Закон УНР про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР та документи до нього, 12.11.1920, 7 арк.

Рада Народних Міністрів УНР Державна Канцелярія (Департамент Законодавчих Справ) 1920 рік. Реєстр № 210. Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Нар- одній Республіці. Затверджено В.Чотковичу 1920 року. Віст. Держ. Зак. вип.... 4.... РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УНР Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР 12 листопада 1920 року УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЗАТВЕРДЖУЮ .24 листопаду 1920 року. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПОСТІЙЧУ: т.в.о. Державного секретаря Філіппович ЗАКОН про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народним Представництвом нова Конституція, що визначить державний устрій у всіх частинах Держави і все повноваження органів влади, а також порядок їхніх діяльності та сприятиметься на послідовне і всебічне збудження засад народнього суверенітету, себ-то ще вся Верховна влада безпосередньо належить Народові, і виявляється через Парламент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без різниці соціальних чи національності і віри, видаватися цей закон ще визначає тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. Верховна влада. I. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом нижезазначеного розмежування та координація вищих Державних Функцій поміж Директорією Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів. Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної На- родньої Ради визначає екремий закон. М. СУХАРЕВА ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. 2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Ге- лови Директорії іменем Української Народньої Республіки: а/ затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони; б/затверджує ухвалені Радою Народніх Міністрів призна- чення та звільнення; в/затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з іншими Державами; г/ видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти ам- нестиї та помилування; д/ репрезентує Українську Народню Республіку перед ин- шими Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Мі- ністрів; е/ покликає Голову Ради Народніх Міністрів та затверд- -утітонеї викон ментиникатохов мінедей енельжь ірікобноє жу Членів Ради Народних Міністрів. 3. Директорія має екремий цивільний лист, що ухвалюється за- -ситнауе енйдево і енекікопен ан контемпачаро ат итоеналік конедацьм шляхом. 4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов'язків -даН дегер колтепніята і інтервенД ленкання ендифференсед джан через хворобу, від'їзд та з інших причин, то його часово з ух- -лод, спекнает еленкаф епенакелев ізьохрін ан Книвикимо, тиняки вали Державної Народньої Ради заступає Голова Державної Народ- інників дар сазас еленкедж епенлядевейепсед і енелкедереп лій Ради, який виконання своїх обов'язків на той час покладає -инт заріване ен наже єн роатевейнс мія і итоенакерфірм, зкон на Ваступника Голови Державної Народньої Ради. До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в § 4 заступництво Голови Директорії надається Колегії, яка складається в трьох членів: Голови Ради Народніх Міністрів, По- рядкуючого и Надвищому Судді У.Н.Р. і Представника всіх політич- -змит кийдупоч їєнтейон іеклокицький ядаля викохов них партій України. Цього останнього обирається в спільному за- т кинінкем етереневешен межаных колтезуєнде аззо сідани п редставників Центральних Комитетів цих партій по од- ою від кожного. Участь в обранні Члена Колегії може брати ли- 5. Українська Народня Республіка управляється на точній основі законів, у відповідний спосіб виданих. 6. Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх Радою Народніх Міністрів, подаються на розгляд Державної Народньої Ради через її Президію. 7. Внесені в Державну Народню Раду законопроекти або ухвалюються нею самею, або передаються нею на естачення розвязан- ня Ради Народніх Міністрів. 8. Проекти законів, ухвалених Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів/згідно § 7 /за належними підписами подаються Головою Державної Народньої Ради, разом з Ге- левою Ради Народніх Міністрів, на затвердження Голови Дирек- терії Української Народньої Республіки. 9. Подані на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки постанови Державної Народньої Ради або Ради Народніх Міністрів, на протязі чотирьох днів або зат- верджуються Головою Директорії, або повертаються до Державної Канцелярії незатвердженними. 10. Ненаповердені постанови Державної Народньої Ради подаються Головою Ради Народніх Міністрів до Державної Народ- ньої Ради на новий розгляд. Постанова ухвалена нею в тій же самій редакції набирає естачення силу закону. 10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів /§7/ і затверджені Головою Дирек- торії Української Народньої Республіки, оголошуються у Вістин- ну Державних Законів, за підписом Голови Ради Народніх Міні- стрів, відповідного Міністра та Державного Секретаря. II. Після оголошення закону в Вістинну Державних Законів, закон набирає обов'язуючої для всіх сил в терміні, що зазначено не в самому законі, а якщо такий термін в законі не зазначен- 12. Ухвалені закони оголошуються Державним Секретарем і ним же зберегаються. 13. Коли Державна Народня Рада не функціонує, Рада Народних Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, що вимагають для свого видання законодавчого шляху; ці постанови, після затвердження Головою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають сили за кона/II,12 §§/. Такі постанови поступають по за чергою на перше чергове засідання Державної Ради для затвердження. У випадку незатвердження таких постанов Державною Народньою Радою вони тратять обов'язкову силу після оголошення про це на загальних підставах. /§ II/. 14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов'язки її покладаються на Раду Народних Міністрів. IV. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ. 15. Голова Ради Народних Міністрів формує Раду Народних Міністрів, в склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами та Державний Секретарь, останній з правом держачого голосу. 16. Справи, що відносяться до Міністерств, представників яких неприступні на засіданні Ради Народних Міністрів, не можуть вирішуватись в тому засіданні Ради Народних Міністрів. 17. Державний Контрольер, призначений якого провадиться порядком відповідним розгляду і затвердженню законів, не входить в склад Ради Народних Міністрів, але запрошуються на всі засідання Ради Народних Міністрів в ліх розглядатись питання, зв'язане з інтересами скарбу, з правом держачого голосу і протесту. 18. В обов'язку діяльності окремого Міністерства і належних до нього відомств тільки відповідний Міністр чи Керуючий Міністерством має правозпорядку управління видавати розпорядження, вказівки та інструкції, укладати часове умови і вирішати всі справи Міністерства за своєю особистою відповідальністю перед Радою Народних Міністрів. 19. Рада Народних Міністрів за діяльність Уряду відповідає перед Державною Народньою Радою. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Копія. І М Е Н Е М У К Р А І Н СЬ К О Ї Н А Р О Д Н Й О Ї Р Е С П У Б Л І К И ЗА Т В Е Р Д Ж У Ю " 12 " Листопаду 1920 року. ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ ПЕТЛЮРА ПОСВІДЧУЮ: Т.В.О.ДЕРЖАВНОГО СЕКРЕТАРЯ ОНІХІМОВСЬКИЙ У Х В А Л Е Н И Й РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ З А К О Н про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народним Представництвом повна Конституція, що визначить державний устрій у всіх частинах державної діяльності та спиратиметься на послідовне і всеочне зужитковання засад народного суверенітету, се-то, що вся Верховна Влада незпосередньо належить Народові і виявляється через Парламент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без різниці пола, національності і віри, видаватися цей закон, що визначає тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. I. ВЕРХОВНА ВЛАДА. I. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом нижезазначеного розмежування та координація вищих державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів. Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної Народньої Ради визначає окремий закон. II. ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ. 2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії іменем Української Народньої Республіки: а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони; б) затверджує ухвалені Радою Народніх Міністрів в призначення та звільнення; в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з іншими Державами; г) видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти амnestії та помилування; д) репрезентує Українську Народню Республіку перед іншими Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Міністрів; е) покликає Голову Ради Народніх Міністрів та затверджує Членів Ради Народніх Міністрів. 3. Директорія має окремий цівільний лист, що ухвалюється законодав- чим шляхом. 4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов'язків через хворість, від'їзд та з інших причин, то його часово ухвали Держав- ної Народньої Ради заступає Голова Державної Народньої Ради, який виконання своїх обов'язків на той час покладає на Заступника Голови Державної Народньої Ради. До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в § 4 за- ступництво Голови Директорії надається Колегії, яка складається з трьох членів: Голови Ради Народних Міністрів, Порядкуючого в Надви- щому Суді У.Н.Р. і Представника всіх політичних партій України. Цьо- го останнього обирається в спільному засіданні представників Централь- них Комітетів цих партій, по одному від кожного. Участь в обранні Чле- на Колегії може брати лише така партія, яка зареєстрована в законно- му порядкові та істнує не менш, як один рік. До складення Колегії Го- лову Директорії заступає Голова Ради Народних Міністрів. III. ЗАКОНОДАВСТВО В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ. 5. Українська Народня Республіка управляється на точній основі зако- нів, у відповідний спосіб виданих. 6. Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх Радою Народ- них Міністрів, подаються на розгляд Державної Народньої Ради через її Президія. 7. Внесені в Державну Народню Раду законопроекти або ухвалюються нер- само, або передаються нер на остаточне розвязання Ради Народних Мі- ністрів. 8. Проєкти законів, ухвалених Державною Народньою Радою або Радою Народних Міністрів (згідно § 7) за належними підписами подаються Го- лову Державної Народньої Ради, разом з Головою Ради Народних Мініст- рів, на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки. 9. Подані на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки постанови Державної Народньої Ради або Ради Народних Мініст- рів, на протязі чотирнадцяти діб, або затверджуються Головою Директо- рії, або повертають до Державної Канцелярії незатвердженними. Незатверджені постанови Державної Народньої Ради подаються Головою Ради Народних Міністрів до Державної Народньої Ради на новий розгляд. Постанова ухвалена нер в тій же самій редакції наоправ остаточно силу закона. 10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою або Радою Народ- них Міністрів (§ 7) і затверджені Головою Директорії Української На- родньої Республіки, оголошуються у Вістнику Державних Законів, за під- писом Голови Ради Народних Міністрів, відповідного Міністра та Держав- ного Секретаря. 11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів, закон наби- рає обов'язуючий для всіх сили в терміні, що зазначено в самому законі, а якщо такий термін в законі не зазначено, то з дня одержання на міс- цях примірника Вістника Державних Законів, де закон надруковано. В са- життя або по телеграфу, або через посланців. 12. Ухвалені закони оголошуються Державним Секретарем і ним же збере- гаються. 13. Коли Державна Народня Рада не функціонує, Рада Народних Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, що вимагають для сво- го видання законодавчого шляху; ці постанови, після затвердження Голо- вою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають сили зако- на (II, 12 §§). Такі постанови поступають по за чергою на перше черго- ве засідання Державної Ради для затвердження. У випадку незатвердження таких постанов Державною Народньою Радою вони тратять обов'язуючу силу після оголошення про це на загальних під- ставах (§ II). 14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов'язки її по- кладаються на Раду Народних Міністрів. IV. Р А Д А Н А Р О Д Н И Х М І Н І С Т Р І В . 15. Голова Ради Народних Міністрів формує Раду Народних Міністрів, в склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами та Державний Секретарь, останній з правом дорадчого голосу. 16. Справи, що відносяться до Міністерств, представники яких непри- сутні на засіданні Ради Народних Міністрів, не можуть вирішувати- ся в тому засіданні Ради Народних Міністрів. 17. Державний Контрольор, призначення якого провадиться порядком відповідним розгляду і затвердженню законів, не входить в склад Ради Народних Міністрів в яких розглядається питання, зв'язане з інте- ресами скарбу, з правом дорадчого голосу і протесту. 18. В оцінку діяльності окремого Міністерства і належних до нього відомств тільки відповідний Міністр чи Керуючий Міністерством має право в порядку управління видавати розпорядження, вказівки та ін- струкції, укладати часово умови і вирішати всі справи Міністерст- ва, за своєю особистою відповідальністю перед Радою Народних Міни- стрів. 19. Рада Народних Міністрів за діяльність Уряду відповідає перед Державною Народньою Радою. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ АНДРІЙ ЛІВИЦЬКИЙ МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ САЛІКОВСЬКИЙ З оригіналом згідно. Т.в.о. Директора Департаменту Законодавчих Справ Державної Канцелярії Начальник Відділу ч:210. " Грудня 1920 р. Надсилається до …………………… ДОКЛАДНА ЗАПИСКА. до проекту закону про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці. Вступна постанова. Вступна постанова, яка говорить про тимчасовість цілого закону, повинна бути засмотрена черговим номером частини і статті, а то в технічних вгадів щоб цілий закон обняти в статті не виглядав відоро- ваним від вступної постанови, яка мимо цього, що подає дуже важкий перепис, та надає характер цілому законові без, означення черговим номером робить враження поясненої записки до заголовку закону, або декларації відповідної до маніфесту з нагоди видачі дальших постанов закону. Ст.ст.1 і 2. Стаття І. Говорячи про складові чинники Верховної Влади на першому місці кладе "Директорія в особі "11 Голови", якому стаття 2 п.п. а - ж надає дуже широкі прерогативи. Які однак прерогативи має сама Директорія, чи вона фактично істнує чи ні, з кіль- ко членів зложена 1 т.д. законопроект дискретно мовчить. Віправ ді поляння записка каже, що Вер- ховне Управління з огляду на обставини складається лише з Голови Директорії....", закон однак, примі- нений як раз до обставин повинен був вжити іншого терміну на означення Голови Директорії пр.Голова Республіки, Голова Держави, бо коли є Голова Дирек- торії, яка сама собою є тільм колегіальним, що му- сить бути й Директорія. З проекту закону істнування Директорії яко такої цілком неслідно- противно ви- ходить її" нє істнування. Така постановка цього питання сама собою не льо- гична - а закон повинен обминати не нельогизмів. З цієї постанови виходить, що Голова Директорії покликаве Голову Ради Народніх Міністрів. Не дастає постанови про приняття до відома димісії Голови Ради Народніх Міністрів. Льогичний висновок з цього, що раз покликаний Голова Ради Народних Міністрів повинен виконувати свої "обов"язки до енергії. Недостає постанови, хто має право дати димісію Голові Ради Народніх Міністрів. Сей недостаток може мати далекосяглий політичний наслідки, бо коли з політичних мотивів потрібно, щоби Голова Ради Народніх Міністрів подався у відставку, а він цьо- го з яких небудь причин зробити не хоче - законо- проект не предбачає ніяких средств, якими можна примусити Голову Ради Народних Міністрів до уступ- лення зі займаного становища. Ця постанова признає Директорії окремий цивіль- ний лист без додатку "в особі Голови Директорії", тим самим стверджує, що Директорія як колегіа- льне тіло є, в якому складу і з якими правами з інших постанов закону неслідно.- Не годиться жумати, що одинокою прерогативою Директорії мав би бути лише окремий цивільний лист. Стаття 4. Стаття 4 становить, що в склад Ради Народніх Міністрів входить Державний Секретар з правом до- радчого голосу. Постанова ця неповна, бо "обов"язу- ючи закони знають випадки де Державний Секретар в Раді Народніх Міністрів має повний голос./Гляди Статут Державної Канцелярії затверджений 14/VI 1918 року увага до статі 3-1 і ст.7а/. Відповідно до цього статтю 4-ту закону треба би доповнити. Стаття 6. Відносно статі 6-ї погоджується з окремою думкою члена Комісії Директора Галаневича, долученої до законопроекту, - з тим, що стаття 6 треба би доповнити в тим місті де Державний Контрольор має право про- тесту в питаннях фінансових. Який практичний наслідок має цей протест Дер- жавного Контрольора чи є це протест на нітер, чи має силу законного здержання запротестованого рі- шення - у законопроекті неслідно. Стаття 8. Стаття 8 становить про відповідальність Ради Народ- них Міністрів перед Державною Народньою Радою. Ця пос- танову треба доповнити додатком, що рід і розмір цьої відповідальності буде означений окремим законом, бо по редакції проекту закону відповідальність ця здається дуже проблематична. Стаття 9. Кінцевий висновок статті 9 "у відповідний спосіб вида- них" цілком зайвий. Зі самого юридичного розуміння закону виходить, що законом є всяка постанова видана уповноваженою до цього Владою та у приписаний спосіб доведена до відома гром- адян. Що з цер дафініцією не покривається не може бути за- коном - тим самим згадана фраза в статті 9 цілком безп- редметова. Стаття 15. Постанова про обов'яззучну силу закону з дня одержання на місця примірника В.Д.З. є що найменше непрактичною, тому що моменту одержання примірника буде В.Д.З. не мож- на устати. Вказанні було-бк поставити в законі кляузер, що коли закон що інше не становить, то обов'яззучна сила його на- чинається в такий а такий срок /приміром в один місяць/ після проголошення закону у В.Д.З. Стаття 16. Редакція одибочна, оголошення ізбереження законів можна доручити Державній Канцелярії як інституції, а не Державному Секретареві як одиниці. В того напрямку є добра постанова у Російських законах /Свєдь осн.Госуд. Законовъ Т.I.st.st.90,91/ яку при редакції законопроеку треба було взяти під увагу. Стаття 18. Погоджуюся цілком з окремою думкою члена Комісії Дире- ктора Галаневича, і вважаю потрібним статтю 18 законопроє- кту скореслити. Стаття 19. Стаття 19 становить про відповідальність Військового Міністра перед Радою Народних Міністрів і перед Радою Державною. По ст.23 ціла Рада Народних Міністрів відповідає перед Радою Державною. Чому Військовий Міністр має бути гірше поставлений від Міністрів другим резервів - законопроект не поясняє. Відповідальність Військового Міністра перед Радою Народних Міністрів треба з 19-ї статті закону викреслити. До теперішня термінольгія вживала все "Міністр Військових Справ" - про те для задержання однодільності термінології треба в законі термін "Військовий Міністр" замінити на "Міністр Військових Справ" (Стаття 24. - як цього характеру і по своїй суті являється окремою постановкою повинна як окрема стаття одержати свій черговий номер. - за КТУ Стаття 26. Наглядається дивним, чому Голову Директорії має заступати Голова Державної Народньої Ради взагалі - до скликання Д.Н.Р. Голова Ради Народних Міністрів. Коли Голова Директорії є дійсно Головою Директорії - яка як тіло колегіальне мусить складатися бодай з трьох членів; хоча один з тих членів мусить бути його заступником і не має ніяких логічних причин, щоби Голову Директорії заступав не член Директорії а хтось інший з по-за неї. Коли Директорія як колегіальне тіло не існує, то не може істнувати Голова "1", бо в цьому випадку був би Головою чорось на Існуючого, а закон повинен обмінити всього, що могло б престіж Верховної Влади так у внутрі як і на зовні обмежити. Висказ "Голова Директорії" так як стаття І і 2 треба замінити терміном "Голова Республіки" або "Голова Держави" - тоді ціла постановка статті 26 буде річева і оправдана. Вказання було-би вироблення основного закону про владу судейську яка являється складовою частиною суверенної Влади та про організацію судивництва, - і тоді клявзулі про відповідальність поодиноких Державних синнжків мали би цілком реальний характер. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ЖОВТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, ВИЩИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР В даній справі № 163 Фонду № 1065 Опису № 2 Пронумеровано 4 С січ / + 4 об = 11д. аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: 83. 08 1987 р. Підпис 12 10 82 ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис