Проєкт Конституції УНР та доповідна записка Ради українського правничого товариства із зауваженнями, 05.10.1920, 16 арк.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ № фонду 1065 опису 5 справи 6 Рада Народних міністрів Української На- родної республіки /м.Париж/ Проект Конституції УНР та доповідна записка Ради Українського правничого товар- иства з зауваженнями та додатками до проєктту конституції Почато 5 листопада 1920р. Закінчено на аркушах Центральний державний історичний архів УРСР у м. Києві. фонду 1065с опису 25 од. зб. 6 Р А Д А КИЇВСЬКОГО УКРАЇН. ПРАВИЧНОГО Т-ВА "5" лютня 1920 р. м.Тарнів. до П.Голови директору Української Народньої Республіки та Голови Ради Народних Міністрів. Київське Українське Правничче Товариство не було за- кликано до участі в урядовій комісії, яка виробляла проект кон- ституції У.Н.Р.; Товариство одержало цей проект все в готовому вигді після закінчення праці комісії. З огляду на те, що конституція У.Н.Р., хоча би і тимчасова, має величезне державне значення для України, що самим фактом вво- го нарощення вона починає новий період в правному розвою і в самовизначенню українського народу, що видання конституції но- вої держави, яке буде обіймати широки простори на сході (вропи має високе політичне і міжнародне значення), Українське Правничче Товариство, хвилюючись за долю Рідного Краю, на зборах своїх 5-го ловтня б/р. в м. Тарнові, постановило: переглянути постательно проект конституції У.Н.Р., виготовлений урядовою комісією. Товариство мало на меті про свої зміни і додатки в проек- ті конституції, а також про всі свої спостереження довести по закінченню праці до відома П.Голови директорів і Ради Народних Міністрів У.Н.Р. Вважаючи на те, що проект конституції, як це стало вараз відомо Правничому Товариству, вже поданий до Ради Народних Мі- ністрів для розгляду і обміркування і що проект цей може бути незабаром затвердженим, Гада Українського Правничого Товариства за свій моральний і громадський обов'язок вважає зараз же до закінчення праці Товариством приставити про загальній погляд і загальне правлення Правничого Товариства від ознайомлення а зазначеному вище проектом конституції У.Н.Р. 1/..до перш за все кидеться в вічі при розгляді проєкту конституції, то це його безсистемність. Система безумовно не додержана. Так, наприклад, після і розділу проекту, де зазначаєть- ся загальні основи Республіки, юзділ 11 говоре про "Православ- ну церкву". До закінчення розділу про устрій держави, права громадян і т.и., на думку правників не можна без порушення сис- теми, хіба тільки з тенденційною метою, переходити до церкви, яка знаходиться і здійснює свої функції в цій державі. Недодержан- ність системи відноситься і до розставки окремих артикулів, на- приклад, арт.3, розділ I треба віднести до розділу IV і т.и. 2/ Відсутність в конституції У.Н.Р. надзвичайно важливого положення, що Верховна Влада в Ній належить її народові. Вирає, що Верховна Влада належить "вападу ІІ громадян", в даним разі дуже невдалий і не охоплює в усій силі і могутності високої ідеї народовластя. 3/ Упущений принцип і ідеї широкого народоправства. На- приклад, в проєкті конституції нічого не сказано про право ре- ферендума. 4/ Упущення в конституції надзвичайно важливого розділу про роль і силу закону в У.Н.Р., а саме, що Республіка управля- ється на підставі закону, що сила закону зобов'язана для всіх без винятку, що закон може бути відміненим лише силою закону, що при набуттях в У.Н.Р. на точній основі законів, не можна поз- бавити новими законоположеннями / і т.и. 5/ Відсутність артикулу про недопустимість на території У.Н.Р. смертної кари. 6/ Дріб'язкова залежність в Основних Законах цілої низки ар- тикулів і уступів, особливо в III розділі; де-які з них своєю присутністю в Основних Законах прямо вражають. Напр., в уступі арт.23, розд.III вказано, що про вислід трусу належить заінте- ресованому дати копію протоколу; або арт.32, розд.Ill, де в ус- тупі говориться, що для громадян дорослого віку уряджуються кур- си позашкільної освіти. 7/ Невідповідаюче природі і суті народоправства система- тичне вживання назви "українська держава" замість "українська народна Республіка". Коли згідно з арт.7, розд.I конституції /до речі будь сказано на думку Товариства артикулу цілком зай- вому/ навіть всі урядовці української держави носять назву "республікансько-українських", неврозуміло через що на протязі всього тексту конституції вживається назва не Українська Народ- на Республіка, а "Українська Держава". 8/ Надзвичайна промовдкість і недемократичність судового вла- роту, який розглядає справи що до Голови держави, Міністрів і чле- нів „державного Союму, яких обвинувачується в зраді, порушенні кон- ституції і в службових вчинках /арт.108/. 9/ Змінення думкцій законодавчої і судової влади - право Сою- му висувати на ру /арт.103/. 10/ Поділ прерогатив виключно верховної влади - щмістіт - нім державним Союом і Головою Держави /арт.117/. 11/ Порушення частого і ясного принципу незмінності суддів, яких не можна усуувати в посад без їх згоди, лише на підставі судового вироку. Зазначення - "та в випадок і спосіб,що їх пе- редбачає закон/ арт.139/",відкриває широки двері для цілковито- го зруйнування цього принципу. 12/ Достатність розположення пизки артикулів,зайве висослів- вл в де яких з них при одночасній відсутності де яких важливих полоєнь, напр., в відділі про права і обовязки громадян не зазна- чено,з якого саме року життя починається політична правоміцність громадян У.Н.Р. 13/ Зайве і необережне в конституції зазначення напрямку роз- вляння самого населеннящо в питань України - земельного. Оп- річ зазначення про олорону прав власності наливо підреслити ідею розвлявання земельного питання на користь трудового населен- ня самим же народом в його законодавчому органі. Не торкнучись інших хиб в змісті і структурі багатьох арти- кулів і поєдинкових положень, Рада Київського Українського Правни- чого Товариства на підставі все вищевизначеного вважає, що проект конституції У.Н.Р. в такому вигляді, як зредаговано урядовою ко- місією, не може бути виданий і мусить бути цілковито переробле- ним і значно зміненим. Про зазначені вище думки і зауваження Київського Українсько- го Правничого Товариства, Рада Товариства і має за високу честь представити вам, пане Голово директорів української Народньої Рес публіки /довести до вашого, пане Міністре відома/.- Голова Ради Секретарь Ради ПРЕКТ ПРАВИТЕЛЬСТВЕННОЇ КОМІСІЇ ПО ВИРОБЛЕННЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН У.Н.Р. I. Українська Держава. Арт.1. Українська Держава є самостійною та незалежною дер- жавою в демократично-республіканським, на основах парламентаріз- му, устроєм і має назву: Українська Народня Республіка Арт.2. Повнота влади в Українській Державі належить загалу Її громадян, що здійснює сю владу в справах законодавчої влади - через Державну Раду, в справах виконавчої влади - через Голову Держави і Раду Міністрів, в справах справедливості - через неза- лежні суди. Арт.3. Державна Рада є однопалатним тілом, що вибирається на підставі загального, як чоловіків так і для жінок, рівного, безпо- середнього, таємного права голосування, в додержанням принципа пропорціональності. Арт.4. Територію Української Держави складають: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Катеринославщина, Таврія, Полтав- щина, Чернігівщина, Харківщина та Слобожанщина, а рівно всі ин- ші землі, що в більшості заселяє український народ. Кордони Української Держави може установлювати та змінюти тільки Основний Державний Закон. Арт.5. Частини Української Держави, що виявлять окремі куль- турно-господарчі інтереси, одержать місцеву автономію, в власному краєвою Радою, що видаватиме закони в справах місцевого значин- ня. Державна Рада Української Держави вирішить зміст сеї автоно- мії і визначить обсяг ділання краєвих Рад. Арт.6. Території українських земель, що під час нинішньої великої революції утворили у себе окремі державні організми, ма- ють право влучитися на засадах федерації в Українську Народ- ньою Республікою в один спільний державний організм, коли сього закладає їхне законодавче тіло. Окремий Основний Державний За- кон визначить на сей випадок обсяг ділання спільної влади за- -2- конодавчої, виконуючої і судової. На сей випадок буде для всіх енк спільне право громадянства. Арт.7. Всі державні установи і державні урядовці Україн- ської Держави носять назву республікансько-українських. Арт.8. Державною мовою Української Держави є мова укра- їнська. Арт.9. Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі. Право вживання державного гербу мають ви- ключно державні установи. Арт.10. Державними барвами Української Держави є барви си- ня та жовта. Арт.11. Прапор військової флоти є синій-жовтий в держав- ним гербом золотої барви в лівому розі синьої частини прапора. Прапор торговельної флоти є синій-жовтий. II. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. Арт.12. Православна церква в межах Української Держави є автокефальна, а Патріархом в Київі на чолі. Окремий державний закон визначить загальні основі органі- зації православної церкви в межах Української Держави, застері- гаючи їй внутрішню автономію та не порушуючи канонічних поста- нов, а також визначить її правне відношення до Держави. III. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН. Арт.13. Українське громадянство з хвилі проголошення неза- лежної Української Народньої Республіки мають: 1/ всі особи української народності, що мешкають в межах Української Держави. 2/ всі особи інших народностей, що до дня 1 липня 1914 ро- ку не менш, як один рік стало мешкали в межах Української Держа- ви і їх діти, при тому сталість замешкання не визнається за уряд довими та військовими особами колишньої Російської Імперії, що не народились в межах Української Держави, - як що вони до 1-го липня 1914 року проживали на Україні не менш як пять років. В розвиток установ сього артикулу має бути видано окремого закона. Арт.14. Українське громадянство набувається: 1/ через народження від батьків-громадян Української Держави, 2/ мінка через подружжя в громадянином Української Держави, 3/ через надання громадянства відповідною владою. Особи української народності, що оселиться в межах Української Держави, не можна відмовити в наданню українського громадянства. Арт.15. Всі громадяне Української Держави, як чоловіки, так і жінки, без різниці віри, народності і походження, рівні перед за- коном. Всі публічні уряди є рівно доступні на умовах, зазначених в законі. Мінка в Українській Державі має всі права цивільні та політич- ні, нерівні в чоловіком. Арт.16. Зносяться всі родові, станові, шляхецькі півілеї, та всі родові і особисті шляхецькі титули. Українському громадянинові не вільно прийняти чужоземного шля- хецького титулу. Арт.17. На прийняття українським громадянином чужоземного ор- деру потрібно дозволу Голови Держави. Арт.18. Особиста вільність громадян забезпечується. Не можна нікого арештувати ані підати особистому трусу без наказу суду, за винятком схоплення на гарячим вчинку і у випад- ках, що їх передбачає закон, та в спосіб, що його закон визначає. Протягом наступних 48 годин належить арештованого доставити до відповідної судової влади, яка негайно рішає про його дальше задержання в арешті з зазначенням причини, або взільнене з під арешту. Арт.19. Карне переслідування і вимір кари переводяться тіль- ки на підставі істнуючого закону. Ганебна кара і видалення українського громадянина за кордони Української Держави не дозволяється. Позбавлення цивільних і політичних прав, як міра кари, може бу- ти тільки часовим. Арешт за борги не дозволяється. Арт.20. Нікого не можна позбавити належного суду. Виняткові суди допускаються тілько у випадках, зазначених в законі. Арт.21. Подружжя, як підстава родинного життя, істнування і розвою народу, стоїть під охороною закона. Арт.22. Нарівні з церковним чилюм визнається і шлюб ці- вільний. Окремий закон встановить форму цивільного шлюбу. Тільки державний суд розв'язує справи про розводи, закон- ність та дійсність шлюбів. Арт.23. Мешкання громадянина є недоторкане. Вхід до меш- кання органів влади, одібрання листів, кореспонденції, документів, друків, або інших рухомих речей відбувається тільки на підста- ві судового наказу на письмі і у випадках, що їх передбачає за- кон. Про вислід трусу належить заінтересованому дати копію про- токолу. Арт.24. Вільность сумління і віри забезпечується кожному. Забезпечується день одпочинку у неділі та в свята, що їх визначено в законі. Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинос- тях, чи обрядах, або належати до якого небудь віроїсповідання. Забезпечується кожному вільность зміни віроїсповідання. Ніхто в громадян не може ухилятися од виконання публічних обовязків в причин своїх релігійних переконань. Арт.25. Всі визнані державою віроїсповідання перед держа- вою рівноправні і рівноправні, мають права уряджувати публічні набоженства, виконувати релігійні обряди і закладати релігійні товариства, в межах законів, вони мають внутрішню автономію. Члени віроїсповідання, що його досі не визнала держава, не мають права до публічних набоженств, у місцях зачинених вони мо- жуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди не супереч- ні закону та публічній моралі. Арт.26. Порядок визнання віроїсповідання, що його досі дер- жава не визнала, становить окремий закон. Арт.27. Кожний громадянин має повну волю змінити місце побуту і перенесення своєї власності в межах держави. Арт.28. Кожний громадянин має право емігрувати за межі держави за винятком випадків, що зазначено в законі. Арт.29. Кожний громадянин має право вільного вибору профе- сій та заробітку; обмеження в тім напрямі можна допустити тіль- ки шляхом закону. Арт.30. Забезпечується вільність торгy та промисловостu, реме месла, а також вільність складання умов в межах діючих законів. Арт.З1. Забезпечується кожному вільность науки, навчання і наукових вислідів і дослідів. Кожний громадянин має право заснувати школу, або виконавчий заклад і ним керувати на умовах означених в законі. Всі громадянськi та приватні школи i виховавчі заклади сто- ять під доглядом держави. Навчання в школах од нищої до вищої, що їх удержує держава, є безплатне. Окремий закон визначить порядок шкільного навчання. Харак- тер публічних шкіл не може бути конфесійний. Арт.32. Навчання в народніх початкових школах є загальне, для всіх обовязкове, та безплатне. Держава, самоврядування та громади мають подбати, щоб усі діти в шкільним віці могли ко- ристуватися з сеї науки. Для громадян дорослого віку уряджується курси позашкільної освіти. Школи повинні виховувати на основах моралі та розуміння про- мадянських обовязків. Арт.33. Вільність думки в слові, письмі, друку і в образовій формі належить кожному. Окремий закон забезпечить вдійснення сих прав. Арт.34. Забезпечується вільність преси. Преса підпадає тільки тим обмеженням, що їх точно визначає закон. Не можна встановлювати попередньої цензури і концесій- ної системи на видання періодичних друків. Не можна відняти поштового дебіту друкам, що вийшли в межах держави. Арт.35. Тайну листування і тайну кореспонденції забезпечу- ється всім громадянам. Можна її порушити тільки на підставі судового наказу. Арт.36. Людська праця, здоров'я та життя стоять під охоро- ною законa. З"окрема закон охороняє робітників, малолітніх, мі- ночу працю, і жінок під час материнства. Державні належить контроль над організацією праці,умовами найманої праці і винагородою за неї. Окремий закон засезпечить матеріально робітників,або їх родини за відповідною участию заінтересованих сторон,на випадок недуги,каліцтва,старості і смерті. Арт.37. Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови,в цілях охорони і розвою праці. Порозуміння та заходи що до обмеження цього права вважається за протизаконне. Арт.38. Суперечки між робітниками і працьодавцями розв'язують ся шляхом добровільного роз"ємчого суду,або,коли це неможливо, за допомогою державних роз"ємчих суддів. Окремий закон про роз"ємчі суди визначить їх компетенцію. Арт.39. Правний стан державних урядовців визначається в окремому законі про службу. Арт.40. Держава охороняє інтелектуальну працю та її витвори. Арт.41. На кожного громадянина покладається не-порушуючі його особистої вільности,моральний обовязок,використати свої духовні та фізичні сили в спосіб,як то вимагає добро загалу. Арт.42. Більшість національного і культурного розвою для громадян національних меншостей забезпечується у всіх відношеннях,що не суперечать єдності держави. Окремий закон визначить права їх в школі та публічному життю. Арт.43. Приватна власність стоїть під охороною закону. Власність зобовязує. Користування власністю мусить служити для добра загалу. Вивласнення,або обмеження приватної власності,мають місце в огляді на державну,публічну,чи суспільну потребу,або з економічних причин,а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб вивласнення,або обмеження приватної власності,як і форму та розмір справедливої винагороди визначається в окремому законі. Арт.44. Дрібна і середня земельна власність стоїть під охороною закону. Зноситься більшу земельну власність. З неї утворюється земельний фонд,в якого задовольняється малоземельне і безземельне хліборобське населення. Форму, а також умови і спосіб цього вадо волення визначить окремий земельний закон. Арт.45: Забезпечується спадкове право в межах діючих закон Вони ж визначають участь держави в спадщині. Арт.46. Держава зобов'язана відшкодувати громадянинa за зби ки, які заподіяло йому урядування цивільних або військових осіб, що не було вгідно з законом, або з обов'язками служби. Внесення позви проти держави за відшкодування з сеї причин не залежить від дозволу держави. Держава має право стягнути з урядових осіб, які заподіяли шкоду, повернення відшкодування, що вона заплатила скрівдженному. Ті-ж самі постанови прикладаються до відповідальності само врядувань та громад за шкоду, що її заподіяло протизаконне урядо вання їх органів. Арт.47. Всі громадяне мають право засновувати спілки та то- вариства, які скликають збори, що не перечать карним законам і пу личному безпеченству. Арт.48. Громадяне мають право вносити петиції до всіх за- конодавчих і репрезентаційних тіл, до державної влади та самовря дувань. Арт.49. Всі громадяне зобов'язані бути вірними державі, під- лягати законам, шанувати законну владу, улекшувати її завдання, та виконувати її накази, що видані згідно з законом, виконувати всі публічні уряди як державні, так і в самоврядуванню і громаді, до яких їх покликано, платити податки і нести всі тигери та особис- ті і річові повинності. Арт.50. Всі громадяне є зобов'язані до військової служби; по- рядок покликання жінок для служби в цілях оборони держави визна- чається в законі. Окремі закони ухвалять рід і спосіб, порядок і час тривання військової служби, звільнення від сього обов'язку, а також особисті і річеві повинності на військові цілі. Арт.51. Всі постанови про права громадян стосуються і до військових осіб всіх ступнів, поскільки тому не суперечать війсь- кові закони і постанови про військову карність. Арт.52. Громадські права особистої вільності /арт.18/, недо- -8- торканність змішання /арт.23/, тайни листування і кореспонденції /арт.35/, вільності друку та преси /арт.арт.33 і 34/ і вільностей зборів та товариств /арт.арт.47 і 37/ можна тимчасово припинити на час виняткового стану. Розпорядження про се може зробити тільки Рада Міністрів за згодою Голови Держави під час війни, або коли загрожує вибух війн ни, або на випадок внутрішніх розрухів чи масових протидержавних змов, що загрожують цілості держави. Основному Державному Закону, або публічному безпеченству. Це розпорядження мусить бути оголошено у Вістнику Держав- них Законів за підписом Голови Держави і Ради Міністрів, а покли- ком на сей артикул. Воно повинно бути подано першому засіданню Державного Сой- му на його затвердження. Окремий закон про винятковий стан точно визначить переве- дення вищезгаданих засад збільшення компетенції цивільної влади, або установлення військової влади на місці цивільної. Арт.53. Чужинці, що перебувають на території Української Держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах. Вони не користуються в політичних прав, що належать українським громадянам, а усіх інших прав вони користуються, оскільки закон не визначає для них певних обмежень. В разі відсутності відповідної взаємності в користуванню з таких же прав українських громадян в чужій держави, підданці її можуть підпасти рівноважним обмеженням. IV. ДЕРЖАВНА РАДА І ДЕРЖАВНИЙ СОЙМ. Арт.54. Законодавча влада в Українській Державі належить до Державної Ради, що її вибирається на підставі засад, зазначених в артикулі. Арт.55. До часу скликання першої Державної Ради, законодав- ча влада належить Державному Сойму. Окремий закон визначить склад і спосіб вибору до Державного Сойму. Арт.56. Державний Сойм не може змінювати постанов сього за- кону що до державно-правової самостійності і міжнародньо-право- вої незалежності та демократично-республіканського устрою Укра- Їнської Держави. Арт.57. Державний Сойм скликається, коли обрано кількість чле- нів, що її визначить окремий закон про склад та спсіб вибору до Державного Сойму. Арт.58. Державний Сойм скликає на першу сесію як і на нас- тупні, Голова Держави окремим наказом за своїм та Голови Ради Мі- ністрів підписом. Цей наказ оголошується у Вістнику Державних За- конів. В той же самий спосіб відбувається замкнення сесій та розвя- зання Державного Сойму. Перша сесія Державного Сойму скликається не пізніше, як за 14 днів, відколи вибрано належну кількість його членів. Дальші сесії Державного Сойму поділяються на чергові та по- зачергові. Чергові сесії скликаються два рази на рік, - весною та в осе- ни. Позачергові сесії скликає Голова Держави з власної ініціати- ви, або коли сього завадає Правительство, або презідія Д.С., для розвязання справ, що їх визначено в оголошенні чи заяві про не- обхідність скликання сих сесій. Д.С. збирається на перше засідання 15-го дня після появи на- каза про се у В.Д.З. Тимчасові перерви на час не довший 10 день і не більше, як двічі на кожну сесію може призначити Голова Держави або Держав- ного Сойму. Перерви на більший час призначаються за спеціальною згодою Голови Держави та Державного Сойму. Арт.59. Державний Сойм можна розвязати тільки тоді, коли бу- де обрано першу Державну Раду У.Н.Р. Тим сасмим наказом, який видано в спосіб, зазначений в арт.58, що ним розвязується Державний Сойм, скликається рівночасно перша Державна Рада на першу її сесію. Арт.60. Перше засідання Державного Сойму відмикає Голова Дер- жави, або в його доручення Голова Ради Міністрів, вичитуючи наказ про скликання Державного Сойму і покликуючи до тимчасового про- вода найстаршого віком члена Державного Сойму. Після цього члени Державного Сойму складають присягу, або урочисту обітницю в руки Головуючого. Текст присяги: "Обіцяю і клянуся Великим Господом перед святою Великою його євангелією, що буду у всьому совісно виконувати обовязки члена Державного Сойму, найкраще, як я їх розумію і змо жу виконати, що буду заховувати вірність Українській Державі, як моїй Батьківщині та Основному ЇЇ Державного Закону і буду дбати тільки за добро та користь Держави. В тому власноручно підписуюся." В разі бажання, той, що заприсягається цілує Святий Хрест та Євангелію або виконує інший відповідний релігійний чин. Особи, що не визнають присяги, дають урочисту обітницю такої же сили та змісту, але без слів: "Клянуся Великим Господом перед Святою Його Евангелією". Член Державного Сойму, який врічеться присяги або урочистої обітниці, тратить мандат Члена Державного Сойму. Арт.61. Державний Сойм обирає з поміж себе Голову і заступників Голови та Секретарів і творить відповідні комісії. Сі комісії можуть в постанови Державного Сойму, продовжувати роботи, що на них покладені під час перерви між сесіями. Справи, що розгляд їх не кінчено в бікучу сесію, в постанови Державного Сойму, переносяться на розгляд наступної сесії. Арт.62. Рада Міністрів на внесення Міністра Внутрішніх Справ виробить і оголосить у Вістнику Державних Законів, ще перед першим засіданням Державного Сойму, тимчасовий правильник нарад Державно- го Сойму. Сим правильником керується Державний Сойм так довго поки сам не виробить для себе нового правильника і не оголосить його у Віст нику Державних Законів. Вироблений Державним Соймом правильник обо вязує негайно після його оголошення у Вістнику Державних Законів і для своєї важності не потрібує ствердження через Голову Держави. Арт.63. Державний Сойм сам рішає про важність запротестова- них виборів на підставі окремого внесення свого мандата на ко- місії. Член Державного Сойму, що його мандат опротестовано, здійснює свої права та обовязки до хвилі, коли Державний Сойм ухвалить не- важність його вибору. Міністр Внутрішніх Справ у день одкриття Державного Сойму пе- редає йому всі виборчі акти разом з внесеними протестами. Арт.64. Мандат члена Державного Сойму погасе тільки в наслі- док його смерті, уневаження мандату через Державний Сойм, добровіль ного вложення мандату, або втрати виборчого права, або в наслідок випадку, що його зазначено в артикулі 60. Про погаснення мандату Голова Державного Сойму негайно пові- домляє листовною Міністра Внутрішніх Справ, а сей на протязі 14 днів по одержанні оголошує повідомлення в урядовим часопису про до- даткове обрання. Окремий закон про склад та спосіб вибору до Державного Сойму постановляє, коли не відбувається додаткового обрання. Арт.65. Членам Державного Сойму Міністр Внутрішніх Справ вру- чає посвідчення на вступ до Державного Сойму. Опротестовання мандату не впливає на видання сього посвід- чення.. Арт.66. Внутрішнім зовнішньою урядовою мовою нарад Держав- ного Сойму є виключно тільки українська мова. Арт.67. Член Державного Сойму адійсне всі свві права та обо- вязки тільки особисто. Арт.68. Член Державного Сойму одержуєть постійне утримання і зворот коштів пути від свого місця замешкання до міста осідку Державного Сойму і назад. Користуються вони безплатно з державних залізниць та держав- них пароплавів. Окремий закон визначить розмір утримання членам Державного Сойму та його превідії, а також її подорожніх коштів, Арт.69. Члени Державного Сойму є представниками загалу про- мадян Української Держави. Раз обраного члена Державного Сойму не можна відкликати. Йо- го діяльність в Державному Соймі не можна взяти якими небудь інструкціями. За державну зраду, злочин та провини по стану члена Державно- го Сойму, члени Державного Сойму підлягають Найвищому Державному Суду, згідно з порядком, що його встановлює артикул 103. За свою діяльність в Державному Соймі член Державного Суду відповідає тільки перед Державним Соймом. Арт.70. Член Державного Сойму користується в недоторканнос- ти від хвили, коли у Вістнику Державних Законів буде оголошено на- каз Голови Держави про скликання Державного Сойму до хвилі його розвязання. Членів Державного Сойму не вільно переслідувать ані карно- судово, а ні карно-адміністратцйно, а ні арештувати без згоди Дер- жавного Сойму, за винятком схоплення на гарячому вчинку. В тім останнім разі належить про се донести негайно Голові Державного Сойму і просити про дозвіл на дальший арешт або даль- ше карно-судове слідство. На жадання Державного Сойму арешт мусить бути негайно знесе- ний і карно-судове слідство припинено, на час важності мандату. У випадку перерви між сесіями се право належить Голові Дер- жавного Сойму. Пізніше обраний член Державного Сойму коритується в недотор- канності від хвилі свого обрання. Сі постанови не прикладаються до карної відповідальности чле на Державного Сойму, коли він є редактором періодичного або непе- ріодичного видання. Арт.71. Члена Державного Сойму, що в прилюдному засіданню в своїй промові, або в заяві в Державному Соймі, порушив права при- ватної особи, може покривжений притягнути до карно-судової відпо- відальности. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державного Сойму. Арт.72. Член державного Сойму не може купувати, і ні брати в аренду державні добра, або приймати державні роботи чи достави, не може він рівно-ж одержувати державної концесії. Арт.73. Засідання Державного Сойму є прилюдні. Вони мůжуть бути таємні тільки на жадання Голови Державного Сойму, представника Правительства, або не менш як 10 членів Держав- ного Сойму, на підставі окремої ухвали, що приймається після того, як публіка опустила залу нарад. Арт.74. Не можна нікого притягати до відповідальности за справоздання з публічного засідання Державного Сойму, що згідні з правдою. Арт.75. Право законодавчого почину має Голова Держави, Рада Міністрів і кожний член Державного Сойму, коли його пропозицію підписали не менше, як 10 членів Державного Сойму. Арт.76. Засідання Державного Сойму є дійсні в разі присутності половини обраних членів. Арт.77. Ухвали Державного Сойму приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів. На зміну Основного Державного Закону треба не менш половини голосів загального числа членів Державного Сойму. На той випадок, коли Голова Держави відкине постанову Державного Сойму, постанова ся набирає силу закону після нової ухвали її двома третинами присутніх в засіданні членів Державного Сойму. Арт.78. Постанову, що її ухвалив Державний Сойм Голова Сойму надсилає Голові Ради Міністрів, а сей до 7-х днів - Голові Держави для ствердження на протязі 14 днів. Стверджена Головою Держави постанова Державного Сойму вертається знову до Голови Ради Міністрів, який негайно її оголошує у Вістнику Державних Законів, за підписом Голови Держави і відповідного Міністра, чи відповідних Міністрів, або Ради Міністрів. Перед текстом закону належить зазначити, що його ухвалив Державний Сойм згідно з постановами арт.арт.55, 57, 77 і 78. Арт.79. На випадок нествердження Головою Держави постанови Державного Сойму, Голова Держави на протязі 14 днів повертає її Голові Ради Міністрів і з письменим наведенням причин незатвердження. Голова Ради Міністрів протягом дальших трьох днів надсилає нествердженну постанову Голові Державного Сойму, що ставить її на порядок денний найближчого засідання Державного Сойму. Державний Сойм без дискусій або приймає уваги Голови Держави, що до змін постанови, і тоді надсилає її до відповідної комісії для дальшого належного проходження, або приймає вдруге без змін в цілому числом голосів, що "х" зазначено в арт.77. Ухвалену в сей спосіб постанову Голова Державного Сойму надсилає Голові Ради Міністрів для негайного оголошення її у Вістнику Державних Законів за підписом Ради Міністрів, з наведенням, через текстом закону, що його ухвалив Державний Сойм, згідно з постано- вами арт.55,57,77,78 і 79. Арт.80. Всі закони оголошуються у Вістнику Державних Зако- нів. Накази Голови Держави і роспорядження Міністрів, що норму- ють правні відносини, оголошуються також у Вістнику Державних За- конів, з наведенням на їх початку постанови закону, що уповноважує їх на видання сього наказу, або роспорядження. Арт.81. Закон переводиться в життя на 15-й день після появ- лення його в Вістнику Державних Законів, як що в самім законі не зазначено іншого терміну, з якого закон має обовязувати. Ся постанова стосується також і до наказів, і роспоряджень, що їх зазначено в арт.80. День появи Вістника Державних Законів мусить бути зазначе- ний на його першій сторінці. Арт.82. Ніхто не може виправдуватися незнанням закону, нака- зу, або роспорядження, що їх належно оголошено. Арт.83. Податки і публічні оплати можна набирати тільки на підставі закону, що його ухвалив Державний Сойм, і в спосіб, в за- коні зазначений. Арт.84. Державний Сойм ухваляє щорічно окремим законом дер- жавний бюджет на один рік. Бюджет обіймає всі прибутки і видатки. В надзвичайних випадках тимчасовий бюджетовий закон може обіймати час, коротший від одного року. Кожне перевищення бюджету вимагає попередньої ухвали Дер- жавного Сойму. Визначені в бюджетовім законі, або в тимчасовім бюджетовім законі грошові квоти можна ужити тільки на цілі, що зазначено там. Арт.85. Коли Державний Сойм перед упливом бюджетового періо- да ухвалить нового бюджетового закону, тоді на підставі ухвали Ради Міністрів, за підписом Голови Держави і Ради Міністрів, залишаєть- ся в силі останній бюджетовий закон. Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів, покли- куючися на сей артикул. Арт.86. Державні повички, продаж, заміна, або обтяження дер- жавного нерухомого майна, та прийняття за другого держаної запо- руки, можуть бути тільки на підставі закону, що його ухвалив Дер- жавний Сойм. Арт.87. Державний Сойм встановлює валюту, дозволяє емісію кре- дитових білетів та державних облігацій. Окремий закон визначить докладно зазначені справи. Арт.88. Переведення справ, зазначених в артикулі 87, належить до Державного Банку. Статут його ухвалює Державний Сойм. Міністр фінансів доглядає за Державним Банком і відповідає пе- ред Державним Соймом за його діяльність. Арт.89. Контроль над цілим Державно-Фінансовим розпорядством виконує Державний Контроль на чолі з Державним Контрольором: Голова Держави на внесення Голоси Державного Сойму призначає Державного Контрольора. Державний Контрольор не входить в склад Ради Міністрів і тільки в наслідок окремого вотума недовіри з боку Державного Сойму уступає з'сього уряду. Державний Контрольор має права Міністра і за службові злочини та провини відповідає згідно з артикулами 101,102 і 103. Державний Контрольор щорічно подає Державному Сойму звіт про державні прибутки та видатки, про державні фонди і загальний стан фінансів держави. Окремий закон про Державний Контроль в Українській Державі визначить права і обовязки, та організацію контролю в державним розпорядством. Арт.90. Державний Сойм окремим законом ухвалює щорічно війсь- ковий контингент під час миру, а в "окрема кількість його війсь- кового набору. Арт.91. Коли Державний Сойм за два місяці перед звичайним тер- міном покликання військових новобранців, що його визначає окремий закон про військову повинність, не визначить кількості нового вій- ськового набору, тоді, на підставі ухвали Ради Міністрів, за підпи- сом Голови Держави і Ради Міністрів, залишається в силі останній закон про кількість військового набору. Сь ухвалу оголошується в Бюстнику Державних Законів поклику- ючись на сей артикул. Арт.92. Всі міжнародні торговельні і мирні умови, міжнародні умови, що покладають маєткові тягарі на державу, або на громадян держави, або містять для них правні постанови, міжнародні умови, що до кордонів держави, міжнародні мирові умови, а також міжнародний ар- бітраж набирають сили тільки за згодою Державного Союму. Арт.93. Державний Сойм приймає від окремих громадян, товариств та установ петиції. Державний Сойм в ухвалою може передати їх відповідним Міністр- рам і жадати від них пояснень що до справ до яких відносяться пет- иції, Міністри мусять дати жадані пояснення або в них відмовити з поданням причин. Арт.94. Члени Державного Сойму мають право вносити інтерпеля- цію на письмі до Ради Міністрів, або до поодиноких міністрів в спо- сіб, що його визначає правильник нарад Державного Сойму. Арт.95. На внесену інтерпеляцію може Міністр відповісти негай- но, або заповісти відповідь на визначений термін, або відмовити в відповіді з наведенням мотивів. Державний Сойм на окреме внесення може ухвалити роспочати діс- кусії над відповіддю Міністра на внесenu інтерпеляцію. Може він на окреме внесення ухвалити, чи відповідь Міністра приймає до відо- му, чи ні, або ухвалити, що переходити до дальших чергових справ, з наведенням мотивів, або без їх наведення. Арт.96. Державний Сойм може окремою ухвалою висловити недовір- ря Раді Міністрів або поодиноким її міністрам. На той випадок вони мусять не зволікаючи уступити з свого уря- ду. Арт.97. Державний Сойм може утворювати окремі комісії з своїх членів, щоб вияснити і устатильт факти певної справи. Може надати сим комісіям право викликати свідків та знавців, щоб влокили устро, або на письмі, свої свідчення та пояснення під присягою, або без присяги, додержуючись відповідних постанов судо- вого поступання. Судові та адміністраційні установи і самоврядування на жадан- ня комісії Державного Сойму зобов'язані подати відомості, що необхід- ні для в'ясування справ, визначених комісією, а рівно подати до неї потрібні діла та документи. Арт.98. Державний Сойм ухвалою, прийнятою в присутності не менш половини дійсної кількості його членів, двома третинами голосів при- сутніх членів, може поставити Голову Держави в стан обвинувачення за враду і порушення Основного Державного закону. На той випадок Голова Держави мусить негайно усунутися від дального виконання своїх обовязків аж до часу, коли Найвищий Дер- жавний Суд вирішить сю справу. В разі увільнення від вини та кари, Голова Держави повертаєть- ся негайно до своїх обовязків. Голова Держави не відповідає перед звичайними карними судами. Арт. 99. На випадок усунення від Уряду Голови Держави з при- чин, що їх наведено в арт. 98, його права та обовязки виконує тим- часово Голова Державного Сойму, який зобовязаний, на весь час сво- го заступництва Голови Держави, усунутися від участі в проводі і нарадах в Державному Соймі. На його місце в проводі Державного Сойму вступає з усіма Йо- го правами та обовязками, старший заступник Голови Державного Сой- му. Арт. 100. Постанови арт. 99 прикладаються також і в тім випад- ку, коли в наслідок довшого перебування Голови Держави за кордо- ном, або в наслідок його довшої тяжкої недуги, Голова Державного Сойму обіймає часово місце Голови Держави. Державний Сойм окремою ухвалою визначає факт довшої відсут- ності, або довшої тяжкої недуги Голови Держави. Арт. 101. Державний Сойм ухвалою, що приймається в спсіб, за- значений в арт. 98, може поставити Раду Міністрів, або поодиноких міністрів в стан обвинувачення за державну зраду, порушення Ос- новного Державного Закону та службові злочини. За звичайні злочини і провини карного закону відповідають мі- ністри перед звичайним карним судом. Арт. 102. Коли Державний Сойм постановить Міністра в стан об- винувачення, він не зволікаючи мусить уступити в свого уряду. Арт. 103. Особи, яких поставлено в стан обвинувачення, згідно з постановами арт. арт. 69, 98 і 101, судить Найвищий Державний Суд. Найвищий Державний Суд складається з усіх членів найвищих касаційного та адміністраційного судів і президій їх. Обовязки Голови найвищого Державного Суду виконує той Голо- ва в сих суддів, що довше обіймає уряд Голови суду, другий же є його заступником. Голова Найвищого Державного Суду призначає секретаріат в загальному складу секретаріатів Найвищих касаційного та адміністраційного судів. Для переведення досудового слідства Найвищий Державний Суд обирає в поміж своїх членів слідчого суддю, який в наслідок свого обрання виходить із складу Найвищого Державного Суду. В допомогу Йому Голова Суду, по згоді зі слідчим суддею, призначає одну, або кілька осіб, що відповідають вимогам, які встановлені для будь-яких слідчих. Слідчий суддя та його помішники користуються з усіх прав судового слідчого, а також мають право, без окремого дозволу суду, розглядати та вилучати поштово-телеграфну кореспонденцію. Скарга на дії, що відбулись під час досудового слідства, подається на розв'язання Найвищого Державного Суду. Прокуратора Найвищого Державного Суду та його товаришів обирає Державний Сойм для кожної окремої справи. Обвинувачений, його уповноваження, прокурор, та його товариші мають право під час всіх актів досудового слідства бути присутніми. Неприбуття сих осіб не спиняє біга слідства. У всьому останньому досудове слідство переводиться на загальних підставах. Після скінчення досудового слідства, справа поступає на висновок прокуратору, який, разом з висновком та точною кваліфікацією інкримінованого вчинку, передає справу в Державний Сойм. Державний Сойм, розглянувши справу, може віддати обвинуваченого на суд Найвищого Державного Суду, або зовсім прикоротити справу. Коли обвинуваченого буде віддано під суд, справа за його розглядається в судовому засіданні, згідно з статутом карного судівництва. Вирок суду про призначення підсудного винним, твориться більшістю двох третин голосів суддів, що беруть участь в постанові вироку. Після признання вінковості підсудного, а також встановлення злагіднюючих його вину обставин, суд визначає міру та ступінь кари, пристосовуючись до карного закону. Засуджений за провину політичної природи, якої карний закон не передбачає, присуджується до позбавлення або обмеження права обій- мати державний уряд на час, не більший, як 10 років. Найвищий Державний Суд має право визначати вичайною біль- шистю голосів злагідняючі засудженого вину обставин, зменшити ка- ру, а свого розсуду, або зовсім звільнити засудженого від кари. Вирок Найвищого Державного Суду повинно докладно мотивува- ти у всіх випадках. Виправдуючий вирок Найвищого Державного Суду є остаточний і зараз же після його проголошення набирає законної сили. Засуджуючий ворок, як в разі, коли кара накладається, так і в разі, коли засудженій звільняється від неї, до виконання його надсилається до Державного Сойму, що має право зменшити кару, або зовсім звільнити засудженого від кари. Тільки Державний Сойм має право амністії в сьому випадку; він постановляє про се в спіб, що його зазначають арт.98 і 101. Арт.104. На випадок смерти Голови Держави його добровіль- ного передчасного уступлення, засуду на підставі постанови арт. арт.98 і 103, псіхічної, або тяжкої фізичної недуги, що її не мож- на вилічити, Державний Сойм, в присутності двох третин обраних членів Державного Сойму і в спосіб, визначений в артикулі 119, приступає не зволікаючи до вибору нового Голови Держави. Державний Сойм встановлює факт псіхічної або тяжкої фізич- ної недуги Голови Держави, що її не можна вилічити. Обраний буде той, хто одержить абсолютну більшість голосів, при тому голосування відбувається таємно. Коли ні один із кандидатів не одерже абсолютної більшості, приступається негайно до тиснійшого вибору між тими двома кан- дидатами, що при першім голосуванню одержали найбільше голосів. Голосувати можна тільки за тих двох кандидатів. Голос, відданий на іншого кандидата, вважається за недійсний. Так само за не- дійсну вважається картка з тим кандидатом, що його імені, або привіща не можна відчитати. Білі й недокладно виповнені карт- ки також вважаються за недійсні. Обраний буде той, з помеж двох кандидатів, хто одержить аб- солютну більшість голосів. В разі рівності голосів, рішає жереб, що його витягне Голо- ва Державного Сойму. Art.105. В будинку та помешканнях Державного Сойму труси, вилучення і арешти можуть відбутися в дозвіллу Голови Державного Сойму. У. ГОЛОВА ДЕРЖАВИ. Art.106. Верховна виконавча влада знаходиться в руках Голови Держави і Ради Міністрів, відповідальної перед Державним Соймом. Сю владу виконують вони самі і через підлеглі їм уряди. Голова Держави має вищий догляд за законністю урядування. Art.107. Головою Української Держави може бути кожний громадянин українського походження православної віри, не молодше 35 років, що має всі права цивільні та політичні. Art.108. Постанови, що їх ухвалив Державний Сойм, потрібують ствердження Голови Держави./арт.78/ за винятком випадку, що його зазначено в арт.79. Голова Держави має право видавати накази згідно з постановою арт.80. Всі накази, що виходять від Голови Держави, мусять мати підписи його та відповідного Міністра, який своїм підписом бере на себе відповідальність перед Державним Соймом за законність наказу. Art.109. При Голові Держави є окрема канцелярія з управителем на чолі. Управителя та інших вищих урядовців Окремої Канцелярії іменує Голова Держави на внесення Голови Ради Міністрів. Art.110. Голова Держави скликає, відмікає і замикає сесії Державного Сойму і розв'язує Державний Сойм згідно з постановами арт.58, 59 і 60. Се право йому належить і в відношенню до Державної Ради, за винятком моменту - розв'язання Державної Ради, яке може наступити тільки на підставі постанови самої Державної Ради. Art.111. Голова Держави, на внесення Голови Державного Сойму, іменує та звільняє Голову Ради Міністрів, а на внесення останнього всіх інших Міністрів, або Керуючих Міністерствами. Art.112. Голова Держави іменує та звільняє вищих державних урядовців, старшин та професорів вищих шкіл, згідно з постановами діючих законів. Арт.ІІЗ. Голова Держави, на внесення Міністра Ісповідань, за попередньою ухвалою Ради Міністрів іменує єпископів і вищих церковних достойників. Арт.ІІ4. Голова Держави нагороджує почесними відзнаками, згідно в постановами відповідних законів. Арт.ІІ5. Голова Держави є Головним Отаман всіх оружних сил Української Держави на суші, морі та в повітрі. Начальне командування над дієвою армією під час війни обіймає тільки фаховий генерал, призначений Головою Держави на внесення Голови Ради Міністрів. Арт.ІІ6. Голова Держави приймає та окредитує дипломатичних представників чужих держав. Він іменем Української Держави складає умови з чужими державами. Міжнародні умови, зазначені в арт.92, мусять бути затверджені Державним Соймом. Голова Держави вілорідує війну за ухвалою державного Сойму. Арт.ІІ7. Голова Держави має право помилування та амністії. Право амністії він здійснює на внесення Міністра Юстиції після згоди Ради Міністрів, в винятком випадків, що зазначені в арт. арт.69, 98,101,103 і 104. Арт.ІІ8. Голова Держави одержує утримання в державних фондів. Розмір та рід утримання визначить окремий закон. Голова Держави не може мати інших побічних урядів, а ні побічних заробітків. Не може він бути членом Державного Сойму. Голова Держави відповідає за свої вчинки перед Державним Соймом тільки у випадках, що їх зазначує арт.98 в спосіб, що його визначає арт.103. Арт.ІІ9. Перша Державна Рада 7 дня після свого першого засідання, на окремім, тільки для сеї справи призначеним засіданні, обирає першого Голову Держави в спосіб, що його визначає артикул 105. Дальніший порядок обрання Голсви Держави визначить окремий закон, що його ухвалить перша Державна Рада. Обраний Голова Держави обіймає урядування на 15-й день з часу свого обрання, після того, як складе присягу в руки Голови Державної Ради на чесне і сумлінне виконання обов'язків береження Основного Державного Закона та всіх інших законів та цілості і безпечності Української Держави. Текст присяги: "Заприсягаюся та кланусь Великим Господом перед святою Його євангелією та моєю дорогою батьківщиною, що буду зберігати і піддержувати непорушність та незалежність Української Держави, совісно, як я найкраще розумію, виконувати обов'язки Голови Української Держави, що волею народу їх на мене покладено, охороняючи і виконуючи Основний та інші державні закони, маючи до всіх справедливість і покладаючи всі мої сили і життя на добробут батьківщини, в тому власноручно підписуюся." VI. ПРАВИТЕЛЬСТВО. Арт.120. Рада Міністрів здійснює владу згідно з постановою артикулів 106 і 112. Міністри у Керуючі Міністерствами є відповідальні перед Державним Соймом /арт.96/, кожний в своїм обсязі ділання за згідність всіх урядових актів Голови Держави та власних урядових актів в законами, а також за законний дір справ в підлеглих їм галузях адміністрації. Крім свого Рада Міністрів відповідає солідарно перед Державним Соймом за загальний напрям політики. Арт.121. Рада Міністрів, що її іменовано в списі, як його визначає арт.3, складається з Голови Ради Міністрів і відповідальних Міністрів. Тільки Державний Сойм має право збільшити або зменшити кількість Міністрів шляхом окремого закону; таким же способом визначає він і обсяг ділання поодиноких Міністерств. Арт.122. Голова Ради Міністрів не обіймає Міністерського Уряду Він надає напрям політиці Правительства, Головує в Раді Міністрів і пильнує, щоб було погодження діяльності між поодинокими Міністерствами. Він дбає і відповідає за свечасне оголошення законів, наказів і розпоряджень у Вістнику Державних Законів /арт.арт.80 і 81/. Арт.123. При президії Ради Міністрів буде утворено окремо ко- діфікаційну секцію. Окремий закон встановить її склад та обсяг ділання. Арт.124. Рада Міністрів за згодою Державного Сойму може ус- тановити в поодиноких Міністерствах по одній або кілька посад товаришів міністрів. Товариші міністра має голос в Раді Міністрів тільки тоді, ко- ли йому доручене, з ухвали Ради Міністрів, заступати відповідного Міністра. Арт.125. Міністри,а з їх доручень товариші міністрів,та ин- ші вищі урядовці, мають право брати участь в засіданнях Державно- го Сойму та його комісій і промовляти повачергов. Голосувати в Державному Сойму вони можуть тільки тоді, коли є його членами. На засідання Державного Сойму, або одної з його комісій, міністр мусить особисто прибути на засідання, щоб подати пояснення, або вислухати бажання і заяви. Арт.126. Поодинокі міністри і підлеглі їм уряди мають право в цілі виконання законів в схім обсязі ділання видавати розпоряд- ження і накази, та надати їх виконання під загрозою примусу і про- шових кар, згідно в правилами. Арт.127. Міністри, керуючі міністерствами, товариші міністрів та директори департаментів міністрів не можуть обіймати інших урядів, за винятком вищих наукових та почесних, ані мати побічної заробкової праці. Не можуть вони бути членами сем"ї Голови Держави. Перед обняттям уряду складають вони присягу в руки Голови Держави на вірність Українській Державі і на береження її Основ- ного та всіх інших законів. Арт.128. Міністри і керуючі міністерствами мусять уступити з свого уряду в випадках, що їх зазначають артикули 96 і 102. Арт.129. Всі державні урядовці перед обняттям своєї служби складають присягу в руки свого начальника на вірність Українсь- кій Державі, береження її Основного та всіх інших законів і рос- порядлень влади та заховання урядової тайни. Закон для державних урядовців /службова прагматика/ визна- чить їх права та обовязки,умови прийняття на державну службу, службові ранги, дисциплінарне поступання і способ їх матеріаль- ного забезпечення, включаючи й пенсії. Арт.130. Адміністрацію відділяється від суду. Окремий за- кон визначить порядок поступання в адміністратцйних справах. Важність рішень адміністратцйних урядів можна оспорювати перед Найвищим Адміністраційним Судом, коли перед тим справа пе- рейшла всі означені в законі адміністратцйні інстанції. Арт.131. Для цілої території Української Держави утворю- ється на судових засадах один Найвищий Адміністраційний Суд. Сей Суд розглядає та розв'язує, додержуючись судового по- ступання, питання про правну важність роспорядженъ державних і адміністратцйних урядів /арт.130/ та органів самоврядування, спори про компетенцію між поодинокими державними та адміністра- ційними урядами, а також спори, між державними урядами або між са- мимі самоврядуваннями і всі випадки порушення Основного Держав- ного Закону, оскільки всі зазначені справи не належать до компе- тенції інших судів. Вироків Найвищого Адміністраційного Суду не можна оскар- жити. Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Ад- міністраційного Суду. Арт.132. Компетенційні спори між судовими та адміністра- ційними владами рішає Об'єднана Рада, що складається на паритетних началах із членів Найвищого Касаційного Суду та Найвищого Адмі- ністраційного Суду. VII. САМОВРЯДУВАННЯ Арт.133. Громади, волості, містечка, міста, повіти та вищі оди- ниці самоврядування користуються з автономії що до вирішення пи- тань про місцеві добра та потреби в мехах своєї території, оскільки державна адміністрація або відповідна більша одиниця самовряду- вання не прилучила певної справи до свого обсягу ділання. Окремий закон установить докладно, як прикладається сей прин- цип у відповідних подробицях, а також визначить засадничі начала, що до організації установ в різних ступнях одиниць самоврядуван- ня та встановить обов'язковий обсяг ділання. Кожна одиниця самоврядування має автономне право призначати податки та повинності, що є необхідні для її урядування. Арт.134. Громади, волості, містечка, міста, повіти і вищі одиниці самоврядування, мають свої виборні установи. Вибори для загальних установ, громад, волостей, містечок і міст будуть відбуватися на тих самих підставах, що і вибори до Державної Ради, однак тут виборче право може бути зв'язане довшим замешканням громади в містечку або місті. Що до виборних установ повітових самоврядувань та вищих, вибори до них переводяться посередньо виборними установами громад, волостей, містечок і міст на підставі пропорціональності. Виконавчі органи самоврядування обирається згаданими виборними установами. Арт.135. Самоврядування мусять виконувати в межах діючих законів доручені їм завдання державної адміністрації. Міста з пласним статутом одержать в статуті окремі завдання державної адміністрації. Міста: КИЇВ, ОДЕСА та ХАРКІВ матимуть окремий статут. VIII. СУД Арт.136. Судові вироки і постанови проголошуються іменем Української Народньої Республіки. Арт.137. Організація і обсяг діляння судів, не виключаючи й військових, визначать окремі закони. Арт.138. Суддів іменує Голова Держави на внесення Міністра Юстиції. Уряд судді може обнати особу, яка підповідає вимогам, що їх визначає закон. Складати вони окрему присягу судді в руки голови суду, форму присяги визначить закон. Арт.139. У виконанні правосудності судді є незалежні і підлягають виключно законам. Вища судова влада може хвильово усунути суддю від урядування тільки тоді, коли рівночасно передасть його справу належному суду. Не можна переносити суддю проти його волі на інше місце або усунути з посади, хіба тільки на підставі судового вироку та в випадках і в спосіб, що їх передбачає закон. Постанова останнього устуну не стосується до таких випадків, коли перенесення судді на інше місце, або усунення з посади є по- трібно в причин вміни в організації суду, або зміни судових округ. Арт.140. Окремий службовий закон для суддів, /службова праг- матика для суддів/ визначить їх права та обовязки. Арт.141. Суди не мають права оспорювати важності законів, що їх в належний спосіб видано і оголошено натомість мають право рі- шати, чи розпорядження державної влади і самоврядування видано взідно з постановами діючих законів і чи ця влади не переступила своєї компетенції. Арт.142. Судові розправи, як в справах цивільних, так і карних мають бути устні та прилюдні. Винятки з останньої засади визначує закон. Арт.143. Для цілої території Української Держави утворюєть- ся один Найвищий Касаційний Суд. Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Каса- ційного Соду. IX. ОБОРОНА ДЕРЖАВИ Арт.144. всі громадяне обовязані до служби для оборони Дер- жави на суші, морі і в повітрі, на основах окремого закону, що по- становляє також про звільнення від свого обовязку. Арт.145. Озброєні сили Держави складаються з регулярного вій- ська, з флоти та загального ополчення. Закон визначує чисельний стан війська і флоти морської і по- вітряної під час мирну, а також в час тривання дійсної і запасної служби та служби в загальному ополченню. Арт.146. Регулярне військо можна вживати тільки для оборони самостійності і незалежності Держави та непорушності її кордонів. На задання державної цивільної влади можна вживати військовий сили в випадках внутрішньої розрухи в додержанні законів, що їх видано в сій справі. Арт.147. Військові в дні свят повинні мати вільний час для виконання релігійних потреб. Військовим в часи служби 1 по за нею не вільно відбувати нара- ди зборів без дозволу свого начальства. Вони підлягають військовій дисципліні. Арт.148. Військові особи на час своєї служби за злочини та прс вини відповідають перед військовими судами в постанов окремого вій ськово-вартового статута. Арт.149. Тільки з окремої постанви Державного Сойму, або Дер- жавної Ради військо чуючої держави може перебувати в межах Україн- ської держави, або переходити через її територію. Арт.150. Службу безпеченства в межах Української Держави ви- конує державна кандармерія та місцева поліція. Окремий закон визначить організацію державної кандармерії та місцевої поліції. Х. ПЕРЕХОДОВІ ПОСТАНОВИ Арт.151. До хвилі вибору Голови Держави Державною Радою,Ян- Головою Держави є Симон ПЕТЛУРА. Він у першому засіданню Державного Сойму складає вгідно в ар- тикулом 119, на руки Голови Державного Сойму присягу на вірність Українській Державі та її конституції. Арт.152. Державний Сойм ухвалить закон про склад та сибі вибору і скликання Державної Ради. Державний Сойм можна розвязати тільки тоді, коли вже обрана Державна Рада./арт.59/. Виконавча влада має подбати, щоб як найскорше перевести вибо- ри до Державного Сойму. Арт.153. Іншішній Основний Державний Закон зобовязує до хви- лі оголошення Державним Соймом з обмеженнями,зазначеними в арт. арт.5 і 56,або Державною Радою нової конституції Української Дер- жави. Арт.154. всі артикули сього Основного Державного Закону /кон ституції/, що стосуються до державного Сойму прикладається також і до Державної Ради до часу зміни останньою конституції. Арт.155. До часу зібрання Державного Сойму законодавчу вла- ду виконує Рада Міністрів в межах се" конституції. арт.156. На час переходовий, що його визначають арт.арт.151 і 155. Голова Держави іменує і звільняє Голову Ради Міністрів, а на внесення останнього інших Міністрів. Рада Міністрів і координоки Міністри відповідають за своє урядування перед Головою Держави. Кожний ухвалений через Раду Міністрів законопроект мусить бути стверджений Головою Держави і обов'язує тоді, коли його в належний спосіб оголошено. Постановки арт.155 і сього артикула тратить законну силу по день першого засідання Державного Сойму. Арт.157. Сей Основний Державний Закон обов'язує в часу його оголошення в Вістнику Державних Законів. Арт.158. Виконання сього Основного Державного Закона покладається на Раду Міністрів. В даній од. зб. № 6 фонду № 1065 оп. № 5 проц. справи № 16-(містима д/876) +1580 =31 з них терні № проп. від 28.10. 1992 р. Марш м. гр. 346-97, Голубова Центральний державний архів всіх органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННЯ Дата 25.04.93 Підпис Л. п./ф Центральний державний архів всіх органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННЯ Дата 12.11.02 Підпис М.Ф. ЗД 3.11.05 р. Д. Зуф Реставрація 7.12.05, Лашенко Окреси Десета Після РУЗД 10.01.06, М.Г.- модель с 1-м меб обложки Перев. д/кон. ч.10.08 С сканування 2.10.08 виб