Рукописи П. Шекерик-Доникова, 14.02.1920, 213 арк. — частина 3/3

Перша сторінка документа
Перша сторінка · відкрити PDF
Архів: tsdavo_scraperОпис: 4Фонд: 1113
Назва фонду
/1917 р.1925 р./ Управління преси та інформації Української Народної республіки, мм. Київ, Вінниця, Рівне, Кам’янець- Подільський
Анотація
Тимчасовий закон УНР про утворення законів та проект закону УНР про попередню цензуру витворів друку на час воєнних дій; Обіжники Української пресової агенції, огляди преси іноземних держав; Наказ Директорії УНР про склад Ради Народних Міністрів УНР (копії) та Міністерства преси і пропаганди Документи про асигнування Міністерства єврейських справ на допомогу єврейському населенню міст та містечок, постраждалих від погромів (постанова Ради Народних Міністрів УНР, пояснювальна записка, списки населених пунктів); Лист ЦК Української партії самостійниківсоціалістів до Директорії УНР про усунення з відповідальних посад Тютюнника та Григор'єва; Листування з інструкторами Департаменту пропаганди Міністерства преси і пропаганди з різних питань, Українського театру ім. І. Тобілевича в м. Косові, Видавництва «Довбуш» в м. Косові, ін. установ організацій, окремих осіб; Універсал Директорії УНР до українців Далекого Сходу та Сибіру (копія) Статути Товариства шкільної молоді «Моло- да Січ», Українського гімнастично-спорти
Історична довідка
/1917 р.1925 р./ Управління преси та інформації Української Народної республіки, мм. Київ, Вінниця, Рівне, Кам’янець- Подільський
Назва справи
Рукописи П. Шекерик-Доникова, 14.02.1920, 213 арк.
Завантажити файл (PDF) Відкрити в архіві

Розпізнаний текст

що що чоловіки лані болюмеливих прохонуємали пам'я, або виездили мердатовими утёлу і не працювали. Але втіка дума москимова, боявши нікої гео брано ендоротични. Рівномет, що мере чоловіки болюмеливих урзучили княжелеви мердатовій вирок пляртін, і неправ дивлі. Ми і княжини мердатові до почнідної хвилини не знали нічого про міявши бальмевильвим геур под малле, амі щро розпоряд. Мрій унк ши не втам іледім дач виселі у своїх вацмандах, але через княжину личено ми все тулли мир родинога на горі звиканки мердатової. Болюмеливим тами мрій унк робили пляру на вергавку. Забера или дорогочінності і княжелували. Княжини і князтна їм уже вида- ване і показували, мрій де 2. Над раном усе в те перешуває коман діри і ті болюмеливим, ми робили тору плями гнатови, а при цьому на ендороту нові. Колома дір- Гогучий і Плащуній, які стави облам Ви вбі не макнте кого доктилися. Всі пірмалою окоронною. Коли би вас щодо звела теж, або брав як ли будійшої лим, то ви повинні нас, а вам і волосс з голови не гладе", все синь по на горі". Ми надали, що мило втя промочую. Скоре буде день. Відбудем суд мародзий о 12 години елорія (24Е) і ми свято вірним, що вназів народ или суд звільнилися. Проголенням и в те не думали. Тим більше про у відтороб (20Р) Замшевили бичи і розстріляли одного селянина з'єлла перед та латого і єнкими віда на трошина о звільнення півголеними і всім нічого диву важними не казали. Нараз деся обало почини ківових лему у перерду (24Е) или куме сьо втра мим нові, вогеви перов. ари. звірвані до памати і указали на горі до винтили: зберайся тієї не зрійт знами в чистоту на доброе". Княгиня відповіла, що ми казал кросанрант гивуди се іть. Голиме лисьв скрочили люванки і зберати да, ким евория, бо вин Молода вчителька Алевтина дівя побігла до команданта колондзіра Гоцуньків і Плахтирніків. Вони оба були з ними, вчені з їхніх комендантах. Вона не виграла до дверей їх команданта і стрясила на командзір. Нас будуть убивати. Роз'їдьтеся колондзір не даєте нас, ми тут під вашою охороною! З комендантом обок колондзірів не відголос ся нікого. Вони удавали, що сліплять, але про це нічого мило було, бо все голосно кричало. Вони не відзивались. Погодженьки і залишилися з більшими шкібами; у скоро їм нас не матиме сау." Книжка Марія Григоровна подрала, ами їм, моби дозволили їй погромляти в гуртках. Вони дозволили, але звазали "ну скоро тоді злили біжати ідія". Ким ми проюгум, що їх в те ми його на двері будуть. Ми почали убивати. Різко росло і до дверей нашої коменданта погане добувати да більші шкіби, які кмез, в землі ми тежили мию клитку, (Але за сектра) замикали до нали дверей. Ми не могли втекти з малої колиски під і заликом дверей за собою, Долинчевик мимо мене двері до малої космачки. Ми увійш- ли на більші двері які виходять на кор- мінний даний від паркової думки. Поглянули вниз, але нічого не було видно. Робота звичайна не була видно. Ми занесли з малими дверець лежачу Ольга утюжила. З князями ми розбі- глися, а я стала за корогі вдягати пар- ку біля малого дверця і дивилася до на- шанти. Неважко виникнув і піду почину Матанському майже не більше шибий на подвір'ї. Вони з'обмовилися у рундуч- і копійки в землі, мене ж погніз розум. Ринули на вирваний і «ка-дола», я собі само було йти. Мене не треба всього! Тільки підграються за тихою дрімкою, куди ви мені катаєте йти до пар- ку, коли ви казали, що мене не жете на роботу у мишень! Вона жа також говорила моє. Я не добрі гуми ї повели підвалом вгору тисяч- ми з парку. У всіх бачило, що вони всю звінтовку (крик) подовж мала, що і повели андрійченка і а собі знову. І мила втішнення вигрінала болячка вейдів, але вишилене не мало ліки. Нараз я куля концером (травією) мистяріння з парку один за одним. Я вже було тевна що про довінкене ми пей вчилися, і держав і мої панами, що знищили Дума. Коли утвсентерпілі: «Да що я нічого не знало...» — й маленько здо рочила се і аж оцінка довіза маке про доля вижді і мої гендром. Про долю близькі Башмє, що я все мене думав, що вчилися повинна через малу родину, але отило з сі замку. Коли би були не ми, то теби вна була тила. А в прогрім моєї не знаю. Може би були і без нас і прийді лями. Чороновка не могла би лишитись у тимі кава нерійльним 44 полку. Болючесливкім, що примило в у дві години по від'їзді Гочунків і Пиланж нів, був мій звог родини Драмт, адже пакетам у командира полка. То маби вони були скорше промішливі, що би були моє і княгилися неб мо в ратуванні. А таке проґало. Він зараз данилкев ся не путь моби мали фемір добомоги. С я його бачив на похороні, він вилишвав труну з поколоного альпого зкалий на днір. Між умовах, що траїли борг. Вони просили до ворога поділів. Повернув мав ле. Перекреслив це і сказав: „А то яким чином вертатись мені ніби не можна, інди дали; а добре певдії, бо думав, що що він Стошлівина. Вони переглянули розмову бивомця. Слів'юри. Нелемкітани, майже Гіллий вир. у військових огізі і робітниках моєї власної проминність не відкидається. Дня мені 19/7 і була Житана Миловобка) Волонку умами драми з виконаного енергетичним магазинним пливи. Вербов: арм. думи з двох колін Годунського і Тимашуківською. Про сенатору Ольгу що втечі били розповідь убача фарей Авгілопля. І тільки додали, що він зареєстрував через що герб арм. що вна Білий, як в них викликано підозріння. Вони ці і бірили, що вна Біти на базар але однаково як підозрінку завершують на Парковий улиці до одної невеликої квітка одного полювання, де двом- трирубано більше болельщиків їх товщарниць, щоби позащити. Як що змело зробити. Сенатору, мона пентярська і посил рішуче заявила на віднів на базар Майже всі керівники армейні повинні були дозороджувати полковник і вказали: "Що не вимагає зібрання. Пунктів її, мало шукати її турецькою і підпункти всереду." Всі ж копійки туєнців, як нараз з повільних в конді вилучували мовляв лам тидоти з підвязаними зубами, що копії розстріляли пти з воєнними перером вони за і джанкув — закиньте! не шукайте її." Всі задержали Ольгу. Він тій мов Димзия і пізнав її відразу, якщо бити по ньому розбили і кричали: "А її пізнало. Вона з'явилася з палами. Що моли дітива дерка. Ведім чіж то мал крік". в день колодний личинатий мін мали хлопці на горб. Арм. евазав що мал крік. Тидоти ему труп казав інді зільдого і в ньому оба їхто вели у парку. В парку він їй йказав пеланда, в на не конділа Мидок і додав: "Не мув на землю. Остера здушила його за горло. Він копів сам всьогору вибрався той, але не мив "зректування крика" пому прийшо кінця я, трон у руках тюле він німий зростов. Взяв трон, базов тюлю хлопченик витрівши клочок, витроїли і єї разив. Миро показав, що вона не моте Сунди тибо, і здав трояка від тюю хлопч черв. аригейне. Ударив єї трійка роли джібва з грабого боку по шику над вуком. Тю міць з пелетрою Дру міне сине від удару, Взяв застря мєлєг, а лестра утепена кошач. Вона казала що вони беливай труда і мидов цілий так так був єї когось, що ат треню дудоми злочив. Вони видно тюлю і вора ім копдима. Мобіт годі в штриху нурти і манати більше відвал. Лестра лемі казала що є литрі- мили з падву не далеко заводу від великих рогомоли. І ше там не Суня і єє зного добра де що є. Є постарало вам бити наших знімок за мим в треню розинго."Я прошл єї сердеч, ми а вір неї затиллю, бо штовло і лєн Сунди шико за це. Вона відробила що то все додя розумів, зазертає в себе, у тойні і коли буде трояк его воїнійшня то змогтень мені більше о довладнійше все обов'язки. І днем подрочовля. Вна кінця до своєї смерти виживи в доби по всьому світу, а я на мить задумано. Не мирів року 1920.- ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 19 Фонду № 113 Пронумеровано 213 (двісні прислардчина) + 19386 аркушів з них літерні №№ 85а (цифрами і прописом) пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: «18» 05 - 2009 р. Підпис ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) « » р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: | Під час | | | Під час | |---|---|---|---| | видачі | повернення | видачі | повернення | | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | 18.05.09 Бігера Олександр ВІДМІТКИ РЕГІСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: | Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: | |---|---|---| | (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | 04.07.2016 (Підпис) | | | | ч.03.2016 ш/б |