Церковна друкована література, 1921, 228 арк. — частина 1/3

ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ХРАНИЛИЩЕСКИЙ АРХИВ ЖКо. Революции I Сотни - срочного на МВД УРСР в. Кременчуге 10742 едм 9 отдх 168 к МІНІСТЕРСТВО ВІРОСПОВІДАНЬ УПР Церковна друкована література на 228 арк Министерство Исторических Департамент Правительства Церкви. Видел выдавший. Церковная друкована литература ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ДЕПОЗИТАР АРХИВА Житомирской Революционной Советской Губернии 10746 2 л. с. № 1689 МЕМОРІЯЛ БЮРО СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ ВСЕ- УКРАЇНСЬКОГО ТРУДОВОГО КОНГРЕСУ ТА БЮРО СЕЛЯНСЬКОЇ СОЦІАЛИСТИЧ- НОЇ ПАРТІЇ ДО ВИСОКОЇ ГЕНУЙСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ. — MEMORIALES BUREAU DES DÉPUTÉS DE PAYSANS CONGRÈS DE TRAVAIL DE L'UKRAINE ENTIERE ET BU- REAU DU PARTI SOCIALISTE DE PAYSANS. A LA SUPRÊME CONFÉRENCE DES ETATS DE L'EUROPE À GÈNES. ДО ВИСОКОЇ ГЕНУЙСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ДЕРЖАВ ЄВРОПИ ЧЕРЕЗ РУКИ ЙОГО ЕКСЕЛЕНЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА УРЯДУ ФРАН- ЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ РАЙМОНДА П У А Н К А Р Е, КОПІЇ ЇХ ЕКСЕЛЕНЦІЯМ ПРЕЗИДЕНТАМ УРЯДІВ ДЕРЖАВ, ЯКІ ПРЕДСТАВЛЕНИ НА КОНФЕРЕНЦІЇ ТА СЕЛЯНСЬКИМ ФРАК- ЦІЯМ ПАРЛАМЕНТІВ ТИХ ДЕРЖАВ. М Е М О Р І Я Л Наш хліборобський край УКРАЇНА, що має в своїх етнографічних межах поверх 40 мільйонів населення, який має як історичне, так і природнє право на свою Суверенну Державність, викинуто мимо власної його волі з мирного життя та мирної співпраці з іншими Державами та примушено вести безупинну боротьбу за свою Суверенну Дер- жавність, до повного признання якої ця боротьба, не дивлячись на всі перешкоди, не може спинитись і не спиниться. Історично наша Держава існувала ще з Х віку і не припинювала свого суверенного існування та бо- ротьби за нього аж до другої половини XVIII віку, коли, після союзу з Московським царатом, останній не додержав умов союзу і знищив суверенне існуван- ня нашої Держави. П'ять років тому назад під час великої революції 1917 року, не пориваючи добросусідських відносин як з російськими, так і з іншими народами, коли не стало російського царату, між яким і Україною було укладено союз, що мав такі прикрі для нас наслідки, Україна по- новно проголосила себе самостійною державою в концепції Української Народньої Республіки. Ці акти незалежної Української Держави видно з уні- версалів першого Українського Всенароднього Пар- ляменту - Української Центральної Ради в 1917 і Bureau des Députés de paysans Congrès de Travail de l'Ukraine entière et Bureau du parti Socialiste de paysans. A la Suprême Conférence des Etats de l'Europe à Gênes. Par l'intermédiaire de Son Excellence, le Président du Cabinet de la République Française, Monsieur Raymond Poincaré, les copies du présent à leurs Excellences, les présidents des Cabinets des Etats présents à la Conférence, et aux fractions des pay- sans au Parlement de ces Etats. MÉMORIALES. Notre pays, pays d'Agriculture, l'Ukraine, ren- ferme dans ses frontières Ethnographiques plus de 40 millions d'habitants ayant des droits naturels et historiques à leur indépendance et qui ont été forcé d'interrompre leurs paisibles travaux domestiques de même que leurs relations avec les autres Etats afin de lutter sans relâche pour leur indépendance, pour la souveraineté de leur pays. Cette lutte acharnée se prolongera malgré toutes les difficultés jusqu'à la victoire complète, c'est à dire jusqu'à la pleine reconnaissance de ses droits. La vie historique de l'Ukraine remonte au X siècle et sans cesser de lutter pour sa Souveraineté, Elle a existé indépendante jusqu' à la deuxième par- tie du XVIII siècle, quand après la signature du traité d'Alliance avec le tsarat de Moscou, ce dernier n'ayant pas tenu ses engagements a détruit la sou- veraineté, l'indépendance de notre pays. Il y a cinq ans, pendant la grande révolution de 1917 sans inter- - 2 - 1918 р.р., а в 1918 році це також підтвердив своєю грамотою повсталий Гетьман України Скоропадський. Коли ж Український Нарід не погодився з Урядом Гетьмана і скинув його, то останній передав грамотою того ж року свої права Українському Народові. В січні місяці 1919 року в м. Київі були скликані Всеукраїнські Народні збори — Трудовий Конгрес, який прийняв преємственність Верховної Влади і в свою чергу на час військових подій передав її Директорії Української Народньої Республіки. Після того на Українських землях не переставали відбуватися військові події і Нарід Український не мав змоги збиратись і висловлювати через своїх відпоручників своєї волі, завдяки окупації нашого краю Московськими червоними наїздниками, що весь час ведуть з нашим народом невпинну боротьбу і зруйнували колись богатий та цвітущий край в Європі, чим спричинилися руйнації не лише нашого Краю та економично зв'язаних з ним су- сідів, а також зпричинились до загальмування відбудови всієї Європи після війни. Природньо наша Держава має може найбільше даних на самостійне і цілком незалежне існування про між іншими новоповставшими Державами. На землях, заселених нашою нацією, маємо все, що лише потрібно для існування й розвитку нашої Держави. Будучи весь час свідками страшної руйнації Московськими комуністами всього, що прибдала на протязі довгих часів упертої боротьби й праці цивілізація та культура, ми — представники українського селянства, — яке складає поверх 80% населення нашого Краю, дякуючи повній неможливості самому народові висловити свою волю через своїх представників, бо представників так званої совітської України не можем рахувати іначе, як - 2 - rompre les bonnes relations avec les Etats voisins y compris la Russie, lors de la chute du tsarisme avec lequel l'Ukraine était alliée, alliance qui a eu de si funestes conséquences, l'Ukraine s'est de nou- veau proclamée indépendante sous la forme de Ré- publique Démocratique Ukrainienne. Cet Acte de l'Etat Ukrainien Indépendant d'après l'Universal du premier Parlement populaire, la Rada Centrale Ukra- inienne en 1917-1918 et en 1918 cet acte a été con- firmé par le Hetman Skoropadsky. Lorsque le peuple Ukrainien, mécontent de ce Gouvernement l'a ren- versé, le Hetman Skoropadsky a transmis ses droits au Peuple Ukrainien. En Janvier 1919 à Kiev a eu lieu l'Election du parlement populaire Ukrainien — Le Congrès des travailleurs, qui a hérité des Droits Suprêmes et les a transmis à son tour pour le temps de guerre au Directoire de la République Démocratique Ukraini- enne. Après cela la guerre et les luttes sanglantes n'ont pas cessé sur le territoire de l'Ukraine et le Peuple Ukrainien n'a pas pu se réunir davantage et faire connaître sa volonté et ses intentions par ses délégués à cause de l'Occupation de son terri- toire par l'Armée rouge de Moscou qui a ruiné un des pays le plus riche et le plus florissant de l'Europe et ceux qui étaient liés à lui économie quement et empêche même le développement éco- nomique de toute l'Europe et sa reconstitution nor- male après la fin de la Guerre. La nature de notre pays et ses richesses lui donnent un des plus grand droits à l'Indépendance, à la liberté entre d'autres pays. Le sol qui nourrit notre nation contient tout ce dont elle a besoin, pour exister et se développer. Nous, témoins de la terri- ble ruine faite par les Communistes de Moscou, ruine qui entraîne la destruction complète, toute trace, tout indice, de la culture et de la civilisation précédente; — 3 .— за представників червоних окупантів, примушені підняти свій голос і заявляємо всьому культурному світові, а з окрема Високій Генуйській Конференції та Представникам селянства в Державах, які беруть участь в Конференції, що в ім'я справедливості і загального добра всіх народів та загального миру в Європі, Український народ і особливо Українське селянство прагне приступити до спокійної праці на своїй так багатій та родючій ниві в своїй Суверенній Українській Народній Республіці. Наш народ знов хоче повернутися в семью культурних народів, бо вірить і твердо переконаний в тому, що лише в співпраці з цими народами може повернути той стан, в якому був до окупації московськими комуністами. Наша земля багата надземними і підземними скарбами, як хліб, овочі, цукор, тютюн, ліс, худоба, залізна руда, кам'яний вугіль, сіль, нафта і т. инш. Наш Край міг віддавати до вивозу добутих працею нашого селянства до 12-и міліардів кільограм продуктів. Все це зможемо ми запропонувати Державам в обмін за різні фабрикати, а з окрема за сільсько-господарські машини та знаряддя і взагалі ріжні вироби європейської індустрії.— Все те нам потрібно особливо після руйни, зробленої у нас окупантами. Наш Край, що з нетерпінням чекає того часу, коли вже йому будуть відчинені двері в Європу, все - ж не може допустити переведення обміну через посередників, а тим більш таких, як московські комуністи, що своїми забрудженими кров'ю руками не можуть його переводити, правдиво додержуючись умов. З огляду на все зазначене ми — представники селянства України — заявляємо що: 1) Так званий уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки на чолі з Чужинцем Раковським не рахуємо урядом УКРАЇНИ, а лише - 3 - nous, représentants des paysans de l'Ukraine qui forment plus dn 80% des habitants de toute l'Ukrai- ne; grâce à l'impossibilité ou nous sommes de faire connaître notre volonté au Peuple par nos représen- tants de l'Ukraine Soviétique, ne sont pour nous que les représentants des Occupants rouges de Mos- cou; nous sommes forcés d'élever la voix et de faire appel à tout le monde cultivé et particulière- ment à la Suprême Conférence de Gênes et aux représentants des paysans des Etats qui prennent part à Conférence, pour les informer que: Au nom de la Justice et au nom de la paix de l'Europe, le peuple Ukrainien, les paysans surtout, désirent re- tourner à leurs paisibles occupations dans leur foyer, exploiter leur riche terrain travailler à la prospérité de leur pays indépendant, de leur Ukraine. Notre peuple aspire à reprendre sa place parmi les peuples cultivés; il croit, il est convaincu qu'il peut rendre à son pays, les autres nations y aidant, l'aspect, et les richesses qui faisaient sa prospérité avant la Guerre, l'occupation des Communistes. Notre terre est immensément riche, elle renferme des trésors dans son sein: Céréales, légumes, sucre, tabac, forêts, bestiaux, mines de fer, de charbon, de sel, de pétrole etc. etc. Nous pouvions exporter grâce à notre travail près de 12 milliards de Kgr. de produits divers. toutes ces richesses sont la propriété du peuple Ukrainien; ce dernier peut les proposer aux différents Etats en échange d'autres fabrications comme des machines agraires des outils d'agriculteurs en général différents produits de l'Industrie Européenne. Tout ceci est absolument nécessaire, indispensable après la ruine des Occupants. Notre pays, notre peuple, qui attend impatiemment l'heure où lui seront ouvertes les portes de l'Europe, ne peut malgré tout entreprendre aucun échange par l'intermédiaire d'un tiers, et d'autant - 4 - філією московського радянського уряду. Це є оку- панти нашого краю, що лише руйнують його і пе- реводять весь час гвалтування нашого Народу. Наколи-б ці окупанти заключили якісь умови від імені нашого Народу, то останній, а з окрема се- лянство, цих умов не визнає і не буде ніколи їх виконувати. Такі умови лише введуть в блуд куль- турні Народи Європи. 2) Що Українське селянство ті борги, які бу- ли зроблені в свій час б. Російською імперією у Держав Европи й Америки і які в відповідній ча- стині припадають на УКРАЇНУ, як на одну з ча- стин був. російської імперії, визнає й поверне. 3) Що наш Нарід хоче відбудувати УКРАЇНУ сам власними силами в співпраці з Державами Ев- ропи і радо зустріне цю співпрацю і взаємодопо- могу, твердо додержуючись своїх умов, що може бути лише при визнанні Суверенності Української Держави. 4) Наприкінці заявляємо, що єдиним законним Урядом УКРАЇНИ є преємственно законоповставлій Уряд Української Народньої Республіки на чолі з Головою Директорії СИМОНОМ ПЕТЛЮРОЮ в сучасний мент. Лише цей Уряд є правним говори- ти і заключати умови в імені Українського Народу та Української Держави. Лише його відпоручники можуть представляти УКРАЇНУ на Генуєйській Кон- ференції, як і Посли при Ваших Урядах, яких ми й присимо приняти. За Бюро Селянських Депутатів Всеукраїнсь- кого Трудового Конгресу проф. І. Шиманович. За Бюро Селянської Соціялістичної Партії Ю. Говорун. П. Барановський. Квітень 1922 року. - 4 - plus par un Communiste de Moscou dont les mains salies par le sang ne peuvent le faire honorablement et surtout à la parole duquel on ne peut se fier. D'après cela, nous, représentants des paysans de l'Ukraine, nous déclarons que: I. Nous ne reconnaissons pas le gouvernement Ukrainien Socialiste et Soviétique en tête duquel se trouve un étranger, Mr Rakowsky, mais nous le considérons comme une section du Gouvernement Soviétique de Moscou. Ce sont les occupants de notre pays qui le ruinent et exercent des violences sur notre peuple. Au cas où ces occupants entreprendraient des pourparlers et signeraient des traités au nom de notre Peuple, ce dernier et surtout les paysans ne les reconnaîtront pas. Des traités pareils, des conditions de ce genre trompent le monde Cultivé de l'Europe et l'abusent. Nous déclarons que les paysans de l'Ukraine reconnaîtront les dettes faites par l'Ancien gouvernement de l'Empire russe auprès des Etats d'Europe et d'Amérique et seront prêts à payer la part qui revient au territoire de l'Ukraine Indépendante. Nous déclarons que notre peuple désire reconstruire, restaurer l'Ukraine de ses propres forces à l'aide des Etats de l'Europe, aide qu'il acceptera avec joie et que de son côté il remplira ses devoirs et tiendra fidèlement ses promesses; mais cela ne peut avoir lieu que lors de la reconnaissance de l'Ukraine, libre et Indépendante. En Conclusion, nous déclarons encore que le seul Gouvernement légal est le Gouvernement légalement héréditaire, c. a. d. le Gouvernement de la République Démocratique Ukrainienne, en tête duquel se trouve actuellement Simon Pétloura, Président du Directoire. C'est le seul Gouvernement qui a le droit d'entreprendre et de mener des pourparlers et de signer des traités au nom du peuple Ukrainien, et seuls, ses ambassadeurs peuvent représenter - 5 - l'Ukraine à la Conférence de Gênes, de même que nos ambassadeurs auprès de vos Etats et lesquels nous vous prions de vouloir bien recevoir. Pour le Bureau des Députés des paysans et le Congrès de Travail de l'Ukraine entière Professeur I. Schimanovitch. Pour le Bureau du parti Socialiste des paysans G. Gavoroune. P. Baranovsky. Avril 1922. Благодійне Видавництво „Українська Автокефальна Церква“ під редакцією Проф. І. ОГІЄНКА. — № 36. — Меморандум, що поданий найдостойнішому єпископові Досифею в Нишсько- му з приводу умов злуки між Церквою Чехословацькою і Пра- вославною Церквою Сербською. Прага, дня 3 вересня, 1920 р. Найдостойніший Святий Архієрейський Собор Сербської Православ- ної З'єднаної Церкви в Білграді. У ім'я Чехословацької Церкви просить підписаний Цент- ральний Комітет Церкви Чехословацької, щоби Церкву Чехо- словацьку було принято до союзу Православної З'єднаної Церкви Сербської на таких умовах: I. Чеський Нарід ховає в вдячнім і постійнім спомині світлу пам'ять і велике релігійне діло святих віронавчителів Кирила та Методія, що між Чехами запалили світло християнської на- уки і заклали фундамент християнської культури як чеської, так південнослов'янської і всеслов'янської. На жаль, під впли- вом німецької ієрархії звязок, що так обіцяюче зблизжив нас з східними Слов'янами, був розірваний і наш Нарід дістався в підданство Риму, який завжди і всюди був неприятелем на- ших народніх і слов'янських поривань. Був то великий наш священник і мученик святої пам'яти Учитель Іван Гус, який бо- ровся за моральне відродження народу, за його відірвання від Риму і за християнську толерантність своєю наукою про волю сумління. Але зза політичних і інших перешкод не су- дилося тому мужові, пошана до якого у Народа Чеського ні- коли не гинула й ніколи не згине, дожити до самостійності - 2 - і до відродження в слов'янськім дусі християнства в Чехах. І тільки тепер, після досягнення політичної самостійності, вер- тається Нарід наш до теї великої думки і хоче звязатися з тим, з ким зв'язок силою було розірвано, до св. Кирила й Методія і до св. Івана Гуса, і бажає, щоби його християнська віра вер- нулася до великої слов'янської родини, від якої дістала світло науки Христової. Церква Чехословацька, як носителька тих ідей, заявляє охоту прийняти догматичну науку Сербської Пра- вославної З'єднаної Церкви, заповіджену сьома вселенськими соборами і символом віри і підлягти приписам і законам Серб- ської Православної З'єднаної Церкви, застерігаючи собі однако волю сумління і волю релігійної еволюції. II. Зза непоборних перешкод і характеру Чехословацького Народу жадає і настоює Центральний Комітет Церкви Чехо- словацької, щоби цій Церкві було дозволено: 1. Мати мову чеську мовою богослужбовою, якою б пра- вилася свята Літургія і треби. Церква Чехословацька доложить старання, щоби шляхом вільної еволюції молоде духовенство, а особливо учні шкіл духовних, вивчилися старослов'янській мо- ві остільки, щоби з часом могли служити Літургію по-старо- слов'янськи. 2. Жадаємо далі, щоби обряди—і то як св. Літургія так і інші служби—виконувалися дотеперешнім способом і поряд- ком. З часом буде складено потрібні релігійні книжки, молит- ви і служби, відмінні від церкви римо-католицької і сталі або приспосовані до нової церкви, поскільки старі традиції і звички народу не будуть тому заперечувати. 3. Жадаємо, щоб урядження Церкви чехословацької бу- ло демократичним так, щоби Духовна Управа призначала свя- щеників тільки за згодою парафій. А що до обсадження ін- ших високих церковних достойників, не виключаючи й епіско- пів, жадаємо, аби й ці місця обсаджувалися за згодою вірних, - 3 - і щоби єпископом не міг стати той, якому більшість вірних висловила незгоду. 4. Жадаємо, щоби при принятті наших священників їх вдруге не рукополагали, подібно як римо-католицька церква не пересвячує православних священників, коли вони переходять з православної церкви в римо-католицьку. 5. Жадаємо, щоби священникам нашим було дозволено женитися, і то не тільки перед рукоположенням, але й після рукоположення, і не один раз, але й вдруге і втретє. 6. Доки Вселенський Собор не відмінить заборону жени- тися кандидатам во єпископи, ми не будемо мати досить здіб- них нежонатих кандидатів цього достойнства, тому жадаємо, щоби було дозволено й жонатим рукополагатися во єпископи. 7. Жадаємо, щоби Православна Сербська з'єднана Церк- ва післала до Чехо-сlovakої Республіки свого єпископа, який на перший час був би адміністратором нашої Церкви, аж покиля ми не матимемо своїх чеських єпископів, і щоби цей єпі- скоп з'організував нашу Церкву. Горливо й щиро просимо, щоби був післаний до нас найдостойніший єпископ Досифей, до якого ми маємо повне довірря. 8. Жадаємо, щоби по з'організуванні нашої церкви були нам висвячені наші єпископи, які б потім взяли ведення авто- кефальної, автономної, Чехословацької Церкви. Зза того, що тут є правна небезпека, що римо-католицька церква, аби паралізу- вати стремління до з'єднання нашого народу з Сербською Пра- вославною Церквою, має замір заснувати в Чехах римо-католиць- кий патріярхат, а далі і зза того, щоби була можність нашим заступникам, чеським єпископам, бути присутніми на проєктова- нім в 1921 р. Вселенськім Соборі, жадаємо, щоби висвячення наших єпископів відбулося як в найскорший час. 9. Бажаємо, щоби матеріальний стан наших священників було урегульовано цілком справедливо й однаково, і щоби свя- щенники доставали певну платню по скалі державних урядов- ців літ. А (урядовці з вищою освітою). -4- 10. Бажаємо, щоби до часу, доки ми самі не зможемо відкрити власного факультету й інституту богословського, щоб до того часу 15 наших богословів було принято й утримувано на богословській школі в Білграді. 11. Бажаємо, щоби не ставили заборони тому, щоби членами парафіяльних церковних управ могли бути також і жінки, які виявляють досить здібності й релігійного духу. 12. Зза того, що під назвою „православний“ уявляють собі багато Чехословаків церковні порядки в Росії, що панували там до війни і які викликають в Чехах побоювання, а також зза того, щоби задокументувати автономію Чехо-Словачької Церкви, бажаємо, щоби Церква наша мала назву: Чеськословенська Церква Правовірна (ceskoslovenská cirkev pravdoverna), чи Чеськословенська Кирило-Методіївська Церква, або Церква Чехословацька. Пропонуючи оці умови, маємо на оці велику думку з'єднання Слов'янства в справах віри. Столітні звички і традиції, римською церквою нам накинуті і до народу прищеплені, примушують нас жадати, щоби нам був дозволений час на гармонійне збудування нашої Церкви. Бажаємо йти з Православною Сербською Церквою по стопах св. Кирила й Методія і Учителя Яна Гуса, а коли буде уділено нам від братської Православної Церкви моральну й матеріяльну поміч, тоді здійсниться ідеал всіх щирих Чехів, щоби були ми зв'язані не тільки узами крови, але й узами віри Христової. Просимо про скору Вашу відповідь і просимо прийняти завірення нашої пошани й горячої любови. Центральний Комітет Церкви Чехословацької. (З чеської мови переклав Проф. I. ОГІЄНКО). Ціна 6 м. п. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 19. ТЕКСТ ПОМІНАННЯ ВЛАДИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. 1921. ТЕРНІВ. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. Текст поминання Влади Української Народньої Республіки (тимчасовий). Ухвалений 14 березня 1921 р. Церковною Радою для вживання при Службах Божих. I. НА ЕКТЕНІЯХ ВЕЛИКІЙ ТА СУГУБІЙ. 1. „О святій Православній Українській Церкві і всесечнім Єпископі нашім (ім'я його), чеснім пресвітерстві“ і т. д. 2. „Об Українській Народній Республіці, Головнім Отамані Симоні й Пресвітлім Уряді нашім та всім христолюбивим Козацтві Господу помолімся. Примітка: Поза межами ж У. Н. Р. виголошується: „За Боголюбиву й Богом бережену Україну, Уряд її та військо Господу помолімся“. II. НА ЛІТІЇ. 1. „Ще молімся о Богом береженній Українській Народній Республіці, Головнім Отамані Симоні, о Високім Пресвітлім Уряді та всім христолюбивим Козацтві, о Державі, побіді“ і т. д. 3 III. НА ВЕЛИКОМУ ВХОДІ. 1. „Святу Православну Українську Церкву, всечесного (ім'я) Єпіскопа ...ського, священно- ієрейство й чесне діяконство пом'яни, Господи, у царстві Своїм“. 2. „Боголюбиву й Богом береженну Українську Народню Республіку, Головного Отамана Симона, Пресвітлий, Високий Уряд та все христолюбиве Ко- зацтво наше пом'яни, Господи, у царстві своїм“. 3. „Фундаторів та ктиторів Святого Храму цього, Членів (такого-то) Церковного Братства, вас і всіх Православних Християн пом'яни, Господи, у Царстві Своїм нині і завжди і во віки віків. ТЕКСТ МНОГОЛІТТЯ. 1. Благоденственне і мирне життя, спокій, роз- виток та поспіх у всьому подай, Господи, Україн- ській Народній Республіці і сохрани її на многі літа. 2. Головному Отаману Симонові, Пресвітлому Високому Уряду нашому та всьому Христолюби- вому Козацтву пошли, Господи, довгоденственне та мирне життя, тілесне здоровля, душевний спокій, поспіх та перемогу над всіма ворогами й супро- тивниками і сохрани їх на многії літа“. 4 3. „Святій Українській Православній Церкві, всесечному єпископові нашому (ім'я) і всім православним християнам подай, Господи, мир, благодеянствіе, здоровля та спасіння і сохрани їх на многії літа“. Постанова Української Церковної Ради. ПРОТОКОЛ Ч. 5. 1921 р. Березня 14 дня. Церковна Рада Українська в м. Тарнові, розглянувши Текст поминання Влади У. Н. Р., постановила: ухвалити вищезазначений текст і ввести його для вживання при службах Божих. Голова Ради, митрофорний Прот. П. Пашевський. Члени | Прот. Ап. Волкович. | Гром. Павло Богацький. | Гром. Ф. Гудима. | Проф. В. Біднов. Секретар Свящ. М. Маринич. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 20. ШКІЛЬНІ МОЛИТВИ. НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ПЕРЕКЛАВ ПРОФ. І. ОГІЄНКО. 1921. ТЕРНІВ. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. - 2 - 1. МОЛИТВА ПЕРЕД НАВЧАННЯМ. Милосердний Господи! Пошли нам ласку Духа Твого Святого, що подає нам розуму і зміцнює духовні сили наші, щоби ми, переймаючи науку, виросли Тобі, нашому Создателеві на славу, батькам нашим на втіху, Церкві й Україні на користь. Замість цеї молитви можна читати і цю: 2. МОЛИТВА ДО ДУХА СВЯТОГО. Царю небесний, Втішителю, душе правди, що всюди єси і все наповнюєш, скарбе добра і життя подавче, прийди і вселися в нас, і очисти нас од всякої скверни і спаси, Добрий, душі наша. 3. МОЛИТВА ПО НАВЧАННІ. Дякуємо Тобі, Создателеві нашому, що Ти сподобив нас ласки Твоєї, і ми прослу- хали навчання. Благослови наших старших, батьків та вчителів, що ведуть нас до познан- - 3 - ня добра, і пошли нам розуму та сили про- довжувати науку нашу Богу на славу, Україні на користь. Замість цеї молитви можна читати і цю: 4. ПОХВАЛЬНА МОЛИТВА ДО БОГОРОДИЦІ. Достойно є по правді славити Тебе, Богородицю, завждиблаженну і найнепороч- нішу і матір Бога нашого. Чеснішую од херувимів і славнішую без рівняння од се- рафимів, що породила Бога-Слово чистою, правдивою Богородицю Тебе величаєм. 5. МОЛИТВА ВЕЛИКОПІСНА СВ. ЄФРЕМА СИРІЯНИНА. 1. Господи і Владико життя мójого! Духа лінивства, безнадійности, владолюбства і пустомовності не дай менi. Поклiн. 2. Духа ж невинности, покори, терпiння та любови пошли менi, слузи Твоїому. Поклiн. 3. Так, Господи і Царю! Дай мені знати провини мої, і не судити брата мого, бо Ти благословен єси на вікі вічні. Амiнь. — 4 — 7. МОЛИТВА ПЕРЕД ЇЖЕЮ. Очи всіх на Тебе, Господи, дивляться з надією, і Ти даєш їм поживу своєчасно; одкриваєш щедру руку Твою і все живе задовольняєш ласкою Своею. — 8. МОЛИТВА ПО ЇДІ. Дякуємо Тобі, Христе Боже наш, що наситив єси нас добром земним Твоїм, не позбав нас і небесного Твого Царства. — 9. МОЛИТВА ЗА ВІТЧИНУ. Спаси, Господи, люди Твої і благослови Україну Твою, перемогу христолюбивому Козацтву нашому на ворогів подай і борони Христом Твоїм землю Твою. — ЦІНА 5 МАРОК. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 6. Проф. І. ОГІЄНКО. ЯК МОСКВА ВЗЯЛА ПІД СВОЮ ВЛАДУ ВІЛЬНУ ЦЕРКВУ УКРАЇНСЬКУ. 1921. ТЕРНІВ. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. — ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: — № 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. № 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова бого-службова. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. № 4. Закони Української Народньої Республіки про Українську Автокефальну Церкву. № 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний молитовник. № 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою вла-ду вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. № 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю дру-ку Київо-Печерської Лаври. № 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. № 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. № 10. Проф. І. ОГІЄНКО. Літургія св. Іоанна Золотоустого, переклад на українську мову. Церква наша українська з давніх-давень була вільною і незалежною,—вона тільки но- мінально ніби залежала од Константинопольського патріярха. Але патріярх цей жив собі далеко, в на- ші церковні справи втручався рідко, і за ввесь час тільки раз і приїздив до нас. І жила тоді церква наша вільною і вільно творила все своє життя. Церква наша завше вважала себе вищою од церкви московської, бо митрополія Київська була першою, де повстав світ віри Христової; духовен- ство наше своєю освітою завше було незмірно ви- щим од духовенства московського, і тому вважало себе „просв'ященніше Москви“ ¹). Коли політичний центр в ХІV віці з Київа по- сунув на північ, посунули туди і наші українці-ми- трополити і добре допомогли Москві стати твердо на ноги. Але згодом, коли над нашим краєм запа- нувала Литва, московські митрополіти потроху зо- всім забувають любов до Київa і тільки й дбають, як би більше взяти од його дані. І московські ми- трополити тягли з українського народа, що тільки могли. Так, на митрополита Фотія скаржились, що він „се нині все узорочье церковное и сосуды пе- ¹) И. А. Шляпкінь, Св. Дим. Ростовскій, ст. 110. 4 реносить на Москву и весь Києвъ пусто сотвори тяжкими пошлинами"1)... От чому так легко церква українська розій шлася з московською, — з р. 1414 українська церква обрала собі окремого митрополіта і сливе з того ча су пішло її цілком вільне життя. Титул наших ми трополітів завше був — „митрополитъ Кіевскій и всея Россіи“. Митрополита у нас завше вибирали вільни ми голосами, а патріях Константинопольський тільки благословляв його. На Вкраїні в церковнім житті скрізь було тоді виборне право: вільними голосами вибирали священників, єпископів, архи мандритів, ігуменів і навіть митрополітів. Церква наша дуже одріжнялася тоді од церк ви московської, — у нас були свої церковні звичаї, свої обряди, навіть де-які свої вірування 2), хре стини, вінчання, похорон, де-які празники — все це у нас одріжнялось од московського, і все це по тім на Москві прозвивали єрессю, і все це виганяли з нашої церкви. Українське духовенство скоса поглядало на 1) Митр. Филаретъ, Исторія Русской Церкви, пер. III ст. 6. 2) Див. про це: Шляпкинь, Св. Д. Ростовській, ст. 109—110, 101, 105, 167, 177.—С. Голубевъ, Петрь Могила т. І ст. 206, 207, 166, 175—177, 346; т. II ст. 53, 144, {228, 256, 257, 261, 339, 399.—Е. Крыжановскій, Поврежденіе церковной обрядности и ре лигіозныхъ обычаевъ въ южно-русской митрополіи, „Руководство для сельскихъ пастырей“ 1860 р. № 12. 5 московське, знало його злиденне життя, знало, як його граблять та кривдять. Та й недолюблювало воно його; так, Мелетій Смотрицький і Касіян Сакович писали, що в Московському царстві живуть самі раби і що там навіть старшину їхню катують батогами і засуджують до торгової казні" ¹). А Брюховецький писав про москалів, ніби „жестокостію своєю превосходять они всѣ поганые народы“²). Українці з недовіррям поглядали і на саму московську віру. Як каже дослідник, були такі козаки, які казали про москалів, що ніби у їх „одні погружженці, а другі обливанці; у одних попи, у других безпопівщина; на Москві стільки вір, скількі сіл, а в селі—скільки хат; до себе в хату ніхто нас не пустить з люлькою; у їх вся віра в тому, аби бороди не голити і тютюну не курити й не нюхати“³)... Духовенство на Москві зовсім було безправне; навіть вище духовенство, єпископи та митрополіти не мали жадних прав і цілком залежали од волі патріярха,—сам патріярх їх настановляв, сам жалував і наказував. От цього підневільного життя й лякалось страшно наше звикле до волі духовенство і тому ¹) Проф. С. Терновскій, Арх. Ю.-З. Р. ч. I т. V ст. 31. ²) Тамже ст. 80. ³) Маркевичь, Исторія Малороссіи, т. І. ст. 257. 6 воно так довго і вперто стояло за волю своєї церкви. Коли Б. Хмельницький надумав оддатися Москві, духовенство стрівожилось і наважилося не дати Богданові довести до діла його замірів. І духовенство гостро пішло проти Москви. Р. 1654 прибули на Вкраїну посли од трьох держав, що хотіли взяти до себе Україну,—од Москви, Турції та Польщі. Богдан скликав Раду в Чигирині, аби вона вибрала, під чию високу руку піде Україна. І на цій Раді од духовенства виступив з гарячою промовою проти Москви черкаський протопоп Хведір Гурський, великий богослов свого часу і славний проповідник. В палкій промові Гурський застерегав козацьку Раду од підданства Москві. Посли прибули на Вкраїну з багатими гостинцями; гостинці польські було загорнуто в килим, турецькі—в дорогий шовк, а гостинці московські... в рогожку... І показуючи Раді на ці подарки, Гурський сказав палку промову. „Отъ трехъ царей или волхвовъ—казав він—поднесены были младенчествовавшему Христу Спасителю дары: золото, ливань и смирна; дары сіи предзнаменовали бытіе, страданіе и возвращеніе на небо. Злато предрекло 7 царствованіе, ладанъ—погребеніе, смирна—Божественность. Такъ и сіи дары, подносимые тремя царями младенчествующему народу, знаменуютъ участь его: чѣмъ покрыты или одѣяны дары сіи, тѣмъ покроется и народъ, ими прельстившійся. Дары польскіе покрыты ковромъ, то и народъ съ поляками будетъ имѣть ковры; дары турецкіе покрыты тканію шелковою, то и народъ облечется въ шелкъ; дары московскіе покрыты рогожками, то и народъ, соединившійся съ москвитянами, одѣнется въ рогожки и подъ рогожки... И сіи предзнаменованія вѣрнѣе и превосходнѣе всѣхъ оракуловъ на свѣтѣ"1)... Ця промова Гурського зробила більше вражіння, нiж промова Хмельницького в оборону Москви. На Радi знявся галас, пiшов заколот проти Богдана: його назвали зрадникомъ, кричали, що він підкуплений Московою і продає їй Україну2)... Але духовенство нічого не вдіяло: Богдан вмiв поставити на своїому... Коли Богдан Хмельницький р. 1654 присягнув Москвi, наше вище духовенство було з того дуже невдоволеним і присягти одмовилось,—сам митрополіт Київський Сильвестр Косів на це голосно 1) Маркевичъ, Исторія Малороссiи, т. I ст. 257. Див. Архивъ Ю.-З. Р. ч. I т. У ст. 39—40, передмова. 2) Там же. заявив, що хоч „гетманъ со всѣмъ войскомъ Запороожскимъ и поддался государю, а онъ, митрополитъ, со всѣмъ соборомъ о томъ бить челомъ къ государю не посылалъ, и живетъ онъ съ духовными людьми самъ по себѣ ни подъ чьею властию... И началь митрополитъ боярамъ грозить: не ждите начала, ждите конца; увидите сами, что надъ вами вскорѣ конецъ будетъ“ ¹)... І митрополіт одмовився привести до присяги московському цареві людей своїх, а коли московські воєводи почали командувати в Київі, митрополіт їм заявив: „учну съ вами битися“ ²)... Грек Іван Тафлари росказував на Москві, що київський митрополіт і вище духовенство „присылали на сеймъ къ королю польскому двоихъ чернецовъ съ объявленіемъ, что имь съ московскими людьми быть въ союзѣ невозможно и они этого никогда не желали: Москва хочетъ ихъ перекрещивать: такъ чтобъ король, собравши войско, высвобождалъ ихъ, а они изъ Киева московскихъ людей выбьютъ и будутъ подъ королевскою рукою попрежнему“ ³)... ¹) С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. X ст. 331. ²) „Православное Обозрѣніе“ 1871 р. кн. 8 ст. 183. Див. С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. Х ст. 331, 1860 р. ³) С. Соловьевъ, Исторія Россіи, т. X, 1860 р. ст. 377. 9 Як бачимо, вище духовенство наше не поспішало оддаватись Москві,— і 32 роки (1654—1686) після приєднання України до Москви жило собі окремим вільним життям; та й сама Москва довго боялась їх зачинати. В договорі Москви з Україною р. 1659 про духовенство було сказано: „митрополиту Кіевскому, такь же и інымъ духовнымъ Малыя Россіи, быть подъ благословеніемъ святѣйшаго патріарха московскаго, а въ права духовныя святѣйшій патріархъ вступати не будеть“¹)... Проте українське духовенство не повірило й такому наказу і вибрало собі митрополита, зовсім не повідомивши про це Москву. Сам Ієрусалимський патріярх Досифей протестував проти наско- ків Москви на українську церкву. Навіть така лагидна людина, яким був св. Дмитрій Ростовський, і той—як пише проф. Шляпкин—„быль поборникомъ самостоятельности малороссійской церкви и неособенно долюбливалъ Московскoе государство“²). В грамоті своїй Ієрусалимський патріярх писав ніби про непорядки в українській церкві, і проти цього місця св. Д. Ростовський своєю рукою недовірливо приписав: „Чи не придатокъ се отъ переводчика“³)... ¹) Филаретъ, Ист. Рус. Церкви, періодъ V ст. 50. ²) Св. Дим. Ростовскій, ст. 11—12. ³) Там же, ст. 42. 10 Москві наше духовенство не вірило і боялось попасти під її руку. Митрополіт Київський Іосиф Нелюбович-Тукальський писав воєводі Шереметеву, що він Москві не довіряє, не співчуває і не зробить того, чого вона хоче. „Да подастъ Господь—писав Тукальський—иной совѣть царскому величеству и его совѣтникамъ, совѣть праведный, истинный. Вспоминая же писаніе: врагу твоему въры никогда не даждь, вручаю себя любви и благосердію милости вашей“1) Проти заміру Москви забрати Українську Церкву голосно протестував р. 1666 навіть „блюститель Києвской митрополії“ єпископ Мефодій Филимонович, що завше був згодний робити все, що наказувала йому Москва. Коли Мефодій дознався, що Брюховецький просив в Москві прислати в Київ митрополіта, він скликав ігуменів Київських манастирів і з ними 22 квітня явився до воєводи Шереметєва і випитував, чи то правда, що ніби „указалъ великій государь быть в Києвѣ митрополиту изъ Москвы“... А по цьому, все більше дратуючись, єпископ „закричалъ съ сильною яростію: „Если будетъ на то великаго государя изволенье, что отнять у насъ наши вольности и права, и быть у насъ митрополиту изъ 1) Архивь Ю.-З. Россіи, ч. І т. У ст. 49, передмова. 11 Москвы, а не по нашему выбору, то пусть великий государь велить насъ всѣхъ казнить, а мы на это не согласимся... Если прийдетъ къ намъ въ Кіевъ московскій митрополитъ, то мы запремся въ монастыряхъ, и развѣ насъ изь монастырей за шею и за ноги поволокутъ, тогда только московскій митрополитъ въ Кіевѣ будетъ... Намъ лучше смерть принять, нежели митрополита изъ Москвы" 1)... Проте всі ці протести не перемогли Москвы,— вона вперто йшла до свого, аби прибрати до рук своїх Українську Церкву. Р. 1685 Москва домагається, аби в Київі вибрали вгодного їй митрополіта. Було скликано в Київі собора, і хоч духовенство й не пішло на цей „московський“ собор, проте великими неправдами на соборі обрали за митрополита московського прихильника Гедеона Святополка, кн. Четвертинського, єпископа луцького, що зважився одлатись під Москву. Стурбоване духовенство зібралося на другий собор і різко протестувало проти виборів Гедеона; воно ж об'явило, що перший собор був незаконний і не мав права рішати таке велике діло, як оддача української церкви Москві, бо це діло всеї церкви. Свій протест духовенство записало і одіслало гетьману Самойловичеві. В цім протесті духовен- 1) С. Соловьєвъ, Ист. Росс., т. XI ст. 210, Спб. 1861 р- 12 ство росказує, що Москва забрала вже Білгород- ську єпархію і завела там свої порядки, і такі ж самі порядки заведе і в Київі. Ось які порядки завела тоді Москва в нашій Білгородській єпархії. Коли тільки священник зза своєї убожости не давав дані митрополіту, чи коли миряне не давали митрополіту одкупного за церкву, то за це „священника на правежъ палицею по лит- камъ затинають... Дьячки, пономарі, ктитори под- воды одбувають, дань роковую дають архієрею, для чого велике стало въ церквахъ на слугъ цер- ковныхъ оскудєніе... Кто утонеть, кого громъ убьетъ, албо наглою умреть смертію—платять за тое вину по гривнѣ митрополитови... Слуги архієрейскіе по попамъ съ перначами (знаками) їздять... Парохі- яльнымъ священникомъ викаріевъ оть престола, естлибъ не по любви былъ, не волно отставить и другого викарія приняти не волно... Книги наши Кієвскія скасовано, а наслано Московскія, чево і в насъ сподевати бы ся треба... Церковное пѣніе и служеніе отмѣнено, а все по-московски поставлено, до чего наши люди не скоро могуть привыкнути... Дѣти малыя, некрещенны, не поливати, але погру- жати священницы должни: и много неумѣт- ные священницы, а ктому непривык- лые обычаю, дѣтей в слободахъ по- 13 топили... Священника за вину волно шелепами, рубаху снявши, бити,— и вышняго чину духовнаго людямъ такъ же чинять" ¹)... От такі порядки заводила Москва у нас на Вкраїні... Проте всі ці протести не мали сили, і неправ- дою вибраний Гедеон поїхав на Москву і там 8 листопаду 1685 р. його й висвятив патріярх Іоаким на митрополита. І в церкві, за пишною одправою, Гедеон поклявся патріарху: „Об'щаюся повинова- тися всегда отцу моему, великому господину, свя- тѣйшему кирь Іоакиму, патріарху Московскому, и аще случится и по немъ будущему святѣйшему патріарху Московскому, и всему преосвященному Собору—Россійскимъ преосвященнымъ митрополи- тамъ, архіепископамъ и епископамъ, братіи моей, во всємъ согласну быти, и любовь духовную все- душно къ нимъ имѣти, и яко братію почитати я... Аще же отцу моему, святѣйшему кирь Іоакиму, патріарху Московскому, и по немъ будущимъ пат- ріархамъ и всему святѣйшему собору являлся непо- слушень, или противень, или отъ него во особ- ность восхощу отступити и епархію, мнѣ вручен- ную, каковымъ либо образомъ ему, отцу моему, въ чемъ непослушну сотворю, и тогда абіе лишень ¹) Архивъ Ю.-З. Россіи, ч. І т. V ст. 60—61. 14 буду всего сана своего и власти... Во извѣстную же крѣпость и вѣчное утвержденіе, сіе мое обѣ- щаніе, подписавъ моєю рукою, вручаю отцу моему, великому господину, святѣйшему патріарху мо- сковскому“... ¹). I нововисвяченому митрополіту дали нове тит- ло: „митрополи́ть Кіевскій и Галицкій и Малыя Россіи“... До того ж часу українські митрополіти завше прозвивались: „митрополи́ть Кіевскій, Галиц- кій и всея Россіи“... ²). Так митрополіт Гедеон оддав церкву україн- ську московському патріархові... Але ж весело вертався додому новий митропо- літ: в Москві йому подарували карету, обшиту окса- мітом, з мідною оздобою, і шестерика карих коней... Одна справа була скінчена, але Москві ще треба було погодитися з Константинопольским пат- ріархом, бо йому правно належала українська церква. I в листопаді того ж 1685 р. до патріярха послано було посла—дяка Микиту Олексіїва, з грамотами і з золотом. Посол взявся перше за патріарха Іеру- салимського, Досифея, але Досифей різко одмовив в цій справі. „Ми—казав він—не дадимъ свого благословенія“... Одмовив навіть тоді, коли йому за це ¹) Там-же ст. 103–104. ²) Там-же, передмова, ст. 124, 168. 15 обіцяли „государево жалованье“, і додав, що він „и за большую казну такого дѣла не сдѣлалъ бы“... ¹). Про все це Досифей гостро одписав в Москву царям і патріярху, і „съ величайшимъ воодушевленіемъ доказывалъ всю незаконность и неумѣстность задуманного ими дѣла“... ²). Досифей обурився проти тєї одкритої куплі, що її повів московський посол. „Присилаєте деньги— писав патріярх—и ізъ ума людей выводите, берете грамоты, сопротивны церкви и Богу... І бяше удобнѣе, да поставите митрополита безъ благословенія, неже присылаетъ деньги и просите прощенія, яко есть явная симонія“... ³). „И подобаеть ли—писав він далі—просити духовна дарованія за деньги? И негли граммата она, юже емлетъ честность его отъ Константинопольскаго изъ денегъ, естли праведна, естли граммата достойна? И аще суть нищій и обыкли имати деньги и давати грамматы,—лѣпо ли есть вашей церкви просити такимъ образомъ сицея великая прощенія... І аще хочете имѣти хотьніе свое, вѣдайте, яко церковная воля не есть, яко же и мы не хощемъ, да не причастимся сему грѣху“... ⁴). Москва проте вперто йшла своїм шляхом, і ¹) Архивъ Ю.-З. Р. ч. I т. У ст. 135, передмова. ²) Там же, ст. 137. ³) Там же, ст. 144—145. ⁴) Там же, ст. 152, 145. 16 те, чого не зробив Досифей, легко зробили їй великий визир турецький та Константинопольський патріарх Діонисій. Прочувши про посольство, Діонисій послав до його свого архимандрита, і той просив грошей, обіцяючи видати потрібні грамоти. „И посланникъ отвѣщалъ, яко прежде да дастъ ему грамоты, и потомъ да возметь деньги отъ него“... 2). Але хутко кінчилася вся ця купля і комедія. Побачивши, що з патріархами діла не зробиш, посол Олексіїв вдався до великого визира і просив його, аби він звелів патріархам передати вкраїнську церкву Москві. Турція була тоді в скрутному становищі—з трьох боків йшли на неї війною, а Росія була з нею в миру—і тому великий визир охоче погодився на прохання Москви. І в травні 1686 р. Діонисій оддав київську митрополію московському патріархові... До нашого часу збереглася коротенька росписочка р. 1686 цього патріарха; цю росписочку Діонисій видав московському послові Микиті Олексіїву, що брав у його грамоти на київську митрополію. Діонисій писав: „Приняли есмы милостиню святаго вашего царствія отъ посланного вашего господина Никиты Алексіевича три сорока соболей и двѣсти червонныхъ, податель же благихъ Гос- 2) Там же ст. 145. 17 подь да будетъ мздодавецъ вашему державнѣй- шему царствію“... ¹). Не вдержався після цього й Досифей; коли до його знову зайшов посол, то владика сказав „Я пріискалъ въ правилахъ, что вольно всякому архіерею отпустить изъ своей епархії къ другому архіерею“ ²)... І за це Досифей теж получил 200 золотих³)... А гетьман Іван Самойлович, що дуже пома- гав Москві забрати українську церкву, получив золотий ланцюг та два бриліянтових клейноди⁴)... Так дешево продали українську церкву... І проте на перших порах старих прав україн- ської церкви не займали, і в царськім наказі 1685 р. писали: „И мы, великие государя, цари и вели- кіе князи Іоаннь Алексіевичъ, Петрь Алексіевичъ и сестра наша Софія Алексіевна изволили весь ми- трополии Кіевской причть и чинъ духовный пожа- ловати—для утвержденія той. Кіевской митрополии и в подтвержденіе прежнихъ духовнаго чина правь и вольностей, сію нашу царскаго величества милос- тивую жалованную граммату дать повелѣли: что впред судамъ митрополии Кіевской в своей епар- хіи быти и отправлятися по прежнимъ обычаемъ, и ¹) Там же, передмова ст. 144, Архивъ ст. 177. ²) Там же, ст. 141, передмова. ³) Там же, ст. 142. ⁴) Малоросс. дѣла 1686 р. № 25. 18 никому от тѣхъ судовъ в царствующій нашъ градъ Москву с челобитьемъ не приходить, и патріарху Московскому в тѣ суды не вступатися, и челоби- тень ни у кого не принимать, а быти той Кіевской митрополіи в таком же соблюденіи, в каковъ она была до сего времени под благословеніемъ свя- тѣйшаго вселенскаго Константинопольскаго патрі- арха, какъ в митрополичей чести, так и во испра- вленіи духовнаго чина и церковнаго начала, и в сохраненіи правъ и волностей обыкльныхъ, обрѣта- ющихся по истинному обычаю... и всѣ обыкнове- нія прежня без премѣненія волно содержати... На архіерейскій престоль в митрополиты обирати волную елекціею мужа из тамошнихъ природныхъ обывателей... И сего нашело жалованною грамотою обнадеживаемъ и утверждаемъ, и в томъ быти на нашу государскую милость во всемъ надежнымъ 1)... Так Москва прибрала до рук своіхъ вільну Церкву Українську. Року 1688 відбувся суд над Константинополь- ським патріярхом Діонисієм: за те, що віддав Москві Церкву Українську, його було скинуто з патріяршества 2)... 1) Полное Собрание Законовъ Россійской Имперіи, т. XI, 1830 р., № 8334 ст. 364—365. Архивъ Ю.-З. Россіи, ч. I т. У ст. 98-99. 2) Архивъ Ю.-З. Р. ч. І т. У ст. 191. № 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення живої народньої національної церкви. № 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства на Вкраїні їх історія. № 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, і їх організація і завдання. № 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковний рух на Вкраїні № 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. № 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНСЬКИЙ. Український церковний стиль. № 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до одновлення. № 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько-словацька церква її наука. № 19. Текст поминання влади Української Народньої Республіки. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. № 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЕНКО - САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне становище Української церкви. 22. Проф. ОГІЄНКО. Як цариця Катерина обмосковлювала Церкву Українську. 23. Проф І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма Святого на українську мову. 24. Проф. І. ОГІЄНКО. Павло Морачевський і його переклад Євангелія на Українську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили українські книги. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіє церковним діячам Чехії і Сербії про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Вселенського Патріарха до Українського Народу. 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. Праця в видавництві „Українська Православна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. ЦІНА 25 МАРОК. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 1. ПРОХАННЯ ДО ПАТРІЯРХА ЦАРГОРОДСЬКОГО БЛАГОСЛОВИТИ АВТОКЕФАЛЬНУ УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ. ТЕРНІВ 1921. Прoxання до Патріярха Царгородського бла- гословити Автокефальну Україн- ську Церкву. Українське громадянство, виборовши собі в запеклій трьохлітній боротьбі Автокефальну Українську Церкву, вважає за святий обо- в'язок свій звернутися до Вселенського Цар- городського Патріярха, щоби він благосло- вив найбільший наш здобуток в Великій Революції—Автокефальну Українську Церкву, яка хоче бути з Церквою Царгородською, як з старшою сестрою своєю, в канонічнім єднанні. Українська Церква національна, по устрою своєму народня церква Бога живого, по пра- вовому станові автокефальна, по науці—широ православна, про що свідчить вже сам факт звернення до Вселенського Патріярха за бла- гословенням. Текст прохання до патріярха Царго- родського подано було Патріярху в двох мовах — українській і французькій. Ріжні українські організації, політичні партії, установи державні, громадські, культурно-освітні і церковні, окремі парафії, школи, Просвіти, установи Червоного Хреста, Духовні Правління, зібрання, з'їзди, окремі громадяне, військові частини і т. и. сотнями і тисячами покривають ці прохання своїми підписами і відсилають їх або просто в Царгород на ім'я Вселенського Патріярха (Constantinople, a Sa Saintete, le Très-Saint Patriarche de Constantinople), або до Міністерства Ісповідань Української Народньої Республіки, яке негайно відсилає їх по адресі. Підписи засвідчуються громадськими або державними установами. Кожний громадянин, підписуючи, прорізно зазначає своє звання чи посаду, а коли має печатку, прикладає і печатку. Коли хтось з неграмотних хоче прилучити і свій голос до прохання, то просить грамотного росписатися за нього. Козаки по таборах покривають прохання тисячами підписів,—підписує все духовенство, вся старшина і все козацтво. Сотнями підписів покривають прохання діти ріжних шкіл на чолі з своїми пан-отцями і учителями. Єсть прохання від українців біженців, що перебувають в ріжних містах. 5 Листи старанно сшиваються шовком. На сторінці 3-ій Прохання після слів: „під- тримує і“ вписується назва інституції, що підписує Прохання. В деяких містах перед підписами відбу- лися лекції про Українську Автокефальну Церкву. Всі кріпко переконані, що всенародне бажання Української Автокефальної Церкви вволить Патріярх Вселенський Богу на славу, Церкві на користь Проф. І. О—ко. ДО ЙОГО СВЯТІЙШЕСТВА, НАЙСВЯТІШОГО ПАТРІЯРХА ЦАРГОРОДСЬКОГО, АРХІЄПІСКОПА НОВОГО РИМУ. Церква Царгородська була в свій час матір'ю Церкви Православної Української і передала остан- ній за часи князя українсько-київського Володи- мира Великого науку християнську, сіма Вселенсь- кими Соборами визнану, передала церковну ієрар- хію, службу Божу та Святі Таїнства, для спасіння душ християнських потрібні. Цілими віками Українська Церква Православ- на була в тісному звязку та єднанню з найсвяті- шими патріярхами Царгородськими, владі їх кори- лася, порадами їх та розумними наказами користу- валася і для свого розвитку, і для охорони від ду- шепагубних єрес'в. За цей час наша Свята Церква Українська приймала з рук патріярших своїх най- старших владик та керовників, митрополитів київсь- ких, а коли наші єпископи самі вибирали собі ки- ївського митрополита, то просили в богоосвічених патріярхів Царгородських всесильного благословен- ня й підтвердження обраного кандидата. В часи найбільшої скрути та небезпеки для нашої Святої Церкви Української—в кінці ХVI та 7 початку XVII віків, коли наші владики зза лакомства нещасного, зза панства великого зрадили батьківській вірі і порвали єднання з світлим Царгородським Патріяршим Престолом і пішли до Риму, а оборонцями православної віри залишилися самі мирянє, згуртовані в церковні православні братства,—тоді богомудрі патріярхи—Іеремія II, Кирило Лукарис та інші рішуче стали на боці цих братств і допомагали їм одстоювати від ворогів святу віру християнську. Український народ з великою втіхою та щирою подякою згадує ці славні часи тісного єднання любих його сердцеві Українських Братств Православних з патріярхами вселенськими, і, навпаки, з сумом пригадує 1686-й рік, коли патріярх Діонисій погодився відмовитися від керування Православною Церквою на Україні і переуступив це право своє московському патріярхові. Часи господарювання в нас, на Україні, патріярхів московських, а з 1721 р. Російського Найсвятішого Синоду, принесли багато шкоди та горя нашій Українській Православній Церкві, бо ми втратили тоді свої стародавні церковні права що до вибору всього духовенства од читача церковного до митрополита включно, втратили свою українську ієрархію, а примушено було нас окормлятися ієрархією московською, стародавні наші церковні звичаї знищено, текст наших служб церковних змі- 8 нено, наші національні братські школи й освіту зруйновано і замінено їх московськими... Ми по- всякчасно вживали заходів зберегти й заховати все це,—та не сила була наша, бо московський царський уряд вдкрито гнітив нас, закидаючи, ніби ми не маємо в себе чистоти Вселенського Православія... І тільки останні три роки, з 1917 р. почина- ючи, дали нам можливість повернути нашій Укра- їнській Православній Церкві те, що було знищено Москвою. Політична свобода та державна самостій- ність українського народу дають йому нині повну можливість оновити й своє церковне життя. Ми зараз відновляємо по своїх церквах наші українські стародавні церковні звичаї, вироблені ще за часів безпосереднього єднання з Найсвятійшими Патрі- ярхами Вселенськими; ми правимо службу Божу на зрозумілій для нашого народу рідній мові. Але московська ієрархія творить нам пере- шкоди, заважає нашій праці святій на славу Вели- кого Імені Божого. Світлий Уряд Української На- родньої Республіки ще законом 1-го січня 1919 року визнав необхідним проголосити автокефалію Української Православної Церкви. Увесь православ- ний український народ і велика частина духовен- ства визнала українську церкву автокефальною і непідлеглою московському патріярхові. В числі інших громадських товариств, разом з усім українським народом, автокефалію нашої 9 Церкви Української підтримує і Працюючи на користь православної віри, про- сить ВАШЕ СВЯТІЙШЕСТВО благословити його труди і всю церковну справу на Україні. Благослови, Богомудрий Отче, Своїм Святим Патріяршим Благословенням, Богу на славу, вселен- ській православній вірі на користь, Автокефальну Українську Православну Церкву. За каноничність цеї автокефалії стоїть славний Богословський Фа- культет Кам'янець-Подільського Державного Укра- їнського Університету; він докладно з'ясував це в поданій до Вашого Святого Патріяршого Престолу записці, з змістом і побажаннями якої ми цілком погоджуємося і цілком підтримуємо їх. Нехай Святий Царгородський Патріярший Престол і тепер підтримає наші всенародні зусилля оберігати Автокефальну Православну Українську Церкву, як він допомагав їй в часи діяльності на- ших славних Церковних Братств в XVI—XVII віках. Римський папський -престол призначив на Україну свого легата — патера Дженокі. Благо- воліть, ВАШЕ СВЯТІЙШЕСТВО, теж призначити на Україну своїм представником Єпіскопа, щоби він повсякчасно бачив нашу горливість до праді- дівської православної віри і допомагав нам охоро- няти її в непорушній чистоті. 10 Просимо також ВАШОГО СВЯТІЙШЕСТВА не одмовити українському народові в хіротонії пра- вославних українських Єпіскопів, коли буде наді- слано до Патріяршого Престолу обраних нами кан- дидатів. Батьківська ласка ВАШОГО СВЯТІЙШЕСТВА до синовнопокірної Церкви Української оживотво- рити працю її, скріпити будову її і тісними узами знову звяже її з Святим Патріяршим Престолом Царгородським на віки віків. Просячи ВАШИХ Святих Молитов і Всесиль- ного Патріяршого Благословення, залишаємося на- завжди покірливими синами ВАШОГО СВЯТІЙ- ШЕСТВА. ===)o(=== ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. — ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: — № 1. Прохання до Патріарха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. № 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова бого- службова. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно- слов'янського богослужбового тексту. № 4. Закони Української Народньої Республіки про Українську Автокефальну Церкву. № 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний мо- литовник. № 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою вла- ду вільну Церкву Українську. № 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю дру- ку Київо-Печерської Лаври. № 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, й завдання і організація. № 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. № 10. Проф. І. ОГІЄНКО. Літургія св. Іоанна Золотоустого, переклад на українську мову. Праця в видавництві „Українська Православна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. УКРАЇНСЬКА ВИМОВА ЦЕРКОВНО-СЛОВ'ЯНСЬКОГО БОГОСЛУЖБОВОГО ТЕКСТУ. ТЕРНІВ — 1921. ДРУКОВАНО В ДРУКАРНІ Й. ПІША. До всіх Преосвященних Архієпископів і Епіскопіз на Україні. ВАШЕ ПРЕОСВЯЩЕНСТВО, МИЛОСТИВИЙ АРХІПАСТИРЮ! I. По всіх православних слов'янських землях Служби Божі правляться з рідною вимовою бого- службового тексту; так само і на Україні цілі віки правили Служби по церквах з рідною українською вимовою, і тільки останні покоління батюшок було присилувано свіцькою владою до московської ви- мови, народу українському зовсім чужої. Обороняючи волю церкви і пеключись про повернення їй свіцькою владою віднятого, ласкаво прошу Вас зробити відповідне розпорядження по дорученій Вам єпархії, щоби—до часу оста- точного перекладу богослужбових книжок на українську мову і ухвали їх відповідною церковною владою, після чого всі церкви мають перейти на українську мову—щоб до того часу всі Служби Божі, всі читання й співи в церкві, всі треби неодмінно правити з українською вимовою. Тому в слов'янськім тексті повинно: 1. Букву Ї вимовляти скрізь як І: вірую, святий кріпкий, нині і присно і во віки віків і.т.ин. 4 Але в словах ТРѢБА, ВРѢДЪ, ДОБРѢ, ЗДѢ, ИДѢЖЕ, ПРѢЖДЕ вимовляти Ђ як Е: станем добре, зде (або озьде) лежачих, ідєже всі святії упокоєваються, прєжде всіх вік. 2. Букву И вимовляти приближно як московське Ы: Господи помилуй, благослови владико, мир всім. З окрема: а) Букву И спочатку слова вимовляти як І або Ї: во ім'я Отця, о ізобилії плодів земних, ісповідай- теся Господеві, їм, їх. б) Закінчення датного відмінку (дательнаго падежа) ОВИ, ЕВИ вимовляти о в і, е в і: глави наша Господеві приклонімо. в) Займенники (м'ястоименія) МИ, ТИ, ВСІ вимовляти м і, т і, в с і: мир т і, рцім всі. г) Спочатку складу (слога) після голосної (гласной) в середині слова і на кінці слова після голосної, деколи й спочатку єслова букву И вимо- вляти як І (йі): і со духом твоїм, своїх, достоїн єси, Марії Діви, всякої плоті, їх, їм. д) Слово АМИНЬ вимовляти а м і н ь; АЛЛИ- ЛУІА вимовляти а л і л у я або а л и л у я. 3. В закритому складі (що кінчиться приго- лосним звуком) звуки О, Е переходять в І: віль- ному же і невільному, його же царствію не буде кІнця, в мирі й покаянні скІнчити, пїд твою ми- л о сть, премудрість прості, утренює дух мій; всігда, матір Бога нашого; і во віки віків, о оставленні гріхів рабІв божих, всіх кІнців зем- лі; о святїм храмї сїм, о свишнїм мири; соєди- нить їх святїй своїй церкві. В словах БОГЪ, ЖИВОТЬ, МИЛОСТЬ звук О не міняти на І. Правила цього додержуватися бережно. 4. Букву Е вимовляти приблизно як московське Э: небо, вселися, себе, увесь. Але спочатку слів і в середині після голосної Е вимовляти як Є (йе): єдинорідного, ім'я святее його, є гда, по є м Отця, всякеє диханне. 5. Звук Е після шиплячих звуків Ж, Ч, Ш, Ш і Й, коли знаходиться перед твердим складом, переходить в О: благословенна Ти в жОнах, Матір Бога нашОго, яко ність чОловік, чОловіколюбець Бог єси, час шОстий, вчОра. 6. Напис ІА вимовляти як ІЯ: Антонія й Феодосія, во Христі діяконстві, ще молімся за вся христіяни, діявола, Евангелія. 7. Склад РА вимовляти оро, ЛА—оло, РЬ-ере, ЛЬ—оло: о городі сім, всякім городі, стороні, всякого ворога й супостата; о побіді, перебуванні, мирі, здоровлі; од всякого голода, перед тобою, о полонених. В словах, в українській мові невживаних або мало вживаних, залишати коротку форму; також і ВРАТА, БРАШНО і такі инш. 8. Початкове Є інколи вимовляємо як О: один, озеро, олень; вино, пшениця і олій і т. и.; але: єдин, єдинорідний і др. 9. Акати, цеб-то ненаголошене О вимовляти як А (атця, ачисти), недопустимо. 10. Букву Г вимовляти як тихе латинське h: сокровище благих, Господи, благослови. Вимо- вляти Г як тверде латинське g (по-московському) недопустимо. 11. Букву Ц в закінченнях ЕЦЬ, ЦА і ЦУ вимовляти мнягко: чоловіколюбець, отець, творець, отцЯ, ВладичицЯ, БогородицЯ, царицЯх, побідоносцЯх, ВладичицЮ, падох ниць, вино, пшеницЮ і олій. 12. Сполучення губних звуків Б, П, В, М з мнягкими голосними вимовляти з Й між ними: ім'я (імйа), п'ять, пом'яни, приснопам'ятний, росп'ятого же за нас, прочеє врем'я. В З особі множини дієслів часу теперішнього й будучого між губною і Я вставляти Л: да і тиї з нами славЛять, ломЛять, освяти любЛячиї. 13. Групу ОЛ (з давніх тьл) в середині слів вимовляти як ОВ: довГи наша, довЖникам нашим, в довГоту днй, ісповНім молитву нашу Господеві. В минулім часі дієслів (въ прошедшемъ времени глаголовъ) вимовляти кінцеве ЛЬ як В: не отрину В м'я єси; блаженні, яже ізбраВ і прияв єси, яко сподобиВ єси нас причаститися. 14. Дзвінкі приголосні (звонкія согласныя) в кінці слів і в середині слів перед приголосною вимовляти прорізно: хліб (а не хліп), од одра (а не о т ра), віків (а не вікіф). 15. Сполучення ЗДН вимовляти як ЗН, СТН—як СН, ШН як ШН, КР (в корні крест) як ХР: пра з н и ків пра з н ик, че с н ий, діявола упра з н и вий, хліб наш насушн ий, че с н ого Хреста, Невіста неневі с н ая. Слово СЕРДЦЕ вимовляти серце (без д). Кінцеве Л в минулім часі після приголосної не вимовляти: воздвиг м'я, спас, простер. 7 16. Речівники (имена существительныя) се- реднього роду на ЇЄ вимовляти без І, притому приголосна подвоюється, а кінцеве Є проходить в Я: життя, нашого ради спасіння, ісповіду єдино хрещення во оставлени я гріхів. Од Марка святого Євангелія читання. Слова, в українській мові не вживані або вживані мало, 'не змінювати: всякеє диханє, одложім попечен і є. 17. Орудний відмінок одинни (теорительний падежъ единств. числа) речівників жіночого роду мнягкої одміни (на ь) на ЇЮ вимовляти без І: він- чаючого тя милостіО, яростЮ. 18. Родовий відмінок множини (родительн. падежъ множеств. числа) речівників чоловічого роду вимовляти з закінченням ІВ: діяння Святих апо- столів читання, рабів, учителів, святителів, князів, Боже отців наших. 19. Закінчення датного відмінку множини ре- чівників чоловічого роду ОМЬ, ЕМЬ вимовляти як АМ, ЯМ: довжник а м нашим, ангел а м своїм за- повість, заповід я м. 20. Закінчення місцевого відмінку (предлож- наго падежа) множини у речівників муж. і се- реднього роду ЇХТЬ вимовляти як АХ, ЯХ: іже єси на небеса х, о чесних дара х, о передстоячих людях. 21. Закінчення родового відмінку одинни і причинового (винительного) множини прикметників (прилагательныхъ) і займенників жіночого роду ЫЯ, ЕЯ вимовляти як ОЇ, ЄЇ: молитвами пречистої своєї Матері, Бог правди моєї, милости Бож о ї. 8 22. Закінчення прикметників називного (именительного) відмінку середнього роду ОЕ вимовляти як ЕЄ: ім'я святє є його, всяке є нині житейське є одложім попечеңє, пречистее тіло, тіло Христове. 23. Закінчення АГО в прикметниках вимовляти як ОГО: і в духа святого, ізбави нас од лука-во го, Господа Животворяч ого, іже од Отця ісхождяч о го. 24. В прикметниках в називному одмінкові множини вимовляти Й як І, а ЇЙ як ЙЇ: премудрість, прості; всігда хранимі; оглашенні ї, глави ваша Господеві приклоніте; вірні ї, о оглашених помолімся. 25. Займенники ЕГО, ЕМУ вимовляти його, йому, СЕГО, СЕМУ—сього, сьому СВОЕГО, СВОЄМУ — свойого, свойому, ТВОЕГО, ТВОЕМУ—твойого, твойому, МОЕГО, МОЕМУ — мойого, мойому, ВСЕГО, ВСЕМУ—всього, всьому, ВСЬМИ—всіма, ВЕСЬ—увесь, ввесъ, ТЕБЄ, СЕБЄ—тобі, собі, КТО—хто, ЧТО—що, МНЄ—мені: і да будуть милости зо всіма вами; слава тобі, Боже наш, слава тобі. 26. Закінчення дієслів (глаголовъ) ЕШИ, ИШИ вимовляти як еш, иш: плід їх погубиш, благословиш, величаеш. 27. Закінчення дієслів 3 особи (лица) однини і множини ТЬ вимовляти як ТЬ: да хвалить Господа, огласить їх, єгда поносять вам і ізженуть і рекуть. 9 28. Закінчення з особи однини і множини дієслів ТЬСЯ вимовляти як ця: да святи ця ім'я Твоє, воцари ця Господь во вк, яко тиї утша ця, наситя ця. 29. Закінчення ЕТЬ в 3 особі однини дієслів вимовляти як Є, після голосної як Є (цеб-то відпадає т'ь): да прийде царство твоє, да буде воля твоя, Господь помилує їх, одкриє їм Євангеліє правди. 30. В 1 особі множини дієслів можна вимовляти М і МО (частіше м о): Тобі Славу возсилає м о, під твою милость прибігає м о. 31. В приказовому способі (въ повелительномъ наклоненіи) однини на к-нці вимовляти И як І: заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, благослови, владико. Але в приказовому способі множини в 1 і 2 особі ІІ вимовляти як наголошене (ударяемое) і (ѣ): миром Господу помолімся; ще молімся о...., і о сподобитися нам с лишанню святого Евангелія Господа Бога молім; возлюблім друг друга, да єдиномислієм ісповімо; приклонімо, поклонімося і припадім; прийдіте, поклонімося, благословіте Господа, прийміте, ядіте, вкусті, глави приклоніте, приступіте (наголошений звук тут набрано великим). 32. Закінчення дієслів ОВАТИ, ЕВАТИ вимовляти як увати, ювати: сущим во гробах життя дар ував; царств увати, пл юваху. 33. Дієслова БЫТИ, БЫЛЬ, БЫЛА, БЫЛО, БЫЛИ вимовляти бути, був, була, було, були; ЕСТЬ вимовляти єсть і є. 10 34. Букву Щ в дієприкметниках (причастіях) на ЩІЙ вимовляти як Ч: о пливаю ч их, путешествую ч их, недугую ч их, стражду ч их; ще молімся о плодонося ч их і добродію ч их людях. Слова ТЫСЯЦА, ВЪ ПОЛУНОЩІ вимовляти тисяча, в полуночі. Але в словах, українській мові не відомих або мало відомих, не міняти Щ на Ч в ЩІЙ: і су щ им во гробах життя дарував. 35. Прийменник (предлогъ) ОТЪ, СЬ, РАС вимовляти як од, з, зо, рос (роз): оджени од нас всякого ворога, ізбави нас од лукавого, з миром ізидімо, в раї же з розбійником, зо всіма вами, росп'ятого же за нас. 36. Приставку ПРІ перед голосними вимовляти як при: при йдіте, ізбрав і при яв єси. 37. Після прийменника ПО вимовляти місцевий відмінок (а не датний): по горах, і воскресшого в третій день по писаннях. 38. Злучник (союзъ) И після голосного звука попереднього слова вимовляти як Й, а після приголосного як І: о пособити Й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, зо славою судити живим і мертвим. Але коли на попередньому слові робиться остановка, то далі вимовляти І, а не Й: услиши, і помилуй; нині, і присно. 39. Окрємі слова вимовляти з українським наголосом (удареніємъ): бЄсіда, бОлізнь, бОязнь, вчОра, глаголАти, ділАти, ділАтель, зЕмний, злобА, ім'Я, менАвисть, нЕприятель, Овтар (вІвтар), похВала, сУдище, твОрець, спАсіння, хвАла, царствувАти, чЕ- 11 сний шОстий, ГосподЕві, і о сподобИтися, огнЕН- ний, ненАвидячий і т. и. (наголошений звук тут набрано великим). 40. Слово ЖИВОТЪ варто б замінити на життя, МЗДА на заплата, ЗДБ на озьде, НЫ на нас: воспою Господа в житті моїм, все життя наше Христу Богу предадім, радуй- теся й веселітеся, яко заплата ваша многа на небесах, озьде лежачих і повсюди православних, спаси і помилуй нас. Взагалі, слова застарілі, те- пер народові не зрозумілі, що вражають своєю чу- жинністю, краще б заміняти на українські. II. Лист цей видається в додаток і розвиток листа мого до всіх Преосвященних Архієпископів й Єпіскопів на Вкраїні з 24 вересня 1919 р. № 1082. Прохаючи святих молитов Ваших й благосло- вення, маю за честь бути ВАШОГО ПРЕОСВЯ- ЩЕНСТВА слуга ласкавий МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ Професор І. ОГІЄНКО. 10 листопаду 1920 року Ч. 235. м. Кам'янець-Подільський. ЗРАЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ ВИМОВИ. Церковно-слов'янський текст на україн- ську вимову зредагував Проф. І. Огієнко. Читати Е приблизно як московське Э, Є як ЙЕ, И як ы, Ї як ЙЇ. Велика буква в слові показує наголос. І. ЕКТЕНІЯ ВЕЛИКА. Свящ. Миром Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О свишнім мирі і спасінні душ наших, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О мирі всього миру, благостоянні святих Божих церков і за з'єднання всіх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святім храмі сім, і з вірою, бла- гоговінням і страхом Божим вхо- дячих в онь, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О святій, Православній Українській Церкві і преосвященним єпископі на- 13 шім (титул по місцю перебування й єпископії, та імя його)—чЕстнім пресвітерстві, у Христі діяконстві, о всім причті і людях, Господу помолимся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О Богохранимій Українській Народ- ній Республіці, Головнім Отамані Симоні й пресвітлім Уряді Нашим та всім христолюбивим Козацтві їх Господу помолімся. *) Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пособити й покорити під нозі їх всякого ворога й супостата, Госпо- ду помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О городі сім (чи: о весі сій, чи: о святій обителі сій), всяким городі, стороні, і вірою живучих в них, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О благоростворенні воздухів, о ізо- билії плодів зЕмних і временах мир- них, Господу помолімся. *) В Київі моляться так: „За Боголюбиву й Богом бережену Україну, Уряд її та військо Господу помолімся“. 14 Хор: Господи, помилуй. Свящ. О пливаючих, путешествуючих, не- дугуючих, страждучих, полонених, і о спасінні їх, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. О ізбавитися нам од всякої скорби, гніву і нужди, Господу помолімся. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагосло- венную, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всіма святыми пом'янувши, самий себе, і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. Свящ. Яко подобає тобі всякая слава, честь і поклоніння, Отцю і Сину і Свя- тому Духу, нині і присно і во віки віків. Хор: Амінь. 15 II. ЕКТЕНІЯ СУГУБА. Свящ. Рцім всі од всЕї душі і од всьОго помИшлення нашого рцім. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Господи, Вседержителю, Боже отців наших, мОлимтіся, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Помилуй нас, Боже, по великій ми- лості Твоїй, мОлимтіся, услиши й помилуй. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о святій Православній Українській Церкві і преосвяченнім Єпископі нашім (титул по місцю пе- ребування й Єпископії та ім'я його) і всій у Христі братії нашій. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о Богохранимій Укра- їнській Народній Республіці, голов- нім Отамані Симоні й пресвітлім Уряді Нашім та всім христолюбивим Козацтві їх, о побіді, перебуванні, мирі, здоровлі, спасінні їх, і Господу Богу нашому найпаче поспішити і 16 пособити їм в усім і покорити під нозі їх всякого ворога й супостата. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о всім їх Христолюбивим Козацтві. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о братіях наших священниках, священнономонахах і всім у Христі братстві нашім. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о блаженних і приснопам'ятних святіших патріархах православних, і благочестивих правителях, і создателях святого Храму сьОго (святої обителі сеї), і о всіх прежде почивших отцях і браттях, озьде лежачих і повсюди православних. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Ще молімся о плодоносячих і добродіючих у святім і всечеснім храмі сим, труджающихся, поючих і передстоячих людях, очідаючих од ТЕБе великої й багатої милости. Хор: Господи, помилуй (тричі). Свящ. Яко милостив і чоловіколюбець Бог 17 єси, і Тобі славу возсилаем, Отцю і Сину, і Святому Духу, нині й присно і во віки віків. Хор: Амінь. — III. ЕКТЕНІЯ ПРОСИТЕЛЬНА. Свящ. Заступи, спаси, помилуй і сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю. Хор: Господи, помилуй. Свящ. Дня всього совершена, свята, мир- на і безгрішна у Господа просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Ангола мирна, вірного наставника, Хранителя душ і тілес наших у Го- спода просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Прощення і оставлення гріхів і пе- регрішень наших, у Господа просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Доброго і полізного душам нашим і мира мирові у Господа просім. Хор: Подай, Господи. 18 Свящ. Прочеє врем'я життя нашого в ми- рі і покаянні скінчити, у Господа просім. Хор: Подай, господи. Свящ. Християнської кончини життя нашо- го, безбОлізної, непостидної, мирної, і доброго одвіту на страшнім сУ- дищі Христовім просім. Хор: Подай, Господи. Свящ. Пресвятую, пречистую, преблагосло- венную, славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію, зо всімА святими пом'янувши, самИ себе і друг друга і все життя наше Христу Богу предадім. Хор: Тобі, Господи. ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: № 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. № 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослужбова. № 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. № 4. Закони Української Народньої Республіки про Українську Автокефальну Церкву. № 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний молитовник. № 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. № 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю дру- ку Київо-Печерської Лаври. № 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. № 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. № 10. Проф. І. ОГІЄНКО. Літургія св. Іоанна Золотоустого, переклад на українську мову. № 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення живої народньої національної церкви. № 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства на Вкраїні і їх історія. № 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. № 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковний рух на Вкраїні № 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. № 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНСЬКИЙ. Український церков- ний стиль. № 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до одновлення. № 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько-словацька церква і її наука. № 19. Текст поминання влади Української Народньої Республіки. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. № 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. Праця в видавництві „Українська Православна Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. ЦІНА 25 МАРОК. БОРИС ЛИСЯНСЬКИЙ. ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО. (З НАГОДИ === 35-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ === ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ). ==== НАРИС. 1921. ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО. B. Cerninov 15 января 1921 года. БОРИС ЛИСЯНСЬКИЙ. ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО. (З НАГОДИ 35-ЛІТНЬОГО ЮВІЛЕЮ ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ). НАРИС. 1921. Видання Т-ва „ОСВІТА“ в Тарнові. 1.000 примірників. ПЕРЕДМОВА. Цей нарис не претендує на титул біографії Володимира Самійленка, рівним чином як і взагалі на наукову працю по історії українського письменства. Це просто є спроба окреслення найважливіших моментів в житті письменника, яка має стати в пригоді для майбутнього його біографа; останній без сумніву володітиме тими засобами й можливостями, яких у несприятливих умовинах еміграційного життя був у значній мірі позбавлений автор цього нарису. Безпосереднім завданням останнього є нагадати українському громадянству про забуту постать великого старця і притягнути до його особи увагу нашого культурного загалу. І наколи би це сталося, наколи би оця моя праця викликала належне зацікавлення особою Володимира Самійленка й спричинилася до ширшого дослідження усіх моментів його життя й творчості, — я вважав би поставлене перед собою завдання цілковито виконаним. Книжечка оця мала побачити світ ще в червні б. р., але з різних причин справа затрималася й до друку її доводиться приступати тільки в останніх днях грудня. АВТОР. 26. XII. 21. Володимир Самійленко. (З нагоди 35-літнього ювілею літературної діяльності). Перебігом політичних подій останніх чотирьох років наша людність все більше й більше відсувається від світового культурного життя, все більше й більше підпадає процесу духовного регресу та певному культурному здичавінню. Колись шиrokі, неосягаємі обрії ідейно-розумового життя, нині зменшилися, стягнулися в невелички клаптики простору, на яких годі вже вишукувати місця для так численних раніш духовних запитань людськості, для славніших витворів людського генія — високих і ясних ідей. Все духовне життя нашого суспільства сумна дійсність вкрила сірявим попілом байдужості та міцною шкарлупою матеріалізму, що з ціничною одвертістю скидає в безодню смерти всі найвищі моральні цінності, всі найкращі здобутки людського духа. І на тлі цієї руїни, цього занепаду духовно-культурного життя лише поодинокі нечислені по- 8 статі не сходять з зайнятих ними позицій і міцно тримають в своїх руках чистий прапор служення ідеям істини та краси. Але такі постаті при сучасних умовах залишаються в тіні життя — загал не цікавиться й не помічає ані їх самих, ані наслідків їхньої роботи; бо цей загал живе „злобою дня“, біжучими інтересами дійсності, а не гаслами ідейного життя, вічно новими й вічно старими, так цінними сьогодня, як були вони вчора і як будуть завтра. Не помічає людність таких постатей через те, що вони стоять поза виром життя, який захоплює й втягує в себе майже всіх і в якому скупчуються всі реальні інтереси біжучого менту; і згадує ненадовго про них, цих великих працьовників духа, лише тоді, коли смерть викреслює їх з реєстрів мешканців цього грішного світу... Отже немає чого дивуватися, що цілком непомітно, не притягуючи до себе жадної уваги нашої людності, цвіте серед нас пізнім осіннім цвітом талан славного поета й письменника Володимира Івановича Самійленка. Для правдивого цінування цього талану, для підведення підсумків творчості Самійленка і його заслуг на ниві рідної літератури та національної культури, до цього часу нічого ще не зроблено і на день 35-літнього ювилею одного з видатніших служителів україн- ського слова ми не маємо ані докладних біогра- фічних матеріялів, ані повного видання творів ювилянта. З метою ознайомлення ширших кол нашого громадянства з основними ментами в житті й твор- чості Володимира Самійленка, ми подаємо нижче де-які матеріяли біографічного характеру, допов- нені иноді споминами письменника про ріжні яскраві постати та цікаві події, які хоч і не сто- суються безпосередньо до його біографії, але ж доповнюють її характерними малюнками, що тон- кими рисами окреслюють в історичній перспективі умови того життя, яке оточувало в свій час особу письменника, і в певній мірі характеризують від- повідну добу. Володимир Самійленко всім своїм життям тісно й нерозривно звязаний з Україною та її на- родом, на користь якого він з такою ширістю працював увесь свій вік. Народився Самійленко 22 Січня 1864 року в містечку Сорочинці Мирго- родського повіту на Полтавщині. Батько його був багатим місцевим дідичем, мати походила з кріпаків. Дід Самійленка по матері був чумаком. Батько письменника уявляв собою характерну для тих часів постать з прикметами широкої помі- 10 щицької натури; любив добре погуляти, потішитися і провести час за чаркою вина; мав разом з тим артистичну вдачу і виявляв зацікавлення музикою; під хмелем доходив часом до великого самодурства й ріжних фантастичних вигадок, з'окрема любив частувати вином свого маленького сина. Така поведінка Івана Самійленка спричинилася зрештою до того, що жінка залишила його і з хлопчиком Володимиром переїхала до села Михайлівки (Миргородського повіту), де оселилась у п. Трохимовського *) на правах управительниці його маєтком. Трохимовський жив на самоті, бо єдиний син його, який займав ріжні високі посади на урядовій службі, лише зрідка навідувався до Михайлівки і через те старенький поміщик в малому хлопчикові Володимирі знайшов для себе певну втіху і з великою охотою зайнявся його вихованням. З початками російської мови Самійленко вже був у сей час знайомий і вся увага п. Трохимовського була звернена на навчання його пестуна французькій мові. В Михайлівці була багата бібліотека, складена переважно з творів французької письменності (Русо, Вольтер, ріжні романісти, Гомер та инші класики в перекладах *) Сина того Трохимовського, що у нього де-який час мешкав М. Гоголь. на французьку мову), а також і московських авторів ХVІІІ та ХІХ століть, особливо епохи Катерини ІІ (Херасков, Сумароков, Богданович й інші, збірник „Російський Феатр“, часописи „Современник“ та „Московскія Ведомости“). На цих літературних матеріалах Володимир Самійленко і дістав перше духовне виховання. Не дивлючись на те, що навчання французькій мові переводилося п. Трохимовським без усякої системи й окремого викладання граматики, юний Самійленко в недовгім часі опанував французькою мовою остільки, що міг уже цілими часами читати слабому на зір Трохимовському ріжні літературні й філософські твори. На дев'ятім році Самійленко прочитав уже „Страчений рай“ Мильтона. Щодоросійських авторів, то з них найбільше припав йому до вподоби Батюшков. Ознайомлення зі зразками псевдо-клясичного письменства не могло застасися без впливу на внутрішню природу юнака Самійленка і в майбутньому цей вплив знайшов собі яскравий вияв у перших його літературних спробах. На 10-ім році Самійленка відвезено було до Миргорода, де він дістав коротку підготовку для вступу до Полтавської гімназії. Гімназія дала Самійленкові дуже мало і не залишила в душі пись- 12 менника жадних яскравих споминів. Учительство творило з себе сіряву масу здебільшого бездар- них, нікчемних людей, що більш нагадували гого- левських типів, аніж справжніх педагогів. Нахил до читання зростав у Самійленка з кожним роком і книжка давала молодому юнакові те, що не здібна була дати школа. Зі шкільних наук Самій- ленко цікавився лише історією письменства, яку пильно студіював і по якій на випускних іспитах одержав повний баль. Найгірше з усіх дисциплін давалася Самійленкові математика. Вже будучи учнем І класи Самійленко починає писати вірші — звичайно в московській мові—, більшість яких була сатиричного змісту. Якось одна з таких сатир потрапила до рук „клясного наставника“ останній відніс вірша до директора гімназії і потім росповів Самійленкові, що директор обіцяв вигнати його з гімназії, наколи він не залишить своєї писанини. Будучи учнем V класи Самійленко написав ювилейного вірша, присвяченого імператорові Олександру II; цей вірш при- тягнув до себе увагу гімназіяльних кол. До часу перебування в VI класі гімназії відносяться перші спроби Самійленка писати українською мовою. Імпульсом до того послужило ознайомлення май- бутнього українського письменника з творами Квітки-Основяненка, Стороженка та Шевченка. Будучи учнем VII класи Самійленко вже береться за переклад на українську мову І-ої пісні „Ілі- яди“ Гомера. По закінченні у 1884 році Полтавської гім- назії Самійленко залишає рідні місця, серед яких він провів усі молоді роки, і відїжджає до Київа, де вступає до університету на історико-фільольо- гичний факультет. Фактично до університетської науки й слухання лекцій Самійленко приступив лишень з січня 1885 року, бо до того часу уні- верситет, з причини заворушень серед студентства, залишався закритим. Серед товаришів Самійленка, з якими він зійшовся на перших же порах свого перебування в університеті, ми знаходимо низку відомих громадських і політичних діячів, як на- приклад, Житецький, Арабажин, Маршинський, Ігнатович й инш. Самійленко відразу ж вступив до ріжних студенських гуртків та організацій, бе- ручи між іншим діяльну участь в гуртках „Чи- танка“ та „Хрестоматія“, що знаходилися під про- текцією „Старої Громади“, в якій брали участь найвидатніші національні діячі того часу: Житець- кий (батько), Науменко, Антонович, Трегубов, Ле- вицький Ізмаїл, доктор Панченко, Новицький. Названі гуртки переслідували культурно-просвітну 14 мету і найголовніше завдання їх полягало в скла- данні популярної літератури (читанок й т. инш.) для народу. За свою спеціяльність Самійленко вибрав в університеті словянську фільольгію; з представ- ників професури, в якої він слухав виклади, слід відзначити такі імена, як проф. Фльоринський (що недавно помер), проф. Соболевський (потім академик), проф. Дашкевич; характерно зауважити той факт, що перші два з названих осіб відзна- чалися ясно висловленим негативним відношен- ням до національної української справи. Соболев- ський був одвертим українофобом, Фльоринський рішуче висловлювався проти визнання за україн- ською мовою права на окреме, самостійне істну- вання. За те проф. Дашкевич зоставив у душі Самійленка найкращі спомини. Цей професор чи- тав провансальську літературу і Самійленко запи- сався на його лекції виключно з тієї причини, що до запису на названий курс не зголосився ніхто зіс тудентів. Самійленкові, який все життя своє від- значався надзвичайною добрістю і м'якістю вдачі, шкода стало симпатичного професора і він, не- довго думаючи, записався на провансальську літе- ратуру. Професор і єдиний його слухач справно сходилися в призначені години в авдиторії і з великою взаємною симпатією студіювали витвори середньовічного провансальського письменства. Одного разу він мусив бути присутнім на якомусь то похороні й з цієї причини не з'явився на лекцію. Другого дня проф. Дашкевич, побачивши свойого слухача, підійшов до нього і товариським тоном запитав через що-саме він перестав ходити на лекції, додавши при цьому, що, коли останні йому надокучили, то він нічого проти того не має. Самійленко поспішив ознайомити професора з дійсною причиною його відсутності на лекції і після цього студіювання провансальської літератури були знову відновлені. Під ті часи студентство Київського університету поділялося на дві течії; одна з них називалася „культурниками“, друга — „політиками“. Остання з цих течій, як видко з самого її назвиська, висовувала наперед політичні інтереси, перша-навпаки-віддавала перевагу культурно-просвітній діяльності. Така діяльність в значній мірі мала національний колорит і тому є цілком зрозумілим, що Самійленко пристав до „культурників“; в послідуючим часі він приєднався до нового угруповання-т. зв. „тарасовців“, — яке національну проблему рішуче висунуло на перший план. „Тарасовці“ виявляли тенденції до актив- 16 ности й систематичного проклямування національ- ної ідеї (змагалися в усіх випадках життя вжива- ти українську мову, носити національний одяг, поширювати серед народу українську літературу, у вакаційні періоди провадили навчання україн- ській мові сільської молоді й т. инш.). Захоплене національною ідеєю молоде студенство вишуку- вало як найширшого виходу для своїх патріотич- них почувань; тому є цілком натуральним, що гурток товаришів Самійленка не обминув і теа- тральної справи, влаштувавши—звичайно з додер- жанням цілковитої конспiraції — низку україн- ських вистав; ції вистави відбувалися в обранім для даної мети помешканні на Тарасовській ву- лиці; ставилися класично-побутові речі: „Назар Стодоля“, „По ревізії“ й т. инш. В цих виставах приймав активну участь і Самійленко; між іншим у п'єсі „По ревізії“ він грав писаря. У виставах, в числі инших відомих осіб, брала також участь і Людмила Старицька. Кожного року гурток регулярно святкував роковини Шевченка; при цьому улаштовувалися гарні вечірки з хоровими співами, декламаціями й ріжними цікавими виступами. Найбільшу діяль- ність в організації цих свят виявляв Ігнатович. Перший раз шевченківське свято було влаштова- но в одному з помешкань університетської обсер- ваторії, де в той час мешкав батько одного з членів гуртка — професора астрономії М. Ханд- риків. Початок літературної діяльності Самійленка є власне звязаний, як ми вже про це згадували, ще з гімназіяльними роками його життя, коли мо- лодий юнак Самійленко береться за нелегку пра- цю по перекладу (на московську мову) пісень го- меровської Іліади і виконує з певним успіхом частину цієї роботи. Фактично початок діяльності Самійленка, яко національного українського пись- менника, визначається тим ментом, коли в 1886 році в двохтижневому галицькому часопису „Зоря“ було видруковано його першого поетичного тво- ру (переклад російського віршу). Незабаром після цього з'являється на світ всім відоме „Ельдорадо“, далі слідують переклади з Беранже. Самійленко стає постійним співробітником львівського місяч- ника „Правда“ (видавався Барвинським та Кони- ським), де вміщує низку віршів і прозові гумо- рески. Названий часопис дістався й до Надніпрян- ської України; для останньої він виготовлювався спеціальним виданням—на дуже тонкому папері—і пересилався до Києва, звідкиля його вже поширю- вано по іншим місцям. Спіробітничав ще Самій- 18 ленко і в сатиричному львівському журналі „Дзер- кало“, де містив гарні пародії на сучасних москво- филів. Під ту пору Олександр Кониський утворив гурток молоді, який своїм завданням ставив під- готовлення матеріялів до видання серії книжок під назвою „Історична бібліотека“. Мету цього видання складало ознайомлення українського гро- мадянства з історичною минувшиною рідного краю. Члени названого гуртка працювали між іншим над перекладом Костомарова й інших видатних істориків. В цій діяльності гуртка брав також участь і Самійленко. Рівночасно працював він і в чисто-літературних організаціях, як наприклад в громаді, що гуртувалася навколо Миколи Лисен- ка. Громада влаштовувала часті збори, де відбу- валися читання, слухано й обговорювано різні лі- тературні твори членів громади (Самійленко читав там свого „Герострата“) й т. інш. Громада об'єд- нувала видатні культурні сили; до складу її нале- жали такі особи, як Сергій Шелухин, Славинський, Косач (син письменниці Олени Пчілки), Одарка Романова (мати гетьманського Міністра Юстиції) й інші. Іноді українська молодь збиралася також і в Івана Семеновича Нечуя-Левицького, який під цю пору одійшов уже в бік од шумливого життя і, зробившися пенсіонером, тихо доживав віку, віддаючи рештки своїх сил літературній праці. Самійленко завше згадує з теплою усмішкою як славетний автор „Баби Параски і баби Палажки“ любив иноді поскаржитися на своїх літературних персонажів. „Знову пишу бабу, казав Нечуй-Ле- вицький, і така страшенно тяжка трапилася, що ніяк не можу закінчити; дуже тяжка“. Ще за часів перебування Самійленка в гім- назії, про його спроби перекладу „Іліяди“ ді- знався й зацікавився ними військовий дивізійний лікарь Олександрів; п. Олександрів по істоті своїй був інтелігентною, культурною людиною, він ці- кавився літературою, занимався виданням народ- нього календаря, а також випускав альманах під назвою „Складка“. В цьому альманасі й було вмі- щено початок зробленого Самійленком перекладу „Іліяди“. Знайомство з молодим письменником Олександрів піддержував листуванням і після того, як Самійленко вступив до університету і замеш- кав у Київі. В ті часи організація „Старої Гро- мади“ відпускала щорічно певні кошти для поїзд- ки де-кількох представників української молоді до Галичини, з метою поглиблення й зміцнення національної свідомості. На другім році свого пе- ребування в університеті в число таких стипен- дятів „Старої Громади“ увійшов і Самійленко. Діставши від останньої 100 рублів на поїздку, він виїхав до Галичини разом з 'другим таким же мандрівником — товаришем своїм Арабажіним. Поїздка ця принесла для Самійленка дуже багато. Так, наприклад, у цю пору він не лише познайомився, але й увійшов у дружні стосунки з Іваном Франком, брав, далі, участь в екскурсіях, які організовувало студенство з культурно-просвітною метою; учасники цих екскурсій об'їзджали на провінції села та містечка, виголошували в них лекції, засновували читальні, влаштовували хорові співи при відправі служб Божих й т. інш. Сильська інтелігенція, особливо священники, дуже радо й привітно зустрічала молодих подорожників і через це екскурсії залишали в душах їх учасників найкращі спомини. Перед од'їздом Самійленка з Галичини один з його приятелів накинув йому не зовсім приємне доручення: перевезти через кордон дві валізки літератури (звичайно забороненої в Росії). Літературу цю через кордон мав перепровадити в ночі один галичанин, а Самійленко повинен був очікувати його у Волочиську. Але галичанин з валізками не з'явився, а по стрілянині, яку з по-над кордону було чути вночі, Самійленко зрозумів, що спроба переносу літератури не вдалася. В недовгім часі по поверненні Самійленка з Галичини генерал Олександрів прислав йому по залізниці пакунок з ріжними книжками, в склад яких увіходили випуски альманаху „Складка“ і поема Куліша „Дума про курку з курчатами“. Коли Самійленко з'явився за одержанням свого пакунку, залізнична жандармерія, яка своїм гострим нюхом зачула в повітрі дух „крамоли“, запропонувала Самійленкові затриматися, а сама приступила до огляду підозрілого пакунку. В наслідок цього огляду Самійленко здобув собі право проїхати на кошти скарбу візником до Старокиївського участку мійської поліції. В участвові він станув перед грізні очі генерала Новицького, одного з найславетніших київських україножерів. „А, ви, молодой человек, малоросійскими гадостями занімаєтесь“ — такими словами зустрів Новицький свого гостя і зараз же приступив до його допиту. Дійшовши до особи генерала Олександрова, Новицький звернувся до Самійленка з такими словами: „послушайте, почему ето Александро Вам пишет: книжкі читайте, да не очень то всем показывайте“ й тут же додав: „удивительное дело — особа в таком высоком чине, генерал і находит удобним переписываться с каким то студенчишкой“. Рівночас- 22 но з цією високою авдієнцією в помешканні Са- мійленка провадився трус. Вся історія в решті решт скінчилася благополучно, бо затримані книж- ки були, власне кажучи, самими звичайними ви- даннями (альманах „Складка“ видавався цілком легальним шляхом) і мала лише два наслідки: Самійленко був узятий під негласний догляд по- ліції, а Олександрів мусив навіки стратити надію на підвищення до чину повного генерала. Допи- тувала також поліція і Олександріва в Харкові, зауважуючи при цьому, що „такому почтенному человеку стидно якшатися с мальчишкой і раз- вращать молодьож“. Потурбувала ще раз поліція й Самійленка; він був викликаний повісткою до Старокиївського участку, де полковник Гангарт одібрав від нього показання й підписку про те, що він „не думаєт об отделенії України“. З 1890-м роком роспочинається нова доба в житті Самійленка. В цім році він скінчує універ- ситет і вступає на шлях урядової служби. Отже мусимо тут зазначити, що на цьому шляху він за довгий 30-літній період не здобув великих лаврів; письменник був і залишився до нинішніх днів ідейною людиною, але не спромігся за довгий час служби в державних та громадських установах виховати в собі „ідейного“, захопленого кар'єріз- мом урядовця. Натура його — проста, спокійна, далека від усяких змагань за блага цього світу— не просякла духом отого кар'єрізму і лишенъ у самі останні часи Самійленко осягнув по службі більш-менш високого становища; в урядовій об- становці він нині, як і завше, не узнає близької йому стихії, бо його постійно оточує своя власна, особиста сфера, повна ріжноманітних думок, об- разів і мрій; вони так захоплюють його душу, ними він так повно живе. І через це той, хто знає близько Самійленка, вже не дивується, коли помічає, як знайома сивоволоса постать письмен- ника товчеться з олівцем та клаптиком паперу мо-між купами людей і в самій неможливій об- становці — під шум бурхливих хвиль житейсь- кого моря — творить нові літературні цінності, заносить на папер нові шепотіння своєї натхненої музи. Державну службу свою Самійленко роспочав у 1890 році на київському телеграфі, де прослу- жив біля двох років. Після цього перейшов до Чернигівського Губерніяльного Земства, де зай- няв посаду редактора „Чернигівського Земського Збірника“. В Чернигові він прожив 7 років; під цю пору він зійшовся з великими нашими пись- менниками: Коцюбинським, Б. Грінченком та Л. 24 Глібовим; ції особи брали видатну участь в мі- сцевій українській громаді; до складу останньої належав також, між іншим, і відомий громадський діяч Ілля Шраг. За часів перебування на службі в Чернигів- ськім Земстві Самійленко познайомився і зійшов- ся з теперішньою дружиною своєю Ольгою Сте- панівною, що під ту пору (1893 р.) по закінченні освіти в Московським Катеринінськім Інституті, вернула на стале життя до Чернигова і теж за- ступила до служби в Земстві. Першого вересня 1894 року молода пара взяла шлюб. Дружина Самійленка по походженню є українка (народи- лася в м. Сосниці. на Чернигівщині); батько її походив з давнього козацького роду, мати по жіночій лінії мала предків з калмиків, по муж- ській лінії перебувала в своєцтві з родом відомо- го московського письменника Крилова. Зараз Ольга Самійленко перебуває разом зі своїм чоло- віком на еміграції, поділюючи з письменником гірке життя вигнанців з рідного краю. В 1900 р., за порадою одного знайомого Самій- ленко переїзджає з Чернигівщини до Кубані. Тут він служить по військовій офіції (в „Областному Уп- равленні“ в м. Катеринодарі), але ж нездорове ма- лярійне підсоння примушує його залишити через два роки Кубань. Самійленко вертає до рідних місць — на Полтавщину, де дістає посаду Секре- таря Миргородської Повітової Земської Управи. Під час перебування на Кубані Самійленко спів- робітнічає в газеті „Приазовський Край“, де з великим успіхом виступає яко фельєтоніст. Після двох з половиною років перебування в Миргоро- ді, він переходить на службу до Чернигівського Земства, де займає посаду статистика. Хвиля пер- шої російської революції переносить його до осе- редку українського національно - громадського життя — Київа, до якого він переїздить в 1905 році. Тут він бере діяльну участь в газеті „Рада“, а також в гумористичнім часописі „Шершень“. Але ж у Київі Самійленко затримується ненадов- го: знову дружня порада одного зі знайомих— університетського товариша Дорошевського—ки- дає його на новий шлях і він робиться нотарем в посаді Добрянка на Чернигівщині (цьому приз- наченню допоміг С. Шелухин). В Добрянці він перебуває аж до тієї пори, коли ходом револю- ційних подій в столиці України закладаються перші каміння української державності і повстає орган національної влади — Українська Цент- ральна Рада. Самійленко залишає свою службу в Добрянці і їде до Київа; тут він удається до Ге- 26 нерального Писаря, від якого і дістає призначення на посаду Начальника Інформаційного Від- ділу. Через де-який час він переходить на службу до Міністерства Народньої Освіти (за часів Міні- стра Стешенка), а потім (вже при гетьманаті)— до Міністерства Фінансів, де за часів Директо- ріяту дістає призначення на посаду Директора Департаменту Загальних Справ. В осени 1920 ро- ку Самійленко переходить до Міністерства Іспо- відань, а в біжучим році вступає на службу до Міністерства Закордонних Справ, де працює по пресовому відділу. В липні 1921 року він зали- шає урядову службу, але в листопаді вступає на неї знову по Міністерству Преси й Пропаганди; в складі останнього Самійленко рахується і тепер. Заслуги Володимира Самійленка, як націо- нального письменника не пройшли мимо уваги Уря- ду Української Народньої Республіки і законом з дня 2 Червня 1921 року йому призначеню „по- чесну особисту до-життьову пенсію в розмірі плат- ні зі всіма додатками по посаді Члена Ради Міністра“. Майбутньому видавцеві повного збірника творів Самій- ленка припаде нелегке завдання; йому доведеться росшукувати по десятках ріжних газет, журналів та альманахів роскидані по них оригінальні та перекладні твори письменника, рівним чи- ном, як і збірати в ріжні часи і по ріжних місцях випущені окремими виданнями поодинокі твори письменника. Нижче ми подаємо короткий бібліографічний огляд літературної творчості Володимира Самійленка: А. О р и г і н а л ь н і т в о р и. Перші поетичні твори Самійленка були видані невеличкою книжечкою, що мала назву „Поезії Володимира Самійленка“, в 1890 році; в 90-х роках вийшов також в Галичині окремим виданням переклад десяти пісень Дантовської „Божественної Комедії“, який був роспочатий Самійленком за часів перебування його в університеті. В 1906 році „Русько-Українською Видавничою Спілкою“ було видано у Львові відомий збірник поезій „Україні“, цее видання було повторено випуском у 1907 році в Києві. Обидва видання, як львівське, так і київське, мають в собі значну кількість помилок, ріжних, правда, в кожнім з них. Пізніше, вже за часів істнування української державності, видавниче товариство „Промінь“ в м. Смілі видало збірник „Україні“ з доповненням його поетичними творами останніх часів—до 1916 року включно—, що вмищувалися в „Раді“, „Шершні“, й „Новій Громаді“. Серія статей Самійленка про українську мову друкувалася в журнали „Шлях“, а потім в камянецькому часописі „Нова Думка“. Популярний серед театральних кол жарт-фантазія „У Гайхан-Бея“ був уміщений в „Літературно-Науковім Вістнику“ (1917 р.) Жарт „Драма без горілки“ був видрукований в часописі „Зоря“, а пізніше повторений у виданому Б. Грінченком альманасі „Хвиля за хвилею“. Комедія „Хороба“ не була видрукована, але в рукописи йшла на сцені театру Садовського. Цікаві драматичні картини з часів Хмельниччини під назвою „Маруса Чураївна“ загинули, очевидячки навіки, не побачивши друку. З трьох рукописних примірників цього твору один був одісланий до петроградської цензури. 28 другий Самійленко відав Заньковецькій, а третій взяв у нього якийсь антрепренер. Перший примірник потонув десь в цен- зурних архивах, два інші також безслідно зникли; в наслідок цього наше громадянство позбавлено можливості ознайомитись з одним з найцікавіших драматичних творів Самійленка. Ріж- ні дрібні гумористичні твори його містилися в журнали „Гедзь“, в якому він співробітничав у 1918 році. Гуморески „Химерний батько“, „Щасливий день пана Ямайського“ та „Перший дебют земського начальника“ були видруковані в „Правді“, гумореска „Під Новий Рік“ була вміщена в збірнику, присвяченім І. Фран- кові. В сучасний мент письменник працює над цікавою фан- тастичною поемою „Гея“. Від перших часів своєї літературної діяльності Самійленко зуживав нерідко псевдоніму „Сивенький“, під яким у ріжних періодичних виданнях і була вміщена час- тина його творів. Б. Переклади. З грецької мови: Гомер „Ілія- да — I, II і III пісні (видрукована була лише перша). З італійської мови: Бокачіо. „Декамерон“. Данте „Пекло“ перші десять пісень. З іспанської мови: Ечегерай. „Силою плазування“. — Бласко-Ібаньєс. „Хатина“ — було вміщено в „Літерат.-Наук. Вістнику“ (1910), потім випущено окремим виданням. — Саль- вадор-Гранес. „Я вечеряю з мамою“ — вийшло окремим ви- данням у Київі. — Невеличкі новелі ріжних авторів („Гроза міністрів“, „Рекомендації“ й інш.) друковалися в низці часо- писів, потім були випущені окремою книжкою видавництвом „Час“. З французьської мови: Мольєр. „Тартюф“, „Шлюб з при- мусу“, „Лікарь по неволі“. — Тристан-Бернар. „Пригода 7-го квітня“, комедія — видано т-вом „Криниця“ у Київі в 1916 році. — Скріб. „Бертран і Ратон“ („Як роблять революцію“)— вийшло в Київі в 1918 році, потім повторено в 1919 році ви- давничим товариством „Сяйво“. — Новелі Катюль-Мандеса були видруковані в часопису „Шлях“, оповідання Анатоля Франса в „Новій Громаді“. Переклад Моль'єрівського „Тар- тюфа“ був уміщений в „Літературно-Науковім Вістнику“ за 1901 рік, потім він вийшов окремим виданням, яке в 1917 році було повторено видавництвом „Вернигора“. Де-кілька цінних перекладів Самійленка здебала тая ж недоля, що спіткала і „Марусю Чурайну“: „Лікарь по неволі“ Моль'єра загинув у одного поміщика, якому він оддав рукопис для читання; між іншим цей рукопис мандрував до Петрограду, звідкиля вернув з поміткою цензури: „к представленню неудоб- но“. П'ятнадцять новель „Декамерона“ було передано до друку Т-ву „Вернигора“ й загинуло в Київі під час большовицької навали. Так само в наслідок бурхливих політичних подій заги- нув у черкаського видавництва „Сіяч“ переклад твору Ечега- рая „Силою плаzuвання“. В цьому нарисі ми не маємо наміру давати характеристику творчості Володимира Самійленка й розглядати поодинокі його твори. Це складає собою окреме, цілком самостійне завдання, якому має бути присвячена й окрема самостійна праця. Але ж ми не можемо не відзначити тут того фак- ту, що в літературній діяльності Самійленка, в її напрямкові та змісті, знайшла собі широкий і яс- кравий відбиток вдача письменника, його ідеольо- 30 гія, його світогляд. Щира любов до людськости, з'окрема до рідного скривдженого народу, пекучий біль за пануючі на землі неправду та зло і ясне прагнення до високих ідеалів, до дитячої незлостности й чистоти духа — світлим ореолем оточують поезію Володимира Самійленка і словами його творів голосно промовляють до людських сердець. Ці ясні почуття не заслоняють собою ні їдкість сатири, ні колючий сміх сарказму; дивні світлі чуття ці в поезії Самійленка панують по-над усім і своїм теплом привітно гріють людську душу; і вона радісно відчуває, що в творах письменника немає місця для злоби, як немає його в зогрітому любовію до всього живого, дитяче-чистому серці сивоволосого старця. ВИДАННЯ Т-ВА „ОСВІТА“ В ТАРНОВІ: Борис Лисянський. Володимир Самійленко. З нагоди 35-літнього ювілею літературної діяльності. Нарис. Михайло Обідний. „Володимир Самійленко на терезах поетичної думки“. Кожна книжка з портретом В. Самійленка. Володимир Самійленко НА ТЕРЕЗАХ ПОЕТИЧНОЇ ДУМКИ. Михайло Обідний. V. Cerninovský МИХАЙЛО ОБІДНІЙ. ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО НА ТЕРЕЗАХ ПОЕТИЧНОЇ ДУМКИ. Доклад, читаний на надзвичайному прилюдному засіданні Літер.-Містецького Т-ва в м. Ченстохові, 27 березня 1921 р. ТАРНІВ ◊ 1921. В ДРУКАРНІ Й. ПІША. Видання Т-ва „ОСВІТА“ в Тарнові. 1.000 примірників. Ювілей 35-літньої літературної діяльності славного поета Володимира Самійленка застав нас, як і самого юві- лята, на еміграції. Трудно було зібрати необхідні матеріали для повного освітлення творчості Вол. Самійленка, та, до речі кажучи, таких матеріалів небагато й мається. Головним чином я використав відомости, ласкаво уділені мені самим поважним ювілятом. Також значно допоміг мені матеріалами й порадами Вш. П. Проф. Іван Шендрик, якому тут висловлюю свою глибоку подяку. Вол. Самійленко в творчості своїй найбільше мене за- цікавив як поет-патріот і гуманіст, тому я з цих боків доклад- ніше його і освітлюю. В докладі я не розглядаю останнього великого твору Вол. Самійленка — поеми „Гея“ через те, що цей твір по- чав появлятися в світ частками вже після мого докладу. В рік ювілею коріфея українського письменства, старішо- го нашого поета Володимира Самійленка, мехай це моє щире хоч коротке, слово буде привітом йому і побажанням — жити і працювати многа літа і вже ювілей 40-літньої літературної діяльності пишно святкувати на рідній, вільній землі. АВТОР. I. Є люди, саме імя яких стає многофарбною домінатою кращих якостей. Перед нами корифей українського письменства — Володимир Самійленко „Сивенький“ поет, письменник і публіціст, з душею кришталевої краси, скромною як ранок, творчою як весняна ріка. Тридцять пять років назад із лірою скорботною як печаль Марії, огнеструнною як мечі блискавиці, прийшов він до творчого життя, прийшов і кликати до боротьби за волю поневоленої батьківщини. Народився Володимир Самійленко 22-го січня 1864 року, в м. Сорочинцях, Миргородського повіту на Полтавщині. Освіту одержав середню в Полтавській гімназії, яку скінчив 1884 р., а вищу — в Київському Університеті, де спеціалізувався в слов'янській фільології. Тернистий життєвий шлях простилався перед поетом. Обтяжений родиною, не маючи засобів до життя, він мусив уперто працювати задля шматка хліба. Та полонило його щось вище від турбот життєвих. Правди, краси та волі шукає він. Рівно 35 років назад — року 1884, себто на двадцятому році життя ювілятового, вперше надруковано його поезії. 6 Далі, як згадує Франко, „виходить твір за твором, поезія за поезією, всі гарні, де-які блискучі й цінні, як кош- товні перлинн нашої літератури, всі написані бездоганно чи- стою, ясною як небесна блакить, прозорою і дзвінкою україн- ською мовою. І ся мова, ся гармонійність у творах Самійленка, то одна з загадок його появи“. Володимир Самійленко бере участь у співро- бітництві в численних періодичних і неперіодич- них виданнях, вміщаючи то віршовані, то прозою написані свої твори *). Року 1890 видано першу збірку його поезій „З поезій С-а“ а року 1906 видано антольо- гичний збірник „Україні“ (Львів, 1906 р.. ст. 131), яке видання через декільки років поновлено у Київі. Тридцятьп'ятирічний літературний доробок Самійленків, крім поезії, складає десятки ориг- нальних та перекладних творів, написаних прозою. ОРИГІНАЛЬНІ ТВОРИ: „З поезій С-а“ — збірка поезій. „Маруся Чураївна“, драматичні карти- ни на 5 дій. „Драма без горілки“ жарт на 1 дію. *) „Зоря“ 1886 р., „Ватра“ 1886 р., „Дзвінок“ 1886 р., „Складка“ 1887 р., „Правда“ 1888 р., „Зерна“ 1888 р., „Буко- вина“, „Руслан“, „Світова поезія“ 1895 р., „Хвиля за хвилею“ 1900 р., „Вік“ 1902 р., „Акорди“ 1903 р., „Дубове листя“ 1903 р., „З над хмар і долин“ 1903 р., „На вічну память Котляревсько- му“ 1904 р., „Розвага“ 1905 р., „Червона квітка“ 1905 р., „До- світні огні“ 1906 р., „Літературно-Науковий Вістник“, „Гро- мадська думка“, „Українська муза“, „Шершень“ 1906 р., „Но- ва громада“, „Рада“, „Світ“ 1906 р., „Нова Рада“, „Будяк“, „Шлях“, „Трибуна“, „Україна“, „Нова Думка“, „Українське Слово“, „Шлях“ і инш. „Україні“ — антольогичн. збірник. „Дядькова хвороба“, комедія на 3 дії, згодом пєсу було автором перероблено і вона вийшла під назвою „Хвороба“. „У Гайхан-Бея“, жарт-фантазія на 2 дії. „Химерний батько“, жарт на 2 дії. Щасливий день пана Ямайсько- го", гумореска. "Перший дебют земського На- чальника", гумореска. „Під новий рік“, в збірці на честь Івана Франка. „Як я перейшов від слова до думки“, фейлетон. „Казка про смутного чоловіка“, фейлетон. „Гея", поема. Статті, фейлетони в газетах та журналах. ПЕРЕКЛАДИ: „Тартюф“, Молера, ритмованим віршом. „Шлюб з примусу", Молера — прозою. „Лікарь не поволі“ — теж. „Пригода 7-го квітня“, комедія на 1 дію Трістана Бернара. „Я вечеряю з мамою", комедія на 1 дію Гранеса. „Силою плазування“, комедія на 4 дії Х. Ечегерая. „Хатина“, роман В. Баско-Ібанеса. „Пять еспанських новеллок“. „Пять казок", Катюля Мандеса. „Оповідання" з Анатоля Франса. 8 „Бертран і Ратон“, комедія на 5 дій Е. Скріба. „Декамерон“, Бокачіо. „Перша пісня“ Іліяди. „Пекло“ Данта, перші десять пісень. „Разговори“, Деякі пародії на москов- філів під цею загальною назвою. „Оповідання“ Брет-Гарта, та інш. „Новелі“ ріж. еспанськ. авторів. Та цим не кінчається велика нива, славним сіячем засіяна; ще до сьогодня дзвонять струни його співучої арфи. На великий жаль трьохрічне мандрівничє життя та одірваність від культурних осередків не дають змоги не лише нам, а й самому поважному ювіляту зібрати докладні відомості про деякі його твори та їх переклади на чужі мови. II. Поважаний ювілят прийшов зі всіма скарбами своєї творчої душі відразу. Талант його відразу зацвів буйним цвітом, майже відразу виявився в повний зріст. „Вже в 1887 році, в газеті „Новості“ в ре- цензії на альманах „Складка“, де було надруко- вано поезії Самійленкові Д. Мордовець визначає його талант. Тим часом літературні кола зацікавлюються молодим поетом, а його твори приймаються до кращих періодичних і неперіодичних видань того часу. Одночасно збільшується коло приклонників творчості Самійленкової. В рецензіях („Літ. Наук. Вістник“, „Зоря“ та інш.) на ріжні видання, де вміщалося твори Самійленкові, підкреслюється його творчі здібності. Самійленкові твори перекладаються на чужі мови. В 90 роках новий його твір — „Казка про смутного чоловіка“ —перекладено на московську мову й надруковано в „Елисаветському Листку“, де незабаром було вміщено й рецензію, досить прихильного до Самійленка змісту. Творча думка Самійленкова набирає широкого розмаху. По виході його сатири „Горе поета“ десь, здається в „Київській старині“, перестерігається поета не посуватись так далеко. Оцінюючи прозу Самійленкову його порівнюють з Тургеневим, находять щось спільного з Достоєвським, Толстим, Чеховим та інш. російськими письменниками. Іван Франко, характеризуючи Самійленка як поета, пише: „У Самійленка кожен навіть найслабіший вірш продуманий основно, кожна строфа стоїть для себе як органічна цілість, нема в них повторювань і перемелювання пустої полови і відразу чуємо, що се говорить не лише талановитий поет, але також розумний, освічений чоловік, говорити серйозно про річі, які наболіли у самого і наче самі просяться на уста; можна не згожуватися з його поглядами, суперечатися з ним, але від першої хвилини маємо враження, що, читаючи вірші Самійленка, чуємо слова поважного чоловіка, а не пусту гру слів. Він відразу виступив готовим і відразу виявив головну прикмети своєї душі: поважну задуманість і сатиру, підправлену золотим українським гумором. Отсей гумор, що немов усміхається крізь слюзи, є одна з надзвичайних прикмет нашого поета“. Одначе про Самійленка до цього часу було сказано досить мало; творів його не популяризовано, і тоді, як дещо з цих творів в останніх ро- 10 ках можна було відшукати на інших мовах, на українській мові майже нічого не було. В журналі „Украинская Жизнь“ 1916 року Богданович в своїй статті про Самійленка також підкреслює, що про його сказано дуже мало, а про нього можна і необхідно сказати багато! В українській літературі Володимиру Самій- мійленкові, особливо як поету, належить одно з кращих місць. Він приніс в нашу літературу бага- то свіжого й нового, але ошліфованого і удоско- наленого, він сколихнув українську ретроград- ність того часу, вніс певний імпульс, соками своєї весни відживив паростки на здичавілих деревах дрімотної пуці. Але. Самійленко був далекий від неотеризму. Багату українську запорошену віками мову він лише обчищав від намолу, непотрібного, чужого, ошліфовував камінці-діяманти, що непомітними ва- лялись на шляхах. І з цього боку треба признати за ним велику заслугу. Необхідно також підкреслити й удосконален- ня перекладів Самійленкових з ріжних мов і ріж- них народів: Баранже, Барбіє, Ляшамбоді, Моле- ра, Трістана Бернара, Анатоля Франса, Байрона, Данте, Бокачіо, С. Гранеса, В. Баско-Ібанвса, Е. Скріба, Х. Єчегерая, Катюля Мандеса, Брет-Гарта, Нікітина та инш. Якої літератури відбились впливи на Самій- ленковій поезії? Богданович в „Украинской Жизни“ пише, що є впливи західно-європейських та російських поетів. Одначе не можна не зазначити досить гли- боких впливів літератури грецької. Форму з рефренами перебрав він від Беранже. Що до форми сонетів, то їх перейнято від сонетів італійських. Твори Самійленкові виявляють остільки бага- тий матеріал для критичної думки, що немає змо- ги в короткому цьому докладі вдатися до шир- шого огляду їх, щоб винайти крітерій для належ- ної оцінки, тим більше сьогодня, коли так ба- гато хочеться сказати про ювілята; може це тому, що досі ми дійсно так мало призначали для їх уваги і тепер ніби вперше зустрічаємось. III. Уявімо два типи поетів: поетів — і по- етів — письменників (я не маю на увазі письменників-поетів, себ-то письменників худож- ників). Перші це ті, що мають справдішній поетич- ний природжений талант, носять звязок спорід- нення з красою природи й життя, на струнах своєї душі відчувають найтонші дотики радості, суму, страждань, мук і не лише явищ пережи- ваного ними часу, а на цілі століття в будуччину чи минувшину віддаленних. Вони не завжди пи- шуть поезії на наперед обрані та опрацьовані теми; в часи натхнення вони наче невольники, наче техничні виконавці, яких справа полягає ли- ше в написанні, пишуть те, що несуть з глибини душі співучі хвилі нестримно-летючого весняного струмка, в часи своєї творчості вони доходять навіть до ампутації себе від світа інтелектуально- го і нагадують вакханок, які в екстазі божевіль- ного руху і самі не знають, що роблять. 12 Лише потім, коли створено, коли написано, поет, як мореплавець після бурі, переглядає весь хаос пережитого, бере під аналіз розуму мірку- вань, порівнювань та оцінки, лише тоді він пере- живав найвищі екзальтації радості й завдоволен- ня; але останнє хвилеве і ефірне. Завтра поет ки- не недавно створену поему як щось віджите й не- цікаве, бо його вічно - незадоволена душа, відчу- ваючи нові невідомі гармонії, прагне нових пере- живань, нових створень. Други — поети-письменники — це ті, якими рясна історія всіх часів і всіх народів. Це люди, переважно знайомі з технікою будови вір- шів, частенько, запозичаючи образи, форми, а іно- ді й зміст у створених не ними віршів, силкую- чись над силою, дають щось хворе, сухе, бліде, без хлорохвілю, немузичне, неприродне, брехливе, а навіть і брудне, чого справжній поет у величний храм краси ніколи б не вніс. Володимир Самійленко без сумніву є типу перших — справжніх поетів. Він прийшов з досить помітними ознаками ідеалу того уявленого нами поета віків — синтеза мистецтва, науки і культури, що поведе людство в Далеке Царство апогею розцвіту краси життя, до знайдення Бога на землі. IV. Доля судила Самійленкові прийти до твор- чого життя в часи жорстокого абсолютизму, в часи запеклих українофобів-київських цензорів: Рафаельського, Ромера, Самойлова, жандармського генерала Новицького та інш., що намагалися по- ховати українське слово та винищити крамольну плеяду українських літераторів. Чорна зграя з особливою жорстокістю накинулася на Самійленка, як на небажаного апологета української справи і на кожний його твір накладає заборону. На одному з творів Самійленкових, заборонених цензурою, київський цензор Рафальський написав таку резолюцію: „Авторь обнаруживаетъ стремление къ созданію искусственныхъ словъ и оборотовъ, а также къ измѣненію уже существующихъ въ русскомъ языкѣ“. Всю цю швору україножерів Самійленко досить влучно охарактеризував в своїх сатирах: „Собаки“, „Пісня про Віщого Василя“ та інш. Самійленко вірить в ту кращу годину своєї нації, коли згинуть всі насильники, цензори і жандарми, коли слово не знатиме отрути — заборони. У віршах „Ельдорадо“, „Російська серенада“, „Міністерська пісня“ та інш. Самійленко відкопує гниле коріння трухлявого „дуба російського“, який мусів від першої стихії впасти: „Десь далеко є країна Пишна, вільна, щастям горда. Кожен там живе щасливо... Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю, Всяк її шука по змозі, І про неї розмовляють... У острозі, у острозі“. (Ельдорадо). 14 Самійленко бачить, що до побільшення лиха неволі, яку принесли для його нації вороги, спричиняються самі ж українці, оті лежебоки, крути-голови, „патріоти Івані“, „ідеальні публіцисти“ та інші, що лише язиками обіцяють працювати для Вкраїни, а на ділі нічого не роблять і навіть допомагають заковувати матір. Їх поет характерно згадує в ряді своїх гарних сатир: „Патріота Іван“, „Ідеальний публіцист“, „Патріотична праця“, „На печі, та інш. „На таємних думках та на мріях палких Я роботу народню обмежу. Та зате для добра земляків дорогих Я без мрій і хвилини не влежу. Ще стоїть Україна: не вмерла вона. І вмирати не має охоти. Кожна піч українська — фортеця міцна. Тут на чатах лежать патріоти. (На печі). В ліриці Самійленковій повстає титанічна по- стать поета-патріота, що стає поруч з Шев- ченком. Правда в порівнюванні з Шевченком Са- мійленко писав мало, але в написаному сказано надмірно багато. В огнистих словах Самійленкових не думка і мрії поета, то є крик прикутого до скелі Прометея, то крик велетенської нації, її страждання і муки, її скарга до Бога, її протест вікам і на- родам. Вже одна щира назва його збірки поезій „Україні“ підготовлює читача до вступу у величний храм поета-патріота. Ви вступаєте в храм і в притворах його на білих мармурах вічности читаєте: „Як мрію чистую з найкращих мрій Я заховаю в серці Україну. І працю тиху і мої пісні На вівтарь твій побожно я складаю. Натхни-ж мене! Нехай у мертвім сні Я днів моїх даремно не загаю. ... і знай що в час страшний Твій син тобі не пожаліє крови, І що не спинить страх усіх погріз Моїх пісень, моїх за Тебе сліз. (Україні). Ви переходите кольонадою цього величавого храму, ніби зачаровані якоюсь невідомою силою, невільно зупиняєтесь над кожним малюнком, над кожним акордом квітчастої гармонії, зливаєтесь з образами творчої уяви поетової. Ось перед вами пишно розквітла веселка, що у воду спустила кінці кольористі. „Люба веселочко! будь ти й мені за ознако надії, Що не потоне народ наш без сліду в народностях інших“. (Веселка). То поет—в тяжкому непокою серед бурь та чорних хмар, що ночами нависли над його краєм, під стогін і плач нещасної Гекуби, знесилений, згорнувши обламані в боротьбі крила, кидає свій невмирущий зір туди, де розцвіла веселка і якось 16 несміло, навіть наївно прохає її бути й йому оз- накою, що не загине без сліду його нація, бо „В серці надія не хоче загинуть і житиме вічно, Бо та надія свята, бо та надія безсмертна“. (Веселка). Перед Самійленком повстають люти кати, що вимордовують його братів, його націю, він навіть не знаходить слів, щоб виявити муки, які душу йому шматують. „О де набрати слів? де виразів найти Для мук, що душу всю шматують, Коли я подивлюсь як лютії кати У нашій хаті бенкетують? Що дня те бачити! І очі ще мої Не вийшли разом із сльозами. (Так смійтеся), Та глибока віра в перемогу правди, віра у визволення його нації, яка повстане велетнем і здивує ясним сяйвом всесвіт, переносять поета від палаючого серця в сферу інтелектуальної рів- новаги, тому він кидає катам: „Так смійтеся тепер! Але вже близько дні, Що оживе наш люд забутий, І ті, що слухають од нас самі пісні, Почують голос ще нечутий. І правди світ ясний, якого не було, Здивована земля побачить, І світом тим гнобителям на зло Народ великий наш одлячить. (Так смійтеся). В часи, коли Мати - Україна на хресті, коли поет у великій тузи і скорботах, коли ввесь світ повинен повитися в жалобу, він чує навісний ре- гіт навколо хреста, подібний до реготу, що ки- дали вороги розп'ятому Ісусу. „І знов я згадую тебе Вкраїно - Мати, Твою біду, твій вид сумний; Округ хреста твого, мій краю розп'ятий, Я чую регіт навісний“. (У сумний час). Україну, українську націю поет уявляє як безсмертного велетня, який, в силу всіх законів, жити мусить, бо він бореться не для поневолен- ня когось, а обороняючи від ворогів свої хати. „Нас не зможуть супостати Взяти в кайдани свої: Ми бороним наші хати, Наші тихі гаї. (Україна). Україна — це для Самійленка щось надбо- жественне, це все; його душа, як море надбере- гове, повна дитирамбів, при одному спогаді про Україну поета охоплює непомірний патос. Взагалі Самійленко і Україна це—Дамон і Фінтій. „Наша славна Україна, Наше щастя і наш рай. Чи на світі є країна Ще милійша за наш край. І в щасливі, злі години Ми для неї живемо, На Вкраїні й для Вкраїни Будем жить і помремо“. (Україна). 18 Та любов Самійленкова до України не зви- чайна любов патріота, який бажає бачити щасли- вою та могутньою свою націю, то є любов широко гуманіста, який любить свою націю не тому тільки, що рідна по крові, а тому, що ця нація окривждена, пригнічена, замучена, це останнє най- більше його споріднює з нею. Коли почалося відродження України, коли українська нація почула себе на якийсь час щасли- вою, змовкла арфа Самійленкова, вона не співала для щастя. Коли ж знову на Україну насунули чорні хмари, коли знову українська нація застог- нала в неволі, знову в Самійленка загомонів дух творчості. Ясно тепер, чому Самійленко мало писав в радісні дні відродження і чому багато писав до і пише в останній час. V. Чистий, правдивий, не гризький, злитий зі слізьми гумор Самійленків викликає привабність до його сатир. Ряд чудовних сатир: „Горе поета“, „На печі“, „Патріотична праця“, „Патріота Іван“, „Ельдорадо“, „До поета“, „Те Deum“, „Божий приклад“ та инш. сприяли великій популярності поета. Та найбільше цікавий Самійленко в ліриці, де він виступає як поет-фільозоф. Вірю в єдиного Бога; крім Бога нічого немає, Вірю що є тільки Дух, Космос же прояв його І що свідомість моя єсть око єдиного Духа, Котрим себе озира втілене в Космос Буття. Вірю що світ матеряльний не єсть абсолютна реальність, Вірю що час і простір теж абсолютної не більш: Вічність не більша як мить, як і мить не коротша за вічність Точка й безмежність світів у Всесвіднім — одно. („Символ віри“) „Символ віри“ один з кращих віршів Самійленка як поета-філософа, написаний в 1918 р. Самійленко вірить в той кращий час, коли можна буде через працю, офіри й терпіння з небом як не зєднатися, то наблизитися до нього. Вперед і вперед, туди—до сонця правди стремить Самійленко в леті свого творчого духу, туди — до неба, бо мета життя—небо, той далекий мрійний час апогею росцвіту краси життя, час уявленого ідеалу життя людства. Прискорюючи свій лет до того мрійного царства, поет відчуває, що відривається від людства, чи, вірніше, здрібніле, приспавше широкі пориви, занепавше через життя в рутині міщанства людство відривається від нього. Тому він з тяжким болем каже: „Найкращі пориви, гарячі почуття Розсікли ми ножем холодним міркування, І склали ми собі розмірене життя Без глибини думок, без сили поривання. Немає творчості, поезія в багні, А філософію тепер ми осміяли, А геній, нащо він для рою комашні, Нам будуть фабрики кувати ідеали“. (Людскість) 20 Але у Самійленка немає справжнього колю- чого докору і до цього сірого міщанського моря. Його ніжна гуманна душа скорбитъ від тяжкої участі отруєного пітьмою людства. Він залишає високі Олімпи і сходить в темні холодні низи, щоб шляхом терпіння і офір зійти на ті Олімпи разом з цілим людством, яке повинно сісти поруч з богами. Вічним провідним сонцем людства буде поезія. „Не вмре поезія“ — каже Самійленко, як би глибоко в темні низи життя людство не доходило. „Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки живе земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха. І поки на землі ще є одна сльозина Поезія її нашадкам передастъ, І поки між людьми ще втіха є невинна Поезія в її ще радости додастъ. (Не вмре поезія) В синтезі творчих досягнень Самійленкових глибокому змісту поезії часто гармонує зовніш- ність, тональність та завжди кришталевість мови. Деякі його поезії виявляють суцільну музику слів і настроїв ніжну наїхненну гармонію: „Весняна елегія“, „Сумуєш ти“, „Мій дух як ніч“, „Вечірня пісня“, „Весна“ та инш. На музику покладені: Лисенком — „Умер поет“, „Горе поета“, Стеценком — „Тихесенький вечір“, „Царь Горох“, Е. Москвичовим—„Мій дух як ніч“, Івахом — „Весна“ та самим В. Самійленком — „Україна“. Цікаво, що Самійленко, віддаючи перевагу музичному боку, не позбавляє вірша глибокого змісту, що не кожному поету вдається. В часи найглибших емоцій поет знаходить себе в концепції міркувань, порівнювань і инш. „О знаю я, Чого моя Душа смуткує і болить, Яка печаль І що за жаль Їх радість хоче затруїть. Того вона Болить, що зна Непевність радощів своїх, Що час мине І поглине Самую змогу бачить їх. В природі ж сій По вік живий, Вона бажалаб вічно жить. В красі її Чуття свої Хотілаб вічно веселить. (Весняна елегія). Поет і під акорди весняної гармонії, як мисленник, не може цілком перенестись із сфери розуму в сферу серця, в сферу хвилевих, може безмістовних переживань. Він тепер, весною лише глибше відчуває свою приналежність до природи, свою нерозлучність з нею, як із своїм належним, звідки прийшов і куди одійде. Поет заповідує по смерти себе природі, бо вона навіть і тіло його забере у свій величний храм. Тому що ніщо ніде ніколи не пропадає, як природі, так і поету кінця немає. Красі природи він принесе все, що надала йому сама ж природа і вічно буде виконувати її закони. Закінчуючи вірш, поет із світу духового зно- ву переноситься до світу реального, переймається песимізмом, сумує за тим, що, коли прийде на землю дійсна весна краси життя, його вже на землі не буде. „Коли я вмру То в ту пору Природі я себе віддам, І тіло все Перенесе Вона у свій величний храм. Ніщо ніде Не пропаде: Як ій, мені кінця нема; В її красу Я все внесу, Що надала вона сама. Без перепон Її закон До віку буду я сповнять,— Та я смутний, Що в добі тій Я вже не буду існувать. (Весняна елегія). Тиха мелодія останніх акордів надвечірнього сонця нагадує поету, що всьому є свій вечір, свій кінець, та він, захоплений красою погасаючого дня, золотим ланцюжком скорбних рефрен, умоляє сонечко не заходити, не лягати, ще по- світити „Тихесенький вечір На землю спадає І сонце сідає в темнесенький гай. О сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось, Ще не лягай. (Вечірня пісня). VII. Які ж головніші прикмети творчої душі Са- мійленкової, що споріднюють всі його твори, що в кожній поезії лягли властивістю змісту його я. Коли ми уважливо розглянемо цілий ряд йо- го поезій та візьмемо їх під аналіз, то знайдемо собі відповідь на поставлене запитання. Треба звернути увагу на характерність лірич- них сатир Самійленкових, в яких часто виступає сам автор персонажем окривджених. Самійленко любить перекладати лише тих поетів і письменників, в творах яких находить співзвучність своїй творчій душі, хоча б вони й не були його сучасниками. Можна сказати, що його поезія навіяна ду- хом поезії мистців раннього відродження: Бокаччо, Данте, Петрарка, просякнутих наскрізь любов'ю до людини, а перекладає він: Ляшамбоді, Катюля Мандеса, Баско Ібанеса, Гранеса, Трістана Бер- нара, Ечегера — поетів лагідної вдачі, твори яких навіяні лагідним і ніжним почуттям до душі ближнього. 24 Близький йому по духу і любить він Молера та інших поетів псевдоклясиків, що були захоплені любов'ю до гуманітарних поетів відродження. Чи не нагадує нам і Самійленко поета гуманіста? У віршах „Україні“, „У сумний час“, „Патріоти“, „Так смійтеся“, „Не вже для нас“ проведена рівнобіжність почуття поета до людини і до країни олицетвореної в особистості матері-страдниці. У вірші „Грішниця“ поет виводить грішницю, ту істоту, що викликає до себе гидливість, жах, яка гідна лише докору і зневаги, істоту, від якої все ліпше серед люда відвертається, але яка всюж таки є людина, що переборена і знівечена життям, і через те викликає в поета, замісць докірливих слів, великий жаль. „І шкода так тебе, занедбана всіма. Росте в моїй душі до тебе жаль великий А слів на язиці докірливих нема. (Грішниця). У вірші „Ридання душі“ поет хвилюється з приводу зневірря під впливом життя, коли здається, що загублено давню чистоту душі, що втрачено ідеї святості людини. В „Зимовім діалогу“ змальовує плач душі під впливом думок про старість, коли здається, що поховано на віки „безоглядну віру до людей і чулість серця“. У вірші „Горе поета“ — поділює біль душі поета, викликаний неуважливим і образливим ставленням суспільства до творів, написаних кров'ю серця. В „Ельдорадо“ та „Російська се- ренада“ поет переживає муки страждань по- неволених народів російських. У віршу „Найдорожча перлина“ по- ету уявляється перлом „сльоза святая, за нещас- ний люд пролита“. В „Елегії“ поет дивується як можна бу- ти щасливим і веселим, бачивши завжди круг се- бе стільки нещасних людей і не зробивши нічого для полекшення їх долі. У вірші „Весна вернулася“ — неви- мовний сум, що життя проходить марно, що не можна прикласти сил на своїй ниві, бо її немає, бо її віднято, сум за тим, що коли ту ниву буде й засіяно, то врожай зберуть інші люди. У вірші „Не будемо ми йти“ — вис- ловлюється проти варварських способів боротьби з ворогом, бо насамперед і вороги є люди і на них як на людей можна і треба впливати пропо- віддю. У вірші „Поетові“ — закликає творця злитись з людиною, зазирнути їй у душу душею. „Годі тобі малювати Дніпро, нарікати на долю Та про ті очі співати, що ти й небачив ніде. Краще людину змалой, зазирни їй у душу душею Радість і смуток її в слові твоїм покажи. (Поетові). У вірші „Поки душею“ — поет цураєть- ся правди на небі, бо вона повинна прийти на землю і спинити страждання. У вірші „Поступ, — протести душі про- 26 ти неминучости того крівавого шляху, яким іде людський поступ. У вірші „26 лютого“ — заповіт гуманності. „О бережіть її ту чистую любов До обездоленого люду. Я за для його жив і кайдани знайшов, Його й на небі не забуду. (26 лютого). У вірші „О рел“ нагадується, що пориви до неба не повинні заглушати почуття до землі; поет є син землі, не сміє її залишати, а лише може бути посередником межи нею і небом. У вірші „Не вмре поезія“ поет зазначає, що доки існують любов між людьми і натхненні її провідники, доти не вмре поезія, як творчість духа. „У вірші „Людськість“, „Не має серця у нас“ кидає болюче поет і тому наша дійсність важка. Все ж він вірить в кращий час. Він бажає знайти як не людей, то хоч людську породу, бо невідрадно навколо: минув героїв час і людину заступила машина, гармати на службі у прогресу, фабрики кують ідеали, бо потьмарився промінь у серцеві. У вірші „Плачте над тими“ — невимовний сум над долею рідного краю. „О плачте над тими, чий храм у руїнах, а край тільки сниться. На решті я зупиняюсь на вірші „Герострат“, в якому поет досить цікаво трактує постать Геростратову. Герострат любить людину, любить землю і боліє за цю саму людину, що їй уділено такі великі поривання — одвічну невмирущу вішу думку, золоте серце і разом з тим безсилість перед тай- нами природи. Чому все, що оточує людину, безсмертне, чому нема йому кінця й почину. Хіба не мусила б стояти людина вище, що має й душу й думку, всепізнаючий розум, розуміння добра і зла, збаг- нення вічності, що має непереможне бажання до життя і охоту все чути й знати. Герострат не тільки тонка й шляхетна індивідуальність, по своїх емоціях це певно надлюдина, це певно поет. І в ньому, як вінець розвитку його психич- них переживань, зароджується і зростає протест проти лютої невблаганної Мойри. Нове почуття, почуття гідності стати до боротьби за визволен- ня людини, все більше набирає в ньому сили, стремить перетворитися у діло. Він пробує вия- вити цей протест на самому собі. Стати героєм міфічним, одним з тих міфічних гігантів, що ко- лись в обороні людства оголосили війну богам, понакидали гори на гори, щоб по цій будівлі до- братися до високого неба і помститися богам. Але це міф. А сил його не вистачає навіть на військовий вчинок в бою з ворогом. Жадання помсти від того ще більше наро- стає за власну нікчемність, як огонь пече і не дає спокою Жадання великих діл роспалоє груди і він викликає на бій всіх цих вигаданих істот, яким будують храми і кадять фіміям. І, як перший акт боротьби, він палить храм безсмертної Артеміди. 28 Він знає, що його назвуть страшним зло- чинцем, що його ославлять як безумця, але це його не спиняє, бо це піднесе імя людини, це покаже його титанічну силу, це піднесе на сту- пінь безсмертности. Можна булоб розглянути ще багато віршів Самійленка з характерними рисами, та вже пере- глянутих цілком досить, щоб виявити найдорож- чий перл його творчої душі, а той перл — є гуманність і треба підкреслити, що в поезіях Самійленкових наряду з чистим, прозорим гума- нізмом не помітно присутності сентименталізму. Критика майбутнього і детальне вивчення Самійленка, коли до вивчення буде притягнуто і історію розвитку нашої громадської думки і істо- рію відродження нашої нації і історію розвитку нашої державності, коли до порівнання буде при- тягнуто анальогічні епохи в житті інших націй і інших віків — імя Самійленкове поставиться в ряді великих творців і поборників європейського гуманізму. VIII. Я не мав наміру наближати свій доклад до памфлету, одначе не можу обмежитися мовчанням про особисте життя Володимира Самійленка, яке так трагічно для поета склалося. Надсилаючи свою праведну офіру, свій не- погасаючий фіміям туди, де краса, Цариця віків, накреслила свій божественний початок, Самійленко, палачою душею непоборного патріота, був вір- ний ідеї визволення своєї нації і своєї батьківщини з неволі, за це зазнав немало тяжкого лиха, неправди, непокою та турбот ізза шматка хліба. І треба бути справедливими, що суспільство наше ні разу не потурбувалося прийти з допомогою своєму поету, полекшити його тяжкий матеріальний стан, підтримати зруйноване здоровля, дати йому змогу більший час присвятити творчій праці. Самійленко занадто скромна людина, щоб нагадувати комусь про своє тяжке життя, але, як глибокий гуманіст, він не може змовчати про тяжке життя творця, який часто залишається за брамами альтруїзму, що й викликало його до написання вірша „До поета“. „Поете, не хвались, чи маєш хліб чи ні, Якее нам до того діло. Весь обовязок твій складати нам пісні, Але не дбать про власне тіло. (До поета). А певно Самійленко мріяв про спокій останніх років розбитого життя, іділлю тихої хатини, садочок, сонце, творчу працю. А ми навіть не потурбувалися про ізолявання його від страшних вихрів руїни і смерті, через що Самійленко в травні 1919 р. ледве не загинув під час залізничної катастрофи, та чимало й інших жахливих випадків пережив поет підчас трьохрічного мандрування з українською владою. Між тим яка іронія. В той час як в більшій частині українські літератори старшої генерації виїхали за кордон, а молодшої генерації пішли на послуги до ворога, Самійленко три роки і ра- дість і горе, а більше горе, ділить з українськими борцями на полях битв. І тому сумно мені, що прихід Самійленка зустрів злий фатум, жорстока життєва доля, що скрутила, вплила тернами його могутні крила, що стиснула його в бігові творчої потенції, що заслі- пила зір, отруїла байдужливістю до поета наше суспільство. Не дає мені спокою моє сумління, бо й я є частина цієї нації, яка до сьогодняшнього дня сві- домо доконує руйнування душі свого поета, яка в часи глибокого непокою розриває останні стру- ни божественної арфи, яка виснажує останні си- ли поета на тяжкій життєвій праці за для шматка хліба щоденного, яка не дає йому змоги решту свого життя присвятити лише праці літературній. І сумно мені, що ми не захотіли почути ту гармонію вічності, яку так урочисто для своєї на- ції несла з надрайських садів душа поетова, ту гармонію, яку вже ні ми, ні грядучі по нас поко- ління можливо ніколи непочуємо. ВИДАННЯ Т-ВА „ОСВІТА“ В ТАРНОВІ: Борис Лисянський. Володимир Самійленко. З нагоди 35-літнього ювілею літературної діяльності. Нарис. Михайло Обідний. „Володимир Самійленко на терезах поетичної думки“. Кожна книжка з портретом В. Самійленка. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 45. ПРОФ. ІВАН ОГІЄНКО. МОВА УКРАЇНСЬКА БУЛА ВЖЕ МОВОЮ ЦЕРКВИ. НАРИСИ З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ЦЕРКВИ УКРАЇНСЬКОЇ. 1921. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 45. ПРОФ. ІВАН ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. НАРИСИ З ІСТОРІЇ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ЦЕРКВИ УКРАЇНСЬКОЇ. 1921. I. УКРАЇНСЬКА МОВА В ЦЕРКВІ. Мова українська, як мова богослужбова... Просте й коротке речення, а скільки сил своїх поклав на здійснення його український народ! Три останні роки йде вже на Вкраїні великий ре- лігійний рух, три роки точиться завзята боротьба за святе це гасло — хвалімо Бога рідною мовою! Святе гасло це має вже й лучезарного вінця з тих великих страждань, що їх понесли всі, хто визнавав його, — бо за „українізацію“ церкви священників гнали, звільняли зі служби, прокли- нали, позбавляли духовного сану й катували... Свя- те гасло це — хвалімо Бога рідною мовою — не раз вже й окроплено кров'ю наших мучени- ків, що життя своє поклали за здійснення його... Справа введення української мови до церк- ви — це віковічна справа, що давно вже повста- ла перед українським народом, як справа актуаль- на. Спочатку вона виявлялася лише в первісній формі своїй, — чути в церкві проповідь рідною мовою; пізніше це ж саме питання поширилось, бо громадянство почало домагатися ще й читан- ня Євангелії в церкві українською мовою. От тільки в цих первісних формах й виявлялися українські церковні бажання останнього століття аж до початку революції, до 1917 року. Бажання дуже малі, обмежені, й дивні для кожного, хто не знає дореволюційного україн- ського стану, коли придушувалися всякі прояви національного життя. І не дивлючись на те, що бажання ці були такі обмежені, їх все таки не було задоволено... І нарід український до революції не чув в — 4 — своїй церкві а ні казані, а ні Євангелії рідною мовою своєю... Але після революції, з 1917 року, потроху прокидається серед нашого громадянства й рух релігійний, і громадянство до 1920-го року бо- реться ще за старі свої вимоги, і тільки з 1920 ро- ку ставить все це питання вже в цілому його роз- мірі: хвалімо Бога рідною мовою! І з 1920 року починаються на Вкраїні Служби Божі рідною мовою. Українське громадянство досягло таки сво- го, — тепер воно приносить Богові жертву хва- ління рідною мовою своєю... Але скільки хоч би за останні три роки на це покладено сил, скільки понесено втрат недоцільних, і нарешті — скільки пролято крові святої... Єпископат на Вкраїні, що з походження був переважно московським, не йшов в справі цій ні на які уступки, все загострю- вав справу і всіма силами боронився, щоби не до- пустити „мови базару“ до своєї офіційної церкви... В статті отцій я хочу показати, що всі україн- ські церковні бажання, які повстали останніми часами, не були якоюсь новиною, — український нарід хотів тільки відновити те, що давніше він мав в церкві своїй, але що силою було йому від- нято владою московською, хотів, власне, тільки розмосковити свою колись українську церкву. І справді,— історія показує нам, що в давнину мова українська була вже мовою церкви. II. ЦЕРКОВНА ПРОПОВІДЬ ВИГОЛОШУВАЛАСЬ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ. На Україні в кінці XVI-го віку і в початку XVII-го, особливо ж в середині його, утворилась оригінальна церковна казань. Бурхливий час, який переживала тоді Україна, вимагав активної до- - 5 - помоги церкви, вимагав впливу її на нарід. І справді, в той час широко росповсюджується по Вкраїні казань, яка зробила своє певне національне діло. По всіх містах України, в більш помітних церквах, було заведено тоді спеціальну посаду проповідника, — „казнодія“, і на цих посадах часто бували талановиті священники, як, напр., Димитрій Туптало, потім митрополит Ростовський, при архієрейській церкві в Чернігові. Проповідники в своїх казанях вияснювали не тільки релігійні справи, але дуже часто відгукалися й на питання часу свого. Духовенство в той час сміло йшло поруч з народом в його боротьбі за національне існування, і мало на нарід великий і корисний вплив. Церква була тоді правдивою школою, де добре виховувався нарід не тільки релігійно, але й національно, — цьому допомагала як раз казань, допомагала тим, що була вона на рідній мові. Взагалі, нарід український ніколи не забуде своєї церкви старої й її духовенства, бо заслуги їх в культурному житті нашому величезні, бо це церква стара зберігла нам нарід український як український... Казань в рідній мові, вже в більш розвиненій формі, появляється на Вкраїні з XVI-го віку; занесено її було сюди з Заходу через Польщу. Росцвіт церковної казані в рідній мові на Заході припадає на ХVI-й вік, і цю тодішню маніру казані хутко було занесено й на Вкраїну. І на Вкраїні, особливо в XVII-м віці, буйно заколосилася проповідь в рідній мові і дала дуже добрий врожай. За XVI і XVII вики на Вкраїні було засновано дуже багато церковних братств, які кріпко боронили свою батьківську віру; от ці братства дуже добре зрозуміли значення церковної казані і завж- — 6 — ди пильнували мати в себе на службі як найкра- щого проповідника. Була навіть особлива посада „братського казнодія“, на яку запрошувались найкращі проповідники, напр. Кирило Ставровець- кий у Львівського братства, Мелетій Смотриць- кий у Виленського і т. п. І тільки зза того, що проповідь велася рід- ною моєю, вона мала такий великий вплив на нарід, була цілком життєвою і щиро національною. Нарід любив тоді проповідь, і казнодії користали з народньої поваги і були людьми дуже впли- вовими. Багато духовних осіб вславились тоді, як проповідники; згадаю тут хоча б таких, як Ле- онтій Карпович († 1620 р.), Лазар Ба- ранович, що вславив себе двома збірками ка- зань: „Труби словесъ“ 1674 р. та „Мечъ Духов- ний“ 1666 р.; Іоаникій Галятовський, найславніший український проповідник XVII-го віку, його збірка казань, „Ключъ Разумѣнія“ 1659-го року, писана тодішньою літературною українською мовою, мала три виданні (1659— 1660, 1663 і 1665 р.р.) і широко розійшлася не тільки по Вкраїні, але й по всім слов'янським світі; Антоній Радивиловський (†1688. р.), славний казнодій український, випустив дві ве- ликих збірки українською мовою: „Огородокъ Маріи“ 1676 р. та „В'єнець Христовъ“ 1688 р. Славними казнодіями були також: Кирило Став- ровецький, Тарасій Земка, Захар Копистенський, Інокентій Гизель, св. Димитрій Туптало (митро- полит Ростовський), Степан Зизаній, Лаврін Зиза- ній, Семен Полоцький, Степан Яворський і ба- гато інших. В той час на Москві не знали живої церков- ної проповіді, — і її занесли туди українці; україн- - 7 - ці ж завели живу казань не тільки в Росію,—вони заводили її в Болгарії й Сербії ') І скрізь на Вкраїні по церквах вільно лу- нала тоді проповідь рідною мовою; звичайно, ні- кому тоді й в голову не приходило звати рідну мову „мовою мужичною“ і тому не допускати її до церкви. Великі, товсті томи проповідей, пи- саних українською мовою, хочби Галятовського та Радивиловського, красномовно свідчать нам, що українська мова була в той час мовою церк- ви, була мовою, якою вчили й виховували нарід. Так справа точилася три віки,—XVI, XVII та XVIII, і тільки в XIX віці спиняється на Вкраїні рідна проповідь, народжуються нове покоління батюшок, що потроху забуває рідну мову свою, мову батьків своїх, пристає до мови московської, яку й заводить до церковної казані. Правда, й московську казань можна було говорити тільки після певної цензури... І коли з другої половини XIX-го віку заро- джується на Вкраїні рух за заведення проповіді українською мовою (священники Бабченко, Гри- чулевич та Опатович дали книжки казань та опо- відань з святого Письма), то рух цей, власно ка- жучи, нічого нового не домагався,—хотіли тільки відновити стару українську казань, що колись цілі віки вільно виголошувалась по церквах на користь українському народові. ЛІТЕРАТУРА про українську казань. І. Огієнко, Про- повідні І. Галятовського, „Сборникъ Харьк. Ист.-фил. Общ.“ за 1913 р. т. 19.—І. Огієнко, Отголоски современности и мѣст- ныя черты въ „Ключѣ Разумѣнія“ І. Галятовськаго, „Рус. Фил. Вѣстн.“ 1914 р. кн. 2.—М. Марковскій, Антоній Радивилов- скій, з „Унив. Извѣстій“ 1904 і 1905 рр., Київ.—С. Масловъ, Казанье М. Смотрицкаго на честный погребъ о. Л. Карповича 1) Див. про це Проф. І. Огієнко, Українська культура, Київ, 1918 р. ст. 40—41, 82—83. - 8 - „Чтенія в Ист. Общ. Нест. Лѣт.“ 1908 р. кн. 21 вип. 2-3--С. Масловъ, Наука Л. Карповича в неділю перед Різдвом, „За- писки“, Київ, кн. II, 1918 р.--Л. Терновскій, Характеристика южно-русской проповѣди, „Рук. для сельськ. паст.“ 1875 р. №№ 7, 8, 10.--Більш детальну літературу про українську про- повідь див. в цих книжках.--Про українську проповідь я виго- товив був такі праці: 1) Українська проповідь ХУІ-ХУІІІ віків, бібліографічний показчик проповідей, видань їх і літератури про них. 2) Українська проповідь ХУІ-ХУІІ віків, історичний огляд, і 3) „Наука“ Галятовскаго, какъ первый опытъ гомиле- тики на Украинѣ. Праці ці написано було в 1910--1914 р.р. і пізніше віддано до друку: 1 і 2-до „Записок Кам'янець-По- дільського Державного Українського Університету“ кн. 5, а третю--до „Епархіальнихъ Києвскихъ Вѣдомостей“ на руки проф. Хв. И. Титову. Про долю цих праць нічого не знаю... III. ЄВАНГЕЛІЮ ЧИТАЛИ В ЦЕРКВІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ. Дуже рано на Вкраїні повстала потреба ма- ти Письмо Святе на рідній мови; нарід український ще з початку ХVІ-го віку вже був пройнятий думкою чути Слово Боже українською мовою. 1) Думка ця, неясна і слабка з початку ХVІ-го віку, вже в середині цього віку стає конкретною дум- кою українського загалу. Церковно-слов'янська мова, болгарська по походженню, вже для ХVІ-го віку була мовою застарілою й мало зрозумілою; до нашого часу дійшло багато скарг про те, що в ХVІ і ХVІІ віці мови церковно-слов'янської вже не розуміли не тільки звичайне громадянство, але не розуміло цеї мови й духовенство. Зза цього й повстала думка чути Слово Боже живою мовою. Переклади Письма Святого на українську мову першими роспочали проповідники. Виголо- 1) Див. про це більше: Цроф. І. Огієнко, Давні переклади Письма Святого на українську мову. - 9 - шуючи проповіді свої українською мовою, про- повідники рано прийшли до думки перекладати Письмо Святе на мову, зрозумілу народові. То- гочасні проповідники дуже любили пересипати казані свої уривками з Евангелії, з Псавтиря і інших книг Св. Письма, — і ці уривки вони по- чали виголошувати, а в друкованих казанях—пи- сати, українською мовою. Повинен підкреслити тут ще одну річ. Наші духовні письменники XVI-го й XVII-го віків вза- галі дуже любили обіруч користати з св. Письма; цитатами з Біблії переповнено всі їхні писання; на краях книжок цих завжди зазначається й місце з Біблії, звідки взято цитату. Коли б посписувати всі ці цитати зі всіх тодішніх українських творів і звести їх до купи, то ми б мали добру частину Біблії в перекладі на українську мову XVI—XVII віків. Переклади цитат на українську мову почи- наються дуже рано; так, ми їх вже знаходимо в „Похвалі гетману К. І. Острожскому“ невідо- мого автора, в Супрасльськім рукописові, під 1515 роком (видання 1836 р., Москва, ст. 149—154). В книзі Степана Зизанія: „Казаньє св. Кирилла Іерусалимського“ 1596 р. читання з Євангелії при- ведено українською мовою. Почавши з перекладів окремих цитат, хутко дійшли й до думки мати цілу Євангелію україн- ською мовою. І справді, ще в ХVI-м віці, коли в передових тоді слов'янських народів — чехів та поляків — тільки що роспочали перекладати св. Письмо на рідну мову, роспочали такі ж перекла- ди і в нас на Вкраїні. Серед православних слов' ян — сербів, болгар і москалів — українці най- перші почали переклади свої Письма Святого на живу народню мову, роспочали ще з ХVI-го віку, - 10 - тоді як інші православні слов'яне знають такі свої переклади лише з віку XIX-го. Ще за ХУІ-й вік Євангелію було перекладено на українську мову багато раз: 1) в 1556—1561 році в м.м. Дворці і Пересопниці на Волині; це так звана Пересопницька Євангелія, що тепер зберігається в Полтавськім Епархіальнім Музеї і належить Полтавській Духовній Семинарії. 2) Року 1571, на основі перекладу Пересопницького, було перекладено Євангелію на українську мову в Володимирі Волинському; це так звана Волинська Євангелія, що тепер зберігається в м. Житомирі, в Волинськім Епархіальнім Музеї. 3) Десь коло року 1580-го (а може й 1570 р.) Євангелію переклав і частину надрукував Василь Тяпинський. 4) Року 1581-го десь на Волині переклав цілий Новий Завіт на вкраїнську мову Валентин Негалевський; рукопис перекладу зберігається в Київі, в бібліотеці Михайлівського манастиря під № 421 (1636). 5) Нарешті так звана Літківська Євангелія, що тепер зберігається в м. Літки на Чернігівщині, Остерського повіту; це тільки кусок Євангелії від Луки (зачала 4—46), зроблений десь на Волині, можливо в Луцьку, в 1595 році, теж на основі перекладу Пересопницької Євангелії. До цих перекладів Євангелії треба додати ще два переклади, близько мені не відомі, — це переклади, що зберігаються один в Виленській Публичній Бібліотеці, а другий—в Москві, в Рум'янцевскім Музеї '). Цікава та мета, яку зазначали собі перекладчики Євангелії на українську мову. Так, перекладчик Пересопницької Євангелії пише: „а иже єсть перекладана таято святаа Евангелія из язика 1) А. Назаревскій, Языкъ Евангелія 1581 г., ст. 13, примітка 5. - 11 - блігарськаго на мову Роускою,¹) то для леп- шого вырозоумленя людом христіанскога поспо- литого". А Валентин Негалевський пише, що він пе- реклав Новий Завіт „не самъ з своєї властноє ху- ти, а то учинил за намовою и напоминанемъ мно- гихъ учоныхъ, богобойныхъ, а слово Божее ми- лючихъ людей, которые писма полского читати не умеют, а языка словенскаго, читаючи писмом рускимъ, выкладу з словъ его не розумеют". Всі зазначені вище переклади призначалися, звичайно, не тільки для благочестивого читання вірних вдома, — їх читано і в церкві. Так, Пере- сопницька Євангелія безумовно була в церков- ному вжиткові, безумовно по українському її читано в церкві; на це вказує поділ Євангелії на зачала, а також і те, що в Євангелії скрізь дуже старанно позазначувано, де кожна денна Євангелія починається, а де вона кінчиться. Про це ж саме виразно засвідчив і сам перекладчик: в приписці після Єв. від Іоана він зазначає, що свою Єван- гелію він писав „для читаня ц(е)рквеї божих, а для науки людом христіанскога". Про те, що Пересопницьку Євангелію читано і в церкві, свідчить ще й оце місце з Післямови; писар Євангелії, Михайло Василевич, просить: „протож прошу вас, священници, отци и діякони, а вси, которы есте в клиросех причтенных слу- ги церковныя“ простити помилки; це звернення до священників і діяконів свідчить, що Євангелію було читано і в церкві. Про те, що ця Євангелія в українській мові ¹) Слово „руський“ в той час вживалося в значенні україн- ський, див. про це докладніше: Проф. І. Огієнко, Історія української мови. Том I. Вступ до історії української мови. Кам'янець-Подільський, надруковано було 88 сторінок великого розміру. — 12 — була в церковнім вжиткові, свідчить і П. І. Житець- кий, перший науковий дослідник Пересопницької Євангелії. „Не подлежить сомнѣнію—пише він— что оно употреблялось въ Церковномъ Богослу- женіи, сообразно съ желаніемъ переводчиковъ, удержавшихъ въ текстѣ Евангелія такъ называ- емыя зачала; да и самъ Мазепа, ктиторь Пере- яславскаго Собора, жертвую епископской катедрѣ такую книгу, какъ Евангеліе, смотрѣлъ на него, конечно, не съ ученой, а съ практической точки зрѣнія; въ свою очередь и тѣ, кому она была пожертвована, видѣли въ ней прежде всего Бого- службовую книгу, необходимую въ церковномъ обиходѣ. Отець Думитрашко предполагаетъ, что Пересопницкое Евангеліе вышло изъ Церковнаго употребленія только послѣ окончательнаго под- чиненія Малороссійской церкви вѣдѣнію Всерос- сійскаго Синода, когда на кафедру Переяслав- скую стали поставлять епископовъ изъ велико- российянъ“ ¹). Ми такої думки, що цю Євангелію могли читати в церкві аж до часів цариці Катерины, ко- ли остаточно вже обмосковили церкву Українську. Так само й Новий Завіт В. Негалевського, як і інші переклади, поділено на зачала і поза- значувано, де денна Євангелія починається, а де вона кінчиться. Таким чином, як бачимо, стара українська церква знала й допускала читання Євангелії в церкві українською мовою. Тому й довголітні дома- гання українські, щоби Євангелію читано в цер- кві українською мовою, не були для нас нови- ¹) П. И. Житецкій, О Пересопницкой рукописи, „Труды 3-го археологическаго съѣзда в Россіи“, т. II, Київ, 1878 р. Приложенія, ст. 45 — 46. — Н. Думитрашко, Замѣчательная рукопись Полтавской семинаріи, Пересопницкое Евангеліе, 1874 р., ст. 18. - 13 - ною,—український нарід домагався тільки, щоби в церкві його було так, як в старі часи... Знаючи все це, яким дивним стає вперта й довга боротьба Московського св. Синоду „проти бажання українців мати св. Письмо в рідній мові... Пригадаю тут, що коли Пилип Морачевський по- слав свій переклад Євангелії на українську мову митрополитові Петроградському Ісидору, то мит- рополит відповів Морачевському таким листом своїм 14 листопаду 1860 року: „По частномъ со- вѣщаніи съ Святѣйшимъ Синодомъ, увѣдомляю Васъ, что переводъ Євангелій, сдѣланный Вами или другимъ к ѣмъ либо, не может быть допущенъ къ напечатанію“... ЛІТЕРАТУРА про переклади Євангелії на українську мову. Проф. І. Огієнко, Українська Пересоїницька Єван- гелія 1556 р., Тернів, 1921 р.—Проф. І. Огієнко, Н. вий Завіт в перекладі на українську мову Валентина Негалевського 1581 року.—Проф. І. Огієнко, Українська культура, Київ, 1918 р., ст. 41—43.—А. А. Назаревскій, Языкъ Еванге- лія 1581 года въ переводѣ В. Негалевского „Університетська Извѣстія“ кн. 8, 11 і 12-ая за 1911 р., Київ.—А. С. Грузин- скій, Пересопницьке Евангеліе, кафъ памятникъ искусства эпохи Возрождения въ Южной Руси въ XVI в., „Искусство“, 1911 р. кн. 4; Київ.—А. С. Грузинскій, Изь исторіи пере- водa Евангелія въ Южной Россіи въ XVI вѣкѣ. Лѣтковское Евангеліе, Київ, „Чтенія въ Ист. Общ. Нестора -Лѣтописца“ за 1912 р., кн. 22 і 23.—П. І. Житецкій, О переводахъ Евангелія на малорусскій языкъ, „Извѣстія“ 1905 р кн. 4. Репензія Ивана Франка в „Зап. Н. Т.“ т. 70.—Н. Триполь- скій, Волынское рукописное Евангеліе XVI-го вѣка, див. „Волынский Историко-Археологическій Сборникъ“ вип. II, Жито- мир, 1900 р., ст. I—II4.—И. Каманинъ, Дошло ли до насъ въ подлинникѣ Пересопницкое Евангеліе; „Чтенія въ Ист. Общ. Нест. Лѣт.“ 1912 р., кн. III.—М. В. Довнарь-Запольскій, Тянин- скій, переводчикъ Евангелія на бѣлорусское нарѣчіе, „Изслѣдова- нія и статьи“, т. І, Київ, 1909 р., ст. 232—256 (спочатку теж саме в „Извѣстіяхъ“ т. IV кн. 3 ст. 103І-1064, 1899 р.).—П. Владиміровъ, Предисловіе Василя Тянинскаго къ печатному Евангелію, издан- ному въ Западной Россіи около 1570 года, „Кiev. Стар.“ 1889 р. кн. І.—Ор. Левицький, Про Василя Тянинського, що переклав в XVI ст. Євангеліє на просту мову., „Записки Наук. — 14 — Тов.", Київ, т. ХІІ, 1914 р.—Ю. Тиховскій, Новия данная о западнорусскихъ переводахъ священнаго Писанія XVI-го вѣ- ка, „Извѣстія XIV-го Арх. Съѣзда“, № 8 ст. 145.—Детальну лі- тературу про переклади Євангелія на українську мову читач знайде в зазначених працях. IV. УЧИТЕЛЬНА ЕВАНГЕЛІЯ БУЛА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ. Дуже цікавим явищем в церковнім житті України ХVI і XVII віків були так звані Учительні Євангелії. З'явилися вони як результат великого домагання вірних чути церковну казань і Єванге- лію українською мовою. Учительні Євангелії—це спочатку переклад грецької Учительної Єванге- лії св. Отця Каллиста, архієпископа Константино- польського і Вселенського Патріарха. Змістом цеї книжки єсть казання на кожну неділю й свята уро- чисті. Кожна казань роспочинається денною Євангелією, після якої йде казань,—все це того- часною народньою українською мовою. Учительні Євангелії призначалися для цер- ковного вжитку; а щоб прості люде більше їх розуміли, тому писано їх мовою українською. Пи- тання про переклад Учительної Євангелії на жи- ву мову знято було ще в середині ХVI-го віку; вірні, що до цеї справи, поділилися,—одні вима- гали перекладу, другі були проти цього, боючись новини. Про все це виразно свідчить передмова до Учительної Євангелії 1568 року, надрукованої в Заблудові коштом Григорія Ходкевича. Ходке- вич росказує, що він захотів, щоби „слово божіе розмножилося и наученіє людем закону грече- скаго ширилося“. Далі каже: „Помыслилъ же былъ єсми и се, иже бы сію книгу выразумѣнія ради простыхъ людей преложити на простую молву, и — 15 — им'яль єсми о том попеченіє великоє. И совеща- ша ми люди мудрые, в том писм'ї очучены, иже прекладаніемъ з давныхь пословиць на новые помылка чинится немалая, яко же и нынѣ обрѣ- тается в книгахъ новаго переводу. Того ради сію книгу, яко здавна писаную, вельмѣ єсми се вы- друковати, которая кождому не есть закрыта, и къ выразум'нію не трудна, и къ чтенію полезна"... Як бачимо, намальовано картинку, немов з наших часів взяту... Евангелію цю надрукували друкари-москалі: Іван Хведорів та Петро Тимофіїв, що тоді втікли з Москви; певне, це під їх впливом Ходкевич й залишив думку свою видрукувати цю книгу в перекладі на українську мову. Проте життя взяло своє, і Учительну Єван- гелію скоро було перекладено на українську мову, і вона вже в рідній мові широко вживалася в церкві, про що красномовно свідчать передмови до цих Євангелій. Так, ще в передмові Учительної Єван- гелії 1568-го року читаємо, що книга „предана церкви Божієй во всякую недѣлю читатися, також и на господскія праздники и прочих святых, на поученіе христоименитым людемъ ко исправле- нію душевному и телесному божією помощию выдрукована“. В заголовку друкованої Учительної Єванге- лії 1606 року читаємо: „Поученія изъбранына отъ святого Евангелія и отъ многихъ божественныхъ писаній, глаголемая отъ архиерея изъ усть въ всякую недѣлю, на поученіе христоименитымъ людемъ, или прочитаєма, такожде и на господ- скія праздники“. В передмові до учительної Євангелії Кирила Транквиліона, ст. 8, надрукованої в Рохманові 1619-го року, знаходимо: „Достоить сію книгу душеспасительную не тylko въ церкви, но и в — 16 — дому своєм имѣти всякому правовірному христі- анину". Цікаве місце про це ж саме знаходимо й в пе- редмові до Учительної Євангелії 1637-го року, на- друкованої в Київопечерській Лаврі; в цій перед- мові митрополит Петро Могила наказує священ- никам читати цю Євангелію, і додає: „з власти нашеї Архиєрейскоф отческо напоминаемо и приказуемо, абысте честности ваши пилне, и с приготованіємъ належитымъ, в читаню тоф Православноф Науки обиралися". Учительна Євангелія, з'явившись на Вкраїні дещь коло половини ХУІ-го віку, стала дуже по- пулярною книжкою, і широко розійшлася по всій Україні; її багато раз друковано, напр. р. 1568, 1595, 1606, 1616, 1619, 1637, 1696 і інш. Не мень- ше ширилась ця книжка в писанім виді—до на- шого часу збереглося більше 50-ти ріжних руко- писних примірників Учительної Євангелії. Серед давніх перекладів Письма Святого на українську мову Учительним Євенгеліям, безу- мовно, належить перше місце. Вони широко ро- зійшлися в гущу народню і були улюбленою книжкою простого читача; от зза чого з'явилося так багато ріжних редакцій цих Євангелій, от за чого так багато осіб бралося за складання їх. Цікаво підкреслити, що серед півсотні руко- писних учительних Євангелій дуже мало копій з друкованих, і дуже мало подібних одна на одну. Життя вимагало, щоби в церкві казань і Єван- гелію читано було живою мовою, тому й з'явля- лися ріжні переклади, і де далі, то все чистішою й більш народньою живою українською мовою. На жаль, повинен підкреслити тут, що а ні самі Учительні Євангелі, а ні мова їхня не знай- шли ще свого наукового дослідника; шкода, бо детальне вивчення Учительних Євангелій дало б — 17 — не мало нового для історії культурного життя старої України. Детальне вивчення мови всіх Учительних Євангелій, що дійшли до нас, як друкованих, так і особливо писаних, дасть багато цікавого матеріалу для історії української мови, для історії зросту нашої старої літературної мови і її наближення до мови народньої. Учительні Євангелії мали велике поширення не лише по Вкраїні, — вони розійшлися широко й по Москві, а також і по всіх слов'янських православних землях. Так, до нас дійшло свідоцтво, що Орловський батюшка ХУІІ-го віку, автор „Статира“, називає українську „Учительну Євангелію“ Кирила Транквиліона „свѣтилником“ і він витвердив цю книжку навіть на пам'ять... Він же росказує, що книжку цю він знайшов де в кого з своїх орловських прихожан, і їм вона дуже вподобалась.¹) Сам патріарх московський Іоаким читав цю книжку р. 1675-го людям в церкві.²) І єїльно ходили ці книжки поміж людом, і вільно їх читано по церквах аж до кінця ХУІ-го віку. І тількі з часу приєднання Церкви Української до Московської, цеб-то з 1686-го року починається занепад наших Учительних Євангелій. Московський Собор 1690-го року, осудивши й спаливши одну з Учительних Євангелій, — Кирила Транквиліона 1619 року, кинув на них велике підозріння. Пізніше від України однято було право вільного друку своїх книжок, і таким чином Учительних Євангелій московська духовна цензура вже більше не пропускала до друку. А потім, певне за часів цариці Катерини, було й заборонено читати по церквах ці Учительні Євангелії... ¹) Проф. А. С. Архангельській, Изъ лекцій по історіи русской литературы, Казань, 1913 р., ст. 129. ²) Проф. И. А. Шляпкинъ, Св. Димитрій Ростовскій и его время, Спб. 1891 р. ст. 124. — 18 — Так вивелась з України книжка, що два віки була в церковному вжиткові, книжка надзвичайно корисна, що мала на нарід український великий і добрий вплив, що давала йому в мові його рід- ній пожиточну страву духовну... ЛІТЕРАТУРА про Учительні Євангелії. Проф. Огі- єнко, Українські Учительні Євангелії (друкується).— Ю. И. Тиховскій, О малорусскихъ и западнорусскихъ Учитель- ныхъ Евангелияхъ XVI—XVII вѣковъ, и ихъ мѣсто среди юж- норусскихъ и западнорусскихъ переводовъ священнаго Писа- нія, див. „Труды XII археол. съѣзда въ Харьковѣ въ 1902 г.“, т. III, ст. 355, М. 1905 р. (тут тільки висновки на одній сто- рінці).—П. Житецкій, О переводахъ Евангелія на малорус- скій языкъ, „Извѣстія“ 1905 р. кн. 4.—Г. Крыжановскій, Рукописныя Евангелія Волынскаго Епархіальнаго Древне-хра- нилища, Почаїв, 1895 р.—„Русская Историческая Библиотека“, т. 19, 1903 р., ст. 43—48, про Учительную Евангелію 1606 ро- ку.— К. Калайдовичъ, Библіографическое извѣстіе о Евангеліи Учительномъ, напечатанномъ въ Заблудовѣ 1569 го- да первыми московскими типографщиками, „Сѣверный Архивъ“ 1823 р. ч. 4.—М. Е., Рукописныя Евангелія XVI-го вѣка: Кре- шовское и Долженское, „Памятники Русской Старины“ т. VII, Спб. 1885 р.— П. Владимировъ, Обзоръ южно-русскихъ и западно-русскихъ памятниковъ письменности отъ XI до ХУІ вѣка; „Чтенія въ Истор. Общ. Нестора Лѣтописца“ за 1890 рік, т. УІІІ.—Франко Іван, Карпаторуська література, „За- писки“ т. 37 ст. 5—6. V. КНИГИ СТАРОГО ЗАВІТУ БУЛИ В УКРАЇН- СЬКІЙ МОВІ. Знала стара Україна й переклади староза- вітніх книг на українську мову, знала й вживала їх не тільки для домашнього, але й для церков- ного вжитку. Переклади ці роспочалися дуже рано, ще в другій половині ХУ-го віку, раніше праць Фран- циска Скорини. А з початку ХУІ-го віку, під впли- вом праць Скорини, число перекладів біблійних книг все збільшується та збільшується. — 19 — На жаль, ми не тільки не маємо наукового досліду над цими перекладами, але навіть не знаємо точного списку всіх перекладів біблійних книг на українську мову. Повинен тут підкреслити, що в ті часи—ХУ- ХVII віки — Україна й Білорусь жили майже одним культурним життям, і поволі виробляли літературну мову, до певної міри спільну обом цим народам; проте в мові цій риси українські замітно беруть гору над рисами білоруськими. От зза цього часто дуже трудно, а то й неможливо, сказати точно, чи перед нами пам'ятка українська, чи білоруська. У всякому разі й білоруський народ багато працював, вкупі з народом українським, над перекладом біблійних книжок на рідну мову. Велику, незабутню працю поклав для перекладу Біблії на живу мову доктор Франциск Скорина, родом „изъ славного города Полоцка“, що з 1517 по 1525 рік переклав на живу мову більшість біблійних книг. Робив він це „Богу ко чти и людем послопитим к науце“, щоби „всякий человек простий и послопитый, чтучи их или слухаючи, можетъ поразумѣти, что есть потребно к душному спасению его“. Праця Скоринина була дуже добрим початком, бо після неї на Вкраїні з'являється багато ріжних перекладів біблійних книг на українську мову. Зазначу тут такі переклади книг біблійних на українську мову: 1) Український біблійний кодекс 1569 р. Луки з Тернополя ; після книг второго закону перекладчик тут пише, між іншим: „Доконаны суть п'ятеры книги Мовсеовы... Божією помоцію, повеленіемъ же и пилностию ходаго ч(о)л(овѣ)ка на имя Лоуки, въ неславнѣмъ жеградѣ Тернополи... лѣта 1569-го“, в оглаві цього кодексу поміщено всі книги старого й нового за- - 20 - віту. Кодекс зберігається в Варшаві, в бібліотеці Красинських. 2) Кодекс 1575—1577 років, зроблений Дмитром із Зінькова (містечко на Поділлі, над річкою Ушицею), зберігається у Львові, в бібліотеці св. Онufрiйвського манастиря. 3) Збірник XVI-го віку, містить в собі книги: Іов, Руф, Псавтир, Пісня Пісень, Еклезіаст, Приповісті Соломонові, Плач Ієремії, Данила і Есфир; зберігається цей збірник в Виленській Публiчнiй Бiбліотеці № 262; точно сказати, чи це пам'ятка білоруська чи українська—трудно. 4) Переклад Псани Пісень XVI-го віку; зберігається в Москві, в Синодальній Бібліотеці, під № 558. 5) Псавтир початку або середини ХVI-го віку, зберігається в Румянцевськім Музеї в Москві, під № 335. 6) Псавтир початку XVII в., там же, № 1017. 7) Толковий Псавтир 1609 р., зберігається в Петроградській Духовній Академії, № A'/136, написаний Мартином „въ градѣ Нѣженковичех“ (в Галичині, коло Перемишля); текст Псавтира церковно-слов'янський, а пояснення його—українські. Як бачимо, стара Україна мала досить перекладів біблійних книг на українську мову; книги ці не тільки ходили по руках побожних читачів, але могли вживатися й в церкві. ЛІТЕРАТУРА про переклади Біблійних книг на українську мову. Проф. П. В. Владиміровъ, Докторь Францискъ Скорина, его переводы, печатныя изданiя и языкъ, Спб. 1888 р., видання „Общества Любителей Древней Письменности“.—Проф. Е. Ф. Карскій, Западнорусскіе переводы Псалтыри въ ХѴ-ХVІІ вѣкахъ, Варшава, 1896 р., з „Университетскихъ Извѣстiй“. Рец. в „Зап. Н. Т.“ т. 28 Івана Копача.—Ю. И. Тиховскій, Южнорусскій библейскій кодексъ Луки изъ Тернополя 1569 г. и его отношенiе къ трудамъ Скорины и южнорусскому библейскому кодексу 1575—1577 годовъ", тези надруковано в „Труды ХІІ Археол. Съѣзда въ Харьковѣ въ 1902 г.“, т. III, Москва, 1905 р. ст. 337.—Н. Костомаровъ, Старинный южно-русский переводъ Псани Пьсеней съ послѣдованіями о любви „Основа“, 1861 р., кн. ХІ—ХІІ.—А. — 21 — Пётрушевичъ, Первое большое литературное разсужденіе: De versione Slovenica Sacrae Scripturae, „Литературный Сборникъ Галицко-Русской Матицы“ 1887 р.---В. Перетць, Книга Руфь въ бѣлорусскомъ переводѣ. VI. ІНШІ ЦЕРКОВНІ КНИЖКИ БУЛИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ. Знала Україна й інші богослужбові й церковні книжки українською мовою, знала це з найдавніших часів. Найперші друки українські не з'явилися на Вкраїні, а поза її межами,—це були видання Швайлпольта Фюля в Кракові, а саме—року 1491-го тут вийшли Восьмигласник і Часословець з ясними ознаками української мови. В той час в Кракові була велика українська колонія, яка мала свою православну церкву,—головним чином для потреб цеї колонії й надрукував Фюль свої видання. І до самого останнього часу існувала в Кракові церква, де Папа дозволяв правити служби (католицькі) ц.-слов'янською мовою. Стара Україна мала повну змогу читати в церкві по українському не тільки Євангелію, але й Апостола. Я вже вище згадував, що р. 1581-го Валентин Негалевський переклав на українську мову, ввесь Новий Завіт, отже тут була змога мати й Апостола в рідній мові. Крім цього, до нашого часу зберігся так званий Герляхівський толковий Апостол кінця XVI-го віку (зберігається в приватній бібліотеці Ю. А. Яворського у Львові), писаний доброю українською тогочасною мовою. Зазначу ще тут, що в Київі, в Бібліотеці Софійського Собору під ч. 43 зберігається цікавий переклад Апокаліпсиса на українську мову, в рукописові XIX-го віку. — 22 — В старі віки на Вкраїні, таким чином, безумовно Євангелію й Апостола читали й по українському. А що це було так, про це красномовно свідчить нам ще й протест проти такого читання відомого оборонця церковно-слов'янської мови, полеміста кінця XVI—початку XVII-го віку Івана Вишеньського; він писав: „Євангелія і Апостола въ церкви на литургiи простымъ языкомъ не выворочайте, по литургiи же для вырозумѣнья людского попросту толкуйте и выкладайте; книги церковныя всѣ и уставы словянскимъ языкомъ друкуйте“ 1). Звичайно, цей поради Івана з Вишні мало хто слухав, і Євангелія й Апостол таки читалися в церквах наших українською мовою, і тею ж мовою друкувалися книжки... На Утрені, на кожне свято по шостій пісні по манастирях завжди читається Синаксар,—тут дається пояснення свята, відповідна наука, життя святого і т. и.; роспочинається Синаксар двостихом. От ці Синаксари разом з двостихом на Вкраїні завжди читалися українською мовою, щоби нарід краще зрозумів те свято, що наступало. Такі українські Синаксарі, що читалися в церквi, див., напр., в Тріодіоні 1664 року, виданім у Львові; для зразка мови подаю кінець одного Синаксаря, л. 816: „Невыповѣдимымъ твоим милосердіемъ, Христе Боже нашъ, райскои роскоши нас годными очини и змилуйся над нами, як єдинь добротливый и человѣколюбець, которому належить честь и слава въ всѣки вѣкомъ“. Або з Л. 806: „Жидовинъ вправдѣ Філонъ повѣдаєть, же сто лѣтъ Адамъ въ Раи мешкаль... И 1) Акты, относящіеся къ исторiи Южной и Западной Россіи, т. 11 ст. 210. - 23 - же въ шестую годину руки простеръ, и овощу доткнулся... Христос в шестую годину долони простер". Ріжні інші читання, що відбувалися в цер- кві, провадились теж мовою українською. Так, в старі часи був звичай читати після Літії на Утре- ні, в притворі, Катехизис св. Отця Федора Сту- дита,—цей Катехизис читався українською мовою. Про це в Львівськім Тріодіоні 1664 р. на л. 8 читаємо слідуюче: „Вѣстно же, яко от сея недѣли начинаемъ чести діалектомъ домашнимъ, по отпустѣ Литіи в притворѣ Катихизись си єст Оглашеніє ст: Отца Феодора Студита. И аще ту єсть игуменъ, чтутся от него. Аще же ни, то от екклесіарха, стоящимъ и съ вниманіемъ послуша- ющимъ братіямъ“. Цей вираз тут—„діалектомъ домашнимъ“—красномовно свідчить про вживання в церкві української мови. Катехизис в рідній мові теж був, і, як бачимо, вільно читався в церкві. Коли потрібно було читати життя святих, то їх досить було українською мовою; згадай- мо хочаб життя Олексія, Чоловіка Божого, в пе- рекладі ще кінця ХV-го віку 1); згадаймо вели- чезну працю св. Димитрія Туптало, митрополита Ростовського,—перша редакція цих житій була тодішньою літературною українською мовою. Знала стара церква українська й акафісти рідною мовою; так, року 1726-го Київський мит- рополит Іосаф Кроковський склав акафіста св. Вар- варі українською мовою (але надрукувати цього акафіста Москва не дозволила). В рукопису ХVІ-го віку збереглося „Слово бучително“ св. отця нашого Іоана Золотоустого 1) П. Владиміровъ, „Журн. М. Н. Пр.“ 1887 р. кн. Х. - 24 - на Великдень, в перекладі на українську мову¹). Книжок для релігійного читання було в той час досить як для монахів, так і для побожних світських людей,—все це українською мовою; зга- даймо, напр., „Четью“, що „списана въ градѣ оу Камянци“ 1397 р. Березкою Поповичем,—вона має багато народніх слів; були Прологи й Ми- неї ще з ХУ-го віку, які мають в собі багато ук- раїнських елементів; або згадаймо хочаб такі тво- ри, як „Руно Орошеннє“ св. Димитрія Туптало, що мало 8 видань і обійшло всі закутки Росії та України²). Згадаймо „Небо Новое“ 1665 року Іоанникія Галятовського, що мало три виданні і широко розійшлося по всій Україні, Галичині і Москві; приклади з цеї книжки—чуда Богоро- диці—скрізь вільно бралися проповідниками для церковної науки³). І багато інших. УІІ. ТЕКСТ СЛУЖБ БОЖИХ ВИМОВЛЯВСЯ ПО УКРАЇНСЬКОМУ. Тексти Служб Божих в старій Україні виголошувалися по церквах з щирою, прав- дивою українською вимовою, бо вимови мо- ¹) В збірнику, що належить П. Симсону в м. Ржеві; див. статтю В. Перетця в „Записках“ т. 67; початок слова: „Црійдьте и приступьте, и послухайте, братіє“. ²) Див. Проф Іван Огієнко, „Руно Орошеннє“ св. Ди- митрія Ростовського, в „Записках Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету“ т. ІІ сг. 71—76,1920 року. ³) І. Огієнко, Изданія „Неба Новаго“ І. Галятовського, з 17 знімками, „Искусство“, Київ, 1911 р. кн. 11.—І. Огі- єнко, Отраженіе въ литературѣ „Неба Новаго“ І. Галятов- ськаго, Вороніж, „Филологическія Записки“ за 1911—1912 рік. — 25 — сковської тоді ще не знали на Вкраїні. Що справді в Церкві Українській була своя рідна вимова, про це є багато доказів.—їх я зібрав в своїй статті: „Як треба вимовляти букву Ї в церковно-слов'янських текстах“ ¹). З рідною українською вимовою не тільки виголошували священники й читали дячки, з цею ж вимовою й співали церковні пісні хористи. Свою рідну вимову українське духовенство занесло навіть і на Москву. Письменники московські, особливо в ХУІІІ віці, часто скаржились, що українці через церкву та школу, які вони міцно тримали в своїх руках, заносять до їхньої мови чужу їм вимову. Так, скаржиться на це А. Сумароков в статті своїй: „О правописаніи“; він додає: „а особливо п'вчія многое преобразили... Малороссиянцы вместо Тебѣ ГОСПОДИ — Теби Господы и вместо ГОСПОДИ помилуй поютъ иногда ГоспОды помилУй і такь далая. Но естьли намъ писать по выговору Малороссійскому, такь должны мы вместо лѣта говорить литА, а вместо только — тилко и протч., или вместо однако—однакъ и протч., изъ чего многое уже и воспріято“ ²). І як це не дивно, а таки по московських церквах пішла наша українська вимова,—наш наголос, наше Г, навіть наше І замість Б; по московських церквах це було й за старі віки, а в першій половині ХУІІІ-го віку це стало річчу звичайною; а в придворних церквах українську вимову заведено було навіть офіційно...³) ¹) В виданнях „Українська Автокефальна Церква“ Ч. 41, 1921 року, 16 сторінок. ²) О правописаніи, Сочиненія, ч. Х ст. 26—27, Москва, 1782 р. Звук з наголосом набрано в цитаті прописним. ³) Див. Тимковскій, Мое опредѣленіе на службу, „Москвитянинъ“ 1852 р. ч. 20. — 26 — ЛІТЕРАТУРА про українську вимову. Проф. І. Огієнко. Українська вимова церковно-слов'янського богослужбового тек- сту; правила і зразки вимови. 1921 р. (з „Вістника Міністер- ства Ісповідань“ № 4 за 1921 рік).— Проф. І. Огієнко. Українська культура, Київ, 1918 р., ст. 104—107. Проф. І. Огі- єнко, Як треба вимовляти букву ї в церковно-слов'янських текстах, Тернів, 1921 р. VIII. СТАРУ УКРАЇНСЬКУ ЦЕРКВУ ЗРУЙНОВАНО. Таким чином, як ми бачили, українська мова в старі віки була на Вкраїні й мовою церкви. Українською мовою проповідники наші постійно- навчали народ; в українській мові читано в церк- ві Євангелію й Апостола; українською мовою чи- тано Синаксарі, Катехизис, життя святих і т. інш.; Служба Божа правилась з правдивою українською вимовою. Коли додамо до цього свої українські звичаї церковні, то бачимо, що стара церква на- ша справді була українською... І такою була наша церква всі віки свого незалежного існування (тільки номінально вона підлягала Царгородському патріярхові). І вільно- славила вона Бога рідною мовою своєю, і вільно- точилося національне життя її... Такою була церква наша аж до 1654 р., до року приєднання України до Москви. З 1654 р. роспочинається впертий похід московських пат- ріярхів на Українську Церкву, що бажали й її взя- ти під свою владичну руку. Довго й завзято бо- ронилася Церква Українська, відмовляючись іти під Москву, 32 роки не здавалася вона, але на- решті, року 1686 Москва перемогла — Церкву на- шу приневолили піти під патріярха московського...) ¹) Див. про це Проф. І. Огієнко, Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську, Тернів, 1921 р. — 27 — І все ж таки й після цього не губила церква наша своїх національних надбань,— навпаки, вела ці надбання дальше, поглибшувала й збільшувала їх, поскільки це було можливим їй. Ще з кінця ХУ-го віку на Вкраїні ясно за- значилася думка завести рідну свою мову до Церкви; і ця ідея Церкви з живою мовою, як мовою богослужбовою, ніколи не вмирала на Вкраїні. Вона мала багатьох оборонців, що зав- зято боронили її й не давали їй потухнути; зви- чайно, вона мала й своїх ворогів, що виступали проти неї. Ще Симон Будний, в передмові (ст. 5) до свого перекладу Біблії на польську мову 1572 р., писав: „Glupstwo to jest mową iedney krainy gardzić, a drugiey słówka pod niebiosa wynosić“. В додаток до попереднього наведу ще ось таку оборону Письма Святого рідною мовою від нападів „своїх людей.“ До нашого часу зберігся твір 1670 року решетилівського (на Полтавщині) священника Семена Могили під назвою: „На- ука християнска зъ Евангелія въ коротцѣ зложоная, въ кождуло недело и празники Господскія и Богоматерныя, на увесь цѣлый рокъ, барзо простою мовою и діялектомъ, ижь и найпростѣшому человѣкови снадно понятая“ (ру- копис зберігається в Бібліотеці Київського Софій- ського Собору під № 180). В передмові Семен Могила так пояснює причину, чому він написав книжку українською мовою: „Не розумѣй собѣ того, чительнику милый, ижь бы то ся учителная Евангелская книга (простою барзо мовою) зло- жена для якои о себѣ гордынѣ або высокоумія, яко бы понижajoчи авторовъ святых прешлых, которых мы теперешные (могу смѣле речи) бру- ховое было, якъ небо од землѣ далеко не тylko од добрых дѣль, але найпаче и од дарованій Ду- - 28 - ха Святого одстоимо, и за ледво що годны и именя въспомянуты. Але для того самого, и ко- ротко и мовою назьбыт простою преложилосѧ, иж бы въ церквѣ Божой вшелякий й найпростѣйший человѣкъ могль що колвеκъ, ведлугъ довципу своего, поняти и въ Евангелии, того дня читаном, зрозумѣти, и к пожитку своєму душевному слово Христово привлащити, не одходячи порожне од дому божого... Не для реторовъ, а нѣ для фи- лозофов, а нѣ для астроліокговъ, а нѣ для жад- ныхъ инших завыхляных льбовъ Христос, Сын Божий, во плот человѣчую оболкся, и волею страст претерпѣвши распѧтся, во адъ сошедши, мощь дѣмонскую сокрушивши, въ третій день воскресъ, и человѣка въ першой въчной райской роскоши на свободу поставивъ, але всѣм сполне въчный животь даровав, вѣрующим во имя его... А поневаж всѣх нас заровно и еднаково Христос Господь вѣрныхъ своих ласкою своею и мило- сердіем даровавши удостоилъ, прето и Слово Бо- жіе, наука Христова, Спасителя нашего, душевный покармъ, всѣм з вырозуменьем одкрыто простою мовою повинна быт в церквѣ божой од пастыра и учителя проповѣданна, иж бы з гола и най- подлѣйший въ розумѣ могь зрозумѣти и пожит- ковати, бо широкая а узловатая мова рѣдкий по- житок человѣку приносит, але простая и корот- кая, а до того з вырозумѣнем одкрыта, в пруд- ком часѣ всѣ обширные аргумента и завыхляные мовы загортуєть. И двома або трома словы ко- роткими барзо много словъ можетъ в собѣ замк- нути... Жадной герезѣи и найменшои тутъ не маєшь". Так в ХVІІ віці боронив решетилівський священник ідею церкви в живій мові від нападів на неї і обвинувачення навіть в „герезіи“... Але Москва була впертою і повела довгий і — 29 — завзятий похід на Церкву Українську, потроху забираючи від неї всі її національні ознаки... І після впертої й довгої боротьби від св. Київської Лаври було відібрано споконвічне право її вільного друку богослужбових книжок. Нас було приневолено тоді друкувати свої богослужбові й релігійні книжки тільки після московської духовної цензури, тільки по московських зразках... У нас відібрали право друкувати ці книжки своєю рідною мовою 1)... Це була найбільша кривда нашій Церкві, це був найдошкульніший удар і по нашій культурі.... На церкву нашу, зараз же по приєднанні її до церкви московської, кинуто було офіційно велике підозріння в „єретичестві“, ніби то в „нечистоті“ наших догматів віри... І коли за патріярха на Москві став Іоаким (1673—1690), людина жорстока і майже без всякої освіти, але з кріпкою волею, він зненавидів українців і навів на них цілий погром. Патріярх настояв, щоб на Московському соборі в 1690 році осудили українські книжки, ніби боронячи нарід свій „оть прелести латинскія, еже Києвскія новыя книги утверждаютъ“... І собор проклав українські книжки, наклав на них „проклятство и анафему, не точію сугубо и трегубо, но и многогубо“... І ті книжки, які сам патріярх читав людям в церкві, попалили на площі 2)... Добившись осуду книжок наших, Москві вже легче було заводити у нас й свої богослужбові книжки. Цариця Катерина вже дощенту добила нашу церкву, зробила з неї церкву московську. Пляномірно, крок за кроком нищили нам наші націо- 1) Див. Проф. І. Огієнко, Як Москва зніщила волю друку Київо-Печерської Лаври, Тернів, 1921 р. 2) Див. Проф. І. Огієнко, Українська культура, Київ, 1918 рік, ст. 138—142, там і література про це. — 30 — нальні ознаки й звичай, аж поки зовсім не змо- сковщили церкви нашої¹)... І почали з того часу релігійні книжки наші друкувати вже не мовою рідною, а мовою чужою... Українські богослужбові книжки забрали тоді з наших церков і замінили їх на книжки московські... Національні українські звичаї силою викида- ли нам з нашої церкви... Заборонили церковну проповідь українською мовою і завели проповідь московську, народу незрозумілу... Слово Христове, свята Євангелія, замовкло з того часу в рідній мові... Наука Апостолів так само змушена була за- мовкнути в живій, народу доступній мові... Учительні Євангелії, що так пишно заколо- силися в нас, було заборонено читати в церкві і тим вони потроху й зникають з церковного вжитку... Українську вимову помалу було цілком ви- ведено з України і замість неї заведено виразну московську вимову... І тексти служб Божих, осо- бливо після Катерининих наказів, вже не правили у нас так, як споконвіку було то на Вкраїні,—по- чали вимовляти їх „голосом великороссійським“... Старі наголоси українські, що були в наших богослужбових книжках, замінено нам на москов- ські (вдерлися ці наголоси навіть до церкви в Галичину)... Одна тільки українська церква за кордоном— в Галичині, Прикарпатті та Буковині—не підпала під московський вплив і зберегла до нашого часу більшість своїх українських колишніх ознак,— зберегла українську вимову богослужбового тек- ¹) Див. Проф. Огієнко, Як цариця Катерина обмосковлю- вала Церкву Українську, Тернів, 1921 р. — 31 — сту, проповідь рідною мовою і деякі українські церковні звичаї. А в нас все це було відібрано... От тому, домагаючись певних реформ і змін в церкві, ми не можемо назвати цього „українізацією“ церкви. Ні, це не українізація; ми нічого не українізуємо, новин ніяких не заводимо, бо все це ми вже цілі віки мали, нам тільки відібрали його... Ми домагаємось лише самого простого: повернути Церкву нашу в той стан, якою була во- на колись, до з'єднання з церковною московською; ми хочемо тільки вивести з церкви своєї те чуже, що силою було принесено нам... Ми хочемо в цій справі тільки правди, простої, елементарної правди... От зза чого та справа, яку ми ведемо, це не „українізація“ нашої церкви, — ні, це тільки „розмосковлення“ її... * * * Думка про заведення живої мови до церкви повстала на Вкраїні ще в кінці ХV-го віку; ніколи не вгасала у нас свята ця ідея,—і тільки ріжні несприяючі історичні обставини не давали можности провести її до церкви в повному розмірі. ХVІ-й вік—золотий вік в справі знационалізування церкви української; і тільки напади на православну церкву, що тоді посипались на неї зовсіх бо- ків, не дали можности українській мові вже тоді, вже в ХVІ-м віці стати мовою богослужбовою, бо православіє й національність тоді хибно зв'язали з церковно-слов'янською мовою... І чотири віки не вмирала проте на Вкраїні свята ця ідея—зробити мову українську мовою богослужбовою. І тільки оце тепер, з 1920-го року, ми вже маємо повну змогу славити Бога свого рідною, дорогою й милою нам українською мовою... - 32 - Довгий і тернистий шлях пройшов народ український, несучи на Вівтар Божий найдо- рожчу жертву свою—рідну мову... Багато на довгім шляху цім було колючого терену, і тому шлях цей густо вспиано костем і полято кров'єю кращих синів українських, що мужно берегли й боронили рідну церкву свою... І ось тепер ми таки дочекалися найбільшого свята свого... Бог наш, Великий Бог Право- славний заговорив до нас рідною мовою нашою... І тому ми кріпко віримо й щиро сподіва- ємось, що українська мова назавжди піде до цер- кви й міцно стане вже мовою богослужбовою. І Великий Український Нарід з переповненого серця побожно складе у Святого Престолу Бо- жого свою найдорожчу всенародню жертву хва- ління—свою мову живу... І тоді на Великій Вкраїні сповнятся мрії дідів наших, бо тоді вже во воки вічні хвалити- муть Бога живого милозвучною, всім зрозумілою українською мовою!.. В живій церкві жива душа Нехай Господа хвалить живого Живим словом своїм повсякчасно, Нині й завжди, й на вічнії віки!.. Проф. ІВАН ОГІЄНКО. 25 листопаду Року Божого 1921-го, в 16-м місяці журби безупинної по Рідному Краєві. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п 2. Проф. І.ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослуж-бова. Права живої мови бути мовою церкви 1921 р. 32 ст. 40 м.п. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-сло-в'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. 4. Закони Української Народньої Республіки про Україн-ську Автокефальну Церкву. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний моли-товник. 1921 р. 64 ст. 30 м. п. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 25 м. п. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. 10. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоусто-го, переклав з грецької на українську мову Проф. І. ОГІЄНКО. 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення жи-вої народньої національної церкви. 1921 р. 52 ст. 40 м. п. 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства і їх історія. 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковний рух на Вкраїні. 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. 1921 р. 48 ст. Ціна 40 м. п. 16. Прив.-доц. І. ПЕЛЕНЬСЬКИЙ. Український церковний стиль. 17. Проф. І. ОГІЄНКО. Сербська церква і її змагання до відновлення (тимчасово див. № 11 ст. 7—18). 18. Проф. І. ОГІЄНКО. Нова чесько - словацька церква і її наука (тимчасово див. № 11 ст. 22 —41). 19. Текст поминання влади Української Народньої Респуб-ліки. 1921р. 4 ст. Ціна 5 м. п. 20. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські шкільні молитви. 1921 р. 4 ст. Ціна 5 марок. 21. В. ГИНЄНКО - САВІЙСЬКИЙ. Сучасне правне стано-вище Української церкви. 22. Проф. І. ОГІЄНКО. Як цариця Катерина обмосковлю-вала Церкву Українську. 1921 р. 24 ст. Ціна 30 м. п. 23. Проф І. ОГІЄНКО. Давні переклади Письма св. на ук-раїнську мову. 25. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві перехрещували українців. 26. Проф. І. ОГІЄНКО. Як на Москві палили церковні українські книжки. 27. Зразки українського церковного діловодства. 28. Проф. І. ОГІЄНКО. Братське посланіе церковним діячам про Українську Автокефальну Церкву. 29. Грамоти Царгородського Вселенського Патріарха до Українського Народу 30. Проф. В. БІДНОВ. Коротка історія Української церкви. 31. Молитва за отчизну про перемогу над ворогом, що за- посів Рідну Землю. 1921 р. Ціна 5 марок. Видання 2-е. 32. Книга годин молитовних, з грецької на українську мову переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 33. Церковні співи на св. Літургії, на українську мову з грецької переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 34. Ранішня і всенощна служба, з грецької на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 35. Порядок вечірні, повечір'я і північної служби; з грець- кої на українську мову переклав проф. І. ОГІЄНКО. 36. Меморандум Чехословацької Церкви до Сербського Архієрейського Собору, з чеської мови переклав Професор І. ОГІЄНКО. 1921 р. 4 ст. 6 м. п. 37. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Автокефаля україн- ської церкви. 38. Прив.-доц. о. П. ТАБИНСЬКИЙ. Українська мова в службі Божій і в Богословії 39. Синодик славних лицарів, що в боротьбі за волю Украї- ни життя своє поклали на вівтар отчизни. 1921 р. 4 ст. 5 м. п. 40. Статут Чехословацької Церкви. З чеської мови переклав Проф. І. ОГІЄНКО. 1921 р. 8 ст. 15 м. п. 41. Проф. І. ОГІЄНКО. Як треба вимовляти букву 'Б' в церковно-слов'янських текстах. Історія букви 'Б'.1921р. 16 ст. 30 м. п. 42. Проф. І. ОГІЄНКО. Головніші правила українського правопису. 43. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Еванге- лія 1556 р. 1921 р. 36 стор. Ціна 50 м п. 44. Проф. І. ОГІЄН О. Новий Завіт в перекладі на україн- ську мову Валентина Негалевського 1581 року. 45. Проф. І. ОГІЄНКО. Мова українська була вже мовою церкви. Нариси з історії Церкви Української. 1921 р. 32 стор. Ціна 70 м. п. Праця в благодійнім видавництві „Українська Автокефаль- на Церква“ безплатна. Всі кошти від продажу книжок цілком поступають на збільшення фонду Видавництва. Адреса для замовлень книжок: Tarnów, hotel „Bristol“ № 6, проф. І. Огієнко. Книжки продаються по всіх українських кингарнях. ЦІНА 70 МАРОК. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 43. ПРОФ. І. ОГІЄНКО. УКРАЇНСЬКА Пересопницька Євангелія === 1556 р. === 1921. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА ВИПУСКАЄ ТАКІ КНИЖКИ: 1. Прохання до Патріярха Царгородського благословити Автокефальну Українську Церкву. 1921 р. 14 ст. Ціна 10 м. п. 2. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська мова як мова богослуж-бова. Права живої мови бути мовою церкви. 1921 р. 32 ст. 40 м.п. 3. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська вимова церковно-сло-в'янського богослужбового тексту. Правила і зразки вимови. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. п. 4. Закони Української Народньої Республіки про Україн-ську Автокефальну Церкву. 5. Проф. І. ОГІЄНКО. Український православний моли-товник. 1921 р. 64 ст. 30 м. п. 6. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва взяла під свою владу вільну Церкву Українську. 1921 р. 20 ст. Ціна 25 м. 7. Проф. І. ОГІЄНКО. Як Москва знищила волю друку Київо-Печерської Лаври. 1921 р. 16 ст. 25 м. п. 8. Проф. І. ОГІЄНКО. Українська Автокефальна Церква, її завдання і організація. 9. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковне життя в Європі за останні роки. 10. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоусто-го, переклав з грецької на українську мову Проф. І. ОГІЄНКО. 11. Проф. І. ОГІЄНКО. Світовий рух за утворення жи-вої народньої національної церкви. 1921 р. 52 ст. 40 м. п. 12. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковні братства і їх історія. 13. Проф. І. ОГІЄНКО. Українські церковні братства, їх організація і завдання. 14. Проф. І. ОГІЄНКО. Церковний рух на Вкраїні. 15. Проф. В. БІДНОВ. Церковна справа на Вкраїні. 1921 р. 48 ст. Ціна 40 м. п. БЛАГОДІЙНЕ ВИДАВНИЦТВО „УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА“ ПІД РЕДАКЦІЄЮ ПРОФ. І. ОГІЄНКА. № 43. ПРОФ. І. ОГІЄНКО. Українська Пересопницька Євангелія 1556 р. 1921. 1. Пересопницька Євангелія 1556 р. Найдавнішим і найпершим з відомих нам перекладів Євангелії на українську мову єсть так звана Пересопницька Євангелія 1556 р. Переклад зроблено „из языка блъгарскаго на мою роускою“, як зазначає сам перекладчик, цеб-то з якогось списку болгарського на українську мову, яку тоді часто називали мовою руською. 1) Євангелію на українську мову переклав архимандрит Пересопницького манастиря (Луцького повіту на Волині) ієромонах Григорій. Про це в Післямові Пер. Єв. читаємо: „Тыи книги четырь еу(ан)г(e)листове соут оустроены кротким смиренным и б(о)голюбивым єромонахом Григорыем, Архимандритом Пересопницким, силою б(о)жією и поспѣшеннем с(вя)того д(оу)ха, и моленієм святых Вл(а)д(ы)ч(иц)a нашей Б(о)городиц(и)". Євангелію цю списано „рукою многогрешного раба... именемъ Михаила Василиєвича“; в другім місці про це ж читаємо, що книга доко- 1) Про значіння слова „руський“ як український див. до- кладно в моїх лекціях: „Історія української мови. Том І. Вступ до історії української мови“. Друковано в Кам'янці-Подільськім, 1919 — 1920 р. - 4 - нана „чрезь писара Михаила Василіевича з Са- нока“. Писар Євангелії в Післямові зазначає себе вже так: „многогрешный слуга або рабъ божій Михайло Василіевичь син Протопопы Саноцького“. Євангелію від Матвія й Марка було перекла- дено року 1556 в Троїцькім Дворецькім манастирі (в селі Дворець на Волині) князів Заславських, а другу половину—Євангелії від Луки та Іоана було закінчено в Пересопницькім манастирі року 1561. Таким чином над перекладом Євангелії пра- цювали п'ять років: „Почалось єсть писати сіє єван- геліе року 1556, мѣсяца августа 15“, а скінчено „в лето 1561 авгоуста 29 дня“. Григорій „не лю- бил злата и сребра тлеющих“; денно й ночно молився він, щоби Господь сподобив його „ви- дѣти дела сего конецъ, и почитати в нем начеръ- таннаа писмена“. Мету, зза якої було перекладено цю Єван- гелію, перекладчик пояснює так: „а иже єсть пе- рекладана таято святаа Евангелія из языка блъгар- скаго на мову Роускоую, то для лепшого выро- зоумленя людоу христіанского посполитого“. Пророблено цю працю „накладом“ княгини Заславської, Черторийської і князя Івана Черто- рийського, що допомагали Пересопницькому ма- настирю. - 5 - Пересопницька Євангелія безумовно була в церковному вжиткові, безумовно по українському її читано в церкві; на це вказує поділ Євангелії на зачала, а також і те, що в Євангелії скрізь дуже старанно позазначувано, де кожна денна Євангелія починається, а де вона кінчитися. Про це ж саме виразно засвідчив і сам перекладчик: в приписці після Єв. від Іоана він зазначає, що свою Євангелію він писав „для читаня ц(е)рквей божих, а для наоуки людоу христіанського“. Про те, що Пересопницьку Євангелію чита- но і в церкві, свідчить ще й оце місце з Післямови; писар Євангелії, Михайло Василевич, просить: „протож прошу вас, священниці, отці и діякони, и вси, которыи єсте в клиросех причетныи слу- ги церковныи“ (див. нижче ст. 36) простити по- милки; це звернення до священників і діяконів свідчить, що Євангелію було читано в церкві. Про те, що ця Євангелія в українській мові була в церковнім вжиткові, свідчить і П. І. Жи- тецький, науковий дослідник Пересопницької Євангелії. „Не подлежить сумніню—пише він,— що оно употреблялось въ Церковномъ Богослу- женіи, сообразно съ желаніемъ переводчиковъ, удержавшихъ въ текстѣ Євангелія такь называ- емья зачала; да и самъ Мазепа, ктиторъ Пере- - 6 - яславского Собора, жертвуя епископской катедрѣ такую книгу, какъ Евангеліе, смотрѣлъ на него, конечно, не съ ученой, а съ практической точки зрѣнія; въ свою очередь и тѣ, кому она была пожертвована, видѣли въ ней прежде всего Бого- службовую книгу, необходимую въ церковномъ обиходѣ. Отецъ Думитрашко предполагаетъ, что Пересопницкое Евангеліе вышло изъ Церковнаго употребленія только послѣ окончательнаго под- чиненія Малороссійской церкви вѣдѣнію Всерос- сійскаго Синода, когда на кафедру Переяслав- скую стали поставлять епископовъ изъ велико- российянъ¹). Ми такої думки, що цю Євангелію могли читати въ церквi аж до часiв царицi Катерины, ко- ли остаточно вже обмосковили церкву Українську. Сімдесят років пробула ця Євангелія въ Пере- сопницькiм манастирi въ церковнiм вжитку i чи- талася за Службами Божими. Але р. 1630 князь Микола Черторийський відав Переcопницький манастир єзуїтам; православнi манахи змушенi ¹) П. И. Житецкій, О Пересопницкой рукописи, „Труды 3-го археологическаго съѣзда въ Россіи“, т. II, Кнів, 1878 р. Приложенія ст. 45—46. — Н. Думитрашко, Замѣчательная рукопись Полтавской семинаріи, Пересопницке Евангеліе 1874 р., ст. 18. - 7 - були покинути свій манастир; виходячи, вони забрали з собою десь на лівий беріг Дніпра й Пересопницьку Євангелію. Де вона переховувалась дальше—не відомо; але пізніше, р. 1701, гетман Іван Мазепа подарував її до Переяславської Катедральної церкви на Полтавщині. Про це свідчить такий запис по листах цеї Евангелії: „Сіє Євангеліє прислано и дано єст от ясновельможного его Милости пана Іоанна Мазепы воискъ его царского пресвѣтлого величества запорозьких, обоихъ сторонъ Днѣпра Гетмана, и славного чина святого Апостола Андрея Кавалера, до престола Переяславского Епископского, который от его ж Ктиторскои милости созданъ, отновленъ, и драгоцѣнными утвари церковними украшенъ, при преосвященномъ Епископѣ Захаріи Корниловичѣ. Року 1701 Апреля 17 дня“. Пізніше, коли московською владою було заборонено читати в церкві Євангелію українською мовою, тоді Пересопницьку Євангелію було віддано до бібліотеки Переяславської семинарії. Тепер вона зберігається в Полтавськім Єпархіальнім Музей і належить Полтавській Духовній Семінарії. Пересопницька Євангелія — це дорогоцінна пам'ятка не тільки своєю українською мовою, але — 8 — також і своєю надзвичайною художньою варті- стю, як пам'ятка українського Ренесанса. Оз- доба цеї Євангелії — мініатюри, заставки, ініці- яли, — високо художні і дуже добре збереглися аж до нашого часу. Написано Євангелію на доброму пергамині дуже гарним прорізним письмом; має вона 960 стор. в дубових дошках, обкладена зеленим оксамитом. Значіння Євангелії, як пам'ятки української мови, надзвичайно велике, — вона показує, що вже в середині XVI-го віку українська народня мова була майже такою, як і зараз. І справді,— словник, граматичні форми і складня Євангелії цілком народні. Пересопницька Євангелія 1556 р. має для нас надзвичайно велике значіння, як наочний свідок вживання української мови в церкві ще в середині XVI віку, більше трьох з половиною віків тому. Ще в той час, коли серед слов'янських народів тільки що бралися до цих перекладів, бачимо, Україна не відстала від них в цій праці, і має свій переклад Євангелія на вкраїнську мову ще з 1556 р. І вже тоді на Вкрайні в церкві читали Євангелію по-вкраїнському. - 9 - II. Мова Пересопницької Євангелії. Пересопницька Євангелія мовою своєю уявляє з себе памятку великої ваги. Мова цеї Єван- гелії — проста народня мова, але з великою до- мішкою мови церковно-слов'янської й польської¹). Добре придивившися до мови Пересопницької євангелії, бачимо, що ця мова (коли відкинути від неї чужі елементи) майже така сама, якою ми балакаємо й тепер. В цим нарисі я тільки коротенько з'ясую найважніші риси цеї мови, подаючи приклади, як зразок мови, з Пересопницької Євангелії²). I. ФОНЕТИКА. 1. ГОЛОСНІ ЗВУКИ. 1. Глухі звуки. Цікава форма огенъ 9. 48. 63. 87. 109, оусхла 22. З південно-слов'янської традиції в П. Є. замість Ъ завше Б. ¹) Детальну характеристику цеї мови див. в книжці: Проф. І. Огієнко, Історія української мови, т. I. Кам'янець-Поділь- ський, 1919 — 1920 р. ²) Приклади приводжу головним чином з Євангелії Луки, надрукованої в „Трудах“ П. I. Житецьким. Цифра при слові зазначає зачало. В дужки беру надрядкові букви, а також букви з роскритих титлів. - 10 - 2. Носові: соусьдове 4, соусьдов 75, соу- сьды 78, соусьдній 78, съ соуперником 69. 3. Звука ѣ вживається досить правильно, але часто, по правопису офіційному (литовсько- українському) замість ѣ буває й є: прієхала 59, виденіє видѣл 2. Але часто замість ѣ знаходимо И: ликарю 14, вид (вѣдь) 4. 52. 60. 66. 109, ни- чого не ил 12, класи ил 22, исте и пієте 20, ил 33, што исте, што или 66, или вси и наилися 42, ся я найм 84, или и пили 87, пасхоу или 108, истн 108, маєте што иствьного (їстовного) 114, опосли 42; пред свитаням 113, коли свитаєть 62 (пор. галицьке свитати). Інколи ѣ замість И: мѣстець- кий 76, смѣреніе 4, жолнѣре 9. Деколи ѣ замість Я: вськое 16, длѣ вибраних 60, сѣдь за стол 84, на ослѣтю 93. 4. Зміна О на І в закритих складах від- булася ще в ХІV віці, але з традиції пам'ятки до- держуються напису О чи є, а не І. Теж маємо і в. П. Є.; хоч тут в зач. 72 і стрічаємо вІдповѣ- даю вам, в іншому місці — обібрали, проте зви- чайно О не міняється на І: столець 3, прозвищем 23, вольготности 35. Середній ступінь переходу О в І єсть дифтонг ОУ, який дуже часто знахо- димо в П. Є.: стоуй 27, фарисеоув 54, слоув 47, в поулночи 62, на правой, на лѣвоий роуць 111, — 11 — в красному одзанні 103, на боудоущоум 47, кроум 59 (окром 73), оттоуля 83 (оттоля 69, потоля 110), откуля 4 (отколя 99). Цікаві форми (Ъ дав Ы, а не О—I, як буває частіше): зышлися 109, зышол 10. 48, взышол 45, обыбравши 108, обыбрала 54, обыкрали 53; кри- вавым 108. 5. Зміна Е на І в П. Є. зазначена се- редньою формою Ю: злод'юв 111, юй 54, оуздо- ровлюн Мр. 34, оплюл Мт, 97, нюсл, по сюй, по туй Іо. 60. 6. Звук Е після шиплячих або Й перед твердим складом переходить в О: жона 2. 3, за- жогши 36. 59, слоужачому 2, речоным 4, чоты- ри 8, чого 55, ничого 2, пошол 2. 3, шол 29, вшол 22, вшодши 3. 4. 22, пошодши 18, пришод- ши 2. 29, вышодши 2, шостая 12, виєлеом 5. 7. Букви Ы і И плутають: пришли 9, спы- тали его 87, закрито 47; зза того, що Ъ плута- ється з И, а И з Ы, знаходимо форми: милости хощу а не жрътвѣ 30 (жрътвы 45). Отвердіння И: на моры 27 Мп., на полы 53. 8. Міна О на А: розламал 42; роботником 100. 9. Повноголос: молодшій 79, молодо- сти 9і, оболок 45, зволокли 53, посоромотять 24, - 12 - засором'ялися 71, сорому 55, сорочьки 25, ворог 13. 52 Мт., порох 50, скоролоупоу 56,'забороняй- те 48, стережешь 57, беремена 61, перебивайте 40, перестрашени 112, насеред моря 26. 10. Початкове І (склад) відпадає: бо 2, збавитель 5, абыхмо зготовали 108, Іоудоу ска- риота 23. 108, Ер(оу)с(а)лим 106, єромонахом Післ. Коли слово починається з двох приголосних, воно приймає І: ишол 22, ишла 4, ишло 110, ко- ли ишли 49. 77. 93. 109, избереу 66, избудили Мт. 27, а израдовался 4, изборище 29, и изнявши 111, борзо излѣз 94, жила измужем 8, рекл икним 110. Подвійні форми: стоючи издалека 89, кото- рий то здалека 85, г(оспод)и имает 95, кото- рий маєть 95, иелисавеша 4, елисаве в 4. 11. Приставне О: опослѣ 12. Зник по- чаткового О: оболокъ его въ дѣня свѣтлое 110. 12. Придих Й: як 87, июда 108. 109, іюдея 24, іюдейскихъ 19, юж 39. 55; придих В: соучець оу воцѣ 27, надѣвался (надѣялся) 57. 110, надѣвалися 8. 94. 2. ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ. 13. Звук дз: птицѣ позобали 35. 14. Звук ѣ: фикги 27, фикгоу 94. 15. Міна Т на Д: подоптовали 63. — 13 — 16. Л середнє: болше 56. 102, палца 83; міна Л на Н: б(о)гобоязнивый 8. 17. Звук Р твердий: боуроу 34, дьщероу 34, гадарыньскои 38 (гадариньскои 38), вечероу 75. 76, закрычавши 83, крычал 93, отвороу 106, трыкрот 108, мору Мт. 27, цароу Мт. 18. 77, ца- роуючого Іо., писара Післ. Лк. 18. Звук Ц по правописній тодішній тради- ції не м'якшиться, але й м'ягке українське Ц стрі- чається часто: житницю 9, овцю 78, Мт.: пшеницю 13. 52, темницю 77, криница Іо. 12. 19. Звук Ж стверд: жытницоу Мт. 52 (житницю 9), але на письмі зазначається це рідко. Так само звук Ч: за помочоу Припис., чюдный 19. Звук Ч переходить в Ц: моць 19. 99, моцоу 99, немоцеи 29, немоцный 20, немоцна 16, немоцного 29, моцнѣйшій 57, ци не оба ли въ ямоу впа- доуть 27, а ци можете 21. 20. Міна Ш на Щ перед К: в щколѣ 11, на щкодоу 44; товариша Мт. 77. 21. Міна В на У і навпаки: жона вряд- ника 34, съдит в ног Іс(оусо)вых 38, обѣдал в него 60, не вмѣли 74, пал оу ног 39, сам у собѣ 57, хвалите очинкы 62. 22. Звук Ф: форобами 16. — 14 — 22а. Звук фита: иєлисаве є 2.3.4, ієлиса- вет 2, елисавет є ф 4, иоси є а 9, назарет 3. 23. Вставка Д між З і Р часто: оуздрѣл 3. 8. 17. 20, оуздрѣли 38, оуздрѣвши 3. 53, оузд- рите 69, поздрѣл 42, проздрѣл 93, проздрѣли 31, поздрѣвши и оуздрѣл 103. 24. Зникнення Б перед Н: загиноути 73; В: стрѣтил 46; Т: мѣсце 13. 53. 76. 89. 94, мѣс- ца 61; Д в групі ЗДН: празник 8, празника 6. Зникнення складу: Як много мож войти 8. 24а. Уподібнення: Свѣдоцьство 4. 106, свѣдоцьства 109, коупецтво 95. 3. НАГОЛОС 25. Надрядкові значки або наголоси в П. Є. дужі цікаві,—вони передають дуже давню ста- ровину, а саме—значком наголосу зазначається тут початок слова або його кінець, або початок і кі- нець в одному слові; значок ставиться на голос- нім звуці першого чи останнього складу, при чо- му приставка не рахується. Приклади (велика буква показує, де стоїть значок наголосу): ДИ- вовалися 5, кОторомоу 3, вЕличит 3, ражда- ємоЄ 3, вЂдаЮ 3, гОрдыЯ 4, нОчноуЮ 5, испо- чАтку 1, запраВды 2, постАрѣли 2, засмоУтился 2, поздОровленя 4, обЫчаю 2 і т. п. В Петроград- - 15 - ській Публичній Бібліотеці я бачив рукопис ХІ-го віку з так само розставленими значками. Ця система зазначати початок і кінець слова значком наголосу, дуже потрібна й практична при давнім способі безпереривного письма, довго жила у південних слов'ян, і перейшла пізніше навіть до друкованих книжок (напр. венеціянські видання); від південних слов'ян ця система перейшла й до нас. Наголосу ці значки не визначають, 1) хоч часто і збігаються з ним, коли наголос припадає на початок, або кінець слова, напр. егО 2, влАдаря 5, мОвити 2, стАлося 2. В старих рукописах і старих друках інколи буває так, що зазначається значком початок і кінець слова, крім цього ще й наголос. Інколи в П. Є. знаходимо камору (півкруглий знак), який часто визначає наголос: имЯ 2. 3. 4. 6, еслИ 77 (камора на кінцевому голосному). II. МОРФОЛЬОГІЯ. 1. ЙМЕННИК. а). Мужеський рід. 26. Муж. рід. на а: євангеліста 5. 83 (дуже часто), справца 9, протопопы П'єл. Слова 1) П. Житецький не зрозумів значення цих значків (див. „Извѣстія“ 1905 р. кн. 4 ст. 13: „ета причудливая система - 16 - запис і напис м. р.: запис твой 80, напис написа- ний 111. Слово путь м. р.: правдивому поутю бо- жію наоучаєш Мр. 54. Вшол ноє (Ной) въ ко- рабль 87. Слоуго добрый 95; судя 69, к судѣ 69, соудями 57. 27. Родовий відмінок на У часто: вѣкоу 80, з голоду 79, до дому 5. 16. 78, законоу 53, ла- даноу 2, людоу, 8, медоу 114, з недостаткоу 103, плодоу 9, от початкоу 62, родоу, 95, рокоу 8, соромоу, 55, сьбороу 71, оупокою 5, до очинкоу 111, фоундаментоу 28, часоу 82, коуколю Мт. 13. 52. 28. Датний на ови часто (але частіше на У): господареви 53. 108, домови 79. 94, каме- неви 12, моужеви 3, народови 71, огневи 16, от- цеви 79, сотникови 29, коу вечерови 42 і коу вечероу 113. 29. Зовний: очителю 46, приятелю 55, ликарю 14, с(ы)ноу 8. 83, врачоу 14, товаришоу Післ., Симоне, Петре, 108. 30. Місцевий відмінок: в том часоу 91, в боудоущем вѣкоу 91, на остаткоу 88, при зя- тю Післ. удареній“). — Про східно-слов'янський наголос і його історію в свій час я виготовив був велику працю (магістерська дисертація), але про долю цеї праці не знаю... Праця була результатом моїх пятилітніх занять над рукописами, з ХІ-го віку починаючи, - 17 - 31. Називний множини на ОВЕ час- то: голодове 105, гробове 61, грѣхове 33, моро- ве 104, народове 9.77, орлове 87, пастиреве 5, пастоухове 39, родичеве 8. 39, родове 4, рыбо- лове 17, соусѣдове 4, оучителеве 19, свѣдкове 115.—Слова м'ягкої відміни мають на кінці В: пріателѣ 78, непріятелѣ 25. 95, ключѣ 62, гро- шѣ 95. 32. Родовий на ОВ (теперішне ІВ) час- то: архиєреов 43, братов 75. 83, гонов 113, гра- бежов 60, днов 2, кошов 42, наймітов 79, товари- шов 17, фарисеов 22. б. Жіночий рід. 33. Слово Євангеліє ж. р.: тая то с(вя)- таа єв(ан)г(е)ля Посл., с(вя)тои євангелии Посл.: сію святоую євангелію Посл., проповѣдати єван- гелію 9. 13. 16. 31. 99; иєлисаве θа 2. 4 і ієли- савет 2. 3. 4. 34. Родовий на Ї у м'ягких основ: моєи вечерѣ 76, вежѣ 74, слоужебницѣ 4. 35. Зовній на О: дочко 39. 36. Орудний імен на Ь: мастью Io. 41, пилностю 1. 69. 78. 109, радостю 4, челядю 68, немочю 39, за помочоу Припис. - 18 - 37. Називний множини у імен м'ягкої від- міни має на кінці ѣ: кроплѣ 109, овцѣ Іо. 35, свинѣ спижарнѣ 66. в. Середній рід. 38. Форми на Я (юс малий) замість ІЄ дуже часті; називний на Я (не на Є): вишло выреченя 5, великое змилованя 38, дорогоє одѣня 83. 45, 111, великоє паденя .28, тото писаня 5, погоршеня 83, поздоровленя 4, жидовское поколѣнія 55, скрегтана 72; причиновий: веселя 74, збожя 22, милосердя 53, паденя 8, подворя 48, покормленя 42, оуловленя 17; имѣням 68, о наоученою 15, о россѣваню 33; коу збоудованю 77, слышаню 77; родовий: з веселя 67, для застоупленя 19, с по- колѣнія 8. 5, нароженя 2. 39. Місцеви й відмінок: в одѣню 31, по забитю 63, на єдином ложоу 87, по мороу М. 26, на моры Мт. 27, въ окоу 27, по всему мѣстову 18. 40. Форми на ЯТ: теля 79, в дом княжати 74, подобно зрѣняти (зерняті) 72, коурчата 73. г. Двійне число. 41. Двійне число часте; муж. рід: два с(ы)ны 79, два разы 89, три разы 108, два ч(о)л(овѣ)кы 89, два сребрьники 53, два таляры 53, три м(ѣ)- с(я)ци 4, два моужѣ 45, два грошѣ 53. Жін. рід: - 19 - двѣ лодь 17, двѣ рыбъ 42, двѣ соукни 9; дверь 55. Середній рiд: три лѣта 14, три ситѣ 72. 2. Прикметник. 42. Родовий вiдмiнок муж. i сер. p. на ОГО: іоудейского 2, годного 68, грѣшного 94, доброю 95, милого 100. Жін. р. на ОЇ: текуючои lo. 12, доброи М. 26. 43. Називний множини на ЫИ дуже часто: вдовины 103, якы 104, омыльны 112, оубогы 76, бѣдны 76, слѣпы 76, хромы 76, год-ныи 9, добры 56, немоцны 20. При короткім закiнченнi Ы: оуздоровлены 34, змiины 9, моудростi Соломоновы 59, въ дни Ноевы 87, въ дни Лотовы 87. 44. Ступінi порівнання: над тоє раднѣй 60, большего над Іоанна 31, над всѣх грѣшнѣй- шими были, над всѣ люди виннѣйшими были 70; меншiй от него 31, болшій от него 31, от тебе лѣпшi 74, моцнѣйшiй от него 57; сил- нѣйшiй нѣжли я 9; многих птицъ лѣпшии 63. 3. Числівник. 45. Цікаві форми: Третяя 9, третее 35, тре- тего 73. 100, двох 96, пятма 39, десятма 95, из двадцятма 77. - 20 - 4. Займенник. 46. Цікаві форми: хто 83, 108, што 6, ктось 39, тая 8. 54, тоую 5. 87; того знаменіє 5, тото писана 5, въ онон час 102, онон день 107, онон 89; тобѣ 2, чиего 48, соуть тыи 1, от неи 3; на- зивний множини тыи, нашѣ 111. 5. Дієслово. 47. Дієіменник завжди на ТИ: витати 94, насльдовати 53, робити 71, розоумѣти 2, слоуха- ти 59, тоужити 87, чинити 53. Часті форми на ЧИ: мочи 2. 72, речи 19. 27, доверечи 109, оуверечи 69. 63, стеречи 63, пристеречи 101, пожечи 52, оустеречи 86. 48. В З-й особі однини теперішнього часу у ді- єслів на ЄТ по традиції в П. Є. пишеться закін- чення ЄТЬ, але часто ТЬ відпадає: пригортає 87, боуде 3, може 39. 77, прййде 88, приближоує 107, висвобожоує 34, запоє 62, вѣє 69 і б. ін. 49. Перша особа множини: пойдемо 92, боу- демо 9. 109, оучинимо 9, беремо 111, хочемо 95, речемо 48. 99, потреббоуємо 109, вѣдаємо 12. 99. 50. Часточка СЯ часто стоить і перед діє- словом: ся поклониш 64, ся тый рѣчи выпльнять 2, ктo ся вас отмѣтаєт мене отмѣтається 51. Скорочення СЯ в Сь часте (але це СЬ над ряд- - 21 - ком як с): выстерфгайтеc 65, дивовалис 114, връ- талис 111, оберноувшис 77, соромфюс 80, насы- титис 83, надфюс 84. 51. Минулий час: видфл єсми 51, хотфл єсми 73, мфл єсми 95, єсми не положил 95, єсми ся тебе боял 95, єсь очинил 8, єсь чинил 14, єсмо очинили 84, видфли єсмо 48. 52. Давноминулий час: был .вышол 16, был пришол 53, был звязал 71, загиноул был 79, был дал 95, была загиноула 78, была оумерла 39, были пришли 19. 53. Аорист: абых тоу не ходила Іо. 12, абыхмо не приводили 83, абых очинил 93. 54. Спосіб приказовий: позич 55, дозволь 49, мовте 50. 89, слоухайте 45, нехай чи- нить 9, нёхай сльшить 77, переплыньмо 37, пой- дфмо, забйймо 100, почнфмо Іо. Для прик. сп. 2 ос. мн. прикметою єсть Ъ (—і): выторгнфте 52, възмфте 95, веселфтеся 24. 78, идфте 50. 73. 96. 108, ищфте 56, зберфте 52 Мт. 13, любфте 25, моли- тфся 109, носфтє 50, отвяжфте 96, приведфте 95. 96, ся стережфте 103, чинфте 80. 108. 9. 26, сте- режфтся 107, соудфте. 55. Дієприкметники на чий часті: хвалячих 5, лежачее 5, прикликаючим 32, мовячим 32, идучого Посл. - 22 - 56. Дієприслівники на чи дуже часті: отповідаючи 20, мовячи 9. 78, назираючи 74, пам'ятаючи 108, виноуючи 110, слоухаючи 78, маючи 60. 78. 84, оуздоровляючи 40, рекуючи. 78. 3. Подибуються й дієприслівники минулого ча-су на вш и: взлѣзши 19, прихилившисься 113, забравши 79, приб'єгши 79, закрычавши 83, бъг- ши 94, вышодши 79. 57. Многократні форми: коуповали 87. 98, боудовали 87, послоуговати 54, вязовали, стере-говали 38, дивовалися 5. 101, обрѣзовати 4, при-хожовала и прошовала его 88, похожовал 94, приближовал 96. 97, плювали 67 Мр. 6. Прийменник. 58. С переходить в З: з дороги 55, з вас 56, з них 57, з жидов 60, з голодоу 79, з неба 99; змилоуйся 93. 53, збил 12, зготовил 9, здай 80, зготоваі 84. 59. Од перейшло в від: видповѣдаю 72. 60. Після по місцевий відмінок: по м'єстъх 40, по многих днех 79, по всѣх оукраинах 31, шол по м'єстох и по селѣх 34. 72. 61. До (замість К'ь): пришла до мене 4, идеть до мене 77, до жидовськои земли 5, до м'єста 5, до церкве 8. — 23 — 62. Коу (замість къ, ко) часто: коу вече- рови 42. 113, коу собѣ 87, коу слышанню 35, коу столови 33, коу всѣм 10; коу свободѣ 13, коу чемоу 72. 63. Цікаві форми: межи людом 5, змежи народа 58, промежи 84; прєз всю ночь 17, як много через день мож войти 8; скрозѣ стрѣ- хоу 17; того для 62. 94, милосердіа для 4; про- тив тебѣ Мр. 65. 7. Дієприслівник. 64. Форми на Е дуже часті: добре 53, не- справедливе 110, грозне 111, зрадливе 62, явне 36, поспѣшне 4. 65. Цікаві форми: вголос 35, ззадоу 39, лед- ва 46, онде 86, здалека 83. 109. Мр. 58, тогды 4. 12. 9. 41, досыть 108, доловь зввръгли 14, доко- ля 21, отколя 90, откоуля 4, оттоля 69, оттоуля 83, отселя 73, потоля 110. 8. Злучник. 66. Цікаві форми: постом'а (=и) молитвами 8, поидѣте а поглядѣте Іо. 12, чоуйте а молитеся 62. Мр.; але 83; идѣтеж 50, аж поки 26 М., аж до 2, абь (замість щоби, дуже часто). - 24 - III. СКЛАДНЯ. 67. Замість родового відмінку — прикметник: женоу Лотовоу 87, тещоу Петровоу 11. 68. Причиновий множини однаковий з називним (а не родовим): волы пасеть 84, выганял бъсы 57, не потребують здоровый ликаръ 20, наоучал люди 99, зови оубогы 75. 69. Підмет після дієприслівника: и пришод- ши потоп и потопил всѣх 87, видѣвши то оче- ници недопущали им 90, тогды вставши Маріа в тыя то дни ишла на горы 4, и врьноувшися слоугы повидѣли то господареви своємоу 76. 70. Безпідметові речення дуже часті: Про- сьте и боудет вам дано, тлъцѣте и боудет вам отворено 55. Кто толчет, бываєт ємоу отворено 56. Знаменів не боудет ємоу дано 59. Было ємоу об'цяно 8. Много дано, много взято 69. Боудет ємоу дано, боудет от него отнято 95. Пристав- ника оскаржено 80, Им повѣдено 6. 70. Орудний відмінок при пасивних формах: не- сен єсть ангелы на лона Авраамовы 83. Бывал гонен от бъсовь 38. Єроусалим боудет потоптан от пога- нов 106; Был похвален от всѣх 12. Рѣчи соуть писаны от пророков 92. Христос оуздоровил во- дою затроудненого чоловѣка 74. - 25 - 71. Родовий відмінок: Той години возрадо- в ался 52. Кождого року 8. Будте доброи надъи. 72. Датчий: всѣ рѣчи чисты вам боудоуть 60. Єсли комоу брат оумреть 102. Иди собѣ со ми- ром Л. 33. 39. 73. Цікаві приклади на вживання відмінків: Позыч ми трое хлѣба 55. Людіе пак ждали За- харія 2. Слоухають голоса Іо. 35. Пильноуй его 53. Помщоуся за нею 88. Просили его за нею 16. Просил о тѣло Іс(оусо)во 111. Не дбаеш о то 54. Плакали по неи всѣ 39. Смѣялися з него 39. Из иньх ся насмѣвають 88. Насмѣвалися з него 81. 110. IV. СЛОВНИК. 74. Словник П. Є. надзвичайно цікавий, бо він чисто народній,—народніх слів надзвичайно багато: словником П. Є. цілком наближується до сучасної української мови. Так, в цій Євангелії, в одній тільки Єванге- лії від Луки знаходимо такі українські слова: аби, аж поки, але, банька, барзо коштовная, бо, болячка, борзо, быдло або товар, будувати, вго- лос, вежа (стовп), велии засмутился, веселя, єси винен, витати, вмордовати, во ко, вольготность, ворог, вряд (уряд), врядник, вырече ня, выстерѣ- гайтесь, глек, глядати (шукати), година, гон, го- - 26 - спода або подворя, грозьба, громадити, дах, дба- ти, дивоватися, доколя, доконати, докучати, до- лов, дол, досить, доткнутися, дякувати, жадати, жаден (ні оден), забороняти, загинути, запашна масть, запис твой, засмучений, засоромитися, за- чирала води, збавитель, збожя, звада, здалека, згубила, змилована, змилуйся, зрадливе, маєте што истовного, клуня, колтати в дверї, конва, копа, кош, кривавий, криниця, кропля, ледва, ли- тра масти, личба, лѣпше, маємо, мары (одръ), масть, межи терня, мовити, мова, моц, мерзеній, мусимо, мѣсто, надто, надѣя, наймит, найшол, на- пис написаний, нехай, николи, об'єцяно, овечий, онде, опослѣ, оскаржено, ославляла, остаток, ото, отож, оттоля, откуля, пак, пекло, перестрашений, пилность, пилнувати, плахта, подобенство, по- житок, позобати, позичати, поколѣння, помста, попрацюй, посоромити, постинайте, потоля, по- треба, пригортає, прихилившисья, приятелька, про- межи, простирало, п'вень, рало, ратуш, пан рад- ний, робити, рута, рядно, свитаня, свѣдоцтво, слухайте, соромитися, сором, соукман, соусєд, спижарня, стежка, стодола, стравна реч, стоудня, спытали, тогды, торба, тото писаня, тоуга, тиж- день, оуклякати, оукраїна (край, сторона) 9. 12. 31. 38. 106. 32 Мр., оучинити, оучинок, фикга, - 27 - хто, челядь, чи, чинити, чоуйте (бдите), чулий, шафарство, шафувати, шафар, шкода, шкодовати, як, і баг інш. Звичайно, я подав тут тільки неве- лику частину українських слів з Пересопницької Євангелії. Полонізмів в П. Є. багато, але це все слова і форми, що були звичайними в українській лі- тературі XVI і XVII в., напр. тоу (тут) 70. 95. 22. 15, лоуп'яжства 60, лѣпше 83, троска 109, оу- клякали перед ним Мр. 67, подлоуг обичаю 109 і баг. інш. З чужих слів зазначу: дах 87, капитоулы а по нашемоу языкоу главы Припис. На оучтах або на калацѣях 29. 73. 75, нож або корд 108, барзо коштовная Іо. 41, литру масти Іо. 41, дом раде- цький або ратоуш Мр. 67, възми рейстрьы 80, выйдѣте ж борзо на ринок 76; з мяты и пигана, з роуты 61, спижарня 66, соукман старий 21, ти- тоул написал 60 Іо., шафар або приставник 80, шлюбили 108, основа або фоундамент 77. - 28 - III. УРИВКИ З ПЕРЕСОПНИЦЬКОЇ ЄВАНГЕЛІЇ. Після цих коротких заміток про першу нашу Євангелію українською мовою *) подаю для зразка декільки уривків з неї. Подаю точно, як в оригіналі, за винятком лише слідуючого: титла я роскриваю (добавлені букви беру в дужки); надрядкові букви вношу в рядок; зза того що в кінці слів в цій Євангелії по південно-слов'янському звичаю вживається замість ь знака ь, я не вживаю й цього останнього; надрядкові значки опускаю; розставляю знаки розділові й великі букви. *) Ось література про Пересопницьку Євангелію (крім зазначеного на ст. 6): Г. Г. Павлуцкій, Орнамент Пересопницькаго Евангелія. Київ, „Искусство“, кн. 2 ст. 83 — 92.— А.С. Грузинскій, Палеографическая и критическая замѣтки о Пересопницкомъ Евангелии, „Журналъ Мин. Нар. Просв.“ 1912 року кн. 4 і 6. — А. С. Грузинскій, Пересопницкое Евангеліе какъ памятникъ искусства эпохи Возрождения въ южной Руси въ XVI в., „Искусство“ 1911 р. кн. 4. — Бодянскій, „Ж. М. Н. Пр.“ 1838 р. кн. V.— А. Терещенко, Евангеліе княгини Жеславской, „Библіографическая Записки“ 1861 р. т. III ст. 457—467. — В. Трипольскій, Полтавское Епархіальное Древлехранилище, указатель съ описаніемъ, Полтава, 1909 року № 121 ст. 31. — Цікаві відомості про долю П. Є. див. в II т. Празьського вид. творів Драгоманова, 1906 р., примітка до стор. 579.