Інформації Департаменту преси про міжнародне положення УНР, огляд преси тощо, 10.03.1920-04.07.1921, 151 арк. — частина 2/2

лись. Роскидані по різних закутках Європи, де-який час сиділи во- ни тихо та приглядались тому, що діялось на Україні. Іюнь 1919 рік. Початок цього року приніс де-яку втіху цим дія- чам. Адже народ не хтів підтримати свою національну владу, що виг- нала їх з української землі, та знову підпав під національно чужу Йому владу маєвських комуністів. Здавалось, що народ український не має національного почуття. Російська реакція в це повірила і по- вела новий наступ на Україну, на цей раз, вже не прикрашуючись в українські барви, в одвертих єдино-неділимечеських формах денікінія- ди. Гетьманські діячі, ріжні Чубинські, Гербелі, Налтови, Туломи знову посунули на Україну, примостившись на цей раз при Правитель- стві "Ста России". Сам еко-гетьман Скоропадський заходжувався ко- ло того, як би й собі взяти участь у "великій справі відбудови Ро- ссії" та збирається в армію єдина корпусом командувати. Але ж скоро життя розвило ці ілюзії діячів ретьманьщини та знову показало, як зросло національне почуття українського народу, як скріпилася в ньому віра, що тільки своя національна влада, близька йому по сво- їх ідеалах, як національних, так і соціяльних, принесе йому спокій. Денікінщину знищили на Україні не московські большовики, а україн- ські селяне, що побачили свою народню армію в її героїчному поході та почулі про існування і боротьбу за українську незалежність Го- ловного Отамана і Уряду У.Н.Р. Так минув 1919 рік. Подій це раз довели російській реакції не- можливість повернути свої втрачені позиції на Україні в одвертих формах московської влади. Тоді знову звертається вона до старої спроби фальсифікувати українську національно-державну ідею. Вже спроба Врангеля показала, що ідейні провідники її з росій- ського реакційного табору почали шукати шляхів до порозуміння в на- ціональними стромліннями українського народу" та використання їх для своєї справи. Під напором українських повстанців, що силою обставин опинилися в врангелівському таборі, надсилається Врангелем представ- ник до Уряду У.Н.Р. полковник Нога. Розуміється, у російської реак- ції не було ширих намірів, що до єдиного справжнього народнього ук- раїнського уряду й через це одночасно визнаються заходи, щоб притяг- нути до себе більш надійні та відповідні для цієї акції елементи. Ут- ворюється в Парижі "Українська Національний Комітет", під головуванням д-ра Секретаря Скоропадського – Нормотуна та при участі деяких інших діячів з гетьманської пледи, як Могильницький/д.тов. дер., сенатор Цітович /з штабу гетьмана/, Намсилів /мірський міністр/ та інші. Комітет цей на весь світ розповість про гаряче бажання українського народу жити в федератції з Росією та всіма силами гальмити Головного Останка і Український Уряд. Врангелівський уряд вводить в цим комітетом в тісний зв'язок. В той же час замануються дружні зносини і з самими Скоропадськими; адвокатант останнього Зеленевський хвалиться про це в Берліні, а Гучков розповідає в "Русском Деле", що Врангель здалося підковано притягти на свій бік двох кандидатів на гетьманську будуву Скоропадського й Вільгельма Габсбурга; не ретується утворення нового уряду Скоропадського з Адамовим і Палтовим на чолі, що всі неприховані нове українське переходять від Петлюри до Скоропадського і т.д. /Русское Дело 2/71 -20р./. Так починаються зв'язки гетьмана і його діячів; поки не вони носять липедковий характер, почувається охота послугувати "обшому делу", то не знаєть на яку ступінь, чи на "самостійну", чи на "одержання" Україну. Минували напружуються порівнання в липедістовом так до персонажів, не відбулося два роки тому. Знаємо тіні зворулились на сцені. Автора готуються до чергової вистави. Вона ще не знаєть, що то за містова буде, чи внову оперетка, чи може й трагедія, на новий шляхом пробуєт різні ролі. Але я скоро залететься стара антрепрена, ставить дослідженого режисьора, той обирає першокласну трупу, розподіляє ролі, і виникала робота... 8 - 13 липня 1920р. відбувається в Будапешті, столиці Угорщини, так звана інтернаціональна конференція монархистів, на якій в великих проектах реставрації монархії виступає названий притягаль Скоропадського – ген. Віскупелький. По-досить вдібна, енергійна і властолюбна людина, за час розміщення сидів він у Швейцарії, пізніше перебрався через Карпати до Берліну і весь час підтримував близькі стосунки з Скоропадським, який спочатку сидів у Швейцарії, а пізніше переїхав до Берліну. Проект Віскупельского був вання. Диво семи чрьок великих відбудованих монархій: Росії, Німеччини і Угорщини масть амору відродження зняв цим, переміщеним у земній світовій відні дорожав. Для ослаблення цієї мети повинні монархичні організації усіх трьох держав увійти в тісне спілкування та розробити загальний план реставрації монархій. Ще до Росії, то цей план виглядав так. В той час боязливий веде війну в поляках, термінали і Брангелем. Польщу Ніскупельський зачислив до дороги цього монархичного союзу, отже якщо мало бути народження на 11 повалення. Монархичний союз утворив свої політичні та військові центри; останній основався названим в різних відсвятованих силах, що беруть участь в германській війні, чи то будуть білі, чи червоні, чи зелені, чи separatистичні, як не крім тих, що йдуть разом в поляках. А політичних проводили в Україні, треба, навер дозволяли, признати найкріпші до праці і використати їх вила для спільної монархичної справи. Монархична, ці лінії не мають ніякого безпосереднього зв'язку з політичним центром, а взаємодіються в них лише через військовий центр. Адже розподіляються ролі і справа не піти так. Червона армія займає Польщу по кордони Росії. А 1914 року, в яку їй допомогать українські повстанці. Німеччина і Угорщина, під загрозою бойових звичай, мобілізуються і заступають проти чехословаків; одночасно починає наступ Брангель, теж за допомогою українських повстанців, організація створеннями монархичного військового центру; монархичні організації червоної армії піднімають повстання й роблять переворот; протоповертається союз Росії, Німеччини і Угорщини, виконуються ерохи й кінця; республіка приходить до цього стану, яким вона перебувала. Згадується, що писав колись в своїй спомовській грамоті 15 листопаду 1918р. Скоропадський: "З кін /Всеросійської/ елеранції України належить залити одно в перших місць, бо від неї піде переворот 1 законності в краю, в 11 межах вільно відкиди всі приписки і проголошені бойовими розміром громадян Росії..." Отже, левар и на цей раз мусилів Війна Україна здобуватись на такі власні, щоб заробити пальську ласку відбулованого російського трону. Як бачимо, нині Біскупельського закривши додале, і не звав автора, що незабаром перевести його в китай. Стаття це через то, по полях разом у українців розгромили червоної та без допомоги німців пірнали їх з Польщі і України. Так ця побіга дороги монархичного центру сплутала всі карти Біскупельського. Однак сама ідея утворення монархичного центру та панової амністії, в припущених "причинах політ" тичних провідників України", припала до згоди чорному інформаці- налові і з першої мірі, німецьким генералам Розманові й Додекорфові. Ці провідники німецьких монархистів добре знали, як синго Віскуп- ського, так і Скоропадського і інших переселенців в поміл "країних пол- тичних провідників України", як могли прилучитися для спільної справи. Треба було лише взяти всіх цих "провідників" на обмінок, встановити зі всіма зв'язки та розподілити ролі, щоб вонеї розвивати гру. Німецькі генерали переводять це в еластичність ім мегодичності й акуратністю. Нікого не забуто, всі залишаються в своїх ашлуга і, кон- ний на свою місці, під час саме добре не знаючи своєї ролі, пра- цюють для спільної справи. Віскупському доручається організація російського в.веськового мо- нархичного центру та національних комітетів українського і білорусь- кого, а також зв'язок між цими національними організаціями в політич- ним центром. Одночасно й в повному контакті з В.Іскупським працює по організації українських гетьманських кол, в доручення Левендорфа агент його Пейбнер-Ріхтер, майор Рассе /6.начальник німецької контр- розвідки в Києві при гетьмані/, Альвенс-Дебен та інші фаховці в ук- раїнських справах з німецького дипломатичного штабу. Для відповідної ампії утворюється дві головні групи, коло цент- ральних ігор - претендентів на гетьманську булаву - Скоропадського й Вільгельма Рассоурга, а по службі в українських січових стрільцях полковника Василя Банашного, що мають грати ролі "диякетних бать- ків" в майбутніх руско-малоруських наставах. Коло Скоропадського групується: його ад'ютант Зеленевський, пол- ковник Новоляцький, сотник Тревайнський, звільнений в посади Голови Військово-Санітарної місії УНР в Берліні, імперія Крага, Маневель- кий.- б.говард міністра Знутр.Сирвз, барон Каорінг, Степаннівський Данилович, та клібороби-керманики, Скоропись-Колтуховський, Немет, Лининський. Тамослів. Білонольський та інші. З російським мо- нархистами підтримує Скоропадських зв'язок крім Віскупського це че- рез журналіста Маларовського. Не бувши співробітник газети "Русское Слово", добрий знайомий дружики Скоропадського Софії Петровни. В 1918 році він був начальником відділу преси при гетьманському штабі, а в Берліні редагує рукописи мемуарів Скоропадського. Німці дуже ці- нять його, як "чесного кривавого росіянина", що ніколи не брав участі в українських організаціях і ніколи не переслідував заключно українських інтересів", остання прийнята, звичайно, дуже цінна для релігієзної низької групи. Група Скоропадського в підому й одобреним кінецьких реформ веде широ-національну самосвійську лінію, коли в цій лінії згадана група завжди захищається своєю роллю, робить неорганізовані штуки, зближається на апатантно-Ільський лад, що навколо напрацьовують досвідчені руки на путь праведний. Так, коли Степанківський і Данилович заходились коло створення синикату апатантських промисловців, то не з би фінансували "самовійницьку" акцію Скоропадського, коли доводилось припадувати для С коропадського інтересу в продажній взаєморозуміння газетці "Gazette de Loxanne" Інтер- ес, з якою тої почав залишатися до Англіки, те величезна майна, через вірного Фінка-Банку Скоропадського - Зеленевського сперо вик- підувала ці слуги краще малоросійського генерала. Данилович і Степанківський були заганні, а Скоропадського перевезено до Берліну. Фінансуванням Скоропадського і його групи організували підці за допомогою банкіра Стінса та південньо-чінських фінансових кол - Бри- нер-Клес*а та Лурсбург-Пірнберга. Чорна робота з акції Скоропадського припала, як звичайно, на не- ло самоотверження малоросіян - хліборобів-дерев'яників. Закриття в німецько-російського зова це новоладене шведсько-українська ло- ка в усіх сила чарне його як в своєму патріотичному захваті розло в не помічає твій легарної ролі, яку зона відограє, реалізувавши націо- нальні українські кола, серед яких багато невсвідомих неіснуваннях в схидній політичній державі одиниць вірять фантасторопі і для безсум- нівна погрочття та зазнання в політичним групом "Скоропадським, якісь надії на зваження України. На німецькі громи видаватися в Берліні газета "Українська Слово", а чеки львої стоять Зенон Кузев і Дук, за допомогою цього органу по- магається робота по диспредатації серед українських кол Голошого Ота- мана і Уряду У.Н.Р. та російні гетьмана Скоропадського. Це в біль- шій ступені приєднується для Скоропадського праця навчання ді- писькового з абіржкою "Хліборобська Україна". В своїх листах до бравів-хліборобів цей автор, відкривається від мати, повабував не- давно швидше почал будувати фантастичні мрії про чудодійственне нов- стання Української держави в формі трудової монархії, збудованої на ірраціональному принципі підсвідомої монархичної інтупції наших се- ляк хліборобів. Слід тільки заявитись на Україні Богомданному, необ- раному, дідичному гетьманові-монархові, з наслідків старого ратнанського роду /ну, кому м., як не Скоропадському/, як нині свяще му- рон стануть дозволяти його та в письмових зазначах надалі реґійовану екстазі почуття чумати своє Українську державу – трудову монархію по ірраціональному методу Дипломського повстання, находити, ці селяни в мент забути і "панів", і "німця", і "карательні економії", і всі нині сумні спогади з доби Скоропадського та нарідження по батьковому розплачувати усі суперечки про землю, що Іонуєть у них в пам'яті. Так, міби має швидшитись прородство, бо зовж нині з ярим настосом буде. Неякі імена для здорового розвитку нашого селянства-ця фанатичного- рія в Липинського робить свій вплив на де-яких зневерованих інтелігентів, підготовлюючи тим вдачний ґрунт для дальшої роботи інших, має нині вибиралися на засобу агентів революції. Не требаєть "самостверження малоросіяне" з якими засобами в своїй розладовій роботі. Хлібороб Вільопольський проходить в Раду Республіки та низкою неопристанних та провоканційних виглядів силкується дискредитувати Головного Остапана та Уряд, не досягачим однак бажаного успіху, скоро шкодить зі складу Ради Республіки і варта- ється до своєї "домої" в Берліні, бере там участь в парадах з "Во- гомданим" ревизьком, та, очевидно чим, а доручення цих наряд криває завзяток українською "війною" вірних та оплаченими хліборобськими колами у Бартахі, що гуртуються коло було ретьманського господаря із чинка, але не очистилися не під того гріка, не склять зони у полі- ків. Використовувати хлібороба для умнення чоловіків і різних благодійні товариства. Організовується, наприклад, патронат українсь- ких мінек у Берліні и Мирнов для опіки над нашими полоненими в Ні- метчинах,- Скоропадсько-олтуковський звірязу пробує прибрати його до своїх рук. Пільки інтервенція представника Українського Червоного Хреста п. Матвєнка, в результаті якої цей патронат попадає під оп- ки Червоного Хреста,- розвиває по спробу використати благодійну інститутцію для цілей політичної інтриги. Значчу увагу присягають хлібороби в "Волю Українок", намагаю- чись захопити по всіх інлях його коронництво в свої руки, щоб ско- кати нізване в Берліні влад представниця від цих ільків і своєю опіковою керуванням. в той час, коли майорські західно-українських пол., були з'єднані в Віскульському за обмеженням їздити на Миколаїв і Львів, але не мали права на перехід через кордон. Так підтримувався зв'язок з першими групами «Скоропадської справи». Віскульський П. оздався енергійно, працює по підготовці до утворення російських монархічних груп. Імпрес цей відбувся в Галичині, з початку червня 1920; з'їхалось до 100 делегатів і різних країн. Робота починала зйомки, що Скоропадський брав участь в цьому з'їзді. На з'їзді напрямлено: «Росією, не урядами цих місць, а народи обережні, щоб допустити яку непатовності». Взялося вдячна участь Скоропадського і російському з'їзді, в одного боку, участь у спробах держави з цього, а в другого - присутність цього «сепаратиста» осуду, вірних і перших слуг/близьких до державної організації. Цим зробили резум із-одночасно всі з'їзди російських монархистів у Галичині, які скликали наразу гетьманських діячів в Берліні. Натяк від обох народ тримали одні і ті ж російські руками, отже, їх контакт між обома монархичними групами був збережений і просвітлений зборами. Кілька запам'ятати, що Раховський конгрес знайшов постанову про необхідність утворення держави в Донбасі, прийняття об'єднання руберів з економічним населенням і створення російської владної бази: Україна, наприклад, що була частиною «російського воєводства». Неважко, що увага цієї роботи в участі гетьмана самостійної України" затягдала ся конфлікт. Віскульський о надалі ватерманий конгресом в ролі айського коронника російсько-монархичного центру. Троя пізніше заходилися з'їзди все нам розширили місця організації груп українських монархистів воло Василя Винниченка. Для організації цієї групи, було використано де-які території, що випадали під Скоропадський, з одного боку та двома його прибічниками - б. революційними піарем Полтавсько-Остринецьким і с.міністровом Михайлом Бутенко, з другого - . Троя ці роздування скликала в монархичних антагонізмах, існуючоїться розрив між Скоропадським, який був оповідниками і останні перейшли до Василя Мельника та разом з ними і були випадки при цьому Л.Вар- нілом /здвітати зазначеного/ І Полетикою /б.урядовця, назвав Росола ста у Зіллі/ утворюєть у Зіллі генерала управу українського саму вільних козаків", на чолі з Баньковим. Значно, що репутація Скоропадського серед українських монархістів на настроєних коли сильно "підмочена", німці за вже випадок готують конфліктованого другий варіант "самостійної Української держави". Розпочату роль в організації групи зазначеного майстра емансипації вже не має Адольфера і Бейбера-Ріхтер. З початку лютого він залишає Полтавсько-Детрійське в Варшаву та переправляє його і Бутенко-ко Зілля. Бутенко одноласно тримає пісень козаки в Південно-Східних, чисто із ними в справах монархичного центру до Мюнхену. Прийшовши до сильової правди, новоутворена група зазначеного одержує через Бейбера-Ріхтера спеціальне завдання. Названа вчене звороть Полтави і Варшави з проектуванням командуючого Врацлавського військовим генерала Слащова-Кримського, німцями Е.Проне і Г. Гонсбором. 6 квітня р.р. в Берліні між ними представниками "реєстрації май" і генерала Слащова складаються умови про спільну збірку засобу на Україні. Слащов-Кримський визнає самостійність України і те жильну уряду в Запорожжя не чини, законним урядом і та об'єднуються розробки мінімум покарання на Україну, при чому в складі "Зало країн" має увійти українське ядро. Для закуповної акти Слащова німці використовують і де-яких соціальних агентів. Кита не пояснює, що діти будуть наслідки цілі нової ознакою рій, однак, де-які коротенькі розв'язки в попередньої діяльності нововиявленого друга самостійної України Слащова в де-які міри можуть приєднуватись нам для оцінки цілі друхда. З осені 1919р. генерал Слащов відгорає промоційну роль при переговорах радянських з добровольчими командаціями, не допускаючи ні з нимому разі, щоб радянська делегація заступала інтереси об'єднаної української армії; через це делегація він пробує передати "пакав" виднішрийській армії зібратись в місцях, які означить команда Донецької армії для здачі зброї і визнає, загрожуючи у випадку невиконання цього наказу пошарити "бунтівників" по законам військового часу. Генерал Слащов позначає просить сотника Левашкого передати команді Придніпровської армії призиринки в ньому цього "наказу". Тому, що я, німець Левашковий, не прийшов в ролі кур'єра ра, я вел його просто сповістити до мір та дав тому це чинно до пізнання. за те а одна примірник и закачав собі на памятку, та щоба показати в Начальній Команді, як з світлі люде мартують" /див. О.Левинський, Галицька армія на Великій Україні. Відома 1921р./ Цей же картівник в останніх п. р. висовується "Даргородським україн- ським національним комітетом", склав якого входять перший геть- манський, старша міністрів"Сахно-Устинович, Ігоре Кистянівський, Зазновський та інші ретьманські діячі, як виходять на пост коман- уючого "української армією", не мала б скинути в українських землянах громади Врангеля. Цінну підповідь дали на це пропозицію краївські повстанці, що знаходились при ній армії. Ляку 6 ми ар- іа не організовували, анілі не називали, внов вас будуть бить і и допоможемо; тільки дійсно українська армія, армія Труду УНР, а одовж-лим буде оперувати під імена Головного Офіцера буде шти спіл". Ак бачимо жарен" Славово-Кремського втягуються талі та в остан- ньому зазванні набувають значного, невартованого півмежного колориту. Так виглядають акції цих головних осередків, бо їх обрала північно-російська реакція на проміжників сесія імена на Україні. Крім цих центрів, майже в кожному осередку, землята сумою пе- няти ретьманські діячі, слуються плями знаволення України. На яке вградували про Даргородський комітет, крім нього є де не-відома подібних організацій на Балканах, дуже їх є славовозівський Ігоре Кистянівський. Він організував одиниця місцевих українських і росій- ських монархичних організацій під державою "Ретьман на Україні,- царя у Москві". Для ослаблення своєї мети, доведеного організаторська рука не обмежується окресленою видом роботою та не упускає ні одного ви- падку, щоба сприяти роскідлові української еміграції: теоретися різні бльоки кліберовських та інших правих угруповань, проектують- ся різні комбинації поміж Скоропадським і Андрієвським, Грюковим, Петрушевичем і т.д.; все це не під одним абсурдом: Польща-зарог Україна, Росія и Німеччина, тільки згода в Центральному коме приту- вати Україну в Росію. Розглядаючи всі ці комбінації нема часу й потреби. Наведений вище парис загальних напрямків дієї ретьмано-російської політики не претендує на повноту, Він складений на підставі спорадичних, але цілком певних матеріялів і даних. Можливо, що де-які наведені тут факти дадуть змогу де-яким довірливим українським патріотам іншими очима подивитись на ту складну політичну інтригу, яка ведеться серед наших кол під загальною назвою ретьмащини. Ми вже вище назвали працю Липинського нешкідливою для селянського розуму - фантасмагорією. І справді, щоб сказав селянин, коли б хто-небудь задумав порадувати його тим, що, мовляв, будуть рятувати його Скоропадський або дениннець Слащов; що й той, і другий зробились ширили друзями українського селянина. Для подібних комбінацій у нашого народу є одна приказка: "Не бути бабі дівкою". Але ж вму- чені, зневірені емігранти наші, чи-то урядовець, чи то старшина, не завжди мають в собі стільки рівноваги, щоб спокійно розважити над цією інтригою, і іноді вони, в роспудці, готові повірити, як писав М.Левицький, ≈ "політичному трупові". Отже, для цих зневірливих людей я хочу навести на прикінці — слова, які сказав у відповідь нашому хитроумному дипломатові, що зондував у нього грунт,-як би він поставився до того, коли б влада в нашому держав- ному центрові перейшла до рук хліборобів;- представник Донського Козацтва п.К. - на це відповів: "Ви лихі би ретмана и имѣли бы деньги, но никогда не имѣли бы народа и Украины". Ці слова прихильного до нашої справи росіянина Донського коза- ка слід пам'ятати кожному українському патріотові. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ. ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 17 Фонду № 1429 Опису № 2 Пронумеровано 154 (сто п'ятдесят чотири) + 5806 = 2094 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: 35-47, Інші особливості документів а/н 3-4, 6-80, 56-57, 59, 61, 68, 72, 80-121, 134-136, 140 - цьбети текст Документи із згасаючим текстом: 8-84, .19 . 03 . 19 97 р. Підпис Бойковська ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата Під час видачі підпис, дата повернення підпис, дата 260393 Водяр 040893 Каду- 27-08.04 Ланц 9.09.04 Госту 14.11.03р ДІЕ підом. д/сан 2.42 зоовр мф 500693 Кади 120893 Водя- 43 19.1104 Хи ВІДМІТКИ ЛАБОРАТОРІЇ Консервація: Справа: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) 29.05.96 Демченко (Дата) (Підпис) Степанов 817.413 Пра справування (Дата) (Підпис) 9.12.08 вих