/1917 р.1925 р./ Управління преси та інформації Української Народної республіки, мм. Київ, Вінниця, Рівне, Кам’янець- Подільський
Анотація
Тимчасовий закон УНР про утворення законів та проект закону УНР про попередню цензуру витворів друку на час воєнних дій; Обіжники Української пресової агенції, огляди преси іноземних держав; Наказ Директорії УНР про склад Ради Народних Міністрів УНР (копії) та Міністерства преси і пропаганди Документи про асигнування Міністерства єврейських справ на допомогу єврейському населенню міст та містечок, постраждалих від погромів (постанова Ради Народних Міністрів УНР, пояснювальна записка, списки населених пунктів); Лист ЦК Української партії самостійниківсоціалістів до Директорії УНР про усунення з відповідальних посад Тютюнника та Григор'єва; Листування з інструкторами Департаменту пропаганди Міністерства преси і пропаганди з різних питань, Українського театру ім. І. Тобілевича в м. Косові, Видавництва «Довбуш» в м. Косові, ін. установ організацій, окремих осіб; Універсал Директорії УНР до українців Далекого Сходу та Сибіру (копія) Статути Товариства шкільної молоді «Моло- да Січ», Українського гімнастично-спорти
Історична довідка
/1917 р.1925 р./ Управління преси та інформації Української Народної республіки, мм. Київ, Вінниця, Рівне, Кам’янець- Подільський
Назва справи
Рукописи П. Шекерик-Доникова, 14.02.1920, 213 арк.
що що чоловіки лані болюмеливих прохонуємали пам'я, або виездили мердатовими утёлу і не працювали.
Але втіка дума москимова, боявши нікої гео брано ендоротични.
Рівномет, що мере чоловіки болюмеливих урзучили княжелеви мердатовій вирок пляртін, і неправ дивлі. Ми і княжини мердатові до почнідної хвилини не знали нічого про міявши бальмевильвим геур под малле, амі щро розпоряд.
Мрій унк ши не втам іледім дач виселі у своїх вацмандах, але через княжину личено ми все тулли мир родинога на горі звиканки мердатової. Болюмеливим тами мрій унк робили пляру на вергавку. Забера или дорогочінності і княжелували.
Княжини і князтна їм уже вида- ване і показували, мрій де 2.
Над раном усе в те перешуває коман діри і ті болюмеливим, ми робили тору плями гнатови, а при цьому на ендороту нові. Колома дір- Гогучий і Плащуній, які стави облам
Ви вбі не макнте кого доктилися. Всі пірмалою окоронною. Коли би вас щодо звела теж, або брав як ли будійшої лим, то ви повинні нас, а вам і волосс з голови не гладе", все синь по на горі". Ми надали, що мило втя промочую. Скоре буде день. Відбудем суд мародзий о 12 години елорія (24Е) і ми свято вірним, що вназів народ или суд звільнилися. Проголенням и в те не думали. Тим більше про у відтороб (20Р) Замшевили бичи і розстріляли одного селянина з'єлла перед та латого і єнкими віда на трошина о звільнення півголеними і всім нічого диву важними не казали. Нараз деся обало почини ківових лему у перерду (24Е) или куме сьо втра мим нові, вогеви перов. ари. звірвані до памати і указали на горі до винтили: зберайся тієї не зрійт знами в чистоту на доброе". Княгиня відповіла, що ми казал кросанрант гивуди се іть. Голиме лисьв скрочили люванки і зберати да, ким евория, бо вин
Молода вчителька Алевтина дівя побігла до команданта колондзіра Гоцуньків і Плахтирніків. Вони оба були з ними, вчені з їхніх комендантах. Вона не виграла до дверей їх команданта і стрясила на командзір. Нас будуть убивати. Роз'їдьтеся колондзір не даєте нас, ми тут під вашою охороною! З комендантом обок колондзірів не відголос ся нікого. Вони удавали, що сліплять, але про це нічого мило було, бо все голосно кричало. Вони не відзивались. Погодженьки і залишилися з більшими шкібами; у скоро їм нас не матиме сау."
Книжка Марія Григоровна подрала, ами їм, моби дозволили їй погромляти в гуртках. Вони дозволили, але звазали "ну скоро тоді злили біжати ідія". Ким ми проюгум, що їх в те ми його на двері будуть. Ми почали убивати. Різко росло і до дверей нашої коменданта погане добувати да більші шкіби, які кмез, в землі ми тежили мию клитку, (Але за сектра) замикали до нали дверей. Ми не могли втекти
з малої колиски під і заликом дверей
за собою, Долинчевик мимо мене
двері до малої космачки. Ми увійш-
ли на більші двері які виходять на кор-
мінний даний від паркової думки.
Поглянули вниз, але нічого не було видно.
Робота звичайна не була видно.
Ми занесли з малими дверець лежачу
Ольга утюжила. З князями ми розбі-
глися, а я стала за корогі вдягати пар-
ку біля малого дверця і дивилася до на-
шанти. Неважко виникнув і піду почину
Матанському майже не більше шибий
на подвір'ї. Вони з'обмовилися у рундуч-
і копійки в землі, мене ж погніз розум.
Ринули на вирваний і «ка-дола», я собі
само було йти. Мене не треба всього!
Тільки підграються за тихою дрімкою,
куди ви мені катаєте йти до пар-
ку, коли ви казали, що мене не
жете на роботу у мишень! Вона жа
також говорила моє. Я не добрі гуми
ї повели підвалом вгору тисяч-
ми з парку. У всіх бачило, що вони
всю звінтовку (крик) подовж
мала, що і повели андрійченка і
а собі знову. І мила втішнення
вигрінала болячка вейдів, але вишилене не
мало ліки. Нараз я куля концером (травією)
мистяріння з парку один за одним.
Я вже було тевна що про довінкене ми
пей вчилися, і держав і мої панами, що
знищили Дума. Коли утвсентерпілі: «Да
що я нічого не знало...» — й маленько здо
рочила се і аж оцінка довіза маке
про доля вижді і мої гендром.
Про долю близькі Башмє, що я все
мене думав, що вчилися повинна
через малу родину, але отило з
сі замку. Коли би були не ми, то
теби вна була тила. А в прогрім моєї
не знаю. Може би були і без нас і прийді
лями. Чороновка не могла би лишитись
у тимі кава нерійльним 44 полку.
Болючесливкім, що примило в у дві
години по від'їзді Гочунків і Пиланж
нів, був мій звог родини Драмт, адже
пакетам у командира полка. То
маби вони були скорше промішливі,
що би були моє і княгилися неб
мо в ратуванні. А таке проґало.
Він зараз данилкев ся не путь
моби мали фемір добомоги.
С я його бачив на похороні, він вилишвав
труну з поколоного альпого зкалий
на днір. Між умовах, що траїли борг. Вони просили до ворога поділів. Повернув мав ле. Перекреслив це і сказав: „А то яким чином вертатись мені ніби не можна, інди дали; а добре певдії, бо думав, що що він Стошлівина. Вони переглянули розмову бивомця. Слів'юри. Нелемкітани, майже Гіллий вир. у військових огізі і робітниках моєї власної проминність не відкидається. Дня мені 19/7 і була Житана Миловобка) Волонку умами драми з виконаного енергетичним магазинним пливи. Вербов: арм. думи з двох колін Годунського і Тимашуківською.
Про сенатору Ольгу що втечі били розповідь убача фарей Авгілопля. І тільки додали, що він зареєстрував через що герб арм. що вна Білий, як в них викликано підозріння. Вони ці і бірили, що вна Біти на базар але однаково як підозрінку завершують на Парковий улиці до одної невеликої квітка одного полювання, де двом- трирубано більше болельщиків їх товщарниць, щоби позащити. Як що змело зробити.
Сенатору, мона пентярська і посил рішуче заявила на віднів на базар
Майже всі керівники армейні повинні були дозороджувати полковник і вказали: "Що не вимагає зібрання. Пунктів її, мало шукати її турецькою і підпункти всереду." Всі ж копійки туєнців, як нараз з повільних в конді вилучували мовляв лам тидоти з підвязаними зубами, що копії розстріляли пти з воєнними перером вони за і джанкув — закиньте! не шукайте її." Всі задержали Ольгу. Він тій мов Димзия і пізнав її відразу, якщо бити по ньому розбили і кричали: "А її пізнало. Вона з'явилася з палами. Що моли дітива дерка. Ведім чіж то мал крік". в день колодний личинатий мін мали хлопці на горб. Арм. евазав що мал крік. Тидоти ему труп казав інді зільдого і в ньому оба їхто вели у парку. В парку він їй йказав пеланда, в на не конділа Мидок і додав: "Не мув на землю. Остера здушила його за горло. Він копів сам всьогору вибрався той, але не мив "зректування крика"
пому прийшо кінця я, трон у руках
тюле він німий зростов. Взяв трон,
базов тюлю хлопченик витрівши
клочок, витроїли і єї разив. Миро
показав, що вона не моте Сунди
тибо, і здав трояка від тюю хлопч
черв. аригейне. Ударив єї трійка
роли джібва з грабого боку по шику
над вуком. Тю міць з пелетрою Дру
міне сине від удару, Взяв застря
мєлєг, а лестра утепена кошач.
Вона казала що вони беливай труда
і мидов цілий так так був єї
когось, що ат треню дудоми
злочив. Вони видно тюлю і вора
ім копдима. Мобіт годі в штриху
нурти і манати більше відвал.
Лестра лемі казала що є литрі-
мили з падву не далеко заводу
від великих рогомоли. І ше
там не Суня і єє зного добра де
що є. Є постарало вам бити
наших знімок за мим в треню
розинго."Я прошл єї сердеч, ми
а вір неї затиллю, бо штовло і лєн
Сунди шико за це. Вона відробила
що то все додя розумів, зазертає в себе, у тойні і коли буде трояк его воїнійшня то змогтень мені більше о довладнійше все обов'язки. І днем подрочовля. Вна кінця до своєї смерти виживи в доби по всьому світу, а я на мить задумано. Не мирів року 1920.-
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ
В даній справі № 19
Фонду № 113
Пронумеровано 213 (двісні прислардчина) + 19386 аркушів
з них літерні №№ 85а
(цифрами і прописом)
пропущені №№
Вкладення
Брошури, газети:
Графічні матеріали:
інші особливості документів
Документи із згасаючим текстом:
«18» 05 - 2009 р.
Підпис
ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ
(що зроблено і вказівки оператору)
« » р. Підпис
СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО:
| Під час | | | Під час |
|---|---|---|---|
| видачі | повернення | видачі | повернення |
| підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата |
18.05.09 Бігера Олександр
ВІДМІТКИ РЕГІСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ:
| Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: |
|---|---|---|
| (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | 04.07.2016 (Підпис) |
| | | ч.03.2016 ш/б |