Церковна друкована література, 1921, 228 арк. — частина 2/3

- 29 - А он, позрѣвъши очима своими на оученики своя, и так рекл: Блажени нищіи, бо ваше єст цар- ство божіе. Бл(аго)с(ло)вени алчущеи нынѣ, бо на- сыщені бoudете. Бл(аго)с(ло)вени плачущееи ны- нѣ, бо ся смѣати бoudете. Бл(аго)с(ло)вени єсте, коли люде ненавидѣти бoudоуть вас, и розлю- чать, и посоромотять има ваше яко бы зло, для сына ч(о)л(овѣ)чьскаго. Радоуйтесь в тот день и веселѣтесь, бо то єсть заплата ваша ве- ликаа на небеси. Так же бо чиновали и проро- ком отцеве их (Лука, зачало 24). И пришол в Назарет, где ж то был въспи- тан (выхован), и вшол по обычаю своєму в день соуботный в соборище, и стал чести... И почал мовити... И дивовалися любым словам, которыи ж выходили з уст его (Лука, зачало 13). И сталося, коли шли до единого мѣстечка нѣкотораго, жена нѣктораа, именем Марѳа, прі- яла его в дом свой. А тая то мала (се)стру, кото- рой было имя Маріа, котораа то сѧдѣла при но- гах І(соу)совых, и слоухала слов его. Алє Марѳа мовила о многоми слоужбѣ, а стоячи реклa: Г(ос- под)и, не дбаеш ли о то, иже сестра моа мене са- моую тобъ послуоговати зоставила, речи ж юй, абь ми помогла. Отповидѣл І(соу)с и рекл ей: Марѳо, Марѳо, печалоуєшися и мовиш о многих речах, — 30 — едино же есть на потребу. М(а)рія бо доброую часть обыбрала, которая жто не отимется от неи (Лука, зачало 54). Един пак с тых об'ъшеных злод'юв, ругаю- чися ємоу, мовил: Єслиж ти єси Х(ристос), помози собѣ и нам. А другой пак, боудоучи товаришем его, отповидѣл ему, грозне рекоучи: чемоу ся ты Б(ог)а не боиш, бо ми єсмо правдиве в том осоу- жени, и за нашъ оучинки годноую заплатоу бе- ремо, а сей пак ничого злого никомоу не оучи- нил. И рекл І(соу)сови: помяни мя, Г(оспод)и, коли прійдеш в'ь ц(а)р(c)твіи своєм. И рекл ему І(соу)с: правдоу повѣдаю тобѣ, днес боудешь съ мною в раи (Лука, зачало 111). И послали к нему н'ькоторых з фарисеоув и иродияновоув, аби его вловили в мовѣ; которыи ж то пришодши рекли ему: оучителю, в'даємо, ижє єси справедливый, а не дбаєши н'ь на кого, и не смотришь на особоу людскоую, але правди- вому поутю божію наоучаєшъ. Годит ли ся дань дати, чи ли н'ьт? дамо ли или не дамо? А он, в'- дающи их лесть, рекл им: чемоу мя коусите? при- несѣте ми п'незъ, нехай оглядаю. А они принесли и дали ему. Рекл им: чис то єсть выбраженя и написаня? А они ему повидѣли: цесарево. И от- повѣдающи І(су)с рекл им: дайте ж тогда це- - 31 - сареви, што єсть цесарево, а б(о)жіє б(ого)ви. И дивовались тому (Марк, зачало 54). И пришол до мѣста самаританьского, кото- рое то зовоуть Сихар, близко села, которое дал Іаков Іосифови, с(ы)ноу своємоу. Был тиж там и колодязь (стоудня або криница) Іаковль, а I(coy)c, яко то з дорогы змордовался, и сѣл над колодя- зем; година юж была яко бы шостоя. И пришла жена съ Самаріи почрьпати воды. И рекл ей I(coy)c: дай ми пити, а очученици его на тот час оти- шли былі до мѣста, абы накоупили собѣ страв- ных речій (Іоан, зачало 12). Заправды, заправды повѣдаю вам, кто не входить дверьми в загородоу овечоую, але инoуды входить, тот єсть злодѣй и розбойник; але кто входить дверми, то єсть пастыр овечый, тому и одверный отворяетъ и овцѣ слоухають голоса его. А свои овцѣ называєть по имени, и выганияеть их; а коли власныи свои овцѣ выженетъ, и сам пред ними идеть, и овцѣ его за ним идоуть, бо знаютъ его по голосу его, а за чужим не идоуть, але аше и оутекають от него, бо не знають голосу чужого. Тоє им под притокою повидѣл I(coy)c, а они того не могли розоумѣти, што бы то была за повѣсть, которую им I(coy)c повидѣл. По- вторе пак рекл им I(coy)c: заправды, заправды по- — 32 — вѣдаю вам, иже я єсми дверями овечими. Вси, которыиж колиж передо мною пришли, злодѣе єсть и розбойници, але не слухали их овцѣ. Я єсмі дверями, а кто бы через мене вшол, тот боудет избавлен, а войде и опять выйде, и пожїток найдеть (Іоан, зачало 35, гл. 10). Сталосѧ пак в єдин д(е)нь, иже встоупил в лодю и оученици его; и рекл к ним: переплынѣмо на оному сторону озера. И поплыли на водоу. А коли плыноули, того часоу был оуснул; и при- шла боуря и вѣтры на озеро, аж и волныся в лодю вливали, так иже въ великом страху были. Тогда пристоупивши збудили его, рекоучи: оучи- телю, оучителю, загыбаєм. А он вставши приказал вѣтрови и волнам водным, и перестали, и борзо ся тихо оучинило. И рекл им: где єсть вѣра ва- ша? А они оустрашившися дивовались, и мовили єдин ко другому: а ктож то єсть, иж и вѣтром и водѣ приказоуе и слоухають его (Лука, за- чало 37). И был ч(о)л(овѣ)к в Іер(оу)с(а)лимѣ, которо- моу то имя Сумион. А ч(о)л(овѣ)к то был спра- ведливый, и б(о)гобоязнивый, и ждал потѣхы лю- доу і(зра)ильтеского. И д(оу)х с(вя)тыи был в нем. И было ему объцяно д(оу)хом с(вя)тым не ви- дѣти см(е)рти, ажбы пръвѣе оуздръл Х(рист)а — 33 — Г(оспод)ня. И пришол д(оу)хом до ц(е)рквье. А коли оуводили дитя I(cou)са родичеве его, абы оучинили по обычаю законному о нем, а он его взял на роукы свои и хвалил Б(ог)а, и рекл: Н(ы)нѣ отпусти слоугоу своего, вл(а)дьыко, по гл(агол)оу твоему з миром, яко видѣли очи мои сп(а)сеніе твое, которое ж то зготовил еси перед лицем всѣх людей, свѣт на окровеніе языком (поганом) и славоу людей твоих Изр(аи)ля. От(е)ць пак его и м(а)ти дивовались тому, што есть по- вѣдано о нем (Лука, зачало 8). В оныя то дни сталося есть, иже вышло есть выречения от цесаря Авгоуста, абы был пописан весь свѣт. Тото писаня наиперше сталося от вла- даря сирьского Киринея. И шли всѣ, абы ся при- знавали каждый з них до своего мѣста. Вышол пак Іосиф от Галилеи из мѣста Назарета до жи- довьскои земли до мѣста Д(а)в(и)д(о)вого, которое зовуть Вифлеом, прото иж был з домоу и поко- лѣня Д(а)в(и)дового, абы был пописан из Марією, обрученною ему женою. А тогда то бременна была. И сталося коли там были, выпльнилися дно- ве родити ей. И породила сина своего перворо- жденнаго и оувила его в пеленьки; а положила его в яслех дѣля того, иже им в дому гостинном оупокою не было, а пастьре в той же сторонѣ и - 34 - сторожу ночнойную над стадом своим стерегли. А и Ангел Господень стал близко них, а и ясность Божія освѣтила их. И оустрашилися великим страхом; и рекл им Ангел: не боитеся, бо и я повѣм вам радость великоую, которая боуде и всѣм людем, бо ся народил вам дн(е)сь збавитель, который есть Х(ристос Г(осподь), который то есть в городѣ Д(ави)довъ. А тото вам знаменіе: найдете младеньца, пеленами повитого, а положеного в яслех. А в тот час из ангелом борзо стало мно- жество воинства небесного, хвалячих Бога. И мо- вили: Боуди хвала Б(о)гоу на высокостях, а на земли мир, и межи людом добрая воля. И ста- лося, иже пошли от них в небо ангели. Онии то пастыре мовили єдин к другому: подмо аж до Вифлеома, а оувѣдаємо тое слово, которое то ся стало, и туою рѣч, которую нам Г(осподь зъя- вил. И пришли борзо, и нашли там Марію, Іоси- фа и дитя, лежачее в яслех. А оузрѣвши рослави- ли то, што есть им повѣдено о том дитяти. И ди- вовалися всѣ, которыи то слышали, што им па- стыреве повѣдали. А Марія захововала всѣ тый слова, розмышляющи в с(е)рци своем. Пастыреве пак връноулися назад, хвалячи Бога з того всего, што слышали и видѣли так, яко есть им повѣдено. (Лука, зачало 5). - 35 - Протож прошу вас, с(вя)щенніци, отці и ді- акони, и вси, которыи єсте в клиросех причтен- ныи слоугы ц(е)рк(о)вныи. Если в ко(то)рои гла- ве, любо зачале, либо початкоу, либо конци из- гроубих—с товарищем мовячи, албо в помыслех сегосветних мысялячи,—исправляйте, а не зле речьте писавшемоу. Але просъте Б(ог)а, так мовячи: Все нехай боудеть бл(а)гооугодно и подобно твоєму ч(о)л(о)(в'ько)любномоу м(и)л(о)с(е)рдію. Тыж и ме- н(е), Спасе, сп(а)си по милости твоей и по мно- гым щедробливостям твоим, и дай мнѣ, абых те- бе, единого истинного Б(о)га, хвалил, от н(ы)нѣ а и до см(е)рти моєи. А за тым нехай боудет хв(а)- ла и честь Б(о)гоу Отцоу съ С(ы)ном и Д(оу)хом С(вя)тым на в'ьки в'ьчныи славне триваючемоу. Аминь (Післямова). В живій церкві жива душа Нехай Господа хвалить живого Живим словом своїм повсякчасно, Нині й завжди, й на вічні віки! Святе Письмо благословляє мову живу для церковного вжитку. Дивись про це: Послання перше до Коринфян XII, 10, 28; XIV, 2, 4, 6, 8–11, 13–19; взагалі гл. XII, XIII і XIV. Діяния II, 4—11; X, 44—46; XIX, 6. Кол. I, 23. Об'явлення Іоана V, 9—10; VII, 9–10; Х, -11; XIV, 6. Єванг. Матвія XXVIII, 19; Марка XVI, 15—17. 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНЬСКИЙ. Український церковний стиль. 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до відновлення (тимчасово див. № 11 ст. 7—18). 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько - словацька церква і її наука (тимчасово див. № 11 ст. 22–41). 19. Текст поминання влади Української Народньої Республіки. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 м. п. 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЕНКО - САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне становище Української церкви. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як цариця Катерина обмосковлювала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. Ціна 30 м. п. 23. Проф І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма св. на українську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили церковні українські книжки. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіє церковним діячам про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Царгородського Вселенського Патріярха до Українського Народу. 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. 31. Молитва за отчизну про перемогу над ворогом, що запосів Рідну Землю. 1921 р. Ціна 5 марок. Видання 2-е. 32. Книга годин молитовних, з грецької на українську мову переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 33. Церковні співи на св. Літургії, на українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 34. Ранішня і всеношна служба, з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 35. Порядок вечірні, повечір'я і північної служби; з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 36. Меморандум Чехословацької Церкви до Сербського Архієрейського Собору, з чеської мови переклав Професор І. ОГІЄНКО. 1921 р. 4 ст. 6 м. п. 37. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Автокефалія української церкви. 38. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Українська мова службі Божій і в Богословії. 39. Синодик славних лицарів, що в боротьбі за волю Ук- ни життя своє поклали на вівтар отчизни. 1921 р. 4 ст. 5 м. 40. Статут Чехословацької Церкви. З чеської мови перек Проф. І. ОГІЄНКО. 1921 р. 8 ст. Ціна 15 м. п. 41. Проф. І. ОГІЄНКО. Як треба вимовляти букву і церковно-слов'янських текстах. Історія букви ї. 1921 р. 16 ст. 30 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Головніші правила українсь правопису. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Єва лія 1556 р. 1921 р. 36 стор. Ціна 50 м п. Праця в благодійнім видавництві „Українська Автокеф на Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок ціл поступають на збільшення фонду Видавництва. Адреса для замовлень книжок: Tarnów, hotel „Bris № 6, проф. І. Огієнко. Книжки продаються по всіх українських книгарнях. ЦІНА 50 МАРОК. Благодійне Видавництво „Українська Автокефальна Церква“ Під редакцією Проф. І. ОГІЄНКО. № 16. ЖИТТЯ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ. — ПЕРЕКАЗАЛА НАТАЛЯ КОВАЛІВСЬКА-КОРОЛЕВА. ТЕРНІВ. 1922. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА випустило такі книги: 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослужбова. Права живої мови бути мовою церкви. 1921 р. 32 ст. 50 м. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тек- сту. Правила й зразки вимови. 1921 р. 20 ст. 50 м. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Православний моли- товник для шкіл початкових мовою церковно- слов'янською й українською. З благословення Єпископа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 64 стор. Видання 2-е. 50 м. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Див. № 8; 40 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 40 м. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Приєднання Церкви Української до Церкви Московської в 1686 р. 1922 р., 16 стор. Видання друге (перше – див. № 6). 40 м. 10. Свята Служба Божа св. Отця нашого Іоана Золотоустого мовою українською. На українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. Частина І: текст, ч. II: пояснення Благодійне Видавництво „Українська Автокефальна Церква“ Під редакцією Проф. І. ОГІЄНКО. № 16. ЖИТТЯ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ. Переказала НАТАЛЯ КОВАЛІВСЬКА-КОРОЛЕВА. ТЕРНІВ. 1922. ЖИТТЯ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ. Переказала Наталля Ковалівська-Королева. Майже за двісті років по смерті Христовій народилася на світ Свята Варвара — „прекрасна невіста Господня“. Народилася вона в головнім місті належного до Римської держави краю — Бітинії. Звалося те місто Никодемія, й було воно славне тим, що і в ньому, та й по всій країні Бітинській, були незвичайної краси дівчата. Та й країна та була прекрасна, немов наша Україна. Високі, мов намальовані, гори, гаї журливі, річки, як срібло блискучі. А на тій - 4 - землі чудовій зростали й жили, як живі квітки, гожі, стрункі дівчата та гарні, ставні чоловіки. Коли народилася Варвара, то не довго довелося їй зазнати матерньої ласки: швидко по тому вмерла мати її. Лишилася вона донькою-одиночкою у батька, багатого та пишного пана Діоскура. А Діоскур був людиною твердої та впертої вдачі. Міцно вірив він у своїх паганських богів, був до них дуже прихильний, вірно слухався всяких приписів своєї віри й нічим перед нею не поступався. Коли, по смерті його дружини, лишилася в нього на руках його єдина донька, то й надумав він дати їй як найширшу освіту, виховати її як найкраще, навчити всієї тієї мудрості, що знали тоді найкращі вчителі та мудреці. І, як почало див- - 5 - чатко підростати, не жалував Діоскур ні грошей, ні клопоту, щоб з самих далеких країв привезти їй найкращих вчителів, про яких широко-далеко росходилась слава. А щоб не перешкоджало їй ніщо та щоб не зазнала його укохана донька жадних турбот, й могла б успішно переходити науки ріжні, намислив Діоскур вилучити Варвару зо всього світу. Звелів він вибудувати для неї окрему високу вежу і там оселив маленьку дівчинку, сподіваючись, що за високі та міцні мури не знайдуть стежки до неї всі гидоти, роспуста й зіпсованність, що були в той час між людьми Никодемійськими. Найпаче ж боявся Діоскур, щоб не дійшли до його доньки вільні думки безвірря, а ще більше, щоб і словом вона не почула про нову віру Християнську, - 6 - що почала ширитись тоді в Рим- ській державі. За тих часів паганці покладали Християнську віру за найшкідливішу річ, за найгірший забобон, а всіх прихильників нової віри вважали за найгидних, найстрашніших злочин- ців. І тим дужчий був жах паганців перед Християнством, що воно, не зважаючи на всякі заборони та лю- ті кари, невпинно ширилося та рос- просторювалось по землі, знаходячи все більше й більше собі прихиль- ників. Особливо ж багато перехо- дило на віру Христову жіноцтва. І часто траплялося, що не тільки якісь прості жінки, бідного коліна, а й всіма поважані панії та панночки з найбагатших родин, славних ста- ровинних родів вирікались паган- ської віри своїх батьків та ставали вірними слугами Христовими. А вже - 7 - тоді ні кепкування, ні умовляння, ні кари, ні люті тортури не могли ні- чого вдіяти, не помагали привер- нути їх знову до віри старої, па- ганської... Найбільше ж переходило на віру християнську жіноцтва через те, що дуже недобрі були умови життя жі- нок того часу. І можна сказати, що чим багатші та зацніші були родини, тим гірше в них жилося тогочасним жінкам. Чоловіки провадили рос- пустне життя, піячили, зраджували своїм жінкам, часто безневинно їх зневажали, дивилися на них не як на рівних собі, а тільки як на ви- грашку та забаву. Раз-у-раз перебу- ваючи по за рідною оселлю, в гурті таких же багатих ледарів, зацні па- ни гуляли та піячили, провадили час в політичних суперечках, роз- важали себе кінськими бігами та - 8 - гонами. А жінок своїх тримали вдо- ма, оточених ріжними рабинями та невільницями. Жінки нудилися від безділля, нарікали на свою долю, бавилися так чи інак, у вільні ж хвилини провадили довгі розмови зі своїми невільницями. А невільникам в той час жилося дуже тяжко, як і взагалі живеться не солодко всім тим, кого живоси- лом позбавлять волі. Отож невіль- ники переважно й переходили до віри Христової, бо знаходили в Хрис- товій науці втіху в своїй біді та стражданнях, бо ж знали, що за тяжке та трудне їхнє життя на зем- лі чекає їх нагорода та вічний спо- чивок на тім світі, в раю Господ- ньому, де нема ні панів, ні хлопів, і де кожен матиме по своїх заслугах. І в тих розмовах зі своїми па- нями слуги та невільниці й роспо- - 9 - відали про науку Христову, і вільно й невільно привертали тим до нової віри своїх багатих пань, що здебільшого крадькома хрестилися та потаємно приставали до християнства. Добре знав про те Діоскур і робив усе, що було в його силі, щоб не допустити свою доньку зазнати науки Христової. Оточив він її в тій самотарській вежі всякими роскошами та забавками. Найдорожчі килими, мистецькі мармурові постави, рідкі, розумні книжки, прекрасні образи, дорогощінні оздоби—все те мала молода дівчина. А служило їй чимало навмисне до неї приставлених слуг, певних та надійних, на яких Діоскур міг сміливо покладатись, що вони нічого не повідають його дитині про небезпечну науку. Був він спокійний і за те, що нічо- - 10 - го вона не довідається й від одно- літків та подружок, бо ж сиділа вона завжди самотно в своїй вежі, за міцними мурами, й не мала жад- ного товариства. А на вчителів тим більше міг покладатись старий бать- ко, бо ж вибирав він їх сам та й платив їм великі гроші. Та тільки ж кінець-кінцем вий- шло воно все не так, як сподівався багатир Діоскур. Правдива наука Христова найшла собі стежку й до молодої, недоторканої душі красуні Варвари. За тих часів поміж найславніши- ми вченими самою мудрою та ви- значною людиною вважався один, на наймення Ориген. Був він христи- янин. Тільки, як великий мрійник, не всю науку Христову приймав він так, як переказали її людям святі Апостоли. Де-що висвітлював Ори-. - 11 - ген по своїйому, в супереч тому, як навчала Свята Церква. Тим-то християнне тодішнього часу не визнавали Оригена за свого брата й спільника. Та Оригенові було байдуже, що про нього думали люди; він цікавився більше наукою, як людьми. І от, прочувши про його вченість, і запросив його Діоскур за навчителя до своєї доньки. Інші перекази повідають, що однак Ориген сам до Варвари не поїхав, а послав натомість свого учня Валента, який і вчив Варвару ріжних наук. Але ж дівчина була знайома й з самим Оригеном та листувалася з ним. Минали роки, як пробігає в річці вода. З маленької дівчинки виросла Варвара стрункою дівчиною, стала надзвичайною красунею, тихою, лагідною, розумною та освіченою. - 12 - ною. Тільки чим дужч вона зростала та ще-більше набиралася розуму, то все дужче непокоїли її ріжні думки. Хоч і не знала вона живого життя, що точилось довкола неї, але ж з книг, зі слів учителів, з оповідань невільників бачила вона, що панує в світі неправда та неволя, що жи- вуть люди недобре, не по Божому. Теплими чудовими ночами вихо- дила вона на рівний дах своєї вежі, що по тамошньому звичаю був зроблений, як прогалина в саду, заставлений деревами, обсажений квітками,—сидала там, немов у рос- кішному садку, дивилася на посріб- ленний місяцем краєвид,—і мріяла, і міркувала. Нічим і ніколи не стур- бована, довго-довго думала молода красуня і про білий Божий світ, і і про вічність землі та неба, і про Того, Хто так розумно й доречно — 13 — створив всю цю величню красу, оживив її істотами ріжними, дав життя людині... Думала—й не нахо- дила вона правдивої відповіді на всякі питання, що повставали в її мудрій голівці. Бо все те, що чула вона від своїх вчителів-паганців, все те, що вичитала по їхніх книгах,— не задовольняло її, не заспокоюва- ло її серця. А не задовольняло че- рез те, бо бачила вона, як всі ці вчені та мудреці говорять неодна- ково, як всі вони один з одним сперечаються, як один вважав за брехню та помилку те, що інший визнавав за найвищу правду. І коли згадувала вона оповідан- ня про стародавніх богів та ге- роїв,—так само бачила, що й там нема правди. Бо ж боги ті надто вже були подібні до звичайних лю- дей. А хоч оповідалося про їхню — 14 — надлюдську силу та могутність, од- нак мали вони всі людські хиби та вади; часом-то й просто були нік- чемністю, що не то що смертельним людям, а навіть самі собі не могли дати ради. Вони то гнівались, то билися поміж собою, то заздрили одно одному, робили вселякі капо- сти, крали один у одного жінок, любили смашно попоїсти та погу- ляти. Які ж то, справді, були боги, чим же вони ріжнилися від того- часних, зіпсованих людей, як же можна було шанувати таких богів, визнавати їх за вищих, святих істот?!.. І перестала Варвара вірити в тих богів паганських... Її ніжна, чиста душа відвернулась від них, гидува- ла ними. Якийсь таємничий, внут- рішній голос говорив їй, що пови- нен бути в світі інший Бог, всемо- гутній, справедливий, добрий, нео- - 15 - мильний, мудрий. Той, що створив увесь цей прекрасний світ... І так невільно почала Варвара линути душею до цього, ще неві- домого їй, Бога, почала вона дошу- куватись Його своїм чистим, діво- чим серцем. Напевне питалася во- на й великого вченого Оригена, а той відповідав на її допитливі ли- сти, помалу відтуляв перед її очима запону, зза якої сяяло Світло Віч- ної Правди, що проходило в саму душу самітньої дівчини. І її дужий розум приймав тільки саму святу правду, не затемнювався зайвими міркуваннями Оригеновими... Коли стала Варвара на порі, ро- зійшлася довкола слава про її чу- дову красу та бистрий розум. От і почали навперебій сватати її па- рубки. А були між ними юнаки з - 16 - найкращих, найбагатчих та найслав- ніших родин. Дуже все те тішило старого Діо- скура. Довго він перебирав ними, аж поки, нарешті, не спинився на од- ному юнакові, якого визнав за най- кращу пару для своєї доньки. Пі- шов він до її вежі та й почав умо- вляти, щоб вона стала до шлюбу. Та несподівано спіткав рішучу від- мову: Варвара й слухати не схотіла про дружину, а сказала, що ніколи заміж не піде. Звісно, батько посміявся з цих доньчиних слів та й вирішив, що вона ще надто молода, має час по- чекати. До того ж дівча увесь час жило собі в самотині, крім вчителів та слуг нікого не бачило, отож, мо- вляв, воно й соромиться та лякаєть- ся, бо не прийшов ще на нього час. І не чіплявся він до неї, дав їй волю. - 17 - Якось одного разу, вибіраючись по справах в далеку подоріж, зайшов Діоскур знову до дочки й, прощаючись, питався її, чи не має вона часом якогось бажання? Може коритть їй чогось такого, що вона ще не має? От Варвара й попрохала тата, щоб звелів він зробити для неї у вежі нову купальню. Звісно, Діоскур радо вволив доньчину волю й наказав збудувати для Варвари пишну, мармурому купіль. У багатих людей того часу купелі робилися в підлозі, як великі водозбори. Викладали їх ріжнобарвним мармуром з усякими візерунками. Отож, коли принесли Варварі взірці на вибір, то вона жадного не ухвалила, а накреслила сама малюнок. Був же то малюнок великого хреста, - 13 - Мусіли будівничі її послухати й зробили все, як вона загадала, а того й не відали, що приправляє все те Варвара до свого хрещення. І справді, в тій купелі Варвару й було охрещено, а хрестив її, як говорять старовинні перекази, отой самий її колишній навчитель Валент, що був потаємним християнином, пан отцем. Певніше ж всього, що послав його до Варвари вчений Ориген. Охрестившись, Варвара одночасно заприсяглася ніколи не вийти заміж, а лишитися „невістою Христовою“ на все життя. Тим часом повернувся зі своєї подорожі й Діоскур. Тепер уже було в нього все приправлено до весілля й він почав настирливо умовляти дочку швидче виходити заміж. Спочатку Варвара тільки мовчала, — 19 — а коли батько зачав її силувати, вона призналася щиро, що вона — християнка, охрещена й заручена з Христом, тоб-то заприсяглася на доживотне дівуваання. Потім почала вона вихваляти віру Христову та умовляти свого старого батька, щоб покинув він звичаї та віру паган- ські й сам перейшов до християн. Мало не вмер з несподіванки старий Діоскур, як почув від донь- ки оті слова. Аж остовпів він і зем- ля пішла в нього обертом під но- гами. Те, про що він мріяв майже все своє життя, враз роспалося, пі- шло прахом! Всі надії, що так пес- тив він їх в своєму серці, враз загинули!.. Замість слави його ча- рівна й учена донька принесла осу- довисько його славному родові, по- крила соромом його сиву голову, бо приняла віру тих, що він вважав — 20 — їх за розбишак та злодіїв!... Але ж не тільки в цьому сором!... Яка ж то буде ганьба, коли хтось довідається, що вона перейшла на віру, яку засуджено законами держави, яку вважають за зрадництво Римові, за приналежність до якої будуть судити й можуть присудити до страти на горло від руки ката! Старий Діоскур просто збожеволів з горя та злості. Неначе водою змило, так враз зникла його любов до рідної доньки, а замість того виросла в серці люта, шалена зненависть. Засліплений гнівом, мов божевільний кинувся Діоскур з мечем на Варвару і, напевне, зарубав би її враз, коли б слуги не повідчинали всі двері та брами у вежі, й на подвір'ї й тим не помогли б дівчині втекти від шаленого батьківського гніву. - 21 - Мов вітер, вилетіла Варвара з батькової оселі й подалася в гори... Старовинні перекази оповідають, що оскаженілий Діоскур кинувся навздогін за дочкою. Однак, коли вже він ось-ось наганяв Варвару, розчинилася перед нею скеля, що не була така тверда, як батькове серце, розчинилася і впустила бідолашну дівчину в свою глибинь, неначе в хату. А сама знову, мов бра- ма, зачинилась. Довго шукав Діоскур між скелями та проваллями свою доньку, мов той лютий вовк беззахистну сарну. І може б не знайшов її, коли б не трапився там лихий пастух, що показав Діоскурові, як пролізти в ту щілину, де ховалася Варвара. Вона саме молилася, коли в печерю вскочив розлючений батько. Немилосердно збив він бідолашну — 22 — дівчину, звелів слугам звязати її не- притомну й знову закинути до її вежі. Але вже тепер не казковою ко- ролівною жила там красуня Вар- вара, — стала вона в'язнем у рід- ного батька!... Тим часом батько гадав, що го- лодом та суворими карами поща- стить йому примусити доньку від- ступитися від нової віри. Та помилився суворий батько. Молода християнка терпеливо зносила всі докори, муки й знущан- ня та ще й тішилася з того, що страждає вона за Спасителя свого, який умер за людські гріхи на хресті. І ще дужче розлютився тоді Діоскур, бо побачив він, що не вді- яти йому нічого з дочкою своєю. Власною рукою звязав він її та й послав до судді, що звався Мар- - 23 - ціян. А суддю сам прохав, щоб, не жалуючи, засудив він його дочку на кару, яку призначали за державне зрадництво, бо перестав він вважати Варвару собі за рідню. Бачив тепер лихий батько в ній не свою дитину, а тільки запеклого ворога всього того, що він так поважав та шанував, ворога своїх богів, державного ладу свого краю, ворога закону днедавнього, своєї батьківщини... Бо дуже зжився він з старими думками, надто звик вважати себе „римлянином“, дарма, що того Риму й бачити ніколи не бачив, дарма, що й говорив він та вся його родина не тією чужою латинською мовою, що розмовляли римляне, а своєю рідною, тільки покаліченою латинськими словами... Бо ж тяжко людині відзвичаюватись від того, до чого вона звикне за - 24 - все життя, хоч і було б те гірше за нове, але не звичайне... Аж вжахнувся суддя Марціян, як углядвін оту молоденьку, гожу панночку, так безжалісно скатовану батьківською рукою. Звелів він ро- скувати її кайдани й почав лагідно вмовляти її, щоб відреклася вона нової науки, щоб перепросила бать- ка; вклонилася старим богам паган- ським, та не робила б ганьби й со- рому своєму славному, всіма поважа- ному родові. Вислухала все те Варвара й спо- кійно, але ж твердо відмовила: „Ні, пане суддя. Не можу я мо- литися богам, яким не вірю. Я— християнка, і знаю тільки одного Великого й Милостивого Бога, в руки якого й віддаю я свою душу і тіло“. Тоді вже й суддя почав гніва- — 25 — тись. Звелів він принести всякі при- ладдя страшні, що ними в той час катували та мучили всяких злочин- ців. Та не злякали Варвару всі ті страхіття,—твердо й непохітно сто- яла вона на своїмy. Тоді Марціян звелів вибити дівчину різками й за- кинути до хурдиги. Й після цього не скорилася Вар- вара. У темній, вохкій, загидженій в'язниці своїй все думала вона про му- ки Христові, тішилася, що тепер вона сама терпить за Нього, віри- ла, що дасть Він їй силу витримати муки до кінця. Та не лишили її в супокою ті злії люди. Другого дня знов по- вели Варвару на суд. Стала вона перед суддю, й здивувався Марціян, коли побачив, що й сліду нема на дівчині від вчорашньої бійки та - 26 - батькових побоїв, а стоїть вона сві- жа тілом та спокійна серцем. „От бачиш,—почав суддя їй гово- рити,—як люблять тебе наші боги, які вони до тебе милостиві! Це ж бо вони вилікували за одну ніч всі твої рани. Бо хотять вони, щоб ви- знала ти їхню могутність та ласка- вість до тебе. Подякуй же їх, по- клонися їм!.. „Розумний ти чоловік та не до- ладу говориш,—поштиво відповіла дівчина.—Я знаю твоїх богів: лихі вони й не лікували б вони ран моїх за те, що не хочу я їх визнавати. Зцілив мене мій Праведний Бог, Ісус Христос, якому віддаю я свої муки, а як доведеться, то й життя своє радо віддам“... Побачив тоді суддя, що не до- сягне він нічого ласкою та вмовлян- нями й віддав він Варвару на муки — 27 — та тортури. Страшно знущалися над нею жорстокі кати: стругали її біле тіло залізними стругами, підпалювали її смолоскипами, били безжально по голові, повідрізували їй груди... А дівчина все те мовчки терпіла й тихо молилася: — Господи Милостивий, підтримай мене, кволу та слабодуху!.. Не покинь мене, поможи мені, немічній!.. І не вдіяли кати нічого своїми муками, не зломили вони Варвариної волі, не відреклася вона від своєї віри. Тоді, вже й так напів неживу, присудив її суддя Марціян скарати на горло мечем. І сталася тут нечувана річ. Діоскур, рідний батько Варварин, що дивився на всі катування своєї колись укоханої дитини, вхопив меча й власноручно відрубав їй голову!... — 28 — Навіть кати вжахнулися такої запеклости. Тільки вже потім люди вигадали та почали росповідати, що зробив він так через свою пиху, бо, мовляв, не хотів дозволити, щоб його доньку зарубав звичайний кат, що стинав голови всяким розбійникам та злочинцям... Та не довго вже потому жив Діоскур: забив його гнів Божий блискавицею з неба... А страховинна смерть Святої Варвари сталася, як оповідають перекази, року 237-го по Різдві Христовім, за панування цезаря (тоб то—короля) Максимина. Пізніше мощі св. Варвари було перенесено на Україну, до Києва, коли українські князі були в дуже близьких стосунках з грецькими царями і брали собі за жінок їхніх сестер та дочок, - 29 - А саме, великий український князь Святополк, що при святім хрещенні одержав ім'я Михаїла, одружився з донькою грецького царя Олексія Комнина, Варварою. Царівна Варвара, від'їжджаючи з Греції на Вкраїну до чоловіка, впросила батька свого подарувати для народу українського мощі Святої Варвари. Цар вволив цю волю доньки своєї, і мощі св. Варвари було відвезено до Києва. А чоловік її, князь Михаїл-Святополк, р. 1108 вибудував у Києві велику кам'яну церкву на ім'я св. Архистратига Михахаїла, заступника свого, і з великими почестями положив в ній мощі Святої Великомучениці Варвари. Так Св. Варвара стала заступницею Народу Українського. В час нападу на Київ татар з Батиєм на чолі мощі Св. Велико- - 30 - мучениці Варвари було "добре сховано, і лише по довгих роках, як минула небезпека татарська, їх знову було положено в тім же храмі. Ліву руку Св. Варвари було залишено в Греції; але за часів Київського митрополита Петра Могили (в середині XVII-го віку) цю руку було перенесено до Воздвиженського Храму в м. Луцьку на Волині, а пізніше до Софіївського собору в Київі. Року 1847 мощі Св. Варвари було положено в багату срібну труну (раку), в якій спочивають вони в Київі й тепер. До мощей цих сходяться вірні зі всього світу, шануючи пам'ять Святої Великомучениці. В Західній Європі Святу Варвару вважають за помішницю й утіху вміраючих. Визнають, що тим, хто, - 31 - конаючи, молиться до неї, дасть вона силу діждатися сповіді та Святого причасття й не попустить вийти в останню путь непідготовленим. На знак цього й малюють її на образах з келехом. У Франції ж та Іспанії мають Святу Варвару за покровительку (патронку) гарматчики та робітники на залізолитних заводах і по шкляних гутах. Дуже часто образа її можна побачити на церковних дзвонах, бо ж тими дзвонами скликають людей на ґвалт, коли трапиться пожежа, а Святу Варвару вважають за хистницею від огню та громовиці, У нас, на Україні, вважаємо Святу Варвару за покровительку та за хистницю молодих дівчат, а також — утіхою й помішницею конаючих. Наш український народ - мученик цілою душею полюбив і від- - 32 - дався „Невісті Христовій, Варварі Прекрасній“ та шанує її, як свою українську, національну Святу. На честь її зложив Український Народ чудові співи—канти, згадує її в своїх прислів'ях та приказках, а образа її можна знайти майже в кожній селянській і панській хаті... Вірна Церква Українська святкує пам'ять Святої Варвари Великомучениці 4-го грудня по старому календареві, тоб то 17-го грудня по календареві новому. до тексту. З благословення Єпископа Кремі- нецького Діонисія. Друковано кирилицею. 1922 р. 176 стор. 850 м. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Матеріали по істо- рії Церковногоруху на Вкраїні. Випуск І. Під- валини Української Православної Церкви. 1922 р. 16 стор. 40 м. І5. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. 1921 р. 48 стор. 80 м. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як цариця Ка- терина обмосковлювала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. 50 м. 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Жито- мирська Євангелія 1571 р. Опис пам'ятки, аналіз мови і словник. Нарис з історії культурного життя старої Волині. 1922 р. 72 стор. 100 м. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пере- сопницька Євангелія 1556 р. 1921 р. 36 ст. 75 мар. 44. Проф. І. ОГІЄНКО. Новий Завіт в пе- рекладі на українську мову Валентина Нега- левського 1581 року. Нарис з історії культурного життя старої Волині. 1921 р. 32 стор. 75 мар. 45. Проф. І. ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. Нариси з історії Цер- кви Української. 1921 р. 32 ст. 100 м. 48. Свята Великодня Відправа. З грецької мови на укр. переклав проф. І. Огієнко. 1922 р. 32 ст. В дві фарби, ц. 120 м. 50. Свята Відправа на Зелені Свята. З грецької мови на українську переклав проф. І. Огієнко. З благословення Єпископа Діони- сія. 1922 р. 32 ст. Роскішне видання в дві фарбі, ц. 180 м. Книжки продаються по всіх українських книгарнях. Там же продаються книжки Видавництва „Рідна Мова“. Вийшов № 1: Головніші пра- вила українського правопису. 1922 р. 30 стор., 40 марок. Хто виписує книжки від автора (Tarnów, Krakowska 29) за пересилку не платить (дрібні кошти можна слати почтовими марка- ми). Конто чекове Почтової Каси Ощадності № 150.538. Постійним передплатникам Видавництва всі видання висилаються негайно по їх виході з друку. Плата по одержанні книжки, з чеком на конто № 150.538 для безплатної відсилки грошей. Просимо записуватись постійними перед- платниками, зазначуючи, скільки примірників висилати. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГЛЕНКО. № 42 ПРОФ. ІВАН ОГЛЕНКО. УКРАЇНСЬКА ЖИТОМИРСЬКА ЄВАНГЕЛІЯ ===1571 року.=== ОПИС ПАМ'ЯТКИ, АНАЛІЗ МОВИ І СЛОВНИК НАРИС З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ СТАРОЇ ВОЛИНІ. 1922. I. ЖИТОМИРСЬКА ЄВАНГЕЛІЯ 1571 РОКУ. Серед українських перекладів Письма Свя- того, що їх так рясно було вродило в XVI віці, найперше місце по чистоті української мови без сумніву належить т. зв. Житомирській Євангелії. Не показана їй скромна з зовнішнього боку, Єван- гелія ця своїм добрим перекладом заслуговує пов- ної уваги наукового дослідника. Волинь, як про це писав я в іншому місці,¹) відогравала велику роль в українськім культур- нім русі XVI-го віку. На Волині було утворилося тоді декільки значних осередків, що багато по- працювали для культурного піднесення україн- ського народу; такими 'осередками були, напр., двори князів К. Остріжського в м. Острозі, А. Курбського в Милановичах коло Ковля, а також манастирі в Володимирі, Луцьку, Кремінці, Дер- мані та інші місця. ¹) Див. Проф. І. Огієнко, Новий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського, 1922 р., ст. 4–6. — 4 — Серед тих осіб, що не забували про рідну українську культуру і працювали в міру сил сво- їх для піднесення її, був скромний український діяч того часу, Василь Загорівський. Був він близь- ким приятелем кн. Андрія Курбського і дуже ці- кавився культурно-освітніми справами свого рід- ного народу. Безумовно він належав до того культурного осередку, звідки вийшла славна ук- раїнська Пересопницька Євангелія 1556—1561 р. Але нещасна доля судилася цьому Загорів- ському: з першою жінкою своєю, Марушою княжною Збаразькою, він розвівся сам, а друга,—княгиня Катерина з Чарторийських, кинула його. А Року 1576 на Волинь напали татари, і В. За- горівський, після геройської оборони, дістався до полону. Татари вимагали від Загорівського ви- купу 500 золотих червоних, але таких грошей за нього ніхто не вніс,— і бідний полоненик помер в неволі в Орді р. 1580-го, помер з думками про кращу долю рідного краю... Від Загорівського збереглася Духівниця, пов- на національного українського патріотизму. На- писав він її перед смертю в татарській неволі р. 1577-го. Між іншим в цій Духівниці В. Заго- рівський турбується про долю церкви св. Іллі в Володимирі-Волинському і наказує мати при ній „дяка доброго“, щоби він книги, „яких церковь пилне потребуєть“ переписував „з доброго зводу“, з поправних оригіналів ¹). ¹) Архивъ Юго-Западной России т. I ч. I № 25. - 5 - Василь Загорівський був людиною дуже релігійною й побожною і завжди дбав про оздобу храмів. Його перша дружина, Маруша княжна Збаразька, була фундаторкою церкви Св. Іллі в Володимирі. І пробуваючи в тяжкій татарській неволі, Загорівський пам'ятав про цю церкву і багато уділив її місця в своїй відомій Духівниці. Певне, за час свого перебування на Волині Загорівський любив цю церкву св. Іллі і не забував її своїми щедрими дарами. От в цім храмі св. Іллі в Володимирі-Волинськім і було написано Житомирську Євангелію. (Євангелія тетр, або четвероєвангелія). Місце напису проте ніде не зазначено в самім рукописові, і можна тільки припускати, що це була церква св. Іллі в Володимирі. Так думати примушує те, що до самого останнього часу рукопис Ж. Є. зберігався в Володимирі, при Миколаївськім соборі, куди він перейшов з церкви св. Іллі. До нашого часу зберігся опис (візита) церкви св. Іллі від 6 жовтня 1758 року, і в цім описові серед церковних книжок згадується й якась писана Євангелія, при чому опис її нагадує рукопис Ж. Є. Це теж приймаємо за доказ Іллінського походження Ж. Є. Та й сам Загорівський в своїй Духівниці 1577 року згадує про якісь дві Євангелії при церкві св. Іллі і просить оправити їх в срібло й позолотити. Коли серед цих Євангелій була й наша Ж. Є., то волі Загорів- - 6 - ського не виконано,—бо Ж. Є. тепер в досить простій оправі. Час перекладу Євангелії на українську мову точно зазначено в самім рукописові, в Післямові по Євангелії від Луки; тут читаємо: „за помоччю бож'єю є доконана книга с(вя)t(o)го славно(го) и всехвално(го) ап(ос)t(o)ла... Лоукьи... року б(о)жі- его 1571 мця юн(я) 21 дня“. Таким чином в середині 1571-го року вже закінчено було Єванге- лію Луки; рахуючи працю перекладчика Ж. Є. взагалі не дуже складною, можна припустити, що почалась вона десь в кінці року 1570-го, а то може і в тім же 1571, і в тім же році її було й скінчено. В. Загорівський вимагав від дяка при церкві св. Іллі старанної праці, як це видно з йо- го Духівниці, а саме—три „тетради“ (цеб-то 48 сто- рін) на тиждень або 150 тетрадей на рік; при та- кій скорій праці всю Євангелію легко можна бу- ло закінчити в один 1571 рік. Нічого не знаємо з рукопису й про самого перекладчика. Правда, він згадує про себе навіть двічи, але дуже коротко. В Післямові по Єван- гелії від Марка читаємо: „с помоччю б(о)жією и пр(е)ч(ис)тъя єго б(о)гом(а)t(e)ре єст доконана книга с(вя)t(o)го и всехвалного ап(осто)ла ев(ан- ге)ліста Марка роукою многогрѣшного раб(а) б(о)- жия пореченого Петра“. Не більше знаходимо й в Післямові по Єв. Луки: „написа сіи то єст еван. Лоукі Петр многогрѣшно(го) раба б(о)жія“. Хто був цей „многогрішний раб Божий Пет- - 7 - ро", трудно сказати. Але безумовно, він мав пов- ну змову бути в тісних стосунках з Пересопниць- ким манастирем, бо м. Пересопниця належало до дібр кн. Чарторийських, а одна з них, княгиня Катерина Чарторийська, була другою жінкою В. Загорівського. Таким чином „раб божий Петро" міг бути учнем пересопницького архимандрита Григорія, перекладчика славного Євангелія Пе- ресопницького 1556 — 1561 року, і міг мати певні вказівки в своїй роботі від людей, що де- сять років тому добре проробили вже таку саму працю. Можливо, що „раб Божий Петро" був дяком при церкві св. Іллі; коли б був він священником, він би зазначив про це при своїй назві. Загорів- ський взагалі мав у себе „добрих" дяків, яким доручав списування книжок; цим дякам, як то видно з його Духівниці, він платив навіть більше, ніж священникам, бо покладав на них велику пра- цю по навчанню дітей і по забезпеченню церков необхідними книжками. Кошти, потрібні, на справу нашої Євангелії, певне було дано самим В. Загорівським; але це були звичайні собі кошти, чому в рукописові ніде й не зазначено про це. Правда, в самім кінці ру- копису вміщено герба другої дружини Загорів- ського—Катерини Чарторийської, що ніби могло б свідчити про те, ніби кн. Катерина допомагала сво- їм коштом в праці по писанню Ж. Є. Але думку таку доводиться відкинути, бо цього герба вмі- - 8 - щено не на відповіднім місці,—на звороті останнього аркуша рукопису, та до того і в формі непоказній; зроблено його було, певне, пізніше 1571 року, чого не могло б бути, колиб княгиня справді дала кошти на цю Євангелію. Писар Ж. Є. ставив і уявляв собі високу ціль своєї праці, про що він зазначив в Післямові по Єв. від Марка,—робив він свою працю „Б(о)гоу кучти и людоу посполітомоу к доброй науце“; теж саме повторив він і після Єв. Луки: працюю свою доконав він „Г(оспод)у Б(о)гоу кучти, а посполітому люду ку доброму вырозоумѣванію“. Таким чином і Петро, як і інші автори тодішніх перекладів Письма Св. на українську мову, ясно уявляв собі назрілі потреби простого люду чути Слово Боже рідною мовою. Якими джерелами користався перекладчик Ж. Є.? Найперше джерело його було — це Євангелія в церковно-слов'янській мові,—вона завжди була перед ним і сліди користання нею видно з кожного рядку Ж. Є. А що це так, про це свідчить те, що багато місць залишилося в Ж. Є. зовсім не перекладених, або перекладених мало й дуже близько до ц.-сл. тексту, напр.: добро єсть нам зде быти Мр. 38; устроит вся 39; пѣны тищит и скрежещет зубы своими и оцепінивает 40; не погубит мзды своєй 41; и был яко бы мертвый 40; валялся, пѣны тѣщащи (валяшеся, пѣны теща) 40; не имають въкусити смерти 37 і т. п. Цікаво, що молитву „Отче наш“ цілком не перекла- - 9 - дено (як і в Пересопницькій Євангелії),—тоді молитов взагалі ще не перекладали¹). Зза того, що перекладчик йшов близько за ц.-сл. текстом, дуже цікаво порівняти, як він перекладав певні церк.-сл. форми на українську мову; про це див. нижче, в огляді мови Ж. Єв. § 78, 80—99. Проте перекладчик не йшов по рабському за ц.-сл. текстом, а часто проявляв і свою певну ініціятиву й свої знання, пристосовуючи переклад як найбільше до розуміння люду „посполитого“; напр., ц.-сл. „со слезами“ він перекладає „съ плачем“ Мр. 40; вверже все житіе своє—увергла всю маєтность свою 57; лице неба и земли вѣсте искушати—поступки н(е)б(ес)ныи и земныи вмѣте судити Л. 69; якоже кокошъ гнѣздо своє подь крылѣ—якож кокош (або коуріца) събираеть свои коурчатка под свое крыла 73; тьма бысть — очинілос темно 110; духъ истинны — дух истинный І. 53; сія — тыє то рѣчі і т. п. Аналіз праці цеї показує, що „раб Божий Петро“ був людиною освіченою і дуже сумлінно ставився до своєї роботи. Правда, Житомирська Євангелія не есть твір оригінальний,—це тільки „відпис“ з Євангелії Пересопницької; проте це відпис не дослівний, не рабське копіювання, а відпис з багатьма змінами й перерібками. Перш над усе, з зовнішнього боку кидається ¹) Див. про це ще нижче, в огляді мови, §§ 3—8. - 10 - в вічі ріжниця правопису П. і Ж. Євангелій, — на кожній сторінці правописних відмін більше сотні. Автор відпису Ж. Є. пильнував не просто списати П. Є., але прагне внести до неї певні свої поправки; він пильнував, щоб з під рук його вийшов переклад Євангелії кращим, ніж то ми бачимо в творі Пересопницькім. А може й сам автор Пер. Єв. давав „рабу Божію Петру“ свої вказівки на основі десятирічного досвіду в цій справі. Перш над усе автор Ж. Є. перекладає на українську мову ті слова — а їх дуже багато, що їх не перекладено в П. Є., або вони там взагалі не ясні, напр. з Ев. Матвія: П. глаголюще — Ж. мовечі 27, тишина — тіхость 27, рекл — мовил 27.77, выторгнѣте - вирвѣть 52, а видь—а вжеж 52, єгда—колі 52. 77, повелѣл—росказал 77, должника — віноватца 77, слоуга — должбит 77, господин — пан 77, талант — гривня 77, против тебе свѣдительствують — на тебе высвѣдчают Mr. 65. Таких поправок дуже багато. В багатьох місцях перероблено стиля, — замість одного слова П. Є. дається більше, особливо там, де потрібно пояснення або більша докладність, напр.:П. сѣмя—Ж. слово або сѣмя Мт.52, долг свой — долг вес 77, он — Ісус 27, оученикы—оученіки своя Mr. 26, кождый—каждый чоловѣк (плоть) Л. 9, отишол—отишел проч Мт. 52, змиловатись—вчинити змілованя 77, личити—личбу чініті 77, обличити—личбу взяти 77, дал его моучителем—дал его мучити 77, ворог—непріятель 52, отдати—платіти - 11 - 77, потрпи—пожди 77, бyдoуть ровны—бyдyть ровными і т. п. Пояснення П. Є., так звані глосси, деколи увійшли в текст Ж., напр. Іо. 41, а інколи прості, мало потрібні глосси П. Є. в Ж. зовсім опущено, напр. Іо. 41. Спочатку своєї праці раб Божий Петро ста- ранно й пильно перероблював текст П. Є., що видно з тексту Єв. Матвія, але дальше він вно- сить все менше й менше цих поправок; так, напр., зачала 26, 54, 57 і 62 Мр.—майже дослівний відпис з П. Є. Таким чином, на основі порівнань П. та Ж. Євангелій треба сказати, що Ж. Є. єсть не прос- тий відпис з П. Є., а свідома перерібка її. Інші впливи, напр. чеський, більш відбилися на формі Євангелія, ніж на самому перекладі; так, по чеському впливові перед кожним Єванге- листом дано короткий зміст його Євангелії, а пе- ред кожною главою—зміст її, при чому цей остан- ній береться в рамці. За чеським же впливом подаються й пояснен- ня слів (глосси) в Пересопницькій Євангелії, а за нею і в Ж. Є.; всіх пояснень в Ж. Є. 110. По- яснення ці даються не на краях рукопису, а в самім тексті, при чому пояснення взято в кругові лінії. Пояснення такі: съянія (або збожа) Мр. 10, в сандаліи (в черевікі) 23, алавастръ міра (банку олѣя) 63, преторь (домъ радецкій албо ратушъ) 67, благообразный (совѣтникъ, панъ радный) 69 і т. п. - 12 - Безумовно, Ж. Є. призначалася для церковного вжитку; про це ясно свідчить те, що всю Євангелію поділено не тільки на глави, але й на зачала і скрізь старанно червоними чорнилами позазначувано, де починається, а де кінчитися та чи інша денна Євангелія. А в кінці рукопису дано покажчика Євангельських читань на цілий рік. Звичайно, це ж було й головним побудженням автору до праці. „Г(оспод)и мой, Г(оспод)и,— пише він спочатку своєї книги: върою об'єм в д(у)ши моей и с(е)рци тобою нареченная, припадая твоєй бл(а)г(ос)ти, помози мнѣ грѣшному, сіє желаніе мною начень, о тебѣ самомъ и сверши- ти. Сицевья надежда ради, дльжно есть прочитати с(вя)тое Ев(анге)ліе на каждый д(е)нь“. Написана Євангелія довго була в богослужбовому вжиткові в церкві св. Іллі в Володимирі-Волинському, звідки потім перейшла до Миколаївського собору, і в середині ХІХ-го віку вона стала вже власністю протоієрея Севастіяна Косовича, від якого перейшла до сина його Евграфа, що в шстидесятих роках минулого століття був учителем Житомирської мужської гімназії. Евграф Косович не розумів великого значіння цього рукопису і він від нього опинився в житомир- ських перекупщиків-євреїв. На щастя, цілком випадково на рукопис набрів протоієрей Н. Трипольський, у родини якого він зберігається й тепер ¹). ¹) Протоієрей Н. І. Трипольський був Житомирським катедральним протоієреем і законоучителем 2-ої Житомирської гімназії; помер в березні 1911 року. — 13 — З легкої руки першого дослідника цієї Єван- гелії, протоіерея Н. Трипольського, її було на- звано „Волинською“. Але назви цієї остаточно при- няти не можна, бо й інші переклади—Пересоп- ницький і В. Негалівського—теж можна б на- звати Волинським; вже краще б нашу Євангелію назвати Володимир-Волинською, Іллінською або Загорівською, колиб тільки ці назви були в самім рукописові; але їх там немає ¹). От цьому краще звати її Житомирською, по місцю теперішнього її збереження, хоч це ознака тимчасова. З зовнішнього боку рукопис бідний, особли- вих прикрас не має. Писано Євангелію на папері в цілий аркуш; оправлено в дубові дошки, обтяг- нуті в шкuru. Писано Євангелію дуже старанно, помилок мало. Єсть гарні малюнки євангелістів Матвія, Марка й Івана (малюнок Луки вирвано). Зберігся рукопис досить добре, але, на жаль, він не має початкового аркушу,—може на ньому й були якісь записи про місце й автора перекладу. Значіння Житомирської Євангелії дуже ве- лике,—це наочний свідок наших українських праг- нень чути слово Боже в церкві рідною своєю мовою ще в середині ХУІ-го віку... Ж. Є. показує, що в той час, коли інші слов'яне, переважно ¹) Правда, на останньому аркуші, серед багатьох ріжних надписів, ледве можна розібрати таке: „василій... за жень...“. Можливо, що тут була згадка про Василя Загорівського і котрусь з його дружин. — 14 — чехи, почали багато працювати над перекладами Письма св. на рідну мову, не відстала тоді в цій праці й Україна і дала достойні зразки Слова Божого на народній мові. ЛІТЕРАТУРА. Про Ж. Є., не рахуючи дрібних згадок, єсть лише одна ширша розвідка: Н. Трипольській, Волинское рукописное Евангеліе XVI-го вѣка (див. „Волынский Историко-Археологический Сборникъ“, вып. II, Житомир, 1900 р.), ст. 1—114. Тут надруковано й великі витяги з Ж. Є., але, на жаль, надруковано їх недбало, з багатьма коректурними помилками.—Свій дослід я подаю на основі тих уривків з Ж. Є., які надрукував Н. Трипольський. Але слід би цю Євангелію видрукувати всю. II. МОВА ЖИТОМИРСЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЇ 1571 Р. 1. Мова Ж. Є., як пам'ятки, призначеної спе- ціяльно „людоу посполитомоу к доброй науце", дуже цікава,—в ній ми бачимо не тільки літера- турну українську мову половини ХVІ-го віку, але до певної міри й мову народню того часу, по- скільки вона відбилася в цій пам'ятці. Взагалі, ана- ліз мови перекладів св. Письма на українську мо- ву ХVІ віку наочно показує, що справді до цих перекладів увійшла в великий мірі й мова справ- жня народня, мова посполита. 2. Українська літературна мова ХVІ-го віку, якою зроблено тоді всі українські переклади св. Письма, складається головним чином з таких чо- тирьох елементів: 1) слов'янського, 2) офіційного канцелярійного, 3) польського і 4) народнього українського. Ці чотири елементи складають так звану „руську мову", як звали мову українську тодішнього часу. - 16 - 1. Слова 'нський елемент. 3. Головну основу т. зв. „руської мови“ XVI-го віку творить церковно-слов'янський елемент. Церковно-слов'янська мова була тоді ще мовою літературною, мовою всього того великого культурного надбання, що дійшло до ХУІ-го віку; а такий стан цеї мови давав їй повну змогу як найбільшого впливу на ту нову літературну мову, що з XVI-го віку так вперто почала конкурувати з нею, на т. зв. „мову руську“, цеб-то на українську літературну мову ХVІ-го віку. 4. Основним джерелом автора Пересопницької Євангелії 1556 р., а тим самим і перерібки її 1571-го року, як ми бачили, був текст церковно-слов'янський; звідси ясно, чого в Ж. Є. такий великий церковно-слов'янський елемент. Перш над усе бачимо в Ж. Є. багато неперекладених церковно-слов'янських слів, таких, як, напр.: седмь Мр. 32¹), єдин 33, дьщер Л. 69, вино-град 70, обаче 73, днесь 110 і т. п. Багато слів вживається в старій церковно-слов'янській формі: глава Мр. 63. 67, глас 68, древа 34, огнь 40, вѣтр 26, мя, тя; отсеці 42, по- ¹) Цитую виписки так: Мт.—Євангелія від Матвія, Мр.—від Марка, Л. — від Луки, І. — від Іоана. Цитую точно; не додержую тільки, зза технічних друкарських перешкод, виносних буков; крім цього, цитуючи, пропускаю в кінці слова Б, який тут лише правописна звичка, див. § 16. Цифри при цитатах показують зачала. Коли при цифрі нема зазначення Євангеліста, то це значить, що цифра показує зачало перед цим вже зазначеною Євангеліста. - 17 - мозі 40, реці Л. 65, мноzi Мр. 40. 46. 57, оуче- ници 32. 40, веліці 47; великим Л. 72, дітяте Мр. 40, ко отцу І. 54; был прощен ОТ него Л. 69, бываючих ОТ него 71 і т. п. 5. Деякі з цих церковно-слов'янських форм мусимо підкреслити, а саме: датний відмінок мно- жини муж. р. на -ОМ, -ЕМ, орудний множини на -Ы, -И і місцевий на -ЪХ (ex, ix). Ці церковно- слов'янські форми вперто держалися в українській літературній мові не тільки XVI і XVII віків, але й перейшли навіть в вік XVIII; до мови живої актової вони теж увійшли і кріпко трималися там надзвичайно довго (звичайно, лише як канцеля- рійна традиційна звичка). 6. Датний відмінок в старій формі в Ж. Є. стрічається часто: женцом Мт. 52, людем Мр. 66, къ дверем 69, оучеником 32. 39. 40, жидом І. 46, фарісеом Л. 61, другом 63, ко оустом І. 61, священіком Л. 85, холмом 110 і т. п. 7. Орудний в ц.-сл. формі теж частий: сь оученики (або -ы) своими Мт. 32. Мр. 32. 36, сь ангелы Мр. 37, из книжницы 66, з мытніки Л. 20, великіми голосы 110, пісмены грєцкими 110, вълосы І. 41 і т. п. 8. Місцевий відмінок в церковно-слов'ян- ській формі стрічається рідше: на дѣтх Мт. 111, по шести днях Мр. 38. 2. Вплив актової мови. 9. Офіційна канцелярійна мова Великого Князівства Литовського, в якого склад входила й -18- Україна ще десь з початку XIV-го віку, склада- лася головним чином в столиці Литви, в Вильні, а тому на ній замітно відбився й білоруський вплив. Головними ознаками цього впливу були: 1) Е замість Ђ і 2) Е замість Я. Це були голов- ніші ознаки канцелярійної мови того часу і вони дуже відбилися й на літературній українській мові, і часто стрічаються в українських тодішніх пам'ятках. 10. Офіційна канцелярійна мова Литов- ської Держави, по білоруському впливу, дуже часто вживає на письмі Е замість Ђ; зза цього офіційного впливу часто пишуть так і на Вкраїні, але вимовляли це Е, звичайно, як І. Вплив цей, хоч і не в великій мірі, відбився і на Ж. Є. Так, тут знаходимо: цена Мт. 111, ведал 111, ехати Mr. 26, з детинства 40, немого 40, слепий 48, розде- ливши Л. 110, вечний І. 12, в середине 41, въ сне Мт. 111, і т. п. Теж і в формах: ні єдиное ві- ны І. 59, галилейское Л. 9, єє Мт. 113. І. 54 і т. п. Чисту українську природу цього чужого нам Е в таких формах видно з того, що ті ж самі слова пишуться то з Ђ, то з И, то з Е, напр.: рѣчи І. 51. 53 і речі 53, речей 52, повѣдую 47 і 'пове- даю 46, одъяніє Mr. 67, въ одіяньи 57, одине Мт. 113 і оденє 112, єє і єи Mr. 37; І 53: о суде, о грѣсе, о правде, і поруч тут же знаходимо: о су- ди, о грѣсі, о правди. Таким чином бачимо, що на Вкраїні хоч інколи по впливу канцелярійної мови й писали Е замість Ђ, але вимовляли його як І. - 19 - 11. Другою канцелярійною правописною звичкою, під білоруським впливом, був в Литовській Державі також і напис Е замість Я; це відбилося і на Ж. Є., напр.: звезавши Мт. 110, мовечи 19. 77. 111. Мр. 66, I. 12, видечі Мт. 16.111, говоречі 111, споменулі 114, тежбіт 12, огледаю Мр. 54, пометаєте 33, светый I. 48, годіло се Мт. 77, змилуй се Мр. 40 і т. п. Чисту природу цього Е видно з того, що в Ж. Є. одні й тіж слова пишеться то з Е то з Я, напр.: присегай Мт. 14 і поруч: присягалі. Звичайно, таке Е на Вкраїні вимовлялося як Я, і воно було тільки правописною звичкою, а не прикметою мови ¹). 3. Польський вплив. 12. Польський вплив на цій Євангелії незначний і мало помітний; найбільше проявився він в уживанні окремих слів або польського походження або польської форми. Проте про ці слова повинен зазначити, що їх вживалось і вживається вільно й в мові українській, тому певно говорити тут про переймання з польського трудно. Такі, напр., будуть слова: албо Мр. 37.46, велиможний Л. 1, гуфа I. 60, довнімались Мр. 26, драпежці (хищниці) .Л. 89, иж (яко) Мт. 19.27.113, же (яко) 18.113, жолнїр (воинь) Л. 9, жебрал (просил) Мт. 48, звада (крамола) Л. 110, колація (пиръ) ¹) Див. про це Проф. І. Огієнко, Новий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського 1581 р., Тернів, 1922 р. ст. 25—28. - 20 - 75, лепшей (уне) Мт. 13, Мр. 42. 1.53, мешкаєт (пребываєть) І. 48, мощь (власть) 56, лупїжство (грабежство) Л. 60, на тых мѣст (абіє) Мр. 40, поспол (вкупѣ) І. 12, рота (спира) Мр. 67, спи- жарня (сокровище) Л. 66, троска (печаль) І. 54, ся троскати 54, не трощітесь Л. 64, ту (здѣ) 59. І. 62, шафаръ (приставник) Л. 80; крулевство 12, острожне Мр. 62, стокрот 46, трікрот 46, Лісані- ашь Л. 9 і т. п. Але багато з цих слів були зви- чайними для української літературної мови ХVI віку; слово, напр., ТУ—з церк.-слов. (див. Мт. 113, Л. 67). 4. Народній елемент. 13. Народній елемент в Ж. Є. дуже великий і помітний,—серед всіх перекладів Письма Свято- го на українську мову в ХVI в. Житомирська Євангелія займає перше місце по числу й чистоті цього народнього елементу. Багато слів, які в Пересопницькій Євангелії залишилися без пере- кладу, в церковно-слов'янській формі, в Жит. Єв. слова ці перекладено на живу народню мову. Звичайно, народній елемент ховається тут в звик- лій тоді правописній традиційній формі, яка засту- пає його і часто не дає змоги зразу бачити справж- ню фонетичну тодішню народню форму; і дово- диться цю форму в старій одежі переодягнути в нову,—тоді тільки стає помітною справжня на- родня форма. Аналіз народнього елементу в Ж. Є. подаю більш докладно. - 21 - ПРАВОПИС. Але перше ніж приступити до аналізу мови Ж. Є., скажу коротко про правопис її. 14. В Ж. Є. скрізь вживається частіше І ніж І, напр.: чиніт, ганіт, діліті Мт. 20. Звичайно, це І (пишеться або І, або Ї) вимовлялося не як те- перішнє І, а як И (коли відповідає теперішньому И), що видно вже хочаб з того, що поруч з І пишеться в тих само формах і Й; напр.: колі і поруч коли Мт. 111. Приклади див. ще в § 18. 15. Другою правописною ознакою Ж. Є. єсть вживання Ь замість Ъ; див. про це § 16. Про правопис див. ще §§ 9—11, 18—20, 22, 32, 34,—37, 39, 52, 57, 64, 71, 74, 75, 87—89, 91, 100 і 103. І. ФОНЕТИКА. 1. Голосні звуки. 16. Глухих звуків, як звуків, звичай- но в Ж. Є. вже немає; Ъ пишеться лише з право- писної традиції: вълнами Л. 27, въині Мр. 67, въсісті 26; теж саме в Перес. Єв.: волнами, воини, всѣсти. З південно-слов'янської правописної звички в Пересопні. Єв. майже скрізь замість Ъ маємо Ь; до певної міри, як наслідок списування з Пер. Єв., теж саме, але в меншій мірі, маємо і в Ж. Є.: зьмежі вась чльк Мт. 20, сынъ 20, съзвалі, оболь- клі, понесь Мр. 67. — 22 — 17. Носові перейшли в чисті: соусьдов Л. 75, съ суперником 69. 18. Звука Ї, як то звичайно буває в українських пам'ятках, вживається досить вірно там, де ми його маємо і в церк.-слов'янській мові, але дуже часто, значно частіше, ніж в Пер. Єв., в Ж. Є. маємо И або I замість Ї: въсісті Мр. 26, єлї 32, оубіліти 38, посміян 39, оувідил 39, оце- пініваєт 40, повелил 43, прелюбодійство 44, за- твердилость 43, по лівой 47, посмоторил 45, відил 48, послидній Л. 69, діліті 62, ліцемирство 62, одівался 66, злодій 67, недили 71, хотіті І. 12, оутішітель 48, 51, освіті их по правди 56; въ за- кони Мт. 13, на сем свѣті 47, по голові 112, в гроби 113, въ роди сем прелюбодійнѣм Мр. 37, в мові 54, в моуці 72, въ славі 66, на роуці 110, въ сажавци І. 14, на лози 50; втайнн Мт. 17, по- сли Мр. 32, опосли 34, доколи 40, среди 66, сквози Л. 58 і багато т. п. Часто одне й теж слово пи- шеться і з Ї, і з И: прозрѣл Мр. 34, оузрѣлі 26 і оузрилі 26, провзривші 34, оузрил 39, повѣдают і повідай, дѣтя І. 54 і дитя Мр. 40, первѣй Мт. 19 і первій Мр. 39, скрозѣ Мр. 46 і скрозі Мр., збирают Мт. 18 і збѣрѣте 52, і т. п. Інколи, зза того, що И і Ы плутаються (див. § 22), знаходи- мо Ы замість Ї: ныны І. 46, при концы 61, на мѣстцы 60, в темниць Л. 110. Деколи здибу- ємо Ї замість И або Ы: прозвѣщем Мр. 66 (по- руч: прозвіщом Мт. III), въображеніє 54. 19. Зміна О на І в закритих складах - 23 - відбулася в українській мові ще в ХІУ віці, коли тільки не раніше, але з правописної традиції пам'ятки вперто не зазначають цей важкої особливості укр. мови; Ж. Є. знає вже цю зміну: вИдповідаю Л. 72, але звичайно міцно додержує традиційного правопису: кром Мт. 13, оувойді 12, оувойдете 12 і т. п. Середній ступінь переходу О в І єсть двозвук о у, який дуже часто знаходиться в Пер. Є., і значно рідше в Ж. Є.: коукол і коукул Мт. 52, оттуль 12, откул I. 60, откоуля 12, покуй 41. Мр. 42, кoshув 32. Цікаві ще форми, де Ъ дало О, а це О дало Ы: обыкралы Л. 53, отыйшлі I. 12, зышол Мт. 24, зышло 50, зыйди 68. 20. Зміна Е на І в закритім складі зазначена в Ж. Є. Л. 66 надзвичайно важкою формою: в пїч, яка ясно свідчить, що міна Е на І відбулася в укр. мові дуже рано, ще в ХІУ віці, коли не раніше. Цікава також форма завтрішній день Мт. 19, а також оучинь (передмова до Єв. Марка; можливо, що через форму оучѣнь). Середня форма зміни Е на І, двозвук юо, що так часто здибується в в П. Є., в Ж. Є. рідкий. 21. Звук Е після шиплячих або Й перед твердим складом переходить в О: всажон Мт. 12, жона 111. 13. 58, з жолчю 113, чорного 14, нічого 111, чому 18. 113, чого 21. Мр. 32. Л. 99. I. 48, притчою 35. 55, чотири 12. Мр.32, пошовши Мт. 52, пришодши 113, отшол 113, шол Мр. 26, нашол 62, прішол 26, вшодші Л. 60, пошол I. 53, - 24 - шостая 12; моужом І. 12, въ боудощом Мт. 47, прозвіщом 111, геонскому 12; навіть на кінці слів: жо Мт. 16, так же 21. 113, вжо 111. 113, был жо там І. 12, мѣстъцо 60. 22. Букви Ы і И плутають: обыкралы Л. 53, зволоклы 53, горныцю 108, покрівала Мт. 27. Слово тисяча в звичайній старій формі: тисячи Мр. 32, пять тисяч 33; Мр. 26: роспустив- ши і поруч: роспустыт. 23. Міна О на А: зламане Мт. 24, ламал Мр. 32, розьламал 33, зламається І. 61, поламаны 61, выганяет 41, выганяти Л. 62, каждый 9, рас- тачаеът 58, помагает Мт. 111. Слово сатана має форми: сьтона Л. 57 і сотона 71. Мр. 36. 24. Повноголос: город Мт. 11, сорочка 14, ворота 21, сторожу 114, сторожа Мр. 26, во- ротный 62, бороньте 41, сором Л. 55, запорож- новаешь 70; волоса Мт. 14, половыи І. 12, голову 112, зволоклі 112, оболока Мр.38, оболокли 67, солона 42, голосом 68, колодязь І. 12; жеребій Мт. 113, сте- реглі 113, стережеш Л. 57, беремена 61, перед І. 35, перестрашени Мр. 38; бервено Мт. 20. Слов'я- низми див. § 4, полонизми § 12. 25. Початкове І (склад) відпадає: бо Мр. 32. 62, сповѣдасть І. 53, збавител 12, гемон Мт. 111, Еріхон Мр. 48. Приставне І: от илживых Мт. 22, чти ізде 113, образом ся ільовым знаменует. (Післямова по Єв. від Матвія). Подвійні форми: изьедает Мт. 17, зъедаєт 17, з ока 20 і взяті из собою Мр. 33, і изнявші Л. 110, исповѣсть 64, спо- - 25 - в'єсть 64, іюдейска Мр. 66, іюдейска 66, испытал 40, пыталі 40. 43, издалека Мт. 113. Мр. 32, здалека 68. Л. 85. Рідко: имаємо Мр. 33, имаете 33, имают 32, 37,звичайно тут І відпадає: м'їті І, 55, маю 12. 53. 60, маєш 12, маєт 54, маєте 54, мають Л. 75, м'їли І. 52. Мр. 32, м'ййте 42. 26. Приставне О: окром Л. 73, кром Мт. 13. 27. Зник кінцевого голосного: Е: юже Мр. 43, юж 68; О: як Мт. 20. 24. Ї: кром 13. Зник початкового Е: же (ц.-сл. еже) Мр. 40; И: маєш 45; зник И в середині: колко (ц.-сл. ко- лико) 40. 28. Ненаголошене Е бренить як И: пичалуєте Л. 66 (поруч: печалуяся). 29. Початкове У (склад) часто перехо- дить в В: вже Мт. 13. 111. І. 12. 49. 55, вже вчі- ніл Мт. 13, вродіті 22, бо вчил 24, вподобило се 77, вывиші 111, вм'єте Л. 56, авжеж І. 12; між го- лосними У переходить в В: навчит І. 48. 53; прий- менник У див. § 110 і 43. 2. Приголосні звуки. 30. Звук дж: з меджі тих Мт. 111. 31. Звук Г передається через КГ і вжи- вається тільки в чужих словах, див. § 127, взага- лі, вживаветься тут рідко, рідше, ніж в П. Є. 32. Звук Л середній: болше Мр. 38, вел- мі 38, колко -40, толко 33, пекельного 42, пилно Мт. 114, палцем Л. 57.—В минулім часі по при- - 26 - голосних Л випадає: рос Л. 8, рек І. 46, мог 46, але часто, з ц.-сл. традиції, в таких випадках пи- шеться Л, див. § 87. 33. Міна Л на Р: тому который тоPkает (толКущему) Mt. 20; Р на Л: лозька (розга) І. 50. 34. Міна Л на В зазначена тут тільки одною формою: обисЬвся (удавися) Mt. 111; ста- ровина знала й форму сажавка дуже рано (чи не з польського?): в сажавци І. 14. З правопис- ної традиції звичайно Л не міняли на В: полних Мр. 33. Див. § 88. 35. Звук Р твердий: говору Mt. 12, гры- вень Л. 95, кryчал Мр. 40. 48, закрычали Л. 110, кryчалі Mt. 111, царъ 113. Mr. 68, господар 62, боура Mt. 27, господаpa Л. 68, ноябра 64, мору Mt. 27, господару 77, олтару 12, на вечерахъ Mr. 57, вечеру Л. 75. Інколи по традиції здибу- ємо й м'ягке Р: моря Mr. 26, вфрюющим 40, ль- каря L. 20, закрычавши 85 і закрічавші Mr. 66. 36. Звук Ц по тодішній правописній тра- диції не м'якшиться: тридцат Mt. 111, працуются L. 66, попрацуй 69, обьцоуют І. 12; написи о те ць нічого не кажуть, бо в Ж. Є. часто замість Ъ знаходимо б. Проте українська народня вимова пробивається й тут: пшеницю Mt. 52, житницю 52, горницю L. 108, темницю 69. 110, об'тницю 114, смоковницю 70, по ліцю І. 59. 37. Шиплячі звуки ствердли: хочу Mt. 30, опущает Mr. 43, дбаеш 54, мовиш Mt. 111, жыдовского L. 39. Проте з правописної традиції — 27 — знаходимо й м'ягчення шиплячих: хочю Мт. 43, чюжего Мр. 45, чюжим І. 35, чюжого 35, овечую 12, овоща Мт. 22, збожя Л. 21 і збожа Мр. 10. 38. З вук Ш часто переходить в Ч: хочу Мг. 30, хочеш Мр. 37, хочемо 47, хочет Л. 73, бывающих 71, мечет Мр. 57, тисяча 32. Зазначу форму до ж дь Мт. 15. 39. Після піднебінних г, к, х звичайно пишеться м'ягка голосна, але інколи, з правопис- ної традиції, знаходимо й написи: великим Л. 72 і т. п.; рекючи Мр. 32. 40. Ф и т и в Ж. Е. немає, завше ф: от Ари- мафеи Мт. 113, Голгофа Мр. 68, Віфсаида 26, Фома І. 47. 41. Придихове Й перед твердим голос- ним: як Мт. 20. 24, Юда 110. 111, юдейскій Мр. 66, юж 68. Придихове В: оу вогон Мт. 13, оу воци 20, давати (даяти) Л. 56; ся надеваєт Л. 68 (чаєт), надівался 110, ся надіваєте 70. 42. З вук Й в формах: выйшол Мр. 35. Л. 58, приймут 57, пришол Мт. 11, зыйди Мр. 68. 43. З міна В на У спочатку слова: і в роботу их оувошли І. 12, а оувойдет 35. Мт. 22, оуводит 21, оуходят в них 21, оувесь Мр. 39. Див. § 29 і 110. 44. Зникнення Б перед Н: погинете Л. 70, загіноуті 73; Т: по м'ясцох І. 55; Д в групі ЗДН: празник Мр. 66. Л. 110; Т в групі СТН: посникают Мт. 17, і в групі СТЛ: єслі 17 (поруч - 28 - єстли 17. 113); Л в слові мова 111 (ц.-сл. молва) і в слові або Л. 64 (пор. алб о Мр. 37. 46. 62). 45. Вставка Д між З і Р в Пер. Е. часта, а в Ж. Е. рідко: проздрѣл Мр. 34, проздрил 48 (поруч: прозрѣл, прозривші 34). 46. У подібнення: сьблажняєт Мт. 13. Мр. 42, сьблажъняла 42, по педдесятниц. Мт. 15; Илья 113, Илю 113. 47. Зміна В на Р: скрозь Мр. 46; Ч на Ц: моць, моцнійший Л. 57, немоцные 20, ци добра чернила (останній аркуш). 3. Наголос. 48. Надрядкові значки або наголоси в Ж. Є. тіж самі, що й в Пер. Єв.; вони надто цікаві, бо пе- редають дуже давню старовину; а саме,—значком наголосу зазначається тут початок слова або його кінець, або початок і кінець разом в одному сло- ві; значка цього ставиться на голоснім звуці пер- шого чи останнього (особливо, коли він сам склад) складу, при чому приставка часто не рахується. Ось приклади (велика буква показує, де стоїть цей надрядковий значок): Єго, лЮбілі І. 46, Опять 47, Абы 47, поведаIO, сьбоIO, мнОЮ 46, знатИ, мовлЮ 47, міровИ 48, держалИ 51, АБЫ 46, УтішітелЯ 48, млостІ 51, мІлованЯ 51, принЯти 48, възлЮбил 51. Ця система зазначати початок та кінець слова значком наголосу, дуже потрібна й практична при старім способі безпереривного письма, дуже давня,— я бачив в Петроградській Публічній Бібліотеці руко- - 29 - пис ХІ-го віку з так само розставленими значками. Система ця довго жила у південних слов'ян і перейшла пізніше навіть до перших друкованих книжок (напр. старі венеціанські видання ХУ і ХVІ-го віку). Від південних слов'ян ця система перейшла й до нас. Наголосу ці значки не визначають, хоч часто й збігаються з ним, коли дійсний наголос припадає на початок або кінець слова ¹). Всю цю систему в Пер. Єв. додержано значно більше, ніж в Ж. Є.; в цій останній часто значок надрядковий припадає й на місце наголосу, при чому цей значок стоїть інколи й на приставці (що в Пер. Ев. буває рідше). II. МОРФОЛОГІЯ. 1. Йменник. а. Мужеський рід. 49. Муж. рід на а: Евангеліста Мт. 20. Мр. 38 (часто), справця Л. 9, судя Мт. 12. 50. Муж. роду слова: был напис на- писан Мр. 68. Л. 110, жалост наполнил І. 53, облак Мр. 38. 51. Родовий відмінок на У часто: суду Мт. 112, роду Мр. 33, квасу 33, початку 43, з недостатку 57, люду Л. 39, от западу 69, пяткою 73, оцьтою 110, меду 114, плоду І. 50. ¹) Про східно-слов'янський наголос та його історію в свій час я виготовив був велику працю (магістерська дисертація), але про долю її тепер нічого не знаю... Праця була результатом моїх п'ятилітніх студій над рукописами з ХІ-го віку починаючи. - 30 - 52. Датний на ов и часто (проте частіше на У): члкови Мр. 37, Пілатові 66, должнікові Л. 55, родові 59, сынови 69, народови 71. Звичайно, ці форми на о в і піддержувались не тільки живою українською вимовою, але й церковнослов'янською традицією: дневі Мт. 19, Ісусові 111, Петрови Мр. 36, Моусеєви 38. Що ці форми вимовлялися вже в XVI віці на ов і, а не на ов и, про це свідчить в Ж. Е. форма моужевъ Мр. 43. П'сля колишніх м'ягких приголосних пишеться еві (а не ов і): моужевъ Мр. 43, Моусеєви 38, отцеви Л. 69; проте здибуємо й о в і: мужові Мт. 24, владорови 110, цесарови I. 60. 53. З ов н и й: очителю Мр. 38. 54, безумниче або глопуче Л. 66, лицеміре, чел(овъ)че 71, Філіпе I. 47, духу нѣмый Мр. 40, слоуго Мт. 77. 54. Орудн и й: прозвіщом • Мт. 111 і прозвъщем Мр. 66, моужом I. 12. 55. Місцевий: въ домоу Мр. 41, на торгy 57, на дахову Л. 87, при концы І. 61. 56. Називний множини на ове часто: поганове Мт. 19, разбойнікове 113, гробове 113, народове Мр. 42, сынове Л. 57, очителеве 110, голосове 110, въинове 110; галілеяне 70. Єсть форма жидове I. 12, але вже відома й народня форма жидова Мт. 24. 57. Родовий на ов (теперішнє і в) часто: братов Мт. 9, другов 15, гробов 113, сынов 113, окружов Мр. 33, хлѣбов 33, пророков 35, очеников Л. 55, злодієв 110, моужов I. 12. - 31 - б. Жіночий рід. 58. Місцевий однини: на дорозі Mr. 32. 41, на стрись Л. 87, в сажавці І. 14, в темниць Л. 110. 59. Орудний: притчою I. 35. 55; у імен на б: похотю, з жолчю Мт. 113. в. Середній рід. 60. Форми на Я типу „змиловання“ дуже ча- сті в Пер. Ев., але в Жит. Ев. їх зовсім нема,— тут форми тільки на Є: одїне Мт. 14. 18, злама- нє 24, єдене I. 12, мешканє 48; болшого міло- ваня 51, вчінити зміловання Мт. 77, покладайте сьбъ схована 17. Єсть форма „черезь збожя“ Л. 21, збожа Mr. 10. Старих форм на іє або єє багато; I. 51 приказане, і тут же поруч: приказанье, приказаніє.—Одмічу називний мн. дивы Мт. 23. 61. Місцевий відмінок: въ оденю овечомъ Мт. 22; на свѣтаню Mr. 66, по іменню I. 35; по лицю 59, по мору Mr. 26, на мѣстцоу Мт. 111. І. 62, на мѣстцы 60. Л. 55. 62. Форми на ят, ес: подобно зерняті Л. 72, сьбіраєт коурчатка 73, къняжата 110.—І. 61: тѣла (замість ц.-сл. тѣлеса). г. Двійне число. 63. Форми двійного числа здібуються часто: два розбойники Mr. 68, два талярі або два гроші Л. 53, два дни І. 12; двѣ роуці Mr. 34. 42, двѣ нозі 42; двѣ оці 42. 2. Прикметник. 64. Родовий відмінок на ого звичай- - 32 - ний: бѣлого Мт. 14, чорного 14, вѣчного 21, слѣ- пого Мр. 33, пекелного 42, жыдовского Л. 39, правдивого І. 56. Проте часто, з правописної тра- диції, знаходимо й закінчення -а го. 65. Називний: соуботный Л. 71, остатній Мт. 12, невінен 111. 66. Місцевий: въ одєню овечомъ Мт. 22. 67. Називний множини звичайно на ы и: мільи тыи Мр. 45, которы 46, пропяты 68, тѣ- сныи Л. 72, посланныи 73, здоровыи 20; рідко маємо ы є: простороньє Мт. 21, немоцньє Л. 20. При короткім закінченні частіше Б: справедливъ Мт. 15, рідше И: перестрашени Мр. 38. 68. Ступіні порівнання: мощнійшій Л. 57, над всѣ люди віньнійшимі, над всѣх грѣшнымі были 70, лѣпьшіи от птиц 66, от всѣх меншій Мр. 41, болшій от мене І. 49, вы от них лѣпшіє Мт. 18, душа болшая єст ніжлі по- кармы 18, болшій ніжлі Соломон Л. 59. 3. Числівник. 69. Цікаві форми: дванадцат Мр. 33, три- дцат Мт. 111, обоихнадесят Мр. 41, третяя 68, з двох Мт. 111, трои съни Мр. 38, пятеро хліба 33, семеро 32. 33, трема 68. 4. Займенник. 70. Зазначу форми: хто Мт. 11. 14. 20. Мр. 37. 43. 44. Л. 44. І. 12. 35. 48, ніхто 51. 54. Мт. 18; звичайна форма што 20. 77. 111. Мр. 37. 41. 54, проте відома й народня форма що І. 60; — 33 — той Мр. 40, тая Л. 71. І. 12, того болшій єсть Л. 59, сеє Мт. 12, чіє Мр. 54; самого, которого І. 56, нічого Л. 110; ц.-сл. форми ми, мя, тя перекла- даються мнѣ І. 48, мене 48, тебе 56; ти — тобѣ Мт. 16. Мр. 38. 40, собѣ 36. 42; котору 47; на- зивний мн.: которыи 57. 68. 71. Теперішня народна форма її тут в ви- гляді єн Л. 44. 70. І. 50, єє 54; свої — своеє Л. 73; див. § 10. 5. Дієслово. 72. Дієіменник звичайно на -ти: чі- ніти Мт. 20; цікаво, що тут єсть форми на -ть: розвязать Л. 71, буду любить І. 48 (з паєрком над т замість ь). Часті форми на чи: пожечі М. 52, стеречи 114, мочі Мр. 32, ся стеречі Л. 62, оувереч 63 і т. п. 73. В 2-ій особі однини теперішнього часу маємо закінчення -е ш або - и ш: маєш Мр. 45, дбаеш 54, мовиш Мт. 111. 74. В 3-й особі однини й множини на кінці постійно маємо ь, по § 16: премінетъ Мр. 62, кра- дуть Мт. 17. Не часто (в П. Є. частіше) Т тут відпадає: дає 16, вийде Л. 58. 75. Цікаво ще зазначити, що закінчення 3 ос. однини -ться передається тут (тльки в Єванг. по Матвію) і в народній формі -тця: осолитца Мт. 10, просвѣтітца, назоветца 11, гневаетца 12, обо- лочетца 18, печалуетца 19, отмѣритьца 20. 76. Перша особа множини на -мо дуже часта: оувідимо Мт. 113, хочемо, просімо, въхо- - 34 - димо Мр. 47, в'їдаємо, дамо 54 отпоущаємо 55, оуподобімо Л. 72, беремо 110, речемо 99, в'їрімо І. 12, оучинімо 48, роздеремо 60. Проте звичайні й форми на М: маєм І. 60. 77. Часточка СЯ часто стоїть і перед діесло- вом: ся оустыдил Мр. 37, єслі же ся будеть кто мньою съромити Л. 44. Скорочення СЯ в Сь ду- же часте: поститесь Мт. 17, дівовались 24, сталась 27; але це СЬ майже завжди зазначається паєрком над С: молътес Мт. 15, стережътес 22, дівовались 27, спасис 113, засмутілис Мр. 26, пытаючись 39, засмутившись 45, довъдавшиς 69, засоромілис Л. 71 і т. п. 78. Приказовий спосіб: не крадь Мр. 45, не скорістоуй 45, позыч Л. 55, мовьте 55; оучинімо 38, оучинімо Мт. 111, подмо І. 49; не- хай будет Мт. 14, нехай же не в'їдаєт 16, нехай сьидет 113. Церк.-сл. форми з да передаються тут через нехай або аби: ц.-с. да отвержется се- бе-нехай се запріт себе Мр. 37, да вижу-нехай огледаю 54, да погибнеть-абы зъгиноул Мт. 13, да не поперуть-абы не потоптали 20, да бдить- абы стерегл 62, да любите-абы єсте любіли І. 46 і т. п. Для приказового способу 2 ос. мн. прикметою єсть Ъ (цеб-то наголошене І): любъте Мт. 15, говоръте 16, стережътес 16, ищъте 19, чінъте 21, просъте 20, найдъте 20, толцъте 20, збѣръте 51, звяжъте 52, идъте 114, оумоцинъте 114, не боронъте Мр. 41, принесъьте 54, молътес - 35 - 62, пов'яжьте Л. 73, взмітьте І. 60, распніьте 60 і багато т. п. 79. М н о г о к р а т н і форми: дівовался Мт. 111, чінювал Мр. 66, запорожноваєт Л. 70, прихожовал 70, очувал 72, плювали Мр. 67, послуговали 68, хожовали 68. Форми минулого часу. 80. Порівнання форм ц.-слов'янських з тим, як їх переклав писар Ж. Є., дає цікаві спостереження для історії нашої мови ХVІ-го віку. 81. А о р и с т а Ж. Є. вже не знає і передає його просто минулим часом, а саме: 1 особа однини: ц.-с. согрѣшихъ—сьгрешил єсмі Мт. 110, пострадахъ—єсмі терпѣла 111, преломихъ—розламал Мр. 33, приведохъ—прівел єсмь 40, рѣхъ—мовил єсмь 40, сохранихъ—стерегл єсмі 45, восхотѣхъ—хотѣл єсмі -Л. 73, глаголахъ—молвил єсми І. 50, избрахъ—выбрал 51, побѣдихъ—єсмі перемог 55, явихъ—ознаймил єсмі 56. 2 і 3 особа: рече—рек 111, сотвори—єс оучинил 111, оупова—надеялся 113, возопи—заклікал 113, повелѣ—казал 113, глагола—промовил Мр. 26, понуди—принудил 26, отпусти—отпустил Мр. 32, изведе—вывел 34, посла—послал 34, запрети—погрозил 40, стрясе—тряснул 40, имѣ—имѣл 42, негодова—розгнѣвался 44, обрѣте—нашол Л. 70, поби—побил 70, вопросы—пытал 111, прииде—єсть прішло І. 55, юж прішел 56, прободе—проколол 61. 1 ос. мн.: помянухомъ—споменули Мт. 114, - 36 - обр'тохомъ — нашьли Л. 110, слышахомъ — єсмі слышали І. 12. 2 ос. мн.: взясте — єсте взяли Мр. 33, помы- шлясте—єсте розмышляли 41, внидосте—оувошли І. 12, познасте—видили єсте 47, слышасте — слы- шали єсте 49, просисте — єсте просіли 55. 3 ос. мн.: сотворіша — оччініли Мт. 110, осудіша — осуділі, р'єша — реклі, купиша — ку- пілі, прияша — взялі 111, поругашася — юж на- смевалис, задъша — росказалі 112, возопиша— крікнули Мр. 26, начаша — почалі 33, чудишася— дівовали 54, задъша — пріневоліли 67, облеко- ша — оболоклі 67, трудишася — робили І. 12, распяша — въже распялі 60 і т. п. 82. Форми минулого недокінченого часу (imperfectum) передаються так само, як і форми аористу: оччаще — оччил Мр. 42, до- стояше — годилося Л. 71, славяще — хвалила 71; дивляхуся — дівовались Мт. 24, вопіяху — крычалі, глаголаху — мобілі 111, стрежаху — сте- реглі 113, хождаху — похожовали Мр. 68, возвра- щахуся — верталіся Л. 110 і т. п. 83. З л о ж е н і ф о р м и. А. Минулий час довершений (perfectum): прішол єсьмі Мт. 11, єсмь розъламал Мр. 33, єсі вышол 40, єсть оумерл 40, єст прішол 39, пророковалі єсмо Мт. 23, єсмо моглі Мр. 40, пошлі єсмо 46, ядалі єсмо и піва- лі єсмо Л. 72, єсмо познали І. 55, єсте любіли 46, єсте розьмовльяли Мр. 41, мѣлі єсте Л. 61, єсте взялі 62 і т. п. — 37 — 84. Б. Давноминулий час (plusquamperfectum): был пришол Л. 110, пришлі были Мт. 113, былі очунілі Мр. 66, отыйшли были І. 12. 85. В. Умовний спосіб: што бых мѣл чинити, абых жівота дошел Мр. 45, абых дал 47, абых кончал І. 12, бых был не прішол 52 і т. п. 86. З'єднані форми, замість описових, рідкі: штом колве(к) очуніила І. 12. 87. Звук Л після приголосних в минулім часі муж. роду по правописній традиції зберігається: рекл Мр. 33. 39. 40, оумерл 40, стерегл 62, але часто, по народній вимові, це Л тут випадає: рек Мт. 111, понес Мр. 67, рос Л. 8, перемог І. 55, мог 46, поднес 55. Див. § 32. 88. Звук Л в минулім часі муж. р. по традиції пишеться, проте пробилася тут вже й народня українська вимова: обисьВся (оудавися) Мт. 111; див. § 34. 89. Інколи зазначено дійсну вимову букви И в минулім часі: обыкралы, зволоклы Л. 53. Дієприкметники. 90. Українська мова знає в обмеженій кількості дієприкметники тільки такі: 1. Теперішнього часу на чий, але вживає їх не багато і то тільки від деяких слів; в Ж. Є. маємо: мимоходячи Мт. 113 (мимоходящи), будучее Мр. 42, стоячій Л. 44, бывающих 71 і т. п.—2. Частіше вживається форм. на -ний; тут маємо: мовлено Мт. 12, отказано 23, єст речено 111, былъ вытесань 113, посміян бoudет Мр. 39, зготованно 47, - 38 - скрівленыи Л. 9, боудет наполнена 9, боудет дань- но 59, посланныи 73, от отца оумілован боудет I. 48, выкинен будет 50, написанньо єст 52.— 3. Рідко бувають форми (від деяких слів) на - тий: был распят I. 60. 91. Знає Ж. Є. і церковно-слов'янські форми, живій мові дуже мало відомі, а саме,—форми на - м ы й і - щ и й: огнь неоугасимый Мр. 42, назы- ваємый I. 12, върюющим Мр. 40, приносящим 44, вѣк приходящій 46, приходящеє Л. 70, схова- нія не оскудиюща 67, свѣчі горящіи 67, чекаю- щим 67. Але все це в Ж. Є. тільки як вплив ц.- слов'янської мови. Див. § 95. 92. Як в П. Є., так і в Ж. Є. переважно вживається описового способу виразу, замість дієприкметникових форм; в цим відношенні ці пам'ятки цілком народні й стоять навіть вище тих перекладів, що робилися в наш час, в XIX віці. Ось цьому приклади (подаю форму ц.-сл. і фор- му з Ж. Є). Форми ц.-сл. на - а й, - я й: гнѣвайся — тот кождий, который гневаетца Мт. 12, просяй—каж- дый, который просит 20, ищай—хто ищет 20, тво- ряй—кто чініт 22, глаголяй—который мовить 22, собирай—который громадит Л. 66, жняй—хто жнет I. 12, входяй—хто входит 35, любяй—хто любит 48, соблюдаяй—кто ховаєт 48, имѣй— кто маєт 48 і т. п. Форми минулого часу: предавый—который - 39 - продал Мт. 111, избивий—который єсі позабівал Л. 73, видѣвый—которій відил І. 61. 93. Дієприкметників теперішнього часу на -щ и й українська мова не знає (за малим винят- ком). Ось як перекладаються ці форми в Ж. Є.: просящему оу тебе дай—хто просить оу тебе, дай ємоу Мт. 15. 20; хочящему от тебе зяяти не отврати—хто бы хотел выпозычити в тебе, не за- бороні ему 15; хочящихъ—которых рады Мр. 57, толкущему--тому который торкает Мт. 20; ви- дѣвше его ходяща по морю—оузріл его, а он хо- дит по мору Мр. 27; древіе ходяща—древа, ко- торый ходят 34; входящій—которые въхожают Л. 59; от здѣ стоящихъ—с тых, шьто тут стоят Мр. 37; имуща—который маєт Мр. 40; да не обря- щеть вы спяща—абы не нашол вас, а вы спіте 62; грядущая—речі, которые мають прійти І. 53; творящую—которая дѣлает 50. 94. Форм на - в ш і й укр. мова зовсім не знає: роспеншіи—который роспялі Мр. 66; погиб- шаго—который єст загиноул Л. 62; пославшаго—которій послал І. 12. 48. 52. 53. 95. Дієприкметників на - м и й теж, за неве- ликим винятком, не знає укр. мова: глаголемаго—прозвіщом Мт. 111; нарицаємый—прозвѣщем Мр. 66. Див. § 91. Дієприслівники. 96. Українська мова знає дієприслівники на - чи і на - в ш и, - 40 - Дієпр. теперішнього часу на - чи в Ж. Є., як і взагалі в старих укр. пам'ятках, здебулься досить часто: мовечи Мт. 19, оуклекаючи, плюючі, беручі 112, маючи Mr. 42, отповѣдаючи, Л. 70, наоучаючи, ідоучі 72, стоячи 85, смотрячі, при- ходячі 110 і т. п. 97. Дієприслівників на - я українська мова майже не знає, тому нема їх і в Ж. Є. Ось як ці ц.-сл. форми тут перекладаються: глаголя – рекучи Мт. 77. 111, говорячі 111, варяя ихъ—шол перед ними Mr. 46, проповѣдая–проповѣдаючи Л. 9, ища–глядаючи 58, 70, негодуя–гнѣваючися 71. Дуже рідко здебульмо форми і на - я: пришол к ним х о д я по мору Mr. 26. 98. Так само перекладаються й ц.-сл. форми множини на - ще: глаголюще — мовеч Мт. 19, покивающе — поківаючи, служаще — послугаючи, зряще — смотрячі 113, ищуще — глядаючи Mr. 33, искушающе — покоушаючи, имуще — маючи 33, вадяще — віноуючи 110. 99. Дієприслівника минулого часу на - в ши укр. мова знає, й цих форм завжди багато в стар- их укр. пам'ятках; тут маємо: вшедші Мт. 27, вмивші, взявші 111, розволокші, сплетші 112, за- крічавші Mr. 66, довѣдавшись 69, призвавші Л. 71 і т. п. Дієприслівники минулого часу (в ц.-сл. мові це дієприкметники) перекладаються в Ж. Є. так: приступль — пр ступівші Мт. 113, оставль -- опу- стівші Mr. 62, зоставівши Л. 20, ємь — оухопив- - 41 - ші Мт. 77, снемь — снявши Мр. 69, изнявши Л. 110, текъ — бѣгші Мр. 68, пришедъ — пришед- ши І. 53, обращся — обернувшись Мр. 36. Л. 110, вращшеся — обернувшись Мт. 20, бивъ — бивші 111, знаменавше — запечатавші 114, призвавъ — пріззавші Мр. 32. 57, дряхль бывъ — засмутив- шись 45, сокрушши — розбивші 63, наказавъ— покаравші Л. 110 і т. п. 6. Прийменник. 100. Прийменник С переходить в З: з бра- том Мт. 12, з гробов 113, з недостатку Мр. 57, з руты, з законніков, з мяти Л. 61, з родом 59, з народа 65, з неба 99, з войском 110, з дороги, з мѣста І. 12, з жалостью Мр. 45, з жолчю Мт. 113, ні щим І. 41, зродіті Мт. 20, звяжьте 52, збылося 111, змѣшаный 113, съжирають (Пер. жжирають) 57, звязавші Мр. 66, зволоклі 67, зго- товал І. 47, збирают 50, зьгорит 50, о зосланіи 46, собрал Л. 66. 101. Давній прийменник съ перейшов в З (або із): взяті из собою, мѣлі из собою Мр. 33, из горы 38; зьедает Мт. 17, изьедает 17, изнявши Л. 110. 102. Прийменник изъ дає З: изъ очесе — з ока Мт. 20, з мртвых Мр. 38, здалека Мр. 68. Л. 85. 103. Прийменник отъ переходить в од: одослан Л. 110, навіть в від: видповѣдью 72; але з правописної традиції звичайно пишеться о т. 104. Після по ц.-сл. мова знає датний - 42 - відмінок: по дѣлом Мт. 22, по вчинкам 22; але жива укр. мова знає тут тільки місцевий відмінок: по м'ястах і по селех Л. 72, по своїх м'ясцох І. 55. 105. Замість ц.-сл. прийменника по з місцевим відмінком в живій укр. мові вживається за з орудним: по мнѣ — за мною Мр. 37, по насъ—за нами 41, по немъ — за ним І. 35. 106. Замість ц.-сл. прийменника отъ з родовим відмінком в укр. мові вживається 3, ІЗ: єдинаго отъ пророкъ — єдиного з пророков Мр. 35, єдинь отъ народа — один из народа 40, отъ фарисей — из фарісеов 54, отъ оученикъ — зу оучеников І. 54, отъ іудей — из жидов І. 60. 107. Замість давнього прийменника къ в українській мові вживається до: къ Пілату — до Пілата Мт. 114, ко мнѣ -- до мене Л. 55, къ нимъ -- до них 62, ко князю -- до князя 69, ко Іроду -- до Ірода 110, ко отцу -- до отца І. 48, къ нему -- до него 48. 108. Так само замість въ (на питання куди?) вживається до: въ домѣ—до дому Л. 58. Мр. 34, во Іерусалимѣ—до Ієрусалима 68, въ весь—до села 34, во градь—до м'яста І. 12. 109. К„у (замість къ, ко) звичайне в старих пам'ятках: ку олтару Мт. 12, ку нам Л. 67, ку зерну 70, ку чемоу 72, ку жатве І. 12. 110. Прийменники В і У з вимог милозвуч- ности чергуються: просил в него хлѣба Мт. 20, доколи въ вас буду Мр. 40, в него Л. 60, мешкал в них І. 12, в мене 57, дух оу вас мешкаєт 48, - 43 - оу твоє имя Мт. 23. Перед голосним звуком У переходить інколи в УВ: оуверг о у в огород Л. 72, и оув одѣне І. 69, а оув оном 62. Див §§ 29 і 43. 111. Цікаві переклади слів з прийменниками: избрахъ—выбрал І. 51. 52, ижденутъ—выженуть 53; распни—роспні Мр. 66, роспустивши, роспус- тьт 26; восходимъ — въходимо 47, возлюбить— злюбит Мт. 18, воспомянеть—оуспоменет І. 48, вос- таните—встаньте 49; собираєть—збірет 12, соби- рають—збирают Мт. 18. І. 50, соберите—збѣрьте Мт. 52. 112. Цікаві форми: межи пшеницю Мт. 52, зьмежи народа Л. 58, промеж себе І. 12, против сынови Л. 69, напротив гробу Мт. 113, напротив- ку одному слову 111. Через так долгій час с вамі єсть І. 47. 7. Прислівник. 113. Встаровину було надзвичайно багато прислівників на Е (тепер вони кінчаться на -о): явне Мр. 36, зле 37, льжіве 45, нагле 62, смѣле 69, правдиве Л. 110, несправедливе 110, грозне 110; пилно Мт. 114. 114. Зазначу форми: тогды Мт. 23. 111. 112. Мр. 35, ту 38, болшей 40, чемоуто мовиш Л. 110; камо идеши—где идеш І. 53. 8. Злучник. 115. Зазначу форми: бачте а (і) выстерегайтесь Мр. 33, чоуйте а молѣтесь 62; ні ангелі, ані сынъ, іно сам отець 62; аж до Мт. 113; люди пак діві- лис 27; абы 16. 20. 52. 111 (замість щоби). - 44 - 116. Часточка же після голосної в укр. мові переходить в Ж: вже ж Мт. 52, архієреи ж 111, коли ж 112, проси ж Л. 75; которыи ж Мт. 20. III. Складня. 117. Замість родового відмінку—прикметник: дом. вдовивний Мр. 57, руфового, александрового 67, архієреовога, архієпископовога Л. 109. 118. Причиновий множини однаковий з називним (а не родовим): молїтес за противнікі ваші Мт. 15, любьте непріятелі ваші 15, навелі люди 111, приносили к нему дѣти Мр. 44, призвавші очученики свої 57, събирает коурчатка Л. 73, бъсы выганяю 73, он научал люди 99. 119. Речення, в яких підмет за дієприслівником (це старий лад речення, відомий в ц.-сл. мові): узрівши Ісус народы взьйшол там Мт. 10; прізвавши Ісус очученикі своя Мр. 32; царство божє подобно єст квасу, которого взявші жена сховала в моуці I. 72. 120. Безпідметові речення дуже часті: слышали єсте, як мовьлено старшим Мт. 13, будет вам дано 20. Л. 56. 121. Родовий часу: тои то ночі Л. 66. 122. Accusativus cum infinitivo не часто: повѣдаєт себе х(рист)а царем быті Л. 110. Цікаво, як перекладено тут цю форму: ц.-сл. что мя глаголеши блага—чему мя называеш добрым Мр. 45. Єгоже глаголете царя іудейска—которого зовете царем жидовьским 66. Кого мя глаголють человѣци быти—ким мене повѣдают члци - 45 - быти 34. Сотвори его прозрѣти—оучинил то, иж прозрѣл 34. 123. Датний самостійний скрізь в Ж. Є. перекладено на українську народню форму: Тебѣ же творящу милостыню—ты ж єслі даєш милостыню Мт. 16. Утру же бывшу—коли вже день был 110. Вечеру бывшу—колі юж был вечер Мр. 26. Многу народу сушу—колі многій народ был 32. Исходящу єму—як юж шол 48. Грядущу съ села—который шол из села 67. Бывшу же часу шестому—колі была шестая година 68. Четверто- властвующу Ироду Галилеєю—Ирод был паном четвертого дѣлу краины галилейское Л. 9. Глаго- лющу єму—коли он мовил 62. Цікаві форми: и вшедші ємоу в лодю Мт. 27; выходячі ємоу Мр. 45. 124. Приклади на вживання відмінків: стеречи гробоу Мт. 114, испоустил духа 113. Мр. 68, по- зыч мі трое хлѣба Л. 55, стережет двора своего 57, доткнутися беремене 61, оглядалі гроба 110, слухают голоса І. 35; скріньку зав'ядал 41; вспо- метайте на слова 52, насмѣявшис з него Л. 110, не плачетес надо мною 110; будут ровными 9, оу- чинілося древом, єсть ємоу пріятелем 55, не є мouжом твоим І. 12; боуду просіті за вами 55, за н'ми прошу 56, за тьмі прошу 56, за которым просілі Мр. 66, о тоє просіти 66, просил о тѣло 69, о што просити І. 48; ні о што пытати 54, пі- сано о сыну Мр. 39, о шьто се гадаєте с ними 41, о нем в'ядал 40, не дбаеш ні о кого 54; па- нуют имі 47, наполнил оцтом 68. - 46 - IV. ЧУЖІ СЛОВА. 125. Чужих слів в Ж. Е. небагато,—автор призначав її для „люду посполітого“, тому скрізь пильнував замінити чужі слова своїми. Чужі не- зрозумілі слова в Євангелії, такі, як, напр: аро- матъ, иматисма, кринь, кустодія, кондранть, кин- сонь, лепта, легіонь, мытарь, хитонь і т. п., скрізь перекладені на мову українську. 126. Цікаво підкреслити, що автор любить в перекладі приспособляти чужі слова до своїх українських обставин, напр.: єврейській—жидов- ский Л. 111, игемон—староста Мт. 111, іудей— жид І. 60, миро -- масть 41, мнасъ -- гривня, золо- тий, або копа Л. 95, претор -- дом радецкій албо ратуш Мр. 67, пигань -- рута Л. 61, сан- даліи -- черевики Мр. 23, талантъ -- гривна Мт. 77, фарисей -- законник Мр. 33 і т. п. Слово „совѣтникъ“ перекладається „пань радный“ Мр. 69. Л. 111, судище -- ратуш Мт. 112; Філип пак был справца Атіиреи Трахонітского повѣту Л. 9; страна і предѣль перекладаються словом „ук- раина“, і т. п. (див ці слова в Словнику). -- Це початок того напряму націоналізації таких розу- мінь, який так росцв'в потім в XVII в. в ук- раїнській літературі. 127. Зазначу ще такі чужі слова: лектар Мт. 11, литръ І. 62, скарбниця Мр. 57, спижарня Л. 66, шафар 80, фундамент 77; знаходимо тут і дяковал 85, дах 87, рок (лѣто) 70, а це показує, що — 47 — слова ці дуже рано увійшли до української мови. 128. Звук г передається через кг: фікгам Мр. 50, фікгу Л. 94. 129. Звук Л в чужих словах не м'якшиться: колація Л. 75, алавастр Мт. 63, або м'якшиться: плястр Л. 114. 130. Приголосний не подвоюється: Філіп Мр. 34. І. 47, субота Л. 110, Іоан. 131. Вимову грецьких слів видно з напису: Магдалыні Мт. 113. Мр. 69, іта Мт. 11. 132. З перекладів чужих слів зазначу ще пе- реклад з вимови: кранієво м'єсто -- крайнєє м'єсто Мт. 113, даяху єму пити єсмирнісмено вино — да- вали єму пити єсмирисмішано віно Мр. 68. III. СЛОВНИК церковно-слов'янсько-український. В кінці своєї праці подаю коротенького цер- ковно-слов'янського Словника з перекладом цих слів на українську мову, як їх знаходимо в Ж. Є. Словник такий -- це перша спроба церковно- українського Словника старих віків; отже думаю, що Словничок мій буде добрим матеріалом і для загального історичного словника української мови, і для словника богословських розумінь в пере- кладі старих віків. Не буде зайвим цей Словник і при тих перекладах Письма Св.: і Богослужбових книжок на українську мову, якими занято тепер чимало людей. Словника складено на основі тільки частини Ж. Євангелії ¹), проте він і в цій малій частині ви- являє той самий матеріял, що був таким звичай- ) А саме: Єв. Матвія зачала 10—24, 27, 52, 77, 110—114; Єв. Марка: 26, 32 48, 54, 57, 62, 66—69; Єв. Луки: 9, 20, 44 55—73, 75, 85, 99, 110; Єв. Іоана: 12, 35, 41, 47—62, цеб-то на основі досі опублікованого матеріялу. - 49 - ним в XVI і XVII віках. Більшість поданого в Словнику матеріалу знаходиться і в Пересопницькій Євангелії; тому Словник цей можна рахувати взагалі словником живої української мови половини XVI-го віку. Церковно-слов'янські слова в Словнику подаю першими по Євангелії принятого тепер тексту; переклад їх з Ж. Є. подаю точно, тільки букву I передаю по теперішнім правопису (див. § 14); закінчення в дієсловах С з паєрком зверху передаю через сь (див. § 77). Інколи подаю форми в називному відмінкові, а дієслова в дієменниках, хоч цих форм і нема в оригіналі. Глосси (пояснення) я також вніс до Словника, зазначаючи їх скорочено гл. ¹) Абіє. Борзо мт. 50, 113, заправды 35, мт. 16, Мр. mr. 26, 32, I. 46, на тых 33, 37, 44, 46, 57 м'єст mr. 40 Амо. Где I. 46 Азь. Я mr. 26, 40 Ароматы. Пахоучіи річі гл. Л. 111, со ароматы—з запашными речми мастьми І. 62 Алавастръ. Банка mr. 63, гл. мт. 63, стькляница гл. Л. 33 Архієрей. Архієпископ гл. Л. 109, жидове старшіе мт. 111 Алекторъ. Коура I. 46 Аминь. Правду мт. 11, 12, 16, mr. 41, Л. 110, І. 46, заправду 35, 55, Архисинагогъ. Оучитель ¹) Зза технічних друкарських перешкод Словника надруковано тут не так, як би хотілось, а саме: початкових ц.-сл. слів не набрано іншим шрифтом, бо його в Друкарні нема; після цих слів поставлено крапку, а не —, бо цього останнього знака нема в Друкарні в потрібному числі; не хватило й Л та М, а тому довелося замість Л., Мт., Mr. набирати л., мт., mr. - 50 - людy жыдовскаго гл. Л. 80 39 Аще. Єсли (єстли) мт. 11, 20, 113, мр. 32, 40, 44, Л. 44, I. 46 Бдите. Чоуйте мр. 62, бдяща — чюютъ Л. 67, бдѣль — чоул; 67, да бдить — абы стерегл мр. 62; гл. Л. 67: чюютъ— не спять Беззаконіе. Неправда мт. 23 Безстудіє. Сором Л.55 Безумникъ. Глупець гл. Л. 66 Бесѣда. Повесть I. 12 Бисеръ. Перел мт. 20 Благый. Добрый мр. 45, благая—добро Л. 66, блага—добрые мт. 20 Благоизволи. Добре оу- мыслл Л. 67 Благодать. Милость Л. 8 Блаженъ. Благословеный Л. 58, 68, 75, 110, мт. 10 Близь. Близько I. 62 Блюди. Стережи Л. 60, блюдите — мѣйтесь ост- рожне мр. 62, выстере- гайтесь Л. 65, блюдите- ся—стережитесь мр. 57, выстерегайтесь 33 Блюдо. Миса Л. 60 Богатство. Мамона гл. Л. 80 Болій. Болшій I. 49 Бракъ. Весиліе гл. Л.74. Браните. Бороньте мр. 41 Брашно. Покормленіе, єдене I. 12, брашна—рѣ- чи стравныи I. 12 Бысть. Сталося Л. 55, 99, ся ему то пригодило Мр. 40, будетъ — станст ся I. 40, вся бывшая— все што се дѣяло мт. 77 Бѣднѣ. Велми Л. 62 Бѣжать. Оутекают I. 35, бѣжаща—повтѣкали Мр. 65 Вадяще. Виноуючи Л. 110 Варити. Вперед єхати Мр. 26 Вверже. Мечет Мр. 40, оувергъ Л. 72 Велій. Великій мр. 68, достаточный гл. Л. 75 Вельбоудь. Оужище де- белое гл. Л. 94 Вертоград. Огород Л. 72, огородок I. 58 Вертъ. Огородъ I. 62 Весь. Село мр. 34, 85, Л. 72, I. 12 Весь. Оувесь мр. 39 Взыщуть. Будут гля- дати Л. 72 - 51 - Виссонъ. Дорогое оді- не гл. Л. 83 Вкупѣ. Поспол І. 12 Влагалище. Мошонка або калита гл. Л. 108; съкровища Л. 67 Владычество. Владар- ство Л. 9, соуд гл. л. 63 Власть. Мощь Л. 63, І. 56, оуряд гл. Л. 63, въл- ность I. 60, маєтность Мр. 62 Вмѣнися. Полічон єсмі Мр. 68 Внегда. Коли Л. 55 Внезапу. Нагле мр. 62, борзо 38 Внемлите. Велми стере- житесь мт. 16, 22, Лк. 62 Внѣ. На дворѣ Л. 72 Вовреци. Суверечи Л. 69 Водоносъ. Ведро І. 12, Возбранисте. Заборо- няете Л. 62 Возведите очі — под- нєсѣте очи I. 12, возве- де—подьнес 12 Возвратися. Вернулся Л. 85, возвращахуся— верталися 110, 58 Возвѣстить. Сповѣда- єт 53 Возгласить. Запоет І. 46, возгласиша—призва- ли Мр. 48 Возлюбить. Милован будет І. 48, злюбит Мт. 18, возлюбилъ—оумило- вал І. 57, возлюбленъ— оумилован 48 Возмнится — боудет ся надевати I. 53; див. § 41. Возненавидѣ. В нена- висть взыял І. 56 Возопи. Закликал Мт. 113, промовил Мр. 68; возопиша—крикнули Мр. 26, I. 59; возопивъ—за- клибавши Мт. 113, кры- чал Мр. 40, великим го- лосом закричал 68 Возрастъ. Дорост Мт.18 Воинъ. Жолнѣр гл. Л. 9, гуфа І. 60; воины—вой- ско Мт. 112, I. 59; вои— войско Л. 110 Воистинну. Правдиве І.12 Воля. Слобода гл. Л. 14 Вон. На двор І. 59 Воня. Запаш(ни)сть I. 41 Вопіетъ. Кличеть І. 1; вопіяху—крычали Мт.111. Вопросити. Пытати Мр. 40, I. 54. Воскрыйльный, въ одѣ- яніихъ в. — въ одіяніи красном Мр. 57 Воспомянеть. Оуспоме- нетъ І. 48 Воспріемлють—озмутъ Мт. 16 - 52 - Восторгающе. Вытор- гаючи Мт. 52. Восходимъ. Въходимо мр. 47 Врагъ. Непріятель мт. 15, 52, гл. Л. 25 Вражда. Ненависть Л. 110 Вратарь. Воротный мр. 62 Врачъ. Лѣкар Л. 20 Вращшеся. Обернув- щись мт. 20 Время. Час мр. 62, Л. 70, 68 Всегда. Завжды І. 41, всюды мр. 66 Всякъ. Каждый мт. 20, Л. 9, каждый мт. 24, мр. 66, кожный мт. 22 Выя. Шія мр. 42 Вѣдятъ. Знаютъ І. 35, 52 Во вѣки. На вѣки І. 12, Вѣмъ. Знаю Л. 72 Вѣстникъ. Посол албо повѣдач гл. Л. 48 Вѣтви. Розки Л. 72 Геєнна. Пекло мр. 42. Глаголати. Мовити мт. 27. мр. 67. Л. 110. І. 53; глаголю - поведаю мт. 11. 15. І. 48. 55, мовлю мр. 62; глагола-промовил 26, рекл 33, глаголах-мобил єсми І. 50; глаголемый - называе- мый 12, прозвіщом мт. 111; глаголюще-мовечи 19, ре- кучи мр. 48. Гладкій. Ровный Л. 9. Гласъ. Голос І. 35. Гласитъ. Зовет мр. 68. Глашаєть. Зовет мт.113, называе т І. 35. Гной. Вроды або бо- лячки гл. Л. 83. Годъ. Година І. 54. Голгофа. Мѣстцо тру- пих голов І. 60. Горе. Бѣда Л. 61. Горница. На горѣ се- данія гл. 108. Господь. Пан мт. 77. І. 51, господар 52. Л. 68; господь дому - господар домовый мр. 62. Господа. Подворе гл. Л. 48. Господин. Господар Л. 68, пан мт. 18. Грабежство. Лупѣжство гл. Л. 60 Градъ. Мѣсто Л.72. 110. І. 12. 60 Грядеть. Идет 55. мр. 37; грядуть - приидут Л. 110; грядущая—речі, ко- торіе мають прійти І. 53; въ вѣкъ грядущій - въ вѣкъ приходящій мр. 46 Да. Абы мр. 62. І. 46; - 53 - див. § 78 Даже. Аж мр. 68 Даянія. Дары мт. 20 Дворъ овчій. Загорода овечья I. 35 Державный. Вельмож- ный гл. Л. 1 Дерзай. Боудь доброи надіи мр. 26, 48, І. 55; дерзнувъ—смѣле мр. 69 Десный. Правый мт. 13 Десница. Правая рука мт. 112, 16 Дивляхуся. Дивовались 24. мр. 46, 69 Динарій. Грош гл. Л. 34 Днесь. Сегодня мт. 18, 111 Добрѣе. Лѣпшей мр. 42 Довлѣетъ. Довольно мт. 19, будем за досыть мѣ- ти I. 47 Долженъ. Винен мт. Должникъ. Должбит 77, вино(ват)ец 77 Дондеже. Аж мт. 11, мр. 37, Л. 44, 73, аж по- кы мр. 26, докол мт. 11 Досаждаеши. Сьромоту чиниш Л. 61 Доселѣ. До того часу I. 55 Достоить. Годится Л.71 Достояніе. Отчизна Л.65 Драхма. Гривня або грош гл. Л. 78 Другъ. Приятель Л. 55, 75, 110, I. 60, товариш 51 Дѣланіе даждь избы- ти—попрацуй с пилностію Л. 69 Дѣлати. Робити 71 Дѣло. Оучинок Л. 110, I. 48, работа мр. 62, реч I. 52 Дряхлъ бывъ. Засмутив- шись мр. 45 Еврейскій. Жидовскій гл. Л. 111 Егда. Коли мт. 10, 16, 24, 52, 111, мр. 33, 67 Еда. Чі мт. 20, Л. 56 Един. Сам мр. 26, 45, I. 55, 56, єдинаго—на особ- ности мр. 40 Еже. Же мр. 40 Ей. Горазд гл. Л. 51, въ истинноу Л. 62 Елика. Што мр. 39, 57, I. 54 Емь. Оухопивши мт. 77, появши мр. 34, явши 40 Жажду. Пити прагну I. 61 Жателемъ. Женцом мт. 52 Же. Але мт. 12, мр. 40, 62, Л. 44, I. 54, пак мт. 20, 113, мр. 40, 66, 67, I. 53, протож 54 - 54 - Жерновный. Млынныи мр. 42 Жестокосердіе. Затвердилость срдца Мр. 43 Житіє. Маєтность Мр. 57 Житница. Гумно Мт. 18 Жребій. Жеребей І. 60 Житомѣріе. Оброкы Л. 68 Зависть. Ненависть Мр. 66 Завѣса. Запона Мр. 68 Задъша. Приневолили Мр. 67, росказали Мт. 112 Законникъ. В законі оученый Л. 61 Зане. Бо Л. 110 Заповѣдь. Приказане Мр. 43, І. 46, 48, 51 Заповѣдаю. Приказую І. 52, росказую І. 49 Заяти. Выпозычити Мт. 15 Здѣ. Тут Мр. 37, тоу Л. 59. Зиждете. Боудуете Л. 62 Злоба. Волность Мт. 19 Злость. Оучинок гл. 79 Змія. Гадина Мт. 20, Л. 56, Знаменавше. Запечатавши Мт. 114 Зной. Горяче Л. 69 Золь глаголь — злое слово Мт. О Зрите. Бачте Мр. 33, зриши—смотрш 54, зряще—смотречи Мт. 113 Зѣло. Велми ·Мт. 111, мр. 38, Л. 110 Игемонъ. Староста Мт. 111, владар 110 Ижденуть. Выженут І. Иже. Который Мт. 24, хто 11, Мр. 43, кто Л. 57, если Мр. 37 Издалеча. Здалека Мр. 68, Л. 85, издалека Мт. 113, Мр. 32 Изведоша. Вывели Мр. 67 Извержется. Выкинен будет І. 50 Изоочтени. Излічены Л. 63 Изсъче. Был вытесан Мт. 113, изсъчен—вытесан Мр. 69 Изыдохъ. Єсьми выйшол Л. 58 Или. Албо Мр. 37, 62, або Л. 64, чі Мр. 54, или бо—любо Мт. 18. Имамъ. Маю І. 53, 60, имаши — маєш Мр. 45, имать—маєт І. 54; има- - 55 - мы—маєм 60, имате—ма- єте 54, Мт. 114 Иматісма. Одежа І. 60 Имѣніе. Маєтность гл. Л. 34 Имѣти. Мети I. 55; иму- ще—маючи Mr. 33. Ищуще. Глядаючи Mr. 33 Инь. Инышій І. 52, ино- го—иншого 48 Искони. Спочатку I. 52 Искушаєте. Коусите Mr. 54; искушающе — покоу- шаючи 33 Исперва. При початку І. 53. Исплевемъ. Выполем мт. 52 Исполнити. Наполнити Мт. 11; да исполнится— абы была напольнена І. 50 Истина. Правда I. 47, 57, 56, правдивые рѣчі 61 Истиненъ. Справедли- вый Mr. 54, І. 12, прав- дивый І. 56, 12, 61 Исткни. Избоди Mr. 42 Источникъ. Колодязь І. 12 Исцѣли. Здоровою оу- чинил Л. 71; исцѣленія творю — оуздоровляю Л. 73 Іудей. Жид І. 60 Іудейскій. Жидовскій Мт. 111, 113, Мр. 66, 67, Л. 110. Кажденіе. Ладан гл. Л.2 Како. Як Л. 64, яко Mr. 33 Камо. Где І. 46, 53; ка- мо идеши—где идеш І. 53. Кинсонъ. Дань Mr. 54. Клевретъ. Віноватец Мт. 77. Книжникъ. Оучитель Mr. 57 Ковчежецъ. Скринька I. 41 Когда. Коли Mr. 62 Кокошъ. Коурица гл. Л. 73 Колико. Колко Mr. 33 Кондрантъ. Квартник Mr. 57 Конецъ. Край Л. 59 Корвана. Скрыня цер- ковная Мт. 111 Корабль. Лодя Мт. 27, Мр. 26 Корысть. Добро Л. 57 Коснется. Ся дотыкал Mr. 34, 44 Коснитъ. Замешкает Л. 68 Кошница. Кош Mr. 32 Кровь. Дах або стриха гл. Л. 87; кровы—сѣни, гл. холодники Мр. 38 - 56 - Крамола. Звада Л. 110 пѣхъ головъ мѣстце гл. Кранієво мѣсто. Край- мр. 68, гл. Л. 111. I. 60 неє мѣсто Мт. 113 Лукавое. Злое Л. 60. Кріны. Цвѣты Мт. 18, I. 56, лукавый, злый мт. цвѣты полные Л. 66. 20 Кромъ. Окром л. 73 Лукавство. Несправед- Крѣплій. Моцнійшій Л. ливость Л. 60 57 Лѣто. Рокъ Л. 70, вес- Купель. Сажавка гл.I.14 на гл. Л. 107. Кустодія. Сторожа Мт. Льстецъ. Лестецъ мт. 114 114 Ланита. Лице Мт. 14, Любити. Миловати I. 52, I. 59. 49, 48 Легіонъ. Тма гл. Мр. Любовь. Миłość Л. 61, 19, гл. Л. 38 I. 51 Лепта. Пѣнезь Мр. 57 Мало. Малый час I. 46. Лживый. Омылный гл. Маломощный. Мало- Л. 112 можный Л. 75 Ли. Чи мт. 23, 77, 111, Мати. Матка мр. 45 альбо I. 47, а чи Л. 85 Между. Межі мр. 42, I. Лихоимство. Лакомство 46, 54; между сим - за тым Л. 65 часом I. 12 Лице. Особа мр. 54 Мзда. Заплата мт. 10, Лицемѣръ. Явногрѣш- 16, гл. мр. 41. I. 12 ник мт. 20, глоупый че- Милосердовавъ. Зми- ловѣкъ гл. Л. 71, лице- ловался мт. 77, м. о нась- мірник мт. 16 змилуйся над нами мр. 40 Лицемѣріе. Лесть мр. Милоствивый. Мило- 54 сердный мт. 10 Лишеніе. Недостаток Миротворци. Покорніи мр. 57 мт. 10 Мнась. Грывня, золо- Миро. Олѣй мр. гл. 63, тый або копа гл. Л. 95 масть гл. Л. 33, 111, I. 41 Літръ. Фунт I. 62, 41 Миръ. Покой Л. 57, I. Лобное мѣсто. Троу- 55, покуй гл. мр. 42, мир, — 57 — смиреніе І. 48 Міръ Свѣт мр. 37, Л. 44, 62, I. 48, 54, сего мі- ра—того свѣта І. 49 Младенецъ Дѣтя гл. Л. 51 Мните Надѣетесь Л. 67, ся надиваєсте Л. 70; мнят—сподѣвают ся Мт. 16; мняху — довнімались мр. 26. Многоцѣнный Велми коштовный І. 41 Множае Болшей мр. 48, множайшій—єще бол- шій I. 50 Молва Мова мт. 111 Молити Просити мр. 34, І. 12. 56. 61 Мытарь Грѣшник мт. 15, явногрѣшник гл. Л. 89, мытник Л. 20 Мѣдъ Пѣнези мр. 57 Мѣсто Мѣстце І. 47 Надѣяшеся Надівался Л. 110; див § 41 Наказав Покаравши Л. 110 Нарда пистикія — з нардоватого корене мр. 63 Наречется Назоветца мт. 11 Нарицаемый Прозвъ- щем мр. 66 Народъ Люд мр. 39, рота гл. мр. 67; народъ многъ людей—множество народа людій Л. 110 Нарочитый Славный Мт. 111 Наставити Навчити І. 53 Наоустили Натравили гл. мр. 66 На утріи На свѣтаню мр. 66, на завтрішній день мт. 19 Начало Початок мр. 43. Начати Почати мр. 33, 36, 67, Л. 110. Невѣдомый Незнае- мый Л. 61. Невѣріе Недовѣріе мр 40. Негодова Разгнѣвался мр. 44. Недостойно Негодить- ся мт. 111 Недугъ Немоч Л. 71 Непщеваніемъ Под за- мышленіем мр. 57 Нерадѣти Недбати мт. 18 Нива Поле л. 66, І. 12 Ниже А ні I. 48. 53. Низъ до низу—до до- лоу Мр. 68 Никто Жаден Мр. 41, 45, І. 12, 56 - 58 - Ничесоже. Нічого Л. 110, І. 50 Нищій. Оубогый Л. 75, І. 41 Но. Але Мт. 17, Мр. 39, Л. 20, 55, І. 35, бо 12 Ножъ. Кордь гл Л. 108 Нощію В ночі І. 62 Нынѣ. Тепер І. 55, днесь Мр. 68 Нѣкій. Нѣякій Мр. 67, нѣкоторый Мт. 113, Л. 73 Обаче. Надто Л. 60, але Л. 110 Не обинуяся. Явне Мр. 36, І. 55 Обжаловати. Оскаржи- ти гл. Л. 62 Обитель. Мешканє І. 47, 48 Область. Моць Л. 99, держаніе 110 Обличити. Обьявити І. 53 Обольстити словомъ. В мові вловити мр. 54 Образъ. Въображеніе мр. 54 Обращся. Обернувшись мр. 36, Л. 110 Обрѣсти. Найти Л. 56, 58, 68, 70, 110, обрѣтаю— найдую 110 Обуяєть. Змажется мт 10 Обътованіе. Обътниця Л. 114 Обыкравы. Одежу зво- локлы гл. Л. 53 Одесную. По правой роуці Л. 110, по правой сторонѣ мр. 47, на пра- ве мт. 113 Одесятствуете. Даєте десятины Л. 61 Окрестъ. Около Л. 70 Ослаблють на пути. Пристануть на дорози мр. 32 Основа. Фундамент гл. Л. 77 Оставити. Отпушати мр. 43; оставль—зоставивши 35, Л. 20, опустивши мр. 62 Оставленіе, во о. грѣ- ховъ—на отпущеніе грѣ- ховъ Л. 9 Острогомъ оставлять— валом окопають або осип- лють гл. Л. 97 Отвержися. Заприш І. 46; да отвержется себе— нехай се заприт себе мр. 37 Отверзаєть. Отворяет двері І. 35, отверзи—от- вори Л. 72, отверзется— боудет отворено Л. 56 Отвѣщати. Отповѣдати мр. 54 - 59 - Откуду. Откоуля I. 12, троска 54; печальни бу- откул 60, отколя Л. 72 дете — боудете ся проска- О требитъ. Очищает І. ти 54 50 Пещь. Пічь Л. 66 Отрѣшаеть. Отвязует Пирь. Честь або кола- Л. 71 ція гл. Л. 75, покарм гл. Л. 50 О троча. Дитя мр. 40, І. 54 Писаніе. Письмо І. 56, 61 Отселѣ. От того часу Пища. Покарм мт. 18 I. 47 Пігань. Рута гл. Л. 61 Оттуду. Оттуль мт. 12 Плавы нивы. Поля по- О тщепити. Зле очучини- ловыя або бѣлы І. 12 ти мр. 37 Плашаница. Полотно Отщетивъ. На шкоду мр. 69, простирало Л. пришел Л. 44 110, простира мт. 113 Ошую. На лѣвой роу- Плевелы. Кукол мт. 52 ці Л. 110, по лівой сто- Плоды. Овоща мт. 22, ронѣ мр. 47, на ліве мт. жита Л. 66 113 Плоть. Каждый чело- вѣк Л. 9, І. 56 Пагуба. Погибел мт. 21 Плугъ. Рало гл. Л. 49 Пажить Пожиток І. 35 Побѣдить. Переможетъ Паки Опять мт. 113, Л. 57, І. 55 мр. 42, 66, І. 12, 54, по- Повелѣти. Росказать мт. вторе мр. 66, Л. 110, І. 114, 77, приказати мр. 62, 35 казати мт. 113. Пасха Великденъ гл Погибнути. Загинути Л. 8, баранок гл. Л. 108 мт. 13, Л. 62, І. 56. Паче Велми І. 60 Погребати. Ховати І. Первосъданіе Переднє 72 мѣстъце съдѣнія мр. 57 Погубити. Загубити мр. Персть. Палець Л. 57 40 Пецытеся. Печалуйтесь Подвигъ. Коли то при- мт. 18, 19, трощитесь Л. ти мель час смертный гл. 64 Л. 109 Печаль Смуток І. 54, — 60 — Подвизайтесь. Силуй- тесь Л. 72 Подобати. Годитися мт. 77, І. 12 Познати. Видіти І. 47 Поклонитися. Оуклека- ти мт. 112 Покой. Оупокой Л. 58 Ползуєть. Єст пожи- ток Л. 44 Полунощь. Полnoch мр. 62 Поль, на онъ полъ. На оную сторону мр. 26, І. 58, объ онъ полъ — за мр. 42 Польза. Помоч мр. 37 Помаваше. Навещки да- вал гл. Л. 2 Помануша. Подоустили гл. направили мр. 66 Помажи. Оуглади мт. 17 Пометати. Кидати мт. 20 Помиловати. Вчинити змилованя мт. 37, поми- луй—змилуйся над мр. 48 Л. 85 •Помрачати. Зморщати мт. 17. Понеже. Бо мр. 68 Поношаста. Ругались мр. 68 Попрати. Потоптати мт. 20 Поприще. Миля мт. 14 Порокъ. Пригана гл. Л. 2 Поругатися. Насмевати- ся мт. 112 Порфира. Шарлат гл. Л. 83 Послѣдній. Остатній мт. 12 Посредъ. Насеред мр. 26 Поститися. Посникати мт. 17 Пострадати. Терпѣти мт. 111, мр. 36 Постыдитися. Съроми- тися л. 44 Посьцы. Подотьнѣте л. 70 Посъщеніе. Навѣданіе гл. л. 97 Посягнетъ за иного. Пойдетъ за иного мр. 44 Потом. Опосли мр. 34 • Поціловала. Поздоро- вила гл. л. 4 Почто. Для чого мр. 68, І. 46, чого л. 99, че- моу л. 20 Пояти. Взяти, озьму І. 47, възмѣте 60, понево- лити мт. 14 Праведный. Правдивый І. 57, справедливый л. 110 Пребывать: мешкати І. 12, 48 - 61 - Предати. Продати мт. гл. Мт. 29 111, выдати мр. 47 Прияти. Приняти I. 48, Предъ. Перед I. 35 взяти Мт. 111, Мр. 32, Предѣль. Оукраина: Л. 72 пришол до оукраин ю- дейских за іордан мр. 42 Прободе. Проколол Предстоящихъ. Кото- I. 61. рыи тоут около стояли Прокаженный. Троудо- мр. 68 ватый гл. Л. 85 Прежде. Оуперед мт. Пропяти. Роспяти Мт. 16, перед тым л. 110, 111. перввй мт. 19, I. 52, пер- Просити. Жебрати гл. вій мр. 39 Мр. 48, просити І. 55. Прейдетъ. Преминеть Прядуть. Робят Мт. 18. мр. 62, зменится мт. 11 Прямо.Напротивко Мр. Преломити. Розьлама- 57 ти Мр. 33 Птица, Птицъ-пташ- Прелюбы, не пр. сотво- ков Л. 63, птахи Мт. 18 риши — прелюбодейства Путь. Стежка Л. 9, до- не дѣлай. 'Мт. 13. рога Мт. 12, 21, Мр. 35, Л. 55, I. 12 Препряда. Шарлат гл. Мр. 67. Пятлоглашеніе. Коли коур запоет Мр. 62 Преспѣваше. Рос Л. 8 Пѣнязь. Грош I. 41, Преторъ. Дом радец- або бѣлый гл. Л. 101, кій або ратушъ гл. Мр. 103 67, дом судовый І. 60 Пятокъ. Пятница I. 60 Прешаху. Заказовали Рабъ. Слоуга Мт. 52, Мр. 44 77, Мр. 62, 47, Л. 68, Призракъ. Облуда Мр. I. 51 26 Рабыня. Слоужебница Прикасаются. Обьцоу- Л. 68 ют І. 12. Равви. Оучителю Мр. Прилѣжно.Велми Л. 110 38, I. 12 Приставникъ. Шафарь Ради. Для Мт. 10, 52, гл. Л. 80 111, Мр. 43, 46, 66, І. 52, Притча. Подобенство — 62 — дѣля мт. 111; про: про великій пятьокъ I. 62, Христос оучит, абы жад- ного дѣла доброго про марную хвалу не чинили Мт. 16 (оглав) Радиши. Дбаеш Мр.54 Развращати. Розворо- чати Л. 110. Развъ. Толко Мр, 33 Раздѣлити. Разотнути гл. Л. 67 Разорити. Рушати Мт. 11 Разрѣшити. Розвязать Л. 71 Рака. Слово злое мт. 12 Рамена. Плечи гл. Л. 78. Распяти. Пропяти мр. 66 Распутіє. Оулица Л. 72 Рещи. Мовити Л. 64, рече—рек мт. 111, ре- куть—змовят 23, рцы— повѣжь Л. 99, рѣхъ—єс- ми повѣдил I. 46, 49 Ризы. Одене мт. 112, одѣяніе мр. 67, соукмана Л. 25, одежа I. 60, по- лотно 62 Римскій. Латинскій гл. Л. 111 Роди. Сплодил мт. 1 Родъ. Народ Л. 59 Рождіе. Лѣторосли I. 50 Розга. Лозька І. 50 Рыдали. Нарікали гл. Л. 110 Сандаліи. Черевики гл. мр. 23. Сбыстся. Збылося мт. 111 Свидѣтельство. Свѣдоць- ство I. 61. Свидѣтельствовати. Свѣтчити, высветчати І. 52. Свыше. Зверху I. 60 Свѣтильникъ. Свѣча Л. 59 Свѣть. Свѣтло Л. 59. Свѣщникъ. Лехтар мт. 11 Связень. Вязень мт. 111, мр. 66 Се. Ото л. 70, мр. 46, I. 55 Село. Поле мт. 111, л. 66, гл. 79, местечко гл. л. 112 Селный. Полный мт. 18 Сила Диво мт. 23 Сирый. Сирота I. 48 Сія. Тыи мр. 57, сія- тье то рѣчи I. 53 Сквозь. Скрозі мр., скрозь 46 Сковникъ. Товариш мр. 66 Скорбь. Жалость І. 53, - 63 - смуток 54 Скрити. Сховати гл. л. 100 Л. 71 Совѣтъ. Рада мт. 111, Скудельникъ. Збан або Совѣтникъ. Пань рад- глек гл. Л. 108 ный гл. мр. 69, л. 111 Скуделничій Гончар- Созидай. Будуєш мр. скій мт. 111 68 Слава. Хвала Л. 85 Сокровище. Схованіе Славити. Хвалити л. л, 67, мт. 17, скарб 17, 71, 85 спіжарня л. 66 Сланый. Солоный мр. Сокрушити. Зламати І. 42 61, розбити мр. 63 Слово. Мова мр. 45, Сонмище. Събор мт. 16. І. 12 І. 53, съборище мр 57, Сложеніе міра—поча- л. 16; школа або наоука ток свѣта л. 62 гл. л. 39 Служити. Послуговати Соодолѣваютъ. Пану- мр. 68, мт. 113 ют мр. 47 Слука. Скорчена л. 71 Соперникъ. Тежбитъ Слышати. Слоухати л. мт. 12, соутяжца гл. Л. 69 59, І. 35 Сосуд. Соуд І. 61 Сниди. Зыйди мр. 68 Сосцa. Перси Л. 58 Снѣдати. Съжирати мр. Соть. Плястр або стел- 57 ник меду гл. Л. 114 Собирати. Збірати І. 12, Сотворити. Оучинити 50, мт. 18, збѣрьте 52, мт. 11, 14, 52, 110, 111, громадити л. 66 мр. 34, 41, Л. 110, І. 52, Соблаговолите. Хваліте 48; с. плод—оуродит плод л. 62 Л. 70; плода с.—зростити Соблюдати. Ховати І. плоду І. 50 48, заховати І. 41. 56, дер- Сохранихъ. Стерегл жати 48 єсми мр. 45, остереговал Совершати. Кончати І. 56, заховали 56 І. 12 Спась. Збавител І. 12 Совершений. Справед- Спира. Народ, рота гл. ливый мт. 15 мр. 67 Спуд. Соудина мт. 11, - 64 - сосуд Л. 59 Срачица. Сорочка мт.14 Сребреникъ. Таляр або грош гл. Л. 53 Срищется. Събираєтся мр. 40 Стадій. Стааній або го- нов гл. Л. 113 Стогны. Оулицы мт. 16, в ст. путій - на стежках уличных 16 Сторицеею. Стокрот мр. 46 Стража. Сторожа мр.26 Страждати. Мордовати се мр. 26 Странный. Оубогій мт. 111 Страна. Оукраина мр. 32, 67, Л. 9; и плынул до оукраин далманоуских мр. 32; ходил по всей оукрай- не іорданской Л. 9 Студенецъ. Колодезь І. 12; студня, колодязь гл. Л. 74 Стьдяхуся. Засороми- лись Л. 71 Стяжаніе. Богатство мр. 45 Стязатися. Гадати мр. 33, 39, ся пытати І. 54, стязающеся — пытаючись мр. 39 Судище. Мѣстьце судо- вое І. 60, мт. 111, суд, ратуш 112 Сурово древо. Зелене древо Л. 110 Съмо. Тут І. 12 Съно. Трава мт. 18 Съяніе. Збожа мр. 10, збожа або пашня гл. Л. 21 (22?) Такожде. Так то мт. 113 Талантъ. Гривна мт. 77 Тамо. Ту І. 62 Тать. Злодій л. 67, мг. 17, І. 35 Творити. Оучинити І.50, чинити, чиню І. 48, 49, чинят мт. 16, л. 110, чи- нит мт. 22, дѣлает І. 50 Твоя. Твои ръчи л. 25 Текъ. Бѣгши мр. 68 Тітла. Титул І. 41, мт. 113 Тишина. Тихос(ть) мт. 27 Тля. Рьжа мт. 17 Тма. Темность мт. 113, л. 63 Тогда. Тогды мт. 52, л. 110, І, 59 Токмо. Толко І.56, іно сам мр. 62, ено 45, одно І. 47, 60, єдно л. 85 Толкущій. Который тор- кает мт. 20 Торжище. Торг мр 57 Трава. Былина мт. 52 - 65 - Трапеза. Стол гл. л. 108 Третицею. По третєє л. 110 Требовати. Потребуєте мт. 19, потребует І. 55 Трищи. Трикрот І. 46 Трость. Тростина мр. 67 Трудитися. Робити І. 12, труджаются - працюються л. 66 Трудоватый. Прокажен- ный гл. мр. 63 Трудь. Робота І. 12, водный труд - опухова гл. л. 74 Трус. Боура мт. 27, стрясение земли 113 Ту. Там мт. 113, л. 67 Туне. Дармо І. 52 Тѣлеса. Тѣла І. 61 Тѣмже. Протож мт. 111 Убити. Забити л. 73 Убо. Протож, прото мт. 15, 19, 20, мр. 62, л. 60, 63, І. 62, бо мт. 21, ж мр. 66, пак мт. 111 Угобзися. Велми зроди- ло л. 66 Уготовати. Зготовати л. 110 Удавися. Обисьвся Мт. 111 Ударяти въ двери. Ко- лотати въ двери л. 72 Удобѣе. Снадній мр. 46 Удъ. Члонок мт. 13 Ужасеся. Подивовались и устрашились мр. 39 Уже. Вже І. 12, юже мр. 43, юж 68 Улеже. Перестал мр. 26 Умолити. Оупросити І. 48, 55 Уне. Лепшей мт. 13,І. 53 Уничнженъ. Посміян мр. 39 Уповати. Надеятися мт. 113, уповающимъ - кото- рыи се надѣвают І. 46 Уподобися. Вподобило се мт. 77 Уродивый. Глупый мт. 24 Утвердити. Умоцнити мт. 114 Утро. Коли свѣтаєт мр. 62; во утрій же день — в завтрішній же дěнь мт. 114; див. на утріи ст. 57 Утрудждся. Змордовал- ся І. 12 Утѣшитель. Потеши- тель І. 53 Ученіє. Наука мт. 24. Учинокъ. Злость гл. л. 79 Фарисей. Законник мр. 33, гл. л. 89 Философ. Книжник гл. мр. 50 — 66 — Хвалу ему воздая. Дя-ковал ємоу л. 85 Хищници. Драпежци гл. л. 89 Хітонъ. Сьрочка л. 25, соукьня I. 60 Хламида. Плащ мт. 112 Хотѣніе народу учини-ти. Хотячи людем кволі оучинити мр. 66 Храмина. Дом мт. 11, 24, I. 41 Храмъ. Дом божій л. 62 Хранилище. Скарбни-ца мр. 57. Хранитѣ. Стережет л. 57, хранящіи.— стерегут л. 58; хранитеся—ховай-тесь л. 65 Царствіе. Крулевство гл. л. 12 Цѣлованія любящихъ. Поздоровляни бывати мр. 57 Цѣловати. Поздоро-вляти мр. 67 Чадо. Дѣтя мт. 111, мр. 46, л. 73, чадца—дѣ-ти I. 46, чада—дѣти ми-лыи мр. 46 Чаетъ. Ся надевает л. 68, див. § 41, ожидал гл. л. 111 Часъ. Година мт. 113. мр. 62, 68, I. 12, 55 Человѣци. Люди I. 56 Человѣческій. Людскій мр. 36 Чесо. Чого мр. 32, I. 48 Чрево. Живот л. 58 Чресла. Бедра гл. л. 67 Что. Чому мт. 18, мр. 54 Чудитися. Дивовати мр. 54, I. 12 Шуйца. Лѣвая рука мт. 16 Югъ. Вѣтр с полудне л. 69 Южская. С полудне л. 59 Юзы. Звязане л. 71 Юность. Молодость мр. 45 Явити. Ознаймити I. 56 Явъ. Явьне I. 55 Ягодичина. Дикая фі-кга гл. л. 94 Языки. Люди мр 47, л. 110, поганове мт. 19, гл. л. 8 Язычници. Поганове мт. 16, поганіи мт 15 : Яко. Як мт. I5 I. 46, бо л. 73, 75, I. 48, отож мр. 33, иже 57, иж мт. I9, 27, II3 мр. 33, I. 46, 48, же мт. I8, II3 Яръ. Сердитый л. 95 IV. УРИВКИ З ЖИТОМИРСЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЇ 1571-ГО РОКУ. Наприкінці подаю для зразка декільки уривків з Ж. Є. Подано точно, як в оригіналі, за винятком лише слідуючого: титла я роскриваю (добавлені букви беру в дужки) *]; надряд- кові букви вношу в рядок; зза того, що в кінці слів в цій Євангелії по південно-слов'янському звичаю вживається замість Ъ знака Ь, ч не вживав й цього останнього; надрядкові значки опускаю; розставляю знаки розділові й великі букви. И вшедшї ємоу в лодю, и сталась боура великая на мо- ри, иж ся лодя покрівала вълнами, а І(су)с спал. Тогда заклі- калї его оч[е]н[и]цы и збоудлі его, и мовілї ємоу: Г(оспод)и, из- бави нас, бо загібаєм. Мовил им І(су)с: чого боитес, маловѣр- ные? Тогда вставшї, пріказал вътру и мору, и сталася тихос(ть) велика. Людї пак дівілис, мовечі: кто то єст, иж вътрї и море послоушають его. Єв. Матвія, зачало 27. *) Зза техничних перешкод [в Друкарні не хватило дужок] довелося з ст. 70 скорочень не роскривати. — 68 — И борзо прінудил оуч[е]н[и]кі своя въсісті в лодю, и вперед єхати на оную сторону до Віфсаиды, аж покі сам роспу- стьт народы. А распустивші их, шол на гору молітис. А колі юж был вечеръ, была лодя насеред моря, а он сам на земли; и оувідѣл их, а оні се мордуют оу плаваніи, бо был им вѣтр противный. Яко бы о четвертой сторожі нощной прішол к ним, ходя по мору, и хотѣл их минути, а оні оузрилі его, а он ходит по мору; довнімались, иже бы облоуда была, и крік- нулі, бо его былі всѣ оузрѣли и засмутились. И борзо промо- вил к ним, рекучи: боудте доброи надіи, не бойтесь, я єсмь. И вступил до них в лодю, и перестал вѣтр. Єв. від Марка, за- чало 26. Въині пак оувелі его вънутрь двора, который называется претор (дом радецкій албо ратушь). И сзвали в(е)сь народ (всѣ роты), и обольклі его в препряду (в шарлат). И вложили на него вънецъ, силетші с тернія. И почали его поздоровляти и мовити: радуйсь, ц(а)рю жидовскій. И білі по главѣ его трості- ною, и плювали на него, и прігibaющи колѣна, покланялись ємоу. А колі юж ся ему насмѣляли, зволоклі с него препряду (шарлат), и оболоклі его въ одѣяніе его, и вывели его, абы его пропилі. И пріневоліли нѣякого ч[о]л[овѣ]ка, кьторый туды шол мимо них, Симона Кірінеискаго, который то шол из села, отца Оле- ксандрового, и Руфового, абы понес кр(еc)ть его. Єв. від Мар- ка, зачало 67. И мовил до всих: єслі кто хочет за мною поиты, нехай сам себе заприт и възмет кр(ес)ть свой, а за мною пондет. А кьто бы хотѣл д(у)шоу свою сп(ас)ти, погубить єн. А кто за- — 69 — губить д(у)шу свою для мене, то сп(а)сет єн. Што єсть за по- житок ч[о]л[овѣ]коу, хот бы весь свѣт одержал, а сам себе загубил, албо на шькоду пришол. Еслі же ся будет кто мною съро- мити, албо для моих повѣстій, тым тыж ся и сын ч(о)л(овѣ)- ч(ес)кый съромѣти боудет, коли прійдет вь слави своей, и от- цевьской, и с(зя)тых агг(е)ль. Але правду повѣдаю вам, иже соуть нѣкоторіи, тоут стоячи, къторіи не мают вкоусити смерти, аж оувидят ц(а)р(с)тво б(о)жіе. Єв. від Луки, зачало 44. Узрівші И(су)с народы, взыйшол там и сѣл. Тогда прі- ступилі к нему народы и оуч[е]н[и]ці єго, и отворивші И(су)с оуста свои, и оучил их, мовечи: Бл(агосло)в(е)ніи вьбозіи д(у)х(о)мъ, яко таковых є ц(а)р(с)тво н(е)б(ес)ное. Бл(а)г(осло)веніи плачу- щіи, таковіи оутѣшатся. Бл(агосло)в(е)ніи кротціи, таковіи на- слѣдят землью. Бл(агосло)в(е)ні алчущіи, жаждущіи правды дѣля, таковіи насытятся. Бл(агосло)в(е)ні м(и)л(осе)рдніи, тыи сами поміловани будут. Бл(агосло)в(е)ні ч(ис)тьи с(е)рдцом, бо оні Б(ог)а оувидят. Бл(агосло)в(е)ні покорніи, тыє с(ы)нмі Б(о)жіими назовутся. Бл(агосло)в(е)ні выгнаны для правды, таковых є ц(а)р(с)тво н(е)б(ес)ное. Бл(агосло)в(е)ні есте, коли поносят вам и вьженоут вас, и рекоут злоє слово на вас, лжуще мене ради. Радуйтеся и веселѣтес, бо є заплата ваша велика на н[е]б[е]съх. Такжо бо выгналі пр[о]р[о]кы, которые были первіи вас. Вы єсте соль земль, а єслі же соль змажется, то чим осо- литца? юж нікучому ся не годит, толко абы была вон выкінена и потоптана ч[о]л[овѣ]кы [Єв. від Матвія, зачало 10]. Тьгды вьйско старостіно, взявші И[су]са от суду з рату- — 70 — ша, събрали на него великоє войско. И разволокші его, огор- нулі его плащом, й сплетші вънц терновый, оузложілі на го- лову ему, и далі трост в правую роuku его. И оуклежаючи на колено передь ним, посмевались ему, рекучи: радуйсь, ца[- рю жидовьскїй! И плюючи на него, беручи трост, білі по голові его. Коли ж юж насмевалиє ему, рекоучи и поруганіе чинілі. Зволоклі его з багранци и оболоклі его въ оденє его, и пове- лі его на пропятїе. А вышодні, нашлі [о]л[овь]ка с Киріней, имс- нем Симона, и тому росказали по неволі, абы понесл кр[ес]ть его [Єв. від Матвія, зачало 112]. А по шестї пак днєх поял Іс Петра, Іоана і Якова, и вывел их на гору высокую особно единьы и преобразился пред ними. И одъяніе его было бѣло велмі, яко снїґ, яковых то не может бѣляник оубіліти на землі. І явился им Ілия сь Моусеом, которыи съ Ісом мовили. А оповѣдившы Петр, рекл ко Ісови: раввї [оучителю], добро ест нам зде быти. И оучинъмо ту трон сѣни [холодніки], тобѣ един, Моусееви един, а Ілін един; бо- не вѣдал, што мовил, прото, же были перестрашени. И стался облак, и затмил их, а голос за оболока прїшел, рекучи: се есть сын мой възлюбленный, того послouchайте. И борзо обачивши, ні єдіного не видили болше, едно толко Іса єдіного из собою. А колї исходилі из горы, прїказал им, абы ні жадному не повѣділи, што видили, аж сын члчкый з мртвых въскреснет [Єв. від Марка, зачало 38]. И приносили к нему дѣти, абы ся их дотыкал, а оучини заказовали приносящим. Оувидив же Іс розгнївался, и рекл им: допоущайте дѣтем прїходити ко мнѣ, а не бороньте им, та — 71 — ковых бо єсть цртвіє бжіе. Заправды повѣдаю вам, ктож коли не пріймет цртва бжіего яко дѣтя, не вънідеть до него. И объявші их, вложил на них руки и блвил их [Єв. від Марка, зачало 44]. А коли вхожовали до нѣякого села, срѣтілі его десят моужей прокаженых [або траудовацьх], котори то, здалека стоячи и голосом великим закрычавши, рекли: Ісе, оучителю, змілоуйся над нами! Которых то он коли оузрѣл, рекл им: пойдѣте, а укажитеє сщеніком. А коли они шли, сталоc, иже суть очищени. Але един з нихъ, коли оузрѣл, иже єсть очищен, вернулся, з великымъ голосом хвалячи Ба. И пал на лиці своем недалеко от ног его и дяковал ему, а тот то был самарянин. Отповѣдил Іс и рекл: а чі не десят их очистилось, а гдѣ ж єсть их девят? як не соут ся навернули, абы далі хвалу Бгу, едно тот то иноплеменник. И рекл ему: встан а пойди, вѣра твоя спсет тя [Єв. від Луки зачало 85]. Заправдою повѣдаю вам, ктож не входитъ дверми в загороду овечью, але иноуды входитъ, то є злодій и разьбойник. Але хто входить дверми, то є пастир овцам, тому двернікъ отворяет двері, и овцы его слоухают голоса его. И свои овцы называет по имени их и выгонит их. Яко вьласные овцы свои выжнет, и сам перед ними идет, а овцы его за ним идут, бо знают его по голосу; а за чужим же не идут, але еще оутекают от него, бо не знают голоса чужого. Тое им под прітчою повѣдил Іс, а оні того, не моглі розумѣти, што бы то была за повсть, кьторую им Іс поведил. Повторе пак рек им Іс: Заправды, заправды повѣдаю вам, иж я єсм дверми овечіми - 72 - вшол. Всѣ, котоpіи ж колвек передомною были пришли, злодіи є и разбойнікі, але не слоухалі их овьцы. Я єсмі двер, а кто бы через мене вшол, тот боудет избавлен, а оувойдет и опять выйдет и пожиток найдеть [Єв. від Іоана, зачало 35]. Тогды Маріа, въземши фунт масти, которая то мастъ была вроблена з нардового кореня, вели м коштовная, ні щим не мѣшаное міро, которою ж то мастью помазовала ноги Ісви, и отерла вьлосы головы своеї ноги его; и дом был напахнул от онои масти, вели добре запашности. Тогды один зу оччн- ков его, Іюда сын Симонов, Іскаріота, рек: для чого той то масті не проданьно за тріста грошей, а дано бы то было оубо- гым. А тоє рек не для того, абы мел мѣті милость ко оубо- гым, але для того, иж бы был сам злоденем. И скріньку завъ- дал и мѣшок, и тые рѣчі, котоpіе им даваны, он же носил. Тогды рек Іс: дайте ей покуй, абы заховала тую то масть ко дню погребенія моего; оубогіє бо завжды в себе маєте, а мене не завжды мѣті будете (Єв. від Іоана, зачало 41). БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 8. ПРОФ. ІВАН ОГІЄНКО. ПРИЄДНАННЯ ЦЕРКВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДО МОСКОВСЬКОЇ В 1686 Р. НАРИС З ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНСЬКОЇ. — ВИДАННЯ ДРУГЕ. — 1922. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: 1. Прохання до Патріарха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослуж-бова. Права живої мови бути мовою церкви. 1921 р. 32 ст. 40 м.п. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-сло-в'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. 4. Закони Української Народньої Республіки про Україн-ську Автокефальну Церкву. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Православний молитовник для шкіл початкових мовою церковно-слов'янською й українською. З благословення Епіскопа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 64 ст. Видання друге. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 25 м. п. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Приєднання Церкви Української до Церкви Московської в 1686 р. 1922 р., 16 ст., видання друге. 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. 10. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоусто-го мовою українською. На українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. Частина I: текст, ч. II: пояснення до тексту. З благословення Епіскопа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення жи-вої народньої національної церкви, 1921 р. 52 ст. 40 м. п. 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства і їх історія. 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Матеріали по історії Церковного руху на Вкраїні. Випуск I. Підвалини Української Православної Церкви. 1922 р. 16 стор. ПРИЄДНАННЯ ЦЕРКВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДО ЦЕРКВИ МОСКОВСЬКОЇ В 1686 РОЦІ. Церква наша українська з давніх-давен була вільною й незалежною, — вона тільки номінально ніби залежала од Константинопольського патріяр- ха. Але патріярх цей жив собі далеко, в наші церковні справи втручався рідко, і за весь час тільки раз і приїздив до нас. І жила тоді церква наша вільною, і вільно творила все своє життя. Церква наша завше вважала себе вищою од церкви московської, бо митрополія Київська була першою, де повстав світ віри Христової; духовен- ство наше своєю освітою завше було незмірно ви- щим од духовенства московського, і тому вважа- ло себе „просвяченніше Москви“ ¹). Коли політичний центр в ХІУ віці з Київа по- сунув на п'вніч, посунули туди й наші українці-ми- трополіти, і добре допомогли Москві стати твердо на ноги. Але згодом, коли над нашим краєм запа- нувала Литва, московські митрополіти потроху зо- всім забувають любов до Київа і тільки й дбають, як би більше взяти од нього дані. І московські ми- трополіти тягли з українського народу, що тільки могли. Так, на митрополіта Фотія скаржились, що він „се нині все узорочье церковное и сосуды пе- ¹) И. А. Шляпкінь, Св. Дим. Ростовскій, ст. 110. - 2 - реносить на Москву и весь Києвъ пусто сотвори тяжкими пошлинами" ¹) От чому так легко церква українська розій шлася, з московською,—з р. 1414 українська церква обрала собі окремого митрополита і сливе з того часу пішло її цілком вільне життя. Титул наших митрополітів завше був—„митрополитъ Кіевскій и всея Россіи“. Митрополита у нас завше вибирали вільними голосами, а патріарх Константинополь ський тільки благословляв його. На Вкраїні в цер ковнім житті скрізь було тоді виборне право: віль ними голосами вибирали собі священників, єпископів, архимандритів, ігуменів і навіть митрополітів. Церква наша дуже одріжнялася тоді од церк ви московської,—у нас були свої церковні звичаї, свої обряди, навіть де-які свої вірування ²), хре стини, вінчання, похорон, де-які празники—все це у нас одріжнялось од московського, і все це по тім на Москві прозивали ерессю, і все це виганя ли з нашої церкви. Українське духовенство скоса поглядало на ¹) Митр. Филаретъ, Исторія Русской Церкви, пер. III ст. 6. ²) Див. про це: Шляпкинь, Св. Д. Ростовскій, ст. 109—110, 101, 105, 167, 177—С. Голубевъ, Петрь Могила т. І ст. 206, 207, 166. 175—177, 346; т. II ст. 53, 144, 228, 256, 257, 261, 339, 399.—Е. Крыжановскій, Поврежден е церковной обрядности и релігіозныхъ обычаевъ въ южно-русской митрополіи, „Руко водство для сельскихъ пастырей“ 1860 р. № 12. — 3 — московське, знало його злиденне життя, знало, як його граблять та кривдять. Та й недолюблювало воно його; так, Мелетій Смотрицький і Касіян Сакович писали, що „в Московському царстві живуть самі раби і що там навіть старшину їхню катують батогами і засуджують до торгової казні“ ¹). А Брюховецький писав про москалів, ніби „жестокостію своєю превосходять они всѣ поганые народы“ ²). Українці з недовіррям поглядали й на саму московську віру. Як каже дослідник, були такі козаки, які казали про москалів, що ніби у їх „одні погружженці, а другі обливанці; у одних попи, у других безпопівщина; на Москві стільки вір, скількі сіл, а в селі—скільки хат; до себе в хату ніхто нас не пустить з люлькою; у їх вся віра в тому, щоби бороди не голити й тютюну не курити й не нюхати“ ³)... Духовенство на Москві зовсім було безправне; навіть вище духовенство, єпископи та митрополіти не мали жадних прав і цілком залежали од волі патріярха,—сам патріярх їх настановляв, сам жалував і наказував. От цього підневільного життя й лякалось страшно наше звикле до волі духовенство і тому ¹) Ироф. С. Терновскій, Арх. Ю.-З.Р. ч. I т. У ст. 31. ²) Там же ст. 80. ³) Маркевичъ, Исторія Малороссіи, т. І ст. 257. - 4 - воно так довго і вперто стояло за волю своєї церкви. Коли Б. Хмельницький надумав одатися Москві, духовенство стрівожилось і наважилося не дати Богданові довести до діла його замірів. І духовенство гостро пішло проти Москви. Року 1654 прибули на Вкраїну посли од трьох держав, що хотіли взяти до себе Україну,—од Москви, Турції та Польщі. Богдан скликав Раду в Чигирині, аби вона вибрала, під чию високу руку піде Україна. І на цій Раді од духовенства виступив з гарячою промовою проти Москви черкаський протопоп Хведір Гурський, великий богослов свого часу і славний проповідник. В палкій промові Гурський застерегав козацьку Раду од підданства Москві. Посли прибули на Вкраїну з багатими гостинцями; гостинці польські було загорнуто в килим, турецькі—в дорогий шовк, а гостинці московські... в рогожку... І показуючи Раді на ці подарки, Гурський сказав палку промову. „Отъ трехъ царей или волхвовъ—казав він—поднесены были младенчествовавшему Христу Спасителю дары: золото, ливань и смирна; дары сіи предзнаменовали бытіе, страданіе и возвращеніе на небо. Злато предрекло - 5 - царствованіе, ладанъ—погребеніе, смирина—Божественность. Такъ и сіи дары, подносимые тремя царями младенчествующему народу, знаменуютъ участь его: чѣмъ покрыты или одѣяны дары сіи, тѣмъ покроется и народъ, ими прельстившійся. Дары польскіе покрыты ковромъ, то и народъ съ поляками будетъ имѣть ковры; дары турецкіе покрыты тканію шелковою, то и народъ облечется въ шелкъ; дары московскіе покрыты рогожками, то и народъ, соединившійся съ москвитянами, одѣнется въ рогожки и подъ рогожки... И сіи предзнаменованія вѣрнѣе и превосходнѣе всѣхъ оракуловъ на свѣтѣ")... Ця промова Гурського зробила більше вражіння, нiж промова Хмельницького в оборону Москви. На Радi знявся галас, пiшов заколот проти Богдана: його назвали зрадникомъ, кричали, що він підкуплений Московою і продає їй Україну 2)... Але духовенство нічого не вдіяло: Богдан вмів поставити на своїому... Коли Богдан Хмельницький р. 1654 присягнув Москвi, наше вище духовенство було з того дуже невдоволеним і присяги одмовилось,—сам митрополіт "Київський Сильвестр Косів на це голосно 1) Маркевичъ, Исторія Малороссіи, т. I ст. 257. Див. Архивъ Ю.-З. Р. ч. I т. У ст. 39—40, передмова. 2) Там же. - 6 - заявив, що хоч „гетманъ со всѣмъ войскомъ Запо- рожскимъ и поддался государю, а онъ, митрополи- тъ, со всѣмъ соборомъ о томъ бить челомъ къ государю не посылалъ, и живетъ онъ съ духовны- ми людьми самъ по себѣ ни подъ чьею властио... И началъ митрополитъ боярамъ грозить: не ждите начала, жлите конца; увидите сами, что надъ вами вскорѣ конецъ будетъ" 1)... Митрополіт одмовився привести до присяги московському цареві людей своїх, а коли московсь- кі воєводи почали командувати в Київі, митро- політ їм заявив: „учну съ вамн битися" 2)... Грек Іван Тафлари росказував на Москві, що ні- би київський митрополіт і вище духовенство „прись- лали на сеймъ къ королю польскому двоихъ чер- нецовъ съ обьявлениемъ, что имъ съ московскими людьми быть в союзѣ невозможно и они этого никогда не желали; Москва хочетъ ихъ перекре- щивать: такъ чтобь король, собравши войско, вы- свобождалъ ихъ, а они изъ Киева московскихъ людей выбьютъ и будутъ подъ королевскою ру- кою попрежнему" 3)... 1) С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. X ст. 331. 2) „Православное Обозрѣніе“ 1871 р. кн. 8 ст. 183. Див. С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. Х ст. 331, 1860 р. 3) С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. X, 1860 р. ст. 377. — 7 — Як бачимо, вище духовенство наше не поспішало оддаватися Москві—і 32 роки (1654–1686) після приєднання України до Москви жило собі окремим вільним життям; та й сама Москва довго боялась їх зачіпати. В договорі Москви з Україною р. 1659 про духовенство було сказано: „митрополиту Кіевскому, такь же и інымъ духовнымъ Малыя Россіи, быть подъ благословеніемъ святѣйшаго патріарха московскаго, а въ права духовныя святѣйшій патріархъ вступати не будеть“ 1)... Проте українське духовенство не повірило й такому наказу і вибрало собі митрополита, зовсім не повідомивши про це Москву. Сам Ієрусалимський патріярх Досифей протестував проти наскоків Москви на українську церкву. Навіть така лагідна людина, яким був св. Дмитрій Ростовський, і той—як пише проф. Шляпкин—"бѣль поборникомъ самостоятельности малороссійской церкви и неособенно долюбливалъ Московское государство" 2). В грамоті своїй Ієрусалимський патріярх писав ніби про непорядки в українській церкві, і проти цього місця св. Д. Ростовський своєю рукою недовірливо приписав: „Чи не придатокъ се отъ переводчика 3)... 1) Филаретъ, Исторія Рус. Церкви, періодъ ІУ ст. 50. 2) Св. Дмитрій Ростовскій и его время, ст. 11—12. 3) Там же, ст. 42. - 8 - Москві наше духовенство не вірило і боялось попасти під її руку. Митрополіт Київський Іосиф Нелюбович-Тукальський писав воєводі Шереметеву, що він Москві не довіряє, не співчуває і не зробить того, чого вона хоче. „Да подастъ Господь—писав Тукальський—иной совѣть царскому величеству и его совѣтникамъ, совѣть праведный, истинный. Вспоминая же писаніе: врагу твоему вѣры никогда не даждь, вручаю себя любви и благосердію милости вашей“ 1). Проти заміру Москви забрати Українську Церкву голосно протестував р. 1666 навіть „блюститель Києвской митрополии“ єпископ Мефодій Филимонович, що завше був згодний робити все, що наказувала йому Москва. Коли Мефодій дознався, що Брюховецький просив в Москві прислати в Київ митрополита, він скликав ігуменів Київських манастирів, і з ними 22 квітня явився до воєводи Шереметєва і випитував, чи то правда, що ніби „указалъ великій государь быть в Києвѣ митрополиту изъ Москвы“... А, по цьому, все більше дратуючись, єпископ „закричалъ съ сильною яростію: „Если будетъ на то великаго государя изволенье, что отнять у насъ наши вольности и права, и быть у насъ митрополиту изъ 1) Архивь Ю.-З. Россіи, ч. I т. У ст. 49, передмова. — 9 — Москвы, а не по нашему выбору, то пусть вели- кій государь велить насъ всѣхъ казнить, а мы на это не согласимся... Если прийдетъ къ намъ въ Кіевъ московскій митрополитъ, то мы запремся въ монастыряхъ, и развѣ насъ изь монастырей за шею и за ноги поволокутъ, тогда только москов- скій митрополитъ въ Кіевѣ будетъ... Намъ лучше смерть принять, нежели митрополита изь Мо- сквы ¹)... Проте всі ці протести не перемогли Моск- вы,—вона вперто йшла до свого, аби прибрати до рук своїхъ Українську Церкву. Року 1685 Москва до- магається, аби в Київі вибрали вгодного їй митро- полита. Було скликано в Київі соборъ, і хоч духовенство й не пішло на цей „московський“ собор, проте великими неправдами на соборі обрали за митрополита московського прихильника Гедеона Святополка, князя Четвертинського, єпископа луць- кого, що зважився одатись під Москву. Стурбоване духовенство зібралося на другий собор і різко протестувало проти виборів Гедеона; воно ж об'явило, що перший собор був незаконний і не мав права рішати такої великої справи, як одача української церкви Москві, бо це діло всеї церкви. Свій протест духовенство записало й одіслало гетьману Самойловичеві. В цім протесті духовен- ¹) С. Соловьєвъ, Ист. Россіи, т. XI ст. 210, Спб. 1861 р. - 10 - ство росказує, що Москва забрала вже Білгород- ську єпархію і завела там свої порядки, і такі ж самі порядки заведе і в Київі. Ось які порядки завела тоді Москва в нашій Білгородській єпархії. Коли тільки священник зза своєї убожости не давав данини митрополіту, чи коли миряне не давали митрополіту одкупного за церкву, то за це „священника на правежъ паліцею по литкамъ затинають... Дьячки, пономарі, ктитори подводы одбувають, дань роковую дають архіє- рею, для чого велике стало въ церквахъ на слугъ церковныхъ оскудєніе... Кто утонеть, кого громъ уб'єть, албо наглою умреть смертію — платять за тое вину по гривнѣ митрополитови... Слуги архіе- рейскіе по попамъ съ перначами (знаками) вздягть... Парохіальнимъ священникомъ викарієвь отъ пре- стола, естлибь не по любви былъ, не волно оста- вить и другого викарія приняти не волно... Книги наши Києвскія скасовано, а наслано Московскія, чево і в насъ сподевати бы ся треба... Церковное п'ніе и служеніе отменено, а все по-мооковськи поставлено, до чего наши люди не скоро могутъ привыкнути... Дѣти малыя, некрещенны, не поли- вати, але погружати священниць должни: и мно- го неумѣтные священницы, а к тому не привыклые обычаю, дѣтей в сло- бодахъ потопили... Священника за вину — 11 — волно шелепами, рубаху снявши, бити,— и выш- няго чину духовнаго людямъ такъ же чинять" )... От такі порядки заводила Москва у нас на Вкраїні... Проте всі ці протести не мали сили, і неправ- дою вибраний Гедеон поїхав на Москву і там 8 листопаду 1685 р. його й висвятив патріарх Іоаким на митрополита. І в церкві, за пишною одправою, Гедеон поклявся патріарху: „Об'щаю- ся повиноватися всегда отцу моему, великому господину, святѣйшему кирь Іоакиму, патріарху Московскому, и аще случится и по немъ буду- щему святѣйшему патріарху Московскому, й все- му преосвященному Собору—Россійскимъ прео- священнымъ митрополитамъ, архіепископамъ и епископамъ, братіи моей, во всемь согласну бы- ти, и любовь духовную вседушно къ нимъ имѣти, и яко братію почитати я... Аще же отцу моему святѣйшему кирь Іоакиму, патріарху Москов- скому, и по немъ будущимъ патріархамъ и все- му святѣйшему собору являлся непослушень, или противенъ, или оть него во особность вос- хошу отступити и епархію, мнѣ врученную, каковымъ либо образомъ ему, отцу моему, въ чемъ непослушну сотворю, и тогда абіе лишень 1) Архивъ Юго-Западной Россіи, ч. I т. У ст. 60—61. — 12 — буду всего сана своего и власти... Во извѣстную же крѣпость и вѣчное утвержденіе, съ мое обѣ- щаніе, подписавъ моєю рукою, вручаю отцу моему великому господину, святѣйшему патріарху мос- ковскому“...1). І нововисвяченому митрополітові дали нове титло: „митрополи́ть Кіевскій и Галицкій и Ма- лыя Россіи“... До того ж часу українськi митро- полити завше прозивались: „митрополи́ть Кіевскій, Галицкій и всея Россіи“...2). Так митрополіт Гедеон оддав церкву україн- ську московському патріархові... Але ж весело вертався додому новий митропо- літ: в Москвi йому подарували карету, обшиту окса- мітомъ, з мідною оздобою, і шестерика карих коней... Одну справу було скінчено, але Москвi ще треба було погодитися з Константинопольським пат- ріархомъ, бо йому правно належала українська церк- ва. І в листопаді того ж 1685 р. до патріярха післано було посла — дяка Микиту Олексієва, з грамотами і з золотомъ. Посол взявся перше за патріарха Іеру- салимського Досифея, але Досифей різко одмовив в тій справі. „Ми — казав він — не дадимъ свого бла- гословення“... Одмовив навіть тодi, коли йому за це 1) Там же, ст. 103—104. 2) Там же, передмова, ст. 124, 166. — 13 — обіцяли „государево жалованье“, і додав, що він „и за большую казну такого дѣла не сдѣлалъ бы“.). Про все це Досифей гостро одписав в Москву царям і патріярху, і „съ величайшимъ воодушевленіемъ доказывалъ всю незаконность и неумѣстность задуманнаго ими дѣла“...²). Досифей обурився проти теї одкритої куплі, що її повів московський посол. „Присилаєте деньги — писав патріярх — и ізь ума людей выводите, берете грамоты, сопротивны церкви и Богу... І бяше удобнѣе, да поставите митрополита безъ благословенія, неже присылаетъ деньги и просите прощенія, яко есть явная симонія“...³). „И подобаеть ли—писав він далі — просити духовна дарованія за деньги? И негли граммата оная, юже емлетъ честность его отъ Константинопольскаго изъ денегъ, естли праведна, естли граммата достойна? И аще суть нищіи и обыкли имати деньги и давати грамматы, — лѣпо ли есть вашей церкви просити такимъ образомъ сицевая великая прощенія... И аще хочете имѣти хотѣніе свое, вѣдайте, яко церковная воля не есть, яко же и мы не хочемъ, да не причастимся сему грѣху“...⁴). Москва проте вперто йшла своїм шляхом, і 1) Архивъ Ю.-З. Р. ч. 1 т. У ст. 135, передмова. 2) Там же, ст. 137. 3) Там же, ст. 144—145. 4) Там же, ст. 152, 145. — 14 — те, чого не зробив Досифей, легко зробили їй великий визир турецький та Константинопольський патріарх Діонисій. Прочувши про посольство, Діонисій послав до його свого архимандрита, і той просив грошей, обіцяючи видати потрібні грамоти. „И посланникъ отвѣщалъ, яко прежде да дастъ ему грамоты, и потомъ да возметь деньги отъ него“...2). Але хутко кінчилася вся ця купля і комедія. Побачивши, що з патріархами діла не зробиш, посол Олексіїв вдався до великого визира і просив його, аби він звелів патріархам передати вкраїнську церкву Москві. Турція була тоді в скрутному становищі—з трьох боків йшли на неї війною, а Росія була з нею в миру—і тому великий визир охоче погодився на прохання Москви. І в травні 1686 р. Діонисій оддав київську митрополію московському патріярхові... До нашого часу збереглася коротенька росписочка р. 1686 цього патріарха; цю росписочку Діонисій видав московському послові Микиті Олексіїву, що брав у нього грамоти на київську митрополію. Діонисій писав: „Приняли есмы милостыню святаго вашего царствія отъ посланного вашего господина Никиты Алексіевича три сорока соболей и двѣсти червонныхъ, податель же благихъ Гос- 2) Там же, ст. 145. — 15 — подь да будетъ мздодавецъ вашему державнѣй- шему царствію“...'). Не вдержався після цього й Досифей; коли до його знесу зайшов посол, то владика сказав: „Я прискaль въ правилахъ, что вольно всякому архієрею отпустить изъ своей епархії къ другому архієрею“ 2)... І за це Досифей теж получил 200 золотих 3)... А гетьман Іван Самойлович, що дуже пома- гав Москвi забрати вкраїнську церкву, получив золотий ланцюг та два бриліянтовихъ клейноди 4)... Так дешево продали українську церкву... І проте на перших порах старих правъ україн- ської церкви не займали, і в царськім наказi 1685 р. писали: „И мы, великие государи, цари и вели- кіе князи Іоаннь Алексіевичъ, Петръ Алексіевичъ и сестра наша Софія Алексіевна изволили весь ми- трополии Кіевской причть и чинь духовный пожа- ловати—для утвержденія той Києвской митрополii и в подтвердженіе прежнихъ духовнаго чина правъ и волностей, сію нашу царскаго величества милос- тивую жалованную граммату дать повелѣли: что впредь судамъ митрополii Києвской в своей епар- хiи быти и отправлятися по прежнимъ обычаеыъ, и 1) Там же, передмова ст. 144, Архивъ ст. 177. 2) Там же, ст. 141, передмова. 3) Там же, ст. 142. 4) Малоросс. дѣла 1686 р. № 25. — 16 — никому от тѣхъ судовъ в царствующій нашъ градъ Москву с человѣтвемъ не приходить, и патріарху Московскому в тѣ суды не вступатися, и челови- тень ни у кого не принимать, а быти той Кіевской митрополіи в таком же соблюденіи, в каковъ она была до сего времени под благословеніемъ свя- тѣйшаго вселенскаго Константинопольскаго патри- арха, какъ в митрополичей чести, так и во испра- вленіи духовнаго чина и церковнаго начала, и в сохраненіи правъ и волностей обыкльныхъ, обрѣта- ющихься по истинному обычаю... и всѣ обыкнове- нія прежня без примѣненія волн содержати... На архієрейскій престоль в митрополиты обирати вольною елекціею мужа из тамошнихъ природныхъ обывателей... И сего нашею жалованною грамотою обнадеживаемъ и утверждаемъ, и в томъ быти на нашу государскую милость во всемъ надежнымъ)... Так Москва прибрала до рук своіхъ вільну Церкву Українську... Року 1688 відбувся суд над Константинополь- ським патріярхом Діонисієм: за те, що віддав Москві Церкву Українську, його було скинуто з патріяршества)... Проф. Іван Огієнко. 1) Полное Собрание Законовъ Россійской Имперіи, т. ХІ, 1830 р., № 8334 ст. 364-365. Архивъ Ю.-З. Рос., ч. І т. У ст. 98-99. 2) Архивъ Ю.-З. Р. ч. I т. У ст. 191. 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Україні. 1921 р. 48 ст. Ціна 40 м. п. 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНЬСКИЙ. Український церковний стиль. 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до відновлення (тимчасово див. № 11 ст. 7—18). 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько - словацька церква і її наука (тимчасово див. № 11 ст. 22—41). 19. Текст поминання влади Української Народньої Респуб- ліки. 921 р. 4 ст. Ціна 5 м. п. 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЕНКО - САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне стано- вище Української церкви. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як цариця Катерина обмосковлю- вала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. Ціна 30 м. п. 23. Проф. І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма св. на ук- раїнську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили церковні українські книжки. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіе церковним дія- чам про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Царгородського Вселенського Патріярха до Українського Народу. 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. 31. Молитва за отчизну про перемогу над ворогом, що за- посів Рідну Землю. 1921 р. Ціна 5 марок. Видання 2-е. 32. Книга годин молитовних, з грецької на українську мову переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 33. Церковні співи на св. Літургії, на українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 34. Ранішня і всенощна служба, з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 35. Порядок вечірні, повечір'я і північної служби; з грець- кої на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 36. Меморандум Чехословацької Церкви до Сербського Архієрейського Собору, з чеської мови переклав Професор І. ОГІЄНКО. 1921 р. 4 ст. 6 м. п. 37. Прив.-дощ. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Автокефалія української церкви. 38. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Українська мова в службі Божій і в Богословії. 39. Синодик славних лицарів, що в боротьбі за волю України життя своє поклали на вівтар отчизни. 1921 р. 4 ст. 5 м. п. 40. Статут Чехословацької Церкви. З чеської мови переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 1921 р. 8 ст. Ціна 15 м. п. 41. Проф. І. ОГІЄНКО. Як треба вимовляти букву ў в церковно-слов'янських текстах. Історія букви ў. 1921 р. 16 ст. 30 м. п. 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Головніші правила українського правопису. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Євангелія 1556 р. 1921 р. 36 стор. Ціна 50 м. п. 44. Проф. І. ОГІЄНКО. Новий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського 1581 року. Нарис з історії культурного життя старої Волині 1921 р. 32 стор. Ціна 50 м. п. 45. Проф. І. ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. Нариси з історії Церкви Української. 1921 р. 32 стор. Ціна 70 м. п. Праця в благодійнім видавництві „Українська Автокефальна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. Книжки продаються по всіх українських книгарнях. Головне представництво видань „Української Автокефальної Церкви“—„Волинське Кооперативне Видавництво“: Варшава, ul. Długa 31 m. 47. Головний склад: Równe, pocztowa skrzynka Nr. 255. Філії: Луцьк, Дубцо, Крем'янець, Остріг і Ковель (Księgarnia „Swiatło“, ul. N. Kolejowa N 88).— У Львові: Книгарня Наукового Товариства (Ринок № 10) і Книгарня Ставропигіального Інституту (ул. Бляхарська № 9). Там же продаються книжки Видавництва „Рідна Мова“. Поступає в продаж Служба Божа, див. № 10. Хто виписує книжки від автора (Tarnów, Hotel „Bristol“ N 6), за пересилку не платить (дрібні кошти можна слати почтовими марками). БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКО. № 14. ПІДВАЛИНИ Української Православної ЦЕРКВИ. 1922. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослужбова. Права живої мови бути мовою церкви. 1921 р. 32 ст. 40 м.п. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. 4. Закони Української Народньої Республіки про Українську Автокефальну Церкву. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Православний молитовник для шкіл початкових мовою церковно-слов'янською й українською. З благословення Епіскопа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 64 ст. Видання друге. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 25 м. п. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. 10. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоустого мовою українською. На українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. Частина I: текст, ч. II: пояснення до тексту. З благословення Епископа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення живої народньої національної церкви. 1921 р. 52 ст. 40 м. п. 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства і їх історія. 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Матеріали по історії Церковного руху на Вкраїні. Випуск I. Підвалини Української Православної Церкви. 1922 р. 16 стор. ПІДВАЛИНИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ *). 1. Автокефальність. Українська церква повинна бути автокефальною, цеб-то незалежною від іншого уряду церковного, і повинна мати свого власного голову, цеб-то свій власний керовничий орган, перебуваючи безумовно лише в братерському єднанні з усіма православними автокефальними церквами. Українська Православна Церква майже 300 літ як позбавлена була свого вищого керовничого *) Подаю тут на увагу нашого громадянства статтю: „Підвалини Української Православної Церкви“, складену Всеукраїнською Православною Церковною Радою в Київі; статтю що було поширено поміж українською людністю перед Церковним Передсоборним З'їздом представників сільських православних парафій волостей Київської Округи, що відбувся 27—29 березня 1921 р. в м. Київі. Подач цю статтю дослівно, не роблячи в ній жадних змін, хоч з деякими місцями її, на яких занадто вже відбився революційний час і сучасний український режим, погодитися й трудно. Проф. І. Огієнко. - 2 - органу і віддана під керовництво Московському Патріярхові, а потім Російському Синодові. Це позбавлення Української церкви її автокефально- сти і з історичного і з каноничного боку було зовсім незаконним. З історичного боку українська церква була далеко старшою від московської. Своє історичне життя українська церква починає ще з перших київських князів, росцвітає за св. князя Володимира і його заступників, коли московської церкви й самої Москви ще й на світі не було. З часів кн. Володимира Українська Церква має вже свій власний церковний, як і національний осередок — м. Київ, і свого власного голову — Київського Митрополита, який хоч і призначався (або тільки стверджувався) патріярхом царгородським, але був йому підлеглим більш морально, ніж фактично. З Київа православна віра ширилась і по російських містах, через те її епархії, що засновувались в російських містах, також підлягали Київському Митрополитові (Тверська, Володимирська, Костромська та інш.). Київ був матір'ю городів руських, а Київський Митрополит головою руської церкви. Через те й називався митрополитом Київським, і вся Руcі. Навіть коли Київ був спустошений — 3 — татарами, і митрополити переїхали з Києва жити до Москви, вони все-таки називались Київськими (Олексій, Петро), аж поки Литовські князі й українська людність, незадоволені тим, що Київ- ські Митрополити живуть в Москві, не настояли на тому, що Київський митрополит повинен був жити в межах України. Київська митрополія від- окремлена була від Москви. З того часу митро- полити, що жили в Москві, стали зватись Москов- ськими і всеї Росії, а київські — Київськими, Галицькими і всеї України. Київські митрополити ніколи ні в якій залежності від Московських ми- трополитів не були, — навіть тоді, коли ці останні зовсім звільнились від підлеглості царгородському патріярхові і самі скоро зробились патріярхами. Київські митрополити хоч з тактовних умов не відокремлювались зовсім від царгородського патріярхату, і обирались і висвячувались на місці та керували Українською Церквою незалежно від патріярха аж до того часу, коли Україна приєд- налась до Москви і була підбита під московську владу як політичну, так і церковну, при чому після переяславської умови Українська Церква зовсім вперто відстоювала свою автокефальність. В життю церковнім історичні традиції мають величезне значиння. І в древній православній — 4 — церкві навіть вселенські собори цих традицій не ломили. Так, Ієрусалимська, Антіохійська, Кипрська, Критська церкви, які здавна були автекефальними, остались такими й по цей час, хоч ці міста давно втратили всякy політичну значність. Про Кипрську церкву, у якої намагались відібрати автокефалію через політичне приєднання Кипра до Сирії, були розмови на 1-му Вселенському Соборі, і од- ноголосно постановлено, що ніякі політичні змі- ни не повинні відбирати від церкви її історично- го права, Кипрській церкві залишено автокефа- лію, і тільки Московська церква, що так писалась своєю каноничністю, догоджуючи російським са- модержцям, зломала цю історичну традицію, і старі автокефальні церкви — Грузинську й Україн- ську — однано було під владу й керування моло- дої і молодшої Московської. Тепер історичні традиції відносно Грузинської церкви вже відновлено. Грузинська церква в себе вже відродила автокефалію. Повинна бути від- новлена й автокефалія Української Церкви. З каноничного боку підбиття Української Церкви під московську зверхність теж є ґрунтов- ним порушенням стародревніх законів. Згідно 37 апостольському правилу „кожен народ повинен знати першого серед себе й шанувати його, яко — 5 — голову". Українська Церква знала, як першого се- ред себе, Київського митрополита ще тоді, коли Москви ще й на світі не було, але московська церква, як почала в собі силу під захистом дер- жави, Київського митрополита, як каноничного голову Української Церкви, гвалтовно, в против- ність канонам, скасувала, зробивши його звичай- ним епархіяльним єпископом, залишивши йому тільки назву митрополита і відрубавши силоміць голову в Українській Церкв'. В додаток до цього, в противність вже не тільки канонам, а й духові Христової віри, Укра- їнська Церква підбита під керовництво москов- ське без всякої згоди з українською людністю і її духовництвом, а навпаки — проти їх волі, і під- бито не церковною, а державною владою — ука- зом царя Олексія навіть без попередньої згоди з царгородським патріярхом, якому Українська Церква до того часу морально підлягала, і тільки через скілька літ після царського указу через ту- рецьку владу ця згода була вирвана від царго- родського патріярха, при чому московський уряд не зупинявся навіть перед богопротивною симо- нією, заплативши навіть грошей царгородському патріярхові за українську церкву й турецькому урядові за допомогу. З українською людністю - 6 - при цьому ні трохи не рахувались і просто її зне- хтувано. Це завжди почувала Українська Церква, і моральної підстави для підлеглості під кормигу московську нігде в собі не чула, і навіть при ца- риці Катерині II-ій добувала собі прав і вільності, але примусове і гвалтовне підбиття Української Церкви під московську було безумовно ґрунтов- ним порушенням не тільки канонів, а й Запові- тів Христа,—робити в церкві все за згодою всіх і любовію, а не насильством і гвалтовнею. З каноничного й християнського боку підлег- лість Української Церкви московській жадного морального значіння не має, і це зниження на- сильством повинно бути відновлено любовію: Українська Церква знову повинна стати автоке- фальною, від московської незалежною, і, згідно апостольському правилу, утворити собі власного голову, свій власний керовничий орган. Може бути тільки розмова про повернення Української Церкви під моральну підлеглість царгородському патріярхові, але пройшло вже майже 300 літ піс- ля того, як царгородський патріярх вирікся своїх прав на Українську Церкву, і це відновленню мо- рального зв'язку з ним Української Церкви не може сприяти. Українська Церква і в старі часи — 7 — не відокремилася зовсім від царгородського патріарха тільки по своїх власних міркуваннях, зважаючи корисним цей звязок в боротьбі з католицизмом, тепер же ніякої потреби у відношенню цього звязку не має. 2. Соборноправність. Соборноправність, цеб-то всенародне керування всіма церковними справами — це є підвалини не тільки української, а взагалі апостольської церкви. Соборноправність вимагає: 1) визнати право всенародньої виборності на всіх ступенях церковного служіння, 2) право всенароднього церковного господарювання, цеб-то завідування церковним майном, 3) право участі всеї церковної людності у вирішенні всіх церковних питань: благодійних, господарчих, освітніх, богослужбових і навіть каноничних і догматичних. Всі ці права людності ведуть початок від святих Апостолів. Св. Апостоли, коли їм стали потрібні помішники для завідування церковним майном, зібрали всю людність і запропонували їм з серед себе обрати діяконів. Від завідування церковним майном Апостоли зріклися, бо, як казали вони, „не добре нам, покинувши Слово Боже, піклуватися про тілесні потреби братів; оберіть же із себе — 8 — людей, ми їх поставимо на цю службу, а самі в молитві і служенню слову перебуватимемо" (Діян. 6, 2–4), і на апостольському соборі, на якому вирішалась канонична і навіть догматична справа, присутні були не тільки Апостоли, а й пресвітери і братія (Діян. 6). Обставини життя Церкви Христової в часи переслідування її Римським урядом, і загальні умови тодішнього громадянського життя не сприяли соборноправності церкви. В тяжкі часи гоніння, коли не тільки всенароднім зборам, але й молитвою проявляти себе християнам було дуже небезпечно, все треба було робити крадькома від язичників, нужда вимагала керування всіма церковними справами покласти на окремих, найбільш певних людей, якими тоді безумовно були єпископи, обрані всією церквою. З четвертого сторіччя, коли Римська держава увійшла в згоду з християнською церквою, і, коли найбільше вироблявся каноничний устрій церкви, на формування церковного устрою мав дуже великий вплив устрій громадянський держави. Канони складались не тільки по згоді з державою, а часто й при безпосередній участі імператорів і їх уряду, і цілком природно, що держава не могла в церковному устрою допустити — 9 — те, чого не було в устрою громадянському, а нав- паки, сприяла і в церковному устрою тому, що відповідало устрою громадянському, цей же уст- рій в Римській й Византійській державі весь час був суто-монархичний і навіть деспотичний. Люд- ність була позбавлена всяких громадських прав, і була лише пасивним матеріалом, над яким імпе- ратор і його уряд робили всякі експерименти. Уряд що раз дальше відходив від народу та його інтересів і провадив своє окреме життя, повне всяких придворних інтриг, суперечок, душогуб- ства і т. и. Такий же монархичний устрій став провадитись і в церковному життю. Єпископи, яких піднесли ще тяжкі умови часів гоніння на Християн, тепер державою піднеслись ще вище, і що раз то більше відокремлювались від народу і народнього життя. Вони замикалися у своїх кастових інтересах і таких же інтригах і су- перечках. Церковна людність, миряне, поступово була позбавлена всіх прав у державі. Право вибору єпископів і других церковних службовців було сильно обмежено, а потім і зовсім скасовано. Право завідування і роспорядження церковним майном передано цілком єпископу та його під- ручним; нарешті віднято не тільки від мирян, а й — 10 — від вищого духівництва право участи у вирішен- ню ріжних церковних питань, і всі древні собори складались виключно з єпископів при участі ви- щих представників уряду. Людність, позбавлена всіх церковних прав, перестала цікавитись церков- ними справами, зробилась лише пасивним еле- ментом церкви, і вже в пізніших канонах проби- вається думка, що мирянам личить лише слухати та сповняти, а єпископам та їх підручним—вчити та керувати (VI. Вс. Ч. Т.). Велика участь, яку взяло у церковних справах монашество, що взагалі гордувало світом і всім світовим, ще більше сприяло відходу керуючих кол церкви від народу. Ввесь цей устрій переняла до себе від гре- ків і Російська церква з тим додатком, що по- заяк громадський устрій Російської Імперії був не тілько монархичний, а й чиновничий і поліцей- ський, то й церковний устрій став таким же. Єпископи в Російській Церкві призначались на свої посади й затверджувались царем, як вищі урядовці, члени причету призначались на парах- вії єпископом, „По Указу Его Императорского Величества“, як вищі урядовці. Вищі керовничі органи церкви — Синод, консисторія були цілком урядовими інституціями, і вони завідували всім — 11 — церковним майном, вирішували всі церковні пи- тання, і взагалі, Російська церква звелась до ступ- ня державної інституції. Від соборноправності, від всенародного керування всіма церковними справами тут уже не залишилось і сліду. По своєму устрою Російська церква вже перестала бути апостольською, а стала імператорською. Не дурно вищі духовні школи (Російські академії) було проголошено недовго до революції „Імпе- раторськими“. Соборноправність церковного устрою в Ук- раїнській Церкві за часи її вільного життя до по- неволення її Москвою не зовсім втратила і після поневолення. 1. Виборче право в Українській Церкві до підлеглості московської існувало в повній мірі; як Київські митрополіти, так і всі єпископи й члени причту, навіть ігумені манастирів завжди обирались представниками всієї людності. Навіть після приєднання до Москви українська церковна людність довго й вперто боролась за своє ви- борче право, і тільки не так давно воно було знищене. 2. Господарювання в Українській Церкві, за- відування всіма церковними справами, благодій- ними, освітніми і іншими теж завжди було всена- — 12 — роднім. Українська людність гуртувалась у цер- ковні братства, у яких об'єднувалася людність усіх останніх від знатних князів і гетманів до шевців, кравців, гончарів, простих козаків і мі- щан та селян, і в діяльності цих братств скупчу- вались всі церковні справи. 3. Нарешті, у вирішенні всіх церковних пи- тань богослужбових, каноничних, і навіть догма- тичних, приймає участь увесь народ в особах своїх представників. Так, на Соборі в Берестю в 1596 р., що вирішав питання про унію з католицтвом, були й миряне, представники братств, і іменно миряне спасли православну віру на цим соборі від зрадництва епископату. Соборноправний устрій Української право- славної церкви, за часів її вільного життя, спри- яв такому високому розвиткові її як в мораль- ному, так і в благодійному та освітньому і життьо- вому відношеннях, що вона високо підняла ук- раїнську людність і майже відновила на Україні апостольські часи. Під довгою підлеглістю Росії зник соборноправний устрій Української Церкви, а з ним разом зникло й живе церковне життя— благодійність і освіта. Для відродження Української Церкви й пов- - 13 - ного її розвитку у повній мірі повинен бути від- новлений і соборноправний устрій. 3. Жива народня творчість у Церкві. На підвалинах Української, як і всякої пра- вославної Церкви, виникає вже з автокефально- сті та соборноправности церкви жива народня творчість в ній. Коли вищий церковний устрій на Україні буде власний український, вільний від де- яких чужородніх впливів, то й життя церкви бу- де ним безумовно направлятись у живому на- родньому дусі. Коли церква буде соборноправ- ною, цеб-то—коли у всіх справах її широку участь буде приймати ввесь нарід, то, безу- мовно, на всіх галузях церковного життя без- посередньо будуть відбиватись, і не можуть не відбиватись, всі галузі життя народнього, — і рідна мова, і рідні співи, і народні звичаї, і обряди, і цей живий народній кольорит цер- кви не тільки не затьмарує християнського духу в ній, а навпаки, є найкращою ознакою присут- ності цього духу, бо християнство є віра жива. „Хто вірує в Мене“, казав Спаситель, „ріки від серця його потекуть води живої“ (Іоан. 7, 38). Грунтуючись на непохитних підставах догма- тичних і моральних в усьому останньому, віра Христова є й повинна бути живою творчістю на- — 14 — роду. В ній повинна виливатись, і свої здібності виявляти, свої таланти показувати душа народня. Через те церковні звичаї, співи, молитви, мистецтво і т. и. тим більше будуть відповідати духові Христової віри, чим більше в них буде виявлятись народня творчість; навпаки, ніщо так не противно християнській вірі, як мертва форма, чужа народові, заскорузла традиція та фарисейство лицемірне, яке так ганьбив Христос. Що відносно мови, яка повинна вживатись церковою у відправах Божих Служб, навчання Божого слова,— для цього є ясні й безперечні вказівки в св. Письмі, що кожен народ має право вживати в церкві рідну мову. Христос це благословив уже тим, що як посилав Апостолів до усіх народів проповідувати, послав їм дар говорити на всіх мовах і наріччах, щоб кожен народ слухав Слово Боже на своїй рідній мові. Церковні канони також не знають ніяких обмежень в цій справі. Тілько вже згодом і не з християнських, а з політичних та інших міркувань, шкідливих для Христової віри, керовниками церкви заведено деякі обмеження в справі церковної мови. Так, папа Римський, з цілком зрозумілих міркувань (об'єднання під собою всіх християн), завів відправу - 15 - Божих Служб і читання Божого Слова на латин- ській мові. По цій же стежці, в противність канонам древнім, пішов і бувший в 1918 році у Київі так званий „Український Церковний Собор“, який склав постанову про заборону вживання на Бо- жих службах української мови, а звелів трима- тися слов'янської мови, на тій підставі, що ця мова є ознакою об'єднання всіх слов'янських на- родів, і що слов'янський язык нібито найбільше здатний для виявлення релігійного почуття. Ці міркування собору і неправдиві, і для християн- ської віри шкідливі, а в дійсності мали на меті лише вбити живий дух в Українській Церкві, для якої мети собор цей пішов проти Заповіту Христа проповідувати на всіх язиках. Постанова цього собору про церковну мову, як і всі його поста- нови, не мають каноничного значіння, бо вони не оголошені для церковного вжитку. Не мають во- ни для української церкви й морального значін- ня, позаяк собор цей тільки по назві був „укра- їнський“, а в дійсності був реакційно-чужинським, і життям Української Церкви постанови цього собору було відкинуто. Що до перекладів св. Письма і Богослужбових книжок на українську мову, то безумовно ці перекла- — 16 — ди повинні робитися людьми свідомими і з великою увагою, бо тут треба дати місце народній творчості, щоб буква не здолала Духа, як каже Христос (Іоан, 6 62). В Українськім народі, в якого живий дух завжди переважує мертву букву, ріжниці і навіть помилки у перекладах нігде не доведуть до росколу, як то мало місце у Росії. Через те у перекладах Божих Служб не страшно давати українським церковним гурткам повну волю й дозвіл у перекладчій праці, а коли будуть збиратись дійсні українські собори, вони з усіх перекладів і оригінальних церковних творів будуть вибирати й ухвалювати до вжитку кращі, лучші. Теж саме треба сказати й про церковні співи, обряди, мистецтво і т. и.,— і тут вповні повинна виявлятись і вживатися своєрідня творчість народу, не чекаючи ріжних указів та розрішень, а церковні собори цілою живу творчість народу будуть вводити в певні береги. Чим більше живою народньою буде Українська Православна Церква, тим краще вона буде вихованкою українського православного народу і кращою виразницею Христового Духу та його Заповітів. 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. 1921 р. 48 ст. Ціна 40 м. п. 16. Прив.-доц. І. НЕЛЕНЬСКИЙ. Український церковний стиль. 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до відновлення (тимчасово див. № 11 ст. 7—18). 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько - словацька церква і її наука (тимчасово див. № 11 ст. 22 —41). 19. Текст поминання влади Української Народньої Респуб- ліки. 921 р. 4 ст. Ціна 5 м. п. 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЕНКО - САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне стано- вище Української церкви. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як царicia Катерина обмосковлю- вала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. Ціна 30 м. п. 23. Проф. І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма св. на ук- раїнську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили церковні українські книжки. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіе церковним дія- чам про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Царгородського Вселенського Патріярха до Українського Народу. 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. 31. Молитва за отчизну про перемогу над ворогом, що за- посів Рідну Землю. 1921 р. Ціна 5 марок. Видання 2-е. 32. Книга годин молитовних, з грецької на українську мову переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 33. Церковні співи на св. Літургії, на українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 34. Ранішня і всеношна служба, з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 35. Порядок вечірні, повечір'я і півночної служби; з грець- кої на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 36. Меморандум Чехословацької Церкви до Сербського Архієрейського Собору, з чеської мови переклав Професор І. ОГІЄНКО. 1921 р. 4 ст. 6 м. п. 37. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Автокефалія української церкви. 38. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Українська мова в службі Божій і в Богословії. 39. Синодик славних лицарів, що в боротьбі за волю України життя своє поклали на вівтар отчизни. 1921 р. 4 ст. 5 м. п. 40. Статут Чехословацької Церкви. З чеської мови переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 1921 р. 8 ст. Ціна 15 м. п. 41. Проф. І. ОГІЄНКО. Як треба вимовляти букву ў в церковно-слов'янських текстах. Історія букви ў. 1921р. 16 ст. 30 м. п. 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Головніші правила українського правопису. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Євангелія 1556 р. 1921 р. 36 стор. Ціна 50 м. п. 44. Проф. І. ОГІЄНКО. Новий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського 1581 року. Нарис з історії культурного життя старої Волині 1921 р. 32 стор. Ціна 50 м. п. 45. Проф. І. ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. Нариси з історії Церкви Української. 1921 р. 32 стор Ціна 70 м. п. Праця в благодійнім видавництві „Українська Автокефальна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. Книжки продаються по всіх українських книгарнях. Головне представництво видань „Української Автокефальної Церкви“—„Волинське Кооперативне Видавництво“: Варшава, ul. Długa 31 m. 47. Головний склад: Równe, pocztowa skrzynka Nr. 255. Філії: Луцьк, Дубно, Крем'янець, Остріг і Ковель (Księgarnia „Swiatło“, ul. N. Kolejowa N 88). — У Львові: Книгарня Наукового Товариства (Ринок № 10) і Книгарня Ставропигіяльного Інституту (ул. Бляхарська № 9). Там же продаються книжки Видавництва „Рідна Мова“. Поступає в продаж Служба Божа, див. № 10. Хто виписує книжки від автора (Tarnów, Hotel „Bristol“ N 6), за пересилку не платить (дрібні кошти можна слати почтовими марками). БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКО. № 44. ПРОФ. ІВАН ОГІЄНКО. НОВИЙ ЗАВІТ В ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ВАЛЕНТИНА НЕГАЛЕВСЬКОГО 1581 Р. НАРИС З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ СТАРОЇ ВОЛИНІ: 1000 вік - 8000. 7.000 15.000. 49845 15000 26.845 1922. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: 1. Прохання до Патріарха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослуж-бова. Права живої мови бути мовою церкви. 1921 р. 32 ст. 40 м.п. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-сло-в'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. 4. Закони Української Народньої Республіки про Україн-ську Автокефальну Церкву. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Православний молитовник для шкіл початкових мовою церковно-слов'янською й українською. З благословення Епіскопа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 64 ст. Видання друге. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 25 м. п. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. 10. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоусто-го мовою українською. На українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. Частина I: текст, ч. II: пояснення до тексту. З благословення Єпископа Кремінецького Діонисія. 1922 р. 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення жи-вої народньої національної церкви. 1921 р. 52 ст. 40 м. п. 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства і їх історія. 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Матеріали по історії Церковного руху на Вкраїні. Випуск I. Підвалини Української Православної Церкви. 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. 1921 р. 48 ст. Ціна 40 м. п. 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНЬСЬКИЙ. Український церковний стиль. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 44. ПРОФ. ІВАН ОГІЄНКО. НОВИЙ ЗАВІТ В ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ВАЛЕНТИНА НЕГАЛЕВСЬКОГО 1581 Р. НАРИС З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ СТАРОЇ ВОЛИНИ. 1922. В живій церкві жива душа Нехай Господа хвалить живого Живим словом своїм повсякчасно, Нині й завжди, і на вічній віки! Святе Письмо благословляє мову живу для церковного вжитку. Дивись про це: Лист перший до Коринфян ХІІ., 10, 28; XIV, 2, 4, 6, 8—11, 13—19; взагалі гл. XII XIII і XIV. Діяння II, 4—11, X, 44—46; ХІХ, 6. Кол. I, 23. Об'явлення Іоана V; 9—10; VII., 9—10; X, 11;.XIV, 6. Єванг. Матвія XXVIII, 19; Марка XVI, 15—17. Друковано 2000 примірників 29 грудня 1921-го року. I. ПЕРЕКЛАДИ ПИСЬМА СВЯТОГО НА УКРАЇН- СЬКУ МОВУ В XVI ВІЦІ. XVI-й вік в історії української культури має величезне значіння. Протестантизм, а також то- дішня воююча церква католицька всіма своїми силами озброїлись були на церкву українську, православну. Православіє було в той час головні- шою ознакою української народності; перестати бути православним,—то значило тоді перестати бути й українцем. Тому то нарід український так завзято став до оборони своєї національної віри, віри православної. Верхи українського народу, його вища інте- лігенція, скоро захитались під цим релігійним на- пором. Вік XVI-й—це жалібний вік української історії, бо тоді ми втратили майже всю свою кра- щу й вищу інтелігенцію, що ради панства вели- кого та роскошів цього світних кинули батьків- ську віру свою, пристали до віри чужої, і пере- стали боронити своїх національних інтересів, бо пе- рестали бути українцями... Проте український нарід в цілому міцно ви- тримав цей напад на віру свою. Під проводом кращих синів своїх, що не пішли за більшістю — 4 — вищої інтелігенції, сам нарід—переважно стан мі- щанський і селянський—став в оборону батьків- ської віри своєї. По всій Україні швидко засну- валися тоді церковні братства, що оборону віри православної міцно взяли в свої руки. Українцям довелося завзято боронитися, але боронитися вже новою зброєю, найбільше — друкованим словом, книжкою. В багатьох містах України засновано було тоді великі друкарні, що в недовгому часі відразу засипали Україну найбільш потрібними книжками як в обороні віри своєї, так і для куль- турного вжитку. За XVI-й вік утворилося на Вкраїні де-кіль- ки великих культурних центрів, а серед них Во- линь займала тоді чи не перше місце. З Волині походить багато першорядних культурних діячів українських. На Волині повстає велике українське наукове огнище, славна Академія Остріжська, під проводом князя Костянтина Остріжського, що згуртував коло себе кращих синів України, її кращі сили наукові. І не сам тільки Остріг був культурним містом тоді,—велика культурна праця провадилася і в таких містах, як Володимир, Луцьк, Ковель, Крем'янець, Дермань і т. ін., і на- віть в дрібніших, як от Пересопниця, Дворець, Хорошів і багато інших. — 5 — На Волині знайшов собі пристановище й відомий втікач з Москви, князь Андрій Курбський. Князь оселився десь коло 1564 р. в Милановичах коло Ковля і прожив тут 19 років († 1583 р.). Двір князя Курбського став культурним осередком, де гуртувалися наукові й літературні сили, які боронили Волинь від заливу католицтвом і полонізацією. В історії культури української Волинь займає першорядне місце. Серед культурної праці, що провадилася тоді на Волині, перше місце належить праці по впорядкуванню текстів Святого Письма і праці по перекладах цього Письма на українську мову. В нічєм культурної праці в ХVI віці на Волині була славна, повік незабутня українська Остріжська Библія 1581-го року. Це була величезна праця, бо прийшлося всі книжки святого Письма перевіряти з першотворами грецькими та єврейськими, та перекладами давніми латинськими. Це була найперша повна друкована Библія не тільки на Сході, але навіть серед всього православного слов'янського світу. І коли потім, більше як через вісімдесят років, в р. 1663 спромоглася на друковану Библію й Москва, то вона простісінько передрукувала нашу Остріжську Биб- — 6 — лію ¹)... Остріжська Библія розійшлася по всім слов'янським світі, і скрізь мала дуже велику пошану. Переклади на українську мову Письма Свя- того роспочалися дуже рано, — ще з початку XVI-го віку. Не спиняюсь тут на причинах, що викликали до життя ці переклади, ²) скажу тільки, що повставали вони, між іншим, і з ясно зазна- ченого вже тоді бажання вірних мати собі Святе Письмо рідною мовою. Переклади на українську мову Письма Святого роспочалися на Вкраїні ще до реформації Лютера, але ця реформація, доко- тившись до Польщі й України, збільшила й під- силила працю на Волині по перекладах Св. Пись- ма на рідну мову. З давніх перекладів Письма Святого на ук- раїнську мову, що пророблено їх в XVI віці (значна частина—на Волині) поки що тепер ві- домі такі; переклади Старого Завіту: 1) Україн- ський біблійний кодекс 1569 р. Луки з Терно- поля; в оглаві цього кодексу поміщено всі книги ¹) Проф. И. А. Шляпкинъ, Св. Димитрій Ростовскій и его время, Спб. 1891 р., ст. 122. Правда, на Москві роботу що зробили українці. ²) Див. про це Проф. І. Огієнко: Давні переклади Письма Святого на українську мову. - 7 - старого й нового завіту. Кодекс зберігається в Варшаві, в бібліотеці Красинських. 2) Кодекс 1575—1577 років, зроблений Дмитром із Зінькова (містечко на Поділлі, над річкою Ушицею), зберігається у Львові, в бібліотеці св. Онufрiївського манастиря. 3) Збірник XVI-го віку, містить в собі книги: Іов, Руф, Псавтир, Пісня над Піснями, Еклезіяст, Приповісті Соломонові, Плач Іеремії, Данило і Есфир; зберігається цей збірник в Виленській Публічній Бібліотеці № 262; точно сказати, чи це пам'ятка білоруська чи українська — трудно. 4) Переклад Пісні над Піснями XVI-го віку; зберігається в Москві, в Синодальній Бібліотеці, під № 558. 5) Псавтир початку або середини ХVІ-го віку, зберігається в Рум'янцевським Музеї в Москві, під № 335. 6) Псавтир початку XVII в., там же, № 10 і 7. 7) Толковий Псавтир 1609 р., зберігається в Петроградській Духовній Академії, № A¹/₁₃₆, написаний Мартином „въ градѣ Нѣженковичех“ (в Галичині, коло Перемишля); текст Псавтира церковно - слов'янський, а пояснення його — українські. Ще за ХVІ-й вік Євангелію було перекладено на українську мову багато раз: 1) в 1556—1561 році в м.м. Дворці і Пересопниці на Волині; це так звана "Пересопницька Євангелія, - 8 - що тепер зберігається в Полтавськім Епархіальнім Музеї і належить Полтавській Духовній Семинарії. 2) Року 1571, на основі перекладу Пересопницького, було перекладено Євангелію на українську мову в Володимирі Волинському; це так звана Волинська або Житомирська Євангелія, що тепер зберігається в м. Житомирі, в Волинськім Епархіальнім Музеї. 3) Десь коло року 1580-го (а може й 1570 р.) Євангелю переклав і частину надрукував Василь Тяпинський. 4) Року 1581-го десь на Волині переклав цілий Новий Завіт на вкраїнську мову Валентин Негалевський. 5) Нарешті так звана Літківська Євангелія, що тепер зберігається в м. Літки на Чернігівщині Остерського повіту; це тільки кусок Євангелії від Луки (зачала 4—46), зроблений десь на Волині, можливо в Луцьку, в 1595 році, теж на основі перекладу Пересопницької Євангелії. До цих перекладів Євангелії треба додати ще два переклади, близько мені не відомі, — це переклади, що зберігаються один в Виленській Публічній Бібліотеці, а другий — в Москві, в Рум'янцевськім Музеї ¹). Додам до цього ще й так званий Герляхів- ¹) А. Назаревській, Языкъ Евангелія 1581 г., ст. 13, примітка 5. — 9 — ський толковий Апостол кінця XVI-го віку, що зберігається в приватній бібліотеці Ю. А. Яворського у Львові, писаний доброю українською тогочасною мовою. До цього треба додати ще й цілу низку так званих Учительних Євангелій мовою українською, як друкованих, напр. р.р. 1595, 1606, 1616, 1619, 1637, 1696 і інші, так і писаних, яких відомо більше п'ятидесяти. Змістом цеї моєї статті буде переклад цілого Нового Завіту на українську мову 1581 р. Валентина Негалевського. II. НОВИЙ ЗАВІТ В ПЕРЕКЛАДІ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ 1581 Р. ВАЛЕНТИНА НЕГАЛЕВСЬКОГО. Року 1881-го в архіві Київського Золотоверхого Михайлівського Манастиря знайдено було товстого рукописа на 261 аркуш великого розміру. По ближчім ознайомленні з рукописом виявилось, що це єсть Новий Завіт в перекладі на українську мову 1581-го року Валентина Негалевського. Рукопис писано українським скорописом другої половини XVI-го віку '), на папері 1580— 1) И. М. Каманинь, Палеографический Изборникъ, ст. 12 і 13, знимок № 18. — 10 — 1581 року; складається він з 1+261 аркушів in folio, в шкіряній оправі. Зберігається рукопис в Київськім Михайлівськім Манастирі під № 421 (1636). Зміст рукопису—цілий Новий Завіт, а саме: Передмова: До ласкавого чительника л. 1 — 36, Євангелія святая Матвія, Марка, Лукаша і Іоана л. 4—1116, Справи Апостольські 112—145; Листи Апостольські л. 146 — 245 б, і Об'явлене Іоана святого л. 246 — 261 б. Переклад Нового Завіту зроблено десь на Волині; закінчено його в селі Хорошеві, Остріжського повіту 20 липня 1581-го року (див. л. 3 б). Валентин Негалевський переклав цей Новий Завіт „не самъ з своєє властное хути“ (охоти),— так про це росказує він в Передмові, л. 1,—а „то учинил за намовою и напоминанемь многих учоныхъ, богобойныхъ, а слово Божее милуючихъ людей, которые писма полского читати не умѣют, а языка словенского, читаючи писмом рускимъ, выкладу з словъ его не розумеют“. Джерелом для праці Валентина Негалевського був польський переклад Нового Завіту Мартина Чеховича, що р. 1577-го випустив в Ракові свій переклад Нового Завіту польською мовою. Перекладаючи, В. Негалевський справді дуже ба- — 11 — гато покористувався з праці М. Чеховича, про що в Передмові росказує й сам він: „не мала речь, же бы с полского языка праве слово от слова на властьную речь рускую 1) преложити мель“. // Хто такий був Валентин Негалевський, про це ми майже нічого не [знаємо. Відомо тільки, що він був людина дуже освічена, шляхетного походження (дворянин) і працював на Волині, десь коло Володимира і Крем'янеця. Року 1582-го він виступав перед „врядомъ гродскимъ Крем'янецкимъ“ як повіреній дворянки Насті Вороновецької в справі про вбивство її чоловіка людьми московського князя-емігранта Андрія Курбського²). В літературі не раз можна стрінути думку, ніби В. Негалевський був социніянином; підставою для таких тверджень беруть Передмову його до Нового Завіту. Але Передмова Негалевського— переклад з польського передмови социніянина М. Чеховича, тому особливо покладатися на неї в своїх висновках не можна. Валентин Негалевський був православним, горливим Християнином, і сво- 1] Слово „рускій“ в той час значило „український“; див. про це докладно: Іроф. І. Огієнко, Історія Української мови; Том. I: Вступ до історії української мови. Кам'янець-Подільський, 1919—1920 р. Вийшло 88 ст. 2] Жизнь кн. А. Курбскаго въ Литвѣ и на Волыни, Київ, 1849 р., т. II ст. 126 і 132 - 12 - їм перекладом бажав прислужитися православній церкві і вірним, що вже тоді мало розуміли мову церковно-слов'янську. В Передмові до свого перекладу Негалевський зазначає всю трудність таких перекладів; проте він не злякався цей трудності, і „водлугъ дару, мне от Бога узьчоного, около того працовалъ“. Він часто радився з другими про свою працю, „на иншихъ, над мене людей ученихъ, розсудок тую працу мою подаючи“. Негалевський пише до чительника, що працю свою він робив „з великоє зычливости такь проти тебе, як и против каждому побожному християнину, хотячи его участниковъ властного вырозуменя слова Божого вчинити“ (л. 3). „Обаваючи ся того, абыхъ напотомъ и оньмъ и иншимъ перед Богомъ и перед оньмъ, от него постановленымъ судею всихъ, Єзусом Христом, винен не зостал, тоє працы, хотя с трудностью моєю, подняти ся єсми не збранилъ“. Цікаве пояснення Негалевського трудности праці по перекладах. „А тую трудност—каже він в Передмові л. 3,—которая ся в прекладаню Писма Святого на обчий языкъ показует, абы єси грехомъ предковъ своїх и нашимъ теж причиталь: которые єсли бы намъ были Бога не роз- - 13 - гневали, тогда бы не было и языковъ розделене, не была бы и трудность такая з стороны словъ, и тоę розмайтости языкoвъ, которая намъ те- перь не помалу шкодит, бо би єсмо вси одного языка (яко было на початку) уживали были. Але же ся то вже назад вернути не может, што ся разъ стало, прото треба ся намъ всимъ сполечне а потреба уставичне побужати ку пилности и чуйности". Негалевський радить розсудно ставитись до читання Святого Письма. „Наперед тогда, хочешъ ли с пожиткомъ читати, речь самую на первой маєшъ мети на бачности, то єсть, хто писалъ, што, и о чимъ писалъ, до кого, которым поряд- комъ и якими словы писалъ, а надто все—за чиєю побудкою писал; бо если бы єси того в писмех святыхъ нашого нового тестаменту перед себе брати не мел, не розумею, жебы коли який пожитокъ зъ его читаня отнести мель,"—вся ця рада—дослівний переклад з передмови М. Че- ховича до його польського перекладу Нового Зав:ту. Слідом за М. Чеховичем, В. Негалевський позазначав „дробнымъ письмомъ" всі слова, яких немає в грецькім оригіналі; крім цього, розстав- лено два хрестики †† коло слів, що не зна- - 14 - ходяться по всіх давніх грецьких рукописах. Виконав свою працю В. Негалевський сум- лінно й старанно, переклад вийшов досить близь- ким до народньої тогочасної мови. Переклад цей довго ходив по руках православного духовенства, що користало з нього для потреб церковної казані, аж поки не попав до архиву Михайлівського Ма- настиря в Київі. Що переклад цей ходив по руках духовен- ства, про це свідчать написи в рукопису. Так, долі на л. 55 б єсть напис: „я раб б(о)жій Леон- тій Сидорович“; на л. 152 б: „Леонтей недостой- ный презв'єтер“; на л. 261 б: „попова книга, мов- лю я то, що попова Сапонова книга“. На л. 145 б такий запис: „Гавриел Крутневичь, козак запорозь- кий, мешкаючой в Канев'ї в року 1610 писал“. Чи вживали в церкві цього перекладу? З певністю можна сказати, що на Волині Новий Завіт в'перекладі В. Негалевського читано й в церквах, на що вказує хоча б поділ тексту не тільки по главах, але й по церковних зачалах '). Новий Завіт В. Негалевського 1581 р. має 1) Поділ на зачала, правда, єсть і в Новім Завіті М. Чеховича, про що він росказує в Передмові: „Ruskich Rozdziałów, zaczala- łamy zwanych, używamy, kładąc je też na kraiach, iż nas o to zosobna bracia Ruskich kraiow żądali“. - 15 - для нас надзвичайно велике значіння, як наочний свідок нашого прагнення до вживання української мови в церкві ще в XVI віці. Ще в той час, коли серед слов'янських народів (чехів і поляків) тільки що бралися до цих перекладів, бачимо, що Україна не відстала від них в цій праці, і має й свій переклад цілого Нового Завіту на українську мову ще з 1581-го року. III. МОВА ПЕРЕКЛАДУ В. НЕГАЛЕВСЬКОГО. Мова перекладу Нового Завіту Валентина Негалевського дуже цікава, — це так звана „руська“ мова XVI-го віку. Але зза того, що джерелом перекладу для В. Негалевського був не церковно-слов'янський текст, а польський, в мові цього перекладу церковно-слов'янського елементу не багато, а за те багато полонизмів. Проте й народній український елемент тут дуже великий й помітний. В своїм огляді мови перекладу В. Негалевського 1581-го року я коротенько спинюся тільки на народніх українських елементах. I. ФОНЕТИКА. 1. Голосні звуки. 1. Повноголосних форм, як то зви- - 16 - чайно буває в українських пам'ятках ще з ХІ-го віку, дуже багато: боронили 46, поздоровляли 6, нагорода 63, порох 11, сь повороза 89, сторожу 58, з соромом 74, зволокли 33, колосе 12, мо- лодший 75, верещали 9, упередила 24, в середи- не 70, черево 43. 2. Сполучення ръ, рь дають ры-ри: затривожили ся 42, трывал 105, трывают 18, дри- жанє 55, дрижачи 40, задрижала 34, во криви 26. 3. Міна О на А: помагати 3, провадили 108, впровадити, 2, поламано 109. 4. Міна Е на О після шиплячих або Й перед твердим складом: жолтью 32, шостый 57, пошоль 16, жолоба 73, учоных 81, божого 85, ложок 42, чотири 37, оден 78. 5. Ненаголошене Е переходить в И: Іванге- лиє 12. 6. Замість ѣ часто И: умиешъ 78, умиеете 34, розумиет 50, против дивце 72, смиле 54, насиня 15, вирте 27, зарижте 75, на трави 16, на гори 27, на неби 20, в мови 49. Див. № 67. 7. Букви Ы і И плутають: одним 18, невы- домые 10, блискавица 77, блыскавица 69, досит, досыт 93, лунатыки 5, лунатикомб 19, пишные 57, нинє 73. - 17 - 8. Зникнення початкового І: маю 41, маємъ 16, было меновано 58. 9. Міна У на В: завтра 73, в'тебе 6, вже, вчинивши 93, вчинити 3, вдарил 37, вживаєт 48, у Бога і в людей 59, до вряду 72. 10. Стягнення: Гаврил 56, Данила пророка 27. 2. Приголосні звуки. 11. Звук Р твердий: удару 31, вечера 103, мора 14, Лазара 76, олтара 56, горачка 36, дверами 99, лихвяра 65. 12. Звук Л середній: полского 1, вольнымъ 2, килка 2, фолварку 91, толко 12, пилне 60, велими 38. Чужі слова: Лямехового 60, Ната- наеля 89, Натанаела 89, капитуля 88. 13. Звук Н: прировнаю 64, зровнают 80. 14. Губні ствердли: кровь 18, семъ 18, выбавъ 85, зоставъ 6, мовте 68, зступъ 85. 15. Міна В на У: у себе 45, увели 58, у оку 8, не укусят 19, у воду 19; ув ономъ 40, ув одене 66, ув особе 60. 16. Придих В: у воци 63, у вочахъ 49, у возеро 66. 17. Звук фита передається через Т: Тома Тадеуш, Натанаиль, Кголкгота 33; Марто 69, Бет- саидо 12, Теодоровы 98, Бетезда 92. - 18 - 18. Звук Ц з правописної традиції звичай- но твердий, але часто єсть випадки й м'якого Ц. 19. Звук Г передається через КГ: сина- кгокги 2, фикга 23, квалтомь 6, кгрунт 63, укгрун- тованы 8, кголкгота 33. 20. Ш и пля ч і ствердли: ночъ 98, опрочь 94, не плачъ 64, дожчъ 6, зарижте 75. 21. Міна Ш на С: задусило 65. 22. Ш замість ІІІ: товариши 28. 23. У подібнення: прозба 56, щастливый 18, мнозство 52, чужолозства 17, пророцтво 2, дедицтво 24, сведоцтво 17, купецтво 24, богацт- ва 39. 24. Зникнення: до семого 25, серце 72. II. МОРФОЛЬОГІЯ. 1. Йменник. а. Мужеський рід. 25. Слова: тѣнь, стервь, ратушъ—муж. роду. 26. Родовий відмінок на У часто: от по- чатку 27, до двору 32, з суду 105, року 3, голо- су 13, оцту 109, от всходу, у столу 83, от народу 71, до кресу 1, безь клопоту 34, покою 11, ку- колю 15. 27. Датний має частіше У, Ю, рідше о в і, е в і: синови 92, народови 24, людови 34, слухови 102, женихови 28, Израелеви 88. - 19 - 28. Місцевий: в дому 5, в оку 8; в чоловеку 84, в чоловеце 84, на даху 78, на столу 83, в гробу 34. 29. Зовній: сину 4, товаришу 22, лекару 60, чительнику 1, учителю 45, королю 108, народе 45, пане 8, брате 63. 30. Називний множини на ове часто: сынове 9, учневе 16, научителеve 8. 31. Родовий мн. на ов: сынoвъ 75, мужовъ 16, кошовъ 18, богачовъ 50, лекаровъ 40, учнєвъ 9; братовъ 8. б. Жіночий рід. 32. Слово Євангелія — ж. р. 36. 56. 88. 33. Місцевий: в дорозе 18, о ласце 3. 34. Орудний: смертю 17, моцю 48, боязню 34, кровю 32, паметю 66. 35. Зовній: Марто 69, дочко 10, невесто 17. в. Середній рід. 36. Називний: мешкане 19, повстане 100, уподобане 58, насинє 15, витанє 57, спустошене 27, збоже 71, колосє 12, обличе 19, веселє 24, подворє 54. 37. Орудний: обличемъ 12, жаданємъ 83. 38. Місцевий: в оку 8, в очи 8, на ложу 61, в середу 3, по пограничу 64, на подворю 32, - 20 - на слонцу 82, на мєстцю 2; в небе 11, въ мори 40, на ложи 77, на мєстци 62, на поли 58, в сер- ци 59, в сумнени 3. г. Двійне число. 39. Два дни 91, два языки 1, два свєтки 32, две рыбе 16, две сукни 59, две очи 20, обедве люди 61, три, две ведре 89; ушіма, очима 14. 2. Прикметник. 40. Називний: немый 10, злый 8 і т. п.; Симоне Яновъ 111, свєкра Симонова 36, учнєве Яновы 64, Теодоровы приписки 98; сол несолона 46, запалчива милост 89; пор.: кров моя, котора 31, десята година 89. 41. Родовий завжди на ОГО, ЕГО: по- житочного 29, божого 47, нового 12, теперешнего 12. Для жіночого роду закінчення ОЕ (=оѣ, ої): Євангєлии святое 87, масти дорогое 101. 42. Місцевий: в писме святымъ 2, въ ду- ху Божимъ 13, в пришлым веку 13, в законе пан- скимъ 58. 43. Ступіні порівнання: пожиточне 20, пожиточнейшое 62, зацнейшие 47; намилший 36, найвишого 57. 3. Числівник. 44. Цікаві форми: овоц сотный 14, троє хле- - 21 - ба 69, троє мешкане 19, оден 19, обадва 17, семь 44, аж до семого 25, девятдесят и девет 20, первший 34, дванадцат 10, оное пятеро хлеба 16; шостый 57; двох 20, дванадцати 10, з десятма, з дванадцатма 746, третя година 54. 4 Займенник. 45. Зазначу форми: для мене 44, з себе 82; тоєєж годины 9, тая 27; який 9, инший 84, ин- шихъ 78. 5. Дієслово. 46. Дієіменник завжди на ТИ: жити 10, постити 10; родить 8; речи, допомочи 1. 47. Теперішній час, 1 особа має не рідко форми: посыламъ 11, мамъ 18, давамъ 60; отдаси 72; 3 ос. одн. майже завжди (коли не під титлом) має ТЬ: дасть 8, слухаєть 12, шукаєть 8; 1 ос. мн.: будемо 7, боимося 23, учинимо 44, за- пустимо 61; 3 ос. мн.: шукають 37, мають 10. 48. Приказовий спосіб: 2 ос.: пий 71, умый-ся 98, зоставъ 6, выбавъ 85; 1 ос. мн.: оглядаймо 58, кидаймо 109, забиймо 24, идим 100, одейдимо 41, учинимо 59, переправмосьа 65; 2 ос. мн.: речите ж 23, кажте 93; нехай ся тобе станет 9, нехай ся дѣт 31. 49. Дієприкметники на ЧИ дуже ча- - 22 - сті: учаши 53, чекаючи 56, згромажаючи 79, мовячи 17, седячого 10; форми мин. часу на ШИ часто: наповнивши 109. 50. Описові (складені) форми: а) час минулий довершений, perfectum: хороваль єсми 29, мовиль єсми 97, єси ся злякъ 16, тьсь был 32, учинили єсмо 77, єсмо ся зродили 97, єсте учинили 30; приводилемъ 19, отпусти- лемъ 21, обявилесъ 12, читалисте, прагнулемъ 29, шукалихмо 59, погамовалихмо 68; б) давноминулий час, plusquamperfectum: розбили были пастухи кошары свої 58, былъ упаль 69, ся бы- ли зобрали 32; в) умовний спосіб, conditionalis: бысте мели 19, абыхь мовиль 56, быхмо купили 67, абыхмо померли 100, абьсь мя не мучилъ 40, абы єси учинилъ 47; пане, бы єси тут был, не умер бы былъ братъ мой 100, кгды бы ся были стали 12; г) прийдучий час: чого я маю просити 41, прийдучий довершеній час: не будешь краль 21, буду ся молиль 31, не будуть мѣли 73, будешь просил 100. 51. Займенника СЯ при дієслові вживається вільно,—то після нього, то (часто) перед ним. 6. Дієприслівник. 52. Цікаві форми: барзо 12, борзо 79, вели 51, вже 84, всегды 108, дармо 105, досятъ 1, завжди 78, — 23 — запевне 78, здалека 32, килка 20, коли 51, надто 1, неколись 83, внивеч 17, поки 6, певне 32, принамнєй 80, тогды 29, треба, троха 18, куди 61, туды 79. 7. Прийменник. 53. Вдень 73, кромъ розсудку 1, ку ним 59, окромъ 2. 54. Прийменники Сь і ИЗЬ вживаються оден замість одного: з винниць 80, з живота 21, з него 31, з них 11, з гробу 109, з села 85, з лю- дей 32, дивовали ся изъ оное науки 41. 55. С пророковь 18, с тыхъ 20, с каганцами 107, с каменя 54, с поколеня 59, роспорошил 29, росказует 66, росказовалъ 44, росхватит 13; з нимь 29, з маткою 11, змиловалъ ся 21, зберут 77, зъжерла 89. 56. Переважає ОТ, але інколи єсть і ОД: односят 81; часті форми: одослалі 49, одобрали 24, одобрал 29, одошла 52, одошли 69, одейдимо 41, одыйти 18, одыйдет 31, одышол 61. 57. Прислівник ПО з місцевим відм.нком (а не з датним): по улицахъ 13, по водахъ 16, по правицахъ 32, по местцях 14, по селахъ 40, по трех дняхъ 45. 8. Злучник. 58. Богу а отцу, пана а збавителя 111, аж 6, - 24 - або 15, абы 10, але 2, бо 36, же (=що) 37, иж 27, однак 2, ото 57, поневаж 56, протож 13, чы 26. III. СКЛАДНЯ. 59. Зазначення часу: не ведаєте, ко- торое годины ваш пан придеть 28; вночи 96, за дни Лотовыхъ 77, за панована Тиберия, крыла ся через пять мѣсяцей 56, о шостой године 85. 60. Безпідметові реченя знаходимо дуже часто: пасено стадо вепровъ 9, приведено єму должника 20, заволано слепого 47, вышоль декретъ, абы пописано всю землю 58, приношено єму дѣти 78, голени поламано 109, взято з гро- бу 109. 61. Родового відмінку вживається: слу- хаєт слов тых 8, слухають голосу 99, докончилъ тих мов 8, докончилъ тыхъ повестей 15, того єсми всего стерег 46, стережеть палацу своего 70, взяли трупа его 16, положу духа моего 13, огле- дати гробу 34, хотя бы што смертельного пили 55. 62. На зивний замість причинового: дети божие роспорошеные зобраль въ одно 101, вы- метамъ чорты 73, убогиє будете мети 51, послалъ ку нему старшие жидовские 64. 63. Відмінки після дієслів: не старається о тѣло 71, просил о тѣло 85, ни о щто его пи- тати 25, спытам вас и я о реч одну 80, о щто - 25 - просите 77; просили его за нею 61, просилъ за тобою 83; противъ Єзусови, противъ небу 75, противко собе 13; помни на мене 85, вспомнели на слово 86; много єсми терпела во сне для него 33. 64. Прислівник НАД при порівнаннях: бол- шое над вси 39, большое над тую 105, не есть ти учень над учителя, а ни слуга надъ пана своего 11, важнейший єсть человекъ над овцу 13. 65. Accusativus cum infinitivo часто: чимь мене поведають быти люди сына человечо- го 18, бояль ся ведаючи его быти мужомъ спра- ведливымъ 41, посварок о томъ, который бы ся з них видель быти большимъ 83. Білоруський впливи на мову В. Негалевського. Така мова перекладу Нового Завіту Нега- левського. Мову цю дехто з дослідників називає „западно-руссимъ языкомъ“, але детальне вив- чення перекладу ясно показує, що це мова укра- їнська.¹) Але на мові цій дуже відбилися офіцій- ний канцелярійний правопис і мова Великого ¹) Мову перекладу Негалевського звуть українською: Ор. Лєвицький, П. Батюшков, Н. Петров, К. Харлампович, І. Ка- манін і інші. - 26 - Князівства Литовського, з якими Негалевський був добре знайомий. В цім відношенні у Негалевського виступають дуже помітно дві правописних особливості: 1. Є замість Ґ. 66. Офіційна канцелярійна мова Литовської Держави, по білоруському впливу, завжди вживає на письмі Є замість Ґ; зза офіційного впливу часто пишуть так і на Вкраїні, але вимовляли це Е, звичайно, як I. Зза цього і В. Негалевський замість Ґ пише Е, яке вимовляти в цім випадку треба як І; добавлю, що одне й те саме слово Негалевський пише то з Ґ, то з Е, а інколи і з I: тьло 7, тель 34, мель 33, мѣти 5, деть 33, дѣти 11, ку сеяню 14, съєт 7, розумеешъ 19, розумѣешь 14, надею 33, надѣю 13, улечиль 13, улѣченоє 19, злодей 7, злодѣй 7 і т. п. Пор. § 6. Так само й форми знають дуже часто це Е замість Ґ, яке вимовляти треба як I: 1) род. відм. жін. р. м'ягких основ: з виннице 22, до шие 75; 2) датний жін р.: матце 16, слузе 9; 3) місцевий: в законе 96, при озере 61, при дорозе 14, о ласцe 3; 4) називний і причиновий множини: жолнерє 109, ораче 80, овце 10, палце; 5) двійня: две рыбе 16, два муже 85, две ведре 89; 6) родовий - 27 - відмінок одними жін. роду прикметників: до юд- ськоє земли 58, тоєє ж годины 9, от шостое го- дини 33, сторожи ночное 42, божое дороги 81, масти дорогое 101, див. § 41; 7) називний і при- чиновий множини прикметників: свечи гораючие 72, глухие 12, учни Яновые 10, братья моє 38, уче- ники твоє 95. Звичайно, у всіх цих випадках Е стоїть замість Ї, і вимовлялося воно на Вкраїні як І. 2. Е замість Я. 67. Канцелярійною правописною звичкою, під білоруським впливом, було в Литовській Дер- жаві також і напис Е замість Я; це теж стріча- ємо часто у В. Негалевського, як людини, що добре знала канцелярійний тодішній правопис; зви- чайно, це Е вимовляли як Я, зза чого Негалев- ський, як українець, іноді пише то Е, то Я: хо- течи 54, хотячи 16, хвалечи 62, хвалячи 58, све- того 57, святый 36, тресеня 50, трясенє 34, зве- зал 16, звязали 20, розвезалъ 88, розвязали 20, м'їсеца 56, м'сяцей 56, деветь 20, девяти 20, де- сеть 22, десять 20, присегаль 6, присягали 6, па- метаючи 57, память 104, поглядаючи 81, погля- дайте ж 82, у везеню 12, въ вязеню 53 і т. п. Таким чином, як бачимо, напис у Негалев- ського Е замість Ї або Я був для нього тільки - 28 - правописною звичкою, а не прикметою мови; як українець, він вимовляв ці Е як І або Я, зза чого і плутав їх на письмі. ЛІТЕРАТУРА про Новий Завіт В. Негалевського така: О. Левицький, Соцініанство въ Польщѣ и Юго-Западной Руси, „Кiev. Старина“ 1882 р. № 4—6, ст. 200—202. — П. И. Житецкій, Старинныя воззрѣнія русскихъ людей на русскій языкъ, „Кiev. Ст.“ 1882 р. № 11, ст. 282. — П. Н. Батюшковъ, Вольныя. Историческія судьбы Юго-Западнаго Края, Спб. 1888 р., ст. 107—108. — II. Житецкій, Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарѣчія въ XVII—XVIII вв., Київ, 1889 р., ст. 2.—П. В. Владимировъ, Докторь Францискъ Скорина, его переводы, печатныя изданія и языкъ, Спб. 1888 р., ст. 40.—II. В. Владимировъ, Обзоръ южно-русскихъ и западно-русскихъ памятниковъ письменности отъ XI до XVII ст., „Чтенія въ Истор.-Общ. Нест. Лѣтоп.“, Київ, т. VII, 1890 р., ст. 28.—И. Шляпкинъ, Св. Дмитрій Ростовскій, Спб. 1891 р., ст. 78. — 900 лѣтіе православія на Волыни, ч. I—II, Житомир, 1892 р , ст. 478—479.—Н. Петровъ, Описаніе рукописныхъ собраній, находящихся въ г. Києвѣ, вип. II, М. 1896 р., ст. 135.—К. Харламповичъ, Западнорусскія православныя школы XVI і начала XVII в., Казань, 1898 р., ст. 176.—И. М. Каманинъ, Обзоръ выставки рукописей и старопечатныхъ книгъ при XI археол. съѣздѣ „Извѣстія XI арх. съѣзда № 13, ст. 113, теж в „Трудахъ XI арх. съѣзда“ т. II, ст. 167.—А. И. Соболевскій, Славяно-русская палеографія, вид. 2, Спб. 1908 р., ст. 90.—Ю. Тиховскій, Новыя данныя о западно-русскихъ переводахъ священнаго писанія XVI-го вѣка „Извѣстія XIV арх. съѣзда“, № 8, ст. 145.—Н. И. Петровъ, Кіевская искусственная литература XVII—XVIII вв., преимущественно драматическая, Київ, 1909 р. — Ф. И. Титовъ, Очерки по исторіи русскаго книгописанія и книгопечатанія „Искусство“, Київ, 1910 р., № 6—7, ст. 300, малюнок 27.— У всіх цих працях про Негалевського і його переклад знаходимо дуже мало або тільки по декільки рядків.—Спеціальну детальну працю Негалевському присвятив А. А. Назаревскій, Языкъ Еван- - 29 - гелія 1581 года въ переводѣ В. Негалевскаго, ст. 1—138, дру- ковано в „Унiверситетскихъ Извѣстiяхъ“ в Київi, 1911 р., кн. 8, 11 i 12. Тут проаналізовано мову тільки Євангелій (звідси брав я їй свої приклади), подано всю літературу про Негалев- ського. IV. ЗРАЗКИ МОВИ З НОВОГО ЗАВІТУ В. НЕГАЛЕВСЬКОГО. Отче нашъ, который єси¹ на небесахъ², не- хай ся святит имя твое. Нехай прийдет кролество³ твое, нехай будет воля твоя яко в небе, так⁴ и на земли. Хлеба нашого повшехъденного дай намъ сего дня⁵. И⁶ отпусти намъ долги⁷ наши, яко⁸ и мы отпускаемъ должникомъ⁹ нашимъ¹⁰. И⁶ не уво- ди нас в покушене, але насъ выбав¹¹ от злого. Абовемъ твое єсть кролество, и моч, и хвала на веки. Амен. (Лист 7, Мт. УІ, 9 — 13). — Паралелі Луки ХІ, 2 — 4: 1) єстес, 2) на небесехъ, 3) ко- ролевство, 4) так, 5) на каждый день, 6) а, 7) грехи, 8) бо, 9) каждому виноватци, 10) нашему, 11) выбави! А обачивши мнозство людей, вступил на го- ру, а кгды он усел, пришли до него учни его, а отворивши уста свои, училъ ихъ, мовячи: Щаст- ливые убогіе духомъ, абовемъ ихъ будет кро- лество небеское. Щастливые смеючи ся, абовемъ они потешени будут. Щастливые тихие, абовемъ - 30 - они одедичат землю (то ест опануют). Щастливи лакнучи и прагнучи справедливости, абовемь они насычени будуть. Щастливи милосерни, абовемь они милосердье одержат. Щастливи серца чистого, абовемь они Бога огледают. Щастливые спокойные, абовем они названи будут сынми Божими. Щастливи, которые терпят преследование для справедливости, абовемь ихъ кролество небеское. Щастливые будете, кгды вамъ уругати будут и преследовати, мовячи всякое слово злое противко вамъ кламаючи для справедливости. Радуйте ся и веселте, абовемь заплата ваша великая есть в небе. Бо такъ преследовали пророки, которые перед вами были (Матвій, капитула 5, зачало 10). А кгды минуль шабат, Мария Магдалена и, Мария Якобова, и Саломе накупили масти, абы пришедши намазали Его. А велми рано одного дня з шабатовъ пришли до гроба, яко еще слонце всходило. И мовили межи собою; хто ж отвалит намъ камень от дверей гробовыхъ. А посмотревши, обачили, иж былъ отваленый камень, бо был велми великий. А вшедши в гробь, обачили младенца седячого по правой стороне, убранного в шаты белые, и злякли ся. А онъ имъ рекъ: не лекайте ся. Езуса шукаєте Надзаранского, оного укрижованого; взбужон есть; не машь его тут; - 31 - ото месте, где Его было положено. Але идите, поведте учнемь Его и Петру, иж вась упередит до Галилеи, там Его огледаете, яко вамъ вове- дель. А вышедши прудко, утекли от гробу, бо зняло ихъ дрижане и запаметане, а никому ни- чого не поведали, бо ся бояли. А вставши Єзус раненько первшого дня ша- батовъ, указаль ся наперед Марии Магдалене, с которое был выкинул сем чортовъ (Марко, Капи- тула 16, 1—9, зачало 70). Справи Апостольское, Зачало 3: 1. А кгды ся выполняль день пятьдесятънице, были вси весполом на томь же местцу. 2. И сталъ ся зпрутка з неба шумъ, яко бы припадаючого ветру квалтовного, и наполнил увес домъ, где седели. 3. И указали ся имь розделеные языки, яко бы огніа. И усель на каждомъ з нихъ зособна. 4. И наполнены были вси духа святого, и почали мовити инными языки, яко имь дух отда- валь вымавляти. 5. А были въ Ерузалемь мешкаючи жидове, мужи богобойные, зо всего народу тых, которые сут под небомъ. 6. А кгды ся сталъ тот голос, збежали ся - 32 - многие людей, и помешало ся, же каждый зособ- на слышал властнымъ своимъ языкомъ оньхъ мовчихъ. 7. И здумевали ся вси, и дивовали, мовячи одни до другихъ: иж ото тыє вси, которые мо- вят, не сут галийчици. 8. А якож мы слышимь мовячи каждый на- шимъ языкомъ властнымъ, в которомъ есмо ся зродили. 9. Партове и медове и елямитове, и кото- рые мешкает в Мезопотамие, въ Юде теж и в Кападокией, в Понте и въ Азие. 10. Въ Фригие теж и в Памфилие, въ Егип- те и в странах Ливией, которая есть подле Цип- рены, и приходни римские, и жидове, и ново- верницы. 11. Кретенчицы и арабичцы слышимо их, мо- вячихъ языки нашими велможные справы божие. 12. И здумевали ся вси, и вонтили, мовячи один до другого: штож то так має быти? 13. А другие насмеваючи ся мовили, же ся вина молодого опили. 17 смор. 50% по 560 = 9520. 14 — и по 375. = 5250. абитула —— 14,770 500 15:270 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до відновлення (тимчасово див. № II ст. 7—18). 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько-словацька церква і її наука (тимчасово див. № II ст. 22–41). 19. Текст поминання влади Української Народньої Республіки. 921 р. 4 ст. Ціна 5 м. п. 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЕНКО-САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне становище Української церкви. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як цариця Катерина обмосковлювала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. Ціна 30 м. п. 23. Проф. І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма св. на українську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили церковні українські книжки. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіє церковним діячам про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Царгородського Вселенського Патріярха до Українського Народу. 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. 31. Молитва за отчизну про перемогу над ворогом, що за посів Рідну Землю. 1921 р. Ціна 5 марок. Видання 2-е. 32. Книга годин молитовних, з грецької на українську мову переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 33. Церковні співи на св. Літургії, на українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 34. Ранішня і всенощна служба, з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 35. Порядок вечірні, повечір'я і півночної служби; з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 36. Меморандум Чехословацької Церкви до Сербського Архієрейського Собору, з чеської мови переклав Професор І. ОГІЄНКО. 1921 р. 4 ст. 6 м. п. 37. Прив.-доп. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Автокефалія української церкви. 38. Прив.-доп. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Українська мова в службі Божій і в Богословії. 39. Синодик славних лицарів, що в боротьбі за волю України життя своє поклали на вівтар отчизни. 1921 р. 4 ст. 5 м. п. 40. Статут Чехословацької Церкви. З чеської мови переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 1921 р. 8 ст. Ціна 15 м. п. 41. Проф. І. ОГІЄНКО. Як треба вимовляти букву 'Б' в церковно-слов'янських текстах. Історія букви Б. 1921р. 16 ст. 30 м. п. 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Головніші правила українського правопису. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Єванге- лія 1556 р. 1921 р. 36 стор. Ціна 50 м п. 44. Проф. І. ОГІЄНКО. Новий Завіт в перекладі на україн- ську мову Валентина Негалевського 1581 року. Нарис з історії культурного життя старої Волині 1921 р. 32 стор. Ціна 50 м. п. 45. Проф. І. ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. Нариси з історії Церкви Української. 1921 р. 32 стор. Ціна 70 м. п. Праця в благодійнім видавництві „Українська Автокефаль- на Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. Книжки продаються по всіх українських книгарнях. Головне представництво видань „Української Автокефаль- ної Церкви“—„Волинське Кооперативне Видавництво“: Варшава. ul. Długa 31 m. 47. Головний склад: Równe, pocztowa skrzynka Nr. 255. Філії: Луцьк, Дубно, Крем'янець, Остріг і Ковель (Księgarnia „Swiatło“, ul. N. Kolejowa N 88). – У Львові: Книгарня Наукового Товариства (Ринок № 10) і Кни- гарня Ставропигіального Інституту (ул. Бляхарська № 9). Там же продаються книжки Видавництва „Рідна Мова“. Поступає в продаж Служба Божа, див. № 10. Хто виписує книжки від автора (Tarnów, Hotel „Bristol“ N 6), за пересилку не платить (дрібні кошти можна слати почтови- ми марками). БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА "АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА" ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЕНКА. № 46. ВЕЛИКОДНЯ ЄВАНГЕЛІЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІСТА ІОНА. З грецької мови на українську переклав Професор Іван Огієнко. З благословення Преосвященнішого Діонисія, з Божої ласки Єпископа Кремінецького. РОКУ БОЖОГО 1922-го. СВЯТА ВЕЛИКОДНЯ ЄВАНГЕЛІЯ ЄВАНГЕЛІСТА ІОАНА. Розділ 1, вірші 1–17. 1. Споконвіку було Слово, і Слово те було у Бога, і Богом було Слово. 2. Воно було споконвіку у Бога. 3. Все повстало через Нього, і ніщо, що сталося, не вчинилося без Нього. 4. У Нім Життя було, і Життя було Світлом для людей. 5. А Світло у темряві світить, і темнота не оповила Його. 6. Був чоловік, що післав Його Бог, на ім'я йому Іоан. 7. Він прийшов для свідчення, аби свідчити про Світло, щоб всі няли Йому віри. 8. Він не був тим Світлом, але мав свідчити про Світло. ВЕЛИКОДНЯ ЄВАНГЕЛІЯ ВЕЛИКОДНЯ ЄВАНГЕЛІЯ 1. Опокоління було Слово, і Слово те було у Бога, і Богом було Слово. 2. Воно було в початку з Богом. 3. Все понесло через Нього, і ніщо не сталося, не вчинилося без Нього. 4. У Вім Життя було, а життя було Світлом для людей. 5. А Світло у темряві світилось, і тем- кота не оповила Його. 6. Був чоловік, що назвав Його Бог, на ім'я Іоанн Гой. 7. Він прийшов для свідчення, аби свідчити про Світло, щоб всі вірили Йому чарк. 8. Він не був тим Світлом, але мав свідчена про Світло. Доу ХРИСТОС ВОСКРЕС! 9. Світлом правдивим, яке освічує кожну людину, був Той, що мав з'явитися на цей світ. 10. І Він був на світі, і світ через Нього повстав, але світ Його не пізнав. 11. До своїго прийшов Він, але свої Його не приняли. 12. А тим усім, що прийняли Його, що вірують в ім'я Його, дав Він їм можність синами Божими стати, 13. Що не з крові, ані з пожадливості тіла, ані з хотіння чоловічого, але від Бога народилися. 14. І Слово людиною сталося, і пробувало між нами, повне ласки та правди, і ми бачили славу Його, славу як єдиного в Отця. 15. Про Нього свідчить Іоан, і голосно мовить: „Це був Той, про котрого оповідав я: Той, що прийде по мені, вже був до мене, бо був раніш від мене“. 16. І з великого добра Його ми всі узяли,—а то ласку по ласці. 17. Бо закона дав Моїсей, а ласку та правду приніс Ісус Христос. ХРИСТОС ВОСКРЕС! ДО ДРУКУ БЛАГОСЛОВЛЯЮ. ДІОНИСІЙ, З БОЖОЇ ЛАСКИ ЄПИСКОП КРЕМІНЄЦЬКИЙ. БЕРЕЗНЯ 24 ДНЯ РОКУ БОЖОГО 1922-го.