Постанови Ради Народних Міністрів УНР , 07.01.1923-31.07.1923, 154 арк. — частина 1/2

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ Жовтневої Революції і Соціалістичного Будівництва МВС УРСР м. Харків Фонд 1078, оп. 2, арх. 314 ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ УНР Постанови Ради Народних Міністрів УНР 7 січня-31 липня 1923р. на 154 арк. Талоне Управления Генерального Штабу УНР Культ-освітня управа ДЕЛО №_ Проєктанти Ради Народних Міністрів Начато 7 січня 1943 р. Окончено 31 липня 1943 р. На _ листах В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую. ПЕТЛЮРА ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ Затверджено в місці осідку Уряду 9 грудня 1922 року. Гр. ШИЯНІВ В.об.Державного Секретаря. З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про реквізиції для потреб війська Української Народньої Республіки у військовий час. I. ПОСТАНОВИ ЗАГАЛЬНІ. 1. Реквізицією зветься в державних інтересах примусове викладення, або примусове забирання в тимчасове користування війська від на- селення Української Народньої Республіки власного його майна і річей за встановлену плату, а також обов'язковий наряд місцевих мешканців для переведення всякого роду робіт, що викликаються військовими обставинами. 2. Постанова про реквізицію для потреб війська Української Народньої Республіки, є чинною в період мобілізації і під час війни і вход- дить в чинність автоматично з оголошенням мобілізації, або війни. 3. Реквізиція провадиться лише в випадках, коли, по обставинах вій- ськового часу, не можуть бути задоволені потреби війська в іншій спосіб. 4. Всі видатки по реквізиціям, які переведені на підставі цієї по- станови, відносятьсяься на військовий фонд. 5. Все реквізоване для потреб війська майно поступає, на підставах що зазначені в наказі про держедення реквізиції /арт.ІІ/ для за- безпечення військових частин та установ з обов'язковим оголошенням в наказах по військовій частині чи установі і записом його по встановлених в законі річевих книгах з зазначенням джерела і по- рядку одержання, згідно з арт. 54 кн. ХХ Зб.В.Пост.Рос.Імпер. 6. Міністрові військових справ та Командуючому Дієвою Армією нада- ється право видавати в розвиток цієї постанови про реквізиції відповідні правила та інструкції. II. ПРАВО РЕКВІЗИЦІЇ. 7. Право реквізиції належить: в районі підпорядкованому Командую- чому Армією, - самому Командуючому Армією і підлеглим йому на- чальникам, які користуються правами не нижче командирів дивізій /останнім лише в призначених им районах/, а в запіллю - Мініст- рові Військових справ. 8. Виняткове право реквізиції надається начальникам всякої військо- вої частини, що чинять окремо, не виключаючи і розвідів, коли по обставинах часу вони позбавлені змоги заготовити в іншій спо- сіб все необхідне для виконання поставленого завдання, та для забезпечення харчами і фуражом частини, а отримати дозвіл не ма- ють змоги і часу. В цих випадках про причину реквізиції, розмір її та інше на- чальники доносять по команді листовно з представленням копій виданих росписок при першій можливості, але не пізніше 3-х діб після прилучення до своєї частини. Догляд за виконанням цього покладається на відповідних командирів окремих частин і команди- рів дивізій. III. ВИДИ РЕКВІЗИЦІЇ: 9. Реквізиції для потреб війська в військовий час підлягають лише майно і річі, які встановлені законом для забезпечення війська або сурогати їх, а саме: а/ харчі для людей; б/ фураж для коней; в/ білизна, одяг, взуття і матеріали для пошиття їх; г/ матеріали для виробу власними військовими засоба- ми предметів річевого, гарматного, технічного, са- нітарно-медичного і ветеринарного забезпечення; д/ коні, вози та віру на підставі закону Української Народньої Республіки ч 560 від 8 вересня 1919 року /вістн.Держ.Зак. за 1919 р.вип.33/ та Глави IV Роз- ділу V кн.II т.ІV Св.Зак.Рос.Імп. е/ самоходи, самокати, мотоціклети, запасові частини до них, матеріали для опалу та змаазки двигунів; ж/ різних сортів паливо і переносні грубки; з/ телефонні і телеграфні апарати, дріт і приладдя до проводки і улаштування телефонних і телеграфних ста- цій. Окрім зазначеного вище до реквізиції належать: а/ тимчасові наряди для війська підвід для перевозу ранених, хорих та ріжного військового майна і ваги, що повинно перевозитись на підставі статуту про зем- ські одбутки /Свод Законів Рос. Імп. Т.ІV кн.II Роз- діл V Гл.ІІІ/; б/ наряд населення, віком од 16 до 50 років, на приму- сову працю, яка вимагається військовими обставина- ми, в потрібній кількості, на час від І до 7 діб, але не далі [5 верств від місця їх постійного меш- кання; в/ тимчасовий одвод для потреб війська /як цілих час- тин та установ, так і для окремих військових служ- бовців/ помежкань на підставі закону Української Держави 24-го вересня 1918 року /Держ.Вістн.ч 53/ та Гл.I-оі Розділу V-го Кн.II-оі Т.ІV Своду Закон. Рос. Імп. ІО. від реквізиції, зазначеної в попередньому /9/ артикулі, звіль- няється річі та особи, які перераховано в доданому до цього ар- тикулу реєстрі. ІV. ПОРЯДОК РЕКВИЗИЦІЇ. II. Про переведення реквізиції видається начальником, який їй при- значає, наказ, в котрому повинно бути зазначено: в якому місці, що саме, в якій кількості, для кого і в який час потрібно реквізувати, а також - про склад комісії, яка має провадити реквізицію з поіменуванням Голови Комісії. 12. в склад комісії входять обов'язково: 2 старшини від війська, по одному представнику від Державного Контролю, місцевої вій- ськової комендатури, органів місцевого самоврядування, або як їх не буде, відповідної громадської організації і по можливості по одному представнику від Міністерства фінансів, На- роднього Господарства та Земельних справ. Комісія розпочинає працю в складі не менш 5 членів. 13. Про склад комісії, місце і час переведення реквізиції Голо- ва комісії повідомляє через місцевого військового коменданта чи місцеву адміністрацію відповідні установи для висилки пред- ставників в комісію. 14. Місцева цивільна влада та самоврядування мусять допомагати всіма засобами успішному переведенню реквізиції. 15. Реквізиційні комісії пред'являють свої вимоги до населення через місцеву адміністрацію та органи самоврядування; коли ж таких установ на місцях нема, то через представників / не менш 3/ від самого населення. В цих випадках комісією точно зазначається, що саме повинно бути реквізовано, в яке місце доставлено і в який строк. Коли-ж представники від населення заявлять, що вони власни- ми силами не в спромозі виконати вимоги реквізиційної комісії, то реквізиція провадиться в присутності 3-х представників від населення, яко свідків, озброєною військовою силою під керу- ванням комісії і доглядом військових начальників; на обов'язок останніх покладається стежити, щоб реквізувалось лише те, що зазначено в наказі, та щоб не було своєвільства та грабунків. 16. Реквізиція санітарно-медичного і ветеринарного майна /ліки, перев'язочні матеріали, хірургічні інструменти, шпітальну біли- ну, ріжних сортів приладдя та інше/ по за межами підпорядко- ваного Командуючому Дієвою Армією району переводиться з нака- зу міністра Військових Справ при безпосередній участі представ- ників Управи санітарно-медичного і ветеринарного забезпечення. 17. У випадку реквизиції згідно з арт.8 цієї постанови окремими частинами, при умові неможливості скласти реквизиційну комісію встановленого складу згідно арт.12, реквизицію провадиться по персональним розпорядженням начальників частин при обов'язковій участі представників від місцевої адміністрації та самоврядувань, а за відсутностю їх - при участі трьох поважних місцевих громад- ян. 18. Безпосередньо після переведення реквизиції, реквизиційна комі- сія складає акт в трьох примірниках з зазначенням в ньому: на підставі якого наказу, де, у кого, коли і що саме реквізовано, по якій ціні, на яку суму, скільки виплачено грошей на місці і в яку частину війська поступило реквізоване майно. 19. Один примірник реквизиційного акта з додатком всього справо- задання надсилається через начальника, який призначив реквизицію, до державного контролю, другий представляється по команді до Ві- це Міністра по справах забезпечення армії для учету реквізовано- го майна, одержаного військовими частинами /арт.5 цієї постано- ви/, а третій передається відповідним органам самоврядування. V. ВИНАГОРОДЖЕННЯ ПО РЕКВІЗИЦІЇ: 20. Розмір плати за реквізоване майно встановлюють реквизиційні комісії; при встановленні цін на річне майно і річі, комісія керується цінами місцевими справочними, а в разі відсутності ос- танніх - цінами найближчих попередніх закупок або реквізицій, або тільки вони не перевищали крайніх цін встановлених відповід- ною військовою владою. 21. Після закінчення реквізиції і складання реквизиційного акта власникам реквізованого майна виплачується визначена в акті сума з роспискою їх в одержанню грошей на самому акті; в разі виплати повної суми, разом з цим власникам видається посвідка про те, що саме і на яку суму у них реквізовано. 22. Коли в час переведення самої реквізиції не виплачено власни- кові належної суми, чи виплачена тільки частина, так йому ви- дається реквізиційною комісією реквізиційний квиток по додано- му до цього артикулу зразкові. 23. Реквізиційний квиток складається з корінця, квитка і талона до нього. В ньому повинно бути зазначено: а/ рік, місяць, місце ви- дачі, черга; б/ кому саме квиток видається; в/ що саме рекви- зовано, в якій кількості, по якій ціні і на яку суму; г/ скі- льки виплачено готівкою і скільки належить ще до виплати; д/ під- писи голови і членів реквізиційної комісії; печатка військо- вої установи, розпорядженням якої переводиться реквізиція. 24. Реквізиційний квиток повинен прийматися до оплати всіма дер- жавними скарбницями і повинен прийматися в заставу по різним підрядам і поставкам. 25. Право власності на реквізиційні квитки може бути передано другій особі не інакше, як по надпису на самому квитку, засвід- ченому у нотаря, або у мирового судді. 26. Реквізиційний квиток губить силу, коли під час війни протя- гом п'яти років з дня видачі, або 2 років після оголошення Укра- їнської Народньої Республіки на стані спокійному, він не буде пред'явленні до поквітування. 27. У випадку, коли реквізицію переводить начальник дрібної вій- ськової частини /арр. 8 і 17/, так за браком встановленого ці- єю постановою реквізиційного квитка видається тимчасова роспи- ска, засвідчена місцевою цивільною владою або самоврядуванням, а за відсутністю їх - представниками від населення. В тимчасо- вій росписці обов'язково повинно бути зазначено: рік, місяць, місце видачі, кому саме росписка видається, що реквізовано і на яку суму, скільки заплачено готівкою і скільки належить за платити, точна назва посади, ранг, призвище і до якої частини належить начальник, що переводив реквізицію. Коли цих роспи- сок представляються по команді. Ті росписки при першій можли- вості або оплачуються в дивізіях, або обмінюються на встанов- лений постановою реквізиційний квиток. 28. Всім особам, яких закликано до примусової праці, а також пого- ничам підвід, що поставляються для війська, видається від скарбу: добові гроші, а в разі потреби харчі та фураж натурою з утриман- ням їх вартості в добових грошей. Розмір добових грошей встанов- лює комісія, призначена згідно з арт. І2 цієї постанови, і плата розраховується лише за час з моменту виходу з місця до повороту до дому та по 25 верств на добу, зараховуючи в цей строк і дні по- стою на місцях. 29. Винагородження за смерть, понівчення та втрату працездатності осіб, закликаних до праці у війську чи на його потреби по війсь- кових обставинах, а також погоничів підвід, поставлених для вій- ська, оплачується скарбом згідно з правилами, які встановлені на випадок смерті, понівчення та втрату працездатності козаків при виконанні ними своїх службових обов'язків. 30. За втрату коня, або знищення воза чи зброї під час праці, яка вимагалась військовими обставинами і взагалі при обслуговуванні армії - власників їх виплачується вартість по оцінці комісії зазначених в арт.арт. ІІ і І2 на підставі арт.20-го цфей поста- нови. 31. Постанови реквізиційних комісій, чи розпорядження начальників частин /арт.І7/ про реквізицію та оцінку реквізованого майна підлягають оскарженню в порядку загальному. VI. 32. Постанову цю, до її оголошення, ввести в чинність через послан- ців. Ориг.підп.: А. Лівицький Голова Ради Народних Міністрів. М. Юнаків Генштабу Генерал-Полковник Військовий Міністр і Голова Вищої Військової Ради. За вгідність: Полковник, Начальник Канцелярії Військового Міністра. Додаток до арт.10 Постанови про реквізиції для потреб війська Укра- інської Народньої Республіки у вій- ськый час. РЕЄСТР осіб та річей, яких звільняється від реквізиції. I. Харчові продукти і фураж для коней не підлягають реквізиції в розмірах харчових і насінних норм, що мають бути встановлені ко- легією з Міністра Військових Справ, Міністра Земельних Справ і міністра Народнього Господарства і оголошені в наказах по Війсь- ковій Офіції і Діевій Армії. 2. Білизна, одяг та взуття не підлягають реквізиції по нижченале- дених нормах на душу населення: а/ дві пари білизни, б/ одно убрання і одна верхня одежа /свита, кожух, пальто або футро/, в/ одна пара чобот чи черевиків. 3. Машини, знаряддя та матеріали заводів, фабрик та майстерень, що працюють. 4. Санітарно-медичне та ветеринарійне знаряддя і ліки, що нале- жать установам самоврядування реквізиції не підлягають. 5. Звільняються від реквізиції в запіллю опалови матеріали в кіль- кості сезонних запасів чи заготовок згідно з опаловими нормами державних інституцій, валізниць, установ місцевого самоврядуван- ня, заводів, фабрик, майстерень працюючих на оборону, цукроварень, а також газовень, водотягів, електричних станцій і інших підпри- ємств громадського значення. 6. Крім підвід, що не підлягають реквізиції на підставі Статута про земські одбутки /Свод Зак.б.Рос.Імп.Т ІV кн.II Розд.5 гл.Ш/ звільняється від нарядя для війська: а/ підводи, що належать функціонуючим цивільним державним органам інституціям та установам в штатній кількості. б/ підводи, що належать функціонуючим органам та установам самоврядувань. в/ підводи належні цукроварням в часи обробки під буряки за- водської землі та возки буряків. 7. Звільняється від праці на примусову працю зв'язану з військовими обставинами: а/ службовців функціонуючих державних і громадських інституцій та установ; б/ духовенство; в/ вчителів функціонуючих учебних закладів, - лікарів; г/ хорих та інвалідів; д/ вагітних жінок; е/ робітників цукроварень та закладів працюючих на оборону, крім того кваліфікованих робітників закладів, що мають державне чи громадське значення; і/ одного робітника на сільське чи ремесниче господарство. 8. Звільняються від примусового відводу для потреб війська: а/ помешкання функціонуючих державних установ і інституцій; б/ помешкання функціонуючих установ самоврядування; в/ помешкання релігійних та наукових функціонуючих закладів, музеїв, архівів, бібліотек та лабораторій, а також помешкання установ національно-персональної автономії; г/ помешкання шкіл в запіллю під час науки, а також функціонуючих притулків, лікарень та амбулаторій; д/ помешкання для праці і заняття склади аптек і діючих фабрик, заводів та майстерень; е/ помешкання в містах, що мають одну кімнату. Ор. підписили: А. Лівицький Голова Ради Народних Міністрів. М. Юнаків, Ренштабу Генерал - Поручник Військовий Міністр і Голова Вищої Військової Ради. За згідність: Полковни, Начальник Канцелярії Військового Міністра. Додаток до арт. 22 Постанови про реквізиції для потреб- війська Української Народньої Республіки у військовий час. I. корінець Реквізиційного квитка Ч.... /динається в справах управління начальника, який призначив ре- квізицію/. ...з даточного пункту реквізиційної комісії, призначеной по наказу начальника ... ...від... за Ч.... реквізовано у .... назва кіль- Ціна на суму. реквізованого. кістк Гр. ш. Гр. п. I 2 3 4 5 i т.д. Разом належить до виплати ... З цієї суми ком- сією виплаче- но .... належить до повної виплати.... ...під росписку ... " ".....192..р. /Печ. нач. призн. реквіз. коміс./ Голова комісії Члени: Присутні. Росписка одержаного реквізиційний квиток II Талон Реквізиційного квитка Ч.... /Надсилається до Фінансової Уста- нови, яка повинна перелести ви- плату/. ...з даточного пункту реквізиційної комісії, при- значеной по наказу начальника... ...від... за Ч.... реквізовано у .... назва кіль- Ціна на суму. реквізованого. кістк Гр. ш. Гр. п. I 2 3 4 5 i т.д. Разом належить до виплати ... З цієї суми ко- місією виплаче- но .... належить ще до повної дійсної ви- плати з ... ...під росписку ... " ".....192..р. /Печ. Н-ка признан. реквіз. комісія/ Голова Комісії Члени: Присутні: Помітка інституції про виплату по цьому квитку грошей ... Ориг. підпис.: III. Реквізиційний Квиток Ч...... /видається власником/ ...........................................з даточного пункту реквізиційної комісії, призначеної по наказу начальника... від ................ за ч................ реквізовано у......... Назва реквізованого. Кіль- Ціна На суму кість. Грив. ш. Грив. ш. I............................................................... 2.............................................................. 3.............................................................. 4.............................................................. Всего пришлювально для армии СПУ оружия в июне 1924 г. А. Вейнберг (подпись) ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ: УПРАВЛІННЯ КУЛЬТ. ОСВІТ. СПРАВМИ? "14" січня 1923р. ч. /3...... до... П.Сот. БИТИНСЬКОГО. З одержанням цього маєте приступити до організації свята в день 22-го січня ц.р., дотримуючись постанов наради співро- бітників культ. освіт. управління від 14-г січня І923р. ДОДАТОК: протокол наради. Нач.Управл.Культ.Освіт.Справами. ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЗАТВЕРДЖУЮ. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА. /-р./ Затверджено - місці осідку Уряду 24 гру дня 1923 року в.О.Державного Секретаря Гр.Шиянін./-р./ З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА. про організацію військових судових установ, їх компетенцію та про військове карне судо- поступо-ання. 1.Доданий до цього військовий Судний Статут про військо- і судо- і установи та їх компетенцію, про порядок пере-едення справ у війсь- ко-их судах, та про знятки в загальному порядку військового карн го/судового поступо-ання - у х п а л и т и. 2.Закони: 1) 30 травня 1918 року про військову підсудність /Держа- вний Вісник 1918 року ч.ч.II ;2/ 21 червня 1918 року про органі- зацію військо-их судо-их інституцій та їх компетенцію /Державний Вісник 1918 року ч.20;3/ 21-го квітня 1920 року про де які зміни і доповнення закону від 21-го червня 1918 року прох організацію військо-о-судо-их інституцій та їх компетенцію і закону 20-го травня 1918 року про підсудність військовим судам; 4/ 4 серпня 1920 року про поступо-ання - Штабових Судах і 5/ "Уста-" военно- Судебний" XXIV кн.36.В.П.1869 року вид.4, сказу вати. 3.Постанову цю, до її оголошення , прести в чинність через посланців. ПІДПИСАВ ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ А.ЛІ ВИЦЬКИЙ " ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИМИ НІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ М.ЮНАКІВ. З оригіналом згідно. Секретарь Р.Н.М. "4"травня 1923 року Надсилається до військового Міністерства. Секретарь Р.Н.М. В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую Голова Директорії ПЕТЛЮРА Затверджено в місці осідку Уряду 7 січня 1923 року В.06.Державного Секретаря Гр.Шиянів З УКВАЛИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про доповнення статуту Військової Повинності з дня 8 листопаду 1918 року розділами Х-ХІІ і додатком до артикула 33 того ж Стату- ту. I. Доповнити статут Військової Повинності з дня 8 листопаду 1918 р. і розділами: д е с я т и м - "про учет козаків запасу армії і фльоти та народнього резерву"; одинадцятим-"правила про старшин та уря- довців запасу армії і фльоти та народнього резерву"; двадцятьим- про заклик на дійсну службу старшин, урядовців та козаків запасу армії і фльоти та народнього резерву" і тринадцятим-"про карн за нарушення законів про військову повинність", а також додатком до артикула 33 того ж статуту. 2. Ухвалити додані до цього і зазначені в артикулі першому допов- нення. 3. Постанову цю, до її оголошення, ввести в чинність через посланців. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ А.ЛТИЩЕНКО /в.р./ ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВОЇ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ М.ЮНАКІВ. З оригіналом згідно: В. СОЛОВІЙ Секретарь Ради Нар.Міністрів. З копією згідно: ПОЛКОВНИК Начальник Канцелярії Військового Міністра Додаток до арт.ІІ-го постанови про доповнення Статуту Військової Повинності 1918 р. розділами Х-ХІІІ і додатком до арт.33-го того ж Статуту. РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ. про учет козаків запасу армії і флоти та народнього резерву. ВІДДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ. 202. Зарахування козаків до запасу армії і флоти та до народного резерву перенесення з 1-го розвяду запасу до 2-го, а також з другого до народнього резерву, виключення з запасу та народнього резерву, учет козаків запасу та народнього резерву, а також залики їх на дійсну військову службу та до учебних зборів покладається на обовязок повитових військових начальників. 203. Зарахування до запасу та народнього резерву робиться на підставі відомостей про них, які подають відповідні начальники військових частин, а також які подають повитові або міські управи по військової повинності про осіб, яких зараховується до запасу під час заклику їх до виконання військової повинності /арт.172/. 204. Козаків запасу та народнього резерву визнається нездатними до військової служби після освідчування їх у повитових, або міських управах по військовій повинності: 1/ при заклику їх на службу і до учебних зборів і 2/ в особливих випадках, яких допускається по згоди Міністрів Військових Справ та Внутрішніх Справ. 205. З реєстрів запасу та народнього резерву виключається козаків: 1/ померлих, - як що буде одержано посвідчення про їх смерть від осіб, що ведуть метричні книжки про померлих, від лікарських установ та поліції. 2/ визнаних за цілковито нездатних до військової служби, після одержання встановлених для цього свідоцтв. 3/ що стали до дійсної військової служби як добровільно, так і на заклик, після одержання про це повідомлень від належних начальників військових частин. 4/ що підвищені до старшинської ранги-або. ранги військового урядовця, після оголошення про це наказу Війську Української Народньої Республіки. 5/ що прийняли сан священослужителя всіх ісповідань, або постриглися в ченці, після одержання повідомлення однодвідних установ. 6/ засуджені до позбавлення громадянських прав, або всіх особливих прав та переваг, - після одержання копії вироку від прокуратури. 206. Учотні картки, що видається козакам запасу та народнього резерву, коли береться їх на учет, не можуть служити документами на право побуту. В пашпортах, що видається козакам запасу та народнього резерву зазначається, що пред'явник цього ракуеться в запасі чи народньому резерві. ВІДДІЛ ДРУГИЙ. ПРО ПОРЯДОК ПРОВАДЖЕННЯ УЧТОТУ. 207. Учет козаків запасу та народнього резерву провадиться тільки в місці дійсного їх побуту. 208. Учет козаків запасу та народнього резерву провадяться в кожному повіті повітові військові начальники при допомозі установ і урядових осіб, зазначених в арт. 209. 209. Учет козаків запасу та народнього резерву провадять: I/ козаків, які живуть в районі волостей народної Управи. 2/ козаків, які живуть в містах, що мають загальне в повітом управління, заштатних містах, містечках і в других місцевостях, які мають свою осібну поліцію, також рірнично-заводську і фабрично заводську/ одна з урядових осіб поліції, з призначення Начальника Губернії. 3/ козаків, які живуть в містах, що мають окреме управління міської поліції, яке не підлягає управлінню повітової поліції і управління міської поліції. 4/ козаків, які живуть у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі, Миколаїві, а також в районах фортень та портів; ті урядові особи поліції, яких буде призначено по згоді Міністра Військових Справ в Міністром Внутрішніх Справ та Народнього Господарства. 5/ козаків, які перебувають по за межами України - консульські або інші установи, в призначення Міністра Закордонних Справ. 210. Форми документів, по яким зазначені в попередньому /205/ артикулі установи та урядові особи провадять учет, а також докладний порядок діловодства, що до учету козаків запасу та народнього резерву встановляє Міністр Внутрішніх Справ по згоді в Міністром Військових Справ. 211. Козаки запасу та народнього резерву обов'язані без усякої загалки заявляти у всіх тих випадках, коли цього вимагає закон, учотним установам /арт. 209/, щоб їх було взято на учот, або виключено з нього. 212. Козаки запасу та народнього резерву мають право зміняти міс- це побуту на терені України, а також ввіязати за кордон, на за- загальних для усього населення підставах, але обовязані додер- жувати при цьому всіх правил, яких встановлено для учета за- пасу та народнього резерву; правила цих повинні дотримуватись козаки запасу та народнього резерву, також ті, що перебувають на державній або громадянській службі, як що їх буде призначе- но, перенесено або переміщено з одної місцевості до другої. 213. Коли козаки запасу або народнього резерву займуть посади, що звільняють від заклику на дійсну військову службу /арт. 33 до- даток/, то установи, до котрих прийнято на службу цих козаків, повинні зробити відмітки про це в учетних картах прийнятих козаків і повідомляти про це в двохтижневий речинець з дня прийняття на службу повітових військових начальників місця перебування козаків на учеті. Коли козаки запасу та народнього резерву задимшить згадані посади, то вазначені установи повинні зробити про те відповідні відмітки в учетних картах цих коза- ків, самі ж козаки, після звільнення з цих посад, обовязані без загайки заявити про це в місці свого побуту, установі або уря- довій особі, яка веде учет. 214. Козаки запасу та народнього резерву у випадках зміни місця сво- го побуту на терені України, обовязані заявити про це без загай- ки належній установі або урядовій особі, яка провадить учет, як в місці попереднього, так і в новому місці свого побуту. 215. У випадках зміни місця побуту козаків запасу та народнього ре- зерву виключається з учету належних установ, або урядових осіб тих місцевостей, де вони жили й приймається на учет в місцевос- цях, куди вони перенеслися. 216. У випадках зміни місця побуту в районі повіту, де козак запасу або народнього резерву перебуває на учеті, а також, як що він ви- буде на житло по за межі цього повіту на віддаль не далі, як 50 верст від повіту, або далі на терені України, але на час не довший, як 2 тижні, то заяви з боку особи, що відлучається не ви- магається. Така зміна місця побуту не звільняє козака запасу від обов'язку зАвИТиСЯ своєчасно до учеьних зборів, по місцю перебування його на учеті; при заклику на дійсну службу, зазначені козаки запасу та народнього резерву обов'язані своєчасно зявитися, або на збірний пункт того повіту, де їх застане заклик, або, коли зможуть прибути своєчасно, на збірний пункт того повіту, в якому вони перебувають на учеті. У випадках відлучки за кордон козаки запасу та народнього резерву обов'язані: І/повідомити про це установу, або урядову особу, яка провадить учет і 2/повідомляти установи, яких зазначено в п. 5 арт. 209 цього закону про всякі зміни місця побуту за кордоном, а також про те, на який збірний пункт вони зявляться, у випадку заклику їх на дійсну службу або на учеьні збори. 217. Козаків запасу та народнього резерву, що перебувають у безвісті не виключається з учету, до скінчення терміну перебування їх в запасі та народньому резерві, або покіль не буде їх визнано у установленому порядкові, що вони перебувають у безвісті. 218. Що до козаків запасу та народнього резерву, які перебувають на службі в спеціяльних установах і закладах військової і морської офіції, а також установах, котрі виробляють предмети державної оборони і установах інших офіцій, на залізницях, комерційних та портових пароплавах і транспортах, на посадах зазначених в окремих реєстрах, встановлюються правила окремого учету, по згоді Міністрів Військового і Внутрішніх Справ, а також інших по належності Міністрів. Тим же порядком складаються вказані вище реєстри посад і установлюються правила що до заклику на дійсну службу осіб, що знаходяться на окремому учеті. Що до повідомлення повітових військових начальників про вступ козаків запасу та народнього резерву на зазначені посади, а рівно ж і повідомлення установ і урядових осіб, які провадять учет, про залишення козаками запасу та народнього резерву цих посад, маховуються правила, викладені в арт. 213. ВІДДІЛ ІІІ ПРО ПЕРЕВІРКУ УЧОТА КОЗАКІВ ЗАПАСУ ТА НАРОДНЬОГО РЕЗЕРВУ І ПРО ПЕРЕВІРОЧНІ ЗБОРИ. 219. Повітові Військові Начальники обов'язані порівнювати відомості про козаків запасу та народнього резерву, що у них маються а відомостями установ і урядових осіб, зазначених в арт. 209, при чому ці установи і урядові особи обов'язані у всьому допомогати цій перевірці. 220. Для порівняння учетних відомостей про козаків запасу та народ- нього резерву з дійсним їх станом можуть призначатись у випад- ках необхідності, повірочні збори, по агоді Міністра Військових Справ з Міністром Внутрішніх Справ, які своєчасно дають належним установам і урядовим особам відповідні на цей предмет вказівки. Повірочні збори призначаються, по можливості не в пору робочого часу. 221. Для повірочних зборів козаки запасу та народнього резерву збі- раються: І/ що жиють в містах- в пунктах міста, які вказані поліцією по агоді з особою, що провадить перевірку. 2/ що жиють у повітах - до волосних або сельських народніх управ. V 222. Під час провадження на місцях збору повинні перебувати: в містах- особи поліції, які провадять учет, в частині міста, де провадиться збор; в повітах- голови волосних народніх управ, секретарі волосних народніх управ і громадські старости. 223. На перевірочні збори не викликається козаків запасу та народньо- го резерву, які: І/ перебувають на державній або громадській службі, 2/ служать по найму на залізничних і телеграфних лініях, 3/ служать по найму в поштово-телеграфній офіції, а також в спе- ціальних установах і закладах військової та морської офіції. 4/ служать по найму на морських та річних пароплавах, водяних шля- хах, на пристанях в портах Міністерства Шляхів і Господарства. 5/ служать по найму в поліції, пожарних командах і влєницях. ВІДДІЛ IV. ПРО ДОГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ПРАВИЛ УЧОТА І СПРАВОЗДАННЯ ПО НЬОМУ. 224. Догляд за виконанням козаками запасу та народнього резерву пра- вил учета покладається, як на повітових військових начальників та поліцію, так і на установи і урядові особи цивільної офіції, які провадять учет козаків запасу та народнього резерву. 225. Найближчий на місцях догляд за правильним провадженням учета козаків запасу та народнього резерву покладається: І/на начальників повітів, коли учет провадять волосні народні управи. 2/на начальників повітової поліції, коли учет провадять урядо- ві особи, зазначені в п. 2 арт.209. 3/на начальників міської поліції, коли учет провадять управ- ління міської поліції. 4/в столиці, у великих містах, в районах фортець та портів на осіб яких призначається в порядкові, зазначеному в п. 4 арт.209. 226. Догляд за діяльністю установ і осіб цивільних офіцій, які про- вадять учет козаків запасу та народнього резерву, лежить на обов- язку Начальників Губернії. Догляд же за виконанням обов'язків по учету козаків запасу та народнього резерву повітовими військовими начальниками покладається на командирів запасових бригад. 227. Вищий догляд пом учету запаса належить Міністерствам Військових та Внутрішніх Справ в межах своєї офіції. v 228. Спровадання що до кількості козаків запасу та народнього резер- ву в кожному повіті, складають повітові військові начальники і подают по команди до Військового Міністерства або Морської Управи по належності. Докладні правила цього спровадання і форми Його встановлює Міністр Військових Справ. РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ ПРАВИЛА ПРО СТАРШИН ТА УРЯДОВЦІВ АРМІЇ І ФЛЬОТІ ТА НАРОДНЬОГО РЕЗЕРВУ. 229. Старшини та урядовці перебувають в запасі обов'язково і добровіль- но; в народньому резерві лише обов'язково. 230. Обов'язковому перебуванню в запасі підлягають всі старшини та уря- довці до 38 річного віку. 231. Добровільно перебувати в запасі надається право старшинам та уря- довцям, зазначеним в арт.232, які, по скінченню повного обов'язкового перебування в запасі /арт.230/, побажають залишитися надалі в за- пасі і будуть визнані морською чи військовою офіцією, по належ- ності, до цього здатними. 232.Перебувати в добровольному запасі мають право: І/Генеральна старшина всіх родів зброї, генеральна старшина санітарії і ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу відповідну тій старшині, до 60 років. В/Булавна старшина всіх родів зброї-булавна старшина санітарії і ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу відповідну тій старшині, до 55 років. З/Молодша старшина всіх родів зброї, молодша старшина санітарії і ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу, відповідну тій старшині-до 50 років. 233.Обов'язковому перебуванню в народньому резерві підлягають всі старшини та урядовці після повного обов'язкового перебування в запасі /арт.230/або після добровільного перебування в запасі /арт.232/ І/Генеральна старшина всіх родів зброї, генеральна старшина санітарії, ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу, відповідну тій старшині, до 60 років. 2/Булавна старшина всіх родів зброї, булавна старшина санітарії і ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу, відповідну тій старшині-до 55 років. З/Молодша старшина всіх родів зброї, молодша старшина санітарії і ветеринарії і військові урядовці, що мають рангу, відповідну тій старшині-до 50 років. 4/Лікарські помічники, шкільні ветеринарні фельдшери-до 50 р. 234.Зарахування старшин та урядовців до запасу або народнього резерву на підставі ріжних обставин, переводиться наказом Війську Української Народньої Республіки. 235.Старшини та урядовці, що перебувають в добровільному запасі підлягають всім правилам, що встановлені для старшин та урядовців запасу, але можуть бути завжди виключені в добровільного запасу в власного бажання, крім часу військового. 236.Покіль не вийдуть роки, встановлені для обов'язкового чи добровільного перебування в запасі та народньому резерві для старшин та урядовців,-перебування в запасі та народньому резерві припиняється: І/в наслідок вступу на дійсну військову службу до війська чи флоти. 2/в наслідок виключення з запасу та народнього резерву: а/за смертю, б/із за хворости, яка надає право звільнитися зовсім з військової служби. в/в наслідок засудження до кари, сполученої з позбавленням права вступити на державну службу. г/в наслідок приняття сана священнослужителів всіх віросповідань, або постриження в ченці. 237.До запасу та народнього резерву не залічується старшин та урядовців: I/Засуджених до кари, сполученої з позбавленням права вступати на державну службу, засуджених до виключення зі служби, або до усунення зі служби, або ж до замінен- ня у визначні цивільні офіції, а також старшин, виключе- них з дійська з присуду гонорового суду. 2/ Що перебувають під слідством або судом, по обвинувачен- ню в Переступах, які тягнуть за собою кари, сполучені з позбавленням та обмеженням прав та переваг, до скінчен- ня слідства або суду. 3/ Яких буде визнано, після належного освідування, незадат- ними з їх хворості до військової служби. 238. Що до старшин та урядовців запасу та народнього резерву, які перебувають на службі на залізницях і в інших установах і ва- кладах, на посадах, які вказано в окремих реєстрах, додержуються правил окремого учатку; ці правила встановлюються по гроді Міні- стрів Військових і Внутрішніх Справ, а також інших, до того на- лежних, Міністрів. Тим же порядком складається реєстри визначе- них вище посад і установляються правила про заклик на дійсну військову службу осіб, що займають ті посади. 239. Старшинам та урядовцям запасу видається осібний запасово-старшин- ський білет; старшинам та урядовцям народнього резерву - осібний старшинський білет народнього резерву. 240. Учет старшин та урядовців запасу та народнього резерву провадять повітові військові начальники, місця побуту запасних. Порядок учо- ту переводиться на підстави окремих правил, які встановлює Мініст- Військових Справ. 241. Зараховані в запас та народний резерв старшини та урядовці обов- язані персонально, або через пошту рекомендованим листом, або че- рез довірену особу пред'явити свій запасово-старшинський, або стар- шинський білет народнього резерву повітовому військовому началь- никові місця, де він обере собі побут, в тижневий, з дня одержання зазначеного білета речинець. 242. На випадок зміни місця побуту з одного повіту до другого стар- шини і урядовці запасу та народнього резерву обов'язані повідоми- ти про це військових начальників обох повітів, з представленням персонально, або через пошту рекомендованим листом, або через до- вірену особу свого білету Військовому Начальникові в новому місці побуту в тижневий, з дня прибуття речинець. 243. На випадок зміни місця побуту в районі одного і того ж повіту старшини і урядовці запасу та народнього резерву обов'язані повідомити про це військового начальника без предявлення білету в тижневий термін, з часу прибуття на нове місце побуту. 244. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву мають право тимчасово відлучатися в місця побуту, не заявляючи про це Військовому начальникові, але при умові, щоб вони вжили всі заходи до своєчасного одержання розпорядження уряду про заклик, і щоб вони, дійсно мали можливість в оголошений ре- чинець заявитися до військового начальника на місце учету. 245. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву при від- їзді за кордон обов'язані повідомляти повітового військового начальника місця учету, з позначенням, якою установою, коли, за якою чергою видано закордонний паспорт або документ, що його замінює. Після повернення з закордону старшини та урядовці запа- су та народнього резерву обов'язані повідомляти про це пові- тового військового начальника місця, де він обере собі по- бут, додержуючись речинців і порядку, зазначених в арт. 241. 246. Кожного року до І-го січня всі старшини та урядовці запа- су та народнього резерву обов'язані повідомляти про свої адреси повітового військового начальника, у якого перебувають на учеті. 247. Догляд за виконанням старшинами та урядовцями запасу та народнього резерву правил учета покладається на повітових військових начальників та на міські і повітові управлін- ня поліції. Про випадки невиконання цих правил управління поліції доводять до відома повітового військового начальни- ка. 248. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву санита- рії та ветеринарії, крім виконання правил, зазначених в арт. 241, 247 і арт. 252., обов'язані кожний рік на протязі січня місяця доставляти повітовому військовому начальникові, у якого перебувають на учеті, відомості про посади, які вони займають на державній або громадській службі, а також і про те, чи займаються вони медичною практикою з позначенням «аху. 249. Коли буде призначено старшин та урядовців запасу та народного резерву на цивільні посади, що звільняють від заклику /ст. 33 додаток/а також при звільненню із з цих посад, то цивільні установи обов'язані робити про це відмітки в їх запасах во-старшинських, або народного резерву білетах і в тижневий термін, повідомлять повітового військового начальника, місця учету цих старшин або урядовців. Цих правил додержується також на випадок призначення і звільнення з посад, що зазначено в арт. 238. 250. Повідомлення про смерть старшин та урядовців запасу та народного резерву надсилається до військових начальників місця учета цих осіб, урядовими особами, що ведуть метричні книжки про померлих, або управліннями повітової чи міської поліції, або ж лікарськими установами, де номер це старшина чи урядовець. 251. Особи прокуратури обов'язані повідомляти повітових військових начальників місця учету старшин та урядовців запасу та народного резерву, про притягнення цих осіб до слідства, як обвинувачених в переступах, що постраждають за собою карі, сполучені з позбавленням, або обмеженням прав та переваг, про закриття цих слідств, а також про судові по цих справах вироки. 252. Старшини та урядовці запасу та народного резерву кожен рік на протягі січня місяця обов'язані, персонально, або через пошту рекомендованим листом чи через довірену особу представляти повітовому військовому начальникові, у якого перебувають на учеті, медичне свідоцтво лікаря, що перебуває на державній або громадянській службі про стан свого здоровля. Ці свідоцтва не підлягають оплаті гербовим збором і видаються лікарями безкоштовно. 253: Старшин та урядовців запасу та народного резерву, яких визнано в свідоцтвах, що зазначено в арт. 252 неєдатними до військової служби, викликає військовий начальник в повітову або міську управу по військовій повинності місця побуту цих осіб, для медичного обслідування. 254. Управи по військовій повинності переводять медичне освідчування і постановляють рішення про здатність чи нездатність цих осіб до військової служби порядком, зазначеним в цьому статуті для осіб яких закликається в запасу та народного резерву до дійсної військової служби. 255. Старшинам та урядовцям, яких викликається для освідчування /арт. 253/ видається військова офіцією прогонні, як належить від місця побуту до місця нахождення управи по військовій повинності і в поворотом. 256. На постанови повітових або міських управ по військовій повинності /арт. 254/ старшини та урядовці запасу та народного резерву мають право подавати скарги до губерніяльної управи по військовій повинності. Скарги можна подавати в 4-х тижневий з дня оголошення постанови реченнєць. Скарги ці подаються в ту управу, постанову якої оскаржено; ці скарги разом з належними протоколами і відповідними поясненнями, в семи-добовий реченнєць подаються управою по належності. 257. В скаргах, які подаються до губерніяльної управи по військовій повинності /арт. 256/ прохач може заявити про своє бажання бути переосвідчуваним в цій справі. Задоволення цієї заяви для губерніяльної управи по військовій повинності є обов'язкове. 258. Витрати на прибуття такої особи в губерніяльне місто для переосвідчування, а рівно на іспит в лікарських установах, коли скаргу визнано слушною, приймається на рахунок скарбу. У випадку визнання скарги безпідставною, зазначені витрати покладаються на рахунок особи, що подала скаргу. 259. На випадок заклику до учебних зборів /арт. 32/ старшини та урядовці запасу, повітові військові начальники повідомляють їх про час явики до них для відправки на місто призначення. З часу прибуття до війська і на протязі всього часу перебування у війську, старшини та урядовці запасу, підлягають всім правилам, що встановлені для осіб, що перебу-вають на дійсній службі. 260. Старшини та урядовці запасу, що переобуювaють під слiдством, або судом, по обвинуваченню в переступах, які тягнуть за собою кари з позбавленням або обмеженням прав та переваг, закликають ся до учебних зборів, лише після скінчення цих справ, коли при цьому не будуть підлягати виключенню з запасу. РОЗДІЛ ХІІ. ПРО ЗАКЛИК НА ДІЙСНУ СЛУЖБУ СТАРШИХ УРЯДОВЦІВ ТА КОЗАКІВ ЗАПАСУ АРМII I ФЛЬОТИ ТА НАРОДЬОГО РЕЗЕРВУ. ВІДДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ. 261. Старшин, урядовців та козаків запасу закликається на дійсну військову службу у випадках необхідності поповнити армію мирного часу. 262. Заклик запасових переводиться, на підставі наказу Верховної влади в якому встановлюється категорії запасових, що підлягають заклику до дійсної військової служби, розпорядженням Міністерства Війсь- кових Справ, Внутрішніх Справ, Фінансів, Шляхів та Морської Управи. 263. Старшин, урядовців та козаків народнього резерву, в разі потреби під час війни, закликається на дійсну військову службу в законодавчому порядкові /арт.23/. 264. Заклик може бути: I/Загальний, коли для поповнення всього війська, фльоти, військових управлінь і закладів до належного складу, необхідно одночасово закликати на дійсну військову службу всіх або значну кількість осіб запасу та народнього резерву. 2/Частковий, коли для поповнення де-яких частин війська, військових управлінь і закладів, а також для поповнення де-яких військових управлінь портів і частин фльоти, вимагається закликати одночасово лише частину осіб, що перебувають в запасі та народньому резерві. 265. Розподіл до війська та фльоти старшин, урядовців і козаків запасу та народнього резерву, яких закликано на дійсну військову службу, переводиться на підставі роспису, що складає Міністерство Військових Справ та затверджує Міністр Військових Справ. Ці росписи складається завчасу. 266. Разом в росписом про розподіл старшин, урядовців та козаків запасу та народнього резерву Міністерство Військових Справ складає: І/розрахунок витрат, яких передбачається на переведення заклику відправку мобілізованих до військових частин. 2/плани перевозки мобілізованих залізницями і водними шляхами. Плани ці складаються ро згоді з Міністерством Шля- хів. 267. Зазначені в арт. 266 росписи, складається в терміни, які вста- новлює Міністр Військових Справ і за часу розсилається всім начальникам Війська і Управлінь, що обовязані приймати участь у виконанні заклику і одночасно в цим тіж росписи або від- повідні частини їх надсилається до Міністерства Внутрішніх Справ, Фінансів та Шляхів. 268. Всі установи і особи, як військової так і цивільної офіції, на яких покладено виконання певних обовязків що до заклику осіб запасу та народнього резерву на дійсну військову службу і відправку їх до місця призначення, обовязані, в кожний час, ма- ти готові плани швидкого і правильного виконання всіх покла- дених на кожного з них розпоряджень. ВІДДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ОГОЛОШЕННЯ ЗАКЛИКУ. 269. Наказ Верховної Влади про заклик запасу армії та флоти на дійсну службу, оголошений Міністрами Військових та Внутрішніх Справ, а також оголошений закон про заклик народнього резерву на дійсну службу виконується негайно. Про заклик на дійсну служ- бу негайно повідомляється, в порядку підлеглості, по телеграфу або через кур'єрів повітових військових начальників, а також всі установи і урядових осіб, зазначених в арт. 209. 270. На пакетах, які розсилається в оголошенням про мобілізації, та- кож, як і на телеграмах, надписується: "без усяких затримок по мобілізації війська". Телеграми ці відправляються в першу чергу, а посланці в пакетами про заклик слідують на рівні з кур'єрами. 271. Коли повідомлення про заклик наказ Верховної Влади, про заклик запасу на дійсну військову службу, або про оголошення закону, про заклик народного резерву, буде одержано міс- цевою військовою владою раніше, цивільної, або навпаки, то це повідомлення передається владою, що одержала раніш тій владі, до якої воно ще не дійшло. Остання в цьому випадкові робить так, як би згадане повідомлення вона одержала безпосередньо. 272. Про заклик на дійсну військову службу начальники поліції повідомляють в містах начальників районів, в повітах начальників районів і волосні народні управи. Цим останнім повідомлення надсилаються кінними посланцями, яких негайно відправляє місцева народна управа. 273. Про день явки на збірні пункти у випадку мобілізації ко- заків запасу там народного резерву повідомляється через осібні оголошення, які завчасу складають для цього повітові або мійські по військовой повинності управи, кожна в межах свого району, по формі, яку встановлює Міністр Війсь- кових Справ по згоді з Міністром Внутрішніх Справ. 274. Мійські повітові управи, поліція та волосні народні управи негайно роблять розпорядження, щоб оголошення про заклик було розліплено на будинках державних установ, площах, базарах, перехрестях вулиць, фабриках, заводих і т. ин. прилюдних місцях. Час, в який буде розліплено оголошення про заклик в кожній місцевості вважається за початок терміну, що встановлено для явки запасних та осіб народного резерву на збірний пункт. 275. Всі установи і урядові особи, що одержали повідомлення про заклик на дійсну військову службу запасових або народного резерву, подають про це безпосередньому начальству в зазначенням, коли саме оголошено розпорядження про заклик і коли приступлено до його виконання. ВІДДІЛ III. ПОРЯДОК ПЕРЕВЕДЕНИЯ ЗАКЛИКУ. 276. Заклик старшин, урядовців та коваків запасу та народнього резерву переводиться повітовим військовим начальником при допомозі місцевої повітової і міської поліції, під погля- дом з військового боку командирів запасових бригад, а з боку цивільної влади Начальників губерній. 277. Після оголошення про заклик на дійсну військову службу, ко- закам запасу та народнього резерву дається одна доба від початку заклику /арт.274/на влаштування своїх справ; після чого вони обовязані: "зявитися на збірній пункт місця учиту, в дні, які зазначені в оголошенню повітових або мідських по військовой повинності управ. Коваки, що перебувають за кордоном, обовязані заявитися завчасу на збірні пункти, які вони вказали /арт.216/ у мож- ливо найскорший час. 278. Після оголошення загальної мобілізації запасу армії і фльо- ти та народнього резерву старшинам та урядовцям запасу при та народнього резерву дається три доби від початку мобілі- зації /арт.274/ для влаштування своїх справ, обмундурування, боювого знадрядження, та для здачі посад, що вони займають на державній або громадянській службі. Після цього терміну вони обовязані заявитися в речинець поверстовий до військо- вого начальника місця учиту, для одержання приписів відбу- ти, куди призначено. Зазначений поверстовий речинець рахується: 1/ Залізницями - 200 верст на добу, 2/ водяними шляхами - 75 верст на добу, 3/ грунтовими - 30 верст на добу. 279. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву, які пе- ребувають за кордоном, обовязані, як буде оголошено мобілі- зацію, заявитися до найближчого повітового військового началь- ника. 230. У випадку оголошення часткової мобілізації, повітові війсь- кові начальники повідомляють старшин та урядовців запасу та народнього резерву, що підлягають заклику, про місця їх при- значення. старшини та урядовці запасу та народнього резерву одержавши вказачені повідомлення, озбавляні виклики, куди буде призначено, додержуючись речинція, зазначених в арт.278, при чому речинець на прибуття рагується в часу одержання повідомлення. 281. Старшини, урядовці та козаки запасу та народнього резерву, що займають посади, які не звільняють їх від наклику на діяну від- ськову службу /арт.33 додаток/ повинні бути звільнені від посад на другий день, як буде оголошено мобілізації /арт.274/, або як одержать повідомлення від військового начальника /арт.280/. 282. Як що козаки запасу та народнього резерву, яких закликано до діяної військової служби, мають далі від воєрного пункту, як 25 верст то їх відправляється до зазначеного пункта на підво- дах, залишних, або водою, порядком, який зазначено в статуті про всмозки одбутки. 283. Від негальної ляки на діяну службу звільняється козаки запасу та народнього резерву: 1/ тілько хворих до видужання, що повинно бути стверджено повідком, зазначеною в арт.150. 2/ арештованих по суду чи слідству-до вирішення про них справ і виконання судових вироків, коли зазначені коза- ки, не підлягають виключенню з запасу. 3/ на яких, в огляду на їх посади, покладається обовязки по мобілізації. 284. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву, які не змо- жуть через хворість або в других непероможних перепон зв'язатись в зазначений термін до військового начальника при заклику на діяну військову службу обовязані негально повідомити про це військового начальника місця учату, в додатком належного посвід- чення. 285. Старшин та урядовців запасу та народнього резерву, що перебу- вають під слідством або судом по обвинуваченню в переступках, які тягнуть на собою кару з позбавленням або обмеженням прав та переваг, практикується на діяну службу, лише по скинченню про них справ, коли при цьому вони не будуть підлягати виключенню з запасу або народнього резерву. 286. Від яви у випадку заклику на діяну службу воєвім звільняеть- ся старшин, урядовців та козаків запасу та народнього резерву, які займають посади, зазначені в осібному реєстроші, поданому до арт. 33. 287. Збірні пункти для козаків, яких закликається на дійсну службу, відкриваються при управліннях повітових військових начальни- ків, за винятком де-яких випадків, що буде визначено по згоді місцевої військової та цивільної влади. 288. Збірні пункти знаходяться в завідуванні повітового військово- го начальника, при чому вся переписка, що до заклику і відправки козаків запасу та народнього резерву до війська та флоти, проводиться в підлеглих цим начальникам управліннях. 289. До помешкань збірного пункта належать: 1/помешкання для прийому і медичного огляду, а рівно для росквартирування на час перебування на збірному пункті. 2/місця для збору козаків, що прибувають і формування в них команд. 3/кухні, хлібопекарні для харчування козаків запасу та на- роднього резерву. Зазначені помешкання, на завчасну вимогу, відводяться місь- кою, або сельською управою, за рахунок державної скарбниці. 290. Вважається, що козаки запасу та народнього резерву, яких за- кликано на дійсну службу, вступили до неї з дня явки на збір- ні пункти із цього дня перебувають на повному від скарба удержанню. 291. Вважається, що старшини та урядовці запасу та народнього ре- зерву, яких закликано на дійсну службу, вступили до неї з дня явки до повітового військового начальника /арт. 278/, або з дня одержання повідомлення у випадкові, зазначеному в арт. 280 і з цього моменту підлягають воїм правилам і користують- ся всіма правами, встановленими для старшин та урядовців дій- сної служби до звільнення їх анову в запас чи народній ре- зерв. 292. При заклику на дійсну службу, старшинам та урядовцям запасу та народнього резерву військові начальники видають подорож- ні, харчові та інші гроші, що визначено в законі. Подорожні гро- ши видаються місця побуту, яке заявлено повітовому начальни- кові, до місця привначення. 293. Лікарів на збірні пункти в кількості, по розрахунку 600 чоло- вік в день на одного лікаря, призначається з роспорядження ко- мандирів запасових частин, що перебувають в місці заклику, з числа військових лікарів; де це неможливо, то лікарів запрошують з місцева цивільна влада, на вимогу військового начальника. Виконання цієї вимоги обов'язково для всіх лікарів, хоть би вони й не перебували на державній чи громадській службі, під загро- зою примусового приводу, а у випадках ухилення від такого, ареш- ту в місцях замкнення від 7 діб до 2-х місяців, причому ця кара накладається в місцевостях підпорядкованих Командуючому Дієвою Армією владою начальника Залоги, або коменданта, а в інших від- повідною судовою владою. 294. Всі лікарі, за час праці на збірних пунктах, в часу відкриття до часу закриття цих пунктів, одержують добові гроші в розмірі, який встановлено при командировках для урядових осіб місце- вих установ, що займають посади VI-ої класи. 295. Всіх козаків, що з'явилися по заклику до дійсної військової служби, на збірному пункті зовнішне оглядається. Тих, що заявили себе хворими чи нездатними до військової служби оглядають лі- кари на збірному пункті. Коли, після огляду лікарем, підтвердить- ся заява про хворість, то зазначеного козака направляється для освідчування, встановленим порядком до повітової або міської управи по військовій повинності. Постанова цієї управи є остаточ- на і оскарженню не підлягає. 296. Ті старшини та урядовці запасу та народнього резерву, які при явці до військового начальника заявлять йому про хворість, що перешкоджає перебувати на дійсній службі, відправляється для ме- дичного освідчування, встановленими порядком, в повітові або мій- ські управи по військовій повинності. Постанова цієї управи є остаточна і не підлягає оскарженню. 297. Освідчування старшин, урядовців та козаків /арт. 295 і 296/ прова- диться на підставі інструкції управам по військовій повинності про освідчування старшин, урядовців та козаків запасу та народ- нього резерву та роспису хвороб і фізичних каліцтв, які роблять нездатними до дійсної військової служби. Означени інструкції і роспис видадуть Міністри Внутрішніх Справ і Військових Справ по згоді між собою та після попереднього розгляду їх Військово- Санітарною Управою. 298. Міністерство Фінансів, одержавши оголошення про заклик запасових або осіб народного резерву до дійсної служби, негайно робить по телеграфу розпорядження про беззатримочний відпуск з скарбниці, тих сум, які вказані в складеному на підставі п. І арт. 266, розрахунку і вживає заходів, щоб ці суми видавалися повітовим військовим начальникам на безпосередню їх вимогу і обов'язково в день предявлення цих вимог. 299. Міністерство Шляхів, у згаданому арт. 298 випадкові, вживає всіх необхідних заходів для належної діяльності як державних так і приватних залізниць для безперестаннього руху маршових команд, вгідно складеного плану /арт. 266/. 300. Докладний порядок переведення заклику запасових та осіб народного резерву на дійсну військову службу, медичного огляду цих осіб, постачання їх на місцях збору необхідним обмундірованням, задоволення і відправка закликаних на місця призначення, а також форми діловодства, сприходження в установах, що відають закликом, визначається в осібній інструкції, складеній Військовим Міністерством по згоді у відповідних частинах з Міністерствами Внутрішніх Справ, Фінансів і Шляхів. ЗА РОЗДІЛ ІІІ. ПРО КАРИ УНАРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ПРО ВІЙСЬКОВУ ПОВИННІСТЬ. 301. Особи, які обов'язані приписатися до привизних участків /арт. 108/у випадках невиконання цього обов'язку до І грудня того року, в якому їм вийшло 19 років, підпадають під грошову кару, на підставі арт. 506 Улож. о нак."по прод. 1912 р. 302. Особи, які хоть і не обов'язані приписуватися до привизних участків, але не заявлять до кінця перевірки привизних реєстрів /арт.134/про те,що іх пропущено у цих реєстрах,підпадають під грошову кару,на підставі арт.507 по продовж.І912 р./Улож. о нак."/ 3037 Ті,що не заявились без уважливих причин в речинець,призначення для визначення віку через зовнішній огляд /арт.123/ підпадають під грошову кару на підставі арт.507 /по продовж.І912 р./" Улож.о нак." 304. Ті,що внесені в призивні реєстри і не заявились без уважливих причин в час провадження призиву до належного участку,але заявилися потім на освідування до 15 лютого наступного за призивом року-підпадають під кару-зазначену в арт.503 /по продовж. І912 р./"Улож.о нак." 305. Ті,яких признано,після освідування/управах по військовфй повинності,що вони підлягають іспиту або пересвідуванню,і не заявляться без уважливих причин в призначення їм для цього день, але заявитися потім до 15 лютого наступного за призивом року- підлягають карі,зазначеній в арт.503 /по прод.І912 р./"Улож.о нак." 306. Ті,що внесені в призивні реєстри і не заявилися без уважливих причин до освідування або іспиту або пересвідування до 15 лютого наступного за призивом року,але заявляться,або буде їх виявлено до 35 років життя підпадають під кару,зазначену в арт.508 /по прод.І912 р."Улож.о нак." 307. З часу явки на збірний пункт,новобранці за всі переступи і провини,що вони заподіють,підлягають суду і карам на підставі військових карних законів. 308. Ті,що не заявилися без уважливих причин у вказанні для них день на збірні пункти,підпадають під кари,як за неявку на службу, на підставі арт.129 Військ.Карн.Статута /кнХІІ 36.Військ.Поc. І869 р./ 309. Хто,з метою ухилитися від військової повинності,або ж скористуватись під час ії відбування льготами,яких він не має вживе якого-небудь обманного чину, той він після зарахування на діле сну військову службу підлягає карі, зазначеній в арт.511 Улож о нак. по прод. 1912 р. 310. Хто, з метою ухилитися від військової повинності сам, або за до помогою других скалічить себе, роватрить собі рани, або іншим яким небудь способом пошкодить своєму здоровлю, той підлягає кари, зазначеній в арт. 512 "Улож. о нак." по прод. 1912 року". 311. Особи, яких притягнуто до судової відповідальності, згідно арт. 309 і 310 у випадку прийома їх на дійсну військову службу, по зарахуванні до неї, відбують покладені на них по суду, при чому час перебування у вязниці в термін служби не зараховуєть ся. 312. Особи, що обовязані виконати військову повинність, але ухилили ся від неї, у випадку, коли самі зявляться, або їх буде виявле- но після того, як ім видє 35 років від роду, підлягають карам, зазначеним в арт. 513 "Улож. о нак." по прод. 1912 року. 313. Хто наумисно скалічить другого, з його бажання або за його згодою, щоб перешкодити прийому цього на військову службу і взагалі буде допомогати тому, що умисно себе скалічить, - той підлягає карі, зазначеній в частині І арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 р. Хто займається чинитбами, зазначеними в першій частині цього артикула як промислом, той підлягає карі, зазначеній в 2 частині арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 р. Хто скалічить другого, щоб перешкодити прийому його на вій- ськову службу, без його бажання, чи згоди, - той підпадає карі, зазначеній в 3 частині арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 р. 314. Хто допуститься яких-небудь обманних дій, з метою допомогти ухилитися другій особи від військової повинності, той підлягає кари, зазначеній в І-й частині арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 р. Коли ж ця допомога є промислом винного, то він підлягає кари, зазначеній в 2-й частині арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 року. 315. Осobi, що перебувають за кордоном і не прибудуть своєчасно до виконання військової повинностi, коли повернуться на Укра- iну-підлягають карі, зазначеній в арт. 514 "Улож. о нак." по прод. 1912 року. 316. Справи про умисне калічення других починаються невалежно від скарги тих осіб, яким зроблено каліцтво, або ише пошкодження єдоровля. 317. Тих, що підмовлять ухилятися від обов'язків, покладаємих цим ста- тутом, а також, що підсобляють переходу осіб, що ухиляються від військової повинностi, що неправильно видадуть посвідчен- ня про льготи по відбуванню військової повинностi, яких вима- ряється згідно постановам цього статуту /арт. 133 і 137/, під- лягають карам, зазначеним в арт. 515 "Улож. о нак." /Вед. 1835 р./ 318. Повітові i міськi по військової повинностi управи обов'язані повідомляти про осіб, що підлягають притягненню до відповідаль- ности на підставі арт. 391 - 396 та 309, 317 дотичнi управління поліції, на яких покладається розшук осіб, що ухилялися від вій- ськової повинностi i порушення проти них карного переслідуван- ня. Про наслідки розшуку тих, що ухилялися і про постановленні про них судові вироки, установи поліції повідомляють по належ- ности управи по військової повинностi. Про осіб, яких прийнято на службу і які підлягають за по- рушення зазначеним в арт. 304 i 305 дисциплінарній карi, управи повідомляють повітових військових начальників одночасно з над- силкою прийомних формуллярних списків цих осіб. 319. На осіб, якi ухилялися від військової повинностi не поширюєть- ся сила загальних постанов про згадання. 320. Козаки запасу там народного резерву, які: 1/не зробили належного повідомлення в обраному місці по- буту установам або урядовим особам, що провадять учет, про залишення ними посад, якi звільняють від заклику на дійсну службу /арт. 213/ або про виключення їх з осібного учету /арт. 218/. 2/не зробили належного повідомлення установам або урядо- вим особам що провадять учет, при від'їзді за кордон, або при переході на житло за межі повіту, в якому записані на учети на віддалi більш, як 50 верст від кордону цього повіту і на час довший як 14 діб. 3/не зявилися у зазначений день на перевірочні збори без уважливих причин-підлягають карам,зазначеним в арт.507 /по прод.1912 р./ і 515 "Улож.о нак."Изд.1885г. 321.Судове переслідування за порушення,зазначені в попередньому /316/артикулі,покладається на міські і повітові управління поліції,як безпосередньо,так і що до повідомлень повітових військових начальників,рівно ж установ і урядових осіб цивіл ної оцінці,які провадять учет.Про винесені судові вироки в цих справах управління поліції повідомляють установи і уря- дових осіб,від котрих одержано вищезазначене повідомлення. 322. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву,які: 1/Не предивили або несвоєчасно превили повітовому військо вому начальнику запасо-старшинські,або старшинські білети народнього резерву по зарахуванню в запас або народній резерв /арт.241/рівно,як і при переході на житло з одного повіту до другого /арт.242/,а також при поверненні з закордону /арт.241/. 2/Не повідомили або несвоєчасно повідомили повітового вій ськового начальника про зміну місця побуту в межах од- ного і того ж повіту /арт.243/або про від'їзд за кордон /арт.245/або про свою адресу /арт.248/. 3/Не вжили відповідних заходів до своєчасного одержання в місцях їх тимчасового перебування розпорядженя Уряду про заклик на службу /арт.244/, -підлягають карам,зазначеним в арт.516 "Улож.о нак."по прод.І914 р./ 323. За непредставлєння або несвоєчасне представлення медичного свідоцтва про стан здоровля /арт.252/а також за неявку,без вартих уваги причин в день,призначений для освідування /арт. 263/або до переосвідування,в порядкові догляду /арт.94 прим./, винні в цьому старшини та урядовці запасу та народнього резерву підлягають карам,зазначеним в арт.516 "Улож.о нак."по прод 1914 року. 324. Старшини та урядовці запасу та народнього резерву санітарії та ветеринарії за недоставлення або несвоєчасне доставлен- ня відомостей про посади,які займають вони на державній або громадській службі,а також про медичну діяльність /арт.248/- підлягають карам,зазначеним в арт.516.I "Улож.о нак."по прод. 1914 р. 325. Судове переслідування по справах,зазначених в арт.322-324 покладається на належні міські і повітові управління поліції з повідомлення повітових військових начальників.Про винесені судові вироки управління поліції повідомляють військових начальників. 326. За неявку або неявку в зазначений речинець без вартої уваги причин на дійсну військову службу старшини, урядовці та козаки за-пасу та народнього резерву, а особи запасу,крім того і на учебні збори підлягають дисциплінарній карі, або карам, які визначить суд, на підставі арт.І29 Військ.Карн.Статуту /кн.XII 36.В.П.I869р 327. За переступи та провини заподіяні під час перебування на дійсній військовій службі старшини та урядовці запасу або народнього резерву, а старшини і урядовці запасу і під час перебування в учебних зборах-підлягають відповідальності, яка встановлена для тих, що перебувають на дійсній військовій службі. 328. За порушення старшинами запасу під час ношения ними військової уніформи обовязків військової пошани ранги та дисципліни або ж правил уніформи, особи ці підлягають відповідальності на однакових підставах в тими, що перебувають на дійсній військовій службі. А.Лівицький ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ. М.Онаків. ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ. З оригіналом згідно: В.Соловій Секретарь Ради Нар.Міністрів З копією згідно: ПОЛКОВНИК Начальник Канцелярії Військового Міністра. Додаток до артикула 33-го Статута Військової Повинності з дня 8-го листопаду 1918 року. I. Реєстр Урядів Державної цивільної служби та самоврядувань, пере- бування на яких звільнене старшин, урядовців та козаків запасу та народнього резерву від заклику на дійсну військову службу. Осіб запасу та народнього резерву звільниться від заклику на дійсну військову службу, коли вони перебувають на Урядах: I/Членів законодавчого органу, 2/Урядовців державних установ: а/центральних -перших нотирьох клас і місцевих-перших пяти клас. А крім того по окремих офіціях-незалежно від клас урядів: 3/Товаришів прокурорів загальних судових установ, судових слід- чих і виконуючих їх обовязки, секретарів усіх судових установ та помішників секретарів Надвищого і Апеляційних Судів; 4/Штатних урядовців Державного Контролю від У-ої по VII класу включно. ПРИМІТКА: Штатні урядовці Державного Контролю низче VIІ-ої класи звільняються від заклику на дійсну військову службу умовно до часу сформування Польового Контролю; по сфор- муванню Польового Контролю ті особи в останньої кате- горії, які не будуть призначені в Польовий Контроль, зак- ликаються на дійсну військову службу на загальних під- ставах. 5/Урядовців У-ої класи Міністерства Закордонних Справ в централь- них його установах та усіх штатних урядовців дипломатичних пред- ставництв без ріжниці класи. 6/Штатних професорів і вчителів вищих, середніх та низьких шкіл, як державних, самоврядувань, так і приватних, як що останні користуються правами державних шкід та комісарів народньої освіти. 7/Службовців головної, руберніяльних, повітових або міських управ по військовий повинності, які обсаджують уради з У-ої по VII класу включно. 8/Усіх штатних службовців місцевих почтово-телеграфних установ. ПРИМІТКА: Старшини, урядовці та козаки, які перебувають на поса- дах по офіції пошт та телеграфу низче VI-ої класи, вважаються закликаними на службу в роспорядження Вій- ськового Міністерства, за залішенням на службі в офі- ції Пошт і Телеграфів, але по закінченні мобілізації й організації Польового Почтово-Телеграфного Управлін- ня, старшини, що не одержали призначення в це Управлін- ня, закликаються на дійсну військову службу по згоді Міністерства Військового в Міністерством Внутрішніх Справ. 9/Всіх штатних службовців зовнішньої поліції, б старшин та урядов- ців лише тих, що займають штатні посади не нижче начальників районa. ПРИМІТКА: службовців управлінь поліції закликаються на загальнx підставах. I0/номінників начальників повітів. II/Повітових та міських санітарних лікарів. І2/Медичних лікарів, якi залізують лікарями самоврядувань не менш, як на 16 штатних ліжок. I3/Vетеринарних лікарів, якi завидують ветеринарними пунктами самов- рядувань. І4/Голів, членів, секретарів та завідуючих окремими відділами народ- них управ, губерніальних та повітових, а також управ міських само- врядувань та єврейських громадських управ. I5/Голів та секретарів волоських народних управ. І6/Vсіх штатних службовців вязниць, старшин та урядовців лише тих, що займають штатні посади не нижче помішника начальника вязниці. I7/Vсіх штатних службовців міських пожежних команд, а старшин лише тих, якi займають посади не нижче брандмейстера. І8/Штатних службовців Економічній Заготовлення Державних паперів, I9/Штатних службовців на лініях залізниць, а також службовців управ- ління залізниць, що займають штатні посади по службі руху, телеграфу, мобілізаційних діловодств і експлоатаційних відділів. 20/Управителів митних установ, директорів контор і управителів від- ділів Державного Банку, управителів відділів Земельного Банку, упра- велів скарбниць, старших бухгалтерів повітових скарбниць, скарбників головної і місцевих скарбниць, податних інспекторів і окружних акціз- них надзирателів. 21/Фабричних інспекторів. 22/Штатних службовців лісової охорони та лісової адміністрації крім тих, що мають ранги старшин або військових урядовців. II. Крім осіб, яких зазначено в цьому додатковi, Військовому Міністерстві в порозумінні з відповідним Міністром, надається право у випадках, коли цього вимагають інтереси Держави, доповнювати цей додаток списком по- сад, звільняючи від заклику, але з тим, щоб таке доповнення не пізніше, як через місяць було прийнято законодавчим органом. А. Лівицький Голова Ради Народних Міністрів. М. Іонаків. Генштабу Генерал-Поручник Військовий Міністр і Голова В.В.Р. З оригіналом згідно: В. Соловiй Секретар Р. Н. М. Садовський Начальник Канцелярії Військового Міністра В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА /в.р./ Затверджене в місці осідку Уряду 7 січня 1923 року. В.О.Державного Секретаря Гр.Шиянів /в.р./ З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА. про зарахування до запасу армії й флоти та народнього резерву Укра- їнської Армії громадян Української Народньої Республіки, яких було закликано до виконання військової повинності бувшим Російським Уряд- дом. I. Згідно артикулів 20,22 і 24 статута військової повинності з дня 8 листопаду 1918 року громадян Української Народньої Республіки, яких було закликано до виконання військової повинності бувшим Російським Урядом, зараховується: а/до першої категорії першого розряду запасу армії козаків, що не мають 32 років, яких, по виконанню дійсної військової служби в був- російській армії, було зараховано до запасу армії. б/до першого розряду запасу флоти козаків, що не мають 31 року яких, по виконанню дійсної військової служби в бувшому російському флоті, було зараховано до запасу флоти. в/до другої категорії першого розряду запасу армії козаків, що не мають 32 років, яких було російською владою зараховано до опол- чення ІІ розряду, як тих, що користуються по родинному становищу льго- тою I-го розряду /ст.176 Уст.В.Пов.1897 р.і п.2 ст.215 Уст.о В.Пов: изд.1915 р./, а також до ополчення І-го розряду /ст.I76 Уст.о В.Пов. I897 г.i п.4 ст.215 Уст.о В.Пов. изд.I9I5 г./. г/до другого розряду запасу армії козаків, перелічених в пактах "а" і "б" цього артикула, які мають від 32 до 38 років, а також всіх козаків до 38 років, яких при заклику до виконання військової повин- ності бувшим Російським Урядом зараховано до запасу армії. д/ До другого розряду запасу флоти козаків, перелічених в "б" цього арт., які мають від 31 до 30 років. 2. Згідно з артикулами 430 і 435 закону про доповнення статуту ві- ськової Повинності 8 листопаду 1918 р., розділами Х-ХІІІ і додатком до арт.Зз того ж статута "громадян Української Народньої Республіки, що одержали на військовій службі старшинські або військово-урядові ранги, зараховується: а/в запас армії та флоти,- що мають старшинські та ранги війсь- кових урядовців, а також лікари, ветеринарні лікарі, *ормацевти бувші урядовці військового часу, лікарські помішники, шкільні ветеринарні фельдшери, та не мають 33 років. В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджую ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ П Е Т Л Ю Р А /в.р./ Затверджео в місці осідку Уряду 7 січня 1923 року. В.О.Державного Секретаря Гр.Шиянів /в.р./ З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ П О С Т А Н О В А. про зарахування до запасу армії й флоти та народного резерву Укра- їнської Армії громадян Української Народньої Республіки, яких було закликано до виконання військової повинності бувшим Російським Урядом. I. Згідно артикулів 20,22 і 24 статута військової повинності з дня 8 листопаду 1918 року громадян Української Народньої Республіки, яких було закликано до виконання військової повинності бувшим Російським Урядом, зараховується: а/до першої категорії першого розряду запасу армії козаків, що не мають 32 років, яких, по виконанню дійсної військової служби в був- російській армії, було зараховано до запасу армії. б/до першого розряду запасу флоти козаків, що не мають 31 року яких, по виконанню дійсної військової служби в бувшому російському флоті, було зараховано до запасу флоти. в/до другої категорії першого розряду запасу армії козаків, що не мають 32 років, яких було російською владою зараховано до опол- чення II розряду, як тих, що користуються по родинному становищу льго- том І-го розряду /ст.176 Уст.В.Пов.1897 р.і п.2 ст.215 Уст.о В.Пов: изд.1915 р./, а також до ополчення I-го розряду /ст.176 Уст.В.Пов. 1897 г.і п.4 ст.215 Уст.о В.Пов. изд.1915 г./. г/до другого розряду запасу армії козаків, перелічених в пактах "а" і "в" цього артикула, які мають від 32 до 38 років, а також всіх козаків до 38 років, яких при закликанні до виконання військової повин- ності бувш.російською владою визнано невдатними до військової служ- би, але здібними володіти зброєю й зараховано до ополчення 2-го роз- ряду /ст.176 Уст.о В.Пов.1897 р.і п.2 ст.215 Уст.о В.Пов. изд.1915 г. д/до другого розряду запасу флоти козаків, перелічених в п."г" цього артикула, що мають від 33 до 45 років і перелічених в п."д" цього артикула, що мають від 36 до 45 років. 2. Згідно з артикулами 230 і 233 закону "Про доповнення статуту Ві- ськової Повинності" 8 листопаду 1918 р. розділами Х-ХІІІ і додатком до арт.Зз того ж статута "громадян Української Народньої Республіки, що одержали на військовій службі старшинські або військово-урядові ранги, зараховується: а/в запас армії та флоти,- що мають старшинські та ранги війсь- кових урядовців, а також лікари, ветеринарні лікарі, *ормацевти бувші урядовці військового часу, лікарські помічники, шкільні ветеринарні фельдшери, та не мають 33 років. 6/до народнього резерву-молодшу старшину,військових урядовців,лі- карів,ветиринарніх лікарів и формацевтів,що мають рангу,відповідні цій старшині,бувших урядовців військового часу,лікарських помішни- ків й шкільних ветиринарніх фельдшерів до 50 років: булавну старши- ну,військових урядовців,лікарів,ветеринарніх лікарів и формацевтів, що мають ранги,відповідні цій старшині до 55 років і генеральну старшину,військових урядовців,лікарів,ветеринарніх лікарів и форма- цевтів,що мають рангу,відповідну цій старшині до 60 років. 3.Не зараховується до запасу армії чи фльоти та народнього резерву всіх осіб,яких звільнено зовсім від військової служби бувшим Росій- ським Урядом до 26 жовтня 1917 року,а також урядом Української Дер- жави або Урядом Української Народньої Республіки. 4.Постанову цю,до її оголошення,ввести в чинність через посланців. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ А.Лівицький /в.р./ Генштабу Генерал-Поручник Військовий міністр і Голова Вищої Військової Ради М.Юнаків /в.р./ З оригіналом згідно: В.Соловій Секретарь Ради Нар.Міністрів З копієй згідно: Полковник Начальник Канцелярії Військового Міністра. В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЗАТВЕРДЖУЮ ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА /в.р./ Затверджено в місці осідку Уряду 7 січня 193 року В.06.Державного Секретаря Гр.Шиднів/в.р./ З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ П О С Т А Н О В А. про перевірочний медичний огляд осіб, яких було визнано пілком невдат- ними до військової служби. I. Одночасово з фактиком на дійсну військову службу, для поповнення армії, старшин, військових урядовців та козаків перевести за ті роки, що вакликається по мобілізації, перевірочний медичний огляд осіб, яких виз- нано цілком невдатними до військової служби при попередніх закликах за часів бувшої російської чи української влади. 2. Перевірочний медичний огляд провадять повітові та міські управи по військовій повинності по місцю мешкання осіб, що підлягають пере- вірочному медичному оглядові. 3. Від яких до перевірочного медичного огляду звільняється: а/-І/ духовних осіб всіх віроисповідань і 2/професорів, приват-доцен- тів і лекторів вищих шкіл /арт.69 Стат.Військ.Повин.1918р./ б/ранених усіх розрядів, які одержують пенсії від держави, в/сліпих, безруких, безногих, глухонімих, божевільних, як що родичі на- дішлють про це до управи по військовій повинності /відповідний документ /посвідчення лікаря , сільського старости/. 4. Осіб, яких буде визнано при перевірочному медичному огляді здатними до військової служби, зараховується до відповідного розряду * кате- горії запасу чи до народнього резерву, про що повідомляється пові- тового військового начальника. Особи ці підлягають негайній явці на дійсну військову службу, коли вони не займають посад, перелічених а/ в арт.10 постанови "про заклик на дійсну військову службу для попов- нення армії старшин і військових урядовців запасу армії та фльоти і народнього резерву і козаків запасу армії і фльоти", чи б/в реєстрі, доданому до арт.33 Стат.Військ.Повин. Постанови управ по військовій повинності про здатність до війсь- кової служби осіб, яких переосвідується є остаточні. 5. Особи, які без важливих причин не прибудуть в речинець, призначени для перевірочного медичного огляду, але прибудуть до нього на протяг 15 діб з дня призначення перевірочного огляду, підлягають карі, зазначеним в ст.508 /по прод.І912 р./"Улож.о нак."; ті ж особи, які без важливих причин не прибудуть до перевірочного медичного огляду на протязі 15 діб, але прибудуть, чи їх буде виявлено на протязі місяця підпадають під кару, зазначену в ст.508 /по прод.І912 р./"Улож.о нак". Особи, яких буде виявлено або вони прибудуть через місяць після терміну, призначеного для явки для перевірочного огляду, підпадають під кару, зазначену в ст.513 /по прод.І912 р./"Улож.о нак." 6. Постанову цю, до її оголошення, ввести в чинність через постанови. А.Дівицький /в.р./ ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ М.Юнаків /в.р./ ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ. З оригіналом згідно: В.СОЛОВІЙ Секретарь Ради Нар.Міністрів. З копієй згідно: Полковник Начальник Канцелярії Військового Міністра В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЗАТВЕРДЖУЮ ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ П Е Т Л Ю Р А Затверджено в місці осідку Уряду. 7 січня 1923 року В.О.Державного Секретаря Гр.Шиянів. З УКРАЇНИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВА про заклик на дійсну військову службу для поповнення армії старшин і військових урядовців запасу армії та фльоти й народного резерву і козаків запасу армії й фльоти. На зміну та доповнення відповідних артикулів Статута про військову повинність, що до мобілізації запасу армії та фльоти, й народного резерву тимчасово постановити. I. Закликати на дійсну військову службу, для поповнення армії: А/ старшин, військових урядовців, лікарів, ветеринарних лікарів і фармацевтів запасу армії та фльоти й народного резерву, причому: а/ Генеральну і бульавну старшину, військових урядовців, лікарів, ветеринарних лікарів і фармацевтів, що відповідають по рангам цієї старшини - до 50 років. б/ Молодших старшин, військових урядовців, лікарів, ветеринарних лікарів і фармацевтів, що відповідають по рангам цієї старшини - до 45 років. в/ Лікарських помічників, фершалів медичних та ветеринарних до 45 років. Б/ Козаків запасу армії та фльоти: а/ козаків запасу армії до 38 років, б/ козаків запасу фльоти до 36 років. 2. Всі мобілізовані, що прибудуть на службу зі зброєю, кіньми, сідлами і власним одягом та білизною, придатними, щоб їх носити, й обуті, одержують за все це плату по цінам, які встановлять комісії, утворені для цього начальниками окремих військових частин і затверджені Військовим Міністром, після чого все це переходить у власність Держави. 3. Час заклику на дійсну військову службу окремих категорій осіб запасу та народного резерву і реєнції їх явики на збірні пункти по цьому закону має визначити для кожної місцевості Військовий Міністр по згоді з Міністром Внутрішніх Справ, про що доводиться до відома запасних та осіб народного резерву, порядком, зазначеним в арт. 273 і 274 Українського Статута Військової Повинності 1918 року в доповненні. ненням, шляхом оголошень про це від Головної Управи по військовій повинності. Зразок оголошення додається до цього артикула. ПРИМІТКА: поверстовий реченнєв для яких старшин та урядовців запасу до повітового військового начальника визна- чається в таких нормах на одну добу: 8/залишницями- сто верст, водяними шляхами-п'ятдесят верст і грун- товими шляхами-двадцять верст. 4. Переведення заклику покладається на управління повітових військових начальників, а в місцевостях, де такі управління не будуть функціону- вати, заклик покладається на тимчасові мобілізаційні комісії, які утворюються з розпорядження Військового Міністерства. 5. Одночасово з оголошенням часу заклику, згідно арт. 3 цього закону, в згаданих оголошеннях зазначається, в яких повітах переводять заклик повітові військові начальники і в яких повітах тимчасові мобіліза- ційні комісії. ПРИМІТКА: Не будуть функціонувати на місцях управи по військовій повинності, то оголошення, що зазначені в арт. 273 Укра- інського Статуту військової повинності 1918 р. з допов- ненням, складають тимчасові мобілізаційні комісії і доводять до відома запасних та осіб народнього резер- ву всіма засобами, що маються в їх розпорядженні. 6. Персональний склад тимчасових мобілізаційних комісій визначається в окремих штатах, а точний порядок переведення ними заклику зазна- чається в окремій інструкції, виробленій Міністром Військових Справ по згоді з Міністром Внутрішніх Справ. Примітка: 1/ в ці комісії призначається один представник Міністер- ства Внутрішніх Справ. Примітка: 2/ в інструкції повинно бути зазначено: компетенцію, пра- ва і обов'язки мобілізаційних комісій, функції їх, які саме установи / управління повітових військових началь- ників та різні управи по військовій повинності/ вони тимчасово замінюють, підстави для їх діяльності та за- соби для виконання покладених на них функцій, порядок діловодства, прошового задоволення та спровадань/. 7. Тимчасові мобілізаційні комісії, що до переведення заклику, згідно цього закону, користуються всіма правами й переводять заклик всіма засобами, яких встановлено в законах «Інших для повітових військо- вих начальників. 8. З часу поновлення діяльності постійних мобілізаційних установ Міні- стерства Внутрішніх Справ та управлінь військових начальників в райо- ні тимчасової мобілізаційної комісії, остання негайно передає їм усі справи заклику по мобілізації, про що Головна Комісія подає Військо- вому Міністрові. 9. Законною причиною певки осіб, яких закликається у визначений в оголошенні речинець, вважається: а/ тяжка хворість або інші ненереможні обставини, що повинно обов'язково ствердити посвідком лікаря чи органів місцевої урядової або громадянської влади. б/ виконання особами, яких закликається по мобілізації, згідно з посадами, що вони мають, обов'язків по переведенню мобілізації. 10. Від заклику по мобілізації в числа осіб, що підлягають мобілізації по цьому закону, звільняється тих осіб, що на службі державній або громадській обсаджують уряди, як показано нижче: 1/ Членів законодавчого органу. 2/ Урядовців державних установ: а/ центральних-перших чотирьох клас і місцевих-перших п'яти клас; А крім того по окремих офіціях-незалежно від клас урядів; 3/ Товаришів прокурорів загальних судових установ, судових слідчих й виконуючих їх обов'язки, секретарів усіх судових установ та помішників секретарів Надзвичайного і Апеляційних Судів; 4/ Штатних урядовців Державного Контролю від У-ої по УП класу включно. ПРИМІТКА: штатні урядовці Державного Контролю низче УП-ої класи звільняються від заклику на дійсну військову службу умовно до часу сформування Польового Контролю, по сформуванню Польового Контролю ті особи в останньої категорії, які не будуть призначені в Полевий Контроль, закликаються на дійсну військову службу на загальних підставах. 5/ Урядовців У-ої класи Міністерства Закордонних Справ в Центральних його установах та усіх штатних урядовців дипломатичних представництв без різниці класи. 6/ Штатних професорів і вчителів, вищих, середніх та низьких шкіл як державних, самоврядувань, так і приватних, як що останні користуються правами державних шкіл, та комісарів народньої освіти. 7/ Службовців Головної, губерніяльних, повітових або міських управ по військовій повинності, які обсаджують уряди з У-ої по УІІ класу включно. 8/ Усіх штатних службовців місцевих поштово-телеграфних установ. ПРИМІТКА: Отарши, урядовці та козаки, які перебувають на посадах по офіції пошт та телеграфу низче УІ-ої класи, вважаються закликаними на службу в розпорядження Військового Міністерства, з залишенням на службі в офіції пошт і Телеграфу, але по закличені мобілізації і організації Польового Поштово-Телеграфного Управління, старшини, що не одержали призначення в це Управління, закликаються на дійсну військову службу по згоді Міністерства Військового в Міністерством Внутрішніх Справ. 9/ Усіх штатних службовців зовнішньої поліції старшин та урядовців лише тих, що займають стан посади не нижче начальників районна. ПРИМІТКА: Службовці управління поліції закликаються на загальні підставах. 10/ Помішників начальників повітів. II / Повітових та міських санітарних лікарів, І2/ Медичних лікарів, які завідують лікарями самоврядувань не менш, як на 15 штатних ліжок. I3/ Ветеринарних лікарів, які завідують ветеринарними пунктами самоврядувань. І4 / Голів, членів, секретарів та завідуючих окремими відділами народних управ, губерніяльних та повітових, а також управ міських самоврядувань та єврейських громадських управ. 15/Голів та секретарів волоських народних управ. 16/Усіх штатних службовців вязниць,-старшин та урядовців лише тих, що займають штатні посади не низче помішника начальника вязниці. 17/Усіх штатних службовців міських пожежних команд, з старшин лише тих які займають посади не нижче брандмейстера. 18/Штатних службовців Експедіції Заготовлення Державних Паперів. 19/Штатних службовців на лініях залізниць, а також службовців управлін- ня гализніць, що займають штатні посади по службі руху, телеграфу, мо- білізаційних діловодств і експлоатаційних відділів. 20/Управителів митних установ, директорів контор і управителів відділів Державного Банку, управителів відділів Земельного Банку, управителів скарбниць, старших бухгалтерів повітових скарбниць, скарбників голов- ної і місцевої скарбниць, податних інспекторів і окружних акцизних на дзврателів. 21/фабричних інспекторів 22/Штатних службовців лісової охорони та лісової адміністрації, крім тих, що мають ранги старшин або військових урядовців. ПРИМІТКА: Крім осіб, яких зазначено в цьому 10 артикулі, Військовому Міністерстві в порозумінні з відповідним Міністром, надається право у випадках, коли цього вимагають інтереси Дер- жави, звільняти від заклику на дійсну військову службу осіб, які служать в державних, громадських і інших установах та закладах. II. Для обєднання і керування справами звільнення або надання відстрочок по мобілізації, а також для розвязання принципових питань та скарг на місцеві комісії при Військовому Міністерстві утворюється розпорядженням в Міністра Військових Справ спеціальну комісію в складі 2-х представників від Військового Міністерства і по І-му представникові від Міністерств внутрішніх Справ, Юстиції і Праці, під головуванням і при секретарев осіб, по окремому призначенню Військового Міністра. 12. За неявку або неявку у визначений речинець, без законної причини /арт 9/ особи, яких закликано на дійсну військову службу, підлягають карам на підставі арт. І29 Військ. Карного Статуту /Кн. 22 Збірн. Військ. Пост. 1869 р./ 13. Постанову цю, до її оголошення, ввести в чинність через послаців. А. Лівицький /в.р./ ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ. М. Онаків /в.р./ ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ. З оригіналом згідно: В. Соловий Секретарь Ради Народних Міністрів. З копією згідно: Полковник Начальник Канцелярії Військового Міністра. В ІМЕНІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ Затверджено Голова Директорії ПЕТЛЮРА Затверджено в місці осідку Уряду 7 січня 1923 року. В.О.Державного Секретаря Гр.Шиянів. З УХВАЛИ РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ ПОСТАНОВИ про затвердження штату тимчасової мобілізаційної комісії. 1. Доданий до цього штат тимчасової мобілізаційної комісії ухвалити. 2. Постанову цю, до її оголошення, ввести в чинність через посланців. А.Лівицький ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ М.Юнаків. ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ-ПОРУЧНИК ВІЙСЬКОВИЙ МІНІСТР і ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ. З оригіналом згідно: В.Соловій Секретарь Ради Нар.Міністрів. З копією згідно: Полковник Начальник Канцелярії Військового Міністра. Додаток до артикулу І-го постанови про затвердження штату тимчасової мобілізаційної комісії. ШТАТ тимчасової мобілізаційної комісії. Посада. Кільк. Платня на мі- осіб. сяць кожному в гривнях Голова /булавн.старш./ I. По Члени: І/від Військ.Мін. 2/препстванн* Мін. Внутр.Спр.та са- моврядувань. I. ростіним 3. по І. са лікар I. дам. Канцелярія: Старший діловод І. 14.400 УП. Діловод/він же скарбник/ І. 13.200 УШ. Канцеляристи Гроз. - " 2роз. 3. 3. Оповістники 2. Увага. І/Призначаються в мобілізованих козаків роспо- рядженням Голо- Комісії. ПРИМІТКА: І/Гроші на переведення мобілізації, господарчі і канцелярські витрати видає по вимоговим відомостям тимчасових мобілізацій- них комісій Лержавна Скарбниця /арт.8 закона про заклик на дійсну військову службу для поповнення армії старшин і війсь- кових урядовців запасу армії та флоти і народнього резерву і козаків запасу армії і флоти і арт.298 Укр.Статута Військ. Повин.І918 р.з доповненням до нього./ 2/Всі особи тимчасової мобілізаційної комісії, за винятком кан- целяристів і оповістників, одержують поверх постійної платні, командировочні гроші за час переведення мобілізації по VI кл. посади для місцевих державних установ. 3/В разі, коли лікар призначається з військо-практикуючих, він одержує командировочні гроші по посаді VI класи. 4/Не прибуде представник самоврядувань, то це не спливає праці комісії. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ А.Лівицький ГЕНШТАБУ ГЕНЕРАЛ ПОРУЧИК ВІЙСЬКОВИ МІНІСТР І ГОЛОВА ВИЩОЇ ВІЙСЬКОВОЇ РАДИ М.Юнаків. З оригіналом згідно: В.Соловій Секретарь Ради Нарн.Міністрів З копією згідно: Полковник Начальник Канцелярії Військового Міністра. Всего приучивалось в ряд- Учил ели СЗР) армии. ф-т-1924г. Аввакумов Аким Григорьевич Писали: Канц. Карпин УКФ Командиро Дивізії Острозької Округу "Знамя Дружби" №238. Мадор Касій. На №161. 57 24/т/до Начальника Сембайських Кабан. 1907 року. В дивізії провадиться кандидатами в селяни "Знамя Дружби" зміна. У дивізії має обирати і вибрати верх за сільським, який входить в склад дивізії, на прописці її кандидатами. "Знамя Дружби" має бути доповнена фермерами, яка селяни Касій. Кабан буде від нас себе Степан Робиник Прокоп, Яці і праворуч над мешкав наше "Знамя Дружби". Секретар комуністичного М.Ольверт Підпоможення УКФ Міхайло ВІЛЬСЬКОВИЙ МІНІСТР ...7 липня 1923 року... Завідувачу друкарського виробництва Представникам на 1500 прим. 3.УНІ. 905 Разом з цим надсилається для видрукування в та- борових друкарнях: I/ Військово-Судовий Статут, 2/ Постанова про доповнення Статуту Військової По- винності і 3/ Постанова про реквізиції для по- треб війська Укр.Нар.Респ. у військовий час. Генштабу Генерал-Полковник Військовий Міністр i Голова Вищої Військової Ради Адмін. хорунжих, Заст. Н-ка Канцел. В-вого М-ра. Начальникові Генерального Штабу. Одерж. 31/VI 1923 р. Вх. Ч. 306 Додаток до арт. І-го постанови про організацію військових судових установ, їх компетенцію та про військове судово-карне поступання. Про військові судові установи та їх компетенцію. Перший відділ. Загальні постанови. 1. Судова влада у військовій офіції в справах карних належить: Військовим Судам Вищим Військовим Судам І Надвіщому Судові. 2. Всі військові суди є установи колегіальні. 3. Військові суди розглядають справи по суті, вирішуючи про вину чи безвинність підсудного, а «адвіщий суд стежить за збереженням достатньої сили законів та одноманітним виконанням їх у військових удях. 4. Щоб провадити слідства у визначених в цьому статуті і випадках, е при Вищих Судах Олідчі Судді. 5. Переслідування за наригідні вчинки, а також стеження за законністю керного поступання у військових судах належить до військової прокуратури. 6. При кожному вищому Військовому Суді є Військовий Прокурор в потрібній кількості товаришів. Надвіщому Судді подає внески та висновки Головний Військовий Прокурор. 7. Кожен Військовий Суд та Прокурор при ньому мають канцелярію. 8. При Прокурорах Вищих Військових Суддів є судові практиканти. 9. Загальне адміністративне керування над військовими судовими установами належить начальнику Військової Судової справи. Другий Відділ про військові суди. А. Військовий Суд. 10. Військовий Суд засновується при кожній бригаді /пішій, кінній, гарматній, активній чи запасові/ або при окремій військовій інституції, що й о кількості співробітників відповідає бригаді. Во- ни мають назву: Військовий Суд такої-то частини. II. Військовий Суд складається з голови Суду-особи військової су- дової офіції й чотирьох виборних тимчасових членів: двох старшин і двух козаків чи підстаршин. В. ВИЩИЙ ВІЙСЬКОВИЙ СУД. 12. Вищі Військові Суди засновуються при дивізіях, або вищих бойо- вих одиницях, запасових бригадах та в залогах найважніших міст. Примітка: якщо в залозі засновано Вищий Військовий Суд, то в части- нах, що входять в склад цієї залоги, такого Уду не заснову- ється. 13. Вищі Військові Суд складається з голови суду, товаришів голо- ви, військових суддів осіб військової судової офіції та чотирьох ви- борних тимчасових членів: двох старшин та двох козаків чи підстаршин. Правила про виборних тимчасових членів військових судів. 14. Кожна сотня та команда обирають закритим голосуванням двох тимчасових суддів з козаків та підстаршин своєї сотні чи команди. 15. Старшини кожної окремої частини, а також старшини штабів брига і дивізій, спільно в кожній дивізії обирають закритим голосуванням, через подання записок, по два тимчасових судді зі старшин кожної окр мої частини і всіх штабів в дивізії/бригадних і дивізійних/ 16. Обрання суддів відбувається щорічно на останніх днях грудня місяця. начальник частини, при якій засновано суд, може зарядити вибори і дві чі на рік, коли обраних суддів забракне до кінця року. 17. Суддею може бути обраний письменний військовик, віку не молод- шого, як 21 рік, що перебуває на службі в частині не менше, як три місяці та знає українську мову. 18. Суддею не може бути обрано військовика, проти якого порушено карну справу, або якого покарано з судового присуду з обмеженням прав. 19. Реєстри обраних суддів підписує начальник частини, що їх обра і надсилає до штабів бригади та дивізії, де складається загальні реєстри: в штабі бригади по бригаді і в штабі дивізії по дивізії. 20. Загальних реєстрів складається два: один на козаків та підста шин, а другий на старшин. Призірця суддів вписується в реєстри за абеткою. 21. Складені реєстри командирів бригад та дивізій надсилають по належності до військових судів, що засновані при підпорядкованих їм частинах. 22. Про кожного обраного суддю, що вибув з частини надсилається повідомлення в штаби бригади та дивізії для відповідної помітки в реєстрі.. крім цього командир бригади що-разу сповіщає штаб дивізії, що го в реєстру призначено до Військового Суду. 23. З вимоги Голови відповідного Суду, начальник частини, при якій засновано той суд призначає-з реєстру за абеткою на два місяці виборних тимчасових членів до того суду по два старшини та по два козаки, чи підстаршини і крім цього ще запасних суддів по одному судді з кожного реєстра. 24. Призначені тимчасові судді, а також запасові виконують свої обов'язки і по двох місяцях, як поки не прибудуть нові чергові судді. 25. Коли тимчасовий суддя занедужає і його хороба перешкоджає йому виконувати свої обов'язки, то його можна замінити на іншого судду, чергового в реєстрі ще до того, як минає двох місячний речінець. 26. В разі вилучення судді, для участі в засіданні по данній справі закликається запасового судду, або призначається чергового тимчасового суддю з частини найближчої до місця перебування суду. 27. Призначаючи тимчасових суддів начальник частини може оминути чергового в реєстрі судду лице в причини його недуги, відсутності в час- тині, або участі на той час в складі іншого суду. Подарчи до відома Голови суду про призначеннях до Суду тимчасових членів, разом з тим його сисвідається, з якої причини оминулось чергового в реєстрі судду. 28. На час участі в засіданнях суду, тимчасових суддів увільняється від своїх службових обов'язків і вважається в командировці. ЧЕТВЕРТИЙ ВИДАЛІН. Про Надвищий Суд. 29. Вищою інстанцією для військових суддів є Надвищий Суд Української Нарадньої Республіки. 30. До компетенції Надвищого Суду у військових судових справах нале- жать: а/справи по касаційних скаргах та протестах проти присудів,постановлених військовими судами; б/справи по честкових скаргах та протестах у випадках,зазначених в законі; в/справи про перегляд з приводу виявлення нових обставин тих при- дів,які вже набрали законної сили; г/справи про підтягнення до суду осіб військової судової офіції, коли це зазначено в законі; д/дисциплінарні справи про вказаннях в лекти "г"осіб,у випадках,за- значених в законі; е/справи догляду за військовими судами та урядовими особами війсь- кової судової офіції; ж/справи про сперечання з приводу підсудності в зазначених в цьо- му статуті випадках, і з/питання про перенесення справ з одного військового суду до ин- шого з мотивів процесуальних. ПИСЬМЕННИЙ ВІДГУК. Про слідчих Суддів. 31.Слідчий Суддя вважається членом Вищого Військового Суду і бере участь в засіданнях Суду. 32.Кожному слідчому судді визначається слідча ділянка,яка складається в певних військових частина та території,на якій ці частини роста- новані. 33.Межі слідчої ділянки що до території та військових частин визна- чає Військова Судова Управа,а персональне призначення слідчих суд- дів на ділянки робить суд в розпорядції колегії. 34.У Вищих Військових-Судах збільшеного складу/штат літ.В/на одного слідчого найбільш досвідченого суддю суд може покласти провадження складних та важливіших справ,не призначаючи його на слідчу ділянку. ПОСТІЙНИЙ ВІДГУК Про Військову Прокуратуру. 35.Перше діяльність Прокуратури та наглядає над нею Головний Війсь- ковий Прокурор. 36. Прокурори Вищих Військових Судів безпосередньо підлягають Голов- ному Військовому Прокуророві. 37. Товариші військових прокурорів підлягають Прокурорам, до яких їх приділено. В доручених їм справах вони уповноважені до всіх служ- бових чинностей військового прокурора. В кожній справі військовий прокурор може відкликати свого Товариша і перейняти справу на са- бо. 38. Особи військової прокуратури не валежать від судів, до яких їх настановлено. 39. Особи військової прокуратури, подаючи свої внески та висновки в справах, поступовують лише згідно зі своїм переконанням та чинни- ми законами. 40. На разі військовий прокурор занедуває, або не буде на місці, його заступає Товариш прокурора. 41. На військову прокуратуру покладається обовязок наглядати за ді- яльністю контр-розвідки і військової жандармерії що до викриття переступів і злочинців та що до провадження ними актів перевиду- вання. 42. Військовий прокурор бере участь зазначеним в законі чином в усіх перевідуваннях, досудних слідствах і карних розправах про перес- тупи, що належать до компетенції військових судів. 43. Військовий прокурор повинен по своїй посаді переслідувати всі застережені публічному обвинуваченню карні вчинки та дбати, щоб військовий суд доконче перевів та вирішив справу. Він стежить, щоб вжито було всіх законних заходів для виявлення правди, та щоб усунено було в законний спосіб відомі йому неправильності та тяганини. 44. Військовий Прокурор в усякому стані справи має право розглядати всі акти та вносити пропозиції одначе так, щоб через це не бу- ло задержано поступовання. 45. Військовий Прокурор ставить пропозиції устно або на письмі і на кожне з них має наступити судове зарядження або рішення. 46. Всі державні установи та урядові особи повинні повідомляти вій- ськового прокурора найближчого військового суду про карні вчинки що підлягають публічному обвинуваченню в цьому суді. 47. Військовий Прокурор повинен перевірити всякі повідомлення про карні вчинки, але сам не переводить досудового слідства. 48. Військовий Прокурор має право звертатись безпосередньо до військо- вої влади, а також до установ та урядових осіб публічної безпеки з домаганням переслухати свідків, перевести огляд та інше для засу- вання справи. 49. Всі установи військової та цивільної влади повинні виконувати без зволікання законні вимоги Прокурора. СЬОМИЙ ВІДДІЛ. Про Канцелярії військових судових установ та про судових практи- кантів. 50. До складу канцелярії військових судів та військових прокурорів на- лежать секретарі, їх помішники та урядові і відповідно штатам. 51. На секретаря суду або на одного з його помішників покладається обов язки скрбника, архиваріуса, рахівника та охоронця довідних річей. 52. Кількість судових практикантів при кожному суді визначається штатами 53. Судових практикантів призначається до Прокурора Вищого Військового Суду. Вони виконують працю під його безпосереднім керуванням. 54. На задання Голови Суду, судових практикантів відряджується до Його розпорядимості для доручення їм оборони підсудних , для виконання обов'язків секретаря та слідчого судді. Провадячи досудні слідства, судові практиканти користуються в усіх прав, що належать слідчому судді. 55. Судових практикантів, що успішно виконували свої обов'язки на протя- зі року, призначається на вільні посади Товаришів прокурора та слід- чих суддів. ВОСЬМИЙ ВІДДІЛ. Про засідання військових судів. 56. Засідання військових судів відбувається в призначенних для них по- мешканнях при Штабах бригад, дивізій та залог, а у випадках приско- реного поступовання на місці заподіяння злочину. 57. В залі судових розправ під час суду сторонні особи містяться окре- мо. 58. Засідання Вищих Військових Судів відбуваються в роспорядчих та суд них колегіях, а Військових Судів-лише в судних. 59. Розпорядчі колегії уряджуються: 1/для заслухання постанов дотичних військових судових установ; 2/для постанови рішень в справах про дисциплінарні кари на осі військової судової офіції; 3/для розгляду щорічних спровадань про рух справ в судах; 4/для нарад в справах управління суду, і 5/для вирішення тих справ і питань, яких цим статутом віднесе- но до компетенції розпорядчих колегій суду. 60. Засідання розпорядчих колегій відбуваються неприлюдно. Розпорядча колегія складається не менше, як з трьох суддів: На випадок відсут- ності суддів до розпорядчої колегії закликається слідчих суддів, або тимчасових членів суду. Головує з складу колегії Голова Суду, його Товариш, чи військовий суддя. 61. Судні колегії складається для вирішення справ по суті; засідання їх відбуваються прилюдно. Випадки обмеження прилюдності судових засідань докладно газна- чено в цьому статуті. 62. Судна колегія Військового суду складається в Голови Суду і чоти- рьох виборних тимчасових членів. В засіданні колегії повинен бути присутнім секретар. 63. Судна колегія Вищого Військового Суду складається з двох суддів та чотирьох тимчасових виборних членів Суду. Головує в колегії голова Суду, його Товариш, або Військовий суддя. В засіданні коле- гії повинен бути присутнім секретар Суду чи його помішник. В разі неможливості скласти судну колегію в суддів того суду, в якому має розглядатися справа, то Начальник Військової Судової Управи може видрядити до участі в колегії суддю іншого Військо- вого Суду. 64. Запасові члени суду в дні засідань судної колегії повинні бути на розправі, але в склад самой колегії не входять. Головуючі в колегії може з свого розсуду увільнити запасового члена від при- сутності на засіданнях 65. В засіданні Вищого Військового Суду бере участь Військовий Про- курор, або його Товариш. 66. При розгляді справ, що не вимагають висновку прокурора /він може й не бути на засіданні. 67. Під час нарад та голосування щодо до вирішення процесуальних питань та що до призначення вини і визначення кари, Військовий Прокурор не може бути присутнім. 68. До засідань військових судів надсилається почесна військова сто- рона, яку розміщується по вказівках Голови суду. 69. Для виконання розпоряджень Голови суду що до охорони порядку в засіданні суду, до його розпорядимости призначається старшина на- казом місцевого військового начальства. 70. Засідання відчиняє і зачиняє Голова суду. Коли обовязки Голови виконує його товариш, або військовий суддя, то він має всі права Голови суду. 71. Голова порядкує всіма діями колегії, стежучи за додержанням ладу в засіданні суду та порядку, встановленого для слухання і вирішен- ня справи. До голови звертаються всі, що мають право давати полс- нення в справі що розглядається в суді. 72. В прилюдному засіданні військового суду всі повинні додержувати правил чемності, порядку і тиші та безаперечно коритися розпоряд- кам Голови суду. 73. Якщо сторона особа, що перебуває на засіданні суду, нарушить пра- вила, зазначені в попередньому /72/ артикулі, то Голова суду спиняє ii, а в більш важливих випадках дає наказ випровадити ту особу з зали засідання. В цьому разі голова суду, як що визнає потрібним повідомляє про вчинки військовиків їх начальство, а на цивільних осіб накладає кару-чи грошову до шости тисяч гривень, чи арешт до трьох діб. 74. В надзвичайних випадках, коли немає змоги розпізнати, хто саме ви- нен в порушення порядку під час засідання, голова суду, як що Існо прикликання до порядку не впливає, може розпорядитись, щоб всіх сто- ронніх осіб було випроваджено з зали судових росправ. 75. Коли під час розгляду справи винний, або його оборонець, приват- ний обвинувач, цивільний пововник, або їх повірники нарушать при- писи 72 артикула цього Статуту, голова суду має право зробити ви- нному пересторогу, або висловити догану, попереджуючи, що в разі він ще раз провиниться, то його буде випроваджено з зали засідан- ня і справу буде вирішено без його устих пояснень. Як що винний не послухає, то його може бути випроваджено з зали росправи. 76. Приписів попереднього /75/ артикула додержується і в тім разі, коли згадані в цьому артикулі особи будуть під час розгляду справи нарушати ваагалі порядок, встановлений для провадження справ у судних засіданнях /84, 84, 874 і 875/. 77. У випадках, коли хто під час засідання допуститься об- резливих висловів супроти цілого складу суду, або супроти суддів, що входять у склад його, чи прокурора, або звине про- ти них, чи одного з них руку, або насмілитися нечемними сло- вами, чи яким-небудь вчинком виявити до суду явну зневагу, - то суд складає про це подію окремий протокол і передає його до належного сусіднього суду. 78. Для привернення порядку в засіданні та для забезпечен- ня свободи і безпечності суду, голова його може вимагати до- помоги військової сторони, а в надзвичайних випадках і най- ближчої військової частини. Такі вимоги військова влада по- винна виконувати докладно і погайно. 79. Про кожне засідання військового суду складається за- гальний журнал, в якому зазначається: 1/ рік, місяць, день і годину початку засідання; 2/ хто з членів суду був присутнім в засіданні; 3/ які справи було розглянуто й вирішено в тому засідан- ні; 4/ які справи підкладено, до якого часу і з яких причин. Цей журнал після розгляду членами суду, підписує голова суду не пізніше, як в наступне засідання і стверджує секре- тарь. 80. Незалежно від загального журналу, в кожній справі скла- дається окремий протокол, згідно з приписами, викладеними в цьому статуті. До цих протоколів подаються ті запитання, що ставиться на вирішення суду, а прописаними на них резолюція- ми суду, а також прикладається і осібні думки, якщо їх було подано. КЕРУВАННЯ ЗАСІДАННЯМИ СУДНИХ КОЛЕГІЙ. 81. Голова суду керує засіданнями судної колегії, доглядає за порядком пояснень, сперечень та зауважень, усуваючи все, що не стосується безпосередньо до справи, не допускаючи образливих для якої-б то не було особи висловів та порушень належної поваги до релігії, закону та настановленої влади, а також і таких пояснень та дій, які йдуть всупереч законам військової служби та дисципліни. 82. Голова суду дає кожному виннимому всі можливі засоби до випровадження. 83. Порядкуючи рухом справи в той спосіб, який найбільш допомагає зясуванню правди, голова суду може розпорядитися щоб судне досліджування провадилося впочатку що до одного а потім що до другого в винних, що обвинувачуються в спільному заподіянні переступу; але він не має права заборонити кому-небудь з винних подавати зауваження, як по суті всієї справи так і що до способу провадження її на суді. 84. Голова суду сплине кожного, хто в судному засіданні насмілиться висловити похвалу або нагану зваженим свідченням, чи поясненням, вступати в заборонені зносини з свідками, або іншим чином нарушуває встановлений лад. 85. Всі розпорядження, які виходять за межі влади, що надано Голові суду, і всі постанови що до змагань та сперечань сторін можуть входити лише від імені суду, причому в питаннях, що до порядку руху справи, суд попереду вислухує висновок прокурора. ДЕВ'ЯТИЙ ВІДДІЛ. Про голосування у військових судах. 86. В засіданнях колегій військових судів справи вирішуються більшістю голосів присутніх членів. Коли висловлюється дві або більше думок, то за основу рішення береться та думка, що обеднує найбільше голосів. При поділі-ж голо- сів на-рівні приймається думка, що сприяє винимому, як теж те чи інше вирішення питання не нарушує інтересів винимого, то переважає думка, яку обстоював голова суду. 87. Приписами попереднього /85/ артикула належить керуватися так вирішуючи кожне питання зокрема, як і складаючи остаточний висновок по справі. 88. Члени суду подають свої голоси устно, на кожне питання окремо, починаючи з молодшого члена. Голова подає свою думку після всіх. Порахувавши голосно всі подані голоси за і проти, голова визначає прийняте рішення. 89. Судді повинні заховувати таємність що до своїх нарад і не розголошувати ніком, хто подав голос на користь, а хто проти винимого. ДВОЛЯНІ ВИДІЛ. Випадки й порядок вилучення суддів. 90. В одній колегії не можуть брати участи члени суду споріднені між собою в прямому коліні без обмеження ступенів і в бокових колінах до четвертого, а свояки до другого ступеня включно. 91. Суддя не повинен брати участи в обговоренні справи, а також може бути вилучений з колегії сторонами в таких випадках: 1/коли суддя, або його жінка, родичі прямого кола на без обмеження ступенів, а бокового коліна родичі перших чотирьох і свояки перших трьох ступенів, а також прибраний суддею за дитину беруть участь в справі; 2/коли суддя брав участь в перевідуванні по справі, або в повідомленні, що стало приводом до порушення справи або був членом слідчої комісії, слідчим суддею прокурором в цій справі, або повірником одної зі сторін, або ж стає свідком в справі; 3/коли суддя підлягає, або підлягав по службі винимо- му: 4/коли суддя є опікуном одної з осіб,що беруть участь в справі, або-ж коли один з них керує справами другого, і 5/коли суддя,або його жінка,згідно з законом є найближчі спад- коємці одної з осіб,що беруть участь в справі або-ж позиваються в нею. 92.Крім зазначених випадків військовий суддя може бути ви- лученим сторонами і з інших причин, як що суд визнає їх вартими уваги. 93.Заява про відсторону чи вилучення судді подається листом, або словесно не пізніше, як під час роспочаття засідання по справі.Після цього менту така зая-а може бути прийнятою лише в тому разі,коли причина що до вилучення судді виявилась під час розгляду справи. 94.Вислухавши полсення судді,який себе відстороняє,або про вилучення якого внесено заяву,та заслухавши висновок прокурора, суд виносить без участі цього судді постанову про вилучення та про заміну вилученого судді відповідним запасовим членом, а та- кож і про силу тих судних дій,в яких приймав участь вилучений суддя. 95.Постанову по цьому питанню може бути оскаржено лише ра- зом з присудом по суті справи. 96.Суддя,якому відомі причини до його вилучення,повинен про це заявити судові,не чекаючи заяви про це сторін. 97.Вилученого голову вищого військового суду заступає його товариш або військовий суддя.В разі вилучення голови Військово- го Суду,справа передається на розгляд сусіднього Військового Суду. 98.Військовий прокурор повинен відторонити себе від участ в справі з тих же причин,як і судді,передаючи виконання своїх обовязків іншій особі прокуратури. 99. Підсудимий та покривджений від злочину можуть подати до відома суду про істнування законних причин до відсторони військового прокурора, що не відсторонив себе у випадках, за- значених в 91 артикулі цього статуту. Тоді суд, не спиняючи провадження справи в участі іншої особи військової прокуратури, доводить про вчинок прокурора до відома його начальства 100. Секретар повинен себе відсторонити від справи з причин, зазначених в 91 артикулі цього статуту, але невиконання ним цього обов'язку не зносить законної сили судних дій, записаних до протоколу, як-що певність протоколу не спростовується іншими причинами. ОДИНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про регулямі військових судів. 101. Приписи що до внутрішнього розпорядку у військових судах, вкладено в доданому до цього загальному регуляміні для військових судів. 102. Загальний регулямін можна відміняти лише законодавчим порядком. ДВАНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про опровадження у військовій судовій офіції. 103. З початку року голова військового суду складає спро воздання про рух справ і про підсудних за минулий рік, по формі, встановленій Військовою Судовою Управою. Спровадження подається до Військової Судової Управи перед 15 січня. 104. В прокуратурі складає спроводження про рух справ за минулий рік: військовий прокурор вищого військового суду і подає його до Головного Військового Прокурора перед 15 січня наступного за звітним року. 105. Кожна судова військова установа, подаючи спровадження викладає в ньому всі потрібні до спроводження пояснення, а також порівняння зі спровадження за передостанній рік. 106. Якщо зі спровадження виявляється, що справа взагалі, чи справа певного роду значно збільшилось або зменшилось, то в поданні по можливості зазначається причини, в яких сталося збільшення чи зменшення справ в також прискореність чи по- вільність їх руху. 107. Начальник Військової Судової Управи, одержавши спровоз- дження всіх військових судів і прокуратури, складає загальне спроводження і подає його на увагу Міністерстві Військових Справ через Віце-Міністра по справах адміністративних та персональних. ТРИНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про вакантний час у військових судах. 108. Голови, Товариші Гол ів та військові суди Вищого Військового Суду в мирний і військовий час користуються від- пусками на загальних підставах згідно статуту про проход- ження служби в війську Української Народної Республіки Хто і в яку чергу може скористатися відпусткою, визна- чає Суд з розпорядчий Колегії, вважаючи щоб не було повіль- ності в рухові справ. ЧОТИРНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ. Про порядок листування військових судів і урядових осіб військової судової офіції. 109. Військові й Вищі Військові Фуди зносяться між собою і за всіма установами та урядовими особами Республіки без- посередньо, через своїх голів. 110. Листування військових судів з судовими та іншими установами чужеземних держав провадиться через Військову Судову Управу та Міністерство Закордонних Справ. 111. В разі необхідності одержання яких-небудь відомо- стів від Надвичого Суду, військові суди і урядові особи звертаються до Головного Військового Прокурора. 112. Військові суди рівної інстанції листуються між собою повідомленнями, а до Начальника Військової Судової Управи вноситься доповідь. 113. Слідчим суддям, слідчим комісіям та Військовим Судам Вищі Військові Суди дають приписи, а від них одержують доповіді. 114. Особи прокуратури листуються з тими судами, до яких їх приділено, пропозиціями, а від судів одержують службові листи; з іншими військовими судами вони листуються через преділених до них прокурорів. 115. Всі військові начальники листуються в військових судом через голову суду, а в прокурорами і слідчими суддями-безпосередньо. 116. Кожна військова судова установа і урядова особа, одержуючи від іншої установи чи урядової особи закону вимогу, повинні виконати її без зволікання і повідомити про виконання ту установу чи особу. 117. Установи та урядові особи, що не одержали по судних і слідчих справах своєчасно повідомлень про виконання їх законних вимог, повідомляють про це належного військового прокурора. П'ЯТНАДЦЯТИЙ ВІДДІЛ Про призначення на службу, звільнення і переміщення урядових осіб військової судової офіції. 118. На військові судові посади призначається лише громадян Української Народньої Республіки. 119. На військово-судові посади не може бути призначеного осіб: а/ які перебувають під слідством чи судом за переступи, що потягають за собою позбавлення чи обмеження прав; б/ які підпали по судовому вироку повзбвленню чи обмеженню прав, а також засуджені за крадіж, шахрайство, лихварство, при влашчення чи перевід дорученого майна, переховування вкрадено- го, купівлю та приняття під заставу свідомо краденого, або одержаного через шахрайство, мейна, хабарництво та вдирство; в/яких включено чи усунуто з їх урядів з судового присуду; г/яких визнано по суду неспроможними боргівниками та д/яких під опікування за марнотратність. 120. На посади військових суддів, рійськових прокурорів, їх товаришів, слідчих суддів і судових практикантів призначаєть ся осіб з вищою правничою освітою, що були на чинній військо вій службі в старшинських рангах не менше, як один рік. На посади секретарів та їх помічників може бути призначено осіб, що на службі набули досвід в провадженні військових судових справ. 121. На уряди Голови Суду, Товариша Голови Суду, Військового Судді та Військового Прокурора може бути іменовано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або пробували в стані присяжного адвоката, чи помішника присяжного адвоката не менше, як чотири роки, та мають відповідний для того досвід. На слідчих суддів та Товаришів Прокурора може бути іменовано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або пробували в стані присяжного адвоката, чи помішника присяжного адвоката, не менше, як два роки, та мають відповідний для того досвід. 122. На уряди Головного Військового Прокурора та Начальника Військової Судової Управи може бути іменовано осіб, що прослужили у військовій чи цивільній судовій офіції, або пробували в стані присяжного адвоката, чи помішника присяжного адвоката, не менше, як шість років, та мають відповідний для того досвід. 123. Головним Військовим Прокурором іменується особа, яка запропонує Міністр Військових Справ, атестує Вища Військова Рада та ухвалить Рада Народних Міністрів Української Народньої Республіки. Іменування переводиться в наказі Війську Української Народньої Республіки в дотриманням загального по- рядку,зазначеного в законі про Вище Військове Управління. 124:Начальником Військової Судової Управи, його помішни- ком,помішниками Головного Військового Прокурора,Головами Судів, их Товаришами,Військовими суддями,Прокурорами та їх Товари- шами і Слідчими Суддями іменується на загальніх підставах осіб яких запропонує Міністр Військових Справ, а осіб 19 й вище клас,крім того,яких,що й атестує Вища Військова Рада й ухва- лять Рада Народних Міністрів Української Народньої Республі- ки. 125.Судових практикантів до Судів і Прокуратури,Секрета- рів та їх Помішників призначається загальним порядком в кан- дидатів,яких запропонує Головний Військовий Прокурор та На- чальник Військової Судової Управи по належності і атестує Міністр Військових Справ. 126.Коли призначена в перше на судову посаду особа за- присягається в прилюдному засіданні того суду,до якого її при- ділено,такою присягою: "Обіцяюсь та Клянусь Всемогутнім Богом,перед СВЯТОЮ МОГО ЕВАНГЕЛІЄМ ТА ЖИВОТВОРЧИМ ХРЕСТОМ ГОСПОДНІМ бути вірним Укра- їнській Народній Республіці,свято додержувати законів Республі- ки,творити суд по чистій совісті:без усякого на чию небудь ко рить сприятельства й поводитися у всьому відповідно обовяз- ків,котрі я приймаю,пам'ятаючи,що я у всім цім повинен буду дати відповідь перед законом та перед Богом на страшнім суді Мого.В посвідчення цього цілую слова й Хреста Спаса мого. АМІНЬ.Присягу заміняється для тих осіб,що не приймають її через свої переконання,урочистою,вгідною по змісту з присягою обіцянкою,під словами якої вони підписуються,а осіб не хрест янської релігії,-згідно з законами своєї релігії. 127.Звільнення зі служби,переміщення до іншої судової установи чи на іншу посаду осіб військової судової офіції переводиться тією владою,від якої залежить призначення їх на посади. 128. Голова Суду та його Товариш військовий суддя, Прокурор і його Товариш та Слідчий Суддя можуть бути переміщені до іншого Суду на таку ж посаду владою Начальника Військової Судової Управи чи Роловного Військового Прокурора по належ- ності лише за їх згодою. 129. Увільняє у відпустку на загальних підставах, згідно статуту проходження служби в війську Української Народньої Республіки: а/Голів Суду-Начальник Військової Судової Управи; б/Товаришів Голів Суду військових судів,Слідчих Суддів і судових практикантів,прилучених до Суду в короткотерміно- ву відпустку /до І місяця/-Голова Суду, а в довготермінову /більш І місяця/-Начальник Військової Судової Управи. в/Військових Прокурорів,Товаришів Прокурорів і судових практикантів,прилучених до Прокуратури,-Головний Військо- вий Прокурор. МІСТНАЦІЙНІ ВІДПИВІ. Про права осіб військової судової офіції. 130. Військова Судова Управа,Судді,Секретарі,Прокурату- ра,Судові Практиканти та приділені до Суду старшини й уря- довці складають військову судову офіцію, члени якої при виконанні своїх спеціальних службових обовязків являються незалежними від військової влади. Вони користуються всіма правами,яких надано військови- кам відповідних рангів,клас і посад. Всі вимоги і правила статутів дисциплінарного,залогового і внутрішньої служби поширюються на осіб Військової -Судової Офіції в рівній мірі як і на всіх інших муштрових старшин та старшки вепо- могового корпуса,але не під час виконання ними своїх спе- ціальних службових обовязків і в справах,які не торкаються цих обовязків. 131. Особи, що займають посади в Військовій Судовій Офіції мають право на іменування і підвищення в старшинські ранги згідно істнуючих законів про піднесення в ранги муштрових старшин та старшин допомогового корпусу в війську Української Народньої Республіки. 132. Особи військової судової офіції, під час розвідів по службі та при переміщенні, одержують гроші на подорожні витрати в тому розмірі, якого встановлено для командированих військовиків, відповідних по класі посад. 133. Військові судді та слідчі судді незмінні і можуть бути усунені з посад, чи переміщені на іншу посаду без їх на те згоди не інакше як в постанови Надвичого Суду після поступовання про караґідний чи негідний судді вчинок. Слідчий Військовий Про догляд над військовими судами і особами військової судової офіції. 134. Догляд за безупинним і правильним переведенням справ у військових судах виконуєть: а/ Надвичий Суд над всіма військовими судами і всіма особами військової судової офіції, за винятком військової прокуратури; б/ Вищий Військовий Суд - над урядовими особами цього суду і над Військовими судами. 135. Догляд Вищої інстанції над нижчою переводиться в справах, що доходять до вищої інстанції встановленням порядком по скаргам, протестах, повідомленнях та з пропозицій військової прокуратури. 136. Догляд цей полягає: а/ в стеженні за скорим і правильним рухом карних справ та за докладним виконанням своїх обов'язків судами та належними до їх складу особами; б/ в розясненні хиб, неправильностей та занедбання в кожному окремому випадкові; в/у відміні, або виправленні хибних постанов та роспо- ряджень, і р/з порушенні проти винних дисциплінарного поступован- ня. 137. Порядком догляду вищої інстанції над плачою можуть бути виправлені лише безсуперечні нарушения точних приписів закону. Шляхом догляду не може бути змінено ті постанови та процесуальні зарядження суду, для зміни яких встановлено оскарження з порядку судової інстанції. 138. В кожному військовому суді безпосередній догляд за скорим і правильним рухом справ та за докладним виконанням урядовими особами своїх обовязків покладається на голову суду. 139. Загальний догляд за безупинним та правильним ру- хом справ, за докладним виконанням обов'язків військовими с-. дами та урядовими особами військового офіції, належить Началь- никові Військово-Судової Управи. Він може особисто, або через своєго помічника переводити резьві військових судових устан а також вимагати відповідних пояснень і відомостей. 140. Коли під час ревізії виявиться скупчення невиріше- них справ, загайка в поступованні, або нарушено інші правила руху справ, то Начальник Військово-Судової Управи пропонує належним судові про порушення проти винних цього дисциплі- нарного поступовання. 141. ні військовий суд, ні голова суду не можуть обмір- конувати діяльності осіб прокуратури, але про неправильні чи протизаконні дії цих осіб доводять до відома Головного Військового Прокурора. 142. Головний Військовий Прокурор виконує догляд за од- номанітним додержанням законів у військових судах та ді- яльністю прокуратури. 143. Особи військової прокуратури, маючи за обов'язок стежити за додержанням закону, доводять до відома голови суду та Головного Військового Прокурора про всі спостережені ними занедбання або хиби військових судів та осіб, до них належних. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ Про відповідальність урядових осіб військової судової оцінки. 144. Урядові особи військової судової оцінки підпадають відповідальності або порядком дисциплінарного поступання або в присуду карного суду. 145. Порядок карного поступання проти згаданих осіб визначено в наступних розділах цього статута. 146. Приписи що до дисциплінарних кар і порядку накладання їх викладаються в наступних статьях. 147. Голова суду, його товаришів військових та слідчий суддя можуть піднестись порядком дисциплінарного поступання, без відання їх під карний суд, під наступні мари: 1/ зауваження й догани словесні або в приписи; 2/ догана в присутності суду; 3/ переміщення на нижчу посаду, і 4/ усунення з посади. 148. Право виголошувати зауваження чи догани військовому судові в цілому його складі належить Надвіщому Судові Української Народньої Республіки. 149. Право виголошувати зауваження та догани голові суду, його товаришові, військовим суддям і тимчасовим членам суду за всі занедбання та провини супроти судівських обов'язків, а також переміщати на нижчу посаду, чи усувати з посади за згадані занедбання та провини голів суду, та їх товаришів та військових суддів належить Надвіщому Судові, але переміщення на нижчу посаду і усунення з посади може наступати піти не інакше як після постанови цього суду. 150. Право виголошувати зауваження та догани слідчим суддям за занедбання й провини по посаді належить вищому військовому судові. Усунення слідчого судді з посади і переміщення на нижчу посаду може наступити лише після постанови Надвичого Суду. 151. На тимчасових членів суду дисциплінарні кари за занедбання та провини, що не становлять порушення судівських обов'язків, накладається на загальних підставах, а за судові вони відповідають як судовики. 152. За антидисциплінарні та негодні Судді вчинки, що не торкаються спеціальних їх службових обов'язків кари накладаються на загальних підставах, що встановлено статутами дисциплінарними, внутрішньої і залогової служби. 153. Особи прокуратури і судові практиканти підпадають під дисциплінарні кари на тих-же підставах, як і особи військової офіції, але врешті на осіб прокуратури не накладається. Військовому прокуророві належить дисциплінарна влада командира бригади, а Головному Військовому Прокуророві-влада командуючого групою в Дієвій армії. 154. Особи судової канцелярії підпадають під дисциплінарні кари з розсуду голови суду. Голови Вищого Військового Суду належить дисциплінарна влада командира дивізії, а голови Військового Суду-влада командира бригади. 155. Судові практиканти підпадають під дисциплінарні кари з розсуду голови суду, або прокурора, до яких їх приділено. Якщо ж після накладених дисциплінарних кар судові практиканти будуть допускатись провин, то вони усуваються з посад розпорядком Головного Військового Прокурора або Начальника Військової Судової Управи по належності. Судові практиканти під час відрядження їх для провадження слідства, за всі занедбання та провини по посаді слідчого судді підлягають дисциплінарній відповідальності на підставі 150 арт. цього статуту. 156. У всіх тих випадках, коли на дідставі попередніх арти- кулів дисциплінарну кару може бути накладено не інакше як постановою Надзвичайного Суду, або вищого військового суду, кару визначається після попереднього розгляду справи особливим порядком дисциплінарного поступання. 157. Дисциплінарне поступання порушується: 1/ проти голови суду, його товаришів, військових суддів, тим- часових членів військових судів-постановою Надзвичайного Суду або пропозицією Начальника Військової Судової Управи. 2/ проти слідчих суддів таким же порядком і постановою ви- щого військового суду, або пропозицією голови цього суду. 158. Дисциплінарне поступання не може бути порушено, як мінус рік після заподіяння провини, що підпадає дисциплінар- ному покаранню. 159. Голова того суду, якому підпорядкована дисциплінарна справа, ставить на попереднє обміркування в розпорядчій коле- гії приводи до порушення дисциплінарного поступання разом за всім дотичним цього листуванням. 160. Дисциплінарне поступання, що його почало наслідком розгляду скарги приватної особи, не може бути закрито, хоч би потім ця особа просила залишити її скаргу без наслідків. 161. Під час попереднього обміркування дисциплінарної спра- ви, суд збирає всі необхідні до справи розвідки і вимагає від винної урядової особи пояснення, які вона має право подати усно або на письмі. 162. Після належного засування справи, її вноситься на роз- гляд суду в розпорядку його колегію. 163. Про час розгляду справи в суді спогадається виннимо який може звітись в суд і дати свої пояснення, як що суд ви- знає потрібним, то закликає винного до суду. Мелька винного без причини, вартої уваги, не спиняє розгляду справи. Вистав- ляти за себе повірника не дозволяється. 164. Дисциплінарні справи розглядаються в неприлюдному засіданні. 165. Суддів, що розглядають дисциплінарну справу, вилучаються з полерії на загальних підставах. 166. Розглядаючи дисциплінарні справи, суд не обов'язковий додержувати яких-небудь особливих форм. Порядок висновення справи залежить виключно від погляду суду; але перед постановою рішення суд вислухує висновок прокурора і потім остаточні полеснення винимого. 167. Якщо під час дисциплінарного поступання виявитьсяся яке-небудь інше порушення чи занедбання винимого, то суд, зважаючи на обставини, або рішее обидві справи разом, або дає новий справі окремий рух порядком, зазначеним у 166 і 169 артикулах цього статута. 168. Присутньому винимому розсуду суду оголошується негайно, причому голова суду призначає день, коли буде оголошено рішення суду в остаточній формі, але в десятому разі не пізніше, як через сім день, з часу постанови рішення. Рішення оголошується при зачинених дверях. З розсуду суду неприсутнього винимого або закликається в суд для оголошення йому рішення, або копія рішення посилається йому на місце мешкання. 169. Засудженим надається право скаржитись на рішення Вищого Військового Суду на протязі сьоми діб з часу оголошення рішення в остаточній формі; протести прокурора допускаються на протязі того ж речини після підписання рішення. 170. Скарги і протести подається до Вищого Військового Суду, що постановив рішення і разом зо всіма дотичними справи паперами надсилається негайно до Надвідного Суду. 171. Про всяке рішення суду, після того, як воно набра- ло законної сили, подається до відома Начальника Військової Судової Управи. 172. Коли, розглядаючи справу дисциплінарним порядком, буде виявлено такі обставини, з яких винний підлягає карному судові, то дисциплінарне поступовання припиняється і підсудного віддається під керний суд згідно з приписами, викладеними в наступних розділах. 173. Коли суддю або слідчого суддю за переступ чи провину буде карним порядком засуджено не яку-небудь кару, хоч би й не сполучену зі втратою права по службі, то ця обставина подається на обміркування Надзвичайного Суду, котрий після вимоги від винного пояснень, може, зважаючи на обставини, постановити про усунення його з посади. 174. Суддю, притягнутого до слідства або до суду за неслужбовий вчинок, що потягає замкнення у вязниці чи більш сурову кару, може бути тимчасово усунено з посади аж до скінчення в суді порушеної справи. При цьому додержується порядку, вказаного в 166 арт., одначе в негайних випадках Надзвичайний Суд може постановити про тимчасове усунення з посади і без попередньої вимоги пояснень від винного. 175. Коли Начальник Військової Судової Управи вбачає: 1/ що суддя винив такі службові занедбання, які хоч і не потягають усунення його з посади з судового присуду, але по своєму значенню та кількості свідчать про невідповідність винного судді службовому становищу або про явне з його боку занедбання своїх обов'язків; 2/ або, що суддя допустився по-заслуженою таких протиправних або негідних вчинків, які хоч і не були приводом до притягнення його до карної відповідальності, але суперечать гідності суддівського стану і ставши відомими за-галу позбавляють суддю необх ідних для свого стану довірря й поваги, то про ці обставини Начальник Військової Судової Управи подає на розсуд Вищої Дисциплінарної Колегії Надзвичайного суду, по одержанні від судді пояснень може постановити про усунення його з посади або про переміщення в другу місцевість на рівну суддівську посаду. 176. Приписи, викладені в 174-му приписі, застосовуються і на суддю, заарештованого за борг, або визнаного по суду неспроможного боржника. 177. У воєнний час в неперервних випадках Начальник Військової Судової Управи може усунути з посади чи перемістити на іншу посаду слідчого суддю, проти якого порушено дисциплінарне чи карне поступання аж до скінчення справи. ДВІТНАДЦЯТИЙ ВИДІЛ Про підсудність. 1. Про підсудність військовим судам, взагалі. 178. Військовим судам підлягають всі військовики за всі переступи та провини, що вони заподіяли під час перебування їх на чинній військовій службі крім осіб, зазначених в примітці до арт. 1173 цього статута, та випадків, коли військовики за довершення переступу підпадають під інші суди. ПРИМІТКА: військовиками вважаються старшини, підстаршини, козаки та Старшини вспомогового корпусу, які є на чинній військовій службі, або які хоч і тимчасово перебувають у війську. 179. Військовики, що перебувають в запасі армії, підлягають військовим судам: а/за нелюбку по призиву чи по мобілізації на чинну службу або до учебних зборів; б/за всі обмани та ушкодження свого здоров'я і органів тіла, що вчинено з метою згільбитися наварше від військової служби або ухилитися від яких в речинець на службу чи до учебних зборів; в/за вчинені під час учебних зборів переступи та провини, що зазначені у Військовім карнім статуті та за службові переступи, що зазначені в загальному карному статуті; г/за порушення військової підлеглості та точані ранги, а також за образу і насильство проти військової сторони та службових осіб військової оціції, під час ношення ними/зала- собами військовиками /ті ськової чинорим. 180. Громадяне, що залічені до народнього резерву /окол- ченія/підлягають військовим судам: а/за неявку по привову чи по мобілізації на чинну вій- ськову службу або до учебних зборів, і б/за переступи й провини, зазначені у військових карнім статуті та за загальні службові переступи, що заподіяли ними під час перебування на учебних зборах. 181. Після увільнення у рідському чи в запас армії вій- ськовики підлягають військовим судам лице за заподіянні ни- ми під час перебування на чинній службі переступи та про- вини, що зазначені у рійському карному статуті та за служ- бові переступи, що зазначені в загальному карному статуті. 182. Цивільні особи, крім випадків зазначених в 1147 арт. цього статута, підлягають військовим судам лише в місцевос- тях, ороложених в стані війни або на стані облоги згідно з приписами, виданими для цих місцевостей/дедаток до 23 дат Т.11 "Общ. Упр.:4-6:"/. 183. Військові полонені підлягають військовим судам за переступи та провини, заподіяні до передачі їх до цивільної влади. 184. Під час війни військовим судам підлягають особи, що належать до війська, мешканці горожих країв, окупованих армією та ворожі шпигуни. 185. Належними до війська вважаються: 1/ цивільних урядовців різних офіцій, дух овних осіб всіх релігій та інших осіб, що перебувають на службі в різних частинах військового управління, а також у всіх інституціях та закладах, що їх засновується для потреб армії і до їх підпорядковується військовим начальникам/е то: на залізницях, водних шляхах, в інституціях червоного крес- та і т. инш./; 2/чужоземних старшин, що перебувають при армії, якщо про них не буде окремого розпорядження Верховної Влади; 3/осіб, що служать по вільном у найму у військовиків, або осіб, що перебувають при війську; і 4/осіб, що поєднуються за військом з дозволу військового начальства а' то: кореспондентів, постачальників, торговців, робітників, возників, провідників і т. инш. Зазначені в цій статті особи підлягають військовим судам за всі переступи та провини / що заподіяли ними під час перебування при війську чи в інституціях, заснованих для потреб армії. ПРИМІТКА: духовних осіб виключається з підсудності вій- ськовим судам у випадках, що з окрема зазначено у відповід- них законах. 186. Мешканці ворожих країв, окупованих армією, підля- гають під військові суди ті, що: а/приймала участь в карних вчинках з особами, підсуд- ними військовому судові, і б/заподіяли переступ: повстання проти командування армією, якому місцевість під- порядкована, або проти встановленого командуючим армії тимчасового управління та інших властей; а також всякого непослуху і опору їм; шпигунство; навмисного підпалу або іншого навмисного знищення чи зіпсування до неадетності предметів військової експедиції і озброєння та вааралі всьо- го що належить до засобів нападу або оборони, а також за- пасів виживлення и ураху; навмисного знищення чи важливо- го зіпсування в районі театра воєнних дій: водопроводів, мос- тів, преблі, реті, шлязів, опустів, криниць, шляхів, бродів та інших засобів комунікації, пересування, перепровадження і т. инш.; навмисного знищення чи важливого зіпсування при- значеннях для урядового користування: телеграфів, телефонів та інших споруджень для передачі відомостей, залізниць, їх рухомого складу, знаків остереження, встановлених для безпеки руху залізничного, водяного; і нападу на спойника, чи військову сторону, озброєнного опіру військової сторони або особам військової чи цивільної поліції, а також убивства стійника, осіб військової сторона та поліції. Незалежно від цього Командуючому армією, а також особам від них уповноваженим надається право віддавати під військовий суд мешканців ворожого краю, окупованого армією і за інші окремі переступи, коли це визнано буде необхідним для забезпечення інтересів армії або громадянського ладу і спокою. ПРИМІТКА: 1/ Займаючи ворожий краї, Командуючий армією оголошує в наказі до загального відома про підсудність мешканців краю військовому судові за перелічені вище переступи, причому в цьому-ж наказі визначається додатково, що ті переступи, за які, з огляду на обставини, вважає необхідним віддавати під військовий суд згаданих мешканців. ПРИМІТКА: 2/ При відсутності в окупованому краю місцевих загальних судів, мешканці цього краю підлягають військовим судам за всі переступи та провини. II ПРО ПІДСУДНІСТЬ Військовим і Вищим військовим судам. 187. Військовому Судові підсудні військовики за всі ті військові і загально карні переступи та провини, за які в законі чи порядком заміни, визначаються кари не вище як віддання до дисциплінарних частин чи взагалі не вище як позбавлення свободи, по сполучене зі втратою де-яких особливих прав та переваг. 168. Справи про зазначені в попередньому 167 арі керні вчинки виключаються з компетенції лій ськових Судів в таких випадках: а/коли в заподіянню цих вчинків обвинувачується командирів куріння, або осіб, рівно з ними поставлених або старших за них; б/коли в заподіянню карних вчинків разом з військовиками брали участь особи, що не перебувають на чинній військовій службі; в/коли кара за вчинок сполучена з позбавленням або обмеженням права вести промисел, або провадити певного роду працю по своїй професії, і г/коли шкода чи втрата, які заподіяні карним вчинком, перевищують 100.000 гривень. 169. Військовому Судові підсудні також військово-полонені підпопвідних в порізнанню з українськими військовиками рангів, до передачі їх під розпорядок цивільного начальства. 190. Під час війни Військовому Судові підсудні особи, приналежні до війська відповідних рангів. 191. Кожному Військовому Судові підлягають військовики тієї частини, при лій закладено Військовий Суд. Військовики тієї частини, при якій Військового Суду не засновано, підлягають Військовому Судові найближчої військової частини. 192. Військовики за карні вчинки, заподіяні до переходу в другу частину, підлягають судові тієї частини, в якій гони перебували на службі під час зазначення карного вчинку. 193. Справи про карні вчинки, заподіяні військовиками, підсудними в своїй частині, належать до компетенції Військового Суду, найближчого до місця перебування виниморого. 194. Якщо військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, яких заподіяно в різних місцях, то справа про ці вчинки розглядається в Військовому Суді, найближчому до міс ця заподіяння найтяжчого карного вчинку, а коли всі вчинки однакової ваги, то в суді, найблизьому до місця перебування винного. 195. Опівучастники в карнім вчинку, які перебувають на службі в різних частинах, судяться разом у Військовому Суді одної з тих частин, до яких вони належать, а саме: а/в суді тієї частини, в межах якої заподіяно карний вчинок, або б/в разі заподіяння карного вчинку по-за межами їх частини, - в суді тієї частини, в якій раніш розпочато справу. 196. Коли один і той же винний брав участь в карних вчинках, яких заподіяно різними особами і які належать до компетенції різних Військових Судів, то після розгляду кожним судом окремо підсудної йому по цим вчинкам справи, ка-ру винному визначає, згідно з правилами про збір переступів, той суд, який постановив пізніший присуд. 197. Вищим Військовим Судом підсудні всі справи про переступи та провини військовиків, осіб приналежних до війська, гільських полонених, цивільних осіб і мешканців окупованих ворогом країв, за винятком тих справ, що віднесені до компетенції Військових Судів. 198. Крім того до компетенції Вищого Військового Суду належить розгляд скарг на східні дії, проповідцій прокуратури що до проведення слідства та часткових скарг що до поступовання в Військових Судах. 199. До компетенції кожного Вищого Військового Суду належать справи про карні вчинки, яких заподіяно в частинах, до яких приділено суд, або в межах розташування цих частин. ПРИМІТКА: Справи про командира частини, до якої приділено Суд, розглядає суспідній Вищий Військовий Суд іншої частини. 200. Як що військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, заподіяних в місцях, підпорядкованих різним Вищим Військовим Судам, або коли переступ почаво в межах компетенції одного Вищого Військового Суду, а доконано в місці, підпорядкованому другому судові, то справа належить до суду, найблизьчого до місця затримання винного, або до суду, в межах компетенції якого заподіяно найтяжчий переступ. 201. Коли в зазначених в попередньому параграфі випадках до-судне слідство переводилось різними слідчими суддями, то слідство належалася до прокурора того суду, якому підсудна справа. 202. Військовиків за дезерцію судиться у Вищому Військовому Суді, найблизьчому до місця їх затримання. 203. Як що військовик обвинувачується в де-кількох карних вчинках, в котрих одні підлягають Військовому Судові, а другі вищому Військовому Судові, то справа про всі ці вчинки належить до розгляду Вищого Військового Суду. 204. Справа, що вступила до розгляду Вищого Військового Суду, не може бути передана в Військовий Суд, хоч би під час росправи і виявилося, що справа належить до компетенції Військового Суду. 205. Всіх співучастників карного вчинку судиться в одному суді, а саме в тому, якому підлягають головні винними або в межах якого перебуває більшість винних. Але коли одні співучастники підлягають Вищому Військовому Судові, а другі Військовому Судові, то справа про всіх винних належить до розгляду у Вищому Військовому Суді. 206. Справи про мелодітних від десятого до сімнадцятого року, що їх обвинувачується в заподіянні карних вчинків разом з повнолітними, виділяються в окрему справу і розглядається окремо від справи про повнолітніх співучасників, що з обставин справи це можливо. 207. Як що один і той же винний брав участь в карних вчинках, що їх заподіяно різними особами і які належать до компетенції різних військових судів, то після розгляду кожним судом окремо підсудної йому по цим вчинкам справи, кару винному визначає, згідно з правилами про збіг переступів, той суд, що розглядає важливіший переступ. 208. Винний в переступі, заподіяному за кордоном і підсудному військовому судові, судиться на Україні в тому Вищому Військовому Суді, що перебуває в місці сесідку Уряду Республіки. Як що справа підлягає Військовому Судові, то його визначає той же Вищий Військовий Суд. 209. Коли військовик підлягає судові за карний вчинок, заподіяний за кордоном і крім цього обвинувачується в іншому переступі, заподіяному на Україні, то справу розглядається в тому суді, якому є підсудний останній переступ. ДВАДЦЯТИЙ РОЗДІЛ. Способи розв'язання сперечання з приводу підсудності. 210. Сперечання з приводу підсудності між Військовими Судами та між Військовим Судом і слідчим суддею розв'язує той Вищий Військовий Суд, в межах підсудності якого виникла справа, або до якого належить слідчий суддя. 211. З разі сперечання з приводу підсудності між Військовим Судом і мировим суддею, або судовим слідчим, справу надсилається по належності, або в мировий від ліві округи, до якої належить мировий суддя, або в окружний суд, до якого прийділено судового слідчого. Як мирковий від чи окружний суд згодиться з гадкою Військового Суду, то складають відповідні постанови, а коли не згодяться, то надсилають справу до належного Вищого Військового Суду, котрий видає відповідний припис Військовому Судові. Коли ж Вищий Військовий Суд не згодиться з постановою мирового відду чи окружного суду, то порушує питання про сперечання в цими Судами /213 арт./ 212. В разі сперечань з Військовим Судом та мировим віздом, або окружним судом, Військовий Суд подає справу до Вищого Військового Суду, який в природу цього чинить рос- праву, згідно з правилами, зазначеними в попередньому ар- тикулі. 213. Сперечання між Вищими Військовими Судами, а та- кож між Вищим Військовим Судом і окружним судом або ми- ровим віздом остаточно розв'язує в подання Головного Вій- ськового Прокурора Надвіщий Суд. 214. Згадані вище сперечання не спінняють розпочатого по справі поступовання, але присуд в справі може бути по- становлений не раніш, як після остаточного розв'язання пи- тання про підсудність. ДРУГИЙ РОЗДІЛ Про Військово-Судне поступовання. ПЕРШИЙ ВІДДІЛ Загальні постанови. 215. Ніхто з військовимів не може підлягати судово- му покоженню за карний вчинок, не будучи притягнений до відповідальності порядком, визначеним в цьому статуті. ПРИМІТКА: не вважається судовим переслідуванням заходи, що згідно з законами вживаються військовою та адміністративною владою для попередження переступків та провин, а також накладання кар військовим командирам на підставі дисциплінарного статуту. 216. Судове переслідування у військовій офіції пору- шується командирами окремих частин, військовими прокуро- рами, слідчими суддями і покривдженими від карних вчин- ків особами. 217. В карних справах, що розглядає Військовий Суд, обов'язок повного вияснення обставин справи покладається на цей суд. Доводити винність перед судом можуть військові командири, представники поліції та інші урядові особи в зазначених законах межах, а також покривджені від карного вчинку особи, за винятком військовиків в справах про їх начальників та старших. 218. В карних справах, що їх переводяться у Вищих Військових Судах, обвинувачення винними перед судом покладається на військову прокуратуру. В справах, що їх порушуються не інакше, як після скарги покривдженого і що їх дозволяється закривати замиренням, можуть брати участь у обвинуваченні винним перед судом і приватні обвинувачі. 219. Особу, яку покривджено карним вчинком, якщо вона складе під час провадження карної справи позив про винахороду за втрати, визнається за цівільного повозника, що бере участь в справі. 220. Цівільний повозник, що не зложив повову про винахороду до відчинення засідання в карній справі, втрачує право скласти позов у військовому суді, але може скласти позов в суді цівільному, згідно з приписами 5 і 6 статуту цівільного суд. поступ. /т. ХУІ, Св. Зак./ Згідно з цими приписаними може бути складено цівільний позов і в тих випадках, коли карне поступовання, до якого позов прилучено, не можна скинчити зпричин душевної хороби чинимого, або нерозвитку його та коли повозник залишить військовому судові прохання припинити поступовання що до його позову. 221. Нікого не вільно брати під арешт інакше, як у випадках, докладно в законі визначених, а також не вільно тримати під арештом в приміщеннях, свідомо для того не відповідних. 222.Кожний військовий командир повинен стежити в під- порядкованих йому частинах та інституціях, щоб ніхто не тримався під арештом інакше, як порядком і у випадках, що їх визначено в законі. Коли-ж військовий командир упевнить- ся, що кого-небудь взято під арешт неправильно, то або не- гайно увільнює неправно позбавленого волі, якщо його за- тримано розпорядженням підлеглої йому особи, або доводить про це до відома належного начальства. 223.Голова військового суду, слідчий суддя, військовий прокурор, або його товариш, діставши відома, що в місцях зам- кнення військової офіції, росташованих в межах їх прилілу, кого-небудь з військовиків чи цивільних осіб тримається під арештом без законних до цього підстав, або без додержання встановленого законом порядку, повинні особисто при- бути до місця замкнення, пересвідчитись в цьому і негайно увільнити неправно позбавленого волі. 224.Голова військового суду, слідчий суддя, або військо- вий прокурор, діставши відома, що в місцях замкнення цивіль- ної офіції, росташованих в межах приділених ім військових частин, кого-небудь з військовиків тримається під арештом без законних до того підставах, або без додержання встанов- леного законом порядку, повинні негайно повідомити про це належну особу цивільної прокуратури. 225.Військові суди повинні розв'язувати справи згідно в достатнім розумом істнуючих законів, а в разі неповності, невкрайності чи суперечності законів, якими судимий вчинок заборонено під загрозою карі, повинні основувати свій при- суд на загальному розумі законів. 226.Забороняється зупиняти вирішення справи в приводу неповності, невкрайності чи суперечності законів; винні, що нарушили цей припис підлягають відповідальності, як за про- тивзаконне занедбання влади. 227.Нікого не може бути покарано за переступ або прови- ну, що належать на підставі закону до розгляду судових ін- ституцій, інакше, як з присуду належного суду. 228. В карних справах волкий відповідає лише сам за се- бе. Правило це не поширюється на ті випадки, в яких, згідно з істнуючими в законі приписами військовий командир підлягає відповідальності за проти законні дії своїх підлеглих. Вина- городити шкоду, спричинену переступом, або провиною, за під- судного можуть бути зобов'язані і інші особи, але лише в за- значених законом випадках. 229. Судове доходження, що до карної відповідальності вини- мого не може бути порушено, а роспочате належить закрити, як що: а/винним і вмер, б/або упала давність, в/або помирився покривджений з винним в зазначених законом випадках, г/або даровано вину загальною амністією, розпорядком Верховної Влади, або наказом Командуючого Армієй в зазначени законом випадках. 230. Після закриття судового доходження з причин, зазна- чених в попереднім артикулі, порушені у військових судах по- зиції про винагороду за шкоду і втрати, що спричинено переступом або провиною, розв'язується тими-ж судами (680 та 907ар.ар.) 231. В разі закриття судового доходження ранішнім бу- де зложено карним порядком позов покривдженої від карного вчинку особи, цей позов може бути складено на винимого, а за його смертю, на його нащадків, не інакше, як в цивільні су- дові установи, порядком цивільного поступовання. 232. Зречення винагороди за шкоду і втрати, що спричинено переступом або провиною, не спливає провадження справи про карну відвічальність винимого. 233. Замирення в такій справі, яку згідно з законом може бути закрито мировою, увільняє винимого від персональної відвічальності і разом з тим визнається за зречення винагороди, як що покривджений не застеріг собі права на цівільний повод. 234. Виправданого в належному суді присудом, що набрав законної сили, не може бути притягнено вдруге до слідства і суда за той же самий переступ, хоч би й виявилось нові обставини, що доводять винність його в цьому переступі. 235. Засудженого присудом, що набрав законної сили, до кари чи до стягання, не можна знов судити в тій-же справі хоч би потім і виявились обставини, що збільшують його вину. 236. Приписи, що зазначені в попередніх 234 і 235 арт.арт. не поширюється на ті випадки, коли суд визнає, що постановлений раніш присуд був наслідком фальшування, підкупу, або іншого переступу. 237. Винимого, про якого було закрито справу встановленим порядком, без постанови судового присуду, можна притягнути до відповідальності, як що до упливу речінця заданення буде виявлено нові обставини, що доводять його винність. 238. Після закриття справи без постанови судового присуду, ії можна поновити тільки в таких випадках: 1/ коли після закриття справи з причини браку доводів виявляться нові доводи; 2/ коли справу, що закрита з причини неподання скаги від покривдженої переступом особи, буде порушено встановленим законом порядком, і 3/ коли після закриття справи з причини нерозгляду цивільним чи духовним судом преюдіціальних питань, на яких уґрунтовується карне доходження, ці питання буде вирішено в напрямі, що вимагає такого доходження. 239. Виявлення доводів незвиновності засудженого або понесення ним кари, більшої ніж покладено законом з причини судової помилки, визнається законним приводом до поновлен- ня справи встановленим для цього порядком. 240. Віднова чести і прав невинно засудженого допуска- ється в усякий час, не вважаючи на уплив давності ні на сме- рть засудженого. 241. Як що визначення влочинності дії залежить від виз- начення встановленим порядком прав власності на нерухоме майно, або властивості непроможности винимого, то судове до- ходження у військовому суді не порушується, а порушене спи- няється до розв'язання сумнівного питання в цивільному суді. 242. Виявлення переступу або провини при розгляді справ- ви в цивільному суді не звільняє військове начальство і військову прокуратуру від обов'язку порушити карне доход- ження встановленим порядком, а військовий суд, - від належ- ного поступовання для визначення карної відповідальності ви- нимого. 243. Остаточне рішення цивільного суду, питань що нале- жать до його розгляду є обов'язкове для військового суду лише що до певності і властивості події чи ділання, але не що до вини підсудного. Рішення цивільного суду з повову, що його розглянуто окремо з приводу припинення карного поступовання /220 арт/ ні в який спосіб не звязує військовий суд при постанові присуду. 244. Остаточне рішення військового суду на питання: чи вчинено переступ; чи був він діланням підсудного та якої властивості це ділання, обов'язкове для цивільного суду у всіх тих випадках, коли він розглядає цивільні наслідки ділання, що бул-предметом розгляду військового суду. 245. Як що ділання підсудного не ставиться йому за вину, або не визнається -влочинним, то це не ухиляє цивільного по- зову про винагороду за шкоду і втрати, що їх спричинено цим піланням. 246. Виправдання рішенням військового суду має право в межах, встановлених статутом карного Судового поступання/36. Закон т. ХVI, ч.1, 779-783 арт. арт./ на винагороду з приватних осіб, а також і в урядових осіб за шкоду і втрати, що сталися наслідком неправильного обвинувачення. 247. Позови проти урядових осіб військової та судово-військової офіції складаються порядком, що встановлено для стягання винагороди за шкоду і втрати, яких заподіяно розпорядженнями урядових осіб/Зак. Тимч. Рос. Ур. з дня 19 квітня 1917 р./36. Зак. Та рос. за 1917 р. ч.86, арт.492/ ДРУГИЙ ВІДДІЛ. ПРО ПОПЕРЕДНЄ ПОСТУПОВАННЯ. I. Про порушення карних справ. 248. Законними приводами порушення карних справ вважається: а/ повідомлення командира окремої частини, б/ повідомлення військових, цивільних, судових або адміністративних установ та урядових осіб, в/ скарги покривджених, і г/ явка з призначенням вини. 249. В повідомленнях, поданих та скргах повинно зазначати: а/ карний вчинок, час і місце його заподіяння, б/ особу, проти якої виникає обвинувачення, в/ свідків та інші доводи, г/ розмір причиненої карним вчинком втрати. 250. Подання, повідомлення та скрги в приводу карних вчинків подається або до командира окремої частини або до військового прокурора, або безпосередньо до військового суду. До суду їх можна подати і тоді, коли командир окремої частини залишив справу без наслідків. 251. Право порушення карних справ належить командірові окремої частини, рівним з ним та вищим від нього військовим командиром. 252. Начальники, що не користуються правами командира окремої частини, про виявлені карні вчинки доводять до відома свого бригадного командира чи відповідного начальника. Начальники, що є покривдженими в справі, можуть звертатись до суду безпосередньо. 253. Командірові окремої частини надається право порушення карних справ про карні вчинки підлеглих йому осіб, а також і не підлеглих йому осіб, коли вони заподіяли вчинок в місці, що йому підпорядковано. Таке ж право мають начальники, що до карних вчинків, яких заподіяно в підпорядкуванні їм місцевості, а також що до затриманих ними військовиків, які заподіяли карні вчинки під час відсутності в своїй частини. 254. Справи про карні вчинки, в яких брали участь військовики різних частин, можуть бути порушені разом про всіх винних командиром тієї частини, в межах якої заподіяно карний вчинок, а коли вчинок заподіяно по-за межами частини, то начальником залоги, чи комендантом, або ж кожним з командирів тих частин, до яких належать винні. 255. Право порушити карну справу належить командірові окремої частини також щодо осіб, які вибули з частини, якщо карний вчинок заподіяно ними під час перебування в частині. 256. Про всякую подію, що містить в собі ознаки переступу чи провини з боку військовиків, поліція повідомляє військового командира по належності, не пізніше як через добу після одержання відомості про цю подію. 257. Судові і адміністраційні установи та урядові особи доводять до відома військових командирів та належної вій- ськової судової влади про всякі виявлені в їх ділокруві переступи та провини військовиків, що підсудні військовим судам, і повідомляють військових командирів про ті карні вчинки військовиків, що підлягають розгляду та вирішен- ню судових установ цивільної офіції. 258. Заяви осіб, покривджених від карного вчинку, визна- ється скаргами. 259. Покривджені приватні особи подають скарги або самі, або через уповноважених від них осіб. 260. Покривджені можуть подавати скарги на письмі або словесно. Скарги приймає командир окремої частини, або військовий прокурор або голова військового суду в усякий час. Зміст словесної скарги та час її подання за- писується в окремий акт, якого прочитується заявникові; акт підписує заявник, якщо він письменний. 261. В скарзі або заяві повинно зазначити: 1/ імя, по батькові, прзвище та мешкання заявитка, 2/ карний вчинок, час і місце його заподіяння, 3/ виниму чи підозрівану особу та місце її пере- бування, 4/ свідків та інші доводи, якими підпирається скаргу, 5/ понесені заявником втрати, 6/ рік, місяць і день подання заяви чи скарги. 262. Подання заяви чи скарги не накладає на подавця обов'язку доводити карний вчинок, але він підлягає від- повідальності за всякий неправдивий виказ. 263. Приватні особи і військовики, які не є покрив- дженими, але певно знають про заподіяний вчинок, звер- таються з заявами про це до належного військового командира, який повинен в цьому разі порушити справу: 264. Командир, приймаючи скаргу чи заяву, попе- реджує заявника, що за неправдивий виказ він понесе кару по закону. 265. Безнайменний пасквіль та анонімні листи не можуть бути приводами порушення карної справи, хоча можуть викли- кати перевірку з розсуду військового командира. 266. Залишити без руху заявленій командирові законний привід до порушення карної справи дозволяється лише в разі очевидної його безпідставності. 267. В разі залишення скарги приватної особи без наслідків, командир повинен повідомити про це заявника. 268. Коли військовий командир не вчинить належних роз- поряджень з приводу одержаного від поліції, або іншої адміністративної чи судової влади повідомлення про карні вчинки підлеглих йому осіб, то згадана влада повинна до- вести про це до відома належного військового прокурора. 269. Подавці скарги, в разі військовий командир не пору- шить справи, можуть подати скаргу вдруге або до голови Військового Суду, коли справа підсудна цьому судові, або до слідчого судді чи військового прокурора, як що справа належить до компетенції Вищого Військового Суду. II. ПРО МИРОВУ РОСПРАВУ. 270. В карних справах, що їх на підставі закону мож- на порушити лише після скарги покривдженого і що їх до- зволяється закривати замирення, переводиться попереду мiroву росправу, щоб схилити сторони до замирення. 271. Попередню мирову росправу переводить: а/ командір окремої частини у справах, що не перевищують його дисциплінарної влади; б/ голова Військового Суду в справах, підсудних Війсь- ковому Судові, і в/слідчий суддя в справах, підсудних Вищому Військо- вому Судові. 272. Мирову росправу переводиться негайно й обмежу- ється розглядом лише тих доводів, що їх подано сторонами. 273. В разі замирення покривдженого в винним, скла- дається про це акт, в якому зазначається умови замирення. Акт цей прочитується сторонам, виправляється по їх вка- зівках і підписується ними. Потім цей акт стверджується підписом особи, що переводила мирову росправу, і хоронить- ся в справі. На жадання сторін йм може бути видано ко- пію цього акта. 274. Справу, що закрита в причини замирення, не можна поновляти. 275. Якщо замирення не дійшло, справі дається належ- ний рух. В тих справах, що їх належить розв'язувати дисци- плінарним порядком, командир окремої частини заряджує перевідування, і після засобання справи постановляє рі- шення в межах наданої йому дисциплінарної влади. 276. Сторона, що незадоволена рішенням командира час- тини, може принести скаргу на це рішення вищому над цим командиром начальникові, в порядку підлеглості. III. Про перевідування. 277. Про велику подію, що містить в собі ознаки пе- реступу або провини, підсудних Вищому Військовому Судові, командири військових частин та начальники інституцій повинні негайно повідомити слідчого суддю та військово- го прокурора. 278. Коли не має на місці слідчого судді, то коман- дир частини чи начальник інституції, повідомляючи про подію, що містить в собі ознаки переступу або провини, равом в тим заряджує в справі перевідування. 279.Як що ознаки переступу або провини сумнівні,або як що командір або начальник не має певних відомостей про подію,що містить в собі згадані ознаки,то перше, ніж повідомити про таку подію належну судову владу,він повинен перевідчитись через перевідування,чи дійсно така подія сталася і чи є в ній ознаки переступу або провини. 280.Начальники,що мають право порушити карну справу про військовиків,діставши відома в рапортів,скрг/чи за- яв,або іншим способом про заподіяний карний вчинок,під- судний Військовому Судові,передають справу безпосеред- ньо цьому судові зі всім листуванням,як що в справі є певні відомості,хто і в чому обвинувачується та хто е свідками.Коли-ж цих відомостей нема,то згадані началь- ники заряджують в справі перевідування. 281.Перевідування заряджується також з вимоги голо- ви Військового Суду після одержання ним справи,скарги чи повідомлення. 282.Про всяке заряджене перевідування начальник сповіщає голову належного Військового Суду. 283.Перевідування заряджується військовим началь- ством: а/коли військовик нарушує закони дисципліни та військової служби,хоч би в цьому нарушенні брали участь і цивільні особи,а також коли карні вчинки військови- ків хоч і не нарушають закони дисципліни і військової служби,але заподіяні в місцях ,що підпорядковані вик- лючно військовому начальству; б/коли карні вчинки,що не нарушають законів дис- ципліни і військової служби,заподіяно хоч не в місцях, що підпорядковані виключно військовому начальству,але вчинено між одними військовиками під час справування ними обов'язків служби, і г/коли карні вчинки заподіяно цивільними особами в місці, що підпорядковане виключно військовому начальству. 284. Право заряджувати перевідування належить тим військовим командирам, що користуються правом порушення карних справ /251-253 арт.арт.цього статуту./ 285. Для провадження перевідувань командири частин чи начальники залоги, або коменданти призначають одного із підлеглих ім старшин або урядовців. 286. Не можуть провадити перевідування: а/покривджені та свідки в справі; б/підлеглі тій особи, проти якої виникає обвину- вачення, і в/креїні та своїки винимого, або його близькі в інших особистих відношенях. 287. Військовий командир передає старшині чи урядо- цеві, призначеному для провадження перевідування, всі відомості та листування що до справи і дає вказівки що до обставин, які належить розслідувати. 288. Перевідування має на миті: а/ясувати, який саме карний вчинок заподіяно, що кого впадає обвинувачення, та хто свідки в справі, а так- ож б/виявити і зберігти довідні речі, знайдядя та сліди карного вчинку. 289. Перевідувач вживає заходів, щоб упередити зни- щення слідів переступу та збирає всі потрібні для розв'яснення справи відомості через розшук, огляд та рос- пит, не переводячи трусу і виймання в господі. 290. Труси та виймання можна переводити, в разі ко- нечної необхідності і лише в будинках замежаних вій- ськовою частиною. 291.Свідчення переслуханих на перевідуванні осіб записується до протоколу стисло, без зайвих подробиць, зазначаючи обставини, лише дотичні події переступу, кожне свідчення окремо, без посилання на попередні. В початку кожного свідчення визначається ім'я, прізвище, стать, вік, адреса переслуханої особи та час переслуху. Записане свідчення перечитується переслуханій особі доповнюється відповідно зроблених нею зауважень і дається їй на підпис, а в разі неможливості або небажання підписати, про це занотовується в протоколі. 292. Осіб, що не належать до складу військової частини, не викликається до переслуху, а переслухується в місці їх мешкання. Осіб, що мешкають по-за межами частини переслухує місцева військова або цивільна влада по належності, з вимоги начальника, що призначив перевідування. В цьому разі зізнання відбирається на точці запитання, які складає перевідувач. 293. Догляд за правильним і своєчасним переведенням перевідування належить командирові частини, що зарядив перевідування і голові Військового Суду. Загальний догляд над провадженням перевідувань належить військовій прокуратурі. 294. Скарги на неправильні чинності перевідувача, подається голові Військового Суду. Він, розглянувши справу вирішує скаргу, і, в разі спостереження нарушень, повідомляє начальника частини, про які хиби треба зауважити тому, хто переводив оскаржене перевідування. 295. Закінчене перевідування подається тому начальникові, що його зарядив. 296. Після розгляду перевідування начальник або роз- вязує справу своєю владою в дисциплінарній дорозі, як що він на це уповноважений законом, або негайно надсилає його до голови Військового Суду, як що справа підсудна цьому судові. Разом з цим обов'язково надсилається документи про особистий і службовий стан винного, відомості про місце його сталого перебування та витяг зі штрафного журналу. 297. Перевідування, що його не належить передати до Військового Суду, пересилається до військового прокурора. Він або закриває справу, або видає розпорядок про доповнення перевідування. Як що-ж прокурор вбачить в розслідуванні по- дії ознаки переступу чи провини, то передає справу або до слідчого судді, або коли її вповні висовано перевідуванням до Вищого Військового Суду в актому обвинувачення. В справах про переступи, за які загрожує кара з позбавленням всіх громадянських прав) - обов'язково переводиться досудне слідство. 298. Перевідування про карні вчинки, заподіяні військовиками в місцях, що їх не підпорядковано військовому начальству, переводить поліція на загальніх підставах, як що ці вчинки не нарушають законів військової служби та дисципліни, крім випадків, зазначених в літ. б 283 арт. цього статуту. 299. Поліція повинна повідомити начальника частини про розпочате нею перевідування і про передачу його до належної судової влади. 300. Закінчено перевідування по справі, підсудній Військовому Судові, поліція передає безпосередньо до цього суду. 301. Про невиконання поліцією своїх обов'язків що до провадження перевідування про військовиків і про неподання в цих справах відомостей, яких вимагає військовий командир, повідомляється прокурора цивільної офіції. IV. Про арешт 302. Досудний арешт винимого в справі, що належить до компетенції Військового Суду, не дозволяється. 303. В справах про переступи та провини, підсудні Вищому Військовому Судові, командир або начальник, що зобов'язаний порушити карну справу, повідомляючи про заподіяний карний вчинок, повинен до прибуття слідчого судді взяти заходів, щоб по- передити знищення слідів переступу та не дати можливості подозрілому ухилитися від слідства. 304. З зазначеною метою військовий командир може взяти під арешт підозрілого, так військовика, як і цивільну особу в наступних випадках: 1/ коли підозрілого спіймано на гарячому вчинку, або зараз після заподіяння переступу; 2/ коли покривджені від переступу особи або наочні свідки вкажуть певно на подозрілого особу; 3/ коли на подозрілому або в його оселі будуть знайдені певні сліди переступу; 4/ коли річ, що служать доводом карного вчинку, належать подозрілому, або знайдено їх при ньому; 5/ коли підозрілий намагався втікти, або його спіймано під час, або після утечі, і 6/ коли подозрілий не має сталого мешкання чи оселості, або нема певних відомостей, де він служить. 305. Поліція та інша адміністраційна чи судова влада повідомляючи військове начальство та військову судову владу про карний вчинок військовика, може припровадити його під арешт в таких випадках: 1/ коли упадає на нього підозріння в дезерції; 2/ коли є причина побоюватися, що вчинний річ, або знищити сліди переступу, і 3/ коли підозрілого спіймано на гарячому вчинкові, або зараз після заподіяння переступу. 306. Військові командири, коменданти, поліція та інша цивільна влада, повинні не пізніше, як добу після затримання припровадити взятого під арешт підозрілого до найближчого слідчого судді, або голови Військового Суду, разом з повідомленням про причину і підстави арешту та зо всім дотичним справи листуванням. 307. Військова прокуратура протягом доби повідомляє підозрілого, взятого з й розпорядження під арешт про причини і підстави затримання та в той же речинець надсилає справу до слідчого судді. 308. Як що винного при заподіянні карного вчинку затримано в інтересі охорони ладу та безпеки, то протягом 24 годин після затримання його відпроваджується в розпорядження голови Військового Суду або слідчого судді з поясненням причин затримання. Голова Військового Суду повинен, не пізніше як за 24 години після приведення до нього затриманого, переслухати його і зробити постанову або про негайне увільнення його, або дальше тримання його під арештом до прибуття слідчого судді, та про передачу справи на відповідну підсудність. 309. Голова Військового Суду може скласти постанову про досудний арешт лише в тих випадках, коли зі справи, що підсудна Вищому Військовому Судові, або карному судові цивільної офіції, вбачається підстава побояватись, що подозріваний втіче, сховає сліди переступу, або впливатиме на свідків чи співучасників. Разом з цим береться на увагу природу заподіяного карного вчинку, суверність загрожуючої кари, силу доводів, стан здоровля, вік, службове становище затриманого та інші обставини. 310. На постанову голови Військового Суду про досудний арешт можна подавати скаргу до Вищого Військового Суду. 311. На недодержання урядовими особами законного порядку що до арешту,арештовані можуть подавати скарги до найближчого військового суду,який не пізніше,як в дв доби повинен розглянути скаргу і винести відповідну постанову. ТРЕТІЙ ВІДДІЛ. Про досудне слідство. 1. Про осіб,що беруть участь в провадженні слідства. 312. Досудне слідство про переступи та провини,що підсудні Вищим Військовим Судам,переводить військовий чи цивільний суддя слідчий,за допомогою судової влади чи поліції,під наглядом прокуратури військової чи ці- вільної офіції,кого це стосується. 313. Для провадження досудного слідства про карні вчинки,що дотичні служби,як що справа дуже складна,а також про значні події,що виникають в місцях,яких підпорядковано виключно військовий влади,можуть при- значатись розпорядком Міністра Військових Справ або Начальника Бійськової Судової Управи окремі слідчі ко- місі. В складі членів комісії має бути при наймні хоч одна осо- ба військової судової офіції. ПРИМІТКА:слідчі комісії,що до всіх своїх чинностей керуються приписами,що їх установлено для слідчих суд- дів. 314. Досудне слідство у випадках,що їх зазначено в пактах а/і 6/283 арт.цього статуту,проводить слідчий суддя військового суду. 315. У всіх інших випадках ,що їх згадано в попе- редньому/314/арт.в разі,коли військовик заподіяв за- гальний карний вчинок,підсудний Вищому Військовому Судові,досудне слідство провадить судовий слідчий цивільної офіції. А.Участь військового начальства. 316.Військовий командир одночасно в повідомленням про карний вчинок пересилає належному слідчому судді чи судово- му слідчому,або передає Йому,як що він прибуде на місце за- подіяння переступу,всі добуті матеріали по справі,копію послужбового реєстру винимого військовика те виписку про нього з абеткового журналу чи з журналу покарань.Разом з тим військовий командир повідомляє про передачу справи до слідчого судді військового прокурора або відповідну особу прокуратури цивільної офіції,кого це стосується. 317.Як що до розпочаття досудного слідства ознаки переступу чи провини можуть зникнути,то військовий коман- дир,викликаючи слідчого суддю для провадження досудного слідства,зобовязує перевідувача,заступити слідчого суддю, доки він прибуде,що до всіх слідчих чинностей,що їх не мо- жна відкладати,а саме:що до оглядів, освідувань,трусів та виймань,але без формальних переслухів виннимих та свідків, хиба що хто з них був би тяжко хорий або виникла небезпека, що він помер до розпочаття слідства.Виконуючий зазначені чинності додержується найпильнішe приписiв,що їх встанов- лено для провадження досудного слідства. 318.Після прибуття слідчого судді військовий коман- дир дає зареєж розпорядок передати судді все дох-оджен- ня і припинити дальші слідчі чинності. В.Обовязки та обсяг влади військових слідчих суддів. 319.Слідчий суддя розпочинає досудне слідство лише маючи законний привод та вистарчаючі підстави.Про час ко- ли одержано повідомлення військового командира,що до про- вадження слідства,а також про початок слідства,слідчий суддя негайно повідомляє військового прокурора. 320.Слідчий суддя своєю владою вживає всіх потрібних для провадження слідства заходів,крім тих,де владу його певно обмежено законом. 321.Переводячи слідство,слідчий суддя з цілковитою безсторонністю повинен виявляти обставини,що доводять винність винимого,як рівно-я і ті,що його виправдують. 322.Слідчий суддя повинен своєчасно вживати,щоб зі- брати доводи,і не допускатись жадної загайки що до виявлення і заховання таких слідів та ознак переступу,які можуть зникнути. 323.Виймення і відібрання довідних річей переступу чи провини,а також річей,що їх здобуто карним вчинком, слідчий суддя робить під час виявлення цих річей. 324.Як що згідно з обставинами справи слідчий суд- дя переконався,що потрібно негайно взяти заходів,щоб забезпечити грошове стягнення чи повов про винагороду за шкоду і втрати,що заподіяні карним вчинком,то про належення заборони чи арешту на маєток або майно вин- много він склада постанову,додержуючись приписів статуту цивільного судового постулювання.Постанова ця,що до її виконання має силу однакову з відповідною постановою окружного суду/36.Зак.т.XVI Ст..ців.Суд.Пот.арт.590 і далі/ 325.Слідчий суддя має право перевіряти,доповнювати й зности чинності,що їх вжито під час перевідування. 326.Законні подання і вимоги слідчого судді викону- ються негайно так військовим начальством,як і поліцією, а також і інституціями та особами урядовими і приватни- ми. 327.Слідчий суддя має право звертатись так до поліці 328. Як що під час виконання своїх обов'язків слідчий суддя наткнеться на опір, то він має право вимагати допомоги — від цивільної і військової влади. 329. Слідчого суддю може вилучити так винний, як і призваний обвинувачений або цивільний повозник з причини, що їх вважається за законні приводи до вилучення суддів /91ар/. Про відсторонення слідчого судді повинно заявити йому самому. 330. Незалежно від цього слідчий суддя коли, йому є відомий законний привод для його відсторонення, повинен сам відсторонити себе від провадження слідства і донести про це Вищому Військовому Судові. 331. Суд, як що визнає приводи для відсторонення вартими уваги, передає провадження слідства іншому слідчому судді. 332. Слідчий суддя подаючи на вирішення Вищого Військового Суду подане проти нього відсторонення, не спиняє провадження слідства, але в разі відсторонення ним себе від провадження слідства, він обмежує свої чинності до вирішення відсторонення, лише вживаючи заходів, яких не можна відкладати. 333. Слідчий суддя не закриває слідства в тій причині, що винний зник, або в тій причині, що не виявлено особу, що заподіяла переступ. 334. Провадження слідства закриває лише суд. Коли слідчий суддя виявить законну підставу до закриття справи /229 арт./, або коли, через відсутність в діянні, що його розслідується, ознаків переступу чи провини, або в приводу невиявлення винного чи через цілковитий брак вібраних доводів, чи з причини недоведення події переступу, не знайде підстави продовжувати слідство то, припинивши провадження слідства, передає його прокуророві, який зі своїм висновком вносить справу до Вищого Військового Суду. В. Обов'язки та обсяг влади судових слідчих і прокурорів цивільної офіції що до справ про військо- виків, підсудних військовому судові. 335. Слідства про військовиків, що перебувають на чинній службі, коли ці слідства мають провадити в за- значених в законі випадках судові слідчі цивільної офіції, роспочинається згідно з приписами статута Кар- ного Судового Поступання. В. Обов'язки та обсяг влади військових прокурорів та їх товаришів. 336. Військові прокурори та їх товариші самі не провадять досудних слідств, але повинні мати догляд за провадженням їх слідчими та окремими слідчими комісіями. 337. Урядовці контр-розвідки і військова жандар- мерія, переводячи перевідування про переступи і провадячи розшуки, підлягають військовій прокуратурі. 338. Військові прокурори та їх товариші мають пра- во бути при всіх слідчих чинностях і переглядати на місці оригінальні акти слідства, не спиняючи тим са- мим руху слідства. 339. Що до всіх предметів, дотичних досліджування переступнів та що до збірання доводів, слідчий суддя виконує законні вимоги військового прокурора, або йо- го товариша, записуючи до протоколу, яких саме захо- дів вжито згідно з його пропозицією. 340. Як що виконуючи вимоги військового прокурора або його товариша, слідчий суддя наткнеться на переш- коду, то він, вживаючи заходів до виконання вимоги ос- кільки це можливо, доводить до відома особи, що поста- вили ту пропозицію. 341. Веручи винимого під арешт слідчий суддя не- гайно повідомляє особу прокуратури про підстави для такого роспорядження. Прокуратурa має право вимагати щоб слідчий суддя обмежився мірою менше тяжкою, як що виними не викликає проти себе твердого підозріння в довершені переступу, що потягає за собою позбавлення всіх громадянських прав або втрату всіх особливих прав та переваг. 342. Слідчий суддя повідомляє військового прокурора або його товариша і про причини, через які не взято під арешт або звільнено з під арешту винимого за пе- реступ, за який він підлягає позбавленню всіх грома- дянських прав або втраті всіх особливих прав та пе- реваг. 343. Військовий прокурор або його товариш мають право пропонувати слідчому судді затримати винимого, що його суддя залишив на волі чи звільнив з під ареш- ту. Як що ж слідчому судді заважатиме виконати пропо- зицію те, що виними не викликає проти себе твердого підозріння в довершені переступу, що потягає за собою позбавлення всіх громадянських прав або втрату всіх особливих прав та переваг, то він, не виконуючи такої вимоги, подає про те Вищому Військовому Судові. 344. Військовий прокурор або його товариш можуть вимагати доповнення досудного слідства, згідно з іх- німи вказівками, хоча-б слідчий суддя і вважав слідство вже закінченим. 345. Що до догляду за провадженням слідств, то ні військового прокурора ні його товариша не можна від- сторонити від виконання своїх обовязків, але-ж коли вони мають до винимого чи до покривженого чере переступ такі стосунки, які спричинються до вилучення судів /91/, то повинні самі відсторонити себе. Скарги з цього приводу на осіб прокуратури подається старшим в порядку підлеглості особам прокуратури. 346. Коли військовий прокурор, доглядаючи за провад- женням досудного слідства чи розглядаючи надіслану Йому справу, виявить ознаки такого переступу чи провини, по яких ще не було ровпочато розслідування, то по- рушує про них карну справу зазначеним в законі поряд-ком. II. ПРО УМОВИ ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДНОГО СЛІДСТВА СЛІДЧИМИ СУДДЯМИ. 347. Провадження досудного слідства доручається то-му слідчому судді, в межах ділянки якого перебуває військова частина чи військова інституція, де якої належить винний або в якій заподіяне переступ. 348. Слідчі судді, яких призначено для провадження надзвичайних справ, роспочинають слідство в межах підсудної Вищому Військовому Судові території, а пропозиції військового прокурора цього суду, а в межах всієї України-з пропозиції Головного Військового Прокурора. 349. Слідчий суддя з законних приводів роспочинає слідство: 1/ коли карний вчинок заподіяно в його ділянці; 2/ коли переступ заподіяно в іншому місці, але виявлено в його ділянці; З/коли в його ділянці перебуває винний чи підо- зрілий у переступі, хоч би цей переступ було заподія- но в іншому місці. 350.Слідчий суддя розпочинає слідство про запо- діяння по-за його ділянкою карний вчинок,не чикаючи вимоги про це від тих судових установ,в компетенції яких переступ чи провину заподіяно,-але обмежує свою діяльність лише тими слідчими діями,що мусять бути негайно переведені на місці виявлення карного вчинку або виявлення чи затримання винимого.Скінчивши ці дії, слідчий суддя надсилає справу,а також і винимого,як що його взято під арешт,до того слідчого судді,в ді- лянці якого заподіяно карний вчинок. 351.Слідчий суддя,в ділянці якого виявився карний вчинок,що його не відомо де заподіяно,продовжує рос- почате ним слідство аж до скінчення його,або до зя- сування де переступ чи провину заподіяно. 352.Досудні слідства повинно провадити як найшвид- че.Провадження їх не спиняється ні в свята ні в неді- лі,як що обставини справи вимагатимуть цього. 353.Коли буде потрібно переслухати кого-небудь,або- ж вчинити иншу слідчу дію в місці,віддаленому від того, де виникло слідство,то виконання цих дій покладається на іншого,найближчого до того місця,слідчого суддю чи судового слідчого.Переслухання військовиків та осіб морських команд,а також для провадження слідчих дій в місцях,яких підпорядковано виключно військовій вла- ді покладається з вимоги слідчого судді на військову владу,або на найближчого голову Військового Суду,кого це стосується у всіх зазначених в цій статті випадках переслухання провадиться згідно в точками запитань,що одержано від слідчого судді,який провадить справу,а інші слідчі дії виконується згідно зі вказівками, що подає згадий суддя. 354. В місці осідку слідчого судді, хоч би воно було поділено на кілька слідчих ділянок, кожний слід чий суддя безпосередньо переводить всі дії в справі, що виникли в його ділянці. 355. Слідчий суддя може переводити слідчі дії і по-за межами своєї ділянки, коли це потрібно для не- гайного виявлення правди. 356. Доглядає за слідчими діями в справах, що про вадять слідчі судді військовий прокурор або його товариш того військового суду, в межах якого прова- диться зазначені слідчі дії. 357. Слідчі судді повинні надсилати військовому прокуророві відомості про час одержання і час роспо- чаття кожної справи негайно і не пізніше як через три доби після розпочаття слідчих дій в справі. 111. ПРО ЗАКОННІ ПРИВОДИ ДО РОСПОЧАТТЯ СЛІДСТВА 358. Законними приводами до роспочаття досудного слідства визнається: 1/ повідомлення військового начальства; 2/ пропозиція військового прокурора; 3/ повідомлення адміністративних і судових осіб та установ; 4/ скарги та заяви приватних осіб; 5/ явка з призначеннями вини; 6/ порушення карної справи самими слідчими суд- дями. 359. Військовий командир, в повідомлення якого провадиться слідство, має право персонально або че- рез довірену ого старшину дізнаватись про стан поступовання слідства і звертати увагу слідчого суд- ді на такі обставини, які він вважає потрібними для засування справи. В разі неуважливості слідчого суд- ді до поданих відомостей, або в разі загайки в слід- чих діях, військовий командир удається з повідомлен- ням до Вищого Військового Суду, через військового прокурора. 360. В разі потреби добути які-небудь відомості по справах, що їх провадять судові слідчі про війсь- ковиків, також в разі загайки провадження цих справ, військовий командир, якому підлягають винні, звер- тається до прокурора відповідного окружного суду. 361. Заява про карний вчинок під час заподіян- ня, якого валеник був наочним свідком, вважається за уважливий привід до роспочаття слідства, хоч би за- явник і не подав інших доводів правдивості своєї заяви. 362. Скарги визнається за уважливий привід до роспочаття слідства і в цьому не вільно відмовити особі, що потерпіла від карного вчинку. 363. В справах, що можуть бути закриті замирен- ням, слідчий суддя, не роспочинаючи слідства, викли- кає сторони для замирення. Коли сторони замрились, то справа подається на закриття, як що-ж до замирен- ня не дійшло, то в справі переводиться слідство. 364. Під час провадження слідства, особа, що вчи- нила скаргу, має право: 1/ виставляти своїх свідків; 2/ бути присутньою при всіх слідчих діях і ставити за дозволом слідчого судді, питання виннимому та свідкам; 3/наводити доводи для підтвердження свого повозу, і 4/вимагати за свій кошт, видачі копії во всіх протоколів 1 постанов. 365. Особа, що вложила скаргу, може просити, щоб було вжито заходів до забезпечення винагородження, на яке вона претендує. Але слідчий суддя робить розпорядження про ви- вання таких заходів на основі 324 арт. цього статуту, лише в тому разі, коли визнає, що прохання повозвика має на те підстави. 366. Не знайде Слідчий Суддя в пропозиції прокурора вистарчаючих підстав до роспочаття досудного слідства, то негайно подає про це через "прокурора не розвязання Вищо- го Військового Суду. Не знайде ж Слідчий Суддя таких підстав в повідомлен- ні інших урядових установ чи осіб, то негайно повідомляє про це Військового Прокурора. 367. В разі яких з призначенням вини слідчий суддя му- сить роспочати слідство, але коли призначення особи спрос- товується відомостями, що є у слідчого судді, то він складає протокола про причини, що примусили його залишити явку з призначення вини без наслідків і надсилає копію в цього протоколу до Військового прокурора. 368. Військовий прокурор та його товариш можуть пору- шити карну справу так на підставі відомостей, що до них дох одять, як і з огляду на переступи й провини чи озна- ки карних вчинків, що їх вони безпосередньо зауважили. 369. Військовий прокурор та його товариш не повинні вимагати роспочаття слідства без вистарчаючих до того підстав. В непевних випадках вони повинні дістати відомос- ті через перевідування. 370. Слідчий суддя роспочинає слідство в власного роз- суду, коли карний вчинок заподіяно в його присутності, або коли він наткнеться на карний вчинок який зараз відбувається чи щойно відбувся. 371.Як-що під час провадження слідства про оден переступ буде виявлено ознаки іншого, що не має істоч- ного зв'язку зі справою, що й провадиться, то слідчий суддя вживає заходів до зборження цих ознак, а у ви- падках, що-їх зазначено в законі, також і щоб перешко- дити заподозреному ухилитися від слідства, про що й доводить до відома військового прокурора; досліджуван- ня-ж цього, щойно виявленого переступу розпочинається не інакше як з пропозиції прокуратури. IV. ПРО ДОСЛІДЖУВАННЯ ПОДІЇ НЕРІСТУПУ А. Огляд і освідкування. Огляд і освідкування через слідчого суддю. 372. Огляд і освідкування провадиться в поняттями з осіб військової і цивільної охорони, або безпосередньо слідчим суддею, або за допомогою досвідчених людей, а в місцях, підпорядкованих виключно військовій владі, крім того в присутності відповідного начальника, або кого-небудь з його призначення. 373. Під час огляду та освідкування можуть бути при- сутніми всі особи, що беруть участь в справі, але слід- чий суддя не повинен чекати доки вони прибудуть. 374. Огляд та освідкування провадиться вдень, а в ра- зі наглої потреби і вночі. 375. Переводячи огляд та освідкування, слідчий суддя звертає увагу не тільки на явні ознаки переступу, але також на місцевість та на річі, що є навколо слідів переступу. В разі потреби він робить належні вимірю- вання, а як що можливо то фотографує й зарисовує огля- дене місце та предмети. 376. Про виявлене при огляді та освідчуванні слідчий суддя складає протокол, по вмові в тому місці, де провадиться ці дії. Все виявлене записується в тому порядкові, як воно оглядалося і виявлялося. 377. На огляд та освідчування запрошуються за понятих найближчих мешканців: що користуються з громадянського довірря. 378. Понятих в військовиків, що перебувають на чинній службі, призначається в розпорядку військового начальства. 379. Понятих, що їх закликається на огляд та освідчування, не повинно бути менше, як два. 380. В разі огляду та освідчування осіб жіночого полу, запрошуються за понятих, замужніх жінок. 381. Про понятих з військовиків, що не явилися до слідства без уважливих причин, слідчий суддя доводить до відома іхнього безпосереднього начальства для відповідного покарання. 382. Понятих з цивільних осіб за неявку без уважливих причин на слідство слідчий суддя має право покласти грошову кару не більше, як 10.000 гривень. 383. Коли понятий в цивільних осіб, покараний за неявку на слідство грошовою карою, подасть протягом двох тижнів з дня оголошення йому постанови про накладення кари, посвідку, що він не мав вмоги прибути з причини, що заслуговує на увагу, то слідчий суддя складає з його грошову кару. ОГЛЯД ТА ОСВІДЧУВАННЯ ЧЕРЕЗ ДОСВІДЧЕНИХ ЛЮДЕЙ ВЗАТАЛІ. 384. Досвідчених людей запрошуються в тому разі, коли для докладного зрозуміння обставин справи потрібно фахове знання чи досвід в науці, індустрії, ремеслі, промисловості чи в будь-якій праці. 385. Досвідчених людей, запрошуються службовців в спеціальних галузях військової офіції, лікарів, фармацевтів, професорів, вчителів, техніків, майстрів, ремесників, скарбників та осіб, що довгочасною працею на будь-якій іншій службі чи праці чи в якійсь галузі здобули особливий досвід. 386. Досвідчені люди, що їх запрошуються на огляд та освідування, повинні мати всі приємні вірогідних свідків. 387. Досвідчені люди на заклик слідчого судді повинні являтись негайно. За неявку на слідство, без уважливих причин, їх притягається до відповідальності таким же чином, як і понятих /382 арт./. 388. Досвідчених людей в осіб, що перебувають на чинній військовій службі викликається через іхне начальство 389. Річ, що їх належить освідувати та досліджувати через досвідчених людей, слідчий суддя спершу зовнішньо оглядає протокол про видимі ознаки переступу, як що вони є, а також про всі зміни, що сталися в стані цих речей. 390. Освідування через досвідчених людей, коли до того не станеться особливих перешкод провадиться в присутності слідчого судді та понятих . 391. Слідчий суддя повинен поставити досвідченим людям на словах чи на письмі питання, які вони мають вирішити. 392. Досвідчені люди під час освідування повинні звертати увагу і на ті ознаки, на які слідчий суддя не звернув уваги, а між тим досліджування їх може спричинитися до виявлення лійсної правди. 393. В разі сумніву що до правильності висновку досвідчених людей чи в разі різниці в їхніх думках, слід- чий суддя вимагає висновку від інших досвідчених людей, або звертається до вищої фахової інституції про командування їх, або ж, коли це можливо, пересилає туди саму річ, куди досліджується. 394. Оцінку майна, що його здобуто, чи зіпсовано переступом, переводять присяжні оцінщики, а коли не має вмоги звернутись до них чи зробити освідчування невідшуканої чи знайденої річі, то це робиться через сторонніх людей, що мають відомості про вартість цієї річі. ПРИМІТКА: оцінку вкраденого чи зіпсованого скарбового майна переводиться згідно з встановленими що до цього правилами, після порозуміння з відповідним начальством. Огляд та освідування через лікарів. 395. Для огляду та освідування мертвих тіл, різного роду ушкодження, слідів насильства та стану здоровля по- кривдженого через переступ, чи ж самого винного, слідчий суддя запрошує лікаря. 396. Обов'язки судового лікаря покладаються на найближчого лікаря Військової Офіції, а коли його не має, то на місцевого урядового або громадського лікаря. В разі відсутності останнього з причини хвороби чи в іншої уважливої причини, то слідчий суддя запрошує приватного лікаря. 397. У важливих випадках слідчий суддя може запросити на освідування мертвого тіла не одного, а декількох лікарів, не виключаючи й того, що лікував помершого, коли буде потрібно засурати хід хвороби й лікування. 398. На огляд та освідування мертвих тіл духовних осіб та ченців запрошується місцеве духовне начальство або на- стоятеля монастиря, залежно від того, до якого з цих духовних стенів належала особа, що померла не своєю смертю. 399. До прибуття судового лікаря на місце де лягнить мертве тіло, слідчий суддя: 1/ в разі сумніву що до дійсності смерті, вживає заходів, щоб оживити помершого, а в противному разі, до збереження тіла від зіпсуття та випадкових ушкод- жень; 2/ перевіряє тотожність мертвого тіла з особою, про смерть якої проводиться слідство, і 3/ про всіткі заходи складає протокола належним чи- ном. 400. Під час проведення судового медичного огля- ду, слідчий суддя, на вимогу лікаря, дає йому всі ві- домості про мертве тіло, які можуть вказувати на те, на що лікарь розтинаючи тіло, повинен звернути особ- ливу увагу. 401. Судовий лікар під час досліджування, керую- чись правилами статуту судової медицини /35 зак. т. ХІІІ,Ст. Лікр., ІІІ кн. вид. 1905 р. і по продовж./ огля- дає зверхність мертвого тіла, заглибини його та отво- ри, сустави, цілість кісток і стан внутрішніх органів, а також по вмозі рояснює присутнім значення кожної плями, знаку, ранки, ушкодження та хворобливих змін, виз- начає ступінь загиблої та явища, що через те повста- ли, та дає відповідь на поставлені йому запитання. 402. Слідчий суддя та поняті, а також інші запро- шені на огляд мертвого тіла особи, мають право заяв- ляти свої міркування про ті дії та пояснення лікаря, що здаватимуться сумнівними. Ці міркування вписуєть- ся до протоколу. 403. Акт огляду чи свідоцтво передається від ліка- ря до слідчого судді, як що можна зараз-же за осві- дуванням і не пізніше як за три доби.. 404. В разі, коли свідоцтво й обставини слідства суперечать одно одному, або коли буде різноманітність в поглядах лікарів, чи сумнів що до правильності тлу- мачення найдених ознак, то слідчий суддя переводить освідування вдруге через інших лікарів. 405. Освідуючи мертве тіло наново, слідчий судда доводить до відома закликаних лікарів, менту нового освідування, протокол і акт першого огляду та який час перебувало тіло в землі. 406. Слідчий суддя, не починає виймати з землі по- ховане мертве тіло, аж до прибуття лікаря. Щоб пере- вірити тотожність мертвого тіла запрошується духов- ну особу та інших осіб, що були при похоронах , а до нового освідування запрошується, по змозі, і лікаря, що робив перший огляд. 407. Коли з перших відомостей не буде засовене, хто був померлий, тіло якого досліджується, то слідчий суддя, списавши докладно ознаки померлого, місце, де найдено його тіло та висновок лікаря про причину смер- ті, може вступити з поданням до Вищого Військового Су- ду про вчинення публікації. Суд дає розпорядження про публікацію в часописах, яких вибирає з власного роз- суду. 408. Досліджуючи ранні, побої, каліцтва, поламання, кострації, загвалтування, ушкодження здоровля, завчасних людських, в причини зігнання зародку чи насильства, та по- дібних тому наслідків карних вчинків, судовий лікар по змозі засовує: 1/ характер ушкодження та вплив його на здоровля особи, що її оглядається; 2/засоби, що їх вчинено при насильстві чи ушкодже- ні, і 3/як давно вчинено ушкодження. 409. Акулорок не запрошуються для самостійного су- дового медичного освідування жінок, але їх може бути ва- клкано, як помічниць судового лікаря. 410. Слідчий суддя не буває при такому освідуванні жінок, коли доводиться оглядати вичинно закриті частини тіла, як що ті кого оглядають, будуть вимагати, щоб його при тому не було. 411. Забороняється освідувати осіб жіночого полу инших ніж тих, на кого падає досить тверде підозріння. Освідування винимого, якого узано за божевіль- ного або з припадком хвороби, що доводить його до стану несамовитості чи до стану цілковитої нестями. 412. Коли під час слідства виявиться, що винимий за- подія карний вчинок в невздоровому розумі, або слабуючи на розлад психичної діяльності /причину/, або-ж дійшов до такого стану недуги, після заподіяння карного вчин- ку, то слідчий суддя, перевіривши це, так через освіду- вання винимого судовим лікарем, як і через роспитування самого винимого та тих осіб, яким ліше рідомо характер його поведінки та міркувань, пересилає на дальше роз- порядження до військового прокурора всю справу що до цього з висновком лікаря про ступінь божевілля чи роз- ладу психичної діяльності /причини/ винимого. 413. Військовий прокурор подає зазначене в поперед- ньому 212 артикулі доходження разом зі своїм висновком на розгляд Вищого Військового Суду. 414. Освідування божевільних та причинних перево- диться трьома лікарями в роспорядції колегії О' уду, де подає свій висновок і військовий прокурор. Ак що суд для розв'язання питання про божевілля чи причину визнає за необхідне віддати недужного під попередній нагляд в одному з лікарських закла- дів, то свом постанову про це разом зі справою про освідування пересилає через військового прокурора до відповідного військового командира, який і дає в цій справі належний розпорядок. 415. Коли під час досудового слідства виявлено буде обставини, що дають основу припускати, що вини- мий заподіяв карний вчинок під час припадку хороби, який доводить його до незамовитості чи до цілкови- тої нестями, а також коли ознаки згаданої хороби чи причини виявляться після закінчення досудового слід- ства, але раніше, ніж його буде передано до суду, то робиться освідування винимого і справа про нього йде порядком, якого зазначено в 413-414 артарт. цього статуту. 416. Після відповідного освідування/414 арт./ Вищий Військовий Суд або постановляє про закриття судового доходження, як що виявиться, що карний вчи- нок заподіяно в божевіллі чи в стані причини, або в припадку хороби, що доводить його до незамовитості чи до цілковитої нестями, або ж припиняє це доход- ження, як що винимий дійшов до стану недуги після залодіяння карного-вчинку і визначає, в такому разі, для згаданої особи в обхідні засоби до перешкоди ухилитися від слідства і суду. ПРИМІТКА: коли винимі, проти яких судове доход- ження припинено на підставі цього 416 арт. з часом видужають, то освідування стану розуму у них прова- дить військовий суд, а додержанням приписів, що їх наведено в 414 арт. цього статуту. Порядок розв'язання питання про те, чи винний малолітній від 10 до 17 років під час заподіяння карного вчинку робив те свідомо. 417. Коли слідчий суддя визнає за необхідне притягнути, яко винимого малолітнього від 10 до 17 року, то він провадить розслід і тих обставин, з яких можна зробити висновок, чи винний від час заподіяння карного вчинку робив те свідомо. Розслідуючи ці обставини безперелься під особливу нагу супінь його розумового та морального розвитку, знання ним злочинності заподіянного вчинку, а також і причини, що довели його до заподіяння переступу. 418. Слідчий суддя, зібравши згадані в попередньому артикулі відомості, передає всю справу, після скінчення слідства, до дальшої розв'язки радимости прокурора, який і подає її разом зі своїм висновком на розгляд Вищого Військового Суду. 419. Вищий Військовий Суд, після розгляду в роспорядчій колегії поданої прокурором, згідно з попереднім/ 418 / артикулом, справи, визнавши, що малолітній заподіяв карний вчинок несвідомо, ухвалює закрити судове доходження і, зі свого розсуду, вибирає проти малолітнього оден із засобів, що їх зазначено в 137 арт. / по продов дей./ Улож. о наказ." В противному разі повертає справу прокуророві для дальшого руху загальним порядком, до- держуючись винятків, що їх установлено для справ цього роду. 420. Про день росправи в суді над малолітнім повідомляється його батьків, або осіб, під опікою яких він перебуває, при чому в повістках зазначається, що явка вищеагаданих осіб не є обов'язковою. В разі обвинувачен- ня малолітнього за карний вчинок, що за нього в зако- ні призначено кару не менше, як замкнення у вязниці, Вищий Військовий Суд має право вимагати персональної яки завзначенних вище осіб, коли це, в обставин справи, стане необхідним. Прибувши на засідання батькам чи зазначеним особам дозволяється подавати судові пояснен- ня. На засідання викликається також і винного, якого до залі засідання не впускається, а лише закликається для пояснень. 121. В разі, коли у суда виникає сумнів що до того, чи винний під час заподіяння переступу розумів, що він робив, а також в разі вимоги прокурора чи прохання батьків малолітнього, або осіб, підопіклом яких він пе- ребуває, на засідання суду викликається, що досвідче- них людей, лікарів, вихователів, вчителів і взагалі осіб, що працюють та працювали над вихованням молоді, а також тих переслуханих на досуддному слідстві свідків, пере- слух яких суд вважатиме потрібним для засування обста- вин справи та розумового чи морального розвитку вини- мого. 422. Якщо виявляться обставини, що дають привід ду- мати, що малолітній винний є позбавлений здорового ро- зуму, або слабує на причину, або що він заподіяв карний вчинок в часі припадку хвороби, яка доводить його до несамовитості чи до цілковитої нестями, то в розпоряд- чій колегії провадиться освідчування винного, а до- держанням правил, що їх викладено в 414 арт. цього ста- туту. Засувавши на підставі такого освідчування, що карний вчинок заподіяно божевільним чи причинним, або в при- падкові несамовитості чи цілковитої нестями, суд у ви- падках, зазначених в 95 і 96 арт. арт., а також і в додат- кові до 95 арт. "Улож о Пак". вирішує вжити проти вини- мого одного з засобів, що їх зазначено в згаданих по- становах. б.Розтлумкування річей, до ними доповниться переступ. Труси та виймання в будинках . 423.Труси та виймання в катах та в інших помешканнях для життя провадяться в разі певного подозріння,що в цих місцях переховано винимого чи предмет переступу, або-я довідні річі,до їх потрібно для влучання справи. 424.Труси та виймання провадиться при поняттях та при власником і будинку чи помешкання,а коли його не має,то при його дружині,або при кому-небудь зі старших його домашніх осіб,а в місцях,що їх підпорядковано виключно військовому начельству,крім того в присутності найблиз- чого над тим місцем начельника,або кото небудь з його призначень. 425.Під час ярусу та виймання можуть бути присутни- ми всі особи,що беруть участь в справі,але сторонніх осіб,без згоди власника,ці в яке помешкання не впуска- ється. 426.Труси та виймання в помешканнях представників чужоземних держав провадиться не інакше,як після попе- реднього порозуміння з міністром закордонних справ. 427.До трусу в церквах,молитовних домах в мешкан- нях для політовних зібрань,чи взагалі релігійних,в будинках архиєрейських чи монастирських,а також в бу- динках урядових чи громадських інституцій ,наукових спілок,в закладах шкільних та благодійних,слідчий суд- дя приступає не інакше,як запросивши для присутності при тому,найближче начальство того управління,якому підпорядковане помешкання,що обшукуеться. 428.Трус та виймання зібраваться вдень,а в разі 429.Понятим і власником будинку чи помешкання, яке обшукуються, повинно бути обіявлено в якій справі проводиться трус і з якою метою. 430. В разі потреби, місце, що обшукуюється, може бу- ти сточено поліцією, а при відсутності її, охороняеть- ся за допомогою приватних осіб. В місцях, що їх підпо- рядковано військовому начальству, місце, що обшукуюється, в разі потреби сточується військовою командою. 431. Слідчий суддя має право відховувати землянине, коли власник не зробить цього з доброї волі, але в уському разі він повинен уникати даремного псуван- ня помешкань, що їх обшукуюється. 432. Розшукування в паперах валодоврілої особи повинно провадитися з великою обережністю, не розголо- шуючи обставин, що не стосуються до слідства. Відбі- рати та додавати до справи потрібно лише необхідні папери, які й показується понятим та іншим особам, що будуть присутніми під час трусу. 433. Ні урядові інституції, ні урядові чи приватні особи не можуть відмовлятися від видачі потрібних для провадження слідства довідних річей чи листів. 434. Макліри та нотарі повинні, на вимогу слідчого судді показувати йому свої книги. 435. Коли виникне потреба одержати папери, що пере- дано присяжному адвокатові за умовою тримати їх в таєм- ниці, то слідчий суддя розглядає їх разом з присяжним адвокатом, твердо додержуючись правила, визначеного в 432 арт. цього статута. 436.Коли виникне під час переведення досудного слід- ства потреба одержати будь які відомості про поштове чи телеграфне листування,що послано від імені чи на- діслано на імя особи,проти якої порушено карне пере- слідування,або оглянути чи вийняти те листування,то слідчий суддя з докладною по суті цього постановою своєю та відповідною вимогою звертається безпосеред- ньо до начальника належної поштово-телеграфної інсти- туції,який негайно і виконує цю постанову. 437.Огляд та виймання зазначеного в ст. 436 листу- вання провадиться в присутності начальника відповід- ної поштової,телеграфної чи поштово-телеграфної ін- ституції,при чому листи,пакунки та телеграми,що їх неповинно затримувати,негайно пересилаються згідно з адресою. В.ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДОВІДНИХ РІЧЕЙ. 438.Довідні речі,а саме:крадене,знайдя,що ним вчинено переступ,фальшиві документи,фальшиві гроші, закрівавлені чи попсовані річі і взагалі все,що най- дено під час огляду місця,при трусі,чи вийманні / що найдено під час огляду місця,при трусі,чи вийманні/, і що може здатись щоб довести переступу та виявити злочинця,повинно докладно описати в протоколі та за- значити обставини,при яких було відшукано і взято довідні річі. 439.Довідні річі,по змозі,має бути занумеровано, улож ено,припечатано та додано до справи. 440.Коли довідні річі не можна буде відокремити від місця,де їх найдено,наприклад:крой на стінах будинку,на деревах і тому подібне,але їх потрібно схоронити для огляду через досвідчених людей ,то слідчий суддя є зобовязаний вжити належних заходів до забезпечення слідів переступу від якої-б то було зміни, або знищення, і, як що буде можливо, накласти печатки на місце чи на річ, де залишено сліди переступу, і доручити припичатне догляду поліції або певних сусідських мешканців, або ж поставити сторожу. 441. Річ, що им потрібно зробити хемічне чи мікроскопичне досліджування, береться лише в потрібній для досліджування кількості, запаковується лікарем чи фармацевтом, щоб в дорозі не могли згубитись, прийняти сторонньої домішки, або утворити хемічних сполучень з посудою. 442. Річ, що їх вкрадено чи відібрано, після відшукання їх та оцінки, повертається під росписку тим, у кого їх було вкрадено чи відібрано, як що не має особливої потреби додавати ці річі до справи: 443. На вимогу осіб, у яких взято річі, що є довідними річами, слідчий суддя повинен дати в тому росписку. У Про приведення винимого до слідства і про переслухання його. Виклик або приведення винимого до слідства. 444. Виннимих з військовиків, що перебувають на чинній службі, викликається до слідства через іхне начальство; про приведення до слідства тих осіб, що вже затримано, слідчий суддя звертається безпосередньо до начальника або доглядача за місцем замкнення. 445. Законними причинами неявки до слідства вважаються: 1/ позбавлення винимого волі; 2/ припинення зносин під час пошести, нападу ворога, надзвичайної повінчі і подібних тому непереможних перешкод; 3/наглий розор винимого через нещасливий випадок; 4/хороба винимого, що позбавляє його можливости відійти з дому, або що перешкоджає перепровадити його в місця замкнення за сторожею, і 5/смертъ, або тяжка, що загрожує смертю, хороба батьків, дружини або дітей винимого. 446. Коли не буде відшукано місця перебування винимого чи коли він втіче, слідчий суддя звертається до поліції чи до військової влади про розшук винимого. Як що вжиті поліцією чи військовим начальством заходи, що до вияснення місця перебування винимого, не доведуть до скутку, то слідчий суддя вдається до Вищого Військового Суду з поданням про розшук винимого через публікацію, порядком, зазначеним в арт. арт. 941-947 цього статуту. Після публікації, слідчий суддя може дати досудному слідству дальший рух, не очікуючи упливу речення, зазначеного в 948 арт. цього статуту. 447. Виклик до слідства виннимих з цивільних осіб і приведення їх виконується згідно в 377-396 арт. арт. Статуту Карн.Суд.Поступ. 448. Коли з причини хвороби чи з інших уважливих причин, особа, що її викликається, або яку мають привести, не може явитися на слідство, то слідчий суддя, зважаючи на більшу чи менчу важливість справи, на довготривалість перешкод до явики і на свою працю по інших справах, що їх не можна відволікати, або відвідить для переслухання винимого в місце перебування його, або очікує скінчення перешкод до явики. ПЕРЕСЛУХАННЯ ВИНИМОГО. 449. Слідчий суддя повинен перше переслухання вчинити негайно і ніяк не пізніше, як за добу після явки чи приведення винимого. 450. Причини відкладення переслуху, як що його нем бу- ло вчинено протягом перших 12-ти годин після явки чи при- ведення винимого,зазначається в протоколі і копію з ньо- го видається винимому, як що він того вимагатиме. 451. Раніш переслуху винимого слідчий суддя перевід- чується в його особі та обявляє йому, в чому його обвину- вачується. 452. Питання винимому повинно ставити коротко і ясно. 453. Слідчий суддя не повинен домагатись признання ви- нимого ні обіцянкою, ні хитрощами, ні погрозами, чи інши- ми подібними способами вимагання. 454. Як що винимий відмовиться відповідати на поставле- ні йому запитання, то слідчий суддя зазначивши це в прото- колі, вишукуює інших законних засобів до висування дійсної правди. 455. Кожного винимого переслухується окремо, вживаючи заходів, щоб заподозрілі в одному і тому-ж переступі не могли змовитись між собою. 456. Письменним надається право власною рукою впису- вати до протоколу дані ними словесно відповіді на запи- тання. 457. Пояснення винимого записується, наче-б він сам від себе говорив його-ж словами без жадних змін, пропусків та додатків. Слова і вирази суто народні, місцеві або не добре зрозумілі, пояснюються в дужках. 458. На переслух винимого, що розмовляє на незрозумілій для слідчого мові запрошується особу, що знає цю мову. 459. При слідстві над німили та ввагалі над особами, що не можуть висловлювати своїх думок, додержується таких пра- вил: 1/коли винимі не можуть подати пояснення на письмі, то переслухання провадиться за допомогою осіб, що звикли докладно розуміти іхні знаки; 2/при слідстві про переступи, що потягають за собою позбавлення всіх громадянських прав, посередником при запитаннях і відповідях не допускається найблизьчих спадкоємців винимого; 3/коли слідство провадиться в місці, де є заклад для виховання глухонімих, то закликається одного з навчителів цього закладу, і 4/ті, що переговорюють знаками з глухонімими, повинні разом з тим голосно промовляти те, що глухонімі пояснюють їм. 460. Повторювати переслух слідчий суддя не повинен без особливої на те потреби. 461. Коли вік винимого може впливати на осудність вчиненого або на визначення йому карі, то пояснення його про вік перевіряється послужбовим реєстром, а в разі сумніву розвідкою в метрики, або, як що її нема, з ревізійного перепису чи з інших документів; як що-ж розвідку не має змоги зробити, то вік винимого визначається в дорозі огляду його через судового лікаря. 462. Коли винимий є цивільною особою, то слідчий суддя, не обмежуючись поясненням самого винимого, завчасу збирає відомості про його особу взагалі і про те, чи не має у нього яких-небудь особливих заслуг та відзначень, а також, чи не перебував він раніш під судом і як що перебував, то який присуд винесено в його справі; але-ж неодержання цих відомостей, не спиняє руху справи. 463. Слідчий суддя, переслухавши винимого, запитує його, чи бажає він, щоб йому було дано для ознайомлення слідчу розправу. ПРИМІТКА: винний , що під час першого переслуху не буде прохати про ознайомлення з його слідчою роз- правою, не повзаляється надалі права прохати про це/але таке прохання в кожному разі повинно бути подане чи надіслане поштою до закінчення слідства. УІ. ПРО ЗАХОДИ, ЩОБ ПЕРЕШКОДИТИ ВИННИМ УХИЛИТСЯ ВІД СЛІДСТВА І СУДУ. 464. Особи, що перебувають під слідством, не по- винні відлучатись без дозволу слідчого судді з тієї місцевості, де провадиться слідство. 465. Щоб перешкодити винним з військовиків ухи- лятися від слідства та суду, вживається таких захо- дів, як що слідчий суддя визнає це потрібним: 1/ особливий догляд військового начальства; 2/ запорука; 3/ приймання застави /кавція/; 4/ домашній арешт; 5/ арешт в місцях замкнення військової офіції та тримання під арештом в місцях замкнення цивільної офіції. ПРИМІТКА: домашній арешт накладається лише на вій- ськовиків, що мешкають в окремих помешканнях, а не в спільних косарняних помешканнях і полягає в тому, що їх тримається у помешканні з виконанням або без ви- держання ними службових обовязків, з розсуду коман- дира частини. 466. Як що винимого віддається під окремий до- гляд військового начальства, то означення самого по- собу догляду залежить від розсуду цього начальства. 467. Тримання військовиків під арештом в місцях замкнення цивільної офіції допускається лише тоді, коли не має змоги приарештувати їх у місцях замкнен- ня військової офіції в місці, де провадиться слідство. 468. Що до військовиків, яких обвинувачується в карних вчинках, за які, по закону, чи порядком заміни загрожують кари без жадного обмеження в правах, або- ж лише з обмеженням де-яких прав та переваг по служ- бі, то найбільшим заходом до перешкоди може бути від- дання під запоруку. 469. Що до військовиків, яких обвинувачується в карних вчинках, за які, по закону чи порядком заміни, загрожують кари, сполучені з позбавленням де-яких особливих прав та переваг, а також здеградування в ковзаки, то найбільшим заходом до перешкоди може бу- ти вимагання застави. 470. До військовиків, яких обвинувачується в кар- них вчинках, за які загрожують кари, сполучені з поз- бавленням всіх особливих прав та переваг, або всіх громадянських прав, а також кари на смерть, то най- більшим заходом до перешкоди може бути тримання під арештом. 471. Вживання зазначеного в попереднім 470 арт. закону допускається і проти тих винних, що назива- ють себе військовиками, але що їх особистість не мо- же бути перевірена, навіть коли-б їх обвинувачувалось в менш важливих карних вчинках. 472. Вибираючи заход перешкоди виннимому способів ухилитись від слідства та суду, береться на увагу не тільки суворість загрожуючої йому кари і характер за- подіяного ним карного вчинку, але також і силу доводів проти нього, можливість заховати сліди переступу, стан здоровля, вік, службове становище та інші обставини. 473. Вживаючи, яко заход перешкоди, віддання під за- 474. Незалежно від виклику до слідства чи суду через військове начальство винимого, що за нього дано запоруку чи внесено заставу іншою особою, також повідомляється одночасно і поручителів чи заставодавців, щоб вони могли вжити заходів що до своєчасної явки винимого. 475. Якщо винний втік чи ухилився від слідства та суду, то з стягненою з поручителя, або в внесеної, яко застава суми, спершу відлічується ту квоту, яку може бути присуджено на відшкодування особі, що потерпіла від переступу, а решту повертається ца прибуток Державної Скарбниці. 476. Віддання винимого під запоруку чи залишення його на волі з забезпеченням заставою не увільняє його від виконання припису, що його зазначено в 464 арт. цього статуту. 477. Постанова про взяття під арешт повинна містити в собі докладне означення: 1/ хто саме і коли склав постанову; 2/ імя, по батькові та прозвище національність затриманої особи; 3/ переступ в якому затриманого обвинувачується чи заподозрюється, і 4/ підстави до затримання. Постанову повинен підписати той, хто її складав. 478. Постанову слідчого судді про відання винимого з військовиків під окремий догляд начальства або про замкнення його під арешт, виконується з розпоряд- ження військового командира.Як що обрано віддання під залоруку чи під заставу,слідчий суддя повідо- мляє про це командіра частини з тим щоб це було оголошено виннимому, як що сам слідчий суддя цього не зробив. 479.Постанову про затримання під арештом оголо- шується винному в військовиків в час відпроваджен- ня його до місця замкнення,але в кожному разі,не пізніше, як через добу в часу затримання його.Копію з цієї постанови передається до місця замкнення ви- нимого. 480.Коли слідчий суддя не вибере для винного з військовиків заходу перешкод ухилитися від слід- ства та суду, або коли обраний ним заход командір частини визнає за малий, то може прохати слідчого суддю замінити обраний заход перешкоди в межах за- кону на більш тяжкий, зазначивши підстави такого про- хання. Як що слідчий суддя бачить перешкоди, що до задоволення цього прохання, то не згоджуючись на нього, подає про це до Вищого Військового Суду. Коли ж командір частини визнає, що вжитий слідчим суддею заход не відповідає, завдяки своїй суворості, умовам, зазначеним в 476 арт. цього статуту, то, не пиняючи ви- конання обраного слідчим суддею заходу, доводить про це до відома військового прокурора, або його товари- ша. 481.Суприти цивільних осіб та осіб, приналежних до війська, що їх обвинувачується в карних вчинках, вживається заходи перешкоди ім ухилитися від слід- ства й суду на підставі 416-431 арт.арг.Статуту Кар- ного Судового Поступовання. VII. ПРО ВИЙСЬКИХ ТА ПЕРЕСЛУХ СВІДКІВ. 482. Свідків переслухується на місці провадження слідства, крім тих випадків, коли з причини хвороби чи з інших причин, що перешкоджують явитись на слідство, буде потрібним /448 арт/ переслухати їх в місці перебування, або коли слідчий суддя вважатиме це більш зручним. 483. Якщо треба переслухати багато свідків, що мешкають в одному районі, то пересліх їх провадиться в кожному разі в тому місці, де вони перебувають. Учнів пансіонових шкільних закладів переслухується в цих закладах. 484. Свідків з військовиків, що перебувають на чинній службі, викликається на слідство через іхне начальство, а інших свідків - в дорозі, зазначеній в 377-385 арт. арт. Статуту Карного Судового Поступовання. Особи, які займають штатні посади в акредитованих при Уряді України дипломатичних місцях чужоземних держав і не являються Українськими громадянами, закликаються до подання свідчень Слідчому Судді та в судових засіданнях окремими листами на ім'я Міністра Закордонних Справ." 485. Осіб Військової офіції, що їх викликається на слідство чи на суд, яко свідків, висилається туди нагайно, за винятком випадків, коли через особливі причини не буде змоги замісць них поставити до виконання службових обов'язків інших осіб. 486. В кожному окремому випадкові, коли військові командири визнають за необхідне не звільняти потрібного свідка, вони повинні повідомляти про це своє безпосереднє начальство і слідчого суддю, докладно пояснюючи причини, що спонукали їх до того. 487. У воєнний час або при оголошенні якоїсь частини війська на воєнному стані, при утихомиренні непорядків чи повстань в Республіці, питання про те, чи можна чи не мож- на відпускати свідків з військовиків на слідство чи на суд безуперечно залежить від розсуду їхнього безпосереднього начальства. 488. Для явики свідків призначається, по змові, час, коли вони вільні від праці чи від виконання обов'язків служби. 489. Про свідка з військовиків, що не явиться не до- вільши про законні причини, зазначені в 445 арт. цього статуту, слідчий суддя повідомляє безпосереднє началь- ство цього свідка. 490. В разі неявки свідка в цивільних осіб, що не дове- де про законні причини, зазначені в 388 арт. Статуту Карного Судового Поступовання, слідчий суддя накладає на нього грошову кару не більше як 10.000 гривень і надсилає йому другу оповістку. Коли-ж і після того свідок цей не явиться в термін і не подасть про закон- ні причини неявки, то його приводиться до слідства. 491. Як що свідок з цивільних осіб, на якого накла- дено за неявку до слідства грошову кару, подасть за два тижні, після дня обяви йому про накладену кару, посвід- ку, що він не міг явитися через уважливі причини, то слідчий суддя звільняє його від кари. 492. Свідків переслухується негайно, як тільки во- ни прибудуть. В разі якої-небудь перешкоди, що до пере- слуху протягом 12 годин після явки, причини цього за- значається в протоколі, з якого копію видається свід- кові на його вимогу. 493. Під час досудного слідства свідків підводить- ся під присягу лише в таких випадках: 1/ коли свідок зібрався їхати в далеку дорогу і з поверненням може забаритись; 2/ коли свідок в такому стані хвороби, що загро- жую Його життю, і З/коли свідок живе так далеко від місця провад- ження суду, що йому досить утрудливо буде прибути на суд. ПРИМІТКА: коли свідок належить до ісповідання, віроучення, чи переконання що не допускає присяги, то замість присяги дає обітницю сумлінно показать усю правду. 494. За винятком випадків, що їх зазначено в по- передньому 493 артикулі, слідчий суддя не бере від свідків присяги, але попереджує їх, що на суді їх мо- же бути переслухано під присягою і вияснює їм необ- хідність говорити правду, зо всім сумлінням. 495. Відбираючи від свідків присягу та відсторо- нюючи від переслуху під присягою, а також увільняю- чи деяких осіб зовсім від свідчення, слідчий суддя керується правилами про переслухи свідків на суді /833-838 і 841-846 арт.арт./ 496. Причину відсторонення засовує слідчий суд- дя навіть і в тому разі, коли свідка переслухується без присяги, щоб мати її на увазі під час переслуху на суді. 497. Свідків допитується кожного окремо, і як що буде потрібно, то спершу при відсутності винних та осіб, що є дотичні справи. 498. Запитання й відповіді мають бути короткі й ясні. Кожного свідка запитується про його відно- сини до осіб, що беруть участь в справі. 499. Акт переслуху, що відбувся не в присутності винного, прочитується йому. Винний має право запе- речувати свідчення, що їх подано проти нього, і про- сити слідчого суддю про поставлення свідків нових запитань. занитань. 500. Обставини, що їх нелодить винимий, запирсчую- чи зізнання свідка, повинні бути засовані, як що ма- ють істотне значення в справі. 501. В час переслуху свідків, що розмовляють не- врозуміло для слідчого мовою, а також, коли свідчен- ня відбирається від нимих, додержується приписів, що їх викладено в 462 і 463 арт. арт. цього статуту. 502. В разі потреби слідчий суддя може наново переслухати свідка. 503. Свідків зводиться на очі в тих випадках, ко- ди це необхідно для розяснення суперечності в їх- них свідченнях. 504. Свідчення свідків викладається таким же чи- ном, як і полсення винимих/456-457 арт. арт./. В про- токолі переслуху кожного свідка зазначається, як саме дав він свідчення без присяги чи під присягою. УПИТ ПРО ПЕРЕВІДУВАННЯ ЧЕРЕЗ МІСЦЕВИХ ЛЮДЕЙ. 505. Як що буде необхідно, для вияснення справи, зі- брати відомості про життя працю, зв'язки та поводження винимого, або як що цей останній пошелься в своїх свідченнях що до цього на місцевих людей, то слідчий суддя провадить на місці окреме перевідування через місцевих людей. 506. Перевідування про життя, зв'язки та поводжен- ня винимого з цивільних осіб чи військовиків, що не перебувають на чинній службі, провадиться порядком, що його зазначено в 456-466 арт. арт. Статуту Карн. Судового Поступовання. 507. Відомості про життя працю, зв'язки та поводжен- ня винимого в пійськовиків, що перебувають на чинній службі, абирається через начальство винимого, а в особ- ливо потрібних випадках і через роспитування місце- вих мешканців, порядком, якого зазначено в попереднім 506 артикулі, але що до поведінки та до обставин, що власне до служби стосуються, необхідно звертати увагу на атестацію начальства. IX. ПРО ПРОТОКОЛИ ДОСУДНОГО СЛІДСТВА. 508. Про кожну головну дію слідства списується окремо протокола. 509. Протокола складається так, щоб було достойно знати: хто, коли, де і які саме вчинив слідці дії, хто при тому був яко сторона, поняті, досвідчені люди, що цими діями виявлено, і які були зауваження та запере- чення осіб чи понятих, що брали в тому участь. 510. В протоколі про переслуханні зазначається: 1/ переслуханих осіб, а також тих, що були при пере- слуху яко сторони; 2/ відповіді переслуханих осіб, і 3/ зауваження винимого або його заперечення в час переслуху свідків. 511. Протокола підписують всі зазначені на почат- ку його особи. За неграмотних росписується, згідно зі словесним їхнім проханням, ті, кому вони доручать. 512. Протокола прочитується всім особам, що повин- ні його підписати. Коли хто-небудь з них не захоче, чи не може підписати, то про причини цього пояснюється в протоколі. 513. Крім випадків, точно зазначених в цьому стату- ті, окрім і постанови слідчого судді складається лише тоді, коли це необхідно для полісення руху слідства або розпорядків слідчого судді. 514. В постановах зазначається як час іншо- го складання, так і законні приводи та підстави для дій, що їх вживається відповідно слідству. 515. Підчисток в протоколі та в постановах слід- чого судді не допускається, але очевидні виправки та доповнення можна робити, в тим одначе, щоб про такі виправлення і доповнення було зазначено перед під- писом протоколу чи постанови. 516. На прохання осіб, що беруть участь в справі, слідчий суддя видає їм копії протоколів та постанов: виннимому неплатно, а приватному обвинувачеві чи ці- вільному позовникові за встановлену плату. Х. ПРО ЗАКІНЧЕННЯ СЛІДСТВА 517. Після скінчення слідства слідчий суддя дає для ознайомлення винному, як що він того прохає, слід- чу справу /463 арт. і прим. / Коли винного не має на міс- ці проведення слідства, то згадане ознайомлення робить- ся або через найближчого до місця перебування винимо- го слідчого суддю або через начальника, в розпорядимос- ти якого винний перебуває. Після ознайомлення слідчо- го справою, винного запитується: що бажає він для сво- го виправдання, додати. Після скінчення слідства про малолітніх від 10 до 17 року, додержується припису, викладеного в 476- арт. Статуту Карного Судового Поступо- вання. 518. Як що винний пошлеться на які-небудь нові обставини, то слідчий суддя повинен перевірити ті з них, що можуть мати вплив на вирішення справи. 519. Після того слідчий суддя обявляє всім, що беруть участь в справі командирив частини, до якої належить винний, що слідство закінчене, і пересилає всю справу до військового прокурора. 520. Судовий слідчий після скінчення досудного слідства про переступи та провини військовиків, пересилає слідчу справу, як що справа не підсудна цивільному судові, до військового прокурора. 521. Досудні слідства про карні вчинки осіб, що їх віддається під суд з постанови Надвичного Суду, подається, до відповідного Прокурора, того суду. 522. Папери, що дотичні слідства, підшиваються в порядкові часу складання чи одержання, занумеровуються, зав'язається на аркушах і пронумеровується за печаткою слідчого судді. Цим паперам складається реєстр, де вказується на якому аркуші справи де й що знаходиться. XI. ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ УРЯДОВИХ ОСІБ, ВІЙСЬКОВИХ УРЯДОВИХ ОСІБ ТА СУДОВИХ ЛІКАРІВ ЩО ДО СЛІДЧИХ ЧИННОСТЕЙ. 523. Судові лікарі цивільної офіції, поліцейські урядові особи, волостні та сільські начальники за занедбання та непорядки що до військової слідчої частини підлягають такий-же відповідальності і таким же чином, як це зазначено в 483–490 арт.арт.Стат.Карн.Зудового По- ступовання. Про всі такі занедбання та непорядки слідчий суддя повідомляє прокурора місцевого окружного суду. 524. Про всі занедбання та непорядки під час слідства з боку військових лікарів і взагалі військових урядових осіб, слідчий суддя доводить до відома військового прокурора та їх безпосередніх начальників. На- чальники вимагають від винних пояснення і чинять на- лежний розпорядок або про покарання в дорозі діс- ціплінарній або, у важливих випадках, про порушення карної справи. XII. ПРО ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ ВЗАГАЛІ. А. Порядок подання скарг. 525. Особи, що беруть участь в справі, мають право подавати скаргу на кожну слідчу дію, що нарушає або зменшує їхні права. 526. Свідки, досвідчені люди, поручителі, поняті та інші особи, що їх закликається до слідства, можуть подавати скаргу лише на утиски, яких було вчинено проти них самих під час слідства. 527. Скарги на дії слідчого судді, які він вчинив сам своєю владою або з вимоги військового прокурора чи його товариша, подається до Вищого Військового Суду. 528. Скарги можуть подаватись і до перенесен- ня справи в суд. 529. Скарги можуть бути на словах і на пісмі. Скарги на словах вписуються до протоколу. 530. Винному, що його взято під арешт, коли він забажає подати скаргу, дається всі необхідні для то- го засоби. 531. Кожну скаргу, для внесення її по належності, подається тій урядовій особі, дії якої оскаржено. 532. На вимогу особи, що подала скаргу, видається їй росписку в принятті скарги. 533. Подану скргу, в належними що до неї пояснен- ня, повинно протягом трьох днів після подання надіс- лати по належності. Якщо скаргу подано на позбав- лення волі, то її надсилається по належності протя- гом одної доби. 534. Подання скарги до розв'язання її ні в якому разі не спиняє ні проведення слідства ні виконан- ня окремих слідчих дій. 6. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СКАРГ ТА ПОДАНЬ ЩО ДО ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДНОГО СЛІДСТВА. Ферасанов 535. Після скарги з поясненням до неї, суд присту- пає до розв'язання її не далі, як в перший урядовий час в розпорядці колегії. 536. Суть скарги і всі дотичні до неї відомості доповідає голова суду, чи з його доручення, військо- вий суддя. 537. При розв'язанні скарги вимагання надсилки від слідчого судді слідчих актів допускається лише в тих конечних випадках, коли без цього неможливо обмірку- вати внесеної скарги. 538. Особам, що внесли скаргу, дозволяється давати на суді словесні пояснення, якщо вони прибули в суд. 539. Перед розв'язанням скарги вислухується висно- вок військового прокурора. 540. Винесену по скарзі постанову записується до протоколу, в якому зазначається ті заради, що їх було взято судом для розв'язання її. 541. Коли після розгляду скарги, суд визнає за необ- хідне передати роспочате слідство іншому слідчому судді, то в постанові визначається, в поясненні причин, слідчі дії, що їх визнано не дійсними і що їх має бу- ти поновлено. 542. Винесену судом постанову оголошується осо- бі, що подала скаргу, і виконується негайно. 543. Особа, що подала скаргу, може прохати про видачу їй копії постанови. Це прохання повинно бути задоволено протягом трьох днів. 544. Пропозиції військових прокурорів, а також подання військових командирів та слідчих суддів, роз- глядає суд порядком, до його зазначено вище, що до розгляду скарг на слідчі дії. ЧЕТВЕРТИЙ ВІДДІЛ. 545. Військовий прокурор, одержавши досудне слід- ство, повинен розглянути його і обміркувати: 1/чи належить справа до компетенції військової судової влади; 2/чи переведено слідство з належною повнотою, і 3/чи належить винному віддати під суд, чи спра- ву можна закінчити у дисциплінарній дорозі та чи може бути справу закрито чи припинено. 546. Справу, що виникла з приватного обвинувачен- ня, не виключається з компетенції військового проку- рора, якщо слідством виявлено такого карного вчинку, що належить до переслідування з уряду. 547. В разі значної неповноти переведенного слід- ства, що не дає можливості скласти докладно висновок про суть справи, військовий прокурор має право або вимагати додаткових відомостей, або повернути спра- ву для доповнення слідства. 548. Як що при розгляді якого-небудь карного вчинку виявилися протизаконні діяння осіб, що не брали участи в тому карному вчинкові, то це не може бути приводом до повороту справи на доповнення, але мусить бути предметом окремого слідства. 549. Прокуророві забороняється під загрозою зако- ної відповідальності спиняти рух справи для доповнен- ня несутьовими відомостями. 550. Як що при збігу переступів більш тяжкого з них уже дослідувано, а для виявлення обставин менш тяжкого переступу потрібно довгого часу, то скінчене про про більш тяжкий переступ слідство треба виділити і дати йому дальший рух. 551. Як що карний вчинок заподіяв де-кілька осіб, то хоч би де-які з них і не були ще відомі або роз- шукані, слідству про тих винних, що про них всі обста- вини засовано, дається дальший рух. 552. Військовий прокурор повинен дати законний рух кожному слідству на протязі тижня з дня одержання справи в мирний час і на протязі трьох день у воєн- ний час. 553. Військовий прокурор не може своєю владою змінити порядок підсудності справи, хоч би вона й набрала незаконний напрямок, ні закрити, або припи- нити слідство в причини безпідставности обвинува- чення або з інших законних причин, ні поділити пред- мети розсліду, що мають між собою взаємок, але свій висновок про це пропонує Вищому Військовому Судові. 554. Висновок прокурора про віддання винного під суд викладається в формі акта обвинувачення. 555. Акт обвинувачення складається на підставі тих відомостей, що їх здобуто під час переведення досудного слідства чи перевідування. 556. В акті обвинувачення повинно бути визначе- но: 1/подію, що містить в собі ознаки карного вчинку; 2/час і місце заподіяння карного вчинку, оскіль- ки це відомо; 3/ранг, імя, по батькові та призвище винимого; 4/суть доводів і висвідчень, зібраних всправі про- ти винимого; 5/визначення врідно а законом, якому саме перес- тупу відповідають ознаки дієння, що розглядається. 557. До акту обвинувачення прокурор прикладає реєстр осіб, яких на його думку повинно викликати на судову росправу. 558. Як щобудь-який справі, або в справах, що ма- ють між собою тісний зв'язок, прокурор визнає, що одно діяння винимого підпадає судові, а інші діяння су- дові не підпадають, або коли в одному й тому-ж пере- ступі обвинувачується де-кілька осіб і одних з них віддається під суд, а про інших належить справу за- крити чи припинити, то акт обвинувачення та висновок по інших предметах справи пропонується судові одно- часно. 559. Акт обвинувачення або висновок про закриття чи припинення карного переслідування прокурор про- понує Вищому Військовому Судові. 560. Прокурор разом з актом обвинувачення або ви- сновком про закриття чи припинення справи, викладає свою гадку що до заходів перешкодження винимому ухи- литися від суду, як що визнає необхідним змінити чи вне- сти який небудь уже вжитий для цього захід. 561. До пропозіції прокурора про дальший рух справи прикладається все слідство в оригіналі, хоч би прокурор гадав дати дальніший рух цьому слідству лише що до важливійшого карного вчинку винимого, або лише що до присутніх співучасників в переступі чи в провині. Одночасно з внесенням акту обвинувачення до суду військовий прокурор робить в нележних випадках розпорядження, щоб підсудимих, що їх тримається під арештом, було переведено в те місце, де має бути судова розправа. 562. В справах, що їх проводиться порядком приватного обвинувачення, акт обвинувачення замінюється скаргою приватного обвинувателя. 563. Якщо прокурор подав висновок про закриття справи, то Вищий Військовий Суд розглядає слідство лише про тих осіб, що їх притягнуто до відповідальності. В разі Суд непогодиться з висновком прокурора про закриття справи, то справа подається до Надвішного Суду. 564. Про закриття з постанови суду справу вивішується на дверях суду оголошення. 565. На постанову суду про закриття справи особи покривджені від карного вчинку і військові командири, що порушили карну справу, мають право протягом місяця з дня оголошення постанови, подати скаргу до Надвішного Суду порядком, встановленим для часткових скарг. 566. Внесення акту обвинувачення в суд є чин віддання під суд винимого. Одночасно з внесення акту обвинувачення про це сповіщається військового командира для оголошення в наказі. 567. Винний має право оскаржити віддання його під суд на протязі сьоми день з часу одержання копії акта обвинувачення. Оскаргу розглядається в розпорядчій колегії або в тому-ж суді, в який внесено акт обвинувачення, за виключенням судді, що йому доручена розправа, або в найближчому сусідньому Вищому Військовому Суді. Винному або його оборонцеві дозволяється давати свої пояснення. ПЯТИЙ ВІДДІЛ Порядок переведення справ у Військових Судах. I. Підготовчі до судової розправи розпорядження. 568. Після одержання скарги, повідомлення, чи іншої заяви або перевідування, голова Військового Суду негайно обмірковує питання про напрямок справи і постановляє. а/або про приняття справи для переведення у Військовому Суді, як що визнає її підсудною цьому судові; б/або про передачу справи, коли вона не є підсудною Військовому судові, на законну підсудність, чи на розпорядок командира в дисциплінарній дорозі; в/або про необхідність перевідування, чи доповнення його; г/або про закриття справи, коли винний умер, або помирився з покривдженням, як це дозволяється законом, або йому даровано вину загальною або частковою амністією, а також коли вчинок задавнено, або коли в справі немає карного вчинку, чи не виявлено винного. 569. Як що голова Військового Суду після одержання справи, підсудної цьому судові, знайде, що її з причини вибуття винного в частині, або пересунення частини у воєнний час, або через інші причини, з більшою зручністю може бути розглянуто в іншім Військовім Суді, то перепроваджує її до відповідного суду. 570.Коли голова Військового Суду складе постанову про закриття справи, то повідомляє про це особу, заклад чи інституцію, якими було порушено справу. Цю постанову вони можуть оскаржити до Вищого Військового Суду. Скаргу подається через Військовий Суд на протязі тижня з дня одержання повідомлення про постанову. 571. Прийнявши справу до переведення, голова Військового Суду негайно повідомляє командира частини, щоб він про це оголосив в наказі по частині і надіслав до суду відомості, яких зазначено в 294 арт. цього статуту, якщо їх не було прикладено до справи. 572. Оголошення в наказі про прийняття справи для розгляду у Військовому Суді, до набрання присудом законної сили, не потягає для винного жадних наслідків, які б обмежували його права по службі; він лише не може бути тимчасовим членом військового суду. 573. В карних справах, що їх, не підстави закону може бути порушено не інакше, як скаргою покривдженого переступом, і що їх дозволяється закривати замиренням, голова Військового Суду негайно переводить попередню розправу, щоб присогласити до замирення. 574. В разі замирення покривдженого в винним, складається про це акт, в якому зазначаються умови замирення. Акт прочитується і підписується сторонами. Після цього справу закривається з постанови Голови суду. 575. Коли до замирення не дійшло, то справи дається належний рух. 576. Після прийняття справи до розгляду в Військовому Суді, голова, на підставі відомостей, які є в справі, складає реєстр свідків, свідчення яких хоче потрібно для вияснення справи на суді. 577. З часу приняття справи до розгляду у Військово- му Суді винний має право знайомитися со всією справою, про що голова суду попереджує винного,викликаючи його до суду. 578. Винний має право подати до суду звіту про вик- лик додаткових свідків та про обраного ним оборонця. 579. Свідків, що їх вказали сторони, викликається до суду, як що про них заявлено зазначу; сторони можуть та- кою запрохувати свідків безпосередньо на судове засі- дання. 580. Як що викликається срідків, що мешкають далі, як 25 верст від місця судової розправи, і в справі не має інших свідчень, то голова суду може постановити про переслух їх на місці їхнього мешкання. Доручення про переслух дається або голові Військового Суду в місці служби свідків, або відповідному місцевому су- ді. 581. У військовому районі театра воєнних дій до- пишувати й викликувати свідків, що мешкають по-за міс- цем судової розправи, не обов'язково, як що зносинам з ними перешкоджують воєнні обставини. 582. Винний може обрати собі за оборонця всякку особу обох полів, якій закон не забороняє заступити в судо- вих правах. 583. Після виконання дій, яких зазначено в поперед- ніх артикулах, голова Військового Суду, зважаючи на час, потрібний для прибуття викликаних на суд осіб,призна- чає день і годину судової розправи, про що й повідом- ляє командира частини, для оголошення в наказі по час- тині і сповіщає всіх осіб, що їх викликається на засі- дання. 584.Комендір частини, урядові особи адміністративної офіції, а також покривджені, можуть підтримувати на суді виникші з інших повідомлень і скарг обвинувачення, або персонально, або через представників. 585. Підтримувати обвинувачення на суді можуть доручити: 1/ комендір частини - кому-небудь з підлеглих йому осіб; 2/ урядові особи адміністративної офіції - уповноважені ними особи; 3/ покривджені - одній з осіб, яких допускається до оборони у Військових Судах. 586. Представником обвинувачення на суді не має права виступати особа, що підлягає винимому. 587. Уповноваження підтримувати обвинувачення може бути дано в наказі, в листових повідомленні, або в словесній заяві на судовім засіданні. 588. Крім сторін та свідків, що беруть участь в справі, на судове засідання викликається досвідчених людей, коли для розяснення обставин справи потрібні спеціальні знання або досвід, а також перекладчики і товмачі. 589. Виклик на суд військовиків переводиться через військове начальство, а інших осіб оповістками через місцеву владу. 590. В оповістці, яку підписується головою суду, повинно бути докладно вказано, кого саме викликається, на коли, куди, в якій справі, а також наслідки неявки. II. УМОВИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ. 591. Військовий Суд розглядає справу устно і при- людно.Сторонні особи можуть бути на судове засідан- ня, в кількості, яка може розміститись в помешкан- ні суду і не заважатиме правильному ходові судо- вих дій; недолітнім до 17 року перебування на су- дових засіданнях забороняється. 592. Двері судового засідання може бути за- чинено для сторонніх осіб з постанови суду, або на час окремих судових дій, або на весь час рос- прави, якщо суд знайде, що прилюдний розгляд справи зневажає моральне або релігійне почуття, або ж якщо зрідно з заявою одної зі сторін визнає, що прилюдний розгляд справи, в огляду на тяжину та характер нанесеної образи, ставить покривдженого в надзвичайно тяжке становище. 593. До слухання справи при зачинених дверях допускається командір частини, а також інші особи по вказівці сторін, в кількості не більше, як три особи з кожної сторони. 594. Суд розглядає кожну справу по можливос- ті в одному засіданні, не перериваючи його для роз- гляду інших справ. Якщо суд на законних підставах визнає за необхідне перервати засідання на більш- меньш довгий час, то має право під час цієї перер- ви розглядати і інші справи, але в такому разі при- пинену справу, після відновлення засідання, розгля- дається з самого початку. 595. Обвинувачатель та винний, разом з іншими представниками сторін, що беруть участь в справі, і мають при розгляді справи однакові права. 596. Особа, яка потерпіла від карного вчинку, в разі заяви до відкриття судового засідання про домагання взнагороди за якоду та втрати, що стали- сл через карний вчинок, визнається за цівільного пововника і користується правами, наданими сторо- нам, що беруть участь в справі, по всіх предметах, які стосуються до цього позову, хоча б вона й не виступала на суді яко обвинитель. 597. Сторони мають право: а/ подавати доводи; б /відстороняти в законних причин свідків і до- свідчених людей, ставити їм, з дозволу голови су- ду питання, вказувати на суперечність в свідчен- ня свідків і прохати, щоб свідків було внову пе- реслухано в присутності або нарівно один від од- ного; в/робити зауваження і давати пояснення на кож- ну дію, що переводиться на суді, і г /спростовувати аргументи і міркування супро- тивної сторони. 598. Право приконешного слова як по суті спра- ви, так і по кожному суперечному питанню, належить завжди винниму, або його оборонцеві. 599. Сторони і всі особи, що їх переслухуються хв- суді, свої зізнання і пояснення дають, столич і ввертаючись до суду. ІІІ. Відчинення засідання та порядок розгляду справи. 600. В призначену для заслухання справи годи- ну, голова суду, пересвідчившись про присутність судів і секретаря, відчиняє засідання, оголошує, яку справу має розглядатись та пропонує стороннім осо- бам зайняти призначені для них в салі місця. 601. Голова суду перевіряє, хто прибув на засідан- ня для участі в справі, яко сторона, і упевнюється осо- бі винимого, а також і в тому, чи мають представники сторін відповідні уповноваження. 602. Винний повинен прибути на судове засідан- ня персонально, хоча б мав оборонця. Невик його потя- гає за собою відкладення справи, і як що він не сповіс- тить суд до відкриття засідання про законні причини наявки, суд, постановляючи про відкладення справи, має право дати розпорядок, щоб винимого було приведено на наступне засідання. 603. Постанову суду про приведення винимого на за- сідання виконує командир частини, в якій перебуває на службі винний. 604. В разі неявки оборонця, суд може відкласти роз- гляд справи, як що винимий, не маючи змоги запрохати дру- гого оборонця, буде просити про відкладення справи. 605. В справах, що їх може бути порушено не інакше, як зр скарги покривджєного, невик обвинувателя при- мушує суд відкласти розгляд справи лише в тому разі, коли причина неявки законна, і як що обвинуватель, який не прибув через таку причину, буде прохати суд до від- чинення засідання, відкласти справу. 606. Неприбуття на засідання обвинувателя в інших випадках, а також неявка цивільного пововника, не стає на перешкоді для заслухання справи. В справах про карні вчинки, то сполучені зі шкодою для скарбового, пол- кового чи сотенного майна, питання про відшкодування не виключається з розгляду Військового Суду; у всіх же інших справах неявка цивільного пововника, потягає за собою виключення цивільного позову з розгляду у Військовому Суді 607. В справах, що можуть кінчатись замиренням, неповна обвинувателя, або його повірника, без законних на те причин, вважається за зечення від обвинувачення і тягне за собою закриття справи. 608. Голова суду вияснює, чи явились на засідання всі викликані свідки по справі, перекладчики та товариші і, як що не всі явились, то хто саме і через які причини. 609. Законні причини невиявки осіб, що їх викликано на засідання, зазначено нижче в 800 артикулі цього статуту. 610. Крім випадків, зазначених в арт. 800 цього статуту, законною причиною невиявки свідків, досвідчених людей, перекладчиків і товаришів, вважається мешкання їх у далі від місця, де розглядається справу, як 25 верст, або в такому місці, звідки вони без особливих перешкод не можуть явитись на судову росправу. 611. За невиявку без законних причин на свідків, досвідчених людей, перекладчиків і товаришів накладається, а постанови суду, грошове стягання на прибуток державної скарбниці не більше, як 10.000 гривень, залежно від важливості справи та достатків неприбувшого. 612. Як що в наслідок невиявки без законних на те причин винимого, свідка, досвідченої особи, перекладчика або товариша, довелося відкласти засідання, то суд накладає на нього також і виплату втрат, що через відкладення справи сталися для викликаних на суд особам. 613. Особа, яка на протязі двох тижнів з дня обявлення постанови суду про накладене на неї, згідно з 615 і 616 арт. арт. цього статуту, стягання подасть варті уваги пояснення про причини своєї невиявки, увільняється судом від грошового стягання і від виплати втрат, що сталися, завдяки відкладенню засідання. 614.Як що не всі викликані свідки, досвідчені люди, перекладчики або товмачі будуть присутні, то суд, вислухавши пояснення сторін, про те, чи можна розглядати справу без осіб, що не явились, виносить постанову або про відкладення засідання по справі, або про розгляд справи, не важаючи на нявку де-яких зо згаданих осіб. 615. На випадок відкладення засідання через нявку кого небудь зі свідків, свідчення яких має істотне в справі значення, суд дає розпорядок про поновлення виклику неприбувшого свідка. 616. Як що не являться досвідчені люди, перекладчики та товмачі, то суд має право замісць них викликати других осіб. 617. Свідків, що не явились через хворобу, старість або довгочасну відлучку з місця мешкання, наново не викликається. Як що ж іхніх свідчень в справі нема, а вони будуть визнані судом конче потрібними для правильного вирішення справи, то суд дає розпорядок про переслухання їх в місці мешкання по тим питанням, які суд поставить. Переслух свідків, що мешкають в тій місцевості, де перебуває суд, провадиться головою Військового Суду, а в інших випадках додержується порядку, встановленого в 482 арт. цього статуту. 618. Сторони сповіщаються про час і місце переслухання свідків по-за судом і мають право бути при всіх цих переслухах та користуються правами, яких надано їм в 597 арт. цього статуту, але присутність сторін, рахуючи в тому й винимого, не обов'язкова. 619. Як що викликаний удруге свідок знову не прибуде, то справу не відкладається, але ж неприбувший без законних на те причин свідок підлягає стяганню згідно з 611 арт. цього статуту. 620.як що викликані на засідання суду особи явились, або як що неявка їх не спричинилась до відкладення за- сідання, то суд приступає до розгляду справи по суті. 621.Після засування виннимому суті та підстав обвину- вачення, голова суду запитує його, чи визнає він себе вин- ним в карних вчинках, яких Йому закидаться. 622.Винному, який визнає свою вину, голова, і, за його дозволом, судді безпосередньо, а особи, що беруть участь в справі, через голову суду, ставлять питання, що стосують- ся до обставин заподіяного ним карного вчинку. 623.Як що признання виннимого не викликає ніякого сум- ніву, і як що ні судді, ні сторони не будуть вимагати даль- шого розслідування обставин справи, то суд переходить до заслухання приконешних промов сторін. 624.Мовчання виннимого не повинно вважатись, що він признає свою вину. 625.Як що винний не признає себе винним, або як що його признання викликає сумнів, то голова суду запрошує до сали засідань усіх прибувших свідків по справі, досвідче- них людей, перекладчиків і товмачів і ставить кожному з них попередні питання для визначення його особи і відно- син до сторін, а після того запитує сторони, чи не має у них яких-небудь заперечень проти допущення свідків та досвідчених людей до переслуху, а перекладчиків та товма- чів до виконання своїх обов'язків. 626.Не можна ставити за свідків: 1/ божевільних та причинних; 2/ духовних осіб що до того, в чому їм признавалися на сповіді; 3/ присяжних адвокатів та інших осіб, що виконували обов- язки оборонців виннимих що до того, в чому їм признавались віродавці під час переведення про них справи. 627. Жінка, або чоловік винної особи, родичі її пря- мого коліна, а також її рідні брати та сестри можуть відсторонити себе від свідчення. 628. Не може бути переслухано, якщо свідка особу, що виконує в тій-же справі обов'язки обвинувателя, якщо тільки він не виступає в цій справі, яко покривджена особа, або що виконує обов'язки оборонця винимого, або заступника обвинувателя чи цивільного позовни- ка. 629. Про причини відсторонення свідків від свідчень суд не робить досліджування, але обґрунтованність чи необґрунтованність відсторонення визначається на під- ставі відомостей, що маються в справі, після поданих сторонами доводів та заяв осіб, що їх відстороняється. 630. Свідки, досвідчені люди, перекладчики та товма- чі присяги не дають, але дають обітницю виявити усю правду по щирості, при чому голова суду перестерігає їх, щоб вони, забувши про яку-б то було ворожість, друж- бу або страх, говорили лише одну правду, не збільшую- чи і не зменшуючи відомих їм обставин, а оповідаючи про все так, як воно було, а також нагадує їм про відмо- відальність за кривосвідчення. 631. Після цього голова суду пропонує всім свід- кам перейти до окремої кімнати і не виходити звід- ти до виклику їх на переслух. Він вживає заходів, щоб перешкодити змові свідків між собою. 632. Довідні речі, що можуть стати в допомозі для виявлення переступу або-ж для викриття чи виправдан- ня винного, повинно бути внесено в салю засідання і покладено перед суддями, як що цьому не перешкоджа- тиме розмір або якість річей. 633.Довідні речі, після огляду їх суддями, показують- ся сторонам. 634.Свідків переслухується по-одинці. Спершу вислу- хується покривдженою від переступу, а після нього свід- ків, що ізберегають обвинувачення, потім свідків, яких виставив винними, як що додержуванню зазначеного поряд- ку не станеться яких-небудь перешкод. 635. Після переслухання кожного зі свідків та досвід- чених людей, голова суду запитує сторони, чи не бажають вони заперечити на що-небудь в вислуханого свідчення, поставити які-небудь питання, або дати які-небудь пояс- нення. 636. Питання свідкові ставить спершу та сторона, згід- но з заявою якої його викликано на розправу, а потім вже й супротивна сторона. 638. Кожна сторона має право перепитувати свідків для розяснення відповіді, яку подано на запитання супротив- ної сторони. 638. Свідок не має права відмовлятись давати відпові- ді на питання, що мають виявити суперечність в його свід ченнях або неподібність їх до відомих обставин, або до свідчень інших свідків; але він не є обовязаний відпо- відати на такі питання, що висвідчують його в якому- небудь карному вчинкові. 639. Якщо відповідь на запитання сторін не дає змо- ги докладно засувати суть свідчення, то голова, або, за Його дозволом, судді можуть ставити свідкові додатко- ві питання. 640. Кожен свідок може бути перепитаний в присутнос- ті інших свідків та зведений з ними на-очі. 641.Кожному свідкові показується довідні речі,що дотичні суті його свідчення. 642.Як що буде потрібно вивести винимого в засідан- ня в наслідок вчиненого ним бешкету або шуму,то,після повороту його знов на засідання,голова суду повинен повідомити його докладно про все,що відбулося під час його відсутності. 643.Не забороняється вичитувати в судовим засідан- ні записаних свідчень свідків,яких не викликано вгід- но з 581 арт.цього статуту,або свідків,які хоч і одер- жали завчасу оповістки,але не явились в законних при- чин,як що про це будуть прохати сторони,а також,як що суд сам визнає це потрібним. 644.Крім того,дозволяється вичитувати документи та виписки,що є в справі,або що показано чи подано сторо- нами та свідками,як що суд визнає,що означені докумен- ти стосуються до справи та що їх повинно взяти на ува- гу при вирішенні справи. 645.Після прочитання кожного з записаних свідчень свідків,а також і документів,зазначених у попередньо- му 644 артикулі,голова суду пропонує винимому та ин- шим,що беруть участь у виясненню справи,особам дати свої пояснення. 646.Як що суд,в власного розсуду,або після заяви сторін,визнає,що для правильного вирішення справи кон- че потрібно переслухати особу,що не викликана на суд, яко свідок,або перевести огляд,освідування,трус або виймання,то постановляє про виклик свідка на суд,або про переслух його на місці мешкання,а також про пере- ведення огляду,освідування,трусу чи виймання.Переслух свідків на місці їхнього перебування переводиться по- рядком,вказаним в 617 арт.цього статуту. 647.Огляди, освідчування, труси та виймання в косар- нях, лагерях та інших місцях, що підпорядковані війсь- ковому начальству, переводиться на очах найближчого начальника того місця, або кого-небудь з його призна- чення, судом у повному складі його, або одним з членів його, як що ці чинності відбуваються в тім місці, де проводиться суд, в противному разі-Військовим Судом, того місця, де потрібно перевести зазначені чинності. 648. На трус або виймання закликається власника будинку або помешкання, а коли його нема, то його жін- ку, або кого небудь зі старших домашніх осіб. 649. Сторони можуть бути присутніми при переведен- ню цих дій і користуватись правом, яке надається їм, згідно 597 арт. цього статуту, але яка їх не обовязко- ва. 650. Огляди, освідчування, труси та виймання, крім ви- падків дуже негайних, переводиться в день. 651. До участі в оглядах та освідуванні, як що для докладного зрозуміння обставин, що трапляються в спра- ві, потрібні спеціальні знання або досвід в науці, ремеслі, штучі, промисловій або якій-небудь праці, може бути закликано досвідчених людей. 652. Для огляду та освідування ушкодження, наслід- ків насильства і стану здоровля особи, що потерпіла від карного вчинку, або від самого винимого, запрошу- ється найближчий військовий лікар, а як що його не- ма-то всякий інший лікар. 653. Досліджуючи рани, побої, каліцтво, насильство, ушкодження здоровля та подібні наслідки від карних вчинків, лікар по амозі визначає: 1/характер ушкодження і вплив його на здоровля особи, що її оглядається; 2/ способи, яких вжито при насильстві та ушкодженні, і 3/ як давно заподіяно ушкодження. 654. При освідуванні жінок, яке сполучається з показу- ванням частин тіла, що звичайно закриті, ніхто, без згоди цих жінок, не може бути присутнім при тому. 655. Про знайдене при огляді так освідуванні, трусі чи вийманні складається акт по можливості на місці переве- дення цих дій. Все знайдене записується по черзі, як воно оглядалось і знаходилось, разом з поясненням присутніх при тому досвідчених людей і сторін. Акт підписують усі особи, що були при огляді, освідуванні, трусі чи вийманні. 656. Речі, що їх найдено при оглядах, тру сах і вийман- нях і що можуть бути придатними для виявлення карного вчинку та до викриття винимого, повинно по змозі доклад- но описати, з позначенням того, при яких обставинах та звідки їх взято, перенумерувати, скласти, припекчати і прилучити або ж доставити в суд для прилучення до справи, яко довідні речі. 657. Особам, що у них речі, яко довідні, дається в тому росписка. 658. Огляди, освідування, труси та виймання в місцях, яких не підпорядковано військовому начальству, переводить суд, або один з суддів, з відрядження суду при допомозі поліції. 659. В разі невиконання місцевою цивільною владою за- конних вимог Військового Суду, то Суд повідомляє про це місцевого прокурора цивільної офіції або його товариша. 660. В постанові суду про огляд, освідування, трус або виймання, повинно докладно зазначити, яку дію належить пе- ревести та обставини, що її викликають. Копію з цієї пос- танови передається тій особі, що у неї переведено огляд, освідування,трус,або виймання. 661.Освідування стану розуму винних,що виявили ознаки божевілля чи причини,або недужних припадків, що доводять до нестями,або повної непритомностипе- реводиться у Вищому Військовому Суді,або в Окружнім Суді цивільної офіції,як що цей ближче до Військово- го Суду. 662.У випадках,що їх зазначено в 646 арт.цього статуту,вирішення справи відкладається до одержання судом додаткових відомостей.Після одержання їх,роз- гляд справи роспочинається наново,як що склад суду змінився,або суд під час перерви почав розглядати иншу справу;в протинному разі розгляд справи продов- жується в тієї дій,на якій він перервався,але кожен з суддів має право вимагати відновлення де-яких дій або розгляду справи зпочатку. 663.Після розгляду вібраних по справі доводів суд вислухує приконешні пояснення сторін. 664.Сторони дають судові свої пояснення та запе- речення,додержуючись такого порядку:спершу обвину- ватель,потім цивільний пововник або їхні представ- ники,далі оборонець винимого і нарешті сам винний. 665.В справах,що їх роспочинається лише зі скриг та що їх можна закінчувати замиренням,голова суду на- гадує сторонам про можливість закінчити справу,за- миренням,і як що замирення відбудеться,Військовий Суд постановляє про закриття справи. 666.Як що під час розгляду справи суд побачить, що вона йому не підлягає,то обмеживши росправу до- кладним висуванням обставин,що показують на непід- леглість справи Військовому Судові,передає її на- лежимому судові. 637.На випадок виявлення під час розгляду справи нових співучасників судимого, що дозвиршив карний вчинок, суд має право або відкласти справу для спільного розгляду ії до всіх співучасників, або ж, продовжуючи розгляд справи що до тих осіб, супроти яких було спочатку заявлено обвинувачення, поставитись до виявлення нових співучасників згідно з 686 арт. цього статуту, як що відкладання справи може повести за собою довгу загайку в розгляді ії. IV. Постанова присуду. 668.Після вислухання сторін та остаточних пояснень винимого, судді виходять в окрему кімнату, а як що такої кімнати не має, то залишаються в салі засідання, запропонувавши поперед секретареві суду та всім присутнім особам, що не входять до складу суду, щоб вони вийшли із салі засідання. 669. До постанови присуду судді не повинні мати ні з ким ніяких зносин. 670. Литання про вину чи безвинність винимого суд розв'язує з власного внутрішнього переконання, основаного лише на сукупності обставин, яких виявлено під час судової росправи. 671. Постановляючи присуд, не повинно брати на увагу ніякого доводу, як що його попереду не було показано винимому та іншим особам, що беруть участь у виясненні справи. 672. Як що, під час обговорення в кімнаті наряд питання про вину чи безвинність підсудного, Військовий Суд визнає за необхідне засувати яку-небудь обста- вину в справі, через додатково переслухання свідків, або через яку-небудь іншу судову дію, то він не пос- тановляючи присуду, поновлює судову розправу, подержу- ючись вище встановлених правил та застерігаючи сто- ронам право подати додаткові пояснення що до знов переведених дій. 673.Суд видає присуд: а/або про виправдання винимого, якщо визнає, що вчинок, в якому його обвинувачувалося, не доведений, або не такий, щоб поставити Кому за вину, або незабо- ронений законом під загрозовою каря; б/або про увільнення винимого від суду, якщо його карний вчинок задавнівся або знято кару законом про амнестію, чи з іншої законної причини для закриття справи, і в/або-ж про покарання винимого, якщо доведено вин- ність його в такому карному вчинкові, який ставиться Йому за вину, і за який не можна увільнити його від карної відповідальності. 674.Увільнений від суду без означення його вини може прохати, щоб суд визначив його вину і ту кару, під яку він підляг-би, як би в справі не виявилося законної причини для закриття карного переслідуван- ня. 675.Такі прохання подається зараз після оголо- шення присуду. 676.Як що винимого визнано винним, то видається присуд про покарання його.Суд повинен визначити кару на певному ґрунті законів, але судові надається пра- во в огляд у на причини, що зменшують вину, зменьшити кару на один чи два ступні, переходячи при тому і до найблизьчого роду карі, якщо в законі не має ступня нижчого від встановленого за карний вчинок винимо- го. 677.Якщо вирішення питань про вину та кару, суд видає постанову ще й про інші наслідки карного вчин- ку та судової росправи, а саме: а/про речі, здобуті через карний вчинок і взагалі п/ро довідні речі; б/про винагороду шкоди, яку понесено тією чи дру- гою стороною, і в/про повернення судових витрат. 678.Речі, здобуті через карні вчинки, повертаєть- ся їх власникові, хоч би він і не зложив жадного по- зову; але довідні речі, що мають істотне значіння для справи, повертається не раніш, як після набрання при- судом законної сили. 679.Якщо річей, здобутих через карний вчинок буде домагатись яка-небудь третя особа, то суд на- дає суперечникам право упорядкуватися в цивільно- му суді. 680.Військовий Суд видає постанову про розмір відшкодування лише в тому разі, коли під час пере- ведення справи шкоду чи втрати певно зясовано; в противному разі Військовий Суд, визнавши право на відшкодування, надає покривдженому право стягти шкоду чи втрати в цивільному суді. 681.Виправданий присудом Військовий Суд має право на стягання винагороди за шкоду та втрати, що їх спричинено несумлінним обвинуваченням. 682.Обвинувачення визнається несумлінним, якщо винимий подасть про те прохання, і суд одноголосно визнає, що обвинувачення було роспочато без жадно- 683. Прохання про визнання обвинувачення несумлінним і вимога винагороди за шкоду та втрати, що виникли від такого обвинувачення, розглядається судом, якщо їх було подано раніше виходу суду джкімнати нарад для видання присуду; постанова про це в разі виправдуючого присуду, вписується в самий присуд. 684. В разі подання вимоги про винагороду за шкоду і втрати, що схинились від несумлінного обвинувачення, суд вирішує про відшкодовання, якщо сума заявленої вимоги не перевищує 100.000 гривень, і якщо суму втрати певно виявлено; в протилежному разі суд, признавши обвинувачення несумлінним, надає виправданому право доходити винагороди в цивільному суді. 685. Вимога признати обвинувачення несумлінним та винагородити за шкоду та втрати, що виникли від цього обвинувачення, не підлягає розгляду в Військовому Суді, що до осіб, які порушили карну справу за силою своїх службових обов'язків. Такі особи за несумлінне обвинувачення відповідають, як за службові карні вчинки загальним порядком. 686. Коли на судовій розправі виявляться обставини, що свідчать про заподіяння карного вчинку особою, проти якої не порушено карної справи, а також в тому разі, коли проти підсудного виникає нове обвинувачення, що не має зв'язку з попереднім, то Військовий Суд, не розглядаючи цих обвинувачень по суті, повинен скласти про них окрему постанову, якій дає належний рух порядком,зазначеним в 568 арт.цьо- статуту. 687.Присуд,що постановив Військовий Суд,коротко запиcує голова суду в революцію,яку підписують всі судді. 688.В революції суду зазначається: 1/рік,місяць і день,в які відбувалася судова рос- права; 2/склад колегії; 3/ранга,імення,по батькові,призвище та вик вини- мого; 4/суть присуду про вину чи безвинність винимого, про кару та інші наслідки карного вчинку,в доклад- ним зазначенням того вчинку,в якому визнано підсуд- ного винним,та законів,на основі яких постановлено присуд; 5/на кого покладається виплата судових витрат; 6/винагорода за шкоду та втрати; 7/кому повертається здобуті через карний вчинок предмети та довідні речі. 689.Негайно після підпису революції судді повер- тають в садо засідань,де прилюдно,в присутності ви- нимого голова суду оголошує присуд. 690.Як судді входять,всі присутні в салі засідань особи встають і вислухують присуд стоючи. 691.Виправданому винимому голова суду негайно обявляє,що його звільнено від суду. 692.Разом з оголошенням суті присуду,голова су- ду поленше, в який речінець та яким порядком може бу ти оскаржено присуд, а також про те, що особи, що ма- ють право оскарження,можуть на протягі двох днів, наступних за днем оголошення резолюції, просити про складання присуду в остаточній формі та про видачу ім копій з нього. 693. Присуд в остаточній формі складається і копію в нього видається на протязі трьох днів, наступних після подання про це галви. 694. В присуді в остаточній формі, крім згаданого в резолюції, зазначається: 1/ предмети обвинувачення; 2/ міркування суду, що до прикладання законів, а також пояснення про вину чи безвинність прописується без зазначення його підстав, і 3/ докладний виклад суті присуду, згідно з розумом закону. 695. Присуд підписується головою і членами суду, що його постановили. 696. У військовому районі театру воєнних дій присуду в остаточній формі не складається. Сторонам може бути видано копію з резолюції, як вони того просять. 697. Копію з присуду і з резолюції видається неплатно. 698. По кожній справі, що розглядається судом, секретар суду списує протокол судової росправи, в якому коротко записується: а/ час початку і скінчення справи, склад колегії, ранга, імення і прзвище винного та других осіб, що приймають участь в засуванню справи, а також предмет обвинувачення; б/ випадки неприлюдності засідання; в/виклик свідків, їх нявка та ії наслідки; г/відкладення росправи; д/вилучення і відсторона свідків, досвідних людей, перекладчиків і товмачів від переслуху; е/постанову суду про переслух нових свідків, пере- ведення оглядів, освідування, трусу, виїмання та про виправу документів; ж/накладення кари за порушення порядку під час засідання; з/пропозіцію про замирення покривдженого з вини- мим і умови, на яких воно счнклось. і/заллу сторін про складання присуду в остаточ- ній формі і про видачу копії з нього; к/взаєлі всі ини дії, що их переводилось на су- довий росправі, в такому порядку, в якому вои чинились, а також зауваження і заперечення сторін з приводу цих дій є коротким зазначенням складених судом по цих пред- метах постанов. 699. Суть пояснень винимого та свідчень свідків, пояснень досвідчених людей та заявлень осіб, що беруть участя в справі, записується коротко до протоколу лише в тому разі, як цього вимагатимуть сторони, або суд ви- знае потрібним та прочитується там особам, якими вои подані і виправляються по зроблених ними вказівках, що их суд визнає вартими уваги. 700. Журнал суду підписує голова суду і секретарь. 701. Журнал та всю справу повинно показувати для розгляду сторонам і командірові частини, як що вои будуть цього вимагати. У. Оскарження присудів і постанов. 702. Всі присуди Військового Суду вважається оста точними; їх може бути внесено лише в дорозі касації після скарги осіб, що приймали участь в справі. 703. Окрємо від касаційної скарги, може бути по- дано часткову скаргу. а/ на постанову суду про підсудність; б / на загайку справи; в / на накладення кари за неявку в суд; г / на неприняття касаційної скарги; д / на відмовлення поновити резинець для принесен- ня касаційної скарги, і е / на неправильне виконання присуду. 704. Право принесення часткової скарги надається кожній особі, що брала участь в справі по тих предме- тах справи, що до неї стосуються. 705. Часткові скарги пишеться до Вищого Військо- вого суду і подається в той суд, що розглядав справу, в своємдений ганець в часу оголошення постанови. 706. Скаргу на загайку справи може бути подано в усякий час переведення справи. 707. Подання часткової скарги не спиняє виконання оскарженої постанови суду, хіба це визнає необхідним сам суд. 708. Військовий Суд негайно пересилає часткову скаргу разом з цілою справою до Вищого Військового Суду. 709. Часткову скаргу може бути заявлено словесно. В цьому разі голова суду повинен зміст скарги запи- сати в окремий акт. 710. Початком речинця на подання скарги вважаєть- ся наступний день після оголошення постанови, як що на останній день речинця припаде свято, то кінцем реченця вважається перший наступний після свята день. 711.Речинець не вважається пропущеним,коли скаргу до його упливу послано поштою. 712.Коли речинець пропущено з уважливих причин, то суд може поновити його. 713.Підсудимому обявляється про всяку подану в його справі скаргу. 714.Касаційні скарги не присуд Військового Суду подаються: у випадках і порядком що їх зазначено в 984-987 і 989-990 арт.артицього стетуту. 715.Командір частини має право подати касаційну скаргу так як в інтересі обвинувачення,які в інтересі підсудимого. 716.В справах про карні вчинки,за які,згідно з законом,може бути накладено дисциплінарну кару;як що суд визначив в присуді цю кару,недопускається касаційного оскарження. VI.Виконання присудів. 717.Присуди Військових Судів набирають законної сили згідно з приписами 1007-1012 артарт цього статуту.Присуди зазначені в попередньому 716 арт., набирають законної сили після оголошення їх. 718.Присуди,що набрали законної сили,негайно надсилається для виконання начальникові тієї частини,в якій служить підсудний, і оголошується в наказі по тій частині. 719.Порядок і способи виконання присудів визначено в арт.арт.1013,1017,1036, і 1043-1048. VII. Про поновлення справ, в яких присуди набрали законної сили. 720. Виникнуть нові обставини, що доводять невинність засудженого чи фальшивість доводів, на яких основано присуд, що набрав законної сили, то справу може бути поновлено в дозволу Надвищого Суду. 721. Законним приводом до зняття присудів і поновлення справ вважається: 1/ засудження за переступи і провину, яких не було і ввагалі визнавання доводів невинності засудженого, або виміряння йому карми судової помилки, більшої ніж призначено в законі. 2/ виявлення фальшивості документів та неправдивих свідчень свідків, на яких уґрунтовано присуд, і 3/ постановлення присуду в справі, що не підсудна Військовому Судові, або виміряння карм, якої не встановлено в законі. 722. З проханнями та повідомленнями про поновлення справ, в яких постановлено присуди, що набрали законної сили. Звертається до Надвищого Суду і подається до того суду, що виніс присуд. 723. Подавати прохання про поновлення справи мають право: а/ засуджений або його заступник; б/ покривджені від наслідків присуду особи, і в/ начальники частини, в якій перебуває на службі засуджений. 724. Військовий Суд перевіряє обставини, що їх вказано в проханні чи повідомленні, і разом з своїм висновком, що до поновлення справи, надсилає всю справу до Надвищого Суду. VIII. Про судові витрати. 725. Судові витрати стягається: а/з підсудного, якщо його визнано винним. б/або з обвинувачення, якщо обвинувачення визнано несумлінним. 726. Відкладено буде судову розправу в приводу неявки кого-небудь без законних причин, то виплату судових витрат по цьому засіданню повертається на ту особу, з вини якої розправу відкладено. 727. Приписи що до судових витрат та що до порядку їх стягнення викладено в 1049-1067 і 1069-1077 арт. арт. звсег СТОПИЙ ВІДДІЛ. Порядок переведення справ у Вищих Військових Судах. 1. Порядок переведення справ, що вступають до суду з актом обвинувачення та підготовчі до судової розправи розпорядки. 728. В кожній справі, по якій військовий прокурор вніс акт обвинувачення, суд обов'язаний перш за все і не пізніше, як на протязі 5 день, а під час війни, не пізніш, як на протязі 3 день, обміркувати в розпорядчій колегії питання про те, чи не взимає справа яких-небудь особливих з боку суду розпоряджень. Справу докладає голова суду, або один з військових суддів, якому це доручить голова суду. 729. Якщо буде виявлено нові обставини, що їх не малося на увазі під час внесення до суду акту обвинувачення, але вони впливають на дальший напрямок справи, то суд повертає справу до військового прокурора. 730. Якщо суд визнає справу за непідсудну собі, а у військовому районі театру воєнних дій - за непідсудну 731. Суд вирішує всі сумнівні питання, які можуть виникнути під час розпорядчих чинностей, та які віднесені до компетенції голови суду, але цей запропонує такі питання судові на розгляд. 732. По всіх питаннях про підготовчі розпорядки суд виносить постанови не інакше, як вислухавши перед тим висновок військового прокурора. 733. Як що, після попереднього розгляду в суді слідства, буде дано справі дальший рух, то голова суду негайно дає розпорядок про видачу підсудному: 1/ копії з акту обвинувачення або зі скарги приватнього обвинувачення, як що справа переводиться на підставі такої скарги, і 2/ реєстра осіб, що їх буде викликано до суду. 734. В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року зазначені в попередньому 733 арт. документи видається, з розпорядження голови суду, так само малолітньому підсудному, як і його батькам, або особам, під піклуванням яких перебуває малолітній. Батькам малолітнього, або особам, під піклуванням яких він перебуває, надається право в зазначеннях в наступному 735 артикулі речей, просити про виклик свідків і досвідчених людей, яких не внесено в реєстр осіб, що їх викликається до суду. 735. Під час видачі зазначених в попередньому артикулі документів, підсудному поясняється, що він є обов'язаний на протязі сьоми днів, під час війни на протязі 3 днів, довести до відома суду: чи обрав він собі оборонця і чи не бажає, щоб були переслухані як свідки та по яких саме обставинах будь-які особи, крім тих, що їх зазначено у виданому йому реєстрі. Під час війни суд повинен розглянути ці заяви в роспорядчій колегії на про- тлзі 3 день після одержання їх. 736.Підсудний дає власноручну росписку в тому,що одержав вищезгадані документи і що Йому оголошено про вибір оборонця та про доповнення реєстра свідків;як що підсудний неписьменний,то таку росписку підписує особа,якій він це доручить. 737.Цивільного повозника повідомляється про вне- сення до суду акт у обвинувачення,але він має сам кло- потатись про видачу йому копії з цього акту на Його власні кошти.У військовому районі на театрі воєнних дій це повідомлення цивільного позовника є обовязко- ве для суду лише в тому разі,коли він мешкає в місці, де перебуває суд. 738.Цивільному позовникові не забороняється також прохати на протязі 7 день,а під яас війни на протязі З день після одержання ним цього повідомлення про до- повнення реєстра свідків,яких закликається до суду. 739.Підсудні,яких тримається під арештом,подают всі відомості та пояснення про вибір ними оборонців і про доповнення реєстрів свідків голові суду або одно- му з Його товаришів чи військових суддів в помешкан- ні суду. 740.Під час подачі підсудними зазначених вище по- яснень може бути присутнім обраний ними оборонець,як що він заявиться в призначений для цього речикець. 741.Пояснення підсудного та Його оборонця запису- ється до протоколу. 742.Як що справа підлягає розгляду по-за межами постійного росташування суду,то голова суду надсилає документи,що їх зазначено в 7.1 артикулі тому началь- никові,в розпорядженні якого знаходиться підсудний. Начальник, після виконання приписів 735 і 736 арт. арт. і в залежності від вказівок голови суду, або негайно пересилає росписку підсудного до Вищого Військового Суду, або ж передає її голові суду в місці розгляду справи негайно після прибуття туди суду. 743. Підсудні мають право або боронити самі се- бе на суді, або обирати собі за оборонців всяк у осо- бу з обох статів, яким закон не забороняє вступати в судових справах. 744. Як що підсудний буде просити про призначен- ня йому оборонця, то його призначається з військових судових практикантів; в разі ж браку військових судо- вих практикантів — з присяжних адвокатів, або їх поміш- ників. 745. Присяжних адвокатів або їх поміщників призна- чається лише в тих випадках, коли розгляд справи від- бувається в місці, де є окружний суд. Про призначення оборонця з числа присяжних адвокатів за їх помішни- ків голова суду зноситься в головому місцевого окруж- ного суду, або в радою присяжних адвокатів, де вони є. 746. Малолітнім підсудним від десятого до сімнад- цятого року оборонця від суду призначається обов'язко- во, незалежно від прохання самих підсудних, чи їх бать- ків. 747. Для оборони двох і більше підсудних може бути призначено одного оборонця тільки в тому разі, коли оборона одного з них не суперечить обороні другого підсудного, — в противному разі кожному з підсудних повинно призначити окремого оборонця. 748. Підсудні мають право пересіняти, з відома голови суду обраних ними оборонців, або просити про заміну оборонців, призначених від суду. 749. Допускаючи оборонців до виконання своїх обов'язків, голова суду дає їм дозвіл погодуватися на самоті з підсудними, що їх тримаються під арештом. 750. Підсудний та його оборонець, рівно-ж приватний обвинувачень та цивільний позовник, або їх повірники мають право в усякий урядовий час розглядати в канцелярії суду оригінал справи та вписувати в нього всі необхідні їм відомості, в присутності та під доглядом секретаря суду або його поміщника. 751. Військовому прокуророві не може бути відмовлено викликати свідків, що їх зазначено в акті обвинувачення або в окремій вимозі, яку він надішле в суд під час підготовчих до суду розпорядків. 752. Коли особи, що беруть участь в справі, подадуть прохання про виклик свідків, не внесених реєстр осіб, що їх викликається в судове засідання, то голова суду пропонує це для вирішення судові. Вирішуючи це питання, суд приймає на увагу, чи можуть мати значення для справи ті обставини, що мають зв'язувати свідчення цих свідків. Про відмову викликати свідків складається постанову, де зазначається підстави відмови. 753. Як що особа, що бере участь в справі на протязі не довше, як 3 досвіду часу обляри про відмову суду викликати свідків, вказаних в проханні, залити, що грошові видатки для свідків бере на себе, то негайно робиться розпорядок, про виклик цих свідків на кошт прохача, або надається йому право самому закликати їх в судове засідання, по згоді в ними. У військовому районі театра воєнних дій заяву про виклик свідків на свій кошт, особа, що бере участь в справі повинна зложити негайно після обявив її про відмову викликати цих, свідків. Викликати на власні кошти дозволяється ли- ше свідків цивільних. 754. Після скінчення речиця, встановленого для заяви про виклик свідків, їх може бути викликано ли- ше з обставин, які щойно виявились в справі. Одначе ніхто зі свідків, що їх викликано згідно з вимогою одної сторони, або запрошено нею безпосередньо в су- дове засідання, не може бути переслуханий в цьому засіданні без відої на це супротивної сторони, як що не було й повідомлено про такий виклик на передод- ні переслухання. 755. В зазначених 735, 738, 751–754 арт. арт. випадках свідків не викликається: 1/ коли не зазначено місця їх перебування; 2/ коли вони перебувають дельше, як за триста верст по задіянні і за верст по сім иних дорогах від того суду, де розглядатиметься справа, але тільки в тому разі, коли суд не визнає дійсної необхідності переслухати цих свідків в судовому засіданні. Під час війни у вище зазначених випадках свідків, що мешкають по-за місцем судового засідання, викли- кається лише в тому разі, коли суд визнає конче необ- хідним переслухати цих свідків на судовій розправі. 756. Сторони можуть прохати про виклик в судове засідання крім свідків, що й досвідчених людей для розв'яснення якого-небудь предмета або перевірки пе- реведеного вже іспиту. Заяви про це сторони повинні подати в речиця якого зазначено в 735 і 738 арт. арт. цього статуту. 757.Як що хто-небудь з підсудних або свідків не розуміє української мови, то голова суду викликає в судове засідання перекладача з осіб, яких вважає за вірогідних свідків. 758.Як що підсудний або хто-небудь зі свідків є німий чи глухий і не вміє писати, то в судове засідання викликається товмач порядком, вказаним в 458 і 459 арт. цього статуту. 759.Підсудних, їх обронців, приватних обвинувачених, цивільних позовників, свідків, досвідчених людей та всіх осіб, що їх запрошується до судової розправи викликається до суду порядком, встановленим для викликання їх на досудне слідство. /444-447 і 484-487 арт. цього статуту./ 760.В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року, про день розгляду справи в суді сповіщається батьків малолітнього винимого, або особу, під піклуванням якої малолітній перебуває. В оповістці зазначається, що лька зазначених осіб не є обов'язковою, і що їм надається право замість себе прислати повірника. В разі обвинувачення малолітнього в карному вчинкові, за який в законі призначено кару не нижче від замінення у вязниці, суд може вимагати персональної льки вищезгаданих осіб, як що з обставин справи визнає це необхідним. 761.Підсудні, що перебувають на волі, повинні зявитися до суду персонально, хоч би мали обраних ними або призначених їм оборонців. 762.Приватні обвинувачені та цивільні пововники могуть або зявитися до суду персонально, або надіслати замість себе повірників. 763.Одночасно в розпорядженням про виклик до суду належних осіб, голова суду призначає термін для судово- го засідання по кожній справі,приймаючи на увагу від- далення місця перебування осіб,що їх викликається і ре- циєнь,якого потрібно для приготовлення до оборони під- судимих. 764.Про справи,що їх призначено для розгляду,скла- дається облаку,яку вивішується на дверях помешкання су- ду. 765.За три дні до відчинення судового засідання кож- ному в підсудних надсилається іменного реєстра суддів та військової прокуратури. 766.Коли по справі,що призначена для розгляду тра- питись перешкода до відчинення судового засідання в призначенний термін чи через хворобу підсудного чи ко- го-небудь зі свідків,свідчення яких має істотне зна- чиння в справі,або є приводу інших важливих причин,то голова суду,відклавши по цій справі засідання,спові- щає негайно про відкладення справи осіб,що їх було викликано в судове засідання,і наказує вивісити про це облаку на дверях суду. 767.Зідчинити судове засідання,не зважаючи на від- сутність кого-небудь із викликаних свідків,суд може допустити лише після розгляду цього питання порядком, якого встановлено нижче /797 арт./. 768.Перешкодою до відчинення судового засідання в справі також може бути хвороба оборонця підсудного,як що до терміну засідання лишається мало часу і через це наново призначений оборонець не встигне підготовитись до оборони підсудного.В справах про малолітніх від десятого до сімнадцятого року судове засідання не може бути відчинено у відсутності оборонця. 759. Нелька без законних на це підстав підсудно- го, що перебуває на волі тягне за собою приведення його до суду та виплату ним своїх судових витрат, що спричинено відкладенням засідання. 770. Нелька в суд приватного обвинувателя і ци- вільного пововника або їх повірників не перешкод- жає відчиненню судового засідання, але в такому ра- зі Вищий Військовий Суд цивільного повову не розгля- дає. II. Склад судної колегії для судової росправи. 771. В судній росправі повинні брати участь: 1/Два судді в тому числі голова Суду, або його то- вариш, або військовий суддя, яко керовник росправи; 2/чотирі тимчасових членів суду; 3/військовий прокурор або його товариш, і 4/секретар або його поміщик. 772. Коли один з тимчасових членів повинен буде вийти через хворобу або з інших причин, із судної колегії до розгляду справи, та його за- ступить другий черговий член, то судове дослід- вання всі промови в суді поновлюється в самого початку тільки в тому разі, коли запасовий чи тим- часовий член зовсім не був в салі засідання або був там не на протязі всього часу переведення спра- ви. Розгляд справи поновлюється з самого початку і тоді, коли під час розгляду справи в причин, що за- значено в цьому артикулі, вибуде один з суддів, що зазначено в п.1 попереднього артикула, та його за- ступить інший суддя. 773. Відлучка військового прокурора не тягне за собою перерви судового засідання, як що він замінить себе одним зі своїх помічників. 774. В разі відлучки секретаря судове засідання може продовжуватися лише після заміни його другою особою. 775. Підсудні та покривджені мають право, з законних причин, вилучати суддів зі складу судної колегії/90-93 арт.арг./ 776. Особа, яка бажає вилучити суддю, повинна докладно аясувати підстави вилучення і подати доводи, що підтверджують необхідність вилучення. III. Умови розгляду справ в судових засіданнях. 777. Вищий Військовий Суд розглядає справу прилюдно. Сторонніх осіб допускається в судове засідання, скільки їх може розміститись в помешканні суду і не заважатиме правильному ходові судових дій. Малолітнім до сімнадцятого року перебування на судових засіданнях забороняється. 778. Двері судового засідання може бути зачинено для сторонніх осіб з постанови суду, або під час окремих судних дій, або на весь час розправи, якщо суд вважає, що прилюдний розгляд справи знешкає моральне чи релігійне почуття, або може роскрити оперативні таємниці, або-якщо згідно з волею одної зі сторін, визнає, що прилюдний розгляд справи, з огляду на такийну та характер нанесеної обрави, ставить покривдженого в надзвичайно тяжке становище. 779. Зачинення для людності дверей судового засідан- ня, як надавичайну міру, повинно вживати у випадках, яких зазначено в попередній артикулі, лише при необхіднос- ті в цьому, докладно зазначаючи в постанові суду, які саме дії мусять бути переведено при зачинених дверях і з приводу яких причин. Обміркування цього питання від- бувається неприлюдно. 780. До слухання справи при зачинених дверях допус- кається по всіайці сторін не більш як 3 особи з кож- ної сторони, та осіб в військової і цивільні судової офіції присяжних адвокатів, та їх помічників. 781. Присуд оголошується в усякому разі прилюдно. 782. Судову розправу переводиться устно. Винятки з цього правила допускаються лише ті, що зазначено нижче. 783. Не забороняється читати в судовому засіданні пи- сані свідчення тих свідків, що не заявилися в суд через смерть, хворобу, старечу, неміч, відлучку або перебування дальше, як триста верст по валіанці і за сто верст по всіх інших дорогах від місця судового засідання, а та- ков через неодержання військових дозволу від своїх начальників на відлучку в місця служби в приводу особ- ливих судових обставин. 784. У військовому районі театра воєнних дій не за- бороняється читати в судовому засіданні писаних свід- чень тих свідків, яких не викликано на підставі 755 арт. а також свідків, що не заявилися в засідання суду в при- воду будь-яких законних причин. Рівно-ж не забороняєть- ся читати писаних свідчень і тих свідків, про виклик яких не було заявлено, як що тільки суд визнає, що їх свідчення мають значення для вирішення справи. Крім того суд має право оголосити всікі писані доку- 785. Не забороняється читати попередніх свідчень того свідка, що зявився і був переслуханий в судовому засіданні, якщо його устні свідчення не сходяться з тими, що записано під час досудового слідства. 786. Сторонам, свідкам і досвідченим людям, щоб подати свої свідчення більш докладно не забороняється користуватись пам'ятними записками в тих випадках, коли їх свідчення містять з собі вираховування, виконанні або спровадження, яких не можна утримати в пам'яті. 787. Сторонам і свідкам не забороняється також читати листів, яких вони одержали, чи документів, яких вони мають при собі, як що ці листи і документи дотичні їх свідчень. 788. Військовий прокурор та приватний обвинувачель з одного боку і підсудний чи його оборонець з другого боку користуються на судовій розправі однаковими правами. Так першим, як і другим надається право: 1/ подавати доводи для підтвердження своїх пояснень; 2/ вилучити з законних причин свідків та досвідчених людей, створити їм, в дорозу голови суду, питання, зазначити суперечність свідчення свідків та прохати, щоб свідки було знов переслухано в присутності, або нарізно один від одного; 3/ робити зауваження і давати пояснення на кожну дію, що переводиться на судовій розправі, і 4/ спростовувати аргументи та міркування супротивної сторони. 789.Правами, що їх зазначено в попередньому арти- кулі користується також умовний повозвник у всіх пре- дметах, що торкаються повозу. 790.Право приконешного слова, так по суті справи, як і по кожному суперечному питанню, належить завжди під- судному або його оборонцеві. 791.Судове засідання по кожній справі повинно про- водитися без перерви, за винятком часу, що його необхід- но для відпочинку. 792.Якщо суд рішав на законних підставах за необ- хідне перервати засідання зібрання додаткових відомостей, то після одержання їх, засідання продовжується, починаю- чи з тієї дії, на якій воно було спинено. Одначе судді ма- ють право вимагати, щоб було поновлено де-які судові дії, чи всю судову розправу в самого початку. 19. Відчинення судового засідання. 793. В привичному для слухання справи годину го- лова суду, пересвідчившись, що всі службові особи, до повинні бути присутніми в судовому засіданні, зібра- лись, відчиняє засідання, оголошує яку справу має роз- глядатись і наказує ввести підсудного в залу засідан- ня. 794. Підсудний займає в залі засідання призначене йому місце, і як що він є арештований, то залишається в судовому засіданні під охороною варти. 795. Голова суду запитує підсудного, як його при- звись та ім'я і як звуть його по батькові, а також про його вік, віру, національність, про службовий стан чи професію та чи одержав він копію в акту обвинува- 796. Після цього читається голосно реєстр осіб, що їх було викликано по справі як свідків, досвід- чених людей, перекладчиків та товаришів, і голова су- ду в'яснює, чи зявлились всії вони на засідання, і як що всі, то саме і через які причини. 797. Як що не всі викликані свідки заявились, то суд, вислухавши пояснення сторін про те, чи можна розглядати справу без свідків, що не явились, вино- сить постанову, або про відкладення судового засі- дання по справі, або про розгляд справи, не вважаю- чи не наявку де-яких свідків. 798. На випадок відкладення через неявку кого- небудь зі свідків, свідчення яких має істотне зна- чення в справі, суд дає розпорядок поновити виклик неприбувлого свідка, або примусово привести його встановленним на це порядком. 799. Як що не являться досвідчені особи, пере- кладачки і товариші, то суд земісць них викликає інших осіб. 800. Законними причинами неявки свідків та всіх осіб, що їх викликано на судове засідання вважать- ся: 1/ позбавлення волі; 2/ прийняття зносин під час пошести, наступу во- рою, надзвичайної повітряно-вищих подібних непере- можних перешкод; 3/ несподіваний розор через насильливий випадок; 4/ хвороба, що позбавляє можливості відійти з до- му, або бути відправленим в місця тримання під ареш- том; 5/ смерть батьків, дружини, або дітей, або-ж тяжа, загрожуюча смертю, іхня хвороба; 6/неодержання, або несвоєчасне одержання оповіст- ки; 7/неможливість відлучки військовиків, що перебу- вають на чинній військовій службі, через службові обставини, як що це засвідчено начальством, і 8/стареча неміч, а також відлучка або перебування від місця судового засідання дальше, як за триста вер- ст по залізниці та за сто верст по всіх інших доро- гах. 801. У військовому районі театру воєнних дій зв' ляються від яких в суд, крім осіб, що їх зазначено в 7 т.800 арт. всі ввагелі свідки з приводу старчої немочі, а також з приводу відлучки або перебування їх так далеко від місця судового засідання, що для зв'язку необхідно більш, як одну добу. 802. За певну без законних причин, на свідків, досвідчених людей, переследників і помочів накла- дається, з посиланням суду, грошове стягнення на прибу- ток державної скарбниці не більш, як 20.000 гривень, залежно від достатків неприбуткового і, крім того, виплата втрат, що сталися випадками не суд особам через відкладення справи. Правила цього артикула прикладається також і в разі неявки в суд батьків малолітніх підсудних, або осіб, під піклування яких перебувають малолітні, як що суд вимагав їх персо- нальної явки. 803. Зазначених в попередньому 802 артикулі осіб так, що вони не протягом двох тижнів з дня обляви ім постанови суду про накладене на них стягання по- дадуть варії уваги поленення про причини своєї не- явки, увільняються в постанови суду так від грошового стягання, як і від виплати витрат, що сталися, завдяки відкладенню засідання. 804. Про неявку, без законних причин, свідків- військовиків, що знаходяться на чинній службі, суд повідомляє безпосередньо начальство тієї особи, через яке викликалось свідка, для накладення, у від- повідних випадках, дисциплінарної кари за неявку. 805. Військовики, що будуть винні в неявці в суд, без законних на те причин, різно-ж військові коман- дирі, що не зробили своєчасно розпорядку про від- правку до суду підлеглих їм осіб, підлягають крім дисциплінарної кари, виплаті судових витрат, що ста- лися завдяки відкладенню засідання. 806. Після перевірки реєстра свідків, голова су- ду пропонує їм перейти до окремої кімнати і не ви- ходити відті до виклику їх на переслух. При цьому викивається заходів, щоб перешкодити змові свідків між собою. У. Порядок розгляду справ. 807. Після виконання всіх обрядів, що супровод- жують відчинення судового засідання читається голос- но акт особливувачення або скаргу приватного обвину- вача /562 арт./ 808. Після цього голова суду викладає коротко суть обвинувачення та запитує підсудного, чи приз- нає він себе винним. 809. Підсудному, що признає свою вину, голова су- ду і за його дозволом судді безпосередньо, а особи, що беруть участь в справі через голову суду, став- лять їх питання, що до обставин заподіяного підсуд- ним карного вчинку. 810. Якщо призначення підсудного не викликає ніяко- го сумніву, то суд, не переводячи дальшого досліджу- вання, може перейти до заслухання приконешних промов сторін. 811. Голова та члени суду, прокурор та особи, що беруть участь в справі, мають право вимагати, не зва- жаючи на призначення винним свої вини, переведення судового дослідження; в такому разі суд розпочинає розгляд і перевірку доводів по справі. 812. Підсудного, що не признає себе винним в пе- реступі, голова суду запитує після розгляду кожно- го з доводів, чи не бажає він/підсудний/, для сво- го виправдання дати які-небудь пояснення, або спро- стовення. Батькам малолітніх підсудних від десято- го до сімнадцятого року, або особам, під піклуван- ням яких перебувають малолітні підсудні, надається право подавати свої пояснення за підсудних. 813. Крім того, голова суду, і з дозволу його, чле- ни суду мають право ставити безпосередньо підсуд- ному питання, що до всіх обставин справи, які для них здаються не засвоєними в повній мірі. 814. Мовчання підсудного не повинно вважатись за признання ним своєї вини. 815. Якщо по справі є декілька підсудних, то кожного з них допитується нарізно, або у відсутнос- ті його співучастників, або в присутності їх, в роз- суд голови суду. 816.Протокол оглядів, освідувань, виймання та тру- сів читається в судовому засіданні лише в тому разі, як того будуть вимагати сторони, або визнають це за необхідне судді. 817.Якщо суд, згідно з зуваженням сторін, або з власного розгляду, визнає, що протокол огляду не має законної певності, або належної повноти та перевірку огляду визнає можливою, то доручає одному з членів суду чи слідчих суддів перевести новий огляд. 818.В надзвичайних випадках для місцевих оглядів і взагалі для найближчого упевнення в події, коли во- на містить в собі тяжкий переступ, суд визнає в пов- нім складі на місце переступу, де й відчиняє судове засідання встановленим порядком. 819.Для пояснень освідування чи іспиту, що їх бу- ло переведено слідчим або досвідченими людьми, суд може викликати в судове засідання зазначених вище осіб і вимагати від них докладного спровадження їх дій. 820.Досвідчених людей, що переводили судові хе- мічні чи микроскопічні досліджування по-за місцем судового розгляду справи, не викликається в засідан- ня суду для пояснень; замість них викликається міс- цевих лікарів чи аптекарів. 821.Згідно з зауваженням сторін або з власного погляду, суд може призначити нове освідування чи досліджування через обраних ним, чи вказаних сторо- нама досвідчених людей, але з умовою, щоб вони пере- водили ці свої дії в засіданні суду, як що це буде можливо, чи признаймні подали в судовому засіданні докладне спровадження про те, що було знайдено під час освідування чи досліджування. ПРИМІТКА:Освідування умового стану винних, у яких виявиться ознаки божевілля, або причинних, або недуж- них припадків, що приводять до несамовитості чи до повної нестями, переводить Вищий Військовий Суд протягом часу між відданням під суд і поверненням при- суду до виконання, порядком, якого зазначено в 414 арт. цього статуту. 822. Досвідчених людей не можна обирати з тих, що приймають участь в справі або закликані по справі, яко свідки чи судді. 823. Досвідченім людям раніше, як давати пояснення в судовій справі, дають присягу чи урочисту обітницю таким же чином, як і свідків /840-846 арт. арт./ до виконання обряду присяги, чи урочистої обітниці, сторони мають право відстороняти досвідчених людей, як що ті не відповідають умовам, що їх вимагає від них закон. 824. Після того, як досвідчені люди дадуть свої висновки, ім можуть, з дозволу голови суду, ставити питання судді та сторони. 825. Довідні речі, що можуть стати в допомозі для виявлення переступу, або для висвідчення чи виправдання підсудного, належить внести в сало засідання суду і покласти перед колегією суду, як що цьому не буде на перешкоді величина або якість річей. 826. Довідні речі, після огляду їх суддями, показуються підсудному і покривдженому, як що вони перебувають в салі судового засідання. 827.Коли виникне підозріння про сфальшування акту, якого ще не визнав цивільний суд фальшивим, то Вищий Військовий Суд переводить досліджування, згідно в правилами 547-554 арт. арт. статуту Цивільного Судового Доступування. 828.Свідків, що їх відпроваджено під час відчинення судового засідання до окремої кімнати, закликається в судове засідання по одній. 829.Першим переслухується покривдженою від пеступу, хоча б він був приватним обвинувачем, або цивільним позовником, потім свідків, що їх вказано прокурором та приватним обвинувачем, і на прикінці тих свідків, на яких посилався підсудний. 830.Порядок переслухання свідків, що його зазначено в попередньому артикулі, може бути змінено, якщо для виконання його стануться які-небудь перешкоди, або з особливих причин, що їх візьме на увагу голова суду. 831.Кожному свідкові до того, як переслухувати його по суті справи, ставиться попередні запитання для визначення його особи, як що буде в тому необхідність, а також для виявлення відносин його до осіб, що приймають участь в справі. 832.Після цього голова суду запитує сторони, чи не має у них яких-небудь заперечень проти допущення свідків до переслуху. 833.Не можна ставити за свідків: 1/божевільних та причинних; 2/духовних осіб що до того, в чому їм привнавалися на сповіді, і З/присяжних адвокатів та інших осіб, що виконували обов'язки обронців підсуднимих що до того, в чому їм при- знавалися віродавці під час переведення про них справи. 834.Чоловік або жінка підсудної особи, родичі її прямого коліна, а також її рідні брати й сестри можуть відсторонити себе від свідчення. Як що-ж не побажають скористуватись цим правом, то їх переслухується без присяги. 835.Не можна ставити за свідків під присягою: 1/малолітків, які не мають 14 років, і 2/недоумків, що не розуміють сьвятости присяги. 836.Не можна ставити за свідків під присягою в тому разі, коли яка-небудь зі сторін заявить про відсторонення: 1/осіб, що їх вироком суду позбавлено всіх громадянських прав, або всіх особливих прав та переваг; 2/покривдженого через переступ, хоча-б він не приймав участі в справі, а також чоловіка його чи жінку, родичів прямого коліна і рідних його братів чи сестер; 3/інших бокового коліна родичів так покривдженого, як і підсудного третього та четвертого ступенів і своїх її тієї і другої сторони перших двох ступнів; і 4/осіб яких одна зі сторін прибрала за дитину, чи є опікуном, чи одна з них порядкує справами другого, а також тих, що позиваються з особою, що бере участь в справі. 837.Не можна ставити за свідків під присягою, як підсудний відсторонить спадкоємців, яких-би то