде, то все ж це буде певна мораль- на сатисфакція, і менше буде шансів на те, що він ста- не в гостру опозицію до П. Головного Отамана та до цілої справи. Прошу прийняти, Високоповажаний Пане Міністре, запевнення в моїй глибокій пошані та правдивій від- даності. (Мірчись) О. Шульгин P.S Користуюсь нагодою, щоб прохати Вас дати звільнення кн. С.Трубецькому, якого в штати місці я не зачислив і якого вважаю абсолютно зайвим в Пари- жі. З огляду на його прохання я видав йому, як уря- довцеві М.З.С. до 500 фр. допомоги, але надалі ніяких коштів вимазати йому не можу, тим більше, що він бере досить непристойний тон і, щоб прохати грошей, підси- лає до мене наших спільних знайомих, то французів, то поляків, і тим ставить мене в дуже неприємне стано- вище. Konsul der Ukrainischen Volksrepublik in München München, den 24 травня 1922 ВАША ЕКСЦЕЛЕНЦІЄ, Підписаний має за честь довести до відома Вашої Екс- целенції, що завдяки старанням підписаного відбулося нині в тутешній торговельній Палаті засідання в українській справі, на котрому були присутні: 1/Президент торгової Палати, тайний радник Шпор. 2/Представник баварського міністерства торгу, рад- ник д-р Лінднер. 3/Представник баварського міністерства земельних справ, радник д-р Тішер. 4/Директор мінхенської філії "Дойтше Банк". 5/Генераль-директор Пепельман. 6/Генеральний консул Заль.. 7/Директор Брюкнер. 8/Представник німецько-українського господарського Союзу д-р Майєр. 9/Представник мінхенської філії товариства "Триест. Лльойду "д-р Паугерт. 10/Підписаний. Підписаним було виголошено доклада про нинішнє положення на Вкраїні та підчеркнуто неможливість торговельних зносин з бойовиками.Після докладу вивязалася жива дискуссія,в котрій забирали голос майже всі присутні.За винятком д-ра Паугерта всі присутні погодились на цьому,що до торговель- них зносин з бойовиками треба ставитись з надзвичайною осторожністю та що на разі не може бути мови про правильне наладження німецько-українського товарообміну.Рішено звер- нутись до баварських ірм з коротким меморандумом,в котрому мається їх сповістити про відбувшуся нараду та висказані на ній погляди. При цьому нехай вільео буде підписаному довірчо зая- вити,що поставлений-згідно з попередньою умовою з підписаним- одним із учасників засідання внесок на вислання меморіялу до баварського Уряду,в котрому малосьби замадати предприняття певних кроків в українській справі перед центральним Урядом в Берліні,не найшов підтримки головно ізза негативної до ньо- го постави президента торговельної Палати Пшора та представ- ника баварського міністерства торгy Лінднера. ПРИЙМІТЬ,ВАША ЕКСЦЕЛЕНЦІЄ,ЗАПЕВНЕННЯ МОЄЇ ГЛУБОКОЇ ПОКАНИ І ПИРОЇ ВІДДАНОСТІ КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ травня 1922 р. ч....... ЕКЦЕЛЕНЦІЇ ПАНОВІ МІНІСТРОВІ Н.В АСИЛЬКО. Вишокошановний Пане Міністре, Маю за честь, з доручення ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ, порушити перед Вашою Екцеленцією слідуючу справу: Ще в осени минулого року /в м.серпні/ мною було порушено перед нашим Послом п.Смаль-Сточьким певну відому Вашій Екцеленції справу викупу майна старшин синьої дивізії, яке було здепоноване в одній фірмі в Каселі в 1918 році. Посол Смаль-Сточький в листі своєму від 17 серпня, м.р.повідомив мене, що Посольство,крім заходів перед Німецьким Урядом, робило всі можливі спроби, щоб справу старшинського майна користно подародити, але що таке полагодження можливе тільки через викуп майна і в тім напрямі Посольство переговорювало з компетентними українськими установами і в першу чергу з Виділом Укр.Червоного Хреста. Всі його заходи роздобути потрібні гроші на викуп майна, яких тоді потрібно було біля 30.000 нім.мар.були без успіху. В якому стані перебуває справа ця нині, мені докладно невідомо. Між тим звязку з незвираним відношенням до Радянської України з боку Німецького Уряду і з можливістю тимчасового припинення чинності нашого в Німеччині представництва, справа ця вимагає з нашого боку певного полагодження. Перебуваючі в таборах інтернован. старшини оуз.синьої дивізії, які увесь час запитують про це майно, не припускають навіть і думки, щоби це величезної цінності майно могло загинути, чи попасти в руки наших ворогів і зірять, що наше представництво зробить все можливе аби його зрятувати. По підрахункам цих старшин майнощце, яке складається з 214 старшинських куфрів, по своєму змісту виявляє цінність не менш 500.000 нім. марок, не рахуючи дуже цінної бібліотеки україн- ських книжок /до 1000 томів/ та театрального приладдя був.Ук. раїнської Громади старшинського табору Ган.Мюнден. Перебуваючи тут поза мехами України старшини був синьої ді візії рахують, що єдиним виходом зі складшагосся з цим майном становища, є викуп негайний його у кірмі в Каселі, роздача коф- рів старшинам, які перебувають нині по-за мехами України і зяв дяться за його одержанням до певного строка і ліквідація решти старшинського майна, з передачею бібліотеки і театрального май на до таборів інтернованого в Польщі українського війська для використання в школах. Виручені від продажу майна кошти мог- ли б бути, за змічетом з них заплачених за переховання сум, або покладені до Банку на бігучий рахунок власників старшин, або передані до Укр.Черв.Хреста для потреб інвалідів та медичної допомоги нашій інтернованій армії. Затягування справи в сучасний мент могло привести в лучшо му разі до ліквідації цього майна самою фірмою з величезними для нас збитками і покривдженням тих старшин-патріотів, які в 1918 році, після заключення Берестецького миру, перші відгукну лись на заклик Українського Уряду і пішли просто в незолі на захист Батьківщини,- в гіршому разі - до ліквідації його на- шимим заклятими ворогами. Порушуючи нині цю справу перед Вашою Екцеленцією і піддаю чи її під Вашу високу увагу, маю за шану просити Ваших, Пане Мі ністре, заходів в цій справі .Одно- часно маю за честь доказти, що, коли б Ваша Екцеленція погодили ся з таким вирішенням справи, я би з приємністю взяв на себе обовязок сповістити всіх перебуваючих на терені Польщі стар- шин був.синьої дізісії, аби вони самі звялися за своїм май- ном до певного сроку, чи дали свої уповноваження на одержання цьо- го майна. В разі потреби до Німеччини, по уповноваженню бхл. старшин був синьої дивізії міг би бути відрядженим хто будь з них, аби допо- могти нашому представництву в переведенню ліквідації цієї справи. Даскаво прошу Вашу Екцеленцію висловити свої авторитетні поп- ляди на цю справу і не відмовити сповістити мене для докладу ПІ- НОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ цієї справи. Прошу Вашу Екцеленцію прийняти вирази моєї глибокої і щирої до Вас пошани. Муромов Керуючий Справами КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Травня 25 дня 1922р. ч..... Високоповажаний Пане Міністре. З доручення ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ, маю за честь сповістити Вашу Екцеленцію, що з висланої Вами першої квоти на імя Пана Міністра Токаржевського-Карашевича цим останнім прислано до цього часу Урядові лише 150.000 нім.марок. ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ волів би знати, чи вислана Вами п.Токаржевському-Карашевичу і коли-обіцяна Ва- ми в листі до нього від 12-го Квітня б.р. друга квота громей. Дасказо прошу Вашу Екцеленцію не відмовити повід- мати мене для докладу ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ. Користуючись нагодою, прошу прийняти вислови щи- ройімості до Вас пошани Друковський Керуючий Справами У. Н. Р. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ. 31 "Травня 1922 р. ч 136/м ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОР ІІ Маю за честь докласти копію листа Надзвичайної Дипломатичної Місії в Румунії од 25 Квітня б.р. ч.3384. ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ В.о.Директора Канцелярії У.Н.Р. НАЛЗВИЧАЙНА ДИПЛОМАТИЧНА -ОБ'ЄДНАННЯ ВСІХ ОКРЕМНИХ ЕТАПІВ ЗАГАЛЬНОЇ СИЛИ У МІСЦІ ВИСОКО ПОВАЖАНИЙ ЮЛАТІОН ОЗЕРКІН ШОРДЬ МОРОДУ МИЛОС МІН В ОБЛАСТІ ЧУШ І УЧИТЕЛЬ П. МІНІСТРЕ: -ДЕСЯТЬ СМІЛОВ К РОЗГАЛЕР І ЯКТ ХАТОКИ ХІНДЕНЕРОП КІОСО В ШІНАХ АЛ В РУМУНІЇ -ДВОРОБОД УМОЖЕНЬ В ЛАСТОВИЙ ІЯН. МІЦНОФІК ХИТ ХІОВ ІАСТОЛІМ ЗА ОШРАД 25 Квітня 1922 року -ОТІГОР ЗА СПЕЦІАЛЬНИЙ ГОЛОМАНЬ В. АРОЗИЧНОМ ІОНАНІЯ ОНТИЛОСОВЕ .СИННЕЖ ч.3384. В відповідь на обмінку від 12 квітня маю честь Вас помістити, що на зборах Української Місії і де-яких чле- нів Української колонії, під час Великого Дня обговорювалися питання, які порушені і в названому обмінку. Всі коло- нія витає Уряд У.Н.Р., в його тяжкій праці на благо Украї- ни, виїхав за країну і зважаючи на багато-багато обставин і Українського народу, при сучасних важких обставинах і б- жайе широке конечного успіху в боротьбі за Незалежність Украї- ни. Всі ми тут віримо в остаточну перемогу нашої справи і тому, не дивлячись на всю несприятливість умов, а яких знаходиться наша еміграція, не губимо надій на краще ма- бутнє і робимо кожний, що в його силах, на користь ваг. ної мети. Що стосується діяльності різних монархичних груп і в тим числі групи Врангеля, то докладну відповідь на це я подав в листі від 22-го Квітня, ч.3374.на ім'я Ваше і в докладі ч.3378. надісланому пікериючому Міністерством З.С. В додаток до цих листів повинен зауважити, що ми тут всі сім не почуваємо небезпеки нашої справи від діяльності зазначених вище організацій. Всі вони, як і взагалі інші емігрантські організації, остільки слабі і нікчемні, що ніякого впливу на наші справи не можуть мати. Коли який монархичний рух і матиме силу, то він виросте на самій території бувшої Росії. на грунті роспаду большевизму. Далеко більше для нас небезпечно уявляється те закрі- ленесучасного псевдо-большевицького режиму, який тепер ставиться під охорону загальної Європейської політики. То- му для нас вараз повстає головне завдання, як координувати нашу по- літику і нашу працю в цім новим курсом Європи відносно Совітської федерадії. п. Як раніш в своїх попередніх листах, так і тепер я вовсім не пред- бачаю на підставі всіх тих інформацій, які маються в нашому розпоряд- женню, абсолютно ніякої можливости військової інтервенції на терито- рії бувшої Россії чи то в боку Врангеля, чи то в боку якої сь иньшої організації. І я ніяк не можу зрозуміти, які фактичні підстави можуть бути в розпорядженню інших інформаторів нашого Державного Центру, які дозволяли б думати, що це є можливо. Згідно Ваших побажань будемо стежити і слідкувати за всіма цими руками, але повинен сказати, що терен для них в нашій країні остіль- ки обмежений, що вони тут майже не мають ніякого росповсюдження. Разом з тим повідомляю Вас, що те саме робитимемо і в Болгарії. З правливою пошаною віданий Вам. К.Мацієвич. З оригіналом згідно: Поверхнія Манчеларіс (подпис та хаттаграма міністра) Ал. Тимошев У. Н. Р. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ. 6 " Червня 192 р. ч 141/тл ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ Маю за честь переслати Вашій Ексцеленції копії листів п. посла в Румунії К. Мацієвича чч. 34[1] і 34[3]. ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ В. о. Директора Канцелярії В. Тишкевич Копія ч.3411. од 16/V 1922р. Високоповажний Андріє Миколаевичу, Вашого листа від 5/ІІ я одержав разом з додатком передаточного акту на Ваше ім'я. Ніяких заяв Румунській Установі поки що робити не буду, бо коли тільки хоч яке-то будь підозрінне виникне, що гроші мають урядове призначення, то це може не тільки затримати справу, але навіть зовсім її зіпсувати. Все що треба зробити для успіху справи я зробив вже: легалізував папери, заспокоїв адвоката тим, що його всі видатки будуть покриті, переговорив в одним дуже впливовим чоловіком, який може мати велике значення для прискорення справи і тепер чекаємо, поки вияляться перші наслідки подання нової заяви в боку адвоката Міністерству. Мають на увазі, що...процес починається на ново і справа повинна..перейти всі ті інстанції, в яких вона була вже два рази і звідкіль її повертали за браком необхідних документів. Це проходженне ускладняється тим, що за цей час відбулася зміна майже всього персонального складу Міністерства Війни і тому керуючі особи повинні наново познайомитися з цією справою. Адвокат при всьому його оптимізмові не сподівається, що результати можуть бути буди 2-х місяців. Я гадаю, що вони не виявляться раніш цього сроку, а як би ще не пізніш. Само по собі зрозуміло, що я буду стежити за нею, вживу всіх заходів для її прискорення і зараз же Вас повідомлю, коли дознаюсь чогось більш менш конкретного. Про хід подій буде Вас теж своєчасно повідомляти. Візу для Вас почну зараз же хлопотати і тоді повідомлю, як про це, так і про те, коли Вам буде найбільш доцільно сюди приїхати. З..адміралом поки що не розпочинав ніякої акції. Як я Вам писав, усі піх її залежить цілком від тора, який поставиться до цього Румунський Уряд, тому я чекаю повернення п. Братіяну, аби заручитися його підтримкою і тільки тоді надіслати "ноту" нашому адміралу. З помешканням справа улаштовується в той спосіб, що ми його кидаемо по згоді з новим власником, який нам дозволяє за відмовлене від контракту якийсь час пожити даремно і не пред'являти претензії на репарацію, як самого будинку так і меблі, посуду, і т.п., що нам загрожувало вимогою на кілька десятків тисяч. Само по собі зрозуміло, що це дуже важко для нас, бо такого помешкання ми ні за що не знайдемо і мусимо перейти на помісячні кімнати. Во всякім разі Місію ще на якийсь час я можу зберегти, бо жити поки що маємо де і маємо надії. Політичних новин поки що не маю. Коли буде щось то напишу. Бувайте здорові, бажаю Вам всього кращого з правдивою пошаною віддання Вам /-/.К.Мациєвич. ----------$$$$$$$$---------- ч.3413 од 17 Травня 1922р. Високоповажаний Андріє Миколаевичу, Вчора через п. Пирогіва я надіслав Вам листа в якому докладно оповідав про справу К-ко. Як що він Вас не застане в Тарнові, або Варшаві, то Ви напишіть туди, аби Вам його надсилали. Зараз же користуючись подорожом п. Білопольського до Відня і одержавши відомості, що і Ви маєте бути в Відні, коротенько подаю Вам зміст мого попереднього листа. 1/. Справа в легалізації паперів мою зроблена і поки що вони перекладаються в Міністерстві З.Б., а потім разом з заявкою все поступить до Міністерства Війни. Адвокат настроєний дуже оптимістично і сподівається, на протязі двох місяців добути позитивних результатів. Я трохи іншої думки, але я у мене під впливом кинця Конференції теж надії підвищились. 3/Ні в якім разі не можливо подавати до Румунської інституції який то будь заяв про те, що гроші можуть і повинні бути передані нашому Уряду в особі його представника. Це треба зробити лише після того, коли справа буде вирішена і в порядку приватної претензії до Корнієнка. 4/Ні в Ваших стах, ні в офіціяльних документах Вам не надіслано шні:а/офіційну пропозицію Уряду легалізувати документи К. і б/один- ну попереднього розпорядження Уряду про те, що К.має передати гроші мені. Прошу Вас, як найскорше надіслати мені ці документи, бо їх від сутність ставить мене в досить непевне становище. ... Візу зараз же почну Вам клопотати, а Ви завчасне повідомте, куди ії надіслати. Я дуже радий, що отриманне грошей Ви перебираєте на себе, бо це мене визволює від усяких звичайних наших умов-нагово- рів. Коли виясниться позитивний результат справи, то я повідомлю і тільки тоді є Вам рація їхати. Само по собі зрозуміло, що Ваш прилад зв'язаний з отриманнем грошей, повинен бути строго приватним. Дові- ренности поки що мені не треба, але на всякий випадок-ви-11 заго- товте, і коли буде потреба я телеграфую Вам і Ви мені 11 надішлете. В зв'язку з подіями на Конференції у нас якийсь час була дуже не- ррова і напруженна атмосфера. Наші політики, Українського і Російсько- го поєднання, все говорили про війну. Румуни ж тримаються більш спокійно, але концентрують багато військ в Бессарабщині, де по нашим відомостям і торговельна життя відчуває небезпеку і застої. Я пер- сонально гадаю, що ніякої війни не буде і повинен сказати, що більш поважні політики тримаються теж такої думки. Во всякім разі на випад- док 11 ми роспочинаємо деяку підготовчу акцію, працю. .. В справі адміністрала чекаю на повернення п. Братіяну, бо до його при- їзду нема рації 11 роспочинати. Таким чином становище наше дуже не- безпечне але трохи відлягло від серця, бо добивсь отсрочки по вия- воленню помешкання. Бажаю Вам всього кращого. Вітаю Вас з правдивою пошаною віданим Вам 7-/ К.Мацієвич. За вірність : Ол. Михеев В. о. Директора Особистої Канцелярії Голови Ради Народних Міністрів У. Н. Р. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ. 7 "Лервінг 1922 р. ч 146/т ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ ПАНОВІ ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ Маю за честь докласти переклади з французької мови: І/ноти кн. Кочубея до Міністерства Закордонних Справ Фран- ції з 24.XII"1921 р. про "Французьку Місію в Росії" та 2/меморандуму його ж до того ж Міністерства під заголовком "Польсько-Українське Питання", кожного перекладу по примірнику. ГОЛОВА РАДИ МІНІСТРІВ В.о. Директора Канцелярії Переклад з французького. ФРАНЦУЗЬКА МІСІЯ В РОСІЇ. Влахетна Французька Нація пропонує допомогти нещасним жертвам голоду в Росії, і буде послано в Росію французьку місію, щоби можливо найкорисніше розподілити допомогу. Ця остання думка, од якої залежить в великій мірі успіх згаданої справи тісно зв'язана з певними даними, що конче потрібно взяти на увагу, коли ходить про роботу на такій великій території як б. Російська Імперія серед населення доведеного до крайностей голодом і анархією. Отже цілком ясним є те, що Французька Місія мусить вибирати свідомо ті місцевості Росії, яким вона має допомагати, або, більш точно, вона мусить старанно відмежувати ті місцевості, яким вона буде в стані з успіхом постачати. Як в більшій мірі буде зменшено простір цих місцевостей чи округів, то і доступ до них буде в значній мірі легший і допомога, що несе в собою Французька Місія, буде більшою. Виходячи з такої засади, Південь Росії, - себто прибережні до Чорного Моря місцевості, - являється безспорно найсприятливим полем операцій, як напр. провінції : Донець, Кубань , Грузія і навіть Аджарія. В дійсності ці провінції є найлегше доступними для французького впливу ніж провінції Півночі і Північного Сходу, які географично, історично і політично находяться дійсно в сферах впливу Англії та Німеччини. Будучи насильницю середземно-європейською державою, Франція мусить перш всього закріпити свій політичний і економічний вплив в басейні Середземного Моря, а тому і в басейні Чорного Моря, що лучиться в Середземнім протоками Дарданеллів. Коли Французька Місія буде направляти свою діяльність згідно з цим головним принципом, вона буде в стані не тільки ослабнути значних економічних результатів, але може закріпити для Франції доступ великої ваги на Сході. Не забуваймо, що Пів- х/ Коваче населення багате й впливоє. - 2 - дена Росія /1/, Кавказ /2/ і Мала Азія не тільки являються сусідами, але це ж мають між собою багато спільного для зли- ження, що розвивається в дні на день дуже інтенсивно.... " " Цей спосіб уявлення мети Французької Місії, який дору- чено допомогти голодним в Росії, мусить опреділити вибір бази операцій. Ця остання мусила би бути в Царгороді, звідки вже підуть гілки до різних пунктів Чорного Моря, напр.: Новорос- сійськ, Сухум та Батум /3/. В цих портах можуть бути утворені станції постачання, звідки допомога може бути, дуже легко, на- правленою в глиб країн. Царгород по багатьом економічним та політичним причи- нам являється найкращою базою для діяльності Франції на Сході. До цього часу, себ-то з кінця війни, майже тільки самі Англій- ці провадять свій вплив в цій столиці, що уявляє собою страте- гичний й політичний ключ до Сходу. В таких умовах було б дуже корисно, коли б Франція поставила там свою ногу, не гаючи часу, хоч би під строго гуманітарним претенстом. Царгород, який дає зараз притулок значній кількості російських біженців, утворює з себе цось в роді атріума Південної Росії; це останній культурний пункт, звідки можливо направити акцію організовану в на- прямку до берегів Чорного Моря. Ось в декількох словах схема роботи, яку мусить поставити перед собою Французька Місія, якій доручено нести допомогу в Росію. В цьому коротенькому експозе, я не дозволив собі розви- нути певні дуже важні міркування політичного характеру, а торк- нувся їх тільки поверхнево в спосіб головних зв'язань. Споді- ваюся, що вони самі зможуть притягти увагу тих, хто має обов'я- зок берегти інтереси Франції на Сході, власне тоді, коли пан Лльойд Джордж силився втягти Французький Уряд у нетлі так ши- рокої і мало ясної проблеми. Жорстокий досвід наслідків Вер- І/. Вугілля і мінерали, на які мають намір Німці. 2/. Нафта, що Англійці, власне, скуповують. 3/. Як також і порти Криму, коли можливо /sic/? - 3 - сальського договору мусіла би проте приневолити подумати певних мрійників, які природно настроєні не користати з цього. підписано : князь ЮЧУВЕЦЬ, /р.в./ Генеральний Радник України. Париж, 24 Грудня 1921 року. З французьким текстом згідно: Слободець Євген Крядовець особливих доручень М-ва Закордонних Справ УНР. Переклад з французької мови. ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ. Україна, себто територія, що тягнуться від Карпатських гір до перших підґір'їв Північного Кавказу, мала, в часу падіння Царизму, чотири уряди підряд : Грушевського / або центральної Ради/ який був скорше національною партією, аніж правителістством в розумінню цього слова,- потому - гетьмана Скоропадського, поставленого насильно Німцями, який робив згідно з ганебним Брест-Литовським миром. Друге по рахунку Правителістство, будучи всіх визнаним францією та її Союзниками, в скорому часі було скинуте третім Правительством : Правительством Петлюри, який визволив Україну від Німців, але не міг здобути визнання з боку Франції, яке підтримуючи російського генерала ДЕНІКІНА і його армію, т.зв. Добровольческу, послала свою місію в Одесу. Скоро за цим Пет- етакований майже одночасно бойовиками, добровольцями Денікіна та Поляками, мусів залишити Україну, яка цілком попала в руки Совітів. З того часу, Петлюра і його прихильники не припинили боротьби за волю України проти савалільної влади Совітів. В один слушний час війська Петлюри, совмісні з Польськими, розділили побіду, що ці останні осягли під захистом генерала ВЕЙ- ГАНА проти бойовиків. Ця побіда Поляків, яка спричинилася дякуючи в великій мірі здібностям генерала ВЕЛЬГАЛА, на каль не мала тих наслідків, що сподівалися. В дійсности ж Поляки і Українці були спинені в своєму побідоносному поході проти бойовиків, таємничим впливом Британського Уряду, який, яке в ці часи, робив секретні підходи до Московського Уряду. В решті речей, Поляки були змушені повести переговори з Совітами, переговори, які кінчились Рижським миром. По статтям цього договору, накинутого Польщі і Україні інтригами Великої Британії, нещасні війська Петлюри і їхній Неф мусили бути інтернованими в Польщі, без права вийти під карою смерті. І на протязі двох місяців Польський 'ряд був настільки кволий, що погодився на видалення цих нещасливих військ з Польської території. Ця ж висилка вимагалася Совітами, місія - 2 - ляких стала всесмогучою у Варшаві. Це дивлючись на це все, Петліра, невтомний в своїй роботі, зараз повернувся на Україну, де він тайте керує операціями невеличких партизанських відділів, які шкодять роди бойовийцьким військам. Таким чином, останні не можуть безпечно віддалятися від міст та залізниць. Ось, в декількох словах, історичний підсумок українського вивольного руху, який чекає на дипломатичну допомогу, щоби розвернути- ся в повній мірі. В цьому короткому експозе, не настовбатиму на тому великому не-сцівчуттю, яке характеризує поведінку французького Уряду /Ке д'Орсай/ відносно України. Факт є той, що Ке д'Орсай наймов вигід- ним визнати уряд Рєтьмана Скоропадського, утвореного і підтримано- го на Україні Німцями, в той час, коли він весь час одновлеттєся визнати уряд Петлюри, який Німців вигнав з України. Проте, Ке д'Орсай постійно був неправильно поінформованим що до подій в Росії, які він даремно ототожнював з Великою Французькою Револю- цією. Тому то він уділяв занадто довго довірря тиччасовому Уряду Керенського в надії, що цей Уряд буде в стані продовжувати енер- гично війну, в той час, коли російські армії ясно розкладалися і коли Велика Росія "єдина й неділіма", як анахронічна будівля, що вже зточена гробаками і але скріплена. Франція, легалізуючи своїм визнанням Уряд Рєтьмана Скоропад- ського, найвірономійного генерала, поставленого силою на Україні Німцями, поставила умовою підкріпки озброєнню Федерацію України з Московщиною. А про умову, яка уважає собою головну помилку, було зроблено під впливом: 1. Численних французьких дипломатів, що перебували в Петро- граді підчас Царського режиму; 2. Бувших російських урядовців, що втікли до Парижу з почат- ку Революції. Одні й другі кінчили тим, що переконали французький Уряд, щоби він скороняв цілість свого бувшого Російського союзника переходящому утворенню Українського "ряду", в дійсності незалежного й національного. На діли ж вийшло навпаки, бо, підтримуючи ДЕНІКІН і визнаючи СКОРОПАДСЬКОГО проти ПЕТЛУРИ, французький Уряд посприя - 3 - тільки загальному усиленню Совітів. " " Так само було трохи пізніше відносно політики Франції, що до Польщі, яка, спочатку була сильно підтримана Францією, поступово була покинена останньою на віроломні впливи Великої Британії. Під впливом АЛІАНТИ Польща була змушеною підписати з Совітами мало славний договір в Ризі. А проте найбільш сві- дома частина Польського народу, на чолі з маршалом МІЛЬСУДЬ- КИМ, що сподівалася відбудувати дійсно велику Польщу, яка мала би вихід на Чорному морі, - диктувач заключення договору між Польщею та Україною, придбала свом стару союзницю. Цей новий договір, підписаний під покровительством Франції, послужив дуже скоро підвальною для утворення федерації прибережних до Чорного Моря Держав, включаючи сюди, крім Польщі та України, Румунію і Отоманську імперію. Ця могуча комбінація все скоро почала би урівноважувати, на користь Франції, вплив Німеччини та Англії на ПІВНІЧНОМУ СХОДІ Європи та на Ближньому Сході. Але сьогодні ці прекрасні ілюзії мало по мало розсіваються під вагою тих розчарувань, які викликали факти та жестами політики Ке д'Ор- сей, що Йде, без почуття всякої гідності, ніби на бункері за Великою Британією. На Сході Європи та на Ближньому Сході, най- більш гарячі прихильники Франції кінчили тим, що були змушенні з малем погодитися, що більше не можливо рахувати на допомогу дійсну Франції і що потрібно, навпаки, звернутися за нею до сумехних сусідів, Німеччини та Росії, яким секретно покровитель- ствує Англія. На днях чехо-словачкий часопис "Народні Політика" в своїй статті замічає: " що # треба пильно мати на увазі, що Росія та Німеччина починають переробляти політичний вплив в Єв- ропі і що вони працювали по згоді". Часопис мусила би додати : " під секретним покровительством Англії ". Ось як стоять справи. Москві було досить розвинути рево- люційну і анти-британську пропаганду в Азії, наблизитися до Іс- ламу і підтримати Туреччину на шкоду англійським інтересам, що би довести п.Лльойд Джорджа до того, що тої був змушений "піти до Каносси" - кинутись під ноги Берліну та Москви. Сам факт об- ходитсься без коментарів : він доказує, що власне не Франція, - 4 - як це хотілося б сказати, мусить боятися гордого ізольовання, а Велика Британія, світові інтереси якої порозбивані у всіх частках світу пробудженням світового націоналізму. При цих умо- вах, цілком є в праві запитати себе, чого вартий договір, за- пропонований п.Льойд Джорджем п.ЕРІАНОВІ, коли цей договір навіть ще не є апробованим Колоніями Британської Імперії і коли він не має в собі жадних військових точок дійсної стра- теричної вартості. Для всякого безпристрасного чоловіка, коли все повинно передбачатися і зараз, коли п.ЕРІАН нарості повернувся до своїх цінних студій, то нечасливі наслідки його фантастичної політики, робленої завжди з властивою підданою балакуччю, повинні скінчитися. Сподіваємося, що висока особа його наступ- ника надасть зовнішній політиці Франції розважливості та про- ворливості, яка тільки одна здатна передбачити і закріпити будучиність. Підписано: Князь КОЧУБЕЙ /в.р./ Генеральний Радник України. З французьким текстом згідно: Шко Ганьбоки Урядовець особливих доручень Міністерства Закордонних Справ. УНР. /I/ Коли Франція не лишить саму себе самотньою дякуючи Англій- ській політиці. У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Канцелярія Міністра "16" червня 1922 року. ч..748... Пану Керуючому Справами Директорії У.Н.Р. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому копію відношен- ня п. Голови Дипломатичної Місії У.Н.Р. в Будапешті від 18 травня ц.р. ч. 3II для відповідного докладу. Т КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра У.Н.Р. Надзвичайна Дипломатична Місія в Угорщині "18" травня 1922 року ч.ЗІІ. Копія. До Міністерства Закордонних Справ Української Народньої Республіки. 17 травня б.р. з приводу дня народження еспанського короля Альфонса ХІІІ відбувся у еспанського Посла в Будапешті - вікрнт а де Грасіа - Реаль, - о ІІ год. зрана раут, на якому були присутні члени дипломатичного корпусу з папським нунцієм: кардиналом Скіоппа на чолі, угорські Міністри та вищі урядові особи. З Української Дипл. Місії, яку було запрошено інкорпоре, прибули: голова Місії полк.Сікевич, радник місії Д-р Кобилянський та в.о. секретаря Д-р Ляльков. На привітання членів Української Місії віконт де Грасіа Реаль відповів щирою подякою і просив висловити від його імені і від імені еспанського уряду найкращі побажання Українському Урядові. Голова Місії Полк.В.СІКЕВИЧ /в.п./ З оригіналом згідно: За Начальник Дипломатичного Відділу У.Н.Р. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ II. Лютого 1921 р. Копія. Високоповажаний Андрію Васильовичу. Матеріальні обставини остільки тяжкі, що дальше витримати неможливо. За всякую ціну ми мусимо негайно мати 7-8 міліонів, щоби сплатити урядовцям місячне утримання і видати залеглості тим урядовцям, яких звіль- нено за штат, але які сидять над нашою дуже і голода- ють. Коли так протягнеться ще один тиждень, то голодні урядовці дійдуть до надзвичайних ексцесів. При таких об- ставинах не легко мати "громадськед довірря". Зфраз у нас заворушились "парламентарії" в звяз- ку з майбутнім конгресом. Тут утворилось бюро парлямен- тарів на 'терені Польщі", яке готується до попереднього місцевого з'їзду в Тарнові. На терені Польщі мається бі- ше як 50 парл. Можна сподіватись, що при певних захо- дахмісцевий з'їзд парламентаріїв висловить довірря на- шому державному Центрові, і командирує людей до Відня для підтримки нашої концепції. Але на це все також по- трібні кошти? Прошу Вас напружити всі сили для того, щоб добути гроші за рівенськё золото, а до того часу добути хоч 7 міліонів на негайні потреби. "Трибуну" також треба підтримати за всякую ціну. Не йду до Варшави, бо тре- бавідновити свій гардероб, а на це потрібні гроші. Не маю зараз часу знати копію цього листа для П. От. а тому прошу Вас надіслати йому копію від себе. В своєму докладі про це все я не писав, а курьер чекає. З товарис. привітанням А.ЛІВИЦЬКИЙ | - | За згідність: Уважаемий товаришу! Загінний Канівський між Ганової і Марківки від 13/VI-1946 р. Надіславши письмо до Президента С. С. Миронова, який звернувся до Вас, запитав про те, чи можна було б зробити відповідь на моє повідомлення. Офіс, використовуючи примусність у Дармасі в. Міністра Монархевського писав мене- на про мою еміграцію з виїзду до Аргентини, яка була на Рому - і місце її життя. Св-го , з дипломатичною повагою оскільки нових умов, але дві не можуть викликати за Греном комптів. Безумовно, з коротшим днем пам'ят еміграція Рома рішуче. Аргентинський посол у Дармасі і Альваро Мілан завжди президентом Республіки і вже виїхав до Аргентини. Він не справився до нас зв'язку, але він вважає мій невидимий ображено для своєї країни і цілком не викладав умови умов. Усім дуже корис- справився був секретар, нам дібили ворог і великий пристрій розкіш. Наприклад сам Альваро не дуже залишив еміграцію, хоча давніше у цілому на свою секретарську. Ми що так люди і в Аргентині, то ще ще місце утруйне нашу Рома складу. Безумовно, мовою що ком-1 з льв Рома , як і звідси ро це полагодити, але з Дармаси че ро- Лири пам'ятаво. З другого логу, Ташкент мав вже перейдени і посилали до Франції і Ір- лендию своєю поча и. Раптом знову. Всім біле дойшов до Франції а незалежно пере- їде до Аргентини. Все десь нас вдруге мав либо. Не знаю, чи Вам відома зіменність пам'ятан за кордоном? У своєї компанії бачив усімову примусово нас у Францію. Вони завдяки що Україна - це вона, а Ваша Україна це - "пам'ятність", яка майже не відрізняється від німеччини. Звісно кадри оцінки року пошукав корпоратора і швид- ше дуже самим себе пам'ятан. - Але Каз- ливо що у Америці, де не були ніяк крімів у розумнішому нашому сусідам, чи море нам дуже замовляти. Я сам чув про пам'ятну компанію від видатного англійського діяча, ком льв у Лондоні. (Ар- хівній цього подалення, дуже ціновий, Ваш перепорти и міністр Довергельевський - бо я не кону про це історія). З прозоробних пам'ятані сусіди спройс по- лано і надії на них мало. Рукоми мені поділяли лише з 1919 р., а не з 1918 р. вони пролав. Видатні чинов, реалізували їх так, як і надійвся не могло. Із сусідів не безодільна ані лимона необмеженого року, раді ми сусіда з Аргентинною - на- падне. Пливав з і до ч. Важливо, припом- ком їхому взяли уї пам'ятан, а мені ви- дали мінімальну суму на подорож. - Але він відмовився. Має і т. Мулякін отримав кілька десятків років від поліграфії, але себе навчив завжди що не винуватно дуже багато місць. Мій Рима він все ж до сих пір не вируєв лисого лягуш, землі з групки без нього. Офіцер Левицький (спеціалізувався на манері) лежить у нашому преддвер'ї де-де знайшов. Матюк тут же знайшов не місце дивлячись в них можна було - і отримав гроші за цей УРД вважає дійсно мою суперечку з відповідного. А між Рим, не сприйнято як не чую, а витрати кілька з року що-небудь Правду приводив усі пам'ятаю. У всіх цих чом узвисько що нама повинна співпрацювати ливно думав що приходять і за справами прошлого і купу на народній гроші. - Це два мене дуже принесло і розчарування. Я написав в світ п'ять десятків митріїв до наших міністрів, де я прохав дає мені не- ну відповідь до того що мені розмовляти. - Письменко напро мені не відповідали, але що і відповідали, бо офіцерні письменки, що проданих вимовляв з них розмовляти було неможливо. Офіцер Мила чиє з мого справового роз- личення і як з цим проходилися в зв'язку до Вас, дуже Президент. Я потро разів з'їздував Ру усюди поглинути, що між при- несли моє місце. Матюк УРД знаємо, що ця справа не залишовся уваги, та матюк він повинен признатись його пелюдки бу- того? Хай не він тут не забве і з невідомою людиною до денсії. Як що Ви вирішили зві- нвідувати цю супалу, з не приймому мові - домення присутність до її відвідань. Але Пан Ритмурт дані не маємо. Я міркував, що козаки правили справдиве намагаються згрупувати незумнішого народу від сору, тоді про- рвуть дуже ініціативу, але цього узб- Рубаки. Вони дивляться з і не мимо місця. Справа взагалі, на ній посадка, починає повертатись на нам лінії. Конгр. у Пензі поломилися у мандарини комісії парашут- но плюю відповідно з прави Лановеру від імені України. Але нам зараз необхідні ум- ив і ось з цього логу нам плює - Ім'я національна Америка. Видно - ми звернули увагу і на Англію. Раніше вони бачили дане Легато, а у нас розум немає нічого. Я вважав за свій обов'язок вам не раз про це докладно і зв'яжусь з силою відповід- даленість за майбутні наслідки. Отже були проламо Вас, Пане Президент, не дивуйте мені відвідування і увага про це з мало надани розмови. Пензенським ланковою відповідні Вами, з проламо Вас, Пане Президент, приблизно зоновлення у моєї майбутньої до їхся момент і відвідання. P.S. Взагалі з року до нам дійшла барві пам'ять про тих, що вступили на Першій світовій: Анніні, Амерікі і Франції. Обмежувати це морально. Втім заслуговуємо ми не менше державних компенсацій, що до доволі нам. Роди і керема з українських людей нам більш вдосконалити. Ми. Надзвичайний Посол і Заступник Міністр Української Народної Республіки. Тернопіль, дня 26.V.1923. Високоповажаний Пане Президенте, Згідно Вашому наказу Посол Стоцький з'явився завтра перед Вами, високоповажаний Пане Президенте. Він має дістати від Вас Ваші накази і бажання й повідомити Вас особисто про Генуї та мої думки про наше те- перішнє становище закордоном взагалі. Отже не потрібно, щоб я Вам писав іще про це, високоповажаний Пане Президенте; зрештою з часу мого листа до Вас від 2-го травня, переданого Вам через Зайцева, нічого в моїх поглядах на ситуацію не змінилося – в однім напрямі події складаються більш сприятливо, ніж я передбачав: визнання де-креме совітського Уряду ні Англією, ні Італією ще не було і не можна сподіватись! П. Посол Стоцький має від мене доручення так само, як 2-го травня п. Зайцев передати Вам відповідь на Ваш довірочний лист з 21-го березня – хоч з огляду на обставини в обмеженому розмірі. В приложі передаю Вам, високоповажаний Пане Президенте, мій новий обрахунок видатків за час від 1-го травня до сьогоднішнього дня, а також рахунок на всі суми разом, які з 1-го січня ц.р. видав з моїх приватних коштів для Уряду. Коли п. Президент собі зважать, що від одержаної мною повновлади на посольський будинок, я не міг зробити жадного вжитку (як Вам Стоцький доложить), то зрозумієте, високоповажаний Пане Президенте, моє критичне фінансове становище. Тим більше мушу я Вас, високоповажаний Пане Президенте, сьогодня ще раз просити, довідомити мене ласкаво про Вашу постанову на уступ мого листа з 2-го травня (стор.5) щодо моєї дальшої урядової компетенції. До п. Головного Отамана С. ПЕТЛЮРИ. Пересилаю в прилозі Вам, високоповажаний Пане Президенте, до підпису також одну повновладь, що має бути підписаною Вами та в імені цілого Міністерства, по можливості п.Міністр-Президентом або якою іншою до того компетентною особою. Із її змісту Ви зрозу- мієте, Пане Президенте, з яких причин я примушений просити переда- ти як найшвидше цю повновладь і тому прошу Вас, високоповажаний Пане Президенте, повернути мені її через п. Посла Стоцького. Нагадую також про моє прохання в листі з 2-го травня написати п. Ген. Консулу Фонфе та п. Михайлу Нентському листи з подякою з Ва- шим підписом і прошу Вас ласкаво передати також і ці листи через п. Посла Стоцького. Сподіваюся дуже, що посол Стоцький привезе мені тільки добрі вістки насамперед про Ваше особисте почування, високоповажаний Па- не Президенте, як також про Ваше становище. Не можу закінчити, щоб ще раз не нагадати, що потрібно робити заходи, а би польський та румунський Уря- ди підтримали матеріально наш закор- донний апарат. Зостаюсь, високоповажаний Пане Президенте, як звичайно, з незмін- ною повагою Н. Вачилевський 15.травня нумератори продані фінансовому комісією (Сапіцький) нім.М.45.000.- ВИДАТКИ (від 1-26.травня 1922.) A)8.травня Мін.Токаржевський нім.М.200.000.- Б)Місцям: 1)Полк.Сікевич(Будапешт на червень Уг.К.25.000.- 2)Ліквідація Фін.Ком.Верлін нім.М. 45.000.- 3)Секр.Моцарський на рахунок парижської ліквідації Ав.К.100.000. В)1)Ген.Павленко на рахунок його пенсії: а)за травень Уг.К.10.000.- б)за червень " " 10.000.- 2)П.Софії Русовій подорож на жіночий конгрес Ав.К. 10.000.- 3)П.Евген Чикаленко(залеглість з 21.pлікарську консульт.евент. операцію нім.М.16.000.- 4)Адвокат Марвіц (процес за чай) " " 56.85 5)Український допомоговий комітет професорів та студентів Відень Ав.К. 2.500.- 6)Буковинський Союз Охорони Відень " " 2.600.- 7)Був.Укр.старшині Ратгавзові Мім.М.1.000.- Сума видатків з 1-го мая 1922Н.М.262.056,85,45.000.-115.100.- Берлін, дня 26.травня 1922. Уповноважений Міністр У.Н.Р.: ВИДАТКИ (згідно прилозі) від 1.травня для Уряду нім.М.262.056.85 Уг.Кор.45.000.- австр.Кор. 115.000.- ПРИБУТКИ (згідно прилозі) від 1.травня для Уряду нім.М. 45.000.- Отже з 1-26 травня я видав для Уряду з моїх приватних коштів нім.М.217.056.85 Уг.Кор.45.000.- австр.Кор. 115.000.- Згідно мойому обрахун- ку з 1-го мая видатки (від 1-го І.1922 до 1.V.) для Уряду з моїх приват- них коштів: нім.М.1,461.854.55 Уг.Кор.165.000.- австр.Кор.1,635.000.- Данськ.Кор.100.- Чеськ.Кор.10.000.- Отже разом від 1.I.до 26.V.1922 з моїх при- ватних коштів для Уряду видано: нім.М.1,678.911.40 Уг.Кор.210.000.- австр.Кор.1,750.100.- Данськ.Кор.100.- Чеськ.Кор.10.000.- Берлін, для 26.травня 1922. Уповноважаний Міністр У.Н.Р. [підпис] Таньк Копін мий погоджується Кг. Свр. Дикетовъ 12/30 травня 1945 р. с = 219-220 398а конц. до пака куратором Мінф. франків до пака вертаван. контрабанди Чато за цей надіслана аркушовка до всюди Вашого Паке, держ. контр., конц. Франкових з 26 у. травня без пака Сентябра Весилько м. Миколаїв / Кг. Спр. Іноземський, в. З. вар Кануєв. Загало: Ст. Яков Прибутки / від І-26 травня 1922 р./ 15 травня нумератори продані Фінансовою Комісією /Сапіцький/ нім.мар. 45.000- Видатки / від І-26 травня 1922 р./ А/8 травня Міа.Токаржевський ……………………нім.мар.200.000 Б/відп. 1/Полк.Сікевич /Будапешт/ на червень Уг.кор……… 25.000. 2/Ліквідація Фінансової Ком./Берлін / нім.мар. ….. 45.000. 3/Секр.Моцарський на рахунок Паризької Ліквідації австр.кор.100,000( за травень уг.кор………10.000. В/Ген.Павленко на рахунок його пенсії ———————— за червень уг.кор………10.000. 2/Пані Софії Русовій подорож на Жіночий Конгрес ав.кор…..10.000. 3/П.Евген Чекаленко /залеглість з 2І року/ лікар,консультaцію евентуально операцію……………………………нім.мар. 16.000. 4/Адвокат Марвіц /процес за чай/ нім.мар………….. 56,85. 5/Укр.Допомог.Комітет Професорів та студентів Відень ав.кор.2.500. 6/Буковинський Союз Охорони /Відень/………………ав.кор.2.600. 7/Був.укр.старшині Ратгаузові /допомога/ ………нім.мар.I.000. Сума видатків з І мая 1922 р. німецьких марок …………262.056,85 за угорських корон ……………45.000. австрійс. корон ……………..115.000. Берлін.дня 26 травня 1922 р. Уповноважений Міністр У.Н.Р. Н.Василько /р.в./ З увагою згідно В. Волквій Інж. Відділу Панчевський Директор Видатки /згідно прилозі/від І травня для Уряду нім.мар.262.056,85, угор.кор.45.000 австр.кор.115.000. Прибутки для Уряду /згідно прилозі/ від І травня нім.мар.45.000 - - - Отже з I-26 травня я видав для Уряду з моїх приватних коштів нім.мар.217.056,85, угор.к. 45000, австр.кор.115.000. Згідно мійому обрахунку з І-го мая видатки /від I/I 1922р. до I/Y для Уряду з моїх приватних коштів...........нім.мар.I.461.854,55; угор.к.І65.000. австр.кор. I.635.000 данськ.кор. 100, чешськ. кор. 10.000. Отже разом від І/I до 26/У-1922р. з моїх приватних коштів для Уря- ду видано......нім.мар.I.678.911,40; уг.кор.210.000, ав.к. I.750.100. данськ. кор. 100, чешськ. кор. 10.000. Берлін дня 26 травня 1922р. Уповноважений Міністр УНР Ніколай Василько./р.в./ з оригіналом згідно. В. Саховій Нац Відділ Канцелярії Копія. Відень, 10 травня 1922 р. Високоповажаний Пане Міністре, З доручення п.Міністра Токаржевського, маю за честь повідомити Вас про слідуюче: Пан Токаржевський виїздить сьогодня до Риму.(Отель Модерн, на розі Корсо Вікторіо Еммануеле і вія Мінгетті) Як би по своїй призді п.Токаржевський одержав добру відповідь від одного тамошнього чинника – він виїде негайно до Генуї. Як би сього не сталося, то він задержиться в Римі днів 7-10, після чого виїде до Генуї. З Генуї він іде до Парижа. Час його побуту в сьому місті залежить в значній мірі від стану його фінансів і буде ймовірно короткий. Париська адреса – на Отель Скріб (сього досить.) Підчас своєї подорожі п.Т.буде постійно інформувати Вас і в свою чергу просить аби Ви не відмовили писати йому на вишеподані адреси. Ці відомості мали б бути надіслані до Риму. Перед своїм від'їздом п.Т.довідався, що п.Міністр А.Лівцький має таки приїхати до Відня і просив Вас про се повідомити. (підп.) В.Моцарський Секретар Легації. Високоповажаний Пане Міністре, Згідно з умовою вислав я 8.травня по телегра- фу 200.000 марок на Ваш банк у Відні і банк повідомив мене, що дістав суму 6,147.300 К. для Вас. На жаль, я не маю від Вас, високоповажаний Па- не Міністре, жадного повідомлення на одержання тієї су- ми. Позаяк, згідно нашій умові суми ці можуть бути зужит тільки з відома п. Головного Отамана, мене б дуже цікави ло довідатись, кі заходи поробили Ви, високоповажаний Па- не Міністре, щоб гроші були зужиті під контролем, яку я собі застеріг і на яку Ви погодились. З листа від учора, який я одержав від мого секретаря Мочарського, довідуюсь Вашу теперішню адресу і Ваші дальші подорожні плани. Те, що Ви, пане Міністре, йдете на довший час в країни ліри та французького Фран- ку, заспокоює мене що до стану каси нашого Міністерства Закордонних Справ і дає мені надію, що Вам буде можливо виплатити нашому Керуючому Місією в Римі Онцькому , дуже скромному в своїх претензіях, за дві або за три ти- ньчи лір, з одного боку, а з другого дати Шульгіну, котри не дістав нічого ні від кооперативів, ні від Барановськ го, і тому в кінці травня хоче ліквідувати паризьку Мис- принаймні стільки, щоб він був у стані удержати паризьк Місію у жонайменчих розмірах. Я, на жаль, не маю для цьо змоги. До п.Міністра І.ТОКАР-ТОКАРЖЕВСЬКОГО- ШАРАШЕВИЧА. Рим. Ваша подорож до Генуї повинна правдоподібно відпас- ти, бо конференція закриває сьогодня або завтра свої на- ради, тим більше будете може Ви, високоповажаний Пане Міністре, в приємному становищі помотги Опальскому та Шуль- гінові, заощадивши високі кошти пересування в Генуї. З відси я не могу тепер дати Вам жадного огляду ситуації (поки не повернеться німецька делегація з Генуї) як складутьсьо наші обставини в Берліні. Сподіваючись, що Ви, високоповажаний Пане Міністре і Ваша пані добре себе почуваєте і по останніх великих напруженнях знаходите відпочинок, зоставсь з правдивою повагою підп. Василько в.р. 18.V. 2. Дорогий Пане Товаришу, Я дістав Вашу депешу з 16.мая, на котру не відповів Вам тому що в моєму листі з 13.мая, котрий Ви правдоподібно ще не мали в руках при висланні депеші,вже знаходиться відповідь. Наш Керуючий Міністерством Закордонних Справ перебуває тепер в Римі і я писав до нього як бачите з приложеної копії. Від п.Головного Остамана не маю досі жадної відповіді на відомий Вам мій лист з 2.травня. Пункт 5-ий останніх постанов в Генуї, "статус кво на час гагської конференції а також на дальші 4 місяці і зобов'язання усіх держав не підтримувати жадним способом протисрльшеьицькі підприємства," є великим успіхом большевиків, особливо що Скірмунт і Братіяну урочисто до нього прилучилися! Сподіваюсь на скоро побачення в Берліні Із сердечним привітом Підп.Василько в.р. п.Посла ШУЛЬГІНА, Париж. Дорогий Пане Товаришу, В доповнення мого вчорашнього листа від 18 травня повідомляю Вас, що я має упора годинну розмову з Барановським. Я маю переконання, що він не не робив договору з бельшевиками. Після того, як хто судить про характер Барановського та решти пп. кооператорів, можна думати, що або національний патріотизм не дозволяє сим трьом панам йти разом з бельшевиками або ж вони, так само як не хочуть повернути свій борг У.Н.Р., не хочуть передавати майно бельшевикам! Я особисто держусь останньої думки: на мій погляд теперішня ситуація дуже підходить п. Барановському та його товаришам, при котрій вони не маючи перед ніким відповідальності, поділять між собою ресурси майна і могтимуть на то вигідно жити! Барановський напевняє, що за день перед його від'їздом з Парижу вони зробили з Горбанем та Сербіненко одноголосну постанову, що Горбань має виплатити Вам 5.000 фр. Він переконаний, що ця виплата вже сталася або швидко має статись. (Я ж переконаний, що він наперед бреше!) Згідно з текстом мирового договору в Генуї пункт 5., держави, які підписали цей договір {отже також Польща} не сміють терпіти на своїй території жадних політичних організацій проти урядів інших держав, котрі до цього договору приєдналися (напр. Сов. Росія і всі 8 сов. републік). Зрештою Скірмунт на останньому засіданні урочисто до цього зобов'язався. Що ж буде тепер з нашим Урядом? Чи напр. Франція буде далі терпіти взагалі нашу Місію (котру ж запевне треба назвати політичною організацією)? До Посла Шульгіна. Париж. У Німеччині ця справа напевне загостриться з поворотом німецьких делегатів з Генуї – Німці хотіли б, щоб ми порвали з ними не дожидайчись іхньої постанови. Таке моє враження. З цієї причини вони розповсюджують, що Ніби Шиковський веде вже переговори з українським сов. Посольством у Варшаві про поворот на Україну (в імені нашого Уряду?!). Мені здається, що Америка має супроти бойовиків найяскравішу програму: чи не пробували Ви стати у звязок з американським представником в Парижу? Як звичайно. Це-то справа, що іншого ж етапу в мовленні німецьких делегатів не можна очікувати чи не підтримав думку, що ця боротьба за правдивий повагор підп. Василько в р... і. к. Віртуально винесене питання: як на вашу думку, чи можна підтримати, чи не можна зробити цей етап у мовленні німецьких делегатів? І що до кожної особи як атмосфера, хто-небудь інший погляд на це? (Яка оцінка від етапу думок і розуміння) В. В. зважається на мовлення у всіх обставинах, якщо є можливість для 6.2 квітня 1945 року ви зазначили, що додатково чи не сприяло б цьому, якщо б ми поважали свої обов'язки у стосунках з Р. коли (Немає сніданку від опублікованого в Р). додатково сприяло б цьому, якщо б ми поважали свої обов'язки у стосунках з Р. коли (Немає сніданку від опублікованого КЕРУЮЧИМ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Травня дня 1922р. ч... 283-224-225 до Пана Голови Ради Міністрів. " " Міністра Фінансів " " Дир. Київського Маю за честь надіслати при цьому до відому Вашого, Пане Прємьер-Міністре, крізь листа п. Мі- ністра Василька до п. Посла Шульгіна з 19-го цього травня в справі поступовиння п. Хр. А. Барановського і т.и. Лидзюкович Керуючий Справами В. Иномазевский Начальник Канцелярії КЕРУВАЧА СПРАВАМ ДИРЕКТОРІЇ. "15" Червня 1922р. 403 ЕВЦЕЛЕНІЙ І п. МІНІСТРОВІ Н. ВАСИЛЬКО . ЕКЗЕМПЛЯР високоповажаний Пане Міністре, На за честь повідомити Вашу високості, що лист зап. від 1 червня бр. мною одержаний. Надіслані Вами ЕВЦЕЛЕНІЙ відомості про май- но старшин "синьої дівізії" доложені мною п. ГОЛОВІ ДИРЕКТОРІЇ, якій висловив побажання, аби книгозбірня був. країнської Громади Старшин таб. Рановер-Мюнден, яка тічитьься з майна, зв'язаному у фірмі у Каселі, по- одержанню цього майна була надіслана до роспоряди- мості наших військових якіл в таборах нашого інтер- нованого війська. Разом з цим маю за честь докласти ВАШІЙ ЕВЦЕЛЕН- ЦІЇ, що мною повідомлені перебувачі в таборах ін- тернованого нашого війська був. старшини синьої дів- зії про Ваше високе і ласкаве заоплкування їх майн мок, а також збирається докладні відомості про всіх старшин був. синьої дівізії, які перебувають тут по- за межами України. Прошу ВАШУ ЕВЦЕЛЕНІЮ прийняти вислови моєї в рої до Вас почали та рихбокої поваги Миронович КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ. "15" Червня 1922 р. № 430 ЕКЦЕЛЕНЦІЇ п. МІНІСТРОВІ Н. В А С И Л Ь К О. З доручення п. ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ, маю за честь по- відомити Вашу Екцеленцію, що Вас лист від 1 червня б.р. зі всіма його прилогами п. Головою Директорії одержаний. М. Лихачевий Керуючий Справами Директорії В. З. Ілько Журевський Начальник Канцелярії Директорії Високоповажаний Пане Президенте, Що повідомлення Ваші, високоповажаний Пане Президен- та передані мені з Вашого доручення тоь. Стоцьким, зробили на мене бажане вражіння, може Пан Президент зрозуміти з того, що я виконую Ваше бажання і приймаю піки-що нестиму далі мої тяжкі обовязки, не дивлячись на те, що Ваша Рада Міністрів недавно образила мене, задержавши послану в останньому часі повновласть - з причин, в яких я не завинив, бо копії бувших повновластей повинні ж лежати в архи- вах Міністерств. До Марголіна буду докладно писати і, розуміється, до- воджу до його відома пункт а) з Вашого листа до мене. Варановському передав призначене йому Ваше повідом- лення, як бачите з копій. Прикладаю також копії моєї відповіді до директора Мироновича, на його запитання, з Вашого доручення, високоповажаний Пане Президенте, а 25. травня ч.211 та з 24.травня ч.210. Здається мені, високоповажаний Пане Президенте, що, як би висока Рада Міністрів згодилася на мою пропозицію до Вас в листі з 15. березня, відносно вжитку 700.000 мар., ті гроші попали б швидше у свої й цілості і до вжитку, ніж це сталося тепер, як бачу з листа п. Директора Мироновича, проте в кожному разі відпо- відно бажанню високої Ради Міністрів! Наша ситуація тут в Берліні стає з дня на день тяж- чою і хоч переговори з харківським урядом може ще трохи затягнуть- ся, вчора в тут. Міністерстві Закордонних Справ звернули увагу Стоць кого, щоб був готовий до позитивного заключення цих переговорів. Ви можете бути запевнені, високоповажаний Пане Президенте, що якраз трудність цієї ситуації причиняється дуже до того, що я застаюся поки що на моєму пості, бо я хочу, як що прийде до ліквідації, пере- вести її у всякому напрямі найбільш корисно для нас, але також і коректно. Жінка моя дуже зворушена, що Ви, високоповажаний Пане Президен- те, були особливо ласкаві згадати про неї і сподівається, що її лист з подякою дійшов до Ваших рук. Будьте, високоповажаний Пане Президенте, запевнені у моїй не- змінній і глибокій повазі і відданості До Пана Головного Отамана С.В.ПЕТЛЮРИ. Копія. Між Місією У.Н.Р. в Парижі в особі її Голови п.О.Шульгіна з одного боку та Українським Товариством "Оцукс" в особі його Ді- рекції з другого боку ухвалено: 1. Справу проти Товариства залишниць ПЛМ за продаду двох ва- гонів товарів пересланих 1919 р. Делегацією У.Н.Р. в Парижі, має по- звести Голова Місії У.Н.Р. в Парижі п.О.Шульгін; всі накладні на вагони та інші документи, потрібні при веденню процесу, передаються п.Шульгіну. 2. П.Шульгін має вжити мірові заходи для полагодження справи з Товариством ПЛМ. Враз і ж коли це не вдасться, п.Шульгім має віднови- ти процес або в імені Місії або в імені Товариства "Оцукс", в за- лежності від ходу справи. 3. Дирекція "Оцукса" повинна видати відповідні папери, які свідчили б про згоду "Оцукса" і Місії в справі процесу по першій вимозі п.Шульгіна і в формі, яку він вкаже. 4. "Оцукс" має засувати всі свої видатки по процесу документал но і всі ці видатки (крім тієї частини, яку належатиме виплатити Американцям) мають бути виплачені негайно п.Шульгіним після вигран- ня процесу. 5. "Оцукс" має право одержати позичку від п.Шульгіна з вигра- них сум негайно по їх одержанню і в розмірі не більше 25% тієї су- ми, яка буде одержана Місією після оплати видатків по процесу і сум, належних Американцям. 6. "Оцукс" зі свого боку обовязується позичити Місії в разі по треби гроші на ведення процесу в розмірі до 10.000 фр. і передати Місії в оплату боргу Уряду У.Н.Р.2 авта "Кадільяк". Зроблено в двох примірниках в Парижі дня 7. квітня 1922 р. Вважатиму для себе ці умови обовязковими в разі згоди на них Дирекції "Оцукса". 8 /IV. 1922. Голова Місії (підп.) О.Шульгін. Берлін, дня 1.червня 1922. Високоповажаний Пане Міністре, Я дістав лист від Головного Отамана С.В.Петлю- ри з 29 мая 1922 р., в которомъ він мені доручає переда- ти Вам слідуюче: "При останньому зі мною побаченню п.Хр.Бара- новський дав мені слово чест и, що нічого не зробе, з державними грішми та майном, противного інтере- сам Держави. Робота "Оцукса" і останні його акти говорять щось инше. Попередить його, що коли Оцукс не допомо- же сьогодня Державі і не виплатить нам хоть частину грошей, перейнятих од Держави, то я, коли живий тільки бу- ду, даю тек слово чест и, що одним "Оцукс" за розтрату державних грошей дорожньому суду військовому і зроблю все, щоб кара на цих людей як най- тямча впала." З правдивою повагою підп. Василько в.р. До п.Міністра Х.А.Барановського. Берлін. УКРАЇНСЬКИЙ ОЦУКС, UKRAINIAN OZUKS, ТОВАРИСТВО. LIMITED. з обмеженою відповідальністю. Адр. для листів: 6, Billiter Street; London E.C.3. Телеграфична адреса: Ukrozuks London. 6, Billiter Street, London E.C.3. Adr. Telegr.: Ukrozuks London. № 801. Червня 2 дня 1922 року Berlin W 50, Ansbacherstrasse 26, b/ Finkelstein. Високошановний Пане Міністре. Підтверджуючи одержання Вашого шановного листа від І ц/м., цим маю за честь просити Вас передати п. Головному Отаманові, що моє слово чести я тримаю, і чи дав би я це слово,чи ні,я ніколи не дозволив би собі вжити державні кошти на ціли,про- тивні інтересам держави. Щож торкається вимоги сьогодня допомогти Державі виплатою хоч частини грошей,перенятих Оцуксом від Держави,то з цього приводу прошу Вас передати п. Головному Отаманові,що Оцукс зараз абсолютно ніяких коштів не має для виплати тої невели- кої суми боргу його Державі,яка ще залишилась не заплаченою, і що я з свого боку буду вживати всіх заходів,щоб цей борг заплатити при першій можливості. З правдивою пошаною Голова Правління і Довіренний Українського Оцукса,Лімітед Його Екселенції Надзвичайному Послу і Уповноваженому Міністру У.Н.Р. п.М. ВАСИЛЬКО. Надзвичайний Посол і Зненаважений Міністр Української Народньої Республіки. Тернопіль, дна 1.VI. 1922. Високоповажаний Пане Міністре, У відповідь на Ваше запитання з 25.травня ч.211.має честь предложити Вам оригінал поквітовання віденського "Банкфейрану", з котрого ясно, що п.Міністр Токаржевський одержав суму 200.000 марок, згідно тодішньому курсу 6,147.310 австр.Корон. Зрештою, я про це вже повідомляв Головного Отамана в листі з 9.V. Що торкається Вашого доручення з 24.травня ч.210, то ще перед одержанням цього листа я розпорядив, щоб фірмі Брокельман в Каселі було цілком заплачено на її претензію в пер- ших числах червня і щоб еквадані у неї річи були переслані зі списом до Посольства. Кошти фірмі Брокельман і транспорту, на жаль, дуже великі - дотичний рахунок, як тільки фірма його поквітує - перешлю в копії, а також мої пропозиції що до того, у який спосіб повернути з одного боку кошти, а з другого не зробити по можливо- сті жадної шкоди власникам цих річей, старшинам-патріотам. Остається, високоповажаний Пане Міністре, завше до Вашого розпорядження, відданий Вам До Пана Директора Канцелярії Директорії М.МИРОНОВИЧА, Wien, am 15. Mai 1922 ge Excellenz Herrn Alexander Nikolay von Wessely Wiener zeige Ihnen hiemit doppelt nur für einfach gültig an, von der Bank & Wechselstuben- Actien-Gesellschaft „Mercur“ G.C. Pfeifkastl, zum Verwalten des Kredites Ministrul Colanu e. Tokary-Tokarzewski katarzyni Thronen Bechamell verleih einhundert vierzigtausend empfangen zu haben. Bezahlt am 15. Mai 1922 Form. H/18. — P. & U. „ROCK“ WIEN VI. Копія. Париж дня 22.V.1922. Високоповажаний Пане Міністре, Ваші листи, особливо лист від 19.V. мене дуже тішать: Ви цілком правильно оцінили кооператорів та їхні справжні наміри. Я теж не вірив в їхні 5.000 фр., хоч теж чув про це. Що до політичної ситуації то я дивлюся менш пессимістично ніж Ви, дорогий Пане Міністре, на результати генуїйської конференції. Я навіть вважаю, що окрім договора в Рафальо вона скінчилася як най- краще для нас. В Парижі й мови немає про закриття нашої Мтсії. Франція залишила за собою взагалі вільну руку. Польща стоїть на то- му, що й до Генуї уряду У.Н.Р. на території Польщі не істнувало як певної інституції, отже я не розумію, що мона може до цього жє дода- ти. В новій польській репресії що до нас я не вірю. Коли ж вони й бу- дуть, то це заявиться наслідком нового повороту в польській політи- ці, чого трудно буде сподіватись з огляду на характер умов в розмо- ві зі мною, які робили С-т і З-ий. Генуя ж в цих репресіях ролі грати не буде. Завальне враження, що большевики м'є потерпіли повний крах в Генуї так само як і Лойд Джордж (до речі, останній прислав мені привітання і подяку за останній лист до Факти, копію якого я йому переслав!). Войовничі заміри Троцького тільки підтверджують ту дум- ку, яку Ви, Пане Міністре, і одночасно я висловили у своїх довладах до Г.О., а саме, що нині ми ближче до військового конфлікту, ніж коли будь; ніхто в Генуї більше не вірив, що з большевиками можна догово- ритись. Коли вигадали нову конференцію в Газі і пакт Лойд Джорджа, то це через те, що всі боялись і особливо Польща і Румунія, що боль- шевики зараз же виступлять оружно проти цих останніх... Але поки-що наша дипломатична ситуація є дійсно неможливо тяжка і то головним чином через гроші; - я, дорогий Пане Міністре, звик перш за все себе критикувати і критикуючи на самоті свою власну діяльність у Парижі, я все ж прийшов до того висновку, що ні- який дипломат найбільш здібний не міг би більшого зробити ніж я сам при тій ситуації у я знайходжуся. За цей рік я мав можливість витрачати на представництво тільки весною 1921р. (квітень, травень) та в лютому, березні і початку квітня 1922 р. І то в розмірі не біл- ше 1.000–1.500 фр. при умові незвичайної економії моєму особистому життю. Коли Ви порівняєте моє становище навіть не до чужих дипломатів а до нашого ж шановного колеги Стоцького, то й то стане ясно, що далі працювати так не можливо. Мало того, що Стоцький все ж був в країні, де нашу легацію визначали, що дає колосальні плюси перед ім мною, але Стоцький жив, хоч і дуже скромно, але так як треба українському Міністру. Я ж напр. зараз не можу зробити тих двох-трьох облідів, які мали б велике значення, тим більше не можу робити це сис тематично, що в Парижі є абсолютно необхідним для того, хто хоче мати дійсні зв'язки. Я не кажу про умови пресової роботи в Парижі. Все це приводить мене до думки, що таким способом, як зараз я ніколи не осягну в Парижі бажаних результатів, а своїм перебуванням тут я може й заспокою наших земляків і Уряд, але фактично я тільки компромітую себе, бо не всі ж зрозуміють, що в цих умовах нічого не вдеш. От через то я не бажаю також відбувати від'їзд на якийсь час з Парижу, аби тільки задержати установу, се о то місця, щоб в час коли будуть гроші, можна було б знав широкого розвинути працю. Через це, коли справді одержу 5.000 фр. від кооператорів, місія залишу а сам все ж видно. Ще одна увага і банальне міркування: Той у кого є гроші, легше їх може здобути, той же хто, так як я маю живе, має дуже мало шансів на успіх. Зі жирим і правдивим поважанням О. ШУЛЬГІН. Передостанній Ваш лист був переглянутий німецькою цензурою. Дорогий Пане Товаришу, Рікнця мід моїм розумінням наслідків Генуї та Бачим, при якірі Ви говорите мені у Вашому листі з 22.п.м., пояснюється тим, що Ви живете у французькій атмосфері, отже серед противників сольшевиків, тоді як я мушу вислухувати тут захоплення всіх миролатних німецьких код договором у Радало. Але це захоплення все таки не ще здається так далеко, щоб Німеччина хотіла нас у близькій час викинути; Німеччина очевидно хоче використати тільки час, поки болшевики не панують в Москві та Харкові для того, щоб здійснити в Росії а як можна найбільше а як молва напомельничий грім і тоб забезпечити собі на судуче підрисом сов. Уряд консолі в Росії. В Німеччині докладно знають, що небезпека існує, що той російський або український уряди, котрі прийдуть слідом за сольшевиками виступатимуть проти визнання уряду, котрий сольшевицький уряд у своїм безгрішно розкидав консесіями. З цих причин про- мислові кола в Німеччині пропонують Французам та Англійцям а також і Бельгійцям приймати участь у підприємствах, які вони заключать з Росією, припускаючи, що коли сов. Уряд владе. Наступні російські або українські уряди могли б зважитись анульовати договори болшевиків з Німеччин тільки, але не зважуться виступати проти тих договорів, котрими закінчали піддані держав Антантілія жаль знаходяться в державах Антанти капіталісти готові приймати участь разом з Німеччини у використанню хвилевого фінансового округного становища болшевиків. Це Ви, дорогий Пане Товаришу, не тільки міз з огляду на Баше але і фінансове становище але також з огляду на загальне політичне становище Європи а спеціально старі симпатії Франції до єдиної Росії а до того це велику потребу миру у цілой Евро- До п.Посла М.Волошка Париж. пи, котрі стоять на перешкоді: нашим національним змаганням, зробили найбільше, що тільки можна було зробити і що, як би ніхто з найбіль- ших державних чинів світової історії був під цей час ними заступ- ником в Парижі та не при тих самих обставинах, то на лінію не міг би зробити більше, ніж Ви; це є нове цілковите переконання, яке я зрештою вже багато разів висловлював а тут тепер стверджую на віч- ний спогад писемно. Рікниця, про яку Ви згадуєте у Вашому листі з 23.відносно Ба- лого становища до становища тов. Стоцького в Берліні, є абсолютно сприяння казу здобуткового, бо нам зворочасу необхідний солід у Поль- щі, позбавляє нас доброри німецького Мрду і тому тактобність та особистості якості Стоцького була потрібна, щоб отримати кінцев від впрос ворожих кроків до нас. Зрештою мені здається — без жадної одразумілості — ніяк німецькі офіціальні люди до певного ступня рахують також як і ми. У найближчих днях Шуар повинен бути в Парижі — я вважав би дуже доцільним у чеському Посольстві, де він живе і спитатись си, чи він вас прийме. Розмова з ним має ту велику перевагу, ї користь, що він ніколи не бремен. На місці до ц. Головного Станана від 2.князя, досі не має відповіді! а іншого питання, якщо чесно кажу, навряд чи вас Наша фінансова ситуація стає в день на день більше критичною — як Вам не вдасться знайти у Франції чи у Барнарді чи покривати наш видатки закордоном, то одного гарного дня цілий нам закордонні епа- рат автоматично припиниться! Широ вітаю Вас як зовсім відданого товаришем альянсу і запах життя і молодості оба надалі ще утна розумність не дозволяється наважуватись на цю країну. Ваш, Іван Динкевич підп. ВАСИЛЬКО в.р. 1.VI. 2. Високоповажаний Пане Міністре-Президенте, Вчора Посол Стоцький передав мені Ваш лист; в приложі пересилав Вам копії трьох уповноважень, на котрі я посилався у повновазі, котру предклав Вам до підпису. Наша ситуація тут вимагає, щоб я як найшвидше дістав нову повновазь і тому, не в моїм інтересі, а в інтересі нашого Уряду мушу настоювати на негайному присланні мені цієї повновази. Як що я не матиму її найпізніше 10-го червня, то складаю із себе усну відповідальність за те, як складуться далі наші фінансові обставини. Як би Ви, високоповажаний Пане Міністре-Президенте, справді приїхали закордон, як Ви писете, то для навого з Вами широкого устного обговорення це було б надзвичайно бажано. З висловами низької і найбільшої поваги до Вас, високоповажаний Пане Міністр-Президенте, відданий підп. ВАСИЛЬКО в.р. До п.Міністра-Президента Андрія ЛЕВЦЬКОГО. Високоповажний Пане Полковнику, У відповідь на Ваш лист з 26 мая ч.313, котрий я ді- одав усю разом з прилогами, хотів би просити Вас мати на увазі слідуюче: Мені здається, що Ви недалеко будете мати успіх у Нанці та у решті цивільних установ, якщо Вам не вдасться знайти піддерж- ки для Вашого пропання у замовних міродатних зйськових установах. Мене дуже здивувало, що Ви не використали Вашої акціонерії у п.Пра- виські Держави, щоб знайомити Їм коротко і ясно наш теперішній звужений матеріальний стан. Чи не могли б Ви направити до а новий акціонер (оповідкування котрої в газетах цілком непотрібне), а як що ні, то без сумніву хотів б поговорити прямо з нею його військо- вої канцелярії та військовим міністром. Ніхто так не розуміє як а владення фінансове стано- вище Вашої Місії - мені здається найбезрозумніш, як Ви даєте о- бі ряду при теперішній дорожчості з 25.000 корон, які Ви маєте кож- ного місяця - а другого сорту існує необхвача, що одного дня я буду прикушений припинити навіть 1 ці, що буде мати наслідком припинення Вашої діяльності і поставить Місію в дуже тяжке становище. Вам неможливе, дорогий Пане Полковнику, оповідно доми- дати цього моменту. Ви мусите використати Ваші тамошні зв'язки з військовими установами, щоб лістяти при наймні найпотрібніше. Я не можу не звернути Вашої уваги і то цілком сер- йозно, як в інтересах держави так і Ваших власних, при чому додам, що після того, як ми все тепер 3 роки віддержали ці тяжкі відносини озвітське пікування на Україні скінчиться, без сумніву у недалеких часах, отже ми найпізніше за рік. Ви можете тому кожному, з ким гово- рите, сказати, що ця допомога, котру нам дадуть у позілній хвилі, і котра в упорядкованій державі до робину нечає жодного звичай- До п.Полковника СІКЕВИЧА, Видалець. принесе тій державі великі і добрі проценти. Я буду дуже радий, вноскоповаканий Пане Полковнику, як ді- стану скоро від Вас вістки, яким успіхом увінчались проблені Вами у цім напрямі кроки. Вітаю Вас і п. Радника Нобиланського, як і решту членів Молл, з незмінною сердечністю і безконечно дякуємо вельми за надбання на добре та патріотичне виконання обов'язків, козре Головний Остан у концій листі до мене підносить з подивом. Пробу Вас, вноскоповаканий Пане Полковнику, передати та- ком Вашій поважній родині мої найгарячіші привітання. підп. Василько в.р. Високоповажаний Пане Міністре, Відповідь Вашу на передані Вам слова п.Головного Отамана, я переслав йому в оригіналі. Я довідався, що в найближчих днях трьох шт.шефів Оцуксу (Ви,шп.Сербіненко і Горбань) маєте тут засідання. Моїм обов'язком є використати цю нагоду, щоб довести до відома панів слідуюче: У свій час Оцукс одержав з військового фонду у Віденському Посольстві суму кілька мільонів корон; від Супруна також кілька тисяч франків; Днipro-сорс від Супруна кілька тисяч франків і Централю також від Супруна 50.000 нім.марок, і нарешті, в травні 1920р.п.Сербіненко дістав, з наказу тодішнього Міністра Фінансів Мартова о військового фонду віденського Посольства 1/2 морена рон, як позичку на кілька день. Навіть коли б (про що я не можу судити, бо дотичний обрахунок мені не є відомий), випершній обрахунок нашого Міністерства Фінансів у Тарнові був невірним що до сум одержаних кооперативами від нашого уряду ще на Україні, і як би претензія нашого уряду до кооперативів що до товарів у Франції, не досягає той суми, яку ставить нас уряд, то все ж таки, виплата вищенаведених сум кооперативами мусить бути безумовно фактом, себто, кооперативи у всяких разів винні вищенаведені суми урядові. Суми ці відносно не такі ж великі, щоб виплата цього боргу Оцуксом взагалі Днiпросорзом та Централею була такою тяжкою. Трохи доброї волі вистачить, щоб виконати патріотичний обов'язок. Покликавшись на неї, апелюю до Вас, пане Міністре, ще раз використати майбутнє засідання для полагодження цієї справи і додам ще, що маю від Уряду потрібну повновладь, щоб поквітувати Вам одентульне одержання цих сум. До п.Міністра БАРАНОВСЬКОГО. З найбільшою повагою підп. Василько в.р. Копія. М 236. Високоповажний Пане После, Підтверджуючи одержання листа Вашого від 20.V., маю честь відповісти Вам на запитання Ваше в справі Місії в Голландії. Справу цю я залагодив в той спосіб, що переніс нанцелярію Місії з Гаги до Брюсселю. Так що тепер Місія на ці обидві держави знаходиться в Брюсселі, як вона знаходилась в протязі 1919 р., першої половини 1920р. тільки в Газі. Секретар Варкентін є формально відкомандірованих до М-ва Закорд. Справ, з першого квітня 1922 р., але фактично він ще мешкає в Газі, бо немає, куди іхати. Йому не доплачено, за браком грошей, належної платні по день відкомандіровання - біля 900 гульденів, якими я не міг йому виплатити, бо паспортового збору не вистачило, а від Уряду, ані від кооперативів (асигнованих 30.000 фр.), ані від Вас я не одержав. Офіціально про зачинення Місії до Голландії я не повідомив голландський Уряд, бо такого факту не сталося; рівно ж я не повідомив ще і про перенесення канцелярії Місії, хоч п. Варкентін на сло-вах повідомив про це при одному з побачень у Міністерстві. Дозвіл на приїзд і на перебування в Голландії я, як і Варкентін, маємо. З цього виходить, що Місія У.Н.Р. до Голландії не зачинена і що діяти вона може, як і раніше, в особі моїй, бо п. Варкентін не є вже секретарем Місії. Фактично, конечно, я можу, по згоді з Варкентином, припоро-ручити йому занятися технічно справами Місії на місці, в Газі. Отже коли Ви поділяєте мою думку про те, щоб поновити діяльність Місії в Газі на час перебування там конференції експертів, т.е. на місяці червень та липень та асигнуєте на це певну суму грошей, - то я за-гажую п. Варкентина на цей час. Адреса його в Газі слідуюча: A. Warkeutin 4, Prinses Maria Vlaart Raad Що до бувшої конференції в Генуї, то їй дійсно, що, дякуючи Лойд Джорджу, який в останній час знов перемінив свою попередню думку (це його звичайна манера), а п. 6 резолюцій можна вивести думку, що цей п. відновиться також і до інших "governmental allies of Government of Ukraine", але з цього зовсім не виходить, що в Генуї делегація рос. представляла і Україну і що сов. харк. уряд визнано де факто. Як видно з авторитетного пояснення, да- того бельгійським Міністром* п. Жаспаром (долучаю до цього текст йо- го інтерв'ю), жадного договору в Генуї не було заключено, а тільки принято резолюції. Ці резолюції не прийняла Бельгія ані Франція, 23. травня 1922. - 2 - отже, поки що, не має юридичних підстав для того, аби ці держави робили якісь пресії на наші Місця в Парижі та Брюсселі. Я звертаю Вашу увагу на інтерв'ю п.Міністра Жаспара; так пишуть тут всі часописи. Публічна та офіційна опинія в Бельгії зараз дуже ворожо настроєна проти Німців (як завше) і проти Росіян взагалі за договір в Рапало; Бельгійці вже перенесли свої кухні, що годували 50.000 дітей в Саратовській губернії, на Україну в Донецький басейн, одмовляються складати пожертви на користь голодуючих в Росії і т.д. Відношення до нас, здається, буде кращим. Використовуючи такий настрій, я, заніс протесту проти недопомоги нашому уряду в Бліккіх Гену про що писав мені п. Посол Стоцький, подам ноту до бельгійського Уряду, в якій підтверджуючи правильність позиції, занятої Урядом, поновлю в категоричній формі повну згоду нашого Уряду на привернення Бельгійцям їх предпримств в натурі, коли це буде фізично можливим, і на визнання права приватної власності. Я дуже прошу Вас Пане Міністре, подати мені свою думку з приводу необхідності такої ноти. На мій погляд, недалека будучина покаже, наскільки помилилися Німці, заключивши договір з бойшевиками в Рапало, а також і більше вики, які вже тепер не дуже то раді з цього договору. Сьогодні в часописах є відомість, що Парламентарна Комісія в Швеції відкинула договір, заключений з бойшевиками, і це в зв'язку з результатами конференції в Генуї. В справі грошовій я пишу Вам на окремому листі, довірчо. Прошу приняти запевнення глибокого поважання підп. А. ЯКОВЛІВ. Високоповажаний Пане Міністре-Президенте, Вчора Посол Столицький передав мені Ваш лист; в приложі перевівав Вам копії трьох уповноважень, на які я посилався у повновладді, котру пред'являв Вам до підпису. Наша ситуація тут вимагає, щоб я мав найвищіше дістав нову повнозволю 1 тому, не в моїм інтересі, а в інтересі нашого Уряду чи у настоювати на негайному прийнятті цієї цілі повновладдя. Якщо я не матиму 11 найпізніше 10-го червня, то скажа дав із себе усилку відповідальності за те, як складуться далі наші фінансові обставини. Як би Ви, високоповажаний Пане Міністре-Президенте, справді приїхали закордон, аби Ви писато, то для нього є Ваша широка усно обговорення це було б надзвичайно важко. З висловами повинної і найбільшої пошани до Вас, високоповажаний Пане Міністр-Президенте, відданий підп. ВАСИЛЬКО в.р. т.Міністра-Президента Андрія ЛІВЧЬКОГО. Високоповажений Пане Міністре, У відповідь на Ваше запитання з 25.травня ч.211.маю честь предложити Вам оригінал поквітовання віденського "Банкфейрну", з котрого ясно, що п.Міністр Токаржевський одержав суму 200.000 марок, згідно тодішньому курсу 6,147.510 австр.Коротко про це вже повідомляв Головного Остамана в листі з 9.У Цо торкається Вашого доручення з 24.травня ч.210,то ще перед одержанням цього листа я розпорядив, щоб фірмі Брокельман в Каселі було цілком заплачено на йї претензію в перших числах червня і щоб сходні у неї ричи були переслані зі списом до Посольства.Кошти фірмі Брокельман і транспорту, на жаль дуже великі - дотичний разунок, як тільки Фірма Його поквітує - перешло в копії, а також мої пропозиції що до того, у який спосіб повернути з одного боку кошти, а з другого не зробити по можливості жадної шкоди власникам цих ричей, старшинам-патріотам. Остарел, високоповажаний Пане Міністре, завше до Вашого розпорядження, відданий Вам підп.Василько в.р. До Пана Директора Канцелярії Директорії М.МИРОНОВИЧА, Високосановний Пане Міністре, Я просив вже пана Полковника Сікевича вітати Вас і пана Посла Смаль-Стоцького зі Великодними Святами, але-ж почуваю-ся обовязком ще раз привітати Вас. Думаю, що цей лист Ви отримаєте вже по своїмому повороті з Генуї, яка має принести багато, як це і зараз видно,-несподіва- нок. Хочеться вірити, що обставини складуться для нас більше спри- яюче чим досі. Тим часом я погодився випустити відозву до громадянства з закликом допомогти нашим інвалідам - здається діло піде добре; буду дуже радий, - бути чим можу користним; - поки зібрано приб- лизньов Польській (Галичині) і Австрійській валюті.- Головне основаніє збірка і контроль на місцях - центральний комитет сілки інвалідів дає тільки відомості. До Будапешту приїхав п.Бридзан, який тут на протязі цього мі- сяця підняв дуже великий інтерес до української справи. Спасибі - про Україну наповняють газети. Я сижу тихо і пишу свої мемуари. Настрій у всіх піднесений- всі чекають на зміну ситуації, цим і я живу. Найліпше привітання і подяка від М.В.Омельянович-Павленко в.р. для Вас Високосановний Пане Міністре 20/4-1922. Пешт. Верлін, дня 1.червня 1922. Високоповажаний Пане Товаришу, Я дістав лист від Головного Отамана з 29.мая, в котрому він доручає мені тримати Вас в курсі наших справ і переказати Вам, що він дуже ці- кавиться Вашою діяльністю і надає Ваши заходам в Америці велике значиння, а також просить пересилати Вам всі матеріали потрібні для Вашої праці. З найкращим привітом До п. Посла МАРГОЛІНА, Нью-Йорк. копія. Нью-Йорк 15.V.1922. ...........моє переконання відносно необхідності орієнтації на Лондон, Рим та Берлін тут це більше звільнилось. Гадаю, що зараз буде дуже необхідно почати приватно акцію в Лондоні ... і дуже хлітів би туди поїхати хоч на дватисяці. Але для цього мені треба мати : 1) конференцію з пп. Васильком, Стоцьким та Еульгіним, 2) двіста англ. фунтів на подорож і перебування. Коли у п. Василька дати мені, в рахунок того, що мені належить як платня за минуле, 200 фунтів, то телеграфуйте мені негайно і я тоді виду в початку червня до Гамбургу, Гаги або Парижу, як це буде зручніше для згаданої конференції. Коли це буде неможливо то нічого не телеграфуйте. ...........коли для Англії знов не буде можливості дістати грошей то мені прийдеться лишитись тут в Америці. відданий Вам підп. Марголін в.р. копія. Нью-Йорк 4.V.1922. ........... У Вашингтоні я, на жаль, нічого приємного не знайшов - там найбільші за єдину Росію з кадето-саранами на чолі (Мілюков-Авксентієв), а директори департаментів - за визнання бойовиків й за те, щоб взяти з них концесії !!! Що міг - то я зробив.... Надіслав Дзу і Гуверу і сенатору Лоджу коректуру тої моєї статті, що надрукована в травні (вже вийшла) в книжці "Керент Гісторі", одержав від Гувера листа, дякує, але каже, що все це звязано з проблемою всієї Росії............ Стаття має великий успіх, часописи вже її називають. .......... В міністерстві Закордонних Справ в Вашингтоні мене дуже добре прийняли (референти російського відділу) але підкреслили, що приймають як приватну людину. Все ж делкі зв'язки я поробив. Матеріали, що мені надіслано було від Міністра Василька і посла Смаль-Стоцького, я передав і Урядові і в часописи за допомогою нашого консула у Вашингтоні Івана Ардана - до речі енергійного і доброго українського патріота, адреса його: 2507, Brentwood Road, Washington. Був я у амбасадора Аргентини, Ле-Бретон, але нічого це побачення цікавого і позитичного не дало........... Ваш підп.Марголін. У відповідь на лист від 21 грудня ц.р. марчестъ довести до Вашого, Пане Головного Отамана,відома слідуюче:Ще до появлення в ч.II-ІЗтижневика „ Воля України" від 22жовтня ц.р.статі Піснячевського„Василько і КО" я звернув увагу на необхідність детального з'ясування фінансової господарки п. Посла Василька.Ще 8/Х ц.р.я звернувся до Посла Василька /ч. 5649 від 8 жовтня 1921р./з категоричною пропозицією надісла- ти мені для представлення Уряду повне справоздання у всіх грошевих справах.На другий же день по одержанні мого листа п.Посол Василько відповів мені, а також повідомив про це і Пана Прем'єр-Міністра,що ним дано розпорядження відповідним підлеглим йому органам про виготовлення повного грошевого справоздання,яке зараз же по закінченню буде надіслано до Уряду.Так само в одному з пізніших листів до мене Посол Василько пише,що його канцелярія працює зараз над виготов- ленням загального фінансового звіту,який буде предложений ним Уряду.Добре розуміючи,що лише урядова ревізія одна тіль- ко могла би докладно перевірити і всебічно освітити фінансо- ву діяльність Посла Василька,я однак,беручи на увагу те вик- лючне становище,яке займає Посол Василько і ту вимково серйозну й поважну роль,яку він відгорає зараз у нашому державному життю,вважав би призначення такої ревізії в цей момент,до надіслання Послом Васильком обцянного справоздання не бажаним і тому питання про перевірку і з"ясування фінансової діяльності Посла Василька,чи то шляхом ревізії чи яким- будь іншим способом,вважав би більш доцільним лишити відкри- тим аж до часу надіслання ним повного грошевого звіту і вже в залежності від даних цього звіту опреділити дальше по- ступовання Уряду що до фінансової діяльності Посла Василька. Я ж зі свого боку ще раз нагадаю Послу Василькупро при- скорення надіслання ним його грошевого справоздання. МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ЗАГАЛЬНИХ СПРАВ У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Канцелярія Міністра "31" травня 1922 р. ч....709.... Панові Керуючому Справами Директорії У.Н.Р. Міністерство Закордонних Справ має честь переслати при цьому для відповідного докладу копію перекладу з мадярської часописи "Немзеті Уйшаг" з 30 квітня ц.р. інтерв'ю голови Місії У.Н.Р. в Будапешті полковника Сікевича з кореспондентом вище названої газети. Ф. КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Начальник Канцелярії Міністра Копія. Переклад інтерв'ю українського представника п. полковника Сікевича з кореспондентом часопису "Немзеті Уйшаг" з 30 квітня 1922 року. Український Посол в справі німецько-російського договору Україну треба визволити з під большевицького панування. Від співробітника "Немзеті Уйшаг" - національного часопису. З цієї нагоди, що український демократичний уряд, тимчасово позбавлений території, керуючий орган незалежної української держави, вніс на конференції в Генуї протест і не визнав за совітськими делегатами права заступати інтереси України, наш співробітник відведав полковника Володимира Сікевича, дипломатичного заступника Української Республіки, в льока- лі Посольства в Готелі"Британія", і мав довгу розмову з українським національним послом. Першим нашим питанням, з яким ми звернулись до посла Сікевича було: яке становище зай- має Українська Незалежна Держава супроти німецько-російського договору в Рапалло. - Доки буде видати остаточний присуд в справі німецько-російського договору треба було би підожда- ти дальньшого розвитку цієї важної європейської події - сказав посол. Безумовно, метою совітів є зміцнення і відбудован- ня давньої Російської Імперії, яка містить в собі Польщу, а також Україну. Німецько-російський союз також служить цій меті. Уряд незалежної України не може супроти цього нічого іншого вдіяти, як домагатись невпинно перед лицем Європи сво- боди і незалежності України. Українські представники не мо- жуть на жаль брати участи офіційно в Генуєзькій Конферен- ції - але делегати українського Уряду, що знаходяться тепер на Польській території в Тарнові - Василько, Шульгин, Лотоць- кий і Смаль-Стоцький - передали членам конференції меморандум українського народу. Такий меморандум вишла з собою до Генуї також і Угорська делегація. Меморандум вказує на завзяття, кріваву боротьбу, яку ук- раївський народ провадить від чотирьох років для визволення своєї Батьківщини з під ярма російських большевиків. Хоч боль- шевики і обсадили міста і залізничні шляхи, та українське се- лянство й чути не хоче нічого про большевизм та зброєю боронить національної незалежності супроти всеросійських змагань. Ер на Україні большевизм це не влада народа, але тиранія чужих завойов- ників. Всі обіцянки большевицької делегації в Генуї це лише сві- дома брехня і рушанство, яким ця делегація хоче собі з'єднати західні нації. Без господарської відбудови України не може бу- ти мови про ратунок Східньої Європи. Це знова можливе лише тоді коли Україну визволять з під панування катів. Уряд незалежної України не зрікається, навіть на чужій території, державної суверенності. В цьому напрямкові працюють наші дипломатичні представники в Угорщині, Румунії, Австрії Чехо-Словаччини, Німеччини, Баварії Англії, Франції, Італії, Бельгії, Болгарії, Швайцарії, Туреччини. Порощавшись з Послом Сікевичем, перейшли ми через кімнати Українського Посольства. Пильна праця кипить скрізь: буть на машинах українські агітаційні листки в трьох - чотирьох мовах. На стіні мапа, на ній Велика Україна , від Карпат до Волги й до Чорного Моря. За переклад ручить / підпис / За згідність Ст. Д і л о в о д Строго таємно. ІНСТРУКЦІЯ для Делегації на Конференцію в Генуї, затверджена Радою Міністрів. Постановка на Конференції в Генуї питання Сходу Європи і участь в цій Конференції офіціальних Представ- ників Советської Росії, як мабуть також і російського окупаційного Уряду на Україні /Радянський Уряд України/, ставить для Уряду У.Н.Р. основним завданням в Генуї - висунути національно-державне українське питання і розверну- ти його у всій широті в рамках Великої України та обороняти і її повну самостійність, себто суверенність. В зв'язку з цим основним завданням Делегації до- ведеться освітити цілий ряд економічних питань і в звяз- ку з ними також політичних питань, поскільки по загальному плану Конференції буде дозволено торкнутися таких політичних питань. Відносно де-яких з цих економічних і політичних питань Уряд пропонує п.п. Членам Делегації ма- ти на увазі слідуюче: I. Відносно сучасної влади на Україні. Український народ в процесі російської револю- ційної боротьби осягнув здійснення свого повного полі- тичного ідеалу, який йому лишився його історія, - незалеж- ності України. Московські большевики, захопивши владу в Росії і бажаючи поширити свій комуністичний режим на всю територію бувшої Імперії, посунулися під фальшивим прапором горожанської війни на Україну; їм вдалося за- систи у багатьох місцевостях на території України, оку- пувати їх червоною армією і посадити в Харькові свій Уряд, який вони кинуть Українським Соціялістичним Радянським Урядом /У.С.С.Р./, сподіваючись обманути цим народні маси в їхніх змаганнях до власної незалежної держави. Цей чужий Радянський Уряд, являючись у всякому разі лише військово-окупаційним, без жодного зв'язку з українським народом, не найшов признання у населення, яке вже четвертий рік уперто і невпинно бореться з своїми клятими ворогами. Большевики освітлюють справу цього уряду в Європі фальшиво, змагаючись у всіх відповідних випадках надати йому в очах держав Світу характер національного, а тому законного українського уряду та замовчуючи дійсні факти: 1/насильної військової окупації України без жадного приводу з боку України, без якого не будь бажання чи згоди її населення, і 2/організації цього цілковито окупаційного уряду совітською Москвою для здійснення своїх большевицько-комуністичних цілей Большевики, розуміється, у великій мірі клопотали щоб привити Європі погляд на свій, в дійсності лише військово-окупаційний уряд на Україні, як на національний, відповідаючи бажанням народу, і тому ніби-то законний уряд. При тому рішучим способом Ви маєте з'ясувати, де буде потрібно: 1. що большевицький уряд на Україні досі зовсім не створив за всі чотири роки своєї окупаційної війни на окремих частинах України сталої і тривалої державної влади на всій території, 2. що партизани постійно випирають окупацію з захищених червоноармейцями місцевостей, і що народ безперестанно її переслідує та у всіх можливих випадках нищить. По всьому цьому, згідно з признаними засадничими ми принципами міжнародного права, Гадянський Уряд на Україні не є правомочним представником України і ніякі його функції та акти для України не є обов'язковими з ким би вони не були підписані чи утворені. Тільки національний Уряд У.Н.Р., визнаний українським населенням має право розпоряджатися від імені України. 2. Польща. Географічне положення Польщі і України і цілий ряд політичних і економічних інтересів першорядної державної ваги вимагають від обох держав тисячних відносин для забезпечення цих інтересів. Розуміючи конечність для державних інтересів Польщі істнування самостійної Української держави і добросусідських відносин між обома народами, Уряд Р.П.П. в квітні 1920 р. визнав самостійність Української Народньої Республіки і заключив з законним Урядом У.Н.Р. військову конвенцію проти совєтської Росії. Правительство і армія У.Н.Р. чесно виконали свої зобов'язання перед державою Польською, але Правительство Польщі сепаратно роспочало перетрактації з совєтською Росією і Рижським договором анульовало попередні взаємовідносини між Р.П.П. і У.Н.Р.. Залишивши для армії і державного апарату У.Н.Р. лише право азілю на території Польщі, Уряд Р.П.П. фактично визнав законним урядом України Московсько-большевицький окупантський уряд Раковського. Правительство У.Н.Р. розуміє однаково всю необхідність братерських відносин між польськими і українськими народами в близькому майбутньому і не вважає уряд Р.П.П. вільним від зобов'язань перед Українською Народньою Республікою. Відносини між У.Н.Р. і Р.П.П. повинні виявитися лише в формі братерського союзу суверенних держав української і польської, а тому всякі мрії різних політичних чинників Польщі про гегемонію Польщі на Україні є безпідставними. раїні треба вважати безпідставними і нереальними. Уряд У.Н.Р., репрезентуючи суверенний український на- род, уважає допустимим вступати в зносини і порозумін- ня з іншими державами тільки як рівний з рівним. 3.Росія. Мирне співжиття з Совітською Росією Уряд Рес- публіки вважає досягть проблематичним; воно було б можливим лише при умові - 1. відповідних взаємних мі- літарних гарантій з боку других наших сусідів, яка можливість одначе, находиться під великим сумнівом і 2. визнання державами Світу повної незалежності - су- веренности Української Народньої Республіки та її дійсно-національного Уряду. Виявлену Совєтською Росією і формально вже здійснену тенденцію конфедерувати Україну з Росією ми повинні поборювати, як накинуту в сучасний мент гру- бою силою форму співжиття України з Росією, в якій власне вся вища державна влада, напр. в справах війсь- кових, дипломатичних і господарських належить і під- лягає виключно російській радянській владі, котра і утримує весь апарат радянської влади на Україні, на- силаве червоне військо на Україну на свої кошти, а в свою чергу - вивозить з України все цікаве для Москви майно, хоч би воно було дуже необхідне для самої Ук- раїни. 4. Антисольшевицькі російські групи. Змагання росіян всяких політичних напрямків вплинути безпосередньо на дальнішу долю української державності в бік її повного павалення або, хоч би у країнності, обмеження суверенності чи порушення неза- лежності її - Ви повинні поборювати, бо Уряд не може поділяти іхнього хибного, і по суті і формально, пог- ляду на українське питання, як ніби то на внутрішню всеросійську справу. Всі групи росіян, які стануть одверто на ґрун- ті суверенності Української Народньої Республіки, ми завжди будемо вітати і будемо шукати порозуміння з ними,вбачаючи в них своїх спільників в позіції,за- нятій ними відносно большевиків. Доказом нашої готовності до порозуміння може служити наша союзна умова з групою Б.Савінкова від листопаду 20-го року.Що до сучасних антибільшевиць- ких антiboldьшевицьких груп і організацій,з яких ми- літарно значною можна вважати тільки групу Врангеля, то необхідно підкреслювати,що з ними,крім зазначеної в горі групи Савінкова,у нас ніякого порозуміння не- ма.В листопаді 1920 року формально уповноважений представник Врангеля ген.Махров пропонував нам у Вар- шаві у самому широкому розмірі порозуміння У.Н.Р. з групою Врангеля,з визнанням,з боку останнього само- стійності України з Урядом У.Н.Р.але події 1920 р. припинили цю справу,як зайву,по причині тих обставин, що утворилися.Пертрактації навіть не починалися.Що-ж до чуток,які росповсюджуються зараз за кордоном про якусь сучасну угоду чи порозуміння Врангеля в Урядом У.Н.Р. в справі спільної акції проти большевиків та про надання йому цією умовою можливості висадити своє військо на території України і пройти з ним через Ук- раїну,-то всі подібні чутки цілком не відповідають дійсності. Порозуміння і умови з російськими політичними і військовими протибольшевицькими організаціями ми не відкидаємо, як би вони прийняли наші політичні за- сади повного безумовного визнання політичної само- стійності - суверенітету України з урядом У.Н.Р. 5. Румунія. Відносно Румунії ми будемо прикла- дати всі вусилля до мирного добросусідського співжит- тя. Рахуємося з можливістю в майбутньому перегляду де-яких питань, але вважаємо, що найкраще їх розвя- зання може бути тільки на основі одвертого порозуміння між обома народами. 6. Навоутворені держави на території бувшої Росії. Ми щиро вітаємо незалежне й суверенно істнуван- ня всіх держав, які утворилися на території бувшої Росії, і завше будемо йти до найтіснійшого порозумін- ня і тісного співділання з ними для захисту спільних інтересів від передбачаємих агресивних змагань Росії. Цілий ряд дуже важливих політичних та мілітарно- оборонних інтересів, не тільки сьогоднішнього дня а і в майбутньому, привів нас до заключення відповідних договорів з Кубанью, Грузією, Азербайджаном і Північно- Кавказькою Республікою, що дають нам право сподіва- тися, що загальний союз причорноморських держав, по- літичні наслідники якого можуть досягти величезної ваги, в недалекому майбутньому може стати фактом. 7. Наша орієнтація в Західній Європі. Упорядкуван- ня нормального державного життя України, знесиленої як економічно так і мілітарно, ще за де-який час буде ви- магати від нас шукати опертя зовні, в якій небудь з ве- ликих держав Світу. Як з огляду на позицію відносно большевиків так і з огляду на свою політику що до найб- -надефном ан атічних хнасів - Польщі та Румунії - такою держа- вою являється для нас Франція, на яку ми зараз і оріен- туємося зовні, не виключаючи підтримки і допомоги по- літичної та економічної з боку інших держав. 8. Західньо Європейські плани відбудови Сходу Європи. Заходи Європи в справі відбудови Сходу ми, розум- міється, готові підтримувати. Ми можемо дати різно- родні концесії і прийняти на себе цілий ряд економіч- них зобовязань, відповодячи нашим інтересам, а та- кож згоджуємося прийняти і частину боргів Росії, зроб- лених до моменту оголошення самостійності України, яка припадає на українську територію в розмірі ко- ло 20% всього боргу, залишаючи, розуміється, за со- бою право одержати відповідну частину майна бувшої Російської Імперії з 11 т.з. активу, котрим і були забезпечені ці борги. Але це все ми можемо зробити лише при умові звільнення України від якірі небудь чи радянської, чи іншої окупації, й невмішування в її внутрішні справи найблизьчих сусідів та забезпечення її незалежної державності, бо є неможливим в XX віці накинення 40- міліонному народові, проти його волі, якого небудь чужого хоч би і найліпшого, але не на- ціонального й небажаного для нього режиму політично- го і економічного життя. Делегація повинна періодично, детально і точно повідомляти через Міністра Закордонних Справ Раду Міністрів про всі перетрактації і течії на конферен- ції, про всі свої безпосередні зустрічі й розмови з діючими особами, особливо з Президією на конференції. Члени Делегації у всіх цих випадках повинні строго координувати свою акцію. Позаяк діяльність Делегації на конференції з офіційного боку, треба гадати, буде обмежена, ій слід тим більш енергії прикладати для популяризації всієї української справи серед всіх впливових елементів на конферен- ції як по питанням економічним, так і політичним. Вся вага справ на конференції буде полягати в питаннях економічних. З політичного боку конференція буде примушена торкатися лише питань, зв'язаних з питанням про - відбудову господарського життя Ромії. В цьому від- ношенню Делегація має остаточно провадити у всіх випадках зазначеної вище вказівки відносно повної самостійності національної України. В економічних питаннях Делегація повинна слідкувати, по можливості детально, за всіма про- позиціями на конференції відносно відбудови госпо- дарчого життя Європи і з'ясувати перед відповідни- ми чинниками на конференції те величезне значення, яке в цій справі має відбудова господарчого жит- дя на суверенній Україні з її хліборобством, вуг- лем, цукром, залізняком і іншими природними бага- твами. Уряд Республіки широко йде на зустріч всім іншим державам, на підставі рівної обопільності у всіх звичайних нині і в майбутньому міжнародних економічних, юридично-судових, транспортових і ин- ших подібних зносинах й визнає всі ті культурні форми, в яких нині відбуваються ці зносини між культурними державами Заходу і якими відповідно нормуються міжнародні договори. Уряд У.Н.Р. широко бажає у всіх цих відношен- нях стати на загально-культурному ґрунті, а також у найширшій мірі підтримувати усакі загальні міжна- родні умови і союзи, які будуть утворені з метою утворення сталого міжнародного третейського суду і міжнародного постійного судового трибуналу для всіх спорів між державами мирним шляхом. По одержанню від Делегації повідомлень про хід праці на конференції, Уряд в разі потреби буде інструктувати Делегацію додатково. Що скінчення конференції Делегація повинна дати на ім'я Ради Міністрів листовно загальне зві- домлення про працю і результати конференції. Уряд Республіки обовязує пп. Делегатів на кон- ференцію в Генуї, принявши все вищезгадане на ува- гу, вести свої переговори і розмови строго в пло- щині незалежної Української державності, про умо- ви і конференції політичного, економічного, чи тим більш військового характеру, говорити, лише при повній певності забезпечення на Україну всіх прав незалежного державного істнування і з застережен- ням, що кожна заключена в Генуї чи з нагоди конфе- ренції умова мусить бути ухвалена Урядом Українсь- кої Народньої Республіки і затверджена / ратифі- кована / Головою Директорії. Дня 23 квітня 1922 року. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ ДЕРЖАВНИЙ СЕКРЕТАР кідп. Тр. Шинків (в. п.) Т. КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРОДОННИХ СПРАВ З офіційним згідно. Кол. Витюков, Медінчук Ш.З.С. Голова Надзвичайної Дипломатичної Місії Української Народньої Республіки в Румунії 22 травня 1922р. № 3419 м. Букарешт. Копія. ЧЗЗ Вашого листа від 5/У, разом з Вашим докладом п.Головному Отаману, я одержав і дякую дуже Вам за те, що Ви трімаєте мене в курсі Ваших думок і планів.З приводу тих угар, що зроблені в Вашому листі і в Вашому докладі я дозволю собі подати Вам кілька своїх власних міркувань. Ви цілком об'єктивно і фактично правдиво розцінюєте ті наслідки, які дала Генобська Конференція для розвязань, як Росії сійського питання взагалі, так і вирішення нашої справи зок- рема.На мій погляд, Ви тільки забуваєте про 2 моменти, які мають власне для нас першорядне значіння.Перше, як ті держави, що хотіли визнати большевики, так і ті, що були проти цього і як на решті перемогли, зовсім однаково негативно ставляться до наших змагань стать на ґрунті загальної Російської федера- ції.Окрім платоничного співчуття п.Братіану та вічливо-прихи льного відношення п.Скірмунда нам Генова нічого не дала.Навіть Грузія, яка мала більш під став добувати своїх прав в Генові і та залишилася при тому самому, що мали і ми. Я уявляю собі перебіг подій перед Геновою і під час Конференції схематично в такому вигляді:Льойд Джорж договорився з большевиками про все те, що для Англії потрібно було всеРоссії і головним чином п про нафту.Всі ці договори були підготовлені, але для того, аби вони мали реальне знаййнене треба було добути визнання больше- виків всією Європою.Це визнанне одно тільки б могло санкціону вати договори з большевиками, які, як добре знає Льойд Джорж мусять впасти.Але після визнання їх Європою всі іхні договори -2- о бо в я з к о в і для усякого майбутнього Уряду. Аби ці догово ри було складено так, що б ними не порушувалися інтереси Франції і Бельгії в такий надзвичайний нахабний спосіб, то мо- жно бути певним, що б Конференція закінчилася б визнаннем бол шовиків. При сучасному ж становищі боротьби інтересів не поміг цьому такий навіть рішучий засіб і таке пугало, як договір в Раппало. Повинен зауважити, що я сподівався більш розумної по- літики від Ваших патронів. На мій погляд, договір в Рапполо це є повторення Брестя і матиме таку саму долю. Добувши загальне визнанне і забезпечивши юридично свої інтереси в Росії, Анг- лія мала перейти до слідуючого етапу своєї політики в Росій- ському питанню, се-бто до повалення большевиків і до поділу Россії на окремі держави, до її "балканізації". Тому, на мій п погляд, нам нема чого особливо бути задоволеними тим оборотом справ, до якого нарешті дійшла Конференція. Я боєм, що коли в Гаазі дійде до порозуміння, то це порозумінне потягне за загальну політику в Росії власну тиждень Вік Уряд "Росії", яка міже і собою також 1 федерацівної. Не можу тако ж не звернути Вашої- уваги також і на те, що затягане переговорів з большевиками все збільшує і обгостре руйну і немаєте нашого краю. Дякуючи цьому на Україні і на той рік буде голод, може ще більший, як і тепер, коли вимирають цілі села і місцевості. Зх його погляду або весли рішучу боротьбу з большевиками, або визнати їх і до- помогти населенню. Всяке ж затягане коштує нам мільйонів по- мерших від голоду людей. Я абсолютно нічого не маю проти того, аби Ваші уповноваже ня були розповсюджені на всі Міссії, в тим числі і на нашу. Ви знаєте, оскільки я громадські і службово є дістиплінований чо- ловік і коли Г.О. і Урядом буде визнано діцільність такого засобу, то будьте певні, що Ви не зустрінете з мого боку ніяко го противоділання і опозиції. Тим більш, що я знаю Вас, як чоловіка, котрий знайомий з практикою дипломатичної праці, можу сподіватися від Вас лише тактовного і товариського поводж ення. Ви самі знаєте, як я високо ціню і шаную Ваші думки і Ваші поради і тому для менеросповсюджене Ваших уповноважень на нашу Міссію не дасть нічого такого, що б мені персонально -2- о бовязкові для усякого майбутнього Уряду. Аби ці договори було складено так, щоб ними не порушувалися інтереси Франції і Бельгії в такий надзвичайний нахабний спосіб, то можна бути певним, що б Конференція закінчилася б визнанням болшовиків. При сучасному ж становищі боротьби інтересів не поміг цьому такий навіть рішучий засіб і таке пугало, як договір в Рапполо. Повинен зауважити, що я сподівався більш розумної політики від Ваших патронів. На мій погляд, договір в Рапполо це е повторення Ерестя і матиме таку саму долю. Добувши загальне визнання і забезпечивши прилично свої інтереси в Росії, Англія мала перейти до слідуючого етапу своєї політики в Російському питанню, се-с-то до повалення большевиків і до поділу Росії на окремі держави, до її "балканізації". Тому, на мій погляд, нам нема чого особливо бути задоволеними тим оборотом справ, до якого нарешті дійшла Конференція. Я боюсь, що коли в Гаазі дійде до порозуміння, то це порозумінне потягне за собою також і федеративної. Не можу жако й не звернути Вашої уваги також і на те, що затягання переговорів з большевиками все збільшує і обгострює руйну і ненастье нашого краю. Дякуючи цьому на Україні і на той рік буде голод, може не більшій, як тепер, коли вимирають цілі села і місцевості. З його погляду або вести рішучу боротьбу з большевиками, або визнати їх і допомогти населенню. Всяке ж затягання коштує нам мільйонів по- мерших від голоду людей. Я абсолютно нічого не маю проти того, аби Ваші уповноваження були розповсюджені на всю Миссію, в тим числі і на нашу. Ви знаєте, оскільки я громадський і службово є дисциплінований чоловік і коли Г.О. і Урядом буде визнано діцільність такого засобу, то будьте певні, що Ви не зустрінете з мого боку ніяко- го противоділання і опозиції. Тим більш, що я, знаючи Вас, як чоловіка, котрий знайомий з практикою дипломатичної праці, можу сподіватися від Вас лише тактовного і товариського поведення. Ви самі знаєте, як я високо ціню і шаную Ваші думки Ваші поради і тому для менеросповсюдження Ваших уповноважень на нашу Миссію не дасть нічого такого, що б мені персона Звіт військового відділу Місії Української Народньої Республіки на Угорщині. Військовий огляд Угорщини. Угорська армія находиться в стані реорганізації, яку вона мусить перевести на підставі мирового договору. Стан її після цього договору обмежено до 35000. Система незна, але для того, що не зголошується вистачати кількість добровольців, держава мусить доповняти примусовим побором. Армія є до ре едисциплінована і припоровлена до модерних вигог. При реорганізації кладе командування велику вагу, що надати армії національний характер і витворити з неї певну базу для розвитку угорської держави. Найвищим паном армії являється голова Горти. Головним командантом генерал Надь. Міністром національної оборони генерал Белічка. Генерал Белічка, який підчас світової війни перебував також і на Україні, знає українські відносини і стається прихильно до нашої національної справи. Російська еміграція. Під враженням російсько-большевицької – німецького договору в Рапалло настало сперчу в тутешніх російських монархічних колах заміщення і дезорієнтація. Згодом коли виявилось гостре і неприязнене большевикам відношення Франції, дух дею поднявся, при чо у великі надії покладаються на майбутню оружну протибольшевицьку інтервенцію, приготовлювану Францією. В кожному разі треба зазначити, що наплив Росіян монархістів до Угорщини, яку вони уважали довнійше одним з головних центрів своєї діяльності, припинився. Противно завважається перший відплів частини російської еміграції з Угорщини, голоьно до Чехо-Словаччини і Німеччини. Між іншими застано бив свою діяльність в Будапешті і відхів до Берліну зі своїм штабом представник генерала Врангеля подковник Лемпе, залишаючи на своєму місті лише підполковника Мовчанського. В стані української еміграції не змінився ніяка зміна. Високоповажаний Пане Міністре, Маю за честь подати до відома Вашої Вельможності, що цими днями знов приїздив з Відня до Будапешту др.Брин- дзан і пробув тут 4-5 день. Др. Бриндзан виголосив в будин- кові парламенту реферата про українські справи. При цьому були присутні: радник угорського Міністерства Закордонних Справ Пейкерт , членці угорського "Т-ва закордонної політи- ки", проф.Бонкало та де-хто з журналістів. З членів україн- ської Місії були: радник др.Кобилянський, шт. Галков, Гамер- ський та Стасів. Реферат дра Бриндзана, складений талано- вито і змістовно та виголотоний добірною німецькою мовою, дуже зацікавив слухачів, які на прикінці звернулись до п.Брин- дзана з цілою чизкою запитаннь і довго не росходились, з великою увагою вислухуючи пояснення талоновитого референта. Майже одночасно з п.Бриндзаном прибув також п.Біга- рі, який тут провадив пертратції в торговельних справах з був. деп.угорського Над.Зіб. та партійними діячами Гем- бетом та Ґефті. Проту прийняти вислови моєї глибокої похани та цілковитої відданості Голова Місії Полковник До Пана Міністра Української Народньої Республіки Н.Василька. Високоповажаний Пане Міністре, Після того як я віддав гр.Амбросі Валого листа,я був у графа двічі.Листа Валого він переслав до п.Канія, який заступав під той час Міністра Закордонних Справ. Але п.Каня,як і всі майже міністри та всі політичні діячі Угорщини,цілком захопленій справою виборів до Національно- го Зібрання і не може,через те,розглядати нашої справи. Передвиборча агітація йде вельми жвавим темпом; міністри та інші урядові і не-урядові особи раз-у-раз їздять по провінції,виголошують агітаційні та програмові промови і т.п.Вибори закінчаться у червні. В додаток до Валого листа до гр.Амбросі ,я,із сво- го боку,це раз подав ноту до Міністра Закордонних Справ , прохаючи: як-що цю справу Міністерство саме вирішити не може,то переслати мою ноту до Ради Міністрів,або-ж на- віть до Голови Держави.В цій ноті я просив, щоби,на раху- нок тих наліх грошей,що знаходяться в угорських банках, виплачувалось націй Місії по-місячно,доки не настануть кращі часи, така сума ,яка вистачила-би,щоб заплатити кож- ному членові Місії за своє помешкання та харч.До цього додано дані про те,скільки хто з нас платить за пометкан- ня,та ціни на "меню"/обід та вечеря/ в дешевій ідальні. До Пана Міністра Української Народньої Республіки Н. Василька. Мушу ще додати, Високоповажаний Пане Міністре, то дорожнеча в Будапешті зростає з кожним днем, а консульсь- ких прибутків отримується дуже мало і тому матеріальне становище нашої Місії де-далі то все гіршає і стає, нареч- ти, критичним. Через велику дорожнечу - я не маю змоги далі мешкати в готелі на Маргіт-Сіґеті, /бо я все, що мав, то про- дав/ і мусив перебратись до приватного помешкання / Mar- git-körut Nr. 48. панш. 6. /. Радник Місії др. Кобилянський - так той ледви має змогу вести з своєю родиною напівголодне жит- тя; так і. Кобилянський мені заявив. Пишу до Вашої Вельможності про це не яко до Високої Урядової Особи, а яко до людини, яку ми всі дуже поважаємо і від якої маємо багато доказів щирої до нас прихильності і дбайливості про нашу долю. Скоро тільки я дістану відповідь від Міністерства Закордонних Справ на свою ноту, я негайно про це Вас спові- щу. Прошу прийняти вислови моєї глибокої почасти та цілк витої відданості Голова Місії Полковник Шевчук Величнішовний Пане Міністре, Сьогодня ми отримали Вашого листа з 23 травня с.р. Треба прийняти вислови нашої щирої подяки за Вал привіт та вас пласку і побажання Вам здоровля та успіхів у Вашій праці для добра нашої Батьківщини! Високоповажаний Пане Міністре! Коли-би ната Місія справді отримувала яку-небудь субвенцію від угорського уряду, то ми-б вважали за свій обов'язок перет за все про це подати до відома Вашої Вельможності. Але, на превеликий жаль, чутки про цю субвенцію поки-що не відповідають дійсності - і ми, через велику дорожнечу, яка прогресивно збільшується, увесь час пере- буваємо під загрозою фінансової катастрофи. Як Ваща Вельможність може довідатись з нашого останнього го листа в 26/7 № 313, ми вживаемо всіх заходів, щоб добути від мадярського уряду як не всю суму, що вони нам винні, то принай- мні хоч по місячну тимчасову субвенцію /на рахунок згаданої суми/ для нашої тутешньої Місії-таку субвенцію, яка могла-би до певної міри забезпечити нам дуже й дуже мизерні та обмежені життєві потреби. Але на ці наші домагання ми ніякої відповіді, ані пози- тивної, ані негативної, ще й досі не маємо. Міністри раз-у-раз відтягають цю справу, покликуючись на вибори до Національного Зібрання тощо. Та ми натих заходів не припиняємо ані на хви- лину; стукаємо в усі двері, звертаємось до кожного, хто тільки може дати нам яку-небудь пораду та стати нам у пригоді. Просимо прийняти вислови глибокої натої потани до Вас та цілковитої відданості Голова Місії Полковник Імаше Кривець Радуш. А. Тобинський До Пана Міністра Української Народньої Республіки Н. Василька. P.S. Місія ще оприлюднила звістку, що наша пропозиція відразу ж встановленого Відзину Укр. Мін-ва Зовн. Справ під № 2573 до Левизького Ради - Молдовай ВИСОКОПОВАЖНИЙ ПАНЕ ПОСОЛ, На днях виїжджає з Мінхену до Бухарешту бувший гет- манський міністр шляхів Борис Аполлонович Бутенко. Виступати він там буде від імені тутешньої торговельної фірми Гофманн і Ко, котра до тепер стояла в живих торгівельних зносинах з Румунією, а зараз задумує вжити Бесарабію за пляцдарм для торгівлі з Україною. Фірма Гофманн має тісні зв'язки з тутешніми правими організаціями, як не менше і з міродай- ними чинниками Румунії / Братіяну /. Капітал її побільшено перед двома місяцями на околo 12 міліонів німецьких марок, з чого половину дали росіяно-емігранти, другу половину німці. Ізза силь- ної участі в цій фірмі росіян заходить обава, що діяльність, яку ця фірма розвивати буде в Бесарабії - є уснована підстава до- гадуватись, що діяльність ця не обмежиться на саму торговельну акцію - буде повернуто на шкоду нашої української справи так перед румунським урядом, як і серед наших емігрантів в Румунії та ввагалі серед українського населення Бесарабії. З нашою еміг- рацією ввійде Бутенко по всій правдоподібності в зносини через А.А. Палтова, з котрим він вже й зараз в контакті. Консультство має за честь сповістити Вас, Високоповажа- ний Пане Посол, строго довірчо про все вище сказане та зістає з глибокою пошаною Мінхен, 2-го червня 1922 року. Копія. ччл Копії Панові Міністрові З.С.Тол- каржевському та Баронові Василь- ко. Панов Посол. Урф. Мац'явич. Тодхареєв. Konsul der Ukrainischen Volksrepublik in München München, den 30 травня 1922 ВАШІЙ ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ має підписаний за честь доложити, що ним було вчера виголошено перед зібраними в салі мінхенської торгово-говельної палати виднішими тутешніми видавцями і експозе про видавницю українську справу в цілі заохочення фахових кол друкованням українських книжок. Експозе увінчалося тим успіхом, що двох тутешніх великих видавців сильно цим ділом зацікавились та зуснована надія, що буде в Мінхені заложене українське видавництво. ПРИЙМІТЬ, ВАША ЕКСЦЕЛЕНЦІЄ, ЗАЛЕВНЕННЯ МОЇ ГЛУБОКОЇ ПОШАНИ ТА ЦИРОЇ ВІДДАНОСТІ [signature] КОПІЯ ВИСОКОШАНОВНИЙ ПАНЕ МІНІСТРЕ. Банк лише сьогодня одержаним листом з 18-го і другим з 22-го повідомив про отримання для мене 6.147.300 австр. корон замісць 200.000 нім.марок. Тому лише тепер можу я, згідно з вказівками Пана ГОЛОВНОГО ОТАМАНА, які мені були дані безпосередньо в присутності Пана Премь-ра у Варшаві перед моїм виїздом, поділити для вжитку. Гадаю, що Ваші бажання знати куди вони будуть вжиті задоволь- но з приятельською приємністю, коли повернуся з моєї інспекційної подорожі до Тарнова. Про то, щоб я міг давати Панам Шульгінові і Овцарьому не може бути балачки, бо в мене власних грошей на подорож не вистало і я мусів брати з одного джерела, яке властиво повинно було корми- ти наших голодуючих. Про мою подорож напишу Вам з Відня і гадаю, що нам слід поба- читися. Загалом я маю багато нових справ і нових думок, і ситуацію вважаю значно поліпшеною. Прошу приняти запевнення глибокої поваги і приязні. Дякую за Ваші листи і повідом-лення. Дня через два виїздю до Відня. 2 червня 1922. Париж. Я.ТОКАРЖЕВСЬКИЙ-КАРАШЕВИЧ. ПЕРЕКЛАД З НІМЕЦЬКОЇ. Берлін 8 Червня 1922. Високоповажаний Пане Професоре! В сьогоднішнім числі В. Ц. Вами уміщено інтерв'ю з представни- ком Московського Совітського уряду з Харкова, РАКОВСЬКИМ. В цьому інтерв'ю Ви називаєте п. Раковського "Президентом Укра- їнської Народньої Республіки". Я знаю, що Ви , пане Професоре, ду- же тонко відчуваєте дипломатичні ріжниці і , як Ваш добрий знайо- мий не хочу причинитись до великої помилки з Вашого боку, не звер- нувши Вашої уваги на те, що істнує тільки один уряд Української Народньої Республіки і це є уряд, який я маю честь представляти за кордоном; на чолі його стоить Президент Пан ГОЛОВНИЙ ОТАМАН СИМОН ПЕТЛЮРА а функції Міністра-Президента виконує Андрій Ливиць- кий. Уряд, представником якого є п. Раковський, називає сам себе "Українська Совітська Республіка" і сам не хоче мати нічого спіль- ного з назвою "Народня Республіка". Називання п. Раковського Президентом Української Народньої Республіки читачі могли би зрозуміти так, що ніби п. Раковський та його уряд - "де пре" правні спадкоємці нашого уряду,- що ні в якім разі не відповідає дійсності,- бо наш уряд ніколи не зрікався і тому, хоч здається деякі держави можей мають тепер намір ве- сти, як що їм хочеться, переговори з п. Раковським, котрого поса- див Московський Совітський Уряд в Харкові під назвою "Українська Совітська Республіка", але ніхто закордоном не може випередити по- станови українського населення або їх змінити. В Лютому 1919 року українське населення поставило наш уряд і бойовецької революції у нас ніколи не було; тому наш уряд ні в якім разі не було скину- то населенням і, позаяк він ніколи не передавав своїх функцій Мо- сковським уповноваженим, то він ідосі є єдиним законним урядом на Україні. В цьому, розуміється, не може нічого змінити і те, що Червона Армія примусила наш уряд залишити Україну - Ви певно пригадаєте собі, Високоповажаний П. Професоре, аналогичний випадок: німецьку окупацію Бельгії та австрійську в Сербії! Мені здавалось, Високоповажаний Пане Професоре, що з огляду на наші приємні відносини, я повинен був дати Вам ці пояснення дійсного стану речей. З незмінною великою повагою - Жінка моя посилає Вам свої привітання - Відданий Вам ВАСИЛЬКО. (вл.р.) До п. Професора Д-ра Лудвіга Штайнa. B.C. ам Міттаг. Берлін. 12.VI. 2. Високоповажаний Пане Міністре, П.Стефанович передав мені Ваш лист з 8.ц.м. З часу мого останнього листа до Вас, високоповажаний Па- не Міністре, нічого не змінилося(ні також через подорож тов. Стоцького до Варшави) у тому напрямі, щоб моє фінансове становище поліпшилось, або щоб Урядом були утворені усвідомлення на підставі яких я міг би далі, нім пр- ватним кредитом покривати державні видатки,- грошей у мене більше нема так що мова може бути лише про кредит. П.Стефанович зможе Вам подати близьче про це. Розуміється, я не могу і не смію і ні в якім разі брати на себе відповідальність радити Вам ліквідувати Вашу Місію в Празі - тим більше, що я з певністю думаю, що продовження діяльності нашого По- сольства в Берліні вже не довге, і що тому істнування Вашої Місії в Пра- зі є безконечно важне, а також, що тому (про це Вас повідомить також п. Стефанович) наше матеріальне становище закордоном так поліпшиться, що без сумніву буде можливим забезпечити фінансово Вашу Місію на довший час. Подробиці Вашого листа і особисте представлення п.Стефа- новичем Вашого особистого матеріального становища спонукають мене, без огляду на вищесказане, послати Вам тимчасом при наймні невелику суму 4.000 ч.К.(в нім.марках все ж таки коло 24.000 мар.) Я б заважив наприкінці Вам, високоповажаний Пане Мініст- ре, що я досі немав від Вас повкітовання на мою останню виплату 10.000 я був би Вам сердечно вдячний, як би Ви були ласкаві прислати Його мені разом з поквітованням на ці 4.000 ч.К. П.Міністр можуть бути переконані, що я вважаю Вашу діяль- ність в Празі занадто цінною в інтересах нашої справи, щоб я не робив м До п.Міністра Максима СЛАВІНСЬКОГО. Прага. всіх можливих зусиль, щоб уможливити 11 на далі."На підставі цього я Вас триматиму в курсі справ, як би тут що змінилося і як тільки мені можна буде забезпечити Вашу Місію Фінансово. З правдивою повагою. підп. Василько в.р. До Українського Товариства Прихиль- ників Освіти у Відні, на руки проф. Дра Станіслава ДНІСТРЯНСЬКОГО. Відень 14.VI. 2. У відповідь на Ваш лист з 18 травня ц.р. маю честь з до- ручения мого Уряду переслати Вам в приложі чек на 50.000 ав- стр.Кор. Мій Уряд висловлює свій щирий жаль так само як і я, що теперішні обставини наших фінансів закордоном не дають змоги підтримати Ваше надзвичайно корисне товариство вищою допомо- гою. При зміні цих обставин можете рахувати на дальшу більш щедру субвенцію. Уповноважений Міністр У.Н.Р. підп. Василько в.р. Парижъ, 15 Іюня 1922 г. 59, Avenue Kléber Paris. ЭКСЕЛЕНЦІЯ. Въ отвѣтъ на Ваше почтенное письмо отъ 31-го Мая спѣ- шу отвѣтить, что я раздѣляю вполнѣ Ваше чувство относительно до- блеcтной личности Головного Атамана, беззавѣтный патріотизмъ ко- тораго долженъ былъ бы служить примѣромъ для всѣхъ, кто обороня- етъ интересы нашей дорогои Батьковщины. Я тѣмь не менѣе отношусь совершенно иначе къ тому, что касается до координаціи моей дѣя- тельности съ дѣятельностью А.Шульгина: она была всегда крайне затруднительна, а въ послѣднее время приняла характеръ настолько непріемлемой для меня, что я вынужденъ покорно просить Васъ уво- лить меня отъ занимаемой мной должности и передать объ этомъ Го- ловному Атаману. Предѣдяви вь мою отставку, перехожу къ дѣлу уже въ качествѣ вполнѣ приватнаго лица, оцѣнивающаго настоящее положеніе вещей съ точки зрѣнія основательнаго знакомства съ политическими дирек- тивами нашей эпохи. ГЕНУЭЗСКАЯ И ГААГСКАЯ КОНФЕРЕНЦІИ. Генуэзская Конференція, которая якобы составляла капиталь- ное явленіе недавняго прошлаго, оказалась въ сущности лишь гром- - 2 - кор и пустой затея фантазии г. Ллойд Джорджа, изобретенного своимъ инициаторомъ для того, чтобы какъ-нибудь втянуть Францію въ курсь Германо-Совѣтскихъ отношеній, находящийся теперь подъ тайнымъ покровительствомъ "Форингъ - Офисъ". Действительно, принципиальный отказ Соединенных Штатов от участия в этой Конференции сам собою обусловливал ее не- минуемый провал ужь вслѣдствіи того, что мировой капитал находится теперь почти всецѣло въ рукахъ финансовых круговъ Америки. Падение Бриана и восстествие у дѣль министерства г. Цуанкара на- несть ей послѣдній и рѣшительный ударъ. Основываясь на вышесказан- ныхъ соображеніяхъ, я никакъ не могу согласиться с Вами в томъ, что присутствие въ Генуэз г. Шульгина и Стотскаго было необходимо и, что ихъ дѣятельность и доклады: "дали нашей справи невні по- зитивні наслідки". Я, напротивъ, имѣю основаніе полагать, что безпорядочные вымыслы А.Л.Шульгина лишь возбудили безмятежное веселіе въ средѣ испытанныхъ дипломатовъ Великихъ Державъ, за- сѣдавшихся въ этомъ мировомъ конгрессѣ. На этотъ счетъ даже появилась юмористическая статья въ одной изъ русскихъ газетъ, издаемыхъ въ Парижѣ, въ которой описывалась довольно удачно отдаленная перспектива А.Шульгина "размахивающаго руками и ногами", среди дворцовъ на узкихъ улицахъ "Genova la Superba" (sic) ! О будущей Конференціи въ Гаагѣ можно сказать почти тоже самое, что я только что отмѣтилъ про Генуэзскую Конференцію, а именно, что если Соединенные Штаты отказуются въ ней участвовать, то она ни въ коемъ случаѣ не можетъ дать положительныхъ резуль- татовъ; въ лучшемъ случаѣ она только выработаетъ неопределенную - 3 - директиву въ отношеніи Германіи и Россіи. РАПАЛЛЬСКІЙ ДОГОВОРЪ. Другое дѣло соглашеніе, которое состоялось въ Рапалло между Совѣтами и Германіей. Это соглашеніе, по существу своему, представляетъ одинъ изъ самыхъ внушительныхъ симптомовъ совре- менной политики. Обнародованіе этого договора именно во время Генуэзскаго засѣданія возбудило тревогу въ освѣдомленныхъ кру- гахъ, которые естественно заподозрили г. Ллойдъ Джорджа въ тай- ной иниціативѣ Рапалльскаго соглашенія, имѣвшаго быть предисло- віемъ къ болѣе обширному Германо-Совѣтскому договору, въ которомъ тайно вошла бы и Велико-Британія для того, чтобы обезпечить за собой нефтяныя концессіи на Кавказѣ и въ Персии. Какая бы ни была истина, но нужно сознаться въ томъ, что представители Великобританіи въ Генуѣ встрѣтили извѣстіе о Ра- палльскомъ соглашеніи съ удивительной благосклонностію. Съ точки зрѣнія украинскихъ интересовъ Рапалльское согла- шеніе представляетъ несомнѣнно существенную угрозу, съ которой необходимо строго считаться такъ или иначе /sic!/ Во Франціи извѣстіе о договорѣ, заключенномъ между Совѣтскою Россіей и Германіей, вызвало взрывъ неожиданнаго волненія, несмотря, од- нако, на то, что я предварилъ французское Правительство неодно- кратно въ томъ, что готовилось между Совѣтами, Германіей и Ан- гліей. - 4 - СОВѢТСКАЯ ПОЛИТИКА и УКРАИНСКІЙ ВОПРОСЪ. Попытки Совѣтскихъ Організацій и Делегацій, желавшихъ ка- кимъ бы то ни было образомъ, путемъ займа, концессій, и проч. и проч. способами раздобыть крупную сумму денегъ, завер- шился пока полной неудачей. Мировой капиталъ, находящійся, какъ я выше говорилъ, преимущественно въ Америкѣ, на отрѣзь отказалъ помѣщать свои деньги подъ рубрикой совѣтскаго коммунизма. Въ этомъ отношеніи не помогли ни тонкоумные софизмы Чичерина, ни заманчивыя обѣщанія Красина, ни оптимистическіе доводы Раковска- го, ни даже внушительныя угрозы Троцкаго. Несмотря на то, что все было пущено въ ходъ, чтобы заманить иноzemныхъ капиталистовъ напримѣрь: итальянцамъ предлагали громадныя концессіи въ Донец- комъ Бассейнѣ и на Кавказѣ; нѣмцы якобы получали эксплоатацію громадныхъ лѣсныхъ площадей, въ добавокъ они еще получали Ураль- скіе заводы, переустройку Петрограда, Москвы и прочія и прочія, якобы, чрезвычайно выгодныя предпріятія, американскій капиталъ остался нѣмб и встрѣтилъ однимъ презрѣніемъ балаганный зовъ Совѣтов. Такое поведеніе со стороны капиталистовъ Америки совершенно понятно, коли принять въ соображеніе, что будущіе итальянскіе и германскіе концессіонеры Совѣтов пока денегъ не имѣютъ. При такихъ условіяхъ позволительно спросить, на какія средства бу- дутъ осуществлены концессіи, данныя имъ Совѣтами и что послѣднее получитъ для того, чтобы оттянуть день неизбѣжнаго банкротства. - 5 - По этому поводу можно привести в пример недавнее решение "Совета Банкиров" в Париже, который отказался даже выработать принципы плана займа для Германии до тех пор, пока не будут урегулирова- ны денежные обязательства Германии в пользу Франции, в смысле их Saldo В итоге политика Советов в поисках за деньгами можно резю- мировать поговоркой: "Хороши бубна за горами", при чем в данном случае, американские бубны никакой охоты не проявляют в советский альдорадо. Что же будет дальше. Одни говорят, что будет война, т.-е. нацистские соединенные силы Германии и Советов, которые сметут Польшу, но... опять таки денег не получать. Другие, более осведо- мленные, напротив, полагают, что Франция в конце концов сго- ворится с Германией на почве уменьшения общей суммы германских обязательств, каковое уменьшение будет компенсировано в пользу Франции отказом Америки и Англии от сумм, причитающихся им от Франции. В последнем случае Соединенным Штатам и Англии придется принести существенную денежную жертву для того, чтобы спасти кредит Германии и сделать возможным интернациональный заем в ее пользу. Если высказанная комбинация осуществится, все еще не видно, что получать Советы; не будут ли они тогда в положении того простака, кто вытягивал для житраго товарища каштаны из огня. Без самых серьезных гарантий никто не даст денег Сове- там, между тем Россия так совершенно разорена Советским управ- лением, что даже при их добровольном желании мудрено вырабо- - 6 - тать вполні прочныя гарантіи. Въ этомъ то и заключается весь трагизмъ экономическаго положенія Совѣтской Россіи. Тѣмъ не менѣе я полагаю, что изъ этого еще предврeменно заключить, что Совѣтскій режимъ наканунѣ своего исчезновенія. Въ этомъ отношеніи, многоуважаемый Андрей Николаевичъ, я разхо- дусь съ Вами во мнѣнiяхъ до извѣстной степени такъ, что пока воздерживаюсь отъ надежды: "что часъ нашего визволенія не за горами". Дѣло въ томъ, что боjагошь еще далеко не то, что нужно, чтобы низвергнуть жестокое, но крайне энергическое прави- тельство Совѣтовъ. Задача освобожденія Украины отъ ига Совѣтовъ показалъ, не легче освобожденія ея отъ владычества покойнаго царизма. Безъ полнаго содѣйствія сосѣдей Украины трудно будетъ до- биться "визволенія". Въ противномъ случаѣ намъ придется ждать медленную смерть Совѣтской Россіи, которая наступитъ отъ про- грессивнаго экономическаго паралича. Но спрашивается, въ какомъ видѣ будетъ Украина, когда настанетъ часъ освобожденія, не оста- нется ли отъ ея былого благосостоянія одинъ голый черноземь, "да рѣки, лбящіяся чище серебра". Въ этомъ весь трагизмъ наше- го положенія. ЛИЧНЫЯ СООБРАЖЕНІЯ. Дѣло въ томъ, что съ той поры, какъ Грушевскій впервые поднялъ Украинское знамя, мы зря потеряли массу времени и да- ромъ истратили массу денегъ на содержаніе сложнаго канцелярска- го механизма въ центрѣ и на посылку дорого стоящихъ, но бездѣль- ныхъ миссій и делегацій за границу. Теперь же, послѣ ряда круп- - 7 - нійших ошибокъ, когда Московія словно агонизируетъ въ предсмерт- ныхъ судорогахъ, что дѣлать намъ. - Отвѣтъ простой - они по пре-нему ведуть партійную политику, основанную на верховодствѣ партий и на угощдени нѣкоторымъ лицамъ, влиятельнымъ въ партіяхъ. Въ критическихъ минутахъ народной исторіи партіи должны уступать мѣсто и власть диктатурѣ лица или, по крайней мѣрѣ, группы изъ болѣе способныхъ и энергическихъ людей безъ этого не можетъ быть успѣха. Большевики поняли эту истину и несмотря на абсурдъ ихъ теоретической платформы, уже продержались у власти скоро въ продолженіи пяти лѣтъ. Уже во время моего пребыванія въ Вар- шавѣ я успѣлъ замѣтить грозные недостатки партійнаго направленія которые выразились особенно наглядно въ отношеніи моей личной дѣятельности. Несмотря на то, что я пріѣхалъ въ Варшаву въ ка- чествѣ добровольнаго и знающаго работника, исключительно пре- слѣдующаго успѣхъ нашей общей задачи, меня чуждались, старались держать въ сторонѣ отъ дѣлъ, собирались на аллеѣ Ружь безъ меня, толковали и рядили помимо меня, наконецъ, даже не сочли нужнымъ познакомить меня съ украинскимъ представникомъ въ Румыніи, пріѣ- хавшимъ тогда въ Варшаву по важнымъ дѣламъ. Между тѣмъ я въ то время располагалъ цѣнными рекомендаціями къ Румынскому Прави- тельству, выданными мнѣ парижскими знакомыми. Въ общемъ за исключеніемъ любезного обѣда и частныхъ бе- сѣдъ съ А.В.Лукашевичемъ, которые носили характеръ болѣе при- ватный чѣмъ дѣловой, я въ Варшавѣ и Тарновъ почти никакихъ украинцевъ не видѣлъ, не взирая на то, что я прождалъ въ Варшавѣ пріѣздъ г-на Никольскаго въ продолженіи мѣсяца. - 8 - Въ концѣ концовъ я убѣдился въ томъ, что мнѣ оставалось работать самостоятельно безъ какой либо поддержки со стороны моихъ соотечественниковъ. Воть при какихъ условіяхъ я видѣлъ г. Скирмунта, былъ принятъ Маршаломъ Пилсудскимъ, который произвелъ на меня глубокое впечатлѣніе, и трактовалъ съ разными представителями въ Варшавѣ иностраннныхъ державъ. Вернувшись изъ Варшавы и Тарнова въ Париж я оставался безъ малѣйшаго извѣстія отъ центра въ продолженіи нѣсколькихъ мѣсяцевъ; меня такъ совершенно игнорировали, что я даже не зналъ куда направить мои рапорты и доходять ли они по выбранному мною наугадъ адресу. Разумѣется, что такое ненормальное отношеніе со стороны моего правительства должно было отразиться на состояніи моего духа. Постепенно я утратилъ вѣру въ жизнеспособность У.Н.Р., сравнивая бездѣйныя распри ея партій и равнодушіе ея дѣятелей съ кипучей дѣятельностью совѣтскихъ заправилъ, которые ни передъ чѣмъ не останавливаются, но умѣютъ таки оцѣнивать людей. ЗАКЛЮЧЕНІЕ. Большинство украинцевъ напрасно полагаютъ, что освобожденіе Украины отъ Россійскаго владычества всецѣло зависитъ отъ низложенія Совѣтской власти, что оно наступитъ почти автоматическимъ образомъ, чуть ли немедленно послѣ паденія большевиковъ. Въ дѣйствительности многоразличныя русскія партіи, которыя теперь надѣются завоевать власть послѣ большевиковъ, пожалуй, опаснѣе для самостоятельности Украины, чѣмъ сами большевики. Достаточно ознакомиться съ настроеніемъ этихъ партій, на- - 9 - чинная отъ С.Р. и кончая царистами, чтобы убѣдиться въ томъ, что всѣ русскія партіи въ одинаковой мѣрѣ ненавидятъ Украинцевъ Самостійниковъ. Да иначе и быть не можетъ, если вспомнить, что богатая Украина всегда служила въ качествѣ дойной коровы для алиной, но бѣдной Россіи, что послѣдняя, до злодійскаго и пре- дательскаго захвата Украины, представляла собою лишь полудикую Московію, что русскіе цари и императоры раздавали лучшія земли Украины своимъ откупщикамъ, приспѣшникамъ, да придворнымъ ла- кеямъ, что, наконецъ, въ продолженіи двухъ вѣковъ Украина слу- жила для русской адмнистраціи въ качествѣ помойной ямы, куда обывали проворовавшіяся чиновниковъ и опальныхъ царедворцевъ, что московскій казачь перемѣнилъ свои лапти на сапоги только тогда, когда на бездушный трупъ казацкихъ вольностей онъ нако- нецъ достигъ до Чернаго Моря. Итакъ, не будемь увлекаться, а вспомнимъ, что безъ помощи нашихъ сосѣдей мы воли не обрѣтемъ. Я только что изложилъ этотъ взглядъ И.Токаржевскому, который по винѣ А.Л.Шульгина пріѣхалъ ко мнѣ совершенно нео- жиданно для меня и то наканунѣ своего отъезда изъ Парижа. Токаржевскій произвелъ на меня самое благопрятное впечатлѣ- ніе, какъ своимъ вполнѣ свѣтскимъ обращеніемъ, такъ и проница- тельнымъ умомъ. Жаль только, что А.Шульгинъ не счелъ нужнымъ предупредить меня относительно его пріѣзда въ Парижь, такъ какъ я бы все устроилъ для того, чтобы его ознакомить съ здѣш- ними политическими кругами. Теперь, Многоуважаемый Андрей Николаевичъ, прошу Васъ при- нять увѣреніе въ моей глубокой преданности и симпатіи. Михаилъ Глубин "В" липня 1922 р. №....... До п.Керуючого Справами Директорії У.Н.Р. При цьому маю за шану надіслати копію з копій предложення ПАНА ГОЛОВИ ДИРЕКТОРІЇ і ГОЛОВНОГО ОТАМАНА Війська У.Н.Р.на імя п.п.Послів і Голов Дипломатичних Місій У.Н.Р.від 4 бе- резня 1920 року і копію з копії відношення Українського Народ- нього Комітету в Злучених Державах на імя Президента мирової делегації У.Н.Р.в Парижі п.Графа Михайла Тишкевича за 1920 рік, як гостинні страви "Конгресу". Адм.Сотник Адм.Хор. 456 Український Народний Комітет в Службових Деревах. дня 9 січня 1920 р. До Високоповажного графа Михайла Титкевича, Президента мирової делегації Української Народної Республіки в Парижі. Високоповажний обродію. Український Народний Комітет пересилає сердечний привіт Вам і ці- лій делегації від американських українців. Дуже дякуємо за всі прихиль- ні слова, які оголошенні Вами американським українцям через адресу Українсь- кого Народного Комітету. Користаємось в нагоді виїзду д-ра Михайла Титка- ньчако до Європи хочемо передати на ваші руки ст сел довірочний лист і представити в абою політичні настрої серед американських українців. Наперед скажемо коротко про тульни відносини. Американські укра- їнці, числи майже до 1000000, все переживають еміграції з Галичної, Буковинської і Угорської України; із Східної України є лише сто тисяч - головно з губерній: ольшанської, Гродненської, Мінської і Волинської. Ос- остені се елемент неправомочних і вовсім не проблемних через що підда- ться легко бойловицьким або пареслаані пропаганді. Із західної Укра- інки околю чверть мільона угорських українців зорганізовані цілком ок- ремо і в решті Українців не мають ніяких спільних зносин. Остається до шистсот тисяч галицьких і буковинських українців, на котрих полягає ці- ла українська національна робота в злучених державах. Ся еміграція мо- дола і бідна, а нак національно вироблена і свідома, доволі добре зорга- нована і все готова до народньої праці. Власне на цій галицько-буковин- кі еміграції спирається діяльність Українського Народного Комітету. На всі українські організації різних родів по сел містах злучених держав належать до Українського Народнього Комітету. Промід авичайно веде інтелігенція, на яку наша еміграція стати. Найбільше єсть саженки ків - околю сто - трохи світської італігенції і небагато робітничої інтелігенції . До недавнього часу наша еміграція інтересувалась тиль- ки Галичинкою, та мала слідом за Галицькою політикою. Ся політика бу- ла постлова і демократична. Соціалізм був далекий галицьким україн- им, однак їх економічна політика мало чим різнилась від соціалістичної, і загалом здається через те, що українська політика в Галичині була як найрадикальніша, соціалістична елітація не приймалась бо не мала поля до конкуренції. Сей факт виявився тепер, коли повстала Українська Народ- ня Республіка з соціалістичним правительством та з соціалістичною програ- мою. Галичанки українці в старім краю і в Америці прийняли єї без найменшого спротиву і без найменшого застереження, хоча і всесім не зазнали себе соці- алістами. Існу політику галичан підправ і підпоряд тавою Українським Народ- ним Комітетом, уважаючи, що в теперішньому пору не хочеться о партійній доктрині але о спільні зусилля загалу для будови Української держави. В сім Україн- ським Народним Комітетом знаходить загальне признання, чого доказом є хочби се, що 95 процент Українців є зорганізованих в Українським Народним Комі- тети. Прося токрі політики українського загалу в Америці наступають тільки деякі ембітні одиниці, котрі за всяку ціну хочуть бути лідерами, а що за- гал их не признаве, вони будуть тільки деструктивну політику. Не колумп нічого зробити, старається бодь анічити те, що другі укдустъ. Маємо на годці панів Мирославе Сичинського і Миколу Піглинського. Вони прибули сюди тому кілька літ назад. Загал сте що привнав їх провід, однак коли вони намагались усунути всю інтеграцію і завести свою диктатуру вони зараз зтратили цілий свій глязв. Коли однає вони зачали політику део- труктивну вони до ретки збанкрутували в опінії загалу. Старались ще предві організувати соціалістичну партію, однак з іншими які ми згаду- вали, не мали успіху, а їх незначне число прихильників пережано зболь- шемилося. Сьогодня ті панове і і кількох прихильників готови на усе аби тільки з пімсти шкодити тим, котрі проти їх волі стали сильними і зло- були їх вплив. Срозуміла річ, що наш загал в Америці цей досі передовсім інтересу- ється долею Галичини, до якої хоче вертатися, але не к нше також долею Соборної України. Для того прикрот нас вражають непорозуміння між галича- нами і наддніпрянцями в паролі. Ми знаємо, що в таку критику хвилю лег- ко не всікі помилки з одної і другої сторони, але думаємо, що з обох сто- рін по-яно бути порозуміння , аби мо на було спільно працювати для од- ної ціли. Для того американські українці у старо-краєвім спорі не ста- ють а ні по одній, а ні по другій сторони, дождажчи нетерпеливо, аби сей спір перейшов до мінувшини Тепер хе нам буде вільно сказати кілька слів про Українську Місію у Вашингтоні...Одна -1 д-р Оліан Вачинський приїхав до Олучених деря, і того принаймні дуже серйозно і хотіли разом з ним працювати. Однак в складі осіб ми переконалися, що одна прайс з добродієм Вачинським не полива, оч особисто високо цінуємо д-діл Вачинського, то однак з ваги на загальну Українську справу невільно нам можемо про Українську Місію у Вашингтоні. Відразу мусимо сказати, що д-д Вачинський досі абсолютно для української справи нічого не зробив. Це помітили всі лише в Україні, але так впливові Американським крим і із офіціальних кругів. Важливо чуємо нарікання на нестарність голою Української Місії. На першому переносному для якої-небудь справи з того сторони є повне незвання англійської мови, без якої тут чоловік в публічних інтерв'ю не може обійтися -ді Вачинський досі не навчився і в є за підно тому навчитись англійської мови. Через зін лише сидить дома, а коли хоче з ким-небудь розмовлятися кличе адекватив, або одного із своїх приятелів д-діл Івана Ардана. Вачинський досі не нав жадної розмови хоч би нав теж через перекладачів з ліній-небудь представником Американського Президента. Він навіть не хоче ні в ким встрічатися. Та це впрочем зрозуміло, бо чоловікові прикро йти на розмову з американцем на знання того мови. Те дуже пошкоджено і трагично і на все дні абия не є чуди докорів від своїх і від американців, котрі, на сь акомпанати не мили. Сір, аби просити директора, який заробляє тому і в такий горяч час не держала в Америці чоловіка, що абсолютно нічого не може зробити для української справи, але досі се мес прислала чоловіка, як називається украни і- польського аналіт та такого, що знає англійську мову, що вміє звідзати собі приязнь серед християн чинників і здобути симпатію українського загалу в Америці. До до відношення п-Вачинського до українського загалу мусимо сказати, що він скрутився одними яких про які ми вже згадували, а іменно: д. Арданом і .Січинський, котрі є в опінії українського загалу збанкровленими політиками. Іван Ардан екс-комунікований греко-католицький священник, симпатик анархистів серед американських українців. від довших літ провадив всікі інтрити і був усе підером при різних десеруктивних акціях. М.Січинський не вільно деся Адданом і .Іглийським, чоловіком готовим на всяки подвиги, хоч би вони і найбільше колідували з честностью характерністю громадського робітника через те Вачинський настроїв український загал ворог о против себе бо ж взаємно, що чоловіка судять після його приятелів. одні заходи зародити цьому не помагають і далі дійде до того, що український загал створить виступити проти місії а на тим безвинно потерпить справа Української Народної Республіки. Коли візьмемо під увагу неспосібність Бачинсь- кого до завдання голови місії в Злучених Державах і те що він настроїв проти себе український загал коли ще додамо що факт що Бачинський окружився такими скомпромітованими одиницями, як д.Ардан і Січинський зробив некорисне враження в офіціяльних кругах у Вашингтоні, то гадаємо, що буде зовсім слушне і справед- ливе наше бажання по адресу Директорії, щоби як найскорше змінила представника Української Народньої Республіки у Вашингтоні. З тим звертаємося з повним довір'ям до Вас Високоповажний Президенте, і про симо во імя української справи представити сей дезідераат американських Україн- ців в довірочній дорозі Директорії. Коли відносини в українській місії у Вашингтоні зміняться, то вона разом із зорганізованими українським загалом в Злучених Державах може дуже багато зроби- ти для української справи. Американське правительство відноситься до Української Республіки холодно і зрезервою. Державний секретар Лесінг є приклонником русофільськай політики і заявляється постійно за відбудову цілої давньої Росії та підпирає Колчака, Де- нікина і компанію. Однак останні вісти, які ми маємо з Вашингтону показують на повільну зміну курсу політики. Америка бачить, що відбудова а опісля удержання цілої Росії є фантазією. Здержує ей покищо від рішучого кроку до зміни тільки певне зобовязання, яке аліянти і Америка дали Колчакови в Парижі. Тепер є напрям в заграничним міністерстві у Вашингтоні підшарати поодинокі народи Росії, ходить тільки о те, аби бодай здержано в якійсь мірі принцип од- ної Росії, значить, щоби правительству Америки не закинено, що вона розбирає Росію. Тому, як-би національні республіки на території Росії заявили, що вони творять між собою якусь федерацію, хоч-би тільки торговельної і оборонної на- тури, то вони мали би значні вигляди на признанне своїх республік американсь- ким правительством. Розуміється, що ті републіки мусили би виказатися також, що вони вспіли пе- ревести державну організацію на своїх територіях. Український Народний Комітет, котрий має широкі зносини і звязки з американ- ським впливовими і урядовими кругами і котрий є півофіціяльно признаний амери- канським правительством яко речник в українських справах, готовий завсігди йти до помочі українській місії для довершення її цілей однак на жаль серед теперіш- них відносин се неможливо. З добродієм Бачинським праця немолима. На сім кінчимо наше звідомлення і ще раз просимо взяти його під розвагу, тямлячи, що Український Народній Комітет руководиться тілько і єдино доброю України, і не має на меті ніяких особистих або партійних цілей. Одержано з високим поважанням за Український Народний Комітет у Зовнішніх Депозитах. Томска /візьме/ Києв, ідігмає! за селерату/візьме/ З орміллям звісно: Тверда в лютому 1920 р. Працювання по-самостійн Во Хоробко. Звісно: М. Б. О. Мараськін, док. землі Канєльської Головного Генерала сотник М. Павло Сутка 17 лютого 1920 р. У.Й.Р. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ I ГОЛОВНИЙ ОТАМАН ВІЙСЬК Української Народньої Республіки Черепинь 1920 р. Ставка. ДО ПАНІВ ПОСЛІВ ТА ГОЛОВ ДИПЛОМАТИЧНИХ МІСІЙ У. ВАША ЕКСЦЕЛЕНЦІЯ Вніздаючи незабаром на Україну для без- поворотної участі в дальшій боротьбі за нашу державність і відновлення сталої державної праці влядає необхідним подати до Вашого відома сліду- юче: I. Мій від'їзд з України стався в часах військово-державної наради за участю п.п.Міні- стрів, Начальників Всіх Дивізій Дієвої Армії і м.Добаря 3-го грудня 1919 року. Нарада та під моїм головуванням прийняла до необхідності пере- мінити, в оглядку на зраду Командування Галицькою армією, методи провадження боротьби в звергенні української державності, а мені виїхати за кор- дон для проведення державної акції. Всакі поро- жості, що з'являлись в європейській пресі про розединність влади, яке ніби запада в звязку з моїм тимчасовим від'їздом за кордон, не відпові- дали і не відповідають дійсності. Ці поголоски ширялись або свідомими ворогами влади Республі- ки, або дезорієнтованими і не сталими кругами української еміграції. Постатом цілого часу сво- го перебування не на Україні я був найтісніше зв'язаний з Міністерствами через Прем'єр-Кіні- стра І.МАЗЕПУ і з призначеним мною Командуючим республіканськими військами Ставком ОМЕЛЬЯНО- ВИТЕМ-НАВЛЕНКОМ, дарма їм надані інформації та аперектики. Коли б і далі, в моїм поперотом на Україну, згадані елементи ширяли якісь нові чутки про розєднанність влади поміж мною та Міністерствами, такі чутки наказую п.п. Послам та Головам Місій спростовувати і припиняти. Ні зараз нема причин для такої розєднанності ні в майбутньому бути не може. 2. Моє листування з п.п. Послами та Головами Місій, аж також інформація Пана Міністра Справ Закордонних рівно ж і персональні мої розмови з деякими політичними та фінансовими діячами закордонними, приводять мене до висновку, що в даний момент Українська Народна Республіка мала би вже фактично узнати істнуючого її Уряду, коли б цей останній посідав певну територію і міг би вступити в товарообмін з Державами Європи. В пакті непередньому зазначалося припинення загублення території. В пояснення двого між додатків в тих стратегічних умовах, серед яких, після зради Галицького Командування, опинилось військо українське, як мені, так і штабові молому, ходило о те, аби зберегти кадри цього війська і дати йому можливість перепочити якийсь час [зиму], не вступаючи в систематичні та сталі сутічки з ворогом. Утворення сталого фронту було би ризикованним, з огляду на брак муніції та належного заосмотрення війська: воно би спричинилось до загибелі цілком свідомих вояків, загартованих в боротьбі за нашу державність, а тим самим і долю державності нашеї поставило би під небезпеку. З весною то завдання, яке мене дано було війську нашому мусить скінчитись. Незалежно від припоручень, які діслати штабні Старшини в справі організації та керування повстаннями проти бойових звичками, головне ядро війська повинно зібратися в призначеному для нього місті, в цілях посідання певної території і аби тим самим на цій території дати можливість створити центри урядові та почати відновлення державних апаратів. Інформації про похід подій, направлених до здійснення цього завдання, п.п. Посли та Голови Місій своєчасно олержувати будуть. 3. В тісному зв'язку з цим завданням стоять заходи щодо розробки мір в справі організації за кордоном певних військових частин з наших полонених; згадані частини повинні перетранспортуватись на Україну для активної участі, разом з іншими нашими військами, в боротьбі за напу державність. П.п. Посли та Голови Місій Дипломатичних повинні всіх сил ужити, щоб увекшити це перетранспортування. Разом з тим ім доручається і за обов'язок кладеться подбати про перетранспортування певних маршрутів і до певних центрів того військового майна, яке закуплено Урядом за кордоном і таким потрібним буде найближчий час для засмотрення нашого війська. Належні в цій справі заходи п.п. Послів та Голов Місій повинні бути скоординовані і в порозумінню між собою доцільно переведені. Разом з тим доручається п.п. Послам та Головам відповідних Місій діяльність окремих урядових агентів чи представників різних Міністерств, наявних певні доручення в цій справі, так само скоординувати і під догляд взяти. 4. Ті заходи, що будуть чинитись Урядом і військом для осягнення завдань, зазначених в § 2, повинні супроводитись одночасно акцією дипломатичною, для чого п.п. Послам та Головам Місій доручається розвинути як найбільшу ініціативу і енергію в формі: 1) оголошення різних інформацій-статьї про Україну та інтерв'ю в органах преси, 2) організацію виступів в парламентах на користь-а) визнання нашого Уряду, б) державності нашої, в) необхідності нав'язання зносин торговельних з Україною, то ще. 5. Значачи зі звітів посольських і інших джерел, що за кордонні політики та державні музи, виявляють незаймство з формою нашої влади, з її джерелами правно-державними, з компетенцією її, ставлячи під знак запитання гармонію і однодумність в змаганнях Уряду і народу о суверенність нашої Республіки і висловлюючи часто сумніви, чи така однодумність істнує, або така єдність змагань буде завершена в спосіб об'єктивний та задовольняючий громадську опинію Європи та Аме- риж;я вважав би необхідним як найбільшу акцію з боку п.п.Послів та Голов Місій Дипломатичних в тому напрямку, щоби сумніви ті збити, а упередження ті, які так завзято підтримуються ворогами нашими в тій справі, нейтралізува- ти.Потрібно при дотичній акції в цій справі не тільки спи- ратись на великі державні акти з дотеперішньої боротьби за незалежність нашої Республіки, які видані були Централь- ною Радою,Трудовим Конгресом,Директорією і в яких воля на- роду ясно і недвозначно вилякла себе що до нашої незалеж- ності, але й на численні жертви людські, які сам народ при- ніс на олтарь самостійної України і в оборону влади своєї в числі не одного десятка тисяч наших воювів, що загинули смерть личарів в боротьбі з нашими ворогами, не одної ти- сячі мирних горожан нашого краю, розстріляних і замучених тими ворогами через одне підозріння в прихильності до ідеї Суверенної України, або навіть через одну лиш приналежність до української нації.Цими кривавими жертвами не вичерпуєть- ся відданість нашого народу ідеї Суверенної України.Про- тоягом 3 років він офірує тій ідеї і руйною власного до- бробуту та господарства, що приймала форму гвалтовних рек- візіцій, повинностей в постачанню, транспортових засобів, а з боку ворогів звичайного і організованого грабіжниц- тва, доказує свідому готовність населення нести й далі жертви в ім'я цієї ідеї. Керуючи боротьбою нашого народу, несучи моральну і історичну відповідальність за неї, а і Міністерство гли- боко певні, що перемога в цій боротьбі врешті буде на сто- роні нашого народу, а ті ідеї й гасла, які є імпульсом бо- ротьби, народ, через своїх представників в Парламенті з ус- тановчими функціями зайний раз урочисто тільки санкціонує і затвердить.До скликання цього Парламенту треба готува- тись і я з Правительством дбати будемо, щоб праця такого всенароднього зібрання могла розпочатись яко мега скорше. Виконання наміру Уряду У.Н.Р. в цій справі мусить бути п.п. Послами і Головами Місій в даний момент особливо взято на умагу при висненню української справи в зносинах інших з впливовими колами. 6. Разом з тим п.п. Посли і Голови Місій повинні при тих зносинах зазначати, що, олкидаючи принципі Совдип ких Рад, як фальсифікувчик волю народу і одавачих доля Ук- раїни на поталу нікчемної своєї кількістю меншості насо- лення, Уряд, як і раніше, змагатись буде до затвердження справжнього демократизму і проведеного од верху до низу парламентаризму. В зв'язку з цим організація адміністрації, як центральної, так і на місцях, буде переведена в спосіб, гарантуєчий не можливість повторення тих помилок, що до тепер були допущені. Прикликання до праці фахових і досві- дчених сил, хочбя закордонних, в потребою державного зна- чення, на яку звернуто буде як найпильнійшу увагу. І то не тільки в справі організації нашого регулярного війська, але і в справі організації фінансів, відновлення та роз- витку промислів, транспорту, як також і в організації ор- ганів охорони громадського ладу та порядку в формі вій- ськової жандармерії, міліції, то що. Бажано було б, аби п.п. Посли та Голови Місій звернули належну увагу відповідних кругів Європи і Америки на природні богатства нашого краю, на потребу в приміщенню чужого капіталу, який так потріб- ний буде для експлоатації цих богатств і т.д. Маючи на увазі огородити інтереси нашої Республіки од хищних тен- денцій капіталу в цім справі, примуючи до того, щоб даль- ші економичний розвій нашого Краю поставити в залежність од себе, а довоку до відома п.п. Послів та Голов Місій, що заключення різних договорів на займи, концесії і чи про- дах збіжжя, мусить переводитись через Міністра Фінансів і за самий пе Уряду У.Н.Р. в цілому. Разом з тим я наказую п.п. Послам та Головам Місій, в дорозі допомогти Пану Мі- ністрові Фінансів, провалити підготовчі міри і прелімінар- ні заходи в цій справі. З огляду на те, що справа організації Держави на- шої потребує не тільки фахових сил, але запозичання нам навного житлового та державного досвіду, зафіксованого в об'єктах державної творчості інших народів, бажаним було би, аби п.п. Посли та Голови Місій звернули увагу на вистудію- вання з цього боку тих країн, де вони перебувають, поділи- лись би вислідами своїх студій з нашим Урядом і передали би йому тексти Конституцій, основних законів і інших актів державної творчості, охоплюючи важніші галузі і ділянки державного життя. Цим матеріалом Уряд У.Н.Р. міг би почито- во скористуватись при укладанню майбутніх основних законів нашої Республіки і організації цілого державного апарату нашого краю. В зв'язку з цим стоїть і справа повернення на Україну наших к льтурних сяк, перебувальних за кордоном: во- ни потрібні більше у себе, в краю, між на чужини, де люди деморалізуються і стають пропащими силами для свого наро- ду, збільшуючи кадри дезорієнтованої, і безгрунтовної емі- ґрації. П.п. Посли і Голови Місій повинні персональним ріш- вом подбати про таких людей і з окрема тих, що справді не підпали остаточній дезорієнтації, направити до виявлення з їх боку активного інтересу та участі в творчій праці над будівлею рідної Держави. Само собою зрозуміло, що всікі шкодливі виступи наших дезорієнтованих лічів за кордоном повинні знаходити належний одсіч. П.п. Посли і Голови Місій повинно знати, що тимчасове тяжке становище на Україні вик- ликало серед де-яких кругів і окремих людей очайдушність а то й злу волю скористатись з цього становища в персональ- них цілях, не тільки протилежних, але явно ворожих інтере- сам нашої Республіки. Ці злочинні звавиця не минуть без кари для винуватців і п.п. Посли та Голови Місій, оскільки то можливо, повинні представити Міністру Юстиції, як Гене- рал-Прокуророві У.Н.Р. належні матеріали та данні, харак- теризуючі людей, по в оскливу і критичну для Республіки хвилину, забули про державну честь, діючи на шкоду їй сво- єю неслухняністю та забуттям керності. Доручаючи п.п. Послам та Головам Місій, працювати в даний мент з особливою напруженністю для добра нашого край, прощу їх утримувати між собою як найтісніший солід- такт, своєчасно інформуючи про свої заходи Міністерство Справ Захоронення для одержання од нього відповідних інструкцій. Бажаючи як найбільшого успіху п.п. Послам і Головам Місій в їх праці, прошу передати мій заклик до праці та- кої всім співробітникам і певність мене, що спільними си- лами виборемо енергічна нашому народові те, за що він так уперто бореться і що дасть йому великий імпульс до наст- ливого закінчення цієї боротьби: визнання суверенітету Республіки Кр.в. З широс пожалостю Гейтберга (р.в.) Консультативний і Мережин Сирець Захоронених УНР. Адміністратори Срв. З оригіналом згідно: угор Скрипник (р.в) З копією згідно: Каз. В. Мих. Каму, Іос. ОГ. Омшовський, аген. суп У. Н. Р. НАДЗВИЧАЙНА ДИПЛОМАТИЧНА МІСІЯ в Угорщині 23 березня 1922 р. № 178 До Пана Міністра Української Народньої Республіки Н. Василька. Надзвичайна Дипломатична Місія Української Народ- ньої Республіки на Угорщині має за честь подати до відома, що 17 біж. місяця до Будапешту прибув, прямуючи з Гданська, Бер- ліна та Відня, – генерал Смелянович - Павленко. Генерал га – дає на який час залишитись в Будапешті, щоб працювати над своїми мемуарами. Голова Місії Панчохин Олексій У.Н.Р. МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Департамент Чужоз. Зносин " 23 " червня 1922 року ч.199/758 Міністерство Закордонних Справ має честь передати при цьому переклад статті з часопису "ле демократ" з 19/ІУ - 22 року, для відповідного до докладу. Т. КЕРУЮЧИЙ МІНІСТЕРСТВОМ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ Лиректор «епартаменту Чужоземних Зносин "Le Democratе". 19.IV.1922 р. Переклад з французької мови. РОЗПАЧЛИВА СИТУАЦІЯ НА УКРАЇНІ. Війновність російських бойовиків. 19 Квітня 1922 /Повідомлення в українського джерела/. Високий Комісаріат Міжнародної Допомоги в Росії повідомляє: Капітан Квістлінг, представник д-ра Нансена на Україні вислав Високому Комісаріатові рапорт про розпач- ливе становище цієї країни. Голод без перестанку збіль- шується. Капітан Квістлінг уважає, що кількість голод- них на І травня по Херсонщині - 500.000, більш мільона - на Запорожжю, мільон - в Ніколаївській , Катеринославсь- кій губ. та в районі Дніпра, царниць - в районі Кремен- чуґа, Полтави, Харькова та в решті України. Загальна цифра 5 1/2 мільонів голодних можливо підніметься до 6 чи 7 мільонів перед майбутніми живами. /Замітка, що появилася 13 Квітня 1922 р./ Чи не є це яскравою і досить своєчасною ілюстрацією до Кон- ференції в Генуї, де представники Совітського Правительства висту- пають як господарі найбільшої країни в Європі і шукають всіма спо- собами, на які позволяє їм їхнє золото і іншими, можливостями висвіт- лити перед цілим світом ті прийомності, котрі пропонуються цьому світові, коли він прийме ті засади, якими російський народ управ- ляється вже чотирі роки. Україна, історію якої дуже мало хто з європейців знаять, зав- жди уявлялася скромному читачеві як частина Великоросії таким чи- ном, що найшли цілком натуральним, що, коли б була осягнено метро- полію, то 11 страждання були би поділені поміж всіх 11 частинами, які находяться під 11 захистом. Ось чому багато людей зрозуміло голод "житниці Європи" в способі так простий : в додачу до комуні- стичних принципів, говорили вони, поділити між цілим населенням Ро- сії продукти землі української і тоді б голод, що царив в цілому краю, українці не відчували би більше, ніж інші росіяне. Це - хиба. - 2 - Отже потрібно освітити європейські погляди власне зараз, коли Генуезька Конференція працює з подвійною енергією на користь московського правительства. Україна була завжди незалежною краї- ною до моменту заключення "дружнього союзу" з Москвою /Перея- славський трактат 1654 р./ і в наслідок гради росіян, які зло- мили цей договір зараз по підписанню його, Україна впала під російкоробійське ярмо. Отже ходить зараз про країну, висока культура якої історич- но доказана; бо в епоху, коли Ярослав вводив християнство на Україну, коли він заклав мішані школи, кодифікував закони і зібрав всі українські землі під свій скіпетр /1015 р./, то Мо- сковщина страждала від абсолютного браку культури... А коли у 1917 році російська революція розбила царські ланцюги, Україна зараз же перетворилася у вільну республіку, маючи власний Парламент з його повною організацією, а Міністер- ствами, закордонними представництвами, університетами, техніку- мами, і т.и. і проголосила цілком ліберальну конституцію, ви- знаючи права меншостей та жінок. Швидкість та старанність, з якими Україна утворила свої численні організації, показали, що вона значно вище розвинена аніж Великоросія. На жаль, ця перева- га 11 культури не в стані захищати маленький народ проти силь- ного наїздника, і тільки перевага чорвоних орд примусили На- ціональне Зібрання та Директорію Українську, обрану народом, покинути країну. Але боротьба ніколи не спинялася, бо хліборобське населе- ння України /коло 87% загальної кількості/ не хоче покорити- ся большовицькому режимові, які зігнутися під московським яр- мом, яке силою поставило українському народові чужоземця Ра- ковського, режим якого є ілюстрованим розстрілом більш як 400.000 інтелігентів та патріотів українських. Треба показати Європі, яка не прислухається до цих пи- тань Сходу, що Україна експортувала перед війною велику кіль- кість збіжжя і що, будучи вільною, вона змогла би годувати власними силами цілу Росію, маючи для себе досить лишків. -3- Треба зазначити, що голод, який лютує в Росії, є тільки логичним наслідком прикладення на Україні большовицького режиму, що заважає всякій мирній роботі у хліборобського населення. Треба підтвердити, що виведення червоних армій з чужозем- цями, які стоять на чолі так званого українського Правительства, дозволить населенню обрати без постороннього впливу свій Пар- ламент, утворити свій Уряд, - і це цілком висвірчить - коли Укра- їна буде господинею в своїй хаті - для припинення голоду не тільки на Україні, але і в цілій Росії та для відкриття широ- кого поля діяльності для індустрії всіх чисто країн, що стра- ждають від безробіття. Сьогодня ж большовики, вичерпавши всі свої фонди пропаган- ди, що поповнювалися табакерками, годинниками, сережками і ин- шими "реквізованними" дорогоцінностями, добилися, дякуючи радіо Генуї, того, що про них - безплатно - усі часописи цілого сві- ту говорять. Вони пообіцяли тим росіянам, що лишилися країні за неприникливим барером червоних армій, що вони в Генуї осяг- нуть або визнання необхідності всесвітньої революції для пере- ведення у всіх країнах такого самого режиму, який прикладено в Росії, - або примусять буржуазні класи цілого світу дати їм внутрішню підтримку чи в грошах чи в постачанню допомогу, що необхідна для продовження їхнього режиму і їхньої пропаганди. В цих умо- вах, ясно самим собою, що большовики одмовлять в енергійний спосіб визнати Українну право на самоозначення і що вони пі- дуть навіть до того, що будуть претендувати, ніби 34 міліони українських селян признали, що тільки большовицький режим є адатний їх спасти, і що те лихо, що вони переживають вже чо- тирі роки, власне походить од того, що вони не досить перей- нялися благотворними ідеями большовизма. Усі ті вирішення, що Генуя може винести, будуть даремними і не дійсними, як що не буде ослаблено одірвання України від большовиків; в дійсності, ця країна, що вся перейнята бажан- ням вільности та незалежності, ніколи не визнає ненавистне прямо Московщини, бо Ч-К, постійні реквізіції та розстріли мирних мешканців доказали їй в повній мірі, що тут ходить зовсім не про "диктатуру пролетаріату", але скорше про "дик- - 4 - татуру над пролетаріатом". Чи ж так уявляють ситуацію : весь середній клас впав у нужденність після ограбовання, яким, одначе, пролетарії перед вступом на трон большовизму не користали; все, що було зібраним в цілій країні, находиться частинно в шведських та німецьких банках на рахунках де-яких большовицьких лідерів, або так чамо частинно було витрачено на цілу армію пропагандистів для Китаю, Індії, Ірландії, Египту та для всіх інших країн світу, де купують часописи, щоб ці люди співали дифірамби большовизмові та щедро роздавали російське золото для приваблення до співпраці впливових осіб, між якими є навіть кілька парламентаріїв і видатних письменників. Там каси Держави порожні, червоні солдати і пропагандисти настирливо вимагають грошей, загрожуючи навіть вчинити „невеличкий“ розгон в Кремлі, а ті поїхали в Генує, щоб тут дістати не- обхідні гроші, і тут вони оточують себе екстра-роскішью, що так маво була простована на російських "собраннях". Чи всі ті, хто сидить навколо зеленого стола в Генуї, розуміють на яку гру вони погоджуються? Чи будуть вони допомагати неволити й надалі 170 мільйонів людей? Чи, може, будуть вони вимагати від большовицьких представників повернутися спочатку до себе для того, щоби там розпустити червону армію і щоби дозволити народові обрати без стороннього впливу своїх Представників до нової Думи, яка вже вільно вибере сама форму Правительства та своїх Правителів. Ми сумніваємося дуже, щоби це останнє рішення було прийнятим; ми думаємо навпаки, що Чичерин, про якого писали в та- кій високо-натхненій формі в часописах, повернеться до Росії не тільки з грішми, але навіть ще з правом проголосити кінцеву побіду большовизму над буржуазією. Д-р З. З французьким текстом згідно : Олімпій Созин Урядовець особливих доручень Міністерства Закордонних Справ УНР. КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Липня 5 дня 1922р. ч.258 До Пана Керуючого Міністерством За- кордонних Справ. Маю за честь повідомити Вас, Пане Міністре, що ПАН ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ, ознайомившись з перекладом статі з часопису "ле демократ" з 19/IV ц.р., надіс- ланої при листі з 23-го Червня ц.р., висловив по- бажання, щоби витяги з цієї статі було подано до газети в Тарнові. Мизоковий Керуючий Справами Лютараковий Начальник Канцелярії Надзвичайний Посол і Імовірважений Міністр Української Народної Республіки. Берлін 27 березня 1922. Високоповажаний Пане Президенте, Посол Стоцький повідомив Вас, з мого доручення, про перебування Генерала Павленка. Дозвольо собі, в доповнення цього повідомлення предложити Вам копії мого листування з генералом Павленком. Пересилаю також Панові Президентові копію мого останнього листа до Шульгина, до Вашого ласкавого відома. Як звичайно з найглибшою повагою До Пана Головного Отамана Симона ПЕТЛЮРИ. Високоповажаний Пане Генерале, з 12 червня Спішу відповісти на Ваш лист, який тільки що одержав а разом потвердити з подякою Ваще поквітования на 10.000 угр.Кор. Позаяк в Празі тепер сконцентровано приблизно усе наше закордонне життя, то я врахав би також надзвичайно корисним, якби Ви, високоповажаний Пане Генерале, оселились в Празі. На мальчеська корона стоїть так страшенно високо, що 1000 ч.К.рівняльться приблизно 400.000 австр.К., або 6.000 нім.М. Досі я Вам посилав що місяця 10.000 угр.К., що було отже приблизно 220.000 австр.К.; Як би я Вам посилав ту саму суму до Праги, то у чеських коронах Ви діставали б ледви 600 ч.К. на місяць – суму, яку напевно не вистачить на Ваші потреби. Отже було б можна радити Вам на мій погляд, оселитись у Празі тільки тоді, коли Ви, високоповажаний Пане Генерале, як все цілий ряд кращих постатей нашої інтелігенції могли знайти при тамошньому українському університеті працю і заробіток; чи це є можливо і чи це може Вам підходити – я не можу судити. З вище сказаного, Ви зрозумієте, високоповажаний Генерале, що коли я радив Вам вибрати Будапешт, то керувався в ніякім разі не чотиром, який Ви, високоповажаний Пане Генерале, називаєте "карактинною". Я занадто глибоко поважаю Вас, високоповажаний Пане Генерале, щоб мені взагалі спало на думку розпоряджатися Вашою свободою руху; зрештою Ви, високоповажаний Пане Генерале, така виняткова талантова людина, що в мене немає навіть причини так думати. Сподіваюсь, високоповажаний Пане Генерале, що Ви мене по-відомите, що Ви постановили відносно Вашого дальшого місця перебу- до п.Генерала ОМЕЛЯНОВИЧА-ПАВЛЕНКА. Будапешт. вання після цих моїх доводів. Про тутешнє положення я можу повідомити Вас лиж про те, що, на ній погляд заключення договору німецького Уряду з харківським совітським урядом є лип питання часу – воно може тягтись це кіль- ка день,може це кільки тижнів, поки цей договір буде підписано, про те я не нар і на хвилю сумніву, що віно буде доконаний. Будьте ласкаві, високоповажаний Пане Генерале, прийняти за- невнення моєї незмінної глибокої поваги, моя кінка додає овол цирі привітання і сердечно дякує за Вашу ласкаву память. Відданий Вам, високоповажаний Пане Генерале, Підп. Василько в.р. КОПІЯ. 12/VI Будапешт. Високозановний Пане Міністре. Не писав Вам, бо чекав де-яких інформацій з Чех та Польщі. Я просив Вашої поради от з якого приводу: – Справа наша приймає повільний темп, дуже скоро нічого передбачати не приходиться, а хоті- лося б бути користним для інших; всякі політичні комбінації я ухилив і тепер маю порівняюче спо- кій. В Будапешті я своє діло зробив – і к числу 30/VI – моя книжка (Зімовий похід) буде за- кінчена; слідуручу книжку – останні наші події – я можу написати тільки там, де є наші старшини, с.т. Румунії або Чехах. З Чех я маю багато запрошень; крім того, мушу Вам сказати, що жити в країні, де не розу- мієш мови, є ділом надзвичайно важким, особливо де наших тільки 8-10 чоловік. Я Вам був дуже вдячний за пораду переїхати до Будапешту на час і коли я зо всіх боків полу- чав ангажементи, а тепер час цей минув і я думаю, що карантин мій міг би вже припинитися. – Я-би склав таку пропозіцію, П.Міністре,– поїхати до Чех, а коли там буде складна ситуація- тоді я маю вже знов запросини з Данцигу від п.Конє- сула Павлюка. Дуже прошу п. Міністре Вашої поради. Прийміть, п.Міністре, ширу подяку за все те добре, що я мав від Вас і прошу прийняти найлуч- ші побажання до Вас, до п. Посла Смаль-Стоцького і всіх Ваших співробітників. З пошаною глибокою й широю ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО. Вельмишановний Пане Полковнику, Пан ген.Павленко пише мені від 16.травня з Будапешта,що його сповістили,ніби у Вас,високоповажаний Пане полковнику,лежить на схові більша сума грошей (200.000 польськ.марок) призначена для п.Ген.Павленка.Рівночасно п.ген.Павленко просить мене зробити усе можливе,щоб він дістав як найшвидше ці гроші. Як що дійсно Ви маєте,високоповажаний Пане полковнику,гроші для ген.Павленка,то прошу Вас скласти їх у якому хочете із варшавських банків на мій рахунок,а саме у слідуючий спосіб: Bankhaus Hagen & Co.Charlottenstr.60,Berlin für Rechnung Nikolaj Wassilko. Поквітювання,яке Вам видасть банк на зложени гроші,прошу Вас переслати ласкаво мені рекомендованим листом по почті,тоді я одразу ж переведу цю суму п.ген.Павленкові до Будапешту. У всякомум разі прошу Вас,вийсокоповажаний Пане полковнику,ласкаво відповісти мені на цей лист,за що буду Вам дуже вдячний. З найбільшою повагою підп.Василько в.р. До п.Полковника Данильчука. Варшава. Високогановний Пане После, Дуже Вам вдячний за турботу. Гроші я отримав і тепер в Будапешті, як завжди бував на новому місці поки улаштується-має пройти деякий час. Як виявилося п.П любник Сікевич мій давній знайомий по Варшавському округу, і тому я є переконаний, що тут я найду шире і прихильне відношення; маю надію що і в останніх членах місії, як і в інших місцях я найду ширих другів. Я приїхав 18 березня ц.р., перед днем в який п. Горті давав раут дипломатичному корпусові і іншим особам. Наша Місія була також запрошена в повному складі і це треба відмітити, як заслугу Голови і членів Місії. Можна сказати з останніх заробів, аби не бути гірше людей, чле- ни Місії одяглись в святочне, ворання і добре-репрезентувались. В Відню було дуже цікаво, а одноголосно і важко о бо розібратись во всіх істнувчих таємничих треба час. Конгрес пройшов дуже скроменько і звісся на порівнянню мале діло. Меморандум я думаю Вам відомо в боро зізд у я зробив доклад по цікавим для них питанням. В Відно я сув майже у всіх видатних груп і осіб; не перелічую Вам їх, бо Ви їх добре знаєте. Скажу Вам тільки, що багато національної свідомості, багато знання, багато патріотів всі переживають душев сучасний наш трагичний час, але на превеликий жаль нема згоди сили розкидані, що вони сумніву відбивається на справі руйнуваче. Всі це відчувають всі жалують,- головно в Відню нема центра, коли не рахувати дві, три каварні !? Думаю, що так довго не може бути і з часом має прийти до зміни або до остаточної деморалізації маю міцну надію на переше. -2- В.Липинський залишив у мене світле вражіння вплив його значний;в.п.Липинського Українська думка має сильну патріотичну постать з ним Україна має рахуватись-;на жаль я,персонально і не зовсім можу погодитись за всім тим,во що він вірить зо всією повнотою своєї правдивої істоти. В Будапешті по короткому часі відпишу Вам мої вражіння і що можливе буде зробити: Цікавився я у п.Полковника що до прожиточної сили профей; він малоє так: Обід в ресторані,де обідав фамілія п.Полковника з родиною /меню/………………………………………75 кор.2350 ранне свідання…………………………..25 " 750 холодна вечеря………………………….50 " 1500 4500 Ціна моденно прогресіруєть і к вінцю місяця треба рахувати що збільшиться на 25%. П'ємжання в готелі 8.000 корон,думаю,що удасться знайти кімнату в місяць за 2.000 корон. По думці Пана Полковника треба від 10 до 15 тисяч місячно. На слідуючий місяць я буду просити 10 тисяч.Я бачу,як живе фамілія п.радника на 10 тисяч живуть дуже і дуже нудженно і спокоявагалі треба засначитищо в Будапешті дорожє з кожним днем і це важко відповівається на членах Місці. Дуже прошу Пана Посла прийняти від мене мої найглибші привітання,а також не відмовити передати мій привіт п.Послові Смаль-Стоцькому. До Ваших послуг Овельянович-Лавленко в.р. 23/III.-1922.- Будапешт. Вельмішановний Пане Міністре, Я Михайло Володимирович Омельянович-Павленко цим свідчу і даю моє згоду, щоб суми грошей видані мені Вами на моє утримання за кордоном, - в той час, коли б Уряд України відмовився їх взяти на себе і повернути Вам були б повернені Вам з мого мені належного земельного маєтку біля Маріямполя. Будапешт, дня 23 березня 1922 року. Омельянович-Павленко в.р. До П'яна Надзвичайного Псєда і Уповноваженного Міністра Української Народньої Республіки Н.барона Василька. Надзвичайна Дипломатична Місія Української Народньої Республіки на Угорщині - власноручний підпис п.Михайла Володимировича Омельяновича-Павленка на залві 1676/до Його Бельможності Пана М-ністра Української Народньої Республіки Н.барона Василя - урядово стверджує. Будапешт, дня 24 березня 1922 року. (М.П.) Завідуючий консульськими справами Дипломатичної Місії У.Н.Р. в Будапешті /підпис/ Атташе. Надзвичайний Посол і Зповноважений Міністр Української Народньої Республіки. Торгів, држ 17.VI.1922. Високоповажаний Пане Президенте, Доводжу до Вашого відома, високоповажаний Пане Президенте, що п.Міністр-Президент Ливицький і досі не відповів на мій лист з 1-го червня ц.р., копію котрого прикладаю (зрештою я дозволив собі послати у свій час ії п.Президентові.) ізза браку таких по- трібних бажаних мною уповноважень, зрікається усякві відповідальнос- ти за евентуальні великі матеріяльні шкоди, бо не маю можливости ліквідувати наші різні позісталі вартості. Становище наше тут гіршає з дня на день! Я послав п.Минист-Президентові цей лист (копію якого прикла- даю) разом з копіями спарих уповноважень, просто до Тарнова, а та- кож на адресу п.Лукашевича, отже є виключене, щоб він їх не дістав. З незмінною глибокою повагою відданий Вам, високоповажаний Пане Президенте До п.Головного Отамана С.ПЕТЛЮРИ. 1.VI. 2 Високоповажаний Пане Міністре-Президенте. Вчора Посол Стоцький передав мені Ваш лист; в прилозі пересилав Вам копії трьох уповноважень, на котрі я посилався у повновласті, котру предклав Вам до підпису. Наша ситуація тут вимагає, щоб я як найшвидше дістав нову повновласть і тому, не в моїм інтересі, а в інтересі нашого Уряду мушу настоювати на негайному при- сланні мені цієї повновласті. Як що я не матиму її найпізніше 10-го червня, то складаю із себе у всякому відповідальність за те, як складуться далі наші фінансові обставини. Як би Ви, високоповажаний Пане Міністре-Президенте, справді приїхали закордон, як Ви пишете, то для нашого з Вами широкого устного обговорення це було б надзвичайно бажано. З висловами незмінної і найбільшої поваги до Вас, високоповажаний Пане Міністр-Президенте, відданий (підпис. ВАСИЛЬКО в.р.) до п. Міністра-Президента Андрія ЛІВИЦЬКОГО. КОПІЯ ЧУ8