Протоколи засідань Української громади, резолюції 1-го Українського військового з'їзду Західного фронту, 02.06.1917-03.10.1917, 52 арк.

Вс Ukraine Рада бойових дій Майлов Архивний № 6 № 22 ДЬЛО Західного фронту Комітету У зв'язку з виїздом Української армії у Волинський і Полтавський райони та Управлінням Військового Західного фронту. Разкриття документу по схемі замовленого фронта. Стр. чисто Начато 2/VI 1917 года. Окончено 3/VIII 1917 года. 19 хр. 15 52 шт. Всесвітній архів Молодіжної Революції і Соціалістичних Будівництва МВС УРСР м. Харків 1075 3 року 15 Український Військовий КОМІТЕТ Західного ФРОНТУ 2 Червня 1917 р. № 81 Копія Головокомандуванню Західного фронту. № 12 Витікає із протоколу збірки дисципліни від Західного Фронту до всього російського ВЗС совєтникам у Новому Святом. Минськ. Постановили: 1) Воградити до суворих і припиняти Суспільну волю, арештовати Укр-сеймський Комітет Західного Фронту з повністю у Святому. 10 членами, одній фронтових і тимчасових частин, 3) призначити до місця-де працевлаштуються відповідальність за організацію по Західному Фронту, як і аналогочні сили воєнних Святим и комуністичними. 4) обратися до кievськомандуванням усіх Західного фронту об викладення позитивної зв'язку 9% команд (подорож 27), Господарських тимчасових комітетів, одній держави кораблів і рабіт у Поручників виконання вирішення Комітету. 165 опромований ємнідь українські, як князю Томс на которий промовляє вибори міста поето- лишної Коншипейка. До бою діл отой до бешего Святиня править Степань тм. п. р. У. 5 Соціал-демокр. нізь Раховській. Приєднання: Амєрл. Председатель Совбюроа Ігорь Братков Ски - Сильванка. Відповідь: Кобе опромований Уряду, промовляє Раховські Департамент буржуй Протокол № 2 8 липня 1917 года на других загальних. Українських зібрань Об'єднано На стації Женків Народи Народов вр. угоди в державі №. Представників біг Свята, союзерів і співробітників різних організацій 60 людей Загінну Що працюють на фронти Київської 500 постановлення всіх Громадян Засідань Вітряків загально Граду Києва. - місяць вакантно про промови. Назван Кінгл У. К. Кузьменко 1907р. Держпуша ид. Володя Основаним Зборі ер Українських політичних об'єднань вважав що Що до сен пори Вища Государства відб- Нова Белая Незатверджена Імперіальному Українською Колгінків. Збори постійно- всіма посадами тетірани у військовому міністерстві Кеременцького Оскоридича; затверджене виїмками Секретаріату. Після була зроблена переправа; Миколай Зібрано 2/3 коробований. На папері був проєкт о добровольців посмітності всього гарнізону Секретаріату і організовано мінімум і ланки. Від 3-х сьога Скорбішеве держ ветеринарної освіти. Добре закрити суми о 11-й вересня. Василь Кірович. П. Микола Трейл. ПРОТОКОЛ № I. 6-го Липня 1917 року, на першім загальнім українськім зібранні, на ст. Заміри, котрі назначились о 7 г. вечера в бараку № 6, представників від содатів і спіробітників і офіцерів різних організацій, що працюют на фронті, кількость 450 чоловіків, був заслухан доклад члена Линської Фронтової ради, урядовця Естапа КОЗУБСЬКОГО, котрими промовами ознаймив збори з сучасним политичним становищем на україні, закликав збори до єднання і праці на користь україни, а також означив збори про українські: перший і другий з'їзди / війскові / і сильський з'їзд, а також цент- ральну Українську Раду і Генеральний комітет і їх склад і правомочності, а также з ризолюціями цих з'їздів і унверсалом. Збори вислухавши одноголосно прилучилися до всіх ціх революцій і по- становили активно підтримувати Українську Центральну Раду о проведенні в життя автономії україни і націоналізацію війська. Після цього приступили до виборів членів до тимчасового комитету Головою вибраний Підпрапорщик Кірдань, замістником спиратемъ Києль, скароникомъ Шилінгеръ і члени: Сопруна, Коцетова, Ольхового, Нокатнева. Збори скінчилися о 11 г. вечера. Голова Кірдань Секретар Києль ВІЙСЬКОВИЙ КЕМЕНЬ АУТОНОМІЇ Оперж. 4/3 1917 р. Вхол. Ра Відпов. 1-27 р. КОМІТЕТ Український Військовий Комітет Західного Фронту 27 Серпня 1917 р. № 398 В Українській Військовій Генеральному Командуванню Доводжу до Вашої відомості, що з повинності по комітету Нільмейєр у Військовому Кур'єрі пересилає Микола Громова. Мене незважаючи на те, що я виїхав з Бердичева - звернувся до комітету і залишив його доручення у одній державі, підписаним. Сьогодні мали посилання телеграми до Військової війни, звернувся з іншими про її адресу з прикладом дозволу на пересилку і якщо берили сприятливий відповідь, а з другого, не маючи Кому не заарештовано зв'язуються з своїми таємними, передав Кому без усього здійснитися, про що ми все сповіщаємо. Гадаю, що як Укрінзаккомісія з'єднає з Військовим вій мусить стати на всіх українських організаціях і підвищеною формую. Через те, як одержання дт має тільки грандоване повідомлення, що Укрінзаккомісія виїхав у Військовий, пропонує зробити заходи, аби Українська Рада XII армії прибула у Військовий для зв'язку з Комісарієм і для обговорення питань щодо спільної працю. В останній тиждень Укрінзаккомісія бажає про це вирішення до складу ми зв'язку. Комісар "формую каск", що розрізнення усього загального заходження дт дирекції Комісарів і Ставки. Поки що Комісар не прибув. Він, мабуть, вийшов. Приймаючи той думка, аби Укрінзаккомісія увійшла у Виконавчий Органопод К.т., яке сказує: "Ко останньому ми позначаємо зробити таке порядку, що варії входять у Армію К.т. більш інформувати всіх діячів та членів". Сергей Лукинський РЕЗОЛЮЦІЇ Першого Українського Військового З'їзду Західного фронту 7-12 червня 1917 року. I. ПРО ВІЙНУ І МИР. Всесвітня війна була розпочата й тепер затягається імперіаліста- ми з захватною метою та на користь буржуазних кругів. Кожний день війни наближає трудящий люд всіх націй до цілковитого знищення його живих економічних та культурних сил. Продовження війни викликає в країні голод та анархію і касує всі здобутки революції. Тому Перший Український Військовий З'їзд на Західному фронти постановив звернутись до Центральної Ради аби вона негайно і рішу- че: 1. вплинула на Російський Тимчасовий Уряд щоби було вироблено конкретні умови миру та оголошено їх; 2. Щоби було вжито всіх заходів для негайного проголошення пере- мир'я між воюючими державами на всіх фронтах; 3. щоби такі ж заходи було зроблено для скликання мирної конфе- ренції в представників трудящих мас всіх народів, в тому числі і не державних; 4. щоби таємні договори були обнародовані, а потайна дипломатія раз на завше скасована. В той самий час Центральна Рада недожиданься відповіді Тимчасо- вого Уряду, повинна сама взяти справу закінчення війни до своїх рук бо грізний час не ще і коли інші уряди під впливом своєї буржуа- зії затягатимуть сю боїни й представники трудящого люду України вла- сними руками повинні припинити дальший занепад свого народу. Голова з'їзду 2. Про майбутній устрій Росії. Щоб забезпечити для всіх народів Росії найкращий лад по власній волі кожного народу, в'їзд вважає необхідним щоб Російська республі- ка була перетворена в федерацію суверенних, рівноправних, демокра- тичних республік з забезпеченням прав меншостей. Голова з'їзду 3. ПРО УСТАНОВЧІ ЗБОРИ. Визнаючи, що право на самоозначення народів мусить бути нічим необмежено, що федерація народів Російської Республіки може утворитис тільки шляхом вільного договору між суверенними націями і тому лише сам Український Нарід може бути законоположником майбутньої долі України, Перший Український Військовий З'їзд Західного фронту ПОСТА- НОВИВ: пропонувати ГЕНЕРАЛЬНУ СЕКРЕТАРІАТУ скликати Українські Установчі Збори на основі вселюдної, таємного, рівного та прямото- виробчого права з пропорціональним представництвом напій до або одно- часно в скликанням Установчих Зборів загально-російських. Українські Установчі Збори мусять закріпити республікансько-демо- кратичні форми правлення на Україні без президента та з одною пала- тою, провести широку демократизацію політичного ладу та соціально- економічні реформи / в першу чергу земельну/, та проголосивши суве- ренність України, встановити ті умови, на яких вона може пристати до федерації з іншими національностями Російської Республіки. Постанови Українських Установчих Зборів повинні мати суверенний характер і не можуть бути змінені Установчими Зборами Російськими. Що ло останнього, то вимагаємо скликання їх на призначення Тимчасо- вим Урядом день без жодного зволікання. Голова з'їзду Україн. Центр. Рада Одержано 23-6-1917 р. № 44 Відп. - 19 р. № 4. ПРО ДЕМОБІЛІЗАЦІЮ. Сучасна війна викликала страшне напруження всіх сил народних, стягнула багатькомільйонні маси на фронт, перетворила цілу країну в величезну фабрику для війни, змінила всі умови життя мирного. Неорганізованість та непланомірність майбутньої демобілізації загрожує простою вишити весь край, а особливо прифронтову місцевість і обнищити мільйони людей. Для забезпечення України від страхової руйни під час демобілізації З"ІЗД ВИЗНАЄ, що Центральна Рада, як орган близький до народу, захищаючий народні інтереси, повинна звернути велику увагу на негайне вироблення широкого плану демобілізації. З"окрема з"яв для проведення планомірної демобілізації пропонує: I. Увільнятися люде з війська повинні по справедливості, рахуючись з старшими руками, станом здоров'я, трудовими умов їх служби, строком їх перебування на війні та більшою користю для краю од найскорішого повороту їх до мирної праці вдома. Увільнення повинно початися в першу чергу з фронту. 2. Для перевозки та переходу тої маси люде треба, як найкраще, полагодити та пристосувати всікі шляхи, як залізничні, так і мосейні та грунтові, для чого повинні бути використані всі військові, ослуговуючи армію, сили, як залізничні, телеграфні, саперні батальйони та т. інш. 3. Скрізь по дорозі увільнених треба поставити етапи, забезпечені помешканням, харчами, одежею, медичною та санітарною допомогою /лазні, шпиталі, диспенсерейні камери/, для чого знов таки повинно використати всі відповодні засоби та сили, істнуючи зараз в армії, що доручити медично-санітарну відділу при Генеральному Комітетові. 4. Щоб заспокоїти людей, що до їх майбутньої долі, уникнути образовання мас безробітних та найскоріше перейти до розвитку промисловості мирного часу, потрібно вкрити Україну сіткою бірж праці, які будуть розподіляти робочі руки в місцях, де буде в них потреба. Біржами праці повинні керувати Українські професійні робітничі організації. Повідомлення про потребу робочих різних фахів в різних місцях треба поширити ще до початку демобілізації по всіх військових частинах. А також розробити план громадських робіт для забезпечення роботою всіх демобілізованих робітників. 5. Всякє військове майно як то: конні, вози, знайдять та прилади господарські машини, будови та т. інш., ні в якому разі не можуть бути знищені, або розпродані на сторону, а повинні перейти даремне до рук трудячих через відповідні організації, для забезпечення особливо тих, хто найбільше постраждав од війни. 6. Для тої частини людей молодого віку, що повинні залишитися в війську на деякий час, до майбутнього повного скасування постійного війська, для охорони інтересів Української Республіки, повинно загода зробити все, щоб полегшити умови життя, себ-то: підгото вити помешкання, одежду, харчі та т. і. 7. Щоб страшений ворог людей - спирт, горілка та инш. - був скрізь знижений, а та кількість його, що потрібна для медичних та техніки, була під дійсною охороною. 8. Для справжньої охорони України під час демобілізації та для найлегшого, найдешевшого і найскорішого виконання планів її, з"їзд визнає необхідним від тепер починаючи, перевести всі українізовані частини війська на південнозахідний фронт і ввести звідти і в території України всі російські військові частини. Перевести в життя все, про що вище зазначено, повинна Центральна влада України, а для того з"їзд визнає необхідним негайно надання ій всі повноти потрібної влади і тому вимагає негайного затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівництва та почт і телеграфів. Нарешті, з"їзд звертає найбільшу увагу товаришів на сю велику справу і вірити, що міцна організованість, порядок та свідомість українців, пройнятих розумінням вищих інтересів народу нашого, забезпечить повний лад під час демобілізації. Голова з"їзду 5. ПРО УКРАЇНІЗАЦІЮ ВІЙСЬКА. Відносячись негативно до істнування постійних армій і прямуючи до того, щоб вони були замінені народньою міліцією, яка б стояла на сторожі інтересів працюючих селянських та робітничих мас, а не були б, як постійне військо, сліпим знаядлям пануючих кля- сів в їх шовіністично-імперіалістичних змаганнях разом з тим, зважаючи на сучасні обставини, коли такі постійні армії ще існують. Перший Український Військовий З'їзд Західнього фронту визнає необхідним, щоб вони були построєні на основі національно- територіального принципу щоб не бути знарядлям денатіоналізації та винародовлювання і тому домагається негайного виділення укра- їнців на фронти і в тилу в окремі одиниці, а також українізації гарнізонів на території України. В звязку з тими перешкодами, які чиняться Тимчасовим Урядом в здійснені свого принципу, домагаємся, щоб українізація Військ- цілком була передана до рук Генерального Секретаря по Українови Справах, а також щоб в усіх українізованих дивізіях та при ар- міях були призначені Центральною Радою комісари. Задля того ж, щоб українізація могла провадитися планомірно та безупинно, щоб українці-вояки могли переводиться до своїх частин не тільки командами, а й по одиниці, домагаємось негайно- го заведення українських запасових полків та бригад. Голова з"їзду 6. ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ РАД. Актом Тимчасового Уряду від 3 липня сього року встановлено, що українські військові органи повинні істнувати на таких же пі- ставах, як і загально-російські; але на ділі, як загально-вій- ськові комітети, так і комісари Тимчасового Уряду, а особливо командний состав в більшості випадків ставляться дуже вороже до українських і взагалі національних організацій, гальмують їх роботу і тим викликають велике незадоволення серед військови- мас. З"їзд з"окрема зазначає, що командний состав часто навмисне переводить українців таким чином, щоб розбити наші організації і тому вимагає, щоб се раз назавше було припинено. Тому Перший Український Військовий З"їзд Західнього фронту вимагає від Тимчасового Уряду: 1. Видання наказу по всім арміям, який би одверто зазначив право на істнування національних військових організацій; наказ сей повинен бути поширений до найменшої частини війська /рот, команд, ескадронів, сотень, батарей і т.п./. 2. Українські військові організації і їх члени повинні кори- стуватися всіма правами загально-військових комітетів. 3. Члени українських військових організацій повинні бути уві- ненними від службових обовязків, що найменше в таких нормах: в полковій раді і рівнозначних її /3/ три; в дивізійній, кор- пусній радах по /5/ пять; в армейській і окружній радах /8/ вісім; в фронтовій військовій раді /15/ пятнадцять. 4. Кожна зазначена в пункті 3 Українська Рада повинна отри- мувати на свої потреби / на бібліотеки, лекції, клоби то що/ грози з коштів, відпускаємих на загально-військові організації в тому відсотку, який складають українці чи інші національності в частині. 5. Члени українських рад увійдуть як автономна одиниця до відповідного загально-військового комітета, не втручачись в його справи, а провадячи цілком незалежно свою роботу що до на- ціонально-політичних, організаційних, культурно-освітніх справ і українізації війська, до якої члени загально-військових комі- тетів теж не мають права втручатись. Щоби стежити за переведенням в життя всього що зазначено ви- ще при кожній українській дивізії, та при кожній армії повинен бути призначений комісар од Центральної Ради. Зважаючи на ве- лику підготовчу працю саме тепер, перед виборами до Установчих зборів, все вищезазначене повинно бути переведено в життя не- гайно. Голова з"їзду 7. ПРО ТЕРІТОРІЮ УКРАЇНИ. Виходячи з принципу нічим необмеженого самовизначення народів, Перший Український Військовий З"їзд Західнього фронту ПОСТАНОВИВ: 1. Рішуче протестувати проти неправдивого, по кадетській вка- зівні виконаного, шматування Тимчасовим Урядом України. 2. Гостро зазначити, що сей вчинок Тимчасового Уряду, продик- тований зневагою до волі української демократії та його стічною тенденцією на користь буржуазії, пройнятої централізмом, обурює в"їзд бо вчинок сей ставить в неможливі умовини роботу Генераль- го Секретаріату. 3. Щоб уникнути небажаних наслідків, що до інтересів україн- ського трудового народу, вимагає аби Центральна Рада та Генераль- ний Секретаріат як найскоріше поширили свою діяльність на всьо територію України. 4. На майбутній мирній конференції представники української на- ції повинні домагатись аби всі землі України, які тепер розділені кордоном були забезпечені повною змогою влучитись в одно тіло Української Демократичної Республіки. Голова з"їзду 8. ЗЕМЕЛЬНА СПРАВА. I. Вважаючи на те, що Тимчасовий Російський Уряд під впливом буржуазних верств до сього часу нехтуючи справу переведення в життя переходу всієї землі до рук працюючих на ній мас, викликає стіхійний зріст на місцях безладдя та бежкетів, З"їзд вимагає від Центральної Ради аби всі землі на Україні були негайно, до Установчих Зборів, передані в завідування на місцях земельних комітетів / сільських, волосних та інш./. 2. Повне закінчення земельної реформи та остаточне переведен- ня її в життя належить до компетенції Суверених Українських Установчих Зборів, причому з"їзд вважає справедливим вирішити се питання на таких головних умовах: а/ власність на землю усовершенуватися назавжди і земля виключа- ється з товарообміну і переходить без жодного викупу до рук тих, хто сам на ній працює. б/ Норма повинні бути не менше споживчої і не більше трудової. в/ Ліси, води та підземні багатства переходять в користування всього працюючого народу, який порядкує ними через свої центральні органи на Україні. Голова з"їзду 9. ПРО КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНЮ ПРАЦЮ. Вся Україна прагне до рідної мови, - до рідної школи, а для сього вся освіта на Україні в початкових, середніх, вищих та ин- ших школах, повинна провадитись на рідній мові, як про се висло- вились всі військові, учительські, селянські та перші просвітня- ські з"їзд. Оприч сього треба підтримувати всі інституції які б росповсюд- жували позашкільну освіту як на Україні, так і на фронти - себ-то клуби, народні доми, просвіти і т.п. Зважаючи на те, що українська школа не досить забезпечена пев- ними робітниками, Перший Український Військовий З"їзд Західнього фронту вимагає від Української Центральної Ради: I. Як найскоріше українізувати і поставити на належну височинь і певний шлях всі педагогичні школи як то: учительські інститути, семінарії, школки і курси. 2. Мобілізувати всі учительські сили на фронти і повернути їх до справжньої праці як на Вкраїні так і на фронти. Задля сього негайно повинні бути засновані при українських фронтових комітетах культурно-просвітні секції, котрі-б і керува- ли просвітньою та агітаційною справою на фронти. 3. Вся освіта на Україні повинна бути безплатною та обовязко- вою. 4. Всім народам, мешкаючим на території України, повинні бути забезпечені національно-культурні права. Голова з"їзду 10. ПРО ПРОДОВОЛЬЧУ СПРАВУ. Багатій хлібом України загрожує голод і з того виникає повна роз- руха. Тимчасовий Уряд невдалим, а чекалим злістним керуванням своїм нездатен спинити того. З"їзд вимагає затвердження Генерального Секретаря по харчовим спра- вам, бо йому повірити селянство України, яко близькій до народу вибор- ній та відповідальній перед народом влади. Він повинен дати лад, за- безпечивши селянство необхідними річами як от: залізо, вугіль, ремінь, мануфактура та інш. До нього повинно перейти постачання харчів до Українського війська деб воно не було. Вдатне, на демократичній основі закладене, порядкування харчовою справою дасть хліб, врятує людність не тільки на Україні, але й в ці- лій Республіці Російській. Голова з"їзду II. ПРО СМЕРТНУ КАРУ. Позаяк смертна кара є ганебний засіб старого режиму, яким найбільше користувалися кати народні для позбавлення життя борцям за волю і вза- гали рішуче олідкали принцип карать на смерть - Перший Український Військовий З"їзд Західного фронту з великих обуренням протестує про- ти істнування сього, недостойного вільного народу, з"явща і домагаєть ся негайного її скасування назавше. Голова з"їзду 12. ПРО ЗААРЕШТОВАНИХ ТА ВІДЛАНИХ ПІД СУД. З приводу того, що деякі з проводирів українського руху арештовані і тримаються в вязницях без всякого обвинувачування і бачучи в сьому якісь провакаційні випадки військових начальників - Український Вій- ськовий з"їзд Західного фронту плямує такі чинки, коли судами і ареш тами усуваються з шляху українські діячі, гостро протестує проти сьо- го і домагається негайного припинення всіх таких судових діл і визво- лення всіх воєк з вязниць, яких тримають за їх політичні та національн нереконання. Голова з"їзду 13. ПРО БРАНЦІВ УКРАЇНЦІВ-ГАЛИЧАН. З"їзд цілком прилучається до вимоги Генерального Секретаря по спра- вах внутрішніх, що до відношення Тимчасового Уряду до українців бранців Галичини, Буковини та Австро-Угорщини. З свого боку З"їзд зазначає: 1. Всі такі бранці повинні бути повернуті на Україну в розпоряджен- ня Генерального Секретаріату з метою використування їх для культурних потреб нашого народу. 2. Повинно бути, нарешті, змінено відношення до бранців українців і вони повинні користуватися тими самими правами, що і бран- ці інших слов'янських та союзних з Росією націй, бо сього вимагає про- ста, елементарна справедливість. Голова з"їзду 14. ПРО ВІДНОШЕННЯ ДО ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ І ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕ ТАРІАТУ. Заслухавши доклад Генерального Секретаря по справам військовим тов. ПЕТЛЮРИ, Перший Український Військовий З"їзд Західного фронту ПОСТА- НОВИВ: I. Висловить Центральний Ради та Генеральному Секретаріатові, яко єдиній, справжній, революційній владі, повне довіря і рішучу піддерж- ку в її відповідальній праці на користь трудового народу. 2. Разом з тим звертає увагу Центральної Ради і Генерального Сек- ретаріату на постанову з"їзду що до війни і миру і висловлює пев- ність, що вони негайно переведуть ту постанову в життя і що Гене- ральний Секретаріат в майбутній своїй праці не зверне до тактики оп- портунізму, а опираючись на революційний Український Нарід, піде ре- волюційним шляхом. 3. Рішуче протестували проти незатвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судивничих та почт і. телє- графів, позаяк порядкування Тимчасового Уряду в сіх головних справах, тісно з"язаних з іншими справами, утворює двоевластя та веде до анар- хії. 4. Щоб запобігти цій небезпеці, вся влада на Україні повинна перей- ти до виборчого Українського Уряду, а тому домагаємось негайного зат- вердження Генерального Секретаріату в повному його складі, в противно- му разі пропонуємо Центральній Раді, не рахуючись з Російським Урядом, взять в свої руки владу на Україні. Голова з"їзду 15. ПЕРЕДВИБОРЧА ПРАЦЯ ДО УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ. З"їзд доручає Фронтовій Ради як найкраще перевести всю техніку ви- борів до загально-російських Установчих Зборів. Для придбання коштів для передвиборчої агітації - з"їзд ПОСТАНО- ВИВ: влаштувати "День Виборчого Фонду" в кожній частині, коли се по місцевим умовам буде зручніше, але не пізніше як до 25-го жовтня; 50% зібраних грошей повинні бути надіслані Фронтовій Ради, а останні 50% підуть на передвиборчу агітацію на місцях. Опріч того загально-військовий фронтовий комітет повинен видати певний відсоток сум, призначених на переведення виборів, до розпоряд- ження Української Фронтової Ради. Голова з"їзду 16. ПОСТАНОВА, ЩО ДО ВИБОРІВ ФРONTOVOЇ РАДИ. З"їзд затверджує Українську Фронтову Раду на Західньому фронти в такому складі: члени: 1. Лебединець, 2. Золотницький, 3. Грудина, 4. Міщенко, 5. Каранчук, 6.Чорнобай, 7. Немоловський, 8. Васіляк, 9. Дем'яновський, 10. Ковер- динський, II. Стасюк, I2. Яковенко, I3. Лудник, I4. Косляк і I5.Спась- ський. Кандидати: I. Савчук, 2. Векленко, 3. Фесик, 4. Монастирський, 5. Хіжняк, 6. Гейко, 7. Тіщенко, 8. Онішенко і 9. Бондаренко. Надає йому право кооптувати свідомих людей по спеціальним питан- ням в кількості не більше половини свого складу, та доручає перевести в життя всі постанови з"їзду. Голова з"їзду Україн. Центр. Рада Одержано 23 і 19 р. № Відп. - " 19 р.№ ЦІНА 15 КОП. ПОСТАНОВИ Першого Українського Вій- ськового З'їзду Західнього фронту. Жовтня 7—12, року 1917. На З'їзді було 528 представників від 80 тисяч організованих козаків—ук- раїнців на фронті. м. Мінськ. Кожен українець на Запідньому фрон- ті повинен подати голос за список № 1 Самі подавайте й других намовляй- те подати голос за № 1 Замовлені плакати для агітації за список № 1. Склад плакатів в пом'яш- канні Українзапрады. ПОСТАНОВИ Першого Українського Військового З'їзду Захід- нього фронту. м. Мінськ 7—12 жовтня року 1917. I. Війна і мир. Всесвітня війна була розпочата й тепер за- тягається імперіалістами з захватною метою та на користь буржуазних кругів. Кожний день війни наближає трудящий люд всіх націй до цілкови- того зніщення його живих, економічних та куль- турних сил. Продовження війни впливає в краї- ні голод та анархію і касує всі здобутки Рево- люції. Тому 1-ий Укр. Війск. З'їзд Зах. фр. поста- новив звернутися до Центральної Ради, аби вона негайно і рішуче вплинула на Російський Тимча- совий Уряд: 1. Щоби було вироблено конкретні умови ми- ру та оголошено їх; 2) Щоби було вжито всіх за- ходів для негайного проголошення перемир'я між воюючими державами на всіх фронтах; 3) Щоби також заходи були зроблені для скликання мир- ної конференції з представників трудящих мас всіх народів, в тому числі й недержавних; 4) що- би таємні договори були обнародовані, а потайна дипломатія раз на завше скасована. - 2 - В той самий час, Центральна Рада, не до- жидайчись відповіді Тимчасового Уряду, повинна сама взяти справу закінчення війни до своїх рук, бо грізний час не жде і, коли інші уряди під впливом своєї буржуазії затягають цю бойню, то представники трудящого люду України власними руками повинні припинити дальший занепад сво- го народу. II. Демобілізація. Сучасна війна викликала страшне напружен- ня всіх сил-народніх: стягнула многомиліонні маси на фронт, перетворила цілу країну в в ли- чезну фабрику для війни, змінила всі умови жит- тя мирного часу і привела людей майже до зди- чавіння. Не організованність та не пляномірність май- бутньої демобілізації загрожує просто знищити весь край, а особливо прифронтову місцевість і вкинути в злидні миліони людей. Для забезпечення України від страшної ру- їни під час демобілізації, з'їзд визнає що Цен- тральна Рада повинна звернути велику увагу на негайне вироблення широкого плану демобілізації, бо тільки Центральна Рада, як орган близький до народу і захищаючий його інтереси, може най- краще це зробити. З' окрема з'їзд підкреслює такі пункти: 1. Увільнятися люде з війська повинні по спра- ведливості, рахуючись: а) з старшими роками, б) станом здоров'я, в) трудністю умов їх служби, г) сроком їх перебування на війні та д) більшою користю для краю од найскорішого повороту їх до мирної праці вдома. Увільнення повинно прова- дитись починаючи з фронту. 2. Для перевозки та переходу тої маси люду треба як найкраще полагодити та пристосувати - 3 - всякі шляхи, як залізничі, так і шосейні та грунтові; для чого повинні бути використані всі військові, обслуговуючі армію сили, як то: залізничі, сапьорні, телеграфні та такі інші батальони. 3. Скрізь по дорозі треба поставити етапи, забезпечені помешканням, харчами, одежею, медичною та санітарною допомогою (як то: лазні, шпиталі, дезінфекційні камери та таке інше), для чого знов таки повинно використати всі відповідні засоби та сили істнуючі зараз въ армії. 4. Щоб заспокоїти людей, що до їх майбутньої долі, уникнути натовпу безробітних та найскоріше перейти до розвитку промисловості мирного часу, потрібно вкрити Україну сіткою бірж праці під керуванням українських професійних робочих організацій; ці біржі повинні зібрати відомості, куди та яких робочих треба і взадалегідь найширше сповістити всі військові частини, щоб люди наперед знали, де вони можуть пристроїтись; для тоїж мети біржі повинні розробити план громадських робот. 5. Всяке військове майно, як то: коні, вози і знаряддя та прилади господарські, будови, машини, телефони й таке інше, ні в якому разі не може бути розкрадене, знівечене або розпродане спекулянтам, а повинно перейти даремне до рук трудящих через відповідні організації, особливо для забезпечення тих, хто найбільше постраждав од війни. 6. Для тої частини людей молодчого віку, котра повинна залишитися в війську на деякий час, до майбутнього повного скасування постійного війська, для охорони інтересів Української Республіки, повинно загодя зробити все, щоб поліпшити умови життя, достойні солдата-громадяна. - 4 - нинa, а саме: підготовити помешкання, одягу, харчі та т. и. 7. Щоб страшний ворог людей—спірт, горілка та інше—був скрізь знищений, а та кількість його, яка потрібна для медицини та техники, була під дійсною охороною. 8. Для справжньої охорони України під час демобілізації та для найлегшого, найдешевшого і найскорішого виконання планів її, з'їзд визнає необхідним, від тепер починаючи, перевести всі українізовані частини війська на Південно-Захід- ний фронт і вивести з території України всі ро- сійські військові частини. Виконати все, про що вище згадано, повинна Центральна влада України, для чого З'їзд визнає необхідним негайне надання йї всієї потрібної повноти влади через заснування та затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт і теле- графів. Нарешті З'їзд звертає найбільшу увагу товари- ши на цю велику справу і вірить, що міцна організованість, порядок та свідомість Українців, пройнятих розумінням вищих інтересів народу нашого, забезпечить повний лад під час демобі- лізації. III. Про смертну кару. Позаяк смертна кара є ганебний засоб ста- рого режиму, яким найбільше користувалися кати народні для позбавлення життя борцям за волю, і взагалі рішуче одкидаючи принціп кари на смерть, Перший Український Військовий З'їзд За- хіднього Фронту з великим обуренням протестує проти істнування цього недостойного вільного на- роду з'явища і домагається негайного її скасування назавжди. - 6 - IV. Майбутній устрій Росії. Щоб забезпечити для всіх народів Росії най- кращий лад по власній волі кожного народу, З'їзд вважає необхідним, щоб Російська Республіка була перетворена на Федерацію суверенних рівно- правних демократичних республік з забезпечен- ням прав меншостей. V. Про Установчі Збори. Визнаючи, що право на самоозначення на- родів мусить бути нічим необмежено, що феде- рація народів Російської Республіки може ут- воритись тільки шляхом вільного договору між суверенними націями і тому лише сам Українсь- кий народ може бути законоположником май- бутньої долі України, Перший Український Війсь- ковий З'їзд на Західному Фронті постановив: про- понувать Генеральному Секретаріату скликати Українські Установчі Збори на основі вселюдного, таємного, рівного та прямого виборчого права з пропорціональним представництвом націй, до або одночасно з скликанням Установчих зборів загаль- но Російських. Українські Установчі Збори мусят закріпити республікансько-демократичні форми правління на Україні без президента та з одною палатою, провести широку демократизацію політичного ла- ду та соціально-економічні реформи, в першу чергу земельну, та, проголосивши суверенність України, встановить ті умови, на яких вона може пристати до федерації з іншими національностя- ми Російської Республіки. Постанови Українських Установчих Зборів повинні мати суверенний характер і не можуть бути змінені Установчими Зборами Російськими. - 6 - Що до останніх, то вимогаємо скликання їх на презначений Тимчасовим Урядом день без жадного зволікання. VI. Відношення до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. Заслухавши доклад Генерального Секретаря по справам військовим т. Петлюри, Перший Український Військовий З'їзд Західного фронту постановив: 1. Висловити Центральній Раді та Генеральному Секретаріату, яко єдиній справжній революційній владі, повне довіря і рішучу піддержку в її відповідальній праці на користь трудового народу. 2. Разом з тим звернути увагу Центральної Ради і Генерального Секретаріату на постанову З'їзду що до війни і миру і висловити певність, що вони негайно переведуть ту постанову в життя і що Генеральний Секретаріат в майбутній своїй праці не зверне до тактики опортунізму, а, опираючись на революційний Український народ, піде революційним шляхом. 3. Рішуче протестувати проти не затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт й телеграфів, позаяк порядкування Тимчасового Уряду в цих головних справах, тісно звязаних з іншими справами на Україні, утворює двоєвластя та веде до анархії. 4. Щоб запобігти цей небезпеки, вся влада на Вкраїні повинна перейти до виборного революційного Українського Уряду, а тому З'їзд постановив: домогатися негайного затвердження Генерального Секретаріату в повному його складі, з владою в межах етнографічні і України. В про- -7- тивному разі пропонувати Центральний Раді, не рахуючись з Російським Урядом, взяти в свої руки владу на Вкраїні. VII. Земельна справа. 1. Вважаючи на те, що Тимчасовий Росій- ський Уряд, під впливом буржуазних верств, до цього часу нехтує справу переведення в життя передачі всієї землі до рук працюючих на ній і викликає стихійний зріст на місцях безладдя та бешкету, З'їзд вимагає від Центральної Ради, аби всі землі на Україні були негайно, до Установ- чих Зборів передані в розпорядження земельним комітетам на місцях (сельским, волостним і т. п.) 2. Повне закінчення земельної реформи та остаточне переведення її в життя належить до су- веренних Українських Установчих Зборів; при чому З'їзд вважає справедливим вирішити це пи- тання на таких головних умовах: а) власність на землю скасовується на завжди і земля виключа- ється з товарообміну та переходить без жадного викупу до рук тих, хто сам на ній працюватиме; б) норма повинна бути не меньша споживчої і не більша трудової; в) ліси, води та підземні богат- ства переходять в користування всього працюю- чого народу, який порядкує ними через свої цен- тральні органи на Вкраїні. VIII. Територія України. Виходячи з принципу нічим не обмеженого самоозначення народів, Перший Український Вій- ськовий З'їзд Західного Фронту, постановив: 1. Рішуче протестувати проти неправильового, по Кадетській вказівці виконаного, шматовання Тимчасовим Урядом України. - 8 - 2. Гостро зазначити, що цей вчинок Тимча- свого Уряду, продиктований зневагою до волі Української демократії та егоїстичною тенденцією на користь буржуазії, проятої централізмом, обу- рює З'їзд, бо вчинок цей ставить в неможливі умови роботу Генерального Секретаріату. 3. Щоб уникнути небажаних наслідків що до інтересу Українського трудового народу, вимагаєм аби Центральна Рада та Генеральний Секрета- ріат, як найскоріше, поширили свою діяльність на всю територію України. 4. На майбутній мирній конференції пред- ставники Української нації повинні домагатись, аби всім землям Українським, які тепер розділені кордоном, була забезпечена повна змога злучи- тись в одно тіло Української Республіки. IX. Продовольча справа. Богатій хлібом Україні загрожує голод і з того виникає повна разруха. Тимчасовий Уряд невдалим, а часами злістним керуванням своїм, не здатен спинити розростаючої апархії, тому З'їзд вимагає затвердження Генерального Секрета- ря по харчовим справам, бо йому повірить се- лянство України, яко близькій до народу, вибор- ній та відповідальній перед ним владі. Він пови- нен дати лад, забезпечивши селянство необхід- ними річами, як от: зализо, вугілль, ремінь, ману- фактура та інше. До нього повинно перейти й пос- тачання харчів до Українського війська, деб воно не було. Вдатне, на демократичній основі закладене, порядкування харчовою справою дасть хліб і вря- тує людність не тільки на Вкраїні, але й в цілій Росії. X. Українізація війська взагалі. Відносячись негативно до істнування постій- них армій і прямоючи до того, щоб вони були за- мінені народньою міліцією, яка б стояла на сторожі інтересів пропоючих селянських і робітничих має, а не була б, як постійне військо, сліним зна- ряддям пануючих класів в їх шовіністично-імперя- лістичних змаганнях, разом з тим, зважаючи на сучасні обставини, коли такі постійні армії ще істнують, Перший Український Військовий З'їзд Західнього Фронту визнає необхідним, щоб вони були сформовані на основі національно-територі- ального принципу, аби не бути знаряддям денаци- оналізації та винародовлення, тому домагається негайного виділення українців на фронти і в ти- ду в окремі одиниці, а також українізації гарні- зонів на території України, для чого і всі одинокі войки—Українці мали б право по своєму бажанню переводитись в Українські частини. В звязу з тими перешкодами, які чиняться Тимчасовим Урядом в здійсненні цього принципу, З'їзд домагається, аби в усіх Українізируемых ді- візіях, а також при арміях були призначені від Центральної Ради Комісари, взагалі ж вся справа українізації війська цілком була передана до рук Генерального Секретаря по Військовим Справам. XI. Культурно-освітня праця. Вся Україна прагне до рідної мови, до рід- ної школи, а для цього вся освіта на Україні в початкових, середніх, вищих та інших школах повинна провадитись на рідній мові, як про це висловились всі військові, учительські, селянські та перший Просвітянський З'їзди. — 10 — Крім цього, треба підтримувати всі інституції які б росповсюджували позашкільну освіту, як на Україні, так і на фронти, себ то: клуби, народні доми, товариства „Просвіти“ і т. ин. Вважаючи на те, щоб в Українських школах були певні робітники, Перший Український Військовий З'їзд Західнього фронту вимагає від Української Центральної Ради: 1. Як найскоріше українізовать і поставить на належну височину і певний шлях всі педагогичні школи, як то: учительскі институты, семинарії, школи й курси. 2. Мобілізувати всі учительскі сили на фронти і повернути їх до справжньої праці, як на Вкра- іні так і на фронти. За для цього негайно повинні бути засновані при Українських фронтових Комитетах культурно-просвітні секції, которі б і керували просвітньою та агітаційною справою на фронти. 3. Вся освіта на Україні повинна бути безплатна і обов'язкова. 4. Національно-культурні права других націй на Україні повинні бути забезпечені. XII. Протест проти відношення до бранців-Українців. З'їзд цілком прилучається до вимоги Генерального Секретаря по справам внутрішнім що до відношення Тимчасового Уряду до Українців бранців Галичини, Буковини та Австро-Угорщини і з свого боку зазначає: 1) всі такі бранці повинні бути повернені на Вкраїну в розпорядження Генерального Секретаріату з метою використання їх для культурних потреб нашого народу; 2) повинно бути нарешті змінено образливе відношення до бранців Українців і вони повинні користуватися тими самими правами, що й — 11 — бранці інших славянських та союзних з Росією націй, чого вимагає елементарна справедливість. XIII. Протест проти арештування за національно-політичні переконання. З приводу того, що де які з учасників Українського руху заарештовані та віддані під суд і визнаючи в цьому якісь провокаційні вигадки військового начальства, Український Військовий з'їзд Західнього Фронту плямує такі вчинки, бо судами та арештами, часто без цевного обвинувачення арештованих, усуваються люди з шляху Української справи. З'їзд рішуче протестує проти арештування вояків, як Українців так і інших націй, за політичні переконання і домагається негайного припинення подібних судових справ та визволення арештованих із тюрем. XIV. Українські Військові Ради на Фронті. Актом Тимчасового Уряду від 3-го Липня цього року встановлено, що Українські Військові Організації повинні істнувати на таких же підставах, як і загально російські; але на ділі як загально-військові Комітети, так і комісари Тимчасового уряду, а особливо Командний состав, в більшості випадків, ставляться дуже вороже до Українських і взагалі національних організацій, гальмують їх роботу і тим викликають велике незадоволення серед війська. Тому Перший Український Військовий з'їзд Західнього Фронту вимагає від Тимчасового Уряду: 1. Видання наказу по всім арміям, який би одверто зазначив право на істнування національних військових організацій; наказ цей повинен -12- бути поширений до найменьших частин війська (рот, команд, ескадронів, батарей і т. д.) 2. Українські військові організації і їх чле- ни повинні користуватися всіма правами загаль- но військових комітетів. 3. Члени Українських Військових Рад по- винні бути увільнені од службових обов'язків, що найменьше, в таких нормах: в полкових та рівно- значних ім радах по 3 чоловіка; в дивізійних, корпусних та гарнізонних—по 5 чоловік; въ ар- мейських та окружних—по 8 ч. і в фронтовій— 15 чол. 4. Кожна, зазначена в пункті 3, рада повин- на отримувати на свої потреби (бібліотеки, клю- би, лекції то що) гроші з коштів, призначених на загально-військові організації в тому відсотку, який складають Українці (чи інші національно- сті) в частині. 5 Ради входять, як автономні секції, до від- повідних загально-військових комітетів, не вту- чаючись в їх справи, а провадячи цілком неза- лежно свою роботу по національно-політичним, ор- ганізаційним, культурно-просвітнім питанням та по українізації війська, до чого члени загально вій- ськових комітетів теж не мають права втручатися. З'їзд з'окрема зазначає, що командний состав часто навмисне переводить українців таким чи- ном, аби разбити наші організації, і тому З'їзд вимагає припинити це раз назавше та призначити при кожній Українській дивізії і при кожній ар- мії комісарів од Центральної Ради, котрі б стежили за переведенням в життя усього, що зазначено вище. Зважаючи на велику підготовчу роботу са- ме тепер, перед виборами до установчих зборів, —13— все вказане повинно бути переведене в життя негайно. XV. Підготовча праця до Установчих Зборів. З'їзд доручає Українській Фронтовій Раді як найкраще перевести всю техніку виборів до загально-Російських Установчих Зборів. Для придбання коштів на передвиборчу агітацію—З'їзд постановив влаштувати день виборчого Фонду в кожній частині, коли це по місцевим умовам буде зручніше, але не пізніше 1-го Листопада (Ноября). 50% зібраних грошей повинні бути надіслані до Української Фронтової Ради, а решта лишається на передвиборчу агітацію на місцях. Крім того, на думку З'їзду, Загально-військовий Фронтовий Комітет повинен з коштів, призначених на справу виборів на західньому фронти, видати певний відсоток Українській Фронтовій Раді на туж справу. XVI. Вибори і затвердження Фронтової Ради. З'їзд затверджує Українську Фронтову Військову Раду Західнього Фронту в складі зазначеному низче. Надає їй право кооптації свідомих людей по спеціальним питанням в числі, не більшому половини її складу, та доручає перевести в життя всі постанови З'їзду. Дійсні члени: 1. Прапорщик Лебединець Михайло, 52-го Обоз. батальона. 2. Прапорщик Золотницький Олександр, 2 гр. Ростовського п. -14- 3. Ст. писарь Грудина Дмитро, 6 гр. Таврійського п. 4. Церковник Міщенко Степан, 367 пол. подв. госпіталю. 5. Підпоруч. Каранчук Корній, 516 піш. Волчанського пол. 6. Підпрап. Чорнобай Макар того ж полку. 7. Поруч. Немоловський Іван, Оруж. майстерні 10 армії. 8. Прапорщ. Василяк Андрій, 8 сібірск стріл. полку. 9. Прапорщ. Демяновський Василь, 7 Сібір. стрілец. полку. 10. Прапорщ. Ковердинський Володимир, 760 піш. Ковенської дружины. 11. Урядовець, Стаєюк Антон, Управл. Нач-ка Гарматних снабженъ Захід. фрон. 12. Ст. фейерв. Яковенко Іван, 3 бат. 1-ої грен. Гарматної бригади. 13. Ст. мед. фершал Дудник Олекса, Мінського резерва санітарів. 14. Ст. писарь Косяк Петро, Управління Нач-санзапа. 15. Конопир Спаський Михайло Химичної команди. Кандідати: 4. Ефр. Савчук Марко, 8 гр. Московського полку. 2. Мед. ферш. Векленко Євген, 42 перевязочного отряду. 3. Ст. писарь Фесик Іван, 2 грен. Ростовського п. 4. Ст. ун. оф. Манастирський Парфен, 4 окремої тел. роти. 5. Підпор. Хижняк, Управл. 5-участка Захід фронту по зміцн. рівчаків. - 15 - 6. Ст. фейєрв. Тищенко Тимофій, 2 Кавказ. морт. гармат. дивізіону. 7. Поруч. Оніщенко, 684 піш. Саянського п. 8. Лікарь Бондаренко Володимир, Резерва Санітарного отділа Штаба Х армії. Список № I. НА ЗАХІДНЬОМУ ФРОНТІ. Кандідатів в Російські Установчі збори Українсь- ких партій Соціалістів-Революціонерів і Соціал- Демократів. 1) БАЗЯК Ісак Григорович, 30 років член Центрального Комитету Укр. П. С. Р., мешкає у м. Київі Нестрівська вулиця № 25. 2) ЛЕБЕДИНЕЦЬ Михайло Мусієвич, 28 ро- ків, Прапорщик 52 обозного баталіону, Голова Української Військової Ради Західнього фронту, Голова Фронтової фракції Укр. С.-Р. 3) ПЕТЛЮРА Симон Васильович 38 років, Генеральний Секретарь по справам військовим, член партії Укр. С.-Д., мешкає м. Київі Педаго- гичний музеї. 4) ДУДНИК Олексій Григорович 28 років, Член Української Фронтової Ради, член Укр. С.-Р. мешкає м. Мінську Підгорна № 27. 5) ГРУДИНА Дмитро Якимович 24 роки, Член Української Фронтової Ради, Голова фрон- тової фракції Укр. С.-Д., мешкає м. Мінськ, Під- горна № 27. 6) ПЛЕВАКО Петро Антонович 28 років, Член Центрального Комитету Укр. П. С.-Р. меш- кає м. Київі Рейтерська вул. № 20. -16- 7) ТКАЛІЧЕНКО Григорій Трохимович - 32 роки, старший фейєрверкер 42 паркового гарматного дивізіону, Член П. С.-Р. 8) КОВЕРДИНСЬКІЙ Володимир Васильович 32 роки, Член Української фронтової Ради, член Укр. П. С.-Д. Миськ Петронавловська № 35. 9) НАЗАРЕНКО Павло Пилипович 26 років, Поручик 246 пішого Бахмі-Сарайського полку Член Укр. П. С.-Р. 10) ПАВЕЛКО Гнат Федорович 27 років, козак 7 Стрілецького Сибірського полку, член Укр. П. С.-Р. 11) ФЕСИК Іван Ювиналович 27 років, козак 2 гренадер. Ростовського полку, член Корпусної Ради гренадерського полку, Укр. С.-Д. 12) МОНАСТИРСЬКИЙ Парфен Нипофілович 30 років, козак 4 окремої телеграфної роти, Укр. П. С.-Р. 13) ЯРОШ Арсен Пилипович, козак 8 гренадерського Московського полку укр. ес-ер. 14) ТИЩЕНКО Тимофій Макарович, козак 2 Кавказького Мортирного дивізіону Укр. С.-Р. 15) БАТЮК Іван Семенович, Підпоручик 17 Архангелогородського полку Укр. С.-Д. 16) ЯСУЧЕНЯ Іван Пилипович, козак 6 грен. Тавричеського полку Укр. С.-Д. 17) КОВТУН Філімон Евсейніевич Шт.-кап. 22 Ніжегородського полку Укр. С.-Р. Список цей затверджено 3-їздом. Не забудьте улаштовати день Виборчого Фонду для агітації за український список № 1. „В свої хаті—своя правда й сила й воля“ Т. Шевченко. АГАВУ Хто хоче доброго соціального ладу на Вкраїні, Хто хоче препиннення війни, Хто хоче справжньої волі народу, Хто хоче йому землі й волі, Хто хоче робітникам найкращої долі, Хто хоче жити в братській спілці всіх народів, Хай голосує за Список № 1. УВАГА! При Фронтовій Раді зиклалися фракції українських соціалістів-революціонерів—Го- ловою т. Лебединець та соціал-демократів — Головою т. Грудина. Адреса: Мінськ, Підгорна 27. Для телеграм: Мінськ—Українзапрада. ЦІНА 15 КОП. ПОСТАНОВИ Першого Українського Вій- ськового З'їзду Західнього Фронту. Жовтня 7—12, року 1917. На З'їзді було 528 представників від 80 тисяч організованих нозаків—ук- раїнців на фронті. м. Мінськ. Кожен українець на Запідньому фрон- ті повинен подати голос за список ПОСТАНОВА № 1 Самі подавайте й других намовляй- те подати голос за № 1 Замовлені плакати для агітації за список № 1. Склад плакатів в пом'яш- канні Українзапрады. ПОСТАНОВИ Першого Українського Військового З'їзду Захід- нього фронту. м. Мінськ 7—12 жовтня року 1917. I. Війна і мир. Всесвітня війна була роспочата й тепер за- тягається імперіалістами з захватною метою та на користь буржуазних кругів. Кожний день війни наближає трудящий люд всіх націй до цілкови- того зніщення його живих, економічних та куль- турних сил. Продовження війни викликає в краї- ні голод та анархію і кає все здобутки Рево- люції. Тому 1-ий Укр. Війск. З'їзд Зах. фр. поста- новив звернутися до Центральнсі Ради, аби вона негайно і рішуче вплинула на Російський Тимча- совий Уряд: 1. Щоби було вироблено конкретні умови ми- ру та оголошено їх; 2) Щоби було вжито всіх за- ходів для негайного проголошення перемир'я між воюючими державами на всіх фронтах; 3) Щоби такіж заходи були зроблені для скликання мир- ної конференції в представників трудящих має всіх народів, в тому числі й недержавних; 4) що- би таємні договори були обнародовані, а потайна дипломатія раз на завше скасована. - 2 - В той самій час, Центральна Рада, не до- жидайчись відповіді Тимчасового Уряду, повинна сама взяти справу закінчення війни до своїх рук, бо грізний час не жде і, коли інші уряди під впливом своєї буржуазії затягають цю бойню, то представники трудящого люду України власними руками повинні припинити дальший занепад сво- го народу. II. Демобілізація. Сучасна війна викликала страшне напружен- ня всіх сил народних: стягнула многомиліонні маси на фронт, перетворила цілу країну в в ли- чезну фабрику для війни, змінила всі умови жит- тя мирного часу і привела людей майже до зди- чавіння. Не організованність та не пляномірність май- бутньої демобілізації загрожує просто знищити весь край, а особливо прифронтову місцевість і вкинути в злидні миліони людей. Для забезпечення України від страшної ру- їни під час демобілізації, з'їзд визнає що Цен- тральна Рада повинна звернути велику увагу на негайне вироблення широкого плану демобілізації, бо тільки Центральна Рада, як орган близький до народу і захищаючий його інтереси, може най- краще це зробити. З' окрема з'їзд підкреслює такі пункти: 1. Увільнятися люде з війська повинні по спра- ведливості, рахуючись: а) з старшими роками, б) станом здоров'я, в) трудністю умов їх служби, г) строком їх перебування на війні та д) більшою користю для краю од найскорішого повороту їх до мирної праці вдома. Увільнення повинно прова- дитись починаючи з фронту. 2. Для перевозки та переходу тої маси люду треба як найкраще полагодити та пристосувати - 3 - всякі шляхи, як залізничі, так і посейні та грун- тові; для чого повинні бути використані всі вій- ськові, обслуговуючі армію сили, як то: залізничі, сапьорні, телеграфні та такі інші батальони. 3. Скрізь по дорозі треба поставити етапи, забезпечені помешканням, харчами, одежею, ме- дичною та санітарною допомогою (як то: лазні, шпиталі, дезінфекційні камери та таке інше), для чого знов таки повинно використати всі відповід- ні засоби та сили істнуючи зараз въ армії. 4. Щоб заспокоїти людей, що до їх майбутньої долі, уникнути натовпу безробітних та найскорше перейти до розвитку промисловості мирного часу, потрібно вкрити Україну сіткою бірж праці під керуванням українських професійних робочих організацій; ці біржі повинні зібрати відомості, куди та яких робочих треба і заздалегідь най- ширше сповіститивсі військові частини, щоб люди наперед знали, де вона можуть пристроїтись; для тоїж мети біржі повинні розробити план гро- мадських робот. 5. Всяке військове майно, як то: коні, вози і знаряддя та прилади господарські, будови, маши- ни, телефони й таке інше, ні в якому разі не може бути розкрадене, знівечене або розпродане спекулянтам, а повинно перейти даремне до рук трудящих через відповідні організації, особливо для забезпечення тих, хто найбільше постраждав од війни. 6. Для тої частини людей молодчого віку, котра повинна залишитися в війську на деякий час, до майбутнього певного скасування постій- ного війська, для охорони інтересів Української Республіки, повинно загодя зробити все, щоб по- ліпшити умови життя, достойні солдата-громадя- -4- ніна, а саме: підготовити помешкання, одягу, харчі та т. і. 7. Щоб страшний ворог людей—спірт, горілка та інше—був скрізь знищений, а та кількість його, яка потрібна для медицини та техніки, була під дійсною охороною. 8. Для справжньої охорони України під час демобілізації та для найлегшого, найдешевшого і найскорішого виконання планів ii, з'їзд визнає необхідним, від тепер починаючи, перевести всі українізовані частини війська на Південно-Захід- ній фронт і вивести з території України всі ро- сійські військові частини. Виконати все, про що вище згадано, повинна Центральна влада України, для чого З'їзд визнає необхідним негайне надання їй всієї потрібної повноти влади через заснування та затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт і теле- графів. Нарешті З'їзд звертає найбільшу увагу товари- ши́в на цю велику справу і вірить, що міцна організованість, порядок та свідомість Українців, пройнятих розумінням вищих інтересів народу нашого, забезпечить повний лад під час демобі- лізації. III. Про смертну кару. Позаяк смертна кара є ганебний засоб ста- рого режиму, яким найбільше користувалися кати народні для позбавлення життя борцям за волю, і взагалі рішуче вкидаючи прінцип кари на смерть, Перший Український Військовий З'їзд За- хіднього Фронту з великим обуренням протестує проти істнування цього недостойного вільного на- роду з'явища і домагаєця негайного її скасування назавжди. -5- IV. Майбутній устрій Росії. Щоб забезпечити для всіх народів Росії найкращий лад по власній волі кожного народу, З'їзд вважає необхідним, щоб Російська Республіка була перетворена на Федерацію суверенних рівноправних демократичних республік з забезпеченням прав меншостей. V. Про Установчі Збори. Визнаючи, що право на самоозначення народів мусить бути нічим необмежено, що федерація народів Російської Республіки може утворитись тільки шляхом вільного договору між суверенними націями і тому лише сам Український нарід може бути законоположником майбутньої долі України, Перший Український Військовий З'їзд на Західному Фронті постановив: пропонувати Генеральному Секретаріату скликати Українські Установчі Збори на основі вселюдного, таємного, рівного та пря­мого виборчого права з пропорціональним представництвом націй, до або одночасно з скликанням Установчих зборів загально-російських. Українські Установчі Збори мусять закріпити республікансько-демократичні форми правління на Україні без президента та з однією палатою, провести широку демократизацію політичного ладу та соціально-економічні реформи, в першу чергу земельну, та, проголосивши сувереність України, встановити ті умови, на яких вона може пристати до федерації з іншими національностями Російської Республіки. Постанови Українських Установчих Зборів повинні мати суверенний характер і не можуть бути змінені Установчими Зборами Російськими. -6- Що до останніх, то вимогаємо скликання їх на призначений Тимчасовим Урядом день без жадного зволікання. VI. Відношення до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. Заслухавши доклад Генерального Секретаря по справам військовим т. Петлюри, Перший Український Військовий З'їзд Західного фронту постановив: 1. Висловити Центральній Раді та Генеральному Секретаріату, яко єдиній справжній революційній владі, повне довіря і рішучу піддержку в її відповідальний праці на користь трудового народу. 2. Разом з тим звернути увагу Центральної Ради і Генерального Секретаріату на постанову З'їзду що до війни і миру і висловити певність, що вони негайно переведуть ту постанову в життя і що Генеральний Секретаріат в майбутній своїй праці не зверне до тактики опортунізму, а, опираючись на революційний Український народ, піде революційним шляхом. 3. Рішуче протестувати проти не затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт й телеграфів, позаяк порядкування Тимчасового Уряду в цих головних справах, тісно звязаних з іншими справами на Україні, утворює двоєвластя та веде до анархії. 4. Щоб запобігти цей небезпеки, вся влада на Україні повинна перейти до виборного революційного Українського Уряду, а тому З'їзд постановив: допомагатися негайного затвердження Генерального Секретаріату в повному його складі, з владою в межах етнографічні і України. В про- —7— тивному разі пропонувати Центральний Раді, не рахуючись з Російським Урядом, взяти в свої руки владу на Україні. VII. Земельна справа. 1. Вважаючи на те, що Тимчасовий Росій- ський Уряд, під впливом буржуазних верств, до цього часу нехтує справу переведення в життя передачі всієї землі до рук працюючих на ній і викликає стихійний зріст на місцях безладдя та бешкету, З'їзд вимагає від Центральної Ради, аби всі землі на Україні були негайно, до Установ- чих Зборів передані в розпорядження земельним комітетам на місцях (селським, волостним і т. п.). 2. Повне закінчення земельної реформи та остаточне переведення її в життя належить до су- веренних Українських Установчих Зборів; при чому З'їзд вважає справедливим вирішити це пи- тання на таких головних умовах: а) власність на землю скасовується на завжди і земля, виключа- ється з товарообміну та переходить без жадного викупу до рук тих, хто сам на ній працюватиме; б) норма повинна бути не меншпа споживчої і не більша трудової; в) ліси, води та підземні богат- ства переходять в користування всього працюю- чого народу, який порядкує ними через свої цен- тральні органи на Україні. VIII. Територія України. Виходячи з принципу нічим не обмеженого самоозначення народів, Перший Український Вій- ськовий З'їзд Західного Фронту, постановив: 1. Рішуче протестувати проти неправильного, по кадетській вказівці виконаного, шматовання Тимчасовим Урядом України. -8- 2. Гостро зазначити, що цей вчинок Тимчасового Уряду, продиктований зневагою до волі Української демократії та егоїстичною тенденцією на користь буржуазії, проятої централізмом, обурює З'їзд, бо вчинок цей ставить в неможливі умови роботу Генерального Секретаріату. 3. Щоб уникнути небажаних наслідків що до інтересу Українського трудового народу, вимагаєм аби Центральна Рада та Генеральний Секретаріат, як найскоріше, поширили свою діяльність на всю територію України. 4. На майбутній мирній конференці і представники Української нації повинні домагатись, аби всім землям Українським, які тепер розділені кордоном, була забезпечена повна змога злучитись в одно тіло Української Республіки. IX. Продовольча справа. Богатій хлібом Україні загрожує голод і з того виникає повна розруха. Тимчасовий Уряд невдалим, а часами злістним керуванням своїм, не здатен спинити розростаючої анархії, тому З'їзд вимагає затвердження Генерального Секретаря по харчовим справам, бо йому повірити селянство України, яко близькій до народу, виборчий та відповідальний перед ним владі. Він повинен дати лад, забезпечивши селянство необхідними річами, як от: зализо, вугілля, ремінь, мануфактура та інше. До нього повинно перейти й постачання харчів до Українського війська, деб воно не було. Вдатне, на демократичній основі закладене, порядкування харчовою справою дасть хліб і врятує людність не тільки на Вкраїні, але й в цілій Росії. X. Українізація війська взагалі. Відносячись негативно до істнування постійних армій і прямуючи до того, щоб вони були замінені народньою міліцією, яка б стояла, на сторожі інтересів прощуючих селянських і робітничих мас, а не була б, як постійне військо, сліпим знанряддям пануючих клясів в їх шовіністично-імперіалістичних змаганнях, разом з тим, зважаючи на сучасні обставини, коли такі постійні армії ще існують, Перший Український Військовий З'їзд Західнього Фронту визнає необхідним, щоб вони були сформовані на основі національно-територіального принципу, аби не бути знанряддям денационалізації та винародовлення, тому домагається негайного виділення українців на фронти і в тилу в окремі одиниці, а також українізації гарнізонів на території України, для чого і всі одинокі войки—Українці мали б право по своєму бажанню переводитись в Українські частини. В звязу з тими перешкодами, які чиняться Тимчасовим Урядом в здійсненні цього принципу, З'їзд домагається, аби в усіх Українізіруемых дивізіях, а також при арміях були призначені від Центральної Ради Комісари, взагалі ж вся справа українізації війська цілком була передана до рук Генерального Секретаря по Військовим Справам. XI. Культурно-освітня праця. Вся Україна прагне до рідної мови, до рідної школи, а для цього вся освіта на Україні в початкових, середніх, вищих та інших школах повинна провадитись на рідній мові, як про це висловились всі військові, учительські, селянські та перший Просвітянський З'їзди. - 10 - Крім цього, треба підтримувати всі інституції які б росповсюджували позашкільну освіту, як на Україні, так і на фронти, себ то: клуби, народні доми, товариства „Просвіти“ і т. ин. Вважаючи на те, щоб в Українських школах були певні робітники, Перший Український Військовий Згід Західнього фронту вимагає від Української Центральної Ради: 1. Як найскоріше українізовать і поставить на належну височину і певний шлях всі педагогичні школи, як то: учительскі институти, семинарії, школи й курси. 2. Мобілізувати всі учительскі сили на фронти і повернути їх до справжньої праці, як на Вкра- іні так і на фронти. За для цього негайно повинні бути засновані при Українських фронтових Комитетах культурно-просвітні секції, которі б і керували просвітньою та агітаційною справою на фронти. 3. Вся освіта на Україні повинна бути безплатна і обов'язкова. 4. Національно-культурні права других націй на Україні повинні бути забезпечені. XII. Протест проти відношення до бранців-Українців. Згід цілком прилучається до вимоги Генерального Секретаря по справам внутрішнім що до відношення Тимчасового Уряду до Українців бранців Галичини, Буковини та Австро-Угорщини і з свого боку зазначає: 1) всі такі бранці повинні бути повернені на Вкраїну в розпорядження Генерального Секретаріату з метою використання їх для культурних потреб нашого народу; 2) повинно бути нарепті змінено образливе відношення до бранців Українців і вони повинні користуватися тими самими правами, що й — 11 — бранці інших славянських та союзних з Росією націй, чого вимагає елементарна справедливість тощо) XIII. Протест проти арештування за національно-політичні переконання. З приводу того, що де які з учасників Українського руху заарештовані та віддані під суд і визнаючи в цьому якісь провокаційні вигадки військового начальства, Український Військовий з'їзд Західнього Фронту плямує такі вчинки, бо судами та арештами, часто без певного обвинувачення арештованих, усуваються люди з шляху Української справи. З'їзд рішуче протестує проти арештування вояків, як Українців так і інших націй, за політичні переконання і домагається негайного припинення подібних судових справ та визволення арештованих із тюрем. XIV. Українські Військові Ради на Фронті. Актом Тимчасового Уряду від 3-го Липня цього року встановлено, що Українські Військові Організації повинні істнувати на таких же підставах, як і загально-російські; але на ділі як загально-військові Комітети, так і комісари Тимчасового уряду, а особливо Командний состав, в більшості випадків, ставляться дуже вороже до Українських і взагалі національних організацій, гальмують їх роботу і тим викликають велике незадоволення серед війська. Тому Перший Український Військовий з'їзд Західнього Фронту вимагає від Тимчасового Уряду: 1. Видання наказу по всім арміям, який би одверто зазначив право на істнування національних військових організацій; наказ цей повинен -12- бути поширений до найменьших частин війська (рот, команд, ескадронів, батарей і т. д.) 2. Українські військові організації і їх чле- ни повинні користуватися всіма правами загаль- но військових комітетів. 3. Члени Українських Військових Рад по- винні бути увільнені од службових обов'язків, що найменьше, в таких нормах: в полкових та рівно- значних ім радах по 3 чоловіка; в дивізійних, корпусних та гарнізонних—по 5 чоловік; въ ар- мейських та окружних—по 8 ч. і в фронтовій — 15 чол. 4. Кожна, зазначена в пункті 3, рада повин- на отримувати на свої потреби (бібліотеки, клю- би, лекції то що) гроші з коштів, призначених на загально-військові організації в тому відсотку, який складають Українці (чи інші національно- сти) в частині. 5 Ради входять, як автономні секції, до від- повідних загально-військових комітетів, не вту- чаючись в їх справи, а провадячи цілком неза- лежно свою роботу по національно-політичним; організаційним, культурно-просвітнім питанням та по українізації війська, до чого члени загально вій- ськових комітетів теж не мають права втручатися. З'їзд з'окрема зазначає, що командний состав часто навмисне переводить українців таким чи- ном, аби разбити наші організації, і тому З'їзд вимагає припинити це раз назавше та призначити при кожній Українській дивізії І при кожній Тар- мії комісарів од Центральної Ради, котрі б стежили за переведенням в життя усього, що зазначено вище. Зважаючи на велику підготовчу роботу са- ме тепер, перед виборами до установчих зборів, —13— все вказане повинно бути переведене в життя негайно. XV. Підготовча праця до Установчих Зборів. З'їзд доручає Українській Фронтовій Раді як найкраще перевести всю техніку виборів до загально-Російських Установчих Зборів. Для придбання коштів на передвиборчу агітацію—З'їзд постановив влаштувати день виборчого Фонду в кожній частині, коли це по місцевим умовам буде зручніше, але не пізніше 1-го Листопада (Ноября). 50% зібраних грошей повинні бути надіслані до Української Фронтової Ради, а решта лишається на передвиборчу агітацію на місцях. Крім того, на думку З'їзду, Загально-військовий Фронтовий Комітет повинен з коштів, призначених на справу виборів на західньому фронти, видати певний відсоток Українській Фронтовій Раді на ту ж справу. XVI. Вибори і затвердження Фронтової Ради. З'їзд затверджує Українську Фронтову Військову Раду Західнього Фронту в складі зазначеному низче. Надає їй право кооптації свідомих людей по спеціальним питанням въ числі, не більшому половини її складу, та доручає перевести в життя всі постанови З'їзду. Дійсні члени: 1. Прапорщик Лебединець Михайло, 52-го Обоз. батальона. 2. Прапорщик Золотницький Олександр, 2 гр. Ростовського п. 14 3. Ст. писарь Грудена Дмитро, 6 гр. Таврийського п. 4. Церковник Міщенко Степан, 367 пол. подв. госпіталю. 5. Підпоруч. Каранчук Корній, 516 піш. Волчанського пол. 6. Підпрап. Чорнобай Макар того ж полку. 7. Поруч. Немоловський Іван, Оруж. майстерні 10 армії. 8. Прапорщ. Василяк Андрій, 8 сібірск стріл. полку. 9. Прапорщ. Демяновський Василь, 7 Сібір. стрілец. полку. 10. Прапорщ. Ковердинський Володимир, 760 піш. Ковенської дружины. 11. Урядовець Стасюк Антон, Управл Нач-ка Гарматних снабжень Захід. фрон. вооф 12. Ст. фейєрв. Яковенко Іван, 3 бат. 1-ої грен. Гарматної бригади. 13. Ст. мед. фершал Дудник Олекса, Мінського резерва санітарів. 14. Ст. писарь Косяк Петро, Управління Нач-досанзапа. тнооф хлопнісдау 15. Кононир Спаський Михайло Химичної команди. Кандідати: 1. Ефр. Савчук Марко, 8 гр. Московського полку. 2. Мед. ферш. Векленко Євген, 42 перевязочного отряду. 3. Ст. писарь Фесик Іван, 2 грен. Ростовського п. 4. Ст. ун. еф. Манастирський Парфен, 4 окремої тел. роти. 5. Підпор. Хижняк, Управл., 5 участка Захід фронту по зміцн. рівчаків. — 15 — 6. Ст. фейєрв. Тищенко Тимофій, 2 Кавказ. морт. гармат. дивізіону. 7. Поруч. Оніщенко, 684 піш. Саянського п. 8. Лікарь Бондаренко Володимир, Резерва Санітарного відділа Штаба Х армії. Список № I. НА ЗАХІДНЬОМУ ФРОНТІ. Кандідатів в Російські Установчі збори Українсь- ких партій Соціалістів-Революціонерів і Соціал- Демократів. 1) БАЗЯК Ісак Григорович, 30 років член Центрального Комітету Укр. П. С. Р., мешкає у м. Київі Нестірівська вулиця № 25. 2) ЛЕБЕДИНЕЦЬ Михайло Мусієвич, 28 ро- ків, Прапорщик 52 обозного баталіону, Голова Української Військової Ради Західнього фронту, Голова Фронтової фракції Укр. С.-Р. 3) ПЕТЛЮРА Симон Васильович 38 років, Генеральний Секретарь по справам військовим, член партії Укр. С.-Д., мешкає м. Київі Педаго- гічний музей. 4) ДУДНИК Олексій Григорович 28 років, Член Української Фронтової Ради, член Укр. С.-Р. мешкає м. Мінську Підгорна № 27. 5) ГРУДИНА Дмитро Якимович 24 роки, Член Української Фронтової Ради, Голова фрон- тової фракції Укр. С.-Д., мешкає м. Мінськ, Під- горна № 27. 6) ПЛЕВАКО Петро Антонович 28 років, Член Центрального Комітету Укр. П. С.-Р. меш- кає м. Київі Рейтерська вул. № 20. 7) ТКАЛІЧЕНКО Григорій Трохимович 32 роки, старший фейерверкер 42 паркового гарматного дивізіону, Член П. С.-Р. 8) КОВЕРДИНСЬКІЙ Володимир Васильович 32 роки, Член Української фронтової Ради, член Укр. П. С.-Д. Мінськ Петропавловська № 35. 9) НАЗАРЕНКО Павло Пилипович 26 років, Поручик 246 шішого Бахчі-Сарайського полку Член Укр. П. С.-Р. 10) ПАВЕЛІКО Гнат Федорович 27 років, козак 7 Стрілецького Сибірського полку, член Укр. П. С.-Р. 11) ФЕСИК Іван Ювиналович 27 років, козак 2 гренадер. Ростовського полку, член Корпусної Ради гренадерського полку, Укр. С.-Д. 12) МОНАСТИРСЬКИЙ Парфен Ніофілович 30 років, козак 4 окремої тел-графної роти, Укр. П. С.-Р. 13) ЯРОШ Арсен Пилипович, козак 8 гренадерського Московського полку укр. ес-ер. 14) ТИЩЕНКО Тимофій Макарович, козак 2 Кавказького Мортирного дивізіону Ук. С.-Р. 15) БАТЮК Іван Семенович, Підпоручик 17 Архангелогородського полку Укр. С.-Д. 16) ЯСУЧЕНЯ Іван Пилипович, козак 6 грен. Тавричеського полку Укр. С.-Д. 17) КОВТУН Філімон Евсєніевич, Шт.-кап. 22 Ніжегородського полку Укр. С.-Р. Список цей затверджено 3-їздом. Не забудьте улаштовати день Виборчого Фонду для агітації за український список № 1. „В свої хаті—своя правда й сила й воля“ Т. Шевченко. Хто хоче доброго соціального ладу на Вкраїні, Хто хоче препинення війни, Хто хоче справжньої волі народу, Хто хоче йому землі й волі, Хто хоче робітникам найкращої долі, Хто хоче жити в братській спілці всіх народів, Хай голосує за Список № 1. УВАГА! При Фронтовій Раді зіклалися фракції українських соціалістів-революціонерів—Го- ловою т. Лебединець та соціал-демократів— Головою т. Грудина. Адреса: Мінськ, Підгорна 27. Для телеграм: Мінськ—Українзапрада. УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ГЕНЕРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ. Українська Фронтова РАДА надсилає ГЕ- НЕРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ 6 примірників по- станов Першого Українського Військо- вого З'їзду Західного Фронту для ві- домості і відповідних розпоряджень. 1/10 плямки (сити 74 Зап.-Рос. Уст. 38р). Вик. обов. ГОЛОВИ Покладається ПИСАРЬ Міщенко ЦІНА 15 КОП. ПОСТАНОВИ Першого Українського Вій- ськового З'їзду Західнього фронту. Жовтня 7—12, року 1917. На З'їзді було 528 представників від 80 тисяч організованих козаків—ук- раїнців на фронті. м. Мінськ. Кожен українець на Запідньому фрон- ті повинен подати голос за список № 1 Самі подавайте й других намовляй- те подати голос за № 1 Замовлені плакати для агітації за список № 1. Склад плакатів в пом'яш- канні Українзапрады. 326 ПОК ЗІ АНЦ ПОСТАНОВИ Першого Українського Військового З'їзду Захід- нього фронту. м. Мінськ 7—12 жовтня року 1917, I. Війна і мир. Всесвітня війна була розпочата й тепер за- тягається імперіалістами з захватною метою та на користь буржуазних кругів. Кожний день війни наближає трудящий люд всіх націй до цілкови- того знущення його живих, економічних та куль- турних сил. Продовження війни викликає в краї- ні голод та анархію і кащує всі здобутки Рево- люції. Тому 1-ий Укр. Війск. З'їзд Зах. фр. поста- новив звернутися до Центральнс Ради, аби вона негайно і рішуче вплинула на Російський Тимча- совий Уряд: 1. Щоби було вироблено конкретні умови ми- ру та оголошено їх; 2) Щоби було вжито всіх за- ходів для негайного проголошення перемир'я між воюючими державами на всіх фронтах; 3) Щоби такіж заходи були зроблені для скликання мир- ної конференції з представників трудящих мас всіх народів, в тому числі й недержавних; 4) що- би таємні договори були обнародовані, а потайна дипломатія раз на завше скасована. — 2 — В той самій час, Центральна Рада, не до- жидаючись відповіді Тимчасового Уряду, повинна сама взяти справу закінчення війни до своїх рук, бо грізний час не жде і, коли інші уряди під впливом своєї буржуазії затягають цю бойню, то представники трудящого люду України власними руками повинні припинити дальший занепад свого народу. II. Демобілізація. Сучасна війна викликала страшне напруження всіх сил народних: стягнула многомиліонні маси на фронт, перетворила цілу країну в в личезну фабрику для війни, змінила всі умови життя мирного часу і привела людей майже до здичавіння. Не організованність та не пляномірність майбутньої демобілізації загрожує просто знищити весь край, а особливо прифронтову місцевість і вкинути в злидні миліони людей. Для забезпечення України від страшної руйні під час демобілізації, з'їзд визнає що Центральна Рада повинна звернути велику увагу на негайне вироблення широкого плану демобілізації, бо тільки Центральна Рада, як орган близький до народу і захищаючий його інтереси, може найкраще це зробити. З'єдка підкреслює такі пункти: 1. Увільнятися люди з війська повинні по справедливості, рахуючись: а) з старшими роками, б) станом здоровя, в) трудністю умов їх служби, г) сроком їх перебування на війні та д) більшою користю для краю од найскорішого повороту їх до мирної праці вдома. Увільнення повинно провадитись починаючи з фронту. 2. Для перевозки та переходу тої маси люду треба як найкраще полагодити та пристосувати - 3 - всякі шляхи, як залізничі, так і шосейні та грунтові; для чого повинні бути використані всі військові, обслуговуючі армію сили, як то: залізничні, сап'єрні, телеграфні та такі інші батальйони. 3. Скрізь по дорозі треба поставити етапи, забезпечені помешканням, харчами, одягою, медичною та санітарною допомогою (як то: лазні, шпиталі, дезінфекційні камери та таке інше), для чого знов таки повинно використати всі відповідні засоби та сили істнуючі зараз в армії. 4. Щоб заспокоїти людей, що до їх майбутньої долі, уникнути натовпу безробітних та найскорше перейти до розвитку промисловості мирного часу, потрібно вкрити Україну сіткою бірж праці під керуванням українських професійних робочих організацій; ці біржі повинні зібрати відомості, куди та яких робочих треба і заздалегідь найширше сповіститися військові частини, щоб люди наперед знали, де вони можуть пристроїтись; для тоїж мети біржі повинні розробити план громадських робот. 5. Всяке військове майно, як то: коні, вози і знаряддя та прилади господарські, будови, машини, телефони й таке інше, ні в якому разі не може бути розкрадене, знівечене або розпродане спекулянтам, а повинно перейти даремне до рук трудящих через відповідні організації, особливо для забезпечення тих, хто найбільше постраждав од війни. 6. Для тої частини людей молодчого віку, котра повинна залишитися в війську на деякий час, до майбутнього повного скасування постійного війська, для охорони інтересів Української Республіки, повинно загодя зробити все, щоб поліпшити умови життя, достойні солдата—громадя- - 4 - нинa, а саме: підготовити помешкання, одягу, харчі та т. і. 7. Щоб страшний ворог людей — спірт, горілка та инше — був скрізь знищений, а та кількість його, яка потрібна для медицини та техніки, була під дійсною охороною. 8. Для справжньої охорони України під час демобілізації та для найлегшого, найдешевшого і найскорішого виконання плянів її, з'їзд визнає необхідним, від тепер починаючи, перевести всі українізовані частини війська на Південнo-Західний фронт і вивести з території України всі російські військові частини. Виконати все, про що винне згадано, повинна Центральна влада України, для чого З'їзд визнає необхідним негайне надання їй всієї потрібної повноти влади через заснування та затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт і телеграфів. Парешті З'їзд звертає найбільшу увагу товаришів на цю велику справу і вірить, що міцна організованість, порядок та свідомість Українців, пройнятих розумінням вищих інтересів народу нашого, забезпечить повний лад під час демобілізації. III. Про смертну кару. Позаяк смертна кара є ганебний засоб старого режиму, яким найбільше користувалися кати народні для позбавлення життя борцям за волю, і взагалі рішуче одкидаючи принціп кари на смерть, Перший Український Військовий З'їзд За- хіднього Фронту з великим обуренням протестує проти істнування цього недостойного вільного народу з'явища і домагається негайного її скасування назавжди. - 8 - IV. Майбутній устрій Росії. Щоб забезпечити для всіх народів Росії най- кращий лад по власній волі кожного народу, З'їзд вважає необхідним, щоб Російська Республіка була перетворена на Федерацію суверенних рівно- правних демократичних республік з забезпечен- ням прав меншостей. V. Про Установчі Збори. Визнаючи, що право на самоозначення на- родів мусить бути нічим необмежено, що феде- рація народів Російської Республіки може ут- ворятись тільки шляхом вільного договору між суверенними націями і тому лише сам Українсь- кий нарід може бути законоположником май- бутньої долі України, Перший Український Війсь- ковий З'їзд на Західному Фронті постановив: про- понувати Генеральному Секретаріату скликати Українські Установчі Збори на основі вселюдного, таємного, рівного та прямого виборчого права з пропорціональним представництвом націй, до або одночасно з скликанням Установчих зборів загаль- но Російських. Українські Установчі Збори мусять закріпити республікансько-демократичні форми правління на Україні без президента та з однією палатою, провести широку демократизацію політичного ла- ду та соціально-економічні реформи, в першу чергу земельну, та, проголосивши суверенність України, встановить ті умови, на яких вона може пристати до федерації з іншими національностя- ми Російської Республіки. Постанови Українських Установчих Зборів повинні мати суверенний характер і не можуть бути змінені Установчими Зборами Російськими. - 6 - Що до останніх, то вимогаємо скликання їх на презначений Тимчасовим Урядом день без жадного зволікання. VI. Відношення до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. Заслухавши доклад Генерального Секретаря по справам військовим т. Петлюри, Перший Український Військовий З'їзд Західного фронту постановив: 1. Висловити Центральній Раді та Генеральному Секретаріату, яко єдиній справжній революційній владі, повне довіря і рішучу піддержку в її відповідальній праці на користь трудового народу. 2. Разом з тим звернути увагу Центральної Ради і Генерального Секретаріату на постанову З'їзду що до війни і миру і висловити певність, що вони негайно переведуть ту постанову в життя і що Генеральний Секретаріат в майбутній своїй праці не зверне до тактики опортунізму, а, опираючись на революційний Український нарід, піде революційним шляхом. 3. Рішуче протестувати проти не затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пощт й телеграфів, позаяк порядкування Тимчасового Уряду в цих головних справах, тісно звязаних з іншими справами на Україні, утворює двоєвластя та веде до анархії. 4. Щоб запобігти цей небезпеки, вся влада на Вкраїні повинна перейти до виборного революційного Українського Уряду, а тому З'їзд постановив домогатися негайного затвердження Генерального Секретаріату в повному його складі, з владою в межах етнографічної України. В про- - 7 - тивному разі пропонувати Центральний Раді, не рахуючись з Російським Урядом, взяти в свої руки владу на Вкраїні. VII. Земельна справа. 1. Вважаючи на те, що Тимчасовий Росій- ський Уряд, під впливом буржуазних верств, до цього часу нехтує справу переведення в життя передачі всієї землі до рук працюючих на ній і викликає стихійний зріст на місцях безладдя та бешкету. З'їзд вимагає від Центральної Ради, аби всі землі на Україні були негайно, до Установ- чих Зборів передані в розпорядження земельним комітетам на місцях (сельским, волостним і т. и.). 2. Повне закінчення земельної реформи та остаточне переведення її в життя належить до су- веренних Українських Установчих Зборів; при чому З'їзд вважає справедливим вирішити це пи- тання на таких головних умовах: а) власність на землю скасовується на завжди і земля виключа- ється з товарообміну, та переходить без жадного викупу до рук тих, хто сам на ній працюватиме; б) норма повинна бути не меншня споживчої і не більша трудової; в) ліси, води та підземні богат- ства переходять в користування всього працюю- чого народу, який порядкує ними через свої цен- тральні органи на Вкраїні. VIII. Територія України. Виходячи з принципу нічим не обмеженого самоозначення народів, Перший Український Вій- ськовий З'їзд Західнього Фронту, постановив: 1. Рішуче протестувати проти неправдивого, по кадетській вказівці виконаного, шматовання Тимчасовим Урядом України. 36 - 8 - 2. Гостро зазначити, що цей вчінок Тимчасового Уряду, продиктований зневагою до волі Української демократії та егоїстичною тенденцією на користь буржуазії, пронятої централізмом, обурює З'їзд, бо вчинок цей ставить в неможливі умови роботу Генерального Секретаріату. 3. Щоб уникнути небажаних наслідків що до інтересу Українського трудового народу, вимагати аби Центральна Рада та Генеральний Секретаріат, як найскоріше, поширили свою діяльність на всю територію України. 4. На майбутній мирній конференції представники Української нації повинні домагатись, аби всім землям Українським, які тепер розділені кордоном, була забезпечена повна змога злучитись в одно тіло Української Республіки. IX. Продовольча справа. Богатій хлібом Україні загрожує голод і з того виникає повна разруха. Тимчасовий Уряд невдалим, а часами злістним керуванням своїм, не здатен спинити розростаючої анархії, тому З'їзд вимагає затвердження Генерального Секретаря по харчовим справам, бо йому повірити селянство України, яко близькій до народу, виборчий та відповідальний перед ним владі. Він повинен дати лад, забезпечивши селянство необхідними річами, як от: зализо, вугіль, ремінь, мануфактура та інше. До нього повинно перейти й постачання харчів до Українського війська, деб воно не було. Вдатне, на демократичній основі закладене, порядкування харчовою справою дасть хліб і врятує людність не тільки на Вкраїні, але й в цілій Росії. X. Українізація війська взагалі. Відносячись негативно до істнування постійних армій і прямуючи до того, щоб вони були замінені народньою міліцією, яка б стояла на сторожі інтересів працюючих селянських і робітничих мас, а не була б, як постійне військо, сліпим знаряддям пануючих класів в їх шовіністично-імперіалістичних змаганнях, разом з тим, зважаючи на сучасні обставини, коли такі постійні армії ще існують, Перший Український Військовий З'їзд Західнього Фронту визнає необхідним, щоб вони були сформовані на основі національно-територіального принципу, аби не бути знаряддям денационалізації та винародовлення, тому домагається негайного виділення українців на фронті і в тилу в окремі одиниці, а також українізації гарнізонів на території України, для чого і всі одинокі войки—Українці мали б право по своєму бажанню переводитись в Українські частини. В звязу з тими перешкодами, які чиняться Тимчасовим Урядом в здійсненні цього принципу, З'їзд домагається, аби в усіх Українізируемых дивізіях, а також при арміях були призначені від Центральної Ради Комісари, взагалі ж вся справа українізації війська цілком була передана до рук Генерального Секретаря по Військовим Справам. XI. Культурно-освітня праця. Вся Україна прагне до рідної мови, до рідної школи, а для цього вся освіта на Україні в початкових, середніх, вищих та інших школах повинна провадитись на рідній мові, як про це висловились всі військові, учительські, селянські та перший Просвітнянський З'їзди. — 10 — Крім цього, треба підтримувати всі інституції які б росповсюджували позашкільну освіту, як на Україні, так і на фронти, себ то: клуби, народні доми, товариства „Просвіти“ і т. ин. Вважаючи на те, щоб в Українських школах були певні робітники, Перший Український Військовий З'їзд Західнього фронту вимагає від Української Центральної Ради: 1. Як найскоріше українізовать і поставитть на належну височину і певний шлях всі педагогичні школи, як то: учительські інститути, семінарії, школи й курси. 2. Мобілізувати всі учительські сили на фронти і повернути їх до справжньої праці, як на Вкраїні так і на фронти. За для цього негайно повинні бути засновані при Українських фронтових Комітетах культурно-просвітні секції, которі б і керували просвітньою та агітаційною справою на фронти. 3. Вся освіта на Україні повинна бути безплатна і обов'язкова. 4. Національно-культурні права других націй на Україні повинні бути забезпечені. XII. Протест проти відношення до бранців-Українців. З'їзд цілком прилучається до вимоги Генерального Секретаря по справам внутрішнім що до відношення Тимчасового Уряду до Українців бранців Галичини, Буковини та Австро-Угорщини і з свого боку зазначає: 1) всі такі бранці повинні бути повернені на Вкраїну в розпорядження Генерального Секретаріату з метою використання їх для культурних потреб нашого народу; 2) повинно бути нарешті змінено образливе відношення до бранців Українців і вони повинні користуватися тими самими правами, що й — 11 — бранці інших славянських та союзних з Росією націй, чого вимагає елементарна справедливість. XIII. Протест проти арештування за національно-політичні переконання. З приводу того, що де які з учасників Українського руху заарештовані та віддані під суд і визнаючи в цьому якісь провокаційні вигадки військового начальства, Український Військовий з'їзд Західнього Фронту плямує такі вчинки, бо судами та арештами, часто без певного обвинувачення арештованих, усуваються люди з шляху Української справи. З'їзд рішуче протестує проти арештування вояків, як Українців так і інших націй, за політичні переконання і домагається негайного припинення подібних судових справ та визволення арештованих із тюрем. XIV. Українські Військові Ради на Фронті. Актом Тимчасового Уряду від 3-го Липня цього року встановлено, що Українські Військові Організації повинні істнувати на таких же підставах, як і загально російські; але на ділі як загально-військові Комітети, так і комісари Тимчасового уряду, а особливо Командний состав, в більшості випадків, ставляться дуже вороже до Українських і взагалі національних організацій, гальмують їх роботу і тим викликають велике незадоволення серед війська. Тому Перший Український Військовий з'їзд Західнього Фронту вимагає від Тимчасового Уряду: 1. Видання наказу по всім арміям, який би одверто зазначив право на істнування національних військових організацій; наказ цей повинен 12 бути поширеній до найменьших частин війська (рот, команд, ескадронів, батарей і т.д.) 2. Українські військові організації і їх чле- ни повинні користуватися всіма правами загаль- но військових комітетів. 3. Члени Українських Військових Рад по- винні бути увільнені од службових обов'язків, що найменьше, в таких нормах: в полкових та рівно- значних ім радах по 3 чоловіка; в дивізійних, корпусних та гарнізонних—по 5 чоловік; въ ар- мейських та окружних—по 8 ч. і в фронтовій — 15 чол. 4. Кожна, зазначена в пункті 3, рада повин- на отримувати на свої потреби (бібліотеки, клю- би, лекції то що) гроші з коштів, призначених на загально-військові організації в тому відсотку, який складають Українці (чи інші національно- сти) в частині. 5 Ради входять, як автономні секції, до від- повідних загально-військових комітетів, не вту- чаючись в їх справи, а провадячи цілком неза- лежно свою роботу по національно-політичним, ор- ганізаційним, культурно-просвітнім питанням та по українізації війська, до чого члени загально-вій- ськових комітетів теж не мають права втручатися. З'їзд з'окрема зазначає, що командний состав часто навмисне переводить українців таким чи- ном, аби разбити наші організації, і тому З'їзд вимагає припинити це раз назавше та призначити при кожній Українській дивізії і при кожній ар- мії комісарів од Центральної Ради, котрі б стежили за переведенням в життя усього, що зазначено вище. Зважаючи на велику підготовчу роботу, са- ме тенер, перед виборами до установчих зборів, — 13 — все вказане повинно бути переведене в життя негайно. XV. Підготовча праця до Установчих Зборів. З'їзд доручає Українській Фронтовій Раді як найкраще перевести всю техніку виборів до загально-Російських Установчих Зборів. Для придбання коштів на передвиборчу агітацію—З'їзд постановив влаштувати день виборчого Фонду в кожній частині, коли це по місцевим умовам буде зручніше, але не пізніше 1-го Листопада (Ноября). 50% зібраних грошей повинні бути надіслані до Української Фронтової Ради, а решта лишається на передвиборчу агітацію на місцях. Крім того, на думку З'їзду, Загально-військовий Фронтовий Комітет повинен з коштів, призначених на справу виборів на західньому фронти, видати певний відсоток Українській Фронтовій Раді на туж справу. XVI. Вибори і затвердження Фронтової Ради. З'їзд затверджує Українську Фронтову Військову Раду Західнього Фронту в складі зазначеному низче. Надає їй право кооптації свідомих людей по спеціальним питанням въ числі, не більшому половини її складу, та доручає перевести в життя всі постанови З'їзду. Дійсні члени: 1. Прапорщик Лебединець Михайло, 52-го Обоз. батальона. 2. Прапорщик Золотницький Олександр, 2 гр. Ростовського п. — 14 — 3. Ст. писарь Грудина Дмитро, 6 гр. Таврийського п. 4. Церковник Міщенко Степан, 367 пол. подв. госпіталю. 5. Підпоруч. Каранчук Корній, 516 піш. Волчанського пол. 6. Підпрап. Чорнобай Макар того ж полку. 7. Поруч. Немоловський Іван, Оруж. майстерні 10 армії. 8. Прапорщ. Василяк Андрій, 8 сібірск стріл. полку. 9. Прапорщ. Демяновський Василь, 7 Сібір. стрілец. полку. 10. Прапорщ. Ковердинський Володимир, 760 піш. Ковенської дружины. 11. Урядовець Стасюк Антон, Управл Нач-ка Гарматних спабжень Захід. фрон. 12. Ст. фейєрв. Яковенко Іван, 3 бат. 1-ої грен. Гарматної бригади. 13. Ст. мед. фершал Дудник Олекса, Мінського резерва санітарів. 14. Ст. писарь Косяк Петро, Управління Нач-санзапа. 15. Конопир Спаський Михайло Химичної команди. Кандидати: 4. Ефр. Савчук Марко, 8 гр. Московського полку. 2. Мед. ферш. Векленко Євген, 42 перевязочного отряду. 3. Ст. писарь Фесик Іван, 2 грен. Ростовського п. 4. Ст. ун. еф. Манастирський Парфен, 4 окремої тел. роти. 5. Підпор. Хижняк, Управл. 5 участка Захід фронту по зміцн. рівчаків. - 15 - 6. Ст. фейєрв. Тищенко Тимофій, 2 Кавказ. морт. гармат. дівізіону. 7. Поруч. Оніщенко, 684 ппш. Саянського п. 8. Лікарь Бондаренко Володимир, Резерва Санітарного відділа Штаба Х армії. Список № I. НА ЗАХІДНЬОМУ ФРОНТІ. Кандідатів в Російські Установчі збори Українсь- ких партій Соціалістів-Революціонерів і Соціал- Демократів. 1) БАЗЯК Ісаак Григорович, 30 років член Центрального Комітету Укр. П. С. Р., мешкає у м. Київі Нестрівська вулиця № 25. 2) ЛЕБЕДИНЕЦЬ Михайло Мусієвич, 28 ро- ків, Прапорщик 52 обозного баталіону, Голова Української Військової Ради Західнього фронту, Голова Фронтової фракції Укр. С.-Р. 3) ПЕТЛЮРА Симон Васильович 38 років, Генеральний Секретарь по справам військовим, член партії Укр. С.-Д., мешкає м. Київі Педаго- гічній музеї. 4) ДУДНИК Олексій Григорович 28 років, Член Української Фронтової Ради, член Укр. С.-Р. мешкає м. Мінську Підгорна № 27. 5) ГРУДИНА Дмитро Якимович 24 роки, Член Української Фронтової Ради, Голова фрон- тової фракції Укр. С.-Д., мешкає м. Мінськ, Під- горна № 27. 6) ПЛЕВАКО Петро Антонович 28 років, Член Центрального Комітету Укр. П. С.-Р. меш- кає м. Київі Рейтерська вул. № 20. -16- 7) ТКАЛІЧЕНКО Григорій Трохимович 32 роки, старший фейєрверкер 42 царкового гарматного дивізіону, Член П. С.-Р. 8) КОВЕРДИНСЬКІЙ Володимир Васильович 32 роки, Член Української фронтової Ради, член Укр. П. С.-Д. Минськ Петропавловська № 35. 9) НАЗАРЕНКО Павло Пилипович 26 років, Поручик 246 пішого Бахчі-Сарайського полку Член Укр. П. С.-Р. 10) ПАВЕЛКО Гнат Федорович 27 років, козак 7 Стрілецького Сибірського полку, член Укр. П. С.-Р. 11) ФЕСИК Іван Ювиналович 27 років, козак 2 гренадер. Ростовського полку, член Корпусної Рали гренадерського полку, Укр. С.-Д. 12) МОНАСТИРСЬКИЙ Парфен Пиофілович 30 років, козак 4 окремої тел-графної роти, Укр. П. С.-Р. 13) ЯРОШ Арсен Пилипович, козак 8 гренадерського Московського полку укр. ес-ер. 14) ТИЩЕНКО Тимофій Макарович, козак 2 Кавказького Мортирного дивізіону Ук. С.-Р. 15) БАТЮК Іван Семенович, Підпоручик 17 Архангелогородського полку Укр. С.-Д. 16) ЯСУЧЕНЯ Іван Пилипович, козак 6 грен. Тавричеського полку Укр. С.-Д. 17) КОВТУН Філімон Евсениевич Шт.-кап. 22 Ніжегородського полку Укр. С.-Р! Список цей затверджено З'їздом. Не забудьте улаштовати день Виборчого Фонду для агітації за український список № 1. „В свої хаті—своя правда й сила й воля“ Т. Шевченко. Хто хоче доброго соціального ладу на Україні, Хто хоче препиннення війни, Хто хоче справжньої волі народу, Хто хоче йому землі й волі, Хто хоче робітникам найкращої долі, Хто хоче жити в братській спілці всіх народів, Хай голосує за Список № 1. УВАГА! При Фронтовій Раді зіклалися фракції українських соціалістів-революціонерів—Го- ловою т. Лебединець та соціал-демократів— Головою т. Грудина. Адреса: Мінськ, Підгорна 27. Для телеграм: Мінськ—Українзапрада. ЦІНА 15 КОП. ПОСТАНОВИ Першого Українського Вій- ськового З'їзду Західного фронту. Жовтня 7—12, року 1917. На З'їзді було 528 представників від 80 тисяч організованих козаків—ук- раїнців на фронті. м. Мінськ. Кожен українець на Західньому фрон-? ті повинен подати голос за список № 1 Самі подавайте й других намовляй- те подати голос за № 1 Замовлені плакати для агітації за список № 1. Склад плакатів в пом'яш- канні Українзапрады. ПОСТАНОВИ Першого Українського Військового З'їзду Захід- нього фронту. м. Мінськ 7—12 жовтня року 1917. І. Війна і мир. Всесвітня війна була розпочата й тепер за- тягається імперіалістами з захватною метою та на користь буржуазних кругів. Кожний день війни наближає трудящий люд всіх націй до цілкови- того знешкодження його живих, економічних та культурних сил. Продовження війни викликає в країні голод та анархію і кащу всі здобутки Революції. Тому 1-ий Укр. Військ. З'їзд Зах. фр. постановив звернутися до Центральної Ради, аби вона нетайно і рішуче вплинула на Російський Тимчасовий Уряд: 1. Щоби було вироблено конкретні умови миру та оголошено їх; 2) Щоби було вжито всіх заходів для негайного проголошення перемир'я між воюючими державами на всіх фронтах; 3) Щоби також заходи були зроблені для скликання мирної конференції з представників трудящих мас всіх народів, в тому числі й недержавних; 4) щоби таємні договори були обнародовані, а потайна дипломатія раз на завше скасована. - 2 - В той самій час, Центральна Рада, не до- жидайчись відповіді Тимчасового Уряду, повинна сама взяти справу закінчення війни до своїх рук, бо грізний час не жде і, коли інші уряди під впливом своєї буржуазії затягають цю бойню, то представники трудящого люду України власними руками повинні припинити дальший занепад сво- го народу. II. Демобілізація. Сучасна війна викликала страшне напружен- ня всіх сил народних: стягнула многомиліонні маси на фронт, перетворила цілу країну в в ли- чезну фабрику для війни, змінила всі умови жит- тя мирного часу і привела людей майже до зди- чавіння. Не організованність та не пляномірність май- бутньої демобілізації загрожує просто знищити весь край, а особливо прифронтову місцевість і вкинути в злидні миліони людей. Для забезпечення України від страшної ру- їни під час демобілізації, з'їзд визнає що Цен- тральна Рада повинна звернути велику увагу на негайне вироблення широкого плану демобілізації, бо тільки Центральна Рада, як орган близький до народу і захищаючий його інтереси, може най- краще це зробити. З'єдрема з'їзд підкреслює такі пункти: 1. Увільнятися люде з війська повинні по спра- ведливості, рахуючись: а) з старшими роками, б) станом здоров'я, в) трудністю умов їх служби, г) сроком їх перебування на війні та д) більшою користю для краю од найскорішого повороту їх до мирної праці вдома. Увільнення повинно прова- дитись починаючи з фронту. 2. Для перевозки та переходу тої маси люду треба як найкраще полагодити та пристосувати - 3 - всякі шляхи, як залізничі, так і шосейні та грунтові; для чого повинні бути використані всі військові, обслуговуючі армію сили, як то: залізничні, сап'єрні, телеграфні та такі інші батальони. 3. Скрізь по дорозі треба поставити етапи, забезпечені помешканням, харчами, одягою, медичною та санітарною допомогою (як то: лазні, шпиталі, дезінфекційні камери та таке інше), для чого знов таки повинно використати всі відповідні засоби та сили істнуючі зараз в армії. 4. Щоб заспокоїти людей, що до їх майбутньої долі, уникнути натовпу безробітних та найскорше перейти до розвитку промисловості мирного часу, потрібно вкрити Україну сіткою бірж праці під керуванням українських професійних робочих організацій; ці біржі повинні зібрати відомості, куди та яких робочих треба і заздалегідь найширше сповістити всі військові частини, щоб люди наперед знали, де вони можуть пристроїтись; для тоїж мети біржі повинні розробити план громадських робот. 5. Всяке військове майно, як то: коні, вози і знаряддя та прилади господарські, будови, машини, телефони й таке інше, ні в якому разі не може бути розкрадене, знивечене або розпродане спекулянтам, а повинно перейти даремне до рук трудящих через відповідні організації, особливо для забезпечення тих, хто найбільше постраждав од війни. 6. Для тої частини людей молодчого віку, котра повинна залишитися в війську на деякий час, до майбутнього певного скасування постійного війська, для охорони інтересів Української Республіки, повинно загодя зробити все, щоб поліпшити умови життя, достойні солдата-громадя- - 4 - пина, а саме: підготовити помешкання, одягу, харчі та т. і. 7. Щоб страшний ворог людей—спірт, горілка та иные—був скрізь знищений, а та кількість його, яка потрібна для медицини та техніки, була під дійсною охороною. 8. Для справжньої охорони України під час демобілізації та для найлегшого, найдешевшого і найскорішого виконання планів її, з'їзд визнає необхідним, від тепер починаючи, перевести всі українізовані частини війська на Південно-Захід- ній фронт і вивести з території України всі ро- сійські військові частини. Виконати все, про що вище згадано, повинна Централі на влада України, для чого З'їзд визнає необхідним негайне надання їй всієї потрібної повноти влади через заснування та затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт і теле- графів. Нарешті З'їзд звертає найбільшу увагу товари- ши на цю велику справу і вірить, що міцна організованість, порядок та свідомість Українців, пройнятих розумінням вищих інтересів народу нашого, забезпечить повний лад під час демобі- лізації. III. Про смертну кару. Позаяк смертна кара є ганебний засоб ста- рого режиму, яким найбільше користувалися кати народні для позбавлення життя борцям за волю, і взагалі рішуче одкидаючи принціп кари на смерть, Перший Український Військовий З'їзд За- хіднього Фронту з великим обуренням протестує проти істнування цього недостойного вільного на- роду з'явища і домагається негайного її скасування назавжди. = 5 = IV. Майбутній устрій Росії. Щоб забезпечити для всіх народів Росії най- кращий лад по власній волі кожного народу, З'їзд вважає необхідним, щоб Російська Республіка була перетворена на Федерацію суверенних рівно- правних демократичних республік з забезпечен- ням прав меншостей. V. Про Установчі Збори. Визнаючи, що право на самоозначення на- родів муєть бути нічим необмежено, що феде- рація народів Російської Республіки може ут- воритись тільки шляхом вільного договору між суверенними націями і тому лише сам Українсь- кий народ може бути законоположником май- бутньої долі України, Перший Український Війсь- ковий З'їзд на Західному Фронті постановив: про- понувати Генеральному Секретаріату скликати Українські Установчі Збори на основі вселюдного, таємного, рівного та прямого виборчого права з пропорціональним представництвом націй, до або одночасно з скликанням Установчих зборів загаль- но Російських. Українські Установчі Збори мусять закріпити республікансько-демократичні форми правління на Україні без президента та з однсю палатою, провести широку демократизацію політичного ла- ду та соціально-економічні реформи, в першу чергу земельну, та, проголосивши суверенність України, встановить ті умови, на яких вона може пристати до федерації з іншими національностя- ми Російської Республіки. Постанови Українських Установчих Зборів повинні мати суверенний характер і не можуть бути змінені Установчими Зборами Російськими. - 6 - Що до останніх, то вимогаємо скликання їх на презначений Тимчасовим Урядом день без жадного зволікання. VI. Відношення до Центральної Ради і Генерального Секретаріату. Заслухавши доклад Генерального Секретаря по справам військовим т. Петлюри, Перший Український Військовий З'їзд Західнього фронту постановив: 1. Висловити Центральній Раді та Генеральному Секретаріату, яко єдиній справжній революційній владі, повне довіря і рішучу піддержку в її відповідальній праці на користь трудового народу. 2. Разом з тим звернути увагу Центральної Ради і Генерального Секретаріату на постанову З'їзду що до війни і миру і висловити певність, що вони негайно переведуть ту постанову в життя і що Генеральний Секретаріат в майбутній своїй праці не зверне до тактики опортунізму, а, опираючись на революційний Український народ, піде революційним шляхом. 3. Рішуче протестувати проти не затвердження Генеральних Секретарів по справах: військових, харчових, шляхів, судівничих та пошт й телеграфів, позаяк порядкування Тимчасового Уряду в цих головних справах, тісно зв'язаних з іншими справами на Україні, утворює двоєвластя та веде до анархії. 4. Щоб запобігти цей небезпеки, вся влада на Вкраїні повинна перейти до виборного революційного Українського Уряду, а тому З'їзд постановив домогатися негайного затвердження Генерального Секретаріату в повному його складі, з владою в межах етнографічної України. В про- - 7 - тивному разі пропонувати Центральний Раді, не рахуючись з Російським Урядом, взяти в свої руки владу на Вкраїні. VII. Земельна справа. 1. Вважаючи на те, що Тимчасовий Росій- ський Уряд, під впливом буржуазних верств, до цього часу нехтує справу переведення в життя передачі всієї землі до рук працюючих на ній і викликає стихійний зріст на місцях безладдя та бешкету, З'їзд вимагає від Центральної Ради, аби всі землі на Україні були негайно, до Установ- чих Зборів передані в розпорядження земельним комітетам на місцях (сельским, волостним і т. п.). 2. Повне закінчення земельної реформи та остаточне переведення її в життя належить до су- веренних Українських Установчих Зборів; при чому З'їзд вважає справедливим вирішити це пи- тання на таких головних умовах: а) власність на землю скасовується на завжди і земля виключа- ється з товарообміну та переходять без жадного викупу до рук тих, хто сам на ній працюватиме; б) норма повинна бути не меньша споживчої і не більша трудової; в) ліси, води та підземні богат- ства переходять в користування всього працюю- чого народу, який порядкує ними через свої цен- тральні органи на Вкраїні. VIII. Територія України. Виходячи з принципу нічим не обмеженого самоозначення народів, Перший Український Вій- ськовий З'їзд Західного Фронту, постановив: 1. Рішуче протестувати проти неправдивого, по кадетській вказівці виконаного, шматовання Тимчасовим Урядом України. -78- 2. Гостро зазначити, що цей вчинок Тимчасового Уряду, продиктований зневагою до волі Української демократії та егоїстичною тенденцією на користь буржуазії, проятої централізмом, обурює З'їзд, бо вчинок цей ставить в неможливі умови роботу Генерального Секретаріату. 3. Щоб уникнути небажаних наслідків що до інтересу Українського трудового народу, вимагати аби Центральна Рада та Генеральний Секретаріат, як найскоріше, поширили свою діяльність на всю територію України. 4. На майбутній мирній конференції представники Української нації повинні домагатись, аби всім землям Українським, які тепер розділені кордоном, була забезпечена повна змога злучитись в одно тіло Української Республіки. IX. Продовольча справа. Богатій хлібом Україні загрожує голод і з того виникає повна розруха. Тимчасовий Уряд невдалим, а часами злістним керуванням своїм, не здатен спинити розростаючої анархії, тому З'їзд вимагає затвердження Генерального Секретаря по харчовим справам, бо йому повірить селянство України, яко близькій до народу, виборний та відповідальний перед ним владі. Він повинен дати лад, забезпечивши селянство необхідними річами, як от: зализо, вугілля, ремінь, мануфактура та інше. До нього повинно перейти й постачання харчів до Українського війська, деб воно не було. Вдатне, на демократичній основі закладене, порядкування харчовою справою дасть хліб і врятує людність не тільки на Україні, але й в цілій Росії. X. Українізація війська взагалі. Відносячись негативно до істнування постійних армій і прямуючи до того, щоб вони були замінені народньою міліцією, яка б стояла на сторожі інтересів працюючих селянських і робітничих мас, а не була б, як постійне військо, сліпим знаряддям пануючих класів в їх шовіністично-імперіалістичних змаганнях, разом з тим, зважаючи на сучасні обставини, коли такі постійні армії ще існують, Перший Український Військовий З'їзд Західнього Фронту визнає необхідним, щоб вони були сформовані на основі національно-територіального принципу, аби не бути знаряддям денационалізації та винародовлення, тому домагається негайного виділення українців на фронти і в тилу в окремі одиниці, а також українізації гарнізонів на території України, для чого і всі одинокі войки — Українці мали б право по своєму бажанню переводитись в Українські частини. В звязу з тими перешкодами, які чиняться Тимчасовим Урядом в здійсненні цього принципу, З'їзд домагається, аби в усіх Українізируемых дивізіях, а також при арміях були призначені від Центральної Ради Комісари, взагалі ж вся справа українізації війська цілком була передавана до рук Генерального Секретаря по Військовим Справам. XI. Культурно-освітня праця. Вся Україна прагне до рідної мови, до рідної школи, а для цього вся освіта на Україні в початкових, середніх, вищих та інших школах повинна провадитись на рідній мові, як про це висловились всі військові, учительські, селянські та перший Просвітняльский З'їзд. - 10 - Крім цього, треба підтримувати всі інституції які б росповсюджували позашкільну освіту, як на Україні, так і на фронти, себ то: клуби, народні доми, товариства „Просвітит“ і т. ин. Вважаючи на те, щоб в Українських школах були певні робітники, Перший Український Військовий З'їзд Західнього фронту вимагає від Української Центральної Ради: 1. Як найскоріше українізовать і поставить на належну височину і певний шлях всі педагогичні школи, як то: учительскі інститути, семінарії, школи й курси. 2. Мобілізувати всі учительські сили на фронти і повернути їх до справжньої праці, як на Україні так і на фронти. За для цього негайно повинні бути засновані при Українських фронтових Комитетах культурно-просвітні секції, которі б і керували просвітньою та агітаційною справою на фронти. 3. Вся освіта на Україні повинна бути безплатна і обов'язкова. 4. Національно-культурні права других націй на Україні повинні бути забезпечені. XII. Протест проти відношення до бранців-Українців. З'їзд цілком прилучається до вимоги Генерального Секретаря по справам внутрішнім що до відношення Тимчасового Уряду до Українців бранців Галичини, Буковини та Австро-Угорщини і з свого боку зазначає: 1) всі такі бранці повинні бути повернені на Вкраїну в розпорядження Генерального Секретаріату, з метою використання їх для культурних потреб нашого народу; 2) повинно бути нарешті змінено образливе відношення до бранців Українців і вони повинні користуватися тими самими правами, що й — 11 — бранці інших славянських та союзних з Росією націй, чого вимагає елементарна справедливість. XIII. Протест проти арештування за національно-політичні переконання. З приводу того, що де які з учасників Українського руху заарештовані та віддані під суд і визнаючи в цьому якісь провокаційні вигадки вигадки військового начальства, Український Військовий з'їзд Західнього Фронту плямує такі вчинки, бо судами та арештами, часто без певного обвинувачення арештованих, усуваються люди з шляху Української справи. З'їзд рішуче протестує проти арештування вояків, як Українців так і інших націй, за політичні переконання і домагається негайного припинення подібних судових справ та визволення арештованих із тюрем. XIV. Українські Військові Ради на Фронті. Актом Тимчасового Уряду від 3-го Липня цього року встановлено, що Українські Військові Організації повинні істнувати на таких же підставах, як і загально-російські; але на ділі як загально-військові Комітети, так і комісари Тимчасового уряду, а особливо Командний состав, в більшості випадків, ставляться дуже вороже до Українських і взагалі національних організацій, гальмують їх роботу і тим викликають велике незадоволення серед війська. Тому Перший Український Військовий з'їзд Західнього Фронту вимагає від Тимчасового Уряду: 1. Видання наказу по всім арміям, який би одверто зазначив право на істнування національних військових організацій; наказ цей повинен - 12 - бути поширений до найменьших частин війська (рот, команд, ескадронів, батарей і т. д.) 2. Українські військові організації і їх чле- ни повинні користуватися всіма правами загаль- но військових комітетів. 3. Члени Українських Військових Рад по- винні бути увільнені од службових обов'язків, що найменьше, в таких нормах: в полкових та рівно- значних ім радах по 3 чоловіка; в дивізійних, корпусних та гарнізонних—по 5 чоловік; въ ар- мейських та окружних—по 8 ч. і в фронтовий— 15 чол. 4. Кожна, зазначена в пункті 3, рада повин- на отримувати на свої потреби (бібліотеки, клю- би, лекції то що) гроші з коштів, призначених на загально-військові організації в тому відсотку, який складають Українці (чи інші національно- сті) в частини. 5 Ради входять, як автономні секції, до від- повідних загально-військових комітетів, не вту- чаючись в їх справи, а провадячи цілком неза- лежно свою роботу по національно-політичним, ор- ганізаційним, культурно-просвітнім питанням та по українізації війська, до чого члени загально-вій- ськових комітетів теж не мають права втручатися. З'їзд з'окрема зазначає, що командний состав часто навмисне переводить українців таким чи- ном, аби разбити наші організації, і тому З'єд вимагає припинити це розповсюдження та призначити при кожній Українській дивізії і при кожній ар- мії комісарів од Центральної Ради, котрі б стежили за переведенням в життя усього, що зазначено вище. Зважаючи на велику підготовчу роботу, са- ме тепер, перед виборами до установчих зборів, — 13 — все вказане повинно бути переведене в життя негайно. XV. Підготовча праця до Установчих Зборів. Згід доручає Українській Фронтовій Раді як найкраще перевести всю техніку виборів до загально-Російських Установчих Зборів. Для придбання коштів на передвиборчу агітацію—Згід постановив влаштувати день виборчого Фонду в кожній частині, коли це по місцевим умовам буде зручніше, але не пізніше 1-го Листопада (Ноября). 50% зібраних грошей повинні бути надіслані до Української Фронтової Ради, а решта лишається на передвиборчу агітацію на місцях. Крім того, на думку Згіду, Загально-військовий Фронтовий Комітет повиненз коштів, призначених на справу виборів на західньому фронті, видати певний відсоток Українській Фронтовій Раді на туж справу. XVI. Вибори і затверження Фронтової Ради. Згід затверджує Українську Фронтову Військову Раду Західнього Фронту в складі зазначеному, низче. Надає й право кооптації свідомих людей по спеціальним питанням в числі, не більшому половини її складу, та доручає перевести в життя всі постанови Згіду. Дійсні члени: 1. Прапорщик Лебединець Михайло, 52-го Обоз. батальона. 2. Прапорщик Золотницький Олександр, 2 гр. Ростовського п. - 14 - 3. Ст. писарь Грудина Дмитро, 6 гр. Таврий- ського п. 4. Церковник Міщенко Степан, 367 пол. подв. госпиталю. 5. Підпоруч. Каранчук Корній, 516 піш. Волчанського пол. 6. Підпрап. Чорнобай Макар того ж полку. 7. Поруч. Немоловський Іван, Оруж. майсте- рні 10 армії. 8. Прапорщ. Василяк Андрій, 8 сібірск стріл. полку. 9. Прапорщ. Демяновський Василь, 7 Сібір. стрілец. полку. 10. Прапорщ. Ковердинський Володимир, 760 піш. Ковенської дружики. 11. Урядовець Стасюк Антон, Управл Нач-ка Гарматних снабжень Захід. фрон. 12. Ст. фейєрв. Яковенко Іван, 3 бат. 1-ої грен. Гарматної бригади. 13. Ст. мед. фершал Дудник Олекса, Мінсь- кого резерва санітарів. 14. Ст. писарь Косяк Петро, Управління Нач- санзапа. 15. Конопир Спаський Михайло Химичної ко- манди. Кандідати: 4. Ефр. Савчук Марко, 8 гр. Московського полку. 2. Мед. ферш. Векленко Євген, 42 перевязоч- ного отряду. 3. Ст. писарь Фесик Іван, 2 грен. Ростовського п. 4. Ст. ун. сф. Манастирський Парфен, 4 ок- ремої тел. роти. 5. Підпор. Хижняк, Управл. 5 участка Захід фронту по зміцн. рівчаків. -15- 6. Ст. фейерв. Тищенко Тимофій, 2 Кавказ. морт. гармат. дивізіону. 7. Поруч. Онішенко, 684 піш. Саянського п. 8. Лікарь Бондаренко Володимир, Резерва Санітарного відділа Штаба Х армії. Список № I. НА ЗАХІДНЬОМУ ФРОНТІ. Кандидатів в Російські Установчі збори Українсь- ких партій Соціалістів-Революціонерів і Соціал- Демократів. 1) БАЗЯК Ісак Григорович, 30 років член Центрального Комітету Укр. П. С. Р., мешкає у м. Київі Нестрівська вулиця № 25. 2) ЛЕБЕДИНЕЦЬ Михайло Мусієвич, 28 ро- ків, Прапорщик 52 обозного баталіону, Голова Української Військової Ради Західнього фронту, Голова Фронтової фракції Укр. С.-Р. 3) ПЕТЛЮРА Симон Васильович 38 років, Генеральний Секретарь по справам військовим, член партії Укр. С.-Д., мешкає м. Київі Педаго- гічний музей. 4) ДУДНИК Олексій Григорович 28 років, Член Української Фронтової Ради, член Укр. С.-Р. мешкає м. Мінську Підгорна № 27. 5) ГРУДИНА Дмитро Якимович 24 роки, Член Української Фронтової Ради, Голова фрон- тової фракції Укр. С.-Д., мешкає м. Мінськ, Під- горна № 27. 6) ПЛЕВАКО Петро Антонович 28 років, Член Центрального Комітету Укр. П. С.-Р. меш- кає м. Київі Рейтерська вул. № 20. 7) ТКАЛІЧЕНКО Григорій Трохимович 32 роки, старший фейерверкер 42 царкового гармат- ного дівізіону, Член П. С.-Р. 8) КОВЕРДИНСЬКІЙ Володимир Васильович 32 роки, Член Української фронтової Ради, член Укр. П. С.-Д. Миків Петрошавловська № 35. 9) НАЗАРЕНКО Павло Пилипович 26 років, Поручик 246 пішого Бахчі-Сарайського полку Член Укр. П. С.-Р. 10) ПАВЕЛІКО Гнат Федорович 27 років, ко- зак 7 Стрілецького Сибірського полку, член Укр. П. С.-Р. 11) ФЕСИК Іван Ювиналович 27 років, ко- зак 2 гренадер. Ростовського полку, член Корпус- ної Рали гренадерського полку, Укр. С.-Д. 12) МОНАСТИРСЬКИЙ Парфен Циофілович 30 років, козак 4 окремої телеграфної роти, Укр. П. С.-Р. 13) ЯРОШ Арсен Пилипович, козак 8 гре- надерського Московського полку укр. ес-ер. 14) ТИПЦЕНКО Тимофій Макарович, козак 2 Кавказького Мортирного дівізіону Ук. С.-Р. 15) БАТЮК Іван Семенович, Підпоручик 17 Архангелогородського полку Укр. С.-Д. 16) ЯСУЧЕНЯ Іван Пилипович, козак 6 грен. Тавричеського полку Укр. С.-Д. 17) КОВТУН Філімон Евсевієвич ЛШт.-кап. 22 Нижегородського полку Укр. С.-Р. Список цей затверджено З'їздом. Не забудьте улаштовати день Виборчого Фонду для агітації за український список № 1. „В свої хаті—своя правда й сила й воля“ Т. Шевченко. Хто хоче доброго соціального ладу на Україні, Хто хоче препиннення війни, Хто хоче справжньої волі народу, Хто хоче йому землі й волі, Хто хоче робітникам найкращої долі, Хто хоче жити в братській спілці всіх народів, Хай голосує за Список № 1. УВАГА! При Фронтовій Раді зиклалися фракції українських соціалістів-революціонерів—Го- ловою т. Лебединець та соціал-демократів— Головою т. Грудина. Адреса: Мінськ, Підгорна 27. Для телеграм: Мінськ—Українзапрафа. Телеграма. 52. Відправник: Сават. Радянський Законодавчий Уряд. Телеграфъ. У Тернополі. Вз. В Богушевкій, Служба зв'язку відповідає за доставлення та залучення поштових оплати, яка необхідна для передачі повідомлення. Вз. В Богушевкій, Служба зв'язку відповідає за доставлення та залучення поштових оплати, яка необхідна для передачі повідомлення. Изъ Принята 5 №2 онь №39 Приняла Разр. Счетъ альб. Пована Служебный оттискъ, 1/7/41 К О М И Т Е Т Із 105 птк 3968 80 4/10 23 41 Мін Українській Центральній Раді копії передать Всеукраїні військових депутатів Центрокомитету Українгеперкомітету редакціям Народній Волі Російниччий газети Нової Ради.- Військовий Українській зв'язок підведено-західного фронту відкривався при урочистому підваженню настрою звікалось більше 500 делегатов Багато це спізналось обібрали до президіума Кущик Ралій Серветник. Веревняк Бендер ободрав від есерів запитань Савченка Денисенко Пукаченко від осадки запитань Менжер трудових Григорович безперервний точки Нислухани привітання від Комиссарови від імені Главковоза Центральній Раді, Всеукраїнській Раді Військових депутатів и емп.- Член президіума зв'язку Кущик ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ І СОЦІАЛІСТИЧНОГО БУДІВНИЦТВА УРСР В даній одиниці зберігання № 15 Фонду № 1046 Опису № 3 Пронумеровано 52 (п'ятеро рво.) +42 =94 аркушів (цифрами, в прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів Документи з затухаючим текстом: 4 лютого 1962 р. Підпис 21.04.93 Киф ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 196 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: | Під час | | | Під час | | | :--- | :--- | :--- | :--- | :--- | | видачі | повернення | | видачі | повернення | | підпис, дата | підпис, дата | | підпис, дата | підпис, дата | 18.03.76 5.02.76 9.11.76 8.12.82 22.11.83 10.01.92. 25.01.93 06.06.94 | | | | 23.12.82 | 31.12.83 | | 13.01.92 | 29.01.93 | | 13,06.1994 | | 15.09.94 Ад.08.95 13.03.96 17.10.96 4.02.97 12.06.98 23.03.99 14.05.99 6.03.2001 20.08.04 24.06.06 30.05.07 | | | | 210.994 | 24.10.95 | | 16.04.96 | 30.10.96 | | 7.02.97, Аміра | 16.06.98 | | 26-03-99 | 20.05.99 | | 06.04.2001 | 37.08.04 | | | | | 14.11.07 | 14.11.07 | | 18.02.2005 | 31.03.05 | | 02.06.2007 | | Діячі-9/05 14.10.08 С ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: | Консервація: | Опра́ва: | Мікрофільмування: | | :--- | :--- | :--- | | (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | сканування (Дата) (Підпис) 22.10.08 | Друк. ЦРМ АУ при РМ УРСР. 26/VI 1967 р. Зам. 52—30.000