Копія доповіді ревізійної комісії про діяльність Надзвичайної військової місії УНР в Італії в справі полонених. Акт комісії з перевірки грошових сум місії у справах військовополонених на території Польщі , 12.12.1920, 59 арк.

ФОП 1048-2 ОЛЕХ 13-6 ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Молодіжної Революційної і Соціалістичного Будівництва МВС УРСР м. Харків ФОП 1048-2 ОЛЕХ 13-6 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Копія доповіді ревізійної комісії про ді- яльність надзвичайної місії УНР в Італії в справі полонених. Акт комісії по перевірці грошових сум місії по справах військовопо- лоненних на території Польщі 12 грудня 1920 р. на 59 арк. Толовне Управління Генерального Штабу УНР Комісія по справах військ во-полонених. ДЕЛО № Книжка доказа ревізіїваної канцелії про здійснення Української надзвичайної військової місії до Польщі в справі українських полонених. Акт комісії по перевірці процесових сум місії по справах військ-полонених на терені Польщі Начато 12 грудня 1940 р. Окончено 194 г. На листах ПОКЛАД Ровізієної комісії про діяльність Української Надзвичайної Військової Місії до Італії в справі українських полонених. Завдання і директиви Мі- країнської 'icii в справах полонених в [Італії під сії п.Севркка, проводом п.Ол.Сєвркка, Ровізі*на Комісія мусить на- одержані ним самперод сконстатувати один факт, яке має велике від Уряду УНР. значення для оцінки діяльності Місії і який з само- го початку її роботи вже згори визначав її характер напрямок: це то? факт, що усіх заходах Українського правительства сачно включно бажання використати цих полонених як зброєну силу в боротьбі з вогорами Україн- ської Народньої Республіки. Тільки в кінці літа 1918 р. п.Севрькові доручається погасати про поморот полонених до дому і про філантропичну допомогу їм, як жертвам тяжкої неволі, але не ставиться все ж таки на другому плані, а на першому зостається завдання організувати з полонених зброєну силу. Так в перші порношлясти, надані п.Севрь- кові п.Головним Отаманом 5-го лютого 1919 р. в Винниці, говориться, що п.Севрксові доручено "сuti уповноваженим від Головного Командування віськ Української Народньої Республіки в зносинах з італі*ським Урядом по справах організації військових частин з укр.піс*ьково-полонених галицьких Українців, а також в справі перевозу їх на У- країну для боротьби з сольцевиками і охорони сувереніте- ту Української Народньої Республіки." В слідуючі по часу повновласті, надані п.Севрькові є.Министром Закордонних Темн*льким 6-го липня [919 р. у Відні, - 2 - говориться, що тому доручається акція в справі емігра- ції укр.полонених в Італії і організації з них військо- вих частин та перевозу їх на Україну." Нарешті третя по- вновладність, надана с. Відьовим Міністром Петровим 6-го лаголиста 1918 р. в Камянці, скріпляючи повновладдя уділену Головним Останом з 18-го лютого 1918 р., різною підтвердуючи повновладдя, статутні і прелімінар видат- ків, уділені п. Міністром Темницьким", ставить и.Севрюкові в особнязок просто "відправити полонених з [Італії]". Але з наведеного випе підтвердження повновлас- тей, які говорять про головне завдання Місії - організа- цію військових частин з полонених, можна зробити висно- вок, що 2 полк. Петров дивився на справу так само, як і п. Головний Остан та п. Міністр п. Темницький. Приблизно так само як і Правительство УНР, дивився на справу полонених і Уряд Західної Осласті УНР. : Дер- жави". Секретаріат військових справ, посилаючи до Італії останка Івана Коссака, яко свого відпоручника до Італійського Правительства, доручає йому /від 16-го квіт- ня 1919 р. в Останіславові/ "заклятия воїн: полоненими У- країнцями, які пересувати на території італійської дер- жави та увійти з дотичними пам'ятами і командами в порозу- міння що до відсилки тих полонених домів як також в справі евентуального творення з них підськових формаций". Таким способом питання так си мовити філантропічного, допомогового характеру входили в завдання Місії п.Севрюка в незначній тільки мірі, стояли на другому плані: с.м.Тем- ницький устно нав розяснити п. Севрюкові, що він мусить о- пікуватись полоненими, але "не витрачати на це стаття бо- гато грошей" /див протокол ст.12./. Далі, на що Ревізійна Комісія, приступаючи до пере- - 3 - гладу з оцінки діяльності Місії п.Севріка, мусить звернути увагу, це те, що редакція такту уповноважень наданих в ріжні часи п.Севрікові, давала місце для різних толкувань. Резідентна Комісія не вважає можливим в межах своєї компетенції робити оцінку того або іншого урядового акту, але не може в інтересах об'єктивного з'ясування справи не зазначити, що текст повинністей не загде був приложений з потрібною ясністю, а замість самих полновластя іноді до цьогої міри суперечив один другому. Так перш за все неясно, чи п.Севрікові доручалася сама акція формування військових частин з полонених, чи тільки перемовини що до цього формування. З тексту першої повновласті від Головного Отамана з 15-го лютого 1919 р. виходить, що доручалися тільки перемовини, отже виключно дипломатична робота. Такий згодад тим більше має підставу під собою, що д.Севрікові перед від'їздом було видано всього 100.000 гривень - сума, яка сама по собі була незначною навіть на дипломатичну роботу, а ще за якусь практичну діяльність на такі кошти не могло бути і мови. Повновластя надана с. Міністром Темницьким в порозумінні з заступником Західної Области УНР. д. Бурачинським, говорить уже не тільки про "організацію, озброєння і перевіз військових частин на Україну", не тільки уповноважує п.Севріка 1/ "росити устні і письменні пропозиції в імени Правительства УНР. що до задань останнього відносно форми, порядку та характеру організації військових частин з українських полонених в Італії, часу перевозу їх на Україну, місця їх висадки та характера командування ними, до часу передачі їх в розпорядження Правительства УНР.; 2/ означити порядок і умови передачі тих військових частин в безпесе... на розпорядження Правительства УНР. по висадці на - 4 - теріторії України, -- але уповноважує ще: " коли б зашла в тім потреба, поробити в порозумінню з удовноваженими до того заступниками Правительства УНР. заходи по органі- зації громадського ладу; при помочи перевезенях з Італії військових частин з полонених на занятих ними територіях України до часу цереняття тих частин Правительством УНР. 1. З/ робити закупка військового мазна, придатнього для оперуючої української армії та єсати про його доставку на Україну." Не торкається тут питання, чи міг Міністр Закордонних Справ своєю властю без покликування на постанову Ради Мі- ністрів або Верховного Командування надавати взагалі та- кі широкі повновладдя; а серед них такі, що спеціально входять в компетенцію чисто військової влади /як напри- клад функції генерал-губернатора на завозованих терито- ріях/, а також чи мав право він самовільно змінювати не- має наказ п.Головного Отамана про підлеглість п.Севрюка Головному Командуванню військ УНР. і росити п. Севрюка підлеглим ще і Міністерству Закордонних Справ, а також видавати кошти на утримання з діяльності Місії з кредиту призначеного Гігекторією на опіку полоненим в розпоряд- женні Української Військово-Санітарної Місії у Рідні ", -- не торкається усіх гих спірних питань, які не належать до компетенції Ревізійної Комисії, вона не може не за- уважити, що така зміна первісних завдань, виданих с полководства и.Головного Отамана від 15-го лютого 1919 р. не могла не вплинути на характер роботи Місії, позбавля- ючи її ясності, вразних рис, системи, практичности і сталинчі діяльність Місії в не завжди відповідну плочу. Коли ж додати до цього ще справу фінансування Місії: при таких колосальних завданнях їй видано було всього 2 мі- - 5 - ліони корон, а в падолисті в Чаминці, де підтверджене всі завдання з директиви п. Чемніцького тодішнім Віз- ськовим Міністром, — не було видано нічого, то ясно, що таке улаштування справи ставило її на зовсім нереальній ґрунт і в діяльності зводило діяльність Місії на самі роз- мови з переговори з приводу полонених, а не на реальні заходи що до перевезу їх на Україну або допомоги їм. Як же до всього цього додати ще те, що військовий Міністр полк. Петроз в падолисті 1919 р. це раз змінив характер підлеглості Місії п.Севрюка, одночасно рослячи її підле- глом п.Головному Отаману через Міністерство Військових Справ /ане сезпосередньо, як наказав сам п.Головний Ота- ман 15-го лютого 1919 г./ і підтверджуючи псевновласть Міністра Закордонних Справ, де говориться знов про інший характер підлеглості Місії, то з цього випливає остаточно, що п.Севрюк і сам не міг сказати, кому ж він прешті під- лягає, кого мусить слухати, чиї накази сезпосередньо ви- конувати. Але, як побачим, п.Севрюк цими неясностями з сум- нівами не журився; дістакчи рідні повновластя, не завла- вав собі труду вияснити, що ж він зрещтю мусить робити, як погодити між собою суперечності та невносості, а їхав просто до Італії і, стоячи на ґрунті формального виконан- ня доручень і букального їх розуміння, пів довгі перего- вори з різними чинниками в дуже повільному темпі, так на- че не здавав собі справи з того, що в інтересах Українсь- кої Лержани в самих полонених лежало не просто вести пере- говори, завязувати зна*омства в італійських політичних і урядових кругах, вести пропаганду в пресі, робити представ- ництво і т.д., — але здобути дозвіл на вивіз полонених, організувати цей вивіз і допомагати полоненим. І коли цього всього досягти не було змоги, то обов'язком п.Севрюка було тримати аларм, інформувати Уряд про стан річей, дома- також зміни організації справи; коли в того всього через що небудь росити суло не можна, чи воно не досягало своєї мети, то краще було би скласти свої уповноваження спочатку, заявити, що нічого зробити не йсмна, передати справу в інші руки, а не держати — Уряд в певності, що щось робиться й буде зроблено, — а полонених в неоправданій надії, що їх справді буде швегано. Не треба забувати, що справа була про хвих людей, — незільників, які з нетерплячістю дожидали увільнення, лічили дні і години своєї неволі і з грозумилою нервозністю дожидали вирішення своєї долі. Отже тут не повинна була мати місце повільностъ, неясність; треба було ставити питання руба-1, коли не суло змоги вирішити його позитивно, соб то добути довбіл і організувати евакуацію, то треба було негайно заявити її самим полоненим, чому-1 через що не можна їх вивезти, а не дурити їх надією, котра не справдилася і в результаті дала озлоблення і розчарування з боку полонених, нарікання й докори з боку громадянства українського. Повільність Уже суло нам відомо зазначено, що вся робота роботи п. Севрюка. велася п.Севрюком в занадто повільному темпі, на- че навмисне не поспішаючи. Так 15-го ортого 1919 р., п.Севрюк одержав повновластя від Головного Отамана, Директорії і Міністерства Справ Закордонних і виїхав, але не могатно повернув до Швацарії", як говорить він у своєму звіті до Уряду в падолисті 1919 р., але їхав дуже довго, бо тільки 18-го серезня 1919 р. приступив у Берні до виконання своїх обовязків. Можливо, що сули якісь перешкоди в їзді, але п.Севрюк не бважає по- трісним згадати за їх, так наче б то їхати цілий місяць з Ринниці до Швацарії — зовсім нормальна річ. В Швацарії просув п.Севрюк підих два місяці. Правда, він каже, -7- що навмисне не спішився, вичікувчи результату боротьби між Поляками та галицькими московілями за полонених. Але ми вважаємо, що він мусів як найскорше їхати до місця своєї служби, а всі ті заходи, які він росив у Ферні – переговори з українськими послами, листування, — все то що з силь- шою користю для справи можна судоб росити в самім Римі. Таке непоспішання шефа Місії, втже, одслось і на повод- женні деяких її членів, як наприклад д. Гандрівського, ко- трий присувши до Італії, виїхав собі до родичів на серіг моря, де і провів любіснько цілих два місяці, не дбаючи ні за полонених, ні за свої службові обовязки. Питання про совміщення п. Севркком двох посад одночасно, Ревізійна Комісія не може признагідно не зазначи- ти одного моменту, який на її думку характеризує від- ношення п.Севркка до дорученого йому діла, так начеб то він не зовсім здавав собі справу з усієї ваги і з серйозності наданого йому доручення: п.Севрк був призначений Директорією ще в Київі членом Мирової Ле- легації Української в Парижі. У Винниці він одержав від п. Головного Отамана доручення їхати до Італії в справі поло- нених. Отже ясно, що він мусів прохати Уряд про звільнення його від обовязків Члена Мирової Гелегації, бо совмістити осигді, прапі суло неможливо. Одначе п.Севрк сере осидва доручення, їде до Швайцарії і аж там 18-го серезня самовіль- но "демісіонує", себ — то повідомляє про не листом Голову Ле- легації : вважає, що гього вже досить, що нема чого дожида- тись на пе чи?гоось дозволу. На запитання Голови Ревізійної Комісії, яким способом п.Севрк вважав можливим ідучи з Вин- ниці з призначеним суттю членом Української Гелегації в Па- рижі ? одночасно до Італії в справі полонених — совмістити ці два завдання і чи не вказував він на пе Урядові, п.Сев- рк відповів: "совмістити цих двох обовязків я вважав для *Публіка уриміття" на здоров'ї; Примітка. Д. Гандрівський по приїзді до дому на прохання членів Дипломатичної Місії в дитні перебрав переписку з полоненими Котяр до того лагеру велм привабило листи Дипломатичної Місії, забрав адреси полонених і їх місця. Але потім виявилося що д. Гандрівський вихав на дару і звідки переписку з полоненими не був, переписувавши в такий спосіб і переписку членів Місії. Внесено за згодою Ради і Членів Комісії Відень дні 15 Грудня 1920 р. Секретар: К. Павлєнко - 8 - сесе неможливим і через те після одержання мною повновлас- тє Головного Отамана рішив з Парикської Місії демісіону- вати, що і зробив негайно по приїзді до Швайцарії 18.ІІІ. 1919 р. Повновлась я одержав спішно і дізнався про те, що її одержу за кілька годин до під'їзду і правдоподібно Головному Отаману про неможливість виконання двох завдань одночасно я говорив " /дзв.протокол ст.9./. Одже факт застається фактом: п.Севржк сам розумів не- можливість совміщення і потребу зв'язання з котрогося при- значенню, але зробив це не перед Урядом, котрому важко ж було знали, куди саме п.Севржк Їде, чи до Парижу чи до Італії, а вже в Швайцарії, як через місяць. Не диво що при такій невиконеності справе, Уряд Західної Області УНР. висилає в квітні до Італії от. Коссака з анало- гічним дорученням, що і п.Севржкові. Відсутність Оцінка дипломатичної роботи п.Севржа писаних слі- дів дипло- матичної ро- боти п.Саврика. п. Севржк, не були в бою італійського Уряду вафіковані на письмі; застається думати, що справа стояла на добряй дорозі. і що все одкривались для неї добри перспективи, коли б не перерва в роботі п.Сев- ржка, викликаного о. Міністром Темницьким до Відня. На перерва розтяглась аж 2 1/2 місяці, бо п.Севржк повернув ся до Риму тільки 6-го вересня. Повернувся він з зміненими 2 дуже розширеними повновластями і, на сей раз уже з гріш- ми: з 3 міліонами корон, розміщеними на ліри. Для допомо- ги в своїх акцій мав уже певний штат співробітників, в тому числі і військового представника отамана Коссака. Умови праці п. Севржка в Італії. Як констатує п.Севржк в своїм звіті, про- довжувати працю по повороті довелось дому в умова вах, змінених є українській справі на краще; ця зміна ви- живилась у повному заінтересованню українською справою іта- лійського Уряду і громадянства, розчарованих в політиці Антантни щодо італійських інтересів. "Зокрема, як каже Сєврїк патріотично і непохитне поведення загалу наших полонених в Італії дало італійському правительству не- збити доказ що домаганні і почути національної і дер- жавної самостійності є глисоко вкорінені в народі і що українські Уряд оснується дійсно на широких народних масах..." / Звіт ст.9 /. Останнє що до поведення поло- нених цілком правда. Коли є чому дивуватися в цілій справ- ві укр.полонених в Італії, то це надзвичайному героїз- мові з яким вони зносили свою неболью, просто надлюдські терпеливості і непохитні надії на скоро ризволення за- ходами українського Уряду, горячому патріотизмові, з яким вони зносили полсн, не підлягаючи на спокуси ворогів, а сагаєти служити рідній справі. На жаль, Місія, яка мала своїм завданням спеціально звопікуватись цими людьми, не виконавла підносно них усього того, що мусила і могла зро- бити хоча б в доступній сфері моральної і матеріяльної допомоги, і гим багато було посляно в богатьох зневиру і розтаровання. Та про це буде сказано далі зокрема. Наслідком меморіялу від 12-го вересня виссе- ного п. Сєврїком до Італійського Міністерства За- кердонних Справ і устних пороговорів з італійськи- ми пластами, Італійське Міністерство Війни видало розпорядження 18-го вересня за ч.41046 - 42297, яким дозволялось українським полоненим зголошува- тись до повороту на Україну в розпорядженні "Правитель- ства Головного Отамана ПЕТЛЮРИ", а 3-го жовтня було повідомлено Місію п.Сєврїка папером за ч.43235, що комісія таємні дістали наказ розписити полоненим, що ті - 10 - з них, котрі на основі попередніх заряджень зголосилися до повороту до КНК, і не на Україну. мать тепер право змінити свою заяву і зголоситися до повороту на Україну, де ними заляється генерал ПЕТЛУРА ", а Місії обіцяно, що полонені Українці судуть концентруватися в останніх таборах для відправки до дому. Концентрація полонених по окремих таборах зовсім не починалася. Що до способу перевозки полонених, то п- Севржк всь надію покладав на пароплав "Палашіано", на обіцянку гінному котрого було витрачено п. Севрском 6 тисяч лір. Але "Палашіано" не судо годи в італійських во- дах: він відплив до Новоросійська. Одже фактично засобів перевозки полонених на той час під рукою не судо. На жаль всі ці обіцянки італійських властей залишились обіцянками. П. Севржк не одержав ніякого урядового запевнення крім згаданого відношення Міністерства Війни з 3.X.1919 р. ч.42285. До того ж не судо вироблено жад- ного плану евакуації, не вроблено ніякого орахунку ви- датків, обчислення полонених; при такому стані справи п. Севржк вказав, що "сого підготовки оправи полонених з італії замінчена" і вихів до Камянця, "щос засягну- ти гальших інформації та інструкцій.". Властиво ще нічо- го реального не судо вироблено і нічого реального не мож- на судо представити українському Урядові. А що до самих полонених, то з соку п.Севржка судо дуже сміливо запев- няти їх, що " ті полонені, які заявлять своє самання бутки перевезені на українську землю, судуть зібрані в українські національні табори, звідки безпроволочно за- чнеться їх відправка в рідний край. По дорозі мать по- лоненим Українцям опікуватись рідні власти. Тільки такими нашими транспортами наші полонені напевне вер - нуть до дому, а не судуть мусили по дорозі на чужині та - 11 - без опіки земляків їдати до пізньої осені, або і зими на від'їзд, і то не до дому, а може навіть почастин у другий поло". Не писав п. Севрік 31-го жовтня, коли все пізна "сінь" наступила, а в "ого ніяких конкретних заходів що до відпраки полонених не було зроблено, і ясно було, що евакуації так скоро наладити не вдасться. Замість того, щоб на місті приступити до організа- ції хоча б такої проблематичної відправки як на сподива- ному пароході "Палашіано" /де пароход, по словам са- мого п.Севріка не міг перевезти сільше як 3.000 людей, а п. Посол 4 тонови ч заявляв, що це число пере- сильшене, але навіть і 3.000 люде на місяць, це значило розтягнути евакуацію не менше як на рік;/ або домагатись від італійського Уряду конкретних заходів, п. Севрік виїхав до Камянця. Крім голої заяви італійського Міністерства Сєвріка Візни, що воно згоджується на відпраку полонених до України, дін не повіз до Уряду нічого: не повіз і її наслідки. власного конкретного плану евакуації, не повіз об- рахунку числа полонених, числа інвалідів, обра- хунку коштів удержання одного полоненого в день в Італії і в дорозі, не винсив справи з одягом, — взагалі не представив Українському Урядові ніяких реальних даних до евакуації. А тим часом і італійський Уряд, як призна- ється д.Севрік, сам "енергічно вимагав від його конкретного плану евакуації" /протокол ст.29/. Яких же інструк- цій та інформації міг він жалати від Уряду . Не диво, що у відповідь на свій доклад в Камянці п.Севрік одержав наказ від Військового Міністра, до говорилось суквально, що " його завданням буде відправити полонених з Італії ", себ - то те, що п.Севрік мусів знати й сам. Для такого результату — а іншого і не могло бути — не варто було - 12 - їхати з Риму до Камянця, витратити на це пять тижнів часу і 4 1/2 тисячі кір і нати оголошення позитивних наслідків — наказ от. Окопенкові "не розширяти сферу своєї діяльності на військово-полонених в Італії", наказ який, очевидно, не їїг був виданий інакше, як з наслідок пред- ставлень самого п.Сєврка, со явно суперечив раніше пр- саним поповластям от.Окопенка. П.Сєврки задовольнився ду- ме загальним наказом полк. Петрова, який не дав ніякої від- повіді на конкретні питання евакуації, як що вони ставились абсолютно нічого реального не вплинив що до фінансування евакуації, і виїхав назад до Риму. Питання про перевіз по- лонених чо- рєз Румунію. П.Сєврки каже, що метою того погорожи було та- кож добути розвіл від румунського Уряду на перевез полонених до Галапу. Але такий дозвіл можна було до- бути не інакше, як через Голову Української Лільо- матичної Місії в Букарешті; і справді, 7-го падолис- та до Риму прийшла від п. Мацієвича радіотелеграма: "Envoyez prisonniere Galati, mesures nécessaires seront prises". Як раз в той час присув до Букарешту і представник Українсь- кого Червоного Хреста, щоб завантажити улаштуванням перевозу полонених через Румунію. Він присув з ініціативи Голови Віз- ськово-Санітарної Місії в середині 1 липення Європи от. Окопенка, в обсяг діяльності котрого входила територія Ру- мунії і котрому в той же час у Камянці заборонилось "роз- ширяти сферу своєї діяльности на полонених в Італії". Але чому боле — неволен поширити сферу діяльності я на італійських полонених " таки довелося, бо полонені з Італії безперестанно прибували у великі кількості до Австрії. В кінці падолиста прийому до Румунії /без усного заходу з бо- ку Місії п.Сєврка і без її відома/ відділ у 500 людей сот- ника Маркова, котрому вдалося вирватись з польських рук при допомозі Чеського Відділу Української Військово-Сані- - 13 - тарної Місії. Цьому Відділу в Румунії допомогав як раз представник Українського Червоного Хреста знову ж з дос- рученням от.Єкопенка і цей відділ на початку 1920 р. ви- дограв немалу роль при обороні Могилова од большевиків. На місті в Букарешті п.Сєвржк нічого не писав і не добився нічого такого, що потрібувало конче чого при- їзду, що ж до конференції з пр. Міністраи Мартосом і Гадлуном, от.Гельвігом і представником Українського Чер- воного Хреста Л.Дерешком, про яку говорить п.Сєвржк як про щось таке, що могло вияснити справу евакуації полоне- них, то така конференція дійсно відбулась, але вона не дала абсолютно нічого позитивного для п.Сєвржка: його акція стрінула дуже гостру критику з боку панів Міністрів; наприклад п.Сєвржк не міг сказати, скільки коштує удержан- ня одного полоненого в Італії в день. Ніяких обсялнок фі- нансового характеру п.Сєвржкові дано не було і він на дру- гий же день поспішив виїхати до Італії, не побувавши на останку в італійського представника в Букарешті генерала Феріго, на чому настоквав як от.Гельвіг, так і пред- ставник Українського Червоного Хреста Гороменко. Негативні незлідки виїзду Каминця нічого чому не дала для інтересів справи; п.Сєвржка вияснити позицію Румунії в справі перевозу полонених, інформувати український Уряд і діставати від чого вказівки можна було не виїжджаючи з Риму за посеред- ництвом Української Типльоматичної Місії в Букарешті; по крачності можна було екслати негось з членів Місії в Риму для звязку. Чимчасом від'їзд п.Сєвржка в то ж мент, як спра- ва тільки що почала належуватись /і це все друга порерва, перший раз таке було в червні 1919 р. коли так само ш. Сєвржк попервав початку працю і виїхав до Відня/, пяти тиж- цева їоги відсутність з Італії не могла не відбутися нега- - 14 - тивно на самій справі. Так воно в дійсності і вийшло. Під- час його відсутності була прийнята друга анкета серед по- лонених, де їм наказувалося просто підповісти, куди вони хочуть вертатись, че "до дому", чи куди інде. І от то- ді як підчас першої анкети за поворотом на Україну до Го- ловного Отамана ПЕТЛЯРИ зголосилось 35.000 людей, тепер при цій постанові залишилось уже тільки 18.000 полонених, а 17.000 "зичучих дотою неволею" зголосилось до дому, себ то до Галичини, заняттої Поляками. Та з тих що стояли за від'їзд до Головного Отамана п.Севрюк резти не міг, бо для цього нічого не суло зроблено реального і сам італій- ський Уряд мусів бачити, що в собу Українців справа не- деється не на практичному пункті, а тільки в області при- ципіальних переговорів. Справді, везти полонених морем до Галапу було можна, але тільки при умові, що на це були б дані кошти - і не тільки на оплату перевозки, але й на оціпування полонених, бо роздягнутих везти їх проти зими з теплої Італії на У- країну суло неможливо. Як си були кошти, то, церна річ, можна суло начнати пароходи і все інче. Але п.Севрюк ні- чого практичного не зробив для здобуття цих коштів, не виробив хоча б елементарного обгадунку їх, а в своїй по- дорозі задовольнився нічого не значущими осіцяняками, які в державних справах не мають жодної ваги. Він дважає себе не в праві " інтерпретувати наказ відсікового міністра ч.1345. инакше, як він суквально звучить ", а як він " суквально звучити ", то це нам що наведено раз і ми тут ще раз його запітуємо: п.Севрюкові стадилося в обов- язок " відправити полонених з Італії, одягнувши їх, як що Голова Парижської Делегації тр. Тишкевичу вдасться доставити до Італії українську зодиг зі складів у франції ". Но знаємо, що мали на увазі полк. Петров, дав- чи таке загальне доручення, але п.Севрюк мусів знати, що - 15 - це - не відповідь на того запитання, що це не є задна інструкція з практичне вирішення цекуюї для нього справи. А тим часом треба було мати на увазі всякі можливості в тому числі з найбільш імовірно те, що не буде змоги пере- правляти полонених морем. Отже дивно потім чути нарікання п.Севрюка, що він, поставлений в неможливість виконати ручення Вітського Міністра /доставити полонених до Гала- цу/ опинився без інструкції " / протоколи ст.29 /. І по- тім починається того кидання на всі боки за помічю пора- дом /див протоколи ст.30/. Але з другого боку зрозуміло, що дати якість коні вказівки, коли сам п.Севрюк нічого з практичного не пропонував /він продовжив свій звіт, де крім історії своїх заходів нічого конкретного не предложив і тільки в кінці заявив свою готовність предложити "від- повіднє детальний проект" на завання Центральної Влади?, було дуже важко. Можливість инших шля- хів евакуа- ції полонених: вести хоча б часткової евакуації, принаємні хоч ін- валідів. П.Севрюк каже /диви протоколи ст.29/, що про можливість істнування якого незбудь іншого шляху крім морського він не знав. Тимчасом такий шлях в той час іс- нував. Це був шлях на Віден, а звідти через Угорщину, Че- хію або Югославію на Румунію. Цим шляхом Місія от.Окопенка переправила тисячі полонених /4.176 душ/ за час під влади по ладолист 1919 р., переправила навіть організовання від- діл італійських полонених /сотн.Маркова/, про що п.Севрюк і не знав. Чому п.Севрюк не мігпов в контакт з Місією от. Окопенка . Чому він звернувся до Посла в Празі д.. Сла- в і н с ь к о г о, запитуючи про шлях для полонених, а не звернувся до тамошньої білій Місії от. Окопенка, котра як - 16 - раз і пересилала полонених до дому Відповіді на ці питання не дав /див. протоколи ст.22./ і тут зостається хтось робити якісь припущення з вдогади. А тимчасом, як сагато значило б в тої час переслати хоч тисячу боєздат- них козаків на Україну, показує приклад Відгілу сотні. Маркова, який буквально пробився на Румунію, звідки був переправлений за Лністер і відограв свою роль в обороні Могильова. Коли п.Севрюк повернувся 29-го падолиста 1919 р. до Риму, справа була вже програна. Герога на Україну для полонених Галичан уже зачинена назвеше, остается лише одна остання можливість вивезти через Альст- рік, Угорщину, Чехію, Польщу 2.000 Наддніпрянців інтернованих на Азінарі. Але і піді можливості п.Севрюк не використовує бо звертачись до всяких українських інститутів за кордоном з проханням вказівок та інструкцій він знову засував звернутися як раз до тих інституцій, які перевозять полонених: до Рісськово-Санітарних Місій. Тому всі його запити «прохання вказівок остакться безре- зультатними. П.Севрюк починає розсилати на всі боки телеграми: до членів Гіректорії, до укр.Послів за кордоном, до угловців, коспегативів, їздить го Парижу і до Герлі- ну, шуканч гроші», але за пізно. Ніхто тому ні в Парижі ні в Герліці помогти не може, бо справа зіпсована ним самим на місті, час змагнований, полонені зневірились, їдуть з польськими транспортами до Галичини, проклинаючи укр.Уряд, який мовся — то кинув їх на поталу; редакції укр.часописів за кордоном завалькаться листами полонених з гіркими жалями і скаргами, одним словом утворюється становище, яке так глубоко і цілком слушно схвилювало українське громадянство за кордоном, і напевно в самім краю наскільки туди доходили вісти. - 17 - Гезвихідність становища розуміє і сам д.Севрюк, але замість того, що б до кінця стояти на своєму, – судь що судь тяжкому й одповідальному посту і старатись призначенні улекшувати долю тих недоситків з полонених, які залишились в Італії, він умиває руки і, причепившись до цілком зрозумілого і оправданого наказу Головного Остана про координаування праці що до опіки полоненими і об'єднання всієї справи під головуванням от.Окопенка, він подається до демісії, сес то самовільно покидає свій пост, не дожидавчи, чи того демісія буде принята. Мотивус своєї демісії тим, що "не може далі нести моральні відвічальності перед полоненими і перед своєю совістю" протоколи ст.31 /. Ревізійна Комисія, певна річ, не покликана до того, щоб говорити про одвічальність моральну, але про одвічальність фактичну і перед Урядом вона мусить і повинна доповнятись і на підставі всього вище зазначеного констатація, що п.Севрюк : Головні хвби 1. Неуміло провадив справу, весь час осертаючись тільки в сфері принципіальних перемовок і загальніх фраз; 2. Нічого не зробив, щоб зібрати для укр.Уряду конкретні данні про становище полонених, їх число і можливість евакуації; 3. Гез потреби і з шкодою для діла поєдинків Італію, коли справа евакуації тільки що почала приймати реальні форми; 4. Під час свого пересування в Камянці і Гукаректі цілком формально поставився до справи, яку мусів до деталів вияснити практично і конкретно, і вийшов назад без усяких реальних перспектив, але залишаючи Уряд в тій думці, ніби в Італії в справі полонених діється щось конкретного - 18 - 5. Самовільно покинув свій пост в найтижчий момент для справи евакуації полонених і опіки над ними. Відносини Місії Говорячи про діяльність Місії п.Севрка Ромі- п.Севрка до Мі- зі'на Комісія вважає за свій обовязок торкнутись сії от.Окопенка. також і її відносин до Військово-Санітарної Місії. от.Окопенка у Відні. Росить вона це не можу, по Її інтересують персональні непорозуміння між обома Мі- сіями, кетрі доходили й до відока Правительства, і не з бажання вияснити, котра сторона була тут справедливор 1 мала рапік, але тому, що тісний контакт і співробітниц- тво з Місією от.Окопенка було наказане п.Севркові офі- ціяльно, тому, що в інтересах справи п.Севрки мусив як на*тисніше зв'язатися в своїй праці з Місією от.Окопенка, бо від доброго порозуміння й дружнього контакту обох Місій залежав у значні* мірі успіх самої справи. Так ду- мав Ревізійна Комісія і ось через що : Одночасно із зложенням наказу про реорганізацію Мі- сії п.Севрка в літі 1919 р., с.Министр Темницький і Дер- жавний Секретар Західної Остали УНР. Бурачинський скла- ли протокол також про відносини між обома Місіями в дода- ток до протоколу нагади 29-го червня 1919 р. Зазначивши, що з огляду на повновластя от.Окопенка що до опіки укра- їнськими полоненими також в Італії і його план вислати до Італії Місію Укр.Червоного Хреста під проволом Г-ра х/ Окуневського, моли вважать, що "від х/ Примітка : Повновластя ці складаються з таких документів: 1/ послідчення за підпи- сом Головного Отамана Петлюри від 3. травня 1919, за ч.1923, 2/ уповнова- ження за підписом Головного Отамана Петлюри на ім'я от.Окопенка від З-го травня 1919, ч.1924, і 3/ посвідчен- ня за підписом Начальника Управи Го- ловного Штабу Військ УНР. І в ан о - в а від 21-го березня 1919 р. - 19 - завдань Місії п. Посла Сєвріка мають відпасті моральна та матеріальна допомога полоненим і організація та улекшень- ня перевозу полонених до Вітчини " і що завданням Місії п. Сєвріка зостається підготовка і еветуально формован- ня українських військових частин з полонених та зносини стило в сих справах з Правительством Італії і другими компетентними чинниками ", навіть " відсір люде по та- борах, які зголосяться до війська для передачі їх до Мі- сії п. Сєвріка ... мають належати також до Місії під про- водом Д-ра Я. Окуневського ". Далі виясняється, що праця між Місією Д-ра Окуневського і Місією п. Сєвріка має бути поділена в такий спосіб, що до першої будуть належати справи допомогово-санітарні, просвітно-інформаційні і транспортні, а до Місії п. Сєвріка заходи дипломатичні в справі формовання військових частин з полонених і саме формовання. Потим зазначено, що осидві Місії мають " про- вадити діяльність в стислім між союзом контакти ", мають " між собою порозуміватись і про всі свої заходи та про хід своїх справ одна другу повідомляти ". Нарешті, коли виявилося, що формовання військових частин полонених в населищим часі було неможливим, Міністр Закордонних Справ в порозумінню з уповноваженним заступником Зах. Осл. УНР. постановить про розвязання Місії п. Сєвріка і переведення всіх її справ і оставшої готівки Місії Д-ра Окуневського ". Наскільки відомо Ревізійній Комісії, до посилики до Італії Місії Д-ра Окуневського не прийшло через те, що Уряд італійський не дав на її в'їзд дозволу, заявивши /уст- но через Річкову Італійську Місію у Рідні/, що Італійсь- ких Червоних Хрест сам добре дає про укр. полонених". Навіть Голові Централі Д-ру Окуненкові викреслено було з паспорту вже виставлену перед тим в'їзд до Італії. І само через те, що п. Сєврік не ввійшов в контакт з Місією от. - 20 - Окопенка, італійський Уряд викролив візу і не дав дозволу на візит до Італії Місії Д-ра Окуневського. Це видно з документів, які додаються в приложі до цього нашого докладу. Одначе, розуміється невиїзд Місії Д-ра Окуневського не увільняв п.Севріка від обовязків і потреби в інтересах діла стояти з Місією от. Окопенка в близькому контакті. Бо як уже сulo сказано, поки п.Севрік шукав шляхів, полонени без його відома тільки через Австрію, де заздання ціли над ними і дальша перевозка їх лежали на осовязку от.Окопенка. Отже фактично останні Місії мусили працювати коло одної роботи і порозуміння було конце потрібно. Відсутність того приносила велику шкоду роботі і збільшувала державні видатки на перевозку полонених через країни Сєредньої Європи, виключаючи всякую можливість організованої роботи. До Австрії прибували транспорти полонених без всякого попередження і дуже часто, як раз тоді, коли кордони Сули зачинені. Навпаки, коли можна було полонених перевозити, вони з Італії не прибували. Навязаний контакт між осома Місіями сulo конце потрібним, однак в дієності п.Севрік цього не зробив і ніякого контакту з от.Окопенком не навязав. З листа с.Міністра Закордонних Справ Темницького до п. Сєвріка з Рідни від 24 вересня 1919 р. довідуємося, що п.Севрік мимо постанови, що його Місія має працювати в тіснім контакті з Місією от.Окопенка „не тільки не старався увійти в контакт з тією Місією але противно, всі сторонні п.Окопенка в тим напрямку ігнорував" та що нимо постанови, що квоту а сигновану первісно п.Севрікові а призначенню на харитативну опіку над полоненими, платню для лікарів, то що — він мав передати до Місії п.Окопенка, п.Сєврік до 25.IX.1919 р. цього не зробив. П.Темницький просить п.Сєвріка негайно поробити енергічні старання, щоб от.Окопенко і Місія Українського Червоного Уроста одержала дозвіл на приїзд до Італії. - 21 - Нарешті Міністр Закордонних Справ просить негайно телегра- мувати зому, чи є обєктивні данні для того, що с Місія п. Севрька зіставалась далі в Італії, чи може в справи фар- мування міськових частин нічого не визодить і тоді с Мі- сія треса зліквідувати. Ревізійна Комисія не звісно, що відповів п.Севрька на цей лист Міністра Закордонних Справ, Вале по він і да- ли на входив у ніякий контакт з Місією от.Окопенка, це видко з численних і цілком оправданих на думку Комисії — наріканьнів от.Окопенка, котрі привели до цілком несподі- ваних наслідків: загорони з соку Військового Міністра Пе- трова от.Окопенкові після подорожі п.Севрька до Камниця втручатись в справи українських полонених в Італії. Після нього п.Севрьк вважав себе уже цілком увільнє- ним від обовязку наяввати контакт з Місією от.Окопенка, хоча в повідомленні про ту ж заборону, присланому Війсь- ковим Міністром до отамана Окопенка знову говориться, що п.Севрькові наказано приквати в тісному порозумінні між єсою Місіями. Ревізійна Комисія гадає, що на підставі нього, що бу- ло попереду сказано — ясно, якої великої помилки на шко- ду справи допустився п.Севрьк зігнорувавши Місію от.Око- пенка і прийшов наказ вищих властей приквати з нею в кон- такти. Якіо не були персональні відносини між ним і міх п.Окопенком, — справа вимагала того, що с прагвати спіль- но : тоді не треба було шукати гляхів для евакуації поло- нених /крім морського, якия виявився зрештою неможливим/, тоді с напевно вдалось і матеріяльно-санітарну й моральну допомогу полоненим поставити краще, ніж це зміг зробити п.Севрьк силами своєї Місії. *Дивись „прилінка "на здоровті" Примітка: По всій імовірності ніяких заходів для умочевлення, ми приїзди Місії тобто. Кресла до Дому він не робив, бо вся, коли разу ніяких документик пдтвердженних ці заходи він не представив. Внесено за згодою: Помоча і членів Севзійної Комісії Відень дня 15 Грудня 1920 р. Секретар: К. Ладка - 22 - Справа моральної і матеріальної допомоги полоненим. Само собою розуміється, що після того, як Місія Г-на Скрипецького не попала до Іта- лії матеріальну і моральну допомогу полоненим мусів узяти на себе п.Севрки, так само як і організацію самої евакуації полонених. До до останньої то все судно говорено вище, що з тойкається до- помоги, то хоча вона й не була головною задачею Місії п.Севрки, одначе від досрочної організації допомоги в значній мірі залежало і головне завдання Місії: підготовка формування військових частин з полонених. Щоб з невіль- ника зробити волка, треба встановити моральні* зв'язки між ним та Урядом, знімати умовнин полону, дати полоке- ному певні можливості вільного розпорядження собою і ліггото- вцтві в масах військових настроїв /таким способом, на- приклад, формував свою армію Пелег/. Крім того, дослід організація допомоги полоненим дає твердий, невніс грунт для дипломатичної роботи і для завоювання певного авторитету перед Вищим Урядом чу- хої держави, тому по Урядові трудніще відмовити в дозво- лі на улаштування допомоги, ніж, наприклад, в дозволі на організацію військових частин. Досрочок організації допо- моги полоненим владось Місія: Українського Червоного Хре- ста порозки негативне і вороже відношення Антанти до Українців у Німеччині і навіть у Сербії. Несхідність допомоги полоненим, незалежно за мораль- ній Сік справи, виявляється з таких практичних причин: 1. Погано трятування полонених з боку Центрального Італійського Уряду, суворі приписи щодо поводження з ними; 2. Логані місцеві умови розміщення полонених по та- сорах /нездорові маларійні місцевості і т.п./. 3. Погане поводження з полоненими таборових команд - 23 - через срак належного контролю з боку вищої влади. 4. Погані умовини праці, до котрої приневолюють полонених. 5. Різні нечасливі випадки, занедування, поранен- ня, конфлікти з таборовою командою і т.д. На жаль, в актах Місії нема ніякого сліду що до загальних приписів італі"ського Уряду про содерджування полонених в таборах. Натомість переписка з полоненими дає Согати: матеріал про відування полонених через на- педені вище причини. Полонені скаржаться і на погане помешкання /наприклад літо і зиму на голій землі під діравими шатрами/, на погане поводження, бічку та не- справедливі кари, /наприклад за те, що, полонені нази- вакть сесе Українцями/, на конфіскату листування, на недостачу харчування і цогани "ого смак і т.д. і т.д. Крім того так би мовити суб'єктивного матеріалу, досутого від самих полонених, число слабих, які пере- шли з [талії через австрі"ські шпиталі і самн" характер хороб - дасть також строго об'єктивні докази того, що умови життя в різних таборах були ненормальні. З літа 1919 р. через віленські шпиталі перейшло біля 2934 хворих поворотнів з Італії, з того числа 649 . хворих пере"шло через українські приют хворих при пі- денській станції. З цих чисел виключені ті, що занаду- жали на місці в Австрії. Хвороби такі: туберкульоз, ма- ларія, цинга, ревматизм, скалічення - усе здобутки поло- ну. Трєса запважити, що по шпиталах в Австрії залишились тільки такі хворі, котрі "шли без італі"ської або поль- ської екскорти і котрі складають тільки невелику частину загального числа поворотців з Італії /15-20 % /. А всі хворі, котрі їхали екскуртованими транспортами, перево- зилися просто до Галлччини. - 24 - При таких умовах прохання полонених про допомогу ви- ходили очевидно не з погоною примхи, а з настирливістю, не кучої потреби. Тимчасом і в цьому напрямку Місія невда- лось досягти нічого успіху. Досить чогось позитивного в цім напрямку можна суло лише приумови як на тіснішого, безпосереднього зв'язку вд полоненими: як ся Місія з одно- го боку була повсякчасно і докладно поінформована про кожний випадок життя полонених, якиї вимагає її втручання допомоги, а з другого — як ся вона мала якийсь контроль над фактичними результатами своїх заходів. Такого зв'язку Місія не мала. Вона навіть не повідомила полонених урадо- во про свій приїзд і не звернулась до них з якимсь угра- вим словом, — ні післе першого, ні після другого приїзда ц.Севріка до Італії, не подала і своєї адреси — вважаючи, що поміщені укр.Пресскро замітки про приїзд ц.Севріка по італійських часописах — цілком вистачать. Перше углове слово почулі полонені від Місії — в тих таборах, куди до- го допустила італійська команда таєрів — аж з прокляма- ції, роз'єдланої 20-го жовтня 1919 р., де полонені закли- кались висуватися до вісімка Головного Отамана ПЕТЛЮРИ. На толсвнішого способу зв'язку з полоненими — відзві- дин таєрів Місія не використала, то не досяглася для чле- нів Місії дозволу на такі відвідини. От Косса: о - ви і чет. Пар'яновичу дозвіл суло дано тіль- ки після розвязання Назавича "ної Місії" в квітні 1920 р. Пікamo, до таєри полонених в Італії відбувались пред- ставниками різних держав і організацій: відвідували їх Чехи, Поляки, Румуни, Литовці, "Карпато-Роси" Деналінці і навіть большевики. Не знайшли доступу до таборів тільки Українці, при чому з Українцям таке поводження трапилося тільки в Італії. *Описи, вставка на дорогі* Вставка: Як в загані була постановлена справа інформації молочних показув слідуючого справки Укр. Дімлянської Місії в Ізмаїлі. Як видно з паперів Пре-Фто рпм Вінне, наймушій Мисії в Лимні, в. о. завідувача Преображення, Секретар Мисії М. Єремієв запрошуєвав Каздзурайській Мисії по справах військ, полонених в Ізмаїлі послуги Преображення при Дипломатичній місії Мисії для видання святинь і негайною випуску булотенців для полонених, як видно з їмн по документах. Тільки дових переговорів 14/І. Мисією для справ полонених було сьовеско заявлено Завідувачу Преображення, що вона згодна на це тимчас при умові випуску булотенців без іменні і за підписом Надз. збираючи Мисії була попросена резолюція запрашати від Каздзурайської Мисії для справ полонених випустити своє багаття на папері. На цим справа через вигідку Завідувача Преображення з Димні, котрий її потрібен і забився. Виготовлену Надз. ряда Мисії для справ полонених не дала а перштій і посвідчений свій булотенць випустити 20/І сьобто через один місяць півтора місяця пропозиції Завідувача Преображення. Високо за згодою Голови і членів Девизійної комісії Видано дня 15 Грудня 1920 р. Секретаря К. Задка - 25 - Місія отця Сембратовича. Правда в грудні 1919 р. отець Сембратови- ч, що приїхав до Італії з доручення митрополита Чидрія Феєтицького і був фінансованій от Окопелєм а потім вступив і до Місії п.Севрика - добув до- звіл на відвіднн таборів на третій день по своїм приїзді. Одначе "цієї можливості Місія не використала для встанов- лення звязку з полоненими і для організації допомоги їм. Обіхавши ряд таборів о.Сембратович не привіз відповіді ні на одно з ваших для життя полонених питань /див.звіт о. Сембратовича і протоколи ч...../ В своїх звітах він ріпуче ничого Місії не дав окрім сконостатування факта своїх відві- дин, так неначе його поїздка немала жадної іншої цілі, окрім душпастиорського Слагословлення. А п.Севрик замість того, щоб після перших відвідин дати отцю Сембратовичу відповідні вка- зівки та певні конкретні завдання, - на позбавлених усього річевого змісту в звітах о.Сембратовича судує свої висновки, ніби полоненим в Італії жилося ліпше ніж в чкску є то не су- ло іншому полоні. Тому єдиним позитивним наслідком відвідин о.Сембратовича, які Місія коштували 4.829.66 лір, а разом з його удержанням 11.829.66 лір, була роздача кілька-десятків лір полоненим. Невикориставши відвідин таборів, п.Севрик не знає "щов також іншого нічого способу для того, що б увійти глибше в життя полонених. Як уже суло зазначено систематичного ви- яснення становища полонених зроблено не суло. Навіть не бу- ло вичснено, чьими приписами має кермуватись команда табо- рів, які лаїки харчів належаться полоненим. П.Севрик твер- дить, що полонені дістають такі самі харчі, що і "італі"ські салдати. Це не відповідає дійсності. В яких таборах, на я- ких роботах і скільки всього укр.полонених - Місія не вияс- нила, аж поки вже на весні 1920 р., само Міністерство не по- чало подавати їм відомості скільки з де залишилось полонених, - 26 - що записалися до Петлюри. Ніякої одначе загальної статис- тики Місія не зробила, а що до окремих випадків, то прикла- дом може служити острів Азінара: ще в лютому 1920 р. п.Сев- ржк, відповідаючи на закид Міністерства Закордонних Справ, каже, що на -зінарі пересуває всього 400 Українців, тоді коли їх там було коло 2.000, з котрих до війська Головного Отамана Петлюри суло навіть ще в кінці квітня записано 690 чоловіка. Допомога Ніякої спроби організувати систематичну допомогу хво- хворим. рим не суло зроблено. Навіть не визналося признанні, де як вони лікуються. А це був наїкрасній спосіб заняти повну позицію щодо до Італійського Уряду і здобути дозвіл на сез- посередні зносини з полоненими. Відношення Не диво, що не нажчи ні зв'язку з полоненими ні їх Місії до статистики, Місія не могла мати * ніякого впливу на євакуації їх евакуацію. Вивозили Італійні наших полонених як По- полонених. лаків, Чевів, Мадяр, Австрійців, нарешті як Українців- інвалідів, - останнім способом перейхало через Австрік від [—го липня 1919 р. до 31-го березня 1920 р. 8.481. люда, одначе все без співробітництва Місії і навіть без її відома. Про евакуацію полонених з Італії одержувала Місія відомості лиж з Інструка, від представників Укр. Ві*ськово-Санітарної Місії у Відні. Про весняну евакуацію інвалідів у 1919 році, коли з Італії виїхало також понад 5.000 Українців, п.Севржк не за- бажавш при своєму переїзді через Відень повідомити Війсь- ково-Санітарну Місію про своє призначення до Італії, - не мав жадних відомостей", які це наслідки мало для групу поло- нених, можна сачити хоча б із слідуючого прикладу : В квіт- ні 1920 р. з Італії було вислано транспорт в 1295 Україн- ців. Місія п.Севрька, сама не маючи відомостей про евакуа- 27 ців полонених, не повідомила про чого українські інституції в Австрії. то це" транспорт не міг бути пересраний, бо в момент його приїзду кордони суди зачинені, а відповідного приміщення для такого числа людей через несподіванність приїзду /ранцю України присурали лише невеликими транспортами/ не можна суло дістати. Тому інстріці звернути цей транспорт, із Вілляку назад до Італії, а (Італійці в Удіно передали доло Полякам і під устрою екскортом кивезли до Польщі. Отже розгляд організації допомогової діяльності Надзв. Місії для справ полонених в Італії приводити до висновку, що новдач Місії не може сутки з чолована виключно несприятливих зовнішніх обставинами. Діяльність Місії не мала успіху і тєм, де "ого можна суло мати " треба суло нати. Коли б Місія суда потрапила поставити на нелегку висоту справу опіки над полоненими і допомоги їм, то цих-всіх дільноматичних невдачах роста її крла б позитивні наслідки великого значіння; переговори вона зміцнилася і зворінила в духах десятків тисяч українських жовнірів віру в українську державність і в силу українського Уряду. Натомість завдання допомоги полоненим, яке по суті скра-ви мусило би бути на*головнішим а по пляну цін. Техніцького - другим по важності завданням Місії для справ полонених, п. Севржк відсуунув на саму задній план; Вражіння діяльности Місії п. Севржка на полонених. Чому росота Місії фактично не мала жадного впливу на життя полонених, скрім хіса негативного, і не зали- шила на них ніякого іншого оліду, окрім повної зневіри і одчаю, що було причиною численних нарікань повертаю- чих в Італії, як на Місію так і взагалі на Український Уряд. Більше свідомості елемент із полонених при "пов до таких висновків: " З ради письма, полонені на цеологля час успокоїлися, однак днес всякиє терпень, віра і надія, цих похаловання тілних мучеників, все прямо перейшлася в на- сильну ненависть до всіх ма*же кермуючих одинць. І не див- - 28 - ниця. Безнадійно вижидання, тьме — тьмення різноманітних а ніколи недодоржаних обіцянок, то по при тім таккі відно- сини життя полонених, у вже з давна знайм форті Ляганько, в котрім положенні наших не ріжниться нічим від життя на- гірших злочинців в криміналі, взяло верх над посвятом на- дорогопінніших ідеалів. А навіть свідоміші одиниці зачина- ють помалу приходити до переконання, що всьмо на всяких по- лях за олaci і севзлувовi, щоси спертися на власних бахан- нях, супроти ворожих противників. Перті отже силор переко- нання, як рівною і конечності, — хоч не хоч — годі інакше думати. Ми свято віримо вигравді у всякi можливi заходи на- шої Мicii в Римі, як рівною і наших впливових одиниць, але у вислід цеї роботи, днесь можемо сказати отверто, поволя ємо осi сильше як оункиватись " / Луст полоненого ст.дос. Осипа К у р ч а с а, Ляганько , 29-го червня 1920 р. Менше свідомі і елемент просто повірив польськi. i московскi проиаганді, що нінкої України нема, що то рсо видумки злочинних людей і по ширости записався до Поляків і Москалів. До Москалів із двох тисяч наддніпрянських У- країнців пішло понад 1.800 людьа, а до Полаків із 36.000 Галичан зголошених до пільська Головного Отамана Петлюри коло 30.000. Транспорти Українців , переїжджаючи через Австрія на Польщу, не хотіли навіть говорити по дорозі. з українськими представниками, відповідали їм по польськи, заявляли, що вони Поляки і т.п. Так наприклад рапорт представника Українського Черво- ного Хреста з Вілляху про останній польський транспорт Українців з Італії оповідає : "Що до цього транспорту спос- теріг я, що всi люди на першу стрічу зімкну, відносились до мене ворожо, заявили, що є Поляками, на мої запити від- повідали по польськи, часописа з першу не хотіли до рук брати, та все говорили: " Не дсалисьте про нас в Італії, но я тепер Ваша опіка залиши ". Рапорт підхор. Кандзія - 29 - з дня 11.VII.1920 р. ч.258. А 11-го марта 1920 р. в Інс- бруці був видалок, до полонені, переїзджаючи польським транспортом під італійською ескортов, поскаржились італ. старшинам на привітавшого транспорт укр.представника ,що він приїхов до них робить пропаганду". Отже в результаті невідпорідної постанови справи "доцомоги полоненим в [Італії випло ось що : Фактичні наслід- ки діяльності. Місії п.Севрюка. Гули в Італії укр.полонені, з котрики [та- ліці по своїм приписам, -- і по за приписами, -- чинили цо хотіли і як хотіли, котріх відвідува- ли Місії всіх національностей", а з російського боку, навіть окремих політичних партій, окрім Місії у- країнської; полонені, котрих [таліці вивозили до тих країн, які дієсно своїх полонених пересирали і яких Місіям пошастило завовзати силь річевих грунт під но- гами ніж Українцям. Гула також в Італії і Українська Місія для справ полонених, котра не знала, по яким приписам [талі]ці наших полонених держать; не відала, цо вони по-за при- писами з ними чинять, в очі полонених ніколи не бачила і не приймала жадної участи в їх вивозі. Натомість Мі- сія починаючи своє роботу з такого далека як уміднення / за добрі гроші звича "не ! / прихильних до України артикулів" в італійських часописях, вела з міністерст- вами лише діпломатичні розмови : Про дозвіл для полонених записуватися до Петлюри, - з якого дозволу для полонених було жадного іншого ре - зультату крім затримання в неволі аж до того часу, по- ки вони, стравивши терпень, свого зголосення до Петлю- ри не зрікалися і не зверталися в розпуці з перепрошен- нам до Польків ; Про концентрацію українських полонених в національ- - 30 - них таборах, яка на протязі року праді. п.Соврімє так і не вскіла розпочатись; Про перемовку полонених кораблем Лалашіано, - котру чекала також доля як і концентрацію по національним та- сорам. Про навязання торговельних зносин з Україною, щоб, мовлять, справу полонених в таки спосіб посунути, - од- нак справа від того ні на крок не посунулась, бо "торго- вольні," перемовини були взяско лише, кікого ні до чого неволосвяжучими салачками, і т.г. і т.г., В цей спосіб таке важне державне завдання як ре- патріація 40.000 полонених українських громадян при тім жовпирів, і організація опіки і допомоги їм в неволі. звелось до несвідомої своїх власних или нів дипломатичної акції з приводу полонених. Скільки ж ця акція Укр. Нар. Республіци кошту- вала "сіся ? Відповідь на це питання дає нам розгляд фінан- сового звіту Місії. Видатки Надзвичайної Місії для справ полонених мав розумувати т.з. "Прелімінар видатків " затвердження для Місії в. Міністром Справ Закордонних В. тем и ць- к и ж. На цьому " прелімінарі " ми мусимо зупинитися, тому що він мав наперед визначити всю господарчу діль- ність Місії. Прелімінар видатків. Ревізі "на Комісія мусить признать, що цей прелімінар сув дуже мало пристосований до ділових потрес Місії для справ полонених, хочаб ії голов- ним завданням і сула формациі військових частин. Прелі- мінар предбачає : - 31 - Назва асігновки місячно $ % із виданих 432.648.- лір на статтє випадає літ І. На видатки для заінтере- 12.000,- 7 % 50.285,- совання долей полонених громадянських і державних кругів в Італії через італійську пресу І. На видавання української 30.000,- 17 % 73.550,- часописи для полонених, срошу, листів, устну а- гітацію, сіслістеки, роз і зди і т.п. ІІ. На матеріальну допо- 50.000,- 29 % 125.468,- могу полоненим, по- ділшенню харчу, за- купно одяги, підмогу в грошах і т.п. V. Підготовка формуван- 10.000,- 6 % 25.959,- ня військових частин. У. Видатки на супровід 10.000,- 6 % 25.959,- військових частин на Україну. І. На інший персонал 35.000,- 20 % 86.530,- Місії і канцелярії- ні видатки II. На утримання Місії 15.600,- 9 % 38.938,- Репрезентаційні фонд. 10.000.- 6 % 25.959,- 172.600.- 100 % 432.648.- лір Із всіх зазначених статей сезумовно річеви, т.б. мовити продуктивні характер має ст. ІІІ. на допомогу полоненим, по якій асигновано 29 % всієї суми сесто 125.468.- лір. До річевих видатків можна суло би ціл- ком зарахувати ст. ІІ. на культурно-просвітну працю серед полонених, як си сьги не було чомусь віднесено і видатків чисто адміністративних, - на розізди, видат- ків по своїм розмірам, як сулем сачити низче, дуже по- - 32 - ваних. На адміністрацію і канцелярію передається ком- торго також 29 % процент на думку Ревізійної Комісії достать високий. Помимо того прелімінар затверджує ми- сячні видатки на репрезентацію фонд в 10.000 -- лir, та на підкуп італійської преси, чз як прелімінар каже на заінтересовання долей полонених громадських і державних кругів в Італії через італійську пресу " до 12.000 лir місячно. Непомірність таких асигновок на ре- презентацію може бути з'ясована з порівняння із сліду- ючими фактами : Військовим Міністром УНР? асигновано в розпорядження Голови Генералі всіх Військово-Санітар- них Місій в осередні і цивільних Європи на репрезен- тацію місячно лише 4.000... австрійських корон, так що сума на ділі оказалась дуже високою, дозволяючи зро- бити ощадності; а в Італії А посол УНР. має на репре- зентацію лише 10.000 лir місячно. Ще яскравішо характеризує асигновки прелімінари " на утримання і репрезентацію тако порівнання: Австрій- ська Республіка видає на утримання свого посла в Римі при Св.Престолі /иншого посла Австрія в Італії тим ча- сом не має/ -- з усіми додатками на репрезентацію річно Л 70.000. -- На утримання свого Генер.Консули в Італії / Трієст / також з усіми додатками на репрезентацію видає Австрія річно Л. 43.000... А Україна згідно пре- лімінари на утримання Голови Місій для справ полонених і на його репрезентацію мала б видавати річно Л. 198.000. -- та на заінтересовання преси ще 144.000.-- лir ; разом 342.000.-- лir. Асигновання по ст. IV. і V. представляються непси- ми і необґрунтованими : Ст. IV, затверджує на підготовку формування війсь- кових частин місячно 10,000.. лir, це визначаючи близь- - 33 - че, які саме витрати під цією підготовкою треба розуміти, тоді як і на ділі і по думці даних п. Севркові уповноважень вся допомога і культурно-просвітна діяльність Місії мала суттєливе підготовкове формування. Незрозумілим представляється також розділення адміністративних видатків на 3 частини і віднесення їх до зовсім різних статей конториса, а саме: видатків на утримання "іншого персоналу" до канцелярії; видатків на роз'їзд - до культурно-просвітної роботи. Внесення до прелімінару асігновок на неясні цілі і розділення одногольних видатків поміж різними статтями наперед позбавляло також і господарство Місії визначених рис і одноцільності. Одначе до того Рев.Ком. знову вважає потрібним зауважити, що коли Міністр Закордонних Справ ніг не знає дійсних умов праці і потреб Місії для справ полонених, то п.Севркк мав нагоду за 4 місяці до справи придивитися, а тому її умови "потреби ніг і ковинен суб знати. А позаяк прелімінар" видатків було затверджено Мін.Зак.Справ очевидно на представлення п.Севрка, то на "ого ж мусить падати відповідальність на непристосованість конториса до потреб праці. Отже у всякому разі вставлені прелімінаром рамки для витрат одержаних від Уряду на роботу Місії 432.648 лір сули досить широкі, що до видатків на адміністрацію, репрезентацію, "заинтересовання" і т.п.потреби Місії,- і досить вузькі, що до видатків на потреби самих полонених. Тимчасом, як зараз погачимо цими рамками п. Севрк не визався. Підсумок видатків по різним розділам дає слідуючі числа : Див. Малиш «Сільськ». Надсільне характеристичні для роботи Надзвичайної Місії для справ полонених в Італії результати дає слі- дуючий поділ вигатків : Видатки на полонених :. Голомога полоненим . . . . 4.687,- Культурно-просвітна праця .. 2.501.- Разом . . . 6,889.- або 1,57 % всієї суми виданих грошей. Видатки на урядування Місії: Видатки на адміністрацію зазначоні виге під числами : 1, 2, 3, 5, . . . л. 343.233.64 Репрезентанція - 4 . . . . " 76.920.40 Підкупи - 8, 9. . . . " 11.400.- Разом , " 431.544.04 або 93,43 % всієї суми видатків. З цього гляду виходить таке : На допомозі полонених "заощадив" п.Севрюк Лір 120.781.- На культурно-просвітній роботі також "заощадив"Лір 25.000.64 /решту грошей асигнованих по останній стати забрали розіздки, чого, правда, можна суло сподіватись все від ненормального з'єднання в одну статтю видатків на розіздки і культурно-просвітну роботу/. Всі заощаджені гроші взяв п. Севрюк на утримання Місії та на репрезентацію . Репрезентація виграла від "опалостей" на "Сільше : на неї видано втрос сільше грошей ніж суло асигновано, тоді як на допомогу полоненим в дійсності пішла либи 1/27 частини асигновки. 1. УІ.VIII. Удержания членів Місії та іншого персоналу 255.457,63 86,27 % 2. УІ. Помешкання 22.872,30 5,21 % 3. УІ. Канцелярія 18.545,35 4,23 % Разом по ст.VI.i VIII. пре- лімінара / на адміністрацію / 296.875,28 125.468.- 237 % 171.407,28 4. VII. Репрезентація 76.920,40 17,55 % 25.939,- 296 % 50.961,40 5. II. Роз'їзди членів і урядовців Місії 46.348,36 10,57 % 6. II. Культурно-просвітна праця 2.201,- 0,5 % Разом по ст.II.предлімінара 48.549,36 73.550.- 67 % 25.000,64 7. III. Допомога полоненим 4.667,- 1,07 % 125.468,- 3,7% 8. I. Підкуп преси 6.400,- 1,46 % 30.285,- 21 % 9. У. Підкуп невідомих осіб для одержання згоди на корабель / по рубриці: Супровід - військових частин ./ 5.600,- 1,14 % 25.939,- 19 % 10. IV. Підготовка формування Разом 438.432,04 100 % 432.648.- 222.368,68 215.984,64 Переросхід 5.784,04 5.784,04 - 36 - Що до ст. І., IV., V. то з практика Надзвичайної Місії показала, що асигновки по цим статьям були непотрібні. Правда на "заінтересовання голей полонених" п.Севрик таки видав 6.400 лір, про це мова буде нижче; видав також Л.5.000.— і на "супровід" а власне на хатар, невідомо кому, для одержання дозволу на перевіз полонених пароплавом "Палагіано", з якого дозволу Місії скористатись так і не вдалось. Чле поза тими видатками асигновання по цим трьом статьям заостались цілі і пішли гідком знов на утримання Місії та на репрезентацію. Одже порівнання прелімінара з грошевим звітом Місії показує, що п.Севрик не то, щоб не додержався приписаного для Місії кошториса, а просто не приняв його до відома. Кінаво, по цей прелімінар затверджений в липні 1919 р. п. "Міністром Закордонних Справ Темнини і Бки иц, було в друге затверджене Радою Міністрів в кінці жовтня/ про що Візьковий Міністр повідомив п.Севрика листом з 5-го наголиста [1919 р. Однак це подвійне затвердження не зросило нз п.Севріка ніякого вразіння; він не тільки не попросив дозволу на зміну затвердженого прелімінара, але навіть не гонис Ради Міністрів, що асигновані прелімінаром фонди на репрезентацію і адміністрацію в момент затвердження сули все фактично вичерпані. Не тоди, коли гани для Надзвичайної Місії Міністром Закордонних Справ Темницьким, а Радою Міністрів також затверджене статут просто наказував п.Севрикові повідомляти кождочасно відповідні "начальний Уряд" навіть про всяке зсільпення персоналу, — бчевлно подвійне затвердження зрозумів п.Севрик не так, що затверджене кошторис треба додержати, а так що це затвердження урільнало того - 37 - від усіх уваг і закидів поданих до прелімінара От.Окопен- ком з того приводу, що заряджонним Міністра Темніцького греці п.Севркові суло визано на рахунок кредитів, призна- чених на Візьсько-Санітарні місії, підлеглі от.Окопенкові. Задовольнившись таким розумінням постанови Ради Міні- стрів п.Севркк вказав за краще галі ніжким контерсом не визатись і нікого не спитавтись повернути на репрезентацію та на своє утримання гропи асигновані на допомогу полоне- ним та на культурно - просвітну роботу. А в результаті : 1,57 % видатків на полонених, 98,43 % видатків на урядован- ня Місії. Загальна не- раціональність господарювання Місії п.Севрка, Після вище сказаного трудно ставити питання про раціональність нерациональність окремих вид- датків Надзвичайної Місії для справ полонених і Італії, со все її господарство, маючи дуже мало спільного з справою полонених, мусить бути при- знане нерациональним. Однак деякі подібні видаатки викли- кають такі поважні міркування, що ревізійна комісія вважає своїм обов'язком зупинитись на них близьче. 1. Перш за все що до порядку витрат на репрезента- цію, яким титулом Місія видала лір 76.920.40. - Ревізійна Комісія вважає, що коли держава асигнує в розпорядження Голови Місії окремий фонд на репрезентацію, фонд не зара- хований спеціальними загадженнями до утримання Голови Мі- сії, то цей фонд аж до моменту витрати його на ті видатки, котрі підходять під поняття "репрезентаційних" зостається власністю держави, а не Голови Місії, - так само як і всякий інший для Місії асигнований фонд. Зна- чить, коли Голова місії по якій будь причині не зробить в дієності видатків на репрезентацію у дозволеному для ньо- го розмірі, то заощаджені гроші є економією держави, а не Голови Місії, - так само - 38 - як наприклад, засаджені з фонду призначеного на утримання персоналу. З цього слідує, що подорож видатковання репрезен- татівного фонду мусить бути таки самий, як і всякого іншого державного фонду: гроші мають братися кожен раз лише на дійс- ні репрезентатійні видатки, котрі Голова Місії вважатиме за потрібні. Частина репрезентатійних витратків може навіть бути посвідчена звичайними виправдувачими документами, — рахунками тих фіри, через які видаток робилося. Такі наприклад видатки скажемо: на вінок для померлого, на квіти, на публічну слав- гдійну ціль, каса котрої видає посвітковання і т. д., а як- коли напіть і на репрезентатійні приняття та сбіди, коли во- ни сплачуються по рахунках. Виправдуваччи документи на ті ви- датки, котрі, по своєму характеру, рахунками посвідчені бути не можуть, мусить скласти сам Голова Місії, за своїм власним підписом. Очевидно, коли ціль видатка на стільки таємна, що не може бути названа, то Голова не є зобов'язаний її назива- ти у виправдуваччим документі, а лише є зобов'язаний посвідчити, що такого-то дня він мав репрезентатійний видаток на відому "ому ціль у такому то розмірі. Але у всякому разі обов'язково мусить бути додержано за- сади, що у видатки по книгам державної інституції можна викро- дити тільки гроші дійсно звідатковані. Тіль- ки такий порядок видатковання забезпечує державну скарбницю від присвоєння урядовцями наданих їм трошень, розуміється, ко- ли включити можливість складання Головою Місії фальшивих рахунків, що суло б уже свідомим казнокрадством. Пreliмінаром буле асигновано на представленцтво в розпо- рядження п. Севріка 10.000.— лір місячно. Дозволивш Надзвичайний Місії для справ полонених в Італії витрачати на репрезентатію що місячно до Лір 10.000.— Міністр Закордонних Справ не вніс цієї суми в утримання Голови Місії, а асигнував її окремим фондом — так ії - 39 - навчання в кітках "фонд репрезентаційний", Статут Місії також ясно розрізняє утримання персоналу і видатки на представництво. Увага до точки І, розділу .../ статуза говорить: "З авансу сього сплачується персонал та локри- собиться видатки на представленнство ...." а коли б Голова Місії таких видатків у дозволеному розмірі не мав, то не- цигані троші очовидно заставаться на далі неподільное за- стином того ж видалного Голова доржального авансу а не плат- ки Голони. П. Севрк зрозумів по асигновку інакше. Репрезентаційні фонди мавли він не більшо і не меншо як додатком до свого утримання, й покритоганих на одержання репре- зентациїних грошей так буквально "значитися ... Додаткового утримання на репрезентацію" всо укриманні ти- тулом додатку на репрезентацію ". Остаточно зпидаткованими вважа: п.Севрк гроші на представленнство не тоді, коли вони були в дійсно- с т и на репрезентапійні потреби видами, а же тоді коли вони з каси Місії переходили до чого кипені. Так дивлячись на репрезентаційні фонди, вік-винашев досить оригінальний спосіб "чого видатковання: просто поділявся ним по всім справедливості з своїм заступником, собі взяв дві третини виганих на представленнство грошей /6.667/- лір місично/ за весь час 55.063.- а заступникові залишив одну третину/3.333.- ліри місячно/ за весь час 19.932.- / Цієї справедливості не додержав п.Севрк лише в останнім місцю своєї служби, коли він зирішив Місію по- кинути: тоді собі він взяв всі 10.000... лір на представленнство, а своєму заступникові за граком грося не пи- платив навіть утримання /. Так розпорядившись з репрезен- таційним фондом п.Севрк припов до дуже дивного положен- ня: не зважаючи на испомірно високі асигновки на репре - - 40 - зентанію, в якій Місії грозе на певний предмет ніяко- ли не було; коли її траплялось росити дієчно ре- презентаціїні видатки, то п.Чевркі чхолил. Їх кілька разів на ... . роз'їди та на канцелярію. Ревізія на Комісія не зупиняється тут на такому ви- датку як 5.000-ний хабар для одержання дозволу на паро- плав, хоча сьогодні чулс сільне підстав числити це видаток до "репрезентації" а ніж до супроводу" зі "сько- вих частин. Не зупиняється Комісія також і на 6.000-ому сказати о даґункові італ. Послові [насамтто за якісь того олище не названі /на ділі в кожному разі цілком севре- зультатні /інтервенції в Парижі і у італійських журналю- тів в справах полонених", зроблені в то" час, коли [н- сасатто ще не був членом Місії, хоча й цей видаток соз школи для діла надлішо міг би суттє оплачений з фондів на репрезентацію. [ помимо пих двох сказати о "спирних" позицій, грозе в* збит п.Чевркка виказує підля ряд сез- щеречно репрезентагінних видатків оплачених з фондів а- сигнованих на інші цілі. Таки, на приклад, - чисто репрезентаційні видатки дир 1.920.40 / на осілу, винок і т.к. / з приводу похо- рону українського літуня Ругольфера, який згинув підчас спроси літака в Трієсті. Таки саме видатки дир 1.365.00 / на циняття і т.к. / зрослени щос завержати вивоз зброї до Генікіна. При тім же зауважити треса, що осилві справи пходили в компетенцію не Місії для справ полонених, а По- сольства Української Народньої Республіки і значить ви- датки на ці справи могли с суттє тільки з його доручення і з його контів. Таки ж саме видатки о.Семсратовича на осилу з командантугами тасорів підчас відвідин. Всі ці тут названі видатки почислено на "роз'їзди" мабуть на тіє підставі, що для їх переведення хтосі м у- сів від ізджати з Риму. Не ввахав можливим п.Севрік оплатити із репрезента- ційного фонду навіть таки для Місії допомоги полоненим сказати б, "Ультра - репрезентаци"ни" видаток, як або- немент на театральну льоху, яки контував Місії лір 2000. словами : дві тисячі лір а почислив цей видаюк, хто знає з яких мстивів на канцелярію . Пікаво, що в своєму грошовому звідомленні, він сам не наважився виставляти такого надзвичайного "канцелярі- ного" видатка окремо, а вклзв писану його заступником от. Коссаком нотатку про видали 2.000.- лір на льому поміж деять інших канцеляріних рахунків і до звідомлен- ня вніс сумарично Лір 7.627,65 видалих на канцелярію за час від 23/7 - 9% х. 1919 року ". В цьому можна сачити чсно баганнє це" видаток заховати під контролі, бо його незаконність мусив розуміти очевидно " п.Севрік . Отже вийшло, що гроші на представництво засрав п. Севрік соб і, а потім дійсні видатки на представництво оплатив з асигновок не канцелярію та на розізди, чи віг- нище на культурно - просвітну роботу, до котрої розіздн в кошторисі (ули помилково вінесені. Такий порядок видатковання державних грошев вваха: Ревізі"на Комісія за незаконним і оплачені з других статей " видатки на представництво в сумі лір 5.284.-- пльс видатки о.Семстратовича на осілг лір 140,80 не за- лежно від вських інших міркувань належними до звороту. Яку в ді"сності репрезентакія росив в Італії п.Сев- рік, скільки грошев на неї в дійсности видав, скільки державних грошей з репрезента- - 42 - цізного фонду заощаджено і куди їх вмито, про це громовий зміт Місії нічого не говорить. Із особистого співставлення з умовами життя в Італії - Реві- зі "на Комісія може поспідчити, що як б Голова Місії роскв навіть до тих п'ять десять помилки прийняття то і то він міг (я легко осітись з 2.000 лір місично. Стеже ре- презентуючись " по тижня на протязі всіх 8 місяців істну- вання Місії він видав би лише лір 16.000.- а не 76.920.40 і не потребував би зовсім без відка свого Міністерства непестунати дозволеної норми і повернати на представлення ті гроші, котрі було асигновано на голосну положення. Видатки на роз'їзд. ІІ. Гали увагу на сесе збертають видатки Місії на роз'їзди; на це предмет визнано "Місія лір 46.548.36, сесто сильє ніж 10 % всіх витрат Місії. Надповажнішом позиціях в роз'їздах були видатки на оплату подорожних досових на підставі закону від 5-го липня 1918 р.; на яку ціль пішло 18.512.- лір. Висота пього видатка з'ясовується голосною способом розчислення досових, якого вживав п.Севчкк. Роз- числяючи подорожні досови гахував він сесе урядовцем ІІ-ої класи, свого заступника - - - - - - ІІІ-ої класи, свого секретаря - - - - - - IV-ої класи . і позаяк законом з 9-го січня 1919 р. Голови Надзвичайних Лілььоматичних Місій УНР. сули прирівнані лише до IV.класи, то виходить, що Голова Місії полонених в Італії ввахає се- се на дві класи вище від посла УНР. в Італії. Та не тільки сесе, але й свого заступника гахує він старше від посла / III-ої кл./ а на рівні з послом ввахає лушень свого се- кретаря п.Гандгрівського. Він на стільки переконаний в тому, що він не може гути менше повновластного Міністру УНР.,що навіть не згодить потрісним просити затвердження свого розділення урядовців Місії по класам хоча б в той час, як він сув у Канади. - 43 - З таким розділенням Ревізія на Комісії ніж погоди- тись не може. Хоча Міністр Закордонних Справ п. Фемниць- кі і не визначив в статтях Місій клас для її урядовців, однак сама льогіка каже, що Голова Місії полонених мусить бути признаний на одну класу низче від посла УНР. в тій самій країні. Значить найстарше міг би п.Севрк числити сеєе на посаді V-ої класи, коли на те не буде іного спеціального закону, чи постанови Ради Міністрів. А про- те розчислення подорожних сандуже, що суде він V-ої чи IV-ої класи, ос для своїх пих клас подорожні визначені в одному розмірі. Значить п.Севрк і сам елержав із каси Місій і своїм співробітникам вигав наже полови - ну подорожних грошей незаконно, як це видно з слідуючого зіставлення : Зіставлення на стор. 44. / Таблиця / З І С Т А В Л Е Н Н Я. | Імя і Прізвище | Днів | одержав | | | мав одержати | | | Перебрав | |-----------------|------|----------|---------|---------|--------------|---------|---------|-----------| | | подо- | по | по розр. | В італ. вал. | по | по розр. | В іт. | % | | | ромі | кля- | із добр- | л і р | кля- | із добр- | вал. | Лір | | | | сі | вих карб | | СІ | вих карб | л і р | | | | | | добових разом| | | добових разом| | | |-----------------|------|----------|---------|---------|--------------|---------|---------|-----------| | О. Севрук | 152 | II | 100 | 90 | 13.660 | у. | 50 | 6.840 | | І. Коссак | 36 | III | 80 | 72 | 2.592 | УІ. | 40 | 1.296 | | В. Бандрівський | 46 | IV. | 50 | 45 | 2.060 | VІІ | 40 | 1.656 | | Трубецький | 6 | -- | -- | 30 | 180 | -- | -- | -- | |-----------------|------|----------|---------|---------|--------------|---------|---------|-----------| | Разом | 240 | | | | 18.512 | | 9.972 | 8.540 | - 45 - Отже титулом подорожніх сам п.Севрік одержав з каси незаконно 6,840.- лір а своїм співробітникам видав 1,700 лір. Ці гроші незалежно від всіх інших ціркувань мусять бути повернуті до державної скарбниці. Виплата по- дорожніх грошей в іта- лії, погорожні гроші зони одержували в італії - сльські" валети по курсу за 100 каро. - 90 лір. Навіть за той час, коли п.Севрік сув / цілі місяць на Україні, в Камянці, він також одержав подорожні гроші в лірах по 90 лір за день з пього знову вищов абсурд : Міністр УНР. подорожуючи по Україні мав право одержати за місяць подорожнього додатку 1,500 карбованців; Голова Місії полонених подорожуючи по Україні одержав за місяць 2.700.- італійських лір . Так само : подорожуючи до Відня Міністр УНР. зав по закону в 1918 р. одержувати погороз- них денно по 100 корон; Голова Місії полонених в Італії одерзував денно по 90 лір, що по толінському кутсу рівня- лося (1.200 - 1.500 корон. Тому Ревізійна Комісія, згідно з думкою п.Оріскон- сульта УНР., за кордоном, вважає за цілком ясне і сезуси- нівне, що подорожній додаток має розчитолятись в кожному випадку по валюті тієї країни, на території якої відсу- вається подорож. Подорожні гроші одержані уншим порядком одержані незаконно і за відповідними відчисленнями того, що по закону малося сутті редано, - також належать до звороту. Ревізійна Комісія не може розрахувати точно скільки втратела дер- жавна скарбниця на цьому валютному розчисленні, бо не має точних дат, коли п.Севрік переїздив кордони різних країн. Одначе, що ця втрата також не мала, видно хоча б із того, що за одну лише подорож на Україну п.Севрік - 46 - має звернути до державної скарбниці, коло ?,700 лір, а натомість одержати 750 карбованців. Таким способом із виганих місячно титулси подорож- нього додатку 18,512.- лір, хіса одна третя частина ви- дана по праву, решта ж, як видане неправно, має бути по- вернута. При такому способі виплати подорожні мимоволі ви- никав питання: чи не має це спосіб звязку з надзвичай- ною рухливістю. Надзвичайної Місії для справ полонених. За 270 днів свого істнування, при тим не протязі перших двох місяців лише палірового, Місія оплатила подорожні досови, як видно у зіставленні (уло зазначено, за 240 днів, не рахуючи поїздок о.Семератовича по тасограм поло- нених, а з цього числа за 152 дні оплачено лише Панові Голові Місії. Навіть в останні час, коли Місія проживала свої останні гроші, Голова місячним роз'їзджає до Герна, Гер- ліну і Парижу, та не тільки сам роз'їжджає, а ще 49 дні тримав в Берліні свого секретаря п.Рандрівського. На це видатеться з каси Місії 10.207,80 лір . Не задовольнившись подорожним за час істнування Місії п.Севрюк оплачує з місійної каси також і ті по- дорозі, котрі він з власної ініціативи робив тоді, як ще ні про яку Місію полонених. в [Італії "думки не було; а саме: оплачує свої подорож з Швайарії на Україну, це поки він від Головного Отамана не мав ніяких доручень в справах полонених. По своїй власній заяві він числив ся на посаді при Українській Кировій Делегації до 18-го Примітка : х/ Тому, що з названої вище суми лір 1.350,- належать до звороту уже як незаконно одерж- аних п.Севрюком через почислення себе до 11.класу Уряду то титулом неправної вигачі подорожних в італі"ські" валкти зостається до звороту лише 1,350.- лір. - 47 - серезня 1919 р., а з каси Надзвичайної Комісії для справ полонених, сформованої аж в липні 1918 р., виплачує він 5.578 лір 80 с. за свою подорож на Україну з 10 січня до 7-го серезня підтім подорож не справах полонених, а маєть для підпукання собі посаду. З ним виплачу Ревізійна Комісія також не може по- годитись, а вважає її за незаконну і належ- хх/ ну до звороту. Перевищення штатів. Помимо того, оплачуючи окремо по рахунках з досо- вими всі подорожі секретаря Комісії /Лив. напр.рах. 7, 8, 13-ти/, він тому ж за той самий час видає розізні гроші по 600 лір місячно, хоча таких до штату не по- ложено. Цим титулом виконано Гандрівському за час з 4. липня по листопад, значить і за той час, коли п.Ган- дрівський просидів у родичів в Торенто, 2.880 лір . Це есть просто перевищення штатів і тому що видачу також вважає Ревізійна Комісія згідно з думкою п.К- рісконсульта УНР, за незаконну. Тим же титулом от. І.Коссакові видає сума в листопаді 600 лір, отже разом ... 3.480 лір. О.Селератовичові п.Севрюк чомусь подорожніх зоб- сім невиплачує, а оплачує рахунки за їду й вино. Примітка хх/ : Раніше з цієї суми по- числено належніти до звороту 2.565 лір досових переглядних через неправне присвоєння ІІ.класу посади. ххх/ Примітка : Наскільки вона сума потрібною видно хоча б із того, що в Римі, як Ревізій- на Комісія мала нагоду особисто пере- конатись, в травні місяці 1920 року визник у яких завгодно кінель в разо- ні розставлення урядів контував не ви- це ї лір. А такса в пев час сума в по- рівнянні з 1919 р. підвищена на 75 %. З того ж секретар Комісії ніяких відпо- відальних інтервенцій у італійських Я- радів не росив. Марнотратство III. Видатки Надзвичайної Місії на помешкання для бра можуть служити за зразок марнотратства, від котрого при шодні для держави не було користі членам Місії. Мешкала Місія весь час в першорядних отелях Рима (Grand Hotel, Hotel de Russie) і заплатила за помешкання для бра за 7 місяців 22.872.30 лir. Для порівнання назедемо той факт, що Українська Діпломатична Місія в Римі за гарне помешкання з 9 кімнат, в котрому і Місія полонених завше мала можливість разом з Дипломатичною Місією присутністись, платить місячно всього лише 1000 лir. А Місія полонених пла- тила в Гранд отелі з 24-го жовтня до 18-го грудня місячно по 4.950 лir. Лип післе виходу із служби п. Севрька скро Місії полонених перейшло в помешкання Української Діпломатичної Місії з оплатою за помеш- кання всього 500 лir місячно. Другим зразком марнотратства викликаного на це раз маєть стосунки п. Севрька до Отамана Окопенка твляеться купівля книгок для полонених в осени 1919. Замість того щоби доручить закупно книжок у Рідні Українській Військово-Санітарній Місії, котра маччи свої агенства на кордонах Італії, могла і мусила за- купити книгу і доставить їх до італійського кордону без всіких спеціяльних витрат, Голова Місії пислав до Рідня свого урядовця Трусенького, який у Відні мусив сидіти виросляючи дозвіл на ввіз кни- жок з 26-го жовтня до 9-го грудня 1919 р. Отже кни- жок закупила Місія на К 9.474.60 австрійських а на переведення закупна видала: Кошти подорожі Трусенького до Рідня Л. 1.348.10 Утримання Трусенького за час подорожі " 5.463.50 Разом . . . лir 6.811.60 - 49 - що по тодішньому курсі виносить понад 90.000,- австрійсь- ких корон. Отже для того, щоби закупити для полонених книг на 9.474.60 корон видає Місія на подорож урядовці 90.000.- корон. І це тільки через те, що п.Севрьколі не сказано було входить в зносини з Українською Рівньково-Са- нітарною Місією у Відні. Направні видачі не обійшлась без грубих помилок " на жоду держав- утримання. ної скарбниці: Панові Ґандрівському, якого запро- сив на службу п.Севржк лише 6-го липня /до того часу і самої Місії не істнувало/ виплачено утримання за червень 3.800.- лір. Себ то тому виплачено утримання за туо час, коли він вдієності на службі не був і не міг бути. Соби виплачує утримання п.Севржк з каси Місії з 18. серпня. Помимо того, що він не спитав ні у кого дозволу на розповсюдження на свою особу штатів Місії за місяці березень, квітень, травень і червень, тоді як Мі- сія суда сформована лише в липні, заважити треса що за весь березень п.Севржк сув оплачений з Надзвичайної Дільоматичної місії в Парижі, значить коли навіть погодитися з самоправним розповсюдженням штатів на попередній час то треса признати, що 800 лір за серезень п.Севржк одержав не законно. Меншому персоналові виплачує утримання Надзвича"на Місія по нормам Герзявного Секретаріату; але при розчис- ленню вона знову росила помилки, виплачуючи належні: лиш старшинам на фронти боєвий годоток і помилково осчи- сляючи заграничний лодаток. Позаяк не видно, по чиїм у розпорядженню молодши персонал мусів оплачуватись йор- мам Герзявного Секретаріату, то Ревіді"на Комісія не на- ходить можливим із цих помилок росити які судь рисновки. - 50 - Пікаву для господарства Місії рису має слідуючи: *акт: Коли п.Севржк одержав ціркуляр Міністерства Закордонних Справ про необхідність щадності і зменшення положення по штатам ставок, то він виконав це розпорядження лише підносно молодого персоналу а саме: зменив утримання п.Ларфановичеві, о.Семґратовичові і п.Гельмен, на чому заоплатир місячно 1.733 ліри. А платні ссси, своєму заступникогі і секретареві рівном як і видатків на репрезентацію не зна'ков коливим зменшити тоь то 9/10 видатків на утримання і всі видатки на репрезентацію залишив (сез зміни. Рахівничі помилки. У. Чисто ра: івнихих помилок в грошевому звіті Мі- сії знайдено : а/ нередач на Л. 52,83 б/ недодач " " 164,42 Формальні упушення. УГ. Під час розповідчурних видатків документів виявляє сильн - менш поважні різного роду формальні упущен- ня і недостачи. Такі наприклад: а. Перше всього не посвідчені належними виправдуючими документами операції обміни корон на італійську валюту. Розуміється, тому що торгова валюта в Австрії засоронена, п.Севржк не міг дістати оригінальних посвід- чень з санку, де він гроні міняв; однак він мусив в такм разі скласти акт обміни, посвідчени "заслуговуючим довір'я українськими свідками. Особливо таке посвідчен- ня (уло би потрібно для операцій з доларами / обмін корон на долари; долягів на ліри/, на які" стравив п.Сев- ржк 31,243,52 австрійських корон. б. Документи на 6.100 лір видантих на підкуп преси Ревізіїна Комісія мусить признати також не вистарчачкими. Квіт ? складені" самим п.Севржком говорить лише про - 51 - виплату 2.500 лір трьом журналам "Rivista internatio- nale, 2 Corriere delle sera, 8 Corriere d'Italie. за умінення прихильних артикулів. До того належалося б і ще знати, чи завдяки цій підплаті "прихильні артикули" (у- ле в дієсності "умічені" і які саме. На прями запит поставленні про те Ревізійною Комисією на письмі, п. Севржк не заставав дати відповіді. Решту видатку 2.600 лір виплатив на підкуп преси навіть не Голова Місії а секретар, п.Фандрівський, про що він свідчить такими кві- тами: "1.500 лір які видатково / ! / на пошкодження газети "Popolo комно - 2.100 лір які в доповненю гагунка з дня 24.X.1919 р. видатковано в ціли постійного здержання ви- силки амуніції і зброї з порту Генуї і піддержання цього в пресі Генуєські" /!// / Рахунка з 24.X.1920 р. на який п. Фандрівський покликуються, між рахунками Місії немає. Отже в останнім квиті взагалі навіть не значиться, на що власне і яким порядком видано 2.100 лір, чи на пресу чи на якийсь хазяїн чи на представництво, чи на все разом. Позаяк ці видатки робив п.Фандрівський у відсутно- сті Голови Місії і при тому не було ніяких свідків, то ціл: зауваженого вище о егзаяння платні п.Фандрівський за той час, коли він не сув на службі, та після одержан- ня поверта штатів розвідних за час відпустки, - Ревізія- на Комісія дозволяє соси зволожити сумнів, чи суло в дієсності ці 3.600 лір видано на які суть службові по - треси. в. Квити на цілий ряд видатків складено не тими, хто гроші одержував а # урядовцями Місії котрі гроші видавали. Та наприклад послуги Інсагатто за якісь послу- ги виплатив п.Севржк 6.000 лір, про що вже вище говорилось. Не взалячи на те, що п.(Інсагатто був потім на служ- бі Надзвичайної Місії для справ полонених і значить міг - 52 - цілком вільно видати росписку на одержану кількість на пев- ні послуги таку велику суму грошей, п.Севрюк посвідчує це видаток лише своєю нотаткою. Це факт власне дас підставу Ревізійній Комісії вказати названий видаток не звичаївом оплатою послуг, а явдче якглось репрезента- ційним дарунком. В деяких квитках подібного роду навіть не зазначено сліхче, кому власне гроші видало; так п.Севрюк в квіті 41 пише : "Урядовцеві при капеланрії за час від 23.V - 25.V . 600 лір." Якому урядовцеві . Не лише нема росписки уря- довця, але навіть не відомо, як він називається. Денкі видатки робилися просто на око без спроби підрахувати як склалась сума видатка із окремих поштів. Так наприкір в тому ж квиті 41 п.Севрюк пише: На капе- лярні вздатки / за час 23.V - 25.VI /Р.К./ - шалір, писанне на канці, почта, ганеші вс ... 800 лір. А чому не 100 лір і не 799 ? 450 /квіт [5/ урядовець Місії Месед і в одержує кошти подорожі до Милана 600 лір" і т.д. Уколи Місія видає гроші на перші цілі /допомогу полоненим/ через яких несудь писередників і засубає по- тим у цих посередників запитати відрахунку, або взяти є- ких несудь гнакших заходів щоб упевнитися в тому, що гроші до цілі дійшли і щось ос тим залугєвся які слід поміж виправдуючими документами. Так приватному коміте- тови допомогти полоненим вигала "ісія авансом 1000 лір, а відрахунка з пого авансу поміж рахунками Місії зовсім немає. Гокладне розслідування всіх цих юрмальних закидів суде ділом державного контролю, а Ревізійна Комісія вва- жає своїм обов'язком подати кілька загальних зауваг що до - 53 - господарства і урядовання Надзвичайної Місії для справ п'- локених в Італії. Спосіб веден- на господарства VII. Одержавши для Місії мільйонові кошти п., Севрк не забив не тільки необхідних господарчих * урядовання. книг, а навіть і ніякої нотатки де б записувались операції з державними грошима. В Місії не велось ні наказів, ні ордерів ні дневника, в котрому б вигатки за- нотсовувалось. Так що ні присутки, ні видатки Надзвичай- ної Місії не записувались нігде. Свій грошей звіт склав п. Севрк за один тиждень після свого виходу з Місії. А тому коли виникають деякі формальні закиди проти частини представлених п. Севрком квітів, н.. Суло уже зазначено вище, то немає ніяких о с- е к т и в е н и х даних для того, щоб стверджити хоча б дату складання цих квітів, бо знову ж говорить не на їх користь. Той взагалі такий спосіб господарювання при- мушує ставитись до звіта п. Севрка з великиим недовірям; операції при таких умовах не може бути ніякої цінності до звіт всіма, наприклад, всі присутки Місії. Наче су- дуть наведені факти, які дають сильне підставу до цього недовірчя, а загаз продовжимо характеристику гос- подарства Місії. Одержані для Місії гроші поклав п. Севрк у банк на своє приватне ім'я про що не зазначив ні в якім належнім Місії до кументі. Статут наказував п. Севркові на час його відсутно- сті передавати розпорядження грошима своєму заступникові, а п. Севрк від'їжджаючи з Риму в своїй довгій погорожі не тільки не передавав свого заступника добіренності на гроші, а навіть не залежав ніяких автентичних відомо- стей, де ці гроші знаходяться. На січучи вигатки лиш не- великий аванс, Квіти й рахунки на видатки заховував він - 54 - також не в актах Місії, а у сесе приватно. Як си в телеріпні непевний час з ним що в дорозі ста- лось, то Германна Скаргонця взагалі не малає ніякої можливо- сті свої гроші одержати, і не знала сь скільки їх задати. За проценти на гроші п.Севрік не згадує ніде ні-одним словом, тоді як в Італії по бічучим рахункам платиться 3 1/2 % річних - і не має нас сутн першими фактами таких прибутків Місії, які до грошового збиту п.Севріка не попали. Позаяк подачи звит на ектрату лір 440,515,99 себто на 7.867,99 с. Сильше ніж було вимінено за австрійськи корони, п.Севрік мрость ці останні суму йому повернути, то треба думать що проценти на державні гроші він рахув своїм приватним присут- ком. Це кільквикто відповідає загальному тону, бо все госпо- дарство Місії велось як приватне господарство п.Севріка. Таки ж самі порядки до речи були і в адміністрації Мі- сії. Для окремих "дипломатичних" доручень мав п.Севрік по- шлю своєго заступника трьох слугачих: п.Гандрівського, п. Інсасатте і п.Трусецького. Ніжких визначених службових функ- ції ці троє слугачих не несли. Секретар Місії п.Гандрівсь- кий сув секретарем лише по іменн, а на ділі окрім складання кількох збитів до обов'язків секретаря не торкався. Канцеля- рію в Місії завів лише от.Коссак з четверем Парфановичем, а до їх приїзду до Риму Місія канцелярії не мала, не вважаючи на двомістичне попереднє перебування в Римі п.Гандрівського: реєстра заведено не було, це було також записано ні одного паперу, ні було дано відповіді ні на один лгот полонених. х/ Ніяких наказів у Місії не велось. На паперах, які пе- речли через сиро Місії не видно ні резолюцій Голови, і х/ Примітка: Тут до рочі було зауважити, що взагалі урадо- вання п.Гандрівського в "Місії не залежило ць сосі ніжного іншого сліду крім згаданих вище звитів та двох річуче непрестійних рапортів з лайкою по адресі от.Окопенка, рапортів цільови- то підходячих під [2] ст. Військового Карного Статута. - 55 - ніяких інших відміток, які показували б на спосіб їх роз- рішення. Після свого виходу з Місії п.Севрюк головніці ак- ти залишив у себе, не передавши їх до канцелярії Місії на- віть після власної запротоколованої зачви на засіданні Ре- візійної Комісії, до ці акти він повертає своєму Сувшому заступникові. Урядовці Місії приймались на службу не як урядовці а як приватні якісь иоденщики: в актах Місії немає ні нака- зів про прийняття урядовців, ні їх прохань, ні резолюцій асо хон яких нотаток Голови місії, ні їх послугСових слу- сів а ні яких інших відомостей про їх попередню службу; немає взагалі ніяких писаних слідів про те, з якого речин- ця, з якою платнею і на які посади приймались урядовці на службу, окрім тих урядовців, котрих прийняв ще с.Министр закордонних Справ Темнинький Я. Коли б не роспис- ки на одержання платні, то взагалі було неможливо встано- вити, хто й коли був на службі в Надзвичайній місії для справ полонених. Та й росписки не помогли; бо вище все су- ло згадано про квіт на виплату утримання а н о н і м о - м у у рядовців, Державній скарбниці не залишив п.Севрюк ніяких підстав для розрішення молювих непрозу- мінь з сувими случаями Місії. Борги Надзвичайної Місії також не заисувались нігде. Протягом трьох місяців після розвязання Надзвичайної Місії наступило на імя Севрюка не- оплачених гаузків на 2.939.-лір, яких ні Посольство ні Місія полонених не в стані оплатити. Словом господарство Місії - приватне господарство п.Севрюка. Такий спосіб господарства, а особливо факт відсутно- стю всяких господарчих книг, в котрих записувалися всі операції з довіренними п.Севрюкові державними грошами а слу- совим упущенням, карним по закону. На решті Ревізійна Комісія вважає за свій обов'язок подати до відома Уряду Української Народньої Республіки - 56 - що п.Севрюк не представив відрахун- ку на слідуючі державні гроші, які передали через його руки: 1. Зосталось від оскім автотрібових корон 276.– гроші, про які він нігде не згадував, так само як і про 9-ти на державні гроші, котрі він мусив одержати з іта- лійського банку і котрі можуть виносити до 3.000.– лir. 2. Рідзджакчи з Винники в лятим 1919 р. п.Севрюк одержав від Головного Стамана, згідно його власній заяві Гривень 100.000.– ………… 100.000.– в карсованцях, які гроші знову згідно його заяви, коли зостатися нерозміненими і не ви- траченими до сього часу. Після свого виходу з Місії п.Севрюк ці гроші залишив у селі. На пропозицію Ревізійної Комісії ці гроші повернути до каси місії полонених п.Севрюк не зазнавав давати відповіді. 3. На засіданні Ревізійної Комісії ч.З. 9-го травня 1920 р.: п.Севрюк заявив, що ніяких коштів крім вище названих 100.000.– гривень від Українського Уряду – ін до сього приїзду до Вілня 20-го червня 1919 р. не о- держував, що свою роботу в справах полонених від на своїй цивільній кошті і навіть помічно- го урядовця оплачував з своїх приватних кош- тів. Між тим Ревізійна Комісія урадосто ствер- дила, що п.Севрюкові в м. Льозані було вида- не з фондів Української Дипломатичної Місії в Парижі два "коровких франків ………… 89.500.– словами вісімдесят девять тисяч п'ятсот двайцать шість франків, ку- плених по курсу з 100.000.– французьких в яких він не відрахувався б. Неправильно видав п.Селірж слідуючі гроші: а/ На представлення зверх асігновки .... К. 49.041.- в/ На роз'їзди через неправне присвоєн- не вищих клас Уряду ... " 8.540,- г/ На роз'їзди через неправну оплату до- собіж в італійській валюті а не у валюті тої країни, де підбувалась по- дорож ... / обчислити того неможливо / д/ Приплатна подорож п.Севріжка в січні- сірезні 1919 р. ... " 3.013,80 е/ На роз'їзди: плача сталих роз'їздних на іліці в Римі , не дозволених по штатам ... " 3.480,- є/ Утримання Бандрійському за той час, поки він ще не був на службі ... " 3.800,-- з/ Утримання п.Селіржкові за той час, поки він ще був оплачення з Лімльо- матичної Місії в Парижі ... " 800,- Разом починань з літери б. 25058,60 Разом з виданими зверх асігновки на представництво / літера а/ 74.098,60 Словами - сімдесят чотири тисячі дев'ятьсот дев'ять лір шістьдусьть сатимів; та це плюс неправно вигані гроші через оплату подорожі в італійській валюті, якої суми точно об- числити не можна, але чка виносить сільки менш 6.500.- лір. Голова Реплізної Комісії: Підписав Д.Дорошенко в.р. Члени: К. Гадка в.р. Аташе Фінансамаймної Місії УНР в Італії Андрій Іеховський в.р. З орігіналом згідно Секретар Комісії Гадка АКТ На підставі наказу Секції по військовим справам від 26 лютого 1920 р. Ч.32 комісія під головуванням підполковника ПІЛЕНКО і членів сотників: МАГАЛЯСА і ЧУДНЕНКО провадила перевірку грошової відчутності Місії по справам військово-поломених, які знаходяться на терені Польщі, при чому знайшла: І/ В перший день перевірки б.Головою Місії полковником КОЗІНЦЕВИМ була представлена прибутково-видаткова грошова книжка, в якій всі валю- ти йшли в одній графі і рахувались: марка-корони-карбованці=2 гривням. На слідуючий же день полковником Козінцевим була представлена иша книга замово переписана, з відділами по валютам, при чому на прибуток не занесено одержаних від проф.ЧЕРНЯХІВСЬКОГО 12.000 марк польських. II/ При від'їзді з Кам'янця Місія одержала аванс в розмірі:400.000 рубл.думських і 100.000 корон,23/XI був одержаний додатковий аванс - 233.000 руб.думських,50.000 руб.царських і 500 карбованців,Крім того І.XII одержано від професора ЧЕРНЯХІВСЬКОГО 12.000 мрк.польських і від полковника ДАНИЛЬЧУКА 100.000 гривень. Грошова відчутність велась по одній грошовій книжці, при чому в вида- тках і прибутках записувались взагалі всі валюти,рахуючи марку,корону, думський рубль,царський рубль і карбованець одної вартості,при чому б в більшості випадків записувалась тільки ріжниця в цифрах чи в прибутку, чи в видаток. III/ Перевірка рахунків і взагалі справоздань видатків показала: І/Вимогова відомость Ч.І зазначена в гривнах на суму 28:000 грн.,росн писки в одержанню також в гривнах,а в грошовій книжці видаток виведен ний 14.000 корон. 2/Вимогова відомость Ч.3-н зазначена в гривнах на суму 1.265 грн.,рос- писки в одержанню також в гривнах,а в грошовій книжці видаток виведе- ний 633 мрк.пол. 3/Вимогова відомость Ч.8-А зазначена в гривнах на суму 4.000 грн.,роспи ски в одержанню також в гривнах,а в грошовій книжці видаток виведений 2.000 корон. 4/Рахунок Ч.169 на 30 рубл.не зазначено яких,в грошовій книжці виведе- но 30 царських рубл. 5/Теж рах.Ч.171 на 150 руб. 6/Теж рах.Ч.175 на 30 руб. 7/Теж рах.Ч. 178 на 30 руб. 8/Теж рах.Ч. 184 на 40 руб. 9/Теж рах Ч. 187 на 40 руб. 10/ Рахунок Ч.19 на 6.000 карбованців, в грошовій книжці виведено 6.000 гривень. II/ Рахунок Ч.208 на продажу 43.750 руб.думських за 21.875 мрк.пол за підписом тілько полковника Козінцева. І2/ Рахунок Ч.215- на продажу 333 руб.царських за I.000 карб.за під писом тілько полковника Стасімевича. IЗ/ Рахунок Ч.217 на продажу 33.000 руб.думських за 16.000 марок пол.за підписом тілько полковника Козінцева. І4/ Рахунок Ч.2 на продажу 14.000 руб.царських за 21.983 мрк.IО ф. пол.за підписом тілько полковника Козінцева. I5/ Теж рахунок Ч.З на продажу 4.972 руб.царських за 7.460 мрк. І6/ Теж рахунок Ч.6 на продажу 5.405 руб.царських за 8.107 м.50 ф. I7/ Рахунок Ч.I30 на 10.000 марок пол.за 100 трикотових гарнітурів які передамі Голові комітету в Ланцуті РУДЕНКО,справоздання в вико ристамню цих гарнітурів нема. I8/ Рахунок Ч.139 на 250 кором зазначено тілько: "на ружні витрати". I9/ Рахунок Ч.I40 на I0.000 кор.від військового старшини ПОПОВСЬКО ГО на утримання поломених,справоздання нема,але зазначено,що всі ра хунки представлено в відділ полонених Г.У.Г.Ш. 20/ Рахунок Ч.I4I на I.500 кором від старшини БУКШОВАНДГО на про- світні потреби Сірої Бригади,мається рахунок на книжки,але справоз дання нема і зазначено,що воно представлено в відділ полонених Г.У. Г.Ш.. 21/ Рахунок Ч.I64 на 7.000 кором від КОЗУБСЬКОГО на черевики для полонених в Ланцуті,справоздання на видачу черевик нема. 22/ Рахунок Ч.I65 за підписом тілько полковника Козінцева на 300 кором,як недохватор в пачці одержаній з банку.Акту нема. 28/ На продаж 5.000 руб.думських за 2.000 мрк.пол.єсть тілько ро- списка полковника Козінцева. 24/ Рахунок Ч.I89² на I3.500 кором для потреб полонених в Ланцуті від під секретаря Головної Ради полонених в Ланцуті п.ДЕЛЕВОЇ,які були передані в присутності полковника ПОРОХОВСЬКОГО. Справоздання нема. 25/ Рахунок Ч.I89³ на 300 кором від полковника ПОРОХОВСЬКОГО на не предбачені видатки при перевозці єшалої,нема рахунків і справозв- дання. 26/ Рахунок Ч.189с на 2.000 коров від старшини БУКШОВАННЯТО, яко квартиру ешелона, справоздання нема. 27/ Рахунок Ч.189Т на 16.000 кор. на 200 пар черевик для полонених. Роздаточного списка нема. 28/ Рахунок Ч.191 на продаж 50.000 руб. дум. за 21.000 мар. пол. зи підписом тілько полковника Козинцева. 29/ Теж рахунок Ч.189Е на продаж І.300 руб. цар. за 2.340 кор. 30/ Теж рахунок Ч.189Е на продаж 4.000 руб. цар. за 7.200 кор., продажа зроблена в присутності поручика ПОМОГАЙДЕНКО. 31/ Рахунок Ч.I на продаж 15.000 руб. дум. за 7.200 мрк. за підписом тілько полковника Козинцева. 32/ Теж рахунок Ч.20 на продаж 22.480 гривень за 2.810 мрк. 33/ Рахунок Ч.24/I на 30.000 грив. від старшини МАЛИКА для полонених в таборі Стшалкові, справоздання нема. IV/ Лікарю МЕРКОВСЬКОМУ по рахунках Ч.Ч.204,152 і 127 було виплачено 907 мрк. пол. для уплати за помешкання, яка перевищувала належну по штату платню за помешкання. V/ Теж сотнику Горшковському по рахунках Ч.Ч.209,163 і 1888 на суму 819 марок пол. VI/ Поручику СТУКАЛО, яко скарбнику, належало добових по штату 40 мрк., але починаючи з жовтня м-ця по лютий включно йому виплачувалось по 80 мрк. VII/ По вимоговій відомості Ч.22 виплачена двумісячна допомога: полковникам: КОЗИНЦЕВУ і СТАСІНЕВИЧУ, сотникам: ДЕМІДІВУ, ЧАПЕЛЬСЬКОМУ, ГОРШКОВСЬКОМУ, поручикам : ПОМОГАЙДЕНКО і СТУКАЛО і лікарю МЕРКОВСЬКОМУ. VIII/ По вимоговій відомості Ч.13 виплачено на теплі речі по 3.000 мрк. пол. тим же і урядовцю ГУР. IX/ Полковнику СТАСІНЕВИЧУ виплачена допомога в розмірі 16.200 карб. згідно посвічення референта військових справ при Головноуповноваженому Уряду У.Н.Р. в м.Кам'янці отамана КОЛОДІЯ за Ч.587 від 26 грудня 1919 р X/ Полковник Козинцев одержав платню за 5 місяців і 23 дні звІ-го квітня по 23 серпня 1919 р., які ним раніш недодержані в розмірі 9.975 Виправдуючих документів нема. XI/ По рахунку Ч.18 одержано полковником ДАНИЛЬЧУКОМ І.500 марк пол, які мусять бути повернені Дипломатичною Місією. XII/ При здачі решти грошей до Секції по військовим справам не було зазначено, що І.300 гривень есть власність поручика ТАРАНЕНКО Бориса. XIII/ Оборот грошових сум за час істнування Місії такий Рубл. Корон. Марок. Карб. Рубл. Гривень. думс. царс. Прибуток. 633:000 125.740 3II.645/95 500 50.000 I74.IOO Видаток. 633.000 II3.904/ 320.754/65 5.075. 48.I52 I74.IOO 30 Лишається -- -- II.835/ -- -- I.848 -- 70 Перевищрата -- -- 9.I08/ 4.575. -- -- -- 70 Як полясна полковник Ковінцев подібна невідповідність прибутку і видат- ку виникла через те, що мим робились обміни ріжним полоненим і звагалі гро мадянам У.Н.Р.відправляючимся на Україну їхних власних грошей по курсу: карбованець за марку, або корону, або рубль царський. Розписок і взапалі до- кументів на подібні розміни не мається. Голова Комісії, Підполковник Члени комісії Сотник Матала Сотник Гудкешко Дописанному на першій "сторінці", при розвин- одної валику на другу" і на другій "сторінці", Стра- возданих кема - відтав Голова Комісії" Мідрополковник Майф Член Комісії" {Сотник Матала {Сотник Гудкешко 156 1078 оп. № 2 зареєстровано 59 стежка (дев'ять) +536=64 з них літерні №№ пропущені №№ 19 " 03 1988 р. Калинів Лігот. д/оу. 15.03.10 в Очікування 18.03.2011 Євд 20.01.99 Гаш 90 ч/з 8.04.02 фрол 05.02.99 Гаш п 7/3 26.09.02 Суп 62/З Дат: 5.03.03 До 1/3 27.05.05 Кочерга н 2/З СЕВІРЕНЬ Україна Дата: 1.04.03 Підпис 3306565