Справа колишнього священника м. Городок Кам'янецького повіту М. Самолевського, позбавленого духовного сану й відлученого від церкви за вінчання незаконних шлюбів, причетність до вбивства священника та його сина, 02.07.1919-04.10.1919, 73 арк.

Міністерство культуїв Української Народної Республіки. Міністерство ісповідань Української Народної Республіки. Департамент православної церкви. Відділ розпоряджень. Справа бувш. священика м. Кород- ка (Кам'янецького повіту на Гуцульщині) М. Савоплевського, позбавленого духовні по сану й відміченого від церкви за винагадня незаконних шлюбів, за приєтність до вбивства священика та його сина. погар 2 липня 1919 р. залишено 4 червня 1919 р. МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ УНР Листування з розпорядчим відділом про позбавлення духовного сану та відлучення від церкви бувшого священика м.Городок Кам'янецького повіту М.Самолевського за вінчання незаконних шлюбів та причепність до вбивства священика 02 липня- 04 жовтня 1919р. на 73 арк. ДИРЕКТОРІЯ Української Народньої Республіки. Канцелярія Відділ Загальний Року 1919, місяця Липня 2 дня 4 1738. м. Кам'янець-Под. По наказу Директорії Української Народньої Республіки, Канцелярія Директорії при цьому надсилає Вам, нарозпорядження, прохання б. Священника м. Городка, Кам'янецького Повіту на Поділлі Мелетія САМОЛЕВСЬКОГО від 27 Червня 1919 року про призначення особливого слідства з приводу відлучення його від церкви, позбавлення духовного сану і арешту. Про зроблені Вами розпорядження і наслідки розгляду цієї справи Канцелярія просить її повідомити для докладу Директорії.- Керуючий Справами Директорії М. Мишкевич В.Об. Начальника Канцелярії Волченко У. Н. Р. Канцелярія Директорії 23 червня 1919 р. Вх. № 1489 До Української Народної Республіки Директорії Б. Священника м. Волочиска Калішковського по кімуні Покровської церкви Миколи Степановича Дуже швидко прошу. Ратуйте мене хто в Бога вірює! Архієрей постановив своє знову землю свя- щенник овам і відмітив від церкви, як його еретика і поганка, тоді ж я прослужив 40 літ і промовив 70 літ бештою і суб ви- далошень на пастирських на події. Піднімий закон на їзійне святі не судитиме толковів перше, кіди вислуговує того чоловіка. Я ж незданий, кільканад- кість раз мирав и освячено прохав; пара хідне ен. Городка Писано-Меделі, Ходима Косинець і все даремно: нас ніхто не по Смржав й нашій прокати не робивував. Дуже вона вила при допомозі колісся. Яка єдерижала мене в виднізі містъ на дів, морина шлях годовок і в видніцю йзоби тає орбити мене прислав брюк рен мені бичалу оттіл церо він віделичив мене від Верхвя і від Чані святої. Перед Паслою мене випустивши з тюрь- ми-видниці, а всера по настоштев ству дуковної влади, роспорядженням повітового комісара і премствовників і превезенни до Радивилова и під впливом Совєт Дусовна влада тепер йогого ще не приготувати, нє знаю. Знаю тілько, що дуковна влада мене невиновану, са- сла покотила (мене) по нахильнім уцунті. Прочаю цього дорогу Деректорію Української Народньої Республіки зач- стити мене, мрішною сина України і не дати мені пропасти, а єдрише скористувати мене, як українського патріота і чистого місцеворода, чим я всій свій вік був й пребуду до смер ми. Люблю цілую учинити селдембь і поведеньки? Обіех омені в м. Городку. Має народ крепко стоїт заємною, бо Богатство мою невиновність и тримає що не за гесяного чоловіка і доброго паети- ра. Смолось Богу, бо все мені ще не Запрічено, надійшов на дорогу Серекто- рію, миєму Дому нашої пенори Укра- ини, и прочаю! Взяти мене під свої опікунні крила. Цьже прочаю в. Священник м. Городку Святлін' Вателів що Єстемо- левський? 27 Серпня 1919 року СЕКРЕТАРЬ ПОДІЛЬСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КОНСИСТОРІЇ. № 10828 Липня "5" дня 1919 р. ДО ДЕПАРТАМЕНТУ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ КУЛЬТІВ.- Згідно відношення, від 4 сього Липня, під ч. 730, з поверненням прикладеного при тому ж відношенню прохання б. священика Самолевського і відношення Ди- ректорії Української Народньої Республіки під ч. 1738, при цьому надсилаю коротку звідку про бувшого п. отця м. Городка Само- левського, указами Св. Синоду присудженого до рострижки.- Секретарь В. Околобовський. Коротка справка про бувшого пан-отця м.Городка Самолевського, указани Св.Сіноду присудженого до рострижки. I, В 1912 році бувший священник м.Городка Кам'янецького повіту, М.Самолевський охрестив жидівку Олену Лис, був її хрещеним батьком, прийняв її до себе в хату, підготовив її до іспитів і вона витримала їх на посаду вчительки церковно-парафійної школи; спочатку вона була вчителькою в с.Великому Карабчіві, а потім перейшла в м.Городок, де школа мешкала в квартірі Самолевського. Тут Олена Лис почала жити на правах і хрещенці, і господарки у Самолевського /жінка Самолевського давно хвора напсіхіку/. З цією Оленою Лись Самолевській, як виявилося, і почав житти на віру, як з жінкою. Слідством виясувано потім, як обіймав Лись, цілуяв, лапав, садовив до себе на коліна, катався вдвох з нею по полю, іздав з нею на риболовство, лигав укупі в гамаці. Подільське Епархіяльне Начальство, розглянувши вищезгадане слідство, постановою своєю від 18 травня 1916 р. засудило Самолевського на трохмісячну монастирську з забороною відправляти святі служби. Після епітимії Самолевському знову дозволено було відправляти священні служби. Але позаяк він знов прийняв до себе туж вихрещену ім жидівку Лис, Епархіяльне Начальство, новою своєю постановою, від березня 1917 р. повернуло Самолевського в пасаломщики. Самолевський не хтів і тут відсунути від себе з дому Лис і прохав Владику відмінити постанову Епарх. Начальства, а коли не так, то зняти з нього сан. Не задовольнившись одним проханням, він потім додав ще й друге таке ж прохання. Далі, духовенство 6 округа Кам'янецького повіту, актом своїм від 6 квітня 1917 р. просило Еп. Начальство усунути геть Самолевського з округи, позаяк він своїм поганним життям калав священнический сан. З приводу всього вищезгаданого, по докладу Под. Еп. Начальства, від 12-21 Червня 1917 р. за № 4495, Св.Сінод, указом своїм, зняв з Самолевського свящ. сан.Про це було оповіщено Самолевського, котрий про те від- рикся дати підписку, що йому оповіщено про вицезгаданий указ св.Сіноду, і продовжував, як і раніше, відправляти служби Вожії, так і треби.Крім того, Самолевський, почав вінчати шлюби, цілком незаконні, а саме-вінчати в перших ступенях крівчого родства, вінчати удруге при перших живих жінках, або чоловіках;Самолевський за свої противозаконні діяння, в цім, 1919 р. громадянською Владою був заарештований і вкинутий до в'язниці, але через де-який час його було звільнено з в'язниці під його росписку, що він більш в м.Городок Николи не зайнятися.Підписки своєї одначе Самолевський не витримав і поїхав в м.Городок, де знов почав правити святі служби і інші.Як маються відомості,Самолевський, за больши- вицького панування, підбив большовиків розстріляти в м.Городку, як українців, свящ.Шероцького і його сина.Самолевський допиру, як маються приватні відомості, був заарештований.Еп.Начальство ніякої участі в цім заарештованні Самолевського не приймало.Хоч була резолюція Епископа ПІМЕНА про те, щоб звернутись до кого слід, і прохати негайно вислати геть з Городка злочинця Самолевського, деморалізуючого парафію, але ця резолюція ще не приведена до виконання. Секретар Єпар. Ради М. Соколовський С.Н.Р. Міністр Курдюмов Генеральний Офіц. Відомство Внутрішніх Справ 1907 р. м. Київ, вул. Майдан Приєднаний при цьому одержане з Кам'янець-Подільського Директора та "Українською" Корабною Волою рішень Липня 1908 протоколу м.о Святополка, про Фенарта - майбутньої Православної Церкви проти пані Валентини Костовської з повіреними листуванням відомим, за що наважився самецька поблажливого сана і надання розпорядження до місця Законодавчих Визначень чи необхідність для звільни вимоги "Високий" й справа горі. За Директором Матвієм Повинським М. А. Степанов Заручниками ферми № У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Департам. Правосл. Церк. Відділ Роспорядчий "10" липня 1919 року. ч...... м. Кам'янець-Под. ДО ПАНА ГУБЕРНІЯЛЬНОГО КОМІСАРА ПОДІЛЛЯ. По наказу Директорії Української Народньої Республіки, Канцелярія Дирек- торії 2-го цього липня надіслала до Міні - стерства Культів на роспорядження прохання бувшого священика м. Городка, Кам'янсь- кого повіту на Поділлі, Мелетія Само- левського від 27 червня б.р. про призначення особливого слідства з приводу відлучення його від церкви, позбавлення ду- ховного сану і арешту. На запитання по змісту цього про- хання від Секретаря Подільської Духовної Консисторії в Міністерстві одержано справ- ку про Самолевського, в якій , між іншим, зазначено: як маються відомості, Самолевський, за часів большовицького панування підбив большики розстріляти в м. Городку, як українців, священика Широцького і його сина . Самолевський допиру, як маються приватні відомості, був заарештований". Позалк відомости про арєст Самолевського у згаданій справці називаються приватними, то, вважаючи, за изобхідне перевірити їх. Департамент Православної Церкви Міністерства Культів з прозьбою повідомити, чи дійсно Самолевський був арештований, за що власне і по чийому роспорядженню. За Директора Департаменту Православної Церкви І. Лекицький Вачальника Відділу В управлінні внутрішніх справ У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Департам. Відділ. "9" липня 1919 року. ч........... м.Кам'янець-Под. 8 ДО ПАНА ГУБЕРНІЯЛЬНОГО КОМІ- САРА НА ПОДІЛЛЮ. В додаток до відношення від 10 -го липня б.р. під ч.76І,- згідно роспоряджен- ня п. Керуючого Міністерством Культів - Департамент Православної Церкви просить Вас прискорити вправку про п.о. Само- левського, аби про наслідки цієї справи Міністерство як найскорше змогло дати відповідь на листування Директорії від 2/VIІ б.р. За Директора Департаменту Православної Церкви За Начальника Відділу 9 до п. Керулово оголошено "Віречногорі". З відповіді на звернення втг 2 січня, 1878 року Купців мала на цеї позитивну відповідь "про огляд умови Виречногорі", що стосувалася т.о. Самойловського, що отримав першу 35 прибуткових до Високої Сумиторії про землекористування за умови виплати державної і озелененої, розміру мурто-вільного і вивішування в менших світлах. Ме 18 грудня 1917р. т.о. Самойловського було заєднено на землекористуванні економічної пошти, яка "самим жебраю" в озеленено-вільного і повинна була виправити суперечку Боту. Спокутувавши свій збір т.о. Самойловського зберегло 30162 кубатури суперечки Боту, але моряк вони іноді брав участь в підсумку на випадковому по розмірі пересування по самопочинному посаду, і всі ж тими з цим не розмовляв. Тоді держава була друга Кам'янецької міського Нерушного до Дрібової власності, а протищина землекористування Самойловського! Повідомлено про своїм розумінню державним урядом, який не було вироблено. Надійшов убогий статус та, що Качев. Самод., З'явивши повідомлення Знайду, поеменівши слово, арг. №-37, розм. 6417р. 7. 4495, мов Давид Самойлевича свідкування, саму, діве від самого хлебника і мене чорною пудовою був виграваний сирець Томи і розмовляв з ним молотими сплавами. Він разу роздав бірки у групі яка жила в 1917 р. під керуванням О.І. Бондаря, що 6 із них зв'язаних з фортунами але без оголошення про державну міркування по Дніпропетровському району в СРСР. І на цьому ж папері Самойлевича не бажав свідчити, що він був у Лозовому, місця і неглибокого до Лозового, а своїх порад не давав. У зв'язку з цим Самойлевич став участь у Слово- біржанському руху, яка мала відносини до Соціал-Демократичної партії, що держава підтримувала Каменя. По тих Колиських; по народній Кам'янському ру. Конеч. Фр 3 Іменинного листка спроб уважання про продовження до підтримки, до місця встановлення, 3. //10 Городок жил оповідь в Державному Комітеті Святого 7. 15-го, мала бути відповідь, що Самойлов ким буде призначення до більшевицьких п. о. Циновського, але всі відповіді ними що не переверені, бо вагафта по читанню на Святому, завдяки пам'ять, що ми повороту до цього запомнили більшевицьким. З моєю помилкою, Так шиком, Самойлов, (не маємо розуміння) свідченням дубоваво або убійство виводу; функают брухай з поги ізбора і та й пр по сім'ї мали довгий одружуватися крізь ви 1,90 ланівським свідчення про обвинувачення "Самойловського, Сіль Купців не бажає мовніваним погляду або бути і своє Капитан-король виїжджаю про це у Павлово в с. Лоховку. В. ор Копелев Михайло МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Д……… 24 липня 1919 р. м.Кам'янець-Под. ДО ПАНА КЕРУЮЧОГО СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ. В відповідь на листування від 2-го липня ч.1738 маю за честь повідомити Вас для докладу Високій Директорії, що справа про п.-о. Самолевського, який звернувся з проханням до Високої Директорії про заступництво од утисків влади духовної і цивільної, розглянута мною і виявилась в такім світі. Ще 18 травня 1916 року п.-о. Самолевського було засуджено на трьохмісячну манастирську покуту за "сожительство" з жидівкою-вихресткою і заборонено йому відправляти службу Богу. Спокутувавши свій гріх, п.-о. Самолевський одержав дозвіл правити службу Богу, але позаяк він знову став жити з тією ж вихресткою, то був пересунутий на псаломщипку посаду і все ж таки за ним не розійшовсь. Тоді духовенство 6-ої округи Кам'янецького повіту звернулось до Духовної влади з проханням усунути Самолевського з повіту через те, що своїм роспустним життям він плямує все духовенство. В наслідок цього, Найсвятіший Синод, розглянувши послану справу, постановою с озк., від 12-21 червня 1917 року ч.4495, позбавив Самолевського священного сану. Але ж Самолевський і піс- ля цього продовжував відпра вляти служби Боги і зловживати шлюбними справами; вінчати родичів, вінчати удруге при живих жінках або чоловіках, за що його в 1919 р. ану- ву заарештовано і вкинуто до в'язниці, але через який час його було звільнено під розписку, що він більш до м. Городка ніколи не з'явиться. І на цей раз Самолєвський не виконав своїх підписки і повернувся до м. Городка, де знов почав правити служби Боги. Коли Городок було захоплено большовиками, Самолєвський брав участь у большовиць- кому рухові, за що, після звільнення Городка від большовицької влади, його було заарештовано Кам'янським Поні- товим Комісаром; по постанові Кам'янського Губерніяльного Комісара від 3-го біжучого липня строк ув'язнення його продовжувався до I місяця, бо, між ішим, як сповідає п. Губерніяльний Комісар 22 біжучого липня ч.1526, маються відомості, що Самолєвський був причастним до вбивства большовиками п.-о.Широщького , але ці відомості поки що не перевірені, до слідство по цій справі не вкинчене, зав- дяки тому, що м. Городок було знову захоплено большовиками. Таким чином, Самолєвський, з мого погляду, не може рахуватись скривдженим духовною або цівільною владою: для карних вчинків проти його і та і друга влада мали до- сит обгрунтовані підстави і, до закінчення слідства про стосунки Самолєвського з большовиками, Міністерство Культів не вважає можливим і доцільним провадити і своє слід- ство про його пастирську діяльність в м. Городку. В.об.Керуючого Міністерством Культів Ширович К На відношення за Ч. 76І-доношу, що б.священник м. Городка Мелетій САМОЛЕВСЬКИЙ за участь його в большовицькому руху, заза- рештован Камянецьким Повітовим Комісаром, в порядку ст. 23,-ІІ т.общ.учр.губ.і зараз тримається в Камянецькій Губерніальній вяз- ниці, котрому по мої постанові від З-го бі- жучого липня за Ч.І017-строк ув'язнення про- довжен до І місяца.- До цього додаю, що між іншим маються відомості, що САМОЛЕВСЬКИЙ був причастним до вбивства большовиками священника ШИРОЦЬ- КОГО но відомости ці, поки що, ще не про- вірені, позаяк слідство по цій справі ще не скінчено, завдяки тому, що м. Городок зайнято большовиками.-. Губерніяльний Комісар Інспектор Міліції За Управляючого Канцелярією До Пана Міністра Культів всі Украйнської Народної Республіки Пан-Отць м. Городка Кам'янецького, Новітму Миколаю Степановичевого Миєре прохання. Архерей Микон Подільський „Град мавежки“ видавив мене з народній, звільнив з мене священний сан і відлучив від цер- кви, так що я проживши 40 років тепер не можу бути службовим по Крещенню православ- ному обряду. Діло моє ведеться вже пять років Подільською Виконною Комісією і цілком є належок інтриги Благочинного і недовірливого архерас. Миєре просяю Вас виратунити мене з цьо нелікастм і дрібті дасть мене ємно- сердний священникам, бо я по совісти зем і дуб Ісусин чоловіком і добрий патет- роли і Отцем. Мене Архерей Микон вики нув за борт православного корабля церкви без прошень і без келіба, бо я за 40 літ слу- жив не мав чагу змінити собі промі на торки? День Ув. єще прохання до Пана еліні- стра Культів вже троєте і дуже пока- пане Церкви свідчить. Гетьуйте мене! Вже пів років боротьба за мною і мої народніше і с. Гетьуйте! Май моє ємо- х парохія шира чоловітва пред богом буде за вас дорогий Пане Міністрі! 10 вересня 1919 року Всіше пропар Пан-Омесь Мелемін Величевський Українська Народня Республіка Міністерство Справ Внутрішніх Подільський Губерніяльний Комісар 9 вересня 1919 р. № 1358 ПИЛЬНЕ. ДО МІНІСТЕРСТВА КУЛЬТІВ У.Н.Р. Міністерство Подільського 14 "освободжених" 1919 р. Заг. Регіону № 452 Департамент Др. Ч. В справі позбавленняго Камянецьким і Брацлавським Епіскопом Піменом сану священичого пан отця Мелетія САМОЛЕВСЬКОГО пароха м. Городка Камянецького Повіту доводжу отсим до відома, що не тільки тут, Губерніяльний Комісаріят розібравши його справу найшов його цілком не винним і незаконно звільненим з парафії та дуже скривдженим як в боку морального так і матеріяльного, але також і Надзвичайний Суд при Штабу Залоги в Камянці на Поділлю вироком з дня 31 серпня 1919 року признав його не винним і по Суду оправданим. У віду цього прошу негайно привернути пан отцю САМОЛЕВСЬКОМУ Мелетію Сан священичий, а за разом допустити його до служення службам Божим і церковних требів в его парафії м. Городку, як також до користування ним недвижимим майном та врожаем сегорічним з сего парафіяльного майна недвижимого зібраним. Як додаток долучаюсь під І акт сеї справи, о котрої звороти по доконанім ужитку урядовим упрочу. Губерніяльний Комісар [Розписка] За Управляючого Канцелярією [Розписка] ВАШЕ ПРОСЬБАЧІСТВО, МИЛОСТИВА АРХІПАСТУРО! Подільський Губерніяльний Комісар звернувся до Міністерства Ісповідань в відношенням від 9-го жовтня ц.р. під ч. 2355 про повезення бувшому свя- щеннику Мелетію Саоловському у священного сану та його парафії в м. Городку з огляду на те, що, як Губерніяльний Комісаріат так і Падзвичайний Суд при Штабі Залоги в м. Кам'янці на Поділлі вироком з дня 31 серпня ц.р. озивав Самолевського незвинним і по Суду оправданим. З огляду на вищеозначене, маю за честь прохати ВАШЕ ПРОСЬБАЧІСТВО призначити нову слідчу Комісію під головуванням п.о. Григорія Маньковського для перегляду, попереднього церковного слідства над бувшим священником Самолевським та для нового розгляду його справи з боку церковної судової влади. Прохання святих молитов Ваших та благословін- ня, маю за честь бути ВАШОГО ПРОСЬБАЧІСТВА МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР (підпис) З озірінням, А. М. Михайлович У. Н. Р. М. І. ПОДІЛЬСЬКА ДУХОВНА КОНСИСТОРІЯ до МІНІСТЕРСТВА ІСПОВІДАНЬ. Жовтня 16 дня 1919 року. За кошунство та й інші против- канонічні і протизаконні справи з був- шого священника м. Городка, Кам'янець- кого повіту, Мелетія Самолевського, Прео священим Піменом, Єпископом Подільсь- ким, та Брацлавським, знято священниць- кий сан. Зазначений Самолевський Консисто- рією був викликаний з Кам'янецької в'яз- ниці для оголошення йому постанови про позбавлення його священницького сану, та відібрання від нього підпису, що він не буде носить довгого волосся і священницької одяжі, а також не буде втручатися в церковні справи, правити церковних служб: т. і. Такий власноручний підпис Мелетієм Самолевським було дано,та ще й на словах було їм обіцяно, що він по совісті сповнить свій підпис і ні в які церковні справи більше втручатися не буде. Але ж допіру п.о. Благочинний 6 округи, Кам'янець-кого повіту, священник Крижановський рапортом сво- ім Ч.ЗІ9,доніс Консисторії, що Самолевський з'я- вившись до м. Городка, по давньому, як і ранша по- чав сповняти служби в церкві та виконувати і инші треби, при чому бреше громадянам, буцім то він ще не позбавлений сану, ніби-то його діло буде пере- глянуто і він знов застанеться в м. Городку свя- щенником. Маючі на увазі, що Самолевський давно вже і уперто, ні з чим не рахуючись, чинит діла против- ні церкві, її канонам, а також законам громадянсь- ким та Державним, що він є чоловіком вредним і для церкви, і для УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ, бо, наприклад, приймав участь в большовицькому рухові,вінчав і вінчає цілком незаконні шлюби і т. инш., Духовна Консисторія має шану пильно прохати МІНІСТЕРСТВО ІСПОВІДАНЬ вжити заходів, аби Мелетія Самолевсько- го було негайно вислано з м. Городка, та зборонено йому мати.мешкання біля Городка.- М. Н. О ГУБКОМІСАР ПОДІЛЛЯ 31 лютого 1919 р. № 27 Від Міністерство Ісповідань 1 листопада 1919 р. 582 Від Департаменту Узду Ч.30. З приводу прохання п.-о.м.Городка Кам'янецького повіту М.Самолевського про надання йому дозволу викладати релігію по школах м.Городка в 1919/20 навчальному році, хоча Єпископ Пимен лишив його сану й відлучив від церкви,- маю за честь прохати п.Міністра невідмовити в інформаціях, що до вищезгаданого, М.Самолевського, який посилається на те, що, в Міністерстві Ісповідань находить його, Самолевського, не настільки виноватим.- В. о Губкомісар Освіти місто Секретарь Ян Фемен 12 Департамент Православної Церкви, згідно резолюції п. Міністра Ісповідань від 31-го цього жортя, має за честь наді- слати на вирішення Священному Синоду прохан- ня бувшого свяц. м. Городка Челетія САМО- ЛЕВСЬКОГО про усунення на час перезведення над ним слідства Благочинного 6-ої округи Кам'янського повіту Діоміда КРИЖАНОВСЬКО- ГО і повідомити, що п. Міністр Ісповідань 13/4 б.р. ч. 2200 звернувся до Преосвяч. Пімена, Єпископа Подільського та Браславсь- кого з пропозицією призначити Слідчу Кемі- сію для нового розгляду справи Самолевського під головуванням священика Григорія Маньковсько- го. За Директора Департаменту За Часальника Відділу До П. Губерніяльного Комисара Севіти на Поділля. Департамент по справах Православної Церкви на ч.1579 від 21/7 б.р.повідомляє Вас, що відношенням П.Міністра Ісповідань до Німена , Втілення Подільського запрошено- вано позначити нову стілчу Комісію для пер- еряду попереднього церковного слідства над "бувш. священика Самолевським і, з нака- зу п.Міністра пропонує до закінчення сього слідства утриматись від призначення Самолев- ського на посаду законовавчителя. За Директора Департаменту За Начальника Відділу МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Департам. Пр-восл. Церк. Відділ Роспорядчий 10/VI/1919 р. 21 По наказу Директорії Української Народньої Республіки, Канцелярія Дирек- торії 2-го цього липня надіслала до Міні- стерства Культів на розпорядження прохан- бувшого священика м. Городка, Намлянь- кого повіту на Поділлі, Мелетія Само- левського від 27 червня б.р. про призначення особливого слідства з приводу відлучення його від церкви, позбавлення ду- ховного сану і арешту. На запитання по змісту цього про- хання від Секретаря Подільської Духовної Консисторії в Міністерстві одержано справ ку про Самолевського, в якій , між іншим, зазначено: як маються відомості, Самолевський, за часів большовицького панування рідив батьковиків розстріляти в м. Городку, та українців, священика Широцького і його сина . Самолевський до цього, як маються приватні відомості, був заарештований." Поряд з відомостями про арешт Самолевського у згаданій справці називаються приватними, то, враховуючи необхідне перевірити їх, Департамент Православної Церкви Міністерства Культів з прозьбою повідомити, чи дійсно Самолевський був арештований, за що власне і по чийому розпорядженню. За Директора Департаменту Православної Церкви Г. Лемтрович. За Начальника Відділу Миколайчук 1200 руб. Передається Ц. Кам"лянецькому Повітовому Ко- місарові для надсилики мені вимагаемих відомостей.- "15" Липня 1919 року Ч. 1329 За Губерніяльного Комісара Ф. М. Шміт За Управляючого Канцелярією У. Н. Р. МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТІВ Департамент Православної Церкви Відділ Івано-Франківський "9" липня 1919 року м. Кам'янець-Подільський 23 ДО ГІАНА ГУБЕРНІАЛЬНОГО КОМІСАРА НА ПОДІЛЛЮ. В додаток до відношення від 10 -го липня б.р. під ч.761, - згідно розпоряджен- ня п. Керуючого Міністерством Культів - Департамент Православної Церкви просить Вас прискорити справку про п.о. Самолєвського, аби про наслідки цієї справи Міністерство як найскорше змогло дати відповідь на листування Директорії від 2/УП б.р. За Директора Департаменту Православної Церкви За Начальника Відділу З представленням доручення ч.1329, доношу пану По- дільському губерніальному комісару, що О.Звяшеник м.Го- родка Мелетій Самулевський, за участь його в бойовиць- кому руху, дійсно зареєстрован в порядку ст.23,II т.Обш. Учр.Губ.1 зараз тримається в Кам'янецькій Губерніальній В'язниці, і строк ув'язнення його, згідно постанови Вашій від 3 біжучого Липня ч.1017 продовжен до I місяця.- До сього додаю, що між іншим мається відомості, що За- мулевський був причастним д вбивства бойшовиками п.с. Тирощького, но відомості ці, поки що, не превірені, поза- ляк слідство по ці справи ще не скінчено завдяки тому, що м.Городок зайнято бойшовиками.- Кам'янецький Губернкомісар Секретар МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ. 1 ДЕПАРТАМЕНТ. Карний відділ. діловодст. Липня 25 дня 1919 р. № 1108 м. Київ м. Кам.-Подільськ! Почали закони Російського Тим-часового уряду від 2 Серпня 1917 року і Летманської влади з 17 та 24 Вересня 1918 року та всі інші що дозволює позбавлення волі скасовані законом 28 Лютого 1919 року ч. 231, Перший Департамент мі- ністерства юстиції з наказу Пана Міністра просить легайно повідо- мити, на підставі якого закону та яких даних заарештовані Мелатій Самолевський та Налрга. По відомостям які маються в Мі- ністерстві Юстиції, Мелатій Само- левський та Налрга арештовані На- чальником Камінської Повітової Міліції по дорученню Повітового Комісаря від 19 Чер- вня цього року під ч.57. В.о.Директора І-го Департаменту КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ ДИРЕКТОРІЇ Української Народньої Республіки. Року 1919, місяця Липня 4 м. Кам'янець. До Губерніального Комісара Поділля.- ПРОШУ ПОВІДОМИТИ, ЯКІ ВІДОМОСТІ МАЮТЬСЯ В ВАС ПО СПРАВІ Б.СВЯЩЕННИКА САМОЛЕВСЬКОГО І В ЯКОМУ СТАНІ ЦЯ СПРАВА ТЕПЕР. ДО ЦЬОГО ДОДАЮ, ЩО ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ П. ГОЛОВНИЙ ОТАМАН, В РАЗІ БИ ВЯВИЛАСЯ ПРИЧЕТНІСТЬ П. САМОЛЕВСЬКОГО ДО БОЛЬ- ШОВИЦЬКОГО РУХУ ВВАЖАЄ НЕОБХІДНИМ ЦЮ СПРАВУ ПЕРЕДАТИ ДО РОЗГЛЯДУ НАДЗВИЧАЙНОГО ВІЙСЬКОВОГО СУДУ.- Керуючий Справами Директорії. М. Широков В.06.Начальника Канцелярії В. Несторович Постановами Ваши ми від 3 та 14 біжучого Липня за ч.ч.ІОГ7, І26З, термін ув'язнення зазначених осіб з приводу не скінчення слідства по їх справам, продовжені Вами до одного місяця. Сьогодня, 26 біжучого Липня, строк арешту оголошеним особам кінчається, і з огляду на те, що слідство по їх справам, завдяки бойовим подіям в районі м. Городка і досі не скінчено, і що перебування їх на волі не тіль- ко може мати непський вплив на хід слідства но і по- грожувати державному порядку та громадському спокою, я прошу Вас, Пане Комісаре, ввійти з належним заступ- ництвом до п.Міністра Внутрішніх Справ о продовженні Самулевському, Палієті та Мойку стріка арешту до 3 місяців кожному. 26 Липня 1919 року чл. Кам'янецький Довідковий сар Окремо ТЕЛЕФОНОГРАМА Інспектора Міліції на Поділью "А" Серпня-1919 р ч. Немелникові Кам'янецької Губерніальної В'язниці Пропонується негайно донести телефонограмою чи содер- житься у в'язниці був. Священник Самолевський та ляк Па лупа. Інспектор Міліції на Поділью Певедена 2 серпня 1919 р. Кривий Удовець Вороновських в Злотиці пд переказу Степановича ТЕЛЕФОНОГРАМА 7 го серпня 1919 року ч.2394. Пану Подільському Губерніальному Інспектору Міліції. На телефонограму за ч.1746 доношу, що в сучасний мент в доручені мені в"язниці одержуються бувший Священник САМОЛЕВСЬКИЙ і дяк ПАЛЮГА, тільки не Яків, а МИКОЛА. За Начальника Кам'янецької Губерніальної В"язниці Мельницький. Передав о 7 годині вечора. 7-го серпня 1919 року Пом. Нач. ШВЕД. Приняв урядовець Фещуков 30 ПОСТАНОВА. "9" Серпня 1919 року Ч. 1859. Губерніальний Комісар Поділля, розглянувши справу, надіслану На- м"инецьким Повітовим Комісаром , при відношенню від 8-го цього місяця за Ч. 57 , про зодержання в Кам"инецькі в "ляниці бувшого священника м. Городка, Кам"инецького повіту, Мелетія Самолевсь- кого та його самозванного дьяка Миколи Палогу і маючи на увазі; що зробленім слідством виявлено : 1/ що Самолевський будучи позбавлений священного звання продовжував незаконно служити церкві і відправляти треби, видавати різні документи і користуватись церковною печаткою і взагалі належати себе дієлим священником ; 2/ що в часи пачування в м. Городку большовицьких банд Самолевсь- кий не тільки був прихильним большовикам, котрі мешкали в зай- маному ім будинку, но виступав яко оратор з промовою спів- чуття до большишану, а дні чекував проти духовенства , а осо- бливо проти архієрея і Благочинного Крижановського, наслідком якої промови большовики розграбували все майно у благочинного Крижановського ; 3/ що на Самолевського також в слідстві мають- ся вказівки, що він брав участь в справі вбивства большовиками священника Пероцького та його сина Олексія 14/ що кара за вза- начені вище проступки може бути наложена Надзвичайним Військовим Судом, а тому Ухвалив : Вушного священника м. Городка Мелетія Самолевського за зазначені вище проступки віддати до Надзви- чайного Військового Суду, котрому надіслати цілком слідство по цій справі , перелічивши утримання Самолевського в Кам"инецькі в "ляниці за Надзвичайним Судом, бо визволення Самолевського з в"я- зання на волю може дати не бажані наслідки при провадженню додаткового слідства і, крім того , він може ухилитись від слідст- ва та суда. Цож торкається самозванного д"яка Миколи Палоги, то по- залк в зробленім слідстві проти нього не мається ніяких вка- зівок на участь його в Самолевським в большовицьких проти закон- них діях, - визволити в "ляниці , про що сповістити Начальника Кам"анецької в"язниці , надсилкою копії цієї постанови для належного виконання . Губерніальний Комісар на Поділлю Повідомити про звільнення 31 грудня, наголошено до пов'язування Військового Суду при Семенданці Тихий А.А. 7. 1850 з Катеринославським Управлінням по відомості 7. 1852 Мун-сиг УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА. КАМ'ЯНЕЦЬКИЙ ПОВІТОВИЙ КОМІСАР Серпня 14 дня 1919 р. № 57 м. Кам'янець на Поділля. 31 Пану Подільському Губерніальному Комісару. В додаток до листування мого від 8 біжучого Серпня ч.57, при сьогодні представляю свідоцтво лікаря Губерніального В'язниці за № 1 про хворобу зодержачогося в в'язниці Б.Священника Самулевича та прохання дьяка Палоги про звільнення його з під арешту на розпорядження. Повітовий комісар секретар Лікарь Кам"янецької Губерніяльної В"язниці "9" серпня 1919 р. ч.8..... Свідоцтво Згідно пропозиції Начальника Кам"янецької в "в'язниці обслідував священика Самулевського Мілетия, я знайшов що в нього старческе переродження серця, артеріосклероз та ішіас, приймив до уваги що йому 70 років в "в'язничний режим може кепсько відчутись на стані його здоровля. Лікарь Мачай Селян 20/5 Надсилається до П.Кам"янецького Повітового Комісара по належності. м.Кам"янець-Подільськ. Серпня // дня 1919 р. п. У/0... Товариш Прокурора по 2-му Кам"янецькому уч. Маяковській 34 А. Пана Камінцького Повітного Комісара. громадянина м. Вородка Камінецького повіту Миколи Дмитровича Тополя Миле прохання! Писав у відповіді своєї писемь «Гедів» і сам не знаю, за що, бо нічого з цього не зробив і не думаю зробити. Кай скаржиться за мене - Вородецькі люди і міліція. Плини часом моя жінка сказа з чотирма нашими дітьми випивалася бев жива і не може дати собі їжди. Я турбуюсь в відповіді нудьго світлої і ліпшої не хочеш як так земні. Залишуся тесь, Пане Комісаре, випищеним мене на волю, як не для мене мій в томць неповинного - то добрі для моєї сім'ї, конура тим більше мій в тому не залишуватися. Як ви прийнялись віддати мене під суд, то все такі нудьго зробити мене до дітей до суда, а я зами мірмистої, що лікуванні від своєї різдвою світла не встиг. Помічаю себе надійно, що Бельми Машинні Пані Ковісар не відкасовує мені діркові в моїй маєтквайно невчиннім пуб- дані, за що призначаю мрунностю свого податку за то виволення з ньоблі, з якої так чикотить мене моя дружина і невинні, маленькі голодні діти. 1912 року 8 серпня м. Калімеч на Поділлю Звідки: Михайло Пекаров селянин в Київщевні в'язниці із плененнями Радянського гою Губернійного Комісара, від 3 Липня 1912 р. Мрієвцю: Стариця Книжких Вор Київщевної в'язниці Михайло до Г. Маларуша Шопурашера і з Київщевної ув'язнення. На місці розсудження: 9 Сентября 1912 р. 2404 Київських Київщевної в'язниці-Офіцер 35. Призначити садівника в Тула колишнього Кулака б. Родзянського, переписаний Купинець з міста Побірки. Розпорядженням Міністерства Культурно-просвітного виконавчого комітету України № 19-18/К, яке було направлено на засвідчення, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1. Звіт про засвідчення Відповідно до постанови Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було засвідчено належність садівника до колишнього кулака. Згідно з постановою Виконавчого Комітету Асамблеї м. Кам'янець-Подільського, в якому було запропоновано засвідчити належність садівника до колишнього кулака, ухваленою сесією Ради м. Кам'янець-Подільського від 24.03.1956 року № 87/1 було зас 52 ря 31 Серпня білого року мене суда- вли, навіть мене не виконували і оп- равдали. Все було одні моїх ворогів, як гордіше вбивць на голови: Що би все такі зрокнати ще не, Благочинний? Крижановський з Комісса роею Слородником заарештовували врод заї Хміля свогоодного на Черновній си. Города павло і віддали в розпорядження Полковника Івана Ковбасюка, приємал- ного в Городок Пилипенки, але не при- нятого паросянами, бо вони посте- мілли, що він-Ковбасюк-Зет "спеку- льант", Свячлив при бойовниках воєно вики Кошісаром і засідав в Церквиган- зі. Так мені казали люди і так ви звідково Остова на справі в надзвичай- нен Суді. Ковбасюк збирав глиб, во Змть його ор елістерна і роздар жи- даєм, а мені З сльво самбго приходять св погибнуте головною смертю. Валдемонин! Пани Кошісаре! Рятуйте мене! Во Пилипона не можу їсти, як ви Селід іти до свого нібито Архерас, во бояз його і його келимосер- ного повіра. Все цькря проходило: вів- сит мене, викинутого Пилипона за борт Корабель православної Церкви, 20 літнього діда, 40 літ просцркив- лого, під свої опікунські крила, даєте мені право вернутися во м- Городок до сво- ій людей", ор своїй дітей на пропивання і на селунку і не даєте левіш воро- зьм забрати вроджай з церковного по- ліс, бо об'єктивно я селунки священни- ком в'ч. Городу мінувшого року, о такий Ковбасюк і разу не сказав : "Тоєподи Поліщук?" Хей? Я єдну Всім і маю з моїх парохіян молитва ворга жан'бу де за Вас. Спитайте, будь ласка, за мене модні шети городя і околишб. г. Священник ч. Городня Мечті. Радків Святославський 1 Вересня 1919 року Вирок Жителеві Української Народної Республіки 1919 року серпня 31 дня Надзвичайний Суд при штабі Земля в Новомосковську склав розглянув справу про державного зрадника м. Городка Михея Семеновича, якого обвинувачували по 109 арт. Уст. Указу 13 і 1454 арт. Цивіл. о Наказі. Умовами - справи і 279 арт. ХХІІ кн. С.В.П. 1869 року в Че признає його невинним і по суду оправданням. Голова Суду Колюківський Петро Глобовий Секретар Козачинський Козаков Богдан Семен Павлик Петро З вироком згодній Секретар арб. М. У НІ РІ Кам'янецький повітовий КОМІСАР 9 "Вересень" 1919 р. № 2137 м. Кам'янець на Поділлі Пану Подільському Губерніальному Комісару. Згідно доручення Вашого від 6-го вересня 1919 року Ч.2433, при цьому представляю, додатково до представлення від 8-го Серпня б.р. за Ч.57, усю справу про священника м. Городка Мелетія Самолевського, докладаючи, що більш ніяких актів по цій справі при ділах дорученного мені Комісаріату не має. Листування прошу по розгляді повернути назад.- Повітовий Комісар Секретар 39 На телеграмму №1 про поводження за посту Милетія Самарлєвича допомогу, що цей пан отець є дуже добрий і прихильний до свої маеток до віднімних причин, і всі з ким у говорив залишають тільки все добрі. Говорив я з Людини Мирою за цього, що власне селенний є Скотинник був у мене і про хов церб люди м. Городка, або виглядає його, або прохані зафіксувати його селян. Актакцію уже здійснюється і першою розмової, али на користь Народові України і її тимперічної влади. 9 кілька разів був На державну Просвіту, де він предзначенний головою і гублого чином падать та кипсок на рідній Український слові, призначаний Народу щоб він виготовив Догм свої Політичні обов'язки А 35/46 д. Січня 1919 р. В од. Комісара Городянської совєт, Іван Михайлович Передав: Слободяк Прийняв: в Беловиць ПОСТАНОВА. Року 1919 місяця Лютого 17 дня. Розглянувши листування надіслане при представленню Начальника міліції 3-го району Кам"янецького Повіту од 12 Лютого б./р.Ч.830, разом з бувшим священником міста Городка, Кам"янецького Повіту Мелетієм Самолевським і маючи на увазі, що в листуванні цьому маються докази на те, що Самолевський підсурове селян не визнавати законного розпорядження вищої Духовної влади, відносно призначення священником м. Городка О.Вагінського, і переданий йому приходу з котрого Самолевський звільнен, як усунений з духовного сану, що Самолевський продовжує незаконно совершати браки, та видавати селянам різні документи, чим подає селянам приклад не визнавати ніякої влади, та дає своїми виступами богатий ґрунт для анархії взагалі. Начальник Кам"янецької Повітової міліції, в виконання доручення Кам"янецького Повітового Комісара од 5 Лютого б./р.Ч.897, і керуючись додатком до 23 ст.т.II св.Цівільних Законів, У Х В А Л И В:б.Священника м.Городка, Кам"янецького Повіту Мелетія Самолевського ув"я- знити при Кам"янецькі Губерніальні в'язниці на два тиждні з І7 цього Лютого, о чим об"явити обвинуваченому. Витяжку цієї постанови, разом з листуванням по ці справи представити Пану Подільському Губерніальному Комісарові з проханням продовжити ув'язнення до одного місяця, про що також з представленням постанов донести п.п.Кам"янецькому Повітовому Комісарові, і Прокурору Кам"янського Подільського Окружного Суду. Оригінал за належними підписами. З оригіналом згідно: Діловод Пану Кам"янецькому Повітовому Комісарові.- 14 Лютого 1919 р." 320. Начальник Повітміліції ЕПІСКОП ПОДІЛЬСЬКИЙ І БР АСТАВСЬКИЙ. Лютого 6 дня 1919 р. № 494. м. Кам'янець-Подільський. ШАНОВНИЙ ПАНЕ, ЯКОВЕ АНДРІЄВИЧУ. Бувший священник м. Городка, Кам'янецького повіту, Мелетій Самолевський, раніш заборонений в священнослуженні, а потім, за видиме неслухнянство Епархіальній Влади, присужений на позбавлення сану, продовжує до цей пори в городку служити службу Божу, та церковні треби, й не допускає до служби назначаємих священників, знайшовши собі підмогу в нерозважних людях. Оповідаючи Вас про це, я, після невдачних заходів, принятих Епархіальною Владою проти Самолевського, прошу Вас віддилити останнього з м. Городка, як людину шкодливу, та зневажаючу вартість православної віри в очах католицької людності околиць. Призиваючи на Вас благословенне Боже, пребував порівнянням скрізь Пімен. Єпіскоп Подільський і Браславський. Агм 1817 г. До Шляхтича Пана Михайла Політного Клименка н. Вільковича С. Івана Благодарю в озеру Кам'янецькому повіту Овчаровицького Валів. По землі надійшав бурмистр селищанин ім. Терпідо Михеєва Самуса, котрий Литвин Степан- ков сама, а в селінцю п-о. Шербакові, котрий роботрільник бутишавакани, душ посвягався матеріально: у вас забрано все ваше майно: кони, овчина, гроші, хліб, таць про котра відомі мовитивські хоч пр-тубудь спробувати, бо нами і гроша за дурого. Душі цього шару приз заступник перед Українською владою прося котрий для майбутнього було дана відмінні и синець покойного п-о. Шербакова. Я до цеї ноти копії не пишатимо и душі, повертано у соційті, а твідоми енгоми наявним органам мною за що і мида хунами. Овч. Орлов Костянтин. Представляючи це прохання на розпорядження Пана Подільського Губерніального Комісара, докладаю, що просьбу овяченика Крижановського я підтримую. 18 червня 1919 року №. 315 Рам"янецький Повітовий Комісар Володимир Діловод Убшуртінськ УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА МІНІСТЕРСТВО СПРАВ ВНУТРІШНІХ ПОДІЛЬСЬКИЙ ГУБЕРНІАЛЬНИЙ КОМІСАР Червня 1919 року. № 2405 До Кам'янецького Повітового Комісара. Повертайчи прохання, благочинного б-го Скура Кам'янецького повіту п. о. Діомида Крижановського повідомляю, що одночасно з цим я звернувся до пана міністра Культів з проханням про видачу п. о. Крижановському та сембі п. о. Шероцького вбитого большовиками, одноразової допомоги, а крім того про призначення сім'ї Шероцького пенсії.- Разом з цим прошу Вас арештувати бувш. священника Самулевського, зробити про його вчини докладне слідство і віддати його під військовий суд.- Губерніальний Комісар Управляючий Канцелярієй 44 У Н. Р. ГОРОДОКСЬКА ВОЛОСНА НАРОДНЯ УПРАВА Кам"яніцького повіту 20 Березня 1919 р. ч м. Городок на Под. Пану Кам"яніцькому Повітовому - Комісару навпр. сколот 17 цього Березня селяни м. Городка, цвої волості Микола Полюга, Єфім Гладун, Микола Галант, Марко Розгон, та д. Людвіполя Кондраць- кий, Литвин і Ящурка, прибули в волость з при- говором по ходатайству о поверненню з Кам"янця б. священника м. Городка Самолевського і почали вимагати посвідчити їм ці приговори, но це їм було відказано і роз"ясовано, що ця справа волости не торкається, но ці селини не за- довольнюючись тим, почали безкетовати і вирік- ли , що наша волость і наша печать, а як не захочити посвідчити, то забираїтися в волості, і після того, аби уникнути пурганих наслідків, примушено буде їден приговор підписати мною і секретаром, о чім пові домляється на розпорядження.- Голова Управи Секретарь 45 До розгляду надійшло до пана Камінець-Комісара по належності. кого Повітового Комісара по належності. п. Камінець-Под. Липня 28 дня 1919 р. ч...о Служба Прокурора по Z-му Камінецькому участку 6/578 До Пана Комісара Каміненського: Повіту Поділья б. Священика м. Городка Под. губ. Мелетій Савко - Левського (з в'язниці) Изире прохання. Пане Комісару! Ей, Богу не можку терпіти далі в'язничне життя. Окрім того, що тримаю на плецах тяжкір 70тн літ , я слабий на ногу хо- робого нервового. Отрів того у мене на ногах з'явився водянка. До того всього голова у мене болить дуже. Не можну спати і коли всі в камері сплять, я си- лю і пельку. Я - такий боягуз на старост потря- сую вигоди, а її в в'язниці не має. Це гірше мені стало від того, що я, лугий син України, вкинутий у в'язницю і ошельбований Невинко. Прохано изире і Як би можна завтра доручити Михайли огледіть Мене і виволити з в'язниці, хай я на волі дто- моя Богу за Вас, добрий й милосердний Пане Кось сару. Я ніякий злочинець і все завіраю Богом свя тим і посвідченням чесних людей. 25 липня 1919 року Київського відділення Звістка: Милечко Са маневський одержувався у Величкової в'язниці по звінанню Погрібневого суду тимчасового комісаря, від 3 липня 1919 р. за № 1047. Милечко Семен Милевич Коза Величкової в'язниці Чеснинцька До П. Табачника Прокурора і до Величко- вого уряду. На розгляд державного 28 липня 1919, № 3394. Наказання Кам'янецької в'язниці французької Наказую Вам из запросов Магерова и Демидовой только мне отвествовать настолько, что мы с Вами не входимо пропозы. Ученик Нобтого комитета (МК) мезонам 20/IX) братья были выгнаны из-отмы Савиновского в квартале Лазарев уездного губернатора и також не преступили здтъ ими и отъ Ташкентко до п. Кобда. стоял, тогда братья к Магерова им сно 26/IX. Государин Нобтого комитета Смилевского 23 брз. в Казимеж турм Садовників Пану Заслужному Кам'янського Новітова Комісара З поверненням цього долучення докладаю, що телеграмша Пана Кам'янського Новітового Комісара від 20 числа Вересня під р. 2890 віршану на 6 долученням елеки з районі 21-го Вересня і замкнена під р. 2037. Сам, я в той же був по супроводженні виїздавав в с. Кубдаєк де пан помічник повіто- вого Комісара провадив моднізацію. Одержанням телеграмши мій помічник Кукрійкії зараз же об'явив в. Ольгу Самаринському, що згідно розпоряджен- ня пана Кам'янського Новітового Комісара виробаджуватись во владення Церковної Землі" і всією земля з свій землі. О тим, що Кубдаєк ми має права користоватися житом з церковної землі м. Городка взятa між 16-го числа Вересня підписка здійсню розпорядження помічника Кам'янського Новітового Комісара з Багінекого підписка повідомлен на позаяк того в м. Городку пишав, а він есиф в м. Вінницю. Звіт о владення п. отця Са- мовського во виа/15/оковною землею і вейм живом з цеї землі надіслав моїм поміщиком 22 Вересня с. р. під. а 2037, нашу Кашманських пові твовому Комісарові, позак тендером на елінія вула зонупта з м: кві- м'янціям диви близького. Як Рук відомо, що Комісар, находиться в Кудявкої вишості то туди їхну етанція і передала теє- Фонографами. Звернувшись з Кульмской вошості в м. городок 23 кзюого Ве- ресня і розписув, що теле- Орнограша вука перетанна ни п. Повітовому Комісарові до м. Каш"ляну, а його помішнику в с. Кудяв, то я в той же день надіслав звіт до м. Каш"ляна в Комісаріат, котрий був одержан грядовуєм Комісаріата Савовни- чий. О тим, що Іван Кудбавськ продав пастику звізка з церков ної землі помішником моїм Купрійцьким провадитися дізняння, Крім цього докладаю, що дозволив за І. Кудбавсько о тим чи ми був він зашішан в Павловщук агітацію, поділено разом з Кубдаською до пана поліцмейстера Кам'янецького повіту товчого Ремісара 21-го Вересня в р. кошт розписуванні дозволення залишити його у себе, а I. Кубдасько з під арештом у Звізньове. Вересень 26 дня 1919 р. ч 2050 Начальник Міліції Зг Раманського повіту В. П. К. ВАРОЧИНИНЫЙ С-го Округа Каменецкаго уѣзда Подольской Губ. съ Сент. 22 дня 1909 г. по уп. звя. № 317. Почт.-тел. конт. Городокъ. 49 Г. Загановичу Милиціи Зрабоненкимъ. Извѣстно, что Самойловичъ отецъ пти отъ фамиліи Священника м. То- ропка въ его службѣ, какъ отмѣчено отъ уфры, имѣетъ крепостное, пребываніе его въ Торопкѣ является самоуправнымъ и о его нахожденіи Филатовъ, вознаграждая Епархіальною Загановичемъ своею крѣпостною передъ Правительствомъ, покорно прошу времени вперед до сего волеизъявленія не переводить двора Самойловича, такъ как онъ не имѣетъ права, какъ милиціонеръ самовольно вотчар Домъ, что сочинитель Фото Священ- ника. Виллисъ, Свящ. З. Кропивка. УНР! Кам'янецький Повітовий КОМІСАР 4 лютого 1919 р. № 2637 м. Кам'янець на Поділлі 50 Пану подільському Губерніально- му Комісару. В додаток до Ч 2637, пересилаю дальші матеріали по справі П.о.Само- левського, зібрані моїм помічником П. Стєфаненком ad hoc висланого до м. Го- родка, між іншим і приговір парафіян. II. Степаненко мав завдання на місці перевести санацію відносень земельних , що на письмі було тяжче до переведення, добути приговір , роз- глянути справу Новбаська і відношення Начальника Міліції до моїх приказів. Новбасюк є приарештований і відданий зараз до надзвичайного Військового Суду.- Повітовий комісар Секретар ДО ВИСОКОЇ ДЕРІКТОРІЇ. УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. Ми, прихожане Городокської Олександро-Невської Церкви на при- ходськім сході 27 Вересня 1919 року в м. Городку в кількості 120 осіб записали сего приговора суть в слідуючим: стверджуючи справд- ливість зазначеного в дізнанні, зробленним від 26 Вересня б.р. Кам" нецьким Повітовим Комісаром Степаненком Т.О. в справі пан-отця Самолевського, уміллю просимо Високу Дерікторію в слідуючим: Пять років вже ми захищаємо свого пастира отця Мелетія Самолевсько- го від несправедливих нападів духовної вищої влади, котра наважилася на нього, як оборонця нашому, оборонцюві окривжених, звести всі рахунки в Загальним Українським розумінні, бо вош, черносотенці, вороги Українському відродженню изили цим вирвати з рядів борців за відродження України, вирвати його з тих рядів, аби тим піддірвати престиж Української справи в очах народу. Ми знаємо пан-отця Самолевського вже 12 років як справжнього пастира і вірного оборонця окривженим і бажаємо до смерті бути під його пастирським володіннем. Від імені всіх прихожан прохаємо уклінно Високу Дерікторію вступитися за нашого пан-отця Самолевсь- кого від нападків і повернути йому всі права духовні, які він мав давніще і якої він безуперечно варт, а всіх винуватців, зазначених в дізнанню, було притягнено до відзічальності не тільки за образу пан-отця Самолевського, а в загалі, в зраді Українському відродженню. Показуємо все це як за присягою і в чим підписуємось: Витовт Боселевський Григорій Слипченко з Фишерів Добромир Ставан Краучковський Павло Стрижак Скільєв Антонов Олексиниць М. Лабодя Фамтепець Ілля Заворотний та інші Андрей Фаханд Вишитий Маркевич К.Н. Шапка Омій Чвановсько Михайло Гуржакович К.В. Бангарин Макарин Савицкий, 4 Меморія Коновалов Полесенко Пондрюко, 19 Александрово Родзевка 20 Котерино - Полеталярєв 21 Марія Пондрюко 22 Вань Загузькій Онуфрій Дудник, 34 Микола 25 Новіць Челемехевець 26 Я. БТ. ІІД Руменський 27 А. Гузарюк 28 Варл Танкараєв 29 Михайло 30 Католика Відрина, 31 Олексій Немашкевич 32 Павлович Стасовський 33 Членук, и синовець З.Марчелович Ульмін.. 35 Марис Панова 36 Никола Танкаряєв 37 Помога Оледори В. Марія Заосурна 39 Василь Ідробов 40 Николай Фудек 41 А. Левченко # Рейтмейстер 42 Андрій Денисенко, 43 Яков Кирпич. 44 Ивановъ Шлишків Онуфрій Павлов Чыннати дворики Нелисблюєт.: 47 Михайло Петрова 48 Александр Ілічка 49 Никола Самаїм 50 Никола Клашкевич, 51 Кинати Малецьки 52 Войтико Платникъ 53 Осип Галинін, 54 Деман Радзек 55 Лидрух Ануфрика 56 Василь Танкаряєв, 57 Роман Ануфрика) 58 Василь Бистріцький, 59 Мідред Горис, 60 Роман Деменокъ 61 Марко Роглов, 62 Роман Горис, 63 Казимир. 64 Ванило Романчук, 65 Макола Крупівновьдъ 66 Осип Мостовий, 67 Гля Литвин, 68 Никола Яворський, 68 Ушморко Мазур, 69 Бартико Недзільській, 70 Дмитро Ягодоропець, 71 Александер Веніта Говебсків, 72 Михайло Дудковський 43 Димитрий Августин, 44 Сергей Бонок, 45 Олександр Верещенецький, 46 Микола Верещенський, 47 Нікола Ба лябкін, 48 Франц Кропевницький, 49 Анна Бузан, 80 Олександра Ра дзєвка, 81 Марія Фомінська, 82 Н. Мандрика, 83 Катерина Маштальд, 84 Діна Грушинська, 85 Сергій Ледовець ка, 86 Чирвонко Манеуський, 87 Заппо ва, 88 Євгенія Мархевська, 89 Іван Белюга, 90 Іван Маєвський, 91 Микола Сивець, 92 Володимир Грановський, 93. Марія Рогонькін-Монтанна Мандрика, 95 Каталька Левчук, 96 Марія Туракої, 97 Матвій Островський, 98 Олександр Попа, 99 Відокко Острівський, 100 Іван Острівський, 101 Каталька Ракельська, 102 Марія Явороста-Дмитронна Попова, 104 Димитрона Бовкана, 105 Властислав Тураканська, 106 Євгеній Шишкан, 107 Микола Горяєв, 108 Петро Сивак, 109 Марія Спека, 110 Євгена Жабурина, 111 Марія Збодовська, 112 Каталька Савчукова, 113 Ланка Шишкіна, 114 Ва ріс Шевченко, а за них письменних тих магнітуди і самі за себе розписалися. Андрей Печенюк, 115 116 Євлександръ Дронєкъ. 117 Василій Заобуримці 118 6946 119 120 На цим сході присутствовав і написання в приговорі прочитане. переписано дісно справдѣльно з єтих слів, що подтисьво і прикладан пираткі повидую.- 24 Вересня 1913 року. Городокський волость Голова Собковичъ Секретаръ Мерці Довідка. Проведений мною в с. Городку з даруванням п. Павітка Калісара, в садовому листкобаченні саму грамоту Мнесті Самиойлевської, від 25 числа Червня де показаних приходили оглядує. Селище м. Городка Хведір Дмитрій Микола та судач і свідчеством не був, показав: 1908 року по сім'ї від стад Більковського православне населення м. Городка тягливи, що православна віра ефект перебанкиною по кінцьості пасисних половинок і взагалі унії тобто маємо зміривав ми задумали пришукати осві такою гаметичною, який би міг підняти на вищій ступені православну віру. В цьому пос лоду на відсутність ми познайомились з пан-старостою Мнестізм Самиойлевським, який в той час мав Сатанівську параджія Ярославської повіття. Порадивши політе собою прихильним посилани десмати до с. Самойлєвського, але він перешов до нас в м. Городок. На це пан-отець відповів, що з сам без дозволу вищої духовної влади не можна. День цей ми просили архієрея Калісарського і Брацлавського умовлення Серафима, який утвірив нашому кращанню і перебіг до нас в саду Самойлєвського йхом чи з радістю всірітними. Маючи такого наставника, як от Самойловський ми почали себе впевненіш під впливом підняття православної віри. Нам-отець Самойловський був і є у нас дуже аж згаданий до громадяна, і з більшим модним духом щиро вдячний, як найприклад: не брав з бідних шерсті та за петеричні, ні за вітами, ні за хрищень діти і взагалі ми з ким не входив навіть в поневірною згоду за єремії, а найбаче дано допомагав бідним. Єже як вірю не сподобанос другим попам нашої окрузи на гоні з благочинним Крижев поволіли до дато бідних шерстей з других паразфій приходило до нашого батьки, що то вт. Самойловського, який ідучи на зусилля бідним допомагав усім не розбіралося якого хто цього роду. Всі ці почв піднімали чину щирої пропитки насного батьки, але не мали нічого зробити до проєв. серафим власне знав пана отець Самойловського. Кожен на шесто проєв серафима засту пик другий архієрей, а саме проєв Михелеван і далі Тінка, але ці архі- рев не звернули, написали на це уваги; тежили лист доповани блаґочинного Крижевообкового; вей делятів яких із москви до архивів, поглядаючи з 1914 року, навіть ніхто не став прийняти. Боровицький боровець, але обезземілів і з нашого сім'ї. Самооб'єднання без нашої згоди і відома з ними священний сал і відлучених від церкви. Не вбачаючи на усі, ще прощим його шоби він нас не мешав, а постовували на тім, щоби він у нас сприяли у церкві. Він як єдиний народник і правдивий пастух "на і усі під не велике" революції і об'єм народу влади покинувався нам вбачаючи на наших розказах і згодований на те, але сприяли. Так ми були спокійні де який час, але не довго. Бачимо, що такий шляхом вони не можуть забрати від нас нашого батьківську наші пойти вбили другого способу. А саме: по наказу благочинного Кривополюбського свящ. Гарковичуків парадін от Микола Сімпорук вкрал у нас в узькі, антимісе: В одну мить в хас сприяли Божеї нам стоять Мелетій Самооб'єднаний об'єднав, що сприяли він не може, бо десь не стану антимісе, але панамир Олександер Семенов Пашка задивив, що він туркав до узьких отцю Сімпорука, який просив престити міді зростатися з узькою і звістопом і що він підурбляє, що цей час під Сімпорук пого, убіття артишінек і в'язків. Узнавши це ми заявили: "Кам не рахують за гріх краємно з узьких святі релі, то ми не раку- зимо теге за згіх синогову Брігу продадити без аштнінеа" Скаращ батюшкі емурленти. Батьочка емурленв. Ком піднялось повстанця проти єстамана і запа- нувала Україновка влаго влаге Високи" Деректорі", а до цього чи циптралній Ванш Батьочка от Симоленкович виходив до нас з Кропотом в руках і казав нам визнавати плише Україновку владу, самакате на свої рідні мовик і взагалі розказував нам історію Українського народу. Заслуга в у нас Україновку пролітну" і був єсам "євголової урі" чловіти. Від позавіту дав половину свого будинку. Усуну- вав лекції і виставлявся. Коми скликли єстамана і вступили Республіканські бійовка в стодніру Київ він дурое в всесм пасирії спіхал: "Ще ми виграли Україна" вирикував, Слаха" і взагалі був дуже радий. На релігій Виски у иве Повітковим Книгою п. Огородник, який з заїм Каря Мізькською попа, а цей мін в гарних відношеннях з Благолепним Добогимо наші дурновенство нашої окури, а найбільш благочестивий Князь пововкий, що і цим не мешеємъ, бодно кралевого Антінівка, илго зробити вами використовуючи редеткени свяски духовні влади в особах убивць влади цебто благочестивий Князькович з КЗ і п. Огородник зробили нашу батюшку большиобиком, заарештували і передали до Надзвичайного Військового суду. Заарештували от. Самолевка в мотиви місця, а судим що в сьрті і весь сей рає припали його в Кам'янцювкі везенням за маєнськими переривом. Весь рае визначений ми писали частину приговору посилами десятатів до Політового Комісара, до Високої Держкирії і до краєв. Пишова. Але нічого не полагало. Політовий Комісар був вбивця і до нас вищих експертів пов. Кам'янцювку і сказав, що будуть приймати до відповідальності далее тії, що пишуть такі приговори, це було в мотиви місця. Нарешті Унічий над нашим батюшкою суд який опровадило зобрав роздрал сирву і його оправдали. Приймав до нас знову пан-отець Самолевський, взявши на руки дозвіл від убивцю влади на право експертизи в церкві. Цей той рає архієрей Пилип обіздов з паджо і об'їздав куполи м. Бродка а в м. Свідок не зайняв. Зібравшись ми порадилися і виграли з повінне себе деликатів і поїхали до Архієрея Кишинівського в Кутти. Він прийшов наших релігантів і на перше заявив, що коли буде друга влада, то він ще не те зробить з нашими батюшками, і відмовився від поїздки в м. Свідок. В час ув'язнення нашого Католики прийшов до нас благочестя Кримського і вимагав від нас дати йому церковну печать і всі документи церкви, але ми не дали на це нам благочестя Кримська повелимся будь заявлено: „Я на вас наведу кумпінгетті“. На що він йому відповів: Дякуємо вам за це пам'ятайте, що Ви теж безпечні за кумпінгетті як і нам і так надовго". А все така з церкви нічого не дали і до церкви не пустили. Лютим 1918 року миши волі прийоман Городокської Олександро-Невської церкви. Наш приємний попа з Багинського і дяка Ковбасюка, які звілися до нас і заявили що вони приємні до нас Консисторії, як недотримання церкви. Нас це удивило, а тому ми його не прийшли, сказавши, що у нас настільки тверді. Требув от бойовиків в м. Городку і дячим, що ми його не приймали перед приходом добровольців вийшов і до церкви навіть до нас не з'являлися. 55 Для Ковбаєнка залишився ви. Гордку і до цієї тобою. Не маючи роботи, бо ми тепер не прийшли, за те, що він з нашими батюшкою не хтів сприяти емперації Божій. Тіє час панування болговиків він був председателем исполкома і Военка. То був багато накостів. Винесли й підписував смертні приговори, як наприклад: Розстріл Поріганського батюшки Шеронького і його сина і багатьох других накостів. Нарешті прийшов знову Українське Всебуд мікалевське військо і Ковбаєнок по невідомі для кричні, знову береться за свою епікулітивну справу. Достав Меліхреник від потягом Осородника що він має право збірати хлід з усіх церковних вешень Сородокового приходу. Ми всі, очевидців цим і наречті не маем розгізати що болговик, а хто ні, тащило Ковбаєнка був згідний, і спокома "богинком" і цей же Ковбаєнок зраз такі уповноваження при Українські владі. Видом розпоряджався як хтів, продавав мішень за завдячку і н. Казав: "А зроблю все що захочу". Бо маю на "урдов даче вищого влади" були болговики він з ними при відстрілі й з інших тихов з ними, а потім піклувався знову. В раздивності всього вище зазначеного под. дав слово Підпине. Увага Накова, а за нею переписання розписки Ковбаєнкович Все показані в протоколі звідки Антоновичем Павлом чи все дослівно підтверджують нашими підставами. Всімній забуржня Михайло Яцюк, Ігорь Лещук, Гоман Борис, Янка Радтко, Олухрій Павло, Максим Микола Свєдоловський за них не є розмиття постачання і за себе Михайло забуржний. Діяльність вище зазначених підстав свідчить Волова Народної Ради України Секретар Червоний Довірити робив Кан. Равичуково Повіткового Комісара Михайлову АМТГ Уряду 7 56 Естественні мною громадяне и Сергіка Кашмезького повіту Павло Ланкевіч і Олександр Шишка під судом і свідчебом не дум, показали: В середині місяця Вересня є. р. Кас кривдовким сходам було делеговано від інші цілого їхнього до Артізрея Пісена с. м. Купів, де засідали разом з артилерією і благочинною Крипчановською. Поки вони були в Кривдованому ми сказали, що нас делеговано приходом з • уповноваженими просяти Вас Заміс Кривдованого, або Ви криївкаш до Нас в м. Сєдок і самі установите, підмурявши людя цілого краюду, стейнськ бисловості нашого батюшка отця Менсії Самосвєтного. На це артилерія или відробовів: „Безі будуть друга власні, що я ми вище не то єднало.“ В кривдових іхати до нас в городок. Благочинний Крипчановський, обіга- юча нашого батюшку, казав нам визнайте Нашого батюшку, а він даєтьо нам другого з крілівка без ниток коробки йому ще нашого батюшку ми підуря не існуєммо. Кась сказаємо п. артилерії якщо при допомозі двох має це купе наказування не влітн ивашнього нашого батюшку? Відповім що покращує дадимо перш сьогод пір ми: Павел Ланкевич і Олександр Шишка Артилерія робив том. Кашмезького повіту Кам'янець-Подільський До Пана Заступника Камінечького Повітового Комісара пану Степанська Пан-Отцю м. Городня ел- емтії Святошевського Згідно Вашому бажанню мати на перері все те, о чим я мав ґонор доказати Вам вео- бімето, пишу цюю бумагу, котра матимет да- ти хоч де-яку інформацію пейхології людей неравноважних до мене. В 1908 році баснанним парохієм м. Городка, дезалогій єврейев Страдзіна, в перші Мсеники був з м. Останова на посаду Кастов- тельсь до Ієрдиви м. Городня. То були часи коли в м. Городню православіе чуть збвало під рукою воїнствуватого католицизму. Потріб- ний був в м. Городок справжній місіонер і Мирей впав на мене. «Місіонерським» коти тет тако-мже дав за мене повне слово. Вв'ятерєї Страдзін покликав мене до Камінь- ця, подивився на мене, поговорив з мною і сказав мені перенестись з Останова в Городок і наладити там віно православа всіх. При допомозі Богні мені удається по- ставити православну городонську парохію на високий стопень. Келейські городонські змали свою зброю, бо забачили, що право- славні люди м. Городня об'єднались коло мене і вівці чують голос свого пасти- ря і йдут за ним. Мало того до правос- славної Ієрархії стаєм прийнятись і на- Товими і жиди. З першого року мого свіцентства я поета, новив не торчуватись з парохіянами затреби, а так було, що я брав те, хто цю мені давав. Було так, що іден дав мені мало, другий ніч не дав, третому вже треба було дати, а чет- вертий дав мені стілько урошень, що заплатив и за тихе вейде. Совість моя дума писта, бо я не торчував Божого благодаття, а нарід кра- ючи за то друге мене поважав і любив. Пан-Отці, мої соєди, стали дивитись на мене кривим оком и змовишиев вигнати мене з м. Городка. Цюю Земву їх чула на свої власні вуса громадянка м. Городка Марина Тобдовебта. Потім і я сам підслухав випадково верояжий настрій против мене моїх соєдів пан-Отців, которих я дуже бив по кишені. Архерей Серафим був мене любив и хваливев іншою по вейде уродаж. Пан-Отці тоді кланяшеь мені и проїхали мене за- говорити за них перед Владикою добре емо- во. Така то природа духовенства рабочина. Як Ям перевели Серафима в Екатеринбург, а на Подільсь прислали патологічесь-вла- бого Архерея Митрофана, себ-то пошінним їх мієвшищ, который не знав моїк заешур, пан-Отці здабенкували против мене ізім майну, на койі контроя єтав благочинний? Любим Крижановський, бо я відкривав перед молодші де-які його тлутні. Він зкладав в своїм серці згієсть на мене і допер шоввав, бо потайний, Як мой пее, що не куєад, як кростиний іде коло нього, але як віне пройде 58 Далеко, довжена й укуштв. Що-б слово моя не було зовсі розказану про де-які події отця Крижановського. Отож це було в 1905 році, як я ще був на парохії в м. Сатанові. Пан-Отець Крижановський виписав образ з Львова й з Вапняка не від ного напрямки до с. Скотинин, себто до своєї парохії, але з процесією піс обрав через всі пограничні з Заліщиком села, де говорив людям що той образ є чудовий, дуже поща- лаг і пригав людей приходити до Скотинин на відпуст в День святої Трійці. З тим обравом пан-Отець Крижановський втаскався й до моєї Церкви, де говорив лю- дям задоємть закрівля, що дайте тільки зо мене і образ зараз куд (куди) покаже. Я то- ді, пам'ятаю як нині, сказав пан-отцю Крижановському: "Чуєте, пан-отче, ви ще молоді й такий шарлатан..! що не то з вами буде як ви постарієтеся?!" Пан-отець Крижановський прийняв мій спір за жарт і завдячив собі в кунах, але він мені цього не забув й до ніг брихав на мене що хтів и пам'ятанакав на мене велики небитиці. Він інтригував против мене з Сатанівськими пан-отцями, котрі також вереском дивились на мене за то, що я був їх по- кинені. Як я вже перебрався до м. Городка, то ми з пан-Отецем Філімоном Крижановським заклини в однім окрузі під благочинним Георгієм Шумілевічем. Цей Крижановський був тоді в Окузьї дуротним священи і добре словив рибу в тій Виламуртоні водиці під ки- руванням пан-Отиса Шумілевіра, мудрішого з всіх звірів які тілько є на Землі. Стам Шу- мілевір раз сказав з погордою: «Мебо (себто від Крижановського) вже може бути благочинним во добре коло ільке насобачився!» І правда. Скоро пан-Отис Шумілевіра дрхерві Сера- фім забрав своє себе в Кам'янець з є. Каралі- єва, бо Шумілевір був богатий і повзивав дрхерево чорні, безумовно, на вінне віддавання. «Мебо» показався йсе мудрішим від свого нав- чителя Шумілевіра. Як прийшовось видирати в с. Скіпну благочинного, то цей „Мебо“ при до- помозі протоєрес Фабаньвіро з с. Єромірки, котрий добре співав пісню: „Сарокка моя.....“ і при допомозі господаря Кати пан-Отиса Ко- милковського, котрий тілько і тримався на па- ревкії чиновство благочинного, бо дув, як і те пер є, слабий і бедкишкий. Знучтовав. Він тоді був заступником благочинного і був цьоговою резда, себто зібраних пан-от- ків и дкнів. Він вурне хотів бути благо- чинним і надіював на дкнів, вадав кож- ному дикові цілий шар, себто цілий ю- лое, тоді як по закону повинно було лі- мити штире дкнівських голося за йден. Як я сказав Крижановському, що так неємливо і незаконно, то він голосно, що-би всі дикі чули сказав по російськи: »Полищупите, разьк псалямінськи не люди? потесму это надобно шеб учинкатъ. Пора нєс поднясть врт принипленія!...« Вінн так їаді дуели, як погурл, що ам нося виджа 59 ми, а потім накинувся на Медв'я більше фразою й Саре став в опророках, себто Медв'я зробився благочинним. Я говорив пан Отцю Крижановському, що "не шарнаман ство", що "як архієрей відзначається проти них вибори то нам всім влетить". Але справа проїшла. Там в Кашиньзі був Шуміллвір і містб Медв'я протоїерея. Кондратюк. Вони, ваднают, помочилися через Владикою й нікчемний, злобний, єву- ім-Колевик-Медв'я зробився благочинним. Це дуже не приємно Крижановському, як корові сідло, але ньо ж робити. Того соб на віть було страшно, що на той окуру став такий чоловік вріднесенький, вбива- рактерний, що його самолюбивий? я велодоглюбивий. Що би себе заєпокоїти, я думав себі: "Як в Емпті вій богом був, то тому-як Медв'я не може бути благочин- ним ?!". Ставши благочинним, Медв'я став окружати себе такими членами благочин- них соборного Совіту, котрих він би міг дру- довати, як панічка навутньою. Перший сійом при просвітенні Дономовії пон-отців Дивачевіра й Колєнковського Медв'я вдався зібрати в члені благочиннісською Совіту, себто представника від окуру, пан-от- ця с. Вітчевітка Незабитовського, кот- рий вірив Медв'я, як той казав, що двадцять два буде піть. Зізбав Янов раз благочинний на стиребке зібрання в с. Горнодваг. Там тре до дуго вибрати окружного місіонера більше но Окружного Строїтельного Комитета. Медво написив собі зібрати на посаду місіонера Завейн молоденково і напівіт- ома пан-отць є Лисовод Володимиря Лисізного, мінну котрого пан-багатш- ний дуже любив, бо вона вишла водити сім'ю туда і сюда, а на посаду окружного Строїтеля написив пан-отць З С. Завадів ки, котрий тілько изо вийшов з буреи и ще нобу мною коло пика не виєхно, але він мав добрі пони, на яких емебові дуже зподованось ідти по окрузі. От голова Зібрання о. Кошмановський и каже по російським: "Господа! Намъ пред- стоитъ сегодня избрать миссіонера и члена Строительная Комитета. На первую долю множество прошу избрать в. Владимира Лис- изного, так как он мой ближайший соект и мнѣ удобно взять его съ собой, но. яда прийдемъ пікатъ мить въокругъ подв. мамк шиесіонерскихих, а на вторую долю множество прошу избрать отца из зава- довки, так как у него хорошие лошади: Пан-Отці Диваневій з Кошмановським, котрі завши, як тії гравни залиждали в вірі спері діани, придивились и при Служували до колинного слова своего покро- вителя Благолинного, закричали: "такъ то и такъ... пусть будеть такъ... пишите атм! В той мент пан-отць Кроча- кевій, дуго- товариш и соправник Медва, потягнув до себе аркуш білого паперу і 60 став писати скт. мені дуже стало про- тивно слухати такі вибори і стало дуже бути в танні стемосфері. Я вийшов в другу кімнату й сів собі за стіл. Еле прихо- дить до мене пан-Отець Кирило Штросмай, мій сопурсник по Селенарії і казне; Ми Милевські Валентовиру чуєш кого зібрали місіонером в Іменні Строительного Ком- тета?? Я відповів: "Кур, кур... Млекинь пе- леопат... Він навіть неуміє молитву про- читати... Де можу бути емісіонером!.... А всё достоїнство Строительного імена в тім, що у нього добрі коні... Уявив собі Кирило, що ті коні здохнуть, або украдуть в Злодії... Мові нам Строитель лишається всіх своїх наймушних кахеств..." На другий кінці стояла сидів ідея пан-Отець З.М. Купина Любінський родич багатинного Кримкановского, Він почув мою бесіду і догляклив Медведь. Обидва вони дово ментальності помідали кого в мій вік. Особ надав мені в м. Городок друхерей другого пан-отеця Сергія Корнієвського, кот- рий побив свою жінку і назвав від себе, а взяв собі на віду споїмбию з приповодом, з котрого він був зетовий, як це був в Подільській Селенарії. Ніби-то й сам Бог казав: "не добре бити чоловіку єдину." Еле та біда що пан-отець Корнієвський видав цюю навірницю за свою жінку, себ-то-за", ма- тухну? Порожнене з потатку церкви виїхали її в руку, але як дізнашовся що то не матри- ка, а навірнішь етамп тлувати. До мене парохіяне звернувшеся з претензією, що ніби то я пов'язану пан-Отцю Корнієвському Жити не по закону і шворивши що знайти і парохіяналь можино понаганяти свої мін- ки й жити навіду з друзями. Я став гово- рить Корнієвському, щоб привів свою мін- ку, а щоб свою кованну видавив, але в якого не убпів, а тілько наклив собі в пану-отцю Корнієвському ворога. Благосинний Кришмановський з'їдав- ся проти мене з Корнієвським, став шеп- тати на мене єрхереві Митроданові вся кі небищі. Тим часом про події Корнієв- ського дізнався єрхерей і з'їпнитав благосин- ного седя, а той и написав, що я-Само- сельський не широлюбивий і що мене треба перевести двоє дали від Городка. Єрхерей перевів мене, для пользи священик в с. Корни- станн Кашинського повіту. Парохіяне не дав мене и прийшлов Архерело перешіпити ва. рєвьглопцю. Іще після цего і єрхерей, и Медо закусив на мене зуби, бо потерпіли, як говориться, срідсько. Моя воротоба з Корнієвським не пре- коротилася. Ємедво всі блибше и блибше під живав маєна в вогонь. Я поїхав до єрхе- рея Митродана, що-би з ним поговорити і вивчити мошу правду, але він вже дуже вороже зустрітив мене, був дуже сердитий і що-би заепокаїтись поїхав з Дутеновки лі- карство миєб. А сам він Смадий-Смадий, бі- 61 дій?, аж земля? Тріснеть він, як на дориб- ру й все прикро покриє до мене; Знато я твій коротко... синь доложено... Скрізь те- бі поїздку в городки піти і не шовнеть бить єлиш ти тащ будеш!... Пишов я до дому, бо Држевець нево- тів золиною говорити. Він кілька разів плюхав дупелогну. Як понюхав лікарство то ростомонить чимало огі й так страш- но нинки подивиться не би хоче ними про Колоти наекрісь Чоловіка, але скоро вти змулюваннєв і треба було знову нюха- ти наркотику. Я Зобачив що-щебо до дже мене вме прибрався до држевець. Ось Кричкановський добивав в'Коноп- сторії, що-би мої препрателювто З Корнієвських передати на формальне Слідство дуєвному слідому при урядов- цеві з Уранданебного бону. Конопсторія доручила провівести слідство пан-отцю Крвтакевіру і становому Дричкові Шляпаку. Пет-Отець Крвтакевір вже ємтрий холовік і безумовник: сторожних Модь і дер- нєвською. Шляпак на слідстві опав на кре- сі, бо був дуже землений і воїною яка ве має той В вересні і листопаді 1914 року. Крвтакевір досконально зкориотав сонь- ки, єон Дричков Шляпака. Він питає Свідків, як хтів і записував їх показан- ня як знав. При мені ніщо зо свідків до- прощення не був. Напистаю тілько, що Кравчук м. Городка ревіше гармати, а Крвтакевір петніх робив слідство, а небо Як вуж шлявався по городку, бо він був свід- ком Кознієвському проти мене. Написав також, що я тоді роздавав казенні пайки жінкам запасеним і тимчасово працював. 17-го Жовтня пан-отець Сидорин Кро- каневі з тверди за виправу затребував що- не в воєнстві протистати дідь, зубе як біблія, і розписатись. Мені треба було ста- вати на службу Богову, а перекинутим війо також вижче так скоро було не можливо. Я роздавав пано Шляпака і питало його: „Ди- горію Івановичу, як тур и що... кажить, а в тій дії дідь мене изоб не добре?“ „Ні, ні… самі пустяки і нічого злого. На Вас ніщо не показав, бо Ви і справді нічого не винні“, — сказав Шляпак. „А Ви, пан-Отець, Іван Олегов- ич як кажете… З 6 тих дій изо невідо- бріс мене негівне і чи мовино мені під- писатись не ставився справи, бо звідна службу… Такий люде чинять!“ — запитав я Кроганевія. Він заграв очима йков так незрозу- міло і каже мені по російськи: „Видите ви такь сказаты, сем євторки Зртній… знаете ли, то есть окно… тань сказать… оя какої точки зртній… кажетесь нічего… видите ли...“ Мені стидно було за ту Конецто- рію і Зато Духовне Начальство, котре на- магало додомашньо Свідство в Воєнстві, му- ди приходив різними наряд, дивився на то свідство и „Сміїшев над“ попали, бо в Католичестві такої заноби польоні бі- 62 Слупи над кабандами не винніють. Щоби збутти з Городко теж „мармаланство“? Як сказав ідек католик, я підписав діло не читавши його. Проганеві повів що до себе до домц, а я після слупи Бойно написав до мрежеря снитродано прогання, в кот- рій прописав заїхатимти мене, бо я ні- того не винен. Потім я дізнався що він на моє прогання двали не звернув, моя справа розбиралась в Константинополі, куди Конаептори Подільсько втікля від війни, себ-то уважуюванає, Благочинні Кримановськи: два рази ідив спеціально в Константинопол, що би направити моє діло по такий руці пойжкій йому ба- мановь, що-би мене уникти. Духовні суд такий; среб, когось, ко- лись и Запсов бурят и той хтоє не мо- дне ні сам пойгати ні обронника не елодже післяти, бо рітко незнає. Мілью півн суда жанет йому підевнимому зна- ти; на, читай... ото вни тобі зроби- ши? Мені Леббо прислав булашку таку. Всеть милью екобизить Вашь, що Все по постановленню Под. Вур. Конаепторів отрьмена втб приєдно снливеденням в прочетники в Бориминці Мвоовне мо Шельбаню Уявда. Собвичас Вашо семи пра- магало Вам кемедленно выркатъ посльто Камего нового навпаденія? Прочитав я і подумав: От та гор- на людина, Мідо... Він мав за це то, що другий соловік почитав би одне себе відомим. Він кидав в мене болотом і наче що-то одне нього честь!!!... Но нову свою парашу я не пойсав, бо жоден мені не дозволиш. Вони сказали: „вай той бур- катий! Білалогинний! Сам іде в Бирянськ і там дякує!...“ Я пойсав до Іржерев и він замінив мені те ж все монастирем на три місяці. Я пойсав в Корниловецьких монастиря і відбув Епітимію і зоставав знов Каетос- темен Церкви м. Городка. Тим часом па- рощенье мої витурени з Гороцка пак-отку Корнієвського, а мені надали другого свя- щеника емакому Сітарику. Ізбого пан-от- ця я добре знав, бо він був підлишником Білалогинного Кримчановського и за то він пого перевів з єтанийевского монастиря до мене в Городок. В 1914 році Гедрімс Сітарик з Медом, передбачивши бур Мандели, покинули свої параси, вті- кали від святогонів и заїхали до ме- не, але посидніше у мене з пів годинки, зрили стриката дані. Цей пан-отець Сітарик був не чистий на ріку себ-то був Злодій. До його руки приєднапало то се тое. З солдатиками він також любив кош- тів: переводив собі названу муну и куп- пу, ловив курчі курч, різав їх пік, ів сам и Ірдубав свого патрона Белало- гинного Кримчановського. Потім як зоба 63 Сіте дамі Сімачук вкрав з нашої шко- ли шкільну парту і вкрав по дорозі по Медв. з Городокської Церкви Янко- міне. Ну, то я знайом знову зостався на Нетопильських елісі в м. Городку, діле то не сподобавоє Кримановському, бо Церковною ниткою через всю мою справу він проводив свою душну видавшті ще не не тільки з Городка, але навіть з Ка- м'янецької повіту, бо із поему якогось бо- лістного сидів в уряддє. Зробився випадок такий. Пришов нам обом з Медвом Христити з своєї одну досить інтелігентну дівчину з Гімназійною освітою. Стова робіжка і гонорова. Вона називалася Єлена Лис. Вдехерен Серадзій розрішив Христити, Медво Христив її в Саманівськім кнз- шторі, а я, по її шкіреному бажанню, був діть неї кучмою, себ-то крещим та тож. Ще до Христа вона перебувала у нас, а після Крещення, коли вона від- рекшась Мидів, своїх батьків і свої віри, то прийшла до мене, як до справжнього своєго тата. Я й мій зять пан-отець Сергєставський? підівши єдину так її назвавш в Хресті, бо так вона сама зватися бажала) і вона витримала Жжашен на звання народної вчител- ки. З поганту вона була вчителькою в Церковній школиці с. Великого Караб. Кива, де завідував школяр дуб вже Знакомий нам пан-отець Іоанн Кропакевіч. То було в 1913 році. Я по дорозі до класичних статей довідувався до своєї дочки Леночки, бо відношення її з дочкою були цілком рідні. «Я не мав вона мені письмен», — Папочка, заберіть мене додому, або переведіть мене в другу школу, бо ми завидуючий школяр боятиметься за меню так, що я сам іде до неї. Його матушка бачила, як він мене злочував і тепер єваритовсь з ними, а в той борг у чиїй-небудь верхньою історією турбітися. Заберіть мене, бо я думаю Кропакевіча? Як мав тоді мій Генри Сусовський перебрався від нас в батьківську по- бит на пароцію у єлись дома, також Елена, бувша вчителяка моїй всекової шко- ли разом з ним пойтала, а місяць вчи- тельки при нашій городоковські школі овна бодилоб. Тоді я перевів в іншу школу з караванівської Леночки. Тут вона була вже затрумкована від усамора по- чин-отця Кропакевіча. Наш ми старші, кам, єв-то мені і мої жінки, будь-ду- же прийтно, що Леночка буде грити з нами й нас дідів обходити до більше дітей у нас не має. В мою школу, як благочинний, став доїжнати „Медбо“. Він знав так себе не рительно провадив, що підного по- валивання для себе від Леночки не мав. Він жетів з ним гратися, між ії запавку, а 64 Як вона дала йому знати, то він, наказав: — Як вона його назвала, требував що-ви із- корка глинувала в класі його в руку при школівраді. Леночка сказала, що "нівомт" стояло на его руку: — Стоє тащ в с. Іванківцях сама- нівських поробив дніе пьботни на Метр і властию ність інший, як попад, ко- трі звичайно має до бріснів. Медво вгі- лився до Леночки з претензією, що ніби то вона поробила фейсні і назвав її "паршивого жидівського". Леночка тяжко оскорбилася, не могла зтерпіти, розмна- каналась і сказала з серцем: "Если я пар- шивая жидівка, то ти паршивий білогин- ний. Ти-ж мене христив. Я не вума паршивою, але можеш я Знаришвіна від твою, що ти мене хрестив таким "пар- шивим"?..." Леночка довго плакала і не могла церокоїтися. Так тяжко уравив її безтактичній віросак-Медво, котрому, "Як би пригіпити рози, то був би діє- вог = сказав ідем їхредокобки, шильотир. Потім "Медво" перестав доїжкати дрокае. Медова жінка дев' Зібрана новину, що Леночка збирається вийняти Медові на голову сірну кислоту. "Кришмановський" на- писав маймуду Ариферю о тім, що хорев Леночку він не може дувати ні в моїм домі, а ні в школі і пись додав що я люб- лю Леночку, откриюто взялою її и що-й прививання в молек греми "Заборно днє вели". Аріферей передав справу в Кенелеторій і ого Про велемоція Консісторії вирішила так: "Предписати священнику Мешеті Степану- левському Нещедленню удаляти із свого дома дівчину Єлену Львов і, якщо не удасться, буде запрещено єму богослужіння, також як цей втручений предосудить ним стосунок до кляти. При цих ста- витися Єлену на вид, що прийти святі кили поведення не можуть вставати в килірь." Такий "наварений" поступок Ме- дь і так дике вирішення Консісторії, затвердження Архієрея тимно уравили мене. Я написав єврейську Митрополиту прохання, в котрій ізгро просив як поволити медові п Консісторії так поспільмоватись над моєю і над мною крестьною дочкою, котра єм ближче їх Сирота і немаг одрій нає нізки прив'язанностів, деяким на цілі втім Соловік не може жити. Я написав про таке вирішення Консісторії не тілько не християнське, але навіть не коло- вітське. На цей мій прохання єврей Митрополит написав: "Священнику Стан- тію Семоневському запрещається бого- служіння?" Мабо знов доні мені: "Святимть Доместа, що то то в тому? То-то він має сеєб Фенести мені, що він мене обелястив. Я не слухав кзіли. великий підт. На- 65 досвідно перед Панкою післями тиєграю- му врежею тану ;,, Взгрішить нашому Наставницькі служити а як ні то на Паеку всі підею до космно.? Одвіт одержаний такий: Рав- ръвмаєтеся свидчення Семолевскому богослужене на Паеку под чоловіким, всем удалишь під досвіду вивизу ємену лост. = Мещерамену я покава приємна- нами и вони очень зрадовашев. Щобне ха- саєтесь уданень ленотки З мого дому, то парохійне ніяк не могли зробити, изо ви сиререй міг кавати виноят з дому кого пивро на Паеку. Вони пи- тали мене отим, якої він віри, тоб друхерей. Правда, я сам не зробився жк свягаети революцію сиререз з вер- ковною піеньою ;,, друз друга священе », різьем братис ... и Ненавиджненим нає простити всес Воскресення .... „Ленотка єт моя доня, яки помолим її вело Дуною, вона єдна пас дуже дорога и ми нікуди ії від себе не відпустимо. Не робу- міло як би Кенексторія стань молитвник таке Меретоке сврішених, котрого ми ніяк неможемо зробити писав я в Консисторію. Терез місяць після Панки врежей. Знов зруїтив мені богослужене, бо благочинний зноб доніє, що ленотка находиться в моїм домі, а ще через місяць знов розвішив мені богову Мени, во попроєння цього наша поміщенеця Пані Винокрадська. Потім я вже загрубив сід коли мені це поволено, а кому це згрі- чено Африкани. Настала революція. Народжінне в першу чергу вигнали з с. Господня пан-отець Миколу Сімадрук, про котрого я поминув вище, а мене залишили в Городку. На сьог місяці єфрей прислав пан-отець Коскентин на Колінебого, еле народжінне скадали ному цю у них каєтость єм і казав Коніт союну ісати далі. Я зоставав в Городку в повному поважанню у народжін. Пан-отець Сімадрук достав собі парохію в с. Видковиці Прескуробського повіту, але він твдико не що- тів видаватися з Городка і городке почытав на мене, бо думав, цю то й назвав його бути. Знати видавити мене благочинному з Городка не вдавося. Тим часом з сесідних з Городком сел моте пан-отців повига- няли. Щоби мені досолити, Медо З Сімад- чуком відважившов на таке дріб, якого що не чув світ: вони зговорилися скрасти з Городковскої Церкви інтімнине дил того цю. Він не смутив. Вони думали, що як не буде у мене інтімнинра, то я не буду слу- жити, а як не буду служити, народжінне тоді сами видавить мене з Городка. Меню вкрасти інтімнине ввів на себе пан-отець Сімадрук, бо годен був. Виглянувши сао Сімадрук попрохав церковного пальчара впустити його в Церкву, бо він нібито мав бути там на вікні єдії образок. Пал- чар Полюга, колий-ли знав веровини, наетрій пароджін до Сімадрука, знав цю 66 парохіяне вивели Сітарчукa з Веркви, але не міг узяти собі злого заміру пана-Отець і впустив його до церкви. Прийшовши в їспр квь Сітарчук став плакати поклони став голосно емодитися: „Господи юєс ізрнєте!!!“ став шогувати стіни й обрави і казав, що проїзається з церквою, бо вже більше тут служити не буде. Поляга, зобачивши набіжнення Сітарчукa тим дібь заепо- коївся і не одне стелив заміни. Миш га сейм Сітарчук вєкочив в бітвар зізнав святілінно з престола, єховав в кешено разом з тютюном и льнькою і драма В церкви поприймував пішком в Скоти- нине і відав антіміне Благолипнному Колишановському, котрий вдягний за Іскуру місію вбив Сітарчукa на сво їх нової гро дому-до с. Гадковиці. Через три дні ми зовистілися за ентмілінеом, догадаємося, що то була справа Сітарчукa і відправили до нього день танзю. Пан-Отець в Радковиці заклив своє душу и тіло, захильв мінкою и жито, що він ентмілінео не крав. Прийш- лось нам покликати Нагайоника іншії що-би зробив протокола закрадік. Було велике заньб'я и смих між іновір- цями за те, що зробилась така крадіж в Веркві. Парохіяне дуже обурився затем, що вороги употребили священну реч в Спосіб інтрьки и казали мені правити службу Бачу без ентмілінеа. Я поїхав до джерела елитрогодана, щоби поворити відносно Дмитрініна, але Велабика не хотів зо мною говорити, бо відомо був вчне сва- вий і дутельбочка з наркотикою ніякої почну не помагала. Він утік від мене в окрієм кімнату й запер за собою двері. Я витер свої слободи, які витиснувшись скрутилися обетави- натели, пішов в місто, а потім порішив ісати додому. Я зайшов до пана Коселев- ського, професора Свєнкарії, вченого канони- ста й питав його чи є можна правити емрибу Богу без Дмитрініна. Він казав що млина, казав, що буде таки коли бз Дмитрінінеї правили и що сам таю хоч- стое на тайній вечері совершив Литургія без Дмитрініна. Я повернувся до Іородка і був приємшений падожійнельни предвити Селомиць Бону на престолі без Дмитрініна, але на мисленопі Платкозини, себто на чудях єрученка за відру, Михаила Кривого. еде я ще зостався викователем: во- моги вкрати Дмитрініне, а мене передали ду- ховному суду і знеш З мною священний сан, як з "єретика" и "конзунника" по слову євре- рес Апелона, бо Митрофан помер. ені було дуже дивно, що Ігоревей Шмон не сагиви мене і не знавши на- зивав мене "єретиком" и "конзунником" і так мило підписав акт зняття З мною священ- ного сана. Я дивним дивом дивувався, що Єгоревей, котрого єст 20-вільний одовзок по ворати єретиків до церкви, ні мало не за- чинавшев мною, яко єретиком, але підписав сунагу, котру підсунула йому днс підтвою Ігоровна Рада налагі з Діалогичним Кризка Підсобний, чим тудовий агентом Афхерейським і Конешторецьким. Потому я робівав в Целі діло. Моглі вибирали пан-отці Пшона за Орферей Подільского и Бранзлавебского. Він бо- говєй силити 99 овек (пан-отків) на помої, а поїхати в Городокскі гори, щоби навит таць „Еретика“ Степановського, взяти його на свої релієнка и принести ко Отису Небесному, що би було радість. Марея ревнути: Пшон тримався з тих 99, бо вони види- родили його в орферей і викрадли, а як би він пішов шукати „еретика Степановського“ то мув би стравити саржеренство. Всім Небо перший дур би підняв Піденові ногу. Поїхав я до Пшона и став благати його повернути свою справу в добру сторо- ну, але він и слухати не хотів. Він по- кив мене від себе як для спотину и ко ка- істепсько-росейскі мові сказав грідно: „Ято только в проклятый українця зновета быть такая гадость!“. Я поїхав до дому. Даруваймо мои два рази ювимся до Пшо- на з проханням приїхати в Городок сво- іми Отисом забрати и своїми вухами по- слути де правда, але він відправив их ні з тих, то все назвав їх простаками не поніснальними діло, а мене назвав обмань- ицюком. Ну, що ж ? Я емку в Городок і слуху в Церкві, а Благинини з Афхерей неможуть терпіти цього. От вони додумалися зроби- ти за синою те, що зробили з Кузом Грицем, Афхерей-графієї. Вони порішили зробити мне політичними преступником і перева- ти мене громадянської влади. Обробити всі інтереси вбив на себе Медь, бо він на все таке гаравд. Він познайомився з по- вітовим комісаром Огородником, пот- рій капун є здтей пан-Отцис Коваль- ковського, ембовою Пилипень. Напевно вони собі ранні виробили плани свого арешту, бо як тілько Кримчановський дав Огородни- кові рапорт , на другий день, без важкого до- знатись, я був заарештований. 16 лютого в.р. Наліве місце рівно-часно збріжерей навмакав в Городок пан-Отців, але люди їх не прийняли. От брежерей писав на реєстри пан-Отцис Багінського і діка Ков- баєнко, котрі обізяли Пилипень, що ви- курат мене з Городка. Правда, вони, з облагословенням Пилепа і при допомозі Медь, сильно працювали в с. Городок, що ві мене вигнати , підозривавши мій авто- рітет, але нікого цей не помогло. Наро- днине, зобачивши інтригу, все більше стає за меню, а Багінського і Ковбаєнко і в пер. Ку непустели. Кримчановський написав Огород- никові, що я підбурю селян проти пре- подобного пан-Отцис Багінського, не покоря- тесь Ієрковні владі і таке інше. Огородник на душаві Кримчановською написав її, Пова- жні в Священних с. Городка Мелетій Степанове- кий підбурює селян проти преподобного о. Багінського, не кориттесь душевні владі, а вза- лі знайти не кориттось ніякі влади і да 67 приїхав людьми не покоритися ніякі владі, пропоную певнішо заарештувати його, як людину погрозливому державному ладу і спочив селян и відправити в в'язницю. На цьому фронт я був ще в в'язниці, де провів два місяці. Мені здавалося, що за мене забули, бо ніхто до мене не довідався. Навіть д-р- лерей Пилип по заповісті Справедливих не посітив мене в в'язниці, хоча з его пан- імача видна тюрьма й він знав що я там тюльмося. Пилип нісе щоби добити мене смертельно приєхав мені через тюрму на контору бувалу о стин, що він відмовив імене від церкви, себ-то я знаю не деть тепер православний. Єристичник і мені зна хить тепер треба човитися або до ко- сцеба, або до Жидівської школи. Два місяці церква в м. Городок була заперта на ключ, бо мене не було - я був в в'язниці, а Багіновка з Ковбасенком пог- робівне до їздки "не впустити". Приїхав був благочинний: Конкановський і нід охо- реоною мінісій казвав дати собі ключ від церкви, казав видати йому петанку и до- кументи, котрі хотів передати Багінов- кому, але парохіяне не вдень. Він похо- жував навести на парохіян куплення, але і це не помогло. Парохіяне так про- брави Мель за тій куплешети, що він не знав куди йому и дитюв. Перед неділею Вербною мене з в'язни- ці випустивши, але здійснили з мене під- ричну, що я в Городок ніколи не поворнусь. Порученіє мої прийняли Зеленого Дока. міністр забравши мене, довбившов тана в Європейського Комісаріата були на про до промисловості мені в м. Городку. Прийнявши мене порученіє до Верхні Відм в році і спадали мені Селунити. У Селунив до 25 червня, ееб-то до повернення з Ізмики на свою посаду пана повіто- вого Комісара Огородника. В цей день при- був до м. Городка пан начальник повіто- вої міліції Павло Лиськевіч з 25-ти меш коваками и Загремштуба в мене знов по думав біологичного Причанов- ського і резолюції на ній пана Коміс- ра Огородника. Забинувакенний, я в тих Самим що й раніш, але на цей раз скажу підправив мене під болбешевицьким соєм. Мене провадили через м. Купин і Святогор 25 кільких стражників, як зного стражен- ного душоподій. В в'язниці посітив мене пан ко- місар Огородник. Вишукувавши мене сказав: "незнаю як то буде... Я ще буду говорити за Вас з Європейським." Від голода і нудьги я зачав в Селунці, прожав пана Комісара доручи- ти Лікарські обледити мене і пустили на волю, бо мені, старому дідові, не по силі в'язничне життя. Іще нічого з того Не вийшло. Я мусив поступити в від- чинну болоннію. ЗО липня мене сьобого під конвой ним повезли в Подільську Духовну Конен- 68 сторію і там в Приємстві дали мені підписати бумагу отій що відрекаюсь Світценьства, що небуду називатись свя- тсеником, обрізну чуприну, небуду поєш- ти рік і підгоренників і не буду під- лігати карі від градянського Наказом. Ва як не виконав свого підписанного. Архе цієї підкреслили, що як не підпишу ніколи з Візниці не вийду. Я почував себе дуже слабим, бо меню були велаєнць із дня припадки сердечні й обморохони. Я думав, що вже мені прийшла пора вимирати й дуже мені хотілось на вало, щоби вимр- ти на руках у своїх людей і подальше від брехеря Плинона, відлучившого мене від церкви без води самої церкви. Я під- писав бумагу. Тоді мені дали наказання паперу й я, по совіту єменів Конецьторій, на россіянські слова написав прохання щоби зро- били заходи вимімати мене з Візниці. Десь 8 потім довідався, що цю ім, тим веровинним фарісейам, треба було моє відрізення від Світценьства. Вони курно з Плиноном пере- дали мене надзвичайному суду при штаб- замови м. Кам'янець і навіть щоб цю та- сене процудст до розстрілу, бо мали та- кие священне против мене свідків, як бла- чинни? Кримкановський і дяк Ковбаєнок. Вони тоді сказали б, що у них небудь Світценьника елелетис Соломовського и що значити у них всі світсеники ко- дропі і вони, членн Конецьторії, хорош. Киньонний мене слабого й запаморочен- Много левде дотягнув обратно в віднини, де за мною прикмлочився пропадок, аж по- Келиндам до мене гінарь Манаєвіка. Я не міг проостити Консисторії ту експропріацію, яку вчора вона над мною вчинила. То було все ідно що „руки вверх"; коли Холовик, Ванялович Мити, віддає раб- войникам все, що має. Я написав жалобу на Консисторію в Всеукраїнський Трудовий Конгрес, написав ізьо мене слабого арестованного вали так далеко під кон- войними, знижм з мене підписку і підкре- Симети, що як не підпишу ніколи Звід- мисяї не вийду. Я хотів воєн і життя, підписав, але від Овіщенного сана не відря- каюся и не вірю в то, щоби можливо було з кого Зняти овіщенний сан, так са- мо як и св. Майнство Крещеніс, которое не повторюється. Тим часом поки я сиджу в віднині мій приїхав Белогиний. Вриконований не спить. Він при допомозі пана колегі- сари Олекодника видав довіренность сво- му агенту по експропріації дятя Ков- бельську на право Збираяти хлів в м. То- робну з Ізерковних замінь і робити з Хлівом що певну завгодно. Така була дріжана в руки Опекунства-Ковбаською Баланько коварів. Мало того Белогин- ний мав з Ковбаськом якийсь в цій дії спільний інтерес. Він писав прикади до- редоковні сім'їзії про допомогу Ковбась- кові в боротобі з Свамолевським, відкр 69 сінними від Ізєрки, приймав у себе в Спо- тининах Ковбаєвона з докладами, але бояв- ся сам іти в Городок. Мої парошіяне зобачив знакоми ту експропріацію з притовпим жебом, але нічого не могли повідти з Ковбаєвком, котрий парошія бувалого від Огородни- ка і орештом дуже страшив. Пароші- яке всілли звести на Ізєрновий тик тілько маленьку часть жиба, а Ковба- євок порозбив хліб по других селях, вимолював його націк і продав жи- дам тілько за руки уроки, бо він та- кий син України, що своїй грошей не міг бити. Мене нарешті 25 серпня випустив з вигінця по заходам галицького від- обкового пан-ємця Кузбина і мої дони Леночки, а найбільше по старанню пана Губернійного Комісара Кондрашенка. З1 серпня був надомлено надзвичайний суд, на котрий вкресений Письон з конец стоякією з благочинним Кремшановським и Ковбаєвком подали мене під тягу ст. изо мені поздромувало смертна кара, як би було невизивлесь, що тут працюва- ла проти мене інтрига Медя в Ковар- шиво Ковбаєвка. Мене суд торчнеством оправдав. Поки я зібрався приїхати з Каміньки в Городок Ковбаєвок упив по всіх закамарках пиховати хліб з Ізєрков- них полів. А емігція Городокевка, як сид, ревниво допомагала Ковбаєвокі виконувати Суміжному Пана Олгородника, мною свого наказу нине. Пан Цубернігельний Комісар завжди думає, як нащадок мого прохання з додат. коєм конці вирішення надзвичайного суду, тому: міні-шереметь внутрішніх справ Подільська Цубер. Комісар 2 Вересень 1957 року Копія Пан отцю єлітети, Симоновському Розібравши Вашу справу насокою Ває цілком не винним і незаконно звільненний з паракії та дуже скривджений як з боку мірального так і митрофейного, тому зацін душовна влада виб- Снимть Свою Премисну, насокою мо Миньвич изо В Вас , згідно Баджано прошади м. Богодня, котра хоче Ває мати Своїй пак-Отцем у Нуро изо малого приговори зро- маден м. Городка, приступити до виконання Своїх обов'язків пан Офіція м. Городна . Всім адміні Сиративним установам про то Нуо давати Вам законну допо- слугу. Цубер. Комісар Кондратенко Іспекшор міліції... Савченко Зо Управ. Начей Мрінського Як я прибув з цьою думалою в городок Сону міліцією , то прочитавши її, там зробили широки от і чого б ніби зволока- елмег. Як я заговорив за цвій свій наслуга- ний, то мені сказали, изо Ковбасюк магува во й Збирал київ-т-водить куди завгодно. Але де мені сказали , изо Ковбасюк чого б дуже тро Сіс коло міліції, а міліція відноситься до Ковбасюка з поваганням, хоча і не по-тому через що Ковбасюк нехоче зв'язати прийтовий лист на приткову садибу, але розійшовся по чужих селян і по митівських порізках. Я застав у Качалоника міліції вулицю від Біалотинно до Скавано, що бише не заарештували, як тілько з покажчиком на в'єлишні м. Городка в рісей, або в підрізенку. Я і питав Пана Качалоника міліції: "А чому же Ви, паночку, мене не арештуєте коли я нептілько на в'єлишні жовчі в рісей, оце и приймав в канцелярію ?" "Бо я не хочу цього робити!" - отвітив пан Качалоник. Я подумав собі: "от добрий пан на- Качалоник - він не тілько мене не арештує, але навіть не арештує Ковбасюка, котрий, як пуль Рентленовський іграх наскрізь світить ся, як експропріатор приткового їдива. З душами Цубернільного комісара в міліції Звінки копію и на другий день Біалотинни. Через свого алекта Ковбасюка бише знав, а на пустій дрень вже Пишон читав, пошланих в городу и назвав, якби тайно, по російськи: "Да, да, да, да, да!..." Ковбасюк тепер став ліквідувати справу з притковим їдивом на всіх парах. Сотрудників в см. Городку Ковбасюк найшов собі мешки знайдени. XX (Бумага Пана Цубернільного комісара зналамутила наше дужковне бо- лото. Дозновившись, що я виконую обов'язки пан-Отця в місті Городку, брежерей? Пишок З Медбом порізними поїхати в село Свєїдні з Городком і наказавти ма Для того щоби не відходити зовсімно-єретикам із моїми парохіянами, котрих я, яко дре- теж, попаскував, звичайно, в мні нині буде релі- гійні зв'язки. Въ вереснi б.р. єврей Пимон з Благотинним Кришановським поглядав с м. Купини, віємь верстов від Городка; тут Пимон мав навчження і кого нею див цілій натовп пан-отців різних висот і об'ємов. Мої парохіяне вирішили поїха- ти ще разъ и останнiй раз попросити Пимона в Городок, щоб би він своїми вуха- ми почув і своїми очима зобачив правду відносно мене. Ну, і що Ви думаєте? При- лісав ? - Нi, не прилісав. Він середто сказав : „прогоните Самолевенка и з тогда къ Вам пройду... Како только пере- мівнитись велають, я ему еще єдине див- стало!“ Прихопинаний купинський радив єврея в Городок про веркви не йти, а Як мене я кого повінкав або охрестив, то треба, казав, перекрестиити и перевен- тати. Люде Купинськi втінали з єврея як він це казав. Всі які симільним ти- томъ Євреєм, хи треба виконувати тих велердзів, котрих Самолевенка по- ловав? - єврей показав, що нібито він цього не досягав. В селi Горноводах Пимон хвалився, що до нього в Купин приходили „мужики ізъ Городка, просили прійхати котнижки „простити йтого єретика-Самолевенка. " Но з ему никогда не произу! Один чорнадвірник казав: „Ваше Пре- священство! а Герег Криштоф казав уряд пробити ?! : 71 Вірчевей відповів: «Ми не понимаємъ! То ще каре, а що інше!» В с. Жилиноць пан-Отець Тобіо-Носків приїхав до Пимона свого парохіяна, котрого й повідав. Вірчевей сказав розповісти з мінкою, бо підє в ад. Чоловік говорив, що неможливо розвестись, бо жінка добра і двоє діток є. Пимон накричав на усмадицька: «Сем не прогониш мене втім як котрой незаконно повинен тоби сретнися, то-зануденьку позбавитъ те біс на православному кладбищі!» Семенин одповів Вірчевей: «Ще не знаю де що буде повований!» повернувся і крикав до дому, а за нимъ багато людей вийшли з церкви, щоби не слухати Вірчевей, котрий немає про навати, то про Городокською Обвізенню Святосвєдного, на якого ми луже знаємо ін їзьбого архієрея? Так кавали люди. В с. Порину Пимон говорив: «Я у вас в першій и во посвятний разъ. Що Україна є утвімало населя, а у вас тут останеться „Цьорий“ Укранинця — дре- ми Святосвєдного!» В с. Лисовдах Пимон збивав народ не ходити до Городокської церкви, як тільки ізго вони хотім бути в цар- стві Небеснім, а не в адъ. На кінці своєї промови Пимон сказав: «Ну, я єму Свято- небесному тиного не могу святати тепер Бога свящив. Я передало его Богу!» Об'їхавши м. Городок навкруги, Пимон потягнувся назад до Калинковичів. Люде під- таштвувались: «Ві думав архієрей? Пимон ще він робив, коли ідучи навкруги шельбо- вав отця Святосвєдного и Городокських людей. Батюки, що Ковбаєнок помер вбивчий, порозведені ним по всіх уродах і вже переказув, що буде сполотити сім'ї, ока- денний на своїм тону. Я післяв телегра- му до Пана Ізюровського Комісара і про- хав допомоги. Пан Комісар телефонно Удало від 20 Вересень приказав городок СБК міліції передати мені вебой лід від Ковбаєнка. Поважк нічого не робив- ся на мою користь, я поїхав до Пана Повітового Комісара Ізюровського з особи. стий приєманий захищати мене від Духовно-Економічного агента Ков- баєнка і відкрити з його живих рук сім'ї лід, що би мені не згинути во- лодною смертю. Завдяки цій мої особистого прохання Ви пані Добродію, по довірцю Мана Ізюровського, заввілися в м. Во- родну, як емії свягел Справителев і Відбувати від Ковбаєнка фум емене, що зельоти. Я тепер маю лід і фрін- да. Щире прохання вебой благословен- вий Комісаризм Повітовий и Ізуберн- міліції і на дамі мати мене сього Колобова під своїми опікунськи кришами Будьте Ви благословенни, Ви, що добра рука Захистила мене від Медя и від Ковбаєнка. Вдячний и з молитвою за всіх Захистників призвидженням людеїз Пан-Отець м. Гомонда Іллястин 1910 р. 26 вересень м. Терадон В кадрі сп. зб. № 44 фонду № 1072 оп. № 1 пронумеровано 74/самодел +1336 = 11,4 чотири) з них літерні М№ 53а, 66а, 18а пропущені №№ "10" "08" 1988 р. Кашине еканування 5.10.09 Сузд 04.03.97 Гнило 13.04.97 Альмінг Підпис: 9/04, 08.04.09 С