Протоколи засідань Ради Міністра сповідань УНР, 17.09.1919-08.11.1919, 81 арк. — частина 1/2

3/14 ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ № фонду 1072 опису 1 справи 3 3/14 МІНІСТЕРСТВО ВІРОСПОВІДАНЬ УНР Протоколи засідань Ради Міністра ісповідань УНР 17 вересня- 8 листопада 1919р. на 81 арк. П О К А З Ч И К змісту протоколів засідань Міністерства Ісповідань " " Ч. Прото- колів. ЗМІСТ ПРОТОКОЛІВ Сторо- ння. 1. Про зміну назви Міністерства Культів на Міністерство Ісповідань I. Про відозву Міністра Ісповідань до громадян I-3. Про українізацію діловодства в духовних установах, та про ікони, котрі мають лиш музеєвне значення 3-4 Про перетворення духовних шкіл в загально освітні та передачу їх Міністерству Освіти 4-6 Про дозвіл користуватись в м. "Наманці На- тедральним Собором, або Александро-Невсь- кою Черквою" за українською вимовою 6-8 2. " Про утворення Комісії по перекладі Св. письма. 9-10 Про утворення видавничого відділу при Міністерстві Ісповідань 10-11 " Про утворення Предсоборної Комісії. II Про непоминання партіярха Московського та про поминання Української Держави II-12 Про утворення відділу при Міністерстві Ісповідань для Уніатської церкви Галичини 12 Про "Свободитійший Український Синод 12-14 3. " Про українську вимову при відправі цер- ковних служб та читання Свят. письма на українські мови. 15-18 4. Про поминання на Богослуженнях Українсь- ку "народню Державу та її правителів. 19-24 5. Про видавання тижневника "Українська церква" та про видачу Соколовському грошей за обрусіннє. 25-27 " Про присягу "Директорії" та про розіслан- ня по церквам універсалу відносно прися- ги Директорії 27-31 " Про метрикацію 31-32 ЗМІСТ ПРОТОКОЛІВ про призначення Кафедрального Собору або Александро-Невської Церкви для від прави служби Божої по українській 6. Про утворення Українського Уватіймо- го Синоду 37-44 7. Про церемоніял підчас присяги Аирок- торії 45-46 Про церковні брацтва 46-47 Про засновання бібліотек при церк- вах 47-48 Про грошові збори при церквах 48-49 8. Про «пархіяльний з"їзд духовенства». 51-53 Про штат Синоду та встановлення назви Синоду 53-54 Про курси для священнослужителів 54 Про передачу духоьних шкіл Міністер- ству Освіти 54-57 9. Про передачу духоьних шкіл Міністер- ству Освіти та перетворення їх в за- гальні освітні. 10. Про передачу майна духоьних шкіл та про звільнення бідних дітей від плати 67-72 II Про назначання терміну Голови Комісії 73 Липківському надіслання до Мін. Іспові- дань законопроекту про єпарх.з"їзд. Про церковне управління в тих повітах, котрі захоплені ворогом. 73-76 Розгляд законопроекту про церковні брацтва 76-80 Розгляд законопроекту про вшанування погиблих героїв 80-81 12. Про умови вступу до духоьної Академії 83-85 Про видавництво Св. книг,молитовників та проповідей на українській мові. 85-87 Про українізацію діловодства в католиць- ких церковних установах. 87-88 4. прото- колів. ЗМІСТ ПРОТОКОЛІВ СТОРОНЦЯ. ПРИМІТКА. 12 Про відведення і аличанам-біженцям церкви. 88-90 13. Про розділ майна духовних шкіл 91-92 Про штати та оклади реформованих духов- них шкіл 92 Про затвердження учительського персона- лу на своїх посадах та про утримання ix. 92-93 14. Про задоволення Василіянського монасти- ря в Бучачі за побут інтернованих Вла- дик 95. Про церковні збори та про грошовий стан Духовної Консисторії 96. Про святкування 16 листопада, як день по- чатку істнування незалежності України. 96-97 Про встановлення свят. 97. Про встановлення терміну для розгляду законопроекту відносно передачі духов- них шкіл 97 Про улаштування 5 та 6 класи Духовної Семинарії 97-98 Про заведення української вимови свавян- ського тексту служби Божої. 98 Про щоденне зібрання членів для розгля- ду різних питань 98-99 15. Про Вище Черковне Управління на Ук- раїні. 101-107 16. Про усунення Єпископа Шимена з катед- ри. 109-126 Про повернення Патерального Собору в церкву Директорії Св. Синоду. 126-127 17. Обговорення законопроекту Мін. Ісповідань про перетворення дух. шкіл та передачу їх міністерству Освіти. 128-134 17. Два примірники законопроекту Мін. Іспові- дань про перетворення шкіл Дух. відомства та передачу їх мін. Освіти 126-142 18. Про вимову славинського богослужбового тексту 144 Про складення формули поминання. 144-145 4. ПРОТО- КОЛІВ ЗМІСТ ПРОТОКОЛІВ 18 Про заборону помінати Чарніярха Тихо- на. 19. Про призначення Самолевського законовчи- телем в Городку Про призначення осіб для перекладу Св. письма. Про вироблення статуту церковного Управ- ління. 20. Про видавництво Про допомогу хворим та раненим козакам Розгляд парахвіяльного статуту. СТОРОНИ- ЦЯ. ПРИМІТКА 145-146 146-147 148-149 149-150 150-151 152 152-154 [54-157 ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Культів 17 вересня 1919 р. N I. Засідання починається в 7½ год. вечора і провадиться під головуванням п. Міністра. Присутні: протоїерей Е. Сіцінський, В. Липківський, проф. 3. віднов, В.М.Чехівський, О.Нєзлобовський і п. Мороз. II. Міністр зазначає, що раніш Ради Міністра Культів не було, між тим потреба в дорадчому органі при Міністрі почувається, тому він, п. Міністр, звернувся до Влади за дозволом утворити таку Раду і одержав від неї згоду. Теперішній склад Ради є поки що тимчасовий, але ж буде вжито заходів, аби зробити склад Ради постійним і затвердити його в належному порядкові. I. В порядку денному першим обговорюється питання про заміну назви "Міністерство Культів" назвою "Міністерство Ісповідань". II. Міністр звертає увагу на те, що така заміна вимагається тим, що слово "культ", як чужоземне, є мало зрозумілим для широких кол населення і менше відповідає обставинам нашого життя, ніж слово "Ісповідань". Далі було оголошено законопроекта про таку заміну, якого законопроекта ухвалено всіма присутніми. 2. П. Міністр. Приступаючи до керування справами міністерства, я хотів би звернутись до громадянства з цього приводу з відозвою. Що в тій відозві зазначити? На мою думку, в відозві треба насамперед вказати на те, що в церковнім житті, яким воно є тепер на Україні, багато де чого зруйновано, що зруйноване потрібує відновлення, що в цій праці найбільшу участь належить взяти нашому православному духовенству, але ж, щоб як найкраще виконати цей обов'язок свій, всно повинно поставитися ближче до народу. Духовенство, раз вою стане на зазначеній шлях, може с певністю покладатися на мене. Я завше буду готовий допомогати йому. Я буду піклуватися, аби ніхто з духовенства не почував себе скрежженим. Як що духовенство буде допомагати мені в здійсненні мого завдання, я з отвертим серцем цем піду на зустріч Його потребам, задовольняючи їх в міру можливості. Прот. Липківський. Я гадаю, що цю відозву, що до змісту її, треба поставити на грунт історичний , треба звернути увагу православного громадянства на те, що колись православна церква на Вкраїні була близька до народу, але ж потім цей звязок її з народом було порушено. Це порушення виявилося перш усього в тим, що духовенство, котре за старих часів жило спільним життям з народом, ділило його почуття, боліло його болями, тепер відійшло від народу. Тепер воно лише по назві сільське, а в дійсності дивиться на народ згори і презирає його. Але ж для того, щоб зблизитись з народом, для духовенства є тільки один шлях : воно повинно націоналізуватися. II. Міністр. Можна буде наказати, щоб цю відозву оголошено було в церквах. Прот. Липківський.На мою думку це зайве. Що ж далі до громадянства, то в відозві треба зазначити , що віра православна завше була й є великим чинником його добробута і що вже тому громадянство повинно тепер шановно ставитись до своєї віри, також ж до того, хто їй служить, задовольняючи релігійні потреби народа. Проф. Віднов. Я теж тої думки, що в відозві треба підкреслити необхідність для духовенства та громадянства йти вкупі. Б. Чехівський. Завдання Міністерства Культів в сучасний мент головним чином полягає в тім, щоб церкву на Вкраїні позбавити всього, що було внесено в церковне життя византійською, а потім російською державною владою. Міністерство повинно визволити церкву від державних елементів, щоб на далі вона була церковою дійсно народньою, а не переважно архієрейською, якою вона є нині. Для того ж, щоб свідомость православного суспільства і громадянства ставилась прихильно до майбутньої діяльності Міністерства в вказаному напрямі і треба відозві підкреслити, що ця діяльність має характер тільки визволення, а не боротьба з епископатом, як таким. Зазначивши, що і Кирило-Методіївське Братство також має звернутися до громадянства з відозвою, яка вже друкується, п. Чехівський передає п. Міністру примірник Брацької відозви. Прот. Січінський. З приводу промови п. Чехівського, я мушу зазначити що до визволення церкви від державних елементів треба ставитись дуже обережно, а тому в відозві треба сказати про те також осторожно. щоб не викликати в мало освідчених (що до Церкви і її історії) по- лах яких-небудь незбажаних непорозумінь. П. Міністр. Що до відозви і її змісту, то здається справа досить з'ясована. Я тепер хотів би, аби хто-небудь з присутніх осіб взяв на себе прайм скласти проект відозви, тільки треба мати на увазі , що ця праця не відкладна: її треба виконати днів через два, щоб вже на п'ятий день можна було віддати її до друку, і далі видовва повинна бу- ти якомога стисла і коротка. Чи не візьме на себе цю працю п.о. Лип- ківський? п.о. "Липківськи" згоджується скласти відозву. З. Щ. Міністр. В діловодстві духовних інституцій, а також в офі- ційному листуванню по церковних справах помічається да сяї пори від- сутність одноманітності: пишуть то по російськи,то по українськи. З огляду на це, я хочу звернутись до єпископів, аби всіма установами і особами, підлягаючим їх віданню, офіційне листування провадилося виключно державною українською мовою, а також щоб в церквах всіх на- писів російською мовою було знищено. По обговоренні текста листа до єпископа в сій справі, за зго- дою всіх присутніх, внесено в нього такі поправки:в п. І-му, по про- позиції п.-о. Липківського, додавлено: "всі записи метрік" і в п. 4 згідно пропозиції проф. Віднова , завначено, що твори наукового змі- сту в виданнях вищих духовних шкіл допускаються мовою автора тільки "тимчасово", б) що до строни переведення в життя роспоряджень про державну мову в діловодстві, то встановлено, що ці роспорядження пови- ні бути здійснені в містах губерніальних і повітових протягом одного місяця з дня підпису листа до архирея в цій справі п. Міністром, а в інших місцях - протягом одного місяця з дня одержання роспорядження благочинними. Крім того,, прот. Сіціньський підіймає питання про церковні печатки, а п. Мороз пропонує надіслати зразки написів церковних пе- чаток, в яких написах повинно бути зазначена назва церкви, а також па- рафія. Всі погоджуються(на тому, що такі зразки надішле Міністерство Культів, і що для переробки печаток по новим зразкам треба призначи- ти не менше 3 місяців. В зв'язку з питанням про печатки виникає питання про блянки для метрік; котрі досі друкуються російською мовою по формах, встановле- них Св. Синодом. Ухвалено, аби було розроблено Міністерством однома- нитні форми метричних бланків українською мовою і надіслано до єпархіяльних начальників для розповсюдження по їх єпархіях. Далі прот. Липківський звертає увагу на те, що в богать- ох церквах нині залишаються ікони в пам'ять різних подій, які ма- ли відношення до царів і членів їх сімейств. П. Чехівський зауважує, що такі ікони мають лише музейне значення і тому повинні бути відібрані і передані в музеї. П. Міністр згоджується з думкою п. Чехівського, але ж рахує, що переведення їх в життя може бути тільки тоді, як будуть зібрані зразки написів на таких іконах, або коли будуть заведені особливі інспектори, котрі будуть мати можливість на місцях ознайомитись з тим, що є в церквах незвідповідного теперішньому положенню Української Церкви. 4. П. Міністр ставить на розгляд питання: чи передавати духовні школи Міністерству Освіти, чи Міністерство Культів само буде завідувати ними, при чому зазначає, що протягом того часу, як другі школи українізовались, школи духовні ніскільки не до- лодили рук до цього діла і залишаються що до українізації таки- ми ж, якими вони були раніш. В. М. Чеховський. Моя думка, що всі школи загально-освітні повинні підлягати одному керуванню.. Тому і школи духовні на- лежить передати до Міністерства Освіти, тим більш, що саме життя вимагає того. І бачимо, особливо в останні часи, що саме духовен- ство, коли мало для того змогу, відсилало своїх дітей не в ду- ховну школу, а в гімназію. Введення духовних шкіл в сітку шкіл загальних буде корисно і з державного боку, позаяк Держава буде мати можливість більшого догляду за національним вихованням в тих школах, які були до сей пори в духовнім відомстві. Але ж до цих шкіл треба, щоб Братства мали відношення, яко їх фундатори. Прот. Липківський. Я гадаю, що духовні школи треба знищити. Церква наша не повинна бути клерикальною, а для того повинно бути окремих шкіл для дітей духовенства. З другого боку духовні школи мають своїм завданням підготувати до церковного служіння, але ж вони того завдання ніколи не виконували. Тому та нема жадних підвалин для їх істнування на далі. Що ж до того, де брати кандидатів на священство, раз не буде духовних шкіл, то питання легко і з успіхом може бути вирішено позашкільною освітою. Проф. Біднов. Наші духовні школи не були клерикальні в власнім розумінню цього слова, але ж про те і я згоджуюся з тим, що вони повинні бути перетворені в школи загальноосвітні. і що тому треба передати їх до Міністерства Освіти. Не вважаючи на те, Церква не може бути позбавлена права мати свої спеціальні школи, позаяк одної позашкільної освіти для кандидатів на священство замало. П. Мороз. Школи духовні були класові: в ті школи приймали переваж- но дітей духовенства і вони давали своїм вихованцям де-які привілеї Я гадаю, що в житті Православної Церкви візьме гору вся людність, котра і буде, замісь духовенства, керувати воїма справами Церкви. Відповідно тому і школи духовні будуть позбавлені свого класового характеру і, як духовні, будуть знищені. В. М. Чехівський. Я зазначаю, що Братствам повинні належати права фундаторів. шкіл духовних. Це вимагається потребою заховати українсь- кий характер цих шкіл. Як що духовні школи зовсім скасувати, то, позаяк українське селянство держиться більше озла, школи опанують- ся дітьми мійського населення, проміж котрого, як наприклад, в Оде- сі, український елемент може бути в меншості. Тому і є важко, щоб школи духовні були залишені для дітей сільських мешканців. Прот. Сіцинський. Церетворення шкіл духовних в загальні має, на моїм думку, значіння ще з погляду відношення людності до духовенства. Ми, наприклад, бачимо, що католики ставяться до свого духовенства шановно. Там не спостерігається тої зневаги, яка так часто помі- чається що до духовенства православного. Почасти таке явище має своєю підставою те, що духовенство католицьке складається з людей, котрі одержали загальну освіту в загальних школах. Далі, духовна школа завше йшла в хвості, як що порівняти її з іншими школами: так що до штатів, так і до програму. Тому нинішні духовні школи було б доцільно перетворити в школи загальні, а для підготовки ду- ховенства повинні бути засновані школи спеціальні. О.З.Незаловський. Духовна школа не має нині сословного характеру. Туди приймають дітей не одного тільки духовенства, а і інших со-- словій. Що ж торкається думок духовенства по шкільному питанню, то воно бажало і бажає, щоб духо́вні школи мали загальні програми, але вонь разом з тим не хотіло б , щоб школи були відібрані від нього. Духовенство звертає увагу на те, що не було часу, коли б Церква не мала шкіл. Крім того, духовенство не забував, що воно брало значну участь в утриманні своїх шкіл. От же духовенство бажає, щоб так звані духо́вні школи мали програми загально-світні, але ж щоб духовенство разом з тим не було усунуто зовсім від керування справами школи П. Міністр. Із обміну думок я бачу, що духо́вну школу треба реоргані- зувати і негайно; друге - що ту школу треба передати до Міністерства Освіти, залишивши , однак, за духовенством де-які права. Але ж і Церква треба мати свої школи, котрі мовинні підлягати Міністерству Ісповідань Я маю намір зібрати Раду значним числом представників від духовенства, щоб ґрунтовно обміркувати і остаточно вирішити, питання про ту участь, яка повинна належати духовенству, що до тих шкіл. Хто за те,- питає далі п. Міністр,- щоб передати духо́вні школи до Міністерства Освіти, а залишенням, однак, де-яких прав за духовенством? Всі присутні подають голоса за передачу духо́вних шкіл Міністерству Освіти. 5. Обговорюється заява Кам'янського громадянства, згуртовавшогося в Кирило-Методіївське Братство, про дозвіл користуватися в м. Кам'янці Катедральним Собором для задоволення потреби відправи Служби Божої з українською вимовою і на українській мові. П. Міністр звертає увагу на те, що вирах: "З українською вимовою і на українській мові" є якесь непорозуміння, бо як з українською вимовою, то не українській мові.І навпаки, як на українській мові, то запевне і з українською вимовою. Прот. Сіцинський. Що торкається Служби українською мовою, то в цій справі треба йти дуже обережно. Який би єпископ ні був, хоч і найширший українець, він відмовив би в дозволі правити Службу по перекладам ніким не авторизованим , а авторизованих перекладів у нас поки що нема. Далі заява йде від кам'янських громадян, які це громадяне? скільки їх? В. М. Чехівський. Кирил і Методій, переклавши богослужбні книжки на слов'янську мову, переводили їх в життя і ніхто їм того не забороняв Як є приход, котрий бажає слухати Службу Божу на українській мові, ніхто не може тому перешкоджати. Як би в залві вимогалося зробити загальне розпорядження в цій справі, та інше діло; тут же про- хается про дозвіл для одного прихода. П. Міністр. Справа тут йде не про потребу слухати Службу Божу на вкраїнській мові, а про те, що нема авторизованого українського тексту такої служби. Що ж до Кирила і Методія, то вони були послані церковною владою і одержали від неї благословлення на те діло, яке робили. О.З.Неселовський. Правила Соборів, наприк. Карфагенського , забороняють вживати переклади , котрі церковно не авторизовані. Прот. Липківський. На мій погляд санкцію в справі перекладів Служби Божої становить те, як переклад доходить до серця слухачів, а та санкція, яка тут мається на думці, лише сушить почуття народу. Прот. Сінінський. Що треба робити українські переклади, проти того ніхто не перечить, але що треба служити негайно по невідомо ким зробленим перекладам - це друге діло. В.М. Чехівський. Правила Карфагенського Собору мають на увазі переклади злочинні, а не гарні. Що ж торкається до нашого відношення до епископа в справі Служби Божої українською мовою, то ми проти сваволі епископа, а не проти епископа , як такого. п. Міністр , звернувши увагу на безгрунтовність і навіть шкідливість того шляху, на який вступило Братство, для справи українізації Служби Божої , зазначає: мол резьльна пропозиція така: просить храм - я згоджуюсь, служитъз українською вимовою - я піддержую. Тому, проминувши те, що в заяві зазначено про мову, треба просити храм і більше нічого. 1) Хто за те, щоб подати заяву так, як вона є? За те, щоб подати заяву без всяких змін, подано 2 голоса. 2) Як подавати? Чи викрослити "з українською мовою" і просто просить храм для українського православного приходу? За те, щоб просити просто храм, подається 5 голосів. Постанова. Просити храм для української православної парафії, складеної з евакуйованих з м. Київа і біженців. П. Міністр. Яку церкву просить? В заяві висловлюється бажання. взяти для української парафії Катедральний Собор. Проф. Віднов. На мою думку, ніяка влада, ні церковна, ні цивіль- на, не може задоволити такого бажання, позаяк для того нема жадних підстав. Тадає, що не було б перешкод просити 'Александро-Невську Церкву. II. Міністр. Хто за те, щоб просити Собор? - 3 голоси. Хто за те, щоб просити Александро-Невську Церкву? - 3 голоси. Позаяк голоси подані в рівному числі, то висновок такий: просити Собор, а як не можна дати Собор, то-Александро-Невську Церкву. Засідання скінчилося в ІІІ год. ночі. Слідуюче засідання призначається на 9 години ранку 20 верес- ня. МІНІСТР КУЛЬТІВ ПРОФЕСОР ЧЛЕНИ: Кроп. В. Миколайович ЗАКСНСПРОЄКТ про зміну назви Мі- ністерства Культів на Міністерст- во Ісповідань. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УХВАЛИЛА: 18. IX. 1919 р. В зміну постанови Ради Народніх Міністрів, затвердже- ної II-го Січня 1919 року Міністерство Культів пере- іменувати в Міністерство Ісповідань. Закон цей перевести в життя по телеграфу. ГОЛСВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ МІНІСТР КУЛЬТІВ ПРСФЕССР ПРОТОКОЛ. Засідання Ради Міністра Ісповідань 20 вересня 1919 року. Ч.2.. Засідання починається о 9 год. ранку. Присутні: П.Міністр Ісповідань. Члени: Протоїереї Е.Сіціньський і В.Дипківський, проф. Віднов., В.М.Чехівський, О.З. Неселовський і п.Мороз. І. П.Міністр. Для того, щоб міністерство могло працювати успішно, воно повинно мати цевний апарат. На черзі в Міністерстві стоїть багато питань, котрі потребують негайного вирішення, а практика показує, що питання найкраще вирішуються тоді, як вони обговорюються і вирішуються колективно. Тому, я і гадаю, що при Міністерстві повинні бути складені комісії , котрі будуть працювати під голуванням Радників Міністра, і перш всього повинна бути утворена Комісія по перекладу Св.Письма на українську мову. До цього перекладу повинні бути закликані наукові сили, а саме, представники богословського факультету і історико-фільологичного, знавці давньої єврейської мови, грецької, старої української, а також живої української мови. Крім того, повинні бути закладені комісії: Видавнича, Соборна і по Церковному Управлінню. Я звернуся до Уряду з проханням про затвердження цих комісій і про відпуск коштів на їх утримання. Хто з приводу цього має уваги? Проф.Віднов. Що до комісії по перекладу, то така комісія вже була, але ж вона нічого не зробила. Треба тепер цю комісію реорганізувати і поповнити. Про заклад такої Комісії говорилося в Кирило-Методієвському Брацтві, але я гадаю, що неповинно бути різних Комісій, а тільки одна. О.З.Неселовський. Чи буде ця Комісія мати завданням і переклад церковних книжок? Для переклада останніх повинна бути, на мою думку, окрема комісія. Ця справа негайна, позаяк переклад Св.Письма у нас є, перекладу по богослужебних книжок нема. П.Мороз. На мій погляд нема жадної рації утворювати дві комісії, хочаб і через те, що в нас не буде людей для такої праці. П.Міністр. Я безумовно за те, щоб була одна комісія, але вона повинна мати два відділи: один для перекладу Св. Письма , другий-для перекладу богослужебних книжок. В.М.Чехівський. Треба, щоб робота комісії провадилася безупинно і щоб в ній було зацікавлено все громадянство. Для того треба, щоб Комісія замовляла переклади окремим людям а також щоб вона оголошувала конкурс. При таких умовах комісія буде лише давати матеріали для перекладів і перевіряти переклади, зроблені приватними особами. П.Міністр: Що до конкурсів, то справа буде трудна, як показав приклад Міністерства Освіти. Прот. Ляпківський. Можна обмежитись одною комісією, але з умовою, аби в першу чергу перекладались богослужебні книжки, при чому треба, щоб переклад живою мовою і навіть поетичний. Прот. Сіцінський. На мою думку, треба, щоб була одна комісія але з двома відділами і тоді тії ж люди будуть працювати над перекладом і Св. Письма і богослужебних книжок, через що робота буде мати одноманітність. П.Міністр. Можна зробити так, щоб Комісія була відділом при Міністерстві Ісповідань. В ній має бути: 1 голова, 2 його помічники по відділах і по 3 члени в кожному відділі, себ-то в Комісії всього 9 чоловік. Крім того, треба ще мати 2 секретаря, 2 канцелярських урядовців і 2 машиністки. На утримання канцелярії і взагалі на видатки по Комісії треба буде просити коштів від Держави, для чого треба скласти законопроект. Скласти пояснюючу записку до законопроекту згоджується по пропозиції п. Міністра, 0.3. Неселовський, котрому і даються для того відповідні дерективи. 2. П.Міністр. При Міністерстві я хочу негайно організувати видавництво. Я уявляю собі цю справу так: на місцях Кирило-Методієвські ставропігійні братства будуть організувати комісії, котрі возьмуть на себе видавництво. При Міністерстві ж закладується Комітет і при Департаменті Загальних Справ видавничий відділ. Комітет буде давати напрям роботі комісій, а видавничий відділ буде постачати богослужебні книжки, при ньому ж буде видаватись газета. Прот. Сіцінський. Краще видавати не газету, а журнал, позаяк духовенство по селах немає можливості користуватися газетою щоденно. Далі згадується, що при Міністерстві вже видавався журнал "Віра і церква", і доручається протоієрею Сіцінському розшукати всі номера того журнала. В справі ж видання при Міністерстві періодичного органу-газети чи журналa - доручається прот.Сіцінському і проф.Віднову протягом тижня зібрати комісію, закликаючи до неї, кого вони найдуть користним, і вирішені в тій комісії всі питання, які зв'язуються з виданням періодичного органу. Потім доручається: а/ О.З.Неселовському скласти заюнопроект про асігнування 5 мільйонів карб. на видавництво ; б/ В.М.Чехівському-скласи законопроект про асігнування 200.000 карб.на видавництво Кам'янець - Подільському Брацтву ; в/Йому-ж скласти законопроект про організацію губерніяльних і повітових ставропігіальних братств ; г/д/прот.Сіцінському-виготовити наказ, аби духовенство в церквах проповіди козало переважно з української історії, щоб національно освідомити народ, розіслати список тем і список книжок для цього ; д/прот.Липківському -скласти збірник проповідей для селян і для церковного вжитку на цілий рік, поділивши цю працю на цілий рік. 3. П.Міністр. Всі церковні питання буде вирішати Собор, але переду треба скласти для того яку-небудь комісію. Чи та комісія буде предсоборна, чи соборна? П. Мороз. Перш ніж скликати собор, треба скласти комісію, котра б розробила статут автокефалії церковної і організувала парафії. Тільки коли буде організована церковна життя на Вкра їні, а не раніш, можна буде балакать про скликання собору. Прот.Липківський. Я також пропоную не квапитися з соборною справою. П.Міністр. Предсоборна комісія не буде постійна. Вона збереться кілька раз і підготовить все, що торкається соборної справи. Вона ж може вирішити і те, що це рано скликати собор. Хто за те, щоб справу утворення комісії відкласти? Подано 4 голоси. Хто проти? Подано 2 голоса. Постанова: утворення предсоборної комісії відкласти. II. П.Міністр. зазначає, що до сей пори на слухбах Божих поминається Московський патріарх Тихон, хоч і разом з другими Патріархами. Прот.Липківському доручається розшукати в церковних книжках, де є поминання. Прот.Сіцінський. Зазначає, що справу поминання Патріарха треба пересвісти церковним шляхом, через епископів і духовенство; треба наказати ,щоб архієреї розглянули цю справу соборно. ІІІ.П.Міністр звертає увагу на те, що нема одноманітності в поминанні України: одні поминають Державу, другі Республіку. Доручається прот.Липківському розглянути цю справу. ІV.П.Міністр До мене звернулись представники греко-католицької церкви з проханням утворити відділ при Міністерстві по справах названої церкви. Я гадаю засновати такий відділ при Департаменті Інославія і Інобірія. Прот.Липківський. На мою думку відділ повинен бути не при згаданому Департаменті, а окремо з огляду на значення Галичини. Проф.Віднов. Треба ставити уніальні справи окремо, бо як віднесем ці справи до Департаменту Інославія і Інобірія, де вирішуються справи римсько-католицькі, то можна поборватись окатоличення уніатів. Вирішено: утворити окремий відділ греко-католицький. У.П.Міністр. На чолі Української Церкви повинен стояти Найсвятіший Український Синод,Нам потрібно, як найскорше виробити статут такого Синоду.В статуті треба зазначити відношення Синоду до Міністерства Ісповідань,Український Синод буде вищою церковною владою виборною, але поки що треба мати Синод складений як небудь інакше.Я думаю, що тимчасово Синод може бути призначений директорією, або для вибора членів його можна скинути маленький собор.Що ж торкається других органів церковного управління, то Духовні Консисторії повинні бути скасовані і замість них утворюються Губерніяльні Церковні Управи.Голова Управи призначається Синодом; а члени всі повинні бути виборні.В склад Управи входять: І член від Кирило-Методіївського Братства, І від сельського духовенства,І від парафіян й І від учительської спілки.Треба далі скласти, в однійну Устава Духовних Консисторій,Устав Губерніяльних церковних Управ.В ньому треба зазначити, що епископ немає відношення до Управи. Управою керує почasti Синод,почасті Міністерство Ісповідань.Далі йде Повітова церковна Управа.На чолі її стоїть голова, призначений Епископом, або Міністерством Ісповідань. а члени виборні. Замісць благочинних треба утворити ну- небудь волосну церковну Управу. Остання одиниця - це при- ход. Я уявляю його собі як братство. Це братство вибирає со- бі священика, дяка і пиклюється про свою церкву. Для при хода також повинен бути складений устав. Оце мій погляд на організацію церковного управління. Нове в цьому - знищення влади єпископів, а друге - це повна Соборність, бо всі члени всіх органів управління в борні. Що до прихода, то - повна самодіяльність його по своїм справам, а також виборність. Коли приход вибрав свя- щенника, його повинен благословити єпископ, а затвердить Управа. Поки все це організується, Консисторії всеж таки істнува- тимуть. Тому треба непайно призначиви для Консисторій Ко- місарів, зробивши секретарів Консисторій помішниками Ком- сарів. Прот. Липківський. Я собі уявляю справу так, що все повин- но починатись не зверху, а знизу. В грунті всього повинен бути приход, далі спілка приходів єпархії і нарешті спіл- ка єпархій. Воно вирішують всі справи церковні. Що до су- ду, то він повинен належати перш усього парафіянам, а по- тім церковним радам - повітовим і губерніяльним. Потім, метрикація повинна бути передана управам народним. Як що виключити із справ, котрими відає Консисторія, всі вищеза- начені справи, то Консисторія залишиться без праці. П. Мороэ. Я погоджуюсь з загальним планом церковного Упр влення, який накреслив п. Міністр; але ж зі свого боку про- понував би покласти в основу поділу органів управління поділ території на землі, паланки і парафії, відповідно чому були: ради земельні, окружні і парафіяльні. Що до т- го, яку участь повинні брати в управлінню різні елементи церковного суспільства, то, на мій погляд, переважний го- лос в цім управлінні повинен належати мірянам, а не духо- венству. Проф. Віднов. Я вважав би, що організацію церковного управ- ління треба було б починати з низу, але ж на жаль у нас па рафія не налагоджена, тому приходиться починати з верху, з організації Синоду. Безперечно, що при нормальних умовах Синод повинен бути вибраний, тепер же, коли таких умов не має, він може бути складений роспорядженням Влади, а коли буде складений Синод, можна буде взятися і за організацію парагіф". П.Міністр.Згоджуюся, що знизу починати будування церков- ного Управління тепер неможливо, бо як не буде організован ний верх, то це буде перешкоджати організації низу. П.Мороз. Цілком підтримую думку, що зараз треба організува- ти верх, але ж паралельно повинна йти й організація парафії що ж до Консисторій, то я гадаю, що при них належить мати не комісарів, а радників Міністра Ісповідань. П.Міністр. Покладати всю працю по організації Управління в Міністерство неможливо, тим більш, що при ньому поки що нема окремого законодавчого відділу. З огляду на це, приходиться пропонувати кому не будь із радників Міністра по пиклюва- тися цею справою. В.М.Чехівський. Можна призначеним членам Синоду доручити скласти статут Синоду. Вони могли б працювати в цій спра- ві не як Синод, а як Комісія. Постанова: доручити розробити проект організації церков- ного Управління п.Морозу 1 п.Чехівському. Крім того на п. Мороза покладається виготовити законопроекта про радників Міністра при Консисторіях. VI. Із біжучих справ розглянуто прохання бувшого священи- ка Мелетія Самолевського, з огляду на відомості про Само- левського, подані протоієреєм Сіцінським, вирішено цю спра- ву відкласти. Засідання скінчилося р.ІІ/4 год. ранку. Слідуюче засідання призначено на 22 вересня в 9 год. ранку.. М І Н І С Т Р П Р О Ф Е С О Р Ч л е н и: Громадський Е. Сіцінський В.Тек В.Київського Кропив. В. Литківських ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Ісповідань 22 вересня 1919 р. М. З. Під приводом п. Міністра, присутні: Протоїєреї - Е.Сіцінський і.В. Липківський, проф. Віднов, В.М.Чехівський, О.З.Неселовсь- кий і п. Мороз. Засідання починається о 9 год. ранку. I) П.МІНІСТР. На Вкраїні Служба Божа повинна правитися на вкраїн- ській мові, а позаяк це нема українського перекладу богослужебних книжок, то приймні з українською вимовою слов'янського тексту. Краще буде, як роспорядження про це буде зроблено епископами, і тому я звертаюся до них а листом в цій справі. Прочитавши листа до Преосвящених, п. Міністр зазначає: поки що ми маєм український переклад Св. Евангелія. Той переклад є вида- ний з благословення Св. Синоду і тому нема з цього боку ніяких перешкод, щоб вживати його на Службах Божих. Але ж перешкода є в тім, що Евангелій українською мовою нема в церквах.Щоб допомогти в цій справі, ми зробимо так, що передрукуємо Евангелієнтільки українською мовою, і розішлем по церквах. Справа ця незгайна, бо поки нема книжок, не можна вимогати, щоб Евангеліє читалося по українській. Що до того, як читати Еван- геліє, то можна читати його перше по слов'янськи, а потім по українські. Проф. ВІДНОВ. На мій погляд такий порядок буде незручним, бо Евангеліє читається в певній обставі, з возгласами іт. и., а як читати Евангеліє по українськи без обстави, во буде ніби з за то Евангеліє читається не його самого, а лише для української мови. Тому я гадаю, що треба читати на якій -небудь одній мові: чи на слов'янській , чи на українській. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Звичайно буває так, що коли служать кілька священників, то читають різними мовами , але ж, позаяк у нас, особливо по селах, буває тільки один священник, то читати ріжни- ми мовами буде якось незручно. П. МОРОЗ. Загальне правило повинно бути таким: Службу Божу прави- ти і Евангеліє читати обов'язково з українською вимовою хоть і по слов 'янському тексту, а при промові читати Евангеліе українською мо- вою. Прот. СЦІНСЬКИЙ. Я хотів би додати до того, що зазначив п. Мороз, що де Евангеліє читається по слов'янськи промова повинна бути вразу ж після Евангелія і при ній Евангеліе повинно читатися по-українськи. П. МОРОЗ. Евангеліє українською мовою досить рсповсюджено - і я гадаю, що не буде перешкод читати його по українськи, як що п.-отці будуть ставитись до того прихильно. У всяким разі в справі заміни Евангелія слов'янського українським, треба ухилитися від обов'язкових роспоряд- жень, які можуть викликати тільки казене, бездушне відношення до спра- ви з боку пан-отців. П. МІНІСТР. Отже принципово всі погоджуємся , що Евангеліє в церквах треба читати українською мовою. Тому треба, щоб не було перешкод і за- борони в цій справі. О. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Евангеліє читається не тільки в храмах, а взагалі на службах. П. МОРОЗ. Я пропоную зазначити, що Святе Евангеліе , положене по чину на Службах Божих, читається по можливості українською мовою. О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Сказати "по чину" буде не точно, позаяк "чин" є тіль- ки порядок служби, а вказівки того, що повинно читатися, даються уставом; тому треба сказати: "положене по уставу." П. МОРОЗ. Я вважаю відповідним замінити в моїй пропозиції вираз "по можливості" на : "де єсть змога". Лист виправляється відповідно зазначеним увагам. 2. П. МІНІСТР. Проповідь теж повинна бути українською, але ж такої проповіді в наших церквах не чути. Я розумію в даним разі не те, що проповідь обов'язково повинна бути українською мовою, позаяк україн- ську проповідь можна проголосити і всякою другою мовою. Українська проповідь є проповідь українського змісту, а такою вона буде тоді, як буде пристосовуватися до української історії. Тому треба звернути ува- гу проповідників, аби вони більш користувалися тим, що може дати їм для їх промов українська історія. Ця пропозиція, після обговорення її , відхиляється. 3. П. МІНІСТР. Череведення українізації Церкви є величезне діло, зробити його зразу не можна. Тому поки що треба звернути увагу на українізацію вимови Служби Вокої . Для того треба улаштувати курси української вимови; на них ж можна буде познайомити слухачів стисло і з історією української Церкви. На ті курси будуть закликані особи, котрих потім можна буде послати для улаштування по повітових і губер- ніяльних містах. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ пропонує ознайомити курсистів з історією України, а П.МОРОЗ з географією Вкраїни, а також з історією її письменства. П.СІЦІНСЬКИЙ вважає доцільним викликати на курси благочинних, котрі могли потім на місцях давави духовенству вказівки по вимові . П.МІНІСТР. Я підкреслюю, що по своїм зв'dанням курси не можуть бу- ти досить великe. Вони роспочнуться 29 вересня і не можуть продовжувать ся більше 5 день. Тому, що до лекцій, то треба обмежитися самим необ- хідним. Я гадаю; що можна призначити 3 лекції по вимові, 3 - по Вкраїни її історії Церкви, 2 - по історії , 1- по географії і 2 - по українсь- кій літературі. Завидуючим Кам'янцькими курсами призначається проф. Віднов, котрий складе Комісію, яка розробить програм курсів. Скласти поясннюючу записку, до законопроекту, що до курсів, дору- чається В.М.Чехівському. 4. П.МІНІСТР Я вважаю потрібним завести по повітах радників Міні - стерства, котрі мають догляд за справами церковними на місцях . Прот.СІЦІНСЬКИЙ , зазначає, що не треба заводити постійних радників, позаяк можна обмежитись благочинними. Прот.Липківський . Я проти того, щоб до справи, яку має бути покладено на радників, притягати благочинних, котрі вже досить виявили свою нез- здатність до неї. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ . Завдання радників треба по можливості поширити, щоб вони могли переводити в життя організацію Церкви на місцях в меті відбудовання Української Церкви. П.Морозу доручається скласти поясннюючу записку до відповідного за- конопроекту 5. П.МІНІСТР, зазначивши, що він вважає потрібним звернутися з окреми- ми відозвами, із котрих одна призначається для Презовщених Владик, а друга для народa, читає практ першої відозви. Прот.Липківський висловлюється проти того, аби звертатися до Архієреїв, позаяк гадає, що відозва не зробить бажаного враження, В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Раз мається на думці звернутися до народа, то не слід обходити і архієреїв. Як би архієреї ні віднеслися до тєї відозви, важно вже те, що буде з'ясовано, як кожний з них ставиться до справи Української Церкви. Прот.СІЦІНСЬКИЙ і Проф.ВІДНОВ також визнають необхідним відозви до архієреїв, хоча б для того, щоб не дати їм привода казати, що їх ігнорують. Другу відозву, з огляду на її важність, п. Міністр просить В.М. Чеховського розглянути разом з прот. Сіцинським. 6. П. МІНІСТР зазначає, що до нього з Директорії надіслано 15 примірників молитви за Вітчизну, котру злочив священик Антоній Матіюк. Молитва передається для розгляду п. Морозу і Ланчинському. Засідання закінчилося в 12 год. дня. Слідуюче засідання призначено на 25 вересня о 6 год. вечора. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР ЧЛЕНИ: Протоієрей Б. Сіцинський. А. Чехов. прот. М. Ланчинський Ю. Текля ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Ісповідань 14.-- 25 вересня 1919 р. Засідання почалося о 7 г. вечора. Під приводом п. Міністра, присутні: Члени: Прот. Е.Сіцінський, прот. В.Липківський, Свящ. М.Крамаренко, проф. Віднов, В.М. Чехівський, О.З.Цеселовський, п.Мороз. Секретар Ради F.Левицький. П.МИНІСТР: Із питань, зазначених в порядкові денному, першим ми розглянемо питання про поминання на Службах Божих України і її Влади. В цій справі, як вона тепер провадиться, немає єдності, поминають, як хотять: хто - Державу, хто - Республіку, хто- просто страну нашу. Так на далі не повинно бути. Але ж для для того треба дати пан-отцям які-небудь певні вказівки і тільки тоді можна буде вимагати, щоб Україна і її Влада поминались во всіх церквах однаково. Запевню, оскільки на справах торкається Служби Божої , вона належить до Висшої Церковної Влади, себ -то Найсвятійшого Синоду Українського, але ж по- ки такого Синода нема, і тому ми прумушуємося взяти пряму скласти формули поминання на себе. Тимчасово складені нами формулі може затвердити Висша Влада, а потім, коли утвориться Синод, він розгляне справу:або затвердить ці формули, або розробить інші. По моїй працбі п.о.Липківський розгля- нув формулі поминання влади, які є в богослужбових книгах. На великій ектенії п.о. Липківський пропонує поминати так: "О боголюбивій і Богом ханимій Українській Народній Державі, правителях, і воїнстві її Господу помолімся". Я вважає би за краще випустити слово "Народній" і молитися так: "О боголюбивій і Богом хранимій Українській Державі". Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. За часи керування Міністерством Липи було зроблено розпорядження про те, щоб поминали Директорію і членів її по іменам. З приводу цього розпорядження у нас в Києві було багато балачок. Була складена нарада, котра, звернувши увагу на те, що члени Директорії можуть мінятися і то разом з тим прийдеться міняти і саму формулу поминання , а також рахуючись з тим, що не відомо це, як складуться обставини, що до України, вирішили, що найкраще було б молитися просто про Україну. П. МІНІСТР. На мій погляд краще було б поминати Українську Державу, але ж можна і Республіку. Прот. СЦІНСЬКИЙ. Україна називалася Державою за гетьмана, нині вона - Республіка. На грошах, що були за гетьмана, писалося, що то гроші Української Держави, а тепер - Республіки. Мені здається, що було б добре молитися про Державу, але ж , з огляду на вищенаведене, боюся, щоб не було непорозуміння: простий нарід може тлумачити, що в церквах моляться за гетьмана. П. МІНІСТР. В такім разі я гадаю, що треба було б скласти формулу, яка не підлягала б зміні в залежності від зміни форми державного життя України, себ-то формулу більш-менш загального характеру. Прот. СЦІНСЬКИЙ. Мені здається, що найлучше було б : " о Боголюбивій і Богом хранимій нашій Україні, правителях і війстві її Господу помолимся." П. МІНІСТР. Отже препонується: О Українській Народній Державі, Українській Народній Республіці, Україні. У нас є відомості, що поминання Республіки по де-куди викликає небажані розмови преміх селян. Що до мене, то мені найбільш подобається ! "Українській Державі." П. МОРОЗ. Я хочу сказати, що в минулі віки Держава була імперіалістичною і непопулярною. Це слово і нині папоминає монархію. Тому дужче було б поминати Республіку, до якого слова ста новляться більш прихильно. Але ж як вибирати між різними вишеспомянутими назвами, те, на мій погляд, краще було б поминати просто Україну. Прот.СІЧИНСЬКИЙ. Я пропонував би : "нашій Україні!". Така формула не потре- бувала б зміни в залежності від зміни форми правління. О.З.НЕСЕЛІВСЬКИЙ. Не треба добавляти "нашій", бо такий додаток означає обмеження, себ-то, що ми молимся тільки за той шматок України, що є в нас. На мій погляд "Держава" було б лучше. Свящ.КРАМАРЕНКО. Я теж гадаю, що найкраще було б "Держава". Це слово пер- коно-словянське і означає "государство". Республіка - слово нове, невідоме в церковно-словянській мові. Проф.ВІДНОВ. До назви "Держава" нарід більше призвичаєний, але ж нам треба було б зазначити те, що є, і тому слід було б в формулі поминання поставити: "О боголюбивій, Богом хранимій Укр Інській Республіці. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Як що хочемо підкреслити самостійність України, то лучше вжити: "Українській Народній Державі." Свящ.КРАМАРЕНКО. Кожна влада не вічна, вона з часом міняється. Тому не слід поминання звязувати з формою влади, а треба зазначити в нім те, що більш-менш є постійним, сталим. Те, що залишається при вся- кий формі влади, - е держава, це слово і треба зазначити, тим більш, що воно показує і на державність, себ-то самостійність. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Я б пропонував молитися про Державу Українського народу. П.МИНІСТР. Я бачу, що вираз "Українська Народня Держава" має найбільш голосів. Тепер ми треба добавляти: "благовірних правителів", чи просто: "правителів"? Проф.ВІДНОВ. "Благовірних" зайве, просто "правителів". Ч.МИНІСТР. Отже, хто за вираз : "О Українській Народній Державі"? Подано 8 голосів. Хто за "Республіку"? Ні одного голоса. Хто за "Україну"? Також. Остається: "О боголюбивій і Богом хранимій Українській На- родній Державі." Тепер на сугубій ектзнії: "Еще молимся о боголюбивій і Богом хранимій Українській Народній Державі і правителстві її,. о побіді, пребыванії,мири, здравії, і спасенії їх і Господу Богу нашему напаче пособити і покорити під незі їх всякого врага і супустата". Далі: "Еще молимся о всем їх христолюби- вім воїнстві". В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Ці прохання мають характер імперіалізма, який не відповідає християнству. Треба виконувати те, що в них говориться про побіду і одоління. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Я теж згоджуюсь з тим, що треба позбавити зазначені прохання політичного елементу. О.З.: НЕСКЛЮВСЬКИЙ. Молитва про побіду не означає конче, що ми бажаємо за- гибелі і поневолення інших народів. Ми просим, щоб Бог захистив нас від наших ворогів і в випадку замахів на нас з їх боку - дарував би нам перемогу. Тому я гадаю, що залишити це прохання було б цілком до ладу. Проф. ВІДНОВ. П. МІНІСТР: Як що е зазначено в служебнику, то нехай так і залишається Таким чином погоджуємось залишити сугубу ектенію так, як вона є. Тепер про поминання на великому ході. Текст цього поминання пропонується такий: "Боголюбивую і Богом хранимую Народню Державу Українську, Правителів і христолюбиве воїнство да помянет Господь Бог во царстві Своєм". Свящ. КРАМАРЕНКО. Державу не можна помянути в царстві її, тому треба скласти це поминання так: "Боголюбиво і Богом хранимо Народньої Держави Української, правителів і христолюбиве воїнство". Текст поминання запропонованого п.2 Крамаренка ухвалюється. П. МІНІСТР пропонує обміркувати текст многоліття в такій редакції: "Благоденственне і мирное житіе, здравіє же і спраєння і во всем благое поспішеніе, на враги же побіду і одолініє подаждь Господи боголюбивия і Богом хранимия Українськия Держави, правителъству і христолюбивому воїнству і сохрани їх на многа літа". Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ звертає увагу на те, що тут знов згадується про побіду й одоління і що це треба було б викинути. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Замість вираза: "побіду й одоління подаруй Господи", треба зазначити : "одверни ворогів". Це більш відповідало б духу християнства. Після роз'яснення О.З.Нєселовського, такого, яке він зробив раніш, пропонує голосувати текст многоліття. За те, щоб цей текст залишити так, як він є, себ-то з проханням про Фобіду й одолиня висловлюються 4 особи, а проти - 8. Текст залишається так, як він є. Також ухваляється відповідне прохання і в замовній молитві в такій редакції: "... мир мірові Твоєму даруй, церквам Твоїм священникам, боголюбивій й Богом хранимій Народній Українсь- кій Державі, правительству і воїнству її." П.МІНІСТР. Тепер треба розглянути питання про поминання церковної влади. У нас патріарха не поминали до тєї пори, поки не було вибра- но патріарха Тихона. Тепер патріарха Тихона маємо шодні по- минають, а про нашого колишнього патріарха Константинополь- ського зовсім забули. Отже можна відновити таку стару тра- дицію, але ж в якій формулі? Прот.СІЦИНСЬКИЙ. Я пропонував би молитися : "о святійших патріархах пра- вославних". Колись Україна поважала не одного тільки Кон- стантинопольського патріарха, а і других. П.МІНІСТР. Справді можна було б поминати всіх патріархів, але ж поми- нати патріарха Тихона в той час, як ми в боротьбі з Москвою, якоюсь незручно. Проф. ВІДНОВ. Треба поминати всіх патріархів, із називанням їх по іменам. П.МІНІСТР. Хто за те, щоб патріархів згадувати в загальній формі, не зазначаючи їх по іменам? Подано 4 голоса. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. В великій ектенії нема молитви за патріархів, там зга- дується лише Св.Синод. Тому і не треба поминати патріархів, раз всередині не поминалися. П.МОРOЗ В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. В цій справі нам треба держатися всеєнської традиції. Де поминання всіх патріархів є, там треба й нам їх поминати, а де незма, то й нам поминати не слід. Ми бачимо, що в Росії поминають свого патріарха, в Грецькій церкві свого, через що ж ми тільки будем поминати всіх патріархів навіть там, де те не зазначено по служебнику! П. МІНІСТР. Хто за те, щоб поминати святійших патріархів? Подано 4 голоса Хто проти того? 2 голоса. Хто далі за те, щоб вставити "вселенських?" - 4 голоса. Отже формула поминання повинна бути така: о святійших православних патріархах вселенських." Далі, як поминати єпархіяльного архієрея? Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Я проти того, щоб в формулі поминання єпископа було зазначено: "Господина нашого." Проф. ВІДНОВ. Я теж проти такої формули. Прот. СЦИНСЬКИЙ. зазначає, що поминання за службами єпархіяльного архієрея, як Господина, стара і вагально-церковна традиція. Ч. МІНІСТР. Хто за те, щоб в формулі поминання єпископа не згадували: "Господина нашого"? Подано 4 голоса. Засідання скінчилося в 8 год. 25 хв. вечора. Слідуюче засідання призначено на 29 вересня 9 год. ранку. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР ЧЛЕНІ: Прот. В. Липківський Алім Маркович В. Косинов, В. Теребенець Проф. В. Бордюг Г. Михайлович ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 29 вересня 1919 р. М. 5. Засідання починається о 9 год. ранку. Під приводом п. Міністра, присутні Члени: прот. Е.Сінінський, прот.В.Липківський, свящ.М.Крамаренко, свящ.Погорілко, Проф. Віднов, В.М.Чехівський, О. З. Неселовський. Секретар Ради Г.Левицький. І. П. МІНІСТР.- Я гадаю, що тепер своєчасно нам подумати про те, як закласти нам свій печатний орган. Національна ідея, про котру, що до Церкви, ми клопочемся, тоді тільки пошириться і углубиться в свідомості як духовенства, так і громадян, коли про неї буде вестися агітація. в пресі. Тому треба нам мати свій власний орган. Міністерство Преси погоджується дати нам друкарню. Друкарня та поад Кам'янцем, але ж її можна буде, як буде потрібно, перевезти до Кам'янця. Я передаю цю справу на розгляд спеціальної Комісії під головуванням проф. Віднова. Тижневик, який буде видаватися, матиме два відділи: офіційний і неофіційний. В відділі офіційнім будуть друкуватися закони і розпорядження влади і вза- палі урядові відомості, в неофіційним - проповіді, переклади Св.Ниєсма і богослужбових книгок, статті богословські і цер- ковно-історичного змісту, бібліографія і об'явн. Що до остан- них, то всі церковні і духовні установи повинні віддавати свої об'явн обов'язково до цього органу. Редактор тижневика має бути прот. Сінінський, помішником його проф. Віднов. Праця буде платна. Тижневик буде виходити в 5.000 примірників. О.З.НЕСЕЛЮВСЬКИЙ Чи не багато буде зазначеної кількості при- мірників? Прот.СІЦІНСЬКИЙ . Як для Поділля, то багато, а як взагалі для України, то не багато. Проф. ВІДНОВ. Можна зпочатку видавати їм менше. П. МІНІСТР. Що до назви, то я гадаю назвати цей орган "Україн- ська Церква". Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ . Треба було б додати "православна", бо може бути і уніяцьке видання з тією ж назвою. Ц.МІНІСТР. Я вважаю, що можна назвати просто "Українська Церква". Я звертаюсь до Вас зараз, не відкладаючи, організувати підготов- ку матеріала для цього тижневика і перш всього проповідей. Наближається жовтень місяць, - треба, щоб(це) місяць проповіді були готові. Проповіді повинні бути національного змісту. Значить - справа про видання журналу є закінчена. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ . Я звернувся до п.-отців і пропонував їм взя- тися за складання проповідей. Ці проповіді можна буде друкувати в журналі, який проектується, треба тільки, щоб були призначені премії. II. МІНІСТР. Премії будуть призначені в 100 і 50 карб., але ж треба, щоб була складена Комисія,котра розглядала б проповіді. 2.П.МІНІСТР. Як це їх дивно, алеж у нас є закони, котрі повинні бути давно скасовані і до сей пори залишаються нескасованими. Секретар Подільської Духовної Консисторії Соколовський звернув- ся до Міністерства з проханням, щоб йому видали гроші за "обру- сіннє". Дідстави такої претензії п.Соколовського - Положеніе об особых преимуществах службы в Западных губерниях", який закон міститься в т.Ш Св.Зак. Рос.Імп., гл. 3, розд. 2. Власне закон цей є скасований, позаяк був виданий законом про те, що за- кони, котрі не відповідають умовам сучасного державного життя Вкраїни, знищуються. Але ж, гадаю, той закон треба скасувати окре- мо. Про те мною складено вже законопроекта. Законопроєкт цей був внесений на розгляд Вищої Влади, алеж його поки задержала Держав- на Канцелярія для того, щоб скласти закон загальний. Тепер питан- ня: з якого строку закон про платню за "обрусініз" повинен втра- тити свою чинність? Я гадаю, що треба було б зазначити, що з І-го січня 1918 року, або, може, краще - з дня оголошення самостійно- сті Української Народньої Республіки. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Я гадав би за краще з дня оголошення самостій- ності Української Республіки, але ж тоді виникає питання, як бу- ти з тими, що одержали гроші після зазначеного терміна? Їм буде дуже трудно повернути гроші. Проф. ВІДНОВ. Я теж стою за те, що закон повинен мати чинність з проголошення самостійності, а що до виданих грошей, то треба їх вважати, як допомогу. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ: Зробити так, як пропонує п. Віднов, буде трохи не- зручно, бо як зарахувати видані гроші за допомогу, то допомогу повинні одержати всі, себ-то ті, що в свій час таких грошей не одержали. О.З.НІСЕЛЬОВСЬКИЙ. Мені здається, що розглядувати ті гроші як допомогу - перешкод не може бути, бо вони видавалися власне не за "обрусініз", а за діяльність проти ополячнія місцевого на- селення. Що ж так, видно з того, що гроші по "Положенню о преиму- ществах служби в Западных губерніях" видавалися і уроженцям Ве- сарабії, як що вони призначалися на службу в згаданих губерніях. Проф. ВІДНОВ. Дійсно, що той закон мав на меті боротьбу з полоні- зацією, але ж разом з тим він був і проти українізації. П. МІНІСТР. Як я бачу, лучше нічого не казати про термін чинності цього закону. З. П. МІНІСТР. Мені було зауважено в Директорії, що треба ввести присягу на вірність Українській Народній Республіці. Будуть при- сягати: Директорія, Кабінет Міністрів, урядовці і військо. Наше завдання - виробити план і рітун присяги. Що до Директо- рії, то треба, щоб присяга її була урочиста, треба, щоб було підкреслено, що присягає Верховна Влада. Присяга відбудеться на площі, або в Соборі. Присяга повинна мати релігійний характер, по- винна бути перед хрестом і Евангелєм і в присутності священни- ка. Перед присягою буде відправлена літургія, а після присяги - благодарствені молебні. Прот. ЛИНКІВСЬКИЙ. Можна б з присягою Директорії зв'язати і для порушене нині питання про Катедральний Собор української служби. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Я гадаю, що до політичної справи, якою є присяга Директорії, притягати справу релігійну не потрібно: ці справи різні і не повинні з'єднуватись. П. МІНІСТР. З приводу порушеного п.о. Липківським питання про Собор і українську службу в нім, я маю зазначити, що обмірковувати це питання в зв'язку з присягою ми не повинні. Справа стоїть так: Директорія видасть наказ про присягу, а наше завдання тільки допомогти, аби все, що торкається тієї присяги, було гарно. Отже ми повинні зазначити, що присяга є зарік працювати на користь України і її народу, і, далі, що присяга повинна бути в церковній обстановці. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Велика обіцяння має значення лише тоді, як воно дається з доброї волі, присяга ж взагалі є акт примусовий і тому невеликої вартості. Наш обов'язок звернути на це увагу Директорії. Проф. ВІДНОВ. Ця справа торкається сумління і вирішується кожним для себе: одні можуть прийняти присягу, другі не можуть. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Взагалі присяга аловживання, і тому я принипово проти присяги; але ж ми повинні особливо в сучасних обставинах, вмивати всіх заходів, аби з'єднати народ. Тому ми не можем проминути і присяги, як одного із таких засобів, "або по нудній й закону прем'янене биваєт". З другого боку, як би Директорія вимогала, щоб присягали її, тоді це можна було б говорити, що ця присяга примусова, але в даннім разі сама Директорія присягає народові. Прот. СІЦИНСЬКИЙ. Я тільки зазначу де-що з приводу того, ніби - то присяга, позаяк вона примусова, не може мати значення і тому не повинна бути. Як з такою думкою погодитись, то одночасно треба відкинути де-чого багато з релігії, що безперечно має примусовий характер. З другого боку я звертаю увагу на те, що примусовість іноді має педагогичне значення. Хіба не треба примушувати дитини? Як би всі громадяне мали належну свідомість що до обов'язків-тоді друге діло; але поки нарід наш стоїть не на високому ступені морального розвію, не можна ігнорувати і присяги, яка в даннім разі має педагогичне значення. П. МІНІСТР. Що торкається да рітуала, то не передодні повин- на бути урочиста розпочна, а в самий день присяги - літургія. Хто служить літургію? Проф. ВІДНОВ. Всі українські пан-отці. П. МІНІСТР. Ягадаю, що все мійське духовенство, хто того бажає . Свящ. КРАМАРЕНКО. Позаяк присяга має бути в Соборі, а настоя- тель Собора великорос, то служить заміснь його старійший по службі протоіерей-українець. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Треба доручити цю справу Кирило-Методівсь- кому Братству. Проф. ВІДНОВ. Братству брати на себе цю справу не зручно і вот через що. На днях буде оголошено, що Братство визнає еписко- па Пімена нездатним. Чи може ж після того Братство служити в епіскопом Піменом? Свящ. КРАМАРЕНКО. Як би, як то було за старих часів, коли кожне Братство мало свою церкву, у нас була своя церква, то справа стояла б ясно. Тепер ж з окремої церкви Братство не має. Служба буде правитися в Соборі і тому, краще всього було б стояти на чолі епископа, але, на жаль, епископ Пімен не мо- же служити в українському вимовою. В.М. ЧЕХІЄВСЬКИЙ. Краще було б по цьому питанню утворити коми- сію, а Братство могло б приняти участь в цій комісії. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Присяга повинна бути в українській церкви а службою по українські і через те треба, щоб Собор був українізований. П. МІНІСТР. Справа, щоб взяти церкву для української служби - на справа цілком прийнятна і звлаштувати її з справою про прися- гу нама жадної ранці. Тай взагалі було не на користь цеї спра- ви, що притягли до неї Міністерство. Що до Міністерства, воно може тільки допомогти в цій справі, але ж брати в ній активну роль, воно не може. Тепер же в нас на розгляді зовсім друге питання: нам треба виробити рітуал присяги. Проф. ВІДНОВ. Питання про Собор виникає в зв'язку з тим, хто бу- де відправляти Службу Божу. Прот. ОЦІНСЬКИЙ. Позаяк в Кам'янці є архієрей, то сказати, що він не повинен служити тільки через те, що він не вміє по українські - то це не добрє. Як би приїхав патріарх, то вінсоль- жив би по своєму. Проф. ВІДНОВ. Так, але ж то Патріарх , а то Мімен. П.МІНІСТР. Я вважав би, що епіскоп повинен служити, хоча б служба правилася з українською вимовою. Проф. ВІДНОВ. Прот. Лебедєв також не може служити по українські. П.МІНІСТР. Прот. Сіцинський перебалакає з ним, щоб він не стояв на чолі. Взагалі ж всі питання вирішить Комисія, в склад якої просто увійти прот. Липківський, прот. Сіцинський і свящ. Крамаренко. Прот. Сіцинський відмовляється за відсутністю часу. П.МІНІСТР. Важно, щоб п.о. Сіцинський приймав участь в комиcії, по- заяк він чоловік місцевий. Свящ. КРАМАРЕНО пропонує закликати до комиcії ключаря Собору - прот. Годзинського. Н.МІНІСТР ухвалює цю пропозицію і, з огляду на те, що прот. Сі- цинський відмовляється, пропонує зі свого боку взяти участь в цій комисії" проф. Віднову, при чому зазначає, що комиcія повинна в найблизчі дні з'ясувати доручену їй справу , позаяк треба докласти про церемоніальні приєднання Директорії. Я звертаю увагу, каже далі п. Міністр, що наша Верховна Влада це не балакала з народом. Між тим є традиція , щоб Верховна Влада звер- талася до народа в універсалом, який звичайно читавться в церквах. Такий універсал складається Синодом, а позаяк у нас Синоду поки що нема, то цю працю прийдеться взяти нам на себе. Текст треба скласти так, щоб універсал міг зробити належне враження на народ. Проф. ВІДНОВ. зазначає, що в універсалі треба з'ясувати, через що і чому Директорія присягає. Свящ. ПОГОРІЛКО до цього додає, що , крім того, треба оголосити самий програм діяльності Влади.. П.МІНІСТР. Отже, від нас вийде гей універсал? Всі: Від нас. П.МІНІСТР. Хто складе його? Я гадаю, що ціла комиcія, в яку війдуть прот? Липківський, свящ. Крамаренко і п. Чехівський. Пож до Кабінету Міністрів, то він присягає після Директорії в Соборі, а Міністр Врейський присягає окремо по своєму обряду. Війська в Кам'янці присягатимуть на площі в присутності священика перед Евангелієм і хрестом, який після присяги цілують. Про урядовців буде розпоряджен на від Директорії згідно закону. Що до форми присяги, то я попрошу, щоб її дали нам, але; як що її нема , то прий- деться скласти її нам. Прот.СІНІНСЬКИЙ. Мені здається ,що присяга повинна бути однакова для всіх - і для Директорії і для війська. 4.П.МІНІСТР. Тепер розглядується законопроект про місцеве самоврядування. В сьому законопроекті зазначено, що метричні записи ведуть самоврядування.Мені здається , що як метрикація буде відібрана від духовенства і передана самоврядуванням, то цим буде зруйнована вся справа метрикації,між тим вона має велике значіння в житті. Тому в інтересах Держави - щоб залишився теперішній порядок метрикації. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Передача метрикації самоврядуванням вимо- гається, між іншим,тим,що можуть бути громадянські шлюби. Безперечно, що самоврядування шз не підготовлені до того, щоб вяти цілком справу метрикації в свої руки;тому поки що вести метричні записи повинні пан-отці, але заборонити самоврядуванням цю справу також не можна. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Що треба записувати для Церкви - нехай за- писує духовенство, що треба Державі - нехай записують дер- жавні установи, які для того будуть призначені. Духовенство з свого боку не може мати нічого проти відібрання від ньо- го метрикації, оскільки воно становить потребу Держави. Але я повинен зауважити, що при передачі метрикації до само- врядувань, треба уникнути тих помилок, які робили большовики, котрі забирали із церков всі метричні книжки. Треба, щоб книжки, які вело до сеї пори духовенство, залишилися в духо- венства, нові ж записи може вести й Держава . Це - одно; друге - треба ,поки в Державі не налагодиться відповідний апарат, громадське значіння мали не тільки державні записи, а й церковні. Третє - треба,щоб громадські записи примусового значіння для Церкви не мали, се-то, щоб нз вимогаюся від Церкви, як то було в большовиків, робити по цим записам від- повідні події церковного характеру, напр. віннати шлюб, хоча б він не відповідав умовам, встановленим для шлюбів Церквою. 0.З.НЕСКЛЮВСЬКИЙ. Я хочу додати,що метрикація є діло не таке просте, як гадають. Це добре знають духовні Консисторії, ле провадяться справи про помилки в метричних записах, або пропуск їх. Хто таке складне діло може вести в селі, крім священника? Прот.СІЦИНСЬКИЙ. У нас відокремлення Церкви від Держави поки що нема, тому це й нема жодної підстави для того, щоб руйнувати здавна налагоджений апарат метрикації. Нехай метрикація й надалі ведеться так, як вона велась до сеї пори, тим більш, що, як я знаю, народ буде проти зміни теперішнього, до якого він звик, порядку. Це стверджує приклад з часів панування большовиків, коли сам народ відбирав церковні ключі від духовенства і передавав їх старостам з наказом не віддавати большовикам із Церкви метричних книжок. Крім того, як передати справу метрикації до самоврядування; то безперечно будуть випадки, коли її будуть вести й католики й жиди, а не буде викликать велике обурення в народі. П. МІНІСТР. Отже для мене ця справа ясна. 5. П. МІНІСТР . Згідно з проханням біженців про призначення Катедрального Собору або Олександро-Невської Церкви для їхніх Служб Божої по українські, я звернувся до Преосвященного Пімена з листом. Потім я був у нього і вже на словах повідомив його про бажання біженців. Я з епископом Піменом балакав 22 вересня, а 24 він виїхав із Кам'янця в єпархію. Він мені сказав, що самостійно вирішити свого питання він не може, бо Катедральний Собор є Церква цілої єпархії, і тому він в цій справі повинен звернутися до духовенства. Між тим, в суботу, 27 вересня , пан-отці звернулися до своїх парафіян з промовами, в котрих зазначали, що ніби -то хотять "одібрати" церкву і що для обміркування цеї справи призначаються збори. Де-котрі пан-отці зв'язали цю справу з бажанням галичан-уніятів одержати для себе яку-небудь із православних церков Кам'янця. Такі промови не допустимі, бо вони викликають обурення і ведуть до бунту. Проф. БІДНОВ. В Кирило-Методіївському Братстві ця справа обговорювалась і було вирішено, щоб Рада з'ясувала , що говорилось в Олександро-Невській Церкві. Разом з тим один із братчиків зазначив, що дійсно в Георгієвській Церкві священник казав проповідь про те, що уніяти хотять відібрати церкву. Прот.СІЦИНСЬКИЙ. Я чув, що було розіслано роспорядження, щоб притягнути прихожан всіх приходів до цеї справи. На мій погляд Братству не треба було намагатися здобути Собор, або другу яку церкву для себе, чи для біженців, бо це — веде тільки до зако- лоту. Я не бачу жадних потреб утворювати якийсь окремий приход і взагалі я проти революційного шляху в справа релігії і Церкви. Хочуть мати Церкву, щоб правити Службу Божу українською мовою. Я проти того. П. МІНІСТР. Як буде Синод, він розгляне переклади Служби, але за- раз, коли в нас немає авторизованого перекладу, намагатися служить по приватним перекладам, — це не можливо. Тепер у нас стоїть завдан- ня про вимову слов'янського тзкиту і тільки про вимову. Мені здаєть- ся, що Братство, невичасно поширюючи це завдання, тільки справи Церкви і перешкоджає проведенню служби а вимовую. Законопроект про Комісію для перекладу богослужбових книжок вже є складений і буде внесений на затвердження в недовгому часі. Тому я дуже прошу в цій справі стати на грунт державний. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ . У нас діло йде не про те, щоб мати ту чи другу Церкву, а щоб утворити взагалі національну Церкву, а для того треба перш за все утворити окремі парафії на підставі старих звичаїв. Це вже зовсім друга річ. Що до вимови і мови , то я добре розумію, що не можна вимогати, щоб по приватному перекладу служити по всій Дер- жаві, але ж ніщо не перешкоджає, щоб служили по такому перекладу в де- яких парафіях, і це не тільки не буде на шкоду Державі, а навіть буде двомогати збудуванню Держави. В. М. ЧЕХІЄВСЬКИЙ . Справа торкається вимови, перекладів і церкви для українців. Вимова Служби Божої по українській межах України — не за- гальне право, котре ні в якім разі не може бути від нас одібрано. Але ж і вживати переклади також не можна забороняти. Це показує прик- лад хоча би Св. Стефана Перемського, котрий вживав зроблений ним перек- лад на гирлянську мову. Що ж до Церкви, питання про що підняло Кирило- Методієвське Братство, то роспорощитися між парафіянами різних церков, як то пропонується, не значить вирішить що справу. Було прохання про церкву без парафіян, а не про Олександро-Невську Церкву, яка має пара- фіян. Тому з боку Братства не було нічого, що давало б привід до того, що сталося. Як що війшли якийсь непорозуміння, то ні Братство , ні органі- заційний Комітет його тому не причинні і ніякого нарікання на них в цій справі бути не може. Прот.ОЦІНСЬКИЙ. Проти бажання Брацтва утворити свою національну Церкву, ніхто не перечить.Але ж яким шляхом що справу здійснити? На- жуть: шляхом утворення парафії, на підставі якоєось статута? Але ж хто цей статут ухвалив? Навіть в Брацтві духовенство зауважало, що на підставі цього статута не можна нічого робити, бо він ніким не ухвалений.Парафія є інституція громадянська і, як такая, вона вимо- гає для себе підстав, ухвалених в належному порядкові, і прилюдно, а тут хотять робити приватно.Що до перекладу, то робити з ним якісь приватні спроби в церкві також не можна, бо це буде раскол. П.МІНІСТР. До того, що тут уже висловлено, я хочу додати ось що. Кажуть: ми утворюєм власну національну Церкву. А хіба я не теж роблю? Але я роблю це не в державному мащтабі, а не приватно. Далі кажуть, що хотять зробить приход,яквін був за старих часів, - але ж й я того хочу. Кажуть: ми робим пробу,- алеж цю пробу хочать роби- ти в Катедральнім Соборі, прилюдно.Кожна проба має двоякі висновки: добрі і злі.Що буде, як виявляться злі висновки? Тоді всю справу бу- де дискредитовано.Тепер з приводу мого відношення до Брацтва.Я як поважав Брацтво, так і поважаю. Я в свій час викладав Брацтву свій програм і одержав від нього ухвалу. Того програму я додержувався і ні на юту від нього не ухилився. Проф.ВІДНОВ.Статут був ухвалений Брацтвом для одної парафії і йо- го буде передано до Міністерства Ісповідань як матеріял для вироб- лення загального статута для всіх українських парафій. В.М.ЧЕХІЄВСЬКИЙ, звертаючись до справи про переклад, зазначає, що той виявленник, що має тверду певність, що його переклад відповідає тек- сту, має право служити по ньому, заборонять це не повинно, хоч, за- певне, робить не загальним правилом не можна. Євщ.КРАМАРЕНКО. Цю справу треба робить ступіньово: перше треба слу- жити по слов'янському тексту а українською вимовою, а вже потім по українському перекладу. Вже те одне, що ми будем служити з українсь- кою вимовою, буде свідчити про те,що ми маєм національну церкву. П.МІНІСТР.Справа пілком з'ясована. Прошу проголосувати: чиможна Службу Божу служити взагалі по всій Україні по перекладу українсько- му, текст якого не є ухвалений . За те, що можна служить по такому перекладу подано 2 голоса. Проти - 5 голосів. П.МІНІСТР. Виходить, що правити Службу Божу по приветному перекладу не можна. Проф.ВІДНОВ.А я гадаю ,що де-які молитви можна читати українською мовою, крім літургійного канона. Прот.ОЦІНСЬКИЙ. Я звернувся до прикладу католицької Церкви. В неї є додаткова часть служби,котру можна пра- вити на національній мові. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ — вносить пропозицію: Міністерство повинно дбати про те, аби Св.Письмо і богослужбові книжки були пере- кладені на українську мову і з відповідною ухвалою переведені в життя. П.МІНІСТР. Хто за пропозицією п.Чехівського? Всі. П.МІНІСТР.Хто з привутніх за те, що по неухваленому перекладу не варто служить навіть одній особі? В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. пропонує додати: по(неухваленому перекладу) і недоскональному........ Ця пропозиція не голосується. Засідання скінчилося о І год. дня Слідуюче засідання призначено на 2 жовтня о 9 год.ранку. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР І. Оклянський ЧЛЕНИ: прот. В. Миківський А. Немець Сидорук-Гайдуляк В. Ткаченко Проф. В. Біднов Т. Летопривідний ПРОТОКОЛ. ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 2-го Жовтня 1919 р. 4.6.. Засідання почалося о 9 год. ранку. Під приводом п.Міністра присутні члени: Прот.Сіцінський. Прот.В.Липківський. Свящ.М.Крамаренко. Свящ.Погорілко. Проф.В і д н о в . В.М.Чехівський. О.З.Неселовський. П.М о р о з . Секретарь Ради Г.Левицький. I. П'ЯМИНІСТР. Тепер нам треба обміркувати питання про утворення вищої церковної Влади.Мій досвід,який я набув за ко- роткий час перебування на посаді Міністра Ісповідань мене переконує в необхідності як найскорше засну- вати Святіший Синод.В богато справ,як наприклад що торкаються Служби Божої,котрими Міністерство відать няким чином не може.Тому повинен бути орган,який був би уповноважений вирішати такі справи.На жаль, дуже спізнилися з заснуванням такого органу.Коли-6 два роки тому назад закладено Синод,він до сеї пори набув би досвіду,мав би свою традицію і тепер праця йшлаб швидко.Нині ж я переконаний,що без Синоду прак- ції не може бути.Отже для того нам треба негайно при- ступити до складення Синоду. Я той думки,що ми будем йти по тому ж шляху,по якомі йшли в справі утворення Російського Найсвятійшо- го Синоду.Взагалі в нас управління повинно бути на під- валенах саборності і виборності.Але -ж при умовах тепе- рішнього часу,акт про утворення Вищої церковної Влади повинен виходити від Вищої Державної Влади, і це не бу- де суперечити тому, що було, бо в снсОсновних Законах за- начено: „Въ Управлениi Перковномъ Самодержавная Власть дѣйствуеть посредствомъ Святѣйшаго Правительствующаго Синода, Ею учрежденнаго" (Св.Зак.,т.I ч.I,ст.43). Коли заснувався Найсвятійший Синод в Росії,акт про те виходив від Верховної Влади.У нас вже є закон про Си- нод,алеж він дуже невиразний.Я собi розумiю,що акт про церковну автокефалію повинно було оголосити во всіх церквах.Між тим в церкві ніхто про цей акт величезного значіння й слова не сказав,бо ніхто в цiй справi не звер тався до церкви.Тепер я,звертаюся до Директорії з про- ектом про утворення Церковного Синоду,зазначу,що Дирек- торія повинна звернутись до народу з унiверсалом з пьо- го приводу і що цей універсал треба прочитати по всіх церквах з відправою молебня. П.Миністр читає проект Універсалу. П.МОРОЗ.. Я дуже радий,що п.Миністр переконався в тому, що треба утворити Вищу Церковну Владу, і цілком підтримую пропо- зіцію про це.Тільки чи можна нам звертатися до старих законів,котрі революція повалила і котрі можуть нас ком- проментувати.Щоб був Синод-це воля народa, і влада буде тільки виконувати волю народa.Тому нема рангії посилати- ся на старі закони.Далі універсал змiне попереднiй за- кон.Як що те треба,то не можна зробити тільки законодав- чим шляхом.Нарешті я не погоджуюся з пропонованим скла- дом Синоду.Я гадаю, що представники від мирян в Синодi по винні бути як не в більшості, то увсeкiм рази в числi більшому, ніж яке проектується.Я переконався, що духовен- ство має в собі мало революційного, що це елемент консер- вативний.Такий погляд на духовенство і всього громадян- ства.Проміж реакційних представників духовенства в Сино- ді один представник від миран не буде мати ніякого зна- чення, а разом з тим і Синод не буде належного авторите- ту. Тому нема рапції зміняти вже затверджений закон, де заз- начено, що в склад Синоду входять 3 представники від ми- рян. До цього маю додати, що члени Синода повинні бути виб- рані якою-небудь громадською організацією, про що може подба- ти Кирило-Мейодіевське Братство. П. МІНІСТР. Що до складу Синоду, то я даю тільки абрис , тому про це багато балакати не будемо. Крім того, в мене зазначено, що цей склад тимчасовий, до приїзду в Київ, бо Св. Синод найкраще заснувати в Київі. З огляду на це, не можна казати, що уні- версал порушує закон. Цей універсал не про утворення, а про початок праці Синоду, закладеного раніше. Що я проектую но- вого і начому я настоюю, єсть те, що єпископ-епархії яко- го знаходиться Синод, обов'язково входить в склад Синоду. З за чого я ввожу це? а для того, щоб наш Синод не був без єпископа. Чи прийде, чи не прийде єпископ, який був призначений в Синод, в нас буде єпископ. Отже моя думка, що про склад Синоду нічого балакати, як єсть про це закон. В мене ще не зазначено, хто головує в Синоді, але ж ясно, що головує старіший по посвяченню. ПРОФ. ВІДНОВ. Цей універсал нічого нового не додає і додавати не повин- нен. Треба тільки, щоб був Синод поцовнений. Були призначе- ні члени Синоду, але ж не всі вони можуть прибути до праці. До тих, що е! Держава додає недостаючих. Що-ж до призначен- ня, то воно вимагається обставинами теперішнього часу. Вибирати тепер не можна, тому треба, щоб призначила Влада, а Кирило-Методіевське Братство може тільки рекомендувати. Що до епархіального єпископа, то такий повинен бути в Си- ноді, але ж ми тут натикаємся на перешкоду, позаяк Кирило- Методіевське Братство винесло постанову про усунення єпи- скопа Пімена. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Що необхідно утворити Синод, це ясно. Перш за все у нас є українська автокефальна церква, а така церква не може істнувати без відповідної влади. Як утворити таку владу? Позаяк Український Собор обернувся на нашу голову, то ми перейшли в цій справі на партізанський шлях, але ж і цей шлях ні до чого не привів. Тому тепер зостається звернутися до Вищої Державної Влади, а позаяк у Київі скликається Собор, то нам треба поспішності. Далі, український собор показує, що в установі, яка має, яко вища церковна влада, керувати церковними справами, мирян повинно бути не менше, ніж духовенства, бо інакше Синод не буде користуватися популярністю поміж людності. Що до епископів, то треба запитати Пімена і Амвросія, чи визнають вони автокефалію Української Церкви. П. МІНІСТР. . . . Ні, нього не треба, вони будуть покликані в склад Синоду, а як відмовляться, то значить, що вони саботують. П. МОРОЗ. Синод повинен бути одностайний. Туди не можна пускати інформаторів і саботажників. З цього боку я вважаю неможливою в Синоді участь Пімена, до тієї пори, поки він листовно не визнає автокефалії Української Церкви. Тепер що до авторитету Синода, то треба, щоб він підтримувався всєю людністю, а це можливо тільки при умові, що в складі його буде значна кількість мирян. У мене виникає питання каноничного характеру. Згідно з канонами, повинен бути патріарх і при ньому Рада, себ-то Синод. Синод, що був в Російській церкві заміняв собою патріарха. Через то він називався Святійшим і складався із духовних осіб виключно. А то, що ми тепер утворюєм, есть щось зовсім друге, а не Синод. Нам кажуть, що Синод повинен вкладатись в більшості із мирян. Як так, то це буде не Святійший Синод і навіть не Священий, а півсвящений. Мож до того, ніби то духовенство від керування церковними справами треба усунути, позаяк це елемент консервативний, то не цілком непорозуміння, котре виникає із того, що люде, що мають такий погляд на духовенство, зовсім не знайомі з канонами. Духовенство-ж знає канони. Церкви, знає, що канони не припускають в церкві нічого революційного. Тому тільки люде, що не знайомі з канонами, можуть закидати духовенству його консерватизм щодо Церкви і церковних справ. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. То, що в Синоді будуть миряни, не перешкоджає тому, щоб він називався Священним. Свящ. ПОГОРІЛКО. Безумовно, що цей Синод не буде каноничним Синодом і те нам можуть закидати. Тому в універсалі треба зазначити, що то є влада тимчасова, тільки до Собора, котрий утворить Синод. П. МІНІСТР. Отже здається, всі визнають негайним утворення Синоду. Хто за негайність? - Всі подімають руки. Тепер треба буде доручити кому-небудь переробить універсал. Я пропоную п.о. Липківського і Погорілко. Хто погоджується з цим пропозицією? - Всі. Що до складу Синода, то я гадаю, що його треба залишити так, як його зазначив закон. Хто погоджується з цим? - Всі. Нарешті зостається вирішити питання про епископів. Ага піт вгодився ввійти в склад Синоду, а більше нікого нема. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Агапіт був призначений в Синод більш-меньш примусово. Видно було, що, коли він засідав з нами в Синоді, то засідав без охоти. Потім він виїхав до Одеси і можна гадати, що він уже зрікся. Що до Діонисія, то він і не згоджувався на пропозицію ввійти в Синод. П. МІНІСТР. Ми повинні рахуватися з законом. Агапіт є призначений і ми повинні вважати його членом Синоду і ім'я його зазначити. Хто за те? - 6 голосів. Як хто не явиться з тих, що призначені в Синод, то за них будуть призначені тимчасово другі. Тепер, за відсут- ністю в Синоді епископів, треба звернутися до місцевих епископів. Хто за те, аби єпархіяльний епископ і Вікарній були закликані в склад Синода? Свящ. ПОГОРІЛКО. Я хотів зазначити, що для того, аби Синод мав авторитет, в складі його повинен бути архієрей. П. МОРОЗ. Як архієрей буде покликаний і відмовиться, то це пошко- дить авторитету Синода. Тому треба ставити справу так: у нас є епископи, але ж вони не модуть прибуті. Свящ. КРАМАРЕНКО. Для мене ясно, що Синод буде без епископів. Це буде не Синод, а якась Комісія підготовчого характеру. Прот. ЛИПІНІВСЬКИЙ. Може, з огляду на те, що сказав п. Мороз, лушче запро- сити тепер епископів, а не тоді, як вони будуть призначен- ні. П. МІНІСТР. Це буде не державний акт. Хто затте, аби єпархіяльний, архи- ерей і його вікарій були запрошені до присутності в Си- ноді? подано 4 голоса. Хто проти? І голос. Хто утримався? І голос. Тепер про назву. Я цілком підтримую, щоб будла назва "Свя- щенний Синод". Хто за те, щоб була така назва? - 5 голос., значить - більшість. 2. - Далі п. Міністр оголошує передану йому Міністром Внутрішніх Справ телегонограму, котрою епископ Пімен ви- зивався до Кам'янця, і відповідь на ту телеграму Преосвя- щенного, котрій він просить дати йому змогу без перешкоди виконати його обов'язок визитациї приходів. В цій справі ухвалено послати до епископа Пімена телегра- му такого змісту: Міністр радить Вам негайно прибути до Кам'янця, бо Вашої присутності вимагають справи. 3. - П. Міністр. Я вважаю необхідним зазначити, що мною роз- початая справа вироблення законопроекту про єпархіяльне управління. Але ж ця праця дуже складна і потребує багато часу для свого закінчення. Між тим Духовні Консисторії поки- що істнують. Треба тому для налагодження їх справ і для догляду призначити до Консисторій Радників Міністра Що такий інститут потрібен, про те балакати не приходит ся. Про те свідчить документ, переданий мені Волинським Губерніяльним Комісаром Сумневичом, про те, що він виз нав необхідним призначити інспектора до Волинської Духовної Консисторії. Цей документ есть голос з місця і він піддержує нас цілком. Після того, як була одноголосна визнана потреба в Радниках при Консисторіях, п. Міністр читає законопроект ін. міністром виробленний п. Морозом. Обговорюється перший пункт законопроекту. Після уваг Прот. Сіцінського, котрий хотівби замінити слова: "для виконання" словами: "для контролювання" і п. о. Крамаренка, котрий пропонує: "в інтересах" замісць для", перший пункт приймається всіма з такою почуван- кою: "в справі церковного життя на Україні і також для належного інформування......... Другий пункт. Прот. СІЦІНСЬКИЙ. Пропонує замінити „резолюції Консисторії" виразом "ре- золюції єпархіяльної влади". Поправка приймається. П. МОРОЗ. зауважає, що він хтів, щоб радник не був відповідним за рішення Консисторії і що, з огляду на те, він зазначив в законопроекті, що радник одвідує засідання Консисто- рії, алеж не в рішучим голосом. 2-й пункт приймається в редакції, в котрий зазначається, а) що радник може "бути присутнім на засіданнях Духовної Консисторії, брати собі в разі потреби голос і вносити на розгляд своїй пропозиції", б) що він перебуває не тільки листування, а і постанови єпархіяльної влади" і в) він має право в разі державного злочинства, в негайних випадках, тимчасово усувати від виконання обов'язків урядовців та інших осіб, обслуговуючих. Ухвалилося. 3-й пункт одноголосно виключається, позаяк він покладає на радника величезну роботу, яку радник не буде мати змоги виконувати. Слідуючі пункти і взагалі весь законопроект приймається. ся всіма. Скласти пояснюючу записку бере на себе прот.Липків- ський. Засідання скінчилося в І2 год.дня. Слідуюче засідання призначено на 3 жовтня в І2 год. дня. Міністр Ісповідань Професор ЧЛЕНИ: прот. М. Липківський Свящ. М. Костомаров А. Кемпой Проф. В. Бідзько. Ю. Ткач І. Маврин ПРОТОКОЛ засідання Ради Міністра Ісповідань 3 Жовтня 1919 року. № 7. Засідання почалось о 12 год. дня. Під приводом п.Міністра,присутні: Члени:Прот.В.ЛИПКІВСЬКИЙ, Свящ. Свящ. М.КРАМАРЕНКО. Проф. ВІДНОВ. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ. Секретарь Ради Г.ЛЕВИЦЬКИЙ. I.P.MINISTR.Першим ставлю питання про присягу.Комісія, яка розглядала цю справу,надіслала повідомлення з вироб- леним нею порядком присяги. Я був у Директорії з цього приводу і там на той порядок погоджуються,при чому Директорія теє думки,що вона при- сягає в Соборі,а військо на площі. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ.А яке відношення кабінету Міністрів? P.MINISTR. Це сьогодня виясниться.Тому треба обміркувати кому доручити керування в справі присяги. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ.Я пропоную від Міністерства п.Сікорсько- го. P.MINISTR пропонує Прот.Липківського і Проф.Віднова. Проф. ВІДНОВ відмовляється,позаяк він має бути представни- ком від Братства. Проте справа доручається Прот.Липківському і Проф.Віднову з правом кооптувати до себе,кого схотять. 2. P.MINISTR. Тепер з приводу закона про зміну та доповнен- ня обітниці. Читається проект зміни.Далі п.Міністр зазначає,що в чи- таному проекті нема форми присяги Директорії і війська, а ті форми,що єсть,невдалі.Тому треба скласти текст при- сяги Директорії і війська,а також зробити поправки в істнуючих формах,при чому звертається увага на те,що по- винно) бути зазначена, що Директорія і Міністрі присяга- ють праймовати на користь українському народу. Ця справа доручається Свящ. Крамаренкові. 3. Розглядається питання про молитву за отчизну. Прот. Лип- ківський читає молитву, складену галицьким єпископатом. Попри це, молитва, оновлена (див. вище) нині П. МІНІСТР зазначає що молитва пія Дуже довга і не вира- на і просить висловитися, чи визнається відповідним від- класти справу про молитву до того часу, коли буде Синод, чи тепер зробити де-які поправки в читаному тексті молит- ви". Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Можна почекати Синод, як би він склав- ся неділі через дві. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Ця молитва мене не задовольняє і в ній нема почутия. П. МІНІСТР теж зазначає, що молитва зробила на нього те враження, що в ній нема почутия. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Можна б дозволити читати про молитву, але рббити загальне розпорядження про вживання її при Службі Божій не можна. П. МІНІСТР. Яку ж відповідь дати Директорії ? хиба повідо- мити, що ця молитва, на наш погляд, не визиває почутия і що ми відклали питання про молитву до Синоду. Проф. ВІДНОВ. Треба було б кому-небудь доручити скласти молитву. П. МІНІСТР. Можна пропонувати скласти молитву Прот. ЛИПКІВ- СЬКОМУ. Значить, принципово ми не стоїмо проти того, що хто бажає, може читати молитву, текст котрої був тепер прочитаний, а що до справи урядової, то доручається прот. Липківсь- кому скласти молитву про отчизну і представити її в Си- нод. 4. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ читає законопроект про церковні братства. П. МІНІСТР. З приводу цього законопроекту в мене такі дум- ки, Отже треба буде зазначити, що де-яким братствам Синод може надати прав Ставропігії , а далі, повинен бути пункт що Міністру Ісповідань доручається скласти нормальний ста- тут братств. Статут цей буде вразковий. Свящ. КРАМАРЕНКО. В законопроекті сказано, що статут надсилається до церковної інституції, алеж як пя інст. тупія що небудь в статуті заперечить, то справа з брат- ством буде гальмуватись. Тому і треба -6 мати нормальні статут, по зразку котрого вироблялися-б ті чи другі брацькі статути. Проф. ВІДНОВ. Я хтів сказати в справі ставропігіяльних брацтв. Про це в закон можна не вносити, позаяк Синод може сам, без окремого закона, надати ставропігіяльні права тим чи другим брацтвам. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Чи треба зазначати в законі про зразко- вий статут ? я з свого боку гадар, що це робити не тре- ба. П. МІНІСТР. Що до зразкового статута, то при складанні його треба мати на увазі, що брацтва повинні бути тако- го зразку, якими вони були за старі часи. Тільки тоді, як брацтва будуть закладені на нашій старій основі, во- ни легко прищепляться до життя. З огляду на те, як було в старих брацтвах, брацтва повинні мати три завдання: 1) вони повинні пеклуватися про оздобу церкви і ріж- ні її потреби, 2) їм належить справа освіти: вони засно будуть школи, постачать для неї примірники, мають дог- ляд за тим, щоб діти ходили в школи, 3) нарешті, вони заводять шпиталі. Статути повинні відновляти старі назви, напр.; титар, брат-ключник, бат-писар і т. д. Треба зазначити, щоб братички держать свічки за служба- ми, приймають участь в похороні. От моя думка: відро- дить те, що було. Тоді ідея брацтва легко і цілком увій де в життя. В.М. ЧЕХІВСЬКИЙ. Тут треба додати ще, що братвам нале- жать фундаторські права що до шкіл духовних. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Треба зазначити також про брацький суд. П. МІНІСТР. З цим згоджується. П. МІНІСТР. 5. Я хочу звернути Вашу увагу на церковні бібліотеки. Треба, щоб при кожній церкві була бібліотека і що-б ця бібліотека служила на користь народу. Тому ми повинні подбати, щоб церковні бібліотеки мали книжки не тільки церковного змісту. Я хочу просити, щоб була дана з державних коштів допомога на обзаведення церковних бібліотек книжками по українознавству. Проф. ВІДНОВ. Треба зробить розпорядження про те, щоб в церковні бібліотеки допускались українські книжки. До сей пори це заборонялося. Друге-треба буде рекомендувати книжки для бібліотек, але ж це можна буде зробити, коли в нас буде печатний орган. Мож до того, щоб українські книжки россилати на державні кошти, то цього робити не треба. Прот. ЛИШКІВСЬКИЙ. В кожній парафії буде керувати справами перкви парафіяльна рада; вона буде пеклуватися і про книжки для церковної бібліотеки, Пвзаяк в селі тепер багато грошей, то, гадаю, давати допомогу на церковні бібліотеки з державних коштів не потрібно. Труднощі тепер не втім, щоб не було грошей, а втім, що нема книжок. Свя. ПОГОРІЛКО звертає увагу на необхідність в першу чергу розсилати Євангелія і українські граматики. П. МІНІСТР. Значить, думка така, що витрачувать державні кошти на бібліотеки не треба; і друге - звернутися до духовенства з обіжником про те, що заводити українські книжки по бібліотеках не забороняється, а навпаки-рекомендується, і, нарешті, коли буде в нас виходити "Українська Церква", печатаний список українських книжок, який радиться мати в бібліотеках. Свящ. КРАМАРЕНКОВІ доручається скласти обіжник. 6. П. МІНІСТР. Я, вступивши до Міністерства, зобачив, що по церквах збираються гроші, які збиралися раніше. Так, збирають на Татіянівський Комітет, на Палестинське общество і т.д. Я гадаю, що треба припинити збори, які не відповідають обставинам сучасного життя на Україні і, навпаки, встановити, що збори належить провадити. Прот. ЛИШКІВСЬКИЙ. Крім зборів церковних, є ще збори епархіяльні. Свічний збір на утримання Центрального-Свічного Комітету, 25% збор на духовні школи, збор на утримання Всеросійського Собору і т.ин.Всі ці збори висилалися до Російського Синоду. Е ще боргі Синоду.Всіх цих боргів не повинно бути.Взагаліж треба видати роспо- рядження,аби ніякі церковні збори не пересилалися за кордон. В.М.ЧЕХІВСЬКИЙ.Я маю конкретну пропозицію: негайно скласти комісію,котраб розглянула,які істнують збори і що треба зробити відносно них.Цю справу можна до- ручити В.Липківському, надавши йому право закликати в склад комісії других осіб,а також секретаря Духов- ної Консисторії. П.МІНІСТР.Значить,закласти комісію під головуванням Прот.Липківського,котрий запросить до спільної з ним праці осіб,яких визнає необхідними і корисними,а та- кож секретаря Консисторії.Комісія протягом тижня повинна розглянути справу і представити доклад.Потім треба надіслати до Консисторії наказа припинити не- гайно збори,які не відповідають сучасному стану Укра- їни, і переслати гроші в Червоний Хрест, а також вказа- ти які збори залишаються надалі. Засідання скінчилося о 2 год. дня Слідуюче засідання призначено на 6 жовтня о 9 год. ранку. Міністр Ісповідань Професор Члени: Прот. В. Липківський Євген Кравченко В. Сковорода Проф. В. Б. Дюб. Г. Мельник ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 6 Жовтня 1919 року. № 8. Засідання почалося о 9 год.ранку. Під приводом п.Міністра , присутні: Члени: Прот.Е.Сіцінський. Прот.В.Лишківський. Свящ.Крамаренко. Проф.Б і д н о в . В.М.Чехівський, О.З.Неселовський. Секретар Ради Г.Лавицький. П.МІНІСТР. До мене звернулася Подільська Духовна Конси- сторія з приводу того, що Губерніальний Комісар, до кот- рого звернулась Консисторія за дозволом скликати епар- хіяльний з'їзд духовенства, до сеї пори задержує по спра- ву і не дає Консисторії ніякої відповіді. Тому Консисто- рія бажає одержати від Міністерства допомогу в цій спра ві. Я радаю, що Губерніальний Комісар не дозволяє з'їзда, позаяк боїться агітації з боку духовенства. Але ж, з огля- ду на те, що духовенство має багато матеріяльних справ, які обговорюються і вирішуються на з'їздах, здається, можна будь-яке зібрання дозволити. Прот.ЛИШКІВСЬКИЙ. Поки школи були в руках духовенства, то запевне йому треба було збиратися, щоб розглянути і затвердити сміту видатків на утримання шкіл; тепер же, коли школи від духовенства відходять, такої нужди в зіб- ранні нема, хиба як що е які-небудь перерозходи по сміті котрі треба покритть з епархіяльних коштів. Тому я радаю, що як з'їзд є потрібний, то з'їзд не звичайний, а лікві- даційний. Свящ.КРАМАРЕНКО. Я не згоджуюсь з отіом Василем, ніби то з'їзд духовенства являється нині зайвим . Школи поки що не перейшли в друге відомство і тому духовенство повин- но вирішити питання про їх утримання, а це воно може зробити тільки на епархіяльних зборах. Далі, крім економичного, з'їзд може мати церковне значення. Він виявить, з ким ми маємо справу, який настрій панує поміж духовенством, а з другого боку, можна через з'їзд мати вплив на духовенство. П. Міністр Ісповідань може виступити на з'їзді з промовою і з'ясувати духовенству сучасні завдання церковного життя. О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Я хочу зазначити, що з'їзди духовенства ґрунтуються на законах, котрі ще не скасовані. По- ки закони, що до з'їздів, не втратили своєї сили, нема ніяких підстав для заборони духовенству утворювати свої зібрання. Далі, різні інституції епархіяльні утримуються на кошти, котрі збираються з духовенства шля- хом самооподаткування. Таке оподаткування духовенство може зробити тільки на епархіяльних з'їздах. Жод до шкіл, то хоч би вони відійшли від духо-вного відомства, все ж таки при них будуть істнувати бурси, утримання котрих ляже на кошти духовенства. Нарешті, епархіяльні зібрання складаються не з духовенства тільки, а і з мирян і тому на них легко ознайомитися з настрієм і бажаннями що до церкви, всього церковного людства. П. МІНІСТР. Я такої думки, що з'їзд ми повинні дозволити. Але ж мені цікаво знати, з кого той з'їзд буде складений. Далі я хотів би знати програму з'їзда. О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Члени з'їзда вже вибрані на три роки, а що до програму, то він наперед складається Консисторією і печатается. Прот. ВІЦИНСЬКИЙ. В тих законах, на підставі котрих збираються епархіяльні з'їзди, зазначено, що порядок і час з'їзда залежить від епархіяльного архиєрея. З огляду на те, що тепер орієнтація змінилася, можна було-б виставити інший принцип і перевести в другі вибори. П. МІНІСТР питається, коли буди зроблені вибори на з'їзд в Подільській Епархії. О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ відповідає, що вибори відбулися мину- лого року. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ.Тими виборами хотіли,як видно,закрі- пити на три роки ту реакцію,яка тоді панувала.Нові ви- бори конче повинні бути,тільки треба подбати про те,що на них не було вплива з боку Пімена. Прот.СІЦІНСЬКИЙ.Позаяк вибори будуть по благочиннях, то треба було-б і благочинних перемінити. П.МІНІСТР.Що з'їзд духовенства є потрібний - це очевид- но.Взапалі-ж, що до з'їздів то я гадаю,що треба скла- сти комісію,яка розглянула-б закони про з'їзди духо- венства і,може, треба буде виробити новий закон.В комі- сію ввійдуть Прот.Липнівський,Прот.Сіцінський і П.Не- селовський,котрі можуть кооптовати до себе,кого хочять. 2.П.МІНІСТР.Літом цього року були в Міністерстві розро- лені і надіслані на розгляд і затвердження штати Сино- ду і його Канцелярії.Ні штати,на мій погляд,не зовсім вдали,тому власне треба було-б зробити в них де-які змі- ни.Але це вимагалоб багато часу,позаяк законопроекти проходять довго.Тому я вадаю,що ні штати можна було-б залишити так,як вони є,тим більш,що Синоду не прийдеть- ся зараз же утворювати свою окрему канцелярію.Він може користуватися канцелярією Міністерства. З цим думкою п.Міністра погоджуються всі. П.МІНІСТР.Тепер я поставлю питання,як назвати Синод.В законі він називається перковим,алеж в однім із попе- редніх засідань назвали його Священним.Якої же назви додержуватися ? О.З.НЕСЕЛОВСЬКИЙ звертає увагу на те,що во всіх других православних державах Синод називається Священним. Прот.СІЦІНСЬКИЙ.Я б назвав "Церковний", як він назива- ється в законі,а також через те,що в склад його входять миряне. ПУМІНІСТР.Московський Синод називається Священним, хоча в нього входять миряни.) Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ.Треба назвати Священним,бо така назва звичайніша. П. МІНІСТР. Хто за те, щоб Синод назвати Священним ?- 4 голо- си. Хто за те, щоб його назвати Церковним ?- 2 голоса. 3. Про курси по українській вимови слов'янського богослуж- бового тексту винесена постанова, що курси ці розпочнуть- ся в п'ятницю, десятого жовтня, 1910 року у буд. Універси- тету, куди повинні обов'язково явитися священники, діяко- ни, дяки і регенти церковних хорів, а також особи, котрі бажають читати в церквах або в манастирах, при чому всі повинні приходити з служебниками і часословами. Відповід- не розпорядження зробити через Консисторію. 4. П. МІНІСТР. Справа зі школами є справа негайна. На мій погляд, Міністерство Освіти повинно керувати всіма загаль- но-освітніми школами. Правда, по де-куди помічаються хитан- ня. Так, Міністр Жидівських Справ намагався, аби школи жидів- ські перейшли до Жидівського Міністерства, також і Міністе- рство Шляхів хотіло, щоб його школи залишилися за ним. Але ця справа не пройшла. Що до шкіл духовних, то я тел думки, що школи ці в загально-освітніх класах повинні перейти до Міністерства Освіти, а за Міністерством Ісповідань за- лишаються тільки богословські класи. У мене є законопро- ект Міністерства Освіти про передачу йому духовних шкіл, який ми обміркуєм зараз.- Читається законопроект. В. М. ЧЕХІВСЬКИЙ. З приводу прочитаного законопроекта можу пояснити, що школи, по законопроекту, будуть 7 типів, алеж це не обов'язково. Можуть бути, з затвердження Міністра Освіти, і другі типи. Між іншим можуть бути закладені шко- ли з переважним впливом релегійних наук. Це можуть викорис- тати люди, для котрих дорога релігійна освіта. Що торкаєть ся фундаторських рад при школах, то в них входять пред- ставники батьків і братства. Таким чином і церковне грома- дянство не буде позбавлено можливості вплива на школи. Прот. ЛИПІНВСЬКИЙ питається, кому тепер належить право вла- сності на шкільні будинки. О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ пояснює на те питання, що юридичне право на шкільні будинки належить самим школам, позаяк вони визнаються юридичними особами. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Значить, переходом духовних шкіл до Мі- ністерства Освіти переходять разом з ними юридичні пра- ва на будинки і поривається всякий звязок тих шкіл з ду- ховенством. Проф. ВІДНОВ. Що до права на шкільні будинки, то тут треба проводити різницю між семінаріями, дівочими школами духо- вного відомства і єпархіяльними дівочими школами. Останні утримувались на кошти духовенства, вонож будувало на свої кошти і шкільні помешкання. Семінарії ж і школи духового відомства будувались на кошти державні, хоч часто і тут духовенство додавало і з своїх коштів. З огляду на це, духовенству повинна належать і після перехода шкіл ду- ховних до Міністерства Освіти господарча сторона, що до тих шкіл. Далі законопроект розглядується по окремим пунктам. Від- носно першого пункта зауважено, що замість вираза „бувші духовні школи" краще було-б зазначити "гражданські школи", після чого цей пункт приймається. З приводу 2 пункта виникає питання, як зазначити відно- шення, що до шкіл, між радою фундаторів і кураторською. М. В. ЧЕХІВСЬКИЙ подає думку, що можна "кураторський раді надати фундаторські права. П. МІНІСТР згоджується з такою пропозицією. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ звертає увагу на те, що в складі фунда- торської ради, як він зазначається в законопроекті, не згадується головний фундатор, себ-то духовенство. В рещті решт, по обговоренні цього питання, вирішено до- дати до пунк. 2 примітку таку: "при тих школах, що утри- муються на місцеві кошти, утворюються кураторські ради з фундаторськими правами в складі 8 чоловік: З представ- ники українських просвітних рад, які, з дозволу Міністра Ісповідань в порозумінні з Міністром Освіти, взяли на себе опікування даною школою, два представники від ду- ховенства, обрані на з'їзді духовенства відповідної округи, І від батьківської ради, Директор або Директриса шко- ли і один представник педагогичної ради. В 3-му пункт.зазначається, що Міністерству Освіти переда- ється керування програмами, навчанням, а також учителями, а розпорядження місцевими коштами концентрується в Міні- стерстві Ісповідань. В 5-му пункті встановляється, що додаткові дисципліни вводяться в програм школи з затвердження Міністра Іспо- відань в порозумінні з Міністром Освіти. заміняться В 6-му пункті вирах "в відомстві Св.Синода"/виразом: "в відомстві Міністерства Ісповідань". Пункт 7 викладається в редакції: всі брацькі школи утри- муються на кошти "міністерства Освіти з додатком тих кош- тів,з яких вони утримувалися до І-го січня 1919 року З приводу 8-го пункта виникає питання про те, кому повин- нен належати догляд за істнуючими при школах бурсами. П.МІНІСТР ставить на голосування: Хто за те, що шкільні бурси підлягають догляду Міністра Ісповідань?- подано 2 голос. Далі: хто за те, що ці бурси підлягають догляду Міни- стра Ісповідань в порозумінні з Міністром Освіти ? - 4 гол. ПОСТАНОВА: догляд за істнуючими при школах, бувших ду- ховних, бурсами належить до Міністра Ісповідань в поро- зумінні з Міністром Освіти. П.МІНІСТР зазначає, що законопроект про школи він раху- вавби доцільним обміркувати з представниками від духовен ства і питає, чи для того треба скласти окрему комісію, чи буде досить запросивши представників духовенства для спільного (з Радою Міністра розгляду законопроекта. З огляду на те, що присутні подолилися на останній думці, було постановлено: на засідання ради Міністра в червер, 9 цього жортя, запросити слідуючих протоїєрів: Григо- рія Маенькоського, Миколая Ґадзинського, Феодосія Шпанов- ського, Миколая Зущинського, Кирила Стираникевича і Нико- дима Карповича і;крім того, осіб, які стоять на чолі управління Духовних шкіл Вм.Кам"янці, а також по І представнику педагогичної ради кожної із згаданих шкіл. Засідання скінчилося о 12 год. дня. Слідуюче засідання призначено на 9 жовтня, о 4 год. дня. Міністр Ісповідань Професор ЧЛЕНИ: прот. В. Липківський Проф. В. Бродський Свящ. М. Каменець В. Студник Д. Нєсін І. Павленко П Р О Т О К О Л засідання Ради Міністра Ісповідань 9 жовтня 1919 року. № 9. Засідання почалося о 5½ год. дня. Під приводом п.Міністра,Проф.І.Огієнка, Присутні: Члени:Прот.Е.Сіпінський Прот.В.Липківський, Свящ.М.Крамаренко, Проф.В і д н о в, В.М.Чехівський, О.З.Неселовський, П.Мороз. Представники Кам'янецького мійського духовенства: Прот.Маньковський, Прот.Шпановський, Прот.М.Гадзінський, Прот.Стиранкевич, Свящ.Зушинський, Свящ.Карпович. Представники духовних шкіл: Подільської Духовної Семінарії: Соколів Левитський. Кам'янецької Хлоп.школи: Пясецький. Був дів дух.відомства:Кондрацький. Веднарівський. П.Міністр пояснює,що він, в згоді з Радою, запросив представників духовенства, щоб спільно з ними розглянути питання про передачу духовних шкіл до Міністерства Освіти, при чому зазначає,що це питання принципово вже вирішено в тому смислі, що духовні школи повинні перейти до названого Міністерства, і тепер залишається лише обміркувати як би краще здійснити цю передачу. До цього п.Міністр додає, що вироблений Міністерством Освіти законопроект про передачу духовних шкіл вже розглядувався попередньому засіданні Ради Міністра і нею вже були прийняті 8 п.законових Очер напроекта з де-якими змінами і поправками.Далі п.Мі- ністр питає,чи хоче зібрання вислухати законопроект, чи може хто висловиться взагалі по питанню. С.А.Беднарівський.Наша школа (дівоча дух.відомства) вже перетворена в загально - освітнє і перейшла до Міністерства Освіти.З цього приводу мені приходилося балакати з представниками духовенства.Вони дивували- ся,як так сталося,що згадана реформа утворена без ві- дома духовенства.І вони зазначали,що треба було б за- питати духовенство і вислухати його думки,позаяк ду- ховенство дуже зацікавлено в долі духової школи як з матеріяльного боку, так і програму майбутнього нав- чання в школі після її передачи до Міністерства Осві- ти.Духовенство утримувало школу,майно школи в значній частині набуто на його кошти.Щож до програму,то духо- венство має сумнів, чи в повній мірі будуть задово- ленні потреби релігійного навчання і виховання.От,во- ни й кажуть,що як би запитали з'їзд духовенства,то він міг би висловиться із приваду програму. Прот.Маньківський.Питання про передачу духовних шкіл було питанням завжди серйозним.В відношенні до цього питання було дві течії: одні,однаково прихильні до пер Церкви і Держави,стояли за передачу,другі були проти передачі.Як ті,так і другі грунтували свої думки на серйозних мотивах.Торкатися тих мотивів я не буду та Й взагалі моя промова буде коротка.Я зазначу тільки, що ліві партії в Державній Думі не хотіли знищення ду- ховної школи.Тай справді,католицька церков має свої школи,літеране також,тому й Православна Церква повин- ня мати свою школу.В мене нема сумніва,що Міністерство Освіти буде прихильне до Церкви і її потреб, алеж не можу сказати, щоб мирянин-католик був би більш прихиль- ним до католицької церкви,ніж папа.У всякому разі я га, дам,що в малому зібранні,яким є наше,не можна вирішати питання такої ваги,як скасування духової школи.Це пи- тання повинно б розглянути все духовенство,що воно мо- же зробити тільки на з'їзді,про зібрання котрого я про хавби п.Міністра. П.Міністр.Річ в тому, що питання про передачу духoвних шкіл до Міністерства Освіти вже вирішено ще 5 грудня 1917 року і Міністерство Освіти, як би захотіло, могло б забрати всі школи, не звертаючись до нас в цій справі. Тепер треба обміркувати, як ту передачу зробити, щоб во- на була користна.Міністерство Ісповідань хоче знати думку духoвенства в цій справі.Зараз скликати з'їзд духoвенства не можливо: депутатів всіх ви не зберете.Тому я просив би, аби присутні допомогли в цій справі, щоб наші школи не втратили того доброго, що в них є.Вого- словські класи зостаються за Міністерством Ісповідань, річ йде тільки про школи загально-освітні, які не ма- ють професійного значіння.Нам приходиться рахуватися з законом 1917 року.Я такої думки, що від того, що школи будуть і в Міністерстві Ісповідань і в Міністерстві Освіти - це буде тільки на користь школи.Мені здається, що ціль нашого зібрання-поміркуватъ, щоб передача відбу- лась як найкраще. С.А.Веднарівський.Духовенство не проти перетворення духoвних шкіл в загально-освітні, а проти того, щоб керу- вання школами відійшло од Міністерства Ісповідань.Вони мають на увазі, що Міністерство Освіти окремо Міністерст во і більш-менш чуже, і от вони виявляють сумнів, чи пе- редача шкіл цьому Міністерству буде відповідати їх інте- ресам. В.М.Чехівський.Справа не в тім, що духoвні школи відбира- ються, а в тім, що вводять їх в сітку загально-освітніх. Міністерство Освіти запикавлено в тім, щоб програм - мінімум загально-освітній був задоволений.Це право Міні- стерства, як установи Державної, позаяк Держава має право настоювати, щоб її вимоги, що до Освіти, здійснувались. Що до керування школами, то тепер не Міністерство має керувати ними, а само громадянство.Керування школами бу- де належати фундаторським братствам і школи будуть нази- ватися брацькими школами.Держава бере ці школи в сітку своїх шкіл і загальні права вчителям і учням.Буде сім типів шкіл, але не виключається можливість і других типів Се дає духовенству можливість вплива на школи.Воно мо- же утворити школи з поширеним програмом релігійного навчання.Що до господарської часті,то вона може бути сконцентрована в Міністерстві Ісповідань. П.Міністр.Дозвольте прочитати законопроект,-тоді буде ясніше.8 пунктів його вже розглянуто в Раді.Читається законопроект. Проф.Віднов.Я був преподавателем в Катеринославській Семинарії,тому я завше обстоював духовну школу і знаю, як відносилися до неї в Государственій Думі.Члени Думи, як пани,з висока дивились на духовну школу!Мої сослу- живці по Катеринославу,члени Думи,стали напирати на октябристів,щоб вони спріяли вирішенню питання про ду- ховні школи,алеж члени Думи не хотіли знати цеї школи. Ми із всього зробили такий висновок: поки духовна школа не буде в Міністерстві Освіти,вона завше буде йти в хвості.Отже мені здається,що суперечити цьому законопроекту підстав нема,тим більше,що брацькі ко- легії духовенства будуть мати вплив на школи і можуть сберегти,що найбільш цінного є в духовних школах.Це буде залежати від духовенства.Духовенство буде мати можливість утворити той тип школи,який воно захоче. Щож до богословських класів,то тим більше буде мати тут вплив церковна влада. Прот.Липківський.Що до того,щоб наші школи були об'єд- нані загальною освітою,- й питання бути не може.Але що до шкільного майна,то чие воно ? Духовенства ? Цер- ковне ? чи Державне ? я повинен сказати,що духовенство було дуже скривджено,бо воно не мало юридичних справ,- не мало,хоч і давало гроші.Я гадав би,що Держава повин- на визнати ці права духовенства.Я думаю,що ні в якій спосіб нема права згодитись з тим,що майно передається Державі.Я казав би так,що все майно духовних шкіл оста- ється власністю Церкви,- я підкреслюю: Церкви,себ-то народа,яко Церкви,а не народа,яко Держави.От же не хочу розмежувати у цім майні,що набута на кошти духо- венства,що - на кошти Держави.Тому то я й хотів би сказати, що все майно шкіл остається власністю Церкви, як такої. А як так, то виникає друге питання: на яких умовах Церква може передати це майно Державі ? Чи мо- же Церква подарувати його Державі ? питання це повин- на вирішити сама Церква, себ-то Собор: Подільська ж Цер квa в сучасний мент може зазначити, що це майно належить Церквi. П.Міністр. Досвід показує, що із духовних шкіл розбіга- ються. Значить, що в шкільному житті є щось таке, що діти духовних не всі йдуть в духовенство. Всім видомий факт, що семинаристи виходили із 4 класи і заповняли собою Варшавський, Юрьевський і другі університети. Кілько, далі, є пан-отці, котрі оддають своїх дітей до гимназії. Це свідчить, що було щось ненормальне в духовних шко- лах. Ненормальна була невідповідна постанова преподаван- ня, при котрій індивідуальність не розвивалася, як слід. Але ж поруч з тим було й де що добре. Добре було, що духов венство почувало, що ці школи його. Я думаю, що в данному разі варто було б зберегти те добре, що будь в духов- ній школі і взяти те найкраще, що може дати Міністерство Освіти. Прот. Шпановський. Як діти духовенства втікали з духов- них шкіл, то втікали не з за нездатності самих шкід, а з за того, що ждало духовного учня в майбутності. Він ба- чив, що багато його бідує і тому боявся йти шляхом сво- їх батьків і прадідів. Школа сама по собі тут і в чому не повинна. П.Міністр читає I-й пункт законопроекту. Свящ. Карпович звертає увагу на те, що тут про братства, до котрих переходить пеклування школами, не зазначено, що во- ни православні. В.М.Чехівський. Це зазначено дальше, в тім пункті, де го- вориться про кураторські ради. Прочитується пункт 2-й. П.Міністр. Духовні школи перетворюються в школи другого ступеня, себ-то в 4 - класні гимназії, але кураторська ра- да може клопотатися про те, аби вони були перетворені в гимназії.На це потрібується затвердження Міністерства Освіти. Прот.Шпановський.А який програм цеї школи ?. П.Міністр.Цілком такий,як в 4-класах гимназії,алеж кураторська рада може,з дозволу Міністра Освіти,де-що змінити. Прот.Шпановський.Як кураторська рада поширить програм, то це тільки ляже на сили учнів. В.М.Чехівський. Програм так розроблений,що дається тільки мінімум; тому в разі поширення його,він не буде перевищати сил учнів. Свящ.Кропивич.Мене цікавить,як практично вирішиться перетворення школи.Чи те перетворення не буде з'єднано з великим зломом школи ? П.Міністр заспокоює,що це не поведе до занадто великої ломки. Свящ.Карпович пропонує,аби духовні школи перетворювалися в другий ступень,або в другій з третім. Прот.Шпановський.Є духовні школи з великими будинками. Позаяк тепер буде багато шкіл по селах, то духовенству буде незручно возити дітей своїх до бувших духовних шкіл.Вони буде віддавати дітей до шкіл,котрі тут же, шкіл в селі або недалеко.Тому будинки духовних будуть пустувати і руйнуватися.Як би ці будинки залишилися за духовенством,а не передавалися разом з школами до Міністерства Освіти,духовенство,може, використовало би їх для других потреб. П.Міністр.Ясно,що як річ йде про школи з великими будинками, то Міністерство повинно подбати про те,щоб вони не пустували.Для того треба,щоб в них зразу ж були засновані гимназії. Свящ.Зушинський згадує, що Тульчинський з'їзд духовенства у свій час виніс вже постанову перетворити Подільські духовні школи в гимназії. Свящ.Крамаренко пропонує,щоб в такім разі духовенство Подільської єпархії звернулось до Міністерства з окремим закликом перетворити Подільські школи в гимназії. Далі розглядується примітка до 2 пункта. П.Кондрацький звертає увагу на велику складність апарата,на який покладається опікування школою: тут і 2 Міністерства,тут і фундаторська рада,тут і кураторська рада і батьківська.Така складність,на думку промовця, не може не одбитися небажаними наслідками на школі. Тому треба було б упростити апарат,який буде керувати школою.Можна було б взяти за зразок школи Міністерства Освіти,в яких є одна педагогична рада і вона задовольняє всі потреби школи.Так і тут повинна бути одна педагогична рада,в котру входили б і представники батьків. П.Міністр.Отже є 2 думки: 1) педагогична рада повинна злитися з з кураторською і 2) вона повинна істнувати окремо від останньої.Моя думка така,що ці дві ради повинні злитися в одну. Свящ.Карпович.Везумовно,вони повинні злитися.Але ж мене тривожить склад ради.У нас є школа в селі Приворотті.Як утворити там раду ? Треба вибрати 3 представника від брацтва.З кого там вибрати ? З селян ? Але ж такий склад чи буде відповідати дійсним потребам школи ? П.Міністр ставить на голосування: Хто за те,щоб злити кураторську раду з фундаторською ? Подається 6 гол. Хто за те,щоб кураторська рада істнувала окремо ? - 6Г Представники Духовенства голосували за те,щоб зазначені ради істнували окремо. Представники шкіл - за те,щоб їх злити. Засідання скінчилося в 7 год.40 хв.вечера. Міністр Ісповідань Професор Члени: мроч. В. Литкевич, В. Б. Гдюс, В. М. Крамар, М. Нечип. Представники духovenства: П Р О Т О К О Л засідання Ради Міністра Ісповідань 16 Жовтня 1919 року № 10. засідання почалося о 10½ годин ранку. Під приводом п.Міністра Проф.І.Огієнка,присутні: Члени: Прот.Е.Сіцінський, Прот.В.Ліпківський, Свящ.М.Крамаренко, Проф. В і д н о в , В.М.Чехівський, О.З.Неселовський. Секретар Ради Г.Левицький. П.МІНІСТР.Будем продовжувати розгляд законопроекту про шко- ли.Нами вже розглянуто 8 пунктів.Я прочитаю ці пункти,а потім перейдем до 9 пункта.Читаться 8 пунктів з роблени- ми в них поправками. П.9.Все майно,рухоме і нерухоме,коштої школи бувшого ду- ховного відомства зостається за тими школами, при яких воно,яко окремих юридичних особах,мається і в які ця школа буде перетворена,при чому, в разі належності майна місцевим інституціям,перетворення такої школи робиться по згоді на те єпархіяльного з'їзда духовенства та мирян. П.Міністр зазначає що цей пункт не зовсім зрозумілий. Прот.Дипвівський. Я хотів би,щоб було з'ясовано,чи майно шкіл державне,чи духовенства.Я гадав би потрібним зазна- чити,що все майно шкіл є майно церкви. Прот.Сіцінський. Есть майно державне,є майно й духовенства алеж можна булоб і те і друге рахувати церковним.Держава, наприклад, давала кошти на будівлю шкіл; звичайно вона давала ці кошти церкві.По закону,як хто жертвує,то не мо- же брати своєї жертви назад.На цій підставі можна сказати що майно, яке набуто школами на кошти державні, повинно залишатися за церквою. Як би в нас було відокремлення дер- жави від церкви, тоді і друге діло. 0.3. Неселовський. Якось в цьому пункті перемішані інсті- туції. Я не розумію, які тут згадуються місцеві установи. Прот. Сіцинський. Це установи духовенства. Свящ. Крамаренко. В першій половині цього пункта говорить- ся про майно, в другій - про перетворення шкіл і участь в цій справі з'їзда. От я бачу тут два зміста, з зачого треба бу- лоб розділити на 2 пункти. Це-до редакції, а по суті скажу, що всі кошти можна будь-як рахувати церковними. Запевне, як би було відокремлення церкви від Держави, секвеструва їх. По мотивам тактичним я пропонував би остаточне вирішення питання про майно шкіл відкласти і заслухати голос заін- тересованого в цій справі духовенства на з'їзді. Прот. Липківський. Ми не повинні одрікатися наперед від шкільного майна. Майно це є церковне, а що воно рахується нині власністю шкіл, то на це були причини тому, що за пар- ських часів Держава не визнавала церкви, як громадянство. Церква, як певний гурток людей, не мала ніяких юридичних прав. От через те, як закріплялися будинки чи друге майно, то воно закріплялося не за Церквою, а за школами. От через те і цей пункт є так заплутаний. Все майно належало до тих організацій, які засновували школу, а з юридичного погляду виходить ніби то не так. От ми й повинні держатися того, що шкільне майно належить до Церкви, як церковного грома- дянства. В.М.Чехівський. Перевісна редакція цього пункта була тро- хи не така. Що до майна, то там було зазначено, що майно, ким би воно не було дане, остається за школами, тим більш, що при школах буде рада фундаторів. П.Міністр. Я не знаю, чи добре було б, як би все залишилось так, як було до сеї пори. Ми бачимо, що школи Державні пра- цюють, а школи духовного відомства позакривалися. Губкомісар казав мені, що Тиврівська школа мерцем лежить через те, що не має коштів,між тим в великому і гарному будинко- ві цеї школи моглаб міститися не одна Державна школа. Це ясно,що треба щось робити,щоб школи не лежали в руй- напці,от і треба передати до Міністерства Освіти,котре має міліони.Я не погоджуюсь з пан-отцем Крамаренком,що треба відкласти цю справу надалі,бо відкласти- значить не вирішить,а це не буде на користь школи.Алеж як пере- давати школи,то треба передавати з майном,котре на- лежить їм,як юридичним особам.Тому я пропонувавби таку редакцію: все майно залишається за тими школами, при - яких воно було. Прот.ЛипківськийЯ пропоную зазначити,що все майно остається власністю Церкви,а залишається за школами.Це для того,щоб треба було спитатися власника в кожнім ра- зі,як треба буде продати або проміняти землю чи буди- нок. Прот.Сіцінський.Я хочу додати,що питання було порушено і вирішено раніш.Коли передавались церковно-приходські школи,то робили так: коли будинок був манастирський,чи якої небудь другої церковної установи,то він не перехо- див у власність Міністерства Освіти,а ці установи пере- давали в користування згаданого Міністерства на певних умовах.Той самий принцип і тут треба утримати.Треба заз- начити,що майно духовних шкіл є майно Церкви. В.М.Чехівський.Я пропоную додати тут,що шкільне майно рахується майном Української Церкви як школа буде закри- та,то воно повертається Церкві. П.Міністр.Таким чином,після всього,що було тут зауважено редакція пункта,який ми розглядуем,складається так: Все майно,рухоме і нерухоме,лічиться власністю Української Православної Церкви і передається в користування тієї брамцької школи,в яку данна духовна школа перетворюється; в разі закриття брацької школи все її майно повертається Українській Православній Церкві. О.З.Неселовський.В такій редакції є де що,що вносить пу- танину.Річ в тому, що по закону власником шкільного майна є сама школа.Тому,перше ніж приймати наведену редакцію, треба змінити закон про права шкіл,як юридичних осіб.Далі,сказано,що майно передається,алеж кому передається? - того не зазначено.Тому треба викреслити те, що сказано про передачу,а лише треба зазначити,що в разі закриття школи,майно її передається Церкві. Прот.Сіцінський.Безперечно,що юридично шкільне майно належить школі,алеж в дійсності це майно належить духовенству,кotre тратило на шкільне майно свої кошти. В.М.Чехівський.Як йти тим шляхом,який пропонує Прот.Сіцінський,то льогично буде сказано,що Й Держава має право на шкільне майно,бо й вона давала свої кошти на школи. Свящ.Крамаренко зазначає,що Церква до сеї пори не користується правами юридичної особи.Тому треба перш провести закон про Церкву,як юридичну особу. П.Міністр.Таким чином есть дві формули.Перша: все майно рухоме й нерухоме, кожнoї школи залишається за брацькою школою і в разі закриття школи,повертається до Української Православної Церкви; друга: все майно, рухоме й нерухоме,школи лічиться власністю Української Православної Церкви,передається в користування школи; при закритті школи повертається Український Православний Церкві. 0.З.Неселовський вносить ще третю пропозіцію: перетворення на брацька школа користується майном на попередніх підставах.Після того,як пропозія п.Неселовського була всіма відхиlena,п.Міністр ставить на голосування перших двi пропозiцii.За першу пропозицію подано 4 гол.,за другу два гол.., причому три утрималося.Таким чином більшостю голосів ухвалена перша формула і 9 пункт,після де-яких незначних редакційних поправок складається так: Все майно,рухоме і нерухоме,кожної школи духовного відомства залишається за тими брацькими школами,в які духовні школи перетворюються,а в разі закриття брацької школи передається Український Православний Церкві. Далі голосуються дві добавки до того пункта. Перша: при чому, в разі належності майна не школі, а місцевим окремим інституціям, розпорядження цим майном при перетворенні школи робиться по згоді Міністерства Освіти з епархіяльним з'їздом духовенства та мирян. За цю примітку подається І голос і вона відхиляється. Друга добавка: Обмін або продаж землі або будинка, що належить брацькій школі, відбувається за згодою епархіяльного з'їзду духовенства та мирян. Одноголосно приймається. П.Міністр читає пункт 10-й. З приводу цього пункта голосується перш така форма: до брацьких шкіл приймаються діти Українського Православного духовенства і громадянства. Приймається всіма. Далі ставиться на голосування: Діти православного духовенства звільняються від платні за навчання. Всі з тим згоджуються. Прот. Сіцінський пропонує зазначити, що звільняються сироти і діти бідних та незаможних. П.Міністр пропонує зазначити певний відсоток звільнених від платні. В.М.Чехівський пропонує в першій половині пункта сказати, що до шкіл приймаються діти православного духовенства України (а не: Українського Православного духовенства). П.Міністр голосує: І) Хто за те, щоб був зазначений відсоток? подано 3 гол. Що до розміра відсотка, то всіма прийнято, щоб він був не менше 50. 2) Хто за те, щоб було зазначено, що звільняються від платні сироти і бідні? Подано 2 гол. П.Міністр пропонує таку радакцію другої половини пункта: 50% учнів брацької школи звільняються від платні за навчання, в число їх входять сироти і діти незаможного духовенства і громадянства. Проф. Віднов пропонує надати право на звільнення од платні тільки сиротам бідним, позаяк про між сиріт є й богаті, ктрі можуть вчитися на власні кошти. П.Міністр.Хто за те, щоб при слові "сироти" не ставити "незаможні?" Подано 3 голоса. Далі приймається, що "всі стипендії, засновані при духовних школах приватними особами чи інституціями, за ними остаряться, стипендії ж із церковних коштів передаються до богословських класів". Засідання скінчилося в 12½ дня. Слідуюче засідання призначається на 18 жовтня о 9 год. ранку. Міністр Ісповідань Професор Члени: В. Бірів А. Немець П Р О Т О К О Л засідання Ради Міністра Ісповідань 18 Жовтня 1919 року № II. Засідання почалося в 9½ год.ранку. Під приводом п.Міністра Ісповідань Проф.І.Огієнка були при- сутні: Члени: Прот.Е.Сіцінський, Прот.В.Липківський, Проф.П.В і д н о в, Свящ.Крамаренко, В.М.Чехівський, О.З.Неселовський. Секретар Ради Г.Левицький. П.Міністр згадує про те,що на одному з попередніх засідан розглядувалось питання про епархіяльний з'їзд Подільсько- го духовенства і що це питання було, по постанові Ради, передано в окрему Комисію під головуванням прот.Липківсь- кого. Позаяк Комисія не надіслала до сеї пори своїх мір- кувань, то п. Міністр пропонує призначити термін, в який Комисія повинна виконати данное їй доручення. Таким терміном призначається понеділок,20 жовтня. Далі п. Міністр звертає увагу зібрання на те, що тепер, під час невпинної боротьби, часто буває так, що ті чи другі місцевості з заняттям їх ворогом, бувають відірва- ні від свого осередка, де перебуває, між іншим, і епар- хіяльна влада. Таким чином такі місцевості залишаються без епархіяльного управління. і терпять від того різні труднощі. Нариклад, після заняття Житомира большовиками, велика частина Волині не має куди звертатися в справах церковних. Це відбивається дуже шкідливо на населенні, позаяк різні справи зістаються не вирішеними. Були випад- ки, коли зверталися до Міністерства Ісповідань з прохан- ням про розвязання шлюбів. Міністерство відсилає такі прохання до Подільської Духовної Консисторії. Але таким чином не усовуюваються труднощі. В Уставі Духовних Конис- систорій зазначено, що влада епархіяльного архієрея не поширюється за межи його епархії. Хоч цей закон видавався для нормального часу, а тепер час ненормальний, все ж таки Подільська Духовна Консисторія, поки такий закон істнує, не може втручатися сама в управління чужої епархії. Тому треба знайти який-небудь із склавшогося положення. На думку п. Міністра може бути 3 вирішення цеї справи: 1) можна наказати, аби всі повіти, які залишилися без епархіяльної влади, зверталися до Міністерства Ісповідань, 2) можна ці повіти приписати тимчасово до Подільської Духовної Консисторії, 3) можна поширити права благочинних або настоятелів повітових соборів. О.З. Неселовський. Мені здається, що це питання треба вирішити так; щоб всі відокремлені від своєї епархіяльної влади звертались до Міністерства Ісповідань, а по справах не складних - до Консисторії. З'окрема, що до благочинних, то можуть бути такі діла, котрі можуть перевищувати їх компетенцію. П.Міністр. Я ще не зазначив, хто буде в тих місцевостях виконувати розпорядження Міністерства або Консисторії. Я гадаю, що обов'язки виконання можна покласти на благочинническі ради. Прот. Сіцінський. Ми не знаєм, де в епархіях благочинническі ради, але ми знаєм, що в кожнім повітовому місті є повітовий протоїерея. От нам і треба було б звернутися до того, що було раніш, коли в повітах були Духовні Правління з повітовими протоїереями на чолі. Прот. Липківський. Мені здається, що нема потреби робити які-небудь розпорядження в цій справі, а можна залишити так як єсть. Тепер война не така, щоб не можно було пробратися в той чи другий город, хоч би він був захоплений деникинцями або большовиками Населення окупованих ворогом місцевостей завше має можливість встановити зносини з епархіяльною владою, а як по де куди того зробити не можно, то тут, на місці, є священик, котрий може вирішувати справи, які має населення. Як який громадянин або громадянка хоче розвязати шлюб, вони являються до свого пан-отця, приводять своїх свідків і він може вирішити справу; не треба буде ні прохання прававати, ні марок, що все тільки гальмує справу в Консисторії. Взагалі треба упростити бракоразводні справи. П.Міністр. Ми тепер не обмірковуєм бракоразводного про- цеса. Це питання не має відношення до того, що тепер є нашим завданням. Нам треба вирішити, як бути, що до цер- ковного управління, з повітами, що захоплені ворогом і залишаються без епархіяльної влади. Прот.Липківський. Я думав би оставатися при тому, як є, а як треба вирішити щось надзвичайне, то для того є Свя- щений Синод. П.Міністр. Свящ. Синод має свої функції. Є сила питань, до котрих Синод не має безпосереднього відношення, а тільки Консисторії. Треба тому придумати, як бути з таки- ми питаннями, як вони виникнуть. Проф. Віднов. По моєму , не треба утворювати який-небудь окремий орган, або поширювати права благочинних. Поширен- ня прав мало в чому допоможе і взагалі не поліпшить становища. Населення захоплених місцевостей повинно звер- татися в своїх справах до Міністерства Ісповідань. і вже Міністерство або само буде розглядати ці справи, або пересилати куди слід, чи то Консисторії, чи то до Сино- ду. Треба тільки, щоб населення знало, що воно повинно звертатися до Міністерства.Тут може допомогти військо- ва влада. Як яка місцевость визволена від ворога, війсь- кова влада повинна повідомити населення, що воно, як має які справи духовні,, зверталося до Міністерства Ісповідань. Про те треба було б просити Міністерство Військове. Прот. Сіцінський пропонує, щоб архієрей, як він залишає епархіяльний город, сповіщав, де він знаходитьсяся. П. Міністр. От же населення тих місцевостей, які захоплені ворогом, повинні звертатися до Міністерства Ісповідань, котре або само вирішує справу, або надсилає до Консисто- рії. Хто за це? Подано 4 голоса. Хто проти? І голос. Далі: Міністерство свої розпорядження надсилає повіто- вим протоієреям, а останні розсилать їх благочинним. Хто за це? Подано 4 голоса. Хто проти? - І голос. Прот. Липківський пропонує надсилати просвітам або Гу- берніяльним Комисарам, позаяк багато проміж протоїереїв і благочинних не заслуговують довірря з національно-політ тичного боку. Прот. Сіпінський проти такої пропозиції, позаяк роспоряд ження можуть бути такого характеру, що їх ніяк Губерніаль- ному Комисару надсилати не годиться, напр., про поминання в Церкві, тим більш не можна користуватися в цій справі просвітами. П.Міністр. Далі ми перейдем до розгляду законопроекту про православні братства. До сеї пори братства істнували на підставі закона про православні братства від 8 травня 1864 року, затверженого Російським Правительством. Тепер тим законом керуватися не приходиться. Він надає, що до утво- рення братств,до їх справ велике значіння архієреям і взага- лі це закон дуже невиразний. Тому треба його скасувати і, замість його, видати новий закон. Проект такого закону вже є складений. Розгляд законопроекту починається з 2-го п., котрий чи- тається так: Українські церковні братства утворюються по волі церковних громадян для піднесення життя Української Автокефальної Православної Церкви. В редакції сього пункту звертає на себе увагу вираз: „для піднесення життя".... і і пропонується замінити його так : „для розгляду і упорядкування життя".... В.М.Чехівський висловлюється проти такої поравки, позаяк, на його думку, як буде зазначено в законі, що братства утво- рюються для упорядкування життя Церкви, то це дасть епар- хіяльній владі право втручання в урядування справами брац- тва. Тому п. Чехівський пропонує залишити попередню редак- цію без змін. Прот. Сіпінський звертає увагу на те, що піднесення життя Церкви не може бути поставлено метою всіх братств. Це годить ся тільки для великих братств, між тим будуть і малі братства в межах невеликого прихода і такі братства будуть в більшо- сті. Ці останні братства будуть мати для себе яку-небудь близьчу ціль, а не підняття життя Церкви взагалі. В.М.Чехівський зазначає, що і приход є Церква. Так в посла- нні до Коринтян Апостол Павел пише: цілють вас Акила и Прискілла з домашньою їх церковью. Прот. Сіцінський. Не треба змішувати двох поняттій Церкви. Церквою може бути й одна сім'я, але ж не можна сказати, що ця Церква є автокефальна Церква. Прот. Липківський пропонує зазначити, що в межах своєї діяльності братства можуть бути різні: парафіяльні, повітові, епархіяльні і т.і. П.Міністр. З приводу пропозиції прот. Липківського гадає, що пей пункт можна залишити так, як він є, а далі зазначити другим пунктом: по межах своєї діяльності церковні братства можуть бути : парафіяльні, повітові, епархіяльні, всеукраїнські; крім того, братства можуть бути ставропігійні. Пропозиція п. Міністра приймається більшістю. П.З: Для установи братства потрібна згода сьоми громадян. Цей пункт ухвалюється. П. 4: Братство існує по закону з моменту його закладення. П.5: Статут, підписаний сьома членами-закладчиками, відси- лається ними з повідомленням про заклад братства до першої інстанції Церковного Уряду. П. Міністр. Замісць: відсилається до першої інстанції Церковного Уряду, я пропонував би: відсилається до епар- хіяльної влади, якій дається право опротестування. Зазначає, Прот. Липківський. Що не можна обходити першу інстанцію і що можна було б обмежитися тільки цею інстанцією. П.Міністр. Тоді так: відсилається через першу інстанцію до епархіяльної влади. Прот. Сіцінський. Такий порядок буде тільки задержувати діло. О.З.Неселовський пропонує зовсім викинути: „через першу інстанцію". Прот. Сіцінський. Треба добавити, що статути епархіяльних братств надсилаються до епархіяльної влади, а всеукраїнсь- ких - до Вищої Влади. П.Міністр. В такім разі треба сказати, що статут надси- лається до відповідної влади. В.М.Чехівський. Як надати епархіяльній владі право опро- тестування, то це буде теж, що надати їй права затверджен- ня брацьких статутів. Між тим таких статутів ніхто не по- винен затверджувати. Це було б обмежанням самодіяльності братств. Тому я гадаю, що братства починають свою діяльність зразу ж після подачі статута. Що ж до відсилики статута, то я проти того нічого не маю, але ж завдання епархіяльної влади відносно братств повинна бути тільки в тім, що ця влада допомагає братствам добути юридичні права. Прот. Сіцінський. Не можна казати, що як заклали братство, то воно вже й має всі права. Треба, щоб над ними був який небудь контроль; тому треба братства реєструвати. П. Міністр. От же маємо дві формули: 1) статут відсилаєть- ся до відповідної влади і 2) статути епархіяльних братств відсилаються до епархіяльної влади, а братства всеукраїнсь- ких - до Вищої Влади. Хто за першу формулу? Подано 3 голоса. Хто за другу? Подано 4 голоса. Значить, статути епархіяльних братств надсилаються до епар- хіяльної влади, а всеукраїнських - до Вищої Влади Тепер , з якого часу вважати братство істнуючим? Я гадав би, що через місяць після подачі статуту епархіяльний вла- ді, котра протягом того місяця має право опротестування. Прот. Сіцінський пропонує зазначити, що братство істнує з момента подачі статута безпосередньо. В.М.Чехівський. Я проти місячного або якого другого стро- ка, позаяк це не має ніяких підстав. Запевне, братство може мати противодержавну або протицерковну діяльність, але ж треба, щоб ця діяльність виявилася. Обмежувати ж громадсь- ко-церковну діяльність тільки через те, що ця дільність може може бути злочинна, - це не буде досягати цілі, поки нема су- ду. Таким чином я гадав, що не треба було б обмежувати брат- тво якими- небудь строками. П.Міністр ставить на голосування: Хто за те, що брацтва істнують через місяць після подачі статуту до епархіяльної влади і що ця влада має право опротестування. Подается 3 голоса + голос п. Липківська. Хто за те, що брацтво істнує з моменту його закладення? Подано 3 голоса. Хто проти? Подано 4 голоса. Таким чином ухвалено, що Церковне брацтво вважається істнуючим через місяць після представлення статуту до епархіяльної влади, котра протягом цього місяця має право спротестування. В.М.Чехівський заявляє, що він з вищезазначеним не погоджується і остається при своїй окремій думці, що тільки шляхом суду можна обмежити або припинити діяльність брацтва. П.6 : В статуті повинна бути зазначена основна мета братства-піднесення життя Української Автокефальної Православної Церкви. П.Міністр звертає увагу на те, що цей пункт є повторення того, що зазначено вище, в пункти другим. Прот. Сіцінський . З огляду на те, що ним було висловлено раніше, з приводу п. 2, пропонує додати, що в статуті брацтва повинно зазначити, крім близьких завдань його, ще й загальне завдання , себ-то піднесення життя Української Церкви. Проти такої пропозиції ніхто не суперечить і ця поправка приймається. П.8: Православним Українським брацтвам надається фундаторське право у всіх духовних школах. П.Міністр пропонує таку редакцію цього пункта: Православним Українським брацтвам з дозволу п. Міністра Ісповідань в порозумінні з Міністерством Освіти може надаватися фундаторське право во всіх духовних школах. Прот. Липківський зазначає, що було більш відповідно, якби це право надавав брацтвам Св.Синод. П.Міністр. Хто за те, що фундаторське право в духовних школах надається брацтвам Міністром Ісповідань в порозумінні з Міністром Освіти? Под. 5 голосів. Хто за те, щоб це право надавалося братцям Синодом? Подано 2 голоса. П.9: На культурно-просвітню роботу братців може видавати- ся з державних коштів допомога. П. Міністр. Цього не треба вносити в закон, бо нікому не забороняється просити допомогу на корисне діло, як що є потреба в такій допомозі. Всі згоджуються з тим, щоб цей пункт викреслити. По пропозиції п. Чехівського, замість викресленого, вно- ситься окремим пунктом, що Міністру Ісповідань з держав- них коштів відкривається відповідний кредит на позашкіль- ну просвітню роботу братців. П.7: Всі братства, засновані на законах Російської Імпе- рії, повинні перемінити статуты, а до того вони не можуть законно функціонувати. Після пропозиції п. Міністра внести: „протягом двох міся- ців" і В.М.Чехівського додати: "відповідно цьому закону", пункт 7-ий приймається всіма в та ому вигляді: Всі брац- тва, засновані на законах Російської Імперії, повинні про- тягом двох місяців з моменту оголошення цього, перемінити статут відповідно цьому закону, без чого вони не можуть істнувати. Далі додається окремий пункт: Церковні братства мають права юридичних осіб. По обговоренні вищезазначеного, знов виникає питання про затвердження статутів єпархіяльних і всеукраїнських братств і пропонується внести поправку, що статути цих братств затверджуються Міністром Ісповідань. Ця поправка приймається. Як останній пункт ухвалюється: Закон бувшої Російської Імперії 8 травня 1864 р. про церковні братства і всі попе- редні розпорядження про ці братства касуються. П.Міністр. Дозвольте поставити на розгляд ще один малень- кий законопроект. В свій час я вносив його до Ради Міністр рів і він там був перероблений. Це законопроект про ушану- вання героїв. Під час мого перебування за кордоном я часто бачив там дощечки з іменами героїв і коротенькими відомостями про них, які прибити на стінах, напр., церков. От же й у нас є немало героїв, які, особливо в останні ча си, душу свою положили за щастя Вкраїни. Можна було б вибрати з них, які найбільш попрацювали для своєї бать- ківщини, скласти коротенький життєпис їх і, написавши на дощечках, прибити ці дощечки, на стінах Церков, щоб кожній міг прочитати і разом помолитись. Проф. Віднов. До цеї думки можна ставитися прихильно, алеж для здійснення її не треба закону. Це можно зробити шляхом звичайного розпорядження. В.М.Чехівський. Про це повинні подбати місцеві установи і організації, напр., братства, парафії. Прот. Липківський. Крім всенародніх героїв, є ще в нас й місцеві. Їх також треба було б ушанувати зазначеним шля- хом. Чи не зробило б в ній справі що-небудь Міністерство Праці і Інформації? П. Міністр. Вся справа в тім, як розбудити місцеву ініціа- тиву? Це можна було б зробити, показавши приклад. Крім того, можна буде звернутися до Ради Міністрів, аби на це діло були дані відповідні кошти. Засідання скінчилося в ІІ год. 50 хв. дня. Слідуюче засідання призначено на 20 жовтня о 9 г. ранку. Міністр Ісповідань Професор члени: ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Ісповідань 20 жовтня 1919 р. № 12 Засідання почалося в 9½ год. ранку. Під приводом п. Міністра Ісповідань, проф. І.Огієнка, присутні: Члени: Прот. В. Липківський, Свящ. М. Крамаренко, Свящ. О. Маричів, Свящ. І. Іванчук, Проф. В. Біднов, В.М.Чехівський, О.З.Неселовський, Секретар Ради Г.Левишкій. І. П. Міністр: В Уставі Київської Духовної Академії, затвердженим минулого року, зазначено, що до Академії приймаються ті, хто скінчив Духовну Семінарію по першому і другому розряду, або середню школу. Виходить, що позбавлюється вступу в Академію особи, що скінчили Семінарію по 3-му розряду. От же ми бачим тут якусь несправедливість: Хто скінчив середню школу, той має право вчитись в Академії, а хто скінчив 4 класи Семінарії, себ-то також середню школу, і, крім того, ще 5 і 6 класи, той цього права позбавляється. Школа повинна бути одна і тому кожному, хто пройшов таку школу, повинна бути дана можливість вступити, як він хоче, до вищої богословської школи, як і всякому християнину дається можливість бути митрополітом, архієреєм і т.д. От же треба було б змінити цього Устава так: До Академії приймаються ті, хто скінчив Духовну Семінарію або середню школу. На яких умовах, питається п. Міністр, вступають до Академії ті, хто скінчив середню школу? Свящ. Крамаренко відповідає, що такі особи приймаються без іспитів. П. Міністр. Може треба позволити вступати до Академії з 4-ої класи Семинарії? Проф. Віднов. Приймати в Академію скінчивших Семінарію по 3-му розряду, на мій погляд, неможливо. Я звертаю ува- гу на те, що 3-ій розгляд - це сміття , котре треба було б з Семинарії вигнати. Св. Крамаренко. Я цілком не погоджуюсь, що в 6 класі є сміття. Вони, - ті, що кінчають Семінарію по 3-му розряді в свій час скінчили 4 класи. Як це сміття, то вони не перей шли б до богословських класів. Може бути, що людина тим- часово схибнулася, порушила дисципліну. і через те її по- сунули в 3-ій розряд. Во всякім разі, коли його не вигна- ли, то значить він не сміття. Свящ. Маричів. Я гадаю, що як у нас будуть богословські інституті ти факультети, то Ака- демія повинна бути щось вище. П. Міністр. Академію не можна перетворювати в щось вище за факультет. Поки що ми повинні скасувати обмеження академії. Я не бачу, через що треба було б позбавити її права приймати да себе всіх, охто хоче одержати вищу богос- ловську освіту. Свящ. Крамаренко. Звертаючись до того, що я казав вище, я хотів би добавити, що в академію часто вступають через кілька літ після Семинарії. От же людина, яка в Семина- рії через що небудь попала в 3-ій розряд, захоче літ чер рез 5 або й більше вступити в Академію. На протязі тих літ, може, вона цілком перемінилась. Невже ж з за того, що кілька літ тому назад в Семинарії порушила, напр.,. дисципліну, закривати їй двері Академії? О.З.Неселовський. Перше бикликали до Академії тільки тих, хто скінчив Семинарію по І-му розряду, потім прийшли до думки, що обмежуватись тільки першим розрядом незручно і тому право на вступ до Академії поширено і на 2-ий роз- ряд. Що до 3-го розряду, то з того розряду ніколи не приймали в Академії, хоч в третій розряд попадали більш з за поводження. Моя думка така, що хто має освіту серед- ньої школи, той може податися до Академії. Проф. Віднов. Як я знаю, можна було попасти в 3-ій розряд не за одно поводження. Буває, що де-які семінаристи користуються ласкою ректора і з за того вони переходять із кляса в клас, не маючи знаній, а потім в 6-му класі попадають в 3-ій розряд. П.Міністр. Зі всього, що було тут зауважено з приводу порушеного питання, я роблю висновок, що цю справу треба відкласти до перегляду статуту академії. 2. Тепер перейдем до видавницької справи. На видавництво Фінансова Комісія дає нам два мільйона гривень. Правда, це мало для такого діла, як видавництво, алеж все ж таки ми маєм де-що для початку. От же перш за все нам треба надрукувати Евангеліє. Почнем друкувати його для церковного вжитку. Позаяк Евангеліе буде читатися по уставу, то воно повинно мати вигляд такий, щоб робило вражіння на присутніх за Службою Божою. Для того Евангеліє повинно бути надруковано на гарному папері, а вже сами Церкви можуть віддати його в відповідну справу. От же нам треба подбати про те, щоб мати папір. Коли ми будем у Київі, то будем печатати Евангеліє слов'янським шрифтом, а тепер, на жаль, ми того зробити не зможемо, бо тут, у Кам'янці, нема слав'янського шрифту. Тому те, щоб друкувати Евангеліє, слов'янським шрифтом, тепер одпадає. Крім Евангелія-церковного, треба нам друкувати ще Евангеліє малого формату. Воно буде призначатися для роздачи козакам, учням, а також для продажу. От все, що до видання Евангелія. Друга справа, яку треба негайно розпочинати, - це справа з молитовником. За зразок для компонування молитовника можна було б взяти галицькі молитовники, в котрих містяться не тільки молитви звичайні, а й цілі Служби. Алеж в Галичині справа з молитовниками стоїть трохи інакше, ніж у нас. У Галичині всі присутні в Церкві приймають участь в Службі, в нас же того нема. Тому нема потреби друкувати в наших молитовниках Служби Божі, а можна буде обмежитися щоденними молитвами, акафістами, молитвами на всякі потреби і т. п. Третє, на що нам належить звернути увагу, - це видан- ня проповідей.Колись проповіді мали місцевий колорит. Так, напр., було в Польщі. Можна не знати, що пропо- відь складена поляком, але ж це почувається з самої про- повіді.У нас того нема.Тому треба подбати про те, доб проповідь була українська, - українська не по мові тіль- ки, а й по змісту. Ми повинні скласти для того зразкові проповіді і друкувати їх наперед, принаймні за місяць. Проповіді будуть виходити як додаток до тижневика. Тижневик буде мати офіційну і неофіційну частини. Офіційна частина буде призначена для публікації рідних розпоряджень влади; там же будуть друкуватися й поста- нови Священного Синоду, так що тижневик буде органом Міністерства Ісповідань і Священного Синоду. В неофі- ційній частині повинно звернути увагу на національне виховання й освідомлення пан-отців. Далі, як буде затверджений закон про Комісію для пе- рекладу Св.Письма і богослужбових книжок, ми повинні негайно приступити до перекладу Апостола і перш за все тих частин його, що читаються в Церкві. по неділях і святах.Нарешті, треба подбати про переклад Псалтиря, а також акафістів Іисусу Солодкому і Пресвятій Діві Марії. От програм найближчого видання. Прот. Липківський. Що до Евангелія, то треба буде пере- реглянути старий переклад його. Позаяк цю справу від- кладати не можна, то треба негайно для цього утворити відповідну Комісію. Проф. Віднов. Мені здається, що думати про видання для церковного вжитку тепер невчасно, бо ми не маємо ні відповідного шрифту, ні паперу, ні фарби. Тому треба обмежитися поки що виданням для загального вжитку, алеж і для того нам коштів не вистачить. В.М.Чехівський. Мені здається , що справу церковного видання нам треба мати на увазі і готовиться до неї, а тим часом треба ввійти в зносини з торговельними мі- сіями, і доручити їм з'ясувати, чи не можна було б дру- кувати за кордоном. П.Міністр приєднується до думки, щоб друкувати Еван- геліе за кордоном, і далі зазначає, І) що треба негайно приступити до видання „Української Церкви-" з додатком проповідей ,2) що на цім тижні в четвер 'де до Винниці прот. Липківський, котрому надається повна ініціатива в ула- штуванні справи друку маленького Евангелія, котре безумовно, не вважаючи ні на що, треба друкувати і 3)що разом з тим треба готовити матеріали для молитовника, для чого на- лежить утворити окрему Комісію. З. П.Міністр . Вже зроблено розпорядження про українізацію діловодства во всіх православних духовних установах. Тепер, як бути с установами неправославними, напр., католицькими. Для мене справа ясна: вони повинні українізуватися.. Таке розпорядження вже написано, алеж я його задержав, позаяк тепер ведуться переговори з поляками і зазначене розпоряд- ження, в разі його видання, могло б зробити на них небажане вражіння. Свящ. Іванчук. Я тої ж гадки, що и п. Міністр: інституції католицькі повинні українізуватися. Але ж, що до задержки розпорядження про те, то я думаю, що ця задержка не змінить відношення поляків до нас. Свящ. Крамаренко. Як би католицьких інституцій було багато, то я намагався б їх українізувати негайно, алеж як їх ма- ло, то, ясно, з огляду на сучасний мент можна було б утри- матися. Проф. Віднов. Я дивлюся на згадані установи не як на такі а як на католицькі. Тому, що як зроблено розпорядження про українізацію для Православної Церкви, де є багато росіян, то нема рації ставити католицькі інституції в упривілейова- не положення, тим більш, що так звані поляки ті ж україн- ці, тільки окатоличені. В.М.Чехівський. Вжито було заходів не проти Православної Церкви на Вкраїні, а проти омосковлення її. Власне тільки боротьба з омосковленням і викликала зазначене розпоряджен- ня. Тому ця боротьба не ставить Православну Церкву на Україні в принижене положення проти католицтва. Що ж тор- кається католицької Церкви, то я вважаю, що як що ця церк- ва провадить полонизацію, то треба вжити заходів, аби таку полонизацію припинити, а як цього нема, то можна зараз не видавати обіжника. Свящ. Іванчук. Можна компромісово полагодити цю справу, а саме, можна внутрішнього діловодства костюла не торкатись, а обмежитися роспорядженням, щоб листування по управлінню, а також метрики велись по українськи. П.Міністр зазначає, що метрики в католиків ведуться на латинській мові. Прот. Липківський. Я гадаю, що треба було б не вимогати, а просити ксендзів, аби вони виполошували свої промови не по польськи , а по українськи. Свящ. Крамаренко зазначає, що треба було б пропонувати, щоб католицькі ксендзизвертались до своєї пастви не по українськи, а по польськи лише там, де більшість парафіян поляки. П.Міністр. От же, чи робити роспорядження про українізацію діловодства в католицьких церковних установах, чи ні, з огляду на політичне становище? В.М.Чехівський . Я принципово проти того, щоб католики з чужої ініціативи вели своє внутрішнє діловодство по українськи. П.Міністр. Хто за те, щоб цю справу відкласти? Подано 4 голоса. - Більшість. 4.П.Міністр . Представники греко-католицької Церкви прохали Губерніяльного Комисара, аби було вжито заходів для відведення їм Церкви. Комисар в цій справі звернувся до Епископа Пімена, а останній відповів Комисарові папером, де е вирази, образливі для католицької Церкви і навіть для галичан з національного боку. Він пише: „Позаяк між Православ'ям вієм і Католицизтом не мається ні догматичної, ні ієрархичної, ні богослужбово-обрядової єдності, зоставлення католикам православної церкви буде з мого боку не тільки образливим для православних християн порушенням церковних канонів, але також поругою святості ісповідаемого мною Православ'я. Свящ. Іванчук оповідає історію цеї справи і пояснює, що галицькі священики, які прибули до Кам'янця, були вирішили не звертатися до римо-католиків. в справі Служби Вржога, а просити собі церкву від православного єпископа. Була послана депутація до Еп. Пімена. Єпископ відразу поставився до нашої справи неприхильно, назвав нас еретиками і дав часовий в Маричинській гімназії, де був шпіталь з заразними. Після цього нам більш нічого не оставалося, як звернутися до римо-католиків. Вот яким способом загнали нас до костюла. Що ж до листа Еп. Пімена, то наші пан-отці зобачили в ньому образу для себе, тай інакше й не можна почувати того листа, коли в ньому епископом зазначається, що віддача нам церкви була б поругою Православія. В.М.Чехівський. Ця справа є наслідок тої політики, яка панувала в Російській Імперії відносно католицтва. Пімен стоїть на тому ж старому грунті. Він повинен ро- зуміти, що стосунки в теперішній час не ті, що були ко- лись, а як він того не хоче розуміти, навіть дозволяє со- бі образу наших братів-галичан, то для нього потрібен суд. На жаль, поки що наш Синод не може притягнути його до сво- го суду. Що ж торкається того, щоб галичане мали церкву, то, може, їм тепер треба звернутися до військової церков- ної влади. П.Міністр. Як Міністр Ісповідань, я звертаюся до п.о. Іванчука передати галицьким священикам, від мене, що я прошу їх вибачити мене, що я не можу в цій справі зробити того, що треба було б. Далі, я такої думки, що п.о. повинні дати епископові Піменові відповідь на його лист і разом з тим винести цю справу на сторінки газет, щоб познайомити з нею все громадянство; я м з свого боку лист Епімена передаю до Св.Синоду. В.М.Чехівський. Здавалось би, що треба радуватись тому, що люде приходять до церкви і хочуть молитися. Епископ, що до галичан, іншої думки. Правда, він може посластися на канони. Але ж канони ті, малі часове значіння і викли- кані вони боротьбою Церкви з ріжними сектами, чого в цій справі нема. П.Міністр. Я думаю, що тут є з боку Епископа зловживання і нешактовність. Ми бачимо, що він пише, що "зоставлен- ня католикам православної церкви було б образливим для православних християн і поругою святости Православля." На що ж він віддав галичанам часовню, котра власне є церква? Прот.Липківський. Я гадаю, що тут не стільки церковна спра- ва, скільки політична: московські прихильники хотять пос- варити нас з галичанами. Що ж до канонів, то і з того боку нема підстав відмовляти галичанам в їх бажанні мати Церкву для Служби Божої. Ми знаєм, що на Гробі Господньому служать представники всіх християнських ісповідань і це не рахується поругою святости. Також і тут, бо антимінс ми рахуєм за Гроб Господень. Н.Міністр-З приводу цеї справи я балакав в Директорії і мені там сказали, що треба передати ЇЇ до Директорії. На мій погляд, греко-католицьке духовенство повинно звернутися з листом до Пімена і до громадянства, а друге треба скласти записку від Синода до Директорії, щоб було дано їм церкву. Я передаю лист Еп.Пімена офіційно Синодовій повідомляю про те Губерніяльного Комисара. Засідання скінчилося о 11 год. дня. Слідуюче засідання призначено на 23 жовтня о 9 год. ранку. Міністр Ісповідань Професор Члени: ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Ісповідань 23 жовтня 1919 року ч.ІЗ. Засідання почалося о 9 год. 25 хв. ранку. Під приводом п. Міністра, проф. І. Огієнка, присутні: Члени: Прот. В.Липківський, Свящ. М.Крамаренко, Проф. Віднов, О.З.Неселовський. Секретар Ради Г.Левицький. П.Міністр. Сьогодня буде поставлено на розгляд питання про школи.Вже нами розглянуто Іо п. законопроекту. Сліду- ючий II-ии пункт читається так: „В Духовних Семінаріях книгозбірні і інтернатське майно ділиться між інститутом і братською школою, перше - по роду книг, друге - по пот- ребі інституту. /Комплект на 120 ч./": Вогословські книж- ки, запевне, переходять до інституту, інші ж - до браць- кої школи, алеж треба, щоб інститут, крім богословських книжок, мав й інші.Тому треба було б, щоб була яка-небудь Комисія для поділу книгозбірні.Що ж до майна, то воно пе- редається на потреби інституту. В законопроекті не заз- начено, хто має ділити майно. От се майно могла б поді- лити кураторська рада, а може тут не зазначать, хто ді- лить це майно? О.З.Неселовський. Справа поділу майна завше стоїть гост- ро. Щоб усунути можливість непорозумінь при розділі семи- нарського майна, я гадав би, що краще було б зазначити, хто провадить розділ.Поділити майно могли б представники рад інститута і брацької школи, котрі потім свою постанову про поділ надіслали б на затвердження. П.Міністр. Значить, все майно Духовної Семінарії поділяєт ся між інститутом і брацькою школою по постанові пред- ставників кураторських ради інститута й школи з затверд- ження Міністра Ісповідань. Всі погоджуються з пропозицією п.Міністра. П.І2: На реформовані хлоп'ячі школи поширюються штати й оклади вищих початкових абоссередніх (§2) шкіл, на дівочі й 4-класні семинарські, перетворені в школи 3-го ступеня - гімназії, або інших середніх - поширюються штати і оклади дівочих громадських гімназій, або держав- них,- і хлоп'ячих державних гімназій. Штати при бурсах пристосовуються до штатів пансіонів при гімназіях і зат- верджуються на загальних підставах. Пункт цей приймається з заміною вираза: „4-класні Семи- нарські"виразом: „4 класи Семинарії". П.ІЗ: Всі особи, що служили по школах духовного відомст- ва, мають бути перезатверджені на своїх посадах. Приймається без змін. П.І4: Потрібні на утримання суми вираховуються на підста- ві одержаних від Міністерства Культів відомостей на за- гальних основах і переносяться до відповідних парагра- фів кошторису Міністерства Народньої Освіти з кошторису Міністерства Культів. О.З.Неселовський. Чи є потрібний цей пункт? Як передають ся школи,то,запевне, кошти їх самі собою переходять. Це ясно і без законa. П. Міністр. Так як з приводу цього пункта? Зовсім його викреслити? Ми повинні мати на увазі, що частина семинарсь- ких класів зостається за Міністерством Ісповідань. Прот.Липківський. Може так: кошти поділяються між інстi- тутом і брацькою школою по згоді Міністра Ісповідань з Міністром Освіти. П.Міністр. Я боюсь, що кошторис Міністерства Ісповідань буде перенесений механічески в кошторис Міністерства Освіти і богословські школи остануться без коштів. Тому, може, так: два старших класа Семінарії утримують- ся на ті кошти, на які вони утримувалися до І-го жовтня 1919 року. В такій редакції 14 п. приймається. Засідання скінчилося в 10 год. Міністр Ісповідань Професор Члени: Секретар Ради Л. Мельник ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 27 жовтня 1919 року N 14. Засідання почалося в 10 год. ранку. Під приводом п. Міністра Ісповідань, професора І.Огієнка, присутні: Члени: Прот. Е.Сінінський, Прот.В.Липківський, Свящ. М.Крамаренко, Проф. Віднов, О.З.Неселовський Секретар Ради Г.Девицький. І. П.МІНІСТР. В січні цього року військовою владою було вивезено із Київа до манастиря Св.Василія в Бучачі, в Галичині, Митрополи- ту Антонія, архієпископа Евлогія, епископа Нікодима та діакона Миколая, але я при тому не було зазначено, на які кошти вони мають там утримуватися. Вони видавали платню манастирю по 300 карб. за чоловіка. Однак, ці гроші не покривали всіх видатків на їх утри- мання в манастирі, крім того,виїжджаючи із Бучача, вони заявили, що гроші, які вони платили, манастир може зарахувати як їх жертв у манастирю. Таким чином манастир остається незадоволений до сей пори. Чині манастир надіслав обрахунок утримання інтернованих вла- дик, в котрому зазначає, що манастирю належить одержати 33600 ко- рон чи, рахуючи по 7 гривень за корону, 235.200 гривень. Як бути з цією справою, позалік тоді, як владики перебували в Бучачі, одна корона коштувала І гривн., а тепер 7 грив? Прот.ЛІПКІВСЬКИЙ. Заплатити треба, що ж до того скільки, це повин- на вирішити Фінансова Комісія. П.МІНІСТР. Можна скласти законопроект на суму, яка зазначена мана- стирем, себ то 235.200 гривень, а Фінансова Комісія повинна обмір- кувати, скільки треба заплатити. 96 2. Прот.Липківському було доручено скласти Комісію, а участь в ній секретаря Консисторії, і вирішити питання про церковні збори. Річ в тому, що в церквах провадяться збори, які при сучаснім стані Вкраїни не мають підстав і які тому треба було б припинити; разом з тим треба було б завести де які нові збори. З цього приводу треба буде вида- ти відповідного обіжника. Прот.Липківським представлена справка, із котрої видно, що в Подільській Духовній Консисторії нині залишається віничкової суми 3610 карб.62 коп., 25% збору на школи епархії 5309 карб.39 коп. і страхового збору 50456 карб. 43 коп., а разом 59376 к. 44 коп. Крім того, в Епархіальному Вівчковому Заводі значиться по- пудного збору з церков на Всеосійський Церковний Собор 86.219 карб. 87 коп. Із зазначених сум звертають на себе увагу гроші, які збира- лись на страхування церковних будинків. Справа страхування повинна надалі провадиться при Міністерстві Ісповідань, тому її треба, щоб гроші ці були переслані до міністерства. Свящ. КРАМАРЕНКО звертає увагу на те, що в свій час було видано за- конна, котрий забороняє пересилати гроші за кордон, через що й гроші, які зібрані на утримання Всеосійського Собору, не повинно висилати до Москви. ПОСТАНОВА. 1) Доручити Комісії під головуванням прот.Липківського представити доклад про те, а/ які церковні збори треба припинити, б/ які нові збори належить завести і в/ що робити з тими грошима, які вже зібрані і залишаються в Консисторіях. 2) Наказати Подільській Духовній Консисторії надіслати до Міністер- ства Ісповідань страхові суми і гроші, які зібрані на утримання Все- російського Церковного Собору. 3) Повідомити Консисторію, що висилка грошей за кордон України буде рахуватися злочинянням, за яке буде притягатися до відповідальності. З.П. МІНІСТР. 14 листопаду відбулися вибори Високої Директорії, а 16 листопаду піднялося повстання проти гетьмана. Таким чином наближають- ся великі роковини, коли Український Нарід самостійно почав боротися за своє істнування. Треба, щоб Священний Синод як-небудь реагував на це. 14 листопада (п'ятниця) свято буде приватне: Директорія збереться на вечірку, 16-го ж (неділя) свято буде загальне. Улаштувати це останнє свято може взяти на себе Кирило-Методіївське Брацтво. Свящ.КРАМАРЕНКО. По до 14 листопада, то я гадав би святкувати цеї день так. Чозак Синод наш невеличкий, то він міг би явиться до Директорії, піднести своє благословіння, висловити по- бажання зі свого боку і помолитися разом з Членами Директорії. Але ж у Директорії нема відповідного помешкання . Тому треба було б запросити Директорію до якої-небудь церкви. Проф.ВІДНОВ.Чамблиза до Директорії церква - це Університетська. П.МІНІСТР. От же запросимо Членів Директорії до Університетської Церкви. Я їх стріну в хлібом-сіллю, а Свящ.Синод з хрестом, потім буде відправлено молебня. Тепер, що до 16-го, то моя думка така . На передодні, сęb-то 15 листопаду повинно відправити у всіх церк- вах урочисту всенощну, а 16 урочисту літургію і молебень з много- літтям Директорії і Управлінню, при чому треба, аби було сказано відповідну промову. Про це Консисторія повинна зробити належне розпорядження духовенству. П.МІНІСТР.В XIV т.Св.Зак. з статті ( 25 ), в котрій перелічені дні, які треба святкувати. Але ж там поміж святами, які там заз- начені, є такі, які нам нема рачії святкувати, а з другого боку нема таких свят, які на Вкраїні святкувати треба було б. Тому треба скласти законопроект про свята. Я пропоную доручити цю справу проф.Віднову. Ухвалюється. 5.П.МІНІСТР. Нами був розглянутий законопроект про передачу духов- них шкіл до Міністерства Освіти. В ньому зроблені де-які поправки. Тепер треба розглянути його другий раз спільно з представниками духовенства і шкіл. Я гадаю, що це можна буде зробити в засіданні, яке має бути в четвер, 30 жовтня, о 9 год.ранку. Ухвалюється. 6. П.МІНІСТР: Далі чергова справа - це улаштувать 5 і 6 класи Семінарії, які не переходять до "міністерства Освіти і залишаються у нас. Ці класи повинні випускати п.о.українців і тому треба обов"язково завести в них викладання українознавства В зазначених класах повинні учить українську мову, українське письменство, істо- рію Вкраїни, історію української Церкви і нарошті треба звернути увагу на гомілетику, яка повинна бути на українськім ґрунті. 4.Міністр читає доклад свящ.Крамаренко з приводу цього. Проф.ВІДНОВ. З приводу цього докладу зазначаю, що число лекцій по українознавству можна збільшити, зниживши число лекцій росколу, викладати який не має підстав, і зменшивши число лекцій гомілетики. Свящ.КРАМАРЕНКО звертає увагу на те, що не відкладаючи треба приступити до виробки програму і планів інституту, позаяк по-тенерніш пламам можна буде викладати не більше 2 років; крім того, треба буде, як найскорше, скласти нові підручники з огляду на те, що істнуючі підручники не відповідають новим завданням школи і тому обмежитися перекладом їх неможливо. Згідно пропозиції п. Міністра на священика КРАМАРЕНКА покладається скласти росклад лекцій. 7. П.МІНІСТР зазначає, що, згідно з розпорядженням Міністерства, по всіх церквах з 24-го цього жовтня повинна була бути заведена українська вимова слов"янського тексту Служби Вожої; цей строк вже пройшов, але єпископом Ціменом нічого не зроблено в цій справі і тому п.Міністр гадає передати згадану справу Священному Синоду. 8.П.МІНІСТР зазначає, що вже є складена ніла низка законопроектів : проект основних законів про віру, статут Міністерства Ісповідань, статут Священного Синоду, устав парафіяльний , проект про єпархіяльну владу. Ці законопроекти потрібують попереднього розгляду з тим, щоб потім всіх їх внести на затвердження вищої влади. Для такого розгляду постановлено збиратися щоденно, а саме : в понеділок і четвер о 9 год. ранку ,вівторок, середу і пятницю з 5 до 8 вечора , в суботу - з 4 до 6 годин вечора і в неділю о II годині ранку. Засідання скінчилося в ІІ½ год. дня. МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР ЧЛЕНИ: Г. Левицький ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 28 жовтня 1919 р. М. 15. Засідання почалося о 5½ год . вечора. Під приводом п. Міністра Ісповідань, проф. І.Огієнка, присутні: Члени: Прот.Е.Сіпінський, Прот.В.Липківський, Свящ.М.Крамаренко, Проф.Віднов, О.З.Неселовський, Секретар Ради Г.Левинький. П. МІНІСТР. Неряд намі стоїть велике питання про церковне управ- ління на Україні. Вся наша робота буде проходити, доки не буде збудовано зазначеного управління в українському напрямку. Це управління повинно відповідати нашому національному устрою і зав- данням. Я собі уявляю майбутнє церковне управління так. Перш за все на Україні повинна бути воля віри, що ж до органів управління, то тут, за відсутністю в нас традиції, треба мати на увазі той зра- зок, який дає нам боратий досвідом Захід. На чолі церковного управління стоїть Всеукраїнський Церквний Собор, але ж він збирається один раз на три роки. Тому, як по- стійний орган управління, залишаються, з одного боку, Міністер- ство Ісповідань, з другого - Священний Синод. Треба, значить, з'ясувати, які функції належать Міністерству, а які - Синоду. От нам її треба мати на увазі, як ця справа поставлена за кор- доном. Там вже є певний поділ праці, у нас ж поки що в зазна- ченим відношенні досвіду нема. Російський Священний Синод ба- зувався на тому, що в Росії Міністерства Ісповідань не було. Тому всіма справами Церкви відав Священний Синод лише під дог- лядом Обер-Прокурора. У нас же є окреме Міністерство Іспові- дань. Тому є можливість і необхідність поділу праці між Синодом і названим Міністерством. Як той поділ перевести, щоб ні Синод не захватував того, що він не повинен брати, ні Міністерство не втручалося б та, що не належить до його відома? Щоб уникнути в майбутньому непорозумінь між Синодом і Міністерством, треба в справі розмежування обсягу їх відома, керуватися тим, що підказують обставини і досвід Заходу. Згідно цьому довіду діла віри, богослуження і суду повинні належать до Свящ. Синоду, всі ж інші діла - до Міністерства. Ісповідань. От мої уваги, що до Вищого Церковного Управління. Далі йде Епархіальне управління. На Московським Соборі це питання вирішено досить правильно, і я думаю, що в справі організації управління Епархіального, нам треба виходить з того, що там вироблено. На чолі Епархіального управління стоїть, вкупі з архієреєм, епархіальне зібрання. і воно вже вибирає постійний орган управління - Епархіальну Церковну Раду. Відношення між епархіальним зібранням і епархіальною Радою такі ж, як між Церковним Собором і Синодом. Влада єпископська обмежується справами віри, богослуження та суду, всі ж інші справи належать до Церковної Ради. Далі йде питання, чи завести повітові управління, чи благочинничеські управління.. Література висловлюється за благочинничеські управління. Воно складається із представників парафій. Постійне управління належить благочинничеській Ради.. Що до парафії, то повинні бути зібрання парафіян і парафіяльна Рада.- От же загальні риси церковного управління. Як ми підемо в своїй роботі? Чи безпосереднье приступимо до розгляду виготованих проектів управління, чи, може, хто хоче висловитися взагалі по питанню? Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Перше, ніж приступити до обговорення конкретних думок відносно упорядкування церковного управління, важко було б обміркувати це питання з загального боку. Я хотів би заагачити, що нам перше треба з'ясувати, які повинні бути взаємовідносини між Синодом і державними інституціями. Нам треба бути обережними в цій справі. Хиба в відношеннях Церкви і Держави в Росії була в тим, що Держава дуже опікувала Церкву. Хоч Церква рахувалась нібито "господствуючою", а на ділі було зовсім інакше. Навпаки "господствуючими" були другі Церкви . Католицька Церква, Лютеранська, роскольники, штундисти керували самі собою, а Православною Церквою керувала Держава. Поб зібратися для обговорення і вирішення своїх-церковних-діл, інос- лавні не просили ні в кого дозволу. Штунлисти зібрались, католики зібрались, а православні зібратися не могли. От же нам треба обмір- кувати питання, як нам поставити Православну Церкву в Державі, щоб вона була "господствуючою" не на словах тільки.Чам треба болтися, як би опікою над церковним життям нам не задушить не життя. Я ще хотів це з одно додати, а саме відносно розпорядження церковним майном. От же ми повинні зазначити, що не можна сказати, ніби то Церква не має з ніяких прав на майно. Ми бачили, що і в Росії Церква не була юридичною особою, проте це не перешкоджало їй мати "имущество", тіль- ки, що до того "имущества", вона була поставлена в ненормальні умови. П.МІНІСТР. З більшостю того , що сказав о. Василій, я погоджуюсь, але ж що тепер ми маємо робить, коли вся Церква проти нас? Я балакаю тільки про сьогоднішню Церкву. Де наша Церква? Я її не бачу, я бачу Церкву тільки таку, що йде проти нас, а не за нас. Раші думки йдуть по шляху відокремлення Церкви від Держави, але ж ставати на цей шлях поки то рано. Я стою лише на державнім грунті. Церква, яку ми маєм, не помагає нам. Вона не виявляє своєї самодіяльности на користь Українській Державі. Ми утворили Синод, а чи істнуе у нас Синод і чи буде він? - для мене питання велике.От же то, що ми витворюєм, - це тільки тимчасове, а потім буде знесено. Коли треба буде дать воду тій Церкві, де буде порядкувати о. Василій, я підпишусь обома руками, а де Дімен - ніколи. Що до майна, то Ви хочете, щоб юридич- ною особою була Церква, а я гадаю, що такою особою повинна бути парафія. Що торкається розпорядження майном, це повинно йти до пара- фії, а далі до Міністерства Ісповідань. Я удруге кажу : на той статут, який ми розглянемо,, я дивлюсь, як на тимчасовий. Прийняти його нам необхідно, бо поки ми керуємся ста- рими законами, нас саботують. Що пройшов рік і нічого не зроблено в цій справі, я вважаю найбільшою помилкою Міністерства Ісповідань. От я тільки з цього боку підхожу до цього питання і,як Міністр і оборонець державних інтересів Церкви, я констатую, що тільки при на- ціональній Церкві ми будем мати національну Державу. О.З.НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Я гадаю, що як приступим до вироблення загально- го статуту, то перш питаання, яке виникне перед нами, є питання про канони. Ви зазначаєте, що Синод повинен відати справи віри і бого- служення , канони і всі справи господарчі відносить до епископів. Тем і що до суду: Що торкається церковно-державних установ, то вони, як утворені державною владою, можуть бути і скасовані державною владою. Що ж до втручання в церковні діла Держави, то це втручання хоч і розглядувалось як небажане , алеє сама Церква його хотіла. Проф.ВІДНОВ. Мені здається, що ми не повинні задаватися глибокими принциповими питаннями, а як дивитися на справу з практичного боку, то ми повинні сказати, що Держава може все зробити, а Церква без Держави не може нічого робити. Ми боремся за утворення нашої на- ціональної Церкви. Як ми поведем по боротьбу шляхом церковним, себ то шляхом самоліяльності, то ми нічого не осягнемо, позаак ду- ховенство наше придушене і до самодіяльности не здатне. Ставши на згаданий шлях, ми дали б тільки зброю в руки наших ворогів. Треба вибити грунт з під ніг наших ворогів і ми самн вибити цей ґрунт сво- єю самодіяльністю не можемо . Через те, що в сучасний мент ми по- винні спиратися на Державу. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Мені здається, що ґрунт, на якому ми стоїмо, досить не твердий. Що есть Церква в теперішнім "II" устрії? Це епископи та духовенство. Їх треба повалити, але ж цього не мож- на зробити статутами. Вони статутів не бояться. Епископ не есть Церква, а єсть досить таке, що нам накинуто Державою і що належить знищити. От і треба звернутися в нашій справі до Держави, бо мені здається, що Пімен не злякається ніяких статутів, він злякається тільки тюрми. Що ж то за Церква, про котру я говорю? Це не дуть ро- сійський клерикалізм, а той самий народ, де не повинно бути ні царя, ні патріарха, це - український народ. Ви, наприклад, кажете, що трудно завести вимови, і ніякими наказами "II"Ви не заведете. Вона заведеться сама собою, коли Ви дасте можливість виявити себе народу українському. А для того треба все те, що накинуто держав- ним устрієм російським, зняти також державним устрієм. Проф.ВІДНОВ. Я не розумію, чого Ви хочете. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Я теї думки, що єдиний спосіб утворити українсь- ку Церкву є способ християнського життя. Проф. ВІДНОВ. У всякім разі Ви своєю самодіяльністю без Держави нічого не зробите. Прот. ЛИНКІВСЬКИЙ. Нехай Держава дасть нам змогу виявити самодіяль-ність. П. МІНІСТР. Дуже здорову думку дав п. Песеловський. Він сказав, що треба мати на увазі канони. Я бояся зачіпати канони і не збі-раюся їх руйнувати. Цього цілком не потрібно, коли він перекладається. Канони перекладали, коли треба було їх перекласти, і при цьому в них багато толковали не так, як треба. У мене єсть сила фактів, котрі доводять, що й Синод тлумачив їх по своєму. Ми канонів не ламаєм, але ж треба пристосувати їх до життя, це ясно. До до о. Василія, то Ви гадаєте, що як ми складемо статут, то ми вдарили по Українській Церкві. Але ж де тая Церква? Далі, Ви казали про епископат. Або ж у нас в цім з Вами не одна думка? Хіба кано-нами дано єпископові все? Ви проти статутів, але ж єпископи вихо-вані статутами і відносяться до статутів з повагою. Ми не може-мо завести свого парафіяльного життя, - дайте статут і Ви збачи-те, як те життя народиться. Ми не можем завести українізації Церкви. Ви скажете, що Антоній дав служити українською мовою. Але ж він дав для того тільки одну церкву, а з другого боку він позволив правити не мовою, а лише вимовою.- От же я стою за те, щоб було складено статуті і тоді кожен буде знати, що йому ро-бити і за що він відповідає. Прот. СІЦИНСЬКИЙ. Мені здається, що думка о. Василія така: треба знищити все старе, а нове само народиться. Але ж тепер не перші дні християнства, коли все християнське заводилося як нове. Нині, як що ми скасуєм все старе, то залишиться одна руїна. Так стало-ся з Російською Державою. Як Керенський сказав, що треба нищити всі статути, Держава развалилась Ріжниця лише в тім, що перше йшла революція Держави, а тепер революція Церкви. Що до відношен-ня Церкви і Держави, то мені здається , що відношення ці можуть бути (найкращими): Церква і Держава можуть допомагати одна одній. Свящ. КРАМАРЕНКО. Мене дивує, що Церкву ставлять навпротив Держави і навпаки. Справа в тім, що питання про Українську Церкву виник-ло в з"вязку з українською державністю. Через це бояться чого-небудь непевного для Церкви з боку Держави не слід. Далі, навряд чи мала купка діячів церковних поведе справу краю, ніж державні діячі. Це можна також негативно ставиться до статутів. Ап. Навел казав, що поки не було закона, то не було й гріха. От же статути й виявляють гріхи, а щоб цих гріхів не було, держава й повинна стежити, щоб статути не порушувалися. З другого боку. Коли ми будемо боятись контролю держави, то не можна й надіятися на державу, на те, щоб вона нам допомогала. Ну, далі, до думки, яку висловив о 0.3.Неселовський, то я з нею не погоджуюсь. Він посилається на канони, котрі поширюють владу єпископа і на майно Церкви. Але ж надавати владу єпископові над майном церковним не слід. Треба знати, до якого віку правило це відноситься. Може до того віку, коли Церква жила окремим життям од Держави, коли єпископ тому був цілком з народом. Тепер не те. Я підкреслюю, що майно належить до парафії і ніякий єпископ без парафії роспоряжатися не може. Я гадаю, чи не можна було б утворити статут для майбутньої сутно-української Церкви і додати примітку що до сучасного положення її. Прот.СЦІНСЬКИЙ. Теперішнє життя вимагає багато нового. Як же то нове здійснити? Статут і переведе його в життя. П.МІНІСТР. Я статутам не придаю нього значення, що вони дадуть все, але ж вони все ж таки будуть регуляторами церковного життя. До сей пори Держава давила Церкву, але я думаю, що ця Церква була не українська. Українська Держава дасть все Українській Церкві. Що ж до канонів, то мені здається,, що в них є багатенько такого, від чого життя одійшло. Ми нічого не маємо в канонах, але ж в них самим життям відкинуто, то й ми повинні відкинути. Тому я гадаю, що канони треба переглянути. - Мої висновки такі : виявилося, що не в статутах діло, а в реальній політиці, котра робить усе; друге - кожна держава повинна мати певні норми: таких норм у нас поки ще нема і я не знаю, що робить. Як будуть видані статути, боротьба з тими, що шкодять в справі нашої Церкви, буде значно облегчена. От же, звертаючись до того, що тут було висловлено, я бачу, що більшість за те, щоб виробити статути, які будуть мати лише тимчасове значення. В мене є проект Основних законів, статут Чиноду, статут Міністерства Ісповідань, проект управління епархії, про епархіяльного архієрея, епархіяльні зібрання, устав парафіяльний. План роботи повинен бути такий: ми обміркуєм кожний проект і передаємо його до Комісії, котра розгляне його і поверне нам; після того ми подаємо на затвердження, але не окремо кожний проект, а всі разом. Далі п. Міністр пропонує розглянути законопроект Основних законів про віру і читає цей законопроект. Після обговорення кожного пункта законопроекта, переставляються п. 4 і 5 один на місце другого і голосується пропозиція прот. Липківського додати до статті про те, що в управлінні церковним Верховна Влада діє через Міністерство Ісповідань і Український Священний Синод, нею установлений "слова: до Всеукраїнського Церковного Собору." П.Міністр питає: Хто за добавку? Подано 1 голос. Хто проти добавки? Подано 5 голосів. Після цього весь законопроект приймається в такім вигляді: I. В Українській Народній Республіці кожному громадянинові і кожній громаді вільно ісповідувати віру, яку вони бажають, і вільно публічно виконувати обов'язки своєї віри. 2. Первенствуючею в Українській Народній Республіці вірою єсть віра більшості населення України - Християнська Православна Каолицька віра Східного ісповідання. 3. Верховна Влада Української Народньої Республіки не може ісповідувати ніякої іншої віри, крім Православної. 4. Українська Православна Церква є автокефальна, ні від якої іншої Церкви незалежна. 5. В Управлінню Церковним Верховна Влада діє через Міністерство Ісповідань і Український Священний Синод, нею установлений. Засідання скінчилося о 9 год. вечора. Міністр Ісповідань Професор Членн: Г. Левицький Протокол Спільного засідання Ради Міністра Ісповідань і Священного Синоду 29 жовтня 1919 року №16. Засідання почалося о 5 1/2 годин вечора Під приводом п.Міністра Ісповідань проф. І.Огієнка присутні Члени Ради Св.Синоду прот. є.Сіцінський прот. В.Липківський свящ. М.Крамаренко проф. В.Віднов Члени Ради: - О.З.Неселовський П.Мороз П.Міністр. Я маю багато матеріялів що до епископа Пімена. Сьогоднішне засідання буде присвячено розгляду цих матеріялів. Відносини до еп. Пімена з мого боку були толерантні і інтелігентні, я йому завше виявляв шану, але ж його боку я не бачив прихільності до спільної роботи. Про свідчать документи, які ми зараз обміряємо, а потім Свящ. Синод по ним зробить своїй постанову. Ось матеріял що до державної мови Ми бачимо "удостовбреніе", видане 12 "июля 1919 года" иподіаконові Ровеворовичу за підписом Епископа Пімена, писане російською мовою, крім цього, під сим "удостовбреніем" печатка з російським ордом. Від Пімена печатку Міністерство відібрало, але ж нової печатки з ознаками Української Держави він не завів до сей пори. Єсть й інші документи, котрі свідчать про те, що Епископ Пімен не звертає уваги на державну мову. Напр., він до сей пори не відповів на запитання Міністерства про роспорядження, які він повинен був зробити за приводу наказа про українську вимову богослужбового тексту. З приводу других наказів "інстерства / від 15 січня, 12 та 20 серпня біжучого року/ Еп.Пімен, надсилалючи копії обіжників Подільської Духовної Консисторії, від 10 жовтня пише, що " через сучасні державні обставини, зроблену ще починаючи з грудня минулого року надзвичайну колотечу в нашій Українській "народній Республіці", а разом з тим через перерву сливє усяких поштово-телеграфних зносин та звязків навіть з повітами, та через неполагодження поштових зносин до цього часу, дуже трудно робить загальні роспорядження по всій епархії, а ще трудніш бути певним, що наші роспорядження своєчасно доходять до своїх місць, одержуються адресатами і виконуються по належному". Що ж до того, що зроблено Еп.Піменом по вищезазначеним наказам Міністерства, то з надісланих обіжників Духовної Консисторії видно, що він поставився до цих наказів цілком пасивно, не виявивши в належній мірі свого особистого відношення до них. Я таким чином констатую, що справу з державною мовою Еп. Пімен саботує, Далі- діло про утворення української парафії в Кам'янці. Я звертався до Еп. Пімена двічі-листовною і на словах, а він арбив з цієї справи заколот. Він наказав, аби п. отці звернулись в промову до парафіян, щоб вони не віддавали церкви для української парафії. У мене є відомості, що п.-отці такий наказ виконали. Настоятель Олександро-Невської Церкви був мною викликаний і підкреслив, що, звертачись до парафіян з про- мовою в цій справі, він не свою воду творив, а мав наказ від Епископа Були відомості і про Георгіївську Церкву, адже настоятель цієї Церкви казав, що в нього промови не було. В цій справі в мене були зносини з Ліменом, він міг би порозумітись зі мною, адже він волів краще зробити те, про що я розказував. Він мені 23 вересня по цій справі писав: "Мене дуже дивує, що в м. Кам'янці, де вся моя паства складається з православ- них українців, могли знайтись серед останки такі особи, котрі не знаючи до якої парафії вони належать, рішили шукати для себе храма, звернулись звоїм сумнівом ні до сосідів своїх та сожителів, також ні до кого- мисцевого духовенства, але безпосередньо до Вас, яко Міністра Ісповідань. Місто Кам'янець, як і всяке місто, розділюється на кілька парафій і кожна частина міста входить в склад тієї чи іншої парафії так, що кож- ний православний житель м. Кам'янця не тільки домовласник, но і кварти- рант, і навіть кожний приїжджий турист вступає по місцю мешкання в склад повсякчасних, або тимчасових парафіян тієї чи другої церкви, причет кот- рої обовязується виконувати для нього всі християнські треби......... " Що сказано за жителів м. Кам'янця, те простягається і на біженців та осіб, евакуованих з Київа. Православним біженцям і евакуованим особам могла би бути оддана в менш показаних і другорядних церквів міста, ли- шень в тім разі, коли б дітбіженці виявились не славянської крови і зов- сім. не розуміючи нашої богослужебної мови, як то, наприклад: греки, гру- занини ,румуни, араби та инш. Меж тим тимчасові виходці з Київа належать до тієї самої нації, до якої належить і православне населення м.Кам'ян- ця, и мають ту ж богослужебну мову, яка вчувається і в храмах Поділля. З приводу свого домагання Київських виходців на одібрання якого-небудь окремного храму не можуть бути визнані докладними, тим більш, що такий замір одкремитись від решти православно-українського населення перечить ідеї і завданням православної Церкви........... Виклав перед Вами мої міркування з приводу незвичайного бажання київських біженців одібра- ти в своє розпорядження одну з найголовніших церквів м.Кам'янця, я усе таки лічив необхідним передати питання за доручення вищезгаданим біжен- цям Катедрального собору на обговорювання всіх причетів та парафіян м. Кам'янця, а потім наближаючогося з "Зада духовенства та мирян, питання ж за Олександро-Невську Церкву на обговорювання її причета та парафіян"... Еп. Пімен, як бачимо, пише, що е намір ніби -то "одібрати" церкву. Це сло- во появилось тут, мабуть, через те, що так переклали йому слово "одержати", яке є в моєму відношенні. От же, коли до нього звернулись ласкаво, він одповів саботажем і навіть скликає всіх пан-отців і парафіян, себ-то бун- тую проти Держави. Третя справа про поминання патріарха Тихона. Йому пи- сали, щоб він припинив це поминання, а йому байдуже і він продовжує по- минати патріарха прилюдно . Далі справа, що торкається Кирило-Методівсь- кого Братства. Як би не ставиться до цього Братства , алеж писать про нього так, як пише Еп.Пімен ,е цілком не по-святительські.. Какое-то Камянецькое Кирило-Меодіевское Братство, пише Еп.Пімен 23 серпня ц.р. об'явило на сегодняшнее число/22августа/ в третій или четвертий раз общее собрание своих членов для рѣшенія каких то важних вопросов цер- ковных.Согласно Положенію о церковных Братствах, изданному 8 мая 1864г. и доселѣ нимъ не отмѣненному, Братства утверждаются не иначе, как с "Благословенія і утверждения Епархіальнаго Архіерея." А так как Камя- нецьке Кирилло-Меодіевское Братство возникло и рѣшается дѣйствоватьъ без утвердженія и благословенія своего Епархіальнаго Архіерея, то оно не может считаться ни церковным, ни законным Братством, а есть только самовольная сходка "имущих ревность не по разуму"людей, берущихся не за свое дѣло. По 18 же правилу IV Вселенскаго Собора и по 34 правилу VI Вселенска- го Собора,,аше нєкіи клирики, или монахи усмотрены будуть вступающими в соумышленія или скопища, или строящими ковы епископам или соклири- кам, совсѣм да низвергаются со своего стелени".В виду сего Консисторія объявит священно-церковно-служителям Подольской Епархіи, в особенности же г.Каменца, чтоби они немедленно вышли из состава самовольнаго Бра- тства, с предупреждением, что в случаѣ неисполненія сего предписанія, они будут отрѣшены мною от своих мѣст в запрещеніем в священнослуженіи, как церковные мятежники." Писано занадто сильно. Від Святителя можна було б сподіватись,що він инакше полагодить цю справу. Далі ми бачимо. що за Еп.Пімена вступаються якісъ особи. Почали шириться чутки про усу- нення Пімена і от Духовна Консисторія, навіть з представником Держави- секретарем, пише до Міністерства Культів від 5 вересня ч.13533:" За останні часи до Подольської Духовної Консисторії, з почувтям особливо- тривоги, стали звертатися православні мешканці м. Кам'янця з запитання ним, чи дійсно в м. Кам"янці з'явилась нова організація, яка, між ин- шим, має на меті домогатися усуунення з Подилля Преосвященного Пімена, Епіскопа Подільського та Браславського, яко не природнього українця. Стрівожена рядом таких запитань, які можуть підняти законот в нашій Вітчизні-Україні, законот однаково небезпечний і для Церкви і для Дер- жави в теперешній перехідний час, Подільська Духовна Консисторія не може пройти мовчанням цих запитань, особливо нині, коли чутки про несприят- ливий для Преосвященного Пімена акт, учинений ідною з організацій м. Кам"янця, став підтверджуватися. 1. Православна Церква завжди була в доброму союзі з Державою, і цей союз був сприятливий для обох. Боротьби поміж Церквою та Державою, за перевагу, історія Української Церкви не знає. 2. На чолі Подільської Православної Церкви, як церкви краєвої, в те- перешні часи знаходиться Епіскоп Цімен. Не вважаючи на те, що він не є прирождений українець, Преосвященний Пі- мен завжди виявляв щиру прихильність до нашої Вітчизни - України, зав- жди служив ій і служить в усієї своєї богатирської сили. Року 1918 Православній Українській Церкві повернено виборче право, що до Епіско- пів, яке завжди Православній Церкві належало, але яке протягом кіль- ких віків було під сем'ю печатями. Преосвященний Пімен 'з'явився пер- повибранцем на посади Керуючого Епископа Поділля. Величезна більшість православного населення Поділля взагалі, і м. Кам'янця в"окрема, оці- нило по заслузі свого Архіпастиря. Преосвященний Епископа Пімена і нині заявляє, що розлучитися з ним не може. Наскільки цінні персональ- на вдачі та висока вартість Преосвященого Пімена, яко Архіпастиря та керовника, доволи виявляється з того, що на Українським Церковним Со- борів м. Київові, де було чимало ясних зорь в особах православних Архи- пастирів, Преосвященний Пімен осягав ідно а перших місць, яко предсіда- тель сього Собору. Не велика кількість супротивників Преосвященного Пімена, як хочеться вірити, це супротивники через сумне непорозуміння. Вони звертають увагу на те, що Преосвященний Пімен до сього часу не зробив могутнього роспорядження про повсюдне виконання церковних служб на українській мові. Такого роспорядження Преосвященний Пімен не міг зробить, позалік се було б перевищенням його влади: богослужебна мова може бути установлена тілько на Українськім Церковним Соборі. Не видаючи роспорядження про українізацію церковних служб в вищезаз наченому розумінні, Преосвященний Пімен завжди дозволяв православному духовництву і навіть цивільним особам церковні промови / проповіді / на українській мові, при тому в Головнім Соборі м.Кам'янця і в своїй присутності, і нікому не забороняв вживати т.з. українську фонетику при виконанні церковних служб. Коли ж православні пастири м.Кам'янця, зробивши кілька спроб, перестали говорити промови на українській мові, то вони зробили це, звернувши увагу на прохання слухачів. . 3. В найближчих до Поділля Епархіях України, як-то:Київській,Волинсь- кій та Херсонській нині немає самостійних керуючих Архієреїв, посади їх займають вікарії. Преосвященний Пімен є однісеньким керуючим Епископом на всій південно-західній Україні. З огляду на все вищезазначене, і відповідно ст. 19 " Устава Духовних Консисторій", Подільська Духовна Консисторія, залишаючись вірною запо- вітам Православної церкви та через любов до Батьківщини-України, виз- нає своїм священним обов'язком клопотатися перед Міністерством Культів і прохати його звернутись до благовірного Вищого Уряду Богохранимої та Боголюбивої Української Народньої Республіки, аби Преосвященного Пімена яко Епископа, єдиного з керуючих самостійно на території півден- но-західньої України, і яко народнього вибранця, було залишено на поса- ді Архипастирської його служби на Поділлі:від сього залежить мир Церк- ви, цього вимагає добре майбутнє нашої Батьківщини-України, переживаю- чої допіру тяжкі часи свого відродження; про се прохать православні Братства, та православне населення м. Кам'янця." От же такі акти є акти давлення Пімена на підвладних йому осіб. Міністерство Внутрішніх Справ сповіщає/ що іде сильна агитація за епи- скопа. Не буду спинятися на других документах в цій справі; додам тіль- ки,що коли Пімен поїхав по візитачі приходів, Губерніальний Комисар пропонував йому повернутися до Кам'янця, але ж він не послухав, і про- сив не перешкоджати Йому виконувати свої єпископські обов'язки. Тоді я зі свого боку "радив" йому вернутися, він і на це не звернув уваги. Це було в суботу, а Пімен приїхав до Кам'янця з єпархії тільки в понеділок. Далі йде Синод. Була думка, щоб місцевий епископ увійшов в склад Синоду. На повідомлення про це Пімен прислав мені від 14 жовтня ч. 2333 таку відповідь: „Сознание великой нравственной отъятственности перед Богом и юридической перед каноническим собором ієрархов православной Церкви побуждает меня отклонить от себя выпавшую на мою долю часть присутствования в том Украинском Священном Синодѣ, в заседанія кего я приглашаюсь Вашим отношеніем от 13 жовтня сего года за № 2199. Прибыть в Университетскую Церковь к молебню не могу." Пімен таким чином зрікся від участі в Свящ.Синоді. Ця справа була обміркована в першому засіданні Синода і було вирішено послати до Пімена депутацію, яка повинна була зазначити йому, що, відмовляючись від допомоги Синодові в його праці, він діє не папастирські. Депутація в складі членів Синоду протоїерея Сіціньского, євщ.Крамаренка і професора Віднова булав Пімена і крім того, що устно з'ясувала йому справу, подала це листовну заявку. Пімен нашою заявку дав таку відповідь прот.Сіціньскому від, 20 октября 1919 г." № 2551:"На колективное заявление Ваше, от 15 октября сего 1919 г., подписанное совместно с священником Макаріем Крамаренко и профессором В.Відновым, поставляю для себя долгом вжливости дать Вам нижеслѣдующія разъясненія. Несмотря на то, что в первом своем засѣданіи, имевшем мѣсто 14 октября, "Вы одобрили, "що право на головування належить" мнѣ и потому сочли необходимым просить меня не одмовитися од обовязків члена Священного Синоду Української Автокефальної Церкви" і "благословити його роботу", я тѣм не менше могу отнестисть ко всему этому только отрицательно. Чтобы преподать благословеніе дѣйствительно Автокефальному Синоду, для этого нужно быть, если не Вселенским, то по крайней мѣрѣ автокефальным же патріархом, а не простим епархіяльным архіереем, каковым являетсяся моя мѣрность. Если же Синод, именуя себя Автокефальним, в дѣйствительности не обладает никакою автокефалією, то преподанное епархіяльным епископом благословеніе такому Синоду не только не сообшит послѣднему прав автокефалії, но и самого архіерея поставить, если не в печальное положение матежника, то во всяком случаѣ в смѣшное положение невѣжественнаго профанна. Права автокефалии приобрѣтаются тою или иную поместною Церковію не путем узурпації й не посредством односторонняго акта гражданского Правительства. Автокефалія добровольно исходит, как священный дар, от того патріарха, от коего новая помѣстная Церковь, не расторгал духовных уз, выдѣля- ется в самостоятельную единицу. Кроме того, на признание автокефалии требуется согласие и всех прочих православных патриархов и представителей автокефальных Церквей. Так всегда было и будет в православной христианской Церкви. Так до сих пор приобретали себя правильную, законную и действительную автокефалию все самостоятельные поместные Церкви. О неканоническом характере и безавторитетности учрежденного Синода я предупреждал еще в своей докладной записке от 18 сентября Ясновельможного Пана Головного Атамана и в личной беседе 23 сентября Нана Министра Исповеданий. Каким бы громким названием не именовали свое собрание два протоиерея, три священника и один университетский профессор, они не имеют рвшительного никакого авторитета в глазах 30 архиерееов православной Украины и десятков тысяч благо и чёрного духовенства. Даже если бы в состав этого собрания вошли, по Вожю получению, один из архиереев, как, напр., Екатеринославский епископ Агапит, то и он, как не имющий рвшительного никаких полномочий ни от поместного Украинского собора, ни от сонма архипастырей, не в силах придать этому собранию какого-либо авторитета. Тым более не могу придать такого авторитета вашему собранию я, приглашаемый Вами лишь временно, впёд до принятия архиепископа Агапита, от коего я не получил никаких известий ни о том, согласен ли он на присутствование в новоучрежденном Синоди, ни о том, желателен ли я ему в качестве его заместителя. Усердно молю Пастыреначальника Христа, да дарует он Вам дух смирения и послушания Его Святой,Соборной. и Апостольской Церкви и да отвратит Вас грядущее на Вас грозное прещение преемников апостольского служения - иерархов православной кафолической Церкви." Я дали прохав еп.Пімена, аби всякі призначення і переміщення осіб, які не родились на Вкраїні, провадились тільки в порозумінні зі мною. На це еп.Пімен надислав до мене таке відношення від 20. жовтня ч.2552: На відношення Ваше від 7 жовтня цього 1919 р. № 2127, маю за честь по "відомити Вас, що призначення та висвячення священнослужителів, відповідно канонам православної Церкви, залежить виключно від епархіального Епископа без втручання мирських начальників, через те що від кандидатів на священні ступні вимагається, аби у них "усморовни були вбра, благо нравіе, постониство и кротость" /10 Сард./, а не випадкове роздження у тім чи іншим місці, і через те, що кожне втручання світської влади в призначення клириків робит, по 30 пр. Ап. і 3 пр. УП Вс.соб., таке призначення не дійсним. А через це і вимагання Ваше, " аби всякі призначення і переміщення на осіб, які не родились на Україні, провадились з дня одержання сього тілки в порозумінні з Вами", не може бути виконано, як антikanоничне. В інтересах же Правительства Української Держави, я не назначаю в в останнє время на парахвіяльні посади осіб, котрі не знають українсь- кої мови." З приводу мого наказа про українізацію вимови богослужбового слов'янського тексту, еп. Пімен відповів цілим трактатом, де доводить, що московської вимови цього тексту нема, а есть лише виговір слов'янський. Я читати цього писання Німена не буду, а лише зазначу де - які місця й вирази, яких не можна було б сподіватись від смиренного пастиря. Після прозвіб вибачить йому, що він пише на цей раз не на державній, а на російській мові, позаяк не має перекладчика, і звернувши увагу на те, що " во всѣх православных славянских землях богослуженіе издрев- ле совершается на церковно-славянском языкъ, который однако дорог и добрезен, как русскому человку, так и сербу, и буковинцу, и даже болгарину, порвавшему не столь давно живую и священную связь с Вселенскою Церковью" і що "церковно-славянских языкъ не два, не три, а толь- ко один, и произношеній он имвет не множество, а лишь одно," котре „не есть какая-то московская вымова, а есть исключительная и специальная особенность церковно-богослужебного языка", Еп.Пімен зазначає, що против естественной, непроизвольной, народно-украинской вымовы никто не боролся, ибо не только борьба, но даже простое замчаніе, направленное против такого акцента, было бы оскорблением человеческа- го достоинства украинцев, которые хранили и хранят самый язык православных богослужебных молитв и письменный неповрежденным и не искажен- ным. Иное дѣло вымова искусственная, которая ниспровергает и искажает до неузнаваемости священный богослужебный язык. Такая вымова есть дѣло слишком рискованное, не имющее под собой решительно никакой поч- вы - ни научно-филологической, ни народно-исторической, ни церковно- канонической. Для меня является положительно непостижимой загадкой тенденція некоторых украинцев объявить богослужебное произношеніе славянских молитв какою-то московскою вымовою. Что именно московского могли найти эти украинцы в обще-славянском произношении?...... Это говорит только о том, что лица, дерзающія предлагать искаженіе церковно-бого- служебного языка, не имют к нему никакого благоговнія и уваженія. Они далеки духом своим от подлинно православных украинцев, которые до сих пор молились и молятся и будут впредь молиться на славянском язы- ке - чистом и неповрежденном, не окрашенном како-нибудь искусственною вимовою, правила которой настолько трудны и запутаны, что сами автори их принуждены оговариваться : "Але цього правила додержуватися береж- но і тільки тим, хто добре знає українську мову." Но, ввідь, можно и хо рошо знать украинскій языкъ и в то же время совершенно не видать и не понимать искусственных правил, придуманных для церковного языка...... Дало в том, что эти поспешно составленныя правила не подвергались все- стороннему разсмотрѣнію и обсужденію Украинскаго церковнаго собора и его компетентныхъ членовъ, которые могли бы одобрить и окончательно ре- дактировать их, примкнительны к действительному украинскому говору. Но это еще не все. В отношении Вашем на мое имѣ говориться, что "на Украині цілі віки правили служби по церквам з рідною українською ви- мовою, тільки останні покоління батюшок було присилувано світською вла- дою до московської вимови, народу українському зовсім чужої". Но... нѣт ни одного историческаго документа, нигдѣ нельзя найти ни одного офиці- яльного распоряженія, которым бы вводилась на Украине "московская вш- мова" и воспрещалась бы вымова украинская, о мнимом возстановленіи ко- торой теперь поднимается рѣчь. Полныйше отсутствие такихъ документов есть самое лучшее доказательство того, что и Московская Русь и Украина всегда имѣли одно и то же общеславянское произношеніе звуковъ и словъ церковнаго языка. Нечего было выводить и нечего было изновь вводить. Отыскать от привычного произношенія, от вѣкамъ установившейся фонети- ки не так-то легко, даже при всем желаніи человѣка. Лучшим примѣром этого служат тв же самые члены Кирилло-Мѳодіевскаго Братства, которыя одни только и хлопочут об измненіи церковной фонетики. Как я достовер- но знаю, эти теорцы новой искусственной вымовы и сами не могут усвоить ея правил, всегда сбиваясь /за что благодаря Бога/, при пѣніи "Царю небесный" на обще-церковную фонетику. Изменить послѣднюю не в силахъ чье- либо распоряженіе, ибо она из вѣка в вѣкъ и из рода в род охраняется вмествъ с прочими церковными традиціями всѣми ієрархами, всѣми клирика- ми и всѣми благочестивыми людьми. Хотят ли эти люди новой вымовы? Об этом ни Вы, ни члены Кирилло-Мѳодіевскаго Братства не сочли нужнымъ спросить их. А между тем, как только из газет стало известно среди го- рожан Ваше распоряженіе относительно введенія новой искусственной вы- мови, а от городам молва быстро перешла и в села, - сразу же началось повсюду волненіе умовъ и нескрываемый ропот. Десятки привязавших в Ка- менец священниковъ заявили мнѣ, что их прихожане, с чувством явного не- удовольствія, предупреждают их, что, в случаи введенія новой вымовы, о они перестанут и в церковь ходить. С прызбою не измвнять церковного языка и его произношения, а также и вообще не вводить никаких новшеств в богослужении уже не раз обращались ко мнѣ и группы каменецких горо- жан. А, вдь, эти горожане, а тым более крестьяне - совсем не великорусы, а природные и коренные подольяне, т.е. украинцы. Так тяжело и нежелательно им порвать связь с многовековыми традициями. Я не спорю, что на Украинѣ есть и были люди, которые и теперь производят и прежде, в XVIII и XIX вваках, произносили церковно-славянскія слова с предлагаемой нынѣ Вами и членами Кирилло-Меодіевскаго Братства вымовой. Но это - не православные христiane, а еретики, порвавшіе связь со святой вселенской Церковью и с помѣстными славянскими церквами. Я разумѣю униатов, которые, отрекшись от святого православія и уевоивши собъ всѣ еретическія заблужденія римскаго католичества / как это дествует из исходящей от Каменец-Подольскаго Державнаго Украинскаго Университета книжки униатскаго митрополита Андрея Щепицкаго под заглавіем: "Наша віра і наші обичаї", отступили и от церковно-славянских традиций, в том числѣ и от обще-славянской фонетики. Но как производят церковно-славянскія слова еретики, - нам, православным, до этого нѣт рвшительно никакого дѣла. Богослужебная фонетика униатов нас не интересует. Тв, кто усиленно хлопочут о введеніи новой якобы украинской вымовы в наше православное богослуженіе, подготовляют, не замѣчая того, почву для насажденія уний в православной нынѣ странѣ и для соврщенія православных украиноцъ в ересь, анаематствованную православными соборами 1596 и 1753 годов. Не так давно я в своей докладной запискѣ писал /именно от 18 сентября сего 1919 года/ Ясновельможному Пану Головному Отаману, что "я с своей стороны увѣдён, что тым лицам, которые так усердно и торопливо хлопочут о перемѣнѣ фонетики, нужна эта смтна только в качествъ одного из пріемов пропаганды среди православнаго населенія Подоліи той уний, которая для православія опасна боле, чым прямой и неприкосновенный католицизм." Эти же самые слова я повторяю и Вам. Предлагаемая членами Кирилло-Меодіевскаго Братства вымова - не украинская, а специфическія униатская. Этой вымовы держались в XVIII и XIX вваках и нѣкоторые из приходов Подоліи, бывшіе тогда униатскими; но теперь униатов среди подолян нѣт. Они возвратились от еретических заблужденій к познанію святой истины, от вучной погибели к блаженству и спасенію. Вводить теперь униатскую вымову значить в одних мвстах возвращать православных в унію, а в других - насаждать эту ересь внөве. В своем отношении на моё имя Вы пишете, что "только останні поколиння батюшок було присилувано свіцькою владою до московської вымови." По поводу этих слов я сейчас хочу выразить Вам свою благодарность за то, что Вы не приписываете дѣло мнимой смны одной вымовы на другую русской церковной іерархіи. Хотя слова Ваши относительно участія в этом святского правительства и не подтверждаются историческими документами, но общий тон Вашей речи весьма справедлив: он показывает, что вмешательство светской власти в такое чисто церковное дело Вы находите незаконным, неудобственным и недоброприятельным; Я охотно разделяю с Вами эти чувства негодования, когда светская власть, не считаясь с традициями и въявыми обычаями Церкви, не сообразуясь с желаниями и настроениями православного народа, не спрививши соборного мнения церковных иерархов, делает свои неожиданные и неуместные распоряжения в области церковного быта и культа. Но разве Министр Исповеданий Украинской Республики, предписывющий всем православным иерархам Украины, всем церковным клирикам и монахам и всему многомиллионному православному народу отказаться в месячный срок от общераспространенного, многовекового, всеми любимого, для всех родного и привычного способа паления молитвенного чувства и благоговения в богослужебных чинах, - есть на светское лицо и не представитель мірской власти? Уже ли с 15 сентября 1919 г. Министры Исповеданий перестали быть святскими начальниками и получили ту божественную благодать Св. Духа в делах духовного управления православной Церкви, какая доселе принадлежала лишь собору иерархов, этих вождей православного народа и преемников апостольского слежения? Уже ли тв священные каноны, 'какими от времен'св. Апостолов и вселенских соборов руководилась наша Церковь в своей жизни и какие возбуждают непосредственное вмешательство мірских начальников в ее духовные и религиозные дела, считаются с этого времени бездейственными и безсильными? Уже ли тот идеал соборности Церкви, каким вдохновлялась она почти два тысячелетия и какой служил поддержкой и утешением для нея даже в самые обстоятельства годы ее исторической жизни, теперь безнадежно отжил свой век? Уже ли тв бдственния для христиан годины снова воскресают; снова нам, православным, придется искать катакомб для своего богослужения, под тяготящей угрозой: "будуть позбавлені своїх посад і притягнені до судової відповідальності", и снова готовятся благоговейным молитвенникам и смиренным послушникам Церкви вницы мученичества и исповедничества? Уже ли многомиллионный православный народ отныне признается настолько безгласным и инертным, что над его религиозным чувством и богослужебным культом стало позволительно производить какие-угодно эксперименты. Уже ли сам он не в силах уж стал подать свой свободный голос, сказать свое смелое и правдивое слово о своих духовных нуждах, желаниях и стремлениях на свободном церковном соборе Всей Украины? Думаю, что нет. И потому ни перед Всеявищим Богом, ни перед сонмом церковных іерар- хов, ни перед многомиллионным православным народом, ни перед безпри- страстным судом истории я не возьму на себя ответственности за низложение церковных канонов, за попрание идеала церковной соборности, за про- изводство над религиозной жизнью и молитвенным чувством народа неожи- данных экспериментов. Я не умываю в этом делу рук своих, как Пилат пе- ред еврейским народом, я не отхожу в сторону, чтобы принять на себя роль безмолвного и безответственного зрителя готовящейся смуты и раздо- ра в недрах Украинской Церкви. Я твердо и решительно заявляю, что я, по- благодати, дару и власти, данной мне от самого Пастыреначальника Христа, не допущу никаких произвольных изменений в области православно- го богослужения /ни в чинах, ни в языке его/ до тех пор, пока свободный голос свободного Всеукраинского церковного собора не возгласит по отно- шению к предлагаемой Вами реформе исконную соборную формулу : изволися Духу Святому и Нам. Тогда я, повинуясь голосу Церкви, первым из украин- ских архиереев введу в своей епархии новую вымову, а всех врагов ее из природных украинацев объявлю непокоряющимися Церкви раскольниками. Що до читання Евангелія по українській, то єпископ Пімен пише: Чтеніе Евангелія по - украниски может быть допущено в настоящее вре- мя за богослуженіем пока лишь в качествѣ чтенія переводнаго и пояснительнаго к славянскому тексту послѣ чтенія послѣдняго по издревле при- нятому Богослужебному Евангелію......Переход от церковно-славянско-каго языка к языку народному украинскому при чтеніи Св. Евангелія во время богослуженій есть серьезная церковная реформа, которая может быть про- изведена только рѣшеніем всеукраинскаго церковнаго собора при согласии на это православных богомольцев. Навязывать же принудительно правос- лавному народу чтеніе святаго Евангелія на новом языке дало крайне рис- кованное, могущее вызвать церковную смуту, зачатки которой имѣются уже налицо." Коли в празник Рождества Богородици в Катедральнім Соборі на літур- гії і молебні було прочитано Евангеліє на українській мові, то, пише Пімен, - Ко мнѣ поступило от православных прихожан Каменецьких церквей в особенности же от усердних посвятителей каѳедральнаго собора, за мно- жеством подписей, прошеніе / от 10/23 сентября/ такого содержания: "Мы, нижеподписавшіеся православные жители г. Каменец-Подольска, при- выкли всю жизнь свою по воскресным и праздничным дням посвящать храмы Божіи и находить там духовное удовлетвореніе в молитвах, читаемых на богослужебном церковно-славянском языке , на котором молились наши пред- ки. Между тѣм 8 сентября, в праздник Рождества Пресвятой Богородицы, присутствуя на літургіи в каѳедральном соборѣ, мы, к великому нашему огорченію, услышали Св.Евангеліе на украинском языке. Необработанность язика, вульгарность некоторых выражений до того рвали слух наш не- приятно, что, вместо благоговейного внимания к слову Божію, это нес- миданное чтеніе вызвало во всѣх богомольцам только огорченіе й даже глубокое возмущеніе, так что многіе из них не могут успокоиться и до сих пор. Огорченіе наше было тѣм болѣе сильнымъ, что чтеніе украинска- го Евангелія было разрѣшено Вашим Преосвященством в угоду нѣскольким лицам, которые не только не сочли нужнымъ придти тогда в собор помо- литься Богу, но, как нам известно, даже совершенно отрицают всякую религію и обряды православной Церкви. Опасаясь, что чтеніе украин- скаго Евангелія будетъ продолжаться и впредь, а также боясь, что и все богослуженіе будетъ совершаться на искаженномъ славянскомъ языкѣ с новымъ, необычнымъ для нас произношеніем священныхъ и молитвенныхъ словъ, о чем ходят уже по городу упорные слухи, мы, прибывая к святительскимъ сто- пам Вашего Преосвященства, умрляем Вас запретить введеніе какого бы то ни было новшества в наше церковное богослуженіе, так как никакая свѣтская власть не имѣет права вмешиваться в церковныя дѣла, атъм более давать без разрѣшенія высшей духовной власти, какія бы то ни было нововведенія." Что касается произношенія церковныхъ проповедей на украинскомъ языкѣ, то относительно этого я не только ничего не возражаю, но да- же сдѣлалъ соответствующее распоряженіе еще в началѣ текущаго года. Однако многіе из сельскихъ священниковъ вврренной мнѣ епархіи сообщи- ли мнѣ, что послѣ первых же выступленій ихъ с проповѣдью на родномъ украинскомъ языкѣ, народ настоятельно требовалъ говорить поученія по- прежнему на русскомъ языкѣ. Поэтому подвергать такихъ священниковъ како- му - либо наказанію, как этого желаете Вы, значить допускать по отно- шенію к нимъ вопиющую несправедливость, а давать имъ специальныя разрѣ- шенія на проповѣдничество "иншею мовою" да еще не иначе, как по сно- шенію з Министерствомъ Исповѣданій значить только убивать живое дѣло святаго благовестія мертвящим духом бюрократической канцелярщины, втор- гающейся в неподведомственную ей область." Хто ж такий цей Пимен? Я витребував його службовий список і бачу, що він син селянина, тому й дивна мені його психольгія. Я пригадую: в Київі я пробував скласти спідку з селянських дітей, які пробили собі дорогу і що ж? Більшість таких осіб виявила свою демократичність і лише один був інших поглядів і настрій. Який був той один, про якого я зараз згадую, такий й Пимен. Потім Міністр знайомить з службовим списком Пимена і врешті зазначає, що останнє його призначення відбулося, як видно з службового списка, так: "Указом Найсвятійшого Патріарха і Священного Синоду , від 6/16 вересня 1918 року, згідно вибранню клира та мирян, призначений Епископом Подільським та Браславським". Призначений Патріархом на катедру Єпископа Подільського, Пимен, каже п. Міністр, затвердження нашою владою не має. Тому він не єсть наш епископ. Додаю ще один документ. Це відповідь Єпископа Вінницького Амвросія на заклик його до Синоду. Епископ Амвросій від 16 жовтня ч. 1686, пише: "Український Священний Синод стоїть на грунті автокефалії Української Церкви і відмовлення Святійшого Патріарха Московського та всієї Росії і са він, Синод, і склад його установлено світською владою без зносин з владою духовною. Участь в сім Синоді рівносильно признанню як його самого, так і автокефальности Української Церкви і відмовлення Патріарха Тихона. Між тим усе це не визнано на бувшому Всеукраїнському Церковному Соборі, і я сам, навіть не керуючий архієрей, а тілько вікарій Подільської Єпархії, не можу взяти на себе відваги такого признання і відповідальності перед Богом, та людьми за участь в складі і діяльности Українського Священного Синоду, наперекір постанови Всеукраїнського Церковного Собору і голосу керуючих Єпископів усіх Українських Єпархій. З приводу цього маю за честь ласкаво прохати Вас, пане Міністре, клопотати перед Високою Директорією за визначення мене від призначення мене тимчасово Членом Українського Священного Синоду ." Як видно із службового списка епископа Амвросія, він теж на Вінницьку катедру призначений Патріархом і ніким не затверджений. Отдаю на Вашу увагу вищенаведені документи і Вам нележить вирішити, як нам ставиться до Пімена, корий шкодить нашій державності. Свят. КРАМАРЕНКО. Із всієї діяльності Пімена видно, що він являється не стільки церковним злочинцем, скільки людиною, яка не хоче рахуватися з фактом істнування Української Держави і коритись їй. Тому я не бачу підстав для церковного суду над ним і, насправді, є досить підстав для того, щоб притягнути його до надзвичайного світського суду. Що ж до Синоду, то діло може йти тільки про те, чи може Синод взяти його під свою оборону. Мені здається, що Синод людину, яка йде проти Держави, взяти під охорону не може. Пімен посилається на волю пастви, але ж ця паства почasti перебуває за кордоном, а з другого боку - на думки того духовенства, котре виконує його розпорядження і підлягає його бажанням. От же, з огляду на це, в оборону його Синод не може сказати ні слова. Одно тільки: Пімен виявляє готовність постраждати за істину, але ж те роблять і фанатики. Коли ж стати на грунті державності і з того до- ку розглядувати його парери, які ми тут вислухали, то, безперечно, в кожнім із них ми бачимо зневагу Пімена до представників Влади і невиз- нання української державності. Синоду тут робить нічого. До такої людини, хоча би в епископським сані, треба ставитись як до звичайного ми- рянина. Як би навіть і не було відповідних законів, які б давали формальні підстави в цій справі, то і тоді влада не повинна відхилити її від себе, бо вона може керуватися доцільностю. Проф. ВІДНОВ. Я звертаю увагу на те, що тут діло не церковне: Пімен йде проти Держави, а з другого боку в його подіях визнати церковних злочинств ніяк не можна; всі документи свідчать тільки про зневагу його до Української Держави. От же один мотив, який залишається для обвінування Пімена, є мотив політичний. Він не український уродженець, призначений чужою владою, нашою владою не визнаний, - остається його вислати. Притягати його до суду , це викличе тільки скандал. Тому, як що брати проти нього які - небудь міри, то тільки випровадити його за кордон, до Денікина або до большовиків. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ.. Я хотів би зазначити, що і в церковного боку я вва- жаю Пімена й Амбросія виноватими, оскільки вони своїм поводженням став- лять Українську Церкву в критичне положення. Вони користуються тим, що нині, крім їх, других епископів нема і от же вони йдуть на те, щоб зруйнувати будування Української Церкви. Ці епископи /так взагалі епископи/ стали на такий шлях, що відійшли від життя, і як державна влада їх усує, то тим вона лише поліпшить становище Церкви. П.МОРОЗ. Я звертаю увагу на те, що жаль справа в Піменом на довго за- тягнулась. Він, а також Амбросій вже давно шкодять нашій демократії. Вони вже давно треба було вжити заходів, аби усунути цю шкідливу силу. Тепер на негайно треба винести постанову і звернутися до влади, щоб Пімена і Амбросія було позбавлено можливості надалі шкодить Державі. Моя пропозиція : просить Владу, аби ці особи були заарештовані. Прот.СЦІНСЬКИЙ. Пімен, не зустрічаючи рішучого опіру своїй шкідливій діяльності, позволяє собі, що далі, більш та більш; тепер він доїшов до того, що топче брудливиими ногами все, що є священно для нас. Свящ. КРАМАРЕНКО. Висилать Пімена за кордон не слід. Куди б його ні вислати, при відсутності тепер сталого кордону, він може знов опинитися в межах України. Я гадаю, що й в нас знайдуться помешкання дуже за- хистні, де міжна заховати людей до того часу, як їх можна буде вислати за кордон. Думать, що хто - небудь піде отбиватъ Пімена, нічого, ніхто за ним не піде, тим більш, що це можна зробить так, що ніхто й знати не буде. Проф.БІДНОВ. стоїть все ж таки на тим, щоб вислати за кордон. П.МІНІСТР. Ніхто не збирається віддавати Пімена церковному суду. Його справа стоїть цілком інакше . Синоду належить сказати своє слово : чи він рахує єпископа Пімена відповідаючим сучасним умовам українського життя, чи ні, і в останнім разі зробити постанову про звільнення його на покой. Я гадаю, що бути без єпископів для нас буде краще , ніж ма- ти таких єпископів, як Пімен або Амбросій. З нашого боку було зроблено все, а вони не відповіли прихильністю до нас. Тепер, як практично перевести цю справу ? Ядумаю так : Священний Си- нод робить постанову, що Пімен повинен вийти на покой, і звертається а такою постановою до Верховної Влади. Свящ. КРАМАРЕНКО. От же виходить порочний круг. З одного боку юридично Синод не може визнавати Пімена єпископом Подільським, позаяк він є не- визнаний Урядом; з другого ж - ми звертаємся до Влади про усунення його з Подільської катедри на покой; через те ми ніби визнаєм його єписко- пом Подільським, хоча він на цій катедрі не більш, - як узурпатор . Щоб уникнути цього круга, Синод повинен сказати, що він не визнає Пімен на єпископом Подільським і перебування його на цій катедрі рахує шкод- ливим. Таким чином ми не берем на свій обов'язок усунення Пімена на покой, а лише зазначаєм, що ми його не визнаєм і ставим на увагу, що він не відповідає сучасним умовам. Проф. ВІДНОВ. Ми все ж таки визнаєм Пімена епископом Подільським, бо навіть зверталися до нього, як до місцевого, Подільського епископа од Синоду, запрохуючи його в склад останнього. Позаяк же Пімен з церков- ного боку "неузявим", то, на мій погляд, треба, щоб усунула його дер- жавна влада на підставах державних; з боку ж Синоду може бути тільки оправдення такого акту держави. П. МІНІСТР. На мою думку, те, що каже о. Макарій, цілком правильно. Раз е Свящ. Синод, він повинен сказати своє слово. Тому я зараз офіціально передаю це діло на вирішення Св. Синоду. П. МОРОЗ. Ця справа заплутана: Пімен не затверджений на катедрі, алеж його визнавали, бо до нього зверталися, як до епископа Подільсь- кого. Я так би гадав: нехай Синод сьодня ж ухвалить усунути Пімена і Амбросія з їх катедр ради блага нещасної України, позаяк цього ви- магає життя. Далі виникає думка відокремити діло Амбросія від діла Пімена, аби не залишитися зовсім без епископа. Свящ. КРАМАРЕНКО. з приводу цеї думки висловлює побажання, як би Амбросій, залишений на катедрі, не ставагітувати за Пімена. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Оставити Амбросія - це тільки буде затягувати справу. Як що ми останемось без епископів, то це примусить нас скорш добути епископів. Що ж з"окрема до Амбросія, то ще не відомо, чи бу- деде він посвячувати нам священиків; Прот. СІЦІНСЬКИЙ. Гадаю, що рукополагати він буде. Проф. ВІДНОВ. Справа з епископами, яку ми вирішуєм, є теж що й опера- ція, а як цю так, то треба усунути не одного Пімена, а разом й Амбросія. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. Як робиться операція, то робиться в тим, щоб в ор- ганізмі знищити до решти все нечисте, а ми, коли залишаєм Амбросія, робим операцію якось інакше. П. МІНІСТР. І/ Хто за те, щоб одного епископа Пімена визнати шкодли- вим? - 4 голоса. Хто за те, щоб Пімена і Амвросія визнати шкодливими?? 3 голоса. 2/ Епіскоп Пімен не відповідає потребам автокефальної Українсь- кої Церкви. Хто за це? Визнається одноголосно. 3/ Епіскоп Пімен своєю діяльністю шкодить Українській Державі. Хто за це? Приймається одноголосно. 2. П. МІНІСТР. До мене з Директорії надіслана, для спільного розгля- ду Ради Міністра і Свящ. Синоду, бумажка, з прикладеним до неї проє ктом декрету про повернення катедрального собору на церкву Директо рії,,з висунуванням при цій церкви окремої української парафії. З До Директорії приводу цих паперів мене дивує,що Синод звернувся в цій справі , не повідомивши мене. П. МОРОЗ подає інформації, із котрих видно, що Синод не мав безпо- середнього відношення до цеї справи, а що це діло Кирило-Методієвсь кого Братства . На одному засіданні Братства була складена Комисія, котрій було доручено клопотатися про одержання Церкви від Директорії для заснування при ній української парафії. Комисія звернулась до Директорії, в канцелярії котрої їй було зазначено: проти прозьби Братства Директорія нічого мати не буде. Тоді був складений проєкт декрету про одержання катедрального собору для Директорії і утворен ня при ньому української парафії. Передав цей проєкт декрету Дирек торії сам Мороз. П. МІНІСТР. читає проєкт декрета і зазначає, що ця справа цілком на- лежить до Синода, Міністерство ж може цікавити в ній тільки питан- ня про причт катедрального собору, позаяк він одержує утримання з державних коштів, і порядок затвердження статута парафії. Із дальнього обговорення зазначеного проєкта декрета з"ясо- вується, що справа ця така, що для вирішення її не потрібно декре- та і що вона може бути переведена шляхом наказу Директорії Свящ. Синоду. Тому п. Міністр ставить на голосування: Хто за те, щоб одразу, не вертаючи проекту декрета Директорії, передати справу про повернення катедрального собору в церкву Директорії Свящ. Синоду? Подано 5 голосів. Засідання скінчилося в 81/2 год. вечора. Міністр Ісповідань Професор Члени Священного Синоду: Члени Ради: ПРОТОКОЛ Засідання Ради Міністра Ісповідань ч. 17. 30 Жовтня 1919 року. Присутні п. Міністр Ісповідань І.Г. Сгієнко Члени Ради: Віднов, Липківський, Крамаренко, Неселовський, Чедовський і Представники від Дух. Шкіл м. Кам'янця : Писецький, Соколов, Левицький і Вєднаровський Представники від Духовенства: Священик Стіранкевич. Секретар І. Кледатський Засідання розпочалося о 9½ год. ранку. На порядку денному обговорення Законопроекту Міністерства Ісповідань про перетворення шкіл Дух. Відомства і про передачу їх Міністерству Освіти. П.МІНІСТР. Читає п. 1 Законопроекту і пропонує Раді висловитися з приводу цього пункту. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Пропонує викреслити "відповідного ступеня і про граму навчення школи". Пропозиція Неселовського приймається більшістю голосів. П.МІНІСТР. Читає п. 2 І пропонує вислнить поправки, які Рада на'де необхідними; крім цього п. Міністр додає, що ці школи будуть затверджені Міністерством Освіти, бо вони входять в сіт середньої Освіти. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Зараз Кураторських Рад немає і їх не треба утворювати, а зараз є педагогична Рада. П.МІНІСТР. Я пропоную вставити другу примітку. ЛИПКІВСЬКИЙ. Гадає, що Кураторські Ради будуть сформованні раніш відділення шкіл. КРАМАРЕНКО. Представник від Духовенства есть, обирати не треба справа з кураторською Радою в Кам'янці це діло легке а там далі місцеві організації-працтва і виберут представників в Кураторську Раду, або ж Кам'янецька Врада пошле своїх представників в кураторську Раду інших шкіл. П. МІНІСТР. Коли буде Кураторська Рада, треба щоб був кворум: два представника від Духовенства, і від Батьківської Ради. Запитання, скільки представників від педагогичної Ради І чи ? ВІДНОВ. Скілько буде представників в школі 2 ступені. КРАМАРЕНКО. Не менше 6. П. МІНІСТР. Для чого Кураторські Ради, які їх функції? Кураторська Рада паклуеться місцевими коштами, а Хоз. Комітети коштами які дані Міністерством Освіти. ЛИПКІВСЬКИЙ. Я не розумію, як тоді будуть об'єднатися Кураторських Рад. П. МІНІСТР. Міністерство Освіти не погодиться, щоб Кураторські Ради втручались в розпорядження шкіл, а вони можуть тільки розпоряджатись місцевими коштами. СТИРАНКЕВІЧ. Кураторська Рада повинна робити різні економічні і поліпшення шкіл. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. пропонує залишити ту редакцію, яка є: Кураторські Ради керуватимуть місцевими коштами і це все досить з'ясовано. ЧЕХІВСЬКИЙ. Фундатори-Урядителі дбають не тільки про кошти, але ж дбають про стан ввагалі поліпшення шкіл; Господарська Комісія складається з педагогичної Ради," вони можуть дати представників в Кураторську Раду. Н. МІНІСТР. Господарча Комісія необхідна: різні господарчі справи виконує Комісія; не скликати ж Кураторську Раду кожний раз для вирішення того чи іншого господарчого діла. ЧЕХІВСЬКИЙ. Для об'єднання роботи необхідно звести від Кураторської Ради представника до Господарчої Комісії. ВІДНОВ. Кураторські Ради, батьківські Ради, господарчі Ради, це дуже багато Вад, а ще " з ізди Духовенства. КРАМАРЕНКО. Кураторські Ради будуть збіратись раз на 2 місяці, а Господарчі постійно; коли це тілько треба, розпорядження коштами; як що передбачаються які надзвичайні втрати, то Господарська Комісія звертається до Кураторської Ради. П. МІНІСТР. Чи треба представника в Господарчу Раду від Кураторської Ради? ВЕДНАРОВСЬКИЙ. Найбільш турбується про різні поліпшення шкіл Господарська Комісія. Я радаю, що Кураторська Рада буде керувати не тільки коштами, але ж ввагалі буде дбати про поліпшення шкіл. П. МІНІСТР. Куратори коштами-значить, буде дбати напрям коштом" ЧЕХІВСЬКИЙ. При братських школах утворються кураторські Ради дужні і їх- опікування цими школами, дбати про поліпшення ста- ну шкіл, а не контролювати. ВЕДНАРОВСЬКИЙ. Треба розмежити компетенції ради: кураторської Господарчої, педагогичної; приєднається до думки п. Чехівського. НЕЗЛІВСЬКИЙ. Звітка виявляє думка про кураторські Ради? При Ріманзіях їх немає, а при духовних школах вони будуть і їх ля- зивати кошти духовенства, а раз так, то причім тут опіка ку- раторської Ради. ЧЕХІВСЬКИЙ. Думка ця виникла у мене, я цього ініціатор. Курато- Рської Ради завдання нестільки контроль, скільки опека: Це діти духовенства і ми представляем право Кураторській Раді: вони повинні пеклуватись о цих дітях, повинні поповняти бібліє отеки, відповодними книжками; навіть можна утворити особливі ти- пи Комісій ( семинарії), там буде відтінок особливого вихован- ня. КРАМАРЕНКО. Я бачу тут друге завдання: Педагогичні Ради заці- навленні, щоб як лучше діти рчились, а тут єть завдання, що сюди поступали дати переважно духовенства і православних моряків отже Кураторські Ради і виявляють свої діяльність. МІНІСТР. Коли утворена такий орган, як кураторські Ради, то треба їм надати і обов'язки. Вноситься такий пункт: При братських школах утворюється для опікування цими школами кураторські Ради в кількості 9 чоловік До обрання представників від Окружного духовенства обов'язки Кураторської Ради виконують представники від духовенства, які є зараз обрані. При мається одноголосно. МІНІСТР. Читає пункт 3. ВЕДНАРОВСЬКИЙ. Чи цей закон покриває виданий уже закон про Кам'янську дівочу школу? Вияснюється, що покриває. МІНІСТР. Читає пункт 4, який при мається одноголосно. Читає пункт 5. При читанні цього пункту, з'ясовується, що право викладання Закону Божого в більшім розмірі, ніж звича но, можливо, за аго- дою п. Міністра ісповідань. МІНІСТР. Читає пункт 6 при мається без змін. На пункті викликає палкі дискусії, слово забирають: НЕЗЕЛОВСЬКИЙ. В сі збори, які провадились до цього часу, по- ринні провадитися і на далі, і надсилатись до шкіл. ЧЕХОВСЬКИЙ. М іністр Ісповідань повинен подбати про збір коштів і розподілення їх між школами. НЕЗЕЛОВСЬКИЙ. Хочу додати: одні (кошти) безпосередньо пере- давались школам, а другі надсилались до Центральної Уста- нови (дозвілств. Управлі). ВЕДИНАРОВСЬКИЙ. Тепер зборів (вінчикові і т.п.) немає, місцеві кошти складаються в 25 % свічного збора, а того, що Є пар- хія давала і зборів в унів-пансіонерів; ті суми які передавались до Хозяйственного Управління, повинні передаватись до Міністерства Ісповідань. НЕЗЕЛОВСЬКИЙ. Не погоджуюсь з тим, що 25 % свічного за- воду дає нашій школі тілько 10.000 карбованців, а інших коштів ми маємо до 70.000 карбованців. ЛИПКІВСЬКИЙ. Пропонує не зв'язувати законопроекта в тим що вимогає обов'язок /25% від свічного заводу/. ЧЕХОВСЬКИЙ. Стоїть за пунктом про місцеві кошти без змін, але відання цими коштами належить Міністерству Ісповідань. МІНІСТР. Ставить пропозицію на голосування: хто за те, аби за- лишити пункт 7 , як він є? Ц ріймається більшістю (7). Читає 8 пункт. НЕЗЕЛОВСЬКИЙ. І оскільки, що в бурсі є місцеві кошти, а в семи- нарії утримуються на Дзержавні кошти. ЧЕХОВСЬКИЙ. Р раз сказано, утримуватись на ті кошти, на які і утримувались то 'ясно, що будуть утримуватись. МІНІСТР. Ставлю на голосування 8 пункт; приймається біль- шістю. ЛИПКІВСЬКИЙ. Я хочу зазначити, що нема представника від Духовної Консисторії., це для діла має значення. Радою ця заява приймається на увагу. СТИРАНДАВІЧ. В цім пункті треба додати, що все майно передається з церкві для відкриття нової школи: КРАМАРЕНКО. М або не набувається парадужен і теревами і т.п. а тому, коли воно буде передано Церкві; а ц церква захоче, скаже, продати, то це вже не відповідає бажанням жертвователів. ЛИПКІВСЬКИЙ. Прошу стує проти сказаного о. Крамаренком, що Церква буде робить різні комерції з цим майном, це є образа для Церкви. МІНІСТР. Ставить на голосування І часть цього пункту "Проти нікого немає. Ставить на голосування 2 часть цього пункту з додатком „для Української Освіти" приймається більшістю (+6 -2). Читає 3 часть пункту. ВЕДНАРОВСЬКИЙ. З'їзд духовенства не заявив на висоті своїх задач, а й боєв, що вони можуть вирішити питання про маїна не в належній бік. КРАМАРЕНКО. Епархіяльни з'їзд може з ікатись і мирішети справу про продаж маїна. НЕСЕЛЮВСЬКИЙ. Це є маїно духовенства і він є розподар цього маїна. ЧЕХІВСЬКИЙ. Я стою за з'їзд духовенства для вирішення питання про продаж маїна, аби не наридали, що К ураторська Рада продала маїно без згоди духовенства. МІНІСТР. "Дозвольте голосувати" З часть пункту голосується з поправкою „по постанові Кураторської Ради". Хто за те аби зовсім викреслити це" пункт 13 МІНІСТР. Читає пункт 10. Вноситься поправка в першу часть п. "переважно сільського" ставиться на голосування з поправкою -4 без поправки +6 До 2 часті пункту вноситься поправка "30%" може бути" і в першу чергу переважно бідні сироти. 2 часть з поправками приймається більшістю. Ч итає ІІІ. СОКОЛОВ. Я хочу сказати відносно стипендії- в стипендіях виявляється воля завітателя, а тому я пропонував би таку вставку: "згідно волі завітателя!" ВІДНОВ. Вули стипендії казенні, вони перейдуть до Міністерства Освіти, а стипендії місцеві залишились нам; в Семинарії здається також є такі стипендії, їх треба оговорити. МІНІСТР. Тут іде справа про поділ стипендій, бо в і vі класи відділяються; чи ми самі поділили, чи передамо К ураторській Раді? ЧЕХІВСЬКИЙ. Я ропоную 2/3 стипендії казенних і стипендії Епархіяльних передави до Богословського інституту. ВІДНОВ. Коли це приватні стипендії, то там є статут на сти- /33 пендії може на ці стінендії буде вантися той, кто піде в священики. П пункт II з вставкою після слов «стінендії»: Державні, так і приватні" приймається майже одноголосно. МІНІСТР. Читає пункт 12. Вноситься пропозиція зробити поправку після слова: маїно „Духовні семинарії", а також стіпендії" Приймається одноголосно. Читає пункт 13. В носиться пропозиція викласти цей пункт в такій редакції: „на реформованні хлоп'ячі а також і дівочі духовні школи, також і на бурси при них поширюється штати відповідного сту піння шкіл М іністерства Освіти Н-ародньої, далі виникає питання про бурси. ЧЕХІВСЬКИЙ. В Міністерстві О світи є закон про пансіон, а тому поставим це в загальних рисах, а М іністерство Осві- ти розробить все від себе. КРАМАРЬКО. Думаю, що найлучше зрівняти всі штати бурси. Ізп. в вищезгаданій редакції, приймається одноголосно. МІНІСТР. Читає І4 п., який приймається без змін. Читає 15 п. яких викликає дискусії. СТИРАНКЕВИЧ. Для мене не ясно редакція, на якій колти утримуютьсяся у VI класи Духовної Семинарії. КРАМАРЕНКО. Пропоную вставку „на попередніх кошти" МІНІСТР. Чи треба взагалі в цім законопроекті зазначати про утримання у IV кл. Духовних Семинарії. ЧЕХІВСЬКИЙ. Від Міністерства і сповідань повинні бути видання законопроект про V i VI кл. Духовної Семинарії хто буде Головою Інституції, як буде це Інститут організований і на які кошти буде існувати. МІНІСТР. Ставлю на голосування, хто за те, аби цей пункт було викреслено зовсім. Ця пропозиція приймається одноголосно. 15 п. викреслюється, але з тим , що в бп: в кінці вноситься вставка: „на попередніх основах". В 12-м годин дня и Міністр дякує Членів Ради, а також представників від Духовних Шкіл і Духовенства за участь в засіданні Ради Міністра в справі вирішення такого важко- го питання як законопроект про перетворення шкіл духовного відомства і про передачу їх Міністерству Освіти. На цім засідання закривається. Міністр Ісповідань про есор Члени: Зг екремарь Кимарин Законопроект Міністерства Ісп відзнь про перетворення шкіл духовного відомства іпро передачу їх Міністерству Освіти. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УХВАЛИЛА: I. Всі духовного відомства школи хлопчач та дівоч і перші чотир класи духовних Семінарій з І жовтня 1919 року перетворюються в за- гально-освітні і передаються до Міністерства Освіти з додатком до таких перетворених шкіл назви "братської"школи. 2. Хлопчач духовні училища пристосовуються до другого ступня єди ної школи з відповідними в учебних планах відмінами, або перетворю ються в відповідні другого й третього, або одного третього ступеня середньої школи того чи іншого, згідно бажанню кураторської ради, типу з затвердження Міністра Народньої Освіти в порозумінні з Міни стром Ісповідань. ПРИМІТКА: При тих школах, що утримуються на місцеві кошти, утворюю ються для керування цими коштами кураторські ради в складі 8 чоло- вік: з представників від українських православних братств, що з доз вою Міністра «сповідань в порозумінні з Міністром Освіти взяли на себе опікування данною школою, представників від духовенства обрані на з'їзді духовенства відповідної округи, і від батьківської ради, Директор або Директриса школи і I представник педагогичної Ради. 3. Дівочі духовні училища переходять до програми загально-освітні шкіл Міністерства Освіти 2-го й 3-го ступеня того або іншого типу постанові кураторської ради з затвердження Міністра Освіти в по розумінні з Міністром Ісповідань. 4. Перші Чотири класи духовних семінарій перетворюються в загаль но-освітню школу Міністерства Освіти і переходять до програму 3-го ступеня єдиної школи типу повибору кураторської Ради з затвердження Міністра Освіти в порозумінні з Міністром Ісповідань. 5. Братські школи, виконуючи програм-мінімум загально-освітніх шкіл Міністерства Освіти відповідного ступеня, можуть завести додаткові дисципліни або по ширити їх програм по постанові кураторської ради з затвердження Міністра Ісповідань в порозумінні з Міністром Освіти. 6. Останні два класи духoвних семинарій 5-й і 6-й заховують свій професійний характер і залишаються в видані Міністерства Іспові- дань. 7. Всі братські школи утримуються на кошти Міністерства Освіти з додатком на попередніх основах, з місцевих коштів на які вони утримувалися до І-го січня 1919 року. 8. Істнуючи при духoвних школах бурси залишаються й надалі і утримуються на ті кошти, на які й до сього часу утримувалися. Но ли такі бурси утримуються на місцеві кошти, то вони підлягають догляду кураторських рад під загальним доглядом Міністерства Іспов- відань в порозумінні з Міністром Освіти. 9. Все майно рухоме й нерухоме кожної школи духoвного відомства залишається за тими братськими школами, в які духoвні перетворю- ються/ а в разі закриття братської школи передається Українській Православній Церкві / Обмін або продам землі чи будинків, що належить бращькій школі, відбувається по постанові кураторської Ради за зго- дою Епархіяльного з'їзду духoвенства та мирян. 10. До брацьких шкіл приймаються діти православного духoвенства і громадянства; до 50% учнів брацької школи можуть бути звільненими від платні за навчання, в першу чергу діти сироти, а потім діти не- заможного духoвенства і громадянства. 11. Всі стипендії засновані при духoвних школах залишаються за /духовними/ братськими школами. 12. Все майно духoвних семинарій, а також стипендії поділяються між богословськими класами /5-6м кд./ та братською школою по поста- нові представників кураторської ради табратської школи з затвердже- ня Міністра Ісповідань. 13. На реформовані хлопчики і дівочі духoвні школи, а також і на бурси при них поширюються штати й оклади відповідного ступеня ин- ших шкіл Міністерства Освіти. Штати при бурсах пристосовуються до штатів пансіонерів пр и гімназіях. 14. Всі особи, що служили по школах духoвного відомства, мають бути перезатверджені на своїх посадах. ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ МІНІСТР ІСПОВІДАНЬ ПРОФЕСОР ЗАКОН ПРОЕКТ Міністерства Ісю відень про перетворення шкіл духовного ві- домства і про передачу їх Міністер- ству Освіти. РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНА: 1. Роз дуковного відомства школи клоп'яні на цівочі та пер- ші чотирьо клали духовних Семінарії в 1-го жовтня 1919 року пе- ретворюється в загально-освітні /відповідального ступеня і про- раму навчання школи/ І передається до Міністерства Народньої Освіти з додатком до таких перетворених шкіл називи "братської" школи. 2. Клоп'яні духовні училища простосовуються до другого ступ- ня єдиної школи в відповідних в ученьих планах відмінах, або перетворюється в відповідні другого й третього, або одного тре- тього ступеня середні школа того чи іншого, згідно бажанню ку- раторської ради, вину з затвердження Міністра Народньої Освіти в порозумінні з міністром Ісповідань. ПРИМІТКА: При тих школах, що утримуються на місцеві кошти, утворюється для керування ними комітети кураторські Ради в складі 8 чоловіків: 2 познеставаннів від українських правосла- вних братств, що з дозволу Міністра Ісповідань в пророчинні а міністром Освіти нали на базе оліковання даного школи, 2 представники від духовенства обрани на з'їзді духовност- ва відповідної області, і від батьківської Ради, Директор, або директорка школи і 1 представник педагогичної ради. 4. Дівчата духовні училища переходять до програми загально- освітніх шкіл Міністерства освіти 2-го і 3-го ступеня то- го або іншого типу по постах звід кураторської ради в затвердження Міністра Освіти в порозумінні з Міністром Іноплан. 4. Народні чотири класи духовних семінарій перетворюються в загально-освітню школу Міністерства Освіти і переходять до програму 3-го ступеня однокл. школи типу по видору кураторської ради в затвердження Міністра Освіти в порозумінні з Міністром Іноплан. 5. Братські школи, виконуючи програм-мінім і загально- освітніх шкіл Міністерства Освіти відповідного ступеня, можуть завести додаткові дисципліни або пожирити їх програм по постах звід кураторської ради в затвердження Міністра Іноплан і в порозумінні з Міністром Освіти. 6. Останні два класи духовних семінарій, у т. ч., залишають свій професійний характер і залишаються в віданні Міністерства Іноплан. На подання розмовки 7. Всі братські школи утримуються на кошти Міністерства Освіти в додаткових зв'язках котив, не ані вони утримувались до 1-го січня 1940 року. 8. Істовці при духовних школах бурили залишаться в нада- лі і утримуються на ті кошти, які їм до цього часу утримувалися (в кварталі в пансионаті). Коли такі буря утримуються на місцеві кошти, то вони підлягають логаді кураторської ради загальних додаткових Мін- істерства Іноплан в порозумінні з Міністерством Освіти. V 9. Кожна майно, рокова і нарахована колоїдна школа духовного 1. Відповідь залишається за тим братським школям, в яки дихов- ні школи перетворюються, а в разі закриття братської школи пе- радається Українській Православній церкві. Один або продаж за- лі або будинка, що належить братській школі, відбувається за зго- дою епархіяльного з'їзду духовенства та мирян. ІО. До братських шкіл приймаються діти превословенного духовенства і громадянства; 60% учнів братської школи вільнається ся від платні за навчання, в першу чергу бироти і діти неваж- можнього духовенства і громадянства. ІІ. Всі стипендії, засновані при духовних школах (приватними особами чи інституціями), ввляються за ними стипендії к іа церковних коштів передаються до богословських класів. І2. Все майно духовного шкіл (поділяється між інститутом (V i VI кл.) та братською школою по постанові представників кураторської ради та братської школи з затвердженням міністра [освіти] вільань. ІЗ. На реформовані хлоп'янці духовні школи поширюється штати 4 оклада вихідних полоткових або середніх (§ 2) шкіл, на двоїчі; 4 - класні семинарські, перетворені в школи 3 ступня - гімна- сії, або інших середніх - повирюється штати і оклади дівочих громадських гімназій, або державних, - і хлоп'янцях деревних вільнаці. Штати при бурсах пристосовуються до штатів пансіонів при гімназіях (з затверджуються на згаданих підставах). І4. Всі особи, що служили по школах духовного віломства, ма- ють бути переватвержені на своїх посадах. І5. На старших класи духовних Семинарій, V і VI - 2, утри- муються на ті кошти, на які вони утримувалися до 1-го жовтня 1913 року. ГОЛОВА РАДИ ЦАРСЬКИХ МІНІСТРІВ М.П. СТРАЖЕЛЬНИЙ ПРОТОКОЛ ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ з листопаду 1919 р. м. 18. Засідання почалось о 9½ год. ранку. Під приводом Міністра Ісповідань, проф. І. Огієнка, були присутні Члени : Нрот. Е.Січінський , Чрот.В.Липківський, Свящ. М.Крамаренко, Увяж.О.Мариич, в Чрох.Біднов, В.М.Чехівський, О.З.Песеловський, Секретар Ради Г.Левицький. П.МІНІСТР. я звертаю увагу на те, що мною був виданий наказ до епіскопа Пімена про вимову слов'янського богослужбового тексту, але ж наказ цей до сеї пори остается невиконаним. Тому мені зда- ється, що Синод повинен од себе видати наказ в цій справі. Прот.ЛІПКІВСЬКИЙ погоджується з тим, що справа про вимову е справа Свящ.Синоду. Далі виникає питання, до кого має звернутися Синод,- чи до Пімена,чи до Консисторії і хто повинен підписувати наказ Синода. Це питання вирішується так, що наказ про вимову буде до Конси- сторії і до його (якщівзагалі всі папери Синоду) підписують заступник голови Синоду і секретар. 2.П.МІНІСТР підіймає питання про поминання за богослуженням Влади, при чому звертає увагу на те, що Синод не виконав до сеї пори данного йому доручення - скласти формулу поминання. Свящ.КРАМАРЕНКО з цього приводу пояснює,що задержання в складан- ні формулі викликається тим, що не вирішено, чи поминати Респуб- ліку, чи Державу. П.МІНІСТР. Краще поминати Республіку, бо це буде відповідати дійсності. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. А проти того, щоб в формулі поминання зазнача- ти образ правління. Я навіть проти поминання Держави боголюбивої і Богом хранимої". Таким вирасом ми вже наперед вирішуєм, що нашу Дер- жаву Бог любить і хранить, між тим ми цього не знаем і життя нам мо- же показати зовсім друге. Тому я гадаю, що в формулі треба вжити та- кий вираз, в котрому не зазначалося б той чи інший образ правління і щоб слова : " о боголюбивій і Богом хранимій" відносилися не до образа за правління. Мені здається, що краще було б поминати так: " о бо- голюбивій і Богом хранимій землі нашій Україні, о правительстві і воїності", бо і Св. Письмі сказано: да поклониться земля. П. МІНІСТР. Чи любить Бог Республіку нашу, чи ні - це питання дуже спорне. Питання про поминання треба ставити в другій плоскості. Держава піддержує Церкву, тому і Церква не може ігнорувати Державу і повинен поминати її так, як вона є. Крім цього й на місцях вимагають поминати Республіку. Як поминати не Республіку, а землю , то будуть дума- ти, що Республіки нема. Я погоджуюсь, що Бога не можна втручать в по- літику, но ж до того, що в Св. Писанні сказано: да поклониться земля," то це треба розуміти так, що тут стоїть "земля" замісць "народу", бо земля не може поклонитися. Проф. ВІДНОВ. Ми формулюю поминання не затверджуєм образа правління, а лише констатуєм істнування у нас Республіки. Як що у нас Республі- ка, то й поминати треба Республіку. Свящ. КРАМАРЕНКО погоджується з тим, що треба поминати Республіку. П. МІНІСТР голосує, хто за те, щоб поминати боголюбиву і Богом храни- му Республіку? 4одено 6 голосів,-Вільшість. З. П. МІНІСТР звертає увагу на те, що в церквах поминають патріарха Тихона. Проф. ВІДНОВ. Позаяк продовжують поминати Московського патріарха на підставі постанов Українського Церковного Собору, то треба було б оголосити, що посилатися на ці постанови не можна. Свящ. КРАМАРЕНКО. Позаяк особистий склад Собору був ворожий до Українсь- кої Держави, та Влада повинна визнати, що постанови Собору шкідли- ві і недійсні. О.З.НЕСЕЛЮВСЬКИЙ дає пояснення, що соборні постанови, які тор- каються до Держави, затверджуються або касуються державною вла- дою, а інші затвердження не потрібують. Прот.СІЦИНСЬКИЙ зазначає, що Собор розходиться з державною вл- ладою, позаяк він не визнав автокефалії Української Церкви і що тому Держава має право скасувати його постанови. П.МІНІСТР робить висновки; 1/ треба скасувати всі постанови так званого Всеукраїнського Церковного Собору ; 2/ Винод зробить про те постанову, з якою Міністр звернеться до Вищої Влади. Свящ.КРАМАРЕНКО вказує на те, що, позаяк Синод є тільки орган Собору, то йому незручно критикувати і не визнавати його постанов. П.МІНІСТР, з огляду на те, що сказано свящ.Крамаренко, погоджуєть- ся з тим, що проект наказу Директорії про Собор буде складено Мін.І 4.П.МІНІСТР звертає увагу на те, що забороняються шлюби правос- лавних з іноземними, і питав, на якій підставі це робиться. Прот.СІЦИНСЬКИЙ Епіскоп Німен забороняє ці шлюби на підставі постанов Всеукраїнського Собору. Свящ.МАРИЧІВ зазначає, що Московський Собор допустив так звані смішані шлюби. Прот.СІЦИНСЬКИЙ згадує, що коли було в архіверал засідання Місі- онерської Ради, то місіонер Юрьевський став на той ґрунт, що шлю- би православних з іноземними треба забороняти. Свящ.КРАМАРЕНКО Забороняти такіні шлюби незаконно, бо Ап.Павел каже, що святиться муж невірний о жіні вірній. і навпаки. Ч.МІНІСТР Заборону смішаних шлюбів треба припинити. Хто пере- водить цю справу? Міністерство чи Синод? Прот.СІЦИНСЬКИЙ Свящ.КРАМАРЕНКО Від Міністерства Ісповідань. О.З.НЕСЕЛЮВСЬКИЙ П.МІНІСТР Значить, від Міністерства. 5. З огляду на те, як показав досвід, збіратися не можна, призна- збирається 3 рази на тиждень: в понеділок, четвер і суботу о 9 год. ранку. часідання скінчилося в ІІ год. Міністр Ісповідань професор ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РОДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 6 жовтня 1919 р. М. 19 Засідання почалося в 9½ год. ранку. Під приводом п. Міністра Ісповідань, проф. І.Огієнка, присутні члени: Црот.Е.Сіцінський, Црот.В.Липківський, Свящ.М.Крамаренко, Проф.Р.Віднов, Чроф.Тимченко, Прив.доц.И.Оксіюк, В.М.Чехівський, О.З.Неселовський Секретар Ради Г.Левицький. П. МІНІСТР. До Міністерства Ісповідань звернувся Губерніальний Комісар Освіти з приводу прохання бувшого священика Мелетія Само- левського про надання йому дозволу викладання релігії в школах м.Городка. Самолевський є позбавлений священого сану, тому він, на мою думку, не може викладати релігію. Позаяк по справі Самолевсько- го має бути епіскопом Піменом, з пропозиції Міністерства, призна- чена комісія для нового розгляду попереднього слідства,, то я га- дав би пропонувати Комісару утриматися від дозволу Самолевському викладання релігії до того часу, коли буде скінчено це слідство. Прот.ЛІПКІВСЬКИЙ. Як не дозволити Самолевському, то не буде кому викладати релігію в школах м.Городка. Прот.СІЦІНСЬКИЙ зазначає, що в м.Городку є особи й крім Самолевсь- кого, котрим можна доручити викладати релігію. Свящ.КРАМАРЕНКО. Навчання релігії, є обов'язок і право кожного священика. З огляду на ще, хоча Самолевський є позбавлений сану, все ж таки його можна було б допустити до викладання релігії, як би були відомості, що він засуджен неправильно; на жаль він є відлучений від Церкви і тому ніяк йому не можна лати дозвіл бути законопавзателем. П.МІНІСТР пропонує звернутися до Комісара Освіти аби він утримав- ся від призначення Самолевського законопавзателем до кінця слід- ства над ним. 2. П.МІНІСТР. В Комісії по перекладу Св.Чисьма погодився працювати Євген Константинович Тимченко. Він добре знає грецьку і нові мови. Я його просив стояти на чолі зазначеної Комисії. Разом з тим я просив Євгена Константиновича звернутися до Самійленка і Самій- ленко погодився прийняти участь в праці по перекладу. До праці треба приступати негайно. Позаяк українське Евангеліє у нас є, а нема Апостола, то в першу чергу треба поставити перекладання Апостола. Апостола треба буде перекладати для вжитку церковного, себ-то ті частини його, які читаються в Церкві. Рахуючи 52 неділі та свята, треба буде перекласти 72 глави. Далі треба перекласти Псалтир. Крім Псалтиря для церковного вжитку, треба видати ще Псалтир віршований. Разом з тим ми повинні негайно приступити до перекладу Псалтира і в першу чергу акафістів: Іисусу Солод- кому і Пресвятій Діві Марії. Коли зробимо цю роботу, можна буде приступити до перекладу Служби Божої: вечірні, утрені та літургії. Треба, щоб Комісія збиралася двійчі на тиждень. Переклад робиться вдома, а потім розглядується спільно. Всі погоджуються з накресленим планом роботи. П.МІНІСТР. Хто може бути запрошений до праці по перекладу? Проф. ТИМЧЕНКО, Сивенький. П.МІНІСТР. По грецькій мові,- Любарський, по жидівській - О.З. НЕСЕЛОВСЬКИЙ. О.З.НЕСЕЛОВСЬКИЙ погоджується прийняти участь в Комісії. П.МІНІСТР ставить питання про те, як перекладати Апостола і з свого боку пропонує перекладати по зачалам. Прот. СІЦИНСЬКИЙ зазначає, що поліго думці, треба перекладати в порядкові глави, а не по зачалам. О.З.НЕСЕЛОВСЬКИЙ. Я розділяю думку о. протоієрея, але Апостол потрібен перш усього для церковного вжитку, тому треба починати переклад Апостола з перекладу зачал для неділь, свят і на різні потреби. П.МІНІСТР. Я погоджуюсь з п. Неселовським, що нам треба перекласти Апостол для церковного вжитку, а як будем перекладати Апостол так, як він є, то це дуже затягне справу. Як перекладати Апостол для Служби Божої, то це кільки раз буде менше всього Апостола? Прот.ЛІПКІВСЬКИЙ. Раз в ІО. Ч.МІНІСТР. От же, позаяк діло "де про те, аби роботу скоротить і зробить її яко мога швидше, треба перекласти перш за все тільки ті зачала, які читаються за влужбою Божою. З.П.МІНІСТР. Тепер перейдем до розгляду статутів церковного управління і почнем з статута парафіяльного управління. Прошу п. Оксійска з'ясувати підстави, на яких складен цей статут. И.Ф.ОКСІЙК зазначає, що в основу свого проекта статута він поклав проект Предсоборного Присутствія, де інші парафії користувався формулою Напкова, згідно з якою формулою надав юридичні права не Церкві, а самій парафії; тож торкається того, що погляд на парафію як на суб'ект юридичних прав можна обвинувачувати в нахилі до протестанства, то і протилежний погляд на Церкву, як на суб'ект таких прав, можна обвинувачувати в католицтві. Н.МІНІСТР зазначає, що його не задовольняє статут, складений п. Оксійком, позаяк в ньому не використовані матеріали , які дає історія стародавніх братств, через що цей статут не відновляє тої парафії, яка колись була на Вкраїні, в житті котрої домінуючу роль відогравало братство. И.Ф.ОКСІЙК звертає увагу на те, що на його погляд парафія і братство різні інституції. і що тому, складаючи статут парафії, він не міг дуже наближати її до братства. Свящ. КРАМАРЕНКО? Мені здається, що брацтва виникли з практичних мотивів. Діло в тому, що церковним майном розпоряджалися епископи; тому паралельно з парафією повстали братства. Вони збирали гроші, котрі рахували своїми і ніхто до них не мав права. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ. На мою думку, парафія повинна бути парафією. Не-організація оїнійна,-а братство організація приватна. П. МІНІСТР читає весь статут. Засідання скінчилося в ІІ год. 20 хв. Міністр Ісповідань Професор Секретар Т. Мельник ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ РАДИ МІНІСТРА ІСПОВІДАНЬ 8 листопада 1919 року № 20 Засідання почалося о 9½ год. ранку. Під приводом п. Міністра Ісповідань, проф. І. Огієнка, присутні: Прот. В.Липківський, Свящ.М.Крамаренко, Свящ. О. Маричів, Дроф.В.Віднов, Прив.-доц.Оксюк, Секретар Ради - Г.Левицький. І.П.МІНІСТР. Нам вже відпущено 2.000.000 карб. на видавництво. Тому треба приступати до роботи. Можна буде замовить кому-небудь життя Свят. Миколая та Великом.Варвари. Як що хто погодиться взя- ти на себе цю роботу, то можна буде ввійти в умови між ним і Mi- ністерством Ісповідань. Друге, - на що ми повинні звернути увагу, - це підручники Закону Божого. Міністерство Освіти вже замовило такі підручники. Але ж не перешкоджає тому, щоб і Міністерство Ісповідань з свого боку замовило підручники, особливо по історії Української Церкви. Не маємо також катехизиса. Скласти його,зда- ється, це нікому не замовлено. Ті умови винагороди за складання підручників, які дає Міністерство Освіти, не всім приємні, наші умови будуть кращі. 2. П.МІНІСТР. Тепер обміркуємо, чим Міністерство може допомогти в сучасний скрутний момент. Кожний повинен подумати, що він може дати козакам хворим, босим і голим.По м до духовенства, то пан- отці кожний раз, як служать, повинні звертатися до парафіян з закликом про допомогу, повинні робить збори на Червоний Хрест. Свящ.Синод повинен звернутися з відозвою до народу, аби все гро- мадянство прийшло на поміч нашій армії і Червоному Хресту. Я мовчу про збор білізни, позаяк зараз заїв наше село матеріялізм настільки, що не пізнає його. Свящ.КВАМАРЕНКО пропонує, щоб були зібрані співробітники всіх Міні- стерств. На цих зборах треба вияснити загальне становище і закли- кати до праці, бо до сеї пори було так, що урядовці почували себе ніби сліпими і нічого не знали. Вони тоді поставляться близьче до на- роду. В першу чергу вони повинні організувати санітарію. З огляду на надзвичайну силу хворих козаків, - це сама пегана справа.Крім того, треба було б використувати те, що урядовцям приходиться здібатися з ріжними людьми.Вони могли б підтримувати патріотичний настрій поміж широких кіл людності. Свящ.МАРИЧІВ . Я підтримую о. Макарія, що загальні збори урядовців мали б велике значення. Але я хотів би зазначити, що в нас є Рада Спілки, котра з свого боку могла б обміркувати і вирішити, що могло б зробити Міністерство Ісповідань. Наприклад, міністерським урядовцям було б зручно доручити збори грошей на потреби козаків в церквах. У нас шпиталів занадто мало, часто хорий не має де переночувати. Співробітники могли б допомогти в цій справі. П.МІНІСТР звертає увагу на те, що в нас взагалі дуже мляво працю- ють навіть такі організації, як Червоний Хрест, куди часто запро- шують і ніхто не приходить. Проф.ВІДНОВ. Головне діло - людей нема. Кирило-Методієвське Братство закликало до допомоги, і ніхто не відзвівався.Жіноцтво тако ж не йде до Червеного Хресту.Тому треба розворушить як небудь громадянство. Прот.ЛИПЧІВСЬКИЙ Може й Університет допоміг би . На третім поверсі Університетського будинку можна було б розмістити до 100 хорих ко- заків. П.МІНІСТР. Справа ця вже не один раз підіймалась, але ж Університет повинен працювати, як Університет. Крім того, в Університеті відбу- ваються різні збори. Щоб улаштувать що-небудь для хорих в Універси- таті, це неможливо. Як що ви відкриєте тут шпиталь, то треба буде закрить Університет, бо як шпиталь буде тільки для одужуючих , то її тоді дадуть заразних. От же з за державних мотивів Універси- тет повинен істнувати як Університет. Що ж до Міністерства, то я скличу співробітників і вони обміркують, чим можна буде допомогти. Крім того, я прошу Свящ.Синод вдати відозву до народу, а також і все духовенство притягти до праці на користь армії. З.П.МІНІСТР. Приступаєм до чергової праці - розгляду парафіяльного статуту. Чи будуть загальні уваги, чи приступимо до читання проєкту? Свящ.О.МАРИЧІВ. Загальні. На минулому засіданні виникло питання: що це? - парафія чи братство? На мій погляд ми обмірковуєм статут парафії, як юридичної особи. Мені здається, що коли ми обмірковуєм це статут, то повинні мати на увазі питання про парафію, а не братство, яке є окрема правова інституція . Парафія не була юридич- на особа, це була просто маса і в часи небезпеки для віри і нації християне організувались в братства. Коли парафія з'єднається з братством, то вона не може виконувати обов'язки братства. Мені здаєть- ся, що при обміркуванні статуту парафії, необхідно було б внести в життя парафії де-які озани брацького життя. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Статут мене задовольнив, позалк він демократично- го характеру: Проф.БІДНОВ. Я теж скажу, що парафію і братство змішувати не можна. Що до парафії, то треба звернути увагу на автономію парафії. Для то- го треба з'ясувати зв'язок парафії з єпархіяльною владою, а також відношення парафії до Держави та Держави до парафії: треба вилони- ти, чи ми стоїмо на грунті відокремлення - і Церкви від Дер- жави, чи, навпаки, даєм можливість Державі втручатися в парафіяльне життя. Ми повинні виходити з того чи другого вирішення зазначеного питання. Свящ.КРАМАРЕНКО. Я звертаю увагу на де-яку двоїстственість в данному статуті. З одного боку, по проєкту статута, парафія повинна бути автономною, а другого боку - підкреслюється влада архієрея. Це від того, що статут складається на підставі постанов Предсобор- ного Присутствія, в котрих підкреслюється, що епархіальна вла- тація є репрезан паразії. Тому ми бачим, що в проекті не видер- жано якого-небудь одного принципа. Свящ.МАРИЧІВ. Я розумію думку проф. Біднова про те, як ми повинні поставитися до Держави. Мені здається, що ми повинні стояти на грунті толерантності взаємовідносин, на грунті допомоги Церкви Держави і навпаки. П.МІНІСТР. З того, що тут було виблювлено, я роблю такі виснов- ки: парафію треба наблизити до братства. Це з за того, що стара парафія мала брацький устрій і братство було виконавчим органом парафії. Друге питання про взаємовідносини Церкви і Держави. В наш час це болюче питання. Хто знає і любить Церкву, той буде стоять за поділ Церкви і Держави, але хто знає історію Церкви на Вкраїні, той знає, що значить відкремити Церкву, знає, що це було б віддати Церкву на поталу москалям. З другого боку не- втручання Держави в діла Церкви було б шкідливим і для Держави, позалік це значило б утворити Державу в Державі. Правда, як ми будем балакать про парафію, я буду стояти за автономію, але ж як будемь балакать за другі церковні установи, я буду проти. Далі - це влада епископа. При обговоренні цього питання ми по- винні не забувати, що в нас своїх епископів нема. і, мабуть, що довго не буде. Тому ми взагалі повинні владу епископа обмежи- ти. На цьому всі ми погоджуємося. Тепер приступим до читання ста- тута. Читається І-й пункт статуту. Прот.ЛІПКІВСЬКИЙ пропонує розділити цей пункт на два і вик- ласти в такій редакції : 1) Українська Православна парафія є частина української епархії з священиком, яко своїм духовним пастиром на чолі. 2. Українська Православна парафія має всі права юридичної особи. Свящ.МАРИЧІВ пропонує замість яка знаходиться в каноничній залежності" від Епархіального Єпископа поставити: "і яка кано- нично зв'язана зі своїм Епархіальним Єпископом." Прот.ВІДНОВ з приводу пропозиції прот. Липківського зазначає, що статут повинен бути для всього населення незалежно від по- ділу його по національностям і що ніякої української парафії, як окремої, бути не може. Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Цей професор стоїть на Поділкосовському грун- ті . Не можна сказати, що українці, молдавани, руські і т.ін. повинні гуртуватися в одну епархію. При волі віри ми нічого не можемо зробити проти того, щоб кожна народність гуртувалась в свої свою окрему епархію. От через це ми виробляєм статут тільки для української парафії. Далі, я стою за те, що парафія є автономна і тому гадаю, що про залежність від єпископа в статуті не треба згадувати. Прот.ВІДНОВ. Я ніяком не розумію думки о. Василя. При чому тут воля віри, коли ми будемо nominati епископа, який є на Україні? Ми забороняєм nominати патріарха Тихона. Но якому праву ми це робим при волі віри? Прот.ЛИПКІВСЬКИЙ. Ми складем статут для української парафії. Держава його розгляне і визнає, Як, наприклад, росіяне захочуть мати свою окрему епархію, то Держава нічого проти того зробити не може, бо инакше вона порушить свої принципи. Держава в такім разі може тільки сказати, що в вас є воїй статут, тому ми вам не допомагаем. Свящ.МАРИЧІВ. Стоючи на грунті о. Василія, мені не зрозуміло для чого ми складаєм статут, коли кожна парафія може скласти для себе мовій окремий статут. Н.МІНІСТР ставить на голосування редакцію, яка пропонується прот. Липківським. Пропозиція прот.Липківського відхиляється воїма голосами, крім одного. Ставиться на голосовання друга половина пункта в звязку з пои- равкою свящ.Маричіва і після того, як прот.Відновим зазначено, що кожна парафія почувая себе в каноничному зв'язку з своїм єпископом і залежності від нього - відхиляється. П. МІНІСТР, дали, пропонує вставити перед словами : "з правами юридичної особи" - "всіма". Ця добавка приймається. 2-ий пункт читається. Прот. ЛИПКІВСЬКИЙ вносить пропозицію скласти цей пункт в такій редакції: "Мета православної парафії єсть гуртування православних християн на кожнім місці їх перебування в одину церковну громаду при парафіяльнім храмі за для того, аби ЇЇ православні люди за проводництвом церковного клиру мали єднан- ня в молитвах, таїнствах та християнській науці, 2) взаємно допомогали один одному в досягненні спасення через добре життя, діла християнської просвіти й доброчинство, 3) допомагали своїм членам організуватися в релігійні гуртки, 4) постачати кошти і 5) взагалі дбати про все, що сприяє розвит- ку та підвищенню християнського життя. З огляду на те, що обов'язки парафії детально визначені далі, пропозиція прот. Липківського відхиляється. П. 2-ий ухвалюється в такій редакції: "Завданням православної парафії єсть об'єднання православних християн в церковну грома- ду при парафіяльнім храмі на те, аби за посередництвом церков- ного клиру мали єднання в молитвах, таїнствах та християнській науці, взаємно допомагали один одному в досягненні спасення через добре життя, діла християнської просвіти і доброчинство". Засідання скінчилося в 11½ год. дня. Міністр Ісповідань Професор Г. Левицький ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 3 Фонду № 1072 Пронумеровано 81 (вісімдесят один) (цифра за I прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошури, газети: Графічні матеріали: Інші особливості документів: зміст друкувань відоме: 44 і 45, 48; 49, 66 і 67 Документи із згасаючим текстом: 5. 04. 2011 р. Підпис Бонд ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) 19 р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: Під час видачі підпис, дата | повернення підпис, дата ---|--- 29.06.00 А | 18.04.вивчання 26.07.хого А | вже дев. 3р 30.10 СО Всф | 2410 хого р 31.10. ОО ку | 2-112000 р 41.12.СОХосе | 29 12.00 ходи 22.03.01/Вр | 17.05. мол краї 21.05.03, Кре | 27 05-02 фрей 25.11.02 Інад | 25.12.02 Хвам на р/р 28.11.01 ку | п/рр. 7 ОЗ.ОЗ МГс - 16.05.03 Копи | 49.05.03 ходи ВІДМІТКИ РЕСТАВРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: Консервація: Опра́ва: Мікрофільмування: (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) (Дата) (Підпис) 97-2003 р Коса | | сханування 6.08.09. виб ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В даній справі № 3 Фонду № 1072 Опису № 1 Пронумеровано 81 (вісімдесят один) + 4/36 = 152 аркушів (цифрами і прописом) з них літерні №№ пропущені №№ Вкладення Брошур, газети: Графічні матеріали: інші особливості документів Документи із згасаючим текстом: "21" березня 2002 р. Підпис Гурбич ПІДГОТОВКА СПРАВИ ДО МІКРОФІЛЬМУВАННЯ (що зроблено і вказівки оператору) " " р. Підпис СПРАВУ ПЕРЕВІРЕНО: | | Під час | | | Під час | |---|---|---|---|---| | видачі | повернення | видачі | повернення | | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | підпис, дата | | 22.05.02 Губарчук 23.05.02 Кривий | | | | | 7.10.04 Ланка 14.10.04 Олійнік | | | | | 6.06.05 Іванов 15.06.05, Романчук | | | | | 7.10.05 Добрун 29.10.05 Степанюк | | | | | 18.10.06 Козуб 31.10.06 Білак | | | | | 13.03.06, Павленко 24.03.06 Волошин | | | | | 15.03.06 Мельник 22.03.06 Кривий | | | | | 5.10.08 Зінченко 7.06.08 Степанюк | | | | | 14.07.2008 Олійник 9.13.10.07 Волошин | | | | | Лігіонер, д/п 06.04.09 Степанюк | | | | ВІДМІТКИ РЕЄСТРАЦІЙНИХ МАЙСТЕРЕНЬ: | Консервація | Оправа: | Мікрофільмування: | |---|---|---| | 9/1-2003р. Косець | Декліна | сханування (дата) (підпис) | | (Дата) (Підпис) | (Дата) (Підпис) | 6.08.09 Євдокимов | 1072 оп. № 1 пронумеровано 81 (всімірність один) з них літерні №№ пропущені №№ "10" "08" 1988 р. Каховка Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 6.04.89 г. Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 24.05.89 Кобець Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 7.04.89 г. Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 24.05.89 Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 16.03.95 Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 24.03.95 Кобець+ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 18.12.89 Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 12.89. Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 10.11.95 Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 12.10.95 Кобець/ Центральний державний Жовтневої ради і соціалістичного будівництва УРСР ПЕРЕВІРЕНО Дата 11.04.96 Кобець/ Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 16.04.96 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 23.05.96 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 28.05.96 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 04.06.96 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 07.03.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 8.04.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 03.06.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 21.07.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 24.08.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 29.12.97 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 19.01.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 19.02.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 4.06.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 14.06.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 3.09.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 24.10.98 Підпис Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ПЕРЕВІРЕННО Дата 28.12.99 Підпис Министерство веро- исповеданий Украинской Народной Республики. Материалы о деятельности петлюровского министерства вероисповеданий и служителей религиозного культа/переписка, доклады, статьи/ 1 на франц. яз./ 1 августа 1919 г. апрель 1922 г. ЦЕНТРАЛЬНЫЙ ДЕПАРТАМЕНТ АРХИВА Железнодорожного и Судоходного Бюджета МВС УРСР м. Харьков ФО/40718-Д/2 1 ряд 36 МІНІСТЕРСТВО ВІРОСПОВІДАНЬ УНР Документи про діяльність Міністерства ісповідань і служителів релігійного культу УНР /листування, доповіді,статути на французькій мові/. 01 серпня 1919р.- квітень 1922 р. 3а Опись документов | № п/п | Содержание документа. | Файла | о/н Листов | к-во листов | |---|---|---|---|---| | 1. | Письмо члена французской масонской ложи, основателя Украинской масонской ложи Талиту, в кою роль он выражает уверенность, что французская масонская ложа признает украинскую ложу. (Копия.) | 1.8. 1919 | 1-2 | 2 | | 2. | Поздравительное письмо рек-тора Хаменеу-Го-дольского универсиитета Окуменскому по случаю его назначения патриархом. (Копия.) | 10.7. 1921 | 3-4 | 2 | | 3. | Письмо рек-тора Хаменеу-Го-дольского универсиитета Окуменко в высшее Библейское общество Великобритании и других иностранных государств, в кою роль он заверяет общество в том, что верующие украинцы будут полностью обеспечены религиозной литературой. (Копия.) | 15.7. 1921 | 5-6 | 2 | | 4. | Письмо рек-тора Хаменеу-Го-дольского универсиитета Окуменко в . Нью-Йорк Society of Friends с просьбой оказать материальную помощь для издания религиозной литературы для украинцев. (Копия.) | 6.10. 1921 | 7-9 | 3 | -2- 1 2 3 4 5 5. Письмо В. Балинского президен- 2.9. 10 1 ту церковного совета в Угорчке 1921 г.ру Герольду с сообщением о том, что министерство веро- исповеданий УНР находился с 1920 г. в Польше. В письме содержался просьба в оказании материальной по- мощи министерству. /Копия/ 6. Неограниченные полномочия сентября 11 1 выданные министерством вероисповеданий УНР председа- /921 вийшего украинской церкви В. Балинскому на пленевскую конференцию „Международ- ного Церковного союза“. 7. Доклад В. Балинского на пленев- 14.9. 12-16 5 ской конференции „Международ- 1921 ного церковного союза" о соб- ранием положении украинской Церкви. 8. Сообщение о проведении в 1922 г. 1921 17 1 Го международного конгресса католической молодежи. 9. Приглашение „Международного сек- апрель 18-19 2 ретариата движения за междуна- 1922 г. родное христианство" своих единомышленников на конгресс за международное христианство который состоялся 7-14 августа в Зонтагберге в Нижней Австрии -5- 1 2 3 4 5 10. Брошюра Павла Зайцева "Национальная украинская церковь". Издание в Варшаве. 1922 20-28 9 11. Сийный ре́кйорд сен-Бер-Данилли. 29-41 13 царского института в Амстердаме дневник об организации католической молодежи в Голландии. 12. "Украина в цифрах" (карта-диаграмма изданная в 1919-20 гг. 42 1 1919. В год в Бухаресте. Имеющий небольшое историческое справка и экономические данные об Украине. Военная Франция. Письмо члена французской масонской ложи, основателя Украинской масонской ложи Галиту, в котором он выражает убеждённость, что украинская масонская ложа будет признана от французской ложей. Париж. 1 августа 1919 год. COPIE GRAND ORIENT de FRANCE Or:. de PARIS, le I°AOUT 1919 Tr:. Ch:. Fr:. GALIP J'ai sous les yeux la lettre dans laquelle vous me faites part de votre vif désir de voir reconnaitre par le Grand Orient de France, la Grande Loge d'Ukraine dont vous êtes un des fondateurs, afin de resserrer encore un peu plus les liens fraternels qui doivent unir et qui unissent réellement entre eux tous les F:. - M:. du monde. Je soumettrai votre proposition au Conseil de l'ordre et je suis convaincu que dès que vous aurez pu vous procurer tous les documents par vous laissés en Ukraine notre Conseil Suprême sera à même d’apprécier et de reconnaître le bien-fondé de votre requête. Laissez moi ajouter, personnellement, que la Grande Loge d'Ukraine ne pouvait trouver un meilleur avocat pour une si bonne cause. Vous savez, et j'ai plaisir à vous le redire, combien le Grand Orient de France et notre Loge en particulier s'intéresse aux courageux et nobles efforts de votre Pays, pour son affranchissement et son Indépendance. De même que nous avons toujours encouragé et défendu tous ceux qui avant, pendant et après cette guerre ont fait appel aux sentiments mag:. de Justice et d'Equité, vous avez trouvé et vous trouverez toujours en nous des Fr:. dévoués qui vous aideront à réaliser le programme qui vous est cher entre tous: l’Indépendance de votre Patrie! Si la Justice et la vérité devaient être bannies un jour du monde, on les retrouverait toujours chez les Fr:. M:. , accompagnées - 2 - du désintéressement le plus absolu. En tout cas, vous pouvez d'ores et déjà nous considérer comme vos amis et vos Fr:. M:. et disposer de tous nos moyens pour l'assistance qui vous est due. Croyez, je vous prie, mon Tr:. Ch:. Fr:. à mes sentiments les plus frat:. dévoués Signature illisible 33:. 2 10 июля 1921 год. Поздравительное письмо ректора Хамену-Годольского Университета по просьбе представителя по службу его избрания Гатриархии Окуменского REPUBLIQUE DEMOCRATIQUE UKRAINIENNE Ministre des Cultes A la Sainteté le Très-Saint Patriarque Oecuménique Votre Sainteté, Ayant appris l'élection de Votre Sainteté comme Patriarque Oecuménique, je me hâte de Vous rapporter mes salutations les plus cordiales, et de souhaiter à Votre Sainteté de la sagesse, des forces et de la longévité dans le gouvernement glorieux de la Grande Eglise, a la gloire du Bon Dieu, et au profit de l'Eglise Orthodoxe. L'Eglise Orthodoxe Ukrainienne tournera toujours ses regards avec foi et pleine espérance vers la Grande Mère - Eglise, surtout dans ce moment difficile des attaques contre l'Eglise Orthodoxe. En priant Vos Saints Prieres et Votre tout puissant Bénédiction Patriarcale je l'honneur de signer, comme le très humble serviteur de Votre Sainteté. Recteur de l'Université de Kamianetz en Podolie Professeur MINISTRE des CULTES République Démocratique Ukrainienne Ministre des Cultes "Jurel" Juin 1924. A Sa Sainteté le Très-Saint Patriarque de Constantinople Et Oecuménique, Vôtre Sainteté, Ayant appris l'élection de Votre Sainteté comme Patriarque Oecuménique, je veux dépeche de Vous supporter (envoyer) des mes salutations les plus cordiales, et de souhaiter à Votre Sainteté de la sagesse, des forces et de la longévité dans le gouvernement glorieux de la Grande Église, à la gloire du Bon Dieu, et au profit de l'Église Orthodoxe. L'Église Orthodoxe Ukrainienne fournira toujours ses regards avec foi et pleine espérance vers la grande Mère-Église, surtout dans ce moment difficile des attaques contre l'Église Orthodoxe. Et en priant, je prie pour Vos Saintes Prières et toute votre puissant Bienheureux Patriarque. J'ai l'honneur de signer, comme le Très humble serviteur de Votre Sainteté, Kamianets-en-Vodolie ministre des cultes Reckers, de l'Université de K. du Vodolie, Professeur papier wartosciowe wartość 1250 m.p. Письмо ректора Каменец-Подольского университета Огненко в высшее библейское общество Винникович и Затрахницу, в котором он заверяет общество в том, что верующим угрожали судей в дисциплинарном комиссий за религиозная литература. 15 июля 1931 года. A la Haute Société Biblique en la Grande Bretagne et à l'étranger Très Haute Société ! En ce moment en Ukraine, cause l'affreux le ruine, apportée par l'ennemie, on aperçoit un mouvement religieux extraordinaire. des églises sont visitées par les fidèles comme jamais; c'est encore eux qui se sont mis à l'ouvrage actif de réorganisation de l'église. Cette réorganisation, premièrement suit le chemin de nationalisation de l'église — la messe est célébrée en ukrainien, de même que la lecture de l'évangile. L'Ukraine était toujours connue par la dévotion et ça lui a aidé, malgré toutes les oppressions hostiles, de conserver sa natio- nalité. L'intérêt pour la Bible, en général et pour l'Evangile à part y était toujours vif. Et déjà, dès l'ancien temps on a commencé de traduire l'écriture Sainte en ukrainien. Je rappellerai que dans le XVI siècle l'évangile a été traduit trois fois — en 1556, 1580 et 1581. Les traductions sont gardées à Kiev et à Poltava. Nous ukrainiens, nous avons un passé religieux glorieux: c'est nous qui créâmes l'église en Russie et la culture et certainement des événements historiques, appréciant notre peuple, empêchaient son développement. Comme résultat de ce beau passé religieux le peuple ukrainien a conservé ce vif intérêt pour la Bible et la dévotion. Des livres Saints, écrit en la langue ma- ternelle notre peuple avait peu, car ce qui fut imprimé le dernier temps, tombait dans les mains des classes civilisées. Les éditions de la Société Biblique de la Grande Bretagne ne nous arrivaient presque pas, car le gouvernement Moscovite ne les laissait pas passer en Ukraine. Je peux témoigner qu'en Ukraine les livres Bibliques, écrits en ukrainien furent achetés toujours avec empressement, au moment d'être imprimés et toujours on éprouvait leur manque. Voilà plusieurs chiffres qui montreront comment on achetait des livres Saints: l'Évangile de Mathieu, traduit en Ukrainien, sous rédaction de l'évêque Parphène, parut au commencement de l'année 1906 en nombre de 5.000 volumes et fut acheté en deux jours; au mois de juin de la même année paru denouveau 10.000 exemplaires et à l'instant furent achetés; au mois d'octobre on prépara 20.000 pièces, achetées avec la même vitesse; en l'année 1907, au mois de février parurent 20.000 exemplaires, au mois d'avril-10.000, novembre donne 12.000 etc. et tous les livres sont achetés avec la même rapidité. Par malheur le Synode Moscovite qui édita l'évangile Ukrainien, des motifs politiques, le faisait apparaître en petites quantités; qui, certainement, ne pouvait satisfaire même nos classes civilisées. Le peuple Ukrainien porte plus de 40 millions de personnes; ayant encore en vue le mouvement religieux actuel, on peut être sûr que les livres bibliques seront désirables en Ukraine. Comme personnage, qui restait et reste (de l'évolution religieuse en Ukraine) je déclare par cette lettre à la Haute Société qu'en Ukraine des milliers de livres bibliques seront achevés dans un temps le plus court. On doit profiter de ce soulèvement religieux et donner aux fidèles le Livre Saint comme une tâche curative il arrosera leurs âmes d'avec moment de désastre et donnera des meilleurs résultats. A la fin de l'année 1919 j'ai organisé une Commission spéciale pour traduire la Sainte Ecriture en Ukrainien, cette commission travaillait longtemps et avec profit. Déjà aujourd'hui trois membres de cette commission se trouvent emprisonnés à Pologne, à Tarnovice dans aucune occupation. Je propose à la Haute Société mes soins en fait d'organisation de commission nécessaire, composée des spécialistes et cette Commission commencera de suite la traduction de l'Ecriture Sainte en la langue Ukrainienne. Quand la possibilité et la nécessité viendront je me mettrai en tête de cette Commission. Les membres de cette Commission ont une expérience annulaire dans l'oeuvre de traduction d'Ecriture Sainte en Ukrainien. L'évangile et le livre des Actes, des Apôtres sont presque finis. S'il est nécessaire je m'oblige d'organiser une plus grande Commission pour rédaction définitive, mais je ne la crois pas nécessaire, car actuellement j'ai en disposition des bons professeurs spécialistes. Les dépenses pour cette commission, composée de 4 personnes, ne seront pas grandes, les comptant en valeur polonaise. A peu près on peut fixer de telle manière: les gages pour chaque membre de Commission 25.000 m.p. par mois ou 638 l. 200. 000 m.p. par an ; pour la présidence 10. 000 m.p. par mois , ou 120. 000 m.p. par an ; en tout l'entretient de toute la Commission epige 1. 920. 000 m.p. ; les dépenses pour la chan- cellerie, pour l'achat des livres nécessaires etc. 300. 000 m.b. par an , en tout 1.620. 000 m.p. ou 4o5 livres Sterling (par le cours / livre tt.=4oo Le teroit plus commode à la Commission de travailler à Léopol ou à Vienne): du côté de valeur ces villes sont plus profitables. Du reste, la choix de résidence de la commission je cede à la Haute Société . La Commission prend sur l'affaire de l'impression, ce qui peut être commun- et immédiatement, ayant tous les matériaux nécessaires. Grâce à ce que la commission travaillait, elle possède déjà certains matériels et fit tout l'ouvrage préliminaire, elle pourrait faire l'oeuvre de traduction de la Bible en un an et demi. Certainement que la commission traduira en la langue de la Grande Ukraine , pour que la Bible soit compréhensible à tous les 40 millions du peuple Ukrainien . Haute Société, agrez mes meilleurs sentiments de profond estime et ma plus haute considération. Recteur de l'Université d'Etat de Kerminetz en Podolie Professeur Obijenko Le " 15" juillet 1921. N 281. Министр Кульга б. Х - 1921 год. Письмо ректора университета профессора Ошенко в с просьбой оказать материальную помощь для издания религиоз- ной литературы для украинцев. P.D.U. Ministre des Cultes le 6.X. 1921 N°2880 Les besoins religieux de l'émigration Ukrainienne font extrêmement grands, surtout ayant en vue le mouvement religieux qui se fait apercevoir en grand dans toute l'Ukraine, de même qu'en émigration - comme dans les camps concentrés, parmi les civils. Moi, comme Ministre des Cultes et homme d'action, qui est proche et homme d'action, je dois à ce mouvement religieux minimalement satisfaire quoique minimalement. Ce besoin religieux des émigrés le Ynaqui aujourd'hui on éprouve le manque du livre de prières, car celui dont j'ai édité, il n'y a pas longtemps, dans un domaine mora ne peut satisfaire la famine d'un petit [et avait été distribué en 4/10 et maintenant il me reste même un seul exemplaire]. C'est naturel que le livre fut distribué aux Rosars et enfants gratuitement. Je suppose maintenant d'éditer un grand livre de prière Ukrainien ample, avec la messe de Jean le Château, et formera 5 feuilles imprimées, grands en nombre de in 64°, 64 x 5 = 320 pages, en nombre de 5.000 exemplaires, ce qui exige 10.000 f. pour de chaque feuille d'une mille), en tout - 5.5:10.000 = 250.000 m.p. Il sera distribué aux enfants et rosses. Dans la situation d'aujourd'hui il m'est impossible de réaliser ce plan et voilà pourquoi je m'adresse à la Haute So- ciety of Friends, cherchant le soutien néces- saire. Chaque rosse interne et chaque ma- gatif exige non seulement le secour maté- riel mais aussi le soutien moral. De mon côté je sacrifie à cette œuvre sainte-ma tra- dution ukrainienne, approuvée par l'auto rite cléricale conforme* Je me charge de l'inspection des travaux tipographes et de la correction, gra- duellement. Je reste en ferme conviction que la Haute Society of Friends donnera aux aspirants aussi et le soutien moral. Mon adresse: Polen, Tarnow, Hotel " Bristol " n°6, Rector Universytetu Ogiern Agreez l'assurance de mes meilleurs sentiments d'estime sincère. Ministre des Cultes de la République Démocratique Ukrainienne, Rector de l'Université Professeur R.D.U. Ministre des Cultes le 6.V.1921 N°280. A la Haute Society of Friends. des besoins religieux de l'émigration Ukrainienne sont extrêmement grands, surtout ayant en vue le mouvement religieux qui se fait apercevoir en grand dans toute l'Ukraine, de même qu'en émigration-comme dans les camps concentres parmi les kosaks et aussi dans les céréles civilises. Moi, comme Ministre des Cultes et homme d'action qui est proche à ce mouvement religieux, je dois satisfaire quoi-que minimalement ce besoin religieux des emigres. Jusqu'aujourd'hui on éprouve le manque du livre de priere, car celui, dont j'ai edie, il n'y a pas long temps, dans un nombre borne, ne put satisfaire la famine morale meme en I/IO et maintenant il ne me reste meme un seul exemplaire. C'est naturel que le livre fut distribue aux kosaks et enfants gratuitement. Je suppose maintenant d'edier un grand livre de priere Ukrainien emple, avec la messe de Jean le Zlatoust il formera 5 feuilles imprimées, grand in 64,64 x 5-320 pages, en nombre de 5000 exemplaires, ce qui exige IO.000m.p pour chaque feuille d'une mille, en tout 5.5.IO.000@ 250.000m.p. Il sera distribue aux enfants et kosaks. Dans la situation d'aujourd'hui il m'est impossible de realiser ce plan et voila pourquoi je m'adresse a la Haute Society of Friends, cherchant le soutien moral. Chaque fugitif exige nonseulement le secour materiel mais aussi le soutien moral. De mon cote je sacrifie a cette oeuvre sainte ma traduction ukrainienne, approuve par l'Autorite clerical conforme. Je me charge de l'inspection des travaux litographes et de la correcture, gratuitement. Je reste en ferme conviction que la Haute Society of Friends donnera aux aspirants aussi et le soutien moral. Mon adresse: Polen, Tarnów, hotel "Bristol" N° 6. Rector Universitetu Ohienko. Agréez l'assurance de mes meilleurs sentiments d'esti- me sincère. Professeur Recteur de l'Université MINISTRE des CULTES de la REPUBLIQUE UKRAINIENNE. Письмо В. Багинского С-му Геронду, президенту церковного совета в Угорике, в котором сообщался, что в настоящее время министерство вероисповеданий Украины находящее с 1920 г. в Польше, и прошлый его помощник, который заключается изданный церковных книг майориальных монахов и священников. Деканат о и Направ. свещ 2 сентября 1921 года Monsieur le Doyen O. HEROLD Président du Kirchenrat à WINTERTHOUR (Zurich) Monsieur, Par la présente j'ai l'honneur de m'adresser à vous, afin de vous demander de bien vouloir me permettre, en ma qualité de représentant du Ministre des Cultes de la République Ukrainienne, d'exposer la situation actuelle et les besoins de notre Eglise nationale, orthodoxe. Il se développe,actuellement,en Ukraine un mouvement pour l'autonomie religieuse de l'église orthodoxe ukrainienne, englobant près de 40.000.000 croyants. Malgré les persécutions politiques sociales et nationales des bolchévistes russes, le peuple ukrainien réforme très activement son Eglise,en retournant aux particularités nationales du XVIIe siècle, temps de son existence indépendante.Le sentiment religieux se développe, les églises sont très fréquentées et les prêtres officient et emploient au sermon la langue ukrainienne. Dans plusieurs endroits ont eu lieu des réunions du synode et des conférences des représentants des Société religieuses, pour le renouvellement des églises et le relèvement moral de la population. Malheureusement, la ruine économique, les épidémies et la famine, ainsi que la guerre et les guérillas continues contre les envahisseurs depuis les sept dernières années, ont beaucoup ruiné les paroisses et une masse de prêtres sont tombés victimes des ces circonstances. La plupart des églises ne possèdent même pas d'Evangiles, ni de livres sacrés. Des contrées toutes entières tournent dans l'ignorance complète de l'enseignement du Christ. parmi la population se trouvent plusieurs communautés religieuses de différentes sectes protestantes, qui souffrent de la même manière. Actuellement le Ministre des Cultes de la République Ukrainienne, qui s'est réfugié,en novembre 1920, en Pologne, fait tout son possible pour remédier aux besoins les plus pressants de la population de l'Ukraine des Soviets, ainsi que des territoires qui se trouvent sous l'administration polonaise, mais il n'a ni les moyens, ni la possibilité d'exécuter ce qui est nécessaire. Il s'agit en premier lieu: 1) d'éditer des Bibles et livres ecclésiastiques, traduits en langue ukrainienne, en quantité suffisante; 2) de préparer des théologiens instruits, qui puissent remplacer et occuper les nombreuses places vacantes dans les paroisses ukrainiennes; 3) d'aider matériellement les communautés religieuses qui se sont formées dans les camps d'internement et de réfugiés en Pologne, en Volhynie et Podolie, sous l'administration polonaise, ainsi qu'aux prêtres qui ont fui devant la terreur rouge; 4) d'envoyer des missionnaires sur place pour diriger les opérations de secours et d'organisations chez les protestants ukrainiens. Je n'ai aucune idée comment il faut entreprendre cette activité, mais je suis persuadé qu'ici, en Suisse, notre Eglise et notre malheureux peuple trouveront certainement un accueil et les secours nécessaires. C'est pourquoi je m'adresse à vous, Monsieur, et je vous serai bien reconnaissant, si vous voulez bien me donner des conseils et prendre part à la réalisation de l'action. Peut-être faudra-t-il former un Comité spécial, qui ouvrira une enquête et intéressera lui-même les personnes influentes et charitables? Peut-être sera-ce nécessaire que notre Ministre s'adresse lui-même aux Institutions, il le fera avec empressement, car la situation est très précaire et le temps n'attend pas. Je vous serai infiniment reconnaissant, si vous vouliez bien me répondre et me diriger dans ma tâche, bien difficile. Je suis prêt à vous fournir des renseignements supplémentaires et vous prie, Monsieur,d'agréer mes salutations les plus distinguées. Génie, le 20 Sept. 1921 Signé: S. Batehinsky, Ecclésiastique Томобласти с неограниченными полномочиями. Дано в свидетельство Бажинскому председателю Украинской Церкви на конференцию межд. Церковного союза естонийся 14 сентября 1921 года. Plein - pouvoirs. Par le présent & Monsieur Eugène Batchinsky, citoyen Ukrainien est chargé d'être représentant de l'Eglise Ukrainienne Autocéphale à la Conférence de "l'Alliance de l'entente internationale des églises", qui aura lieu à Genève le 14 septembre 1921, ce qui est certifié par les signatures conformes, avec apposition du sceau du Ministère des Cultes Ukrainien. Ministre des Cultes Professeur Directeur du Département Secrétaire Женева 14 сентября 1921 года. Докладная записка В. Бачинского о современном положении украинской церкви. MEMOIRES SUR L'EGlISE AUTOCEPHALIQUE UKRAINIENNE Messieurs, Permettez-moi, en ma qualité de représentant du Ministre des Cultes de la République Ukrainienne et de la Société religieuse des "Sts Cyrille et Méthode" à Tarnow, ainsi que de la Conférence de "l'Intersession de la Sainte-Vierge", formée au camps d'internement de notre armée en Pologne, vous présenter ici un exposé de la situation actuelle de l'Eglise autocéphalique ukrainienne. D'abord je voudrais vous remercier, au nom de notre Eglise pour l'invitation de venir parler devant vous de ses luttes et de ses souffrances. En Occident on confond trop souvent l'Eglise ukrainienne avec l'Eglise russe. Ce qui n'est pas juste, car l'Eglise orthodoxe ukrainienne fut, à partir du dixième siècle une Eglise libre et autocéphalique, dépendant seulement nominale du Patriarche de Constantinople. Depuis 1'année 1414 l'Eglise ukrainienne élisait son propre Métropolite "de Kiev et de toutes les Ruthénies", le Patriarche de Constantinople donnait simplement sa bénédiction. L'Eglise ukrainienne, de tout temps, se distinguait nettement de l'Eglise moscovite. Ainsi tout le clergé, y compris le Métropolite, était élu par le Concile Ecclesiastique de toute l'Ukraine, à Kiev. L'Eglise ukrainienne avait son propre cérémonial, ses rituels et même différait de l'Eglise moscovite par quelques différences dogmatiques. Par exemple dans le baptême le rituel de l'Eglise moscovite exige l'immersion complète de l'enfant, tandis que le rituel ukrainien se contente de verser un peu d'eau sur la tête. Les mêmes différences existent dans les cérémonies du mariage, d'enterrements, etc. L'Eglise ukrainienne possède ses propres fêtes religieuses, ses Saints, ses lois et traditions, de telle façon que les évêques russes considéraient tous les Ukrainiens établis à Moscou comme hérétiques et même exigeaient leur rébaptisation ! Depuis la prédominance politique de Moscou à l'Est de l'Europe, et surtout depuis le rattachement de la Moscovie, au 17ème siècle de la formation de l'Empire russe, la lutte entre les tendances nationales autocéphaliques du clergé et représentants des paroisses ukrainiennes avec les autorités ecclésiastiques de la Russie et du leur Synode ne s'arrêta pas, mais au contraire devint de plus en plus intense. Par les intrigues politiques auprès de la cour de Turquie et la simonie au patriarchat de Constantinople et de Jérusalem, L'Eglise ukrainienne, en mai 1686 fut rattachée, contre la volonté du clergé et du peuple ukrainien au patriarchat de Moscou et plus tard au Synode de Petersbourg. Depuis lors commence la russification à outrance de l'Eglise ukrainienne, jusqu'à la veille de la révolution de 1917 quand commença le réveil politique et religieux du peuple et de l'Eglise ukrainienne. Il serait trop long de vous exposer ici toutes les persécutions subites par notre Eglise de la part du gouvernement et Synode russe. Depuis 1705, lorsque Pierre I assassina la publication des livres ecclésiastiques en langue vieille ruthène, depuis l'Impératrice Catherine II, qui supprima tous les évêques dansles provinces annexées (Podolie et Volhynie), après le troisième partage de la Pologne, en 1828 eut lieu l'interdiction de publier les Bibles et livres de prières ukrainiens. Le clergé de nationalité ukrainienne était systématiquement envoyé au Nord et l'Ukraine recevait la place des Moscovites qui ne connaissaient ni la langue, ni les mœurs du pays. Au moment de la révolution de 1917, de tous les évêques de l'Ukraine, au nombre de 25, un seul était de nationalité ukrainienne , le reste étaient des Moscovites. En un mot l'autonomie politique et religieuse solennellement promise par le Traité de Péréslav en 1654 (§§ 13,17,18) et le Traité de Grodno en 1793(art. 8) à l'Eglise ukrainienne était détruite. La russification fut introduite par la force ou la ruse, dans tous les domaines de la vie spirituelle du peuple. Même le sermon était défendu à être prononcé en russe, on s'en servait de temps à autre dans un but de politique purement russe. La population tombait de plus en plus dans l'ignorance et la superstition religieuse. La loi du 25 Mai 1909 concernant le liberté de conscience, et l'autre du 8 Juin 1909 concernant le zavod- d'une religion à l'autre, étaient insufficaces pour les Ukrainiens. Les intellectuels ukrainiens prévoyaient depuis longtemps le conflit imminent qui devait se produire au sein de l'Eglise ukrainienne, entre les dirigeants spirituels, étrangers à la masse et du peuple. Déjà en 1917 nombreuses conférences eurent lieu dans les évêchés, avec le concours des représentants de toutes les paroisses et du clergé pour discuter les questions les plus importantes de la vie religieuse de l'Ukraine et de la renaissance de l'Eglise nationale. Vers la fin de la même année fut formée à Kiev la "Rada ecclésiastique" de toute l'Ukraine", pour diriger le relèvement du clergé et la défense du droit de la complète autonomie de l'Eglise ukrainienne. Cette Rada organisa des élections pour le "Concile Ecclésiastique par-ukrainien", qui se réunit à Kiev le 9 Janvier 1918 pour sa première session et pour la seconde au mois de mai de la même année. En ce temps là, le gouvernement ukrainien forma un Ministère des Cultes à la tête duquel se plaça d'abord M. Zinkivsky et ensuite M. Alexandre Lototsky, patriote éminent. Ce ministre fonda Kiev une revue ecclésiastique "La Foi et l'Etat" et un journal quotidien religieux "La Parole". Ces publications ont préparé et défendu la formation de l'Eglise autocéphale ukrainienne. Le 1er Janvier 1919 le Directoire de la République Ukrainienne publia une loi d'après laquelle l'Eglise Ukrainienne orthodoxe fut déclarée solennellement autocéphale, c'est-à-dire indépendante du Patriarche de Moscou. Un peu plus tard le gouvernement ukrainien adressa une demande spéciale à Sa Sainteté le Saint Patriarche de Constantinople le Métropolite Nicolas une déclaration formelle de ce fait et de la prière d'accepter sous sa protection l'Eglise ukrainienne et de donner sa bénédiction aux métropoles et évêchés ukrainiens. Le Patriarche reçut avec beaucoup de bienveillance les déclarations de M. Tokajewsky-Karachenwitch, envoyé ukrainien et lui assura que le Patriarchat gréco-orthodoxe ira à la rencontre de tous les besoins et demandes de l'Eglise ukrainienne. En même temps le Ministère des Cultes forma des commissions de théologiens, chargés de traduire tous les livres ecclésiastiques en langue ukrainienne+) et le Professeur Ohyenko, ministre des Cultes actuel, a ordonné le 18 et le 24 Septembre 1919, d'employer la langue ukrainienne au sermon et culte. Le 2 Juillet 1920 les anciens consistoires ecclésiastiques furent partout dissous et remplacés par les "Radas des évêchés", composées de délégués des paroisses et du clergé. Ainsi commença la nouvelle ère de l'Eglise ukrainienne. Mais le haut clergé russe chez-nous, comme c'était à prévoir, ne se contenta pas du nouvel état des choses. S'appuyant d'abord sur le gouvernement de Dénikine et ensuite sur celui des Soviets russes, "le Saint-Sobor des Evêques de l'Ukraine", composé de Moscovites, naturellement protesta contre l'ukrainisation de l'Eglise et même un anathème aux représentants ukrainiens. Malgré la résistance des Russes, le 22 Mai 1921 a eu lieu à Kiev le Sodr de l'Eglise autocéphale ukrainienne, avec 400 délégués et 3.200 représentants de toute l'Ukraine. Ce Congrès délibéra durant 5 jours à la cathédrale de Sainte-Sophie et prit les résolutions les plus importantes. Il décida d'abord de continuer la réforme de l'Eglise de ne reconnaître aucune autorité ecclésiastique nommée par le Synode ou Patriarche russe et par conséquent d'écrire tout l'Episcopat de l'Eglise Ukrainienne. Comme Métropolite de Kiev et de toute l'Ukraine a été élu l'Archevêque de Poltava et comme son aide l'Evêque Antoine. En outre furent élus comme évêques 7 archiprêtres et un paroissien, Monsieur Storzenko. Les consécrations peuvent avoir lieu à l'étranger ou en Géorgie. De pareils Sobors eurent lieu également dans toutes les provinces ukrainiennes. L'enthousiasme et le réveil religieux est très grand partout en ce moment. La population appuie énergiquement ses chefs spirituels, et ce n'est pas sans raisons que les communistes russes sont persuadés que dans le mouvement religieux se cachent les séparatistes et antibolchévistes ukrainiens. C'est pourquoi ils ont arrêté le président du Sobor, l'Archiprêtre Morose et empêchent par tous les moyens la convocation des Synodes ecclésiastiques ukrainiens. Il est évident que les communistes par leur violences aident seulement au développement du sentiment religieux et national parmi les paysans, chez les intellectuels et chez les membres de leur partie, comme le prouve la circulaire publiée dans le "Pravda" de Moscou du 15 Mai 1921, f) L'Evangile en langue ukrainienne, en parlant des temps modernes, était seulement publié en 1907 à Moscou. 120.000 exemplaires furent vendus, dans un intervalle de 3 ans (1-07-1910). Comme preuve je vous citerai la défense ridicule mais absolue, émanée des autorités communistes de prononcer le mot "Tzar" dans la traduction de la prière du St-Esprit. Malgré ces circonstances le puissant souffle mystique qui fait vibrer les âmes des croyants muets, organise sous la menace des mitraillettes des processions accompagnées de croix et d'icônes, assoifie le peuple vers le surnaturel et le miraculeux, afin de pouvoir trouver l'oubli de la vie si matérielle et si sanglante, introduite par les nouveaux maîtres. Le seul diocèse de Kiev compte près de 600 paroisses qui ont passées sous l'administration des Sobors autocéphales ukrainiens. Chaque jour (suivant les témoignages du professeur Koval, qui vient d'arriver de Kiev à Léopol) l'Eglise ukrainienne reçoit les demandes des paysans de leur envoyer des prêtres ou de changer les prêtres russes. Actuellement l'Ukraine demande quelques milliers de prêtres ukrainiens. Jusqu'à présent on a introduit dans l'Eglise ukrainienne les changements suivants: 1) tous les cultes, services divins et sermons doivent se faire en langue ukrainienne; 2) les chants religieux doivent être chantés sur des motifs nationaux; 3) l'éligibilité du clergé et des synodes provinciaux et paroissiaux; 4) la liberté du mariage pour tous les prêtres et même les évêques; 5) la permission de prêter l'habit civil hors l'église. Pour vous montrer comment se réveille le sentiment religieux parmi notre peuple, je vus citerai ici la traduction d'un rapport de la Confrérie de l'Intercession de la Ste-Vierge, fondée à Alexandrov en Mars 1921, par les cosaques ukrainiens. Voici le contenu: "Au mois de mars 1921 dans le camp d'internement des cosaques ukrainiens à Alexandrov, fut fondée une confrérie religieuse au nom de la Ste-Vierge, patronne des Zaporogues. Les initiateurs convoquèrent une assemblée, composée à peu près de 150 personnes, qui adoptèrent les statuts de la confrérie et du comité, formé de cinq personnes. Le but de cette confrérie est de défendre les droits et l'indépendance de leur Eglise orthodoxe autocéphale, de protéger de toute violence et injustice les faibles, les vieillards, les enfants et les femmes; d'aimer son pays, son peuple, respecter toutes les anciennes coutumes et mœurs nationales, vénérer les vieillards, prier tous les jours, se signer en passant devant l'église, ne pas employer de mots grossiers et injures et de ne pas chanter des chansons obscènes. Chaque membre de la confrérie prend l'obligation de s'aimer et honorer mutuellement et surtout porter secours aux indigents et aux orphelins et soigner les malades. Mais le devoir principal est de défendre son Eglise orthodoxe ukrainienne et honorer la langue maternelle. La confrérie a reçu la bénédiction du patriarche de Constantinople et prend une part active dans le Synode de l'Eglise ukrainienne, ainsi que dans l'élection des évêques ukrainiens. Malgré leur maigres ressources et leur situation comme internés à l'étranger la confrérie développe une activité remarquable. Ainsi, le confrérie a édité durant ces derniers 5 mois, 8 brochures religieuses, un calendrier et un livre de prières, ces derniers au nombre de 1500 exemplaires. Ensuite elle organisa un atelier pour la fabrication des croix. En outre elle a fondé des cours pour les chantres d'églises, qui furent suivis par 13 sous-officiers et officiers et 19 soldats. Ces cours continuent jusqu'au 15 courant. Le comité de la confrérie distribue parmi les enfants ukrainiens réfugiés, les dons que le Pape Benoît XV leur a envoyés. La confrérie n'oublie pas non plus ses devoirs d'instructeur religieux. Aux camps d'internement ils firent trois conférences et organisèrent un concert de chants religieux. A part ceci, les membres de la confrérie lisent aux internés dans les baraquements des livres moraux et religieux et espèrent éditer au commencement du mois d'octobre une revue religieuse, non périodique, organe de la confrérie. L'obstacle principal à leur activité c'est le manque des moyens et absence de livres". Vous pouvez juger par ceci, à quel point nos paysans, même en captivité sont actifs et animés de sentiments chevaleresques. C'est pour eux que je demande votre bienveillant secours. D'un autre côté avec la matérialisation de la vie quotidienne, introduite par les bolchévistes et comme conséquences de 7 ans de guerre ininterrompue, on remarque, malheureusement, un peu partout un affaiblissement de sentiments chrétiens et moraux, chez les personnes faibles de volonté et d'éducation. La situation s'aggrave par le fait que dans plusieurs localités il y a manque complet de prêtres. Avec la renaissance du sentiment religieux ont peut également remarquer le développement des pogroms, des superstitions et même de fanatisme paganiste. Permettez-moi de vous lire seulement un seul exemple tiré d'un document officiel bolchévite, du journal "Blédnota" et reproduit par notre presse. Voici cet article, intitulé assez significativement "Le Paradis du Diable". L'auteur de l'article, M. Krihitsky commissaire de Moscou dans la province de Saratov, racont que les paysans, qui sont pour la plupart illettrés et ignorants, considèrent toutes les innovations communistes comme une œuvre du diable. Dans les villages bien souvent, il n'y a plus de prêtres et la population peu à peu s'éloigne du christianisme. Elle retourne à la religion de ses ancêtres d'il y a deux mille ans. Les croyances du paganisme se développent de plus en plus parmi eux. Les paysans taillent leurs nouveaux dieux de pierre ou de bois, donnent à ces idoles les noms les plus baroques et les placent dans les forêts où ils apportent des offrandes et immolent des victimes en leur honneur. Dans certains villages les paysans exploitent les pratiques de la magie noire. Pour invoquer les secours en même temps du Christ et du diable, ils préparent des charges de la graisse d'un cadavre humain mort et enterré sans bénédiction et les allument dans l'église , avec le rituel habituel. Ces événements sont pauvres ignorants sont persuadés que ces cierges font les meilleures préservatifs contre le choléra ou la peste. Au fond de ces superstitions se trouve une haine contre les communistes et des commissaires des Soviets. Dans les environs de Saratov les paysans attribuent la sécheresse à la construction d'une station radio-télégraphique. "Ce poteau de fer, disent les paysans, n'est pas autre chose que le knout des bolchévistes, qui menace le ciel s'il envoie de la pluie". Par conséquent les paysans ont détruit la station. Même les provisions qui sont distribuées de temps en temps par les autorités des Soviets éveillent la méfiance. Le commissaire Krihitsky écrit dans son rapport que le paysans de plusieurs districts sur la Volga ne veulent pas accepter de blé pour les semailles comme étant une tentation du diable. Selon leur pensée la signature de réception de secours n'est pas autre chose qu'un pacte avec le diable." Heureusement de ces parodies sont rares et se remarquent spécialement parmi les peuplades turco-finnoises, conservées jusqu'à nos jours en Moscovie. Les paysans ukrainiens sont incontestablement plus supérieurs au point de vue pé spirituel, mais avec tous les malheurs et l'odieux régime rouge ils demandent à grands cris des secours et un changement d'air dans ce "paradis". Ma tâche est d'attirer votre attention sur ce sujet et vous prier de venir en aide sans retard aux chrétiens qui souffrent sous la croix et tendent vers les bras. Quelques-uns de mes très honorés correspondants ont répondu à mon appel que c'est la Société Biblique à Londres qui pourrait s'occuper de l'édition de Bibles en langue ukrainienne. C'est exactement ce que nous voulons faire et je viens de recevoir une communication de notre Ministre qu'il est déjà entré en pourparlers à ce sujet avec la-dite Société. Malheureusement ce n'est pas tout. Pour deux millions et demi d'Ukrainiens greco-orthodoxes, habitant sur une surface de 75.000 k. carrés du te ritoire ukrainien attribué à la Pologne par le Traité de Prix de Riga , en mars 1920, il faut en urgence une masse de livres de prières, de psaumes, des livres de culte et surtout des porchures populaires de caractère religieux et moral. A Tarnow, en Galicie et à Alexandrov nous avons deux éditions religieuses qui ont publié, jusqu'à présent 41 brochures de ce genre, mais c'est une goutte d'eau dans la mer. Avec le change actuel (1000marks polonais- pour 1f.. "Oc suisses") on pourra éditer très avantageusement quelques dizaines de manuscrits, qui se trouvent dans les mains de nos Sociétés religieuses et attendent les fonds nécessaires. C'est pourquoi je soutiens devant vous une idée généreuse, exprimée par un des vénérables pasteurs suisses, avec lequel j'ai eu l'honneur de m'entretenir, de demander aux autorités compétentes d'ouvrir dans toutes les églises une collecte au profit de l'Eglise ukrainienne, pour aider les Saints-Docteurs et venir en aide aux prêtres r iugles et malades. se trouvent en ce moment en Pologne. J'attire également votre attention sur l'activité des catholiques et particulièrement de l'ordre des Jesuites qui ne s'arrêtent pas même devant la violence pour convertir les orthodoxes ukrainiens et ane l'aide des gendarmes, reprendre les biens et les églises, orthodoxes dans plusieurs localités, notamment Сообщение Международный конгресс коммунистической молодежи. 1932 г. Сообщение о проведении I-го междунар. конгресса коммунистической моло- дёжи. 16/8/32 au pays de Cholm et en Volhynie. Enfin je dois aussi vous prier des communautés de nos sec- taires. En Volhynie, par exemple, il y a quelques milliers de "Doukhobors" et des "Protivnikis Zla"(ennemis du mal), gens de bonne volonté, mais dangereux pour la sécurité de l'Etat par leurs idées antisociales. Notre devoir est de venir à leur aide en leur fournissant de bonnes lectures en langue maternelle, surtout des psautiers qui sont beaucoup en usage chez-eux. Je vous demande pardon de prendre autant de votre temps et patience; mais je pense que des faits que je viens de par vous exposer presque personne n'en a entendu parler. C'est pour la première fois, depuis deux siècles, que l'Eglise Autocéphale Ukrainienne a l'occasion d'exposer son activité à l'étranger, devant une assistance aussi compétente Pour que vous ayez une idée générale du caractère essentiellement du mouvement religieux répandu en Ukraine, je passerai un parallèle entre le mouvement de notre Eglise et celui de la Tchécoslovaquie(chez les CATHOLIQUES) et S'role.Ces mouvements sont presque identiques, avec la seul triste différence que notre Eglise se débat dans le Fleau Rouge du bolchévisme russe, et est persécutée par les ennemis cruels et im lac- bles de toutes les religions et particulièrement de celle du Christ. Il est intéressant à remarquer en passant que la lutte des évêques russes contre l'Eglise ukrainienne, trouve souvent un appui et de la sympathie chez les autorités des Soviets, qui jette en prison nos prêtres comme contre-révolutionnaires et saboteurs du régime communiste. J'ai déjà dit que l'Ukraine manque de plusieurs milliers de prêtres.Pour remédier à ce fait et former quelques représentants sa- vants du clergé, Monsieur le Ministre des Cultes, par mon intermédiaire, vous prie de vouloir bien aider à nos étudiants en théologie, d'obtenir dans les universités étrangères surtout en Suisse et en Angleterre, quel- ques places avec la bourse, pour leur permettre de finir leurs études. Pour terminer, j'ai l'honneur de vous exprimer le désir de notre Eglise Autocéphale Ukrainienne de devenir membre de votre Honoré "Alliance Universelle pour la Fraternité internationale par les Eglises". On vous s'èrve envoyer une demande en forme et dûment signée. Je vous ai exposé sincèrement, en lignes générales nos besoins et permettez-moi d'espérer de trouver chez-vous un écho favorable et fraternel à nos revendications de chrétiens. Je vous remercie au nom de notre Eglise encore une fois de l' indulgence avec laquelle vous avez bien voulu m'écouter-. E. Batchinsky Eugène Batchinsky, délégué. 18,rue du Marché.-Genève. Genève, le 14 Septembre 1921. II CONGRES INTERNATIONAL DE LA JEUNESSE CATHOLIQUE A la suite de l'Encyclique "MAXIMUM ILLUD" du 30 novembre 1919 dans laquelle Notre Saint Père le Pape Benoît XV appelait l'attention de tous les catholiques sur la nécessité et sur l'obligation stricte d'aider les Missions, un magnifique mouvement s'est développé dans le monde catholique tout entier en faveur des Missions. A cette œuvre si importante d'apostolat et de civilisation, la Jeunesse Catholique, qui s'est toujours signalée par les plus nobles et les plus saintes initiatives, ne peut pas, ne doit pas rester indifférente. L'année prochaine devant voir la célébration du premier centenaire de l'Oeuvre internationale de la Propagation de la Foi, il semble opportun que, dans ce premier Congrès international de la Jeunesse Catholique, soit prise la résolution d'adopter, parmi les Oeuvres dont la J.C. s'occupe dans le monde entier, l'Oeuvre des Missions, de provoquer l'an prochain une grande affirmation d'apostolat en lançant une souscription extraordinaire pour les Oeuvres de Missions, notamment pour la fondation de Séminaires, indispensables à la formation du clergé indigène. C'est pourquoi nous soumettons à votre bienveillante considération, en vue de leur approbation, les deux propositions suivantes: 1° Que la J.C. de toutes les nations adopte l'Oeuvre des Missions comme une de ses Oeuvres principales, organisant et promouvant dans tous les diocèses l'Oeuvre de la Propagation de la Foi, sans exclure pour autant, d'autres initiatives en faveur d'Oeuvres de Missions. 2° Qu'à l'occasion du Centenaire de l'Oeuvre de la Propagation de la Foi (1822-1922) on lance dans tout le monde catholique une sous cription extraordinaire, destinée à la fondation de Séminaires pour le clergé indigène. Le produit de cette souscription sera déposé aux pieds du Saint-Père le jour de la Pentecôte de cette même année 1922. Pour tous les renseignements s'adresser à la Sacrée Congrégation de la Propagande, Palazzo di Propaganda Fide, piazza di Spagna, Roma- ou au Consiglio superiore della Gioventù Cattolica italiana, via della Scrofa, 70, Roma, qui communiquera les instructions de la Sacrée Con- grégation de la Propagande. Международный секрециариат движения за междуна- родное христианство. Секретарь международного секре- таршайя Оливер Драйер приглашает единомышленников присутствовать на Конгрессе движения за междуна- родное христианство который сос- тоится 7-14 августа в Зонненберге. в Нижней Австрии. Лондон апрель 1922 года. SECRETARIAT INTERNATIONAL DU MOUVEMENT VERS UNE INTERNATIONALE CHRÉTIENNE. ASSOCIATED GROUPS AND CORRESPONDENTS:— AUSTRIA: Versöhnungsbund, Wein, VIII., Schlosselgasse 13/14. CANADA: Rev. Richard Roberts, Montreal. CHINA: Fellowship of Reconciliation, Deaconess Phelps American Church Mission, Anking. DENMARK: Reconciliation Circle, Kirsten Swelmoe-Thomsen Aaboulevard 14, Copenhagen. FINLAND: Fellowship of Reconciliation, Felix Iversen, Kaptensgatan, 3 c., Helsingfors. FRANCE: Léon Panzal, 54 Rue de la Convention, Paris, XV. GERMANY: Versöhnungsbund, Lic. F. Siegmund Schultze, Berlin O. 17. Fruchtstrasse, 64, II. Dr. Otto Roth, Dortmund, Robertstrasse 55. Neu Werk, Eberhard Arnold, Sannerz (Schlüchtern) GREAT BRITAIN: Fellowship of Reconciliation 17, Red Lion Square, London, W.C. I. HOLLAND: Broederschap in Christus, Broederschapshuis, Beetslaan, Bilthoven. INDIA: Fellowship of Reconciliation, Alex McLeish, U.F.G. Mission, Ajmer, Rajputana. JAPAN: Gilbert Bowles, 30 Koun Cho, Mita, Shiba. NEW ZEALAND: Rhoda Darlow, Birkenhead, Auckland. NORWAY: "Verden Venter," O. F. Olden Stavanger. ROUMANIA: Elined Prys, 39 Dionisie, Bucarest. SOUTH AFRICA: Olive Warner, Box 18, Florida, Transvaal. SWEDEN: Förbundet för Kristet Samhällsliv, Dr. Nat. Beskow, Djürsholm, Stockholm SWITZERLAND: Dr. Pierre Ceresole, Le Crêt, Vuachere, Lausanne. TURKEY: Alvim J. Miller, 23 Rue Taxim, Constantinople. UNITED STATES OF AMERICA: Fellowship of Reconciliation, 108, Lexington Avenue, New York City. Secretary:- OLIVER DRYER. Telegrams:- HOLBORN 2470 LONDON. OFFICE (temporarily in England): 17, RED LION SQUARE, LONDON, W.C. I. Avril, 1922 Cher Ami, Vous êtes invité à venir prendre part à un Congrès du Mouvement vers une Internationale Chrétienne, qui se tiendra du 7 au 14 août à Sonntagberg, Post Rosenau, Basse Autriche. Devant l'échec toujours répété des hommes d'état et des économistes, qui ne parviennent pas à établir la justice, la paix et l'ordre dans le monde, il incombe à ceux, qui croient à la fraternité humaine, et qui désirent vivre dès à présent selon les principes de Jésus-Christ, de se réunir par-dessus toutes les barrières de race, de nation ou de classe, pour affirmer leur unité dans la famille de Dieu. Chacun de nous a sa tâche propre, à sa place particulière, et beaucoup d'entre nous ont fort peu de temps à donner aux Congrès, cependant il est bon que nous ayons quelques occasions de nous rendre compte, en nous voyant, que nous sommes une seule et même famille; de discuter nos difficultés mutuelles, de prier pour leur solution, et de puiser les uns chez les autres une connaissance, une vaillance, et une foi plus grandes, pour accomplir notre commune tâche. Au Congrès nous espérons pénétrer plus profondément la vérité qui nous a fait rejeter la guerre comme moyen, et lutter pour un ordre social nouveau. Quel remède pratique trouverons-nous pour guérir les dissensions entre les hommes, et pour aider à établir un ordre social selon l'esprit du Christ? Quelques indications, relatives aux sujets dont nous nous occuperons au Congrès seront envoyées à ceux qui nous feront part de leur intention d'y assister, mais nous préférons ne pas préparer de programme fixe et rigide. Nous aurons l'occasion de discuter les réalisations pratiques, et les activités diverses que les membres du Congrès préparent, ou exercent déjà, et une grande partie de notre temps restera libre, pour les causeries intimes et les rapports personnels. Le Congrès est ouvert librement à tous ceux qui voudront y venir. Cependant comme les facilités de logement, dans le pays, et aussi la capacité de la salle de réunion, sont limitées, il se peut qu'il soit impossible de recevoir tous ceux qui voudraient y assister. En ce cas l'on s'efforcerait d'avoir des représentants du plus grand nombre de pays possible, ou du plus grand nombre de groupes différents dans ces pays. Il est particulièrement à désirer que vous nous préveniez le plus tôt possible si vous espérez pouvoir venir. Nous vous avertirons alors dès que nous saurons s'il y aura la place de vous recevoir. Aux deux précédents Congrès du Mouvement, tenus à Bilthoven, la traduction des discours en plusieurs langues nous a fait perdre beaucoup de temps d'une façon fort ennuyeuse. Ceci pourrait être évité, si tous les assistants comprenaient suffisamment l'espéranto pour comprendre une traduction en cette langue, alors chacun pourrait parler en sa propre langue, et il suffisait de traduire une seul fois—en espéranto. Au reste, toutes ces questions seront réglées sur place du mieux possible, au moment du Congrès, afin d'assurer que tout le monde puisse suivre ce qui se fera et se dira. Nous disposons de quelques petites ressources, pour aider à subvenir aux frais de voyage et d'entretien, de ceux qui en auraient besoin. Cependant, comme ces ressources sont loin d'être suffisantes pour couvrir tous les gros frais qu'entraine un Congrès International, nous espérons que chaque fois qu'ils le pourront les membres eux-mêmes paieront la totalité, ou la plus grande partie de leurs dépenses. Nous recommandons instamment de former des groupes d'amis, ou de camarades, ou de collègues, qui se cotiseront pour permettre à l'un ou à plusieurs d'entre eux d'assister au Congrès. Le prix de pension pendant le Congrès sera de l'équivalent de £1-5-0 sterling, lequel au change courant monté à Fr. 62.0C (français) environ. Veuillez remplir la feuille ci-jointe et nous la retourner le plus tôt possible si vous espérez pouvoir venir. Je voudrais bien vous envoyer par ce présent une salutation chaleureuse d'amitié chrétienne. Pour plusieurs entre nous le fait que Christ nous a amenés à travers les frontières, et là nous a révélé des frères et des soeurs, nous a déjà apporté tant de joie que nous ne pouvons pas avoir peur de ce qu'il puisse encore nous montrer et demander. Voulez vous bien joindre aux nôtres vos prières empressées que Christ abonde dans nos coeurs, et quand nous nous rencontrerons en août, qu'ils nous amène par son Esprit dans la sagesse, dans la paix et dans l'unité. Dans l'espoir de l'Internationale Chrétienne. Oliver Dyle. PAUL ZAITSEW. L'ÉGLISE NATIONALE UKRAINIENNE. VARSOVIE 1922. Imprimerie: "P. Ambroziewicz & Straż Kresowa" Soc. à gar. lim. — 8 rue Jasna, Varsovie. L'émancipation nationale du peuple ukrainien fut accompagnée, depuis le printemps 1917, d'un puissant mouvement religieux dont le but est une profonde réforme de l'église orthodoxe en Ukraine, pour lui donner le caractère national et proclamer son indépendance, autrement dit son „autocéphalie“. Aujourd'hui ce mouvement a énormément gagné en profondeur et le rôle que cette „Eglise Autocéphale Ukrainienne“ joue dans l'histoire de la renaissance nationale de l'Ukraine est tellement important qu'il devrait être étudié avec soin par chaque homme d'Etat intéressé au sort de l'Europe Orientale, ainsi qu'à la solution de ce qu'on appelle „question russe“, bien que la question ukrainienne y occupe une place prépondérante. * Commencçons par un bref aperçu historique. Avant 1687, l'église ukrainienne jouissait, en pratique, d'une indépendance absolue et n'était que formellement subordonnée au Patriarcat de Constantinople. L'église moscovite elle-même ne fut, dans ses origines, qu'une branche de l'église ukrainienne et les premiers évêques que reçut la Moscovie venaient d'Ukraine. Mais les relations étroites des deux églises se relâchèrent (en 1414) bientôt après la réunion des terres ukrainiennes au Grand Duché Lithuanien. Cette séparation dura jusqu'à 1686, donc même après l'union de la Moscovie 4 et de l'Ukraine (Traité de Péréiaslav, 1654) l'église ukrainienne parvint à maintenir pendant 32 ans encore son organisation particulière, empreinte d'un esprit de libéralisme religieux et basée sur le système électif: le métropolite lui-même était librement élu. Le traité de Péréiaslav, signé par la Moscovie et l'Ukraine, stipule entre autres, que „le métropolite de Kiev et tout le clergé de la Petite Russie (Ukraine) reste sous la bénédiction du Très Saint Patriarche de Moscou, mais le Très Saint Patriarche n'usera pas (en Ukraine) de ses droits spirituels“. Lorsqu'en 1666 Moscou fit la tentative de procéder à la nomination du métropolite de Kiev, l'évêque Méthode Filimonovitch, remplaçant le Métropolite de Kiev, déclara à Scheremetiev, Voïvode du Tsar: „Si le Tsar décide de nous dépouiller de nos libertés et de nos droits et nous donne un métropolite venant de Moscou, qu'il nous condamne à mort plutôt, car jamais nous n'y consentirons. Mieux vaut mourir qu'avoir un métropolite de Moscou!“ Alors le tsar de Moscou essaya de corrompre avec des cadeaux le Patriarche de Jérusalem Damien, mais celui-ci refusa avec indignation de donner son consentement à l'asservissement de l'église ukrainienne. Cependant 200 monnaies d'or et 120 fourrures de zibeline suffirent à convaincre Dosithée, patriarche de Constantinople qui, pour ce prix, consentit à donner sa bénédiction à la cause injuste. Mais bientôt à cause de cette simonie le Concile le destitua du trône patriarcal. Toutefois, en 1686, le tsar parvint à imposer à Kiev un métropolite moscovite. Ce fut le point de départ de l'asservissement graduel de l'église ukrainienne. Il est vrai qu'en 1685 un oukase des