Доповідні записки на ім'я члена Директорії УНР А. Макаренка про заходи в галузі економічного розвитку країни та стан конярства в Україні, 10.09.1919-17.10.1919, 10 арк.

Архівний фонд Директорія Української Народної Республіки. Структурна частина Керування справами. СПРАВА №_ Назва Довідки: запити на письма Директорії «Макаренко про заходи в галузі виконавчого розмірку країни та стан кинобудівля на Україні. Центральний Державний Історичний Архів м. Харків Фонд №180, Оп. № 1 Ед. хр. №24 Почато 10 вересня Закінчено 17 листопада 1919 р. 1919 р. s. 2653, т. 4930 КАНЦЕЛЯРІЯ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Доповідні записки на ім"я члена Директорії Макаренка про заходи в галузі економічного розвитку країни та стан ко- неводства на Україні. 10 вересня - 17 жовтня 1919 р. на 10 аркушах До Високоповажного Тілесні! Високої Дирекції" У.Н.Р. Пану Макаренко. Урядова Особливий Государствення при Директорії У.Н.Р. Володимира Миколайовича Лопохового Доклад. Коло сорока п'яти міст місць повад, серед Ріманових та Морав-кроммолових кол Європи, пливувала думка каналізувати територію Букової Росії", яка в тій час займана великою млоду мегіренолі" Європи, а, не маючи засобів- сиграної що до здійснення згаданої думки, в при- родці - як об'єктивних надзвичайно сприяла озна- ченню ідеї". Ідея утворення можливо більше водного шляху молищувалась не тільки на районі Буквової Росії", но і на кнці місцевості нашої Мламчій є реалізація цієї думки визначається особливо тим, що в тій час Недавно користувалися. Суецький канал дав надзвичайне кориснення нашій Ім- Те що виходи водного транспорту багато користівши: Орленовому / млини шляхів, з дивину давав не автрефування докладів. Пот- реби прогресивності Культурного Добробуту Краю, населяє вимога з промаганням во- Для того щоб у звичайно-більш знаної краще було. Рисейні будувати. Заводи збудовані своїх замовлень, Спільно до цієї ідеї" також вияви зацікавлен- совальних держав, - правда, що не "великий" Уряд розвінчав пошук що до добробуту на- селення краю. Ще цивілізм в тій час і збуджувався необхідність зволоження Чорного та Балтійського моря. Німецькі Голонії в були саме беруть свої погані річки: Вісла, Дніпро та Дніпро через свої притоки на- дали можливості що до здійснення завдань цієї мети, що в цих полюх маєть об' згадано ідея не була переведена через те, що Аме- риканські фінансові кола звернули всю свою увагу на прориття Панаїмського каналу, який мав з'єднувати Велики і Атлантичний океани. Крім цього, ход сама Ідея намагування перепорі росії Наполеона Кошам Европи, однадо переведен- ий в життя і Зазначеною справи Уряд Царської Росії доручив своїм друховцям і само собою розуміється що допомагаю цілі ідея не була дове- рена. Між Дніпром і Віслою був проритий -Двін- ро - Бугський канал (притоки: Ніка і Музовець) Між Дніпром і Неманом був проритий Один- ський канал (притоки: Ясельга і Шара). Між Дніпром і Західною Віслою був проритий Березинський канал (притоки Березина і Фля). Маємо в тій час відбулося з'єднання Каспійського моря з Балтійським посереднім Миржинською каналу і маємо на цей- Звичайний Каспійське море з Азовським (Ока - Волга) та знов - не має Каспійське з Білим (Волга - Нівіння Дніва). Крім цього розуміються монопольними зволоженням Обс (річка Сидер) з Волгою (притоки: Ту- сова і Мура). З формальної бути каналу були циркіні, але їх існування з практичної сторони, в оцінках мирсько розвинення користування, не від- новилися вимогами тілько - промислових пот- реб. Уряд Царської Росії більше замовляв використаний каналів з богу політично - експедиційних завдань, а не з богу цивілізації Культурною тієї добробуту краю. Завдяки не тільки, що не було додержано при користі мобілізації львівського чи цих канали не здійсн- ливання у відповідному напрямку і в необхідному поєдинку дочину, вони на- віть з політичних - справедливого боя не забли мови будь-яким використовуванні в цих роках машинації. З роками - не обмежені канали на миропорі, думки воєн загляну- лись мушають під позбавленням огорожи і так що в освіті: каян навіть барикади, які мають один до одного друку, не зможеш пер- ходять їх; Крім цього Фейер на всесвіт своєму протягу не міг буди використо- ваний як цінному суддівська річка. В сучасні? - не менш, ніж не тільки на Українська Верховна, але і всі дер- жави Європи, будуть позбавлені безробіт- лими людьми, підробляючи про знайомлення ім краці; і заробітку та коли дійсність Фейер світу домагалися або Вісса на вільних буде незабаром різним, я ро- блю необхідним звернути увагу на сиров- При дійснення ідеї каналізувація та пере- мовлення Фейера в сухотному річку і вико- ристання Фейерових мозолів як Дніпровсь Силу. Ме що менш у сучасні можливі необхід- розмінути цю справи, підробляючи групи, що до переведення їх в дитинця, ніж я надаю, що, давши невеличкість котраєнні безробіт- лими усунувати свої майбутнього діла і тих самих прийняти їх до державобудівних Тіва, та що, змушуючи добробут населення краю,-равом з тими землями не мінно закінчавши кана Європи, але і усунений і в нашому дійсному Культурному Державобудівництву. Перед тим як приєднуватись до переведення в Коста вищезгаданої сім'ї, мовби дію лекцію розпочати колу фахівців має бути доручено виконавця і". Для цього справу разом необхідним Держава взяти на себе, що Відомство, якому це питання підпадає що до його здійснення, повинно, приймайвавши розпорядки і тягна роботи на довершення, підтверджуватись про необхідні заходи тільки про діянняне їх виконання; аби цю виконавчих зціл" справи Держава разом споглядали вини передати Громадським Світлинам, за оренди всіх балі, або переводити їх на інший чи допомогу закордонного капіталу, тільо, порушивши це питання в цілі, утворити конкуре користувачів промислов. Спираючись - не на те, що за мить пам'ять, як з Держав-поштового, так і з дрібненського вону є роздільною великої доли і надзвичайно користьно для краю, а разом за найкраще виконання і використання цих сискув. шляхом продажу поштово-сімейних державних акцій, діяльності - які корпорації була обмежена відповідними певністю. Порушивши це питання за кордоном серед Уряду Держав Світу та дрібенських країн, я рахував би раціональним узгодити можливо пропорціоновано-смілне окреме Управління, яке б везикуючи знаходилось в підлеглості Уряду Української Народної Республіки (Мін. Шляхів і Міс. Народного Воло- дарства), можна би приєднуватись, аби до цього зумовлення і послуження ручка Фінанс та короткій Камалів, так і до будування необхідних елеваторів по скниці у відповідному районі. Докладаючи про вищезгадане, маю честь ласкаво зустріти Вас, Високонований! Пинне Високої Держави", порушити цей Держав- ріль і Урядом Української Народної Республіки вчинену справу, ваденим їх зацікавленням і користування. "10 Везень 1920 року, м. Києві на Поділлю В. Мін 22 ІНЖЕНЕР В.М. МАТЯШЕВИЧ. "10" жовтня 1919 р. ч.195. м.Кам'янець Под. ГОЛОЗІ ВИСОКОЇ ДИРЕКТОРІЇ і ГОЛОВНОМУ СТАМАНОВІ У.Н.Р. Д О К Л А Д. Сліпий та упертий централізм Романівської Росії був фатальною перешкодою для економічного розвитку величезної держави заради і нашого богатого краю в"окрема.Міжнародне життя та інтереси народів б.Росії рішу- че вимогати на протягі останнього віку від самодержавних керувників її цілком другої політики...Сургучова печат- ка скарбова Петрограду не мала вже можливості прикрити собою третину суші земної...Печатка скріпила вся, лома- лась...Не рахуючись з нім могутні досердії старої Росії припекатавали та припечатували життя скарбовим сургучем, міняли лише його колір на більш полуший жандармський", щоб було міцніше... Вільні-меньш широкого простору приватні ініціативи на шляхах нормального росту промисловості не "улю міс- ця.Держава виступила на міжнародну арену боротьби - іо- питу в гатажем старпів...Величезна економічна залеж- ність Росії від інших держав стала ясною для всіх. Беліка сила косної інерції в державі під час війни не дозволила останній навіть піднятись на свої слабень- кі ноги... Держава пала... Почалась революція - аналіз минулого, знищення майже всього, що не минуле дало.Еко- номічно - культурне життя стало... Перед народами б.Росії не спахана нивя... Де-хто запускає так глибоко плуга, що не вистачає сил його ви- тягти, а не тільки що вирвати всю ниву, як він того ба- жав... Де-хто починає брати верхниками і теж хоче по всій ниві пройтися, а де-хто все налагоджує плуга. щоб тіми засобами, якими він володіє, як найкраще захати той шматок ниви, що йому належить... Пахарі сваряться, пахарі б'ються, а ниви заростають чурянами... Найбільш тяжко в сім відношенню у нас на Україні: яка й була-промисловість, - знищена цілком, транспорт взагалі - в стадії естаточної аго- нії, внутрішній торг - спекуляція тим, що залишилось від ми- нулих часів, да тім, що перепадає на наш ринок контрабандою з Румунії та Польщі. На нашому ринкові нема нічого, навіть елементарного, що дала культура. Є сировина, алеk немає її вбуту, немає навіть і статистики... Зовнішнього торгy нема, як не личити контрабанди, та не вигодного і часто обідного нам, як нації, товарообміну. Ми, як Держава, - не визнані; кордони з сусідами, що вз'язані з широким світом, закрити політикою... Одже, в нас вік політику веде завжди за собою економіка, і ми бачимо життєве обман- ня громадян переважно румунських та польських, як поодиноких осіб, так і приватних, чи полуприватних різних товариств, за- в'язати в нами зношення, покіль що торговельні. Але через ви- щезазначені політичні обставини не всі з бажаючих вакордонців можуть вільно прибути до нас, проризвається, правда, деякі добродії, але більшість таких, в котрих баланати - не слід... Треба з все це негайно оміркувати і вжити всіх заходів, щоб використати мент, як найкраще для сучасного, а ще більше - для майбутнього. Коли для нас не стрдшні поодинокі шакали -за- кордонні, що салажть в ней мент, користуючись загальним ста- ком річей та нашою недолею нажитись, то страшна маєбутність, коли без особливих перешкод кинуться всі, різні промисловці, на нашу «втківницю», як на свій ринок, що робити в ним, що самн схочуть. Коли "в своєї хаті свои - правда, сила і воля", то чи бу- де та хата намов, коли буде господарювати в ній хтось иний. На підставі вищезазначених міркувань я раджу безумовно потрібним: I/ негайно утворити Державну Економичну Раду, без поперед нього ухвалення котрої, не провадились би життя господарчі пита- тання державного змісту. Міркую, що в цю Раду повинні ввійти дійсно реальні працьовники, як-то – представники /переважно українці/: від кооператії, сахарозаводчиків, заводчиків та фабри- кантів, купців /хліботорговців/, мукомолів та інше і від Вій- домств – Фінансів, Контролю, Шляхів, Військового, Вищих технічних шкіл та Університетів. Рада повинна бути, гадаю, під головуванням Міністра Народнього Господарства, чи його заступника. II/ при місці надії Манієвича та Фещенко-Топівського в Бу- карешті терміново утворити /може тільки для сучасного моменту/ на- ше мало офіційне торговельне бюро із кооператорів та де-яких інших, що зазначені в попередньому пакті. На це торговельне бюро /яке би філію економичної Ради/ покласти обов'язком – негайне і всебічне ознайомлення при посередстві хоча б невеликих замовлень з потрібним нам агентурно – торговельним товариством, фірмами та поодинокими особами, через котрих і при їх допомозі ознайомитись та в'язатись з ринками, як Румунії та Польщі, так і ринками інших Держав світу, де можливо було надалі також утворити філії від нашого Румунського торговельного бюро. Людей для сього бюро треба набрати безумовно дійсно досвідчених та певних, щоб були дійсно нашими очима та правдою по тої бік стини в півдня та заходу, що закриває нам очі та не дає кити. Детальне обмірування цих пропозицій моїх, вироблення положень та інструкцій, гадаю, можливо б покласти негайно на нашу коопера- цію в присутності та спомоги представників приватної ініціативи та діла. Це буде /компроміс де-який/ тільки коротким для загальної державної справи. Манієвич До Члена Виеної Дирекції Пана Макаренка Доклад. Звідру Вашого персонального розпорядження, Я залюбки дописав про свою подорож див Пана Степана Коваленко, але такого Я дійсне не зустрідав, що смаю за шкоду Довіда мій преставити Вам на своїм роз важення. - Коли потрібно Ваше надання Міні фун випочалили, дні доручений, що Я буду високовурашати їх з великою ум рієньо. - Знаходжую у Несеринці, Угорону Мовійського М. Камінський год. Кірпичова Костянтин М.М. Макаренко ПАНОВІ ЧЛЕНОВІ ВИСОКОЇ ДІРЕКТОРІЇ МАКАРЕНКОВІ. Працював на Україні по кінському ділу 16-ть років, з початку Керуючим Подільською Заводською Стайнєю, а під кінець Членом Ради Головного Управління Державного Кіннозаводства з відряженням на Поділлі для керування 8 стайнями, котрі якраз знаходяться на Україні, я бажав би ще принести користь ділу, котре люблю і котрому віддав мало що не пів свого життя, а катастрофічне становище кіннозаводства в сучасний момент примушує мене придставити мій погляд в надії, що може хоть що-небудь з нього буде користним для рідного краю. Нема сумніву, що 3-х літня всесвітня війна зруйнувала економічний лад України, котра була почасти театром військових подій, не тільки згубно відозвалася на значніший галузі селянського господарства - кіннозаводстві і коневодстві, але, можливо сказати, в кінець їх поховала. Велика потріба коней на фронт, де вони пропадали не стільки від куль ворога, скільки від помештних недуг - сапа, корости, плевронеямонії, та інших. По офіційним відомостям був місяць, на протязі котрого на однім Південнно-Західнім фронті загинуло 56000 коней, а що не погинуло від хоріб, то при демобілізації армії повернуто людності також хворими і обезсиленими умовами похідного життя, до котрого вони були мало, або і зовсім, не призвичаєні, бо реквізіційні комісії складалися з людей мало знаючих коняку і приймали не готових робітників, а тих, котрі мали гарніший вигляд, не вважаючи на то що вони до праці не здатні. В наслідок Україна, котра видержала де в яких місцях, в тому числі і в Кам'янці, шість реквізіцій, залишилась без коней. В додаток з'явилися до нас большовики і докінчили змарнуван- ня коней, весь родючий матеріал кінських заводів розграбували і в більшій частині вивезли з України, а в меншій - роздали селя- нам, де він і погинув з браку відповідного догляду і утримання. Крім того, все гарнійше закуплено австрійськім урядом, підчас їх побуту на Україні і також випроваджено від нас. Тепер за родючим матеріалом належить глядіти, бо ліпша і біль- ша його частина була виведена по розпорядженню Головного Упра- влення Росії до Пензенської губернії з обави, щоби він не по- пав в руки ворога, і в мірі біжучого впливу політичних подій до нас не повертався, і можливо тепер сміло сказати, що для нас він втрачен. Треба шукати у селян маток, які дісталися їм підчас погромів, і відповідних купувати для Державних заводів і в кожнім разі зобов'язувати власників приводити їх до Державних огiriv. Може бути, що це поможе уформувати комірки для відродження кіннозаводства. То само належить сказати і про Державних огiriv, вони разгра- бовані большовиками, і то, що де-небудь залишилось, повинно бути по можливості краще заховано; особливо огiri чистокровні, котрих належить пускати до ліпших кобил, і від котрих можемо вивести родючий матеріал. Без сумніву докі стоїть світ не обійдеться він без армії, а армія - без коня; ніяки машини його не заступят, а тим часом, ко- ли діло буде йти так далі, то через 4 - 5 років коней у нас зовсім не буде, позаяк прибутку їх в останні роки немає. Не маючи ніяких указівок і распоряджень від керуючих, Держав- ні стайні, залишені самі на себе і як би зовсім забуті, вмісто проявлення самих енергійних заходів для скорійшого доповнення тої екстраординарної страти, яка зазначена вище, зостаються зо- всім оспаліми і в повнім безроботтю. Про них не дбають і штата огірів не доповнюють, а тих, котрі у них були, на росплодні пункти не посилали. Селянські матки залишаться не злученими, або в ліпшему разі, (а може то буде і гіршім) знайдут собі огіра в полю на пасовиску і дадут безрасовий, безсилий приплід, котрий, при незадовольняю- чому селянському вихованню, виходить у нездатного коня. Твердо знаю, що Подільска Державна Стайні, розташована в м. Ва- лині, маючи в своєму складі 90 огірів, хоча їх по штату 100, ро- зіслала на пункти тілько 20,1 то не до селян, тільки до замож- них земельних власників, а 70 непродукційно оставались в Вали- ні, замість того, щоб при підвищенню праці, викликаної сучасним станом діла, покрити по меншої мірі по 50 маток, себ-то 3500, котрі у всякому разі дали б 2000 жеребят, а при вмілому прова- дженню діла і більше. То саме було і минулого року, всі огіри стояли без роботи в Вінниці і ці два роки нефункціонування стайні дуже важко віді- бьются на кінськім складі краю. Меж тим я добре знаю, що як минулого так і цього року Кам'я- нецька Повітова Народня Управа просила дати в еї розпорядженне на случний час більш 20-ти огірів, але по яким то фуражним пи- танням, еі було в цьому відмовлено. Минулого року в Київської стайні загинуло біля 10 огірів, як казав мені ветерінарний лікар тої стайні, з голоду, можно б по- гадати в якому становищі була решта огірів, а якій приплід вони могли - б були дати. З тих 20-ти огірів Подільської Стайні, котрі були розіслані по економіям, большовики де-кільки роззбрали, зарахувавши їх на- лежними до власників економій, а як би вони були у селян, або в селянських інституціях, були б нерушенні. Оділичене від Росії в кінець розруйнованим Державне Кінно- заводство входить в склад Міністерства Земельних Справ в ролі особливого департамента, головою котрого був призначачен Микола Устимовіч, чоловік більше занятий політичними справами, ніж службовими, не знайомий з мійсцевими обставинами і кіннозаводством взагалі, і воно замісьць енергійної роботи лишає на розграбуван- не оріпів, котрі знаходились на постійних пунктах і не робить по доручених інституціях ніяких розпоряджень, а голови стайнь, не всі відповідні своїм становискам, де-котрі працюють кожний по своєму погляду, а де-яки і зовсім нічого не роблять, оправду- ючись, що при такому розруху працювати не можливо, а тим часом ми знаємо, що навіт і большики, підчас свого короткого у нас панування, видали кілька декретів про збереженне кіннозаводства З цікавості і любування я бував на приняттю коней ремонтними комісіями, бачу що те, що їм приводять, каже само за себе, що вони не нашого ховання, а зібрані з далеких мійсць, знищені війною і приймаються тільки з влякої потреби, а для того на роспилід коней ремонтного сорту необхідно звернути найбільшу увагу, за для того в Державних стайнях належить переважно мати, розуміється в залежності від мійсцевих потреб, оріпів чистокровних і півкровних, приховик котрих придатний в плодовий склад повинен поступати на відсвяження і формування заводів, ліпший зацим здаватися до ремонту, а невідповідній вимогам залишатися для власних потреб. Кобили здатні в маткі в ніякім разі не повинні приймуватися до ремонту, а поступати обов'язково в плодовий склад, рахуватися в кіннозаводстві на учоті і власники їх за не здачу до ремонту повинні отримувати грошову нагороду в пів ремонтної їх ціни. Отримавшій нагороду за матку не має права її продати, доки вона не дасть чотирьох жеребят, або не буде замінена новою, ліпшею, по решенню Керуючаго Державною стайнєю. Між кіньми, котрих ремонтні комісії приймают в сучасний мент тільки в силу крайної необхідності, не мало таких, що беруться з припущенням, що довго вони не послужать, а ціна на ніх підня- лась до величезних розмірів, а можливо сказати, що скоро і таких не буде. Домішкі зимної крови до наших селянських, хоть маленьких, але добрих конячек, Державне Кіннозаводство робити не повинно, бо во на їх зіпсує. Перше, що і зоотехнія не дозволяє парувати вели- кого з маленьким, грубого з тонким, і взагалі контрастів, бо від такого парування приплив одічичит від грубого - тіло, а від то- ненького - ноги, або навідверіт, подруге, тяжкій кінь не для нас, він відповідний там, де по бруку, або по шосі, приходиться тягну- ти вагу, бо він упреся в хомут і своєю власною вагою, без затра- ти сердечної і мушкулярної сили, потягне частину того грузу, що має везти; при роботі же на мягкій землі, хоча би приміром в плу зі, він своєю власною вагою більш грузне в землю і для витягнен ня ніг з землі затрачує частину тих сил. Ми уважаємо, що працьовники ломом при мягкім ґрунті підклада- ють під його кінець дощинку, або камянець, щоби він не груз в зем лю і його не прийшлося витягати. Кожна потягова порода сирова, безмушкулярна, серце і легки ма- ють меншші ніж другі коні, а з приводу того, віддих тяжчий, по більшій частині недобрі копита і очі, збудовані неправильно, на що ж нам те вщіпати нашим коням, а ми знаємо, що вади борше нім що передаються приховку. Любителі тяжкого коня кажуть: "щоб додати йому живої ваги", але ei треба додавати хованнем, кормом, а не прищеплювати хиби. Потяговий, тяжкий кінь, з огляду малого серця і важкого віт- диха, не витревалий, він по 2-5-х днях праці потрібує кінечного відпочинку і не відповідає нашому селянинові; кацап, повертаючи з ярмарку не зовсім "здоровим", ляже на вози і проспить доки його кінь кроком не довезе до дому і стане перед брамою, а наш селя- нин хоть і дрімає на возі, а все свище батіжком і квапиться до до- му, а кроком не поїде. Найгірше то, що всі потягові породи і їх приплід в наших умовах скоро сліпнуть і дають сліпнуцій приплід. Знову являється питанне, чим злучати кобил, родившихся від потяго- вих огірів? Тяжкім конем? коли тота жива вага нам непотрібна, а ще більш вщіпимо хиби; легким? - то на щож ми додавали варі, а з нею і вади. З кінськім ділом нам грозит катастрофичне становище і позаяк супроти природи не підеш, то неможливо тратити часу, а потрібно не- гайно взятися за діло: всякому відомо, що для виховання коня, здат- ного до праці, потрібно 5 років; рік його носит в собі матка, і 4-и роки доки виросте. Кіннозаводське діло і в сучасний мент в руках Міністерства Зе- мельних Справ, де воно як би другорядне, а його не можливо рівняти ні до товару, ні до землі: корова не має ні шпата, ні курби ні жабок, а як і має, то на них не звертають уваги, бо вони еї не перешкоджуют, корова хоть і з хибами, а молока хоча ж меньш, а дасть і буде з неї мясо; земля коли її добре обробиш, як вскаже агроном, уродит більш, а не обробиш - хоть меньш, але дасть, хромий же, хилий, безсильий, без- ребрий, безгрудий кінь гармату не повезе і під козаком не побіжить, а всі сказівки по книжці, без довголітнього досвіду, дуже не певні. Вони не можуть дати рецепта як зробити, виховати і вигодувати до- брого, сильного, здорового і цілого коня. На мій погляд, треба безумовно поставити кіннозаводство так, щоби голова його, визнавая всю важність дорученого діла, знав його не тільки теоретични, по книжці, але з досвідчення на практиці, знав кіннозаводство взагалі, а свій край і його потріби в дрібностках і був з мійсцевими умовами добре знайомий. Головне Управління не повинно належати ні до якого Міністерства, а повинно бути особливим, самостійним відділом. Голова повинен бути повним Господарем і відповідаючим за все зроблене, на його обов'язку і відвічальність лежить вибір служачих в Відомстві і провадження діла, а для рішення питань Державного характеру як наприклад випрацювання задач, які породи ближче підходять для того, або другого місця, надати йому право збирати раду, в котру обов'язково входять: Голова Головного Управління (Головою), його поміщик, приставник Військового Міністерства, Голова Окремої Управи по ремонту армії, Міністр Земельних Справ, або його заступник, Голова або Член губерніальної Управи, також Повітової, котрих торкається питання і двох представників від селян тих же повитів. Штат Головного Управління Державного Кіннозаводства повинен бути вироблен Головою і затверджений Радою Міністрів. 9-го Серпня 1919-го року.м.Кам'янець на Поділлі. Польскі Фільварки, власний будинок - (Рибіцького) Громадянин Української Народньої Республіки, бувший Член Ради Головного Управління Державного Кіннозаводства, Полковник Леонід Видбергий Міністр Земельних Справ віддаючі в розпорядження і контроль Державного Конезаводства частин кінські заводи обіжником звєлів всім земельним комітетам повернути негайно в Управління власни- кам кінських заводів склад коней, синожаті, пасовиська в тій скількісті, в якій були раніш, поле для посіву вівса, рахуючи по чотирі десятини на матку та видати для насіву цієї площі зерно. Прохаю вжити спішно рідучих заходів до негайного оголо- ження та виконання обіжника. Директор Виділа Державного Конезаводства УСТИМ ОВИЧ З дрібним звітом Листом Мещеря ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР. В даній справі № 24 Фонду № 1429 Пронумеровано 10 (десять) + 600 = 16д. (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошур, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів ч.№3,4 цветной текст Документи із згасаючим текстом: 15 03 1991 р. Підпис Кобецька ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 05.04.96 Голуб підгот. з/кап. 88. Н. Абогр. шт 137-0696 буфер ВІДМІТКИ ЛАБОРАТОРІЇ Консервація: Справа: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 5.04.91 Кокс сканувавшн (Дата) (Підпис) 28. 11.08 Ауд